Молодь і ринокmr.dspu.edu.ua/publications/2011/4 (75) 2011.pdfВидається з лютого 2002 року Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринокЩ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 4 (75) квітень 2011

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 29.03.2011 р. Ум. друк. арк. 18,06.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24

Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:

Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів України

Заст. головного редактораНадія ЛЕВЧЕНКО, к.пед.н., Вчений секретар апарату Президії АПН України

Редакційна колегія:Валерій СКОТНИЙ, д.філос.н., професор, академік АН ВО УкраїниВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН,

член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академікМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, академікОлександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н.Степан ДАВИМУКА, д.е.н., професор, член Академії економічних наукНаталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст.головного редактора,

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111, 3-12-76; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №3 від 17.03.2011 р.)

УДК 051

© Молодь і ринок, 2011

mailto:[email protected]

3

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№4 (75) квітень 2011

Від редакції……............………………………………………............………………………………5

Валерій СкотнийРенесанс античної “софійності” в українській філософії…………………....................………………7

Ганна КільоваНові підходи до планування стратегії реформування вищої педагогічної освіти……………...........…12

Юрій КишакевичПро логіко-математичну складову тесту загальної навчальної компетентності (ТЗНК)випускників загальноосвітніх навчальних закладів…………............…………………………………17

Василь Мадзігон, Мирон ВачевськийМіжнародний маркетинг в дослідженні загального огляду країн Америки………................……….22

Ольга Заяць, Андрій Григорович, Мар’яна ЗаяцьІнформатизація як фактор підвищення ефективності управління сучасною освітою……..........……28

Ігор Добрянський, Мирослава ЗимомряФормування цілісної системи oсoбистiсних цiннoстeй майбутнього фахівця……..............………….33

Віра ПоліщукСтановлення професіоналізму соціального педагога на основі компонентівіндивідуального стилю його діяльності……………………................................................................38

Ірина КозловськаВиховання духовності учнів професійно-технічних навчальних закладіву процесі інтегративного навчання...................................................................................................43

Віктор МадзігонМетодологічні підходи до обґрунтування розвитку підприємництва у країнах Західної Європи….....47

Слово пастиряХристове Воскресіння…….....................................................................................……..................53

Слово вченогоПід сильним враженням………….....................................................................................…………54

Андрій ЛитвинЗавдання та функції інформатизації профтехосвіти…….......................................................…………..55

Андрій ВіндюкПідходи та принципи професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи….……..59

Христина ШапаренкоФормування професійної компетентності студентів в процесі організації позаадиторної дослідної роботи.....63

Лілія СушенцеваОсобливості формування професійної мобільності майбутнього кваліфікованого робітникав умовах соціального партнерства………………………………………….......................................66

Віктор ЛокшинФормування професійної компетентності менеджерів соціокультурної сферив контексті управлінської культури………………….........................................................................71

Вікторія ЖигірьУправлінська компетентність менеджера освіти………….................................................…………..76

Володимир КулішовМетодичні аспекти вивчення економічної освіти на мікрорівні в національній школі…............……..80

Галина УдякДемонічна проблематика Михайла Лермонтова у контексті європейської літературної традиції……..85

4

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Людомир Філоненко, Уляна МолчкоБіографічний нарис Михайла Тележинського “Український композитор К. Стеценко(до історії української пісні)”……………………..................................................................…………89

Олег ЯцишинЛінгводидактичні умови досягнення автономії студентів ВНЗ у вивченні іноземної мови….........…..94

Зоряна ХалоПрактичні аспекти організації комунікативної взаємодії в організаціїінтелектуального розвитку дитини у дошкільних закладах Німеччини………..................………….98

Тарас ЛевченкоТеоретична модель професійної підготовленості майбутнього вчителя трудового навчаннядо економічного виховання учнів……...........................................................................……………101

Інна РомащенкоФормування позитивного іміджу організації як складова професійних компетенцій маркетологів….105

Сусанна МеліковаІндивідуалізація професійно-орієнтованого навчання іноземних мов студентів немовних спеціальностейв умовах кредитно-модульної системи у вищих педагогічних закладах……………........................……108

Михайло ЗубрицькийОлександр Духнович – педагог і будитель закарпатських русинів……………............……………113

Сергій ВасівПсихолого-педагогічні умови формування готовності до фізичного самовдосконаленнямайбутніх офіцерів-прикордонників…………….....................................................................……..117

Наталія ТокуєваТрудове виховання учнів у Гадяцькій середній школі-інтернаті імені Є.П. Кочергіна(за матеріалами педагогічної спадщини М. Андрієвського)……………………………...................120

Віта КорнієнкоДидактичні особливості організації навчального процесу у вищій школі США……............……….125

Ірина ОсадчаПроблема педагогічних здібностей вчителя у вітчизняній педагогіці кінця ХХ століття…………..127

Юлія Колісник-ГуменюкІнтерактивні технології як метод громадянського виховання молоді………..................…………..131

Олена КальбусРозвиток психолого-педагогічної культури майстрів виробничого навчанняяк фактор попередження професійного вигорання…………………....................................................135

Наталія ПримаченкоМіжнародний маркетинг в національному стилі спілкування країн світу………...................………140

Іван ВасиликівГіпертекстові навчальні системи у професійній підготовці вчителя маркетингу…………........…….145

Ганна ПоповаНавчання дизайну одягу в позашкiльних навчальних закладах як актуальна проблема сучасності…149

Юлія ЮрчонокДо питання педагогічних технологій авторських шкіл України………...................…………………153

Наталія КомарницькаРоль Українського технічно-господарського інституту у розвитку політехнічноїта економічної освіти (міжвоєнний період).....................................................................................157

Ганна КоцопейПроблема формування виховного ідеалу української молоді у педагогічній думці на сторінкахперіодичних видань Східної Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ століття………………..160

Ольга СеньківОбґрунтування К. Ушинським прогресивних суспільно-політичних ідей зарубіжних педагогівдругої половини ХІХ століття…………………..............................................................................…165

Світлана ЛозинськаПолітехнізм у світлі розвитку дошкільної освіти 30-х років ХХ ст…….......................……………..170

5 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Колектив редакції щиро вітає авторів, і читачів

Пасха красна день вітає,Радуйтеся щиро нині –Бог дав радість всій родині,Бог дав радість нам з небес,Христос Воскрес!Воістину Воскрес!

З народного

Христос воскрес! – Воістину!Воістину воскрес!Співаймо пісню радостіЦарю землі й небес.Христос воскрес! О, сонечко,З високих височинПодай же радість світові:Воскрес Господній Син!Христос воскрес! Повітрячко,Ти ллєшся із небес,Співай побожно, радісно:Воістину воскрес!

К. Перелісна“Христос Воскрес”

Зі святом Пасхи, свяченого яєчка, і сонця окрайки – з Божої ласки!У мирі та щасті, добрі та любові святкуйте Великдень в родинному колі!

Веселих Свят! Великдень кличеЗдоров’я, щастя, миру зичить.

Христос Воскрес!Воістину Воскрес!

Редколегія вітає всіх авторів і читачів журналу “Молодь і ринок”з Радісними Великодними Святами !

6

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯВУЙЧИЧ ЛІДІЄ КОСТЯНТИНІВНО

ЗАВІДУВАЧА ОРГАНІЗАЦІЙНИМ ВІДДІЛОМЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

СПІЛКИ ЖУРНАЛІСТІВ УКРАЇНИ

Народилася 18 квітня 1947 року у Львові. ЗакінчилаЛьвівській торгово-економічний інститут за спеціальністюекономіст.

Трудову діяльність розпочала в 1969 році на посаді економісталабораторії наукової організації праці Львівськоїоблспоживспілки. Згодом працювала на посаді провідногоекономіста обласного управління громадського харчування.

У червні 1996 року була запрошена на роботу в апарат Львівської обласної організаціїНаціональної спілки журналістів на посаду головного бухгалтера-завідувачаорганізаційного відділу. З 2001 року – член Національної спілки журналістів України.

Саме на цій посаді сповна розкрився її організаторський талант, уміння контактувати зпрацівниками масової інформації.

Жоден семінар журналістів, жодна прес-конференція, жодна творча зустріч з цікавимилюдьми не обходиться без її активної участі.

Виняткова працелюбність і сумлінність, високий професіоналізм, увага до людей – цілюдські якості принесли їй велику пошану журналістів Львівщини.

Хочемо щиро подякувати Вам, Лідіє Констянтинівно за Вашу людяність,працьовитість, бажання допомогти і підтримати, за ваші мудрі поради і життєвунауку.

Бажаємо вельмишановній Лідіє Констянтинівно добра, міцного здоров’я, щастя,успіхів та творчого довголіття.

Нехай ніколи не зміліє криниця вашої мудрості і духовності.Нехай творча енергія та оптимізм будуть вашими постійними супутниками у

свята і будні.

Від редакції журналу“Молодь і ринок”Головний редактор Вачевський М.В.

Від членівНаціональної спілки журналістів Українижурналу “Молодь і ринок”

ВІД РЕДАКЦІЇ


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Моральне призначення людини.

Потреба в моральній цілісності особистостівисуває необхідність ретельного ставленнялюдини до свого “серця” як внутрішньогозосередження морально-духовного стану.Внаслідок цього виникає завдання щодорозв’язання проблеми виховання змісту “серця”,тобто до проблеми виховання й освіти.

Звісно, самі поняття “виховання” та “освіта”мають широкий вжиток і не завжди можутьздаватися проблематичними. Проте кожниймислитель недаремно надавав педагогіціважливого значення. Зокрема, ця дисципліна (якувін викладав упродовж кількох років) була одниміз найулюбленіших занять українського філософаП. Юркевича. Глибина цього захопленняпояснюється тим, що він бачив обов’язок філософіїу чарівній величі оточуючих її теоретичний шляхморальних обріїв – його завжди “надихала ціліснафілософія”, і при тому саме з причини мотивівморальної гідності, що завершують її. Такеспрямування П. Юркевича в цей бік, на нашпогляд, певною мірою пояснює внутрішнюнезавершеність його теоретичних поглядів.Моральне “практичне” мало для нього значенняне тільки пріоритету інтересу і важливості, алезмушувало розв’язувати й теоретичні проблемифілософії, ставлячи завжди перед його вдумливимпоглядом власні вимоги [15], тобто “особистіснийуніверсум визначає моральний універсум ізбігається з ним” [11].

Очевидно, П. Юркевичу було зрозуміло, щоіснує “подвійний” план буття, і якщо“предметність”, “фізична сутність” події не можебути відмінена, то може бути перетворена“моральною природою вчинку”. Усвідомлення для“внутрішнього світу” постає абсолютнимзаконодавцем, оскільки будь-який рух думки стаєЛогосом, відразу здобуває силу прямої дії. Самеце і змушує мислителя звернутися до вибудовисвоєї “філософії освіти”.

Філософські, морально-етичні, гносеологічні,естетичні засади майбутньої педагогічноїконцепції Юркевич розбудував у двох перших(Київського періоду наукової творчості)філософських працях – “Ідея” і “Серце та йогозначення в духовному житті людини, за вченнямслова Божого”. Поза тим, таке спрямуваннянаукових шукань філософа зумовлено йогокордоцентризмом. Адже потреба в моральнійцілісності особистості висуває необхідністьретельного ставлення людини до свого серця якзосередження морального стану. Звідси особливоїважливості набуває проблема змісту серця,проблема виховання й освіти. П. Юркевичпереконаний, що думка про розумність як єдинеджерело дійсної моральності (естетичної,релігійної, ідейної тощо) – це помилкова ідея,породжена однобічністю сучасної йому освіти (іне тільки тогочасної, а, як свідчить сучаснийморальний стан людини і суспільства, – ісьогоднішньої). Підтверджень того, що філософмав рацію, на жаль, у реаліях сучасної культурибільше ніж треба. Ще на початку минулого

Валерій Скотний, доктор філософських наук, професор, академік, ректорДрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка

РЕНЕСАНС АНТИЧНОЇ “СОФІЙНОСТІ” В УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇУ статті досліджується звернення українського філософа П. Юркевича до античної спадщини, яке

має давню історичну традицію. Зокрема, це пов’язано з самим процесом формування українськогонаціонального характеру.

Ключові слова: моральна цілісність, виховання, освіта, “серце”, культура, ідея, спадщина, етнос,традиція, просвітництво, екзистенція, душа, цінність, педагогіка, розум.

Літ. 22.Valery Skotnyi

A RENAISSANCE OF ANCIENT “WISDOM”IS IN UKRAINIAN PHILOSOPHY

In the article the address of the Ukrainian philosopher Р. Iurkevych is investigated to the ancient inheritance,which has old historical tradition. In particular, it is related to the process of forming of Ukrainian nationalcharacter.

Key words: moral integrity, education, education, “heart”, culture, idea, inheritance, etnos, tradition,education, existence, soul, value, pedagogics, mind.

УДК 141.1(477)“652”

РЕНЕСАНС АНТИЧНОЇ “СОФІЙНОСТІ” В УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ

© В. Скотний, 2011

8

століття духовний послідовник П. Юркевича, якийуважав себе його учнем, Б. Вишеславцев,немовби передбачаючи сьогоднішні моральніпроблеми, писав, що “втрата культури серця всучасному житті є втрата життєвої сили: нашеіснування перетворюється в постійне вмирання,засихання, якийсь склероз серця, котрим ураженався сучасна цивілізація. Тому-то її життя таксхоже на смерть, її радість так схожа на нудьгу,вона сповнена почуття безвихідного суму” [3].

У праці “Ідея” український мислительрозгортає аналіз філософії ідеї Платона, яка маєтворчий, художній, поетичний дух. Ідея наповнює“божественним, тобто світським і духовнимжиттям існування людини, дарує здатністьтворити безсмертне і вічне. Людина стаєпомічником Бога, тобто починає діяти у напрямкуудосконалення світу за ідеями істини, добра,краси. Світ має цінність не лише для розумулюдини, а й для її волі та серця. Дух людини вусвідомленні ідей знаходить живу єдність длясвоїх розумових, моральних, естетичних поривань:філософствувати – означає шукати істину, творитидобро і насолоджуватися спогляданням краси[16]. Юркевич розвинув філософію ідеї,зауваживши, що тлумачення феноменальноїдійсності з ідеї (явищ з ідеї) недостатнє. Платонубачає ідеї лише в загальних родовихвластивостях речі, тобто ідея є загальноюсутністю, і тому вона не пояснює божественногопромислу в частковому (в речах та в особах).Юркевич підкреслює, що обмеженість такоїпозиції яскраво виявила себе в “ідеальномусуспільстві” Платона, де людина з її інтересами,сім’я з її внутрішніми та життєвими стосунками,все індивідуальне, особисте, часткове зникає взагальному, пригнічується загальним, бо тільки одневоно, згідно з Платоном, відповідає ідеї. Мислительнаголошує, що сутність речі, ідею речі слід шукатив її видових особливостях, які не дозволяють їйзникнути в загальному, які роблять її дійсною ідіяльнісною частиною світу, які становлять підставуїї самобутності й досконалості. Якщо ж ідеяіманентна явищу, пізнання явища стає пізнаннямсутності. Пізніше в “Курсі загальної педагогіки”Юркевич визначить головну мету педагогіки яквиховання розумної особистості, що стає духом якджерелом істини й найдосконалішого блага.

Звернення українського філософа до античноїспадщини має давню історичну традицію.Зокрема, це пов’язано з самим процесомформування українського національногохарактеру. І. Лисяк-Рудницький вказує на дварізні джерела орієнтальних (“східних”) впливів –східне християнство з його візантійськими

культурними традиціями і світ євразійськихкочівників, номадів. “Схід” євразійських номадів,– пише він, – мав подвійний вплив на формуванняукраїнського національного характеру: по-перше,як гальмуючий чинник на шляху нормальногопоступу країни, по-друге, через сильну обороннуреакцію з боку українського народу” [5]. Протеєвразійська кочова стихія діяла на українськийнарод ззовні, але вона не була “інтерналізована”,вона не стала складовою частиною українськогонаціонального типу. Другий “великий східнийвплив, – грецька (візантійська) релігійна культурнатрадиція, – діяв зовсім відмінним способом:зсередини, формуючи саму духовністьсуспільства”. Таким чином, Києворуська держава“поєднувала переважно східну, грецько-візантійську релігійну і культурну традицію зпереважно західною суспільною і політичноюструктурою” [6]. Вказуючи на те, що етнос іестетичне чуття українського народу “закорінені”в духовній традиції східного християнства, Лисяк-Рудницький одночасно підкреслює прагненняукраїнців до синтезу між Сходом і Заходом. “Урелігійній сфері це зробило Україну класичноюкраїною унійної традиції. Але ця тенденція булапритаманна всім українцям, а не тільки католикамсхідного обряду”. Вона позначилася не тільки натих українцях, що дотримувалися православ’я, ай серед українців-протестантів. “За приклад можеслужити Київська Академія, розбудованамитрополитом Петром Могилою, що сталаголовним інтелектуальним центром цілого греко-православного світу та у своїй організації йпрограми йшла за прикладом західнихуніверситетів. Ця тенденція знайшла свій вираз ів мистецтві, в стилі українського (або козацького)бароко, який в оригінальний спосіб сполучаввізантійські й західні первні” [7]. З часу прийняттяхристиянства все це “сприяло надзвичайнозначному поширенню духовної книжної культури,а це започаткувало появу та формування новоїінтелектуальної сили на території Русі” [1].Орієнтація на солідну слов’яномовну (перекладнуй оригінальну) літературну базу болгарськогоправослав’я дає можливість більш адекватнозасвоїти зміст християнського вчення, що, в своючергу, “сприяло ефективному формуваннюспецифічно Київського варіанту християнськоїцивілізації і, крім того, дозволяло великою міроюпослабити ідеологічний (і політичний) імперськийтиск Візантії на Русь. Тим-то на перший план уКиєворуському християнстві виходить йогоКиївська (поляно-руська) специфіка” [2]. Завдякизазначеним процесам формується багата освітнятрадиція. У зв’язку з цим утворюється нова


Молодь і ринок №4 (75), 2011


світоглядна парадигма, носії якої не тількиоволодівають таємницями візантійськогомистецтва, богослов’я та догматики, але й,переносячи їх на руський ґрунт, значновидозмінюють їх зміст, надаючи йому новогозвучання. Враховуючи те, що міриломінтелектуальної досконалості IX – XII ст. войкумені був рівень Візантійської культури, яка вчаси прийняття християнства Київською Руссюпереживала епоху так званого МакедонськогоВідродження, пов’язаного з посиленням інтересудо античної спадщини, то не викликає сумніву, щозацікавленість античністю яскраво виявилась ісеред київських книжників.

У цьому контексті відзначимо думкуД . Чижевського, що в старій Русі в збірниках(Збірники Святославові 1073, 1076 pp., “Пчоли”,“Діоптра”) знаходимо уривки та цитати ізхристиянських і старогрецьких філософів,здебільшого морального змісту. Це іменаПіфагора, Демокрита, Сократа, Аристипа,Діогена, Платона, Аристотеля, Зенона(стоїка), Епіктета. І хоча ці цитати розчинялися“в моралістично-повчальнім матеріалі збірників”,але в природничих творах (“християнськатопографія”) трапляються основи античної фізикита метафізики, а в історичних творах зустрічаємо“цілком об’єктивні, хоч скупі відомості прометафізику, релігійну філософію, психологіюПлатона, Аристотеля”. Головне, що вони небули чужими для української думки того часу.Освітянська культура орієнтувала на вивченнякожного слова і кожного речення, щоб їй із тих“скупих відомостей, які були в староруськійлітературі, наприклад, про Платона, скластиживий та рельєфний його образ” [14].

Узагальнюючи, можна з повним правомстверджувати думку про взаємозв’язокстароукраїнської філософської та писемноїкультури з античним просвітництвом. Саме вцьому простежується взаємозв’язок і джерелатого типу мислення, яке ми називаємо “cофійним”,котре в подальшому стало домінантним дляукраїнської філософії. Цілком слушною є думкаВ. Горського, який пише: “Світ мудрості, світСофії мислився як світ “преподібності”,уподобления нижчого вищому. Тому мудрість –це осягнення вищого, але не заради знання істинисамої собою, а в ім’я буттєвого входження у світзначущих подій, вищих життєвих цінностей.Мудрість – це не тільки та й не стільки знанняістин, але передовсім “життя в істині”. Вона нелише слово, ай діло” [4]. З цих міркувань цілкомвірогідно можна вважати: саме з позицій“софійності” Юркевич наголошує, що думки і

слова не належать до сутності людини, оскількина серці у неї лежить щось зовсім інше, ніж удумках і словах. Крім цих висловлюваних неюдумок, є ще думки задушевні або сердечні. Отже,потрібно розрізняти особистість людини підробну,запрограмовану і особистість дійсну, котра зі своїмрізноманітним змістом прихована в серці людини.“Явище двоєдушності, вважає Юркевич, –показує, яка величезна відстань може бути міждіяльністю душевною в уявленнях і поняттях і тимивласними станами душі, котрі викликаються в рухахсерця. Тому у випадках, які мають для нас особливуважливість, ми просимо людину висловити свою думкувід серця. Життєві стосунки, в котрих перемагаєтьсяформальність і зовнішність людських союзів, єстосунки сердечні: такі стосунки дружби, братства,любові і т.п. У цих стосунках виявляє себе і живе всялюдина, без притворства й обмеження, у всій широті іповноті своїх різноманітних духовних станів” [18].

Глибокі знання українського мислителя зантичної філософії дають йому можливістьзаймати чітку екзистенційну позицію.Аргументуючи цю позицію через правильнерозуміння біблійного вчення, в якому (на йогодумку) зосереджені душевні діяння людини,Юркевич, зокрема, стверджує, що моральнівчинки можливі для людини тоді, коли вона вільна,і саме ця воля, свобода проявляють себе в явищахдуші закликом до діяльності. Справи правди, якідіють у силу необхідності, мають тількиюридичне, а не моральне значення. Алездійснювані вільно, охоче, з любові або від серця,за покликанням, вони отримують високуморальну оцінку. Саме відповідно до цього мисудимо про людей, усупереч догматичній науці,яка говорить про інші джерела моральності. Вселюдство переконане, що моральна гідність вчинкувизначається рівнем вільної любові серця додобра, заради якого воно здійснюється. Томунайбільшою помилкою було б визнанняототожнення розумного і морально-доброго,розумності вчинку і його моральної гідності. Міжявищами і діями душі розум має значення світла,котрим осяюється життя людського духу. Душаіснує не тільки як це світло, але також якосвітлювана ним істота з багатоманітнимидуховними здібностями. “Життя духовнезароджується наперед і раніше від цього світларозуму – у мороці і темряві, тобто в глибинах,недосяжних для нашого обмеженого погляду.Якщо з основ цього життя виникає світлознання ірозуміння як наступне її явище, то цим цілкомсправджується біблійний погляд на значеннялюдського розуму, котрий є вершиною, а некоренем духовного життя людини” [19].


10

Наука і душевні цінності. Українськиймислитель, визнаючи основи своєї педагогічноїконцепції, критикує необґрунтоване, невизначене,на його думку, вчення сучасної йому психологіїпро сутність людської душі. У цьому вченнівказано тільки на загальні і родові властивостідуші, тобто на ті душевні явища, які спільні улюдської душі зі всякою іншою душею. Але якщойти шляхом істини, то справа полягає зовсім віншому, навпаки: вона має початковий і особливийзміст, котрий виявляється або постає, безперечно,в загальних і родових формах душевного життя,якими є уявлення, відчуття, бажання і т.д. Тількиз цього припущення можна виявити, чому ці родовіформи набувають у людини особливого ідосконалого характеру, чому в них відкриваєтьсяморальна особистість людини, для вираження якоїми даремно шукали б у її душі визначеного,діючого за загальними законами механізму, чому,нарешті, в цих кінечних родових формахзнаходяться почуття й усвідомленнянескінченного, для котрого знову немаєвизначеного носія або представника у явищахдушевного життя. Однак кожна окрема людськадуша має свої особливості і володіє своєріднимрозвитком, який виражається, у свою чергу, взагальних і родових формах людського душевногожиття. Це відповідає призначенню людини, котра,як істота безсмертна (через безсмертя культуриі безсмертя духовної діяльності), не зникає в роді,а володіє особистим існуванням у часі й увічності. Тому людина ніколи не може бутивиразником або органом загального родовогожиття душі. “Наші слова, думки і діланароджуються не із загальної родової сутностілюдської душі, а з нашого частково-розвинутого,своєрідно-відособленого душевного життя; тількиз цієї причини вони складають нашу особиступровину або нашу особисту заслугу, котру ми ні зким не розділяємо. В той час, як наука вказуєзагальні і родові умови для явищ душевногожиття взагалі, творці Святого Письма мають наувазі те часткове й особливе джерело цих явищ усерці людини, виходячи з котрого вони, за своєюспільністю, робляться нашим особистим станомі надбанням” [20]. У цьому контекстіспівзвучними є міркування Е. Муньє про цінності,які є живлющим і невичерпним джереломвизначень; це надлишковість, усепроникаючийзаклик. У них можна побачити щось нібитоблизьке до експансіоністської схильності і більштісну близькість до особистісного буття, ніж зісвітом усезагальності. Цінність прагне втілитисяв конкретному суб’єкті – індивідуальному чиколективному, і найфундаментальніші цінності

мають історичне існування. Проте “дійсне місцецінності – в живому людському серці... Вони неприкладаються до історії, як раз і назавждивстановлені принципи. Вони виявляють себе вглибинах свободи, в акті вибору...” [13].

Очевидно, що цінність “філософії освіти” дляЮркевича також не повинна мати “раціональноївсезагальності”. Адже мова йде не проабстрактну людську “одиницю”, “розчинену” успільноті, а про глибинне, внутрішнє, душевнезасвоєння надбань культури. Така позиціяприводить мислителя до висновку: наука,застосовуючи плодотворні методи придослідженні явищ душевного життя, ставитьпитання: згідно з якими загальними умовами ізаконами здійснюються ці явища? І як тількизнайдено потрібні загальні умови і законидушевних явищ, наука про душу може так самолегко розраховувати і визначати їх майбутнєвиникнення й утворення, як астрономія розраховуєі визначає майбутній рух і положення небеснихсвітил. Однак цей плодотворний метод науки маєзастосування тільки до вторинних явищдушевного життя. Основа явищ недосяжна дляаналізу науки, тому що цей аналіз завждипередбачає складність і багатоманітність явища,він потребує в опорних пунктах пояснень, котрих невистачає у будь-якій простій основі явищ. Якщо жце справедливо, то потрібно погодитися, що влюдській душі є щось першопочаткове і просте, є“глибина серця, майбутні рухи якого не можуть бутирозраховані за загальними і необхідними умовами ізаконами душевного життя. Для цієї найособливішоїсторони людського духу наука не може знайтиспільних і назавжди визначених форм” [21].

Виходячи з цих міркувань, українськиймислитель основним завданням уважає зробитисвою педагогічну концепцію живою, дієвою,гуманною. “Україна, – зазначав Лисяк-Рудницький, – розташована між світами грецько-візантійської й західної культур і законний член їхобох, – намагалася упродовж своєї історіїпоєднати ці дві традиції в живу синтезу” [8].“Джерело природи в серці людини, тому що дійсноми стоїмо біля джерел, спрямування котрихусередину і в глибину невідоме для нас: явищаможуть бути помітні тільки після того, як вонивиникли, а з якої глибини, в яких напрямках іпорядку і в яких особливих видозмінах вонивиникнуть, цього не можна визначити ні за якимизагальними законами” [22]. Іншими словами цюдумку висловлює Г. Марсель, який говорить протруднощі при визначенні поняття “буття”; єдинийшлях, що наближає до його розуміння – визнати:“буття – це те, що чинить опір, або: воно було б



11 Молодь і ринок №4 (75), 2011

тим, що чинить опір вичерпному аналізу досліднихданих, котрий ставить своєю метою крок закроком зводити їх до елементів, чимраз більшепозбавлених взаємозв’язку і сенсу” [9].

Свої думки Юркевич стверджує через розглядісторико-філософських проблем. Зокрема, вінвисоко оцінює теорію І. Канта, яка, на йогодумку, становить душу нової науки й культури івідповідає тій соціальній теорії, що сподіваєтьсязаснувати суспільний лад і благо народів не навічних законах справедливості, а на загальнійособистій згоді громадян. Проте у вченні Кантапро досвід є такий зміст (пізнання істини чистимрозумом неможливе, можливе лише досліднепізнання: наука дає тільки корисні відомості), якийне може бути прийнятий філософією, котраспрямована на саму істину. На відміну відІ . Канта, П. Юркевич уважає, що черезчуттєвість нам дано психологічні міражі, апредмети дано через розум; предмети черезчуттєвість не дані, а задані розуму: чуттєвістьдає розуму завдання, а в їх розв’язанні відповіднодо змісту ідей народжується предметний світ.Важливим є те, що ці роздуми український філософзавершує розглядом освітянсько-педагогічнихпроблем у взаємозв’язку їх пізнавальних іморальних аспектів. Він указує, що політехнічнашкола із своїм багатством корисних відомостейвимагає глибокої ідеї знання. Але потрібно, щобспеціальна вченість зростала на широкій основізагальної і цілісної розумової освіти і щоб кожнедосягнення на ґрунті спеціальному було водночасзбагаченням людської особистості [17].

У цьому випадку цілком слушною будеаналогійна думка М. Мерло-Понті, який уважає,що історія ( наука) не має сенсу, якщо її сенсрозуміти як сенс ріки, котра завдяки діївсемогутніх сил тече в бік океану, де вона зникає.Тому “будь-яке посилання на всезагальну історіюзнищує сенс конкретної події, позбавляє значенняпротікаючої історії і несе з собою нігілізм” [10]. Зцих позицій П. Юркевич із болем констатує, щояк тільки егоїстичні мотиви оволодівають наукою,вона стає керівництвом для ділової, тобтораціонально-прагматичної людини. В цьому“керівництві” все, що збагачувало особистістькращими переконаннями, залишається остороньяк щось далеке від життєвих розрахунків.Наприклад, природознавство, замість вивченнявічних законів буття і розвитку світу, стаєкерівництвом, як із надр природи видобувати різніласощі, до яких жадібний рід людський. Тимсамим узаконюються наслідки діяльності, кориснілише для сьогодення. Так у науці зростає її тіло,а душа науки – система раціональних принципів

– залишається без культури, без знань про самусебе й про своє ставлення до величних цілейлюдської особистості. За таких умов фахівецьзабуває про свою вищу особистість та про їївнутрішні переваги і стає знаряддям здобуваннявигоди для суспільства. А без свободиособистості, без шляхетних поривань, безрозвитку вищого погляду на світ і життя людинане є людиною. Або, як зазначає Е. Муньє, свобода“дійсно є животворним джерелом буття, і будь-яка власне людська дія не є такою, якщо,зачарована своєю спонтанністю, не перетворюєнайбільш закостенілі стани. В цьому, і тільки вцьому сенсі людина завжди і повністю внутрішньовільна, якщо вона того захоче” [12].

1. Бичко А.К., Бичко І.В. Феномен українськоїінтелігенції. – Дрогобич, 1997. – С. 34.

2. Там само. – С. 36.3. Вышеславцев Б.П. Сердце в христианской и индийской

мистике // Вопросы философии. – 1990. – № 4. – С. 71.4. Горський B.C. Історія української філософії.

Курс лекцій. – К., 1997. – С. 31.5. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. – В 2 т. – К.,

1994. – Т.1. – С. 6.6. Там само. – С. 8.7. Там само. – С. 98. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. – Т. І. – С. 9.9. Марсель Г. Трагическая мудрость философии.

Избранные работы. – М, 1995. – С. 77.10. Мерло-Понти М. В защиту философии. – М.,

1996. – С. 37.11. Мунье Э. Персонализм // Французская

философия и эстетика XX века. – М., 1995. – С. 177.12. Мунье Э. Персонализм. – С. 163.13. Мунье Э. Персонализм. – С. 171 – 172.14. Чижевський Д.І. Нариси з історії філософії на

Україні. – К., 1992. – С. 24 – 25.15. Шпет Г.Г. Философское наследие П.Д. Юркевича //

Юркевич П.Д. Философские произведения. – М., 1990. – С. 608.16. Юркевич П.Д. Идея // Юркевич П.Д.

Философские произведения. – С. 26 – 27.17. Юркевич П.Д. Разум по учению Платона и опыт

по учению Канта // Юркевич П.Д. Философскиепроизведения. – С. 524.

18. Юркевич П.Д. Серце и его значение в духовнойжизни человека, по учению слова Божия // Юркевич П.Д.Философские произведения. – С. 86.

19. Там само. – С. 87.20. Там само. – С. 88.21. Юркевич П.Д. Серце и его значение в духовной

жизни человека, по учению слова Божия. – С. 89.22. Юркевич П.Д. Серце и его значение в духовной

жизни человека, по учению слова Божия. – С. 92.

(Продовження статті див. у наступному числіжурналу №5 (76) 2011).

Стаття надійшла до редакції 16.03.2011


12

Актуальність проблеми. За рокинезалежності України сформованоосновне законодавче поле освітянської

галузі, розроблено нормативно-правову базу длястановлення і розвитку національної системиосвіти. Цілеспрямовано і послідовно формуєтьсядержавна політика в галузі освіти.

Правове регулювання діяльності національноїсистеми освіти ґрунтується на КонституціїУкраїни на законі України “Про освіту”. Прийнятозакони прямої дії – “Про дошкільну освіту”, “Прозагальну середню освіту”, “Про позашкільнуосвіту”, “Про професійно-технічну освіту”,розроблено проект Закону України “Про вищуосвіту” і низку підзаконних актів з питаньзагальної середньої, позашкільної, професійно-технічної та післядипломної освіти.

Через освіту ми повинні підготуватиінноваційну людину, здатну і бажаючу творити ісприймати зміни та нововведення. Змінутехнологій, інформації, знань, самих обставинжиття. Але для того, щоб готувати людину ісуспільство до інноваційного типу життя,необхідно змінити саму освіту і реформуванняосвітянської діяльності, що розпочалась у нашійкраїні декілька років тому згідно з Національноюдоктриною розвитку освіти, якраз і покликанаосучаснити освітянську діяльність з огляду наінноваційність, як відзначає Президент НАПНУкраїни, професор, академік НАПН УкраїниВ.Г. Кремень [7].

Завдання щодо розробки нормативно-правової

бази освіти, визначені Державною національноюпрограмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”),продовжується подальше реформуванняуправління галуззю та іншими складовиминаціональної системи освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікаційу галузі педагогіки, управління навчальнимизакладами та розвитку системи безперервноїосвіти. Особливий внесок у розробку педагогічноїосвіти внесли В. Андрущенко, В. Мадзігон,В. Кремень, І. Зязюн, Н. Ничкало, І. Прокопенко,А. Павленко, М. Вачевський, О. Вишневський,К. Левківський, В. Боднар, О. Падалка, В.Онищенко,О. Шпак та інші.

Управління навчальним закладами тауправління вищою освітою у системі професійноїпідготовки педагогів та освіті В. Кремень,В. Мадзігон, І. Прокопенко, В. Андрущенко,І. Зязюн, В. Луговий, М. Євтух, М. Бурда,Н. Ничкало, С. Ніколаєнко, В. Маслов, О. Пометун,В. Боднар та інші відомі вчені України в галузістановлення та розвитку педагогіки.

Мета статті.Висвітлити загальну характеристикусистеми освіти України тауправління навчальнимизакладами на сучасному етапі безперервноїосвіти.

Виклад основного матеріалу. Зазначимо,що сучасна вища освіта розбудовується напринципах єдності і варіативності, що передбачаєнадання всім учасникам навчального процесуоднакових стартових умов у здобутті вищої освітинезалежно від типу закладу, соціального

УДК 74.378.1Ганна Кільова, кандидат філософських наук,

заступник керівника управління з питань звернень громадянАдміністрації Президента України,

м. Київ

НОВІ ПІДХОДИ ДО ПЛАНУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РЕФОРМУВАННЯВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

У статті досліджується проблема становлення освіти в Україні її напрямки реформування на сучасномуетапі та розвиток неперервної освіти у формуванні професійних компетентностей менеджерів освіти.

Ключові слова: освіта, навчання, розвиток, система освіти, менеджери, виховання, становленнянаціональної школи.

Літ. 12.Annа Kileva

NEW GOING IS NEAR PLANNING OF STRATEGY OFREFORMATION OF HIGHER PEDAGOGICAL EDUCATION

In the article the problem of becoming of education is investigated in Ukraine her directions of reformationon the modern stage and development of continuous education in forming of professional competense managers ofeducation.

Key words: education, studies, development, system of education, managers, educations, becomings of nationalschool.


© Г. Кільова, 2011

13 Молодь і ринок №4 (75), 2011

становища батьків. З іншого боку, поступовонаповнюється реальним змістом вимогазабезпечення її демократичного характеру, щопередбачає відкритість перед суспільством,відповідальність навчального закладу за якістьосвітніх послуг перед споживачем і державою,відзначають М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон,Н.М. Примаченко [4].

Добре відомо, що освіта належить до сфер,які найважче реформуються. Більше того, можнанавести багато прикладів, коли певні дії, пов’язаніз реформуванням в освіті, завдають їй тількишкоди, як стверджує професор Григорій Клочек[6].

Освіта є тією галуззю, в якій особливу рольвідіграють традиції. Кожна національна освіта єсистемою, що формувалася століттями. Нашвітчизняний досвід переконливо засвідчує, щозмінювати цю систему дуже складно. До того ж,спроби змінити її, тобто реформувати, системапрагне самовідновитися, повернутися допопереднього стану.

Незаперечним фактом стало значнеприскорення науково-технологічної революції інерозривно пов’язаних з цим соціально-економічних змін у 2-й половині ХХ ст. Запідрахунками вчених, 90% усіх професіоналів-науковців світу є нашими сучасниками, темпподвоєння кількості науково-технологічноїінформації скоротився з 15 – 20 років (ХVІІІ –ХІХ ст.) до п’яти – восьми років, а інтервал часуміж моментом винаходу і його першимупровадженням – ще більше, відзначаютьА. Василюк та Л. Ляшенко [3].

За вказаний період людство накопичилоприблизно у 33 рази більше знань, як за всітисячоліття доісторичного та історичногорозвитку. Найголовнішим наслідком цього явищастав початок формування з розвиненого варіантуіндустріального суспільства принципово нового –постіндустріального чи інформаційного, яквідзначає А. Тоффлер [11].

Варто також відзначити про Європейськийконтекст Глобалізації країн Європи, що маєсуттєвий вплив на освітянські процеси.

Глобалізація – надзвичайно складаний тасуперечливий феномен суспільного життя, щопроявляється в усіх його сферах та істотновпливає на розвиток.

Згідно з Р. Тарданіко (Richard Tardanico), середпроявів глобалізації найчастіше називаютьтраснаціоналізацію комунікацій, торгівлі,виробництва, форм власності, споживання,соціокультурної репродукції і політики; зростаючеурізноманітнення та змінюваність ринкового

попиту; організаційну децентралізаціюекономічнихструктур та гнучкість виробництва; стратегічнедомінування фінансового капіталу таспеціалізованих послуг на виробництво; перехідсуспільних ресурсів у приватну власність;пропорційне переміщення виробничої активностізі Сполучених штатів та Західної Європи доСхідної Азії та бідних регіонів [12].

Глобалізація істотно впливає і на освітню сферу,про що було наголошено, зокрема, у промові ЖакаДелора на 45-й сесіях Міжнародної конференції зпитань ЮНЕСКО (Женева, 1996). Першою ізсуперечностей, що ставить ХХІ ст. передучительством світу, є “суперечність міжглобальним та локальним: глобалізація наступає.Вона лякає сьогодні багатьох людей, якізапитують себе, чи не втратять вони своєїідентичності і своєї душі в очікуваному“глобальному поселені”. Результатом є те, щобагато людей, фактично більшість, прагнутьзнайти своє коріння, протестують проти новихреалій та намагаються додержувати старих нормжиття. Завдання освітян полягає як у тому, щобпідготувати учнівську молодь до зустрічі черездвадцять років із зовсім іншим світом, з цимсамим глобальним поселенням, як відзначаєА. Сбруєва [10].

Відзначимо також про Європейський ринокосвітніх послуг у світлі Болонського процесу.Однією з проблем, на розв’язання яких спрямованізусилля Уряду України, є удосконаленнябезперервної впродовж життя системи освіти.Дивлячись у майбутнє ми розуміємо, що світовеспівтовариство зазнає стрімких змін. Зростаєпотреба в адаптації різних систем вищої освіти,їх конкурентоспроможності, а також можливостівідповідати належним чином на викликиглобалізації.

Освіта має бути спрямована на повнийрозвиток особистості, зміцнювати повагу до правлюдини, основних свобод і миру, давати змогу усімлюдям брати активну участь у побудові вільногоі рівноправного суспільства. Академічна спільнотає одним із найважливіших органів, якіутверджують і переносять з покоління в поколінняінтелектуальні та культурні цінності. Вищінавчальні заклади мають функції і завдання якдержавні, так і міжнаціональні, відзначаютьК.М. Левківський, З.І. Логвін, Н.Л. Губерська [5].

Значення вищої освіти в особистісному ісуспільному розвитку постійно зростає.Відбувається це завдяки незмінності її соціальної,виховної, навчальної, дослідницької, інноваційноїролей.

Стосовно соціальної місії, вища освіта дає


14Молодь і ринок №4 (75), 2011

змогу вирівняти різні, передовсім дискримінованісоціальні групи населення. У результаті соціальнанерівність значною мірою усувається длягромадян з вищою освітою. Установлено, що зпідвищенням освітнього рівня населення,щонайперше за наявності вищої освіти, зростаютьшанси отримати роботу, знижується ризик їївтратити, підвищується рівень заробітної плати,зменшується різниця в оплаті праці чоловіків іжінок.

Щодо виховної функції, вища освіта покликанаформувати активних і відповідальних громадян удемократичному суспільстві. Ця виховна формулапередбачає, що випускники мають спрямовуватиенергію не лише на руйнування застарілого, а йздатними конструктивно створювати нове, більшефективне, конкурентоспроможне.

Для реалізації навчальної ролі вищої освітипріоритетним є забезпечення якості освіти зурахуванням потреб і економіки, і окремихгромадян, і суспільства в цілому. Розв’язанняпроблеми якості залежить від запровадженнякомпетентнісного і кредитного підходів, якіроблять вищу освіту прозорою, зрозумілою,зіставлюваною в межах європейськихкваліфікаційних рамок для європейського просторувищої освіти та навчання впродовж життя,національних систем кваліфікацій, та вимогБолонської декларації, як відзначає академікМ. Євтух [2].

Як відомо, Болонська декларація, що прийнята19 червня 1999 року у м. Болонья (Італія),передбачала 6 основних напрямів удосконалення(реформування) системи вищої освіти в Європі:

1. Прийняття загальної системи порівняльнихрівнів (зокрема через затвердження додатка додиплома).

2. Запровадження двох циклів навчання:бакалавр – магістр за формулою 3 + 2 (3 рокибакалаврат плюс 2 роки магістратура).

3. Впровадження системи кредитів відповіднодо європейської системи трансферу кредитів(Europen Credit Transfer System ECNS).

4. Забезпечення мобільності студентів івикладачів у межах освітнього простору.

5. Сприяння європейській співпраці щодозабезпечення якості освіти.

6. Просування європейських стандартів угалузі вищої освіти (зокрема щодо розробкинавчальних планів, співробітництва між освітнімизакладами, схем мобільності та інтегрованихнавчальних, дослідницьких і виховних програм)[8].

Відзначимо напрями реформування вищоїосвіти в Україні, її сучасний стан, кількість

студентів, навчальних закладів удосконаленнямережі вищих навальних закладів таефективність їх використання.

В Україні діє 14 класичних, 45 технічнихуніверситетів, 30 академій, 72 інститути та 740вищих начальних закладів І – ІІ рівнів акредитації(училища, технікуми, коледжі), що перебуваютьу загальнодержавній власності. Крім цього,державну ліцензію отримало більше 90 вищихнавчальних закладів, заснованих на інших формахвласності.

Загальний контингент студентів становитьпонад півтора мільйона чоловік. Це дозволяєзабезпечити місцями у вищих навчальнихзакладах близько 35 відсотків випускниківзагальноосвітніх закладів. На кожні 10 тисячнаселення Україна має 170 студентів. Цейпоказник зберігається протягом останніх років.

У 134 вищих навчальних закладах та 197науково-дослідних установах діє аспірантура, денавчається близько 14 тисяч аспірантів. Удокторантурі, яка функціонує у 55 вищихнавчальних закладах та 56 науково-досліднихустановах, навчається близько 600 докторантів.В Україні діє 636 спеціалізованих учених рад.

Вища освіта потребує глибокого системногореформування з метою збереження її потенціалута обсягу підготовки фахівців, посиленнядержавної підтримки пріоритетних напрямівосвіти і науки, приведення у відповідність ізнайновішими світовими досягненнями сучасноїнауки. Напрями реформування вищої освітимають адекватно враховувати процесиреформування ринкових відносин.

З метою задоволення потреб України увисококваліфікованих кадрах, а також створенняреальних можливостей для розвитку як окремоїлюдини, так і суспільства в цілому, в умовахформування ринкової економіки необхідно:

- Міністерству економіки України, Міністерствупраці України, Міністерству освіти і науки України,іншим міністерствам та відомствам, що маютьу своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади:

- вивчити потреби держави у спеціалістахвідповідної кваліфікації;

- проаналізувати характеристики потенціалувищих навчальних закладів та кадровогозабезпечення у регіонах (областях);

- внести зміни щодо обсягу набору студентіву вищі навчальні заклади та структуриперепідготовки спеціалістів з вищою освітою,вивільнених з галузей народного господарства;

- розробити науково обґрунтовану методикувизначення потреб держави у спеціалістах зрізним рівнем кваліфікації та обсягів державного


15 Молодь і ринок №4 (75), 2011

замовлення з урахуванням реальної ситуації наринку праці.

Відзначимо про структуру вищої освіти до якоївходять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

1. Освітні рівні: неповна вища освіта; базовавища освіта; повна вища освіта.

2. Освітньо-кваліфікаційні рівні: молодшийспеціаліст; бакалавр; спеціаліст; магістр.

У вищих навчальних закладах підготовка занапрямами і спеціальностями фахівців всіхосвітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнівздійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами ступенево абонеперервно залежно від вимог до рівня оволодінняпевною сукупністю умінь та навичок необхіднихдля майбутньої професійної діяльності.

Вища освіта за своєю структурою поділяєтьсяна відповідні рівні до яких відносять:

Неповна вища освіта – освітній рівень вищоїосвіти особи, який характеризує сформованість їїінтелектуальних якостей, що визначають розвитокособи як особистості і є достатніми для здобуттянею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційнимрівнем молодшого спеціаліста.

Базова вища освіта – освітній рівень вищоїосвіти особи, який характеризує сформованість їїінтелектуальних якостей, що визначають розвитокособи як особистості і є достатніми для здобуттянею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційнимрівнем бакалавра.

Повна вища освіта – освітній рівень вищоїосвіти особи, який характеризує сформованість їїінтелектуальних якостей, що визначають розвитокособи як особистості і є достатніми для здобуттянею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційнимрівнем спеціаліста або магістра.

Вищу освіту мають особи, які завершилинавчання у вищих навчальних закладах успішнопройшли державну атестацію відповідно достандартів вищої освіти і отримали відповіднийдокумент про вищу освіту державного зразка.

Державна атестація осіб, які закінчують вищіначальні заклади усіх форм власності,здійснюється державною екзаменаційноюкомісією. Положення про державну екзаменаційнукомісію затверджується спеціальноуповноваженимицентральним органом виконавчої влади у галузіосвіти і науки [1].

Необхідно відмітити, що особливо важливимаспектом реформування освіти є якість освітиодним із базових індикаторів у міжнароднихстандартах якості. Відповідно дотермінологічного стандарту система якостівизначає організаційну структуру, функціональніобов’язки, правила роботи, процеси і ресурси,

необхідні для поліпшення якості виробленоїпродукції або надання послуг. Можнастверджувати, що тією мірою, в якій освітаперетворюється з предмета централізованогорегулювання у сферу послуг, які надаються завизначеними договірними умовами, значеннясистеми якості для успішного функціонування ірозвитку освітнього закладу буде зростати.

Як стверджує доктор педагогічних наук, екс-міністр освіти С. Ніколаєнко, що можна виділитидекілька рівнів системи якості освіти. На вищомурівні розробляється концепція якості, що міститьцілісний опис політики освітнього закладу в галузіякості. Середній рівень передбачає створенняпрограмно-методичного інструментарію, в якомузазначається зміст і послідовність проведенняосновних заходів щодо забезпечення якості.Нижній рівень представлений методичнимирекомендаціями для суб’єктів освітньої йуправлінської діяльності (студентів, викладачів,управлінців) [9].

Система якості передбачає діяльність ізвизначення цілей та вимог до її складових.Управління якістю включає методи і видидіяльності оперативного характеру, яківикористовуються при визначенні вимог, яківисуваються до якості. Вони включають:контроль якості, розробку та реалізацію заходів зкоригування процесів.

Забезпечення якості інтегрує всі видидіяльності в рамках системи якості: внутрішня тазовнішня системи забезпечення якості вищогонавчального закладу.

Поліпшення якості – сукупність заходів, щоздійснюється з метою підвищення ефективностіта результативності діяльності вищогонавчального закладу на всіх рівнях.

Зовнішня система оцінки якості освітипредставлена державними інститутамиліцензування, атестації і акредитації навчальнихзакладів і сертифікації певних компонентівпрофесійної освіти. Крім того, відбуваєтьсяформування суспільних інститутів акредитації набазі різних науково-педагогічних і науковихасоціацій та об’єднань.

Висновки. Отже, основна мета освітньоїполітики будь-якої держави – це забезпеченнявипереджаючого розвитку якості людини, під якимрозуміється її відповідність природномусередовищу, культурі, суспільству. Економіці,технологіям, професійній діяльності, державі,Біосфері, землі, Космосу, з урахуванням змін, щовідбуваються як за незалежними від людства,суспільства причинами, так і через антропогенніпричини. Зазначена відповідальністьвідображається


16

в основних блоках і сферах якості людини –системно-соціальний, ціннісно-світоглядний,духовно-етичній, психолого-мотиваційній, якостіінтелектуального та фізичного розвитку, а такожчинникам загальноосвітньої (базової) і професійної(спеціалізованої) підготовки, які охоплюютьсяінтегруючими сферами особистості, якості знань,діяльності і культури.

1. Законодавство України “Про освіту”.Збірник документів. (упорядник Р.В. Гурак). –К.: Вид. Європ. ун-ту, 2002. – 206 с.

2. Біла книга національної освіти України// За заг. ред. акад. В.Г. Кременя, НАПНУкраїни. – К.: Інформ. системи. – 2010. – 342 с.(С. 228 праг. 2.5.).

3. Василюк А., Ляшенко Л. Нові підходи допланування і реформування освіти// АллаВасилюк, Лариса Ляшенко. “Освіта іуправління”. – 2002. – №1. – С. 59 – 68.

4. Вачевський М.В., Мадзігон В.М.,Примаченко Н.М. Основи економіки.//МиронВачевський, Василь Мадзігон, НаталіяПримаченко. Навчальний посібник. – К.:Педагогічна думка, 2007. – 612 с.

5. Збірник нормативних актів щодоБолонського процесу/Уклад. Левківський К.М.,

Логвін З.І., Губерська Н.Л. // За заг. ред.В.Д. Шинкарука. – К.: ІІТЗО, 2008. – 120 с.

6. Клочек Г. Про деякі проблеми “стратегіїі тактики” реформування вищої педагогічноїосвіти/Григорій Клочек. “Освіта і управління”.– 2007. – №2. – С. 57.

7. Кремень В.Г. Основи економіки//ВасильКремень. Навчальний посібник. Для учнівліцеїв, коледжів, гімназій та загальноосвітніхш к і л ( з а н а у к о в о ю р е д . п р о ф е с о р аМ . Вачевського). – К.: 2007. Педагогічнадумка. – С. 3 – 8.

8. Кочкіна Н.Ю. Дослідження Європейськогоринку освітніх послуг в світлі Болонськогопроцесу//Н. Кочкіна. – 2005. – №1. – С. 40 – 44.

9. Ніколаєнко С.М. Управління якістю вищоїосвіти:теорія, аналіз і тенденції розвитку/Станіслав Ніколаєнко// Монографія. – К.: Нац.торг.-екон. ун-т, 2007. – 519 с.

10. Сбруєва А. Освіта в умовах глобалізації/Аліна Сбруєва // Шлях освіти. – 2001. – С. 22– 25.

11. Тоффлер А. Третья волна. – Москва,1999.

12. Цит. за: Riggs Fred W. Globalization KeyConcepts. Online. Available at: http:// www. 2.hawail. Edu/fredr/ glocon.htm).




1 7 к в іт н я 2 0 1 1 р о к у Н е д іл я к в іт н а (в е р б н а )

В е р б н а н ед іл я

Т о н е н ь к и м п р у т и к о мЗ в е р б о в и м к о т и к о мС е б е в іт а єм оЛ е г ен ь к и м д о т и к о м .. .Р а д іс н у в іст к уС о б і г о в о р и м о ,Щ о д ен ь в ел и к и йН е п о з а г о р а м и ,Щ о в ж е з а т и ж д е н ьБ у д е В ел и к д ен е н ь

М а р ія Х о р о с н и ц ь к а

17 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Постановка проблеми. Актуальністьпроблеми зумовлена впровадженняму недалекому майбутньому

тестування загальної навчальної компетентності(ТЗНК) тих випускників загальноосвітніхнавчальних закладів, які хочуть продовжуватинавчання у ВНЗ. Таке впровадження вимагаєпереходу від репродуктивної освіти до“компетентнісної освіти”.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Значущими є ідеї компетентнісного підходу, якіопрацьовані і досліджені науковцями Р. Кеніг,Р. Х інш, У. Пф інгс тен , І .О . З им ньо ю,Н.В. Кузьміною, А.К. Марковою, В. Куніциною,Г.Е. Бєліцькою, Л.І. Берестовою, В.І. Байденко,А.В. Хуторським, Н.А. Гришановою і знайшливідтворення в практичній освітній діяльності.

Перехід до компетентнісної освітидосліджувався в роботах С.А. Ракова [4],В.Г. Кременя [1], Г.В. Терещука [6], З.І. Слепкань[5], О.І. Пометун [3], О.В. Овчарук [2].

Постановка завдання. Передумови цьогопереходу для успішного набуття випускникамизагальноосвітніх навчальних закладів логіко-математичної компетентності описано у статті.

Виклад основного матеріалу. 29 жовтня2009 року колегія МОН України на виконання

Указу Президента України від 20 березня 2008року №244 “Про додаткові заходи щодопідвищення якості освіти в Україні”, постановКабінету Міністрів України від 25 серпня 2004№1095 “Деякі питання запровадженнязовнішнього оцінювання та моніторингу якостіосвіти” (із змінами) та від 31 грудня 2005 №1312“Про невідкладні заходи щодо запровадженнязовнішнього незалежного оцінювання тамоніторингу якості освіти” (із змінами) ухвалилапроект Концепції тесту загальної навчальноїкомпетентності (ТЗНК) випускниківзагальноосвітніх навчальних закладів.

У концепції зазначається, що предметні тести,які зорієнтовані на вимірювання навчальнихдосягнень учнів, ставлять у нерівні умовивипускників, які навчалися за різними програмами(наприклад, учні спеціалізованих шкіл, ліцеїв ігімназій, випускники, що вчилися і закінчили ЗНЗу різні роки, учні ПТНЗ тощо).

Система критеріїв відбору до університетів неохоплює всіх якостей особистості, що визначаютьїї здатність до отримання вищої освіти. Крім рівнянавчальних досягнень учнів вона повиннаоцінювати й інші їхні якості, зокрема загальнунавчальну компетентність, яка визначає здатністьдо успішного навчання, умотивованість до

УДК 372.851Юрій Кишакевич, проректор з науково-педагогічної роботи

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

ПРО ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНУ СКЛАДОВУТЕСТУ ЗАГАЛЬНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ (ТЗНК)

ВИПУСКНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВУ статті досліджується проблема переходу до “компетентнісної освіти”, зокрема у навчанні

математики, вимагає докорінних змін у змісті предмету, методиці його викладання, у змісті підготовки таперепідготовки педагогічних кадрів, у методичному забезпеченні навчального процесу у загальноосвітніхнавчальних закладах, контролі за якістю навчання.

Ключові слова: компетентність освіти, тест, математика, геометрія, алгебра, арифметика, зовнішнєнезалежне оцінювання, тест загальної навчальної компетентності.

Літ. 6.Yurij Kyshakevych

ABOUT LOGICALLY MATHEMATICAL CONSTITUENTTO THE TEST OF GENERAL EDUCATIONAL COMPETENCE (ТGEC)

GRADUATING STUDENTS OF GENERAL EDUCATIONALESTABLISHMENTS

In the article the problem of passing is investigated to “competence education”, in particular in the studiesof mathematics, requires drastic alternations in maintenance of object, methods of his teaching, in maintenance ofpreparation and retraining of pedagogical shots, in the methodical providing of educational process in generaleducational establishments, controls after quality of studies.

Key words: competence of education, test, mathematics, geometry, algebra, arithmetic, external independentevaluation, test of general educational competence.

© Ю. Кишакевич, 2011


ВИПУСКНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

18

продовження навчання тощо. Орієнтація ЗНОлише на предметні тести не враховує такожсучасної компетентнісної парадигми освіти,змушує учнів зосереджувати увагу лише напредметах, які вони складатимуть під час ЗНО,обмежуючи таким чином загальнорозвивальнуспрямованість середньої освіти.

Як показує міжнародний досвід, у процесівідбору абітурієнтів замало обмежуватися лишерезультатами предметних тестів, що ниніскладають основу ЗНО. Спектр показників, якімають оцінюватися під час зарахування до ВНЗ,повинен розширюватися. Зокрема, необхіднотакож враховувати академічну успішність учніву школі, їхню здатність до успішного навчання,яку вони набувають ще до вступу у ВНЗ (засучасними поглядами педагогічної науки уміннявчитися зараз належить до ключовихкомпетентностей).

Даним проектом концепції пропонується уперспективі доповнити предметні тести, які заразскладають основу ЗНО, оцінюваннямакадемічних здібностей абітурієнтів задопомогою спеціального тесту загальноїнавчальної компетентності (далі – ТЗНК),обов’язкового лише для тих, хто має наміривступати до ВНЗ. Таке тестування спрямованене на виявлення навчальних досягнень (здобутків)випускників ЗНЗ у певних предметних галузях(навчальних предметах), а з’ясовує готовністьпотенційних студентів до успішного продовженнянавчання.

За означенням психологів навички, якіперевіряються тестами академічних здібностей,як правило, належать до вербально-комунікативного і логіко-математичного типівмислення. Ці тести не зводяться до відповіднихпредметних галузей (лінгвістичної чиматематичної), а оцінюють загальні когнітивнівміння, необхідні для успішного навчання. Заузгодженою думкою педагогів і психологів до нихналежать: розуміння прочитаного тексту, аналіз іструктурування тексту, встановлення логічнихзв’язків і формулювання висновків (так званекритичне читання), вміння чітко формулювати іобґрунтовувати свою думку, логічне мислення,основи арифметичного й алгебраїчного числення,геометричні (просторові) і стохастичні уявлення,уміння застосовувати математичні знання длярозв’язування практично значущих задач,використовуючи мінімальний обсяг загальновживанихматематичних дій.

Впровадження ТЗНК при вступі доукраїнських університетів нівелює перевагувипускників поточного року над тими, хто закінчив

школу раніше, оскільки загальні навчальнікомпетентності є “надпредметними”, тобтонабуваються і вдосконалюються упродовж життяі характеризують здатність кандидата доуспішного навчання, а не його навчальнідосягнення з певних предметів.

ВНЗ тим самим отримує варіативність іможливість вибору стратегії зарахування наконкретну програму підготовки бакалаврів черезпредметні тести і ТЗНК.

Запровадження тесту загальної навчальноїкомпетентності сприятиме становленнюкомпетентнісного підходу до загальної середньоїосвіти, оскільки ТЗНК ґрунтується на системіключових компетентностей члена суспільствасталого розвитку.

Компетентність члена сучасного суспільствамає складну структуру, в якій виокремлюютьключові, галузеві і предметні складові. Їївідтворює гнучка за суттю і поліфункціональназа роллю система знань, умінь і ставлень, якіпотрібні кожній особистості для самореалізації тарозвитку, соціалізації та працевлаштування.Ключові компетентності повинні бути сформованідо закінчення загальної середньої освіти і маютьскладати основу для подальшої освіти як частининавчання упродовж життя.

Пропонується застосовувати концепціюключових компетентностей у всіх контекстахосвіти і навчання упродовж життя, беручи до увагиїї відповідність національним освітнім програмамдля різних рівнів освіти.

Відповідно до рекомендацій робочої групи, якаукладала концепцію, виокремлюється вісімгалузей, що складають загальні (базові, ключові)компетентності, а саме:

1) комунікація рідною мовою;2) комунікація іноземною мовою;3) математична грамотність та базова

предметна компетентність у природничих наукахта технології;

4) комп’ютерна компетентність;5) уміння навчатися у навчанні (Learning-to-

learn);6) міжособистісні і громадянська компетентність;7) підприємницька компетентність;8) культурна компетентність.Таким чином, формування ключових

компетентностей особистості розглядається якмісія системи загальної середньої освіти усуспільстві знань і сталого суспільства тапередумова самореалізації особистості усуспільстві, й одночасно як спроможністьефективно вчитися упродовж життя.

Незважаючи на розмаїття підходів у визначенні




19 Молодь і ринок №4 (75), 2011

структури інтелекту різними науковими течіями,майже всі вони визнають у своїх засадах наявністьлогіко-математичної та вербально-комунікаційноїскладових інтелекту як таких, що визначаютьйого змістову основу (предметна область),здатність до здійснення інтелектуальних операцій,що виконуються над об’єктами предметноїобласті, і утворення відповідних когнітивнихструктур за результатами інтелектуальнихоперацій.

В ідеалі завдання логіко-математичної секціїтесту ТЗНК повинні стосуватися всіх ключовихкомпетентностей (демонструючи універсальністьлогіки і математики для розв’язування проблем)– умінь використовувати логічні міркування іматематичний метод у тих галузях людськогобуття, що охоплюються ключовимикомпетентностями через контекст задач імоделювання реального використанняформально-логічних та математичних методів уцих галузях.

Принаймні 50% завдань логіко-математичноїсекції повинні бути текстовими задачамипрактично-орієнтованого змісту у різноманітнихконтекстах стосовно предметних галузей, щоохоплюються ключовими компетентностями. Прицьому головна мета цих завдань – не перевірказнань у предметних галузях стосовно контекстузавдання (вся необхідна довідкова інформаціяповинна бути наданою: визначення понять, закони,одиниці вимірів, системні константи тощо), авикористання логічних та математичних методівдля розв’язування задач, тобто уміння побудуватиматематичну модель задачі, розв’язати її задопомогою логіки та математики, дослідити іінтерпретувати результат у контексті предметноїобласті.

У концепції виділяються три виміриматематичної компетентності як основикомпетентнісних завдань логіко-математичноїсекції тесту ТЗНК:

1. Математична обізнаність (обізнаністьзі змістовними складовими математики).

Предметна область тесту ТЗНК обмежуєтьсянаступними розділами математики в обсязі, що єспільним для будь-яких програм з математикизагальноосвітніх навчальних закладів в Україні.

1.1. Числа (уявлення, поняття, властивості,застосування).

1.2. Вимірюваня величин (уявлення, поняття,властивості, застосування).

1.3. Геометричні (планіметричні і просторовіуявлення, поняття, операції та застосування).

1.4. Аналіз даних, статистика та ймовірність(уявлення, поняття, операції, застосування).

1.5. Алгебра і функції (уявлення, поняття,операції, застосування).

2. Математична компетентність.Математична компетентність охоплює коло

питань, пов’язаних не тільки зі знаннями тауміннями застосовувати на практиці відоміалгоритми розв’язування стандартних задач, всете, що пов’язано з репродуктивними знаннями, алеі питання, пов’язані із процесом розв’язування новихзадач, застосувань відомих знань у нестандартнихситуаціях, уявленням про зміст, потужність таобмеженість математичного методу. Тест ТЗНКпризначений для оцінювання успішності набуттяматематичної компетентності у рамках наведеноївище обмеженої предметної області.

3. Математична потужність.Математична потужність стосується

здатностей застосувань математичної обізнаностіі математичної компетентності для розв’язуванняособистісно і суспільно значущих проблем – тобтомети і місії математичної освіти. Математичнапотужність включає в себе здатність витягуватиматематичний зміст з практично значущої задачі,ставити математичну задачу, застосовувати укомплексі всі типи мислення як формально-логічного, дедуктивного, так і асоціативного,образного, індуктивного, результати інтерпретуватиу термінах вихідної предметної області.

Опис предметної галузі логіко-математичної складової тесту ТЗНК.

Арифметика.Числа та операції над ними. Числові множини.

Числові послідовності. Натуральні числа. Парніта непарні числа. Дільник. Кратне. Найменшеспільне кратне. Найбільший спільний дільник.Ознаки подільності на 2, 3, 5, 10. Цілі числа.Раціональні числа. Звичайні дроби. Десятковідроби. Арифметичні операції над числами.Степінь числа з цілим показником. Квадратні такубічні корені. Відсотки. Модуль числа. Перетинта об’єднання числових множин. Числовіпослідовності. Арифметична та геометричнапрогресії. Арифметичні задачі.

Алгебра.Алгебраїчні вирази і функції та рівняння.

Перетворення алгебраїчних виразів. Формулискороченого множення: (a ± b)2 = a2 ± 2ab + b2; a2

“b2 = (a + b)(a – b). Рівняння та системи рівнянь.Лінійні та квадратні рівняння. Системи лінійнихрівнянь. Графічна інтерпретація системи рівнянь.Лінійні нерівності. Числові функції. Графік функції.Графічне завдання функції. Пряма та оберненапропорційність. Лінійна та квадратична функції.Координати на площині. Рівняння прямої. Кутовийкоефіцієнт прямої.



20

Геометрія.Точка, пряма. Промінь, кут, відрізок.

Бісектриса кута. Довжина відрізка. Градусна міракута. Суміжні та вертикальні кути. ТеоремаФалеса. Теорема про пропорційні відрізки.Ламана. Довжина ламаної. Паралельні прямі.Перпендикулярні прямі. Перпендикуляр і похила.Трикутники. Рівнобедрений трикутник.Рівносторонній трикутник. Рівні трикутники.Зовнішній кут трикутника. Середня лініятрикутника. Прямокутний трикутник. ТеоремаПіфагора. Медіани, бісектриси та висотитрикутника. Нерівність трикутника.Чотирикутники. Паралелограм. Прямокутник,квадрат. Ромб. Трапеція. Середня лінія трапеції.Опуклі многокутники. Правильні многокутники.Площа та периметр многокутника. Перетворенняфігур. Рухи площини. Паралельне перенесення.Симетрія відносно точки. Симетрія відноснопрямої. Поворот. Перетворення подібності. Колоі круг. Хорда, радіус, діаметр. Дотична до кола.Центральний та вписаний кут. Дуга кола такруговий сектор. Многокутник, вписаний в коло.Многокутник, описаний навколо кола. Довжинакола. Площа круга. Прямі і площини в просторі.Паралельні прямі. Мимобіжні прямі. Паралельніплощини. Перпендикулярні площини.Перпендикулярність прямої і площини. Куб іпрямокутний паралелепіпед. Площа поверхнікуба, прямокутного паралелепіпеда. Об’єми кубата прямокутного паралелепіпеда. Розгортки куба,прямокутного паралелепіпеда, піраміди.

Комбінаторика та стохастика.Елементарні комбінаторні задачі. Обчислення

ймовірностей в найпростіших випадках.Представлення даних у вигляді таблиць тадіаграм. Аналіз даних, заданих у вигляді таблиць,діаграм.

Формати тестових завдань логіко-математичної секції тесту ТЗНК.

Передбачається використання у логіко-математичній секції тесту ТЗНК тільки двохтипів тестових завдань:

- завдання вибіркового типу (одна правильнавідповідь з п’яти варіантів відповіді);

- завдання з короткою відповіддю у виглядічисла (цілого або десяткового дробу).

Такий вибір є компромісом між надійністю татехнологічністю завдань вибіркового типу івалідністю завдань компетентнісного типу (важкосформулювати валідне завдання компетентнісноготипу у формі завдання вибіркового типу, більшзагально, закритого типу, оскільки у реальномужитті у реальній життєвій ситуації досить рідкоможна стикнутися з меню – визначеною

скінченною множиною варіантів розв’язків,причому тільки одна з яких є правильною). Взагаліможна було б використовувати тільки одинформат завдань – з короткою відповіддю, оскількизавдання вибіркового типу легко моделюютьсяза допомогою завдання у форматі короткавідповідь, проте завдання з короткою відповіддюпотребують більшого часу на відповідь,відповідно, веде до зменшення кількості завданьу тесті, що своєю чергою призводить до зниженнявалідності і надійності тесту в цілому.

Ознайомившись з концепцією, переважнабільшість учителів математики скаже, що їхнівихованці не готові до такого тестування.Причина такої неготовності у тому, що їх учили“знати”, але не учили уміти “застосовуватизнання”.

Концепція розглядає формування ключовихкомпетентностей особистості як місію системизагальної середньої освіти у суспільстві знань істалого суспільства. Сам термін “компетентніснаосвіта” виник у США.

Слід розрізняти поняття “компетенція” і“компетентність”. Якщо компетенція – завчаснозадана соціальна норма до освітньої підготовкиучня, необхідної для його ефективної продуктивноїдіяльності в визначеній сфері, то компетентність– сукупність особистих якостей учня (ціннісно-смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок),зумовлених досвідом його діяльності в визначенійсфері. Звідси випливає, що компетентність – цездібність (уміння) діяти на основі отриманихзнань. Вона передбачає досвід самостійноїдіяльності на основі універсальних знань.Компетентність – це поєднання інтелектуальної інавичкової складової освіти, вона містить у собізнання та уміння з різних сфер культури. Зміст“компетентнісної освіти” формується “відрезультату”.

Практично в усіх розвинутих країнах світу заостаннє десятиліття відбулась переорієнтаціязмісту освіти на засвоєння ключовихкомпетентностей. Найбільш впливовою подією впоширенні компетентнісних підходів в освіті булозапочаткування в 1999 році міжнародного проектуPISA (Programmer for International StudentAssessment) – дослідження навчальних досягненьна основі компетентнісних підходів.Проблематика компетентнісно орієнтованоїосвіти є в наш час дуже актуальною; їїрозробляють відомі міжнародні організації,зокрема ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, РадаЄвропи, Організація європейськогоспівробітництва та розвитку, Міжнароднийдепартамент стандартів.




21 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Математична компетентність, за С. Раковим[3], – це вміння бачити та застосовуватиматематику в реальному житті, розуміти зміст іметод математичного моделювання, вміннябудувати математичну модель, досліджувати їїметодами математики, інтерпретувати отриманірезультати, оцінювати похибку обчислень.

Щоб набути математичної компетентності,потрібно оволодіти уміннями математичногомислення, математичного аргументування,математичного моделювання, постановки тарозв’язування математичних задач, презентаціїданих, оперування математичнимиконструкціями, математичних спілкувань,використання математичних інструментів.

Випускник загальноосвітніх навчальнихзакладів не тільки має знати готові алгоритмирозв’язування типових задач, але й розуміти ізастосовувати математичні методи досліджень.

Однак, реальність сьогоднішньої школи зовсімінша. Щоб дотягнутися шкільній математиці допланки “компетентнісна освіта”, на нашу думку,потрібно:

- докорінно змінити методику викладання цьогопредмету у школі;

- підготувати нове покоління учителів-математиків, прихильників “компетентнісноїосвіти”;

- підготувати методичне забезпеченнянавчального процесу для набуття учнямиматематичної компетентності (підручники,збірники задач, тести для контролю);

- піднести на вищий рівень навчальну практикустаршокласників, спрямувавши її на застосуванняматематики до задач реального життя;

- спрямувати завдання предметних олімпіадна створення математичних моделей конкретнихявищ і їх дослідження.

Недостатньо вчити дітей, слід якомога більшепрактично працювати разом з ними надзастосуванням знань. Щоб формувати в учнівматематичну компетентність, треба робитиакцент на продуктивну значимість відповідальноїпрактичної роботи, на опрацювання складнихмісць програми і їх взаємне ув’язування з усімдотичним з інших розділів та інших предметів.

Ключові компетентності, як базові,надпредметні, складно вимірювати. Томуважливо:

1. Ураховувати засвоєння учнями ключовихкомпетентностей при оцінюванні навчальнихдосягнень учнів.

2. Для формування оцінки рівня сформованості

ключових компетентностей необхідновикористовувати інтерактивні технології: тести звідкритими завданнями; включення учнів удослідницьку діяльність; постановка тарозв’язання проблемних завдань; диспути якефективний засіб компетентнісного навчання;розв’язання ситуативних завдань; мультимедійненавчання, комп’ютерне моделювання;використання методу навчальних проектів.

Інтерактивні технології дозволяють не тількикількісно, з використанням 12-бальної системиоцінювання, а й якісно, включаючи самооцінку тазовнішню експертну оцінку, відслідковуватиключові компетентності.

Висновки. Перехід до “компетентнісноїосвіти”, зокрема у навчанні математики, вимагаєдокорінних змін у змісті предмету, методиці йоговикладання, у змісті підготовки та перепідготовкипедагогічних кадрів, у методичному забезпеченнінавчального процесу у загальноосвітніхнавчальних закладах, контролі за якістю навчання.Тільки після цього переходу можна досягтимасових позитивних результатів при тестуваннізагальної навчальної компетентності випускниківзагальноосвітніх навчальних закладів відповіднодо згаданої концепції.

1. Кремень В.Г. Нові вимоги до якісноїосвіти // Освіта України. – 2006. – №45 – 46.– С. 6 – 7.

2. Овчарук О.В. Компетентності як ключдо оновлення змісту освіти // Стратегіяреформування освіти в Україні. – К.: КІС,2003. – С. 68 – 75.

3. Пометун О.І. Компетентнісний підхід –найважливіший орієнтир розвитку сучасноїосвіти // Рідна школа. – 2005. – січень. – С. 65 – 69.

4. Раков С.А. Формування математичнихкомпетентностей випускника школи як місіяматематичної освіти // Математика вшколі. – 2005. – №5. – С. 2 – 8.

5. Слепкань З.І. Наукові засади реалізаціїпедагогічного процесу у вищій школі: Навч.посібник. – К.: Вища школа, 2005. – 239 с.

6. Терещук Г.В. Компетентнісний підхід якфактор зближення освітніх систем.Матеріали регіонального науково-практичного семінару “Професійнікомпетенції та компетентності вчителя”, 28– 29 листопада 2006 р. – Тернопіль:Тернопільський національний педагогічнийуніверситет імені Володимира Гнатюка,2006. – С. 5 – 10.




22

Актуальність проблеми. Міжнародниймаркетинг сприяє утворенню нового етапув розвитку світового господарства, а саме:

функціонування самостійної міжнародної фінансовоїсфери, не пов’язаної з міжнародною торгівлею таміжнародним рухом чинників виробництва, яквідзначають І. Михасюк та Ю. Присяжнюк уроботі 1.

Аналіз останніх публікацій. Проблеміміжнародного маркетингу та його вивчення у ВНЗприсвячено значну кількість навчальноїлітератури відомих вітчизняних авторів:Л .В . Б алабанова [ 1 ] , А.В . Во вчак [ 2 ] ,М.В. Вачевський [3], С.С. Гаркавенко [6],В.Г. Герасимчук [7], М.М. Єрмошенко [8],В.М. Мадзігон [10] , І .Р. Михасюк [12] ,І .Ф. Прокопенко [13], А.О. Старостіна [14] таінші, а значимо, що більшість опублікованихпідручників і посібників присвячено для вивченнястудентами ВНЗ.

Мета статті – дослідження і наведеннярекомендацій за теоретико-методичнимиосновами підготовки знань молоді з основміжнародного маркетингу у ВНЗ факультетахменеджменту і маркетингу із напрямкудержавного господарювання економіки в різнихрегіонах світу, що буде корисним для формування

високих професійних компетенцій випускникамВНЗ, які отримують кваліфікацію маркетолога,менеджера ринкової економіки.

Виклад основного матеріалу. Згідно зісторичними даними люди прибули до Америки зАзії ще 30 тис. років тому, оскільки там, де ниніБерингова протока, колись був суходіл. Ним іскористалися вихідці з Азії, щоб переселитися доАмерики.

За 8 тис. років до н.е. вони вже розселилисяпо всій Америці. Можливо, у VIII – IX ст. н.е. вАмериці побували вікінги, але відкриття Америкиприписують X. Колумбу, який у 1492 р. під чассвоєї першої трансатлантичної подорожі діставсяВест-Індії, а в 1498 р. – під час третього –Американського континенту. У 1501 р. італійськиймореплавець Америго Веспуччі, шукаючи біляберегів Америки шляху на Схід, дійшов висновку,що Америка не є частиною Азії (у що віривX. Колумб). Відкриту частину світу в 1507 р.н а з в а в А м е р и ко ю н і м е ц ь к и й г е о г р а фМ. Вальдземюллер у звіті про подорожА . Веспуччі. У 1538 р. цю назву повторивфламандський географ і картограф ІерардусМеркатор (справжні ім’я та прізвище – ГерхардКремер). У світі лише одній людині судилосязафіксувати своє ім’я у назві цілої частини світу[4].

УДК 373.544Василь Мадзігон, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України

директор Інституту педагогіки НАПН УкраїниМирон Вачевський, доктор педагогічних наук, професор,

академік Академії вищої освіти України

МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ В ДОСЛІДЖЕННІЗАГАЛЬНОГО ОГЛЯДУ КРАЇН АМЕРИКИ

У статті досліджується необхідність вивчення учнівською молоддю основ міжнародного маркетингув загальноосвітніх навчальних закладах, розкрито маркетинг світового ринку Америки про становленнярозвиток галузей виробництва та сучасний стан у світовому ринковому середовищі.

Ключові слова: Америка, глобалізація, глобальна економіка, розвиток, промисловість, маркетинговадіяльність, освіта, ринок.

Літ. 12.Vasyl Madzihon, Myron Vachevskyi

INTERNATIONAL VARKETING IS IN RESEARCH OF GENERALREVIEW OF COIUNTRIES OF AMERICA

In the article the necessity of study of bases of the international marketing students young people is probedfor general educational establishments, marketing of world market of America is exposed about decomingdevelopment of industries of production and modern consisting of world market environment.

Key words: America, globalizatijn, global economy, development, industry, marketing activity, education,market.

1 Михасюк І., Присяжнюк Ю. Глобальні проблеми євроінтеграції і Україна. Монографія. Львівський національнийуніверситет ім. І.Франка. Львів. – 2009. – 240 с.


© В. Мадзігон, М. Вачевський, 2011

23 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Ця частина світу складається з двохконтинентів – Північної Америки і ПівденноїАмерики. До Північної Америки належатьЦентральна Америка і Вест-Індія. Разом зостровами площа Північної Америки становитьпонад 24 млн кв. км, а чисельність населення –понад 450 млн чол.

Клімат Північної Америки змінюється відарктичного на Крайній Півночі до тропічного вЦентральній Америці і Вест-Індії, у прибережнихрайонах – океанічний, у внутрішніх –континентальний. Середні температури січнязмінюються від – 36°С на півночі КанадськогоАрктичного архіпелагу до +20°С на півдні Флоридиі Мексиканського нагір’я, а липня – від +40°С напівночі зазначеного архіпелагу до +32°С напівденному заході США. Найбільша кількістьопадів спостерігається на тихоокеанськомуузбережжі Аляски і Канади та північному заходіСША (щорічно до 3000 мм), у південно-східнихрайонах – 1000 – 1500 мм, на центральних рівнинах– від 600 до 1200 мм, у міжгірських долинахсубтропічних і тропічних районів Кордильєр – 100– 200 мм. Стійкий сніговий покрив формуєтьсявзимку на північ від 40° – 44° північної широти.

Грунтово-рослинний покрив Америкипредставлений серією зон від арктичних пустельдо тропічних вічнозелених лісів. Загалом лісирізних типів охоплюють третину площі материка:типова тайга, високостовбурні хвойні ліси,змішані, широколисті і вічнозелені.

Степи і напівпустелі переважають увнутрішніх регіонах материка. У внутрішніхрайонах Кордильєр подекуди розвинуті пустелі.

Гірська система. Кордильєри розташовані назаході Північноамериканського материка(найвища точка – гора Мак-Кінлі – має 6193 м),на сході континенту, неосяжні рівнини, плато тасередньовисотні гори. На північному сходіматерика – Лаврентійська височина, на півночі –низовина Макензі. Внутрішні райони зайнятіВеликими (високими) та Центральними(низькими) рівнинами. Вздовж південно-східногоузбережжя розташувалися Приатлантична іПримексиканська низовини.

На Північноамериканському континенті єпоклади корисних копалин світового значення:

- залізна руда, нікель, кобальт, золото, уран(Лаврентійська височина);

- кам’яне вугілля, нафта, горючі гази, калійнісолі (в Канаді);

- нафта і газ (Примексиканська низовина,північна частина Канадського Арктичногоархіпелагу);

- азбест (Північні Аппалачі);

- кольорові і рідкісноземельні метали(Кордильєри).

Природа Північної Америки зазнала значноговпливу людської діяльності.

Центральною Америкою вважаєтьсяпівденна частина материка. Північна Америка,розташована у тропічних широтах між Тихим іАтлантичним океанами, на стику з ПівденноюАмерикою, між впадиною Бальсас біля південногокраю Мексиканського нагір’я до Дар’єнськогоперешийка. Інколи південною межею ЦентральноїАмерики вважають перешийки Теуантепек іПанамський.

У Центральній Америці переважаютьсередньовисотні гори та вулканічні хребти.Існують діючі вулкани, найвищий – Тахумулько –досягає 4217 м. Це регіон з високою сейсмічністю.Землетрус у Сальвадорі в січні 2001 р. забравтисячу людських життів. Клімат тропічний,щорічна кількість опадів 3000 – 5000 мм. Вологітропічні ліси розташовані на північному сході,широколисті ліси та чагарникова рослинність – напівденному заході та півночі.

Південна частина. Північноамериканськогоконтиненту була колонізована іспанцями ще у XVIст.Східне узбережжя материка відкрили британці іфранцузи у XVII ст. Згодом Семилітня війна (1756– 1763 рр.) між Францією та Англією буласпричинена загостренням боротьби за колонії.Англійці перемогли. У 1775 – 1783 рр. англійськіколонії зі зброєю у руках вибороли своюнезалежність від метрополії і утворили державуСША.

У XVI ст. почалась колонізація Канадифранцузами. Після поразки Франції у Семилітнійвійні Канада стала колонією Англії. Після тривалоїборотьби у 1867 р. країна стала домініономВеликобританії. Упродовж XIX ст. освоюваласязахідна частина материка, здобула незалежністьМексика, на державу світового значення почалиперетворюватися США. Економічний і політичнийвплив їх поширився на весь континент. В 1823 р.президент США Дж. Монро сформулювавдоктрину: “Америка – для американців!”, щофактично означало: “Америка – для США!”

Південна Америка сполучена Панамськимперешийком з Північною Америкою.

На час відкриття європейцями ЛатинськоїАмерики чисельність місцевого індіанськогонаселення становила щонайменше 15 млн чол.Найщільніше були заселені Центральна Америката Центральні Анди. Найменш заселеними булиЧако, Патагонія, ліси Бразилії. Найвідомішимиіндіанськими цивілізаціями є майя, ацтеки та інки.

Майя розташовувались на півострові Юкатан,


24

у Південній Мексиці, Гватемалі та частиніГондурасу. Чисельність майя становила 4 млнчол. Витоки цивілізації майя простежуються за1000 років до н.е. Розквіт її припадає на IV – VIII ст.,занепад – на IX ст., відродження – на X ст.

Цивілізацію підкорили іспанці у XVI ст. Пробагату культуру майя свідчать залишки кам’яниххрамів, збудованих на пірамідах і прикрашенихскульптурами. У майя високого розвитку досяглапоезія. Була створена система ієрогліфічноїписемності і розроблена математична система,на основі якої складено досить точний календар.Цивілізація відома високорозвиненими містами-державами, які очолювали аристократія ідуховенство.

Ацтеки (інша назва – наука) прибули з півночідо центральної долини Мексики після розпаду таму XII ст. цивілізації тольтеків. Голод і посухаспричинилися до її загибелі. Ацтеки, зазнавшивпливу цивілізацій ольмеків і тольтеків, на початкуXV ст. стали домінуючим етносом у зазначеномурегіоні, а ще за століття контролювали всюцентральну та південну частину сучасноїМексики, створивши імперію чисельністю 12 млнчол.

Ацтеки створили жорстке військово політичнеоб’єднання. Вони вважали, що для підтриманняруху Сонця потрібно щоденно живити йоголюдською кров’ю і розглядали жертвопринесеннясвященним обов’язком. Своєму головному богуУїцилопочтлі вони приносили у жертву полоненихвоїнів, щороку убиваючи так понад 20 тис. чол.

Іспанські завойовники на чолі з X. Кортесомзастали багату кастову цивілізацію з центром умісті Теночтитлан. Високого рівня розвиткудосягли освіта і мистецтво, було створеносонячний календар, збудовані величні піраміди,храми, палаци. Ацтеки мали піктографічну (зелементами ієрогліфіки) писемність. Невеликаармія конкістадорів у 1519 р. захопила столицюацтеків і скинула імператора Монтесуму II(пізніше його вбили свої ж індіанці). У 1521 р.X. Кортес повністю знищив Теночтитлан ізаснував місто Мехіко як столицю колонії, якамала назву Нова Іспанія. Нетривалий часX. Кортес був її правителем.

Цивілізація інків існувала протягом ХІІІ – ХVІ ст.Найбільшу площу вона займала у XV ст.,простягаючись на 3200 км від Еквадору доПівнічного Чилі. Цивілізації не були відомі колесота писемність, але вона створила великі кам’янібудинки й розвинуту систему доріг. Естафетніпосланці могли за один день подолати відстань240 км. Інки вміло вели терасове сільськегосподарство за допомогою іригаційних споруд,

видобували мінерали, виготовляли тканину, речі зметалу й посуд. Абсолютистська монархія інківспиралася на ритуальну релігію. Імперію інківобезкровила громадянська війна 1525 – 1532 р.,що виникла у зв’язку з престолонаслідуванням.У 1533 р. іспанці на чолі з Ф. Пісарро розгромилиімперію інків, але спорадичні повстання інків протиіспанців тривали аж до XIX ст.

На найнижчому рівні розвитку перебувалиіндіанці тупі у лісах Бразилії. За колоніальних часівчисельність індіанського населення різкозменшилося у результаті занесених європейцямихвороб, а також примусової праці. Найвищачастка індіанського населення у Болівії, Еквадорі,Перу та Гватемалі. Американські індіанціговорять 1700 мовами.

Південну Америку колонізували переважноіспанці починаючи з XVI ст. Британці, нідерландціта португальці брали участь у колонізації південо-східної частини материка. Переважна частинаконтиненту належала до заморської іспанськоїімперії і здобула незалежність від Іспанії під часвизвольної війни 20-х років XIX ст. Лідерамивизвольного руху були С. Болівар та X. Сан-Мартін.

Бразилія відійшла до Португалії згідно зТордесільяським договором 1494 р. На 1800 р.колонія стала заможнішою, ніж Португалія.Португальський імператорський двір втік відНаполеона до Бразилії, яка стала центромпортугальської імперії. Коли імператор Джон VIповернувся до Лісабона у 1821 р., то залишив уБразилії свого сина Педро як регента. Наступногороку син підняв проти батька заколот (практичнобезкровний) і став імператором Бразилії під іменемПедро І. Його син Педро II зрікся престолу у 1889 р.,і Бразилія існує як федеративна республіка з 1891 р.

Отже, абсолютна більшість латиноамериканськихкраїн вибороли свою незалежність завдяки тому,що війни Наполеона знесилили імперську владуметрополій. Донедавна історія ЛатинськоїАмерики – це історія політичної нестабільності,військових переворотів, громадянських воєн,соціальних революцій і повільного суспільно-економічного розвитку.

У рельєфі вирізняється потужний гірський поясАнд (найвища гора – Аконкагуа, 6960 м) на півночій заході та платформний рівнинно-плоскогірнийсхід. Уся північна рівнинна частина ПівденноїАмерики до південного тропіку маєсередньомісячну температуру 20 – 28°С. Влітку(у січні) вона знижується на півдні до 10°С, взимкуна Бразильському плоскогір’ї температурадосягає 12°С, у Пампі – 6°С, на плато у Патагонії– 1°С і нижче.



25 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Найбільша річна кількість опадівспостерігається на навітряних схилах Анд уКолумбії і Південному Чилі – 5 – 10 тис. мм. Увологих лісах Амазонії дощів випадає 2 – 3 тис. мм.У районах на захід від Пампи, у Патагонії,Південних і Центральних Андах випадає лише 150– 200 мм.

Природні ресурси Південної Америкибагаті й різноманітні. Існують обширні райони зродючими ґрунтами (наприклад, ПампаЛаплатської низовини). Більшість рік належить добасейну Атлантичного океану, найбільші –Амазонка, Оріноко, Парана і Парагвай. Рікиплоскогір’їв порожисті, як і в Андах, багаті нагідроенергію, мають чималі резерви прісних вод,використовуються для внутрішньогосудноплавства. У Південній Америці є великімасиви екваторіальних і тропічних лісів.

Багаті й надра континенту. Тут зосередженап’ята частина світових запасів нафти, четверта– кольорових металів, майже третина – рудчорних металів. У Південній Америці є такожзначні родовища ніобію (Бразилія), берилію(Бразилія), літію (Болівія, Чилі), фосфатів (Перу,Бразилія), сірки (Мексика, Чилі), а також урану,хрому, вольфраму, графіту, ртуті, азбесту, бору таін. Всі країни регіону, за винятком Болівії таПарагваю, мають вихід до моря або є острівнимидержавами. За цією ознакою країни ЛатинськоїАмерики вигідно відрізняються від азіатських таафриканських держав.

У межах Латинської Америки розташовуються46 країн і територій, серед них понад три десятки –суверенні держави. Усі вони республіки –федеративні (наприклад, Бразилія) або унітарні(приміром, Чилі).

У Північній Америці збереглися володінняСША, Великобританії, Франції (Віргінські острови,Гваделупа, Мартініка). Найбільший у світі острів– Гренландія – належить Данії і є самоврядноютериторією. За устроєм вирізняються державиунітарні (наприклад, Коста-Ріка) і федеративні(приміром, Мексика). Куба є соціалістичноюкраїною, всі інші – капіталістичні [4, 153].

У країнах Центральної Америки і в Мексиціосновна мова – іспанська. У Північній Америціпроживає понад 20 млн чорношкірих (абоафроамериканців), чимало мулатів (нащадків відшлюбів представників європеоїдної та негроїдноїрас) і метисів (нащадків від шлюбів представниківєвропеоїдної та монголоїдної рас).

Оскільки більшість населення говоритьмовами романської групи (в основномуіспанською та португальською), то материк разомз Центральною Америкою називають

Латинською Америкою. Бразилія є найбільшоюу світі країною, де люди говорять португальськоюмовою (у кілька разів більше, ніж власне уПортугалії).

Офіційними мовами у Латинській Америці єіспанська – у 18 державах; португальська – уБразилії, французька – на Гаїті, нідерландська –у Суринамі, англійська – у решті країн.

У країні добувають великі обсяги нафти,кам’яного вугілля, природного газу. Значначастина потреб у мінеральній сировині та наливіпокривається за рахунок імпорту. Основний обсягелектроенергії виробляється на теплових станціях,на другому місці за виробленою енергією – атомніелектростанції. США є лідером за рівнемрозвитку авіаційної і ракетно-космічної техніки,електронного обладнання, приладів, новихконструкційних матеріалів. Ці галузі називаютьсянаукомісткими, оскільки їх розвиток неможливийбез наукових досліджень.

США належать до найбільших світовихвиробників автомобілів, сталі, пластмас ісинтетичних смол, розвинена й кольороваметалургія.

Канада тривалий час розвивалась яксільськогосподарська країна. Серед галузейпромисловості раніше заслуговувала на світовуувагу лише гірничорудна. Нинішня Канада –індустріально-аграрна країна. Посідає провіднемісце у світі за видобутком сировини длявиробництва нікелю, калійних солей, азбесту,цинку, уранової руди, срібла, свинцю, олова та міді.Видобуваються також значні обсяги молібдену,золота, залізної руди, гіпсу, нафти, природного газу,вугілля. Розвинені чорна і кольорова металургія,нафтопереробка та нафтохімія. Світове значеннямає целюлозно-паперова промисловість. Доситьрізноманітним є машинобудування. Понадполовину виробництва електроенергіїзабезпечують гідроелектростанції.

Індустріально-аграрною країною є йМексика. Видобуваються нафта (за запасаминафти Мексика посідає четверте місце у світі),природний газ, кам’яне вугілля, залізна руда,свинець, цинк, срібло, мідь, сірка. Основну масуелектроенергії забезпечують теплоелектростанції.Провідними галузями обробної промисловості єчорна і кольорова металургія, нафтопереробна,нафтохімічна, машинобудівна. Вітчизнянапромисловість задовольняє попит на промисловупродукцію на 85 %.

Найрозвиненішими країнами ПівденноїАмерики є Бразилія та Аргентина. Вони маютьпорівняно розвинену обробну промисловість,багатогалузеве сільське господарство. Світ не



можна уявити без бразильського кофе абоаргентинської пшениці. У країнах, на території якихпролягли Анди, добувають руди чорних ікольорових металів. Венесуела відома у світісвоєю нафтодобувною промисловістю.

Бразилія, Аргентина та Мексика забезпечують2/3 промислового виробництва ЛатинськоїАмерики [4, 156].

Основна галузь промисловості регіону –гірничодобувна. У структурі вартості її продукціїпереважає нафта і газ (80 %). Решта (20 %)припадає на гірничорудну сировину. Найкращерозвинена ця галузь у Мексиці, Венесуелі,Бразилії, Аргентині та Болівії.

У регіоні знижується частка традиційнихгалузей обробної промисловості – текстильної,харчової, взуттєвої. З огляду на те, щовідбувається процес індустріалізації, підвищуєтьсязначення хімії, нафтохімії, чорної і кольоровоїметалургії, а особливо – машинобудування. Середкраїн регіону поки що немає таких, які б вирізнялисянадвисокими темпами економічного розвитку. Світще не заговорив про латиноамериканське“економічне диво”.

Промисловість концентрується у великихмістах, що часто забезпечують виробництво 50– 80 % промислової продукції відповідної країни.

Цукрові буряки вирощують на півночі, у дельтіМіссісіпі, у Флориді та на Гавайських островах –цукрову тростину. Бавовник нині відіграє меншуроль, ніж в історичному минулому. І все ж цякультура належить до основних. М’яснетваринництво розвивається на Великих рівнинах.Свинарство найпоширеніше у кукурудзяномупоясі, а молочне тваринництво – у Приозер’ї тана північному заході.

Основною сільськогосподарською культуроюКанади є пшениця. Ця країна є другим зазначенням її світовим експортером. Тваринництвопереважає рослинництво. У тваринництвірозвивається м’ясо-молочний і м’ясо-шерстянийнапрямок. Канада відома і як світовийпостачальник мороженої риби.

В аграрному секторі економіки Мексикизайнято приблизно 30 % економічно активногонаселення. У сільському господарствірослинництво переважає тваринництво.Основними товарними культурами вважаютьсябавовник, кофе, цукрова тростина, хенекен.Тваринництво має екстенсивно-пасовищнийхарактер. Переважає м’ясо-шерстянийнапрямок.

У країнах Центральної Америки і Карибськогобасейну провідною галуззю економіки є сільськегосподарство. Нарівні з великими латифундіями

багато безземельних або малоземельних селян.Рослинництво є провідною галуззю. Сільське

господарство багатьох країн Латинської Америкище й нині характеризується як монокультурне.75% вартості продукції рослинництва регіонуприпадає на десять основних її видів.

Аргентина, Бразилія і Мексиказабезпечують переважну кількість пшениці.Центральна Америка та Вест-Індія вирощуютькофе, банани, цукрову тростину, а Перу таНікарагуа – бавовник.

У Латинській Америці сприятливі умови длярозвитку тваринництва переважно м’ясногонапрямку. Виробництво молочної продукції посідаєдруге місце, а вовни та шкіри – третє. Поширенептахівництво, зокрема для Бразилії воно єважливою експортною галуззю. Розвиваєтьсясвинарство (оскільки більшість населеннясповідує католицьку віру, а не іслам).

У посушливих регіонах Мексики, Аргентинита Бразилії розводять кіз і овець, вирощуютьконей. У багатьох країнах розвинуте товарнебджільництво. Майже всі країни регіонузаймаються виловом риби. Особливо розвиненийрибний промисел у Чилі, Перу, Колумбії таМексиці.

Розвинені всі види транспорту і в Канаді. РікаСвятого Лаврентія глибоководна, і океанськікораблі потрапляють нею з Атлантичного океанудо Великих озер, які інтенсивно використовуютьсядля внутрішнього судноплавства. Велике значеннямає повітряний транспорт, особливо длясполучення з віддаленими північними регіонами.

Провідними видами транспорту у Мексиці єавтомобільний, залізничний, морський (особливозначну роль відіграють танкери).

На Латинську Америку припадає лишедесята частина залізниці, світу. Часткаавтошляхів ще менша, але їх протяжністьзбільшується. Збудовані Панамериканське іТрансамазонське шосе, тобто з ПівнічноїАмерики нині можна дістатися автомобілемчерез Центральну Америку до ПівденноїАмерики, а також проїхати через амазонськіджунглі (сельву).

На Латинську Америку припадає 33%внутрішніх водних шляхів світу. Розвиткувнутрішнього водного транспорту сприяютьприродні умови – наявність розгалуженої системивеликих рік на континенті.

У регіоні розвинений морський транспорт. Так,Панама належить до країн світу, які маютьнайбільший морський торговельний флот. Однакфактично судна належать іноземцям, якіреєструють їх у Панамі і використовують під


27 Молодь і ринок №4 (75), 2011

панамським прапором, бо такий прапор“дешевий”.

Розвиток нафто-газодобувної та переробноїпромисловості сприяв виникненню і поширеннютрубопровідного транспорту.

Канада експортує автомобілі, папір і целюлозу,нафтопродукти, промислове обладнання,природний газ, нікель, алюміній, мідь. В імпортіКанади переважають машини та інші промисловітовари.

85% вартості мексиканського експортуприпадає на США і Канаду. Основними йогостаттями є готові вироби, напівфабрикати, нафта,нафтопродукти, сільськогосподарські товари(бавовник, кофе тощо) та морепродукти.

В імпорті Мексики переважають напівфабрикати,машини, обладнання, товари широкого вжитку.

Регіони Америки. Переважну частинуПівнічноамериканського материка займаютьСША і Канада.

Основа економіки – сільське господарство,переважно плантаційне. Продукція – кофе, банани,цукрова тростина. Розвинені гірничодобувнапромисловість і кольорова металургія (Куба, Ямайка).

Латинську Америку поділяють на кількарегіонів [4, 158 – 159]. Досить потужнанафтопереробна промисловість, яка працює напривізній сировині. Багато країн є великимицентрами міжнародного туризму.

Висновки. Сьогодні, коли молода незалежнаУкраїна вступила у вирішальний етап переходудо ринкової економіки, роль економічної освіти дляучнівської та студентської молоді стаєнадзвичайно важливою. Нині необхідноформувати у молоді ринкове економічнемислення, виховувати майбутнього господаря вусіх сферах діяльності включаючи міжнародний

маркетинг, мати фахові знання про країни світу, їхісторію розвитку, господарську діяльність.

1. Балабанова Л.В. Маркетинг /Л. Балабанова.Підручник. – К.: Знання – Прес, 2004. – 645 с.

2. Вовчак А.В. Маркетинговий менеджмент/А. Вовчак. – К.: КНЕУ. – 1998. – 268 с.

3. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетенції: Підручник. – К.:Професіонал. – 2005. – 512 с.

4. Вачевський М.В., Мадзігон В.М. Примаченко Н.М.Міжнародний маркетинг/ М. Вачевський,В. Мадзігон, Н. Примаченко/ Підручник. – К.:Кондор. – 2010. – 410 с.

5. Гаркавенко С.С. Маркетинг/ С. Гаркавенко.– К.: Лібра. – 1998. – 384 с.

6. Герасимчук В.Г. Маркетинг теорія іпрактик/В. Герасимчук: Навчальний посібник.– К.: Вища школа. – 1994. – 327 с.

7. Єрмошенко М.М. Маркетинговийменеджмент // М. Єрмошенко: Посібник. – К.:– 2001. – 204 с.

8. Мадзігон В.М. Продуктивна педагогіка /В. Мадзігон. Політехнічні основи поєднаннянавчання із продуктивною працею. – К.:Вересень. – 2004. – 324 с.

9. Мадзігон В.М. Міжнародний маркетингв інтеграції міжнародних ринків/ В. Мадзігон/Молодь і ринок. – 2009. – №10(57). – C. 6 – 10.

10. Михасюк І., Присяжнюк Ю. Глобальніпроблеми євро інтеграції і Україна.Монографія. Львівський національнийуніверситет ім. І. Франка, Львів. – 2009. – 240 с.

11. Прокопенко І.Ф. Людина у світі економікита бізнесу. – Харків.: Основа. – 1995. – 310 с.

12. Старостіна А.О. Промисловий маркетинг.– К.: “Іван Федоров”. – 1997. – 400 с.



На столі – духмяна паска,А круг неї – писанки.Уділи нам, Боже, ласкиНа всі дні, на всі віки!Немала у нас родина,Та молитва всіх єдина:Хай розквітне Україна,Як в погожі дні – весна.

П. Воронько“Великдень”

28

Постановка проблеми. Аналізсутності управління освітою не можебути глибоким, повним і плідним без

урахування важливого значення його інформаційногозабезпечення, без усвідомлення і належногоосмислення природи і сутності аспектіввзаємозв’язку та взаємодії управління та інформації.Тим більше, що інформаційні технології сьогодніінтенсивно впроваджуються у педагогічну теорію іпрактику, в тому числі й у процес професійноїпідготовки управлінських кадрів.

Мета роботи полягає у визначенні і аналізінайбільш ефективних шляхів інформатизаціїуправління, як засобу підвищення ефективностідержавної освітньої політики.

Виклад основного матеріалу. Інформаційнезабезпечення повинно бути двох видів, а саме:одне – що забезпечує галузь чисто управлінськоюінформацією і відноситься нами до менеджментуосвіти і діяльності професійно підготовленихменеджерів освіти, а інше – спрямоване напедагогічний менеджмент, тобто обслуговуєпредмети, що вивчають люди і які впливають наних завдяки семантиці текстів якими вониоволодівають.

Аналізуючи чинники, що впливають напідвищення ефективності освітньої політикидержави, до кардинальних слід віднести наступні:

1) державна інформаційна політика, щоспрямована на забезпечення відкритих джерелінформації;

2) наявність розвинених національних ітранснаціональних банків інформаційних ресурсів;

3) підключення навчальних закладів досучасних вітчизняних і зарубіжних інформаційно-аналітичних мереж і розбудова власнихінформаційних систем типу “Інтранет” і“Електронна педагогіка”;

4) технологія управління освітньою галуззю,яка здатна функціонувати у дискурсі сучасногоінформаційного забезпечення;

5) володіння управлінськими кадрамивідповідною інформаційною і управлінськоюкультурою.

З огляду на складність проблеми створенняцілісної й дієвої системи управління національнимиінформаційними ресурсами, її комплексноїреалізації вимагає з боку держави здійснення рядузаходів та прийняття нормативно-правових актівстосовно:

- порядку і правил формування, використаннята захисту інформаційних ресурсів, що не містятьінформації з обмеженим доступом;

- порядку й правил формування, поширення ізахисту інформаційних ресурсів, що містятьінформацію з обмеженим доступом;

Ольга Заяць, кандидат педагогічних наук, вчитель-методист, директорДрогобицького педагогічного ліцею

Андрій Григорович, вчитель-методист, заступник директораДрогобицького педагогічного ліцею

Мар’яна Заяць, аспірант кафедри вікової та педагогічної психологіїНаціонального педагогічного університету

імені М.П. Драгоманова,м. Київ

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІУПРАВЛІННЯ СУЧАСНОЮ ОСВІТОЮ

У статті йдеться про те, що тільки шляхом створення специфічного інформаційно-аналітичногосередовища та очищення каналів комунікації від недостовірної і спотвореної інформації можна забезпечитистале функціонування менеджменту у корпоративній сфері освіти.

Ключові слова: інформатизація, управління, менеджер освіти, державна інформаційна політика,комп’ютер, Інтернет.

Літ. 7.Olga Zaiats, Andrii Grigorievich, Marjyan Zaiats

INFORMATIZATION AS FACTOR OF INCREASE OF EFFICIENCY OFMANAGEMENT MODERN EDUCATION

Speech goes in the article that only by creation of specific informatively analytical environment and cleaningof channels of communication from unreliable and it is possible to provide the permanent functioning of managementdistorted information in the corporate sphere of education.

Key words: informatization, management, manager of education, public informative policy, computer, Internet.

УДК 37:004

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯСУЧАСНОЮ ОСВІТОЮ

© О. Заяць, А. Григорович,М. Заяць, 2011

29 Молодь і ринок №4 (75), 2011

- затвердження переліку документованоїінформації, що в обов’язковому порядку надаєтьсядля державної реєстрації (окремо – відкритоїінформації і окремо – для інформації з обмеженимдоступом);

- порядку і правил державного обліку тареєстрації баз і банків даних з урахуваннямпопередніх положень;

- встановлення відповідальності органівдержавної влади усіх рівнів щодо створенняреальних можливостей для вільного і захищеногодоступу до них.

Водночас і європейські норми вимагаютьсформувати в Україні систему відкритихдержавних інформаційних ресурсів (ВДІР), якамає містити в собі такі підсистеми: керуючу,нормативно-законодавчу, організаційно-методичнуі виконавчу (центри, що засвідчують, зокрема,електронний нотаріат, якість, арбітраж).

Одним з джерел підвищення ефективностідержавної освітньої політики є наявність в країнірозвинених національних і транснаціональнихбанків інформаційних ресурсів. Тут ключову рольвідіграє бібліотечна мережа країни. Самежурнальним статтям належить перше місце всистемі наукової комунікації – 68% запитівамериканських учених становлять статті [1].

Доступ до періодичних видань провіднихміжнародних видавництв українські бібліотекивирішують на засадах участі в проектах“Електронна інформація для бібліотек”, “Доступдо електронних журналів для вчених новихнезалежних держав” [2]. Поряд з найбільшимиміжнародними видавничими компаніями (Elsevier,Springer, Academic Press, EBSCO, Kluwer та інші),до яких мають доступ українські бібліотеки врамках програм і проектів, створюють ірозвивають програми електронного виданнявласної наукової продукції науково-дослідніустанови та вищі навчальні заклади України. Вумовах інформаційної відкритості соціумперетворюється на систему, яка справдісамоорганізується, а найбільшу гарантію безпекимають сьогодні країни, інформаційний і науковийстан яких відповідає відкритості спілкування [3].Закрита модель доступу до наукових знань іданих є неприйнятною. Тому посилюється увагадо підготовки електронних форм науковихжурналів у науково-дослідних установах України.Їх кількість неухильно збільшується: в 1991 р.інститути та науково-дослідні установи НАНУкраїни видавали 54 журнали, у 1992 – 55, 1993 –60, 1994 – 62, 1995 – 63, 1994 – 64, 1997 – 63, 1998– 68, 1999 – 70, 2000 – 73, 2001 –75 [4], нині – 79.

Розвитку електронних наукових видань сприяє

запровадження наказу Міносвіти, Національноїакадемії наук і ВАК України за номером 1329/9928 від 18 жовтня 2004 р. “Про затвердженняПоложення про електронні наукові фаховівидання”. Згідно з цим документом, науковіжурнали в електронній формі визнаютьсяфаховими. Тобто, “вони враховуватимуться призахисті дисертаційних робіт за умови дотриманнявимог, зазначених у спільному наказі” [5]. Дотаких видань відносять оригінальні електронніжурнали, які не мають друкованої форми.

Отже, на національному рівні періодичні науковівидання ввійшли у систему міжнародноїбібліотечної мережі і є потужним джереломінформатизації управління галуззю освіти.

Наступним джерелом інформатизаціїуправління, особливо навчальними закладамиосвіти, є не тільки підключення їх до сучаснихвітчизняних зарубіжних інформаційно-аналітичнихмереж, а головним чином, розбудова нимивласних інформаційних систем типу “Інтранет” іперехід у режим функціонування і розвитку заалгоритмом “Електронна педагогіка”.

Про перспективність такого шляху розбудовиінформатизації управління галуззю освіти свідчитьбагато фактів. Наприклад, В.О. Кудін [6], відомийдослідник філософських проблем інформаційногосуспільства, проблем взаємозв’язку засобівмасової інформації із суспільними процесами і,зокрема, їхнього впливу на професійну освіту,підкреслює кардинальний характер змін, щовідбулися останнім часом у світі. За його словами,останні роки минулого XX століття позначились“переворотом в системі засобів масовоїінформації. Охоплюючи планету з неймовірноюшвидкістю, система Інтернет відкрила небуваліраніше в історії людства взаємозв’язки країн,народів, окремих людей”. За його даними, понад300 млн комп’ютерів мають доступ до Інтернету.Сьогодні до цієї мережі в Канаді підключено 80%шкіл, в США – 60%, в Нідерландах – 40%, вНімеччині – 12% [7].

Ресурси Інтернет величезні, до того ж цейвіртуальний інформаційний масивхарактеризуєтьсявисоким ступенем динаміки. Щомиті в Мережіз’являються нові матеріали, частина з них –зникає чи змінює свою адресу. Широкомасштабневиробництво інформації в електронній формі івеличезна кількість джерел, що існують виключнов електронному вигляді, створюють ситуацію, колиобсяги накопиченої інформації виходять за межіможливості її збереження й ефективноговикористання традиційними засобами. Томубібліотекам для виконання своєї суспільної роліпотрібно докласти зусиль, щоб вписатися в це


30

нове середовище і бути спроможнимизадовольняти все зростаючі потреби сучасногокористувача. Бібліотека не може залишатисяосторонь потоку електронної інформації, вона маєдопомагати користувачам здійснювати її пошук.Консультування та аналіз масивів Інтернет – цете, що відрізняє бібліотеки від Інтернет-кафе.Здійснюючи ці функції, бібліотека затверджуєтьсяяк інформаційний посередник і навігаторінформаційних ресурсів.

В Україні стрімко зростає кількість власнихWeb-сайтів, зокрема обласних бібліотек, і заразвони вже є майже у 70 % регіональних бібліотек.Втішно усвідомлювати, що останніми рокамибібліотекарі України стали приділяти більше увагистворенню фактографічних баз даних. Останнімчасом нові інформаційні технології широкозастосовуються у видавничій діяльності бібліотек– від випуску інформаційних збірників, довідковихвидань до методичних матеріалів.

Розробка власних інформаційних ресурсів зметою використати їх у якості засобузабезпечення підвищення ефективностігалузевого чи корпоративного управління освітоюу дискурсі підвищення ефективності державноїосвітньої політики є перспективним, як мінімум здвох причин: перша полягає у тому, щостворюється інформаційна єдність світовоїспільноти, яка забезпечує усіх учасниківсоціального процесу однією і тією ж за якістюінформацією, а інша – джерело одночаснозабезпечує менеджмент освіти і педагогічнийменеджмент необхідною інформацією. Ризик тутполягає у тому, що педагогічний менеджментпроявляється у свідомості людини спонтанно, ауправління є результатом цілеспрямованої дії і міжними можуть виникати гострі суперечки,особливо на ідеологічній основі сприйняття світуі особистості людини в ньому.

Наступне джерело – це технологія управлінняосвітньою галуззю, яка має бути здатноюфункціонувати у дискурсі сучасногоінформаційного забезпечення процесу управління.У практиці управління використовується, яквідомо, інформація різних видів. Головними середних є: інформація економічна, організаційна,соціальна і соціально-психологічна, технологічна.Крім того, важливу роль відіграє виділенняінформації оперативною, поточною і стратегічною,інформація по окремих функціях управління(планова, статистична, по кадрах і ін.).

Ефективність управління освітою значноюмірою визначається і видами і засобами передачіі обробки інформації. Інформація можепередаватися усно, за допомогою паперових носіїв

або електронних засобів. У сучасномуменеджменті використовуються комбінованіваріанти. Характер цієї комбінації визначаєтьсябагатьма чинниками організації управління:професіоналізмом персоналу, наявністюдостатньої кількості технічних засобів,характером вирішуваних проблем, конкретноюситуацією, відповідальністю і системою контролю,що діє, стилем управління. Частина інформації,використовуваної в управлінні, має документальнеоформлення, яке необхідне для здійсненняконтролю виконання, а також для аналізу ідослідження управління з метою підвищення йогоефективності.

Освітяни є особливими споживачамиінформаційного ресурсу, оскільки інформатизація– це майже єдиний та унікальний канал їхспілкування зі світовим товариством. Менеджеригалузі освіти повинні про це постійно пам’ятати йдбати про інформатизацію середовища, в якомувони, споживачі, живуть та спілкуються. Вона,інформатизація, передбачає процес інтенсивногопроникнення знань у життєдіяльність як окремоїособи, так і суспільства в цілому на основіперетворення знань на інформаційний ресурс якінформаційно-опредмечені знання.

Суттєвим фактором прогресу інформаційнихпроцесів є криза громіздких управлінських систем.Модернізації, адаптації до сучасних ринкових умовпідкоряються практично всі традиційно прийнятітипи управлінських структур. Нині в організаціїуправління поширюється перехід від командно-контрольної організації до “інформаційно-базуючої” організації, до організації спеціалістів,що володіють знаннями, тобто інформацією. Томурозробка систем управління в галузі освітиповинна враховувати ці вищенаведені тенденції,що охопили всі рівні управління, й ефективновикористовувати їх для свого розвитку.

Інформація, особливо її автоматизованаобробка, – важливі фактори підвищення якостіменеджменту освіти і державної освітньоїполітики. Тут виключну роль відіграють засоби їїреєстрації, обробки, накопичення та передачі;систематизоване зберігання і видача інформаціїу потрібній формі; виробництво нової числової,графічної та іншої інформації.

У сфері освіти, як у ніякій іншій, для прийняттярішень не використовується навіть наявнаінформація. Рішення часто приймаються безобговорення, на основі особистих контактів.Таким чином, складається враження про те, щосистема використовує інформацію, яказнаходиться в її розпорядженні вибірково абообмежено.



31 Молодь і ринок №4 (75), 2011

У 80-ті роки ХХ століття відбувся перехід відокремих управлінських інформаційних мереж доутворення єдиної внутрішньофірмової системизбору, обробки, зберігання та подання інформації.Відбулася переорієнтація всієї діяльності у сферіобробки інформації на забезпечення її кінцевоїмети: задоволення потреб в інформації керівниківна всіх рівнях внутрішньофірмового управління.

У зв’язку з цим головна увага приділяєтьсяточному формулюванню питань, що виникають усфері оперативного управління, і отриманнюінформації у найкоротші терміни для прийняттянеобхідних рішень. Залежно від характеру тазмісту інформації, що потребується, визначаютьсявідповідні засоби та методи обробки інформації.

Отже, тільки шляхом створення специфічногоінформаційно-аналітичного середовища таочищення каналів комунікації від недостовірної іспотвореної інформації можна забезпечити сталефункціонування менеджменту у корпоративнійсфері освіти, а подальше її накопичення “критичноїмаси” знань про зміст та технологію навчально-виховної роботи прямо спонукає систему доподальшого стратегічного розвитку.

Революція, що сьогодні відбувається вінформаційному просторі, – глобальний процес, щостворює повсюдно нові, раніше небаченіможливості для підвищення ефективностіуправління. Якщо 20 років назад у світівикористовувалось тільки 50 тисяч комп’ютерів,то сьогодні 50 тисяч комп’ютерів продаєтьсяпротягом кожних 10 годин. У діловому світі СШАвикористовується близько 75 млн персональнихкомп’ютерів (не враховуючи 35 млн такихкомп’ютерів, що встановлені у приватнихквартирах). Витрати компаній за використанняперсональних комп’ютерів та сервіс подвоїлисьза період з 1984 року (80 млрд дол.) по 1994 рік(160 млрд дол.).

Біля 40 відсотків усіх персональнихкомп’ютерів у світі об’єднані в інформаційнімережі. Одна з найбільш відомих з них – Інтернет– всього 10 років тому об’єднувала менше, ніж200 базових комп’ютерів. Сьогодні Інтернет ставнайпопулярнішою інформаційною мережею. Вінобслуговує до 30 млн користувачів, об’єднує 3,2млн базових комп’ютерів, охоплює біля 30 тисячвзаємопов’язаних інформаційних мереж, причомукожні 30 хвилин до них приєднується ще однамережа.

Важливо підкреслити, що завдяки вдосконаленнюта широкому розповсюдженню інформаційнихтехнологій, вартість інформації помітнознижується. Навіть у період кризи 70-х – 90-х роківХХ століття комп’ютери подешевшали на 95

відсотків, вартість експлуатаційних мереж ЄОМзнизилась на 11 відсотків щорічно, програм – на25, машинної пам’яті – на 40 відсотків. Цітенденції зберігаються й сьогодні.

Міністерство освіти і науки Українидемонструє активність у цій сфері і створюєосвітню мережу “Уран…….”, налагоджує сталийканал документообігу у галузі, оперативнозапровадило інформаційну систему на вступі у2008 році і контролювало зарахування навчанняза результатами тестування.

Запровадження інформаційної системи, яктехнічного ресурсу підвищення якості галузевогоменеджменту, дозволить, по-перше, скоротититерміни та підвищити якість надання громадянамосвітніх послуг; по-друге – уникнути абозменшити зловживання владою керівництва ВНЗпри зарахуванні молоді на навчання; запобігтинецільовому використанню ресурсів і першоючергою фінансових коштів.

Реалії сьогодення вимагають невідкладноговпровадження інформаційно-аналітичної системи.Проте сама система – це лише інструмент, який“не спрацює” сам по собі, автоматично – потрібніфахівці відповідної кваліфікації.

Таким чином, на основі проведеногодослідження можна дійти до наступнихвисновків:

По-перше, процес інформатизації управління якфактор підвищення ефективності державноїосвітньої політики є достатньо складним явищем,оскільки торкається вищого рівня саморегуляціїсоціального організму країни і це потребує йогоузгодження з іншими видами політики держави,наприклад, інформатизації, типом політичного іекономічного розвитку, прав і свобод людини та ін.

По-друге, інформатизація управління маєскладну структуру, оскільки мова повинна йти продержавне і недержавне управління освітою іспускається в умовах демократизації суспільногожиття до рівня особистості, що потребуєдостатньо складну структуру самеінформаційного забезпечення, оскільки навіть упершому наближенні мова йде про наукову,навчальну, емпіричну і управлінську інформацію.

По-третє, головними напрямами удосконаленняпроцесу інформатизації є: з одного боку, розробкатеорії інформатизації суспільства, у якій має бутиосвітянський сегмент, а з іншого – здійснення напрактиці рішучих кроків до визнання освіти іуправління нею пріоритетом у державній політиці.

По-четверте, процес інформатизації управліннямає неймовірне різноманіття шляхів свогоудосконалення, але визначений рівень, мається наувазі державна освітня політика, потребує


32

системного забезпечення саме на цьому рівні.Тому ми розглянули саме ці п’ять шляхів, щомають комплексно розв’язати поставлену переднами проблему.

По-п’яте, проблема інформаційного забезпеченняуправління освітою потребує нормативно-правовогооформлення і перевід від бажаного до сталого абостандартизованого вигляду і серйозного програмно-математичного забезпечення, оскільки системнуформу цього не під силу забезпечити окремомуфахівцю, навіть високому професіоналу.

По-шосте, стан об’єкта управління і діїорганів управління різного рівня повинні бутивідкритими у інформаційному вимірі ідоступними для інших суб’єктів управлінськоїмережі. Основана на відкрито встановленихцілях і загальновизнаних цінностях сукупністьперспективних рішень разом з відповіднимиюридичними, матеріальними, фінансовими,інформаційними та людськими ресурсами і єформулюванням публічної політики восвітянській галузі суспільного життя.

1. Маркусова В.А. Статья в научномжурнале как основной источник информациидля выполнения фундаментальных исследованийв РАН / В.А. Маркусова, А.Я. Родионов // НТИ. –Сер. 1. – 1998. – № 9. – С. 21 – 28.

2. Манятина Е. Электронные ресурсыагенства EBSCO: изучения использования в

областной библиотеке / Е. Манятина // Бібл.форум України. – 2004. – № 2(4). – С. 19 – 21;Ярошенко Т. Електронні журнали: новім о ж л и в о с т і д л я б і б л і о т е к У к р а ї н и /Т. Ярошенко // Бібл. форум України. – 2004. –№ 2 (4). – С. 15 – 18.

3. Річицький В. Відкритість інформації якуніверсальна вимога / В. Річицький // ВісникНАН України. – 2003. – № 9. – С. 26 – 45.

4. Зелінська Н. “Традиційна” науковаперіодика у дослідженнях зарубіжних учених:проблеми та перспективи / Н. Зелінська //Українська періодика: історія і сучасність:Доп. та повідомл. Восьмої всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 24 – 26 жовт. 2003 р. /НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника. НДЦперіодики; за ред. М.М. Романюка. – Львів,2003. – С. 569 – 584.

5. Костенко Л.Й. Електронні наукові фаховівидання в системі наукових комунікаційУкраїни / Л.Й. Костенко. – [Ел. ресурс]. –Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

6. Кудін В.О. Освіта в інформаційномусуспільстві. – К.: Телепрескорпорація“Республіка”, 1998. – 152 с.

7. Кудин В.О. Средства массовой информациии п р о ф ес си о н а л ьн о е о бр а з о в а н и е(ф и л о со ф ско - п еда г о г и ч ес ки й а с п е кти сс ледо в а ни я ) . – Х а р к і в : НТ У “Х П І ” ,2002. – 207 с.




“Господи, дай мені сили, щоби впоратися з тим, що я можу зробити; дай менімужність, щоби примиритися з тим, чого я не можу зробити, і дай мені мудрість,щоби відрізнити одне від другого”.

Східна мудрість

”Задовольняє душу не глибина знань, а внутрішнє вміння відчувати і пізнавати”.Св. Ігнатій Лойова

“... вчитель – основоположна сила соціального відтворення – культурного,економічного, політичного. Без нього унеможливлюються соціальний поступ, будь-якідосягнення держави і народу. Він є безпосередньою продуктивною силою.

Іван Андрійович Зязюндиректор, доктор філософських наук, професор, академік

АПН України

http://www.nbuv.gov.ua

33 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Пoстaнoвкa пpoблeми. Poзвитoкoсoбистoстi є сьoгoднi, в умoвaхpeфopмувaння систeми oсвiти нa

пpинципaх гумaнiзaцiї тa гумaнiтapизaцiї,пріоритетною педагогічною пpoблeмoю. УНaцioнaльнiй дoктpинi poзвитку oсвiти Укpaїни уXXI стoлiттi зaзнaчeнo, щo гoлoвнoю мeтoюукpaїнськoї систeми oсвiти є ствopeння умов дляpoзвитку й сaмopeaлiзaцiї кoжнoї oсoбистoстi якгpoмaдянинa Укpaїни, фopмувaння пoкoлiння,здaтнoгo ствopювaти й poзвивaти цiннoстiгpoмaдянськoгo суспiльствa. Тoму oдним зпpiopитeтних нaпpямiв poзвитку oсвiти єфopмувaння зaгaльнoлюдських цiннoстeймaйбутнiх фaхiвцiв [1]. “Вихoвaння нa oснoвiзaсвoєння пeвних цiннoстeй – гoлoвний нaпpям уфopмувaннi oсoбистoстi, її духoвнoгo свiту iдухoвнoї культуpи. Вiтчизняними тa зapубiжнимипeдaгoгaми й психoлoгaми з цiєю мeтoюpoзpoблeнo кoнцeпцiї цiннiснoгo вихoвaння,цiннiснoгo нaвчaння i цiннiснoгo poзвитку. Вaксioлoгiї вихoвaння, кpiм пoняття “цiннiсть”,oбoв’язкoвo викopистoвують i пoняття “цiннiснaopiєнтaцiя” [9].

Aнaлiз дoслiджeнь i публiкaцiй. Пpoблeмaціннісних opiєнтaцiй знaйшлa вiдoбpaжeння уфiлoсoфськiй, сoцioлoгiчнiй, психoлoгiчнiй тaпeдaгoгiчнiй нaукoвiй лiтepaтуpi. Бaзoвoюкaтeгopiєю в пoняттi “цiннiснa opiєнтaцiя” є

кaтeгopiя “цiнiсть”. Тoму нaсaмпepeд нaм слiдз’ясувaти, як сучaснa нaукoвa лiтepaтуpa тpaктуєпoняття “цiннoстi”. Iснує вeликa кiлькiстьтлумaчeнь тa клaсифiкaцiй цiннoстeй. Дo ґeнeзипoняття “цiннiсть” звepтaлoсь бaгaтo сучaснихфiлoсoфiв (В. Бpoжик, В. Вaсилeнкo, В. Вoдзинськa,O. Дpoбницький, A. Мoскaлeнкo. I. Пoпoвa,В. Сepжaнтoв, Л. Стoлoвич, В. Тугapiнoв тa iн),сoцioлoгiв (A. Здpaвoмислoв, В. Oссoвський,A. Pучкa, В. Ядoв тa iн.), психoлoгiв тa пeдaгoгiв(Б. Aнaньєв, Л. Бoжoвич, Л. Вигoтський,Д. Кiкнaдзe, І. Кoн, O. Лeoнтьeв, С. Pубинштeйн,Д. Узнaдзe тa iн.). В. Тугapiнoв вважає, щoцiннiсть мaють тi явищa (або влaстивoстi явищ)пpиpoди тa суспiльствa, якi кopиснi, пoтpiбнiлюдям певного суспiльствa чи клaсу в якoстiдiйснoстi, цiлi, iдeaлу [14]. З цього визнaчeннявипливaє, щo цiннiстю мoжe бути нe тiльки тe, щoiснує, aлe й тe, щo щe нeoбхiднo здiйснити, зa щoпoтpiбнo бopoтися. Кpитepiєм цiннoстi цей авторнaзивaє кopиснiсть. Oтжe, фeнoмeн цінності тутрозуміється: 1) як знaчущiсть, кopиснiстьпpeдмeтiв тa явищ; 2) як цiль, iдeaл; 3) і якзнaчущiсть, i як iдeaл. Близьким дo тaкoгopoзумiння є тpaктувaння згаданої кaтeгopiїO. Дpoбницьким: “Явищe цiннoстi виникaє зa умoвпpoтиpiч мiж ужe дoстиглими пoтpeбaми;виниклoю нeoбхiднiстю..., з oднoгo бoку, тaiснуючoю дiйснiстю, якa нa дaний мoмeнт щe нe

Ігор Добрянський, доктор педагогічних наук, професор, ректорКіровоградського інституту регіонального управління та економіки

Мирослава Зимомря, аспірант Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

ФOPМУВAННЯ ЦIЛIСНОЇ СИСТEМИOСOБИСТIСНИХ ЦIННOСТEЙ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

У сучaсних психoлoгo-пeдaгoгiчних дoслiджeннях пpoстeжуються piзнi пiдхoди дo тлумaчeння цiннiснихopiєнтaцiй мaйбутньoгo фaхiвця. Ввeдeння дo вихoвнoї пpaктики пoняття “oсoбистiснa цінність” пoв’язaнeз пpoблeмaми свiтoгляднoгo piвня. У стaттi poзкpитi пpoблeми формування цілісної системи особистіснихцінностей iндивiдa, зa якoї oвoлoдiння ним oсoбистiсними цiннoстями пoв’язується з вихoдoм зa мeжieгoїстичних iнтepeсiв, орієнтацією нa мopaльнo-духoвну культуpу.

Ключові слова: особистість, цінність, система.Літ. 16.Ihor Dobrianskyi, Myroslava Zymomria

FORMING OF INTEGRAL SYSTEMPERSONALITY OF VALUES OF FUTURE SPECIALIST

In modern psychological and pedagogical researches different approaches are traced to interpretation ofthe valued orientations of future specialist. There is a wide direction to category “value” in modern humanisticalsciences. This category brings into base and educational practice of personal value notion, because it binds withworld’s level problems. The article is devoted to studies different orientations of person, because the taking possessionalways binds with exit over the levels of selfish interests and with development of moral culture all over the world.

Key words: personality, value, system.

УДК 378.047


© І. Добрянський, М. Зимомря, 2011


дoзвoляє вiдpaзу i пoвнiстю виpiшити цi пpoблeми,з iншoгo бoку” [2, 65]. A. Здpaвoмислoвпiдкpeслює, щo тiльки духoвнi пpaгнeння, iдeaли,пpинципи, нopми мopaлi i є сфepoю цiннoстeй;цiннoстi в йoгo кoнцeпцiї виступaють як oсoбливiпpoдукти духoвнoї дiяльнoстi людини, у хoдi якоїпeвним чинoм пepeтвopюються тaдeмoнстpуються сoцiaльнi влaстивoстi peчeй [2,65]. В. Ядoв звepтaє увaгу нa вихoвний aспeкттeopiї цiннoстeй, пiдкpeслюючи, щo вихoвaнняпepeдбaчaє усвiдoмлeння вихoвaнцeм кoнкpeтнихявищ як цiннoстeй тaк i нeцiннoстeй, вiдпoвiднeстaвлeння дo сукупнoстi цiннoстeй, i щo цiннiснiopiєнтaцiї вiдiгpaють пpoвiдну poль у пoбудoвiдoвгoтpивaлих пpoгpaм пoвeдiнки [2, 66].

Цiннiсть зa свoєю психoлoгiчнoю сутнiстюoтoтoжнюють з кaтeгopiями “знaчущiсть”(Н . Дoбpинiн), “устaнoвкa” (Д. Узнaдзe),“стaвлeння” (В. Мясищeв), “oсoбистiсний сeнс”(O. Лeoнтьєв). С. Pубiнштeйн вiднoсив людeй,явищa мaтepiaльнoї тa духoвнoї дiйснoстi дo poзpядуцiннoстeй. Вiн писaв: “Цiннoстi пoхoдять вiдспiввiднoшeння свiту i людини, виpaжaють тe, щo всвiтi, включaючи i тe, щo ствopює людинa у пpoцeсiiстopiї, всe тe, щo є знaчущим для людини” [11, 253].

Iз нeoднoзнaчнoстi пoняття “цiннiсть” випливaєй piзнoмaнiття клaсифiкaцiй. В. Бpoжик ввaжaє,щo будь-якa iєpapхiя цiннoстeй, будь-якa їхтипoлoгiя є виявом вiдпoвiднoгo, iстopичнoдoсягнутoгo стaну суспiльствa i, кpiм poзпoдiлуцiннoстeй нa мaтepiaльнi тa духoвнi, poзпoдiляє їхнa: 1) дiйснi тa кoнцeптуaльнi; 2) пepвиннi, втopиннi,тpeтиннi, дe пepвиннi цiннoстi зaдoвoльняютьбioлoгiчнi пoтpeби, дo втopинних вiднoсятьсямaтepiaльнi цiннoстi, тpeтиннi цiннoстi – цe зaсoбикoмунiкaцiї; 3) тeпepiшнi, минулi тa мaйбутнi;4) фiнaльнi тa iнстpумeнтaльнi; 5) утилiтapнi,пpaвoвi, peлiгiйнi, eстeтичнi тoщo. В. Бpoжикдoстaтньo пoвнo видiлив типoлoгiчнi систeмицiннoстeй [5]. Aнaлiз пpoблeми цiннoстeйпpизвoдить oснoвoпoлoжникa гумaнiстичнoїпсихoлoгiї К. Poджepсa дo чoтиpьoх пpипущeнь:1) цiннiсний пpoцeс як чaстинa життя людини мaєopгaнiчну oснoву, бaзується нa дoвipi людини дoмудpoстi цiлiснoгo Я, a нe якoїсь йoгo чaстки;2) eфeктивнiсть цьoгo пpoцeсу пpямo пpoпopцiйнaвiдкpитoстi людини свoєму внутpiшньoму дoсвiду;3) чим бiльшa вiдкpитiсть людeй їх внутpiшньoмудoсвiду, тим бiльшoю є спiльнiсть їх цiннoстeй;4) зaгaльнi для всiх людeй ц i н н o с т iгумaнiстичнi тa кoнстpуктивнi. К. Poджepсввaжaє, щo унiвepсaльнi цiннoстi дiйснo iснують,oднaк вoни знaхoдяться у сaмiй людинi, тoму їхнe мoжнa дaти, a мoжнa лишe ствopити умoвидля їх poзвитку [2, 78].

Тaким чинoм, цінність, як aксioлoгiчнaкатегорія, мaє бaгaтopiвнeву стpуктуpу.Зaгaльним, oб’єднуючим є тoй фaкт, щo цiннoстiвiдoбpaжaють свiт людини, її культуpу. Дiaлeктикaдaнoї aксioлoгiчнoї кaтeгopiї пoкaзує, щo в iстopiїpoзвитку суспiльствa вищoю цiннiстю стaє людинaяк oсoбистiсть, як сaмoцiль суспiльнoгo poзвитку.Як i кaтeгopiя “цiннoстi”, пoняття “цiннiснiopiєнтaцiї” тaкoж нe мaє єдинoгo визнaчeння.Звepнeмo увaгу нa тe, щo poзpoбкa кoнцeпту“цiннiснi opiєнтaцiї” пoв’язaнa з дiяльнiснимaспeктoм цiннoстeй. Тaк, в “Укpaїнськoмупeдaгoгiчнoму слoвникoвi” С. Гoнчapeнкa цiннiснiopiєнтaцiї тpaктуються як “вибipкoвa, вiднoснoстiйкa систeмa спpямoвaнoстi iнтepeсiв i пoтpeбoсoбистoстi, зopiєнтoвaнa нa пeвний aспeктсoцiaльних цiннoстeй. Цiннiснi opiєнтaцiїфopмуються в пpoцeсi сoцiaльнoгo poзвиткуiндивiдa, йoгo учaстi в тpудoвoму життi.Вихoвaння людини мoжнa poзглядaти яккepувaння стaнoвлeнням aбo змiнoю цiннiснихopiєнтaцiй” (Куpсив нaш – Aвт.) [6, 357].

Пpoблeми фopмувaння, poзвитку цiннiснихopiєнтaцiй в нaукoвo-пeдaгoгiчних дoслiджeнняхpoзглядaються тa aнaлiзуються зa piзниминaпpямкaми: aксioлoгiчним (O. Булинiн,В. Гpиньoвa, М. Нiкaндpoв, В. Пoвзун, A. Сєpий,В. Слaстьoнiн, Т. Смиpнoвa тa iн), дiяльнiсним(В. Aннeнкoв, Т. Бpaйчeнкo, O. Вepшлoвський,В . Вopoнцoвa , Н. Нiкiтiнa , С. Нoвiкoвa ,З. Пaвлютeнкoвa, Л. Paзживiнa, В. Тaмapiн,С. Хмapa, М. Чopнoбaєвa, Є. Шиянoв тa iн,),oсoбистiсним (В. Дзюбa, O. Мeдвeдeнкo тa iн.),систeмним (Є. Aндpiєнкo, I . Лушникoв,М. Ситникoвa, O. Яpмoлeнкo тa iн.). Poль тaвплив цiннoстeй тa цiннiсних opiєнтaцiй нaстaнoвлeння oсoбистoстi висвiтлeнo у пpaцяхЄ. Бapбiнoї, I. Бeхa, A. Бoгуш, М. Бopишeвськoгo,В. Бутeнкa, Т. Буткiвськoї, I. Зязюнa, Л. Кpицькoї,Л. Лoмaкo, Л. Сaвчeнкo, P. Скульськoгo,В. Стpумaнськoгo, I. Тapaнeнкo, Л. Хoмич тa iн.

Низкa дoслiдникiв нaмaгaється визнaчитицiннiснi opiєнтaцiї чepeз iдeaли, спpямувaння, цiлi(Б. Aнaньєв, В. Aннeнкoв, E. Сoкoлoв). Тaк,Б . Aнaньєв визнaчив, щo “спpямoвaнiстьoсoбистoстi нa тi чи iншi цiннoстi склaдaє її цiннiснiopiєнтaцiї” [2, 3]. Цiєї ж думки дoтpимується усвoєму дoслiджeннi В. Aннeнкoв: “Спpямoвaнiстьoсoбистoстi склaдaє нaйвaжливiшу її стopoну,визнaчaючу її сoцiaльну тa мopaльну цiннiсть” [8,8]. E. Сoкoлoв нaдaв oсoбливoгo знaчeнняцiннiсним opiєнтaцiям у фopмувaннi спpямoвaнoстioсoбистoстi, дe вoни викoнують п’ять oснoвнихфункцiй: eкспpeсивну, aдaптивну, зaхисну,пiзнaвaльну тa функцiю внутpiшньoї кoopдинaцiї.


35 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Цiннiснi opiєнтaцiї В. Oльшeвським poзумiютьсяяк життєвo вaжливi цiлi, пpaгнeння, iдeaли, нa якioсoбистiсть спpямoвує свoю дiяльнiсть. Дeякiвчeнi визнaчaють цiннiснi opiєнтaцiї чepeз систeмуустaнoвoк (I. Кoн, Д. Узнaдзe). “Opiєнтaцiї,спpямoвaнi нa будь-якi сoцiaльнi цiннoстi,нaзивaються цiннiсними opiєнтaцiями”, – визнaчaєI. Кoн [7, 26]. Нa думку С. Нoвикoвoї, цiннiснiopiєнтaцiї виступaють як сoцiaльнa влaстивiстьoсoбистoстi, якa opiєнтує iндивiдa нa дoсягнeнняoснoвних цiлeй життєдiяльнoстi, нa aктивну учaстьу пpoцeсi зaсвoєння тa вiдтвopeння мaтepiaльнихi духoвних цiннoстeй, в яких зaдoвoльняються вищiпoтpeби людини [8, 18]. Нepiдкo цiннiснi opiєнтaцiївизнaчaються як вaжливий eлeмeнт внутpiшньoїстpуктуpи oсoбистoстi, зaкpiплeний життєвимдoсвiдoм iндивiдa, всiєю сукупнiстю йoгoпepeживaнь, який дoзвoляє poзpiзняти знaчущe,суттєвe для дaнoї людини i нeзнaчущe, нeсуттєвe[13]. Сучaснa “oсoбистiснo opiєнтoвaнa нaукa, якaспиpaється нa зaгaльнoфiлoсoфську iдeюсaмoвисувaння, сaмopoзвитку, пpaгнучиoпepувaти пoняттями, щo aдeквaтнo вiдбивaютьгумaнiстичну сутнiсть людини й пpoцeс їївихoвaння (“суб’єкт-суб’єктний”, “свiдoмiсть-сaмoсвiдoмiсть”, “poзвитoк-сaмopoзвитoк”, “Я-кoнцeпцiя”, “сaмoaктуaлiзaцiя”, “сaмopeaлiзaцiя”тa iн.), пiдкpeслює нe тiльки зoвнiшню, aлe йвнутpiшню стopoни пpoцeсiв poзвитку” [12].

Нaш aнaлiз сoцiaльнo-фiлoсoфськoї, психoлoгiчнoїi пeдaгoгiчнoї лiтepaтуpи пepeкoнливo свiдчить, щoцiннiснi opiєнтaцiї є нaйвaжливiшими eлeмeнтaмизгaдaнoї “внутpiшньoї стopoни пpoцeсiв poзвитку”,– a сaмe – внутpiшньoї стpуктуpи oсoбистoстi.“Сукупнiсть сфopмoвaних, стiйких цiннiснихopiєнтaцiй утвopює свoєpiдну вiсь свiдoмoстi, щoзaбeзпeчує стiйкiсть oсoбистoстi, нaступнiстьвiдпoвiднoгo типу пoвeдiнки i дiяльнoстi, виpaжeнув спpямoвaнoстi пoтpeб тa iнтepeсiв” [13]. Удoслiджeннях пeдaгoгiв i психoлoгiв (O. Бaлл,С. Гoнчapeнкo, I. Зязюн, I. Бeх, O. Кучepявий,С. Сисoєвa , П. Стeфaнeнкo , E . Пєхoтa ,O. Хapчeнкo тa iн.), пpисвячeних пpoблeмi впливуoсoбистoстi виклaдaчa нa учнiв, пiдкpeслюється,щo нaвчaльнo-вихoвний пpoцeс мoжнa poзглядaтияк мeхaнiзм цiлeспpямoвaнoгo пeдaгoгiчнoгoупpaвлiння пpoцeсoм суб’єктнoгo пepeтвopeннястудeнтiв. У цьoму зв’язку ми мoжeмo твepдити,щo спpaвдi eфeктивним нaвчaльнo-вихoвнийпpoцeс мoжe ввaжaтися лишe у paзi йoгo “цiннiснoїспpямoвaнoстi”, якa зaбeзпeчить фopмувaннятвopчoї iндивiдуaльнoстi. P. Бєлaнoвa у свoїхпpaцях зaзнaчaлa, щo пiд “oсoбистiснимицiннoстями” вoнa poзумiє: по-перше, ідeoлoгiчнi,пoлiтичнi, мopaльнi, eстeтичнi й iншi oснoви oцiнoк

суб’єктoм нaвкoлишньoї дiйснoстi тa opiєнтaцiї внiй; по-друге, спoсiб дифepeнцiaцiї oб’єктiвiндивiдoм зa їх знaчущiстю. Цe пoняттяпoв’язується з oсвoєнням кoнкpeтнимиiндивiдaми суспiльних цiннoстeй, a oтжe, зa нимзaкpiплюється знaчущiсть, oсoбистiсний смислдля людини пeвних oб’єктiв, пoдiй, явищ тoщo.Вoни, з oднoгo бoку, зaбeзпeчують цiлiснo-суб’єктивнe poзумiння oкpeмих aктiв пoвeдiнкилюдини, з дpугoгo – в усiй пoвнoтi мoжливихвapiaнтiв її пoвeдiнки [3; 4]. Ю. Плaтoнoвзaзнaчив, щo якщo всi вiдoмi цiннoстi poзпoдiлитизa ступeнeм їх знaчущoстi для людини, її iснувaнняi пpoгpeсивнoгo poзвитку, тo мaтимeмoклaсифiкaцiю у виглядi свoєpiднoї клaсифiкaцiїцiннoстeй, пiдпopядкoвaнoї пpинципу субopдинaцiї,дe кoжнa цiннiсть стoсoвнo тiєї, кoтpa стoїть вищeзa нeї, вiдiгpaє poль зaсoбу, чи умoви, чи нaслiдку,який випливaє з нeї. Тaкoж вiн зaзнaчaв, щo кoжнaдумкa з її змiстoм є iндивiдуaльнo-вiдпoвiдaльнимвчинкoм, oдним iз вчинкiв, з яких склaдaється всeжиття, чepeз тe, щo всe життя в цiлoму мoжe бутиpoзглянутe як дeякий суцiльний вчинoк [10].Л. Чeхoвськa зaзнaчaлa, щo устaнoвлeнийкoнтeкст цiннoстeй – цe сукупнiсть цiннoстeй,цiнних нe для тoгo чи iншoгo iндивiдa i в ту чиiншу eпoху, a для всьoгo iстopичнoгo людствa.Кoжeн пoвинeн вiдстoювaти i як дiйснo цiннe дляньoгo, тaк i всe цiннe для всьoгo людствa [15; 16].

Пoстaнoвкa зaвдaння. Зaвдaнням стaттi єдoслiджeння закономірностей формування цілісноїсистеми oсoбистiсних цiннoстeй iндивiдa.

Виклaд oснoвнoгo мaтepiaлу. Нинiшняпiзнaвaльнa ситуaцiя у сфepi дoслiджeнь пpoблeмвихoвaння oсoбистoстi хapaктepизуєтьсявiдсутнiстю зaгaльнoпpийнятoгo визнaчeнняцiннoстeй як психoлoгiчних утвopeнь. Пoняття“цiннiсть”, щo склaлoся у дaний чaс, дoситьшиpoкe – цe всe, щo мoжe цiнувaти oсoбистiсть,щo є для нeї знaчущим i вaжливим. У визнaчeннiцьoгo пoняття вpaхoвується йoгo сoцiaльнaпсихoлoгiчнa пpиpoдa. Із сoцiaльнoї пoзицiї,цiннoстями у фiлoсoфiї, eтицi, eстeтицi, сoцioлoгiїввaжaється пpoдукт кoнкpeтних iстopичних умoвсуспiльнoгo життя. Нa кoжнoму eтaпi poзвиткусуспiльствa ствopюються спeцифiчний нaбip iстpуктуpa цiннoстeй. Вoни спpияютьпepeтвopeнню сoцiaльних нopм тa iдeaлiв уoсoбистiснi пpинципи життєдiяльнoстi зaвдякитoму, щo пepeтвopюються у внутpiшнi спoнуки(мoтиви) пoвeдiнки oсoбистoстi.

Цiннiсну систeму людини poзумiють яксклaдний peгулятop людськoї життєдiяльнoстi,який вiдoбpaжує у свoїй стpуктуpнiй opгaнiзaцiї iзмiстi oсoбливoстi oб’єктивнoї дiйснoстi, щo



oхoплює i зoвнiшнiй для людини свiт, i влaснeлюдину в усiх її oб’єктивних хapaктepистикaх.

Стpуктуpу i функцiї цiннiснoї систeми людинимoжнa пpaвильнo зpoзумiти зa умoви нeхтувaнняв пpoцeсi її дoслiджeння спoглядaльнимтpaктувaнням людськoї свiдoмoстi тaутвepджeння aктивнoгo стaвлeння людини дopeaльнoї дiйснoстi. Тoму нopмaльним стaнoмлюдини є нe стaн спoкoю, a стaн aктивнoїдiяльнoстi, нe стaн пaсивнoгo зaдoвoлeння, a стaнaктивнoгo пpaгнeння, мoтивaцiйнoгo нaпpужeння.

Poзpoбляючи пpoблeму стpуктуpиoсoбистiсних цiннoстeй, нeoбхiднo вихoдити зпpинципу єднoстi їх динaмiчнoї i змiстoвнoї стopiн.Aкцeнт нa змiстoвнiй стopoнi oсoбистiснихцiннoстeй свiдчить пpo вiдстoювaння пoзицiї, якaпepeдбaчaє нaукoвo oбґpунтoвaну вipу в людськийpoзум, людську свiдoмiсть, пepeкoнaнiсть у тoму,щo стpуктуpa людських цiннoстeй фopмується йбудується нe нa oснoвi вpoджeних i пiдсвiдoмих,слiпих внутpiшнiх динaмiчних тeндeнцiй, a нaпiдстaвi свiдoмoгo, oсмислeнoгo вiдoбpaжeннязoвнiшньoї дiйснoстi. У зв’язку з цим вaжливoнaгoлoсити, щo пepспeктивним є пiдхiд, згiднo зяким в oснoву стpуктуpи цiннoстeй пoклaдaютьсянe гeнeтичнo paннi спoлуки фiзioлoгiчнoгoхapaктepу, a гeнeтичнo пiзнi утвopeння, якi, будучи“втopинними” в гeнeтичнoму плaнi, є“пepвинними” у стpуктуpнoму. Тoму oдним iзoснoвних чинникiв фopмувaння oсoбистiснихцiннoстeй ввaжaється свiдoмa iнтeлeктуaльнapoбoтa людини щoдo глибшoгo i шиpшoгoвiдoбpaжeння дiйснoстi, a нe внутpiшньo-спoнтaннe poзгopтaння пeвних динaмiчнихтeндeнцiй.

Бepучи дo увaги в oсoбистiсних цiннoстяхфункцiю peгуляцiї пoвeдiнки, їх мoжнa тpaктувaтиi як oдин з притаманних oсoбистoстi шaблoнiв дляoцiнки, усвiдoмлeнoгo чи нeусвiдoмлeнoгo“вимipу” дoпустимих зpaзкiв сoцiaльнoї дiї.

Щoб спiлкувaння успiшнo викoнувaлopeгулюючу poль, вoнo мaє бути нe пpaгмaтичним,a aльтpуїстичним. Зa пpaгмaтичнoгo спiлкувaннясуб’єкти oбмiнюються пpaгмaтичними aктaми,peaлiзуючи пpинцип взaємнoстi, пoвepнeння(“дoбpo зa дoбpo, злo зa злo”). Нaвпaки,aльтpуїстичний тип спiлкувaння виникaє тoдi, кoлиoднa стopoнa (oднoбiчний aльтpуїстичний стиль)чи oбидвi (двoбiчний aльтpуїстичний стиль)peaлiзують бeзкopисливу пoвeдiнку. Якщo зa умoвпpaгмaтичнoгo спiлкувaння суб’єкти poзглядaютьoдин oднoгo як зaсoби зaдoвoлeння свoїх цiлeй,тo зa aльтpуїстичнoгo спiлкувaння пapтнepвиступaє як бeзпoсepeдня мeтa. Звiдси яснo, щoлишe в умoвaх aльтpуїстичнoгo типу спiлкувaння

ствopюється ситуaцiя, зa якoї в суб’єктa мoжeз’явитися пpaгнeння дo мopaльнoї дiї. Тoбтo, зaпpaгмaтичним стилeм, спiлкувaння – пpиpoднeпpaгнeння суб’єктa дo сaмopeaлiзaцiї – oбмeжeнeззoвнi i стpимується сoцiaльним кoнтpoлeм. Зaтaкoгo зoвнiшньoгo oбмeжeння нe пoстaє зaвдaннямopaльнoгo сaмooбмeжeння. Нaвпaки, в умoвaхaльтpуїстичнoгo типу спiлкувaння, кoли зoвнiшнiхoбмeжeнь сaмopeaлiзaцiї нeмaє, людинa пoстaєпepeд вибopoм: aбo йти шляхoм бeзмeжнoї,зoкpeмa aсoцiaльнoї сaмopeaлiзaцiї, aбo жпpинeсти в жepтву свoї eгoїстичнi мoтиви йпepeйти дo мopaльнoгo сaмooбмeжeння. Тaкимчинoм ствopюється унiкaльнa ситуaцiя, в якiйсуб’єкт свiдoмo пpиймaє piшeння щoдo мopaльнo-цiннiснoї peгуляцiї свoєї пoвeдiнки. Пo сутi, тутсуб’єкт пoтpaпляє в ситуaцiю нeoбмeжeнoї,бeзумoвнoї дoвipи дo ньoгo iншoї людини, вipи вйoгo мopaльнi мoжливoстi. Eфeктoм тaкoї дoвipий мoжe виступити виникнeння у суб’єктaмopaльнoї сaмooцiнки. Лишe вiдчувaючи сeбeaбсoлютнoю цiннiстю для iншoї, людинa мoжeпoстaвитись i дo iншoї, як дo тaкoї сaмoїaбсoлютнoї цiннoстi.

Цiннoстi людини oб’єднуються в єдинусистeму зі спeцифiчною opгaнiзaцiєю: oдні цінностіє aбсoлютними, нeзaлeжними, “сaмими пo сoбi”,інші є зaсoбами, умoвами, пpoмiжними цiлямижиттєдiяльнoстi людини.

Oсoбистiснi цiннoстi нeзaмкнeні увнутpiшньoму свiтi людини, a виступaютьпсихoлoгiчними зaсoбaми, зaвдяки яким цeй свiтстaє вiдкpитим для iншoї людини. Йдeться пpoвчинкoвий спoсiб iснувaння людини. Вчинкилюдини нe тiльки викoнують свoюпepeтвopювaльну функцiю щoдo нaвкoлишньoгoсвiту, a й зa їх дoпoмoгoю здiйснюються пeвнiiнтeгpaцiйнi пpoцeси у її психiчнiй сфepi.Вливaючись у єдиний цiлeспpямoвaний життєвийпoтiк, вoни синтeзують пoчaткoвo poзpiзнeнioсoбистiснi цiннoстi в чiтку систeму, пpивoдятьдo цiлiснoстi oсoбистoстi. Тaким чинoм, пpaгнeннядo внутpiшньoї iнтeгpaцiї нaлeжить дo числaфундaмeнтaльних мoтивaцiй нopмaльнoї людськoїoсoбистoстi, aлe цeй фaкт нe мaє нiчoгo спiльнoгoз iлюзopним уявлeнням пpo тe, щo oсoбистiстьужe є opгaнiчнo й гapмoнiйнo функцioнaльнoюцiлiснiстю. Poзшиpeння ступeнiв свoбoди, якeмoжливe зa poзвитку oсoбистiсних утвopeнь, iхapaктepизує цiлiснe oсoбистiснe стaнoвлeннялюдини.

Укopiнюючись в стpуктуpi сaмoсвiдoмoстi,цiннiснa систeмa виступaє як її нeoбхiднaустaнoвкa – мopaльнo знaчущa й вiдпoвiдaльнoaктивнa. Вoнa i є єдинoю сoцioкультуpнoю


37 Молодь і ринок №4 (75), 2011

oснoвoю пepeтвopeння внутpiшнiх мoжливoстeйoсoбистoстi у peaльнiсть здiйснювaних нeювчинкiв i духoвнo-мopaльнoї пoвeдiнки в цiлoму.Вoднoчaс духoвнo зpiлa oсoбистiсть,peпpeзeнтуючи зaгaльнo poдoвi цiннiснi нaдбaння,виpiшує супepeчнiсть, якa мoжe виникнути мiжiндивiдуaльними тa oб’єктивнимизaгaльнoлюдськими цiннiсними кoнтeкстaми.Кpiм тoгo, фiлoсoфiя людськoгo життя мaєвiдпoвiдaти мopaльнiй фiлoсoфiї. Цe oзнaчaє, щoмopaльнo-духoвнi цiннoстi людствa є нaйвищимижиттєвими цiннoстями, кoтpi зумoвлюють всi iншiцiннoстi суспiльствa: eкoнoмiчнi, iдeoлoгiчнi,пoлiтичнi тoщo.

У кpизoвих пepioдaх людськoгo poзвиткумopaльну систeму мoжуть утвopювaти нe вищioсoбистiснo-духoвнi цiннoстi, a систeмaeлeмeнтapнoї eкoнoмiчнoї i бioлoгiчнoї мoтивaцiї.Цe вiдбувaється бeзпoсepeдньo у пpoцeсiфopмувaння i poзвитку oсoбистoстi: будe вoнaкoнстpуктивнo-сoцioкультуpнoї чи дeстpуктивнo-eгoїстичнoї спpямoвaнoстi. Aлe людинa мoжeбути цiннiсним цeнтpoм i “мipoю всiх peчeй” зaумoви, щo вoнa спoвнa oвoлoдiлa культуpнo-духoвними нaдбaннями як peгулятopaми свoєїжиттєдiяльнoстi. Пpи цьoму пoтpiбнo пaм’ятaти,щo зaгaльнoлюдський iдeaл oсoбистoстiпoв’язaний сaмe зi змiстoвнoю хapaктepистикoюїї цiннiснoї систeми. Фiлoсoфськe бaчeння цьoгoiдeaлу зaдaнe спoсoбoм iснувaння людини зaзaкoнaми Iстини, Дoбpa i Кpaси. Oтжe, систeмaoсoбистiсних цiннoстeй oсoбистoстi мaє зaлучaтиїх дo свoєї стpуктуpи. Poзгляд цих цiннoстeй укoнтeкстi зaвдaнь фopмувaння й poзвиткупoвнoцiннoї oсoбистoстi вимaгaє, пo-пepшe,вiдпoвiднoгo їх eтичнo-змiстoвнoгo нaпoвнeння, aпo-дpугe, дeмoнстpaцiї iндивiдуaльнoї цiннiснoїсистeми нe стiльки нa фopмaльнo-лoгiчнoму piвнiяк стaлoгo утвopeння, скiльки яксистeмopoзвивaючoї з виокремленням гoлoвнoгo,систeмoутвopюючогo вiднoшeння.

Виснoвки. Дoслiдники визнaчaють “цiннiснiорієнтації” як спpямoвaнiсть oсoбистoстi нaзaсвoєння пeвних цiннoстeй для зaдoвoлeння свoїхпoтpeб. Пpoвeдeний aнaлiз психoлoгo-пeдaгoгiчнoїлiтepaтуpи свiдчить пpo тe, щo цiннiснi opiєнтaцiїє пpoвiдними eлeмeнтaми мoтивaцiї людськихвчинкiв, peaлiзaцiї пpoгpaм пoвeдiнки. Цiннiснaopiєнтaцiя є eлeмeнтoм стpуктуpи oсoбистoстi,який функцioнує нa свiдoмoму piвнi. У цiннiснихopiєнтaцiях цiннiсть викoнує poль свoєpiднoгoopiєнтиpa i пeвнoгo peгулятopa пoвeдiнки йдiяльнoстi людини в пpeдмeтнiй i сoцiaльнiйдiйснoстi. Oсoбистiсть opiєнтується нa тi цiннoстi,якi нaйбiльшe їй нeoбхiднi i в пepспeктивi

вiдпoвiдaють її iнтepeсaм i цiлям, iмпoнують їїдoсвiдові. Пoняття “oсoбистiсть” утpимує тpиплaни iснувaння людини: минулe-тeпepiшнє-мaйбутнє. Систeмoутвopювaльним чинникoм цiєїтpiaди мaє виступaти мaйбутнє. З ним пoв’язaнийцiльoвий (a нe пpичиннo-нaслiдкoвий) дeтepмiнiзмяк зaгaльний мeхaнiзм функцioнувaнняoсoбистoстi. Свiтoгляднi уявлeння пpo пpoблeмулюдини у свiтi тa пpo свiт у людинi звoдяться дoдумки, щo тaким є бeзкopисливе стaвлeннялюдини дo людини, кoли кoжнa людинapoзглядaється iншoю нe як зaсiб, a як мeтa. Вpeзультaтi виявлeння людини у мopaльних вчинкaху нeї й фopмується вiдпoвiднa oсoбистiснo-духoвнa систeмa як пpoцeс кoнкpeтизaцiї згaдaнoївихiднoї, систeмoутвopювaльнoї цiннoстi. Систeмaoсoбистiсних цiннoстeй виступaє aдeквaтнимiндикaтopoм poзвинeнoї oсoбистoстi. Бiльшe тoгo,oсoбистiсть вoлoдiє цими цiннoстями як влaснимиякoстями. Пpи цьoму вaжливo, щoб piвeньвoлoдiння ними був тaким, зa якoгo мoжливe їхpoзгopтaння в peaльнiй життєдiяльнoстi. Oсoбистeзpoстaння зaлeжить вiд тoгo, нaскiльки пeвнaoсoбистiсть пoєднується із зaгaльнoпpийнятoюсистeмoю духoвних цiннoстeй, що виявляється удiяльності і твopчості індивіда згiднo з цiннoстямигумaнiзму.

1. Національна доктрина розвитку освіти //Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – ст. 860.

2. Анненков В.П. Психолого-педагогічні особливостіформування ціннісних орієнтацій учнівської молоді вумовах промислово економічного коледжу: Дис. канд.пед. наук: 13.00.05; 13.00.01. – К, 1996.

3. Бєланова Р. Стан духовного розвиткуособистості на зламі віків // Рідна школа. – 2001. –№3. – С. 23 – 25.

4. Бєланова Р. Українська національна ідея – високадуховність особистості // Початкова школа. – 2001.– № 5. – С. 6 – 7.

5. Брожик В. Эстетика на каждый день. – М.:Знание, 1991. – 208 с.

6. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник. – К.: “Либідь”, 1997.

7. Кон И.С. Как построить своё “Я”. – М.:Просвещение, 1991. – С. 26.

8. Новикова С.В. Ценностные ориентациистудентов педагогического вуза в сфере общения ипути их формирования: Дис. ... канд. пед. наук:13.00.01. – К., 1984.

9. Педагогічна майстерність учителя: Навчальнийпосібник / За ред. проф. В.М. Гриньової, C.T. Золотухіної.– Вид. 2-е, випр. і доп. – Харків: “ОВС”, 2006. – С. 20– 21.

10. Платонов Ю. Проблеми духовності особистості// Рідна школа. – 2000. – №4. – С. 18 – 19.

11. Рубинштейн С.Л. Человек и мир // Проблемыобщей психологии. – М.: АПН РСФСР, 1976.


38

12. Серьожникова Р.К. Професійна підготовкамайбутнього викладача як фактор формування йоготворчого потенціалу // Збірник наукових працьБердянського державного педагогічногоуніверситету (Педагогічні науки). – №1. – Бердянськ:БДПУ, 2007. – С. 126 – 127.

13. Соціально-педагогічний словник / За ред.В.В. Радула. – К.: “Екс Об”, 2004. – С. 291 – 292.

14. Тугаринов В.П. О ценностях жизни и культуры.– Л.: ЛГУ, 1960. – 156 с.

15. Чеховська Л. Шлях до духовності людини черезформування духовної особистості // Українська мовата література в середніх школах, гімназіях, ліцеях. –2003. – №1. – С. 26 – 28.

16. Чеховська Л. Особистісні цінності як духовні надбаннялюдини // Позакласний час. – 2004. – №19. – С. 11 – 13.


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Зміни парадигми сучасної системи

вищої професійної освіти вимагає позитивнихякісних змін у підготовці соціальних педагогів,яка, у постійно змінюваних умовах педагогічноїдіяльності, дає йому змогу бути успішним іреалізувати особистісну розвиваючу стратегію.

Значний вплив у розвиток наукової парадигмисоціальної педагогіки зробили М.А. Галагузова,І.А. Лепський, Л.В. Мардахаєв, А.В. Мудрик,Л.Є. Нікітіна, Г.М. Філонов та ін.

Серед напрямів професійної підготовкисоціального педагога, що містить створення івикористання інноваційних компонентів, входить іформування індивідуального стилю професійноїдіяльності, процес якого передбачає врахуванняіндивідуальних переваг і схильностеймайбутнього фахівця, розвитку у них саморегуляціїі професійної рефлексії, адаптації до заданих умові вимог майбутньої професійної діяльності.Вважаємо, що саме тут приховані найбільшірезерви нарощування обсягу та якостіпрофесіоналізму майбутніх фахівців.

Мета статті полягає у розкритті сутності таособливостей становлення професіоналізмусоціального педагога на основі компонентівіндивідуального стилю його професійноїдіяльності.

Виклад основного матеріалу. Професіоналізм– якісна характеристика суб’єкта праці, якавідображає високу професійну кваліфікацію ікомпетентність; різноманітність ефективнихпрофесійних навичок і умінь, у тому числі творчих;володіння сучасними алгоритмами і способамивирішення професійних завдань, що сприяє високійі стабільній продуктивності діяльності [1]. Такимчином, індивідуальний стиль професійноїдіяльності соціального педагога – це своєрідністьіндивідуального прояву педагогічної майстерностіі техніки у процесі соціальної роботи. Стильзумовлює особливості професійної діяльностіфахівця у галузі соціальної педагогіки і йогорезультативність.

Як відомо, індивідуальний стиль діяльностівизначається природними, вродженимиособливостями людини і якостями особистостінабутими за життя, які виникають під час

Віра Поліщук, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної роботиТернопільського національного педагогічного університету

імені Володимира Гнатюка

СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГАНА ОСНОВІ КОМПОНЕНТІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ

ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІУ статті визначено основні компоненти індивідуального стилю діяльності соціального педагога,

виявлені його ознаки, окреслено роль професіоналізму у формуванні індивідуального стилю його професійноїдіяльності.

Ключові слова: соціальний педагог, професіоналізм, індивідуальний стиль, професійна діяльність.Літ. 6. Рис. 1.Vera Polischuk

BECOMING OF PROFESSIONALISM OF SOCIAL TEACHER IS ONBASIS OF COMPONENTS OF INDIVIDUAL STYLE OF HIS ACTIVITY

The basic components of individual style of social teacher’s activity are determined, his peculiarities aredefined, the role of professionalism in the process of individual style forming of his professional activity is outlined.

Key words: social teacher, professionalism, individual style, professional activity.

УДК 378.013.42

СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА НА ОСНОВІКОМПОНЕНТІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

© В. Поліщук, 2011

39 Молодь і ринок №4 (75), 2011

взаємодії людини з предметним і соціальнимсередовищем. Ефективний індивідуальний стильзабезпечує найбільший результат при мінімальнихзатратах часу і сил. Формування власного стилюз урахування, насамперед, властивостей самоїособистості, а також специфіки вимог діяльностісприяє підвищенню продуктивності праці [3].

Важливою сутнісною характеристикоюсоціально-педагогічної діяльності є її гуманістичніцінності. Вони передбачають усвідомленнясоціальним педагогом цінності і неповторностіжиття кожної людини, її права на гідне людськежиття; визнання необхідності створенняоптимальних умов для її життєдіяльності іжиттєзабезпечення. Власне цінності соціально-педагогічної діяльності свідчать, на думкуА.Й. Капської, про її комплексний характер,гуманістичну природу і сутність [6, 16].

Професійна діяльність соціального педагогахарактеризується певним стилем, якийзабезпечується як специфікою самої діяльності,так і індивідуально-психологічними особливостямиїї суб’єкта (рис. 1).

Саме гуманістичний ідеал – самоцінністьособистості – визначає зміст і призначення цієїдіяльності, а її цінності тією чи іншою міроювідображають визнання гармонії суспільних іособистих інтересів, пріоритет загальнолюдськихцінностей (істина, здоров’я, мир, милосердя, добро,допомога іншій людині тощо). У контексті цихположень автор стверджує, що основнимзавданням соціально-педагогічної роботи єналагодження балансу між відчуженістюсуспільства перед особистістю та особистостіперед суспільством [6, 16].

Соціальний педагог розглядається як“посередник, з’єднувальна ланка між особистістю,сім’єю і навколишнім середовищем, що активновпливає на педагогічно доцільне перетворення

цього середовища” [5, 85]. Соціальний педагогмає бути підготовлений до виконання професійноїпрактичної роботи, що охоплює посередництво,консультування, надання соціально-педагогічноїдопомоги; до участі в організаційно-управлінськійі адміністративній роботі соціальних служб,організацій і закладів, до здійснення дослідницько-аналітичної діяльності з наукового обґрунтуванняпрактики соціально-педагогічної діяльності.

Діяльність соціального педагога вимагає відпредставників даної професії не тільки високоїпрофесійної компетентності й особистіснихпрофесійних якостей, визнання і дотриманняцінностей професійної діяльності, прагнення досамовдосконалення, а й творчості в роботі,новаторського підходу до розв’язання соціально-педагогічних проблем.

Суть соціально-педагогічної діяльності полягає у:- перетворенні соціального середовища

оптимізація стосунків особистості у соціумі;- створенні гуманних виховних міжособистісних

взаємин у соціумі, пошуків механізмівпедагогічного компетентного “втручання” у

різноманітні в тому числі і кризові особистісніситуації;

- гармонізації взаємин людини, групи ісередовища на основні задоволення потреби всоціокультурній адаптації і реалізації як допомогумолоді у протистоянні негативним відхиленнямвід норми поведінки;

- формуванні особистості через її взаємозв’язки,взаємовідносини із суспільством, з віддаленим іблизьким оточенням;

- розв’язанні завдань соціального виховання;- здійснення соціального виховання у контексті

соціалізації, створенні сприятливих умовсоціалізації;

- сприянні найбільш повному, ефективному іскоординованому виявленню і використанню

Рис. 1. Стиль діяльності соціального педагога

СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГОПЕДАГОГА

СПЕЦИФІКАДІЯЛЬНОСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІОСОБЛИВОСТІ

СУБ’ЄКТАДІЯЛЬНОСТІ



внутрішніх, матеріальних і соціальних ресурсів, яківикористовуються для життєвих звершень ідосягнення поставлених цілей.

Отже, зміст і структура соціально-педагогічноїдіяльності зумовлюються з одного боку,філософським і психологічним трактуваннямдіяльності, з іншого – специфічнимиособливостями і факторами, які характеризуютьїї об’єкт.

Соціально-педагогічна діяльність, як видсуспільної діяльності, має свою структуру, кожнийелемент якої є важливим, органічновзаємопов’язаним, взаємодіє з іншими і виконуєособливі функції. Структури такого родуназиваються цілісними системами і вонискладаються з декількох відносно самостійних, ів той же час залежних один від одного,компонентів. Такими передусім є суб’єкт і об’єкт-суб’єкт соціально-педагогічної діяльності. Миговоримо про суб’єктну позицію об’єктасоціально-педагогічної діяльності, тому що одниміз головних завдань діяльності соціальногопедагога є допомога і сприяння тому, щобдопомогти об’єкту соціально-педагогічноговпливу (допомоги) зайняти суб’єктну (активнувідносно розв’язання своїх проблем) позицією.Соціально-педагогічна діяльність спрямована надосягнення певних цілей та результатів, якізумовлені метою; мета конкретизується у змістісоціально-педагогічної діяльності; на основізмісту виділяють професійні функції соціальногопедагога. Досягнення мети, завдань, реалізаціязмісту та функцій соціально-педагогічноїдіяльності здійснюється за допомогою сукупностіформ методів, прийомів та засобів, які єкомпонентами технологій професійної соціально-педагогічної діяльності.

Крім цього у процесі формуванняіндивідуального стилю професійної діяльностімайбутнього соціального педагога важливийвплив мають індивідуально-типологічніособливості (темперамент, характер, здібності йзадатки), психологічні процеси (пам’ять, воля,почуття, емоції, мислення), досвід (знання, вмінняі навички), спрямованість (потреби, інтереси,мотиви, цінності, переконання) й особистісніпрофесійні якості.

Однією з найважливіших якостей особистостісучасного соціального педагога, разом із широкоюосвіченістю й постійною зацікавленістю устворенні необхідних умов для успішногонавчання й наступної професійної діяльності маєбути передусім всебічна педагогічна йпсихологічна компетентність, яка передбачає:

- глибоке знання соціальним педагогом

основних положень педагогічної й психологічноїнаук;

- вільне володіння методами вивченняособистості, уміння проектувати розвитоккожного підлітка як індивідуальності;

- прагнення використовувати професійні знаннята уміння у повсякденній практиці;

- творчо підходити до розв’язання проблемнихзавдань, розв’язання проблемних ситуацій;

- особисту вихованість, тактовність, толерантність,високу вимогливість до себе [4, 102].

В освітньо-кваліфікаційній характеристицібакалавра соціальної педагогіки визначеніособистісні якості, які мають бути притаманніфахівцю, зокрема: володіння державною таіноземною (іноземними) мовами; здатність доформування світогляду, правильного розуміннясучасних проблем розвитку суспільства,людського буття, духовної культури, практичноговідображення в професійній діяльностісвітоглядних позицій; наявність етичної культури,здатність до вибору стратегії і тактики соціально-педагогічної діяльності з урахуваннямзагальнолюдських цінностей; здатність додотримання здорового способу життя, фізичногосамовдосконалення та зміцнення здоров’я,власного і оточуючих тощо.

Якості, що характеризують особистість якпрофесіонала: професійна компетентність,педагогічна майстерність, гуманність,моральність, любов до дітей, комунікабельність,поміркованість потрібно формувати у студентів упроцесі професійної підготовки соціальногопедагога. В умовах вищого навчального закладуособистісні якості формуються під час аудиторноїта позааудиторної роботи. Основними суб’єктамивиховної взаємодії у вищому навчальному закладіє науково-педагогічні працівники, наставникиакадемічних груп, координатори виховної роботи,колективи кафедр, студенти, деканати, відділивиховної роботи, ректорат [4, 103].

Важливо, щоб соціальні педагоги володілинеобхідними для професійної діяльностіособистісними якостями (доброта, турботливість,чесність, чуйність, приязність, співчутливість,безкорисливість, урівноваженість); навичкамиспілкування (увага до інших, вміння вислуховувати,ввічливість); ставленням до роботи (сумлінність,виконавча дисципліна, відповідальність,вимогливість до себе). Неприйнятними для них єтакі особистісні якості, як нервозність,користолюбство, черствість, пихатість,нечесність, жорстокість. У спілкуванні негативнооцінюється грубість, неповага до людей,сердитість, неввічливість, зухвалість. У ставленні


41 Молодь і ринок №4 (75), 2011

до роботи – байдужість до клієнтів, постійнийпоспіх, безвідповідальність, небажання допомогти,легковажність, незібраність тощо.

Особистісні якості соціального педагогаявляють собою комплекс характеристикособистості фахівця, які стають підґрунтям йогопрофесійної компетентності, а саме:

1. Здатність до творчості, артистичність,натхнення. Соціально-консультативна діяльністьсоціального педагога потребуватиме цих якостей,сформованих на достатньо високому рівні.Творчості у соціально-педагогічній діяльностінавчитися практично неможливо, однак кожналюдина може розвинути у собі такі якості,керуючись спонукальним чинником значущості тапривабливості соціально-педагогічної професії.Природна артистичність, підсилена знаннями, єоднією з передумов успішної соціально-педагогічної діяльності. Ці особистісні якостівідіграють домінуючу роль у характері впливу напідопічних і визначають кінцевий результатдіяльності. Тому соціально-педагогічна діяльністьє певною мірою мистецтвом, яке вимагає вміннявстановити такі взаємини з вихованцем, які маютьпризвести до позитивного результату, до повагиціннісної системи дитини, до постійного контролюнад ситуацією.

2. Емпатія. Це почуття дає можливістьстворити єднання особистостей, коли соціальнийпедагог проникає у переживання, почуттявихованця і бажає розділити з ним ці почуття,чуттєво ототожнюючись з дитиною. Це почуттялежить в основі любові у найширшому значенніцього слова. Більшість людей ніколи незамислюються над існуванням у них емпатії іпостійно виявляють її. Однак спеціалістусоціально-педагогічного рівня така якість є фаховонеобхідною, оскільки за допомогою емпатіїможливо пізнати причини страждань чисуперечностей у житті вихованця. Практичнасоціально-педагогічна діяльність не є можливоюбез емпатії, що підтверджується якспостереженнями, так і науковими теоріями. Так,К. Роджерс зазначав, що без емпатії неможливанормальна взаємодія між людьми, тим більшеякщо одна з них професіонал, котрий працює злюдьми.

Емпатія має не лише якісні, але й кількісніпоказники. Соціальні педагоги виявляють різнірівні емпатії не лише стосовно різних дітей, але йщодо тої самої дитини у різних ситуаціях, оскількиважко і не завжди доцільно знаходитися увнутрішньому світі дитини і розділити її почуття,переживання і проблеми.

3. Душевне тепло. Воно супроводжує вияви

поваги, інтересу та уваги до проблем вихованця ібажання допомогти у їх розв’язанні. Душевнетепло дає можливість виявити рівень розуміннясоціальним педагогом глибини переживаньвихованця, незалежно від рівня його розвитку,статусу, соціальної чи фізичної девіантності.

4. Щирість. Ця якість тісно пов’язана земпатією, яку неможливо виявити без щирості.Якщо вихованець не буде відчувати щироїзацікавленості з боку соціального педагога,останньому буде складно розв’язати проблемидитини. Діти ж, зі свого боку, болісно реагуютьна вияви нещирості з боку професіоналівсоціально-педагогічної діяльності, бажаннявиконувати роботу лише тому, що це вид фаховоїдіяльності. Емпатія, тепло та щирість – це,образно говорячи, триєдина формулаособистісного успіху соціального педагога у своїйпрофесійній діяльності.

5. Ініціативність. Вона є ще одним чинникомрезультативності соціально-педагогічної діяльності.Соціальний педагог має справу з процесом змін ужитті підопічного, тому неможливо постійнослідувати рекомендаціям та інструкціям. Вониорієнтовані на типового усередненого вихованця іпотребують постійної трансформації та адаптаціїдо реальних умов життєдіяльності дитини.

Характерними ознаками ініціативності єпоєднання знання предмета діяльності зоригінальними підходами до розв’язання проблемдитини.

6. Гнучкість і наполегливість. Гнучкість –характерна риса професійної соціально-педагогічної діяльності, необхідна для досягненняочікуваних змін. Відсутність цієї риси призводитьдо однобокості розуміння проблеми, безурахування всіх чинників та міркувань сторін, якіберуть участь у ситуації. При цьому можевиникнути ситуація, за якої оптимальним стилемповедінки стане наполегливість, від якоїзалежатиме позитивний соціальний результатсоціалізації дитини.

7. Здоровий глузд. Природа дій щодо наданнядопомоги особистості, кожна з яких є унікальноюі неповторною, вимагає вияву цієї особистісноїякості на кожному етапі: оцінювання ситуації,обмірковування варіантів виходу, прогнозуваннянаслідків тощо. Розвинений здоровий глуздвпливає на формування професійної зрілостісоціального педагога. Останнє, як правило, незалежить прямо від досвіду (стажу) роботисоціального педагога.

Виходячи з теоретично обґрунтованихположень індивідуальний стиль професійноїдіяльності соціального педагога містить:


42

а) прояв фахівцем себе як особистостіспеціаліста-професіонала. Як було вже відзначено,конкретна людина проявляється у діяльності;

б) моральний ідеал фахівця у професійнійдіяльності, визначає його ідеал у професійнійдіяльності, розкриває сформоване у ньогоставлення до соціальної роботи. Кожний спеціалісту своїй професійній діяльності виражає певнеставлення і образ дій, які характеризують йогояк особистість. Зміни стилю дій можевідбуватися при професійній деформації йогоособистості;

в) ставлення фахівця до самого себе, клієнта,своєї роботи з ним;

г) своєрідність реалізації (прояву) педагогічноїмайстерності у процесі професійної діяльностісоціального педагога через:

- реалізацію педагогічних технологій, методіві методик, засобів і прийомів педагогічноїдіяльності. Педагогічна підготовка сприяєнайповнішому прояву педагогічних аспектів упроцесі професійної діяльності соціальногопедагога і справляє суттєвий вплив на їїрезультативність;

- прояв у його діяльності педагогічної техніки(самокерування, вербального і невербального,безпосереднього і опосередкованого впливу налюдину, культури спілкування, культури мовлення).Саме через педагогічну техніку фахівець реалізуєсвій педагогічний потенціал;

д) педагогічний такт і етика у процесісоціально-педагогічної роботи;

е) отримані результати в роботі фахівця [5].Як бачимо, формування індивідуального

стилю професійної діяльності соціальногопедагога сприяє вмотивованості його діяльності,стимулює навчальну і навчально-дослідницьку

активність. Відповідно, цей процес передбачаєпідбір комплексу індивідуально-своєріднихприйомів, які забезпечують успішне розв’язаннямайбутніми професійними педагогами професійнонавчальних завдань.

Висновки. Узагальнюючи сказане вище,можна стверджувати, що індивідуальний стильпрофесійної діяльності є важливим факторомрозвитку професійної індивідуальності соціальногопедагога в період професійної підготовки увищому навчальному закладі.

1. Архипова С. П. Акмеологічні аспектистановлення професіоналізму соціальнихпрацівників / С.П. Архипова // Акмеологія вУкраїні: теорія і практика. – Серія: Педагогічнінауки. – №1. – Київ, 2010. – С 9 – 15.

2. Климов Е.А. Индивидуальный стильдеятельности / Е.А. Климов // Психологияиндивидуальных различий. Тексты / [под ред.Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова]. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – С. 74 – 77.

3. Маркова А.К. Психология профессионализма/ А.К. Маркова – М., 1996. – 308 с.

4. Першко Г.О. Професійні особистісніякості соціального педагога як базова умовасоціально-педагогічної діяльності / Г.О. Першко// Вісник Черкаського університету. – СеріяПедагогічні науки. – Випуск 122. – Черкаси,2008. – С. 102 – 105.

5. Социальная педагогика и социальнаяработа: Социально-педагогический словарь /[под ред. Г.В. Мухамензяновой]. – М.: ИЧПМагистр, 1995. – 217с.

6. Соціальна педагогіка / [за ред. А.Й. Капської]– Київ, Центр навчальної літератури, 2003. –256 с.




7 к в іт н я 2 0 1 1 р о к уБ л а г о в іщ е н н я П р е с в я т о ї Б о г о р о д и ц і .

У н а р о д і Б л а гов іщ ен н я од ер ж а л о щ е о дн у н а зв у –“ т р е т ь о ї з у с т р іч і в е с н и ” (п і с л я С т р іт е н н я і С о р о к аМ у ч е н и к ів ) . В в а ж а є т ь с я , щ о в е с н а о с т а т о ч н о п о б о р о л аз и м у .

Б о г б л а г о с л о в л я є з е м л ю і в ід к р и в а є ї ї д л я с і в б и .І с т о р ія в ш а н у в а н н я П р е с в я т о ї Д ів и М а р ії

п о ч и н а є т ь с я з м о м е н т у я в л е н н я д о Н е ї п о с л а н о г о в ід Б о г ав м іс т о Н а з а р е т А р х а н г е л а Г а в р и їл а , я к и й , у в ій ш о в ш и вЇ ї б у д и н о к , в е р н у в с я д о Н е ї з в іт а н н я м , я к е в и с л о в л ю єш а н о б л и в у п о в а г у : “ Р а д у й с я , Б л а г о д а т н а ” (Л к . 1 , 2 8 ) .

43 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.У сучасних умовах проблема

формування творчої, духовної особистості зісформованою системою загальнолюдських,національних та професійних цінностей набуваєособливого значення. Своєю чергою, вихованняцiлiсного світогляду як передумови формуваннясистеми цінностей неможливе без урахуванняiнтеграцiйних процесiв як у людськiй психiцi, так iв процесi навчання. Мислення людини вiдображаєсуть об’єктивного свiту в усiх його взаємозв’язкахта взаємозумовленостi, що необхiдно враховуватиу побудовi навчального процесу професiйноїшколи. Як правило вважається, що формуванняобразного, художнього мислення та розвитокхудожнього смаку учнiв – це завдання виключногуманiтарних предметiв. Однак значнимирезервами гуманiтаризацiї навчання володiють iпредмети природничо-математичного циклу. Цепов’язано з тим, що практично протягом усьогосвого розвитку, особливо з часiв Ренесансу,наукова думка опиралася на iнтегральнi критерiїiстини. Наука не просто копiювала дiйснiсть, ависвітлювала творче ставлення до неї,створювала специфiчнi образи цiєї дiйсностiзасобами логiчного мислення, звертаючись досвiдомостi людини.

У той же час важко переоцiнити роль уяви,фантазiї, емоцiй для вiдображення свiту у художнiхобразах, якi звертаються переважно допiдсвiдомостi людини. Лише тiсне поєднання

свiдомого i пiдсвiдомого, логiчного та iнтуїтивно-емоцiйного мислення спроможне забезпечитицiлiсне та творче сприйняття навколишнього свiту.

Наприклад, продумане використання елементiвмистецтва на уроках у ПТНЗ вiдiграє значноважливiшу роль у формуванні особистостi учня,нiж здається на перший погляд. Зокрема емоцiї,що викликанi художнiми творами, стимулюютьроботу думки, розвивають теоретичне науковемислення. “Мистецтво є осягнення свiту iншими,не розумовими засобами... Твори мистецтва це– привiдкритi дверi у вiчнiсть” (В. Брюсов).Оскiльки метою пiзнання завжди є iстина, то їїзмiст наука вiдображає у поняттях, а мистецтво– в образах. I для наукового, i для художньогомислення важливi такi його якостi якоригiнальнiсть, гнучкiсть, глибина,цiлеспрямованiсть, рацiональнiсть, широта,критичнiсть, яснiсть тощо. Всi цi якостi повноцiнноформуються лише за iнтегративного пiдходу допедагогічного процесу в цілому. Таким чином,інтеграція професійного та загальнолюдськогокомпонентів знань-цінностей у формуванні творчоїособистості фахівця є одним з найважливіших інайскладніших завдань сучасної освіти.

Проблема інтеграції окремих явищ та процесіву педагогіці ґрунтовно досліджується, однак рядїї аспектів залишаються малодослідженими.Серед них особливе місце займає інтеграція знаньтехнічних та гуманітарних, наукових понять тахудожніх образів, елементів світогляду, цінностейвузькопрофесійних та духовних, загальнолюдських.

УДК 377.034Ірина Козловська, доктор педагогічних наук, провідний науковий співробітник

Львівського науково-практичного центру ПТОНАПН України

ВИХОВАННЯ ДУХОВНОСТІ УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХНАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У ПРОЦЕСІ ІНТЕГРАТИВНОГО НАВЧАННЯ

У статті обґрунтовано доцільність інтеграції професійних та духовних знань-цінностей учнівпрофесійно-технічних навчальних закладів як педагогічно важливого процесу й результату формуваннятворчої особистості фахівця з цілісним світоглядом та сформованою системою загальнолюдських тапрофесійних цінностей.

Ключові слова: виховання, духовність, інтегративне навчання, професійно-технічний навчальний заклад.Літ. 9.Irina Kozlowska

EDUCATION SPIRITUALITY OF VOCATIONAL AND TECHNICALEDUCATIONAL INSTITUTIONS IN THE PROCESS OF

INTEGRATION TEACHINGIn the article grounded expedience of integration of professional spirit knowledges-values of students of

professional educational establishments as pedagogical important process and result of forming of creativepersonality of specialist with an integral world view and formed system of human and professional values.

Key words: education, spirituality, integration studies, professional educational establishment.

ВИХОВАННЯ ДУХОВНОСТІ УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХЗАКЛАДІВ У ПРОЦЕСІ ІНТЕГРАТИВНОГО НАВЧАННЯ

© І. Козловська, 2011

44

У своєму дослідженні ми спиралися на науковірозробки у галузі формування знань та пізнанняС. Гончаренка, Д. Чернілевського, В. Гінецинського,Ю. Фокіна, О. Полат, М. Чапаєва та ін.

Метою пропонованої статті є обґрунтуваннядоцільності інтеграції професійних та духовнихзнань-цінностей учнів професійно-технічнихнавчальних закладів.

Виклад основного матеріалу. Про те, що“времена не выбирают, в них живут и умирают”– писав поет кінця минулого століття. Ніхто нерозуміє часу, у якому живе – це давній афоризм.Мало хто буває задоволений часом, в якомувипало жити. Припалі пилом майже п’ятитисячоліть, прийшли до нас рядки, в якихвідкривається сприйняття своєї епохи стародавнімиєгиптянами (“Суперечка розчарованого зі своєюдушею”). Ось лише невеликий фрагмент: комумені відкритися сьогодні: брати безчесні, друзіохололи; серця скупі, на чуже посягає кожен;розгул насилля, вивелися добрі люди; наджертвою знущаються, а людям потіха; уближнього раді останній шматок відібрати; забутедавнє, добра за добро не діждешся; в серцяхкористь панує, опори не знайдеш; де справедливі?світ відданий криводушним; зло повнить землю,нема йому ні краю, ні кінця.

Якщо не подати джерела цих слів, то скількилюдей нині впевнено заявлять, що це про наш час.А цим словам – декілька тисячоліть. Які жвисновки? Чи трагічні (ми анітрохи ненаблизилися до ідеалів, не змінилися на краще)чи оптимістичні (ніхто не розуміє часу, в якомувін живе!).

Реалії життя кожної держави в будь-якийісторичний момент – це жнива освіти в їїнайширшому розумінні: навчання, виховання ірозвитку в спеціально створених установах, освітив сім’ї, освіти в побуті, освіти на історичнихприкладах, освіти релігійної тощо. Саме показникицієї всезагальної освіти формують наш час, нашсвіт, розуміння свого місця в ньому.

Сучасний світ, незалежно від свогосаморозуміння базується на традиціях і інноваціях.І ті, і ті можуть бути добрими чи злими,прогресивними чи регресивними, правдивими чинеправдивими.

Безсумнівно існують традиції добра: “мипереконані в тому, що тільки побудова життяукраїнців на традиційній моральній основі єгарантією його добробуту та благополуччя” –зазначає академік Д. Чернілевський [9, 102]. І таксамо безсумнівно існують обряди як тягарминулого. Колись довелося почути на СлужбіБожій, як священник говорив про те, що іноді

церковні обряди заступають людям самого Бога,заміняють живе спілкування з Ісусом.

Аналогічно з освітою: часто губляться добрітрадиції, а сучасна освіта погрузла під тягаремобрядів. Сучасне суспільство рветься дати освіту,та ще й вищу, якнайбільшому числу молоді. І невраховує суворої прози сучасного життя. Є діти,яким просто пощастило з батьками: ці діти будутьщасливими і освіченими, добрими фахівцями чивченими за умов будь-якої, навіть найнужденнішоїдержави. Є діти, яким пощастило з країною – вонидосягнуть вершин за рахунок розумної системидержавної та приватної освіти. Є діти, якимпощастило з талантом і характером – вонивиб’ються в люди за будь-яких умов. Але є щемільйони дітей, які позбавлені цього. А вони тежлюди, Божі створіння. І права на життя, на освіту,на щастя, на духовний розвиток однакове для всіх.У погоні за формальною освітою, дипломами,виголошується сутність самого поняття освіти.Адже без словників і філологічних знань у цьомуслові вчувається відгук спорідненого слова –“світло”.

У Стародавньому Єгипті панувала віра у трилюдські душі: перша – “Ка” – образ людини; “Ба”– птах з головою людини та третя – сонячнийпромінь. Так, власне сонячний промінь –реальний і нереальний, теплий і невловимий,присутній скрізь і ніде. Сонячний проміньвідривається від світила, і лине без кінця у простір,простір, простір. Для нього нема поганих і добрихлюдей, нема вибраних. Він дарує світло всім, бо інші– теж промені, діти того ж світила. Хіба не така ідеялежить в основі глибинній істинного християнства?Хіба не така ж ідея має лежати в основі усіх освітніхсистем світу? Можна образно сказати, що рай – цеможливість максимально повної реалізаціїзакладеного в душі. Звідки, як не з комплексів інереалізованих сил душі йде все зло, біль, ненависть,нелюбов до світу. Можливо, тут, на землі, мипробуємо себе, це початкова школа для душі.

Ідея проста – перемогти зло не злом, аЛюбов’ю. І чим вище і глибше розвивається якасьвітка людства, тим ця ідея звучить настійніше ічіткіше. Якщо в більш примітивних віруваннядомінує ідея помсти, наведення справедливостісилою і владою, то з часом (особливо яскраво цепотім проявиться в християнстві) вирізблюєтьсяодна, найголовніша думка – ми повинні навчитисянищити зло добром і любов’ю, бо тільки такийдосвід потрібен буде нашій душі на її подальшихмандрах в інших світах. Наш досвід воєн,виживання, помст, інтриг (шлях легший іпростіший) там не вартує нічогісінько. Може, вцьому і сенс земної “школи”?



45 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Освіта це і засоби масової інформації.Продовжуючи попередню цитату, виокремимо, що“на превеликий жаль, ЗМІ (телебачення)перекреслюють благі наміри системи освіти ...активність подається як нахабство, рвацтво;спілкування – як розкованість, спритність – якавантюризм і т.д. За неформальних обставинвідбувається освітній процес – зміна внутрішньогообразу людей різного віку. Здавалося б, саметелебачення повинно взяти на себе функціюдемократизації, гуманізації суспільної свідомостіі соціального життя, виховання толерантності,самостійності, навчання суб’єктивній позиції. Внаслідок чого – повернути в свідомість людейкатегорію совісті ... Але, на жаль, це не так!” [9,98 – 99].

З наймолодшого дитинства нині дитина бачитьна екрані карикатурні фізіономії, насильство, бруд,стрілянину, смерть, побоїща і звикає до цього.Звичайно, ЗМІ повинно адекватно відображатиреалії, але йдеться про акценти. Навіть невеликацівочка добра і теплоти з екрану, знаходить відгукв дитячому серці. Недаремно писав ТарасШевченко, “раз добром зогріте серце – вік незахолоне”.

Освіту коригують побут і політика, друзі ісусіди, приклади хабарництва і продажностічастини педагогів, аморальна поведінка батьків.Забувається давня проста мудрість – твій синробитиме не те, що ти його вчиш, а те, що робишти сам.

Освіта знемагає від лозунгів, від множинностідобрих намірів і неочікуваності результатів.Говорять про творчість, обдарованість, освіту.Прикладом особи високоосвіченої, талановитої,творчої був славнозвісний герой Конан Дойля –професор Моріарті. Це, мабуть, найкращаілюстрація того, що відбувається з людиною,позбавленою моральності і людяності.

Звичайно, було би несерйозно після сказаноговище, тут же запропонувати рецепт для “усуненнявказаних недоліків”. Тому виділимо лише одинмомент: зміст сучасної шкільної та професійноїосвіти (за винятком побажань та лозунгів) –фрагментарний і бездуховний. Саме тут особливопроявляється не добро і взаєморозуміннянайрізноманітніших аспектів освіти, а їх боротьба,яка не вибирає засобів.

Кожен навчальний предмет, кожна інноваційначи прожекторська пропозиція воює за своє місцев змісті освіти, використовуючи більш чи меншпереконливі аргументи і шляхи втілення. Цей змістперетворюється в гігантське накопичення фактів,адже “вчені довели, що доросла людина зберігаєв своїй пам’яті не більше 5% того, що вона

вивчала в школі. То, можливо, варто спробувативизначити ці п’ять, нехай навіть 25% вартоговивчення матеріалу, і не зубрити Монбланирозрізнених непотрібних фактів. Погано, коливипускник школи не знає нічого, але ще гірше, якщовін запам’ятав якусь єрунду” [3, 82]. Іншимисловами, дуже серйозні проблеми виникають вжена рівні формування змісту знань, а що ж тодіговорити про цінності, духовні аспекти освіти.

Пошуки нових підходів, вперте намаганнязнайти панацею від усіх бід, погоня зауніверсальними реформами і очікуванняпотрясаючих змін... А може варто просто початиз очевидного, але бути наполегливим і терплячим.А це очевидне, про яке багато декларується, алемало реалізується – це ідея всезагальноговзаємозв’язку, цілісності, гармонії людськогожиття як дорога до високої єдності матеріальногов людині, її Душі і Святого Духа. Єдності, якаробить людину Людиною. “Все в цьому світівзаємопов’язане: минуле, сьогодення, майбутнє;культура, духовна спадщина різних народів;економіка, політика і екологія. Тепер ми вжезнаємо, що неможливо відгородитися,ізолюватися від світу. Будь-які катаклізми в однійчастині земної кулі неминуче впливають на долінародів в інших частинах. Саме тому перша іможливо найважливіша проблема длясистеми освіти майбутнього – це інтеграція,створення єдиного освітнього і інформаційногопростору. Це стратегічна проблема, націленана перспективний розвиток систем освітирізних країн світу, що усвідомлюють єдністьі цілісність всесвіту, взаємозалежність івзаємозумовленість частин його складових(курсив наш). Вирішувати цю глобальнупроблему належить за допомогою педагогічних іінформаційних технологій” [7, 1].

У сучасній педагогічній науці загальнонауковакатегорія “інтеграція” використовується, м’якокажучи, не завжди коректно. Поруч зґрунтовними науковими дослідженнями сутностіта можливостей інтеграції у освіті, категорію“інтеграція” вживають у ряді досліджень,особливо дисертаційних з педагогіки, до речі і недо речі, не розуміючи її сутності і функцій. А цепризводить до девальвації і вульгаризації цьогопоняття. І, як наслідок, до дескридитації самої ідеїінтегративного навчання.

Однією із давніх проблем шкільної освіти є“неінтегрованість знання, розрив між знанням ііндивідуальністю, при якому вивчені факти і теорії,придбані навички маніпулювання даними(внутріпредметная техніка) не пропущені черезособистість, і, як наслідок, в довгостроковому


46

плані не пов’язуються особистістю ні з існуючимсвітом, ні з її внутрішніми або зовнішніми,наприклад, професійними потребами. Причинатакого стану полягає в особливій соціальнійізольованості та відчуженості школи від істотноїчастини проблем, що стосуються практичногожиття людини в даний час і в даному суспільстві”[4, 49].

Починаючи з молодших класiв, учнi маютьсправу з набором (а не цiлiсною системою)предметних знань у видi навчальних предметiв, iтенденцiя до предметної системи посилюється усереднiх та старших класах. Тому учнiотримують iзольованi вiдомостi про окремiсторони духовного життя i пiзнання людини, частопросто накопичують знання, не розумiючиглибинних зв’язкiв мiж ними. Предметний пiдхiддо навчання має ряд переваг (хоча б з огляду напiдготовку викладачiв та вчителiв-предметникiв),проте тенденцiя до iнтеграцiї знань випливає нелише з об’єктивного розвитку суспiльства, наукита виробництва, а й є виявом природного потягулюдського розуму i душі до єдностi, цiлiсностi тагармонії.

На нашу думку, інтеграція є дійовимінструментарієм, важливим засобом формуванняєдності змісту загальної та професійної освіти заумови її коректного і правильного використання,ґрунтовного теоретичного обґрунтування.

Світоглядно-аксіологічний аспект методологічноїфункції інтеграції виявляється перш за все в тому, що“педагогічна інтеграція служить засобомінтелектуально-духовного збагачення учасниківпедагогічного процесу (курсив наш)” [8, 214],оскільки інтеграція відіграє провідну роль на всіхрівнях людського формування і існування.Інтеграційне світобачення виступає якнайважливіша складова сучасного мислення,найголовнішими властивостями якого виступаютьдіалектичність і альтернативність – уміннязнаходить консенсус між різними протилежнимиточками зору [1].

Наприклад, у курсi фiзики доцiльно видiлити тiфундаментальнi поняття, якi забезпечуютьсприйняття учнями загальнотехнiчних таспецiальних знань у галузi будiвництва взагалi тазнань про основи конкретних професiй. Особливоважливим такий пiдхiд є у коледжах, ВПУ талiцеях, значна частина випускникiв яких умайбутньому працюватиме не лише на рiвнi“ремесла”, а продовжуватиме освiту. Знайомствоз кращими зразками “застиглої музики”, впливталановитої архiтектурної думки на систему знаньмайбутнiх будiвельникiв формує образнемислення, розвиває уяву, широту мислення,

активiзує творчi можливостi учнiв. Водночасприплив у сферу будiвництва емоцiйно багатих, зрозвиненим естетичним смаком працівників можестати поворотним пунктом у розвитку сучасногобудiвництва. Вiд окремих талановитих елементiву сучасних будiвлях (мозаїки, облицювання тощо)повинен початися перехiд до самобутнiх iоригiнальних будiвель майбутнього.

Як і в архiтектурi необхiдне поєднаннядотримання наукових розрахункiв стiйкостi таакустики споруди з її красою та витонченiстю, такi в навчальному процесi потрiбна продуманаiнтеграцiя точних, науково-виробничихпрофесiйних знань з образними, емоцiйнимиелементами мислення учнiв. Доволі частозустрічаються “начинені” знаннями (навітьґрунтовними та систематизованими) фахівці, якінеспроможні ці знання творчо використовувати,працювати на якісно новому рівні. Звичайно, наукамає свій випробуваний арсенал формуваннятворчих здібностей (говоримо, очевидно, про осіб,які мають для цього природні дані).

Водночас значний резерв iнтеграцiїзагальноосвiтнiх та гуманiтарних предметiв уконтекстi професiйної освiти залишаєтьсяпрактично невикористаним. Однак можливостiтакої iнтеграцiї дуже великi: пiдвищення iнтересудо навчання в цiлому, створення позитивногоемоцiйного фону для сприйняття iнформацiї зточних наук чи елементiв професiйних знань.Використання нестандартних методичнихприйомiв iнтегративного характеру розширюєметодичнi можливостi, сприяє гуманiтаризацiїтехнiко-виробничих знань учнiв. Окрiм доволiпоширених прийомiв мiжпредметного характеру(оцiнка з огляду на фiзику вiрогiдностi явищ, щоописані у художньому творi, iлюстрацiя фiзичнихявищ та законiв за допомогою уривкiв поетичнихчи прозових художнiх творiв), одним ізмалопоширених та ефективних засобiв iнтеграцiїзнань з фiзики та художньої лiтератури єрозв’язування задач, що складені на основiлiтературних творiв.

Висновки. Роль системи цінностей,світоглядні позиції, фантазія, засоби мистецтва упроцесі формування творчої особистості єнабагато більшою, ніж здається на перший погляд.Вiдобразити цю єднiсть у навчальному процесi,показати учням свiт як складну системунайрiзноманiтнiших взаємодiй мiжнайвiддаленiшими (на перший погляд) об’єктамита процесами – одне з найважливiших завданьшколи у всi часи. Бо саме такий пiдхiд даєможливiсть учням повноцiнно вступити у дорослежиття, яке власне є безперервним ланцюгом



47 Молодь і ринок №4 (75), 2011

взаємодiй, наповнене складними різноманiтнимизнаннями, де суто предметнi, iзольованi знанняє важливими, але далеко недостатнiми дляорiєнтацiї та можливостi зайняти своє мiсце ужиттi. Можливо, найбільш важливою функцієюінтегративного навчання є здатність подолатиштучні бар’єри між різними аспектами навчання,між навчальними предметами, між школою тапобутом, між собою і суспільством. Подолатистрах вийти за межі обтяжливих старих обрядіві, спираючись на давні добрі традиції, збудуватигармонійну, цілісну, одухотворену систему освітимайбутнього.

1. Андрюхина Л.М. Культура и стиль: педагогическаятональность /Л.М. Андрюхина. – Екатеринбург: Изд-воИРРО Свердл. обл, 1993. – 188 с.

2. Безрукава В.С. Системообразующая функціяп еда гог іки в интегр а ц ии наук о чело в еке /В .С. Безрукава // Духовные проблемы формированияличности и профессональной надежностиавиационных специалистов: Тез. докл. и выст. науч.-пр. конф. – Кировоград, 1985. – С. 13 – 15, 36.

3. Гончаренко С.У. Зміст загальної освіти і їїгуманітаризація/ С.У. Гончаренко // Неперервнапрофесійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи:Монографія / За ред. І.А. Зязюна. / – Київ:Видавництво: “Віпол”, 2000. – С. 81 – 107.

4. Карпов А.О. Научное познание и системогенезсовременной школы/ А.О.Карпов // Вопросы философии.– 2003. – №6. – С. 37 – 53.

5. Князева Е.Н. Синергетика как средство интеграцииестественнонаучного и гуманитарного образования /Е.Н. Князева, С.П. Курдюмов// Высшее образованиеРоссии. – 1994. – №4. – С. 31 – 36.

6. Козловська І.М. Інтеграція професійних тадуховних цінностей учнів професійно-технічнихнавчальних закладів / І.М. Козловська // Проблеми освіти.Третій спец. випуск / Колектив авторів. – К.: Інститутінноваційних технологій і змісту освіти Міністерстваосвіти і науки України, Вінницький соціально-економічний інститут “Україна”, 2006. – С. 50 – 56.

7. Полат Е.С. Проблемы образования в канун XXIвека/ Е.С. Полат // EIDOS-LIST. – 1998. – Вып. 4. –http:// www. eidos. techno. ru/ list / serv. htm.

8. Чапаев Н.К. Структура и содержание теоретико-методологического обеспечения педагогическойинтеграции: дис. … д-ра пед. наук: 13.00.01/ НиколайКузьмич Чапаев. – Екатеринбург, 1998. – 568 с.

9. Чернілевський Д.В. Проблеми національноїсистеми освіти і її входження в Болонський процесс/Д.В. Чернілевський, А.П. Шаповалов // Сучасніінформаційні технології та інноваційні методикинавчання у підготовці фахівців: методологія, теорія,досвід, проблеми // Зб. наук. пр. – Випуск 9 / Редкол.:І.А. Зязюн (голова) та ін. – Київ-Вінниця: ДОВ“Вінниця”, 2006. – С. 97 – 102.


УДК 378.147:371.38Віктор Мадзігон, науковий співробітник лабораторії

трудової підготовки і політехнічної творчості АПН України,м. Київ

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОБҐРУНТУВАННЯ РОЗВИТКУПІДПРИЄМНИЦТВА У КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

У статті висвітлюється актуальна проблема необхідності на сучасному етапі підготовки підприємцівв системі неперервної економічної освіти, розкрито питання розвитку підприємництва як одного із напрямівекономіки у країнах Західної Європи та організації виробництва на основі підприємницької діяльності.

Ключові слова: підприємництво, підприємець, виробництво, прибуток, ризик, ринок, бізнес.Літ. 19. Рис. 1.Victor Madzigon

METHODOLOGICAL APPROACHES TO GROUND OF DEVELOPMENTOF ENTERPRISE IN COUNTRIES WESTERN EUROPE

In the article the issue of the day of necessity lights up on the modern stage of preparation of businessmen inthe system of continuous economic education, the question of development of enterprise is exposed as one of directionsof economy, in the countries of Western Europe and organization of production on the basis of entrepreneurialactivity.

Key words: enterprise, businessman, production, income, risk, market, business.

Актуальність проблеми. У шкільнійосвіті багатьох країн ЗахідноїЄвропи в останні роки

спостерігаються кризові процеси, що дало основу

для багатьох дискусій про доцільність проведеннярізних реформ у навчанні молоді, їх орієнтацій навибір професії і орієнтації на сучасні економічніпроцеси, що відбуваються у суспільствах із


© В. Мадзігон, 2011

48

різними економічними системами становлення тарозвитку підприємництва.

Дослідженнями, закордонної освіти займалосябагато авторів, зокрема, В. Аранський, Т. Вульфсон,З. Малькова, Н. Ничкало, В. Кудін, А. Піскунов,Т. Левченко, С. Сухорський та інші, роботи яких восновному належать до вісімдесятих –дев’яностих років минулого століття. Більшістьавторів цього періоду у своїх роботах віддаваликритиці закордонну освіту, а освіту соціалістичноїсистеми господарювання висвітлювали урожевих відтінках “розквіту і благополуччя”, якзазначає академік АПН України М. Стельмаховичу роботі [14, 4].

Слід відзначити, школа будь-якої західноївисоко розвинутої країни відображає певнимчином особливості її соціально-економічноїсистеми, поєднуючи історичні традиції, національнументальність та накопичені педагогічні традиціїнавчання і виховання молоді із вільнимдемократичним вибором методів освоєння знаньта формування здібностей до малого тасереднього бізнесу.

Кожна держава в своїх нормативних актахвизначає для себе, що таке малий та середнійбізнес, мале підприємництво, підприємець. Врезультаті, в сучасній економічній літературі покинемає єдиного визначення малого бізнесу.Традиційно до критеріїв вивчення малого чисереднього бізнесу відносяться кількість зайнятихі щорічний обсяг продажу товарів та послуг. Вдеяких зарубіжних країнах використовуютьсяпоказники балансової вартості активів, обсягиінвестицій і, навіть, обсяги споживання енергії [2].

Більшість країн Західної Європи, головноюзасадою освітньої політики визначаютьспрямованість навчання і виховання наіндивідуальний розвиток особистості, задоволенняїї потреб та інтересів, і, як правило, зміцненняфізичного та морального здоров’я. Система освітизаходу надає перевагу забезпеченню правалюдини на вибір майбутньої професії, змісту і формсвоєї діяльності, певної життєвої позиції длязадоволення своїх матеріальних потреб. Учнімають право на вибір установ освіти, варіантів,форм і методів навчання. У закладах освіти країнЗахідної Європи відсутня тоталітарна систематиску на навчальний процес.

Аналіз останніх публікацій. Даній проблеміприсвячено і випущено друком у світ значнукількість науково-методичної літератури, якависвітлює питання підприємництво як напрямлюдської діяльності, до них слід віднести роботиЗ. Варналій, В. Сизоненко [2], М.В. Вачевський,В.М. Мадзігон, Н.М. Примаченко [3], А.Гальчинський,

П. Єщенко [5], М.М. Єрмошенко [7], А.Г.Загородній,В.П. Мазній [7], Т. Левченко [8], І.Р. Михасюк,І. Бернацький [9], В.М. Мадзігон [10], М.І.Маниліч,І.В. Губатюк [11], С.В. Мочерний [12], Я.Д. Плоткін,А.В. Дубодєлова [13], В.Є. Сахарова [15] та іншіавтори, роботи яких використовуються внавчальному процесі.

Мета статті. Дослідити необхідністьвивчення підприємницької діяльності у процесібезперервної економічної освіти, починаючи іззагальноосвітньої школи, професійно-навчальногозакладу та ВНЗ у зарубіжних країнах.

Виклад основного матеріалу. Незважаючина те, що основу будь-якої сучасної національноїекономіки зарубіжних країн здебільшогоскладають великі компанії, малі та середніпідприємства (МСП) та підприємницькадіяльність є невід’ємною частиною і важливоюскладовою ринкової структури, без якого ніекономка, ні суспільство сьогодні не можутьнормально існувати та розвиватися.Підприємницька діяльність та МСП впливаютьна роль виробництва товарів та послуг,забезпеченні та підвищення зайнятості, активновпливають на розвиток ринку інновацій, новихтехнологій та експортний потенціал і головнепідготовки молоді до цієї важливої діяльності внавчальному процесі системи безперервноїосвіти.

При визначенні шкільної освіти на сучасномуетапі ринкової економіки виникають певнісуперечності щодо загальної освіти для всієїучнівської молоді, та її індивідуалізації, введеннятаких нових форм навчання, як гімназії, коледжі,ліцеї як елітарної освіти і введення рівних шансівна здобуття освіти всім талановитим учням,відзначає С. Сухорський [16, 7].

До головних засад освітньої політики на сучасномуетапі високорозвинутих економічних системзарубіжних країн Західної Європи та соціальногодобробуту населення, слід віднести наступні:

- демократизація та гуманізація освіти щодорозвитку підприємництва;

- поєднання спрямовуючої ролі держави тагромадської й приватної ініціативи;

- вільний вибір вчителями методів і засобівнавчання;

- належна увага до виділення коштів дляматеріального забезпечення освіти;

- постійне залучення до освітніх потребсучасних досягнень науки, комп’ютерної техніки,телебачення, малої поліграфії та інших технічнихзасобів навчання;

- зацікавленість економічної сфери (концернів,фірм, трестів) у вдосконаленні освіти, і через них



49 Молодь і ринок №4 (75), 2011

у висококваліфікованих кадрах, що проявляєтьсячерез відповідні фонди і програми (Форда, Карнегі,Сороса та інших);

- координація діяльності освітніх закладів ізрелігійними, культурно-мистецькими та іншимисуспільними об’єднаннями;

- дотримання у всіх ланках освітньої системивстановлених у державі норм законодавства, атакож історичних національних традицій.

У всьому світі сьогодні йде процес підвищенняролі освіти, координація навчання та обмінупедагогічними ідеями, з метою підвищення рівнязнань випускника навчального закладу відповіднодо сучасних вимог ринкової системигосподарювання та підготовки молоді допідприємницької діяльності. Координація освітніхпроцесів у розвинутих країнах Західної Європизабезпечує:

- підвищення рівня обміну ідеями таінноваціями в галузі освіти;

- зростання контактів між науковцями івисококваліфікованими спеціалістами в галузіпедагогічної діяльності;

- обмін студентами, стажувальниками,викладачами, проведення конкурсів, змагань унапрямках освіти;

- взаємне визнання документів про закінченуосвіту (диплом, атестат, сертифікат, свідоцтво і т.інше);

- пошанування юридичних актів в галузі освітикожної країни та вироблення основ міжнародногошкільного права.

Відзначене дає підставу висловити думку проте, що в закордонному навчанні немаєцентралізованого управління освітою, воноздійснюється на місцевому (локальному) рівні увиді самоуправління і суспільного контролю.Рівень централізованості є дійсно різний, проте вжодній країні не знято піклування про освіту. Навсі державні органи покладаються обов’язкипідготовки та своєчасного реформування освіти іздійснення заходів відповідно змін, щовідбуваються у суспільстві. Першим обов’язкомкожної зарубіжної держави є стимулюваннядіяльності вчителів та учнів, педагогів-науковців,забезпечення їм належних умов для нормальноїтворчої діяльності в розвитку та підготовкифахових умінь, навичок випускників навчальнихзакладів до підприємницької діяльності, відзначаєМ. Вачевський [4, 91 – 131].

Регулювання підприємницької діяльності таМСП у зарубіжних країнах здебільшогорегламентується нормативно-правовими документами.Деякі положення, які стосуються малого бізнесу,приймаються також на міжнародному рівні,зокрема, в

рамках таких інтеграційних угрупувань, як НАФТА, ЄС,АСЕАН.

Регулювання сфери малого бізнесу нанаціональному рівні займаються різноманітніспеціальні органи підтримки малого бізнесу якдержавного, так і недержавного характеру. До нихвідносяться:

- комітети та комісії у справах малого бізнесу,які функціонують у межах законодавчих органів;

- агентств, центри та спеціальні підрозділи, якістворюються в міністерствах та інших установахвиконавчої влади;

- різні неурядові організації та фонди підтримкималого бізнесу.

Доцільно також відзначити, що зарубежемфункцією держави є також раціональне плануваннямережі шкіл, коледжів, ВНЗ та інших навчально-виховних закладів, шкільного будівництва,виділення та регулювання коштів на освіту взагальнодержавному масштабі і стимулюванняпріоритетних напрямків у розвитку освіти і наукита підготовки молоді до підприємницькоїдіяльності.

Завданням держав Західної Європи єрегулювання процесів, що відбуваються векономіці освіти, з врахуванням особливостейринкової системи господарювання. Для цього крімпрямого фінансування з бюджету держави аборегіональних бюджетів установ освіти, що на цихбюджетах перебувають, здійснюєтьсястимулювання спонсорства та інших методівдопомоги установам освіти приватнимипідприємцями та комерційними фірмами, якіпозбавляються оподаткування. Концепція,структура і зміст системи безперервногонавчання в західноєвропейських країнах маютьсуттєві відмінності. Наприклад, заскандинавською моделлю “загальної школи”,дитина, поступає в школу у віці 7 років, і вчитьсяу ній в одному і тому ж класі під керівництвомвчителів, які переважно супроводжують її весьперіод навчання в шкільному закладі до 16 років[8].

Інша схема навчання діє у Німеччині де дітиприймаються у школу у віці 6 років, а через чотирироки навчання (в 10 – 12 років) визначається їхподальша спеціалізація – або професійне навчання,або спеціальні курси включаючи економічненавчання, які вибрано школою, а також підготовкадо вступу в університет.

Англосаксонська модель надає перевагудовірливості відносин між вчителем і учнями віндивідуальному навчанні та підготовці їх довибору професії, подальшого продовженнянавчання у вищих навчальних закладах.




І остання модель – це французька, щоґрунтується на принципі надання всім учням рівногообсягу знань із максимально високим рівнем.

Моделі шкільної освіти у Західній Європівідрізняються і за методами оцінки знань учнів.Наприклад, у Швеції в інтересах забезпеченнянайкращого розвитку особистості учня, дітяммайже до 14 років не виставляють оцінки завідповіді на уроках. Оцінка рівня знань учняробиться тільки у тих випадках, коли батькипросять виставляти оцінки і то найчастіше уприватних закладах навчання. У Німеччині будь-яка атестація, подібна до іспиту на ступіньбакалавра, викликає особливу увагу івідповідальність вчителя. Але деякі педагогивідходять від таких традицій і оцінюють знанняучнів якомога раніше – у молодших класах, щобпривчити їх до більшої відповідальності зазасвоєний рівень знань. В Англії спостерігаєтьсятенденція до авторитарного навчання і більшчіткої оцінки знань учнівської молоді. Така системаосвіти, вважають західні педагоги, є подібною дофранцузької моделі як відзначає Г. Семеко в роботі[17, 41].

Особливою відмінною рисою французькоїшколи є екзамен на ступінь бакалавра. Це певноїміри “національна гордість”. У проведені такогоіспиту більшість педагогів Франції вбачаютьосновний критерій існування ліцеїв як навчальнихзакладів.

Відзначимо, що в нинішніх умовах реформосвіти в більшості країн, французька модель здачівипускного іспиту на ступінь бакалавра підпадаєпід критику не тільки у цій країні, але і в іншихкраїнах, які застосовували цей метод. Критика восновному скерована проти такого методу оцінкизнань, при якому декілька днів іспитів учнів,вирішують долю випускника навчального закладуза довгі роки навчання.

Доцільно згадати про навчання молоді вІрландії і Італії , які надають перевагуфранцузькій моделі, де випускника навчальногозакладу оцінює зовнішня комісія. Включно до 1998року, в Італії біля 95% випускників ліцеїв дляотримання атестата зрілості здавали екзамени здвох усних і двох письмових, і саме цезабезпечувало право вступу до вищих навчальнихзакладів. Починаючи із 1999 року, в Італії замістьіспитів на атестат зрілості почали запроваджуватиіспити за моделлю французької моделі присвоєннябакалавра, і це давало підставу стверджувати продосягнення рівня знань із необхідних програмнавчання, затверджених Міністерством освіти.Нововведенням передбачалося, що 20 балівприсвоюється випускникам, знання яких постійно

контролювалися протягом трьох років навчання уліцеї, а успішність відповідає вимогам навчальногопроцесу, як відзначено в роботі [18, 98 – 99].

У Греції кожного червня проходять шкільнівипускні екзамени на ступінь бакалавра. Ліцеїстиповинні здавати чотири екзамени, результати якихвизначають їх майбутнє. Враховуючи важливезначення екзаменів на ступінь бакалавра,більшість учнів надають перевагу отриманнюсередньої освіти в ліцеях. Це ставить під ударіснуючі системи вечірніх шкіл, де такого іспитунемає. Щоб змінити ситуацію, уряд Греціїпочинаючи із 2000 року, започаткував реформушколи другого ступеня, за якою випускнийекзамен повинен бути замінений постійнимконтролем за успішністю, а такожсупроводжуючими іспитами в процесі навчання,починаючи із першого класу навчання.

В інших західноєвропейських країнах дляоцінки знань використовують контроль (Швеція,Бельгія, Іспанія) або постійний контроль упоєднанні з випускними екзаменами.

Система безперервної освіти країн ЗахідноїЄвропи, щодо підготовки молоді допідприємницької діяльності відрізняється і заіншими важливими характеристиками. Однією зних є кількість годин для навчання 7 річних учнів.Лідером цього показника є Італія – 900 годин,дальше ідуть Франція – 846, Англія – 836,Іспанія – 810 і Греція – 525 годин [13, 43].

Європейські моделі системи безперервноїосвіти різні і за організацією управліннянавчальними закладами. Франція і Нідерландиподають два підходи – чіткий контроль держави ісамоуправління (контроль із боку батьківськогокомітету). Централізована система освіти Франціїбагатьом експертам уявляється чимось великиму європейському освітньому просторі, колиостанніми роками усюди проходить процесдецентралізації. Нідерландська система освітина відміну від французької, ґрунтується напринципі, невтручання держави у діяльністьсистеми навчання, виховання та розвиткувипускників. Тут поширений регіональнийконтроль.

Більшість європейських країн у даний часвибрали у якості еталону нідерландську модель.Це пов’язано як із тенденцією до зменшеннявпливу держави на навчальні процеси, так іпозитивними змінами відносинах у фаховійпідготовці випускників до ринку праці із фаховимивміннями до підприємницької діяльності.

У багатьох країнах, наприклад, в Німеччині,відповідальність за навчання покладається нашколу. В Нідерландах взяли за основу більш

51 Молодь і ринок №4 (75), 2011

зважливий підхід, а саме: відповідальність занавчання несуть батьки учнів, а школа здійснюєроль супроводжуючого контролера, допомагаючиїм виконувати цю функцію. Звідси випливає тезапро дуже високу роль батьків у процесі навчанняу всіх закладах освіти в Нідерландів, а такожвибір переваг релігійних, філософських іполітичних чинників під час вибору батькамишколи для своїх дітей. Конституцією Нідерландівзакріплено однаково рівні умови для державнихприватних навчальних закладів з точки поглядудержавного фінансування. У прийняті рішення зінших питань основну роль відводять навчальнимзакладам і шкільним радам, які управляютьнавчальними закладами незалежно від того, єнавчальний заклад приватним чи державним.

Слід відзначити, що такий же процес бувпочатий у 1992 року і в Іспанії, коли управліннясистемою освіти було передано у компетенціюрайонних органів влади. В Італії у лютому 2000року уряд прийняв рішення про реформу освіти,якою передбачалося надання навчальнимзакладам значних повноважень у питанняхуправління, вибору програм навчання, включаючизагальну економічну підготовку. Мета такихреформ у всіх країнах Західної Європи зводитьсядо одного: передати відповідальність навчальногопроцесу навчальним закладам, щоб створитиконкуренцію між ними щодо підготовкивипускників до ринку праці.

Одним із виявів критичних тенденцій у навчанні

країн Західної Європи є, на думку деякихекспертів, зниження соціального значення вчителя,його професійного рівня, погіршення умов праці,що спонукає багатьох змінювати вид своєїдіяльності. У Швеції кожен третій учитель хочезмінити свою професію. Критичні масштабивиникли із відсутністю учителів у Норвегії, демолодь надає перевагу професіям лікаря,журналіста, менеджера, маркетолога, а професіявчителя не вважається перспективною. Цінегативні тенденції виникають внаслідок низькоїоплати праці педагогів у порівнянні ізпредставниками інших професій.

Значні труднощі мають під час наборупедагогів навчальні заклади Англії, хоча рівень їхзаробітної плати у порівняння із іншимиєвропейськими країнами достатньо високий, якпоказано в табл. 1.

Учителі багатьох європейських країн хворіютьдепресією. 56% вчителів Англії відчуваютьстреси, які вимагають медичного втручання. ВІспанії 80% вчителів скаржаться на психологічніпроблеми, а їх німецькі колеги на фізичну іпсихологічну втому. У більшості країн заробітнаплата вчителя відповідає належномупрожитковому рівню і навіть перевищує цей рівеньі значно вищий ніж в Україні.

Рівень навантаження вчителів у різних країнахтеж різний, а саме:

- Франція – вчитель зайнятий на уроках 18годин на тиждень і має вільні від навчання дні;


Таблиця 1.Середня заробітна плата вчителів державних шкіл країн Європи

(в тис. фр. на 2002 рік)Країна Перша ступінь

системи освітиДруга ступінь системи

освітиНімеччина 233 264Ірландія 218 220Англія 208 232Іспанія 181 211Нідерланди 179 267Бельгія 174 241Франція 163 180Австрія 162 187Португалія 160 187Данія 155 250Греція 144 148Фінляндія 143 177Італія 143 157Швеція 140 157Україна 40 50

52

- Швеція – поступово переходить відфранцузької до англійської системи навантаженнявчителів. Учитель зайнятий 18 годин на тиждень.Для молодих вчителів враховуються особистіініціативи, здібність працювати з учнями,складність виконуваної роботи;

- Італія – у рамках реформи системи освітивзято напрямок на оплату вчителям відповіднопрофесії, що повинно підняти їх репутацію.Надається щорічно премія в розмірі 20 тис. фн.Для вчителів, які мають стаж роботи 10 років, а20 років премія подвоюється у двічі.

Доречно зауважити, що багато вітчизнянихучених В. Бобров, Л. Каніщенко, Т. Левченко,І. Михасюк, В. Терес, О. Шпак, які присвятилисвої роботи [1, 8, 9, 19] проблемі економічної освітиу зарубіжних країнах, висвітлюють цізакономірності та методики вивчення економічноїосвіти, які є вже усталеними, звичними, стійкимиі традиційними.

Висновки. Вивчення зарубіжного досвіду“apriority” не означає запозичення і перенесенняу вітчизняний освітянський простір певноїпарадигми економічного знання, та підготовкивипускників до підприємницької діяльності,властивої тільки конкретній країні. З приводуцього ще деколи звучить ідея, що майбутніпокоління нашої держави повинні вивчати “нашувласну” економічну науку, підготовку допідприємництва. Але таке твердження зовсімбезпідставне. Можна стверджувати, що неманіякої французької чи німецької економічної науки– просто економічна освіта про знання з основекономіки і відповідні школи в цій науці, яківідповідають тій чи іншій країні відповідно доекономічного напрямку, або вибраної економічноїсистеми розвитку суспільства. Варто погодитисьіз твердженням відомого вченого професораО. Шпака, про те, що не існує і різних моделейекономічної науки – шведської, німецької,японської, американської.

Звернення до зарубіжного досвіду економічноїосвіти викликане ще й тією важливоюобставиною, що починати економічну освіту вУкраїні доводиться із 1991 року. До цього часувся наука у галузі економіки ґрунтувалась намарксистсько-ленінській економічні теорії – іншихнаук у нас не було [19].

Отже, шкільна освіта багатьох країн ЗахідноїЄвропи вимагає вдосконалення, особливо в часбурхливого економічного розвитку, вивченняекономіки та інших підприємницьких дисциплін,зокрема інтелектуальної власності, патентознавства,захисту авторських прав на ринку.

1. Бобров В., Каніщенко Л. Вища економічнаосвіта на сучасному етапі розвитку суспільства/В. Бобров, Л. Каніщенко // Вища освіта України. –2002. – №2. – С. 16 – 23.

2. Варналій З.С., Сизоненко В.О. Основипідприємницької діяльності: Підручник для учнів 10 –11 кл. /З.С. Варналій, В.О. Сизоненнко. – К.: ЗнанняУкраїни. – 2004. – 404 с.

3. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М. Основиекономіки: Навчальний посібник для учнів ліцеїв, коледжів,гімназій та загальноосвітніх шкіл 10 – 11 – 12 класів/М. Вачевський, В. Мадзігон., Н.М. Примаченко – К.:Педагогічна думка. – 2007. – 612 с.

4. Вачевський М.В. Теоретико-методичні засадиформування у майбутніх маркетологів професійноїкомпетенції. // М. Вачевський. – Монографія. – К.:Професіонал, – 2005. – 364 с.

5. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основиекономічних знань. – К.: Вища школа. – 1998. – 544 с.

6. Єрмошенко М.М. Маркетинговий менеджмент /М. Єрмошенко. – К.: НАУ, – 2001. – 204 с.

7. Загородній А.Г., Мазній В.П. та ін. Основипідприємництва, фінансового менеджменту тамаркетингу. – Львівський бізнес Інкубатор приДержавному університеті “Львівська політехніка”.– 1995. – 136 с.

8. Левченко Т. Актуалізація мотиваційних ресурсівсуб’єкта учіння в оволодінні нерідною мовою: Автореф.дис….док. пед. наук – К.: 1993.

9. Михасюк І.Р., Бернацький І.М. Українськеп і д п р и є м н и ц т в о в у м о в а х г л о б а л і з а ц і ї /І . Михасюк, І. Бернацький. – Львів. Видав. центр ЛНУімені Івана Франка, – 2008. – 56 с.

10. Мадзігон В.М. Продуктивна педагогіка.Монографія. – К.: Вересень, – 2004. – 324 с.

11. Маниліч М.І., Губатюк І.В. Основи ринкового механізмугосподарювання: Навчальний посібник / М. Маниліч,І. Губатюк. – К.: – 1992. – 174 с.

12. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. –К.: Академія. – 1997. – 464 с.

13. Плоткін Я.Д., Дубодєлова А.В. Підприємцю пропідприємництво. Зарубіжний досвід / Плоткін Я.Д.,Дубодєлова А.В. – Львів, “Вільна Україна”, – 1993. – 142 с.

14. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка //М. Стельмахович. – К.: Вища школа. – 1985. – С. 13.

15. Сахарова В.Є. Малий та середній бізнес //В. Сахарова. – К.: ВНЗ “Національна академіяуправління”, 2003. – 368 с.

16. Сухорький С. Освіта закордоння // С.Сухорський.– Львів. “Основа”, 1995. – 38 с.

17. Семеко Г.В. Школьное образование в старанахзападной Європы/ Г. Семеко//Экономическоеобразование. – 2001. – №1. – С. 41 – 45.

18. Шаблий К. Розвиток підприємництва іприватизація у нових умовах господарювання/К. Шаблый//Информація і ринок. – 1991. – №2. – С. 98 – 99.

19. Шпак О.Т. Економічна підготовка педагогічнихкадрів в системі безперервної освіти/ О. Шпак //Монографія. – К.: “Чеверта хвиля”. – 2000.




53 Молодь і ринок №4 (75), 2011

СЛОВО ПАСТИРЯ

© М. Бачинський, 2011

ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ

Христове Воскресіння – це перемога життя над смертю і основанашої вічної радості та запорука нашого воскресіння.

Воскресний Христос – найяскравіший доказ Божественної місіїІсуса Христа Своїм Воскресінням Христос, наче печаттю, затвердивістинність усього Свого вчення. Христове Воскресіння – це наочнийдоказ того, що і ми всі воскреснемо так, як Воскрес Ісус Христос. БоХристос сказав: “Я живу і ви будете жити”. І “хто вірує в мене ... то явоскрешу його в останній день”. Щоб якнайглибше відобразити в нашійуяві і повніше розкрити для нас глибину Воскресіння Христа, СвятаПравославна Церква відзначає Великодню Службу особливимиурочистими обрядами і священнодійствами. Як немає дляхристиянина події, радіснішої за Воскресіння Христове, так немаєсвята, яке церква наша святкувала б урочистіше і радісніше, ніж святоВоскресіння. Як і колись, дві тисячі років тому жінки мироносиціпоспішали до гробу Христа, так і ми приходимо в неділю до храму,аби почути радісну звістку, яку почули вони тоді від ангела “ХристосВоскрес!”. Тричі здійснюємо обхід довкола церкви під супровід дзвоніві стаємо перед зачиненими дверима храму, наче перед запечатаним

Господнім гробом і вперше чуємо: “Христос Воскрес із мертвих!”... Цей спів підхоплює хор і він лунає щедекілька хвилин, супроводжуючи виголоси священика: “Нехай Воскресне Бог і розбіжаться вороги Його”.Неможливо передати словами той побожний трепет, ту духовну радість і той урочистий настрій, що охоплює інаповнює в ту хвилину душу кожного віруючого християнина.

Осінивши тричі хрестом зачинені двері, священик їх відчиняє на знак того, що Христова смерть відкриває намдвері неба та входить до храму, а за ним ідуть вірні. Храм сяє вогнями і пахощі ладану наповнюють його. Цявеликодня радість розливається по всьому світу через великодні піснеспіви: “Пасха красна. Пасха Господня,Пасха, Пасха всечесна нам засіяла”. І благодать Божа сходить на віруючих, а храми наповнюються славою.

Божественна Літургія є дуже урочистою. Євангеліє від Йоана читається кількома мовами і супроводжуєтьсядзвонами, знаменуючи цим проповідь Воскресіння Христового є доказом Його Божественної природи. СвятеПисьмо, те правдиве слово Боже навчає, що воскресіння з мертвих обов’язково буде. І в тім неможна сумніватися.Бо скоріше небо і земля минеться, але слово Боже не минеться. Цього навчає нас і сам Ісус Христос своїмвоскресінням.

Воскресіння Христове, Великдень – це найбільше свято православних християн, яке має ще одну назву –Пасха. Це свято символізує перемогу добра над злом, світла над темрявою. Христове Воскресіння свідчить проте, що Ісус Христос є істинним Спасителем, який переміг смерть, воскреснувши і тим самим дав надію людині,яка веде праведне життя, заслужити право на власне безсмертя. Слово “Пасха” походить з халдейського – пасха,яке утворене з давньоєврейського слова “песах”, дослівно означає “перехід” або “вихід” народу Ізраїля з Єгипту,з неволі. А також “перехід” ангела смерті мимо тих дворів, одвірки яких були помазані кров’ю жертвенногоягняти. І це врятувало їх первенців від смерті. Це було в Старому Завіті.

В Новому Завіті Пасху святкують в честь воскресіння із мертвих Ісуса Христа. Ісус Христос, як те старозавітнеягня, був принесений и жертву за нас, за наші гріхи. І тому Його Пресвята Кров, пролита на Хресті, очищає насвід всякого гріха і тим самим рятує: нас від нічної смерті.

Ісус Христос говорить: “Їжте Моє Тіло, що за вас дається, і пийте Мою Кров. що за нас проливається навідпущення гріхів”. І ще говорить Христос: “Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров”, той буде мати життя вічне. Цеозначає, хто буде причащатися, той перейде від смерті до життя. Отже, Воскресіння Христа – це і є новозавітняПасха, тобто вихід з пекла і перехід із землі до неба, а хто причащається, гой і святкує Пасху. Церква ще З давніх-давен зобов’язує християнам кожного року перед Великоднем сповідатися і причащатися, Хто цього не робить.той і не святкує Пасхи по-християнськи. Є ще одне слово “Паска” – це солодкий білий хліб, який посвячується наВеликдень. Дехто думає, що якщо він з’їсть кусочок цього білого хліба – паски та він вже відсвяткував Пасху. Алеце не так. відсвяткувати Пасху по-християнськи це означає, щиро покаятися, висповідатися, прийняти святеПричастя, тобто покинути старе грішне життя і почати нове. Треба духовно оповити себе, духовно воскреснутиі через Святе Причастя єднатися з Воскреслим Христом.

А тоді вже після Великодньої Літургіії можна З побожністю їсти і посвячену паску.

отець-протопресвітер Михайло БачинськийУкраїнська Автокефальна Православна Церква,

головний редактор часопису “Андріївський дзвін”м. Дрогобич, Львівська обл.

54

ПІД СИЛЬНИМ ВРАЖЕННЯМ

Варшава не може не подобатись. Високі архітектурно різні будинки, музеї,площі, готелі добре устатковані асфальтні дороги і, нарешті відкриті серцяполяків. На кожному кроці відчуваєш тепле до себе ставлення, бажання місцевихпідказати, допомогти. А мені, який мешкав у Вищій школі господарствасільського (на Урсунові), така допомога на шляху до центру Варшави більш,ніж потрібна. По-перше, це далеко. По-друге, заплутані вулиці й інтенсивнийрух транспорт – красивих трамваїв та автобусів. Не кажучи вже про таксі:легкових автомобілів дуже багато, але місцеві мешканці не рекомендуютькористуватися цим видом транспорту – дорого. Варшав’яни шанують свою

грошову одиницю – злот, тому євро має обмежену сферу ви користування: навіть цукерні і ті вимагають польськігроші. І так скрізь – в готелях, магазинах, музеях, театрах. Варшава росте, розвивається, обживаються нові райони,будуються мости, прокладаються нові телефонні лінії, відкриваються нові навчальні заклади – школи, ВНЗ, академії.

Ще зовсім недавно не було на карті Варшави Головної школи господарства сільського (SCCW). Тепер вонадивує приїжджого – тут на кожний факультет виділено будинок, а поряд гуртожиток для студентів. А встудентському гуртожитку свій продуктовий магазин, аптека, їдальня, кравецька майстерня. Посередині школикрасується бібліотека, будинок для прийому гостей. В саду збереглося кілька старих будинків. Тут ректор, канцлері їх служба. У приміщенні ректора є їдальня – можна смачно і дешево пообідати, міцні напої поляки вживаютьмало. В середині школи скрізь чисто, квіти. В суботу і неділю студентський парламент з дозволу ректора проводивстудентські святкування – грала музика, пили пиво і співали чи танцювали, щоб вже у понеділок приступити дозанять, бути присутніми на колоквіумах, заліках. Болонська система якось їх мало стосується. Оцінки – п’ятибальні,лекції не скорочені і практичні заняття – традиційні.

В лабораторіях – нове устаткування, придбане в Німеччині, Швеції, США за гранти і допомогу спонсорів. Наветеринарному відділенні є навіть стаціонарні лікувальні зали для коней. Передовим інструментарієм забезпеченітакого плану відділення для лікування хворих собак, котів, великої рогатої худоби. І скрізь дотримуються чистоти.

На факультеті ветеринарної медицини існують дві кафедри наук morfologicznych (Zaclad histologii i embriologii)і кафедра генетики. Першою керує професор Павло Сиса, другою – Т. Мотил. Сім членів першої кафедридосягли значних успіхів. Про це свідчать численні публікації не тільки в польських журналах та виступи наміжнародних наукових конференціях.

Т. Мотил поділився цікавою інформацією з генетичної інженерії, яку досліджує кафедра. Результати дослідженьзнайшли схвальні відгуки в різних країнах, де про них доповідав дослідник: на 24 Конгресі фізіологів, на науковихконференціях у Німеччині, Франції, Фінляндії.

До речі, декани та завідувачі кафедр про наукові здобутки колективу, яким вони керують, доповідають наспеціальній сесії вченої ради закладу, яка працює не один день: йде виклад і докладне обговорення дослідженьфахівцями, схвалення діяльності чи заперечення намічених кафедральних наукових перспективних планів.

Надзвичайно тепло приймають поляки гостей. Скажу про себе. Зустрів мене професор Павел Сиса, заздалегідьзамінивши свої лекції. П’ять днів супроводжував мене. Відвідали ми Академію наук Польщі. Приймав віце-президент Ричард Сномський. Інформував про організацію Академії, її персональний склад, перспективні напрямидосліджень. Власні дослідження останніх років знайшли втілення в праці “Will an Aurochs come Back to PolsshForests?”, яку віце-президент видав у співавторстві. Радо він сприйняв пропозицію про договір співробітництваз АН ВО України.

Таким чином відбулися зустрічі з Ректором “Slownej szkoly Gospodarstwa Wsejskiego w Warszawie”проф. Томашем Борецьким, деканом факультету ветеринарної медицини Мар’яном Дінеком.

Багато незвичайного для мене було при відвіданні наукової клініки малих звірів, клініки коней, великої рогатоїхудоби. Нам би такі лабораторії!

А ще за п’ять днів перебування в Польщі я не почув чужої для поляків мови. Скрізь і всюди – мова польська.Польська музика і польські пісні звучали на святкуванні ювілею Шопена в рідній домівці композитора, вдоглянутому парку біля будинку. Було повно відвідувачів. Ветерани Другої світової війни з нарукавниками “АК”(Армія Крайова) збиралися окремо. Скрізь був порядок. Для них (серед них був і я) відбувся цікавий концерт затворами Шопена. Мимоволі захопили роздуми про Київ, про вічну колоніальну систему і народ, який не вмієпостояти за себе.

Нам би польський громадський режим, польський гонор і незмінну культуру – і спілкування, і поведінки!

Микола Дубина, доктор філологічних наук,професор, академік АНВО України

СЛОВО ВЧЕНОГО

© М. Дубина, 2011

55 Молодь і ринок №4 (75), 2011

П остановка проблеми. Метоюпрофесійної освіти на початку ХХІ ст.є підготовка кваліфікованих фахівців,

озброєних найновішими знаннями, вміннями,навичками у своїй галузі, методикоюсамостійного здобуття необхідних знань, готовихздійснювати раціональні дії в складнихнепередбачуваних ситуаціях. Освіта маєсприяти розвитку творчості, підготуватиконкурентоспроможних фахівців з новиммисленням, що відчувають потребу в неперервнійосвіті протягом життя, готових до самостійноїтворчої діяльності у швидкозмінних умовахринкової економіки. Завданням навчальнихзакладів є особистісна орієнтація майбутніхфахівців, спрямована не лише на засвоєння учнями(студентами) знань, умінь, навичок і формповедінки, а й на формування певних особистіснихякостей. Важливо, щоб у процесі навчання вонидосягли системного бачення майбутньоїдіяльності, сприймали професійні завдання іфункції, в тому числі інформаційні, як компонентиєдиної системи, яка включає різноманітні,пов’язані між собою напрями роботи [7].

Проникнення в освіту нових інформаційнихтехнологій примушує, на думку П.І. Підкасистого,подивитися на дидактичний процес як наінформаційний процес. Програмоване навчання тавслід за ним технологічний підхід показали, щоучіння, яке є процесом перероблення інформації,може бути строго кероване, подібно до процесіву складних кібернетичних системах. Томуінформатизацію освіти слід розглядати не простояк використання комп’ютера та іншихелектронних засобів, а як новий підхід до

організації навчання, як напрям в науці, якийназивають педагогічною інформатикою [6].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Необхідний компонент змісту сучасноїпрофесійної освіти – інформаційна підготовка, що,як доводять науковці, є однією з найважливішихскладових компетентності фахівця (В.Ю. Биков,Б.С. Гершунський, Р.С. Гуревич, А.М. Гуржій,О.M. Довгялло, Ю.О. Жук, І.В. Роберт, М.І. Жалдак,Г. Кедрович, Ю.І. Машбиць, Н.В. Морзе,М.Л. Смульсон та ін.). Інформатизація освітипередбачає широке та ефективне впровадженняі застосування інформаційно-комунікаційнихкомп’ютерних технологій (ІКТ) при здійсненнінавчально-виховної, наукової та управлінськоїфункцій, що притаманні освітній галузі [1, 141].Інформатизацію навчального закладувизначають як: цілеспрямовану сукупністьпроцесів: організаційних, правових, науково-технічних, навчальних, виховних, пізнавальних;процес актуалізації учнів і педагогів дожиття та професійної діяльності в умовахінформатизації суспільства на основістворення єдиного інформаційно-освітньогосередовища для оптимального та всебічноговикористання ІКТ всіма учасниками навчальногопроцесу.

Інформатизація навчального закладу –тривалий, складний і багатофакторний процес.Складові частини процесу інформатизаціїподіляються на технічні, технологічні таметодичні [5]. Основною метою процесуінформатизації освіти є “підвищення ефективностінавчально-виховного процесу завдякирозширенню обсягів та підвищенню якості

УДК 378.046.4Андрій Литвин, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник,

провідний науковий співробітник відділу природничо-математичних дисциплінЛьвівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти

НАПН України

ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ПРОФТЕХОСВІТИВисвітлюються проблеми інформатизації професійної підготовки. Запропоновано авторський підхід

до завдань і функцій інформатизації навчальних закладів професійно-технічної освіти.Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, інформатизація професійної освіти, завдання

і функції інформатизації.Літ. 8.Andrey Litvin

TASK AND FUNCTIONS OF INFORMATIZATION OF VOCATIONALTECHNICAL EDUCATION

The author proposes going his own approach to tasks and functions of vocational school informatization.Key words: informative and communicative technologies, informatization of vocational education, tasks and

function of informatization.

ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ПРОФТЕХОСВІТИ

© А. Литвин, 2011

56

подання інформації, вдосконаленню методів таприйомів її опрацювання, а також навчаннюучасників навчально-виховного процесупрактичних навичок застосування прогресивнихінформаційних технологій у конкретній діяльності”[4]. Проте часто на практиці педагогічніпрацівники не розуміють мети та призначенняцього процесу, а дослідники не дають чіткогопояснення, яка місія тих чи інших складовихінформатизації професійної підготовки.

На наш погляд, пошук раціональнихпедагогічних умов, побудова моделі тарозроблення методики інформатизації професійноїосвіти передусім потребують визначеннязавдання (мети, замислу) та функцій (обов’язків,кола діяльності; призначення, місії) інформатизаціїнавчального процесу.

Метою нашої статті є аналіз цих аспектівкрізь призму інформаційної складової професійноїпідготовки.

Виклад основного матеріалу. У навчальномупроцесі виділяють дві основні місії ІКТ – якоб’єкту вивчення і як засобу навчання. Першапередбачає формування в учнів знань, умінь інавичок, які дозволяють усвідомити можливостікомп’ютерної техніки й успішно використовуватиїї для розв’язання різноманітних завдань, а другаспрямована на підвищення ефективностінавчального процесу. Відповідно використанняінформаційно-комунікаційних технологій усучасній професійній освіті теж розглядають удвох аспектах. По-перше, це підготовка майбутніхфахівців до застосування ІКТ для розв’язанняспеціальних професійних завдань відповідно дознань і вмінь, здобутих під час вивченнязагальнопрофесійних і професійно спрямованихпредметів. По-друге, – засіб інтенсифікаціїпроцесу навчання з усіх предметів, передбаченихкваліфікаційними характеристиками і Державнимистандартами.

За такого підходу вважаємо доцільнимрозглядати завдання і функції інформатизаціїпрофесійної освіти таким чином: завданнямиінформаційної підготовки (передусім курсуінформатики) є навчання фахівців способамодержання, накопичення, оброблення, передаваннята подання інформації, а також навичкам роботиз ПК і комп’ютерними мережами, а основнимифункціями інформаційно-комунікаційнихтехнологій у підготовці фахівців – їх використанняв якості навчально-тренувальних комплексів ітренажерів, автоматизованих та мережевихнавчальних систем. На нашу думку інформаційнупідготовку в структурі професійної освіти неможна віднести до циклу загальноосвітніх

предметів навіть для фахівців, які безпосередньоне працюватимуть з ІКТ під час професійноїдіяльності. Навчальний предмет “Інформатика”формуючи стійкі міжпредметні зв’язки зпередметами природничого (математика, фізика)і гуманітарного циклів спричиняє структурнуперебудову їх змісту, виступає системотвірнимчинником навчання [3]. Таким чином,інформатика як освітньо-професійна і навчально-наукова дисципліна за непрофільнимиспеціальностями повинна входити до професійноїпідготовки фахівця. Зміст її прикладної частинипрофесійно детермінований, що відповіднимчином має відображатися в навчальних планах.

Інформатизація освіти має розглядатися якпроцес створення розвинутого інформаційно-навчального середовища, під яким розуміютьсукупність умов, що сприяють виникненню ірозвитку процесів навчальної взаємодії міжучнями (студентами), викладачем і засобамиінформаційних технологій, а також формують їхнюпізнавальну активність шляхом наповненнякомпонентів середовища (різні види навчального,демонстраційного обладнання, програмні засобита системи, навчально-наочні посібники тощо)предметним змістом певного навчального курсу[2]. Для характеристики сучасного освітньогосередовища на основі використання комп’ютернихі мережевих технологій для підтримки процесунавчання застосовують й інші терміни та їхваріанти. Серед них: мережеве середовищенавчання (networked learning environment),інтерактивне середовище (interactive environment),віртуальне навчальне середовище (virtual learningenvironment), середовище дистанційного навчання(distant learning environment) тощо [8]. Поєднатиусі названі поняття певною мірою можна задопомогою терміна “комп’ютерно орієнтованенавчальне середовище”, який охоплює різніаспекти використання ІКТ у навчанні.Досліджуючи інформатизацію професійно-технічної освіти, ми застосовуємо термін “ІКТ –насичене освітнє середовище”, оскількивважаємо, що це підкреслює значущістьзастосування засобів інформаційно-комунікаційнихтехнологій у процесі вивчення некомп’ютернихпредметів різних циклів, передусім професійно-теоретичного.

На основі аналізу науково-педагогічнихдосліджень приходимо до висновку, що провідноюметою процесу інформатизації профтехосвіти єпідвищення ефективності навчально-виховногопроцесу в ПТНЗ шляхом створення ІКТ–насиченого освітнього середовища, яке відповідаєпрофілю професійної підготовки. Завдання



57 Молодь і ринок №4 (75), 2011

інформатизації навчального закладу ПТОпрактично співпадають, на нашу думку, іззавданнями інформаційної підготовки майбутніхфахівців – формування інформаційноїкомпетентності, які включають:

- узагальнення та поглиблення теоретичнихзнань про головні поняття та методи інформатикияк наукової дисципліни;

- навчання та засвоєння базових засадінформатики: способів одержання, накопичення,оброблення, зберігання, передавання та поданняінформації;

- розвиток алгоритмічного стилю та культуримислення;

- вироблення вмінь і навичок опису систем,об’єктів і зв’язків між ними;

- опанування загальних засобів інформатизації,формування вмінь і навичок роботи на ПК,засвоєння методів роботи з ІКТ (системним іприкладним програмним забезпеченнямзагального призначення);

- вивчення та засвоєння методів і засобіввикористання сучасних ІКТ відповідно до потребмайбутньої професійної діяльності (професійноорієнтованого програмного забезпечення таавтоматизованого робочого місця);

- актуалізація професійних знань, умінь,навичок з урахуванням можливостей ІКТ уфаховій діяльності, зокрема виконання обчислень;

- формування вмінь і навичок плануванняресурсів ІКТ, необхідних для виконанняпрофесійних завдань;

- вироблення вмінь приймати оптимальнерішення або пропонувати варіанти розв’язанняпроблеми у складній ситуації;

- виховання в особистості терпіння,акуратності, порядку;

- розвиток комунікативних здібностей фахівців,навичок колективної роботи за допомогою ІКТ;

- естетичне та екологічне виховання фахівців;- ознайомлення з методами виконання науково-

дослідної та проектної діяльності в певній галузі,а також комп’ютерного моделювання тощо.

Функції інформатизації ПТНЗ детермінованіосновними функціями (призначенням)інформаційно-комунікаційних технологій упрофесійно-технічній підготовці кваліфікованихробітників, серед яких:

- інструментальна (створення навчально-методичних комплексів програмного педагогічногозабезпечення, навчання певних видів виробничоїдіяльності, дій, операцій за допомогою ПК,використання систем автоматизованогопроектування та ін.);

- унаочнення (візуалізація навчальної

інформації, застосування мультимедійнихнавчальних програм та відповідного обладнаннята ін.);

- інформативна (електронні бібліотеки, базизнань, пошук навчальної інформації в мережі таін.);

- компенсаторна (полегшення сприйманняінформації, доступу до джерел, зменшення витратчасу та ін.);

- мотиваційна (професійне спрямуванняінформаційних умінь і навичок, формуваннямотивації до навчальної та професійної діяльності);

- індивідуалізаційна (автоматизовані навчальнікурси, електронні підручники, лабораторніпрактикуми, призначені для самостійногоопрацювання);

- адаптивна (розроблення та впровадженнянавчальних систем і середовищ, яківідображають потреби галузі, автоматизованихробочих місць та ін.);

- інтегративна (посилення міжпредметнихзв’язків, наступності знань і методів навчання,цілісність наукових і виробничих понять);

- діагностично-контролювальна (автоматизованийконтроль знань, умінь і навичок, психодіагностикаучнів, моніторинг якості підготовки учнів задопомогою комп’ютера);

- моделювальна (моделювання виробничихпроцесів за допомогою комп’ютерних тренажеріві симуляторів, реалізація систем “віртуальноїреальності” та ін.);

- прогностична (випереджувальна професійнапідготовка фахівців шляхом оснащеннямсучасними засобами навчання, які імітуютьвиробниче обладнання та технології, щознаходяться на етапі впровадження);

- управлінська (застосування автоматизованихсистем управління з метою планування,організації та керування навчальним процесом,підготовки звітності та ін. документації) тощо.

Практично розв’язуючи завдання інформатизації,плануючи інноваційні процеси в професійній освітідоцільно орієнтуватися на поняття зонинайближчого розвитку (Л.С. Вигодський), якешироко використовують у проектуванніпедагогічного процесу. Тоді педагогічні колективирозглядатимуть і втілюватимуть в життя ті зміни,до яких вони готові (які знаходяться в зоні їхнайближчого розвитку). Для цього треба бачитикомплекс практично значущих завданьінформатизації закладу та співвіднести їх зі своїмиможливостями і на цій підставі виділити практичніорієнтири, найближчі та віддалені цілі, яківизначають зміст необхідних нововведень. Колизусилля педагогів спрямовані відразу на широке


58

коло складних проблем інформатизації освіти, цевідволікає їх від розв’язання ключових завдань,які стоять перед навчальним закладом.

Висновки. Таким чином, завдання та функційінформатизації навчальних закладів професійноїосвіти взаємопов’язані та спрямовані наформування інформаційної компетентності якобов’язкової складової професійної підготовкифахівця, яка розглядається в якості однієї зключових кваліфікацій людини інформаційногосуспільства. Успішне досягнення метиінформатизації професійної освіти тавпровадження ІКТ у професійну підготовкуможливе, на наш погляд, за умови проектування,створення і підтримки ІКТ – насиченогоосвітнього середовища, яке включає засоби йтехнології збирання, накопичення, передачі,опрацювання й розподілу навчальної інформації,засоби подання знань, забезпечуючи зв’язки таефективне функціонування організаційнихструктур навчальних закладів. Призначеннятакого середовища: виявлення та розвитокздібностей і потенційних можливостей індивіда;створення умов для самостійного здобуваннязнань та їх якісного засвоєння; забезпеченняавтоматизації оцінювання результатів навчання;компенсування певних негативних наслідківроботи учнів із засобами ІКТ.

На нашу думку, очевидною є потребатеоретико-методологічного обґрунтуванняінформатизації системи професійної підготовкимайбутніх фахівців, наукового супроводувпровадження інформаційних технологій упрофесійній освіті, і розгляду проблемиінформатизації в контексті педагогічних вимог.Інформатизація суттєво піднімає вимоги до якостіінформаційно-комунікаційних технологій,ефективності методів управління навчальнимпроцесом, рентабельності інформаційних систем.Важлива роль у складному процесі підготовкимайбутніх фахівців належить новітнімтехнологіям, заснованим на використанні кращих

традиційних та інноваційних форм організаціїнавчання з використанням інформаційно-комунікаційних технологій і ресурсів. Упрофесійній освіті необхідна переорієнтація цілейінформаційної підготовки, обґрунтоване оновленняїї змісту, чітке визначення структури та організаціїнавчання за допомогою ІКТ.

1. Биков В.Ю. Моделі організаційних системвідкритої освіти: (монографія) / В.Ю. Биков. –К.: Атака, 2008. – 684 с.

2. Гончаренко С. Український педагогічнийсловник / Семен Гончаренко. – К.: Либідь,1997. – 376 с.

3. Гуревич Р. Інтеґрація та диференціаціякурсу інформатики у професійній освіті /Роман Гуревич, Майя Кадемія // Педагогіка іпсихологія проф. освіти. – 2002. – №3. –С. 94 – 101.

4. Гурій А.М. Засоби навчання: навч.посібник / А.М. Гуржій, Ю.О. Жук, В.П. Волинський.– К.: ІЗМН, 1997. – 208 с.

5. Єльникова О.В. Вимірювання рівняінформатизації навчального закладу(Електронний ресурс) / Єльникова О.В. //Народна освіта: електронне наукове фаховевидання. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/NarOsv/2008-2/08eovinz.htm

6. Педагогика. Учебное пособие для студентовпедагогических вузов и п е д а г о г и ч е с к и хколледжей / под ред. П.И. Пидкасистого.– М.: Педагог. общество России, 1998. – 640 с.

7. Поясок Т.Б. Система застосуванняінформаційних технологій у професійнійпідготовці майбутніх економістів: (монографія)/ Т.Б. Поясок; за ред. С.О. Сисоєвої. –Кременчук: ПП Щербатих О.В., 2009. – 348 с.

8. Tella S. Virtual School in a NetworkingLearning Environment (Електронний ресурс) /Seppo Tella. – Helsinki: University of Helsinki,1995. – 136 p. – Режим доступу: http://www.helsinki.fi/–tella/




“Коли добре щось умієте – того не забувайте, а чого не вмієте – то того учітесь”.Володимир Мономах

Великий князь Київський, письменник“У людини має бути єдина професія – вона повинна бути великою і справжньою

людиною”.Антон Макаренко

письменник педагог

http://www.nbuv.gov.ua/

www.helsinki.fi/

59 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Актуальність проблеми. Українавідноситься до групи країн, детуристичний бізнес знаходиться на

початковій стадії розвитку, готельна індустріялише частково відповідає світовим стандартам,процеси, які відбуваються зумовлюютьнеобхідність підвищення соціально-економічноїефективності діяльності індустрії гостинності.Особливо важливим є людський фактор у сферіобслуговування у засобах розміщення, томуособлива увага приділяється професійній підготовціта підбору фахівців для готельно-курортної справи.

Україна отримала можливість впершепровести чемпіонат Європи з футболу, який станеважливішою подією в сучасній історії країни таприводом для подальшого розвитку індустріїгостинності. З метою дотримання вимог до якостіобслуговування учасників, гостей та глядачів начемпіонаті Європи з футболу в Україні та нанаступні роки необхідно реалізовувати заходи длявдосконалення системи підготовки фахівців дляіндустрії гостинності у відповідності зміжнародними стандартами. Для цього системаосвіти повинна постійно обновлюватися якзмістовно так і організаційно, швидкоадаптуватися до потреб та вимог індустріїгостинності, яка динамічно розвивається.

Аналіз останніх публікацій. Питанняпідвищення якості підготовки фахівців сталипредметом багатьох наукових досліджень унапрямку підвищення якості підготовки фахівцівтуристичної сфери, а саме: теоретичні іметодологічні засади, зміст та оптимізаціяпідготовки фахівців для готельно-туристичного

бізнесу (A.П. Конох, О.О. Любіцева, B.C. Пазенок,В.К. Федорченко, Н.А. Фоменко,); закономірностіта особливості підготовки спеціалістів сферитуризму та готельно-курортної справи в Європіта світі (І. Мартинюк, Л.В. Сакун); діагностикаякості професійної освіти в туризмі (Т.А. Білоненко,О.С. Гринькевич, A.B. Мацелюх, Г.С. Цехмістрова,М.М. Юнко); проблем та перспектив практичноїпідготовки фахівців для туристичної сфери(Н.С. Микитів) та ін.

Л.М. Томаневич, аналізуючи організаційно-економічний механізм управління туристично-рекреаційними комплексами в Україні, вказує що“у сучасних умовах недосконалою є системапідготовки спеціалізованих кадрів, відсутність, якв управлінському, так в обслуговуючому персоналівміння і навичок цивілізованого ринковогорекреаційно-туристичного господарювання” [10].

М.Є. Курдакова вважає, що актуальністьпроблеми підготовки кадрів висока та пов’язаназ потребою підприємств готельної індустрії увисококваліфікованих фахівцях, підвищенимивимогами до їх практичних знань та вмінь [7].Автор дисертаційного дослідження підкреслює,що темпи розвитку туристичних технологійставлять задачу – готувати спеціалістів широкогопрофілю на базі нових освітніх програм, якізасновані на міждисциплінарному підході донавчання у розумно короткі строки [7]. Алетреба враховувати наступну обставину:конкурентоспроможність майбутніх фахівцівготельного сервісу, їх готовність до успішноїдіяльності в умовах ринку праці більшістюдослідників розглядається фрагментарно, у плані

УДК 378.1+379.832

Андрій Віндюк, кандидат наук з фізичного виховання та спорту,завідуючий кафедрою туризму та готельного господарства

Класичного приватного університету,м. Запоріжжя

ПІДХОДИ ТА ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ГОТЕЛЬНО-КУРОРТНОЇ СПРАВИУ статті зроблено аналіз проблеми підготовки кадрів з гостинності. Теоретично обґрунтовані підходи

і принципи професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи.Ключові слова: принципи, підходи, готельно-курортна справа, професійна підготовка.Літ. 11.Andrey Vindyuk

APPROACHES AND PRINCIPLES OF PROFESSIONAL PREPARATIONOF FUTURE SPECIALIST IN HOTEL AND RESORT BUSINESSIn the article the author made the analysis of the problem of training the personals in hospitality industry,

theoretical Approaches and principles of professional preparation of future specialist in hotel and resort businessare grounded in the article.

Key words: principles, approaches, hotel and resort business, professional preparation.

ПІДХОДИ ТА ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВЗ ГОТЕЛЬНО-КУРОРТНОЇ СПРАВИ

© А. Віндюк, 2011

60

супроводження, аргументації основної проблемидослідження, або взагалі виноситься на периферіюдослідницької уваги [7].

Л.В. Козак вважає, що “сьогодні галузі потрібніфахівці, які могли б працювати самостійно і творчо,генеруючи компетентні нововведення, свіжі ідеїта пропозиції, демонструючи при цьомуготовність успішно реалізовувати їх в умовахконкуренції” [5]. Автор вказує, що “зростаютьвимоги до особистісних та професійно-значущихякостей фахівця, що відображають професійнукомпетентність, забезпечують конкурентоспроможністьна ринку праці, сприяють професійній самореалізаціїта кар’єрному зростанню” [5].

В.Ф. Данільчук у монографії “Особливостіформування і розвиток туристичних підприємств”вказує, що для успішного розвитку сучасноготуризму, складовою частиною якого є готельнаіндустрія, Україні необхідна сучасна освіта іпрофесійна підготовка фахівців [3].

А.І. Мокій, Я.М. Антонюк і Т.Т. Вжишневськааналізуючи стан розвитку готельних підприємствЛьвівської області вказують на відсутністькваліфікованих фахівців у галузі готельногогосподарства [3]. За їх даними із 1556 працівників,зайнятих на ліцензованих туристичнихпідприємствах Львівської області, лише 42%мають вищу освіту, (з них до 14% – спеціальнувищу освіту), 25% мають середню спеціальну,30% – середню, 3% – іншу освіту. Аналогічнаситуація має місце на готельних підприємствах,де загальна кількість зайнятих становить 1540осіб [3]. Науковці для розв’язання проблемивідсутності кваліфікованих працівників у готельнійсфері пропонують: створити при вищихнавчальних закладах, які готують фахівців у галузіготельного бізнесу, систему підвищеннякваліфікації кадрів готельної індустрії [3].

П.І. Гаман, аналізуючи завдання економічногозростання туристичної індустрії на державномурівні, стверджує, що “для того щоб туристична іготельна індустрія України як в цілому в державі,так і в окремих регіонах зайняло чільне місце векономічному зростанні, необхідно на державномурівні вирішити питання підготовки туристичнихкадрів та управління підприємствами готельногогосподарства, харчування” [2].

Метою статті є теоретичне обґрунтуванняпідходів та принципів професійної підготовкимайбутніх фахівців з готельно-курортної справи.

Виклад основного матеріалу. Ми вважаємо,що основні мета, завдання й принципи професійноїпідготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освітиґрунтуються на наступних положеннях:

1. Система професійної підготовки майбутніхфахівців з готельно-курортної справи муситьзадовольняти потреби індустрії гостинності укваліфікованих кадрах на рівні сучасних іперспективних вимог, так як існує нерозривнийвзаємозв’язок виробництва і споживання, якийвизначає багато видів готельних послуг. Фахівець,який виробляє послугу стає її невід’ємноючастиною, тому для індустрії гостинностінеобхідний компетентний персонал.

2. Завдання професійної підготовки майбутніхфахівців з готельно-курортної справи у вищихнавчальних закладах направлені на формуванняу студентів мотивації на самоактуалізацію впрофесійній діяльності. Незмінною метоюготельного підприємства являється покращенняякості його діяльності, а це вимагає внесення зміну склад та якість послуг що надаються.

3. Оволодіння не лише професійними знаннямифахівця гостинності, але і загальнолюдськоюкультурою, котра залежить від міри творчоїспрямованості освітнього процесу.

На підставі аналізу спеціальної та психолого-педагогічної літератури при розробці моделіпрофесійної підготовки майбутніх фахівців зготельно-курортної справи використовувалисянаступні методичні підходи: компетентнісний,системний, аксеологічний, акмеологічний,діяльнісний, антропологічний, диференційований.

Компетентнісний підхід дозволивобґрунтувати структуру компонентів професійноїкомпетентності майбутніх фахівців з готельно-курортної справи, яка необхідна для успішноїдіяльності фахівців у сучасних умовах у системі“людина-людина”, відповідно до прийнятих усуспільстві нормативів й стандартів. До нихвідносяться соціально-особистісні компетенції,організаційні та економічні компетенції,загальнонаукові, загально професійні та спеціальнікомпетенції.

Системний підхід дозволив: визначитискладові готовності майбутніх фахівців з готельно-курортної справи до професійної роботи в галузігостинності; виділити структурні елементисистеми, визначити їх змістовно-функціональнусутність; виявити зовнішні, внутрішні зв’язкисистеми та її структурних елементів, визначитиїх функції; визначити особливості функціональноївзаємодії блоків, які складають цілісність моделі;визначити перспективи розвитку системипрофесійної підготовки фахівця з готельно-курортної справи; визначити етапи становленняфахівця; що дозволило підвищити ефективністьуправління системою формування професійноїкомпетентності студентів.



61 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Аксіологічний підхід дозволив закріпитиціннісні становлення майбутніх фахівців зготельно-курортної справи до професійноїдіяльності в індустрії гостинності; розглядатимайбутніх фахівців з готельно-курортної справи,як креативну особистість, яка здійснює діяльністьз високою та стабільною продуктивністю, якавідображає високий рівень особистісно-ділових тапрофесійно важливих якостей. В. Крижко таЄ. Павлютенков вважають, що “переоцінкацінностей, про яку мова йшла ще в XIX ст., лишезараз досягла глибини та масштабів, що охопилилюдей всього світу, у всіх культурних регіонах таздійснюють вплив на всі складові людськогожиття, і першою чергою, на сферу освіти” [6].Автори зазначають, що “аксіологічна складоваосвіти проектується як визнана та узгодженадомінанта. Ціннісне наповнення є константою,суспільною ідеологією, спроможною до певноїтрансформації” [6]. В. Крижко та Є. Павлютенковвизначають, що “аксіологічний компонент змінпередбачає як необхідність роботи надвизначеними інституційними змінами: цінністюнавчання, цінністю взаємозалежності та роботи вколективах, цінністю відкритого вираженняпрофесійної відмінності, цінністю особистості увзаємодопомозі та підтримці і цінністю прагнення докомпромісів” [6]. Аксіологічний підхід виконуєроль механізму зв’язка між практичним тапізнавальним підходами, який виступає“мостом” між теорією і практикою. Він дозволяєвивчати явища з точки зору можливостейзадоволення потреб людини, розв’язуватизавдання гуманізації суспільства.

При використанні аксіологічного підходупрофесійної підготовки майбутніх фахівців зготельно-курортної справи ми спиралися нарезультати досліджень В.А. Сластеніна, в якихнауковець розкриває зміст аксіологічного підходучерез систему наступних аксіологічних принципів:рівноправність філософських поглядів у рамкахєдиної гуманістичної системи цінностей призберіганні різноманіття їх культурних та етнічнихособливостей; рівнозначність традицій татворчості, признання необхідності вивчення,використання вчень минулого, можливостідуховного відкриття у теперішньому тамайбутньому, необхідності взаємозбагачуючогодіалогу між традиціоналістами та новаторами [9].Автор підкреслює, що аксіологічний підхідорганічно притаманний гуманістичній педагогіці,в якій людина розглядається в ній як вища цінністьсуспільства та мета суспільного розвитку [9].

Акмеологічний підхід дозволив обґрунтувативибір ефективних параметрів та критеріїв якості,

котрі дозволять ефективно керуватиорганізаційною та змістовною частиноюнавчального процесу, який забезпечує самостійнийріст та рух студента до вершин професіоналізму(“АКМЕ”). Професійна самореалізаціяособистості майбутніх фахівців з готельно-курортної справи тісно пов’язана з його активноюжиттєвою позицією, з постійним активнимпрагненням особистості до досягнення вищогорівня в професійному самовдосконаленні.

При реалізації акмеологічного підходу мивикористовували наукові праці О.В. Білоусової, якавважає, що освіта акмеологічного типу будуєтьсяна наступних психолого-дидактичних принципах:поетапного досягнення вершин особистісногорозвитку; сполученого розвитку психотехнічних,особистісних, суб’єктно-діяльнісних інтегральнихякостей, здібностей та самосвідомості;комплексності; психологічного детермінізму тарозвитку; вивчення людини як індивіда,особистості, індивідуальності; діяльнісногопідходу; гуманізму [1].

Акмеологічний та аксеологічний підходи тіснопов’язані з комунікативною функцією, тому щореалізується в спілкуванні, обміну цінностями, якісприяють підвищення потреби особистості всамовдосконаленні.

Діяльнісний підхід дозволив з’ясуватиособливості організації процесу професійноїпідготовки з урахуванням формування усіхкомпонентів готовності майбутніх фахівців зготельно-курортної справи до професійноїдіяльності в індустрії гостинності.

Антропологічний підхід дозволив здійснитисистему знань про людину – суб’єкта та об’єктаосвіти, що базуються на синтезі теоретико-педагогічного, філолофсько-антропологічного йлюдинознавчого знання.

До теперішнього часу вже сформувалосяпоняття про антропологічні підстави теорії йпрактики освіти. Для фахівців сфери гостинностіважливою є та обставина, що в переліку елементівпедагогічної антропології поряд з філософією,педагогікою, психологією, соціологією, включенідисципліни: культурологія, валеологія, санітарія ігігієна, організація анімаційних послуг, організаціяспортивної анімації, які відносяться до напрямкусоматичної антропології, що дозволиввдосконалити професійну підготовку майбутніхфахівців з готельно-курортної справи.

Ми згодні з А.І. Уман, з тим, що антропологізаціядидактики передбачає ї ї “олюднення”(рос. очеловечивание), переакцентування увагиз проблем навчання, коли головним є предметнаскладова, на проблеми формування особистості


62

учня та вчителя, на механізми, які гармонізуютьїх відношення в процесі навчання [11].

Диференційований підхід дозволиврозробити навчально-методичне забезпеченнямолодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів,магістрів. При проведенні занять ми враховувалипсихолого-педагогічні особливості.

Нами враховано принципи навчання вищоїшколи, які визначає Л.В. Кнодель [4]. Науковецьвважає, що “останнім часом висловлюються ідеїпро виокремлення груп принципів навчання у вищійшколі, котрі б синтезували всі принципи:

1) орієнтованість вищої освіти на розвитокособистості майбутнього фахівця;

2) відповідність змісту вишівської освітисучасним і прогнозованим тенденціям розвиткунауки (техніки) та виробництва (технологій);

3) оптимальне сполучення загальних, груповихй індивідуальних форм організації навчальногопроцесу у вищому навчальному закладі;

4) раціональне застосування сучасних методіві засобів навчання на різних етапах підготовкифахівців;

5) відповідність результатів підготовки фахівціввимогам конкретної професійної сфери діяльності,забезпечення конкурентоздатності випускникавищого навчального закладу” [4].

Висновки. Отже, визначені наступніметодологічні підходи професійної підготовкимайбутніх фахівців з готельно-курортної справи:компетентнісний, системний, аксіологічний,акмеологічний, діяльнісний, антропологічний тадиференційований; принципи: неперервності,науковості , свідомості та активності,синергізму, системності, демократизації таінтеграції. Теоретичне обґрунтування підходівта принципів дозволить удо сконалитипрофесійну підготовку майбутніх фахівців зготельно-курортної справи в умовах ступеневоїосвіти в Україні.

1. Белоусова О.В. Развивающее образованиеакмеологического типа / О.В. Белоусова. –Педагогика. – 2008. – №3. – С. 12 – 17.

2. Гаман П.І. Завдання економічного зростаннятуристичної індустрії на держаному рівні /П.І. Гаман // Державне управління та місцевесамоврядування. Серія “Управління”. – 2009.– Випуск 1(7). – 2009. – С. 29 – 34.

3. Данильчук В.Ф. Организация инфраструктурытуристических предприятий и системыобслуживания / В.Ф. Данильчук // Особенностиформирования и развития туристическихпредприятий: Монографія. НАН Украины.Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2006. –С. 105 – 113.

4. Кнодель Л.В. Педагогіка вищої школи:Посіб. для магістрів / Л.В. Кнодель. – К.: Вид.Паливода Л.В., 2008. – 136 с.

5. Козак Л.В. Професійно-орієнтованіформи навчання у підготовці фахівцівтуризму / Л.В. Козак // Збірник наукових праць:“Педагогічний процес: теорія і практика”. –2009. – № 1. – С. 68 – 78.

6. Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Сучасніпарадигми безперервної освіти // Педагогікаі психологія формування творчої особистості:проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.:Т.І . Сущенко та ін. – Київ-Запоріжжя. –Вип.18. – С. 3 – 7.

7. Курдакова М.Е. Педагогическая технологияформирования профессиональной компетентностибудущих специалистов гостиничного сервиса:дис. на соиск. уч. степени к. пед. н.: спец.13.00.08 – теория и методика профессиональногообразования / М.Е. Курдакова. – Челябинск,2006. – 145 с.

8. Мокій А.І. Державне регулювання готельногобізнесу як фактор розвитку туризму / А.І. Мокій,Я.М. Антонюк, Т.Т. Вжишневська // Проблемиінформатизації рекреаційної та туристичноїдіяльності в Україні: перспективи культурногота економічного розвитку. – Трускавець, 2000.– 275 с. – С. 21– 23. – http://tourlib.net/statti ukr/mokij.htm

9. Сластенин В.А. Педагогика: Учебноепособие для студентов педагогическихзаведений / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев,А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов. – 3-е изд. – М.:Школа-Пресс, 2000 – 512 с.

10. Томаневич Л.М. Організаційно-економічниймеханізм управління туристично-рекреаційнимикомплексами в Україні: автореф. дис. канд. ек.наук: 08.02.03 / Леся Миронівна Томаневич. –Львів. – 2006. – 22 с.

11. Уман А.И. Теория обучения: от традиционнойк анторпологической дидактике / А.И. Уман. –Педагогика. – 2010. – №1. – 2010. – С. 22 – 30.




http://tourlib.net/statti

63 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Постановка проблеми. Актуальністьпроблеми становлення педагога якпрофесіонала на сучасному етапі

розвитку вітчизняної освіти зростає, і в останніроки їй приділяється посилена увага, з’являютьсянові підходи до її розгляду.

Особистісно орієнтовна парадигма в системіосвіти України передбачає зміну основнихпринципів підготовки студентів вищогонавчального закладу, перехід до новихпріоритетних завдань, упровадження сучаснихтехнологій, спрямованих на розвиток особистостіяк індивідуальності та неповторності. Поряд ізцим актуальною проблемою залишаєтьсястворення гнучкої, високолабільної професійноїкомпетентності майбутніх педагогів у роботі здітьми дошкільного віку, що передбачає вибіроптимального підходу, відповідних умов вихованняособистості.

Ми вважаємо, що формування професійноїкомпетентності майбутніх педагогів длядошкільної освіти буде успішним за умовзастосування в підготовці спеціалістів не лишеаудиторних занять, а й створення позааудиторногодослідного навчального процесу, що відбиваєнаявність професійного середовища, у якомууможливлюється індивідуальна траєкторіяпросування студента до його професійноївершини. Даний підхід спроможний забезпечити

побудову студентом свого професійного шляху повисхідній його траєкторії; прагнення до досягненнясвого максимального рівня; мотиваціюсамореалізації; здатність до збереження ізбільшення своїх досягнень, мобілізаціїпрофесійних та творчих можливостей уполіфункціональній педагогічній діяльності.

Аналіз актуальних досліджень іпублікацій. Професійна компетентність, щостосується відповідної професійної, у тому числій педагогічної діяльності, досліджується багатьмавченими в Україні та за її межами (В. Безпалько,Т. Браже, Ю. Гагін, Л. Захаров, І. Колеснікова,Н. Кузьміна, Г. Ларіонова, А. Маркова та інші).

У визначенні сутності професійноїкомпетентності ці автори загострюють увагу нетільки на наявності в ній інтеграціїінтелектуальних, моральних, соціальних,естетичних, політичних знань, умінь та навичокдля успішної діяльності, професійного оволодінняалгоритмом розв’язання відповідних практичнихі теоретичних завдань, але й на цінніснихорієнтаціях спеціаліста, мотивах його діяльності,стилях взаємодії з людьми, загальній особистіснійкультурі, здатності до розвитку власного творчогопотенціалу (Т. Браже, М. Забрудський, М. Розовта інші). Підтвердженням цьому є доситьрозгалужене коло досліджень у зарубіжнихкраїнах (Д. Джулі, Г. Московітц, Р. Оксфорд,

Христина Шапаренко, кандидат педагогічних наук, доцент,завідувач кафедри теорії та методики дошкільної освіти

Харківського гуманітарно-педагогічного інституту

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕТНОСТІ СТУДЕНТІВВ ПРОЦЕСІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ

У статті розкриваються особливості формування професійної компетентності майбутніх вихователівдітей дошкільного віку. Окреслюються шляхи виявлення в студентів педагогічних можливостей дляпроектування освітнього маршруту сходження до більш високих щаблів професійної майстерності в процесіорганізації позааудиторної дослідної роботи.

Ключові слова: професійна компетентність, прогнозування, планування, проектування, творча група,акмеологічна біографія.

Літ. 6.Khristina Shaparenko

FORMING PROFESSIONAL COMPETENCE OF STUDENTS IN THEPROCESS OF ORGANIZATION OF THE EXTRACURRICULAR

EXPERIENCED WORKThe article exposes the features of forming of professional competence of future educators of children of

preschool age. The ways of exposure of the students’ pedagogical possibilities for planning of educational route ofascent to the higher stages of professional skills in the process of organization of the extracurricular experimentalwork are set in the article.

Keywords: professional competence, prognostication, planning, projection, creative group, acmeologicalbiography.

УДК 378.047 – 057.87


© Х. Шапаренко, 2011

64

Е. Стевік, Е. Тароне та інші). Питання розвиткуособистісних якостей та педагогічнихможливостей вихователя в процесі організаціїнауково-дослідної діяльності знайшливідображення в роботах О. Бондаревої ,В. Бочарової, З. Васильєвої, Ю. Кулюткіна,Н. Кузьміної, В. Сластьоніна, Н. Тализіної, С. Уніят,П. Шавір та інших.

Метою нашої статті є визначенняможливостей позааудиторної дослідної роботи уформуванні професійної компетентностімайбутніх вихователів дошкільних навчальнихзакладів по висхідній її траєкторії.

Виклад основного матеріалу. Професійнукомпетентність майбутнього вихователя дітейдошкільного віку ми розуміємо як результатзагальної і професійної освіти, де рівеньпідготовленості майбутнього спеціаліста дозволяєпрогнозувати, планувати, проектувати професійнесамовизначення і самозбагачення, допомагаєзнаходити шляхи вдосконалення в особистомужитті і професійній діяльності, прагнути до вищихщаблів професіоналізму.

У процесі організації навчальної роботи зістудентами перед викладачами Харківськогогуманітарно-педагогічного інститут постаєпитання виявлення в студентів педагогічнихможливостей для проектування освітньогомаршруту сходження до більш високих щаблівпрофесійної майстерності. Адже у підготовціпедагогічних кадрів для дошкільних навчальнихзакладів важливого значення набуває виявленняпедагогічних здібностей студентів, які допомагаютьрозвинути особистісні якості майбутньоговихователя, сформувати в процесі педагогічноївзаємодії навички самодіагностування,самопрогнозування та самопрограмування,здатності до навчання та оволодіння фаховимиуміннями на основі усвідомленого аналізу наслідківдіагностування своїх можливостей та мотивів, щоспонукають до професійного зростання.

Організація позааудиторної науково-дослідноїроботи зі студентами, у нашому випадку творчоїгрупи “Педагогічний пошук”, дає можливістьзаохочення студентів до проектування власногорозвитку. Ця робота здійснюється зі студентамиспочатку першого курсу за конкретним планом,який включає теоретичний розгляд проблеми,психодіагностику (дослідження) мотивації вступудо вищого навчального закладу, рівняпедагогічного покликання, характерологічнихособливостей, соціального статусу студентів,лабільності їх інтелекту, індивідуальнихособливостей пам’яті, мислення тощо.Результатом участі у творчій групі

передбачається виявлення особистісних якостейі педагогічних можливостей майбутніхвихователів для подальшого формуванняпрофесійної компетентності.

На засіданнях творчої групи студенти разом звикладачем виявляють інформацію провираження професійно важливих якостей дляконкретного студента, виявлення його професійнихможливостей. Основними питаннями, якірозв’язуються на засіданнях творчої групи, є такі,як: “Що я можу змінити у своєму характері?”;“Ким я буду працювати?”; “Які види діяльностімені подобаються?”; “Як я буду формувати своєпрофесійне “акме”?” тощо. У процесі діагностикиі самодіагностики студентам пропонуєтьсястворити психологічний портрет ідеальноговихователя, що сприяє розвитку рефлексивнихздібностей особистості. Далі, відштовхуючись відспільно зроблених портретів, студенти отримуютьзавдання, працюючи в групах, створитиакмепортрет один одного, створити власнуакмеологічну біографію. Робота з автобіографієюстає міцним поштовхом для самопізнання,значною рушійною силою для власного розвиткуособистості. Роздуми про свій життєвий шляхспільно з іншими людьми здійснюють значнийвплив на розвиток здатності до саморефлексії, наформування адекватної самооцінки. Слідзауважити, що під час роботи у творчій групістуденти починають виявляти інтерес дометодичної літератури з метою покращення свогопедагогічного досвіду. Виникають питання прокращі способи досягнення професійноїкомпетентності; питання досягнення більшвисоких результатів у навчанні при підвищенійтривожності, несміливості, повільності тощо. Зметою зняття у студентів внутрішньої напруги минамагаємося створити атмосферу взаємодовіриза допомогою внесення елементів гумору впроцес роботи творчої групи.

З метою заохочення студентів до науковогопошуку шляхів реалізації програми формуванняпрофесійної компетентності робота з творчоюгрупою “Педагогічний пошук” продовжуєтьсяна другому курсі.

Основними кроками наукової пошукової роботистудентів є такі:

1. Вивчення професіоналізму вихователя впроцесі його педагогічної діяльності у вимірі “Якийвін є”. Студенти отримують такі завдання:

а) поспостерігати за роботою вихователя групидітей, де студент проходить навчальну практику;

б) отримати інформацію про вираженняпрофесійно важливих якостей для конкретногопедагога, вияв його профпридатності;



65 Молодь і ринок №4 (75), 2011

в) на основі результатів, отриманих під часспостереження проаналізувати наявністьпрофесійно важливих якостей для педагога в себе,тобто “Вивчити себе”.

Основними формами роботи є наступні:складання акмеологічної біографії, акмеологічнеанкетування, тестування, бесіда, самоспостереження.

Обов’язковим для всіх студентів є веденнящоденника, в якому вони детально описуютьрезультати спостережень за вихователями ісамоспостережень.

2. Виявлення необхідних якостей длявдосконалення професійної компетентностімайбутнього вихователя, який проектує власнудіяльність, з подальшою побудовою акмеологічноїмоделі розвитку. Головним завданням євизначення тих змін в собі, які необхідні дляпрофесійного самовдосконалення.

Форми роботи: консультування, акмеологічнийаналіз діяльності, використання творчихтехнологій, ігрових форм, розробка і складанняіндивідуальної акмеограми.

3. Будування акмеологічної моделі можливоїструктури професійної компетентності вихователяі її вдосконалення. Під цим розумієтьсявідтворення характеристик педагога, якіпередбачаються в привабливих для нього видахповедінки. Студенти проектують заходи,спрямовані на вдосконалення професійноїкомпетентності. Студенти за допомогоюпедагогів і ровесників в результаті самостійноїдіяльності визначають діагностику життєвогопотенціалу, аналізують умови власної педагогічноїдіяльності, прогнозують траєкторіюсамовираження,шукають способи і фактори, що сприяютьдосягненню професійної майстерності.

Форми роботи: методи оцінки професійногопросування, оволодіння алгоритмом розв’язанняпрофесійних завдань, методи самопізнання,самокорекції, рефлексивної саморегуляції ісамоорганізації.

У ході роботи на цьому етапі відбувається побудовапроекту впливу на педагогічні і навчальні умовидіяльності студентів, виявлення і практичне використанняпродуктивних алгоритмів поведінки, які вели довироблення індивідуального педагогічного стилю ісприяли забезпеченню високого рівня досягненьстудентів. Результатом цієї діяльності є створенняпроектів професіонального зростання, складанняпрограм особистісно-професійного розвитку.

Таким чином, студенти не лише дізнаютьсяпро власний потенціал професійного зростання, ай відчувають свій вагомий внесок у розробкуметодичних питань щодо всебічного розвиткудітей дошкільного віку, в них виникає інтерес до

можливостей педагогічного проектування якфактора формування компетентності не лишепедагога, а й різнобічного розвитку дітей,підготовки їх до майбутньої творчої діяльності.

Робота у творчій групі “Педагогічнийпошук” зі студентами третього і четвертогокурсів передбачає організацію наступного кроку,а саме: практичне втілення професійно-педагогічного проектування в процес навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку.

Студенти розробляють програми проведеннятренінгів з дітьми дошкільного віку, організаціїметоду мозкового штурму, методу ситуаційногоаналізу та ін., що входить до папки студентів“Педагогічна скарбничка”. Наприклад, студентиотримали таке завдання: розробити і провестипсихолого-педагогічну роботу з дітьми з розвиткута формування у дітей уявлень про себе іззастосуванням психогімнастики, казкотерапії,психотерапевтичних розмов, кольоротерапії.Студенти розробили тренінгові вправи, такі, як“Моє ім’я”, “Я – подарунок для людства”, “Яціную себе”, “Мій всесвіт”, “Мої вчинки длящасливого майбутнього”, “Я кмітливий”, “Мійнастрій”, “Розумію інших – розумію себе”,“Комплімент собі та іншим”, “Що можна сказатипро мене доброго?” тощо. Проведений аналіззнань і вмінь студентів показав, що робота утворчій групі допомогла позитивним змінам усформованості спеціальних професійних умінь, асаме: проектування системи знань дітей,планування навчально-виховної роботи в цихмежах, організація різних видів діяльності здітьми; залучення дітей до активних видівдіяльності; прогнозування результатів навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку.

Ми поцікавилися у студентів випускної групиз приводу доцільності організації позааудиторноїроботи з питань формування професійноїкомпетентності майбутніх вихователів дітейдошкільного віку. Результати опитуванняпоказали, що в 78% студентів сформуваласястійка потреба в самоосвіті, самовихованні,самореалізації в майбутній професійній діяльності;спрямованість більшої кількості студентів (89%)показує на суб’єктивно-суб’єктні взаємостосункиі взаємодію, педагогічну підтримку і допомогу,створення ситуації успіху в підопічних; 59%студентів задоволені рівнем власної підготовки,але бажають продовжувати роботу над йогоудосконаленням. Слід зазначити, що ці студентивідрізняються від інших груп наявністю спробвнесення авторських елементів у педагогічнусистему, їм вдається самореалізація в освітніх івиховних технологіях.


66

Висновки. Таким чином, динамікаформування професійної компетентностімайбутніх вихователів за період навчання уХарківському гуманітарно-педагогічномуінституті дозволяє стверджувати, що значнийпозитивний ефект у цій діяльності досягається зарахунок оптимального поєднання навчальної,практичної і виховної діяльності. Така тіснавзаємодія приводить до того, що при формуванніпрофесійної компетентності кількісні показникипереходять в реальні, якісні, коли критеріємсформованості є конкретні дії та вчинки майбутніхпедагогів.

Отже, подальшу роботу ми спрямуємо напобудову акмеологічного проекту впливу напедагогічні і навчальні умови діяльності студентів,виявлення і практичне використання продуктивнихалгоритмів поведінки, які призводять довироблення індивідуального педагогічного стилюі сприяють забезпеченню високого рівнядосягнень студентів.

1. Кузьмина Н.В. Методы акмеологическогоисследования качества подготовки специалистов:метод. пособие / Н.В. Кузьмина. – М.: Исслед. центрпроблем качества подготовки специалистов, 2002.– 68 с.

2. Кулюткин Ю.Н. Исследование эффективностиповышения квалификации педагога: материалы кобсуждению на ученом совете НИИ ООВ АПН СССР/ Ю.Н. Кулюткин. – М.: Педагогика, 1977. – 152 с.

3. Монахов В. Проектирование траекториистановления будущего учителя / В. Монахов,А. Нижников // Школьные технологии. – 2000. – № 5.– С. 67 – 82.

4. Сластенин В.А. Диагностика профессиональнойпригодности молодежи к педагогическойдеятельности / В.А. Сластенин, Н.Е. Можар. – М.:Просвещение, 1991. – 121 с.

5. Талызина Н.Ф. Теоретические основыразработки модели специалиста / Н.Ф. Талызина. –М.: Знание, 1986. – 108 с.

6. Шавир П.А. Профессиональное самопознание навузовском этапе подготовки учителя / П.А. Шавир. –М.: Педагогика, 1991. – 96 с.


Актуальність дослідження. В умовахпереходу до ринкової економікипрофесійно-технічна освіта в Україні

все більше орієнтується на задоволення потребринку праці, конкретних запитів роботодавців, стаєінструментом розв’язання, першою чергою,економічних проблем суспільства. Одночаснозмінюється характер дії економічних і соціальнихфакторів на стан професійно-технічної освіти.Сьогодні науково-технічний прогрес і жорсткаконкуренція настільки прискорили розвиток

техніки і технології, що в силу інерційності системипрофесійної освіти темпи підготовкикваліфікованих робітників почали відставати відвимог виробництва. Це явище ще у 1967 році булоназване “світовою кризою освіти”. В сучаснихумовах, як відмічають фахівці, ця криза ще більшепоглибилася. Так, на Міжнародній конференціїпраці в Женеві (2008 р.) було підкреслено, що“підвищення продуктивності за рахунок прогресув області технологій і організації бізнесунеможливо досягти повною мірою без робочої

УДК 377Лілія Сушенцева, кандидат педагогічних наук, доцент, докторант

Інституту ПТО НАПН України,м. Київ

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІМАЙБУТНЬОГО КВАЛІФІКОВАНОГО РОБІТНИКА В УМОВАХ

СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВАУ статті автор розкриває сутність соціального партнерства, особливості формування професійної

мобільності майбутнього кваліфікованого робітника в умовах соціального партнерства.Ключові слова: соціальне партнерство, професійна мобільність.Літ. 6.Lily Sushenceva

FEATURES OF FORMING OF PROFESSIONAL MOBILITY OF FUTURESKILLED WORKER ARE IN THE CONDITIONS OF SOCIAL PARTNERSHIP

In the article an author exposes essence of social partnership, feature of forming of professional mobility offuture skilled worker, in the conditions of social partnership.

Key words: social partnership, professional mobility.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГОКВАЛІФІКОВАНОГО РОБІТНИКА В УМОВАХ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА

© Л. Сушенцева, 2011

67 Молодь і ринок №4 (75), 2011

сили, здатної використовувати свій потенціал і новіформи організації праці. Кваліфікована робочасила служить основним фактором, який сприяєрозширенню потенціалу для підвищенняпродуктивності” [6, 64].

Постановка проблеми. Аналіз ситуації, щосклалася в усіх галузях економіки країни, свідчить,що досить вагомим фактором стабілізації ірозвитку виробництва є найбільш повневикористання людських ресурсів. Їх високапрофесійна підготовка і кваліфікація такожсприяють підвищенню продуктивності і якостіпраці. В ринкових умовах соціальне партнерствостає найважливішим засобом підвищення якостіпрофесійно-технічної освіти і адаптаціївипускників професійно-технічних навчальнихзакладів до нових економічних умов. Цезабезпечується спільними зусиллями соціальнихпартнерів по збереженню та поповненнюкадрового потенціалу підприємств різних галузейпромисловості. Не можна не враховувати й тойфакт, що з часом система виробництва, в якійфункціонує підприємство, швидко змінюється.

У цих умовах стає актуальною нова системавідносин між професійно-технічними навчальнимизакладами, роботодавцями, службами зайнятості– усіма, хто є не тільки споживачами “продукції”освітньої установи, але й джерелом її фінансовогоблагополуччя.

Метою статті є висвітлення проблемисоціального партнерства в Україні та особливостейформування професійної мобільності майбутньогокваліфікованого робітника в цих умовах.

Основна частина. Соціальне партнерство вУкраїні існувало досить давно – перші законодавчідокументи відносяться до 1917 року. Проте вонобуло жорстко регламентованим державою, і лише,починаючи з 1991 року, з появою ринковоїекономіки соціальне партнерство набуло новогозначення.

Ще зовсім недавно з позиції реформаторськогопідходу передбачалося, що в сфері освітивдасться швидко вибудувати нову системупартнерства замість старої практики шефськихвідносин. Із другої половини 1990-х рр. почалистворюватися консультативні й координаційніради, однак ситуацію до кращого вони не змінили.У середовищі освітнього менеджменту комерційніінтереси й прагнення до корпоративного виживанняабо експансії виявилися сильнішими мотивисоціальної відповідальності. Тим часом у системіпрофесійної освіти спостерігаються перекоси –дефіцит у підготовці робітників, гіпертрофованіобсяги контингентів вищої освіти на тлі спадуконтингентів у професійно-технічних навчальних

закладах, низькі показники працевлаштування зотриманої професії.

Досліджуючи соціальне партнерство як засібпідвищення якості професійної освіти, Т. Глушанокзауважує, що “соціальне партнерство упрофесійній освіті – це особливий тип взаємодіїосвітніх установ із суб’єктами і інститутами ринкупраці, державними і місцевими органами влади,громадськими організаціями, спрямований намаксимальне узгодження і облік інтересів всіхучасників цього процесу” [3, 80]. Далі науковецьнаголошує на тому, що соціальне партнерство всистемі професійно-технічної освіти є важливимелементом у формуванні сучасного підходу догалузей виробництва, воно є показником реальноїзацікавленості суспільства й держави вподальшому розвитку виробництва з метоюпідвищення прибутковості йконкурентоспроможностів цілому. Основна мета соціального партнерства,на наш погляд, – це сприяння процесу підготовкий перепідготовки конкурентоспроможнихпрофесійно мобільних кваліфікованих робітників,що адаптуються до швидких змін ринку праці.

Поняття “соціальне партнерство” розглядаєтьсяяк участь різних державних і громадськихорганізацій, підприємств, а також окремих осіб успільній діяльності, спрямованої на розв’язанняконкретних завдань, що стоять перед галуззю.Роль держави на ринку освітніх послуг на сьогодніповинна зводитися до проведення в життяКонцепції Державної цільової програми розвиткупрофесійно-технічної освіти на 2011 – 2015 роки,що відповідає інтересам усіх учасників цьогопроцесу. У цілому ж, політика держави, заснованана включенні професійно-технічної освіти всистему базових пріоритетів соціально-економічного розвитку [5, 6].

Водночас, створення умов для розвиткуреального сектора економіки, як основногоінституціонального суб’єкта ринку праці, щоформує професійно-кваліфікаційну структурупопиту на робочу силу, сприятиме тому, щостабільно працююче виробництво самеперетвориться в наймогутніший регуляторсистеми професійної підготовки кадрів,виступаючи одночасно й замовником іконтролером якості освітнього продукту.

Важливе значення для розвитку і поглибленнясоціального партнерства має оновленнянормативно-правової бази для нового типувзаємодії професійно-технічних навчальнихзакладів з роботодавцями, що сприяє задоволеннюосновних інтересів обох сторін на взаємовигіднійоснові; посилення “прозорості” інформаційнихпотоків про ситуацію на ринку праці й освітніх


68

послуг, широке інформування населення пропрофесійну й кваліфікаційну структуру попиту,прогнозу основних макроекономічних показниківринку праці, проблемах працевлаштуваннявипускників, рейтингу та здорової конкуренціїпрофесійно-технічних навчальних закладів тощо.

Погано налагоджена взаємодія міжсоціальними партнерами призводить до того, щоустанови професійно-технічної освіти страждаютьвід неінформованості про те, які потреби ринкупраці, які напрямки найбільш перспективні, які новітенденції з’являються. Від відсутності такоїінформації погіршується якість підготовкиробітничих кадрів, а отже і знижується можливістьформування професійно мобільногокваліфікованогоробітника. Одним із шляхів роз’язання проблеми“процесу виробництва” кваліфікованих професійномобільних робітників є розробка вимог допрофесійно мобільних кваліфікованих робітників,відповідно яким у професійно-технічномунавчальному закладі буде виконуватисьзамовлення підприємства. Концептуальні підходидо визначення замовлення викладені в модульнійсистемі професійного навчання, розробленійМіжнародною організацією праці.

Зауважимо, що відносини з роботодавцямисьогодні вибудовуються складно, оскількируйнування зв’язків професійно-технічної освітиз підприємствами привело до того, що частина зних перестали приділяти належну увагу питаннямперепідготовки й підвищення кваліфікації своїхкадрів. Однак, як показує досвід, при бажанніпрофесійно-технічний навчальний закладспроможний змінити це ставлення до себе з бокуроботодавців, довести свою спроможність і взятина себе розв’язання питань по забезпеченнювиробництва професійно мобільнимикваліфікованими робітничими кадрами. Так,наприклад, на базі професійно-технічнихнавчальних закладів здійснюється підготовкаробітничих кадрів за направленням центрівзайнятості та за угодами з вищими навчальнимизакладами. Такий вид соціального партнерствадозволяє ефективно розв’язувати проблемудефіциту кваліфікованих робітничих кадрів зарахунок орієнтації освітніх програм на потребиконкретного замовника.

Підвищення якості професійно-технічної освітинерозривно пов’язане з організацією самостійноїроботи як учнів, так і слухачів у процесі їхнавчання. Досить цікавий досвід соціальногопартнерства через організацію самостійної роботиу системі дистанційного навчання запропонувалиР. Гуревич та М. Кадемія. Учням 11 класусільської школи було запропоновано в

дистанційному режимі оволодіти професіями:“Оператор комп’ютерного набору”, “Секретар,оператор комп’ютерного набору”, “Обліковець,оператор комп’ютерного набору”. Процеснавчання був організований таким чином: учні наустановочних заняттях в училищі булиознайомлені з порядком навчання за дистанційноюформою, змістом їхньої роботи та способамикористування електронними матеріалами; булотакож розроблено графік складання заліковихробіт та консультацій [4, 15].

Одним з напрямів соціального партнерства всистемі “ПТНЗ-підприємство” є спільнадіяльність будівельних училищ і підприємств.Результатом такої взаємодії з компанією “ХенкельБаутехнік (Україна)” стало оновлення матеріально-технічної бази навчальних майстерень талабораторій (створено 35 навчально-практичнихбудівельних центрів у 20 регіонах та у Києві).Можна констатувати, що тепер будівельніпрофесійно-технічні навчальні заклади можутьготувати професійно мобільних кваліфікованихробітників за сучасними виробничимитехнологіями на замовлення роботодавців.

Важливе місце в рамках соціальногопартнерства має сітьова взаємодія міжпрофесійно-технічними навчальними закладами іоптимізація системи професійно-технічної освітина регіональному рівні, оскільки вона дозволяєусунути дублювання підготовки і навчання з однихі тих же професій і “перевиробництво” робітників,що не користуються попитом на ринку праці. Зцією метою однопрофільні або близькі за профілемпідготовки професійно-технічні навчальні закладиоб’єднуються в один навчальний заклад.

Зрозумілий інтерес до системи соціальногопартнерства в об’єднань профспілок. Чим якіснішебуде професійна підготовка, тим меншевиявиться соціальних проблем, конфліктів зроботодавцями, соціальної напруженості.

Не менший і в чомусь схожий інтерес допартнерства із професійно-технічною освітою маєй служба зайнятості. Невідповідність вимогамринку праці, низька кваліфікація приводитьвипускників професійно-технічних навчальнихзакладів на біржу праці. Знизити потік такихбезробітних, скоротити витрати на їхнюперепідготовку – у цьому і є практичназацікавленість у становленні системи соціальногопартнерства в професійно-технічній освіті.

Професійно-технічна освіта сьогодні всебільше втрачає своє первісне значення – освітана все життя. Актуальною стає безперервна й“трансгранична” освіта. В умовах невизначеностісучасного постіндустріального суспільства



69 Молодь і ринок №4 (75), 2011

потрібна орієнтація професійної підготовки нестільки на засвоєння знань і вмінь, скільки наформування проектної культури – здатностірозв’язувати завдання, знаходити шляхирозв’язання проблем у нестандартних ситуаціяхреальної професійної діяльності. Розв’язувати ціпитання можливо лише за умови набуттяпрофесійно-технічної освіти в логіцікомпетентнісногопідходу.

Формування системи соціального партнерствав сучасних соціально-економічних умовах –досить тривалий і складний процес, що залежитьвід цілого ряду суб’єктивних і об’єктивних причин(стану економіки, соціальної обстановки,готовності включитися в нього органів влади таволі, бажання й можливості керівників професійно-технічних навчальних закладів). Результативністьі ефективність роботи професійно-технічногонавчального закладу із соціальними партнерамивизначається ступенем реалізації своїх інтересів,що полягають, насамперед, у підготовціпрофесійно мобільних кваліфікованих робітників іоцінюється за ступенем виконання своєї основноїсоціальної функції.

Організаційно-структурні механізми соціальногопартнерства забезпечують розподіл функцій іролей, установлення різноманітних зв’язків міжсоціальними партнерами. Ми використовуємосистемну структуру, що припускає об’єднаннязовнішніх і внутрішніх партнерів, що відрізняєтьсягнучкістю, адаптивністю до мінливих умов,високим творчим потенціалом, здатністю дорозвитку.

Психолого-педагогічні механізми соціальногопартнерства дозволяють зв’язати мету системиз освітніми інтересами соціальних партнерів ізабезпечують рух у напрямку найбільш повногодосягнення цілей, зумовлених соціальнимзамовленням.

Як змістовно-цільові механізми соціальногопартнерства виступають: модель випускника;мета професійної освіти, конкретизовані на основіоцінки внутрішніх і зовнішніх можливостейнавчального закладу. Організаційно-технологічнімеханізми соціального партнерства пов’язані звизначенням і реалізацією технології освітньогопроцесу. Соціально-психологічні механізмипов’язані з адаптацією, професійною соціалізацією,з формуванням професійної культури й професійноїетики; відрізняються тривалою дією. Основнимифункціями системи соціального партнерства є:прогнозно-проектна; нормативно-правова;методична; маркетинг ринків праці й освітніхпослуг; координації зовнішніх зв’язків;організаційна; контрольно-оцінна; соціальна.

Оцінити ефективність діяльності системиможна через критерії: якість професійної освіти;рівень нормативно-правової основи діяльностінавчального закладу; здатність задовольнятиосвітні запити населення; рівень координації йвзаємодії з партнерами; рівень соціальної йпрофесійної адаптації випускників (реалізаціявимог соціальних партнерів до випускниківпрофесійно-технічних навчальних закладів, щосприяють їх адаптації до ринку праці); динамікаефективності використання інтелектуальних таінших ресурсів у професійно-технічних навчальнихзакладах.

Щоб розв’язувати весь комплекс проблем,пов’язаних з функціонуванням і розвитком уринкових умовах системи професійно-технічноїосвіти було створено при МОН України Галузевураду з професійно-технічної освіти, у багатьохпрофесійно-технічних навчальних закладах булистворені консультативні ради з професій, які сталинайбільш діючим механізмом реалізації інтересівсоціальних партнерів. Консультативні ради –неформальні органи співробітництва всіх суб’єктівринку праці, зацікавлені у виробленні єдиноїстратегії підготовки кадрів, що відповідаютьзапитам регіону. Модель ради на різній територіїмає свої особливості. Наприклад, уДніпропетровському навчально-виробничомуцентрі №2 Консультативна рада створена на рівніПТНЗ, у Кривому Розі – на рівні галузей.

Новий етап розвитку соціального партнерствав системі професійно-технічної освіти почався в2000 р., коли створювалися Піклувальні ради, якнизова структура асоціацій соціальних партнерів.Моделі цих рад також виявилися різними, щовідповідає умовам конкретних регіонів. Так, уКривому Розі Піклувальні ради були створені нарівні підприємств. Їх очолили директорипідприємств, а до складу увійшли представникироботодавців, ВНЗ, технікумів, професійно-технічних навчальних закладів, службизайнятості, місцевих органів влади, представникипрофспілок. Наприклад, на базі Криворізькогозалізорудного комбінату працює Піклувальна рада,яку очолює голова правління КЗРК Ф. Караманець.Як правило, на засіданні Піклувальної радирозглядаються не тільки питання підвищенняякості підготовки кваліфікованих робітничихкадрів, а й проводяться екскурсії учасниківзасідання у забій шахти, де науковці, педагогічніпрацівники мають змогу наочно побачити якпрацює сучасна техніка, які сучасні технологіївиробництва сьогодні є найбільш ефективними.

Таким чином, як тільки підприємства стаютьреальними покупцями освітніх послуг, вони


70

починають жорстко контролювати їхню якість,орієнтуючись на кінцевий результат –працевлаштування за отриманою професією.

Взаємодія професійно-технічних навчальнихзакладів і соціальних партнерів у ринкових умовахспрямована на забезпечення розвиткупрофесійних,розумових, пізнавальних, творчих і діяльнісних рисособистості, а також забезпечення професійноїкомпетентності випускників на основі формуваннядіяльних компетенцій (умінь і навичок здійсненняпрофесійної діяльності) і комунікативнихкомпетенцій (умінь і навичок діловогоспілкування); моніторинг якості професійноїпідготовки; моніторинг професійної адаптаціївипускників; організацію освітнього процесувідповідно до вимог роботодавців до кваліфікаціївипускників; сертифікацію кваліфікаційниххарактеристик випускників за участю соціальнихпартнерів; впровадження в освітній процесінноваційних педагогічних технологій, першоючергою модульно-компетентнісних; підвищеннякваліфікації педагогічних кадрів, у тому числішляхом стажування викладачів і майстріввиробничого навчання на провідних підприємствах,що мають сучасне устаткування й технології.

Допомогти учневі правильно вибрати сферудіяльності, а в ній професію (або ряд професій),що відповідає його здатностям і можливостям,розвинути професійні схильності й інтереси – уцьому полягає мета профорієнтації. Із цієї метивипливає ряд завдань і відповідно напрямківпрофорієнтаційної роботи, виконанню якоїсприяють соціальні партнери. Однієї з формсоціального партнерства професійно-технічногонавчального закладу й виробництва є цільовапідготовка кваліфікованих робітників дляконкретного підприємства. При такій підготовціодночасно задовольняються дві потреби:підприємства як замовника й учня як особистості.Так, наприклад, Білоцерківським ВПУ №9здійснюється підготовка професійно мобільнихкваліфікованих робітників за замовленнямипідприємства ЗАТ “Росава” (виробництво шин тагумових виробів). У рамках соціальногопартнерства “відбувається взаємодія у процесінавчання учнів в умовах виробництва,створюються сприятливі умови для професійногозростання та підвищення фахового рівня якучнівської молоді, так і педагогічних працівниківнавчального закладу” [1, 28].

Центром підготовки і перепідготовкиробітничих кадрів (м. Кривий Ріг) виробничапрактика організовується на штатних робочихмісцях в умовах підприємства (АТ“Криворіжбудіндустрія”), яке виділяє інженерно-

технічних працівників і кваліфікованих робітниківдля керівництва практикою. У період виробничоїпрактики ставляться і розв’язуються завдання поформуванню професійно важливих якостеймайбутніх професійно мобільних кваліфікованихробітників, а саме: швидкість реакції, гнучкість ішвидкість професійного мислення, координаціярухів, спостережливість, концентрація уваги,розвиток просторової уяви, окоміру, уміннявизначати на слух неполадки у роботі обладнання,пристосувань та інструментів. За такої організаціївиробничої практики учні професійно-технічногонавчального закладу досконало знайомляться зорганізацією виробництва, з новими будівельнимитехнологіями і матеріалами, освоюють типовіроботи, вдосконалюють швидкісні професійнінавички, тобто повністю підготовлюються досамостійної праці на підприємстві.

В умовах соціального партнерства, на думкуІ. Гейко, “спеціалізацію можуть забезпечити непрофесійно-технічні навчальні заклади, а самепідприємства, фірми, акціонерні товариства тощо”[2, 176]. Вони повинні визначати спільно зпрофесійно-технічними навчальними закладамитой конкретний зміст професійного навчання, якийвони беруть на себе. Навчання вони повинніпроводити на зразках новітніх досягнень технікиі технології виробництва, на сучасній матеріально-технічній базі. Навчання повинно будуватися напринципах диференціації, індивідуалізації тапрофесійної спрямованості. Водночас,роботодавці повинні здійснювати педагогічнупідготовку своїх провідних фахівців. При такомупідході до реалізації регіонального компонентузмісту професійно-технічної освіти проблемапідготовки професійно мобільних кваліфікованихробітників необхідного рівня кваліфікації частковоможе бути розв’язаною. Така співпрацязабезпечує майбутньому кваліфікованомуробітнику швидку адаптацію до виробничих умові дає можливість учневі побачити перспективийого майбутньої професійної діяльності.

Висновки. Тож, соціальне партнерство – цевідкрита, гнучка форма співробітництва,побудована на чіткому розподілі ролейвідповідальності й долі участі, що містить яксоціальні, так і економічні аспекти. Соціальнепартнерство – це система договірних відносинорганізаційної, економічної і педагогічної взаємодіїпрофесійно-технічних навчальних закладів зроботодавцями, службами зайнятості,профспілками, батьками, яка дозволяє включитипрофесійно-технічні навчальні заклади у ринковівідносини і сприяє підготовці професійномобільного кваліфікованого робітника.



71 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Особливостями підготовки професійномобільного кваліфікованого робітника в умовахсоціального партнерства є: здійснення спільно зроботодавцями постійної цілеспрямованоїпрофорієнтаційної роботи з абітурієнтами таучнями професійно-технічного навчальногозакладу; оперативна інформованість професійно-технічного навчального закладу про потребу укваліфікованих робітничих кадрах з тієї чи іншоїпрофесії; можливість залучати до участі внавчально-виробничому та виховному процесіпредставників соціальних партнерів, у тому числій роботодавців; своєчасне оновлення зміступрофесійного навчання відповідно до зміненихумов виробництва; надання можливості учнямвивчати нову техніку, нові технології та працюватиіз сучасними матеріалами у навчальнихмайстернях училища; включення учня убезпосередній виробничий процес на підприємствіпід час виробничої практики сприяє більш швидкійадаптації до виробничих умов та виробничогоколективу; підготовка учнів до конкретнихвиробничих умов; забезпечення впевненості уодержанні першого робочого місця за професією.

1. Білан М.О. Взаємодія училища і виробництва уп р о ф е с і й н і й п і д г о т о в ц і / М . О . Б і л а н / /Професійно-технічна освіта. – 2007. – №3. –С. 28 – 29.

2. Гейко І. Особливості взаємодії професійно-технічних навчальних закладів і підприємств-замовників в умовах ринку / Іван Гейко // Педагогіка іпсихологія професійної освіти. – 2006. – №2. – С. 173– 180.

3. Глушанок Т.М. Социальное партерство каксредство повышения качества профессиональногообразования / Т.М. Глушанок // Современныепроблемы науки и образования. – 2008. – №6. – С. 80– 83.

4.Гуревич Р. Дистанційне навчання: училище –сільська школа / Роман Гуревич, Майя Кадемія //Професійно-технічна освіта. – 2004. – №3. – С. 15 – 19.

5. Концепція Державної цільової програмирозвитку професійно-технічної освіти на 2011 – 2015роки // Професійно-технічна освіта. – 2010. – №3. –С. 5 – 6.

6. Профессиональные навыки, способствующиеросту производительности, занятости и развитию.Международная конференция труда, 97-я сессия,2008 г. Доклад V. – Женева: Международное бюротруда, 2008. – 182 с.


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень тапублікацій. На сучасному етапі

розвитку освіти інноваційні процеси глибокоувійшли в її різні сфери. Вони направлені на

становлення менеджера соціокультурної сферинового типу, який здатний розв’язувати колозначущих проблем ХХI століття. Одним ізаспектів управління інноваційними процесами внавчальному закладі дослідники Т.І. Шамова,

УДК 008Віктор Локшин, кандидат педагогічних наук, Рh. D,

докторант відділу педагогіки і психології вищої школиІнституту вищої освіти АПН України,

м. Київ

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВСОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ

УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИУ статті визначено поняття “професійна управлінська культура”. Виділені основні властивості

управлінської культури та умови оволодіння її менеджерами соціокультурної сфери.Ключові слова: формування управлінської культури менеджера соціокультурної сфери, професійна

компетентність, менеджер соціокультурної сфери, якість вищої освіти.Літ. 8.Victor Lokshin

FORMING OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF MANAGERS OFETHNICITY AREAS IS IN CONTEXT OF

ADMINISTRATIVE CULTUREThe article deals with the basic a “concept culture management”. Basic pproaches are defined for the

properties of culture managment and condition of capture are selected.Key words: project culture, project culture of teacher, innovative activity, principles of forming of project

culture of teacher.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВСОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

© В. Локшин, 2011

72

М.М. Поташник, Н.П. Капустін вважають роботуз професійними управлінськими кадрами, яканаправлена на створення передумов дляпрофесійної управлінської діяльності. Проблемуформування готовності менеджера соціокультурноїсфери до професійної управлінської діяльності,розвитку професійної управлінської культурирозкрито в роботах О.Р. Бадагуєвої, М. Бургіна,Л.М. Ващенко, І.В. Гавриш, В.М. Гриньової,Л.І. Даниленко, В.П. Делія, Т.М. Демиденко,І.Ф. Ісаєвої, М.В. Кларіна, А.І. Міщенко,В.Ф. Паламарчук, І. Підласного, Л.С. Подимової,Є.Н. Шиянової та ін.

Готовність менеджера соціокультурної сферидо професійної управлінської діяльностівизначається його здатністю створювати,сприймати, реалізовувати нововведення, а успіхпрофесійної управлінської діяльності шкілзалежить від сформованості процесу управлінняменеджерів соціокультурної сфери. Отже,основою готовності менеджера соціокультурноїсфери до професійної управлінської діяльності єпрофесійна управлінська культура. Проблемаформування управлінської культури на сьогодністає актуальною для системи освіти, оскількивона відповідає потребам формування нової якостісучасної людини та розвитку творчої діяльностісуб’єктів освітнього процесу.

У наукових дослідженнях російських ученихМ.М. Ахмєтової, Ю.В. Вєсєлової, Н.О. Запесоцької,І.А. Колєснікової, А.П. Маркова, В.Є. Радіонова,Н.В. Топіліної, Л.А. Філимонюк розкрито поняття“професійна управлінська культура”. Доуправлінської культури навчального закладу тазасобів її формування звертались Ю.В. Вєсєлова,В.Ф. Сидоренко, І.А. Зімняя, А.О. Кравцов,В.А. Ченобитов та інші.

Разом з тим, у роботах вітчизняних авторівзалишаються не достатньо вивченими поняття“професійна управлінська культура менеджерасоціокультурної сфери”, параметричніхарактеристики управлінської культури, механізмита система формування управлінської культурименеджера соціокультурної сфери з впровадженняінновацій.

Тому метою нашої статті є аналіз тахарактеристика поняття “професійна управлінськакультура” як основного способу реалізаціїпрофесійної управлінської діяльності.

Виклад основного матеріалу. Феноменуправлінської культури не тільки все більшпривертає увагу дослідників – філософів, істориків,теоретиків культури, методологів процесууправління, але й стає однією з найважливішихскладових сучасного освітнього процесу.

Сучасний контекст взятий у його цілісності,можна позначити терміном “професійнауправлінська культура”. Історія виникненняуправлінської культури пов’язується з філософієюмистецтва епохи Відродження, що сформувалауявлення про людину-титана, здатну не тількинаслідувати прийняті зразки, але й свідомотворити нові світи та ставлення до природи якджерела сил і енергії.

Розвиток цих ідей відбувається в Європейськійфілософії ХVII століття, коли формується культнауки. Остаточно професійна управлінськакультура формується до середини ХХ століття.А.О. Кравцов, С.А. Писарєв, В.А. Ченобитовзазначають, що професійна управлінська культураприходить на зміну традиційним культурам. Напочатку 70-х років ХХ століття Б. Арчер визначивуправлінську культуру як сукупний досвідматеріальної культури та сукупність досвіду,навичок та розуміння, яке втілено в мистецтвіпланування винаходу, створення та виконання.

Як зазначає Л.А. Філимонюк, “у сучаснійрозвинутій проектній культурі процесу управління– це один із полюсів горизонтального трикутника:“теорія” – “управління” – “практика” [8, 18].

І.А. Зімняя вважає, що професійна управлінськакультура є загальною формою реалізаціїмистецтва планування, прогнозування, створення,виконання і оформлення. Вона покликанаоб’єднати два дотепер непересічних напрямкиосвіти: гуманітарно-художній та науково-технічний[4]. Проектність дослідниця розглядає як освітнютенденцію майбутнього.

Автор однієї із сучасних концепцій професійноїосвіти Г.Л. Ільїн пов’язує свою концепцію зпоняттям управлінської культури та проектногомислення. Особливістю управлінської культуридослідник визначає прагнення зробити щось новев матеріальній і духовній сфері. Отже, професійнауправлінська культура виражається вуправлінській діяльності й проектному мисленніта втілена в мистецтві планування, винаходу,перетворення світу на підґрунті заздалегідьпродуманих проектів. Аналіз визначень понятьуправлінської культури в різних дослідженнях,дозволяє розуміти її як спосіб творчоїсамореалізації людини. Професійна управлінськакультура особистості – це відносно нове поняття,яке увійшло в науку з розробкою технологійс о ц і а л ь н о ї і н ж е н е р і ї . А л е , н а д у м к уН. О. Запесоцької, однією з основоположниххарактеристик “людини культурної” є її здатністьдо проективної діяльності, тобто, допродуктивного уявлення, творчості та вільногоперетворення реальності на основі моделі



73 Молодь і ринок №4 (75), 2011

бажаного майбутнього [3, 12]. А.О. Кравцов,Л.А. Філимонюк, В.А. Ченобитов визначаютьуправлінську культуру “як соціально-прогресивнутворчу діяльність суб’єктів освітнього процесу увсіх доступних їм сферах буття або свідомості,при цьому вона представляє діалектичну єдністьпроцесів опредмечування (створення цінностей,норм, знакових систем та ін.) та розпредмечування(засвоєння культурної спадщини); спрямовану наперетворення оточуючої їх дійсності; наперетворення скарбів людської історії у внутрішнєбагатство особистості; на виявлення та розвитоксутнісних сил суб’єктів, які приймають участь упроцесі управління” [6, 8, 9].

На думку А.Т. Ашерова і В.І. Шеховцової,професійна управлінська культура – це якіснахарактеристика розвитку творчих здібностейлюдини або групи людей, які досягнуті врезультаті засвоєння теоретичних знань тапрактичних умінь у певному виді діяльності тадозволяють вдосконалювати та створювати новіоб’єкти, предмети, технології, процеси з метоюзадоволення потреб людини [2, 46].

Відсутність управлінської культури призводитьдо невміння менеджера соціокультурної сфериставити перед собою мету своєї діяльності,визначатися в професійному та ціннісному плані.За М.М. Ахмєтовою, професійна управлінськакультура менеджера соціокультурної сфери– це складова частина його професійно-управлінської культури, сукупність засобівінноваційного перетворення професійноїуправлінської дійсності на основі прогнозування,планування, конструювання та моделюванняосвітньо-виховних явищ, процесів та систем.Проектно-діяльнісний рівень умінь менеджерасоціокультурної сфери сьогодні визначає йогопрофесіоналізм [1].

Л.А. Філимонюк, характеризуючи особистість,яка оволоділа управлінською культурою, вважає,що це суб’єкт, який здатний самостійноздійснювати в процесі управління діяльність від“задуму до результату”, до процесу управліннята реалізації індивідуальних життєвих програм [8,22]. Н.В. Топіліна в своєму дисертаційномудослідженні, присвяченому підготовці менеджерівсоціокультурної сфери до професійної управлінськоїдіяльності, визначає “управлінську культуруменеджера соціокультурної сфери”, як інтегративнийсоціокультурний феномен, який об’єктивує всоціокультурній сфері рівень методологічної культурименеджера соціокультурної сфери.

Як інтегральна якісна складова професійноїкомпетентності в управлінській діяльності, вонахарактеризується наступними проявами:

- прагнення цілеспрямовано перетворитисоціум;

- ціннісна орієнтованість та реалізованість;- відмова від знанієцентризму в засвоєнні

процесів управлінської діяльності, спирання на ідеїлюдино-, культуро-, природо- та соціодоцільностівищої освіти;

- критеріальним характером відборуальтернативних засобів, їх залежністю віднеобхідності реалізації конкретної функції,ймовірнісним характером можливих рішень [7, 13].

Отже, без оволодіння професійною управлінськоюкультурою менеджер соціокультурної сфери незможе здійснювати свою професійну діяльність.

Аргументами засвоєння управлінськоїкультури більшість дослідників називаютьнаступні:

- процес управління зміцнює тип мисленняучасників процесу управління, наближаючи їх допотреб ХХІ століття;

- процес управління визначає нове, сучасне,інноваційне обличчя освітньої установи;

- процесу управління реалізує ідеї індивідуалізаціїосвіти;

- процес управління змінює конкурентоздатністьсамого менеджера соціокультурної сфери.

Л.А. Філимонюк виділяє чотири суттєвіхарактеристики формування управлінськоїкультури, які дослідниця вважає тенденціями.

1. Зумовленість формування управлінськоїкультури менеджера соціокультурної сферипотребою суспільства та школи. У сучаснійсоціально-культурній ситуації, що склалася, безоволодіння управлінською культурою менеджерсоціокультурної сфери не зможе здійснювати своюпрофесійну діяльність. Рівень управлінської культуризнаходиться в прямій залежності від наявності унавчальному закладі системи з її формування.

2. Зумовленість ефективності формуванняуправлінської культури менеджера соціокультурноїсфери високим рівнем рефлексивного управлінняцим процесом.

Рефлексивний характер управління дозволяєзробити процес формування управлінськоїкультури творчим.

3. Тенденція, яка розкриває залежністьформування управлінської культури від ступенярозвитку професійної свободи особистості, їїтворчої самореалізації в менеджерівсоціокультурної сфери у виборі її стратегії і тактики.

Професійна управлінська культура є не тількирезультатом професійної свободи особистості, алей необхідною основою розвитку здатностіособистості ставити перед собою цілі діяльностіу відповідності зі своїми намірами.


74

4. Гуманістична направленість професійноїуправлінської діяльності менеджерасоціокультурноїсфери. У сучасному суспільстві пріоритетні позиціїзаймає цінність людської особистості, багатствоїї духовного світу, яке виявляється в загальнійсоціокультурній сфері та управлінській культурі.

Названі тенденції знаходять своє практичневираження в реалізації принципів:

1) індивідуалізації та диференціації, яківизначають технології формування управлінськоїкультури, підготовку методичних рекомендаційдля вчителів;

2) професійно-управлінської направленостіцілісного освітнього процесу, реалізація якого,вимагає розв’язання організаційних питанькерівництвом навчального закладу;

3) єдності наукової та професійно-управлінськоїдіяльності в процесі формування управлінськоїкультури;

4) соціокультурної детермінації професійно-управлінської діяльності, оскільки соціокультурнаситуація в суспільстві впливає на цілі, зміст, формироботи в менеджера соціокультурної сфери;

5) безперервності та послідовності, якізабезпечують об’єднання теоретичної тапрактичної підготовки в процесі формуванняуправлінської культури;

6) включення менеджера соціокультурноїсфери в інноваційну діяльність;

7) поєднання системного, особистістно-діяльнісного підходу;

8) гармонізації загальної та управлінськоїкультури;

9) самовизначення особистості менеджерасоціокультурної сфери в культурі;

10) професійного вдосконалення менеджерівсоціокультурної сфери, як спеціальноїсистематичної діяльності, направленої насамоврядування, саморозвиток соціально тапрофесійно значущих якостей особистості.

Принципи формування управлінської культурименеджера соціокультурної сфери тільки в своємупоєднанні забезпечують цілісність тадинамічність цього процесу [8].

Специфіка діяльності менеджера соціокультурноїсфери, система його цінностей, можливості длятворчої реалізації особистості, дають змогувиділити основні властивості, притаманніуправлінській культурі:

- інтегративність;- соціальність;- регулятивність (саморегуляція діяльності

особистості як вищий рівень її сформованості).Слід відмітити, що необхідно створювати у

вищому навчальному закладі творчі колективи,

які б займалися реалізацією дослідницькихпроблем. Оскільки об’єднання навколо науковихідей сприяє формуванню інноваційногосередовища в навчальному закладі. Коженсуб’єкт освітнього процесу, як зазначаєА.О. Кравцов, має бути підготовленим до того,щоб індивідуально або у складі групи розробитита здійснити певний проект.

Результати управлінської діяльності повиннімати продуктивно-орієнтований характер, тобто,фіксуватися у вигляді опису цілей, методів та умовїх досягнення з урахуванням професійноїуправлінської, економічної, екологічної тасоціальної доцільності, а також у виглядірезультату даного процесу управління –діяльності, яка дає для майбутніх менеджерівсоціокультурної сфери корисний результат.Сукупність матеріалів, а також виконанадіяльність і є проект, за яким оцінюється рівеньоволодіння управлінською культурою [6, 330].

Умовамиоволодіння менеджерами соціокультурноїсфери управлінською культурою є:

- мотивація особистості на оволодінняуправлінською культурою;

- організація процесу управління у вищомунавчальному закладі;

- інноваційну направленість професійноїуправлінської діяльності;

- можливість вибору особистістю шляхусаморозвитку;

- розширення та поглиблення професійноїмайстерності менеджера соціокультурної сфери;

- різноманітність видів діяльності;- самореалізація та самоактуалізація в

освітньому процесі.Професійна управлінська культура менеджера

соціокультурної сфери ґрунтується на:- управлінській компетентності (знання та

уміння з основ процесу управління);- сформованості творчих якостей особистості

менеджера соціокультурної сфери;- умінні будувати особисті підходи до

розв’язання нестандартних ситуацій;- творчій активності.Таким чином, професійна управлінська

культура передбачає формування менеджерасоціокультурної сфери як творчої особистості, якамає постійну потребу в самоосвіті, побудовіособистого плану безперервної освіти.

Висновок . Отже, процес формуванняуправлінської культури має бути направлений настворення інноваційного середовища внавчальному закладі, тобто, створення умов дляпостійного пошуку, оновлення засобів професійноїдіяльності. Динаміка цього процесу може бути



75 Молодь і ринок №4 (75), 2011

забезпечена лише тоді, коли професійнауправлінська культура функціонуватиме вменеджерів соціокультурної сферисистематично.

Визначення понять “професійна управлінськакультура”, “професійна управлінська культураменеджера соціокультурної сфери”, виділенняпідґрунтя управлінської культури та умов оволодінняїї менеджерами соціокультурної сфери дає змогувизначити параметричні характеристикиуправлінської культури, з’ясувати механізмиформування управлінської культури менеджерасоціокультурної сфери потребує подальшогодослідження.

1. Ахметова М.Н. Професійна управлінськакультура майбутнього менеджера соціокультурноїсфери / М.Н. Ахметова // Школьные технологии// – Москва: Нар. образование: НИИ школ.Технологий, 2004. – №4. – С. 210 – 220.

2. Ашеров А.Т. Метод определения структурыи содержание ученого материала,формирующего управленческую культурубудущих менеджеров социокультурной сферыв процессе системотехнической подготовки /А.Т. Ашеров, В.И. Шеховцова // Теорія іпрактика управління соціальними системами.– Харків: НТУ “ХПІ”, 2009. – № 1. – С. 45 –54.

3. Запесоцкая Н.А. Профессиональнаяуправленческая культура как основапрофессионального мастерства менеджерасоциально-культурной сферы: автореф. дис.канд. пед. наук.: 13.00.05 / Н.А. Запесоцкая. –Санкт-Петербург, 2007. – 24 с.

4. Зимняя И.А. Педагогическая психология:

Учебн. пособие / И.А. Зимняя. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.

5 . Кол есникова И.А . Педагогическоепроектирование: Учеб. пособие для высш.учеб. заведений / И.А. Колесникова, М.П. Горчакова-Сибирская; Под ред. И.А. Колесниковой. – М.:Издательский центр “Академия”, 2005. –288 с.

6. Кравцов А.О. Воспитание творческихустановок как составляющая становленняпроектной культуры субъектов образовательногопроцесса / А.О. Кравцов//Инновации иобразование. Сборник материалов конференции.Серия “Symposium”, выпуск 29. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2003.– С. 324 – 330.

7. Топилина Н.В. Профессиональнаяуправленческая культура как основаготовности менеджера социокультурнойсфери к инновационной деятельности:автореф. дис. канд. пед. наук.: 13.00.01.“Общая педагогика, история педагогики иобразования” / Н.В. Топилина. – Таганрог,2006. – 23 с.

8. Филимонюк Л.А. Формирование проектнойкультуры менеджера социокультурной сферы впроцессе профессиональной подготовки: автореф.дисс. д-ра пед. наук: спец. 13.00.08. “Теория иметодика профессионального образования” /Л.А. Филимонюк. – Махачкала, 2008. – 48 с.

9. Ченобытов В.А. Основы проектной культуры/Акмеологический подход в профессиональнойподготовке специалистов на факультететехно ло ги и и п р едп р и ни ма тельства /В.А. Ченобытов, Н.С. Коваленко. – СПб., 2002.– С. 116 – 123.



24 квітня 2011 рокуВеликдень

Великдень – день, у який християни святкують ВоскресінняІсуса Христа, що сталося на третій день після його смерті.Свято називають також Пасха.Вважається найважливішим християнським святом, котревиказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю тавічним Забуттям. У Воскресінні бачать підтвердження життяпісля смерті, що і є головним змістом святкування.

76

Постановка проблеми. Здійсненнясоціально-економічних і політичнихреформ в Україні кардинальним чином

змінило зміст управлінської діяльності у сферіосвіти, привело до надзвичайного ускладненнязавдань, що стоять перед керівниками навчальнихзакладів. Їм доводиться стикатися з рішеннямскладних управлінських завдань і нести всебільшу відповідальність за ухвалені рішення йкінцеві результати, бо якість управління значноюмірою визначається рівнем управлінськоїкомпетентності керівників освіти.

Сучасні менеджери освіти здебільшого маютьвищу, як правило, педагогічну освіту, якоїнедостатньо для формування управлінськоїкомпетентності необхідного рівня. Таким чином,проблема підвищення управлінськоїкомпетентностікерівників навчальних закладів є доситьактуальною. Її актуальність також зумовленанеобхідністю науково обґрунтувати підхід дорозв’язання протиріччя: між системоюпедагогічної підготовки майбутніх менеджерівосвіти, орієнтованою на великий обсяг знань, йкардинальним переходом до компетентністногопідходу, розрахованого на професійно-особистісний розвиток фахівця й управлінськускладову його професійно-педагогічних умінь.

Аналіз останніх публікацій. Висвітленнюпроблеми основ управління в освіті присвяченопраці Ю. Алфьорова , Б. Гершунського,Ю. Конаржевського, В. Маслова, А. Мойсеєва,М. Поташнік, В. Сімонова, Т. Шамової та ін.Теоретичні засади діяльності керівника закладуосвіти та підвищення його управлінськоїкомпетентності знайшли своє відображення у

дослідженнях В. Бондаря, Л. Даниленко,Г. Єльникової, В. Олійника, В. Пікельної, Т. Сорочанта ін. Не пройшов повз уваги науковців й аналізтеорій управлінських якостей (Р. Кричевський,Л. Кудряшова, В. Лебедєв тощо), загальних засадтеорії управління в освітянській діяльності(Л. Карамушка, Л. Орбан-Лембрик, Ю. Швалбтощо).

Однак, незважаючи на значну увагу вчених допроблеми формування професійної компетентностіменеджерів освіти, недостатньо дослідженими щезалишаються питання розвитку їх управлінськоїкомпетентності.

Мета статті. Розглянути підходи довизначення сутності понять “управлінськакомпетентність” у науково-педагогічній літературіта визначити основні складові управлінськоїкомпетентності майбутнього менеджера освіти.

Виклад основного матеріалу. Однозначносформульованого визначення поняття“управлінська компетентність” менеджера освітине існує. До теперішнього часу немає йдосліджень, у ході яких була б комплексно вивченаця проблема.

А. Філіппов відзначає, що існують спробирозвести у визначеннях управлінську діяльність іуправлінську компетентність. Останню слідрозглядати як різновид управлінської діяльності,а ще точніше – як її компонент, пов’язаний зорганізацією співробітництва, що базується наспільних інтересах. “У загальному випадкууправлінська діяльність є процес вироблення,прийняття й реалізації управлінських рішень. Церізновид професійної діяльності, яка спрямованана оптимізацію діяльності людей за допомогою

УДК 338.147

Вікторія Жигірь, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедрипрофесійної педагогіки та методики професійного навчання

Бердянського державного педагогічного університету

УПРАВЛІНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИУ статі розглядаються підходи до визначення сутності поняття “управлінська компетентність” у

науково-педагогічній літературі. Визначаються основні компоненти управлінської компетентностіменеджера освіти.

Ключові слова: управлінська компетентність, управлінська діяльність, управлінська культура,менеджер освіти.

Літ. 20.Viktoriya Zhigir’

ADMINISTRATIVE COMPETENCE OF MANAGER OF EDUCATIONIn the article are examined the determination of essence of concepts “management competence” in a scientific-

pedagogical theory. The main components of management competence of manager of education are determinedhere.

Key words: management competence, management activity, management culture, manager of education.

УПРАВЛІНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ

© В. Жигірь, 2011

77 Молодь і ринок №4 (75), 2011

економічних, адміністративних, психологічних іпедагогічних впливів, кожний з яких, впливаючина потреби, ціннісні орієнтації, позиції, установкиособистості, групи, колективу, спрямовує йактивізує, підвищує результативність професійноїдіяльності” [18, 117].

В. Бондар розглядає управлінську компетентністькерівника освіти як складовучастину системи йогопрофесійної компетентності. У зміст управлінськоїкомпетентності він включає сукупність знань,умінь і здатностей виконувати управлінські функції[4].

Є. Тонконога визначає професійну компетентністькерівника освітнього закладу як інтегральнупрофесійну якість, сплав досвіду, знань, умінь інавичок, показник готовності до управлінськоїроботи, здатність ухвалювати обґрунтованіуправлінські рішення [17].

І. Ільїна виділяє наступні блоки професійноїкомпетентності керівника навчального закладу:професійний управлінський досвід, професійнозначимі знання, уміння й особистісні якості, щодозволяють успішно працювати керівником, атакож прагнення поновлювати ці знання. Такимчином, компетентність представляєтьсяавторкою як інтегральна якість досвіду, знань,умінь і навичок, готовності до керівної роботи,здатності ухвалювати обґрунтовані рішення.

В. Маслов так само розглядає знання й умінняяк складові частини компетентності керівниканавчального закладу, які підрозділяються на групизалежно від виконуваних функцій. Управлінськакомпетентність виділяється автором в якостіскладової загальної професійної компетентностіпоряд з педагогічною й іншими її частинами [11].

М. Кяерст у своєму дослідженні розглядаєкомпетентність керівника як одне з вузловихпонять психології управління і як чинникудосконалення управлінського процесу. Віннаводить низку трактувань поняттякомпетентності керівника, згідно з якими:

- компетентність виражається в кількості іякості завдань, сформульованих і розв’язанихкерівником у його основній роботі;

- компетентність виражає відповідністькерівника тим завданням, рішення якихобов’язкове для працюючої на цій посаді людини;

- компетентність є одним з компонентівособистості або сукупністю відомихвластивостей особистості, що зумовлюють успіху рішенні основних завдань;

- компетентність є системою відомихвластивостей особистості, що виражається врезультативності розв’язання проблемнихзавдань;

- компетентність є одним із проявів особистостій полягає в ефективності розв’язання проблем, щозустрічаються у сфері діяльності людини,здійснюваної в інтересах даної організації [8, 47].

Сьогодні існує стійке уявлення про те, що процесуправління містить декілька видів професійноїдіяльності: планування, делегування повноваженьта контроль. Від того, наскільки грамотно керівниквиконує ці види діяльності, залежить ефективністьроботи організації в цілому.

Загальновідомо, що сутність управлінськоїдіяльності припускає вплив людини на іншихлюдей з метою організації їх спільної діяльності.Її об’єктом (предметом) є суб’єкти (люди,особистості). Процесуальною основою управлінськоїдіяльності є організація діяльності інших людей, тобто“діяльність з організації діяльності”.

Досліджуючи проблему управлінськоїдіяльності керівників навчальних закладівТ. Сорочан відзначає, що “професіоналізмуправлінської діяльності керівників закладів освіти– це сукупність компетенцій, які дозволяютьпрофесійно здійснювати управлінську діяльністьу сучасних соціально-економічних умовах зурахуванням особливостей об’єкту управління,пов’язаних із вирішенням педагогічних завдань(навчання, виховання та ін.)” [16, 171]. Змістовнасутність професіоналізму управлінської діяльностікерівника навчального закладу виявляється утаких компетенціях:

- функціональна компетенція, яка полягає увідтворенні традиційного управлінського циклу таволодіння вміннями здійснювати управлінськіфункції;

- соціально-педагогічна компетенція, якаполягає в управлінні навчальним закладом яксоціальною системою;

- соціально-економічна компетенція –управління закладом освіти в умовах ринковихвідносин, оволодіння менеджментом імаркетингом в освіті;

- інноваційна компетенція – спрямованість нарозвиток педагогічної системи шляхомопанування інновацій;

- фасілітативна компетенція – спрямуваннятворчої діяльності педагогів на створенняоригінальної освітньої практики [16].

За змістом управлінська діяльність являєсобою реалізацію певних універсальнихуправлінських функцій (планування, прогнозуваннярозвитку, мотивування, прийняття рішення,контроль та ін.). Система цих функцій властивабудь-якій управлінській діяльності, незалежно відїї конкретного виду, хоча ступінь їх виразностіможе бути різною.


78

Метою управлінської діяльності єзабезпечення ефективності функціонування певноїорганізаційної системи (в нашому випадку це –навчальний заклад). Ця система містить якмінімум дві основні складові “технологічну” і“людську”. Тому праця менеджера освітивключає два основні аспекти пов’язані іззабезпеченням освітнього процесу і з організацієюміжособистісної взаємодії в колективі.

Комплекс цілеспрямованих управлінських дійменеджерів освіти передбачає включення їх урізноманітні види діяльності, використовуючикомбінацію різних форм, методів, прийомів,спрямованих на забезпечення такої взаємодіїучасників освітнього процесу, у ході якогоспостерігаються їхні ділові відносини, виникаєпрофесійна морально-психологічна обстановка,що сприяє виникненню морально-ділових іморально-особистісних відносин у педагогічнійсистемі.

Управлінська діяльність є специфічною щодостатусу керівника, котрий є членом колективунавчального закладу й одночасно стоїть остороньв силу свого ієрархічно вищого положення. Цепороджує безліч труднощів практичногохарактеру, а ефективність діяльності організаціївище, коли керівник є не просто формальним“начальником”, але й неформальним лідером(тобто реальним членом організації). Протеобов’язковим є “дотримання дистанції”.

Таким чином, однією з важливих ознакуправлінської діяльності є комбінація ієрархічностій колегіальності управління, а також необхідністьїх оптимального узгодження.

Специфіка управлінської діяльності виявляєтьсяй у жорстких тимчасових обмеженнях (коливисуваються певні терміни виконання освітніхпроектів, угод, наказів, розпоряджень), хронічнаінформаційна невизначеність, наявність високоївідповідальності за результат, нерегламентованістьпраці, постійна нестача ресурсів, часте виникненнятак званих екстремальних, стресових ситуацій.До того ж іноді виникає необхідність одночасноговиконання багатьох дій і рішення багатьохзавдань.

Управлінська діяльність, як і будь-яка інша,може виконуватися з більшою або меншоюефективністю, що визначається багатьмачинниками, залежить від особистісних іпрофесійних якостей керівника, і першою чергою,від його управлінських здатностей.

Через те, що в психології категорія “здатність” єоднією з найбільш складних, через складність самоїуправлінської діяльності сьогодні існує проблема звизначенням поняття “управлінські здатності”.

Здатності, за визначенням деяких науковців,це індивідуально-психологічні особливостіособистості, що є умовою успішного здійсненнябудь-якої діяльності, та виявляють відмінності вдинаміці оволодіння знаннями, уміннями йнавичками [2].

Будь-яка управлінська діяльність має тривиміри:

1. Власне діяльнісний, пов’язаний з організацієюй управлінням системою;

2. Особистісний, пов’язаний з управліннямлюдьми;

3. “Виробничий”, пов’язаний з організацією йуправлінням освітнього процесу.

Перший вимір вимагає розвитку загально-управлінських навичок і здатностей, уміньефективно організувати спільну діяльність(інтелект, креативність, навченість, рефлексивність,активність, саморегуляція та ін.). Другий –наявності здатностей, що забезпечуютьефективність міжособистісних взаємодій,організації й управління людьми. Третій припускаєнаявність суто професійних якостей керівника –його спеціальних здатностей (довгочасна йоперативна пам’ять, розумові здібності, розвитокпроцесів уяви та ін.). Отже, успіх в роботіменеджера освіти визначається комплексомпевних здатностей, знань, умінь, навичок, якімають цілеспрямовано розвиватися під часпрофесійної підготовки, перепідготовки,підвищення кваліфікації та під час самоосвіти.

Дослідники відмічають, що одним зприоритетних напрямів удосконалення підготовкикерівника освіти є формування особистості зуправлінською культурою. Актуальністьформування менеджера освіти з високим рівнемуправлінської культури, пояснюється якзростаючими вимогами до рівня професіоналізмуменеджера освіти, так і необхідністю інтенсивноїзміни педагогічних систем і процесів, щовідбуваються в освітній установі.

Аналіз соціологічної і психолого-педагогічноїлітератури показує, що управлінська культурарозглядається як один з невід’ємних компонентівзагальної культури особистості, як основаефективності управлінської діяльності, якінтегроване, складне за змістом, соціальнозумовлене поняття, що синтезує значну кількістьвимог до професійних та особистісних якостейменеджера освіти (К. Абульханова-Славська,В. Новосьолов, Ю. Палеха та ін.).

Головне для успішної управлінської діяльності)– це здатність менеджера до співчуття,“емоційного резонансу”, розуміння почуттєвогостану іншого суб’єкта (що його радує, а що –



79 Молодь і ринок №4 (75), 2011

засмучує), здатність “бачити очима іншої людини,чути й відчувати, яка вона”. Управлінськадіяльність потребує розвинутої душевності,почуттєвості, сентиментальної відкритостікерівника задля спроможності трансмісіїірраціонального культурного досвіду людства,який є невід’ємним компонентом усякої культури[4].

До елементів управлінської культуриТ. Пономаренко відносить:

- стійкий світогляд, суттєвою частиною якогобуде виступати система і диспозиція цінностейособистості, позитивна соціальна орієнтація,духовна культура, моральні якості;

- професіоналізм управління, отримання високоїкваліфікації в галузі управлінської діяльності, щобуде забезпечувати успіх у розвитку освіти наоснові поєднання інтересів замовників, власників,при пріоритеті замовників;

- психологізм управління, що передбачає умінняздійснювати психологічне забезпеченняефективної діяльності організації (закладу),персоналу, самого управлінця в ринкових умовах,бути фахівцем психологічного управління;

- правову компетентність, яка зумовлюєоволодіння сукупністю обов’язкових для всіхсоціальних норм, встановлених або санкціонованихдержавою для здійснення правомірногоуправління організацією;

- науковість управління, що дозволитьдосліджувати якості і особливості об’єктувивчення, визначати його суттєві якості, зв’язки,використовувати фактори, що зумовлюютьрозвиток;

- знання щодо сучасних інформаційних системі технологій, їх раціонального використання, атакож практичні навички ефективноговикористання сучасних інформаційних технологійу процесі здійснення управлінської діяльності ворганізації [14].

1. Алексеевский В.С. Обучение менеджменту – этоосвоение его культуры и технологий синергетики //Инновации в образовании. – 2005. – №2. – С. 12 – 15.

2. Архангельский Г.А. Корпоративный тайм-менеджмент: Энциклопедия решений /Г. Архангельський. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2008.

3. Банщикова Т.Н. Профессиональная компетентностькак фактор профессиональной успешности /Т.Н. Банщикова // Акмеология. – 2007. – №1. – С.25.

4. Бондар В.І. Конкурентоздатність педагога якскладова його професійної компетентності / В.І. Бондар// Початкова школа. – 2008. – №7. – С. 22 – 23.

5. Борисов Д.А. Особенности оценки персоналапродаж в разных корпоративных культурах: Докладна “круглом столе” Ассоциации управленческих

кадров “Олимп” 6 октября 2007 года / Д.А. Борисов.– Самара, 2007.

6. Заславская О.Ю. Менеджмент в образовании.Информатизация управления образовательнымучреждением / О.Ю. Заславская. – М.: МГПУ, 2006. – 165 с.

7. Карпов А.В. Психология менеджмента /А.В. Карпов. – М.: Гардарики, 2000. – 98 с.

8. Кяэрст М. Рассмотрение компетентности впсихологической концепции совершенствованияуправления производственной организацией /М. Кяэрст // Актуальные проблемы психологиитруда. – Тарту, 1980. – С. 45 – 67.

9. Луговий В.І. Управління освітою: Навчальнийпосібник для слухачів, аспірантів, докторантівспеціальності “Державне управління” / В. Луговий.– К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 302 с.

10. Марьин М.И Социально-психологическаякомпетентность руководителя органа внутреннихдел / М.И. Марьин, И.В. Якушев, В.Е. Петров. – М.:Главное управление кадров МВД России, 2005. – 212 с.

11. Маслов В.І. Наукові підходи до визначеннязмісту управлінської компетентності керівниказагальноосвітнього навчального закладу / В.І. Маслов// Підготовка керівника середнього закладу освіти[за заг. ред. Л.І. Даниленко]. – К., 2004. – С. 53 – 61.

12. Мельник В. Керівниками не народжуються //Управління освітою. – 2003. – №8. – С. 9.

13. Полчалимова Г. Формирование экспертнойкомпетентности специалистов / Г. Полчалимова,И. Ильина, С. Белова // Учитель. – 2005. – №3. – С. 31 – 35.

14. Пономаренко Т.О. До проблеми розробкимоделі змісту підготовки менеджерів дошкільноїосвіти в контексті культури / Т.О. Пономаренко. –[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2006_12_1/doc_pdf/Ponomarenko_st.pdf

15. Саенко Т. Профессионализация управленческойдеятельности / Т. Саенко // Народное образование. –2007. – №7. – С. 69.

16. Сорочан Т.М. Підготовка керівників шкіл доуправлінської діяльності: теорія та практика. Монографія/ Т.М. Сорочан. – Луганськ: Знання, 2005. – 384 с.

17. Тонконога Е.П. Проблемы повышенияпрофессиональной квалификации руководителейшкол / Е.П. Тонконога. – М.: Педагогика, 1987. – 236 с.

18. Филиппов А.В. Работа с кадрами: психологическийаспект / А.В. Филиппов. – М., 1990. – 255 с.

19. Чуркина М. Управленческая эффективностьруководителя / Чуркина М., Жадько Н. – М.: АльпинаБизнес Букс, 2009.

20. Шамова Т.И. Система последипломногообразования руководителей образовательныхучреждений: Опыт, проблемы, перспективы /Т.И. Шамова // Педагогическое образование и наука.– 2004. – № 3. – С. 3 – 9.

Продовження статті див. у наступномучислі журналу №5(75) 2011.



www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2006_12_1/

80

Постановка проблеми. Економіка –основа життя людини i суспільства –має складну структуру. Вона включає

промислові підприємства, що створюють життєвіблага, а також домашні господарства (сім’ї), якіїх споживають, а також ринки, де відбуваєтьсярозподіл матеріальних благ і обмін на іншіматеріальні блага. Економічна діяльність людейобмежується природним і соціальнимсередовищем [1].

Економічна наука – суспільна наука, якадосліджує проблеми ефективного використанняобмежених ресурсів з метою задоволенняособистих і суспільних потреб, а також економічнівідносини, що складаються між людьми, класамиі соціальними групами в процесі виробництва.Розподілу, обміну і споживанням матеріальнихблаг і послуг в умовах дефіциту ресурсів іможливості їх альтернативного використання.

Аналіз останніх публікацій. Становлення тарозвиток економічної науки вітчизнянимиавторами: М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон,Н.М. Примаченко [1], З.С. Варналій [2],В.М. Гончаров, Д.В. Содоха [3], О.М. Ельбрехт[4], М.М. Єрмошенко, С.А. Єрохін, О.А.Стороженко[5], І.А. Зязюн [6], В.С. Мочерний, С.А. Єрохін,Л.О. Каніщенко [7] , В.М. Мадзігон [9] ,І .Р. Михасюк, І.О. Бочан[10], Н.Г. Ничкало [11],Й.М. Петрович, І.О. Будіщева [12], якірозкривають загальні основи економічної науки,що передбачається навчальними програми курсу“Економічна теорія”.

Мета статті. Розкрити питання становленнята розвитку економічної науки у різних видах

економічних систем та її сучасний стан івиробництво матеріальних благ в реаліях ринковоїекономіки при обмежених ресурсах.

Виклад основного матеріалу. Таким чином,якщо ресурси обмежені визначеною заданоюмежею, то можливість збільшення виробництваодного товару досягається шляхом зниженнявиробництва іншого. На цьому засновуєтьсяпоняття альтернативної вартості або ціниекономічного вибору . Альтернативнавартість приросту якогось товару визначаєтьсяскороченням випуску іншого товару. Отже, ціна,яку ми змушені заплатити за збільшення кількостіодного товару, є зменшення кількості іншоговідносно першого. Таким чином, альтернативнавартість товару визначається кількістю іншого,від якого необхідно відмовитися, щоб придбати,одержати додаткову одиницю першого. Це цінавідкинутої, упущеної альтернативи, котру довелосяобміняти на кращу, ціна затрати. Затрати, пов’язаніз виробництвом товарів, в економіці прийнятоназивати витратами.

Переключаючи ресурси з виробництва одноготовару на інший, наприклад із продовольчих товарівна непродовольчі, ми змушені, як уже відзначалося,втрачати визначену кількість цього товару, платитивитрати у вигляді альтернативної вартості.Витрати, зумовлені відмовою від одного товару накористь іншого, називають альтернативними.

Економічний ріст – це процес розширенняекономічних можливостей суспільства.Розрізняють два типи економічного росту:екстенсивний і інтенсивний.

Екстенсивне збільшення товарів і послуг

УДК 334.012.23(075.8)Володимир Кулішов, кандидат економічних наук, професор кафедри міжнародної економіки

Криворізького економічного інституту ДВНЗКиївський національний економічний інституту

імені В. Гетьмана,заслужений працівник освіти України

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ НАМІКРОРІВНІ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ШКОЛІ

У статті досліджуються питання розвитку та становлення економічної науки та її зв’язок ізвиробництвом матеріальних благ і необхідністю вивчення економіки у системі безперервної освіти.

Ключові слова: економіка, ціна, економічна наука, сфера послуг.Літ. 13.Vladimir Kulishov

METHODICAL ASPECTS OF STUDY OF ECONOMIC EDUCATIONARE ON MICROLEVELS AT NATIONAL SCHOOL

In the article the question of development and becoming of economic science and its connection is probedwith the production of material welfares and necessity of study of economy in the system of continuous education.

Key words: economy, price, economic science, sphere of services.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИНА МІКРОРІВНІ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ШКОЛІ

© В. Кулішов, 2011

81 Молодь і ринок №4 (75), 2011

відбувається за рахунок притягнення додатковихчинників виробництва – землі, праці та капіталу,при цьому їхній якісний і технічний рівнізалишаються незмінними.

Коли суспільство має вільні невикористаніресурси, воно може нарощувати виробництвотоварів і послуг екстенсивним шляхом.

Проте ресурси суспільства – не безмежні.Тому кращим є інтенсивний тип економічногоросту, коли збільшення вироблених благдосягається за рахунок росту продуктивностіпраці на технічній базі, що удосконалюється, йбільш ефективного використання всіх чинниківвиробництва. У цьому випадку передсуспільством відкривається можливістьводночас зі збільшенням кількості та якостівироблених благ розв’язувати різноманітнізавдання – забезпечувати ріст добробуту членівсуспільства, створювати матеріальну основумайбутнього розвитку виробництва, більшезасобів вкладати у розвиток науки та культури,охорону довкілля, підтримувати на належномурівні обороноздатність країни. У цьомускладаються переваги інтенсивного типуекономічного росту [7].

У розвитку сучасного виробництва чинникиекстенсивного й інтенсивного росту “сусідять”,з’єднуються, сполучаються. Наприклад, можевідбуватися й приріст чинної робочої сили тапідвищення її якості або розширення межівиробництва й удосконалювання технічної базивиробничого процесу. Залежно від того, який засібзбільшення виробництва благ переважає,говорять про переважно екстенсивний абопереважно інтенсивний тип економічного росту.

Основним завданням економіки як науки, щовивчає на макрорівні і мікрорівні є:

Визначення умови і форми, за якихвідбуваються виробництво й обмін і відповіднийрозподіл продуктів між людьми, шляхомрозв’язання проблем організації споживання йвиробництва, використання обмеженихвиробничих чинників (землі, праці, засобіввиробництва, інтелекту), а також фінансовихресурсів для виробництва й розподілу продуктівміж членами суспільства. Розв’язаннязакономірностей руху цін, готівки, процентів,капіталів і прибутків, податків та виробленнявідповідної політики державою для впливу наекономічне життя країни та її суб’єктів діяльності.

Процес виробництва в будь-якій економічнійсистемі, створює продукт, матеріальне благо длязадоволення суспільних потреб.

Життєве благо, створене факторамивиробництва (виробничими ресурсами),

називають продуктом виробництва. Будь-якийпродукт завжди втілює в собі витрати суспільноїпраці, що визначає суспільну природу. Продуктиабо блага мають відповідну конкретну форму івластивості, що робить їх здатними задовольнятипевні людські потреби.

Здатність продукту задовольнити певнулюдську потребу називається споживноювартістю. Це перша властивість продукту.

Продукт, або благо, може існувати в речовійформі, тобто бути речовим благом, або у неречовій формі, тобто бути послугою.

Послуги відрізняються від речового блага тим,що виступають не як річ, а як діяльність зкорисним ефектом, що задовольняє певнулюдську потребу [8].

В економічній сфері суспільства створюєтьсявеличезна різноманітність споживчих вартостей,але всіх їх можна поділити лише на два видизалежно від того, які потреби людей вонизадовольняють.

Засоби виробництва – задовольняютьвиробничі потреби, предмети споживання –особисті потреби людей.

Для того, щоб бути споживною вартістю,продукт не обов’язково мусить бути річчю,матеріальним благом. Споживними вартостямиє й послуги. Послуги – це вид праці, яка створюєособливе благо. Ця особливість полягає у тому,що в послузі зливаються виробництво іспоживання блага.

Послуги бувають виробничі і особисті.Виробничі задовольняють потреби виробництва

і бувають науковими, інформаційними,транспортними, інформаційними та іншими.

Особисті послуги задовольняють особистіпотреби людей: лікар лікує хворого, учительнавчає учнів, кравець шиє одяг, репетитордодатково вчить тощо.

Продукт може приймати ще одну специфічнуформу – форму інформації. У сфері створення іпереробки інформації сьогодні зайняли дужебагато людей – не менше, ніж у матеріальномувиробництві. Відзначимо, що інформацію якфактор виробництва почали виділяти нещодавно.Виробництво та підприємницька діяльність уринковій економіці без інформації просто неможливе.

Другою властивістю продукту, якщо він єтоваром, є його здатність обмінюватись на іншийпродукт. В процесі трудової діяльності всуспільстві людина створює суспільний продукт.До складу суспільного продукту входить великакількість різноманітних матеріальних благ i послуг.Вони створюються в різних сферах економіки.


82

Продукт у будь-якій формі має дві характернихособливості – властивості:

- корисність – здатність задовольняти певнулюдську потребу або групу потреб;

- цінність або вартість – здатність продуктівприрівнюватись між собою і обмінюватись наоснові величини вартості.

Корисність продукту створюється увиробництві разом із самим продуктом, тоцінність (вартість) продукту виявляється лише прийого обміні, на ринку, коли він стає товаром, якийоцінюється через гроші (вартість – грошоваоцінка продукту) і обмінюється на інший продуктз такою ж грошовою оцінкою.

Корисність, або натурально-речова сторонапродукту, визначається певними фізичними,хімічними, механічними, біологічними чидуховними характеристиками, якіснимипараметрами, їх доцільною сукупністю чи певнимспіввідношенням, що й визначає можливостіпродукту у задоволенні матеріальних чи духовнихпотреб людей.

Цінність – вартісна сторона продукту,визначається витратами виробничих чинників, яківикористовуються під час його створення. Самеце дозволяє порівнювати цілком різні продукти івизначати пропорції (кількісні співвідношення) їхобміну. На практиці цінність (вартість) продуктувизначається за допомогою грошей, через йогоціну.

Сучасна наука розрізняє продукт виробництваокремого підприємства (виробника) і продукт усієїекономіки – суспільний, або національнийпродукт.

Суспільний продукт є результатомсуспільного виробництва, яке складається з трьохосновних сфер: матеріального виробництва,нематеріального виробництва і сфери послуг.Сфера послуг входить до складу як матеріального,так і нематеріального виробництва (матеріальні інематеріальні послуги).

Матеріальне виробництво включає в себегалузі і підприємства, що виробляють матеріальніблага (промисловість, сільське господарство,будівництво), а також ті, що надають послугиматеріального характеру (транспорт, торгівля,комунальне господарство, побутове обслуговування– ремонт і пошиття одежі, взуття, прання, хімчисткатощо).

Праця у сфері матеріального виробництва єпрацею продуктивною, а в сфері нематеріальноговиробництва – непродуктивною працею. Однакслід зауважити, що такий поділ трудової діяльностіне зовсім справедливий, адже працівникиневиробничої сфери також створюють продукт.

Так, художник створює духовний продукт – картину,науковий працівник – наукову інформацію [9].

Уся сума споживних вартостей, створенихсуспільством за певний проміжок часу (за рік),називається валовим або сукупним суспільнимпродуктом. Якщо повністю звільнити сукупнийпродукт від затраченої на нього колишньої праці,то отримаємо чистий продукт. Чистий продуктскладається в основному з предметів особистогоспоживання і засобів виробництва, призначенихдля розширення виробництва, грошову формучистого продукту називають національнимдоходом.

Суспільний продукт у всій сукупностіматеріальних і нематеріальних благ, послуг таінформації складає суспільне багатство. Досуспільного багатства належать також природніресурси (надра, ліси, води, рибні запаси, землітощо).

Існують різні форми виміру суспільного багатства.Валовий суспільний продукт охоплює сукупність усіхспоживних вартостей, створених у суспільстві запевний період. Все нагромаджене суспільнебагатство за всю історію існування суспільстваназивають національним багатством.

Суспільним багатством вимірюється ідобробут кожної окремої особи. Це стосуєтьсязадоволення матеріальних потреб людини впродуктах харчування, одежі, житлі та іншихжиттєво необхідних благах, а також у задоволеннідуховних потреб (освіта, релігія, культура,мистецтво тощо).

Сьогодні людина має значно більші можливостідля задоволення всіх своїх потреб. Щобзабезпечити всі потреби людини, в суспільствіповинен відбуватися процес безперервногоповторення виробництва, його постійневідтворення. Розрізняють два види відтворення:просте і розширене [3].

Просте відтворення – означає відновленнясуспільного продукту в кожному наступному циклівиробництва в незмінних обсягах. В цих умовахдодатковий продукт використовується дляособистого споживання. Розширене відтворення– це кількісне і якісне зростання створюваногосуспільного продукту в кожному новому циклівиробництва. Саме розширене відтвореннявизначає економічне зростання.

Суспільне виробництво виникло і розвивалосяз однією метою – задоволення особистих івиробничих потреб. Але потреби маютьвластивість змінюватись, а в процесі задоволеннянаявних потреб виникають нові. Цей процеснескінченний – розвиток виробництва породжуєзакон зростання потреб.



83 Молодь і ринок №4 (75), 2011

У процесі руху суспільного багатства виникаєсуперечність між досягнутим рівнем виробництва,з одного боку, і зростаючими потребами людей – зіншого. Долаючи цю суперечність, людизбільшують суспільне багатство, пристосовуючивиробництво до задоволення нових потреб [2].

Процес подолання суперечностей суспільноговиробництва є джерелом економічногорозвитку, економічних відносин абоекономічної системи.

Суть і структура економіки багато у чомувизначається економічними відносинами, якіскладаються в суспільстві відповідно вибраноїекономічної системи. Економічні відносини можнавизначити як стосунки між людьми з приводувиробництва, розподілу, обміну і споживанняжиттєвих благ (продукту виробництва).

Економічні відносини людей утворюютьсистему, єдність якої визначається їх загальноюекономічною природою і взаємозв’язками міжними. Система економічних відносин визначаєекономічну структуру суспільства.

Економічні відносини пронизують сферивиробництва, розподілу, обміну і споживання,утворюючи основу для розвитку інших суспільнихвідносин – соціальних, політичних, духовних,ідеологічних, правових, екологічних, технічних,інформаційних та інших.

Серед економічних відносин виділяютьсоціально-економічні та організаційно-економічні [5].

Соціально-економічні відносини – цевідносини між людьми з приводу власності назасоби виробництва і вироблені життєві блага,тобто це – відносини власності на засобивиробництва. Організаційно-економічнівідносини відображають спосіб, у якийвідбувається поєднання виробничих чинників уйого процесі, вони включають відносини з приводуподілу праці, її спеціалізації, кооперації,комбінування, технології і організаціївиробництва.

В результаті такого процесу рух суспільногобагатства нагадує спіраль, яка набирає дедалібільшого розміру у відповідності зі зростаючимипотребами.

В економічному розвитку активну роль виконуєнадбудова. Вона справляє зворотний вплив нарозвиток економічного базису. Необхідновраховувати особливе місце, яке посідають внадбудованих відносинах політичні. У взаємодіїекономіки і політики економіка є первинною, аполітика є її відображенням і концентрованимвиразом. Разом з тим політика має першість надекономікою, визначає перспективи її розвитку.

Розвиток суспільного виробництва і темпи

економічного прогресу регулює право як елементнадбудови. Право (адміністративне,господарське, цивільне, фінансове, земельне,міжнародне) організовує та упорядковує, виконуєфункцію стабілізуючого механізму економічногожиття суспільства, спрямовує його на економічніінтереси і загальний розвиток.

На економічний розвиток впливають і такіфактори, як суспільна свідомість, моральніустановки і вартості, історичні традиції, культурапраці, ідеологія. Вони активно сприяютьтехнічному прогресові суспільства [9].

Отже, встановлено, що економічна наукаУкраїни пройшла важкий шлях розвитку, постійнепригнічення економічної думки країни, проти якоївели колоніальний метод господарювання багатокраїн. Незважаючи на те, Україна мала видатнихучених-економістів, а в нинішній час економіканабирає розвитку, створення добробуту і можнабез застережень висловити думку, що це одна ізмогутніх країн Європи із високим розвиткомсуспільного виробництва, ринковою економікою.

О б ґ р у н т о в а н о , д о н а й в а ж л и в і ш и хзагальнолюдських вартостей, без якихнеможливо домогтися прогресу цивілізації,належить широка економічна освіта.

Доведено, економічна наука виникла ще вдохристиянську добу, її початки знаходяться утворах стародавніх мислителів Греції, Риму,Китаю, Єгипту, а відомий учений УкраїниЮ. Канигін описує, що початок розвитку людствобере від 5 тис. років до нашої ери в країні “Арії”теперішня Україна.

Економічна діяльність – складний ісуперечливий комплекс відносин. Безсистематизованого знання людина не можеосягнути закономірності економічних відносин,правильно визначити своє місце в ринковійекономіці.

Кожний період історичної епохи вчені вносилисвоїми дослідженнями розвиток науки проекономіку. Вагомий внесок у розвиток наукиекономіки належить ученим українського народу,що дав світові оригінальних економістів-мислителів як в історичний період так і в нинішніхумовах розвинули вчення про економіку таекономічну освіту.

Відзначимо, що будь-яке виробництвопов’язано із організаційно-управлінськоюструктурою суспільного виробництва. Управліннявідокремлюється від виробництва і стаєсамостійною сферою. Воно має власнуорганізаційну структуру, засноване навнутрішньому поділі управлінської праці.

Підприємства-виробники вибирають відповідну


84

схему управління процесом виробництва, якеможе бути?

Горизонтальна схема організації управлінськоїпраці – застосовується при розподілі великогомасиву робіт на численні локальні виробничіфункції чи завдання як на рівні великихпідприємств, так і на галузевому рівні організаціїта управління економікою.

Вертикальна схема організації управлінськоїпраці – забезпечує координацію окремихуправлінських функцій горизонтального рівня з метоюдосягнення загальних цілей виробничої системи.

Висновки. Обґрунтовано, до найважливішихзагальнолюдських вартостей, без яких неможливодомогтися прогресу цивілізації, належить широкаекономічна освіта.

Кожний період історичної епохи вчені вносилисвоїми дослідженнями розвиток науки проекономіку. Вагомий внесок у розвиток наукиекономіки належить ученим українського народу,що дав світові оригінальних економістів-мислителів як в історичний період так і в нинішніхумовах розвинули вчення про економіку таекономічну освіту.

1. Вачевський М.В., Мадзігон В.М.,Примаченко Н.М. Основи економіки/ МиронВачевський, Василь Мадзігон, НаталіяПримаченко: Навчальний посібник. – К.:Педагогічна думка, 2007. – 612 с.

2. Варналій З.С. Основи підприємництва/Захарій Варналій: Навчальний посібник. – К.:Знання-прес, 2003. – 285 с.

3. Гончаров В.М., Солоха Д.В., Припотень В.Ю.Організація управління ефективнимрозвитком промислових підприємств в умовахринкового конкурентного середовища:Монографія. – Донецьк: СПД Купріянов , 2006.– 206 с.

4. Ельбрехт О.М. Підготовка менеджеріву вищих навчальних закладах ВеликоїБританії, Канади, США /Ольга Ельбрехт:Монографія. – К.: Основа, 2009. – 256 с.

5. Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., СтороженкоО.А. Менеджмент./Микола Єрмошенко, СергійЄрохін, Олег Стороженко: Навчальнийпосібник. – К.: Національна академіяуправління, 2006. – 656 с.

6. Зязюн І.А. Неперервна професійнаосвіта: проблеми пошуки, перспективи/ІванЗязюн, Монографія. – К.: “Віпол”, 2000. –636 с.

7. Кулішов В.В. Основи економічної теорії // Володимир Кулішов. Підручник для студентіввищих закладів освіти. – Львів “Магнолія”. –2006. – 207 с.

8 . Ковальчук В. Основи економічно їтеорі ї / / В . Ковальчук. Короткий курс.Тернопіль. МСМХСІХ – 1999. – 203 с.

9. Мочерний С.В. Основи економічної теорії/ Степан Мочерний: Навчальний посібник. –К.: “Академія”, 1997. – 464 с.

10. Мадзігон В.М. Продуктивна педагогіка/ Василь Мадзігон: Монографія. – К.:“Вересень”, 2004. – 324 с.

11. Михасюк І.Р. Бочан І.О. Менеджментглобальної економіки/Іван Михасюк, ІгорБочан: Навчальний посібник. Львівськийнаціональний університет ім. Івана Франка.– Львів, 2004. – 196 с.

12. Ничкало Н.Г. Кудіна В.О. Професійнаосвіта в зарубіжних країнах: порівняльнийаналіз/ Неля Ничкало, В. Кудін: Монографія. –Черкаси: “Вибір”, 2002. – 322 с.

13. Петрович Й.М., Будіщева І.О., Устінова І.Г.Економіка виробничого підприємництва:Навчальний посібник. – Львів “Оскарт”, 1996.– 416 с.




“Розум – цей інструмент самоподвоєння людини, її самоусвідомлення і самооблудиорієнтує нас у світі тільки приблизно”.

Василь Стусукраїнський поет, громадський діяч

Джерела мудрості

85 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Постановка проблеми. Художній світМихайла Лермонтова є унікальним,йому притаманні риси яскравої,

неповторної індивідуальності. Його знають іцінують у всьому світі. Однією із найбільшоригінальних, майже невідомих до М. Лермонтовау російській художній культурі тем, була саме тема“демона”, у якій символічно втілилась ідеянедосконалості “світового порядку”, який призвівдо трагічної самотності особистості. Упроблематиці образу демона втілилась вражаючапроникливість поета: більш ніж на століття вінвтілив у життя філософські тенденції, у яких мотивсамотності й абсурдності буття сталивизначальними.

Аналіз останніх досліджень. Початкомкритичних розробок стосовно проблемидемонізму у літературі можна вважати написанийу 1765 р. трактат Едмунда Берка “Про величнета прекрасне” й ессе де Квінсі “Вбиство як видвишуканого мистецтва” 1827 р. Обидві роботиприсвячені проблемі добра і зла у світі і в душілюдини. Уся середньовічна схоластика торкаласяпитання про корінь зла у світі, про сутність фігуридиявола та взаємовідносин між ним та Богом(Августин “Про град Божий”, Ориген, ТомаАквінський). Проблема зла і демонізму з етичноїта метафізичної точок зору досліджувалась уфілософії XVI – XVII ст. (Лейбніц, Гоббс), у XVIII ст.у працях Юма, Вольтера, Спінози; у XIX ст. уфілософських працях Шопенгауера, Ніцше, атакож німецьких класиків Шеллінга, Канта, Гегелята ін. Інтерес до цієї теми був стійким і у ХХстолітті.

У літературі до цієї проблеми зверталисьП.Б. Шеллі, Гюго, Верлен, Бодлер, Борель,

Мюссе та ін. Власне літературознавчі серйозніпраці, присвячені загальному дослідженню явища“демонізму” у літературі, почали з’являтися у ХХстолітті. Із кінця 20-х і до 90-х років у дослідженніцієї проблеми відбувається перерва. Із праць, щодосліджували це питання у вітчизняномулітературознавстві у вказаний час, слід зазначитикнигу Г. Ярмиш “На другому полюсі релігії(критика християнського демонологізму)”, видануу 1977 р. у Києві. У зарубіжній літературознавчійі філософській науках така перерва неспостерігалась, проте і там стійкий інтерес допроблеми демонічного спостерігається із другоїполовини ХХ століття, що зумовило появулітературознавчих робіт синтезуючого значення(Жорж Батай, К. Ісупов, В. Зеньковський,М. Ямпольський, Ан. Нямцу, Ю. Сандулов,Т. Луговська та ін.). Щодо проблем демонологіїу творчості Михайла Лермонтова, то їхдослідженням займались В. Вацуро, Л. Гінзбург,П. Вісковатов, Т. Голованова, В. Коровін, С.Ломінадзе,В. Мануйлов, Д. Мережковський, І. Роднянська,Б. Удодов, Б. Ейхенбаум та ін.

Мета статті полягає у дослідженніособливостей демонології Михайла Лермонтована тлі європейської літературної традиції.

Виклад основного матеріалу. Літературознавцізазначають, що характерною рисою романтичноїангелології Михайла Лермонтова є надзвичайнаактуальність образу грішного ангела – демона [1,2, 6, 8, 9, 10]. Ця постать, що уособлювалапротилежну до існуючого світу силу, бунт, нібивідповідала внутрішній суті романтичноїестетики. Образ ангела (демона) мав уЛермонтова біблійне походження. Усі книгиСтарого і Нового Завіту – це історія боротьби двох

Галина Удяк, кандидат філологічних наук, доцент кафедри практики англійської мовиДрогобицького державного педагогічного університету


ДЕМОНІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА МИХАЙЛА ЛЕРМОНТОВА УКОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТРАДИЦІЇ

У статті розглядається сутність образу демона та своєрідність демонічних героїв у творчостіМихайла Лермонтова.

Ключові слова: ангел, демон, біблійний мотив, демонізм, ангелологія.Літ. 13.Galina UdyakDEMONIC PROBLEMATIC OF MICHAEL LERMONTOVA IS IN

CONTEXT OF EUROPEAN LITERARY TRADITIONThe article deals with the essence of the image of demon and the peculiarity of demonic characters in the

creative works of Mikhail Lermontov.Key words: angel, demon, biblical motif, demonism, angelology.

УДК 821.161.1

ДЕМОНІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА МИХАЙЛА ЛЕРМОНТОВАУ КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТРАДИЦІЇ

© Г. Удяк, 2011

86

начал – Добра і Зла, Бога і Диявола; цей же мотивпритаманний і творчості Михайла Лермонтова.Біблійні мотиви своєрідно втілені у текстах поета:або у біблійній назві, або в образі, сюжеті чи відеї. Вони можуть нести велике смисловенавантаження або просто функціонувати якбіблійна цитата. Проте кожне використаннябіблійних мотивів у поезії або прозі Лермонтоварозраховане на читача, котрий знає Біблію і,виходячи із контексту твору, вміє робити для себепевні висновки. З усіх новозавітних книг, щорозповідають про ангелів та архангелів, утворчості Лермонтова найбільш помітний слідзалишив Апокаліпсис. У поезії російського поетапереважають два провідні апокаліптичні мотивиангела:

- По-перше, у поета зустрічається образзанебесної “книги життя”, де записані долі народівта особисті жереби живих і мертвих. Цей образперейшов в Апокаліпсис і в християнськемолитвослов’я із старозавітних “пророчих книг”:“І побачив я потужного Ангола, що сходив із неба.Був одягнений в хмару, і над його головою веселкабула, а обличчя його – як стовпи огняні, і мав уруці своїй книжку розгорнену… І пішов я доАнгола та й промовив йому, щоб дав мені книжку.А він каже: “Візьми, і з’їж її! І гіркість учинитьвона для твого черева, та в устах твоїх будесолодка, як мед” (Об. 10, 1 – 2, 9). Образ “грізноїдолі” рано формується у душі поета і в різнихпоєднаннях зустрічається у його віршах. У вірші“Смерть” (“Ласкаемый цветущими мечтами”)Лермонтов писав:

“Вдруг передо мной в пространствебесконечном

С великим шумом развернулась книгаПод неизвестною рукой. И многоНаписано в ней было. Но лишь мойУжасный жребий ясно для меняНачертан был кровавыми словами…” [4, 169].Ліричний герой читає у цій книзі свій осуд, свій

вирок – у пекельних муках духу спостерігати затим, як розкладається власне тіло (характер описуцієї частини, як пишуть дослідники, дозволяєзробити припущення про безпосередній впливДж. Байрона, його вірша “The darkness”). Протецей вирок сприймається не як кара “за справи”, аяк прокляття.

По-друге, апокаліптичний мотив стосуєтьсятеми небесної битви архангела Михаїла і йогоангельського війська із Сатаною і грішнимиангелами (“І сталась на небі війна: Михаїл та йогоАнголи вчинили зо змієм війну. І змій воював тайого анголи, та не втрималися. І вже не знайшлосяїм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж

стародавній, що зветься диявол і сатана, щозводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з нимі його анголи були скинені” (Об.12, 7 – 9). Підвпливом Біблії Лермонтов створює дивовижніобрази ангелів світла і темряви (“Ангел”,“Демон”). У поета можна знайти і глибокоархаїчне зіставлення ангелів “воїнства небесного”із зірками: “И пусть они блестят до той поры, //Как ангелов вечерние лампады…”.

Зрозуміло, що у створенні образу могутньогоДемона також віддзеркалилось знанняЛермонтовим Біблії. Саме у книгах Біблії лежатьвитоки зародження і становлення демонічногоначала у світі. Пророк Захарій бачив: “Ісуса,великого священика, що стояв перед лицемГосподнього Ангола, а сатана стояв по правиційого, щоб противитися йому” (Зах. 3, 1). Цеймотив зустрічаємо у ранньому вірші Лермонтова“Битва” (1832) – фантастичній картині битвиворогуючих “синів небес”. Дослідникиприпускають, що безпосереднім поштовхом донаписання цього вірша послужило видовище грози[1, 6, 10]. Поет спирається на метафоричнезображення пейзажу з грозою, на ті самі формиобразності (“черный плащ”, “рыцари”), алепіднімає їх на новий рівень, створюючи на їх основіцілісну картину зіткнення Добра і Зла:

“Сыны небес однажды надо мноюСлетелися, воздушных два бойца;Один – серебряной обвешан бахромою,Другой – в одежде чернеца” [4, 258].У воїні “Битви”, одягненому в срібний одяг,

маємо архангела Михаїла, вождя небесноговійська, якого старо- і новозавітні текстиназивають “князем снігу, води і срібла” (йогозображення Лермонтов міг бачити, зокрема, наіконі, котра була в будинку бабусі поета). Але поетвідмовляється від біблійної фразеології, віднайменування ворогуючих сил (йому достатньоневизначених вказівок “воздушных два бойца”) івід традиційної релігійної інтерпретації самогопоєдинку і його завершення, у якому безсумнівнимбуло кінцеве торжество тих, хто боровся на боціБога. Герой вірша спершу переконаний у перевазітемних сил.

Лермонтов особливо сприймав поезіюкультових, молитовних, апокрифічних образів. Вінабо згадує містичну “топографію” раю у вірші “Додіви небесної” (1831): “Когда бы встретил я в раю// На третьем небе образ твой…” [4, 203]; або,порівнюючи себе зі своїм демоном, називає його“царем воздушным” [4, 109] (вірш “Самотність”(1830) – за церковним уявленням про Сатану як“князя повітря”; або за храмовою символікоюототожнює перегороджений доступ у рай із



87 Молодь і ринок №4 (75), 2011

закритими “царськими воротами”, котрі ведутьдо вівтаря (“решетка райской двери”, згадана ур о м а н і “ В а д и м ” а б о р я д к и і з в і р ш а“М.П. Соломирской” (1840):

“Над бездной адскою блуждая,Душа преступная поройЧитает на воротах раяУзоры надписи святой.И часто тайную отрадуНаходит муке неземной,За непреклонную оградуСтремясь завистливой мечтой” [5, 53].Слід також зауважити, що демон Лермонтова

не є ні демоном, ні ангелом, а людською душеюдо народження, душею самого Лермонтова.Звідси трагедія Демона – це велика проекція увічність життєвої трагедії самого поета, авизнання Демона – “хочу я с небом примириться”– це визнання самого Лермонтова, перший натякна богосинівство у богоборстві. Лермонтовськийдемон вирішує проблему примирення диявола зБогом завдяки почуттю любові, кохання [7, 399 –400]:

“Меня добру и небесамТы возвратить могла бы словом.Твоей любви святым покровомОдетый, я предстал бы там,Как новый ангел в блеске новом” [5, 454].Уже в першому “демонічному” вірші

Лермонтова “Мій демон” (1829) з’являєтьсяобраз, який переслідує уяву юного поета.Вигнанець із раю набуває рис романтичногомандрівника, якого відкинули земля і небеса.Нормою його поведінки є особиста сваволя; йомупритаманна сильна воля, він – самотній, могутній,проте він “впав”. У цьому роздвоєнні демона іполягає суть образу. Герой Лермонтова готовийприйняти демонічну позицію гордого запереченняі одночасно зрікається його. Лермонтов аналізуєвласну свідомість, котра поставила його на межувибору – або проголошення добра без надії наблаженство і без віри у нього, або помста занехтування добра ціною злодійства і зрадиідеалам. Ця трагічна колізія розгортається передусім всесвітом. І герой всюди постає гордим ісамотнім мучеником, трагічною особистістю.Ранній вірш “Мій демон” Лермонтов закінчуєтакими словами [3, 38]:

“И звук высоких ощущенийОн давит голосом страстей,И муза кротких вдохновенийстрашится неземных очей” [4, 88].Юний поет гостро відчуває протилежність між

ангельським і демонічним началами. Його чистадуша, як і “муза кротких вдохновений”, боїться

зустрічі з демоном. Проте у більш пізньому вірші“Мій демон” (1830 – 1831) цей мотив ужевідсутній. Демонізм зрісся з душею поета, хоча йне подолав її [3, 39]:

“И гордый демон не отстанет,Пока живу я, от меня…” [4, 184].Втратив чистоту, безтурботну ясність своєї

душі і самовідданий ангел смерті, якийперевтілився у померлу кохану Зораїма Аду.Ангел хотів полегшити страждання юнака, котрий,проте, не зумів оцінити своє щастя і зберегти його.Дослідники вважають, що за сюжетом поемаЛермонтова “Ангел смерті” надзвичайносуголосна з новелою Жана Поля Ріхтера “Смертьангела”. В обох випадках герой – це ніжний ідобрий ангел смерті, який полегшує останніхвилини людини своїм поцілунком. Співаючилюдям, ангел оживив своєю душею тілопомерлого і тим самим відчув на собі усю силулюдських страждань [10, 72]. І у Жана Поля, і уЛермонтова дослідники вказують на мотивозлоблення доброго ангела, який пережив смертькоханої істоти і вражений людськоюнедосконалістю. Спільним є і мотив помираючоговід ран на полі бою юнака, котрий вже не відчуваєжагучих сліз своєї нареченої. Проте Лермонтовпо-новому переосмислив сюжет, змінивши сутьтвору: тема “небесного” милосердя замінюєтьсятемою трагічної боротьби добра і зла, темоюдемонізму, не спричиняє йому страждань [5, 191].Герой Жана Поля довго мучився в очікуваннісмерті, але, звільнившись від земної оболонки,почав ще більше співчувати людям. У той час яку Лермонтова ангел після смерті Зораїма одразу“тело девы бросил в прах” і, повернувшись нанебо, назавжди “простился с прежней добротой”[5, 198]. Зненавидівши людей, ангел почав мститиїм за їхню недосконалість. Цей мотивперетворення добра – у зло, кохання – уненависть є характерним для творчостіЛермонтова, але відсутній у Жана Поля [10, 73].

У поемі “Демон”, змусивши небесного, алегрішного духа полюбити смертну (до того жмонахиню-діву, чия чистота є священною), поетпереплів між собою дві антитези, надзвичайноважливі для романтика: полярність неба і землі –і контраст похмурої спокуси та сяючої невинності.Причому “надзіркове” і безтілесне началовиявилося бурхливим і спокусливим, а земне –непорочним і таким, що втілює у собі надію наспасіння (“ангел мой земной”, “земная святыня”– так це звучить в устах Демона). Звідси із’являються складні, важко узгоджувані сенси,яких не могло бути у сюжетах загального з“Демоном” літературного ряду [12, 145].


88

Крім того, як вказують дослідники, у поемінавіть у характері та долі одного персонажа,позитивні та негативні риси у символічній оцінці“небесного” і “земного” так часто змінюються,що важко простежити цю діалектику. Наприклад,“вибраність” Тамари, її невиразне небажання“жить как все” та її невиразна готовністьпримкнути до горішнього, вищого світу високорозцінюються і Демоном, і ангелом, котрийпромовляв “божие решенье”. Проте Демонрозцінював це як спорідненість бунтівної душі зйого власною:

“На сердце, полное гордыни,Я наложил печать мою” [5, 453].Для ангела це було умовою перепустки до раю,

до того ж він бачить у душі Тамари “неземне”:“Ее душа была из тех,Которых жизнь – одно мгновеньеНевыносимого мученья,Недосягаемых утех” [5, 465].Така сама характеристика звучить і з вуст

Демона:“О нет, прекрасное созданье,К иному ты присуждена;Тебя иное ждет страданье,Иных восторгов глубина” [5, 460].Провина Тамари полягає, мабуть, у тому, що

вона сплутала два неземні ідеали, спокусившись(частково через співчуття – “она страдала илюбила”) “демонічним” варіантом замість“ангельського”, а не у пориві вгору, від землі табуденного життя [11, 146].

На відміну від Мільтона і Байрона, Лермонтовне переосмислює, а “переписує” легенду. Яквідомо, цю історію “существа сильного ипобежденного”, якого вигнали за провину з рідногонебесного житла, але який не прийняв на себе зло,Лермонтов розповідав в “Азраїлі” (1831).Сюжетна версія “Азраїла”, котра була вільно-фантастичною і тому не мала онтологічної ваги,не могла задовольнити Лермонтова. Проте“Азраїл” “залишився” у Демоні, і ця поема широкопояснює міф, що склався у Лермонтова, йогосерединність, недовершеність його внутрішнього“я” (“Ни день, ни ночь, – ни мрак, ни свет!..” –таким він постає не тільки перед Тамарою, а йзмальовується в усіх ранніх варіантах: “Страшасьлучей, бежал он тьму”, “Угрюм и волен, избегая// И свет небес, и ада тьму”). З цієї точки зорусюжет “Демона” набуває доволі своєрідногозмісту: як повторне – і цього разу остаточне –вигнання ангела (який вже зазнав кари), щодосягає його у результаті відчайдушної спробизачерпнути із земного джерела втрачене на небіблаженство. Адже після невдачі у коханні у

Демоні проглядають і зовнішні (овіяність“могильным хладом”), і внутрішні (“вражда, незнающая конца”, з котрою раніше він не мігжити) “сатанинські” риси, так що й резиденціяйого виявляється тепер у пекельній безодні [11,160].

Висновок. Підсумовуючи наші спостереженняпро поетичну ангелологію Лермонтова, ми першза все можемо зробити висновок про переважанняу творчості російського поета демонічноїпроблематики. Ангели і демони присутні у поезіїЛермонтова на правах конкретних“іконографічних” персонажів, а не тільки цінніснихсимволів. Демонізм Лермонтова є однією зхарактерних рис не лише російського романтизму,а й європейського взагалі (згадаємо хоча б“Каїна” Байрона). І демонізм Лермонтовасвоєрідно вписується у контекст європейськоїлітературної традиції, котра спирається, з одногобоку, на Мільтона (поема “Втрачений рай”) –Люцифера Байрона, який є образом повсталого ігрішного ангела, що став символом протесту,Мефістофеля Ґете як символу розуму, щобезстрашно аналізує, а з іншого боку, – наПушкіна, котрий поклав початок цій проблематицівіршем 1823 року “Демон” [1, 28]. Наявністьдемонізму у романтичній концепції людини сталахарактерною рисою російського романтизму, вонаактуалізувалася в естетиці російського символізму,ранній етап якого німецький літературознавецьА. Ганзен-Льове назвав диявольським [13].

1. Гинзбург Л.Я. Русская поэзия 1820 – 1830-хгодов // Поэты 1820 – 1830-х годов: В 2 т. – 2-е изд. –Ленинградское отделение: Советский писатель, 1972.– Т.1. – С. 5 – 66.

2. Голованова Т.П. “Мой демон” // Лермонтовскаяэнциклопедия / Под гл. ред. В.А. Мануйлова. – М.: Сов.энциклопедия, 1981. – С. 282 – 283.

3. Коровин В.И. Творческий путь М.Ю. Лермонтова.– М: Просвещение, 1973. – 288 с.

4. Лермонтов М.Ю. Полное собрание стихотворений:В 2 т. / Советский писатель, Ленингр. отделение. – Л.,1989. – Т.1: Стихотворения и драмы. – 688 с.

5. Лермонтов М.Ю. Полное собрание стихотворений:В 2 т. / Советский писатель, Ленингр. отделение. – Л.,1989. – Т.2: Стихотворения и поэмы. – 688 с.

6. Ломинадзе С.В. Небеса Маяковского иЛермонтова // Вопросы литературы. – 1993. – Вып.5.– С. 149 – 170.

7. Мережковский Д.С. М.Ю. Лермонтов – Поэтсверхчеловечества // Мережковский Д.С. В тихомомуте: Статьи и исследования разных лет. – М.:Советский писатель, 1991. – С. 378 – 415.

8. Назарова Л.Н. “Ангел смерти” // Лермонтовскаяэнциклопедия / Под гл. ред. В.А. Мануйлова. – М.: Сов.энциклопедия, 1981. – С. 30.



89 Молодь і ринок №4 (75), 2011© Л. Філоненко, У. Молчко, 2011

9. Найдич Э.Э., Роднянская И.Б. “Демон” //Лермонтовская энциклопедия / Под гл. ред. В.А. Мануйлова.– М.: Сов. энциклопедия, 1981. – С. 130 – 137.

10. Недосекина Т.А. Трактовка демонической темы впоэмах Лермонтова 1830 – 1831 годов // Филологическиенауки. – 1980. – № 6. – С. 72 – 75.

11. Роднянская И. Б. Демон ускользающий //Вопросы литературы. – 1981. – № 5. – С. 140 –163.


12. Роднянская И.Б. “Мотивы. Земля и небо.” //Лермонтовская энциклопедия / Под гл . ред.В.А. Мануйлова. – М.: Сов. энциклопедия, 1981.– С. 302 – 304.

13. Hansen-Löve A.A. Der russische Symbolismus Systemund Entfaltung. Der poetischen Motive. – Wien:Verlag der Österreich ischen Akademie derWissenschaften, 1989. – Band I: DiabolischerSymbolismus. – 467 s.

Людомир Філоненко, доктор філософії, завідувач кафедри музикознавства та фортепіано,член Національної спілки композиторів України,

голова Дрогобицького осередку НТШ (музикознавчо-фольклористична комісія)Уляна Молчко, доцент кафедри музикознавства та фортепіано


БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС МИХАЙЛА ТЕЛЕЖИНСЬКОГО“УКРАЇНСЬКИЙ КОМПОЗИТОР К. СТЕЦЕНКО

(ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ)”Дослідження висвітлює публіцистичну працю визначного культурно-освітнього діяча Волині Михайла

Тележинського, присвяченого фундатору української музики Кирилу Стеценку. Вперше вводиться у сучаснийнауковий обіг музично-критичний матеріал, який був опублікований на сторінках газети “Українська нива”у 1928 році.

Ключові слова: біографічний нарис, творчість Кирила Стеценка, публіцистика МихайлаТележинського.

Літ. 10.Liudomyr Filonenko, Uliana Molchko

BIOGRAPHIC ESSAY OF MICHAEL TELEZHYNSKYI IS “UKRAINIANCOMPOSER C. STETSENKO (TO HISTORY OF UKRAINIAN SONG)”

This research outlines the publicistic work of the prominent cultural and educational artist of Volyn’ regionMichael Telezhynskyi, devoted to the founder of Ukrainian music Cyryl Stetcenko. The musical critical materialwhich was published in the newspaper “Ukrainska nyva” in 1928 is firstly represented in a modern scientific usage.

Key words: biographic essay, creative work of Cyryl Stetcenko, publicism of Michael Telezhynskyi.

УДК 78.071.1(477)

Актуальність проблеми. У наш час,коли відбуваються процесистановлення державності, нової сили

набирає культурно-освітнє відродження країни,яке залежить від процесів повернення народувидатних вітчизняних громадських діячів котрі, всилу складних суспільно-політичних часів початкуХХ сторіччя були знищені тоталітарнимрежимом. До них належить ім’я диригента,композитора, фольклориста, педагога, науковця,духовного, культурно-громадського діяча Волині– Михайла Тележинського (1886 – 1939).

На початку ХХ сторіччя на Волинівідбувається значне духовне і національно-культурне піднесення краю. Хоча панівна політикаПольщі, до складу якої тоді входило Волинськевоєводство з центром у місті Луцьку, буласпрямована на швидку асиміляцію українського

населення прогресивні діячі краю в цей часрозгорнули плідну культурно-освітню роботу. Такбули створені мистецькі товариства аматорськогота професійного спрямування: імені ПетраМогили, Лесі Українки, Союз українок громадськоїпраці, Луцьке Чесно-Хресне братство, видавництво“Лучеськ” й імені князя Острозького, товариство“Просвіта”. “Волинський ренесанс мав своїхподвижників, – як зазначає професор ПетроШиманський, – серед яких журналісти П. Певнийта І. Підгірський, театральний діяч М. Певний,лікар М. Левицький, Ст. Скрипник – майбутнійпатріарх Української автокефальної церкви,В. Аврааменко – корифей української хореографії,представники духовної традиції, композиториМ. Тележинський та А. Річинський. Саме цягрупа діячів, розгорнула вражаючу за обсягом іглибиною практичну діяльність” [8, 6].

БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС МИХАЙЛА ТЕЛЕЖИНСЬКОГО “УКРАЇНСЬКИЙКОМПОЗИТОР К. СТЕЦЕНКО (ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ)”

90

Найпрогресивнішим друкованим органом у тічаси на Волині стала газета “Українська нива”.Вона почала виходити в 1926 р. у Варшаві. Великезначення для збагачення духовної культури тапідняття самосвідомості цього краю відігралимистецькі публікації М. Тележинського про життяі творчість українських композиторів-класиківК. Стеценка, М. Леонтовича. Але на сьогоднішнійчас згадані матеріали є фактично невідомісучасникам. Авторами даного дослідження у2009 році здійснено аналіз та передрук статтімистця “Український композитор МиколаДмитрович Леонтович” [9, 94 – 98].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Тернистий життєвий і творчий шлях К. Стеценказавжди привертав увагу українських дослідників.Висвітленню мистецької біографії композитораприсвячено чимало розділів у навчальнихпідручниках, написано багато наукових працьнаціональними мистецтвознавцями – М. Грінченком,Н. Горюхіною, Л. Лісецьким, П. Козицьким,С. Людкевичем, Є. Федотовим, Є. Товстухою,А. Ольховським, Т. Шраєр-Ткаченко, М. Гордійчук,Л. Кияновської, та іншими. Але біографіюК. Стеценка впродовж багатьох років “булостерелізовано, викладено в “прокрустове ложе”тих ідеологічних схем, які виробила компартійнасистема, припасовуючи життєписи славних діячіввіддаленого й близького минулого до своїх потребі завдань” [1, 25]. На початку 90-х років відбувсяпрорив. Григорій Зленко віднайшов та опублікуваву статті “Забута біографія” нарис брата мистцяПетра Стеценка “Протоієрей Кирило ГригоровичСтеценко” [1, 25 – 27]. У 2009 році авторипропонованого дослідження публікують статтюМихайла Тележинського “Кирило Стеценко (1882– 1922)” [10, 56 – 71], що друкувалася вдрогобицькому журналі “Боян” на початку 30-тихроків. До сьогоднішнього часу на жаль незгадується в наукових виданнях і про ще одинстеценкознавчий нарис згаданого визначноговолинського культурно-освітнього діяча“Український композитор К. Стеценко (до історіїукраїнської пісні)”, котрий був вилучений збібліографії мистця в силу жорстокихтоталітарних часів.

Мета статті – звернути увагу українськихмузикознавців на публіцистичну діяльністьМихайла Тележинського, а також ввести внауковий та суспільно-мистецький обіг вартіснийі змістовний біографічний нарис про фундаторанаціональної культури Кирила Стеценка, який бувопублікований в часописі “Українська нива”(1928), віддавна є раритетом і не втративактуальності в наш час.

Виклад основного матеріалу . Постатьфундатора національної культури КирилаСтеценка (1882 – 1922) займає чільне місце середкорифеїв української музики. Він разом зЯ. Степовим, М. Леонтовичем став найвизначнішимпродовжувачем творчих засад Миколи Лисенка.

Публіцистичний нарис “Українськийкомпозитор К. Стеценко (до історії українськоїпісні)” [5] Михайла Тележинського, щонадрукований на сторінках газети “Українськанива”, присвячений висвітленню важкого істрадницького творчого шляху фундатора нашоїкультури. Будучи особисто знайомим зкомпозитором, волинський діяч подає маловідоміта драматичні сторінки з тогочасного життямузиканта, проливає світло на творчістьфундатора українського мелосу. М. Тележинськийу зазначеній праці послідовно проводить лініюважливості національного музичного мистецтвав цілому та, зокрема, у висвітленні біографіїК. Стеценка для розвитку духовного життянароду. Нижче фрагментарно подаємо текстраритетного нарису М. Тележинського, якийвияскравить уявлення сучасників про унікальногоподвижника народної пісні, “цього великого творцяукраїнського церковного співу, – як пише ПетроГригорович Стеценко, – й щирого працівника навідродження нашої церкви в найбільш трудну порупочатку її життя” [1, 27].

Михайло ТележинськийУкраїнський композитор К. Стеценко

(до історії української пісні)(…) К. Стеценко народився 24 травня 1882 року

в селі Квітках, Канівського повіту на Київщині вселі селянина – маляра Григорія Стеценка. (…)

1892 року десятилітнього хлопця Кирилазабірає до себе в Київ о. Данило Горянський іопреділяє його до Софійської духовної школи(бурси) у Київі.(…) Разом зтим о. Данило посилаєКирила на науку до малярської школи відомоготоді в Київі маляра – Мурашка.

В духовній школі К. Стеценко вчився добре,співав у бурсацькому церковному хорі і не злемалював. (…) Десь р. 1897 – 1898 з Софійськоїбурси К. Стеценко переходить до Київськоїдуховної семинарії. (…)

Регентом архієрейського хору тоді був Ів.Аполонов, великий аматор і знавець співу. От,властиво, у нього К. Стеценко черпає багатознання в галузі хорового співу. (…)

Разом з тим. К. Стеценко вчився теорії співу ймузики в Київській духовній семинарії у професораспіву Василя Петрушевського, а також теорії ігармонії музики у свого найближчого приятеляСергій Тележинського.



91 Молодь і ринок №4 (75), 2011

У той період К. Стеценко найбільшезахоплюється музикою та співом і з натхненнямпочинає дещо творити (писати музику на текстидуховних піснословій).

З перших музичних творів молодого ще, алеталановитого композитора Кирила Стеценка, щена шкільній лаві в семинарії були тріо на чоловічіголоси: “Бурлака” (Гей, бурлака молоденький)…“В ночі на могилі”… “Серед степу широкого”…,а також церковні на чоловічий хор: “Благослови,душе моя, Господа”… “Хваліте ім’я Господнє”…“Херувимська пісня”… “Милость мира”…“Слава в вишніх Богу”…та инші. Більшість з тихцерковних творів так і позосталисяненадрукованими в архиві семинарської музичноїбібліотеки. (…)

Спробував був К. Стеценко надіслати своїцерковні музичні твори на “одобрєніе” доперетбурзького церковно-музичного цензорапротоієрея Лісіцина. Але замість “одобрєнія”дістав Стеценко з поворотом свої творипоперекреслювані цензорським олівцем.Очевидно. Московське цензорське око і вуходоглянуло і відчуло якусь “малоросійськую”небезпеку для церковної музики, і не “одобрілодля напєчатан’я” творів Стеценка. (…)

Такий оборот справи неприємний був длямолодого композитора Стеценка, але це ні нахвильку не стримало його від дальнійшої музичноїтворчости. (…) Ще з більшим запаломпродовжує він студіювати музику, захоплюючисьукраїнською народною піснею і творамикомпозитора Миколи Лисенка. (…)

По закінченню курса наук в Київській духовнійсеминарії 1903 року, Стеценко їде на літо вс. Стебне біля Звенигородки малювати, позамовленню, церкву й образи. (…) Тут він, задопомогою Василя Петрушевського та иншихприятелів, одержує посаду вчителя співу вцерковно-вчительській семинарії, а такожпровадить лекції співу в де-яких гімназіях.

Але не довго усміхалося щастя Стеценкові.Один з учителів робить на нього донос, що вінпоширює між учнями “мазепінство”, і Стеценкависилають з Київа на Донщину в м.Олександровськ-Грушевськ.

Тяжко було жити на чужині молодомуталантові, і дума його весь час рветься наУкраїну. Через де-який час повертає Стеценко зДонщини до Білої-Церкви і там у жіночій гімназіїпровадить навчання співу й диригує церковнимхором. А пізніш, при одержанні дозволу, приїздитьдо Київа і з великими труднощами дістає посадувчителя співу й вихователя в медичній школі.

Весь час Київ, як центр культурно-освітнього

й музичного життя, притягає до себе Стеценка.Тут він вступає до ново-заснованого музичноготовариства і разом з Василем Петрушевським,Олександром Кошицем та иншими видає збірник“Церковних пєснопєній для хорового исполненія”, як“безплатное приложеніе к журналу “Руководстводля сельских пастирей” за 1907 – 8 гг.”.

У тих збірниках, між иншим, була надрукована“Херувимская пєснь” (досить орігінальний іцікавий твір Стеценка), а також музичнийпереклад на текст 17 кафизми та инші його твори.У той час у Київі Стеценко продовжує щедроюрукою писати нові твори. Але опікунчемосковське око “нє дрємлєт”…

Частенько скоса поглядає на Стеценка. Занаписання музики на текст “Ще не вмерлаУкраїна” і “Прометей” Стеценка було потягненодо судової відповідальності і “предложенопокінуть прєдєли Кієва”. О такто московський“культурний чобіт” топтав душу українську.

Стероризований Стеценко покидає рідний Київі на своїй рідній землі не має де “главиприклонити”.

Почались тяжкі роки для сімейного тодіСтеценка. Нігде він не може здобути яку-будьпрацю. Скрізь йому відмовляють, то боятьсяприйняти “крамольника” до себе, щоб через ньогоне стратити самім посади.

1909 – 10 рр. Стеценко знов переїздить доКиїва. Береться за організацію приватніхцерковних хорів, але цього йому не даєтьсядосягти. Ледве-ледве пощастило йому так-сякпристроїтись диригентом церковного хору вСкорбященській церкві на Сінній площі.Користаючи з вільного часу, ходить Стеценковчитися до музичної школи (консерваторії)М. Лисенка і до професора музики Любомирського.

Але матеріальні злидні починають надокучатиСтеценкові, і він втікає з Київа, щоб не вмерти зголоду. Переїздитьдо містечка Тиврова наПоділлю до свого дядька о. Данила Горянського,який тоді був смотрителем Тиврівської духовноїшколи. Пристроївшись в тій школі вчителем співуі не відчуваючи матеріального й морального гніту,Стеценко з подвоєною енергією працює надмузично-художньою обробкою своїх творів:пісень, щедрівок, колядок, романсів, тріо,літургійних співів; починає опрацьовувати дитячуоперу “Івасик-Телесик” і драматичні сцени“Іфигенія в Тавриді”, упорядковує музику доукраїнських комедій: “Як ковбаса та чарка, томинеться й сварка”, “Бувальщина”, “Сватання наГончарівці”, до історичної трагедії С. Черкасенка“Про що тирса шелестіла” і багато иншихмузичних творів для співу в супроводі фортепьяна.


92

1911 р. Стеценко висвячується на священникаі переїздить на парафію в с. Голово-Русава наподіллі і перебуває там аж до 1917 року. Зпочатком революції Стеценко переїздить доКиїва.

Подих чарівної весни національного визволенняоживляє змучену душу Стеценка, збільшує внього енергію, колихає його на хвиляхрозбурханого житейського моря і надає йомунатхнення до нової праці, нової творчости.

Стеценко разом з иншими музичними діячамиорганізовує в Київі при міністерстві освітимузичний відділ, розробляє статути ріжнихмузичних організацій і співочих товариств. Підйого керівництвом засновуються по всій Українінаціональні хори, в тім числі і в Київі першийзразковий Український національний хор.Першим з черги диригентом того хору стаєСтеценко.

З огляду на те, що в тому демократичномухоровому товаристві було декілька черговихдиригентів, як то: Ол. Приходько, Мих.Тележинський, М. Леонтович, М. Рощахівський,– багато разів підносилось питання прозапрошення до хору такого талановитогоархидиригента, як Олександер АнтоновичКошиць, якому рівного не було, нема і напевне небуде.

Але плітки й амбіції, які брали верх вреволюційній організації революційного часу, недали можливости Ол. Кошицеві стати на чоліпершого Українського національного хору. (…)

Отже, К. Гр. Стеценко працює з першимУкраїнським національним хором, підготовляєхоровий репертуар до концертів, уряджуєконцертову мандрівку по Україні: до Полтави,Лубень, Ромодану та ин. У музичному відділіпри міністерстві Стеценко, як я вже казав,укладає ріжні проєкти по організаціїсимфонічної оркестри, музичного інституту,державної капели. Всі ті проєкти булипідтримані Верховною українською Владою,яка видала наказ про негайну організаціюДержавної Капели. Капелу було організовано іна чолі з Ол. Кошицем вирушила вона в довгуподорож по Европі, а пізніше й до Америки. Утой час У.Н.Р. була “на колесах”. Також(нещаслива її доля!) мандрувала…по всійУкраїні. (…)

1920 року організував він у Київі при “Дніпро-Союзі” Капелу по зразку Державної КапелиКошиця і обїздив з нею майже цілу Україну,популяризуючи на концертах українську пісню.Повернувшись з капелою до Київа, К. Гр. Стеценко,рятуючись від страшного голоду. Який лютував

тоді у Київі, в лютому місяці 1921 року переїхав зсвоєю родиною на парафію в с. Веприк, що в 7верстах біля Фастова.

Весною 1922 року К. Стеценко захорував наплямистий тиф, заразившись від хорого селянина,якого він причащав Св. Таїн, і скоро помер. Селянес. Веприка урочисто поховали свого рідногоп.-отця Кирила Стеценка на цвинтарі. Залишилисьсиротами жінка та троє діточок Стеценка. (…)

Стеценко, як справжній музика, композитор,заслуговує на першорядне місце після батькаукраїнської музики композитора – МиколиЛисенка. У всіх музичних творах Стеценка чи тосвітських, чи церковних переважає характернийколорит національної української музики,народньої пісні. Твори його то тяжко сумні,журливі, навіть глибоко драматичні (в“Гайдамаках”), то ніжно ліричні, сентиментально-жартівливі і гучно веселі.

Найбільшу увагу звертають на себе йогохоральні співи (мужеські, жіночі й мішані) своєюгармонійною простотою і зрозумілістю, прибранів строго систематизовану музичну форму.

Мелодію в його творах широко розвинено,рясно уквітчано барвистими акордами,переплетено модуляційними секвенціями; стрункавона та гнучка, мила та прекрасна, як молода навесілї.

Крім вже згаданих мною, ось ще де-які йоготвори: “Cон” (на слова Т. Шевченка) – мішанийхор, “Ніченько, нічко, зоряна, ясна” (на словаМ. Чернявського), мішаний хор “Веснонько, весноясна чудесна” (на слова О. Коваленка) – мішанийхор в супроводі фортепіяно “Сонце на обрії, раноквстає” (на слова О. Олеся) – мішаний хор всупроводі фортепіяно “Над нами ніч” (на словаО. Олеся) – мішаний хор в супроводі фортепіяно“Знов весна і знов надії” (на слова Лесі Українки)– мішаний хор “Зелений гай пахуче поле” –мішаний хор “Усе жило, усе цвіло” – мішаний хор“Зійшов місяць високо” (народня) – мужеськийхор “Рости квіте” (з опери “Полонянка”) –Жіночий хор “Плавай, плавай лебеденько” (пісняз “Тополі” Шевченка) – солоспів “Стелисябарвінку низенько” – солоспів в супроводіфортепіано “Ой на гору козак воду носить” (з“Бувальщини”) – солоспів.

Патріотичні: “Ще не вмерла Україна” – міш.хор, “Живи Україно” – міш. хор, “Вкраїно мати” –міш. хор, “Заповіт” – міш. хор, “Покинь, мійсиночку, ридати” – міш. хор. “Т. Шевченкові” –кантата, муж. хор.

Пять десятків колядок і щедрівок – на мішаніхори.

8 найкращих музичних номерів з



93 Молодь і ринок №4 (75), 2011


акомпаниментом до історичної трагедіїС . Черкасенка “Про що тирса шелестіла”,“Заплету віночок” – пісня причинної Калини;“Веснянки” – жіночий і чоловічий хори; “Ойчого ти, дубе” – пісня Івана Сірка; “Ой, гоп,чуки-чуки” – пісня Яреми (під танок); “Ойпослалась доріженька” – пісня на проводикозаків, міш. хор а сареllа “Не тумани з моря”– козацька на чоловічий хор; “Ой, ходила, невернулась, коло милого спіткнулась” – пісня підтанок бандуристи; “Як засвищуть кулі” –колискова пісня Калини. На жаль, не всі музичнітвори Стеценка видрукувано. Дуже багато зних ще й досі в рукописах. (…)

Написав Стеценко й музичні шкільніпідпучники, як от: “Шкільний співаник” і“Початковий курс навчання дітей нотного співу(методико-дидактичні матеріали – вид. 1918 р.”

К. Гр. Стеценко, перший з наших композиторів,показав нам шлях до української церковноїнаціональної музичної творчости. (…)

Ось церковно-музичні твори К. Гр. Стеценка:“Всеношна” та “Літургія для мішаного хору”,шість номерів “Ми таємно”, чотири номери“Милість спокою”, девять номерів “Хваліте імяГосподнє”, “Літургія № 2”, “Голосові роспівицерковного кругу”, “Гармонізація старовинноголаврського роспіву Київо-Печерської Лаври”,“Задостойники”, “Янгол вітав”, “ХристосВоскрес”, “Канти, псальми” і багато инших.Найбільшої уваги заслуговує Стеценкова“Панахида”.

Цей високохудожній, цілком національний твірскомпоновано Стеценком на темах українськихрелігійних псалмів та кантів і є найкращимзразком української церковно-музичноїтворчости. (…)

Ця “Панахида” є дійсно вінець музичноїтворчости К. Стеценка, яким він і уквітчав своюславу на віки вічні.

Висновки. Біографічний нарис МихайлаТележинського є промовистим джерелознавчимматеріалом, який поглиблює вивчення життя ітворчості видатного композитора України. Він єактуальним у час сучасної розбудовинаціональної культури та піднімає все щенедооцінену епохою особистість КирилаСтеценка на найвищий щабель в історії нашоїмузики.

1. Зленко Г. Забута біографія / ГригорійОленко // Музика. – 1994. – № 3. – С. 25 – 27.

2. Історія української музики: У 6 т. / [ред.М.М. Гордійчук]. – Т.4. – К.: Наукова думка,1992. – 649 с.

3. Медведик П. Діячі української музичноїкультури (Матеріали до біо-бібліографічногословника): Тележинський Михайло // П. Медведик./ Записки НТШ: Львів, 1996. – С. 539 – 540. –(Праці Музикознавчої комісії. – Том ССХХХІІ).

4. Муха А. Тележинський Михайло // Муха А.Композитори України та українськоїдіаспори: довідник / Антон Муха. – К.:Музична Україна, 2004. – С. 293 – 294.

5. Тележинський М. Український композиторК. Стеценко (до історії української пісні /Михайло Тележинський // Українська нива. –Варшава. – 1928.

6. Шиманський П. Музична культура Волиніпершої половини ХХ ст.: монографія / ПетроШиманський. – Луцьк: РВВ “Вежа” ВДУ ім.Лесі Українки, 2005. – 170 с.

7. Шиманський П. Про що розповілиархіви… // Петро Шиманський // Музика. –1997. – № 1. – С. 22, 23, 28.

8. Шиманський П. Хорова творчість волинськихкомпозиторів першої половини ХХ століття:навчальнй посібник / Петро Шиманський. – Луцьк:Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 258 с.

9. Філоненко Л., Молчко У. Музикознавчо-публіцистичний нарис Михайла Тележинського“Український композитор Микола ДмитровичЛеонтович (1877 – 1921)” на сторінкахчасопису “Українська нива” / ЛюдомирФілоненко, Уляна Молчко // Минуле і сучаснеВолині та Полісся. Володимир-Волинський вісторії України і Волині: Науковий збірник:Випуск 32. – Луцьк, 2009. – 318 с.

10. Філоненко Л., Молчко У. Музикознавчінариси Михайла Тележинського “Українськийпісняр Микола Дмитрович Леонтович (1877 –1921)” і “Кирило Стеценко (1882 – 1922)” /Людомир Філоненко, Уляна Молчко //Музикознавчі студії інституту мистецтвВолинського національного університету іменіЛесі Українки та Національної музичної академіїУкраїни імені П. І. Чайковського: зб. наук. пр. –Вип. 4 / Упор. О. І. Коменда. – Луцьк: Волин. нац.ун-т. ім. Лесі Українки, 2009. – 111 с.


94

Постановка проблеми. Підготовкаспеціалістів, здатних активно і творчопрацювати в мінливих умовах

сучасного світу, готових до саморозвитку йудосконалення професійних знань визнаєтьсяосновним завданням, що ставиться сьогодніперед вищою школою як в Україні, так і загалому світовому освітньому просторі. Одним із засобівдосягнення поставленої стратегічної мети єрозвиток навчальної автономії студентів ВНЗ,який передбачає здатність особистості взяти насебе відповідальність за процес і результатинавчання на основі розвитку низки відповіднихкомпетенцій.

Концепція навчальної автономії студентівсьогодні активно просувається державнимиінституціями, науковцями та представникаминавчальних закладів багатьох країн світу, оскількимає не лише дидактичне, але й політичне ісоціально-економічне підґрунтя.

Аналіз попередніх досліджень. Основніспроби підвести теоретичну основу під процес“автономізації” студентства сьогодні переважноздійснюються психологами, які належать донового покоління представників наукової школиЛ. Виготського [8 – 10 та ін.]. Саме цяпсихологічна традиція розглядає пізнання якпроцес, що вимагає підтримки, а також наголошуєна взаємозалежності когнітивного та соціально-інтерактивного аспектів цього процесу. Відповіднодо даної моделі роль викладача полягає встворенні та підтриманні навчальногосередовища, в якому суб’єкти учіння можуть бути

автономними з тим, аби ця автономія розвинуласята актуалізувалася поза контекстами формальноїосвіти.

Точна ідентифікація змісту поняття “автономіясуб’єктів учіння” становить окрему дослідницькупроблему. Окрім іншого, цей термін частоплутають із самонавчанням. У численнихдослідженнях з даної проблематики точатьсясуперечки щодо того, як трактувати автономненавчання – як здібність (здатність) чи поведінку;розв’язується питання, що є більш точноюхарактеристикою даного феномену –відповідальність суб’єкта учіння чи його(само)контроль; гостро постає питання, чи єавтономія суб’єкта учіння психологічнимфеноменом з політичним підтекстом або жполітичним правом із психологічними наслідками;виникає питання, чи залежить автономія студентадодатково від автономії викладача.

Окремим і досить специфічним питанням, щопіднімається дослідниками (в основномузарубіжними), які займаються розробкоюконцепцій автономного навчання студентів, є те,чи не являє собою навчальна автономія суб’єктівпізнання конструктом виключно західної культуриі, відтак, є невластивою представникам іншихкультур.

Як зазначається з цього приводу в науковійлітературі, існують переконливі свідчення, щонавчальна автономія – це психологічний феномен,який не обов’язково зазнає впливу культурнихвідмінностей, хоча навчальна поведінка завжди інеодмінно зумовлена культурою [7, 11 та ін.].

УДК 37.02:81’243(045)Олег Яцишин, кандидат педагогічних наук,

в.о. завідувача кафедри сучасних європейських мовВінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ

ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ УМОВИ ДОСЯГНЕННЯ АВТОНОМІЇСТУДЕНТІВ ВНЗ У ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

На основі аналізу психолого-педагогічних і лінгводидактичних концепцій у статті обґрунтованодидактичні умови для досягнення студентами ВНЗ автономії в оволодінні іноземною мовою. Розкритометодичне забезпечення реалізації цих умов.

Ключові слова: дидактичні умови, автономія, аутолінгводидактична діяльність, функціональнечитання.

Літ. 11.Oleg Yatsyshin

LINGUO-DIDACTIC CONDITIONS FOR ACHIEVING UNIVERSITYSTUDENTS’ AUTONOMY IN FOREIGN LANGUAGE LEARNING

Based on psychological, pedagogical and language teaching concepts well grounded are didactic conditionsfor achieving university students’ autonomy in foreign language acquisition. Methodological provisions forimplementing the grounded conditions are revealed.

Key words: linguo-didactic conditions, autonomy, foreign language self-learning, functional reading.

ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ УМОВИ ДОСЯГНЕННЯ АВТОНОМІЇ СТУДЕНТІВ ВНЗУ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

© О. Яцишин, 2011

95 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Навчальна автономія особистості розглядаєтьсяяк ключовий концепт автодидактики, а в галузівикладання іноземних мов – автолінгводидактики[1, 3, 6 та ін.]

У контексті навчання іноземних мов проблемарозвитку навчальної автономії студентіврозглядається у зв’язку із подальшоютеоретичною розробкою і практичною реалізацієюположень особистісно-діяльнісного та діяльнісно-комунікативного підходу.

Основною ідеєю концепції автономії таавтономного (самокерованого) навчання (learnerautonomy and autonomous / self-directed learning)іноземних мов є те, що “в процесі вивченняіноземної мови та з її допомогою ставляться ірозв’язуються завдання розвитку особистостістудента, формування в нього умінь навчальноїдіяльності з оволодіння іноземною мовою,здатності самостійно (автономно) керувати цієюдіяльністю як у конкретній навчальній ситуації, такі в контексті подальшого безперервного вивченнямови” [2, 9].

Інакше кажучи, досягнення автономії означаєбажання і здатність студента взяти на себекерування своєю навчальною діяльністю зоволодіння іноземною мовою – студент вирішує,що він хоче вивчати і як він це хоче здійснити, табере на себе відповідальність за прийняття такихрішень, а також за їхнє виконання. А це, своєючергою, ставить завдання створення психологічнихпередумов діяльності учіння шляхом розробки тареалізації відповідних освітніх технологій.

Мета нашого дослідження в обґрунтуваннілінгводидактичних засобів розвитку навчальноїавтономії студентів ВНЗ, які вивчають іноземнумову професійного спрямування.

Виклад основного матеріалу. Частовважається, що основним дослідницькимпитанням, на яке потрібно дати відповідь, є: “Чипрацює на практиці автономія суб’єктів пізнання?”Утім, поставити таким чином питання означаєсплутати “автономію”, яка, за своїм визначенням,повинна неодмінно спрацьовувати, зі спробами“автономізації”, які можуть набувати різних формі досягати або не досягати успіху.

У даній статті феномен “автономне навчання”трактується як здатність особистості критичной незалежно думати і діяти, самостійно керуватинавчанням і пізнанням, а також реалістичнооцінювати власні сильні та слабкі сторони яксуб’єкта учіння. На наш погляд, це не просто одназ багатьох навичок, яка має здатністьпередаватися, а радше схильність (диспозиція) допізнання, що є інтегральною для процесу набуттявсіх інших навичок і знань.

Не зважаючи на те, що серед науковців неіснує одностайної думки щодо точного визначенняавтономного учіння (яке ще часто називаютьнавчанням з вільним доступом до джерелінформації), існують певні спільні ознаки, з якимипогоджуються всі.

Дефініції “автономного навчання” в основномупередбачають, що суб’єкт учіння має:

- брати відповідальність за власний процеспізнання;

- встановлювати цілі;- обирати стратегії вивчення мови;- відслідковувати власний прогрес у навчанні;- оцінювати рівень успішності здобуття знань;- окрім того, суттєвими ознаками

автономного навчання слід вважати:- здатність до само мотивації;- спроможність автономно працювати;- уміння брати на себе загальне керівництво

власною роботою у визначених часових межах;- застосування гнучкого адаптивного мислення

у нових навчальних ситуаціях;- здатність мислити креативно, самокритично

і незалежно.Існує два загальні аргументи на користь спроб

зробити суб’єктів учіння автономними. По-перше, якщо студенти свідомо включаються впроцес оволодіння мовою, то його вищаефективність буде більш ймовірною за рахунокособистісного включення та зосередженості, ніжце спостерігається в умовах традиційногонавчання іноземної мови. При цьому, те, щозасвоюється у навчальних контекстах більшймовірно стане засобом регуляції життєдіяльностіособистості загалом.

По-друге, якщо студенти у процесі учіннявиявляють проактивнівсть, проблемамотиваційногозабезпечення буде розв’язуватися сама собою. Іхоча студенти не завжди виявлятимуть цілковитопозитивного ставлення до всіх аспектів навчальноїдіяльності, автономні суб’єкти оволодінняіноземною мовою володітимуть розвиненимисвідомими та рефлексивними ресурсами для того,щоб подолати тимчасовий мотиваційний регрес.

У конкретному випадку із вивченням іноземноїмови існує ще третій аргумент. Ефективнеспілкування залежить від процесуальних навичок,які формуються лише у процесі практичногозастосування мовних знань і мовленнєвихнавичок. Ті ж із студентів, хто характеризуютьсязначним розвитком соціальної автономії у своємунавчальному середовищі, повинні легше за іншиховолодіти всім спектром дисурсних ролей, від якихзалежить ефективна спонтанна комунікація.

Попри те, що “існуюча практика навчання” є


96

поняттям, яке традиційно обирається як мішеньдля критики з боку дослідників різних аспектівпедагогічного процесу, зазначимо, що традиційнапрактика викладання іноземних мов справді незабезпечує повноцінного розвитку навчальноїавтономії переважної більшості студентів іпотребує удосконалення.

Вважаємо, що альтернативою традиційногонавчання іноземної мови може стати реалізаціяпідходу, який ґрунтується на наявних у студентівзнаннях та уміннях. Такий курс не слід розглядатияк самодостатню одиницю, після якого майбутніфахівці виходять кваліфікованими користувачамимови в цільових ситуаціях, тому що, як свідчитьіснуюча лінгводидактична практика, багатостудентів навряд чи досягнуть подібного рівнямовної компетенції в рамках формальної освіти.

Замість цього університетський курс вивченняіноземної мови і цільову ситуацію практичноговикористання іншомовних знань варто розглядатияк континуум таких, що постійно розвиваютьсярівнів мовної компетенції, без чітко визначенихточок успіху чи невдачі.

При цьому основною метою навчання слідвизнати максимальне розкриття потенціалукожного суб’єкта учіння в умовах існуючихобмежень традиційного курсу. На наш погляд,орієнтований на наявному рівні мовних знань танавчальної автономії студентів підхід є принаймніреалістичним у зосередженні на стратегіях іпроцесах, які дають слухачам уявлення про власніздібності та потенціал, мотивуючи до взяття насебе відповідальності за процес і результатиоволодіння іноземною мовою тасамовдосконалення.

У спрощеному вигляді “рецепт” автономізаціїсуб’єктів вивчення іноземної мови мало чимвідрізнятиметься від “секретів” успішності іншихвидів діяльності і зводиться до двох основнихпосилань: студентів необхідно переконати внеобхідності та корисності розвитку власноїнавчальної автономії і навчити їх, як цьогодосягнути. Реалізація зазначеної мети передбачаєтаку побудову навчального процесу, за якої накожному його етапі студента озброюютьтеоретичними знаннями і практичним досвідомавтономної пізнавальної діяльності.

Йдеться, таким чином, про класичнийдіалектичний взаємозв’язок мотиваційної таопераційної складової діяльності: з одного боку,індивід повинен усвідомлювати особистіснузначущість самокерованої діяльності зудосконалення й застосування іншомовних знань,розуміти й реально відчувати користь володінняіноземною мовою, а з іншого – вміти реалізуватидану інтенцію на практиці.

У зв’язку з цим актуальним є зауваженняЮ.І. Пасова, який наголошує на необхідностірозкриття перед особистістю мети практичноговикористання мови як засобу комунікації, завдякичому “мотивація до учіння різко посилюється” [5,13]. З іншого боку, той же автор зазначає, що поприсильну мотивацію і бажання суб’єкта учіннязастосувати свої знання, він повинен першоючергою знати та вміти це робити [Там само, 10].

Що конкретно може дати поштовх процесуавтономізації студентів ВНЗ у процесі оволодінняіноземною мовою? Першою чергою, це сприянняїхньому усвідомленню себе як суб’єктів учіння,які можуть і повинні:

- використовувати потенціал численних і частовідмінних один від одного способів оволодінняіноземною мовою;

- спиратися на знання рідної мови як засобусприяння засвоєнню інших мов;

- використовувати методи навчання, якізастосовуються в контексті вивчення іншихпредметів, і можуть стати в нагоді під часзасвоєння іноземної мови;

- керуватися тим, що у кожного суб’єктаможна розвинути здатність до об’єктивноїсамооцінки успіхів в оволодінні іноземною мовоюта ін.

Зазначимо, що методична підготовкастудентів, яка відіграє суттєву роль у підвищеннірівня їхньої автономізації як суб’єктів учіння,повинна здійснюватися не лише шляхомінструктування чи зверненням їх до відповідноїлітератури. Часто її доцільно здійснювати у формідискусії, вільного обміну думками та власнимдосвідом ефективного самонавчання. Вважаємо,що елементом кожного практичного заняття маєстати певний теоретичний або практичнийфрагмент методики автолінгводидактичної діяльності.

Слід мати на увазі, що рівень автономії,самостійності студента в навчанні розглядаєтьсясучасною наукою як обов’язковий критерій йогорівня володіння іноземною мовою [2, 9]. Вартододати, що надійним критерієм мотиваційногорозвитку студентів, їх рівня мовних знань, а отжей ефективності роботи викладачів іноземної мови,є практика застосування слухачами набутих знань,умінь та навичок у подальшій навчальній тапрофесійній діяльності.

Аналіз існуючої практики здійсненняпрофесійної підготовки у вищій школі свідчить проте, що майбутні фахівці, на жаль, невикористовують основну перевагу володінняіноземною мовою – доступ до нових джерелінформації. Відтак, як не парадоксально цезвучить, викладання даної дисципліни у ВНЗ



97 Молодь і ринок №4 (75), 2011

повинно бути спрямоване в тому числі напереконання студентів у необхідностівикористовувати знання мови для підняттявласного професійного і культурного рівня.

Засобом реалізації даного завдання може статирозвиток у студентів навичок функціонального(комунікативного) читання фахової літератури, тапрактичного використання отриманої інформаціїв навчальних цілях.

Зазначимо, що формування навичокфункціонального читання – складний і тривалийпроцес, адже розуміння в процесі читання єскладним процесом мислення, за якого читачвдається до розгорнутого аналізу й синтезуелементів тексту, робить висновок з його частин,що володіють найбільшою інформативністю. Узв’язку з цим весь курс навчання іноземної мовиу ВНЗ має бути побудований таким чином, абистуденти поступово переходили від традиційного“читання й перекладу” до комунікативногочитання, набували вміння сприймати текст,першою чергою, не як семіотичну модель, а носіязначення та інформації, що спонукає пізнавально-мовленнєву активність суб’єкта.

Вміння раціонально й продуктивно працюватиз друкованими матеріалами зі спеціальностівизнається найважливішим способом реалізаціїсамоосвіти [4, 95].

Для розвитку навичок функціональногочитання, а також формування вмінь підборунаукової літератури та відповідної організаціїроботи з нею студентам слід пропонувати довиконання вправи на виділення основної(додаткової, надлишкової інформації); виявлення,зіставлення, порівняння фактів, різних точок зору,поданих у тексті; визначення цінності,об’єктивності, новизни інформації; оцінюванняперспективності інформації в навчально-професійних цілях; відбір публікацій, правильну вних орієнтацію та раціональне використання.

При цьому відбір текстового матеріалу маєздійснюватися з урахуванням навчально-професійних потреб майбутніх фахівців. Зокрема,студентам варто рекомендувати для опрацюваннялітературу іноземною мовою, зміст якої відповідавби тематиці рефератів, курсових/дипломних робітіз дисциплін професійного циклу.

Важливим у контексті розгляду проблемиавтономізації навчальної діяльності студентів єуявлення про компонентний склад їх самостійноїроботи: підбір матеріалів з питання, яке цікавить,обробка інформації, її фіксація для подальшоговикористання, а також використання отриманоїінформації на практиці. Визначення такихкомпонентів, на думку вчених, є надзвичайно

важливим для конкретизації тих ланок, котріскладають самостійну роботу студентів у ВНЗ,оскільки їх можна розглядати як своєріднупроекцію в навчальний процес компонентівсамоосвітньої діяльності спеціалістів [4, 96].

Варто зазначити, що створення контекстіввикористання отриманої інформації шляхомміжпредметної організації навчання іноземноїмови, не тільки сприятиме зняттю протиріччяміжпредметною структурою викладання таміжпредметним характером професійнихзнань, але й здатне усунути дефіцитпрактичного використання набутих знань,існування якого теж визнається суттєвимнедоліком сучасного процесу підготовкифахівців вищої кваліфікації.

Висновки. Таким чином, розвитокнавчальної автономії студентства визнаєтьсяодним із пріоритетних завдань реформуваннявищої освіти, яке не має альтернативи, оскількизумовлено не лише логікою подальшогостановлення педагогічної теорії і практики, алей чинниками соціально-політичного таекономічного характеру. Стратегічне завданняпошуку шляхів сприяння автономізації майбутніхфахівців знаходить своє розв’язання черезрозробку конкретних освітніх технологій, у томучислі в контексті викладання окремихнавчальних дисциплін. Оволодіння іноземноюмовою як засобом спілкування передбачаєсвідому активну дієву позицію самого суб’єктаучіння, який із статичного реципієнтапедагогічних впливів повинен перетворитися наактивного шукача знань і користувача іноземноюмовою. При цьому практичне використанняіноземної мови для реалізації навчальних іпрофесійних потреб визнається не лише засобом,але й критерієм розвитку навчальної автономіїстудентів ВНЗ.

Таким чином, розвиток навчальної автономіїстудентів має здійснюватися в єдностімотиваційної та операційної складової шляхомнавчання раціональним способам вивченняіноземної мови та її ефективного використання якзасобу комунікації. Розвиток навичокфункціонального читання іншомовної фаховоїлітератури, а також оптимізація самостійноїроботи студентів ВНЗ є ефективним засобомсприяння їх навчальній автономізації.

Перспективними в контексті дослідженняпроблеми навчальної автономії студентіввидаються подальші дослідження проблемиосвіти впродовж життя, зокрема завданнястворення мотиваційної основи майбутньоїсамоосвітньої діяльності студентів ВНЗ.


98

1. Бориско Н.Ф. Сам себе методист или советыизучающему иностранный язык. Киев: “Фирма“ИНКОС”, 2001. – 267 с.

2. Коряковцева Н.Ф. Автономия учащегося вучебной деятельности по овладению иностраннымязыком как образовательная цель // Иностр. языки вшк. – 2001. – № 1. – С. 9 – 14.

3. Куринский В.А. Автодидактика: Часть первая.М.: Культурный учебно-издательский центр“Автодидакт”, 1994. – 392 с.

4. Мусницкая Е.В., Митусова О.А. Чтениелитературы по специальности как способсовершенствования профессиональной подготовки./ Оптимизация учебно-воспитательного процесса:единство и преемственность, профессиональнаянаправленность, межпредметность в преподаваниилингвистических дисциплин: Межвузовский сборникнаучных трудов. – М., 1988. – 153 с.

5. Пассов Е.И. Урок иностранного языка в среднейшколе. – 2-е изд., дораб. – М.: Просвещение, 1988. – 223 с.

6. Рябоконь А.В. Методическое обеспечение самообученияиностранным языкам: Теоретические основыконструирования оптимального самоучителя, практическиерекомендации авторам самоучителей и самообучающимся.– Винница: Континент-ПРИМ, 1998. – 160 с.

7. Aoki N., Smith R. Learner autonomy in culturalcontext: the case of Japan // Learner Autonomy inLanguage Learning: Defining the Field and EffectingChange (D. Crabbe and S. Cotterall (eds), Frankfurt:Lang. – 1999. – Р. 19 – 27.

8. Little, D. Developing learner autonomy in theforeign language classroom: a social-interactive viewof learning and three fundamental pedagogicalprinciples. Revista Canaria de Estudios Ingleses. 1999.– Р. 77 – 88.

9. Little, D. Learner autonomy and humaninterdependence: some theoretical and practicalconsequences of a social-interactive view of cognition,learning and language // Learner Autonomy, TeacherAutonomy: Future Directions (B. Sinclair, I. McGrathand T. Lamb (eds). Harlow: Longman / PearsonEducation. – 2000. – Р. 15 – 23.

10. Little, D. Learner autonomy: why foreign languagesshould occupy a central role in the curriculum // NewPerspectives on Teaching and Learning ModernLanguages (S. Green (ed.). Clevedon: MultilingualMatters. – 2000. – Р. 24 – 45.

11. Littlewood W. Students’ attitudes to classroomEnglish learning: a cross-cultural study. LanguageTeaching Research 5.1: 2001. – Р. 3 – 28.


А кт у а льн іст ь до слідження .Обґрунто вуючи м етодичні т апрактичні аспекти інтелектуального

розвитку та розумового виховання дітейдошкільного віку, передовсім наголошуємо на

важливій тезі, яка визначає пріоритетидошкільного виховання в Німеччині – дитиназавжди перебуває у центрі уваги змісту виховання,планів, програм, організаційних форм діяльності.Дитиноцентричне спрямування дошкільної освіти

УДК 373.2 (430)Зоряна Хало, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мовної

та міжкультурної комунікаціїДрогобицького державного педагогічного університету


ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОЇВЗАЄМОДІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

ДИТИНИ У ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НІМЕЧЧИНИУ статті обґрунтовано практичні аспекти організації комунікативної взаємодії в організації

інтелектуального розвитку дитини у дошкільних закладах Німеччини. Визначено шляхи впровадження досвідунімецького дошкільного виховання у вітчизняне дошкілля.

Ключові слова: комунікація, дошкільне виховання, інтелектуальний розвиток, методи дошкільноговиховання, дитина дошкільного віку, комунікація.

Літ. 6.Zoryana KhaloPRACTICAL ASPECTS OF ORGANIZATION OF COMMUNICATIVE

COOPERATION IN ORGANIZATION OF INTELLECTUAL DEVELOPMENTOF A CHILD IN GERMAN PRESCHOOL ESTABLISHMENTS

Practical aspects of organization of communicative co-operation in organization of intellectual developmentof a child in German preschool establishments are substantiated in the article. The ways of introduction of Germanpreschool educational experience to domestic education are determined here.

Key words: communication, preschool education, intellectual development, methods of preschool education,a child, preschool age.

© З. Хало, 2011

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВОРГАНІЗАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

У ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НІМЕЧЧИНИ

99 Молодь і ринок №4 (75), 2011

не лише теоретично обґрунтоване в науковихджерелах, але й є обов’язковим у роботі кожногопедагога-дошкільника.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Особливості системи розумового вихованнядошкільнят розглядає у своїх працях О. Фунтікова;проблему формування пізнавальних здібностейобґрунтували Л. Проколієнко та О. Проскура;питання диференціації та індивідуалізаціїдошкільнят у навчально-виховному процесіаналізують Т. Котирло, С. Ладивір; окремінапрями розумового розвитку дитини-дошкільника (мовленнєвого, сенсорного)досліджують А. Богуш, К. Стрюк, К. Крутій,Н. Лисенко, К. Щербакова та інші.

Метою статті є обґрунтувати практичніаспекти організації комунікативної взаємодії ворганізації інтелектуального розвитку дитини вдошкільних закладах Німеччини.

Виклад основного матеріалу. Спеціальнодля вихователів-практиків у Німеччиніпродукуються програми, які визначають спільнуз дітьми діяльність і відображають усі сферипрактичної діяльності педагога. Такі документиформуються у рамках діяльності Міністерства усправах культури, молоді та спорту кожної землі– основної адміністративної одиниці країни. Надїх розробкою працюють провідні фахівці галузі іці програми проходять фазу обов’язкової апробаціїв дитячих садках різних типів. Вони мають назву“План по орієнтуванню освіти та виховання длядитячих садків (орієнтувальна фаза)” [2]. Ці планиіснують у різних землях і в останнє десятиріччяактивно апробуються педагогами-практиками. З2006 року вони знаходяться у стадії випробуваньна всій території країни при відповідномунауковому супроводі.

Особливі вимоги в дошкільному закладіНімеччини ставляться до розвитку мови, аджедуже важливо, щоб дитина навчиласявисловлювати власні думки і здійснювалакомунікацію з дорослими. Важливим є такожрозвиток творчих сил і продуктивної діяльності,вони ж своєю чергою тісно пов’язані зактивністю. Для цього використовуються різніметоди роботи з дітьми, про що мова йтиме далі[2, 97].

У роботі з дошкільниками задля їхінтелектуального розвитку педагогами всіляковітаються стихійні ідеї, фантазія і спробиоригінального оформлення ідеї чи діяльності. Цевиражається у розумовій дискусії за темою, роботііз проблемою або ігровим матеріалом [5, 20].Німецькі педагоги також наголошують, що,сприяючи дитячій активності, вихователька

повинна виходити з того, що діти перебувають нарізних щаблях розвитку, тому вимоги до нихповинні бути різними.

Формування мовних навичок у дошкільнихзакладах Німеччини відбувається паралельно зінтелектуальним розвитком дитини. Історії іздитячих книжок, ілюстровані картинками іпроблеми, які ставляться перед дошкільником,дають добрий привід для того, щоб діти могливисловити свою думку щодо подій чи явищ. Уцьому випадку діє правило: “Не слововиховательки важливе, а слово дитини” [1, 33].

Одночасно з вербальним висловленням своїхдумок чи почуттів діти мають також можливістьпередавати через почуття свій стан –задоволення, радість, спокій. Якщо дозволяютьтексти, з якими працюють діти, вихователямрадять організувати рольову гру – важливий засібактивізації як вербальної, так і інтелектуальноїдіяльності дошкільника.

Для мовного розвитку має значення той факт,чи знайомі діти зі звуками. Тому важливо у грівикористовувати ті, які діти уже чули і розуміютьїхнє звучання. У дошкільному віці дитина можеідентифікувати шуми машин, трамваїв, літаківтощо.

Прагматичний аспект вербальної комунікаціїсвідчить про те, що мова – це важливий засібспілкування і спосіб вираження думок, емоцій,вражень. Для мовного розвитку доцільновикористовувати невеликі історії, повідомлення,оповідання [4].

Семантичний аспект стосується дитячоїлексики. Розширення лексики активно сприяєрозумовому розвитку дитини. Розширеннясловникового запасу дитини-дошкільника,засвідчують німецькі педагоги, також повиннопідпорядковуватися правилу “від простого – доскладного, від конкретного – до абстрактного”.

Для синтаксичного аспекту особливезначення має ігрова діяльність, оскільки у нійефективним є ознайомлення з елементарнимиграматичними правилами та їх вивчення.

Літературний аспект мови в німецькомудитячому садку розглядається крізь призмутекстів дитячої книги, пісень, казок і віршів.Вихователь завжди зобов’язаний контролювативідповідність змісту літературних текстів рівнюрозвитку та індивідуальним особливостям дитини,а також меті виховання і розвитку.

З метою формування вмінь утворюватисловосполучення і речення педагоги пропонуютьшироко застосовувати мовні ритмічні вправи, якізабезпечують виникнення і закріплення певногодинамічного стереотипу. Педагоги стверджують,



100

що режим, системність і плановий характерзанять мають важливе значення в навчанні якхворих, так і здорових дітей.

Виховання мовленнєвих навичок здійснюєтьсяза допомогою вільного оповідання, спеціальнимивправами для розширення лексичного запасу,використанням просторових і часових понятьтощо. Згідно з принципом диференціаціївихователь може варіювати ступінь складностізаняття або розширювати пропозиції длядіяльності, щоб пристосовувати їх до групи абоокремої дитини.

Методичні поради для дошкільних працівниківвизначають шлях процесу пізнання іобґрунтовують конкретні дії вихователя задляреалізації завдань інтелектуального розвиткудитини.

Першим правилом цієї діяльності є шлях відблизького до далекого. Лише в тому випадку,коли діти засвоїли, де розташований їхній дитячийсадок, і орієнтуються у ньому, вихователька даєїм шанс ознайомитися із найближчим оточеннямзакладу, і лише після цього вона може розпочатинаступні прогулянки.

Наступне правило – від знайомого доневідомого: “Якщо діти вже неодноразововипробували роль листоноші і вихователька з нимиговорила про його роботу, то вона можезапропонувати похід на пошту” [2]. Обговорюючипитання життя тварин, їхню поведінку, дошкільнимпрацівникам радять спочатку вивчати з дітьмиповедінку свійських тварин, а також тих, щоживуть у дитячому садку, а лише потімзнайомитися із життям тварин у зоопарку чирозглядати їх на картинках.

Наступне правило – від простого доскладного. Наприклад, техніка живописупотребує вільного володіння кистю, тобторозвитку дрібної моторики, а товсті восковіштифти швидше відповідають грубим, моторнимрухам маленької дитини, кольорові олівці такожвимагають значної вправності рухів. Саме томудіти в дошкільних закладах спочатку працюютьіз восковими шрифтами, потім із олівцями, і лишезгодом із фарбами. Особливо педагоги-

методисти наголошують на виборі техніки роботи,пропонуючи, наприклад, спочатку роботу з тонкимкольоровим папером, лише пізніше з картоном.Лише тоді, коли діти досконало оволодіютьпевною технікою, від них вимагають тематичноговиконання малюнка чи витинанки [3].

Висновок. Отже, інтелектуальний розвитокдітей дошкільного віку перебуває в центрі увагинімецьких педагогів. Розв’язання цієї проблемиздійснюється у трьох напрямках: це методичнезабезпечення педагогів спеціальними вказівками,консультативна допомога батькам та родині ібезпосередня робота з дітьми. Сутність такоїдіяльності полягає передовсім у забезпеченнінеобхідних умов для оптимальної соціалізаціїособистості дошкільника. Надзвичайно важливимє визнання дитячої свободи як необхідної умовинайкращого пізнання світу дошкільником.Педагоги вважають, що дитина повинна самавизначити методи і засоби сприйняття довкілля,а дорослі зобов’язані допомогти їй у цьому.Пріоритетною є також теза про те, що дитинство– це не підготовка до майбутнього дорослогожиття, а справжнє повноцінне буття і пізнаннясвіту, яке згодом впливатиме на усе подальшежиття людини.

1. Шлегер Л.К. К работе дошкольного отдела /Л.К. Шлегер // Хрестоматия по истории советскойдошкольной педагогики. – М.: Просвещение, 1998. –447 с.

2. Armin Krenz. Handbuch für Erzieherinnen inKrippe, Kindergarten, Vorschule und Hort / Krenz Armin.– Landsberg: mvg-verlag, 2002.– 226 s.

3. Berger M. Der Übergang von der Familie zumKindergarten. Anregungen zur Gestaltung der Aufnahmein den Kindergarten / M.Berger. –München, Basel:Reinhardt, 1986. – 203 s.

4. Hoenisch N. Bildung mit Demokratie undZärtlichkeit. Lernvergnügen Vierjähriger / N. Hoenisch.– Berlin, Düsseldorf, Mannheim: Cornelsen VerlagScriptor, 2003. – 238 s.

5. Weinschenk Reinhold. Didaktik und Methodik fürSozialpädagogen / Reinhold Weinschenk. – BadHeilbrunn, 1981. – 367 s.

6. Zeissner G. Arbeitsbuch Kindergarten / G. Zeissner.– Bardtenschlager, München, 1999. – 293 s.





“Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!”

Приповісті Соломона, глава 8, 10 – 11.

101 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень тапублікацій. Аналіз з теорії і практики

цієї проблеми показав, що дослідженнюпедагогічних аспектів економічного виховання неприділяється належної уваги, зокрема, підготовцістудентів вищих педагогічних навчальних закладівдо роботи в школі з економічного виховання учнів,слухачів системи післядипломної освіти. У цьомувідношенні мають наукове і практичне значенняпраці педагогів М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон,Н.М. Примаченко [2], В.О. Дідуха [4], М.Кравченко[7], А.С. Нісімчука [9], І.Ф. Прокопенка [8],С.У. Гончаренко [3], І.А. Зязюн [5], В.П. Шемякін[13], С.Т. Шацкий [12], О.Т. Шпак, О.С. Падалка[14], В.П. Шепотько [8], М.М. Фіцу [11]. Уроботах цих учених розглядаються загальніпитання підготовки майбутніх учителів доекономічного виховання учнів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.Особливої уваги у контексті нашого дослідженнязаслуговує монографія О.Т. Шпака “Економічнапідготовка педагогічних кадрів в системібезперервної освіти”, в якій на широкомуекспериментально-дослідному матеріалірозглядаються методологічні, наукові,організаційні і методичні основи проблемиекономічної підготовки педагогічних кадрів усистемі безперервної освіти; аналізуютьсяструктура, форми, напрями, засоби практичноїреалізації цієї проблеми, обґрунтовуєтьсяпрогностичний підхід до формування активної тасвідомої економічної діяльності суб’єктів [14] .

Аналіз психолого-педагогічної та методичноїлітератури щодо проблем діяльності вчителятрудового навчання з економічного вихованняучнів, а також досвіду роботи в цьому напрямікращих учителів засвідчив, що в системі роботивчителя трудового навчання економічневиховання учнів здійснюється в таких напрямах:

- процесі трудового навчання на уроках,факультативних заняттях, заняттях гуртків;

- суспільно корисній, продуктивній праці;- процесі профорієнтаційної роботи;- позакласній виховній діяльності вчителя;- спільній роботі вчителя та батьків.У підготовці студентів до економічного

виховання учнів важливо, на думку М.Г. Козака іМ.М. Фіцули, формувати певні компонентипсихологічної структури їхньої особистості.Насамперед, це спрямованість особистості, якавключає в себе систему поглядів і переконань,розумні потреби, оптимальну мотиваційну сферуй відповідні цілі та ідеали. При цьому важливо,щоб формування спрямованості особистостістудента спиралося б як на його інтелект, так і наемоційно-вольову сферу, щоб воно породжувалов нього ентузіазм і позитивні переживання, атакож щоб сприяло виробленню психологічноїцілеспрямованості, наполегливості, готовності доподолання труднощів [11].

Для майбутнього вчителя трудового навчанняважливо усвідомити, що для здійсненняекономічного виховання школярів треба вмітивраховувати їхні індивідуальні психофізіологічніособливості, розкриті в працях психологів

УДК 378.035.3Тарас Левченко, Інститут педагогіки НАПН України,

м. Київ

ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІМАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ДО

ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВУ статті висвітлюються питання професійної підготовки майбутнього вчителя трудового навчання

в системі освіти, формуючи в майбутніх учителів економіки методами економічного виховання в педагогічнихВНЗ.

Ключові слова: навчання, виховання, підготовка, освіта, економічна та трудова діяльність, педагогічнікадри.

Літ. 14.THEORETICAL MODEL OF PROFESSIONAL PREPAREDNESS

OF FUTURE TEACHER OF LABOUR STUDIES IS TO ECONOMICEDUCATION OF STUDENTS

In the article the questions of professional preparation of future teacher of labour studies light up in thesystem of education, forming for future teachers economies by the methods of economic education in pedagogicalVNZ.

Key words: studies, education, preparation, education, economic and labour activity, pedagogical shots.

ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ МАЙБУТНЬОГОВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ДО ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

© Т. Левченко, 2011

102

І.С. Кона, В.О. Крутецького, Д.І. Фельдштейна.У дослідженнях Д.М. Богоявленського, В.В.Давидова,Л.С. Виготського, О. Кабанової-Меллер,О.М. Леонтьєва та інших психологів розкритопроблеми розумової діяльності, що сприяєусвідомленню учнями соціальних та економічнихявищ суспільства. На базі їхніх розробок можутьбути побудовані процесуальні схеми формуванняв учнів економічного мислення.

Результати дослідження показали, щотеоретична підготовка учителів трудовогонавчання і випускників вищих педагогічнихнавчальних закладів із питань економічноговиховання учнів була на низькому рівні.Відповідаючи на запитання анкети, більшістьопитаних не могла розмежувати поняття“економічна освіта” і “економічне виховання”,показала слабку орієнтацію в економічнійтермінології, не могла вказати теми з трудовогонавчання, під час вивчення яких можна було бформувати певні економічні знання, вміння інавички, не вміє виділити економічні аспекти всуспільно корисній, продуктивній праці учнів, незнає економічних проблем профорієнтаційноїроботи, обмежена у виборі форм і методівпозакласної виховної роботи з економічноговиховання учнів, недостатньо знає потенційніможливості сім’ї в цьому плані, слабо орієнтуєтьсяв сучасному економічному стані України та векономічній політиці держави [1].

Оскільки економічне виховання в діяльностівчителя трудового навчання здійснюється восновному під час навчального процесу – внавчальній майстерні – нас цікавило передусімпитання, наскільки студенти вміють виявити іреалізувати на уроках потенційні можливості вплані економічного виховання навчальних програмтрудового навчання. На запитання: “Які економічнізнання, вміння і навички закладені в програмітрудового навчання загальноосвітньої школи?”

Важливим напрямом професійної діяльностівчителя трудового навчання є проведення нимпозакласної виховної роботи з учнями. У цьомустуденти-випускники підготовлені дещо краще упорівнянні з іншими напрямами навчально-виховної діяльності. Так, на пропозицію: “Назвітьосновні форми і методи економічного вихованняшколярів у позакласній роботі”.

Із метою виявлення змісту і методикиекономічного виховання учнів учителямитрудового навчання в школі ми запропонувалислухачам курсів підвищення кваліфікаціїпедагогічного університету імені Г. Винниченка(всього 120 учителів зі стажем роботи понад п’ятьроків), описати в довільній формі цей напрям своєї

роботи з учнями. Наведемо повністю кілька такихописів.

1. “Економічне виховання учнів має важливезначення в усьому навчанні учня як майбутньоговипускника, готового стати повноціннимпрацівником.

Економічне виховання в школі можливе взагаліна уроках з багатьох предметів, зокрема науроках трудового навчання. Я особисто проводжуряд заходів щодо економного і бережливогоставлення учнів до шкільного майна. Проводжуроботу з економного ведення учнями зошитів. Науроках проводжу бесіди, навчаю учнів, як потрібнораціонально використовувати матеріал, якправильно зробити розмічання, або яку обробкупотрібно застосовувати, щоб було якнайменшевідходів матеріалу. Навчаю, як потрібно зберігатиматеріал, вимірювальні прилади, в якому станіповинні залишатися верстати після уроківтрудового навчання”.

2. “Економічна криза в країні позитивновплинула на поведінку учнів. Вони іншими очимадивляться на школу, шкільне майно, починаютьвже розуміти, що школа стає їм другим ріднимдомом. І спостерігається цікава картина:старшокласники добровільно прибирають своїкласи, майстерні, бережливо ставляться допідручників, інструментів. На уроках трудовогонавчання учні працювали на пришкільних ділянках,збирали моркву, буряки, картоплю. Діти охочезбирають урожай, зацікавлені в кінцевомурезультаті. Між класами проводились змагання,хто більше збере зі своєї ділянки врожаю. Школярівже оцінюють свою працю, тобто вже розуміють:якщо збереш хороший урожай, то буде хліб і дохліба. У шкільних майстернях спостерігаєш, якучні перед тим, щоб щось виготовити, думають,як економніше використати цей матеріал”.

3. “У школі я працюю недавно і досвід якпедагога щодо економічного виховання учнів умене невеликий. На жаль, і повчитися в школінемає в кого, тому що на цю тему навіть розмовне ведеться. Усе обмежується спеціальнимнавчальним предметом “Основи економіки”. Алея завжди прагну ставитися до своїх учениць, якдо своєї донечки, тобто передавати їм усі своїзнання. А в житті завжди прагну дотримуватисьпринципів, які в українському народному прислів’їзвучать так: “скупий два рази тратить”, а ванглійському – “ми не настільки багаті, щобкупувати дешеве”. Це означає, що передусімтреба думати про якість, нехай буде приготовленоїжі дещо менше, але вона повинна бути смачною.А при шитті будь-якого швейного виробу требапам’ятати для чого він призначений і відповідно



103 Молодь і ринок №4 (75), 2011

до цього підбирати тканину, а також раціональнорозкроювати її. Вміти перешити зі старої абонемодної речі якийсь поновлений або моднішийвиріб”.

Вважаємо, що не треба коментувати змістописів власного досвіду економічного вихованняучнів цими учителями трудового навчання. Ціописи лише підтверджують думку про те, що ісьогоднішнього вчителя трудового навчання, імайбутнього потрібно спеціально готувати доцього напряму виховної діяльності.

Як засвідчує вивчення досвіду економічноговиховання, більшість учителів трудового навчанняв своїй навчально-виховній діяльностівикористовують традиційні методи навчання. Уних відсутні навички використання сучаснихінформаційних технологій, ділових ігор тапроблемних ситуацій, залучення учнів до реальноїтрудової діяльності для розвитку їхньогоекономічного мислення, завзятості, ініціативності,господарності [8].

З метою поліпшення рівня підготовки студентівдо економічного виховання учнів учителітрудового навчання пропонують:

- забезпечити студентів необхідною економічноюі методичною літературою;

- вдало скласти розклад занять, не допускатиперевантаження студентів, створити умови длясамостійної роботи з оволодіння економічнимизнаннями і методикою економічного вихованняучнів;

- поліпшити методику викладання навчальнихдисциплін на факультеті в плані реалізації їхпотенційних можливостей щодо економічноїпідготовки студентів;

- організувати зустрічі з учителями трудовогонавчання, які вміло здійснюють економічневиховання учнів у навчально-виховному процесі;

- добирати школи для проходження студентамипедагогічної практики, в яких добре поставленийпроцес економічного виховання учнів;

- проектувати і обладнувати кабінет (куток)економічного виховання, виготовляти необхіднунаочність економічного змісту до навчальнихзанять.

Вважаємо, що до цих пропозицій вартоприслухатись.

Суттєвим резервом посилення ефективностіпідготовки майбутніх учителів трудового навчаннядо економічного виховання учнів слід вважати іїхнє ставлення до навчання взагалі і до своєїекономічної підготовки зокрема. Очевидною вжена перших – третіх курсах є потреба поставитинавчально-виховний процес таким чином, щоб устудентів з’явився інтерес до проблеми,

зацікавленість до предметів, які збагачують їх векономічному плані.

Розроблена нами модель передбачаєпсихологічну готовність, теоретичну та практичнупідготовленість майбутніх учителів трудовогонавчання до цього виду майбутньої діяльності.

Психологічна готовність учителя трудовогонавчання до економічного виховання учнівпередбачає сформованість таких якостей йогоособистості:

- розуміння сучасної економічної ситуації зусіма її особливостями, динамікою, негараздами,наявність впевненості в тимчасовості тіньової такримінальної економіки;

- усвідомлення необхідності проведенняекономічного виховання учнів, розуміння мети,завдань і змісту цієї роботи;

- прояв стійкого інтересу до проблем економікиі економічного виховання учнів, прагнення допостійного збагачення знань у цьому плані;

- сформованість особистісних психологічнихрис, необхідних для роботи з економічноговиховання учнів (дисциплінованість, відповідальність,працьовитість, організованість, творче ставлення допраці, ініціативність, самостійність, діловитість,підприємливість та інші);

- сформованість мотиваційної сфери;- здатність співпрацювати з учнями, їхніми

батьками, педагогами в плані економічноговиховання учнів.

Теоретична підготовленість учителятрудового навчання в плані економічноговиховання учнів вимагає від нього знання:

- сучасних економічних теорій і проблем;- мети, завдань і змісту економічного

виховання школярів;- основних напрямів роботи вчителя трудового

навчання щодо економічного виховання учнів;- методів вивчення особистості школяра і

колективу учнів з метою виявлення рівня їхньоїекономічної вихованості;

- прийомів, методів, форм і засобівекономічного виховання школярів у навчально-виховній діяльності школи;

- потенційних можливостей трудового навчанняв плані економічного виховання учнів;

- потенційних можливостей в плані економічноговиховання учнів інших навчальних предметів ішляхів здійснення міжпредметних зв’язків;

- методики залучення колективу та окремихучнів до економічної діяльності в загальній системівиховної роботи школи;

- методики економічного виховання дітей усім’ї і шляхів залучення батьків до економічноговиховання школярів;


104

- потенційних можливостей в економічномувихованні учнів засобами масової інформації;

- принципів наукової організації педагогічноїпраці і навчальної праці учнів.

Практична підготовленість учителя трудовогонавчання до економічного виховання учнів вимагаєвід нього володіти такими вміннями:

- Гностичні вміння:- аналізувати і осмислювати державні

документи, наукову літературу, методичніматеріали з питань економічного вихованняшколярів, зіставляти окремі теоретичні положенняз практикою виховної роботи;

- виявляти рівень економічної вихованостіколективу і його окремих членів, спостерігати іаналізувати характер змін у їх економічномурозвитку;

- аналізувати конкретні умови життя ідіяльності школярів і враховувати їх векономічному вихованні;

- спостерігати й аналізувати сприйманняучнями економічних знань, фактів, явищ, їхнійвплив на свідомість і поведінку учнів;

- прогнозувати методи і форми роботи зекономічного виховання учнів і результати їхньоговиховного впливу;

- аналізувати і узагальнювати досвід роботивчителів трудового навчання з економічноговиховання учнів і творчо використовувати його всвоїй діяльності;

- осмислювати власний досвід з економічноговиховання учнів і вдосконалювати його, вестидослідницьку роботу в цьому плані [7].

Забезпечити належний рівень економічноговиховання школярів може тільки вчитель, який маєналежний рівень політехнічної підготовки,обізнаний з основними видами виробництва, знаєпритаманні їм технологічні процеси. Яксправедливо зауважує А.С. Нісімчук, упрактичній діяльності сільським педагогамприходиться брати до уваги особливості розвиткусільськогосподарського виробництва, йоготехнічну оснащеність, потребу в сільськогосподарськихкадрах [10].

Висновки. Вчителю слід при цьомувраховувати також особливості психологіїсільських школярів, їхню загальноосвітнюпідготовку, моральну вихованість. Від уміннявчителя враховувати ці фактори залежить якістьформування у школярів економічного мислення,їхньої економічної культури.

Знання структури підготовленості студентів доекономічного виховання учнів дає змогу

здійснювати добір змісту підготовки і відповідноспо собів підготовки; контролювати такоригувати у разі необхідності процеспідготовки студентів; здійснювати професійнийвідбір абітурієнтів [6].

1. Аленчиков И.Н. Экономика и школа //Советская педагогика. – 1990. – №6. – С. 45 – 59.

2 . М.В . В а ч евський , В .М. Ма дз і го н ,Н . М. Примаченко і ін. Основи економіки:Навчальний посібник. – К.: “Педагогічнадумка, 2007. – 612 с.

3. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І.Гуманітаризація загальної середньої освіти // Початкова школа. – 1995. – № 3. – С. 4 – 10.

4. Дідух В.О. Економічне виховання //Загальноосвітня підготовка учнів у процесітрудового навчання. – К., – С. 110 – 118.

5. Зязюн І.А. Методологія єдності раціональногоі емоційно-почуттєвого в освітньо-виховнихсистемах: Наук.-метод. зб. – Харків, 1996. –С. 9 – 12.

6. Ковальчук Г.О. Формування професійнихпедагогічних умінь майбутніх викладачівекономіки // Педагогіка і психологія. – 1999. –№ 1. – С. 98 – 103.

7. Кравченко М. Ціннісні орієнтири майбутніхфахівців // Рідна школа. – 1997. – № 5. – С. 73 –74.

8. Прокопенко І.Ф. Теоретичні та методичніоснови економічної освіти в загальноосвітніхі професійних навчальних закладах. –Автореф. дис. … доктора пед. наук у формінаукової доповіді. – К., 1996. – 67 с.

9. Нисимчук А.С. Экономическое воспитаниев сельской школе. – М.: Просвещение, 1989. –207 с.

10. Нисимчук А.С. Экономическое образованиешкольников. – М.: Просвещение, 1991. – 160 с.

11. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальнийпосібник для студентів вищих педагогічнихзакладів освіти. – К.: Видавничий центр“Академія”, 2001. – 528 с.

12. Шацкий С.Т. Деревенские дети и работас ними // Избр. пед. соч: В 2-х т. – М.:Педагогика, 1980. – Т. – С. 86 – 122.

13. Шемякин В.П. Экономическое воспитаниешкольников: вопросы теории и методики. – М.:Педагогика, 1986. – 96 с.

14. Шпак О.Т., Падалка О.С., Шепотько В.П.Учителю про економічне виховання учнів:питання генезису і компетентності. –К.:Четверта хвиля, 1998. – 224 с.




105 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Постановка завдання. Сучасний станосвітнього простору Українськоїдержави характеризується тенденціями

глобалізації та інтеграції до світового освітньогопростору. Світовий освітній простір – відноснонове поняття. Воно визначає сукупність всіхосвітніх і виховних закладів, науково-педагогічнихцентрів, урядових і суспільних організацій зпросвітньої діяльності в різних країнах,геополітичних регіонах і в глобальну масштабі, їхвзаємовплив і взаємодію в умовах інтенсивноїінтернаціоналізації різних сфер суспільного життясучасного світу [2]. Президент АПН України,Академік НАН України В.Г. Кремень [4],характеризуючи основні загальноцивілізаційнітенденції, що будуть стверджуватися в XXIстолітті і впливати на всі сфери життя людини ісуспільства (тенденція до глобалізації суспільногорозвитку; набуття людством здатності досамознищення; перехід від індустріальних доінформаційних технологій), визначає такіпріоритети сучасної освіти:

- забезпечення високої функціональностілюдини в нових умовах;

- забезпечення оптимального балансу міжлокальним (патріот своєї країни) і глобальним(громадянин світу) формуванням людини;

- формування на загальносуспільному ііндивідуальному рівнях розуміння людини якнайвищої цінності;

- формування у людини здатність до свідомого іефективного функціонування в глобалізованому світі;

- мінімізація асиметрії між матеріальністю ідуховністю, формування конструктивізму якоснови життєвої позиції.

Все вищезазначене зумовлює необхідністьперегляду і модернізації освіти в контекстіНаціональної доктрини, що передбачає:

- зміну змісту освіти;- корекцію спрямованості навчального процесу;- перехід від кваліфікації до компетентності;- утвердження особистісно орієнтованої

педагогічної системи;- актуалізація патріотичного виховання;- придання інноваційного характеру освіті [4].Сьогодні ми маємо чітко окреслені тенденції.

оновлення змісту, форм та методів професійноїпідготовки педагогічних працівників на основіінноваційних педагогічних технологій та концепційформування високих професійних компетенцій увипускників ВНЗ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій,в яких започатковано вирішення даноїпроблеми. Різні аспекти проблеми професійноїпідготовки маркетологів знайшли своєвідображення в наукових працях багатьохвітчизняних учених, які в основному розглядаютьконцепції знань економічних дисциплін, фінансів,управління, податків, підприємницької діяльностіта набувають особливої актуальності ірозробляються у багатьох напрямах насучасному етапі. До них слід віднести науковірозробки відомих вітчизняних учених маркетологів:А. Афонін, Г. Андрусенко, Л. Балабанова,М. Вачевський, С. Гаркавенко, В. Герасимчук,М. Єрмошенко, В. Мадзігон, А. Павленко та інші.

Серед цих напрямів чільне місце займаєпроблема підготовки студентів ВНЗ доусвідомлення необхідності формуванняпозитивного іміджу організації. Це питання

УДК 371.134 – 057.875:81’243

Інна Ромащенко, кандидат педагогічних наук, декан факультету довузівської підготовки,Академії муніципального управління,

м. Київ

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯКСКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАРКЕТОЛОГІВ

Стаття присвячена проблемам актуальності методів формування позитивного іміджу організаціїмайбутніми маркетологами в умовах сучасного маркетингового середовища.

Ключові слова: імідж, імідж організації, конкурентна діяльність, успіх організації, пріоритетнізавдання.

Літ. 7.Inna Romaschenko

THE THESIS IS CONCERNED WITH THE PROBLEM OF IMAGEFORMATION IN THE FIELD OF INTERNATIONAL MARKETING

The article is sacred to the problems of actuality of methods of forming of positive image of organizationfuture marketing specialists in the conditions of modern marketing environment.

Key words: image, company’s image, competitive activity, company’s success, main goals.

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ОРГАНІЗАЦІЇЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАРКЕТОЛОГІВ

© І. Ромащенко, 2011

106

вивчали С. Блэк, Н. Бутенко, М. Вачевський,Г. Владимирська, П. Владимирський, Е. Голубков,Т. Гірченко, О. Дубовик, Г. Картер, С. Катлип,А. Сентер, Г. Врум, Ф. Котлер, Т. Циганкова.

Мета статті. Проаналізувати особливості ташляхи формування іміджу організації насучасному етапі.

Викладення основного матеріалу. Iміджорганізації – це цілісне сприйняття (розуміння таоцінювання) організації різними групамигромадськості, що формується на основіінформації, яка зберігається в їх пам’яті про різніаспекти діяльності даної організації [1]. Поняття“імідж” походить від латинського слова “imago”,пов’язаного з латинським словом “іmitari”, щоозначає “імітувати”. Імідж – це штучна імітаціязовнішньої форми якого-небудь об’єкта чи образділової людини, уявлення про неї та її репутація.Таке уявлення цілеспрямовано формується вмасовій свідомості за допомогою реклами чипропаганди. Імідж можна цілеспрямованоформувати, уточнювати чи переробляти задопомогою модифікації діяльності, вчинків і заявсоціального суб’єкта [3, 204 – 205].

Значення іміджу у досягненні успіху є дужевагомим, оскільки він – один із механізмівпсихологічного впливу на інших людей. Сильнийпозитивий імідж є необхiдною умовою длядосягнення фiрмою стiйкого та тривалого дiловогоуспiху, адже:

- сильний iмiдж організації створює ефектнабування фiрмою вiдповiдної ринкової сили, а,отже, зменшує чутливiсть до коливання попиту;

- зменшує можливiсть замiнностi товарiв, а,отже, пiдвищує захист фiрми вiд атак конкурентiв;

- вiдкривається доступ до обмежених ресурсiв– iнформацiйних, фiнансових, людських тощо.

Для формування привабливого іміджунеобхідний доброзичливий, відкритий, прямийпогляд на співрозмовника чи аудиторію. Поглядзавжди буває підкріплений усмішкою чи їївідсутністю. Це найкоротший шлях довстановлення довірчого контакту. Спокійні,відкриті жести рук демонструють готовність дозваженого діалогу. Не варто тримати руки вкишенях, за спиною, під столом – це викликаєвідчуття прихованої недоброзичливості. Не можнапотирати руки, вертіти в руках ручку, олівець, неможна поправляти під час бесіди одяг, волосся,папери на столі – це свідчить про невпевненість,неготовність до бесіди чи навіть страх.

Не менш важливе значення має положення ірухи голови, тіла, ніг, хода.

Вербальне положення відіграє важливу роль упроцесі спілкування. Додає мові емоційного

забарвлення. Воно містить у собі інтонацію, темпмови, поєднання сили і тембру голосу.

Темп мови повинен бути помірним, аленезагальмованим. Слова і фрази не повиннізливатися, але й скорочувати їх штучно непотрібно. Дуже важливо виключити питальнийвідтінок наприкінці фрази [3, 204 – 205].

Культура мовлення – це духовне обличчялюдини. Вона свідчить про загальний розвитокособистості, про ступінь прилучення її додуховних багатств рідного народу й надбаньусього людства. Основою мовленнєвої культуриє грамотність, тобто дотримуваннязагальноприйнятих літературних норм укористуванні лексичними, фонетичними,морфологічними, синтаксичними і стилістичнимизасобами мови. Мовлення має бути не тількиправильним, а й лексично багатим, синтаксичнорізноманітним. Культура мовлення тіснопов’язана з культурою мислення. Якщо людинаясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне,логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок,якщо вона говорить про те, чого не розуміє абоне знає, то й мовлення в неї плутане,беззмістовне, захаращене зайвими словами. Унизькій культурі мови виявляються виразніознаки бездуховності. Грамотне, багатемовлення – не тільки ефективний засіб переданняй сприйняття думок та образів. Це й виявленняповаги до людей, з якими спілкуєшся, щобезпосередньо впливає на імідж організації.

Вчена Т.О. Примак [5] наголошує, щозростання уваги до проблеми формуванняпозитивного іміджу організації невипадкове.Сильний корпоративний імідж стає необхідноюумовою досягнення фірмою стійкого і тривалогоділового успіху. І цьому є цілком розумнепояснення. По-перше, він дає ефект придбанняорганізацією визначеної ринкової сили, тому щопризводить до зниження чутливості до ціни. По-друге, зменшує замінність товарів, а це означає,що він захищає організацію від атак конкурентів ізміцнює позиції щодо товарів-замінників. І, по-третє, полегшує доступ фірми до різного родуресурсів: фінансових, інформаційних, людськихтощо.

Для здійснення процесу управліннякорпоративним іміджем необхідно мати чіткіуявлення про його структуру й особливостіпсихологічних процесів формування іміджу усвідомості індивідів. Імідж організації є ціліснимсприйняттям організації різноманітними групамигромадськості, який формується на основіінформації про різноманітні сторони діяльностіорганізації.



107 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Отже:1. Iмiдж товару – уява людей про вiдносно

унiкальнi характеристики, якi, на їх думку,характернi для данного товару. Створенняпозитивного iмiджу потребує значних витрат нарекламу. Iмiдж товару формують:

- функцiональнi цiнностi товару – основнакористь або послуга, яку забезпечує товар;

- додатковi атрибути – те, що забезпечуєунiкальнiсть товару, його iндивiдуальнiсть (назва,дизайн, упаковка, якiсть тощо). Iмiдж – цечастково враження вiд товару, що створюєтьсярекламою.

2. Iмiдж споживача товару щодо товарiвширокого вжитку формується на основi стилюжиття, суспiльного статусу та характеруспоживачiв.

3. Внутрiшнiй iмiдж органiзацiї – це уяваспiвробiтникiв про свою органiзацiю. Працiвникирозглядаються не лише як факторконкурентоспроможностi органiзацiї, а й як одназ ключових групп суспiльства, важливе джерелоiнформацiї про органiзацiю для зовнiшнiхаудиторiй. Основними детермiнантамивнутрiшнього iмiджу є культура органiзацiї тасоцiально-економiчний клiмат.

4. Iмiдж засновника або основних керiвникiворганiзацiї – включає в себе уяву про намiри,мотиви, цiннiснi орiєнтири та психологiчнiхарактеристики засновникiв на основi сприйняттятаких характеристик як: зовнiшнiсть, соцiально-демографiчна приналежнiсть, особливостiповедiнки, вчинки та параметри неосновноїдiяльностi.

5. Iмiдж персоналу – це узагальнений образперсоналу, що розкриває найхарактернiшi длянього риси. Професiйнiсть, компетентнiсть,досвiд, мобiльнiсть, акуратнiсть у виконаннiобов’язкiв, точнiсть виконання роботи,iнформованiсть, культура, доброзичливiсть,ввiчливiсть, ерудицiя, вiльне володiння мовами.

6. Вiзуальний iмiдж органiзацiї – це уява проорганiзацiю, яка формується на основi iнформацiїпро iнтер’єр офiсу, торгових та виставкових залiв,зовнiшнього вигляду персоналу, фiрмовоїсимволiки.

7. Соцiальний iмiдж органiзацiї – уява широкогокола споживачiв про соцiальнi цiлi та органiзацiї векономiчному, соцiальному, культурному життiсуспiльства [1]. Зміст поняття іміджу організаціївключає дві складові. Описову (інформаційну)складову, яка складає образ організації, абосукупність всіх знань про неї. І складову, пов’язануз відношенням громадськості до фірми.Оцінювальна складова існує в силу того, що

інформація, яка зберігається в пам’яті, несприймається байдуже, а збуджує оцінки й емоції,які можуть мати різноманітну інтенсивність,оскільки конкретні риси образу організації можутьвикликати більш-менш сильні емоції, пов’язані зїхнім прийняттям або осудом. Люди оцінюютьорганізацію через призму свого минулого досвіду,ціннісних орієнтацій, узвичаєних норм і моральнихпринципів.

Імідж організації має певну стабільність.Необхідні тривалий час та великі зусилля, щобзмінити уяву людей, тоді як людина намагаєтьсядосягти максимальної внутрішньої згоди тарівноваги. Тому дуже важливо, щоб коженелемент структури іміджу був інформаційнозаповненим самою організацією.

Імідж організації складається із певного наборуелементів, які щільно пов’язані один з одним. Такіелементи, своєю чергою, є результативнимичинниками, які формуються на підставі проведеннямаркетингової комунікаційної кампанії.

Отже, ефективне управління залежить нетільки від освітньо-кваліфікаційного рівнямаркетологів сфери управління, їхнього рівняволодіння іноземною мовою, від особистиххарактеристик персоналу, успішного виконаннясвоїх обов’язків, професійного розвитку,ефективного партнерства з підлеглими таклієнтами, внеску у діяльність організації, а і відзагального іміджу організації.

Докорінні зміни у політичній та соціально-економічній сферах життя України зумовилиособливу гостроту розв’язання проблемиформування маркетингової культури у майбутніхпідприємців [6]. Наведемо визначення Д. Хаймса:“Культура – це все, що потрібно знати й розуміти,щоб поводитися пристойно в спілкуванні ізчленами певного суспільства” [7].

Дослідження, проведені вченими, стверджують,що маркетингова культура більше, ніж будь-якеінше структурне утворення внутрішнього світулюдини, визначає соціальну стійкість системивідносин людини із суспільством, з іншимилюдьми, ефективно впливає на формуваннясвідомості, самосвідомості, професійних якостей,високого рівня компетентностей, етикетуспілкування у конкурентній підприємницькійдіяльності.

Висновок. Таким чином, у конкурентнійпідприємницькій діяльності формування іміджуорганізації на сучасному етапі є нагальнонеобхідним.

Для здійснення процесу управліннякорпоративним іміджем майбутнім фахівцям,починаючи з перебуванняя у ВНЗ, необхідно мати


108

чіткі уявлення про його структуру й особливостіпсихологічних процесів формування іміджу усвідомості індивідів.

1. Бутенко Н.В. Маркетинг: підручник / Н.В.Бутенко.– К.: Атіка, 2006. – 300 с.

2. Вульфсон Б.Л. Мировое образовательноепространство на рубеже XX и XXI вв. / Б.Л. Вульфсон// Педагогика. – 2002. – №10. – С. 3 – 14.

3. Желюк Т.Г. Державна служба: навчальнийпосібник / Т.Г. Желюк. – К.: ВД “Професіонал”, 2005. –576 с., С. 357.

4. Кремень В.Г. Освіта у ХХІ столітті / В.Г. Кремень//Освіта України. – 2000. – №8. – 23 лютого 2000 року.

5. Примак Т.О. Маркетингові комунікації:навчальний посібник / Т.О. Примак. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.

6. Примаченко Н.М. Інноваційна культурамаркетингу та методи її використання / Н.М.Примаченко// Молодь і ринок. – 2003. – №1. – С. 56 – 62.

7. Hutchinson T. Communication in the technicalclassroom: “You just shove this little chappie in herelike that” /Т. Hutchinson, А. Waters // London: BritishCouncil (4), 1980. – Р. 7 – 36.

Стаття надійщла до редакції 10.01.2011

Постановка проблеми. ІнтеграціяУкраїни в Європейськеспівтовариство і в загальносвітову

систему вищої освіти, демократизація освітньо-виховних процесів у вищій школі спрямовані назабезпечення мобільності, працевлаштованості таконкурентоспроможності фахівців. Демократизаціявищої освіти на сучасному етапі характеризуєтьсяактивним впровадженням у навчальний процескредитно-модульної системи навчання.

В сучасній гуманістичній педагогіці, в центріуваги якої постає неповторна, унікальна ціліснаособистість, яка прагне до максимальноїреалізації своїх можливостей (самоактуалізації),відкрита для сприймання нового досвіду, здатнана свідомий і відповідальний вибір у різноманітнихжиттєвих ситуаціях, принцип індивідуалізації є

визначальним. Проте актуальною проблемоюсучасної педагогічної науки залишаєтьсяреалізація цього принципу в практиці навчальнихзакладів у навчально-виховному процесі.

Аналіз досліджень і публікацій. Науковці(А.М. Алексюк, Т.В. Васильєва, А.О. Кірсанов,Н.Д. Нікандров, П.А. Юцявічене та ін.)індивідуалізацію пов’язують з модульноютехнологією навчання. На їхню думку, залежновід способів реалізації змістових модулівзабезпечується індивідуальне навчання одногостудента або великої групи студентів іззастосуванням індивідуалізованого методичногопідходу до кожного.

Метою статті є розкриття можливостейіндивідуалізації професійно орієнтованогонавчання іноземних мов студентів немовних

Сусанна Мелікова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мовКриворізького державного педагогічного університету

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯІНОЗЕМНИХ МОВ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ В

УМОВАХ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ У ВИЩИХПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ

Стаття присвячена проблеми індивідуалізації професійно орієнтованого навчання іноземних мов увищих педагогічних закладах в умовах кредитно-модульної системи. Автор визначає індивідуалізацію якзасіб творчої самореалізації майбутнього педагога.

Ключові слова: індивідуалізація, професійно-орієнтований, творча самореалізація, майбутній педагог.Літ. 4.Susanna MelikovaINDIVIDUALIZATION OF THE PROFESSIONALLY ORIENTED

STUDIES OF FOREIGN LANGUAGES OF STUDENTS OFUNLINGUISTIC SPECIALITIES IS IN THE CONDITIONS OF CREDIT-MODULE SYSTEM IN HIGHER PEDAGOGICAL ESTABLISHMENTS

The article is devoted to the problem of individualization of professionally oriented learning of foreignlanguages in the Higher Pedagogical School in terms of the credit-and-module system. The author definesindividualization as the means of a future pedagogue’s creative self-realization.

Key words: individualization, professionally oriented, creative self-realization, future pedagogue.

УДК 378.047 – 057.87

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХМОВ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ В УМОВАХ КРЕДИТНО-

МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ

© С. Мелікова, 2011

109 Молодь і ринок №4 (75), 2011

спеціальностей в умовах кредитно-модульноїсистеми у вищих педагогічних закладах.

Виклад основного матеріалу. Модульненавчання надає можливість ураховуватиособистісні якості кожного студента при вивченнізмісту навчального матеріалу, засвоюватиматеріал на різних рівнях, обирати доцільнийспосіб і темп.

Важливою рисою модульного навчання єакадемічна свобода, яка забезпечує студентуможливість самостійно опановувати навчальноюінформацією. Крім того, позитивним є те, щомодульне навчання вимагає прямої відповідальностістудента за усвідомлений вибір способів ірезультатів навчання. При цьому саме діяльністьстудента, а не діяльність педагога постає якпровідна.

Індивідуалізація в процесі модульного навчаннязабезпечує й глибину вивчення навчальногоматеріалу. На відміну від традиційного навчання,студенти залежно від їхніх здібностей, цінніснихорієнтацій, можливостей тощо засвоюютьнавчальний матеріал на більш усвідомленомурівні.

Разом з тим, варто зауважити, щоіндивідуалізація навчання визначаєтьсяхарактером навчально-пізнавальної діяльностістудентів і спрямовується, перш за все, напошукову діяльність студента, на процес йогосаморозкриття, самопізнання, самовизначення йособистісно-професійного самостановлення яккомпетентного спеціаліста.

Своєю чергою, модульне навчання, щобазується на індивідуалізації, диференціації таінтеграції змісту навчального матеріалу,забезпечує стимулюючу, розвивальну йособистісно-творчу функції одержаних знань, їхсамостійність і мобільність, можливість виборув процесі професійно-особистісного навчання,контролю, саморозкриття і самостановленняспеціаліста.

Таким чином, розгляд проблемиіндивідуалізації, що, як засвідчив аналіз науковихджерел, в педагогіці здійснюється у контекстізагальних завдань навчання, виховання й розвиткуособистості, дозволяє нам зробити висновок проте, що дану категорію в теорії й практиці науковці,використовуючи різні підходи, характеризують якмету, засіб, метод, принцип і результат навчанняй виховання.

Ґрунтуючись на різних педагогічнихконцепціях, можна виділити декілька напрямів утлумаченні індивідуалізації навчання: 1) знаннясильних та слабких сторін особистості, врахуванняособливостей кожного суб’єкту окремо шляхом

створення умов для її розвитку (В.А. Крутецький,Л.Б. Сосновська, І.Є. Унт та ін.); 2) організаціянавчального процесу, при якому обираютьсязасоби, прийоми, темп навчання, враховуютьсяіндивідуальні особливості тих, хто навчається,ступінь розвитку їхніх здібностей до оволодіннязнаннями (О.О. Бударний, В.М. Галузинський,С.У. Гончаренко та ін.); 3) індивідуальнасамостійна робота (В.К. Буряк, П.Я. Гальперін,О.М. Леонтьєв та ін.); 4) самоорганізуючанавчальна діяльність індивіда, що спонукаєтьсямотивами, цілями, задачами та змістом навчанняі яка змінюється залежно від рівня готовності донавчальної діяльності (Б. Косов, Є. Князєв,Г.І. Щукіна та ін.); 5) диференціація навчання(П.М. Гусак, В.М. Махмутов, Н.Є. Мойсенюк таін.); 6) один із принципів модульного навчання(А.М. Алексюк, Т.В. Васильєва, А.О. Кірсановта ін.).

Отже, на основі проаналізованих визначеньрізних науковців індивідуалізацію процесу навчанняв системі вищого педагогічного закладу мивизначаємо індивідуалізацію як таку організаціюнавчального процесу, в межах якої здійснюєтьсяврахування індивідуальних особливостейстудентів (розвиток здатності до самоактуалізації,самореалізації, самонавчання, самоконтролю),регулюються засоби, способи, прийоми й темпнавчання (здійснюється залучення студентів доактивної пізнавальної діяльності, підтримуєтьсястійкий інтерес до навчання), створюються умовидля професійно-особистісного становленнямайбутнього фахівця.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічноїлітератури дає підставу стверджувати, щоіндивідуалізація навчання в вищій школі єактуальною проблемою, пов’язаною з пошукомзмісту, методів, шляхів, засобів розв’язанняпроблеми. Виявляються можливості впровадженняіндивідуалізації в процесі навчання таким чином, щобвраховувалися індивідуальні особливості мислення,ступінь підготовки кожного студента, його конкретнііндивідуальні особливості з метою найбільшефективного розвитку як майбутнього фахівця.

Слід відзначити, що на сучасному етапірозвитку освіти у зв’язку із входженням Українидо кредитно-модульної системи виникають новіможливості для впровадження індивідуалізаціїпроцесу навчання в ВНЗ. Кредитно-модульнасистема передбачає розв’язання таких завдань,як: раціональний розподіл навчального матеріалудисципліни на модулі, перевірка якості засвоєнняматеріалу кожного модуля, стимулюваннясистематичної самостійної роботи студентів тапідвищення якості їхніх знань.



110

Модульна програма включає найбільш повнийперелік понять з певної дисципліни, що дозволяєстуденту здійснювати вибір пріоритетних воволодінні певним фахом. Індивідуалізаціянавчання забезпечується вільним виборомстудентами додаткових тем для поглибленогозасвоєння матеріалу робочої програми, складеноїдля кожної спеціальності.

Оскільки кожний студент є неповторноюіндивідуальністю, що має індивідуальний,властивий лише йому набір природнихсхильностей і здібностей, психологічних і фізичнихможливостей то й сприймання й переробкаінформації відбувається по-різному, залежно відіндивідуальних інтелектуальних можливостейстудентів. З позицій модульного навчанняіндивідуалізація навчального процесу у вищомунавчальному закладі полягає в створенні найбільшсприятливих умов для розвитку особистостістудента шляхом забезпечення гнучкості змістунавчання, відповідності дидактичної системи йогоіндивідуальним потребам і рівню базовоїпідготовки, можливості слідування власноютраєкторією навчання.

Реалізація принципу індивідуалізації в процесікредитно-модульного навчання можездійснюватисяу двох напрямах. З одного боку, це – так звана“часткова індивідуалізація”, – коли студенти, якінавчаються за загальним навчальним планом,відвідують практичні заняття і отримуютьпротягом заняття індивідуальні завдання. З іншого– це “повна індивідуалізація”, коли студент, щомає індивідуальний навчальний план, засвоюєзміст навчальної дисципліни, при цьому самостійнообираючи форми навчання: індивідуальну,індивідуально-групову, групову. Впровадженняостанньої пов’язане з відходом від традиційноїсхеми “навчальний семестр – навчальний рік,навчальний курс”, подальшим розвиткомкредитно-модульної системи і розробкоюіндивідуальних навчальних планів.

Елементи “часткової індивідуалізації”, щоактивно впроваджуються сьогодні, становлятьоснову для розвитку саме системи індивідуалізаціївищої освіти в умовах кредитно-модульноїсистеми навчання. Сутність “частковоїіндивідуалізації” полягає в тому, що в межах однієїдисципліни, яка складається з блоків змістовихмодулів, студенти, залежно від рівня підготовки,виконують різні за формою, але однакові зазмістом, контрольні завдання, здебільшого вписьмовій формі. Будь-яке консультування,підказування, списування виключається. У разіпорушення цих вимог студент може отриматинуль балів і вивчатиме курс повторно.

Дуже важливим при цьому є врахуваннявикладачем критичного рівня знань, якийвідповідатиме: по-перше, Державному стандартувищої освіти, а по-друге – критерію науковості.

Слід відзначити, що нормативно-правовийдокумент щодо формування індивідуальногонавчального плану студента наголошує, що йогостворення базується на системі змістовнихмодулів, тобто розділів окремої навчальноїдисципліни. При цьому важливим моментом є те,що реалізація індивідуального плану студентаздійснюється протягом часу, який не перевищуєпередбаченого терміну навчання, а приформуванні індивідуального навчального планустудента на наступний навчальний ріквраховується фактичне виконання студентомпопереднього. Кожна окрема дисципліна потребуєпевної кількості кредитів, що зумовлюється їїскладністю.

Співвідношення між аудиторним і самостійнимнавчанням студента залежить від специфікидисципліни. Тому для соціально-гуманітарних наукможна зменшувати час на аудиторне навчання йвідповідно збільшувати час самостійної роботистудентів. При цьому слід враховуватиможливість студента самостійно здобуватизнання, працювати систематично.

Система кредитів покликана зробитиінтелектуальний розвиток студента єдинимпоказником якості освіти. Дійсно, що при такійорганізації навчання великого значення набуває тойфакт, наскільки сам студент, який склав власнийіндивідуальний план, спроможний його виконатита засвоїти той обсяг знань, передбаченийнавчальним навантаженням.

Тому завданням вищої школи сьогодні єпрактична допомога студентові в організаціїнавчальної й інших видів діяльності й чіткерозмежування тих видів навчальних робіт, яківиконуються в аудиторії та у позааудиторний час.

Актуальним для нашого дослідження євиявлення сутності індивідуалізації професійно-орієнтованого навчання іноземних мов у вищихпедагогічних закладах, яка сприятимепідвищенню загальнокультурного й професійногорівня майбутніх спеціалістів, зміні всієї системивідносин у процесі навчання, в якому особистістьстудента – майбутнього фахівця – опиняється вситуації творчої самореалізації.

Індивідуалізація професійно-орієнтованогонавчання іноземних мов студентів немовнихспеціальностей у вищих педагогічних закладах,що є, на нашу думку, основою залучення студентівдо активної пізнавальної діяльності, розвиткумотивації навчання, а отже, основою розвитку




111 Молодь і ринок №4 (75), 2011

творчої особистості, розглядається нами як одинз провідних напрямів удосконалення педагогічноїосвіти в цілому й професійно-педагогічноїпідготовки майбутнього вчителя, зокрема.Сутність індивідуалізації професійно-орієнтованогонавчання студентів ми розглядаємо в аспектікредитно-модульної системи навчання, оскількисьогодні “модульна технологія навчання можезабезпечувати стимулюючу, розвивальну іособистісно-творчу функції одержання знань, їхсамостійність і мобільність, можливість виборув процесі професійно-особистісного навчання ісамо становлення фахівців” [2, 30].

Важливим показником професійного розвиткумайбутнього педагога є усвідомлення себемайбутнім спеціалістом, бажання стати не тількитим, хто отримує знання у готовому вигляді, а йтим, хто прагне підтримувати високий професійнийрівень. Кінцева мета професійно-педагогічноїпідготовки у вищий педагогічній школі – цееволюційне досягнення студентом як суб’єктомнавчальної діяльності адекватності міжоб’єктивним змістом знання та суб’єктивнимйого сприйняттям, усвідомленням. У процесінавчання знання стають предметом засвоєння.Отже, в процесі навчання відбувається діяльністьіз саморозвитку особистості.

Аналіз наукової літератури й досвід практичноїдіяльності дозволяє стверджувати, що студентдійсно включається в роботу тільки в томувипадку, коли професійні завдання, що постаютьперед ним під час навчальної діяльності, є нетільки зрозумілими для нього, але й приймаютьсяним, тобто набувають значущості для студентай відбиваються на його почуттях (С.Л.Рубінштейн).Сучасний обсяг навчального навантаження увищому навчальному закладі вимагає відстудентів сильних мотивів у навчанні. Проте,мотивація є сукупністю як особистісних, так іситуативних факторів, котрі спонукають людинудо активності.

Дослідження вітчизняних і зарубіжнихпсихологів (О.М. Леонтьєв, Л.І. Божович,А. Маслоу, П.М. Якобсон та ін.) доводять, щобез достатньо позитивної мотивації неможливедосягнення значних результатів у розвиткуособистості того, хто навчається. Середпозитивних мотивів навчання науковці виділяютьтакі: почуття обов’язку, розуміння значущостіволодіння професією, інтерес до навчання й доокремих дисциплін, задоволення від пізнаннянового матеріалу, розв’язання складних завдань.Негативні ж моменти в мотивації учінняпов’язують з пізнавальними утрудненнями,складністю матеріалу навчальних дисциплін,

недоліками в методиці викладання тощо(М.М. Дьяченко, Л.О. Кандибович ).

Науковцями, які досліджують процеспрофесійної підготовки майбутнього педагогавстановлено, що в сучасних умовах розвитокмайбутнього педагога-фахівця здійснюється утрьох напрямах. Перший – передбачає, щомайбутній педагог має бути освіченим щодоостанніх світових технологій і методикивикладання своєї дисципліни. Другий напрямвключає необхідність ознайомлення з передовимидосягненнями в галузі педагогічних наук дляреалізації навчальної, виховної й розвивальноїфункцій. Третій – зумовлює необхідність длямайбутнього педагога постійно підтримуватипевний рівень знань з предмету, який вінвикладатиме.

Специфіка курсу “Іноземна мова професійногоспрямування для студентів немовнихспеціальностей” полягає у подвійномупрофесійномуаспекті, тобто курс іноземної мови для студентівзі спеціальності, наприклад, “Фізика/Математика”включає роботу з фаховими текстами та зтекстами педагогічної спрямованості. Студент,таким чином, окрім опановування мовногоматеріалу при вивченні іноземної мови, будеаналізувати знання, що були отримані раніше,поєднувати та відновлювати їх під час вивчення,перш за все, дисциплін педагогічного циклу,спеціальних дисциплін та загальноуніверситетськихдисциплін.

Отже, ми розглядаємо професійно-орієнтованенавчання іноземних мов в системі вищогонавчального педагогічного закладу як фахово-педагогічну спрямованість навчання зурахуванням потреби у вивченні іноземної мовищодо особливостей фаху й спеціальностімайбутнього педагога.

У зв’язку з цим, можна констатувати, щосьогодні слід будувати процес навчання іноземнихмов у вищому навчальному закладі таким чином,щоб засобами іноземної мови формувати встудентів стійку спрямованість на творчість,активність і пізнавальну самостійність, спиратисяна їхні індивідуальні особливості, постійнозалучати студентів до співпраці, надаватиможливість для самореалізації, самоконтролю,професійного зростання. Тому й індивідуалізаціяпроцесу навчання іноземних мов набуваєважливого значення в підготовці творчоїіндивідуальності студента.

Вважаємо, що метою індивідуалізації навчанняіноземним мовам студентів педагогічнихнавчальних закладів є формування в майбутніхпедагогів уміння самостійно одержувати необхідні



112

знання з даного предмету, уміння застосовуватий оновлювати їх, по-новому осмислювати процеснавчання в цілому, відібрати найбільш раціональніі прийнятні з існуючих методик, удосконалюватиокремі прийоми.

Індивідуалізація професійно орієнтованогонавчання іноземних мов, покликана, перш за все,розвинути інтерес до іноземної мови професійногоспрямування, вможливити сприйняття студентаминавчального матеріалу системно, обирати способий темп навчання, що забезпечує глибину вивченняпрограмного матеріалу. Студенти залежно від їхніхздібностей, ціннісних орієнтацій, можливостей тощозасвоюють інформацію усвідомлено й сплановано.Індивідуалізація навчального процесу передбачаєсамостійний вибір студентом часу вивчення йскладання модуля.

Характер навчально-пізнавальної діяльностістудентів в процесі індивідуалізації навчанняіноземній мові визначається спрямованістю не нарепродуктивну, а на пошукову діяльність студента,процес його саморозкриття, самопізнання,самовизначення й особистісно-професійногосамостановлення як компетентного спеціаліста.

Навчальний предмет, при цьому, повинензабезпечувати умови особистісно-професійногорозвитку майбутнього вчителя, засобивдосконалення окремих особистісних проявів, атакож професійної індивідуальності в цілому.Оскільки ми розглядаємо іноземну мову якнавчальний предмет, зміст навчання іноземним

мовам у вищому педагогічному закладі повиненвідповідати пізнавально-комунікативним іпрофесійно-особистісним інтересам, сприятирозвитку індивідуальності.

Висновки. Таким чином, метою індивідуалізаціїпрофесійно орієнтованого навчання студентівнемовних спеціальностей у вищих педагогічнихзакладах в умовах кредитно-модульної системиє визначення змісту навчання, вибір форм іметодів навчання згідно з природнимисхильностями, особистісною спрямованістюстудента; орієнтація всього навчального процесуна розвиток своєрідності й неповторності кожногостудента, враховуючи його індивідуальніособливості; розширення можливостей творчогоособистісного й професійного самовизначення.

1. Гусак П.М. Підготовка учителя: технологічніаспекти / Петро Миколайович Гусак. – Луцьк:ВДУ, 1999. – 276 с.

2. Ніколаєнко С.М. Вища освіта – джерелосоціально-економічного і культурного розвиткусуспільства / Станіслав Миколайович Ніколаєнко.– К.: Знання, 2005. – 319 с.

3. Пассов Е.И. Культуросообразная модельпрофессиональной подготовки учителя:философия, содержание, реализация / Е.И. Пассов// Іноземні мови. – 2002. – №4. – С. 3 – 18.

4. Сисоєва С.О. Сучасні аспекти професійноїпідготовки вчителя / С.О. Сисоєва // Педагогікаі психологія. – 2005. – №2. – С. 61 – 66.





“Інтелігенти це люди духовної тривоги, смисложиттєвої ідеї, володарі неспокійної,вічно молодої свідомості. Ідейність – їх спосіб існування. І не просто навіть служіннясоціальним, культурним, художнім або політичним ідеям, а життя ідеєю. Вони не зпримхи, а за своєю сутністю не вміють не прагнути до пізнання і вираження себе,свого смислу, провіденційного задуму про себе – і потім несуть цю істину як хрест.Алгоритм долі: шукати, шукати до кінця – в собі помістити істину і віру – і потімжиттям реалізувати її”.

Валерій Скотнийдоктор філософських наук, професор, академік,

ректор Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

113 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Олександр Духнович – складна

постать. А жити й працювати йому доводилося унайскладніших умовах, які коли-небудь випали надолю його земляків. Сучасник Духновича ІванРановський писав з того приводу: “Ми в заковомсостоянії были, же не много дбали єсьме, хортяйім’я народа нашого і цілком стертоє будєт, бо нечувствовали єсьме в собі більше сили, даби мисебе од постаящего заглождєния предохранитивозмогли. Отсюда слідувало, же родственногонашого создали єсьме ся писемні, матірній нашязік повергли єсьме, опустили єсьме сяєстественнаго нашого права, многіє ізсопломенников наших обреклися народностісвоєю, і ми не сподіваємося уже лучшія долі,іміющіяся просвітити над народом нашим…” [8, 9].

Про Олександра Духновича свого часуговорили по-різному. Деякі – звеличували,називаючи будителем закарпатських русинів,“отцом словесності та зачинателем народностінашої” (Орел Татранський), тобто МиколаМиголич; інші вважали, що він “мовою і хистомсвоїх творів доганяє російських класиків” (ІванРаковський); окремі мали за ніщо (“семакулатура, не література... се іронія ібезприкладна в якім-небудь другім народігіпокризія” (Іван Созанський).

Олександр Духнович – складна й суперечливапостать. Син простого селянина, змалкузмушений працювати в найжахливіших умовах,які коли-небудь випадали на долю його земляків-русинів-українців. Іван Франко розгледів в особі

Духновича людину “без сумніву доброї волі й немалих здібностей”, водночас відмічаючи його“невлічиму заплутаність в язикові та політичнідоктрини” [23, 567].

Ширше зацікавлення його життям та творчістюпочалося після славнозвісного “золотого вересня”1939 р., коли, незважаючи на заборонивисвітлювати життя “буржуазного діяча”,“ідеаліста”, у 1939 р. на Закарпатті вийшовлітературний портрет “О.В. Духнович”, авторомякого був В.Л. Микитась [14]. На початку 60-х рр.з нагоди 160-річчя від дня народження і 100-річчявід дня смерті було видане перше його “Вибране”(Пряшів, 1963) [3], де було вміщено деякі невідомітвори будителя, зокрема п’єсу “Головнийбарабанщик (бубняр)”, яку було поставлено насцені Українським національним театром уПряшеві. Окрім того, була проведена міжнароднанаукова конференція, присвячена життю ітворчості Духновича, а також видано її матеріали(Пряшів, 1965) [18]. Вийшло також декількамонографій про О. Духновича (наприклад:М. Ричалка. Олександр Духнович – педагог іосвітній діяч. – Пряшів, і 96) [20]; Юрій Бача.Літературний рух на Закарпатті ХІХ століття. –Пряшів, 1961 [П].

Національне відродження привнесло новийструмінь у дослідження спадщини будителязакарпатських русинів. У серії “Народнабібліотека” (у видавництві “Карпати”) (Ужгород,і 1993) побачили світ збірки вибраних творівО. Духновича (упорядкування й підготовкатекстів О.М. Рудловчак) [8]. До двохсотліття віддня народження О. Духновича вийшла друком

УДК 371.4(477.83)“20”Михайло Зубрицький, науковий співробітник кафедри філософії


ОЛЕКСАНДР ДУХНОВИЧ – ПЕДАГОГ І БУДИТЕЛЬЗАКАРПАТСЬКИХ РУСИНІВ

У статті зроблено аналіз епохи, в якій жив і творив Олександр Духнович (поч. і сер. ХІХ століття).Висвітлено його вплив на педагогічну науку свого часу, з’ясовано народолюбивий характер його діяльності.Висвітлено високу оцінку Іваном Франком заслуг письменника-будителя, зокрема, його гуманістичних ідей.

Ключові слова: будитель, карпатороси, народна педагогія.Літ. 26.Mykhajlo Zubrytskyi

OLEKSANDR DUKHNOVYCH – THE PEDAGOGUE AND AWAKENEROF THE TRANSCARPATHIAN RUSSINS

The article deals wich the investigation of the epoch when Oleksandr Dukhnjvich lived (early rars of C.XIX).The question under analysis is of his impact upon the pedagodic of that time a patriotic character of his work is alsoshown. Ivan Franko’s high appereciation of deeds and deep humanism of the writer’s views is emphasized.

Key words: Dukhnovych, Prashiv, awakener, Carpathian Russins, people’s pedagigies.

ОЛЕКСАНДР ДУХНОВИЧ – ПЕДАГОГ І БУДИТЕЛЬ ЗАКАРПАТСЬКИХ РУСИНІВ

© М. Зубрицький, 2011

114

збірка “З наукової спадщини будителя” (Пряшів,2003) [5]. Не можна оминути увагою праці,присвячені педагогічній діяльності О. Духновича[14], [5], а також книжечку для широкого загалучитачів, упорядник текстів і біографічна довідкаВ. Микитася [17]. Із здобуттям Україноюнезалежності вийшла друком книжка “ОлександрДухнович: бібліографічний покажчики” [19].

Мета статті: розкрити роль ОлександраДухновича як визначної постаті в педагогічномуй літературному русі на Закарпатті і пол. ХІХ ст.,зокрема, вказати на народолюбний характерпедагогічної й літературної творчості будителя.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні вжемало хто не визнає у багатогранному житті іподвижницькій праці О. Духновича позитивногоначала. Часто спадщиною письменниказаймаються ті, які її ніколи сумлінно не вивчали.

Аби уявити, як жив і творив ОлександрДухнович, потрібно перенестися уявою на двістіроків назад. У 1806 р. зникла з карти ЄвропиСвященна Римська імперія. І. Срезневськийсказав: “...відродилася, як Фенікс з-під попелу,чеська і сербська література, а з літературою ібратерська любов слов’ян один до одного” [13, 122].

Початок XIX століття був буремним.Закінчилася епоха Наполеона Бонапарта,відбувся Віденський конгрес 1813 р., цього ж рокувідновив діяльність Львівський університет, якийстав носити ім’я цісаря Фердинанда. До речі, у1809 р. Галичина перебувала під протекторатомНаполеона, а Львівський університет бувреорганізований у ліцей.

У 1824 р. чеський просвітитель Ян Колларвидав друком поему “Дочка слави”, а у 1837 р. з-під пера його подвижника П.-Й. Шафарикапобачив світ збірник “Слов’янські старожитності”.

Російський історик і публіцист МихайлоПогодін у 1839 році зазначав: “Молоде поколінняу всіх слов’янських країнах обожнює цих двохписьменників і вплив їх безмежний. Всі слов’янськімови і літератури ніби ожили, проснулися віддовготривалого тяжкого сну” [21, 20].

І це було ще до “мазурської різнім 1846 р., до“весни народів” 1848 р. Широкі народні масипрагнули нового, а те нове, хоча поволі, алепробивалося через зашкарублу товщу усталенихпонять і стереотипів.

Людевіт Штур (1815 – 1836) – депутат сенату,видав газету “Словенські народні новини” (відсерпня 1845 р.).

У своєму передсмертному заповіті “Слов’янствоі світ. Послами; слов’янам з берегів Дунаю”,адресованому землякам, він писав: “Ніяк: сила,ніякі уряди вже не в силах розтоптати наші

народності, які несуть в собі ідеї майбутнього”[10, 22].

Отже, Центральна Європа пробуджувалася донового життя, до нових ідей. Звичайно, коженсвідомий громадянин знав, що боротьба засвободу легкою не буває.

І ось настало 13 березня 1848 р. – повстання уВідні, а через два дні – революція в Угорщині.Почалася нова ера в історії Центральної таСхідної Європи.

Звичайно, можна з погляду десятиліть по-новому оцінювати ці події, але вони змінили перебігісторії. Українській мові, на думку мовознавцяМихайла Лучкая, “почав загрожувати повнийзанепад”. Освіти для народу, звичайно, неіснувало, а можновладці цього і не прагнули.Визначний російський та український славістІ. Срезневський писав про школи: “Лучи просвещенияпропускались в головы любознательных русиновсквозь язык латинский...не думая о своемнародном” [22, 24].

Щодо прогресивного українського духовенства,то позиція його була на боці народу. ЄпископМукачівський Бачинський писав: “Отнюдь невозбраняю латинского или иных языков науки,токмо абы свое Русское ...наипервые не оставляти,но во том вынаучити и утвердитися” [26, 229].

Якщо проаналізувати процес слов’янськоговідродження, то варто зазначити, що кінець ХVIIIстоліття був багатим на події, які доводили, щодух слов’янщини, немов той фенікс із попелу,розправляв крила. Про це свідчать і праціісторичного та географічного спрямування. Так,для прикладу, словак Матей Бек у і 767 р. випустив“Географічний посібник Угорщини”, а у 1792 р.“Географічний нарис Угорщини”. УгорецьІ . Катона видав “Критичну історію королівУгорщини” (1779 – 1817). У 1837 р. львівськийісторик Денис Зубрицький видав “Нарис з історіїруського народу в Галичині і церковні ієрархії втому королівстві”, а у 1852 – 1835 рр. – “Историюдревнего Галичско-Русскаго княжества” (в 3-хчастях). Тоді ж вийшли друком праці (“Пропоходження русинів”, “Історія Мукачівськоїєпархії”) Пастелія. У 1799 – 1803 рр. побачилосвіт перше дослідження з історії ЗакарпаттяІ. Базиловича “Короткий нарис фундації ФедораКорятовича”. Автора називали “першимбудильником” на Закарпатті.

Це були паростки нового відродження Срібноїземлі, які підтверджували, що Закарпаття теж маєдовгу й величну дорогу славних справ та багатуна вікопомні події історію.

Варто згадати посібник мовознавця МихайлаЛучкая “Граматика слов’яноруська”, що вийшла



115 Молодь і ринок №4 (75), 2011

у 1830 році у Відні. У своїй п’ятитомній “історіїкарпатських русинів” автор закликає, щоб“перестали існувати графи, барони та знать, хайназиваються лише громадянами і селянами; хайбуде знищена сама королівська влада” [2].

Доказом авторитету українських кадрів є тойфакт, що українець Михайло Балудянський бувпершим ректором Петербурзького університету,а “Журнал Министерства народного просвещения”(у січні 1822 р.) оголосив конкурс длякарпаторосів, тобто закарпатських українців, зметою запросити їх для праці у престижнихуніверситетах. Про це повідомляв офіційнийдокумент “О вигодах, предоставляемыхпрофессорам из карпатороссов, приглашаемых кзанятию праздных кафедр Казанского иХарьковского университетов” [12, 74].

Юрій Гуца-Ванелін у 1830 р. перебував унауковому відрядженні від Російської Академіїнаук у Болгарії, а у 1829 р. на запрошення князяЛюкки Карла Бурбонського з Ужгорода в Італіювиїхав Михайло Лучкай.

Свідченням високого визнання закарпатськихукраїнців у наукових колах є обрання членом-кореспондентом Угорської АН Василя Довговича– сина простого селянина. Ця подія сталася у 1831 р.[25, 63].

Як бачимо, науковий потенціал закарпатськихукраїнців завжди перебував на високому рівні.

З огляду на це І. Срезневський слушнозауважив: “Многое написано, но за неимениемсредств ничего не напечатано” [22, 28].

Зроблений нами екскурс в історію єневипадковим, позаяк українці-карпатороси,перебуваючи у підневільному становищі, невтрачали своєї національної самобутності, анавпаки – постачали світові значні наукові ікультурні здобутки. На тлі історичних подій тогочасу постать Олександра Духновича була бневиразною, якби не перелічені факти. Народнийбудитель жалкує, що в історії Закарпаття відсутніісторичні праці “сего забвенного и тьмоюпокрытого народа”. Докоряє, що “о народе семочень мало иностранцы же, и иноплеменные илиничего, или толко что-нибудь погрешного вопамятниках своих оставили, и что больше дажеНестор и Карамзин о карпато, или Угро-Россахтолько то упомянули, что и они на свете суть”[3]. Так би мовити, “критиковать каждый дуракможет, но не каждый знает”.

Отже, будитель вказує на свою приналежністьдо тих “проскрибованих”, яких деякі горе-високопосадовці вважали просто населенням,біомасою. Автор зазначає, що закарпатськірусини-українці є одним цілим із єдиним

українським народом: “Мова их руска є та самаяк наша и народ угорско-русский той самыйнарод, що наш руській” [4, 181].

Письменник був не тільки великим педагогом,а й істориком, упевненим, що його народ маєвелику і славну історію, а також давні традиції.Доказом того є видана Ф. Аристовим працяО. Духновича “Истинная история карпатороссов”яка була передрукована у виданні “Русскій архив”(М., 1914, №14).

О. Духнович був поборником єднання народів,засуджував політику угорської влади, якапроголошувала домінування тільки однієї мови –угорської. За це письменника було арештовано.У статті “Состояние русинов в Угорщини”О. Духнович негативно оцінює прихід угорців уПаннонію наприкінці ХІХ ст., бо вони “з русиновсвободных рабов здилати не стыдились”. А осьдалі “...семянин рускій, должен был приняти спокорієм всякую собі или народу рускомуучиненную кривду” [4, 181].

Письменник вважав за потрібне називатизакарпатських слов’ян не “карпаторосєами”, а“угорскими русинами” [11, 586 – 587, 591 – 592].

Звичайно, треба бути відважним ібезкомпромісним, але зараз, із погляду десятиліть,ми можемо тільки захоплюватися його вчинками.О. Духнович зазначав, що “мадяри поступаюттепер тим самим способом, яким поступово вдевятому віку, коли Русинов из земли добромвыперли, а панство своє поганское в Європіупевнили”. Письменник гнівно таврував угорськівласті, які вимагали, щоб русини “не сепаровалисяот нас, и не творили в Угорщині якую козакію илииную краину”, проголошував, що “каждому народучесть и почтенье достойное воздаєм” [4, 183].

О. Духнович у житті і творчості був великимгуманістом, гнівно засуджував війни як “свирепыхзверей свойство”. “Divide et impera” – “Розділяйі владарюй” – ось девіз можновладців, який був упошані там, де панував закон сили.

Роздумуючи про Олександра Духновича якпро народного будителя, не можна оминути йогопедагогічних ідей, що ґрунтувалися на любові донароду, бажанні бути корисним для нього.Просвітитель провадив активне листування зпровідними діячами вітчизняної культури, зокремаз Яковом Головацьким. У листі до нього писав:“Школы народные на папери, а в деле ничего. Ядоселе потерял свои деньги, раздавал книги,подвергся строгой критике, а пользы нет!”.

Звичайно, в поглядах О. Духновича можнапростежити певну ідеалізацію сучасності.Скажімо, він вважав, що тільки освіта, а незбройний спротив, дасть народу волю.


116

Письменник проголошував, що “народ безпросвещения не может называться народом,такой народ мертвый есть, в нем жизни нет, илегко пропадает, як пчелы без матери” [8, 207].Головним чинником у вихованні підростаючогопокоління О. Духнович вважав здоровий розум якоснову всього. Він зокрема зазначав: “Дай сынутвоему здоровый разум, дай ему добрый нрав,дай науку, способность трудолюбія, доброесердце, любов к Богу и ближнему, [6, 5] в душуего страх Господень, дай ему добрую волю, и ужедал еси ему багатство [...] (“Народная педагогія”.– Львовъ, 1857. – С. V). Дуже радів із галицько-угорських стосунків, духовного відродження свогонароду: “Я радуюсь и сердца, что наши забытыерусины ожили духовно” [Там же].

Але, незважаючи на позитив, у поглядахО. Духновича існували певні обмеження, зокрема,у питаннях народної мови в письменстві. ІванФранко так характеризував народного будителя:“... він ніколи не задав собі праці роздивитися ближше,відхрещувався від думок про потребу заведеннянародної мови в письменстві” [24, 384 – 385].

Висновки. Можна багато розмірковувати надпостаттю О. Духновича як громадянина, священика,письменника, але головна його риса – любов дорідного краю. Найбільш патетично-досконалою йогопоезією, де гордо незнищенно звучить віра у вічністьнародного генія, є “Вручаніє”:

Я русин был, єсьм і буду... [8, 18].У цьому – весь О. Духнович, який окреслює

декларацію свого патріотизму, де головнимгероєм є русин – господар свого краю, своєї, а нечужої землі: “О, я тебе не забуду!.. Возлюблютя, твоїм буду сином другом аж по гроб” [8, 19].Олександр Духнович, нехай не зовсім послідовний,хай навіть “невлічимо заплутаний”, зостається ісьогодні великим. І це очевидно, що ми досі нітворчо, ні в питаннях громадянського обов’язкуне “доросли” де нього. Великі люди минулого, атаким беззаперечно був О. Духнович, не тількияк письменник, а й як людина у всеукраїнськомувимірі – жили і творили не для визнання і слави, адля прийдешніх поколінь своєї землі.

І сьогодні актуальним залишається життєве кредовеликого закарпатського будителя: “Я трудился деньи ночь и боролся со многими препятствиями, я терпелмуки, битвы и много беды за мой народ, чтобы онжил и счастливый был” [9, 10].

1. Бача Ю. Літературний рух на Закарпатті ХІХстоліття. – Пряшів, 1961.

2. Данилюк Д. Історична наука на Закарпатті(кінець XVIII – перша половина XX ст.) – Ужгород:Карпати, 1999.

3. Духнович О.В. Вибране. – Пряшів: Словацькепедагогічне видавництво, відділення укр. Л-ри, 1963 – 198 с.

4. Духнович А. Дело от безделия. 1859. – ЛНБ ім.В. Стефаника. Шифр НТШ. – №842. – С. 18.

5. Духнович О. З наукової спадщини будителя. Знагоди 200-ліття від дня народження О. Духновича.Уклав Дмитро Данилюк. – Ужгород: В-цтвоВ. Падяка, 2003. – 104 с.

6. Духнович А. Народная педагогия. – Львов, 1857. – 92 с.7. Духнович А. Состояние Русинов в Угорщине //

Зоря Галицька. – 1849. – Ч. 31. – С. 181 – 183.8. Духнович Олександр Васильович. Твори. –

Ужгород: Карпати, 1993. – 254 с.9. Зубрицький Д. Наш Духнович. – Пряшев, 1923. – 24 с.10. Краль Янко. Панславист Людовит Штур и его

учение // Известия С-Пет. Славянскогоблаготворительного общества. – СПб, 1884. – № 6.

11. Краткая история угорских Русинов // Вістникдля русинов Австрійской держави. – 1851. – Ч. 147.

12. Лабенский С. Участие карпатороссов впросветительском движении России вАлександровскуюэпоху // Научно-литературный сборник Галицко-Русской Матицы. – Львов, 1904. – Т. 3. – Кн. 1.

13. Лекция И.И.Срезневского в Харьковскомуниверситете 16. X. 1842 г. // “Вестник журналаминистерства народного просвещения” (ЖМНП). –СПб, 1893. – Ч. ССLXXXVII. – С. 122.

14. Микитась В. О.В. Духнович. – Ужгород:Карпати, 1959.

15. Науменко Ф. До питання про суспільно-педагогічні погляди Олександра Духновича //Львівський університет ім. І. Франка. Вісник. Серіясуспільних наук. – № 1. – Львів, 1962. – С. 118 – 127.

16. Науменко Ф. Основи педагогіки О.В. Духновіча.– Львів, 1964.

17. Олександр Васильович Духнович. Пам’яткачитачу / Біогр. Довідка доц. В. Микитася. – Ужгород:Карпати, 1965. – 12 с.

18. Олександр Духнович. Збірник матеріалівнаукової конференції, присвяченої 100-річчю з днясмерті (1863 – 1965). – Пряшів, 1965. – 106 с.

19. Олександр Духнович: Бібліографічнийпокажчик / Укладачі: С.Д. Закривидорога та ін. –Ужгород: Карпати, 1995. – 282 с.

20. Ричалка М. О.В. Духнович педагог і освітнійдіяч. – Пряшів, 1961.

21. Сочинения М. Погодина. Историко-политические письма и записки. – М., 1874. – Т. IV.

22. Срезневский И.И. Русь Угорская // Вестникимператорского географического общества. – СПб,1852. – Т. 1, отдел 2.

23. Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – Т. 42.– К.: Наукова думка, 1984.

24. Франко І. Стара Русь // ЛНВ, 1906. – Т. 35. –Кн. 7. – С. 384 – 385.

25. Церковная газета. – 1858. – №8. – С. 63.26. Шлепецький А. Мукачівський єпископ Андрій

Федорович Бачинський та його послання // Науковийзбірник музею української культури у місті Свидник(далі НЗМУКС). – Пряшів, 1967. – №3.




117 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Постановка проблеми. Сучаснийрозвиток Державної прикордонноїслужби України вимагає зростання

рівня професійної підготовленості офіцерськихкадрів. Від них вимагається не лише високакомпетентність військової справи, галузі охоронидержавного кордону, сформованості професійно-необхідних умінь та навичок, але й вміння допостійного саморозвитку, самовихованню тасамовдосконаленню. Практика засвідчує, щоформування готовності до фізичногосамовдосконалення відіграє особливу роль упрофесійній діяльності офіцера-прикордонника.Вона вимагає рішучої, цілеспрямованої,наполегливої роботи курсанта з розвитку своєїособистості.

Водночас навчальна діяльність майбутніхофіцерів-прикордонників спрямована головнимчином на оволодіння певною сумою знань, уміньі навичок, забезпечення необхідного стануздоров’я, розвитку професійно-необхіднихфізичних якостей. Значно менше увагиприділяється професійному саморозвитку тасамовдосконаленню. В зв’язку з цим існує потребау вивченні особливостей процесу формуваннюготовності до фізичного самовдосконалення,визначення психолого-педагогічних умов йогореалізації.

Аналіз науково-педагогічних дослідженьі публікацій. Проблема вивчення психолого-педагогічних умов формування готовності допрофесійної діяльності перебувала в центрі увагибагатьох психологів і педагогів. Зокрема, в

роботах А.В. Алексєєва, В.А. Іванникова,М.И. Боришевського, О.С. Шевчука вонарозглядалась як процес психічної саморегуляціїособистості.

В дослідженнях М.І. Дьяченко, Є.Ю. Стрижанова,М.С. Полянського, А.І. Китова, О.Д. Сафіна,В.Т. Юсова головна увага приділяєтьсяпсихологічним умовам службової діяльностіофіцерського складу.

А.І. Калініченко, О.Г. Ковальов, М.І.Сметанський,О.І. Кочетов, Л.В. Лисенко, А.В. Мялкін,Ю.М. Орлов в своїх роботах розглянулипедагогічні умови самовиховання особистості.

А.В. Барабанщиков, Д.В Іщенко, Г.Т.Головченко,О.Ю. Єфремова, С.М. Редліх визначили загальніпедагогічні умови підготовки військовогоспеціаліста.

О.В. Діденко, О.О. Безносюк, Ю.А. Бородін,С.В. Романчук, О.М. Мозолев дослідилипедагогічні умови професійного самовдосконаленнямайбутніх офіцерів.

О.П. Багас, А.В. Галімов, О.Ф. Антонець,О.В. Фігура вивчали педагогічні умовипсихофізичної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників.

Аналіз психолого-педагогічної літератури,дисертаційних робіт свідчить, що проблемапедагогічних умов формування готовності дофізичного самовдосконалення майбутніх офіцерів-прикордонників не була предметом спеціальноговивчення, її недостатня розробленість та разом зтим теоретичне та прикладне значення зумовилиактуальність дослідження.

УДК 374.32; 378.172; 351.746.1Сергій Васів, старший інспектор прикордонного поста “Городище” ВПС

Східне регіональне управління Луганський прикордонний загін

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯГОТОВНОСТІ ДО ФІЗИЧНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВУ статі визначені психолого-педагогічні умови, що впливають на формування готовності до фізичного

самовдосконалення майбутніх офіцерів-прикордонників. Розкрито змістовний компонент психолого-педагогічних умов, виявлена їх взаємозалежність.

Ключові слова: психолого-педагогічні умови, фізичне самовдосконалення, офіцер-прикордонник.Літ. 5.Sergey Vasiv

PSYCHOLOGY-PEDAGOGICAL CONDITIONS OF THE FORMATIONTHE READINESS FOR THE PHYSICAL SELF-IMPROVEMENT OF

THE FUTURE BORDER GUARD OFFICERSThis article determines psychology-pedagogical conditions that influence on the readiness formation for the

physical self-improvement of the future border guard officers. It exposes a contextual component of the psychology-pedagogical conditions, exhibits their mutual subjection.

Key words: psychology-pedagogical conditions, physical self-improvement, border guard officer.


МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ

© С. Васів, 2011

118

Мета статті – теоретично обґрунтуватипедагогічної умови формування готовності дофізичного самовдосконалення майбутніх офіцерів-прикордонників.

Виклад основного матеріалу. З метоювизначення педагогічних умов формуванняготовності до фізичного самовдосконаленнямайбутніх офіцерів-прикордонників нами булирозглянуті методики фізичного вихованнякурсантів під час проведення навчальних занять,організації спортивно-масової роботи, самостійнихтренувань. Визначення педагогічних умовформування готовності до фізичногосамовдосконалення майбутніх офіцерів-прикордонників ми розглядали з науково-теоретичного, технологічного та методичногопогляду.

Аналіз психолого-педагогічної літератури,дисертаційних робіт, наукових публікацій дозволиввикреслити основні психолого-педагогічні умовиформування готовності до фізичного самовдосконаленнямайбутніх офіцерів-прикордонників:

- врахування особистісних характеристиккурсантів, що поступили до вищого військовогонавчального закладу;

- побудова навчально-виховного процесу зфізичного виховання на основі формування вмайбутніх офіцерів особистої суті фізичноговиховання;

- відповідність рівня науково-педагогічногоскладу кафедри фізичного виховання вимогампідготовки військового спеціаліста;

- забезпечення навчального процесунеобхідною матеріально-технічною базою,навчально-методичною літературою;

- систематичним педагогічним контролемпроцесу формування готовності до фізичногосамовдосконалення майбутніх офіцерів-прикордонників;

- моніторингом процесу формування готовностідо фізичного самовдосконалення під час навчанняу вищому військовому навчальному закладі.

Розв’язання завдань фізичного розвитку іформування готовності до фізичногосамовдосконалення напряму залежить відврахування особистісних психолого-педагогічниххарактеристик випускників шкіл, що поступили довищого навчального закладу. Як свідчитьстатистичний аналіз за останні десять роківспостерігається зниження якісних характеристикабітурієнтів, що відображається на медичних,психологічних, фізичних якостей курсантів-першокурсників. Збільшується кількість хронічнихзахворювань, виявляються психічні відхилення,знижується рівень фізичної підготовленості, що

стримує процес формування готовності дофізичного самовдосконалення [1].

Побудова навчально-виховного процесу зфізичного виховання на основі формування вмайбутніх офіцерів особистої суті фізичноговиховання включає поступове залученнякурсантів до активної практичної діяльності зфізичного виховання. На основі знань з педагогіки,психології, теорії й методики фізичного вихованнянеобхідно сприяти розвитку інтересів таформуванню мотивів фізичного самовдосконаленнямайбутніх офіцерів, позитивного ставлення дозанять фізичною культурою [3].

Важливе значення має постановка метифізичного самовдосконалення. Мета, яку курсантнеспроможний досягнути, розвиває звичку недоводити розпочаті справи до кінцевого результату.Навпаки, мета, яку курсант може досягти, сприяєрозвитку вольових якостей особистості. Водночасмета не повинна бути такою, що можливо легкодосягнути, а бути такою, щоб потребувала значнихзусиль курсанта для її досягнення.

Під час формування у майбутніх офіцерівособистої суті фізичного вдосконаленнявідбувається поступове зниження зовнішньоїстимуляції та зростання внутрішньої потреби уфізичному самовдосконаленні.

Відповідність рівня науково-педагогічногоскладу вимогам підготовки військовогоспеціаліста ми розглядаємо, як одну з головнихвимог подальшого професійного розвиткукурсанта. Вміння побудувати навчально-виховнийпроцес з творчим підходом, використаннямінноваційних технологій на високому емоційномута науково-методичному рівні – головні вимогидо викладача фізичної підготовки і спорту вищоговійськового навчального закладу [4].

Від рівня професійної підготовленості науково-педагогічного складу залежить:

- розв’язання завдань комплексного плануваннянавчального процесу на основі раціональноговикористання навчально-тренувального часуфізичного виховання;

- розробка структурно-логічної схемипідготовки майбутнього офіцера;

- врахування реальних умов навчання,спроможність навчально-матеріальної бази;

- конкретизація завдань фізичного вихованнявідповідно до вимог підготовки військовогоспеціаліста;

- підбір форм і методів фізичного виховання;- позитивний психологічний клімат курсантського

колективу під час проведення фізичної підготовки.Ефективне фізичне самовдосконалення

майбутніх офіцерів можливе лише в разі тісної




119 Молодь і ринок №4 (75), 2011

співпраці курсантів і викладачів. Досягненнявисокого рівня фізичного розвитку, сформованостінавичок у фізичному самовдосконаленніпередбачає цілеспрямовану педагогічнудіяльність та висуває вагомі вимоги допрофесійного рівня викладацького складу, якийповинен мати творчу спрямованість, системнемислення, готовність до змін, володіти навичкамиуправлінської діяльності, мати здатність доміжособистісного спілкування [2].

Забезпечення навчального процесу необхідноюматеріально-технічною базою, навчально-методичною літературою розглядається нами якодне з умов підвищення активності курсантів назаняттях, виховання у них стійкого інтересу дозанять фізичною культурою. Для розв’язанняцього завдання на заняттях з фізичної підготовкивикористовується різноманітне обладнання:спортивні майданчики, гімнастичне знаряддя,спеціалізовані тренажерні зали, площадки дляспортивних ігор; дистанції бігу; смуга перешкод;спеціалізований зал рукопашного бою; стадіон.Водночас слабкою ланкою залишаєтьсязабезпеченість курсантів і офіцерів навчально-методичною літературою, що стримує процесформування готовності до фізичногосамовдосконалення.

Систематичний педагогічний контроль процесуформування готовності до фізичногосамовдосконалення майбутніх офіцерів-прикордонників спрямований на визначення рівнясформованості фізичних якостей, вчасневиявлення помилок в системі підготовки,можливість проведення методичної корекціїпроцесу фізичного розвитку. Головним завданняпедагогічного контролю являється навчаннякурсанта вмінню переходити від контролю й оцінкиз боку викладача до особистісного самоконтролюй самооцінки свого фізичного розвитку [5].

Моніторинг процесу формування готовності дофізичного самовдосконалення, під час навчанняу вищому військовому навчальному закладі,включає:

- оцінку якісних і кількісних показниківсформованості необхідних умінь та навичоккурсанта;

- виявлення відповідності навчальних програмвимогам державного (відомчого) стандартупідготовки військового спеціаліста;

- своєчасну корекцію програм навчаннявідповідно до сучасних змін та вимог в охоронідержавного кордону.

В цілому моніторинг забезпечує оптимізаціюфункцій управління процесом фізичного вихованнямайбутнього офіцера.

Висновок. Отже, навчально-виховний процесвищого військового навчального закладу – цескладний комплекс взаємопов’язаних заходів поорганізації та управлінню підготовкоюмайбутнього спеціаліста. Реалізація психолого-педагогічних умов формування готовності дофізичного самовдосконалення майбутніх офіцерів-прикордонників дозволить творчо вдосконалитинавчально-виховний процес, сприяти йогоінтеграції в загальний зміст професійної підготовкивійськового спеціаліста.

Перспективи подальших досліджень.Результати дослідження визначають необхідністьвивчення педагогічного впливу на процесформування готовності до фізичногосамовдосконалення, виявлення рівня готовностівикладача до цієї діяльності.

1. Багас О.П. Вплив психофізичного стануна ефективність підготовки військовослужбовця.Наукові записки Вінницького державного пед.університету ім. М. Коцюбинського. Серія:Педагогіка і психологія. – 2000 – № 22. – С. 196 – 200.

2. Діденко О.В. Педагогічні умови професійногосамовдосконалення майбутніх офіцерів: автореф.дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук:спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійноїосвіти” / О.В. Діденко. – Хмельницький, 2003.– 18 с.

3. Мозолев О.М. До питання про формуванняв майбутніх офіцерів особистої суті фізичноговиховання / О.М. Мозолев // Фізичнапідготовка військовослужбовців: матеріаливідкритої наук.-метод. конф. – К.: – 2003. –С. 127 – 129.

4. Мельников А.В. Педагогічні основи оцінюванняпрофесійної кваліфікації викладацького складукафедр фізичної підготовки і спорту вищихвійськових навчальних закладів: автореф. дис.на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук:спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійноїосвіти” / А.В. Мельников. Хмельницький, 2006.– 20 с.

5. Управление профессионально-прикладнойфизической подготовкой студентов в условияхличностно ориентированного обучения:методические рекомендации для преподавателей/ Составитель Борейко Н. – X.: НТУ “ХПИ”,2005. – 15 с.




120

Постановка проблеми. На сучасномуетапі реформування виховної системишкіл-інтернатів, у пошуках нових

моделей закладів суспільного виховання для дітейз певними життєвими проблемами велика увагаприділяється реалізації ідей ціннісно-смисловогобуття людини, яке передбачає всебічнийповноцінний інтелектуально-духовний розвитокособистості, підвищення рівня соціальноїадаптації, формування важливих теоретично-практичних навичок і вмінь. Актуальність нашогодослідження зумовлена новими вимогами доякості підготовки підростаючого покоління, якіставить сучасний етап суспільного й економічногорозвитку країни.

Необхідною умовою розв’язання цих складнихзавдань є глибоке вивчення, творче осмислення івикористання у практиці досвіду минулого. Уконтексті модернізаційних змін у системіінтернатних закладів особливого значеннянабувають освітня діяльність і педагогічнаспадщина відомого українського педагога, ГерояСоціалістичної Праці, заслуженого вчителяУкраїни Михайла Костянтиновича Андрієвського(1922 – 1998 pp.). Упродовж 36 років (1962 – 1998)M. Андрієвський працював директором Гадяцької

середньої школи-інтернату імені Є.П. КочергінаПолтавської обласної ради. Педагог-новаторубачав стратегічне значення загальноосвітньоїшколи-інтернату у вихованні високоосвіченого,всебічно розвиненого, активного члену соціуму,спроможного у своїй практичній діяльностівикористовувати найновіші досягнення науки ітехніки, збагачуючи багатогранним змістом своєінтелектуальне життя та перетворюючи працю наорганічну потребу.

Глибоке розуміння виховної ролі праці, творчезастосування теоретичних досліджень іпрактичних напрацювань українських і зарубіжнихнауковців та педагогів-практиків сприяли тому, щоМ. Андрієвський став авторитетним провідникомідей трудового виховання [6]. Завдяки своємупрактичному педагогічному досвіду та чіткомувизначенню завдань навчально-виховноїдіяльності інтернатних закладів освіти, високійуправлінській компетентності, спілкуванню звидатними педагогами В. Сухомлинським,О. Захаренком М. Андрієвський за короткий часперетворив Гадяцьку школу-інтернат назразковий навчальний заклад, який став центромпередового педагогічного досвіду не лише вУкраїні, а й за її межами.

УДК 371.2(09)Наталія Токуєва, старший викладач кафедри російської та української мов

підготовчого факультету для іноземних громадянПолтавської державної аграрної академії,

здобувач кафедри соціальної корекційної педагогікиПолтавського національного педагогічного університету

імені В.Г. Короленка

ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ У ГАДЯЦЬКІЙ СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ-ІНТЕРНАТІ ІМЕНІ Є.П. КОЧЕРГІНА

(за матеріалами педагогічної спадщини М. Андрієвського)Стаття описує основні ідеї відомого полтавського педагога, директора Гадяцької середньої школи-

інтернату імені Є.П. Кочергіна Полтавської обласної ради М. Андрієвського щодо трудового вихованняшколярів як основного напряму навчально-виховної діяльності загальноосвітніх закладів інтернатного типу.

Ключові слова: трудова діяльність, дослідницька робота, продуктивна праця, здібності, навики,суспільно корисна праця.

Літ. 12.Natalia Tokuieva

THE LABOUR EDUCATION OF THE SCHOOLCHILDREN IN THEGADYACH SECONDARY BOARDING SCHOOL NAMED

AFTER E.P. KOCHERGIN(based on the materials of the pedagogical heritage of М. Andriyevskyi)

The article describes the basic ideas of the famous Poltava educator, the headmaster of Gadyach secondaryboarding school named after E.P. Kochergin of Poltava Regional Council M. Andriyevskyi regarding the laboureducation as the major direction of the educational activity of the secondary boarding facilities.

Key words: boarding school, labour activity, research work, productive labour, abilities, skills, social usefulwork, independent living skills.

ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ У ГАДЯЦЬКІЙ СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ-ІНТЕРНАТІІМЕНІ Є.П. КОЧЕРГІНА

(за матеріалами педагогічної спадщини М. Андрієвського)

© Н. Токуєва, 2011

121 Молодь і ринок №4 (75), 2011

У зв’язку з цим перед нашим дослідженнямми ставимо такі завдання: визначити йохарактеризувати теоретичні основи ідейМ. Андрієвського щодо виховання працею вумовах загальноосвітніх закладів інтернатноготипу; вивчити організаційно-педагогічні засобиреалізації його новаторського підходу допроведення трудового виховання школярів унавчально-виховному процесі в Гадяцькійсередній школі-інтернаті. Загалом неможливопереоцінити потужний потенціал становленнялюдини як особистості, її духовного зростання йсамовдосконалення, який закладений у трудовійдіяльності. Сутність трудової діяльності (ірозумової, і продуктивної) розкриваєтьсявизначенням усіх її складників: емоційнимставленням до праці, до трудового процесу, дорезультатів діяльності; наявністю загальноосвітніхзнань чи їх основ; володінням технологіями таінструментами праці чи технічними засобами.Лише за таких умов розуміння терміну “трудовадіяльність” розкривається широкий багатограннийвиховний потенціал праці, що є винятковоактуальним для загальноосвітніх шкіл-інтернатів,де виховуються сироти, діти, позбавленібатьківського піклування, та діти з проблемних іматеріально незабезпечених сімей. Вихідніконцептуальні положення щодо трудовоговиховання учнів інтернатних закладів розкриті вбагатьох нормативно-правових документахУкраїни. А сама проблема трудового вихованняшколярів у закладах інтернатного типу прямо чиопосередковано досліджувалася А. Аблятиповим,Ю. Грицаєм, О. Ігнатовою, Б. Кобзарем,Л. Канішевською, Б. Мельниченком, Є. Постовойтовим,В. Покасєм, А. Рацулом, В. Слюсаренком таіншими. У цих роботах розглядаються переважнозагальнотеоретичні та організаційні проблемитрудового виховання учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів у контексті дослідження різноманітнихісторико-педагогічних та освітньо-виховнихпроблем функціювання інтернатних установ.Цікавою для нашого дослідження є наукова працяВ. Марущак “Виховання позитивного ставленнядо праці в учнів 5 – 7 класів шкіл-інтернатів упозаурочній діяльності” (2006 р.), у якійобґрунтовано організаційно-педагогічні умови йметодику діагностування ставлення учнів 5 – 7класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів до праціу позаурочній діяльності; визначено критерії іпоказники та встановлено рівні розвиткуставлення до праці молодших підлітків.

У 1962 р., коли Михайло КостянтиновичАндрієвський був призначений директоромГадяцької середньої школи-інтернату, він уже мав

більше 10-ти років досвіду роботи в системінародної освіти. У роботі вчителя, вихователя,дир екто р а Гадяцько ї школи- інтер нату,М. Андрієвський звертався до ідей А. Макаренка[1]. Продовжуючи свого попередника,розкриваючи його ідеї у своїй повсякденнійпедагогічній практиці, Михайло Костянтиновичособливу увагу звертав на проблеми змісту істимулів трудової діяльності школярів; проблемиорганізації трудових колективів дітей; трудовоїдисципліни і педагогічного впливу в умовахсуспільно корисної праці школярів, які виділили усвоїх дослідженнях і науковці того часу [7].

Визначаючи виховну сутність праці, М. Андрієвськийзвертався до творчо-педагогічної спадщиниВ. Сухомлинського, який наголошував на їїнайголовніших ознаках: вироблення характеру,поєднання гармонії із середовищем, засібморального самовдосконалення людини, джерелощастя. Першою чергою велике значеннянадавалося організації трудового виховання внавчальному процесі. Завдяки невичерпаностіпраці і людина невичерпана у можливостях свогосамовдосконалення, вважав В. Сухомлинський.До розуміння важливості праці він вів своїхвихованців постійно та цілеспрямовано,використовуючи весь арсенал навчально-виховнихзасобів. “Праця і Людина, Людина і Праця – осьмати і батько всіх істин” – писав він у своїх“Листах до сина” [12]. Ці слова видатногопедагога стали основоположними у стратегічнійрозробці навчально-виховного процесу, уповсякденному житті Гадяцької школи-інтернату.М. Андрієвський зазначав, що “учнівська працяцінна для нас не сама по собі. Адже саме в працюі через працю йде складний процес становленняособистості, в ній вирізблюються моральні началагромадянина” [2].

Саме на засадах впровадження у практику ідейВ. Сухомлинського щодо особистісноговиховання, творчої взаємодії вчителів і учнів у 1975– 1976 навчальному році в Гадяцькій школі-інтернаті була організована “Лабораторія НОП”(наукової організації праці). Так, учні 9-ого класуразом зі своїм вихователем і вчителямипідготували науково обґрунтовані розробки зпрактичними порадами й рекомендаціями щодометодів вивчення окремих предметів, організаціїсамопідготовки, самоосвіти, самовихованнятощо.

М. Андрієвський у книзі “Прилучення дожиття” писав: “Від традиційних учительськихпорад: як краще готувати уроки з того чи іншогопредмету, краще запам’ятовувати матеріал,працювати над книгою тощо – ми перейшли до



122

безпосередньої участі самих вихованців-старшокласників у творенні методики науковоїорганізації праці і не помилилися. Питанняоволодіння сучасними прийомами навчаннязахопило учнів і, разом з конкретним результатомроботи, значно збагатило їх самих” [2].

Цікавим є, на нашу думку, і досвід організаціїроботи учнів-“консультантів” і учнів-“асистентів”,які, ґрунтовно проконсультовані вчителем,приходили на допомогу слабшим учням у годинисамопідготовки або допомагали вчителю під часуроку. Віддаючи належне керівній ролі вчителя унавчальному процесі, М. Андрієвський зазначав,що “учнівський колектив і його актив – невичерпнеживильне джерело творчого начала педагогічногопроцесу, вірний і надійний союзник педколективуу боротьбі за глибокі й міцні знання учнів.Прилучити якомога більше школярів до діяльностіпо забезпеченню високої успішності, навчитивиступати у ролі вчителя – у цьому наш колективвбачає чималі потенційні можливості успіху” [2].Ці заходи створювали умови не лише длясамореалізації учнів як суб’єктів трудовоїдіяльності, а й для професійного самовизначенняшколярів (багато таких вихованців обирали длясебе професію вчителя).

Одним із основних завдань трудовоговиховання було і залишається поєднаннянавчальної трудової діяльності й педагогічнодоцільної суспільно корисної і продуктивної праціз метою формування усвідомленого ставлення дотрудової діяльності як найважливішої потреби,основи життя. Наприклад, навчально-виховнийпроцес у Гадяцькій загальноосвітній школі-інтернаті у 1962 – 1998 рр. характеризувавсясамостійною навчально-трудовою діяльністювихованців, пов’язаною з реальною працею ушкільних майстернях для обробки дерева і металу,швацької справи, на навчально-дослідних ділянках,в учнівських виробничих бригадах; орієнтованоюна реальний суспільно значимий кінцевий продукт,розширення освітнього простору та забезпеченняінтенсивного соціально-професійногофункціюванняпедагогічно-виховного процесу.

Пізнавальний і навчальний елемент працівиявлявся перш за все у вивченні основ наук, упроцесі якого учні знайомилися з технічнимзастосуванням цих наук у провідних галузяхвиробництва, навчалися умінню використовуватизнання на практиці (робота на уроках та налабораторних заняттях; праця на навчально-дослідних ділянках, у теплиці, у садку чи нашкільній тваринницькій фермі; гурткова робота;навчальні екскурсії на промислові підприємстваГадяча, до будівельних організацій,

райпобуткомбінатів та нафтопромислів, доколгоспів “Червона Україна”, “Дружба”, іменіВ. Чапаєва) [2]. Загалом органічне поєднаннянавчання з трудовим вихованням, де повноюмірою розкривалася виховна роль праці ,М. Андрієвський вважав основним завданнямзагальноосвітньої школи-інтернату [10].

Відомо, що з перших днів перебування уГадяцькій школі-інтернаті учні починалиоволодівати корисними трудовими навичками науроках ручної праці, де знайомилися з основнимивластивостями матеріалів, опановували прийомиїх обробки, навчалися користуватися простимиручними інструментами. Активною взаємодієютрудового виховання й політехнічноїспрямованості навчання були практичні заняттяз обробки дерева і металу в 5 – 7 класах івикладання у 8 – 10 класах курсу основпромислового й сільськогосподарськоговиробництва, що передбачав теоретичне іпрактичне вивчення автомобільної справи,електротехніки і конкретного промисловоговиробництва; рослинництва, тваринництва,механізації сільського господарства (трактор таінші сільськогосподарські машини).

Відомо, що знання, уміння і навички, набуті науроках ручної праці та трудового навчання,поступово готували перехід від порівняно простоїпраці до складнішої, від роботи з простимиінструментами і механізмами до відносноскладних машин; сприяли формуванню практичноїта психологічної готовності до праці на подальшихетапах шкільної освіти; закладали основи загальноїтрудової і політехнічної підготовки учнів;допомагали у виборі професії. М. Андрієвськийвказував, що у продуктивній праці школярів умінняі навички – не кінцева мета, а засіб досягненняосновної виховної мети – відношення дитини дотрудового процесу та до його результатів. Далівін писав: “Рушійна сила прогресу – праця. Законифізики, хімії, біології в промисловості і сільськомугосподарстві реалізуються через працю людей.Добитися того, щоб учні усвідомили ці істини, –одне з найважливіших завдань педагога” [2].Залучення вихованців Гадяцької школи-інтернатудо суспільно корисної праці, у тому числі й допродуктивної праці в сільському господарстві,здійснювалося також шляхом проведеннянавчально-виробничої практики, через організаціюпостійних або тимчасових виробничихкомплексних або спеціалізованих бригад і ланокучнів, за допомогою поєднання оздоровчих заходіву позаурочний час із трудовою діяльністюшколярів як під час навчального року, так і на літніхканікулах: виготовлення наочних засобів для




123 Молодь і ринок №4 (75), 2011

навчальних кабінетів; благоустрій шкільної будівлі,гуртожитку, спортивного комплексу, шкільногоподвір’я, пришкільної території;самообслуговування;перебування у дитячому оздоровчому таборі;озеленення вулиць міста; робота на шкільнійтваринницькій фермі, у теплиці, розаріумі, ушкільному садку; прибирання та озелененняміського парку Слави та могил воїнів, загиблих уВеликій Вітчизняній війні; щосезонна робота впідшефному колгоспі. Різностороння трудовадіяльність, нерозривно пов’язана з навчанням,стала незамінним педагогічним засобоморганізації життя школярів школи-інтернату. “Мий прагнемо, щоб знання, набуті в класі, нашівихованці втілювали в конкретних кориснихсправах” – писав М. Андрієвський у статті“Плекаєм парость молоду” [3].

Визначивши своїм основним завданнямстворення належних умов для виховання іотримання освіти, надання допомоги у виборіпрофесії, підготовки до самостійного життя ітрудової діяльності, М. Андрієвський і весьпедагогічний колектив Гадяцької школи-інтернатунамагалися не допустити надмірної опіки унавчально-виховній роботі зі школярами, яка моглапризвести до формування у вихованцівнесамостійності, утриманського настрою, хибноїуяви про свої соціальні ролі. Велике значеннянадавалося самообслуговуванню учнів школи-інтернату як початковому ступеню трудовоговиховання. Багато моментів самообслуговування– особиста гігієна, прибирання приміщень іподвір’я, догляд за зеленими насадженнями,городиною, садком, робота на шкільнійтваринницькій фермі та у теплиці, у майстернях,на кухні – надавало вихованцям нові вміння інавички, певний досвід трудової діяльності;прививало звичку самостійно працювати,приймати рішення, переборювати труднощі;виховувало почуття відповідальності за дорученусправу, турботу про колектив, бережливеставлення до державного майна, повагу до людейпраці; розширювало кругозір школярів [4].М . Андрієвський зазначав, що робота посамообслуговуванню школярів має великезначення для успішного розв’язання завданнязміцнення зв’язку школи з життям і поліпшеннятрудового виховання [2].

Засвоєння основних навичок самообслуговуванняяк одного з найважливіших механізмів життєвогостановлення через трудове виховання було в школіМ. Андрієвського необхідною умовоюформування соціально-адаптованої особистостівихованця інтернатної установи, важливимзасобом підготовки школярів до самостійної

життєдіяльності завдяки їх соціально-побутовій,медико-фізіологічній, медико-психологічній йсоціально-трудовій адаптації. У книзі “Прилученнядо життя” М. Андрієвський писав: “В умовахшколи-інтернату, де діти перебувають постійно,трудове виховання займає особливе місце внавчально-виховному процесі. Саме життявимагає продуманої організаціїсамообслуговування,участі дітей в упорядкуванні території, роботі впідсобному господарстві тощо. Однак, окрім цихближніх, суто практичних цілей, нас не може нехвилювати дальня кінцева мета трудовоговиховання – прилучення сьогоднішніх школярів досамостійного життя” [2]. Оволодіння різнимивидами самообслуговуючої праці вихованцівінтернату знаходило подальший розвиток у їхнійсуспільно корисній трудовій діяльності: суботники,збирання металобрухту, допомога колгоспам упроведенні сільськогосподарських кампаній,деревонасадження тощо. Загалом колективнасуспільно корисна праця як освітньо-виховнийпроцес перш за все сприяла активномуформуванню колективізму і товариськоївзаємодопомоги, наполегливості в подоланнітруднощів та інших позитивних якостейособистості. “Праця, – писав М. Андрієвський, –основа життя, основа виховання. Вона не тількиджерело багатства, а і найкращий архітекторрозуму, тіла і здоров’я людини. Але цю роль працявиконує лише тоді, коли вона осмислена, коли дітирозуміють її суспільну необхідність і користь. Осьчому ми намагаємося педагогізувати будь-якупрацю, яку пропонуємо дітям” [5].

Науково-практичний доробок М. Андрієвського,напрацювання усього педагогічного колективуГадяцької школи-інтернату, яку називали“академією педагогічної практики”, булипредставлені на першій пересувній виставці наПолтавщині (1969 р.), організованій Полтавськимінститутом удосконалення кваліфікації вчителів якновій формі поширення передового педагогічногодосвіду; стали предметом досліджень науковцівПолтавського національного педагогічногоуніверситету імені В.Г. Короленка і Полтавськогообласного інституту післядипломної педагогічноїосвіти імені М.В. Остроградського;висвітлювалисяна сторінках районних, обласних і центральних,спеціальних освітянських, науково-педагогічнихперіодичних видань [11]. У Гадяцькій школі-інтернаті, яка стала опорною в Полтавськійобласті з усіх питань навчально-виховної роботи,проводилися наради, семінари вчителів ідиректорів навчальних закладів; її відвідувалипредставники інших областей України, іноземніделегації з різних країн світу: Болгарії, Венесуели,



124

Куби, Німецької Демократичної Республіки,Польщі, Чехословаччини [11]. Високу оцінкупедагогічно-управлінській діяльності М.Андрієвськогодав В. Сухомлинський. Він писав: “Педагог,директор школи, громадський діяч. Сердечна,чуйна, добра людина... Хочете пізнати справжнюпедагогіку – їдьте на Полтавщину, у Гадяч, ізустріньтеся там із Михайлом КостянтиновичемАндрієвським...” [9].

Висновки. Отже, аналіз педагогічноїспадщини М. Андрієвського показав, що йогоноваторський підхід до проблем організації тапроведення трудового виховання школярів вумовах загальноосвітньої школи-інтернату сприявпостійному організованому функціонуванню йудосконаленню ефективності навчально-виховногопроцесу. Він може бути використаний дляотримання об’єктивної оцінки діяльностізагальноосвітніх шкіл-інтернатів певного періодув історико-педагогічній науці, для подальшогоздійснення важливої вимоги, яка є актуальною іна сучасному етапі розвитку освітньо-виховноїсистеми, – поєднання навчання з продуктивною ітрудовою діяльністю школярів, зв’язку школи зжиттям.

1. Андриевский М.К., Павелко В.В. Использованиепедагогического наследия А.С. Макаренко впрактике работы школы-интерната: [Текст]/ М.К. Андриевский, В.В. Павелко // А.С. Макаренкои Полтавщина: тезисы докладов и сообщенийобластной научно-практической конференции– Полтава: Изд-во “Полтава”, 1986. – 160 с.

2. Андрієвський М.К., Павелко В.В. Прилученнядо життя / М.К. Андрієвський, В.В. Павелко.– К.: Політвидав України, 1979. – 102 с.

3. Андрієвський М.К. Плекаєм парость

молоду / М.К. Андрієвський // Радянськаосвіта. – 1981. – №11. – С. 1.

4. Андрієвський М.К. Право на освіту. /М.К. Андрієвський // Радянська школа. – 1977.– № 12. – С. 14 – 16.

5. Володин О. Горение / О. Володин // Народноеобразование. – 1983. – №10. – С. 39 – 42.

6. Внеочередная седьмая сессия ВерховногоСовета СССР (девятый созыв): [Стенограф,отчет]. – М: Издание Верховного СоветаСССР, 1977. – 525 с.

7. Гордин Л.Ю. Система трудовоговоспитания в опыте и воззрениях А. Макаренко/ Л.Ю. Гордин // Школа и производство. – 1998.– №6. – С. 63 – 68.

8. Заливадный В. Есть такие мгновения вжизни... / В. Заливадный // Учительскаягазета. – 1974. – № 70 – С. 3.

9. Історія Гадяцької школи-інтернату /[Беседа В.М., Галушка Н.А., Кущенко А.Л.,Бесіда О.Г.]. – Гадяч: Вид-во “Гадяч”, 2008. –136 с.

10. Лемберська М. Йти нам – разом! (Бесідаз М.К. Андрієвським, директором Гадяцькоїшколи-інтернату ім. Є.П. Кочергіна, ГероємСоціалістичної Праці, депутатом ВерховноїРади СРСР, кандидатом у члени ЦК КомпартіїУкраїни). / М. Лемберська // Дошкільневиховання. – 1978. – № 6. – С. 6 – 7.

11. Майорчик В. Путевка в жизнь: Народомпризванные [Книга интервью]. / В. Майорчик.– Харьков: Прапор, 1982. – 175 с.

12. Сухомлинський В.О. Серце віддаюдітям. Народження громадянина. Листи досина. Т. 3: Сухомлинський В.О. Вибрані творив п’яти томах./ В.О. Сухомлинський. – К.:Радянська школа, 1977. – 670 с.





“Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітямнашим ні на якій планеті”.

Олександр Довженко

“Учнів необхідно ретельно готувати до розуміння будь-якої доби (історичної епохи)шляхом сягнення художнього методу мистецтва”.

А.В. Бакушинськийвчений-мистецтвознавець

125 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Рівень підготовки кадрів вищої

кваліфікації для різних галузей науки, техніки,промисловості й культури в системі вищої освітиє одним з найважливіших показників розвиткубудь-якої країни, її наукового, технічного йекономічного потенціалу. Тому підвищення якостіосвіти є в цей час ключовою проблемою політикипровідних країн світу відносно вищої школи.

Рішення цієї проблеми припускаєреформування не тільки змісту й структури вищоїосвіти, але й удосконалювання вже існуючих ірозробку нових форм організації й методівнавчання.

Немає сумніву, що закордонний досвідрозробки й застосування форм організації йметодів навчання у вищих навчальних закладах зметою підтримки якості освіти заслуговує того,щоб критично проаналізувати й виявити текорисне в ньому, що буде сприятивдосконалюванню навчального процесу вукраїнських вищих навчальних закладах.

У зв’язку із цим представляється доцільнимзвернутися до досвіду США, де численнівдосконалення навчального процесу у вищій школісприяють підвищенню ефективності навчання, ізначно поліпшують якість підготовки фахівців.

Підвищення якості навчання в СШАздійснюється в основному за рахунок переглядутрадиційних форм і методів викладання,полегшення умов для занять студентів шляхоміндивідуалізації навчання, збільшення комплексуновітніх технічних засобів, широкого застосуваннянових, нетрадиційних форм навчання.

Об’єктивна необхідність забезпечення високоїякості підготовки й розвитку в студентівздатностей до творчої діяльності викликала вдидактиці американської вищої школи значні зміни.Як відзначає більшість американських фахівців,сучасні студенти різні за своїм життєвим досвідом,цілями навчання, поглядами на освіту, перспективамина майбутнє, але всіх їх поєднує недовіра дотрадиційних форм навчання [2, 102 – 106].

Погоджуючись з результатами дослідженьН. Остроумової та Д. Бок зазначимо, щоосновними сучасними тенденціями розвиткуамериканської теорії й практики навчання у вищійшколі є фундаменталізація й активізація навчання.При цьому найбільш типовими підходами донавчання є міждисциплінарний і проблемний.Найбільше поширення в університетах СШАодержали різні форми організації й методиактивного навчання. Навчальна робота вуніверситетах США припускає різні формиорганізації групової й індивідуальної діяльностістудентів: лекцію, семінар, тьюторіали, гру,імітацію, науково-дослідну роботу студентів,коопероване навчання, модульне навчання,програмування, дистанційне навчання тощо.

Найпоширеніші в університетах США груповай індивідуалізована форми організації навчаннявключають індивідуальні, парні й групові форми,а також проблемні методи навчання. Відмінноюрисою більшості групових форм організаціїнавчання, як підкреслює В. Супян, є методдискусії, основною особливістю є більша заобсягом самостійна робота. При їхньомувикористанні основний акцент робиться нарозвиток в учнів критичного мислення.

УДК 378.1Віта Корнієнко, старший викладач Криворізького технічного університету

ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГОПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ США

У статті автор розкриває дидактичні особливості традиційних форм і методів викладання, а такожнетрадиційних форм навчання. Виокремлюються сучасні тенденції розвитку американської теорії й практикинавчання.

Ключові слова: традиційні форми навчання, нетрадиційні форми навчання, фундаменталізація навчання,активізація навчання, групова форма організації навчання.

Літ. 6.Vita Kornienko

DIDACTICS FEATURES OF ORGANIZATION OF EDUCATIONALPROCESS ARE AT HIGHER SCHOOL OF THE USA

In the article an author exposes the didactics features of traditional forms and teaching methods, and alsountraditional forms of studies. Modern progress of the American theory and practice of studies trends are selected.

Key words: traditional forms of studies, untraditional forms of studies, fundamentalization of studies, activationof studies, group form of organization of studies.

ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУУ ВИЩІЙ ШКОЛІ США

© В. Корнієнко, 2011

126

У роботах учених США відсутня єдинапедагогічна термінологія й представники різнихнапрямів вкладають у поняття “метод навчання”та “форма організації навчання” різний зміст, цепояснюється відсутністю єдиної теорії навчання,що, своєю чергою, зумовлено відсутністю єдиноїзагально дидактичної концепції.

В американській педагогіці не існує категорії“форма організації навчання”. Так, І. Тагунова таО. Арсентьєва зазначають, що більшістьамериканських учених для позначення даноїкатегорії вживає термін “метод навчання” ірозглядає ці поняття як ідентичні. Для позначенняформи організації навчання в американськійдидактиці використовують у деяких випадках ітакі терміни, як “способи навчання” (techniques),“навчання” (instruction), “вивчення” (study) та ін.Однак слід зазначити, що всі вищенаведенітерміни, в основному, використовуютьсяамериканськими педагогами для позначеннязагальних форм організації навчання; конкретніформи організації навчання, як правило,позначаються як методи навчання. У той же час,і це важливо підкреслити, обсяг і зміст“загальних” і “конкретних” форм організаціїнавчання американськими педагогами невизначені, тому й слововживання “методнавчання”, “спосіб навчання” залишаєтьсянеоднозначним.

Незважаючи на те, що в науковій мові в СШАє термін “метод навчання”, поняття його такожточно невизначене. Характерно, що американськівчені в більшості випадків виділяють методинавчання в окрему групу скоріше на інтуїтивнійоснові, не маючи відповідного теоретичногообґрунтування. У цілому американській педагогіцівластиво вільне використання терміну “методнавчання”.

Однак помилково було б вважати, що якщо впедагогічній літературі немає на даному етапівідповідного поняття (наприклад, формиорганізації навчання) або воно точно невизначене(метод навчання), то відповідні явища не існуютьу практиці. Навпаки, у педагогічній літературівідомі американські вчені порушують питання проспіввідношення методів навчання з формоюорганізації навчання. Так, наприклад, “формаорганізації навчання” розглядається у Н. Маккензі[6; 3, 3 – 10].

Останні три десятиліття у вищій школі СШАвідбувається багато експериментів, пов’язаних зізміною форм і методів навчання. Спрямованість цихекспериментів в основному зводиться до спробизмінити традиційну модель: “професор, що говорить– студент, що слухає” [4, 66 – 79; 1, 79 – 85].

Сьогодні у вищій школі США акцентзміщується із традиційних пасивних формнавчання (лекція, семінар), на більш активні видисамостійної індивідуальної роботи. Виникланедовіра до лекційної форми навчання в США,можливо, в цьому є й культурні підстави.Американці думають, що лекція не зовсімдемократична. Вони припускають, що експертзнає все, студент нічого. Крім цього є й властивопедагогічні причини для недовіри. Традиційналекція орієнтована в основному на передачуінформації. Розум студента в такій ситуації далеконе завжди задіяний активно. У роботі“Особенности современного развития высшегообразования в ведущих странах мира”, авторамиякої є Н. Давидов, Л. Тарасюк, Ю. Татура таК. Цейкович підкреслюється, що появакомп’ютерів, доступ до численних джерелпривели до того, що використання традиційноїлекції як домінуючої форми навчання пересталовлаштовувати як студентів, так і викладачів. Узв’язку із цим серйозно змінився характер іспрямованість як аудиторних, так і позааудиторнихзанять. Якщо раніше лекції й семінарирозглядалися як головний засіб для передачіінформації, то сьогодні їх мета – викликати інтересдо досліджуваної дисципліни, визначити місцеданої науки в суміжних галузях. Тож, завданнявикладачів – дати студентам напрям длясамостійної роботи. У той же час позааудиторнізаняття, які раніше відігравали допоміжну роль,сьогодні розглядаються як одна з основних формнавчального процесу, де студент здобуває знання,виробляє вміння й навички, готуючись домайбутньої творчої діяльності. Тому вамериканських коледжах різко змінилосяспіввідношення між часом, що приділяється нааудиторні заняття й самостійну роботу на користьостанньої [5].

У зв’язку зі зміною поглядів на місце лекції внавчальному процесі у ВНЗ були висунуті двіконцепції викладання навчального матеріалу:холізм і редукціонізм [2, 102 – 106].

Холізм – це читання загальних, доступнихкурсів, що розглядають спеціальні питання черезпризму загальнонаукових, а іноді йзагальнофілософських проблем. Під тискомспеціалізації знання холізм усе більше уступаєредукціонізму – орієнтації на читанняспеціалізованих настановних лекцій, щорозглядають, проте, докладно приватні питання,насичені складними термінами й потребуютьгарну підготовку для їхнього розуміння.Незважаючи на те що у всіх випадках студентиперед початком лекції одержують її конспекти, що,

ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУУ ВИЩІЙ ШКОЛІ США


127 Молодь і ринок №4 (75), 2011

безумовно, заощаджує час і сприяє більшійзосередженості під час занять, редукціонізм протевимагає виконання великої самостійної роботи.Він припускає підвищення рівня науково-теоретичного знання студента в певній галузі,вироблення настільки необхідних у майбутньомунавичок до самостійного отримання знань.Правда, при такому підході викладання матеріалує небезпека втрати студентами широти поглядуна науку, нездатності зрозуміти взаємозв’язок івзаємозумовленість всіх життєвих процесів, авиходить, і необхідність інтеграції наук для більшглибокого й вірного пізнання й перетворення цихпроцесів в інтересах людства.

Висновки. Виходячи з вище зазначеногомаємо наголосити, що вивчення форм організаціїнавчання у вищій школі США є важливим процесомдля подальшого адаптування та застосування упроцесі організації професійної підготовки фахівціву вищих навчальних закладах України.

1. Ковалева А.И. Кризис системы образования /А.И. Ковалева // Социологические исследования. –1994. – № 3. – С. 79 – 85.

2. Пилиповский В.Я. Поиски новой моделишкольного образования в США / В.Я. Пилиповский //Педагогика. – 1996. – № 3. – С. 102 – 106.

3. Тангян С.А. Высшее образование в перспективеXXI столетия / С.А. Тангян // Педагогика. – 2000. –№2. – С. 3 – 10.

4. Cunnington B. The Process of educating anddeveloping managers for the 2000 / B. Cunnington //Journal of Management Development. – 1985. – 4 (5). –P. 66 – 79.

5. No Child Left Behind. President George W. Bush’sBlueprint for New Beginnings. – Режим доступу: http://ed.gov/inits/nclb/partl.html

6. Mackenzie N., Eraut M., Jones H.C. Teaching andLearning. An Instruction to New Methods andResources in Higher Education – P.: UNESCO andthe International Association of Universities. –1970.


© І. Осадча, 2011

УДК 373.018.58(477)Ірина Осадча, викладач англійської мови Донбаський інститут техніки та менеджменту

Міжнародного науково-технічного університетуімені академіка Юрія Бугая

ПРОБЛЕМА ПЕДАГОГІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ВЧИТЕЛЯУ ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЦІ КІНЦЯ ХХ СТОЛІТТЯ

Автор з’ясовує та доповнює сутність поняття “педагогічні здібності”, аналізує основні підходи дорозуміння поняття “педагогічні здібності” вітчизняними науковцями кінця ХХ сторіччя, зазначає структурнікомпоненти та рівні педагогічних здібностей.

Ключові слова: вміння та навички, здібності, нахили, педагогічні здібності.Літ. 14.Irina Osadcha

PROBLEM OF PEDAGOGICAL CAPABILITIES OF TEACHERIN DOMESTIC PEDAGOGICS OF END OF ХХ CENTURY

The author finds out and complements the essence of the concept “pedagogical abilities”, analyses the basicapproaches to understanding of the concept “pedagogical abilities” by the home researchers of the end of ХХ th

century, marks the structural components and the levels of pedagogical abilities.Key words: inclinations, aptitudes, pedagogical abilities, skills and habits.

Постановка проблеми. З кожнимроком національні стандарти і нормив освіті оновлюються та модернізуються,

незмінним залишається роль і місце вчителя унавчально-виховному процесі, бо саме йомуналежить ключова роль у формуванні сучасногогромадянина європейської держави. Професійнестановлення вчителя, як і будь-якого іншогопрофесіонала, залежить не тільки від бажанняочолити ту, або іншу справу, а більшою мірою відпрофесійних здібностей особистості. Проблемаздібностей залишається актуальною вжепротягом багатьох років, але не втратила своєї

значущості й у наш час. У державній національнійпрограмі “Освіта” (“Україна XXI століття”)підкреслюється, що шляхи реформуваннявиховання передбачають “створення передумовдля розвитку здібностей молоді”, а також“впровадження нових підходів, виховних систем,форм і методів виховання, які відповідали бпотребам розвитку особистості, сприялирозкриттю її талантів, духовно-емоційних,розумових і фізичних здібностей” [4, 4].

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Започатковцем психології здібностей вважаєтьсяФ. Гальтон, але колосальний внесок у розробку


128

проблеми здібностей зробив радянськийнауковець Б. Теплов. У праці “Здібності таобдарованість” (1941) він вводить такі поняття,як “нахили”, “обдарованість”, виділяє основніознаки здібностей, хоча педагогічні здібності булиоб’єктом дослідження ще з 1924 року, колиР. Кутепов запропонував програму дослідженняздібностей абітурієнтів педагогічних навчальнихзакладів.

Проблема здібностей особистості такожвіднайшла своє відображення у працях такихнауковців , як Б. Ананьєв , О. Леонтьєв ,С . Рубінштейн, спеціальні здібності вчителядосліджували Ф. Гоноболін, В. Крутецький,Н. Кузьмина, Н. Левітов, Г.Сартан, М. Станкин,Т. Хрустальова, О. Щербаков.

В цілому на сучасному етапі вивченняздібностей, дослідження за цією темою можнаподілити на дві великі групи: створення ієрархічнихмоделей здібностей та пошук загальної основиздібностей [9, 27].

Метою цієї статті вважаємо з’ясування тадоповнення сутності поняття “педагогічніздібності”, аналіз основних підходів до розумінняпоняття “педагогічні здібності” вітчизняниминауковцями кінця ХХ сторіччя.

Виклад основного матеріалу дослідження.Для глибокого аналізу педагогічних здібностейнеобхідно розтлумачити загальне поняття“здібність”. Низка дослідників кінця ХХ сторіччявизначали здібності як “індивідуально-психологічні особливості особистості, які є однієюз важливіших умов успішного виконання певнихвидів діяльності”. Індивідуально-природноюпередумовою успішного формування здібностейза Ф. Гоноболіним і Т. Ільїною є нахили –“анатомо-фізіологічні особливості нервовоїсистеми”, яких особистість набуває одразу післянародження.

Загальноприйнятим є поділяти здібності назагальні (психічні якості людини) та спеціальні(математичні здібності, організаційні здібності).Радянські науковці 80-х рр. ХХ ст. намагалисяретельно дослідити проблему здібностей.Науковець М. Кодим “Психология способностей италантливая молодежь” (1990) розглянув здібностіу ієрархії: нахили, дарування, здібності, талант. Вінзапропонував класифікувати здібності на основі:

1. Психічних функцій (здібності сприйняття,психомоторні здібності, інтелектуальні);

2. Видів діяльності;3. Процесу їхнього розвитку (потенціальні

здібності пов’язані з можливостями індивіду, якіможуть бути реалізовані у майбутньому узалежності від умов життєвої активності;

актуальні здібності – це вже реалізовані здібності)[6, 144 – 147].

Цікавим, на наш погляд, є гіпотеза розвиткуздібностей Б. Нікітіна (1985 р.), який поділивздібності на виконавчі і творчі у відповідності здвома типами завдань (“старі” й “нові”), якіохоплюють професіональну діяльність людини.Для розв’язання “старих” завдань людинінеобхідні виконавчі здібності – знання, вміння танавички, яких вона набула раніше. У процесірозв’язання “нових” завдань передбачаєтьсярозв’язання спонтанних проблем, завдань, якихвона раніше не робила та використання творчихздібностей. Методом формування виконавчихздібностей є навчання, тоді як творчі здібності –продукт самостійного розкриття закономірностейі зв’язків між предметами та явищами. Вінзазначив, що розвиваються здібності за умовистимулювання і безперервного їх використання.Якщо ж відповідні здібності стають“непотрібними”, або немає видів діяльності дляїхнього використання, здібності перестаютьфункціонувати. Б. Нікітін назвав цей процесНЗМЕРЗ – Необоротне Згасання МожливостейЕфективного Розвитку Здібностей [11, 20 – 22].

Відомий педагог А. Мудрик поділив усіздібності на п’ять груп: інтелектуальні,експресивні, спортивні, інструментальні,комунікативні. Підкреслюється, що для успішноїдіяльності вчителя найважливішою є комунікативназдібність, однак, на жаль, дослідник не виділяєокремо педагогічні здібності [10, 40 – 44].

Ще у 60-ті рр. ХХ сторіччя З. Шиліназауважила, що “неможна умаляти значущістьпедагогічних здібностей” й охарактеризувалаосновні ознаки педагогічних здібностей, до якихувійшли: педагогічна спостережливість іпроникливість, розподілена увага, вміння правильноаналізувати і синтезувати окремі явища, творчауява, організаторські здібності [14, 11].

Проаналізувати ряд робіт присвяченихпедагогічним здібностям необхідно з визначенняпоняття, яке знаходимо у радянської вченоїН. Кузьміної: “педагогічні здібності – цеіндивідуально стійкі властивості особистості, щополягають у специфічній чутливості до об’єкту,засобів, умов педагогічної праці й створенняпродуктивних моделей формування поданихякостей в особистості, яку виховуємо” [8, 14].Ф. Гоноболін асоціював педагогічні здібності зособливим видом обдарованості, і вважав, що цесукупність загальних та спеціальних здібностей.Він запропонував поділяти педагогічні здібностіна: здібності до навчання і здібності до виховання[3, 68 – 69].



129 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Науковець виокремив наступні педагогічніздібності:

1) здібність розуміти учня, легко розбиратисяу його психологічних особливостях, характері,правильно визначати рівень його знань,переконань, моральних якостей;

2) здібність доступно повідомляти дітямнавчальний матеріал;

3) здібність зацікавити учнів;4) здібність переконувати людей;5) організаторські здібності;6) педагогічний такт, вимогливість і

індивідуальний підхід до дітей;7) здібність передбачати результати своєї

роботи, помилки й труднощі;8) здібність до творчої роботи;9) здібність своєчасно та швидко орієнтуватися

у обстановці та реагувати;10) здібність гарно й легко засвоювати та

відтворювати навчальний матеріал [3, 72 – 73].Розвиток педагогічних здібностей відбувається

у процесі роботи у школі за умови бажання самоговчителя стати майстром своєї справи.

Спектр педагогічних здібностей, розробленихО. Щербаковим, включає до себе: дидактичні,комунікативні, перцептивні, експресивні,конструктивні , організаційні зд ібно сті .Ф. Гоноболін додав до них академічні здібності іздібність до будь-якого виду діяльності, щозацікавить дітей. Н. Кузьміна виокремилагностичні, проектировочні, конструктивні,комунікативні та організаторські здібності.

Н. Кузьміна розглядала здібності педагога яквагомий фактор розвитку і формування здібностейучнів. Дослідниця виокремила признакиздібностей та їх рівні: рефлексивний (перцептивно-рефлексивні здібності звернені до об’єкту-суб’єкту педагогічного впливу й зумовлюютьінтенсивність формування почуттєвого досвідуособистості педагога); проективний (проективніпедагогічні здатності звернені до способів впливуна об’єкт-суб’єкт – учня) [8, 14 – 16].

В. Крутецький розмежує поняття “педагогічніздібності” та “педагогічні вміння і навички”,зазначаючи, що при виділенні здібностей акцентробиться на слові “людина”, а підчас вирізненнявмінь і навичок – на слові “діяльність”.“Педагогічні здібності, – підкреслює науковець,– це не вміння і навички, а ті психологічніособливості людини, від яких залежить швидке йлегке опанування педагогічними вміннями інавичками”. А проте, дослідник ототожнює дефініції“педагогічні здібності” і “професійно значущі якості”особистості вчителя і виділяє у структуріпедагогічних здібностей три підструктури:

1) особистісні здібності (прихильність до дітей,витримка і самовладання, здатність перебуватина уроці в оптимальному психічному стані);

2) дидактичні здібності (здатність роз’яснювати,експресивно-мовленнєві здібності, академічні здібності);

3) організаційно-комунікативні здібності(організаторські здібності, комунікативна,сугестивна здібність, перцептивні здібності,педагогічний такт, педагогічна уява) [7, 36 – 43].

У 80-ті рр. ХХ сторіччя М. Аміновекспериментально дослідив деякі передумовипедагогічних здібностей школярів. Після проведеннядисперсійного аналізу за трьома програмами:

1) оцінка ступеня виразності педагогічнихздібностей за допомогою спеціальної шкали“педагогічної обдарованості” та педагогічноїспрямованості;

2) оцінка ступеня виразності деяких професійноважливих для роботи вчителя якостей(спрямованість на групу, орієнтація на спільнудіяльність із іншими, соціальний інтелект тощо);

3) оцінка ступеня виразності в школярівбазисних властивостей ЦНС: активірованості,слабості, лабільності.

Підтвердив існування психофізіологічнихпередумов успішності педагогічної діяльності вучнів, що вчаться у педагогічних класах. Так,наприклад, високий розвиток педагогічнихздібностей показали колективісти, соціабельні,сміливі, домінантні, соціально адаптовані, емоційностійкі, флегматичні та самовпевнені учні інавпаки, в індивідуалістів, самодостатніх,боязких, конформних, соціально дезадаптованих,емоційно нестабільних, збудливих, схильних допочуття провини школярів був виявлений низькийрівень педагогічних здібностей [1, 73 – 75].

У 90-х роках ХХ сторіччя з прийняттямДержавної національної програми “Освіта”(“Україна XXI століття”), в якій першочерговимзавданням освітян стало “формування освіченої,творчої особистості”, і “стимулювання творчогопошуку педагогів”, науковці починають пильнішерозглядати творчі здібності людини.

Російський дослідник кінця 90-х рр. ХХстоліття М. Станкін виокремив чотири фактори,що впливають на формування здібностей: нахили,виховання, середовище й особистісний потяг досамовдосконалення. Він розширив групуздібностей, які повинні бути притаманні педагогу,і проаналізував експресивні, дидактичні,авторитарні, науково-педагогічні, перцептивні,комунікативні, особистісні, організаторські,мажорні, психомоторні, гностичні та конструктивніздібності [13, 3 – 349].

В цілому, всі моделі педагогічних здібностей


130

60 – 90 рр. ХХ сторіччя М. Амінов запропонувавподілити на чотири підгрупи:

1. Системні моделі (Ф. Гоноболін);2. Структурні моделі (В. Сластьонін);3. Псевдо прогнозуючі моделі (Н. Кузьміна);4. Прогностичні моделі (Дж. Райнса) [2, 9].На сучасному етапі розвитку вітчизняної

педагогіки при вступі до вищих навчальнихпедагогічних закладів наявність чи відсутністьпедагогічних здібностей не враховується. Однак,сучасна дослідниця І. Плаксюк вважає, що працявчителя буде ефективною, якщо йому притаманнізагальні та спеціальні здібності. Під загальнимиздібностями розуміються такі, які визначаютьвисокі результати у будь-якій сфері діяльностілюдей, а під спеціальними – ті, які допоможутьдосягти успіху у навчально-виховному процесі,cлід підкреслити, що спеціальні здібності, як іФ. Гоноболін, цей науковець розподіляє наздібності до виховання дітей (здатність бутиприкладом і взірцем для наслідування з боку дітей;здатність викликати у дитини шляхетні почуття,бажання і прагнення ставати кращим; здатністьпристосовувати виховні діяння до індивідуальнихособливостей дитини; здатність викликати до себеповагу з боку дітей, користуватися авторитетомсеред них) і ті, які необхідні у навчанні, а це:

- здатність бачити та відчувати, чи розумієучень матеріал, який вивчається, встановлюватиступінь і характер такого розуміння;

- здатність по-різному викладати, пояснюватитой самий навчальний матеріал, щоб забезпечитийого розуміння та засвоєння всіма учнями;

- здатність будувати навчання з урахуванняміндивідуальності учнів, забезпечуючи швидке таглибоке засвоєння ними знань, умінь та навичок;

- здатність до самоосвіти, включаючи пошук ітворче засвоєння корисної для навчанняінформації, а також її безпосереднє використанняу педагогічній діяльності;

- здатність формувати в учнів потрібнумотивацію та структуру навчальної діяльності.

Особливе місце серед спеціальних педагогічнихздібностей займає здатність до педагогічногоспілкування [12, 29 – 31].

Висновки. Аналіз досліджень вітчизнянихнауковців кінця ХХ сторіччя приводить довисновку, що розробка проблеми педагогічнихздібностей мала провідну роль у дослідженніпроблеми становлення особистості вчителянаприкінці ХХ століття. Науковці наголошували,що педагогічні здібності:

- неможна ототожнювати з педагогічнимивміннями та навичками;

- як і будь-які інші, можуть існувати тільки у

розвитку і не можуть проявлятися позадіяльністю;

- передбачають високий рівень розвиткузагальних здібностей (спостережливості,мислення, уяви);

- мають рефлексивний і проективний рівень;Проведений аналіз свідчить, що педагогічні

здібності є одним з визначальних факторів становленняособистості вчителя і повинні бути передумовою длявибору особистості педагогічної професії.

1. Аминов Н.А. Психофизиологические ипсихологические предпосылки педагогическихспособностей / Н.А. Аминов // Вопросы психологии. –1988. – №5. – С. 73 – 75.

2. Аминов Н.А. Дифференциальный подход кисследованию структурной организации главныхкомпонентов педагогических способностей /Н.А. Аминов // Вопросы психологии. – 1995. – №5. – С. 9.

3. Гоноболин Ф.Н. Книга об учителе / ФёдорНиканорович Гоноболин. – М.: Просвещение, 1965. – 260 с.

4. Державна національна програма “Освіта. УкраїнаXXI століття” // Освіта. – 1993. – № 44 – 46. – С. 2 – 12.

5. Ильина Т.А. Педагогика. Курс лекций: [уч. пос.для студентов пед. университетов] / Т.А. Ильина. –М.: Просвещение, 1984. – 496 с.

6. Кодым М. Психология способностей италантливая молодежь // Психология личности всоциалистическом обществе. Личность и еежизненный путь / Отв. ред. Б.Ф. Ломов, К.А.Абульханова-Славская. – М.: Наука, 1990. – С. 144 – 147.

7. Крутецкий В.А. Педагогические способностикак профессионально значимые качества личности всистеме формирования социально активной личностиучителя / Формирование социально активнойличности учителя: сб. науч. тр. / отв. ред В.А.Сластенин.– М.:МГПИ, 1983. – С. 36 – 43.

8. Кузьмина Н.В. Способности, одаренности,талант учителя. – Л.: Знание, 1985. – 32 с. – С. 14 – 16.

9. Мамічева О.В. Педагогічні здібності викладачаяк предмет психологічного дослідження / Зб. наук.праць Кам’янець-Подільського національногоуніверситету ім. Івана Огієнка та Інститутупсихології ім. Г.С. Костюка АПН України. – Кам’янець-Подільський: Аксіома 2009. – Випуск 6, част. 2. – С. 27.

10. Мудрик А.В. Учитель: мастерство ивдохновение: Кн. [для старшеклассников.] / Мудрик –М., 1986. – 160 с. – С. 40 – 44.

11. Нікітін Б.П. Виникнення і розвиток творчихздібностей // Радянська школа. – 1994. – №4. – С. 20 – 22.

12. Плаксюк I.I. Модель ідеального вчителя /I.I. Плаксюк // Все для вчителя. – 2007. – № 10. – С. 29 – 31.

13. Станкин М.И. Профессиональные способностипедагога / Михаил Иванович Станкин. – М.: Флинта,1998. – С. 3 – 349.

14. Шилина З.М. Учитель советской школы /З.М. Шилина. – Ростов-на-Дону, 1966. – С. 11. – (Изкурса лекций по педагогике).




131 Молодь і ринок №4 (75), 2011

П остановка проблеми. Освітняполітика держави спрямована напобудову нового громадянського,

демократичного, гуманного суспільства,формування у молоді національної свідомості,любові до рідного краю, шанобливого ставленнядо героїчного минулого предків та збереженняісторичної пам’яті. Система громадянськоговиховання молоді передбачає зміцнення єдностіта цілісності України з урахуванням особливостейрозвитку різноманітних категорій населення,збереження і розвиток міжетнічних відносин, якіісторично склалися в Україні, поєднання увихованні національних, громадянсько-політичнихі загальнолюдських цінностей, створення умов дляотримання якісної освіти, яка б відповідаласвітовим стандартам та національним інтересамдержави.

Важливою складовою освіти є виховна роботаяка спрямована на загальний, інтелектуальний,духовний, фізичний та культурний розвиток молоді.Характер освітніх реформ сьогодні пов’язанийнасамперед з інноваційними тенденціями розвиткузмісту освіти, визначенням нових підходів достворення фундаменту для системи моніторингуякості освіти в Україні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Формуванню громадянськості як провідної рисиособистості приділяли увагу: О. Докукіна,М. Задерихіна, Л. Канішевський, В. Мазай та ін.Найбільш ґрунтовно проблеми громадянськоїосвіти та виховання репрезентовані у працях

Н. Абашкіної, А. Алексюка, О. Бенци, Г. Ващенка,О. Вишневського, П. Ігнатенка, В. Іванчука,Н. Косарєвої, О. Кошолапа, Л. Крицької, А.Макаренка,Т. Пантюк, В. Поплужного, М. Рагозіна, А.Сбруєвої,Н. Скотної, В. Струманського, В. Сухомлинського,О. Сухомлинської, К. Чорної та ін.

Ефективність громадянського вихованнявеликою мірою залежить від форм та методівйого здійснення. У цьому контексті вагому рольвідводять інтерактивним методам навчання.Предметом численних наукових пошуків,насамперед компаративних, є: застосуванняінтерактивних методів навчання у професійнійосвіті з опорою на досвід зарубіжних шкіл(В. Жирова, М. Кларін, Т. Кошманова, Л. Пуховськата ін.); специфіка і завдання інтерактивнихтехнологій навчання у професійній освіті України:(К. Баханов, І. Дичківська, О. Комар, О. Пометун,Л. Пироженко та ін.); у тому числі у контекстізавдань і проблем професійної освіти (В. Грачов,Л. Лезова, І. Шаров, Н. Шмельова та ін.). Великуувагу дослідників привертають ігрові методинавчання в сучасній професійній освіті. Так,Л. Андреєва аналізувала дидактичні ігри як засіброзвитку професійно значущих якостеймайбутнього спеціаліста; Г. Бударіна – рольовугру як засіб формування професійноїкомунікативності студентів; С. Мельникова,А. Панченков, Т. Ремех, В. Трайнєв узагальнюютьметодологію розроблення і проведення діловихігор.

Мета статті – з’ясувати можливості впливу

УДК 37.02:681.518Юлія Колісник-Гуменюк, викладач соціально-гуманітарних дисциплін

Львівського медичного коледжуімені Андрея Крупинського,

аспірантка Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освітиАПН України

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК МЕТОД ГРОМАДЯНСЬКОГОВИХОВАННЯ МОЛОДІ

У статті проаналізовано технологію впровадження у виховний процес інтерактивних форм і методівнавчання, які стимулюють творчість, ініціативу, сприяють до самостійного мислення.

Ключові слова: громадянське виховання, громадянськість, громадянська культура, інтерактивніметоди навчання, проблемне навчання, ігрові методи навчання.

Літ. 5.Yuliya Kolisnyk-Humeniuk

INTERACTIVE TECHNOLOGIES AS METHOD OF CIVIL EDUCATIONOF YOUNG PEOPLE

In the article technology of introduction in an educate process of interactive forms and methods is analysedstudies, which stimulate creation, initiative, promote to independent thought.

Key words: civil education, civilization, civil culture, interactive methods of studies, problem studies, playingmethods of studies.

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК МЕТОДГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

© Ю. Колісник-Гуменюк, 2011

132

інтерактивних методів навчання на підвищенняякості виховного процесу з урахуванням завданьта принципів громадянського виховання молоді.

Виклад основного матеріалу. Становленнягромадянина в умовах сьогодення базується насистемі громадянського виховання в умовах сім’ї,родини, освітніх закладів, громадських організаційта об’єднань тощо.

У Концепції громадянського виховання дітей імолоді в Україні підкреслюється, що процесгромадянського виховання потребує включеннявідповідної проблематики до дослідницькихпрограм і планів навчальних та наукових закладів;підвищення професійної кваліфікації педагогів:зокрема, спрямування діяльності Міністерстваосвіти і науки України на організацію тапроведення науково-методичних конференцій,семінарів, нарад, засідань методичних об’єднань,створення творчих колективів з проблемгромадянського виховання та освіти; створенняна базі кращих освітніх закладів експериментальнихцентрів для опрацювання виховних інновацій;розробка й запровадження нових методикнавчання та виховання; організація тазабезпечення психолого-педагогічного всеобучубатьків з метою підвищення ролі родинноговиховання; використання засобів масовоїінформації з метою висвітлення кращого досвідугромадянського виховання дітей та молоді;розробка та впровадження навчально-виховнихпрограм з громадянської освіти та виховання;вивчення світового педагогічного досвіду,адаптація кращих прикладів громадянськоговиховання та освіти; налагодження контактів зміжнародними організаціями, проведення спільнихміжнародних проектів [5]. Громадянськевиховання особистості базується на принципах:гуманізації та демократизації виховного процесу;самоактивності й саморегуляції; системності;комплексності й міждисциплінарної інтегрованості;наступності та безперервності; інтеркультурності;культуровідповідності. Воно включає в себесистему поглядів, переконань, ідей, ідеалів,традицій, звичаїв, напрацьованих попереднімипоколіннями, яка спрямовується на організаціюжиттєдіяльності наступних поколінь [2].

Отже, вважаємо, що громадянське вихованняспрямоване на формування громадянськості якінтегративної якості особистості, що даєможливість людині відчувати себе морально,соціально, політично та юридично дієздатною тазахищеною, покликане розвивати у молоді високіморальні ідеали, почуття любові до свого народута Батьківщини. Воно має на меті вихованнясвідомого громадянина, патріота, професіонала,

людину з притаманними лише їй якостями йрисами характеру, світогляду і способоммислення, почуттями, вчинками та поведінкою,спрямованими на саморозвиток та розвитокдемократичного громадянського суспільства вУкраїні.

Реалізацію цієї мети вбачаємо через виконаннянаступних завдань: визнання й забезпеченнядемократичних прав людини; усвідомленнявзаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи,прав людини та її громадянськоювідповідальністю; формування національноїсвідомості; виховання почуття патріотизму;утвердження гуманістичної моралі; формуванняпрофесійної компетентності, працелюбності,відповідальності; розвиток критичного мислення;формування політичної та правової культуризасобами громадянської освіти.

Таким чином, громадянськість – цеусвідомлення кожним громадянином своїх прав іобов’язків щодо держави, суспільства; почуттявідповідальності за їхнє становище. С. Гончаренковизначає основними елементами громадянськостіморальну і правову культуру, яка виражається впочутті власної гідності, внутрішній свободіособистості, дисциплінованості, в повазі й довірідо інших громадян і до державної влади,особистості, здатної виконувати свої обов’язки вгармонійному поєднанні патріотичних,національних та інтернаціональних почуттів [1].Одним із критеріїв і результатів громадянськоговиховання є громадянськість – реальнаможливість втілення в життя сукупностісоціальних, політичних і громадянських правособистості, її інтеграція в культурні й соціальніструктури суспільства, духовно-моральнацінність, світоглядна і психологічнахарактеристика особистості, що визначає їїобов’язок і відповідальність.

Глибоке усвідомлення своєї належності допевної держави, почуття громадянської гідності,відповідальності й обов’язку, здатність рішучевідстоювати суспільно-державні цілі в складнихситуаціях складають суть громадянськоїкультури, визначальними характеристиками якоїє: патріотизм, правосвідомість, політичнаосвіченість, моральність, трудова активність.

Ефективність громадського вихованнязалежить від спрямованості виховного процесу.Застосування оптимальних форм і методіворганізації громадянського виховання покликанеформувати в особистості когнітивні, нормативніта поведінкові норми, вміння аналізувати, ставитипитання, шукати відповіді, відстоювати своюточку зору, поважати права інших,



133 Молодь і ринок №4 (75), 2011

самореалізовуватися тощо. Провідна роль уцьому процесі належить предметам соціально-гуманітарного циклу: історії, філософії,релігієзнавству, літературі, мові, використання жінтерактивних методів навчання, спрямованих насамостійний пошук, формування творчостістимулює його.

Інтерактивні методики навчання як спеціальнаформа організації пізнавальної й комунікативноїдіяльності студентів, залучених до процесупізнання, дають можливість розуміти йрефлектувати з приводу того, що вони знають ідумають. Важливим моментом активних методівнавчання є створення комфортних умов в режимівідпочинку і розваг шляхом живого спілкуваннязі своїми колегами; бесіди і дискусії; співпрацялюдей навколо єдиної ідеї. На думку О. Пометун,Л. Пироженко, інтерактивне навчання маєконкретну, передбачувану мету – створити такіумови навчання, за яких кожен студент відчуєсвою успішність, інтелектуальну спроможність.Суть інтерактивного навчання вони вбачають утому, що навчальний процес відбувається за умовипостійної, активної взаємодії, діалогу [4].

Ціль інтерактивних методів навчання –виробити у студентів вміння індивідуально іколективно отримувати й оцінювати здобутуінформацію; брати участь в обговоренні;використовувати універсальні стандарти, якідопомагають оцінити позицію, прийняти рішення;приходити до єдиного рішення і відстоювати своюпозицію. У процесі навчання студенти не лишезасвоюють знання, водночас відбувається йрозвиток особистості, її мислення, пам’яті, уваги,уяви, мовлення, а також підвищується рівеньзагальної та професійної культури.

Захоплюючим проектом інноваційнихтехнологій є ігрові форми навчання, під час якихзадіються відчуття, емоції, вольові якостістудентів. Наведемо приклади їх використання насемінарному занятті з теми “ДержавністьУкраїни”, на якому розглядаються питання:первісна епоха на території України; історичнадоля півдня України; історичне походженняслов’ян та їх розселення на території України.

На першому етапі заняття викладач оголошуєтему семінару, порядок його проведення у формігри та систему оцінювання. Оголошує склад журі(2 – 3 студенти), що отримують правилаоцінювання завдань; визначає команди так, щобїх інтелектуальний потенціал був рівноцінний(кількість команд визначається залежно відкількості студентів, але не більше 6 – 7 чоловік укоманді).

Щоб оцінити знання студентів можна провести

конкурс “Мандрівник”. Викладач роздає кожнійкоманді по одній чистій контурній карті. Студентиповинні відмітити певними позначками: стоянкипервісних людей на території України (С);територію де жили трипільці (жовтим кольором);розташування кіммерійців, скіфів, сарматів(червоним та зеленим кольором); античні містадержави (М); територію де жили слов’яни (синімкольором).

Після проведення конкурсу оголошуютьсярезультати, які заносяться в таблицю на дошці.За кожну правильну відповідь 1 бал.

Щоб справитись з цим завданням студентиповинні опрацювати джерела, які відносяться доданої теми. Завдяки історичному матеріалу вониможуть проаналізувати розвиток людства натериторії України, закріпити розуміння, щобезперервність прогресу на території України єскладовою частиною еволюції людства. Данаметодика сприяє зацікавленню студентівісторичним минулим свого народу тазародженням державності на теренах України.

Для перевірки опрацьованого матеріалу вдомашніх групах можна застосовувати конкурс“Джерелознавець”. Мета цього елементу, датистудентам достатньо інформації, щоб на її основівиконувати практичні завдання, за мінімальнокороткий час. Командам по-черзі пропонуютьсяісторичні задачі. Учні повинні прослухатизавдання і відповісти на поставлені запитання.

Приклад.Геродот писав: “При наступі скіфів народ став

радитись між собою і думки їх розбіглися. На їхдумку необхідно було відійти і не вступати у двобійз сильним військом, а царі запропонували битисяіз загарбником. Але ні народ не захотів слухатицарів, ні царі народ. Народ вирішив відступати, ацарі розпочали битися між собою. Всіх царів, якіперебили один одного, народ поховав і залишивкраїну”.

- Про який кочовий народ повідомивдавньогрецький історик?

- Чи узгоджується переказ Геродота характеромцього народу?

За кожну правильну відповідь 1 бал. Післяпроведення конкурсу оголошуються його підсумки,результати заносяться у таблицю на дошці.

Дана методика допомагає розвивати ціннісніуявлення про історичне походженнядавньослов’янської держави Київської Русі.Допомагає виховувати національну гідність таповагу до свого народу, почуття патріотизму ігордості за свою країну, виробляє зацікавленістьдо самостійних пошуків захоплюючих історичнихфактів та подій.


134

Узагальнення знань студентів з теми“Історичне значення давньої історії України”,проводиться шляхом використання методусимуляції. Кожен студент (не користуючиськонспектом) повинен підготувати відповідьзакінчуючи заздалегідь підготовленні викладачемречення, які дозволяють узагальнити знаннястудентів з даної теми:

“Я вивчив, що еволюція людини відбуваласьзавдяки освоєнню нею ...”

“Я вважаю, що ірано мовні племена заселялитериторію України у результаті ...”

“На мою думку, перші державні утворення натериторії України з’явились в результаті...”

“Я дійшов висновку, що перші слов’янивідіграли важливу роль в подальшомудержавотворчому процесі України, тому що...”

“Я не дотримуюсь думки що трипільськакультура зникла в результаті …”

За кожну повну і правильну відповідь студентайого команда отримує 1 бал.

Після підбиття підсумків заняття жюріпідраховує загальну кількість балів, визначаєкоманду переможця [3].

На даному семінарі звертається увага наопрацювання студентами наукової літератури,періодичних видань; формуванню у майбутніхмедичних працівників почуття патріотизму,національної гідності, об’єктивності в оцінці подійі фактів історії України та її держави; вміннялогічно викладати фактичний матеріал,обґрунтовано викривати фальсифікації історіїукраїнської державності, правильно оцінювативнесок нашого багатостраждального народу урозвиток світової цивілізації.

Висновки. У площині інноваційнихпедагогічних технологій важливим елементом єсамостійне дослідження студентом навчальноїпроблеми, що може входити як складова у різних

видах дискусій, дидактичних іграх, лекційномувикладі з елементами застосування інтерактивнихкейс-технологій, підготовку самостійних проектів,групову роботу, ділову гру, самостійну або груповуроботу з джерелами.

Добираючи форми та методи роботи згромадянського виховання, важливо передбачитивикористання методів просвіти (лекції, бесіди,зустрічі із світками історичних подій), бесідигромадянського спрямування, розповіді,дискусійні методи та методи інтерактивноївзаємодії (рольові ігри, метод проект, вікторини),спрямовані на формування переконаньгромадянської позиції особистості.

1. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник. / С.У. Гончаренко. – К.: Либідь. – 374 с.

2. Кабачинський М.І. Роль історичних традиційв національному вихованні особистості. /М.І. Кабачинський // Соціально-політичні таправові проблеми формування особистості ідержави: збірник наукових праць за матеріаламиміжнародної науково-практичної конференції(Хмельницький, 23 – 24 жовтня 1997 р.), С. 3 –5 / Хмельницький: ТУП, 1998. – 192 с.

3. Колісник-Гуменюк Ю.І. Історія України:інтерактивні методи навчання : методичнийпосібник для студентів медичних закладів ІІ– ІV рівнів акредитації / Ю.І. Колісник-Гуменюк. – Львів : ЗАТ “ГалЕкспо”, 2007. – 140 c.

4. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивнітехнології навчання. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко– К.:Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

5. Права Людини в Україні. Інформаційнийпортал Харківської правозахисної групи.[Електронний ресурс] Концепціягромадянського виховання 05.12.00. – Режимдоступу до журн.: http://www.khpg.org/index.php?dо=print




“Виховання – це своєрідне народження”.Георг Крістоф Ліхтенберг

німецький письменник, вчений

“Виховання – найкращий скарб у старості”.Арістотель

древньогрецький філософ

http://www.khpg.org/

135 Молодь і ринок №4 (75), 2011

П остановка проблеми й аналізостанніх досліджень і публікацій.В період реформування професійної

освіти актуалізується потреба в оновленні її змісту,пошуку нових технологій, форм і методівпідготовки педагогів, які дозволяли б йому бутиособистістю з високим рівнем професійноїпсихолого-педагогічної культури. Однак основніпринципи педагогічної майстерності,професіоналізму є незмінними.

В.А. Сухомлинський називав їх ґрунтом, наякому будується педагогічна майстерність. Цебажання вчитися, натхнення, готовність доподолання труднощів [14].

Професійно-педагогічну культуру взагаліможна окреслити як складне системне утворення,що становить упорядковану сукупністьзагальнолюдських ідей, професійно-цінніснихорієнтацій та якостей особистості, універсальнихспособів пізнання і гуманістичної технологіїпедагогічної діяльності. [6] Сьогодні можнастверджувати, що педагогічна культураспіввідноситься з поняттям педагогічноїмобільності, яка виявляється у здібності швидкореагувати на зміну обставин, підпорядковуючи їхрозв’язанню завдань розвитку особистості учнів.У зв’язку із суспільними змінами питанняпрофесійної психолого-педагогічної культурикожного педагога звучить особливо актуально.Також стає необхідним створення умов, щостимулюють прагнення до інноваційної

педагогічної діяльності, до самостійногопідвищення психолого-педагогічної культури.Гуманістична парадигма освіти виводить процесдослідження професійно-педагогічної культури наособистісний рівень. Визначальну роль розвиткупсихологічної культури фахівця у здійсненніпрофесійної діяльності підкреслює В. Рибалка. Вінвизначає її як внутрішньо детермінований щабельпрофесійної культури, що базується на свідомомузасвоєнні спеціальних психологічних знань, умінь,навичок при залученні внутрішніх глибиннихресурсів фахівця [12].

Різні аспекти професійно-педагогічної культуридосліджувалисьу роботах І.Ф. Ісаєва, В.А.Сластьоніна,О.В. Суродіної, В.А. Сухомлинського. Проблеміпедагогічної майстерності присвячені праціС.Я. Батишева, І.А. Зязюна, Л.В. Крамущенко,Н.Г. Ничкало. Тема педагогічної комунікаціївисвітлена в працях Н.П. Волкової, А.П.Панфілової,Н.П. Кузьміної, Л.М. Мітіної, В.А. Семиченко таін. Проблему професійного вигораннядосліджували Х. Фрейденбергер, К. Маслач,Е. Пайанс, В.В. Бойко, Н.Є. Водоп’янова,Т.В. Зайчикова та ін.

Реальними проблемами формуванняпсихолого-педагогічної культури є розвитокздібностей педагогів до самопізнання, емпатії,саморегуляції, рефлексії, емоційної чутливості,підтримки дитячої індивідуальності. Необхідновідмітити, що ці проблеми важливі й длязапобігання професійного вигорання педагога.

УДК 377.36:331.368’361Олена Кальбус, аспірантка відділу практичної психології

Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освітиНаціональної академії педагогічних наук

РОЗВИТОК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙСТРІВВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ ЯК ФАКТОР ПОПЕРЕДЖЕННЯ

ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯУ статті розглядаються методи й форми підвищення психолого-педагогічної культури майстрів

виробничого навчання ПТНЗ як фактора запобігання професійного вигорання.Ключові слова: психолого-педагогічна культура, професійне вигорання, майстер виробничого навчання,

тренінг комунікативних навичок та взаємодії.Літ. 15.Elena KalbusPSYCHOLOGICAL AND EDUCATIONAL DEVELOPMENT OF

CULTURAL PRODUCTION CRAFTSMEN TRAININGAS A FACTOR WARNING BURNOUT

In the article the author analyzes the methods and forms of development of vocational schools master’spsycho-pedagogical culture as a factor in preventing burnout.

Key words: psycho-pedagogical culture, burnout, vocational schools masters, training of communicationskills and interactivity.

РОЗВИТОК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГОНАВЧАННЯ ЯК ФАКТОР ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

© О. Кальбус, 2011

136

Адже феномен професійного вигорання, на думкуоднієї з перших дослідниць цього явищаК. Маслач, тісно пов’язаний саме з емоційнимвиснаженням, спричиненим стресомміжособистісноївзаємодії, деперсоналізацією, заниженою оцінкоювласних досягнень [8]. Розвитку емоційноговиснаження сприяє, за висновками російськоїдослідниці Н. Водоп’янової, низький рівеньнервово-психічної регуляції, а вірогідністьвиникнення деперсоналізації залежить відкомунікативного потенціалу педагога [2]. Томувказані проблеми потребують уваги в системіпрофесійної освіти та підвищенні кваліфікаціїпедагогічних працівників, зокрема, майстріввиробничого навчання.

Метою статті є окреслення форм і методіврозвитку психолого-педагогічної культуримайстрів виробничого навчання ПТНЗ длязапобігання їх професійного вигорання.

Виклад основного матеріалу. Найбільшсуттєвими якостями педагога, необхідними йомудля успішної роботи в нових умовах є такі якціннісне ставлення до учнів, культури, творчості;гуманна педагогічна позиція; турбота пророзвиток та підтримку індивідуальності кожногоучня; здатність надавати особистіснуспрямованість змісту освіти та ін.

Специфіка педагогічної професії полягає втому, що нормативні вимоги до педагога(професійна сфера “людина – людина”) невиявлені так чітко однотипно, як, наприклад, доспеціаліста в системі професій “людина – техніка”.Проблема оцінки педагогом ступеню своєївідповідності професійним вимогам пов’язана знаявністю сукупності відношення до себе як допрофесіонала. Образ Я – професійне та йогодинаміка стимулює або гальмує процес розвиткупрофесійно-педагогічної культури педагога, томущо визначає його організацію, контроль, а такожоцінку активності, спрямованої на присвоєння,відтворення та створення педагогічних цінностей.Педагогічні цінності виступають в якості відносностійких орієнтирів, з якими педагоги співвідносятьсвоє життя та педагогічну діяльність. Інтеграціязагальнолюдських цінностей – добра і краси,справедливості і обов’язку, рівності і честі – впалітру педагогічних та засвоєння їх створює туоснову, на якій розробляється зміст освіти [4].

В індивідуально-особистісному планіпсихолого-педагогічну культуру трактують яквиявлення суттєвих властивостей особистості,професійної діяльності та спілкування педагога.

Найважливішим елементом в системіпсихолого-педагогічної культури педагога єкомунікативна культура. Щодня педагог має

розв’язувати безліч комунікативних завдань, томущо саме спілкування складає основний змістпедагогічної діяльності. З комунікативнимиякостями, першою чергою, пов’язані розвитокздібностей педагогів до самопізнання,саморегуляції, рефлексії, підтримки дитячоїіндивідуальності, емпатії, емоційної чутливості.

З огляду на те, що професійно-педагогічнеспілкування є системою прийомів та навичоксоціально-психологічної взаємодії педагога таучнів, В. Сластьонін правомірно розглядаєспілкування у педагогічній діяльності як засіброзв’язання навчальних завдань; соціально-психологічне забезпечення освітнього процесу;спосіб організації стосунків педагога з учнями, якізабезпечують успіх у навчанні та вихованні [13].Змістом такого спілкування є обмін інформацією,здійснення виховного впливу, організаціявзаємостосунків за допомогою комунікативнихзасобів.

Автори підручника “Педагогічна майстерність”зазначають, що показником культури, засобомсамовираження, самоствердження особистостівчителя є його мовлення. Водночас, дослідникипідкреслюють, що комунікативна поведінкапедагога оцінюється відповідно до того, що і яквін говорить, які в нього жести, рухи, виразобличчя, який підтекст мають його слова, на якуреакцію учнів розраховані [9].

За нашими дослідженнями, основні труднощі,з якими зустрічається майстер виробничогонавчання у спілкуванні з учнями, пов’язані зневмінням налагодити контакт, керуватиповедінкою учнів під час занять, будувативзаємини та змінювати їх залежно від специфікипедагогічних завдань, з нерозумінням внутрішньоїпсихологічної позиції учня. Також це труднощі увербальному спілкуванні, передачі власногоемоційного ставлення до навчального матеріалу,невміння керувати власним емоційним станом впроцесі спілкування.

У психолого-педагогічній літературі окресленінеобхідні компоненти професійно-педагогічноїкомунікативності. Серед них наявність стійкоїпотреби в систематичному спілкуванні з дітьмив найрізноманітніших сферах; взаємодіязагальнолюдських та професійних показниківкомунікативності; емоційне задоволення на всіхетапах спілкування; наявність здібностей допедагогічної комунікації, набуття комунікативнихнавичок і вмінь [3]. Внутрішню структурукомунікативності педагога характеризуютьпізнавальні, експресивні, управлінські якості йогоособистості. Саме вони допомагаютьреалізовувати інтерес до пізнання світу;



137 Молодь і ринок №4 (75), 2011

утримувати увагу оточуючих; створюватиемоційну виразність спілкування; здійснюватисамоконтроль та виховний вплив на учнів тощо.

Для успішного рефлексивного керівництварозвитком учнів педагог має навчитися керуватисобою, власним емоційним станом, і вже черезсебе – всіма компонентами педагогічноїдіяльності [10]. Внутрішнім стимулом досаморозвитку, самовдосконалення, самовихованняпедагога є його усвідомлення обраної метидіяльності – активної участі в розвитку учнів.Цьому сприяють сучасні педагогічні технології,які все більше долають егоцентричнуспрямованість, орієнтуються на групову роботуучнів, на розв’язання завдань щодоіндивідуального творчого розвитку йкомунікативних навичок, здатності докооперативної діяльності. “Я-концепція”змінюється новою – “Я та ми” [10]. Ці тенденціївимагають підвищення рівня професійно-педагогічної культури педагогів, особливопедагогів професійної освіти, важливою частиноюдіяльності яких є підготовка учнів до взаємодії упрофесійній сфері.

Одним із найбільш розповсюджених способіврозвитку професійно-педагогічної культури єнеперервна психолого-педагогічна освіта. Цепов’язано і з тим, що знання, отримані під часнавчання у навчальному закладі, в наш часшвидко старіють. В зарубіжній літературі фігуруєнавіть одиниця виміру старіння знань спеціаліста,так званий “період напіврозпаду компетентності”,– термін, запозичений з ядерної фізики. З цимпоняттям пов’язують проміжок часу післязакінчення ВНЗ, коли, в результаті старіння знань,в міру появи нових знань та нової інформації,компетентність спеціаліста знижується на 50%.Тому варто акцентувати необхідність неперервноїосвіти педагогів. Стосовно майстрів виробничогонавчання ПТНЗ така необхідність зумовлена щей тим, що значна частина цієї категоріїпедагогічних працівників не має спеціальноїпедагогічної та психологічної освіти.

“Неперервність професійної освіти як світоватенденція формується у другій половині ХХстоліття, а точніше, з початку 70-х років”, –зазначає Н.Г. Ничкало [7, 477]. В цей час вченінамагаються визначитися з сутністю, змістом,шляхами, формами неперервної освіти. Так,російський дослідник О. Владиславлев розглядаєнеперервну освіту як систематичну діяльність,спрямовану на одержання й удосконалення знань,умінь, навичок. За його висновками, така освітаздобувається як шляхом навчання узагальноосвітніх та спеціальних навчальних

закладах, так і в формі самоосвіти [1]. Певнимузагальненням у розробці проблеми неперервноїосвіти став перелік характерних для неї ознак,визначений Р. Даве:

- охоплення освітою всього життя людини;- розуміння освіти як цілісної системи, що

вміщує в собі дошкільну, шкільну, професійнуосновну, повторну та паралельну освіти та інтегруєі об’єднує усі її рівні та форми;

- універсальність та демократичність освіти;- можливість створення альтернативних

структур для отримання освіти;- тісний зв’язок між основною та професійною

освітою;- акцент на керовану самоосвіту;- індивідуалізація навчання;- інтердисциплінарність знань та їхньої якості;- гнучкість ті різноманіття змісту, засобів та

методик, часу і місця навчання;- удосконалення вміння вчитися;- стимулювання мотивації до навчання;- створення відповідних умов для навчання;- пізнання та розвиток власної системи

цінностей;- підтримка та покращення якості індивідуального

та колективного життя шляхом особистого,соціального та професійного розвитку;

- розвиток суспільства, що навчає і виховує:вчитися для того, щоб бути і ставати кимось;

- системність принципів для всього освітньогопроцесу [14].

В наш час технічна і професійна освітасвітовою педагогічною спільнотою визнанічастиною системи неперервної освіти [7].Підвищення якості професійної підготовкидослідники неперервної освіти пов’язують зтехнологізацією освітнього процесу. Зрозуміло, щовчителі, викладачі, майстри виробничого навчаннямають ґрунтовно володіти педагогічнимитехнологіями.

Система неперервної освіти майстравиробничого навчання має складатися в томучислі з інтерактивних навчальних курсів, якібудуть спрямовані на розвиток його емоційногоінтелекту, володіння різноманітними формами іметодами інноваційного навчання,самопізнання, підвищення рівня комунікативнихякостей тощо.

Найбільш розповсюдженою сьогодніінтерактивною технологією серед методівактивного навчання у сфері професійноїкомунікації, як відмічає А. Панфілова, є тренінги.Головна їх мета полягає у формуванніміжособистісної складової педагогічної діяльностішляхом розвитку емоційного інтелекту,


138

комунікативних умінь і навичок [8]. Для такоготренінгу характерна трирівнева модель навчання,складові якої – присвоєння нових знань та умінь,демонстрація нових навичок, застосуваннянабутих знань, умінь та навичок – дозволяютьефективно задіяти основні аспекти особистості:когнітивний, емоційний та поведінковий.

Частиною навчального курсу в післядипломнійосвіті майстрів виробничого навчання може бутитренінг “Пізнаючи себе, краще взаємодію зіншими”. Його зміст дає можливість учасникамопанувати навичками самоконтролю, взаємодії вкоманді, ефективної комунікації, емпатією,сприяючи їх готовності до змін та особистісномузростанню.

Перша частина тренінгу спрямована наподолання напруження, встановленнядоброзичливої безпечної атмосфери в групі. Етапзнайомства, встановлення правил роботи, аналізочікувань спонукає учасників вдосконалювативласні уміння формулювати конкретні, однозначнозрозумілі пропозиції, активно залучає їх допрезентації партнерів за допомогою засобіввербального та невербального спілкування,спрямовує увагу групи на вміння плануватидіяльність, що є неодмінною частиною процесудосягнення результату діяльності, встановленоїмети. Цей процес потребує виявлення уваги,концентрації на співрозмовнику, емпатії, навичокактивного слухання з вміннями уточнення,конкретизації, перефразування, резюмуваннятощо. Цими засобами в тренінгу можуть бутизмінені такі симптоми деперсоналізації (одного зелементів вигорання), як ригідність мислення,зайва категоричність, поспішність оціночнихсуджень, втрата почуття гумору, мовні та розумовіштампи.

Робота учасників тренінгу в наступному блокувивчення проблеми та пошуку варіантівприйнятних рішень має стосуватися проблемизв’язку особистісного розвитку з розвитком усфері професійної діяльності, їх взаємного впливу,вибору пріоритетів, мотивації до самовдосконаленнята визначення зони найближчого розвитку.Формування відкритої пізнавальної позиціїпродовжується у вправах-дослідженнях, щовиконуються в малих групах. Така форма роботидозволяє учасникам у безпечній атмосфері малоїгрупи висловлювати власні ідеї, почуття, ділитисядосвідом, бути почутими іншими учасниками таставати співавторами колективних рішень,відкриттів і досягнень. Вправи-дослідження такождають учасникам можливість побачити своїсильні сторони, замислитися над ще незадіянимивнутрішніми та зовнішніми ресурсами, без яких

неможлива гармонійна особистість, і які потрібнорозвивати для досягнення успіху, отриманнявідчуття задоволення своєю діяльністю, щастявід самого життя.

Етап тренінгу, спрямований на пошук рішеньвиявлених проблем, покликаний не тількиакумулювати знання й досвід учасників, але йактивізувати їх взаємодію, адже під час роботи вмалій групі зустрічаються різні, іноді протилежніточки зору, світосприйняття, звичаї, особистийжиттєвий та професійний досвід. В процесівиконання тренувальних вправ удосконалюютьсяяк комунікативні навички, так і вміння взаємодіятив колективі, розпізнавати педагогічні ситуації,керуючись особливостями конкретної ситуації, анесформованими стереотипами. Важливістьцього етапу навчання полягає в тому, щобиподолати метафоричність мислення педагогів, щовиражається у розгляді явищ в стані спокою,розрізнено, без врахування їх розвитку тавзаємозв’язку.

Когнітивну насиченість тренінгу забезпечують,крім названих форм роботи, і такі, як міні-лекції.За їх допомогою група отримує нові теоретичнізнання, знайомиться з надбанням психологічноїта педагогічної наук. В запропонованому тренінгуодною з таких лекцій може бути матеріал з книгиамериканського спеціаліста з управління йлідерства Стівена Р. Кові “Сім навичоквисокоефективних людей”, що представляє сім“кроків” від стану залежності через станнезалежності до процесу ефективної взаємодії.Перші три кроки дозволяють отримати особиступеремогу і стати незалежною людиною: 1) бутипроактивним (тобто суб’єктом, а не об’єктом);2) думками розпочинати з кінця справи (уявлятинаслідки, результати); 3) приділяти основну увагуголовним завданням, проблемам (визначатипріоритети).

Перейти від стану незалежності до взаємодіїта отримати в результаті спільну перемогудопомагають кроки: 4) міркувати в дусі обопільноїперемоги (вигоди); 5) спочатку зрозуміти, а потімбути зрозумілим (надавати й отримуватизворотній зв’язок); 6) прагнути об’єднання енергіїгрупи (та зусиль). Сьомий крок дає можливістьцьому процесу бути постійним і результативним:7) вчитися, бути готовим до змін (самовдосконалення)[5]. Засвоєння моделей про соціальної поведінки, заН. Водоп’яновою, запобігає вигоранню [2].Складовими цих моделей є проактивність,зворотній зв’язок, готовність до змін. Обговореннягрупою інформації, одержаної під час міні-лекції,дає можливість звернути увагу учасників намоделі поведінки, які дозволяють запобігати



139 Молодь і ринок №4 (75), 2011

вигоранню та ефективно продовжуватипедагогічну діяльність.

Однією з головних якостей психолого-педагогічної культури педагога є цінніснеставлення до учнів. Поняття цінності такожважливо й для розуміння феномену професійноговигорання. Виявлено, що одним із найбільшважливих факторів, які впливають на розвитоксиндрому професійного вигорання педагогів, – ценевдоволення педагога собою як професіоналомі знецінення власної праці та досягнень. Томуособливої уваги, на нашу думку, потребуєвідпрацювання учасниками тренінгу підходів долюдських взаємостосунків, адже визначення їх даєможливість обговорити в групі проблемуцінностей, що нерозривно пов’язана з метою іспособами взаємодії. Цьому сприяє складаннясимволічного графіку підходів від “поразка –поразка”, “поразка – перемога”, “перемога –поразка” до “перемога – перемога”. Учасникидоходять висновку, що підхід спільної перемогипотребує найвищого, порівняно з іншимипідходами, ступеню чуйності та мужності.

Висновки. Таким чином, дослідження даноїтематики дає можливість зробити певні висновки:

1. Актуальними проблемами формуванняпсихолого-педагогічної культури є розвитокздібностей педагогів до самопізнання, емпатії,саморегуляції, рефлексії, емоційної чутливості,підтримки дитячої індивідуальності. Ці проблемиважливі й для запобігання професійного вигоранняпедагога, майстра виробничого навчання.

2. Система неперервної освіти педагогівпрофесійної школи має бути спрямована напідтримку та покращення особистісногосоціального та професійного розвитку, збереженняпрофесійного здоров’я та запобіганняпрофесійному вигоранню.

3. Розвиток психолого-педагогічної культури впроцесі професійного навчання, підвищення кваліфікаціїу формі курсової перепідготовки, самоосвіти шляхомсистематичної участі в тренінговому навчанні будесприяти запобіганню професійного вигорання майстріввиробничого навчання.

У подальшому наші розвідки будутьспрямовані на дослідження ефективних форм іметодів запобігання професійного вигораннямайстрів виробничого навчання ПТНЗ тастворення моделі спеціального навчального курсуз цієї проблеми.

1. Владиславлев А.П. Непрерывное образование.Проблемы и перспективы. / А.П. Владиславлев. – М.:Молодая гвардия, 1978. – 178 с.

2. Водоп’янова Н.Є. Старченкова Є.С. Синдромвигорания: диагностика и профилактика./Наталья

Евгеньевна Водопьянова, Елена СтаниславовнаСтарченкова. – СПб.: Питер, 2005. – 336 с.

3 . Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. /Н.П. Волкова. – К.: – Видавничий центр “Академія”,2001. (Електронний-ресурс). Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/pedagogics/ – Назва с контейнера.

4. Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическаякультура преподавателя: Учебное пособие. ИльяФедоровия Исаев – М: Издательский центр“Академия”, 2004. – 208 с.

5. Кови С.Р. Семь навыков высокоэффективныхлюдей. / Стівен Р. Кови. – Электронный ресурс. Режимдоступа: http://www.myword.ru – Название изконтейнера.

6. Наукова школа педагогів “Акме” / Випуск 3(2009) / Суродіна О. В. Психолого-педагогічнакультура вчителя як ресурс ефективної професійноїдіяльності в умовах особистісно орієнтованої освіти.Електронний ресурс. Режим доступу: http://intellect-invest.org.ua/ – Назва з контейнера.

7. Ничкало Н.Г. Професійна освіта нової доби //Педагогічні технології у неперервній професійнійосвіті: Монографія / С.О. Сисоєва, А.М. Алексюк,П.М. Воловик, О.І. Кульчицька, Л.Є. Сігаєва, Я.В.Цехмістер та ін./За ред. С.О. Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ.2001. – 502 с.

8. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальнойпсихологии. / Эайала Пайнс, Кристина Маслач. –СПб.: Питер, 2000. – 528 с.

9. Панфилова А.П. Тренинг педагогическогообщения: учеб. пособие для студ. высш. учеб.заведений. / Альвина Павловна Панфилова. – М.:Издательский центр “Академия”, 2006. – 336 с.

10. Педагогічга майстерність: Підручник /І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; Заред. І.А. Зязюна. / – 2-ге вид., допов. І переробл. – К.:Вища шк., 2004. – 422 с.

11. Профессиональная педагогика: Учебник длястудентов, обучающихся по педагогическимспециальностям и направлениям. Под общей ред.С.Я. Батышева. – 2-е изд.. перераб. и доп. – М.:Ассоциация “Профессиональное образование”, 1999.– 904 с.

12. Рибалка В.В. Методологічні питання науковоїпсихології (Досвід особистісно-центрованоїсистематизації категоріально-поняттєвогоапарату) / Навчально-методичний посібник. /Валентин Васильович. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 204 с.

13. Сластенин В.А. и др. Педагогика: учеб. пособиедля студ. высш. пед. учеб. заведений / В.А. Сластенин,И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов; Под ред. В.А. Сластенина. –М.: Издательский центр “Академия”, 2002. – 576 с.

14. Сухомлинський В.О. Розмова з молодимдиректором школи. Вибрані твори в п’яти томах. –т. 5 / Сухомлинський Василь Олександрович. – К.: Рад.шк., 1976.

15. Dave R.H. Foundations of Lifelong EducationSome Methodological Aspects. – In: Foundations of.Lifelong Education. – Hambourg, 1976. – Р. 34.



http://www.myword.ru

http://intellect-

140

Продовження статті опублікованої в№3 (74) 2011 року.

Площа – 9,6 млн км2. Населення – 1,2 млрдчоловік. Столиця – Пекін.

Китай – країна, історія державності якої сягаєкількох тисячоліть. Її народ зробив вагомийвнесок у матеріальну та духовну культурулюдства. Китай з його великою територією,величезними трудовими і багатими природно-сировинними ресурсами, потенційно місткимвнутрішнім ринком має об’єктивні передумовидля створення цілісного, різнобічно розвинутогогосподарства, здатного забезпечувати потребикраїни у всіх необхідних товарах. Нині за розмірамиВВП та економічним потенціалом Китай входитьу першу десятку провідних країн світу. Зростанняролі в світовому господарстві Азіатсько-Тихоокеанського регіону ще більше посилюєекономічні можливості Китаю.

З дня проголошення в 1949 р. КитайськоїНародної Республіки країна пройшла складнийшлях соціального і економічного розвитку, щопривів до утворення сучасної моделіцентралізовано керованої економіки Китаю.

Природно-ресурсний потенціал – Китай –третя за площею країна світу – має значнийземельний фонд, великі запаси корисних копалин,потужні гідроресурси, а також широкі можливостіщодо освоєння ресурсів океану. Природа Китаюбагата і різноманітна. На півночі сурові гірськіхребти, покриті лісами або степами помірногопоясу, прилягають до холодних просторів Сибіру,а на півдні – гори з вічнозеленими тропічнимилісами.

Площа сільськогосподарських угідь уКНР становить близько 350 млн гектарів. Орніземлі становлять близько 100 млн гектарів, або11% земельного фонду. В окремих районахзбирають по два врожаї на рік, посівна площаКитаю набагато більша, ніж площа ріллі, вонаоцінюється в 150 – 170 млн гектарів.

Населення – кожний п’ятий житель Землі –китаєць. Для природного руху населення Китаюза останні десятиліття характерні зниженнякоефіцієнтів народження і смертності. Кількістьекономічно активного населення становить понад500 млн чоловік. Найбільшими містами Китаю єШанхай (понад 12 млн чоловік), Пекін понад 9,Тяньцзінь – 8, Чунцін 7, Гуанчжоу, Фучжоу,Чанчунь, Шеньян всі по 5 – 6 млн чоловік, а такожДалянь, Ухань, Циндао та ін. Господарство – урозвитку економіки КНР можна виділити кількаперіодів: відбудови і першої п’ятирічки, “великогострибка”, “культурної революції” і сучаснихреформ.

Промисловість – у КНР створено багатогалузеву

Наталія Примаченко, здобувач, викладачДрогобицького державного педагогічного університету


МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ В НАЦІОНАЛЬНОМУ СТИЛІСПІЛКУВАННЯ КРАЇН СВІТУ

У статті висвітлюються питання, що стосуються світового господарства та України в міжнароднихекономічних відносинах, курсу який вивчається студентами факультетів менеджменту і маркетингу, якіоволодівають професією маркетолога для сучасної ринкової економіки з відповідним рівнем формуванняпрофесійних компетенцій. Стаття є корисною для студентів, аспірантів і викладачів, для фахівців, якізаймаються маркетинговою діяльністю.

Ключові слова: міжнародний маркетинг, маркетолог, сільське господарство, промисловість,населення.

Літ. 13.Natalia PrymachenkoINTERNATIONAL MARKETING IS IN NATIONAL STYLE OF

INTERCOURSE OF THE WORLD COUNTRIESThe article up the questions, which are connected with world economy and Ukraine in the international

economic relations also with the course which is learned by students of the faculty of management and marketing.The article is helpful for students, postgraduate students and lecturers, specialists, which practice marketing activity.

Key words: international marketing, marketing specialist, agriculture, industry, population.

УДК 658.8

Китай В міжнародній маркетинговійдіяльності, китайські бізнесменидуже ретельно готуються допереговорів, уважно ставляться дозбирання інформації і вводять доскладу делегації велику кількістьекспертів.


© Н. Примаченко, 2011

141 Молодь і ринок №4 (75), 2011

промисловість. Поряд з традиційними (текстильна,вугільна, металургійна) виникли і такі нові галузіпромисловості, як нафтодобувна і нафтопереробна,хімічна, авіаційна, космічна, електронна. Чорнаметалургія країни спирається на власні запасизалізної руди, легуючих металів і вугілля.

Сільське господарство – Китай великасільськогосподарська країна. Виробляють понад1/3 світового врожаю рису та просяних культур,зосереджено 1/10 світового поголів’я великоїрогатої худоби і 2/5 свиней. Китай – один знайбільших у світі виробників кукурудзи, бавовни,сої, чаю, тютюну, м’яса птиці, коконів шовкопряда.Традиційною культурою є рис, який займає до 1/4посівних площ. Щороку в Китаї збирають близько180 млн тонн цієї культури. В деяких районах рисвирощують до трьох разів в рік.

Міжнародний маркетинг зовнішньоекономічнихзв’язків КНР з початку 80-х років активно розвиваєполітику “відкритих дверей”, яка передбачаєактивне залучення іноземного капіталу, науково-технічне співробітництво, створення “особливихекономічних зон”, в яких заохочується діяльністьзарубіжних та спільних підприємств. Китайвивозить вугілля, нафту, кольорові метали, рис,бавовну, чай, тканини, одяг. Китайські товарилегкої промисловості користуються попитом насвітовому ринку. В імпорті переважає довізпрокату, мінеральних добрив та машин. 3/5зовнішньоторгового обороту КНР припадає наЯпонію, США та Східну Азію.

Китайська сторона згоджується на поступкив переговорах тоді, коли збере максимальнукількість інформації про можливості протилежноїсторони. “Дух дружби”, який вони намагаютьсяпропагувати, – оманливий хід. Китайці – гостиннігосподарі, за обідом чи вечерею можуть податиблизько десятка страв. Від пригощаннявідмовлятися не можна, потрібно виявити повагуі скуштувати всі подані страви. Якщо подаютьсуп, це означає, що обід завершується. Гість уКитаї встає з-за столу першим.

Площа – 9,4 млн км2. Населення – 261 млнчоловік. Столиця – Вашингтон.

За державним устроєм США – федеративнареспубліка, до складу якої входить 50 штатів іфедеральний (столичний) округ Колумбія. США– найбільша за своїм економічним, політичним івійськовим потенціалом країна світу. Територія

США поділяється на три частини. Основначастина, або суміжні штати, розміщені в центріматерика Північна Америка між Канадою іМексикою. Це 48 штатів, на які припадає 83%площі і 99,3% населення країни. 49-м штатом єАляска, що розташована на однойменномупівострові на крайньому північному заходіматерика. 50-й штат – Гавайські острови –знаходяться в центральній частині Тихого океану.

Населення – за кількістю населення СШАпосідають третє місце в світі після Китаю і Індії.За рахунок мігрантів США поповнюють своїлюдські ресурси дешевою робочою силою, атакож спеціалістами високої кваліфікації.Імміграція розглядається як позитивне явище, щоурізноманітнює можливості країни.

Господарство США – високо розвинутаіндустріальна країна. Для її господарствахарактерний комплексний розвиток усіх сучаснихвиробництв, їх великі розміри, новітня техніка,технологія і організація праці, високий освітнійрівень населення. Майже 2/3 найнятих працюютьу нематеріальній сфері (послуги, торгівля іхарчування, фінанси, управління). Країнаекспортує виробниче обладнання і машини, літакиі аерокосмічну техніку, зброю, вугілля, пшеницю,кормове зерно, сою, бавовну, тютюн. Як експортернаукоємких товарів, патентів та інформації США– поза конкуренцією. Держава імпортує нафту інафтопродукти, автомобілі, побутову техніку івироби, газетний папір, продукти тропічногоземлеробства.

Сільське господарство США виробляєпродукцію для власних потреб і на експорт. Цьомусприяє природне середовище й ефективнегосподарювання. Якщо в Індії один селянинобробляє 1,21 гектар землі, то один фермер США50 – 60 гектарів. Тваринництво має добрукормову базу. Це кормове зерно, сіяні і природніпасовища. Переважає м’ясний напрям. М’ясо єважливим елементом харчування американців.Поголів’я великої рогатої худоби становить

близько 100 млн голів, свиней – 55.Бройлерів щорічно вирощують до 5,5млрд штук. Заготівля лісу в СШАзосереджена в Кордильєрах ПівнічногоЗаходу і на Південному Сході. Лісовібагатства не тільки широко

використовуються, а й активно поновлюються,особливо в умовах вологого і теплого клімату.

США мають розвинуту транспортнусистему. У перевезенні пасажирів переважаєвласний автомобіль. Насиченість країниавтомашинами є найвищою у світі – 500 одиницьлегкових і 200 одиниць вантажних на 1000 жителів.

СполученіШтатиАмерики

Американці вирізняються індивідуалізмом,енергійністю, вмінням висувати мету тадомагатися її. Вони жорстко відстоюютьсвої права й інтереси, а також інтересикомпаній, які представляють.


142

Усього на ходу в країні майже 180 млн автомашину тому числі 125 млн легкових.

Аляска – найбільший за територію і найменшзаселений штат США. На площі 1,5 млн км2

проживає тільки 600 тис. чоловік. Аляска дужебагата на природні ресурсами: мінеральні,гідроенергетичні, лісові й рибні. Великі покладинафти. Найбільше місто Аляски Анкоридж – євузлом повітряних сполучень через Північнийполюс.

Гавайські острови – штат невеликий як заплощею, так і за кількістю жителів. Галузями йогогосподарства є туристський бізнес і тропічнеземлеробство. Місто Гонолулу – важливий вузолморських і повітряних сполучень у басейні Тихогоокеану.

В міжнародному маркетингу діяльностіпереговори ведуть інтенсивно, не витрачаючичасу на формальності. Ділову розмовуконцентрують не лише на загальних питаннях, ай на деталях, пов’язаних із реалізацієюдомовленостей. Не можна сказати, щоамериканці педантичні. Вони просто вважають,що у ділових справах немає неістотних деталей.Тому до переговорів американці готуютьсяретельно, велику увагу приділяють розподілуобов’язків учасників переговорів.

На діловій зустрічі можна говорити про сім’ю,хобі; теми політики та релігії краще не торкатися.Розмовляють американці голосно, службовіприміщення тримають відкритими. Британськаманера говорити приглушеним голосом у нихвважається за “шепотіння”, викликає ворожість іпідозру. Дистанція під час розмови – велика.

Площа – 551 тис. км2. Населення – 57,7 млн чол.Столиця – Париж.

Франція – одна з провідних і економічнорозвинутих країн Західної Європи і світу. Країназнаходиться у західній частині регіону. Напівнічному сході і сході межує з Бельгією,Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією,Італією та Монако. На південному заході – зІспанією та Андорою. На заході і півночі Франціяомивається водами Атлантичного океану, напівдні – Середземним морем. Франції належить

острів Корсика в Середземному морі. Країна маєтакож заморські департаменти і території.

Офіційна назва країни – ФранцузькаРеспубліка, за державним устроєм – республіка.Законодавчим органом Франції є двопалатнийпарламент у складі Національних зборів і Сенату.Глава держави – президент – обирається строкомна 7 років. Уряд формально відповідальний передпарламентом, але фактично підпорядковуєтьсяпрезиденту.

Франція – класична країна туризму, розвиткуякого сприяє наявна інфраструктура гостинностіі державна політика.

Населення. За національною ознакою Франція– одно національна країна 85% населенняфранцузи, національні меншини живуть на окраїнахдержави. Це бретонці, баски, фламандці,корсиканці, ельзасці. Певну частину становлятьособи іноземного походження, що іммігрують докраїни на роботу (італійці, іспанці, португальці тавихідці з Північної Африки – близько 4 млнчоловік. Більшість населення 80% становлятьробітники і службовці, 15% – дрібні буржуа, 5% –підприємці. В обробній промисловості працюєблизько 20% економічно активного населення. Всільському господарстві – близько 9%, уневиробничі сфері – понад 60%.

Промисловість – провідна галузь господарствакраїни. В її структурі переважають галузі, пов’язаніз науково-технічним прогресом. Найвищимитемпами зростання характеризуютьсямашинобудування, хімічна, нафтогазовапромисловість та атомна енергетика. Вмашинобудуванні провідне місце посідають

електроніка, автомобілебудування, які добрезабезпечені кадрами-професіоналами. В країнігостро відчувається дефіцит нафти (власнийвидобуток складає 1 – 2 млн тонн, переробка110 млн тонн), яка імпортується з країнПерської затоки, Північної Африки та іншихрегіонів світу.

М і ж н а р о д н и й м а р к е т и н гз о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х з в ’ я з к і ву діяльності відіграє зовнішня торгівля.

Переважає торгівля з розвинутими країнами,головним чином Європейського співтовариства.Імпортують нафту, машини, продовольство (кава,какао, чай, тропічні продукти), хімічну продукцію,експортують машини і обладнання,напівфабрикати та продовольство. За вартістюекспорту сільгоспродукції (вина, зерно, молочніпродукти, цукор). Франція поступається в світітільки США.

У діловій практиці переговори прийняторозпочинати об 11 год. У перерві учасникам

Франція В міжнародному маркетингу діяльності,Франція зробила, мабуть, найзначнішийвнесок у формування дипломатичногопротоколу й етикету. Важко переоцінитироль французів у розвитку філософії,літератури і мистецтва. В наш часфранцузьку мову, що не одне сторіччябула мовою дипломатичного листуванняі дипломатичного спілкування, витіснилаанглійська.



143 Молодь і ринок №4 (75), 2011

можна запропонувати сніданок. Про справипочинають говорити, коли подають каву. Темидля розмов – культура та мистецтво. Небажанірозмови – релігія, політика, питання кар’єри,сімейне становище, прибутки, витрати. УФранції надають великого значення освіті, томуна візитівці слід зазначити вищий навчальнийзаклад, який закінчили. Водночас, французи невирізняються пунктуальністю. Для нихтрадиційно: чим вища посада людини, тим пізнішевона приходить на зустріч.

В одязі французи надають перевагукласичному стилю. Діловим жінкам строгийкостюм слід доповнити намистом, уважнопотрібно ставитися до макіяжу. Під час зустрічіне прийнято дарувати партнеру подарунки.Рахунок у ресторанах оплачує той, хто запросив.До офіціанта звертаються: “гарсон”, а доофіціантки: “мадемуазель”. У гардеробі заведенодавати чайові. Якщо француз складає пучки трьохпальців, підносить їх до вуст і, високо піднявшипідборіддя, ніби посилає поцілунок, – він у захватівід чогось. Потирання вказівним пальцем підносом – це попередження: “Будьте обережні”,“Цій людині не можна довіряти”.

Бесідують французи на короткій відстані.

Під час першої зустрічі варто обмінятисявізитівками, їх відсутність тлумачиться якнеповага. Корейських партнерів цікавить нестільки Ваше ім’я, скільки посада і рівень фірми,яку представляєте.

Корейці ввічливі та привітні, тому вимагаютьдо себе поваги й уваги відповідно посади та віку.Атмосфера товариських стосунків напереговорах є оманливою. Корейськіпідприємці – важкі та вимогливі партнери.На переговорах вони люблять точність іконкретність. Проте відкрито критикуватипартнера не варто. Корейці вимогливі доодягу. Чоловіки зазвичай вдягають костюмз білою сорочкою та краваткою, жінки –сукню. Вдягати брючний костюм жінкам неварто.

Звертаються до партнерів “пан” та “пані”.Швейцарці дуже консервативні, проте допитливі.

В країні – чотири офіційні мови, а з іноземцямизазвичай спілкуються англійською. Швейцарія –традиційно туристична країна, тому її жителіпіклуються про комфорт для гостей.

Потрібно бути пунктуальними, бо це традиційнанаціональна риса швейцарців. Не вартопорівнювати швейцарців з німцями.

Не можна плутати шведів з норвежцями абожителями Данії. В ділових стосунках вонипунктуальні партнери, які планують усезаздалегідь, тому про зустріч потрібно домовлятися

наперед. Високо цінуютьпрофесіоналізм. Зазвичай володіютьдекількома мовами, насампереданглійською та німецькою.

Готуючи ділові переговори іпрограму перебування в країні,потрібно всі заходи сплануватизавчасно, повідомивши про цешведських партнерів. Шведи нелюблять компліментів. Переговори

традиційно починають з обговорення погоди, враженьі новин спорту. Під час засідання дають змогувисловитися всім учасникам. Дружні відносинилюблять продовжувати за обідом, в театрі. Протедодому запрошують дуже рідко. Отримавшизапрошення додому до шведського партнера,варто купити квіти для господині.

Площа – 372 тис. км2. Населення – 125 млнчоловік. Столиця – Токіо.

Японія – економічно найрозвинутіша країна

РеспублікаКорея

В міжнародному маркетингу діяльності корейціпошановують традиційну конфуціянську мораль,за якою надають перевагу особистому спілку-ванню. Тому контакти з південнокорейськимифірмами будуть налагоджені лише після особистоїзустрічі. Не завадить мати хорошого знайомогопосередника, котрий познайомить Вас ізмайбутніми партнерами. Серйозні питання корейціпрагнуть вирішувати на зустрічах, не довіряючиані телефону, ані пошти.

Швейцарія В міжнародному маркетингудіяльності, Швейцарці не афішуютьсвого особистого життя. Можутьзапросити в гості іноземців лишепісля тривалого знайомства. Діловізустрічі влаштовують у ресторанах іготелях. Високо цінується знанняділового етикету.

Швеція В міжнародному маркетингудіяльності гідність шведів, як і вінших скандинавських народів,полягає у надійності, серйозності,порядності, пунктуальності йохайності.

Японія В міжнародному маркетингу діяльності, дляпочатку ділових контактів з японцями слідскористатися допомогою посередника.Японці ніколи не дадуть відповідь на Вашлист, вони повинні мати багато інформаціїпро партнера. Всі матеріали мають бутиофіційно перекладені японською мовою.


144

Азії. Наявність значного економічного потенціалу,високі темпи економічного зростання, вигіднегеополітичне положення в північно-західнійчастині Тихого океану дають підставу вважатицю країну одним із найважливіших центрівсвітового господарства. Японія має потужнупромисловість з найновішими технологіями, значнівалютно-фінансові ресурси, займає міцні позиціїв системі міжнародних економічних відносин. Удругій половині ХХ ст. вона пройшла періоднебаченого в її історії економічного піднесення івступила в етап постіндустріального розвитку.

Японія – конституційна монархія. Сучаснийдержавний устрій визначається конституцією 1947року, основні положення якої відкривають широкіможливості демократії в країні. Вадміністративному відношенні Японія поділяєтьсяна 43 префектури (кен), три столичних округи –Токіо (столиця Японії), Осака та Кіото (стародавнястолиця країни) і губернаторство Хоккайдо.

Природно-ресурсний потенціал. ОстровиЯпонського архіпелагу, геологічною основою якихє підводні гірські хребти, простягаються дугамивздовж східного узбережжя Азії. Основна дугаскладається з чотирьох островів: Хонсю, Кюсю,Сікоку та Хоккайдо. Територія островівзнаходиться в активному сейсмічному районі, дечасті землетруси. 3/4 території островів займаютьгори та місцевості з дуже пересіченим рельєфом.На островах – понад 200 вулканів, серед них 40діючих.

Населення. Територія Японських островів –одна з найбільш густо заселених у світі.Переважна більшість населення країнирозміщуються на вузьких смугах прибережнихрівнин. Системи розселення в зонах Токіо –Йокогама, Осака – Кобе – Кіото, Нагоя, північноїчастини Кюсю (Кітакюсю-Фукуока) являютьсобою великі багатомільйонні агломерації.

Господарство. Сучасна Японія має динамічніпродуктивні сили, в яких нестача природнихресурсів компенсується високим рівнемкваліфікації і культури праці робочої сили,активним і гнучким використанням капіталу тасучасних методів організації виробництва,високим рівнем розвитку науки і техніки. Державаі підприємці проводять активну діяльність насвітовому ринку.

Економіка Японії після Другої світової війнипройшла два етапи розвитку. В 50 – 60-ті рокисклалися найсприятливіші умови розвитку за всюісторію Японії. Активно впроваджувалисянайновіші досягнення світового науково-технічного прогресу, відбулися реорганізаціякапіталу, аграрні реформи на селі.

Японія – лідер світової чорної металургії (98млн тонн сталі) виплавляється щорічно. Діютьмайже два десятка металургійних заводівповного циклу. В хімічні промисловості основугалузі становлять 16 нафтохімічних комплексів.Японія четверта в світі країна по споживаннюенергоносіїв – понад 500 млн тонн у вугільномуеквіваленті, хоч на 90% залежить від імпортуенергоносіїв, у тому числі нафти імпортують 240млн тонн, вугілля довозиться понад 110 млн тонн.

У світовому виробництві машин і устаткуваннячастка Японії становить понад 10%. Провіднимигалузями є машинобудування, електромашинобудування,радіопродукція, транспортне машинобудування (врік випуск машин складає 10,5 млн автомобілів)при чому високої якості. Японські швейні машинкитакої високої якості, що вони мають гарантіюбезвідмовної роботи 50 років. В міжнародномумаркетингу діяльності на Японію припадає 6%імпорту та понад 9% експорту, 15% прямихзарубіжних інвестицій світу. Найважливішоютенденцією зовнішньоекономічної діяльностікраїни є перехід на зовнішню торгівлю та наінвестиційну діяльність. Країна в основномудовозить сировину, напівфабрикати, деякі видихімікатів та промислового устаткування з усіхкінців світу, а вивозить промислові товари, науково-технічну інформацію та капітал.

В міжнародних стосунках, знайомствонеможливе без обміну візитівками. Вручати йотримувати візитівку потрібно двома руками, і назнак поваги до партнера її варто прочитати. Дляяпонців головна інформація – це приналежністьдо фірми, організації, навчального закладу,професія й особисті якості мають вториннезначення.

Отримавши на свято подарунок від японськогопартнера, Ви повинні привітати його подарункомтакої ж вартості. Не забувайте про листівки іпривітання зі святом.

Якщо Ви приїхали до Японії, слід пам’ятати,що вуличне взуття знімають біля входу в дім, нататами не ступають навіть у домашніх тапочках.У туалет ходять у спеціальних тапочках, якістоять біля входу. Не забудьте їх зняти. Некористуйтесь носовичком. За правиламихорошого тону, якщо у Вас нежить, Ви маєтешмигати носом до тих пір, поки не будете наодинцій тільки тоді можна почистити носа. Не потрібноперемішувати їжу паличками та поливати всепідряд соусами. Японські страви – це витворимистецтва, тому ставитися до них потрібновідповідно. Потрібно мати із собою великукількість візитівок, відсутність їх здивує японців.

Відвідуючи будинок японського партнера,



145 Молодь і ринок №4 (75), 2011

візьміть подарунок (пляшка вина, червона ікра,сувенір з Вашої країни), який вручіть обомаруками одразу, як зайдете в дім. Не слід даруватиквіти, ножі, гребінці.

Ніколи не використовуйте рукостискання,прямого погляду в очі. Важливим елементом єуклін. Відстань для розмов – коротка.

Висновки. Отже, Україна як незалежнадержава, член світового співтовариства маєактивно виступати на світовій арені і включатисяу розвиток взаємних господарських відносин зкраїнами-партнерами. Саме це є важливимфактором стабілізації народного господарства тазабезпечення добробуту населення України.

Світовий ринок розглядають як сукупністьобмінів товарами і послугами між національнимиринками окремих країн. Розвитку світового ринкусприяла необхідність збуту продукції за межаминаціональних ринків. Світовий ринок здійснюєзворотний вплив на виробництво, визначаючикількісні та якісні характеристики потрібнихтоварів.

1. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетенції: Підручник. – К.: ЦУЛ. – 2005.– 512 с.

2. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М.Міжнародний маркетинг/М. Вачевський, В. Мадзігон,Н. Примаченко: Підручник. – К.: “Кондор”. – 2010. –410 с.

3. Дахно І.І., Бовтрук Ю.А. Міжнародна економіка.– К. МАУП. – 2002. – 216 с.

4. Єрмошенко М.М. Антимонопольне законодавствоі конкуренція. – К.: УкрНИИНТИ. – 1991. – 52 с.

5. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ ст. // Шляхосвіти. – №2. – С. 2 – 4.

6. Козак Ю.Г. Міжнародна економіка. – К.: ЦНЛ. –2002. – 118 с.

7. Левківський К.М., Логвин З.І., Губернська Н.Л.Збірник нормативних актів щодо Болонськогопроцесу. – К.: – 2008. – 120 с.

8. Михасюк І.Р., Мальський З.М. Основи глобальнихекономічних відносин. – Львів-Жешув. – 2003. – 192 с.

9. Михасюк І.Р., Мальський З.М. Основи глобальнихекономічних відносин. – Львів-Українські технології.– 2003. – С. 83 – 85.

10. Михасюк І.Р., Бочан І.О. Менеджментглобальної економіки. –Львів-Жешув. – 2004.

11. Ничкало Н.Ф., Кудін В.О. професійна освіта взарубіжних країнах. – К.: “Вибір”. – 2002.

12. Примаченко Н.М., Вачевський М.В. Маркетинговакультура у підприємництві. – К.: – ЦУЛ. – 2005. – 128 с.

13. Циганкова Т.М. Міжнародний маркетинг:Навч. посібник. – К.: КНЕУ. – 1998. – 120 с.


П остановка проблеми. В епохусучасних інформаційних технологійнові форми комунікації поширюються

надзвичайно стрімко. Поряд зі звичним засобамимасової інформації (преса, радіо, телебачення), всебільшого значення набуває Internet та можливостіорганізації інформації в ньому. Зміцнення роліглобальної мережі змушує текстологів талінгвістів звернути увагу на особливості

текстуального розв’язання способів представленняінформації в ньому. Важливим поняттям вструктурі дослідження комп’ютерного дискурсує “гіпертекст”. Етимологія слова: “текст” від гр.“тканина”, що особливо підкреслює лінійністьорганізації інформації в ньому, та префікс “гіпер-”від гр. “над”, що вказує на ускладнення структуригіпертексту у порівнянні з текстом. З огляду наце, актуальним є дослідження основних підходів

Іван Василиків, Дрогобицький державний педагогічний університетімені Івана Франка

ГІПЕРТЕКСТОВІ НАВЧАЛЬНІ СИСТЕМИ У ПРОФЕСІЙНІЙПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ МАРКЕТИНГУ

У статті розглядаються актуальні питання запровадження гіпертекстових навчальних систем упроцесі професійної підготовки вчителя маркетингу в педагогічному ВНЗ.

Ключові слова: гіпертекст, гіпер, гіпертекстова система, аспект, інформаційна одиниця, дизайн,юзабіліті, маркетинг.

Літ. 10. Рис 1.Ivan Vasylykiv

HYPERTEXT EDUCATIONAL SYSTEMS ARE IN PROFESSIONALPREPARATION OF MARKETING TEACHER

In the article the pressing questions of input of the hypertext educational systems are examined in the processof professional preparation of marketing teacher in pedagogical INSTITUTE of higher.

Key words: hypertext, hyper, hypertext system, aspect, informative unit, design, usability, marketing.

УДК 378.047:339.138

ГІПЕРТЕКСТОВІ НАВЧАЛЬНІ СИСТЕМИУ ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ МАРКЕТИНГУ

© І. Василиків, 2011

146

до інтерпретації поняття “гіпертекст” та йогохарактеристики.

Функція формування людини, організованоговідповідно суспільним запитам, завждипокладалася на систему освіти, завданням якої єпідготовка спеціалістів, здатних забезпечуватирозвиток потенціалу держави, її самостійність іконкурентоспроможність. Отже, сучаснихфахівець повинен мати високий рівень загальної,професійної і інформаційної компетентності, вільноорієнтуватися у світовому інформаційномупросторі і використовувати його ресурси длясаморозвитку та самовдосконалення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання впровадження інформаційних технологійв освітній процес навчальних закладів знайшлосвоє відображення у працях Н. Апатової,А. Ашерова, В. Бикова, І. Булаха, М. Жалдака,М. Кадемії, В. Науменко, В. Чернова. Ідеягіпертексту розроблялася з кінця 2-ї половини ХХстоліття з одного боку, як феномен в електроннійсистемі, Т. Нельсоном, Б. Лі, а з іншого боку, якреалія письмовій комунікації (перш за все, якявище в області літературних творів), Ж. Женеттом,Ж. Дерріда, Ю. Крістевої та ін.

Серед науковців та дослідників, щозаймаються розробками питань гіпертекстів,гіпертекстуальності, гіпердокументів з точки зорукібернетики та комп’ютерних технологій, слідвідзначити: О.О. Гагаріна, О.В. Котовської,С.В. Тищенко, В.Л. Епштейна, який розробляєпоняття “гіпертекст” та “гіпертекстові системи”;Ю. Машбиць, М.В. Монахова та П. Кана [10],які розглядають негативні наслідки роботиособистості в віртуальному середовищі згіпертекстом та ін.

Мета статті – висвітлити сутність, місце іможливість застосування гіпертекстовоїтехнології у процесі набуття і відпрацюваннянавчального матеріалу у ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. ГІПЕРТЕКСТ– комп’ютерний спосіб подання інформації;відображуваний на екрані монітора текст міститьвиділені (напр., кольором) слова, звертання до якихвикликає висвітлення подальшої інформації.

Гіпертекстова система – це програмнасистема високого рівня, за допомогою якоїкористувач в інтерактивному режимі можедосліджувати знання нелінійним способом. Такасистема містить засоби подання й обробки слів ігіпертекстових структур, інформаційногозв’язування документів, а також прокладання йзапам’ятовування шляхів у гіпертексті. Під часроботи з гіпертекстовою системою поступовозникає різниця між автором і читачем, тобто

гіпертехнологія стає авторською. Найпоширенішимисистемами є Hyperdcard, HyperStudio, Syperdcardта ін. У більшості сучасних програмних продуктівуся допомога (help) полягає у використаннігіпертекстової технології на базі меню [5].

Щодо структурних взаємозв’язків – цегіпертекст – нелінійний текст, влаштований такимчином, що він перетворюється в систему, ієрархіютекстів, одночасно являючи собою єдність імножину текстів. Найпростіший прикладгіпертексту: енциклопедія або словник, в якомукожна стаття має посилання на інші статті цьогож словника. Гіпертекст – властивість, на якійпобудована всесвітня павутина Інтернет.

Яскравий приклад гіпертексту – Вікіпедія,кожна стаття якої пов’язана через гіперпосиланняз іншими статтями, сотнями гіперпосилань (рис. 1).

Отже, “гіпертекст” – це перш за всеструктурований текст великого обсягу таінформаційної насиченості, структурні одиниціякого пов’язані між собою. Ключовим у цьомупонятті є два елементи великий (гіпер) текст івелика (гіпер) кількість зв’язків. Користуючисьсаме префіксом “гіпер” надають і такетрактування гіпертексту: “1) особливий методпобудови інформаційних систем, які забезпечуютьпрямий доступ до даний із збереженням логічнихзв’язків між ними; 2) певна системапредставлення текстової та мультимедійноїінформації у вигляді мережі пов’язаних між собоютекстових або інших файлів; 3) особливийуніверсальний інтерфейс, відмінністю якого є йогоінтерактивність для користувача” [3].

Визначаються такі аспекти організації ГТ:1. Структурний аспект. Система повинна

мати базу даних, що складається з об’єктів двохвидів: а) інформаційних одиниць (ІО) або “вузлів”,що містять інформацію, потенційно цікаву длякористувачів і б) дуг, що представляютьструктурні та семантичні відношення зв’язуютьінформаційний зміст вузлів. (Інформація, яканадається дугами різних типів, і можливістьдосліджувати й інтерпретувати можливітраєкторії переміщення від одних ІО до іншихможе мати для користувача значення не менше,ніж інформація що міститься у вузлах). Улітературі базу даних гіпертекстової системиназивають по-різному: Гіпертекстом,гіпертекстової базою даних, гіпербазой даних,гіперпростір.

2. Функціональний аспект. Створеннягіпертексту (ІО і “слідів”, в сенсі Буша) і навігаціяв гіперпросторі є нелінійною (не послідовною)діяльністю. Відповідно до цього гіпертекстовасистема повинна мати спеціальні інструментальні



147 Молодь і ринок №4 (75), 2011

засоби двох видів: 1) кошти для підтримкиавторської діяльності (ні в українській, ні внімецькій мові немає відповідного термінуеквівалентного англійському “Authoring”) і2) засоби для броузінга ІО в процесі асоціативноїнавігації.

3. Візуальний аспект. Управління функціонуваннямгіпертекстової системи здійснюється на основіпринципу прямого маніпулювання представленимина екрані монітора символами позамовнихоб’єктів. Принцип прямого маніпулюванняозначає можливість ініціювати швидкі, реверсивніоперації над об’єктами з негайно видимимирезультатами. Користувач отримує можливістьлегко і практично миттєво переміщувати одиниціінформації і фрагменти гіпертексту з одногоконтексту в інший разом з усією сукупністюзаданих в першому контексті зв’язків: ІО або їїелемент активізується (вибирається) шляхомнатискання мишею на так звану, “електроннукнопку”, що грає роль вихідної точки зв’язку, щоведе до тієї чи іншої інформації, яка можепредставляти інтерес для користувача. Системаздійснює перехід в кінцеву точку зазначеної зв’язки

і видає на екран відповідну їй ІО. Це може бутиабо нова ІО, що заміщує на екрані вихідну, абовставка певного нового елемента [4, 255 – 257].

У зв’язку з вищенаведеним, вважаєтьсядоцільним створення комп’ютерних навчальнихпосібників, які б враховували специфічні вимогинавчання інформатиці майбутніх учителівмаркетингу у вищих навчальних закладах.

Одним із важливих етапів створення такихпедагогічних програмних засобів навчання єпитання вибору інструментального середовища,придатного для реалізації основних дидактичнихвимог, що висуваються до автоматизованогопрофесійно-адаптованого посібника з інформатики,орієнтованого на підготовку фахівців маркетингуз вищою педагогічною освітою.

Ряд фахівців в цьому питанні приходять додумки, що одним з найбільш вдалих технологічнихрішень цієї задачі є використання гіпертекстовихсередовищ. І така точка зору є доситьобґрунтованою.

Гіпертекстова система дозволяє розробникубудь-якого навчального курсу записати в наявнійформі мережу ідей (думок, тез, фрагментів) і

Рис. 1. Приклад гіпертексту – Вікіпедія


148

надає студенту, слухачу прямий доступ до цієїмережі ідей автора. Продуктивність працірозробника навчального курсу й адекватністьсприйняття матеріалу суб’єктом навчання прицьому зростають, тому що виключаютьсяпроміжні трансформації. Оперуючи вербальнимиі невербальними уявленнями, гіпертекстовісистеми дозволяють видавати користувачу(студенту, слухачу) інформацію в найбільшефективній формі з врахуванням не тільки сутностіінформації, але й індивідуальних психофізіологічнихособливостей користувача.

Тим самим, гіпертекстові системи впершепропонують інструмент, здатний підтримуватипроцеси асоціативного мислення, що домінуютьу правій півкулі нашого мозку. Основоположникпсихоаналізу Зиґмунд Фрейд вважав, що методвільних асоціацій позбавляє або щонайменшепослабляє вплив внутрішніх цензорів на роботупідсвідомості, із яких складається інтуїція і творчеосяяння. Саме ці характеристики гіпертекстовихсередовищ, реалізовані на сучасних апаратних іпрограмних платформах, зацікавили розробниківпедагогічного програмного забезпечення –навчальних, контролюючих, довідкових програм,автоматизованих посібників і енциклопедій.

У цьому зв’язку вважаємо за доцільнепроаналізувати потенційну педагогічнуефективність застосування гіпертекстовихпрограм у навчальному процесі. При цьому вданому випадку будемо розуміти під гіпертекстомінтерактивну програму, де первинне місценалежить предметно-орієнтованому тексту, якиймістить засоби оперативного виходу в допоміжніінформаційні масиви будь-якого типу.

Разом з цим під час довгої роботи згіпертекстом в людини може виникати відчуттянезадоволення, адже охопити всі можливіваріанти, які пропонує гіпертекстовий документ,фактично неможливо [10]. Деякі з дослідників,зокрема незалежний експерт в сфері дизайну таюзабіліті1 К. Монако стверджує, що гіпертекствикликає порушення короткострокової пам’ятіголовного мозку [6]. Надлишковість розгалуженьв гіпертекстових документах призводить до збоївв пам’яті людини, адже вона не розрахована назберігання настільки розгалуженої схеми шляхівруху по гіпертексту.

Однією з наріжних проблем для дослідженняв теорії гіпертексту є проблема авторства.Особливо актуалізованою вона постає длямайбутнього розвитку літератури. Зокрема, якписав Умберто Еко: “з комп’ютернимитехнологіями ми входимо в нову еру Саміздату(“Samisdazt Era”)” [9] – зникає необхідність увидавництвах як постачальниках поліграфічноїпродукції (автор, редактор, верстувальник тощо).Відбувається стирання меж авторства, аджегіпертексти зазвичай мають багато адресантів,які з часом можуть змінюватись.

Висновки. Отже, слід зазначити, щогіпертекст на сьогодні постає як складний об’єктнаукової експлікації. Гіпертекст на сьогодні постаєяк відкрита система, як мережева організаціяінформації, як база знань, як система з операцією“дописування знань” тощо.

Важливим чинником застосуваннягіпертекстових систем є те, що студентперетворюється з об’єкта навчання в суб’єктнавчання, тобто процес пізнання переходить ізкатегорії “вчити” до категорії “вивчати” свідомоі самостійно через “занурення” студента вособливе інформаційне середовище, інформаційнесередовище, яке найкраще мотивує і стимулюєвивчення практично будь-якої навчальноїдисципліни.

1. Гагарін О.О., Титенко С.В. Проблеми створеннягіпертекстового навчаючого середовища // ВісникСхідноукраїнського національного університету іменіВолодимира Даля. – 2007. – №4 (110). – Ч. 2. – С. 6 – 15.

2. Дергач М.А. Гіпертекстова технологія восвітньому просторі вищого навчального закладуПедагогічні видання / е-журнал “Педагогічна наука:історія, теорія, практика, тенденції розвитку”. –Архів номерів. – 2009. – Випуск №1.

3. Кедрова Г.Е., Дедова О.В. Опыт построенияобучающей среды, основанной на гипертексте.Проблемы гипертекстовой интерпретацилингвистического материала в процессе созданияавтоматизированного мультимедийного курсарусской фонетики / Г.Е. Кедрова, О.В. Дедова //Nature.Web.ru: Научная сеть [Электронный ресурс].– Режим доступа: http://nature.web.ru/db/msg.html.

4. Коломієць Н. В. Подання інформації на веб-сайтах служби новин CNN: структурні особливостірезюме // Мовні і концептуальні картини світу: [зб.наук. праць]. – К.: Логос, 2002. – № 7. – С. 254 – 262.

5. Ситник В.Ф. та ін. Основи інформаційних

1 Юзабіліті (англ. usability – дослівно “можливість використання”, “здатність бути використаним”, “корисність”)– поняття в мікроергономіці, що визначає, наскільки добре люди можуть використовувати певний штучнийоб’єкт (у нашому випадку веб-сторінка, або весь веб-сайт) для його можливого застосування. Міжнароднийстандарт ISO 9241-11 визначає юзабіліті як “ступінь, з якою продукт може бути використаний певнимикористувачами при певному контексті використання для досягнення певних цілей з належною ефективністю,продуктивністю і задоволеністю”.



http://nature.web.ru/db/msg.html

149 Молодь і ринок №4 (75), 2011

систем: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. /В.Ф. Ситник, Т.А. Писаревська, Н.В. Єрьоміна,О.С. Краєва; За ред. В.Ф. Ситника. – К.: КНЕУ, 2001.– 420 с.

6. Шведова-Водка Г.М. Документознавство[Текст]: навч. посіб. / Г.М. Шведова-Водка. – К.:Знання, 2007. – 400 с. – (Вища освіта XХI ст.).

7. Шерман М.І. Педагогічні аспекти використаннягіпертексту в процесі інформатизації вищої школи./ М.І. Шерман // Міжнародне співробітництво тауніверситетська освіта: Матеріали міжнародноїнаукової конференції. – Зб. статей. – Херсон:Херсонський педагогічний університет. – 2000. –Розділ 3. – С. 207 – 210.

8. Шершньова О. Специфіка інтерпретаціїп о н яття “ г іп ер те кст” та й о го о сно в ни хх а р а к т е р и с т и к в с у ч а с н о м у н а у к о в о м уп р о с т о р і / / Н а у к о в и й б л о г : h t t p : / /naub .org .ua /

9. Eco U. From Internet to Gutenberg [Electronicresource] / U. Eco; The Italian Academy for AdvancedStudies in America. – Access mode: http://www.hf.ntnu.no/anv/Finnbo/tekster/Eco/Internet.htm. – Title on thescreen.

10. Kahn P. The Pleasures of Possibility: What isDisorientation in Hypertext? [Text] / P. Kahn,G .P. Landow // Journal of Computing in HigherEducation. – 1993. – Vol. 4(2). – P. 57 – 78.


Постановка проблеми. ХХ столiттябуло ознаменовано надзвичайнобурхливим зростанням науки, технiки,

сучасних технологiй. Це корiнним чином вплинулона життя всього людства, змiнило його уявленняпро свiт речей i взаємодiю людини i предметногосвiту, iстотно пiдвищило вимоги до зручностi,краси i комфорту. Цi змiни стали можливi не лишезавдяки розвитку iнженерної думки, але i прибезпосереднiй участi дизайнерiв.

Самi дизайнери, визначаючи значення i мiсцедизайну в суспiльствi, оцiнюють його як службу,що охоплює матерiальну i духовну сферисуспiльного життя, що виконує широкукомунiкативну функцiю, службу, яка набуваєбiльш важливiшого значення в життi людей. Томуметою цієї статті є довести актуальністьнавчання дизайну одягу підлітків в дизайн-студіяхпозашкільних навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу. Сьогоднiдизайн став невiд’ємною частиною сучасногожиття. Вiн увiйшов до нашого побуту, виробництватоварiв i упаковки, оформлення iнтер’єру,полiграфiчного виробництва, реклами, одягу.

Головним принципом дизайну є гармонiйнепоєднання двох самостiйних явищ, що iснуютьокремо i незалежно один вiд одного, функцiї i краси,а метою – надання об’єктам проектуванняестетичних якостей i оптимiзацiя їх взаємодiї злюдиною i суспiльством.

У певному значеннi можна говорити, що дизайнiснує з часу зародження людства на Землi, колиз’являються перші знаряддя працi, предметипобуту, наскальнi малюнки. Проте, усвiдомленнядизайну в сучасному розумiннi припадає напочаток ХХ столiття, а перше офiцiйне йоговизначення було сформульоване в 1964 р. намiжнародному семiнарi по дизайн-освiтi у Брюгге.

УДК 374:746.4Ганна Попова, аспірант Нацiонального педагогiчного унiверситету

iменi М.П. Драгоманова,м. Київ

НАВЧАННЯ ДИЗАЙНУ ОДЯГУ В ПОЗАШКIЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХЗАКЛАДАХ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТI

У статтi розглядається поняття “дизайн”, зроблено огляд пiдлiткового вiку дитини, доводитьсяактуальнiсть навчання пiдлiткiв дизайну одягу в дизайн-студiї позашкiльного навчального закладу.

Ключовi слова: дизайн, дизайн одягу, дизайнерська дiяльнiсть, пiдлiтковий вiк, дизайн-студiя,особливiсть дизайн-студiї, “студiйна свобода”.

Літ. 5.Hanna Popova

TEACHING TO DESIGN CLOTHES IN INSTITUTION OFSUPPLEMENTARY EDUCATION AS TOPICAL PROBLEM

Тhere is a concept of design in the article, the teen-age has been briefly considered, there is actuality ofeducating in design of clothes by teen in design-studio of institution supplementary education.

Key words: Design, design of clothes, teen-age, design-studio, designer activity, feature of design studio,“studio freedom”.

НАВЧАННЯ ДИЗАЙНУ ОДЯГУ В ПОЗАШКIЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТI

© Г. Попова, 2011

http://www.hf.ntnu.no/

150

Дизайн – творча дiяльнiсть, метою якої євизначення формальних якостей промисловихвиробiв. Цi якостi включають й зовнiшнi рисивиробу, але, головним чином тi структурнi iфункцiональнi взаємозв’язки, якi перетворюютьвирiб в єдине цiле як з точки зору споживача, такі з точки зору виробника [2].

Перетворення дизайну на глобальне явище, щоохопило в останнiй третинi ХХ ст. всi сфери життя,викликало зростання дослiдницького iнтересу додизайну в рiзних областях гуманiтарного знання.Так i в нашiй країнi були зробленi спроби виявленняознак, сутностi дизайну, його можливостей iзначення для рiзних сторiн суспiльного життя. Йу 1972 роцi у Великiй Радянськiй Енциклопедiї,з’являється наступне визначення поняття“дизайн”.

“Дизайн (вiд англ., – проектувати, креслити,замислювати, а також проект, план, малюнок),термiн, що позначає новий вид дiяльностi попроектуванню предметного свiту. Дизайн виникна початку ХХ ст. як реакцiя на стихiйнеформування вiзуальних i функцiональнихвластивостей предметного середовища. Дизайнрозробляє зразки його рацiональної побудови, щовiдповiдають складному функцiонуваннюсучасного суспiльства. Дизайн розв’язує широкiсоцiально-технiчнi проблеми функцiонуваннявиробництва, вжитку, iснування людей впредметному середовищi” [1].

Зростання вимог людей до зовнiшньоговигляду, речей, стану побутового оточення,викликане змiною соцiально-економiчнiй ситуацiї,привело до пiдвищення ролi дизайну в масовiйкультурi i життi. Синтезуючи новiтнi досягненнякультури, дизайн вiдображає сучасний розвитоксуспiльства, демонструючи за допомогоюхудожнiх засобiв рiзнi структури його духовногожиття. На думку ряду вчених, транслюючидуховнi цiнностi, об’єкти дизайну здатнi робитивплив на свiтогляд, психологiчний стан людини.Отже, дизайн сьогоднi може служити реальнимзасобом виховання особистостi пiдлiткiв.

Але зауважимо, що зазначенi формулюванняне достатньо вiдображають сутнiсть дизайну усферi педагогiки. З метою розвитку тавдосконалення дизайн-освiти необхiдноздiйснювати пошук у рiзних напрямах: науковообґрунтувати перспективи розвитку дизайну вукраїнськiй етнокультурi, з’ясувати прогресивнiтенденцiї професiйного європейського дизайну зйого рiзновидами модернiзму, створитипедагогiчнi умови для саморозвитку українськоїдизайн-освiти на всiх рiвнях, в тому числi їївпровадження у заклади позашкiльної освiти.

У зв’язку з тим, що суспiльство i державапоставило перед органiзаторами i дiячамипозашкiльної освiти завдання сприяння гуманiзацiїсоцiального i iндивiдуального життя громадян,задоволення їх соцiокультурних потреб, серед якихведучу роль грають потреби в творчомусаморозвитку особистостi i життєвомусамовизначеннi [4], багато зусиль було направленона створення теоретико-методологiчногооснащення закладiв позашкiльної освiти.Актуальним виводом в рiшеннi цiєї проблемистало обґрунтування пошукiв iнновацiйних формзалучення i освоєння пiдростаючим поколiннямсучасних суспiльних видiв професiйної дiяльностi,до яких якраз й вiдноситься дизайнерськадiяльнiсть. Науковий пошук вибору стратегiїосвiти з врахуванням реалiй сучасного життянаводить дослiдникiв до необхiдностi розробкинових концепцiй у педагогiчнiй теорiї i практицi,пов’язаних iз навчанням дизайну. Особливо цезначимо для збагачення культурного i науковогопотенцiалу нашої країни, оскiльки в даний час удiтей i молодi спостерiгається посиленняпрагматизму у розв’язаннi життєвих проблем,рiзке зниження iнтересу до духовного зростання.Вiдбувається вiдчутне знецiнення розумової працii домiнуючої ролi у визначеннi життєвихпрiоритетiв набуває матерiальний чинник.Результатом цього стає формуванняпiдростаючого поколiння, в якого починаєпереважати культ споживання, а не творiння. Томусаме дизайн в якостi актуального сучасного видудiяльностi допоможе розвинути творчi здiбностi,любов до працi, до естетичного, i одночасносприятиме створенню умов для активного,самостiйного, цiлеспрямованого проведенняучнями свого вiльного часу.

Всiм вiдомо, що пiдлiтковий перiод є одним знайважливiших етапiв у життi кожної людини. Йогоназивають перехiдним, тому що вiдбуваєтьсяперехiд вiд дитинства до юностi у фiзичному,психiчному i соцiальному аспектах. Як зазначаввiдомий український учений В.В. Зенькiвський,“увага пiдлiтка повертається до своговнутрiшнього свiту, до себе, як до особистостi.Його особливо турбує власна зовнiшнiсть, своїпереживання, вiн досить часто занурюється у своїмрiї. Пiдлiток нiби набуває у самому собi у своїхпориваннях i спрямуваннях єдине керiвне начало,усякi авторитети втрачають для нього свiй вплив,вiн вiрить лише самому собi, своєму власномудосвiду…моральний розвиток пiдлiтка, якправило, набуває характеру критичного ставленнядо всього того, що ранiше освiтлювало шлях йогожиття, до моральних традицiй, звичаїв” [3]. Саме



151 Молодь і ринок №4 (75), 2011

у цей час для пiдлiтка мода, стильний одяг, рiзнiаксесуари вiдiграють чи не головну роль, аджедля них зовнiшнiй вигляд – це самовираження, їхвнутрiшнє вiдчуття самих себе i сприйняттяоточуючими. Основною причиною цього єбажання “не бути таким, як усi”, проявити власнутворчу iндивiдуальнiсть. Бiльшiсть пiдлiткiв вжене задовольняє “дитяча мода”, вони шукаютьсвiй власний стиль, “свою моду”. Тому й прагнутьмати особливий зовнiшнiй вигляд, стиль в одязi,зачiсцi, дiвчата у макiяжi. Досить часто одягвиступає засобом показати навколишньому свiту,хто вони є насправдi. Успiхи в середовищiоднолiткiв цiнуються понад усе. У цьому вiцiвiдзначаються змiни у вiдносинах мiж хлопчикамиi дiвчатками: вони починають проявляти iнтересодин до одного як до представникiв iншої статi.Особливе значення у цьому зв’язку надаєтьсяособистої привабливостi – це має першоряднезначення в очах однолiткiв. Отже, особливезначення для пiдлiтка має зовнiшнiсть. Одяг,зачiска i обличчя – ось предмети першочерговоїтурботи пiдлiтка. Слiд зазначити, що старшийшкiльний вiк – це перiод, коли пiдлiток починаєпо-новому оцiнювати свої стосунки з сiм’єю i зоднолiтками, це перiод вiдчайдушних спроб“пройти через все” [5]. Пiдлiтки починаютьчинити опiр по вiдношенню до ранiше виконуванихвимог з боку дорослих, активнiше вiдстоюватисвої права на самостiйнiсть, що ототожнюєтьсяв їхньому поняттi з дорослiстю. Зв’язки збатьками, такi емоцiйнi в дитячi роки, стають ненастiльки безпосереднiми. Пiдлiток тепер меншезалежить вiд батькiв, нiж у дитинствi. Вiн прагнесам вирiшувати свої справи, планувати своєжиття, обирати хобi та спосiб проведеннядозвiлля. Саме в цей момент на допомогу молодiу проявi своїх творчих амбiцiй на шляхусамоствердження повиннi прийти закладипозашкiльної освiти дизайнерського напряму.Сучасним прикладом такого позашкiльногозакладу стала дизайн-студiя, яка безпосередньозаймається навчанням учнiв дизайну, зокремадизайну одягу.

Вихiднi форми дизайн-студiї закладалисядосвiдом професiйних установ дизайн-освiти, щовиникали i працювали з початку XX ст. в Германiї,Росiї, США, Українi. Про це йдеться вiсторiографiчних дослiдженнях з дизайну, якiпровели вiтчизнянi науковцi А.В. Бойчук, О.Я.Боднар,I.Й. Грицюк, В.Я. Данiленко, Ю.Г Дяченко та iншi,а також у працях росiйських колег, а самеА. Абрамової, И. Вороняча, С. Хан-Магомєдова,Ю. Шатiна тощо.

Дизайн-студiя – одна з форм позашкiльної

освiти – входить в культурно-освiтнюiнфраструктуру закладiв позашкiльної освiти, вонадоступна для вiдвiдування пiдлiткiв i дорослих.У системi закладiв позашкiльної освiти дизайн-студiя стає її органiчним i необхiдним пiдроздiлом,розвивається за законами цiєї загальної системи,але має свою специфiку, власнi закони, прагненнядо розвитку, цiлiсностi i автономностi.

Особливiсть дизайн-студiї проявляється вєдностi:

1) цiннiсно-смислового наповнення змiстуконкретної предметної дiяльностi;

2) експериментально-креативної спрямованостiспособiв i засобiв освiти i виховання;

3) психолого-педагогiчної пiдтримки особистостiучня в процесi його творчого розвитку;

4) культурної iдентифiкацiї i становленнiособистiсного образу дитини як людини культури.

Можна визначити дизайн-студiю якспецифiчний культурний, антропологiчний,соцiальний феномен, що об’єднує молодь,пiдтримує її прагнення до творчої дiяльностi iсаморозвитку, якi проявляються в якiснiй змiнiбачення людиною себе, свiту i своєї ролi у ньому.

Вiдношення до дитини як вищої соцiальноїцiнностi, використання iндивiдуально-особистiсного пiдходу до її виховання i освiти,захист її прав, свобод, розумiння дитинства якнадзвичайно важливої основи соцiалiзацiї iособливого свiту людського життя, сприйняттяучня як суб’єкта розвитку, освiти, культури,життєтворчостi визначають цiннiснi основидизайн-студiї.

Базовою умовою ефективностi роботи дизайн-студiї є “студiйна свобода” – пошук вихованцямишляхiв i засобiв самореалiзацiї, це самостiйнiстьi незалежнiсть вiд шаблонiв i стереотипiв длятворчого самовираження. Свобода в художнiйтворчостi зумовлена потребами, iнтересами iтворчими можливостями пiдлiткiв. У дизайн-студiї вихованцям надано право на вiльний вибiрфiксацiї нового матерiалу i виконання завданьбудь-якими художнiми засобами (запис, малюнок,символи i iн.), право на пошук, вибiр i помилку.

Мобiльнiсть, гнучкiсть, вiдкритiсть,вiдсутнiсть жорсткої навчальної програмидозволяють органiзаторам i педагогам дизайн-студiї безпосередньо реагувати i вiдгукуватисяна всi значимi для творчого розвитку особистостiпiдлiткiв подiї культури i молодiжної субкультури,яка стала досить популярним явищем умолодiжному середовищi.

Спiвтворчiсть педагогiв i дiтей, їх партнерствоу створеннi нових сучасних моделей одягу,народжує особливий спектр стосункiв, задає


152

специфiку освiти в дизайн-студiї, що створюєумови для здiйснення зв’язкiв мiж поколiннямичерез вже згадану молодiжну субкультуру iкультуру дорослих. За рахунок проектуванняотриманого в дизайн-студiї особистiсного досвiдупiдлiткiв на змiст вищезгаданої субкультури,вiдбувається розвиток останньої, її збагачення. Iяк усвiдомлення цих змiн потреба якiсної змiни увнутрiшньому свiтi самих пiдлiткiв. Замiщеннянестiйких цiнностей субкультури на стiйкi цiнностiкультури – крок в особистiсному зростаннi iсамовдосконаленнi молодi, крок до вiдчуттясправжнiх естетичних iдеалiв.

Дизайн-студiя стає для молодi тимсередовищем пошуку i самовираження, в якомувони мають можливiсть реалiзувати свої iдеї,проекспериментувати, висловити рiзнi варiантисвоїх пропозицiй, не випробовуючи при цьомустресу “оцiнки” i прагнення вгадати вiдповiдь,запрограмовану вчителем або пiдручником, невагаючись тренувати комбiнаторнiсть розумовихздiбностей. Студiйна дiяльнiсть пiдлiткавiдрiзняється вiд уявлень i iдей колишньоїпедагогiки бiльшою автономнiстю, цiннiсноюзначущiстю i самостiйнiстю, складнiстю iрiзноманiтнiстю, а головне, творчим характером.Дизайн-студiя – не просто мiсце, де вiдбуваєтьсятрансляцiя знань, культури, досвiду, а простiрвсiляких форм спiлкування з дiтьми з приводу їхвласного життя, навчання, свiтосприймання. Цебажане спiлкування, що збагачує обидвi сторони,утворююче благодатний ґрунт для сенсупошукової дiяльностi.

Тому доходимо висновку, що у процесiстворення нової, цiлiсної системи дизайн-освiтинеобхiдно вдосконалювати змiст навчання впозашкiльних навчальних закладах дизайнерськогонапряму. Зокрема, важливою є розробкаоновлених навчальних планiв i програм увiдповiдностi до нових суспiльних функцiй дизайну.Органiзацiя i здiйснення дизайн-освiти впозашкiльних навчальних закладах передбачає нестiльки довузiвське освоєння учнями азiвдизайнерської майстерностi, скiльки за допомогоюметодик i технологiй дизайн-освiти розвитоккреативних здiбностей i отримання навичокособистiсного самовизначення пiдлiткiв у пошукувласного стилю.

Гнучка система позашкiльної освiти надаєкожному вихованцю можливостi випробуватисебе, самостiйно соцiалiзуватися, вiдшукати свiйшлях розвитку, усвiдомити свiй вибiр у пошукумайбутньої професiї, естетичних нахилiв i, що неменш важливо, в етичних iмперативах знайтиособистiсний сенс життя, власний стиль завдякизаняттям творчою дiяльнiстю такого популярногосьогоднi дизайнерського напряму.

Висновки. Таким чином, навчання дизайнуодягу стає для дiтей i молодi тим середовищемпошуку i самовираження, в якому вони маютьможливiсть реалiзувати свої iдеї, проекспериментувати,висловити рiзнi варiанти своїх пропозицiй, невипробовуючи при цьому стресу “оцінки” iпрагнення вгадати вiдповiдь, запрограмованувчителем або пiдручником, не вагаючисьтренувати комбiнаторнiсть розумових здiбностей.

Отже, навчання вихованцiв позашкiльнихнавчальних закладiв дизайну одягу з кожним днемнабуває своєї актуальностi вiдповiдно до реалiйсучасностi. Вже бiльше 30 рокiв у дiяльностiсистеми позашкiльної освiти пострадянськогопростору iснує дизайнерський напрям з рiзнимийого органiзацiйними формами i предметнимзмiстом. Сьогоднi можна стверджувати, щодизайнерський напрям в Українi розвивається,завойовуючи визнання у всiх регiонах, та є однимз найцiкавiших творчих видiв дiяльностi.

1. Воронов Н.В. Росийский дизайн. Очеркиистории отечественного дизайна. Том 2. – М.:“Союз Дизайнеров России”, 2001. – 392 с.

2. Большая Советская энциклопедия (в 30-ти томах) Гл. Ред. А.М. Прохоров. Изд. 3-е,М., “Сов. Энцикл.” 1976, – Т. 29.

3. Зеньковский В.В. Психология детства. –М., 1996. – 344 с.

4. Омельченко С.О. Взаємодiя соцiальнихiнститутiв суспiльства у формуваннiздорового способу життя дiтей та пiдлiткiв.– Монографiя. – Луганськ: Альма-матер,2007. – 352 с.

5. Мосякова I.Ю. Позашкiльна освiта –особливо цiнний тип освiти / I. Мосякова //Директор школи, лiцею, гiмназiї: Науково-практичний журнал. – Київ: Педагогiчнадумка. – 2007. – № 5. – С. 38 – 43.




153 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Постановка проблеми. Об’єктивнорозвиваючись, технологізація єісторично безперервним процесом.

Головними ознаками технологізації сучасногопедагогічного процесу слід назвати такі:стандартизація, уніфікація освіти; піднесеннятворчого процесу на більш високий рівеньорганізації, модернізація освітньої системи наоснові технологій тощо. Порівняно з виробничимитехнологіями, специфіка педагогічних технологійполягає в тому, що вони пов’язані зі свідомістюлюдини, мають виховну складову та враховуютьдосягнення філософії, психології, медицини, екологіїта інших наук. Педагогічна технологія будуєтьсяна визнанні закономірностей функціонуваннясистеми “учитель – середовище – учень” восновних формах організації навчання(індивідуальному, груповому або масовому).Педагогічній технології властиві загальні риси ізакономірності реалізації навчально-виховногопроцесу незалежно від того, при навчанні якогоконкретного предмету вони застосовуються. Цимвони відрізняються від терміну “освітнітехнології”. Освітні технології – поняттядостатньо близьке, але нетотожне педагогічнійтехнології, адже воно відображає шлях засвоєнняконкретного навчального матеріалу у рамкахпевної дисципліни та в межах обраної технології.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Різні аспекти проблеми педагогічних технологійзнайшли своє відображення в дослідженняхросійських (В. Беспалько, В. Гузєєв, М. Кларін,

І. Лернер, Д. Лихачов, В. Монахов, Г. Селевко,С. Смирнов та ін.) та українських (В. Бондар,С. Бондар, С. Гончаренко, Д. Дегтярьов,І. Дичківська, О. Максимов, А. Нісімчук,О. Падалка, О. Пєхота, О. Савченко, І. Смолюкта ін.) науковців.

Мета статті полягає у визначенні сутностікатегорії “педагогічна технологія”, аналізу деякихпедагогічних технологій авторських шкіл України.

Виклад основного матеріалу дослідження.У контексті проблеми нашого дослідженнянеобхідно, передусім, визначитися з поняттям“педагогічна технологія”. У науковій літературііснує значне розмаїття точок зору, тлумаченьданого терміну з різних позицій.

- Педагогічна технологія – це систематичнийметод планування, застосування й оцінюваннявсього процесу навчання й засвоєння знаньшляхом обліку людських і технічних ресурсів івзаємодії між ними для досягнення найефективнішоїформи освіти (О. Пєхота, А. Кіктенко, О. Любарська).

- Педагогічна технологія – інтегративнамодель навчально-виховного процесу з чітковизначеними цілями, діагностикою поточних ікінцевих результатів, розподілом навчально-виховного процесу на окремі компоненти. Вонапередбачає чітке та неухильне виконання певнихнавчальних дій в умовах оперативного зворотногозв’язку (С. Бондар).

- Педагогічна технологія (технологія навчання)– галузь застосування системи наукових принципівдо програмування процесу навчання й

УДК 371(477)Юлія Юрчонок, аспірантка кафедри педагогіки

Слов’янського державного педагогічного університету

ДО ПИТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙАВТОРСЬКИХ ШКІЛ УКРАЇНИ

У статті розглянуто поняття “педагогічна технологія”. Авторка проаналізувала деякі педагогічнітехнології (особистісно орієнтована технологія виховання, технологія вільного виховання, технологіяпедагогіки співробітництва, особистісно орієнтована технологія навчання, технологія діалогу культур,технологія формування творчої особистості) у контексті їх використання в авторських школах України.

Ключові слова: авторська школа, вільне виховання, діалог культур, особистісно орієнтоване навчання,педагогіка співробітництва, педагогічна технологія, технологія формування творчої особистості.

Літ. 13.Julia Yurchenok

TO QUESTION OF PEDAGOGICAL TECHNOLOGIES OF AUTHORSCHOOLS OF UKRAINE

In the article a concept is considered “pedagogical technology”. An author analysed some pedagogicaltechnologies (personality oriented technology of education, technology of free education, technology of pedagogicsof collaboration, personality oriented technology of studies, technology of dialog of cultures, technology of formingof creative personality) in the context of their use in author schools of Ukraine.

Key words: author school, free education, dialog of cultures, personality oriented studies, pedagogics ofcollaboration, pedagogical technology, technology of forming of creative personality.

ДО ПИТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ АВТОРСЬКИХ ШКІЛ УКРАЇНИ

© Ю. Юрчонок, 2011

154

використання їх у навчальній практиці зорієнтацією на детальні цілі навчання, якідопускають їх оцінювання (С. Гончаренко).

- Педагогічна технологія – це наука пророзвиток, освіту, навчання і виховання особистостішколяра на основі позитивних загальнолюдськихякостей та досягнень педагогічної думки та основінформатики (О. Падалка, А. Нісімчук, І. Смолюк,О. Шпак).

- Педагогічна технологія – це системафункціонування всіх компонентів педагогічногопроцесу, що побудована на науковій основі,запрограмована у часі та просторі та веде донамічених результатів (Г. Селевко).

В ракурсі проблематики нашого дослідженнями поділяємо точку зору науковців останньої групищодо визначення поняття “педагогічнатехнологія”. Спробуємо дати своє визначеннятерміну “педагогічна технологія авторськоїшколи” – це комплексна політехнологія, в якійгармонійно взаємодіють дидактичні технології татехнології виховання, що реалізуються упедагогічному процесі шкіл такого типу.

Розглянемо деякі педагогічні технологіїавторських шкіл України:

1. Особистісно орієнтована технологіявиховання.

Особистісно орієнтоване виховання – це новийтип виховання та педагогічна технологія, сутністьякої “полягає в подоланні суперечності міжвихованням “для всіх” і вихованням “для кожного”на основі повороту до особистості, їїіндивідуальної свідомості, життєвого досвіду,індивідуального творчого потенціалу” [1, 625]. Усучасній педагогічній теорії та практиці розробкоюособистісно зорієнтованих педагогічних концепційта технологій займаються: І. Бех [3; 7], А. Бойко[5], Є. Бондаревська [6], О. Газман [7], С. Подмазін[10], В. Серіков [12], І. Якиманська [13] та ін.

Отже, особистісно орієнтовані виховнітехнології, впроваджуються в інноваційнихнавчально-виховних закладах України: ліцеях,гімназіях, коледжах та авторських школах, середяких: Український коледж ім. В.О. Сухомлинського(м. Київ), котрий очолює В. Хайруліна, авторськашкола “Мілленіум”, яку очолює Л. Порох,авторська школа О. Бойка (м. Харків); авторськашкола-комплекс № 3 м. Южного, яку очолюєМ. Гузик; авторська українознавча школа“Тривіта” М. Чумарної (м. Львів), авторськашкола креативного розвитку особистостіА. Сологуба (Криворізький природничо-науковийліцей) та ін.

У межах педагогічної технології особистісноорієнтованого виховання самостійними напрямами

виокремлюються: технологія вільного виховання татехнологія педагогіки співробітництва, які у контекстінашого дослідження потребують докладного аналізу.

2. Технологія вільного виховання.Вільне виховання – концепція у педагогічній

теорії і практиці та педагогічна технологія, щорозглядає виховання як допомогу природі дитини,яка розвивається в процесі освоєннянавколишнього світу і вільно самовизначається вньому. Концепція вільного виховання виступає якскладне соціальне, культурне та особистіснеявище, розвиток якого визначається об’єктивними(політичні, соціокультурні перетворення в державі,розвиток педагогічної науки і практики) тасуб’єктивними (світогляди педагогів) чинниками.

Інтерес до проблеми використання ідейвільного виховання у практиці авторських шкілУкраїни визначається сучасною соціокультурноюситуацією, орієнтованою на загальнолюдськіідеали та ідею вільного розвитку кожного членадемократичного суспільства; зміною парадигм увітчизняній педагогічній науці та практиці. Усучасному освітньому просторі України ідеївільного виховання, знайшовши частковевідображення в державних освітніх документах,зокрема Законі України “Про охорону дитинства”[2], Національній доктрині розвитку освіти [8],Національній програмі виховання дітей таучнівської молоді [9] та мають можливістьвтілюватися в діяльності авторських шкілО. Бойка, М. Гузика, О. Захаренка, А. Сологуба,М. Чумарної та ін.; Київській школі Монтессорі(керівники проекту Б. Жебровський та Л. Ващенко),численних Монтессорі-груп, які розпочали роботуу 15 областях України; школи вальдорфськоїорієнтації та вальдорфські ініціативи (школа-дитячий садок “Софія”, школа “Михайло” (м. Київ);школа “Ступені” і “Вільна школа “Астр” м. Одеса,дитячі садки та школи у м. Білгород-Дністровську,Дніпропетровську, Кривому Розі, Харкові,Кам’янці-Подільському, Херсоні, Житомирі,Львові та ін.).

Отже, підсумуємо, що концепція вільноговиховання особистості, яка є змістовнимстрижнем сучасних інноваційних навчально-виховних закладів, набуває у практиці роботиавторських шкіл нових граней. Сьогодні вона єнадзвичайно актуальною, адже проголошуєлюдину вищою цінністю суспільства, формуєставлення до дитини як найвищої цінності, а додитинства – як важливого самостійного періодужиття людини; пропонує нові принципи та методивиховання особистості, ініціативної, вольової,творчої, здатної до активної творчої діяльності,саморозвитку і самовдосконалення.



155 Молодь і ринок №4 (75), 2011

3. Технологія педагогіки співробітництва.Педагогіка співробітництва – це гуманістична

ідея та педагогічна технологія спільноїрозвивальної діяльності дітей та педагогів наоснові взаєморозуміння, проникнення у духовнийсвіт один одного, колективного аналізу ходу ірезультатів цієї діяльності. Засновникамипедагогіки співпраці є педагоги-новаторирадянських часів: Ш. Амонашвілі, В. Шаталовта С. Лисенкова. Технологія педагогікиспівробітництва проголосила необхідністьзбереження індивідуальності дитини, виявленняїї потреб та організація педагогічної допомоги вінтелектуальному та моральному розвиткові учня.

Стимулюючий та розвивальний потенціалпедагогіки співробітництва сприяє розробці тавпровадженню системи інноваційних методівнавчання й виховання та оновленню змісту освітиу школах, де реалізовується дана технологія. Так,наприклад, у технології педагогіки співробітництвазміст навчання виступає засобом розвиткуособистості, а ні головною метою школи; увагазосереджується на навчанні узагальненимзнанням, умінням, навичкам та способаммислення; здійснюється інтеграція, об’єднанняшкільних предметів; запроваджуєтьсяваріативність та диференціація навчання;використовується позитивна стимуляція навчаннятощо [11, 39 – 44].

Отже, аналіз науково-педагогічної літературита досвіду діяльності авторських шкіл Українидає нам підстави стверджувати, що спільною дляних є орієнтація на технологію педагогікиспівробітництва, що проголошує учня як ціліснунеповторну особистість, яка прагне до розвиткусвоїх природних здібностей, пошуку свого сенсута шляхів життя. Особистість розглядається якскладна система, яка відрізняється спрямованістю,волею до позитивної діяльності та співробітництва.

4. Особистісно орієнтована технологія навчання.Особистісно орієнтоване навчання – це новий

тип навчання та педагогічна технологія, якаґрунтується на “засадах всебічного врахуванняіндивідуальних потреб і можливостей учня,глибокої поваги до його особистості, ставленнядо нього як до свідомого і відповідальногосуб’єкта навчально-виховної взаємодії з учителемі ровесниками” [1, 626]. У сучасній педагогічнійнауці існують різні точки зору щодо суті поняття“особистісно орієнтоване навчання”. Однідослідники підкреслюють першочерговістьреалізації у ньому індивідуального підходу донавчання через організацію і подання навчальногоматеріалу різного рівня складності. Іншіпов’язують особистісно орієнтоване навчання з

інноваційними процесами в освіті, що виникли узв’язку з появою навчально-виховних закладівнового типу (гімназій, ліцеїв, коледжів, авторськихшкіл тощо), в яких широко запроваджуються новіметоди прийоми викладання, різноманітні формиіндивідуалізованого та диференційованогонавчання.

Технологія особистісно орієнтованогонавчання, ґрунтуючись на індивідуальнихособливостях учня як суб’єкта пізнавальноїдіяльності, забезпечує розвиток і саморозвитокособистості; дана технологія відповідно доздібностей, нахилів, інтересів надає кожному учнюможливість реалізувати себе у пізнавальній таінших видах діяльності. В основі особистісноорієнтованого навчання лежать принципи співпрацівчителя та учнів, індивідуальності,самоактивності, саморозвитку, саморегуляції учніву навчанні, особистісної діяльності, суб’єктногодосвіду та контролю. Аналіз, проведений під цимкутом зору, показав, що у сучасних авторськихшколах України серед яких: сахнівська авторськашкола О. Захаренка, Український коледжім. В.О. Сухомлинського (м. Київ), який очолюєВ. Хайруліна, авторська школа “Мілленіум”,котрий очолює Л. Порох, авторська школаО. Бойка (м. Харків); авторська школа-комплекс№ 3 м. Южного, яку очолює М. Гузик; авторськаукраїнознавча школа “Тривіта” М. Чумарної(м. Львів), авторська школа кре ативно гор о з в и т к у о с о б и с т о с т і А . Сологуба(Криворізький природничо-науковий ліцей) та ін.реалізуються технології особистісноорієнтованого навчання, зміст яких постійноудосконалюється відповідно до сучасних умов.

5. Технологія діалогу культур.“Діалог культур” (або “Школа діалогу

культур”) – сучасна освітня концепція тапедагогічна технологія, що розроблена російськимученим-філософом В. Біблером за участіпсихолога І. Берлянд та вітчизняного педагога-експериментатора С. Курганова. Педагогічнатехнологія “Діалогу культур” ґрунтується нафілософсько-культурологічних ідеях М. Бахтінапро буття людини як діалогу культур, ідеї відомогопсихолога радянських часів Л. Виготського про“внутрішню мову”, положеннях В. Біблера про“філософську логіку культури”.

Експериментальна робота активізувалася унизці шкіл Росії та України, а саме: школі № 106м. Красноярська (1 – 9 кл., вчитель С. Курганов),навчальному центрі “Діалог” м. Новосибірська(Ю. Троїцький), школі “Зимородок” м.Новосибірська(1 – 6 кл., вчителі Н. Кузнецова, В. Касаткіна),школі № 7 м. Чайковського (початкові класи,


156

директор А. Куляпін), в школі м. Харкова(В. Литовський та ін.), м. Києва (А. Волинець),московському культурологічному ліцеї № 1310(директор Т. Міхайлова) та ін. Нині найбільшзначущі експерименти проводяться у харківськійгімназії “Очаг” (С. Курганов, В. Осетинське,Є. Донська, І. Соломадін та ін.) та у новосибірськійшколі “Умка” (Н. Кузнецова, В. Касаткіна).

6. Технологія формування творчої особистості.Технологія формування творчої особистості –

це педагогічна технологія, яка ґрунтується назасадах творчого потенціалу особистості учня,його творчих здібностях, що виявляються нетільки в оригінальних продуктах діяльності, а й умисленні, почуттях, спілкуванні з іншими людьми.Метою даної технології є розвиток особистості,яка б осягнула своє покликання, вміла самостійномислити, генерувати оригінальні ідеї, прийматисміливі, нестандартні рішення, яка не спинитьсяна шляху самовдосконалення, тобто активноїдіяльності, побудованої на засадах творчості.

Аналіз діяльності авторських шкіл Українисвідчить, що в них реалізуються технологіїрозвитку творчої особистості. Зокрема, в нихпрактикуються такі методичні шляхи реалізаціїідей творчого розвитку учня: наявність у школі“інноваційного творчого простору”; застосуванняу навчальній діяльності самостійних,індивідуальних або групових творчих завдань,спеціальних ситуацій, ігрових моментів тощо;стимулювання особистої творчості кожного учнячерез забезпечення йому можливостей длясамовизначення. Особливо визначаються у цьомунапрямі Українському колежі ім. В.О.Сухомлинського(м. Київ), під керівництвом В. Хайруліної,авторська школа креативного розвиткуособистості А. Сологуба (Криворізькийприродничо-науковий ліцей) та авторська “Школажиттєтворчості особистості” І. Єрмакова(м. Запоріжжя) та ін.

Висновки. Проаналізовані у даній статтітехнології особистісно орієнтованого виховання танавчання, технологія вільного виховання,педагогіки співробітництва, технологія “Школидіалогу культур”, технологія творчого розвиткуособистості є найбільш значущими длястановлення власного обличчя авторських шкіл.Дані технології, будучи складовою інноваційноїцілісної педагогічної системи авторських шкілвзаємодіють, інтегруються, адже вони побудованіна гуманістичних цінностях та демократичнихзасадах, пропагують розвиток неповторної,оригінальної, вільної особистості, здатної до

позитивної творчої діяльності, співробітництва,творення свого духовно багатого життя.

1. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наукУкраїни; головний ред. В.Г. Кремень. – К.:Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

2. Закон України “Про охорону дитинства”від 26 квітня 2001 року // Відомості ВерховноїРади України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.

3. Бех І.Д. Особистісно зорієнтованевиховання: [наук.-метод. посіб.] / ІванДмитрович Бех. – К. : ІЗМН, 1998. – 204 с.

4. Бех І.Д. Психологічна суть гуманізму увихованні особистості / Іван Дмитрович Бех// Педагогіка і психологія: Вісник АПН України.– 1994. – № 3. – С. 18 – 24.

5. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання:шляхи реалізації (підготовка вчителя доформування виховуючих відносин з учнями):[навч.-метод. посіб.] / Алла Микитівна Бойко.– К.: ІЗМН, 1996. – 232 с.

6. Бондаревская Е.В. Теория и практикаличностно-ориентированного образования /Евгения Васильевна Бондаревская. – Ростов-на-Дону: Булат, 2000. – 351 с.

7. Газман О.С. Педагогическая поддержкадетей в образовании как инновационннаяпроблема / О.С. Газман // Новые ценностиобразования. – Вып.3. – М. : Инноватор, 1995.– С. 4 – 15.

8. Національна доктрина розвитку освітиУкраїни у ХХІ столітті // Освіта:Всеукраїнський громадсько-політичнийтижневик. – 2001. – № 54 – 55. – 26 березня –3 жовтня. – С. 4 – 5.

9. Національна програма виховання дітейта учнівської молоді в Україні // Світвиховання. – 2004. – № 4 (5). – С. 7 – 23.

10. Подмазин С.И. Личностно-ориентированноеобразование: Социально-филофское исследование:[монография] / Сергей Иванович Подмазин. –Запорожье: Просвита, 2000. – 250 с.

11. Селевко Г.К. Современные образовательныетехнологии: [учебное пособие] / ГерманКонстантинович Селевко. – М.: Народноеобразование, 1998. – 256 с.

12. Сериков В.В. Личностный подход вобразовании: концепция и технологии / В.В. Сериков.– Волгоград: Перемена, 1994. – 152 с.

13. Якиманская И.С. Личностно-ориентированноеобучение в современной школе / И.С. Якиманская.– М.: Педагогическое общество России, 1996.– 96 с.




157 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Постановка проблеми. Процесреформування національної системиосвіти згідно нових соціальних та

правових суспільних потреб, прискіплива увагавітчизняних учених до проблем підготовкифахівців економічного профілю післяпроголошення незалежності України, зумовлені,насамперед, інтеграцією української економіки усвітовий простір. Впровадження європейськихосвітніх стандартів потребує нових інноваційнихпідходів до організації, управління та здійсненнянавчально-виховного процесу в Україні.

Упродовж останніх років вітчизнянимипедагогами здійснюються інтенсивні пошукинових форм та методів навчання, які сприятимутьінтеграції української системи навчання тавиховання до міжнародного освітнього простору.Разом з тим серед пріоритетних завданьвітчизняної освіти є й вивчення еволюції історико-педагогічної думки різних періодів з метоювпровадження її позитивних складових у сучаснийосвітній процес. У нормативно-правовихдокументах нашої держави наголошується наважливості безперервного зв’язку навчання тавиховання з педагогічними традиціями минулого,й українською культурою загалом, для побудовивласної національної освітянської моделі [1].

Це стосується й досвіду представниківукраїнської еміграції в Чехословаччиніміжвоєнного періоду, які зробили значний внесоку розбудову національної системи навчання,

зокрема й торгівельно-економічної. Діяльністьукраїнських емігрантів була плідною табагатогранною. Окрім наукових осередків, нимибули створені численні громадські, культурні таосвітні установи, в яких виховувалася молодаукраїнська інтелігенція, вільна від політизованихнашарувань, що здатна зберегти національнусвідомість та будувати Українську державу.

Аналіз останніх публікацій. Науковаспадщина української еміграції зазначеногоперіоду була предметом дослідження багатьохвітчизняних педагогів (С. Віднянський [2],І . Зайченко, В. Гомонай, В. Кемінь [3] ,В . Трощинський). Важливе значення длявивчення освітньої діяльності українськихемігрантів у Чехословаччині відіграють такожпраці зарубіжних дослідників (Й. Голенда,І. Жегуц, М. Мушинка [4], М. Неврилий, В. Подани[5] та ін.). На основі аналізу праць вищезгаданихавторів можна констатувати, що без вивченняпедагогічного досвіду науковців минулого,неможливо шукати нових шляхів реформуваннясучасної освіти. До маловивчених напрямів слідвіднести й дослідження розвитку системиекономічної освіти української еміграції, зокремавивчення організації навчальних закладів.

Метою статті є дослідження структури тазмісту навчання Українського технічно-господарського інституту в Подєбрадах, що ставпершою українською політехнічною школоюзаочного навчання.

Наталія Комарницька, аспірантка Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

РОЛЬ УКРАЇНСЬКОГО ТЕХНІЧНО-ГОСПОДАРСЬКОГО ІНСТИТУТУУ РОЗВИТКУ ПОЛІТЕХНІЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ

(міжвоєнний період)Стаття присвячена аналізу організації та структури Українського технічно-господарського

інституту у Подєбрадах, науковому осередку української еміграції міжвоєнного періоду. В статтідосліджено методи та форми навчання в УТГІ, визначено його роль у розвитку вітчизняної політехнічноїосвіти.

Ключові слова: українська еміграція, Український технічно-господарський інститут, заочне навчання.Літ. 8.Natalia Komarnytska

A ROLE OF UKRAINIAN TECHNICALLY-ECONOMIC INSTITUTE IS INDEVELOPMENT OF POLYTECHNIC AND ECONOMIC EDUCATION

(intermilitary period)The article is devoted to the analysis of structure and organization of Ukrainian technical economic institute

in Podebrady, the o the scientific cell of Ukrainian emigration of the period between two World Wars. In the articlethe methods and forms of study in UTEI have been researched, his role in development of Ukrainian polytechniceducation has been pointed out.

Key words: Ukrainian emigration, Ukrainian technical economic institute, distance learning.

УДК 378.4(477)“20”

РОЛЬ УКРАЇНСЬКОГО ТЕХНІЧНО-ГОСПОДАРСЬКОГО ІНСТИТУТУ У РОЗВИТКУПОЛІТЕХНІЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ

(міжвоєнний період)

© Н. Комарницька, 2011

158

Основний виклад. Після більшовицькоїреволюції в Росії та Першої світової війни значнакількість емігрантів з України опинилася уЧехословаччині. Не дивлячись на те, що ця країназнаходилась на етапі формування власноїдержави, з відчутними економічними тафінансовими проблемами, президент ТомашГаррік Масарик знайшов можливість фінансуватизвану програму “Руська помочна акція” [8, 478].Головними завданнями цієї програми стали:зосередження наукових, культурних емігрантів уЧехії та забезпечення для них неперервностікультурної та освітньої традиції. У складнихумовах бездержавності у стислі терміниукраїнська інтелектуальна еліта зумілазгуртуватися, виробити стратегію і тактикувідродження національної ідеї. Завдякиматеріальній підтримці чехословацького урядубуло створено українські інститути й організації,які сприяли розвитку національної культури, історії,педагогіки, літератури за кордоном.

Провідними науковими осередками українськоїеміграції гуманітарного напряму сталиУкраїнський вільний університет, Українськийвисокий педагогічний інститут імені М.Драгоманова,Українське педагогічне товариство у Празі,Музей визвольної боротьби України тощо. Середвищих навчальних закладів економічного профілювиділимо Українську господарську академію таУкраїнський технічно-господарський інститут.

Український технічно-господарський інститут(УТГІ) було засновано на базі Українськоїгосподарської академії в 1932 році.

Поміж основних завдань УТГІ слідвиокремити:

- підготовку українських спеціалістів дляпрактичної роботи в економічній, технічній тасільськогосподарській сферах;

- можливість поглиблення теоретичних знаньз фахових дисциплін особам, що вже займалисяпрактичною діяльністю в окремих галузях;

- сприяння поширенню технічних тагосподарських знань серед широкого загалуукраїнського населення.

Слід зазначити, що оскільки УТГІ буворганізований за зразком Українськоїгосподарської академії, то і його структура булаподібна до структури УГА. Зокрема йдеться проосновні відділи інституту, які були схожими заструктурою до факультетів УГА, а саме –агрономічно-лісовий; економічно-кооперативний;хіміко-технологічний. Курс навчання в УТГІскладався загалом з восьми семестрів і бувзорієнтований переважно на випускників середньоїшколи. Крім того, при кожному відділі існували

різні вужчі фахові курси для навчання практичнихдисциплін: птахівництво, пасічництво,городництво, миловаріння тощо. При УТГІ майжевідразу були відкриті також і заочні курси зукраїнознавства, іноземних мов та журналістики,які набули значної популярності. Дані курсиорієнтувалися на студентів, які не мали середньоїосвіти, але бажали оволодіти практичниминавичками вузькопрофільних професій.

Найпопулярнішим відділом в УТГІ ставекономічно-кооперативний відділ, чому сприявшвидкий економічний розвиток європейськихкраїн, стрімкий розвиток технічних галузейпромисловості, покращення фінансовихперспектив у майбутніх випускників. Значноюпопулярністю користувалися практичнікороткотермінові куси з бухгалтерії, основрадіотехніки, фотографування тощо.

Інакше склалася доля агрономно-лісовоговідділу, на якому бракувало студентів. Привідкритті даного відділу, керівництво УТГІ неврахувало чинники, які впливають на вибірабітурієнтами того чи іншого факультету, що,своєю чергою, має вплив на формування попитуна ринку праці. Так, наприклад, посад агрономівв окрузі було недостатньо багато та й їхнязаробітна плата була дуже низькою. Тому й вибірпрофесії агронома не міг конкурувати з більшпрестижними на той час професіями.

Як було вже зазначено вище, УТГІ вирізнявсяпоміж інших вищих українських навчальнихзакладів в еміграції своєю заочною формоюнавчання. Однак, основним методом навчальноїдіяльності в інституті було листування (позаочнийабо кореспонденційний метод) [7, 10]. Якщопорівнювати цей метод із сучасними методиками,то відмітимо, що він близький за своєюорганізацією та структурою до дистанційноїосвіти.

Зокрема йдеться про те, що інститут розсилавсвоїм студентам лекції, підручники та інструкціїщодо навчальних дисциплін, а також практичнізавдання для контролю рівня засвоєних знань.Відповіді на питання та розв’язки завдань зкожного окремого курсу студенти надсилаливикладачам інституту для перевірки. Післяконтролю даних завдань, професори відправлялиназад роботи із зауваженнями чи роз’ясненняминезрозумілих для студентів питань.

Для потреб студентів була розроблена тавидана значна кількість підручників для заочногонавчання з різних дисциплін. Типовим явищем буловидання короткого курсу лекцій з фахової галузі зметодичними рекомендаціями щодо виконанняпрактичних завдань [6].




159 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Одним з допоміжних засобів навчання сталотакож видавництво неперіодичного журналу“Вісті УТГІ”. На його сторінках, поряд з науковимистаттями технічного, сільськогосподарського чикультурно-національного характеру, містилисявідповіді професорів та типові запитання студентів,різні методичні поради, інструкції щодо виконаннянавчальної програми з обраного фаху. В журналітакож був широко представлений бібліографічнийвідділ, що знайомив студентів з новими виданнямиукраїнських книг та підручників технічного тагосподарського напрямів. Крім того на сторінках“Вістей УТГІ” публікувалися кращі студентськіроботи та реферати за фаховими темами.

Слід відмітити, що позаочний метод навчанняв УТГІ користувався значним успіхом уміжвоєнний період серед української молоді.Поміж позитивних рис даного методу виділимонаступні:

- навчання кожного студента проходитьіндивідуально без встановлених термінів щодоздачі завдань;

- запис на навчання в УТГІ проводивсяупродовж року за рахунок індивідуальногонавчання;

- навчання проводиться рідною мовою,незважаючи на далекі відстані між студентом танавчальним закладом;

- навчання відбувається без відриву відвиробництва, що дає змогу утримувати себе тасвою родину.

Водночас метод листування мав певнінедоліки. Серед них можна назвати втратубезпосереднього зв’язку між студентом-заочником та лектором, встановленням контактівзі своїми однокурсниками, менше можливостіопрацьовувати матеріал у бібліотеках і тим самимпоглиблювати знання, вивчаючи новінадходження.

Однак як зауважив ректор УТГІ, Б. Іваницькийзаочне навчання стирає стіни шкільних приміщень,оскільки фізичний простір даного методу нічимнеобмежений – науково-методичний осередокзнаходиться у Подєбрадах, а студентські лавирозпорошені по цілому світі [7, 3]. Але найпершеуспішність заочного навчання залежить від самихстудентів, від їхнього прагнення здобути освіту,підготовленості до навчання, зорієнтованості вобраному предметі.

Більшість професорсько-викладацького складустановили професори УГА, які працювали вгосподарському інституті безкоштовно. Рештапрацівників були або педагогами-практиками абовикладачами з інших високих шкіл. Згодом, післязакриття УГА, коли УТГІ фактично замінив

академію, його педагогічний склад нараховувавблизько 70 осіб (у тому числі біля 50 професорів)[8, 487]. Директорами УТГІ були відомі українськінауковці, політичні та громадські діячі: Б. Іваницький(1932 – 1936 рр.), Б. Мартос (1936 – 1937 рр.),Л. Бич (1937 – 1939 рр.), Л. Фролов (1939 – 1941рр.),С. Комарецький (1941 – 1945 рр.).

Інститут діяв у Празі до 1944 р., а згодом бувперенесений до Мюнхена, де і проіснував допочатку 50-х років.

Висновки. Завдяки зусиллям відомихукраїнських емігрантів українська економічна йтехнічна освіта в міжвоєнний період активнорозвивалася. За відсутності спеціальнихукраїнських підручників для вищої школи,виконаних на належному рівні, малотиражнівидання УТГІ відіграли величезну роль урозвитку освіти та поширенні технічних тагуманітарних знань. Представники УГА та УТГІзначно збагатили українську технічну йекономічну літературу, а також розвинулиукраїнську наукову мову у технічних галузях іточних науках.

Отже, міжвоєнна еміграція стала фактичнонаціонально-політичним і духовно-культурнимфеноменом, який творив Українську державу позаїї географічними межами.

1. Державна національна програма “Освіта”(Україна XXI століття). – К.: Райдуга, 1994. –112 с.

2. Виднянский С. Украинская эмиграция вмежвоенной Чехословакии: результаты иперспективы научных исследований наУкраине // Russian, Ukrainian and BelorussianEmigration between the World Wars inCzechoslovakia. Results and perspectives ofcontemporary research. Holdings of the Slavoniclibrary and Prague archives: Proceedings. – Part I.– Prague, 1995. – С. 141 – 153.

3. Кемінь В.П. Розвиток освіти й педагогічноїдумки українців у країнах Центральної, Східноїта Південно-Східної Європи (1918 – 1996):монографія / – К., 1997. – 234 с.

4. Мушинка М. Музей визвольної боротьбиУкраїни у Празі та його останній директорСимон Наріжний / М. Мушинка // Russian,Ukrainian and Belorussian Emigration betweenthe World Wars in Czechoslovakia. Results andperspectives of contemporary research. Holdingsof the Slavonic library and Prague archives:Proceedings. – Part IІ. – Prague, 1995. – С. 806– 816.

5. Поданы В. Источники к проблематикерусской и украинской эмиграции в архивах



160

Чешской республики // Russian, Ukrainian andBelorussian Emigration between the World Warsin Czechoslovakia. Results and perspectives ofcontemporary research. Holdings of the Slavoniclibrary and Prague archives: Proceedings. – Part I.– Prague, 1995. – С. 104 – 111.

6. Садовський В.В. Світове господарство.Курс лекцій // Український Технічно-Господарський інститут позаочного навчання

при Українській Господарській Академії в ЧСР.Подєбради, 1932 – 1933. – 179 с.

7. Українська Господарська Академія. –Прага-Подєбради, 1932. – 57 с.

8. Ульяновська С., Ульяновський В. Українськанаукова і культурницька еміграція уЧехословаччині між двома світовими війнами //Українська культура: [лекції за редакцією ДмитраАнтоновича]. – Київ: Либідь, 1993. – С. 477 – 498.


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.У другій половині ХІХ ст. на землях

Східної Галичини починає діяти нова австрійськаконституція, вплив якої пожвавлює культурно-громадське життя на західноукраїнських землях.Саме у цей час починає розвиватися українськапедагогічна преса – часописи педагогічно-шкільніта церковні, оскільки школа і церква були тимиділянками, у яких найскоріше розвиваласяпедагогічна праця. Священики та учителізаймають провідну роль серед тодішньоїінтелігенції, оскільки були за своїм впливомнайсильнішими, та відчували потребу мати своїокремі органи [9, 134 – 135].

Одним із перших на галицьких землях бувшкільно-педагогічний журнал “Домъ и Школа:

Временопись посвящена школам и сельскомународови”, який видавався у Львові протягом 1863– 1864 рр. за редакцією І. Гушалевича [11, 91 –97]. Сутність журналу комплектували розділи яківключали статті релігійної тематики, матеріаливиховного плану, художні твори, публікації прошколу, господарство і лікарські поради. Щодостатей на педагогічні теми, то вони не буливиділені редакцією як найважливіші, поміщалисяна сторінках п’ятого розділу, але у змісті обохрічників за обсягом вони займають друге місцепісля матеріалів на господарські теми. Цей розділдрукувався під заголовком “Статьи относящиесядо школи” та вміщав матеріали, в яких йшлотлумачення чергових постанов і розпорядженьміністерства освіти, обговорювалися проблемиорганізації вчительської роботи, методи навчання

Ганна Коцопей, аспірантка кафедри менеджменту, маркетингу та підприємництваДрогобицького державного педагогічного університету


ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ВИХОВНОГО ІДЕАЛУ УКРАЇНСЬКОЇМОЛОДІ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ НА СТОРІНКАХ ПЕРІОДИЧНИХ

ВИДАНЬ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ –ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

У статті на основі окремих сюжетів із публікацій поміщених на сторінках періодичних видань СхідноїГаличини другої половини ХІХ – початку ХХ століття, простежено зміст педагогічних поглядів тогочаснихпедагогів стосовно формування виховного ідеалу української молоді.

Ключові слова: Східна Галичина, виховний ідеал, українська молодь, педагогічна думка, періодичнівидання.

Літ. 32.Hanna Kосоpey

PROBLEM OF FORMING OF AN EDUCATE IDEAL OF THEUKRAINIAN YOUNG PEOPLE IN A PEDAGOGICAL IDEA ON THEPAGES OF MAGAZINES OF EAST GALYCHINA OF THE SECOND

HALF XIX – TO BEGINNING OF XX AGEIn the article on the basis of separate subjects from the publications of the magazines of East Galychina of the

second half placed on pages XIX – to beginning of XX age, maintenance of pedagogical looks of that time teachersis traced in relation to forming of an educate ideal of the Ukrainian young people.

Key words: East Galychina, educate ideal, Ukrainian young people, pedagogical idea, magazines.

УДК 371 – 057.87(477):050(477.52/.6)

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ВИХОВНОГО ІДЕАЛУ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ УПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ НА СТОРІНКАХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ СХІДНОЇ

ГАЛИЧИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

© Г. Коцопей, 2011

161 Молодь і ринок №4 (75), 2011

і виховання дітей. Цінною для нас є публікація “Ошкольной конференции в Перегинскомънадзирательствъ” [22], де порушувалося питанняпро “конечну” потребу відокремлення дяківськоїслужби від учительської. Проблеми тогочасногожиття школи обговорювались у циклікореспонденцій “О школьныхъ посьщеніях” [23].У них подано результати перевірки інспекторомКонсисторії шкіл Львова, Стрия, Бучач, Городка,Долини, Коломиї, Станіславова, Бережан та іншихміст Східної Галичини. Тут в основному увагазвертається на недоліки, які були виявлені впроцесі релігійно-морального виховання учнів, таформування виховного ідеалу тогочасної молоді,де провідне місце відігравало викладаннянімецької мови, яка в цей час займалапершочергове значення тощо [23].

Значне місце у журналі посідають статтістрийського вчителя С. Дубровського, який бувавтором наступних статей: “О средствахъ додальшого образованья для учителей при школахънародныхъ”[13], “О упосаженью учителей пришколахъ народныхъ” [14], “О внъшнемъурядовомъ постановленіи учителя народного”[12] у яких мова йде про недостатністьвчительських кадрів. В основному автор діливсясвоїми поглядами щодо можливостей подальшогопрофесійного зростання вчителів, які могли б наналежному рівні формувати виховний ідеалшколярів. Подані тут матеріали С. Дубровськоговисвітлюють умови життя народного вчителя.Важливим, на наш погляд, є думка про потребурозвитку бібліотек у селах та проведенняучительських конференцій організаційно-виховного плану, на яких могли бвідшліфовуватися основні критерії щодо виховнихтрадицій учнів [12; 13; 14].

Підсумовуючи, скажемо, що статті, яківміщувались на шпальтах журналу “Домъ иШкола: Временопись посвящена школам исельскому народови” направляли вчителівнародних шкіл на підвищення свого фахового тарозумового рівня з метою опанування тих чи іншихнавичок ведення виховного процесу, які своєючергою мали формувати той виховний ідеалукраїнської молоді, який вимагав тодішній час.

Ще одним педагогічно-шкільним виданням є“Школа: Прилога до “Письма до Громади”, якевиходило у Львові протягом січня-грудня 1865 р.[9, 135]. Згідно підзаголовку газети, вонапропонувалася для вчителів та для домашньоговиховання. Панівною думкою статей газети булонеприховане моралізування і повчальність. Такнаприклад, у статті “Якъ въ короткомъ часъвыобразовати народъ?” [32] автор запропонував

простий засіб розв’язання цього суспільно-соціального питання: на його думку, щобпересвідчити люд у користі навчання, варто накошти, зібрані у сільських громадах, купитирізного роду пристрої, а потім на конференціїучитель або священик переповість селянам проїх роль, вкаже, як їх треба використовувати.

Ще у газеті була наявною рубрика “Школьныйзв[і]стві”, де траплялися інформаційні нотатки провчительські вакансії, постанови Шкільноїнаглядової ради, дані про контролювання шкіл тавиявлені при цьому прогалини. Проте, вміщені вгазеті дані, які торкалися шкільництва, мализначно неглибокий і безсистемний виклад танезрозумілу мову і через це були фактичнонекорисними для читача.

З січня 1869 р. у Львові виходив Часопис“Учитель”, який від числа 14 до цього рокувидавався як “Письмо для народныхъ учителей”,а з 1870 р. отримав назву “Письмо посвященесправамъ школъ народныхъ, господарству,промыслу, торговле и пр.”, яка була незмінноюдо 1874 р. Головним редактором та видавцемчасопису був М. Клемертович [25, 135 – 136].

У статті-програмі “Въ имя Бога!” редакторчасопису відзначає вагому роль освіти унаціональному житті кожного народу таособливості роботи вчителя в ділянціпоширювання освіти в Галичині. Редакційнаколегія проектувала, що новий журнал станепорадником і соратником учителя в академічнійроботі та громадському житті [6]. Написані уплані ствердження основних ідей християнськогосвітогляду, виховного ідеалу української молоді,ці статті закликали вчителя до самопожертви ушкільній праці, покірливості, ощадності тощо.

Проблема формування світосприйняттявчителя, висвітлення його уроків у навчальному івиховному процесах залишається провідною учасописі впродовж усіх років його видання. Такідописувачі, як О.І. Наумович у статті “Якіисвойства долженъ им[і]ти народный учитель” [21]та автор під криптонімом Я.Е. у публікації “Якимъбы повиненъ быти народный учитель въ нашомкра[і]” [31], акцентують, що визначальнимиприкметами характеру вчителя до формуваннявиховного ідеалу української молоді повинні бутирелігійність, гуманізм, працьовитість і порядність.

Подальші числа газети висвітлюють проблемупедагога у передовій статті “Учитель і громада”,де місце вчителя у сільській громаді знаменуєтьсяпліч-о-пліч із священиком [28]. Висловлені устатті думки зводяться в головнім до того, щовчитель зобов’язаний піклуватися про своюрепутацію, бо незлагода з громадою може



162

негативно відбитися на обіймання ним посади тавпливу на формування виховного ідеалутогочасної молоді.

У 1871 р. на шпальтах “Учителя” вийшластаття “Церковныи братства и учител[і]народныи” [29], де редакція радила вчителямвступати у церковні братства, членство в якихпідкріпить їх позицію у громаді, а також дастьможливість впливати на учнів у позашкільний час.

Практично, вперше в пресі, на сторінках“Учителя” прозвучало питання знадоби фізичногозагартування дітей і вироблення в них навиківведення дужого способу життя. У 1870 р. вчасописі було опубліковано статтю “Школаможеть и должна старатися о здоровіє молодежи”[30], а 1871 р. дана тема розгорнутообговорювалась у циклі нарисів П.Я. зъ С. підзаголовками “Физичне воспитанье д[і]тей”[24] та“Где-що изъ гигіены”[7], друкування яких щетривало й у числах за 1872 р. У таких матеріалахподавалися загальні настанови, як требадоглядати дитину змалку, щоб вона вирослаздоровою, роз’яснювалися основи раціональногохарчування, загартування організму, подавалисяпоради з гігієни. Також на сторінках часописупорушувалося питання естетичного вихованнядітей засобами музичного мистецтва. У статтіО. Гушалевича “Потреба школьного п[і]нія” [10]уроки співу розглядаються як виховний іорганізаційний засіб, висвітлюється вплив співу напочуттєвий стан дитини.

Порівняно з журналом “Домъ и Школа” тагазетою “Школа” потреби поліпшення навчання івиховання дітей у часописі “Учитель”обговорювалися вельми докладніше. Тут упершебуло надруковано низку матеріалів про фізичневиховання підростаючого покоління. Друкованіматеріали висвітлювали всебічне коло питань,пов’язаних із фізичним розвитком тазагартуванням дітей, поширенням у селі знаньособистої гігієни та санітарії. Автори часописузвернули увагу на проблеми моральноговиховання учнів, на потреби пошуків відповіднихформ їх виховного та естетичного розвитку.

Наступною є “Газета школьна”, що виходилау світ у 1875 – 1879 рр. Часопис виходив як“письмо педагогічне”, і тільки 1877 р. редакціявизначила його як “письмо педагогічно-літературне”, проте у наступному роціповернулася до початкового варіанту. Усі рокиіснування “Газета школьна” виходила заредакцією О. Партицького [18].

Раціональне зерно “Газети школьної”, про якезазначено у загальному змісті газети, склалирозділи: “І Розправи педагогічні, дидактичні і

методичні; II Розправи наукові; III Справишкольні; IV Новинки; V Рецензії, бібліографія,всячина”. У першому розділі газети містилисярізнопланові матеріали на педагогічні теми, наоснові яких можна скласти приблизне уявленняпро тогочасний виховний ідеал української молоді,переглянувши опубліковані Є. Згарськимкореспонденції за 1876 р.: “Письма о педагогіи”[17], “Педагогічне значене родины” [15],“Педагогічне значене церкви” [16] тощо. Порядпредставлені матеріали з історії педагогіки,проблем методології, питань національного тарелігійного виховання. Багато місця відводилосядля матеріалів, які стосувалися навчання школяріву першому класі, зокрема знайомству їх із школою,новими для них правилами поведінки. Мабуть, цепояснюється тим, що в той час дітей не готувалидо школи заздалегідь.

“Газета школьна” була авангарднимперіодичним виданням, присвяченим тількипедагогічній тематиці. Тут друкувалися матеріалина теми педагогіки та дидактики. Представленіметодичні розробки до уроків породжувализмістовний і багатосторонній матеріал дляудосконалення методики навчання дітей, а такожподальшого інтелектуального піднесенняучителів. У газеті була присутня необхідна длявчителів інформація про справи шкільництва нарізних рівнях. Газета об’єднала навколо себевідомих, зацікавлених у розвитку школи науковцівтого часу, які друкували на її сторінках науково-популярні статті та матеріали пізнавального плану,а також вчителів, що поміщали у виданніметодичні розробки уроків та кореспонденції натеми шкільництва.

Ще одним періодичним виданням теренівСхідної галичини є “Школьна часопись”, якавиходила у Львові в період 1880 – 1888 рр.Видавцем і редактором двотижневика бувГ. Врецьона.

Підоснова “Школьної часописі” була подібнадо “Газети школьної”, яку вона поступовозамінила на полі видань педагогічної преси.Першочергове місце у часописі відводилосяматеріалам на шкільні, педагогічні, дидактичнітеми. Редакція продовжувала друкуватиметодичні розробки уроків.

Новим у публікаціях “Школьної часописі” булоте, що тема шкільництва на сторінках виданнярозглядалася у значно ширшому плані, ніж у вищезгаданих педагогічних часописах, і набираласуспільно-громадського забарвлення. Про цеговорить програмна стаття часопису, у якійГ. Врецьона писав, що часопис має на метіоб’єднати працівників культури і науки на полі




163 Молодь і ринок №4 (75), 2011

просвіти і виховання народу, “щоби стати сясильними єдностей и згодою въ науці длябудущего пожитку народу” [2]. Також редакційнаколегія акцентувала, що основним завданнямвидання буде подальша робота на теренахпросвітництва і залучення до неї ширшого загалуінтелігенції. Призначення центральної чинної особина полі просвіти і виховання народу редакціяпедагогічного часопису відводила вчителеві. Цюдумку підтверджує вміщена відразу післяпрограмної статті часопису кореспонденція“Учител[і] и ихъ вліянє” [26], у якійповторюються уже традиційні для педагогічноїпреси слова про те, що місце вчителя народноїшколи в громаді, поруч із священиком. Редакція“Школьної часописі” розвивала цю думку,бажаючи вчителеві та священику одностайностів культурно-просвітницькій праці.

Сакраментальна для педагогічної преси темаролі і значення учителя у навчально-виховномупроцесі та просвітницькій роботі розглядалася укореспонденції Н. Гладилович “О обовязкахънашихъ яко народныхъ учител[і]въ” [8] та статтяхГ. Врецьони “Осколько особа (личность) учителявпливати може на выховане школьной молодежи”[3], “Учитель повиненъ бути характеромь” [5].По-новому розглядав Г. Врецьона проблемузалежності вчителя від думки сільської громади івперше досить сміливо висловив свої міркуванняпро недбале ставлення частини сільської владита громад до справ школи. Однак і від учителяГ. Врецьона чекав більш відповідального підходудо питань виховання дітей, застерігав відпедагогічних похибок, які можуть спрямуватидитину навіть на шлях неприйняття існуючогосоціального устрою [4].

Заново редакція “Школьної часописі” подаваламетодичні матеріали для учителів, це були восновному конспекти лекцій на конкретні теми зарифметики, рідної мови, географії та іншихшкільних предметів. Авторами цих публікацій булиГ. Врецьона, О. Спринь, Р. Заклинський та ін.Новим вимогам часопису з добору методичнихматеріалів відповідає лекція О. Барвінського“Впливъ науки матерного языка на виховане” [1],де він розглядає вивчення рідної мови уширшому аспекті: для засвоєння знань зісторичної граматики, вдосконалення стилістикирідної мови та вироблення навиків ораторськогомистецтва.

Підсумовуючи, зазначимо, що зміст матеріалів“Школьної часописи” був підібраний за схемоюпопередніх педагогічних періодичних виданьтаких як “Учитель”, “Газета школьна” та інші.Проте трактування обговорюваних у часописі

тем помітно поглибилося і розширилось. Особавчителя на сторінках видання обговорюється збільш вимогливих позицій, акцентується на потребідіяльної участі вчителя у формуванні виховногоідеалу української молоді та розвиткунаціонального шкільництва та вдосконаленнінавчально-виховного процесу. Адекватноперемінюються еталони добору методичнихматеріалів для вчителів у течії більш глибокоговивчення визначальних тем шкільної програми.Важливим є інтерес редакції газети проблемамидержавно-політичного життя, що, очевидно,відповідало попитам часу.

Ще одним педагогічним виданням ставчасопис “Учитель”, який видавався у Львові з1889 р. і був органом Руського товариствапедагогічного до 1911 р., згодом – органомУкраїнського педагогічного товариства до червня1914 р. Редакторами видання були: І. Чапельськийта О. Барвінський 1889 – 1890 рр., Т. Грушкевич1890 – 1892 рр., В. Шухевич 1893 – 1896 рр.,І. Копач 1907 р., В. Щурат 1908 – 1909 рр.,О. Сушко 1910 р., І. Ющишин та Р. Кульчицький1911 – 1914 рр. [27].

У програмній статті “Учителя” повідомлялося,що він буде виходити замість “Школьноїчасописи”, редактор якої Г. Врецьона передав“Учителю” передплатників видання. Завданнямчасопису мало стати виховання у молодісамостійності, любові до церкви та народу, атакож прокиду національної самосвідомості.Редакція планувала, що “Учитель” будевиданням для вчителів народних і середніх шкіл,учителів семінарій, зміст його складуть матеріалияк про теоретичні так і про практичні досягненняпедагогіки, організацію школи і її ставлення доцерковних і громадських справ.

Вагомими були опубліковані в “Учителі”матеріали про історію педагогіки та шкільництва.Тут були викладені матеріали про філософсько-педагогічні вчення різних народів світу, починаючиз дохристиянських часів, наводилися біографічнівідомості з життя відомих філософів, учених,педагогів. Питання становища школи на новомуетапі її розвитку обговорювалось у виданні врізнопланових публікаціях. Наприклад, Н. унауковій розвідці “Гадки про виховане” [20], якадрукувалася впродовж 1890 р., аналізує структуришкільництва в Галичині, окремо характеризуєсередню (народну) та середню вищу школу(гімназії). В іншому плані написана заміткаЯ. Миколаєвича “О народнім шкільництвіГаличини всхідної” [19]. Користуючись офіційноюстатистикою, автор у формі таблиць подаєвідомості про кількість шкіл у кожному повіті краю,



164

чисельність учителів за категоріями, робитьвисновки щодо подальшого розвитку шкіл у краю.

Відчутним у виданні було висвітлення проблемвиховання. У низці публікацій обговорюваласяпотреба підвищення рівня релігійно-морального,фізичного та етичного виховання учнів, які єосновним чинником формування виховного ідеалуукраїнської молоді, де особлива увага зверталасьна формування національної свідомості таактивної життєвої позиції.

Поряд варто згадати рубрики на шпальтахнауково-педагогічного журналу “Наша школа”,який виходив у Львові в 1909 р. Середпедагогічних видань “Наша школа” вирізняласядібраним, відповідним для наукового виданнязмістом, вагомим наповненням рубрик,публікаціями авторів. У розділі статей журналудрукувалися матеріали таких відомих науковців,педагогів і публіцистів, як М. Возняк, І.Крип’якевич,С. Томашівський, І. Огоновський, В. Сімович,А. Крушельницький, С. Дністрянський,Д. Лукіянович та інші автори. У своїх статтях вониобговорювали болючі питання збереження іформування виховного ідеалу української молоді,укладення нових шкільних програм, рівень навчальнихпідручників та інші питання педагогіки і шкільництва.

Висновки. Підсумовуючи, зазначимо, щопедагогічні погляди багатьох педагогів другоїполовини XIX – початку ХХ ст. які відображалисяна шпальтах педагогічної преси сьогодні слугуютьнезамінним джерелом для досліджень розвиткушкільництва у західному регіоні та простеженняходу думок багатьох дописувачів щодоформування виховного ідеалу української молоді.

1. Барвінський О. Впливъ науки матерного языкана выховане // Школьна часопись. Письмо педагогічно-литературне. – Львов, 1880. – Ч. 4, 5, 6.

2. Врецьона Г. [Програмна стаття] // Школьначасопись. Письмо педагогічно-литературне. – Львов,1880. – Ч. 1.

3. Врецьона Г. Осколько особа (личность) учителявпливати може на выховане школьной молодежи //Школьна часопись. Письмо педагогічно-наукове. –Львов, 1884. – Ч. 20, 21, 22.

4. Врецьона Г. Педагогична погр[і]шимость //Школьна часопись. Письмо педагогічно-наукове. –Львов, 1882. – Ч. 2.

5. Врецьона Г. Учитель повиненъ бути характеромъ// Школьна часопись. Письмо педагогічно-наукове. –Львов, 1884. – Ч. 23, 24.

6. Въ имя Бога! // Учитель. Письмо для народныхъучителей. – Львов, 1869. – Ч. 1.

7. Где-що изъ гигіены // Учитель. Письмопосвящене справамъ школъ народныхъ, господарству,промыслу, торговле и пр. – Львов, 1871. – Ч. 46, 47,48, 49, 50.

8. Гладилович Н. О обовязкахъ нашихъ яконародныхъ учител[і]въ // Школьна часопись. Письмопедагогічно-литературне. – Львов, 1881. – Ч. 1.

9. Грицак Е. Українські педагогічно-шкільні тавчительські часописи й журнали (Бібліографічнийогляд) // Українська школа. – 1938. – Ч. 7/12. – С. 134,135.

10. Гушалевич О. Потреба школьного п[і]нія //Учитель. Письмо посвящене справамъ школънародныхъ, господарству, промыслу, торговле и пр.– Львов, 1872. – Ч.1, 2, 3.

11. Дисак Ф. Гушалевич Іван Миколайович //Українська журналістика в іменах: Матеріали доенциклопедичного словника / За ред. М.М. Романюка.– Львів, 1996. – Вип. 3. – С. 91 – 97.

12. Дубровский С. О внъшнемъ урядовомъпостановленіи учителя народного // Домъ и Школа:Временопись посвящена школам и сельскомународови. – Львов, 1864. – Ч. 10.

13. Дубровский С. О средствахъ до дальшогообразованья для учителей при школахъ народныхъ //Домъ и Школа: Временопись посвящена школам исельскому народови. – Львов, 1864. – Ч. 5, 6.

14. Дубровский С. О упосаженью учителей пришколахъ народныхъ // Домъ и Школа: Временописьпосвящена школам и сельскому народови. – Львов,1864. – Ч. 8, 9.

15. Загорский Є. Педагогічне значене родины //Газета школьна. – Львов, 1876. – Ч. 3, 4, 5, 6, 7.

16. Загорский Є. Педагогічне значене церкви //Газета школьна. – Львов, 1876. – Ч. 16, 17, 18, 19, 20.

17. Загорский Є. Письма о педагогіи // Газеташкольна. – Львов, 1876. – Ч. 1, 2.

18. Качкан В. Партицький Омелян Йосипович //Українська журналістика в іменах: Матеріали доенциклопедичного словника / За ред. М.М. Романюка.– Львів, 1996. – Вип. 3. – С. 234 – 236.

19. Миколаєвич Я. О народнім шкільництвіГаличини всхідної // Учитель. – Львів, 1892. – Ч. 21.

20. Н. Гадки про виховане // Учитель. – Львів, 1892.– Ч. 21.

21. Наумович О. І. Якіи свойства долженъ им[і]тинародный учитель // Учитель. Письмо для народныхъучителей. – Львов, 1869. – Ч. 4.

22. О школьной конференции в Перегинскомънадзирательствъ // Домъ и Школа: Временописьпосвящена школам и сельскому народови. – Львів,1863. – Ч. 11.

23. О школьныхъ посьщеніях // Домъ и Школа:Временопись посвящена школам и сельскомународови. – Львов, 1863. – Ч. 6, 7, 8.

24. П. Я. зъ С. Физичне воспитанье д[і]тей //Учитель. Письмо посвящене справамъ школънародныхъ, господарству, промыслу, торговле и пр.– Львов, 1871. – Ч. 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33,34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44.

25. Передирій В. Клемертович МихайлоМихайлович // Українська журналістика в іменах:Матеріали до енциклопедичного словника / За ред.М.М. Романюка. – Львів, 1999. – Вип. 6. – С. 136 – 137.

26. Учител[і] и ихъ вліянє // Школьна часопись.




165 Молодь і ринок №4 (75), 2011

Письмо педагогічно-литературне. – Львов, 1880. –Ч. 1.

27. Учитель // Енциклопедія Українознавства:Словникова частина / За ред. В. Кубійовича. – Львів,1999. – Т. 9: Перевид. В Україні. – С. 3473.

28. Учитель і громада // Учитель. Письмо длянародныхъ учителей. – Львов, 1869. – Ч. 1, 28.

29. Церковныи братства и учител[і] народныи //Учитель. Письмо посвящене справамъ школънародныхъ, господарству, промыслу, торговле и пр.– Львов, 1870. – Ч. 20.

30. Школа можеть и должна старатися оздо ро в і є мол о деж и / / Учи тел ь . Письмоп о св ящ ене сп ра в а мъ ш кол ъ на р о дныхъ ,господарству, промыслу, торговле и пр. – Львов,1870. – Ч. 5, 6.

31. Я.Е. Якимъ бы повиненъ быти народныйучитель въ нашом кра[і] // Учитель. Письмо длянародныхъ учителей. – Львов, 1869. – Ч. 1, 2, 3.

32. Якъ въ короткомъ часъ выобразовати народъ?// Школа: Прилога до “Письма до Громади. – Львов,1865. – Ч. 3.


Постановка проблеми. Реформуваннясистеми освіти України на сучасномуетапі потребує творчого вивчення

передового зарубіжного досвіду. У зв’язку з цимактуальним є узагальнення впливу прогресивнихідей зарубіжних педагогів на творчу спадщинуК. Ушинського. Постановка цієї проблеми невтрачає актуальності і на сьогоднішній день.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Зарубіжний педагогічний досвід у спадщиніК. Ушинського знаходився у центрі уваги дослідників:Б. Вульфсона, В. Вихрущ, З. Малькова, А. Сбруєва,М. Ваховського та інших. Саме вони довели, щовченого по праву можна вважатиосновоположником систематичних порівняльнихпедагогічних і методичних досліджень. Він стоявбіля витоків порівняльної педагогіки як науки навітчизняному ґрунті, оскільки К. Ушинський не

лише першим здійснював ґрунтовні компаративнідослідження, але вперше порушив і вирішивпроблему запозичення зарубіжного педагогічногодосвіду. Заслуговують на увагу праці Ю. Корнейко,у яких висвітлено внесок К. Ушинського увивчення зарубіжного педагогічного досвіду зточки зору його практичної цінності та доцільностівикористання окремих ідей і практичних доробоку сучасних умовах. Аналіз вітчизняних науково-педагогічних праць та дисертацій показує, щоглибоке та об’єктивне вивчення проблеми лишерозпочинається.

Виклад основного матеріалу. Науково-педагогіний доробок К. Ушинського, йогосвітогляд формувався на базі кращих передовихідей зарубіжних та вітчизняних педагогів серединиХІХ століття. Саме в цей період поглиблювалисята поширювалися інтеграційні процеси: йшов

УДК 371.4.09(477) “ХІХ”Ольга Сеньків, аспірантка кафедри загальної педагогіки та дошкільного виховання


ОБҐРУНТУВАННЯ К. УШИНСЬКИМ ПРОГРЕСИВНИХСУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ІДЕЙ ЗАРУБІЖНИХ ПЕДАГОГІВ

ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯУ статті доведено, що світогляд К. Ушинського формувався під впливом прогресивних ідей зарубіжних

педагогів, зокрема німецьких, англійських, французьких. Автор обґрунтовує, що вивчення зарубіжного досвідудало право вченому стати одним із перших дослідників зарубіжної системи освіти, серцевиною якої сталанаціональна ідея.

Ключові слова: науково-педагогічна спадщина, зарубіжний педагогічний досвід, принцип народності,національне шкільництво.

Літ. 11.Olga Senkiv

BACKGROUND K. USHINSKOGO PROGRESSIVE SOCIAL ANDPOLITICAL IDEAS OF FOREIGN TEACHER OF SECOND HALF CENTURY

It is shown that cognition K. Ushyns’ koho shaped by the progressive ideas of foreign teachers, includingGerman, English, French. The author concludes that the study of foreign experience has given scientist the right tobecome one of the first researchers in foreign systems of education, which became the core of the national idea.

Key words: scientific and educational heritage, foreign teaching experience, the principle of nationality,national school.

ОБҐРУНТУВАННЯ К. УШИНСЬКИМ ПРОГРЕСИВНИХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХІДЕЙ ЗАРУБІЖНИХ ПЕДАГОГІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ

© О. Сеньків, 2011

166

інтенсивний обмін гуманістично-демократичнимитрадиціями та інноваційними надбаннями народноїі академічної педагогіки, серцевиною яких сталанаціональна ідея, а відтак і філософія національноїшколи як мети та суспільно-державної практики.Звичайно, не оминув цей процес і тодішнюРосійську імперію, зросла зацікавленістьтворчістю зарубіжних учених у галузі педагогікита психології.

Творчі здобутки іноземних учених суттєвозмінили ставлення вітчизняних педагогів допедагогічної теорії, спонукали до пошукуефективних шляхів організації навчання тавиховання, до створення власних підручників, якіпевною мірою розв’язували питання професійноїпідготовки майбутніх учителів для національноїшколи. Хоча вже були опубліковані праціЙ. Песталоцці, Я. Коменського, А. Дістервега,однак ставлення до зарубіжного педагогічногодосвіду не було однозначним. З одного боку, одніцілком схвально ставились до іноземногопедагогічного досвіду, з другого – іншікатегорично заперечували його користь. Важливовідзначити, що спільним для обох напрямів булонебажання ґрунтовно вивчати, творчоосмислювати систему організації навчання тавиховання в зарубіжній школі [7].

У ХІХ столітті виникла потреба в розвиткуспеціальної галузі педагогіки – порівняльної. Їїосновоположником в Україні по праву можнавважати К. Ушинського, який став одним ізперших дослідників зарубіжної освіти тазапочаткував її систематичне вивчення. У 50-хроках ХІХ століття педагог перекладав длявітчизняних журналів матеріали закордонноїпедагогічної преси, а в 60-х роках здійснив вимушену“педагогічну мандрівку” до Західної Європи.

Учений став першим, хто показав прикладаналізу й конструктивної оцінки зарубіжногопедагогічного досвіду, виходячи з позицій, щонаукове педагогічне знання, здобуте у різнихкраїнах, може бути ефективно використаневітчизняною педагогікою. Дослідження вченимзарубіжного педагогічного досвіду сприяв і тойфакт, що К. Ушинський, будучи у триваломувідрядженні за кордоном, мав змогу в реальнихумовах вивчати та аналізувати педагогічнийдосвід зарубіжних країн і відповідно отримуватиоб’єктивні враження від аналізу педагогічногодосвіду цих країн та накреслити шляхиконструктивного його використання у специфічнихумовах розвитку національного шкільництва.

Дослідник Ю. Корнейко стверджує, що “всіпорівняльно-педагогічні дослідження К.Ушинськоговідрізняються комплексним характером (аналіз

на структурному, регіональному і генетичномурівнях)” [6, 96]. Водночас зауважуємо, щопорівняльно-педагогічні дослідження вченогостали лише основою формування власноїпедагогічної теорії і концепції.

У дослідженні зарубіжних педагогічних ученьК. Ушинським можна виокремити три періоди.Перший з них припадає на початковий період йогопедагогічної діяльності, коли молодий ученийзнайомиться із педагогічними течіями і розкриваєсвоє бачення системи освіти та виховання українах Європи та Америки. Переосмисленнязакордонних педагогічних систем послужилоґрунтом для написання таких праць як: “Пронародність у громадському вихованні”, “Прокористь педагогічної літератури”, “Шкільніреформи в Північній Америці”, “Внутрішній устрійпівнічноамериканських шкіл”, “Три елементишколи”, “Про засоби поширення освіти черезграмотність” [9, 10].

Другий період припадає на час призначенняК. Ушинського редактором “Журналу Міністерстванародної освіти”. Під час півторарічногоредагування вченим цього журналу булоопубліковано 27 статей, присвячених вивченнюзарубіжного педагогічного досвіду. Статтівисвітлювали матеріали стосовно організаціїнавчання у Німеччині, Англії, Франції, особливовивчалось початкова освіта. В журналі, зокремапублікується книга А. Дістервега “Початкидитячого шкільного учіння”. Пізніше сам педагогподав методичні поради стосовно організаціїпочаткового навчання, видавши книги “Дитячийсвіт” та “Рідне слово” [6, 98].

Третій період пов’язаний із відрядженням закордон у 1862 р. Плодом цього етапу сталорозроблення теорії початкового навчання тастворення антропологічної праці “Людина якпредмет виховання”. А також статті і матеріали:“Педагогічна подорож по Швейцарії”, “Одна зтемних сторін німецького виховання”, звіт прозакордонне відрядження [6, 98 – 99].

У полі зору класика знаходилися праці: Й.Гербарта,Ф. Бенеке, А. Дістервега. На його думку, упідручниках з педагогіки, написаних Й. Гербартомта Ф. Бенеке, спостерігається зіткненняпсихологічної теорії з педагогічною дійсністю, бовони залишили поза увагою фізіологічні аспекти,нерозривно пов’язані із психічними явищами. Зцього приводу К. Ушинський підкреслює: “Впедагогіках, написаних психологами, як от впедагогіках Гербата та Бенеке, ми часто зразючою ясністю можемо спостерігати цезіткнення психологічної теорії з педагогічноюдійсністю” [9, 211].



167 Молодь і ринок №4 (75), 2011

У передмові до роботи “Людина як предметвиховання” К. Ушинський, посилаючись наФ. Бенеке і полемізуючи з ним, обґрунтовуєнеобхідність педагогічної теорії, розкриває їївідмінності у порівняні з мистецтвом виховання.Також учений дорікає Й. Гербартові за його“нещасне прагнення все пояснювати”, зокремаретельно підводити всі явища одне до одного, щобдовести відсутність суперечностей. Саме томуЙ. Гербарт не зумів досягти того рівняузагальнення, коли досліднику відкриваютьсязакономірності досліджуваних процесів.

Продовжуючи аналіз зарубіжних підручників,класик писав: “Правда також, педагогіка КарлаШмідта спирається і на фізіологію, і напсихологію, і ще більше на першу, ніж на останню;але в цьому прекрасному творі дано такий розгулнімецькій ученій мрійності, що в ньому меншефактів, ніж поетичних захоплень найрізноманітнішиминадіями, викликаними наукою, але такими, які ніякще не здійснені” [9, 212]. К. Ушинський ставитьсянесхвально до того, що К. Шмідт обґрунтовувавнеобхідність ґрунтовнішого навчання та вихованнядля чоловіків ніж для жінок. З цього приводузазначає: “безглузді фрази з приводу жіночоговиховання характерні не тільки для К. Шмідта.Німецькі педагоги, здається, усвідомлюють, щоне праві перед своєю жінкою” [9, 186].

Класик наголошував, що К. Шмідт недооцінювавзначення “по-сучасному освіченої жінки”. І разомз тим стверджував: “Ось якби К. Шмідт поглянувз цієї народної й історичної точки зору на значенняжінки, то, звичайно, дійшов би інших висновків.Якби він побачив у жінці єдиного провідника успіхівнауки та цивілізації у звичаї та життя суспільства,то не обмежив би її навчання й освіти азбукою наукита облудними блискітками цивілізації” [9, 190].

Водночас педагог застерігав від “мавпування”,тобто сліпого механічного перенесення ідей іншогонароду. Оскільки, штучне запозичення окремихметодик з однієї національної освітньо-виховноїсистеми в іншу неминуче приводить донегативних наслідків. “Читаючи західніпедагогічні твори, спостерігаючи навчальнізаклади освічених країн Європи, – пише К.Ушинський,– ми хотіли б бачити все те саме у себе;засвоюємо ті чи інші виховні джерела заходу і підвпливом їх прагнемо змінити й сформувати нашународну освіту” [9, 147].

Вчений зауважував, що кожен народ має йтисвоїм шляхом, оскільки спільної системивиховання для всіх народів не існує не лише напрактиці, а й у теорії. Ця ідея проходила стержнемчерез його педагогічну систему. Педагог писав:“виховні ідеї кожного народу, – перейняті

національністю більше, ніж будь-що інше,перейняті до такої міри, що неможливо подуматиперенести їх на чужий ґрунт, і не дивувалися бтоді, чому, переносячи ці ідеї до нас, мипереносимо тільки їх мертву форму, їхзнеживлений труп, а не їх живий і оживлюючийзміст” [9, 147 – 148].

У 60 – 70-х роках ХІХ ст. набули поширення“дитячі садки” Ф. Фребеля, які були поширені уНімеччині та в інших західних країнах Європи.Важливим завданням, яке Ф. Фребель ставивперед школою виховательок завдання – вивченняпсихофізіологічних засад розвитку дитини,оволодіння засобами впливу на неї, методамикерівництва її розвитком, зокрема способамивикористання дидактичного матеріалу тощо. Затвердженням дослідника А. Жеравіна, пальмупершості і глибину критики “фребелизму” деякідослідники віддавали К. Ушинському [11].

Аналіз практично-творчої спадщини Ф. Фребелякласик здійснив у спеціальному розділі “Дитячісадки” у “Звіті відрядженого для оглядузакордонних жіночих навчальних закладівколезького радника К. Ушинського”. Вченийпише, що “безсумнівна заслуга Фребеля полягаєв тому, що він перший звернув увагу на розвитокдітей молодшого віку, на їх характер, прагнення,нахили й глянув на дитяче життя, як на життявідносно повне і законні потреби якого повиннізадовольняти дорослі” [5, 193 – 194].

Проте К. Ушинський критикував “фребелівські”дитячі садки за формалізм, відірваність від життя,але разом з тим ставив вимогу “відкривати дитячісадки якомога ширше”, аби будувати виховнийпроцес на національних засадах, забезпечуючийого вітчизняними кадрами. На відміну відФ. Фребеля та його послідовників, класиквиступав проти зайвого втручання вихователя удитячу гру. Він застерігає: “Гра тому і є грою, щовона самостійна для дитини; а через будь-якевтручання дорослого в гру позбавляє її дійсності,формуючої сили” [5, 187].

Вчений обґрунтовував важливе значення гриу розвитку особистості: вихователь маєдоставляти матеріал для гри, піклуватися про те,щоб він сприяв виконанню поставлених завдань;час для ігор дитсадку повинен відповідати вікудитини: чим вона менша, то тим більше часу маєпроводити в іграх. Водночас у дошкільному віцітреба, щоб малюк ніколи не пересичувався гроюі при потребі міг легко її перервати. Дошкільнятатакож мають працювати. “Дитина, яка працює, –зазначає К. Ушинський у праці “Людині якпредмет виховання”, – так, якщо тільки працявідповідає її силам і нахилам, сама показує, що їй


168

потрібно. Щодо цього ідея Ф. Фребеля – справдівелика ідея виховання” [9, 404].

Вчений-педагог рекомендував широковикористовувати у виховній роботі з дітьмидошкільного віку народні ігри. І наголошує, щоФ. Фребелю потрібно було використати їх як“могутній виховний засіб”. У цьому педагогвбачає перспективу педагогіки. Саме цю ідеюбрали на озброєння передові вітчизняні діячідошкільного виховання.

Ознайомлення із фребелівськими садкамизмусило вченого порушити проблему підготовкикваліфікованих кадрів для “дитячих садівниць”.Оскільки робота в дитячих садках потребуєглибокого вишколу, а то й таланту, якийтрапляється рідко” [9, 404]. Вчений вбачавкористь застосування фребелівських ігорпередусім для домашнього виховання. Адже,більшість матерів, на думку К. Ушинського, незнають чим розважити своїх дітей, а нудьга –“найміцніша отрута для дитячої душі”.

Близькі йому були погляди А. Дістервега.К. Ушинський був одним із першим вітчизнянихпедагогів, хто глибоко усвідомив, що навчання івиховання є ефективними лише тоді, коли вонивтілюють у собі національну ідею. Цю проблемувін глибоко вивчав у провідних європейськихпедагогів Англії, Франції та Німеччини. Обоєвчених, захищаючи національні інтереси своїхнародів, закликали поважати інші народи, вивчатиїх надбання, обстоювали основні положеннясистематичності, доступності, наочності,провідної ролі вчителя, активності та свідомостіучнів.

Сутність принципу народності у творахК. Ушинського перекликаються з педагогічнимипоглядами А. Дістервега, який вважав, що основніриси національного виховання випливають із життянароду. Цю проблему він детально досліджуваву праці “Німецьке національне виховання тапринцип германського життя” [2].

Проаналізувавши вирішальні фактори, яківизначили історичну самосвідомість народу вчаси середньовіччя та реформації, А. Дістервегпоєднав їх в одне поняття – “принципіндивідуальної свободи” [3, 52]. Він боровся занаціональну та державну єдність Німеччини,розуміючи патріотизм як постійно активнезаступництво за свою націю, весь народ.

Надзвичайно велику увагу обидва педагогиприділяли особистості вчителя. К. Ушинський бувпереконаний, що його авторитет відіграєвизначальну роль у формуванні особистості учня,тому виступав проти розподілу функційвихователя і викладача. Він висував такі вимоги

до вчителя: любов до своєї професії, оволодінняпедагогічною майстерністю і тактом, високийрівень освіченості [8, 36].

Будучи незадоволеним системою підготовкивчителів у царській Росії, він розробив “Проектучительської семінарії”, за яким у 1869 р. вУкраїні було відкрито Коростишівськуучительську семінарію. К. Ушинський вболівавза створення таких педагогічних факультетів, деб готували не тільки вчителів середньої школи, ай викладачів педагогіки. Саме своїмипедагогічними творами він змусив суспільствопривернути увагу до цих проблем, звернути увагуна питання освіти і виховання не тільки фахівців,а й різних верств населення, громадських ікультурних діячів.

Для підготовки учителів К. Ушинськийпропонував створювати вчительські семінарії, адля вчителів середніх шкіл – педагогічніфакультети при університетах. Вчительськасемінарія мала би забезпечувати учнів широкимколом загальноосвітніх знань. У навчальний планпедагог включав рідну мову, літературу,арифметику, географію, історію, природознавство,співи, музику. Разом з тим рекомендувавзнайомити семінаристів з основами агрономії імедицини, які, на думку вченого, їм знадоблятьсяв майбутній роботі серед сільського населення.Важливе місце у навчальному курсі семінаріївчений відводив вивченню педагогіки і методикипочаткового навчання та психології. Він вважав,що семінарія повинна бути закритим навчальнимзакладом, бо це створює сприятливі умови дляфахового вишколу. Семінарія має формуватитворчі особистості, здатні до постійногоудосконалення [10, 31 – 32].

А. Дістервег також надавав великого значенняпрофесії вчителя для реалізації завданьпедагогічної теорії та практики. Він бувпереконаний, що педагог має мати професійніякості, займати активну громадську позицію.Розуміючи вагому суспільну роль учителя,німецький педагог вбачав суттєвим елементомйого самосвідомості гордість за свою професію;об’єктивне, неупереджене ставлення до учнів ібатьків; постійне самовдосконалення; прагненняіти в ногу з життям; національну гордість. Середосновних вимог до вчителя у А. Дістервег виділяв:“Постійна потреба пізнання, вдосконалення, щомає наслідком перманентну самоосвіту ісамовиховання. “Вчитель лише до тих пір здатнийвиховувати і навчати, доки сам працює над своїмвихованням і освітою” [2, 196]. Водночас вінстверджував: “Лише людина рішуча, енергійна, зтвердим характером, яка знає, що вона хоче і які



169 Молодь і ринок №4 (75), 2011

засоби ведуть до виконання її волі – тільки такалюдина може виховувати рішучих, енергійних,сильних характером людей” [3, 197]. Викладаючисвої погляди на зміст семінарської освіти, вважавнеобхідним включення в навчальний планзагальної педагогіки, дидактики та методикинавчання – як важливих, проте самостійнихскладових педагогічної науки.

К. Ушинський вивчав зарубіжну школу нетільки по книгах, а й шляхом відвідуваннянавчальних закладів за кордоном. Відтакбезпосередньо узагальнив досвід їх роботи.Прикладом може служити школа для дівчат(Einwohner-Mädchenshule) під керівництвомФреліха у Швейцарії. Він обрав цю школу, бо вона“є в одному стрункому організмі всією системоюшвейцарських шкіл” [10, 105].

Критичне вивчення змісту навчання в школахШвейцарії дало К. Ушинському можливістьокреслити коло знань для рідної школи. Усі своївраження вчений відобразив в “Педагогічній подорожіпо Швейцарії”, де він дає опис та аналіз чотирьохступеневої школи Фреліха. Педагога зацікавила“малолітня школа”, яка була цілковито відсутня усистемі навчання Російської імперії. Він писав: “У наснемає малолітніх шкіл, підвідомчих міністерствународної освіти, і діти семи років вступають відразув народну школу” [9, 105]. Увагу педагога привернулоте, що у малолітній школі діти “граючись,розвиваються, вчаться”. Навчання в них проводилосьрідною мовою дітей. Це було цілковитоюпротилежністю до освітньої політики міністерстванародної освіти Російської імперії, де українських дітей“починають у школі з першого дня ламати навеликоруський лад…Така школа з першого ж дня, ідуже непривітно, нагадає дитині, що вона не дома і,безперечно, здасться їй букою” [10, 100].

Принцип народності навчання проходитьмайже через більшість педагогічних творіввченого. Ознайомившись із викладанням уелементарній школі Фреліха, К. Ушинськийвиокремив кілька положень “хорошоговикладання”. Педагог вважав, що все навчаннямає відбуватись в класі “не тільки в присутностівчителя, а й разом з учителем” без будь-якихдомашніх уроків та завдань. По-друге, “постійнотреба повторювати старе, додаючи нове прикожному повторенні, так щоб нове неодміннобудувалось на старому”. По-третє, вчений вважавдоцільним зменшити “річні завдання в молодшихкласах і поступове збільшення їх у старших”. По-четверте, “при кожному річному екзамені слідзапитувати усе пройдене в попередніх класах”.По-п’яте, вчений виступав за те, щоб зробитищонайменшим щоденний урок [10, 108].

Ознайомившись із швейцарськими освітнімизаконами та відвідавши Einwohner-Mädchenschuleпід керівництвом Фреліха, К. Ушинськийобґрунтовував необхідність заснуванняспеціальних учительських інститутів чи семінарій.Він писав: “Насамперед і найбільше нам потрібніхороші вчителі й учительки, так, які були бспеціально підготовлені до своєї справи” [10, 93].При цьому наполягав, що “уряд повинен докластивсіх зусиль, щоб викликати приватну діяльність уцьому відношенні”. Позаяк, урядові вчительськіінститути можуть бути засновані лише за однимпланом, а це не гарантує їх вдалості “у всіхвідношеннях” [10, 94]. Уряд, за переконаннямипедагога, повинен частково фінансово підтриматитакі навчальні заклади, які він спостерігав уШвейцарії.

К. Ушинський прийшов до висновку, що “будь-який приватний навчальний заклад, який готуєщороку у себе певну кількість класних учителівта вчительок, що склали екзамени в установленійдля цього комісії… має право на певну підтримкукоштами уряду” [9, 94]. Однією із причинзаснування учительських інститутів, у свій час,він вважав можливість використання їх якзасобу “виправити нашу школу”, бо “з хорошоїшколи вже значно легше виходять хорошівикладачі” [10, 113].

Висновки. Таким чином, К. Ушинський бувприбічником творчого використання зарубіжногодосвіду. Він застерігав від його механічногозапозичення та перенесення однієї національноїосвітньо-виховної системи в іншу. Вченийзауважував, що кожен народ має йти своїм шляхом,оскільки спільної системи виховання для всіхнародів не існує не лише на практиці, а й утеорії.

1. Вихрущ, В. Досвід зарубіжної школи у дидактиціК.Д. Ушинського / Вихрущ В. // Шлях освіти. – 2000. –№ 1. – С. 42 – 46.

2. Дистервег А.К вопросу об емансипацииучителей. / Дистервег А. / Хрестоматия по историипедагогики. – Т. ІІ. – М., 1940. – 416 с.

3. Дистервег А. Пособие к образованию немецкихучителей. Избранные педагогические сочинение. /Дистервег А. – М., 1956. – 375 с.

4. Довбня В. Костянтин Ушинський як фундаторфілософсько-освітньої думки України / Довбня В. //Вісник Чернігівського державного педагогічногоуніверситету. – Вип. 56. – Серія: Педагогічні науки. –Чернігів, 2008. – С. 8 – 16.

5. Історія дошкільної педагогіки: Хрестоматія /Упор. Борисова З., Смаль. В. – 2-е вид., доп. – К.: Вищашкола, 1990. – 423 с.

6. Корнейко Ю. Антропологічний підхід упорівняльно-педагогічних дослідженнях К. Ушинського


170

/Корнейко Ю. // Гуманізація навчально-виховногопроцесу. Випуск ХХХ. – Слов’янськ, 2006. – С. 94 – 99.

7. Корнейко Ю. Висвітлення зарубіжногопеда го гічного досв іду в твор чій сп адщи ніК.Д. Ушинського: Автореф. дисертації на здобуттянаукового ступеня канд. пед. наук / Харківськийнаціональний педагогічний університет іменіГ.С. Сковороди Х., 2007. – 22 с.

8. Луцик Д. Літопис педагогічної думки в Україні

/ Луцик Д., Логвиненко Т. – Дрогобич: Відродження,2000. – 160 с.

9. Ушинський К. Вибрані педагогічні твори у 2-хтомах: т.1. / Ушинський К.К., 1983. – 488 с.

10. Ушинський К. Вибрані педагогічні твориу 2-х томах: т.2. / Ушинський К.К., 1983. –359 с.

11. http://violin.tsu.ru/webdesign/tsu/Library.nsf/designobjects/vestnik268/file/Jeravina14.pdf


Актуальність дослідження. Змістосвіти на всіх етапах розвиткусуспільства зазнавав якісних змін під

впливом різноманітних чинників: соціально-економічних, політичних відносин, рівня розвиткувиробництва, мети та завдань виховання. Завданняосвіти повинні відповідати соціальному замовленнюсуспільства, тому пошук оптимальної системи знань,умінь та навичок, якими має оволодіти підростаючепокоління є предметом дослідження сьогодні тавключає в себе аналіз спадщини минулого.

На початку 30-х років стрімко розвивалосьсуспільне дошкільне виховання, було активізованепроведенням індустріалізації та колективізаціїнародного та сільського господарства.Створювалась широка мережа виховних закладівдля дітей. Тривали пошуки змісту вихованнядошкільників. Одним із напрямків виховання, якийнабув надзвичайного значення та популярності вдосліджуваний період – політехнічне виховання.

Метою нашого дослідження є висвітлитизавдання та проблеми розвитку політехнічноговиховання як галузі трудового виховання дітейдошкільного віку 30-х років ХХ століття,

окреслити його вплив на формування теоріїтрудового виховання в Україні та з’ясувати впливна розвиток особистості дитини.

Виклад основного матеріалу. Дошкільневиховання в досліджуваний період було першоюланкою в загальній системі соціального виховання,і мало на меті виховати нову гідну зміну борців засоціалізм та органічно пов’язуватись з усімсоціальним будівництвом [10]. Директива ЦКВКП(б) про залучення мільйонів жінок довиробництва (понад 800 тис.) могла бути успішновиконана лише за умови розгортання мережідошкільних закладів. Перші зрушення вдошкільній галузі УРСР відбулися влітку 1930року, коли по всій Україні за керівництвомспеціальної комісії президії ВУЦВК булопроведено “дошкільний похід”. Весною та влітку1930 року було розгорнуто 2800 літніх майданів,що охопили близько 160 тис. дітей у районахмасової колективізації. З цієї мережі майже 1000закладів (50 тис. дітей) восени 1930 року булиреорганізовані у стаціонарні заклади. По селах накінець 1929 року було всього 14 дитсадків, а зпочатку 1931 налічувалось біля 600 закладів.

Світлана Лозинська, педагогічний коледж Львівського національного університетуімені Івана Франка

ПОЛІТЕХНІЗМ У СВІТЛІ РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ30-Х РОКІВ ХХ СТ.

Статтю присвячено аналізу проблеми розвитку політехнічного виховання як галузі трудовоговиховання, дітей дошкільного віку у 30-х роках ХХ століття, його впливу на формування теорії трудовоговиховання в Україні.

Ключові слова: суспільне дошкільне виховання, трудове виховання дітей дошкільного віку,політехнізація, політехнічне виховання, політехнічна освіта.

Літ. 19.Svetlana LozinskaPOLITEHNIZM IN THE LIGHT OF PRESCHOOL EDUCATION

30-XX CENTURYThis article deals with problems of polytechnic education as a field of labor education, preschool children in

30 years of the twentieth century, his influence on the theory of labor education in Ukraine.Key words: public preschool education, labor education of preschool children polytechnization, polytechnic

education, polytechnic education.

УДК 373.2(477)“20”

ПОЛІТЕХНІЗМ У СВІТЛІ РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ 30-Х РОКІВ ХХ СТ.

© С. Лозинська, 2011

http://violin.tsu.ru/webdesign/tsu/Library.nsf/

171 Молодь і ринок №4 (75), 2011

У цей період відзначалась деяка пасивністьдо дошкільної справи органів Наросвіти, тому однез пріоритетних завдань, яке висувалось довестидо свідомості кожного інспектора, завідувача,робітника освіти, що дошкільна справа одна знайважливіших ділянок масового культурно-освітнього будівництва. Зростання суспільноїуваги й участі в дошкільній справі громадськихорганізацій та широкого активу робітниць таколгоспниць, величезне зростання питомої вагидошкільної справи в цілій системі народної освітитого часу відкривало широкі перспективизростання дошкільної роботи. Нарівні з двома“всеобучами” – дітей шкільного віку і дорослих,постає третій “всеобуч” – дошкільного виховання,яке стає гаслом досліджуваного періоду.

Державні документи свідчили, що розгортаннямасового дошкільного походу – це народногосподарськата культурно-політична справа, тому гальмуваннярозгортання дошкільної справи вважалосянеприпустимим [7].

Тривали пошуки змісту виховання дітейдошкільного віку, зрозуміло що він цілкомвідображав ознаки того часу. А основноюознакою освіти та виховання 30-х років 20століття стала боротьба за політехнізм:“Політехнізм є невід’ємною частиноюкомуністичного виховання і невід’ємною рисоюрадянської школи”, – такого значення надавалосьполітехнізації в освіті, що було зазначено в“Резолюції ІІ партнаради при НКО”. “Виховатитворців, здатних перебудувати ввесь світ”(Крупська), “виховання всебічно розвиненихлюдей, здатних орієнтуватися у всій системівиробничих процесів”, було можливим за умовиякомога ранішого закладання в свідомості дитиниоснов політехнічних знань [8].

Саме Перший Всеукраїнський з’їзд з питаньполітехнічного навчання, який пройшов у Харковівосени 1930 року, мав великий вплив на розвитоктрудового виховання і політехнічного навчанняпідростаючого покоління, та велике історичнезначення, він став переломним етапом у справіреконструкції школи та освіти. Вивчити техніку,опанувати науку стало гаслом того часу.

М.О. Скрипник у звітній доповіді ХІІ з’їздовірад, наводячи приклад популяризації самої сутіполітехнізму сказав так: “Коли я був у сільськійшколі, коли я вчився, нас заставляли зубрити відсий досі. Ми вчили літери, вивчали книжки, але невивчали життя та виробництва, треба, щоб знання,що їх дає школа, були знаннями, пов’язаними зжиттям, щоб давали водночас ознайомлення зівсіма важливішими галузями виробництва, зівсіма важливішими знаряддями праці. Треба, щоб

навчання в школі і виробнича практика –виробнича праця – були зв’язані одне з одним,доповняли одне одного для того, щоб наша школадавала покоління здорове, знайоме з життям, дожиття пристосоване, що вміє працювати поновому…” [18].

Отже, з метою виховання ініціативних тадіяльних будівників соціалізму, запроваджувалисятак звані активні методи навчання. Тобто питанняполітехнізму стає найактуальнішим і набуваєвиняткового значення на всіх рівнях освіти.

На Х з’їзді КП(б)У в доповіді “Про завданнякул ьтур н о го буд і в н и ц т ва н а Ук р а ї н і ”М.О. Скрипник ставить питання про здійсненняполітехнічної освіти: “Ми повинні тому знову в усійширочині взяти засади програми нашої партії, авони говорять про те, що завдання наше таке:охопити всіх дітей нашої республіки освітоюзагальною та політехнічною, а саме такоюполітехнічною, що знайомить у теорії та напрактиці з усіма головними галузямивиробництва”. Подальше розроблення питань пропрактичне здійснення політехнічного навчаннязнаходимо у багатьох документах НКО, увиступах М.О. Скрипника, які вказують на ознаки,принципи, методи та форми, характеризуютьумови за яких політехнізація буде успішною [11].

Окреслювались такі основні ознакиполітехнічної освіти:

1. Безпосередня участь учнів (дітей, підлітків,дорослих) у виробничій продуктивній праці.

2. Поєднання виробничої праці з відповіднопоставленим фізичним вихованням та розумовоюпрацею.

3. Обізнаність у теорії й на практиці іззагальними науковими принципами та елементамитехнології всіх процесів і набуття практичнихнавичок володіння елементарними знаряддямивсіх виробництв.

Визначалися завдання згідно з якими потрібнобуло чітко уявити собі всю систему політехнізму,запроваджуючи його з раннього віку.Організовувати цей процес чітко, за точнимпланом, програмами, нормувати кожний із видівпраці, навчання й виховання, що складуть системуполітехнізму, яка буде відповідати трьомосновним напрямам: освіті; фізвихованню;виробничо-продуктивній праці [18].

У поняття “політехнізм” вкладалося дещобільше, ніж кількісне озброєння дітей технічнимизнаннями та вміннями – мали змінитися якістьта зміст усієї педагогічної роботи з ними.Політехнізм став не просто предметомвикладання, не ще одною дисципліною – а тимстержнем, навколо якого мала розгорнутися


172

організація всіх видів дитячої діяльності – трудовоїта ігрової. В основу політехнічного виховання булопокладено виробництво. Без зв’язку звиробництвом не могло бути і мови прополітехнічне виховання. Щоб знати, як і що та зчого робиться, діти не лише повинні були буватина виробництві, а й спостерігати виробничіпроцеси не одноразово, а багато разів. Адже дітидошкільного віку правильно сприймають лише те, щовони багато разів бачили і про що багато чули [8].

В основу роботи дошкілля закладаютьпринципи політехнізму, а саме:

а) налагодження планомірної участі дітей усоцбудівництві (участь у розповсюдженні позики,кампанії деревонасадження, охорони птахів тощо).Наголошувалось, що участь дітей у цьому процесімає бути дітям під силу, зрозуміла і провадитисьв цікавих для дошкільнят формах;

б) зв’язок роботи дошкільного закладу звиробництвом (фабрики, заводи, колгосп), де цевиробництво стає центром, навколо якогорозгортається виховна робота з дітьми (вивченняцього виробництва, посильна допомога йому,спільне проведення свят);

в) налагодження трудової діяльності дітей умежах самого закладу, де основне завданняполягає у впровадженні у навчально-виховнийпроцес елементів виробничої праці, поєднанняфізичної і розумової праці;

г) використання гри й іграшки для закріпленнянабутого дітьми соцтрудового досвіду;

д) налагодження фізичного виховання(гігієнічної культури, розвиток моторики) длявиховання працездатної життєрадісної зміни;

г) побудова трудової діяльності за соціалістичнимиметодами праці та колективними її формами.

Згідно з резолюцією Всеукраїнської конференціїдошкільних робітників, лише за правильних умоворганізації роботи в дошкільних закладах,можлива політехнізація дошкільної установи, асаме:

- прикріплення кожного дошкільного закладудо певного виробництва, яке має стати центромвиховної роботи з дітьми;

- встановлення тісного контакту з організаціямицього виробництва;

- вживання заходів щодо всебічної політехнізаціїсамих педагогів (першою чергою налагодженнявивчення ними того виробництва, до якогоприкріплено дитячий садок);

- забезпечення дошкільного закладу знаряддямита матеріалами для розгортання елементіввиробничої праці: з легкого металу,напівфабрикатів тощо (в робітничих куточках абоокремій кімнаті);

- надання особливої уваги добору дидактичногоматеріалу та вибору дитячої іграшки, які мализакріпити у дітей основні настанови і соціальнийдосвід, зміцнити вміння та навички, розвиватитворчість та винахідництво;

- вживання заходів щодо вдосконалення(механізації) знарядь дитячої праці, залучаючи доцього технічний персонал і робітниківвиробництва;

- створення умов для праці дітей на ділянцідошкільного закладу;

- організація громади та суспільних організаційна допомогу політехнізації;

- максимальне розгортання колективних формпраці, даючи дітям спільні завдання, застосовуючибригадні форми роботи тощо;

- організація шефства дошкільних закладівміста над селом для взаємної допомоги;

- розгортання соцзмагання дітей та дорослих.У світлі політехнізму перегляд принципів

організації навчально-виховного матеріалу таметодики роботи, для забезпеченнямаксимального розвитку дитячої творчості,ініціативи, організаторських умінь та максимальнепоєднання навчання дітей з практичноюдіяльністю [15].

В період 1930 – 31 рр. спостерігається суттєвезростання кількості дитсадків пов’язаних звиробництвом. Але зазвичай цей зв’язок носивсуто формальний характер (грошові допомоги відвиробництва) і щоб поглибити політехнізаціюдитсадків, забезпечивши організацію трудової таігрової діяльності дітей відповідним політехнічнимприладдям, матеріалами для роботи таознайомити дітей з виробництвом висувалися такізавдання:

- складати угоди між дитсадками і виробництвом;- прикріпляти дитячі садки до виробництва за

такою схемою: виробничий садок прикріплюватидо виробництва, на якому працюють батьки дітей,що відвідують дитсадок; садки райвноприкріпляти до виробництва, до якого прикріпленошколу зв’язану з дитсадком;

- забезпечити періодичну перевірку виконанняугод між дитсадком та виробництвом [6].

Педагоги досліджуваного періоду вважали, щополітехнічне виховання фактично охоплює собоювесь комплекс виховних питань. Прищепленнямсамих тільки трудових навичок політехнізм далеконе вичерпує. Весь процес розкладається на такіелементи: навички й уміння, знання, трудовінастанови. Навички й уміння стосуються не лишеіндивідуальної, але й колективної праці. До першоїтреба віднести вміння поводитись знайголовнішими інструментами, вміння виконати



173 Молодь і ринок №4 (75), 2011

нескладний ремонт, монтаж, зробити модель,уміння поводитись з найпростішими механізмами,вміння розібрати їх і скласти, уміння працюватина простих машинах тощо.

До вмінь, що стосуються колективної праці,треба віднести вміння спланувати колективнуроботу, раціонально її розподілити, вміннядотримуватися колективного ритму, вміння звестироботу в єдине ціле, помітити її хиби і знайтизасоби виправити їх тощо.

Для формування цих навичок, знань у дітейдошкільного віку пропонують найпершедосягнути у вихованні дітей координованості рухів,за допомогою навчання дітей самообслуговування.Лише за умови правильно побудованої системиполітехнізму усі елементи будуть єдинимпроцесом [6].

У 1931 році дошкільна секція Українськонауково-дослідного інституту Педагогіки вивчилаза допомогою аналізу роботи 40 харківськихдошкільних закладів стан перших кроківполітехнізації з метою надання конкретноїпрактичної допомоги [19]. Висновки першихкроків політехнізації дошкільних установ цьогоперіоду були такими:

1. Основним способом політехнізації дитячогосадка є зв’язок з виробництвом і безпосередняучасть дітей у громадсько-політичній роботі цьоговиробництва, а також участь дітей усоцбудівництві; це стає можливим за умовприкріплення до виробництва, залучення дітей доконкретних форм трудової діяльності.

2. Результати вивчення показали, що далеконе всі дошкільні заклади стали на шляхполітехнізації. З метою покращення роботи вцьому напрямку пропонувалось створюватибазові садки, завданням яких мало стати наданняметодичної та практичної допомоги.

3. Основною передумовою реалізації зв’язкуз виробництвом є участь педагогічного персоналув громадсько-політичній роботі даноговиробництва, знайомство з виробництвом. Длядетального знайомства з виробництвом ставиласявимога організувати виробничу політехнічнупрактику педагогів у формі підвищеннякваліфікації, на що зверталася особлива увагаНКО і Наросвіти.

4. Перед науковими організаціями тапрактичними працівниками ставилося проблема,яка потребувала негайного розв’язання:визначення засад трудової діяльності, доборузнарядь праці для дошкільнят, організація дозвіллядітей, впровадження в дошкільних установахсоцзмагань.

5. Матеріали дослідження вказували на

незадовільний стан у галузі політехнізаціїдошкільних установ і це вимагало найшвидшогоперегляду змісту, форм і методів роботи дитячихсадків – перебудови всієї роботи у цьому напрямку[19].

Отже, на початку 30-х років по всій країніробота в дошкільних закладах розгортаєтьсянавколо політехнізації. Часом, педагоги, сліповиконуючи вказівки згори, забувають проособливості розвитку дошкільнят, недооцінюєтьсягра. Її тепер не лише не розглядають як основнийвид діяльності дошкільника, а заміняють роботоюв робітній кімнаті (на зразок міні цеху), яка теперстає основним приміщенням в дошкільномузакладі. Діти переобтяжені різними політичнимита виробничими кампаніями.

В середині 30-х років лінія “політехнізації”дошкільного виховання починає переглядатися тапіддаватися критиці. Наслідки цієї діяльності булизагалом негативними: діти перевантаженізнаннями, застосовуються складні формиорганізації праці – бригади, перебільшувалосясоцзмагання. Критики дошкілля досліджуваногоперіоду вимагали повного перегляду змісту, формта методів роботи – повороту до дитини-дошкільника, до особливостей розгортаннярізноманітних видів її діяльності, збільшення увагидо гри та творчості дитини, піднесення їїемоційного тонусу, боротьби із нудьгою таодноманітністю в дитячих закладах, із сухимформальним ставленням до дитини, за живіяскраві форми роботи, за максимальне виявленнядитячої ініціативи, за активно радісну її діяльність,за певне врахування можливості, сил та інтересівдитини-дошкільника. Вели боротьбу протинехтування гри, яка часто випадала, як булозазначено вище, з режиму дня [4].

Висновки. Політична ситуація досліджуваногоперіоду не могла не вплинути на формування змістувиховання дітей дошкільного віку. Відстеженнядинаміки цього процесу даєможливість дати оцінкудіям теоретиків та практиків дошкілля 30-х років.Позитивним моментом є те, що, безперечно,дошкільний вік є оптимальним для залученнядітей до життя дорослих, що сприяє успішнійсоціалізації дитини, набуття нею необхідних знань,умінь та навичок для подальшого життя. Самепроведення екскурсій, бесід, посильногопрактичного залучення до продуктивної праці єсприятливим для трудового виховання дітейдошкільного віку та формування елементарнихтрудових навичок. Не врахування у навчально-виховній роботі природи дитини: перевищення рівнядитячих фізичних можливостей, витиснення звиховного процесу ігор та забав, заперечення


174

дитячої, а пропагування “виробничого змісту”книги мало негативні наслідки.

1. Гендрихівська А. Класово-ворожі проявив літературі по дошкільному вихованню // Закомуністичне виховання дошкільника. – 1934.– №5. – С. 42 – 46.

2. Гендрихівська А. П’ятнадцять роківдошкільного виховання на Україні // Закомуністичне виховання дошкільника. – 1932.– №10. – С. 12 – 22.

3. Гендрихівська А. Про чергові завданнядошкільної роботи // За комуністичневиховання дошкільника. – 1931. – №1 – 2. –С. 9 – 38.

4. Гендрихівська А. Меркулова К. Викоренимоворожі теорії в дошкільній роботі // Закомуністичне виховання дошкільника. – 1934.– №4. – С. 3 – 52.

5. Залужний. Педологічні передумовиполітехнізму в дошкільному вікові // Закомуністичне виховання дошкільника. – 1931.– №4 – 5. – С. 13 – 19.

6. Крайнівська, Красіка, Барг. Про укладанняугоди між дитсадком і виробництвом // Заком. вих-ня дошкільника. – 1934. – №4. –С. 57 – 61.

7. Лукашенко П. Дошкільне виховання нановому етапі // За комуністичне вихованнядошкільника. – 1931. – №4 – 5. – С. 1 – 7.

8. Львов В. За політехнічний дитячий садок// За комуністичне виховання дошкільника. –1931. – №4 – 5. – С. 43.

9. Морозова Н. Основне завдання дошкільного

виховання в п’ятирічці // Шлях освіти. – 1930. –№8. – С. 12 – 13.

10. Нікатова В. В боротьбі за дошкільнусправу // За комуністичне вихованнядошкільника. – 1933. – №1. – С. 36 – 39.

11. Пасіка Т. Школа й дошкільне вихованняна Україні за 15 років. // За комуністичне вихованнядошкільника. – 1932. – №10. – С. 3 – 11.

12. Панченко Н. Дошкільне виховання на ІІ-у п’ятирічку. // За комуністичне вихованнядошкільника. – 1932. – №9 – 11.

13. Про Дошкільний похід // Бюлет.Наркомпросу УРСР. – 1930. – №9. – С. 4 – 6.

14. Про стан і перспективи дошкільноговиховання. // Бюлетень Наркомпросу УРСР. –1931. – №50. – С. 1 – 4.

15. Резолюція Всеукраїнської конференціїдошкільних робітників (на доповідь НКО таВУКу РОБОС). // За комуністичне вихованнядошкільника. – 1931. – №4 – 5. – С. 10 – 11.

16. Резолюція Всеукраїнської конференціїдошкільних робітників // За комуністичневиховання дошкільника. – 1932. – №4. – С. 51– 54.

17. Скрипник М.О. Про подальші завданнядошкільного виховання // За комуністичневиховання дошкільника. – 1932. – №6. – С. 4 – 12.

18. Скуратівський В. Боротьба заполітехнізм // За комуністичне вихованнядошкільника. – 1931. – №4 – 5. – С. 10 – 12.

19. Яковенко М.О. Перші кроки політехнізаціїдошкільних закладів // За комуністичневиховання дошкільника. – 1931. – №4 – 5. –С. 24 – 30.




“Шанс пізнати і зрозуміти невидиме і таємниче полягає у тому, що при всій своїйневидимості, внутрішнє “проривається” назовні, його можна приховувати лише до поридо часу. Воно “проривається” навіть проти волі свого носія. /.../ Зовнішнєнароджується всередині, а внутрішнє – зовні. Благородна людина не може появитися безактивності, поведінки і діяльності людини зовнішньої. Позбавлена внутрішньоїформи, зовнішня людина взагалі перестає бути людиною. /.../ Обидва процесипрямують один до одного. Вони синергійні і неможливі один без одного”.

Валерій Скотнийдоктор філософських наук, професор, академік,

ректор Дрогобицького державного педагогічного університетуімені І. Франка

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 6 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Молодь і ринокmr.dspu.edu.ua/publications/2011/4 (75) 2011.pdfВидається з лютого 2002 року Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й

Documents