Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/5...Видається з лютого 2002 року Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 5 (100) травень 2013

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 30.04.2013 р. Ум. друк. арк. 17,85.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

УДК 051

© Молодь і ринок, 2013

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів України

Заст. головного редактораНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН України,

член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, член-кореспондент НАПН УкраїниСтаніслав ЛУПІНСЬКИЙ, ks. prof. nzw. Dr. hab. (Польща)Олександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №5 від 18.04.2013 р.)

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№5 (100) травень 2013

Ігор Добрянський, Ольга Наумець, Леся ШагалаАдаптація іноземних студентів до навчання в українських ВНЗв контексті європейського простору вищої освіти……………….................................................……7

Мирон ВачевськийТеоретичні засади використання педагогічних технологійу контексті навчання професійних компетенцій економічної освіти……………...............................…13

Галина Васьківська, Сергій КосянчукОрганізаційно-педагогічні умови профільного навчання…………......................................................19

Лариса КубськаІнформаційне забезпечення управління профорієнтаційною діяльністю у ПТНЗ: методичний аспект…25

Лариса ФілатоваМузична публіцистична та просвітницька діяльність Петра Петровича Сокальського: особистість і час.....30

Андрій ТерещукНауково-технічний прогрес та проблеми формування змістутехнологічної підготовки учнів старшої загальноосвітньої школи…………….....................................34

Любов МаликЕфективність управління туристичною діяльністю та шляхи розвитку туристичних послугв контексті новітніх технологій…………........................................................................................…39

Іван Маринін, Віктор ЛабунецьІсторико-демографічні процеси формування польського етносу Південно-Західного Поділля та йоговплив на традиційну музичну культуру (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.)……………………...............44

Андрій ДушнийМистецькі стереотипи Львівщини як центру народно-інструментального мистецтва Західної України:події та факти періоду 2010 – 2012 років.........................................................................................…48

Наталія ЗахарчукВикористання комунікативних ситуацій у процесі підготовки майбутніх екологівдо міжкультурної комунікації………………….....................................................................................60

Валерій СоловйовСучасні концептуальні підходи до професійної підготовки викладачів фізичного виховання………..65

Вікторія ЛучкевичФормування лінгвокультурологічної компетенції учнів на уроках іноземної мови……………………69

Микола ДорошенкоВикористання можливостей інтегрованого середовища Word і Matlabдля вивчення теми “Розв’язування задач лінійного програмування”……..........................................73

Тетяна ФедірчикПрофесійно значущі якості викладача вищої школи як особистісна складовайого педагогічного професіоналізму....................................................................................................77

Володимир Салій, Вікторія СалійТеоретичне дослідження формування мотивації навчання гри на фортепіано…........................……..83

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Ірина ЄременкоОб’єкт фразеології та критерії виокремлення фразеологічних одиниць як предмет рефлексії………86

Світлана ГригорукПоезії С. Єсеніна в українських перекладах Б. Чіпа: особливості відтворення семантики кольоропозначень.....91

Інна ГажеваМіфопоетична символіка дерев у ліриці Б.І. Антонича………………...............................................95

Ольга МорозоваРозвиток музичних здібностей учнів як психолого-педагогічна проблема……........................………100

Людмила ЧугуйГра як метод формування мотивації запобігання поширенню ВІЛ/СНіДупри вивченні “Безпеки життєдіяльності”…………………................................................................104

Віолета ГородиськаРоль діяльності позашкільних закладів в естетичному вихованні учнівна західноукраїнських землях (др. пол. XIX – поч. XX ст.)………....................................................108

Наталія ТуровськаВасиль Барвінський: початок композиторського шляху….......................................................……….113

Любов ФіліпповаХмарні обчислення в освіті…………………....................................................................................118

Юрій ДобушОбрядово-календарний зимовий цикл в житті та побуті українського народу……….............……….121

Людмила ТимчукПочатки вітчизняної дидактики дорослих (друга половина ХІХ століття).....................................….126

Віра Кузьо, Леся ЧавваТворчий розвиток студента-інструменталіста в контексті музичного мистецтва та освіти України…131

Олеся БіликМісце предметів естетичного циклу в освітній системі початкової школи Японії…………………..135

Іван ГатричМузичне сприйняття як інтегральна властивість особистості……................................................…139

Ольга БешкареваАктуалізація семантичної структури особових імен у мовленні…..................................................…144

Михайло ГелетійІнноваційні форми та методи навчання автосправі в умовах середньої школи……..................……..149

Сергій ТомашівськийРоль і значення уяви в розвитку творчих здібностей учнів…..................................................……153

Ірина ПерішкоМаркетингові дослідження організації праці маркетологав управлінні туристичною діяльністю Карпатського регіону…………...............................................157

Роман ЛевковичМетодичні аспекти навчання іншомовного спілкування майбутніх менеджерів підприємництва…163

Наталія СаланьРозвиток логіко-математичних здібностей старшокласників засобами позашкільних закладів(з досвіду роботи гуртка “Юний Ерудит” Трускавецького будинку учнівської творчості)…………….166

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№ 5 (100) May 2013

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition considers manuscripts submitted in the original type.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by authorexpress their own point of view. Manuscripts are not returned to authors.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to press 30.04.2013Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed by Printing Firm “KOLO”License AO № 45048, 06. 08. 1999

Ukraine 82100, Lviv reg., Drohobych, Boryslavska 8 Str. Tel. (03244) 2-90-60

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2013

The journal is licensed as academic, professional journal in all Pedagogical sciences(Decision of Higher Accreditation of Ukraine № 1-05/5 issued 06. 07. 2010 )

Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. FrankoIvan Franko , 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license :Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05. 02. 2007

Chief editor:Myron VACHEVSKY, Dr. Sc (Pedagogic), Prof. Academic of Academy of Science for Higher

Education of Ukraine, Member of national Union of Journalists

Chief editor deputy:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D (Pedagogic), member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Vasyl MADZIHON, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic NAPS of Ukraine,

Member of Ukraine NUJMykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEOleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSMykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJVolodymyr KEMIN, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Maria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMyroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola ZYMOMRYA, Dr. Sc. (Philology), Prof.Victor SYDORENKO, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Corresponding, Member of Ukrainian NAPSStanislav LUPINSKY, Ks. Prof. nzw. Dr. hab (Poland)Oleksandr KOBERNYK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Ivan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicOleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJIvan VOLOSHCHUK, Dr. Sc (Pedagogic), Prof., Member of Ukrainian NUJIvan VASYLYKIV, member of Ukrainian National Union of Journalists

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str, Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111 ; E-mail: [email protected]

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 5, 18.04.2013)

CONTENTS№5 (100) May 2013

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Ihor Dobryansky, Olga Naunets, Lesia ShahalaAdaptation of foreign students to study in Ukrainian Universitiesin the context of the European higher Education…………….................................................................….7

Myron VachevskyTheoretical Aspects of Using pedagogical technologies in the contextof Teaching professional competences of Economic Education…………….............................................13

Galyna Vaskivska, Sergiy KosianchukOrganizational and pedagogical conditions of specialized Education…….........................................…..19

Laryssa KubskaInformation support of career guidance activities managementin vocational-technical educational establishment: methodical aspect……….......................................……25

Larysa FilatovaA music publicist and advocacy Peter Petrovich Sokal: personality and time…..........................................30

Andrew TereshchukScientific and technical progress and problems of formationof technology training senior secondary school students…………………..................................................34

Lubov MalykEffectiveness of management of tourism activity and the waysof development of tourism services in the context of new technologies…………………............................39

Ivan Marynin, Victor LabunetsHistorical and demographic processes shaping the Polish ethnic southwestern skirts and its impact on thetraditional music culture (end XIX – beginning of XXI century)……………….........................…………44

Andrew DushnyArtistic stereotypes Lviv as a center of folk-art tool of Western Ukraine:events and facts of the period of 2010 – 2012 years…....................................................……………….48

Natalia ZakharchukThe use of communicative situations the process of training future ecologists for cross-cultural communication…60

Valery SolovyovModern Conceptual approaches to professional training of physical training teachers………………………65

Victoria LuchkevychFormation of linguistic and cultural students’ competence s in in the learning a foreign language……………..69

Mykola DoroshenkoUse of opportunities of integrated environment Word and Matlabfor studying “Solving exercises of linear programming”……………...........................................……….73

Tetyana FedirchykProfessionally important as a teacher of high school as part of his personal teaching professionalism………77

Volodymyr Saliy, Victoria SaliyTheoretical studies motivating learning to play the piano…............................................................……..83

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Iryna EremenkoThe object of phraseology and the criteria for selection of phraseological units as the subject of reflection……86

Svitlana HryhorukPoems by S. Esenin in Ukrainian translations by B. Chip: peculiarities of reproducing semantics of colour terms…91

Inna HazhevaТhe mythopoetic symbolics of trees in the poetry of Вohdan-Іhor Аntonych........................................…95

Olga MorozovaDevelopment of musical skills of students as a psychological and pedagogical problem…………………..100

Ludmyla ChuhuivThe game as a method of forming motivation to prevent the spread of HIV/AIDS in studying “Safety”……104

Violeta HorodyskaThe of the out-of-school establishments in the esthetical education of pupilsin the western part of Ukraine (second part of the 19th – beginning of the 20th century)………….....…108

Natalia TurovskaVasyl Barvinsky: the beginning of composer’s path….................................................................…….113

Lubov FilipovaCloud computing in Education branch……………....................................................................……….118

Yury DobushRitual-calendar winter cycle in life and husbandry of Ukrainian people.............................................….121

Ludmyla TymchukBeginnings domestic didactics adults (second half of the nineteenth century)......................................…126

Vira Kuzyo, Lesya ChavvaCreative development of student-instrumentalist in the context of music and education in Ukraine………131

Olesya BilykPlace of the subjects of aesthetic cycle in the educational system of the Japanese primary school…………135

Ivan HatrychMusical perception as an integral property of the individual………....................................................…139

Olga BeshkarevaThe actualization of the semantic structure of the personal names in speech.......................................…144

Mykhaylo HeletiyInnovative forms and methods of teaching automotive engineering in secondary general education school…149

Serhiy TomashivskyThe role and importance of imagination in the development of creative abilities of students…………….153

Iryna PerishkoMarketing research of labor management of marketer in marketing tourism activity in the Carpathian Region.....157

Roman LevkovychMethodological aspects of teaching foreign intercourse of future enterprise managers………………....163

Natalia Salan’The development of logico-mathematical abilities of senior pupils by means of out-of-school institutions(from the experience of the work of the society “Young Erudite” of Truskavets pupils creative work centre).....166

6

Колектив редакції щиро вітає авторів, і читачів

Редколегія вітає всіх авторів і читачів журналу “Молодь і ринок” з Радісними Великодними Святами !

Свято Пасхи недалечко, Люди звичай бережуть, – Розмальовують яєчка, Пишні пасочки печуть. Святкування йде віками, – Це такі чудові дні: В гості йти, під рушниками Страви нести запашні. Доброзичливо, з любов’ю Мати щирі почуття, Людям зичити здоров’я І щасливого життя. Святість – це чарівне слово, Тільки треба так зуміть, Щоб життя своє святково У труді й добрі прожить.

Н.Б.Куфко “Свято Пасхи недалечко”

Хай божа матір Вас охороняє, а Дух Святий здоров’я посилає. Господь дарує Ангела з небес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Щастя, миру, злагоди!

Молодь і ринок №5 (100), 2013

7 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Постановка проблеми. За останніроки сталою є тенденція збільшенняконтингенту іноземних студентів, які

отримують вищу освіту в нашій країні. Станомна 01.09.2011 р. в Україні навчалося 55 тис.іноземних студентів із 137 країн світу. Всього

УДК 37И

Ігор Добрянський, доктор педагогічних наук, професор,ректор Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки,

заслужений працівник освіти УкраїниОльга Наумець, кандидат педагогічних наук, доцент,

проректор з наукової роботи та міжнародних зв’язківКіровоградського інституту регіонального управління та економіки, відмінник освіти

Леся Шагала, старший викладач кафедри германських мов і перекладознавства

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

АДАПТАЦІЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ ДО НАВЧАННЯ В УКРАЇНСЬКИХ ВНЗВ КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Своєчасна діагностика процесу адаптації іноземних студентів до нових умов навчання та проживання в Україніє суттєвим фактором, який впливає не лише на якість професійної підготовки, самовизначення, самоствердження, алей визначає весь організаційно-педагогічний механізм формування особистості майбутнього фахівця.

Ключові слова: адаптація іноземних студентів, компоненти адаптації: соціокультурний,соціокомунікативний, соціопобутовий і професійний, європейський простір вищої освіти.

Табл. 1. Літ. 16.

Игорь Добрянский, доктор педагогических наук, профессор,ректор Кировоградского института регионального управления и экономики,

заслуженный работник образования УкраиныОльга Наумец, кандидат педагогических наук, доцент,

проректор по научной работе и международным связямКировоградского института регионального управления и экономики, отличник образования

Леся Шагала, старший преподаватель кафедры германских языков и переводоведения

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

АДАПТАЦИЯ ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ К ОБУЧЕНИЮ В УКРАИНСКИХ ВУЗАХВ КОНТЕКСТЕ ЕВРОПЕЙСКОГО ПРОСТРАНСТВА ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ

Своевременная диагностика процесса адаптации иностранных студентов к новым условиям обученияи проживания в Украине является существенным фактором, который влияет не только на качествопрофессиональной подготовки, самоопределения, самоутверждения, но и определяет весь организационно-педагогический механизм формирования личности будущего специалиста.

Ключевые слова: адаптация иностранных студентов, компоненты адаптации: социокультурный,

социокоммуникативные, социопобутовий и профессиональный, европейское пространство высшего образования.

Ihor Dobryansky, Ph.D. (Pedagogic), Prof. RectorKirovohradsk Institute of Region Management and Economic

Honored Worker of Education of UkraineOlga Naunets, Ph.D. (Pedagogic)Docent Vise-rector for research and International Relations

Kirovohradsk Institute of Region Management and EconomicLesia Shahala, Senior Lecturer of Germanic Languages and Translation Department

Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

ADAPTATION OF FOREIGN STUDENTS TO STUDY IN UKRAINIAN UNIVERSITIESIN THE CONTEXT OF THE EUROPEAN HIGHER EDUCATION

Timely diagnosis of the adaptation process of foreign students to the new conditions of studying and living inUkraine is an important factor affecting not only the quality of training, self-assertiveness, but also the entireorganization and teaching mechanism for the formation offuture professionals.

Keywords: adaptation offoreign students, adapting components: sociocultural, sociocommunicational,

socioconditional and professional, European Higher Education.


© І. Добрянський, О. Наумець,Л. Шагала, 2013

8

лише за рік вони приносять до бюджету близько115 млн. дол. Україна ввійшла до переліку 10державлідерів у царині міжнародної освіти [15].Найбільше число студентівіноземців – з Китаю(6258 осіб), Росії (3886 осіб), Туркменістану (3823осіб), Індії (2852) та Йорданії (2566 осіб). Більшеполовини іноземних студентів – 30369 осіб –навчається у п’яти містах України. Так, у Харковівищу освіту здобувають 12004 особи, Києві – 7983,Одесі – 4709, Луганську – 3340, Донецьку – 2333студенти. В цілому, в Україні склалися науковішколи, які все ще залишаються привабливими:Луганський державний медичний університет(2241 осіб); Харківський національний медичнийуніверситет (1776 осіб); Донецький державниймедичний університет (1521 особа); Вінницькийн а ц і о н а л ь н и й м е д и ч н и й ун і в е р с и т е ті м . М . І . Пирогова (1368 осіб); Національнийавіаційний університет (1338 осіб); Харківськийнаціональний університет ім. В.Н. Каразіна (1300осіб); Національний технічний університет“Харківський політехнічний інститут” (1275 осіб);Кримський державний медичний університетім. С.І. Георгієвського (1254 особи); Запорізькийдержавний медичний університет (1145 осіб);Одеський державний медичний університет (1016осіб). У 20 медичних закладах України навчається16,5 тисяч іноземців, що складає 38% від загальноїчисельності іноземних студентів в нашій країні[15].

Разом з тим, інтернаціоналізація сучасноївищої освіти актуалізує проблеми адаптаціїіноземних студентів до чужої їм дійсностінезнайомої країни. Актуальність проблемизумовлена ще й тим, що своєчасна діагностикапроцесу адаптації іноземних студентів до новихумов навчання та проживання в Україні є суттєвимфактором, який впливає не лише на якістьпрофесійної підготовки, самовизначення,самоствердження, але й визначає весьорганізаційнопедагогічний механізм формуванняособистості майбутнього фахівця.

Саме тому, Україні для створення привабливішогомікроклімату для іноземців та успішної інтеграції доЄвросоюзу, доцільно оптимізувати процесадаптації іноземних студентів і на цьому шляхурозв’язати низку проблем: укласти угоди провзаємне визнання дипломів про вищу освіту;ліквідувати квоти, які обмежують кількістьіноземних студентів; встановити гнучку оплатуза навчання; збільшити число програм навчанняіноземних студентів англійською мовою; створитикомфортні умови для проживання студентів;зменшити рівень корупції тощо. Порівняннярезультатів досліджень, проведених у 2004 – 2005

та 2011 – 2012 роках, свідчить про те, щостуденти, як і раніше, по приїзду до нашої країнимають труднощі, причому деякі з них (незнанняукраїнської мови, побутові проблеми, націоналізмі расизм) стають навіть гострішими.

Аналіз основних досліджень і публікаційз теми. Останнім часом проблеми адаптаціїстудентів до навчання у ВНЗ досліджує чималонауковців, зокрема: В. Антонова, А. Ареф’єв, О. Білоус,Н. Березовін, М. Витковська, Ю. Вишневський,Е. Гладков, Н. Грищенко, Т. Довгодько, М. Іванова,О. Іщенко, Г. Кожина, С. Кранікова, Л. Гайчук,К. Зеленська, І. Могутнова, В. Олексенко, О. Палка,Д. Порох, І. Рибаченко, О. Савченко, І. Сладких,Н. Титкова. Адаптивним проблемам іноземнихстудентів значну увагу приділено зарубіжнимисоціологами, соціальними психологами тапедагогами М. Вебером, С. Бокнером, К. Обергом,Г. Триандісом та ін.

Виявлені основні чинники адаптації іноземнихстудентів до навчання у ВНЗ України:соціокультурний – процес, завдяки якому студентдосягає відповідності з новим соціальним такультурним середовищем, а також результатцього процесу (почуття задоволеності й повнотижиття, участь студента в соціальному йкультурному житті шляхом поступового засвоєннянорм, цінностей, зразків поведінки людей);соціокомунікативний – процес налагодженняадекватного обміну раціональної інформації зпредставниками українського соціуму в ситуаціяхрізних соціальних контактів; соціопобутовий –процес пристосування до умов країни перебування:харчування, одяг, проживання, підтримказдоров’я, відпочинок, розваги; професійний –багатоплановий процес, який сприяє розвиткуособистості та є складовою розвитку йнеобхідною професійною функцією в процесіоволодіння професійною діяльністю.

Мета статті: на підставі виокремленнячинників адаптивності іноземних студентів(когнітивний, соціокомунікативний, мотиваційновольовий, діяльніснопрактичний), виявити станадаптованості іноземних студентів до навчання уВНЗ України, окреслити перспективи подальшихнаукових розвідок.

Виклад основного матеріалу. Адаптаціюіноземних студентів до навчання у ВНЗ Україними розглядаємо як складний і багатоплановий,досить гострий та інтегрований процессоціокультурної, соціопобутової й професійноїадаптації, яка відображає їх ступіньпідготовленості до навчального процесу.

Поділяємо думки А. Ареф’єва [1], Н. Грищенка[4], О. Іщенка [7] про можливість поділу іноземних



9 Молодь і ринок №5 (100), 2013

студентів на дві групи – тих, хто вирішивнавчатися в нашій країні не тільки, щоб отриматизнання і набути професію, але й спробуватизалишитися на постійне проживання, і тих, хтоприбув з метою здобути за недорогу платуспеціальність, а потім повернутися наБатьківщину чи працевлаштуватися у будьякійтретій країні (в основному в Європі). Україназалишається привабливою для іноземнихстудентів, так як річна вартість навчання складаєвід 12 до 35 тис. грн. або від 1,5 до 4,5 тис. дол.за рік [16], проживання – в межах 1 – 4 тисячдол. в залежності від місця знаходження ВНЗ,харчування – до 3х тисяч дол. на рік, в загальнійсумі – 10 12 тисяч доларів на рік, що вдвічідешевше, ніж у будьякій іншій країні ЗахідноїЄвропи чи Північної Америки, у т.ч. й Росії [1]. 9/10 “наших” іноземних студентів – з родин ізсереднім та низьким рівнем доходу і більшість зних неспроможні здійснювати вищу оплату занавчання. На думку 25,1% (перш за все тих, хтоплатить власні гроші), вартість навчання надмірновисока (на це частіше всього нарікають студентиз середньоазіатських республік колишньогоРадянського Союзу та Монголії, рідше – вихідціз європейських країн. США, Канади, Туреччини),цілком нормальним вважають розмір оплати64,4% іноземних студентів, і лише 8,5% (переважноті, за кого платить національне міністерствоосвіти) оцінюють її як невисоку [6].

Для порівняння, середня вартість річногонавчання в Росії для іноземного студента складалау 2007/2008 навчальному році 1985 дол. США,тобто, була значно вищою, ніж в Україні. Вищийрозмір оплати у ВНЗ Москви – 2980 дол. і СанктПетербурга – 2080 дол. в рік. Навчання у ВНЗінших міст європейської частини Росії обходитьсяіноземним студентам в 1510 дол., у ВНЗ Уралу,Сибіру, Далекого Сходу – 1190 дол. на рік.Найвищою є плата на факультетах авіаційної іракетокосмічної техніки (2830 дол.), економіки,фінансів, менеджменту, управління (2270 дол.),робототехніки та комплексної автоматики, у томучислі біомедицини (2270 дол.), а також намедичних факультетах (у середньому 2210 дол.на рік). Найнижча плата на спеціальностях ізмашинобудування, транспорту, обробкиматеріалів, металургії (1520 дол.), ветеринарії(1560 дол.), російської мови та літератури,перекладу (1570 дол.) [1].

Деякі іноземні студенти, які навчаються вУкраїні, скаржаться на якість надання інформації,умови навчання та упереджене ставлення до нихз боку правоохоронних органів. Африканськістуденти, наприклад, зізнаються, що в Україні

вони почувають себе пригніченими, їх права тасвободи обмежені. Разом з тим, численніперевірки, які здійснюються правоохороннимиорганами, виявляють непоодинокі порушеннявізового режиму та правил перебування іноземцівв Україні. Чимало з них взагалі проживають направах нелегал і в (депортація однієї особиобходиться держбюджету близько тисячідоларів). За даними СБУ близько 15% іноземнихстудентів взагалі не збиралися навчатися таприбули в Україну з метою подальшої міграції докраїн Європи [6].

За результатами проведеного намидослідження [15] (було проведене анкетування120 студентів, вихідців з Росії, Ємену,Туркменістану, Індії, Камеруну та інших країн) вКіровоградській льотній академії буловстановлено, що факторами вибору конкретногоВНЗ є: престижність диплома (20,9%); приїхализа контрактом, в рамках обміну студентами, загрантом (17,3%); висока якість навчання в даномуВНЗ (15,9%); порекомендували випускники цьогозакладу (12,1%); порада батьків, родичів, друзів,знайомих (11,8%); низька вартість навчання іспрощені умови вступу (8%); бажаннязалишитися в Україні, де живуть родичі, підходитьклімат, традиції, культура, гарна система освіти іт.п. (5%); хороші умови навчання та проживання,добре ставлення до іноземних студентів (2,5%);переконлива реклама ВНЗ (2,1%); цікавитьспеціальність, яку можна отримати лише в цьомуВНЗ (2,0%); географічно зручне місцезнаходженнянавчального закладу (1,1%); вибір був випадковим(3,3%).

Мотиви, які вплинули на рішення опитанихздобути вищу освіту в Україні, різнопланові. Так,на відсутність можливості навчання наБатьківщині за обраним фахом вказали перш завсе студенти, які прибули з країн Африки іКазахстану. В міру ознайомлення з українськимиреаліями, організацією та змістом навчальногопроцесу у ВНЗ, частка опитаних нами іноземнихстудентів, які будуть рекомендувати своїмземлякам навчатися саме в цьому навчальномузакладі, складає лише п’яту частину. Часткареспондентів, повністю задоволених навчальнимпроцесом, достатньо висока – 68,3%).

Аналогічне дослідження було проведенегрупою вчених одного з найбільших вищихнавчальних закладів України за числом іноземнихстудентів – Харківського національногомедичного університету [8]. Були дослідженіфактори, які впливають на процес адаптаціїіноземних студентів до навчання у ВНЗ.Комплексному обстеженню підлягало 912


10

студентів 1го курсу. З них 603 – вітчизняних (1агрупа), 100 – іноземних студентів, що навчаютьсяросійською (2га група) і 209 студентів, якінавчаються англійською мовою (3тя група).Отримані дані згруповані в наступній таблиці 1.

З даних таблиці можна зробити висновок, щоангломовні студенти вдвічі важче переносятьвідірваність від домашніх умов, їм значноскладніше адаптуватися до нового колективу,умов життя і системи відносин з викладачами.Як відзначають автори, вони потребуютьдопомоги для зняття тривожності (15,8%) таліквідації проявів депресії (20,1%). Загалом,іноземні студентипершокурсники, особливо ті, якінавчаються англійською мовою, важчеадаптуються до умов навчання, схильні доневротичних реакцій, частіше відчуваютьтруднощі в засвоєнні навчального матеріалу.

Дослідження показали також, що у 23%іноземних студентів траплялися конфлікти зправоохоронними органами. Відразу ж по приїздуу багатьох з них виникає “культурний” шок(дискомфорт у крамниці, транспорті, на ринкутощо). З вищезазначеного можна зробитиузагальнення: адаптація іноземних студентіввизначається цілим комплексом соціального,психологічного, фізіологічного характеру. З усіхопитаних груп англомовні студенти в Україні упереважній своїй більшості відчувають змінижиттєвого стереотипу (81,1%) [8, 14 – 15].

Студенти скаржаться на те, що їм доводитьсявивчати багато зайвих дисциплін, непотрібних зїх точки зору для майбутньої професії; брак у ВНЗсучасного обладнання, спеціальної літератури;

викладачі не враховують слабке знанняіноземцями української мови; багато хто з них –консервативні, користуються застарілиминавчальними методами, зрештою, малопрактичних занять, на яких отримуються

професійні навички; низький рівень науковоїроботи [8, 16].

Претензії серйозні, і тому не випадково, якзазначає Президент фонду “Підтримкиукраїнських ініціатив” Д. Снєгірьов, 12,6%респонденті сумніваються в доцільностізавершення свого навчання в Україні. Основніпричини, через які багатьом опитаним буде важкопрацевлаштуватися, наступні: на Батьківщині невизнають українських дипломів про вищу освіту(15,9%); у тих країнах, де хотів би працюватимайбутній випускник (у США, Західній Європі,Канаді, Австралії, арабських країнах) також невизнають українських дипломів (7,8%); наБатьківщині бракує робочих місць для тих, хтоздобуває професії в українському ВНЗ (9,2%); наБатьківщині доведеться нострифікуватиукраїнський диплом, складати спеціальний іспит(50,5%).

Крім претензій до якості освіти, іноземнихстудентів турбує власна безпека, зростаннянаціоналізму і расизму, з чим довелося зіткнутисякожному другому опитаному і найчастішегромадянам афроазіатських (понад 77%) ілатиноамериканських (більше 55%) держав,республік Закавказзя (49%), представникамсередньоазіатських республік СНД (48%). Якзазначає К. Карпюк: “Корупція, расовадискримінація та візові проблеми, – це перелік


Таблиця 1. Труднощі, які виникають у студентів 1-го курсу

під час їх адаптації до умов навчання у ВНЗ (Україна)

Категорія студентів

Від

ірв

аніс

ть в

ід

дом

ашн

іх у

мов

(у %

)

Пор

уш

ення

зви

чн

ого

реж

им

у д

ня

(у %

)

Зм

іна

жи

ттє

вог

о

сте

рео

тип

у

За

своє

ння

на

вча

льн

ого

ма

тері

алу

та

збіл

ьш

енн

я обс

ягу

н

авча

льн

ого

н

аван

таж

енн

я (

у %

)

Нов

а си

сте

ма

від

носи

н

з ви

кла

дач

ам

и

Ада

пта

ція

до н

ово

го

кол

екти

ву (

у %

)

Вітчизняні студенти

6,5 52,4 63,2 83,2 15,1 1,7

Російськомовні іноземні студенти

6,0 51,1 77,2 45,2 38,0 17,0

Англомовні студенти

14,4 34,0 81,1 31,1 57,9 11,0


11 Молодь і ринок №5 (100), 2013

основних труднощів, з якими стикаються іноземністуденти в Україні, хоча теоретично країна маєбути зацікавленою в них”. Кожен десятий студентз країн Близького Сходу і Північної Африки,республік Закавказзя, кожен п’ятий чорношкірийафриканець ставали жертвами фізичногонасильства, кожен четвертийп’ятий студент знеєвропейською зовнішністю піддававсясловесним образам, іншим формам побутовогонаціоналізму та расизму. Це головна причина,через яку частина іноземної молоді не має намірупісля повернення додому радити друзям ізнайомим їхати вчитися до України.

Можна припустити, що у зв’язку з створеннямспільного європейського освітнього простору,кількість бажаючих навчатися у вітчизняних ВНЗзбільшиться, особливо з країн, що розвиваютьсята СНД. Однак розраховувати на різкезбільшення прибутку від підготовки кадрів длязарубіжних країн за рахунок значного зростаннячисельності іноземних студентів в даний часпроблематично ще й з огляду на слабкістьматеріальнотехнічної бази вітчизняних ВНЗ(брак навчальних аудиторій, бібліотечних фондівта навчального обладнання, місць у гуртожитках).Не доводиться сподіватись на значний притікіноземних студентів до України ще й через те,що в країні до цього часу не створений механізмрегламентації і контролю за навчанням іноземнихгромадян; не налагоджений якісний сервіс длянавчання й обслуговування даної категоріїстудентів. Складною є політична ситуація.

На часі створення сітки регіональнихсервісних центрів, які б здійснювали сприянняіноземним студентам упродовж всього термінуїх перебування в країні. Досвід такої роботи у насвже є. Маємо на увазі діяльність школи українськоїмови та культури Українського католицькогоуніверситету.

Для успішної інтеграції країни в загальнийєвропейський освітній простір, необхіднапослідовна державна політика, систематичнедослідження міжнародного ринку освітніх послуг;популяризація вітчизняної освіти засобамиреклами в спеціалізованих закордонних виданняхі засобах масової інформації; періодичне виданняінформаційнодовідкових матеріалів (у друкованійі електронній формі) про вітчизняні ВНЗ, регулярнаучасть в міжнародних виставках. У системіукраїнської вищої освіти повинні відбутися значніструктурні та якісні зміни, які б гарантували першза все міжнародне визнання вітчизняних освітніхдокументів. Розв’язання цієї проблеми значнобільше приваблювало б іноземців до навчання внашій країні. На часі видання збірки міжурядових

угод, які регламентують нострифікацію (порівняння)документів про вищу освіту.

Висновки. Конкурентоспроможність вітчизнянихВНЗ на міжнародному ринку освітніх послуг прямокорелює з підвищенням якості підготовки фахівцівв цілому. Для цього слід поліпшити якісний рівеньвикладацького складу, зміст та організаціюнавчального процесу, його ресурсне забезпечення,якість умов життя і безпеки іноземних громадян.Лише в сукупному вирішенні цих завдань, якіпередбачають значні капіталовкладення в сферуосвіти, Україна здатна забезпечити додатковийконтингент бажаючих навчатися у вітчизнянихВНЗ і не тільки з країн, що розвиваються, а йпромислово розвинених, що помітно збільшитьдоходи навчальних закладів і за умов створенняналежного професійного, соціокультурного іпобутового мікроклімату процес адаптаціїіноземних студентів буде ефективним.

1. Арефьев A.Л. Россия на мировом рынкеобразования: будущий лидер или аутсайдер?/ А.Л. Арефьев //Социология образования. –2010 – №11. – С. 21 – 42.

2. Білоус О.А. Адаптаційні проблеми іноземнихстудентів інженерного профілю / О. Білоус[Електронне видання] /Режим доступу:www.psyh.kiev./ua

3. Глазков Е.О. Адаптація іноземнихстудентів до умов життя та навчання (оглядлітератури) / Е.О. Глазков // Буковинськиймедичний вісник. Т. 16, №2(63), 2012. – С. 147– 151.

4. Грищенко Н.А. Особливості соціалізаціїіноземних студентів вищих навчальнихзакладів / Н.А. Грищенко //Вісник ЛНУ іменіТараса Шевченка. №5, Ч. ІІ, 2012. – С. 192 –198.

5. Довгодько Т. Особливості пропедевтичноїпідготовки студентів-іноземців та їх психолого-педагогічна адаптація у науковому середовищівищих навчальних закладів /Т. Довгодько //Реализация традиционных методов и поискинноваций в процессе подготовки иностранныхстудентов в современном высшем учебномзаведении: материалы международнойнаучно-методической конференции. – ХарьковНТУ “ХП”, 2008. – 362 с.

6. Иностранные студенты в Украинечувствуют себя просто бумажниками /Сайтfinance.ua [Електронне видання]/Режимдоступу: http//news.finance.ua/ru/toplist/-/1/2/168857

7. Іщенко О. Інтернаціоналізація студентськогоосвітнього середовища: особливості протікання


12

процесу в Україні / Іщенко О.//Вісник НТУУ“КПІ”. Філософія. Психологія. Педагогіка.Вип. 2, 2010. – С. 18 – 23.

8. Кожина Г.М., Красикова С.О., Гайчук Л.М.,Зеленська К.О. Специфіка адаптаційнихреакцій студентів першого курсу донавчальної діяльності у вищому навчальномузакладі / Г.М. Кожина // Медична психологія.– 2011. – №3. – С. 14 – 16.

9. Матеріали Всеукраїнської конференції“Проблеми навчання іноземних студентів умедичних вищих навчальних закладахУкраїни”. Тернопільська державна медичнаакадемія імені І.Я. Горбачевського //Медичнаосвіта. – 2002. – №3. – 352 с.

10. Могутнова І.Г. Університет як простірміжкультурного діалогу /І.Г. Мегутнова//Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. №2(213),2011. – С. 177 – 179.

11. О.В. Палка. Підготовка іноземнихстудентів вищого навчального закладутехнічного профілю України до вивченняпрофесійної лексики. Автореф. дис. канд. пед.наук 13.00.04 – К., 2003. – 18 с.

12. Порох Д.О. Технології успішного перебігуадаптації іноземних студентів до навчання увищому навчальному закладі /Д.О. Порох/[Електронне видання] /Режим доступу:

www.nbuv.go.ua/portal/soc_gum/pfto/2010_7/files/PD 710 41pdf

13. Сладких И.А. Этнопсихологическийаспект адаптации африканских студентов вУкраине /И.А. Сладких // Проблеми таперспективи формування національноїгуманітарно-технічної еліти: зб. наук, праць.– X.: НТУ “ХП”, 2008. – Вип. 18 (22). – С. 259– 272. 6.

14. Савченко О.І., Несторенко P.O. Створенняміжнародних та національних університетськихконсорціумів як запорука успішного розвиткубізнес-освіти /Савченко О.І., Несторенко P.O.//Матеріали VI щорічної міжнародноїконференції “Розбудова менеджмент-освітив Україні” (17 – 19.02.2005 р. м. Дніпропетровськ).– К.: Навчально-методичний центр“Консорціум із удосконаленняменеджмент-освіти в Україні”, 2005. –С. 71 – 76.

15. Добрянський І.А., Наумець О.М. Боротьбаза іноземних студентів: чекати не можна //Освіта і управління. – 2011. – Т. 14. – №1. –С. 65 – 72.

16. Таланчук П.М. Стратегічні завданняподальшого розвитку Університету “Україна”/П.М. Таланчук // Університет “Україна”. –2011. – №10 – 11 (137 – 138).

Стаття надійшла до редакції 05.03.2013



Відмінності дати святкування Великодня Православні та більшість греко-католицьких Церков

дотримуються юліанського календаря. Відповідно до нього складаються і пасхалії. Римо-католицька церква у 1582 році перейшла на новий календар, запроваджений папою Григорієм XIII і відомий під назвою “григоріанського”, або “нового стилю”. В зв’язку з цим було запроваджено й нову пасхалію. За григоріанським календарем весна починається на тринадцять днів раніше від юліанського, внаслідок чого виникає різниця в датах святкування Великодня. Також трапляється, що в католицькій Церкві Великдень припадає

разом із єврейською Пасхою, а іноді навіть і скоріше від неї, хоч це й суперечить постанові Нікейського Собору. Разом із католиками святкують Великдень за новою пасхалією і західні протестанти, а також білоруські греко-католики. Православні ж усіх Церков святкують Великдень згідно з постановами Нікейського Собору, буває, що всі християни святкують Великдень разом.

13 Молодь і ринок №5 (100), 2013© М. Вачевський, 2013

Актуальність теми. Практика підготовкипрацівників різних професій ізвикористанням новітніх педагогічних

технологій довела, що молодь, яка вже здобулазагальну середню освіту, можна навчити масовимпрофесіям за значно короткий час, якщо в процесінавчання учням дається курс основ економічнихзнань, поєднання людської праці з економічнимиаспектами розвитку суспільства [3].

Виробництво вимагало добре підготовленихспеціалістів. То уже з 1970 року почалосяпоступове відновлення виробничого навчання встарших класах з вивченню автосправи,тракторної справи, машинопису, слюсарної і

токарної професії, художніх промислів і т.інше. З1972 року організовуються шкільні навчальновиробничі комбінати [11].

Аналіз останніх публікацій. Слід зазначити,що випущено значну кількість навчальнометодичної та довідкової літератури в напрямусистеми безперервної освіти яка відноситься донавчального процесу навчання в ліцеї, середнійшколі, гімназії чи ВНЗ, відомих вітчизнянихавторів: М.В. Вачевський [3], О.М. Збожна [5],В.І. Жигірь, О.А. Чернєга [9], В.В. Кулішов,О.С. Падалка, М.В. Вачевський [9], В.В. Мадзігон[11], Н.Ф. Ничкало, В.О. Кудін [12], О.С. Падалка,О.Т. Шпак [13], М.М. Чепіль, Н.З. Дудник [15] та ін. автори.

Мирон Вачевський, доктор педагогічних наук, професорДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка,

академік Академії наук вищої освіти України

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УКОНТЕКСТІ НАВЧАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ

У статті досліджується стан та розвиток системи безперервної освіти учнів загальноосвітніхнавчальних закладів, професійно-технічних училищ та студентів ВНЗ для формування професійнихкомпетентностей до сучасних умов ринкової економіки де діє конкуренція на ринку праці, яка є ключовимфактором суспільного прогресу, успішного розвитку нації, держави, кожної людини.

Ключові слова: економічна освіта, новітні педагогічні технології, економічне мислення, економічна

свідомість, учнівська молодь.


Мирон Вачевский, доктор педагогических наук, професорДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко,

академик Академии наук высшего образования Украины

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИНФОРМАЦИОННЫХТЕХНОЛОГИЙ В КОНТЕКСТЕ ОБУЧЕНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНЫХ

КОМПЕТЕНЦИЙ ЭКОНОМИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯВ статье исследуется состояние и развитие системы непрерывного образования учеников

общеобразовательных учебных заведений, профессионально-технических училищ и студентов вузов дляформирования профессиональных компетенций в современных условиях рыночной экономики где действуетконкуренция на рынке труда, которая является ключевым фактором общественного прогресса, успешногоразвития нации, государства, каждого человека.

Ключевые слова: образование, новейшие педагогические технологии, экономическое мышление,

экономическое сознание, учащаяся молодежь.

Myron Vachevsky, Ph.D. (Pedagogic)Prof.Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

Academician of Academy of Sciences of Higher Education of Ukraine

THEORETICAL ASPECTS OF USING PEDAGOGICAL TECHNOLOGIES IN THE CONTEXTOF TEACHING PROFESSIONAL COMPETENCES OF ECONOMIC EDUCATIONThe condition and development of system of continuous education of secondary schools, vocational schools

pupils and students of Universities for forming professional competences for modern conditions of Market economy,where there is a competition on labor market, which is the key factor of social progress and successful developmentof Nation, State and every person.

Keywords: economic education, latest pedagogical technologies, economical thinking, economicalconsciousness, students.

УДК 378.015.6

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ КОНТЕКСТІ НАВЧАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ

14

Мета статті – розкрити основні чинникипедагогічних технологій навчання у системібезперервної освіти учнівської та студентськоїмолоді та формування високої професійноїкомпетентності фахівця до ринку праці.

Виклад основного матеріалу. Підготовкамолоді до ринкової економіки вимагаєкардинальних змін в економічній освіті, вихованнішколярів. Перш за все, вивчення основ економіки,інформації, розвитку інтелектуальної власності,підприємництва, маркетингу та інших дисциплін,які формують майбутнього спеціалістамаркетолога професійні компетенції до сучаснихумов господарювання на високій професійніймайстерності.

Зазначимо, що професійна майстерність єметою і результатом професійного становлення,а професійну компетенцію можна визначити якрівень майстерності, якого досягає особистістьна шляху професійного становлення, набуттяпрофесіоналізму на знаннях науки ізвикористанням у процесі навчання новітніхпедагогічних технологій [11].

Отже, процес розвитку предмету праці ізвикористанням новітніх педагогічних технологійв загальній школі в післявоєнний період можнаподілити на такі етапи:

перший – від впровадження знань у 1954 роцідо прийняття Закону про школу в 1958 p.;

другий – від 1958 року до 1964 року, коли буловнесено корективи в Закон про школу;

третій – з 1964 по 1970 роки, коли булаприйнята постанова “Про заходи дальшогорозширення підготовки кадрів механізаторів длясільського господарства”;

четвертий – від 1970 до 1984 року – прийняттядокументів про реформу загальноосвітньої іпрофесійної школи;

п’ятий – сучасний період підготовки молодідо нових форм господарювання в умовах ринковоїекономіки із використанням новітніх інноваційнихпедагогічних технологій.

Оскільки професіоналізм і майстерністьспеціаліста у нашому досліджені маркетологаґрунтується, перш за все, на професійнійкомпетентності, необхідно розглянути це поняттябільш ширше.

Доцільно зазначити, що останнім часом унауковий обіг уведено поняття “компетентніснийпідхід” (О. Камишанченко, С. Уласевич,А. Хуторський та ін.), який вперше розроблявсяв Англії та був відповіддю на конкретнезамовлення професійної сфери, а отже, як зазначаєТ. Ковальова, народжувався й осмислювався позаосвітою [16].

Компетентнісний підхід у визначенні цілей тазмісту загальної освіти не є новим. Орієнтація назасвоєння умінь, засобів діяльності, а такожузагальнених засобів діяльності була провідноюу працях В. Давидова, І. Лернера, В. Раєвського,М. Скаткіна та інших. У цьому аспекті булирозроблені як окремі навчальні технології, так інавчальні матеріали. Проте дана орієнтація небула визначною, вона практично не використовуваласьпід час навчання педагогічних технологій та припобудові типових навчальних програм тастандартів навчання. Тому сьогодні для реалізаціїкомпетентнісного підходу необхідна опоравикористання у процесі навчання новітніхпедагогічних технологій, на міжнародний досвід,на ті напрацювання вітчизняних учених, якідопомагають визначити сутність та структурукомпетентності взагалі та професійнихкомпетенцій зокрема, зазначає Л. Карпова у своїхдослідженнях [10].

У процесі досліджень даної проблеми, намивстановлено існування як широкого, так і більшвузького тлумачення поняття “компетентність”під час використання педагогічних новітніхтехнологій в початковій і основній школі. Уширокому сенсі компетентність педагогічнихтехнологій в основному розуміється як ступіньзрілості учнівської молоді, яка припускає певнийрівень психічного розвитку особистості(навченість і вихованість) та дозволяє індивідууспішно функціонувати в суспільстві. У вузькомусенсі компетентність педагогічних технологійрозглядається в якості діяльнішої характеристики,тобто міра включення учнівської молоді вдіяльність, що передбачає володіння людиноювідповідною компетенцією, яка включає йогоособистісне ставлення до неї та предметадіяльності [5].

Слід зазначити, визначною подією в історіїосвітянської галузі України, як відзначає В. Зайчук[6], стало прийняття 28 червня 1996 р. Конституціїнезалежної України [1], у статті 53 якої зазначено:“Кожен має право на освіту. Повна середня освітає обов’язковою. Держава забезпечує доступністьі безоплатність дошкільної, повної загальноїсередньої, професійнотехнічної і вищої освіти вдержавних, комунальних навчальних закладах;розвиток дошкільної, повної загальної середньої,позашкільної, професійнотехнічної, вищої іпіслядипломної освіти, різних форм навчання,надання державних стипендій та пільг учням істудентам” [14].

Можливості для розвитку якостей самостійноїособистості у процесі економічного вихованнямолоді закладені у змісті і характері праці, у



15 Молодь і ринок №5 (100), 2013

використанні новітніх педагогічних технологій,відповідних результатах трудової діяльності науроках трудового навчання. У цілому вихованнядітей і молоді – це засвоєння і дальший розвитокновими поколіннями суспільнотрудового досвіду,підготовка молоді до участі в суспільномувиробництві.

У процесі дослідження даної проблеми“Технології у початковій і основній школі” намивстановлено, що економічна підготовка учнівськоїмолоді спрямована на комплексне вирішеннязавдань ідейнополітичного, громадського,морального, естетичного виховання школярів, їхрозумового і фізичного розвитку, а основна ідеянової системи економічної освіти учнівської молоді– це поєднання навчання з елементамипідприємницької діяльності, інноваціями впедагогічній, індивідуальній, колективносуспільнійта трудовій діяльності при використанні основнихпринципів маркетингу.

Реалізація елементів інтелектуальної власностів процесі економічної освіти, ефективне трудовевиховання учнівської молоді є найважливішоюумовою навчального процесу із використаннямновітніх педагогічних технологій, що за своїмзмістом має відповідати розумовому тафізичному розвитку кожної особистості.

Слід зазначити роботу Е. Зеєра, в якій зазначено,що ключові компетенції є “міжгалузевимизнаннями, уміннями та здібностями, щозасвоюються під час використання педагогічнихтехнологій навчання, які необхідні для адаптаціїта продуктивної діяльності в різних професійнихнапрямках учнівської молоді” [7].

Отже, використання новітніх педагогічнихтехнологій у процесі вивчення економіки,підприємництва на принципах маркетингу узагальноосвітніх навчальних закладах, є основоюдля подальшого у майбутньому вивченняспеціальних дисциплін, тієї галузі в якій учнівськамолодь володіє певними знаннями таздібностями, які дозволяють їй обґрунтованосудити про цю галузь й ефективно діяти в нійформуючи професійні компетенції.

Теоретикометодичні формування ключовихпрофесійних компетенцій у процесі навчаннямолоді із використанням сучасних педагогічнихновітніх технологій для успішного життя тафункціонування суспільства, їх можна розділитина три категорії як концептуальні бази, а саме:

Автономна дія: здатність захищати та піклуватись про

відповідальність, права, інтереси та потреби інших; здатність складати та здійснювати плани та

особисті проекти;

здатність діяти у значному широкомуконтексті.

Інтерактивне використання засобів: здатність інтерактивно застосовувати мову,

символіку та тексти; здатність використовувати знання та

інформаційну грамотність; здатність застосовувати (нові) інтерактивні

технології.Вміння функціонувати в соціально

гетерогенних групах: здатність успішно взаємодіяти з іншими; здатність співпрацювати; здатність вирішувати конфлікти [17].Ця схема дає уявлення про структуру трьох

категорій ключових компетенцій, в якійдемократичні принципи та індивідуалізм єцентральними рисами, що розглядаються зінтернаціональних міркувань для вміння діяти вскладному ринковому середовищі до якого школаздійснює перші кроки підготовки учнівської молодіметодами вивчення економіки і інших дисциплін,що формують для майбутніх спеціалістів початкипрофесійної компетенції.

За роки незалежності українська школазазнала змін та переглядів змісту навчальнихпрограм, підручників і посібників. Результатомстало переобтяження шкільних дисципліннавчальним фактичним матеріалом, щопрактично збільшило час школяра, який витрачаєна навчання та виконання домашнього завдання.Основна і старша школи в перехідний період щепрацюють за 11річною структурою, але заоновленими навчальними програмами передбаченопередумови для профільного навчання в старшійшколі, що також підтверджує створення новихпрограм і навчальних матеріалів, зазначено вПостанові KM України [13].

За роки незалежності з’явилось багато новихнавчальних дисциплін: громадянська освіта,довкілля, інформатика, основи безпекижиттєдіяльності, основи філософії, додалосьобов’язкове вивчення другої іноземної мови, а вмолодших класах іноземна мова має вивчатися з2го класу а також основи економічних знань деавторами розроблено навчальна програма інавчальний посібник для загальноосвітніх шкілУкраїни 101112 класів [14].

Новий тип економічного мислення сучасноговипускника навчального закладу передбачаєпідприємницьку ініціативу в праці, діловитість,відповідальність, творчий пошук шляхів створеннянових матеріальних благ, технологій, розвиткуінтелектуальної власності, тих шляхів, що ведутьдо найкращого господарського результату –


16

ефективної власної діяльності при найменшихвитратах праці та матеріальних ресурсів.

Економічна політика базується на свідомомувикористанні вимог об’єктивних економічнихзаконів. Роль економічної політики в економічномувихованні учнівської молоді зумовлена місцемекономіки в житті суспільства, а в ринковійекономіці без знань економіки не можна досягнутиуспіху в особистому та суспільному розвитку, щоє головним аспектом економічної освіти дляформування у майбутніх маркетологівпрофесійних компетенцій [9].

Зазначимо, що згідно з визначеннямМіжнародного департаменту стандартів длянавчання, досягнення та освіти (International Boardof Standards for Training, Performance andInstruction (IBSTPT) поняття компетенціївизначається як спроможність кваліфікованоздійснювати діяльність, виконувати завдання абороботу. При цьому поняття компетенції міститьнабір знань, навичок та відношень, що даютьзмогу особистості ефективно здійснюватидіяльність або виконувати певні функції, щопідлягають досягненню певних стандартів у галузіпрофесії або виду діяльності.

У процесі дослідження нами встановлено, щопри формуванні економічного мислення таекономічної культури школярів особливоважливим є правильне засвоєння суті економічнихвідносин у суспільстві. Економічні відносинизавжди історично конкретні. Вони складаютьсяна основі певної форми власності на засобивиробництва і є суттю економіки країни. На цьомувиростає конкретна економіка, конкретнегосподарство країни, формується мета розвиткувиробництва, форми і методи господарювання,певні політичні, соціальні і духовні особливостікраїни. Економіка не тільки зв’язана з розвиткомвиробничих сил і зумовлена цим розвитком, але йяк відзначено в роботі [4] виконує ідеологічнуфункцію, діє на свідомість, почуття, поведінкулюдини.

Економічна культура підростаючого поколінняформується в умовах розвитку ринковоїекономіки, а також соціальних змін, що проходятьв суспільстві.

Щоб успішно формувати у школярів основиекономічного мислення, високу відповідальність,творчий пошук і засвоєння знань, необхідних дляформування професійних компетенцій у сучаснихумовах ринкової економіки, слід постійноудосконалювати навчальний процес на основіновітніх педагогічних технологій в загальноосвітніхшколах, шукати шляхи вдосконалення навчальнихпрограм, розробляти нові навчальні посібники і

підручники, навчальнометодичні поради тощо.Без знань основ економіки, підприємництва, безуміння грамотно думати і діяти немає і не можебути сучасного працівника з високим рівнемкомпетентностей [8].

Удосконалення економічної освіти пов’язане зінтенсивним розвитком, зростанням національногобагатства, на основі виробництва, діяльності у всіхгалузях, які мають добрі природні умови розвиткув тих чи інших регіонах. Набувають розвитку різнівиди і форми господарювання: кооперація,акціонерні підприємства, фермерство, оренда,підприємницька діяльність, спільні підприємства,сфера послуг. Це викликає необхідність у вивченіекономіки та споріднених з нею дисциплін –інформації, маркетингу, патентознавства,менеджменту, фінансової системи, податків,кредитів, інвестицій, які набули розвитку в процесіроздержавлення та приватизації державноївласності, як відзначено у роботах [4].

Кожній людині необхідна загальна освіта, азнання економіки, підприємництва формуютьпевні уміння і навички майбутньої трудовоїдіяльності. Глибоке мислення не може виникнутисаме собою, воно зв’язане з рівнем економічноїпідготовки, сучасними новітніми педагогічнимитехнологіями навчання, виховання і розвиткуучнівської молоді, самих людей, тому дляформування у школярів основ новогоекономічного мислення необхідно не тількиозброювати їх економічними знаннями, але йвключати в активну творчу та економічнудіяльність розвиваючи та формуючи професійнікомпетенції.

Принцип науковості передбачає проведенняекономічної освіти і виховання на основі методупізнання економічних законів й процесівекономічного життя.

У процесі використання новітніх педагогічнихтехнологій, використання економічної освіти тавиховання учні повинні одержати систематизованінаукові знання про важливі економічні категорії ізакони, усвідомити значення праці, матеріальноговиробництва в житті людини, суть фінансовокредитної діяльності, грошової і податковоїсистем, зрозуміти особливості сучасногорозвитку суспільства, його соціальноекономічнізавдання.

Важливо, щоб кожен учень початкової іосновної школи мав не тільки загальне уявленняпро економіку, сучасні форми і методигосподарювання, але й практично володів ними.Вчитися господарювати потрібно зі шкільноїпарти, щоб, ставши на робоче місце, мативідповідну економічну підготовку та високі



17 Молодь і ринок №5 (100), 2013

професійні компетенції, що дають можливістьособистості ефективно брати участь у багатьохсоціальних сферах і які роблять внесок у розвитокякості суспільства та особистого успіху. Набуттяучнівською молоддю компетенцій у процесінавчання економіки, становить основний набірнайзагальніших понять, які мають бутидеталізовані в комплекс знань, умінь, навичок,цінностей та відносин за навчальними галузямита життєвими сферами школярів.

Розглядаючи засади ринкової економіки, мивиходимо з того, що економічна освіта як системаметодологічнопізнавальних поглядів, включаєнаступні чинники:

- економічні знання для кожної особистостіяк “економічна свідомість” до діяльності вконкурентному середовищі;

- вміння та навички (узагальнено в поняття“економічний досвід”), наприклад у підприємництві,інших видах діяльності;

- погляди, переконання, інтереси, ціннісніорієнтації, потреби (узагальнення поняття“економічна життєва позиція”), як показано втабл. 1.

Поліпшення економічної освіти і вихованняшколярів включає вдосконалення загальногопідходу до виховання особистості в колективі,більш тісний зв’язок школи, сім’ї і суспільства.

В процесі об’єднання навчання з продуктивноюпрацею учні одержують уявлення про план,трудову і виробничу дисципліну, заробітну плату,ознайомлюючись також з економічнимикатегоріями, як дохід, прибуток, продуктивністьпраці, собівартість продукції, якість, ціна попиту і

пропозиції, фінанси, банки, капітал, інфляція,розподіл та споживання, як показано в роботі [4].

Як би не складувалася майбутня долявипускника школи, економічна підготовка будепотрібна в будьякій галузі діяльності, а в ринковійекономіці економічні знання є першоюнеобхідністю для підприємницької діяльності,бізнесу, всієї людської діяльності. Ці питанняпроаналізовано в навчальні програмі дляучнівської молоді, яка дається як особливийметодичний підхід до вивчення поставленоїпроблеми.

У цьому доцільно відзначити монографіюН. Ничкало та В. Кудіна де автори стверджують,що людина має дві могутні духовні сили,спираючись на які, вона може здійснити усе, щомаксимально узгоджується із законами життя.Ними є розум та совість [12].

Висновки. Саме тому завдання загальноосвітньоїшколи та професійної підготовки із використаннямновітніх педагогічних технологій стаєстратегічним завданням, що зумовлюєподальший розвиток держави. Освітня підготовката формування професійних компетенцій умаркетологів в нинішніх умовах, пов’язані зсоціальноекономічними проблемами розвиткусуспільства, розвитком конкуренції, змінами як узмісті навчання так і підготовкою тавпровадженням у навчальний процес новихпрограм та навчальних підручників, яківідповідають вимогам ринкової економіки.

Таким чином розвиток педагогічної інноватикив Україні пов’язаний із масовим громадськопедагогічним рухом, зумовленим суперечностями


Таблиця 1. Основні чинники економічної освіти учнівської молоді

на формування професійних компетенцій

№ п.

Показники економічного рівня особистості

Сутність змісту економічної освіти на формування професійних компетенцій

1 Економічна свідомість Уявлення про економічний розвиток суспільства, ставлення до праці як першої життєвої необхідності, як джерела сили і могутності держави; свідоме ставлення до участі в продуктивній праці, система знань про економіку, її закони, принципи; єдність слова і діла; дотримання норм колективізму; усвідомлення необхідності розвитку інтелектуальної власності, інновацій.

2 Досвід економічної діяльності Система загальних умінь і навичок використання маркетингової діяльності (виробничі, побутові, сфери послуг, фінанси, податки тощо); уміння проводити аналіз діяльності, об'єктивно оцінювати свою працю. Знання з основ підприємництва, маркетингу, інформації, патентознавства, менеджменту.

3 Активна економічна позиція Трудові та економічні потреби. Економічні інтереси, переконання, ціннісні орієнтації. Реалізація власних нахилів, прагнення до вибору професії, професійної кар'єри, досягнення бажаних результатів.

18

між суспільними потребами розвитку тафункціонування навчальновиховних закладів іреальним станом цієї сфери. Орієнтація на нове,пошук його і впровадження не є самоціллюпедагогічної інноватики. Вона спрямованапередусім на забезпечення адекватностінавчальновиховного процесу і його результатіввимогам суспільства. У динамічно змінюваномусоціумі це спонукатиме до постійного оновленнязмісту і форм навчання та виховання, максимальноуважного і водночас критичного ставлення довсього нового.

1. Конституція України. – К.: – 1997.2. Про застосування Закону України “Про

загальну середню освіту” щодо розширеннямережі та організації навчально-виховногопроцесу в гімназіях, ліцеях, коледжах. ЛистМОН 30.10. 2002. №19-472.

3. Вачевський М.В. Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійної компетенції. Монографія. М. Вачевський.– К.: Професіонал, 2005. – 364 с.

4. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М.Основи економіки. Навчальний посібник.//М. Вачевський, В. Мадзігон, Н. Примаченко. –К.: Академія педагогічних наук України,“Педагогічна думка”, 2007. – 612 с.

5. Збожна О.М. Основи технології.Навчальний посібник. Вид. 2-ге. Тернопіль:Карт-бланш, 2002. – 486 с.

6. Зайчук В. Нормативно-правове забезпечення



освіти в Україні. / Вища школа. – 2002. – №2 – 3.– С. 3.

7. Зеер Є.Ф. Психология професіональногообразования: Учебное пособие. – Екатеринбург,2000. – 368 с.

8. Жигірь В.І., Чернєга О.А. Професійнапедагогіка. Навчальний посібник.// В. Жигірь,О. Чернєга. – К.: “Кондор”, 2011. – 336 с.

9. Карпова Л.Г. Формування професійноїкомпетентності вчителя загальноосвітньоїшколи. Дисертація на здобуття науковогоступеня канд. пед. наук. – Харків, 2003. – 21 с.

10. Кулішов В.В., Падалка О.С., ВачевськийМ.В. Основи ринкової економіки Підручник.//В. Кулішов, О. Падалка, М. Вачевський. – Львів“Магнолія”, 2013. – 472 с.

9. Мадзігон В.М. Інноваційна модель навчально-виховного комплексу “школа майбутнього”//В. Мадзігон. – К.: Інститут обдарованоїдитини, 2011. – 26 с.

10. Ничкало Н.Ф., Куди В.О. Професійнаосвіта в зарубіжних країнах. – К.: 2002. – 322 с.

11. Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасніпедагогічні технології. Навчальний посібник.// О. Падалка, О. Шпак. – К.: “Просвіта”, 2000.– 368 с.

12. Чепіль М.М., Дудник Н.З. Педагогічнітехнології. Навчальний посібник. // М. Чепіль,Н. Дудник. – К.: “Академвидав”, 2012. – 224 с.

13. Definition and Selection of Competncies:Theoretical and conceptual Foundations. (DeSeCo).2002.

Великдень

Святкувати Великдень, як Воскресіння Ісуса Христа почали ще наприкінці

першого тисячоліття, з приходом християнства. Обидва свята збігалися у часі (весна, рівнодення) і стосувалися відродження життя і надій. З роками свято стало частиною місцевої культури, замістивши місцеві звичаї і адаптувавши місцеві обряди й атрибутику.

Ісус Христос, за біблійним сюжетом, воскрес рано-вранці і Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом – ангел небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб покрити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з’явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.


19 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Постановка проблеми. Зважаючи напрофільну парадигму загальноїсередньої освіти, до змісту

інваріантної і варіативної складових висуваютьсянові вимоги, окреслені низкою державнихдокументів. Відтак, постає актуальною проблемавибудовування нових організаційнопедагогічнихсистем, які потребують адекватних організаційнопедагогічних умов, а отже, увага науковців,педагогівпрактиків має бути спрямована як наструктурну, так і змістову інтеграцію загальної іпрофесійної освіти. Організаційні і педагогічніумови забезпечення діяльності профільної школи,передусім, мають стосуватися напрямівзалучення старшокласників до процесівсамовизначення щодо притаманних саме їм

провідних видів діяльності. Тож, узагальнившинаукові підходи, зазначаємо, що навчання встаршій школі слід здійснювати за максимальноговрахування індивідуальних освітніх траєкторій,визначених (або бажаних) самими учнями.

Оскільки структурна і змістова інтеграціязагальної і професійної освіти не набула чіткихабрисів, а організаційні і педагогічні умовизабезпечення діяльності профільної школи недостатньо викристалізувалися, то й навчальнопрофесійна діяльність учнів носить епізодичний(несистемний) характер. Тобто, навчання, хоч іспрямоване на забезпечення професійного умайбутньому зростанні, не знаходить бажаної(адекватної) рефлексії. З одного боку,усвідомлювана дорослість вимагає спиратися на

УДК 373.3/.5.048:331.548

Галина Васьківська, завідувачка лабораторії дидактики,кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Сергій Косянчук, аспірант Інституту педагогіки НАПН України, м. Київ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯУ статті окреслено організаційно-педагогічні умови, принципи й основні напрями профільного навчання,

схарактеризовано мету допрофільної підготовки і процес її організації, розглянуто особливостівпровадження курсів за вибором і позаурочну профільну підготовку, подано основні поради до вибору профілюнавчання.

Ключові слова: профільне навчання, принципи і основні напрями профільного навчання в старшій школі,професійна орієнтація, професійне самовизначення, особистісно орієнтоване навчання, допрофільнапідготовка.

Літ. 8.

Галина Васьковская, заведующая лабораторией дидактики,кандидат педагогических наук, старший научный сотрудник

Сергей Косянчук, аспирант Института педагогики НАПН Украины, г. Киев

ОРГАНИЗАЦИОННО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ПРОФИЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯВ статье очерчены организационно-педагогические условия, принципы и основные направления

профильного обучения, охарактеризована цель допрофильной подготовки и процесс ее организации,рассмотрено особенности внедрения элективных курсов и внеурочную профильную подготовку, составленыосновные советы по выбору профиля обучения.

Ключевые слова: профильное обучение, принципы и основные направления профильного обучения встаршей школе, профессиональная ориентация, профессиональное самоопределение, личностно

ориентированное обучение, допрофильная подготовка.

Galyna Vaskivska, Head of Didactics Laboratory,Ph. D. (Pedagogic) Senior employee of a high-level scientific research

Sergiy Kosianchuk, PhD student, Institute of Pedagogic NAPS of Ukraine, Kiev

ORGANIZATIONAL AND PEDAGOGICAL CONDITIONS OF SPECIALIZED EDUCATIONThe article outlines the organizational and pedagogical conditions, principles and main directions of

specialized education; the aim of pre-specialized education and the process of its organization are characterized,the peculiarities of the implementation of elective courses and extracurricular specialized training peculiarities arestudied, the main approaches to choosing the direction of specialized training are analyzed.

Keywords: specialized training, principles and main directions of high school specialized training,professional orientation, professional identity, personality-oriented education, pre-specialized training.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

© Г. Васьківська, С. Косянчук, 2013

20

власні мотиви, самостійно ставить мету своєїдіяльності, самоорганізовуватися, а з іншого, нестворено належних умов для повноцінногофункціонування суб’єктсуб’єктних стосунків.Таке явище, як ієрархічність, ще не сприймаєпартнерства, а тому вчитель не може якісновиконувати роль консультанта. Тож учень майженаодинці залишається на освітній магістралі,сповненій далеко не найприємніших сюрпризів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Сучасними вітчизняними науковцями і практикамирозглядаються проблеми: профільного навчання впедагогічній теорії і практиці та особистісноїорієнтації його змісту (Н.М. Бібік, М.І. Бурда);запровадження системи профільного навчання яктакої (Н.М. Бібік, М.В. Головко, В.І. Кизенко,М.І. Піддячий); науковометодичного й організаційногозабезпечення профільності (Г.О. Васьківська,Н.А. Мельник). Відповідні організаційнопедагогічні і психологічні аспекти (основи, засади)розкривають Ю.О. Дорошенко, Л.Д. Покроєва,М.І. Сущик. Організаційнопедагогічні умови(здійснення профорієнтаційної роботи зішколярами (Д.О. Закатнов, В.І. Туташинський);підготовки старшокласників до професійногосамовизначення (В.В. Туляєв); формуванняпрофесійної спрямованості учнів старшої школина професії сільськогосподарського виробництва(Г.О. Васьківська, С.І. Ткачук, Н.І. Шиян);внутрішньошкільного моніторингу (Л.В. Тарасюк)розглядаються з позицій особистісно зорієнтованогозмісту профільного навчання. Актуальнимпитанням організації профільного навчання беззавдавання шкоди ЗНЗ присвячено публікаціїМ.П. Гузика. Профільнодиференційований підхіду вихованні обстоює А.П. Самодрин. Профільненавчання О.М. Топузов пов’язує з потребоюформування змісту курсів за вибором йорганізацією відповідної навчальної діяльності уЗНЗ.

Мета статті: а) окреслити організаційнопедагогічні умови, принципи й основні напрямипрофільного навчання; б) схарактеризувати метудопрофільної підготовки і процес її організації;в) розглянути особливості впровадження курсів завибором; г) сформулювати поради до виборупрофілю навчання.

Основна частина. З огляду на гуманістичнийпідхід, що спирається на єдність буття істановлення людини, у старшій школі слідвикористовувати методи і принципи, за якиминавчаються дорослі. Отже, індивідуалізаціяосвітнього процесу має орієнтуватися на запитиучнів, на варіативність змісту і форм освіти.Профільне навчання дає можливість реалізувати

відповідні траєкторії учнів навіть в умовах класноурочної організації навчального процесу. НовимДержавним стандартом базової і повної загальноїсередньої освіти передбачається співвідношеннянавчальних годин для вивчення обов’язковихпредметів і предметів, що їх самостійно оберутьучні для профільного навчання, яке має становитиорієнтовно 50 на 50 відсотків [3].

Профільне навчання як засіб диференціації йіндивідуалізації навчання дає змогу за рахунок зміну структурі, змісті й організації освітнього процесуповніше враховувати інтереси, нахили і здібностіучнів, створювати умови для навчаннястаршокласників відповідно до їхніх професійнихінтересів і намірів щодо продовження здобуттяосвіти. Профільна школа – інституціональнаформа реалізації цієї мети [5, 34].

Мета профільної школи полягає вякнайповнішій реалізації принципу особистісноорієнтованого навчання. Профільне навчання маєбути спрямованим на: набуття старшокласникаминавичок самостійної навчальноаналітичної,науковопрактичної, предметоузагальнювальної,дослідницькопошукової і практикоорієнтованоїдіяльності; розвиток моральних, фізичних,комунікативних (мовна і мовленнєва діяльність),інтелектуальних, психічних, творчих, соціальнихта інших якостей старшокласників; прагнення досаморозвитку (у т.ч. на засадах екоцентризму),самоідентифікації, самоосвіти, самозабезпечення.За таких умов значно розширюються можливостіучнів у виборі власної освітньої траєкторії. Тож,передусім, слід забезпечити: а) вихованняособистості, здатної до самореалізації,професійного зростання і мобільності в умовахреформування освітньої галузі; б) неперервністьосвіти впродовж життя; в) можливості для рівногодоступу до здобуття початкової допрофесійноїпідготовки, загальноосвітньої профільної інеперервної освіти.

Перехід до профільного навчання передбачає:забезпечення умов для життєвого і професійногосамовизначення; виховання шанобливогоставлення до праці; формування свідомого виборуй оволодіння майбутньою професією; забезпеченнянаступності між загальною середньою іпрофесійною освітою з огляду на обраний профіль;забезпечення поглибленого вивчення окремихпредметів за програмами повної загальноїсередньої освіти; розширення можливостейсоціалізації, ефективнішу підготовку випускниківшколи до освоєння програм вищої професійноїосвіти; сприяння встановленню рівного доступудо повноцінної освіти різним категоріям учніввідповідно до їхніх здібностей, індивідуальних



21 Молодь і ринок №5 (100), 2013

нахилів і потреб; створення умов для врахуванняй розвитку навчальнопізнавальних і професійнихінтересів, нахилів, здібностей і потреб учнівстаршої школи в процесі їхньої загальноосвітньоїпідготовки; створення умов для істотноїдиференціації змісту навчання старшокласників ізширокими й гнучкими можливостями побудовишколярами індивідуальних освітніх програм;формування соціальної, комунікативної,інформаційної, технічної, технологічноїкомпетентностей учнів на допрофільному рівні,розвиток ціннісносмислових орієнтаційстаршокласників [4] щодо майбутньої професійноїдіяльності з урахуванням таких основнихпрофесійних цінностей, як самостійність,мобільність, підприємливість, комунікативність[7].

У школах, де наповнюваність 10 класу не даєзмоги відкрити два профільні класи, профілізаціяздійснюється за рахунок розподілу класу на двіпрофільні групи, наприклад, фізикоматематичногой історикоправового профілів. Організаціяпрофільного навчання припускає створеннясистеми добору учнів для продовження навчанняв старших класах профільної школи, що дає змогуоб’єктивно оцінити рівень готовності учнів допродовження освіти за тим чи іншим профілем, атакож створення основи для впровадження впрактику механізмів раціонального і прозорогоконкурсного набору до старшої профільної школи[6]. Важливу роль у розв’язанні цього завданняможе відіграти введення накопичувальної оцінки(портфоліо), що враховує різні досягнення учнів упроектній діяльності, у написанні рефератів,творчих робіт, а також реальні результатинавчання на курсах за вибором тощо.

Серед головних принципів профільногонавчання такі: а) варіативність й альтернативністьосвітніх програм, технологій навчання іметодичного забезпечення навчальновиховногопроцесу; б) гнучкість змісту і форм організаціїпрофільного навчання (зокрема дистанційного, атакож забезпечення можливості зміни профілю підчас засвоєння знань за вже обраним профілем);в) діагностичнопрогностична спрямованістьщодо виявлення здібностей учнів з метою їхньоїоптимальної орієнтації на профіль навчання;г) наступність і неперервність між допрофільноюпідготовкою, профільним навчанням, професійноюпідготовкою; д) розподіл учнів за рівнем освітньоїпідготовки, за інтересами і потребами,здібностями і нахилами.

Оскільки у школах сільської місцевості майженемає фахівців для викладання у старших класах,програми профільного навчання переважно

реалізують учителі вищої категорії, що маютьдосвід роботи в класах з поглибленим вивченнямпредметів і значні досягнення у підготовці учнів.У міських освітніх установах до профільноїпідготовки учнів залучаються фахівці провіднихВНЗ (особливо для реалізації курсів за вибором,профільної практики, науководослідної роботи).У школах, що спеціалізуються на викладанніпредметів музичноестетичного циклу, навчанняза профільними предметами здійснюютьвикладачі музичних шкіл, музичнопедагогічнихколеджів, художніх училищ і т.ін. У сільськихшколах такі можливості майже відсутні, отже,необхідна своєрідна “інвентаризація” кадровогопотенціалу щодо залучення педагогів до розробкипрограм курсів за вибором, варіативних програмпредметів з урахуванням конкретного профілю, атакож до безпосередньої роботи у старших класахпрофільної школи тощо.

У загальноосвітніх навчальних закладахдомінує модель внутрішкільної профілізації, якареалізується за двома варіантами: 1) багатопрофільнашкола, яка об’єднує кілька профілів навчання:а) економічний, фізикоматематичний, лінгвістичний,б) природничонауковий і гуманітарний; в) природничий,гуманітарний, фізикоматематичний; г) економічний,історикоправовий, географічний; д) природничонауковий, фізикоматематичний, філологічнийпрофілі; 2) однопрофільна школа спеціалізуєтьсялише на одному обраному профілі: а) музичноестетичний; б) філологічний.

Ми вважаємо, що слід ввести такі основнінапрями профільного навчання: гуманітарний,соціологічний, природничий, математичний,художньоестетичний, спортивний, технологічний.Відповідно передбачається введення такихможливих профілів у старших класах:а) соціологічний (історикоправовий, економічний,правовий (юридичний), філософський, педагогічнийі т.п.); б) математичний (математичний, фізикоматематичний тощо); в) природничий (хімікобіологічний, хімікофізичний, географічний,біологогеографічний, екологогеографічний,медичний, екологічний та ін.); г) гуманітарний(українська і/або іноземна філологія,літературознавство і т.п.); д) технологічний(комп’ютерні технології, інформатика,проектування і конструювання, виробничітехнології, агротехнологічний, менеджмент,побутове обслуговування тощо); е) художньоестетичний (музичний, образотворчий,хореографічний, театральний, мистецтвознавчийта ін); ж) спортивний (гімнастика, атлетика,плавання, спортивні ігри, туризм і т.п.).

У деяких школах діє історикоправовий


22

профіль, утім, ці дві галузі доцільно розмежувати,зважаючи на їх самодостатність.

Для більш конкретного прикладу системногопідходу до профільної освіти, зокрема всоціологічному напрямі, зупинимося на такійпоширеній нині професії як юрист. Щоб вибіркожного учня був якомога самостійним, слідздобути більше знань про цю професію. Завданнявчителя під час опанування правознавстваполягає не в тому, щоб учні завчили основні права,а в можливості самим відчути ідею цих прав задлярозуміння того, що вони мають безпосереднєвідношення до їхньої майбутньої життєдіяльності.

Реалізація профільного навчання в освітніхзакладах вимагає від адміністрації акумулюваннявідповідних ресурсів, зокрема матеріальнотехнічного забезпечення навчального процесу упрофільних класах. Для вивчення іноземних мовпотрібні лінгафонні кабінети, необхідне технічнеобладнання, бібліотека іноземної літератури,навчальнометодичні комплекси і підручникизарубіжних і українських авторів. На жаль,найчастіше освітні заклади розпочинаютьреалізацію програм підвищеного рівня, непідготувавши відповідної бази. Не кращою єситуація з обладнанням для проведеннялабораторних робіт з біології, фізики, хімії;комп’ютерні класикабінети малоефективні (абоїх немає), слабко забезпечене викладанняпредметів художнього напряму, відсутніпідручники з профільних предметів.

Питання організації добору в профільні класи– напружене, болюче і навіть конфліктне. Набір угуманітарні класи здійснюється за залишковимпринципом: зараховуються ті, хто не пройшоввідбір за природничонауковим чи фізикоматематичним профілем. Складність й у тому, щопід час добору учнів за профілями недостатньокористуватися одним методом. Необхіднийкомплекс заходів, що дає змогу уникнутивипадкового характеру комплектуванняпрофільного класу. Слід забезпечити можливістьпереходу дитини в будьякий час з одного профілюв інший, тим більше, якщо має місце ранняпрофілізація, з 8 – 9 класу. Визначальнимпоказником під час вибору профілю має бутибажання (чи небажання) самої дитини.

В освітніх закладах мають використовуватисярізні методи добору учнів у профільні класи –залежно від специфіки самого освітнього закладу:іспит з двох обов’язкових предметів (українськамова, математика) і з одного профільного (ліцеї,гімназії, спеціалізовані школи); гнучка діагностиказа ступенем музичної й естетичної обдарованостіі виявлення здібностей дітей до відповідних видів

діяльності; тестування учнів і батьків на предметвиявлення потреб і нахилів дітей; урахування стануздоров’я, рекомендації фахівців: педагогів,медиків, психологів та ін.; накопичувальнасистема досягнень учнів – портфоліо.

Учитель профільної школи зобов’язаний непросто бути фахівцем високого рівня, щовідповідає профілю і спеціалізації своєї діяльності,але й повинен забезпечувати: варіативність таособистісну орієнтацію освітнього процесу,проектування індивідуальних освітніх траєкторій;практичну орієнтацію освітнього процесу черезосвоєння проектнодослідницьких і комунікативнихметодів; завершення професійного самовизначеннястаршокласників і формування умінь, навичок,компетентностей, необхідних для продовженнянавчання у відповідній сфері професійної освіти.

Важливим чинником вибору профілю навчаннятакож є усвідомлення учнем своїх індивідуальнихможливостей та обмежень, які накладають станздоров’я, особливості характеру, темпераменту,психіки в цілому. Саме тому в системі понятьщодо вибору профілю і майбутньої професії“хочу””можу” – “знаю””необхідно” суттєвим єй поняття “маю”, яке стосується переважно стануздоров’я (наявність фізичних і деяких психічнихособливостей). Якщо вимоги до бажаної професіїне збігаються зі станом особистого здоров’я, тойдеться про профнепридатність. Отже,інформація про професію має засвоюватися разомз відомостями про обмеження, пов’язані зі станомздоров’я. Тобто, йдеться про вчасне встановленнянеспроможності людини виконувати певніпрофесійні обов’язки.

Профільне навчання передбачає обов’язковудопрофільну підготовку (професійна орієнтаціяучнів, сприяння вибору ними напряму профільногонавчання у старшій школі), відсутність такоїпідготовки значно обмежує свободу вибору. Утім,щоб допрофільна підготовка була ефективнішою,доцільно було б деякі її елементи ввести ще умолодших класах. Наприклад, права людининеобхідно вивчати з наймолодшого шкільного віку,адже саме у початковій школі дитина здобуваєнеобхідні знання і набуває відповідних навичокповедінки у колективі. Звісно, слід ураховувативікові особливості, сприйняття гри, що значнопідсилить ефективність вивчення прав людини [1].

Мету допрофільної підготовки слід розглядатине як добір у профільні класи, а як допомогу учнямв усвідомленому виборі того чи іншого профілю.Допомога ця може бути здійснена за наданняучням широкого спектра курсів за вибором, щоуможливить “перевірку” школярами своїхздібностей за тим чи іншим напрямом діяльності.



23 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Тож необхідною умовою створення освітньогопростору, що сприяє самовизначенню учнівосновного ступеня, є введення допрофільноїпідготовки через організацію курсів за вибором.

Організація допрофільної підготовкипередбачає: 1) збільшення годин інваріантного(шкільного) компонента базового навчальногоплану у випускному класі основного ступенязагальної освіти; 2) розподіл класу на необхіднукількість груп за організації обов’язкових занятьза вибором; 3) використання годин варіативногокомпонента, насамперед, на організаціюдопрофільної підготовки. Оскільки основна метакурсів за вибором – профорієнтаційна, то кількістьтаких курсів має бути достатньою. Вони маютьбути своєрідними короткотерміновиминавчальними модулями, чергуватися, вводитисяпоступово, оскільки одночасне введення всіхкурсів за вибором може постати перед учнем якскладне нерозв’язне завдання [8, 109].

Допрофільна підготовка може здійснюватисяза рахунок організації: наукових об’єднань дляучнів 9х класів; психологічних тренінгів; класівпоглибленого вивчення предмета, наприклад,іноземної мови з 1 чи 2 класу; допрофільних класіву випускних класах основної школи; прогімназіїдля учнів 1 – 7 класів, метою якої є загальнарозвивальна підготовка учнів; годин розвивальногонавчання, додаткових занять для учнів 5 – 7 класів,а також запровадження курсів за вибором.

Більшість шкіл, зберігаючи базовий рівеньвикладання непрофільних предметів, збільшеннякількості годин на вивчення профільнихздійснюють за рахунок: варіативної частинибазового навчального плану (шкільнийкомпонент); індивідуальних і групових занять удругій половині дня; механічного збільшеннякількості годин на профільні предмети (у такомуразі навчальний план профільного класу“перевантажується” на 8 – 10 годин, що, звісно,не може не позначитися на здоров’ї і самопочуттіучнів); інтенсифікації навчального процесу. Удеяких спеціалізованих освітніх закладахвідповідна проблема розв’язується за рахунокстворення авторських навчальних планів, дезбільшення годин на профільні предметикомпенсується за рахунок скорочення кількостігодин на непрофільні предмети. Однак, оскількизменшення кількості годин не перекриваєзбільшення, проблема максимального навантаженняучнів також залишається гострою.

Курси за вибором як обов’язкові длявідвідування на вибір учнів можуть бутиреалізовані за рахунок: годин регіонального,гімназійного чи шкільного компонентів базового

навчального плану; збільшення годинмаксимального навантаження; створенняресурсних центрів; використання ресурсівдодаткової освіти. Тематика курсів за виборомдуже різноманітна, визначається відповідно допрофілю. Як правило, це курси двох типів: 1) курси,що “підтримують” вивчення основних профільнихпредметів на заданому профільним стандартомрівні (“Стилістика”, “Культура мови”, “Риторика”,“Літературне (історичне, географічне) краєзнавство”,“Зарубіжна література”, “Країнознавство”, “Історіяі культура українського народу”, “Фольклор”,“Основи економіки”, “Український правопис”,“Словники як засіб пізнання світу” та ін.); 2) курси,що виконують функцію внутрішньопрофільноїспеціалізації навчання і побудови індивідуальнихосвітніх траєкторій (“Техніка перекладу”,“Технічний переклад”, “Ділова англійська”,“Основи редагування”, “Спеціальні інструменти”,“Загальна екологія і раціональне природокористування”тощо).

Однак, перелік курсів за вибором, щопропонуються учням профільних класів у деякихосвітніх закладах, дуже незначний, а отже, незадовольняються запити і потреби учнів. Цехарактерно для шкіл сільської місцевості. Саметому актуальною проблемою постає створеннябази курсів за вибором, адже на селі значно меншеможливостей, а подекуди їх немає зовсім. Тожпитання залучення спеціалістів, які б навчалипрофесіям, залишається відкритим. Отже,виходячи з реалій сільської школи, необхідність устворенні бази курсів за вибором, спецкурсів,факультативних і профільних курсів єнезаперечною [2].

Доцільно згадати досвід профільного навчанняна початку 80х років ХХ ст., коли існували тіснізв’язки педагогічних ВНЗ із сільськими школами,так звані “Школи молодого вчителя”, коли учень10 класу, який виявив педагогічні здібності,направлявся під час канікул до педінституту дляпідготовки до вступу і ширшого ознайомлення зобраною професією. Наразі така співпраця булаб ефективною для реалізації профільногонавчання.

Висновки. Окресливши організаційнопедагогічні умови, принципи й основні напрямипрофільного навчання, схарактеризувавши метудопрофільної підготовки і процес її організації,розглянувши особливості впровадження курсів завибором, подаємо основні поради учням довибору профілю навчання: 1) ознайомитися зякнайбільшою кількістю професій (скластисловник професій для портфоліо), докладнішедізнатися про ті, що цікавлять найбільше;


24

2) вивчити вимоги, що висуваються до кожноготипу професій: “людина – людина”, “людина –техніка”, “людина – природа”, “людина – знаковасистема” і “людина – художній образ”; 3) пізнатисебе (докладно вивчити свої навчальніможливості, інтереси, нахили, здібності,захоплення, стан здоров’я, психічні особливості);4) зіставити свої можливості з обраним типомпрофесії і зробити висновок; 5) проконсультуватисязі шкільним психологом і соціальним педагогом,класним керівником і вчителямипредметниками,врахувати поради батьків щодо груп спорідненихчи схожих (на перший погляд) професій і їхні думкиз приводу конкретно обраної майбутньої професії;6) прослухати кілька курсів за вибором, щодопоможе задовольнити інформаційні інтереси івизначитися з вибором профілю; 7) довідатися,знання з яких предметів найнеобхідніші дляобраної професії, і визначити їх для себе якосновні; 8) обрати назву профілю, що відповідаєцим основним предметам і продовжити навчанняв 10му класі за обраним профілем.

Профільне навчання буде ефективнішим, якщореалізуватиметься не тільки в навчальній, але й упозаурочній діяльності. Саме організаціяпозаурочної і позашкільної діяльності за обранимпрофілем є одним з найважливіших моментів, щовідрізняють профільну школу від шкіл, дереалізують ті чи інші програми поглибленоговивчення предметів. Такою позаурочноюпрофільною підготовкою учнів може бути:а) профільна практика, що містить формиорганізації позаурочної і позашкільної діяльностідітей (лабораторні роботи, робота в Інтернеті,складання і захист бізнеспланів, етнографічні,польові, археологічні експедиції, робота в музеях,архівах, бібліотеках, історичні екскурсії;б) концертна і виставкова діяльність;в) педагогічна практика для педкласів;г) профільні табори; д) предметні тижні;е) науководослідна і проектна діяльність учнівтощо.

Слід зазначити, що спектр подібних форморганізації позаурочної профільної підготовки можебути різноманітним: фольклорна, діалектологічнапрактика, розмовна практика, пошуковаекспедиція, археологічна експедиція, роботашкільного історичного музею тощо. Головним їїпризначенням є забезпечення глибокого освоєння

змісту профільних програм, а також забезпеченнявнутріпрофільної спеціалізації учнів.

1. Васьківська Г.О. Особливості організаціїпрофільного навчання у школах сільськоїмісцевості [Текст] / Г.О. Васьківська // Нивазнань: наук.-метод. альм. – Дніпропетровськ:Промінь, 2004. – №3. – С. 29 – 31.

2. Васьківська Г.О. Профільне навчання вумовах сільської школи [Текст] / Г.О. Васьківська// Школа першого ступеня: теорія і практика:зб. наук. праць П.-Хмельницького держ. пед.ун-ту ім. Г. Сковороди. – Переяслав-Хмельницький. – 2004. – Вип. 10. – С. 49– 54.

3. Державний стандарт базової і повноїзагальної середньої освіти [Електроннийресурс] / [затверджено постановою КабінетуМіністрів України від 23 листопада 2011 р.№ 1392]. – Режим доступу: http://www.m o n .g o v.u a / im a g es / f i l e s / d o sh k i ln a -c e r e d n y a / s e r e d n y a / d e r z h - s t a n d a r t /post_derzh_stan.doc

4. Косянчук Сергій. Особливості формуванняціннісно-смислових орієнтацій старшокласниківз огляду на компетентнісний підхід влітературній освіті [Текст] / Сергій Косянчук// Українська література в загальноосвітнійшколі. – 2012. – №11. – 48 с. – С. 18 – 21.

5. Організація профільного навчання усільських загальноосвітніх навчальнихзакладах: науково-методичні рекомендації. –К.: Ґенеза, 2005. – 218 с.

6. Самодрин А.П. Профільне навчання всередній школі [Текст] / А.П. Самодрин. –Кременчук: Вид. центр Сучасного гуманіт.-економ. ін-ту, за участю РВЦ ПНТУ. – 2004. –384 с.

7. Талалуєва Н.О. Професійна підготовкамайбутніх робітників: виховний аспект[Текст] / Н.О. Талалуєва // Сучасні інформаційнітехнології та інноваційні методики навчанняу підготовці фахівців: методологія, теорія,досвід, проблеми: зб. наук. праць [редкол.:І.А. Зязюн (голова) та ін.]. “ К.-Вінниця: ДОВ“Вінниця”, 2008. – Вип. 16. – 496 с.

8. Шиян Н.І. Профільне навчання у школахсільської місцевості: теорія і практика [Текст]/ Н.І. Шиян. – Полтава: АСМІ, 2004. – 442 с.




25 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Постановка проблеми. Економіка Українивідчуває дефіцит кваліфікованих робітниківу багатьох галузях виробництва. На

деяких підприємствах середній вік працівниківнаближається до пенсійного, а випускники шкіл,дезорієнтовані на ринку освітніх послуг, обираютьфах на основі зовнішньої привабливості професії.При цьому ігнорують інформацію прозатребуваність спеціальності, якості власноїособистості. Необдуманий вибір професіїпризводить до незадоволення собою,неефективності праці, невдалої кар’єри, безробіття.Аби підвищити престиж робітничих професій,професійнотехнічним навчальним закладам(ПТНЗ) необхідно провадити профорієнтаційнудіяльність, яка б відповідала сучасним стандартамуправління та інформаційного суспільства.

Аналіз досліджень і публікацій, у якихзапочатковано розв’язання даної проблеми.Досліджують проблеми інформаційного

забезпечення, різні напрями впровадження ІКТ восвіту чимало вчених, серед яких найбільшвагомими є праці В. Бикова, Г. Васяновича,В. Гершунського, А. Гуржія, Р. Гуревича, М. Жалдака,Г. Єльнікової, М. Кадемії, Л. Калініної, М. Козяра,В. Кременя, А. Литвина, Ю. Машбиця, Н. Морзе,В. Олійника та ін. Профільне навчання і професійнапідготовка учнів на базі ПТНЗ були в полі зорунауковців Інституту професійнотехнічної освітиНАПН України [5]. Психологічні аспектиорганізації профорієнтаційного простору дослідилиН. Побірченко, О. Ігнатович, Н. Литвинова,Є. Єгорова, Г. П. Татаурова та ін.

Метою статті є сформувати методикуінформаційного забезпечення управлінняпрофорієнтаційною роботою у професійнотехнічному навчальному закладі з використаннямзасобів інформаційнокомунікаційних технологій(ІКТ).

Виклад основного матеріалу. У Концепції

Лариса Кубська, науковий співробітник Львівського науково-практичного центрупрофесійно-технічної освіти ІПТО НАПН України

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЮДІЯЛЬНІСТЮ У ПТНЗ: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ

У статті розкрито питання інформаційного забезпечення управління профорієнтаційною діяльністюу професійно-технічному навчальному закладі. Запропоновано методику профорієнтаційної роботи звикористанням засобів ІКТ.

Ключові слова: інформація, інформаційне забезпечення, інформаційно-комунікаційні технології,профорієнтаційна діяльність, профінформація, профдіагностика, профконсультація, профадаптація.

Літ. 5.

Лариса Кубская, научный сотрудник Львовского научно-практического центрапрофессионально-технического образования ИПТО НАПН Украины

ИНФОРМАЦИОННОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ УПРАВЛЕНИЯ ПРОФОРИЕНТАЦИОННОЙДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮ В ПТУЗ: МЕТОДИЧЕСКИЙ АСПЕКТ

В статье раскрыт вопрос информационного обеспечения управления профориентационнойдеятельностью в профессионально-техническом учебном заведении. Предложено методикупрофориентационной деятельности с использованием средств ИКТ.

Ключевые слова: информация, информационное обеспечение, информационно-коммуникативныетехнологии, профориентационная деятельность, профинформация, профдиагностика, профконсультация,

профадаптация.

Laryssa Kubska, researcher of Lviv Research and Practice Centre of Vocational Education ofNational Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine

INFORMATION SUPPORT OF CAREER GUIDANCE ACTIVITIES MANAGEMENT INVOCATIONAL-TECHNICAL EDUCATIONAL ESTABLISHMENT: METHODICAL ASPECT

The article considers the issue of information support of career guidance activities management in vocational-technical educational establishment. The author proposes the methods of profession oriented work with the use of ICT.

Keywords: information, information support, information and communication technologies, career guidanceactivity, skill information, professional diagnostics, professional consultation, vocational adjustment.

УДК 377.1:37.047

© Л. Кубська, 2013

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ У ПТНЗ:МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ

26

Державної цільової програми розвитку професійнотехнічної освіти на 2011 – 2015 роки [1]наголошено, що необхідним кроком держави єстворення соціальної реклами престижностіробітничих професій, що передбачає: посиленняпрофорієнтаційної роботи серед різних категорійнаселення; інформування громадян проособливості різних робітничих професій череззасоби масової інформації, проведеннявсеукраїнських і регіональних конкурсів, виставокярмарок робітничих професій тощо.

Профорієнтаційна діяльність не є обов’язкомтільки загальноосвітніх шкіл. ПТНЗ, щоб зберегтисвою нішу в освітньому просторі країни, мають збільшою ретельністю займатися профорієнтаційноюроботою, адже можуть ефективно провадитинавчальну, виховну, виробничу діяльності тількипри достатній наповненості закладу.

Основними завданнями профорієнтаційноїроботи є наступні:

ознайомлення учнів із професіями таправилами їх вибору, рекомендованимиМіністерством освіти і науки України;

виховання в молоді спрямованості насамопізнання і власну активність, що є основоюпрофесійного самовизначення;

формування вміння порівнювати своїздібності з вимогами, необхідними для набуттяконкретної професії, складати на цій основіреальний план оволодіння професією;

забезпечення розвитку професійно важливихякостей особистості.

Перешкоджають ефективній профінформаційнійроботі усталені стереотипи суспільства, батьків,дітей щодо не престижності та низької оцінкипрофесійнотехнічної освіти; низький рівеньпропаганди робітничих професій безпосередньошколами; доступність здобуття вищої освіти уВНЗ на комерційній основі.

На практичному рівні профорієнтаційна роботапокликана надавати допомогу людині у пошукахсвого місця на ринку професій. На теоретичномурівні реалізація такого завдання вимагає відкерівників, інженернопедагогічних працівників,психологів ПТНЗ володіння науковообґрунтованими технологіями допомогистановлення професійних інтересів, загальних іспеціальних здібностей тощо.

Загалом профорієнтацію доцільно здійснюватиу кілька етапів: профінформаційний (отриманняінформації про професії, їхній зміст, статус наринку праці, перспективи працевлаштування,можливості продовження навчання);профдіагностичний (виявлення мотивів,інтересів, схильностей і здібностей учня до

опанування певної професії); профконсультаційний(допомога у виборі професії, ґрунтуючись нарезультатах психодіагностики юної особистості);професійна апробація (знайомство учнів зробочими місцями, технічним оснащенням;перевірка здібностей безпосередньо у трудовійдіяльності, здатність виконувати операції увизначеній послідовності; самооцінка власнихможливостей засвоєння обраної професії).

Процес управління профорієнтаційноюдіяльністю у ПТНЗ, який очолює директор, маєвідбуватися шляхом поєднання традиційних таінформаційнокомунікаційних технологій і засобівуправління. У процесі профорієнтаційної роботиможна використовувати такі методи:пояснювальноілюстративні або репродуктивні;інформаційнопошукові; активні.

Відповідно до етапів, профорієнтаційнадіяльність має починатися з профінформаційної,тобто із процесу ознайомлення працездатногонаселення й, передусім, учнівської молоді, яканавчається у загальноосвітній школі, із основнимипрофесіями і спеціальностями; перспективамирозвитку, а також формами і термінами засвоєння,можливостями працевлаштування, професійнокваліфікаційного і посадового зростання.

Короткий термінологічний словник понятійногоапарату інформатизації професійної освіти подаєтаке тлумачення терміну “ІКТ”: “узагальненепоняття, яке описує різні пристрої, механізми,способи, алгоритми оброблення інформації;сукупність методів, виробничих процесів іпрограмнотехнічних засобів, інтегрованих зметою збирання, оброблення, зберігання,поширення, відображення та використанняінформації…” [2, 423].

Щоб надати учням інформацію про професії,які можна здобути у ПТНЗ, їхній зміст, статус наринку праці, перспективи працевлаштування,можливості продовження навчання, необхіднозібрати інформацію, зберегти на ПК, опрацювати,аналітично осмислити, систематизувати,використовуючи засоби ІКТ.

Поділ інформації на види допомагає швидкодізнатися усю необхідну інформацію про ПТНЗ,впливає на формування громадської думки проучилище, працює на створення його привабливогоіміджу серед вчителів і випускниківзагальноосвітніх шкіл, їхніх батьків, центрівзайнятості, роботодавців.

Важливими критеріями, яким має відповідатипрофінформація, є такі: вона має бути виховною,що проявляється у розкритті соціального таекономічного значення праці, важливості вірногоі своєчасного вибору професії; об’єктивною і



27 Молодь і ринок №5 (100), 2013

перспективною (відображати сучасний станпрофесії, зміни, що прогнозуються у ній унайближчі роки і в перспективі (перспективністьінформації не означає надмірного “забігання”вперед при її описі. Необхідно відобразити те новеі суттєве у методах, прийомах, умовах праці, щовиходить із передбачених державою планів іпрогнозів змін у науковотехнічній базі виробничої,керівної та обслуговуючої праці, в їх організації);оптимальною (необхідні дані про професії, а самеїх всебічний опис розробляти таким чином, щобвони узгоджувались із віковими особливостямивідповідних категорій осіб, які влаштовуються нароботу. Неоптимальна інформація є надмірноюдля даної категорії людей із певними соціальнодемографічними орієнтаціями, ускладнює процесвибору ними професії, а потім і влаштування нароботу. Критерій оптимальності інформаціївимагає, щоб уявлення про професіюформувалися поетапно, в певній послідовності тапри цьому відрізнялися структурноюупорядкованістю та кількісною мірою).

Професійна інформація має спонукати досамоконсультації і самовибору професії.

Шляхи подачі інформації (з використаннямІКТ) про професії, їхній зміст, статус на ринку праці,перспективи працевлаштування, можливостіпродовження навчання пропонуємо наступні:проведення екскурсій і Днів відкритих дверей;розміщення на сайті училища, у соціальнихмережах Інтернету; друковані матеріали(брошури, присутність у довідкових збірниках);співпраця зі ЗМІ з метою формування позитивногоіміджу ПТНЗ шляхом подання прямої і прихованоїреклами про заклад освіти; участь у соціальнихпрограмах, міських святах, конференціях, “круглихстолах”, семінарах, чатах і форумах.

Інформація про училище буде дієвою за умовиналагодження у професійному закладі освітизворотних інформаційних зв’язків, адже підготовкаробітників має відповідати вимогам сучасноговиробництва і роботодавця на ринку праці.

Якісний діалог між ПТНЗ і учнями та їхнімибатьками можливий при організації такого заходу,як День відкритих дверей. Метою таких щорічнихзаходів є зацікавлення училищем учнів шкіл таїхніх батьків, відповіді на їхні запитання щодоумов вступу, ознайомлення з умовами інапрямами навчання і виховання у конкретномуПТНЗ.

Назва “День відкритих дверей” з’явиласятому, що у цей день у ПТНЗ може вільно зайтибудьхто. День відкритих дверей є корисним дляабітурієнтів із кількох причин: можна отриматиповну, достовірну і свіжу інформацію про

діяльність ПТНЗ; порівняти різні ПТНЗ, якіготують фахівців за обраною спеціальністю;довідатися про потреби ринку і можливі місцяпраці після закінчення ПТНЗ.

День відкритих дверей проводять в актових,конференцзалах і холах. Традиційно керівникиПТНЗ розповідають зі сцени про діяльністьучилища, про організацію навчальновиховного івиробничого процесів у даному ПТНЗ, правилаприйому, спеціальності, які можна отримати,обмежуючись статистичною інформацією накшталт скільки учнів навчається, умови навчання,як організована робота, куди і скільки випускниківпрацевлаштовуються. Далі бажаючі маютьможливість здійснити екскурсію навчальними івиробничими кабінетами, почути відповіді на своїзапитання, побачити виставку робіт учнів ПТНЗ.Такі зустрічі вважають справжнім святом ізавершуються яскравими концертами учасниківхудожньої самодіяльності.

До пошуку сучасних методик інформаційногозабезпечення спонукають нові умови суспільства,в якому відбувається трансформація соціальноекономічних відносин, що вимагає взаємодіїінженернопедагогічних працівників ізпідприємствами, установами, організаціями.Впровадження у процес управління ІКТ дозволяєДень відкритих дверей провести цікавіше – ізвикористання різних технічних засобів ІКТ(комп’ютер, мультимедійний проектор, екран,сенсорна дошка тощо); засобів для під’єднаннядо Інтернету і забезпечення можливостіповноцінної роботи в ньому (сервери, лінії зв’язку,модеми, програми пошуку різноманітних даних вІнтернеті тощо), аби поєднати силу слова,зображення і звукового супроводу.

Під час Дня відкритих дверей доцільноскористатися методом презентації, але не звичної,а динамічної, що має назву печакуча. Її суть утому, аби не демонструвати годинний фільм продіяльність ПТНЗ, а розповісти про заклад швидкоі доступно, зекономивши час для запитань івідповідей на них, не витрачати багато часу наДень відкритих дверей. “Печакуча” [3] – це показ20 слайдів по 20 секунд кожен, які супроводжуютьневеличкими коментарями. Слайди змінюютьсяавтоматично, тобто не потрібно говорити ніякихфраз на кшталт “наступний слайд, будь ласка”чи “можна назад?”, а необхідно подати тількиінформацію – чітко, швидко і цікаво. Усяпрезентація триває шість хвилин 40 секунд, анаступні шість хвилин 40 секунд даються длязапитань, відповідей та обговорення.

Формат “Печакуча 20Ч20” дозволив зробитипрезентації короткими і динамічними. 20секундне


28

обмеження не дає можливості говоритинадлишкову інформацію (надлишкова містить дані,що є зайвими і не потрібними для використання уконкретній ситуації). У результаті – сказанонайважливіше, увагу публіки не загублено,зацікавленість проектом зростає, бо такаорганізація проекту геніальна і проста [3].

Ще один варіант осучаснення проведення Днявідкритих дверей з допомогою ІКТ – віртуальнаекскурсія училищем, короткий профорієнтаційнийфільм, який наочно демонструє матеріальнотехнічну базу ПТНЗ, професії та спеціальності,які можна опанувати в училищі, його спортивне ікультурне життя, соціальне забезпечення учнів та ін.

Презентації у формі “печакуча”, віртуальніекскурсії, фільм доцільно розмістити і на сайтіПТНЗ, аби їх можна було переглянути у будьякийчас, скориставшись комп’ютером чи мобільнимтелефоном і підключенням до Інтернету.

Відмінності презентацій присутні навіть у“технічних” деталях: ви можете сухо “відтарабанити”текст, а можете (якщо дозволяє етикет, час іможливості) влаштувати презентаційне шоу іззастосуванням проектора, відеофрагментів ірухомої комп’ютерної графіки. При підготовціслайдів, фільму чи віртуальної екскурсії необхіднодотримуватися певних умов щодо використаноїінформації. Вона має відповідати наступнимкритеріям: бути доступною, достовірною, повною,цілісною, довгостроковою, різноплановою (опис іпоказ професії не тільки з технікотехнологічноїта організаційноекономічної точки зору, а й зсоціальної, “особистісної”). Необхідно розкритишляхи формування ефективного спеціаліста,труднощі, які він долає при оволодінні знаннями,самовихованні та ін. Всебічність профінформаціїозначає насиченість її моральнопсихологічнимзмістом, “сюжетністю” та життєвістю,підкреслення ролі психофізіологічних та іншихякостей в успішному оволодінні професією.

Крім вимог до інформації у презентації, неменш важливими є вимоги до зображень і звуку.Зображення мають бути якісними, доречними,доповнювати подану інформацію, звук – чітким,зрозумілим, мова – літературнограмотною,переконливою. Також електронні презентаціїповинні відповідати естетичним і гігієнічнимвимогам.

Крім організації і проведення Днів відкритихдверей, система профінформаційної роботи усьогоколективу ПТНЗ має складатися з видавничоїдіяльності (брошури, буклети, проспекти,листівки, календарі, оголошення, пам’ятки,училищна газета); інформаційно-просвітницькихзаходів (екскурсії до ліцею, проведення майстер

класів, профорієнтаційні зустрічі з учнями шкіл,зустрічі з керівниками провідних підприємствміста та випускниками училища, проведеннятренінгів, інтелектуальні та спортивні змаганняміж учнями училища й учнями шкіл, індивідуальнаробота з батьками за місцем проживання);інформаційно-рекламної діяльності (створенняінформаційних передач на радіо і телебаченні,розміщення інформаційних матеріалів удрукованих та інтернетвиданнях, оформленнядошок оголошень у школах, розміщенняінформації на Інтернетсайті, створеннямультимедійної презентації за професіями).

Усі перераховані напрями профорієнтаційноїроботи можливі тільки при умові використанняІКТ, що дозволить скоротити час на підготовкутієї чи іншої потрібної інформації, зробить її поданняпрезентабельним і сучасним, а використання –доступним за будьякої потреби.

Робить різнопланову інформацію про ПТНЗвідкритою для загалу розміщення на сайтіучилища, перетворюючи його із закритої системиу відкриту.

Сукупність вебсторінок певної тематики,збережених на одному сервері, та із системоюнавігації, що дає можливість переміщуватися міжними за допомогою гіперпосилань, утворює сайт(від анг. Website: web – “павутина”, “мережа” і site– “місце”, дослівно – “місце в мережі”) [4, 47].

Сайт ПТНЗ допомагає оперативно реагуватина потреби ринку освітніх послуг, ринку праці. Крімтого, його важливою функцією є дидактична, аджеучні мають змогу не витрачати час на пошуки вІнтернеті необхідних для навчання підручників, ачитати їх безпосередньо на училищному сайті,знати про усі події, що відбуваються у ПТНЗ,бачити результати свого навчання і досягненняінших. Звичайно, сайт буде корисним при умовійого якісного і систематичного наповнення.

Порівнюючи інформувальні можливостідрукованої продукції і вебсайту, можна зробитивисновок, що вебсайт – це динамічна системаінформування, яка містить і стару, інайоперативнішу інформацію, включно зпоточними планами; дозволяє користувачамактивно звертатися до “авторів” інформації ташукати її на споріднених вебсайтах.

Професійнотехнічні навчальні закладипрофорієнтаційну роботу реалізовують черезсистему профорієнтаційної роботи училища;співпрацю з навчальними закладами і Центрамизайнятості; засобами масової інформації.

Методика проведення профорієнтаціїпередбачає крім профінформаційного, етапипрофдіагностики, профконсультації, профадаптації.



29 Молодь і ринок №5 (100), 2013

На етапі профдіагностики відбувається системапсихологічного вивчення особистості з метоювиявлення її професійно значущих властивостей іякостей. Професійна консультація передбачаєвивчення організму та особистості людини, щозакінчується видачею їй усної чи письмовоїрекомендації про вибір професії, навчальногозакладу, місця роботи. Рекомендації складаютьсята формулюються в результаті аналізу іспівставлення трьох видів інформації – проактуальні та потенційні можливості індивіда (станздоров’я, рівень нервовофізичної витривалості,спрямованість і структура здібностей, інтересів),про вимоги професії до працівника (професіограмита соціограми), про дійсні та перспективні потребинародного господарства, економічного району укадрах.

Наступний етап – професійна адаптація. Підцим терміном розуміємо процес пристосуваннялюдини до професійної діяльності, її умов;досягнення бажаної продуктивності праці йвідповідності між професійними намірами,інтересами, якостями особистості та вимогамидо діяльності.

Висновки . Упровадження в управлінняпрофорієнтаційною діяльністю ІКТ дозволитьякісно змінити процес і поновому підійти дорозробки плану профорієнтаційної діяльності,сформувати нове інформаційноосвітнєсередовище завдяки інтеграції зусиль інженернопедагогічного колективу і засобів ІКТ з метоюстворення потенційно сприятливих умов дляуспішного розв’язання протиріч, пов’язаних ізпрофесійним самовизначенням школярів –

індивідуальнопсихологічних і соціальноекономічних.

1. Концепція державної цільової програмирозвитку професійно-технічної освіти на 2011– 2015 роки / [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://osvita.ua/legislation/proftech/8836.

2. Литвин А.В. Інформатизація професійно-технічних навчальних закладів будівельногопрофілю: монографія / Андрій ВікторовичЛитвин. – Львів: Компанія “Манускрипт”,2011. – 498 с.

3. Метод “Печа-куча” / [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://cdf.ngomarket.org.ua/programma/metod-pecha-kucha/.

4. Морзе Н.В. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховнихпроцес закладів ПТО: методичний посібник /Н.В. Морзе. – К.: Арт Економі, 2011. – 168 с.

5. Профільне навчання та професійнапідготовка учнів на базі ПТНЗ: досвід,проблеми та перспективи [Текст]: Науково-методичний посібник (за матеріаламикруглого столу “Профільне навчання(технологічний напрям) учнів старшої школина базі ПТНЗ: досвід, проблеми таперспективи”, в рамках Другої міжнародноївиставки “Сучасні навчальні заклади – 2011”/ Укладачі: Нестерова Л.В., Чеснокова Л.Г.,Дремова І.Б., Романенко Л.В., Герлянд Т.М.,Стременко Л.О. / за загальною редакцієюНесторової Л.В. – К.: ІПТО НАПН України,2012. – 113 с.



Розмаїття великодніх яєць

Крашанка – яйце пофарбоване в один колір (червоний, жовтий синій, зелений, золотавий…)

Крапанка – на поверхню яйця нанести крапочки воску (покапати), а після занурити його у фарбу. Коли поверхня яйця висохне, знову покапати воском і занурити яйце у темнішу фарбу.

Мальованка – яйце, розмальоване гуашшю, акварельними або навіть масляними фарбами з допомогою пензлика.

Дряпанка (шкрябанка) – на поверхні яйця, пофарбованого в темний колір, голкою або іншим гострим предметом видряпується візерунок, орнамент.

Писанка – яйце, поверхня якого покрита різнокольоровим розписом, з допомогою воску та барвників.

30

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Сьогодні до нас з історичного

минулого повертається значна творча спадщинадіячів української культури XIX століття, яка буламаловідома, або майже забута. Одним із тих, хтозробив вагомий внесок у розвиток різних галузейнаціональної музичної культури, освіти, науки бувПетро Петрович Сокальський (1832 – 1887). Вінбув енциклопедично освіченою особистістю.Хімік, аграрій, публіцист, літератор, композитор,музичний критик, фольклорист, музикознавець,історик, громадський діяч – багатоманітність ізначущість діяльності цієї талановитої людини, віддня народження якої минуло 180 років, не тьмяніє,а з плином часу стає все виразнішою і вагомішою.

Особливу увагу науковців привертала творчаспадщина Сокальськогокомпозитора, йогофольклористичні, музичнокритичні праці. Так,творчість митця вивчали відомі вченімузикознавці: Л. Архімович, Т. Булат,Т. Каришева, Л. Олійник, Т. Шеффер, О. ШреєрТкаченко, Г. Тюмєнєва та ін. Однак, музичнапубліцистична та просвітницька діяльністьП. Сокальського, її значення у площині історичнихй культурних реалій другої половини ХІХ ст. ісучасності розглядалася не достатньо.

Висвітлення цього питання є метою нашої статті.Таким чином, мета нашої публікації полягає у

висвітленні музичної публіцистичної тапросвітницької діяльності Петра ПетровичаСокальського у особистісному і часовому просторі.

Виклад основного матеріалу. Петро ПетровичСокальський народився в сім’ї професораХарківського університету П.І. Сокальського.Природа щедро обдарувала його. В дитинстві вінбув справжнім вундеркіндом, виявив великиймузичний талант і, як обидва старші брати, вчивсямузики спершу у свого діда П. Вільчека –відомого в Харкові диригента, а потім у педагогаі композитора А. Барсицького. В тринадцять роківзакінчив пансіон Зимницьких, один з кращихприватних навчальних закладів. За віком юнийСокальський ще не мав права вступити доуніверситету, тому він cамостійно навчався заскладеною ним самим програмою, до якої входилизаняття музикою, хімією, читання літератури зрізних галузей знань. Не маючи п’ятнадцяти років,почав відвідувати лекції в Харківськомууніверситеті, і в 1848 р. став наймолодшимстудентом відділення природничих наук, а післяуспішного закінчення університету і захистудисертації – магістром хімії. Отже, фахом йогостала хімія, творчим покликанням – музика, а

УДК 78(091)(477) – 051

Лариса Філатова, кандидат педагогічних наук, доцент, докторантНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

МУЗИЧНА ПУБЛІЦИСТИЧНА ТА ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬПЕТРА ПЕТРОВИЧА СОКАЛЬСЬКОГО: ОСОБИСТІСТЬ І ЧАС

У статті розглядається музична публіцистична і просвітницька діяльність П.П. Сокальського яквидатного діяча української музичної культури.

Ключові слова: музична публіцистика, просвітницька діяльність, народне мистецтво, музична освіта.

Літ. 5.

Лариса Филатова, кандидат педагогических наук, доцент, докторантНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

МУЗЫКАЛЬНАЯ ПУБЛИЦИСТИЧЕСКАЯ И ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ПЕТРА ПЕТРОВИЧА СОКАЛЬСКОГО: ЛИЧНОСТЬ И ВРЕМЯ

В статье рассматривается музыкальная публицистическая и просветительская деятельностьП.П. Сокальского как выдающегося деятеля украинской музыкальной культуры.

Ключевые слова: музыкальная публицистика, просветительская деятельность, народное искусство,

музыкальное образование.

Larysa Filatova, Ph.D. (Pedagogic) DocentNational Pedagogical University by M. Drahomanov, Kyiv

A MUSIC PUBLICIST AND ADVOCACYPETER PETROVICH SOKAL: PERSONALITY AND TIME

The article deals with music publicist and advocacy P. Sokal as a prominent figure of the Ukrainian musical culture.Keywords: music journalism, education, folk arts, music education.


© Л. Філатова, 2013

31 Молодь і ринок №5 (100), 2013

засобом до існування – публіцистика. Літературнітрадиції університету і Харкова сприяли розвиткуздібностей юнака і в цій сфері.

Першими кроками в діяльності Сокальськогожурналіста були статті технічного змісту вжурналі Міністерства державних маєтностей.Однак, знання хіміка молодому магістровізастосувати на практиці не пощастило –призначення в число чиновників Департаментасільського господарства в Петербурзі цьому несприяло. В цей час Сокальський приймаєпропозицію від російського генерального консулав НьюЙорку Нотбека поїхати з ним до Америкив якості особистого секретаря й домашньоговчителя дітей. Знайомство зі СполученимиШтатами Америки, де бурхливо розвивалисякапіталістичні відносини, формувалася буржуазія,зароджувався робітний рух, професійні організаціїй одночасно на півдні країни існувало рабство,знищення якого хвилювало американськесуспільство, захоплювало юнака, викликалобагато роздумів і спогадів та порівнянь зістановищем народу у власній країні. Статті,надіслані з Америки, виявили в авторові людинуглибоких гуманістичних переконань, яка стала набік поневолених, побачила недоліки і складностісоціального життя, які заважають прогресу.Стаття “Питання про невільництво вПівнічноамериканських Сполучених Штатах”була опублікована в Росії в 1858 р. в “Отечественныхзаписках” і мала великий громадський резонанс. Іхоча Сокальський поставив під нею лише ініціали, йогогромадянська мужність – людини, яка сміливовиступила за знищення рабства у власній країні,дозволяє поставити автора статті, майбутньогоучасника національновизвольної боротьбиболгарського і сербського народів проти турецькогопоневолення, в ряд відомих борців проти поневоленнялюдини людиною у будьякій формі.

Окрім питань соціальноекономічних,політичних, технічного прогресу, звичаїв,особливостей побуту народу Америки Сокальськийторкається музичних вражень, які він, якмузикант, виніс з картин життя американців –людей різних національностей, культурнихтрадицій, віросповідання. Музика звучала увітальнях, міських парках, концертних залах. Їїзагальнодоступність і демократизм особливовідзначав молодий журналіст у своїх статтях, якінадсилав до Росії. До розгляду музичних питаньСокальського спонукала і власна творчість – вАмериці він зробив перші значні кроки яккомпозитор, який вже на ранньому етапі творчогошляху шукав форму вираження національносамобутнього в своїх творах (фортепіаннафантазія “Віють вітри”, опера “Мазепа”).

В Росії, й в Україні зокрема, потреби музичноїпрактики в другій половині XIX ст. стимулювалирозвиток музичної критики й публіцистики. Вгазетах, журналах, часописах, альманахахгромадськополітичного, істориколітературного,літературнохудожнього, художньоісторичного,загальнохудожнього спрямування все частішевміщуються огляди подій мистецького, зокремамузичного, життя. Більш чітко, ніж у першійполовині XIX ст., визначилося національнеcпрямування ряду вітчизняних видань, їхніхмистецьких розділів. Поступово зроставпрофесійний рівень публікацій – від простогопереліку подій мистецького життя до критичнихоглядів. Відбувалися кількісні та якісні зміни увидавничій базі української преси. Необхідновідзначити, що ці процеси на українських земляхбули невід’ємною складовою відповідногорозвитку публіцистики в Росії й країнах ЗахідноїЄвропи, де вже існувала низка спеціальнихмузичних видань.

В другій половині XIX ст. у НаддніпрянськійУкраїні статті про музичну культуру друкувалисяу таких київських виданнях, як “Киевскиегубернские ведомости” та “Приложение” до них,“Киевский телеграф”, “Киевлянин”, “Киевскаягазета”, “Киевские епархиальные ведомости”,науковий місячний журнал “Труды КиевскойДуховной академии”, де були опублікованіматеріали про старовинну вітчизняну церковнумузику, та ін.

Важливу роль у становленні українськоїмузичної періодики відіграв історикоетнографічний і белетристичний журнал“Киевская старина”. У ньому найширше в Українівисвітлювалися проблеми національної культурив різних галузях – історії, археології, літератури,географії, музики, етнографії тощо. Прогресивнідіячі української культури, у тому числі ймузичної, брали участь у його виданні, а саме:В. Антонович, Д. Багалій, М. Драгоманов,П. Житецький, О. Лазаревський, П. Косач, ПанасМирний, М. Коцюбинський, Леся Українка,М. Костомаров та ін. Зразком професійноїдосконалості були надруковані на сторінкахжурналу матеріали про українську музичнукультуру М. Лисенка, О. Русова, М. Старицького,Г. Галагана та ін.

У Харкові події музичного життя висвітлювалигазети “Харьков”, “Южный край” (статтікомпозитора і музичного критика В. Сокальського– племінника П. Сокальського), літературнонауковий додаток до “Харьковского календаря”“Харьковский сборник”, “Харьковский коллегиум”тощо. Питання музичної культури висвітлювали“Елисаветградский вестник”, “Николаевский


32

вестник” (наприклад, замітки про концертнуподорож співачки Д. Леонової та М. МусоргськогоУкраїною).

Значна кількість газет і журналів, в яких булинадруковані матеріали про музичну культуру,виходила на Півдні України – це такі видання як“Одесский вестник”, “Новороссийский телеграф”,“Одесский листок” та ін.

Після повернення на батьківщину, діяльністьП. Сокальського як пропагандиста музичногомистецтва і композитора значно вплинула нарозвиток музичної культури й освіти ПівдняУкраїни. Журналістська праця П. Сокальського,спершу репортером, а після смерті брата, якредакторавласника провідної газети “Одесскийвесник”, стала важливою сторінкою в історіїрозвитку Новоросійського краю. Саме з йогоім’ям пов’язаний новий етап розвитку цієї газети,яка активно впливала на громадське життя,розвиток економіки, сільського господарства ікультури всього регіону. Формування громадськоїдумки краю того часу неможливо уявити безстатей Сокальського.

Журналіст і музикант, в одній особі, боролисяна сторінках преси за вітчизняну музику,пропагували її кращі зразки, прищеплювалипередові естетичні погляди читачам, приверталиувагу до народного музичного мистецтва, йогозначення у розвитку культури та музичної освіти.Так, наприклад, велика заслуга митця в організаціїта розширенні діяльності Товариства аматорівмузики в Одесі, хором якого він керував і дляучасників якого читав лекції. Це Товариство булопершим і дуже своєрідним музичним закладом,на базі якого за ініціативою Сокальського булостворено музичну школу.

Окрім публіцистики в 60і рр. розгортаєтьсямузична просвітницька діяльність П. Сокальського.Він виступав з лекціями з питань історії музики,народної музичної творчості, теорії та естетикимузики, музичної психології, акустики. Так,матеріали лекцій з історії музики, які митецьпрочитав у Товаристві аматорів музики у 1867 –1868 роках, дозволяють зробити висновок пронього як серйозного дослідника і музичногромадського діяча, який плідно працював на нивіпросвіти аматорів музичного мистецтва. Наособливу увагу заслуговують лекції: “Росія якмузичний ринок”, що присвячена проблемамрозвитку музичної справи в Росії, починаючи зчасів царювання династії Романових до серединиXIX століття, “Як розуміли музику вчені у різнихнародів стародавності і нового часу” та “Станмузичної справи у Росії в минулому”.

Лекції Сокальського для Товариства аматорівмузики мали не лише популяризаторський

характер. Їхній зміст характеризує автора яквченогодослідника, чиї інтереси не обмежувалисясуто музичнопросвітницькою діяльністю. Влекціях П. Сокальського зібраний ціннийфактологічний матеріал (наприклад, про діяльністьФілармонійного товариства в Одесі), який єважливим джерелом інформації для сучаснихдослідників музичної культури. П. Сокальськийлектор розглядає не лише питання історії музики,її ролі у розвитку культури давніх цивілізацій,середньовіччя, Відродження, нового часу,сучасного йому суспільства, але й музичноїпсихології та музичної естетики. Він був одним зперших, хто звернувся до вивчення цих науковихдисциплін в тогочасній Росії.

В своїх статтях митець утверджує засадинової, прогресивної, романтичної естетики –справжнє мистецтво повинне бути правдивим ізрозумілим народу, вважає музику необхідноюсупутницею в житті людини. Він також порушуєпитання становлення національних музичнихкультур. На думку Сокальського національнікомпозитори здатні втілити в музичних образахзагальнолюдські проблеми, “мистецтво…відтворює дійсне життя”, “відчуття правди сильнев масах, ним можна пояснити надзвичайний успіхбудьякої музики, позначеної характеромнаціональності. Шопен – слов’янин, Ліст –угорець, Россіні та Белліні – італійці, Глінка –росіянин, Бетховен – німець. Усі ці композиторитому невідпорно впливають на всіх, що в їхніймузиці живе правда народів” [4, 30].

Безпосереднім продовженням думокП. Сокальського про становлення національнихкультур у Європі було визнання ним праваукраїнської культури на самовизначення. У зв’язкуз цим він підкреслював роль рідної мови: “Мову,якою стільки століть говорять мільйони, яка маласвою історію, свою літературу, своє обличчя, досів нас мало визнають не тільки в літературі, а йсеред місцевих освічених людей… Зрозуміло, щолюди, не знайомі з мовою, можуть назвати її, черезнезнання, жаргоном, провінціалізмом, якоюсьсумішшю говірок, але тим, хто з колиски чуєнавколо себе звуки української мови, непростимовідмовлятися від неї” [3, 53].

Звертається П. Сокальський до актуальногопитання побутування зарубіжної музики в Росії таїї неоднозначного впливу на розвитокнаціонального музичного мистецтва й освіти. Вінпідкреслював негативний вплив європейськоїмузики на національну культуру, особливо у галузімузичної освіти. На думку Сокальськогонайбільша шкода завдається саме тим, що внавчальних закладах – музичних училищах,консерваторіях, де готують кадри професійних



33 Молодь і ринок №5 (100), 2013

музикантів, в першу чергу прищеплюється смакдо європейської музики, а про народну музикунемає навіть згадки. Саме у відриві від народногомузичного мистецтва бачив П. Сокальський“шкоду консерваторій”. З такою системоюмузичної освіти, що існувала в його час, він неміг погодитися, знаючи її з власного досвідунавчання в Петербурзькій консерваторії.Полемічну загостреність висловлювань автораможна зрозуміти, тим більше, що вони співзвучніз тривожним думками М.В. Лисенка простворення музичної школи у Києві без прагненнядо національних засад у музичній освіті.Результатом такої негативної ситуації, на думкуП. Сокальського, є те, що національні композитори,які прилучилися до загальноєвропейської музичноїкультури, являють собою дерево без коріння, томущо свого, національного, мистецтва не знають.

П. Сокальський вченийфольклорист створивкапітальну працю “Руська народна музикавеликоросійська та малоросійська в її будовімелодичній і ритмічній та відмінність її від основсучасної гармонічної музики” (Харків 1888), якаувібрала в себе думки Сокальськогомузичногокритика. Цю працю високо оцінював М. Лисенко,рекомендуючи її для вивчення Ф. Колессі, який усвоїх теоретичних працях (наприклад, “Ритмікаукраїнських народних пісень”) постає якпослідовник Сокальського і Лисенка.

П. Сокальський утверджував право вітчизняноїпрофесійної музики на існування на народнихосновах. Беручи за приклад італійську оперу, яказаполонила Європу і Росію, він підкреслював, щоїї сила в національному характері, тому обстоювавдумку, що “наївне, невигідне й жалюгіднеставлення до мистецтва взагалі й до оперизокрема триватиме у нас доти, доки ми самі невиплекаємо з наших скорбот, пристрастей,природи, клімату й народного життя власноїрослини, власної музичної драми” [4, 60].

Сокальськийкомпозитор був одним із перших,хто став на непростий шлях творення національноїопери, окрім згаданої опери “Мазепа”, він написавопери “Майська ніч” та “Облога Дубна”. Добрерозуміючи важливість і складність завдання, якестояло перед українськими музикантами,Сокальський, як митець і музичний критик, дужечутливо поставився до творчих пошуківМ. Лисенка. Розгорнена рецензія Сокальського напостановку в Одесі “Різдвяної ночі” М. Лисенкав “Одесском листке” (1884 р., № 57) може бутизразком тогочасної музичнокритичної думки.Критик слушно відзначав використання здобутківросійської оперної школи й водночас підкреслювавправдиве відтворення українського народногопобуту в опері. Особливо схвально рецензент

відгукнувся про масові народні сцени, які єнайвищою точкою “етнографічного ідеалу в опері”та найбільшим досягненням лібреттистаМ. Старицького та композитора [4, 129].

У відповіділисті Микола Віталійовичпідкреслював свою глибоку вдячність за серйознуі ґрунтовну критику вченого музиканта, якимвважав Сокальського. Подальше дружнєлистування музикантів дає приклад взаємної повагиу творчій дискусії про особливості оперного жанруу його національній своєрідності. Музикантиособисто не зустрічалися, але мали щирі дружністосунки. Після ознайомлення з клавіром опери“Облога Дубна”, надісланого Сокальським уподарунок, Лисенко намагався сприяти її постановціна сцені київської опери, але безуспішно.

Про значення музичної критичної діяльностіП. Сокальського відомий російський музичнийісторик ХХ ст. Т. Ліванова сказала так: “Іншихоглядачів, що виступали тоді в газеті з питаньопери, важко порівнювати з Сокальським: їм невистачало ні музичних знань, ні твердості позиції”[1, 210].

Багато писав Сокальський про виступи в Одесітрупи українського театру, створеної М. Старицьким.В одній з кореспонденцій в “Новороссийскомтелеграфе” критик писав: “Після появи на сценітворів Кропивницького ми, мешканці півдня, немаємо права говорити, що в нас немає народноготеатру. Я скажу більше: талановитий артист іписьменник на ділі показав, як багато можназробити для освіти народу, коли дати йому художнітвори його рідною мовою” [2, 152].

Публіцистична спадщина П. Сокальськоговміщує також сторінки літературних оглядівновинок російської, української, зарубіжноїлітератури, які мали просвітницький характер.Однак, особлива увага приділялась саметворчості українських авторів, наприклад,повістям Марко Вовчок, виходу у світ журналу“Основа” у Петербурзі, виданню “Кобзаря”Шевченка.

В полі зору Сокальського були питання жіночоїосвіти як загальної, так і професійної, рівних правз чоловіками на університетську освіту тощо. Усвоїй брошурі “Що робити молодій Росії длявідвернення кризи у шкільному виробництві” вінписав, що початкове навчання повинне бутидоступним, легко поширюватись на мільйонибідного й темного народу. Ця праця була певнимпідсумком багатьох виступів Сокальського упресі з питань освіти та виховання юнацтва.

Висновки. Таким чином, П. Сокальський усвоїх статтях, лекціях музичнопросвітницькогозмісту постає перед нами культурним ігромадським діячем, якого глибоко хвилювали


34

проблеми вітчизняного музичного мистецтва йосвіти, з якими він знайомив широкі коласуспільства. Виступаючи проти схиляння передзахідноєвропейським музичним мистецтвом, вінпідкреслював необхідність створення такоїсистеми музичної освіти, в якій народна музичнатворчість займе належне місце у підготовціпрофесіоналів – виконавців, педагогів, особливокомпозиторів. Заслугою Сокальськогомузичногокритика є глибоке розуміння значення опериМ.В. Лисенка “Різдвяна ніч” як твору глибоконаціонального, автора якого він визнав знавцемукраїнської музики. Наукова інтуїція й глибинаосягнення проблем музичної фольклористики,музичної естетики та психології сприйманнямузики, виявлена П. Сокальським, дозволяють

стверджувати, що його праці не втратили науковогозначення й на сучасному етапі розвитку музичноїнауки, вимагаючи серйозної уваги дослідників.

1. Ливанова Т. Оперная критика в России / Т. Ливанова. – М.: Музыка, 1969.

2. Новороссийский телеграф. – 1886. – січень. Цит.за: Каришева Т. Петро Сокальський. Життя і творчість/ Т. Каришева. – К.: Музична Україна, 1978. – С. 152.

3. Одесский вестник. – 1860. – № 20. – Цит. за:Каришева Т. Петро Сокальський. Життя і творчість/ Т. Каришева. – К.: Музична Україна, 1978. – С. 53.

4. Сокальський П. Одеський листок // СокальськийП. Вибрані статті та рецензії / [Упоряд., вступнастаття та примітки Р. Кулик]. – К, 1977.

5. Сокальский П. Что делать молодой России? /П. Сокальский. – М., 1903.


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Актуальність проблем пов’язаних із

формуванням змісту технологічної освіти, і

зокрема, старшої загальноосвітньої школиобумовлені постійними змінами у розвиткусуч асног о вир обництва . Як в ітч изнян і(В.К. Сидоренко, В.М. Мадзігон, О.М. Коберник,

УДК 373.5:37Андрій Терещук, докторант кафедри теорії і методики навчання технологій

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС ТА ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ

ПІДГОТОВКИ УЧНІВ СТАРШОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

У статті розглядаються проблеми формування змісту технологічної підготовки учнів старшої школиз позицій прогресу науки. Аналізується науково-технічний прогрес як складне інтегроване поняття, визначенойого сутність та структура, що обумовлює новий зміст технологічної освіти у загальноосвітній школі.

Ключові слова: виробництво, науково-технічний прогрес, зміст технологічної підготовки, технологічнаосвіта, трудова підготовка.

Літ. 13.

Андрей Терещук, докторант кафедры теории и методики обучения технологийУманского государственного педагогического университета имени Павла Тычины

НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКИЙ ПРОГРЕСС И ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ СОДЕРЖАНИЯ

ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ УЧАЩИХСЯ СТАРШЕЙ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ШКОЛЫВ статье рассматриваются проблемы формирования содержания технологической подготовки

учащихся старшей школы с позиций прогресса науки. Анализируется научно-технический прогресс каксложное интегративное понятие, определены его суть и структура, которые определяют новое содержаниетехнологического образования в общеобразовательной школе.

Ключевые слова: производство, научно-технический прогресс, содержание технологической

подготовки, технологическое образование, трудовая подготовка.

Andrew Tereshchuk, Ph.D. of Theory and Methods Teaching TechnologiesUman State Pedagogical University by P. Tychyna

SCIENTIFIC AND TECHNICAL PROGRESS AND PROBLEMS OF FORMATION

OF TECHNOLOGY TRAINING SENIOR SECONDARY SCHOOL STUDENTSThe problems for the contents of technological preparation of high school students from the position of the

progress of science. Analyzes the scientific and technological progress as a complex integrative concept, defined itsessence and structure that define the new content of technology education in secondary school.

Keywords: production, scientific and technological progress, the content of technological training, technicaleducation, labor training.

© А. Терещук, 2013

НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС ТА ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ТЕХНОЛОГІЧНОЇПІДГОТОВКИ УЧНІВ СТАРШОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

35 Молодь і ринок №5 (100), 2013

В.Г. Терещук, Д.О. Тхоржевський, В. В. Юрженко)так і зарубіжні учені (П.Р. Атутов, В.Д. Симоненко,Ю.Л. Хотунцев, С.О. Кушніров та багато інших),вказують на зростаючу невідповідність міжзмістом виробничих, інформаційних та ін.,технологій і змістом навчального матеріалу, якийзасвоюють учні у процесі трудової підготовки.Учені, серед причин цього явища, вказують напрогрес науки як вирішальний чинник у розвиткусуспільного виробництва, постійну інтеграціюнауки і засобів праці, що має змінити традиційніуявлення про технологічну освіту як галузьлюдської діяльності.

Отже, метою цієї статті є визначення і аналізпроблем формування змісту технологічноїпідготовки старшокласників з позицій науковотехнічного прогресу.

Виклад основного матеріалу. Науковотехнічний прогрес – це поступальний рух науки ітехніки, еволюційний розвиток усіх елементівпродуктивних сил суспільного виробництва наоснові широкого пізнання та освоєння зовнішніхсил природи. Це – об’єктивна, постійно діючазакономірність розвитку матеріальноговиробництва, результатом якої є послідовневдосконалення техніки, технологій та організаціївиробництва, підвищення його ефективності [2].

Науковотехнічний прогрес як економічнакатегорія з’явилась у 70х роках ХХ ст., – утогочасній науковій літературі відображеноусвідомлення зв’язку між прогресом техніки тапрогресом науки. В рамках науковотехнічногопрогресу наука стає безпосередньою продуктивноюсилою, а інтелектуальний капітал в усіх йогорізновидах – визначальною складовою системифакторів виробництва [13, 233].

Науковотехнічний прогрес визначається якобумовлене дією об’єктивних економічних законівбезперервне вдосконалення усіх складовихсуспільного виробництва та сфери обслуговуванняна основі розвитку науки і техніки з метоюпрактичного вирішення в конкретноісторичнийперіод соціальноекономічних і політичних завдань[8].

Інші дослідники визначають науковотехнічнийпрогрес як процес системного вдосконаленняелементів виробництва на основі досліджень,розробок та їх освоєння з метою підвищеннясоціальноекономічної ефективності відтворення[10, 13].

П.Г. Козиревський інтерпретує дану категоріюяк загальну назву тісно пов’язаних процесіврозвитку науки і техніки [3, 8].

І.Г. Ковтун звертає увагу на перетвореннятехнічного прогресу в науковотехнічний, дляякого характерне посилення ролі наукової праці і

перетворення в безпосередню продуктивну силу.Науковотехнічний прогрес – це безперервнийпроцес вдосконалення всіх матеріальноречовихелементів виробництва і методів їх організації, щоґрунтується на пізнанні законів розвитку природиі суспільства і забезпечує підвищенняпродуктивної суспільної праці [4, 10].

Науковотехнічний прогрес є комплексним,синтетичним поняттям, оскільки характеризуєтьсяскладною структурою. Так, Л.С. Бляхман у складіцієї категорії пропонує розрізняти фундаментальнідослідження; прикладні дослідження; технічнірозробки (дослідноконструкторські, технологічні,проектні та організаційні) і дослідне виробництво;первісне освоєння нововведень (технічне йекономічне); поширення нововведень [1]. З точкизору формування змісту технологічної підготовки,в наведеному переліку складових структури,характерна лінійна послідовність, і відповіднопевна однобічність причинного зв’язку, щовиявляється в обумовленості наступної складовоїпопередньою. Тому, І.Г. Царенко доречно доповнюєзазначену вище структуру “…зворотнимизв’язками, які зумовлюють вплив наступнихскладових на попередні. Так, конкретні умовиосвоєння, розповсюдження та використаннянововведень певною мірою визначають напрямкифундаментальних і прикладних досліджень” [13,234]. З урахуванням наявності зворотних зв’язківможна зробити висновок, що в контексті змістуосвіти, науковотехнічний прогрес, виробництво,сучасна техніка і технології – усі ці поняття єтотожними до наукових досліджень, пов’язані упершу чергу з дослідною та пошуковою роботою.

Також, варто підкреслити, що аналіз наведенихвище визначень приводить до висновку, щоключовим поняттям науковотехнічного прогресує вдосконалення практично усіх елементіввиробництва, що ґрунтується на основівідповідних наукових досліджень.

Треба відзначити, що саме поняття “науковотехнічний прогрес” утворилося внаслідок наукововиробничої інтеграції, сутність якого поглиблюєтьсяу зв’язку з подальшим взаємопроникненням науки ітехніки (виробництва). Причому така інтеграція(науки і техніки) має власні історичні етапирозвитку.

Як уже відзначалось, наука завжди буларушійною силою розвитку продуктивних силсуспільства, проте характер зв’язку науки івиробництва був різним на різних етапах йогорозвитку. Наприклад, Б. Кедров визначає триформи взаємодії науки і техніки, які на нашу думку,являють собою в найбільш загальномуформулюванні еволюційні форми взаємозв’язківміж наукою і виробництвом [6]:


36

перша форма, що припадає на XVII – XVIII ст.,коли наука відставала від техніки, йшла вслід занею, лише пояснюючи природу явищ, які вжезнайшли застосування на виробництві. Тут наукаще не відокремилася від виробництва, а процеснакопичення знань – від безпосереднього процесупраці;

друга форма, за якої наука хоч і активнонаближувалась до потреб техніки, вирішуючивиробничі завдання паралельно з їх реалізацієюна практиці, все ж характеризувалась певнимвідмежуванням від безпосередньої праці;

в умовах третьої форми не наука орієнтуєтьсяна техніку, а техніка – на науку; наука розвиваєтьсявипереджальними темпами відносно динамікирозвитку виробництва.

Стосовно останньої форми слід зауважити, щоекономічно й технологічно розвинені країни світу(США, Японія, Германія, Великобританія та ін.)мають найбільш тісний зв’язок між наукою івиробництвом, що виявляється у тому, що міжнауковотехнічним відкриттям і його втіленням усерійне виробництво проходить мінімальнийпроміжок часу.

Інші дослідники пропонують розрізняти етапирозвитку науковотехнічного прогресу, які такожмають безпосереднє відношення до поглибленняінтеграції науки і виробництва. Так, початковийетап науковотехнічного прогресу припадає намануфактурне виробництво XVI – XVIII ст. Доцього виробництво повільно розвивалосяеволюційним шляхом за рахунок накопиченняемпіричного досвіду. Науковий і технічний прогресбули відносно відособлені [13].

Другий етап пов’язаний з виникненняммашинного виробництва наприкінці XVIII ст., щовідкрило нові можливості для технологічногозастосування науки. На цьому етапі наука івиробництво стимулювали прискорений розвитокодне одного.

Третій етап науковотехнічного прогресуполягає у розгортанні науковотехнічної революціїта характеризується широким застосуваннямдосягнень науки і техніки не лише у промисловості,а й в інших галузях економіки – сільськомугосподарстві, транспорті, зв’язку, сфері послуг [8].

Причому І.Г. Царенко підкреслює, щосучасний етап докорінної ринкової трансформаціїекономічних відносин в суспільстві, такожнеобхідно розглядати як етап формування новоїякості наукововиробничих зв’язків [13, 233].

Підсумовуючи розгляд питання про науковотехнічний прогрес, треба відзначити, що основноюзакономірністю розвитку науки і техніки єпоглиблення їх інтеграції, взаємопроникнення.Аналіз відповідної наукової літератури засвідчує,

що у процесі науковотехнічного прогресу, порядз наукою і технікою (виробництвом) з’являєтьсяйого якісно нова складова – інтеграційнакомпонента, коли тлумачення самого поняття“виробництво” необхідно розглядати не лише зточки зору створення певних речей, а як проявнауки, її поступ і розвиток.

З вище наведеного, очевидним є висновок, щостосовно змісту технологічної підготовки, важливоне стільки (або не лише) орієнтувати учнів навивчення нагромаджених наукою знань, якформувати у них уміння оволодівати способаминауководослідного пошуку.

Розглянемо більш докладно проблемуподолання розриву між змістом трудовоїпідготовки (виробничого, профільного навчання)у старшій школі і розвитком сучасноговиробництва.

Учені (Б.Е. Гельбурт, М.І. Ковальський, І.С. Фіганов,Є.А. Мілерян, С.М. Шабалов, Д.О. Тхоржевськийта інші) у своїх публікаціях і дослідженняхобговорювали формування змісту виробничогонавчання, намагаючись вдосконалити підготовкуучнів старшої загальноосвітньої школи тапрофесійнотехнічних закладів, яка мала бвідповідати стрімкому розвитку виробництва.

Аналіз змісту навчальних програм зпрофесійної освіти для загальноосвітніх закладівта відповідної наукової літератури, дають змогузробити наступні висновки.

Поперше, недоліком будьякої навчальноїпрограми з трудового навчання є те, “…що в ній,як правило, передбачено лише мінімум знань,необхідних для практичного виконання певнихтрудових операцій” [11, 176]. Вивчення будьякоїпрофесії (чи профілю, що об’єднує декількапрофесій), ґрунтується на мінімумі знань й умінь,які засвоюють учні. На цей мінімум розраховуєтьсявідповідна кількість навчального часу. Очевидно,що враховувати розвиток виробництва, і прилучатиучнів до практичного засвоєння прогресивнихтехнологій чи реальних технологічних нововведень,за таких умов досить складно.

У змісті навчальних програм окремовідводилось місце для реалізації продуктивноїпраці учнів. Трудова (навчальновиробнича)практика, яка була передбачена змістомнавчальних програм, як правило проводиласьлише у вигляді “ремісничих” робіт у школі, іпрактично з відривом від технологій базовогопідприємства. Така практика була пов’язана зремонтними чи іншими примітивними роботамиза певним профілем, а не з виготовленням серійноїпродукції. Ремонт, за звичай, здійснювавсяручним інструментом, отож вести мову просучасні виробничі технології годі й говорити.



37 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Подруге, поширеною була (та й сьогоднізалишається, якщо переглянути зміст навчальнихпрограм за останнє десятиріччя) думка проактуальність щодо використання у змістішкільних програм ручної обробки матеріалів,попри науковотехнічне вдосконаленнявиробництва. Показовим тут є відомевисловлювання С.М. Шабалова: “…навіть принайвищому рівні механізації шкільні майстерні всеж відставатимуть від сучасної вищої фабричнозаводської техніки. І було б неправильно вимагатиоснащення шкільних майстерень новітньоютехнікою… Вища сучасна техніка не може бутипродуктивно використана в шкільних майстернях”[11]. Якщо звернути увагу на акцентпродуктивного використання сучасної техніки, торефреном цьому виступає думка професораД.О. Тхоржевського, який з одного бокуконстатував неможливість практичного впровадженняпродуктивної праці старшокласників в умовахвиробництва, але з іншого спирався на“продуктивну працю” як своєрідний (“можливий”– дослівно за Д.О. Тхоржевським) критерійформування змісту освіти як трудового так іпрофесійного навчання [Там само, 173].

Потретє, зміст технологічної підготовки, якийґрунтується на одній із систем трудовогонавчання, негативно впливає на розвиток учнів, іщо особливо актуально для старшої школи, їхздатність до самостійного мислення тасамовизначення. Серед причин цього є те, щосистеми трудового навчання (предметноопераційна, операційнокомплексна у старшійшколі) по суті є відображенням виробничогопроцесу, що дозволяє розв’язувати лише одне іззагальноосвітніх завдань – політехнічне навчання,натомість решта завдань, як от: створення умовдля творчої діяльності учнів, вивчення загальнотехнічних понять, профорієнтаційна робота –залишались другорядними. В результаті учительорієнтувався (й сьогодні цим керується) лише напрактичну роботу, і така однобічність в трудовійпідготовці за словами Д.О. Тхоржевськогоперетворювалась на “ремісництво”. Творчийрозвиток учнів за словами ученого був обмежений“…пакетом інструкцій, який одержував ученьперед виконанням практичної роботи…” [ 7, 24].

Зміст трудової (технологічної) підготовкиучнів, який спрямований на підготовку випускникашколи з “виконавчими функціями робітника”, невідображає соціального замовлення, звужуєдидактичну цінність технологічної освіти, невідповідає сучасним тенденціям розвиткутехнологій і, нарешті, знижує престиж самогопредмету.

Вище згадані системи можуть бути реалізовані

лише на рівні одногодвох технологічних профілівз вивчення обробки конструкційних матеріалів,однак з точки зору всього предмету, ітехнологічної освіти в цілому не відповідаютьвимогам сьогодення.

У трудовій (допрофесійній, професійній)підготовці учнів старшої школи особливо складноподолати розрив між змістом навчальногоматеріалу і розвитком науки (техніки),забезпечити у цьому руслі практичну підготовку.Зупинимось на цьому докладніше.

Незважаючи на достатньо велику розробленістькритеріїв і принципів відбору навчальногоматеріалу (Б.Е. Гельбурт, М.І. Ковальський табагато інших), нерозв’язаною залишиласьпроблема обґрунтування трудових процесів івідповідних умінь і навичок, які по суті залишилисьвіддаленими від реальних умов сучасноговиробництва. Ще раз підкреслимо: процесформування умінь і навичок, який ґрунтувався навідповідних системах трудового навчання, невідповідає сучасному розвитку виробництва. Посуті аналіз систем трудового навчання, дає змогуконстатувати, що осучаснення змістутехнологічної підготовки учнів як в основній так істаршій школі потребує постійної змінидидактичних систем, що відповідно потребуєпостійного вдосконалення чи оновлення змістунавчальних програм з технологічної освіти. Узв’язку з означеною проблемою, ще раздозволимо собі навести міркування та висновкиД.О. Тхоржевського, які й сьогодні не втратилисвоєї актуальності для технологічної підготовкистаршокласників. Учений проаналізував виробничудіяльність слюсарівінструментальників, –ремонтників, – складальників і на цій основіприйшов до невідповідності змісту тогочаснихнавчальних програм вимогам сучасноговиробництва. Так, учений зауважує: “…діюча усистемі профтехосвіти навчальна програмапередбачає оволодіння такими прийомами, якрубання широких поверхонь, різання ножівкоюпрофільного прокату”. Далі учений робитьвисновок: “… учням доводиться виконуватиштучні завдання і оволодівати навичками, які незнаходять застосування в умовах сучасноговиробництва” [12, 6].

Подолати розрив між навчальним змістом ірозвитком виробництва намагались через певнірекомендації, суть яких зводилась до того, щопропонувалося вносити зміни у діючу програму.Так, у змісті пояснювальної записки, однієї знайбільш поширених навчальних програм(опублікованих у комплекті навчальноїдокументації з профтехосвіти), можна знайтинаступну методичну рекомендацію. “У зв’язку з


38

технічним прогресом і вдосконаленнямвиробництва програми спеціальної технології івиробничого навчання необхідно систематичнодоповнювати навчальним матеріалом про новеобладнання, більш сучасні технологічні процеси іпередові методи праці, які почали впроваджуватисяу вітчизняну і зарубіжну практику виробництвапісля видання цих програм, вилучати з нихвивчення застарілих технологічних процесів іобладнання, застарілу термінологію і стандарти,замінюючи їх на нові. Ці зміни можуть бутивнесені у програми в межах годин, відведенихнавчальним планом на вивчення даного предмету,після схвалення їх методичними комісіями ізатвердження керівництвом училища” [5, 4].

Отже, по суті, укладачі програми пропонуютьнавчальним закладам самостійно корегувати ічастково конструювати зміст технологічноїосвіти, оскільки процес створення, апробації івидання навчальної програми в часі не встигає зарозвитком технологій і виробництва в цілому.Проведені опитування та чисельні бесіди зкерівниками МНВК, професійнотехнічних тазагальноосвітніх закладів, які надавалистаршокласникам певну професію, переконують,що таких змін – у вигляді “систематичнихдоповнень” – у зміст програм практично невносились, принаймні за останнє десятиріччя, зпричин відсутності нового обладнання чисерйозного оновлення технології виготовленнятипового виробу. Також серед основних причин,практики професійної освіти, вказують навідсутність фундаментальних теоретикометодичних розробок з питань науковотехнічногооновлення виробництва. Адже якщо з’ясуватисутність певного нововведення і доповнити нимзміст практичної роботи, з’являється необхідністьйого теоретичного обґрунтування, розкриття йогосутності на рівні узагальнених природничих,загальнотехнічних процесів, явищ тощо.

Інший шлях подолання розриву між змістомтехнологічної освіти і розвитком технологій –ознайомлення учнів з теоретичними відомостямипро оновлення виробництва. У зміст програм зпрофесійної освіти для загальноосвітньої школивводились окремі теми, на зразок “Коротківідомості з прогресивної технології…” длявідповідних професій (маляра, столяра, тесляратощо) [9, 2]. Аналіз цього матеріалу показує, щовказані “короткі відомості” мають узагальнений,теоретичний смисл, який не пов’язаний із змістомпрактичних робіт, що запропоновані програмою.Крім того з деяких професій досить складновказати на прогресивні технології, оскільки змістроботи ґрунтується на важкій фізичній праці.Наприклад, у змісті підготовки будівельного

штукатура, для 10го класу, стосовнопрогресивних технологій відзначається: “Вимогинауковотехнічного прогресу до підвищення якостібудівництва…”, натомість таких конкретнихвимог у змісті програми не знаходимо. В 11мукласі у змісті цієї ж теми відзначено: “…значеннябригадних форм організації і стимуляції праці…” ідалі стисло розкрито бригадний порядок вбудівництві. Однак, загальновідомо, що іншоїформи організації праці й не було, – бригадна єшвидше загальновизнаною, традиційною ніжпрогресивною [Там само, 11 – 17].

Висновки. Можна наводити й інші приклади,однак очевидним є висновок, що наповнити змістпрактичної підготовки робітника відомостями чиопераціями, які б відповідали розвитку сучаснихтехнологій досить складно – програмирозраховані на підготовку робітників до фізичноїпраці, і переважно, ручним інструментом, тоді якрозвиток виробництва, збільшує часткуінтелектуальної праці, яка пов’язана з операціяминалагодження, прогнозування і керуваннявиробництвом на основі інформаційних технологій.

Підсумовуючи аналіз понять пов’язаних знауковотехнічним прогресом та відповіднітруднощі формування змісту технологічної освітиучнів старшої загальноосвітньої школи, можназробити ще один висновок. Пріоритетамитехнологічної освіти мають бути не лише технікотехнологічні знання і уміння, вивчення певнихтехнікотехнологічних процесів тощо, а розвитокстаршокласника в умовах технологічнонасиченого середовища, формування у ньогоздатності до самонавчання та самовизначення.Частина змісту технологічної освіти, якавідповідає за інтелектуальний розвиток учнів,формування у них предметної проектнотехнологічної та ключової інформаційнокомунікаційної компетентностей, має бутивизначальною у порівнянні з “ремісничою”частиною де учні засвоюють лише певний варіантвиробничої технології чи технічного процесу.

1. Бляхман Л.С. Экономика научно-техническогопрогресса. / Бляхман Л.С. – М.: Высш. школа, 1979. –220 с.

2. Долинский В.П. Основные направления научно-технического прогресса / Долинский В.П. – К.:Урожай, 1991. – 168 с.

3. Козиревский П.Л. Научно-технический прогрессв сельском хозяйстве. / Козиревский П.Л. – М.:Экономика, 1977. – 189 с.

4. Ковтун И.Г. Научно-технический прогресс всельском хозяйстве. / Ковтун И.Г. – К.: ПолитиздатУкраины, 1979. – 125 с.

5. Комплект учебной документации дляподготовки в профессионально-технических учебных



39 Молодь і ринок №5 (100), 2013

заведениях столяров (строительных); плотников //Шифр 4 – 10- С. – М.: “Высшая школа”, 1982. – 87 с.

6. Кедров Б.М. О развитии науки в связи стехникой. / Кедров Б. – М., 1971. – 132 с.

7. Методика трудового обучения с практикумом/ Д.А. Тхоржевский, А.И. Бугаев, Б. И. Бухалов и др.:Под ред. Д.А. Тхоржевского. – М.: Просвещение, 1987.– 447 с.

8. Научно-технический прогресс: вопросы иответы. – К.: Политиздат Украины, 1988. – 244 с.

9. Программы средней общеобразовательнойшколы. Профессиональное обучение, 10 – 11 классы // За ред. Т.С. Дагаева. – М.: “Просвещение”, 1987. –63 с.

10. Социально-економическое положениеУкраины в 1992 г. // БИКИ. – 1992. – № 51. – 436 с.

11. Тхоржевський Д.О. Методика трудового тапрофесійного навчання. Частина І. Теорія трудовогонавчання//4-е видання, перероблене і доповнене. – К.:РННЦ “ДІНІТ”, 2000 – 248 с.

12. Тхоржевський Д.О. Система трудового навчання / Заред. М.О. Жиделєва. – К.: “Радянська школа”, 1975. – 199 с.

13. Царенко І.Г. Економічні відносини системи“наука-виробництво” в період перехідної економіки/ Вісник Хмельницького національного університету2009, № 6, Т. 2. – С. 232 – 236. [Електронний ресурс].– Режим доступу: www.nbuv.gov.au / portal / Soc_Gum/ Vchnu_ekon / 2009_6_2 / 232-236.pdf.


Актуальність проблеми . Кожнетуристичне підприємство прагне доодержання можливо більшого доходу

від своєї діяльності, намагається не лише продатисвої послуги за вигідно високою ціною, але іскоротити свої витрати на надання туристичнихпослуг.

Забезпечення ефективного функціонуванняпідприємства туристичної індустрії, вимагаєекономічно грамотного управління цією

діяльністю, що багато в чому визначаєтьсяумінням аналізувати. За допомогою аналізувивчаються тенденції розвитку, глибоко і системнодосліджуються фактори зміни результатівдіяльності, обґрунтовуються плани та управлінськірішення, здійснюється контроль за їхнімвиконанням, виявляються резерви підвищенняефективності надання послуг, оцінюютьсярезультати діяльності, виробляється маркетинговастратегія розвитку, зазначає Л.П. Дядечко [4].

Любов Малик, кандидат економічних наук, доцентНаціонального лісотехнічного університету України, докторант

ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ТА ШЛЯХИРОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ В КОНТЕКСТІ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

У статті висвітлено аспекти туристичної діяльності, розвитку туристичної галузі, та використанняновітніх педагогічних технологій в управлінні туристичної діяльності менеджерами туризму.

Ключові слова: туризм, подорожі, ресурси, туристична привабливість, підготовка фахівців туризму,новітні технології, управління туризмом.

Літ. 12.

Любовь Малык, кандидат экономических наук, доцентНационального лесотехнического университета Украины, докторант

ЭФФЕКТИВНОСТЬ УПРАВЛЕНИЯ ТУРИСТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮ И ПУТИРАЗВИТИЯ ТУРИСТИЧЕСКИХ УСЛУГ В КОНТЕКСТЕ НОВЕЙШИХ ТЕХНОЛОГИЙ

В статье освещены аспекты туристической деятельности, развития туристической отрасли, и использованиеновейших педагогических технологий в управлении туристической деятельности менеджерами туризма.

Ключевые слова: туризм, путешествия, ресурсы, туристическая привлекательность, подготовка

специалистов туризма, новейшие технологии, управления туризмом.

Lubov Malyk, Ph.D. (Economics) Docent National Forestry University of Ukraine

EFFECTIVENESS OF MANAGEMENT OF TOURISM ACTIVITY ANDTHE WAYS OF DEVELOPMENT OF TOURISM SERVICES IN THE CONTEXT

OF NEW TECHNOLOGIESIn the article highlighted aspects of tourism activity, development of tourism branch and using of new

pedagogical technologies in the management of tourism activity by tourism managers.Keywords: tourism, travel, resources, tourism attractiveness, tourism professionals’ training, new technologies,

tourism management.

УДК 338.48 (075.8)

ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ В КОНТЕКСТІ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

© Л. Малик, 2013

40

Аналіз останніх публікацій. Окремі питанняпедагогічної технології вищої школи досліджуваливідомі українські вчені: О.О. Бейдик [1],М.В. Вачевсь кий [ 2] , О.М. Головко [ 3] ,Л.П. Дядечко [4], В.Ф. Кифяк [5], Г.Г. Кірейцев[6], М.Я. Коробов [7], О.O. Любіцева [8],М.П. Мальська [11], Н.М. Примаченко [12] таін., які у своїх працях висвітлюють питання освітинавчання і виховання учнівської молоді татуристичної діяльності.

Мета статті. Вироблення методики новітніхтехнологій управління під час проведеннятуристичних походів, та формування професійноїпідготовки майбутніх менеджерів туристичнорекреаційної галузі.

Виклад основного матеріалу. В сферівпливу управлінської праці менеджера туризму навиробництво кількісними показниками є такі:

приріст прибутку; ріст продуктивності праці; збільшення обсягів реалізації туристичних

продуктів; збільшення фондовіддачі; прискорення оборотності. Ефективність управлінської праці через

виробничу діяльність підприємства:Ефективність = Пі/ Zy;

Zy – затрати на управління,Пі – затрати по ітому показнику результату

роботи. Економічна ефективність через скорочення

трудомісткості випущеної продукції, підвищенняритмічності роботи:

ЕЕ = Пр * П

праці / Z

y

Економічна ефективність через зниженнясобівартості:

ЕЕ = річна економія умовнозмінних витрат /Z

y;Річна економія туристичної діяльності умовно

змінних витрат = економія і зниженняматеріальних витрат + економія палива іелектроенергії + економія від зниженняневиробничих витрат + економія на підготовку іосвоєння виробництва (нових видів турів) +економія витрат на експлуатацію обладнання.

Економічна ефективність через приріст прибутку:ЕЕ = Приріст прибутку / Z

y;

ПП = (А2-А

1)/А

1*П

1+(S

1-S

2)/100*А

2,

де А1, А

2 – обсяг реалізації продукції (сфери

послуг) до і після раціоналізації робіт;S

1, S

2 – затрати на 1 гривню реалізованої

продукції до і після.П

1 – прибуток від реалізації продукції до

запровадження раціоналізації робіт. Економічна ефективність і зниження

трудомісткості обробки інформації.

ефективність через підвищення апаратууправління шляхом автоматизації і механізації:

Е = [((Ф1/Ф

2)-1)*Ч]*S,

де Ф1, Ф

2 – фонд робочого часу на 1

працівника до і після раціоналізації робіт,Ч – частка роботи до раціоналізації робіт.S – середня з/п одного працівника. економія від скорочення витрат робочого

часу управлінцівЕ = В * Ч * Ф * S,

В – скорочені витрати і невиробничі затратиробочого часу.

економія за рахунок зменшення плинності кадрів:Епл = Ф * І * (1-К

2/К

1),

К1, К

2 – фактичний і очікуваний коефіцієнти

плинності,Ф*І – знижена трудомісткість. Ефективність управлінської праці через

виробіток на одного робітника:Е

уп = О

тп/Ч

у,

Отп

– річний обсяг туристичної продукції,Ч

у – чисельність персоналу.

Ефективність затрат на управління = Отп / Зу,

Зу – річні витрати на управління.

Зу = З

т+Е

н*З

ов

Зт – річні поточні витрати,

Зов

– одно часові затрати.З

т = З

н + З

з*(1+б),

Зн – затрати на матеріали для потреб

управління,З

п – затрати на зарплату управлінському

персоналу,α – коефіцієнт накладних та інших витрат.

Зов

= Зтех

+ Зндр

,З

тех – сумарні витрати на техніку,

Зндр

– сумарні витрати на науководосліднуроботу.

В якості узагальнення критеріїв економічноїефективності виступає функціональні обмеженнячисла показників.

W = F*(Пп * П

пр * П

уп * П

ф),

Пп – приріст прибутків,

Ппр

– продукт праці,П

уп – умовно змінні витрати,

Пф – фонд зарплати.

1. Визначають економічність системи шляхомвіднесення затрат на управління (З

у) на основі

(Фос

) / оборотних фонди об’єктів управління (Фоб

):Е

с=(З

у*100)/(Ф

об*К

1+Ф

ос*К

2),

К1,

2 – коефіцієнти, які характеризують рівень

кооперації і концентрацію, туристичних об’єктів водному регіоні і К

1 визначається:К

1 = γ

к / γ

ік,

γк,

ік – частка кооперативних поставок до

загальної вартості продукції даного підприємстваі прийнятого за умовну базу.



41 Молодь і ринок №5 (100), 2013

К2 = Ф

ос/Ф

осі.

За показник ефективності туристичноїдіяльності приймають продуктивність працівизначену за нормативну чисту продукцію.

Ев=Продукція чиста/Чисельність загальна

Ефективність системи управління = Економічнісистем/Ефективність туристичної діяльності.

Чим менша ефективність системи управліннятим ефективніше є виробництво (туристичнадіяльність). Відзначимо, що важливим факторомвиконання управлінських рішень є умови та часїх прийняття, завдання, технології, виконавці та ін.

У ефективності діяльності менеджера туризму,як правило, треба враховувати соціальнопсихологічні чинники, особисті якості працівників,прагнення, усвідомлення своєї ролі, наступністьрішень. На діяльність працюючих впливають йінші емоційносуб’єктивні фактори: психологічниймікроклімат, колектив, престижні міркування іособливо маркетингова культура діловогоспілкування, зазанчає Н.М. Примаченко [12].

Мистецтво праці менеджера туризму втуристично-рекреаційній діяльності полягає втому, щоб швидко і правильно орієнтуватися вобстановці, добре розумітися у тих процесах, якіпроходять в організації, правильно вибратиголовну ланку та момент для прийняття рішень.

Ефективність рішення можна такожпідвищити, використовуючи метод “Експертнихоцінок”. У зв’язку зі складністю організацій,технологічними їх особливостями, швидким ростомнаукових знань, керівникам важко прийняти оптимальнірішення, і вони залучають до процесу менеджментутуризму сторонніх експертів (спеціалістів вузьких, алеглибоких знань). Використовуючи рекомендації такихспеціалістів, можна прийняти оптимальні науковообґрунтовані рішення управління туристичнорекреаційною діяльністю.

Керівники в обговоренні участі не приймаютьі прагнуть щоб було більше ідей, з яких можнабуло б вибрати оптимальну альтернативу.

Слід зазначити, що фінансові служби втуристичній діяльності займають важливе місцев загальній системі туризму управління. Фінансовуслужбу очолює фінансовий директор, керівник,який проводить:

фінансовий аналіз і планування діяльностітуристичного підприємства;

фінансування та інвестиційна діяльність; управління коштами та дебіторською

заборгованістю і кредитною політикою; управління податками і резервами;

дивідендна політика.До функцій головного бухгалтера входить:

бухгалтерський (фінансовий) облік; управлінськийоблік; інформаційне забезпечення управлінської

діяльності; складання фінансової та податковоїзвітності; організація внутрішнього аудиту.

В остаточному підсумку основна задачафінансового менеджменту туристичноїдіяльності – це прийняття рішень іззабезпечення найбільш ефективного рухуфінансових ресурсів між готелем і джерелами йогофінансування, як зовнішніми, так і внутрішніми.Тому управління потоком фінансових ресурсів єцентральним питанням у фінансовому менеджменті.

Для аналізу ефективності управлінняфінансовою діяльністю туризму в сучаснихумовах потрібне застосування нових методів іаналітичних підходів до оцінки економічного станупідприємства туризму в цілому і для виробленнястратегічних рішень в умовах невизначеності,ризику і неповноти інформації.

Економічну ефективність виражають черезрізні вартісні показники, що характеризуютьпроміжні і кінцеві результати надання послугтуристичним підприємством (готелем, закладамихарчування, проведення туристичних походів,тощо). До таких показників належать коефіцієнтирентабельності (прибутковості), платоспроможностіпідприємства, фінансової стабільності танезалежності.

Основні коефіцієнти рентабельності можнаоб’єднати в наступні групи:

показники рентабельності послуг; показники рентабельності капіталу (активів); показники, розраховані на основі потоків

наявних коштів.Прибутковість туристичного підприємства

вимірюється двома показниками – прибутком ірентабельністю. Прибуток виражає абсолютнийефект без урахування використаних ресурсів. Томудля аналізу його доповнюють показникомрентабельності.

Рентабельність туризму – це відноснийпоказник ефективності роботи підприємстватуристичної індустрії, котрий у загальній форміобчислюється як відношення прибутку до витрат(ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованихформ залежно від того, які саме прибуток і ресурси(витрати) використовують у розрахунках.

Коефіцієнти рентабельності показують,наскільки прибуткова діяльність підприємстватуризму. Ці коефіцієнти розраховуються яквідношення отриманого прибутку до витраченихкоштів, або як відношення отриманого прибуткудо обсягу наданих послуг, Г.Г. Кірейцев [6, 144].

Важливим джерелом аналізу фінансовогостану туристичного підприємства є баланс. Вінхарактеризує активи, зобов’язання і власнийкапітал досліджуваного підприємства. У процесідослідження нами вибрано аналіз за матеріалами


42

готельнотуристичного комплексу “Тустань”фінансового стану умовно проведемо,посилаючись на баланс підприємства та звіту профінансові результати за 2010 рік .

Проведемо аналіз результатів діяльностіготельнотуристичного комплексу “Тустань” наринку туристичних послуг. Визначимо показникирентабельності за підсумками діяльності у 2010 році.

Рентабельність активів (Ра) характеризує

ефективність використання всього наявногомайна туристичного підприємства таобчислюється за формулою

Ра = П

з(ч) / К

а·100

де Пз(ч)

– загальний (чистий) прибутокпідприємства за К

а – середня сума активів за

річним балансом, зазначає М.Я. Коробов [7, 123;124; 146].

Обчислюючи цей показник, виходять як іззагального (до оподаткування), так і з чистого(після оподаткування) прибутку. Єдиногометодичного підходу тут не існує. Тому требаобов’язково зазначити, який саме прибуток узято.

Рентабельність активів за чистим прибуткомготельнотуристичного комплексу “Тустань”становить:

Ра. = 60,9 : ((9210,9+9209):2) х 100 = 0,66

Підприємство має невисокий показникрентабельність активів за чистим прибутком відзвичайної діяльності, але враховуючи те, що запопередній, 2009 рік, готельнотуристичнийкомплекс взагалі не має чистого прибутку, то цейпоказник має дуже позитивне значення і свідчитьпро покращення управлінської діяльності натуристичному підприємстві.

Рентабельність акціонерного капіталу(Р

ак) свідчить про верхню межу дивідендів на

акції та обчислюється так:Р

ак = П

ч / К

ст ·100

де Кст

– статутний капітал (номінальнавартість проданих акцій), зазначає М.Я. Коробов[7, 124].

Рентабельність акціонерного капіталу ВАТ готельнотуристичного комплексу “Тустань” – становить:

Рвк

= 60,9 : 1268,9 х 100 = 4,8Рентабельність продукції сфери туристичних

послуг (Рстп

) характеризує ефективність витрат наїї виробництво і збут. Вона визначається заформулою

Рстп

= Пртп

/ Срп

·100,де П

ртп – прибуток від реалізації продукції за

певний період;С

рп – повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції за матеріаламиготельнотуристичного комплексу “Тустань”становить:

Рпгтк

= 60,9 : 3362 х 100 = 1,8

Аналогічно визначаємо рентабельністьвиробничих фондів (загальну рентабельність)ВАТ готельнотуристичного комплексу“Тустань”:

Рв.ф.т

= чистий прибуток / виробничі фонди == 60,9: (8880,1 + 88 + 52,9) х 100 = 0, 67.і рентабельність проданих послуг:Р

пр.п = чистий прибуток / виторг від реалізації

= 60,9 : 6435,5 х 100 = 0,94.Визначимо коефіцієнти стійкості та фінансової

незалежності, зазначає М.Я. Коробов [7, 145 – 146]: коефіцієнт стійкості економічної зростання:К

ст.ек.зр. = чистий прибуток / власний капітал =

60,9 : 8725 = 0, 0069.Даний показник показує з яким середнім

зростанням буде розвиватися ВАТ готельнотуристичний комплекс “Тустань” у наступномуперіоді. Він, як і попередні, не дуже високий, алесвідчить про те, що намітилися позитивні тенденціїу розвитку товариства (враховуючи, що у 2010 роціготельнотуристичний комплекс “Тустань” немало чистого прибутку і дивіденди по акція невиплачувалися);

коефіцієнт фінансової стійкості комплексу“Тустань”:

Кф.ст.у.т.

= власний капітал + довгостроковізобов’язання/ валюта балансу = 8725 + 0 /9209 =0,95.

Рекомендовані показники даного коефіцієнту– близько 0,9. Показник ВАТ готельнотуристичного комплексу “Тустань” знаходитьсяу рекомендованих межах, що свідчить профінансову стійкість підприємства.

Здатність підприємства своєчасно повертатикошти кредиторам (платоспроможність підприємства)оцінюється шляхом аналізу балансу на ліквідність.

Для оцінки платоспроможності підприємствавикористовують такі показники:

коефіцієнт покриття (Кп);

коефіцієнт загальної ліквідності (Кл);

коефіцієнта абсолютної ліквідності (Кал

).Коефіцієнт покриття (К

п) обчислюється як

відношення оборотних активів до поточнихзобов’язань і характеризує кратність покриттякороткострокової заборгованості оборотнимиактивами.

Кп на початок року = 252,6 : 484 = 0,52Кп на кінець звітного періоду = 424,7 : 425 =

0,999.Коефіцієнт покриття показує, що за звітний рік

фінансовий готельнотуристичного комплексу“Тустань” значно покращився. І якщо на початок2009 року оборотні активи товариства непокривали короткострокових зобов’язань, то накінець року коефіцієнт покриття майже рівнийодиниці. Це дуже позитивно характеризує



43 Молодь і ринок №5 (100), 2013

управлінську діяльність керівництва ВАТготельнотуристичного комплексу “Тустань”.

Коефіцієнт загальної ліквідності туристичногокомплексу “Тустань” (Клткт) обчислюється яквідношення найбільш ліквідних оборотних засобів(грошових засобів та їх еквівалентів, поточнихфінансових інвестицій та дебіторськоїзаборгованості) до поточних зобов’язаньпідприємства. Він відображає платіжніможливості підприємства щодо сплатизобов’язань і умови своєчасного проведеннярозрахунків з дебітором.

Визначаємо коефіцієнт загальної ліквідностідля ВАТ туристичного комплексу “Тустань”:

Клткт

на початок року = (34,5 + 0,8 +7,4 +37,4 +10,9) : 484 = 0,19

Клткт на кінець звітного періоду = (58,1 + 11,3+ 17,9 +96,3 + 9,3) : 425 = 0,45

Практичний досвід показує, що коефіцієнтзагальної ліквідності не повинен мати значеннянижче одиниці. За високого коефіцієнту покриттяце б свідчило про те, що матеріальновиробничізапаси готельнотуристичного комплексу“Тустань” значні, але є проблеми з реалізацієюпродукції. У нашому випадку дані свідчать, щона кінець року підприємство хоча ще і не маєвисокого значення коефіцієнта ліквідності, протезнайшло додаткові канали реалізації своєїпродукції – надання послуг у сфері туристичногобізнесу [9].

Коефіцієнт абсолютної ліквідностіобчислюється як відношення суми грошовихзасобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансовихінвестицій до поточних зобов’язань. Коефіцієнтабсолютної ліквідності показує, яка частина боргівможе бути сплачена, В.Ф. Кифяк [5, 146].

Кал на початок року = 37,4 : 484 = 0,077Кал на кінець звітного періоду = 96,3 : 425 =

0,23.Як видно з розрахунків, на початок звітного

року готельнотуристичний комплекс “Тустань”могло погасити лише 7,7%, а на кінець звітногоперіоду підприємство мало можливість негайнопогасити 23% своїх короткострокових зобов’язань.В цілому на кінець року коефіцієнт абсолютноїліквідності позитивно характеризує платоспроможністьВАТ готельнотуристичний комплекс “Тустань”,оскільки в процесі господарської діяльностітеоретично достатнім вважається значення 0,25– 0,3.

Важливим показником фінансової стабільностіпідприємства є коефіцієнт автономії (К

агтк –

коефіцієнт автономних готельно-туристичногокомплексу). Він обчислюється як співвідношеннясуми власного капіталу до суми активівпідприємства.

Кагтк

на початок року = 8525 : (252,6 + 8954,6) =0,93

Кагтк

на кінець звітного періоду = 8785,9 : (424,7+ 8782,5) = 0,95.

Висновки. У нашому віртуозному прикладізначення коефіцієнту свідчить про те, що уфінансуванні активів частка власного капіталубільша, ніж залученого. Динаміка цього показникавказує на стабільність структури капіталупідприємства готельнотуристичного комплексу“Тустань”, що може обумовлюватися певноюстратегією його розвитку. Чим вище значення цьогокоефіцієнту, тим нижчий ризик для кредиторівпідприємства при укладенні господарських договорів,видачі кредитів та здійсненні інвестиційної діяльності.

При управлінні підприємством значну рольвідіграє вміла побудова роботи персоналу, йогопродуктивність праці, та професійнакомпетентність оскільки продуктивність праці –це один із показників ефективності виробничогопроцесу, він відображає кількість проданих послуг,що припадають на одного працівника.

1. Бейдик О.О. Словник-довідник з географіїтуризму, рекреології та рекреаційноїгеографії.// О. Бейдик. – К.: 1997.

2. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетенції. Підручник. // М. Вачевський.– К.: Професіонал. 2005. – 512 с.

3. Головко О.М. Організація готельногогосподарства. Навчальний посібник. // О. Головко,Н. Кампов, С. Михалинець, Г. Симочко. – К.:Кондор, 2012. – 338 с.

4. Дядечко Л.П. Економіка туристичного ібізнесу. Навчальний посібник.// Л. Дядечко. –К.: ЦУЛ. 2007. – 224 с.

5. Кифяк В.Ф. Організація туризму.Навчальний посібник.// В. Кифяк. – Чернівці:Книги-ХХІ, 2011. – 344 с.

6. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент.Навч.-метод. посібник.// Г. Кірейцев. – К.: ЦУЛ,2002. – 496 с.

7. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіздіяльності підприємств. // М. Коробов. – К.:Знання, КОО, 2000. – 387 с. ( – С. 123, 124, 146).

8. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг.// О. Любіцева. – К.: Адльтерпрес, 2003. – 436 с.

9. Малик Л.О. Теорія і методика підготовкимайбутніх фахівців до туристично-рекреаційної індустрії у вищих навчальнихзакладах.// Л. Малик./ Молодь і ринок. – 2012.– №6(89). – С. 43 – 48.

10. Малик Л.О. Економіка та організаціяформування маркетингової туристичноїіндустрії в Україні. Монографія. // Л. Малик.– Дрогобич, Коло, 2011. – 394 с.


44

11. Мальська М.П., Пандяк І.Г. Готельнийбізнес: теорія і практика. Підручник.// М. Мальська,І. Пандяк. – К.: ЦУЛ, 2012. – 241 с.

12. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій у процесі

навчання основ підприємництва. Монографія.//Н. Примаченко, – Дрогобич, Редакційно-видавничийвідділ Дрогобицького державногопедагогічного університету імені ІванаФранка. 2011. – 218 с.


Постановка наукової проблеми та їїзначення. Розглядаючи традиційнумузичну культуру ПівденноЗахідного

Поділля, варто зазначити, що її формуваннявідбувалося під впливом складної й суперечливої

історії краю. Вона, безперечно, відбиває специфікуетнічної структури в регіоні. Це, передусімукраїнської, єврейської, російської, польської тамолдовської національностей, що значною міроюзумовила багате етноколористичне забарвлення

УДК 323.1 (477.43) ( =162.1):78:008 “18/20”Іван Маринін, кандидат педагогічних наук,

професор кафедри теорії, історії музики і гри на музичних інструментахВіктор Лабунець, кандидат педагогічних наук,

професор кафедри теорії, історії музики і гри на музичних інструментахКам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

ІСТОРИКО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ФОРМУВАННЯ ПОЛЬСЬКОГО ЕТНОСУПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ ТА ЙОГО ВПЛИВ

НА ТРАДИЦІЙНУ МУЗИЧНУ КУЛЬТУРУ (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.)У статті розглядаються етнокультурні зв’язки між польським та українським народностями, які

проживають у південно-західному регіоні Поділля та їх вплив на формування традиційної музичної культури.Ключові слова: етнічна культура Південно-Західного Поділля, міжетнічні взаємини, традиційна музична

культура, етнокультурні зв’язки, народні інструменти.

Рис. 2. Літ. 11.

Иван Маринин, кандидат педагогических наук,профессор кафедры теории, истории музыки и игры на музыкальных инструментах

Виктор Лабунец, кандидат педагогических наук,профессор кафедры теории, истории музыки и игры на музыкальных инструментах

Каменец-Подольского национального университета имени Ивана Огиенко

ИСТОРИКО-ДЕМОГРАФИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ ФОРМИРОВАНИЯ ПОЛЬСКОГОЭТНОСА ЮГО-ЗАПАДНОГО ПОДОЛЬЯ И ЕГО ВЛИЯНИЕ НА ТРАДИЦИОННУЮ

МУЗЫКАЛЬНУЮ КУЛЬТУРУ (конец XIX – начало XXI вв.)В статье рассматриваются этнокультурные связи между польским и украинским народностями,

проживающих в юго-западном регионе Подолья и их влияние на формирование традиционной музыкальной культуры.Ключевые слова: этническая культура Юго-Западного Подолья, межэтнические отношения,

традиционная музыкальная культура, этнокультурные связи, народные инструменты.

Ivan Marynin, Ph.D. (Pedagogic)Prof. of Theory, History of Music and Playing Musical Instruments Department

Victor Labunets, Ph.D. (Pedagogic)Prof. of Theory, History of Music and Playing Musical Instruments Department

Kamyanets-Podilsk National University by I. Ohienko

HISTORICAL AND DEMOGRAPHIC PROCESSES SHAPING THE POLISH ETHNICSOUTHWESTERN SKIRTS AND ITS IMPACT ON THE TRADITIONAL MUSIC

CULTURE (end XIX – beginning of XXI century)In the article ethnocultural relations between the Polish and Ukrainian nationalities living in the south-

western region of Podolia and their impact on the traditional music culture.Keywords: ethnic culture of the southwestern part of Podillya, interethnic relations, traditional music culture,

ethnic and cultural connections, folk instruments.

© І. Маринін, В. Лабунець, 2013

ІСТОРИКО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ФОРМУВАННЯ ПОЛЬСЬКОГО ЕТНОСУ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ТРАДИЦІЙНУ МУЗИЧНУ КУЛЬТУРУ

(кінець ХІХ – початок ХХІ ст.)

45 Молодь і ринок №5 (100), 2013

народних традицій і обрядів, зокрема й традиційноїподільської народної музичної творчості. Палітраетнічних взаємовпливів традиційної музичноїкультури Поділля надзвичайно багата,різноманітна і взаємодоповнена. Ними просякнутеусе музичне життя подільського краю. Можнастверджувати, що такі взаємовпливи доситьдавно непомітно перейшли у статус традиційних.

Аналіз досліджень наукової проблеми.Найперші узагальнення історичних таетнографічних відомостей про окремі аспектидуховної культури Поділля було здійсненоМ. Симашкевичем [6] у 1875 – 1876 рр. Важливийдослідницький матеріал про польськогодослідника О. Кольберга, який у 60 – 70 рокиХІХ ст. цікавився питаннями культури й побутуукраїнського населення Поділля і здійснив багатоекспедиційних записів українських народнихпісень, опрацювала В. Юзвенко [11]. Окресленняпобутування традиційного музичногоінструментарію на теренах України (в тому числіі на Поділлі), сусідніх Білорусії, Польщі й іншихкраїнах, їх загальнонаціональне забарвленнязнаходимо у працях Г. Хоткевича [8]. Проблемиособливостей формування етнічного складуПоділля та міжетнічних взаємин у сферітрадиційнопобутової культури висвітлені у працяхВ. Наулка [3]. Етносоціальні процеси на Поділлідругої половини ХІХ – початку ХХ ст. відображеніу монографічному дослідженні В. Малого [1].

Автор ставить за мету простежити впливпольського етносу на формування традиційноїмузичної культури в ПівденноЗахідному Поділлі.Основними завданнями розвідки є систематизуванняінформації про дослідження подільського фольклоруукраїнськими науковцями; дослідженнядемографічного складу українського й польськогоетносів ПівденноЗахідного Поділля тавизначення їх впливу через культурні обміни ізапозичення на формування традиційноїподільської музичної культури; з’ясуванняспільного використання українським тапольським народами танцювальної музики танародних інструментів у традиційній музичнійподільській культурі.

Виклад основного матеріалу. Протягомсторіч найменування “земля Подільська”неодноразово змінювалося, зберігаючи, однак,ключове поняття “Подол”, що означало землі подолу між Південним Бугом і Дністром. З 1434 р.Поділля втрачає незалежність і цілісність: йогочастина під назвою “Подільське воєводство”увійшла до складу Польщі, інша – “Брацлавськевоєводство” – до складу Великого князівстваЛитовського. Після першого поділу Польщі(1772 р.) Подільське та Брацлавське воєводства

відійшли до Росії, перетворившись на дві окреміобласті, згодом – на намісництва, а з 1796 р. – наВолинську та Подільську губернії.

За переписом 1897 року на Поділлі проживало3 018 299 мешканців і займало площу 36916,7 кв.верств. Як свідчать дані перепису 1897 року, наПоділлі визнали українську мову – 2 445 819 особи(80,93 %), натомість польську – 89 158 (2,30 %)[5, 98 – 101].

Отже, найбільш чисельну етнічну групу наПоділлі складали українці (80,9 %). Після євреїв(12,23 %) та росіян (3,27 %) чільне місце посілиполяки (2,3 %). Всі інші етнічні групи, якіпроживали у Подільській губернії, були значноменшими, а більша частина з них взагалі не буласформована.

Поляки, за винятком Проскурівського(14,5 тис.) і Кам’янецького (10,9 тис.) повітів, увсіх інших повітах були представлені майжерівномірно (у 8 повітах їх чисельність становила3,0 – 4,8 тис.). Лише в Ушицькому повіті їхнараховувалося 2,6 тис. осіб.

Із 2 786 429 сільських жителів 85,1 %становили українці. Значно менше 2,1 % – поляки[5, 65]. Основні етнічні групи українців і поляківпереважно проживали у сільській місцевості. Умістах проживало 221 870 тисяч осіб (7,3 %) [5,99]. З них 32,5 % міського населення становилиукраїнці, а поляки – 4,8 %. Особливістюнаціонального складу міського населення буланайбільша чисельність євреїв. За нимирозмістилися українці, росіяни і поляки.

Наплив же польського населення був більштривалим і масштабним. Поляки поселялись умістах і сільських поселеннях поряд з українцямита іншим населенням або ж створювали окремісела, фільварки, хутори. Їх чисельність зросталаі за рахунок полонізації іншого населення, на щобула спрямована державна політика тих часів.Досліджуючи польський вплив на подільськукультуру у зазначений період, відомий істориккультуролог П. Слободянюк зауважує: “… слідмати на увазі, що наприкінці ХVІІІ ст. на Поділліполяки становили більшість правлячої державної,релігійної, господарської верхівки. Цьому сприялопанування до 1831 року державної польськоїмови, католицизму, міцні військові, політичні тасоціальноекономічні позиції шляхти” [7, 103].

Натомість після переходу території області доРосії, а особливо після невдалих польськихповстань 1830 – 31 і 1863 років, щодо поляківпроводилась русифікаторська політика. Частинаїх виїхала на корінні польські землі, зокрема підчас воєнних подій початку XX ст.

Питома вага поляків у Кам’янецькому повітіколивалася у відносно постійних межах: у 1796 р.



46

вони становили 13,3 %, 1858 – 15,9 % і 1897 –13,6 % [4]. Поляки й донині живуть на південнозахідних подільських землях, зокрема, в селахГолозубенці, Міцівці, СлобідціРахнівецькій,Смотрич Дунаєвецького району, Польськихфільварках (мікрорайон м. Кам’янцяПодільського),місті Нова Ушиця, селищі Стара Ушиця, селахЖванець, Зіньківці, Оринин Кам’янецьПодільського району, містечку Чемерівці, уселищі Летаві, селах Зарічанка, МлакиКсаверівка, Тернава, Тина Чемеровецькогорайону Хмельницької області.

У 1926 p. основна частина поляків проживалав сільській місцевості Кам’янецького округу.Частка поляків у населенні окружних і районнихцентрів становила менше 10,0 %.

За період між переписами 1959 і 1979 рр.чисельність міських жителів краю зросла майжевдвічі (на 94,0 %). Динаміка етнічного складуміського населення характеризується зростаннямпитомої ваги українців і зменшенням відсоткаполяків (під впливом асиміляційних процесів).

Аналіз перепису населення 2001 року занаціональною ознакою свідчить, що у містіКам’янціПодільському українців проживає – 90181 осіб або 91,2 %, Новоушицькому районі – 35025 (96,1%), Чемеровецькому – 50 492 (99,0%).Натомість, поляки мають менше 1,0 %: (0,1 %)[10, 2].

Протягом тривалого історичного періоду урізних складних і суперечливих історичних умовахнаселення ПівденноЗахідного Поділля завждипідтримувало між собою етнокультурні зв’язки.Наявність музичних зворотів у народнопісенній йтанцювальній творчості з характерниминаціональними мелодикоінтонаційнимиособливостями, що притаманні тому чи іншомуетносу, є звичним явищем цього регіону.

Взаємовплив, який відбився на взаємовідносинахміж етнічними групами, що здавна населялитериторію Поділля, проявився у музичній культурічерез запозичення один від одного певнихелементів обрядовості й фольклору. Така єдністьмузичної культури даного регіону досягаєтьсяшляхом тривалого закономірного взаємовпливу“національних музичноінтонаційних діалектів”, щоє наслідком постійної міграції тих чи інших

представників різних національностей – носіїв своєїетнічної культури. Таким чином, відбуваютьсякультурні обміни, діалог різних культур, якіупродовж певного історичного часу переходятьу стан “традиційних”.

З огляду на вище мовлене, ми повністюрозділяємо думку етнографів, які цілком слушнотвердять, що “чистої” етнічної культури взагалінемає. У цьому легко переконатись, уважноприслухавшись хоча б до рідної мови –справжнього дзеркала етнокультурнихнашарувань. Отже, на своєрідну і етноколоритнукультуру цього регіону мали вплив представникиінших народів, що поселились тут, в тому числі йполяки.

Через входження подільського регіону дорізних держав (Литва, Польща, Росія) тутпереплелися різні культурнопобутові традиції.Цей чинник (особливо з боку поляків) доситьпомітно позначився на весільнообрядовій сфері.Так, етноінструментознавець М. Хай констатує,що у подільській весільнообрядовій музиціприсутні “…напливові (польські) інтонаціїтричасткового темпоритму…” [8, 477]. Особливоце явище досить помітно простежується наКам’янеччині (ПівденноЗахідне Поділля).Зокрема, у весільнообрядовій музицізустрічаються польські інтонації тридольногометру і навіть твори відомих польськихкомпозиторів. Серед них домінуюче місцевідводиться “Полонезу” композитораМ. Огінського (рис. 1), який посідає чи ненайголовнішу роль у подільському весільномуобряді на Кам’янеччині (ПівденноЗахіднеПоділля), оскільки виконується під час надіванняпочесною маткою “вельона” (фати) на молоду, атакож у кінці обряду під час знімання “корони”(фати).

У той же час в іншихчастинах ПівденноЗахідногоПоділля (Борщівський,Д у н а є в е ц ь к и й ,Новоушицький райони), атакож у східній частиніПоділля під час проведеннятакого ж обряду виконуєтьсяукраїнська народна пісня

“Горіла сосна, палала”.Не менш популярним у весільній танцювальній

музиці подолян є відомий польський танець“Краков’як” (рис. 2), який і зараз побутує не тількиу західному, але й у східному регіонах Поділля таВолині. “Краков’як (польск. krakowiak) –польський народний танець. Згадується вже у ХІV ст.Виник у Краківському воєводстві. Так, як іполонез, краков’як називають “великим танцем”,

Рис. 1.




47 Молодь і ринок №5 (100), 2013

що має урочистий характер військової ходи; зплинністю часу став більш різноманітним,зберігши при цьому дводольність. Ставнайпопулярнішим танцем у Польщі” [2, 276].Наразі, танець користується неабиякоюпопулярністю у подолян, волинян й на іншихгеографічних територіях України і до сьогодні.

Танець виконується парами із певнимихарактерними танцювальними рухами устриманому темпі.

Багато спільного в українців і поляків мизнаходимо у використанні ними одного і того ж,або подібного народного музичногоінструментарію в традиційній культурі. Відомийукраїнський інструментознавець Г. Хоткевич унауковій розвідці “Музичні інструментиукраїнського народу” (1930 р.) [8] розглядаєпитання про спільне використання скрипкиукраїнцями в Україні, а також поляками.Науковець зазначає, що скрипка, як музичнийінструмент згадується в словнику Зизанія (1596 р.)“…як “скрипица”. У поляків теж здавна бачимоскрипку під тою ж назвою і то як інструментавже звичайного. У Петриція (1605 р.) – “Мałymdzieciom bębenek abo skrzypeczki u nas dają, źebysię zabawiały” 1 [9, 14].

Сучасний мистецтвознавець, етноорганологМ. Хай у монографічному дослідженні “Музичноінструментальна культура українців” (2007 р.)зазначає, що окрім України, “…епіцентрдомінування скрипкового звукоідеалу у традиціяхнародів Європи припадає на Польщу, Білорусь,Румунію і Молдову, Болгарію” [8, 167].

Досліджуючи народні пісні українського йпольського народів ми доходимо висновку, що уних скрипка займає одне із почесних місць. В часизародження скрипка в українців ототожнюєтьсяз назвою “гудачок”, з народнимивисловлюваннями, порівняннями й епітетами накшалт “явір гучить” або “червоне дерево”, а їїгра була такою, ніби “на руках древо пісні співає”

або “червона теличка реве” тощо. Зокрема, наКам’янеччині побутувала загадка: “За лісом, залугом червона теличка реве”. У той же час уполяків можна було почути:

“Mospanie muzuka –Nie źałuj nam smyka,Zagraj krakowiakom,Poczciwym hulakom” 2 [8, 23]. Подібність у назвах побутування музичних

традиційних музичних інструментів у складіансамблів троїстих музикми спостерігаємо умузичній культурі обохнародів. Досліджуючитрадиційну музичнук ул ь т у р у п о л я к і в ,Г. Хоткевич зазначає, щоподібні за складомансамблі “…зустрічаємо іу поляків. Навіть єпісенька:

Skrzypicitlu ! Będziesz w niebieI basista kola ciebieCymbalista jeszcze dalej,Bo w cymbaly dobrze wali” 3 [9, 32]Таким чином, ми зустрічаємо в українців і

поляків однакові ансамблеві форми гри (3 – 4музиканти), а також, ті ж самі музичні народніінструменти, або їх назви, на яких грають йукраїнці – скрипка, бас, цимбали.

Висновки й перспективи подальшихдосліджень. Таким чином, наведені прикладивикористання польської танцювальної музики вукраїнській весільній обрядовій традиції, а також однаковихнародних музичних інструментів в обох народів, свідчатьпро діалог української та польської музичних культур, якийрозглядається як тривалий історикокультурнийбагаторівневий процес взаємовпливів.

Еволюційний шлях “вростання” польськихнапливових культурних особливостей у традиційнуобрядовість українців, які населяють ПівденноЗахідне Поділля, відбувався на основі адаптаціїцих культур одна до одної в досить складних ісуперечливих політичних та соціальних умовах.

1. Малий В. Етносоціальні процеси на Поділлі у1861 – 1914 рр.: навч. видан. / В. Малий. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2008. – 280 с.

2. Музыкальный энциклопедический словарь. / Гл.ред. Г. Келдыш. – М., 1990. – 672 с.

3. Наулко В., Артюх Л., Горленко В. Культура іпобут населення України: навч. посіб. / В. Наулко,Л. Артюх, В. Горленко та ін. – К.: Либідь, 1991. – 232 с.

1Дітям бубон малий або скрипочку у нас дають, щоб бавилися.2Пане музиканте ! Не жалій смичка ! Заграй нам, краков’якам, поштивим гулякам.3Скрипаку ! Будеш в раю. І басистий коло тебе. А цимбалистий то ше й далі, бо в цимбали добре валить.

Рис. 2.



48

4. Первая Всероссийская перепись населенияРоссийской империи 1897 г. – ХХХІІ. Подольскаягуберния / [под ред. Н.А. Тройницкого]. – (Б.М.): ИЗД.ЦСУ, 1904. – С. 98 – 101.

5. Поділля: істор.-етногр. дослідж. / [Л. Артюх,В. Балушок, З. Болтарович та ін.]. – Вид. незалеж.культурн. центру Доля. – К., 1994. – 504 с.

6. Симашкевич М. Историко-географический иэтнографический очерк Подолии / М. Симашкевич. –Каменец-Подольский, 1875 – 1876. – Вып. 1–2. – 182 с.

7. Слободянюк П. Культура Хмельниччини: наук. істор.вид / П. Слободянюк. – Хмельницький: Поділля, 1995. – 337 с.

8. Хай М. Музично-інструментальна культура

українців (фолкльорна традиція). / М. Хай. – Київ –Дрогобич, 2007. – 544 с.

9. Хоткевич Г. Музичні інструменти українськогонароду / Г. Хоткевич. – Харків. 2002. – 290 с.

10. Чисельність та склад населення Хмельницькоїобласті за підсумкамиВсеукраїнського переписунаселення 2001 року: статистичний збірник / [за ред.В.В. Скальського. Державний комітет статистикиУкраїни, Хмельницьке обласне управліннястатистики]. – Хмельницький, 2003. – 5 с.

11. Юзвенко В. Польський фольклорист Оскар Кольберг– збирач і дослідник української народної поетичної

творчості / В. Юзвенко // НТЕ. 1961. – № 2. – С. 65 – 71.


Постановка проблеми. Народноінструментальне мистецтво ХХІстоліття ставить перед виконавцями,

педагогами, композиторами нові умовифункціонування, пропаганди, збереження тавиявлення новітніх композиторських технік.

Андрій Душний, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, член-кореспондент

Міжнародної академії наук педагогічної освіти, заслужений діяч естрадного мистецтва України

МИСТЕЦЬКІ СТЕРЕОТИПИ ЛЬВІВЩИНИ ЯК ЦЕНТРУ НАРОДНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО

МИСТЕЦТВА ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ: ПОДІЇ ТА ФАКТИ ПЕРІОДУ 2010 – 2012 РОКІВУ статті подаються мистецькі стереотипи Львівщини у подіях та фактах 2010 – 2012 років як центру

народно-інструментального мистецтва Західної України. Розглядається науковий доробок, навчально-репертуарнезабезпечення, організаційна та концертна діяльність представників-народників регіону, подається ряд перемогпредставників народно-інструментального мистецтва у міжнародних та Всеукраїнських конкурсах й фестивалях.

Ключові слова: Львівщина, збірники, посібники, наука, мистецтво, баян-акордеон, ансамблі, оркестри,гастролі, конкурси-фестивалі, організаційна діяльність.


Андрей Душный, кандидат педагогических наук, доцент кафедры народных музыкальных инструментов ивокала Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко,

член-корреспондент Международной академии наук педагогического образования,

заслуженный деятель эстрадного искусства Украины

ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ СТЕРЕОТИПЫ ЛЬВОВЩИНЫ КАК ЦЕНТРА НАРОДНО-ИНСТРУМЕНТАЛЬНОГО

ИСКУССТВА ЗАПАДНОЙ УКРАИНЫ: СОБЫТИЯ И ФАКТЫ ПЕРИОДА 2010 – 2012 ГОДОВВ статье подаются художественные стереотипы Львовщины в событиях и фактах 2010 – 2012 годов как центра

народно-инструментального искусства Западной Украины. Рассматривается научный потенциал, учебно-репертуарноеобеспечение, организационная и концертная деятельность представителей-народников региона, подаётся ряд победпредставителей народно-инструментального искусства на международных и Всеукраинских конкурсах и фестивалях.

Ключевые слова: Львовщина, сборники, пособия, наука, искусство, баян-аккордеон, ансамбли,

оркестры, гастроли, конкурсы-фестивали, организационная деятельность.

Andrew Dushny, Ph.D. (Pedagogic) Docent of Folk Musical Instruments and Vocals DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

Corresponding Member of International Academy of Sciences of Pedagogical Education, Honored Pop Art of Ukraine

ARTISTIC STEREOTYPES LVIV AS A CENTER OF FOLK-ART TOOL OF WESTERN UKRAINE:

EVENTS AND FACTS OF THE PERIOD OF 2010 – 2012 YEARSThe article serves artistic stereotypes of Lviv in the events and facts 2010 – 2012 years as the center of

people’s instrumental art of Western Ukraine. An outstanding scientific contributions, educational software repertory,organizational and concerts representatives populists in the region, is a series of victories representatives folkinstrumental art in international and national competitions and festivals.

Keywords: Lviv, collections, books, science, art, bayan-accordion, ensembles, orchestras, performances,competitions, contest-festivals, organizational activities.

УДК 7.02(477.83):78.03(477.8)“2010/2012”

МИСТЕЦЬКІ СТЕРЕОТИПИ ЛЬВІВЩИНИ ЯК ЦЕНТРУ НАРОДНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГОМИСТЕЦТВА ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ: ПОДІЇ ТА ФАКТИ ПЕРІОДУ 2010 – 2012 РОКІВ

© А. Душний, 2013

49 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Невід’ємною частиною народноінструментальноїінституції України є його баянноакордеонна ланка,яка потужно уособлює всі компоненти сучасноїмузикознавчої орбіти України. Одночасно,розвиток та пропаганда народноінструментальноїгалузі відбувається у всіх регіональних школах(Львівській, Одеській, Харківській, Донецькій), яків цілому акумулюють неоціненний внесок внаціональну академічну школу гри на народнихінструментах [3].

Вагому лепту у цілісність народноінструментального мистецтва вносить Львівськашкола, яка активно функціонує у музичному світіУкраїни та за її межами. Сьогодення Львівськоїшколи народноінструментального мистецтваскомпоноване пропагандою молодої генераціїшколи із заснуванням низки мистецьких проектів[2]. Різнопланові аспекти школи проявляються ворганізаційному (започаткування ряду виконавськихконкурсів народників, науковопрактичнихконференцій, майстеркласів, концертівлекційтощо), виконавському (перемоги на престижнихНаціональних та міжнародних конкурсах молодоїгенерації школи В. Янчака, Ю. Чумака,Я. Олексіва, Р. Капранова, П. Степаненка,Р. Стахніва, В. Мицака (баянакордеон),А. Арбузової, А. Яцківа (сопілка), Б. Баглая,Д. Губяка, О. Кушнір, Н. ЦигиликЧумак,Н. Гамар (бандура), М. Кужби (цимбали), та ін.),науково-методичному (захищають дисертаціїД. Кужелєв, А. Душний, С. Карась, Я. Олексів,В. Салій (баян), І. Дмитрук, О. Ніколенко(бандура), В. Сидоренко (гітара), С. Хащеватська(народноінструментальне оркестрове мистецтво),композиторському (створюються компонуваннядля баянаакордеона (Я. Олексів, О. Колосовська,Р. Стахнів, А. Марценюк, А. Нікіфорук, М. Ольховський,О. Личенко, В. Салій та ін.), бандури (О. Герасименко,Л. Посікіра, А. Душний, Є. Душна, Ю. Чумак,Н. ЦигиликЧумаук, О. Баглай та ін.), гітари тадомри (С. Струтинський, В. Сидоренко), сопілки(М. Корчинський, В. Гамар), оркестру народнихта українських народних інструментів(О. Личенко, Я. Олексів, В. Чумак, Ю. Чумак,С. Максимов, Л. Боднар, Н. Гатайло) та ін.),навчально-репертуарному (упорядковуються тасистематизуються навчальні посібники та нотнізбірники) аспектах, які потужно сприяють активнійпопуляризації та пропаганді Львівської школинародноінструментального мистецтва в Україніта світі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Дослідження Львівської школи народноінструментального мистецтва сьогоднівисвітлюють праці Т. Барана, Л. Боднар,

О. Бабечко, А. Боженського [1; 2], Л. Посікіри,О. Гарасименко, А. Душного [4; 5; 7; 8], Б. Пица[11], М. Корчинського, Ю. Чумака, Д. Кужелевата ін. Низка розвідок (М. Булди, А. Душного,В. Зайця, Р. Кундиса, Д. Кужелева, Ю. Кіцили,Б. Пица, А. Сташевського, О. Сергієнко, В. Суворова,І. Фрайта, А. Шамігова, В. Шафети та ін.) у царинібанного мистецтва представників школи сягаютьнаукового осмислення Львівської регіональноїбаянної школи. Сьогодні в означеному контекстіактивно ведуть дисертаційні дослідженняР. Кундис, В. Шафета, Ю. Чумак, Ю. Дякунчакякі науковообґрунтовують Львівську баяннушколу у виконавському, композиторському,науковому, організаційному та соціокультурномуаспекті України другої половини ХХ століття –сьогодення, її внесок у Українську академічнушколу гри на народних інструментах.

Продовжуючи стратегічну лінію вивченняакадемічного народноінструментальногомистецтва України академіка М. Давидова,обґрунтовану у фундаментальній праці “Історіявиконавства на народних інструментах(Українська академічна школа)” (Київ, 2005, 2010)[3], підхоплену доцентом А. Сташевським у“Нарисах з історії української музики для баяна”(Луганськ, 2006) та професором А. Семешком у“Баянноакордеонному мистецтві України на зламіХХ – ХХІ століт” (Тернопіль, 2009) [12] 60річчюЛьвівської баянної школи (2010) присвячуєтьсяперший в історії довідник “Львівська школабаянноакордеонного мистецтва” [6], якийзвертається до регіонального аспекту вивченняпроблематики.

Мета статті полягає в уніфікованій класифікаціївагомих подій народноінструментального, зокремабаянноакордеонного мистецтва Львівщиниперіоду 2010 – 2012 років.

Виклад основного матеріалу. Сьогоднішироковідомий науковомистецький проект“Львівська школа баянноакордеонногомистецтва” [11] (автор ідеї А. Душний). Усередині проекту започатковано ряд додатковихпроектів, зокрема “Молода генерація Львівськоїбаянної школи” (2008) та “Львівські народноінструментальні традиції – баяніст, диригент,композитор” (2008) [4].

В контексті нашого питання увагупривертають:

науково-практичні конференції: “Львівськабаянна школа та її видатні представники” (2005,2006), “Академічне народноінструментальнемистецтво та вокальні школи Львівщини” (2005),“Творчість композиторів України для народнихінструментів” (2006, 2011), “Народноінструментальне


50

мистецтво на зламі ХХ – ХХІ століть” (2007, 2009,2010, 2011, 2012), “Музична освіта України:проблеми теорії, методики, практики” (2008, 2009,2010, 2011, 2012) [6; 9];

міжнародні (“Акорди Львова”, 2006;“Perpetuum mobile” 2008, 2009, 2010, 2011, 2012)та Всеукраїнські (“Візерунки Прикарпаття”, 2005,2008, 2010, 2011, 2012) конкурси баяністів-

акордеоністів та конкурс виконавців на народнихінструментах ім. А. Онуфрієнка (2007, 2009, 2012)[1; 5; 6; 7].

У перелічених мистецьких дійствахпіднімаються питання значимості Львівськоїбаянної та народноінструментальної школи вконтексті національного та міжнародногомасштабу, аналізуються й висвітлюються творчі


Таблиця 1.

2010

Душний А. Анатолій Онуфрієнко: життя присвячене музиці: монографія / А. Душний. – Дрогобич: Посвіт, 2010. – 328 с. Душний А., Пиц Б. Львівська школа баянноакордеонного мистецтва: довідник / А. Душний, Б. Пиц. – Дрогобич : Посвіт, 2010. – 216 с. Пиц Б., Мікуліч Н. Станіслав Струтинський: життя і творчість: Монографічний нарис. – Дрогобич: Посвіт, 2010. – 144 с.

2011

Жеплинський Б., Ковальчук Д. Українські кобзарі, бандуристи, лірники; енциклопедичний довідник / Богдан Жеплинський, Дарія Ковальчук. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2011. – 316 с., 1154 іл. Кужелєв Д. Баянна творчість українських композиторів : навчальний посібник / Д. Кужелєв. – Л.: Сполом, 2011. – 206 с. Пиц Б., Душний А. Кафедра музичних інструментів та вокалу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка : науковоісторичний довідник / Б. Пиц, А. Душний / [гол. ред. І. Фрайт]. – Дрогобич: Посвіт, 2011. – 196 с.

2012 Владислав Золотарёв: Материалы к бибилиографии / [Ред.сост. В. Балык, общ. ред. Б. Пыц]. – Дрогобыч: Посвит, 2012. – 440 с.

Таблиця 2.

2010

Педагогічний репертуар для ансамблю баяністів (з репертуару “Прикарпатського дуету”). Вип. 2: навчальний посібничк / Ред.упоряд. А.Душний. – Дрогобич: Посвіт, 2010. – 90 с. Душний А., Пиц Б. Творчість композиторів Львівської баянної школи: навчальний посібник. – Дрогобич: Посвіт, 2010. – 160 с. Душний А., Пиц Б. Творчість композиторів Львівської баянної школи: навчальний посібник. – Дрогобич: Посвіт, 2010. – Вип. 2. – 142 с. Шлюбик В. Педагогічний репертуар баяніста: навчальний посібник / Ред.упор. А. Душний. – Дрогобич: Посвіт, 2010. – 52 с. Стахнів Р. Педагогічний репертуар для народних інструментів: навчальний посібник / Ред.упоряд. А.Душний, Ю.Чумак. – Дрогобич: Посвіт, 2010. – 56 с. Шафета В., Тимків Л. Два кольори. Пісні з репертуару Корнерія Сятецького: навчальний посібник. – Дрогобич: Редакційновидавничий відділ ДДПУ ім. І. Франка, 2010. – 63 с.

2011

Максимова О., Шафета В. Педагогічний репертуар для народних інструментів (з репертуару інструментального тріо “Гармонія”): навчальний посібник. – Дрогобич: Посвіт, 2011. – 110 с. Салій В. Педагогічний репертуар музикантаінструменталіста на прикладі “Дитячого альбому баяніста (акордеоніста)”: навчальнометодичний посібник. – Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2011. – 40 с. Власов В. Педагогічний репертуар баяніста: навчальний посібник / Ред.упор. А. Душний, В. Шафета. – Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2011. – 46 с.

2012

Олексів Я. Концертні творидля баяна. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012. – Вип. 1. – 40 с. Пукшин Ю. Педагогічний репертуар для народних інструментів: навчальний посібник / Ред.упор. А. Душний, В. Шафета, В. Салій. – Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2012. – 49 с. Власов В. Дитячий альбом (цикл п’єс для виборного баяна): навчальнорепертуарний збірник / Ред.упор. А. Душний, В. Шафета. – Дрогобич: Швидкодрук, 2012. – 36 с. Онуфрієнко А. Твори для бандури: навчальнорепертуарний збірник / Ред.упор. А. Душний, В. Шафета. – Дрогобич: РВВ ім. І. Франка, 2012. – 18 с. Творчість композиторів Львівської баянної школи: навчальний посібник / Ред.упор. А. Душний, Б. Пиц. – Вип. 3. – Дрогобич: Посвіт, 2012. – 80 с. Педагогічний репертуар для оркестру (ансамблю) народних інструментів : навчальний посібник / Авториупор. А. Душний, В. Шафета. – Дрогобич: Посвіт, 2012. – 156 с.


51 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Таблиця 3.

Рік Дата Місце проведення

Назва проекту

2010

19 – 21 березня

Актовий зал ДДПУ

ім. І. Франка

ІІІй Всеукраїнський конкурс баяністівакордеоністів “Візерунки Прикарпаття”. Концерти за участю: акордеоністів – Р. Стахніва І. Онисіва, А. Боженського, І. Куртого (Дрогобич); бандуристів – народної артистки України Л. Посікіри (Львів), Л. Оліярник (Дрогобич); баяністів – Я. Олексіва (Львів), М. Дмитришина (Тернопіль), А. Нікіфорука (Хмельницький); народного фольклорного ансамблю “Джерела Карпат” (Трускавець, худ. кер. В. Клепач); інструментального тріо “Гармонія” (Дрогобич, І. Турканик, О. та С. Максимови); ансамблю народної музики “Барви Карпат” (Трускавець, худ. кер. С. Максимов)

19 березня ДДПУ ім. І.Франка

ІІІя Всеукраїнська науковопрактична конференція “Народноінструментальне мистецтво на зламі ХХ – ХХІ століть”

20 березня


ім. І.Франка

Урочиста академія присвячена 75річчю від дня народження професора А. Онуфрієнка, презентація монографії А. Душного “Анатолій Онуфрієнко: життя присвячене музиці”

24 березня

Великий зал ЛНМА

ім. М. Лисенка

ІІй сезон проекту “Львівські народноінструментальні традиції – баяніст, диригент, композитор”. В його рамках: Всеукраїнська науковопрактична конференція “Українське музикознавство в контексті болонського процесу”; презентація монографії А. Душного “Анатолій Онуфрієнко: життя присвячене музиці”; концерт А. Нижника (баян, Донецьк) та Оркестру УНІ ЛНМА ім. М. Лисенка “Solo Way”

6 – 9

травня

ДДПУ ім. І.Франка

ІІй міжнародний конкурс баяністівакордеоністів “Perpetuum mobile”. Концерти А. Нижника (баян, Донецьк) та В. Мурзи (баян, Одеса)

6 травня

Муз.пед. фак. ДДПУ


ІІя Всеукраїнська науковопрактична конференція “Музична освіта України: проблеми теорії, методик и, практики”

6 травня

Концертний зал Народного дому


Урочиста академія присвячена 60річчю від дня заснування Львівської баянної школи, презентація довідника А. Душного та Б. Пица “Львівська школа баянноакордеонного мистецтва”. Концерт за участю Я. Олексіва (баян, Львів), В.Пацюрковського (баян, Львів), квартету баяністів “Гармонія” (ПольщаДрогобичЛьвів)

2 червня Актовий зал ДМШ № 2, м. Дрогобич

Концерт з нагоди 25річчя Народного ансамблю бандуристок ДДПУ ім. І. Франка

10 червня

Актовий зал ДДМУ

ім. В. Барвінського

Концерт з нагоди 50річяя педагогічної і творчої діяльності Олександра Веращинського

2830 вересня

Сумський ДПУ ім. А. Макаренка,

Сумська ОФ

КонцертЛекція “Етапи становлення, розвитку та пропаганди Львівської баянної школи” к.п.н. А. Душного за участю авторавиконавця Р. Стахніва (ДДПУ ім. І. Франка, клас акордеона А.І. Душного) Участь у концерті в рамках міжнародного мистецького форуму “Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейської інтеграції”

29 листопада

Малий зал ЛНМА


ІІІй сезон проекту “Львівські народноінструментальні традиції – баяніст, диригент, композитор” присвячений 60річчю від дня народження Я. Ковальчука


52


Продовження таблиці 3.

2011

25 лютого



Концерт виконавців на народних інструментах лауреатів Всеукраїнських та міжнародних конкурсів “Кубок світу”, “Премія міста Ланчіано”, “Петропавловські ансамблеї”, “Perpetuum mobile”, ім. А. Онуфрієнка за участю: В. та Н. Зубицьких, В. Чумака, С. Максимова, О. Максимової , І. Турканика, Р. Стахніва, В. Мицака, А. Душного, А. Безрук, О. та Л. Богославців, А. Кришталевої (Росія) та ін. в рамках Всеукраїнського туру

26 лютого

Актовий зал Львівського

ДМУ ім. С. Людкевича

Концерт лауреатів Всеукраїнських та міжнародних конкурсів “Кубок світу”, “Премія міста Ланчіано”, “Пе тропа вловсь кі анса мбле ї”, “Per petuum m obi l e”, ім. А. Онуфрієнка за участю: В. та Н. Зубицьких, Р. Стахніва, В. Мицака, А. Душного, А. Безрук, І. Сухого, О. та Л. Богославців, А. Кришталевої (Росія) та ін. в рамках Всеукраїнського туру

14 березня

Львівська ОФ Участь акордеоніста ЛССМШІ ім. С. Крушельницької І. Сумарука (клас Я. Олексіва) у концерті учнів ССМШІ, лауреатів Всеукраїнських та міжнародних конкурсів в рамках мистецького проекту “Юні таланти України”

5 квітня



Звітний концерт акордеоніста, автора та виконавця Р. Стахніва (ДДПУ, клас А.І. Душного)

14 квітня

Актовий зал

ДДМУ ім. В. Барвінського

Концерт викладачів народного відділу з нагоди 65ої річниці від дня заснування училища за участю: В. Чумака (баян), дуету бандуристок “Срібні струни”, І. Сирватки (баян), В. Гамара (сопілка), Н. ЦигиликЧумак (бандура), Ю. Чумака (баян), дуету бандуристок “Берегиня”, “Прикарпатського дуету баяністів”, ансамблю народної музики “Українські візерунки”

30 квітня – 1 травня

Дрогобицький ДПУ


IVй міжнародний конкурс баяністівакордеоністів “Perpetuum mobile”

30 квітня

Муз.пед. фак. Дрогобицького

ДПУ ім. І.Франка

IVа Всеукраїнська науковопрактична конференція «Музична освіта України: проблеми теорії, методики, практики».

30 квітня



Концерт дуету акордеоністів Д. Глущенко та О. Мірошниченко, Оркестру НІ ім. В. Воєводіна Донецької ДМА ім. С. Прокоф’єва (диригент А. Нижник) в рамках конкурсу “Perpetuum mobile”.

1 травня Актовий зал ДДПУ


Концерт В.Куриленка (баян, Суми) та Б.Мирончука (баян, Донецьк) в рамках конкурсу “Perpetuum mobile”

2 травня Муз.пед. фак. ДДПУ


IVа міжнародна науковопрактична конференція “Народноінструментальне мистецтво на зламі ХХ – ХХІ століть”

2 травня



Концертакадемія з нагоди 10річчя кафедри народних музичних інструментів та вокалу ДДПУ ім. І. Франка за участю викладачів, студентів та випускників

3 травня Актовий зал ДДПУ


Концерт Володимира та Наталії Зубицьких в рамках конкурсу “Perpetuum mobile”

31 травня


ДДПУ ім. І. Франка

Концерт лауреатів міжнародного конкурсу баяністівакордеоністів “Perpetuum mobile” за участю Ю. Ісевича та В. Мицака (баян), Р. Стахнів та Ю. Дякунчака (акордеон), дуету баяністів: І. Яременко та О.Сергієнко (м. Бахмач, Чернів ецька обл.), к вартету народних інструментів (ДДПУ)


53 Молодь і ринок №5 (100), 2013



6 жовтня

ІваноФранківське МУ ім. Д. Січинського

IVй сезон проекту “Львівські народноінструментальні традиції – баяніст, диригент, композитор” відбувся в рамках Всеукраїнського туру автора та виконавця Я. Олексіва (баян)

13 жовтня ДДПУ ім. І.Франка

18 жовтня



29 жовтня

Малий зал Київської

дитячої академії мистецтв


Вінницьке УКіМ


Київська ДШМ № 6 ім. Г. Жу

ковського

13 жовтня ДДПУ ім. І. Франка

Концертлекція к.п.н. А.І. Душного “Молода генерація Львівської баянної школи в контексті національного академічного народноінструментального мистецтва” в рамках Всеукраїнського туру за участю студентів класу Р.Стахніва (акордеон), В.Мицака та О.Сергієнко (баян), Я.Лензіон (фно)

20 жовтня Сколівська ДМШ


Вінницьке УКіМ


Київська ДШМ № 6 ім. Г. Жу

ковського


Житомирське МУ

ім. В. Косенка


Тернопільське ДМУ ім. С. Кру

шельницької


Чортківське ПУ

2 – 4 грудня


IVй Всеукраїнський конкурс баяністівакордеоністів “Візерунки Прикарпаття”. Концерт Р. Стахніва (акордеон)

2 грудня Муз.пед. фак. ДДПУ


ІІа Всеукраїнська науковопрактична конференція “Творчість композиторів України для народних інструментів”

3 грудня



Урочиста академіяконцерт присвячена 75річчю видатного композитора В.Власова, за участю: маестро В. Власова, заслуженого артиста України В. Мурзи (Одеса), А. Душного, Ю. Чумака, Р. Стахніва, Я. Олексіва, О. Сергієнко, Ю.Ісевича, Я. Лензіон (Дрогобич) А. Нікіфорука (Хмельницьк)

21 лютого Великий зал Львівської

ДМШ ім. А. Кос

Анатольського

Концерт акордеонної музики учнів та викладачів Львівської ССМШІ ім. С. Крушельницької акордеоністів М. Стефаніва та І. Сумарука (клас Я. Олексіва) та І. Кравець (клас В.Іванця), Я. Олексіва (баян) 13 березня

9 березня

Великий зал Львівської

ДМШ ім. А. Кос

Анатольського

Концерт акордеонної музики студентів ЛНМА ім. М.Лисенка в рамках святкування 170річчя від дня народження М. Лисенка Н. Любінця та О. Щербачука (клас Я. Олексіва)

54



22 – 25 березня

ДДМУ

ім. В. Барвінського

ІІІй Всеукраїнський конкурс виконавців на народних, с тр ун ни х, духов и х т а уда рни х і н стр ум ен та х ім . А . Онуфрієнка. Концерт: народного артиста України Т.Барана (цимбали, Львів), Т. Литвинець (домра, Донецьк), ансамблю народної музики “Українські візерунки” (худ. кер. В. Гамар)

22 березня Муз.пед. фак. ДДПУ


Vа міжнародна науковопрактична конференція “Народноінструментальне мистецтво на зламі ХХ – ХХІ століть”

22 березня

Великий зал ДДМУ

ім. В. Бар вінського

Презентація Львівської фабрики музичних інструментів в рамках конкурсу ім. А. Онуфрієнка

24 березня

Великий зал

ДДМУ ім. В. Бар вінського

Концерт колективів та солістів ДДМУ ім. В. Барвінського: В. Гамара (най), М. Цюрика (ударні), капели бандуристів (кер. О. Пришляк), дуету бандуристок “Берегиня” (Н.ЦигиликЧумак та Н. Гамар), духового оркестру (кер. О.Соляр), оркестру українських народних інструментів (кер. Ю. Чумак), дуету баяністів (В. Чумак та М. Головчак), ансамблю народних інструментів “Барви Карпат” (кер. С.Максимов)

26 березня



Концерт студентів Одеської МА ім. А. Нєжданової І.Серотюк (баян), Т. Гордійчук (бандура) та В. Гітіна (кларнет) в рамках IVго сезону проекту “Львівські народноінструментальні традиції – баяніст, диригент, композитор”

27 квітня – 1 травня


Vй міжнародний конкурс баяністівакордеоністів “Perpetuum mobile”

27 квітня

Муз.пед. фак. ДДПУ


Vа Всеукраїнська науковопрактична конференція “Музична освіта України: проблеми теорії, методики, практики”

27 квітня



Авторський вечір Ю. Кіцили за участю ОНІ Тернопільського МУ ім. С. Крушельницької (худ. кер. та дир. М.Дмитришин), народного артиста України М. Коваля, заслужених артистів України М. Лаби та О. Лихача, М. Блаженка та В. Шагая в рамках конкурсу “Perpetuum mobile”

28 квітня



Концерт Д. Жарікова (баян, Харків), Т. Антіпова (баян, Гомель, Бєларусь), Є. Кочетова (акордеон, Ліпецьк, Росія) в рамках конкурсу “Perpetuum mobile”

29 квітня



Концерт В. Мурзи (баян Одеса), А. Нижника (баян, Донецьк), Б. Мирончука (баян, Донецьк) в рамках конкурсу “Perpetuum mobile”

30 квітня



Творчий вечір композитора В. Рунчака за участю солістів Одеської філармонії Г. Коча (баян) та Н. Чуприни (фно), А.Сташевського (музикознавець, Луганськ) в рамках конкурсу “Perpetuum mobile”

18 травня

Малий зал ЛССМШІ ім. С. Кру


Концерт учнів Львівської ССМШІ ім. С. Крушельницької І.Сумарука (акордеон) та квартету народних інструментів у складі: І. Сумарук (акордеон), В. Довганюк (цимбали), М.Гринер (кларнет), М. Івашкевич (к/б) клас Я. Олексіва, а також В. Довганюка (цимбали, клас Я. Борух) та М. Гринера (кларнет, клас Т. Ільчука).

19 вересня Львівська ОФ Ювілейний концерт народної артистки України, професора Л. Посікіри (бандура).

18 жовтня



Урочиста академіяконцерт з нагоди 50річчя музичнопедагогічного факультету ДДПУ ім. І. Франка за участю викладачів, студентів та випускників факультету


55 Молодь і ринок №5 (100), 2013

портрети видатних представників та засновників,колективів, окремих виконавців, науковометодичний та навчальнорепертуарний доробокпредставників різних поколінь школи.

На Львівщині й зокрема на Дрогобиччині уконкурсних змаганнях вперше було введеноансамблеву категорію різного типу (ансамбліоднорідного та мішаного типу малих та великихформ), а нововведенням стала категорія“оркестри народних інструментів”. У цій категоріїна протязі восьми років взяли участь більше 30оркестрів початкових спеціалізованих та вищихнавчальних закладів І – ІV рівнів акредитації(Львівської, Тернопільської, Волинської,

Закарпатської, Вінницької, Херсонської,Луганської, Донецької, Рівненської, Миколаївської,Київської областей), м. Сімферополь АР Крим,Республіки Білорусія. Водночас, у конкурсах взялиучасть капели бандуристів Львівської, ІваноФранківської та Дніпропетровської областей [7, 6].

Першооснову яка розкриває потенціал як школив цілому так і окремих її персоналій є науковомонографічний та довідниковий доробок. В йогооснову покладено соціокультурний факторЛьвівської школи в контексті національногомистецтва, та різних векторів його прояву.

Наступним чинником є навчальнорепертуарнезабезпечення композиторського потенціалу школи



8

листопада



Концерт Д.Жаріков (баян, Харків) рамках Vго сезону проекту “Львівські народноінструментальні традиції – баяніст, диригент, композитор”

12

листопада

Львівська ОФ

Участь О. Кунтого (баян) та ансамблю народних інструментів “Гердан”: Т.Ольховий (най), І. Белза (кобза), Я.Борух (цимбали), З. Соланський (к/б), О. Кунтий (баян) у творчому вечорі композитора В. Рунчака.


ЛССМШІ ім. С. Кру


Участь Р. Стахніва (акордеон) та В. Мицака (баян) у концертівідкритті Міжнародного музичного конкурсуфестивалю “Золота троянда” ім. І. Вимера


Малий зал НМАУ

ім. П. Чайковського

Участь “Прикарпатського дуету баяністів” (В. Чумак та С.Максимов), А. Душного, студентівакордеоністів ДДПУ ім. І. Франка Р. Стахніва та Н. Хомина (клас доц. А.І.Душного), студентів та аспірантів ЛНМА ім. М. Лисенка Б. Баглая (бандура), І. Брухаля (цимбали) у супроводі джазфольк гурту “Бріо”, квартету гітаристів (О. Тарасюк, Н.Леськів, Я. Гамаль, В. Паук), Т. Барана у концертіпараді майстрів академічного народноінструментального мистецтва України в рамках Всеукраїнської науковопрактичної конференції “Столична кафедра народних інструментів як методологічний центр жанру” присвяченої 100річчю Київської консерваторії (НМАУ) ім. П.Чайковського

7 – 9

грудня



Vй Всеукраїнський Відкритий конкурс баяністівакордеоністів “Візерунки Прикарпаття”. Концерт баянної музики у виконанні “Прикарпатського дуету баяністів” (В.Чумак та С. Максимов), Я. Олексіва, Р. Стахніва, В.Мицака, Н. Хомина, М. Головчака, І. Сирватки, Ю.Дякунчака (к/б), О. Маника (ударні)

7 грудня Муз.пед. фак. ДДПУ


VIа міжнародна науковопрактична конференція “Народноінструментальне мистецтво на зламі ХХ – ХХІ століть”

8 грудня ДДПУ ім. І.Франка

Концерт та майстерклас лауреата А. Нижника (баян, Донецьк) в рамках конкурсу “Візерунки Прикарпаття”.

27 грудня

Великий зал ДДМУ

ім. В.Барвінського

Вечір ансамблевої та камерної музики з нагоди 30річчя “Прикарпатського дуету баяністів” (В. Чумак та С.Максимов). У концерті беруть участь: тріо баяністів “Гармонія” (М. Паньків, М. Головчак, П. Чигис), К.Сятецький (вокал), інструментальний ансамбль ДДПУ ім. І. Франка (Р. Стахнів, В. Мицак, Н. Хомин, Ю. Дякунчак, О.Маник), тріо бандуристів ДДМУ (В. Кулеша, Т. Мазур, М.Климук), інструментальне тріо “Гармонія” (С. та О.Максимові, І. Турканик), музикознавець Б. Пиц.

56

1 Нами подаються тільки володарі ГранПрі та лауреати перших премій.2 Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка.3 Львівська середня спеціальна музична школаінтернат імені Соломії Крушельницької.4 Школа мистецтв.5 Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка.


Таблиця 4.1

Назва конкурсу Учасник місце Навчальний заклад

Викл. (тв. кер.)

Міжнародний молодіжний

музичний фестиваль

ім. І.Вимера “Золота троянда” (Львів)

2010 Куртий І. (акордеон) І

ДДПУ ім. І.Франка2

Душний А.І.

2011

Стахнів Р. (акордеон / сопілка, номінація “композиція та імпровізація”)

І

Сергієнко О. (баян, номінація “виконавці академічної музики”)

І

Мицак В.(баян, номінація “виконавці естрадної музики”)

І

Дует: Стахнів Р. – Мицак В. (номінація “ансамблі баяністівакордеоністів”

І

Квартет народних музичних інструментів: Стахнів Р. (сопілка) , Оліярник Л. (бандура), Мицак В. (баян), Дякунчак Ю. (к/б) (номінація “ансамблі народних інструментів”)

І

2012 Хомин Н. (акордеон) І

Всеукраїнський конкурс

баяністівакордеоністів “Візерунки

Прикарпаття” (Дрогобич)

2010 Стефанів М. (акордеон) ГранПрі


шельницької3

Олексів Я.В.

2011 Сумарук І. (акордеон)

І

2012

Оркестр українських народних інструментів

І

ДМШ № 1 ім. А. Кос

Анатольського, м. Львів,

Всеукраїнський

фестивальконкурс мистецтв “Кришта

левий Трускавець”

2010 Стахнів Р. (акордеон) І ДДПУ ім. І.Франка

Душний А.І.

2011

Стахнів Р. (акордеон) І

Олексів Я. (баян) ГранПрі

Львів

Інструментальне тріо “Гармонія”: Максимов С. (баян), Максимова О. (скрипка І), Турканик І. (скрипка)

І

Дрогобич

“Прикарпатський дует баяністів”: Чумак В. та Максимов С.

ГранПрі

Міжнародний конкурс

баяністівакордеоністів “Perpetuum

mobile” (Дрогобич)

2010

Стефанів М. (акордеон)

І




Ансамбль баяністівакордеоністів І ШМ 4 м.Миколаїв

Іваночко І.Я.

Муравський В. (баян)

І

ДДМУ ім. В.Барвінського

Далекий А.М.

Оркестр українських народних інструментів “Solo Way”

І ЛНМА ім. М.Лисенка5



57 Молодь і ринок №5 (100), 2013


2011

Салій В. (баян). І ШМ, м. Трускавець

Купець Л.Я.

Стахнів Р. (акордеон) І ДДПУ


Душний А.І.

Квартет народних музичних інструментів: Стахнів Р. (сопілка) , Оліярник Л. (бандура), Мицак В. (баян), Дякунчак Ю. (к/б)

І

Оркестр українських народних інструментів “Solo Way”

І ЛНМА ім. М. Лисенка


2012

Салій В. (баян) І ШПП5 ДДМУ ім. В. Барвінського

Чумак В.Г.

Сергієнко О. (баян) І ДДПУ ім. І. Франка

Душний А.І.

Оркестр народних інструментів ГранПрі

ЛДМУ ім. С. Людкевич6

Личенко О.В.

Капела бандуристів І ЛНМА ім. М. Лисенка

Лазуркевич Т.М

Олексів Я. (баян, номінація “композитори акторивиконавці” )

І Львів

Міжнародний відеоконкурс

“Laureat Internet Music Competition”

(Белград, Сербія)

2011 Стахнів Р. (акордеона) І ДДПУ ім. І.Франка

Душний А.І.

2012

“Інструментальний дует”: Лензіон Яна (фно) та Стахнів Р. (акордеон)

І ДДПУ ім. І.Франка

Душний А.І.

Сумарук І. (акордеон) І ЛССМШІ ім. С. Кру



Стефанів М. (акордеон) І

Любінець Н. (акордеон) І ЛНМА ім. М. Лисенка


Оркестр українських народних інструментів І

Олексів Я. (баян) І Львів


фестиваль мистецтв

“Закарпатський

Едельвейс” (Ужгород)

2011 Стахнів Р. (акордеон) І ДДПУ ім. І.Франка

Душний А.І.

2012

Сергієнко О. (баян) І ДДПУ ім. І.Франка

Душний А.І.




Квартет народних інструментів: Сумарук І. (акордеон), Довганюк В. (цимбали), Гринер М. (кларнет), Івашкевич М. (к/б).

І


баяністівакордеоніств “Премія міста

Ланчіано” ( Італія)

2011

Салій В. (баян) ГранПрі

ШПП ДДМУ ім. В. Барвінського

Чумак В.Г.

Пунейко Р. (баян) І ДМШ м. Самбір

Одинак Л.П.

“Прикарпатський дует баяністів”: Чумак В. та Максимов С.

І Дрогобич

Відкритий національний

конкурсфестиваль

виконавців на народних

інструментах “Рідні

наспіви” (Донецьк)

2011

Сумарук І. (акордеон)

І




6 Школа педагогічної практики.7 Львівське державне музичне училище імені Станіслава Людкевича.


58

у сольному та колективному музикуванні. Воснову нотодрукування останніх років покладеноопуси як молодої генерації школи (Я. Олексіва,Р. Стахнів, В. Салія, М. Ольховського, І. Онисіва),так і представників старшого покоління(А. Батршина, В. Балика, М. Корчинського,Е. Мантулєва, А. Нікіфорука, А. Онуфрієнка,К. Соколова, В. Чумака, В. Шлюбика та ін.).Вагому нішу становлять перекладення,аранжування та інструментування, яківідносяться до композиторської творчості іскладають потужний доробок ряду представників(М. Оберюхтіна, С. Максимова, А. Душного,Ю. Пукшина, О. Личенка, Ю. Чумака, М. Паньківа,

В. Гамара, Н. Гатайло). Активного значення укомпонуванні репертуару для бандури надаютьбаяністи Львівської школи А. Онуфрієнко (“Ескіз”),Я. Олексів (“Одкровення”), А. Нікіфорук(“Українська рапсодія”), Ю. Чумак (“Дзвени,бандуро”, “Скрипкачарівниця”, “Довго мужавибирала”, “Музика гір” на слова львівськоїпоетеси А. Канич).

Наступний крок – організаційна робота, якаполягає в ротації конкурснофестивального руху,науковомистецьких проектів, концертноїдіяльності. Дані фактори сприяли визнаннюЛьвівської школи як у різногалузевих мистецькихколах України, так і її утвердження у світовому



Міжнародний фестиваль

музики акордеонної (Перемшль,

Польша)

2011


І




Всеукраїнський фестиваль конкурс виконавців на

народних інструментах “Провесінь” (Кіровоград)

2012


І




ІІІй Всеукраїнський конкурс

виконавців на народних, струнних, духових та

ударних інструмента ім. А.Онуф

рієнка (Дрогобич)

2012

Сергієнко О. (баян) І ДДПУ ім. І.Франка

Душний А.І.

Сумарук І. (баян, акордеон) І, І ЛССМШІ ім. С. Кру




Квартет народних інструментів: Сумарук І. (акордеон), Довганюк В. (цимбали), Гринер М. (кларнет), Івашкевич М. (к/б).

І

Шишак Л. (акордеон)

І ДДМУ

ім. В.Барвінського

Кабало Р.В.

Тріо акордеоністів: Кулик А., Федишин Б., Шишак Л.

І

Олексів Я. (баян) ГранПрі

Львів


баяністівакордеоністів “Intersvitiaz Accomusic”

2012





І

Всеукраїнський

фестивальконкурс

музичного мистецтва “Київський колорит”

2012

Стахнів Р. (акордеон, номінація “композиторвиконавець”)

ГранПрі

ДДПУ


Душний А.І.

Хомин Н. (акордеон, номінація “інструменттальний жанр – народні інструменти”)

І

Ісевич Ю. (баян, номінація “естрадний інструментальний жанр”)

І


59 Молодь і ринок №5 (100), 2013

мистецькому функціонуванні. Представникамишколи організовуються мистецькі форуми якізбирають велику кількість представниківмистецької спільноти України та зарубіжжя (Росія,Білорусія, Башкортостан, Латвія, Молдова, Чехія,Словакія, Італія, Хорватія, Сербія) як в галузібаянноакордеонного так і народноінструментальногомистецтва. Систематична концертна діяльність –це підтвердження значущості школи та бажаннябачити й чути її представників на концертнійестраді національного та міжнародногомасштабів [2; 4; 6; 7; 8; 11].

За останні роки представники Львівської школиздобули низку перемог на Всеукраїнських(Дрогобич: “Візерунки Прикарпаття”, ім. А. Онуфрієнка;Трускавець “Кришталевий Трускавець”; Донецьк“Рідні наспіви”; Кіровоград “Провесінь”; Київ“Київський колорит”) та міжнародних (Дрогобич“Perpetuum mobile”; Луцьк “InterSvitiazaccomusic”; Київ “AccoHoliday”; Ужгород“Закарпатський Едельвейс”; Польщі; Сербії“Internet Music Competition”; Італії “ПризЛанчіано”) конкурсах та фестивалях у сольномута ансамблевому музикуванні. Це свідчення увихованні нової генерації як виконавців так іпедагогів ХХІ століття, які володіють сучаснимиметодиками навчання та менеджерськимиздібностями, що в цілому сприяє позитивномурезультату [1; 4; 5; 7; 10; 12].

Отже, Львівщина – це потужний центракадемічного народноінструментальногомистецтва Західної України, який уособлюютьдва ВИШІ: Львівська національна музичнаакадемія ім. М. Лисенка та музичнопедагогічнийфакультет Дрогобицького державного педагогічногоуніверситету ім. І. Франка. Водночас, середнюнавчальну ланку розвивають Дрогобицькедержавне музичне училище ім. В. Барвінськогота Львівське державне музичне училище ім.С. Людкевича. На Львівщині активно функціонуютьЛьвівське та Самбірське училище культури,десятки дитячих музичних шкіл, школи мистецтв,і зокрема – Львівська середня спеціалізованамузична школаінтернат ім. С. Крушельницької,як невід’ємна складова підготовки висококваліфікованихмузикантіввиконавців. Це заклади, у яких закладенітрадиції всестороннього розвитку музикантаінструменталіста , музиканта педаг ога ,висококваліфікованого фахівцянародника, якийпропагує дану школу на Національному тасвітовому мистецькому рівні.

Висновки. Таким чином, нами проаналізованіосновні події та факти періоду 2010 – 2012 років вцарині баянноакордеонного й народноінструментального мистецтва Львівщини як

мистецького центру Західної України. Визначено:наукові пріоритети; навчальнорепертуарнезабезпечення композиторських тенденцій;уніфіковано організаційну та концертну діяльністьпредставниківнародників у мистецькихосередках регіону й національного масштабу;проведено лінію найзначніших перемогипредставників народноінструментальногомистецтва у міжнародних та Всеукраїнськихконкурсах та фестивалях.

Ми констатуємо – Львівщина, в основу якоїпокладено два потужних мистецькі осередки(Львівська НМА ім. М. Лисенка та музичнопедагогічний факультет Дрогобицького ДПУ ім.І. Франка) становить невід’ємну частинупропаганди національних традицій народноінструментального мистецтва в контекстісоціокультури України ХХІ століття.

1. Боженський А. IV-й Всеукраїнський конкурсбаяністів-акордеоністів “Візерунки Прикарпаття –2011” / А. Боженський // Народно-інструментальнемистецтво на зламі ХХ – ХХІ століть: зб. мат. VІ-їміж нар. наук.-практ.конф. (ДДПУ ім. І. Франка,07.12.2012, м. Дрогобич) / [Ред.-упор. А. Душний,Б. Пиц]. – Дрогобич: Помсвіт, 2012. – С. 124 – 126.

2. Боженський А. Сьогодення Львівської школинародно-інструментального мистецтва / А. Боженський// Крымские диалоги: культура, искусство,образование. – Симферополь: НИЦ КИПУ, 2011. – Вып.5. – С. 39 – 41.

3. Давидов М. Історія виконавства на народнихінструментах (Українська академічна школа):підручник [для вищих та сер. муз. навч. закладів] /М. Давидов. – К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2010. –592 с.

4. Душний А. До питання проекту “Львівськінародно-інструментальні традиції” як одного ізаспектів пропаганди національної школи гри нанародних інструментах / А. Душний // Актуальніпитання гуманітарних наук: міжвуз. зб. наук. працьмолодих учених Дрогобицького держ. пед. універ. ім.І. Франка / [Ред.-упор. В. Ільницький, А. Душний,І. Зимомря]. – Дрогобич: Посвіт, 2013. – Вип. 4. – С. 75 – 83.

5. Душний А. ІІІ-й конкурс імені АнатоліяОнуфрієнка у Дрогобичі / А. Душний // Народно-інструментальне мистецтво на зламі ХХ – ХХІстоліть: зб. мат. VІ-ї між нар. наук.-практ. конф.(ДДПУ ім. І. Франка, 07.12.2012, м. Дрогобич) / [Ред.-упор. А. Душний, Б. Пиц]. – Дрогобич: Помсвіт, 2012.– С. 127 – 129.

6. Душний А., Пиц Б. Львівська школа баянно-акордеонного мистецтва: довідник / А. Душний,Б. Пиц. – Дрогобич: Посвіт, 2010. – 216 с.

7. Душний А., Пиц Б. Міжнародний конкурсбаяністів-акордеоніств “Perpetuum mobile” /А. Душний, Б. Пиц // V-й міжнародний конкурсбаяністів-акордеоністів “Perpetuum mobile”. V-аВсеукраїнська науково-практична конференція


60

“Музична освіта України: проблеми теорії, методики,практики” (ДДПУ ім. І. Франка, 27 квітня – 1 травня2012 року): програма / [Ред.-упоряд.: А. Душний, Б.Пиц]. – Дрогобич: Посвіт, 2012. – С. 3 – 10.

8. Душний А., Пиц Б. Розповсюдження баяна уЗахідній Україні / А. Душний, Б. Пиц // Науковий вісникНМАУ ім. П. Чайковського: Виконавськемузикознавство: історія, теорія, практика / [Авторипроекту, ред.-упор.: М.А. Давидов, В.Г. Сумарокова]. –К.: НМАУ ім. П. Чайковського, 2012. – Вип. 3. – С. 83 – 93.

9. Кундис Р. Науково-практичні конференціїЛьвівщини та їх суть у взаємному обміні досвідом /Р. Кундис // Народно-інструментальне мистецтво назламі ХХ – ХХІ століть: Зб. мат. ІІ-ї міжн. наук.-практ.конф. (ДДМУ ім. В. Барвінського, 25.03.09,м. Дрогобич) / [Ред.-упоряд. А. Душний, С. Карась,Б. Пиц]. – Дрогобич: Пусвіт, 2009. – С. 76 – 80.

10. Пиц Б., Душний А. Кафедра народних музичних

інструментів та вокалу Дрогобицького державногопедагогічного університету імені Івана Франка:науково-історичний довідник / Б. Пиц, А. Душний //[гол. ред. І. Фрайт]. – Дрогобич: Посвіт, 2011. –196 с.

11. Пиц Б., Душний А. Науково-мистецький проект“Львівська баянно-акордеонна школа” в контекстібаянно-акордеонного руху Західної України / Б. Пиц,А. Душний // Музикознавчі студії інституту мистецтвВолинського Національного університету імені ЛесіУкраїнки та Національної музичної академії Україниім. П. Чайковського: зб. наук. пр. // [упор. О.І. Коменда].– Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. –Вип. 8. – С. 47 – 58.

12. Семешко А. Баянно-акордеонне мистецтвоУкраїни на зламі ХХ – ХХІ століть: довідник /А. Семешко. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан,2009. – 244 с.


Постановка проблеми. Сучаснаекологічна ситуація справедливовизнається багатьма вченими як етап

загострення глобальних екологічних проблем(О.Г. Білявський, В.Г. Кремень, Л.М. Курняк,Ю.А. Скиба та ін.). У подоланні цієї кризи провідну

УДК 371.134(045)

Наталія Захарчук, доцент Національного авіаційного університету,

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України, м. Київ

ВИКОРИСТАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ СИТУАЦІЙ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ЕКОЛОГІВ ДО МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

У статті йдеться про розробку та обґрунтування методики підготовки майбутніх спеціалістівекологічної сфери до міжкультурної комунікації за допомогою використання комунікативних ситуацій унавчальному процесі. Досліджено вплив таких ситуацій на формування професійної комунікації фахівців-екологів.

Ключові слова: комунікативна ситуація, екологічна освіта, концепція екологічної освіти в Україні,міжкультурна комунікація.

Літ. 4.

Наталия Захарчук, доцент Национального авиационного университета,кандидат педагогических наук, старший научный сотрудник Института педагогики НАПН Украины, г. Киев

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ КОММУНИКАТИВНЫХ СИТУАЦИЙ В ПРОЦЕССЕПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ ЭКОЛОГОВ К МЕЖКУЛЬТУРНОЙ КОММУНИКАЦИИ

В статье идет речь о разработке и обосновании методики подготовки будущих специалистов экологическойсферы к межкультурной коммуникации посредством использования коммуникативных ситуаций в учебном процессе.Исследовано влияние таких ситуаций на формирование профессиональной коммуникации специалистов-экологов.

Ключевые слова: коммуникативная ситуация, экологическое образование, концепция экологического

образования в Украине, межкультурная коммуникация.

Natalia Zakharchuk, Ph. D. (Pedagogic) Assistant professor,

National Aviation University, Senior employee of a high-level scientific research, Institute of Pedagogic NAPS of Ukraine

THE USE OF COMMUNICATIVE SITUATIONS IN THE PROCESS OF TRAININGFUTURE ECOLOGISTS FOR CROSS-CULTURAL COMMUNICATION

The article suggests and analyses the methods of training future ecologists for intercultural communicationthrough the use of communicative situations in the learning process. The effect of such situations in the formation ofprofessional communication of ecological specialists is studied.

Keywords: communicative situation, environmental education, the concept of environmental education inUkraine, cross-cultural communication.

ВИКОРИСТАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ СИТУАЦІЙ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЕКОЛОГІВДО МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

© Н. Захарчук, 2013

61 Молодь і ринок №5 (100), 2013

роль відіграє формування екологічної культури,свідомості та світогляду кожного громадянина;професійна підготовка фахівців екологічної сферидля розв’язання проблем навколишньогосередовища шляхом кооперації, скоординованихдовготривалих планів розвитку світової громадибез шкоди довкіллю. Пріоритетними напрямамистають екологічна освіта та виховання молоді.Концепція екологічної освіти України визначає такуосвіту як цілісне культурологічне явище, щовключає процеси навчання, виховання, розвиткуособистості і спрямоване на формуванняекологічної культури як складової системинаціонального й громадського виховання всіхверств населення України, екологізаціюнавчальних дисциплін і програм, а також напрофесійну екологічну підготовку через базовуекологічну освіту [2].

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемаекологічної освіти студентів розкривається впрацях В.В. Авдєєвої, Л.І. Білик, Н.М. Буринської,В.С. Крисаченка, М.Л. Курка та ін. Формуванняекологічної свідомості досліджують М.М. Кисельов,Б.Т. Ліхачов, О.В. Плахотник та ін. Проблемиекологічної підготовки аналізують Б.Г. Йоганзен,І.Д. Звєрєв, Г.С. Тарасенко та ін. Утім, у науковійлітературі недостатньо приділено уваги ролі самегуманітарних дисциплін у процесі професійноїпідготовки майбутніх екологів.

Завданнями вищої екологічної освіти єрозроблення програми навчальних курсів з екологіївідповідно до вимог часу, до міжнароднихпринципів, потреб регіонів і відповіднихстандартів. Реалізація окреслених завдань цілкомзалежить від успішної співпраці екологів зіноземними колегами в міжнародних масштабах,тобто від їхньої готовності до міжкультурноїкомунікації. Проте, досягнення відповідного рівняготовності майбутніх екологів до міжкультурноїкомунікації ускладнюється відсутністю науковотеоретичного обґрунтування та практичної базидля забезпечення такої підготовки.

Отже, метою статті є: а) обґрунтуватирозробку методики з підготовки майбутніхспеціалістів екологічної сфери до міжкультурноїкомунікації за допомогою використаннякомунікативних ситуацій у навчальному процесі;б) розкрити вплив таких ситуацій на формуванняпрофесійної комунікації фахівцівекологів.

Виклад основного матеріалу. Характернаознака структури навчання в технічних закладахпроявляється в послідовності складових одиницьпедагогічного процесу. Ми пропонуємо етапипідготовки майбутніх екологів до міжкультурноїкомунікації, які є основою їхнього фахового

становлення: орієнтувальнопідготовчий, комунікативнотренувальний та аналітикотворчий. Відповідно,кожен з цих етапів характеризуватиметьсявикористанням певних комунікативних ситуацій.

Метою першого орієнтувальнопідготовчогоетапу є: ознайомлення студентів з теоретичнимиосновами міжкультурної комунікації, їїструктурними компонентами; формуванняпрофесійної орієнтації та мотиваціївикористовувати міжкультурну комунікацію упрофесійній діяльності; опанування майбутнімиекологами соціальнопсихологічних знань,необхідних для усвідомлення особливостейпрофесійної міжкультурної комунікації, длярозуміння й аналізу комунікативних ситуацій,партнерів по комунікації, визначення форм,методів і прийомів ведення розмови; засвоєнняетнокультурного навантаження професійноїміжкультурної взаємодії тощо.

На цьому етапі під час засвоєння студентамивищих технічних навчальних закладівтеоретичних та операційних знань важливу рольвиконує викладач, завдання якого – допомогти вдоборі, опрацюванні, інтерпретації, осмисленніінформаційнозмістового матеріалу. Доцільним євикористання прийомів, які контролюють рівеньрозуміння студентами змістового матеріалу:риторичні запитання, короткі бесіди, попереднєопитування, робота з додатковою літературоютощо.

Як засвідчує досвід експериментальноїроботи, проблемний характер навчальноїдіяльності створює психологічну установку назасвоєння нового матеріалу, забезпечує позитивнумотивацію, розкриває причиновонаслідковізв’язки між досліджуваними явищами й вимогамимайбутньої професії, систематизує здобуті знанняі набутий досвід.

З огляду на складність матеріалу, методиодностороннього його викладу (лекція, доповідь,пояснення), методи активізації слухачів (бесіда,дискусія, диспут) використовуються з елементамипошукової спрямованості. Ефективними є такіметодики, як стратегії Виклику (за Ч. Темплом):навчальний процес протікає краще, коли базуєтьсяна вже відомому матеріалі, викликає запитання іпотребує постановки власних цілей. Досягти цьогоможна, використовуючи моделювання певнихситуацій.

Ситуація 1. Фокусуючі запитання. Наукові,проблемні запитання, які встановлюють зв’язокміж уже вивченим матеріалом і новим,формулюються як проблема, таємниця, анекдоті вводяться до будьякого відомого методу.Можна використовувати для парної або групової


62

роботи: студентам відводиться дві хвилини, щобсамостійно знайти відповідь, а згодом поділитисясвоєю думкою з партнером. Нарешті, трьомчотирьом парам пропонується працювати знавчальною групою. У такий спосібзабезпечується як комунікативна, так імисленнєва активність усіх студентів, із’являється стимул для обмірковування,обговорення. Наприклад, під час вивченняміжкультурної професійної діяльності та їїхарактерних особливостей студентамекологампропонується знайти відмінності між простокомунікацією, міжкультурною комунікацією іміжкультурною комунікацією в екологічній сферій проілюструвати прикладами свої рішення.

Ситуація 2. Спільно. Метод розрахований нагрупову роботу студентів, де вони маютьможливість почути думки інших. Студентіврозбивають на “домашні групи” по чотири особи,які разом працюють над проектом з теми “Видиміжкультурної комунікації”, досліджуючи типовістратегії й тактики для кожного з видів комунікації(офіційна, неофіційна, ініціативна, вимушена і т.п.)у межах професійної діяльності. У кожній групістуденти отримують свій номер. На занятті ті,хто мають номер один, просуваються на одинкрок уперед (до сусідньої групи), два – на двакроки вперед і т.д. Студенти під номером чотиризалишаються на місці й пояснюють роботу своєїгрупи тим, хто завітав “у гості”. Після поверненнякожного учасника у свої групи, йде обговоренняотриманого матеріалу й порівняння чужої роботизі своєю.

Використання таких ситуацій у навчальномупроцесі підсилює та оптимізує пізнавальнуфункцію і функцію забезпечення міжкультурногообміну. Водночас з класичними методаминавчання для підготовки студентівекологів доміжкультурної комунікації на орієнтувальнопідготовчому етапі використовуємо й спеціальноадаптовані для цього форми роботи, метою якихє залучення до аналізу й аргументації своїх рішень,передбачення і прогнозування кінцевогорезультату своєї діяльності й діяльності партнерівпо комунікації. Тут за основу можна взяти методи,запропоновані І.Л. Плужник [3]. Наведемо кількаприкладів.

Завдання 1. “Аналіз професійних інцидентів”.Розглядаються й обговорюються конфліктніпрофесійні ситуації міжкультурної комунікації:доцільність використання біопалива у виробництвіавтомобілів, що поліпшить екологічну ситуацію вЄвропі (основному ринку збуту продукції) тазростання витрат на таке виробництво в Японії іСША. Аналіз та обґрунтування причин конфлікту

здійснюється з урахуванням різниці в нормахпрофесійної поведінки й культурно специфічнихспособах мовленнєвого оформлення, адекватнихзмісту професійних ситуацій. Коментуються різніваріанти позитивної вербальної і невербальноїповедінки, що сприяє попередженню конфлікту.

Завдання 2. “Розв’язання професійнозначущих проблемних ситуацій-кейсів”.Аналізується мовленнєва й загальна поведінкаучасників реальних професійних міжкультурнихкомунікативних ситуацій. З’ясовується змістпрофесійних дій, висловлюється думка щодомотивів, причин і змісту дій учасників.Розвивається емпатія. Так, на заняттях зіноземної мови пропонуємо подивитися фрагментобговорення спільного проекту Британії та Ірландіїбезпечного для довкілля способу видобуваннянафти в шельфах, пояснити дії учасників, їхнімотиви, шляхи досягнення компромісу.

Отже, орієнтувальнопідготовчий етап даєможливість студентамекологам зануритися ватмосферу міжкультурного спілкування, отриматиуявлення про інші культурні традиції, поглибитизнання власних, зіставити та проаналізувати їх.Усі завдання спрямовані на орієнтацію студентівготуватися до майбутньої професійноїміжкультурної комунікації, на створення установокопановувати комунікативні вміння, саме тому вониносять інформативний, репродуктивний йаналітичний характер.

На комунікативнотренувальному етапівідбувається усвідомлення продуктивних інепродуктивних особливостей власної готовностідо професійної міжкультурної комунікації. Наоснові цього за допомоги викладача студентиекологи окреслюють шляхи вдосконалення ірозвитку міжкультурних комунікативних умінь назаняттях з ділової української мови, культурології,іноземних мов, необхідних для майбутньоїуспішної професійної діяльності як нарегіональному, так і міжнародному рівнях.

Метою цього етапу є: спонукання докомунікативного самовизначення студентів;створення відповідних умов для оволодіння йреалізації навичок міжкультурної комунікації, длявикористання здобутих знань і набутих умінь напрактиці, у нестандартних ситуаціях професійноїдіяльності, для апробації нових прийомів і методівміжкультурної комунікації, використовуючи під часвикладання гуманітарних дисциплін комунікативніситуації професійного спілкування, діалогічнодискусійні технології, моделювання різноманітнихситуацій із залученням представників іншихкультур; проведення тренінгів тощо.

Важливим елементом на цьому етапі виступає



63 Молодь і ринок №5 (100), 2013

спільне або кооперативне навчання, яке маєкомунікативну забарвленість, активізує студентівчерез залучення конструктивного мислення,підвищення професійної мотивації, соціальногорозвитку. Майбутні екологи усвідомлюютьактуальність і необхідність уміння співпрацюватиз іншими. Отже, варто використовувати такіситуації комунікативного характеру.

Завдання 3. Рольова дискусія. Передпочатком дискусії студентів розбиваємо на групий просимо, співпрацюючи над темою “Впливіндустрії на навколишнє середовище”,дотримуватися певних правил і знайти розв’язанняпроблеми відмінностей інтерпретації спільнихнемовних елементів у світових культурах(наприклад, в індійській, японській, бразильській,українській і т.д.). Правила встановлюютьсятакого характеру: кожен бере участь, жоден недомінує; висловлювання мають бути з теми;заохочується активне слухання; підтримка одинодного необхідна.

Студенти по черзі отримують роліорганізатора (визначає порядок роботи і стежитьза його дотриманням), хронометриста (розподіляєкількість часу), тлумача (відповідає за єдинетрактування завдання всім членам групи),реєстратора (робить записи під час груповогообговорення, підбиває підсумки роботи),репортера (презентує роботу групи рештістудентів).

У такий спосіб навчальний процес скеровуєтьсяна формування в студентівекологів відповідальностіза комунікативних партнерів, осмислення тапроектування власних дій, стосунків кооперативногохарактеру, компромісного підходу до розв’язанняпрофесійних проблем; на формуваннятолерантного ставлення й розуміння культурнихвідмінностей колегекологів.

Завдання 4. Аналогічний результат має інаступний метод “Трьохступеневе інтерв’ю”.Студентів розподіляємо на домашні групи почотиришість учасників, у кожну групу запрошуємостудентів за обміном. Ознайомившись з темою(наприклад, використання у виробництвітехнологій на зменшення викидів, розвиток міст івплив цього процесу на біорізноманітність тощо)і з’ясувавши, яке запитання перед ними стоїть,студенти діляться на пари і беруть один в одногоінтерв’ю, дізнаючись думку співрозмовника.Потім кожен презентує думку партнера домашнійгрупі, і всі разом обговорюють її до досягненняодностайного рішення. Це сприяє не лишеформуванню комунікативних умінь у типовихпрофесійних ситуаціях, підготовці до практичнихдій, а й уведенню в ситуацію носія іншої культури.

Невід’ємною частиною формуванняготовності майбутніх екологів до міжкультурноїкомунікації є рольові і ділові ігри, які вимагаютьвід викладача ретельної попередньої підготовкиз добору домашніх завдань, питань, розробкиконтрольних завдань і методики проведення такихнавчальнотренувальних ігор. Цей метод включаєвиконання студентами типових операційнихфункцій, віртуальних ролей для аналізу оцінювання,синтезування здобутих знань і застосуваннявідповідних тактик і стратегій за самостійногорозв’язання запропонованих проблем. Студентипроявляють ініціативу, генерують ідеї, змінюють,удосконалюють, поєднують уже існуючі методиведення розмови, відбувається активізація їхньоїдіяльності, спонукання до креативних, творчихрішень.

Запропонована ситуація є засобом підготовкидо комунікативної діяльності, формуванняпозитивних мотивів, засвоєння теоретичних знаньі відпрацювання практичних дій професійної такомунікативної діяльності. Роль викладачаполягає у включенні студента в активну,самостійну, творчу діяльність. Для цього детальноаналізується ситуація (назви фірм, країни, де вонизнаходяться, кількість фахівців, які беруть участьу перемовинах, їхні посади, напрями дослідженьтощо), розподіляються та розробляються ролі(директори, керівники відділів, представникиЄвропейських країн і т.п.), рольові дії (презентаціяекологічних технологій для виробництва фільтрівкожною з компаній, обговорення й аналізрезультатів презентацій, виникнення конфліктноїситуації, її уникнення або розв’язання, досягненняконсенсусу тощо), хід гри. Крім того, доцільним євключення спонтанності й імпровізації для імітаціїреальних професійних умов міжкультурноївзаємодії.

Формування ціннісного ставлення студентівекологів до професійної міжкультурної комунікаціївідбувається за застосування емоційнозабарвлених завдань, за створення спонтаннихситуацій, що апелюють до особистісногоставлення і прояву емоцій, стимулюютьособистісну активність студентів, підвищують їхнішанси на успішний результат комунікативноївзаємодії з представниками інших культур імінімізують виникнення конфліктів.

Третій етап – аналітикотворчий – даєможливість для творчої діяльності, дляаналітичного підходу в здобутті знань, набуттіумінь і формуванні навичок міжкультурноїкомунікації, для відповідної їх корекції в межахпрофесійної діяльності, особистісних характеристикта індивідуального комунікативного стилю.


64

Метою цього етапу є демонстрація самостійноготворчого підходу до міжкультурної комунікації,готовності до неї в процесі майбутньої професійноїдіяльності. Студенти реалізують здобуті знання інабутті вміння, проявляють ініціативу й творчістьу доборі методів, стратегій, прийомів веденнярозмови. Важливим завданням для педагога нацьому етапі є створення умов для переносузасвоєних способів діяльності в нові ситуації замежами аудиторії.

Реалізація цього етапу відбувається як напрактичних заняттях, так і в позааудиторній роботі(English speaking club, дискусійний гурток “Моядумка”, співпраця з іноземними колегами насемінарах, міжнародних конференціях, наприклад,“Політ”, за допомогою Інтернету тощо).Наведемо кілька прикладів таких завдань.

Завдання 5. Кореспондент – унікальнаможливість здобути знання і отримати кориснуінформацію від представника іншої культури наекологічну тематику, що вимагає ретельної йусебічної підготовки з боку студента(розшифровка, редагування здобутих даних).Ймовірним завданням для інтерв’ю є з’ясуванняв студентів за обміном (іноземців), які навчаютьсяв цьому самому університеті, відмінних і спільнихметодів контролю забруднення (переробкивідходів: окремий збір, захоронення, спалювання,утилізація) у двох країнах – рідній і Україні.Отриману інформацію студентиекологианалізують, презентують її товаришам,обговорюють.

Висновки. Застосування таких навчальнихзавдань у процесі викладання формує й розвиваєу студентівекологів уміння і навички конкретноїпродуктивної діяльності у непередбачуваних,

нестандартних, нетипових комунікативнихситуаціях міжкультурної взаємодії в межахпрофесійної діяльності. Запропонована методикапідготовки майбутніх екологів до міжкультурноїкомунікації за допомогою комунікативних ситуаційє однією зі спроб теоретичного обґрунтування іпрактичного застосування різноманітних методівформування готовності студентівекологів доздійснення професійної міжкультурної комунікації,що носять теоретичний, прогностичний,аналітичний і творчий характер.

1. Захарчук Н.В. Підготовка майбутніхекологів до міжкультурної комунікації впроцесі вивчення гуманітарних дисциплін:методичні рекомендації [Текст] / Н.В. Захарчук;[за заг. ред. О.С. Березюк]. – Житомир: Вид-во Європ. ун-ту, 2010. – 100 с.

2. Концепція екологічної освіти України від20.12.2001 р. [Текст] // Інформаційний збірникМіністерства освіти і науки України. – 2002.– № 7.

3. Плужник И.Л. Формирование межкультурнойкоммуникативной компетенции студентовгуманитарного профиля в процессепрофессиональной подготовки: автореф.дисс. … д-ра пед. наук: спец. 13.00.01 [Текст]/ Плужник Ирина Ленаровна. – Тюменскийгосударственный университет. – Тюмень,2003. – 48 с.

4. Темпл Ч. “Развитие критическогомышления через чтение и письмо” в системевысшего образования: Стратегии дляиспользования в любых предметных областях[Текст] / Ч. Темпл. – Нью-Йорк: Институт“Открытое общество”, 2001. – 240 с.



Що означають кольори у писанкарстві? Кожен колір у писанкарстві має своє символічне значення: червоний – радість, любов, вогонь небесний. жовтий, оранжевий – достигле зерно врожай, тепло, світло, надія на краще

життя а також місяць і зорі. зелений – колір весни, пробудження природи, багатства рослинного та

тваринного світу, надія на майбутній урожай, блакитний – небо, повітря, вода, сила і здоров’я, здоровий дух, коричневий – земля, щедрість, урожай, чорний – нескінченність життя людини, продовження його в потойбічному світі. білий – чистота і світлість людської душі.


65 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Постановка проблеми. На початкуХХІ ст. стоїть завдання підготовкивисококваліфікованих мобільних

фахівців, здатних опанувати новітні технології ташвидко адаптуватися до виробничих і соціальноекономічних вимог, що постійно змінюються. Вумовах загострення конкуренції все більшийнаголос робиться на підвищенні якості освіти,інформатизації навчального процесу, визначальнійролі освіти в забезпеченні сталого людськогорозвитку.

Сьогодення вимагає якісно іншої підготовкипедагога у ВНЗ, що поєднувала б фундаментальністьзнань з інноваційністю мислення, практикоорієнтованим підходом до вирішення конкретнихосвітніх проблем. Це продиктовано інтеграціюнавчальних закладів України у світовий освітнійпростір. Нові вимоги, поставлені перед вищоюфізкультурною освітою – формування фахівцянового типу, який органічно поєднує науковийсвітогляд з професіоналізмом і творчимиздібностями, соціально зрілої, гармонійної

особистості, готової до педагогічної діяльності вгалузі фізичної культури і спорту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій зпідготовки викладачів фізичного виховання таспорту (А. Вацеба, Б. Ведмеденко, М. Герцик,А. Куц, В. Папуша, Є. Приступа, Л. Сергієнко,Б. Шиян) свідчить, що ця підготовка передбачаєнауково і методично обґрунтовані заходи,спрямовані на формування фахівців, здатних нависокому рівні організувати процес фізичноговиховання різних верств населення відповідно дозагальних потреб суспільства щодо фізичного,психічного та соціального здоров’я населення.Професійна підготовка майбутнього викладачафізичного виховання у ВНЗ є цілісним процесомзасвоєння і закріплення загальнопедагогічних іпрофесійних знань, умінь, навичок, ознайомленняз передовим педагогічним досвідом [3], якістають основою для формування комплексунеобхідних компетенцій.

Згідно з традиційним баченням проблемфізичного виховання, викладеним у навчальній

УДК 371.73(077) 372.8

Валерій Соловйов, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і психологіїЛьвівського державного університету фізичної культури

СУЧАСНІ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИВИКЛАДАЧІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Стаття присвячена концептуальним засадам професійної підготовки майбутніх викладачів фізичноговиховання у вищих навчальних закладах; удосконаленню процесу професійної підготовки викладача фізичноговиховання; готовності до професійно-педагогічної діяльності на основі педагогічних знань, умінь ікомпетенцій.

Ключові слова: професійна підготовка, педагогічна діяльність, фізична культура.

Літ. 6.

Валерий Соловьев, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогики и психологииЛьвовского государственного университета физической культуры

СОВРЕМЕННЫЕ КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ПОДХОДИ К ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙПОДГОТОВКЕ ПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ

Статья посвящена концептуальным основам профессиональной подготовки будущих преподавателейфизического воспитания в высших учебных заведениях; совершенствованию процесса профессиональнойподготовки преподавателя физического воспитания; готовности к профессионально-педагогическойдеятельности на основе педагогических знаний, умений и компетенций.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, педагогическая деятельность, физическая культура.

Valery Solovyov, Ph.D. (Pedagogic), Docent Pedagogic and Psychology DepartmentLviv State University of Physical Culture

MODERN CONCEPTUAL APPROACHES TO PROFESSIONAL TRAINING OFPHYSICAL TRAINING TEACHERS

The issue is devoted to a conceptual foundations of future physical culture teachers professional training inhigher institutions, to professional training of physical culture teachers improvement process, readiness toprofessionally-pedagogical activity on the basis of pedagogical knowledge, skills and competencies.

Keywords: professional training, pedagogical activity, physical culture.


© В. Соловйов, 2013

66

літературі з педагогіки (Б. Ліхачов, І. Підласий таін.) фізична культура – це частина способу життялюдини, яка зводиться однак до системиспеціальних вправ і спортивної діяльності [2, 154].Таке обмежене трактування пояснюєтьсяорганізацію занять з фізвиховання лише якнавчання фізичним вправам. Безперечно, цеобов’язкова складова фізичної культури, але зпозиції гуманістичної педагогіки феноменфізичного виховання та фізичної культуриособистості слід розглядати значно ширше.Однобічне розуміння цього явища зумовиловиникнення розбіжності між усвідомленоюпотребою у вихованні гармонійної особистості зтворчим мисленням та одночасним трактуваннямвиховного процесу як діяльності, спрямованої наформування людини, покликаної бути засобом длядосягнення державних, економічних, військовихта інших цілей. Останній підхід сьогоднівідкинутий як науковцями, так і широкоюпедагогічною громадськістю.

Нині відбувається переоцінка провіднихцінностей, традиційного змісту та основнихсоціальнопедагогічних аспектів системипрофесійного навчання викладачів фізичноговиховання. Утверджується методологія персоналізму,яка підтримує ідею про те, що в основі професійнопедагогічної освіти – спонукання особистісногоначала, створення умов для формування в людинипотреби саморозвиватися. Теоретики фізичноїкультури та спорту як основну мету висуваютьплекання фізичної культури особистості, впершеструктуровану професором М. Віленским і надалітрансформовану в теорію і стратегію вихованняфізичної культури (В. Бальсевич, Л. Лубишева,Г. Соловйов та ін.). У психологопедагогічній науцііснують різні погляди та шляхи модернізаціїсистеми фізичного виховання: перехід до суб’єктсуб’єктної моделі взаємодії (М. Віленський,Г. Власюк, А. Оплетін, С. Філімонова, Б. Шиян таін.); організація продуктивної міжособистісноївзаємодії (А. Баранов, М. Зайцева, Є. Короткова,А. Цьось та ін.); впровадження інноваційнихприйомів і методів (М. Зубалій, І. Мокрушина,С. Селюнін та ін.); актуалізація духовноціннісногопотенціалу фізичної культури (В. Іващенко,М. Пантюк, Г. Питльований, Є. Приступа,В. Столяров та ін.) тощо. Осмислення новихорганізаційнопедагогічних підходів до навчальновиховного процесу з підготовки фахівців,формування в них соціальних і професійнозначущих якостей містяться в дослідженняхБ. Ананьєва, Ю. Бабанського, В. Давидова,Н. Кузьміної та багатьох інших учених. Зробленонизку важливих висновків про окремі аспективдосконалення підготовки фахівців з фізичної

культури, формування у них необхідних якостей,а також вплив спортивних досягнень нарезультати педагогічної діяльності.

Однак, незважаючи на численні дослідження,завдання модернізації фізкультурної освітивирішуються недостатньо ефективно. Практикапоказує, що професійне становлення студентів уВНЗ фізкультурного профілю проходитьспонтанно, вплив і спрямування з боку науковопедагогічних працівників недостатні. Досягтипідвищення ефективності підготовки викладачівфізичного виховання неможливо без оновленогопогляду на завдання щодо формування фізичноїкультури молоді. Має змінитися розумінняфізичного виховання, як простору діяльностіпедагога, що створює умови для успішногорозвитку як фізичної, так і ціннісної сторінособистості учня.

В узагальненому вигляді комплекс проблем,що постають перед педагогікою фізичної культурипояснюється суперечністю нової освітньоїполітики, яка заснована на особистісноорієнтованій парадигмі, з традиційною практикоюфізичного виховання, оскільки поставленасуспільством нова мета не відповідає чинним,давно застарілим засобам фізичної підготовкимолодого покоління. Цю суперечність яскравоілюструє збережена в найсучасніших підручникахтрадиційна система методів фізичного виховання:наочний приклад, переконання, заохочення,покарання тощо. Як основа для фізичногорозвитку особистості ці методи, безперечно,необхідні, однак вони становлять лише початковубазу, основу розвитку фізичної культуриособистості. На жаль, інших методів і способівфізичного виховання, спрямованих на формуванняфізичної культури, як частини загальної культуриособистості, майбутні педагоги не вивчають.Таким чином виникає невідповідністьзадекларованої мети та способів її досягнення назаняттях з фізкультури [6, 8]. На наш погляд,назріла потреба всебічного осмислення цієїситуації, яка зумовлює методологічні розходженняв системі фізичного виховання. Відсутністьцілісної загальної теорії фізичної культури іфізичного виховання стримує модернізаціюосвітньої галузі “Фізична культура” і втеоретичному і в технологічному плані.

Мета статті – дослідження новихконцептуальних підходів до професійної підготовкивикладачів фізичного виховання, спрямованих наформування і розвиток провідних професійнопедагогічних якостей, необхідних їм уповсякденній педагогічній діяльності.

Виклад основного матеріалу. Процесвсебічного виховання людини тісно пов’язаний з



67 Молодь і ринок №5 (100), 2013

її різностороннім фізичним розвитком, на чому щев ХІХ ст. наголошували К. Ушинський, П. Лесгафтта ін. Багато вчених (С. Архангельский,В. Бальсевич, В. Видрін та ін.) проблемипедагогічної освіти в галузі фізичного вихованнявбачають у тому, що навчання в закладах різногорівня зорієнтоване переважно на тілесну, фізичнупідготовленість і розвиток, а не на сприйняття йрозуміння цінностей фізичної культури; увагуприділяють, передусім, кількісним показникам,виконанню нормативів, а не формуванню загальноїта професійної культури, опануванню знань іпонять, сутності фізичної культури.

Характеризуючи професійні функції фахівця зфізичної культури та спорту – викладача,зазначимо, що він є активним виконавцемважливого завдання прилучення молоді дофізичної культури. Його діяльність у системі“людина – людина” передбачає поглибленуінтеграцію гуманітарних, соціальноекономічних,природничонаукових, психологопедагогічних імедикобіологічних знань і вмінь, що забезпечуютьнауково обґрунтоване цілепокладання, проектування,конструювання та процесуальний розвитокдіяльності в різних царинах фізичної культури іспорту. Відповідно до загальнопрофесійної тасоціальної підготовки фахівець з фізичноговиховання має виконувати такі види професійноїдіяльності: освітньопрофесійну, корекційну таконсультаційну; спортивнопедагогічну(викладацьку, тренерську); рекреаційну йоздоровчореабілітаційну; науководослідну танауковометодичну; організаційноуправлінську.Підготовка фахівця, здатного вирішуватипрофесійні завдання на сучасному рівні, вимагаєпоряд з науковометодичною підготовленістюдосягнення високого рівня соціальної зрілості.

Теоретичний аналіз навчальнометодичногозабезпечення ВНЗ дав змогу виділити структурнікомпоненти професійної підготовки майбутніхвикладачів фізичного виховання: духовний,психологічний, фізичний, комунікативний,інформаційний, організаційний і креативний.Кожний з них відіграє важливу роль у забезпеченнінеобхідного змісту, спрямованості й характерувирішення педагогічних завдань і тому потребуєцілеспрямованого розвитку. Зокрема, фізичнапідготовленість складається із загальнофізичних,психофізіологічних і спортивних якостеймайбутнього педагога.

Для опанування у процесі навчання структурипедагогічної діяльності, заданої в освітньокваліфікаційній характеристиці викладачафізичного виховання, найбільш ефективним євикористання у ВНЗ методів, в основі яких лежать

прийоми моделювання педагогічних ситуацій,групового та індивідуального вирішенняаналітичних і конструктивних завдань, діловихпедагогічних ігор, що розвивають творчемислення майбутніх викладачів фізичноговиховання.

Технологічною основою формуванняпрофесійної компетентності викладача фізичноговиховання, його готовності до реалізації цілісногопедагогічного процесу формування фізичноїкультури молоді є особистісно орієнтованапедагогічна діяльність, яка передбачає виконаннясоціально і професійно зумовлених функційшляхом вирішення аналітикорефлексивних,конструктивнопрогностичних, організаційнодіяльнісних, оцінювальноінформаційних ікорекційнорегулювальних педагогічних завдань.Процес підготовки викладача фізичноговиховання до реалізації цілісного педагогічногопроцесу забезпечує використання конструктивномодульної та рефлексивноуправлінськоїтехнологій. Конструктивномодульна технологіявідображає єдність цілей, принципів, змісту, форморганізації педагогічного процесу ВНЗ,об’єднуючи теоретичні та практичні модулі тастворюючи умови для особистісного розвиткумайбутнього викладача. Рефлексивноуправлінськатехнологія створює передумови для реалізаціїособистіснодіяльнісного й індивідуальнотворчогопідходів, що розвивають у студентів здібності досамоосвіти, самоконтролю, самокорекціїнавчальної та подальшої педагогічної діяльності.

Сучасні технології професійної підготовкивикладача фізичного виховання спираються напринципи: цілепокладання інноваційної професійноїдіяльності, який передбачає оцінювання,опанування і застосування на практиціпедагогічних нововведень; професійноїспрямованості, що визначає систематичнудіяльність з розвитку знань, умінь і навичокроботи з учнями; гуманізації, який забезпечуєумови для перетворення особистості з об’єкта насуб’єкт педагогічної діяльності; індивідуалізації тадиференціації, які характеризують можливостіпедагога щодо побудови особистої професійноїконцепції, самооцінки своїх особистісних іпрофесійних якостей; безперервності танаступності, що відображають всебічний зв’язокрізних етапів професійної освіти, професійногосамовдосконалення і творчого саморозвиткупедагога [4, 30 – 32].

Формування професійної компетентностівикладачів фізичного виховання потребуєналагодження дієвого механізму мотиваціїстудентів, стимулювання безперервного процесу


68

підвищення кваліфікації, постійного поповнення тапоновлення власної методичної бази тощо.Оскільки професійні завдання викладача фізичноговиховання лежать у площині виховання здоровогоспособу життя та здоров’язберігаючої поведінкиучнів, існує необхідність розвитку в нихвідповідних цінностей, напрацювання певних уміньі навичок. Необхідна цілеспрямована перебудовасвідомості викладачів і студентів факультетівфізичної культури ВНЗ у напрямі формуваннянауковопедагогічного мислення, зокремасистемного бачення педагогічного процесуфізичного виховання особистості.

У фізкультурних ВНЗ необхідно значнопокращити виховну та позааудиторну роботі зістудентами. Особливої уваги потребує підвищеннязагальнокультурного рівня випускників – молодихпедагогів. Завдання всіх теоретичних і спортивнопедагогічних кафедр – реалізувати проблемне тарозвивальне навчання, активніше розвивати устудентів професійно важливі та соціально значиміякості: патріотизм, моральність, ініціативність,товариськість, комунікативність, вимогливість,наполегливість, старанність та ін. Виходячи зосвітньокваліфікаційних характеристик фахівцівз фізичної культури і спорту, доцільно в змістінавчальних програм, на додаток до широкоїрізнобічної спортивної підготовки та традиційнихдля інститутів фізкультури обсягів теоретичнихзнань, посилити позиції менеджменту, маркетингу,математичної статистики, теорії ймовірності,інформаційних технологій, біомеханіки та біохімії.При цьому більший акцент доцільно зробити наприкладні аспекти цих дисциплін, актуалізувативміння та навички майбутніх фахівцівзастосовувати вивчений матеріал у реальнійпрофесійнопедагогічній діяльності [5, 41].

Практика свідчить, що ефективністьпідготовки майбутніх викладачів фізичноговиховання підвищується, якщо її зміст набуваєсистемного характеру, випереджувально охоплюєнайважливіші наукові досягнення, спрямований накомплексне вирішення актуальних завданьпрофесійного становлення особистості педагога,розвитку його компетентності, досвіду,педагогічної майстерності.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Таким чином, проблема вдосконаленнясистеми підготовки у вітчизняних ВНЗ викладачівфізичного виховання, науково обґрунтована змінаорганізаційнопедагогічної структури управліннянавчальним процесом, оптимізація його змісту,форм і методів є однією з актуальних проблем,що стоять перед вченими і фахівцями з фізичноїкультури і спорту. Сучасні концептуальніположення вимагають перегляду теоретико

методологічних засад професійної підготовкивикладачів фізичного виховання як цілісноїсистеми. Стало очевидним, що організаційніформи і технологічні рішення, які традиційновикористовувалися в інститутах фізкультури вжене задовольняють вимоги державних стандартів,а застарілий зміст навчання не відповідаєсоціальному замовленню. Нові концептуальніпідходи пов’язані, передусім, з визначеннямоптимальної пропорції психологопедагогічної,методичної та спортивної підготовленостівипускників, а також комплексом заходів щодоінтеграції знань, умінь і навичок у процесі навчання,який забезпечить їм успішну адаптацію упрофесійній діяльності з урахуванням новихсоціальноекономічних умов і реформи освіти вУкраїні.

У подальших дослідженнях удосконаленнянавчальнометодичного забезпечення й освітніхтехнологій підготовки фахівців у галузі фізичноїкультури і спорту має передбачати: формуваннябази даних, що включає розроблення методології,методики та інструментарію педагогічнихдосліджень фізкультурної освіти; всебічниймоніторинг фізичного виховання в навчальнихзакладах різного рівня; комплексний аналізпедагогічного забезпечення фізкультурнооздоровчих програм і технологій для системи освіти.

1. Иваненко В.В. Профессиональная подготовкастудентов специальности физическое воспитание ввысших учебных заведениях / Иваненко В.В., Суханова А.П.,Проценко А.А. // Вісник Запорізького національногоуніверситету: Фізичне виховання та спорт. – 2012. –№ 1(7). – С. 33 – 38.

2. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций: учеб.пособие для студ. пед. уч. завед. и слушателей ИПК иФПК / Б.Т. Лихачев. – М.: Прометей, 1992. – 528 с.

3. Теорія і методика фізичного виховання / [ред.Т.Ю. Круцевич]. – К.: Олімпійська література, 2009.– 367 с.

4. Филанковский В.В. Теория и практикаформирования профессиональной готовности учителяфизической культуры: автореферат дисс. на соисканиеученой степени доктора пед. наук: спец. 13.00.01,13.00.04 / В.В. Филанковский. – Майкоп, 2000. – 36 с.

5. Шашкин Г.А. Организационно-педагогическиеаспекты системы подготовки специалистов вузамифизической культуры Российской Федерации вусловиях реформы высшего образования:автореферат дисс. на соискание ученой степенидоктора пед. наук: спец. 13.00.04 / Г.А. Шашкин. –СПб,1998. – 46 с.

6. Шуткин С.Н. Педагогические условия воспитанияоснов самоорганизации личности на уроке физкультуры:дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Шуткин Сергей

Николаевич. – Липецк, 1999. – 192 c.




69 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку суспільства, що тяжієдо глобалізації та об’єднання,

проблема виховання міжкультурно обізнаноїособистості набуває дедалі більшої ваги.Переосмислення сутності національноїідентичності, створення полікультурногосередовища призводить до зміни вектору освітньоїсистеми з традиційної у бік транскультурної, щокраще відповідає запитам сьогодення. У цьомуконтексті важливого значення набуваєміжкультурна комунікація, оскільки потребанародів у культурному порозумінні, прагненняпізнати духовний світ одне одного призводять доінтенсифікації комунікативних процесів.

Своєю чергою, міжкультурна комунікація якособливий вид спілкування, дозволяє порозумітися

носіям різних мов та культур. Вона також виявляєяк загальне, універсальне, так і самобутнє,національне у кожній із культур, що, своєю чергою,дає змогу зрозуміти чужу культуру і, водночас,бути зрозумілим для представників цієї ж культури,спілкуючись іноземною мовою. Томуміжкультурна комунікація – це соціальнийфеномен, який полягає у конструктивній абодеструктивній взаємодії між представникамирізних культур (національних та етнічних),субкультурами в межах чітко визначеногопросторовочасового континууму [10; 12].

Об’єктивним чинником у формуванніміжкультурної комунікації є відмінність міжкультурами, яка складається у процесіформування кожної етнічної культури. Цеактуалізує проблему формування знань і навичок

Вікторія Лучкевич, кандидат педагогічних наук, доценткафедри романської філології та компаративістики


ФОРМУВАННЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇУЧНІВ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

У статті висвітлено проблему формування лінгвокультурологічної компетенції учнів як ключової у процесіміжкультурної комунікації під час навчання іноземної мови. Розкрито зміст поняття міжкультурної йлінгвокультурологічної компетенції, вказано на чинники, які впливають на формування міжкультурної компетенції учнів.

Ключові слова: міжкультурна комунікація, лінгвокультурологічна компетенція, міжкультурнакомпетенція, мовленнєві уміння і навички.

Літ. 19.

Виктория Лучкевич, кандидат педагогических наук, доценткафедры романской филологии и компаративистики


ФОРМИРОВАНИЕ ЛИНГВОКУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНЦИИУЧАЩИХСЯ НА УРОКАХ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА

В статье освещена проблема формирования лингвокультурологической компетенции учащихся какключевой в процессе межкультурной коммуникации при обучении иностранному языку. Раскрыто содержаниепонятия межкультурной и лингвокультурологической компетенции, указано на факторы, влияющие наформирование межкультурной компетенции учащихся.

Ключевые слова: межкультурная коммуникация, лингвокультурологическая компетенция,

межкультурная компетенция, речевые умения и навыки.

Victoria Luchkevych, Ph.D. (Pedagogic), Docent of Romance Philology and Comparative DepartmentDrohobych State Pedagogical University

by I. Franko

FORMATION OF LINGUISTIC AND CULTURAL STUDENTS’COMPETENCE S IN IN THE LEARNING A FOREIGN LANGUAGE

The article deals with the problem of forming linguistic and cultural competence of students as a key in theprocess of cross-cultural l communication. The content of concept of cross-cultural and linguistic and cultural competencehas been determinded, the factors that impact on cross-cultural competence of students have been pointed out.

Keywords: cross-cultural communication, linguistic and cultural competence, cross-cultural competence,speech abilities and skills.

УДК 81:37.03

ФОРМУВАННЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

© В. Лучкевич, 2013

70

міжкультурного розуміння та діалогу. У зв’язку зцим необхідною складової навчальновиховногопроцесу повинно стати формуваннякомунікативної компетенції учнів на урокахіноземної мови, що включає поряд злінгвістичними і соціальнокультурний компонент.

Аналіз останній публікацій. Проблемізастосування компетентнісного підходу унавчальновиховному процесі середньої та вищоїшкіл приділяли увагу такі дослідники як:Т. Алексєєва, Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Овчарук [8],Л. Паращенко, О. Пометун, Н. Радонова,А. Хуторський [17] та ін. Теоретичні основиміжкультурної комунікації загалом розкрито упрацях Ф. Бацевича [1], Ж. Горіної, О. Гриценко,Г. Почєпцова [11] Ю. Рота. Проблемам формуванняключових компетенцій учнів та студентів вищоїшколи присвячено праці П. Беха, Т. Вольфовської [4],О. Коваленко, В. Краєвського, Є. Огарева,О. Соловової [15], Л. Сохань, І. Табачек. Утімпитанням формування лінгвокультурологічноїкомпетенції учнів як важливого компонентуміжкультурної комунікації не приділено достатньодослідницької уваги.

Тому метою статті є вивчення та висвітленнязначення лінгвокультурологічної компетенції упроцесі формування комунікативної компетенціїшколярів під час навчання іноземної мови.

Виклад основного матеріалу. Головноюметою навчання іноземної мови є формуванняіншомовної комунікативної компетенції, якурозуміють як здатність до міжкультурногоіншомовного спілкування. Комунікативнакомпетенція включає в свою чергу лінгвістичну,комунікативну та соціокультурну компетенції.

У сучасних наукових дослідженнях (А. Садохін [14],Н. Якса [19]) зміст міжкультурної компетенціївизначається як комплекс знань та умінь, задопомогою яких особистість у процесі спілкуванняможе адекватно оцінювати комунікативнуситуацію, ефективно використовувати вербальніта невербальні засоби, перевіряти результатикомунікації за допомогою зворотного зв’язку.

Метою формування міжкультурної компетентностіє досягнення такої якості мовної особистості, якедасть їй можливість вийти за межі власноїкультури і набути якості медіатора культур, невтрачаючи власної культурної ідентичності” [13,218].Стає цілком зрозуміло, що досягнення цієїмети стає можливим, якщо створити мотиви йумови, за яких учні можуть виявляти пізнавальнуактивність і мати бажання реально користуватисянабутими знаннями та сформованими мовниминавичками й уміннями.

Як видно, міжкультурна компетентність – є

однією з найважливіших навичок сучасногофахівця. Для того, щоб полегшити перебування вкультурно іншому середовищі, а також сприятиналагодженню комунікації між представникамирізних культур у власній країні необхідноформувати міжкультурну компетенцію Самесукупність таких професійних якостей, яктеоретичні знання щодо національних культур імоделей виховання; психологічні особливостіособистості (відвертість, гнучкість, терпимість,готовність працювати з представниками іншихкультур); знання іноземної мови допоможутьіндивіду легше пристосуватися до іншомовногокультурного середовища та зрозуміти національнусамобутність співрозмовника [18, 117]. Слідвідзначити, що згідно даного положення, навчанняіноземної мови все частіше розуміється якпідготовка до діалогу культур, процеспристосування до іншої культури, розвиток“вторинної мовної особистості” (Ю. Караулов). Уцьому процесі зростає роль засвоєння не тількимовних і мовленнєвих умінь та навичок, а йсоціокультурної інформації про країну, мова якоївивчається, норм і способу життя, системи понять,кодексу поведінки, загальноприйнятих формдіяльності, правил, законів, принципів та цінностейсуспільства, у якому функціонує мова. Такерозуміння ролі культури в навчанні іноземних мовобумовлює необхідність занурення в національномовний менталітет народу, духовнокультурнийсвіт людини.

Необхідно зауважити, що важливимкомпонентом культури загалом виступає мова.Вона являє собою важливий суспільнийінструмент, за допомогою якого людський потікперетворюється в етнос, що може зберігати тапередавати власні традиції, знання, культуру [16,34]. Тому мова та культура є тісно пов’язанимипоняттями, існування яких неможливо уявитивідірвано одне від одного.

З огляду на те, що мова знаходиться у тісномувзаємозв’язку з культурою країн, де неюспілкуються, розуміння цієї культури є важливимкомпонентом для розуміння самої мови. Своєючергою, оволодіння учнями іноземною мовоюсприяє усвідомленню ними культурнихособливостей країни, мову якої вони вивчають.Так, зокрема, будьяке іншомовне слово, щовідображає певний предмет чи явище, не тількиозначає його, але й передає деякий фон, що з нимасоціюється. Тому у семантиці слова ужеміститься певний соціальноісторичнийкомпонент, який фіксує цей самий фон, у якомуіснує конкретне слово. Усе це ще раз доводить,що необхідною умовою реалізації мовленнєвого



71 Молодь і ринок №5 (100), 2013

акту між обома співрозмовниками повинне бутиобопільне знання ними реалій іншомовнихсередовищ, традицій, історії, культури загалом.

Звернення до проблеми паралельного вивченнямови й культури невипадкове, оскільки це даєзмогу вдало сполучати елементи країнознавстваз мовними явищами, тобто формувати тарозвивати іншомовну комунікативну компетенцію.

До аналізу іншомовної комунікативноїкомпетенції слід застосувати системний підхід ірозглядати її як своєрідну цілісну системувзаємопов’язаних компонентів, а саме:

1) країнознавчої компетенції – знань про народносій мови, національний характер, суспільнодержавний устрій, здобутки в галузі освіти,культури, особливості побуту, традиції, звичаї;

2) лінгвокраїнознавчої компетенції – здатностісприймати мову в її культуроносній функції, знаціональнокультурними особливостями;

3) соціолінгвістичної компетенції – знанняособливостей національного мовленнєвогоетикету й невербальної поведінки та навичокурахування їх у реальних життєвих ситуаціях,здатності організовувати мовленнєве спілкуваннявідповідно до комунікативної ситуації, соціальнихнорм поведінки та соціального статусукомунікантів [3, 28].

Отже, для досягнення ефективності уміжкультурному спілкуванні необхідно не тількиоволодіти мовленнєвими уміннями і навичками,але й навчитися користуватися мовою відповіднодо умов соціокультурного життя носіїв цієї мови.Відтак, одним із основних завдань навчанняіноземних мов є формування в учнівсоціокультурної компетенції, яка полягає у набуттізнань про національні культурні особливості країни,мова якої вивчається та вимагає вміння будуватисвою поведінку відповідно до цих особливостей.

На сучасному етапі розвитку системинавчання та виховання все більшого значеннянабувають елементи лінгвокраїнознавства, яківводяться в курс навчання іноземної мови. Упоєднанні з соціолінгвістичними компонентамивони допомагають сформувати й соціокультурнукомпетенцію, що є значно ширшим поняттям тасприяє формуванню міжкультурної компетенціїучнів.

Соціокультурна компетенція, за своїм змістомта структурою, включає лінгвістичний,нелінгвістичний та країнознавчий компонентививчення іноземних мов. В основу лінгвістичногокомпоненту покладено вивчення та правильневживання іншомовної розмовної лексики зурахуванням соціокультурних особливостей.Засвоєння певних соціальних моделей поведінки

притаманне нелінгвістичному компоненту. У своючергу, для країнознавчого компонентухарактерними факторами є ознайомлення таволодіння історичною, географічною тасоціальною інформацією про країни, мова якихвивчається. Додамо, що, володіючи інформацієюпро іншомовну культуру, людина легше вступитьв міжкультурні контакти з іншою особою. Саменезнання норм суспільної поведінки різних народів,їхніх традицій, звичок, повсякденної поведінкироблять контакти важкими, а іноді –неможливими. Таким чином, ефективністьспілкування між представниками різних культурполягає не тільки у подоланні мовного бар’єру, ай міжкультурного.

Як було зазначено вище, у процесі спілкуванняз представниками іншомовної культури важливимє знання їх традицій, мовних особливостейспілкування, стилістичних особливостей мовитощо. На думку вітчизняного вченого Ф. Бацевича,існує ряд національнокультурних чинників, щовпливають на процес міжкультурного спілкування.До них він відносить такі, що пов’язані з [1, 253]:

1) культурною традицією (дозволи і заборониу певній мовнокультурній спільноті на певні типиі різновиди спілкування; стереотипні ситуаціїспілкування, відтворювані типи комунікативнихактів; етикетні характеристики універсальнихактів спілкування (наприклад, формули привітання,прощання тощо); рольові та соціальносимволічніособливості спілкування; номенклатура і функціїмовних і текстових стереотипів, яківикористовуються у спілкуванні й відображені,зокрема, в пареміях; організація текстів);

2) соціальними чинниками і соціальнимифункціями спілкування (функціональностильові“підмови”; етикетні формули);

3) етнопсихологією (психолінгвістичнаорганізація мовної діяльності; номенклатура,функції та особливості проксемічних,кінестетичних і паралінгвальних засобів);

4) специфікою тезаурусної організаціїкультурномовної спільноти (система традиційнихобразів, порівнянь, символічне вживання певнихденотатів; система кінетичних засобів);

5) специфікою мови певної культурномовноїспільноти (система стереотипів; системасимволів, образів тощо; структура текстів;етикетні форми; підмови і функціональнастилістика) та ін.

З вищенаведеного можемо зробити висновок,що лінгвокультурологічний підхід до вивченняіноземної мови базується на новій системікультурних цінностей, висунутих новиммисленням, життям сучасного суспільства.


72

Цілісна інтерпретація культури етносу вимагає відлінгвокультурології системного представленнякультури нації в його мові, в їх діалектичнійвзаємодії. У структурі лінгвокультурологічноїкомпетентності виокремлюють інтракультурнукомпетентність – знання норм, правил і традиційвласної спільноти, і міжкультурну (абоінтеркультурну) компетентність – знаннязагальних лінгвокультурних норм, правил ітрадицій іншої лінгвокультурної спільності [7, 9].У носія конкретної лінгвокультури та або іншаскладова може бути представлена більш меншоб’ємно; в процесі навчання, культурного,соціального, лінгвістичного розвитку особистостіїх зміст і співвідношення можуть змінюватись.

Висновки. Отже, важливим засобом уформуванні міжкультурної компетенції учнівськоїмолоді є іноземна мова з урахуванням усієїсукупності її культурологічних та виховнихможливостей. У цьому аспекті особлива рольвідводиться міжкультурній комунікації учнів, щополягає у рівноцінній взаємодії носіїв різних культуркрізь призму усвідомлення самобутності тасвоєрідності кожного представника.

Важливим результатом формуваннялінгвокультурологічної компетенції учнів єрозвиток у них прагнення до безперервноїполікультурної освіти. За її допомогою учнізможуть розширювати знання про соціокультурнежиття рідної країни та країни, мова якоївивчається, вона сприятиме міжкультурнійадаптації, толерантності, повазі до інших народів.Саме через іноземну мову повною міроювиражається індивідуальність національнихкультур, їх зв’язок із загальнолюдськимидуховними цінностями, формуються навичкиміжкультурної комунікації.

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативноїлінгвістики: Підручник. – Київ: Видавничий центр“Академія”, 2004. – C. 344.

2. Бориско Н.Ф. Общеевропейские компетенциивладения иностранным языком: изучение, обучение,оценка. Анализ некоторых аспектов // Іноземні мови.– 2009. – № 4. – С. 10 – 16.

3. Будачов И.А. Язык и культура. А. – М.: [б. и.],2001. – 192 с.

4. Вольфовська Т. Комунікативна компетентністьмолоді як одна з передумов досягнення життєвоїмети / Т. Вольфовська // Шлях освіти. – 2001. – № 3. –С. 13 – 16.

5. Гурмаза В.В. Роль міжкультурного аспекту у

викладанні іноземної мови // Підвищення рівня науково-дослідної діяльності обдарованої молоді: наук.-практ. семінар: квіт. 2007р.: тези доп. – Миколаїв:МДАУ, 2007. – C. 32 – 33.

6. Коваленко О. Політика та практика викладанняв умовах соціокультурного розмаїття // Іноземні мовив навчальних закладах. – 2006. – № 5. – С. 10 – 12.

7. Маслова В.А. Лингвокультурология /В.А. Маслова. – 2-е изд. – М.: Академия, 2004. – 202 c.

8. Овчарук О.В. Результати емпіричнихдосліджень серед педагогічної громадськості щодоперспектив запровадження компетентнісногопідходу до вітчизняного змісту освіти / О.В. Оварчук// Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовийдосвід та українські перспективи: Бібліотека зосвітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. К.:“К.І.С.”, 2004. – С. 59 – 65.

9. Паращенко Л.І. Технологія формування ключовихкомпетентностей у старшокласників: практичніпідходи / Л.І. Паращенко// Компетентнісний підхід усучасній освіті: світовий досвід та українськіперспективи: Бібліотека з освітньої політики / Підзаг. ред. О.В. Овчарук. К.: “К.І.С.”, 2004. – С. 73 – 85

10. Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А.Культурологія: навч. посібник для студентів вищ.навч. закладів – Київ: Мінохоронздрав України. Нац.фармацевтич. ун-т – 2003. – 287 с.

11. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. – Москва:Смартбук, 2008. – 656 с.

12. Рот Ю. Межкультурная коммуникация. Теорияи тренинг. – Москва: ЮНИТИ-ДАНА. – 2006. – 223 с.

13. Рябов Г.П. Межкультурная коммуникация вполитике, экономике, образовании, юриспруденции // Зусман В., Фролов А. Межкультурная коммуникация:Учебное пособие. – Нижний Новгород, 2001. – 320 с.

14. Садохин А.П. Межкультурная коммуникация.Учебное пособие. – М.: Альфа-М, 2006. – 288 с.

15. Соловова Е.Н. Методика обучения иностраннымязыкам: Базовый курс лекций: Пособие для студентовпед. вузов и учителей / Е.Н. Соловова. – М.:Просвещение, 2002. – 239 с.

16. Томахин Г.Д. Лексика с культурнымкомпонентом значения // Иностранные языки в школе.– 1980. – № 6. – С. 47 – 50.

17. Хуторской А. Ключевые компетенции каккомпонент личностно-ориентированной парадигмыобразования / А. Хуторской // Народное образование.– 2003. – № 2. – С. 58 – 64.

18. Шавкун І.Г. Міжкультурна комунікація якскладова сучасної менеджмент- освіти //Культурологічний вісник нижньої Наддніпрянщини.– 2009. – С. 115 – 117.

19. Якса Н.В. Тезаурус з проблем міжкультурноївзаємодії: Словник / Житомирський держ., ун-т ім.І. Франка. – Житомир: вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006.

– 164 с.Стаття надійшла до редакції 01.03.2013



73 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Постановка проблеми . Задачілінійного програмування знаходятьшироке застосування в різних галузях

знань, де використовуються математичні методи.Такі задачі є математичними моделями деякихекономічних задач, а саме: задачі про оптимальнихрозподіл ресурсів та прибутків, задачі промінімальні транспортні затрати. Математичнімоделі таких задач називаються нормативними(оптимізаційними) моделями [4] тому що,включають критерії якості функціонуванняекономічних систем. Крім того, нормативні моделімістять ще і дескриптивні частини.Дескриптивною частиною в задачах лінійногопрограмування є система обмежень на параметриоптимізаційної задачі. Необхідність розв’язаннятаких задач призводить до того, що лінійнепрограмування стало важливим елементом освітифахівця з інформатики. Методи розв’язуваннязадач лінійного програмування реалізовані увигляді стандартних функцій у системах

комп’ютерної математики, таких як Mathematica,Maple, Matlab, MathCad, а також в табличномупроцесорі Microsoft Excel як команда Пошукрозв’язку. Програму Пошук розв’язку можутьвикористовувати фахівці з економіки для аналізузадач про оптимальний розподіл ресурсів таприбутків, мінімальні транспортні затрати. Томуважливим є вибір програмного середовища длярозв’язування задач лінійного програмування, вякому можна було б ефективно засвоюватиметоди розв’язування задач лінійногопрограмування.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженняефективності систем комп’ютерної математикидля розв’язування задач лінійного програмуваннярозглядалося в роботах М. Жалдака, Ю. Триуса,А. Чемериса, Р. Юринця, Т. Кобильника та інших.

Мета статті. Проаналізувати та використатиможливості інтегрованого середовища Word таMatlab для вивчення теми “Розв’язування задачлінійного програмування”.

УДК 519.852(07)

Микола Дорошенко, кандидат фізико-математичних наук,доцент кафедри інформатики та обчислювальної математики


ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ІНТЕГРОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА WORD ТАMATLAB ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

“РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ ЛІНІЙНОГО ПРОГРАМУВАННЯ”У статті розглядається аналіз можливостей інтегрованого середовища Word та Matlab при вивченні

методів розв’язування задач лінійного програмування.Ключові слова: лінійне програмування, симплексний метод, критерій оптимальності, М-книга.


Николай Дорошенко, кандидат физико-математических наук,доцент кафедры информатики и вычислительной математики


ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ВОЗМОЖНОСТЕЙ ИНТЕГРИРОВАННОЙ СРЕДЫ WORD ИMATLAB ДЛЯ ИЗУЧЕНИЯ ТЕМЫ “РЕШЕНИЕ ЗАДАЧ ЛИНЕЙНОГО

ПРОГРАММИРОВАНИЯ”В статтье рассматривается анализ возможностей интегрированной среды Word и Matlab при

изучении методов решения задач линейного программирования.

Ключевые слова: линейное программирование, симплексный метод, критерий оптимальности, М-книга.

Mykola Doroshenko, Ph.D. (Physics and Mathematics)Docent of Informatics and Computational Mathematics Department


USE OF OPPORTUNITIES OF INTEGRATED ENVIRONMENT WORD AND MATLABFOR STUDYING “SOLVING EXERCISES OF LINEAR PROGRAMMING”

In the article the analysis of possibilities of the integrated environment of Word and Matlab is examined atmastering of methods of untiing of tasks of the linear programming.

Keywords: linear programming, symplex method, criterion of optimality, M-book.

ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ІНТЕГРОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА WORD ТА MATLABДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ “РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ ЛІНІЙНОГО ПРОГРАМУВАННЯ”

© М. Дорошенко, 2013

74

Виклад основного матеріалу. Існуютьуніверсальні методи розв’язування задач лінійногопрограмування, а саме: симплексний метод тайого модифікації (модифікований симплекснийметод, метод штучного базису, двоїстийсимплексний метод) [2, 5, 6].

Симплексний метод – це прямий методрозв’язування задач лінійного програмування, щодає точний розв’язок задачі у випадку, колимножина допустимих розв’язків не пуста та існуєєдиний розв’язок задачі [5].

Алгоритм симплексного методу реалізованийу вигляді стандартних функцій у системахкомп’ютерної математики, таких як Mathematica,Maple, Matlab, MathCad, а також в табличномупроцесорі Microsoft Excel як команда Пошукрозв’язку.

Фахівці з інформатики повинні не тільки вмітивикористовувати стандартні функції та програмирозв’язування задач лінійного програмування, атакож досконало знати алгоритми симплекснихметодів і вміти їх застосовувати длярозв’язування конкретних задач лінійногопрограмування. Тому при проведенні лабораторнихзанять при вивченні теми “Розв’язування задачлінійного програмування” важливо, щоб кожнийстудент досконало засвоїв кроки алгоритмівсимплексних методів, вмів аналізуватирезультати, які отримуються після виконаннякожного кроку методу. Для цього доцільно, щобдодаток, в якому здійснюється реалізаціясимплексного методу розв’язування конкретноїзадачі лінійного програмування містив описалгоритму та команди покрокової реалізаціїметоду. Таку проблему можна розв’язати задопомогою використання інтегрованогосередовища Word та Matlab.

Важливої властивістю системи Matlab єможливість створення текстових документів всередовищі текстового процесора Word зодночасним проведенням у ньому обчислень задопомогою команд системи Matlab тафіксуванням результатів обчислень в текстовомудокументі, створеному в системі Word [1,3].Завдяки такій можливості можна створюватитекстові документи безпосередньо в текстовомупроцесорі Word, за допомогою яких здійснюютьсяскладні науковотехнічні розрахунки. Такі текстовідокументи називаються Мкнигами. Длястворення Мкниги потрібно використати пакетNoteBook, який входить в прикладну системуMatlab. Цей пакет зв’язується з текстовимпроцесором Word за допомогою спеціальногоWordшаблону, який міститься в системі Matlab.Для того, щоб можна було створити Мкнигупотрібно, щоб шаблон, що носить ім’я Mbook.

dot, був заздалегідь приєднаний до процесораWord.

Для створення Мкниги потрібно виконати такі дії:1) Завантажити тестовий процесор Word.2) Виконати в діалоговому вікні Word команду

New меню File.3) У вікні, яке з’явиться на екрані, вибрати

шаблон M-book.У результаті таких дій буде завантажена

система Matlab, і вигляд головного менюпроцесора Word дещо зміниться – в ньомуз’явиться нове меню Notebook. Це і свідчитимепро те, що до текстового процесора Wordприєднана система Matlab.

Написання Мкниги пов’язане з наборомтексту, а також операторів і команд системи Matlab.Введення тексту здійснюється за звичайнимиправилами текстового процесора Word.

Щоб ввести і виконати команду Matlabнеобхідно:

1) Написати текст команди у вигляді окремогорядка. Після набору команди не потрібнонатискати клавішу <Enter> (курсор повинензалишитися в рядку команди).

2) Вибрати команду Define Input Cell з менюNotebook або натиснути клавіші <Alt+D>. Післяцього вигляд рядка команди повинен змінитися –символи команди набудуть темнозеленого коліру,а команда стане облямованою квадратнимидужками темносірого кольору.

3) Вибрати команду Evaluate Cell абонатиснути комбінацію клавіш <Ctrl+Enter>.

Щоб залишити в тексті документа введенікоманди та виведені результати, потрібно:

1) Помістити курсор мишки в один з рядківвиконаної команди.

2) Вибрати команду Undefine Cells з менюNotebook або натиснути комбінацію клавіш<Alt+U>. В результаті всі символи набудутьзвичайний для тексту стиль, колір та розміри,зникнуть квадратні дужки, які їх оздоблювали.

Щоб відредагувати існуючу Мкнигу абовнести до неї доповнення, треба виконати одну знаступних дій:

1. Увійти в текстовий процесор Word. Відкритиза допомогою команди Open з меню Fileпотрібний файл Мкниги.

2. Увійти в редактор Word та вибрати потрібнуМкнигу з переліку останніх документів у нижнійчастині меню File.

Щоб перетворити раніше створений документWord на Мкнигу, необхідно виконати такі дії:

1) У текстовому процесорі Word створити новуМкнигу.

2) З меню Insert Word вибрати команду File.3) Вибрати у вікні, що з’явилося, команду



75 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Вставка файлу та вибрати файл, який потрібноперетворити в Мкнигу, і натиснути клавішу “Enter”.

У роботі для розв’язування задач лінійногопрограмування симплексним методомпропонується така структура Мкниги:

Заголовок Мкниги. Постановка задачі лінійного програмування. Математична модель. Опис алгоритму симплексного методу. Побудова сиплекстаблиці для запису

проміжних та остаточних результатів виконаннякроків алгоритму.

Команди системи Matlab, за допомогою якихреалізується алгоритм симплексного методу.

Мкнига розв’язування задачі лінійногопрограмування має такий вигляд:

М-книга для розв’язування задач лінійногопрограмування симплексним методом

Постановка задачі лінійногопрограмування

Для виготовлення виробів A, B, C підприємствовикористовує три види сировини. Нормивикористання сировини на виробництво одноговиробу кожного виду, ціна одного виробу A, B, C,а також загальні запаси сировини кожного виду,приведені в таблиці. Потрібно знайти оптимальнийплан виробництва, при якому загальна вартістьвсієї виробленої продукції буде максимальною.

Математична модель

321 16109max xxxxL (1)

.3,1,0

,180335

192648

360121518

321

321

321

jxде

xxx

xxx

xxx

j

, (2)

Задачу (1) (2) зводимо до такого вигляду:

654321 016109max xxxxxxxL

.6,1,0

,180335

192648

360121518

6321

5321

4321

jxде

xxxx

xxxx

xxxx

j

Позначимо

,

3

6

12

,

3

4

15

,

5

8

18

,

180

192

360

3210

PPPP

1

0

0

,

0

1

0

,

0

0

1

654 PPP

Критерій оптимальності. Якщо всі 0 j

(таблиця 2), то знайдений базисний розв’язок є оптимальний;

якщо існують 0 j , то можливі два випадки:

1. Задача немає розв’язку.2. Задача має розв’язок і треба знайти інший

базисний розв’язок.

Задача немає розв’язку тоді, коли існує 0 j

і всі коефіцієнти miaij ,1,0 у відповідному

стовпці. Якщо серед коефіцієнтів miaij ,1, є

додатні, то перехід до іншого базисного розв’язкуздійснюється симплексним методом.

Алгоритм симплексного методу1. Знаходимо початковий базисний розв’язок,

який задовольняє систему лінійних обмежень.2. Перевіряємо критерій оптимальності. Якщо всі

0 j то переходимо до кроку 6, інакше, якщо існує

0 j і всі коефіцієнти miaij ,1,0 у відповідномуму

стовпці, то задача лінійного програмування немає

розв’язку, інакше знаходимо 0max0

jmnj

k .

Вектор kP стане новим базисним вектором.

3. Визначаємо вектор, який буде виключено збазису. Для цього поділимо коефіцієнти стовпця

0P на miaik ,1,0

),...,,min(2

2

1

1

mk

m

kk

ra

b

a

b

a

bb

, 0ikaпри .

Елемент rka , який знаходиться на перетині r гоо

рядка та kго стовпця називається розв’язальним


Таблиця 1.

Види сировини Норми затрати сировини Загальні запаси сировини

A B C

І 18 15 12 360

ІІ 8 4 6 192

ІІІ 5 3 3 180

Ціна одного виробу 9 10 16

76

елементом. Вектор rP буде виключено з базису..

4. Перетворюємо елементи симплекстаблиці заформулами послідовних виключень ЖорданаГауса

ria

b

ria

bab

b

rk

r

rk

riki

i

,

,

,

ria

a

ria

aaa

a

rk

rj

rk

ikrj

ij

ij

,

,

.

Новий базисний розв’язок рівний:

),...,0,...,,0,...,,...,0,0( 1

mnnrб bbbX ;

0,

rnrr xbx .

5. Знаходимо нові krkrjjj aa

/ таа

krkr abLL

)/(00. Переходимо до виконання

кроку 2 алгоритму.6. Оптимальний розв’язок знайдено.

Команди Matlab реалізації симплексного методу1.Задати праву частину лінійних обмежень. b=[360 192 180]b = 360 192 1802.Задати коефіцієнти цільової функції.c=[9 10 16]c = 9 10 16cb=[0 0 0]cb = 0 0 0cp=[c cb]cp = 9 10 16 0 0 03. Задати матрицю системи лінійних обмежень.A=[18 15 12 1 0 0;8 4 6 0 1 0; 5 3 3 0 0 1]A =18 15 12 1 0 08 4 6 0 1 05 3 3 0 0 1

4. Визначити j .

delta=cb*Acpdelta = 15 10 0 16 0 0

Якщо 0 j , то перейти до виконання пунктуу

алгоритму 10.5. Визначити номер розв’язального стовпця.[deltam,k]=min(delta)deltam = 16k = 36. Визначити номер розв’язального рядка.for i=1:3; if A(i,k)>0; bk(i)=b(i)/ A(i,k) ; else;

bk(i)=10*b(i); end;end;bkbk = 30 32 60[bmin,r]=min(bk)bmin =

30r = 17. Реалізувати формули послідовних виключень

ЖорданаГауса.for i=1:3; if i==r; b(i)=b(r)/A(r,k); else;

b(i)=b(i)- A(i,k)*b(r)/A(r,k); end;end;bb = 30 177 345/2for i=1:3;for j=1:6; if i==r; A(i,j)=A(r,j)/A(r,k);

else; A(i,j)=A(i,j)-A(r,j)*A(i,k)/A(r,k);end;end;end;AA = 3/2 5/4 1 1 0 0 1 7/2 0 0 1 0 1/2 3/4 0 0 0 1

8. Визначити бC .

cb(1)=c(k)cb =



Таблиця 2. Симплекс-таблиця

9 10 16 0 0 0 i Базис C P0

P1 P2 P3 P4 P5 P6

1 2 3 4

P4 P5 P6

j

P3 P5 P6

j

360 192 180

0 30

177 172 480

18 8 5 9 1.5 1 0.5 15

15 6 3

10

10

12 4 3

16 1 0 0 0

1 0 0 0 1 0 0 16

0 1 0 0 0 1 0 0

0 0 1 0 0 0 1 0

77 Молодь і ринок №5 (100), 2013

16 0 09. Перейти на пункт 4.10. Оптимальний розв’язок знайдено.

Оскільки всі 0 j , тому базисний розв’язок

оптимальний. Задачу розв’язано. Оптимальний розв’язок такий:

48030*16;30,0,0 max FX опт .

Після виконання кожного кроку симплексногометоду результати записуємо в симплекстаблицю.

Створену Мкнигу можна використовувати длярозв’язування інших задач лінійного програмування. Дляцього потрібно в документі внести зміни, які відповідаютьформулюванню задачі лінійного програмування.

Висновок. За допомогою Мкниг можнарозв’язувати задачі лінійного програмування тааналізувати кожний крок симплексного методу, що даєзмогу краще засвоїти майбутнім фахівцям з інформатикиметоди розв’язування задач лінійного програмування.У вигляді Мкниг можна реалізувати інші методирозв’язування задач лінійного програмування, а саме:модифікований симплексний метод, метод штучногобазису та двоїстий симплексний метод, а також методинаближеного розв’язування алгебраїчних,диференціальних та інтегральних рівнянь.

1. Ануфриев И.Е., Смирнов А.Б., Смирнова Е.Н.MATLAB 7. – СПб.: БХВ-Петербург, 2005. – 1104 с.

2. Жалдак М.І. Основи теорії і методівоптимізації: навчальний посібник / М.І. Жалдак,Ю.В. Триус. – Черкаси: Брама-Україна, 2005. – 608 с.

3. Лазарев Ю.Ф. MATLAB 5-x. – К.: BHV, 2000. – 384 c.4. Катренко А.В. Системний аналіз об’єктів та процесів

комп’ютеризації. – Львів: Новий світ, 2003. – 424 с.5. Цегелик Г.Г. Лінійне програмування. – Львів:

Світ, 1995. – 252 с.6. Чемерис А. Методи оптимізації в економіці:

навчальний посібник / А. Чемерис, Р. Юринець, О. Мишишин.

– К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 152 с.


Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку системи освіти вцілому, і вищої зокрема, особливого

значення для педагога набуває професійнагнучкість, здатність адаптуватися до соціальноекономічних змін, готовність до вирішення

УДК 378(075.8)Тетяна Федірчик, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та методики початкової освіти

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

ПРОФЕСІЙНО ЗНАЧУЩІ ЯКОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ

ЯК ОСОБИСТІСНА СКЛАДОВА ЙОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУУ статті автор аналізує погляди вчених на проблему професійно значущих якостей педагога; розкриває

сутність професійно значущих якостей викладача вищої школи та обґрунтовує їх як особистісну складовуйого педагогічного професіоналізму.

Ключові слова: викладач вищої школи, педагогічний професіоналізм, професійно значущі якості.

Літ. 18.

Татьяна Федирчык, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогики и методики начального образования

Черновицкого национального университета имени Юрия Федьковича

ПРОФЕССИОНАЛЬНО ЗНАЧИМЫЕ КАЧЕСТВА ПРЕПОДАВАТЕЛЯ ВЫСШЕЙ ШКОЛЫ КАК

ЛИЧНОСТНАЯ СОСТАВЛЯЮЩАЯ ЕГО ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ПРОФЕССИОНАЛИЗМАВ статье автор анализирует взгляды ученых на проблему профессионально значимых качеств педагога;

раскрывает сущность профессионально значимых качеств преподавателя высшей школы и обосновываетих как личностную составляющую его педагогического профессионализма.

Ключевые слова: преподаватель высшей школы, педагогический профессионализм, профессионально

значимые качества.

Tetyana Fedirchyk, Ph.D. (Pedagogic) Docent of Pedagogic and Methods of Primary Education

Chernivtsy National University by Y. Fedkovych

PROFESSIONALLY IMPORTANT AS A TEACHER OF HIGH SCHOOL AS PART

OF HIS PERSONAL TEACHING PROFESSIONALISM

The article examines the views of scientists on the problem professionally important qualities of a teacher,reveals the essence of professionally significant qualities of the teacher of high school and justifies them as part ofhis personal teaching professional.

Keywords: high society school teacher, pedagogical professionalism, vocational znachymbie quality.

ПРОФЕСІЙНО ЗНАЧУЩІ ЯКОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИЯК ОСОБИСТІСНА СКЛАДОВА ЙОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ

© Т. Федірчик, 2013

78

професійних завдань науковопедагогічноїдіяльності в нових умовах, що вимагають наданняякісних освітніх послуг. Однією з умовзабезпечення якісної підготовки фахівця у вищомунавчальному закладі багато учених, практиків таорганізаторів освіти розглядають особистістьпедагога, зокрема викладача вищої коли. Так,І. Зимня справедливо відзначає, що “педагог яксуб’єкт педагогічної діяльності є сукупністю,сплавом індивідуальних, особистісних, власнесуб’єктивних якостей, адекватність яких вимогампрофесії забезпечує ефективність його праці” [7,165]. Саме особистість педагога, його професійнозначущі якості певним чином впливають наефективність навчальновиховного процесу, що всвою чергу забезпечує якість освітніх послуг, якінадаються вищими навчальними закладами.Відповідно актуальним на сучасному етапірозвитку вищої школи є дослідження особистісноїскладової педагогічного професіоналізмувикладача, а саме, професійно значущих якостей,їх сутності та шляхів формування на етапістановлення молодого викладача.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Розвиток особистості педагога, як науковопрактичну проблему, на різних історичних етапахдосліджувало багато вченихкласиків тасучасників: А. Дістервег, Я. Коменський, К. Ушинський,що стояли у витоків педагогічної теорії, високооцінювали роль особистості вчителя в справінавчання та виховання підростаючого покоління;Н. Лєвітін, Л. Раскін, С. Рубінштейн, Б. Ананьеввивчали особисті якості педагога; Н. Кузьміна,В. Сластьонін, А. Щербаков досліджувалиформування професійно значимих якостейвикладача; Ю. Бабанський, А. Маркова пропонуваликласифікацію професійно особистісних якостейпедагога. Науковий феномен “педагогічнийпрофесіоналізм” вихователявчителявикладачадослідила Н. Гузій, однак системних дослідженьструктурних компонентів педагогічногопрофесіоналізму викладача вищої школи, зокремайого професійно значущих якостей не здійснено,оскільки вивчалися лише окремі аспекти даноїпроблеми.

Відповідно метою публікації є розкриттясутності та компонентів професійно значущихякостей викладача вищого навчального закладуяк особистісної складової його педагогічногопрофесіоналізму з точки зору сучасних вимог донаціональної системи вищої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження.Аналізуючи актуальні проблеми освітянської галузі,зокрема вимоги до науковопедагогічнихпрацівників, вчені В. Кремень, В. Луговий,

В. Семиченко, Ж. Таланова [3, 75 – 83]відзначають серед недоліків, що склалися восвітній практиці, недостатнє врахуванняособистісного чинника у формуванні та розвиткувикладача для підвищення якості професійногонавчання, пропонуючи одним із заходіворганізацію системи неперервного професійногорозвитку та саморозвитку через створенняметодичних служб в освітніх установах, які брозробляли та впроваджували заходи щодоформування позитивного іміджу педагогів ірозвитку їх професійнозначущих особистіснихякостей, “надання педагогічним і науковопедагогічним працівникам психологічноїдопомоги, використання тренінгових технологій”[3, 81].

Констатувальне дослідження, яке булопроведене нами у вигляді опитування 772студентівмагістратів Чернівецького національногоуніверситету імені Юрія Федьковича дозволяєстверджувати, що 96,1 % опитаних респондентіввважають, що на ефективність педагогічногопроцесу у ВНЗ впливає рівень професійнозначущих якостей; 87,3 % стверджують, щовикладач обов’язково повинен працювати надформуванням і розвитком цих якостей та власногоіндивідуального іміджу; 79,5 % “образ”навчального закладу, кафедри та навчальноїдисципліни сприймають через особистіснопрофесійні якості викладачів, з якими вонипрацювали протягом професійного навчання.

Професійно значущі якості педагога єстрижнем, ядром, основою формування і розвиткутаких складових педагогічного професіоналізмупедагога, як його фаховопедагогічної компетентності,професійнопедагогічної майстерності таіндивідуального іміджу.

Професійна діяльність педагога вимагає від ньогоне лише ґрунтовних теоретичних знань і методіввикладання дисципліни, якої він навчає, але й наявностіпрофесійно значущих якостей, що вливають назабезпечення успішності та ефективності самогопедагога в професії. На сучасному етапі існуєдостатня кількість професіограм, де визначені якостіособистості, які відіграють визначальну роль впрофесійній діяльності педагога.

На основі застосування історичного підходу доаналізу означених вимог, можна простежити зміниу вимогах до педагога, зокрема розширення їхдіапазону щодо професійно значущих якостей.Більшість ученихпрактиків (А. Дістервег,Я. Коменський, К. Ушинський та ін.), які стоялиу витоків педагогічної теорії, надаваливизначальної ролі особистості педагога у справінавчання та виховання.



79 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Так, А. Дістервег серед якостей “справжнього”педагога відзначав спрямованість на істину тадобро [5, 74]; Я. Коменський характеризуючивимоги до педагога, звертав увагу на те, що вониє “душа і серце виховання, тому вони поставленіна почесному місці; їм вручена почесна посада,вище якої нічого не може бути під сонцем”.Відповідно, на думку вченого, педагогу повиннібути притаманні такі якості, як: “відданість ілюбов до своєї справи”, “освіченість”, “чуйність”,“релігійність”, “висока моральність, чесність”,“ентузіазм та енергійність” та ін. [13, 322 – 330];К. Ушинський, розглядаючи педагогічнудіяльність як “мистецтво саме об’ємне і складне,саме високе і саме необхідне із усіх мистецтв”,зазначає, що воно вимагає від педагога, крімзнань, наявності здібностей і спрямованості доідеалу, який “вічно досягається і ніколи повнонедосяжний: до ідеалу досконалої людини”.Педагогічна діяльність – це перше і найвищемистецтво тому, що вона прагне практично“задовольнити найвеличнішу з потреб людини ілюдства – їх прагнення до самої людськоїприроди” [11, 429].

Педагогічні погляди вчених та громадськихдіячів другої половини XIX століття засвідчують,що здійснювалося вивчення впливу особистіснихякостей педагога на результативність навчання івиховання. Разом із тим, можна констатувати, щодля даного періоду розвитку педагогічної думки,як і на попередньому залишається основнимвиокремлення вченими (Н. Бунаков, П. Каптєрєв,Н. Корф, П. Лесгафт та ін.) лише окремих якостейособистості педагога на основі власногопедагогічного досвіду, а не проведення науковихдосліджень.

Зокрема, П. Каптєрєв відзначав, що дляздійснення навчання і виховання важливими є“спеціальні педагогічні особливості”, серед якихвиокремлював наукову підготовку та особистіснийпедагогічний талант [8]; аналізуючи власнийдосвід, Н. Бунаков виділяв такі якості педагога:живе ставлення до справи, гуманність,справедливість, повага до роботи і енергія у праці,вважаючи, що прояв названих якостей педагогазнаходить своє відображення у душі вихованцівта сприяє тому, вони переходять до тих, коговиховуємо і навчаємо [4, 244 – 253].

Для наступного періоду (кінець XIX – початокXX століття) характерним є поява науковихдосліджень взаємозв’язку праці з особливостямиособистості. Праці Д. Журавського, Н. Кирєєва,В. Михайловського та інших учених засвідчуютьперші спроби вивчення взаємозалежностірезультатів праці від вихідних якостей

професіонала та можливості розвитку їх у процесіпрофесійної діяльності [9].

На особистісні якості педагога вказувавА. Макаренко, який у системі педагогічноїмайстерності надавав їм одну з визначальнихролей. Говорячи про педагога вченийпрактикзазначав: “...в кожний момент своєї діяльності вінповинен бути перед вихованцем... з оголеноювласною особистістю, і його робота не є що інше,як витрачання його особистості”. Вітчизнянийпедагогкласик коротко характеризував цюпозицію так: “Педагог повинен бути простолюдиною” [14, 334].

Аналіз розвитку освіти на початку XX століттядає підстави стверджувати, що спеціальнідослідження особистісних якостей педагогарозпочалися тільки у 20 – 30ті роки, оскільки упсихологопедагогічних поглядах вчених (Н. Лєвітін,Л. Раскін, С. Рубінштейн та ін.) спостерігаютьсявисновки про вплив особистісних якостей педагогана освітній процес, які зроблені на основіекспериментальних досліджень.

На початку 30х років Б. Ананьєв зробивспробу вивчення якостей, які необхідні педагогудля успішної професійної діяльності [1]. Данийперіод характеризується виникненням науковогопідходу, відповідно якому при визначенніпрофесійно значущих особливостей особистості,вчені виходили з вимог професії, а не з природиіндивідуальності. Однак, у зарубіжній психологіїв 30 – 40і роки звертається увага на те, щовивчення окремих якостей особистості в системіпрофесійної діяльності є недостатнім, що призвелоперехід до характерологічного опису, якийдозволяв цілісно оцінити особистістьпрофесіонала.

Свій подальший розвиток означена проблемазнайшла в педагогічних і психологічнихдослідженнях 50 – 70х років, які здійснюваливчені: Ю. Бабанський, Ф. Гоноблін, Н. Кузьміна,В. Сластьонін, В. Сухомлинський, А. Щербаков та ін.

Вчена Н. Кузьміна зазначала, що доцільноформувати цілісний “ансамбль” якостей педагога,який відповідав би вимогам професійної діяльностіта забезпечував би легке оволодіння нею йдосягнення високих показників у результаті їїреалізації. Даний “ансамбль” дослідницяпедагогічної діяльності називає педагогічнимиздібностями, виділяючи серед них: педагогічнуспостережливість, педагогічну уяву, вимогливістьяк якість характеру, педагогічний такт, розподілуваги, організаторські здібності тощо [10, 27].

Ю. Бабанський запропонував власнукласифікацію професійно значущих якостейособистості педагога, яка включала групи:


80

особистісні якості (потреба працювати з дітьми;ідейнополітичний і культурний світогляд,наполегливість у роботі; педагогічне орієнтування,мобільність, відчуття нового, педагогічний такт;вимогливість до себе й інших); якості, пов’язані знавчальною діяльністю (знання предмету; умінняоцінювати якість знань, умінь і навиків; умінняпланувати роботу, здійснювати розвитокмислення, формування інтересу; умінняефективно виконувати план, здійснюватиміжпредметні зв’язки, індивідуальний підхід,формувати навики навчальної праці; знанняпсихологопедагогічних основ навчання); якості,пов’язані з виховною роботою педагога (умінняоцінювати результати; планування виховноїроботи, індивідуальний підхід у вихованні, єдністьдій педагога і батьків; знання психологопедагогічних основ виховання [2, 73]. Однак, наоснові аналізу даних груп якостей, зазначаємо, що,на нашу думку, виходячи з сучасних підходів доаналізу професійної діяльності педагога, лишеперша група складає перелік професійно значущихякостей, а друга і третя представлені більшепереліком професійних знань та умінь, що з нашоїточки зору є показниками педагогічноїкомпетентності.

Значну увагу у своїх дослідженнях вивченнюрізноманітних якостей особистості педагогаприділяє вчений В. Сластьонін, який, зокрема,вказував на те, що професійно значущі якостіформуються і розвиваються в загальній структуріякостей, ставлень і дій особистості педагога яксуб’єкта педагогічної діяльності та являютьсобою “синтез різноманітних здібностей якостейрозуму, відчуттів і волі” [18, 22].

Доцільним, з нашої точки зору, є відзначеннятого, що навіть у найбільш передових науковихпрацях зазначеного періоду значна увагаприділялася всетаки ідейнополітичнійспрямованості педагога, що безумовно пов’язаноз тодішньою суспільнополітичною ситуацією. Ілише подальші зміни в політичній та соціальноекономічній ситуації, взяття курсу надеідеологізацію освіти сприяли розповсюдженнюідей гуманістичної освітньої парадигми (Р. Бернс,А. Маслоу, К. Роджерс та ін.). Представникамиданого наукового напряму до пріоритетнихякостей особистості педагога відносять:позитивну “Яконцепцію педагога”, довіру долюдини, відчуття власної цінності; особистіснузрілість, соціальну відповідальність, емоційнустабільність, впевненість у своїх силах,життєрадісність; щирість і відповідальністьповедінки, готовність до функціональнорольовоїта особистісної взаємодії; здатність до емпатії,

готовність почути іншу людину; відкритість уставленні до інших, готовність до розкриттявласних цінностей і поглядів; позитивнесприйняття іншого таким, яким він є, повага допозиції того, кого навчають, віра в його сили іможливості; володіння стилем неформального,легкого особистісного спілкування, установка настворення позитивного середовища тощо.

В умовах гуманізації освітнього середовищаширокого розповсюдження набули дослідженняА. Маркової [15], де вчена виокремила такі якостіпедагога: педагогічна ерудиція (запас сучаснихзнань, які педагог гнучко застосовує прирозв’язанні педагогічних задач); педагогічнецілепокладання (потреба в плануванні своєї праці,готовність до зміни завдань залежно відпедагогічної ситуації; здатність педагогавиробляти педагогічні цілі на основі синтезу цілейсуспільства і особистісних цілей); педагогічнемислення (аналіз педагогічних ситуацій, виявленняприхованих особливостей педагогічної діяльності,встановлення причиннонаслідкових зв’язків);педагогічна інтуїція (швидке, миттєве прийняттяпедагогічного рішення із урахуваннямпередбачення подальшого розвитку ситуації безрозгорнутого свідомого аналізу); педагогічнаімпровізація (знаходження неочікуваногопедагогічного рішення і його миттєва реалізація,співпадання процесів створення і застосуванняпри їх мінімальному розриві); педагогічнаспостережливість, зіркість, педагогічний слух(розуміння сутності педагогічної ситуації зазовнішніми незначними ознаками і деталями,проникнення у внутрішній світ того, хто навчаєтьсяза незначними елементами його поведінки,здібність за рухами “читати” людину);педагогічний оптимізм (підхід педагога довихованців з оптимістичною гіпотезою, з вірою вйого можливості, резерви особистості, здатністьпобачити в кожному позитивне, на що можнаопертися); педагогічна винахідливість (уміннягнучко перебудовувати педагогічну ситуацію,надавати їй позитивного емоційного тону,позитивну і конструктивну спрямованість);педагогічне передбачення, прогнозування (умінняпередбачати поведінку й реакцію учасниківпедагогічної ситуації до її початку чи дозавершення, прогнозувати власні та чужітруднощі); педагогічна рефлексія (зверненнясвідомості педагога на самого себе, врахуванняуявлень тих, хто навчається про його діяльність іуявлень про те, як педагог розуміє своїхвихованців) [15, 20 – 24].

Починаючи з 90х років XX століття у працях(Т. Іванової, В. Журавльова, Л. Мітіної, В. Симонова



81 Молодь і ринок №5 (100), 2013

та ін.), які були присвячені вивченню професійнозначущих якостей педагога, простежуєтьсятенденція до їх групування. За основусистематизації вчені беруть різні критерії.

Вчена Л. Мітіна, при виокремленні інтегративниххарактеристик, базується на комбінуванніособистісних якостей таких, як педагогічнаспрямованість, педагогічне цілепокладання,педагогічне мислення, педагогічний такт тапедагогічна рефлексія [17].

В. Журавльов поділяє якості педагога на такігрупи: інтелектуальні якості (володіння усним іписемним мовленням, готовність до самовдосконалення,самокритичність, спокій, гострота розуму, почуттягумору, добра пам’ять, ерудиція); світоглядніякості (бажання навчати, любов до професії,чесність, наявність професійної позиції, прагненнявіддаватися у процесі діяльності); психотипологічніякості (воля, спостережливість самовладання,саморегулювання, витримка, врівноваженість,сміливість, стійкість, толерантність); екстравертованіякості (альтруїзм, доброзичливість, комунікативність,милосердя, ніжність, справедливість, повага долюдини, емпатійність) [6].

На основі вивчення різних класифікаційпрофесійно значущих якостей педагога,спостерігається тенденція до виділення їх загрупами, які відображають якості, що закладенів особистості від природи, є наслідком освіти тавиховання й вироблені у процесі професійноїдіяльності педагога, набуття ним досвіду. Саметому, близьким до нас є підхід, який проглядаєтьсяу роботах Б. Ананьєва, В. Мерліна, В. Шепеля,які поділяють якості особистості на три групи зточки зору їх природної обумовленості і з позиційзмін якостей особистості у процесі її розвитку.Першу групу складають природні якості яксформовані здібності, що обумовлюютьефективність педагогічної діяльності; до другоїгрупи входять якості, які сформувалися внаслідокнавчання і виховання особистості педагога, йогопрофесійного становлення, а до третьої групиналежать якості, які здобув педагог у процесіпрофесійної діяльності та набуття досвіду [1; 16].

Відповідно до сутності професійної діяльностівикладача вищого навчального закладу, щоздійснює науковопедагогічну діяльність,вважаємо за можливе застосування даноїкласифікації професійно значущих якостей усистемі його педагогічного професіоналізму.

Отже, під “професійно значущими якостямивикладача вищої школи” розуміємо сукупністьособистісних якостей, що закладені від природи,сформовані під час професійного становленнявикладача в умовах магістратури, аспірантури та

розвитку в процесі науковопедагогічної діяльності,які виступають суб’єктивним фактором, щовпливає на успішність виконання професійноїдіяльності та її результативність у вищій школі.

Проаналізовані дослідження вищезгаданихучених щодо визначення професійно значущихякостей засвідчують, що запропоновані авторамикласифікаційні моделі чи професіограми доситьчасто є статичними, а якості, які виділені,неможливо продіагностувати. Нами помічено, щозначна частка досліджень, які присвячувалисьвизначенню професійно значущих якостей,відображають особливості тих історичних тасоціальноекономічних умов функціонуваннясистеми освіти, за яких вони були проведені.

З метою визначення професійно значущихякостей викладача вищої школи, ми застосувалиметод ранжування. Спочатку нами, на основіаналізу вищезгаданих досліджень, був складенийперелік професійно значущих якостей викладачавищої школи (76 позицій). Основними критеріямивідбору даних якостей для переліку була їхоб’єктивність, тобто незалежність від суспільнихумов, а також вимірюваність. В опитуванні взялиучасть 983 викладачі вищих навчальних закладів(Чернівецький національний університет іменіЮрія Федьковича, Чернівецький медичнийуніверситет, Буковинська державна фінансоваакадемія) та 1356 магістрантів цих закладів.

Як результат, за сукупністю виборів, намивиділені професійно значущі якості викладачавищої школи за групами: природні якості:комунікабельність (здатність легко налагоджуватиспілкування з людьми); емпатія (здатністьспівпереживати, співчувати, ставити себе на місцеіншої людини); рефлексія (здатність зрозумітисебе та іншу людину); креативність (здатність допродукування нових ідей, схильність донетипового мислення при вирішенні різнихситуацій, швидкого знаходження рішень упроблемних ситуаціях); організаторські здібності(здатність захопити, повести за собою,організувати діяльність інших).

За умови відсутності вищезазначених якостейздібностей викладача може компенсувати їхнабутими визначеним уміннями і навиками.Наприклад, через формування й розвиток у себеумінь та навичок конструктивного спілкування,емпатійного слухання інших, співпереживання,рефлексивного ставлення до власної діяльності.Якщо у викладача відсутні природжені професійнозначущі якості, їх можна набути в процесіпрофесійного навчання, або в умовах науковопедагогічної діяльності через формуваннявідповідних умінь та навичок.


82

Якості, набуті в результаті професійногонавчання та виховання: ерудованість (володінняшироким спектром знань); толерантність(терпіння, терпимість до чужої думки, поблажливеставлення до інших, в основі якого є розуміння таповага); активна позиція (стійка системаставлення викладача до дійсності, небайдужістьдо того, що відбувається, бажання проявити себе);цілеспрямованість (наявність чітко визначеноїмети, прагнення до її досягнення); оптимізм(життєрадісне світосприйняття, при якомувикладача вірить в успіх, досягнення мети,позитивне ставлення до нього тощо).

Якості сформовані в процесі професійноїдіяльності та набуття досвіду: вимогливість,побудована на справедливості та об’єктивності;професійна спрямованість, як систему мотивів(переконань, схильностей, інтересів), щовизначають поведінку викладача в процесінауковопедагогічної діяльності; педагогічнатактовність як якість, що характеризуєособливості педагогічного впливу, взаємостосункиз колегами, студентами, керівниками; позитивнеставлення до різних видів науковопедагогічноїдіяльності (викладацької, наукової, методичної,виховної, організаційної); готовність досаморозвитку.

Висновки. Аналізуючи професійно значущіякості викладача вищої школи в структурі йогопрофесіоналізму, зазначаємо, що вони є тимстрижнем, на якому базуються інші компоненти,адже, професіоналізм людини є не лишедосягнення нею високих професійних результатів,не лише продуктивність праці, а насамперед їївнутрішнє ставлення до діяльності, стан їїособистісних якостей і тому, оцінюючипрофесіоналізм викладача, необхідно аналізуватирушійні сили людини у професії, які внутрішніресурси добровільно чи за внутрішньоюпотребою вона вкладає у свою працю.

1. Ананьев Б.Г. Избранные психологическиетруды: в 2 т. – М.: Педагогика, 1980. – Т. 2. –339 с.

2. Бабанский Ю.К. Избранные педагогическиетруды / Ю.К. Бабанский. – М.: Педагогика,1989. – 558 с.

3. Біла книга національної освіти України /

Т.Ф. Алєксєєнко, В.М. Аніщенко, Г.О. Балл [таін.]; за заг. ред. акад. В.Г. Кременя; НАПН України.– К.: Інформаційні системи, 2010. – 342 с.

4. Бунаков Н.Ф. Идеалы и средства нравственноговоздействия школы и воспи тывающего обучения научеников / Н.Ф. Бунаков. – М: Педагогика, 1990.– С. 244 – 253.

5. Дистервег А. Избранные пед. сочинения/ А. Дистервег. – М.: Учпедиздат, 1956. – 374 с.

6. Журавлев В.И. Основы психологическойконфликтологии / В.И. Журавлев. – М.:Просвещение, 1995. – 246 с.

7. Зимняя И.А. Педагогическая психология/И.А. Зимняя. – М.: Логос, 1999. – 384 с.

8. Каптєрєв П.Ф. Дидактические очерки.Теория образования / П.Ф. Каптерев // Изб.пед. соч. – М.: Педагогика, 1982. – 704 с.

9. Климов Е.А. Введение в психологиютруда / Е.А. Климов. – М.: ЮНИТИ, 1998. –349 с.

10. Кузьмина Н.В. Формирование педагогическихспособностей / Н.В. Кузьмина. – Л.: ЛГУ, 1962. –98 с.

11. Латышина Д.И. История педагогики(история образования и педагогическоймысли) / Д.И. Латышина. – М.: Гардарики,2003. – 603 с.

12. Левківський М.В., Микитюк О.М. Історіяпедагогіки /За заг. ред. М.В. Левківського. –Харків: “ОВС”, 2002. – 240 с.

13. Лордкипанидзе Д.О. Ян Амос Коменский(1591 – 1670) / Д.О. Лордкипанидзе. – М.:Педагогика, 1970. – 440 с.

14. Макаренко А.С. О воспитании / А.С. Макаренко.– 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Политиздат, 1990.– 415 с.

15. Маркова А.К. Психология труда учителя/А.К. Маркова. – М.: просвещение, 1993. – 192 с.

16. Мерлин B.C. Психология индивидуальности/ В.С. Мерлин. – М. – Воронеж: НПО “МОДЕК”,1996. – 445 с.

17. Митина Л.М. Учитель как личность ипрофессионал (психологические проблемы) /Л.М. Митина. – М.: Дело, 1994. – 216 с.

18. Сластенин В.А. Формирование личностиучителя советской школы в процессепрофессиональной подготовки / В.А. Сластенин.– М.: МГЗПИ, 1976. – 160 с.




83 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Актуальність проблеми та аналізостанніх досліджень. Випускникиучилища повинні бути освіченими

музикантами, володіти музичновиконавськиминавиками, які необхідні в майбутній практичнійдіяльності, людьми активної життєвої позиції, якіглибоко усвідомлюють важливість своєї роботи.Викладач спеціального фортепіано готує студентівдо їх майбутньої професійної діяльності. Підвпливом викладача по фортепіано формуютьсяпогляди і смаки студентів, розвивається їхінтелект, творча активність прививаються навикисамостійної роботи, здійснюється музичний іпіаністичний розвиток, виховується любов допрофесії в зв’язку з сучасними вимогами довчителя музики; великої ролі живого виконання

необхідно виховання виконавських навиків івиконавської волі, які дозволяються яскраво,образно доносити до слухача зміст музики.

Формування виконавської майстерностіпіаніста, його професійного мислення і навичок умайбутньому викладацької майстерностівідбувається в процесі нагромадження тавдосконалення педагогічного досвіду. Педагогічніздібності майбутнього музикантавикладачаявляють собою складний комплекс різнихелементів музичнотворчого, музичноаналітичного, загальнопедагогічного тапсихологічного характеру. Майстерність кращихпедагогів – це результат багаторічної наполегливоїпраці, пошуків, перевірки та утвердження впрактиці найдосконаліших методів навчання, в

Володимир Салій, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалу

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана ФранкаВікторія Салій, викладач відділу загального фортепіано

Дрогобицького державного музичного училища імені В. Барвінського

ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ ГРИНА ФОРТЕПІАНО

У статті на основі наукових спостережень висвітлено теоретичне дослідження формування мотиваціїнавчання гри на фортепіано.

Ключові слова: мотивація навчання, інтерес, учень, інтерпретація, музично-творча діяльність,принципи, уміння, навички.

Літ. 10.

Владимир Салий, кандидат педагогических наук,доцент кафедры народных музыкальных инструментов и вокала

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана ФранкоВиктория Салий, преподаватель отдела общего фортепиано

Дрогобычского государственного музыкального училища имени В. Барвинского

ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ФОРМИРОВАНИЯ МОТИВАЦИИ ОБУЧЕНИЯИГРЫ НА ФОРТЕПИАНО

В статье на основе научных наблюдений отражены теоретическое исследование формированиямотивации обучения игры на фортепиано.

Ключевые слова: мотивация учения, интерес, ученик, интерпретация, музыкально-творческая

деятельность, принципы, умения, навыки.

Volodymyr Saliy, Ph.D. (Pedagogic),Docent of Folk Musical Instruments and Vocals Department

Drohobych State Pedagogical University by I. FrankoVictoria Saliy, Lecturer of General Piano Department

Drohobych State Musical Collage by V. Barvinsky

THEORETICAL STUDIES MOTIVATING LEARNING TO PLAY THE PIANOThe article is based on scientific observations highlighted theoretical research, motivating learning to play

the piano.Keywords: learning motivation, an interest, a student, interpretation, music and creative activity, principles,

competence, skills.

УДК 786.2

ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ ГРИ НА ФОРТЕПІАНО

© В. Салій, В. Салій, 2013

84

яких індивідуальні знахідки природно уживаютьсяз загальними принципами.

Питання формування виконавської майстерностіяк цілісного комплексу висвітлює роботаМ. Давидова “Теоретичні основи формуваннявиконавської майстерності баяніста (акордеоніста)”[5]. Що до фортепіанного наукових розвідок, то відоміпраці українських музикознавців: М. Бондаренко“Каденція соліста у фокусі взаємодіїкомпозиторської та виконавської творчості (наматеріалі західноєвропейського фортепіанногоконцерту ХІХ століття)” [2] у які виявленосутність зв’язку каденції з жанром сольногоконцерту, що визначається її роль в збереженніпервісного злиття композиторської та виконавськоїтворчості; Ж. Дедусенко “Виконавська піаністичнашкола як рід культурної традиції” [5]; І. Цурканенко“Принципи фактурнополіфонічної організації всучасній українській фортепіанній музиці” [10] таін. Повний спектр формування виконавськоївправності музикантапедагога, музикантавиконавця та його музикознавчої аури унаочнюєенциклопедичний довідник “Виконавськемузикознавство” [3].

Сьогодні недостатньо розглянуте питаннятеоретичних аспектів формування мотиваційногокомпоненту навчання гри на фортепіано.Самостійна навчальна музична діяльністьстудента під керівництвом педагога є невід’ємноючастиною теорії і методики музичної освіти вцілому. Нами запропоноване теоретичнеосмислення системи мотивації в процесі гри нафортепіано, як основи формування виконавськоїмайстерності.

Мета нашої статті полягає у обґрунтуваннітеоретичного доробку формування мотивації упроцесі навчання гри на фортепіано.

Виклад основного матеріалу. У педагогічнійнауці проблема мотивації навчання є однією зпровідних. Вона включає в себе багато складових:сенс навчання, мета, потреби, суспільні ідеали. Узв’язку з цим, ми пропонуємо розглядатимотивацію навчання гри на фортепіано як системумотивів особистості, яка спонукає її до активностідля досягнення вагомих результатів у навчанніта визначає його змістові орієнтири і конкретніформи. Ця система визначається індивідуальнимивідмінностями учня. Саме тому становленнямотивації є ускладненням структури мотиваційноїсфери і зумовлює необхідність педагогічногокерування процесом формування мотиваціїнавчання у студентів.

Сформувати мотивацію навчання гри нафортепіано – це означає забезпечити проникненняучнів у сутність музичного мистецтва в процесі

навчальновиконавської діяльності, спонукати доусвідомлення смислу оволодіння грою нафортепіано, стимулювати оцінне ставлення дохудожніх явищ. В цьому і полягає актуальністьпроблеми дослідження.

Теоретикометодологічну основу формуваннямотивації навчання гри на фортепіано складають:

філософські положення щодо особистості яктворця, суб’єкта культури і культурноосвітньоїдіяльності, сутності мистецтва як специфічноїформи суспільної свідомості, природи художньогопізнання дійсності, ролі мистецтва у вихованніособистості;

провідні позиції психології щодо людини якнайвищої цінності суспільства, активної ролісуб’єкта у перетворювальній діяльності, причинноїдетермінації психічних явищ;

обґрунтовані музикознавчою наукоюположення щодо музичної діяльності як творчогопроцесу, діалектичного взаємозв’язку соціальногой особистісного у процесі творення, виконання ісприймання музики;

педагогічні ідеї щодо рушійних сил навчаннята його мотивації;

наукові праці з теорії та методики музичноїосвіти, виконавської підготовки учнів у системіпочаткової музичної освіти.

Сутність виокремлених основ розкриваєтьсячастково в таких положеннях:

мотивація є тією психологічною реальністю,яка стоїть за ставленням людини до дійсності тарозкриває його психологічну сутність(Л. Божович);

до мотиваційної сфери кожного учня слідпідходити як до динамічного явища, що постійнорозкривається, а не як до незмінної якостіособистості учня (Г. Щукіна);

особистіснопривабливим у музиці є те, щовідповідає системі потреб і життєвого досвідулюдини (В. Медушевський);

мотивувати музичну діяльність можутьтільки ті почуття, образи, ідеї, музичні враження,які попадають у життєві межі емоційнооцінноїсфери особистості (Г. Тарасов).

Навчання гри на фортепіано – складний процес,який включає розучування музичного твору,усвідомлення його образної сутності, виконавськуінтерпретацію і художнє виконання. Завданнянавчання гри на фортепіано полягає в оволодіннівміннями розучувати й виконувати музичні твори,засвоювати способи і засоби усвідомлення іпередачі змісту музичного твору при йоговиконанні. Способами виступають дії аналізу таінтерпретації змісту музичного твору, а засобами– виконавські вміння, навички. Внаслідок



85 Молодь і ринок №5 (100), 2013

проведеного аналізу можна зробити висновок, щозмістом навчання гри на фортепіано є знання проприроду музичного мистецтва, виконавські вмінняі навички.

Методика формування мотивації навчання грина фортепіано включає два етапи: операційнопізнавальний і рефлексивнооцінний. На першомуетапі учень розучує музичні твори. На другомуетапі учень вчиться аналізувати і оцінювативласне виконання.

Дослідження проведене І. Ростовською [10],дає нам можливість зробити такі висновки:

1) актуальність проблеми зумовлена їїзначущістю для інструментальновиконавськоїпідготовки учнів у закладах початкової музичноїосвіти;

2) встановлено шлях формування мотиваціїнавчання гри на фортепіано, який полягає: а) вемоційному захопленні учня грою на фортепіано;б) в перетворенні наявних в учня спонук навчанняу зрілу мотиваційну сферу зі стійкою структурою;

3) критеріями сформованості мотиваціїнавчання гри на фортепіано визначено: ціннісний,особистісносмисловий, діяльніснотворчий,цільовий, контрольнорегулятивний;

4) в результаті дослідження виявлено кількамотиваційних типів навчання гри на фортепіано.Перший з них характеризується творчоюініціативою, зацікавленістю грою тасамостійністю виконавських дій. Другий типнавчання – це прийняття музичної освіти якнеобхідності. Третій тип – це повна відсутністьінтересу до навчання гри на фортепіано,залежність від вказівок вчителя і байдужість дорезультатів навчання. Мотивацію навчання гри нафортепіано визначає саме тип навчання;

5) найважливішими умовами для формуваннямотивації навчання гри на фортепіано є такі:здійснення педагогічного керування процесомнавчання; спонукання учнів до усвідомленнясмислу навчання гри на фортепіано; розвиток вучнів самостійності і творчої ініціативи в процесінавчання гри на фортепіано;

6) мотивація навчання гри на фортепіанозалежить від ступеня адекватності самооцінкиучнем власних музичних здібностей івиконавських можливостей. Адекватнасамооцінка сприяє вищому рівню розвиткухудожньопізнавальних інтересів і позитивніймотивації навчання;

7) доведено, що інтегруючим методомформування мотивації навчання гри на фортепіаноє метод художньосмислової організаціїнавчальновиконавської діяльності учня. Сутьйого полягає у встановленні учнем значущості

музичного твору, з чим буде пов’язане і йоговиконання під керівництвом учителя;

8) запропонована методика формуваннямотивації навчання гри на фортепіано являєтьсядостатньо ефективною. Це дає підстави для їїширокого використання у практиціінструментальновиконавської підготовки учнів.

Висновки. Таким чином, обґрунтовані намитеоретичні дослідження мотивації в процесі грина фортепіано як учнями початкових мистецькихнавчальних закладів так і студентами ВНЗполягають у комплексному розвитку музикантаінструменталіста, й сприяє професійномустановленні всесторонньо розвинутої особистості.

1. Божович Л. Проблемы формирования личности/ Л. Божович / [Под редакцией Д.И. Фельдштейна.Вступительная статья Д.И. Фельдштейна]. – М.:Издательство “Институт практической психологи”,Воронеж: НПО “МОДЭК”, 1997. – 2-е узд. – 352 с.

2. Бондаренко М. Каденція соліста у фокусівзаємодії композиторської та виконавської творчості(на матеріалі західноєвропейського фортепіанногоконцерту ХІХ століття): автореф. дис… канд.мистецтвознавства: спец. 17.00.03 – музичнемистецтво / М. Бондаренко. – Харків, 2008 – 20 с.

3. Давидов М. Виконавське музикознавство:енциклопедичний довідник / М. Давидов. – Луцьк: ВАТ“Волинська обласна друкарня”, 2010. – 400 с.

4. Давидов М. Теоретичні основи формуваннявиконавської майстерності баяніста (акордеоніста):підруч. [для вищ. та сер. муз. навч. закл.] / М. Давидов.– К.: Музична Україна, 2004. – 240 с.

5. Дедусенко Ж. Виконавська піаністична школаяк рід культурної традиції : автореф. дис… канд.мистецтвознавства : спец. 17.00.01 – теорія і історіякультури / Ж. Дедусенко. – К.: НМАУ ім.П. Чайковського, 2008. – 20 с.

6. Медушевский В. О закономерностях и средстваххудожественного воздействия музики /В. Медушевский. – М. : Музика, 1980. – С.141–155.

7. Падалка Г. Педагогіка мистецтва (Теорія іметодика викладання мистецьких дисциплін) /Г. Падалка. – К. : Освіта України, 2008. – 274 с.

8. Ростовська І. Формування мотивації учіння грина фортепіано у школярів: автореф. дис... канд. пед.наук: спец. 13.00.02 – методика навчання музичноговиховання / І. Ростовська. – К., 2009. – 19 с.

9. Теорія та методика мистецької освіти.Наукова школа Г.М. Падалки. Колективна монографія/ [під наук. ред. А.В.Козир] . – К.: НПУ іменіМ.П. Драгоманова, 2010. – 360 с.

10. Цурканенко И. Принципы фактурно-полифонической организации в современнойукраинской фортепианной музыке: автореф. дис….канд… искусствоведеният: спец. 17.00.03 –музыкальное искусство / И. Цурканенко. – Харьков:ХГИИ им. И. Котляревского, 1998. – 20 с.



86

Постановка проблеми. Активнийрозвиток досліджень у галузіфразеології в російській лінгвістиці

призвів до утворення різних напрямів і шкіл, якіабсолютно порізному вирішують проблемимовного статусу фразеологічної одиниці (ФО),предмету й об’єму фразеології, типологіїфразеологізмів тощо.

Подібна розбіжність у поглядах ученихпояснюється складністю фразеологізму яккатегоріальної мовної одиниці. Проте, на думкуряду лінгвістів, різні підходи до основних проблемфразеології не є неприйнятними. Це цілкомзакономірне явище, що збагачує науковий прогресі приносить позитивні результати. Адже

суперечності “фразеологізмів, як і суперечностібудьякого мовного рівня, є частковими проявамиоднієї з найзагальніших закономірностейдіалектики – єдності і боротьби протилежностейяк основного чинника розвитку” [4, 5].

Мета представленої рефлексії полягає вобґрунтуванні одного з варіантів даної проблеми,яка на сьогодні не отримала ще свогооднозначного вирішення.

Виклад основного матеріалу. Предметомдослідження фразеології продовжуютьзалишатися такі важливі проблеми, як уточненнякласифікації фразеологізмів, визначення місцяфразеології в мовній системі; співвідношення ФОі їх компонентів зі словом і словосполученням,

УДК 811.161.1’373.7

Ірина Єременко, кандидат філологічних наук, доцент кафедри російської філології

Львівського національного університету імені Івана Франка

ОБ’ЄКТ ФРАЗЕОЛОГІЇ ТА КРИТЕРІЇ ВИОКРЕМЛЕННЯФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ЯК ПРЕДМЕТ РЕФЛЕКСІЇ

В статті розглядається питання про об’єкт фразеології сучасної російської мови, осмислюютьсякритерії виділення фразеологічних одиниць (ФО). При цьому особлива увага приділяється “широкому”розумінню фразеології, що включає до свого складу ідіоматику, фразеоматику та пареміологію. Такий підхіддозволяє найбільш детально досліджувати своєрідність будь-якого ідіолекту на фразеологічному рівні.

Ключові слова: фразеологія, фразеологічна одиниця, фразеологічна система, ідіоматика (ідіома),фразеоматика (фразема), пареміологія (паремія).

Літ. 8.

Ирина Еременко, кандидат филологических наук, доцент кафедры русской филологии

Львовского национального университета имени Ивана Франко

ОБЪЕКТ ФРАЗЕОЛОГИИ И КРИТЕРИИ ВЫДЕЛЕНИЯФРАЗЕОЛОГИЧЕСКИХ ЕДИНИЦ КАК ПРЕДМЕТ РЕФЛЕКСИИ

В статье рассматривается вопрос об объекте фразеологии современного русского языка,осмысляются критерии выделения фразеологических единиц (ФЕ). При этом особое внимание уделяется“широкому” пониманию фразеологии, объединяющей в своем составе идиоматику, фразеоматику ипаремиологию. Такой подход позволяет максимально глубоко исследовать своеобразие любого идиолектана фразеологическом уровне.

Ключевые слова: фразеология, фразеологическая единица, фразеологическая система, идиоматика

(идиома), фразеоматика (фразема), паремиология (паремия).

Iryna Eremenko, Ph.D. (Philology) Docent of Russian Philology DepartmentLviv National University

by I. Franko

THE OBJECT OF PHRASEOLOGY AND THE CRITERIA FOR SELECTION OFPHRASEOLOGICAL UNITS AS THE SUBJECT OF REFLECTION

The article deals with the subject of modern Russian phraseology, the criteria of phraseological units (PhU) areconceptualized. Special attention is given to a “broad” understanding of phraseology that includes an idiomatics,phraseomatics and paremiology. This approach allows to explore the uniqueness of any idiolect on the phraseological level.

Keywords: phraseology, phraseological units, phraseological system, idiomatics (idiom) phraseomatics(phraseological unit), paremiology (proverb).

© І. Єременко, 2013


87 Молодь і ринок №5 (100), 2013

з’ясування відношення фразеологізму до мови імовлення, а також визначення місця фразеологіїв мовній системі.

У сучасній науковій літературі з фразеологіїнаводиться близько двадцяти різних критеріїввиділення ФО. При цьому переважна більшістьдосліджень цілком обґрунтовано визнають, щонемає і не може бути однієї загальної ознаки,властивої всім типам ФО. Жодний з окремо узятихкритеріїв, яким би значним він не був – ні“відтворюваність” (В.В. Виноградов), ні“ідіоматичність” (А.І. Смирницький), ні“образність” (А.І. Ефімов), ні “цілісністьномінації” (О.С. Ахманова) та ін., – не можепретендувати на роль єдиної диференційної ознакиФО.

Сьогодні не існує єдиного визначення ФО.Зрозуміло, що дефініція не вичерпує проблемузмісту фразеологізму, його суті. Визначати ФОможна порізному, враховуючи складність ірізноструктурність її природи. У цьому сенсінадзвичайно доречна така думка: чим“багатіший” предмет, що визначається (тобто,чим більше різних сторін він представляє), тимбільш різними можуть бути визначення, щопредставляються. І не випадково, що в даний часжодна з численних дефініцій ФО не отрималазагального визнання. “Визначення ФО так самоскладне, як визначення слова” [2, 127].

Втім, слід зазначити, що питання про основніодиниці мови і мовлення, що виділяються в різнихаспектах дослідження, ще й досі залишаєтьсяскладною дискусійною проблемою сучасноїлінгвістики. Сьогодні не завершений пошуквсеосяжних визначень таких одиниць, як слово іпропозиція, лінгвістично наукова обґрунтованістьяких, очевидно, повинна полягати не вуніверсальності, а в придатності їх для вирішеннязавдань того чи іншого конкретного дослідження.Це положення має відношення і до фразеологізму.

У російському мовознавстві, як відомо,склалися два підходи до об’єму фразеологіїросійської мови, що відрізняється багатством ірізноманітністю представлених в ній типів ФО, –“вузький” і “широкий ”. “Вузький” підхід залишаєза межами фразеології величезну частину стійкихпоєднань в граматичній формі і словосполучень, іречень, які, втім, вже давно залучені до орбітидосліджень фразеологізмів.

Річ у тім, що разом з ідіомами, цілком злитими,семантично цілісними одиницями, віднесення якихдо фразеології ні у кого не викликає сумніву, – вмові існує ціла низка найрізноманітніших стійкихсловосполучень.

ФО – це завжди утворення з кількох слів. Інавряд чи доцільно обмежувати склад

фразеологізму мови лише відтворюванимистійкими словосполуками непредикативноїструктури або ж експресивнообразними,семантично неподільними тощо. Немає достатніхпідстав не вважати за фразеологізми стійкіутворення комунікативного характеру лише на тійпідставі, що ФО нібито є словосполученнями засвоєю природою. Семантична еквівалентність –нееквівалентність ФО слову або окремомучленові речення також не може бутиобмежувальним критерієм, оскільки ФО не маєлексичного значення, її значення може лишеспіввідноситися з останнім.

Представляється переконливішим “широкий ”погляд на об’єм фразеології, куди ми включаємобудьяку значущу одиницю мови, що володієтакими ознаками, як стійкість значення, складу іструктури, відтворюваність у мові, семантичнацілісність і утворювання з кількох слів.

Розглянемо коротко перелічені критерії зпогляду їх наукової об’єктивності і теоретичноїцінності. Відтворюваність – надзвичайноважливий психолінгвістичний чинник, що зв’язуєсуть ФО з її реальним функціонуванням у мові.Умовою відтворюваності ФО є їх денотативнаактуальність, інформативна значущість,структурна економність і естетична цінність.Відтворюваність фразеологізму – це явищеособливого типу: на відміну від синтаксичновільних поєднань слів, які відтворюються лишеконструктивно, з точністю до лексикограматичних класів слів, але не до конкретногоряду слів, “в фразеологічних зворотах спостерігаєтьсявідтворюваність їх в готовому вигляді із закріпленимі суворо фіксованим лексичним складом, структуроюі значенням” [8, 28].

Відтворюваність вільних поєднань спостерігаєтьсялише у разі відтворюваності немовної ситуації івідноситься до фактів простої повторюваності.Відтворюваність ФО – це наслідоквнутрішньомовних семантичних процесів, щоприводять нерідко до зміни словесних знаків.Отже, не можна погодитися із запереченнямвідтворюваності як найважливішої ознаки ФО, щозустрічається у працях деяких дослідників (А.В. Кунін,М.М. Копиленко, Л.Ф. ЄршоваБеліцька та ін.).

Складно, на наш погляд, заперечувативідтворюваність як диференціальну ознаку ФО іна тій підставі, що відтворюваність нібито не маєніяких формальних ознак, ніякого структурногопрояву. Відтворюваність є головною умовою, щовикликає і підтримує стійкість ФО. Міжвідтворюваністю і стійкістю існують причиннонаслідкові зв’язки. Саме завдяки відтворюваностіФО стає стійкою і як цілісна одиниця передаєтьсяз покоління в покоління. Тісний зв’язок цих двох


88

найважливіших ознак ФО дозволяє говорити проформальні, структурносемантичні показникивідтворюваності, які виявляються за допомогоюстійкості – нестійкості і фіксованості складу,структури і значення ФО. Таким чином, безурахування ознаки відтворюваності говорити проФО як про об’єкт фразеології неможливо.

Стійкість. У розумінні стійкості мидотримуємося погляду тих дослідників, якіпідходять до неї як до явища комплексногохарактеру. Перевага такого підходу полягає втому, що в основу стійкості закладаються такісемантичні, структурнограматичні, функціональніїї ознаки, як стабільність значення, лексичногоскладу, структури і місцерозташуваннякомпонентів ФО [8, 28 – 29], “морфологічнастійкість”, яка виражається “в наявностікомпоненту (або компонентів) з нульовоюпарадигмою або з неповною парадигмою”, і“синтаксична стійкість ФО”, яка виявляється “встабільному порядку слів ФО”, і “стійкістьвживання” (“ФО є одиницею мови, а неіндивідуальним зворотом”). До сукупності ознакстійкості представляється необхідним долучититакож вибірковість дистрибуції – лексикосемантичне і синтаксичне оточення ФО, якавиявляється особливо чітко у фразеологічниходиниць з обмеженою або одиничноюсполучуваністю.

Семантична цілісність. Поняття семантичноїцілісності в лінгвістичній літературі не визначене здостатньою чіткістю, вона нерідко ототожнюєтьсяз семантичною неподільністю (Є.А. Іванникова),ідіоматичністю (М.М. Копиленко і З.Д. Попова),еквівалентністю слову, “лексичністю” значенняФО (С.І. Ожегов).

Під семантичною цілісністю ФО ми розуміємоєдність її смислової структури, здатністьроздільно оформленою ФО виражати злитескладне поняття або думку, обумовленудетермінованим в плані діахронії або синхроніїсмисловим зв’язком між компонентами. ФО –цілісна в семантичному і структурномувідношенні мовна одиниця, що володіє особливимзначенням фразеологізму. Функцію позначеннятут виконує сукупність компонентів, а не окремийкомпонент, “семантичні сплави переважають надлексичною окремістю слів” [3, 108 – 109], щостановлять елементи, які ніби розчиняються взагальному сенсі ФО і “в смисловому планіфразеологізми виступають як єдине ціле, навітьу тому випадку, коли їх семантика дзеркальновідображає значення слів, які їх створюють;порівн. звороти всерьез и надолго, поджигателивойны, на данном этапе та ін.” [6, 460].Семантичною цілісністю, синтетичною або

аналітичною, характеризуються всі різновидивідтворюваних стійких словосполук, від ідіом доприслів’їв і крилатих висловів, що виражаютьєдине розчленоване поняття або думку.

Поняття семантичної цілісності ширше запоняття семантичної неподільності, ідіоматичності,яке властиве лише ідіоматичним зворотам.Семантичну цілісність не слід прирівнювати донеможливості вивести значення ФО із значення їїкомпонентів, що обумовлені, наприклад, такимиосновними чинниками, як: 1) метафоричнепереосмислення всієї словосполуки або окремогоїї компоненту, тобто повне або частковепереосмислення ФО: выносить сор из избы,делать из мухи слона, золотая молодежь таін.; 2) семантична редукція, ослабленняконкретного лексичного значення компонентівФО, коли слово у складі ФО втрачає номінативнузначущість, семантика його “гаситься” і помітноредукується в семантичній структурі ФО: сухойпаек, черная оспа, как ни в чем не бывало таін.; 3) семантична невизначеність компоненту, колизначення компоненту незрозуміло або воно зовсімне співвідноситься з системою відповідногозначення слова: скалить зубы, отколоть номерта ін.; 4) семантичні аномалії, які у складі ФОсполучують семантично непоєднуванікомпоненти, котрі при буквальному розумінністворюють логічну нісенітницю: кот наплакал,идет как корове седло, без году неделя та ін.

Наявність семантично автономного компонентуне веде до порушення семантичної цілісності ФО,він лише свідчить про різний ступінь семантичноїспаяності компонентів. Таким чином, ступіньсемантичної цілісності ФО буває різним: умаксимальній формі вона властива фразеологічнимзрощенням, в мінімальній – фразеологічнимвиразам.

Семантична цілісність ФО, як результатсемантичної трансформації, семантичногозрушення компонентів (або компоненту), частопризводить до порушення “балансу” між тим, щоозначає, і тим, що є означуваним, між формою ізмістом ФО.

Семантична цілісність – надзвичайно важливаознака ФО, семантичний чинник грає істотну рольпри фразеологізації вільних словосполук, проте неможе вважатися за єдину ознаку дефініції ФО,оскільки цілісне значення властиве і оказіональнимФО. Отже, семантична цілісність є диференційноюлише серед низки таких не менш важливих ознак,як відтворюваність і стійкість, які, поза сумнівом,сприяють утворенню семантичної єдності ФО.Таким чином, відтворюваність, стійкість ісемантична цілісність – взаємопов’язанівластивості ФО.



89 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Поєднання декількох слів. Тут слідрозуміти: 1) фонетикоакцентологічну роздільнуоформленість – наявність не менше двохфонетичних слівкомпонентів, відповідно двохосновних наголосів [8, 29]; 2) графічну роздільнуоформленість – словникову окремість елементівФО; 3) граматичну роздільну оформленість – засвоєю внутрішньою структурою, внутрішнімисинтаксичними зв’язками ФО, в переважнійбільшості випадків, нічим не відрізняються відвільних словосполучень.

Ця ознака дозволяє відмежовувати ФО від слівз образнометафоричним значенням, від окремихкрилатих слів (осел, Плюшкин, шляпа, донжуантощо) і складних слів, утворених складаннямоснов або лексикосинтаксичним способом (хлеб,травушка-муравушка), включаючи складніслова, утворені лексикосинтаксичним способомвід ФО: сумасшедший та ін. У російській мовіцільнооформлених одиниць фразеологізмів неіснує.

Наявність розглянутих ознак дефініції внерозривній єдності є обов’язковою для ФО,відсутність хоча б однієї з них свідчить пронефразеологічність тієї чи іншої мовної одиниці(складних слів, нестійких образних порівнянь,індивідуальноавторських виразів).

Ряд дослідників до категоріальних ознаквідносять метафоричність (або образність),пов’язану з повним або частковимпереосмисленням ФО. Проте дана ознака не євсеосяжною, хоча наявність узагальненометафоричного значення характеризує широкеколо ФО. Образність як критерій застосованалише до тих фразеологічних одиниць, які утворенів результаті метафоризації однозвучних вільнихсловосполучень, тобто єдності фразеологізмів зпрозорою внутрішньою формою. Переноснезначення не може існувати без значення, що“проводить” його, і виявляється тільки на тліконкретного прямого значення “методом аплікації[1, 29] фразеологізму”, тобто шляхом накладанняФО на еквівалентні вільні словосполучення. Уфразеологічних зрощеннях, що є образними лишеетимологічно, “реліктова” метафоричність, щоомертвіла, на синхронному зрізі зовсім невідчувається. Крім того, у ряді випадків ФО навітьетимологічно не має співвідносних початковихвільних словосполучень (стрелять глазами,висеть на волоске, семь пятниц на неделе,вкручивать мозги та ін.).

У розумінні ідіоматичності ми виходимо зтрадиційного її визначення як неможливостівивести загальне значення ФО із суми значень їїскладових елементів. Визнання ідіоматичностіосновною ознакою ФО призвело б до

неправомірного звуження меж фразеології, щобільшість сучасних дослідників вважаєневиправданим. Під непроникністю розуміємонеможливість вставки слів всередину структуриФО, цією властивістю володіють не всі одиниціфразеологізмів, тому вона зарахована довторинних, факультативних їх ознак. Наявністьсеред одиниць фразеологізмів конструкцій іномінативного (пушечное мясо, морской волк,не из робкого десятка, тряхнуть стариной,стремглав), і комунікативного характеру(бабушка надвое сказала, пошла писатьгуберния, язык до Киева доведет, ледтронулся) не дозволяє відносити вказанівластивості до категоріальних. Синтаксичнанерозчленованість є ознакою лише одиницьфразеологізмів з максимально спаянимикомпонентами, тобто фразеологічних зрощень ієдностей, але вона не властива ФО з аналітичносемантичною структурою – багатьомфразеологічним сполученням і виразам. Не можебути віднесена до загальних ознак іпарадигматична збитковість ФО – неповний набірграматичних форм у низці іменних і дієслівних ФО;“ефективність” парадигми, оскільки значначастина ФО володіє здатністю до повної реалізаціїморфологічної парадигми, напр.: синий чулок,мамин сынок, красный как рак та ін. (маютьвсі відмінкові форми); подавать надежды,сушить голову, хвататься за соломинку та ін.(мають всі відмінювані і невідмінювані форми).Деякі дослідники [7, 23] до диференційнихпринципів відносять “власне оточення”, що невитікає з валентних властивостей компонентівФО, проте і дана властивість характерна не длявсіх ФО.

Наукове і об’єктивне визначення комплексуосновних, а також другорядних ознак ФО є тієюключовою проблемою, від якої залежить рішеннякардинального питання об’єму фразеології.Послідовне застосування розглянутих ознак ФОдопомагає встановити “помірний” підхід до об’ємуфразеології, уникаючи при цьому як надмірногозвуження її меж, так і невизначеного її розширення.Ці властивості, що взяті в сукупності, є, на нашудумку, прийнятно надійними і достатніми длявіднесення мовних одиниць до фонду фразеології.Вони і визначають доданки об’єму фразеології,припускають включення до складу фразеологізмівширокої серії константних утворень – від ідіом докрилатих виразів. Межа ФО коливається віддвохслівних утворень (при цьому один зкомпонентів може бути службовим словом) допростого і складного речення (фразеологічнікомунікативи). У колі даних утворень ступіньузагальненості і цілісності значення ФО у кожному


90

конкретному випадку різний, а в цілому є шкалоювід прямого значення всіх компонентів стійкоїнеоднослівної відтворюваної одиниці до її повногосемантичного переосмислення.

Широке розуміння фразеології, яке представленев працях В.В. Виноградова, В.Л. Архангельського,С.Г. Гавріна, Ю.А. Гвоздарьова, А.Н. Кожина,М.М. Копиленко, А.В. Куніна, А.Г. Назаряна,Л.І. Ройзензона, В.Н. Телія, Н.М. Шанського,І.І. Чернишевої та ін. в російському мовознавстві,більш повно відповідає завданню будьякогодослідження, головна мета якого – виявити іописати функціонування корпусу ФО в тому абоіншому художньому, публіцистичному, науковомута іншому авторському тексті. Ми враховуємо тойфакт, що фразеологія даних текстів не єоднорідною в структурносемантичному тафункціональностильовому відношенні.

Для достовірності результатів такогодослідження доцільним є розгляд всьоговикористаного автором фразеологічного корпусу.Такий підхід до фактичного матеріалу відповідаєвідомому методологічному положенню про те, щонеобхідно брати не окремі факти, а всю сукупністьфактів, що відносяться до даного питання, безєдиного виключення.

Корпус ФО, що використовуються в певномуавторському тексті, складається не тільки зузуальної фразеології, але й з індивідуальноавторських утворень, застарілих ФО, формулмовного етикету, які не розглядаються на рівнімови, проте відображають специфіку власнеавторського ідіолекту, комплексне вивчення якогоможливе лише за умови використання “широкого”розуміння фразеології. Більш того, виявлення івивчення тих авторських ФО письменника, якіреалізували свої потенційні можливості і сталиузуальними фразеологізмами, дозволяє говоритипро відкритість фразеологічної системи. Динамікарозвитку мови веде до того, що відбуваєтьсябезперервне збагачення фразеологічної системиза рахунок нових елементів, з одного боку, а зіншого – архаїзація і вихід із сучасної системимови багатьох стійких виразів ефемеридногохарактеру тощо.

Фразеологія в “широкому” сенсі слова охоплюєвелике коло проблем, вирішення яких є набагато

складнішим, ніж вирішення проблем, пов’язанихз вивченням фразеології у “вузькому” сенсі слова,тобто ідіоматики. Останній підхід обмежуєдослідника, від нього вислизає багато важливихпитань, пов’язаних з природою ФО, законами їїрозвитку.

Вивчення оказіональних ФО різних типів маєвелике значення для з’ясування процесів, щопротікають у сфері фразеології. Постійнерозширення фразеологічного запасу мовиприпускає виявлення регулярних процесівстворення мовних одиниць. І чим більшерізноманітних ФО буде залучено до сферидослідження, тим повніше і глибше буде нашерозуміння суті даного явища.

Будьяка ФО якнайповніше і найвиразнішерозкривається в реальному мовленні.Фразеологізми як особливі знаки номінації,реалізуючи свої системні властивості,вступають у корелятивні відношення з іншиминомінативними утвореннями – зі словами абословосполученнями, а в особливих випадках і зреченням, надфразовою єдністю та цілимтекстом [5 , 126], набуваючи додатковихконотативних властивостей, наповнюючисьновою семантикою, збагачуючи зв’язки врезультаті оновлення звичних контекстів длякожної конкретної ФО.

Складність логічного змісту ФО полягає врізноманітній системі ознак, основних іфакультативних, які тісно взаємопов’язані івиявляються в різноструктурних утвореннях, щовходять до складу фразеологічного рівня.Наявність багатьох типів ФО в межах фразеологіїоб’єктивно приводить до думки про необхідністьїхнього детального вивчення. Структурне,граматичне і семантичне різноманіття ФОобумовлює необхідність внутрішньої диференціаціїматеріалу.

Висновки. “Широке” розуміння об’ємуфразеології дає можливість представититипологічно різнорідні, різноструктурні тарізнофункціональні ФО у вигляді таких складовихфразеологічної системи російської мови:

Ця класифікації дозволяє говорити проспецифічні різновиди ФО, які є основою кожногоз трьох розділів фразеології.


Фразеологія

Ід іоматика

Ідіома

I

Одиниця фразеологізму (ФО)

Фразеоматика

Фразема

III

Пареміологія

Паремія / Паремійная одиниця

IIII


91 Молодь і ринок №5 (100), 2013

1. Жуков В.П. О семантической целостностифразеологизма // Вопросы семантики фразеологическихединиц: На материале русского языка: Тез. докл. исообщ. Ч. 1./ Под ред. В.П. Жукова. – Новгород: НГПИ,1971. – С. 28 – 34.

2. Кузнецова А.И. Понятие семантической системыязыка и методы ее исследования. – М.: Изд-во Моск.ун-та, 1963. – 59 с.

3. Кунин А.В. Английская фразеология. – М.: Б. и.,1990. – 276 с.

4. Мокиенко В.М. Славянская фразеология. – М.:Высш. шк., 1980. – 207 с.

5. Никонова В.Г. Системные свойства фразеологическихединиц и их роль в создании интеграции диалогическоготекста: (на материале трагедий Шекспира) // Сб. науч.тр. / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. – М.: МГПИИЯ, 1986.– Вып. 262. – С. 125 – 134.

6. Общее языкознание: Внутренняя структураязыка /Под ред. Б.А. Серебренникова. – М.: Наука,1972. – 568 с.

7. Тагиев М.Т. Глагольная фразеология современногорусского языка. – Баку: Маариф, 1966. – 251 с.

8. Шанский Н.М. Фразеология современного

русского языка. – М.: Высш. шк., 1985. – 160 с.


Постановка проблеми. Поезії С. Єсенінаналежать до тих творів російських класиків,що викликають постійне зацікавлення

в українського читача, до їх відтворення

звертаються різні перекладачі. Одними з кращихукраїномовних інтерпретацій віршів російськогоавтора є переклади Бориса Чіпа.

Особливості перекладацької манери

УДК 821.161.1 – 1.03(=161.2).09

Світлана Григорук, кандидат філологічних наук, доцент кафедри російської філологіїЛьвівського національного університету імені Івана Франка

ПОЕЗІЇ С. ЄСЕНІНА В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ Б. ЧІПА:ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ СЕМАНТИКИ КОЛЬОРОПОЗНАЧЕНЬ

У статті розглянуто особливості відтворення поезій С. Єсеніна в українських перекладах Б. Чіпа. Проаналізованоконтекстуальні заміни, лексико-семантичні та граматичні трансформації, до яких вдається перекладач при відтвореннімовних засобів на позначення кольору. Встановлено їх відповідність мікро- та макроконтекстам оригінальних творівпоета. Простежено залежність вибору міжмовних відповідників від їх функцій у системі художнього цілого.

Ключові слова: кольоропозначення, оригінал, поетичний переклад, поетична картина світу, контекст,перекладний відповідник, трансформація.

Літ. 10.

Светлана Григорук, кандидат филологических наук, доцент кафедры русской филологииЛьвовского национального университета имени Ивана Франко

СТИХОТВОРЕНИЯ С.ЕСЕНИНА В УКРАИНСКИХ ПЕРЕВОДАХ Б. ЧИПА:ОСОБЕННОСТИ ВОСПРОИЗВЕДЕНИЯ СЕМАНТИКИ ЦВЕТООБОЗНАЧЕНИЙ

В статье рассмотрены особенности воспроизведения стихотворений С. Есенина в украинскихпереводах Б. Чипа. Проанализированы контекстуальные замены, лексико-семантические и грамматическиетрансформации, к которым прибегает переводчик при воссоздании языковых средств, обозначающих цвет.Установлено их соответствие микро- и макроконтекстам оригинальных произведений поэта. Прослеженазависимость выбора межъязыковых соответствий от их функций в системе художественного целого.

Ключевые слова: цветообозначение, оригинал, поэтический перевод, поэтическая картина мира,

контекст, переводное соответствие, трансформация.

Svitlana Hryhoruk, Ph.D. (Philology) Docent of Russian Philology DepartmentLviv National University by I. Franko

POEMS BY S. ESENIN IN UKRAINIAN TRANSLATIONS BY B. CHIP:PECULIARITIES OF REPRODUCING SEMANTICS OF COLOUR TERMS

The article focuses on the peculiarities of reproducing of the poems by S. Esenin in Ukrainian translations by B. Chip.Contextual substitutions, lexical-semantic and grammatical transformations used by the translator to reproduce the languagemeans denominating color are analyzed. Their correspondence to micro- and macrocontexts of the original works of the poet isestablished. The dependence of choice of the interlanguage correspondents on their functions in the system of art unity is traced.

Keywords: colour term, original, poetic translation, poetic picture of the world, context, translatedcorrespondent, transformation.

© С. Григорук, 2013


92

українського поета простежимо на прикладівідтворення семантики кольоропозначень, що єважливою складовою мовнохудожньої картинисвіту С. Єсеніна. Автор використовує не лишетрадиційні для російської поезії колористичнізасоби, але й послуговується оригінальнимиметафоричними позначеннями кольору. Назвикольорів переосмислюються поетом, подекудинабуваючи символічних значень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Аналізуючи перекладацьку манеру Б. Чіпа,опираємося на положення теоретиків і практиківперекладу щодо можливості вірного прочитанняй адекватного відтворення перекладачемокремого поетичного тексту автора лише зурахуванням усього контексту його поетичноїтворчості [6, 410; 10, 23]. Передаючи іншоюмовою конкретний твір поета, перекладач повиненмислити образами всієї його творчості [10, 71],бути уважним до особливостей його поетики [6,409 – 410].

Базовою для нашого дослідження також єдисертаційна робота І.В. Ковальської, в якійпростежено особливості відтворення семантикикольоропозначень у художньому перекладі наматеріалі україномовних та англомовних текстів[3].

Мета статті. У пропонованій розвідцізосередимо увагу на особливостях відтворенняв перекладах Б. Чіпа контекстуальної семантикиназв відтінків червоного кольору, якими широкопослуговується С. Єсенін. На позначеннячервоного кольору поет вживає лексеми різноїчастиномовної приналежності (красный,краснеть; алый, алость; багряный, багрянецтощо).

Для відтворення мовних одиниць на позначеннякольору, що функціонують в поезії С. Єсеніна,Б. Чіп обирає і прямі перекладні відповідники, іваріантні, контекстуальні; здійснює лексикосемантичні та граматичні трансформації, без якихнеможливий поетичний переклад. Розглянемо, чивідповідають заміни, до яких вдаєтьсяперекладач, мікро і макроконтекстаморигінальних поетичних творів Єсеніна та чизбережено в перекладі цілісність поетичноїкартини світу автора.

Виклад основного матеріалу. Б. Чіпвідтворює семантику назв червоного кольору, щовживаються в текстах російського поета,передусім за допомогою українськихеквівалентів. Цей спосіб перекладу застосованодо основного кольоропозначення красный, щовиражає будьякий відтінок колірної гамибезвідносно до його конкретного вияву: Сойди,

явись нам, красный конь! [2, 104] – З’явись,червоний кінь гінкий! [2, 108], але частішеперекладач послуговується еквівалентами,передаючи семантику назв відтінків червоногокольору: На закат ты розовый похожа [2, 32]– Схожа ти із заходом рожевим [2, 34];Тянется дым, у малиновых сел Свадьба вороноблегла частокол [2, 50] – Стелеться дим відмалинових сіл, Грай вороння обсіда частокіл[2, 51]. Подекуди переклад супроводжуютьграматичні трансформації. Б.Чіп змінюєчастиномовну приналежність слів, що передаютьколірні враження, зміщуючи акценти сприйняттязображуваної картини: Только знаю – багрянойметелью Нам листвы на крыльцо намело [2,176] – Тільки знаю – багрянцем крилатим Ажпо ганок наш дім замело [2, 178].

Еквівалентні лексеми Б. Чіп обирає дляпередачі субстантивів – назв прототипів кольору,вжитих у метафоричному значенні (метафоричніпереноси характерні для поезії імажиністів [4, 19]),прагнучи зберегти оригінальні колірні образивіршів С. Єсеніна: Сбирает медь с обветренныхракит [2, 36] – Збирає мідь з обвітрених рокит[2, 39]. Тихо льется с кленов листьев медь [2,124] – Тихо ллється з кленів листя мідь [2, 125].

Відтворюючи колірні епітети, перекладачвдається й до лексикосемантичних трансформацій,зокрема використовує прийом конкретизації, якийполягає у виборі в перекладі мовної одиниці зконкретнішою семантикою, ніж лексема оригіналу[5, 87]. Замість основного кольоропозначеннячервоний (російський еквівалент слова красный)Б. Чіп обирає назву відтінку тієї ж колірної гами звиразними стилістичними конотаціями.Наприклад, перекладач вживає поетизм черленийдля посилення експресії урочистості: По прудулебедем красным Плавает тихий закат [2, 60]– В заводі лебедем дивним Захід черлено згаса[2, 61], О звезды, звезды… Капающие краснымвоском На молитвенник зари [2, 94] – О зорі,зорі... Що скрапують воском черленим Намолитовник зорі [2, 100]. Зауважимо, що вконтекстах високої стилістичної спрямованостіБ. Чіп обирає назву одного й того ж відтінкучервоного кольору, зберігаючи цілісність поетичноїкартини світу автора.

Прикладом конкретизації значення слова уперекладі є заміна лексеми з динамічною колірноюознакою краснеть українським аналогом рудітиз семантикою змішаного, червоножовтогокольору: Сыпучей ржавчиной краснеют подороге Холмы плешивые и слегшийся песок [2,36] – Іржою встелені, рудіють при дорозіПлішиві пагорби і злежаний пісок [2, 40].



93 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Обраний перекладачем відповідник точнішепередає відтінок кольору іржі. Окрім того,кольоропозначення рыжий (російський еквівалентлексеми рудий) широко вживане в поетичнихтекстах С. Єсеніна.

Б. Чіп використовує також перекладацькийприйом диференціації, що передбачає заміну словаоригіналу в перекладному тексті лексемою з тієюж архісемою, але з іншими диференційнимисемами [1, 443]. Перекладач замінює назвупевного відтінку кольору синонімічним йомупозначенням іншого відтінку тієї ж колірної гами.Наприклад, Б. Чіп замінює субстантив російськоїмови з абстрактним колірним значеннямрозовость на українську лексему рум’яність,оскільки вони мають подібні емоційнооцінніконотації та близьку референційну віднесеність:Глупое, милое счастье, Свежая розовостьщек! [2, 60] – Щастя наївне і миле, Свіжарум’яність ланіт! [2, 61]. Смислова близькістьлексем рожевий та рум’яний зафіксована й утлумачному словнику української мови: “рожевий– який має рум’янці” [8, 588].

Б. Чіп відтворює назви червоного кольору, якіфункціонують в поезії С. Єсеніна, й за допомогоюлексем зі значенням іншої колірної гами, що стаєможливим завдяки спільним для них семам –конкретизаторам кольору та емоційнооціннимконотаціям: О красная вечерняя заря! [2, 94] –О надвечірня золота зоря! [2, 99]. Кольоропозначеннякрасный/червоний і золотий реалізують узазначеному контексті сему “інтенсивний”, атакож позитивні емоційнооцінні конотації. Такаперекладацька трансформація не призводить довикривлення смислів оригіналу, оскільки Б. Чіпобирає колірну характеристику, можливу длязображуваної реалії, не порушуючи при цьому йпрагматичних функцій кольоропозначення уконтексті.

Іноді перекладач відтворює лише семнийконкретизатор кольору, наприклад “яскравий”(“червоніти – виділятися своєю яскравістю,виднітися, впадати в очі” [9, 297]), якот унаступному контексті: Гаснут красные крыльязаката [2, 46] – Гаснуть заходу крила яскраві[2, 48].

Для перекладача Б. Чіпа контекстуальноблизькими, взаємозамінними є кольоропозначенняросійської та української мов рыжий/ рудий ізлатой/ золотистий : Грезит над озеромрыжий овес, Пахнет ромашкой и медом от ос[2, 50] – Мріє овес, золотистий від рос, Пахнеромашкою й медом від ос [2, 51], Над рощеюощенится Златым щенком луна [2, 83] – Надвигайком окотиться Рудим щеням зоря [2, 88]

(порівн.: Семерых ощенила сука, Рыжихсемерых щенят [2, 24] – Сімома ощениласясука, Привела сім рудих щенят [2, 26]) .Здійснені перекладачем трансформації підказанімакроконтекстом поезії С.Єсеніна, наприклад, водному з віршів російського поета місяцьпорівнюється з рудим лошатком: Рыжий месяцжеребенком запрягался в наши сани [2, 52] –Місяць, як руде лошатко, Запрягався в нашісани [2, 53]. Смислова близькість назв кольорурыжий та золотой простежується і за данимитлумачного словника російської мови: “рыжий –красножелтый или желтокрасный. Рыжий, какзолото, как огонь” [7, 1620].

Б. Чіп вдається до перетворень, перекладаючиоказіональні складні лексеми поезій С.Єсеніна.Для відтворення семантики колірного компонентукомпозита красногривый перекладач вживаєлексему, похідну від назви вогню – універсальногопрототипу червоного кольору: Тонкие ногизакидывая к голове, Скачет красногривыйжеребенок? [2, 112] – Ноги тонкі закидаючидо голови, Скаче вогнегривисте лошатко? [2,114]. Завдяки цій трансформації Б.Чіп підкреслюєінтенсивність колірного відтінку зображуваноїкартини та посилює експресію контексту.

Український поетперекладач використовуєтакож прийом модуляції, який полягає у створенніперекладного відповідника шляхом зміни типуповідомлення, що описує ідентичну ситуацію [5,115]. Одним з проявів модуляції є смисловийрозвиток, або логічний розвиток понять: замінапри перекладі словникового відповідникаконтекстуальним, логічно пов’язаним з ним(предмет може бути замінений його ознакою,процес – предметом, ознака – предметом абопроцесом) [5, 204]. Звертаючись до прийомусмислового розвитку, Б. Чіп відтворює, зокрема,наступний контекст: Не бродить, не мять вкустах багряных Лебеды и не искать следы[2, 32] – Не блукати, не топтать під осіньЛободи і не шукать сліди [2, 34]. Колірна ознакабагряный в поетичній картині світу С. Єсеніна єоднією з основних характеристик осінньоїрослинності, а отже бере участь у репрезентаціїконцепту осені. Зважаючи на це, перекладачзмінює вказівку на місце дії з його невід’ємноюзоровою картиною на часову характеристику.

В окремих випадках Б. Чіп вживає вперекладному тексті на місці кольоропозначенняоригіналу лексему з іншою якісною ознакою. Такітрансформації не завжди є вдалими, оскількипризводять до змін авторської образності,наприклад: Оренбургская заря красношерстойверблюдицей Рассветное роняла мне в рот


94

молоко [2, 274] – Оренбурзька зоряверблюдицею дужою Світанкове лила молокомені в рот [2, 318].

Подекуди Б. Чіп вилучає назви кольорів зперекладного тексту без компенсації. На нашудумку, такі вилучення допустимі лише щодостереотипних колірних характеристик, тоді якневідтворення оригінальних авторських колірнихобразів призводить до втрат на рівні семантики іпрагматики тексту. Порівн.: Красной розойпоцелуи веют, Лепестками тая на губах [2,200] – Віє він трояндово на тебе Й пелюстковотане на устах [2, 202], С алым соком ягоды накоже [2, 32] – Ягід сік на шкірі твоїй жеврів[2, 34], И мне в окошко постучал Сентябрьбагряной веткой ивы [2, 142] – А вересень підвікна став І стука гілкою до мене [2, 144].

Висновки. Відтворюючи семантику назвчервоного кольору засобами української мови,Б. Чіп враховує особливості поетичної картинисвіту С. Єсеніна, прагне зберегти її цілісність.Перекладач здійснює перетворення в межахобразності, асоціацій, заданих макроконтекстомтворчості російського поета.

Попри певні втрати, які неминучі в поетичномуперекладі, Б. Чіп намагається передати функціїмовних одиниць на позначення кольору в певномуконтексті, обрати варіант перекладу, що міститьу собі можливості тлумачень, які допускає тексторигіналу. При пошуку міжмовних відповідниківперекладач враховує конотації лексем зсемантикою кольору, їх типову сполучуваність.

Вдаючись до замін, трансформацій, зумовленихпотребами римування та строфіки, Б. Чіп прагневіднайти перекладний відповідник, який сприятимепередачі емоційної тональності, експресіїоригінального твору задля досягненнявідповідного художньоестетичного впливу наукраїнського читача.

З огляду на роль кольоропозначень уформуванні мовнопоетичної картини світуС. Єсеніна вважаємо перспективним подальше

дослідження особливостей відтворення їхсемантики та прагматичних функцій вукраїномовних інтерпретаціях, виконаних різнимиперекладачами, а також у перекладах іншимимовами світу.

1. Гарбовский Н.К. Теория перевода /Н.К. Гарбовский. – М.: Изд-во Моск. ун-та,2004. – 544 с.

2. Єсенін С. …На рожевім проскакав коні:Вірші та поеми / С. Єсенін; [пер. з рос., передм.Б.М. Чіпа]. – К.: Голов. спеціаліз. ред. літ.мовами нац. меншин України, 1995. – 349 с.

3. Ковальська І.В. Колористика як перекладознавчапроблема (на матеріалі українських і англомовниххудожніх текстів): автореф. дис. ... канд.філол. наук: 10.02.16 – перекладознавство /І.В. Ковальська. – К., 2001. – 19 с.

4. Кокорин С.А. Свето- и цветообозначениев поэтическом творчестве С.А. Есенина:структурно-семантический аспект: автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01 – русскийязык /С.А. Кокорин. – Челябинск, 2012. – 21 с.

5. Нелюбин Л.Л. Толковый переводоведческийсловарь / Л.Л. Нелюбин. – М.: Флинта, Наука,2003. – 320 с.

6. Сдобников В.В. Теория перевода /В.В. Сдобников, О.В. Петрова. – М.: АСТ :Восток – Запад, 2007. – 448 с. (Лингвистикаи межкультурная коммуникация: золотаясерия).

7. Словарь современного русского литературногоязыка: в 17 т. – Т. 12. – М., Л.: Изд-во АН СССР,1961. – 1676 с.

8. Словник української мови: в 11 т. – Т. 8.– К.: Наук. думка, 1977. – 927 с.

9. Словник української мови: в 11 т. – Т. 11.– К.: Наук. думка, 1980. – 699 c.

10. Содомора А. Студії одного вірша /Андрій Содомора. – Львів: Літопис,Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка,2006. – 364 с.



“Три риси роблять з людини диво – і це вищі дари Верховної Щедроти: плідний талант, глибокий розум, витончений і щасливий смак”.

Бальтасар Грасіан-і-Моралес іспанський прозаїк


95 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Постановка проблеми. Загальновідомо,що в літературному творі такі реалії якнебо, сонце, зоря, море, печера, вежа,

сходи, дерево зазвичай виступають не тільки як реаліїдовкілля, але наділені архетиповим символічнимзначенням [3]. Небо – це завжди втіленняабсолютного верху; сонце – символ життя,майбутнього, світла у його протиставленнітемряві, добра, протиставленого злу; море –символ несвідомого; вежа, сходи, веселка, дерево(Світове дерево) – символи шляху, що поєднуєземлю і небо. Отже, якщо у літературному творізустрічається дерево, то в ньому доречно бачитине просто дерево, але Дерево Світове, яке втілює,так само, як і в архаїчній картині світу, – ідеюсинтезу верху й низу, неба й землі. Цюуніверсальну символіку розкрито у творахбагатьох поетів [1; 2].

Проте не завжди образ Світового деревагарантує цілісний погляд на буття, такий як в

архаїчній картині світу. Поети посткласичноїепохи, яким притаманне загострення відчуття“перебування поміж”, використовують образСвітового дерева не просто як символ цілісностісвіту, але як символ цілісності світовідчуття, вжевтраченого людиною. І погляд поета у пошукахцієї цілісності може бути спрямований угору, дегілки Світового дерева, змішуються з сонячнимипромінням, або до його коріння, яке занурено впітьму хаосу.

Мета даної наукової розвідки – експлікуватисимволічні конотації та функції образів дерев впоезії Б.І. Антонича у порівнянні з лірикоюросійських поетів ХХ ст.

Виклад основного матеріалу. У ліриціБ.І. Антонича образ Світового дерева частішепредставлений не інваріантним образом власнеДерева, а його найважливішими для українськоїкультури репрезентантами (явір, тополя, дуб,калина, вишня, вільха, верба, липа) та

УДК 821.161.2.09

Інна Гажева, кандидат філологічних наук, доцент кафедри російської філологіїЛьвівського національного університету імені Івана Франка

МІФОПОЕТИЧНА СИМВОЛІКА ДЕРЕВ У ЛІРИЦІ Б. І. АНТОНИЧАУ статті розглянуто образ Світового дерева у поезіі Б.-І. Антонича, виявлено основні репрезентанти

та аллосимволи образу, доведено їхню ізофункціональність. Особливу увагу зосереджено на мотивіперетворення. Своєрідність трансформацій цього традиційного мотиву у поезії Б.-І. Антонича зближуєйого творчість з лірикою російських поетів-модерністів.

Ключові слова: міфопоетична картина світу, універсальний символ, мотив перетворення, перспектива.

Літ. 4.

Инна Гажева, кандидат филологических наук, доцент кафедры русской филологииЛьвовского национального университета имени Ивана Франко

МИФОПОЭТИЧЕСКАЯ СИМВОЛИКА ДЕРЕВЬЕВ В ЛИРИКЕ Б.-И. АНТОНЫЧАВ статье рассматривается образ Мирового древа в поэзии Б.-И. Антоныча, выявляются основные

репрезентанты и аллосимволы образа, демонстрируется их изофункциональность. Особое внимание авторуделяет мотиву превращения, доказывая его ключевую роль в поэтической картине мира Б.-И. Антоныча.Своеобразие трансформации этого традиционного для классической поэзии мотива сближает творчествогалицкого поэта с лирикой русских поэтов-модернистов.

Ключевые слова: мифопоэтическая картина мира, универсальный символ, мотив превращения,

перспектива.

Inna Hazheva, Ph.D. (Philology) Docent of Russian Philology DepartmentLviv National University

by I. Franko

ТHE MYTHOPOETIC SYMBOLICS OF TREESIN THE POETRY OF ВOHDAN- ІHOR АNTONYCH

In the article appearance of the World tree is considered in B.-I. Antonych’s poetry, it is discovered basicrepresentations and subsymbols of image, it is clearly proved their isofunctional. The special attention is paid forthe reason of the transformation. Originality of transformations of this traditional motive is in poetry of B.-І. Antonichdraws together his creation with the lyric poetry of the Russian poets-modernists.

Keywords: mythological and poetic picture of the world, universal character, reason of transformation,prospect.

© І. Гажева, 2013

МІФОПОЕТИЧНА СИМВОЛІКА ДЕРЕВ У ЛІРИЦІ Б. І. АНТОНИЧА

96

аллосимволами, найчастотнішими з яких вАнтонича постають веретено, башта, змія, лев,жезл, цар, гай, ліс, сад тощо. Можливістьреалізовувати універсальний символ через йогоаллосимволи пов’язана з співіснуванням уміфопоетичній моделі світу різних кодів:рослинного, астрологічного, зооморфного,антропоморфного, музичного, числового тощо[4:7], складові елементи яких можуть бутиізофункціональними в межах окремого тексту.

Що стосується структури Світового дерева,то увага Антонича часто фокусується на кронідерева у її традиційній співвіднесеності із верхнімсвітом, небом, сонцем. Порівн.: Застрягло сонцеміж два клени; Весна на вільхах палить ладан,// бо хоче сонце з вільх зірватитощо. Цей зв’язокз небом підкреслено також через актуалізаціюізоморфності дерева і башти (Зелена башта –дуб стрільчастоверхий), дерева й царя (О дубе,князю пущ, достойне дерево монарше // вкороні осені…), дерева й лева, царя звірів, деревай піднесеного угору жезла (Лиш дуб, рослиннийлев, над лісом, гордий і скупий монарх,підводить вранці сонця жезл над марнотратнимсвітом); гілок дерева й струн скрипки (Дме вітеру руна життя молоде, на яблуні струнахдолоні кладе; І струни листя замовкаютьнаглим схлипом під вітру дотиком ; Наберезовій скрипці вітер грав). Як відомо,скрипка разом з іншими струнними постає якаполлонічний музичний інструмент іспіввідноситься з сонцем, сонячним промінням,небом, на противагу духовим інструментам, яківважають діонісійськими, демонічними і якіспіввіднесені з нижнім світом (порівн. кіфараАполлона – флейта Пана). Окрім того, Антониччасто актуалізує ізоморфність зеленої кронидерева й верхнього світу через порівняння дереваз птахом (Струнка тополя тонша й тонша, //мов дерево ставало б птахом; Спочине серцепід крилатим кленом; Співуча тінь, крислатийявір і тесаний, дзвінкий поріг; Зелений лист,крилатий ключ). Всі ці образи є ізофункціональнимиу межах міфопоетичної, язичницької картини світу.І дещо інакше – від супротивного – ізоморфністькрони дерева та верхнього, Божественного світурозкривається у поезії “Терен співає”, де покірнийтерен, покруч дерева приземний гордий тим,що зазнав найвищої із ласк – чоло вінчатиБоже, адже це більше пасувало б лавру, дубу,оливі…

Цю ж зверненість до неба, з іншого боку,розкрито через образ молитовних лип (І бджілтьма-темрява, і молитовні липи), яківикликають у пам’яті рядки з поезії Б. Пастернака

“На страстной” (И лес раздет и непокрыт, // Ина Страстях Христовых, // Как строй молящихся,стоит // Толпой стволов сосоновых). До речі, цейобраз молитовних дерев був дуже популярним щераніше у російських молодосимволістів, утворчості яких Дерево (Світове Дерево)поставало як один з головних символів сходженняугору, подібно до веселки, вежі, сходів, повітрянихшляхів. Порівн. характерний контекст з другоїсимфонії А. Бєлого: …старики тополя, какдержавные архиереи, воздымая костлявыеруки свои, ликовали и кричали нараспев:“Чертог твой!”. Тут ідею синтезу,спрямованість угору, до неба, до Бога акцентованочерез порівняння тополь з архієреями, щоправлять літургію, а гілок тополь – з їх здійнятимивгору руками, що є повторенням хреста, символомперемоги космосу над хаосом.

Загалом дерево для символістів важливепередусім своєю нестримною спрямованістюугору, хоча зворотнім боком цього поривання донеба було, як відомо, нехтування світу земного,реального і страх перед нижньою безоднею.Проте в Антонича, хоча і знаходимо подібнепоривання угору, ще частіше бачимо захопленнята зачарованість нижньою безоднею. Земля, їїродюче материнське черево приваблює цьогозакоханого у житті поганина, здається, набагатобільше, ніж небо, яке частіше все ж таки постаєнедосяжним, порожнім, байдужим для людини тай для всіх інших істот з зеленої зорі, порівн.: … аввиш пустеля неба – людський ляк і захват,мертве світло; Лисиці, леви, ластівки і люди,//зеленої зорі черва і листя, // матерії законампіддані незмінним, // як небо понад нами синєі сріблисте!; Отак під небом недосяжним ібезмежним // Ростуть і родяться звірята,люди і рослини. Проте материнське черево землідає сили не тільки для фізичного, біологічногоросту, але й для поетичної творчості, длянародження слова, яке, за Антоничем, має своїмджерелом теж темну стихію несвідомого, ту жсаму нижню безодню: там воно народжуєтьсяспочатку як музика – музика, яку виконує самаприрода у своїх надрах, використовуючи у якостімузичних інструментів тепер вже корені дерев,порівн.: коріння ста дубів – підземні ліриграють. Саме тому слова в Антонича рослинніі хвилясті та мають здатність повертати поетадо його прапервісності. Порівн.: Словарослинні і хвилясті // злітають радіснимдощем. //Мов папороть, перед очами // стаєпрапервісність твоя.

Отже, слово народжується біля корінняСвітового дерева як музика, вливається до



97 Молодь і ринок №5 (100), 2013

стовбуру (І ллються струмені шалені інестримні в коріння тіл, у жили лип, у нетрігаю) та піднімається ним угору. І стовбур деревау цьому аспекті вже уподібнюється до духового,діонісійського музичного інструменту (…із сподуу коріння дмуть вітри підземні, аж липа, мовкларнет, заграє перше соло). Народжене якмузика біля коріння Світового дерева і здійнятеугору по стовбуру підземним вітром, словоуособлюється у зеленому листі (Листар носивлисти зелені, листи шуміли. Ех, весна!; Зчеремх читаю – з книг столистих – рослиннумудрість вічних пущ; Кохав і зраджувавкохану, та пісні ти не обманив. Їй завждивірний, в північ тьмяну ходив шукати в лісіслів). Саме так у межах міфопоетичної картинисвіту Антонича здійснюється зв’язок біосфери зсеміосферою.

Цей мотив нерозривності, нероздільностібіосфери та семіосфери, зеленого листя й землі –аж до їх ототожнення – у російській поезіїнайбіль ш яскраво проявив себе у лір иціО. Мандельштама, порівн.:

Я к губам подношу эту зелень,Эту клейкую клятву листов,Эту клятвопреступную землю –Мать подснежников, кленов, дубков.

Тут паронімічне зближення зелень – земляпостає як запорука непорушності онтологічногозв’язку позначених реалій.

Доречно зазначити, що Мандельштам, як і іншіакмеїсти, що, на відміну від символістів, прагнулиповернутися з неба до землі, інакше, ніжсимволісти, підходить і до інтерпретації образуСвітового дерева. Для акмеїстів не меншважливою, ніж спрямованість до неба, євкоріненість дерева у рідну землю. Саме вона,згідно з М. Гумільовим, є запорукою гармонійногожиття, яке уособлюють дерева і яке єнедосяжним для людей, порівн.:

Хоча поет називає землю ласковой , вінпідкреслює, що люди на ній лише чужинці, тоді якдерева тут – у своїй вітчизні. Справжня вітчизналюдини – небо, проте, щоб досягти його, людині,так само, як і дереву, необхідно врости корінняму свою рідну землю, під котрою Гумільов, згідноз концепцією акмеїстів, розуміє не реальність вцілому, а передусім, простір національної культури(символічну, семіотичну реальність).

Проте саме в акмеїстів земля, подібно доводи, починає фігурувати і в своєму власнеорганічному, біологічному аспекті – як черево, вякому запліднюється все живе. Найбільш яскравоцей аспект простежується у творчостіО. Мандельштама, і це споріднює його творчістьз лірикою Б. І. Антонича. Взагалі ці два поети, напершій погляд, такі різні, багато в чому подібні.Перше, що їх наближує один до одного, цезосередженість на темі дитинства (Толькодетские книги читать, только детские думылелеять… (О. Мандельштам); Неужели янастоящий… (О. Мандельштам) тощо; Я все –п’яний дітвак із сонцем у кишені (Б.І. Антонич),а також “звіринства” своєї душі, більш тогозачарованість цим “звіринством” (И печальнатак и хороша // Темная звериная душа: //Ничему не хочет научить, // Не умеет вовсеговорить, // И плывет дельфином молодым, //По седым пучинам мировым (О. Мандельштам).Гадаємо, що саме із цієї зачарованості народиласяантоничева “Проповідь до риб”, до карасів, докоропів і до дельфінів, до всіх братів зсолодких і солоних вод . Ці солоні водиспокушають та чарують ліричного героя своєюглибиною, адже для нього Важка вода, та відводи ще важче небо... , і саме тому переваганадається нижній безодні, у цьому разі воді, а ненебу… Пригадаймо також хрестоматійне Ярозумію вас, звірята і рослини, // Я чую, якшумлять комети і зростають трави, //Антонич теж звіря сумне і кучеряве.

Ця тема дитинства та “звіринства” для обохпоетів напряму пов’язана із темою смерті (О какмы любим лицемерить// И забываем без труда// О том, что в детстве ближе к смерти, //Чем в наши зрелые года (О. Мандельштам)), зтемою нижньої безодні, в якій вмирає і зновзапліднюється все живе: рослина, людина, слово.Адже недарма дитинство та “звіринство”співвіднесені у Мандельштама з благословенною

німотою (Темная звериная душа: // … Не умеетвовсе говорить).

У поезії Мандельштама знаходимо й натяк намотив перетворення поета на дерево, такийважливий для творчості Антонича, порівн.:Погляди, как я слепну и крепну,//Подчиняясьсмиренным корням… Загалом мотивперетворення людини на дерево є універсальним,таким, що часто зустрічаємо і у фольклорі, і в


Я знаю, что деревьям, а не нам Дано величье совершенной жизни: На ласковой земле, сестре звезла Мы – на чужбине, а они – в отчизне…

О, если бы и мне найти страну, В которой мог не плакать и не петь я, Безмолвно подымаясь в вишину Неисчислимые тысячелетья!

98

авторській ліриці. Проте важливу роль тут відіграєпоняття точки зору або перспективи: і вфольклорних текстах, і в текстах літературикласичної знаходимо перетворення, подане зпогляду стороннього спостерігача: хтось описуєабо констатує, що хтось інший перетворився чиперетворюється (Актеон у Овідія) на когось, нащось, зокрема на дерево. Так, спільнослов’янськимє мотив про перетворення на дерево (калину,горобину, березу) невістки. Наприклад, в одній зросійських балад дружина, яку свекрухаперетворила на березу, звертається до свогочоловіка: Не руби ты отросточки – Это моикосточки! Не руби ты веточки – это наши с

тобой деточки [Цит. за: 3, 63]. Можна пригадатитакож білоруську народну пісню про те, як занаказом свекрухи невістка вийшла в чисте полета й стала калиною. Однак у цих прикладах є лишеконстатація факту перетворення, а не відтвореннявідчуттів того персонажу, який це перетворенняпереживає. Саме такий погляд на перетвореннянайчастіше знаходимо і в класичній поезії.Важливо також, що перетворення людини надерево частіше подається у трагічному аспекті– як несправедливе покарання. І в цих двохаспектах перетворення на дерево у міфосвітіАнтонича виглядає зовсім інакше: поперше,перетворення подається під кутом зору того, хтойого переживає, подруге воно сприймається неяк трагедія, а як радість, звільнення, здійсненнябажань. Пригадаймо “Праліто”:

Вростем у землю, наче сосни(лопоче лісу коругов)Наллється в наши жили млоснийрослинний сік – зелена кров.Корінням вгрузнуть ноги в глину,Долоні листям обростуть.А бджоли до очей прилинутьі мед, мов з квітів, питимуть.Уже не кров – важка оліяв затвердлих ядрах набряка.Немов малина, спіє мрія,солодка, пристрасна й п’янка.Як бачимо, поет намагається передати власне

внутрішнє відчуття “одерев’яніння”, тобто вінзосереджений на тому, що відбувається усередині

дерева, більшою мірою у його стовбурі, якимпочинає підійматися зелена кров, та на коріннi, щозанурюється у землю. Цікаво, що, коли подібниймотив актуалізовано в символістському дискурсі,то перетворення подається з погляду сторонньогоспостерігача. До того ж у дереві акцентованопередусім його крону, його зелене листя,просякнуте сонцем. Так, О. Блок, описуючивідчуття закоханості, ототожнює ліричногогероя із кленом і зосереджує увагу саме найого зеленому листі. При цьому поетпідкреслює ізоморфність листяного зеленогошатра до обличчя, яке звернене угору, дозірок, порівн.:

Отже, хоча поет і ототожнює себе з кленом,він дивиться на себе очами своєї коханої (Я стобой, зеленеющий клен; Ты придешь подширокий шатер // … Заглядеться на милыйубор…), до цього ж перетворення тут вжезавершено, його констатовано.

Прагнення передати внутрішнє відчуттяперетворення можна вважати ознакою зрілогомодернізму (порівн. “Перетворення” Ф. Кафки),до якого належить і творчість Б.І. Антонича. Уросійській поезії перетворення, подане так самояк і в Б.І. Антонича, знаходимо уМ. Заболоцького в поезії “В жилищах наших”.

Вот мы нашли поляну молодую,Мы встали в разные углы,Мы стали тоньше. Головы растут,И небо приближается навстречу.Затвердевают мягкие тела,Блаженно дервенеют вены,И ног проросших больше не поднять,Не опустить раскинутые руки.

Як бачимо, картина поступового “одерев’яніння”людини, створена М. Заболоцьким, дуже подібнадо антоничевої. А з іншого боку, викликає упам’яті поезію того ж самого О. Мандельштама“Ламарк”, де описано спускання людини посходах еволюції. Порівн.:

Мы прошли разряды насекомыхС наливными рюмочками глаз.Он сказал: “Природа вся в разломах,Зренья нет, - ты зришь в последний раз”.


Я и молод, и свеж, и влюбулен, Я в тревоге, в тоске и в мольбе, Зеленею, таинственный клен, Неизменно склоненный к тебе. Теплый ветер пройдет по листам Задрожат от молитвы стволы, На лице, обращенном к зве здам Ароматные слезы хвалы.

Ты придешь под широкий шатер В эти бледные сонные дни Заглядеться на милый убор, Размечтаться в зеленой тени. Ты одна, влюблена и со мной, Нашепчу я таинственный сон, И до ночи – с тоскою, с мольбой, Я с тобой, зеленеющий клен.


99 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Мандельштам сприймає таке спусканнялюдини в біологічний світ як трагедію, бо це розривз культурою людства, яку не може нехтуватиакмеїст. Заболоцький навпаки жадає злитися зприродою, з землею як із рідним материнськимлоном. І хоча це призводить до втрати людськихпочуттів та відчуттів, це не лякає поета. Саметому втрата зору, яким завершуєтьсяперетворення, подається як гармонійний процес,а не як трагедія, порівн.:

Глаза закрылись, времена отпали,И солнце ласково коснулось головы.В ногах проходят влажные валы.Уж влага поднимается, струитсяИ омывает лиственные лица:Земля ласкает детище свое.

Подібно цей процес подано в Антонича в“Праліті”, де втрату зору описано як перетворенняочей на квіти, до яких линуть бджоли і з якихп’ють солодкий мед.

Заслуговує на увагу питання про те, коли саме,в яких ситуац іях зд ійсню є ть ся в поезі їБ . І. Антонича перетворення ліричного героя надерево. Передусім, це відбувається тоді, колиліричний поет знову і знову, як в перший раз,відкриває для себе світ природи, вдивляється тавчувається у неї, аж доки не стає її часткою,порівн.: Впливаємо в соснове море, // в сосновийшум, сосновий спів… Це ситуація найбільшабстрактна. Перетворення на деревовідбувається також тоді, коли поет пише про своюзакоханість, порівн.: Вросту, мов корінь, в тебе

й спалахне роса // на наших снах, омаєнихсріблисто. Окрім того, поет зазнає перетвореньпід час творчого процесу, коли він відчуває себегордою рослиною, що співає, або ж кущем, щопознає рослинну мудрість, читаючи з черемх – зкниг столистих, подібно до двох кленів, що тежчитають – весни буквар.

Висновки . Так універсальний символСвітового дерева в Антонича з’єднує в єдинукартину різні мотиви й образи. Деякі з нихінтерпретуються у відповідності до традицій усноїнародної творчості та класичної поезії, деякі поданіпоновому. Це стосується передусім мотивуперетворення людини на дерево. Хоча мотивперетворення на дерево є традиційним, змінаперспективи опису перетворення робить йогохарактерною ознакою зрілої модерної поезії.

1. Епштейн М.Н. “Природа, мир, тайниквселенной…”: Система пейзажных образов врусской поэзии: Науч. попул. – М.: Высш. шк.,1990. – 330 с.

2. Молчанова Н.А. Мифопоэтическая картинамира в книге К.Д. Бальмонта // Вестник ВГУ.Серия Гуманитарные науки. – 2004. – № 1. –С. ?1 – 86.

3. Славянские древности: этнолингвистическийсловарь в 5-ти томах // Под. ред. Н.И. Толстого.– Т. 2. Д- К. – М.: Междунар. отношения,1998. – 668 с. – (Институт славяноведения ибалканистики РАН).

4. Цивьян Т.В. Модель мира и ее лингвистическиеосновы. – М.: КомКнига, 2006. – 280 с.



“Значно легше знайти помилку, ніж істину”. Ґете Йоганн Вольфгґанґ

німецький письменник, філософ і природодослідник

“Відповідь на запитання, на які не можна відповісти філософія, полягає в тому, що вони повинні бути інакше поставлені”.

Ґегеля Ґеорґ Вільгельм Фрідріх

німецький філософ

Джерела мудрості

100

Постановка проблеми. Початок ХХгостоліття в освіті України ознаменувавсяприйняттям Державного стандарту

початкової загальної освіти, який поставив завданнясприяти розвитку особистіснооціночного ставленнядо мистецтва, художньотворчих здібностей,здатності до сприйняття, розуміння і творенняхудожніх образів, потреби в духовномусамовираженні. Важлива роль у вирішенні цихзавдань належить музичному мистецтву.Унікальні можливості цілеспрямованого введеннядітей у художньоестетичний простір культури,формування їхніх ціннісних орієнтацій і творчихздібностей має музичне мистецтво.

У зв’язку з цим перед музичною педагогікою постаєбагато проблем, серед яких однією з найактуальнішихє розвиток музичних здібностей учнів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема розвитку музичних здібностейбагатогранна і різнопланова. На перший погляд

вона має суто психологічний характер, однакдосліджується у різних аспектах: філософському,соціологічному, психологічному, музикознавчому,педагогічному.

У філософському – розглядається крізь призмузагальних закономірностей перетворювальноїдіяльності людини (Б. Андреев, С. Буров); усоціологічному – визначається зумовленістьмузичних здібностей належністю людей до певнихсоціальних груп (А. Сохор); психологи вивчаютьідеальні утворення, які визначають здібності домузичної діяльності (С. Науменко, Б. Теплов); умузикознавчому аспекті досліджуютьсямеханізми впливу музики на людей у зв’язку з їхпсихологічною організацією (Б. Асафьев,Б. Яворський).

На перетині зазначених підходів знаходятьсяпедагогічні дослідження музичних здібностей,адже вища музична освіта безпосередньопов’язана з пошуком шляхів і методів формування

УДК [37.036:78] – 057. 874 (045)

Ольга Морозова, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри теорії та методики музичного мистецтва

Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії

РОЗВИТОК МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Статтю присвячено аналізу проблеми розвитку музичних здібностей учнів. Проаналізовано тлумаченняпоняття “музичні здібності”, розглянуто їх психолого-педагогічну характеристику та структуру; поданоісторію і розкрито напрями вивчення цієї проблеми в психології та педагогіці.

Ключові слова: музичні здібності, діяльність, музичність.

Літ. 10.

Ольга Морозова, кандидат педагогических наук,доцент кафедры теории и методики музыкального искусства

Хмельницкой гуманитарно-педагогической академии

РАЗВИТИЕ МУЗЫКАЛЬНЫХ СПОСОБНОСТЕЙ УЧЕНИКОВКАК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМА

Статья посвящена анализу проблемы развития музыкальных способностей учеников. Проанализированотолкование понятия “музыкальные способности”, рассмотрена их психолого-педагогическая характеристика иструктура; представлена история и раскрыты направления изучения этой проблемы в психологии и педагогике.

Ключевые слова: музыкальные способности, деятельность, музыкальность.

Olga Morozova, Ph.D. (Pedagogic),Docent of Theory and Methods of Musical Art

Khmelnytsk Humanitarian and Pedagogical Academy

DEVELOPMENT OF MUSICAL SKILLS OF STUDENTSAS A PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL PROBLEM

The article is dedicated to the analysis of the problem of students musical skills development. The definitionof the term “musical skills” has been analyzed, psychological and pedagogical characteristics and structure ofmusical skills have been scrutinized, history and directions of this problem research in psychology and pedagogyhave been shown.

Keywords: musical skills, activity, musicality.


© О. Морозова, 2013

101 Молодь і ринок №5 (100), 2013

й розвитку здібностей у підлітків (В. Верховинець,Н. Ветлугіна, Л. Горюнова, К. Гофман, Е. ЖакДалькроз, Д. Кабалевський, З. Кодай, М. Леонтович,Ф. Лисек; М. Монтессорі, К. Орф, В. Остроменський,К. Стеценко, Ш. Судзукі, Б. Трічков та інші).

Мета статті. Висвітлити сутність поняття“музичні здібності” та проблему їх розвитку впроцесі музичної підготовки учнів.

Виклад основного матеріалу. Проблемарозвитку музичних здібностей – одна зцентральних в музичній психології. Дослідникирозглядають важливі теоретичні питання природимузичності та музичних здібностей,співвідношення в них біологічного та соціального,структури онто та філогенезу музичності,можливостей і шляхів розвитку її окремихмузичних здібностей [3, 26].

Проблема розвитку здібностей стосується нетільки їхньої природи, структури, діагностики, а ймеханізмів розвитку. Так само різноманітні йпогляди науковців на цю проблему. Одні вважають,що здібності – це прижиттєві утворення, якіформуються на основі вроджених задатків, інші –що вони є вродженими властивостями індивіда.Розвиваючи основні положення психологопедагогічної науки, вчені неодноразово звертаютьсядо проблеми формування музичних здібностей.

Психологічні проблеми музичності та окремихмузичних здібностей досить детально вивчаютьу вітчизняній та зарубіжній науці. Є. Назайкінськийпов’язує виникнення музичної психології як наукиз появою праці Г. Гельмгольца “Вчення прослухові відчуття як фізіологічна основа теоріїмузики” (1863), в якій аналізується механізмзвуковисотного, динамічного та тембральногослуху. Сама ця праця відкрила цілий напряммузичної психології, який досліджує функції тамеханізми музичного слуху та музичності [4, 27].

Одним із перших західних учених, якийсформулював теорію “єдиної музичності”, що незводиться до суми окремих здібностей і непіддається аналізу, був Г. Ревеш. Він вважав, щомузичність включає в себе здатність естетичнопереживати музику, глибоко розуміти форму іпобудову музичної фрази, відчувати стиль.

Однією з вітчизняних праць, яку можнавіднести до пізнання музичних здібностей, єстаття М. РимськогоКорсакова “Про музичнуосвіту”, в якій музичні здібності поділяються надві групи: технічні як здібності до певного видумузичної діяльності (гра на музичнихінструментах, спів тощо) і слухові (музичний слух).Слухові здібності у свою чергу поділяються наелементарні (гармонійний слух та чуття ритму)та вищі, які вважаються похідними віделементарних [5, 27].

Сучасна психологія розглядає здібності якіндивідуальнопсихологічні особливості людини,від яких залежить успішне засвоєння знань, уміньі навичок, але які до них не зводяться.

У психологічному розумінні здібності цеіндивідуальнопсихологічні особливості, які єумовою успішного виконання певної продуктивноїдіяльності. Здібності виявляються у процесіоволодіння цією діяльністю, у тому, наскількиіндивід за інших рівних умов швидко і ґрунтовно,легко і міцно опановує способи її організації тавиконання [6, 381].

Сучасний дослідник музичної педагогікиО. Ростовський зазначає, що здібність – це стійкаіндивідуальна властивість індивіда, яка єпередумовою успішного виконання певного видудіяльності. Виділяють загальні здібності, якіпевним чином виявляються в усіх видах людськоїдіяльності, і спеціальні, що відповідають вужчомуколу вимог конкретної діяльності [7, 594].

Під загальними здібностями розуміють такусистему індивідуальновольових властивостейособистості, яка забезпечує відносну легкість іпродуктивність в оволодінні знаннями йздійсненням різних видів діяльності. Загальніздібності є наслідком як багатого природногодарування, так і всебічного розвитку особистості.

Під спеціальними здібностями розуміють такийкомплекс властивостей особистості, якийдопомагає досягти високих результатів успеціальній галузі діяльності, наприклад,літературній, образотворчій, музичній, сценічній.До спеціальних здібностей слід віднести здібностіпрактичної діяльності, а саме: конструктивнотехнічні, організаторські, педагогічні та іншіздібності.

Слід зазначити, що окрім двох великих групздібностей, існують так звані підгрупи. Це такіздібності як літературні, математичні,інтелектуальні тощо. У психологічному словникуавтори висловлюють думку щодо двох рівніврозвитку здібностей. Вони вирізняютьрепродуктивний і творчий рівні. Людина, щознаходиться на першому (репродуктивному) рівні,має високу здатність уміння вести діяльність іздійснювати її за запропонованим зразкомвідповідно до запропонованої ідеї. На другому рівнірозвитку здібностей – творчому, людина можестворювати щось нове, оригінальне, у процесідіяльності вона “переходить” з одного рівня наіншій. Відповідно змінюється і структура їїздібностей. Як відомо, навіть дуже обдарованілюди починали із наслідування, а лише згодом уміру надбання досвіду, виявляли творчість [6].

Здібності людини – це внутрішні умови їїрозвитку, що, як і інші внутрішні умови,


102

формуються під впливом зовнішніх умов упроцесі життєдіяльності людини. Людинауспадковує не готові здібності, а тільки їх задатки,тобто генетично зумовлені потенції розвиткуанатомофізіологічних та психічних особливостей.За певних соціальних умов і сприятливих чинниківзадатки перетворюються на здібності шляхомформування відповідної нейродинамічноїорганізації. Здібності завжди виявляються уєдності з набутими знаннями та вміннями, однаквони не зводяться до них: відмінності заздібностями виявляються в неоднаковості зусиль,потрібних для набуття відповідних знань і вмінь,у різних рівнях їх засвоєння та особливостяхвикористання [7, 206].

Музичні здібності належать до спеціальних,тобто таких, які забезпечують успішність занятьсаме музичною діяльністю і визначаютьсяприродою самої музики.

Здібності являють собою синтез певнихякостей і властивостей особливості, її активнопозитивного ставлення до обраної діяльності.Таким чином, підвищена реакція на музичнівраження породжує схильність до слуханнямузики та її виконання, поступово переростаючиу стійку потребу до занять музикою. Діалектичнийзв’язок між здібностями та діяльністювиявляється у тому, що в різних ситуаціяхпервинним по відношенню до діяльності єсхильність до музики та вияв означених природнихякостей або їх комплексів. Діяльність є основноюформою і головною причиною формуванняздібностей. Отже, ареною формування музичнихздібностей та їх творчого вияву є практичнадіяльність, що є процесом, а здібності –потенціалом особистості.

Серед праць, присвячених проблемі розвиткумузичності та музичних здібностей, особливемісце належить праці Б. Теплова “Психологіямузичних здібностей”. У ній автор поновомурозглядає зазначену вище проблему. Поряд ізпоняттям “музичність” він вводить категоріюмузичної обдарованості людини, в яку включаєяк загальні моменти, притаманні багатьом видамдіяльності, так і спеціальні, необхідні для занятьмузичною діяльністю.

Музичність Б. Теплов визначає як якісносвоєрідне поєднання спеціальних музичнихздібностей, а саме: чуття музичного ритму, чуттяладу та музичнослухові уявлення, від якихзалежить успішність музичної діяльності.Музичність він вводить у поняття музичноїобдарованості як обов’язківий її компонент.Водночас автор вказує на те, що кожна музичнообдарована людина завжди музична, але не кожнамузична людина буває музично обдарованою [9].

Аналізуючи поняття “здібності”, Б.Тепловвиходив із трьох положень: 1) здібності – це такііндивідуальнопсихологічні особливості, яківідрізняють одну людину від іншої; 2) підздібностями слід розуміти не будьякііндивідуальні особливості, а тільки провідні дляуспішного виконання тієї чи іншої діяльності;3) здібності не зводяться до вмінь і навичок –вони тільки сприяють їх розвитку. Основним уконцепції науковця є твердження про те, щоздібності не тільки виявляються, а йрозвиваються в діяльності. Розвиток їх виникаєтільки у процесі виховання і навчання [9, 20].

Зважаючи на те, що музичні здібностіспираються на низку більш загальнихособливостей пізнавальної, вольової і емоційноїсфер особливості, піклування про розвиток цихздібностей має передбачати і турботу пророзвиток таких більш загальних властивостей якмислення, уявлення, воля, почуття та ін. Не можнамузично розвинути дитину, якщо не виробити унеї уважність, здатність зосереджуватися наоб’єкті діяльності, не відволікатися на зовнішніподразники. Необхідно також розвиватипрацездатність дитини, розвивати у неї уміннядолати труднощі.

Одна із ознак музично обдарованих дітей –глибокий інтерес до музики, готовність слухатиїї, співати, грати на музичних інструментах.Формування стійкого інтересу до музики –важлива передумова розвитку музичнихздібностей.

К. Тарасова, яка досліджувала онтогенезкомплексу музичності, дійшла висновку проіснування загальних і окремих музичнихздібностей, які “відповідають” за розвитокхудожнього музичного образу. До загальнихмузичних здібностей вона відносить ті, що єнеобхідними для розвитку образу у будьякомувиді музичної діяльності; до окремих – ті, якіпотрібні для розв’язання цього завдання лише вокремих її видах. Прикладом, абсолютнийактивний слух не є обов’язковим компонентоммузичності, оскільки для сприймання івідтворення музики достатньо відносногомузичного слуху. Але в композиторській тадиригентській діяльності абсолютний активнийслух відіграє дуже важливу роль. До такихокремих здібностей дослідниця відносить і іншісенсорні, моторні та сенсомоторні виконавськіздібності.

Структуру загальних музичних здібностейдослідниця подає як утворення з двох підструктур:1) емоціональність відгуку на музику; 2) пізнавальнімузичні здібності – сенсорні (мелодійні,тембральні, динамічні та гармонічні компоненти



103 Молодь і ринок №5 (100), 2013

музичного слуху, чуття ритму), інтелектуальнемузичне мислення в єдності його репродуктивногота продуктивного компонентів, музична уява імузична пам’ять [4, 45].

Як зазначає Н. Ветлугіна, у різних видахдіяльності музичні здібності виявляютьсянеоднаково. Наприклад, для співу – як виконання,так і творчості – найбільше значення маєздатність розрізняти ладовисотні співвідношення.Розвивається ладовий слух і в сприйнятті тапізнанні музики під час її слухання. Ритмічний слухособливо успішно розвивається, коли вінспирається на моторні відчуття. І це зрозуміло,адже марширування, біг, оплески, на думкуН. Ветлугіної, чудово моделюють найпростішіритмічні малюнки [2].

Г. Ципін, виділяючи комплекс спеціальнихздібностей майбутнього музиканта, виділяє середних такі: музичний слух (звуковисогний,мелодійний, поліфонічний, тембродинамічний,внутрішній), ритмічне відчуття, пам’ять, рухомоторні здібності та музичне мислення [10].

Б. Теплов дає аргументовану і диференційованухарактеристику основних музичних здібностей, асаме: ладове відчуття або емоційноперцептивнийкомпонент музичного слуху; здатність дослухового уявлення або слуховий репродуктивнийкомпонент музичного слуху; музичноритмічневідчуття [9].

Спираючись на дослідження С. Савшинського,можна виділити окрему групу здібностей: художніякості (зворушливість, змістовність, артистичність,емоційність); технічні (віртуозність, точність гри);естетичні (темброве багатство звучання,нюансування) [8, 73].

А. Баренбойм виділяє такі музичні здібностіяк музичний ритм і звуковисотний слух,включаючи до останнього – мелодійний,гармонійний і поліфонічний. Великого значення віннадає внутрішньому слухові, який трактує увузькому і широкому значенні, наголошуючи, щопід внутрішнім слухом у вузькому значенні мирозуміємо здатність уявляти ритмічну ізвуковисотну тканину музичного твору беззовнішнього його звучання, а в широкому значенніслухове уявлення розуміється як здатністьвнутрішньо чути художній образ твору, власнечути не просто мелодикогармонійну і ритмічнуструктуру, а виконавську – творчо осягнутимузичну тканину твору [1, 188].

Вітчизняна педагогіка стверджує, що немаєлюдей ні до чого не здатних. Але здібності можнарозвивати, недорозвинута, або згасити. На нашпогляд, найефективніший шлях розвиткуіндивідуальних музичних здібностей – долучення

дітей до продуктивної музичнотворчої діяльностіна заняттях.

Спираючись на сучасну наукову та методичнулітературу, ми виділили такі основні компонентимузичних здібностей: музичний слух (мелодійний,гармонійний, абсолютно активний, абсолютнопасивний та відносний слух), чуття ритму.

У процесі набуття соціального досвіду тарозвитку музичних здібностей у дітей формуєтьсяінтерес і схильність до музичного мистецтва,виникає емоційна чутливість, потреба і прагненнядо активної творчої діяльності.

Висновки. Отже, розвиток музичнихздібностей дітей є важливою проблемою музичноїпедагогіки й одним з її головних пріоритетів.Залучення учнів до активної музичновиконавської, творчої діяльності, розвиткухудожньообразної уяви, організації різноманітноїхудожньозмістової та емоційнонаповненоїдіяльності на заняттях розвиває їхні здібності,активізує їхню емоційну сферу, сприяє вивільненнюфантазії, музичнотворчому самовиявленню тасамоствердженню.

1. Баренбойм Л.А. За полвека: [статьи,очерки, материалы] / Л.А. Баренбойм. – Л.:Сов. композитор, 1989. – 368 с.

2. Ветлугина Н.А. Музыкальное развитиеребенка / Н.А. Ветлугина. – М.: Педагогіка,1991. – 225 с.

3. Науменко C.Л. Основи вікової музичноїпсихології: [навч. посібник] / С.Л. Науменко.– К.: КДПІ, 1995. – 103 с.

4. Науменко C.Л. Психологія музичності таїї формування у молодших школярів: [навч.посібник]. – К.: КДПІ, 1991. – 160 с.

5. Науменко C.Л. Психолого-педагогічніумови формування музичності у шестилітніхдітей / C.Л. Науменко. – К.: КДПІ, 1991. – 51 с.

6. Психология: [словарь]; под общ. ред.А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – [ 2-еизд.]. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

7. Ростовський О.Я. Теорія і методикамузичної освіти: Навч.-метод, посібник /О.Я. Ростовський. – Тернопіль: Навчальнакнига - Богдан, 2011. – 640 с.

8. Савшинский С.И. Работа пианиста надтехникой / С.И. Савшинский. – Л.: Музыка,1968. – 108 с.

9. Теплов Б.М. Психология музыкальныхспособностей / Теплов Борис Михайлович; Ин-т психології. – М.: Наука, 2003. – 377 с.

10. Цыпин Г. Обучение игре на фортепиано/ Г. Ціпин. – М.: Просвещение, 1984. – 174 с.



104

Постановка проблеми. Україна маєнайвищі в Європі темпи поширенняВІЛ/СНІДу. За погодженими даними

ВООЗ, ЮНЕЙДС та вітчизняних статистівреальна кількість людей, що живуть з ВІЛ вУкраїні становить 300 тисяч осіб; міжнародніексперти вказують дещо більшу цифру – 440 тис.ВІЛінфікованих (1,5 – 1,6 % дорослогонаселення). У нашій країні щоденно заражаєтьсяВІЛ 39 осіб, а 8 помирають від СНІДу. Загаломза останні 10 років кількість нових випадківінфікування зросла вдвічі, захворюваність наСНІД та смертність від нього майже в чотирирази. На сьогодні смертність від ВІЛ/СНІДскладає 2,9 людини на 100 тисяч населення [1, 7

– 8]. Враховуючи швидку тенденцію поширенняВІЛ, за даними експертів до 2014 року загальнакількість інфікованих становитиме 820 тис. осіб[2, 128]. Особливе занепокоєння викликає те, що75% хворих складають молоді люди у віці до 34років, серед яких 15% діти [1, 9]. Вказане вищесвідчить: для запобігання розповсюдженню ВІЛ/СНІДу необхідно негайно проводитиширокомасштабну превентивнопросвітницькуроботу серед відповідних груп населення.Оскільки групу підвищеного ризику складаємолодь, то проведення відповідної навчальновиховної роботи серед студентів ВНЗ стане однимз найефективніших превентивних засобівзапобігання поширенню ВІЛ/СНІДу. Аналізуючи

УДК 37.02.3:61

Людмила Чугуй, кандидат педагогічних наук, викладач кафедри безпеки життєдіяльностіПолтавської державної аграрної академії

ГРА ЯК МЕТОД ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ЗАПОБІГАННЯ ПОШИРЕННЮ ВІЛ/СНіДу ПРИ ВИВЧЕННІ “БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”

Здоров’я людини – щастя.Людське щастя розкривається в розсудливості та цнотливості.

АрістотельРозглянуто проблему поширення ВІЛ/СНІДу в Україні. Виявлено, що групу підвищеного ризику складає

молодь. Проаналізовано сучасні шляхи запобігання інфікуванню в молодіжному середовищі. Запропоновано груяк метод формування мотивації запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу при вивченні “Безпеки життєдіяльності”.Ефективність застосування запропонованого методу підтверджена власним педагогічним досвідом.

Ключові слова: метод, гра, мотивація, безпека життєдіяльності, студенти, ВІЛ/СНІД.

Рис. 2. Літ. 3.

Людмила Чугуй, кандидат педагогических наук,преподаватель кафедры безопасности жизнедеятельности

Полтавской государственной аграрной академии

ИГРА КАК МЕТОД ФОРМИРОВАНИЯ МОТИВАЦИИ ПРЕДОТВРАЩЕНИЯРАСПРОСТРАНЕНИЯ ВИЧ/СПИДа ПРИ ИЗУЧЕНИИ

“БЕЗОПАСНОСТИ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ”Рассмотрена проблема распространения ВИЧ/СПИДа в Украине. Выявлено, что группу повышенного

риска составляет молодежь. Проанализированы современные пути предотвращения инфицирования вмолодежной среде. Предложено игру как метод формирования мотивации предотвращения распространенияВИЧ /СПИДа при изучении “Безопасности жизнедеятельности”. Эффективность применения предложенногометода подтверждена собственным педагогическим опытом.

Ключевые слова: метод, игра, мотивация, безопасность жизнедеятельности, студенты, ВИЧ / СПИД.

Ludmyla Chuhuiv, Ph.D. (Pegagogic) Lecturer of Life Safety DepartmentPoltava State Agrarian Academy

THE GAME AS A METHOD OF FORMING MOTIVATION TO PREVENTTHE SPREAD OF HIV/AIDS IN STUDYING “SAFETY”

The problem of HIV/AIDS in Ukraine was examined. It was found that group of high-risk is formed a youth. Amodern ways of preventing infection among youth were analysed. As a method of forming motivation to prevent thespread of HIV/AIDS in studying “Safety” is offered the game. The effectiveness of application of proposed methodwas confirmed by my own teaching experience.

Keywords: method, game, motivation, life safety, students, HIV/AIDS.

ГРА ЯК МЕТОД ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ЗАПОБІГАННЯ ПОШИРЕННЮ ВІЛ/СНіДуПРИ ВИВЧЕННІ “БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”

© Л. Чугуй, 2013

105 Молодь і ринок №5 (100), 2013

сучасну систему навчальних дисциплін у ВНЗ мивиявили, що запобігання виникненню небезпечнихпроявів, забезпечення стану захищеності відризику ураження небезпечними та шкідливимифакторами, одним з яких є ВІЛ/СНІД, є прямимзавданням дисципліни “Безпека життєдіяльності”.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питанню запобігання поширенню ВІЛ/СНІДуприсвячено чимало публікацій та науковихдосліджень. До найсучасніших, найбільш вагомихта прикладних для відповідної роботи середмолоді належать методичні вказівки дляспеціалістів М. Крижанської, О. Подорожнього,О. Грицко “ВІЛінфекція: клініка, діагностика,лікування”; основні аспекти безпечної поведінкипідлітків і молоді у праці Б. Вторник та О. Голоцван“Безпечна поведінка”; роз’яснення про СНІД, якперешкоду до особистісного становлення у праціС. Купріяшкіна “ВІЛ, як проблема розвитку”,соціальний аспект наслідків ВІЛ/СНІДу всуспільстві у праці В. Стешенко та Е. Січкар“Епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні: соціальнодемографічний аспект”. Запобігання поширеннюВІЛ/СНІДу у підручниках з “Безпекижиттєдіяльності” розкрили А. Апостолюк,С. Апостолюк, Я. Бедрій, А. Березовецький,В. Березуцький, М. Васильчук, Л. Винокурова,М. Гаман, М. Гандзюк, Г. Гогіташвілі, А. Грищук,В. Джигирей, О. Депутат, І. Дуднікова, Є. Желібо,В. Жидецький, Н. Заверуха, В. Заплатинський,В. Зацарний, Л. Катренко, Ю. Кіт, Н. Коваленко,В. Лапін, Д. Мазоренко, В. Москальова, І. Мужик,В. Нечай, І. Пістун, Л. Порядочний, М. Стеблюк,Ю. Скобло, Т. Соколовська, Л. Тіщенко, М. Троянова,А. Тубальцев, М. Халімовський, В. Хромченко,В. Чабан, В. Шоботов, Я. Щедрій, В. Ярошевськата інші. Але аналіз зазначених праць свідчить:попри ґрунтовне опрацювання окремих аспектівзнань про шкоду та способи запобігання ВІЛ/СНІДу в сучасних публікаціях та підручниках,залишається актуальним та відкритим питанняпро ефективні методи запобігання поширеннюВІЛ/СНІД при вивченні “Безпеки життєдіяльності”.Адже сучасна практика запобігання поширеннюВІЛ/СНІДу зорієнтована на інформаційний підхіді залишає поза увагою становлення ефективноїцілісної системи мотивації запобіганняінфікуванню.

Мета дослідження: теоретично обґрунтуватишляхи формування цілісної системи мотиваціїзапобігання поширенню ВІЛ/СНІДу при вивченні“Безпеки життєдіяльності”.

Матеріали дослідження. Досвід нашоїпедагогічної діяльності свідчить: одним ізнайефективніших шляхів розвитку креативної

особистості є застосування під час навчальнихзанять гри. Отже, формувати систему мотиваціїзапобігання поширенню ВІЛ/СНІДу при вивченні“Безпеки життєдіяльності” ми пропонуємо задопомогою ігрових методів. Адже гра є одним ізнайефективніших педагогічних засобів вираженнявласного творчого бачення попередження таподолання соціальних небезпек, однією з яких єВІЛ/СНІД. Застосування ігрових моментівробить засвоєння знань цікавим і легким, сприяєпозитивній енергетиці на занятті та підсилюєінтерес студентів до навчання. Гра – це синтезімітації діяльності і творчості, за її допомогоюуможливлюється вирішення різноманітнихзавдань та прийняття рішень по визначеннюпідходів, варіантів і засобів запобігання таліквідації небезпек. А. Макаренко зазначав: “Єодин важливий метод – гра. Треба, насамперед,сказати, що між грою і роботою немає такоївеликої різниці, як дехто думає... В кожній хорошійгрі є насамперед робоче зусилля, та зусиллядумки... Дехто гадає, що робота відрізняється відгри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі їїнемає. Це неправильно: у грі є така сама великавідповідальність, як і в роботі, – звичайно, у гріхорошій, пізнавальній...” [3, 367 – 368]. Нижченаведемо приклад практичного заняття, яке мивикористовуємо у власній педагогічній практиці.

На початку заняття викладач повинен поставитипитання до студентів: що ви знаєте про СНІД? Якайого природа? Який вплив здійснює СНІД на організмлюдини? Які існують шляхи зараження? Якаситуація з цим захворюванням в Україні, світі?Викладач організовує діалог зі студентами.

Отримавши відповіді на задані питаннявикладач пропонує до перегляду відео слайди звичерпними відповідями на питання: що такеВІЛ? Потім іде демонстрація комплекту слайдів“Що таке ВІЛ?” з поясненнями викладача (30 хв.)Зміст слайдів: що таке ВІЛ?; історія відкриттяВІЛ; особливість ретровірусів; що відбуваєтьсяв організмі при зараженні; розмежування понятьВІЛінфекція і СНІД; поняття та механізмрозвитку опортуністичних інфекцій; вразливіоргани людини; особливості протікання ВІЛінфекції; ВІЛ та імунна система; стійкість вірусув навколишньому середовищі; шляхи передачіВІЛ; ВІЛ і біологічні рідини; як можна заразитисяВІЛ; як неможливо заразитися; глобальнакартина ВІЛінфекції; поширеність ВІЛінфекції вУкраїні; кількість зареєстрованих випадків ВІЛінфекції по рокам; Україна – європейськийаутсайдер за темпами поширення ВІЛ; ситуаціящодо ВІЛ/СНІДу в Україні; законодавча база попитанням ВІЛ/СНІДу.


106

Далі викладач порівнює відповіді студентів здійсними фактами, робить аналіз знань студентівзі згаданої проблеми. Після обговоренняпроблемних питань викладач пропонує студентамрозв’язати ситуаційну задачу “Допоможихворому”. Метою розв’язання ситуаційної задачіє визначення впливу сприйнятої інформації проСНІД на прийняття рішення і формуваннясуспільної думки студентів, обговорення існуючихстереотипів та дискримінації у ставленні до ВІЛпозитивних людей, ознайомлення з особистісною

спрямованістю та мотивацією поведінкистудентів, їх ціннісними орієнтаціями в межах цієїпроблеми.

Завдання: уявіть собі, що винайшли ліки відСНІДУ, але в об’ємі, який допоможе лише однійлюдині. В той же час допомоги чекають: 60річнажінка, 18річний юнак, 5річна дитина, 18річнадівчина, лікарвенеролог, бізнесмен, керівникпідприємства, 30річна жінка, 30річний чоловік,

адвокат. Визначте, будьласка, з поданого спискупретендента, якому, на вашу думку, необхіднонадати необхідні ліки. Обґрунтуйте прийнятірішення. Викладач записує на дошці всіхпретендентів на лікування і пропонує студентам

обрати когось одного, кому найбільше потрібніліки, які вилікують СНІД. За допомогою підняттярук студентами викладач визначає кількістьголосів за кожного претендента та записує їх надошці. Потім представник з числа обравшихкожного претендента обґрунтовано пояснює свійвибір, інші доповнюють відповідь; студентипрактикують в навиках спілкуванні. Післяобговорення прийнятих рішень викладач подаєдодаткову інформацію про хворих (на слайді абоплакаті) (див. рис. 1).

За допомогою підняття рук студентамивикладач знову визначає кількість голосів закожного претендента та записує їх на дошці.Потім представник з числа обравших кожногопретендента обґрунтовано пояснює свій вибір,інші доповнюють відповідь. Після обговоренняприйнятих рішень викладач знову подає додатковуінформацію про хворих (на слайді або плакаті)(див. рис. 2).

За допомогою підняття рук студентамивикладач знову визначає кількість голосів закожного претендента та записує їх на дошці.Потім представник з числа обравших кожногопретендента обґрунтовано пояснює свій вибір,

1. 60річна жінка 1. хвора

2. 18річний юнак 2. навчається в медичному університеті

3. 5річна дитина 3. не має родичів

4. 18річна дівчина 4. курить з 13річного віку

5. лікарвенеролог 5. інфікувався на роботі

6. бізнесмен 6. фінансує дослідження ВІЛ/СНІДу

7. керівник підприємства 7. єдиний опікун двох дітейінвалідів

8. 30річна жінка 8. матиодиначка, має 3 дітей

9. 30річний чоловік 9. відомий актор

10. адвокат 10. професіонал

Рис. 1. Додаткова інформацію про хворих 1

1.60річна жінка 2. 18річний юнак 3. 5річна дитина 4. 18річна дівчина 5. лікарвенеролог 6. бізнесмен 7. керівник підприємства 8. 30річна жінка 9. 30річний чоловік 10. адвокат

1. брала участь у винаході ліків від СНІДу 2. має статеві відносини з чоловіками (гей) 3. невиліковно хвора 4. відповідальний працівник 5. інфікувався через службову недбалість 6. інфікувався під час затримання правопорушника 7. зловживає спритними напоями 8. власниця залу ігрових автоматів 9. наркоман 10. власник приватної медичної лабораторії

Рис. 2. Додаткова інформація про хворих 2



107 Молодь і ринок №5 (100), 2013

інші доповнюють відповідь. В ході гри здодаванням інформації рейтинг претендентів, якправило, органічно змінюється. Викладач пропонуєбажаючим студентам прокоментувати зміниголосів за ту чи іншу кандидатуру зобґрунтуванням, іде дискусіясуперечка.

Наступним етапом розв’язання задачі є поділнавчальної групи на 3 мікрогрупи. Кожнамікрогрупа повинна виконати завдання. Завданнядля мікрогруп: уявіть собі, що ліки від СНІДУвинаходять поступово, і необхідно визначитипослідовність надання допомоги запропонованимвище учасникам. З огляду на уже відомі вам даніпроранжуйте послідовність надання допомоги, якучекають: 60річна жінка, 8річний юнак, 5річнадитина, 18річна дівчина, лікарвенеролог,бізнесмен, керівник підприємства, 30річна жінка,30річний чоловік, адвокат. Обґрунтуйте прийнятівами рішення. Кожна мікрогрупа обговорюєпослідовність надання допомоги вказанимпретендентам; по закінченню обговоренняпредставники від усіх мікрогруп доводять довідома присутніх прийняті рішення таобґрунтовують їх. Іде жвава дискусія зобговоренням прийнятих рішень; представники тачлени кожної мікрогрупи відстоюють прийнятірішення. По закінченню обговорення викладачузагальнює та систематизує результати гри,проводить паралелі між голосуванням студентівта суспільною значущістю людей певногосоціального статусу, спрямованості, способужиття. Результат обговорення має забезпечуватиусвідомленість студентами значення суспільнокорисної діяльності для інших членів суспільства,відповідати законодавству України, суспільнимморальним нормам та цінностям.

Викладач оцінює заняття, робить якісний аналіз

відповідей студентів, співвідносить їх знормативноправовими актами та моральниминормами, виставляє оцінки студентам, робитьвисновки, зауваження, пропозиції; дає настановуна наступне заняття.

Висновки та перспектива подальшихдосліджень. Власний педагогічний досвід даєправо нам стверджувати, що зазначений вищеметод має високі можливості у формуванніцілісної системи мотивації запобігання поширеннюВІЛ/СНІДу при вивченні “Безпеки життєдіяльності”.Адже студенти з інтересом, жваво вступають удискусії, відстоюють власні переконання,висловлюють побажання частіше організовуватитакі ігрові заняття. До того ж, під час диспутувикладач спрямовує думки студентів у руслосуспільних норм, допомагає останнімузгоджувати свої бажання з потребамисуспільства.

Перспектива подальших досліджень полягаєу пошуку нових ефективних методів співпраці зістудентами у напрямку подолання поширеннюВІЛ/СНІДу та інших соціальних небезпек прививченні “Безпеки життєдіяльності”.

1. Бойко О.В. Розвиток мотивації доздорового способу життя: Інформаційно-методичний посібник для офіцерів тасержантів / Бойко О.В., Литвиненко Е.С.,Страшко С.В. – К.: Програма розвитку ООН,2009. – 196 с.

2. Ковтун О. ВІЛ/СНІД в Україні у соціально-економічному аспекті // Грані (соціологія). –2012. – № 5 (85). – С. 123 – 128.

3. Макаренко А.С. Твори: в 7 т / АнтонСеменович Макаренко. – К.: АПН РСФСР, 1954.– Т. 4: Книга для родителей. – 1951. – 532 с.



“Любов надає сили, оживляє, відроджує. Людина, яка працює без любові, тільки заради заробітку, ніколи не отримає хороших результатів. Можна працювати протягом багатьох годин з любов’ю до своєї справи і не відчути втоми. І можна обезсилити після декількох хвилин роботи, якщо ви робите її з холодним серцем, без любові. Все, що ви робите, робіть з любов’ю або не робіть зовсім. Люди запитують себе, як стати невтомним. Секрет простий: любіть те, що ви робите, і тих, для кого ви це робите”.

Мати Тереза католицька черниця, засновниця доброчинних місій,

лауреат Нобелівської премії миру

108

Сучасна система освіти в Українідинамічно рухається вперед.Незважаючи на це, у позашкільній

царині руйнуються навіть попередньо набутідосягнення, які “розчиняються” в інформаційномусуспільстві. Освітньовиховний простір на тлівидатних досягнень науки все більше втрачаєдуховні орієнтири та справжні загальнолюдськізасади. Актуальним видається повернення зісторичного минулого змісту, форм і методівнаціонального, естетичного виховання, що активновпроваджувалися національно свідомими діячамиі широкою громадськістю в навчальний процес

тогочасних позашкільних закладів назахідноукраїнських землях (др. пол. XIX – поч.XX ст.). Традиційні українські естетичні цінностіминулого сьогодні здебільшого або призабуті, аборозпорошені, або нівельовані, а подекуди івтрачені, а тому потребують не лишевідродження, а й оновлення, відповідно до новихумов.

Постановка проблеми. Найважливішоюпедагогічною проблемою у умовах XXI ст. єпитання найефективнішого використанняпотенціалу національноестетичних цінностей увихованні молодого покоління. Державна

УДК 37(09(477.83)“18”

Віолета Городиська, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти


РОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В ЕСТЕТИЧНОМУ ВИХОВАННІУЧНІВ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (ДР. ПОЛ. XIX – ПОЧ. XX СТ.)

У статті проаналізовано зміст, форми й методи діяльності позашкільних закладів назахідноукраїнських землях (др. пол. XIX – поч. XX ст.), висвітлено діяльність музеїв, народних будинків, якефективних виховних інституцій у формуванні естетичних ідеалів учнівської молоді, у розвитку їх національнихцінностей, у ставленні до українських традицій, обрядів, культури загалом.

Ключові слова: музеї, народні будинки, національне виховання, естетичне виховання, естетичні почуття,естетичні цінності, мистецька культура.

Літ. 17.

Виолетта Городиская, кандидат педагогических наук,доцент кафедры общей педагогики и дошкольного образования


РОЛЬ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ВНЕШКОЛЬНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ В ЭСТЕТИЧЕСКОМВОСПИТАНИИ УЧЕНИКОВ НА ЗАПАДНОУКРАИНСКИХ ЗЕМЛЯХ

(ВТОРАЯ ПОЛ. XIX – НАЧ. XX В.)В статье проанализированы содержание, формы и методы деятельности внешкольных заведений на

западноукраинских землях (вторая пол. XIX – нач. XX в.), проанализировано деятельность музеев, народныхдомов в качестве эфективных воспитательных институций в формировании эстетических идеалов учеников,в развитии национальных ценностей, в отношении к украинским традициям, обрядам, культуре.

Ключевые слова: музеи, народные дома, национальное воспитание, эстетическое воспитание,

эстетичекие чувства, эстетические ценности, художественная культура.

Violeta Horodyska, Ph.D. (Pedagogic) Docent ofGeneral and Pre-School Education Department


THE ROLE OF THE OUT-OF-SCHOOL ESTABLISHMENTS IN THE ESTHETICALEDUCATION OF PUPILS IN THE WESTERN PART OF UKRAINE

(SECOND PART OF THE 19th – BEGINNING OF THE 20th CENTURY)The article analyses content, forms and methods in the out-of-school establishments in the western part of

Ukraine (second part of the 19th – beginning of the 20th century), explains the role of museums, folk houses as theeffective educational establishments in forming the esthetical ideals of the pupils youth, in development theirnational values, treatment of the Ukrainian traditions, rituals and culture in general.

Keywords: museums, folk houses, national education, esthetical education, esthetical feelings, estheticalvalues, art culture.

РОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В ЕСТЕТИЧНОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВНА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (ДР. ПОЛ. XIX – ПОЧ. XX СТ.)

© В. Городиська, 2013

109 Молодь і ринок №5 (100), 2013

національна програма “Освіта” (Україна XXI ст.)визначає стратегічні завдання та напрямиреформування позашкільного навчання івиховання, серед яких особливо виокремлюєтворче застосування кращого вітчизняного тазарубіжного досвіду позашкільної роботи з дітьмита молоддю, а також сприяння впровадженнюякісно нових форм, методів і засобів навчання тавиховання [3, 236]. Концепція естетичноговиховання учнівської молоді в умовахвідродження української національної культури маєна меті створення належних умов длябезперервного естетичного виховання засобамипозакласної та позашкільної роботи [7, 41].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема вітчизняного естетичного вихованнямолодого покоління в культурноісторичнійдинаміці була предметом пильної уваги дослідниківО. Кравчука, С. Мельничука, І. Небесника, Т. Танькота ін. Педагогічні аспекти зазначеної проблемивисвітлені у сучасних наукових працях Г. Васяновича,С. Гончаренка, В. Мазепи, С. Сисоєвої, М. Чепільта ін.

Вагомий вклад у розвиток ідей вітчизняногоестетичного виховання зробили педагоги ЗахідноїУкраїни (др. пол. XIX – поч. XX ст.) – зокремаС. Балей, О. Барвінський, І. Бартошевський,Г. Врецьона, А. Крушельницький, О. Макарушка,К. Малицька, І. Ющишин, Я. Ярема, Л. Ясінчук(Галичина); М. Барановський, С. Воробкевич,І. Герасимович, І. Карбулицький, О. Попович,С. СмальСтоцький, Ю. Федькович (Буковина);М. Бращайко, А. Волошин, Л. Гайдукевич,А. Добрянський, О. Духнович, Н. Мураній, О. Павлович,О. Раковський, П. Світлик, Ю. СтавровськийПопрадов, Е. Фенцик, А. Штефан (Закарпаття).

Мета статті – охарактеризувати зміст, формита методи діяльності позашкільних закладів назахідноукраїнських землях (др. пол. XIX – поч.XX ст.), їхній вплив на естетичне вихованняучнівської молоді.

Виклад основного матеріалу. Сучаснийосвітньовиховний простір висуває проблемурозкриття культурологічного чинника, в якомуважливу роль відіграють позашкільні осередки.Значний вплив на національноестетичневиховання учнів того часу чинили культурноосвітні товариства, музеї, народні доми, театрита ін. Усі згадані позашкільні установи, керуючисьтрадиційними народними педагогічними ідеаламита методами, мали важливе значення у розвиткукультури українського суспільства др. пол. XIX –поч. XX ст.

Музеї та народні доми як культурні інституції,значно тісніше пов’язані із життєво необхідним

фактором духовної поживи, ніж інші сучаснізасоби впливу на формування молодого покоління.Адже за культурною традицією саме вонизберігали найбільш яскраві пам’ятки минулого,традиції висвітлення та усуспільнення їх глибоконаціонального змісту й естетичного колориту. Ціосередки, що виникали у кожному регіоні,належним чином задовольняли соціальні потребипересічного громадянина, ознайомлювали його ізбагатьма важливими подіями того часу. Таківисновки цілком слушні для роботи сучаснихпозашкільних закладів, зміст діяльності яких маєна меті розвивати національноестетичні цінностіучнів та сприяти високому рівню їхньої загальноїкультури.

Одним із вагомих позашкільних закладівпошуково-дослідницького характеру тасоціокультурного рівня того періоду був музей.Ця інституція була і залишається важливимчинником національного й естетичного вихованняучнівської молоді.

На західноукраїнських землях музеїутворювалися при культурноосвітніх та науковихзакладах, зокрема при товариствах “Просвіта”,Ставропігійському інституті, Науковомутоваристві імені Т. Шевченка та при церквах. Прочисельність і зміст фондів тих музеїв мидізнаємося з їхніх звітів.

Так, у 1887 р. у Львові було опубліковано описпредметів фонду музею товариства “Просвіта”:

“1) монет – 328, з них срібних – 36, мідяних –208, інших – 84; 2) кам’яних виробів – 13; 3) мушлі– 4; 4) стріли з під Галича – 3; 5) різьба – 1;6) хрестів – 10; 7) теорбан гетьмана Ів. Мазепи– 1; 8) образ Ісуса Христа – 1; 9) фотографіїбучацької церкви – 9 ; 10 ) портрети – 6(Т. Шевченка, о. Ст. Качали, Вол. Федоровича,дра Ом. Огоновського, Ол. Кониського, Юл.Лаврівського) і бюст Т. Шевченка” [12, 196].Наведений перелік свідчить про цілеспрямованийзбір пам’яток матеріальної та духовної культуриукраїнського народу вітчизняними музейникамиз метою національного, патріотичного йестетичного виховання учнів, що здійснювалосяу пошукових формах роботи. Молодіпропонувалося збирати до народного музеюрізноманітні побутові старовинні речі з хатньогопромислу або церковного вжитку. І це, як зазначавС. Перський, буде “найліпшим доказом народногожиття у теперішності і в далекій минувшині” [Тамже, 197].

Музейні збірки в українських і польськихустановах давали безліч цінного матеріалу дляосновної орієнтації в багатстві природи,матеріальній та духовній культурі нашого народу,


110

яка так захоплювала учнів. Кожен предмет умузеї мав багату й вироблену “мову”, якої лишетреба було навчити учнів, щоб вони могли йогопомічати, розуміти й відчувати. До предметівнародного мистецтва входили килими, вишивки,писанки, домашнє знаряддя тощо. Вонивідкривали перед учнями усю цінність народноїтворчості, показували її красу. Старі образи –різьби, рукописи, друки – “проречисто промовлялипро старожитність і вартість культури минулихвіків; нові образи, різьби, статуї – про мистецькукультуру” [17, арк. 126].

На поч. XX ст. (1905) у Львові відкривсяНаціональний музей ім. А. Шептицького, якийпосів перше місце у збиранні, збереженні тапопуляризації пам’яток церковного вжитку.Стараннями Митрополита графа АндреяШептицького було зібрано та згрупованонадзвичайно цінні для нашої культури національніскарби. Головні з них – збірка стародавніхцерковних образів, унікальна за своїм багатством,чисельністю та цінністю в Україні, а також збіркаукраїнських стародруків. Цікавими були такожокремі історичні пам’ятки, різноманітні мистецьківироби, старожитні і нові, “народописні” збірки,рукописи й документи [9, 280].

Сучасний дослідник С. Заремба зазначає, щоу 1909 р. Національний музей “Просвіти” у Львові,музей митрополита А. Шептицького і музейНаукового товариства ім. Т. Шевченкаоб’єдналися в один Національний [4, 391]. У ньомуз естетичною метою проводилася позашкільнаосвітньовиховна діяльність учнівської молоді. Цедає підстави констатувати, що наприкінці XIX –поч. XX ст. у Галичині важливим компонентомнаціонального, патріотичного, морального таестетичного виховання були музейні інституції.їхня розгалужена мережа акумулювала показ,споглядання, пояснення, аналіз як основні методиформування в учнів естетичних ідеалів, смаків,загальної культури тощо.

На Буковині у Чернівцях (1863 р.) першим бувстворений музей любителів природи і старовини[Там же, 390], а згодом, у 1892 р. – краєвий музей,фундаторами якого вважали президента краюПачого, пізніше – президента бар. Кравця імитрополита Морарія Андрієвича. Музеймістився в митрополичій палаті і зберігавпредмети, які були власністю румунськогоархеологічного товариства, а також домашнівироби гуцулів, плани і фотографії православнихдавніх монастирів на Буковині тощо. Музейвлаштовував численні просвітницькі заходи длямолоді, видавав річники [10, 2].

Музеєзнавці у Закарпатті стверджують, що в

угорський період було відкрито два музеї – уБердієві (Бердяєво) та Кошицях, які відіграливажливу роль у збереженні релігійнихстарожитностей краю: церковного іконопису,дорогоцінних риз і навіть рукописів [11, 78]. Багатоісторичних пам’яток Закарпаття містилаархеологічна колекція з околиць Мукачева, зібранавідомим істориком та археологом Т. Легоцьким,проте через проблеми з приміщенням вона нестала суттєвим чинником впливу на вихованняучнівської молоді.

У 1920 р. після виникнення культурноосвітнього товариства “Просвіта” в Ужгороді булозасновано другий музей. Його функціонуваннясприяло відновленню попереднього музеюТ. Легоцького у Мукачеві. Та незабаром буловідкрито третій музей декоративноужитковогомистецтва (зі збірки шкільних вишивок), яка у 1924 р.була представлена на виставці у Празі.

Згодом в Ужгороді було створено товариство“Руський Національний Музей” (1930) тавідновлено музей Т. Легоцького у Мукачеві. Нажаль, як зазначала редакція часопису “ПодкарпатскаРусь”, “...жоден із музеїв не виявляв розумінняруської старовини, руського культурного життя”[5, 123]. Хоча у цих осередках постійнопроводилися екскурсії з естетичною метою длявивчення, спостереження та обговорення“оптичних вражень учнів”, проте у них (музеях)українська молодь не мала можливостізасвоювати національноестетичні ідеаливітчизняного мистецтва, оскільки її художнюсвідомість формували лише на чужих зразках.

Масовою формою естетичного вихованняучнівської молоді у позашкільних закладах тогочасу (товариство “Просвіта”, “Українськепедагогічне товариство” (“Рідна Школа”) булиекскурсії, які організовувалися не лише ізпросвітницькою, а й із естетичною метою.Подорожі рідною землею давали можливістьмолоді краще пізнавати матеріальні і духовнінадбання, працю, культуру свого народу. Якзазначав С. Сірополко, екскурсія освітньогоспрямування давно вже була визнананайвидатнішими педагогами (напр., Ж.Ж. Руссо)потужним чинником виховання особистостілюдини [16, 10 – 14]. Поширеними були в той частакі екскурсії: природничі і культурні, економічнотехнічні (екскурсії на заводи, фабрики, копальнітощо), історичні, соціальні (ознайомлення зпоштою, телеграфом, дитячим притулком та ін.).Екскурсійні тури ґрунтувалися на локальному(місцевому) методі навчання і проводилися наприроді рідного краю, що оточувала місцевенаселення, відтак сприяли глибшому пізнанню



111 Молодь і ринок №5 (100), 2013

історії свого села або міста. Наприклад,екскурсоводи, здійснюючи місцеві екскурсії уприроду, ставили за мету: 1) спостереження заважливими явищами життя тварин і рослин;2) збір історичних матеріалів, за допомогою якихможна з’ясувати минуле села або міста та йогоокруги.

Окрім місцевих екскурсій, організовували йінші, віддалені екскурсії, які допомагали вивчитипевні історичні події, розширити кругозір,споглядаючи храми, замки, різноманітні культурніі історичні пам’ятки тощо. Екскурсії проводилисяу такі міста: Дубно, Острог, Галич, Почаїв, Львівта ін.

Особливого значення надавали екскурсіямвинятково з естетичною метою – в ту чи тумісцевість (наприклад, подорож на пароплавівеликими річками, у гори Прикарпаття та ін.).Вони не лише ознайомлювали з природою тажиттям незнаного регіону, а й давали можливістьвідчути серцем красу природи, і це почуттязберігалося дуже довго, іноді й до кінця життяекскурсанта. У процесі виконання будьякихобов’язків екскурсанту необхідно булодотримуватися певних естетичних вимог: дбатипро те, щоб приготований обід був красивоподаний, сам стіл – гарно прибраним, щовідповідно свідчило про повагу до співрозмовника,надавало бесіді приємності та змістовності [15,75]. Визнано, що екскурсійні тури назахідноукраїнських землях були доречнимзмістовим доповненням до навчальновиховногопроцесу. Огляд природи свого краю, пізнання їїкраси є важливим фактором розвиткуестетичного розвитку дитини.

Педагог В. Владиков поділяв екскурсії насезонні та локальні. До перших він відносиввесняні, літні, осінні та зимові. Інші екскурсіїпроводилися в окремі місця для пошуку типовихпредставників флори і фауни України, тобтотварин і рослин. Найбільш поширеним вважавсялокальний тип екскурсії, який у Закарпаттіобирали за такими темами: життя вод, лісу, лугу,шкідники саду і городу тощо [2, 194].

Загальновизнано, що екскурсії та краєзнавчіпрогулянки пробуджують і розвивають ціннісуспільні почуття, такі, як колективізм,поступливість, товариськість, солідарність,привітність, комунікативність, а також умінняпомічати красу і досконалість природи,насолоджуватися нею,а це глибоко зворушуєучнів і часто запам’ятовується на все життя.Екскурсія давала можливість молоді усвідомитисвою національну приналежність, розвивала їїестетичне бачення, формувала емоційне

сприйняття навколишнього середовища таприщеплювала учням високі гуманістичні ідеаликраси і добра.

Додамо, що ефективними позашкільнимизакладами на західноукраїнських землях у др. пол.XIX – на поч. XX ст., що об’єднували учнів наоснові творчості, були народні будинки (народнідоми) – справжні могутні осередки освітньоїдіяльності. Їхнє функціонування охоплюваловечірній час: із 18 до 21 год.

У 1883 р. у Галичині (Львів) було заснованотовариство “Руський Народний Домь”, метадіяльності якого полягала у “розповсюдженніпросвіти та моральності серед (руського) народу,сприянні мистецтву та науці” [14, 14]. Приназваному товаристві діяли: а) бібліотека зчитальнею; б) музеї, галереї, колекції з різнихгалузей науки та мистецтва, а також видававсячасопис наукового змісту “руською” мовою. Умузеї “Народного Дому” зберігалися стародавніпредмети з епохи каменю, бронзи та заліза, атакож старі монети і медалі [13, 31]. Товариство“Народний Дім” було установою не лишенауковою, а й просвітницькою – дозвіллєворозважального спрямування. Його діячі однимиз перших зорганізували концерти і музичнодекламаторські вечори. Як зазначалося у“Віснику Народного Дому”, керівна РадаІнституту створила так званий “podium”, якого небуло у жодних концертних залах Львова [1, 688].

Із 10 жовтня до 31 грудня 1888 р. СтавропігійськийІнститут за участю “Народного Дому” відкрив першугалицькоруську (археологічнобібліографічну)виставку. Вона була сформована з археологічнихпредметів, зібраних членами СтавропігійськогоІнституту з Галичини та Буковини, і згодомпередана товариству “Народний Дім”. Зазначенавиставка значною мірою сприяла розвиткухудожньоестетичних смаків учнів. Вона булаплатною і працювала щоденно з 10. 00 до 15. 00год. Цю виставку було влаштовано за сприяннядра І. Шараневича та кустоша львівськогомитрополичого собору крилошанина А. Петрушевича.Усіх експонованих предметів налічувалося 1 396 [6, 635].

Як уже зазначалося, основна увага народнихбудинків акумулювалася навколо збереженнянародної культури та формування на її підвалинахестетичних почуттів учнів. Ці культурнопросвітницькі осередки, естетично оформленіззовні, і внутрішньо відображали смаки йуподобання “простого та чепурного” українськогонароду. Як зазначав В. Левицький, “...їх стильповинен виявлятися просто...”, а народ полюбивїх за “форми, фарби, людей і сцени з власногоукраїнського життя” [8, 182].


112

У всіх перелічених нами позашкільнихкультурноосвітніх закладах на західноукраїнськихземлях у др. пол. XIX – поч. XX ст. освітянисприяли створенню мікроклімату доброзичливості,радості, дбали про національний, інтелектуальний,моральний та естетичний розвиток дітей.Оскільки естетичне виховання є однією із засадморального становлення, “розвитку душі”,гуманних почуттів між людьми, то постійноіснувала потреба разом з опануванням різних наукрозвивати художні почуття особистості, даватиїй змогу розуміти красу природи, художньогослова, пісні, музики, малюнка, театру, драматичноївистави тощо, насолоджуватися ними.

Висновки. Отже, попри всі проблемиорганізації та функціонування культурноосвітніхтовариств, музеїв, народних будинків назахідноукраїнських землях (у Галичині, Буковиніта Закарпатті) того часу, вони все ж булипотужними освітніми центрами, завдяки якимвідбувалося виховання юного покоління, зокремав естетичному напрямі. Основними йогоформами були екскурсії, влаштування вистав,концертів, музичнодекламаційних вечорів,науковопопулярних звітів тощо. Вважаємозазначену практику естетичного виховання задопомогою позашкільних закладів актуальною ісьогодні, на поч. XXI ст. На нашу думку, сучаснимпозашкільним закладам необхідно передусімактивно долучитися до екскурсійної діяльності натериторіях своєї місцевості та її віддалених частин(околиці, міста, села, району, області) з метоюглибшого пізнання національних джерел,ознайомлення з естетичними цінностямиукраїнського народу. Адже сучасна молодь маєсуттєві прогалини щодо історії й культури рідногонароду. Тому вартим уваги є залучення учнівськоїмолоді до музейної справи, зокрема до зборустародавніх предметів домашнього промислу, щоформуватиме її національну самосвідомість,духовність та естетичні почуття, навчить цінуватиминуле й сьогодення своєї Батьківщини.

1. Великая саля “Народного Дома” / Ред.В.Г. Лагола // Вісник Народного Дому. – Л.,1889. – Р. 8. – Ч. 77. – С. 688.

2. Владиков В. Природопис (єстествознаня)в школі / В. Владиков // Подкарпатска Русь. –Ужгород, 1926. – Р. 3, – Ч. 9. – С. 193 – 196.

3. Державна національна програма

“Освіта” (Україна XXI століття ) // Науково-освітній потенціал нації: погляд у XXI століття/ авт. кол.: В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, С. Довгийта ін. – К.: Навч. книга, 2003. – Кн. 3. – 943 с.

4. Заремба С.З. Українське пам’яткознавство:історія, теорія, сучасність / С. 3. Заремба. –К.: Логос, 1995. – 446 с.

5. Из культурного житя ПідкарпатськоїРуси. Основаня “Руського НаціональногоМузея” в Ужгороді // Подкарпатска Русь. –Ужгород, 1930. – Р. 7. – Ч. 6. – С. 123 – 124.

6. К. Первая галицко-русская археологическо-библиографическая виставка // Вістникь“Народного Дома”. – Л., 1888. – Р. 7. – Ч. 73.– С. 634 – 636.

7. Концепція естетичного вихованняучнівської молоді в умовах відродженняукраїнської національної культури // науково-практичний журнал // Директор школи, ліцею,гімназії. – К., 2001. – № 4. – С. 41.

8. Левицький В. Про народну штуку / В. Левицький// Письмо з Просьвіти. – Л., 1912. – Р. 6. – №6.– С. 182.

9. Назаріїв О. Музеї, їх культурне, громадськеі національне значення / О. Назаріїв // Письмо зПросвіти. – Л., 1913. – Р. 7. – № 6. – С. 280.

10. Новинки//Діло. – Л., 1893. – Р. 14. – №43.– С. 2.

11. Панькевич И. Наш національний музей/ И. Панькевич // Подкарпатска Русь. –Ужгород, 1928. – Р. 5. – Ч. 4. – С. 78 – 81.

12. Перський С. Популярна історія товариства“Просвіти” з ілюстраціями / С. Перський – Л.:Б. в., 1932. – №780. – 268 с.

13. Прошеніе//Вісник Народного Дома. – Л.,1883. – P. 1. – Ч. 4. – С. 31 – 33.

14. Руско-Народний Институть “НароднийДомь” во Львові // Вістникь Народного Дома.– Л., 1883. – Р. 1. – Ч. 2. – С. 14.

15. Сірополко С. Екскурсії / СтепанСірополко // Народня Просвіта. – Л., 1924. –Р. 2. – № 5 – 6. – С. 75.

16. Сірополко С. Організація учительськихекскурсій / Степан Сірополко // Шлях навчанняі виховання. – Л., – 1928. – Р. 2. – Ч. 5. – С. 10– 14.

17. ЦДІА України у Львові. – Ф. 348.(Товариство “Просвіта” у Львові), on. 1. – Спр.6890 а. Праця Плотічера А.І. “Позашкільна освітав історичній перспективі”, 1936 р. – 215 арк.




113 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Актуальність проблеми та оглядостанніх досліджень. Важливістьглибокого осягнення комплексного

змісту вікових категорій в проекції на еволюціюкомпозиторського потенціалу виявляє очевиднуактуальність досліджень у даній проблематиці.Передусім це торкається дитячоюнацькогоетапу як найважливішого вікового періоду, щовизначає домінантні психологічні риси, вибіржиттєвих орієнтирів, подальшу лінію професійногосаморозвитку. Вивчення обставин початкукомпозиторського шляху є перспективнимнапрямком наукового пізнання творчихможливостей особистості. Системне вивченняфакторів, що зумовлюють ранній вияв вродженихздібностей дитини та їх подальший розвитокпротягом життєвого шляху, уможливлюєстворення оптимальної стратегічної моделі цьогопроцесу. Дитячоюнацький вік співпадає збурхливими, часом спонтанними змінами у психіціі свідомості. Міра їх інтенсивності визначає

динаміку становлення обдарованої особистості,підкреслюючи, окрім генетики, значущістьсоціокультурного і родинного середовища, в якомузростає та формується майбутній митець.

В коло нашої дослідницької уваги потрапляютьособливості творчого дебюту відомого українськогокомпозитора, піаніста, педагога, культурногромадського діяча Василя Барвінського. Йогожиттєтворчість стала об’єктом грунтовнихнаукових досліджень С. Павлишин, Л. Кияновської,Я. Якубяка, Н. Кашкадамової, В. Грабовського,Л. Назар, О. Німилович та багатьох іншихмузикознавців. Вивчаючи різні аспекти музичноїдіяльності одного з найвизначніших українськихмитців, у сучасному музикознавстві залишаєтьсянедослідженою проблема формуванняособистості В. Барвінського в контекстісистемного розгляду його “еволюційного початку”– раннього періоду творчості – у широкомуміждисциплінарному дискурсі.

У цьому напрямку неоціненним внеском у

УДК 78.27

Наталія Туровська, кандидат мистецтвознавства,старший викладач кафедри теорії та методики музичного мистецтва

Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії

ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ: ПОЧАТОК КОМПОЗИТОРСЬКОГО ШЛЯХУДана стаття є досвідом системного розгляду проблеми формування творчої особистості композитора

на етапі оволодіння професією. Аналізуються біографічно-вікові, жанрові та стильові інспірації початкукомпозиторського шляху В. Барвінського.

Ключові слова: В. Барвінський, ранній період творчості, вундеркінд, композиторський дебют,психовікова мотивація, модель виховання, індивідуальний стиль.

Літ. 13.

Наталья Туровская, кандидат искусствоведения,старший преподаватель кафедры теории и методики музыкального искусства

Хмельницкой гуманитарно-педагогической академии

ВАСИЛИЙ БАРВИНСКИЙ: НАЧАЛО КОМПОЗИТОРСКОГО ПУТИДанная статья является опытом системного рассмотрения проблемы формирования творческой

личности композитора в рамках начального этапа профессиональной карьеры. Анализируются биографично-возрастные, жанровые и стилевые инспирации начала композиторского пути В. Барвинского.

Ключевые слова: В. Барвинский, ранний период творчества, вундеркинд, композиторский дебют,

психовозрастная мотивация, модель воспитания, индивидуальный стиль.

Natalia Turovska, Ph.D.(Arts)Senior Lecturer of Theory and Methods of Musical Art Department

Khmelnytsk Humanitarian and Pedagogical Academy

VASYL BARVINSKY: THE BEGINNING OF COMPOSER’S PATHThe present article is the attempt of systemwide consideration of a problem of formation of composer’s

creative personality on profession learning stage. The biographic, age-specific, genre and style inspirations of thebeginning of the creative career of V. Barvinskyy are being assessed.

Keywords: V. Barvinsky, early stage of creativity, child prodigy, composer’s debut, psychologistic and agespecific motivation, model of education, individual style.

ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ: ПОЧАТОК КОМПОЗИТОРСЬКОГО ШЛЯХУ

© Н. Туровська, 2013

114

принципово новій музикознавчій царині ємонографія Н. Савицької [11], в якій дослідницявсебічно обґрунтовує необхідність врахуваннявікового модусу творчої свідомості як одного звизначальних чинників психологічної структуримистецької особистості. Специфіку ранньогоперіоду творчості українських композиторів закцентом на образнозмістовній сфері танаціональних складових їх творчого методу усвоєму дослідженні окреслює А. Колосович [8].

Метою статті є системний розгляд початковогоетапу творчого сходження В. Барвінського якнайважливішого інспіратора процесу еволюціїіндивідуального способу мислення композитора.

Виклад основного матеріалу. Ранній віковийперіод життєвого та творчого циклу євизначальним етапом в загальному еволюційномупроцесі. В його межах відбувається народженняособистості, формуються сутнісні риси характеру,стає відчутним масштаб здібностей та їхперспектива, загалом виявляються усі ті фактори,що впливають на подальшу долю людини табагато в чому пояснюють її хід.

Факти прояву надзвичайних здібностей дитиниі пов’язаний з ними ранній мистецький дебютхарактеризують психокреативний феноменвундеркінда. У даній статті наголос свідомоставиться на композиторському, а невиконавському таланті, який є максимальноюступінню реалізації музичного обдарування.

У мистецтвознавстві існує гіпотеза вундеркіндногоі невундеркіндного початку творчої кар’єри.Починаючи відразу з кульмінації, представникипершої групи еволюціонують різними темпами,здебільшого їм властивий миттєвий інтенсивнийзлет з дотриманням досягнутої висоти до останніхопусів (Моцарт, Шуберт, Мендельсон, Шопен,Бізе, СенСанс, Ліст, Гріг, Сметана, Скрябін).Ранні періоди творчості таких композиторівмістять внутрішні хронологічні градації, якіокреслюють окремий дитячий субперіод вмежах початкового етапу оволодіння фахом. Йогонаявність пояснюється фактом унікального,“вродженого” професіоналізму, який забезпечуєвисокий естетичний ценз ранніх творів.

Інший, “невундеркіндний” початок мистецькоїкар’єри передбачає деяке зміщення праворучхронологічного порогу першого розквітуздібностей, найчастіше у фазу ранньої юності абопочатку дорослого життя – 16 – 25 років. Длякомпозиторів – це достатньо пізній професійний

старт, а також часто спостерігається вибір іншоїцарини професійної діяльності, і лише згодомусвідомлення свого справжнього покликання.Специфічною рисою творчого становлення цієїгрупи митців є “стреттоподібне” накладаннядекількох еволюційних етапів (Чайковський,Вагнер, Верді, Брукнер).

Певній групі композиторів (Барвінський,Глазунов, Сібеліус, Ревуцький) після надзвичайнопотужного раннього старту властиве деякегальмування еволюційного процесу, спад творчоїпродуктивності, що пов’язано з певнимкомплексом об’єктивносуб’єктивних факторів.

Автором цієї статті було запропонованорозгорнутий аналіз протилежних стратегічнихмоделей ранньої соціалізації неординарноїмистецької особистості – моцартівської ібетховенської1. Зокрема, до бетховенськоїстратегічної моделі формування видатноїкомпозиторської особистості віднесемо постатібільшості українських митців кінця XIX –XX століть, які у професію прийшли після значногоперіоду академічного оволодіння іншим фахом:С. Людкевич був доктором філософії,А. Вахнянин закінчив у Відні факультет історії ігеографії, М. Леонтович, В. Матюк, Н. Нижанківськийбули священиками, духовну освіту отрималиП. Ніщинський та К. Стеценко, фізикоматематичний та юридичний факультети закінчивЛ. Ревуцький, правознавцем був А. КосАнатольський.

Українських митців, що виявили своє унікальнеобдарування у зовсім юному віці та досяглизначних успіхів у композиції, слід сказати, не надтобагато. Це аж ніяк не означає, що українськікомпозитори є менш обдарованими і не далисвітові вундеркіндів у сфері музичного мистецтва.Через складні історикополітичні та економічніумови, в яких Україна знаходилась тривалий час,її культурний розвиток мав суперечливий та інколидещо замкнений характер. Така ситуація, порядз іншими факторами, вплинула на формуваннядеяких ментальних констант, а також на суспільневідношення до професії музиканта, як домалопрестижної і неперспективної (з огляду нанестабільність матеріального забезпечення). Щеоднією вагомою причиною, що стояла на завадіраннього вияву композиторського обдаруванняукраїнських митців, була відсутність вищихмузичних навчальних закладів, активнезаснування яких спостерігається лише на початкуXX століття.

1 Детальна характеристика кожної виховної моделі подається у відповідній статті автора. Див.: Туровська Н.Декілька міркувань стосовно концепції виховання музичного генія / Н. Туровська // Київське музикознавство: зб.статей НМАУ ім. П. Чайковського, КДВМУ ім. Р. Глієра. – Київ, 2011. – Вип. 36. – С. 262 – 270.



115 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Композиторський дебют В. Барвінського ставрезультатом оптимальної стратегії формуваннянеординарної мистецької особистості, скерованоїна максимально ранню соціалізацію. Йогоунікальне обдарування розквітло у сприятливихумовах високої духовності.

Розвиток композиторських здібностейдетермінований двома групами факторів:біологічними (вроджені задатки, спадковість) ісоціальними (історичне, соціальнокультурнесередовище, умови виховання). Розглянемо їхдокладніше на прикладі процесу оволодіння азамикомпозиторського ремесла В. Барвінським.

Відомий російський психолог Д. Кірнарськавважає, що “рід має деяке непомітне для оказавдання – народження геніїв. Обдарованістьнакопичується, <…> поширюється і сублімується,доки не з’являється геніальна особистість. Чимближче момент народження генія, тим вище стаєконцентрація в роді обдарованих музикантів” [5,375]. Стосовно спадковості таланту у біографіяхукраїнських митців йдеться у монографіїЛ. Кияновської: “Родинні традиції відіграли увипадку Барвінського, Скорика чи Колесси,вельми важливу роль у формуванні духовногосвітогляду. Вони отримали чудову “генетичнуспадщину” [6, 238]. У монографії, присвяченійВ. Барвінському, С. Павлишин підкреслює чудовуспадковість композитора і згадує його славнудинастію: “Старовинний рід його батька маввеликі заслуги у розвитку української культури.Особливо слід згадати М. Барвінського – ректораЛьвівського університету у 1830ті роки тапокоління батька композитора Олександра, що буввидатним вченим, політиком, громадськимдіячем, і його двох братів – Володимира, який у1880 році заснував львівську газету “Діло”, іОстапа, автора історичних дум” [10, 6].

Американський демограф Н. Торренс стверджує,що міра участі батьків є головною запорукоюраннього професійного самовизначення або повноїнереалізованості як у дитинстві, так і протягомцілого життя. Він пише: “Сім’я може розвинутиабо знищити будьякий творчий потенціал дитинище в дошкільному віці” [1, 187 – 188]. Здійснюючиспробу реконструкції психограми В. Барвінськогона основі його епістолярної спадщини, Р. Варнавастверджує, що саме празький епістолярій єосновою для створення початкового віковогоетапу психограми композитора. У частих листахз Праги виявляється його особлива прихильністьдо сім’ї, а чуйна безмежна вдячність батькамстає лейтмотивом усієї кореспонденції.Дослідниця пише: “цей міцний родинний зв’язок іблагодатна сімейна атмосфера позитивно

вплинуть на його особистість, яка вже з дитинствавідзначалась вразливістю, і допоможуть вистоятив трагічних ситуаціях, якими сповнена біографіямитця радянського періоду” [3, 64].

У цьому контексті важливою стає роль матері,яка з перших же кроків скеровує процесстановлення юного обдарування , розвитокінтелектуальних, емоційних, етичних, духовномистецьких аспектів його особистості. “Мати іматеринська любов – вирішальний фактор урозвитку генія. Дитинство і юність геніальнихлюдей – це історія стриманості, дисципліни іорганізації, яка сформувалась саме материнськоюувагою” – пише В. Ефроімсон [13, 27 – 28].

Роль матері в особистісному та професійномустановленні В. Барвінського набуває великогозначення. Крім душевної теплоти та родинногозатишку, який вона давала своїй родині, цеволодіння природнім професійним відчуттям.Адже, мати композитора була здібною піаністкоюі “свого часу, працюючи акомпаніатором хору вТернополі, відкрила самобутній талант СоломіїКрушельницької” [7, 137].

Слід підкреслити, що у випадку з українськимикомпозиторами, і В. Барвінського зокрема,вирішальними чинниками початку мистецькихкар’єр були роль наставника і культурномистецького середовища, у межах якогомайбутній композитор прокладає власний шлях допрофесійної майстерності.

Підкреслимо важливість його перебування вПразі – одному з найбільших культурнихосередків західної Європи. Великий вплив на йогосвітосприйняття і професійне становлення мавВітезслав Новак – професор Празькоїконсерваторії, який виховав не одне поколінняталановитої молоді. Поряд з В. Барвінським іМ. Колессою серед його учнів були Р. Сімович,Б. Вомагка, А. Хаба, О. і Я. Єрєміаші, а у 20хроках – Н. Нижанківський та інші. Чималий впливна духовне становлення митця мали лекціїВ. Курца, З. Неєдли, О. Гостинського.

Зупинимося детальніше на юнацьких творахВ. Барвінського та значенні раннього періоду уконтексті цілісної панорами життєвого іпрофесійного шляху композитора. Достатньопромовистими в річищі досліджуваних проблемє спостереження Л. Кияновської: “Дуже пліднимі новаторським за стильовими ознаками був, якне дивно, т. зв. “учнівський”, празький період(1906 – 1914) творчості Барвінського, впродовжякого були написані зовсім зрілі і оригінальніфортепіанні опуси, що принесли йому згодомнайбільшу популярність. Вісім прелюдій, цикл“Любов”, “Пісня. Серенада. Імпровізація”, Соната


116

Cisdur, солоспіви на вірші Б. Лепкого “Вечорому хаті” і “В лісі”, камерні ансамблі – Секстет, 2фортепіанних тріо та струнний квартет;“Українська рапсодія” для оркестру та вокальносимфонічна сюїта “Українське весілля” [7, 139].Авторка невипадково підкреслює важливістьсаме цієї сторінки його творчої спадщини, якнайбільш нової, експериментальної у пошукахнових засобів виразності.

Передумов для вельми раннього проявуунікальних особистісних та композиторськихздібностей Барвінського було більш, ніждостатньо. Спеціальну музичну освіту майбутнійкомпозитор починає здобувати з 8 років,вступивши у 1896 році до консерваторії Галицькогомузичного товариства, яка на той час мала статусприватної школи.2 Його викладачем став В. Курц,відомий чеський музикант, який займався з нимаж до вступу до Празької консерваторії. Вінтервал з 10 до 15 років здійснюються раннікомпозиторські спроби, які, будучи прискіпливимі занадто критичним до себе, Барвінський так іне опублікував. С. Павлишин подає деякі назви:“Дві думки”, “Скарга”, “Мелодія”, “Мазурка”, атакож перші невидані празькі візії – “Спомин зПраги”, “Баркарола”, “На хвилях Влтави”, “Надводоспадом”, “Етюд” та інші [10, 17].

Цикл ранніх фортепіанних прелюдійВ. Барвінського був написаний юним автором підчас його перебування у Празі у 1908 році і налічує8 творів, з яких композитор видав лише п’ять.Вони являли собою завдання з композиції під часстудій в класі професора В. Новака у Празькійконсерваторії, що не обов’язково малипередбачати високохудожній результат, а радшесприймалися початківцями, як вправи понаписанню простих форм. Згодом, після публікації,вони отримали велику популярність у слухацькоїаудиторії, що викликало щире здивування з бокусамого автора.

Музична мова прелюдій являє собою органічнепоєднання наслідування західноєвропейськихпізньоромантичних тенденцій (зокрема, сильновідчутними у циклі є імпресіоністичні впливи) тапошуку індивідуальної манери письма. Великогозначення набуває опора на фольклорні джерела,“український тип” мелодики, з притаманною йому“однотемністю та варіаційним принципомрозгортання” [10, 18]. С. Павлишин підкреслюєблизькість стилю фортепіанних мініатюрБарвінського до стилю Г. Форе, творчість якого

не була відомою композитору. “Як і у Форе, тількина зовсім іншому національному грунті і з міцноюопорою на фольклор, твори Барвінського, зокрема,фортепіанні приваблюють граничною ясністю ізавершеністю думки, тематизму і фактури,структури в цілому” [10, 18]. Тим не менш, цітвори при усій своїй свіжості і юнацькомунатхненні, лише подекуди вирізняютьсясправжньою новизною.

Загалом, беручи до уваги індивідуальніособливості кожної з прелюдій циклу, стилістичнопоказовими є лише дві. Це Прелюдія № 2 Fisdur(найбільш вартісний на думку композитора твірциклу), що розкриває яскравий емоційнообразнийзміст та мелодичне багатство обдарування юногоБарвінського, а також Прелюдія №3 gmoll, яка єпершим зверненням композитора до жанруколомийки. Згодом це стане власною авторськоютрадицією. І. Зінків, вивчаючи питання використанняколомийки у творчості В. Барвінського, зазначає, щоцей жанр постає об’єктом стильової гри. Дослідницяпише: “Якщо у зрілому та пізньому періодахтворчості коломийка кореспондує з динамікоюдіалогу, то у ранній період творчості через принципгри композитор відтворює риси колективногонародного обряду, сповненого гармонії і радості буття,втіленого через коломийковий архетип” [4, 101].

У цьому контексті слід відмітити вибір митцівз яскравим раннім творчим періодомдомінуючого жанрового напрямку з подальшоюкристалізацією та збагаченням його ознак умежах зрілого та пізнього етапів індивідуальностильової еволюції композиторів моножанровогоспрямування: опера – у Глюка, Верді, Вагнера,Россіні, симфонія і соната у Бетховена, квартет,симфонія і меса – у Гайдна, пісня таінструментальні танцювальні мініатюри – уШуберта, полька та інші національні танцювальніжанри – у Сметани, прелюдія – у Скрябіна,програмна сюїта у Шумана, балада, етюд іпрелюд у Шопена, етюд – у Ліста, коломийка – уО. і Н. Нижанківських, С. Людкевича, В. Барвінського,М. Колесси. Очевидно, тут слід такожвраховувати “модні” жанровопобутові тенденціїу європейському мистецтва ХІХ – ХХ століть таїх вплив на вибір жанрових орієнтацій, щовідображують атмосферу культурномистецькогосередовища, в якому формується таланткомпозитора.

З двох ранніх солоспівів найоригінальнішим укомпозиційному плані та за виразовими засобамиє романс “Вечором у хаті”. Емоційний зміст твору

2 В. Барвінський пише: “Із своїх дитячих “фантазій” чи імпровізацій – приблизно на 4 – 5 році життя – пам’ятаюнаслідування на фортепіано “ходу ведмедів” і “квакання жаб”. Мої дальші “творчі” спроби виявлялися (приблизнодо 16 років життя) у формі імпровізацій на фортепіано, яких я не записував” [2, 136].



117 Молодь і ринок №5 (100), 2013

вражає своєю надзвичайною витонченістю ібагатством нюансів у створенні почуттярозчарування, пригніченості, глибоких роздумів.Одноманітний тріольний рух, хроматизми,дублювання мелодичної лінії голосу створюютьзловісний, навіть фатальний характер звучання.Повна єдність голосу та фортепіано досягаєтьсяі у “тихій” кульмінації, яка по суті є розв’язкоюдрами. Вокальну партію побудовано майже наречитації, перерваній постійними зупинками на тлівитриманих щільних акордових звучань. Другийсолоспів “В лісі” продовжує лінію творівБарвінського, написаних під імпресіоністичнимвпливом. Серед характерних для зрілого стилюкомпозитора рис відзначимо чергуванняоднойменного мажору та мінору, секундовізіставлення тональностей, близькість вокальноїпартії до мелодики українських пісень.

У ранніх романсах композитор розкриває своєбагатогранне обдарування, зріле, свідомевідображення особистісних переживань. Не пороках розвинутий інтелект юного композиторапроявляється, насамперед, у зверненні до вічнихфілософських питань буття, які, зазвичай,починають хвилювати митців лише на порозістарості. Це душевний розпач в очікуванніневідомого у солоспіві “Вечором у хаті”;неможливість повернути минуле, красу тамолодість у солоспіві “В лісі”.

Свою оцінку ранньої творчості дає Л. Кияновська:“в загальному, лише окремі новаторські виразовіприйоми, передусім у фактурі та принципахтематичного варіювання, притаманні його раннімопусам, переходять у твори зрілого періоду, але вцілому слід констатувати певне самообмеженняу технічному пошуку та перевагу “класичного”,тобто зорієнтованого на зразки XIX ст., типумислення” [6, 196].

Висновки. Отже, серед характерних рисраннього стилю В. Барвінського відзначимопошук нового осмислення українського фольклору,зокрема, західного регіону; поєднанняпізньоромантичного та імпресіоністичного впливівз поступовим впровадженням національногоелементу; індивідуальність мелодичногообдарування композитора; чітку класичну будовуформи та виваженість драматургічного плану;вибір основних жанрових напрямків та плідніхудожні звершення в галузі фортепіанної такамерновокальної музики; тяжіння до камерності,мініатюрності; тенденція до ускладнення музичноїмови за рахунок використання альтерацій,затримань, а також привнесення фольклорних рис– поєднання мажору і мінору, особливостейнародних ладів (гуцульський, дорійський) тощо.

Ряд творів, написаних Барвінським у “празькийперіод”, свідчать про ранній розвитоккомпозиторського таланту. І хоча усі вониорганічно поєднують пізньоромантичнустилістику та імпресіоністичні впливи, все ждостатньо яскраво виявляються ознаки власногоіндивідуального стилю та активний пошукнаціональної образності.

1. Алякринский Б.С. О таланте и способностях /Б.С. Алякринский. – М., 1970. – 173 с.

2. Барвінський В.О. Статті та матеріали: збірник/ В.О. Барвінський; упор. В. Грабовський. – Дрогобич:Відродження, 2000. – 148 с.

3. Варнава Р. Епістолярна спадщина В. Барвінськогоу світлі психолого-вікових аспектів особистості /Р. Варнава // Українська культура: минуле, сучасність,шляхи розвитку: Наукові записки Рівненськогодержавного гуманітарного університету. – Вип. 16. –Рівне, 2010. – Т. 1. – С. 63 – 69.

4. Зінків І . Коломийка у творчості ВасиляБарвінського / І. Зінків //Українське мистецтвознавство:матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. праць ІМФЕім. М. Рильського НАН України. – К., 2009. – Вип. 9. –С. 99 – 106.

5. Кирнарская Д.К. Психология специальныхспособностей. Музыкальные способности /Д.К. Кирнарская. – М.: Таланты-XXI век, 2004. – 496 с.

6. Кияновська Л.О. Стильова еволюція галицькоїмузичної культури XIX – XX ст. / Л.О. Кияновська. –Тернопіль: СМП Астон, 2000. – 339 с.

7. Кияновська Л.О. Українська музична культура:навч. посібник / Л.О. Кияновська. – Львів: Тріада плюс,2008. – 344 с.

8. Колосович А. Перші симфонії Л. Ревуцького таБ. Лятошинського як феномен індивідуальногокомпозиторського стилю / А. Колосович // Київськемузикознавство: зб. статей. – К., 2007. – Вип. 22. – С. 97 – 104.

9. Назар Л. Спостереження над стилемВ. Барвінського / Л. Назар // Василь Барвінський удослідженнях та матеріалах. – Дрогобич: Просвіт,2008. – С. 16 – 46.

10. Павлишин С.С. Василь Барвінський /С.С. Павлишин. – К.: Муз. Україна, 1990. – 88 с. –(Творчі портрети українських композиторів).

11. Савицька Н.В. Хронос композиторськоїжиттєдіяльності: монографія / Наталія Савицька;ЛНМА ім. М.В. Лисенка. – Львів: Сполом, 2008. – 320 с.

12. Туровська Н. Декілька міркувань стосовноконцепції виховання музичного генія / Н. Туровська //Київське музикознавство: зб. статей НМАУ ім.П. Чайковського, КДВМУ ім. Р. Глієра. – Київ, 2011. –Вип. 36. – С. 262 – 270.

13. Эфроимсон В.П. Загадка гениальности /В.П. Эфроимсон. – М.: Знание, 1991. – 64 с. – (Новое вжизни, науке, технике. Сер.: Культура и религия. – № 1).



118

Постановка проблеми в загальномувигляді. В даний час тенденції вобласті розвитку засобів обчислювальної

техніки, автоматизованої обробки та передачіінформації сприяють децентралізації оброблюваноїінформації і дозволяють обробляти великі обсягиінформації, використовуючи потужностіобчислювальних пристроїв. Збільшенняінтенсивності інформаційних потоків між вузламиобчислювальної мережі, а також швидкепоширення мобільних пристроїв змінилипарадигму обробки інформації і створили основудля таких технологій, як хмарні обчислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Про “хмарні обчислення” пишуть і кібернетики, іспеціалісти в галузі телекомунікацій та інші. Самаконфігурація цього феномену залучає до йогоопису та аналізу дослідників, що належать як дотехнічних, так і до соціальноекономічнихдисциплін, серед яких: Ф. Альтаф, П. Берроуз,П. Вінізіа, Дж. Галанте, Дж. Джилен, К. Доктороу,Б. Ейнгорн, Ф. Клюис, Р. Мистерз, Є. Сат’ядас,Р. Столлмен та ін. Як показують науковідослідження в Україні вивченню хмарнихобчислень в умовах нових інформаційнихтехнологій присвячено ряд робіт В. Аксака,Ж. Безп’ятчука, Т. Бондаренко, І. Вреде, І. Клєментьєва,Н. Морзе, Н. Тверезовської, П. Фінгара, В. Устіноватощо.

Останнім часом багато публікацій присвяченоUtilityкомп’ютингу. Ідея Utilityкомп’ютингуполягає в наданні комп’ютерних ресурсів для

обробки і зберігання даних в якості сервісу, щооплачується в залежності від обсягу споживанихресурсів. Вперше вона була висловлена ДжономМаккартні ще в 1961 році. До даної категоріїможуть бути віднесені багато технологій, щовідомі вже не один десяток років. Зокрема, доних відноситься послуга надання користувачупрограми у вигляді термінального доступу домережі. Інший приклад – технологія Gridкомп’ютингу, що дозволяє об’єднати декількакомп’ютерів для рішення одного завдання і надаєобчислювальну послугу як сервіс. Також існуютькомпанії, які надають послуги Gridкомп’ютингуокремим користувачам.

Метою статті є аналіз існуючих хмарнихобчислень, їх переваги і недоліки та пошукперспектив розвитку цієї технології.

Виклад основного матеріалу. Найбільшнова концепція – “хмарні” обчислення (CloudComputing). Термін з’явився в 2001 році, алеособливо популярним став в останні дватри роки.Концепція “хмарних” обчислень з’явилася не напорожньому місці, а стала результатомеволюційного розвитку інформаційних технологій(IT) за останні кілька десятиліть і відповіддю навиклики сучасного бізнесу. Аналітики GartnerGroup називають “хмарні” обчислення –найперспективнішою стратегічною технологієюмайбутнього, прогнозуючи переміщення більшоїчастини IT в “хмари” протягом 5 – 7 років. Заїхніми оцінками, до 2015 року обсяг ринку хмарнихобчислень досягне 200 мільярдів доларів [1].

УДК 371:004

Любов Філіппова, доцент Національного університету державної податкової служби України

ХМАРНІ ОБЧИСЛЕННЯ В ОСВІТІУ статті розглядається аналіз існуючих хмарних обчислень. Описані переваги і недоліки хмарних

обчислень та пошук перспектив розвитку цієї технології.Ключові слова: хмарні обчислення, інформаційні технології.

Літ. 4.

Любовь Филиппова, доцент Национального университетагосударственной налоговой службы Украины

ОБЛАЧНЫЕ ВЫЧИСЛЕНИЯ В ОБРАЗОВАНИИВ статье рассматривается анализ существующих облачных вычислений. Описаны их преимущества и

недостатки, а также поиск перспектив развития этой технологии.

Ключевые слова: облачные вычисления, информационные технологии.

Lubov Filipova, Docent of National University of State Tax Service of Ukraine

CLOUD COMPUTING IN EDUCATION BRANCHIn the article the deals with analysis of current cloud computing. Are described and their advantages and

disadvantages, and suggests ways of development of this technology.Keywords: cloud computing, information technology.

ХМАРНІ ОБЧИСЛЕННЯ В ОСВІТІ

© Л. Філіппова, 2013

119 Молодь і ринок №5 (100), 2013

На сьогодні існує безліч визначень “хмарнихобчислень”. Найчастіше вони розходяться всвоєму значенні і акцентах, наприклад: 15йваріант визначення, яке дає комп’ютерналабораторія Національного інституту стандартіві технологій (NIST), складається з 760 слів іперераховує 5 характеристик, 3 сервісних моделі,4 моделі розгортання і застерігає, що данетлумачення скоро знову зміниться [2].

Розглянемо деякі з цих визначень для того щобзрозуміти що таке “хмарні” обчислення з різнихточок зору [3].

Хмарні обчислення – динамічно масштабованийспосіб доступу до зовнішніх обчислювальнихресурсів у вигляді сервісу, що надається задопомогою Інтернет, при цьому користувачеві непотрібно ніяких особливих знань проінфраструктуру “хмари” або навичок управлінняцією “хмарною” технологією.

Cloud computing – програмноапаратнезабезпечення, доступне користувачеві черезІнтернет або локальну мережу в вигляді сервісу,що дозволяє використовувати зручний інтерфейсдля віддаленого доступу до виділених ресурсів(обчислювальних ресурсів, програм і даних).Комп’ютер користувача виступає при цьомурядовим терміналом, підключеним до мережі.Комп’ютери, що здійснюють cloud computing,називаються “обчислювальною хмарою”. Прицьому навантаження між комп’ютерами, щовходять в “обчислювальну хмару”, розподіляєтьсяавтоматично.

Хмарні обчислення – новий підхід, що дозволяєзнизити складність ІТсистем, завдякизастосуванню широкого ряду ефективнихтехнологій, керованих самостійно і доступних завимогою в рамках віртуальної інфраструктури, атакож споживаних в якості сервісів. Переходячина приватні хмари, замовники можуть отриматибезліч переваг, серед яких зниження витрат наІТ, підвищення якості надання сервісу тадинамічності бізнесу.

Перспективи “хмарних” обчислень неминучі,тому знання про ці технології необхідні будьякомуфахівцю, який пов’язує свою майбутню діяльністьз сучасними ІТ.

Хмарні обчислення (англ. Cloud Computing) –технологія обробки даних, в якій програмнезабезпечення (ПЗ) надається користувачеві якІнтернетсервіс. Користувач має доступ до власнихданих, але не може управляти і не повинен піклуватисяпро інфраструктуру, операційну систему і власнепрограмне забезпечення, з яким він працює [4].

Зрештою, найбільш об’єктивним є судженняпро те, що хмарні обчислення є не що інше яксума передових інформаційнокомунікаційних

технологій, що застосовуються для вирішенняприкладних задач по перенесенню обчислювальногонавантаження з робочого місця користувача насервери обчислювальних центрів для наданняпослуг за запитом.

Хмарні обчислення дозволяють їх споживачамзначно знизити витрати на інфраструктуру ІТ ігнучко реагувати на зміни в потребіобчислювальних ресурсів.

Технології хмарної обробки даних широковикористовуються великими комерційнимиорганізаціями, але в даний час вони стають доступніі ВНЗ. Завдяки використанню недорогогоспоживчого ПЗ і використанню продуктів з відкритимвихідним кодом, проведення експериментів задопомогою цих технологій досить просте, навіть придуже маленькому бюджеті.

В даний час ВНЗ знаходяться у сильнійзалежності від ІТ, без яких вони вже не можутьефективно побудувати навчальний процес.Придбання комп’ютерної техніки, ПЗ тапідтримка його безперебійної роботи вимагає відВНЗ значних капітальних витрат і залученнякваліфікованих фахівців. У цьому їм допомагаютькомпанії, що розробляють “хмарні” платформи.Вони завжди роблять знижку на ПЗ длянавчальних закладів, так вони вносять вклад устудентів – майбутнє своєї компанії.

Тому альтернативою цьому можуть стати“хмарні обчислення” (cloud computing), завдякиекономії коштів і переходу від капітальних витратдо операційних платежів за фактом наданняпослуги, доступності освіти, швидкого розгортаннябезлічі освітніх програм та іншимхарактеристикам, що властиві хмарнимобчислення. Все це стає причиною поступовоговідходу від надання послуг у локальній мережіВНЗ та отримання їх студентами і викладачамичерез Інтернет. Вже зараз ВНЗ можутьотримувати їх безкоштовно або за невелику плату.При цьому дуже часто такі сервіси є більшдоступними і надійними, ніж їх аналог. Це означає,що в майбутньому більшість освітніх послугнадаватимуться з “хмар”, і ВНЗ не доведетьсяутримувати високооплачуваний обслуговуючийперсонал і власну ІТ інфраструктуру з дорогимустаткуванням, яке не завжди задіяне на повнупотужність.

Так як швидкість доступу до Інтернет зростає,і все більше студентів мають високошвидкіснийширокосмуговий доступ, тому стає більшзручним використання хмарних обчислень, а нена власні обчислювальні платформи, які можналегко зламати або втратити. Попит на розвитокхмарних обчислень може, таким чином, виходитивід самих студентів, а не від ВНЗ.


120

Застосування хмарних обчислень породжуєпроблеми з наявністю позитивних і негативнихаргументів. Останні опитування показують, щодва головних плюси хмарних обчислень – цешвидкість і вартість. Завдяки автономномудоступу до пулу обчислювальних ресурсівкористувачі можуть підключитися за ліченіхвилини, а не через тижні або місяці. Змінаобчислювального потенціалу також проводитьсяшвидко завдяки еластично масштабованій грідархітектурі. Так як, в хмарних обчисленняхплатять тільки за те, що використовують, амасштабування і автоматизація досягаютьвисокого рівня, співвідношення вартості таефективності є також вельми привабливимфактором.

До позитивних факторів також відносяться: ефективна боротьба з неліцензійним

використанням програмного продукту, оскількисам продукт не потрапляє до замовника;

відносна легкість виявлення та припиненнянесанкціонованого використання доступудекількох користувачів під одним логіном;

суттєве зменшення витрат на розгортання івпровадження технічної та консалтинговоїпідтримки для кожного замовника.

відсутність необхідності установки ПЗ наробочих місцях користувачів, оскільки доступ донього здійснюється через звичайний браузер;

радикальне скорочення витрат на розгортаннясистеми в організації;

скорочення витрат на технічну підтримку таоновлення розгорнутих систем;

швидкість впровадження, обумовленавідсутністю витрат часу на розгортання системи;

зрозумілий інтерфейс; ясність і передбачуваність платежів; можливість одержання більш високого рівня

обслуговування ПЗ.Відзначимо основні недоліки та труднощі

використання cloud computing:1. Постійне з’єднання з мережею. Cloud

Computing завжди майже завжди потребує з’єднанняз мережею (Інтернет). Якщо немає доступу вмережу – немає роботи, програм, документів. Деякі“хмарні” програми вимагають гарного Інтернетз’єднання з великою пропускною здатністю.Відповідно програми можуть працювати повільніше,ніж на локальному комп’ютері.

2. Безпека. Безпека даних теоретично можебути під загрозою, так як не всі дані можнадовірити сторонньому провайдеру в Інтернеті, тимпаче, не тільки для зберігання, але ще і дляобробки.

3. Функціональність “хмарних” додатків. Невсі програми або їх властивості доступні

віддалено. Якщо порівнювати програми длялокального використання і їх “хмарні” аналоги,останні поки програють у функціональності.

4. Залежність від “хмарного” провайдера. Завждизалишається ризик, що провайдер онлайнових сервісіводного разу не зробить резервну копію даних.

Перехід абсолютної більшості активнихкористувачів комп’ютерів в “хмару” практичнонеминучий. Вже зараз можна придбати телевізорита плеєри, які транслюють аудіо, відео та іншийконтент з мережі Інтернет; моноблоки і неттопиз досить “скромним” апаратним забезпеченнямдля використання “хмарних” ресурсів, не кажучивже про популярність нетбуків. Випущеніопераційні системи (Google Chrome OS, WindowsAzure, Joli OS, eyeOS, AMOS, YouOS тощо),браузер (Google Chrome) і навіть антивірус (PandaCloud Antivirus), спеціально розроблені для роботиз “хмарою” і функціонують на основі стандартів.

А отже, істотно зростає кількість користувачівза рахунок значного зниження вартості тазбільшення мобільності, як апаратного, так і ПЗ.Частково вирішується проблема піратства тараціонального використання природних ресурсів,необхідних для забезпечення діяльностіобчислювальних комплексів, за рахунокцентралізації і збільшення їх енергоефективності.

Висновки. Технології хмарних обчисленьсприяють інноваціям, оскільки дозволяютьорганізаціям швидко і економічно ефективнодосліджувати потенціал нових можливостейоптимізації діяльності на базі IТтехнологій за рахунокїх гнучкого масштабування практично без обмежень.

Підсумовуючи сказане, можна зробитивисновок, що технологія хмарних обчисленьшвидко розвивається і набирає великупопулярність – так що цілком можливо, що за“cloud computing” майбутнє.

Актуальними напрямами подальшоїрозробки окресленої проблеми є виявленняпереваг та слабких сторін застосування даноїтехнології в освітніх установах.

1. Gillam Lee Cloud Computing: Principles, Systemsand Applications / Nick Antonopoulos, Lee Gillam – L.:Springer, 2010. – 379 p. – (Computer Communicationsand Networks).

2. Что скрывается за облачными вычислениями //Harvard Business Review – Россия, № 9(61), 2010.

3. Клементьев И.П., Устинов В.А. Введение вОблачные вычисления // [електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://www.intuit.ru/department/se/incloudc/0/

4. Електронна енциклопедія. – [електроннийресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/

wiki/Хмарні_обчислення, вільний. – Назва з екрану.




121 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Виклад основного матеріалу. УДержавній національній програмі“Освіта” зазначено, що навчально

виховний процес повинен забезпечити єдність,наступність і спадкоємність поколінь, а це означає,що він повинен здійснюватися у невіддільностіосвіти від “національного фунту, її органічномупоєднанні з національною історією і народнимитрадиціями” [4, 9].

Наукові дослідження переконливо доводять,що дитина повинна знаходитись під постійнимвиховуючим впливом матеріальної і духовноїкультури свого народу. Це потрібно, найперше, длянайповнішого розкриття природних схильностейособистості, розвитку її здібностей, виявленняетнопсихологічних особливостей.

Народне мистецтво, які б не були його види,жанри, форми, твориться людьми – справжнімимитцями. І це прекрасне, як природне повсякденнеоточення людини, стає тим середовищем, що не

лише захоплює, а й з ранніх років викликаєпрагнення прилучитися до мистецтва.

На виховне значення народної спадщини,особливо пісеннообрядової, вказували видатнівітчизняні педагогикомпозитори М. Лисенко,М. Леонтович, Я. Степовий, К. Стеценко, що усвоїй творчості та практичній педагогічнійдіяльності спиралися на народні мистецькітрадиції.

Питанням виховання молоді засобаминародного мистецтва присвячені роботиВ. Гаджиєва, Т. Глядковської, С. Когана, І. Матюші,О. Олексюк, М. Печенюк, С. Стефанюк, Т. Стриго,В. Ткача. Проблеми національних традиціймузичного мистецтва досліджуються в роботахмистецтвознавців Б. Єфименкової, І. Земцовського,А. Іваницького, Ю. Круглова, В. Медведєвої, І. Таран,А. Чекановської, В. Шурова.

Слід наголосити у необхідності широкоговикористання в практиці виховної роботи у школах,

Юрій Добуш, доцент кафедри методики музичного виховання і диригуванняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ОБРЯДОВО-КАЛЕНДАРНИЙ ЗИМОВИЙ ЦИКЛВ ЖИТТІ ТА ПОБУТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають свої традиції, звичаї, обряди тасвята, становлення яких відбувається протягом багатьох століть. Святково-звичаєва спадщина разом ізмовою є найміцнішими елементами, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю. У статівисвітлюється феномен зимового обрядового циклу як результат вікових надбань народної творчості.

Ключові слова: народна творчість, обрядово-календарні свята, колядки, традиції, звичаї.

Літ. 6.

Юрий Добуш, доцент кафедры методики музыкального воспитания и дирижированияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ОБРЯДНО-КАЛЕНДАРНЫЙ ЗИМНИЙ ЦИКЛВ ЖИЗНИ И БЫТУ УКРАИНСКОГО НАРОДА

Каждая нация, каждый народ, даже каждая социальная группа имеют свои традиции, обычаи,обряды и праздники, становление которых происходит в течение многих веков. Празднично-обычайноенаследие вместе с языком являются самыми прочными элементами, которые объединяют отдельных людейв один народ, в одну нацию. В статье освещается феномен зимнего обрядного цыкла как результат вековыхдостижений народного творчества.

Ключевые слова: народное творчество, обрядно-календарные праздники, колядки, традиции, обычаи.

Yury Dobush, Docent of Methods of Musical Education and Conducting DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

RITUAL-CALENDAR WINTER CYСLE IN LIFE AND HUSBANDRYOF UKRAINIAN PEOPLE

Every nation, every people, every social group has their own traditions, rites customs and festivals, whichestablisment takes many centuries. Festive and customary heritage together with language are the strongest elementsthat unite individuals into one people, one nation. The article highlights the phenomenon of the winter ceremonialcycle as a result of secular heritage of long-time achievement of folk art.

Keywords: folk art, ritual-calendrical feasts, carols, traditions and customs.

УДК 398.332.4(477)

ОБРЯДОВО-КАЛЕНДАРНИЙ ЗИМОВИЙ ЦИКЛ В ЖИТТІ ТА ПОБУТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

© Ю. Добуш, 2013

122

гімназіях, ліцеях заходів саме на основі народнихтрадицій. Завдяки глибоким вивченням пісенноїспадщини, обрядів, традицій учні глибше відчувають,що знання про свій народ – це пізнання себе, свогонароду, його історії та культури, це усвідомленнянерозривної єдності із попередніми поколіннямиукраїнського народу, з їх духовним світом.

Говорячи про “національне виховання” проф.О. Вишневський відзначає двозначність цьоготерміну: “Поперше – це національне виховання,що випливає з основ державності і відповідаєпроцесам державотворення. За К. Ушинським,таку багатоаспектну систему доцільно називатиукраїнським вихованням. Воно стосується всіхгромадян України, незалежно від їх етнічногопоходження, і висуває до них однакові вимоги. Подруге – це національноетнічне виховання нашогонароду, під яким розуміються виховні зусилля,спрямовані на відродження природовідповідногонаціонального самоусвідомлення українськоїдитини [3, 278 – 279]. В цьому контексті мизупинимось саме на зимовокалендарному циклі,особливо багатому, цікавому та сценічнотеатральному.

Перші відомі записи українських народнихколядок і щедрівок походять з другогодесятиліття XIX ст. і належать визначеномуслов’янському народознавцеві З. ДолензіХодаковському. Шість народних колядокз’явилося в збірнику М. Максимовича“Малоросийские песни”, виданому в Москві 1827 р.У передмові до збірника галицьких, польських іукраїнських пісень, що вийшов у Львові в 1833 р.,Вацлав з Олеська зазначив, що він не включивцих пісень, оскільки вони, мовляв, єзагальновідомими, друкованими у т. зв.“Кантичках” (збірках церковних пісень). ТутВацлав з Олеська явно не зрозумів специфікинародних колядок, змішав і ототожнив їх зцерковними колядками.

Особливо велику роль у збиранні і вивченнінародних колядок зіграли діячі “Руської трійці”. Зпочатку 30их років XIX ст. М. Шашкевич,І. Вагилевич, Я. Головацький та інші діячіцілеспрямованим і системним збиранням творівцього жанру у різних місцевостях Галичини.Винятково велика заслуга належить тут, зокрема,І. Вагилевичу. З раннього дитинства він бувочарований народними колядками. Згадуючи проце, він писав в одній із своїх праць: “Може й бути,що ця велична древня поезія зі своїм особливимзаповіданим світом розпалила мою уяву, пробудиламою душу від дрімоти. Навіть може бути, далаперо в руки”. Записані ним у 1834 р. у рідномуселі Ясені (тепер Рожнятівського району ІваноФранківської області) 15 колядок викликали

захоплення в гуртку М. Шашкевича, 7 колядок зцих записів було надруковано в альманасі “РусалкаДністровая” (1837). А вже на початку 40х роківзбірка Вагилевича охоплювала близько 200 творів.Сподвижникові “Руської трійці” Іванові Бірецькомуналежить збірка колядок з Лемківщини. Взагалічленами цього угрупування записано близькотрьох сотень народних колядок і щедрівок. Нажаль, у свій час їх не вдалося видати окремоюзбіркою, хоч такі спроби робилися вже в кінці 30их – на початку 40их років. Але записи ”Руськоїтрійці” поширювалися в рукописних списках, нимикористувалися відомі вчені свого часу, зокрема,П. Шафаник, І. Срезневський, М. Костомаров,М. Погодін, О. Бодянський та ін.

Діячами “Руської трійці” започатковановивчення та наукове осмислення цього явища.Вчені Шашкевичевого гуртка заклали основукласифікації народних колядок, якою користуютьсяі тепер, вони перші вказали на відмінність народнихколядок від церковних, висловили стурбованість,що перші все більше витісняються другими,“згасають” на Слов’янщині.

Згодом зібрання українських колядокпоповнилося записами П. Чубинського, М. Лисенка,І. Франка, В. Гнатюка, Б. Грінченка, А. Малинки,Ф. Колесси та ін., а також збірками нашого часу.Цінним здобутком на цьому полі, зокрема, єоб’ємний том ”Колядки та щедрівки” (Київ, 1965),що вийшов одним з перших у серії багатотомноговидання “Українська народна творчість”. Науковедослідження цього предмета розгорнулося впрацях О. Потебні, В. Антоновича, М. Драгоманова,І. Франка, М. Грушевського, І. Свенціцького,російського вченого О. Веселовського, румунського– П. Карамана та ін. Їх заслуги в цій сфері відомі ізагальновизнані.

Уже в минулому столітті вчені констатували,що в українському фольклорі, порівняно зуснопоетичними традиціями інших народів, колядизбереглися найкраще, найповніше і найбагатше.Особливо з погляду розмаїття зразків, сюжетів,цілісності тексту, архаїзму змістовних іструктурнопоетичних рис, відображеннядіахронних еволюційних нашарувань тощо. Саметому дослідження народних колядок взагальнослов’янському чи й ширшому планібазується здебільшого на українському матеріалі.

Тільки в українському фольклорі відома назва“щедрівка”. Щоправда, дослідники (О. Потебня,В. Гнатюк, Ф. Колеса) не бачили якоїсь суттєвоїобрядовофункціональної відмінності між“колядками” і “щедрівками”, вважали другісинонімним утворенням на українському ґрунті відпоширеного приспіву “Щедрий вечір, добрий (чиСвятий) вечір”.



123 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Видатним порівняльним дослідженнямколядок і щедрівок слов’янських народів бувдругий том праці О. Потебні “Обьяснениямалорусских сродных народних песен” (Варшава,1887 р.). Тут вчений розглянув величезнийкомплекс питань на основі колосальної кількостітекстів. В центрі уваги О. Потебні – українськіколядки і щедрівки. Він досліджує їх у різнихплощинах і напрямах: аналізує поетичний розмір,відзначаючи спорідненість колядок і щедрівок зцаринними піснями, білоруськими волочебними іросійськими “винограддями”; вникає в обрядколядування; розкриває мету колядок і щедрівок– величання, піднесення звичайної особи відеальний стан, прагнення задовольнити в мріїпорив людини до щастя, вказуючи при цьому нанайстаровиннішу практичну основу – віру вмагічну силу слова (в зв’язку з цим дослідникзіставляє художню манеру колядкових величеньіз замовляннями). Центральне і найбільше місцевідводить О. Потебня аналізові мотивів колядокі щедрівок. По суті він перший систематизувавцей пісенний жанр за провідними мотивами.Пізніше удосконалювали і давали своюсистематизацію за мотивами В. Гнатюк,І. Свєнціцький, П. Караман та ін.

Проте О. Потебня виділяв передусім мотивиіз символічним змістом, властивим народнійвеличальній поезії взагалі (колядкам, жнивним,волочебним і весільним пісням). Кожнийколядковий мотив він розглянув у зв’язках зіншими жанрами українського фольклору, запокрифами й старою літературою, в зв’язку зпісенністю росіян і білорусів, а часом – і південнихслов’ян. Він заклав міцний фундаментславістичних досліджень в жанрі колядки іщедрівки. В цьому дослідженні О. Потебняохопив всі головні побутові мотиви і привнесеніхристиянською релігією теми. Пильна увага дохудожніх особливостей, особливо розкриттясимволічного змісту мотивів і образів колядок, доїх мови і форми – все це визначні надбання праціО. Потебні.

Серйозні заслуги в справі збирання, видання йдослідження українських колядок і щедрівокналежать В. Гнатюку, який в 1914 році видав дватоми їх текстів, переважно з рукописних джерел.Це – перше наукове узагальнююче виданняколядок і щедрівок, що охоплювало записи від 10хроків XIX ст. до часу виходу збірки. Видавецьпрагнув якнайповніше подати варіанти, друкувавзмістовні і досконалі в художньому відношеннітвори, поклавши в основу видання найдавнішізбірки та варіанти з Галичини (збірки З. ДоленгиХодаковського та І. Вагилевича), де найкращезберігався цей жанр народної поезії. В передмові

до видання В. Гнатюк висловив свої погляди наколядки та щедрівки. Він вважав, що колядки тащедрівки є творами трудового народу й походятьз передтатарської доби; їх реалії дають матеріалдля вивчення побуту і занять періоду КиївськоїРусі. В. Гнатюк висловив також свої міркуваннящодо термінів “колядка” і “щедрівка”, кажучи, щоце “зовсім рівнорядні терміни, з яких перший єчужою, а другий нашого походження”. Дослідникпідкреслив, що обряд колядування є своєріднимнародним театральним видовищем.

Одночасно з В. Гнатюком на театральнусторону новорічної обрядовості звернув увагуБ. Яцимирський у праці “Обрядовое ряженье врусской народной поэзии и бытье”. В одному ізрозділів цього дослідження, опублікованому1914р. в “Этнографическом обозрении”, він давширокий опис і аналіз української вистави тапісеньщедрівок про Маланку, її зв’язку з “Козою”і вертепом.

Ф. Колесса, подаючи класифікацію колядок,виділяє 5 груп: 1) з хліборобськими мотивами;2) з воєнними мотивами; 3) з фантастичним чиказковим підкладом; 4) любовного змісту; 5) збіблійним підкладом.

С. Климник подаючи класифікацію коляд іщедрівок, виділяє в ній 10 груп: 1. філософічні (пропоходження світу); 2. світоглядноміфологічні,хвальні (в яких відбилась віра у надприродні сили,міфологія та віра у ці сили); 3. лицарськодружинні(період племінного життя); 4. історичні (дружиннокнязівська рання доба, в яких відображаєтьсятема походів та чеснот князів); 5. пізньої княжоїдоби; 6. початків християнства; 7. період двовір’я;8. апокрифічні; 9. біблійні; 10. релігійнонаціональні,господарські та з політичним забарвленням.

О. Воропай, здійснюючи класифікацію колядта щедрівок виділяє 6 груп: 1. хліборобськімотиви; 2. мисливські мотиви; 3. військовімотиви; 4. казковофантастичні мотиви; 5. весільнімотиви; 6. біблійнорелігійні мотиви.

Початком зимового циклу календарних святнайбільш виразно виступає 4 грудня, коливідзначається одне із дванадцяти – Богородичесвято, Введення в Храм Пресвятої Богородиці.Цей день у народі ще називають Третя Пречиста(що значить непорочна, незаймана).

Вважається, що Введення відкриває собоюсвятковий сезон. На Рівненщині говорили:“Введення прийде, свят наведе”. І дійсно, після 4грудня йшла низка дуже популярних у народі свят:Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи, Ганниі, нарешті новорічні свята: Новий рік, Водохрестя.

Отже, Різдво – перше з новорічних свят. Вономає давню історію і як свято народження Всесвітувідзначалось ще у часи, віддалені від нас не одним


124

тисячоліттям. Сучасна українська назва невідображає його християнської суті. У давнинуце слово звучало як Род’здво і означалонародження з двох стихій всього живого. Саміобряди і ритуали Різдва свідчать про його давнокосмогонічну суть. Так, для приготуваннясвяткової вечері бралось 12 полін, які булижертвою 12 сузір’ям зодіаку, готували 12священних страв: кутю з медом,узвар, вареники,голубці, рибу, картоплю з товченим часником,горох з олією і часником, ячмінну кашу з олієюабо медом, пшоняну кашу, варену кукурудзу,пироги з маком, варені боби. Те, що до перелікустрав включені зернові культури прадавньогопоходження, свідчить, що різдвяна вечеря –жертовна трапеза на честь коляди. Цікаво, що 12священних ночей творення Всесвіту тежвідповідають кількості сузір’їв зодіаку, а те, щогосподар дому проти годинникової стрілки обходивхату, прямо вказує на імітацію видимого рухусонця через сузір’я. На покутті ставили сніп житаабо пшениці, що має кілька назв, а серед нихКоляда (Сонце) та Дідух (Місяць). Напередоднісвята або безпосередньо перед Святвечереювносили плуг і клали під святковий стіл або біляснопа. Цей плуг виконував важливу роль унаступному святі на Щедрий вечір. Змістязичницького Різдва полягав у народженінемовлятисонця з утроби Лади, народженніМісяця (Василя) на Щедрий вечір та народженнібогині води Дани на Водохреща (Йордан).

За віруваннями наших пращурів, у ніч на Різдвоактивізовувалися сили хаосу, всяка нечисть, якаможе перешкодити визріванню світлої сили. Томуколядники одягали на себе маски, щоб злі сили їхне розпізнали, ходили по хатах і співали величальніпісні Коляді, відганяючи темну нечисть. Ці магічнівідлякування та величання і звуться колядками,у них збережено суть уявлень про оновлення світу,а сам процес колядування імітація космічного актусонценародження. Колядники уособлюютьпредків роду, віщунів просвітлення, тому обрядовакутя, яка призначалася і мертвим і живим, єжертвою за допомогою якої можна здолати темнісили.

Відповідно до космології язичників, світотвореннябуло пов’язано з моментом, коли з 24 на 25 грудняпочинає збільшуватись світловий день.Виникнення і розвиток космічного світу ділитьсяна три періоди – три свята: народження Сонця (7січня за новим стилем); народження Місяця (14січня) і народження Води (19 січня). Захристиянською традицією це відповідно РіздвоХристове, Святого Василя та Маланки, Йордан.

Можливо, що разом із цими звичаями таназвою коляди перейняли наші предки від греків і

римлян ще перед прийняттям християнства наРусі також деякі мотиви своїх величальнихноворічних пісень – колядок та щедрівок. Та немасумніву, що грекоримські впливи стрінулися насхідньослов’янському ґрунті вже з виробленоюноворічною обрядовістю й величальними піснямимісцевого походження. Дуже можливо, що ті старіноворічні пісні в нас називалися власнещедрівками. Ця рідна місцева їх назва, незначнапоза українською етнографічною територією,стоїть, очевидно, в якомусь зв’язку із щедрим,тобто багатим вечором, що замикає різдвянийцикл свят, та із тою щедрістю, багатством ідостатком, який напророчують коляди й щедрівкив бажаннях для господарів.

Слово “Коляда” походить від назви НовогоРоку у римлян – calendae januariae. Доказом цьогоможе бути хоч би те, що ця назва зустрічається убагатьох (але не у всіх) народів. Наприклад, уфранцузів – chalendes, у румунів – colinda абосоleda, у поляків – соleda, у росіян – колядка, а унас, українців – коляда.

Різдвяні коляди з часом набувають відчутногохристиянського звучання, оскільки цей деньвважається днем народження Ісуса Христа,наповнюються і відповідною символікою деякіобряди: це і сіно, що підкладалось під скатертину(сіно було в яслах при народженні Христа), івертеп тощо.

Деякі обряди, спільні для всієї України, маютьрегіональні відмінності; наприклад у деякихмісцевостях після вечері розносять кутю породичах, у інших заможні господарі розносятьвечерю бідним. Так само і колядувати починаютьу різний час: прямо на Святвечір або у першийвечір Різдва.

Колядують дитячі та молодіжні ватаги, водитьтаку ватагу “береза”, у компанії ще є “виборець”– скарбник, “міхоноша” – носій подарунків,“звіздар” – хлопець, що носить традиційнувосьмикутну зірку із свічкою та дзвіночками.Молодіжна ватага береться за справу інакше: вонипідходять до будинку, “береза” стукає у вікно,гукаючи:

Пане господарю, благословіть Христаславити !

Просимо ! – відгукуються господарі.Господар виходить з калачем в руках,

господиня – з рушником, цілують хрест, якийтримає один з колядників, і господиня пов’язуєйого рушником, а господар дає калача та іншідарунки “міхоноші”, частує колядників. Вониспівають гуртом, розповідають про смерть царяІрода, показують різноманітні побутові сценки:залицяння парубка до дівчини, циганськеворожіння тощо. Кількість дійових осіб може бути



125 Молодь і ринок №5 (100), 2013

різна, так само й монологів; дій теж може бутито більше, то менше. Але основна частина майжескрізь однакова.

Новий рік за старим стилем – свято Щедроговечора. Це свято пов’язане з давно минулиметапом розвитку людської цивілізації, з культомМісяця. Власне, це свято народження Місяця, якиймав назву Уаціля, що пізніше перейшла в сучасну– Василя. Прямою вказівкою на зв’язок ізкосмічними уявленнями давніх українців є ліпленіпироги, обрядова щедровечірня страва. Слово“пиріг” у доіндоєвропейській мові означало “хлібМісяця”. Такими ж точними вказівками є іщедрівки, у яких славиться господар, йогобагатство тощо, оскільки Місяць керує небесноюй земною водою, від нього залежить родючістьхлібів і худоби.

Напередодні Нового року, на Маланки,розпочинаються символічні дійства з водою,провіщення майбутніх космічних подій –народження богині води Дани, воду маютьсотворити Зоря і Місяць. Засівання вранці на святоЩедрого вечора – жертовний обряд на честьбогині Дани. Цей обряд імітує оранку. До нашихднів дожив і обряд водіння кози – стародавньогототему наших пращурів. Ватага парубківсимволізує собою процесію жерців, хлопець увивернутому кожусі, із рогами не голові, грає козу.Стародавній обряд починався відразу, тількиноватага переступала поріг дому. Під супровідвідомого “Огого, коза огого сіра” відбуваєтьсямістерія зі смертю, спробами оживлення і, нарешті,воскресіння кози.

Традиційні обливання водою напередодніНового року (Маланки) пов’язані з культом водиі є своєрідним містком до наступного святаВодохреща. Обряди побутують нині усвяткуванні Нового року, дещо збереглось і досьогодні.

На Щедрий вечір, як засяє зоря, господар домузапалює свічку і обкурює хату ладаном,очищаючи її від злих сил. Господиня ставить настіл вечерю, а на покуті велику миску з пирогами,господар сідає так, що його не видно за пирогами,а діти роблять вигляд, що не бачать його, ізапитують матір:

Мамо, де наш тато ? А хіба ви мене не бачите, діти ? – озивається

батько. Не бачимо, тату. То дай, Боже, щоб і на той рік ви мене та не

бачили.Парубки та дівчата цього вечора водять

Маланку з козою, з ними ходять орач з чепігами,сівач із сівнею, дід з батогом, циган, циганка і чорт.Зібравшись ватагою, щедрувальники йдуть

селом, заходять до хат, розігруючи таку містерію:підходять до чиєїсь хати, запитують:

Чи дома пан господар ? Дома, – озивається господар, – заходьте до

хати.Ватага із щедрівкою на господаря заходить до

хати.Щедрувальники співають на кожного щедрівку.

За це всіх пригощають ласощами, дають різніподарунки. Потім настає черга Маланки, яку граєхлопець у дівчачому вбранні. Щедрувальникиспівають “Маланку”, а та в цей час ходить похаті, підмітає, витирає посуд ганчірками, бризкаєводою на господарів. Все це виконують зрізноманітними жартами, пародіюванням, за цеМаланка теж одержує щедрі подарунки.Наступний епізод містерії – смерть та оживленнякози. Цей момент є головним у новорічномудійстві.

Різдвяні свята тривають аж до святаВодохрещі або Ордані, Йордана (19 січня)

. Весь

цей час від Різдва до Водохрещі нічого не можнабуло робити, лише ходити в гості, а жінкамдозволялось готуватись до прядіння коноплі –мички микати.

Висновки. Обрядовозвичаєва сфера – це тіприкмети й ознаки, по яких розпізнається народне тільки в сучасному, але й у його історичномуминулому. Традиції, звичаї, обряди й свята є тиминеписаними законами, якими керуються внайменших щоденних і найбільших всенаціональнихсправах. Своїм корінням вони сягають вглибдалеких язичницьких віків та пов’язані з одним ізголовних свят наших предків – днем зимовогосонцестояння. Свято це супроводжувалосьчисленними звичаями, ритуалами діями,обрядами, які мають вагомий виховний вплив упідростанні молодого покоління.

1. Алексієвець М., Цвіркун В. Українська міфологіяі фольклор – скарбниця національної культури // Культурневідродження в Україні. – Львів, 1993. – С. 16 – 22.

2. Бойко А. Педагогічний потенціал національно-культурних традицій // Рідна школа. – 1999. – № 10. –С. 12.

3. Вишневський О. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. – Дрогобич: Коло, 2003.

4. Державна національна програма “Освіта”(Україна ХХІ століття). – Київ,1999. – С. 9.

5. Руденко Ю. Золоті ворота українськоїдуховності, або коріння історичної пам’яті // Освіта.– 1998. – 11 – 18 лютого.

6. Сидорук І. Образи української міфології як засібнародної педагогіки // Початкова школа. – Київ, 1999.– №2. – С. 46 – 48.



126

Постановка проблеми. Ідея навчаннялюдини впродовж усього життяіснувала з початків людської

цивілізації. Вона зафіксована в народній мудрості,релігійних вченнях, перших наукових трактатах іпрацях визначних мислителів різних народів ічасів.

Практика навчання дорослих існувала знайдавніших часів як передача знань і досвідумайстра учневі. Однак осмислення суті й сенсуосвіти “довжиною в життя”, її зв’язку з іншимиелементами культури, осягнення її внутрішньоїструктури приходить значно пізніше під впливомсоціальноекономічного та суспільного прогресу.

Аналіз наукових досліджень. Висвітленнярізноманітних аспектів цього процесу на теренахвітчизняної історії стало предметом увагибагатьох дослідників різних часів, починаючи зкінця ХIХ ст. – початку ХХ ст. (Я. Абрамов, Х. Алчевска,П. Вахтеров, Е. Вахтерова, Б. Веселовский,

Д. Вольфсон, Є. Звягинцев, О. Кайданова, П. Каптерев,М. Корф, М. Лемке, Є. Мединський, С. Миропольский,М. Салтикова, Д. Семенов, Н. Стасова, М. Чехов)й до сучасності (Л. Березівська, С. Болтівець,С. Вершловський, Л. Вовк, І. Воробець, М. Громкова,С. Змєєв, І. Колесникова, Г. Лях, Н. Коляда, О. Огієнко,Н. Побірченко, Є . Поточни , Л . Сіг аєва,Є. Тонконога, Н. Чепурна, С. Черкасова, М. Шепель,Л. Шинкаренко та ін.).

Результати наукових пошуків сучасних вченихдоводять, що освіта дорослих є невід’ємноюскладовою соціокультурного прогресу, сфероюсуспільного і духовного життя з глибокимиісторичними традиціями і надбаннями. Наявнідослідження всебічно висвітлюють процесистановлення і розвитку освіти дорослих,окреслюють їх основні тенденції тазакономірності. Водночас зазначимо, що основнаувага звернена на організацію і аналіз емпіричнихпоказників функціонування галузі, в контексті яких

УДК 371.4 (450)

Людмила Тимчук, доцент кафедри загальної та соціальної педагогікиЧернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

ПОЧАТКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ДИДАКТИКИ ДОРОСЛИХ(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ СТОЛІТТЯ)

У статті здійснено ретроспективний аналіз розвитку вітчизняної освіти дорослих у другій половиніХІХ століття, на основі якого виявлено перші спроби наукової рефлексії проблем, пов’язаних з освітоюдорослих. Представлені в статті матеріали відображають процеси зародження і розвитку педагогічнихідей й теоретичних узагальнень і положень щодо змісту освіти й методики викладання у школах для дорослих.

Ключові слова: освіта дорослих, дидактика дорослих, педагогічні ідеї.

Літ. 25.

Людмила Тимчук, доцент кафедры общей и социальной педагогикиЧерновицкого национального университета имени Юрия Федьковича

НАЧАЛА ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ДИДАКТИКИ ВЗРОСЛЫХ(ВТОРАЯ ПОЛОВИНА XIX ВЕКА)

В статье осуществлен ретроспективный анализ развития отечественного образования взрослых вовторой половине XIX века, на основе котрого выявлены первые попытки научной рефлексии проблем, связанныхс образованием взрослых. Представленные в статье материалы отражают процессы зарождения и развитияпедагогических идей, теоретических обобщений относительно содержания образования и методикипреподавания в школах для взрослых.

Ключевые слова: образование взрослых, дидактика взрослых, педагогические идеи.

Ludmyla Tymchuk, Docent of General and Social PedagogicChernivtsy National University by Y. Fedkovych

BEGINNINGS DOMESTIC DIDACTICS ADULTS(SECOND HALF OF THE NINETEENTH CENTURY)

The article is a retrospective analysis of the national adult education in the second half of the nineteenthcentury, on the basis of which revealed the first scientific attempt to reflection problems associated with adulteducation. Presented in the article reflect the materials during the birth and development of pedagogical ideas andtheoretical generalizations and regulations regarding curriculum and teaching methods in schools for adults.

Keywords: adult education, adult didactics, pedagogical ideas.

ПОЧАТКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ДИДАКТИКИ ДОРОСЛИХ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ СТОЛІТТЯ)

© Л. Тимчук, 2013

127 Молодь і ринок №5 (100), 2013

аналізуються окремі питання теорії й методикинавчання дорослих.

Мета статті – на основі ретроспективногоаналізу визначити рівень і дослідити найважливішіоб’єкти теоретичних розробок у вітчизнянійдидактиці дорослих другої половини ХІХ століття.

Виклад основного матеріалу дослідження.У вітчизняній історії перші спроби рефлексіїпроблем, пов’язаних з освітою дорослих,припадають на середину ХІХ століття. Бурхливізміни в суспільнополітичній та соціальноекономічній сфері, що відбувалися у 50 – 60х рокахХІХ століття як в Росії, так і АвстроУгорщині,яким підпорядковувалися українські землі,(відміна кріпацтва, швидкий розвитокпромисловості й економіки, зростанняматеріального виробництва, оновлення форм іметодів господарювання у аграрній сфері та ін.)потребували кваліфікованих робітників, грамотнихслужбовців, й відповідно пред’являли високівимоги до рівня грамотності, освіти й розвиткупрацюючого населення. Очевидною і нагальноюпостала потреба створення відповіднихнавчальних закладів і установ. Серед такиххронологічно першими стали недільні школи,народні читання, бібліотеки, вечірні та повторнішколи, народні університети. На західноукраїнськихтериторіях, крім названих, масового поширеннянабули читальні, курси для анальфабетів(неписьменних і малограмотних), науковопопулярні лекції для народу, ремісничі курси.

Бурхливий розвиток стабільних різнотипнихформ навчання дорослого населення потребувавтеоретичного осмислення. Новизна справи,відсутність належних обґрунтувань змісту, форм,методів навчання дорослих, організаційні таматеріальні труднощі – самі обставини діяльностіперших закладів для дорослих спричинилизародження перших педагогічних ідей ітеоретичних положень у сфері освіти дорослих.Саме в другій половині ХІХ століття дослідники(П. Горностаєв, Т. Василькова, Л. Вовк,С. Вершловський, І. Дронов, І. Колесникова,Є. Тонконогая, К. Якушечкіна) фіксують ознаки іфакти зародження вітчизняної теорії освітидорослих. Зокрема, на цьому наголошує Л. Вовк:“після створення перших недільних шкіл українськіпедагоги самостійно опрацьовували як загальніпроблеми позашкільної освіти, так і окремі питаннядидактики дорослих” [5, 34].

Отже, діяльність перших недільних шкіл –нетрадиційних навчальних закладів для дорослих,які активно відкривалися у 60х роках ХІХ ст.,стала основою для теоретичних узагальнень іформування перших дидактичних ідей. Одні зперших таких спроб помічені в діяльності

об’єднань т.зв. “недільників”. Зокрема, у Києвібуло організоване “Товариство недільних шкіл”,створене з ініціативи та за участю студентівуніверситету імені Св. Володимира [4, 41].

З перших днів діяльності недільних шкілзародилися традиції колективної педагогічноїтворчості у розв’язанні різноаспектних проблемнавчання дорослих. Так, студенти“недільники”започаткували періодичні зібрання викладачівшкіл дорослих – педагогічні ради (як кожноїокремої школи, так і загальноміські), якіпроводились з метою обміну досвідом таобговорення професійних та практичношкільнихпитань, наприклад: значення дисципліни, значенняшколи і виховання у розвитку особистості дорослоїлюдини, переваги та недоліки методик викладанняокремих предметів [8, 235].

Елементи авторського тлумачення окремихпитань освіти дорослих знаходимо у праціМ. Пирогова “Питання життя” (1856), де вінаргументував соціальну значущість загальнодоступностінавчання, обґрунтував право людини на освіту, їїсоціальну, культурну й особистісну спрямованість[13, 29 – 51].

Будучи добре знайомим з західноєвропейськимдосвідом освіти дорослих, педагог обстоювавпріоритет розвитку неперервної освіти для широкихверств населення – від елементарної грамотностідо самоосвіти, до народного університету.Першим кроком практичного втілення ідеїнеперервної освіти народу, за переконаннямпедагога, були недільні школи, мета яких “…маєполягати в поширенні осмисленої грамотності”[14, 464 – 474]. У статті “Про недільні школи”(1863) М. Пирогов доводить, що організація цихзакладів найбільше відповідає життєвій потребінароду: “Я сам не раз переконувався, що пристаранному способі навчання успіхи учнівнедільних шкіл дивовижні. Грамота засвоюваласьшвидше, ніж у приходських та інших училищах”[14, 464 – 474]. “... Вчителі, кращі і за здібностями,і за моральністю, взялися навчати грамоти,письма і рахування з несподіваним педагогічнимтактом, звернули увагу на нові засоби навчання,зайнялися ними і досягли успіхів понад всякихочікувань” [14, 301 – 308].

Основу викладання у школах дорослих, надумку М. Пирогова, мають складати: “осмисленаграмота, письмо, рахунки і деякі технічніпредмети”. Велике значення приділявпояснювальному читанню, вважаючи, що безнього “недільні школи поширювали би в народі неграмотність, а механічне заучування звуків і слів”[14, 301 – 308].

Основоположні ідеї щодо теорії освіти дорослихй неперервності освіти висловив сучасник


128

М. Пирогова, класик вітчизняної педагогічноїдумки К. Ушинський. Варто зазначити, що як весьзміст його “Педагогічної антропології”, так івказівки в “Програмі педагогіки для спеціальнихкласів жіночих навчальних закладів” засвідчує,що К. Ушинський розглядав педагогіку як наукупро виховання людини взагалі, а не тільки провиховання дітей. “Предметом педагогіки, – писавК. Ушинський, – є правильний розвиток людськогоорганізму у всій його складності … в різні періодилюдського розвитку: раннє дитинство, дитинство,підлітковий вік, юність і зрілість” [21, 33].

З початком роботи недільних шкіл педагогвідразу зацікавився новим типом – школою длядорослих. У якості інспектора класів Смольногоінституту шляхетних дівчат він практикувавведення занять випускницями інституту внавчальних закладах для дорослих. ОдночасноК. Ушинський розробляв теоретичні основинавчання дорослих. Зокрема, низку важливихпедагогічних проблем він окреслив у статті“Недільні школи” (1861). Обґрунтовуючи цілі йзміст навчання у недільних школах, К. Ушинськийокреслив їх формальну і реальну цілі. Формальнаполягала “…в розвитку розумових здібностейучня, його спостережливості, пам’яті, уяви,фантазії і мислення”. Необхідно постійнопам’ятати, наголошував педагог, що потрібно нетільки передати учневі ті чи інші знання, але йрозвинути в ньому здатність самостійно, безучителя, набувати нові. Реальна мета школидорослих, за К. Ушинським, – це “розумний вибірпредметів для спостережень, уявлень іміркувань”, придатних у житті [22, 500].

Педагог радив ознайомлювати учнів знайнеобхіднішими відомостями з різних галузейзнань і окреслив своєрідну програмумінімум.Предметами вивчення в недільних школах, надумку К. Ушинського, мала бути історія, вченняпро основні фізичні явища, усний рахунок,знайомство з різними видами виробництва,малювання з натури – все те, що збуджує думку,уяву. Зміст освіти, за переконанням педагога, неповинен обмежуватися елементарною грамотністю– “краще нехай учень залишить школу, ненавчившись грамоти, ніж його навчанняобмежиться лише грамотою” [5, 36].

Уперше у вітчизняній педагогіці К. Ушинськимбула висунута ідея зв’язку навчання дорослих зїх виробничою діяльністю. Одне з найважливішихзавдань недільної школи, за його переконанням,“…спрямувати свідомий погляд учня на тезаняття, яке має наповнити собою усі дні йогожиття і давати йому кусень хліба…” [22, 503].Потрібно забезпечити учня такими знаннями, якіб дозволили йому оволодіти своїм ремеслом.

За оцінкою дослідників, саме К. Ушинськимбули закладені основи дидактики дорослих – змістзанять, форми і методи навчання, обґрунтовананеобхідність зв’язку навчання з виробничоюпрацею учня [2, 36].

Разом із К. Ушинським у Смольному інститутіпрацював відомий педагог В. Водовозов, який буві організатором і керівником недільних шкіл. Вінпідтримував розвивальний метод К. Ушинськогоі в своїй статті “Невже занепадуть недільнішколи?” вимагав “вживати всіх засобів, щобзбудити самостійність думки” [6, 89 – 104]. Середтаких засобів вказувалися наступні: навчатичитанню на смисловому тексті; читати гарніповісті й оповідання з народного життя; спонукатибільше розмовляти учнів, ніж тлумачити самомувчителеві; використовувати ілюстрації. Ці ідеїВ. Водовозов успішно втілював у практиці своєїнедільної школи. До викладання він залучав учнівстарших класів гімназії та Смольного інституту,справедливо вважаючи таку практику “кращоюпедагогічною школою”.

Важливе місце в розробці дидактики дорослихналежало М. Корфу, який у праці “Руководительдля воскресных повторительных школ” (1882)висунув ідею й обґрунтував принципи діяльностіповторнододаткових класів для дорослих,покликаних попередити рецидив неграмотності йзакріпити основи початкової освіти [9]. Зазадумом М. Корфа, недільна повторна школаможе відкриватися в будьякій місцевості, денормально працює тричотирирічна початковашкола. Учні залежно від сформованості навичокчитання розбиваються на три відділення. Зтретім, сильнішим, працює сам учитель, з другим– поперемінно учитель і його помічник – ученьстаршого відділення, з першим – помічникучителя постійно. У третьому відділеннівідбувається “не тільки відновлення в пам’ятітого, що вже проходили у повсякденній школі, алей доповнення до нього нових даних з метоюрозвитку учнів і підготовки їх до практичногожиття” [9, 38].

Користь грамотності і просвіти для народуобґрунтовує і А. Пругавін у праці “Запити народуі обов’язки інтелігенції в галузі просвіти івиховання” (1890). Забезпечити доступ народу до“духовної їжі”, переконаний автор, – “цеісторичний обов’язок привілейованих і “пануючих”класів по відношенню до тих обездолених іобділених долею “низів”…” [16, 19].

Методику навчання дорослих читанню, письмуі арифметиці розробляв С. Миропольський. У1888 р. він видав методичне керівництво до свогопідручника грамоти для солдат [10]. Йому такожналежить книга з ґрунтовним педагогічним



129 Молодь і ринок №5 (100), 2013

аналізом роботи Харківської жіночої недільноїшколи Х. Алчевської [11]. На прикладі цієї школиавтор розкриває питання методичної роботи і впевній мірі проблему учителя недільної школи. Вінпоказав значення педагогічних зборів длявзаємного обміну досвідом і покращення роботи.С. Миропольський обґрунтував принциподночасного навчання читанню і письму, ввівписьмові перекази прочитаного і почутого на уроці[10, 12 – 13].

Формуванню теоретичних положень у галузінавчання дорослих сприяв особливий, творчий,живий дух недільних шкіл того часу.Продуктивною виявилася дослідницькадіяльність Харківської недільної школи, якуочолювала Х. Алчевська. На регулярнихпедагогічних зборах Х. Алчевська з колективомоднодумців – учительок обмінювалися досвідом,заслуховували і обговорювали найрізноманітнішіпедагогічні питання. Серед них були зокрема такі:міжпредметні зв’язки, проведення іспитів дляучнів; виховний характер навчання; позакласнізаняття; невстигання і його причини; пробні урокидля нових учительок тощо [11, 36 – 37].

Спеціальним вивченням питань освітидорослих займалися різні громадські організаціїй товариства. З метою поширення грамотності йзагальної середньої освіти серед народу в другійполовині ХІХ століття активно створювалисярізноманітні громадськопросвітницькі організаціїз типовою назвою “Громади” та “Товаристваграмотності”. Перші товариства “Громади”, якнаціональнокультурні осередки українськоїінтелігенції виникли в Києві та Петербурзі у 50хроках XIX століття. 1869 р. було заснованеХарківське Товариство для поширення в народіграмотності, 1882 р. – Київське товариствограмотності, у 1890их рр. – Товариствопоширення народної освіти в Катеринославськійгубернії, Полтавське товариство сприяннянародній освіті, в 1900их роках – освітнєтовариство у Волинській губернії.

На західноукраїнських землях масштабнукультурнопросвітницьку роботу здійснювалигалицькі товариства – “Просвіта” (1868), “РуськеТовариство Педагогічне” (1881), Науковетовариство ім. Шевченка (1892), “Сокіл” (1894);буковинські “Руська Бесіда” (1869), “РуськаШкола” (1887), “Руська Рада” (1870), “Народнийдім” (1884), “Союз” (1870) та ін.

Їх діяльність охоплювала широкий спектрнапрямів освітньої роботи з дорослим населенням,зокрема: заснування народних читалень, ліквідаціянеграмотності, організація науковопопулярнихлекцій для народу, видавництво і розповсюдженнялітератури для народу рідною мовою, періодичних

видань тощо. Проте ця робота була в основномукоординаційноорганізаційна, й в означений періодсерйозних звернень до теоретичних аспектівпросвітництва не виявилося.

Важливою, як показав хід історії, у розробцітеорії освіти дорослих стала роль “Імператорськогоросійського технічного товариства”. Засноване1866 р. за ініціативою вчених та інженерів СанктПетербурга, воно мало свої відділення у багатьохмістах Російської імперії, в тому числі й наукраїнських територіях – у Катеринославі,Миколаєві (1869 р.), Києві та Одесі (1871 р.),Харкові (1879 р.) та ін.

Економічну і педагогічну необхідністьзагальноосвітньої і професійної підготовкидорослих робітників без відриву від виробництватеоретично обґрунтував О. Неболсін. Його зусиллябули направлені на розробку програми підготовкиробітничих кадрів у системі безперервної освіти істворення відповідних навчальних закладів, урезультаті чого в 1895 р. Міністерство НародноїОсвіти прийняло рішення про відкриття недільновечірніх курсів професійних знань призагальноосвітніх, технічних і ремісничих училищах.Також висновком спеціальної комісії з технічної освітибуло введено в процес навчання недільних і вечірніхкурсів загальноосвітніх предметів з метоюпідвищення загальноосвітнього рівня робітників [20].

Таким чином, в нерозривному зв’язкурозглядалися питання загальної і професійної освітидорослих. Вони виносилися на широке обговоренняна шпальтах тогочасної періодики (традиційновідділення товариства видавали “Записки…”),предметно розглядалися на з’їздах діячів технічноїі професійної освіти, які організовували членитовариства. Зокрема, на 2му з’їзді (27 грудня 1895– 10 січня 1896 р.) працювала окрема секція,присвячена загальній освіті дорослих. У її роботівзяли участь відомі тогочасні педагоги Я. Абрамов,Х. Алчевська, В. Вахтеров, О. Кайданова, А. Калмикова,М. Рубакін та інші діячі галузі освіти дорослих.

Отже, з 90х років ХІХ століття у педагогічномумовленні набув поширення узагальнюючий термін“позашкільна освіта”, що розумілося якрозповсюдження знань серед дорослого населенняі сприяння його розумовому розвитку.

З появою узагальнюючого терміну “позашкільнаосвіта” вчені пов’язують зародження теоріїпозашкільної освіти [7, 13]. Першим педагогом,який розпочав спеціально розробляти теоріюпозашкільної освіти, був В. Вахтеров. У 1896 р.він видав книгу “Позашкільна освіта народу” йброшуру “Сільські недільні школи і повторнікласи” (1896). Через два роки він виступив зґрунтовними роботами про недільні школи,повторні класи й книжкові склади, які були


130

опубліковані в збірнику Московського комітетуграмотності [23, 1 – 103, 293 – 317]. З того часу йдо кінця свого життя В. Вахтеров працював надрозробкою теорії і практики позашкільної освіти,виступав з доповідями, статтями, книгами.

Праця В. Вахтерова “Позашкільна освітанароду” відрізняється від книги А. Пругавінабільш узагальненою постановкою питань. У нійдобре відображена ідея зв’язку в діяльностіпозашкільних закладів – недільні школи, повторнікласи, народні бібліотеки тощо. “І справді, – писавВ. Вахтеров, – тільки сукупність всіх цих заходівможе вести до задовільного розв’язаннянайважливіших завдань нашого часу – широкогорозповсюдження освіти народних мас” [3, 85].

Висновки. Друга половина ХІХ століттяпозначилася бурхливим розвитком різних формнавчання дорослих, що супроводжувалосязапочаткуванням теоретичних розробок основнихпитань його організації, змісту, форм і методівнавчання, взаємозв’язку загальної і професійноїосвіти. Традиційною педагогічної термінологієюці питання зазвичай позначають як дидактичні.Однак аналізовані матеріали засвідчують, що натой час теорія освіти дорослих у сенсі строгоїсистеми наукового знання ще не склалася. Небуло сформульовано єдиних понять і термінів, якіб позначались як категоріальний апарат освітидорослих. Описувані явища зазвичай ідентифікувалисяяк “просвітницька діяльність”, “поширення грамотностісеред народу”, зустрічалися формулювання “навчаннядорослих”, “школи для працюючих дорослих”,“школи для робітників”, “освіта народу” та ін.Тільки з 90х років у педагогічній літературі почаввживатися термін “позашкільна освіта”, під якимрозумілася вся сукупність діяльності в сферіпросвіти і виховання дорослого населення. А доцього часу ні сам термін, ні теорії, яка бузагальнювала просвітницьку діяльність, несформувалося. Й взагалі не ставилося завданняв широкому плані розглянути освіту ірізносторонній розвиток дорослого населення.

1. Андреев Е. Наши общие и специальные школы /Е. Андреев. – СПб., 1882. – 247 с.

2. Василькова Т.А. Основы андрагогики: учебноепособие / Т.А. Василькова. – М.: КНОРУС, 2009. – 256 с.

3. Вахтеров В.П. Внешкольное образование народа/ П.П. Вахтеров. – Москва, 1896. – 380 с.

4. Вовк Л.П. Громадсько-педагогічне сподвижництвов Україні (етапи і особливості) / Л. Вовк. – К., 1997. – 41 с.

5. Вовк Л.П. Історія освіти дорослих в Україні:Нариси / Укр. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – Київ,1994. – 226 с.

6. Водовозов В.И. Неужели упадут воскресные школи?– В кн.: Водовозов В.И. Избранные педагогическиесочинения. – М.: Изд. АПН РСФСР, 1958. – 631 с.

7. Горностаев П.В. О теории общего образованиявзрослых до Октября и в первые годы послереволюции / П.В. Горностаев. – М., 1974. – 85 с.

8. Коляда Н. Просвітницько-педагогічнадіяльність студентської молоді України в недільнихшколах (60-ті рр. ХІХ ст.) / Н. Коляда // ВісникЛьвівського університету. Серія педагогічна. – Вип.17. – Львів, 2003. – С. 232 – 239.

9. Корф Н.А. Руководитель для воскресныхповторительных школ / Н.А. Корф. – СПб., 1882. – 51 с.

10. Миропольский С. Наставление для обучающихпо “Учебнику грамоты для молодых солдат” /С. Миропольский. – СПб., 1888. – 31 с.

11. Миропольский С. Школа и общество. ЧастнаяХ а р ь к о в с к а я жен с к а я в о с к р е с н а я ш к о л а /С . Миропольский. – СПб, 1892. – 107 с.

12. Общеедело. Сборник статей по вопросамраспространения образования среди взрослогонаселения / Сост.под ред. В.С.Костроминой. Вып.1Изд. 2-е. – М., 1905, 355 с.

13. Пирогов Н.И. Вопросы жизни // Пирогов Н.И.Избранные педагогические сочинения. – М., 1985. –С. 29 – 51.

14. Пирогов Н.И. О воскресных школах// Пирогов Н.И.Избранные педагогические сочинения. – М., 1952,С. 464 – 474.

15. Прохання студентів університету св.Володимира від 14 вересня 1859 р. попечителюКиївського учбового округу М.І. Пирогову відноснодозволу на відкриття в приміщенні Києво-Подільського повітового дворянського училищадарової недільної та святкової школи // ЦДІА України.– Ф. 707. – Оп. 25. – Спр.352. – Арк.13.

16. Пругавин А.С. Запросы народа и обязанностиинтеллигенции в области просвещения и воспитания.– СПб., 1895. – 547 с.

17. Стоюнин В. Записка старшого учителя Стоюнина овоскресніх школах // Русская школа. – 1898. – №1. – С. 188 – 194.

18. 2-й съезд руських деятелей по техническому ипрофессиональному образованию в России. 1895 –1896. Секция ІХ общин вопросов. Часть 2. – 521 с.

19. 2-й съезд руських деятелей по техническому ипрофессиональному образованию в России. 1895 –1896. Секция ІХ общин вопросов. Часть 1. – 131 с.

20. Труды съезда по техническому и профессиональномуобразованию. – Спб., 1890.

21. Ушинский К.Д. Программа педагогики дляспеціальних клас сов женских учебних заведений. – Собр.соч. Т. 10. М.-Л.: Изд. АПН РСФСР, 1950., С. 31 – 43.

22. Ушинський К.Д. Воскресные школы. – Собр. соч.Т. 2. М-Л., изд. АПН РСФСР, 1948, С. 489 – 512, С. 500.

23. Частный почин в деле народного образования.Сборник статей. – М., 1894. – 361 с.

24. Что читать народу. Критический указателькниг для народного и детскогочтения. Сост.Х.Д. Алчевской и др. – Т.ІІ. – СПб, 1889. – 976 с.

25. Щапов А. Социально-педагогические условияумственного развития руського народа / А. Щапов. –

СПб., 1870. – ІV. – 332 с.




131 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Постановка проблеми. На сьогоднішньомуетапі систематичного виявлення та апробації,цілеспрямованості й вдосконалення

різноманітних методик у музикознавчих та музичнопедагогічних ланках навчання, творчий розвиток студентапостає як невід’ємна частина його майбутньої фаховоїкомпетентності. Творчість як і виконавствовпливають на всесторонній розвиток музикантаінструменталіста на будь яких етапах навчання.Творчість стимулює студента до неординарногозаняття музикуванням (наприклад: елементарноюкомпозицією, підбором за слухом тощо).

Аналіз останніх досліджень. У сучаснійтеорії та методиці низка науковців досліджують

дану проблему із різних сторін: удосконаленняпедагогічнометодичних умінь майбутньогофахівця (Н. Вакарчук, Т. Дорошенко, О. Рубаха,В. Смиренський, Н. Тимошенко); розвитокпсихологічних процесів студентівмузикантів(Н. Бєлая, І. Гринчук, Н. Овчаренко, Н. Палєха);вдосконалення виконавського рівня музикантаінструменталіста (Г. Алексєєва, С. Бенедікова,Р. Дзвінка, Н. Згурська, Л. Котова, А. Кречківський,М. Моісеєва, Н. Овчаренко, Р. Осипець, В. Рогаль,Т. Скорик, Т. Цигульська, С. Цицак, З. Хоменко,Н. Чорна); художньоестетичний розвитоксуб’єктів навчання (І. Арановська, Л. Масол,Н. Миропольська, Г. Падалка [9], О. Рудницька,

Віра Кузьо, викладач й старший лаборант кафедри музикознавства та фортепіано,методист навчально-методичного відділу (заочна форма навчання)

Леся Чавва, викладач кафедри народних музичних інструментів та вокалу, старшийлаборант кафедри музикознавства та фортепіано


ТВОРЧИЙ РОЗВИТОК СТУДЕНТА-ІНСТРУМЕНТАЛІСТАВ КОНТЕКСТІ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

Стаття висвітлює творчий розвиток студента-інструменталіста в контексті музичного мистецтвата освіти України із залученням методик провідних фахівців означеного спрямування сучасності. Наведенінаукові пріоритети сприяють різносторонньому становленню музиканта-педагога-виконавця ХХІ століття.

Ключові слова: творчість, музика, методика, інструментальна підготовка.

Літ. 13.

Вера Кузьо, преподаватель и старший лаборант кафедры музыковедения и фортепиано,методист учебно-методического отдела (заочная форма обучения)

Леся Чавва, преподаватель кафедры народных музыкальных инструментов и вокала,старший лаборант кафедры музыковедения и фортепиано


ТВОРЧЕСКОЕ РАЗВИТИЕ СТУДЕНТА-ИНСТРУМЕНТАЛИСТАВ КОНТЕКСТЕ МУЗЫКАЛЬНОГО ИСКУССТВА И ОБРАЗОВАНИЯ УКРАИНЫ

Статья освещает творческое развитие студента-инструменталиста в контексте музыкальногоискусства и образования Украины с привлечением методик ведущих специалистов определенного направлениясовременности. Приведённые научные приоритеты способствуют разностороннему становлению музыканта-педагога-исполнителя XXI века.

Ключевые слова: творчество, музыка, методика, инструментальная подготовка.

Vira Kuzyo, Lecturer and Senior Laboratory Assistant of Musicology and Piano Department,Methodist of Teaching and Methodical Department (external form of education)

Lesya Chavva, Lecturer of Folk Musical Instruments and Vocals Department,Senior Laborant of Musicology and Piano DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

CREATIVE DEVELOPMENT OF STUDENT-INSTRUMENTALISTIN THE CONTEXT OF MUSIC AND EDUCATION IN UKRAINE

Article highlights the creative development of student-instrumentalist in the context of music and educationin Ukraine involving techniques leading experts appointed direction today. These research priorities contribute tothe formation of versatile musician-teacher-artist of the XXI century.

Keywords: creativity, music, technique, instrumental training.

УДК 78.071.2 – 057.87:373.67(477)


© В. Кузьо, Л. Чавва, 2013

132

І. Сипченко, Т. Стратан, Л. Файзрахманова,Є. Юдіна, Л. Яковенко); здатність до музичнотворчої діяльності (М. Антків, Л. Баренбойм,Л. Бочкарьов, Л. Коваль, І. Одинокова, О. Олексюк,Г. Падалка, Е. Брилін, Г. Голик, Т. Родіна,А. Душний).

Ряд науковців (Г. Падалка [9; 10], А. Душний[5], Ши ЦзюньБо, Н. Цюлюпа, В. Андрущенко,О. Білоус [2]) розглядають поняття творчості якневід’ємну складову розвитку студента у процесімузичноінструментальної підготовки. Зокрема,А. Душний [5] пропонує цілісну методику творчоїдіяльності студента у класі музичного інструменту.На основі досліджень вищезгаданих науковцівможемо стверджувати, що сьогоднішній студент, азавтра фахівець музичного мистецтва – це педагогі музикант в одній особі. Тому його мистецькийпотенціал поєднує в собі як педагогічнометодичнутак і музичнотворчу ланки становлення педагогапрофесіонала сучасності.

Таким чином, мета нашої статті висвітленніосновних аспектів творчого розвитку музикантаінструменталіста у різноманітних методичнихпідходах та з аналізом напрацювань фахівцівозначеного напрямку в контексті музичної освітиУкраїни.

Виклад основного матеріалу. Музичнемистецтво та музична освіта України ХХІстоліття постає комплексним компонентомважливих завдань подальшої розбудови освіти вумовах гуманізації і гуманітаризації. Мистецькаосвіта, сутність якої, на думку академікаІ. Зязюна, полягає у “поєднанні інтелекту іпочуттів”, в сучасних умовах має бутискладовою естетичного розвитку особистості,разом з формуванням творчості та культуриметодологічного мислення, стимулюваннямпізнавальної й творчої активності у різних видахжиттєдіяльності людини.

Так, музична творчість передбачає створенняякісно нового в будьякій галузі музичногомистецтва, досягнення художнього результату, щовідтворює в образнонеповторній формі суттєвіриси дійсності. Під творчістю в музиці розуміютьстворення музики (композицію), передумовамиякої виступає природній талант, художнямайстерність, професійна освіта, життєвий досвід,соціальна зрілість, уява, натхнення [8; 11].

Теоретичне осмислення проблеми дозволилоконкретизувати поняття “виконавська майстерність”– високий рівень здатності до глибокогоусвідомлення і розкриття змісту музичного творушляхом використання художньотехнічнихспособів оволодіння всіма засобами музичноївиразності, які передають зміст твору на рівніхудожнього мислення відповідної епохи [13, 16].

За визначенням Н. Жайворонок “Музичневиконавство – це цілісне і відносно самостійнесоціокультурне і художнє явище, оскільки єпредметом соціальних потреб та інтересів….музичне виконавство є цілісною системою, якускладають три великі частини (підсистеми):вокальне, інструментальне і вокальноінструментальне виконавство, кожна з яких маєсвої складові компоненти, що теж включаютьзначну кількість елементів… В системімузичного виконавства твори розглядаються якоб’єкти художньотворчої діяльності…” [6, 17].

Творча активність майбутнього вчителямузичного мистецтва, й зокрема музикантаінструменталіста в цілому, виявляється увинахідливості, оригінальності, не стереотипності,творчій уяві, асоціативному сприйнятті, інтуїціїтощо. Доведено, що творча активність у процесізанять музикою виявляється в самостійніймузичнопізнавальній діяльності. Змістовнийаспект творчої діяльності поєднує в собі інтересита потреби, спрямованість і схильність, рівеньрозвитку інтелектуальних, емоційних, вольовихякостей і дії, що обумовлюють результативністьрізних видів діяльності студентів. Структуратворчої активності поєднує в собі наступнікомпоненти: мотиваційний блок, пізнавальноопераційний блок, блок творчих здібностей,емоційновольовий блок, оцінний блок [2, 113].

Слушно зауважує Л. Арчажникова “Специфікамузичнопедагогічної діяльності в тому, що вонавирішує педагогічні завдання засобами музичногомистецтва ... Музичнопедагогічна діяльність поєднуєв собі педагогічну, хормейстерську, музикознавчу,музичновиконавську, дослідницьку роботу, засновануна вмінні самостійно узагальнювати ісистематизувати отримані знання ... Особливістю жмузичнопедагогічної діяльності є наявність в числі їїскладових художньотворчого начала” [1, 17 – 18].

У результаті наукових розвідок в контекстіеволюції методики навчання гри на музичномуінструменті, П. Косенко приходить до висновку“один із ефективних шляхів підвищення якостіінструментальної підготовки майбутніх учителівмузики полягає в розробці та застосуванні новітніхдидактичних методів на основі особистісногопідходу. Це передбачає створення відповіднихумов, за яких студент зможе максимальнореалізувати свої виконавські можливості,розвинути емоційновольові та комунікативніякості, естетичну спрямованість, творчусамостійність, віднайти оптимальну траєкторіюнабуття фахової майстерності” [7, 7].

Провідний російський вчений М. Степановвважає “одним із пріоритетних завданьнавчального процесу у сфері музичного



133 Молодь і ринок №5 (100), 2013

виконавського мистецтва є розвиток мисленнястудента до такого стану, коли він зможе прийматисамостійне рішення в процесі здійснення ігровихдій із достатнім ступенем гарантії їх успіху іпрофесійнотворчої зрілості” [12, 10].

Наукові пошуки А. Душного у галузі методикитворчого розвитку студентівінструменталістівпривели до визначення трьох етапів творчогоспрямування: Ій – “Винекнення задуму”; ІІй –“Уявлення плану творчих дій”; ІІІй –“Втілення задуму в матеріалізовану форму”.Водночас, дослідник пропонує три стадіїактивізації творчої діяльності у процесі музичноінструментальної підготовки:

1. “Творче наслідування”. Методи і прийомивзаємодії викладача і студента в процесі роботина цій стадії включають підбирання за слухом(проведення інструментального усного диктанту,засвоєння різних типів акомпанементу, засвоєннятипових гармонічних послідовностей і наступнеперенесення їх до власної діяльності,проспівування мелодичної лінії із одночасним їїінструментальним супроводом, застосуваннямузичноінструментального діалогу). Важливогозначення на стадії творчого наслідування набуваєоволодіння уміннями адаптування і перекладеннямузичних творів. Послідовність дій студентів прицьому передбачає: ґрунтовне осягненнямузичного твору в процесі багаторазовогопрослуховування (засвоєння зразка шляхомзапам’ятовування); здійснення аналізу музичноготвору (раціональне усвідомлення художньогозмісту твору і особливостей його формотворчості);виокремлення найяскравіших художніх деталейтвору (тобто активізація емоційноестетичногоставлення студентів до музики); мисленнєвеуявлення різних варіантів викладу музичного твору(активізація музичної уяви); нотний записвибраного варіанту викладу музичного твору,шліфовка викладу (втілення творчого задуму вматеріальну форму); порівняння зкомпозиторським оригіналом і внесеннявідповідних коректив (зіставлення результатутворчості з уявленням про досконале, прекрасне знаступною художньою корекцією); ціліснаостаточна оцінка і виконавське представленнякінцевого результату творчої діяльності(досягнення естетичного задоволення відрезультатів творчої діяльності). Найвищого рівня,свого роду кульмінаційного звучання, набуваєдіяльність творчого наслідування в процесістворення студентами музики в стилі певногокомпозитора. Музичностильове наслідування якрізновид творчої діяльності має суто навчальнийхарактер, спонукаючи студентів до поглибленого,на рівні діяльності, засвоєння музики різних стилів.

2. “Зумовлена творчість”. Зміст роботивизначається спонуканням студентів не донаслідування, а до створення власних музичнихзразків, але в межах заданих ззовні параметрів,якими можуть виступити жанрові ознаки, музичнапрограма, способи формотворення тощо.Різновиди зумовленої творчості включають:створення варіацій (варіативна зміна мелодії,завершення незакінчених варіацій, жанровеваріювання, створення варіацій на задану тему);створення педагогічноінструктивних п’єс (етюдина різні види техніки, поліфонічні вправи, легкіп’єси дидактичного спрямування). Можливістьвикористання результатів творчої роботи вмайбутній художньовиховній діяльності стаєзбудником творчої енергії студентів: створенняпрограмної музики. Створення музики на певнутему чи програму є певним чином ззовніспрямованим процесом і водночас для творчостістудентів лишається широкий простір.

3. “Вільна творчість”. Це вищий ступіньзалучення студентів до композиторськоїдіяльності. Основними її різновидами на цій стадіїстають музична імпровізація на вільні теми, атакож створення музики за вільним вибором.Навідміну від попередніх на цій стадії будьякіобмеження творчого процесу відсутні [5].

Кожна із запропонованих стадій творчостімістить комплекс методів і прийомів навчання упевних різновидах музичної діяльності,характеризує жанри, в яких переважновиявляється творча активність студентів,відображає певний рівень активності творчоїдіяльності, проте не є етапом в умовахіндивідуального застосування. Відрізняючисьрівнем творчих здібностей, кожен із студентівможе виявити себе найкращим чином на певномурівні (стадії) творчої активності, минаючипопередній. Ієрархія стадій, як зазначає науковецьзумовлюється ступенем активності творчоїдіяльності, а не послідовністю засвоюваних івиконуваних дій [5].

Для успішного протікання творчого процесуповинна бути максимальна зосередженість напродукті діяльності. Необхідною умовою дляактивізації творчої діяльності в процесі навчаннявиступає опора на навчальний досвід учня. Щобтворити, треба володіти досвідом в тій галузі, якійприсвячено творчі дії. Ґрунт для творчостіскладають професійні знання та уміння.

Доречно у наукових пошуках В. Бурназовоїзроблено акцент на “діагностувальнопошуковуроботу з розвитку виконавської самостійностістудентів музичнопедагогічних факультетів упроцесі інструментальної підготовки” [4, 7].

Доктор педагогічних наук, професор


134

Г. Падалка серед провідних компонентівнавчальної творчої діяльності в мистецтвівизначає наступні: логічне мислення; емоційнепереживання, інтуїтивне осягнення змістухудожніх образів; уяву [10]. Науковець зазначає:“Логічне мислення в процесі навчальної творчоїдіяльності передбачає спонукання учнів допошуку оптимальних способів вираженнявласного художнього задуму. Емоції не виникаютьсамі по собі, вони йдуть плічопліч ізінтелектуальним мисленням, центральнимкомпонентом творчого процесу вважаєтьсяінтуїція, як своєрідний вид психічної діяльності, щомає певні особливості, і з якою дуже тіснопов’язана уява. Тому що, щоб створити щонебуть, спочатку необхідно собі уявити в ідеаліте, що буде втілено потім в матеріальномуоб’єкті” [10, 116 – 118].

В контексті нашої розвідки, активна увагазосереджена на дослідження Е. Бриліна в якомупрофесор піднімає питання про необхідністьформування у студентів “композиторських умінь”(здатність до аранжування оригінального творудля конкретного виконавського колективу, уміннястворювати акомпанемент до пісенної ітанцювальної мелодії, імпровізації на задану тавласну тему) [3].

Ми пропонуємо у навчальні плани з основногомузичного інструменту включати завдання, якіспрямовані на формування навиків творчогомузикування вчителів музичного мистецтва. Цізавдання можуть включати навики імпровізації,написання довільних ритмічних музичних зразків,підбір за слухом, акомпанування, транспонуванняшкільного репертуару, і як вищий ступінь –створення власних композицій, та опусівдидактичного репертуару тощо.

Досліджуючи сутність і можливістьопосередкованого керівництва творчоюдіяльністю студентів, Г. Падалка зазначає: “Доопосередкованих належать педагогічні дії, які непрямо, а побічно, оминаючи вимоги,розпорядження, накази та інші методи прямоговтручання до сфери психічних процесів вихованців,ведуть до наміченої педагогом мети” [9, 63].

Залучення студентів до творчого процесу вконтексті музичноінструментальної підготовкирозкриває їх музичність, піднімає ефективнопізнавальні можливості на рівень усвідомленості.Включаючись у процес музичної творчості, вониосвоюють систему засобів музичної виразностіне лише в теоретичному плані, а й в наочному.Оперування ними активізує всі процеси музичногомислення, піднімаючи їх на найвищий рівень –творчий. Осмислення засобів музичної виразності(як засобів спілкування) під час музичнотворчої

роботи наповнює цю діяльність духовнимжиттєвим смислом. Досвід музичного твореннярозширює межі спеціальних умінь і навичок, азначить сприяє формуванню професійногопотенціалу майбутніх фахівців музичногомистецтва.

Висновки. Процес навчання гри наінструменті, як один із орієнтирів на творчийрозвиток студентівінструменталістів, маєвідбуватись переважно на засадах індивідуалізованогоставлення педагога до активізації творчих дійстудентів, спонукання їх до самостійного пошукув галузі музичної творчості, а такожцілеспрямованого залучення студентів доелементарної композиторської творчості. Проте,такий підхід не передбачає абсолютноговідмежування від залучення студентів дозасвоєння вже відомих, відпрацьованихвиконавською і композиторською практикоюприйомів роботи над музичним матеріалом, відзастосування певних обмежень, що можутьвиступити стимуляторами творчих дій студентів.

Отже, різноманітні методичнопрактичнонаочні підходи до творчого розвитку музикантаінструменталіста сприяють різносторонньомувиявленню особистості індивіда в контекстімузичного мистецтва та музичної, зокремамузичнопедагогічної освіти України.

1. Арчажникова Л. Профессия – учитель музыки:книга для учителя / Л. Арчажникова – М.:Просвещение, 1984. – 111 с.

2. Білоус О. Творча активність майбутніх учителівяк важливий показник їх професіоналізму / О. Білоус// Науковий часопис Національного педагогічногоуніверситету імені М. Драгоманова: зб. наук. праць /[ред. кол. О.Г. Мороз, Н.В. Гузій, (відповідальні реактори)та ін.]. – Вип. 4 (14). – К.: НПУ, 2005. – С. 111 – 115.

3. Брилін Е. Формування навичок композиторськоїтворчості у студентів музично-педагогічнихфакультетів: автореф. дис. канд. пед. наук : спец.13.00.02 – теорія та методика навчання музики тамузичного виховання / Е. Брилін. – К., 2002. – 19 с.

4. Бурназова В. Методичні засади розвиткувиконавської самостійності студентів музично-педагогічних факультетів у процесі інструментальноїпідготовки: автореф. дис… канд. пед. наук: спец.13.00.02 – теорія та методика музичного навчання /В. Бурназова. – К., 2010. – 20 с.

5. Душний А. Методика активізації творчоїдіяльності майбутніх учителів музики у процесімузично-інструментальної підготовки: навчально-методичний [посібник для студентів вищихнавчальних закладів] / А. Душний. – Дрогобич: Посвіт,2008. – 120 с.

6. Жайворонок Н. Музичне виконавство як феноменмузичної культури: автореф. дис… канд.мистецтвознавства: спец. 17.00.01 – теорія та



135 Молодь і ринок №5 (100), 2013

історія культури / Н. Жайворонок. – К.: КНУКіМ,2006. – 21 с.

7. Косенко П. Методика особистісно орієнтованогонавчання гри на музичному інструменті майбутньоговчителя музики: автореф. дис… канд. пед. наук:13.00.02 – теорія та методика музичного навчання /П. Косенко. – К., 2009. – 20 с.

8. Костюк О. Сприймання музики і художнякультура слухача / О. Костюк. – К.: Наукова думка,1965. – 117 с.

9. Падалка Г. Музична педагогіка : курс лекцій зактуальних проблем викладання музичних дисциплінв системі педагогічної освіти / Г. Падалка. – Херсон:ХДПІ, 1995. – 104 с.

10. Падалка М. Педагогіка мистецтва (Теорія і

методика викладання мистецьких дисциплін) /Г. Падалка. – К.: Освіта України, 2008. – 274 с.

11. Ранк О. Эстетика и психология художественноготворчества / О. Ранк // Психология художественноготворчества. – Минск: Харвест, 2003. – С. 5 – 21.

12. Степанов Н. Музыкальное исполнительство.Оптимизация исполнительских действий вмузыкальном творчестве: монография / Н. Степанов.– М.: МПГУ, 2066. – 233 с.

13. Федоришин В. Формування виконавськоїмайстерності студентів музично-педагогічнихфакультетів у процесі колективного музикування:автореф. дис… канд. пед. наук: спец. 13.00.02 – теоріята методика навчання музики та музичного виховання

/ В. Федоришин. – К., 2006. – 18 с.


Постановка проблеми. Творчалюдина – рушійна сила модерногосуспільства, адже у сучасному

розумінні прогресу робиться ставка на вільне і

гнучке мислення, фантазію та інтуїцію. У системіосвіти розвитку цих якостей сприяють предметиестетичного циклу, які завдяки генеруваннюестетичних вражень стимулюють мозок,

УДК 373.3(520):37.037(520)

Олеся Білик, викладач кафедри методики трудового і професійного навчання тадекоративно-ужиткового мистецтва


МІСЦЕ ПРЕДМЕТІВ ЕСТЕТИЧНОГО ЦИКЛУВ ОСВІТНІЙ СИСТЕМІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЯПОНІЇ

Стаття розглядає необхідність зміни пріоритетів у традиційній ієрархії освітньої системи Японіїпочаткового рівня та зміщення акцентів у напрямку предметів естетичного циклу, зумовлену зростаннямипотреби сучасного світу у креативному мисленні та всесторонньо розвиненій особистості.

Ключові слова: Японія, початкова школа, естетичне виховання, мистецтво.


Олеся Билык, преподаватель кафедры методики трудового и профессиональногообучения и декоративно-прикладного искусства


МЕСТО ПРЕДМЕТОВ ЭСТЕТИЧЕСКОГО ЦИКЛАВ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЕ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ ЯПОНИИ

Статья рассматривает необходимость изменения приоритетов в традиционной иерархииобразовательной системы Японии начального уровня и смещение акцентов в направлении предметовэстетического цикла, обусловленной ростом потребности современного мира в креативном мышлении ивсесторонне развитой личности.

Ключевые слова: Япония, начальная школа, эстетическое воспитание, искусство.

Olesya Bilyk, Lecturer of Methods Labor and Professional Education andArts and Crafts Department


PLACE OF THE SUBJECTS OF AESTHETIC CYCLEIN THE EDUCATIONAL SYSTEM OF THE JAPANESE PRIMARY SCHOOL

The article considers the necessity of changing of priorities in the traditional hierarchy of the educationalsystem of Japan on the primary level and shifting accents into the direction of subjects of aesthetic cycle, driven bythe growing need of the modern world in creative thinking and comprehensively developed personality.

Keywords: Japan, elementary school, aesthetic education, art.

© О. Білик, 2013

МІСЦЕ ПРЕДМЕТІВ ЕСТЕТИЧНОГО ЦИКЛУ В ОСВІТНІЙ СИСТЕМІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЯПОНІЇ

136

забезпечують його стійкість, повноту тагармонійність функціонування, а здатність доестетичного сприйняття і переживання спонукаєдо свободи дій, викликає яскравість асоціацій,неординарність бачення й мислення.

У цьому сенсі особливий інтерес викликаєдосвід японської освітньої системи початковогоступеня, де завдяки розумінню, що науковотехнічний розвиток навіть на найвищому рівні незможе замінити естетичного і морального змістулюдського життя, вдалося сформувати саме тузбалансовану модель освіти, яку у даний часможна вважати найбільш гармонійною і такою,що відповідає запитам сучасного світу.

Виклад основного матеріалу. Сучаснасистема освіти Японії спрямована на підняттязагального інтелектуального рівня громадян,підтримку соціального розвитку й економічногозростання країни, а її науковотехнічні досягнення– високо цінуються міжнародною спільнотою.Така ефективність зумовлена неабиякоюспроможністю Японії адаптувати спрямованістьосвітнього процесу до умов, продиктованих кожноюнаступною епохою, та чіткістю постановки завданьдля досягнення намічених цілей.

Сучасна освіта в Японії реалізується з метоювсебічного розвитку усіх людей, спрямована навиховання громадян, які є будівничими нації тасуспільства миру, котрі цінують правду тасправедливість, поважають індивідуальні цінності,шанують наполегливу працю та відповідальність,мають незалежний розум, є фізично та ментальноздоровими, естетично вишуканими [8, 10]. Щодоестетичного виховання, то на початку ХХІ ст.МЕХТ (Міністерство Освіти, культури, спорту татехнології) провело переоцінку значеннятрадиційних японських видів мистецтв длясистеми освіти, репрезентуючи їх як основу дляформування індивідуальності учнів як справжніхпредставників японської нації та платформу длярозуміння значущості інших культур і їх цінностей.

Дані таблиці 1. свідчать про розподілрелятивного наголосу на освітньовиховні сфери(напрями) у різних країнах світу [7, 62].

Як бачимо, Франція приділяє максимальнуувагу розвитку когнітивної сфери, Німеччина –академічним знанням, США – має чітко вираженегромадянське спрямування, натомість освітаЯпонії характеризується холістичним підходом –гармонійний розвиток особистості дитини черезрівномірний розподіл акцентів на кожну сферуосвіти.

У преамбулі базового навчального планузагальноосвітньої школи Японії (2008 р.)зазначено, що культура і традиційні види мистецтвповинні реалізуватися через систему естетичноговиховання, бо вони є:

1) джерелом гуманності для людства –культура та мистецтво забезпечуютьзадоволення, викликають емоції, розумовий спокійта радість життя, розвивають сферу відчуттів;

2) фундаментом суспільства – основою, щозабезпечує можливість співіснування, дозволяєефективно контактувати та співпрацювати, єоб’єднувальним чинником, який закладаєпідґрунтя для взаємного порозуміння і поваги;

3) стимулом економічного розвитку, т. зв.“м’якою силою” – природа культури та мистецтвмає значний вплив на економіку, вони створюютьновий попит та додаткову вартість, єкаталізатором розвитку в усіх сферах економіки,сприяють гнучкій міжнародній співпраці тазміцнюють економічну могутність нації;

4) внеском у розвиток людства – разом ізпришвидшеним розвитком науки і технологій,збільшенням кількості інформації та засобівкомунікації, зросли проблеми, пов’язані зпитаннями етики та людськими цінностями і самепроактивний підхід з погляду культури і мистецтв,що ґрунтується на розумінні цінності людськоїгідності, сприятиме правдивому розвиткулюдства;

Таблиця 1. Релятивний наголос на освітньо-виховні сфери у різних країнах світу

Сфери освіти та виховання

Німеччина Франція Англія США Японія

Когнітивна хх хххх хх хх ххх

Моральна / релігійна хх – хх х ххх

Громадянська / національна

хх хх х ххх ххх

Фізична х – хх х хх

Естетична х х х х хх

Музична х – х х хх



137 Молодь і ринок №5 (100), 2013

5) ключовим пунктом для пропагування мируу світі – взаєморозуміння та повага культур міжкраїнами і народами, які виховуються черезкультурний обмін та прийняття розмаїття іншихкультур, сприятимуть емоційному єднанню людейнезалежно від кордонів, мовних й етнічних бар’єрів,стануть основою для миру в усьому світі [6].

“Фундаментальний закон, спрямований напоширення культури та мистецтва”, який бувприйнятий у 2001 р., та дві його наступні редакціїзадекларували дії, які влада повинна поступово йневпинно здійснювати стосовно поширеннякультури та мистецтв у Японії. Загальна мета цихдій (заходів) – “розбудова нації на основі культурита мистецтв задля створення духовно багатогота сповненого життям суспільства” [9].

Вплив системи естетичного виховання в Японіїспрямований таким чином, щоб максимальнорозширити межі особистого досвіду, налагодитиконтакт між психікою дитини та цінним, набутимпопередніми поколіннями, досвідом, сублімованиму мистецтві, і через нього прийняти індивіда уструктуру соціального буття.

Основна цінність японської системиестетичного виховання полягає в активномувпливі на формування мислення дитини.Об’єктивні засади ґрунтовного впливу художньоестетичних знань й умінь на мислення зумовленірозвитком асоціативних форм мисленнєвоїдіяльності. Мистецтво відіграє унікальну роль уформуванні конкретних навичок, необхідних дляуспіху у науковій і технологічній сферах:просторове мислення, різнобічний підхід, творчерозв’язання проблеми, розпізнавання образів,здатність до активного пізнання, концентрації,сприйняття, спілкування та роботи у команді.

Предмети, спрямовані на вивчення мистецтв,специфіка їх завдань, зміст і стандарти, кількістьнавчальних годин в році на освоєння кожногопредмету в загальноосвітній школі визначаютьсяМЕХТ, та регламентовані у “Курсі вивченнямистецтв”, який переглядається й оновлюєтьсякожні десять років. Згідно з дослідженнямиЮ. Боярчук, у 1995 р. дисципліни естетичногоциклу в японській школі займали у відсотковомуспіввідношенні близько 8 % усього обсягу годиннавчального плану [1, 128]. За даними 2008 р., убазовому навчальному плані відсоток дисциплінестетичного спрямування становив: у початковійшколі близько 12 %; у середній та вищій школах– 15 – 20 % [6].

У навчальному плані японської початковоїшколи “Курс вивчення мистецтв” (спеціальнийцикл естетичних дисциплін) передбачає вивченняпоезії, прози, музики, живопису, каліграфії,театрального, образотворчого та декоративно

ужиткового мистецтв. Кожен з окресленихшкільних предметів містить по три різних напрями,які вибирають учні та їхні батьки. Таким чином,в японській школі вивчається комплекснавчальних предметів, орієнтованих на соціальну,науковоприродничу підготовку, естетичневиховання та творчий розвиток особистостішколяра. Усі ці предмети історично пов’язані зпроцесом виховання та формування естетичногосвітосприйняття та ґрунтуються на стійкійфілософській традиції. Кожен з видів мистецтванесе у собі реалізацію основних принципівяпонської філософії, головним зпоміж яких єпринцип життя в єдності та гармонії з людьми іприродою.

Починаючи з 1 класу, школярі у межах “Курсувивчення мистецтв” освоюють традиційніремесла та національну музику, пишутькаліграфію, малюють акварелями, ліплять з глинита різьблять по дереву, шиють і вишивають,освоюють комп’ютерні програми з графічного

дизайну та складають хайку (яп. 俳句, ほっく ,

хокку) – трирядкові неримовані вірші у жанрітрадиційної японської ліричної поезії вака.

Кожна школа організовує та впроваджуєбазовий “Курс вивчення мистецтв”, зважаючи натрадиції та локальні умови місцевості, в якій вонарозташована, взявши до уваги психофізіологічніхарактеристики дітей, які її відвідують. Однакголовними цілями “Курсу вивчення мистецтв” єстимулювання любові до мистецтва,культивування фундаментальних здібностей,розвиток здатності цінувати мистецтво,збагачення сфери відчуттів у практичнійдіяльності, яка містить естетичне начало.

Завданням курсу є набуття учнем початковоїшколи базового досвіду, який не обмежуєтьсялише певним обсягом знань, умінь та навичок(наприклад, уміння читати та писати ноти,танцювати або грати на музичному інструментітощо), спроможністю учнів виявляти власнівідчуття, фантазувати та розкривати індивідуальніспособи мислення через такі засоби, яккаліграфія, малювання і драматургія, аспрямований на формування здатностірозпізнавати естетичні цінності у праці, природіта міжособистісному спілкуванні.

З погляду японської педагогіки загальнезавдання навчальних предметів естетичногоциклу безпосередньо полягає у тому, щоб не лишенавчити споглядати й оцінювати твори мистецтва,а й отримувати радість від творчості, розвинутиестетичну чутливість та допомогти “виховатидушу”. Саме “за допомогою уроків з різних видівмистецтва здійснюється “шліфування почуттів”,яке не досягається просто, без зусиль” [3, 16].


138

Ураховуючи, що естетичний зв’язок знавколишнім світом проходить як триєдинийдуховний процес – естетичне сприймання об’єкта,його естетичне оцінювання й естетичнеперетворення дійсності, – японські вчителісприяють формуванню у вихованців внутрішніхумов та відповідних механізмів для активізаціїкожної з трьох діяльностей та здібностей, що їхзабезпечують. Отже, головними завданнямиестетичного виховання в японській школі єформування в учнів здібностей до естетичногосприймання, естетичного оцінювання таестетичної діяльності (творчості). Саме рівеньрозвитку цих здібностей свідчить про якістьестетичного відношення до навколишнього світу,а також про рівень естетичної вихованості учня.Потреба в досконалості формується лише упроцесі розв’язання окреслених вище трьохзавдань, а увесь процес естетичного вихованняможе розглядатися як єдине фундаментальнезавдання – формування естетичних потребособистості молодшого школяра.

Естетичне виховання у системі японськоїосвіти проаналізовано нами у контексті“інтегрованого” навчального плану. Головнимзавданням якого є налагодження ефективнихвзаємозв’язків між усіма елементами загальногонавчального плану, обов’язковими предметами таіншими видами шкільної діяльності. Через“інтегрований план” сучасна японська педагогікаактуалізує підхід “мистецтво в освіті”, колимистецтво активно використовується якінструмент, навчальний засіб для інших шкільнихпредметів. Таким чином естетичне виховання, якневід’ємна складова процесу розвиткуособистості, зокрема у когнітивній, перцептивній,емоційній та креативній сферах, виступаєоб’єднуючим елементом між різниминавчальними дисциплінами.

Такий підхід посилює зв’язки між мистецтвом,культурою і наукою, відводячи простір длярегіональної самобутності та культурних цінностейв освіті. Креативна діяльність розглядається якпровідна для культивування фундаментальнихздібностей молодших школярів, бо складаючипідґрунтя для інших видів діяльності, здатнатрансформувати учня зі “споживача культури” у“творця майбутньої культури” [9].

Принцип, за яким реалізується освіта в Японії,характеризується всезагальністю: “мета освітиповинна реалізовуватися за кожної можливості тав кожному місці” [8]. Упровадивши системузагального естетичного виховання, японськесуспільство прагне до всебічного розвиткуестетичних здібностей кожного індивіда. В основіцієї системи лежить принцип загальності,

переконаність у тому, що кожна дитина можерозвивати не тільки логічне, а й “емоційнемислення”. Необхідно зазначити, що японськіпедагоги та митці (М. Амадіо, Я. Кавабата,Т. Карасава, Т. Мунро, Т. Кобаясі, К. Масуда,І. Мунемаса, Ю. Наката, С. Нісікава, Д. Сузукі,Я. Цунетомо та ін.) впевнено стверджують, що вкожній дитині можна розвинути здібності поета,художника, музиканта тощо, адже для цього необов’язковим є природне обдарування, натомістьнеобхідне наполеглива праця у досягненні цілей.Така установка створює сприятливі умови дляпроцесу естетичного виховання й актуалізуєтрадиційну ідею японців щодо необхідностіпостійного самовдосконалення.

Таким чином, основною метою естетичноговиховання в японській початковій школі є високийрівень естетичної культури кожного учня, йогоздатність до естетичного сприймання, оцінюванняй освоєння навколишньої дійсності. Проте, яксуб’єктивне бачення кінцевого результатуестетичного виховання, мета лише тоді активноспрямовується на діяльність, коли відповідаєтенденціям, можливостям самої дійсності. Свогочасу відомий вітчизняний педагог А. Макаренко(доречно зазначити про високу популярність вЯпонії окремих елементів його системиколективного виховання) наголошував, щосправжня педагогіка – це та, яка повторюєпедагогіку всього суспільства [2, 456]. З цьогоприводу варто наголосити, що системаестетичного виховання учнів початкової школи вЯпонії “не відірвана від реалій сучасного життя,має практичний характер, при цьому зберігаєтрадиційний контекст і тому дає необхіднийрезультат – створення гідного культурного рівняжиття особистості у майбутньому” [4, 432].

Висновки. Завдяки чіткій постановці питанняй умінню передбачати та правильно оцінюватитенденції на майбутнє, японські педагоги зуміливчасно зрозуміти та переоцінити роль і завданняестетичного виховання у соціальноекономічнихпроцесах та розпочали поступово зміщуватиакценти у системі освіти, зокрема початковій, усторону креативності, розвитку навичоксамоуправління і комунікативності через предметиестетичного циклу.

Аналізуючи сучасну ситуацію в Японії, стаєочевидним, що японцям вдалося зберегти іпримножити культурні досягнення, залишаючисьвисокорозвиненою у науковотехнічному сенсікраїною, завдяки цьому ж філософськомупринципу гармонізації, якому вони продовжуютьслідувати: без незмінного – немає основи, безмінливого – немає оновлення. Тут, з одного боку,незмінними виступають багаті культурні традиції



139 Молодь і ринок №5 (100), 2013

японського народу, його любов до природи, красинавколишнього світу, а, з іншого – мінливими єусі сучасні науковотехнічні досягнення, якіуспішно освоює японське суспільство.

1. Боярчук Ю. Общеобразовательная школасовременной Японии / Ю. Боярчук. – М.: “Академия”.– 1994 – 261 с.

2. Макаренко А.С. Проблемы школьногосоветского воспитания / А.С. Макаренко //Педагогические сочинения: В 8-ми т., – Т. 5. – М.:“Педагогика”, 1984. – 456 с.

3. Мотому Т. Философия человеческого будущого/ Т. Мотому. – М.: Восточная литература, 1977. –283 с.

4. Amadio M. Instructional time and the place of theaesthetic education in school curricula at the beginningof the twenty-first century / M. Amadio, N. Truong,J. Tschurenev // IBE Working Papers on CurriculumIssues No 1. – Geneva, Switzerland. – 2006. – [Internet

resource]. – Access mode: http://unesdoc.unesco.org/images/0014/001462/146280e.pdf

5. Basic Plan for the Promotion of Education. –Government of Japan, MEXT. – 2008. – [Internetresource]. – Access mode: http://mext.go.jp/english/lawandplan/1303463.htm.

6. Cromwell S. Team Teaching: Teaming TeachersOffer Tips / S. Cromwell // Education World. – EducationWorld, 2005. – pp. 66 – 92.

7. Cummings W.K. The institutions of education. Acomparative study of educational development in the sixcore nations / W.K. Cummings. Oxford: Symposium books.– Oxford, 2003. – 306 p.

8. Okamoto K. Education of the rising sun. Anintroduction to education in Japan. (2nd ed.) /K. Okamoto. – Ministry of Education, Culture, Sports,Science and Technology. Tokyo. – 2001. – 153 p.

9. Outline of the 3d Basic Policy on the Promotion ofCulture and Arts. – [Internet resource]. – Access mode :h t t p : / / b u n k a . g o . j p / b u n k a _ g y o u s e i / h o u s i n /kakugikettei_110208/ pdf/sanko_02.pdf


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Проблема сприйняття, посідаючи

одне з провідних місць у педагогіці минулогостоліття, і сьогодні, на початку XXI, залишається

багатоаспектною, передбачаючи комплекснийпідхід до вивчення кожного з них. Дослідженнямпитань, пов’язаних із сприйняттям, займалисяпредставники різних галузей наукового пізнання(філософи О. Ростовський, В. Суханцева;

УДК 371.036

Іван Гатрич, асистент кафедри музики Чернівецького національного університетуімені Юрія Федьковича, заслужений працівник культури України

МУЗИЧНЕ СПРИЙНЯТТЯ ЯК ІНТЕГРАЛЬНА ВЛАСТИВІСТЬ ОСОБИСТОСТІУ статті визначено сутність поняття “музичне сприйняття” та проаналізовано підходи до розкриття

його змісту та особливостей на різних історичних етапах. Проаналізовано єдність та взаємозв’язоккомпонентів структури музичного сприймання.

Ключові слова: музичне сприйняття, особливості сприйняття, структура музичного сприйняття.

Літ. 5.

Иван Гатрич, ассистент кафедры музыки Черновицкого национального университетаимени Юрия Федьковича, заслуженный работник культуры Украины

МУЗЫКАЛЬНОЕ ВОСПРИЯТИЕ КАК ИНТЕГРАЛЬНОЕ СВОЙСТВО ЛИЧНОСТИВ статье определена сущность понятия “музыкальное восприятие” и проанализированы подходы к

раскрытию его содержания и особенностей на разных исторических этапах. Проанализированы единство ивзаимосвязь компонентов структуры музыкального восприятия.

Ключевые слова: музыкальное восприятие, особенности восприятия, структура музыкального

восприятия.

Ivan Hatrych, assistant of Musical DepartmentChernivtsy National University by Y. Fedkovych

MUSICAL PERCEPTION AS AN INTEGRAL PROPERTY OF THE INDIVIDUALThe article defines the essence of the concept of “music perception” and analyzes approaches to disclose its

contents and features at different historical stages. Analyzed unity and interconnection components of the structureof musical perception.

Keywords: musical perception, especially perception, the perception of musical structure.

© І. Гатрич, 2013

МУЗИЧНЕ СПРИЙНЯТТЯ ЯК ІНТЕГРАЛЬНА ВЛАСТИВІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

140

психологи О. Даль, Е. Костадінов, А. Петровський,В. Шинкарук; музикознавці Б. Асаф’єв, Л. Мазель,В. Медушевський, Є. Назайкінський, С. Скребковта інші), що дало змогу зрозуміти суть цьогофеномена, розробити методичні шляхидіагностування, педагогічні корекції та розглянутиособливості його формування в сучаснійпедагогіці.

Мета статті – проаналізувати сутність, зміст,структуру та особливості музичного сприймання.

Виклад основного матеріалу. У філософській,психологічній, соціологічній, музикознавчійлітературі природа сприйняття розглядається зрізних точок зору, які можна вважати відправнимидля педагогічної інтерпретації цього поняття. Так,сприйняття визначається як “процес пізнання”(Е. Костадінов), “психологічний процесвідображення у свідомості людини предметів таявищ” (А. Петровський), “активна діяльність, якоїтреба навчати” (Б. Тєплов), “здібність, нахил,засіб” (О. Даль), “складний процес прийняття іпереробки інформації, що забезпечує організмувідображення об’єктивної реальності таорієнтування в окремому середовищі” (В. Шинкарук).

Такі тлумачення підкреслюють, щосприйняття є необхідним етапом пізнання тазадіяно в безпосередній практичній діяльностіособистості. Його результатом є цілісневідображення у свідомості предметів, ситуацій,подій, що відбуваються в навколишньомусередовищі. Саме сприйняття дає змогурегулювати характер та інтенсивність впливумистецького твору на особистість, розвивати їїмотивацію, художні потреби, смаки, іншікомпоненти свідомості, які органічно пов’язані зісприйняттям і значною мірою визначають йогозміст.

У науковій літературі стосовно людини, якаслухає музику, її змісту, форми та результатів,застосовують два визначення: “сприйняттямузики” та “музичне сприйняття”. На цюособливість звертав свою увагу Є. Назайкінський[1, 127]. Він довів, що, незважаючи на схожість,смислове наповнення у цих понять різне, відміннеодне від одного.

Так, формула “сприйняття музики” частоприсутня в психологічних дослідженнях, оскількивідображує ситуацію, в якій суб’єктом впливу єлюдина зі звичайним слухом, а об’єктом впливу– акустичні сигнали, що виникають внаслідокзвучання музики. Формула “музичне сприйняття”спрямована на досягнення та осмислення тихзначень, якими володіє музика як мистецтво, якособлива форма відображення дійсності, якестетичний художній феномен. Отже, термін

“сприйняття музики” є широким, бо включаєвелике коло явищ, зокрема і музичне сприйняття,яке є предметом дослідження музичноїпедагогіки, теорії, естетики та музикознавства.Іншими словами, сприйняття одночасно виступаєі як процес відображення дійсності, і як здібність.У нашому дослідженні музичне сприйняття мирозглядаємо як здібність.

У філософській літературі під сприйняттямрозуміють відображення людиною і твариноюпредметів при їхній безпосередній дії на органивідчуттів, як цілісних чуттєвих образів. Разом зтим відзначають, що в людини сприйняттявключає усвідомлення, яке ґрунтується назалученні кожного разу нових знань про предмету систему вже сформованих про нього знань. Уфілософськоестетичному аспекті музичнесприйняття розглядається крізь призму основнихгносеологічних проблем, коли, як зауважуєО. Ростовський [2], досліджуються загальнізакономірності відображення дійсності в музиці,розкривається об’єктивний зміст суб’єктивнихслухацьких образів у психічній діяльності людей.

Найяскравішою рисою сприйняття будьякихтворів мистецтва є підвищена емоційність. Яквідомо, емоції (лат. emoveo – зворушую, хвилюю,франц. emotion – хвилювання) – це особливий класпсихічних процесів і станів, пов’язаний зінстинктами, потребами, мотивами, яківідображуються у формі безпосередньогопереживання (задоволення, радість, страх тощо),значущість явищ і ситуацій, що діють на індивідадля здійснення його життєдіяльності. Почуттєвасфера, як зазначав академік М. Амосов, єважливим двигуном і компонентом творчості.Насамперед почуття є стимулом, і, відповідно,джерелом енергії, потрібної для пошуків та дій.

Особливе місце серед різноманіття людськихсуспільних емоцій (інтелектуальних, моральних,естетичних) належить естетичним емоціям. Наспецифіку естетичного почуття вказував психологЛ. Виготський. “Якби вірш про сум, не мав биніякого іншого завдання, як заразити насавторським сумом, це було б дуже сумно длямистецтва. Чудо мистецтва скоріше нагадує іншеєвангельське чудо – перетворення води на вино, ісправжня природа мистецтва завжди несе в собідещо перетворююче... мистецтво бере свійматеріал з життя, але дає, крім цього матеріалуте, чого немає у властивостях самого матеріалу”[3, 308].

Сприйняття, за визначенням М. Маркова, єзакінчений художній акт, “одиниця мистецтва”.Практика сприйняття в свою чергу формує досвідпочуттєвості – здатності до людського, більш



141 Молодь і ринок №5 (100), 2013

сильного, витонченого та глибокого переживанняпочуттів. Будьякий досвід одночасно включаєтри функціональних елементи: знання, емоційнеставлення та уміння. На думку вченого,особистість, сприймаючи музику, змінюєтьсясама, удосконалюються її почуття, збільшуютьсяуміння, навички.

Глибина та витонченість музичногосприйняття залежать, як стверджує О. Тарханов,від ступеня розвитку слуху, його витонченості, атакож від розвитку органів почуття та мозку.Отже, музика відображує не тільки почуття танастрої людини, а й її світогляд, розум, від чогозалежить варіативність та інтелектуальнаглибинність музичної думки, закладеної у творі.

На думку В. Максимова, сприйняттяхудожнього твору не можна ототожнювати зпроцесом пізнання в гносеологічному розумінні,оскільки в процесі сприйняття пізнається не самтвір, а реальність, яку він відтворює. Черезхудожній твір людина пізнає і дійсність (зовнішнійпредметний світ), і себе у цій дійсності (світдушевних переживань). Автор зазначає, що немає“жодної категорії психології, яку б можна було бобминути, говорячи про сприйняття мистецтва якцілісний процес”.

Музика більшою мірою, ніж інші видимистецтва, звертається до емоційної сферилюдини. Переживання, які виникають під впливоммузики, за своєю силою не можна порівняти зпереживаннями, зумовленими впливом іншихвидів мистецтва. Емоції, що виникли в слухача впроцесі сприйняття музичного твору,визначаються тими його потребами, якізадовольняються інформацією, що міститься вцьому творі.

Взаємодія емоційного і когнітивного компонентівмузичного сприйняття, співвідношення емоційногоі раціонального в цьому процесі привертає увагубагатьох науковців. Одні досліджують механізмиемоційної оцінки, емоційного впливу музики налюдину, інші – розглядають процеси переробкимузичної інформації, або обговорюють питаннявзаємодії емоціонального та раціонального, різнімеханізми емоційного сприйняття.

Сприймаючи музичний твір, людина не лишевиражає своє емоційне “Я”, а й пізнає його ідейноемоційний зміст. В її свідомості відображуєтьсязвуковий матеріал, відтворюються переживання,образи, думки, втілені композитором у цьомуматеріалі. Розуміння музики потребує складної,аналітикосинтетичної роботи свідомості,спрямованої на виділення й об’єднання основнихелементів звукової тканини твору, осмислення їхна основі активізації емоційнообразних

асоціативних комплексів. Це може набуватирізних форм залежно від характеру музики,ситуаційних чинників і самого сприйняття,зумовлюючи різні за якістю пізнавальновиховнірезультати.

Б. Тєплов [4], підкреслює, що ступіньадекватності сприйняття визначається досвідомслухача, його тезаурусом, частиною якого ємузичнослуховий досвід як здатність дообразного, виразного відчуття інтонації, щоспирається на низку здібностей, пов’язаних зособливостями організації звукової матерії:звуковисотне та ладове чуття, відчуття ритму,тембру тощо.

Вагомий внесок у розроблення проблемимузичного сприйняття зробив Є. Назайкінський[1]. Для його вивчення він використовуєрізноманітну музичну діяльність особистості,розширює її естетичні можливості, а отже даєзмогу накопичити музичний творчий досвід.Автор має на увазі не тільки залучення учнів дорізних видів музичної практики, а й активнетеоретизування ними того, що сприймають,виконують, імпровізують. Цей процес він називаєапперцепцією – впливом попереднього досвіду намузичне сприйняття [1, 5].

Сприйняття музики сьогодні, можнарозглядати у таких трьох напрямках: 1) музика –це мова, (а будьяка мова вимагає своговивчення); 2) музика – це мова емоцій, сприйняттяякої викликає певні переживання; 3) музика – цедійсність, думка про яку відтворена в звуках, щостали інтонацією.

Якщо вивчення мови музики передбачаєпрофесійну підготовку музиканта, то емоційнесприйняття музики – це процес, без якогонемислима загальна музична освіта людини, котрасприймає музику здебільшого емоційно.

Сприйняття музики є важливим етапомвивчення та розуміння змісту музики. Авторичисленних музикознавчих праць (Б. Асаф’єв, Л. Мазель,В. Медушевський, Є. Назайкінський, С. Скребковта ін.) сходяться на тому, що музичне сприйняттяспрямоване на осягнення та осмислення тихзначень, якими володіє музика як мистецтво. Внаукових працях цих вчених проблемимузикознавства гармонічно перегукуються зпитаннями психології, естетики та соціології.Тільки завдяки спрямованості на слухача (ізврахуванням закономірності сприйняття) музикаможе брати учать у житті суспільства, впливатина його розвиток, на формування особистості, нагармонійне виховання людини.

Музично освічена людина сприймає музику вцілому, виділяючи у свідомості ладові, інтонаційні,


142

ритмічні, фактурні, тематичні, темброві,гармонічні особливості. Маючи певний музичнийдосвід, слухач відчуває твір більш усвідомлено,сприймаючи його стиль та автора. На думкуБ. Асаф’єва, якщо навички та попередній досвідне перетинаються при сприйнятті з так званим“зустрічним планом” твору, то це призводить дорізкого зіткнення почутого з передбаченим, і,відповідно, викликає негативну реакцію.

У музичнопедагогічній літературі XX століттярозглядалося багато питань, пов’язаних змузичним сприйняттям. У вітчизняній музичнійпедагогіці практичний зміст цього поняттязводився до “слухання музики”. Проте поступовойого починають розглядати як більш складний таспецифічний вид музичнопізнавальної діяльності,в якій актуалізується вся система особистості.Було зроблено багато зусиль, щоб підібрати назву,яка більш адекватно відповідала б суті цьогоявища. А. Кастальський, складаючи програму змузичного виховання, у своїх записах використавтакі поняття, як “пояснювальне виконаннямузичних творів”, “пояснення музики”, “музичнийрозбір”, “сприйняття музики”. Згодом виникаютьнові назви і характеристики: “демонстраціямузики”, “показ музики”, “інтелектуальнесприйняття”, “відображення людиною музики”,“споживання музичних творів”. Зрозуміло, щодеякі з наведених термінів або значнорозширювали обсяг поняття, або розкривали однуіз сторін цього явища. Тому останнімидесятиліттями сталася заміна їх терміном“музичне сприйняття”, оскільки він всебічноохоплює складний художньопізнавальний акт,який включає початкове слухання й естетичнезасвоєння музичного явища.

Питання “сприйняття музики”, “активної участіу виконанні”, “співтворчість учнів” цікавилинауковців, які були у витоків музичної педагогіки(В. Шацька, М. Румер, Н. Гродзенська). Протерезультати такої роботи не завжди булипозитивними. Основні недоліки практичної роботицих років полягали у перетворенні занять ізслухання музики на словесні характеристикикомпозиторів; недостатній кількості музичнихілюстрацій, вивченні творів без опори на музичнесприйняття.

У 70х роках XX століття видатний композиторі педагог Д. Кабалевський [5, 165] узагальнивнапрямки, що існували як у системі музичноговиховання вітчизняних та зарубіжних методик, такі в інших галузях шкільного навчання. Змістоммузики стає узагальнений досвід людства, томучерез музичне мистецтво, основні його жанри,людина не тільки пізнає, а й оцінює його.

Відповідно до цієї системи, музичне сприйняттястає основним для всіх видів музичної діяльності.Процес свідомого сприйняття музичного твору,на думку Д. Кабалевського [5, 110] має такі етапи:цілісне, первинне сприйняття; аналіз, поглибленнямузичного сприйняття на основі аналізу окремихзасобів музичної виразності та цілісне збагаченнямузичним аналізом сприйняття.

У другій половині XX століття в працяхпредставників різних наукових галузей (естетики,музикознавства, педагогіки, психології) булодокладно розроблено та визначено структурумузичного сприйняття. Найбільше визнаннянабули праці В. Бєлобородової, Г. Кагана, Л. Кадцина,О. Костюка, В. Медушевського, Є. Назайкінського,Є. Руч’євської, С. Раппопорта. Поняття “структура”відображує спосіб закономірного зв’язку міжскладовими елементами певного явища, йоговнутрішню організацію і сукупність істотнихвідношень між компонентами всередині цілого.

У науковій літературі існують різні погляди тахарактеристики структури процесу сприйняття.Так, О. Костюк [8, 311] поділяє сприйняття на такірівні та етапи: емоційноестетичний відгук,слухова диференціація звукового потоку таасоціативнозорова активність. Він вважає, що заактивним емоційним відгуком та яскравимзоровим уявленням приховується складнааналітикосинтетична праця слухача, спрямованана осягнення внутрішньої структури слуховогоматеріалу. С. Раппопорт розглядає такі рівнісприйняття, як рівень безпосередньоговідображення, проміжний рівень осягнення ладогармонічних тяжінь і переживання метроритму,інтелектуальний рівень. Є. Ручьєвська виділяєфізіологічний, елементарноасоціативний, рівеньмузичних асоціацій та ідейноконцептуальний рівнісприйняття. За визначенням В. Остроменського,музичне сприйняття – це “складний художньопізнавальний акт, що виникає в процесі пізнаннямистецтва, спрямований на осягнення таосмислення тих значень, якими володіє музикаяк мистецтво, як естетичний художній феномен”.Тому автор розглядає такі етапи сприйняття, як:початковий етап орієнтовного охоплення твору,етап емоційносмислового осягнення твору таетап особистого ставлення до сприйняття.В. Бєлобородова виділяє п’ять головнихструктурних компонентів музичного сприйняття,які становлять його психологічні механізми. Це:емоційний відгук на музику, музичний слух,мислення, пам’ять та здатність до співтворчості.Г. Панкевич, розуміючи під структуроюмузичного сприйняття спосіб поєднання івзаємозв’язку його складових, пропонує такі



143 Молодь і ринок №5 (100), 2013

елементи: сприйняття нинішнього (безпосереднєзвучання музичного твору), минулого (порівнянняз уже почутим твором, його актуалізація),майбутнього (передбачення на основі почутогоподальшого розвитку музичного твору).

О. Рудницька розглядає структуру музичногосприйняття як діяльність, результат якоїдетермінований системою перцептивних іінтелектуальних вмінь. Тому автор визначає триосновні стадії. Це: 1) перцептивне сприйняттязвучань і слухове розуміння їх; 2) аналізвиражальносмислового значення музичної мовита її розуміння; 3) естетична оцінка емоційнообразного змісту музики та її інтерпретація. Такадиференціація музичного сприйняття на окремістадії є умовною, але це дає змогу вичленити саметі способи дій, які стануть необхідними дляосвоєння музики. Тому на першому щабліпотрібно розвинути ті уміння, які даютьможливість суб’єкту виділяти окремі інтонації,стежити за їхнім перебігом, об’єднувати взагальну цілісність. На другому щаблі сприйняттяпотрібно розвивати уміння аналізувати і розумітитвір. Цей етап характеризує потяг сприймаючогодо найбільш точного розуміння об’єктивногомузичного тексту. На думку О. Рудницької, цягрупа вмінь залежить від рівня освіченостіслухачів, розвитку мислення та ступеня йогоадекватності. Третій щабель – естетична оцінката інтерпретація – формує уміння щодо пошуковоїактивності суб’єкта. Прочитання змістумузичного твору, його інтерпретація залежать віддосвіду слухача (у сукупності всіх його елементів)та його ціннісних орієнтирів.

Розгляд елементів та структурних компонентівмузичного сприйняття доводить, що воно(сприйняття) є більш широким поняттям, ніжпервинне слухання музики. Проте в структурімузичного сприйняття, що її дають науковці, є

спільні для всіх риси та рівні. Серед основнихназвемо емоційний рівень, (як відгук, емоційносмислове осягнення, емоційноестетичне,перцептивне сприйняття); інтелектуальний рівень,(інтерпретований як ідейноконцептуальний,художньопізнавальний процес, аналітикосинтетична робота, мислення, аналіз та розуміннязмісту музики); творчий рівень (як здатність доспівтворчості, до інтерпретації та діяльності).

Висновки. Отже, з викладеного вище можназробити висновок, що в цілому музичнесприйняття вимагає використання комплексуінтелектуальних, емоційних та творчихможливостей студентів. Така умовна диференціаціяна окремі щаблі дає змогу визначити способи дій,потрібні для кращого засвоєння музичного твору. Упроцесі активної творчої діяльності, як зазначаєА. Козак, відбувається “активне перетворення”одержаних знань і емоцій, які впливають на продуктвласної творчості, а також на інтенсивний розвитокздібностей особистості.

Подальшого наукового вивчення потребуютьвивчення тендерних та різновікових особливостейформування музичного сприйняття.

1. Назайкинский E. О психологии музыкальноговосприятия / Е. Назаййкинский. – М, 1973. – 112 с.

2. Ростовський О.Я. Педагогіка музичногосприйняття / О.Я. Ростовский. – К.: ІЗМН,1997. – 248 с.

3. Выготский Л.С. Психология искусства /Л.С. Выготский. / Под ред. М. Ярошевского –М.: Педагогика, 1987. – 344 с.

4. Теплое Б.М. Избранные произведения: В2 т. / Б.М. Теплов. – М.: Педагогика, 1985. –Т.1. – С. 14 – 305.

5. Кабалевський Д. Про трьох китів та іншіцікаві речі / Д. Кабалевський. – Київ: “МузичнаУкраїна”, 1973. – 125 с.



“Музика надихає весь світ, постачає душу крилами, сприяє польоту уяви; музика додає життя і веселість всьому існуючому ... Її можна назвати втіленням всього прекрасного і всього піднесеного”.

Платон давньогрецький мислитель

“Музика – джерело радості мудрих людей, вона здатна викликати в народі добрі

думки, вона глибоко проникає в його свідомість і легко змінює вдачі та звичаї”. Сюнь-цзи

китайський мислитель

144

Постановка проблеми. Антропонімічналексика, що входить до складуономастичної, є важливою частиною

мовного масиву, який широко використовується ухудожній літературі. Характерною рисоюлінгвістичної науки на сучасному етапі єпоєднання традиційних та нових підходів довивчення функціонування мовних одиниць,зокрема власних назв, їх аналіз у комунікативномуаспекті з урахуванням антропоцентризму,аксіологічності, прагматизму тощо.

Аналіз актуальних досліджень. Питаннясемантики власних назв цікавить усіх дослідниківономастики. Реальна та літературна ономастикав семасіологічному аспекті вивчена щенедостатньо. У роботах учених в основномурозглядаються теоретичні питання (співвідношенняапелятивної та ономастичної лексики) [3, 8],

проблема вибору особового імені [1], літературніантропоніми [4, 4] тощо.

Мета статті. У пропонованій розвідцізосередимо увагу на семантичній структуріособових імен. Необхідність визначитипрагматичний потенціал та особливостіфункціонування антропонімів у суспільному життіта в художній літературі передбачає розв’язаннянаступних конкретних завдань: встановленняспецифіки інформативності власних назв з точокзору традиційної структурнотаксономічноїлінгвістики та лінгвістики “нової”,антропоцентричної; визначення сематичногонаповнення особових імен та характеристикуособливостей іменування персонажів ухудожньому тексті, а також ті умови, при якихімена літературних персонажів починаютьфункціонувати як культурні концепти.

УДК 811.161.1’373. 2

Ольга Бешкарева, асистент кафедри російської філологіїЛьвівського національного університету імені Івана Франка

АКТУАЛІЗАЦІЯ СЕМАНТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ОСОБОВИХ ІМЕН У МОВЛЕННІУ статті розглядається питання семантичного наповнення особових імен. Інформація про емоційно-

експресивні, асоціативні та інші супутні особливості оніма представлена в прагматичному (конотативному)макрокомпоненті. Використання їх у мовленні збагачує семантичну структуру антропоніма як особливогомовного знаку, що містить соціокультурну інформацію. Художній текст дозволяє реалізувати потенційніможливості антропонімів.

Ключові слова: особове ім’я, семантична структура, прагматичні можливості антропоніма,етносемантичний та соціальний компоненти, соціокультурна інформація.

Літ. 9.

Ольга Бешкарева, ассистент кафедры русской филологииЛьвовского национального университета имени Ивана Франко

АКТУАЛИЗАЦИЯ СЕМАНТИЧЕСКОЙ СТРУКТУРЫ ЛИЧНЫХ ИМЕН В РЕЧИВ статье рассматривается вопрос семантического наполнения личных имен. Информация об

эмоционально-экспрессивных, ассоциативных и других сопутствующих особенностях онима представлена впрагматическом (коннотативном) макрокомпоненте. Использование их в речи обогащает семантическуюструктуру антропонима как особого языкового знака, содержащего социокультурную информацию.Художественный текст позволяет реализовать потенциальные возможности антропонимов.

Ключевые слова: личное имя, семантическая структура, прагматические возможности антропонима,

этносемантический и социальный компоненты, социокультурная информация.

Olga Beshkareva, Department of Russian StudiesLviv National University by I. Franko

THE ACTUALIZATION OF THE SEMANTIC STRUCTUREOF THE PERSONAL NAMES IN SPEECH

It is considered that semantic filling of the personal names diverse and multifarious. The information aboutemotive, evocative, associative and other attendant peculiarities of the word represents in pragmatic (connotative)macro-component. Usage of them in speech enriches the semantic structure of antroponim as a special languagesign contains sociocultural information. The literary text allows to realize the capabilities of the antroponims.

Keywords: personal name, semantic structure, pragmatic means of the antroponim, ethnosemantic and socialcomponent, sociocultural information.

АКТУАЛІЗАЦІЯ СЕМАНТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ОСОБОВИХ ІМЕН У МОВЛЕННІ

© О. Бешкарева, 2013

145 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Виклад основного матеріалу. Семантичненаповнення антропоніма є багатим ірізноманітним. Великі можливості іменівідображаються в його семантичній структурі.Денотативний і сигніфікативний компонентиособового імені (ОІ) в основному абстрактні (хочаденотативний компонент можна виділити вструктурі слов’янських ОІ: Володимир,Людмила та ін.), прослідкувати за ними непросто.Інформація ж про емоційноекспресивні,асоціативні та інші супутні особливості словапредставлена в прагматичному (конотативному)макрокомпоненті, до складу якого включаємотакож семи емоційної, інтелектуальної оцінки,соціокультурні семи, які містять інформацію просоціокультурні особливості реалії, позначеноїсловом. Наприклад, в значенні слова “сарафан”– семи “російський народний” костюм; “Іван” –ім’я українця, росіянина.

У структурі ОІ, які побутують в російського,українського і білоруського народів, суттєвими єетносемантичний і соціокультурний компоненти.

У складі сучасних східнослов’янських іменвчені виділяють декілька шарів:

1. Візантійські християнські імена, або іменахристиянського календаря. В Україні найбільшпопулярними з них є Іван, Олексій, Михайло,Григорій, Ганна, Олена, Катерина та ін. Наросійському та українському мовному грунті вонинабули специфічного звукового оформлення,обросли різноманітними варіантами і вже давноне сприймаються як запозичені.

2. Імена, які були популярними ще в КиївськійРусі: Ростислав, Людмила, Володимир та інші,в тому числі кальки з грецької мови типу Богдан,Віра, Надія, Любов, і окремі імена скандинавськогопоходження, які побутували в Давній Русі – Ігор,Ольга, Олег.

3. Імена, запозичені зі східнослов’янських мов:Ванда, Власта, Кветослава.

4. Імена, запозичені із західнослов’янських мов,типу Альберт, Артур, Жанна, Елеонора тощо.Їхньому розповсюдженню сприяли популярнітвори зарубіжної літератури, преса, радіо, кіно. Такз’явилися імена Дездемона, Джульєтта,Анжеліка, Віолетта та ін. Під час вибору цихімен усвідомлюється їхня “оригінальність”,відмінність від загальноприйнятого іменника,національне (інонаціональне) і соціальненавантаження.

Можна погодитися з думкою упорядниківсловникадовідника “Власні імена людей”Л.Г. Скрипник та Н.П. Дзятківської, що “єпідстави констатувати повну відсутністьсоціальної диференціації особових імен на Україні”

(однаковим набором імен користуються в родинахробочих, сільських жителів, інтелігенції),“інтенсивне зближення міського и сільськогоіменного репертуару” [8, 11]. Лідерство по всійУкраїні довгий час належало іменам Андрій,Віктор, Володимир, Дмитро, Євген, Ігор,Олександр, Сергій, Юрій; Ірина, Людмила,Наталя, Олена, Тетяна. За останній час до іменмасового розповсюдження додались Максим,Роман, Руслан, Алла, Вікторія, Інна, Оксана,Юлія.

Однак у пріоритетах під час вибору імен длядітей з російських і українських сімейспостерігаються деякі відмінності. Основноютенденцією розширення сучасного українськогоіменника є активізація використання традиційнихімен: 1) актуалізація призабутих імен Іван,Остап, Дарія, Дарина, Ярина, Уляна, Мар’яна;2) у пошуках “свіжих” імен батьки звертаютьсядо імен з виразним поетичним забарвленням типуКвітослава, Зоряна, Дзвенислава, Зореслава(в основному це жіночі імена); 3) специфічним дляукраїнської традиції є звертання до жіночих імен,утворених від чоловічих: Адріана, Богдана,Василина, Іванна, Романна, Руслана тощо;4) у зв’язку з національним відродженням вукраїнський іменник широко входять імена,пов’язані з конкретними історичними постатями,з видатними діячами української культури: Богдан(на честь Хмельницького), Роксолана, Леся (начесть Лесі Українки), Тарас (на честь ТарасаШевченка), Соломія (Соломія Крушельницька),Назарій (Яремчук).

Склад російських особових імен дещовідрізняється. Традиційний склад поповнюєтьсяв основному за рахунок більш “модних”запозичених імен: Денис, Артем, Анжела,Жанна, Аліна, Кирил.

У процесі вибору імені часто переважає його“національне маркування”.

В ономастиці існує термін е т н о н і м, якийпотребує уточнення. Свого часу він був даний безстрогої дефініції. Сам компонент онім передбачає,що це термін для однієї з категорій власної назви(ВН). Тим не менш такі категорії як назвиплемен, народів, націй – не ВН, а своєріднаноменклатура (номени), яка в ряді випадків стоїтьближче до термінологічної, ніж до ономастичноїлексики [9, 223].

Н.В. Подольська в “Словаре русскойономастической терминологии” відмічає, що“етнонім – номен для позначення будьякогоетносу (етнічної групи, племені, народності,національності і т.д.: грузини, фіни, українці…” [7,153]. Отже, цей термін не застосовується до


146

власного імені, є більше підстав говорити проетнокомпонент у структурі антропоніма (А. Реформатськийназивав його “національною міткою” [3, 116].

Традиційно виділяються наступні компонентимовного значення антропонімів: 1) “людина”(жива істота + особа); 2) стать; 3) “національність”(співвітчизник чи іноземець). Зазначенікомпоненти вичленяються як у складі окремих,так і в сукупності антропонімів, порівн.:Володимир, Петро, Олексій – семантичнаструктура однакова: людина чоловічої статі,українець. Грунтуючись на висловлюваннях рядувчених (О.Ф. Даниліна, Ж. Дюбуа, С.Д. Кацнельсон,О.В. Падучева та ін.), І.В. Ляхова дійшлависновку, що “індивідуальна диференційна ознаказначення кожної окремої ВН визначаєтьсякомпонентом, який можна назвати формальним.Так, наприклад, значення українського словаОлексій містить крім інших компонент “на ім’яОлексій”, який визначається індивідуальноюакустикографічною формою ВН і який даєможливість протиставляти в системі мови цевласне ім’я іменам одного з ним ряду – Петро,Володимир [4, 7]. У ряді Алексей – Олексій іменапротиставлені за ознакою “національність”.

Запозичене з давньоєврейської ім’я Іван(давньоєвр. Иоханан) у різних мовах має різнуформу: рос. Іван, англ. Джон, нім. Ганс, Иоганн,фр. Жан, італ. Джованні, швед. Юхан, дат. Йенс,ісп. Хуан, араб. Юханна та ін. Маючи спільнуетимологію, ці імена адаптувалися в цих мовах:увійшли до фонетичної, граматичної системи. Ім’я“Иван” – російське за його використанням, за йогофункціонуванням у російській мові, в мовленніслужить ніби узагальнюючим найменуваннямросіян. В.І. Даль писав: “Найбільш уживане в насім’я… по всьому азіатському та турецькомукордону нашому, від Дунаю, Кубані, Уралу і доАмуру, означає росіянина” [2, 6]. На російськомугрунті послужило основою для цілого рядупохідних слів: Ваня, Ванюша, Ванятка [в укр.мові – Іванко, Іванчик, Івась, Івасик].

У монографії “Теория и методика ономастическихисследований” характеризується термін “о н о м ас т и ч н и й п р о с т і р”, пов’язаний із вивченнямВН у тісному зв’язку з поіменованими з їхньоюдопомогою об’єктами. Цей термін має на увазі“просторове розміщення імен та іменованихоб’єктів, тобто знаходження їх на деякій відстаніодин від другого, що відповідає розміщенню їх наповерхні земної кулі, а також за її межами. Прицьому ідеться про …розповсюдження народів,культур та імен, що їх супроводжують… Томувиявлення в Тулі хлопчика на ім’я Хосе-Рауль абоІвана Івановича в Іспанії виявляється відомим

порушенням злагодженості ономастичногопростору, а тому лінгвістично і ономастичнозначущим” [9, 9].

Носії російської культури добре знають, щоМикола – це українською, а білоруською Никола,Николай, а Петро – Петр . Такими, щозакріпилися в російському мовленні, можнавважати форми Микола Бажан, Петро Панч,Павло Тичина, Олесь Гончар, а в українськомумовленні – Анна Ахматова, а неприпустимими– Ганна Ахматова [3, 15].

Компоненти “людина”, “стать”, “національність”складають ядро значення ВН у даній мові, напериферії розташовані деякі види стилістичного,соціального та емоційного (тобто конотативного)забарвлення. Слід розрізняти мовні й мовленнєвіконотативні семи. Мовні носять об’єктивнийхарактер, тобто виділяються усіма членамиданого мовного колективу (носіями даної мови),незалежно від вживання. Мовленнєві конотаціївиникають у процесі функціонування ВН.

Для двох слов’янських мов склад імен є різним,що визначається специфікою культур обидвохконтактуючих народів, схожістю або відмінністюнаціональних традицій, особливостяминаціонального сприйняття й національної оцінкиокремих імен та їхніх форм. Наприклад, ім’я Лідав російській та українській мові – скорочення відімені Лідія, а в чеській – від Людмила, розмовнопобутові форми імен Галина, Юлія – Галька,Юлька в російській мові фамильярні, з відтінкомгрубості, а в польскій – пестливі [9, 136]. НаЗахідній Україні вони теж можуть мати пестливезначення.

Квалітативні форми імен російської таукраїнської мов рідко співпадають. Так, наприклад,Милочка (А. Арбузов. Мое загляденье) –квалітативна форма імені Людмила –актуалізована частина апелятивної основи “люд(люди) й мил (милий)” [6, 137], в українській мовіне вживається.

Специфічними російськими можна вважатиформи Милок, Кирюсик (Кирилл), Кирик (Кира,Кирилл), Лаврушенька (Лаврентий), Виктоша(Виктория), Гришук, Гришочек (Григорий),Васюн, Васюта (Василий), Настеха, Макаренок,Терочка (Терентий) та ін., в яких конотативні семимістяться у суфіксах.

Художній текст дозволяє реалізувати потенційніможливості антропонімів. Уведення до російськоготексту імен Леся, Петро та ін. вказує нанаціональність їхніх носіїв. Використання ж явнозапозичених (не освоєних даною мовою) іменможе служити наступній меті:

1) вказувати на унікальність імені, яка притягує



147 Молодь і ринок №5 (100), 2013

увагу читача й викликає інтерес до йогоетимології, яка частіше за все актуалізується втексті, напр.: Авенир (А. Арбузов. Моезагляденье) – “отец (бог) – светоч [6, 31], Эраст– (А. Арбузов. В этом милом старом доме) –“пылко влюбленный, поклонник” [8, 51],

2) завдяки енциклопедичній інформації,викликати у читачів потрібні асоціації з приводуносія імені, напр.: музикантпочатківець Фредерік(А. Арбузов. В этом милом старом доме), якомубатьки пророкують славу його великого тезки Ф. Шопена.

Кай (А. Арбузов. Жестокие игры) асоціюєтьсяз іменем Цезаря, на що вказує й звернення донього друга – Кай Юлий та дитяче ім’я Юлик,яким кликала мама.

Вибір з ряду Петр і Пьер претензійного“інонаціонального”, на французький зразок імені(Пьер Скрипкин – Присыпкин у п’єсі В. Маяковського“Клоп”) служить, поряд із вчинками героя,засобом сатир ич ног о р озв інч анняперсонажу, ф ормує його р ізно стороннюхарактеристику.

У текстах художніх творів, зокрема п’єс,найчастіше реалізується один із важливихприйомів уживання імені, розрахований на те, щоВН (і особові імена зокрема) повинні викликати“у співбесідника, слухача або читача певний…образ або відсилати його до фонду наявних у ньогознань (інформації) про цей предмет” [5, 100].Автор розраховує не лише на знання або незнаннязначень імен, але і на психолінгвістичнесприйняття звучання імен (позитивне чинегативне), порівн. “значимі” ОІ деякихперсонажів: Авенір – “отець (бог) – світоч”,Аврора (А. Арбузов. Мое загляденье) – лат. –богиня ранкової зорі [6, 37]; Ераст (А. Арбузов.В этом милом старом доме) – гр. – чарівний,милий [6, 233]. Імена героїв підкріплюютьромантичність їх носіїв. В імені Ераствоскрешається (безпосередньо у тексті)апелятивна форма “милий” і “палко закоханий,шанувальник” [8, 51]. Прозора внутрішня формаімені Іскра (В. Розов. Гнездо глухаря) такожактуалізується у тексті п’єси, чітко і однозначносприймається навіть непідготовленим читачем/глядачем. Додаткова виразність утворюєтьсятакож за рахунок навмисного вживання в одномутексті імен з близькою семантикою: Авенір іАврора у п’єсі А. Арбузова “Мое загляденье”. Вякості імені головної діючої особи п’єси “Мойбедный Марат” А. Арбузов вибирає прізвищедіяча французької буржуазної революції кінцяХVІІІ ст. [8, 66; в [6] це ім’я відсутнє]. Сутьхарактеру персонажа розкривається у листі друга,що містить непрямий етимон імені, своєрідний

синонім, символ його: “Здравствуй, Маратик,здравствуй, потухший вулкан”.

Але автори використовують як найменуванняперсонажів не лише такі яскраві, ефектні імена.Можна погодитись з В. Ніконовим: “Помилкововважають виразними імена персонажіветимологічно барвисті на протилежністьзвичайним, повсякденним іменам персонажів, якнібито не характеризуючим. У художньому творіОІ з загашеною етимологією беруть участь устворенні образу не менш, ніж яскравоетимологічні, тільки зовсім іншими засобами. Убуденних іменах персонажів етимологія мовчитьабо байдужа, як і в іменах, що їх носять живі люди.Не багатьом, крім спеціалістів, відомі етимологіїнайбільш уживаних імен: Андрій “мужній”, Ірина“мир”, а етимології Ніна, Сергій невідомі йспеціалістам” [5, 416].

Сконцентрована в імені інформація, якщо цепередбачено автором (а частіше він якраз на це ірозраховує), обов’язково розгортається у тексті.Мотивація імені може бути різноманітною: а) утексті міститься вказівка на того, на честь когодане ім’я (опосередкована мотивація): ФредерікГусятников – майбутній музикант названий начесть Шопена; у п’єсі А. Арбузова “Сказкистарого Арбата” Кузьма Балясніков названий начесть діда; б) у тексті містяться етимони імені(безпосередня мотивація): у словах героїні п’єсиА.Арбузова “Сказки старого Арбата” є вказівкана значення імені Кузьма: “Какое красивое имя.Только любящая мать могла найти для сына такоередкое, мужественное имя”, порівн. “Кузьма –гр. – мир, украшение [6, 137], мир, порядок,(перен.) – прикраса, красота [8, 62]. Ім’я виступаєключовим словом, на яке поступово “нанизується”інформація про даний персонаж. Так, мотививибору імені персонажа (= інформація про нього)можуть накопичуватися у тексті в словах іншихгероїв: Альберт (В. Розов. С вечера до полудня)– “шляхетний, благородний, знаменитий” [8, 33],основними можна вважати семи “благородний,одиничний, унікальний, головний”, “загальнийулюбленець”: “(он) главная игрушка (= любимец)в доме? – … А как же! Лучик света вполутемном царстве”; “Альберт – пареньдействительно славный. Если уйдет, тутпотускнеет все, ряской покроется”. Антонімічніасоціативні зв’язки (луч света – потускнеть),алюзія (вказівка на п’єсу О. Островського “Гроза”і статтю І. Гончарова) дозволяють сприймати данілексеми як непрямі семантичні показникизначення ОІ у текстовому просторі.

При виборі ОІ персонажу автор враховує нелише доантропонімічне їх значення (внутрішню


148

форму, тому що вона частіше не відома сучасниммовцям), а й те, що ім’я у слухача/співрозмовника/глядача повинно викликати певні асоціації. Ціасоціації можуть виникати на підставі різних ознак:

1) застаріле/нове ім’я, порівн. Луша – ім’я 65річної робітниці – не може бути дане молодійдівчині (С. Михалков. Илья Головин);

2) ім’я може містити емоційнооціннухарактеристику, напр. позитивну – Мілочка(А. Арбузов. Мое загляденье) – від Людмила.Оживлення внутрішньої форми (слав. – люд(люди) і мил (милий) [8, 137] дозволяєпрослідкувати і долю героїнь (це ім’я носять трикохані жінки героя: одна – його попереднядружина, з другою він тільки що розлучився, третя– майбутня). За рахунок співпадіння даноїквалітативної форми ВН (антропонімічнаомонімія) і загального іменника “мілочка”збагачується семний склад ОІ, загальне словосприймається як апелятив для квалітативноїформи.

3) автор безумовно розраховує і на асоціації,що грунтуються на так званій народній етимології;так, досі немає однозначної думки з приводупоходження імен Віра, Надія, Любов, однак утексті (А. Арбузов. Домик на окраине) вони не єнейтральними, особливо завдяки сполученню всіхімен (імена трьох сестер). Негативні асоціаціїбазуються на виведенні етимології імені Майя(А. Арбузов. Победительница) від дієслова маятися.

4) залучення імен, що викликають у пам’ятічитача/глядача енциклопедичні знання про ОІ:Кай Леонідов (А. Арбузов. Жестокие игры): Неля:“Зовут как? – Кай. – Тоже не почеловечески. –Юлик. Так мама в детстве звала”. Антропонімічнаподібність з римським імператором підкріплюєтьсятим, що друг називає його Кай Юлій. Можливатакож перегласовка к/г (алюзія із “СніговоюКоролевою”).

Висновки . Таким чином, семантичненаповнення особових імен різноманітне йбагатоаспектне. Використання їх у мовленнізбагачує семантичну структуру новими

відтінками, відображаючи відношення носіїв мовидо антропоніма як особливого мовного знаку, щомістить соціокультурну інформацію. З огляду жна те, що антропонімічна система не є закритою,життя вносить свої корективи і цей лексичний шарпостійно поповнюється, що знаходить своєвідображення й у художній літературі, можнаговорити про великі перспективи подальшогодослідження прагматичного потенціалу особовихімен.

1. Баранникова Л.И., Данилова З.А., Чернева Н.П.Факторы, определяющие выбор личных имен //Личные имена в прошлом, настоящем,будущем. – М.: Наука, 1970. – С. 177 – 182.

2. Даль В.И. Толковый словарь живоговеликорусского языка. Т. 2. – М.: Русский язык,1979. – 779 с.

3. Карпенко Ю.А. Теоретическая ономастикаи практика перевода собственных имен наславянские языки //Розвиток духовноїкультури слов’янських народів. Зб. наук.праць. – К.: Наукова думка, 1991. – С. 111 –123.

4. Ляхова И.В. Функционально-семантическийанализ имен собственных личных. –Автореф…канд. дис. – М.: Б.В., 1980. – 24 с.

5. Никонов В.А. Имена персонажей//Поэтика и стилистика русской литературы:Памяти ак. Виноградова В.В./АН СССР, Ин-трусской литературы /Пушкинский дом/. – Л.:Наука,1971. – С. 407-419.

6. Петровский Н.А. Словарь русских личныхимен. – М.: Русский язык, 1980. – 384 с.

7. Подольская Н.В. Словарь русскойономастической терминологии. – М.: Наука,1988. – 192 с.

8. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власніімена людей. Словник-довідник. – К.: Науковадумка, 1986. – 311 с.

9. Теория и методика ономастическихисследований/ Отв. ред. А.П. Непокупный. –М.: Наука, 1986. – 256 с.



“Кожна людина – відбиття свого внутрішнього світу. Як людина мислить, такою вона і є”.

Марк Тулій Цицерон давньоримський політичний діяч


149 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Постановка проблеми. Важливіперетворення у соціальній, політичній,економічній та культурній сферах

життєдіяльності суспільства ставлять нові вимоги

перед сучасною системою освіти, яка маєготувати активного, творчого, конкурентоздатногофахівця на ринку праці. Це своєю чергоюзумовлює провадження нових форм і методів

УДК [373.5.091.33:004]: 656.13.052.8

Михайло Гелетій, вчитель автосправи ЗСШ І – ІІІ ступеня № 48, м. Львів

ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ТА МЕТОДИ НАВЧАННЯ АВТОСПРАВІВ УМОВАХ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

У статті автор на основі багаторічного педагогічного досвіду намагався розкрити особливості вивченняпредмету автосправа учнями середніх шкіл, коледжів, ліцеїв, використовуючи сучасні методи навчання, зокремавикористання на заняттях комп’ютерів, проектора, плакатів, деталей, вузлів та механізмів автомобіля, використаннянестандартних форм проведення занять, а саме, проведення відео уроків, проведення занять у формі презентацій,дискусій, змагань, КВК, доповідей, застосування інтерактивних методик, впровадження на заняттях автосправиновітніх технологій навчання, врахування при цьому психологічних особливостей розвитку учнів. Показана, зокрема,методика використання інформаційно-комунікаційних технологій, цифрових освітніх ресурсів, а також вміле поєднаннякомп’ютера, проектора, плакатів, деталей, моделей, вузлів автомобіля. Показано ефективність поєднання навчальних,екзаменаційних карток на паперових і електронних носіях при вивченні ПДР, а також високу ефективність від поєднаннярізноманітних форм навчання із застосуванням сучасних методик загальноукраїнського та міжнародного рівня.

Ключові слова: інтерактивні методики, новітні технології, автосправа, будова автомобіля, правиладорожнього руху.

Літ. 7.

Михаил Гелетий, учитель автодела СШ І – ІІІ ступеней № 48, г. Львов

ИННОВАЦИОННЫЕ ФОРМЫ И МЕТОДЫ ОБУЧЕНИЯ АВТОДЕЛУВ УСЛОВИЯХ СРЕДНЕЙ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ШКОЛЫ

В статье на основе многолетнего педагогического опыта автор пытался раскрыть особенности изученияпредмета автодела учащимися средних школ, колледжей, гимназий, используя современные методы обучения,отчасти использования на занятиях компьютеров, проектора, плакатов, деталей, узлов и механизмов автомобиля,использование нестандартных форм проведения занятий, в частности проведения видео-уроков, проведениязанятий в качестве презентаций, дискуссий, соревнований, КВН, докладов, использование интерактивных методик,внедрения на занятиях автодела новейших технологий обучения, учитывая при этом психологические особенностиразвития учащихся. Показана методика использования при этом информационно-комуникативных технологий,цифровых просвещенских ресурсов и умелое совмещение компьютера, проектора, плакатов, деталей, моделей,узлов автомобиля. Показана эффективность совмещения учебных, экзаменационных карточек на бумажных иэлектронных носителях при изучении ПДД, а также большой эффект от умелого совмещения разнообразныхформ обучения с использованием современных методик общеукраинского и международного уровня.

Ключевые слова: интерактивные методики, новейшие технологии, автодело, устройство автомобиля,правила дорожного движения.

Mykhaylo Heletiy, Тeacher of Automotive Engineering Secondary General Education School № 48 (Lviv)

INNOVATIVE FORMS AND METHODS OF TEACHING AUTOMOTIVEENGINEERING IN SECONDARY GENERAL EDUCATION SCHOOL

Based on many years of pedagogical experience the author of this article Intended to reveal peculiarities ofteaching the subject of automotive engineering to the students of secondary schools, colleges, lyceums, applyingmodern methods of instruction, particularly application of computers, projectors, posters, parts, units and mechanismsof the automobile during classes, application of non-standart forms of conducting classes, namely, the use of video-lessons, conducting classes in the form of presentations, discussions, contests, quiz-games, reports, interactive methods,introduction during lessons of automotive engineering of up-to-date technologies of teaching taking into considerationpsychological peculiarities of students’ development. The article shows, in particular, the method of application ofinformation-communication technologies, digital educational resources and a masterly combination of computer,projector, posters, parts, models, units of the motor vehicle. It also shows effectiveness of combination of educational,examination cards on paper and electronic media when studying traffic regulations, and a high effectiveness ofcombination of different from of education with modern methods of general Ukrainian and international levels.

Keywords: interactive methods, pedagogical methods, motor vehicle design,, automobile models.

© М. Гелетій, 2013


150

організації навчального процесу, пошук ефективнихшляхів активізації пізнавальної діяльностісуб’єктів навчання. Виняткове місце у системіпедагогічного інструментарію належитьрозумному та ефективному поєднанні сучаснихтехнічних засобів навчання (комп’ютерів) зплакатами, наочним обладнанням деталей, вузлів,механізмів автомобілів, поєднання паперових таелектронних носіїв при вивченні ПДР. Виходячи звище викладеного, метою статті є аналізможливостей активного використанняінформаційнокомунікаційних технологій, цифровихосвітніх ресурсів, комп’ютерних програмнихзасобів на заняттях автосправи та ефективногопоєднання з іншими методиками навчання.

Окремим аспектам даної проблеми присвяченіпраці багатьох науковців: реформування, оновленнязмісту освіти фахівця та змістовної підготовкивчителя автосправи – П.Р. Атутов, В.П. Безпалько,В.І. Гусев, П.Я. Дзюба, В.О. Поляков, П.І. Ставський,Д.О. Тхоржевський та ін., впровадженняінтегрованих навчальних курсів – Г.А. Атанов,В.І. Боднар, У.Н. Нішаналієв, Г.Є. Левченко,В.М. Мадзігон, Д.О. Тхоржевський та ін.,методичні аспекти вивчення автосправи,впровадження новітніх педагогічних технологійнавчання – В.Г.Гетта, Р.С. Гуревич, А.І. Дьомін,В.Ф. Євграфов, М.І. Єрецький, О.М. Коберник та ін.

Проте проблема вивчення предмету“Автосправа” потребує подальшого дослідженняяк у змістовному, так і методичних аспектах.Актуальним є також впровадження ефективнихпедагогічних технологій у процес навчання, щосприяє кращому розкриттю змісту та засвоєннюучнями знань і вмінь.

Виклад основного матеріалу. Упровадженнякомп’ютерних технологій у навчальнопізнавальнийпроцес не можливе без відповідного (спеціального)програмного забезпечення за умови раціональноговикористання, педагогічні програмні засоби (ППЗ)значно “розширюють можливості педагога щодоорганізації та проведення навчальних занять,активізації пізнавальної діяльності учнів, розвиткусамостійності, ініціативності, творчості,формування умінь, навичок елементів науководослідницької роботи учнів” [1, 23].

У зв’язку з багатовекторністю режимів роботикомп’ютера, існує чимало способів використанняйого можливостей для удосконалення різноманітнихсторін навчального процесу. Одним з ефективнихнапрямів використання інформаційних технологійу навчальній діяльності є створення комп’ютернихнавчальних матеріалів з автосправи та ефективне,розумне поєднання з іншими навчальнимиматеріалами, в т.ч. зі стандартними.

Використання різноманітних навчальнихметодик, сприяє легкому засвоєнню учняминавчальних програм. Учитель використовуєрізноманітні системи мотивації у вивченніавтосправи (поєднання та застосуванняінтерактивних методик, ігрових форм, практичнихзанять та використання сучасних аудіовідеозасобів). Такий підхід сприяє глибокомузасвоєнню навчальних програм та здобуттюзнань. Окрім того, інтерактивні методикидопомагають формувати в учнів позитивнеставлення до професії та автомобільної галузі вцілому, а також формують у них інтерес довивчення даного профілю після завершеннянавчання у школі [3]. Зокрема, кожне заняттяпроходить у формі дискусій, презентацій іззастосуванням сучасних технологій (комп’ютера,проектора, екрану тощо); учитель використовуєінтерактивну програму з вивчення автосправи таелектронний підручник з правил дорожнього руху,які допомагають краще засвоїти матеріал.

Упровадження новітніх технологій навчання усфері автосправи (зокрема, використання ПК),сприяє заохоченню до вивчення автосправи, атакож сприяє відновленню престижу предмета тапідняття ступеня зацікавленості автосправоюсеред учнів.

Для цього на високому рівні слід володітиосновами педагогіки, психології, дитячої та віковоїфізіології. Під час навчання необхідно активновикористовувати сучасні педагогічні методи, яківраховують вікові та психологічні особливостіучнів. Окрім того, важливе значення необхідноприділяти віковій фізіології, зокрема використовуватирізноманітні підходи викладання до учнів 15 – 17років, а також під час занять враховуватипсихологічні особливості розвитку учнів.

Підлітки 18 років і старше, а також дорослікраще дітей розуміють потребу у знаннях завтосправи під час навчання на курсах водіїв, алеза браком часу не можуть системно їхвідвідувати, а школярістаршокласники вивчаютьавтосправу впродовж двох років і це дає свійрезультат [2].

Учитель повинен володіти високим рівнемзнань з теоретичних основ автосправи тасучасних досягнень науки у сфері автосправи.Викладення теорії автосправи здійснюється унадзвичайно доступній для засвоєння матеріалуформі. При вивченні навчальних дисциплін зпрофілю “Автосправа” активно використовуютьсяновітні інформаційні технології. Поданнянавчального матеріалу супроводжуєтьсянаочними засобами з використанням сучаснихтехнологій, зокрема використовується прийом



151 Молодь і ринок №5 (100), 2013

“стопкадр” та словесне пояснення післядемонстрації фрагменту навчального матеріалу.

У процесі занять з автосправи активновикористовується інформаційнокомунікаційнітехнології, цифрові освітні ресурси, оскількизвернення до нових інформаційних технологій таїх ефективне застосування сприяє особистіснійорієнтації педагогічного процесу, підвищеннюпізнавальної активності учнів та покращуєефективність управління навчальною діяльністюучнів. Комп’ютер в автосправі виступаєпередовсім як: джерело навчальної інформації;засіб ілюстрації та мультимедіа; засібіндивідуалізації та диференціації навчання; засібмоделювання і проектування; засіб збору,зберігання і обробки навчальної інформації [5].

Ефективне значення має розробка тапроведення циклу уроків з будови автомобіля(“Електрообладнання автомобіля” для 10 класів)та правил дорожнього руху (“Дорожньотранспортні пригоди та заходи запобігання їм” для11 класів) у вигляді презентацій.

Залучення ПК у повсякденний навчальнийпроцес передбачає, зокрема використання засобівмультимедіа, моделювання і проектування, атакож електронних програм (тестування).

Необхідно ґрунтовно володіти сучаснимизнаннями й уміннями, новітніми освітнімитехнологіями та методиками навчання, що сприяєінтенсифікації, фундаменталізації, гуманізаціїосвіти та комп’ютеризації навчання; інтеграції доміжнародної системи, зокрема бажано поможливості відвідувати уроки з автосправи,трудового навчання, фізики, хімії у країнах Європичи інших континентів містах, а також вивчатидосвід викладання цих предметів, який активновикористовувати на уроках автосправи.

Важливо володіти широким спектромстратегій навчання, постійно використовуватиширокий спектр методів і стратегії навчання,зокрема використовувати активні методи (методпроектів, групова робота, аналіз і поясненняреальних ситуацій), активізація пізнавальноїдіяльності учнів, мотивація навчання, виробленняефективних стратегій навчання і відповіднихтехнологій, спрямованих на активну роботу з різнимиджерелами інформації, спонукати до самоконтролюі саморегуляції навчання. Окрім того,сприятистворенню організаційної структури, при якій в учнівє достатньо можливостей, щоб набувати досвід інавчатись, обмінюючись знаннями.

Важливе значення має продовження роботи усфері залучення нових методів і стратегіїнавчання, вміння продукувати оригінальніінноваційні ідеї.

Застосування нестандартних формпроведення уроків. Використання різноманітнихнестандартних форм проведення уроків: урокизмагання (вікторини, аукціони, КВК – групи 10 –11 класів), уроки громадського огляду знань(урокизаліки, урокиконсультації, уроки взаємногонавчання), урокидиспути, урокипрезентації, урокиконкурси, відеоуроки з вивчення “Правилдорожнього руху”, “Будови та експлуатаціїавтомобіля”; комп’ютерне тестування знань учнів.

Розробка комп’ютерних тестів: “Терміни тавизначення. Права і обов’язки”, “Узагальненийтест з правил та безпеки дорожнього руху”, урокита конкурс “Юні інспектори руху”.

Розробка комп’ютерних тестів з автосправи.Активне впровадження форм і методів організаціїНВП, що забезпечують максимальну самостійністьнавчання учнів.

Активно необхідно впроваджувати нові формиі методи організації НВП: учні готують реферати,доповіді у вигляді презентацій з різних тем, захистпрактичних робіт. Створення умов для творчогорозвитку, здатності до безперервногосамовдосконалення, самоосвіти на основівикористання особистісно зорієнтованих методівнавчання з широким залученням новихпедагогічних технологій.

Елементи самостійної роботи також необхіднореалізовувати під час проведення практичноговодіння на автомобілі (2 рази в тиждень).

Необхідно розробити методичне забезпечення,забезпечити кабінет сучасними технічнимизасобами навчання, оновити зміст навчання зврахуванням інтеграції до міжнародної системи,а також стрімких змін потреб ринку праці;створити нові навчальні плани і програми зорієнтацією на нові технології навчання.

При оновленні програми навчання врахуватиінтеграцію до міжнародної системи.

Важливе значення має використаннядиференційованого та індивідуального підходу доучнів.

Диференційований підхід до учнів здійснюєчерез індивідуальну роботу, що дає можливістькожному учню показати свої здібності тапроявити свій талант.

Володіння сучасними освітніми технологіями,методичними прийомами, педагогічнимизасобами, різними формами позаурочної роботи.Використання:

технології пояснювальноілюстративногонавчання, у основі яких лежить інформування,просвіта учнів та організація їхніх репродуктивнихдій для вироблення знань, умінь і навичок;

технології особистіснозорієнтованого


152

навчання, що створює умови для розвиткуіндивідуальних особливостей учнів;

технології розвивального навчання; інформаційні технології.Використання методів компетентного та

особистісно зорієнтованого підходів, щовизначається на основі провідних цілей загальноїосвіти, основних видів діяльності учня, якідозволяють йому оволодівати соціальнимдосвідом, формувати навички життя тапрактичної діяльності в суспільстві.

На уроках автосправи учні повинні активнооперувати власними знаннями, інформацією,активно діяти, швидко приймати рішення.Натомість учитель повинен володітитехнологіями творчої педагогічної діяльності зурахуванням особливостей навчальногоматеріалу, здібностей учнів тощо.

При вивченні певних тем з будови автомобілявикористовувати розумне поєднання відеоматеріалу,деталей та вузлів автомобіля, а також плакатів,особливо це стосується будови автомобіля. При вивченніПДР та безпеки руху іде поєднання відеоматеріалів,планшетів з моделями автомобілів і плакатів.

Необхідно впроваджувати передовийпедагогічний досвід на уроках автосправи,вивчати закордонний досвід підготовки водіїв, вмережі Інтернету, наукових видань, а такожкращий досвід України.

Слід формувати в учнів навички самостійноздобувати знання, застосовувати їх на практиці(учні самостійно готують реферати, створюютьпроекти за темами навчального матеріалу).

Отже, виходячи з вище сказаного, учительповинен вміти лаконічно, образно, виразно податиматеріал, аргументувати свою позицію з даногоматеріалу,повинен володіти ораторськиммистецтвом подачі матеріалу,знати основнінормативноправові акти в галузі освіти, створитиелектронну папку з основними нормативноправовими актами про освіту, вмітивстановлювати контакти з учнями, їх батькамита колегами по роботі, додержуватисьпедагогічної етики, моралі, бути тактовним,толерантним з учнями, колегами та працівникамишколи, користуватись авторитетом серед учнів,колег, батьків.

Висновок. Використання комп’ютерноїтехніки та відповідного програмного забезпеченняз автосправи, розумне та ефективне поєднаннярізноманітних навчальних методик дає змогувчителеві ефективно організовувати навчальнопізнавальний процес з автосправи. Як свідчитьдосвід та практика, саме при розумному,раціональному та ефективному поєднанні новітніхінформаційнокомунікаційних технологій, цифровихосвітніх ресурсів з різноманітними навчальнимиметодиками сприяє особистністній орієнтаціїпедагогічного процесу, підвищенню пізнавальноїактивності учнів, покращує ефективністьуправління навчальною діяльністю учнів,легкому засвоєнні учнями навчальних програм.Учні активно включаються в навчальнудіяльність, зростає їх інтерес до вивченняавтосправи, вони самостійно готуютьпрезентації, доповіді з певних тем і виступаютьз ними, тобто приймають активну участь увивченні нового матеріалу.

1. Енциклопедія педагогічних технологій таіновацій / Н.П. Наволокова. – Х.: Основа, 2011.– 176 с.

2. Методика обучения автоделу в среднейшколе. Пособие для учителей / В.П. Беспалько,В.Ф. Еграфов, М.И. Ерецкий и др. Под. ред.М.И. Ерецкого. – М.: Просвещение, 1982. –176 с.

3. Підготовка майбутніх вчителів трудовогонавчання з профілю “Автосправа”: авторефератдисертації на здобуття наукового ступенякандидата педагогічних наук / А.В. Педорич.– К., 2006. – 19 с.

4. Продуктивний педагог. Настільна книгадля вчителя / І.П. Підласий. – Харків: Основа,2010. – 136 с.

5. Настільна книга педагога. Посібник длятих, хто хоче бути вчителем-майстром / В.М. Андреєва,В.В. Григораш. – Харків: Основа, 2007. – 351 с.

6. Связь трудового обучения с основаминаук / П.Р. Атутов, Н.И. Бабкин, Ю.К. Васильев.– М.: Просвещение, 1983. – 128 с.

7. Теоретичні основи організації навчально-пізнавальної діяльності учнів загальноосвітньоїшколи / Д.Д. Біда. – Львів: ЛОІППО, 2008. – 26 с.




153 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Постановка проблеми. Відображаючиоб’єктивну дійсність, людина не лишесприймає, що на неї діє в певний момент,

а й уявляє, що на неї діяло раніше. Життя вимагаєвід людини створення образів і таких об’єктів, якихвона ще не сприймала, уявлення подій, свідкомяких вона не була, передбачання наслідків своїхдій та вчинків, програмування своєї діяльностітощо [7, 176].

Цінність уяви полягає в тому, що вонадопомагає людині орієнтуватися у проблемнихситуаціях, приймати правильні рішення,передбачати результат власних дій тоді, колинаявних знань виявляється недостатньо длябезпосередньої реалізації пізнавальної потреби.

Досліджуючи значення і роль уяви внавчальній діяльності учнів варто виокремити таконкретизувати саме поняття уяви, її структури,чинників та факторів формування її видів.Проблема даного дослідження вимагаєкомплексного і деякою мірою міжгалузевогопідходу. Творча учнівська молодь, намагаючисьреалізувати своє “Я” шукає ефективні засоби іформи для втілення задумів. Роль уяви при цьому

дуже суттєва, вона є засобом перетворенняреальної дійсності в образ як кінцевий результатузагальнення великої кількості вражень,пропущених через емоційну сферу творчоїособистості. За допомогою створеногохудожнього образу чи об’єкта учні демонструютьсвоє бачення світу і себе в ньому. Важливимпитанням є створення сприятливих психологопедагогічних умов для формування уяви в умовахучнівського життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Над проблемою вивчення уяви працювали таківидатні вітчизняні та зарубіжні дослідники, якР. Гензелінг, Д. Дідро, Ю. Ліндварський, Б. Зальцман,В. Романець, А. Петровський, Л. Виготський,А. Брушлінський, Р. Натадзе, С. Рубінштейн,О. Страхов, П. Якобсон та інші. Однак, незважаючи на масштабні відкриття і ґрунтовнізнання вчених із цієї проблеми, сьогодні вона всеще залишається актуальною, оскільки уявавідіграє велику роль у будьякому віці та в будьякому виді діяльності.Для “старої” психології, вякій найчастіше всі види психічної діяльностілюдини розглядалися як відомі асоціативні

УДК 378.027.7

Сергій Томашівський, магістр, викладач Кременецького педагогічного коледжу,Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка

РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ УЯВИ В РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВУ статті висвітлюються підходи до розуміння поняття “уява”, розглянуто її види та побудовано

загальну структуру видів уяви. Розглянуто поняття “творчої уяви”, як основи для формування людськоїтворчості.

Ключові слова: уява, мислення, репродуктивна уява, творча уява.Літ. 18.

Сергей Томашевский, магистр, преподаватель Кременецкого педагогического колледжа,Кременецкого областного гуманитарно-педагогического института имени Тараса Шевченко

РОЛЬ И ЗНАЧЕНИЕ ВООБРАЖЕНИЯВ РАЗВИТИИ ТВОРЧЕСКИХ СПОСОБНОСТЕЙ УЧАЩИХСЯ

В статье освещаются подходы к пониманию понятия “воображение”, рассмотрены ее виды ипостроено общую структуру видов воображения. Рассмотрено понятие “творческого воображения”, какосновы для формирования человеческого творчества.

Ключевые слова: воображение, мышление, репродуктивная воображение, творческое воображение.

Serhiy Tomashivsky, Magister Lecturer of Kremenets Pedagogical CollegeKremenets Regional Humanitarian and Pedagogical Institute by T. Shevchenko

THE ROLE AND IMPORTANCE OF IMAGINATIONIN THE DEVELOPMENT OF CREATIVE ABILITIES OF STUDENTS

The paper highlights ways of understanding the concept of “imagination”, considered its kinds and types ofgeneral structure built imagination. The notion of “creative imagination” as the basis for the formation of humancreativity.

Keywords: imagination, thinking, reproductive imagination, imagination.

РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ УЯВИ В РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

© С. Томашівський, 2013

154

комбінації раніше накопичених вражень, проблемауяви була нерозв’язною загадкою. Так чи інакше“стара” психологія повинна була визнати уявуносієм інших функцій, тому що найсуттєвішавідмінність уяви від інших форм психічноїдіяльності людини полягає в наступному: уява неповторює в тих же поєднаннях і в тих же формахокремі раніше накопичені враження, а будує із нихнові ряди. Інакше кажучи, привнесення нового всаме протягом наших вражень і зміна цих враженьтак, що в результаті виникає деякий новий, ранішене існуючий образ, складає, як відомо, саму основутієї діяльності, яку ми називаємо уявою. Отже,для асоціативної психології, яка розглядала будьяку діяльність як комбінування вже існуючих усвідомості елементів і образів, уява мусила булобути нерозв’язною загадкою [2, 114 – 123].

Відомо, що “стара” психологія намагаласяобійти цю загадку шляхом надання уяві до іншихпсихічних функцій.

На важливе значення уяви та фантазії в життідитини вказували практично всі психологи, щовивчали онтогенез психічного розвитку. Деякі зних (В. Штерн, Д. Дьюї) стверджували, що уявадитини багатша від уяви дорослого, інші(Л. Виготський, С. Рубінштейн, І. Кулагіна)вказували на відносність дитячої уяви, котруможна розглядати тільки в порівнянні з темпомрозвитку інших психічних процесів [15].

На думку А.В. Петровського, уява – ценеобхідний елемент творчої діяльності людини, щовиражається в побудові образу продуктів праці, атакож забезпечує створення програми поведінкиу тих випадках, коли проблемна ситуаціяхарактеризується невизначеністю [11, 496].

Уява – особлива форма людської психіки, щознаходиться окремо від решти психічних процесіві, разом з тим, займає проміжне положення міжсприйманням, мисленням і пам’яттю [8, 260].

Уява є образним психічним процесом, якийпередбачає відхід від минулого досвіду,перетворення даного і створення на цій основінових образів, які є продуктами творчої діяльностілюдини та прообразами для неї [3, 147].

Є.І. Ігнатьєв стверджує, що “головна ознакапроцесу уяви полягає в переробці і перетвореннізнань минулого досвіду, внаслідок чого виходитьновий образ” [14].

С.Л. Рубінштейн пише: “Уява – це відліт відминулого досвіду, це перетворення даного тапородження на цій основі нових образів” [4, 52 – 59].

Уява – процес перетворення колишньогодосвіду в нові ментальні структури відповідно допотреб індивіда. На думку Л.С. Виготського, уяває здатністю індивіда “з відомих елементів досвіду

створювати нові їх комбінації під впливом емоцій”.З одного і того ж матеріалу люди створюють яквеликі відкриття і шедеври, так і грубі, страхітливі,жахливі речі [5].

Проаналізувавши визначення уяви, ми зробиливисновок, що вчені дещо розходяться у своїхпоглядах на уяву, але всі вони одностайні в тому,що уява породжує щось нове, змінює те, що даноу сприйманні, минулому досвіді, що вонапритаманна тільки людині.

Постановка завдання. Метою даної статтіє узагальнення різних підходів до визначенняпсихологопедагогічного процесу уяви таобґрунтування її значення для розвитку творчихздібностей учнів.

Виклад нового матеріалу. Майже всялюдська матеріальна і духовна культура єпродуктом уяви та творчості людей.

Уява – це психічний процес, який єнадзвичайно важливим для розвитку творчості ітворчого мислення [16]. Г. Сельє говорить проуяву як про одну з провідних характеристиктворчої особистості [17].

За висловом І. Сеченова “витвори уяви – ценебачені у світі сполучення бачених вражень” [6,190 – 234]. Так, І. Котляревський в “Енеїді” пеклоописує через предмети, взяті з дійсності (киплячасмола, вогонь, юрбища людей). Небаченим тут єлише поєднання цих елементів. Без потрібногочуттєвого досвіду, зафіксованого в пам’яті, новіобрази створити неможливо [18].

Будьяка уява породжує щось нове, змінює те,що дано у сприйманні. Ця зміна, перетворення,відхилення від даного може виражатися, поперше, у тому, що людина створює собі картинутого, чого в дійсності вона ніколи не бачила, подруге, у створенні картини того, чого взагалі щене було, але має бути здійснене (проект намайбутнє), і потретє, у побудові фантастичноїкартини, котра ніби зовсім неузгоджена здійсністю. Але й у цьому випадку вона враховуєсуттєві сторони дійсності та найбільш значущі їїриси. Тобто відхід уяви від дійсності не є втечеювід неї, цей відхід є необхідним, щоб глибшепроникнути в саму дійсність [3, 153].

У єдиному творчому процесі уява йде поруч зінтуїцією й випереджає мислення. Згідно ізстадійними теоріями творчого процесу різнихавторів у цьому процесі виділяється різна кількістьстадій, але в їх переліку проступає єдинапослідовність.

Уява тісно пов’язана з мисленням, пам’яттю,відчуттям, сприйманням та емоціями. Воназнаходить розв’язання проблемної ситуації навітьза відсутності необхідних для мислення знань.



155 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Уява дає змогу “перескочити” через якісь етапимислення й передбачити кінцевий результат. Алесаме в цьому полягає слабкість процесу уяви,оскільки намічені нею шляхи розв’язання незавжди правильні. У процесі мислення людинакомбінує уявлення, які пам’ять видає свідомості.Однак можна сфантазувати якунебудькомбінацію уявлень, знаючи, що це лише справауяви. Не тільки в реальності, а й уві сні миусвідомлюємо, що уявлене нами є фантазією. Вцьому разі відбуваються два одночасних процеси:людина щось уявляє і разом з тим мислить проте, що уявляє – оцінює його особливості,вірогідність, красу, переробляє, виправляє абопроганяє. За висловом Аристотеля, уява відмислення відрізняється впевненістю, якапритаманна нашому мисленню: якщо ми впевненів реальності того, що уявляємо, то ми мислимо[6, 190 – 234].

Згідно з теорією Дьюї, у творчому мисленнівиділяється п’ять стадій: окреслення завдання,аналіз, висунення гіпотез, обговорення, оцінкарішення [3, 135 – 273].

У цій моделі творчого процесу головна рольсправді відводиться мисленню, а не уяві зінтуїцією, але стадія висунення гіпотез, у всякомуразі, передбачає необхідність задіяння уяви.

Уява виникає на ґрунті потреби в передбаченнірезультатів дії: первісна людина не могла бвиконувати дію, не усвідомлюючи її мети.Можливості задоволення такої потреби приховані,очевидно, в пам’яті. Саме уявлення пам’яті, яків образній формі закріплюють досвід взаєминлюдини з природою, створюють передумови длявідображення очікуваного. Вже вони несуть у собізначення, користуючись якими людина будуєобраз світу, спочатку мимовільно, а потім ідовільно оперуючи наочними образами реальності[9, 547].

Тому від продуктивності як кількісноїхарактеристики уяви не слід відокремлюватихарактеристики якісні. До них належитьосмисленість – відповідність образів уявипевному призначенню, їхня сутнісна глибина, міравираження в них якоїсь прихованої реальності.

Також якісну сторону уяви презентуєоригінальність – міра індивідуальності, несхожостідо інших, тих образів, які є продуктами уяви.

Уява відтворює образи предметів та явищ, щосприймалися раніше, чи створює нові образи таситуації, які раніше не виникали. Тобто механізмуяви базується на основі тих образів, що маєлюдина, але ці образи постають у новихнеочікуваних зв’язках і сполученнях [1, 117].

Аналіз психологопедагогічної літератури на

тему уяви показує, що її можна класифікувати: захарактером образів – на конкретну і абстрактну;за мірою свободи – на пасивну і активну. Намивиявлено, що більшість науковців розрізняютьсвідому і підсвідому пасивну уяву. До свідомоїуяви відносять фантазії, а до підсвідомої –марення, галюцинації та ілюзії. За характеромпродуктивності активну уяву можна поділити навідтворювальну (репродуктивну) і творчу(продуктивну). Репродуктивна уява може бутизалежною і незалежною, а продуктивна – такою,що пов’язана із мріями, антиципуючою і творчою.

Для навчального процесу особливе значеннямає творча уява. Вона вимальовує нові,оригінальні образи та ідеї. Саме творча уява,доповнюючи творче мислення і взаємодіючи зним, становить основу людської творчості.Продуктом творчої уяви є художній образ [1, 117].

Сила творчої уяви та її рівень, як зазначаєС.Л. Рубінштейн, визначаються співвідношеннямдвох показників:

того, наскільки уява дотримуєтьсяобмежувальних умов, від яких залежить їїнасиченість смислом, об’єктивна значущість їїпродуктів;

того, наскільки нові й оригінальні, відмінні відбезпосередньо даного її породження [3, 273].

В.Б. Шапар визначив це поняття наступнимчином: творча уява – вид уяви, який передбачаєсамостійне створення образу, речі, ознаки, що немають аналогів, які реалізуються в оригінальнихі цінних продуктах діяльності. Невід’ємна сторонатехнічної, художньої та іншої творчості [13, 640].

Аналіз творчої уяви як складного явищадозволяє виділити наступні фактори, які увзаємодії складають єдність.

Інтелектуальний фактор. У ньому уявабереться в якості пізнавального процесу, в якомувідбувається дисоціація (розкладення) образів таасоціація за окремими й випадковими ознаками.Головним інтелектуальним моментом уявивизнають “мислення за аналогією”. Конкретнимиприйомами такого мислення за аналогією єперсоніфікація (намагання усе наділити душею)та перетворення (перенесення значення з одногопредмета на інший на підставі окремої схожості);

Емоційний фактор. Усі форми творчої уявинеможливі без емоцій; усі афективні стани можутьвпливати на уяву.

Несвідомий фактор. Суттєвими рисаминатхнення є раптовість та безособовість; вонозалежить не від волі індивіда, а від несвідомоїдіяльності духа (проте сам стан натхнення є непричиною уяви, а її симптомом).

Проведена нами робота дозволяє зробити


156

такий висновок. Діяльність уяви залежить відзагальної спрямованості особистості, відпсихічного життя людини взагалі. Особлива рольу створенні образів уяви належить інтересам,потребам, світоглядові особистості, щостановлять її духовний світ. З діяльністю уявипов’язане формування низки моральнопсихологічних якостей особистості – гуманності,чуйності, почуття обов’язку тощо. Зрозуміло, щовиявити чуйність може людина, яка знаючи життята особливості характеру іншої людини, здатнауявити її душевний стан у певний момент. Отже,уява не лише впливає на перебіг психічного життялюдини, а й зумовлює формування її важливихособистісних якостей.

Перспективи подальших досліджень уцьому напрямі можуть бути пов’язані звиявленням педагогічних умов розвитку уяви якрепродуктивної, так і творчої в учнівзагальноосвітніх шкіл.

1. Варій М.Й. Психологія: навчальнийпосібник / М.Й. Варій. – К.: “Центр учбовоїлітератури”, 2007. – 117 с.

2. Выгодский Л.С. Проблемы возрастнойпериодизации детского развития / Л.С. Выгодский// Вопросы психологи. – 1972. – № 2. – С. 114.– 123 с.

3. Винославська О.В. Психологія: навчальнийпосібник / О.В. Винославська – К.: “ІНКОС”,2005. – С. 135. – 273 с.

4. Дьяченко О.М. Об основных направленияхразвития воображения у детей/ О.М. Дьяченко// Вопросы психологи. – 1988. – № 6. – С. 52. –59 с.

5. Жмуров В.А. Большая энциклопедия попсихиатрии [Електронний ресурс] / В.А. Жмуров

2-е изд. – 2012. Режим доступу: http: http//vocabulary.ru/dictionary/978/symbol/226/page/18

6. Максименко С.Д. Загальна психологія:навчальний посібник/ С.Д. Максименко, В.О. Соловієнко– К.: “МАУП”, 2001. – С. 190. – 234 с.

7. Мельник Л.П. Психологія управління:курс лекцій/ Л.П. Мельник – К.: МАУП, 2002. –176 с.

8. М’ясоїд П.А. Загальна психологія/ П.А. М’ясоїд– К.: Вища школа, 2006. – 260 с.

9. Немов Р. Психология/ P. Немов – В 3-хкн. – М.: Знание, 1999. – Т. 3. – 547 с.

10. Никифоров А.С. Неврология. Полныйтолковый словарь [Електронний ресурс] /А.С. Никифоров. – Эксмо 2010. Режимдоступу: http: //vocabulary.ru/dictionary/889/symbol/194/page/3

11. Петровский A.B. Введение в психологію/ A.B. Петровский. – M.: Академия 1996. – 496 с.

12. Шандрук С. Психологічні проблемидослідження творчості/ С. Шандрук // ВісникТДТУ, – 1996. – №1. – С. 132 – 136 с.

13. Шапар В.Б. Сучасний тлумачнийпсихологічний словник / В.Б. Шапар. – Харків:Прапор, 2005. – 640 с.

14. Медицина on-line довідник/ Уява:поняття і значення в житті людини// [Електроннийресурс]: http://hippocrate.narod.ru/v/voobraienie.htm

15. Бібліофонд on-line/ Творческое воображениеподростков// [Електронний ресурс]: http://bibliofond.ru/view.aspx?id=6036

16. Уява/ [Електронний ресурс]: http://uk.wikipedia.org/wiki/Уявa

17. [Електронний ресурс]: http://blog.kariavka.com/?taa=yявa

18. [Електронний ресурс]: http://referaty.coni.ua/ukr/details/4165/5/



“Чим більше любові, мудрості, краси, доброти ви відкриєте в самому собі, тим більше ви помітите їх в навколишньому світі”.

Мати Тереза

католицька черниця, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру

“Серед безладу знайдіть простоту; серед розбрату знайдіть гармонію; в

труднощах знайдіть можливості”. А. Ейнштейн

один із засновників сучасної теоретичної фізики


157 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Актуальність проблеми. Реформуванняекономіки України стосується всіх безвинятку галузей національної економічної

системи, в нашому досліджені туристичної галузі.Туризм являє собою багатогранне явище тіснопов’язане із економікою, історією, географією,архітектурою, медициною, культурою, спортом,рекламою, транспортом, рекламою, готельнимнапрямом діяльності та іншими науками, алежодна з них не може повністю й вичерпносхарактеризувати туризм як розв’язання всіхпроблем, які виникають в галузі туризму, зазначаєВ.Ф. Кифяк [9].

В нинішніх ринкових умовах туризм є найбільшрозвиненою та однією з найдинамічніших галузейсвітової економіки. У ній зайнято близько 10%світових трудових ресурсів, виробляється близько10% світового валового продукту. Річнінадходження від світової туристичної галузістановлять 500 мільярдів доларів США іочікують, що цей показник зросте до одноготрильйону доларів. У цих умовах Україна тежповинна використати ці можливості для свого

туристичного зростання, як зазначає професорІ.М. Школа [18, 3].

Актуальним питанням нині є розробкатеоретикометодичних засад туризму. Туризм –це одна з найперспективніших галузей світовоїекономіки, важливий напрям спілкування людейрізних національностей і країн, пізнання культуриісторичної спадщини, розвиток науки протуристичнорекреаційну діяльність, що є новимдля України науковим напрямом і комплексомнавчальних дисциплін про маркетинг та йоговикористання в туристичній діяльності [8].

Аналіз останніх публікацій. Слід зазначити,що випущено значну кількість навчальнометодичної та довідкової літератури в напрямумаркетингу та туризму, яка відноситься донавчального процесу навчання в системібезперервної освіти, відомих вітчизняних авторів– маркетологів: А.С. Афонін [1], Г.О. Андрусенко[2], Л.В. Балабанова [ 3], А.В. Войчак [3],М.В. Вачевський [4], [5], С.С. Гаркавенко [6],М.М. Єрмошеннкео [7], та ін. в галузі туризмуавтори: Г.М. Зайчук [8], В.Ф. Кифяк [9],

УДК 338.48:796.5(292.452)

Ірина Перішко, здобувач Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ МАРКЕТОЛОГАВ УПРАВЛІННІ ТУРИСТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ

У статті висвітлено аспекти теоретичних, методичних і практичних засад підготовки маркетологів втуристичній діяльності, суть маркетингу та його основні концепції туристичної діяльності в Карпатському регіоні.

Ключові слова: туризм, маркетологи, туристична діяльність, сфера послуг, туристична галузь.

Літ. 18.

Ирина Перишко, соискатель Дрогобычского государственного педагогического университетаимени Ивана Франко

МАРКЕТИНГОВЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ОРГАНИЗАЦИИ ТРУДА МАРКЕТОЛОГАВ УПРАВЛЕНИИ ТУРИСТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮ КАРПАТСКОГО РЕГИОНА

В статье освещены аспекты теоретических, методических и практических основ подготовкимаркетологов в туристической деятельности, суть маркетинга и его основные концепции туристическойдеятельности в Карпатском регионе.

Ключевые слова: туризм, маркетологи, туристическая деятельность, сфера услуг, туристическая

отрасль.

Iryna Perishko, ApplicantDrohobych State Pedagogical University

by I. Franko

MARKETING RESEARCH OF LABOR MANAGEMENT OF MARKETER INMARKETING TOURISM ACTIVITY IN THE CARPATHIAN REGION

Aspects of theoretical, methodical and practical principles of marketers’ training in tourism activity, theessence of marketing and its main concepts in the Carpathian Region are highlighted in the article.

Keywords: tourism, marketers, tourism activity, service sector, tourism industry.


© І. Перішко, 2013

158

М.П. Мальська [12], Л.О. Малик [13], В.В. Онищенко[14], Н.М. Примаченко [15], Т.Г. Сокол [16],Л.М. Устименко [17], В.К. Федорченко [18],Н.В. Чорненька [19], І.М. Школа [20] та інші.Однак відзначені роботи не поєднують у собіпрофесійну підготовку майбутніх маркетологівдля сфери туристичних послуг, не розкриваютьдидактику навчального процесу майбутніхмаркетологів туристичної діяльності.

Мета статті – вироблення нової методикинавчання та формування професійнихкомптентностей майбутніх маркетологів дотуристичної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Маркетолог– центральна фігура на підприємстві, фірмі, сферіторгівлі та послуг. Від професійних вміньмаркетолога, ділового етикету спілкування ізспоживачем, клієнтом, залежить кінцевий успіхдіяльності підприємства на ринку де діє гостраконкуренція між виробниками товарів та послуг.В нашому дослідженні знання маркетингубезпосередньо впливають на розвитокпрофесійних компетентностей, у майбутніхмаркетологів туристичної галузі [5].

Законом України “Про освіту” визначеноосновну її мету: всебічний розвиток людини якособистості та найвищої цінності суспільства.Важлива роль у реалізації цієї мети належитьзагальній середній освіті, яка забезпечуєвсебічний розвиток молоді, сприяє формуваннюздібностей, талантів, професійному самовизначенню,дотриманню принципів загальнолюдської моралі,засвоєнню визначеного суспільними національнокультурними потребами обсягу знань про довкілля,людину і суспільство, фізичному вдосконаленню,зазначає М.В. Вачевський [4, 7].

Реформування освіти в Україні є частиноюпроцесів оновлення освітніх систем, щовідбуваються останні двадцять років уєвропейських країнах і пов’язані з визнаннямзначимості знань як рушія суспільного добробутута прогресу. Ці зміни стосуються створеннянових освітніх стандартів, оновлення та переглядунавчальних програм, змісту навчальнодидактичних матеріалів, підручників, форм іметодів навчання майбутніх маркетологів дляринку праці. Ці зміни стосуються і туристичноготельної галузі створення нових стандартів,змісту навчальнодидактичних матеріалів таметодів навчання майбутніх маркетологів сферитуристичних послуг [12].

Особливе значення для підготовки сучасногоспеціалістамаркетолога до роботи в умовахринкової економіки є вивчення в закладах освітидисципліни “Інтелектуальна власність”, яка

передбачає освоєння майбутнім маркетологомоснов наукової інформації, патентознавства,промислового маркетингу, фінансів, орієнтації ускладному ринковому середовищі, аби віннавчився творчо мислити, мав бажання і вміннявчитися, одержав підготовку до інноваційнотуристичної діяльності [4].

Метою підготовки майбутніх маркетологів длясфери туристичних послуг є формування устудентів глибоких сучасних знань, новогоекономічного мислення, комплексного розумінняпроблем ефективної діяльності туристичнорекреаційної галузі та формування високихпрофесійних компетентностей для практичноговикористання в сфері послуг проведеннятуристичних екскурсій, готельної та сферіхарчування, проведення реклами та вмінняміншомовного спілкування із туристами зарубіжнихкраїн. Досягнення цієї мети передбачає:

оволодіння студентами глибоких теоретичнихзнань з питань основ економіки, маркетингу таменеджменту, інтелектуальної власності, рекламив галузі туризму, вироблення стратегії та новітніхконцепцій сучасної діяльності туристичнорекреаційної галузі;

опанування студентами методики тадидактики розробки та реалізації основнихпринципів маркетингу реалізації завданьмаркетингу в інфраструктурі туристичної галузі,вироблення маркетингу стратегії розвиткутуристичного бізнесу, та вміння проводитидослідження ринку для впровадження новітніхтехнологій ефективності туристичної діяльності;

формування здібностей творчого, інноваційного,ефективного механізму діяльності в туристичнійгалузі та постійне вдосконалення туристичноїінфраструктури;

розвиток професійних компетентностей щодовсебічного покращення дій всього механізмуфункціонування туристичної галузі як навнутрішньому так і зовнішньому ринку в ринковійконкуренції;

вироблення ефективних дій щодо вдосконаленнярозвитку туристичної діяльності в Карпатськомурегіоні, та залучення іноземних інвесторів ітуристів для проведення турів [18, 4].

На всеукраїнському і міжнародномутуристичному ринку Карпатський регіон маєбільшменш окреслену спеціалізацію. Йогохарактеризує певний пакет туристичних послуг,рівень якості обслуговування маркетологамитуристичної діяльності, та опрацьована ціноваполітика. Туристичний продукт регіону, яккомплекс (пакет) пропозицій, що включаєатракційні, нічліжні та транспортні пропозиції, за



159 Молодь і ринок №5 (100), 2013

останні роки з однієї сторони зберіг традиційнийпакет послуг, а з другої, набув нових рисрозрахованих на нові сегменти ринку.

До традиційних видів туристичних пропозицій,які пропонують маркетологи туристичнихпідприємств найбільш розповсюдженими є: зоздоровлення, відпочинку, гірськолижних занять,відвідування цікавих історикокультурних місцьдодались пропозиції з сентиментального туризмукраїнсусідів та діаспори, з екотуризму і сільськоготуризму, бізнесового та конференційного туризму,етнографічного туризму, туризму прочанськимимісцями, планетарного туризму, набуває розвитокапітуризм (на сьогодні в 22 областях успішнодіють власники садиб сільського туризму, які,окрім проживання та харчування, надаютьрізноманітні послуги, популярні у міських жителівта закордонних туристів – лікування бджолами.

Як зазначають В.О. Крамарець, Я.І. Дубината ін., для рельєфу Українських Карпат характерніасиметричні хребти: їх південнозахідні схилибільш похилі, ніж північносхідні. Характерноюособливістю є те, що і хребти, і основні між гірськікотловини витягнуті з північного заходу напівденний схід та складають своєріднупаралельну структуру, прорізану поперечнимидолинами бурхливих гірських річок. Це середньовисокі гори: середні висоти тут коливаються вмежах від 700 до 1500 м, вершини основниххребтів не перевищують 1800 м, а висотанайбільшої гори Говерли 2061 м. Карпатськіхребти мають багато зручних перевалів:Ужоцький (889 м), Вишківський (941 м),Яблуницький (931 м), Ворітський (841 м) [10, 4].

Нижче детальніше розглянемо існуючітуристичні продукти у Львівській, ІваноФранківській та Закарпатській областях, якіпропонує досліджуване підприємство “Туристичнийклуб Віват” і пропонує свої послуги споживачамтуристичних продуктів.

Львівська область в туристичному аспектірозташована на крайньому заході України. Межуєна півночі та північному сході з Волинською таРівненською, на сході і південному сході зТернопільською та ІваноФранківськоюобластями, на півдні із Закарпатською областю.На заході проходить частина державного кордонуУкраїни з Польщею. Обласний туристичний центр– Львів.

Мережа залізниць і автомобільних шляхів ізабезпечує добре сполучення області з багатьмарайонами країни та з сусідніми державами. УЛьвові є аеропорт. Львівщина лежить у межахлісостепової зони та Українських Карпат. Рельєфобласті на півдні – гірський, далі на півночі

змінюється на височинний у Передкарпатті,горбогірний на Подільській височині, низовиннийна Малому Поліссі і Верхньосанській рівнині тазнову височинний у межах Волинської височини.

Клімат Львівської області помірно континентальний.Він формується в основному під впливомАтлантичного океану (значна кількість опадів,швидка зміна погоди), а також континентальнихповітряних мас. Зима відносно тепла, з частимивідлигами, літо тепле, але не спекотне, інодіпрохолодне (особливо у Карпатах). Кліматичніумови сприяють розвитку туристичних походів татуризму в загальному.

Львівський регіон має значні курортні,оздоровчі, спортивні та екскурсійнотуристичнірекреаційні ресурси (природні умови, історичні,архітектурні, етнографічні пам’ятки). Львівськийрегіон – це також гори, передгір’я, замки й іншіцікаві місця. Є в регіоні й бальнеологічні курорти,де можна полікувати різні хвороби або простооздоровитися: Трускавець, Моршин, Східниця,Шкло, Великий Любінь Немирів, Сколе. Основначастина мінеральних джерел знаходиться наПредкарпатті. Здійснюється промисловий розливлікувальностолових вод “Олеська”, “Моршинська”,“Трускавецька”, “Сколівська”, “Солуки”.

Методичною основою для використаннямаркетингу в діяльності маркетолога туристичноїгалузі та дослідження туристичної атрактивностіадміністративних районів, а також субрегіонів –комбінації кількох адміністративних районів умежах певних природних чи соціальноекономічних територіальних структур щодорозвитку туристичних продуктів виступаютьрезультати багатопоказникової оцінки районів іміст, що ґрунтуються на використанні значноїстатистичної бази. Вона доповнена експертнимиоцінками концепцій і програм розвитку туризмута розробок в галузі туристичних інвестицій, атакож результатами маркетингових дослідженьтуристичного руху і стану туристичногогосподарювання.

У багатопоказниковій оцінці туристичноїдіяльності маркетологів розміщено 47 адміністративнихрайонів та 17 міст Карпатського регіону у центрі увагибули три сфери: власне туристична атракційність,інвестиційна атракційність та рецепційнаатракційність. Перші дві сфери мають відношеннядо туристичного потенціалу: власне туристична– до природних, історикокультурних тапросторових ресурсів, інвестиційна – до станусоціальноекономічного розвитку території. Ці двісфери забезпечують для потенційного інвестораоцінку привабливості та підготовленості території.Рецепційна сфера через систему своїх показників


160

у більшій мірі розкриває стан власне туристичногозагосподарювання досліджуваної території.Кожен з досліджуваних районів та великих ісередніх міст Карпатського регіону отрималикількісну оцінку, що була результатом певнихрозрахункових процедур. Ця кількісна оцінкадозволяє провести класифікацію адміністративнихрайонів 3ох областей за показникамитуристичної, інвестиційної та рецепційноїпривабливості, а також виділити сумарний(загальний) показник туристичної атракційності(потенціальногосподарський). Такі дослідженняпроводилися Л.О. Малик [13] на основі кількіснихпоказників запропоновано для трьохдосліджуваних сфер виділяти 3 класифікаційнігрупи: високо, середньо і достатньопотенціальних (атракційних чи рецепційних)районів та міст. На основі цієї групової класифікаціїздійснюється селекція районів по ступеніінвестиційної привабливості для розвиткутуристичних продуктів та їх інфраструктури.Нижче коротко описано класифікацію і селекціюрайонів та великих і середніх міст за основнимисферами атракційності: власне туристичної,рецепційної, інвестиційної та сумарної (потенційногосподарської).

Львівська область представлена убагатопоказниковому аналізі 20 районами та 7містами. За показниками власне туристичноїатракційності у групу високопотенційних районіввходять Жовківський та Стрийський райони тамісто Львів, середньопотенціальних – гірськірайони Львівщини (Сколівський та Турківський, атакож місто Трускавець. До достатньо (досить)потенційних районів відносяться Городоцький,Жидачівський, Дрогобицький, Миколаївський,Мостиський та місто Дрогобич. У регіональному(субрегіональному плані) в групу районів з високимрейтингом туристичної атракційності ввійшли райони, щорепрезентують РозтоцькоОпільський, Передкарпатськийта БескидськоВерховинський субрегіони Львівщини,зазначено в енциклопедії “Львівщина” [17].

За показниками інвестиційної атракціностівисокий рейтинг (потенціал) мають Миколаївський,Стрийський та Пустомитівський райони, а такожмісто Львів. Об’єднана група районів з середнімта достатньо інвестиційним рівнем включає 8районів: Жовківський, Сокальський, Жидачівський,Бродівський, Кам’янкоБузький, Буський,Городоцький та Золочівський і місто Львів. Вдругу групу районів з досить добрим соціальноекономічним розвитком, сприятливим дляінвестування, ввійшли території (субрегіони), щорозміщені довкола Львова (приміські), Побужського,РозтоцькоОпільського субрегіонів.

Дві проаналізовані вище сфери виступаютьбазою для оцінки потенціальних туристичнихможливостей адміністративних районів ісубрегіонів. Зокрема в цю групу попадають такіадміністративні райони як Жовківський,Стрийський, Жидачівський, Городоцький,Миколаївський, а також місто Львів. Середсубрегіонів найвищий туристичний потенціалмають РозтоцькоОпільський та Західна частинаПередкарпаття. Гірськокарпатський субрегіонмає переважно туристичну привабливість, аПобужський – інвестиційну.

Показники рецепційної атракційності, щонепрямо відображають ступінь туристичногогосподарювання, дозволяють виділити три групирайонів з різним ступенем забезпеченнярекреаційнонічліжносервісної інфраструктури:найвищий рейтинг туристичного господарюванняу Стрийському, Сколівському, Мостиському, атакож місті Трускавці, середній рейтинг – уСокальському, Жовківському, Яворівському,Пустомитівському та Жидачівському районах тамісті Львові, достатній рейтинг у двох районах –Бродівському, Радехівському, а також у містіДрогобич. Щодо субрегіонів, то багатовимірнийаналіз підтвердив розвинутість туристичної сфериу Бескидах, Передкарпатському та РозтоцькоОпільському субрегіонах.

В ІваноФранківській областібагатопоказниковому аналізу туристичноїатракційності піддано 14 адміністративних і 4великих і середніх міста. Класифікація районів запоказниками туристичної атракційності дозволилавиділити три групи потенційно привабливихрайонів: висока туристична атракційність властиваДолинському, Надвірнянському, Тисменицькомурайону та Великому Яремчі, середня –Снятинському, Верховинському, Коломийськомурайону, місту Болехову і Коломиї та накінецьдостатня атракційність властива Косівському іГороденківському районах. У субрегіональномуплані вони охоплюють передгір’я і гірські райониГорган, Західне Передкарпаття, ПокутськіВерховинськоВододільні Карпати. Щодоінвестиційної атракційності, то високий рівеньпривабливості щодо соціальноекономічного маєГалицький район, а середній – Снятинський таБогородчанський і найчисельнішу групускладають райони з достатньою інвестиційноюпривабливістю (Долинський, Надвірнянський,Косівський, Тисменицький, а серед міст найвищийінвестиційний рейтинг має ІваноФранківськ.Такий територіальний розподіл адміністративнихрайонів свідчить, що в субрегіональному планітуристично привабливими є території



161 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Передкарпаття та Горган, а також Покуття. Якщорозглядати територіальне поєднання районів звисокою туристичною та інвестиційноюатракційністю, то туристичний потенціалнайвищий у Долинському, Надвірнянському,Снятинському, Тисменицькому та Косівськомурайонах. Такий набір районів робитьперспективними наступні субрегіони для розвиткутуризму: Західних Центральних Горган, СхідногоПередкарпаття, Покуття та прутДністровськогомежиріччя. З іншої сторони субрегіоном з високоютуристичною атракційністю виступає східначастина Франківщини (Покуття, Верховинщина),а найвищими інвестиційними можливостямихарактеризується субрегіон Східного Передкарпаття.Показники рецепційної атракційності, щовідображають стан загосподарювання основнихсфер туризму, зафіксували для ІваноФранківськоїобласті наступний класифікаційний розподілосновних районів та міст: найвищий показникрецепційності характеризує Косівський таВерховинський райони та місто Яремче, середнійпоказник властивий 4 районам – Галицькому,Долинському, Рогатинському, Снятинському, асеред міст – обласному центру ІваноФранківську,і накінець достатній рівень рецепційноїатракційності властивий Надвірнянському,Богородчанському, Тлумацькому та містовіКоломия. Просторова конфігурація рецепційноатракційних адміністративних районів дозволяєвиділити ряд рецепційних (туристичнозагосподарьованих) субрегіонів на Франківщині –ПокутськоВерховинський, Передкарпатський таГорганський.

Закарпатська область включає 13 адміністративнихрайонів і 2 основних міста (Ужгород і Мукачево).Показник власне туристичної атракційностінайвищим є у двох районах: Виноградівському таБерегівському, середній – у Воловецькому,Ужгородському, Рахівському, Великоберезнянськомуі достатній – у Свалявському, Перечинському,Міжгірському. Серед двох аналізованих міствищий показник туристичної атракційності уМукачево. У субрегіональному плані представленівище райони представляють захід Закарпатськоїнизовини, БескидськоВерховинський регіон таПолонинськоЧорногірський. Щодо показниківінвестиційної атракційності, то тут найвищимрівнем соціальноекономічного розвиткухарактеризується Ужгородський, Берегівський,Виноградівський, середнім – Тячівський,Хустський, і достатній – Перечинський,Великоберезнянський. Ужгород має кращийінвестиційний показник, ніж Мукачево. Ці райониобумовлюють інвестиційну привабливість таких

субрегіонів як захід Закарпатської низовини,центральна частина Закарпатської низовини,західна частина Закарпатської області.

З кожним роком зростає праця менеджерівтуристичної діяльності до гірськолижногопродукту Карпатського регіону, що має значнийспектр пропозицій і розрахований на різні категоріїгірськолижників: від початківців до професійнихспортсменів. В останні роки завдяки кращомурівню обслуговування та ціновій політицігірськолижні центри Польщі і Словаччинипривабили до себе частину українськогогірськолижного ринку.

Висновки. Отже, серед інших турпродуктівКарпатського регіону, що мають динамічнийрозвиток на сучасному етапі, то слід назватидіяльність маркетологів в наступних видахтуристичного напряму, а саме:

пішохідний і велосипедний як різновидикваліфікованої праці маркетолога проведеннятуристичного походу, що вимагають покращенняінфраструктури, інформаційнокартографічногозабезпечення та розвитку системи стандартнихпритулків. Цей продукт може бути привабливимдля молоді і людей середнього віку з Польщі таСловачинни;

Для маркетологів туристичної діяльностісільський туризм і агротуризм, що з однієїсторони вдало доповнює нічліжну базубальнеологічних і гірськолижних центрів, а здругої пропонують послуги з відпочинку,кваліфікованого туризму та ознайомлення зприродою і культурною спадщиною сільськихмісцевостей, повинні мати відповіднийкваліфікаційний рівень розміщення туристів танадання їм необхідних послуг відпочинку, в першучергу нічліг та сфера харчування і надійногозабезпечення здоров’я. Розвинута мережаагроосель дозволяє приймати міських жителіврізного рівня достатку.

екотуристичний продукт в діяльностімаркетолога туристичної діяльності тіснопов’язаний з екологічним іміджем Карпатськогорегіону. Цей продукт вимагає більш активноїспівпраці природоохоронних установ зтуристичними фірмами, закладами освіти длязбільшення числа учасників пізнавальноприродничих турів та зелених шкіл.

Для маркетолога туристичної діяльності,складова праці пов’язана із вибором тактики врамках реалізації стратегії туристичної діяльностіна забезпечення фінансової стійкості, іпривабливості туристів до турів, які організовуємаркетолог туристичного підприємства. Всучасних умовах маркетологи мають можливість


162

організації туристського комплексу представленогошироким колом учасників: туристськими фірмамизасобами розміщення, лікувальними установами,перевізниками, організаціями, що надаютьпослуги за потребами туристів.

1. Афонін А.С. Маркетинг: конспектлекцій.// А. Афонін – К.:МАУП, 1994. – 88 с.

2. Андрусенко Г.О. Основи маркетингу.// Г.Андрусенко – К.: НМК ВО, 1992. – 143 с.

3. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент.// А. Войчак – К.: КНЕУ, 1998. – 268 с.

4. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняп р о фес ій но ї комп ет енц і ї . П ід руч ни к . / /М. Вачевський. – К.: Професіонал, 2005. – 512 с.

5. Вачевський М.В. Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійно ї компетенції . Монографія.//М. Вачевський. – К.: Професіонал. 2005. – 364 с.

6. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник.// С. Гаркавенко. К.: Лібра, 1998. – 384 с.

7. Єрмошенко М.М. Маркетинговий менеджмент.Посібник. // М. Єрмошенко. – К.: НАУ, 2006. – 656 с.

8. Зайчук Г.М. Управління маркетинговоюдіяльністю в туристичній галузі. Монографія.//Г. Зайчук. – Дрогобич, ДДПУ. 2010. – 154 с.

9. Кифяк В.Ф. Організація туризму. Навчальнийпосібник.// В. Кифяк. – Чернівці, Книги – ХХІ, 2011.– 344 с.

10. Крамарець В.О., Дубина Я.І., Коханець М.І.,Приндак В.П. Об’єкти неживої природинаціонального парку “Сколівські Бескиди”. –Сколе, Кн. Святослава. – 36 с.

11. Любіцева Методика розробки турів.Навчальний посібник.// О. Любіцева. – К.:Альтерпрес, 2003. – 104 с.

12. Мальська М.П. Основи туристичногобізнесу.// М. Мальська. – К.: ЦУЛ, 2004. – 272 с.

13. Малик Л.О. Економіка та організаціяформування маркетингової туристичноїіндустрії в Україні. Монографія./ Л. Малик. –Дрогобич, “Коло”, 2011. – 394 с.

14. Онищенко В.В. Справочник туриста.//В. Онищенко. – Харьков, Фолио, 2007. – 352 с.

15. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій упроцесі навчання основ підприємництва.Монографія.// Н. Примаченко. – ДрогобичДДПУ, 2011. – 218 с.

16. Сокол Т.Г. Основи туристознавства.Посібник. // Т. Сокол. – К.: Лейн. 1999. – 77 с.

17. Туристична енциклопедія “Львівщина”,Вид. СПД Сидоренко Г.В. – Львів, 2008. –160 с.

18. Щкола І.М. Менеджмент туристичноїіндустрії. Навчальний посібник. // І. Школа,Т. Ореховська, І. Козменко, І. Лошенюк, Р. Кравчук.– Чернівці ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. – 662 с.



“Людина – це частина цілого, яке ми називаємо Всесвіт, частина, обмежена в часі і в просторі. Він відчуває себе, свої думки і почуття як щось окреме від решти всього світу, що є свого роду оптичним обманом. Ця ілюзія стала темницею для нас, що обмежує нас світом власних бажань і прихильністю до вузького кола близьких нам людей. Наше завдання – звільнитися з цієї в’язниці, розширивши сферу своєї участі до всякої живої істоти, до цілого світу, у всій його пишності. Ніхто не зможе виконати таке завдання до кінця, але вже самі спроби досягти цю мету є частиною звільнення і підставою для внутрішньої впевненості”.

Альберт Ейнштейн

однин із засновників сучасної теоретичної фізики, лауреат Нобелівської премії з фізики,

громадський діяч-гуманіст


163 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Постановка проблеми. Необхідністьволодіння іноземною мовою дляфахівця визначається, головним

чином, потребою спілкування із зарубіжнимиколегами по питаннях спеціальності. Реалізаціятакої потреби можлива лише за наявності успівбесідників відповідних умінь спілкування, якіформуються в процесі діяльності професійногоспілкування, опосередкованою іншомовноюмовою.

Надати випускникам вузу такі уміння можна,якщо розглядати професійномовне спілкуванняяк предмет навчання іноземної мови. В цьомувипадку іноземна мова засвоюється в процесіоволодіння діяльністю спілкування, що, з одногобоку, значно збільшує міцність іншомовних навиківі умінь, що розвиваються; з іншої – формує мовув тій її якості, яка здатна забезпечитивзаєморозуміння в середовищі людей однієїпрофесійної спільності.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Аналіз наукових досліджень свідчить пронаявність ґрунтовних науковопрактичних робіт,присвячених проблемі іншомовного спілкуванняТ.С. Лозбень, Т.Є. Лалеєва, В.І. Ковальчук,І.М. Куліш та інших.

Мета статті полягає в дослідженнііншомовного спілкування і шляхів його навчанні.

Викладення основного матеріалу. Самепоняття “спілкування” визначають як “the processof transmitting and receiving ideas, information, andmessages” (процес передачі і отримання ідей,інформації та повідомлень) або “sharing orexchanging news or information” (обмін новинамиабо інформацією) [8, 115]. Походження мови єпредметом значних роздумів. Деякі слова моглипоходити від природних звуків, інші – відвираження емоцій. Деякі теоретики вважають, щомова – це результат розвитку спільної діяльності,інші дотримуються думки, що мова розвинулася

Роман Левкович, аспірант Дрогобицького державного педагогічного університету іменіІвана Франка

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ НАВЧАННЯ ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯМАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Стаття присвячена проблемі іншомовного спілкування. Приділяється увага поняттю “спілкування”,розглядається поняття культури спілкування, а також обговорюється проблема навчання іншомовногоспілкування.

Ключові слова: спілкування, культура людського спілкування, іншомовне спілкування, навчанняіншомовного спілкування.

Літ. 9.

Роман Левковыч, аспирант Дрогобычского государственного педагогического университетаимени Ивана Франко

МЕТОДИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ОБУЧЕНИЯ ИНОЯЗЫЧНОГО ОБЩЕНИЯБУДУЩИХ МЕНЕДЖЕРОВ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА

Статья посвящена проблеме иноязычного общения. Уделяется внимание понятию “общение”,рассматривается понятие культуры общения, а также обсуждается проблема обучения иноязычногообщения.

Ключевые слова: общение, культура человеческого общения, иноязычное общение, обучения иноязычному

общению.

Roman Levkovych, PostgraduateDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

METHODOLOGICAL ASPECTS OF TEACHING FOREIGN INTERCOURSE OFFUTURE ENTERPRISE MANAGERS

The article is devoted to the problem of foreign intercourse. A great attention is paid to the notion of“communication”, a notion – culture of communication is examined, the problem of learning foreign intercourse isdiscussed.

Keywords: communication, culture of human communication, foreign language communication, learningforeign language communication.

УДК 81.378.015.6


© Р. Левкович, 2013

164

від основних звуків, які супроводжували жести.У світі існує близько 3000 мов та діалектів,більшість з них об’єднані у сім’ї. В той час, якдеякі мови продовжують розвиватися, іншізанепадають або зникають. Зміни у мовівідображають такі соціальні аспекти як професія,вік, стать, клас, а також вплив сучаснихтехнологій на повсякденне життя.

Спілкування – основна форма людськогобуття. Його відсутність чи недостатність можедеформувати людську особистість. Спілкуванняє основою практично всіх наших дій, служитьжиттєво важливій меті встановленнявзаємозв’язків і співпраці [3, 9].

Спілкування – це процес установлення йрозвитку контактів між людьми, що виникає якпотреба у спільній діяльності та включає:сприйняття, пізнання і розуміння партнерів поспілкуванню (перцептивна сторона спілкування);обмін інформацією (комунікативна сторонаспілкування); вироблення єдиної стратегії взаємодії(інтерактивна сторона спілкування) [3, 10].

Головна особливість спілкування – взаємодія.Процес спілкування охоплює соціальну взаємодіючленів суспільства – їх спільну діяльність,інтеракцію і власне комунікацію. Упорядкованістьдосягається за допомогою правил і норм, якірегулюють характер спілкування залежно від йогомети і засобів. Спілкуючись, люди повиннірахуватися із соціальними нормами, звичаями,традиціями, що існують у даному суспільстві,колективі [3, 13].

Культура людського спілкування – це частказагальної моральної культури особистості.Відсутність культури спілкування – свідченнябездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, щонаше слово – це найкраще, що є в розпорядженнілюдини, і найгірше, чим вона володіє [3, 13].Дослідники вважають, що спілкування – цесвоєрідний театр, де є п’єса певного змісту, актор,що виконує конкретну роль, і глядач, якийсприймає цю п’єсу й цю роль. А потім глядачвиступає як актор і хоче, щоб його такожсприйняли як особистість. До того ж глядач в обохвипадках є активною стороною [3, 15]. ПродовжXX ст. велися дослідження спілкуванняпсихологами, лінгвістами, соціологами. Одніговорили, що спілкування окреслюється як діловіабо дружні взаємини, обмін думками задопомогою мовних знаків, інші – як наслідокзакономірностей функціонування суспільства,взаємодії його членів, становлення та розвиткуособистості.

Оволодіння іншомовним спілкуваннямздійснюється під час навчальноосвітнього

процесу в рамках професійної підготовки.Навчання є процесом багатоплановим ібагатоаспектним [4, 29] та включає особистість,яку навчають (студента), навчальний предмет(іноземна мова), зовнішні умови, в якихзнаходиться той, хто навчається, викладача. Томуможна виділити такі фактори, що впливають наоволодіння іншомовним спілкуванням:психологопедагогічні, психолінгвістичні тасоціокультурні фактори.

У навчанні іноземних мов все ще переважаютьрепродуктивні методи, вміння вирішуватикомунікативні завдання цілеспрямовано неформуються навіть у студентів спеціалізованихвузів – майбутніх вчителів [4, 446]. Аджеопанувати повною мірою вміннями спілкуванняможна лише безпосередньо в ситуаціяхспілкування. Міжособистісна поведінкаосвоюється індивідом лише через механізм трансситуаційного навчання, що обумовлюєнаціональну своєрідність людей [2, 12].

Необхідною умовою засвоєння іноземної мовиє одномовність тренування, системність подачіматеріалу, а також різноманіття ситуацій, щовиключають механічне повторення.

В основі формування навичок і вмінь говоріннялежить робота з мовними зразками. Основоюмовних зразків є навчальна модель мови. Унавчальній моделі мови об’єднані елементи різнихрівнів мови, вона містить у собі кілька аспектнихкомпонентів. Ця властивість синтетичностімоделі робить її деяким функціональним цілим.

Іншомовному мовленню слід навчати не якузагальненому коду, а як специфічнійпсихофізіологічній діяльності, яка забезпечуєвиробництво і сприйняття висловлюваньіноземною мовою, як операційній готовностівключення в ту чи іншу ситуацію реальногоспілкування.

В організації процесу навчання іншомовногоспілкування важливу роль відіграє психологічнийтип особистості викладача. Вибір методівнавчання та оволодіння іншомовним спілкуваннямзалежать також від психологічних особливостейсамих студентів: від індивідуального досвідуспілкування, від їх перцептивнорефлексивнихздібностей.

Всупереч твердженням про те, що якістьмовленнєвих здібностей має біологічну основу іне змінюється під впливом навчання, Е. Савельевадовела, що при відповідній методиці викладанняможлива трансформація некомунікативного типуоволодіння іноземною мовою в проміжний танавіть комунікативний тип [6, 116].

Студенти, які вступають до ВНЗ, є не лише



165 Молодь і ринок №5 (100), 2013

сформованими особистостями, зі своїм баченнямсвіту, зі своєю системою цінностей, але йсформованими мовними особистостями, маєтьсяна увазі “сукупність здібностей до створення тасприйняття мовних творів (текстів), які різнятьсяступенем структурномовної складності,глибиною та точністю відображення дійсності тапевної цільової направленості, що незмінно впливаєна оволодіння іноземною мовою.

Дослідники відзначають, що для досягненняадекватного міжкультурного спілкуваннянеобхідно домогтися рівноправності рідної танерідної мов у свідомості фахівця. Це станеможливим, якщо буде усунута “чужість” усвідомості та мова/культура будуть переведені врозряд “вторинної”, але “не чужої” мови, “нечужої” культури” [7].

З поняттям “спілкування” тісно пов’язані йтерміни “ділове спілкування” та “професійнеспілкування”. Ю.А. Гапон уточнює зміст цихпонять. “Мова професійного спілкування –лінгвістично організована система мовлення, щовикористовується представниками певної галузідля спілкування в ситуаціях, що безпосередньопов’язані з сугубо професійними (навчальними,наукововиробничими, виробничими, науковими)аспектами трудової діяльності. Мова для діловогоспілкування – лінгвістично організована системамовлення, що використовується фахівцями різнихгалузей для спілкування в ситуаціях, щобезпосередньо або опосередковано, черезсоціальнопобутові стосунки, пов’язані з діловою(організаційною, фінансовою, комерційною)активністю, що вмотивована потребамипрофесійної діяльності” [1, 42].

Висновок. Засвоєння іноземної мови має своїзакономірності. Іноземна мова, на відміну відбільшості інших навчальних предметів, вимагаєне тільки усвідомлення і засвоєння певних знань,а й вироблення міцного автоматизму у вимові,вживанні граматичних структур, слів і увикористанні їх в вільному мовленні. Навчальнамодель виступає як засіб виробленняавтоматизму в різних мовних ситуаціях,починаючи з мінімально достатніх актів мови.

У процесі оволодіння іншомовним спілкуваннямнедостатньо навчити студентів складати реченняіноземною мовою і знаходити лексичні

еквіваленти. Необхідно прагнути до формуванняіншомовної комунікативної культури та рисвторинної мовної особистості. Комунікаціявключає певну кількість не лише вміньлінгвістичних, але й психологічних, соціокультурних,якими повинен володіти студент.

1. Гапон Ю.А. Специфіка дисципліни іфактори, що визначають зміст навчанняіноземної мови професійної спрямованості //Зб. наукових статей учасників Всеукраїнськоїнауково-практичної конференції. – Київ. –Видавництво Європейського університету. –2003. – С. 40 – 49.

2. Емельянов Ю.Н. Теория формирования ипрактика совершенствования коммуникативнойкомпетентности: автореф. дис. ... д-ра псих.наук: 10. 00. 05 / Ю.Н. Емельянов. – Л., 1990.– 38 с.

3. Етика ділового спілкування: / заредакцією Т.Б. Гриценко, Т.Д. Іщенко, Т.Ф.Мельничук / Навч. посібник. – К.: Центручбової літератури, 2007. – 344 с.

4. Зимняя И.А. Педагогическая психология:учеб. пособие / И.А. Зимняя. – Ростов н/Д.: Изд-во “Феникс”, 1997. – 480 с.

5. Проблеми сучасної психології: Збірникнаукових праць Кам’янець-Подільськогонаціонального університету імені ІванаОгієнка, Інституту психології ім. Г.С. КостюкаНАПН України / За ред. С.Д. Максименка,Л.А. Онуфрієвої. – Вип. 15. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. – 812 с.

6. Савельева Э.Н. Особенности формированиябилингвизма у взрослых в ролевой игре //Психология билингвизма: сб. научн. трудовМосковского, пединститута иностр. языковим. М. Тореза. – М., 1986. – Вып. 260. – С. 113– 119.

7. Халеева И.И. Вторичная языковаяличность как реципиент инофонного текста// Язык – система. Язык – текст. Язык –способность. – М: Институт русского языкаРАН, 1995. – С. 277 – 285.

8. Хорнби А.С. Учебный словарь современногоанглийского языка. – М.: Просвещение, 1983. – 769 с.

9. http://www.rusnauka.eom/310NBG_2011/Pedagogica/2_96561.doc.htm



166

Постановка проблеми. У XXI ст.глобалізований освітній процеспродовжує стрімко нарощувати свої

потужності, стаючи нагальною потребою часу,

перетворюючи знання, відповідні вміння танавички у життєву необхідність особистості, якапрагне бути конкурентоспроможною на ринкуосвітніх послуг.

УДК 373.3:51(07)

Наталія Салань, аспірантка Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

РОЗВИТОК ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВЗАСОБАМИ ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

(З ДОСВІДУ РОБОТИ ГУРТКА “ЮНИЙ ЕРУДИТ”

ТРУСКАВЕЦЬКОГО БУДИНКУ УЧНІВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ)У статті проаналізовано сучасні наукові підходи до визначення важливості інтелектуальних

здібностей старшокласників. З огляду на це охарактеризовано інноваційні форми гурткової позашкільноїдіяльності як додатковий навчальний сегмент (розділ) формування логіко-математичного мислення тамайбутнього професійного самовизначення учнів.

На основі вивчення досвіду використання навчального предмету “Математика” у роботі гуртка “ЮнийЕрудит” з’ясовано ефективні форми залучення старшокласників до науково-дослідницької діяльності.

Ключові слова: математика, позашкільні заклади, здібності – інтелектуальні,математичні, логічні,інтелектуальні ігри, пізнавальні ігри, професійна спрямованість учня.

Літ. 10.

Наталия Салань, аспирантка Дрогобычского государственного педагогического университетаимени Ивана Франко

РАЗВИТИЕ ЛОГИКО-МАТЕМАТИЧУСКИХ СПОСОБНОСТЕЙСТАРШЕКЛАССНИКОВ СРЕДСТВАМИ ВНЕШКОЛЬНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ

(ИЗ ОПЫТА РАБОТЫ КРУЖКА “ЮНЫЙ ЭРУДИТ”

ТРУСКАВЕЦКОГО ДОМА ТВОРЧЕСТВА ШКОЛЬНИКОВ)В статье проанализированы современные научные подходы к определению важности

интеллектуальных способностей старшеклассников. С учётом этого дана характеристика инновационнымформам внешкольной деятельности в кружках как дополнительного учебного сегмента (раздела)формирования логико-математического мышления и будущего профессионального самоопределенияучащихся.

На основе изучения опыта использования учебного предмета “Математика” в работе кружка “ЮныйЭрудит” определены эффективные формы привлечения старшеклассников к научно-исследовательскойдеятельности.

Ключевые слова: математика, внешкольные учреждения, интеллектуальные, математические илогические способности, интеллектуальные и познавательные игры, профессиональная направленность

ученика.

Natalia Salan’, postgraduate of Drohobytch State Pedagogical Universityby I. Franko

THE DEVELOPMENT OF LOGICO-MATHEMATICAL ABILITIES OF SENIOR PUPILSBY MEANS OF OUT-OF-SCHOOL INSTITUTIONS

(FROM THE EXPERIENCE OF THE WORK OF THE SOCIETY “YOUNG ERUDITE”

OF TRUSKAVETS PUPILS CREATIVE WORK CENTRE)

Modern scientific approaches to the determination of the importance of senior pupils’ intellectual abilitiesare analyzed in this article. Taking into consideration innovative forms of out-of-school activities as additionaleducational segment of forming logico-mathematical thinking and pupils’ future professional self-determinationare characterized.

The effective forms of attracting senior pupils to scientific-research activities are found out on the basis ofstudying the experience of the use of the subject “Mathematics” in the work of society “Young Erudite”.

Keywords: Maths, out-of-school institutions intellectual, mathematical, logical abilities intellectual games,cognitive games, pupils’ professional direction.

© Н. Салань, 2013


(З ДОСВІДУ РОБОТИ ГУРТКА “ЮНИЙ ЕРУДИТ” ТРУСКАВЕЦЬКОГО БУДИНКУ УЧНІВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ)

167 Молодь і ринок №5 (100), 2013

Підвищення вимог до позашкільної освіти якрівноправного інституту в загальній системі освітиє особливо актуальною на сучасному етапі тазобов’язує педагогів позашкільних навчальнихзакладів переосмислити стратегію пошуку новихформ роботи та оновлення їхньої діяльності зметою досягнення вищої якості навчальновиховного процесу та організаційнометодичноїроботи.

Особливу роль у підготовці педагогів до роботиз обдарованими дітьми відіграє сферапозашкільної (неформальної) освіти. Це пов’язаноз тим, що сучасна загальноосвітня школа, на жаль,мало орієнтована на учнів, котрі суттєвоперевершують інтелектуальними здібностямисвоїх пересічних ровесників. Саме додатковаосвітня діяльність за межами школи здатнарозширити сферу творчості обдарованої дитини.Численні позашкільні гуртки, клуби, студії тощодають їй чудові можливості реалізувати інтереси,що виходять за рамки шкільних програм татворчо доповнюють їх.

Аналіз актуальних досліджень. Питаннямрозвитку дослідницьких здібностей особистостіприсвячені праці Г. Колінець (психологічніпередумови формування математичнихдослідницьких здібностей у старшокласників) [6],Н. Недодатко (формування навчальнодослідницькихумінь у старшокласників), С. Ракова (формуванняматематичних компетентностей учителяматематики з використанням інформаційнихтехнологій), С. Білоус (формування дослідницькихздібностей як різновид загальних інтелектуальнихумінь та навичок для адаптивної діяльності) [2]та ін. Передовсім зазначені роботи стосуютьсярозвитку та формування дослідницьких умінь іздібностей у школярів [1].

У роботі А. Карлащук [4] серед компонентівтворчих здібностей особлива увага у процесіздійснення дослідницької діяльності приділяється:а) інтелектуальнологічним (уміння аналізувати;виділяти істотне спільне і відволікатися віднесуттєвого; а також описувати явища, процеси;логічно, повно і правильно викладати думки;здатність формулювати правильне визначенняоб’єкта, встановлювати родову ознаку і видовувідмінність; здатність пояснювати, доводити,обґрунтовувати тощо) та б) інтелектуальноевристичним, інтуїтивним здібностям (здатністьгенерувати ідеї; висувати гіпотези й оригінальніпідходи; фантазія; асоціативність пам’яті; уміннявідображати і встановлювати у свідомості новізв’язки між компонентами задачі; здатність“бачити” суперечності та проблеми узагальнюватиі застосовувати знання і вміння у нових ситуаціях;

спроможність долати інерцію, незалежність такритичність мислення).

Як зауважує З. Чухрай, особливо ціннимибудьякі здібності, зокрема дослідницькі, стаютьлише під час їх цілеспрямованого використання(коли навіть ті, що не розвинені зараз, постійнотренуються, застосовуються у процесі навчання,дають, зрештою, набагато більше, ніж ужерозвинені, але нетреновані) [10, 435 – 444].

Незважаючи на численність і важливістьперелічених досліджень, зазначимо недостатнютеоретичну розробленість у них проблемирозвитку власне інтелектуальних здібностей,поверховий характер висвітлення науководослідницької діяльності упродовж освітньогопроцесу з метою розумового розвиткустаршокласника, що і стало поштовхом длянаписання запропонованої статті.

Актуальність проблеми інтелектуальногорозвитку старшокласників у позашкільнихзакладах зумовлена недостатнім рівнемпідготовленості сучасного випускника школималою кількістю математичних гуртків убільшості ЗОШ тощо.

У зв’язку з цим надзвичайно актуальним стаєвпровадження до навчальновиховного процесу упозашкільних закладах нових форм роботи зметою розвитку мисленнєвих здібностей дітей.Отже, мета нашої статті полягає у теоретичномуобґрунтуванні переваг застосування інноваційнихметодів організації гурткової діяльностістаршокласників у позашкільних закладах,спрямованої на розвиток їхнього інтелекту.

Виклад основного матеріалу. Концепціяпозашкільної освіти та виховання Міністерстваосвіти України від 25 грудня 1996 р. головноюметою визначає створення умов для повноцінноготворчого, інтелектуального, духовного і фізичногорозвитку дітей та учнівської молоді у вільний віднавчання час, підготовку підлітків до життя вумовах переходу до ринкової економіки, а такожвпровадження якісно нових форм і методіворганізації позашкільної життєдіяльностівихованців, максимальне задоволення їхніхосвітніх потреб шляхом активного залучення донауковоекспериментальної, дослідницької таінших видів творчості [7].

Як зазначає Л. Ковбасенко, в Україні широковикористовується виховний потенціал науководослідницького напряму позашкільної освіти,представленого на сьогодні Малою академієюнаук учнівської молоді, яка у 2010 р. набуластатусу Українського державного центру “МалаАкадемія наук України”. Вона разом із низкоюпозашкільних закладів є ініціатором щорічного



168

Всеукраїнського конкурсузахисту науководослідницьких робіт учнів, що стало активнимзасобом реалізації державного замовлення напошук, розвиток і подальшу підтримкуобдарованої молоді в усіх регіонах нашої держави.Завдяки постійній організаторській та науковометодичній роботі державних позашкільнихнавчальних закладів (ПНЗ) запроваджуються новіформи їхньої діяльності: заочні та дистанційнішколи для юних дослідників, пересувніпозашкільні заклади, університети юного вченого,відповідні конференції, конкурсизахисти тощо. Цесвідчить про те, що в Україні є певний прошарокталановитої учнівської молоді, яка серйозноготується до майбутньої професійної науковоїдіяльності [5, 25].

Багатопрофільними позашкільними закладамищодо організації навчальновиховного процесушколярів є Будинки учнівської творчості. Їхпровідною функцією сьогодні є профілізація(профільне навчання) [8, 10], яка успішнореалізується у численних гуртках. Найпоширенішимисеред останніх стали предметні гуртки, деучасники поглиблюють знання з навчальнихпредметів гуманітарного та природничоматематичного циклів. Виховна мета гуртковихзанять досягається за допомогою пошуководослідницької діяльності учнів, поглибленогодослідження ними певної проблеми. Але, нажаль,таких позашкільних гуртків або немає зовсім, абоїх дуже мало, або їх функціонування реалізуєтьсяна недостатньому рівні.

Сутність позашкільних навчальновиховнихінституцій як складової частини системи освітиУкраїни визначають їх специфічні ознаки, а саме:диференційованість, динамічність, гнучкість,мобільність, варіативність, доступність тощо.Вважаємо особливо недостатніми у реалізаціїпозашкілля дві останні умови його функціонування.Тому з метою модернізації позашкільної освітиактуалізується пошук нових форм гуртковоїдіяльності, які забезпечують додаткове управліннянавчальновиховним процесом, відхід відінваріантної частини (сприяє подоланнюконсерватизму) до варіативної (а це – виявленнянових інтелектуальних можливостей педагогів тавихованців), а також їх доступність.

Час вимагає пожвавити економічну освітуучнівської молоді, активізувати її підготовку допідприємницької діяльності. У позашкільнихзакладах уже поширюється мережа гуртків і шкілюних менеджерів, бізнесменів, економістів тощо.

Водночас важливим структурним підрозділомпозашкільного навчального закладу, варіативноюй водночас доступною частиною, яка б якісно

забезпечила виконання зазначеної мети єінноваційні гуртки – науковоекспериментального,дослідницького спрямування, що передбачаютьзалучення учнівської молоді до науководослідницької, пошукової діяльності, а такожпоширення наукових знань та їх перетворення впотужний інструмент творчого освоєння світу.

Коротко охарактеризуємо інноваційні формиорганізації позашкільної роботи у гуртку “ЮнийЕрудит” (при Трускавецькому будинку учнівськоїтворчості), де основну увагу приділяють розвиткулогікоматематичних здібностей старшокласника.

Пріоритетним напрямом організації навчальногопроцесу у позашкільних закладах (у т.ч. і в гуртку“Юний Ерудит”) є впровадження різнорівневихінтелектуальних ігор.

Інтелектуальні ігри є одним з ефективнихспособів навчити молоде покоління гнучкореагувати на постійні зміни умов життя,адаптуватися до численних соціальних іпрофесійних вимог, жити в багатонаціональномуй полікультурному суспільстві, адекватнооцінювати власні можливості й раціонально їхвикористовувати, керувати собою і діяти внепередбачуваних ситуаціях. Науковці розробилисистему організації інтелектуальних ігор імоніторингу їхньої результативності [9, 17].

В інтелектуальних іграх провідними є логічніоперації, що передбачають застосування дедукції,індукції, порівняння, просторової уяви тощо. Увікторинах, конкурсах, задачах, загадкахтренуються кмітливість, швидкість реакції,пам’ять, уміння узагальнювати й виділяти істотніознаки, увага, особливо довільна, і багато іншого.Вони також постачають нову пізнавальнуінформацію.

Найбільшого поширення у гуртку “ЮнийЕрудит” є пізнавальні ігри, в яких основниймомент – змагання (зазвичай – командне). Цізаходи формують потребу в розширенні кругозору,розвивають творче мислення. До пізнавальнихналежать загальновідомі й улюблені ігриконкурси“Турнір ерудитів”, “Що? Де? Коли?”, КВК,вікторини, конкурси знавців тощо.

Окремі елементи пізнавальних ігорпрактикують учнівські колективи при викладанніматематики, коли змагаються у конкурсах накращу математичну газету, кращі творчі роботи:реферати, дослідницькі проекти, математичніказки, вірші, малюнки, практикуються урозв’язанні цікавих матетатичних задач,головоломок, кросвордів, ребусів, софізмів тощо.

Старшокласників (10класників) – членівгуртка “Юний Ерудит” залучають до участі уматематичних вечорах, на яких відтворюються




169 Молодь і ринок №5 (100), 2013

незабутні фрагменти з історії великої науки наприкладах самозреченого, а іноді і трагічногожиття великих математиків. Глядачі віртуально“зустрічаються” з Піфагором, Гіпатією, Остроградським,Софією Ковалевською, Михайлом Кравчуком та ін.

11класники натхненно вивчають і декламуютьвірші, присвячені Декарту, Ньютонові, Лейбніцу,Остроградському, Лобачевському, Архімедові таін. Проводяться вікторини та математичні ігри іконкурси, математичні брейнринги, ігри “Ерудитшоу”, театралізовані вечори “Чарівний світматематики”, “Поле чудес у країні “Математика”,конкурс “Дерево пізнання”, диспут “Чи можнажити без математики?”, усний журнал “Магічнічисла”, інтелектшоу “День Ньютона”,математичний ярмарок, вікторина “Що? Де?Коли?”, брейнринг “День Леонарда”, вечір“Малознайомі сторінки історії математики”.

Наприклад, “вікторина ерудитів” розрахована налюбителів математики. Під час вікторини необхідніпевні знання та вміння володіти матеріалом ішвидко відповідати на поставлені запитання. Зметою залучення учнів до використаннявідповідних матеріалів, до кожного запитаннявчитель зазначає у дужках вказану літературу, вякій можна знайти відповідь. Ця вікторина викликаєвеликий інтерес у старшокласників – учасниківгуртка “Юний ерудит”.

Оскільки у школі тиждень математики, як одназ форм організації інтелектуальних ігор учнів,проводиться лише раз на рік, тому вважаємо, щонавчальний предмет “Математика” повиненшироко використовуватись у роботі позашкільнихзакладів, на додаткових заняттях, що будевідповідати запитам не лише учнів, а й їхніхбатьків. Доцільно творчо скористатись досвідомгуртка “Юний ерудит”, щодо максимальногорозвитку інтелектуальних здібностей, удосконаленнявмінь та навичок професійного самовдосконаленняі самовизначення учнівської молоді.

Адже навчальна позашкільна гуртковадіяльність особливо інтелектуальні ігри у Будинкуучнівської творчості сприяють старшокласникам:

формуванню культури розумової праці; оволодінню логічним арсеналом (уміння

аналізувати, синтезувати); формуванню мовної культури; оволодінню принципів роботи із джерелами

інформації, довідковою літературою; ознайомленню з методикою наукових

досліджень.А кращі юні ерудити беручи участь у міських,

обласних та республіканських олімпіадах,змаганнях і чемпіонатах часто стаютьпереможцями.

Як зазначає О. Різник, батьки відзначаютьпозитивний вплив занять у гуртку на дитину –підвищується її інтелектуальний рівень,розширюється ерудиція та кругозір, формуютьсяорганізаторські здібності, самостійність,відповідальність.

Отже, педагоги позашкілля сприяють творчій,інноваційній активності старшокласників,забезпечуючи розвиток їхніх інтелектуальних,емоційних і характерологічних властивостей,спонукаючи учнів діяти творчо під часрозв’язання будьякої проблемної ситуації абонавчальної задачі і підкреслюючи оригінальність,ефективність та позитивний результат їхньоїтворчості.

В. Гаврилюк визначає три рівні сформованостітворчої активності особистості: низький, середній,високий. Саме останній яскраво відбиває творчеспрямування характеру особистості, якій властивістійкі пізнавальні інтереси, велике бажаннявключатися у різноманітну креативну діяльність,максимальна самостійність, цілеспрямованістьпошуків, наполегливість, дисциплінованість івідповідальність; свідоме та конструктивнезастосування знань, умінь та навичок, схильністьдо пошукової та дослідницької роботи, здатністьвисувати численні гіпотези й оригінальні ідеї [3,95 – 100].

Залежно від використання згаданих форморганізації пошукової та науководослідницькоїдіяльності у вихованців інтелектуальних гуртківу позашкільних навчальних закладах поетапновідбуваються якісні особистісні зміни, а саме:

розвиток інтелектуальних і творчихздібностей, формування високого рівня творчоїактивності та індивідуального стилю пізнавальноїдіяльності;

становлення дослідницької стратегіїпізнавальної діяльності, складного комплексупошуководослідницьких та інтелектуальнихумінь і навичок;

оволодіння навичками особистісногосамовизначення (в т.ч. і професійного),самореалізації та саморозвитку.

Висновки. Узагальнюючи вище викладененашої статті, робимо висновок, що у процесісистематичного залучення вихованцівстаршокласників до інтелектуальних гуртківпозашкільних навчальних закладів, а саме допошукової, науководослідницької діяльності,розвиваються і реалізуються їхні інтелектуальніздібності та творча активність, відбуваєтьсярозвиток творчих рис характеру (цілеспрямованості,ініціативності, допитливості, самостійності,вимогливості, наполегливості, винахідливості,



170

оригінальності мислення, організованості,працелюбності); творчих якостей інтелекту(логічного, діалектичного та цілісного сприйняттядійсності, творчої уяви, фантазії, інтуїції, уваги,пам’яті, вміння розв’язувати навчальні задачі,розробляти творчі проекти); формується творчасамосвідомість, що виявляється у самопізнанні,самооцінці, самоорганізації, прагненні досамореалізації та самовдосконалення; а такожтриває постійне зростання потенціалу творчоїдіяльності – бажання систематично здобуватинові знання, набувати вміння, навички, творчо їхвикористовувати, досліджувати, експериментуватитощо.

1. Антонова О.Є. Розвиток дослідницькихздібностей старшокласників засобами МАН(з досвіду роботи наукового товариства учнів“Ерудит” Овруцької ЗОШ І – ІІІ ступенів №3)/ О.Є. Антонова, А.В. Якименко // ВісникЖитомирського державного університету. –Педагогічні науки. – 2011. – Випуск 55. – С. 50– 53.

2. Білоус С.Ю. Розвиток дослідницькихздібностей старшокласників у процесідіяльності Малої Академії Наук (на матеріаліфізики): дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 /С.Ю. Білоус. – Запоріжжя, 2005. – 329 с.

3. Гаврилюк В.Ю. Творча активністьстаршокласників як психолого-педагогічнапроблема / В.Ю. Гаврилюк // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та

учнівської молоді: Зб. наук. пр. – Вип. 8. – Кн.1.– К.: 2005. – С. 95 – 100.

4. Карлащук А.Ю. Формування дослідницькихумінь школярів у процесі розв’язуванняматематичних задач з параметрами: дис. ...канд. пед. наук: 13.00.02 / А.Ю. Карлащук. –Донецьк, 2001. – 242 с.

5. Ковбасенко Л. Позашкільні закладиКиївщини: розвиток науково-дослідноїдіяльності учнів / Луїза Ковбасенко //Позашкілля. – 2010. – № 11. – С. 25 – 28.

6. Колінець Г.Г. Психологічні передумовиформування математичних дослідницькихздібностей у старшокласників: дис…канд.псих. наук: 19.00.07 / Г.Г. Колінець (Інститутпсихології ім. Г.С. Костюка АПН України) –К., 1999. – 172 с.

7. Концепція позашкільної освіти тавиховання / затверджено колегією Міністерстваосвіти України / Протокол № 16/3 – 8 від 25грудня 1996 р.

8. Панова Л. Професійна компетентністьпедагога-позашкільника / Лідія Панова //Позашкілля. – 2011. – № 4. – С. 10 – 11.

9. Різник О. Клуб інтелектуальних ігор.Сприяння соціалізації особистості дитини /Олена Різник // Позашкілля. – 2011. – № 1. –С. 17 – 19.

10. Чухрай З.Б. Проблема розвиткудослідницьких здібностей у студентів /З.Б. Чухрай // Педагогічні науки. – 2008.– С. 435 – 444.




У даній публікації використано матеріали Наталія Матвєєва, Андрій Голобородько. Святі і свята України. – К.,1995; http://www.inpearls.ru/; Олекса Воропай. “Звичаї нашого народу

Слово “Пасха” походить від назви старозаповітного свята песах, що святкували юдеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальне ягня в юдеїв стало прообразом Христа, тому Христос іменується ще Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою.

Прикмети на Великдень

Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні падатиме дощ. Коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай. Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня – льон.


ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/5...Видається з лютого 2002 року Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч

Documents