Молодь і ринокmr.dspu.edu.ua/publications/2010/9 (68) 2010.pdf · Родинне виховання як засіб соціалізації особистості.....103

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринокЩ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 9 (68) вересень 2010

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

© Молодь і ринок, 2010

Підписано до друку ..2010 р. Ум. друк. арк. 16,59.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

Статті, опубліковані в журналі, зараховуються як фахові з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №2 05/5 від 08.06. 2005 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24

Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:

Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів України

Заст. головного редактораНадія ЛЕВЧЕНКО

Редакційна колегія:Валерій СКОТНИЙ, д.філос.н., професор, академік АН ВО УкраїниВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік,

член Національної спілки журналістів УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академікМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, академікОлександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н.Степан ДАВИМУКА, д.е.н., професор, член Академії економічних наукНаталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст.головного редактора,

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., 8 (067) 2677635; 8 (03244) 76-111, 3-12-76; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол № від ..2010 р.)

mailto:[email protected]

3

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№9 (68) вересень 2010

70 років Дрогобицькому педуніверситету імені Івана Франка.............................................5

Валерій Скотний, Юрій КишакевичУніверситет на батьківщині Юрія Дрогобича(до 70-річчя Дрогобицького педуніверситету імені Івана Франка)...................................................8

Валерій СкотнийАксіологічні орієнтири особистості: суперечності плюралізму (продовження)................................10

Віктор СидоренкоАналіз тенденцій, що впливають на зміни характеру праці в постіндустріальному суспільстві.......16

Василь КузьменкоПсихолого-педагогічні аспекти формування у дітей наукової картини світу....................................21

Мирон ВачевськийСуть і мета рекламної діяльності та заходи удосконалення розвитку профтехосвіти......................26

Володимир ПетрушовСпокуса гріховності Ніцше та страх спокуси Кіркегора як екзистенційна іпостасність адогматизму.....32

Віктор МадзігонСуть функцій приватної власності на розвиток підприємництва......................................................36

Іван Флис, Мар’яна ЗаяцьСоціологія злочинності – кримінологія, як інструменти протистояння злочинності.........................42

Ганна КільоваУправління навчальним процесом в системі безперервної освітидля формування професійних компетенцій молоді до трудової діяльності.......................................47

Ірина ДоброскокСоціалізація магістрів соціальної педагогікив умовах глобалізації культури суспільства інформаційної доби......................................................53

Ірина ЗваричСтандарти оцінювання педагогічної діяльності викладачів у вищих навчальних закладах США....58

Світлана ОдайникМоніторинг якості педагогічної освіти: теоретичний аспект............................................................64

Вікторія ЖигірьДиференціація педагогіки, особливості становлення й розвитку професійної педагогіки.................68

Тетяна СаєнкоТворчість у процесі професійної підготовки майбутніх викладачів хореографії................................73

4

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Любов МаликСтановлення та розвиток туристичної індустрії – від середніх віків до ХІХ та ХХ століття...........77

Ольга ТурянськаЩо треба знати учителю про особливості історичного пізнання....................................................81

Олександра ВанівськаОптимізація застосування інформаційних технологійв реалізації мовних стратегій у професійній освіті вищої школи.......................................................85

Кязім МусаєвСтруктура формування системи теоретичного знання на основі принципу сходженнявід абстрактного до конкретного...................................................................................................91

Ольга ХмільОсобливості системи вищої освіти у Франції..................................................................................95

Ольга МарусикДо проблеми навчання вживання означеного артикля французької мови........................................99

Лариса ЧумакРодинне виховання як засіб соціалізації особистості.....................................................................103

Роман ВишнівськийІван Франко про зміст духовно-морального виховання української молоді....................................107

Леся КомарФразеологічні одиниці, слова та вільні словосполучення, структурна класифікація.......................112

Наталя НаливайкоВплив гендеру та гендерних ролей на якість вивчення іноземної мови.........................................117

Леся СмеречакРоль куратора академгрупи в процесі формування професійного інтересумайбутніх соціальних педагогів....................................................................................................122

Ірина ГамерськаЄвропейські стандарти освіти в контексті Болонського процесу(історіогенетичні аспекти проблеми)............................................................................................126

Людмила ГуцалВнесок А. Сосновського в розвиток методики навчання математики (початок ХХ століття)......132

Ганна БицьРоль інформаційних технологій в підготовці фахівців сфери туризму.............................................137

Павло КицькоНародна традиція фізичного виховання в епоху європейського Відродження................................143

Юрій ЗадорожнийПерспективи підготовки конкурентоспроможних менеджеріву контексті вимог Болонського процесу та формування європейського освітнього простору.........149

Любов СидоренкоМісце духовних цінностей у професійній підготовці майбутніх вчителів початкової школи............153

5 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Скотний Валерій Григоровичпрофесор, доктор філософських наук, академік Академії наук вищої освіти України,

член-кореспондент Української Академії політичних наук, заслужений працівник освіти України,почесний доктор Жешівського університету,

ректор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Кишакевич Юрій Львович,кандидат фізико-математичних наук, професор,

проректор з науково-педагогічної роботи

Свінцов Олександр Миколайович, доктор економічних наук, доцент,

проректор з науково-педагогічної роботита економічного розвитку

Уздиган Іванна Михайлівна,кандидат філологічних наук, доцент,

проректор з науково-педагогічної роботи

Чернець Мирон Васильович,доктор технічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України,проректор з наукової роботи

70 роківДрогобицькому педуніверситету імені Івана Франка

6

15.04.1940 – Вийшла Постанова Ради Народних Комісарів УРСР про створення Дрогобицькогоучительського інститутуЛистопад 1944 – Поновлено діяльність Дрогобицького учительського інституту після звільненняміста від німецько-фашистських загарбників1952 – Дрогобицький учительський інститут реорганізовано у Дрогобицький педагогічнийінститут1954 – Дрогобицькому педагогічному інститутові присвоєно ім’я Івана Франка. До Дрогобицькогопедагогічного інституту приєднано Коломийський учительський інститут1956 – Ліквідовано історичне відділення історико-філологічного факультету1957 – Бориславське педучилище реорганізовано у факультет фізичного виховання Дрогобицькогопедагогічного інституту ім. І. Франка1960 – До Дрогобицького педагогічного інституту приєднано Львівський педагогічний інститут.Відкрито інженерно-педагогічний факультет, який того ж року переведений до Львівськогополітехнічного інституту. Відкрито факультет підготовки учителів початкових класів. Створеносанаторій-профілакторій1961 – Посаду директора інституту перейменовано на ректора1962 – Відкрито факультети: іноземних мов, музично-педагогічний, загальнонауковий. Заснованочоловічу хорову капелу “Бескид” (з 1982 року – народна). Почала виходити інститутськабагатотиражка “Радянський педагог” (тепер – “Франківець”)1963 – Відкрито спортивно-оздоровчий табір “Смерічка” в урочищі “Помірки” поблизу курорту“Трускавець”1965 – Засновано вокально-хореографічний ансамбль “Пролісок”. Засновано хорову капелу“Гаудеамус” (з 1995 року – народна)1967 – Закрито факультет підготовки учителів початкових класів1968 – Закрито загальнонауковий факультет1970 – Створено підготовче відділення1971 – Фізико-математичний факультет розділено на два факультети: фізичний і математичний.Придбано першу ЕОМ “Мінськ-14”, з якої почалася комп’ютеризація інституту.

Молодь і ринок №9 (68), 2010


Хронологія розвиткуДрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка

Дрогобицький державний педагогічний університетімені Івана Франка


1975 – Створено камерний оркестр (з 1992 року – народний)1977 – Відновлено факультет підготовки учителів початкових класів. Створено обчислювальнулабораторію1978 – Створено факультет підготовки вчителів загальнотехнічних дисциплін і праці1981 – Фізичний і математичний факультети об’єднані в один1983 – Створено на базі обчислювальної лабораторії відділ АСУ – філіал Обчислювального центруМіністерства освіти УРСР1984 – Створено відділ технічних засобів навчання. Створено ансамбль бандуристок (з 2002 року –народний)1985 – Створено культурно-просвітницький колектив “Ровесник” на базі фізико-математичногофакультету (з 1993 року – народний)1989 – При інституті створено обласний спеціалізований фізико-математичний клас для випускників9 класів сільських шкіл області1991 – В інституті відкрито аспірантуру творено чоловічий камерний хор “Боян Дрогобицький”1992 – Відкрито факультет менеджменту і маркетингу. При інституті створено Обласну профільнуспеціалізовану “школу”1993 – Відкрито історичний факультет. Закрито підготовче відділення1996 – Обласну профільну спеціалізовану школу при інституті реорганізовано в Дрогобицькийпедагогічний ліцей. Відновлено роботу підготовчого відділення1997 – Створено факультет фізичного виховання1998 – Відкрито біологічний факультет на базі Дрогобицького педагогічного інституту ім. І. Франка.Створено Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка1999 – Створено соціально-гуманітарний факультет. Створено факультет післядипломної освіти.Відкрито навчально-консультаційний центр у м. Хусті Закарпатської області2000 – Створено ансамбль “Намисто” ( з 2006 р. – народний)2004 – Утворено навчально-консультаційний центр у смт. Підбуж Дрогобицького району. Утворенофакультет у м. Берегово Закарпатської області. В університеті запроваджено кредитно-модульнусистему організації навчального процесу2007 – Розроблено Концептуальні засади розвитку Дрогобицького державного педагогічногоуніверситету ім. І. Франка на період 2007 – 2017 років2008 – Утворено спеціалізовану вчену раду з правом прийняття до захисту дисертацій на званнякандидата педагогічних наук2009 – Отримано дозвіл на відкриття докторантури з педагогіки та аспірантури зі спеціальності13.00.08. Теорія і практика виховання

Керівництво навчального закладу06.11.1944 –15.06.1946 – Рудченко Іван Максимович22.06.1946 – 02.12.1947 – Копійко Григорій Якович02.12.1947 – 15.09.1950 – Катренко Гаврило Прокопович15.09.1950 – 19.06.1960 – Підпригорщук Микола Володимирович19.07.1960 – 25.01.1967 – Черненко Анатолій Михайлович26.03.1974 – 05.09.1988 – Надім’янов Василь Федорович26.01.1989 – до сьогодні – Скотний Валерій Григорович


8

Відомо, що наш земляк, середньовічнийучений Юрій Котермак (Дрогобич),який здобув освіту у Болонському

університеті в Італії і увійшов в історію як першийукраїнський автор друкованої книги, хотіввлаштуватися в одному з місцевих університетівУкраїни, але навіть у Львові в ті часи такогонавчального закладу не було. Його бажаннязмогло реалізуватися тільки у Кракові, де вжефункціонував університет.

Дрогобич, батьківщина Юрія Дрогобича, ставуніверситетським містом 1998 року. А зачиналосяце перетворення 70 років тому – у квітні 1940 року,коли вийшла постанова уряду УРСР простворення Дрогобицького учительськогоінституту. Про довгий шлях розвиткуучительського інституту до педагогічногоуніверситету стисло розповідає хронологія нашогонавчального закладу, подана вище.

Коротко розповімо про сьогоднішній стануніверситету на батьківщині Юрія Дрогобича таВеликого Каменяра. Зараз в університетінавчається майже дев’ять тисяч студентів, з нихполовина – на денній формі навчання. Університетготує вчителів усіх шкільних предметів, яківивчаються у школі, за винятком географії. Крімтого, зі стін нашого навчального закладу здипломами про вищу освіту виходять фахівці зменеджменту і маркетингу, інформатики,комп’ютерних наук, філософії, економічноїкібернетики, екології, соціальної педагогіки,практичної психології, перекладу, фізичноїреабілітації. З 2004 року в університетівпроваджено кредитно-модульну системуорганізації навчального процесу, при якій упідготовці майбутніх фахівців акцент робиться насамостійній роботі студентів.

За роки існування наш навчальний закладпідготував 73 тис. учителів та фахівцівнепедагогічних спеціальностей. ВипускникиДрогобицького педуніверситету працюють, крімУкраїни, у 28 країнах світу.

Сьогодні в структурі університету діють 10факультетів та один інститут фізики, математики

та інформатики, центр перепідготовки тапіслядипломної освіти, 49 кафедр, у складі якихпрацює 794 викладачі, серед яких 66 докторівнаук, професорів, 311 кандидатів наук, доцентів.Загальна земельна площа університету становить100 тис. кв. м. Наша навчальна база розміщена,крім Дрогобича, у містах Трускавці, Самборі,Хусті, Берегові, у смт. Підбужі Дрогобицькогорайону. До послуг студентів – 507 місць,обладнаних персональними комп’ютерами, з них328 мають вихід до мережі Інтернет. Книжковийфонд бібліотеки налічує понад 650 тисячпримірників літератури.

Професорсько-викладацький склад університетууспішно поєднує викладацьку роботу з науково-дослідницькою. Наукові дослідження ведуться за17 основними напрямками, щороку виконуєтьсянауково-дослідних робіт на суму біля 400 тис. грн.Науковці університету ведуть пошуки у 8 науково-дослідних лабораторіях, одному науково-дослідному центрі, чотирьох наукових групах здослідження окремих наукових проблем, а такожу “Центрі екології та здоров’я людини”. Тільки2009 року працівниками університетуопубліковано 32 монографій, 9 підручників (з нихтри з грифом МОН), 284 навчальних посібники (зних 23 з грифом МОН), понад 4800 статей і тез унаукових журналах. Щороку на базі університетупроводяться 20 – 30 наукових конференцій, з нихбіля половини – міжнародних. До науково-дослідноїроботи залучаються і студенти університету. У 2009році вони опублікували понад 147 статей – серйознихзаявок на науковий пошук. Перші кроки студентів унауці стимулюються як державою, так і ректоратом:досить сказати, що два студенти отримуютьстипендію Президента України, а 18 – іменні стипендіїВченої ради університету. Щороку біля 60 студентівбере участь у Всеукраїнському турі студентськихпредметних олімпіад, з них 5 – 6 займають призовімісця.

Редакційно-видавничий відділ університетувидає щороку біля 200 назв підручників,навчальних посібників, монографій загальнимобсягом біля 800 друкованих аркушів.

Валерій Скотний, доктор філософських наук, професор, академік, ректорЮрій Кишакевич, проректор з науково-педагогічної роботи

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

УНІВЕРСИТЕТ НА БАТЬКІВЩИНІ ЮРІЯ ДРОГОБИЧА(ДО 70-РІЧЧЯ ДРОГОБИЦЬКОГО ПЕДУНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА)

УНІВЕРСИТЕТ НА БАТЬКІВЩИНІ ЮРІЯ ДРОГОБИЧА(ДО 70-РІЧЧЯ ДРОГОБИЦЬКОГО ПЕДУНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА)

УДК 378(477.83)



Наш навчальний заклад успішно ведепідготовку наукових кадрів вищої кваліфікації. Васпірантурі навчається понад 119 чол. за 11спеціальностями. Спеціалізована рада для захистудисертацій на звання кандидата педагогічних наук,яка почала функціонувати в університеті 2008 року,уже присудила цей науковий ступінь 10 особам.2009 року університет отримав дозвіл МОНУкраїни на відкриття докторантури з педагогіки.Щороку викладачі університету захищають 15 –20 кандидатських і дві – три докторськихдисертації. У нашому навчальному закладіфункціонує 11 наукових шкіл, які поєднуютьдослідницьку роботу з підготовкою молодихнауковців – кандидатів та докторів наук.

20 дрогобицьких професорів є членамиспеціалізованих рад для захисту дисертацій вінших ВНЗ. Випускник університету,літературознавець Григорій Штонь ставлауреатом Шевченківської премії.

Характерною особливістю діяльностіпрофесорсько-викладацького колективуДрогобицького педуніверситету є творчийхарактер організації виховної роботи з національно-громадянського виховання студентської молоді.Кожен викладач університету, незалежно від того,який предмет він викладає, є реалізатором цієїпрограми впродовж усього періоду навчаннястудента. Розроблена струнка системапланування та організації виконання програми.Активна роль у цьому відведена й органамстудентського самоврядування на різних рівнях– від групи, факультету, гуртожитку аж доуніверситету в цілому. Хоч церква і держававідокремлені одна від одної, але церква йуніверситет тісно співпрацюють для утвердженнядуховності і формування загальнолюдськихцінностей у майбутніх вихователів. Нашуніверситет ще з 2000 року має студентськогокапелана, який займається духовним вихованнямстудентів за їх бажанням.

8 колективів художньої самодіяльностістудентів і викладачів носять звання народних.В університеті культивується біля 9 видів спорту.Серед наших студентів 11 майстрів спортуУкраїни, а команда університету “Каменяр”виступає в першій лізі чемпіонату України з міні-футболу. Понад 30 наших студентів є членамизбірних команд області з різних видів спорту. Мигордимося нашим випускником, чемпіоном світуз велоспорту, учасником Олімпійських ігор вАфінах 2004 року Ярославом Поповичем.

Дрогобицький педуніверситет має партнерськізв’язки з 28 університетами та установами в 8країнах світу. Щороку виїжджає за кордон для

участі в симпозіумах, конференціях, конкурсахпонад 150 працівників та студентів. Учена радауніверситету присудила звання почесногодоктора наук 16 науковцям зарубіжнихуніверситетів, які найбільш тісно співпрацювализ нашим навчальним закладом.

При університеті функціонують австрійський,англійський, французький культурно-освітні центри,полоністичний науково-інформаційний центр, центрєвропеїстики, навчально-методичний кабінет польськоїмови. У міжнародних програмах праці і літньоговідпочинку щороку бере участь 40 – 50 студентів, якіліто проводять у США, Канаді, Німеччині.

До послуг студентів 2000 місць у студентськихгуртожитках, санаторій-профілакторій на 60 місць,спортивно-оздоровчий табір поблизу курортуТрускавець на 130 місць. Студенти отримуютьяк академічну (за успіхи у навчанні), так ісоціальну (для тих, хто потребує соціальногозахисту) стипендії. Ведеться добровільнестрахування студентів від нещасних випадківстраховими компаніями. Університет має свій веб-сайт, частково охоплений внутрішньою мережею.

Таким чином, Дрогобицький державнийпедагогічний університет імені Івана Франка ставсправжнім навчальним, науковим та культурно-освітнім центром регіону, який вносить посильнийвклад у підготовку майбутніх фахівців освіти тарізних галузей народного господарства України.

УНІВЕРСИТЕТ НА БАТЬКІВЩИНІ ЮРІЯ ДРОГОБИЧА(ДО 70-РІЧЧЯ ДРОГОБИЦЬКОГО ПЕДУНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА)

Іван Якович Франко(1856 – 1916)

видатний український письменник,вчений, перекладач, філософ,

громадський діяч

Ти мій рід, ти дитина моя,Ти вся честь моя й слава,В тобі дух мій, будуще моє,І краса, і держава!

Іван Франко“Мойсей”

10

Продовження статті, опублікованої в№7 – 8 (66 – 67) 2010 року.

Українська школа повинна бутифундаментом державної політики вгалузі освіти, так само як українська

культура об’єктивно є основою розвитку культурив країні загалом. Це зумовлено такими функціямиукраїнської культури:

- культури державоутворюючого народу, щоскладає переважну більшість населення України.Від самопочуття українського народу, характерусамовизначення української національноїсамосвідомості вирішальною мірою залежитьмайбутнє України, майбутнє інших народів нашоїбагатонаціональної держави;

- культури, досягнення якої в царині освіти,науки, філософії, літератури, мистецтва євсесвітньо визнаними;

- культури, що для інших народів країни була ізалишається містком у світову культуру.Руйнування цього містка, як показує практикарозвалу СРСР, зневага у відповідних регіонах доукраїнської мови й української культури, аподекуди й дискримінація всього українського,супроводжується розгулом імперськихпристрастей і відкиданням цих регіонів усоціально-політичній та ідеологічній площині вдалеке історичне минуле.

Ціннісні підстави української школи прямозумовлюються особливостями українськоїкультури. Інститут освіти, природно, відіграєстратегічно важливу роль у збереженні івідтворенні культурних цінностей нашого народу.Характер соціокультурних змін, які відбуваютьсяв Україні в останнє десятиліття, має як зовнішній,так і внутрішній аспекти. Зовнішній визначаєтьсязміною місця України в сучасному світі, впливомміжнародних чинників на характер її розвитку.Внутрішній – формою і спрямованістюекономічних, соціально-політичних та культурнихзмін у межах українського суспільства і держави.З огляду на те, що сучасні концепції соціальнихзмін можна умовно поділити на два основніпідходи – глобально-прогресистський іцивілізаційний – обидва вони можуть бути зуспіхом застосовані для аналізу соціокультурнихзмін у сучасній Україні [1]. Безперечним є і їхвплив на українську культуру та освіту.

Теорії глобального прогресу розглядають світяк єдине ціле, що розвивається на основіуніверсальних (тобто однакових для всіх країн інародів) закономірностей, серед яких визначальнуроль відіграють закономірності економічні йнауково-технологічні. А тому, що лідеромекономічного і науково-технологічного прогресує Захід, інші країни для того, щоб “наздогнати”

Валерій Скотний, доктор філософських наук, професор, академік, ректорДрогобицького державного педагогічного університету


АКСІОЛОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ОСОБИСТОСТІ:СУПЕРЕЧНОСТІ ПЛЮРАЛІЗМУ

“Увесь прогрес, що здійснювався у всьому християнському світі в області наук, свободи, матеріальнихдосягнень, розповсюдився поза церквою і в зворотному відношенні до її могутності”.

Т. Маколей

Викладене в цій статті свідчить, що проблема раціонального та ірраціонального в освіті і вихованнібула постійним актуалітетом упродовж усієї тривалої історії генези філософії. Наукові, освітянські,релігійні проблеми є дуже близькими. Адже всі зусилля церкви й освіти спрямовані на один об’єкт – людинуу всіх її вимірах і багатоаспектності.

Ключові слова: освіта, раціональне та ірраціональне, цивілізація, виховання, трансформація.Изложенное в этой статье свидетельствует, что проблема рационального и иррационального в

образовании и воспитании была постоянным актуалитетом на протяжении всей длительной истории генезифилософии. Научные, образовательные, религиозные проблемы являются очень близкими. Ведь все усилияцеркви и образования направлены на один объект – человека во всех его измерениях и многоаспектности.

Ключевые слова: образование, рациональное и иррациональное, цивилизация, воспитание,трансформация.

It is expounded in the real article testifies that problem rational and irrational in education and educationthere was permanent actual during all protracted history of genesis of philosophy. Scientific, elucidative, religiousproblems are very near. In fact all efforts of church and education are sent to one object – man in all her measuringand multidimensionalness.

Key words: education, rational and irrational, civilization, education, transformation.

УДК 141:113:165.61

АКСІОЛОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ОСОБИСТОСТІ: СУПЕРЕЧНОСТІ ПЛЮРАЛІЗМУ

© В. Скотний, 2010

11 Молодь і ринок №9 (68), 2010

його, повинні модернізуватися, тобто певноюмірою сприйняти західні форми організаціїсоціального життя і західних цінностей.

Модернізація як перехід від традиційногосуспільства до суспільства сучасного (тобтозахідного) припускає:

- створення заснованої на приватній власностіринкової економіки;

- формування громадянського суспільства якальтернативи до корпоративностанової організаціїсуспільства традиційного;

- насадження у галузі духовної культуриліберальної індивідуалістичної ідеології, основноюцінністю якої є воля, що сприймається в контекстірадикального лібералізму як уседозволеність.

Ліберальні цінності виявляються антиподомтрадиційних: релігійних, сімейних, національно-патріотичних. Саме ліберальні цінності лежать воснові формування ринкової економіки,громадянського суспільства і демократичноїправової держави як їхнього наслідку.

Отже, ми маємо справу з ідеологією глобальноїлібералізації чи ліберальної глобалізації.Найважливішим, якщо не головним, знаряддямтакої глобалізації стала культурна експансіязахідних країн на чолі зі США в усі регіонипланети. Здійснюється інтенсивне промиваннямізків із застосуванням новітніх інформаційнихтехнологій. Руйнуються національні культуричерез насадження американської масовоїкультури, індивідуалізму та егоїзму під прапоромлібералізму. Руйнівні наслідки такої глобальноїлібералізації повною мірою відчуває на собі йУкраїна в усіх сферах громадського життя – відекономіки до культури та освіти [18].

Безперспективність сучасної західноїцивілізації, що ґрунтується на принципахутилітаризму і прагматизму, усвідомлюєтьсябагатьма вченими, у т. ч. західними. Цяцивілізація давно вже не є лідером економічногозростання. Центр економічного поступунеухильно переміщується на Схід. Високий рівеньжиття західної цивілізації підтримується за рахунокексплуатації сировинних і демографічних ресурсів“недорозвинених” країн. Ця цивілізаціяантиекологічна: саме її невгамовній активності іпостійно зростаючим стандартам споживаннязобов’язане людство виникненням глобальнихпроблем сучасності. Така цивілізаціяантигуманна, тому що є споживацько-гедоністичною, атому ворожою релігійному таморальному ідеалізмові. Усі проблеми західноїцивілізації є наслідком її економічного і науково-технологічного догматизму. Тому прихильникипостсучасного західного суспільства чимраз

більше схиляються до такого варіанту йогорозвитку, в якому повинні бути відновленітрадиційні цінності, традиційна мораль. ІнакшеЗаходу не вижити. А поки що виживання будезабезпечуватися через політику глобалізації,основними ресурсами якої є глобальнадоларизована фінансово-спекулятивна система ісистема глобальної комунікації, через якуздійснюється культурно-інформаційна агресіязахідного світу проти всього іншого людства зметою руйнування його культурної самобутності,залучення тим самим в орбіту свого впливу йексплуатації його ресурсів.

З огляду на це, Україні потрібновикористовувати переваги розвитку “навздогін”,виробити власну стратегію поступу з опорою навітчизняну духовну, культурну традицію. Істотнуроль у реалізації цих стратегічних задумів повиннавідіграти українська освіта, яка, як і суспільствозагалом, переживає не кращі часи. Переважнабільшість дослідників проблем розвиткуукраїнської освіти, філософів і соціологів,прихильників різних теоретичних поглядів,збігаються у думці, що сьогодні людствоперебуває в перехідному періоді, напередоднінової цивілізації, несучи у своїй свідомості способимислення і діяльності старої, так званоїтехногенної цивілізації, фундаментальну основуякої складає принцип раціональності і побудованана його засадах характерна картина світу.Глобальні цивілізаційні зрушення, які ми заразспостерігаємо, ставлять під сумнів не тільки самебіологічне існування людської особи, але йправомірність просування у розвитку людства ураціоналістичному світогляді. Різко збільшуєтьсябіосоціальне навантаження на особистість. Освітаяк особливий засіб оволодіння світом, без якого“наше свідоме життя і психіка були б хаосом ібезладдям”, [23] має нададаптивний характер,прилучаючи молоде покоління до культуривчорашнього і сьогоднішнього дня, формуючисвітогляд дня завтрашнього. У сфері освітиутверджується понятійний апарат людини, спосібмислення, який втілюється у її діяльності, успособах взаємодії з навколишньою дійсністю тау визначенні свого місця в ній. Існування людиниорганічно вплітається в тканину освітньогопроцесу. Тому “...ми повинні не тільки вчитимолоде покоління виживати в екстремальнихсоціально-економічних умовах, але й виховуватиу нього своєрідну культуру існування у світі, всуспільстві, включеному не тільки в глобальні“земні”, але й космічні, всесвітні процеси” [32].Поняття соціалізації як функції освіти, щотлумачиться як “процес і результат входження


12Молодь і ринок №9 (68), 2010

людини в суспільство завдяки засвоєнню і більш-менш активному відтворенню особистістюсоціального досвіду, історично накопиченоїкультури”, [2] сьогодні повинно бути розширенедо рівня засвоєння і включення особистості взагальний цивілізаційний світоглядний простір, уякому освіта є провідним і визначальнимчинником. Цивілізаційний підхід розглядаєлюдство як сукупність локальних цивілізацій,кожна з яких розвивається самостійно на основісвоєї самобутньої культури. Ядром цивілізації є їїдуховна культура, а ядром культури – традиційнийкульт, традиційна релігія цього народу, цьогорегіону. Відомо, що осердям української культуриє православна духовна традиція. Водночас узахідному регіоні України сильний вплив нарозвиток вітчизняної культури має Греко-Католицька Церква.

Глобальні соціокультурні зміни у світі, так званіцивілізаційні зрушення, дедалі різкіше виявляютьневідповідність між сформованою системоюшкільної освіти і суспільними потребами, якіформуються в умовах нової антропогенноїреальності. Ця невідповідність призвела доспроби реформування загальноосвітньої школи вУкраїні. Незважаючи на це, багато дослідниківсхильні оцінювати стан шкільної освіти яккритичний. Шкільна криза закономірно євідображенням соціально-економічних процесів,які у сфері освіти проявляються у:

- втраті звичних цілей шкільної освіти;- недостатньому фінансуванні всієї галузі;- інертності, притаманній усім освітнім

системам і суспільству загалом.Проте якби криза зводилася тільки до названих

проблем, її подолання було б лише справою часуй успішності реформування українськогосуспільства. Однак увага вітчизняних ізакордонних учених до проблем освітинасамперед пов’язана з еволюцією світоглядулюдства [27]. З огляду на це, у центр науковоїкартини світу ставиться людина як частинамакрокосму. Тоді проблеми шкільної освітивиходять на перший план, позаяк торкаютьсяфундаментальних загальнолюдських цінностей,які потребують цивілізаційного підходу до їхрозгляду. До таких проблем належать;

- проблема оптимізації взаємодії особистості ісоціуму як пошук балансу між соціально-нормативним тиском і прагненням особистості досоціально-психологічної автономії, подоланнясуперечливості “потреб” соціального замовленнята інтересів особистості (учня, учителя, батька);

- проблема подолання дезінтегрованості змістуосвіти в процесі створення і реалізації нової

соціально-освітньої парадигми, здатної стативідправною точкою у формуванні в учнів істудентів цілісної картини світу;

- проблеми узгодження й інтеграціїпедагогічних технологій;

- питання розвитку проблемного мислення вучнів через поступовий відхід від монологічного іперехід до діалогічного спілкування;

- проблема подолання незвідності результатівнавчання у різних типах освітніх установ черезрозробку і впровадження єдиних освітніхстандартів на підставі комплексногосистематичного аналізу освітнього процесу.

Пошук причин критичного стану шкільноїосвіти змушує багатьох дослідників звертатисяне тільки до соціально-економічних проблемконкретного суспільства, але й до аналізуцивілізаційного розвитку, що визначає спосібмислення людини, розвиненість суспільнихінститутів, серед них і системи освіти.

З огляду на це, цілком очевидною єнеобхідність вибору нових підходів до визначенняпріоритетів і основних принципів виховання. Наособливу увагу заслуговує питання про поєднаннястратегії і тактики в розвитку виховання,створення динамічних сучасних методик виховноїроботи з урахуванням мети і завдань освітніхустанов різних типів і форм [3]. При цьомузагальноосвітні установи є центральною ланкоювсієї системи освіти, фундаментальноюсвітоглядною базою виховання і розвитку дітей.Основними напрямками й умовами їх розвитку є:

- формування виховної системи, яка міститьцілісний навчально-виховний процес (забезпеченняєдності його найважливіших складових –виховання і навчання, підвищення виховногопотенціалу навчання). Необхідно усвідомити, щонині виховання, фактично, “ущільнене”, втиснутеу процес передачі змісту освіти. Деякою міроювиховні аспекти “опредметнені” в підручниках,навчальних посібниках, книгах для самостійногочитання учнів і студентів. Однак головні акцентиставить сам педагог. Від його інтелектуальногота емоційного потенціалу залежать як інтерес допредмету, так і виховний вплив на особистістьучня;

- посилення гуманітарної спрямованостінавчальних дисциплін, включення в їхній змістсуспільствознавчих матеріалів, що допомагаютьучням зрозуміти себе, мотиви своєї поведінки,проектувати своє життя;

- досягнення можливої індивідуалізації змісту,методів і форм освітньої діяльності, її відкритості,розмаїтості навчально-методичних матеріалів,форм і прийомів навчальної та позашкільної


13 Молодь і ринок №9 (68), 2010

роботи, яка розвиває творчі інтереси і здібностіособистості;

- планомірне і збалансоване введення дозагального змісту освіти регіонального таетнокультурного компонентів;

- естетизація освітньої установи,життєдіяльності дітей, створення умов дляїхнього самовираження в художній діяльності(театр, малювання, спів, танці), різної позашкільноїроботи;

- створення умов для участі родин у виховномупроцесі, розвитку батьківських громадськихоб’єднань, залучення батьків до участі в керуваннізагальноосвітньою установою.

На жаль, сучасний випускник утратив чіткеуявлення про те, чого він прагне. “Як наслідок,він або хоче того, чого й інші (конформізм), аборобить те, що інші хочуть від нього(тоталітаризм)” [33]. У такій “духовній ситуаціїчасу” виховання людини не може бути зведенедо механічної передачі накопичених людствомзнань, культурного досвіду і традицій. Воноповинне “вигострювати совість так, щоб розчутивимоги, що містяться у кожній окремій ситуації”[34]. Техногенна цивілізація висуває тверді вимогидо шкільної освіти, одна з яких одержаланайяскравіше втілення при формуванні освітньогопроцесу. Це – самоактуалізація особистості учня,орієнтована на формування здатності до успішноїадаптації в розмаїтті соціальних ролей. Вонапроявляється в двох аспектах навчання в школі –диференційованості та професійної орієнтованості.Власне, і те, й інше є диференціацією, тільки зрізною підставою. Диференційоване навчанняприпускає розподіл і навчання учнів відповідно доїхнього рівня навченості, іншими словами, з їхнімиінтелектуальними можливостями, а професійнаорієнтованість прагне до навчання дітей відповіднодо їхніх професійних схильностей (на жаль, устарших класах воно часто вироджується вбанальне “натаскування” на вступ до ВНЗ).Передбачається, що раннє виявлення професійнихздібностей і навчання у напрямі їхнього розвиткудопоможе майбутньому випускникові кращеадаптуватися в соціальному середовищі і знайтисвоє місце в професійному житті. В. Франкл ізцього приводу говорив: “Якщо перетворитисамоактуалізацію на самоціль, вона вступить усуперечність із самотрансцендентністюлюдського існування. Подібно до щастя,самоактуалізація є лише результатом, наслідкомздійснення змісту... Якщо вона (людина) має намірактуалізувати себе замість реалізації змісту, змістсамоактуалізації відразу губиться” [35].

Сучасна освіта з її традиційно

предметоцентрованим навчанням виявляє йактивізує лише ті інтереси та можливості, якимчерез систему навчальних дисциплін можевідповідати. Те, що виходить за межі цієївідповідності або залишається незатребуваним ісоціумом, і самою особистістю (як у випадку здивергентним мисленням), або знаходить вихідв анормативній поведінці. Останню, як правило,вважають наслідком шкільного підходу доформування особистості учня, що не вписуєтьсяу встановлені соціумом межі, тобтокваліфікується психолого-педагогічною службоюяк шкільна дезадаптація. “Дезінтегрованадисциплінарна освіта, яка є наслідком проникненняв освітній процес наукової раціональності, ігноруєпрагнення особистості до самостійного інезалежного пошуку змісту явищ і речей, самоголюдського існування. Життя тоді розглядаєтьсябільш, ніж утилітарно: я живу, щоб учитися, учуся,щоб освоїти професію, працюю, щоб мати засобидо існування... а існую навіщо?” [22]. Неможливоне погодитися з В. Франклом, який підкреслював,що все людське життя неминуче перебуває в полінапруги між сущим і належним, а також у полірозриву між суб’єктивним і об’єктивним. Людинаможе стати сама собою лише в тому випадку,якщо світ, який оточує її, складає єдність із їївнутрішньою дійсністю. Реалізація себе,об’єктивація змісту можливі тоді, коли, засловами К. Ясперса, навколо дитини безперечноприсутня субстанція цілого. Тоді виховання будемати глибоку, міцну форму з притаманним їйсубстанційним змістом. “Але якщо субстанціяцілого почала викликати сумнів і перебуває в станірозпаду, виховання стає невпевненим іроздрібненим” [28].

Виховання й освіта природним чином залежатьвід духовного життя суспільства. Ці феномени неіснують самі собою. І якщо сучасну епохухарактеризує відчуття втрати смислу, то йзагально-освітня школа несе це відчуття в собі.Будь-яка система освіти має дві складові:інформаційну та виховну. У першому випадкупередається визначений обсяг інформації, а сампроцес навчання зводиться до розв’язання питань– чого вчити і як учити. Від їх розв’язаннязалежать зміст і методи всього навчання. Правилаж виховання виводяться з уявлень про людину імету її існування. Питання “чого вчити” і “якучити” залишаться безглуздими, доки не будедано відповідь на питання, навіщо вчитися.Відповідь на останнє питання визначає і завдання,і принципи, і методи, і сам зміст будь-якоїпедагогічної системи [19]. Якщо подивитися наісторію освіти в Україні, то можна побачити різні



підходи до розв’язання проблеми виховання, різніспособи її постановки, що виникали з розуміннятого, що для людини є найважливішим і в чомуполягає основний зміст і ціль її існування.

Підхід до освітнього процесу як упорядкованоїсистеми навчальних наукоподібних дисциплін, нажаль, не сприяє формуванню фундаментальнихцінностей у світогляді людини. Відхід відрозуміння суспільствознавства як інтегруючоїдисципліни лише увиразнив розрізнений характерусього навчання. Можливо, ідеологічнетлумачення, партійний підхід досуспільствознавства змусили сучасних педагогіввідмовитися від викладання цього предмету вшколі. Проте варто визнати корисним висвітленняу ньому філософських, світоглядних понять, якідозволяють створити єдину картину світу. Тепервиразником світоглядного хаосу виявився самучитель, який не несе відповідальності зарезультати свого педагогічного впливу, адже покищо немає інструменту, здатного оцінити цей вплив.“Один (учитель) звертається до минулого і хочепередати дітям як абсолютне те, що для ньоговже не є безумовним. Інший відкидає творчутрадицію і займається вихованням так, начебтовоно й зовсім перебуває поза часом”, [41] – писавК. Ясперс. Суспільство, стурбоване своїммайбутнім, замислюється над вихованняммолодого покоління. Проте якщо ціле перебуваєв стані екзистенційного вакууму, то частина йогостраждає на ту саму недугу. Результатом цьогостає щораз більша інтенсифікація педагогічнихзусиль, коли вчитель подібно до вченого-експериментатора щодня розробляє і відразузастосовує нову педагогічну технологію. Усеперераховане ще яскравіше висвічуєекзистенційну кризу шкільної освіти, в якій пошукзмісту підміняється пошуком можливостей, а світбачиться лише засобом задоволення потреб. Томутакі поняття, як духовність, воля, відповідальністьне стають екзистенціалами людини, вони невписуються у її прагматичне, утилітарнемислення.

Сучасне суспільство повинно відкинутинеправильне уявлення про те, начебто наукова ітехнологічна діяльність не можуть бути обмеженіморальними чи релігійними вимогами. Пануванняподібних уявлень призводить до такого стануречей, коли науково-технічний розвитокопиняється під владою людських пристрастей,насамперед марнославства, гордощів, прагненнядедалі більшого комфорту тощо, які руйнуютьдуховну гармонію життя і тягнуть за собою всінегативні наслідки. Тому нині для забезпеченнянормального людського життя як ніколи необхідне

повернення до втраченого впродовж минулогостоліття зв’язку наукового знання з релігійними,духовними і моральними цінностями. Саме освітапокликана нині стати об’єднавчим стрижнем,навколо якого можливе формуванняфундаментальних духовних цінностей людства.Адже саме освіта насамперед сприяєморальному і духовному вдосконаленнюособистості.

Церква не повинна втручатися в організаціюсистеми сучасної світської освіти. Мало того,вона не має права диктувати свої умови тим, длякого церковне життя не є частиною їхньогоособистого життя. Але українська Церква можеі повинна співдіяти зі світськими навчальнимизакладами в межах Конституції України і законів.“Християнська традиція незмінно поважаєсвітську освіту. Багато Отців Церкви навчалисяу світських школах та академіях і вважали науки,які там викладалися, необхідними для віруючоїлюдини” [4]. Водночас українська Церквавиступає проти неприпустимої навмисноїдехристиянізації системи освіти, нав’язуванняучням антирелігійних і антихристиянських ідей,утвердження монополії матеріалізму таірраціоналістичного погляду на світ. Наприклад,у пропагованій Українською ПравославноюЦерквою соціальній концепції відкрито говоритьсяпро необхідність усунення атеїстичних пережитківіз державних навчальних програм, попередженнясуспільства про небезпеку нехристиянських іантихристиянських тенденцій у системідержавної освіти, а також проникнення в неїокультних і неоязичницьких впливів [5].

1. Бабкіна О.В. Україна: у пошуках стратегіїдемократичного розвитку // Проблеми таперспективи української реформації. – К.,2001. – С. 137 – 158.

2. Бим-Бад Б.М., Петровский А.В.Образование в контексте социализации //Педагогика. – 1996. – № 1. – С. 3.

3. Бородько М.В. Философия воспитания //Педагогика. – 1993. – № 1. – С. 118 – 120.

4. Виховання молодого покоління напринципах християнської моралі в процесідуховного відродження України. – Острог,1997. – С. 16.

5. Там само. – С. 6 – 10.6. Там само. – С. 17.7. Виховання молодого покоління на

принципах християнської моралі в процесідуховного відродження України. – С. 225 –228.

8. Виховання молодого покоління на


15 Молодь і ринок №9 (68), 2010

принципах християнської моралі в процесідуховного відродження України. – С. 224 –225.

9. Там само.10. Виховання молодого покоління на

принципах християнської моралі в процесідуховного відродження України. – С. 7.

11. Там само. – С 179.12. Вишневський О. Освіта в Україні: час

демократизації, час реформ. – К., 1997.13. Дилигенский Г.Г. Конец истории или

смена цивилизаций?// Вопросы философии. –М., 1997. – №3.

14. Там само. – С. 37.15. Там само. – С. 38.16. Динамика ценностей населения

реформируемой России. – М., 1996. – С. 44.17. Там само. – С. 45.18. Кузнецов В., Табачник Д. Україна.

Третій шанс. – К., 2002. – С. 109.19. Леднев B.C. Содержание образования:

сущность, структура, перспективы. – М.,1991. – С. 175 – 181.

20. Матеріали Міжнародної християнськоїнауково-практичної конференції. – Острог,1995. – Вип. І – II.

21. Меркурьева Ю.В. Школьное образованиев контексте кризиса техногенной цивилизации// Журнал социологии и социальнойанропологии. – М., 1998. – Вып.4. – С. 4 – 5.

22. Меркурьева Ю.В. Школьное образованиев контексте кризиса техногеннойцивилизации. – С. 8.

23. Образование в конце XX века(материалы “круглого стола”). – Вопросыфилософии. – 1992. – №9 – 10.

24. Огієнко І. Українська церква: Нариси з

історії української православної церкви. – К.,1993.

25. Парсонс Т. Функциональная теорияизменения // Структурно-функциональныйанализ в современной социологии. – М., 1969.– С. 158 – 160.

26. Скотний В.Г. Раціональне та ірраціональнев науці й освіті. – Київ. – Дрогобич. – 2003. –С. 238.

27. Скотний В.Г. Раціональне та ірраціональнев науці й освіті. – С. 250.



30. Там само. – С. 269.31. Франкл В. Человек в поисках смысла. –

М.: Прогресс, 1990. – С. 41.32. Франкл В. Человек в поисках смысла. –

С. 160.33. Франки В. Человек в поисках смысла. –

С. 25.34. Там само. – С. 39.35. Там само. – С. 24.36. Хорни К. Наши внутренние конфликты.

– М., 2000. – С. 26.37. Там само. – С. 28.38. Черній A.M. Релігієзнавство: Посібник.

– К., 2003. – С. 281 – 286.39. Там само. – С. 239.40. Щуркова Н.Е. Новое воспитание. –

Тюмень, 1999. – С. 6.41. Ясперс К. Смысл и назначение истории.

– М., 1991. – С. 99.

(Продовження статті див. у наступномучислі журналу №10 (69) 2010).


Стаття надійшла до редакції 19.05.2010

Днем знань!Першого вересня традиційно відзначається День знань, якийсимволізує початок нового навчального року в усіх навчальнихзакладах країни – подія національного масштабу.

1 вересня 2010День знань !

“Три шляхи ведуть до знання: шлях роздумів – цей шляхнайшляхетніший, шлях наслідування – це шлях найлегший ішлях досвіду – цей шлях найгіркіший”.

Конфуційдавньокитайський філософ

16

Постановка проблеми у загальномувигляді. Розвиток сучасногосуспільства характеризується

тенденціями, пов’язаними зі зміною характерупраці людини. Цілком закономірно, що ці змінибезпосередньо впливають на сутнісніхарактеристики освітньої діяльності, спрямованоїна підготовку фахівців всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів. Тому доцільно розглянутиосновні фактори, що впливають на зміни праці вумовах розвитку сучасного суспільства.

Мета статті. Характерною особливістюсучасного суспільства стали процеси, щовідбуваються в трудовій і освітніх сферах підвпливом тенденцій постіндустріального розвиткуі глобалізації. Тому існує нагальна потребапроаналізувати зміни в характері праці ірозглянути ті явища, що супроводжують цейпроцес.

Виклад основного матеріалу.Децентралізація виробництва, котра знаходитьпрояв у трансформації великих підприємств вмережу невеликих організаційних структур згнучкою, горизонтальній формою управління,призводить до зміни соціально-економічниххарактеристик найманих працівників.Зменшується кількість постійних працівників, агнучкість виробництва досягається за рахуноквикористання робочої сили, що часто змінюєтьсязалежно від потреб виробничої ситуації. Зрозвитком тимчасових, “ситуативних” організацій,котрі створюються для розв’язання конкретнихвиробничих завдань і реалізації проектів, у СШАкількість таких працівників останні роки становилане менше 25% від загальної кількості працюючих.

Фрагментаризація організаційних структур векономіці призводить не просто до збільшеннячисельності безробітних: “зростає чисельністьлюдей, що не мають постійного місця всуспільстві” [5, 292].

Не менш важливим фактором є змінагалузевої структури економіки. До 90-х рр. упромисловості Англії залишалося трохи більшечверті робочих місць, тоді як на сферу послугприпадало 70%, внаслідок чого змінюється нетільки соціально-професійна, а й соціально-демографічна структура робітників:“промисловий робітник-чоловік стає все більшрідкісною фігурою, фабричне виробництвонеухильно перетворюється на анахронізм, наперший план виходять робітниці-жінки, зайнятінеповний робочий день, яких наймають законтрактом з обумовленим терміном до сферипослуг” [6, 108]. Зміні піддається і економіко-географічна спеціалізація регіонів, пов’язанихраніше з певним видом виробництва.

Посилення інформаційно-технологічноїскладової економіки приводить до скороченняробочих місць і переважанню інтелектуальноїпраці над фізичною, результатом чого стає змінавимог до кваліфікації працівників, адаптація донових умов за допомогою їх перенавчання. Однаку цій ситуації структурне або “технологічне”безробіття виявляється неминучим. Змінюютьсявимоги до освіти працівника і характеру йогоучасті у виробничих процесах. Працяпозбавляється стандартизованих операцій, вона“стає варіативною, неповторюваною івідповідальною, вимагає від індивіда здатності досвободи дій, прийняття самостійного рішення,

Віктор Сидоренко, доктор педагогічних наук, професор,член-кореспондент НАПН України,

завідувач кафедри методики навчанняНаціонального університету біоресурсів і природокористування України

АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗМІНИХАРАКТЕРУ ПРАЦІ В ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

У статті розглянуто сутнісні характеристики змін праці в постіндустріальному суспільстві.Проаналізовано трансформації трудового процесу на рівні трьох його складових: структурної, змістової,особистісної.

Ключові слова: трансформація, зайнятість, постіндустріальне суспільство, праця, соціологія.В статье рассмотрены сущностные характеристики изменений труда в постиндустриальном

обществе. Проанализированы трансформации трудового процесса на уровне трех его составляющих:структурной, смысловой, личностной.

Ключевые слова: трансформация, занятость, постиндустриальное общество, труд, социология.In article intrinsic characteristics of changes of work in a postindustrial society are considered.

Transformations of labour process at level of its three components are analysed: structural, semantic, personal.Key words: transformation, employment, a postindustrial society, work, sociology.

УДК 331

АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗМІНИ ХАРАКТЕРУ ПРАЦІВ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

© В. Сидоренко, 2010

17 Молодь і ринок №9 (68), 2010

оцінки та судження” [5, 292]. Все це приводитьне просто до збільшення тривалості навчання, а йдо принципового перегляду освітніх пріоритетів,формування нового типу особистості.

Гнучкий та мобільний характер сучаснихвиробничих процесів приводить до того, щопрацівник повинен перебувати в стані постійноїготовності змінити сферу зайнятості. Швидкістьта інноваційний характер протікання цих процесівстають природними і формують нові якостіпрацівників, найголовнішим з яких стає“адаптивність”, що полягає не просто врізноманітності трудових навичок і вмінь, але й уготовності постійно оновлювати та змінювати їх.Індивідуалізація проявляється не тільки вспецифічних вимогах до кожного робочого місця,але і в індивідуальних способах оплати праці,стратегії споживання та виробництвііндивідуалізованих продуктів і послуг.

Усі ці фактори призводять до неоднозначнихнаслідків і самі є предметом дослідницькихдискусій. Основним предметом цих дискусій єтривала із загрозливими наслідками змінахарактеру праці.

Для найбільш ґрунтовного аналізутрансформацій трудового процесу і уявлень про“майбутнє праці” необхідно розглянути ряд їїаспектів, які в сучасному суспільстві найбільшоюмірою схильні до змін. Зупинимося на наступнихскладових трудового процесу, які в узагальненомувигляді відображають аспекти змін, згадані намираніше: структурна складова; змістоваскладова; особистісна складова. Цікомпоненти соціально-економічного життяхарактеризують працю як по відношенню до їїсистемних якостей, тобто її ефективності дляекономіки і суспільства в цілому, так і щодорозвитку окремих груп, залучених до цьогопроцесу (організаційних, професійних тощо), атакож стосовно до стратегій поведінки окремоїособистості. З цих точок зору вони і повинні бутипроаналізовані.

Структура праці. З точки зору аналізуструктури трудового процесу слід говорити прорізноманітність його компонентів, що визначаютьхарактер праці та напрями її змін. При цьомутериторіальна структура економіки є найбільш“видимою” з усіх типів структур. Появатранснаціональних корпорацій, котрасупроводжується бурхливим розвиткомінформаційних мереж, сприяє тому, що жоднавелика економічна ініціатива в сучасних умовахне може реалізуватися виключно в рамках однієїнаціональної держави і навіть держави як такої[3, 148]. Одночасно відбувається прискорення не

тільки інформаційних, фінансових, але йвиробничих потоків, що “ущільнюють” процесипросування продукту зі стадії розробки доспоживання: “потік нововведень стає все більшщільним”. Зсув просторових кордонівздійснювався одночасно зі зміною часовихпараметрів. Прискорення темпів пов’язано зпосиленням взаємозв’язку наукових дослідженьз виробничими процесами, об’єднаними іноді врамках однієї корпорації. Стратегія успішногофункціонування на ринку продукту або послугивизначається його інноваційним потенціалом,мобільністю і обсягом наукових досліджень,покладених в основу його розробки.

Територіальний чинник тісно пов’язаний зіншими формами структурування соціально-економічної системи, зокрема, з галузевоюструктурою економіки. Найбільш перспективнимигалузями в новому суспільстві стають сфери,пов’язані з виробництвом і розповсюдженнямінформації, високими технологіями, науковимидослідженнями, сферою послуг, системамикерування інформаційними та людськимиресурсами. Сучасне виробництво – це переважновплив на продукт і послуги з боку інженерів,бухгалтерів, конструкторів, дизайнерів, фахівців зперсоналу, збуту і маркетингу, експертів зінформаційних мереж. Зайнятість у виробничихгалузях починає знижуватися, поступаючисьсфері послуг, але продуктивність праці при цьомуістотно збільшується за рахунок її наукоємності.У 90-і рр. зайнятість у виробництві електроннихкомпонентів в Європі зросла в середньому на 20%[1, 11]. Трансформація галузевої структуривідбувається швидкими темпами і вимагаєшвидкого реагування на зміни всіх підсистем –культурної, політичної, соціальної і, перш за все,освітньої, з метою забезпечення адаптивностісуспільства і досягнення стабільності в умовахневизначеності і кризи ідентичності. Освіта зодного боку, має мобільно реагувати на зміни векономічній структурі і відповідати її розвитку, зіншого – стати основою цих змін, випереджаючимшляхом здійснюючи підготовку фахівців длямайбутньої економіки. Невідповідність освітиекономіці на структурному рівні, її інерційність,консервативність і абстрагування від соціально-економічних потреб у нових умовах негативнопозначаються на процесах адаптивності. Цеособливо актуально для України, яка, на відмінувід розвинених країн, котрі йдуть в авангардітрансформацій, повинна пристосовуватися до нихі розвивати свій людський потенціал як основу длямайбутніх перетворень та розвитку технологій.

Зміст праці. Аналіз змін змістовної сторони



праці найбільшою мірою демонструє розмиваннямеж праці по відношенню до інших формдіяльності людей. У першу чергу це проявляєтьсяу відношенні взаємозв’язку праці і знання. Знання,інформація впливають практично на всі структурнікомпоненти праці: на суб’єкт, об’єкт, процес іпродукт праці. Основний аргумент теоретиківінформаційного суспільства полягав у зростанніцінності знання в суспільстві. Інформація стаєневід’ємною частиною трудового процесу, щовідображається не просто на підвищенні рівняосвіти працівників, а й на формуванні зовсім новогосуб’єкта виробництва, здатного переробляти,розповсюджувати та проводити інформаційніресурси, ідеї, технології, способи організації тауправління, і постійно вдосконалювати свійпрофесійний рівень. Тому категорії “праця” і“освіта” починають втрачати самостійне значенняі проникати одна в одну.

У 70-і рр. минулого століття з подачіЮНЕСКО була висунута ідея “безперервноїосвіти” як форми поєднання загальної тапрофесійної освіти на різних рівнях. У 80 – 90-і рр.зміни, що відбуваються в економіці розвиненихкраїн, і становлення потужної інформаційноїінфраструктури сформували концепцію“постфордизму”, для якої поряд з іншимиелементами постіндустріальних соціально-економічних відносин найважливішою єінтенсивна інформаційна діяльність, пов’язана зпостійною перепідготовкою та навчанням. Працястає все більш складною за структурою і гнучкою,різноманітною за змістом. Тому навчання стаєневід’ємним елементом праці. Праця робітникастає “освіченою”, а сам працівник, змушений доцього інформаційними технологіями, буде вестирухливий, гнучкий спосіб життя. Відбуваєтьсяоб’єднання наукових, навчальних та виробничихорганізацій, створення корпоративнихуніверситетів, у яких одночасно здійснюєтьсянаукова розробка, навчання працівників тавпровадження нових технологій.

Таким чином, змінюється місце знання втрудовому процесі. Тепер це вже не простопідготовка до праці і навіть не його складовачастина, а практично сама праця, що полягає впостійному оперуванні знаннями. Якщо вминулому знання виконували допоміжну функціюпо відношенню до праці, то тепер вонивикористовуються замість праці, складаючибільшу частину виробленого продукту. Рольтеоретичного знання в процесі праці виявляєтьсяу все більшій рефлексивності трудового процесу,необхідності для працівника постійно ставити всенові завдання і розв’язувати їх індивідуально або

в колективі, а значить, набувати управлінсько-орнізаційних навичок та знань [6, 77].

Змінюються відносини не тільки між видамипраці, в яких складно відрізнити фізичну працювід розумової, а й між працею та іншими видамиактивності. Змінюється сам предмет праці, вінстає усе більше символічним і меншматеріальним, змінюється характер праці, він всебільш різноманітний і багатофункціональний.Праця позбавляється постійного місця: постаєпитання про статус домашньої і віртуальної праці,громадської діяльності, часткової або контрактноїзайнятості.

Особистісний бік праці. Якщо змістовийаналіз демонструє розмивання меж праці, тозвернення до її особистісного аспекту відображаєвсю суперечливість і навіть трагізм процесівтрансформації, з якими стикається людина всучасному суспільстві. Економічні змінивимагають зовсім іншого підходу до професійнихта особистих якостей працівника, більш того,формування нового типу особистості, здатної непросто адаптуватися до мінливих умов, але ісамостійно змінювати ці умови, проявлятивідповідальність за прийняття ініціативних рішень,нестандартно мислити і постійно аналізуватиситуацію, що складається.

У даний час спостерігаються швидкі зміниуявлень про те, який працівник потрібен всучасних умовах. Дослідження потреброботодавців у працівниках, проведені в цей часв багатьох країнах, у тому числі і в Україні,показують, що вимоги роботодавця зумовленісаме необхідністю швидкого підлаштовування підзміни зовнішніх умов.

Нинішній етап модернізації багато дослідниківназивають “рефлексивним”. Він має на увазізростання інформованості людей не тільки врамках здійснюваних у процесі трудової діяльностіфункцій, але і в компетентності на різних рівнях.Сучасний працівник постійно включається в новіпрактики, а отже, поєднує в своєму світогляді різнікартини світу, які він змушений постійноаналізувати, порівнювати, відбирати ізастосовувати у своїй ускладненій діяльності. Новіекономічні процеси, пов’язані з постійнимпродукуванням знань і перетворенням їх восновний ресурс, відкривають безмежніможливості для розвитку людини, її особистихякостей і творчих здібностей.

Те, що інтереси особистості виходять за межісуто матеріалістичних і стають все більшрізноманітними, демонструють і дослідженнямотиваційної сфери працівників, в складі якої такийфактор, як заробітна плата, вже не займає


19 Молодь і ринок №9 (68), 2010

провідних позицій, набуваючи значимість лише впоєднанні з такими параметрами, як зміст праці,можливості подальшого навчання та кар’єрногоросту, престижність професії, рівень складності ітехнологічної оснащеності, відповідальність іучасть у прийнятті рішень, соціально-трудовівідносини, а іноді і поступаючись цимхарактеристикам по значимості.

Таким чином, ера постіндустріалізму, на думкубагатьох теоретиків, призвела до такогоудосконалення праці, що вона більше неспіввідноситься із засобом для виживання, і всебільшою мірою служить для максимальноїсамореалізації людської особистості. Разом з тим,є й протилежні теорії “деградації праці”, зумовленісуперечливістю процесів трансформації, щозагрожує розривами і дестабілізацією не тільки векономічному чи соціальному, але і вособистісному плані. “Суспільство ризику”, щохарактеризується “стрімким розповсюдженнямтаких факторів, як мінливість, швидкоплинність,невизначеність, суперечливість,невпорядкованість”[2, 64], назавжди залишає в минулому стабільнігарантії для особистості, її стійке соціальнестановище. “Мобільність” та “гнучкість” якпровідні характеристики сучасного працівникачасом обертаються “занедбаністю” і“безвихідністю”.

Дослідниками відзначається двоїстийхарактер сучасних суспільних процесів: з одногобоку, виникають нові можливості для розкриттялюдського потенціалу, з іншого – до цих пірзатребуваними виявляються низькокваліфікованіробітники, зростає безробіття, а в настрої молодівсе частіше спостерігається розчарування інепевність у завтрашньому дні.

Дійсно, на шляху до цих досягнень світовогопрогресу рядовий працівник з необхідністюповинен натрапити на цілий ряд труднощів. До нихслід віднести, зокрема, високу вартість освіти врозвинених країнах, посилення конкуренції на всіхрівнях, постійні нововведення і різноманіттятехнологічних процесів, для оволодіння якими слідпостійно навчатися і бути в курсі всіх змін. Умінняпрацювати з базами даних, здатність генеруватинове знання стають сьогодні настільки жнеобхідною умовою включеності людини доскладу домінуючих соціальних груп, яким була вумовах індустріального суспільства власність назасоби виробництва та інші матеріальні блага. Прицьому сучасна освічена людина, своєю чергою,прагне увійти в новий панівний клас не стількизаради підвищення добробуту, скільки з метоюзалучення до більш цікавого і насиченою життя.

Усе це вимагає від суб’єкта, що бажає

підвищити свій соціально-економічний статус іпотрапити до лав “робітничої аристократії”,управлінців середньої чи нижньої ланки, абоприватних підприємців, “нелюдських” зусиль.Проте, ця вимога в сучасномупостіндустріальному суспільстві актуальна нетільки для пересічного робітника, службовця, а йдля успішного бізнесмена, і власника великоїфірми. До цього слід додати постійне розширеннячисельності “рутинних працівників” за рахунокприскорення змін технологічного оснащеннявиробничих процесів, унаслідок чого “розвитоклюдського потенціалу фірми” в інформаційнуепоху на ділі обертається посиленням тиску напрацівників і підвищенням вимог до їхпрофесіоналізму та компетентності.

Тому небагатьом вдається втриматися нагребені змін, що все більше посилюються. Прицьому принципово важливим механізмомтрансформацій є поява працівника з новим типомідентифікації – автономного суб’єкта. Специфікацього типу працівника полягає в посиленнягнучкості, яка вимагається сучасним процесомпраці та умовами зайнятості, у постійній самоосвітіта пошуку все нових можливостей як длясамореалізації і застосування своїх здібностей,так і для виживання і заробітку.

Невизначеність і непевність у завтрашньомудні, викликана спочатку економічними причинами,формує, таким чином, індивідуалізований,рефлексивний тип особистості, нестійке, якебалансує положення якого змушує його постійноздійснювати внутрішній “моніторинг” мінливихреалій. Однак не менш поширеним типомпрацівника стає тип з мінімальним рівнемрефлексивності, котрий навіть не намагаєтьсяадаптуватися до нових умов. Як правило, цемалокваліфіковані працівники, представникимаргінальних верств, іммігранти – загалом, ті, хтопасивно приймає існуючі зміни, перебуваючи встані апатії або деструктивної агресії. Цей тип єсвого роду зворотним боком рефлексивності, якапросто не в змозі тримати під контролем зміни,що посилюються, він є “зручним” для контролюв ситуації відносної стабільності системи, алеможе істотно загальмувати модернізацію. Цейпроцес у зарубіжній літературі одержав назву“розбещення пролетаріату”, вказуючи на тісоціальні верстви, в основному представленііммігрантами, яких неможливо привчити до праці,до раціонального і безперервного робочого часу,до поняття виграшу в заробітку тощо, і які“розбестили” європейський робітничий клас.

У зв’язку з цим у сучасній західній економічнійсоціології та соціології праці з’являються концепції,


20

в яких подолання негативних тенденційпов’язується насамперед зі зміною ставлення долюдини як до головного суб’єкта соціального таекономічного відтворення. Дослідники С. Хана іМ. Харріс приводять аналіз діяльності великихкорпорацій США і роблять висновок про те, щотехнологічні нововведення стають ефективнимитільки тоді, коли їх супроводжують зміни ворганізації, системі відносин до працівників,заснованої на горизонтальних способахуправління, постійному “великому” навчанні, щозабезпечують кожному працівнику не тількинормальні умови праці, а й можливості длясаморозкриття і кар’єрного росту відповідно дотехнологічних змін [7, 34]. Тому управління новимперсоналом вимагає зміни стилю керівництва, щонабуває рис гетерогенності, особистісногопідходу, творчості та інтелектуальноїдиференціації.

Трансформації сучасної суспільної системи всеяскравіше відображають ті суперечностікапіталізму, які перетворили людину в товар,оскільки, з одного боку, вони “революційно”збагатили людську працю, максимальнонаблизивши її до розмаїття форм особистісноїсамореалізації, а з іншого – оголили саму сутьлюдської незахищеності, коли величезна частинасуспільства не витримала тиску ситуаціїзменшення соціальних гарантій і кризи ідейсоціальної справедливості.

Орієнтація на розвиток людського,особистісного потенціалу в сучасній економічнійсистемі не є поки домінуючою. Вона завждипереважала лише у висловлюваннях політичнихлідерів або вчених-гуманістів. Разом з тим,радикальний характер змін, що характеризуються“принциповою невизначеністю і наявністюризиків”, демонструє необхідність “кінця праці”як категорії виключно економічної. Цей “кінець”буде, можливо, “поверненням” праці до своєївласної сутності, з якої він був виключенийштучно: “Відокремити працю від інших сферлюдського життя, підпорядкувавши її законамиринку, означало повністю знищити всі органічніформи соціального буття, замінивши їх абсолютноіншим типом громадської організації” [4, 183].Однак для реалізації цієї ідеї потрібний розвитокнових форм суспільного відтворення і управліннясоціально-економічними системами, щодозволяють реалізовувати і розвивати людськийпотенціал у всіх сферах соціальноїжиттєдіяльності.

Висновки. Розгляд різних складових праці, щопіддаються радикальним змінам у сучасномусуспільстві, розкриває суперечливість процесів,

що іменуються “кінцем праці”, оскільки в самомупонятті “праця” за весь період людської історії, врізних соціально-економічних теоріяхсконцентрувалася ціла гама сенсів, які далекі відсуто економічного тлумачення цієї категорії.Праця, як основний інструмент формуваннясоціальної структури і регулювання суспільнихвідносин, втрачає здатність до жорсткогорозмежування спільнот і створення механізміввнутрішньогрупової інтеграції у зв’язку зрозмиванням традиційної соціально-економічноїструктури. Праця як діяльність зі створенняцінностей зазнає змін у зв’язку з трансформаціямисамих створюваних працею благ, якіконституюється і в процесі багатьох інших формлюдської активності. Праця як спосібсамореалізації особистості відкриває новіможливості для її вільного розвитку, однакперестає створювати умови для гарантованогостабільного існування.

“Кінець праці”, як метафоричне відображеннявтрати традиційних форм зайнятості, розмиваннясоціально-економічної структури, виступає в тойже час свого роду “ностальгією” за ідеологічно ісоціокультурно навантаженим поняттям“керівники – керовані”, “експлуататори –експлуатовані”, “капітал – праця”. Диверсифікаціянових соціальних відносин вже не вписується вдуальну структуру традиційно існуючих системсоціальних інтересів і розчиняє їх у нових формахвідносин, не знищивши при цьому суть конфлікту,а перевівши його на інший рівень за допомогоюзбільшення числа людей, які не мають певнихпозицій в суспільстві. Кінець праці – це кінецьсоціальної стабільності і способу життя, щозабезпечуються працею, кінець “стандартноїзайнятості”, запускає механізм ідентифікації тагарантованих кар’єрних стратегій. Праця незникає, вона стає все більш складною,рефлексивною і творчою, і в той же час –непередбачуваною, відповідальною. Відкритістьі свобода нових форм праці спрямовує свогосуб’єкта як у творчу, продуктивну так і у“невизначену” нескінченність.

Кінець праці – це розмивання її жорсткоговідмежування від інших сфер: дозвілля, навчання,споживання і навіть гри. Різноманіття сучаснихпоглядів на сутність праці, на форми її постійнихзмін змушує дослідників говорити про кінець праціяк про специфічну діяльність, заради якої миприходимо на роботу, робимо “справу” і йдемододому в призначений час. Змінюються уявленняпро робоче місце, яке вже не є територіально абоорганізаційно закріпленим, жорсткорегламентованим посадовими інструкціями та



21 Молодь і ринок №9 (68), 2010

посадовою ієрархією. Уявлення про робочий час,що витрачається на виробництво певного товару,продукту, послуги, а також часу, що розмежовуєтрудову та дозвільного активність індивіда, такожсхильні до розмивання.

Кінець праці – це кінець трудової діяльності,що структурує суспільство і переведення її вдіяльність, деконструйовану суспільством, вякому мобільність стає “системною” якістю вумовах кризи “системності” і диверсифікаціїпроцесів відтворення. Посилення творчоїскладової праці, ролі індивідуальних стратегій іколективних форм самоорганізації, а такожпідвищення соціально-економічної ефективностіза рахунок наукоємності поєднується в цьомусуспільстві із соціальними катаклізмами,ризиками і маргіналізацією. У такій ситуаціїповинні бути вироблені способи регулювання, щодіють не тільки і не стільки на державному, скількина міжнародному рівні і забезпечують, з одногобоку, соціальну стабільність, а з іншого –відтворення та розвиток людського потенціалу. Ціфункції в сучасному суспільстві має взяти на себеосвіта, яка має не тільки грати роль соціального

“парасольки” від потрясінь “нового” капіталізму,але й забезпечувати майбутнє соціально-економічної системи. Однак реалізувати ці функціїосвіта поки не в змозі, оскільки саме стикаєтьсяз цілою низкою непростих питань.

1. Говорова Н.В. Занятость в эпоху глобализации.– М.: Огни, 2003. – 58 с.

2. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальноеобщество: природа, противоречия, перспективы. –М., 2000. – 192 с.

3. Покровский Н.Е. Побочный продукт глобализации:университеты перед лицом радикальных изменений //Общественные науки и современность. – 2005. – №4.– С. 62 – 67.

4. Поланьи К. Великая трансформация:политические и экономические истоки нашеговремени. – СПб.: Алетейя, 2002. – 320 с.

5. Полякова Н.Л. ХХ век в социологичнскихтеориях общества. – М.: Логос, 2006. – 384 с.

6. Уэбстер Ф. Теории информационного общества.– М.: Аспект Пресс, 2004. – 400 с.

7. Harris M.N., Hannah S.A. Into the Future: TheFoundations of Library and Information Services inthe Post-Industrial Era. – Norwood, NJ: Ablex, 1993.– 134 р.


Актуальність проблеми. В Україніздійснюється модернізація шкільноїосвіти, завдяки якій і повинна надійти

допомога школярам у визначенні життєвихорієнтирів на підґрунті наукового світогляду.Основою наукового світогляду школярів є науковакартина світу. Формування наукової картини світув учнів відбувається в навчальному процесі.Законодавчу базу цього закладено в державнихдокументах та нормативних законах України

(закон України “Про освіту”, закон України “Провищу освіту”, “Національна доктрина розвиткуосвіти України в ХХІ столітті”, Державнийстандарт базової і повної середньої освіти та ін.).Так, “Державний стандарт базової і повноїсередньої освіти” визначає метою освітньої галузі“природознавство” формування “уявлення просучасну природничо-наукову картину світу”.

Рівень дослідження проблеми. Результатианалізу історико-педагогічних джерел свідчать,

УДК 373.1:140.8Василь Кузьменко, доктор педагогічних наук, доцент

Південноукраїнського регіонального інститутупіслядипломної освіти педагогічних кадрів,

м. Херсон

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯУ ДІТЕЙ НАУКОВОЇ КАРТИНИ СВІТУ

У статті розглянуто проблеми формування наукової картини світу в дітей на основі розгляду творівучених і показано основні напрями їх розв’язання.

Ключові слова: знання, особистість, картина світу, наука, пізнання, інтеграція.В статье рассмотрены проблемы формирования научной картины мира в детей на основе рассмотрения

работ ученых и показаны основные направления их решения.Ключові слова: знання, особистість, картина світу, наука, пізнання, інтеграція.The article describes the problems of forming pupils’ science-based world picture on the discussion basis of

scientists’ works. The author shows the main ways of their solving.Key words: knowledge, personality, science-based world picture, science, cognition, integration.


© В. Кузьменко, 2010


що у вітчизняній педагогічній проблемідослідження присвячено чимало праць. Частковоці питання висвітлювалися Б. Грінченком,М. Корфом, М. Пироговим, Г. Сковородою,К. Ушинським та іншими видатними педагогами,які у своїх роботах окреслювали шляхиформування в учнів системних знань, умінь інавичок, світоглядних уявлень. Проблемиузагальнення знань з природничих дисципліндосліджували Н. Буринська, К. Гуз, Б. Комісаров,В. Розумовський та ін. Питання формуваннянаукового світогляду вивчали Р. Арцишевський,С. Кримський, Ю. Руденко, В. Стьопін та ін.Становленню світогляду викладачів і вчителівприділялася увага в працях В. Беха,В. Галузинського, В. Оржехівської,В. Черноволенко,М. Ярмаченка та ін. Інтеграція в навчальнійдіяльності досліджувалася І. Козловською,В. Сидоренком, Т. Тхоржевською та ін. Проблемиформування наукового світорозуміння та науковоїкартини світу вивчали В. Ільченко, Є. Моносзон,М. Мостепаненко, А. Степанюк та ін. УченіС. Гончаренко, І. Пригожин, А. Фурман,Г. Ліванова та інші досліджували загальні таокремі питання формування в школярів науковоїкартини світу.

Необхідність формування наукової картинисвіту в підростаючого покоління українців,актуальність цієї проблеми в умовах глобалізаціїосвіти, недостатність наукових розробок зозначеної проблеми, її соціально-педагогічнаважливість зумовили вибір теми статті.

Метою статті є розгляд процесу формуванняу школярів наукової картини світу в психолого-педагогічних роботах.

Виклад основного матеріалудослідження. Ураховуючи, що багато вчених зрізних наукових галузей приділяли увагудослідженню проблеми формування картини світуособистості, однак найбільшою мірою її розробкапроводилась у філософії й психології, меншою –педагогіці. Ураховуючи, що метою дослідженнявиступає навчання у загальноосвітній школірозглянемо основні підходи до розуміння процесуформування в учнів уявлень про світ у психолого-педагогічній науці.

Аналіз світоглядних засад педагогічноїсистеми К. Ушинського дозволяє зробитинаступні висновки:

- усвідомлене і якісне засвоєння учнями знань,формування в них картини світу неможливе безширокого використання в навчально-виховномупроцесі міжпредметних зв’язків;

- про справжнє пізнання можна говорити тількитоді, коли розглядається картина світу в певній

системі, з усіма наявними взаємозв’язками івзаємозумовленостями, характерними длясучасних шкільних інтегрованих курсів;

- слід здійснювати спеціальну підготовкувчителів до викладання шкільних дисциплін зшироким використанням міжпредметних зв’язків[11].

Проведений аналіз педагогічної спадщиниВ. Сухомлинського дозволяє констатувати, щовони зробили значний внесок у розв’язанняпроблеми формування в школярів наукової картинисвіту. Зокрема усвідомлене і якісне засвоєнняучнями знань, формування в учнів картини світу– багатовимірний і складний процес, який успішнорозвивається лише за створення умов успішноїнавчальної діяльності: тісному взаємозв’язку знавколишнім довкіллям, встановлення зв’язківміж фактами, явищами повсякденного життя знаявними взаємозв’язками і взаємозалежностями,зв’язку навчання з життям, усвідомленим іякісним засвоєнням учнями знань. Дляформування в школярів цілісної наукової картинисвіту педагоги співпрацювали з батьками,використовували інформацію засобів масовоїінформації і спрямовували зусилля на якіснезасвоєння навчального матеріалу, навчалиспостерігати за оточуючим життям, проводитинеобхідні дослідження, пояснювати отриманірезультати, залучати до самостійного виконанняпрактичних завдань. Звідси цілісна науковакартина світу в учнів формується в педагогічнійсистемі з усіма її взаємозв’язками івзаємозалежностями лише за умов поєднаннянавчально-пізнавальної і трудової діяльності,використання дослідницького методу навчання,творчих завдань, участі школярів у гуртковійроботі, продуктивній і творчій праці тощо.Узагальнюючи наведене можна зробитивисновок, що шляхами формування науковоїкартини світу в школярів виступають: отриманнязнань на уроках, в позаурочній і позашкільнійдіяльності, в процесі самоосвіти та оволодіннянауковою інформацією в сім’ї, засобах масовоїінформації тощо [9; 10].

За О. Асмоловим картина світу – це картинарозуміння світу. Саме розуміння можна досягтидосить тривалим шляхом особистого і суспільногодосвіду і воно знаходиться окремо по відношеннюдо інформації та знання. І саме розуміння можепереходити у переконання, які своєю чергоюсформують відповідну емоціональну оцінку тихчи інших фактів, а це вже й буде світогляднапозиція особистості [2].

Зазначимо, що досить вдалу спробу показатиреалізацію проблеми формування біологічної


23 Молодь і ринок №9 (68), 2010

картини світу (цілісності знань школярів про живуприроду) зробила А. Степанюк на основірозв’язання наступних завдань: формуванняузагальнених знань за допомогою добору таструктурування змісту навчального матеріалу;впровадження в зміст шкільної освіти єдиногонавчального предмета про живу природу засобомінтеграції його змісту на основі добору інформації,розташування її в логічному зв’язку, виділенняокремих блоків понять, тем та встановлення міжними взаємозв’язків тощо; створення єдиногопідручника, у якому було б цілісно висвітленожиття живої природи; організацію спеціальної,цілеспрямованої діяльності з формування в учнівцілісності знань про живу природу. На цій основі вучнів формуються узагальнені знання, якісприяють переведенню сукупності знань про живуприроду в систему [7].

В. Ільченко пропонує формувати в учнів ціліснунаукову картину світу поетапно, протягом усьогоперіоду навчання їх у школі, а розпочинати цюроботу потрібно вже з перших занять. Вонаповинна йти паралельно з викладанням усіхприродничих дисциплін шляхом систематизаціїзнань, які отримує дитина [4]. На цій основі під їїкерівництвом розроблено і впроваджено унавчальний процес загальноосвітніх шкілінтегрований курс “Довкілля”.

Як зазначають педагоги основою науковоїкартини світу є наукові знання, які виступаютьпідґрунтям, базою для створення у дитинисистемної, узагальненої, логічної, послідовноїкартини світу. Наукова картина світу чіткоокреслює можливе і не можливе, роз’яснюєпричини і наслідки фактів, їх взаємозв’язки тощо.Тому дуже важливо формувати у дітейузагальнені, інтегративні знання, які надаютьможливості пояснити значну кількість фактів,подій, не тільки констатувати, а й передбачати,керувати фактами, використовувати їх у власнихінтересах. Наукова картина світу сформована удитини, заставляє співставляти, порівнювати,систематизувати набуті знання,взаємопов’язувати їх, робити висновки,узагальнення. Завдяки цьому людина можепередбачати різноманітні явища, події, випадкитощо, обґрунтовано діяти, планувати й творитисвоє майбутнє.

У психологічній науці склалися свої уявленнящодо наукової картини світу. Деякі науковцівважають, що вона є складовою образу світу, іншізаперечують це твердження або взагалі нерозводять ці поняття.

Так, наприклад, О. Леонтьєв зазначав, щокартина світу є інтегральним образом,

неідентичним живій картині, яка виникає забезпосереднього сприйняття навколишнього світу.Картину світу неможливо побудувати тільки наоснові особистих уявлень чи досвіду. О. Леонтьевпідкреслював, що становлення образу світу влюдини є переходом за безпосереднє відчуттякартинки і не зводить зміст картини до фіксаціїчуттєвої реальності. В образі світу відбуваєтьсяоб’єднання різних сенсорних модальностей.Предметно-практична діяльність людей створюєузагальнений образ світу, де поєднуються всілюдські відчуття (слухові, тактильні, наочні та ін.).При чому всі ці відчуття в одних і тих же умоваху кожної окремої особистості мають різнезначення в процесі формування картини світу.Наприклад, у сліпих, глухих людей із вадами зору,руху тощо картини світу подібні до тих, щоформуються в звичайних людей, але вони“розмальовані іншими кольорами” за рахунок“роботи” інших органів відчуття. Картини світувідрізняються від форм живого сприйняття тим,що містять відчуття й уявлення з різних місцьспоглядання і в різний час, а також пов’язані ізіндивідуальною побудовою органів людини таобсягом отриманого історичного досвіду. До тогож картина світу відбиває погляд людини на речі,сформований відповідно до установок даної їйкультури (цей аспект О. Леонтьев назвав “п’ятимквазівиміром”) [5].

Саме тому картина світу є образомсприйняття, мислення, засобом регуляціїсоціальної поведінки і відбиває, першою чергою,особистості та соціальні характеристики світу.Вона містить значну кількість складових –політичні події і людське середовище, природу іставлення до неї людини, приватне життя ісоціальні інституцій і т. ін., таке інтегральнепсихічне утворення вміщує всі ці різнорідні явища,але в той же час має цілісність, єдність,упорядкованість і повинно мати простоту,спроможну внести ясність у багатогранністьречей і явищ. Так, під час розгляду фізичного світугострота проблеми знімається тим, що ми,завдяки отриманим знанням, уже знаємо, який він.Ми можемо уявити Землю як планету в космосічи як глобус, подумки наблизитися до поверхнічи віддалитися, уявити географію материків,океанів, гір, рівнин. У той самий час соціальногосвіту ми так ясно уявити не зможемо. Він не такийнаочний і переконливий. Соціальний світшвидкозмінний як за своєю природою, так і засприйняттям. Тому й виникає питання: чи можеіснувати в окремої людини цілісний і єдиний образсвіту, чи вона має багато різних образів світу?Останнє доводять психологічні дослідження, які



підтверджують, що немає універсальноїструктури образу світу [8]. Усі науковці сходятьсяна тому, що немає цілісного, єдиного і стійкогообразу світу, але деякі його частини можутьзбігатися в тих чи інших людей, соціальнихспільнот тощо. Проведені дослідження щодостереотипів (В. Агеев, В. Петренко, N. Cauthen,I. Robinson, та ін.) та соціальних явищ (А. Донцов,Т. Емельянов та ін.) свідчать, що універсальний істійкий образ світу побудувати швидше за все неможливо, оскільки стереотипи, соціальні уявленняскладаються зі значної кількості утворень, якідосить часто не тільки значно різняться міжсобою, а й протиставляються один одному якокремими людьми, так і соціальними спільнотами[12].

На думку психологів, універсальної картинисвіту теж немає, адже, як пише Ю. Аксенова, цепоняття визначає змістовий аспект образу світу– сукупність його складових образів і уявлень.Воно вживається в контексті стимулювальногопідходу до пізнання і передбачає індивідуальнусистему уявлень про світ, але не визначає змістцих уявлень. У кожної дитини теж свої уявленнята своя картина світу – як зафіксоване в емоційновізуальній формі ставлення дитини донавколишньої природної і соціальної дійсності [1].Тобто в кожної людини свої уявлення про світ, аотже, своя картина світу.

Основними ознаками уявлень дитини про світ,як підкреслював Ж. Піаже, є підприємливість,анімізм і артифіціалізм. Діти надають життя ісвідомість усім предметам, котрі мають будь-якуактивність, а подекуди навіть нерухомим і тим,на які не діють зовнішні впливи. Тобтодошкільнята і молодші школярі знаходяться підвпливом грубого анімізму. Звільнення від ньоговідбувається тільки в 11 – 12 років. Діти 6 – 7років знаходяться на стадії артифіціалізації. Вонимають свої уявлення про світ – результатнеправомірних узагальнень, які дитина проводитьсамостійно. В їх неправомірності, у неповномуврахуванні специфічних особливостей предметіві явищ – головна помилка дітей цього віку. Алеразом із тим це тенденції до узагальнення, довстановлення взаємозв’язків, які чітковиявляються в дітей і створюють основу дляпершої спроби дитини за своїм розуміннямприроди і суспільства створити картину світу [6].

Творення картину світу починається зісприйняття навколишнього середовища. Упсихології проблема сприйняття (заО. Леонтьевим) повинна порушуватись якпроблема побудови в свідомості індивідабагатогранного образу світу, образу реальності.

В образ, картину світу входять не зображення, азображене, яке відкривається тільки черезрефлексію. Тобто психологія образу є конкретно-наукове знання про те, як в процесі своєї діяльностііндивіди будують образ світу – світу в якому вониживуть, діють, який самі переробляють тачастково створюють. Люди дійсно будують, алене світ, а образ, активно виділяючи його зоб’єктивної реальності. Процес сприйняття і єпроцесом, засобом окреслення образуоб’єктивного світу. Картина, образ світу виникаєтоді, коли виникають якості. Від того,стверджував О. Леонтьев, що в людей відсутнійпанорамний зір, картина світу позаду індивідуумуне зникає, а існує в його свідомості інакше. Укартину світу також входять якості предметів, якіне можна побачити: амодальні (відкриваютьсяпромисловістю, експериментом, мисленням) іфункціональні властивості, якості, що в субстратіоб’єкту не містяться (наприклад “ціна”). Вонипредставлені у значеннях. Природа значень існуєу всій сукупності людської практики, а у своїхідеалізованих формах вони входять у картину світу.Предметний світ виступає в значеннях, а картинасвіту наповнюється значеннями [5]. Отже,картина світу в учня постійно наповнюєтьсязначеннями, але не буває повною. Тому науковакартина світу в людини формується протягомусього життя, але найбільш вагомим є періоднавчання у школі. Адже в цей період формуєтьсясприйняття дитиною навколишньої дійсності тасамої себе на основі отримуванихсистематизованих знань.

Розглядаючи формування в школяраусвідомлення своєї цілісності й можливостей йогоспіввідношення з реальними цінностями життяучені відзначають, що при цьому спостерігаютьсянаявні в свідомості дитини питання – що я хочу,можу і повинен та що я дам і що отримаю.Узагальнений образ об’єктивної реальності даєвідповіді на них через поодинокі, загальні йсхематичні уявлення, що виникають на основівідчуттів та сприйняття, уяви та мислення. Прицьому уявлення на основі безпосередньоговідображення навколишнього світу є основнимидля формування конкретних понять різного рівняузагальнення. У процесі пізнання учнемнавколишнього світу і себе в ньому його враженняінтегруються й утворюють певні концепції наоснові яких формуються цілісні, комплексніуявлення про об’єкти, що дозволяютьорієнтуватися в навколишній дійсності. При цьомузнання, які діти отримують в школі, відіграютьважливу роль [3; 5]. Отримана інформація впроцесі навчання в уяві учня узагальнюється.


25 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Картина світу у своїй основі є схематизованим ізначно спрощеним уявленням людини пронавколишню дійсність, адже остання завжди будебезмежно ґрунтовніша ніж ті уявлення про неї, якіможуть виникнути у людини.

Отже, зважаючи на думку дослідників, науковакартина світу є конкретно-науковим знаннямлюдини про світ, у якому вона живе, діє, який самай переробляє та частково створює, але це не самсвіт, а його образ. Цей образ людина у своїйсвідомості вибудовує сама на підґрунті отриманихзнань та об’єктивної реальності, а тому її картинасвіту поєднує в собі і невидимі, нематеріальні,уявні, абстрактні якості предметів, об’єктів тощо.У картину світу людини входять тільки тізображення, які вона відкрила для себе задопомогою власної рефлексії, але ці зображенняу кожної особистості свої. Вони відрізняються відзображень інших людей і ніколи повністю незбігаються.

Висновки. Основою картини світу єфундаментальні образи певної історичної епохи,а вже на них накладаються образи наукових,художніх, міфічних, релігійних, технічних уявлень.Тому можна стверджувати, що в будь-якийісторичний період розвитку людства існувалазагальна інтегрована картина світу, алескладалася вона з окремих картин – побутових,наукових, релігійних, філософських та ін. Кожненове покоління спиралося на певну модельпобудови світу, що в подальшому слугувалапідґрунтям для створення як індивідуальної, так іспільної для певної частини людей картини світу,навколо якої люди разом зі своїми культурнимипоглядами об’єднувалися в певну спільноту. Такукартину світу дитина отримує з однієї сторони віддорослих, а з іншої активно вибудовує сама таразом з іншими дітьми. Однак кожна особистістьпрагне до того, щоб отримати якомога більш точніуявлення про навколишній світ і саму себе.Допомогти їй в цьому покликані знання, якіформують у людини наукову картину світу. Томуобсяг наукової картини світу особистостізнаходиться в безпосередній залежності віднаукової картини світу суспільства та залежитьвід рівня освіти в суспільстві.

Перспективи подальших досліджень.Методологічне, теоретичне та психологічнеобґрунтування проблеми формування цілісноїнаукової картини світу в учнів у шкільній освітізалишається відкритим для подальшихдосліджень.

1. Аксенова Ю.А. Символы мироустройствав сознании детей / Ю.А. Аксенова. –Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 272 с.

2. Асмолов А. От экологических знаний – ккартине мира / А. Асмолов // Вестникобразования: справочно-инфор. изд. М-ваобразования Российской Федерации. – 1993.– № 7. – С. 2 – 40.

3. Володарська Н.Д. Роль світогляднихорієнтацій у соціальній компетентностішколярів / Н.Д. Володарська // Гімназія назламі століть: практико-зорієнтованийпосібник / ред. рада: Д.І. Петренко (гол.),І.Г. Єрмаков (наук. ред.) [та ін.]. – К.: Літопис– ХХ, 1999. – С. 400 – 407.

4. Ильченко В.Р. Формирование естественно-научного мировоззрения школьника / ИльченкоВера Романовна. – М.: Педагогика, 1993. –274 с.

5. Леонтьев А.Н. Избранные психологическиепроизведения: в 2 т. / А.Н. Леонтьев. – М.:Педагогика, 1983. – Т. 2. – 318с. – (Труды д.чл. и чл.-кор. АПН СССР).

6. Пиаже Ж. Избранные психологическиетруды: пер. с фр. и англ. / Жан Пиаже. – М.:Междунар. пед. академия, 1994. – 680 с.

7. Степанюк А.В. Методологічні основиформування цілісних знань школярів про живуприроду / Степанюк Алла Василівна. –Тернопіль: Богдан, 1998. – 164 с .

8. Столин В.В. Психологическое строениеобраза мира и проблемы нового мышления /В.В. Столин, А.П. Наминач // Вопросыпсихологии. – 1988. – № 4. – С. 35 – 46.

9. Сухомлинський В.О. Народженнягромадянина / В.О. Сухомлинський // Вибранітвори: у 5 т. / В.О. Сухомлинський. – К.: Рад.шк., 1977. – Т. 3. – С. 283 – 582.

10. Сухомлинський В.О. Проблеми вихованнявсебічно розвиненої особистості /В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5 т. /В.О. Сухомлинський – К.: Рад. шк., 1976. – Т. 1.– С. 55 – 208.

11. Ушинський К.Д. Твори в шести томах /К.Д. Ушинський. – К.: Рад. шк., 1954. – Т. 2:Педагогічні статті та матеріали до“Детского мира” та “Родного слова”. –560 с.

12. Triandis H. Exloratory factor analysis ofthe behavioral components of social attitude /H. Triandis // Journal of Abnormal and SocialPsychology. – 1964. – Vol. 68. – P. 420 – 430.



26

Актуальність проблеми. Рекламасприяє розповсюдженню знань з різнихсфер суспільного життя, допомагає

споживачам зробити свій вибір. Та чи буде такийвибір власним і чи не приведе надмірнерекламування до того, що ми будемо споживатибільше та спілкуватися частіше, ніж ми можемособі дозволити. Виникає питання – як можнаспоживати більше, коли виробництво товарів наринок не є таким як це вимагає ринок споживача,а реклама постійно у найцікавішому місціперериває улюблені фільми, встряє між рядкамиу газеті, аршинними буквами пхається у вічі середміського краєвиду.

Ми не маємо реклами про те, щоб збільшитивиробництво, готовити молоде покоління до праці,рекламу про робітничі спеціальності, які необхіднікраїні для вироблення матеріальних благ.Рекламують пиво, снікерс, горілочку і іншішкідливі для молоді речі.

Добре було б якщо реклама посприялапрофесійно-технічній освіті до професійноїпідготовки з урахуванням потреб ринку праці. Длязадоволення потреб ринку праці потрібнозбільшити перелік професій, які потребуютьпідготовки фахівців за замовленням службизайнятості, чого на жаль, не робиться і в цьомуаспекті реклама була б надзвичайно корисною для

суспільства і багатьох молодих людей, яківибирають свою майбутню професію іспеціальність для трудової діяльності [12].

Аналіз останніх публікацій. Проблемімаркетингу та його вивчення у ВНЗ присвяченозначну кількість робіт авторами: Г.О. Андрусенко[2], А. Балабанова [3], А.В. Вовчак [4],С.С. Гаркавенко [8], В.Г. Герасимчук [9],М.М. Єрмошенко [10], В.М. Мадзігон [11],А.Ф. Павленко [12], І.Ф. Прокопенко [13],А.О. Старостіна [14] та ін. Більшість публікаційдосліджують проблеми організації виробництва тазбуту товарів та послуг, не вдаючись допідготовки маркетологів у сфері промисловогомаркетингу освіти та формування у нихпрофесійних компетенцій.

Метою статті є вироблення нової методикинавчання та формування у майбутніхмаркетологів – педагогів високого рівняпрофесійних компетенцій у галузі промисловогомаркетингу – реклами та підготовки до ринкупраці учнівської молоді професійно-технічноїосвіти.

Виклад основного матеріалу. Водночастреба визнати, що поліпшення підготовкимолодших спеціалістів не може бути розв’язанетільки за допомогою реклами. Тут необхіднезаконодавче втручання. Це зумовлено тим, що

Мирон Вачевський, доктор педагогічних наук,професор кафедри менеджменту та підприємництва


СУТЬ І МЕТА РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАХОДИУДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ ПРОФТЕХОСВІТИ

У статті висвітлено аспекти маркетингу у рекламній діяльності. Показано необхідність всебічноговивчення маркетингу у галузях людської діяльності, показано основні напрями рекламної діяльностімаркетингу, напрями сучасного розвитку професійно-технічної освіти з підготовки спеціалістів ринковоїекономіки, які виробляють конкретні матеріальні блага для задоволення потреб споживачів.

Ключові слова: маркетинг, реклама, освіта, навчання, профтехосвіта, педагогіка, спеціальність, ринок,торгівля, покупець, товар, послуга.

В статье отражены аспекты маркетинга в рекламной деятельности. Показана необходимостьвсестороннего изучения маркетинга в отраслях человеческой деятельности, показаны основные направлениярекламной деятельности маркетинга, направления современного развития профессионально-техническогообразования из подготовки специалистов рыночной экономики, которые производят конкретныематериальные блага для удовлетворения потребностей потребителей.

Ключевые слова: маркетинг, реклама, образование, учеба, профтехообразование, педагогика,специальность, рынок, торговля, покупатель, товар, услуга.

In article aspects of marketing in advertising activity are reflected. Necessity of all-round studying of marketingfor branches of human activity is shown, the basic directions of advertising activity of marketing, a direction ofmodern development of vocational training from preparation of experts of market economy which make concretematerial benefits for satisfaction of requirements of consumers are shown.

Key words: marketing, advertising, education, study, professionally - technical education, pedagogics, aspeciality, the market, trade, the buyer, the goods, service.

УДК 37.048


© М. Вачевський, 2010

27 Молодь і ринок №9 (68), 2010

після закінчення першого курсу учням як правиловиповнюється 18 років і вони підлягають призовудо Збройних Сил України, а це перериває навчанняв училищі на півтора-два роки. Є багато випадків,коли після служби в армії колишній учень непродовжує навчання в училищі. Отже і тут виникаєзапитання: чи є потреба переривати навчання впрофесійно-технічному училищі.

Варто відзначити, що профтехосвіта, якапрацює не тільки за законами педагогіки, а й зазаконами виробництва, вимагає посилення увагидо наукового і методичного забезпечення. Наданий час немає загальнодержавного підходу доскладання програм навчальних планів. Немаєдержавних стандартів з конкретних професій, атакож майже половини кваліфікованиххарактеристик для підготовки робітників. Якнаслідок, у професійно-технічних навчальнихзакладах різної форми власності – різний підхіддо підготовки робітників однієї й тієї ж професії.Упродовж останніх років не випущено жодноїґрунтовної науково-методичної праці з питаньорганізації професійної підготовки учнів. Наявнісучасні праці з науково-методичногозабезпечення орієнтовані на систему загальноїсередньої освіти, яка відмінна від системипрофтехосвіти, відзначає Ю.В. Ширко [15].

Окремої уваги потребує питання підвищеннякваліфікації викладачів спеціальних предметів тамайстрів виробництва, які повинні пройти навчаннякурсів “Основи економіки”, “Маркетинг”,“Підприємництво”, “Інтелектуальна власність”,що вимагає сучасний стан ринкової економіки. Дляудосконалення розвитку професійно-технічноїосвіти доцільно в ближчий час зробити наступне:

- передбачити пільгове оподаткування длявиробничої діяльності професійно-технічнихучилищ;

- строго призупинити передачу приміщень таобладнання училищ іншим організаціям;

- надавати учням відстрочки від призову доЗбройних Сил України до здобуття ними первинноїпрофесійної освіти;

- передбачити квоти для прийому у технічніВНЗ на державну форму навчання кращихвипускників ПТУ за направленням педагогічних рад;

- передбачити можливість підвищеннякваліфікації педагогічних кадрів на обласномурівні. Кошти передбачені для Міністерства праціта соціальної політики на перепідготовкуспеціалістів, повністю направляти в системупрофесійно-технічної освіти.

- ввести курси навчання в професійно-технічнихнавчальних закладах освіти курсів: “Основиекономіки” та “Основи маркетингу”;

- систематично проводити рекламну компаніюпро спеціальності професійно-технічної освіти іперспективи учнів тих навчальних закладів.

Крім відзначеного для підготовки спеціалістівпраці, яких випускають училища професійно-технічної освіти, необхідно проводити рекламнудіяльність, висвітлюючи про гостру необхідністьтих чи інших спеціалістів відповідних професій.Така реклама сприятиме як профтехорієнтації, такі вибору молоддю тих професій і спеціалізації наякі на ринку праці виникає гостра потреба.

Яким би добрим не був товар, обсяг йогопродажу багато в чому залежить відпривабливості його образу, а також від здійсненнязаходів щодо стимулювання збуту, а саме відреклами, пропаганди, власне продажу.

Мета реклами – привернути увагу, викликатиінтерес, передати споживачеві інформацію ізмусити його діяти певним чином.

Розробляючи програму рекламної діяльності,необхідно з’ясувати вид і цілі реклами, визначитиідеї звернення, тобто визначити основні мотиви(раціональні, почуттєві), на які слід діятирекламою [6].

До реклами ставляться певні вимоги, якізводяться до наступного:

- реклама не повинна містити тверджень чинаглядних зображень, які можуть образитисуспільство чи окрему групу осіб;

- реклама має бути складена таким чином,щоб не обманути довір’я покупця використовуючинестачу в нього досвіду або знань;

- реклама не повинна в якості доказупосилатися на забобони, вона не повинна бездостатньої причини грати на почутті страху;

- реклама не повинна вводити споживача в омануу відношенні якості рекламованого товару, його ціни,супроводжуючих послуг, гарантійних умов;

- реклама не повинна містити неправдивихвідомостей про інші підприємства, які можутьвикликати до них чи їхніх товарів зневагу чинасмішку;

- слід уникати будь-якого наслідуваннярекламними ілюстраціями, змісту та текстуреклами, які використовуються іншимирекламодавцями;

- реклама не повинна містити таких зображень,де ігноруються загальноприйняті заходи безпеки,що таким чином може заохочувати до халатностіта недбалості;

Реклама – цілеспрямований інформаційнийвплив на споживача, який відбувається черезпосередників з поширення інформації про товарта його властивості на ринках збуту.



- реклама не повинна зловживати довір’ямлюдей, які страждають хворобами і не здатні вданий момент критично оцінити рекламу, щопропонує їм засоби для лікування чивиздоровлення.

Для реклами насамперед необхідно вибративаріант звернення. Існує три варіанти: на основібажаності, виключності, правдивості.

Рекламне звернення має повідомляти дещоважливе і цікаве для споживача, щось виключне,особливе, чого нема в інших товарах. Зверненняв рекламі повинно бути правдивим, доказовим івиголошеним доступно, вчасно, щоб привернутиувагу покупця і зацікавити його товаром абопослугою.

Рекламу можна розглядати як формукомунікації, яка покликана перекласти якістьтоварів та послуг на мову потреб споживачів.

Зазначимо, що реклама в комплексімаркетингових комунікацій дається визначеннявідомою вченою в Україні академіком,професором Донецького державного університетуекономіки Людмилою Балабановою в роботі [3].

Завдання реклами можуть бути різними:доведення інформації до споживачів, розширенняуявлень споживачів про товар, створення доброїдумки у процесі рекламування та про ціни, умовипродажу, використання тощо [5].

За своїм призначенням реклама має позитивніі негативні чинники, які зводяться до наступного:

Реклама, як суспільне явище, має давнюісторію. Вона тісно пов’язана з економічнимжиттям суспільства взагалі, торгівлі іпромисловості.

Генеологічне дерево реклами сягає своїмикоріннями до перших кроків організації людськогосуспільства. Почути сьогодні що-небудь хорошепро товар чи напрями навчання на відповідніпрофесії – це велика рідкість навіть для тих, хтов ній працює. Реклама відкрита для критики.Реклама це конструктивна оцінка – це стимул длярозвитку, який дозволяє іти в ногу зі сьогоднішнімипотребами і настроями. Але якою б не булареклама, не можна забувати, що вона не існуєсама по собі. Реклама всього лиш інструментринку. Вона виступає як засіб зв’язку міжвиробником і споживачем. Без реклами виробникне може здійснювати обмін “товар – гроші”.

Реклама дає потенційному покупцеві аргументина користь товару. Для цього вона говорить пропроблеми потенційного покупця, розглядаючитовар його очима. В умовах ринку і жорстокоїконкуренції реклама не тільки повідомляє покупцяпро споживчі якості товару, але й намагаєтьсязмінити поведінку людини, привернути її дорішення про покупку саме цього товару. Реклама– це своєрідне знаряддя конкуренції.

Слід відзначити, що реклама як і інші наукимає свою історію розвитку, як відзначаєА. Старостіна в [14].

ВИДИ РЕКЛАМИ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМЗа характером цільової

аудиторіїЗа географічноюознакою реклама

За способомпоширення

За метою, яку маєспонсор

реклама для конкретнихспоживачів;індустріальна реклама;торговельна реклама;реклама для професіоналів.

міжнародна;національна;локальна.

газетна;журнальна;телевізійна;радіо реклама;пряма поштова;на транспорті;вулична стенди.

продуктовадля просування ідей.


Позитивні чинники реклами Негативні наслідки рекламиВзаємозв’язок реклами з економікою

Сприяє зростанню розвитку економікиПідтримує конкуренціюДоводить інформацію споживачам

Надмірні витрати коштівСприяє монополізаціїСприяє неціновій конкуренції

Взаємозв’язок реклами з промисловістюРозширює ринки для нових товарівСприяє розвитку конкуренції між товарами

Створює перешкоди для виходу на ринок зновим товаромОслаблює конкуренцію виробникам

Взаємозв’язок реклами з підприємствамиЗабезпечує зростання грошових надходженьЗменшує ризик у збутовій діяльності

Приводить до витрат коштівЗбільшує зростання собівартості товару

29 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Найважливіші етапи розвитку реклами можнавідзначити таким чином:

- настінні розписи в Помпеї, оповісники вДавній Греції;

- клеймо майстра, символ товару на крамниці;- 1450 р. – винахід верстата для друкування

книг (Гутенберг);- 1478 р. – перші друковані оголошення;- 1700 р. – індустріальна революція в Англії;- 1800 р. – епоха масового виробництва

(США);- 1839 р. – винахід фотографії;- 1844 р. – телеграф;- 1920 р. – винайдення радіо;- 1922 р. – кольорова реклама;- 1955 р. – кольоровий телевізор;- 1841 р. – створено перше рекламне агентство

у Філадельфії В. Палмер.- 1865 р. – створено агентство в Бостоні

Джорджа Оруела;- 1869 р. – опубліковано перше видання

“Американського газетного довідника” (тираж 5тис. американських і канадських газет).1875 р. –Френсіс Уейленд Ейф увів у практику розміркомісійних агента (15 відсотків від суми, якуодержує видавець);

- 1891 р. – вперше рекламне агентствоДжорджа Баттена в Нью-Йорку з повнимобслуговуванням.

У даний час більшість підприємств-виробниківтоварів і послуг свою діяльність пов’язують зрекламою, доведення інформації до споживача[13].

Реклама опирається на джерела інформації, щоповинна викликати повну довіру до рекламованоготовару, а також стимулювати схвально відгукипро нього. Цим самим підноситься авторитетпідприємства, його працівників.

Слова, що використовуються в рекламі, повиннілегко запам’ятовуватися, привертати до себеувагу. При розміщенні оголошень треба виходитиз помірних його розмірів, продумати ілюстративнучастину, щоб посилити дію реклами.

До основних засобів рекламування належить:газетно-журнальна періодика – тут

реклама друкується своєчасно, нею охоплюєтьсявелика читацька аудиторія, реклама має широке

визначення і сприйняття; недоліки –короткочасність, письмова форма передачі;

радіомовлення – реклама визначаєтьсямасовістю охоплення можливою повторюваністючерез невеликі проміжки часу при малій вартості;недоліки – тільки звуковий виклад повідомлень,ступінь привернення уваги нижчий, важкосприймається, можна обминути важливі дляпокупця моменти;

наочно-прикладна форма (щити, плакати,картини) – реклама має безпосередній контакт зрізною аудиторією, мала вартість; недоліки –відсутність виборності орієнтованої аудиторії,обмеженість розкриття творчого характеру;

телебачення – у рекламі поєднуютьсязображення, звук, рух, музика з товаром,надзвичайно великий ступінь привернення увагинайбільшої аудиторії; недоліки – значні витратикоштів при короткочасності рекламного контакту;у деяких випадках при невдало підготовленомувідео сюжеті це спрацьовує як антиреклама.

рекламодавці – виробники товарів, оптові іроздрібні торгові підприємства, заклади, установи,фірми, які бажають довести інформацію про своїтовари та послуги;

засоби реклами – існує багато засобівреклами, які можна згрупувати наступним чином:акустичні, графічні, екранні, а також засобидекоративної, предметної реклами та інші засоби.

У ринковій економіці без реклами підприємствоне може належним чином формувати ринок своїхтоварів, перетворювати потенційно існуючіпотреби на попит. Коло виробів, послуг, ідейпостійно розширюється, що спонукає покупцязвертатися за порадою до спеціалістів, а рекламає тим засобом, що спонукує потенційного покупцяробити свій вибір товару, який пропонуєтьсязасобами інформації. Реклама має на меті нетільки зародити у споживача думку про потребув якомусь товарі, а й викликати бажаннявдаватися до послуг банків для отриманнякредитів, створювати свої власні підприємства,підприємці находять нові шляхи діяльності, улюдей формуються нові почуття, прагматичнаповедінка, збуджується інтерес до активних дій.Основні засоби реклами за своїм впливом наспоживача можна проказати наступним чином:


Взаємозв’язок реклами зі споживачемДоводить інформацію про товар та його властивостіСприяє формуванню попиту і стимулює продажспоживачам

Може давати дезінформацію споживачам проочікувані властивості товаруПриводить до розбіжності вибору товару

Таким чином реклама доводить інформацію, є добрим засобом комунікації між виробником іспоживачем, сприяє стимулюванні продажу і носить у собі пропагандистську діяльність.


Реклама графічна – проспекти і каталоги;брошури і книги; календарі; буклети; прайс-листи;довідники; газети і журнали; афіші; плакатипідприємства; світлова реклама.

Реклама екранна – телевізійна реклама;Інтернет; рекламні фільми; відео ролики.

Реклама акустична – усна; музична; радіореклама; телефон.

Реклама декоративна – вітринна реклама;реклама в магазинах (шафи, стелажі, прилавки);зовнішнє оформлення магазину.

Реклама предметна – рекламна упаковка;товарні зразки; рекламні подарунки, сувеніри.

Реклама в масових засобах – виставки іярмарки; спортивні змагання; свята (Різдвяні,Великодні, Новий рік); масові торги (біржі,вейлінги, аукціони).

Працівники підприємств мають знати, щодезінформація, яка іноді надходить у рекламі,завдає значних збитків, відвертає увагу покупців,у них складається критична думка про репутаціюпідприємства та його товар. Рекламапідприємства охоплює упаковку, сервіс, надійністьтовару, забезпечення запасними частинами,доступність і обслуговування клієнтів – все, щозадовольняє вимоги покупця або клієнтів.

Відзначимо, що у розробці реклами – цевизначення цілей, котрі детермінуютьсяпопередньо прийнятими рішеннями,характеристиками цільового ринку, йогокон’юктурою і маркетинговою стратегієюпідприємства. Залежно від цілей рекламнізвернення поділяються на:

Інформативна реклама – відіграє важливуроль на початковій стадії просування товару, колиїї ціль – створення первинного попиту.

Реклама-переконання набуває особливоїваги на стадії конкурентної боротьби, колипідприємство прагне створити стійкий попит навизначену марку товару. Більшість рекламнихоголошень відноситься саме до цієї категорії.

Мета реклами випливає зі стратегії розвиткупідприємства, його маркетингової політики, наосновні аспекти якої скерована реклама.Одночасно оцінюються витрати підприємства нарекламу і очікувані прибутки від неї,аналізуються результати рекламного іпіслярекламного продажу.

Залежно від того, які цілі та мету переслідуєреклама, виділяють наступні її види:

Добра (імідж) реклама – це реклама постворенню позитивного образу репутації підприємству.Її основна роль – ознайомлення потенційних покупцівчи споживачів з товаром підприємства, напрямкамийого діяльності та перевагами.

Реклама доброї репутації, як правило, дієнайширше з усіх інших видів реклами. Вонаспрямовується не лише на безпосередніх покупців,але й на широкі верстви населення, щоб прирозширенні переліку товарів і сфери діяльностіпідприємства чи товар викликали у покупців добріпозитивні емоції.

Найбільш поширеними видами такої реклами є:- рекламні ролики на телебаченні;- рекламні щити;- реклама на транспорті;- реклама в популярних газетах і журналах;- участь в благодійних акціях.Стимулююча реклама – найпоширеніший

вид реклами. У ній важливо підкреслити основніпереваги продукції (послуги), її позитивні якості упорівнянні з аналогічними товарами. Основнезавдання такої реклами – стимулювання потребиу придбанні даного товару чи використанняпослуги.

Найефективніші рекламні засоби длястимулюючої реклами:

- реклама в газетах і журналах;- пряма поштова розсилка;- реклама на радіо;- участь у виставках та телереклама.Політична реклама – використовується

політиками для переконання людей голосуватилише за них. Вона є важливою частиноюполітичного процесу в демократичних країнах, втому числі і в Україні. Суто політична рекламамає тенденцію концентруватися більшою міроюна створення образу політика, ніж на спірнихпитаннях, що є предметом суперництвакандидатів.

Бізнес-реклама – включає повідомлення,направлені роздрібним продавцям, оптовикам ідистриб’ютерам, а також промисловимпідприємствам-покупцям і професіоналам,наприклад адвокатам чи лікарям.

Закон України “Про рекламу” визначає, щосуспільна реклама (соціальна) – це інформаціядержавних органів з питань здорового способужиття, охорони здоров’я, охорони природи,збереження енергоресурсів, профілактикиправопорушень, соціального захисту та безпекинаселення, яка не має комерційного характеру [1].

Слід відзначити, що виробник просуваючи наринок товар повинен врахувати яку рекламу вінвибирає між неперервною, концентрованою,періодичною та пульсуючою.

Неперервна реклама – полягає урівномірному розміщенні рекламних оголошень напротязі певного часу. Проте така реклама маєвисокий рівень витрат на сезонні зміни продажу.


31 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Концентрована реклама – передбачаєвикористання рекламного бюджету на протязідеякого періоду. Така схема є доцільною длярекламних виробів, строк реалізації якихобмежений одним сезоном чи певною датою(часто святковою).

Періодична реклама – означає розміщеннярекламних оголошень на протязі певного періоду,за яким слідує пауза, а потім зверненняповторюється. Ця схема використовується приобмеженому рекламному бюджеті, відноснонечастому циклі покупок і в рекламі сезоннихтоварів.

Пульсуюча реклама – це довготривала, хоч інедорога реклама, періодично супроводжуванавагомими рекламними зверненнями. Даний видреклами є комбінованою стратегією і містить всобі особливості неперервної та періодичноїреклами.

Приймаючи до уваги велику різноманітністьформ реклами можна висловити твердження, щовона здійснює великий вплив на економіку,ідеологію, культуру, соціальний клімат, освіту табагато інших сфер суспільного життя. Однакголовне, традиційне призначення реклами –забезпечення збуту товарів і отримання прибуткурекламодавцю.

Відділ реклами на підприємстві розробляє планрекламування продукції, складає кошторис витрат,здійснює координацію дій усіх функціональнихпідрозділів, оцінює ефективність реклами.

Більшість підприємств тепер користуютьсяпослугами агентів рекламних фірм, які набулизначного досвіду виконання найрізноманітнішихзамовлень, мають відповідних фахівців, володіютьнеобхідними технічними засобами. Рекламніагентства (фірми) готують тексти реклами,розміщують її, домовляються про повторюваністьреклами, успішність підприємницьких акцій наринку.

Висновки. Отже, відзначимо, що маркетингі реклама – це два поняття, які невід’ємні одневід одного, хоч реклама і виникла задовго домаркетингу. Маркетинг включає рекламні заходи,які повинні орієнтуватися на стратегічні цілімаркетингового планування. Взаємозв’язок всіхланок маркетингу – це основа єдиної стратегії ітактики рекламної діяльності в системімаркетингу. При плануванні рекламних заходів поконкретному товару слід враховувати стадіюжиттєвого циклу товару із загальниммаркетинговим планом фірми. Маркетинг

передбачає не тільки розв’язання відноснопасивного завдання детального і ретельноговивчення потреб кінцевих споживачів щодо товаруі адаптацію до них продукції, що випускається,але й активного завдання по формуванню істимулюванню попиту на товар в ціляхзбільшення продаж, підвищення ефективності іприбутковості підприємницької діяльності.Реклама сприяє реалізації товару, процесуперетворення товару в гроші, сприяєприскореному і успішному завершенню процесузбуту товару, обігу коштів, тобто процесувідтворення на рівні фірми. Реклама можеконструювати попит і управляти ним.

Практика свідчить, що вдала рекламазабезпечує прибуток, що переважає витрати, і всередньому становить 15 % від продажу, а убагатьох фірмах коливається у межах 30 – 40 %.

1. Закон України “Про рекламу”. Стаття 11 –“Соціальна рекламна інформація”.

2. Андрусенко Г.О. Основи маркетингу. – К.: НОКВО. 1992. – 143 с.

3. Балабанова Л.В. Маркетинг. Підручник. – К.:“Знання-Прес”, – 2004. – 645 с.

4. Вовчак А.В. Маркетинговий менеджмент. – К.:КНЕУ. – 1998. – 268 с.

5. Вачевський М.В. Суть і принципи маркетингу вдіяльності підприємства // Економіка України. –2003. – №12. – С. 34 – 40.

6. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійних компетенцій. Підручник. – К.: Вид.“Професіонал”, 2004. – 492 с.

7. Вачевський М.В., Примаченко Н.М. Маркетинговакультура у підприємництві. – К.: ЦУЛ. – 2005. – 128 с.

8. Гаркавенко С.С. Маркетинг. – К.: Лібра. – 1998. – 384 с.9. Герасимчук В.Г. Маркетинг. Теорія і практика.

– К.: 1994. – 327 с.10. Єрмошенко М.М. Маркетинговий менеджмент.

Посібник. – К.: – 2001. – 204 с.11. Мадзігон В.М. Вивчення в загальноосвітніх

школах, ліцеях, гімназіях та коледжах сутностімаркетингу та історії його формування і розвитку // Вища школа. – 2008. – №4.

12. Павленко А.Ф. Призначення і зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця з маркетингу// Маркетинг в Україні. – 2003. – №1 (17). – С. 53 – 60.

13. Прокопенко І.Ф. Людина у світі економіки табізнесу. – Харків.: Основа. – 1995. – 310 с.

14. Старостіна А.О., Зозульов О.В. Маркетинг.Навчальний посібник. – К.: Знання. – 2006.

15. Ширко Ю.В. Стан і перспективи розвиткупрофесійно-технічної освіти в Україні / Ю.Т. Ширко // Збірник документів і матеріалів. – К.:Парламентське видавництво. – 2003. – С. 45 – 47.



32

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Жодна людина не обминає

екзистенціалізм і як філософію, і як спосіб буття,хоча, звісно, далеко не всі це усвідомлюють. Усіми народжуємося, долаємо певний життєвий шляхі вмираємо. Екзистенція життя індивідазамикається її початком та кінцем. Шестов такожзамислювався над цим питанням: “Що поставитипроти Необхідності? Як з нею впоратися? Розумне тільки з нею не наважується боротися, але весь– на її боці... Людина повинна не тільки приймати,але й благословляти все, що Необхідність їйуготувала, і у тому бачити своє найвище життєвепризначення. Ми повинні прагнути не до кінцевихблаг..., бо все скінченне минає, такий основний,невідомо ким, коли і для чого встановлений, алепредвічний та непохитний закон буття: всескінченне, саме тому, що воно скінченне, маєпочаток, все ж, що має початок, має, повинномати, і кінець. Такий, повторюю, нескладний законбуття, і, хоча невідомо, коли, звідкіля і чому вінприйшов, наш розум достеменно знає, що він вженіколи не зникне. На боці його стоїть такожвідкрита розумним генієм Вічність з її сестроюНескінченністю... Перед вічністю змушеніскоритися та скорялися найвеличнішідерзновення, гірше того, перед нею зухвалостіоголюються, як те, що вони є найсправді, як бунт,

як заколот, до того ж наперед приречений наневдачу. Кіркегор знає це не гірше, ніж Гегель. Ісаме тому, що знає, він протиставляє грецькомурозуму свій біблійний Абсурд і філософськійспекуляції мислення Іова та Авраама. І це –найбільш важке у його “екзистенціальній”філософії, але разом з тим найважливіше, суттєвета визначне” [18].

У такому звучанні думок можна розпізнатисправжнього екзистенціаліста, готового довідкритої зустрічі як з Абсурдом життя, так і зНеминучістю смерті. Але усвідомлення істинекзистенціалізму відбувається не лише по лініїжиття-смерть, але і в такому координатномупросторі як “спокуса – гріх – страх”: людина,зважившись на щось спокусливе, звабливе,починає відчувати почуття чогось “вдіянного”,вже незворотнього, що змушує до відповідальностіперед совістю, душевного каяття, а через цевиникає стан страху як нескінченне повертаннядо скоєного.

Слід відмітити, що і для Кіркегора, і для Ніцшекритичний настрій, адогматичне ставлення дохристиянства є великою спокусою постатисамому вище над духовною ситуацією, яка абовидається “спекулятивною”, як у Кіркегора, абож суціль хибною, псевдорелігійною, як у Ніцше.Це й дає нам підставу розглядати спокусу тастрах через її виникнення як екзистенційну

УДК 141.32Володимир Петрушов, доктор філософських наук,

професор кафедри філософії та соціологіїУкраїнської державної академії залізничного транспорту,

м. Харків

СПОКУСА ГРІХОВНОСТІ НІЦШЕ ТА СТРАХ СПОКУСИКІРКЕГОРА ЯК ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ІПОСТАСНІСТЬ

АДОГМАТИЗМУЗапропонована тема розвиває один із аспектів концепції європейського адогматизму, яка

започаткована нами у серії публікацій (Див. “Атакуючий адогматизм”, Мультиверсум, 2006, вип. 52;“Античний скептицизм як висхідна форма європейського адогматичного мислення”, Мультиверсум, 2006,вип. 53; “Адогматизм Лева Шестова як вирок сучасному розуму”, Мультиверсум, 2006, вип. 59).

Ключові слова: Ніцше, Кіркегор, гріховність, екзистенціалізм, спокуса, страх, християнство.Предложенная тема развивает один из аспектов концепции европейского адогматизму, которая

основана нами в серии публикаций (См. “Атакующий адогматизм”, Мультиверсум, 2006, вип. 52; “Античныйскептицизм как восходящая форма европейского адогматичного мышления”, Мультиверсум, 2006, вип. 53;“Адогматизм Льва Шестова как приговор современному уму”, Мультиверсум, 2006, вип. 59).

Ключевые слова: Ницше, Киркегор, греховность, экзистенциализм, искушение, страх, христианство.The offered theme develops one of aspects of conception of European аdogmatizm, which is founded by us in

the series of publications (See “Attacking аdogmatizm”, Multiversum, 2006, вип. 52; “Ancient scepticism asascending form of European adogmatichnogo thought”, Multiversum, 2006, вип. 53; “Аdogmatizm of Lva Shestovaas a sentence to the modern mind”, Multiversum, 2006, вип. 59).

Key words: Nitsshe, Kirkegor, sinfulness, existentialism, temptation, fear, christianity.

СПОКУСА ГРІХОВНОСТІ НІЦШЕ ТА СТРАХ СПОКУСИ КІРКЕГОРАЯК ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ІПОСТАСНІСТЬ АДОГМАТИЗМУ

© В. Петрушов, 2010

33 Молодь і ринок №9 (68), 2010

іпостасність адогматизму, як своєріднийфілософський плюралізм у середині самогоадогматизму.

Ніцшеанська спокуса до гріховностіформулюється самим мислителем якбезапеляційне звинувачення християнства: “Неслід прикрашати та виряжати християнство: вонооголосило смертельну війну цьому вищому типулюдини, воно зреклося всіх основних інстинктівцього типу; з цих інстинктів воно вицідило поняттязла, злої людини: сильна людина зробиласянегідною людиною, “відкинутою”. Християнствовзяло бік усіх слабких, принижених, невдах, воностворило ідеал з протиріччя інстинктів підтримкисильного життя; воно внесло порчу у самий розумдуховно-сильних натур, так як воно навчило їхвідчувати вищі духовні цінності як гріховні, яківедуть в оману, як спокусу. Ось приклад, котрийвикликає глибокий жаль : загибель Паскаля, якийвірив в те, що причиною загибелі його розуму бувдавній гріх, між тим як нею було лишехристиянство” [11].

Для Ніцше спокуса гріховності – цеадогматичне невизнання християнства впостійному очікуванні наслідків від цьогоневизнання: а що буде в разі...? Приклад зПаскалем як раз свідчить про “жагу” до гріховнихпо суті і формі у християнському сенсі запитань.А ось ще приклад “гріховної” постановки питання:“Що робить, по суті, вся новітня філософія? З часівДекарта – і саме більше наперекір йому, ніжґрунтуючись на його прикладі, – всі філософизамахуються на старе поняття “душа”, підвиглядом критики понять “суб’єкт” та “предикат”,– це означає: замахуються на головний засновокхристиянського вчення. Новітня філософія, яктеоретично-пізнавальний скепсис, приховано абоявно, антихристиянська, хоча, кажучи для більштонкого слуху, вона зовсім не антирелігійна” [12].Отож у Ніцше існує глибока переконаність у тому,що гріх – це не більше, ніж християнська вигадка,замішана на інстинктах самозбереження тазацікавленості у наслідках своїх вчинків. І церозпалює філософську пристрасть (“спокусу догріховності”) мислителя ще більше: “Необхідносказати, кого ми вважаємо своєю протилежністю:теологів і все, що від плоті та крові теологів, –всю нашу філософію... Треба зблизька побачитирокове, більше того – треба пережити його насобі, майже дійти до загибелі, щоб з ним вже нежартувати більше... Отрута йде значно далі, ніждумають: я знайшов притаманний теологамінстинкт гордовитості скрізь, де тепер почуваютьсебе “ідеалістами”... Цьому інстинкту теологаоголошую я війну: скрізь знаходив я сліди його. У

кого у жилах тече кров теолога, той з самогопочатку не може ставитись до усіх речей прямота чесно. Розвинений звідсіля пафос називаєтьсявірою, тобто раз і назавжди заплющення очей,щоб не страждати від видовища невиправноїбрехні. З цього оптичного обману створюютьсобі мораль, доброчинність, святість; чистусовість пов’язують з фальшивим поглядом...”[13].

Ніцше послідовно викриває підґрунтягріховності та страждань, які нав’язуютьсявіруючим християнством: “Усе природне, якомулюдина нав’язує показ дурного, гріховного...обтяжує, засмучує уявлення, створює лякливийпогляд, змушує людину ворогувати з самоюсобою і робить її невпевненою та недовірливою;навіть її сни набувають присмаку змученої совісті.І все ж це страждання від природного цілком неґрунтується на самій природі речей: воно є лишенаслідком думок про речі. Легко зрозуміти, яклюди псуються завдяки тому, що вони називаютьдурним неминуче природне і пізніше відчуваютьйого таким. Релігія та ті метафізики, які хотіли ббачити людину злою та гріховною по природі,пускають в хід цей виверт: вони чорнять природув її свідомості і тим роблять її саму дурною, бовона навчається відчувати себе дурною, так якне може зняти з себе одяг природи. Поступово,при довгому житті в природному елементі, вонавідчуває себе придушеною таким тягарем гріхів,що потрібні надприродні сили, щоб зняти з неї цейтягар; і тим самим на сцені з’являється потреба,яка вже розглядалася, у спасінні, яке відповідаєзовсім не справжній, а лише видимій гріховності”[14].

Мало хто з філософів наважиться повстатипроти християнства на підґрунті власноїпереконаності у псевдорелігійності вчення, якепротрималося у світі понад двадцять століть. Іхоча можна докоряти Ніцше за йогоантихристиянський настрій заради щиро віруючихв Бога, його адогматичне кредо мимоволістверджується: сучасне християнство перебуваєу глибокій кризі. До Ніцше варто прислухатисянинішнім теологам, щоб порівняти сучасність зхристиянською доктриною не тільки як вченнямпро спасіння (сотериологією), а перш за все, зактуальним кодом виживання людства в умовахглобальних проблем та негараздів. А те, що Бібліямістить у собі такий код – сумнівів не повиннобути, біблійне письмо не може більше перебуватиу догматичній темниці. Адогматизація Книги книгповинна стати фундаментом оновленняхристиянства.

Інакше “спокуса до гріховності” Ніцше стане



не лише філософським нападом з атеїстичногофлангу, а ще й оволодіє душами та розумом тих,хто з тривогою вдивляється у руйнацію і занепадхристиянських цінностей: “Розглядаючи окреміморальні твердження у джерелах християнськогосвітогляду, ми скрізь знайдемо, що свідомоставляться надмірні вимоги, для того щоб людинане могла задовольнити їх: мета цих вимог не втому, щоб людина ставала більш моральною, а утому, щоб вона почувала себе якомога більшгріховною” [15]. Це одна з головних причин втратисвоїх позицій християнством у світі. Відчуттясвоєї провини (гріха) “за те, що ти народився” –це вже навіть позаабсурдна зарозумілість длянайвищої глупості – Бог ніщо! Якщо “Бог ніщо”,та “людина перед Богом ніщо”, то в чому тоді сенссвіту, людського буття? Цей абсурд ми заразспостерігаємо власними очима і, поки щопідсвідомо, готові сприйняти ніцшеанську “спокусудо гріховності” як шлях відстоювання особистоїгідності перед Богом, який благословляє цей шлях.

Тепер розглянемо контрадикторнуніцшеанській “спокусі до гріховності“кіркегорівську тезу” страху перед спокусою”.Кіркегор виходить з того, що “всередині сферирелігійного страждання знаходиться і категоріядуховної спокуси, і тільки всередині цієї сфери вонаможе бути визначена” [1]. Далі мислитель,вдаючись до психологічної препарації змістурелігійного страждання (без якого віруючийіндивід не може вважатися істиннимхристиянином; а власне, чому страждання укіркегорівській версії повинно бути постійнимсупутником життя?), відшукує смисл поняття“духовної спокуси” (на відміну від звичайноїспокуси та життєвих невдач): своєрідний духовнийіспит, якому піддається людина так, що подальшийрозвиток екзистенції залежить від того, як вона зцього іспиту виходить [2]. Як відмічає Кіркегор:“... У сфері відносин з Богом вона (духовнаспокуса, – авт.) відіграє таку ж роль, що й звичайнаспокуса у сфері етичних відносин. Коли найвищоюточкою, якої досягає індивід, стає етичневідношення до дійсності, спокуса представляєсобою найбільшу небезпеку. А тому тут цілкомдоречно відмінити категорію духовної спокуси,використовувати ж її як тотожну звичайній спокусістає серйозним упущенням. Проте духовнаспокуса різниться від спокуси звичайної не тількицим; цілком відмінна тут і позиція індивіда. Успокусі нас спокушує більш низьке; у духовній жеспокусі нас зваблює більш високе. У спокусібільш низьке прагне заманити у свої тенетаіндивіда; у духовній спокусі більш високе, ревнуєіндивіда, намагається налякати його і повернути

назад (а звідсіля й бере початок відчуття “страхуспокуси”, яке ледь не стрижнем пронизує весьрелігійний екзистенціалізм Кіркегора, – авт.). Атому духовна спокуса починається тільки у сферівласне релігійного, та й там – тільки у заключнійчастині; вона цілком правомірно зростає відповіднозростання релігійного начала, оскільки індивід тутвже відчув межі, і духовна спокуса як раз і виражаєвідгук цих меж, виставлених проти скінченогоіндивіда (далі Кіркегор напише: “духовна спокуса –це відповіді на абсолютне вираження абсолютноговідношення”, мається на увазі – з Богом, – авт.)”[3]. Отже, для Кіркегора тема духовної спокуси –це тема безжалісного страху індивіда перед тим,що “високе (божественне)” не сприйме йогопочуттів й поверне знову до етичного.

Страх підсилюється ще й тим, що “простаспокуса постає перед людиною у ті миті, коли вонанайбільш слабка; духовна ж спокуса – це мстиваНемізіда, яка наздоганяє людину в найбільшнапружені миті абсолютного відношення (колиіндивіду відкривається божественне, – авт.)” [4].У екзистенційному плані це може виглядати так:“В ту саму мить, коли індивіду вдається врешті-решт вступити в абсолютне відношення,відмовитись від усіх відносних цілей..., і він вжезбирається поставитися абсолютно доабсолютного, він виявляє цю межу, при цьомудуховна спокуса стає вираженням для неї” [5].Як тут не з’явитися страху, коли усінайнапруженіші зусилля індивіда не здатніподолати межу абсолютного: “… духовна спокусане має тривалості і представляє собою власнийопір абсолюту” [6]. То виходить, що милостивийБог не підпускає до себе індивіда через його“духовну спокусливість” – про це знає самГосподь і нічого не відає той, хто прагне до нього!Дивно, чи не правда? Але ж між етичним(звичайною спокусою) та релігійним (духовноюспокусою) Кіркегор встановив межу-гумор, якатепер обернулася “власним опором абсолюту”:Бог відмовляє людині в її “нескінченному прагненнідо вічного блаженства”. То ж маємо не гумор, арелігійний парадокс, який Ніцше назвав“парадоксальною містерією останньоїжорстокості” [16].

Висновки. Загалом тема “страху передспокусою” знайшла у Кіркегора широкорозгорнуту екзистенційну експлікацію у таких йогопрацях як “Страх и трепет”, “Понятие страха”,“Болезнь к смерти” (див. [7]). Висновок, якийробить мислитель, досить “втішний” длявіруючого: “У духовній спокусі індивид, звичайнож, не винний (тоді як у спокусі він не невинний),але все ж страждання тут, імовірно, жахливі” [8].


35 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Можна лише припустити, який би сарказм (неіронію, не гумор, а саме найгостріший сарказм!)викликав у Ніцше цей висновок?! Але є тут дещотаке, на що не можна не звернути уваги черезсоціально-психологічну проблемність ситуації усучасному суспільстві, якби виникла на підґрунтіспонтанного використання різноманітних релігійно-екзистенційних практик, які набули поширення всектах, братствах, общинах тощо. Ось що пишеКіркегор: “Проте ж саме існування духовноїспокуси неможливо заперечувати, і саме з цієїпричини в наш час відбуваються інколи не зовсімзвичайні психологічні явища” [9].

Ці “не зовсім звичайні психологічні явища”відомі як паранормальні феномени, які частовиникають там і тоді, коли серед людейпоширюється епідемія психічних захворювань.Різні релігійні течії у цьому процесі відіграють неостанню роль. Зауважимо, що у них можнапоміняти негативні чинники і “спокуси гріховності”,і “страху спокуси” (релігійна нетерпимість,містицизм, духовне насильство, спекулятивневикористання ефектів паранормальних явищ ітаке інше). Учення Кіркегора про екзистенційнісфери при відповідній його перебудові структурнота змістовно (інтерпретаційно) може у ціломуперетворитися на “спокусу гріховності”, афілософія Ніцше при її демонічному прочитанніможе викликати “страх спокуси”. Така інверсіяекзистенцій свідчить про здатність адогматизмувикликати направлену трансформацію свідомостілюдини – в ім’я добра чи зла, як завжди, питаннявідкрите. У цьому можемо переконатися наприкладі висловлювань обох “різнополярних”філософів: “Якщо природні наслідки перестаютьбути природними, але мисляться як обумовленіпримарними поняттями марновірства (“Бог”,“дух”, “душа”), як “моральні” наслідки, як нагода,покарання, натяк, засіб виховання, – цимзнищуються необхідні умови пізнання – надлюдством здійснюється найбільший злочин” –Ніцше [17]. “Бог і людина – це дві природи, які

розділяє нескінченна відмінність якостей. Всякадоктрина, котра не бажає з цим рахуватися, длялюдини є божевіллям, а для Бога –богохульством... Питання “Що ти думаєш зприводу Христа? – це й справді каміньспотикання. Людина, таким чином спіткнувшисьі впавши в обурення, проходить через все своєжиття як тінь – життя для неї витрачається марно,оскільки в глибині душі вона весь час повертаєтьсявсе до тієї ж проблеми. І це її нереальне життядобре виражає всю глибоку сутністьхристиянства” – Кіркегор [10].

Дві думки, дві філософськи натури, якихзвеличує ставлення до людини, протиріччя якоївизначають її сутність. З цих протиріч і виниклаконтрадикція філософій Крікегора та Ніцше.

1. Кьеркегор С. Заключительное ненаучноепослесловие к “Философским крохам”. – C. 492.

2. Там само – C. 492.3. Там само – C. 492 – 493.4. Там само – C. 493 – 494.5. Там само – C. 493.6. Там само – C. 494.7. Кіркегор С. Страх и трепет. М., 1993.8. Кьеркегор С. Заключительное ненаучное

послесловие к “Философским крохам”. – СПб,2005, C. 493.

9. Там само – C. 494.10. Кіркегор С. Страх и трепет. – C. 345, 349.11. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла.

Сочинения. – Харьков, 1998, C. 976.12. Там само – C. 608.13. Там само – C. 978 – 979.14. Там само – C. 110 – 111.15. Там само – C. 11.16. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла.

Сочинения. – C. 609.17. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла.

Сочинения. – C. 1021.18. Шестов Л. Киркегард и экзистенциальная

философия. – М., 1992, C. 70 – 71.Стаття надійшла до редакції 29.06.2010


8 вересня 2010 рокуМіжнародний день грамотності

Міжнародний день грамотності – один з міжнародних днів, що відзначаються всистемі Організації Об’єднаних Націй.

Грамотність – свято для людства, яке досягло вражаючого прогресу в цій галузі,довівши кількість грамотних людей у світі до чотирьох мільярдів. Однакграмотність для всіх – дітей, молоді та дорослих – ще не до кінця досягнута мета.

36

Актуальність проблеми. Формуванняй розвиток ринкових відносинпередбачають вільне, рівноправне

співіснування і розвиток різних форм власності,та створення різних видів діяльності підприємствта підприємницької діяльності.

Залежно від розмірів підприємствапідприємницької діяльності поділяються на тригрупи: великі, середні й малі. Власників цихпідприємств – підприємців об’єднує єдинийкорпоративний інтерес – збереження, розвиток ізахист приватної власності, якій підпорядкованаїхня поведінка в усьому, що з цим пов’язано зотриманням бажаних вигод – прибутків від їхньоїдіяльності в конкурентному ринковомусередовищі. Водночас підприємництво у ціломунеоднорідне, кожна з цих трьох груп має своївнутрішні інтереси, що визначають стратегію їхекономічної поведінки, ставлення до держави таїї політики з соціально-економічних, політичних інаціональних проблем [6].

М і к р о а с п е к т и ф у н к ц і о н у в а н н япідприємництва передбачають його розгляд зпозиції окремого підприємництва (підприємства,фірми) – первинної ланки виробничої сферинародного господарства, що виготовляєпродукцію (виконує роботу або надає платніпослуги) в нових формах господарювання [4].

Оптимізаційний розвиток підприємництвау ринкових умовах, перш за все, визначається йогопринципом ефективності виробництва. Принципефективності або економічний принцип – мінімум

витрат максимум результату – можна навести врізноманітній формі. Вимірювати ж його і судитипро міру реалізації цього принципу можна задопомогою показників продуктивності, доходностіта рентабельності, відзначає відомий вченийС.Ф. Покропивний [14].

Аналіз останніх публікацій. Даній проблеміприсвячено і випущено друком у світ значнукількість науково-методичної літератури, якависвітлює питання підприємництво як напрямлюдської діяльності, до них слід віднести роботиЗ. Варналій, В. Сизоненко [3], М.В. Вачевський,В .М. Мад з і го н, Н .М. Примаченко [4 ] ,В.П. Вихрущ, І.В. Тирпак [5], А. Гальчинський,П. Єщенко [6], С.А. Давимука [7], М.М. Єрмошенко[8] , В.М. Ковальчук [9] , І .Р. Михасюк,І. Бернацький [10], Я.Д. Плоткін, А.В. Дубодєлова[12 ], С.Ф. Покропивний [14] та інші автори, роботияких використовуються в навчальному процесі.

Мета статті. Дослідити необхідністьвивчення підприємницької діяльності у процесібезперервної економічної освіти, починаючи іззагальноосвітньої школи, професійно-навчальногозакладу та ВНЗ, а також дослідити впливприватної власності на розвиток підприємництвау різних видах бізнесу – великого, середнього тамалих підприємницьких видах діяльності.

Виклад основного матеріалу. Великийбізнес підприємницької діяльності переважновизначає економічну й технічну міцність країни.Він тяжіє до інтеграції, поглинаючи абоконтролюючи слабших партнерів, з одного боку,

УДК 378.147:371.38Віктор Мадзігон, кандидат педагогічних наук, науковий співробітник лабораторії

трудової підготовки і політехнічної творчості АПН України,м. Київ

СУТЬ ФУНКЦІЙ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІНА РОЗВИТОК ПІДПРИЄИНИЦТВА

У статті висвітлюється актуальна проблема необхідності на сучасному етапі підготовки підприємцівв системі неперервної економічної освіти, розкрито питання приватної власності та її вплив на розвитокпідприємництва як одного з напрямів економіки, організації виробництва.

Ключові слова: підприємництво, підприємець, виробництво, приватна власність, прибуток, ризик,ринок, бізнес.

В статье освещается актуальная проблема необходимости на современном этапе подготовкипредпринимателей в системе непрерывного экономического образования, раскрыт вопрос частнойсобственности и ее влияние на развитие предпринимательства как одного из направлений экономики,организации производства.

Ключевые слова: предпринимательство, предприниматель, производство, частная собственность,прибыль, риск, рынок, бизнес.

In the article the issue of the day of necessity is illuminated on the modern stage of preparation of businessmenin the system of continuous economic education, the question of peculiar and her influence is exposed on developmentof enterprise as one of directions of economy, organization of production.

Key words: enterprise, businessman, production, peculiar, income, risk, market, business.

СУТЬ ФУНКЦІЙ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА РОЗВИТОК ПІДПРИЄИНИЦТВА

© В. Мадзігон, 2010

37 Молодь і ринок №9 (68), 2010

а з другого, об’єднуючись у міжнародні структури,частково втрачає свою незалежність і підпадаєпід вплив сильніших партнерів.

Середній бізнес у своїй підприємницькійдіяльності більше залежить від внутрішньоїекономічної кон’юктури, політики держави:інноваційної, інвестиційної, податкової, митної,протекціоністської, законів, які повинні сприятирозвитку підприємницької діяльності, а томуповинен вести конкурентну боротьбу як у серединісвоєї групи, так і з великим вітчизняним таіноземним капіталом.

Малий бізнес, або мале підприємництво – ценайчисельніший прошарок дрібних власників, якізавдяки своїй масовості значною міроювизначають соціально-економічний рівеньрозвитку країни [3].

Сектор малого бізнесу або підприємництваутворює найрозгалуженішу мережу підприємств,що діють переважно на місцевих ринках ібезпосередньо пов’язані з масовим споживачемтоварів і послуг. Сектор малогопідприємництва – невід’ємний, об’єктивнонеобхідний елемент будь-якої розвиненоїгосподарської системи, без якої економіка тасуспільство в цілому не можуть нормальнофункціонувати й розвиватися.

Розвиток приватного сектора економіки навітчизняному ринку супроводжується численнимитруднощами, які, насамперед, і найбільшою міроюпов’язані з пошуком джерел фінансової підтримки.Брак коштів для малого підприємництва став чи ненайголовнішою перешкодою на шляху становленняприватного сектора й розбудови економіки наринкових засадах.

Формування малого підприємництва вУкраїні відбувалось шляхом самоініціативи йсамоорганізації суб’єктів підприємництва в межахнового законодавства, а також комерціалізації таприватизації державних підприємств [7].

Малі підприємства можуть здійснювати будь-які види діяльності незаборонені законодавствомі передбачені в їхніх статутах. Однак під впливомрізних факторів малий бізнес України в рокирозбудови розвивається повільно. Загальнаефективність його функціонування є ще низькою,оскільки мале виробництво має обмежений доступдо сировини, капіталу широкого вивчення ринкузбуту. Особлива увага повинна бути звернена внинішніх умовах на формування малого бізнесу абоз огляду на його специфічну і фундаментальну роль,як в установленій ринковій економіці так іперехідних періодах розвитку суспільства,подолання кризових негативних явищ, які ниніпрослідковуються в галузях виробничої діяльності.

Розкриваючи дану проблему слід дативизначення поняття приватної власності, якнаукової категорії, яку можна розглядати з різнихсторін, тому, що це поняття є надзвичайномістким, та різностороннім в сучасних поглядахекономіки. При розгляді з юридичної точкипогляду поняття власності в першу чергу потрібнозвертати увагу на правову сторону цього питання,як чинника, що сприяє розвитку підприємництва.

Отже, для конкретизації поняття приватноївласності, необхідно завжди брати до увагиконкретні форми, в яких вона існує. Зокрема,потрібно визначитись в таких аспектах цієїпроблеми:

- по-перше, хто в даний момент є суб’єктомправа власності;

- по-друге, що є об’єктом права власності.У джерелах інформації, та багатьма вченими-

економістами дається різне трактуваннявласності, але на наш погляд, слід вважати, щосуб’єктами права власності можуть бути фізичніособи, групи (об’єднання) людей – колективнаприватна власність, держава, а інколи й кількадержав, об’єктами права їх власності можуть бутирізноманітні речі, товари, матеріальні блага,об’єкти інтелектуальної творчості, що є визнані взаконодавчому порядку.

Щодо правового боку поняття приватноївласності у підприємницькій діяльності єважливим, якими юридичними правами володієсуб’єкт стосовно об’єкту.

Як юридично-правова категорія приватнавласність підприємництва відображає майновівідносини, свідомі, вольові взаємозв’язкиюридичних і фізичних осіб з приводупривласнення, створення благ, що закріплюютьсясистемою відповідних прав власності.

Для аналізу економічного змісту приватноївласності підприємництва важливе значення маєрозуміння взаємозв’язку і розмежування відносинвласності та економічних відносин. Часто ціпоняття ототожнюються, що не є виправданим.

По-перше, відносини власності є системоутворюючими, тобто визначають характерфункціонування і розвитку комплексу відносинвідтворення, пронизують кожний його елемент, алене відбивають усієї різноманітності їхніхвторинних та інших похідних форм.

По-друге, власність характеризує діалектикувзаємозв’язку економічних та юридичних відносині форм, соціально-економічної сутності таматеріально-речового змісту. В такому розуміннівласність більш містка категорія, ніж системаекономічних відносин.

Слід відзначити, що приватній власності



підприємництва надавалося значення вРимському праві, що лежить в основі нинішньогоюридичного регулювання права власностіпідприємця, крім права володіння, виділяєтьсяправо користування та розпорядження.

Коли право володіння, користування ірозпорядження відрегульовані юридичниминормами, виконання яких гарантує держава, тодіі власність підприємця одержує своє високепризначення у вигляді права власності.

Лише в цих випадках, коли члени суспільстває власниками, а їх майно юридично захищено,виникає стимул до збереження і збільшеннявласності у підприємницькій діяльності.

Приватна власність підприємця є найбільшефективною формою власності, тому щопробуджує мотивацію до пошуку найкращогоспособу використання майна, легко реалізуєвимоги вільного переходу від одного ринковогосуб’єкта до іншого, обмежує можливостідержавного втручання в господарські процесипідприємця.

Приватна власність підприємництва, єфундаментом ринкової економіки, сприяє розвиткуоптимальних економічних процесів.

Приватне володіння власністю сприяєзбереженню ресурсів. Те як ми відносимося доприватної власності має пряму залежність відправ, які має підприємець цієї власності.

Під правами власності слід розуміти наступне:- власник підприємець має право вирішувати,

як використовувати свою власність;- власник підприємець має право передавати

свою власність іншій особі;- власник підприємець має право користуватися

доходом, чи іншими вигодами, які дає йомуприватна власність.

Маючи приватну власність, кожнийпідприємець може користуватися цими правами.Якщо ми не маємо таких прав власника, то минезацікавлені зберігати і примножувати власність.Саме ці права ведуть до економічного зростанняпідприємницької діяльності, яке забезпечує кращіекономічні можливості всього суспільства.

Свобода особистого вибору має такожважливе значення як і вільне підприємництво.

Кожна людина має право приймати такі рішення:- право купляти доступний їй товар, або послуги

за котрі він здатен заплатити;- право пропонувати свої товари, поcлуги для

обміну на інші блага;- право відмовлятися від роботи;- право використовувати свої власні ресурси

на свій розсуд, за умови, що це не порушує правінших людей.

При вивченні різних аспектів приватноївласності підприємництва, нас цікавлять до якихоб’єктів права власності відносяться не лишематеріальні речі, а й різноманітні права, цінніпапери, винаходи, промислові зразки, товарнізнаки, твори мистецтва і художні і т.інше. Якправило, серед значної кількості прав власностівиділяють три основні – володіння, розпорядженнята використання.

Отже, власність – це сукупність правволодіння, розпорядження та використанняоб’єктів права власності, які за суб’єктами прававласності закріплені законом (КонституціяУкраїни, ст.13) [1].

Права власності можуть бути реалізовані вповному обсязі, але при умові, що будевикористовуватись “пакет” прав власності.

Закон “Про власність” який був прийнятий улютому 1991 року започаткував поняттяінституту приватної власності в Україні.

Відзначений Закон дає можливість поряд здержавною власністю на матеріальні ресурси,існувати також приватній та колективній власностів Україні. Відповідно до цього Закону приватніособи та недержавні підприємства можутьвикористовувати найману робочу силу з метоюотримання прибутку. Згідно з цим Закономздійснено розмежування між суб’єктами іоб’єктами права державної власності.

У Конституції України знайшло закріпленняположення про державний захист прав усіхсуб’єктів права власності і господарювання.Згідно з Конституцією України усі суб’єкти прававласності рівні перед законом (ст.13).

Отже, законодавче закріплення в Українісвободи вибору різних форм власності,включаючи і економічні ресурси, започаткуваловідновлення інституту приватної власності,побудову правової держави, без чого не може бутиефективної національної економіки.

З переходом до ринкових відносин питаннявласності в Україні є першочерговим, і якщо всуспільстві тоталітарному всі основні ресурсипривласнює держава, то вони не можутьпривласнюватися домогосподарствами тапідприємствами, котрі втрачають інтерес донайефективнішого їх використання.

У ринковій економіці переважають недержавнівласники факторів виробництва. Підприємці,домогосподарства, приватні власники землі,позичкового капіталу, доставляючи свої економічніресурси у виробництво, отримують за цеприбутки, заробітну плату, ренту, дивіденди іпроценти. Приватні власники – підприємціресурсів стежать за тим, щоб вони


39 Молодь і ринок №9 (68), 2010

застосовувалися якнайкраще і приносили їммаксимальну вигоду.

Приватна власність, водночас, впливає і надержавну власність, змушуючи державувикористовувати належні їй ресурси в режиміприватного сектора. При існуванні інститутуприватної власності, на кожен об’єкт власностістворюється документ, або інститут власності, аотже, усі об’єкти власності та ресурси маютьринкову ціну.

Права власності підприємців, з поглядуекономістів – це права контролювативикористання певних обмежених ресурсів ірозподіляти затрати та вигоди, що при цьомувиникають. Саме права власності або те, що надумку людей є відповідними правилами поведінки,визначають, як саме у сучасному суспільствіздійснюються процеси попиту і пропозиції, якпрацює ринковий механізм.

Слід відзначити, що власність підприємця якекономічне поняття, є знаряддям розв’язання тихпроблем, що нав’язані суспільству природою,тобто невідповідністю між потребами тадоступною кількістю благ, що перебувають урозпорядженні суспільства, але якщо б існувалавідповідність між потребами та кількістю благ,то відповідно власність не мала б ніякого значення.

З поняттям приватної власності тісно пов’язанотакож поняттям приватизації. Історичний процеспоказує, що час від часу внаслідок неефективноговикористання суспільної власності ця власністьпереходить у приватне володіння-приватизацію.

Термін приватизації мають досить глибокуісторію співставною з історією самої приватноївласності. Разом з розвитком людськогосуспільства проходить зміна форм власності. Дляпервісно общинного ладу була власність племеніна територію і майно.

Також швидкими темпами розвиваласьприватна власність окремої особистості на деяківиди рухомого майна.

З виникненням грецьких міст – пов’язана раннястадія розвитку приватної власності на нерухомемайно, а Римське право деталізувало юридичнінорми щодо прав власності, котрі і на сьогодні невтратили свого значення.

Феодалізм приносить з собою ієрархічнийпорядок у відношеннях власності, де на верхньомурівні знаходиться монарх, який символізуєверховне право на землю. Він дарував своїмсоратникам землі разом з людьми, які на нихпрацювали. Однак це дарування носило правовикористання, а не безумовне володіння [7].

З появою перших ознак капіталістичногосуспільства розвиваються процеси

демократизації політичного життя, обмежуєтьсяабсолютна влада монарха і велике значеннянадається правам окремої особистості.

Рівень захисту прав власності стає основнимкритерієм якості влади, а свобода починаєрозглядатися як право власності, особистоїбезпеки і можливостей пересування.

Починаючи з існування стародавнього Єгиптупоняття приватного володіння та власностіскладалося на основі і як противага державноївласності. Само розуміння “власності”єгипитянина як приватної особи включало і тедержавне майно, яке він міг використовувати абояким володів завдяки своїй посаді в державномуапараті.

В античному світі починаючи з класичногоперіоду в історії грецьких країн (V – VІ ст. до н.е.)приватна власність трактується в соціально-економічному аспекті. Демокріт розумів приватнувласність як необхідну умову боротьби заіснування (Див. Всемирная историяэкономической мысли. М., 1987, т.1, с.116).

Це можна розуміти як емпіричний розглядприватної власності в якості основи існуючої натой час системи господарства. Платон в“Законах” також наголошував, що важливоюумовою ідеальної держави є існування стабільноївласності (Див. Платон, Закони, М., т.3, ч.2, 1972).Досконалим для цього часу правовим втіленнямцієї ідеї стали система римського права.

Відомий англійський філософ і економістД. Юм поділяв ідеї А. Сміта і був попередникомІ. Канта, стверджував, що ніхто не можесумніватися, що договір по розподілу власності істабільністю володіння нею – це найбільшнеобхідна обставина для побудови людськогосуспільства (Див. Цит.по: Хейне П. Економическийобраз мышления. – М., – 1991, – С. 434).

Два століття тому Адам Сміт аналізуючипереваги приватної власності на землі, щоналежали короні, стверджував “В кожній великіймонархії в Європі продаж землі, що належитькороні могли б принести короні досить значну сумукоштів. Ця реалізація, якщо взяти до увагипокриття державних боргів, дала б набагатобільший дохід в порівнянні з закладнимиопераціями. Коли коронні землі стануть об’єктомприватної власності, вони протягом декількохроків будуть покращені та культивовані”. Ясно,що це є досить поверхневий аналіз даної епохи.

В економіко-філософській концепціїортодоксального марксизму немає детальногочіткого визначення приватної власності.

З врахуванням того, що чіткого визначенняприватної власності немає, можна констатувати,



що перетворення відносин і структури власностіпотрібно розглядати в якості однієї з найбільшактуальних завдань-реформ, що проходять вкраїнах з перехідною економікою. Очевидно, щовже само по собі розуміння власності, навіть внайбільш абстрактному вигляді, а також в різномутрактуванні, є основою тієї чи іншої системигосподарювання, зумовлює системний характерперетворень пов’язаний із сферою власності упідприємницькій діяльності, при переході від однієїсистеми господарювання до іншої, а такожсистемний характер реформ в цілому в рамкахперехідної економіки [10].

Слід відзначити, що реально про приватизаціюзгадується в 70-х роках дев’ятнадцятого століття,де потрібно розрізняти за змістом два типи(напрямки) приватизації.

Перший тип приватизації пов’язаний зіструктурними змінами в економіці розвинутихкраїн Заходу в кінці 70-х років. У зв’язку з цимизмінами в усіх країнах Заходу відбуласяпереоцінка місця і ролі державної власності тадержавного підприємництва в економіці, щознайшла своє відображення в економіці та вметодах приватизації 80 – 90-х років.

Другий тип (напрям) приватизації – цеприватизація перетворення в країнах, так званогосоціалістичного табору, зокрема в Україні. Припереході від адміністративно-командної системигосподарювання до системи, що ґрунтується наринкових-конкурентних принципах приватизаціївіддається одне із важливих місць.

Економічні форми власності визначаютьхарактер суспільно-політичної системи. Приватнавласність характерна ринковій економіці, адержавна – плановому господарству. Звичайно,це не означає, що в цих чи інших політичнихсистемах відсутні інші форми власності.

Термін “командна економіка” точно виражаєзміст економічного порядку, коли державабезпосередньо контролює поведінку кожногоучасника економічного процесу, на відміну відринкового механізму, який базується на власномуінтересі.

Варто відзначити, що командна економіка, якабазувалася на соціалістичній ідеології,проголошувала існування тільки власностідержави (кооперативів, колгоспної та радгоспноївласності), які теж фактично були державноювласністю, але була відсутня приватна власністьна підприємницьку діяльність. Хто займавсяпідприємництвом, того називали лайливим словом“куркуль”, а в галузі торгівлі “спекулянт”.

Однак практика соціалістичного будівництвапоказала необхідність існування і інших форм

власності, хоч основною формою власності буладержавна.

Державна власність зумовлює концентраціюекономічної і політичної влади в руках невеликоїгрупи населення – державної еліти, яка поступовостворювала основу для тоталітаризму ібюрократизації суспільства.

Командна система прийняття рішень відміннівід ринкової. Замість руху ресурсів в різнихнапрямках, їх використання як результатунезалежних рішень окремих особистостей, вкомандній системі напрямок їх руху використаннявизначається вказівками уряду. Ці вказівки єчастиною загального плану.

Командна система ставить особистість впідпорядкування до урядового плану. Більшістьекономічних рішень приймаються центральнимиорганами планування. Ці органи вирішують, щовиробляти і як це буде розподілено між членамисуспільства. Такі рішення повністю ігноруютьінтереси споживачів.

Історія показує, що концентрація владиприводить до зловживань цією владою. Розвитоккапіталістичного суспільства ґрунтувався наінтересі приватного власника щодо збільшеннясвого прибутку.

Соціалізм в силу своєї економічноїнеефективності потерпів поразку і розпався на всійпланеті, що свідчить як система економічнихвідносин, що себе не виправдала в напрямкугосподарювання і створення високого соціальногодобробуту населення.

Процеси приватизації, які проводяться впостсоціалістичному просторі, приводять дозменшення обсягу державної власності.

Економічні свободи підприємництва і людей тісновзаємопов’язані. Коли підприємництво є приватноювласністю, то порушення свободи підприємстваодночасно порушує свободу особистості –підприємця, власника цього підприємства.

Однак, абсолютна економічна свободанедосяжна. Використання своїх прав однимиобмежується тим, що інші також прагнутькористуватися своїми правами.

Конкурентні ринки спрямовують нашіобмежені ресурси на виробництво товарів тапослуг, які найбільше користуються попитом,споживачів, а також не дають користуватисяресурсами виробників товарів та послуг, якіодержали низьку ціну на ринку.

Конкуренція дає можливість зберігати низькіціни і високу якість одночасно. Це стимулюєвиробників випускати таку продукцію яка моглаб бути реалізована по конкурентоспроможнихцінах і приносити прибуток підприємству [11].


41 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Система вільного підприємництва дозволяєкожній особистості виробляти стратегію, яка бвідповідала їхнім інтересам і дає можливостіреалізувати ці рішення на ринках вільноїконкуренції.

Висновки. Варто відзначити, що протидії підчас переходу від однієї економічної системи доіншої нанесли велику шкоду тим процесам заякими повинна розвиватися економіка країни, адеколи зумисні, шкідливі для суспільства заходинеконтрольованих владних чиновників, привели дотих негативних наслідків: інфляція, фінансовакриза, спад виробництва, невиплата зарплати,гальмування розвитку всіх наукових напрямків.

Крім того, сам процес роздержавлення іприватизації в деяких аспектах проходив не нанайкращому рівні з приховуванням дійсної вартостіприватизованих об’єктів, створення різниххолдингових компаній, які не сприяли дійснійприватизації, а наносили велику шкоду ринковимпроцесам розвитку суспільства і держави наоснові ринкової економіки.

Вихід з такого становища пролягає тільки увироблені довгострокової економічної політикипереходу до ринкових відносин, створеннябагатоукладної економіки на діючих правовихнормах і законах, які б сприяли розвитку тадіяльності для кожного підприємця в ринковійекономіці і головне зробити таку політику, щобзахищала вітчизняне виробництво від іноземнихтоварів, сумнівної якості.

Отже, для розвитку різних форм власності,підприємницької діяльності необхідна широкаекономічна освіта, готовити учнівську тастудентську молодь до підприємництва,бізнесової діяльності, розвивати у молоді вміннятворчо, інноваційно створювати нові видидіяльності, що в кінцевому наслідку дастьшвидкий поштовх до стабілізації і розвиткуекономіки.

1. Закон України “Про підприємництво”. ЗаконУкраїни від 7 лютого 1991 року №698- ХІІ// ВідомостіВерховної Ради України. – 1991. – №14. – С. 168.

2. Акімова Н.О., Вачевський М.В. Проблеми таефективність розвитку приватної власності всучасних умовах. – Дрогобич. Дрогобицькийдержавний педагогічний університет. – 2001. – 180 с.

3. Варналій З.С., Сизоненнко В.О. Основи підприємницькоїдіяльності. Підручник для учнів 10 – 11 кл. /З.С. Варналій,В.О. Сизоненнко. – К.: Знання України. – 2004. – 404 с.

5. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., ПримаченкоН.М. Основи економіки. Навчальний посібник для учнівліцеїв, коледжів, гімназій та загальноосвітніх шкіл10 – 11 – 12 класів./М. Вачевський, В. Мадзігон. – К.:Педагогічна думка. – 2007. – 612 с.

7. Вихрущ В.П., Тирпак І.В. Економіка нових формгосподарювання. – Бучач, 1994. – 200 с.

8. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основиекономічних знань. – К.: Вища школа. – 1998. – 544 с.

9. Давимука С.А. Теоретико-методологічніаспекти приватизації і механізми її реалізації вУкраїні. – Львів, Інститут регіональних дослідженьНАН України, – 1998. – 339 с.

11. Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., Стороженко О.А.Менеджмент. Навчальний посібник/За заг. ред. д.е.н., проф. М.М.Єрмошенка. – К.: Національна академія управління, 2006. – 656 с.

12. Ковальчук В.М. Основи ринкової економіки.Підручник для середніх шкіл та професійних училищ./Ковальчук В.М. – Тернопіль. 1992. – 190 с.

13. Михасюк І.Р., Бернацький І.М. Українськепідприємництво в умовах глобалізації/ І. Михасюк, І.Бернацький. – Львів. Видав. центр ЛНУ імені ІванаФранка. 2008. – 56 с.

14. Мадзігон В.М. Продуктивна педагогіка.Монографія. – К.: Вересень. – 2004. – 324 с.

15. Плоткін Я.Д., Дубодєлова А.В., Захарчук О.В.Підприємцю про підприємництво. Зарубіжнийдосвід./Плоткін Я., Дубодєлова А. – Львів, “ВільнаУкраїна”, – 1993. – 142 с.

15. Про державну підтримку малого підприємництва:Указ Президента України від 12 травня 1998 року №456/98// Урядовий Кур’єр. – 1998. – 16 трав. – С. 12.

16. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства.Підручник. – К.: КНЕУ. – 2000. – 528 с.



8 вересня 2010 рокуМіжнародний день солідарності журналістів

Це свято було засновано в 1958 році в Бухаресті, на четвертому конгресіміжнародної організації журналістів. За задумом депутатів конгресу, у цей деньжурналісти всіх країн і видань повинні демонструвати світові свою згуртованість,особливо в справі захисту своїх прав.

Наприкінці XX століття на черговій конференції ООН 8 вересня було названо Міжнароднимднем солідарності журналістів. Отже, цей день є не просто черговим професійним святом, але ідень, коли всі журналісти можуть відчути своє єднання, солідарність.

42

РБК Daily проінформувала світовугромадськість, що у рейтингустабільності держав Failed States Index

2010 р. за версією американського журналуForeiqn Policy і американського Фонду Світу,Україна зайняла 109-е місце. Вказаний експертнийрейтинг відображає здатність владиконтролювати цілісність території, а такождемографічну, політичну та економічну ситуаціюв країні. Аналіз проводився на підставісоціального, економічного та військово-політичного індикаторів. Чим вище порядковийномер, тим менше ризиків у країні [7, 1].

До факторів, які тягнуть Україну вниз, авторидосліджень відносять загальну політичнунестабільність, нерівномірність економічногорозвитку, неефективну роботу держструктур,високу ступінь криміналізації.

Кримінологічна політика, як стратегічнийнапрямок протидії злочинності в країні, завждизаймала одне із чільних місць серед найбільшгострих проблем, що турбували громадськудумку. З проблем кримінологічної політикидержави, злочинності, як правило висловлюютьсявсі, вважаючи їх не досить складними длярозв’язання. При цьому висвітлюється доситьочевидне в проблемі злочинності, те що виднобагатьом, нерідко досить поширені у суспільнійдумці погляди, і поряд з цим пропонуються і певнірішення. На перший погляд, такі підходи здаються

досить радикальними та такими, що можутьреалізуватися у короткий термін.

Але досвід показує, що такого роду “прості”рішення лише на нетривалий час змінюють стансправ, а потім злочинність знову починає зростати:видозмінюються або форми кримінальноїповедінки, або сфера вчинення злочинів.Думається, що не погодитись з цим висновкомне можна.

Міністерством внутрішніх справ України у січніна офіційному сайті розміщено інформацію зарезультатами роботи у 2009 р. За 12 місяців п.р.в державі було зареєстровано 434678 злочинів(заяв та повідомлень про злочини зареєстровано2907335), що на 13,1% більше минулорічногопоказника. При цьому динаміка зростаннякількості тяжких і злочинів середньої тяжкостісклала 14,8 – 21,4%, що свідчить про вагомий рістмасштабів злочинності в державі.

Про недостатність заходів, що вживалися упротидії злочинності свідчить зниження рівнярозкриття із 71,4 до 64,3%. Загалом залишилисьнерозкритими понад 2 млн. злочинів минулих років,у т.ч. майже 7 тис. умисних вбивств, понад 17 тис.умисних тяжких тілесних ушкоджень, майже1,4 млн. крадіжок , понад 200 тис. грабежів і т.ін.

У структурі злочинності (серед злочинівзагально-кримінальної спрямованості)переважаютьзлочини корисливо-насильницької спрямованості.

Загальна кількість потерпілих за 2009 рік у

Іван Флис, кандидат політичних наукЛьвівського університету бізнесу і права

Мар’яна Заяць, аспірантка Національного педагогічного університетуімені М.П. Драгоманова,

ì. Êè¿â

СОЦІОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОСТІ – КРИМІНОЛОГІЯ, ЯКІНСТРУМЕНТИ ПРОТИСТОЯННЯ ЗЛОЧИННОСТІ

У статті частково аналізовано рівень злочинності в державі за 2009 р., а також зроблено спробу підтриматидоцільність дискусії науковців щодо активізації розвитку кримінології як комплексної науки, що вивчає злочинністьяк соціальне явище, і подальше розгортання досліджень в галузі соціології – соціології злочинності.

Ключові слова: соціологія злочинності, кримінологія, соціологічна галузь, правопорушення,детермінанта, об’єкт кримінології, девіантний, деструкція.

В статье частично анализирован уровень преступности в государстве за 2009 г., а также сделанапопытка поддержать целесообразность дискусий ученых по активизации развития криминологии каккомплексной науки, что изучает преступность как социальное явление, и дальнейшее расширение исследованийв сфере социологии – социологии преступности.

Ключевые слова: социология преступности, криминология, социологическая сфера, правонарушение,детерминанта, объект криминологии, девиантный, деструкция.

This article partly analizes the crime level in Ukraine in the year of 2009. It also presents an effort to partakein scientific discussion concerning the further development of criminology as a complex subject, investigating crimeas a social phenomenon and activisation of research in the branch of sociology, namely the crime sociology.

Key words:criminal sociology, criminology, sociological industry, offence, determinant, object of criminology, destruction.

УДК 343.9

СОЦІОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОСТІ – КРИМІНОЛОГІЯ,ЯК ІНСТРУМЕНТИ ПРОТИСТОЯННЯ ЗЛОЧИННОСТІ

© О. Заяць, І. Флис, 2010

43 Молодь і ринок №9 (68), 2010

порівнянні з 2008 роком збільшилась з 214848 до265982 (ріст на 23,8%), від злочинів загинуло 6590осіб.

Викликає занепокоєння географія злочинності.Якщо за результатами 10 місяців 2009 року щезалишалися окремі області, де відзначалосязменшення рівня злочинності, то в грудні минулогороку, і станом на 1 січня п.р. збільшеннямасштабів злочинності зафіксовано у всіх, безвинятку регіонах держави. Особливо значнезростання зафіксовано у Києві (ріст на 36,6%),Кіровогорадській (+33,6%), Чернігівській (+25%),Дніпропетровській (+24,3%), Рівненській(+23,3%), Сумській (+17,8%), Черкаській (+18,7%)областях та Автономній Республіці Крим(+15,7%).

Зросла також кількість злочинів економічноїспрямованості. На підтвердження цього можнанавести статистичні данні, згідно з якими, зарезультатами 2009 р. кількість заволодіннямайном шляхом зловживання службовимстановищем збільшилась на 9,2%, у т.ч. – на 34,1%в особливо великих розмірах, на 14,3% – злочинів,пов’язаних з незаконним використаннямбюджетних коштів. На 57,5% зросла кількістьзареєстрованих злочинів пов’язаних з невиплатоюзаробітної плати, пенсії, стипендії тощо.

Постановка проблеми.Аналізкримінологічноїситуації в Україні дає підстави вважати, щозусилля правоохоронних органів подекриміналізаціїсуспільства, рекомендації щодо протидії істабілізації злочинності в сучасних умовах,досягнення вітчизняної наукової думки тапрактики боротьби зі злочинністю, комплекснідослідження теоретичних і практичних проблем ітенденцій, що виникають в ході боротьби зізлочинністю не відповідають вимогамсьогодення.

Мета даної розвідки – спроба підтриматидоцільність дискусії науковців щодо активізаціїрозвитку кримінології як комплексної науки, щовивчає злочинність як соціальне явище, особузлочинця, причини й умови виникненнязлочинності, шляхи та засоби запобігання їй, іподальше розгортання досліджень в галузісоціології злочинності, як “окремої соціологічноїгалузі, що має вивчати специфічними засобами ів притаманних для соціології контекстах феномензлочинності й совокупність соціальних явищ,тенденцій, закономірностей, породженихзлочинністю” [8, 3].

Виклад основного матеріалу. У виглядісамостійної галузі знань і концепції боротьби зізлочинністю кримінологія існує менше двохстоліть, і до того варто відмітити, що питання про

поняття кримінології як суспільної, юридичної чиприродничої науки продовжує залишатисядискусійним як у нас, так і за рубіжем.Кримінологам у процесі всього розвитку науки, утому числі до останнього часу, доводитьсяпостійно обґрунтовувати її цінність, необхідністьта самостійність як галузі науки.

Зміст кримінології як науки – це дослідженнята оцінка злочинності, її змін, регіональних тасоціально-групових відмінностей, їх оцінка;дослідження та оцінка процесів детермінації;розробка рекомендацій по боротьбі зі злочинністю,методології та методики кримінологічнихдосліджень.

Провідними науковцями-кримінологамизлочинність визначається, як “соціальне,історично-мінливе, відносно масове, стійке,самодетермінуюче, суспільно небезпечне явище,що включає в себе сукупність усіх злочинів,вчинених у певному суспільстві й у певний період”[5, 59].

Аналогічної думки дотримуються і науковціряду навчальних закладів МВС України –“злочинність – це історично перехідне та мінливе,соціальне та кримінально-правове соціальнеявище, яке являє собою систему всіх злочинів,вчинених у даній державі за певний період часу.Вона визначається такими якісно-кількіснимипоказниками, як: рівень, структура та динаміка.Правопорушення, які не складають злочинів, алетісно пов’язані з ними, такі, наприклад, як пияцтво,наркоманія і т.п., розглядаються кримінологієюпри аналізі причин та умов ряду видів злочинів ірозробці заходів по їх профілактиці” [1, 38].

Зрозуміло, що мають місце певні природнізакономірності, за якими існує злочинність.Кримінологія як соціально-правова наука, щовивчає злочинність покликана відкривати цізакономірності та пропонувати їх длявикористання у практиці протидії злочинності.Сучасна вітчизняна та зарубіжна кримінологічнанаука має досить багатий арсенал ефективнихінструментів протидії злочинності, який, на жальне використовується в Україні. Ігнорування йогоробить Україну незахищеною від різноманітнихпороджень кризи – так званих кризогеннихфакторів. В Україні кримінальний компонент єчинником усіх криз – і політичних, і економічних, іправових, і моральних. Іншими словамизлочинність відіграє свою значну роль в існуваннібудь-якої кризи [4, 1].

Виникає закономірне питання – якщо сучаснакримінологічна наука володіє відповіднимарсеналом ефективних інструментів протидіїзлочинності, в чому ж причина неадекватної



протидії злочинності в Україні? Цілком ймовірно,як заявляє завідувач відділом проблемкримінального права, кримінології і судоустроюінституту держави і права ім. В. Корецького НАНУкраїни, доктор юридичних наук, професорО. Костенко: “є достатньо підстав вважати, щопротидія злочинності в Україні наразі маєненауковий, а інколи й антинауковий характер.Через відсутність належного науковогозабезпечення боротьби із злочинністю в Українінагадує поведінку “вершника без голови” [4, 2].

Багато людей вважають, що поборотизлочинність можливо, керуючись лише здоровимглуздом – буденною свідомістю, не вивчаючи тане враховуючи весь накопичений у цій сферілюдський досвід, заперечуючи науковірекомендації та ігноруючи навіть вимоги закону.

“Непопулярність” кримінології в Українісьогодні можна пояснити тим, що програмизапобігання злочинності багато в чому невідповідають реальним можливостямсуспільства. Вони не мають реальногоматеріально-технічного, фінансового,організаційного,кадрового та психологічного забезпечення. Не всідержавні органи, приватні структури та населенняз належним розумінням сприймають і реалізуютьрекомендації, викладені у цих програмах. Отож,унаслідок згаданих вище чинників, програмизапобігання злочинності залишаютьсяздебільшого не виконаними. Практичні працівникикримінального правосуддя виходять з того, що дляефективної боротьби зі злочинністю важливолише розкриття злочинів і викриття злочинців, акримінологічних теорій, досліджень і фахівців їмне треба.

На теренах сучасної України, починаючи з1970-х років, міцно затвердилося розуміннякримінології як комплексної, однієї із суспільнихнаук, що перебуває на межі філософії, соціології,психології, правознавства та деяких інших.

Об’єктом кримінології є суспільні відносини,пов’язані зі злочинністю та іншимиправопорушеннями, причинами і умовамивиникнення злочинності, місцем і роллю особизлочинця в системі суспільних відносин, а такожз розв’язанням завдань по попередженню іпрофілактиці правопорушень.

Предметом кримінології є дослідженнязакономірностей, законів, принципів і властивостейрозвитку суспільних відносин, що становлять їїоб’єкт.

Слід зазначити, що не всі вчені поділяютьдумку про те, що кримінологія є соціолого-правовою міждисциплінарною галуззю знань, щорозташовується на межі соціології та

кримінального права. Так, знані правники,Ю.Д. Блувштейн і А.М. Яковлєв розглядаютькримінологію як соціологію злочинності [2]. Їхнюдумку поділяє і А.В. Зелінський, який пише:“Загальновизнано, що девіантна поведінка (та, щовідхиляється) належить до предмету вивченнясоціології”.

“Злочинність – одна з форм девіантноїповедінки, а тому відсутні будь-які підставипередавати її вивчення від соціологів юристам”.Із сказаного він робить висновок, що “уноменклатурі наук її доцільно було б віднести дорозряду соціологічних наук” [3, 8].

Не можна не погодитися з позицією науковців– правників щодо місця кримінології в системінаук, вартує належної уваги і думка практичнихправоохоронців щодо недосконалостікримінологічних досліджень причин та умовзлочинності і рекомендацій профілактичногохарактеру.

Що ж являє собою спеціаліст-кримінолог, чомуйого необхідно навчити, яка його базовапідготовка?

Ці питання розв’язувалися та розв’язуютьсяпо різному в кожній країні, в усі періодижиттєдіяльності людства та окремими авторами.

Сьогодні є поширеними наступні основні точкизору:

- кримінологія – це соціологія злочинності ібазовою повинна бути соціологічна підготовка.Виходячи з цього, в ряді країн кримінологіювикладають майбутнім соціологам, а не юристам(США, Великобританія та інші);

- кримінологія – юридична наука, томуюридична підготовка повинна бути головною припідготовці спеціалістів-криміналістів (Україна,Росія та інші країни Східної Європи);

- кримінологічні дослідження – це дослідження,перш за все, поведінки людини і відповідно їхповинні проводити спеціалісти-психологи,психіатри. Це характерно для представників такзваної клінічної кримінології;

- пряме визначення кримінологічнихдосліджень як міждисциплінарних.

“Кримінологія – це система різнорідних ....знань і методів, які створюють специфічнуцілісність, а також система особливого родуміждисциплінарної науково-дослідницькоїдіяльності, спрямованої на вивчення злочинності”– вважають відомі російські кримінологиВ.Б. Першин та А.М. Подрядов.

У будь-якій державі та суспільстві джереломпричин і умов злочинності є соціальні протиріччя,їхні негативні протилежності і ступінь загострення.

Система таких протиріч різноманітна:


45 Молодь і ринок №9 (68), 2010

боротьба між новою і старою системами, щоскладає основи прогресу, класові протиріччя, іншісоціальні протиріччя: економічні, політичні,управлінські, психологічні, ідеологічні, правові. Прицьому матеріальне благополуччя суспільствадалеко не завжди зумовлює низький рівеньзлочинності. Прикладом цього є практично всііндустріально розвинуті країни світу.

Викладене дозволяє заявити, що:- причини злочинності на соціологічному рівні

необхідно насамперед шукати в економічнихвідносинах, у їхніх протиріччях, незбалансованостігосподарського механізму, вадах, недолікахекономічної політики, а також у системірозподільних відносин;

- причини злочинності слід шукати у всій палітрівідносин людини як соціальної істоти, із зовнішнімсередовищем, у тому, що є змістом соціальногобуття людини у всіх його складностях іпротиріччях;

- не слід виключати з причин реакцію людинина політичні інтереси і конфлікти;

- причини злочинності слід шукати й уморальному стані суспільства, у наявності чивідсутності тих чи інших моральних цінностей іустановок. Ні економічне життя суспільства, нійого правові постанови, ні різноманіття соціальноїсфери, ні політика не можуть бути вільні відморальності [6, 118 – 123].

Сучасна Україна не є виключенням, їй такожпритаманна система негативних соціально-політичних явищ, пов’язаних з протиріччямисуспільства і держави, які породжуютьзлочинність.

Однак, кримінологія – не все наука, яка здатнадавати універсальні рекомендації на всі випадкижиття, кримінологія має свій кут зору, розв’язуючипроблему боротьби зі злочинністю в конкретнихумовах місця та часу.

Вивчення злочинності як соціального явища,особи злочинця та засобів протидії злочинностіне може обмежуватися лише знайомством зправовими і суміжними науками. Аналіз цихпроблем лежить у сфері предмета соціології.

Сьогодення української соціології – це розвитоккількох десятків наукових напрямів, серед якихсоціології злочинності, як окремій соціологічнійгалузі не приділялася належна увага. Однак,відсутність належного розвитку соціологіїзлочинності, зовсім не свідчить про відсутністьдо неї інтересу знаних науковців-юристів, зокрема,А. Герцензона, В. Кудрявцева, А. Гурова, О.Бандурки,А. Яковлєва, А. Закалюка, Я. Гілінського, І.Рущенка,В. Соболєва, А. Ярмиш та ін.

В останні роки, у вищезгаданому

соціологічному напрямі активні прикладнідослідження здійснюють державні і недержавнісоціологічні центри і установи: Інститут соціологіїНАН України, Український інститут соціальнихдосліджень, Київський міжнародний інститутсоціології, соціально-психологічний факультетНаціонального університету внутрішніх справ,НДІ Національної академії внутрішніх справУкраїни та ін. Під егідою низки авторитетнихнаціональних установ, власне таких як, Академіяправових наук, Українська правнича фундація,Національна юридична академія ім. Я. Мудрогоукраїнськими кримінологами і соціологамиреалізовано ряд проектів прикладногоспрямування з проблем поширення нелегальнихнаркотиків, корупції, організованої злочинності,торгівлі людьми.

Але, окремі публікації, розрізнені дослідженняна тему злочинності не дають права вважати, щосформувалася самостійна наукова галузь звласною традицією, понятійним апаратом,відповідними методами тощо [9, 5].

У колишньому СРСР за певних історичнихобставин проблема протистояння злочинностівважалася “вотчиною” кримінології і набуластатусу виключно юридичної дисципліни.Ідеолого-політичні перепони, обмеження цензури,практично необмежений вплив правоохороннихорганів і академічних юридичних установ уформуванні галузевої кримінологічний монополіїперешкоджали соціологам в проведенні практичнихдосліджень проблем злочинності, що не сприялоформуванню відповідної наукової галузі.

Обмеженість юридичного підходу, і не тільки,до проблем протистояння злочинностіпозначилася на якості і результатахкримінологічних досліджень, які незадовольняють сучасним науковим вимогам тапотребам демократичного суспільства.

У чому ж актуальність заявлених питань? Чомусаме зараз суспільство гостро потребує новихнаукових досліджень, пошуків, рішень і відповідейна питання які його найбільше турбують?

Автор монографічного дослідження“Соціологія злочинності”, завідувач кафедрисоціології навчально-наукового інституту права,економіки та соціології Харківського національногоуніверситету внутрішніх справ І.П. Рущенкозаявляє, що актуальність порушеної темивизначається наступними обставинами:

- існує справжній виклик суспільству,соціальному порядку з боку криміналітету,професійної та організованої злочинності, а такожкомплекс гострих та нерозв’язаних соціальнихпроблем, які супроводжують явище злочинності;


46

- злочинність безпосередньо торкаєтьсясоціального порядку, специфічно відбивається насоціальних відносинах, структурах, інститутах, щозагострює професійний інтерес соціологів дозмісту й наслідків цього явища;

- у структурі вітчизняної соціології відсутняокрема галузь, яка б була спеціальнозорієнтованою на дослідження феноменузлочинності, виконувала б функцію мобілізаціїінтелектуальних ресурсів для протидіїзлочинності, допомагала б політичномукерівництву, адміністративним структурам,правоохоронним органам, населенню в боротьбізі злочинністю, і розвивалася б як інститутгромадянського суспільства;

- вже формується і буде об’єктивно підсилюватисяпопит громадянського суспільства на достовірнуінформацію стосовно криміногенної ситуації, реальногостану і тенденцій злочинності, дані, які б доповнювалиофіційну кримінальну статистику.

Задовольнити цей попит можливо виключно вмежах соціологічного вивчення проблеми іззастосуванням притаманних соціології методів ітехнологій пізнавальної діяльності.

Отже, розвиток соціології злочинності в межахукраїнської соціології є назрілим питанням,позитивне розв’язання якого, по-перше, дозволитьвивчати феномен злочинного у різних соціальнихконтекстах, по-друге, буде мати суттєвеприкладне значення для потреб державних органіві громадськості [10, 3].

У вітчизняній соціології заявляє про себе новагалузь – соціологія злочинності, яку ідентифікованошляхом відокремлення її проблематики, функцій віданалогічних ознак вітчизняної кримінології.Визначені суспільна потреба у цій галузі, її об’єкт іпредмет, внутрішня структура і зв’язок ізсуміжними дисциплінами, завдання, функції тавнутрішня структура, місце у науковому просторі.За допомогою класичних і сучасних соціологічнихтеорій зроблено теоретико-соціологічнуінтерпретацію злочину і злочинності.

Теоретико-соціологічна інтерпретація злочину ізлочинності створює підстави ставити питання пророзробку загальної теорії злочинності як спеціальноїсоціологічної теорії. Вона мусить охоплювати іпояснювати усі прояви феномену злочинності відвизначення його місця і ролі в суспільстві до змістуі особливостей конкретних актів злочинноїповедінки та заходів їх попередження.

Проведені емпіричні дослідження надаютьможливість практичного застосуваннясоціологічного знання за двома напрямками:вивчення латентної злочинності і стеження загромадською думкою, яка складається довкола

проявів злочинності у суспільстві та діяльностіправоохоронних органів.

Однак, мабуть, буде передчасним питаннякатегорично-принципового розмежуванняоб’єктно-предметної сфери кримінології і соціологіїзлочинності.

Висновок. Кримінологія – як суто юридичнадисципліна в пострадянський період не була здатнавідіграти роль повноцінної заміни, бо не охоплювалавсієї предметної області, не мала відповідноїтеоретико-методологічної бази, не оперуваладостатньо ефективно усім арсеналом соціологічнихметодів, які є найбільш адекватними длядослідження злочину і злочинності як соціальнихявищ і низки соціальних процесів, відносин,інститутів, породжених цими феноменами.

Відсутність відповідних досліджень в соціологіїзлочинності занадто звужувало уявлення про тенденціїзлочинності і не сприяло розробці відповіднихсоціальних програм, пов’язаних з профілактикою,попередженням протиправної поведінки, мінімізацієюїї шкідливих наслідків. У суто науковому аспекті невідбувалося значних просувань у напрямку поясненняі розуміння феноменів злочинності і злочину вширокому соціальному контексті, механізму їхвідображення у громадській думці, поведінкинаселення або діяльності правоохоронних органів вумовах криміналізації суспільства.

Соціологія злочинності мусить розвиватися якгалузева соціологія, яка заповнить нішу, щозалишилась порожньою внаслідок природноїобмеженості юридичного підходу до злочинності.

Ця ніша сьогодні не зайнята юридичнимидисциплінами в силу їх природної понятійно-концептуальної обмеженості. Перспективниминапрямками для соціології злочинності являєтьсярозробка теоретико-методологічних основдослідження злочинності шляхом соціологічноїінтерпретації явищ і понять на базі застосуваннякласичних і сучасних соціологічних теорій,розширення предметної області за рахунок тем, якіне досліджуються юристами, створення власнихвідгалужень і напрямків прикладних робіт.

Соціологія злочинності повинна бути відкритоюгромадянською дисципліною, що, по-перше,націлена на інформування широкої громадськості,політиків, адміністраторів, керівництва органівправопорядку на дійсний стан та тенденціїзлочинності, широкий спектр явищ, які зумовленізлочинними проявами, по друге, здатна слугуватипошуку соціальних альтернатив, сценаріїв тасоціальних технологій, що мають на меті протидіюпоширенню цих фактів.

Соціологія злочинності це обов’язковавзаємодія з юридичними дисциплінами



47 Молодь і ринок №9 (68), 2010

кримінально-правового циклу (кримінальне право,кримінальний процес, кримінологія та ін.), неюридичними дисциплінами, що досліджуютьфеномен злочинного (філософією злочинності,кримінальною психологією, кримінальноюантропологією, кримінальною сексологією) іспорідненими галузями – соціологією права,юридичною соціологією, соціологією девіантноїповедінки, а також адаптація і розвиток соціологічнихметодів для потреб кримінологічних досліджень,організація і проведення польових робіт.

Думається, що констатування соціологіїзлочинності має відбутися з урахуваннямиіснуючих обставин – вузьких місць вітчизняноїкримінології і власного соціологічного розвиткугалузі, радикально не демонтуючи, а реформуючиі модернізуючи кримінологічні конструкції на якихпрактично базується і тримається нинішняправоохоронна система держави.

1. Баляба А.В., Виленская Э.В., Дидоренко Э.А.,Розовский Б.Г. Криминология: приглашение к

дискусии / Луганский ин-т внутренних дел МВДУкраины; Институт экономико-правовых исследованийНАН Украины. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000. – С. 38.

2. Блувштейн Ю.Д., Яковлев А.М. Введение в курскриминологии. – М., 1983. – С. 8, 9; Карбонье Ж.Юридическая социология. – 1986. – С. 49.

3. Зелинский А.Ф. Криминология. – Харьков, 1996. – С. 8.4. Костенко О. “Проблема №1 – злочинність. Як

розв’язати вузол із політики, економіки та моралі.“Щоденна всеукраїнська газета “День”, №62,10.04.2009.

5. Курило В.І., Михайлов О. Є., Яра О.С.Кримінологія. Київ, 2006, – С. 59.

6. Курило В.I., Михайлов О.Є., Яра О.С.Кримінологія. Київ, 2006. – С. 118 – 123.

7. РБК - Украина. “У рейтингу стабільних державУкраїна зайняла 109-е місце, випередивши Росію...”,Київ, 23.06.2010.

8. Рущенко І.П. Соціологія злочинності.Автореферат. НУВС. Харків, 2002. – С. 3.

9. Рущенко I.П. Соціологія злочинності.Автореферат. НУВС. Харків, 2002. – С. 5.

10. Рущенко I.П. Соціологія злочинності.Автореферат. НУВС, Харків, 2002. – С. 3.


Актуальність проблеми. Ринковаекономіка висунула нові умовиорганізації процесу навчання у

загальноосвітніх навчальних закладах та системібезперервної освіти і навчання молоді у процесіформування високих професійних компетенцій.Репродуктивний метод навчання не задовольняє

сьогодення. Суспільству необхідні випускники зтворчим мисленням, вмінням орієнтуватися уконкурентному середовищі. Фундаментекономічної освіти і розвитку творчих здібностейдає загальноосвітня школа, де, крімзагальноосвітніх знань школа виховує учнівськумолодь, надає їй у процесі навчання набір

УДК 37 (477)Ганна Кільова, кандидат психологічних наук,

заступник керівника управління із питань звернення громадянАдміністрація Президента України

УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ В СИСТЕМІБЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ

КОМПЕТЕНЦІЙ МОЛОДІ ДО ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІУ статті досліджується проблема становлення освіти в Україні її напрямки реформування на сучасному

етапі та розвиток неперервної освіти у формуванні професійних компетентностей молоді до трудовоїдіяльності.

Ключові слова: освіта, навчання, розвиток, система освіти, менеджери, виховання, становленнянаціональної школи, трудова діяльність.

В статье исследуется проблема становления образования в Украине ее направления реформированияна современном этапе и развитие непрерывного образования в формировании профессиональныхкомпетентностей молодежи к трудовой деятельности.

Ключевые слова: образование, учеба, развитие, система образования, менеджеры, воспитания,становления национальной школы, трудовая деятельность.

In the article the problem of becoming of education is investigated in Ukraine her directions of reformationon the modern stage and development of continuous education in forming of professional to the competence ofyoung people to labour activity.

Key words: education, studies, development, system of education, managers, educations, becomings of nationalschool, labour activity.

УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ ДЛЯФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МОЛОДІ ДО ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

© Г. Кільова, 2010


відповідних функцій, які формують особистість довибору професії та орієнтації у трудовій діяльностіринкової системи.

Становлення національної школи пов’язано зпереорієнтацією всієї її роботи на національнійоснові, наданні пріоритетів загальнолюдськимицінностями, національно-культурним традиціям,орієнтацією на реальні потреби народу України,як наголошують М. Вачевський, В. Мадзігон,Н. Примаченко в [13, 7].

Як зазначає професор О. Вишневський [2, 36– 37], будь-яка система освіти чи виховання, аотже і педагогіка мусять мати чітко вираженумету, що віддзеркалює потреби суспільства –соціальне замовлення. Без цього вони приреченіна невдачу. Під цим розуміємо не тількипрагнення до відродження національногосамоусвідомлення нашої дитини: всі аспектисистеми безперервної освіти і виховання носятьнаціональний характер, тобто відповідають духовіі стратегічним цілям української нації і держави,нашій виховній традиції і нашій ментальності; цеповинна бути система, що відповідає потребамсуспільства, держави і окремої людини; другоюдомінуючою тенденцією української освіти івиховання і розвитку стає демократизаціяособистості і пристосування її до життя в умовахринкової економіки, вільного вибору трудовоїдіяльності, свободи підприємницької діяльності,без чого не маємо перспектив на успіх.

Варто відзначити роботу відомого вченого вгалузі економічної підготовки педагогічних кадрівв системі освіти О. Шпака, який стверджує, щовходження України в нове тисячоліття,довгоочікувані структурні та дерегулятивніреформи, зініційовані урядом в останні роки,засвідчили невідтворність і необхідністьформування економічно свідомого суспільства,осереддям якого будуть всебічно освідчені,ініціативні, підприємницькі зорієнтованіособистості менеджери [19].

Аналіз останніх публікацій. Становлення,розвитку та основні напрями реформування освітив Україні надається належна увага, у світ друкомвиходить журнал: “Вища освіта” – МОН освіти,журнали в галузі педагогіки “Молодь і ринок”,“Рідна школа”, а також підручники та навчальніпосібники відомих в ітчизняних авторів:О. Вишневський [2], М. Вачевський [3], І.А. Зязюн[7], Р.В. Гурак [5], В.Ю. Ковальчук [9],Я.Г. Камінецький [10], К.М. Левківський [12],В.М. Мадзігон [14] , І .Р. Михасюк [15] ,С.М. Ніколаєнко [17], О.Т. Шпак [18] і підготовкименеджерів до педагогічної діяльності.

Мета статті. Розкрити основні завдання

реформування освіти, формування нового типуособистості в ринковій економіці, підготовкименеджерів освіти на всіх ланках навчальногопроцесу на досягнення освітою України якіснонового стану, який відповідатиме сучасномусвітовому рівню, та її інтеграцію у міжнароднийсвітовий простір.

Виклад основного матеріалу.Реформування освіти в Україні є частиноюпроцесів оновлення освітніх систем, щовідбуваються останні двадцять років уєвропейських країнах і пов’язані з визнаннямзначимості знань як рушія суспільного добробутута прогресу. Ці зміни стосуються створеннянових освітніх стандартів, оновлення та переглядунавчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм іметодів навчання. Цілеспрямоване набуттямолоддю знань, умінь і навичок, їх трансформаціяв компетентності сприяє особистісномукультурному розвитку, розвитку технологій,здатності швидко реагувати на запити часу.

За роки незалежності України сформованоосновне законодавче поле освітянської галузі,розроблено нормативно-правову базу длястворення і розвитку національної системи освіти.Цілеспрямовано і послідовно формуєтьсядержавна політика в галузі освіти, відзначеноМіністром освіти і науки України В.Г. Кременемна ІІ Всеукраїнському з’їзду працівників освіти[8].

Сучасна шкільна освіта в Україніспрямована на надання учневі необхідних знань,вироблення умінь і навичок, за період навчаннявін має засвоїти багато фактичного матеріалу.Натомість школа сьогодні не достатньо навчаєшколярів приймати рішення, використовуватиінформаційні та комунікаційні технології, критичномислити, розв’язувати конфлікти, орієнтуватисьна ринку праці.

У зв’язку з цим зростає роль економічноїпідготовки молоді як незмінного компонентавсебічної освіти особистості, однієї з умовуспішного виконання нею професійних функцій, якзазначає О. Шпак в роботі: “Економічна підготовкапедагогічних кадрів в системі безперервноїосвіти”.

Одним зі шляхів оновлення змісту освіти йузгодження його із сучасними потребами,інтеграцією до європейського та світового освітніхпросторів є орієнтація навчання на набуттяключових компетентностей та на створенняефективних напрямків їх запровадження. Такаумова вимагає від сучасної школи особливорішучих реформаційних підходів до оновлення


49 Молодь і ринок №9 (68), 2010

змісту освіти та до застосування новихпедагогічних підходів до навчання, впровадженняінформаційних та комунікаційних технологій,вивчення основ економіки, які модернізуютьпроцеси розвитку суспільства [19].

Одним із завдань реалізації освітньої Програмиє оновлення змісту освіти, визначення змістунавчальних гуманітарних та природничо-математичних дисциплін, вивчення економічнихдисциплін: менеджменту і маркетингу,підприємництва та інформації, знань зінтелектуальної власності, а також умінь і навичокзасвоєння та практичного застосування тих знаньв умовах ринкової економіки.

Безперечно важливими є знання, вміння танавички, котрі молодь набуває та виробляє впроцесі навчання в школі, професійномусередньому закладі та ВНЗ. Набуті знанняформують у майбутніх фахівців поняттяпрофесійних компетенцій, що пов’язано збагатьма чинниками, оскільки саме компетенціїдозволяють визначити готовність випускникаВНЗ до життя, його подальшого розвитку йактивної участі в діяльності суспільства.

Самостійна трудова діяльністьособистості – це, перш за все творча діяльність,що базується на достатньо розвинутихінтелектуальних і спеціальних уміннях.

Історія свідчить, що мрії людства провдосконалення суспільства органічноперепліталися з думками про вдосконаленнятрудового виховання. Трудова діяльність тіснопереплітається з економікою, її законами тазакономірностями, а в сучасній ринковій економіці,вона базується на принципах і методахмаркетингу де між підприємствами, підприємцямиіснує конкуренція за ринки збуту. Це спонукає достворення конкурентоспроможної товарноїпродукції на основі винаходів, промисловихзразків, захищених товарними та марочнимизнаками, з можливими ноу-хау, тобто дозастосування інтелектуальної власності в процесілюдської діяльності, зазначає М. Вачевський [3].

Як і будь-яка інша наука, педагогікарепрезентує віковий досвід, нагромадженийбагатьма поколіннями, втілений у певнихпринципах, правилах, закономірностях та законахпедагогічної діяльності. Вважаємо за необхідненаголосити, що назва “педагогіка” походить відгрецьких слів “пайдес” – діти, “аго” – веду, щоозначає “уміння вести дітей”. Педагогіка навчає,як треба розвивати здібності дитини, щоби з неїзробити справді освічену й чесну людину, здатнуадаптуватися до нинішніх умов ринкової економіки[2].

Педагогіка вимагає використання новихтехнологій у процесі навчання і це не є даниноюмоді, а стилем сучасного науково-практичногомислення, системи освіти України.

Система освіти в Україні – це різні видинавчальних закладів, що забезпечують у державівідповідний рівень знань та набуття професійнихкваліфікацій. Вважаємо за доцільне відзначити, щонині діють навчальні заклади, які забезпечуютьзагальнодержавний рівень знань, а саме:материнська (родинна) школа, дошкільні установи,початкова школа, середня загальноосвітня школа,спецшколи, гімназії, ліцеї, коледжі, професійнінавчальні заклади, технікуми, ВНЗ (інститути,університети, академії, вищі училища).

Беззастережно можна стверджувати, що вінститутах, університетах, консерваторіях,академіях, вищих училищах, можнастверджувати, намагаються давати той рівеньпрофесійних компетенцій, яких вимагаєконкурентний ринок праці у сучасних умовах. ВНЗперебувають у сфері реформування і відповідноїперебудови навчального процесу. ВНЗ в Україніготують бакалаврів (4 роки навчання), спеціалістів(5 років навчання) та магістрів 5 – 6 років. ВНЗпроводять підготовку кандидатів і докторів наукдля педагогічної діяльності.

Усі заклади освіти в Україні керуютьсяКонституцією України та Законодавством проосвіту. Відповідно до Статті 53 КонституціїУкраїни кожен має право на освіту. Повна загальнасередня освіта є обов’язковою. Державазабезпечує доступність і безоплатністьдошкільної, повної загальної середньої,позашкільної, професійно-технічної, вищої іпіслядипломної освіти, різних форм навчання;надання державних стипендій та пільг учням істудентам, зазначає С. Ніколаєнко [16].

Проведені нами дослідження дають підставусказати, що окремі аспекти розвитку освіти вУкраїні, її сучасний стан та фінансування, види,кількість навчальних закладів, випуск спеціалістів,готових до праці в умовах ринкової економіки,вимагають постійного удосконалення освіти.

Освіта – основа інтелектуального,культурного, духовного та соціально-економічногорозвитку суспільства і держави.

Одним із найважливіших чинників, щозабезпечує не тільки гідне існування, а йстабільний розвиток галузі, є відповідний рівень їїфінансування. За роки незалежності країни рівеньдержавних витрат на освіту у відсотках до ВВПколивався у межах 3,6 – 5,4%, а у 2000 роцістановив 4,1%. Бюджет на 2005 рік передбачаєна освіту виділення коштів у сумі 6,294 млрд. грн.



На забезпечення дітей безплатнимипідручниками виділено 94,8 млн. грн. Окремо,виділено кошти в рамках програмидовгострокових пільгових кредитів на здобуттяосвіти і в межах країни, сума незначна – 13,5 млн. грн.

Таким чином “Національна доктрина розвиткуосвіти” без належних коштів може бутиуспішною. У поточному навчальному році вУкраїні працює 22,2 тис. шкіл, ліцеїв, гімназій, вяких навчається 6601,2 тис. учнів. Протягомостанніх 6 років мережа зазначених закладівскоротилася на 61 (0,3%), а чисельність учнів –на 541 тис. (7,6%). При цьому тільки за останнійрік учнів стало менше на 163 тис., або на 2,5%.Зменшення кількості закладів зумовлене,насамперед, закриттям державних вечірніх(змінних) шкіл, а чисельності учнів – змінами вдемографічній ситуації країни.

Навчальний процес забезпечують 568 тис.вчителів. Зменшення кількості шкіл та учнів порядз іншими факторами відповідним чином вплинулона чисельність викладацького складу. Порівняноз 1995/1996 навчальним роком чисельністьвчителів у даний час скоротилася майже на 28 тис.,а протягом 2000/2001 навчального року – на8,6 тис.(1,5%). На кожного вчителя заразприпадає в середньому по 12 учнів, а унедержавних закладах – по 4. Суттєвовідрізняється також завантаженість учителівміських та сільських шкіл – відповідно 13 та 9учнів на одного вчителя.

Заслуговує на увагу факт, що в країні стабільнозростає кількість недержавних загальноосвітніхнавчальних закладів та чисельність учнів у них.За останні 6 років мережа зазначених закладівзбільшилась з 74 до 256 одиниць (у 3,5 рази).

До позитивних змін слід віднести зменшеннякількості учнів, які навчаються у другу зміну з 1млн. (15%) у 1990/91 навчальному році до 442 тис.(7%) у поточному. Проте основною причиноюполіпшення зазначеного показника важко назватиіснуючі темпи будівництва шкіл. Протягом 2000року введено в експлуатацію загальноосвітніхнавчальних закладів на 15,4 тис. учнівських місць,що у 3,5 рази менше, ніж у 1995.

Потужним чинником формування упідростаючого покоління патріотизму та суспільноїсвідомості є рідна мова. У навчальному процесідедалі більше використовується державнаукраїнська мова, нею зараз навчається 71,7%школярів проти 58,3% шість років тому. Протегромадянам, які належать до національнихменшин, відповідно до Закону України “Проосвіту” гарантується право на навчання рідноюмовою чи вивчення рідної мови у державних і

комунальних навчальних закладах або черезнаціональні культурні товариства [1].

Серед факторів, які негативно впливають нанавчальний процес, слід назвати недостатнюзабезпеченість сучасними підручниками танаочним приладдям, а також низький рівенькомп’ютеризації, оскільки школи здебільшогооснащені морально і фізично застарілимикомп’ютерами або (особливо в сільськіймісцевості) взагалі їх не мають. Основноюпричиною такого стану справ є недостатнєфінансування державних навчальних закладів.

За даними МОН, на 1 вересня 2009 року наобліку перебувало 6937, тис. дітей і підлітків від 6до 18 років, з них 2408,4 тис. – у сільськіймісцевості. Переважна більшість (6825,7 тис., або98,4%) навчаються з метою здобуття повноїзагальної середньої освіти, у тому числі 90,8% –у загальноосвітніх навчальних закладах усіхступенів, 4,2% – у професійно-технічнихнавчальних закладах, 3,4% – на основнихвідділеннях вищих навчальних закладах.

Наявність ефективної системи підготовкинових працівників, які відповідали б сучаснимвимогам ринкової економіки, є обов’язковоюумовою економічної стабільності суспільства, табезперервної системи освіти з підготовкоюфахівців з високими професійнимикомпетентностями, особливо в нинішніх умовахголовною вимогою є підготовка робітничих кадрівв системі професійно-технічної освіти.

Як відзначає відомий вчений в галузіпрофесійно-технічної освіти Я. Камінецький,професійно-технічна освіта є складовою частиноюбезперервної освіти в Україні та, максимальноінтегруючись у виробництво, функціонує якокрема освітня система, яка тісно пов’язана іззагальною середньою освітою, ринком праці,економічними структурами країни [10].

Щоб успішно управляти системою освіти, слідзнати її природу та сутність характеристики якоб’єкта управління. Управлінські рішення і впливиможуть бути ефективними лише за наявностіповної і систематизованої інформації про керованусистему. Фрагментарні, суперечливі, неоднозначнідані про стан та динаміку системи освіти не лишеутруднюють її доцільне вдосконалення, а йпризводити до зворотних ефектів.

В а рто в і д зн ачи ти р о боту а кад ем і каВ . Мадзігона, який в ній зазначає, що світовеспівтовариство прагне створити систему освіти,яка відповідала б викликам часу, потребамособистості і суспільства в цілому, а томупрогнозує нові умови і віднаходить інноваційнімоделі освітнього розвитку. У найперспективніших


51 Молодь і ринок №9 (68), 2010

моделях, які випробувані часом, в основупокладено ідею підтримання і розвитку природноїобдарованості, здібностей кожної дитини якзапоруки її самоствердження на життєвому шляху[14].

Перед ученими і педагогами-практикамиставиться завдання розробити й апробувативихідні принципи та режим найсприятливішогорозвитку природних задатків, інтересів ісхильностей учнів, вийти на якісно новий рівеньосвітньо-виховного середовища, яке відповідалоб вимогам часу.

Система безперервної освіти, головною метоюставить високу якість навчання і кінцевийрезультат формування у випускника навчальногозакладу високих професійних компетентностей,які б могли впродовж безперервного навчаннясприяти розвитку наукового прогресу суспільства,крім цього супроводжуватися інтелектуальноюдіяльністю праці.

Інтелектуальна праця – це не лише спосібреалізації інтелектуального потенціалуособистості чи творчого колективу, а й суспільнозначима діяльність, що, як і кожна праця, маєвартість. Саме тому на міжнародному ринкуінтелектуальної ідеї, винаходи, промислові зразкиі раціоналізаторські пропозиції оцінюються дужевисоко.

Ця проблема в ринковій системігосподарювання є актуальна і вимагає широкоговивчення інтелектуальної власності як окремоїнауки у ВНЗ, підготовки молоді до творчоїтрудової діяльності із розвитком та відродженнянаукового потенціалу країни. До інтелектуальноївласності, необхідно готувати молодь в процесінавчання в школах, ліцеях, гімназіях, коледжах чиінших навчальних закладах економічного профілю,як відзначено М.В. Вачевським, В.Г. Кременем,В.М. Мадзігоном [4].

Україна, яка в давні часи мала добріфілософсько-соціологічні, історичні традиції урозвитку науки, тепер виходить зі стану соціально-політичної амнезії. Темпи цього виходу та реальнірезультати стануть відчутними лише тоді, колимолода генерація формуватиметься за високимипринципами загальнолюдської моралі‚ оцінивши ізасвоївши набутки своїх попередників, піде даліта вийде на передові світові рубежі науки. Треба,щоб, як і в давні часи, прагнення до волі і освітипоєднувалися. Саме в цьому запорука успіхунаціонального відродження і державногозміцнення. Сучасна демократія ще більше, ніж удавні часи, має опиратися на вольові якостіукраїнців та інтелектуально-пізнавальнуактивність молоді. Українська наука повинна

зайняти гідне місце у світі, працюючи надпитаннями сьогодення і проектуючи прийдешнє.

Урядові структури країни у наш скрутний тазлиденний час мають не лише зберегтифундаментальну науку, а й закласти підвалини длянових галузей, у яких Україна відчуватимепотребу. Автор вважає‚ що без активізаціїтехнічної творчості, підготовки молоді дляринкової системи господарювання, формуваннявисоких професійних компетенцій у випускниківВНЗ, та збагачення інтелектуального потенціалусуспільства неможливий вихід зі складноїекономічної ситуації, у якій нині перебуває Україна.Це особливо помітно тепер, коли вщухаютьполітичні пристрасті, і ми впритул підходимо добудівничих, інтелектуальних, а також моральнихзусиль громадян України. Інтелектуальна елітамає взяти на себе відповідальність за долюУкраїни‚ а отже, і один із найважливіших моментівцієї відповідальності – інтелектуалізаціясуспільства, виховання молодої інтелігенції,здатної зробити Україну висококультурноюдержавою, гідною волелюбності свого народу.

Культура – естетико-етичний спадок нації,певної соціальної спільноті, її інтелектуально-інформаційні здобутки‚ поступовість розвиткуяких в Україні була перманентною протягомтривалих століть, що відбулися навіть угенетичному коді українців. Українці доситьсамокритичні і вважають, що їх національномухарактерові, крім позитивних рис (волелюбство,працьовитість, скромність, природний гумор,миролюбність)‚ притаманні і негативні (заздрість‚пристосовництво, а також пасивний стильповедінки).

Висновки. Отже, за доцільне слід відзначити:в процесі дослідження нами встановлено, щовітчизняні автори у своїх роботах не висвітлюютьпроблему інтелектуальної власності, розвиткумаркетингу, інформації, не дають нових підходів,яких вимагає сучасна ринкова економіка, допідготовки спеціалістів-маркетологів звисокими професійними компетенціями. Риноквимагає і в освітній діяльності підготовкипедагогів, які б мали знання не тільки економічні,але і знання з маркетингу, менеджменту тафінансових дисциплін.

Як показала практика, такі фахівці нинінеобхідні для всіх навчальних закладів освіти зметою викладання і вивчення учнівськоюмолоддю економіки‚ менеджменту, маркетингу,патентознавства, бухгалтерського обліку, основінформації, підприємництва.

Створення будь-якої нової справи вимагаєпевних знань з управління виробництвом, вміння


52

оцінювати і передбачати ринкову кон’юнктуру‚вчасно приймати нестандартні управлінські рішеннята забезпечувати їх практичну реалізацію,керувати колективом на рівні сучасних вимог.

1. Біла книга національної освіти України.(За загальною редакцією академікаВ.Г.Кременя). – К.: 2010. – 342 с.

2. Вишневський О.І. Теоретичні основисучасної української педагогіки. Навчальнийпосібник. – Дрогобич “Коло”, – 2006. – 605 с.

3. Вачевський М.В. Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійної компетенції. Монографія. – К.:Професіонал. – 2005. – 364 с.

4. Вачевський М.В., Кремень В.Г., МадзігонВ.М. Інтелектуальна власність: теорія іпрактика інноваційної діяльності. Підручник.– К.: Професіонал. – 2005. – 448 с.

5. Гурак Р.В. Законодавство України проосвіту. Збірник документів. – К.: ВидавництвоЄвропейського університету. – 2002. – 206 с.

6 . З а й чу к В . Н о рма ти вн о - п р а во в езабезпечення освіти в Україні// Вища школа.– 2002. – №2 – 3. – С. 11 – 12.

7. Зязюн І.А., Кремень В.Г., Ничкало Н.Г.Стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в Україні. Зб. док. іматеріалів. – К.: Парламентське вид-во, –2003. – 171 с.

8. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІстоліття // Шлях освіти. – 2003. – №2. – С. 2 – 4.

9. Ковальчук В.Ю. Професійна тасвітоглядно-методологічна підготовкасучасного вчителя: Модернізаційний аналіз. –Київ-Дрогобич. “Коло”, – 2004. – 264 с.

10. Камінецький Я.Г. Організаційно-педагогічні засади управління підготовкоюкваліфікованих робітничих кадрів в умовахринку. – Львів, – 2002. – 342 с.

11. Левківський К.М. Збірник нормативнихдокументів щодо Болонського процесу. – К.:ПТЗО, – 2008. – 120 с.

12. Левківський К.М. Інноваційні технологіїта реформа змісту освіти в контекстіЛісабонської стратегії ЄС. – К.: ОсвітаУкраїни. – 2007. – 195 с.

13. Мадзігон В.М. Продуктивна педагогіка.Монографія. – К. “Вересень”. – 2004. –324 с.

14. Мадзігон В.М. Моделювання освітньо-інформаційного середовища майбутнього.Біла книга національної освіти України. – К.:2010. – С. 172 – 180.

15. Михасюк І.Р., Присяжнюк Ю. Глобальніпроблеми євроінтеграції і Україна.Монографія. – Львів. Львівськийнаціональний університет ім. І. Франка. –2009. – 240 с.

16. Ніколаєнко С.М. Управління якістювищої освіти. Теорія, аналіз і тенденціїрозвитку. Монографія. – К.: Нац. торг. екон.ун-т, – 2007. – 519 с.

17. Ніколаєнко С.М. Освіта в інноваційномупоступі суспільства. – К.: Знання. – 2006. – 207 с.

18. Шпак О.Т. Економічна підготовкапедагогічних кадрів в системі безперервноїосвіти. Монографія. – К.: “Четверта хвиля”,– 2000. – 352 с.

19. Шпак О.Т. Економічна підготовкапедагогічних кадрів в системі безперервноїосвіти. – К.: “Четверта хвиля”. – 2000.




11 вересня 2010Усікновення

11 вересня відзначатимемо свято Усікновення Глави Пророка Предтечі йХрестителя Господнього Іоана, або, як кажуть у народі, Головосіка. В Євангелії відМарка детально розповідається про страшну мученицьку смерть Іоана Предтечі –попередника Ісуса Христа.

В цей день дотримуються суворого посту.Цього дня у лісі збирали лікарські коріння. На Поліссі також збирали останній

цвіт святоянівського зілля. Його настоювали на горілці і тримали протягом року якодне з найкращих ліків від недуг.

53 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Постановка проблеми. Визначальнимзавданням соціальної педагогіки єспрямованість на вивчення освітньо-

виховного потенціалу суспільства, перетвореннясоціального середовища, попередження йусунення конфліктів з метою успішної соціалізаціїй розвитку особистості протягом всього життя.

Соціальна педагогіка розкриває вплив напедагогічний процес конкретних соціокультурнихумов, які виконують роль посередника міжсоціальним середовищем і окремими галузямипедагогічного знання. Соціальна педагогіка тіснопов’язана з розвитком культури людства, прогресусуспільства і становленням соціально-громадських відносин, у зв’язку з чим набуваєактуальності ступінь взаємозв’язків соціальноїпедагогіки із суміжними науками, покликанимиоптимально соціалізувати суб’єктівсоціокультурного середовища. Культура формуєдуховний світ суспільства і людини, забезпечуєсуспільство в цілому диференційованоюсистемою знань і орієнтацій, необхідних для всіхвидів діяльності; фактично створює ціліснийглобальний образ світу, який є результатом усієїдуховної активності її носія, у процесі всіхконтактів зі світом. Культурний прогресвизначається динамікою вироблення ідей, норм,значень і цілей, якими користується суспільство

у регуляції всього розмаїття своєї діяльності, і якізабезпечують подальший національний і світовийсоціокультурний розвиток. Продукти цьоговиробництва існують у сфері свідомості і врезультатах людської діяльності.

Висновуємо, що предметом соціальноїкультурології духовні фактори (норми, цінності,смисли, ідеали), їх співвідношення з соціальноюрегуляцією і соціальною дією в різних культурно-історичних типах, що існували в історії людства ідосі впливають на соціальні процеси, а такождослідженням принципів духовної регуляції різнихсфер соціального буття. Досвід осягненняцінностей культури завжди індивідуальний,вимагає внутрішнього занурення у простіркультурних предметів і явищ, що передбачаєрозкриття особистісного виміру культурної історіїлюдства, освоєння соціокультурного циклу буттялюдства, сприяє формуванню уявлення людинипро себе як про суб’єкта культурно-історичногопроцесу, творця культурних цінностей. Наведенівище положення переконують і необхідностідокладання значних зусиль кожного покоління, щобзберегти, відтворити, підтримати і відібратицінності, знання та орієнтації, оновити їх, дати їмнової інтерпретації й реалізувати їх відповідно доумов буття, що змінюються. У контексті нашогодослідження набуває актуальності питання

Ірина Доброскок, здобувач Інституту педагогіки НАПН України,кандандидат педагогічіних наук, доцент кафедри загальної та соціальної педагогіки

ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університетімені Г. Сковороди”

СОЦІАЛІЗАЦІЯ МАГІСТРІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИВ УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА

ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДОБИУ публікації порушується питання соціалізації магістрів соціальної педагогіки в умовах глобалізації

культури на засадах інформаційних процесів у соціокультурному середовищі. Обґрунтовано перспектививдосконалення соціальної галузі педагогіки в соціокультурному контексті в інформаційному суспільстві;розкрито цілі, виявлено педагогічні чинники соціалізації магістрів соціальної педагогіки.

Ключові слова: соціальна педагогіка, соціалізація, соціальна культурологія, інформаційна доба.В публикации раскрывается вопрос социализации магистров социальной педагогики в условиях

глобализации культуры на основе информационных процессов в социокультурной среде. Обоснованоперспективы усовершенствования социальной области педагогики в социокультурном контексте винформационном обществе; раскрыты цели, определены педагогические факторы социализации магистровсоциальной педагогики.

Ключевые слова: социальная педагогика, социализация, социальная культурология, информационная эра.In of a publication the question of socialization of master’s degrees of social pedagogics is affected in the

conditions of globalization of culture on principles of informative processes in a socio cultural environment. The ofprospects of perfection of social industry of pedagogics are reasonable in a socio cultural context in informativesociety; aims are exposed, the pedagogical factors of socialization of master’s degrees of social pedagogics areeduced.

Key words: social pedagogics, socialization, social culture logic, informative twenty - four hours.

УДК 37.013.42

СОЦІАЛІЗАЦІЯ МАГІСТРІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИВ УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДОБИ

© І. Доброскок, 2010


соціалізаційних процесів у їх динамічномурозвиткові на рівні соціальний педагог – об’єктсоціалізаційного впливу в умовах соціокультурногосередовища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Соціально-виховну сутність соціальної педагогікивідстоюють І. Андрєєва, О. Безпалько, Б. Вульфов,О. Кузьменко, А. Мудрик, В. Нікітін, Н. Осьмук,В. Семенов, Г. Філонов та інші. Розмаїття підходівдо визначення предметно-сутнісних основсоціальної педагогіки уможливило виокремленнядекількох її парадигм: педагогічної, соціологічної,соціолого-педагогічної, соціально-педагогічної(І. Ліпський). Однак, незважаючи на те, щосучасні культурологи і педагогивзаємодоповнюють зусилля один одного удослідженні культурологічних основ педагогіки,зокрема соціальної її галузі, культурологічнапарадигма соціальної педагогіки не виділяється.Діяльність культурологів спрямована навдосконалення культурологічного підходу яксукупності методів дослідження різних сферсоціокультурної дійсності, на культурологічнийаналіз освіти, створення позитивного іміджусоціальної педагогіки через активізацію суспільноїуваги на її можливостях у духовно-моральномуоздоровленні людини (А. Арнольдов, Т. Кисельова,В. Розін та інші). У сучасних соціологічних,культурологічних та педагогічних дослідженняхнедостатньо глибоко розглядається природасоціальної педагогіки як продукт культурилюдства і засіб культурної динаміки суспільства ілюдини. Актуальність визначення теоретико-методологічних основ розвитку соціальноїпедагогіки, вивчення її перспектив вінформаційному суспільстві задля регулюванняпедагогічними засобами трансформаційнихпроцесів в Україні визначають актуальністьсоціалізації фахівців із соціальної педагогіки.

Метою публікації є обґрунтувати перспектививдосконалення соціальної галузі педагогіки всоціокультурному контексті в інформаційномусуспільстві, зокрема в сучасній Україні; визначитизавдання, виявити педагогічні чинникисоціалізаційного процесу у вищій школі в умовахмагістратури.

Виклад основного матеріалу. У структурікультури соціальна педагогіка (як управліннясоціальним вихованням) є складовими духовноговиробництва – важливої передумови яквиробництва взагалі, так і сукупних суспільнихвідносин, які піддаються впливу цінностей, знань,орієнтацій – наслідків духовного виробництва.Соціальна педагогіка межує із соціальноюкультурологією у дослідженні механізму засвоєння

і розповсюдження духовності, зокрема соціальнихцінностей.

Виходячи із загальних концепцій виховноговпливу життєздатної особистості, з урахуваннямтенденцій розвитку сучасної вищої школиінформаційної доби сформулюємо завданнясоціалізаційного процесу у вищій школі в умовахмагістратури: 1) орієнтація особистості студентана гуманістичні і смисложиттєві цінності всоціально-політичних і економічних умовахінформаційного суспільства, визначення свогомісця і цілей життєдіяльності; 2) оволодіннястудентом цінностями світової та національноїкультури, їх примноження й активна участь укультурному житті українського суспільстваінтенсивного в якості суб’єкта твореннянаціональної культури; 3) оволодіння нормамисуспільної моралі, національними традиціями,кодексом професійної честі і моральнимицінностями відповідних прошарків і груп,виховання адекватної самооцінки результатів своєїдіяльності; 4) валеологічне виховання студента;5) формування національної самосвідомості,громадянськості, патріотизму, поваги до законуправопорядку, внутрішньої свободи і почуттяособистої гідності відповідно до прогресу моралісучасного суспільства; 6) розвиток індивідуально-особистісних задатків студента, формування наїх основі загальних і специфічних здібностей,активізація творчого потенціалу і здатності досаморозвитку; 7) усвідомлення покликання, щополягає в потребі реалізації набутих професійнихзнань і навичок у праці як першої життєвоїнеобхідності, вищій життєвій цінності і головномуспособі досягнення життєвого успіху,цілеспрямованості і підприємництві,конкурентоспроможності у всіх формахжиттєдіяльності.

Провідним терміном, спільним для соціальноїпедагогіки і соціальної культурології, є “духовність”– показник існування певної ієрархії цінностей,цілей, смислів, у якій концентрується проблемащодо вищого рівня освоєння світу людиною”[5;8]. Культурно-антропологічний контекстпідсилюється загальновиховним значеннямпоняття: проблема духовності є проблемоювиходу людини за рамки вузько-емпіричногобуття, подолання себе усталеного в процесіоновлення і вдосконалення, устремлінняособистості до своїх ідеалів, цінностей і реалізаціяїх на своєму життєвому шляху. Серед цінностейкультурологи виокремлюють і введенийМ. Вебером термін “соціальні цінності –найважливіший елемент культури, системисоціальної регуляції, що забезпечує загальну,


55 Молодь і ринок №9 (68), 2010

стратегічну лінію такої регуляції. На основісоціальних цінностей створюються соціальнінорми”. Соціальні цінності за своїм змістом єпереконанням, що поділяє суспільство абосоціальна група стосовно цілей, яких необхіднодосягти в процесі соціокультурного розвитку.Наведене вище надає можливість з’ясувати ісоціально-виховне значення духовності як основисоціальної життєтворчості, зміцнення соціальностівсіх соціальних суб’єктів через засвоєння,розвиток та реалізацію ними соціальних цінностей,винайдених певним соціумом, людствомпротягом історико-культурного розвитку.

Отже, духовність у соціокультурному вимірістановить ієрархію соціальних цінностей тасоціальних ціннісних орієнтацій (особистіснийвимір цінностей) суспільства, групи, індивіда.

Специфіка нашого дослідження вимагаєаналізу соціалізаційного процесу всоціокультурному аспекті.

Цінною для нашого дослідження є думкаА. Арнольдова, який обстоює думку про те, щосоціальна педагогіка є сучасним феноменомактивної соціальної дії, комплексною системоюпедагогічних знань про людину, про її соціальне іпсихічне здоров’я, акцентуючи свою специфічнуувагу на соціальній дії і поведінці людей, нарозвитку їх морально-духовних сил [2].

Сучасні глобалізаційні процеси дозволяютьінтерпретувати думку вченого в теоретичному іпрактичному аспектах реалізації потенціалупроцесу соціалізації:

1. Культурний прогрес створює сприятливіумови для самоідентифікації особистості, яка,розвиваючи свої можливості і здібності, відчуваєсебе метою і двигуном суспільного прогресу,неминуче має розв’язувати питання про своємісце і роль у соціумі.

2. Розвиток соціальності, що дістає своєвідтворення у появі нових соціальних інституційрозкриває широкі можливості для носія культуризнайти свою нішу у світі соціальних зв’язків,зробити внесок у подальшу розбудовусоціокультурного надбання шляхом реалізаціїгуманістичних ідеалів у своїй діяльності.

Послуговуючись терміном А. Арнольдова“культурна свідомість”, що розуміється яксформованість системи соціальних цінностей йгуманістичних ідеалів, і з допомогою якої людинабувають здатності відчувати свою цілісність уширокому духовному просторі, долучаються довідчуття культурного історизму, вважаємо, що врозробці сучасної концепції соціальної педагогікивизначальними є напрями духовного життясуспільства, морального становлення людини, ролі

цінностей у формуванні культури особистості.Надання соціальній педагогіці загальнонауковогозначення дозволить розглядати цю галузь за новихсоціокультурних умов в якості невід’ємного йорганічного ідейно-інтелектуального знаряддя,складової частини духовного життя суспільства,транслятором базису загальнолюдськихкультурних цінностей.

Сполучення культури з соціальною роботою,а культурології як сфери науково-дослідницької тапрактичної діяльності – з соціальною педагогікоюдозволяє досліджувати проблеми аксіології буття,визначати ціннісні орієнтації суспільної й особистоїсвідомості, формувати той зміст освіти ідіяльності, який реалізується засобами соціальноїпедагогіки. За такого розуміння органічноївзаємодії аналізованих галузей ціннісні орієнтаціїсуспільства та особистості, їх реалізація в нормах,традиціях, звичаях, стереотипах свідомості,соціалізації особистості виступають як основнийпредмет дослідження та інструмент науково-педагогічної практики як культурології, так ісоціальної педагогіки. Прагматичну метусоціальної педагогіки вбачаємо в допомозісуспільству й особистості в їхній самоідентифікаціїй інституліалізації соціально-нормативнихнастанов свідомості та поведінки з метоюпідвищення рівня практичної побутової культури– складової загальної культури людини, тобтоуспішної її соціалізації.

Окреслені напрями подальшого розвиткусоціальної педагогіки в умовах глобалізаціїкультури суспільства інформаційної добивважаємо за доцільне окреслити тенденціїрозвитку вищої освіти в контексті культури.Уважаємо, що звернення до культури як основиосвіти відкриває перспективу дослідженнядопредметного рівня змісту освіти, можливістьпринципово нового філософського, культурно-історичного, науково-педагогічного обґрунтуваннянавчально-виховної діяльності суспільства.Поділяємо думку Л. Тодорова про те, що, в новійсоціально-педагогічній ситуації використаннятрадиційного терміна “культура” надастьоригінальності у підходах до змісту освіти та їїгуманізації, і на цій підставі відбудеться розробкаспособів структурування нової педагогічноїтехнології.

Сучасна освіта стає знаряддям практичноговпровадження інтелектуальності в культуру, щопередбачає можливість перспективногомоделювання майбутнього стану освіти, якепов’язане з формуванням ідеалу бажаної культурияк культури освітньої. Філософський аналіз освітив сучасній культурі України віддзеркалює, на наш



погляд, стан виховання в системі освіти, щовимагає якісного переосмислення і подальшоїтрансформації, адже історико-культурний контекстосвіти дозволяє стверджувати, що саме цілівиховання, зумовлені культурними потребами,визначають зміст і методи навчання.

Соціальна педагогіка інформаційної доби маєможливість реалізувати свою мету черезрозв’язання соціокультурних завдань вдемократичних умовах, що передбачають вільнийвибір свого вдосконалення шляхомкультуротворчості, нігілізації негативного впливунегативних соціальних обставин та недоліківпевної індивідуальної культури. Такий підхід дорозуміння соціалізації індивіда забезпечуєгармонізацію соціальних умов становленнясоціального суб’єкта (спрямованість на оточення,педагогізація середовища) і внутрішньої соціальноїкультури соціального суб’єкта, тобто соціальнихціннісних орієнтацій, соціальної поведінки,соціальних якостей (спрямованість на соціальнийсуб’єкт, його соціальне культивування).

Отже, соціальна педагогіка є науково-практичним засобом дослідження і регулюваннясоціального виховання інформаційного суспільства(формування, розвитку та реалізації цінніснихставлень соціальних суб’єктів до себе, до іншихсоціальних суб’єктів та природи; регіону світу досебе, до окремої людини, групи, суспільства, іншихрегіонів світу, людства; до кожної людини, групи,суспільства, регіонів світу, природи, до себе якдо цілісного людства).

Уважаємо важливим також окреслититемпоральні координати впливу соціальногорозвитку, найвищим проявом якого є духовність:йдеться про тісний взаємозв’язок духовностімолоді й традиційного усталеного духовногопотенціалу, визначеного національною культурою.Перспектива на засадах гармонійного поєднаннятрадиційного й новаторського забезпечуватимесоціальний поступ майбутнього країни, людства,уможливить профілактику соціальних відхилень.Опредмечена в суспільстві духовність дорослихє виховним взірцем для нової генерації.Діалектична взаємозалежність обмінусоціокультурного досвіду на засадах традиційногой новаторського дозволяє розглядати духовнівзаємини між країнами та регіонами у світі, насоціокультурних теренах яких визначаютьсядуховно більш розвинуті країни і регіони, які єприкладом для інших, проте і вони потребуютьсоціокультурного самовдосконалення. У зв’язкуз цим розширюємо рамки соціального впливу наоб’єкт соціальної педагогіки та межі діяльностісоціального педагога темпоральними

координатами: відкрита соціально-педагогічнасистема як ефективна умова соціальноговиховання особистості дозволяє враховуватипотреби не тільки нової генерації в соціалізації, ай усіх суб’єктів соціальної дії. Отже, об’єкт маєбути водночас і суб’єктом соціально-педагогічноїдіяльності, що стосується не лише людини, але ісуспільства, регіону світу, суспільства.

На особливу увагу заслуговують ті заходи встратегічних ініціативах органів управлінняосвітою, що стосуються входження України уЄвропейський простір вищої освіти. Зокрема, всічні 2004 року МОН України затвердило “Заходищодо реалізації положень Болонської декларації всистемі вищої освіти і науки України на 2004 –2005 роки” [4; 6; 7]. Зміни, які передбачаються,пов’язані і з професійною підготовкою соціальногопедагога.

В умовах окресленої освітньої парадигми вищоїшколи соціалізація особистості – майбутніхсоціальних педагогів – також набуває новихвідтінків, коли реалізується право вибору вконкретних соціокультурних обставинах,створюються реальні умови для гуманізаціїсуспільної свідомості й практики, формуєтьсяновий тип культурних відносин. Як відзначаєО. Асмолов, “освіта формує передумовинеобхідного переходу від “культури користі” до“культури гідності” [2, 274]. У зазначеномуконтексті слід наголосити на тому, що сучаснавітчизняна педагогіка вищої школи ґрунтуєтьсяна антропоцентричних цінностях та принципісоціалізації у процесі оволодіння теоретичнимизнаннями профільних курсів, що прискоритьдемократизаційні процеси в країні та входження їїв європейський простір. Особливостісоціокультурного етапу людства і нашої країнизумовлюють розбудову культурологічноїпарадигми гуманітарної освіти, формування їїкультурологічних методологічних основ.

У зв’язку з цим набуває значущостісоціокультурний освітньо-виховний компонент упроцесі підготовки соціальних педагогів.Реалізація принципів демократизації, гуманізаціїй гуманітаризації навчально-виховного процесу,зокрема спрямування освіти з контексту ідеологіїв контекст культури, уможливить успішнусоціалізацію потребує об’єктивного аналізу йудосконалення форм і методів професійноїпідготовки соціальних педагогів, переорієнтаціїпедагогічних цінностей, переосмислення мети,змісту й технологій навчання.

Висновки. Аналіз наведеного вище матеріалудозволяє характеризувати рівень соціалізаціїмагістра соціальної педагогіки за такими


57 Молодь і ринок №9 (68), 2010

показниками: 1) сформованість прогресивнихжиттєвих орієнтацій; 2) сформованістьпрогресивних життєвих цінностей; 3) особистіснийвиховний ідеал; 4) пріоритетні демократичні формижиттєвої підтримки; 5) високий рівень соціальногозадоволення; 6) високий рівень розвиткуособистісних якостей; 7) високий рівеньнормативно-правової компетенції; 8) прогресивнімотиви і фактори професійного вибору; 9)психологічна готовність до професійної діяльності;10) мобільність сприйняття соціально-педагогічних впливів на особистість.

Уважаємо за необхідне наголосити на тому, щоособистісний виховний ідеал у контексті здобутківнаціональної і світової культури характеризуєтьсятакими якостями: 1) здатність адаптуватися вумовах соціального і природного середовища;2) здатність перетворювати соціальне, природнесередовище і себе відповідно до заданоготрансформаційного вектору; 3) комунікативнакомпетенція (вияв відкритості, чуйності,тактовності, скромності, уважності,справедливості, об’єктивності, неупередженості;уміння бути цікавим співрозмовником; готовностізабезпечувати суб’єктну позицію вихованця;уміння будувати взаємини на основі діалогу;володіння технікою мовної д іяльно сті) ;4 ) цілеспрямованість, оперативність, прагненнядо пошуку нового і здатність знаходитиоптимальне розв’язання життєвих проблем унестандартних ситуаціях; 5) прагнення досамоосвіти й самовдосконалення; 6) здатністьсамостійно приймати рішення; соціальна зрілість(законослухняність; розвинене почуття соціальноївідповідальності за вчинки, громадянськогообов’язку); 7) національно-патріотичнасамосвідомість; активна громадянська позиція;(готовність відстоювати і зберігати благополуччясвоєї держави); 8) вияв духовності, наявністьвнутрішньої культури, яка базується на визнанніцінності іншої людини і неповторності їївнутрішнього світу.

Психологічна готовність магістра соціальноїпедагогіки до професійної діяльності як критерійуспішної соціалізації визначається відповідно досформованості рівнів: 1) поінформованості провимоги, що ставляться до майбутньої роботи(усвідомлення самоцінності людської особистості,її неповторності й індивідуальності; визнанняособистісного росту вихованця як мети іп р и з н ач е н н я с о ц і а л ь н о г о п е д а г о г а ) ;2 ) поінформованості про приналежність довизначеної професійної спільноти (свідомеприйняття обраної професії; усвідомленняособистісної й соціальної значимості професії);

3) поінформованості про особливості соціальноїроботи (розуміння творчої природи діяльностісоціального педагога, що вимагає значнихнервово-психологічних витрат ісамовдосконалення;емоційна сприйнятливість і чутливість; почуттяемпатії і рефлексії; співпереживання; володінняметодами саморегуляції й саморелаксації).

Мобільність сприйняття соціально-педагогічних впливів на особистістьзабезпечується високим рівнем загальноїкультури: інтелектуальність; активність; володіннянауково-гуманістичним світоглядом; ерудиція;уміння аналізувати сучасну політичну,соціокультурну ситуацію; уявлення про роль ізначення політичних і соціальних систем у життісуспільства; уміння аналізувати основнісоціально-економічні, політичні, соціокультурніподії в межах регіону, держави, планети; володіннязнаннями про інформаційні процеси в природі ісуспільстві, історичну зумовленість культур іцивілізацій, їх різноманітність і неповторність.

В умовах інформаційної доби важливим видаєтьсяне лише спростити доступ до соціокультурногонадбання людства, а розкрити виховний потенціалдосвіду сучасним та прийдешнім поколінням якможливість досягти нового рівня свободи, творчості,використовувати соціокультурний спадок людства прирозв’язанні складних соціокультурних ситуацій,визначенні сенсу власного життя.

Ефективність діяльності соціальних педагогівперебуває у пропорційному взаємозв’язку з міроюсоціалізації фахівців, адже визначальну роль усоціалізаційному процесі індивіда, у розвитку йогодуховності, тим більш у засвоєнні соціально-педагогічних знань, умінь, навичок має відіграватисистема освітніх закладів країни, ефективнеуправління якою забезпечується фахівцямисоціальної педагогіки.

1. Арнольдов А.И. Социальная педагогикии культурология: содружество наук / А. И. Арнольдов.– М.: Ин-т педагогики социальной работыРАО, 1996. – 150 с.

2. Асмолов А.Г. Деятельность и установка/ А.Г. Асмолов. – М.: МГУ, 1979. – 143 с.

3. Баб’як Ж.В. Діагностика соціально-виховного процесу як умова соціалізаціїстудента вищого навчального закладу: дис.на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук:13.00.05 / Ж.В. Баб’як. – Луганськ, 2004. – 212 с.:іл. – Бібліогр.: С. 159 – 172.

4. Заходи щодо реалізації положеньБолонської декларації в системі вищої освітиі науки України на 2004 – 2005 роки // ОсвітаУкраїни, 2004. – 57 с.


58

5. Ерасов Б.С. Социальная культорология /Б.С. Ерасов. – М.: Аспект-Пресс, 1996. – 591 с.

6. Ничкало Н.Г. Неперервна професійнаосвіта – тенденція світова / Н.Г. Ничкало //Розвиток педагогічної і психологічної науки вУкраїні у 1992 – 2002. – Х., 2002. – Ч. 2. –С. 148 – 162.

7. Стратегія реформування освіти вУкраїні: Рекомендації з освітньої політики /за заг. ред. В. Андрущенка. – К.: К.І.С., 2003.– 296 с.

8. Этика социальной работы: принципы истандарты // Российский журнал социальнойработы. – 1995. – № 2. – С. 38 – 59.


Постановка проблеми в загальномувигляді. Реформування системиосвіти США та модернізація вищих

навчальних закладів змусили науковцівпереглянути і вдосконалити вимоги до викладаннянавчальної дисципліни, оцінювання педагогічноїдіяльності викладачів та визначення рівня їхпрофесіоналізму. Оскільки система вищої освітиСША децентралізована, тому вся відповідальністьза якість викладання навчальних дисциплінпокладається на конкретні штати. Таким чином,у США не існує єдиних стандартів освіти таоцінювання педагогічної діяльності викладачів, такяк кожен штат має свої законодавчі акти вищоїосвіти. Недивлячись на децентралізовануструктуру американської вищої освіти, у СШАіснує три системи стандартів, які характеризуютьпослідовність педагогічної діяльностіпрофесорсько-викладацького складу та кар’єрний зріствикладачів у вищих навчальних закладах.

Відповідні системи стандартів мають тіснийзв’язок між собою тому, що направлені навдосконалення якості педагогічної діяльностівикладачів. Таким чином стандарти INTASC –Консорціум з підтримки та оцінювання викладачів-початківців (Teacher Assessment and SupportConsortium) характеризують знання, уміння,навички та здібності викладачів-початківців;стандарти NCATE – Національної Ради з акредитаціїпрограм підготовки викладачів (National Council forAccreditation of Teacher Education) висвітлюютьвимоги до програм підготовки викладачів:ґрунтовно оволодіти навчальною дисципліною,набути знання, виробити вміння, здобути навички,які необхідні для педагогічної діяльності у вищомунавчальному закладі; стандарти NBPTS –Національної Ради із стандартів у галузі професійноговикладання (National Board for Professional TeachingStandard) встановлюють вимоги до викладачів, яківже займаються педагогічною діяльністю.

Ірина Зварич, кандидат педагогічних наук,старший викладач кафедри теорії та практики перекладу

Національної академії Служби безпеки України і кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови

Інституту Філології Київського Національного університетуімені Тараса Шевченка

СТАНДАРТИ ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІВИКЛАДАЧІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ США

У статті розглянуто стандарти педагогічної діяльності викладачів США, проаналізовано нормибазових стандартів INTASC та охарактеризовано стандарти оцінювання якості педагогічної діяльностівикладачів у вищих навчальних закладах і дано їх визначення.

Ключові слова: стандарти, базові стандарти, вимоги, норми, оцінювання, якість, вищий навчальнийзаклад, педагогічна діяльність, викладання навчальної дисципліни.

В статье рассмотрено стандарты педагогической деятельности преподавателей США,проанализировано нормы базовых стандартов INTASC та охарактеризовано стандарты оценивания качествапедагогичной деятельности преподавателей у высших учебных заведениях и дано их определение.

Ключевые слова: стандарты, базовые стандарты, требования, нормы, оценивания, качество, высшееучебное заведение, педагогическая деятельность, преподавание учебной дисциплины.

In this article the standards of pedagogical activity of teachers are considered, the norms of basic standardsINTASC are analysed, and the standards of evaluation the quality of teachers’ pedagogical activity in highereducational establishments are observed and their determines are given.

Key words: standards, basic standards, requirements, norms, evaluation, quality, higher educationalestablishment, pedagogical activity, teaching of educational discipline.

УДК 378(73)

СТАНДАРТИ ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ США

© І. Зварич, 2010

59 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Національна Рада із стандартів у галузіпрофесійного викладання – NBPTS створена здиректорів, встановлює високі і жорсткістандарти викладання навчальної дисципліни таоцінювання педагогічної діяльності викладачів.Стандарти NBPTS базуються на встановленихєдиних вимогах до навчального процесу у вищомунавчальному закладі, критерій оцінюванняпедагогічної діяльності викладачів, вдосконаленнянавчальних програм і впровадження дидактичнихметодик до процесу викладання навчальноїдисципліни.

Консорціум з підтримки та оцінюваннявикладачів-початківців був створений у 1987 роціі об’єднував вищі навчальні заклади, національніосвітні організації та агентства, яківстановлювали вимоги до викладання навчальнихдисциплін у вищих навчальних закладах.Стандарти INTASC висувають високі вимоги длявикладачів-початківців, які повинні поєднуватизміст навчання з педагогічним вмінням викладатинавчальну дисципліну на високому професійномурівні. Основу базових стандартів INTASCстановлять десять вимог, що стосуютьсявикладання навчальної дисципліни і якіпоширюються на оцінювання педагогічноїдіяльності викладачів. Кожна вимога стандартувстановлює основні концепції викладаннянавчальної дисципліни і методи оцінюванняпедагогічної діяльності викладачів.

Аналіз наукових досягнень і публікацій.Я.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мруга, Лайт Р.Дж.,С.А. Лівінгстон, М.Дж. Зіекі та ін. розглядаютьстандарти оцінювання педагогічної діяльностівикладачів у вищих навчальних закладах і насторінках дидактичної та методичної літературивисвітлюють свої погляди і дискутують про їхвимоги.

Мета статті. Розглянути стандартипедагогічної діяльності викладачів США,проаналізувати норми базових стандартівINTASC та охарактеризувати стандартиоцінювання якості педагогічної діяльностівикладачів у вищих навчальних закладах і датиїх визначення.

Виклад основного матеріалу. СтандартиINTASC вважають базовими тому, що вониставлять основні вимоги до викладачів, до їхньоїпрофесійної діяльності. За цими стандартамивикладачі розуміють базові концепції викладаннянавчальної дисципліни та її структуру, проявляютьпрофесійні здібності, визначають якісний рівеньзнань студентів та вміють вдосконалити певніаспекти навчальної дисципліни для кращогосприйняття, залучають студентів до дослідницької

діяльності використовуючи різні методидослідження для перевірки наукових гіпотез,розвитку аналітичних здібностей та критичногоїх мислення.

Я.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мругазазначають, що базові стандарти INTASC маютьдесять норм оцінювання педагогічної діяльностівикладачів [1, 62 – 71].

До першої норми вони відносять такі вимоги:викладач розуміє основні концепції, методиоцінювання, структуру дисципліни, щовикладається, і здатний моделювати навчальніситуації, що зроблять певні аспекти предметазрозумілими для студентів [1, 62]. Вимоги першоїнорми підкреслюють компетентність викладачау розумінні концепції навчання у вищомунавчальному закладі та професійність педагога увикладанні навчальної дисципліни. Однак,вивчення навчальної дисципліни має бутипослідовним і зрозумілим. Кожну тему викладунавчального матеріалу необхідно викладатидоступно і логічно для ґрунтовного її опанування,а не лише обмежуватись певними аспектами.Вивчення навчальної дисципліни має відповідатистандартам вищої освіти, які є основою визначенняякості вищої освіти та професійної підготовки, атакож якості освітньої діяльності вищихнавчальних закладів незалежно від їх типів, рівнівакредитації та форм навчання. Основні засновникиINTASC – державні освітні агентства СШАвідповідають за підвищення рівня якостіпрофесійної кваліфікації викладачів, визначаютьпорядок розроблення стандартів вищої освіти тавнесення змін до них, визначають їх якісний рівеньта здійснюють контролю за їх впровадженням ідотриманням.

До друго ї норми стандартів INTASCЯ.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мруга відносятьтакі вимоги: викладач розуміє закономірностірозвитку і навчання студентів, здатнийорганізовувати навчальне середовище, що сприяєїхньому інтелектуальному, соціальному йіндивідуальному розвитку [1, 63].

Варто погодитись із тим, що викладач розумієпроцес вивчення навчальної дисципліни, можекваліфіковано викладати навчальний матеріал істворити доброзичливу атмосферу йогосприйняття, що сприятиме інтелектуальному,соціальному та індивідуальному розвиткустудентів. Однак, вивчення навчальної дисциплінимає відповідати стандартам вищої освітивищих навчальних закладів, які ґрунтуються натому, що вищі навчальні заклади визначаютьспеціалізації за спеціальностями, за якимиздійснюється підготовка фахівців освітньо-



кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста,спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій заспеціальностями відображають відмінності узасобах, умовах та продуктах діяльності в межахспеціальності. Варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищихнавчальних закладів, освітньо-професійнихпрограм підготовки та засобів діагностики якостівищої освіти забезпечують підготовку фахівців заспеціалізаціями та спеціальностями з урахуваннямособливостей суспільного поділу праці тамобільності системи освіти щодо задоволеннявимог ринку праці.

До третьої норми стандартів INTASCЯ.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мруга відносятьтакі вимоги: викладач розуміє, що студентивідрізняються у своїх підходах до навчання, істворює навчальне середовище, індивідуальнопристосоване до кожного з них [1, 63].

Слушна думка науковців, що студенти маютьрізні підходи до опанування навчальної дисципліни.Слід зазначити, що підходи до вивченнянавчального предмета – це сукупність різнихпедагогічних дій, які використовує викладач упроцесі викладання навчальної дисципліни, астудент – у процесі її опанування.

Таким чином, думку щодо створеннянавчального середовища індивідуальнопристосованого до кожного студента требарозширити тому, що навчальне середовище – цеатмосфера сприйняття навчального матеріалу упроцесі навчання. А навчальний процес у вищомунавчальному закладі, який має чітко встановленістандартні вимоги, які затвердженіадміністрацією вищого навчального закладу ісхвалені у відповідних навчальних програмахвивчення навчальної дисципліни. Переважнокожна навчальна дисципліна складається ізвисвітлення лекційного навчального матеріалу,опанування його на семінарських та практичнихзаняттях. Отже, викладач не може змінюватизатверджені адміністративні вимоги щодозабезпечення навчального процесу, він лише можепроявити свій професіоналізм у викладаннінавчального предмета і майстерність, щодоіндивідуального підходу до студентів вґрунтовному опануванні навчальної дисциплінизгідно вимог державних стандартів вищоїосвіти.

До державного стандарту вищої освітиналежить: перелік кваліфікацій за відповіднимиосвітньо-кваліфікаційними рівнями; перелікнапрямів та спеціальностей, за якимиздійснюється підготовка фахівців у вищихнавчальних закладах за відповідними освітньо-

кваліфікаційними рівнями; вимоги до освітніхрівнів вищої освіти; вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.

У нормативно-правових документахзазначається, що перелік кваліфікацій завідповідними освітньо-кваліфікаційними рівнямимістить перелік назв кваліфікацій, яківизначаються через професійні назви робіт, щомають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах.Перелік напрямів та спеціальностей, за якимиздійснюється підготовка фахівців у вищихнавчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, містить перелік назвнапрямів, що відображають споріднений зміствищої освіти і професійної підготовки, та перелікназв спеціальностей, що відображаютьнеповторювані узагальнені об’єкти діяльності абовиробничі функції та предмети діяльності. Вимогидо освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги дорівня сформованості у особи соціальних ігромадянських якостей з урахуванням особливостеймайбутньої професійної діяльності. Відповідновимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищоїосвіти містять вимоги до професійної підготовкифахівців з урахуванням суспільного поділу праці.

До четвертої норми стандартів INTASCЯ.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мруга відносятьтакі вимоги: викладач розуміє і використовуєрізноманітні методи навчання, що сприяютьрозвитку у студентів професійних навичок,критичного мислення та уміння розв’язуватипроблеми [1, 64].

Важлива думка науковців щодо використаннярізних педагогічних методів навчання студентівта опанування навчальною дисципліною. Однак,викладач повинен дотримуватись вимогстандартів вищої освіти та освітньо-професійноїпрограми підготовки фахівців, яка визначаєнормативний термін та нормативну частинузмісту навчання за певним напрямом абоспеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту,обсягу та рівня освіти й професійної підготовкивисококваліфікованого працівника. Освітньо-професійні програми підготовки затверджуютьсяспеціально уповноваженим центральним органомвиконавчої влади у галузі освіти і науки.

До п’ятої норми стандартів INTASCЯ.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мруга відносятьтакі вимоги: викладач використовує розуміннямотивації і особливостей поведінки студента ігрупи для створення навчального середовища, щосприяє позитивному спілкуванню й активній участів процесі навчання і самомотивації [1, 65].


61 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Висвітлення думки науковців п’ятої нормипідкреслює майстерність викладача в управліннінавчальним процесом та створенні атмосферипозитивного сприйняття навчального матеріалу,висловленні власної думки студентів і розвиткукритичного мислення. До цієї норми стандартівINTASC можна віднести професійність викладачаспостерігати за студентами, слухати тавислуховувати їх відповіді у розв’язанніпоставленого завдання і вносити відповіднікорективи щодо висловлення власної думкистудентів. Студенти високо оцінюють викладача,який обізнаний не тільки в галузі знань навчальноїдисципліни, що викладає, але має широкийкругозір і ґрунтовно володіє різнобічними знаннямиі вдало використовує міжпредметні зв’язки увивченні навчальної дисципліни.

До шостої норми стандартів INTASCЯ.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мруга відносятьтакі вимоги: викладач використовує ефективнівербальні, невербальні й інформаційні технологіїдля підтримки атмосфери активної взаємодії,співробітництва і толерантності в аудиторії [1, 67].

У цій нормі науковці підкреслюють важливістьвикористання інформаційних технологій навчання,високої культури вербального і невербальногоспілкування викладача і студента.

Лайт Р.Дж. зазначає, що викладач повиненрозумно використовувати час в процесі вивченнянавчальної дисципліни, поєднуючи вдало гумор таспонтанність у викладі навчального матеріалу;бережно ставитись до студентів расовоїприналежності; бути чуйним у ставленні до студентіві готовим надати консультації в позаурочний час;вболівати за вивчення навчальної дисциплінистудентами; на екзамен виносити тільки такі теми,завдання і питання з навчальної дисципліни за якимивели дискусію на заняттях [2, 42].

Однак, включати до завдань екзаменаційнихтестів та білетів лише вивчений програмнийматеріал впродовж певного терміну навчання неварто, тому що студенти обмежені проявити своїіндивідуальні здібності до опанування додатковогонавчального матеріалу, що виноситься насамостійну та індивідуальну роботу. Вивченнянавчальної дисципліни потребує опануванняпрограмним матеріалом з різних джерел основноїта додаткової літератури, спостереження інаукового дослідження, висловлення власноїобґрунтованої думки з навчального предмета.

До сьомої норми стандартів INTASCЯ.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мруга відносятьтакі вимоги: викладач розробляє методикунавчання на підставі знань предмета, студентів,суспільства і навчальних цілей [1, 68].

Ця норма певною мірою підкреслює науковіта творчі підходи викладача до викладаннянавчальної дисципліни, які ґрунтуються на власнихзнаннях, уміннях, навичках, досягненнях івисвітлюються у навчальних програмах, планах.Як правило, навчальні програми та плани вивченнянавчальних дисциплін розробляються вищимнавчальним закладом відповідно до освітньо-професійних програм підготовки спеціалістів ізатверджуються керівником вищого навчальногозакладу. Програми навчальних дисциплінвизначають їх інформаційний обсяг, рівеньсформованості вмінь та знань студентів, перелікрекомендованих підручників, інших методичнихта дидактичних матеріалів, критерії успішностінавчання та засоби діагностики успішностінавчання – викладання навчальної дисципліни тавизначення якісного рівня знань студентів.

Навчальні плани визначають графікнавчального процесу, перелік, послідовність та часвивчення навчальних дисциплін, форми навчальнихзанять та терміни їх проведення, а також формипроведення підсумкового контролю.

Отже, на основі затверджених навчальнихпрограм та планів, викладач вищого навчальногозакладу розробляє методики викладаннянавчальної дисципліни для різних рівнів знаньстудентів, що відповідають їх індивідуальнимздібностям та встановленим цілям. Викладачіможуть коригувати навчальні плани з метоюпідвищення якості навчального процесу у вищомунавчальному закладі.

До восьмої норми стандартів INTASCЯ.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мруга відносятьтакі вимоги: викладач розуміє і використовуєформальні і неформальні методи оцінювання дляоцінки і гарантії безперервного інтелектуального,соціального і фізичного розвитку студентів [1, 69].

Думка науковців, що висвітлюється у восьмійнормі дещо обмежена і потребує певногодоповнення тому, що викладач не повиненвикористовувати неформальні методи оцінюванняякісного рівня знань студентів і гарантуватибезперервний фізичний розвиток особистості.

Формальні та неформальні методи оцінюваннязнань визначаються засобами діагностикиякості вищої освіти . Вони визначаютьстандартизовані методики, які призначені длякількісного та якісного оцінювання досягнутогоособою рівня сформованості знань, умінь інавичок, професійних, світоглядних тагромадянських якостей. Засоби діагностикиякості вищої освіти використовуються длявстановлення відповідності рівня якості вищоїосвіти вимогам стандартів вищої освіти і



затверджуються спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади у галузіосвіти і науки.

Отже, можна зазначити, що формальні методиоцінювання – це офіційно встановлені правила, яківикористовуються в процесі діагностуванняякісного рівня знань студентів і водночасвисвітлюють педагогічну діяльність викладачів.До формальних методів оцінювання можнавіднести: виконання практичних завдань, проектів,тестів – стандартизованих та нестандартизованих,написання творчих робіт та наукових досліджень.Офіційно виставлені оцінки знань студентів чіткопідкреслюють їх якісний рівень опануваннянавчальною дисципліною.

Відповідно до неформальних методівоцінювання можна віднести відношення студентівдо вивчення навчальної дисципліни, а також іособисті стосунки викладачів та студентів, їхвласні взаємозв’язки та неупереджене ставленнядо майбутніх фахівців, що вплине на об’єктивністьякісного рівня знань студентів. Таким чином,оцінювання педагогічної діяльності професорсько-викладацького складу студентами у вищихнавчальних закладах підкреслить непрофесійністьвикладачів до викладання навчальної дисципліни.Необізнані викладачі у сфері педагогіки, психологіїта медицини можуть гарантувати безперервнийінтелектуальний, соціальний і фізичний розвитокстудентів. Слід зазначити, що розвитокособистості не залежить повністю від педагогічноїдіяльності викладачів тому, що наінтелектуальний, соціальний і фізичний розвитоквпливають гени спадковості, виховання в родиніта особисте відношення до опанування знань знавчальної дисципліни. Отже, викладачі вищогонавчального закладу можуть розвивати здібностістудентів, заохочувати до вивчення навчальноїдисципліни і таким чином впливати на їхінтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток.

До дев’ятої норми стандартів INTASCЯ.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мруга відносятьтакі вимоги: викладач – мислячий практик, якийпостійно оцінює вплив своєї діяльності на інших(студенти, батьки, інші професіонали в галузіосвіти) і активно шукає можливості професійногозростання [1, 70].

Варто погодитись із думкою науковців, щовикладач – це творча особистість, яка постійношукає нові методи, прийоми і підходи довикладання навчальної дисципліни, висвітлює своїнаукові погляди на сторінках дидактичної таметодичної літератури, активно працює впошуках наукових досліджень для професійногозросту, постійно оцінює свою педагогічну

діяльність та її вплив на студентів, батьків, колег,діячів освіти і т.д.

До десятої норми стандартів INTASCЯ.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мруга відносятьтакі вимоги: викладач підтримує стосунки зколегами, батьками і громадськими організаціямидля підтримки здоров’я студентів і поліпшенняїхнього навчання [1, 70].

Цілком слушна думка науковців, що викладачвищого навчального закладу постійно наполегливопрацює над покращанням навчального процесу танауково-методичним забезпеченням. Науково-методичне забезпечення вищої освітиздійснюється спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади у галузіосвіти і науки, іншими центральними органамивиконавчої влади, що мають у своємупідпорядкуванні вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищиминавчальними закладами. Науково-методичнезабезпечення вищої освіти включає підготовкунавчальної і наукової літератури та забезпеченнянею вищих навчальних закладів. Підготовка тазабезпечення вищих навчальних закладівнавчально-методичною документацією повиннавідповідати змісту навчання, визначеномустандартами вищої освіти.

Я.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мругапідкреслюють, що кожна з десяти норм базовихстандартів INTASC містить вимоги докомпетентності, здібності і майстерностівикладача на основі головного принципу, щокваліфікований викладач повинен поєднуватизміст навчання з педагогічним розумінням, абибути впевненим, що навчання ведеться нависокому рівні [1, 61].

Відповідне ствердження науковців цілкомсправедливо підкреслює вимоги викладачавищого навчального закладу, щодо йогопрофесійності і компетентності – бутивисокваліфікованим і досконало знати змістнавчального процесу. Однак педагогічнерозуміння навчального процесу повинновідповідати встановленим вимогам тому, що урізних викладачів своє розуміння і своявпевненість у тому, що навчання ведеться нависокому рівні. Навчання у вищому навчальномузакладі розглядається як процес викладаннянавчальної дисципліни та визначення якісногорівня знань студентів, яким вони опановуютьсамостійно залежно від індивідуальних здібностейкожного. Тому оцінювання педагогічної діяльностівикладачів на основі педагогічного розуміння того,що навчання ведеться на високому рівні єсуб’єктивним показником.


63 Молодь і ринок №9 (68), 2010

С.А. Лівінгстон та М.Дж. Зіекі вважають, щостандарт – це відповідь на запитання: “Якийзадовільний рівень є достатньо задовільним?”, іцю відповідь можна дати лише через суб’єктивнесудження [4, 12].

Це визначення дещо обмежене і повністю нерозкриває сутність стандартів тому, що стандартиповинні містити чіткі вимоги оцінюванняпедагогічної діяльності викладачів у вищихнавчальних закладах, зокрема викладаннянавчальної дисципліни, навчально-методичної інауково-дослідної роботи, громадської діяльності,трудової дисципліни. Відповідно суб’єктивнісудження ґрунтуються не тільки на людськійінтуїції, а потребують розуміння наукового іпрофесійного підходу до викладання навчальноїдисципліни та контролю навчального процесу.

І.Д. Лівінгстон зазначає, що стандарт – цеступінь оволодіння навчальним матеріалом, щобдосягти мети у викладанні навчальної дисциплінита еталон належного, соціального і фактичногорівня навчальних досягнень [3, 4787].

Визначення І.Д. Лівінгстона певною міроювідображає педагогічну діяльність професорсько-викладацького складу і варто погодитись із тим,що викладач повинен мати ґрунтовні знання знавчального предмета, щоб досягти мети у йоговикладанні. Проте, слід зазначити, що думкаавтора дещо обмежена відносно того, щостандарти – це ступінь оволодіння навчальнимматеріалом та еталон належного, соціального іфактичного рівня навчальних досягнень тому, щоступінь – це відповідний рівень знань викладача знавчальної дисципліни, а еталон – реальний рівеньйого досягнень в процесі викладання. Отже,стандарти – це вимоги, які викладач повинендотримуватись у процесі викладання навчальногопредмета та оцінювання якісного рівня знаньстудентів з навчальної дисципліни.

Я.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мругазазначають, що стандарти – це технічнірекомендації, які можуть використовуватися якоснова для оцінювання практик тестування, протеоцінка прийнятності тесту чи його застосуванняне полягає у буквальній відповідності кожномубазовому стандарту [1, 92]. Натомістьвикористання стандартів і оцінювання якостіпедагогічної діяльності на основі тестів маютьпевні суперечки, тому необхідні підрахункинадаються в розумних межах сторонам для їхповної інформованості і не ґрунтуються нарезультатах тестування. Підбір тестів навизначення педагогічної діяльності викладачів івибір бала професійності належить докомпетентності окремих штатів. Тому, кожен

штат встановлює різні вимоги до оцінюванняпедагогічної діяльності викладачів США.

Аналізуючи методичну та дидактичнулітературу щодо оцінювання якості педагогічноїдіяльності викладачів у вищих навчальнихзакладах США пропонуємо визначеннястандартів оцінювання їх педагогічної діяльностіі виділимо ті з них які характеризують педагогічнуроботу професорсько-викладацького складу, асаме: стандарти викладання навчальноїдисципліни, стандарти навчально-методичної роботи, стандарти науково-дослідної роботи, стандарти громадськоїдіяльності, стандарти трудової дисципліни.Вважаємо, що вказані нами стандарти оцінюванняякості педагогічної діяльності викладачів у вищихнавчальних закладах комплексно відображаютьвсю їх роботу.

Стандарти оцінювання якості педагогічноїдіяльності викладача – це встановлені вимогидо перевірки результатів виконання навчальноїпрограми дисципліни, що викладається у вищомунавчальному закладі, і які визначають реальнийрівень усіх складових його педагогічної діяльності:навчальної, навчально-методичної, науково-дослідної, громадської, трудової, і відповідно,стосуються етики взаємовідносин з колегами,викладачами, студентами та підлягаютьконтролю, щодо їх дотримання з метоюпідвищення освітніх послуг. Стандартиоцінювання якості педагогічної діяльностівикладача орієнтують його на їх дотримання такомплексне виконання відповідної робочоїпрограми.

Стандарти викладання навчальноїдисципліни – це встановлені вимоги дотеоретичного і практичного рівня реалізаціївикладачем у навчальній діяльності програмовогоі дидактичного матеріалу з навчальної дисципліни,положень наявної програми, володіння знаннямиз педагогіки вищої школи, які проявляється у рівнісформованості у студентів умінь і навичок,особистих якостей тощо.

Стандарти навчально-методичної роботи– це встановлені вимоги до забезпеченнявикладачем якості навчальної діяльності,супроводжуваної освоєнням сучасних новітніхтехнологій, постійним вдосконаленням навичок івмінь методичної діяльності, розробки новихкурсів, зміст семінарсько-практичних занять знаступним впровадженням актуальних ідей упрограми навчальних дисциплін, текстипідручників і посібників з грифом Міністерстваосвіти і науки України.

Стандарти науково-дослідної роботи – це


64

встановлені вимоги до якості проведення науковихдосліджень з конкретної галузі наукового знання івисвітлення їх результатів у монографіях,збірниках наукових праць, фахових виданняхрекомендованих ВАК, зарубіжних і місцевихвиданнях, на міжнародних і регіональнихконференціях, підручниках та посібниках.

Стандарти громадської діяльності – це вимоги,щодо якості і необхідності виконання громадськихдоручень у вищому навчальному закладі. Громадськідоручення не входять до посадових обов’язківвикладача. До громадських доручень у вищихнавчальних закладах часто відносять: участь у роботіВченої ради вищого навчального закладу і факультету,експертної ради у якості експерта, робочих комісіях,семінарах, комітетах, фондах, змаганнях, олімпіадах,кураторство студентською групою, керівництвосекцією тощо.

Стандарти трудової дисципліни – цевимоги щодо дотримання представникамипрофесорсько-педагогічного складу встановлениху вищому навчальному закладі норм поведінкита виконання посадових обов’язків.

Висновки. На основі вище викладеногонаукового матеріалу зробимо висновки.Стандарти діагностування педагогічної діяльності

викладачів – це вимоги до викладання навчальноїдисципліни, навчально-методичної і науково-дослідної роботи, громадської діяльності ітрудової дисципліни, які визначаютьсяМіністерством освіти, вдосконалюються івпроваджуються відповідними вищиминавчальними закладами. Такі стандарти можутьбути основою реформування вищої освіти,реорганізації вищих навчальних закладів,підготовки висококваліфікованих викладачів іпідвищення їх професійності у викладаннінавчальної дисципліни.

1. Педагогічне оцінювання і тестування. Правила,стандарти, відповідальність. Наукове видання /Я.Я. Болюбаш, І.Є. Булах, М.Р. Мруга, І.В. Філончук. –К.: майстер клас, 2007. – 272 с.

2. Light Richard J. Making the most of the college.Students speak their minds. – Cambr., Mass.; Lnd.:Harvard University press, 2001. – 242 p.

3. Livingston I.D. Standards, national: Monitoring /International Encyclopedia of Education. Oxford:Pergamon Press, 1985. – P. 4786 – 4791.

4. Livingston S.A. & Zieky M.J. Passing scores: amanual for setting standards of performance oneducational and occupational tests. Princeton, NJ:Educational Testing Service, 1982. – C. 12.


Постановка проблеми. Нині Українаприскорює темпи інтеграції вєвропейський освітній простір, тому

приведення вітчизняних освітніх стандартів донорм Європейського союзу є актуальнимпитанням. У зв’язку з цим українська системаосвіти стала на шлях реформування. Зміни, які в

ній відбуваються спрямовані на підвищення якостіосвіти, зокрема на оновлення змісту та форморганізації навчально-виховного процесу. Такікроки важливі, адже якість освіти є одним зчинників економічного, соціального прогресусуспільства, а також розвитку творчогопотенціалу людини.

Світлана Одайник, кандидат педагогічних наук,проректор з питань зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти


м. Херсон

МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ:ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

У статті окреслено теоретичний аспект моніторингу якості педагогічної освіти, охарактеризовановажливість проведення моніторингових досліджень у системі освіти.

Ключові слова: якість освіти, моніторинг, педагогічна освіта.В статье раскрывается теоретический аспект мониторинга качества педагогического образования,

дана характеристика важности проведения мониторинговых исследований в системе образования.Ключевые слова: качество образования, мониторинг, педагогическое образование.The article envelops theoretical aspect of monitoring of quality of pedagogic education, gives description of

the importance of carrying out of monitoring researches in the system of education.Key words: quality of education, monitoring, pedagogic education.

УДК 37.015

МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

© С. Одайник, 2010

65 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Для того, щоб оцінити ефективність освітньогопроцесу та передбачити подальші кроки щодо їїпідвищення, використовують основний засібвивчення якості освіти – моніторинг.

Здійснення моніторингу в освіті зараз є дужеактуальною проблемою, бо саме моніторинговідослідження дають можливість цілісно побачитиреальний стан освіти.

Аналіз останніх досліджень. Моніторингактивно почали досліджувати в 30-ті роки ХХстоліття. У кінці минулого століття інтерес донього значно зріс. На даний час проблемумоніторингу вивчають у таких напрямах:теоретичні основи моніторингу – О. Локшина,Т. Лукіна, В. Лунячек, зокрема, науковообґрунтувала вітчизняну систему державногоуправління якістю загальної середньої освіти –Т. Лукіна; управління якістю освіти – С.Воровщиков,Д. Матрос, Н. Мельникова, Д. Полев, М. Поташник,Д. Татьянченко; удосконалення організаціїосвітнього процесу – Л. Мойсеєва; педагогічниймоніторинг освітнього процесу – А. Белкін,Н. Жукова; рівень розвитку моніторингу в межахзагальноосвітніх навчальних закладів – А. Вілохін,А. Ісаєва, Г. Сігеєва, В. Кальней, С. Шишов,Дж. Уілмс та інші. О. Ляшенко визначивконцептуальні засади моніторингу якості освіти,рівні функціонування цієї системи та етапипроведення моніторингових обстежень. Іззазначеного видно, що різні аспекти моніторингувивчали як зарубіжні так і вітчизняні науковці.

Мета статті – розкрити теоретичні засадимоніторингу якості педагогічної освіти.

Виклад основного матеріалу. Моніторинговідослідження проводяться в різних науковихгалузях, серед них й педагогічна. О. Локшинавважає, що у педагогіці моніторинг пройшов триетапи становлення й розвитку. На першому, на їїдумку, було зроблено акцент на системномупідході у сфері моніторингу, зокрема, відбулосяадекватне структурування змісту освіти йрозробка ефективного оцінювання навчальнихдосягнень учнів з основних дисциплін зурахуванням не лише отриманих знань, а й уміньта навичок. На другому, вченими із СШАініціювалося проведення міждержавнихмоніторингових досліджень шляхом тестуваннянавчальних досягнень учнів. На третьому,моніторинг сформувався як цілісна система, щомістить збір даних на різних рівнях освіти, враховуєконтекстуальну інформацію, ресурсний внесок,освітній процес та освітні результати і передбачаєінтерпретацію отриманих фактів з метоювироблення подальших дій [3]. Отже, моніторингмає свою історію розвитку.

Незважаючи на дослідження, проведені вминулому столітті, на сучасному етапі окреміаспекти щодо проведення моніторинговихдосліджень потребують подальшого вивчення.

Моніторинг пов’язаний:- з якістю освіти;- з управлінням якістю освіти;- з культурою оцінювання;- з управлінськими рішеннями та стратегічним

менеджментом [2].У статті ми зупинимося саме на розгляді

моніторингу якості освіти. Для цього звернемоувагу на визначення понять “якість освіти”,“моніторинг”, “моніторинг якості освіти”.

Якість освіти відображає різні аспектиосвітнього процесу – філософські, соціальні,педагогічні, політико-правові, демографічні,економічні тощо. Вона поєднує властивості йхарактеристики освітнього процесу та йогорезультату, які спроможні задовольняти освітніпотреби всіх суб’єктів навчально-виховногопроцесу.

Якість освіти має теоретичний й практичнийаспекти. З точки зору теорії це – пошукконцептуальних засад визначення й оцінюванняякості освіти, з точки зору практики – здійсненнятаких способів моніторингу якості освіти, котрі бвпливали й управляли цим процесом. Ці аспектиякості освіти взаємопов’язані, оскільки незрозумівши, що саме покладено в основумоніторингових досліджень, оцінювати якістьосвіти неможливо.

Д. Матрос, Д. Полев, Н. Мельниковрозглядають моніторинг як механізм контролю йвідстеження якості освіти, постійнеспостереження за навчально-виховним процесомз метою виявлення його відповідності бажаномурезультату або першочерговим пропозиціям, щодозволяє виявити тенденції розвитку системиосвіти. За переконанням учених, поняття “освітніймоніторинг” як категорія педагогічна йуправлінська – не копіює загальних положеньтеорії інформації, а переводить їх на мовупедагогіки, психології й управління. Дослідникивважають, що завдання вчених полягає вконкретизації положень теорії, а завдання вчителя– реалізації їх у практичній діяльності [1].

Моніторинг – це дослідження, яке виконує двівзаємопов’язані функцій: функції спостереженнята функції попередження. Функція спостереженнядозволяє оцінити якість освіти, порівняти її зіншими результатами. Функція попередженнясприяє запобіганню небажаних результатів.

Зважаючи на зазначене вище, моніторингякості освіти – систематична і регулярна



процедура збору даних з важливих освітніхаспектів на національному, регіональному, тамісцевому рівнях. Такий моніторинг містить:визначення стандартів, встановлення критерію, заяким можна стверджувати про досягненнястандартів; збір даних та оцінку результатів, наоснові яких здійснюються відповідні заходи,оцінюються результати проведених заходіввідповідно до стандартів. Результатоммоніторингу мають бути зміни в педагогічнійтеорії та у практичній діяльності в межахнавчально-виховного процесу.

На сучасному етапі модернізації освітимоніторинг є тим засобом, який дозволяєотримати об’єктивні дані про функціонуванняосвітньої системи, на основі яких варто зробитиправильні кроки у напрямах усунення недоліківта виправлення помилок, що були допущення підчас запровадження інновацій. Разом з тим,інформація, отримана у процесі моніторинговогодослідження, дає можливість розробитистратегію подальшого розвитку освітньої галузі.

Такі дослідження відзначаються тривалістюпроведення, що дозволяє об’єктивно вимірюватиякість освіти, оцінювати та глибше зрозумітипричини сучасних недоліків. Тому моніторингякості освіти повинен бути достатньо динамічним,фіксуючи аналіз та оцінки таких важливихпедагогічних понять, як: соціальна мотивація,професійна спрямованість, вплив визначенихчинників на формування особистості тощо [4, 19].

Для того, щоб отримати об’єктивні дані під часдослідження необхідно приділяти більше увагиорганізації та впровадженню моніторингу, зважатина всі етапи його підготовки, зокрема, визначеннюоб’єкта та предмета дослідження; постановцізавдання; формуванню гіпотези; збору інформації,плануванню, систематизації; отриманню,узагальненню та обробці даних; формуваннюнаукових прогнозувань і відповідних пояснень.Відповідна організація передбачає необхідністьотримання регулярної інформації провпровадження педагогічного дослідження;виявлення змін (позитивних чи негативних) привпровадженні педагогічного дослідження;визначення чинників, що впливають на якістьосвіти, та відповідна їх корекція, завчаснепопередження небажаних результатів [1]. Отже,моніторинг реалізується за допомогою комплексуметодів і чітко розроблених процедур.

Важливою умовою ефективності педагогічногомоніторингу є: наявність чітких критеріїв оцінки;розробленість процедур оцінювання; наявністькваліфікованих експертів; розробленість формфіксації інформації під час моніторингу;

розробленість часових характеристик оцінювання;зв’язок оцінювання із системою прийняття рішень.

На думку Є. Хрикова, моніторинг забезпечуєопосередкований та безпосередній вплив на якістьосвіти. Опосередкований пов’язаний з тим, щомоніторинг забезпечує управління інформацією,необхідною для прийняття рішень, абезпосередній вплив здійснюють вже ці рішення.Безпосередній вплив забезпечують самімоніторингові процедури [6].

Моніторинг якості педагогічної освіти маєздійснюватися, в першу чергу, у напрямідослідження чинників, котрі впливають нафункціонування навчального закладу, серед них:наявність професіоналів здатних успішноздійснювати професійну діяльність; створеннявідповідних умов для професійного зростанняпедагогів. Також головними об’єктамимоніторингу є якість змісту освіти, виконаннянавчальних планів; якість діяльності педагогів,якість управління; якість матеріально-технічногозабезпечення; якість засвоєння навчальнихдисциплін; сформованість особистих якостей увипускників; діяльність випускників. Усе це даєможливість визначити моніторингову діяльністьна таких основних напрямах як відстеженняконтексту, ресурсів, перебігу, результатівосвітнього процесу.

Моніторинг якості освіти може здійснюватисяна різних рівнях: міжнародному,загальнодержавному, регіональному, локальному.Суть останнього полягає в системному аналізідіяльності навчального закладу щодо досягненняпоставленої перед ним мети, успішностівипускників, прогнозування психолого-педагогічних результатів, а також стануфункціонування муніципальної системи освіти вцілому та її порівнянних елементів з урахуваннямспецифіки функціонування кожного суб’єктаосвітньої системи, прогнозування діяльностінавчальних закладів, так зазначено у порядкузовнішнього незалежного оцінювання тамоніторингу якості освіти затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від25 серпня 2004 р. № 1095 [5].

Зупинимося коротко на моніторингу якостізагальної середньої освіти, об’єктами якого єзміст освіти; рівень навчальних досягнень учнів;рівень соціалізації учнів; засоби, щовикористовуються для досягнення освітніх цілей;умови здійснення педагогічного процесу та їхвплив на результати. Відстеження за такимипараметрами сприятиме впровадженню внавчальний процес змін, що покращило б рівеньосвіти. Особливо важливими такі результати є для


67 Молодь і ринок №9 (68), 2010

керівника загальноосвітнього навчальногозакладу, який має на їх основі зробити правильнівисновки щодо прогнозування динаміки таосновних тенденцій розвитку школи. Такожкерівникові доречно знати й про чинники впливуна результати моніторингу, зокрема про те, щовони можуть мати як позитивний, так і негативнийнаслідок, серед них: чинники, що перекручуютьістинні оцінки (якість інструментарію,професійність, підготовленість і часта зміна кадріву процесі роботи, еквівалентність груп,перекручування результатів, соціальнестановище, зовнішнє середовище); досконалістьдіагностичного інструментарію (соціально-психологічні, психолого-педагогічні, медичніметоди дослідження) [1]. Такі знання будутькорисними під час планування навчально-виховного процесу. Окрім цього є зовнішнічинники, які здатні за певних умов здійснити зміниу навчальному закладі. Отже, завданняпроведення моніторингового дослідження полягаєу виявленні як зовнішніх, так і внутрішніх чинників,які впливають на педагогічну систему, і на основіцього вносяться корективи в освітні процесизакладу.

Моніторингові дослідження маютьпроводитися постійно. Це дає можливістьстворити інформаційну систему, яка дозволяєзмінювати ситуацію відповідно до наявних умовфункціонування керованого об’єкта.

Отже, на даний час важливим є не простомоніторинг якості освіти у загальноосвітньомунавчальному закладі, а моніторинг розвиткуосвіти у ньому, що дає можливість керівникуоперативно визначати рівень освіти; вивестинавчальний заклад на якісно новий рівеньрозвитку.

Висновки. Зазначене вище свідчить про те,що суть моніторингу полягає в тому, щобдосліджувати та прогнозувати розвиток освітинавчального закладу, а також корегуватидіяльність у напрямах покращення йогофункціонування. Таким чином, відстеженнядинаміки процесу розвитку освіти, позитивнихзмін, які покращують навчально-виховний процес,робить його якіснішим.

Подальші дослідження варто вести унапрямах визначення суб’єктів моніторинговоїдіяльності у педагогічній галузі, пошукуефективних шляхів реалізації результатівмоніторингових досліджень, розробкиінструментарію для здійснення моніторингу узакладах освіти.

1. Бабінець С. Моніторинг якості освіти:педагогічний аналіз / С. Бабінець // Доступнийз http://osvita.ua

2. Лукіна Т.О. Моніторинг якості освіти:теорія і практика / Т.О. Лукіна. – К.: Вид. дім“Шкільний світ”: Вид. Л. Галіцина, 2006. –128 с.

3. Моніторинг якості освіти: світовідосягнення та українські перспективи / За заг.ред. О.І. Локшиної. – К.: К.І.С., 2004. – 128 с.

4. Орлов А.А. Мониторинг инновационныхпроцессов в образовании / А.А. Орлов //Педагогіка. – № 3. – 1996. – С. 18 – 23.

5. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 25 серпня 2004 р. N 1095 // Доступний зwww.mon.gov.ua.

6. Хриков Є. Теоретико-методологічнізасади моніторингу якості професійноїпідготовки // Доступний з http://www.profosvita.org.ua



15 вересняМіжнародний День демократії

Слово “демократія” відоме ще від часів Давньої Греції і у перекладі з грецькоїозначає “владу народу”.

Як відомо, найбільш демократичні країни світу є водночас країнами, найкращимидля проживання. Більшість громадян – почувається вільними і захищеними.

Треба бути сліпим і глухим, або надто вже заангажованим і упередженим, щоб небачити прямого зв’язку між багатством країни – і її демократичним державнимустроєм. Хоча єдиного шаблону демократичної держави у світі немає, всідемократичні устрої сповідують загальні цінності.

http://osvita.ua2

www.mon.gov.ua.6

www.profosvita.org.ua��

68

Постановка проблеми. Розвитокпрофесійної педагогіки, її предмет іпроблеми розглядаються з розвитком

педагогічної науки, котра супроводжуєтьсяпроцесом диференціації.

Диференціація наук виражається в тім, щорозділи вже існуючих наук стають самостійними,розвиваються і за масштабами дослідженьнайчастіше випереджають вихідні науки.

Якщо на початку становлення педагогіка булапов’язана переважно із системою початковоїосвіти, то надалі у зв’язку із переходом дообов’язкової загальної середньої освіти виниклапотреба у шкільній, віковій педагогіці, загальнійдидактиці, теорії виховання, теорії управліннянавчальним закладом. З розвитком професійно-технічної та вищої освіти – потреба у педагогіці,що розглядає проблеми професійної освіти.Диференціація педагогіки також виявилася урозвитку методик викладання окремих дисциплін,причиною чого став розвиток відповідних наук(математики, історії, фізики та ін.).

Аналіз останніх публікацій. Розвитку тастановлення професійної освіти менеджерів вгалузі промисловості надається належна увага, усвіт виходить значна кількість навчальноїлітератури підручників та посібників авторів:Б.М. Андрушків, О.Є. Кузьмін [1], О.І.Вишневський[5] , М.В . В ачевський, В .М. Мадз і гон ,Н.М. Примаченко [2], М.В. Єрмошенко,С.А. Єрохін, О.А. Стороженко [6], І. Лікарчук[12], С.М. Ніколаєнко [13], М.П. Пантюк, Т.І.Пантюк

[14], Н.М. Примаченко [15], Н. Коломінський [11],Я.Г. Камінецький [10], та інші автори, протезалишається невизначеним питання дослідженнядиференціації педагогіки, особливості становленняй розвитку професійної педагогіки, включаючитакож підготовку учнів професійно-технічноїосвіти до сучасних умов маркетингової діяльностіна підприємствах [3].

Мета статті. Розкрити важливе завдання, єв тому, щоб створити психолого-педагогічніпередумови формування активних,конкурентоздатних, ініціативних менеджерів,спроможних до продуктивної діяльності взакладах освіти різного рівня і акредитації(початкова школа, загальноосвітня, професійно-технічне училище, коледж, ВНЗ, академія)вивчення менеджменту та підготовки менеджерівдо діяльності у галузі освіти.

Виклад основного матеріалу. Слідвідзначити, що педагогіка – це наука, яка вивчає іставить собі за мету удосконалити процесинавчання, виховання та розвитку людини.Особливістю педагогіки є те, що вона не є наукоюсамодостатньою, зосередженою на собі самій, якце характерно для інших наук – природознавчихчи гуманітарних. Так само як і медицина,агрономія, юриспруденція чи наука управління,педагогіка спрямовує свої зусилля на покращенняпотрібної для суспільства форми діяльності, яквідзначає відомий вчений професор О.Вишневський[5].

Особливість професійної педагогіки полягає в

УДК 37.047Вікторія Жигірь, кандидат педагогічних наук, доцент,

завідувач кафедри професійної педагогіки та методики професійного навчанняБердянського державного педагогічного університету

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПЕДАГОГІКИ, ОСОБЛИВОСТІСТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ

У статті розглядаються методологічні, наукові, організаційні і методичні основи формуванняпрофесійних знань майбутніх менеджерів у процесі фахової підготовки у ВНЗ до педагогічної діяльності упроцесі вивчення професійної педагогіки.

Ключові слова: освіта, навчання, менеджери, педагогіка, управління, розвиток, технологія, система,процес, планування, кадри, студенти.

В статье рассматриваются методологические, научные, организационные и методические основыформирования профессиональных знаний будущих менеджеров в процессе профессиональной подготовки вВУЗЕ к педагогической деятельности в процессе изучения профессиональной педагогики.

Ключевые слова: образование, учеба, менеджеры, педагогика, управление, развитие, технология,система, процесс, планирование, кадры, студенты.

In the article methodological, scientific, organizational and methodical bases of forming of professionalknowledge of future managers are examined in the process of professional preparation in INSTITUTE of higher topedagogical activity in the process of study of professional pedagogics.

Key words: education, studies, managers, pedagogics, management, development, technology, system, process,planning, shots, students.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПЕДАГОГІКИ, ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУПРОФЕСІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ

© В. Жигірь, 2010

69 Молодь і ринок №9 (68), 2010

тому, що вона розглядається як галузьміждисциплінарних наукових знань доситьширокого діапазону. Вона не зводиться допідготовки цілком конкретного фахівця з певноїпрофесії чи спеціальності. Ідеї, методи і прийомипрофесійної педагогіки використовуються на всіхрівнях неперервної професійної освіти і її основнамета формувати відповідний рівень якості освітита формування у майбутніх випускників високихпрофесійних компетентностей, як відзначаєМ. Вачевський [4]. Ця особливість зумовленапроцесом становлення та розвитку професіоналафахівця відповідної галузі діяльності на ринкупраці, а нинішніх умовах гострої конкуренції завідповідними рівнями:

- елементарної і функціональноїграмотності – коли на доступному, мінімальнонеобхідному рівні формуються первісні знання,уміння і навички, світоглядні й поведінкові якостіособистості, необхідні для наступної освіти;

- загальної освіти – коли здобуваютьсянеобхідні й достатні знання про навколишній світ,загальні способи діяльності, спрямовані наодержання і перетворення тих або інших об’єктівдійсності;

- професійної компетентності – пов’язаноїз формуванням професійно значимих якостейособистості, котрі дозволяють найбільш повнореалізуватися в конкретних умовах трудовоїдіяльності;

- культури особистості – коли освоюютьсяне лише матеріальні і духовні цінності, накопиченіпопередніми поколіннями, але й з’являєтьсяздатність адекватно оцінювати свою особистуучасть у розвитку суспільства і цивілізації вцілому;

- індивідуального менталітету особистості– стійких основ світосприйняття і світогляду,поводження, що додають особистості властивістьунікальної неповторності, здатності до всебічноїсамореалізації.

Таким чином, предметом професійноїпедагогіки виступає процес формуванняпрофесійно значимих якостей особистості фахівцята специфічних особливостей професійної освіти,яка за визначенням С. Ніколаєнка – сьогодніосвіта – один із визначальних чинників відтворенняінтелектуальних і продуктивних сил суспільства,розвитку духовної культури українського народу,запорука майбутніх успіхів у зміцненні йутвердженні авторитету України як суверенної,незалежної, демократичної, соціальної та правовоїдержави. Це є одним із пріоритетів, визначенихпроектом програми діяльності уряду“Конкурентна Україна” та проголошена на

підсумковому саміті Групи восьми в Санкт-Петербурзі “Освіта для інноваційних суспільству ХХІ столітті” [13]. Головним питанням якевисувалося на саміті – це підвищення якостіосвіти, а якість – це підвищення професійнихкомпетентностей випускника навчальногозакладу, який отримує відповідні теоретичні іпрактичні знання та вміння, які використовуютьсяна ринку праці в суспільній діяльності відповіднимфахівцем.

Особистість фахівця – це освічена,професійно-компетентна людина з високим рівнемзагальної і професійної культури, інтелектуальногорозвитку, конкурентоздатна до активноїпрофесійної і соціальної діяльності, як відзначаєІ. Ромащенко, що у нинішніх умовах якість іконкурентоспроможність випускника навчальногозакладу розглядається у двох аспектах:

професійному – професійна підготовка унавчальних закладах ПТУ, коледжах, ВНЗповинна ґрунтуватися на загальноприйнятихпостулатах: гуманізації підготовки працівника ігромадянина, всебічного розвитку особистості,інтеграції науки, технології і змісту навчання,мобільності, впевненості, креативності, вміннятворчо мислити на основі використання об’єктівінтелектуальної власності. А це передбачає, якмінімум дотримання таких умов: бажаннявикладача, учителя реагувати на нові вимогисуспільства сучасної ринкової економіки до рівняпрофесійної компетентності випускниканавчального закладу, його готовності довикористання нових підходів у навчанні та сприятинововведенням [16].

Особистісні орієнтації – що набула в освітіширокого визнання. Один із підходів ґрунтуєтьсяна тому, що особистість слід розглядати як“здатність людини бути автономним носіємкультури”, де культуру розуміють якбагатоскладову, що складається із різних культур(етнічної, художньої, матеріальної, професійної,маркетингової). Кожна складова, яка є особливоюкультурою, має поєднуватися з розвитком яквсезагальної культури, так з в т і л е н н я мкультури в індивід, відзначає Л. Сліпчишин[17].

Вартує уваги робота Н. Примаченко“Маркетингова культура в підприємництві”, в якійавтор всебічно розкриває маркетингову культуручерез такі структурні елементи, моральнимицінностями: ввічливість, добродійність, авторитет,вдячність, довіра, обов’язок, відповідальність,взаємодопомога, дружба, солідарність,справедливість, доброзичливість, вимогливість,вірність, чесність, співчуття, повага, гуманізм,



любов, працелюбність, гордість, сором, совість,гідність, принциповість, добросовісність,правдивість, щирість, простота, делікатність,тактовність, скромність, точність, і порядність.Саме такі якості особистості повинна виховуватипрофесійна педагогіка у процесі безперервноїосвіти. Вона повинна формувати у молодівисокоморальні якості майбутнього підприємця –маркетолога з високими професійнимикомпетентностями, позбавленого негативних рис,що можуть проявлятися у взаємодії аморальнихабо на основі регресивних, занепалих форм у сферіморалі – це зокрема: невдячність, агресивність,хвалькуватість, безпринциповість, підступність,бундючність, грубість, жорстокість, заздрість,злобність, улесливість, зрадництво, мстивість,нахабство, несправедливість, нетерпимість,цинізм, егоїзм. Такі риси недопустимі длявипускників навчальних закладів з високимипрофесійними компетентностями [15].

Виходячи з усього вищезазначеного, основнізавдання професійної педагогіки:

- визначення професійно-значущих якостейособистості фахівця;

- обґрунтування цілей і змісту професійноїосвіти;

- визначення на цій основі принципів, методів,засобів і організаційних форм навчання, вихованняі розвитку учнів і студентів.

Відзначимо, що методологічна характеристикапедагогічних досліджень, для методологіїпедагогіки проблема визначення специфіки і місцянаукового пізнання на відміну від інших формвідображення дійсності – дуже складне питанняінноваційного розвитку суспільства можливозабезпечити, лише сформувавши поколіннялюдей, які мислять, і дують по-новому.

Науку визначають як сферу людськоїдіяльності, функцією якої є вироблення ітеоретична систематизація об’єктивних знань продійсність. Діяльність у сфері науки – науковедослідження – особлива форма процесупізнання, таке систематичне і цілеспрямованевивчення об’єктів, у якому використовуютьсязасоби і методи наук і яке завершуєтьсяформуванням знань про досліджувані об’єкти, щов кінцевому наслідку втілюються у відповіднийрівень професійних компетентностей пізнанняданої галузі діяльності.

Іншою формою пізнання – є пізнаннястихійно-емпіричне. Нерідко у педагогіці ці двавиди пізнання – наукове і стихійно-емпіричне нерозрізняють досить чітко, вважають, що педагог-практик, не ставлячи перед собою спеціальнихнаукових цілей і не використовуючи засобів

наукового пізнання, може знаходитися в положеннідослідника. Висловлюється або мається на увазідумка, що наукове знання можна одержати впроцесі практичної педагогічної діяльності, незвертаючись до теоретичних міркувань, щопедагогічна теорія чи ледве не “виростає” самасобою з практики. Проте, процес науковогопізнання – особливий процес [7].

У галузі педагогіки стихійно-емпіричне знанняживе в народній педагогіці. Народна мудрістьзалишила нам безліч перевірених досвідомпедагогічних порад у вигляді прислів’їв і приказок.У них відбиті визначені педагогічні закономірності.

Специфіка наукового пізнання на відміну відстихійно-емпіричного, складається насамперед утім, що пізнавальну діяльність у науці здійснюютьне всі, а спеціально підготовлені групи людей –науковці. Формою її здійснення і розвитку стаєнаукове дослідження.

Емпіричне знання, якщо воно включене усистему науки, втрачає свій стихійний характер.Якщо спостереження за своєю роботою абороботою інших педагог-практик здійснюєцілеспрямовано і систематично, з науковихпозицій, використовуючи визначені засобинаукового пізнання, він одержує емпіричнийматеріал, який можна буде використовувати з метоютеоретичного аналізу. Однак дослідник, що прагневсі теоретичні побудови виводити лише зіспостережень досвіду, прирікає себе намалопродуктивну працю, оскільки емпіричне пізнанняне може саме по собі дати знання сутності [8].

Наукові дослідження в галузі педагогікиявляють собою специфічний вид пізнавальноїдіяльності, у ході якої за допомогою різноманітнихметодів виявляються нові, колись невідомісторони, відносини, грані досліджуваного об’єкта.При цьому головне завдання дослідження полягаєу виявленні внутрішніх зв’язків і відносин,розкритті закономірностей і рушійних сил розвиткупедагогічних процесів або явищ.

За своїм характером і змістом дослідження вгалузі педагогіки розділяються нафундаментальної, прикладні й розробки.

Фундаментальні дослідження покликанірозв’язувати завдання стратегічного характеру.Їх основними відмітними ознаками є:

- теоретична актуальність, що виражається увиявленні закономірностей, принципів або фактів,що мають принципово важливе значення;

- концептуальність, історизм, критичний аналізнауково неспроможних положень, використанняметодик, адекватних природі пізнавальнихоб’єктів дійсності, новизна і наукова вірогідністьотриманих результатів.


71 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Однак головним критерієм фундаментальногодослідження в галузі педагогіки є рішенняперспективної задачі розвитку науки протягомнайближчих 10 – 15 років, а також ті теоретичнівисновки, що вносять серйозні зміни до логікирозвитку самої науки.

Основними ознаками прикладнихдосліджень є: наближеність їх до актуальнихзапитів практики, порівняльна обмеженістьвибірки дослідження, оперативність у проведенніі впровадженні результатів та ін. Розв’язуючиоперативні завдання педагогіки, прикладнідослідження спираються на дослідженняфундаментальних, котрі озброюють їх загальноюорієнтацією в приватних проблемах, теоретичнимиі логічними знаннями, допомагають визначитинайбільш раціональну методику дослідження. Усвою чергу, прикладні дослідження даютькоштовний матеріал для фундаментальнихдосліджень.

До розробок у педагогіці відносяться, якправило, методичні рекомендації з тих або іншихпитань навчання і виховання, інструкції, методичнізасоби і посібники. Вони спираються на прикладнідослідження і передовий педагогічний досвід.Відмітними рисами розробок є:цілеспрямованість, конкретність, визначеність іпорівняно невеликий обсяг. Детермінуючидіяльність викладачів, рекомендації в той же часнадають їм можливості для творчості.

У науково-дослідній діяльності в галузіпрофесійної педагогіки можна виділитимінімальний перелік методологічнихкатегорій – це проблема, тема, актуальність,об’єкт дослідження, його предмет, мета, завдання,гіпотеза, наукова новизна, теоретична і практичназначимість дослідження для науки і практики.

Проблема – це будь-яке психолого-педагогічне дослідження починається звизначення проблеми, що виділяється дляспеціального вивчення. Ставлячи проблему,дослідник відповідає на запитання: “Що требавивчити з того, що раніше не було вивчене?”.

Як правило, у професійній педагогіці дослідникйде, безпосередньо або опосередковано, відзапитів практики, і, у кінцевому рахунку, рішеннябудь-якої наукової проблеми сприяє поліпшеннюпрактичної діяльності. Але сам запит практикине є ще науковою проблемою. Він служитьстимулом для пошуків наукових засобів рішенняпрактичної задачі і тому припускає звертання донауки.

Щоб перевести практичну задачу на мовунауки, співвіднести цю задачу з науковоюпроблематикою, необхідно врахувати всі

структурні ланки, що зв’язують науку зпрактикою, з їх конкретним змістом.

Одна практична задача може бути розв’язанана основі вивчення безлічі наукових проблем, інавпаки, результати рішення однієї науковоїпроблеми можуть сприяти рішенню безлічіпрактичних задач.

Тема. Проблема в її характерних рисахповинна знайти відображення в темі дослідження.Питання про те, як назвати наукову працю, аж ніякне другорядне. Тема повинна, так чи інакше,відбивати рух від досягнутого наукою доневідомого, містити момент зіткнення старогознання з новим.

Актуальність. Варто розрізняти актуальністьнаукового напрямку в цілому, з одного боку, іактуальність самої теми всередині даногонапрямку – з іншої. Актуальність напрямку, якправило, не має потреби у складній системідоказів. Інша справа – обґрунтуванняактуальності теми. Необхідно досить переконливопоказати, що саме вона серед інших, деякі з якихуже досліджувалися, сама затребувана. Прицьому в роботах теоретико-прикладногохарактеру, які мають нормативну частинуважливо розрізняти практичну і науковуактуальність теми. Будь-яка проблема може бутивже розв’язана в науці, але не доведена допрактики. У цьому випадку вона актуальна дляпрактики, але не актуальна для науки і, отже,потрібно не починати ще одне дослідження, щодублює попереднє, а вжити заходів щодовпровадження того, що вже мається в науці.

Дослідження можна вважати актуальнимлише в тому випадку, якщо актуальним є не лишеданий науковий напрямок, але і сама тема у двохвідносинах: її наукове рішення відповідає потребампрактики та заповнює пробіл у науці, що в данийчас не має у своєму розпорядженні наукові засобидля рішення цієї актуальної наукової задачі.

Об’єкт дослідження. Педагогічна дійсністьнескінченно різноманітна. Учений же повиннийодержати деякі кінцеві результати в її дослідженні.Якщо він не виділить об’єкт дослідження, на якийспрямована його увага, головний, ключовий пункт,аспект або зв’язок, він може, образно кажучи“розпливтися думкою по древу”, піти відразу увсіх напрямках.

Об’єктом дослідження є вся сукупністьзв’язків, відносин різних аспектів теорії і практикив галузі професійної педагогіки, що виступаєджерелом необхідної для дослідника інформації.Об’єктом дослідження можуть бутипедагогічний, учнівський або студентськийколективи, система виховної роботи, навчально-


72

виховний або навчальний процеси в професійно-технічних навчальних чи вищих навчальнихзакладах, викладання будь-якого курсу і т.д.

Предмет – це лише ті істотні зв’язки івідносини, що підлягають безпосередньомувивченню в даній роботі, вони є головним,визначальним для конкретної проблеми і теми.Таким чином, предмет дослідження є більшвузьким, чим його об’єкт. Іншими словами,об’єктом виступає те, що досліджується, апредметом – те, що в цьому об’єкті одержуєнаукового пояснення. Наприклад, предметомдослідження можуть бути конкретні соціально-педагогічні умови, форми, методи, прийоми,засоби, методики навчання, розвитку учнів,технології навчання і т.д.

Мета – закладена в самій назві обраної теми.Чітке уявлення мети дослідження сприяєцілеспрямованій діяльності дослідника, активізуєйого творчий потенціал. Мета – це запланованийрезультат, що може бути конструктивним, тобтоспрямованим на виготовлення продукту кращого,чим був раніш, або якщо це явище або процес – звищими показниками якості.

Завдання. Мета дослідження досягаєтьсявиконанням окремих конкретних дослідницькихдій, тобто має конкретизуватися у завданнях.Вони дають уявлення про те, на що саме будеспрямоване дослідження. Формулювання завданьробиться у формі перерахування (вивчити,описати, встановити, розробити, відібрати,проаналізувати, апробувати і т.п.). Звичайно, колозавдань дослідження залежить від можливостейсамого дослідника, рівня його професійноїпідготовки і попереднього досвіду наукової праці,наявності часу і матеріально-технічногозабезпечення.

Гіпотеза. Головним методологічнимстрижнем будь-якого дослідження вважаєтьсягіпотеза. Вона є одним з методів розвиткунаукового знання, а також структурнимелементом педагогічної теорії. Гіпотеза можеформулюватися як таке припущення, при якомуна основі ряду чинників можна зробити висновокпро існування об’єкта, про зв’язок між явищамиабо причини явища, при чому цей висновок неможна вважати цілком доведеним. Гіпотеза можеформулюватися так, щоб з її змісту чіткопроглядалися положення, що вимагають доказіві захисту [9].

Висновок. Отже, могутньою і заможноюнаша держава буде тільки тоді, коли її розвитокбазуватиметься на системі безперервної освіти,а студенти – випускники навчальних закладів,здобуваючи якісну освіту, стануть справжніми

громадянами, патріотами своєї країни з високимипрофесійними компетентностями своєї фаховоїкваліфікації на ринку праці де діє гостраконкуренція.

1. Андрушків Б., Кузьмін О. Основи менеджменту.– Львів. – 1995.

2. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М.Основи економіки. Навчальний посібник. – К.:Педагогічна думка. – 2007. – 612 с.

3. Вачевський М.В. Підготовка учнів професійно-технічної освіти до сучасних умов маркетинговоїдіяльності на підприємствах // Молодь і ринок. – 2009.– №9(56). – С. 137 – 144.

4. Вачевський М.В. Теоретико-методичні засадиформування у майбутніх маркетологів професійноїкомпетентності. – К., Професіонал. – 2005. – 364 с.

5. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. – Дрогобич “Коло”. – 2006. –608 с.

6. Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., Стороженко О.А.Менеджмент. Навчальний посібник. – К.: НАУ. – 2006.– 656 с.

7. Жигірь В.І. Шляхи і напрями підготовкимайбутніх менеджерів до педагогічної діяльності//Молодь і ринок. – 2010. – №3 (62). – С. 48 – 52.

8. Жигірь В.І. Диференціація педагогіки,особливості становлення й розвитку професійноїпедагогіки// Молодь і ринок. – 2010. – №4(63). – С. 69– 73.

9. Жигірь В.І., Чернета О.А. Професійнапедагогіка. Навчальний посібник. – Донецьк. ТОВ“Юго-Восток, ЛТД”, – 2010. – 231 с.

10. Камінецький Я.Г., Клим Б.І. Організаційно-педагогічні засади управління підготовкоюкваліфікованих робітничих кадрів в умовах ринку. –Львів, – 2002. – 342 с.

11. Коломінський Н. Психологія менеджменту в освіті(соціально-психологічний аспект). – К.: – 2000. – 286 с.

12. Лікарчук І. Професійно-технічна освіта України:історичний шлях і перспективи. – К.: – 1999. – 288 с.

13. Ніколаєнко С.М. Управління якістю вищоїосвіти: теорія, аналіз і тенденції розвитку.Монографія. – К.: Київський національнийторговельно-економічний університет, 2007. – 519 с.

14. Пантюк М.П., Пантюк Т.І. опорні схеми зпедагогіки. Дидактика. Ключові поняття та терміни.Дрогобич. – 2007. – 88 с.

15. Примаченко Н.М. Маркетингова культура впідприємництві. Навчальний посібник. – К.: Центрнавчальної літератури. 2005. – С. 11 – 12.

16. .Ромащенко І.В. Формування професійноїкомпетентності майбутніх фахівців з маркетингусфери управління у процесі вивчення фаховихдисциплін. Монографія. – Дрогобич. – 2010. – 197 с.

17. Сліпчишин Л.В. Психолого-педагогічні основивпровадження сучасних підходів до навчання у ПТНЗ.– Львів “Сполом”, 2008. – С. 8 – 9.




73 Молодь і ринок №9 (68), 2010

УДК 37.011.3:793

Постановка проблеми. У сучаснихумовах значно підвищився інтересдослідників до проблеми професійної

підготовки майбутніх викладачів мистецькихдисциплін (комунікабельних, ініціативних,творчих). У зв’язку з цим все більшої теоретичноїі практичної значущості набувають проблемистворення оптимальних педагогічних умов дляпрояву творчості майбутніх спеціалістів під часнавчання у вищих педагогічних навчальнихзакладах.

Питання професійного становленнямайбутнього викладача мистецьких дисциплін,формування та вдосконалення фахової підготовкидістали широке висвітлення в психолого-педагогічних дослідженнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблемам професійної і професійно-педагогічноїосвіти присвячені наукові праці С. Батищева,І. Васильєва, І. Канковського, В. Ковальчук,В. Лозовецької, Н. Ничкало, В. Радкевича,О. Щербак.

Пріоритетні завдання сучасної мистецькоїосвіти розглядали Д. Авербах, Г. Андреева,І. Зязюн, М. Лещенко, Л. Масол, Н. Миропольська,О. Олексюк, В. Орлов, О. Рудницька, А. Чебикін,О. Шевнюк, В. Шульгіна, Б. Юсов та ін.

Різним аспектам професійної підготовки вгалузі мистецької педагогіки присвячені наукові

розвідки О. Банів (професійна підготовкамайбутніх дизайнерів); О. Кайдановська, С.Коновець,І. Мужикова, Г. Сотська, Ю. Мохірєва (професійнапідготовка вчителів та викладачів образотворчогота декоративно-ужиткового мистецтва);Г. Білозерська, Н. Гунько, Н. Євстігнєєва,О. Реброва, О. Шевченко (професійна підготовкамайбутнього педагога-музиканта); О. Жиров,О. Мікулінська, Г. Ніколас, О. Таранцева,Ю. Тарасов, М. Шевченко (професійна підготовкамайбутніх вчителів хореографії).

Аналіз психолого-педагогічної теорії тапрактики показав, що, незважаючи на розумінняважливості професійної підготовки викладачівмистецьких дисциплін, а саме хореографії, цяпроблема залишається недостатньорозробленою. Огляд наукових праць з проблемисвідчить про те, що відсутні роботи, в якихобґрунтовано необхідність занять творчістюмайбутніми викладачами хореографії.

Метою даної статті є з’ясування ролі і місцятворчості в процесі професійної підготовкимайбутніх викладачів хореографії.

Виклад основного матеріалу. Творчість єпредметом дослідження з давніх часів. Проглибокий інтерес до неї свідчить бажаннябагатьох дослідників розробити теорію творчості.

Ще з часів Платона і Аристотеля поняття“творчість” трактувалося як створення того, що

Тетяна Саєнко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри образотворчого мистецтва,докторант кафедри соціальної і колекційної педагогікиПолтавського державного педагогічного університету

імені В.Г. Короленка

ТВОРЧІСТЬ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ХОРЕОГРАФІЇ

У статті розглянуто різні підходи до визначення поняття “творчість”. Визначено роль і місцетворчості в процесі професійної підготовки майбутніх викладачів хореографії. Описано етапи проявутворчості в процесі опанування магістрантами авторського курсу “Народний костюм та сценічнеоформлення танцю”.

Ключові слова: процес професійної підготовки, майбутні викладачі хореографії, творчість, етапи,авторський курс “Народний костюм та сценічне оформлення танцю”.

В статье рассматриваются различные подходы к определению понятия “творчество”. Определеныроль и место творчества в процессе профессиональной подготовки будущих преподавателей хореографии.Описаны этапы проявления творчества в процессе изучения курса “Народный костюм и сценическоеоформление танца”.

Ключевые слова: процесс профессиональной подготовки, будущие преподаватели хореографии,творчество, этапы, авторский курс “Народный костюм и сценическое оформление танца”.

Different approaches to creativity definition are observed in the article. The role and position of creativity inthe process of the future dance teacher’s training are defined. Stages of creativity development in the author’s course“Folk costume and the science dance decoration” using are described.

Key words: professional training, future dance teacher, creativity, stages, author’s course “Folk costume andthe science dance decoration”.


© Т. Саєнко, 2010


раніше не існувало, тобто створення нового. Отже,творчість визначалася як діяльність, що породжуєдещо якісно нове, ніколи раніше не існуюче [6].

У статті “Творчість”, написаній Ф. Батюшковим,що увійшла до “Енциклопедичного словника”Брокгауза і Єфрона, зазначається, що творчість єстворенням нового [3]. У “Радянськомуенциклопедичному словнику” творчістьвизначається як діяльність по створенню якіснонового, що вирізняється неповторністю,оригінальністю та суспільно-історичноюунікальністю. При цьому зазначається, щотворчість специфічна для людини, тобто завждипередбачає творця – суб’єкта творчої діяльності[8]. Визначення творчості, як процесу людськоїдіяльності по створенню якісно новихматеріальних і духовних цінностей, даєфілософський словник [12].

В. Цапок, досліджуючи філософські аспективизначення творчості, підкреслює, що творчістьведе до розвитку особистості, до її самореалізаціїу процесі створення матеріальних і духовнихцінностей [13]. З філософської точки зору, зазначаєА. Спіркін, творчість можна розглядати якмислення і практичну діяльність, результатомяких є створення оригінальних, неповторнихцінностей, встановлення нових фактів,властивостей, закономірностей, а також методівдослідження матеріального світу або духовноїкультури.

“Психологічний словник” подає визначеннятворчості як діяльність, результатом якої єстворення матеріальних або духовних цінностей[7]. У “Педагогічній енциклопедії” поняття“творчість” трактується як свідома,цілеспрямована, активна діяльність людини,спрямована на пізнання та перетворення дійсності,створення нових, оригінальних, ніколи ранішенеіснувавших предметів, витворів з метоювдосконалення матеріального та духовного життясуспільства [5].

С. Рубінштейн визначає творчість як діяльністьпо створенню нового, оригінального, що виходитьне тільки в історію розвитку самого творця, але йв історію розвитку науки, мистецтва [9].

Означення творчості як процесу створення,відкриття нового, що для даного конкретногосуб’єкта було невідомим, дає В. Моляко [3].Цінним у даному визначенні творчості єпідкреслення можливості суб’єктивної новизни їїрезультату.

Л. Виготський писав, що творчість – цедіяльність людини по створенню нового, чи то речізовнішнього світу, чи умови або почуття, щоживуть і знаходяться у самій людині [2].

Я. Пономарьов у ході своїх дослідженьвстановив зв’язки творчості з психологічнимиякостями особистості, проаналізував структурупсихологічного механізму творчості та визначивтворчість як механізм розвитку, як взаємодію, щоведе до розвитку [6]. З визначеного випливає, щоу процесі творчості реалізуються творчіможливості індивідуальності і здійснюється їхрозвиток. Особливості процесу творчостіполягають у тому, що сам процес впливає нарезультат, що своєю чергою виражається не тількипредметно, а й у зміні самого суб’єкта творчості.

Творчі можливості особистості реалізуютьсяне тільки у спеціальній діяльності по створеннюзагальнокультурних цінностей, а й у самомупроцесі життя людини, самореалізації її як засобусамоутвердження через самовираження ісаморозвиток. При цьому під творчимсамовираженням розуміється здатність людинибудувати свій внутрішній світ, своє світовідчуття,сприйняття самого себе у цьому світі.

Н. Кичук зазначає, що творчість – складне іводночас комплексне явище, зумовленерозмаїттям соціально-психологічних і психолого-фізіологічних передумов. Вона є умовоюстановлення, самопізнання і розвиткуособистості. Дослідниця підкреслює, щовирішальну роль у творчості відіграє розумовадіяльність, яка органічно поєднує логічнемислення і уявлення. Н. Кичук розглядаєтворчість як важливу форму людської практики,активізації потенціалу суб’єкта у процесіособистісних змін, вважаючи, що творчийпотенціал виражається у різних видах активностілюдини.

У процесі творчості, підкреслює С. Сисоєва,у різних видах активності людини зберігається їїтворча суть – пошуково-перетворююча діяльність[10].

Внутрішню потребу особистості до пошуково-перетворюючої діяльності К. Роджерс називаєвнутрішнім потенціалом до глибинної таконструктивної творчості [12]. Виходячи з вищесказаного, В. Андрєєв визначає творчість як одинз видів людської діяльності, спрямованої нарозв’язання певної суперечливості (розв’язаннятворчого завдання), для якої необхідні об’єктивні(соціальні, матеріальні ) і суб’єктивні особистісніумови (знання, уміння, творчі здібності), результатякої має новизну і оригінальність, особисту тасоціальну значимість, а також прогресивність [1].

Творчість як вид людської діяльності, завизначенням М. Лазарєва, характеризуєтьсярядом відповідних ознак, що реалізуються неізольовано, а у цілісній єдності. Це перш за все


75 Молодь і ринок №9 (68), 2010

такі ознаки, як: об’єктивна необхідність у творчійдіяльності для реального прогресу суспільства,охоплення творчістю всіх сфер людськоїжиттєдіяльності; соціальна і особистісназначимість та прогресивність творчої діяльності;наявність об’єктивних умов для творчості;наявність суб’єктивних (особистісних творчихздібностей, умінь, позитивних мотивів) передумовдля творчості; наявність діалектичного протиріччята конкретизація його у творчості; новизна абооригінальність процесу або результату; розвитокособистості у процесі творчої діяльності [11].

Таким чином, існує безліч підходів довизначення творчості. Але у загальному значеннятворчість – це процес створення нового, ранішене існуючого. Загальнонауковий аналіз переконуєв тому, що творчість є інтегральною якістюособистості, яка виявляється в діяльності ізумовлює її успіх. Відповідно до цього творчістьрозглядається у співвіднесенні з творчоюдіяльністю, а специфіка останньої дозволяєвизначити феномен творчої особистості.

У професійній підготовці викладачахореографія (творчість) відіграє важливу роль і єневід’ємним елементом усіх етапів формуванняіндивідуального стилю майбутнього фахівця впроцесі навчання у ВНЗ (створенняхореографічних етюдів; виконання вправ нарозвиток акторської майстерності; хореографічнаімпровізація; логічне продовження пошукухореографічної пластики за початковим рухом,запропонованим викладачем; створення власноїхореографічної пластики, техніки виконання рухів;написання сценаріїв концертних програм,хореографічних вистав; участь у концертах різнихрівнів; створення авторських хореографічнихкомпозицій для танцювальних колективів;проведення власних уроків танцю; визначеннянапрямків удосконалення індивідуального стилюпрофесійної діяльності; підготовка і захистдипломної хореографічної постановки (визначенняхореографічного стилю майбутньої постановки,написання лібрето, підбір музичного матеріалу тавиконавців, створення хореографічної композиції,розробка ескізів костюмів, презентація роботи напубліку).

Загалом, можна стверджувати, що викладачхореографії не може бути нетворчою людиною,бо в хореографії має місце взаємодія мистецтв, вякій інтегруються танцювальний рух, музика,драматургія танцю, образотворче мистецтво.

Найбільш тісним у хореографії є зв’язоктанцювального руху з образотворчиммистецтвом. Він полягає у значенні костюму іприкрас, особливо у ритуально-тотемічних та

ранніх мисливських танцях, у яких кожен елементвбрання, кожна лінія на тілі або прикраса малифункціональне значення й зумовлювалисемантику рухів і фігур, малюнок танцю.Символіка кольорів, орнаменту танцю, йогохудожніх елементів нерідко слугувала ключем доусвідомлення символічного значення самихтанцювальних рухів. Водночас, шумлячибраслети танцівників минулого й сучасності, якіздавна були невід’ємним елементомтанцювального костюму, завжди малибагатофункціональне призначення і слугували нелише яскравою прикрасою, а й музичнимсупроводом [4].

На наш погляд, великі можливості для проявутворчості майбутніх викладачів хореографії надаєвивчення авторського курсу “Народний костюмта сценічне оформлення танцю”, якийвпроваджено в процес підготовки магістрівхореографічного мистецтва в Полтавськомунаціональному педагогічному університеті іменіВ.Г. Короленка.

Початковим етапом творчості в процесістворення сценічних костюмів є образотворчаграмота. Тому, на заняттях з курсу майбутніфахівці вивчають основи образотворчої грамоти(роль композиції в малюнку, композиція орнаменту,композиція костюму, основи виконання графічногомалюнка, рисунок драпіровок і складок натканині); теорія кольору (психологія впливукольору на почуття людини, кольорове коло,змішування кольорів, колір в народному вбранні,сценічне сприйняття кольору, колір у костюмі);рисунок фігури та голови людини (будовалюдського тіла і її значення для створеннясценічного костюму, пропорції фігури людини,рисунок людини з натури, рисунок фігури людиниза схемою); прийоми створення сценічногокостюму (побудова силуету та визначенняпропорцій сценічного вбрання, рисунок окремихдеталей та декоративного оздоблення костюмів,прийоми рисунку сценічних костюмів посхемам).

Після навчання магістрантів правильнозображувати предмети, фігуру людини, визначатиграфічні пропорції костюма, можливим є перехіддо творчого осмислення сценічного костюма якневід’ємної складової танцю, виду мистецтва.

Другим етапом творчості є створеннямагістрантами ескізів сценічних костюмів длярізних вікових груп до: народно-сценічного танцю(етнографічний сценічний костюм; сценічнийкостюм за мотивами українського народноговбрання та народного вбрання різних країн світу);сучасної хореографії (сучасний бальний танець,


76

модерн, брейк, диско, хип-хоп, джаз стріт, афроджаз, флеш, контемп, бродвей).

Наступним етапом прояву творчості єбезпосереднє створення сценічних костюмів длярізних видів хореографії (за власним вибороммагістрантів) на ляльку.

Заключним етапом діяльності магістрантів узазначеному аспекті є презентація власнихтворчих робіт: підготовка, оформлення іекспозиція ескізів сценічних костюмів на виставціта під час захисту дипломної хореографічноїпостановки.

Висновки. Резюмуючи вищесказане, слідзазначити, що творчість відіграє важливу роль і єневід’ємним елементом усіх етапів професійноїпідготовки майбутніх викладачів хореографії.Опанування курсу “Народний костюм та сценічнеоформлення танцю” створює сприятливіпедагогічні умови для прояву творчостімагістрантів під час вивчення мистецтвасценічного костюму.

1. Андреев В. Дидактика воспитания исамовоспитания творческой личности:Основы педагогики творчества. – Казань,Изд-во Казанского университета, 1988. – 237 с.

2. Выготский Л.С. Психология искусства –М.: Искусство, 1967. – С. 576.

3. Моляко В.А. Психология решения

школьниками творческих задач. – К.: Радянськашкола, 1983. – 96 с.

4. Отич О. Танцювальне мистецтво урозвитку особистості//Мистецтво у розвиткуособистості: Монографія/За ред., передмовата післямова Н.Г. Ничкало. – Чернівці: ЗеленаБуковина, 2006. – С. 105 – 106.

5. Педагогічна енциклопедія. – К.: Вищашкола, 1998. – 400 с.

6. Пономарев Я.Н. Психология творчества.– М.: Педагогика. – 1976. – 280 с.

7. Психологический словарь. – М.:Педагогика, 1983. – С. 335 – 336.

8. Радянський енциклопедичний словник. –М.: Советская энциклопедия, 1985. – С. 132.

9. Рубинштейн Л. Основы психологии. –М.: Учпедгиз, 1935. – С. 153.

10. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість.Монографія. – X. К.: Книжкове вид.“Каравела”, 1998. – 50 с.

11. Спиркин А.Г. О творческой силечеловеческого разума. Послесловие // Гиргинов Г. Наука и творчество. – М.:Прогреcc, 1979. – С. 333 – 352.

12. Философский энциклопедическийсловарь / Редкол. С.С. Аверинцев. – 2-е изд. –М.: Советская энциклопедия, 1989. – 815 с.

13. Цапок В.А. Творчество. Философскийаспект проблемы. – Кишинев, 1989 – 152 с.




“Перша з найдемократичніших доктрин полягає в тому, що всі люди цікаві”.Гілберт Кіт Честертонанглійський письменник

“Якщо демократія вирішує свої завдання за допомогою влади, не обмеженої твердовстановленими правилами, вона неминуче вироджується в деспотію”.

Фрідріх Август Фон Хайекавстралійський вчений

“Якщо в суспільстві запанують колективістські настрої, демократії знеминучістю приходить кінець”.

Фрідріх Август Фон Хайекавстралійський вчений

Джерела мудрості “Висловлюючи свою думку про демократію, У. Черчиль нічогокращого не придумав”.

Костянтин Кушнерісторик-педагог

77 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Історія туризму в своїх дослідженнях

спирається на допоміжні історичні дисципліни:археологію, палеографію, нумізматику,етнографію. Історія подорожей і туризму тіснопов’язана з історією культури, яка показує логікурозвитку культури, вивчає характерні культурніриси різних епох і відповідні типи та моделі“людини, яка подорожує”, як відзначаютьЛ. Устименко та І. Афанасьєв [4].

Слід відзначити монографію Г.М. Зайчук, вякій автор стверджує, що вивчення історії туризмустудентами, які студіюють туристичний бізнес, єкорисним не тільки як предмет навчальногопроцесу, адже, зародившись три тисячі років тому,туристична справа сьогодні зберегла багатохарактерних рис. Йдеться, зокрема пророзміщення туристів, організацію харчування,супровід гіда, розвиток галузі [1]. Різні формивідпочинкового туризму прослідковуються з часівВавілонської та Єгипетської імперій. Музей“Історія античності” був відкритий длягромадкості в VI ст. до н.е. в Вавилоні, хоча втой час єгиптяни проводили багато релігійнихфестивалів, атракцій. Крім того, людей приходилопросто подивитися на відомі споруди та працімистецтва в містах. Для забезпечення великихнатовпів людей під час таких фестивалів виниклобагато видів обслуговування: продавці напоїв, гіди,вуличні продавці сувенірів, спекулянти іпроституція. Деякі ранні туристи спаскуджувалибудинки графітами, відмічаючи свій візит, і такбули засновані єгипетські графіти, датовані 2000років до нашої ери.

Приблизно з цього самого часу, відомі нам з

ІІІ ст. до н.е., подорожували грецькі мандрівники,відвідуючи місцезнаходження богів. Незалежніміста-країни древньої Греції не мали центральногоуправління для будівництва доріг, і тому більшістьз цих туристів подорожували водою і з цього часубільшість надавали перевагу цьому стилю.

Почали процвітати морські порти. Греки такожпроводили свої фестивалі, які ставали зростаючиорієнтовані до переслідування задоволення іособливо спорту. Уже в V столітті до н.е. Афінистали важливим місцем для мандрівників,відвідувати головні місця такі, як Пантеон.Постоялі двори біля храмів, засновані у великихмістах і морських портах забезпечувати потребимандрівників. Власники постоялих дворів цьогоперіоду були дуже недружелюбні і забезпечувалилише основні потреби: убогі ліжка, без огрівання,без туалету. Куртизанки, підготовлені в мистецтвімузики, танцю, бесіди і кохання були основнимирозвагами, що пропонувалися. Багато з того, щоми знаємо про подорожі цього раннього періоду,належить перу Геродота, який помер 430 роківдо н.е. і можуть бути описані як туристичнийнарис. Він подорожував в багатьох місцях, щоднязаписуючи історії, що йому розповідали гіди-мандрівники.

Здавалося, що ці гіди надавали дужерізноманітну інформацію. Роль гідів буларозподілена: завданням одних було пасти отаритварин навколо місць туристів, завданням других– забезпечувати інформацією для їх керівництва.

Оголошення (реклама), покликаніспрямовувати відвідувачів до постоялих дворів наузбіччя, є також відомі з цього періоду.

Римські монетні гроші і латина була загальноприйнятою мовою. Римляни подорожували до

Любов Малик, кандидат економічних наук, доценткафедри економіки та менеджменту лісових підприємств

Національного лісотехнічного університету України,м. Львів

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ –ВІД СЕРЕДНІХ ВІКІВ ДО ХІХ ТА ХХ СТОЛІТТЯ

У статті висвітлені історія туризму, туристичний бізнес, а також розвиток туристичної індустріїу ХІХ та ХХ ст.

Ключові слова: історія, розвиток туризму, курорти.В статьи освещенные история туризма, туристический бизнес, а также развитие туристической

индустрии, в ІХ и ХХ ст.Ключевые слова: история, развитие туризма, курорты.In the articles lighted up history of tourism, tourist business, and also development of tourist industry, in a

ХІХ and ХХ item.Key words: history, development of tourism, resorts.

УДК 796.5


© Л. Малик, 2010


Сицилії, Греції, Родосу, Трої, Єгипту і з III століттян.е.до Святої Землі. Римляни також ввели своїпутівники, розпечатки готелів з позначеннямвизначеної якості.

Слід відзначити і зростання подорожуючоїбюрократії цього періоду. Для входження вморські порти необхідно було мати дозвіл і булавведена плата для цього сервісу. Сувеніри,отримані за кордоном, були предметом імпортногозбору і навіть були створені митні декларації.

Рим також зазнав участі “ковбойськихменеджерів”. Серед сувенірів, запропонованихримським мандрівникам, були підробки грецькихстатуеток, особливо праці, підписані великимгрецьким скульптором Праксителем. Римськіпоети тих днів писали про Афіни, як про місто“шизиків”, спрямованих на обманюванняіноземних туристів.

Місцевий туризм також процвітав в самомусерці Римської імперії. Другі будинки булизбудовані багатими людьми в межах близькоїмандрівки від Риму.

Найбільш сучасні притулки були знайденінавколо бухти Неаполя і є свідченням ранньогоподілу ринку між цими місцями. Неапольприваблював інтелектуалів, спокійних туристів.

Історія туризму, як відзначає Надія Чорненькав роботі, що це міжгалузевий господарськийкомплекс, який спеціалізується на створеннітуристичного продукту, здатного задовольнятипотреби населення у проведенні дозвілля, уподорожах, відпочинку та оздоровлення шляхомвиробництва та реалізації товарів і послугтуристичного призначення [5].

Елементами туристичної індустрії єпідприємства та установи, мета функціонуванняяких – задоволення певних туристичних потреб(мотиваційних, змістовних, комфортності, атракції(протягування) тощо, що набувають розвиткуподорожі у середні віки.

Відзначимо, що слідуючи занепаду Римськоїімперії і початку так званого “темного віку”,подорожі починали ставати більш небезпечними,важкими і зовсім непривабливими. Більш приємнаподорож була – закритися вдома. Проте буливідомі і міжнародні подорожі. Пригодники шукалипопулярності і фортуни в подорожах, купцімандрували, шукаючи нові торгівельніможливості, але більшість з них мусіли бутизнатного походження. Проте всі ці формиподорожей можна визначити як бізнесова подорожчи подорож за обов’язком. У населених пунктахорганізовували проведення дозвілля у святкові дні.Термін “святкові дні” походить від “святі дні” і зраннього періоду релігія передбачала рамки, в

яких межах проводити дозвілля. Прикладамитаких релігійних розваг були патронажні фестивалі.З набожними намірами з повним відчуттямобов’язку виникло паломництво. Під цимрозумілося відвідувати місця поклоніння богів.

Значний поштовх у розвитку туризму зробленов Греції, де набули подорожі по своїй країні длядавніх греків до Олімпії, на Олімпійські ігри.Щорічно на Олімпійські ігри з’їжджалися тисячіаматорів спорту і шанувальників мистецтві нетільки з Еллади, а й інших державСередземномор’я. До цього періоду належить іспорудження спеціальних великих будинків, у якихмогли розміститися й відпочити атлети та глядачі,як відзначають М. Мальська, В. Худо, В. Цибух[3].

Відзначимо про розвиток дорожньоготранспорту в XVII ст. до початку XIX ст. ДоXVI століття ті, що шукали можливостіподорожувати, мали три способи це зробити:

- вони могли прогулюватися (було багатобідних, щоб дозволити собі будь-яку формутранспорту, незважаючи на відстань);

- могли їздити кіньми чи могли носитися наношах (це було доступно тільки аристократам);

- чи возитися підводами. Дороги в цей час малипогану поверхню з вибоїнами і взимку колеса(підвід) глибоко борознили дороги. Така подорожбула тестом на витривалість, крім того вона буланебезпечна: розбійники з великої дороги постійнозагрожували тим, що їздили по дорогах.

Королівський двір та його оточення були добрезахищені і вони мали змогу подорожувати доXVIII століття.

Поява карет була величезним рухом-поштовхом у розвитку та становлення туризмувперед для тих, хто був змушений подорожувати.Винахід в цій примітивній формі був накресленийв угорському місті Кокс в XV столітті. І з середини1600 років карети регулярно виготовлялися вБританії. Було запроваджено щоденнезаписування обслуговування перевезень міжЛондоном і Оксфордом.

Концепція каретного періоду вимагала змінита використання упряжки коней вздовж дороги.Також сприяла створенню дорожнього покриття.

Подорож на далекі відстані вимагала зупинки.На постоялих дворах зароджувалосяобслуговування потреб: забезпечити ночівлю ісвіжих коней, яких можна було рейдувати на весьчас подорожі.

Близько 1815 року відкриття асфальту зробилореволюцію дорожньої системи Європи. В 1820році коні почали тягати вагони, так бувзапочаткований в Лондоні і Парижі міський


79 Молодь і ринок №9 (68), 2010

транспорт. Крім того, каретні перевезенняохоплювали відстань між Лондоном і Батоном в2,5 годин і Лондон-Брінтон менше ніж 5 годин.

Варто відзначити, що починаючи з XVII ст.набувають престижності подорожі по Європі зназвою “ГРАНД ТУР”.

Масове пересування людей у середньовічнійЄвропі відбувалося в часи хрестових походів, якірозпочали європейські рицарі та купці, що пливлиза ними, щоб захопити чужі багатства і території.Слідом за ними рухалися на Схід священики іпрочани в супроводі незліченної юрби бурлаків тазнедолених. Однак, незважаючи на різні ціліпоходів і подорожей, усі вони об’єктивнорозширювали географічні знання людини.Докладні описи рік, морів, материків і країнзалишили Марко Поло, Васко да Гама, ХристофорКолумб та інші.

З початку XVII століття нові формитуристичного розвитку як напрямок наслідкусвободи і пошуку для навчання передвіщеноРенесансом. Під правлінням Єлизавети І, молодічоловіки домагаючись позиції двору, булизаохочені подорожувати на Континент закінчитисвою освіту. Ця практика була швидко адаптованаіншим, зокрема в соціальній сфері. І звідсиприйшло, що освіта джентельмена мала бутизавершена “Гранд туром” (цей термінвикористовувався не раніше ніж 1670 року)основних культурних центрів Європи,супроводжуваних домашніми вчителями і частотривали три роки і більше. Видавництво путівникадр. Томасом Нуґентом названо “Гранд тур” в 1749 р.Мало подальше сприяння освітніх турів, деякімандрівники зважувалися так далеко, що моглидосягти Єгипту.

Тоді, як показна освіта з відпочинком, скоростала соціальною, молоді люди шукаючизадоволення в дозвіллі подорожували переважнодо Франції та Італії, насолоджуючиськонкуренцією культур і соціального життя місттаких, як Париж, Венеція чи Флоренція. КінцемXVIII століття цей звичай був встановлений длядворянства.

У результаті цього, європейські центри буливідкриті для британських мандрівників. ПровінціїАікс, Монпельє, Авігон стали визначними базамиособливо для тих, хто використовує провінційнийрегіон як проміжний етап подорожі до Італії. Колив XIX столітті послідували подорожі длязадоволення, то вони майже зовсім витіснилиосвітні тури як мотив візиту на Континент, цесприяло розвитку Рівієри як принципового місцядля британських туристів, допомогли вступом длярегулярного обслуговування, перетинаючи канал

з 1820 року. Проте поява воєн Наполеона напочатку XIX століття перешкоджала подорожамв Європу на 30 років. Це сприяло британців доросту інтересу подорожувати в своїй країні.

Подорожуючи за кордони однієї країни завждибули предмети до обмеження, як ми бачили здеяких примусів, накладених державами підРимською імперією. Кілька людей моглиподорожувати на любі великі відстані, і ті що такробили були в основному пов’язані державнимисправами. Монархи, підозрюючи інтриги всоюзах з іноземними державами, перевіряли такіподорожі видаючи авторські листи членамкоролівського двору, які мали на меті сприятиподорожам.

Паспорти мали своє походження ізсередньовіччя як рекомендації, листи відцерковного духовенства для прочан, щоб уникатиможливих арештів. Пізніше авторські папериподорожувати більш ширше видавалисядержавою, особливо під час воєн із сусідамиєвропейських країн. Введення обов’язковихпаспортів як постійна вимога в Британії більшпохожі на сучасні, датовані тільки 1916 року, якрезультат військового контролю під час Першоїсвітової війни. Інститут формальногообслуговування є також феноменом XX століття,будучи встановлений під назвою “Акт іноземців”в 1905 році.

Слід зазначити, що після падіння Римськоїімперії у 476 р. н.е. почався новий етап у розвиткупідприємств туристичної індустрії. У середні вікина розвиток підприємств гостинності дужевпливали релігійні традиції. У цей період різкозбільшилася кількість людей, що здійснювалипаломництво до святих місць. Церквазобов’язувала монастирі надавати гостинністьпаломникам. Організовувати для них ночівлю тахарчування. У цей час з’явилися й інші заклади,що здійснювали подібні функції. Наприклад,франкійський король, а згодом імператор КарлВеликий (742 – 814), захисник церкви, у VІІІ ст.заснував спеціальні будинки для відпочинкупаломників.

Прогресивним напрямом діяльностіпідприємств гостинності в середньовічний періодбуло створення перших професійних асоціацій.

У ХVІ ст. відкрилися перші кав’ярні, що сталицентрами культурного і літературного життя тогочасу. Перші європейські кав’ярні було відкрито в1652 р. у Лондоні й у 1683 р. у Відні – галичаниномІгорем Кульчицьким, який дістав у нагородувелику кількість мішків кавових зерен задопомогу козакам у визволенні Відня відтурків.


80

Вагомим чинником у 1553 році у Парижівідкрили перший ресторан “Тур д’Аржан”.Протягом двох наступних сторіч він залишавсяунікальним закладом, тому, що єдина послуга, якунадали в ресторані, було харчування.

Слід відзначити про Європейськихпереселенців, що ступили на землюАмериканського континенту, принесли із собоютой досвід будівництва й управління постоялимидворами і тавернами, що був накопичений нимиза сторіччя. З погляду архітектури(розташування, запропонованого обслуговування)американські постоялі двори і таверни нагадувалиєвропейські, але їхня соціальна функція із самогопочатку свого існування мала комерційнуспрямованість, тобто створювалася з метоюотримання прибутку, як відзначають Л.Г.Лук’янова,Т.Т. Дорошенко, І.М. Мініч [2].

Туристична індустрія набуваючи розвиткуспонукала до появи курортів та їх освоєння унайбільш сприятливих кліматичних умовах,туристичному краєзнавству. Курорти завжди булидобре влаштовані за часів Римської імперії, алеїх популярність, заснована на медичних користяхводи, втратили чинність в наступному столітті.Вони ніколи не були цілком ззовні підтримуючі,проте хворі продовжували відвідувати курортикрізь середньовіччя. Відновлений інтерес втерапевтичних якостях мінеральних вод бувприписаний впливом Ренесансу в Британії іповсюди в Європі.

В 1562 році др. Вілліам Вернер опублікувавкнижку, описуючи увагу силі води м. Бата і наКонтиненті. Таким чином м. Бат завдяки курорту“Букстон” показав повернення популярності середлюдей “шукаючих лікування” і книжка Вернераправдиво визначила ефекти курортів. В 1626 роціЄлизавета Фарроу змалювала увагу до якостеймінеральних джерел в Цалбаті в Скарбороу, якістали першими з числа нових курортів. Скоровражаюче число курортів стрибнуло вгору інколинавіть в нехарактерних місцях: Стрітхам впівденному Лондоні, наприклад, стало стильнимпереслідуванням виявлення мінеральних джерелв 1659 році. Говорячи про лікування швидкорозвинувся соціальний статус і курорти змінилисяв характері від задоволення до мотивації длявізитів стало покращення здоров’я. Бат особливостав центром в соціальному житті для вищогосуспільства у XVIII столітті та початку XIXстоліття, додаючи візити монархів. Підкерівництвом Бею Наш на початку XVIII століттяце швидко стало центром високої моди, навмиснорозміщено створювати відбір і винятковий імідж.Комерційні можливості відкриті концентрацією цих

багатих відвідувачів були неоглянуті; поширенісприятливі умови приймати чи інакшеобслуговувати цих відвідувачів, змінюючи курортив курорти з мінеральними водами. Остаточно напочатку XIX століття загальна характеристикакурортів іти на “падіння ринків” крізь їх життєвийцикл призвело до зміни клієнтів із земельнихдворян до багатих купців і ремісничих класів.Кінцем XVIII століття розквіт англійськихкурортних міст був уже закінченим, незважаючина те, що вони мали далеко довший життєвий циклна Континенті. Ці цікаві паралелі між занепадоманглійських курортних міст і англійськихузбережних курортів на 150 років пізніше.Курортні міста виглядали як привабливі місця, ірезиденції прийшли на зміну відвідувачів. Цірезиденції мали тенденцію устарівати і їх попитдля більшості пасивних і традиційних прийомів зперевагою для прийомів дома краще, ніж пошуккомерційних прийомів прискорили в курортнихмістах економічний спад. Проте це був початокузбережних курортів, які сильно підривали успіхивнутрішніх курортів. Тільки пізніше це могло бутипочатком середземноморських курортів, якімогли спричинити до занепаду британськихузбережних курортів.

Відзначимо, що кінець XVIII ст. набуваєрозвиток узбережних курортів, які крім відпочинкумали привабливість лікування морською водоюрізних видів захворювання. До Ренесансу, купанняв морі знаходило малу популярність. Тільки колиморе стало асоціюватися з певними користямидля здоров’я, купання стало здобуватипопулярність. Асоціація морської води зіздоров’ям не знайшла визнання до ранніх роківXVIII століття і початкова мета була питиморської води більше, ніж купатися в ній. Можливоочікується, що теоретики здоров’я остаточновизначають, що мінерали, знайдені у курортнихводах були в достатній кількості в морській воді.Зростаюче число тих, що лікуються, булорезультатом добробуту, що був наслідкомпоширення промисловості і торгівлі в Британії втой час означало, що річкові курорти не моглизадовільно обслуговувати той наплив відвідувачів,який почався у той час. На відміну від них, морськікурорти могли запропонувати майже безмежніможливості для розширення. Моральні сумнівищодо купання в морі були надломлені післявинайдення машини для купання і курорти почалипроцвітати.

Безсумніву, потреба на лікування морськоюводою могла бути набагато вищою, якщо був бирозвинутий швидкий дешевий транспорт, який биобслуговував ці потреби. Але в середині XVIII



81 Молодь і ринок №9 (68), 2010

століття подорож з Лондона в Брінтон займала 2дні, а її вартість набагато перевищуваламожливості пересічного робітника і дорівнювалайого 6 тижневим зарплатам. Житловезабезпечення також зростало в ціні, але дещоповільніше спричинене попитом. Усе це малозмінитися на початку XVIII століття.

По-перше, впровадження пароплавівзнизило вартість і зменшило час подорожі зЛондона до курортів поблизу ТайлендЕстуарій. У 1815 році цей вид послуг почавсяміж Лондоном і Ґрейвсендом, а через 5 років із Марґейтом.

Висновок. Отже, розвиток курортів татранспортних засобів переміщення туристівсприяло утворення системи туризму, яка виниклата існує в межах трьох взаємно-пов’язанихсуперсистем: суспільство, економіка, природнесередовище. Сама система “туризм” має двівнутрішні субсистеми:

- суб’єкт туризму – споживач туристичнихпослуг – людина з усіма різноманіттями їїтуристичних потреб та мотивів поведінки;

- об’єкт туризму – складається з трьохелементів: туристичні центри, туристичніпідприємства та туристичні організації(державні та суспільні організаційно-правовіструктури , що р егулюють р о звито ктуризму).

1. Зайчук Г.М. Управління маркетинговоюдіяльністю в туристичній галузі. – Дрогобич.Редакційно-видавничий відділ Дрогобицькогодержавного педагогічного університету імені ІванаФранка. – 2010. – 154 с.

2. Лукянова Л.Г., Дорошенко Т.Т., Мініч І.М.Уніковані технологі ї готельних послуг .Навчальний посібник. – К.: Вища школа. – 2001. –237 с.

3. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основитуристичного бізнесу. Навчальний посібник. – К.:ЦНЛ. – 2004. – 272 с.

4. Устименко Л., Афанасьєв І. Історія туризму:навчальний посібник. – К.: “Альткерпрес”, – 2005. –320 с.

5. Чорненька Н.В. Організація туритсичноїіндустрії. Навчальний посібник. – К. Атіка, – 2006. –264 с.


Постановка проблеми. Проблемаспособів історичного пізнання єпредметом не тільки історії, але і

філософії історії. Для методики історії ця проблемаостаннім часом набуває особливої гостроти,оскільки зміна концептуальних підходів довисвітлення і оцінки історичного матеріалу ставитьперед методистами завдання визначити новіфілософсько-психологічні і педагогічні принципивибору цього матеріалу для вивчення в школі.

Аналіз філософсько-історичної літератури(М. Бердяєв, Л. Гумільов, Є. Нікітін, О. Панарін,П. Сорокін, А. Тойнбі, Л. Февр, В. Феллер,П. Флоренський, М. Шелер, О. Шпенглєр, К. Ясперста ін.) про шляхи історичного пізнання дозволивнам зробити наступні виводи.

Історичне пізнання, як пізнання життя людей інародів у минулому, відрізняється по своїхмеханізмах від пізнання природи. Щодо цихмеханізмів історичного пізнання на початку

Ольга Турянська, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри історії УкраїниЛуганського національного педагогічного університету

імені Тараса Шевченко

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ УЧИТЕЛЮПРО ОСОБЛИВОСТІ ІСТОРИЧНОГО ПІЗНАННЯ

Стаття присвячена особливостям історичного пізнання. Проблема розглядається на основі аналізууявлень про механізми пізнання минулого відомих істориків. Автор вважає, що учителеві історії в школінеобхідно обов’язково познайомитися з цими точками зору.

Ключові слова: історія, інтуїція, історична інформація, осмислення.Статья посвящена особенностям исторического познания. Проблема рассматривается на основе

анализа представлений о механизмах познания прошлого известных историков. Автор считает, что учителюистории в школе обязательно необходимо познакомиться с этими точками зрения.

Ключевые слова: история, интуиция, историческая информация, осмысление.The article is devoted to the features of historical cognition. A problem is examined on the basis of analysis

of pictures of mechanisms of cognition of the pas of the known historians. An author considers that to the teacher ofhistory at school it is necessarily necessary to become acquainted with these points of view.

Key words: history, intuition, historical information, comprehension.

УДК 94:37.011.31

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ УЧИТЕЛЮ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ІСТОРИЧНОГО ПІЗНАННЯ

© О. Турянська, 2010


минулого століття висловлювалися видатніросійські філософи і історики М. Бердяєв іП. Флоренський. Вони стверджували, що історіюпотрібно не тільки знати, її потрібно відчувати,переживати, усвідомлювати як власне життя, знею потрібно ототожнюватися і, неначе черезвласне життя, набувати через її пізнання досвідулюбові, ненависті, зусиль, прагнень, втрат і силоюцих переживань визначати свій образ “Я”. Так,П. Флоренський затверджував: “Без внутрішньоїдуховної творчості історії не існує” [8].

Н. Бердяєв писав: “Щоб проникнути в таємниці“історичного”, я повинен перш за все осягнути цеісторичне і історію як до глибини моє, як доглибини мою історію, як до глибини мою долю”[1, 15]. При цьому він підкреслював: “Потрібно,щоб, суб’єкт історичного пізнання в собі відчуваві в собі розкривав “історичне” [Там само, 18].

Своєрідно розуміє метод історичного пізнанняО. Шпенглер. На його думку, ще не існуєспецифічного історичного типу пізнання.Німецький учений стверджує, що цією категорієюназивають ті методи пізнання, які запозичені уфізики, в пізнанні природи. Так, в окремих явищах,відзначає він, відшукується зв’язок, причини інаслідки, і це називають: займатися історичнимидослідженнями. У роботі “Захід Європи”О . Шпенглер, указуючи на особливість ісвоєрідність пізнання історичних явищ, стверджує,що закони пізнання природи, які були відкритіІ. Кантом, не відображають дійсних механізмівоволодіння історією. Філософ стверджує, що“переживання, спостереження, порівняння,безпосередня внутрішня упевненість, точнафантазія... такими є засоби історичного пізнаннявзагалі” [10, 36]. Такий спосіб осягнути історіюН. Бердяєв визначає, як “шлях глибокогоототожнення між моєю історичною долею ідолею людства, завдяки якому людина можерозпізнати власну рідну долю і у власній долірозпізнати історичну долю” [1, 15].

З категорією “доля” пов’язує суть історичногопізнання і О. Шпенглер. Він пише: “... окрімнеобхідності причини дії – я назву це логікоюпростору, – в житті існує ще необхідність долі –логіка часу, – яка є фактом глибинноїдостовірності, яка направляє міфологічне,релігійне, художнє мислення і складає ядро і сутьвсієї історії в суперечність природі, але в той жечас не піддається формам пізнання, які дослідженів “Критиці чистого розуму” [10, 9 – 10].

В. Феллер, автор “Введення в історичнуантропологію” (М., 2005), визначає історію, як“сферу життя особистості, сферу індивідуального,іменованого, чотиривимірного простору живих

подій” і стверджує, що “природознавський підхіддо історії дуже вузький і не може служити основоюстворення тривалого фундаменту наук про дух”[7, 302]. Саме у його роботі ми знайшли питання,відповіді на яких, на нашу думку, дозволять вченимстати на шлях визначення ефективних критеріїввідбору тих історичних подій, про які сліддізнаватися підліткам в школі. Автор задаєтьсяпитанням: як уловити, пізнати, оцінити,реконструювати подію, зіставити, ввести вконтекст, звести в систему? І стверджує, щопізнання історичної події повинне проводитися вдіалоговому режимі, в спілкуванні з ним як ізсуб’єктом, який співпадає з міфом, зісуб’єктивністю Бога і особи, з вільною людськоюволею [7, 303].

Ця позиція дивовижним чином співзвучна тій,яку майже півстоліття назад висловив В. Франкл,що затверджував, що можливість духовногосущого “співчувати, співіснувати” іншому сущому– це початкова здатність духовного існування,духовній реальності [9].

Визначаючи особливості історичного пізнання,В. Феллер стверджує, що історичну свідомістьслід вважати автономною по відношенню до того,що вважається науковим з поглядуприродознавства. При цьому він підкреслює тойприродний зв’язок, який існує в історичноїсвідомості з міфологічною, з естетичноюсвідомістю, з образотворчим і поетичниммистецтвом [7, 307].

Своєрідність історичного пізнання розкривав іБ. Расел. Він обкреслював його як інтуїцію івідзначав, що “інтуїція є такий тип пізнання, який єсвого роду інтелектуальною симпатією, задопомогою якої ми переміщаємо себе в серединуоб’єкту, з тим, щоб співпасти з тим, що є в німунікального і тому невимовного” [4, 46]. При цьомувін спирався на погляди А. Бергсона, який захищав“інтуїцію”, як шлях раптових збагнень, на противагу“інтелекту” і природничонауковому пізнанню.

Завдання статті полягає у визначенні головнихточок зору щодо особливостей пізнання історії.Отже, ми бачимо, що єдиного розуміннямеханізму пізнання історії серед істориків немає.

Виходячи з аналізу філософської і історичноїлітератури, ми переконалися, що існує дві основнітечії в розумінні цього процесу. Перше,матеріалістичне, автори якого раціонально,матеріалістично підходять до вивчення минулого,як до пошуку фактів, підтверджуючихзакономірність процесу розвитку суспільствавід однієї суспільно-економічної формації до іншої,– прогресивнішої (марксизм). Для авторів цієї течіїфакт грає підлеглу роль, він значущий настільки,


83 Молодь і ринок №9 (68), 2010

наскільки підтверджує ті або інші положення теорії.Наприклад, виходячи з положення, що класоваборотьба є рушійною силою розвитку суспільства,в структуру будь-якої шкільної теми про будь-якукраїну в будь-яку епоху були введені факти, якіпідтверджували висунутий теоретичний постулат.

Представники іншої, ідеалістичної, течії, чиїпозиції представлені вище, розглядали як головнийспосіб пізнання історії її суб’єктивне, ірраціональне,інтуїтивне “збагнення”.

Який шлях пізнання слід використовувати вшколі? Аналіз підручників показав, що сучаснашкільна історична освіта все ще будується наоснові матеріалістичного розуміння історії, деосновним суб’єктивним засобом пізнанняминулого є академічний інтелект особи, їїраціональна свідомість. Акцент в навчанніробиться на освітленні історичних процесів, а неісторичних подій, а отже, і “со-буття”, як необхіднаумова духовного со-переживання, со-існуванняйде на другий план. Характер навчальних текстівтакий, що не зачіпає емоційних, духовних сторінособистості школярів, не викликає “душі прекрасніпориви”. Іншими словами, історичний матеріал,представлений в шкільних підручниках, в масісвоїй, не відповідає етичним і естетичнимпотребам особистості, звернений виключно до їїраціональної свідомості, а через своюперевантаженість даними, не актуалізує навіть тупотребу, на задоволення якої в основномуспрямований – пізнавальну. Думається, що вцьому і полягає основна причина масової втратиінтересу школярів до минулого, який миконстатували в ході досліджень.

Як аргумент приведемо витяг із змістушкільного підручника з історії України для 9 класуФ. Турченко і В. Мороко. Учням 14 – 15 роківпропонується вивчення історії рідної країни внаступному варіанті: “Тема 1. Українські землі ускладі Російської імперії в кінці ХVІІІ – в першійполовині ХІХ в. §1. Наддніпрянська Україна всистемі міжнародних відносин в к. ХVІІІ – впершій половині ХІХ ст. §2. Занепад кріпатськихвідносин в Україні. §3. Зародження ринковихвідносин. Початок промислового перевороту. §5.Зростання міського населення і розвиток торгівлі.§ 6. Антикріпосницька боротьба в Україні впершій половині і середині ХІХ ст. §7. Суспільно-політичні рухи в Наддніпрянській Україні в кінціХVІІІ – в першій половині ХІХ ст. §8. Декабристиі їх послідовники в Наддніпрянщині. Польськийвизвольний рух в Україні (20 – 30-і рр. ХІХ ст.)§9. Кирило-Мефодіївське братерство. §10.Українські землі у складі Російської імперії в кінціХVІІІ – в першій половині ХІХ ст.” [6, 420].

Навіть самий збіглий аналіз змісту цьогорозділу говорить про те, що увага авторівприділена розвитку історичних процесів натериторії Наддніпрянської України, тоді якрозгорнуті факти про події минулого даногоперіоду практично не представлені.

Якщо цей фрагмент глибше проаналізувати, тостає очевидним, що застосований підхід довідбору історичної інформації йде своїм коріннямв практику радянської школи. Ми маємо на увазітой факт, що в радянській історичній освітітеоретичному матеріалу на уроках історіївідводилося значне місце навіть в середніх класахдля того, щоб розв’язати головну освітньо-виховнузадачу предмету – сформувати в учнів історичнемислення, засноване на ідеях діалектичного йісторичного матеріалізму. Відповідно до цьогозавдана структуризація історичної інформаціїпроводилася по трьом головним аспектам, щовідображають формаційну теорію розвиткусуспільства: а) історія розвитку господарства,економіки (рівень розвитку виробничих сил –елемент базису); б) історія розвитку відносинпровідних класів суспільства, історія боротьбикласів, соціальних рухів (рівень розвиткувиробничих відносин – елемент базису); в) історіякультури (елемент надбудови). Весь історичнийпроцес представлявся як історія боротьби класів,яка оголошувалася рушійною силою розвиткусуспільства.

На сьогоднішній день, коли формаційна теоріярозвитку історичного процесу виключається зтеоретичної основи шкільної історичної освіти(дивись програму), що в умовах стрімкоїкапіталізації суспільства є достатньосимптоматичним, а цілі історичної освітивизначаються не тільки соціальним замовленнямсуспільства, але і природними духовнимипотребами особистості, в багатьох шкільнихпідручниках все ще зберігається невиправдановисокий ступінь теоретичного матеріалу,структурованого в кращих традиціяхформаційного підходу, але без відповіднихтеоретичних узагальнень. На наш погляд, такаситуація ставить штучні бар’єри між підлітками ішкільним предметом, роблячи вивчення історіїформальним, позбавляючи уроки історіїбезпосереднього інтересу з боку учнів, а значить– позбавляючи збагнення минулого глибокогоособистісного сенсу для кожного школяра.

Вивчення історії – того, що трапилося,відбулося, дійсно було у минулому, має втеоретичному пізнанні три рівні узагальнення –факти, явища, процеси. Наша позиція полягає втому, що характер історичного матеріалу в 6 – 9


84

класах повинен бути таким, що б “уроки історії”стали для підлітків джерелом їх духовноїактивності у пошуках і визначенні сенсівлюдського життя. Щоб вони допомогли школяраму пошуках власних етично-естетичних ідеалів,шляхом виявлення в діяннях історичних осіб ознаклюдяності або нелюдства, честі або безчестя,благородства або підступності, милосердя абожорстокості. Історичні явища, властиві всесвітнійісторії або історії рідної країни, повиннірозглядатися через призму конкретних історичнихподій або вчинків їх учасників. Історичний час,кожен окремий його період, конкретна історичнаепоха, той або інший історичний простір, на нашпогляд, повинні бути, у відповідності до віку учнів,“втілені” через яскраві образи історичних героївабо їх антиподів, через яскраву низку подій, щовідбувалися. При цьому дитина пізнає не тількиісторію, пізнаючи історію людей, історію їх діяньта вчинків, вона пізнає себе, визначає в собілюдське, усвідомлює і утверджує в собі образ “Я– людина”.

Німецький історик і філософ О. Шпенглер таквизначав і шлях, і значення історичного пізнаннящодо конкретної особи: “Історія – це образ, задопомогою якого уява людини хоче розумінняживого буття миру по відношенню до власногожиття” [10, 8].

Як бачимо, визначаючи механізми історичногопізнання, філософи і історики відзначають те, щоісторія має великий вплив на розвитоксамосвідомості особистості. За твердженнямросійського філософа Ю. Давидова, історичнепізнання має велике значення щодо розвиткукультурно-історичної свідомості людини саметому, що перше питання суспільноїсамосвідомості, самосвідомість тієї або іншоїкультурно-історичної спільноти є таким самим, щоі питання до дитини, що тільки почалаусвідомлювати себе: “кажи, чий ти? Як твоєім’я?” [2, 173].

Ю. Давидов вважає історичну пам’ятьзасобом, за допомогою якого створюєтьсялюдина людиною, народ народом, культуракультурою. Збагнення історичного, на його думку,відбувається завжди через досвід переживанняісторії. При цьому історичне переживання завждиє індивідуально забарвленим особистимпереживанням, завдяки якому включаютьсямеханізми самопізнання і самоусвідомленняособистості, а саме: а) усвідомлення власногоетико-естетичного переживання історичних подій;б) усвідомлення мною саме мене , що такпереживає минуле [2, 172].

Інакше кажучи, процеси соціально-

культурної, духовної ідентифікації людинипрямо пов’язані з історичним пізнанням .Засвоєння історичної інформації для підлітка немає особистісного сенсу (через її невичерпність),якщо не є пусковим механізмом процесівдуховного становлення особистості. Знати історіюне можливо, а “осягати”, у процесі духовноїтворчості, духовної праці – треба. А осягнути їїможна тільки серцем, тільки душею, тільки силоюяскравих, душевних переживань. Таким чином,предметом засвоєння на уроках історії повиннібути не тільки факти, поняття, зв’язки історичноїнауки, але і ті моральні і естетичні смислиминулого, які вони містять. Знання швидкозабуваються, а сенси історичних подій, якіпроживаються серцем, залишаються з людиноюна все життя, визначаючи не тільки ціннісніорієнтації особистості, але і її конкретні вчинки,вибір життєвого шляху.

І. Лернер, досліджуючи проблему розвиткуісторичної свідомості, відзначав, що “історичнемислення – це розумова діяльність людини,спрямована на осмислення минулого, сьогоденняі майбутнього” [3, 22].

Слово “осмислення” підкреслює суть цьогорозумового процесу, як процесу виявлення смислівісторичних подій. У тлумачному словникуВ. Даля, “смисл – це здатність розуміння,збагнення, розуму; здатність правильно судити,робити виводи”. “Осмислити” у В. Даля це“знайти смисл”. Те, що історичне пізнання єпроцесом пошуку смислів минулого,затверджували і філософи, і історики.

Так, наприклад, П. Рікер, стверджує, щоісторичні науки, на відміну від природних, маютьсправу з виявленням сенсів і значень в історичнихфактах. Тому свідомість і процес усвідомлення,по П. Рікеру, винні перерости в самосвідомість.Унаслідок цього свідомість не дана якбезпосереднє бачення, сприйняття, а є рух у бікрозкриття смислу, викриття видимості образів,досягнення того, що, кінець кінцем, означають ціобрази [5, 71 – 74].

На початку ХХ століття про значущістьосмислення для процесу оволодіння історієюписав відомий німецький історик і філософО. Шпенглер, який підкреслював, що питання нев тому, що самі по собі представляють історичніфакти будь-якого часу, а в тому, що означає абона що указує їх поява [10, 8].

Так Н. Бердяєв в книзі “Смисл історії”(М. 1990) указує на те, що історичного пізнаннябез пошуку особистісних сенсів не існує. Він пише:“Ви не зрозумієте жодну з великих історичнихепох... інакше як шляхом історичної пам’яті, в



85 Молодь і ринок №9 (68), 2010

одкровеннях якої пізнаєте власне духовне минуле,власну духовну культуру, свою батьківщину” [1, 16].

Висновки. Таким чином, пошук смислівісторичних фактів визначається філософією історії,герменевтикою як шлях особистісного збагненняминулого, як спосіб розкриття всебічних(і конкретно-історичних, і етично-естетичних)значень і смислів історичних подій, як роботуглибинної, народної, духовної пам’яті, закладеноїв кожному з нас життям попередніх поколінь.

1. Бердяев Н. Смысл истории / Н. Бердяев. – М.:АСТ, 1990. – С. 15.

2. Давыдов Ю.Н. Этическое измерение памяти /Ю.Н. Давыдов // Этическая мысль: научно-публицист.чтения. – М.: Республика, 1990. – С. 173.

3. Лернер И.Я. Развитие мышления учащихся впроцессе обучения истории: пособие для учителей / ИсаакЯковлевич Лернер. – М.: Просвещение, 1982. – С. 22 – 28.

4. Расел Б. Почему я не христианин: избранные

атеист. произведения / Бертран Расел; пер с англ. –М.: Политиздат, 1987. – С. 86.

5. Рикер П. Философская интерпретация Фрейда// Герменевтика и психоанализ. Религия и вера. – М.:Искусство, 1996. С. 71 – 74.

6. Турченко Ф.Г., Мороко В.Н. История Украины.Учебник для 9 класса общеобразовательной школы. – Изд.2-е, перераб. и дополн. – Запорожье: Просвита, 2002.

7. Феллер В. Введение в историческуюантропологию. Опыт решения логической проблемыфилософии истории / Виктор Феллер. – М.: КноРус,2005. – С. 302, 303, 307.

8. Флоренский П. А. Столп и утверждение истины/ Павел Флоренский. – М.: Лепта, 2002. – 814 с.

9. Франкл В. Человек в поисках смысла: Сборник /В. Франкл; пер. с англ. и нем. /Общ. ред. Л.Я. Гозмана иД.А. Леонтьева. – М.: Прогресс, 1990. – С. 48, 51, 114.

10. Шпенглер О. Закат Европы: Очеркиморфологии мировой истории. Т. 1. Образ идействительность / Пер. с нем. Н.Ф. Гарелин. – Мн.:ООО “Попурри”, 1998. – Т.1. – 668 с.


Постановка проблеми. Розширеннясоціальних, освітніх та культурнихзв’язків між Україною та іншими

державами, можливість здійснення безпосередніхміжнародних контактів студентства з носіямимови викликає інтерес до вивчення іноземних мов,

сприяє засвоєнню мовного матеріалу, необхідногодля спілкування під час поїздок за кордон зрізноманітними професійними цілями, івдосконаленню іншомовних умінь і навичок.Відтак, питання підготовки фахівців, які володіютьіноземною мовою як засобом комунікації, набуває

Олександра Ванівська, кандидат педагогічних наук,асистент кафедри української та іноземних мов

Львівського Національного лісотехнічного університету

ОПТИМІЗАЦІЯ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙ В РЕАЛІЗАЦІЇ МОВНИХ СТРАТЕГІЙ У

ПРОФЕСІЙНІЙ ОСВІТІ ВИЩОЇ ШКОЛИУ статті розглядаються умови оптимізації застосування інформаційних технологій в реалізації мовних

стратегій у професійній освіті: забезпечення навчальних закладів комп’ютерними мережами та он-лайновськими програмами, забезпечення сучасними підручниками, що відповідають світовому стандарту,розробка та впровадження нових спецкурсів, інтеграція освітніх та інформаційно-комунікаційних технологійу практиці навчання студентів нефілологічних спеціальностей майбутній професійній діяльності.

Ключові слова: інформаційні технології, Інтернет, мультимедійні ресурси, суб’єкт-суб’єктні відносини, діалог.В статье рассматриваются условия оптимизации применения информационных технологий в

реализации языковых стратегий в профессиональном образовании: обеспечение учебных заведенийкомпьютерными сетями и он-лайновськими программами, обеспечение современными учебниками, которыеотвечают мировому стандарту, разработка и внедрение новых спецкурсов, интеграция образовательных иинформационно-коммуникационных технологий в практике учебы студентов нефилологическихспециальностей будущей профессиональной деятельности.

Ключевые слова: информационные технологии, Интернет, мультимедийные ресурсы, субъект-субъектные отношения, диалог.

In of the article the terms of optimization of application of information technologies are examined in realizationof linguistic strategies in trade education: providing of educational establishments computer networks and on-lineprograms, providing modern textbooks which answer a world standard, development and introduction of the newspecial courses, integration of educational and of informatively-communication technologies in practice of studiesof students of unphilological specialities to future professional activity.

Key words: information technologies, Internet, multimedia resources, subject relations, dialog.

УДК 378:004

ОПТИМІЗАЦІЯ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙВ РЕАЛІЗАЦІЇ МОВНИХ СТРАТЕГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ОСВІТІ ВИЩОЇ ШКОЛИ

© О. Ванівська, 2010


особливого значення. Основи для розв’язання цієїважливої проблеми закладаються у вищомунавчальному закладі, де відбувається формуваннябазових механізмів (мовленнєвих стереотипів), щоє об’єктивними показниками рівня досконалостімовленнєвих умінь. Тому нагальним завданнямвищої педагогічної освіти на сучасному етапі єформування у студентів вищих педагогічнихнавчальних закладів професійних знань та умінь,тобто якість володіння кожним студентомдостатнім обсягом іншомовного матеріалу іпевним рівнем сформованості механізмівіншомовного професійного спілкування, щодозволить їм здійснювати таке спілкування урізноманітних сферах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема професійно-педагогічної підготовкимайбутнього вчителя постійно перебуває в центріуваги науковців. Її розв’язанню присвячено рядважливих досліджень, зокрема, роботиВ . П . А н д р у щ е н к а , Г. О . А р с е н т ь є в о ї ,І .М. Богданової, Н.М. Дем’яненко, І.А. Зязюна,Н.Г. Ничкало, Р.О. Гришкової та ін. Вагомийвнесок у розробку проблеми професійноїпідготовки вчителя сучасної вищої школи зробиливітчизняні вчені-психологи Н.А. Алфімова,В.Г. Кремень, О.М. Сорока, С.В. Терещук та ін.Основу для розв’язання проблем застосуванняінформаційних технологій у вищій школі закладенов роботах Б.С. Гершунського, В.М. Глушкова,О.О. Гокуня, М.І. Жалдака, Т.І. Коджи та ін., якіобґрунтували концептуальні засади процесунавчання інформаційним технологіям в системіосвіти. Основи підготовки вчителя довикористання інформаційних технологій упрофесійній діяльності розкриті в роботахІ.М. Богданової, М.І. Жалдака, Н.К. Кульги,С.М. Яшанова та інших науковців.

Мета статті: дослідити особливостізастосування у навчальному процесіінформаційних технологій в процесі реалізаціїмовних стратегій у професійній підготовцістудентів нефілологічних спеціальностей.

Виклад основного матеріалу. На сьогодніширокі можливості комп’ютерних технологійреалізуються у вищій школі не повною мірою.Комп’ютери лише до певної межі можутьзаповнити дефіцит педагогів і підвищити якістьнавчання. Майбутнє – за їх більш масовимосвоєнням і більш широким впровадженням упрактику реалізації мовних стратегій. Томуважливо, щоб викладачі іноземної мови добрезнали комп’ютерні технології, що дасть їм змогуу співробітництві з програмістами створитипринципово нові навчальні засоби.

Варто зауважити, що далеко не всі педагогивищої школи добре розбираються у тому, яквикористовувати наявні інформаційні ресурси.Тому перед вітчизняною професійною освітоюдосить гостро стоїть питання масовоговивчення викладачами іноземних мов технології іметодики використання сучасних комп’ютернихзасобів і комп’ютерних технологій. Досвід деякихвищих навчальних закладів, які мають добрекомп’ютерне оснащення, багатий набірнавчальних засобів і необмежений доступ вІнтернет, часом призводить до парадоксальнихвисновків: студенти не поспішаютьвикористовувати наявні технічні можливості, їмпритаманна низька мотивація для подоланняпсихологічного бар’єру, який виникає під часнавчання завдяки комп’ютерам. Усе це засвідчує,що багато з них мають потребу в додатковомунавчанні й у спеціальних методиках.

Основною причиною низької мотиваціївикористання студентами комп’ютеріввиявляється необхідністю освоєння нового. Наявнімережеві програми або не працюють, або з нимибагато проблем. Адже, сьогодні знання іноземноїмови необхідне усім студентам, інакше вонипросто не знайдуть собі хорошу роботу.

Під цим оглядом усе більш актуальною стаєзміна самої концепції навчання іноземним мовам.Навчальні електронні ресурси повинні більш тісноузгоджуватися з підручниками і різниминавчальними посібниками. Настав часвикористовувати інформаційні навчальні засобинового покоління, Інтернет для навчання іноземнихмов, оскільки це дуже зручно, плідно йперспективно. Уже сьогодні завдяки Інтернетуз’явився доступ до необмеженої кількостіавтентичної інформації іноземною мовою, чогораніше вищій школі не вистачало. Крім того,Інтернет – це ще й усі можливі комунікації:електронна пошта, відеоконференції, форуми, чати,аудіочати тощо. Отже, серед загальноприйнятихінформаційних засобів масової комунікації, якіможуть бути використані в системі реалізаціїмовних стратегій (преса, радіо, телебачення таінші), все більшу вагу займає мережа Інтернет.Тому першою умовою оптимізації впровадженняінформаційних технологій в процес реалізаціїмовних стратегій у практику вищої школи євпровадження концепції із забезпечення вищихнавчальних закладів новими комп’ютернимитехнологіями, насамперед, новими он-лайновськими програмами з навчання мовнимстратегіям студентів нефілологічнихспеціальностей. Це зумовить підвищеннямотивації навчальної діяльності студентів.


87 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Сьогодні знання іноземних мов для студентів, якіпрагнуть кваліфіковано працювати в Інтернеті,стають життєво необхідними з кількох причин. По-перше, саме для них багатьма європейськими таамериканськими науковими спілками створеніспеціалізовані мережі з пошуковими системами, якізабезпечують доступ практично до всієї необхідноїінформації [2, 11 – 12]. По-друге, у будь-якій іншійформі певна інформація може бути простонедоступною. По-третє, специфічним для науковцівта студентів колишнього СРСР є те, що Інтернетнадає можливість відновити той дефіцит інформації,який з’явився через фінансові причини (відсутність убібліотеках багатьох журналів, навіть реферативних).

Для студентів, Інтернет – це ще й унікальнаможливість професійного росту у всіх галузяхнауки і культури. Глобальна мережа Інтернетмістить інформаційні системи наукових, науково-технічних спілок, організацій та окремих учених,надає інформаційне та методологічнезабезпечення наукової діяльності, інформацію профонди, які фінансують наукові дослідження,містить довідкові системи навчальних закладівусього світу, навчальні посібники та навчальнепрограмне забезпечення та багато іншого. Так,традиційні форми вищої освіти репрезентуєкаталог університетів світу [6], який міститьадреси та деякі відомості про університети,політехнічні навчальні заклади та коледжі – всьогопро 5000 що постійно оновлюються навчальнихзакладів із 148 країн світу. Посилання на країни уцьому каталозі упорядковані за абеткою, кожне зних надає перелік адрес навчальних закладівпевної країни; для всіх рівнів навчання детальноописуються порядок вступу, вартість навчання,наявні стипендії тощо. Крім того, в Інтернетіможна знайти й розширену інформацію проосвітянську мережу України, яка охоплюєнавчальні заклади різного рівня акредитації – якдержавні, так і комерційні. В Інтернеті такожпоширена інформація про можливості навчання закордоном і отримання грантів, про можливістьвивчення іноземних мов в Україні й за кордоном.Зокрема, існує Міжнародна програма обміну длястудентів, у межах якої функціонує міжнароднаорганізація Youth For Understanding –некомерційна освітянська організація, яка надаєможливість молоді з різних країн провести літо,семестр або рік за кордоном, проживаючи у сім’яхсвоїх однолітків з іншої країни [9, 441]. Отже,аналіз можливостей використання мережіІнтернет у царині реалізації мовних стратегій даєзмогу не тільки значно розширити інформаційнеполе і мовну практику, а й підвищити ефективністьпрацевлаштування майбутніх фахівців.

Крім використання Інтернету, до інноваційнихметодик до системи реалізації мовних стратегійнеобхідно також віднести застосуваннямультимедійних ресурсів. Насамперед вонивідкривають доступ до необмежених іневичерпних джерел інформації з різних аспектівлінґвістики, історії мови, лексикології талексикографії, методики викладання тощо.Використання мультимедійних технологійдопомагає інтегрувати різні форми діяльності йзначно інтенсифікувати процес вивчення іноземнихмов.

У процесі застосування мультимедійнихресурсів для реалізації мовних стратегій різніметоди взаємодії викладачів і студентів можнаподілити на три групи: навчання за допомогоюспівдії студентів з освітніми ресурсами,індивідуалізоване викладання і навчання таактивна взаємодія між усіма учасникаминавчального процесу.

Зокрема, освоєння іноземних мов задопомогою співдії студентів з освітнімиресурсами є такою формою взаємодії, якахарактеризується мінімальною участю викладачав процесі навчання й орієнтована в основному насамонавчання. Студент самостійно вивчає мовніресурси різного характеру – друковані, аудіо- івідеоматеріали, електронні підручники, і журнали,інтерактивні бази даних тощо. Принагідноможливе як використання деяких зовнішніхстосовно певного курсу ресурсів (вказанихвикладачем посилань на загальнодоступніелектронні бібліотеки, електронні журнали, базиданих та ін.), так і безпосереднє наданняпедагогом власних методичних розробок заобраним курсом іноземної мови.

Для індивідуалізованого вивчення іноземнихмов характерні взаємини одного студента з однимпедагогом. При такій формі взаємодії студент івикладач одночасно є активними учасникамипроцесу освоєння певної мови. Сам процеснавчання будується як діалог, під час якого студентможе одержати консультацію з тих питань, які йогонайбільше цікавлять, а викладач – скоригуватиплан вивчення мови залежно від результатів,досягнутих студентом. Така форма взаємодіїреалізується у системі відкритої освіти восновному за допомогою таких технологій, яктелефон, голосова пошта, електронна пошта та ін.

Активна взаємодія між всіма учасникаминавчального процесу в системі реалізації мовнихстратегій передбачає дієве спілкування не тількиміж викладачем і групою студентів, а й співдіюміж самими студентами. Така інтерактивнавзаємодія визнана однієї з найефективніших



методик навчання. Причому ця форма освоєнняіноземних мов може здійснюватися як шляхомособистої зустрічі викладача з групою студентів(за допомогою семінарів), так і завдякипроведенню заочних відеоконференцій,відеофорумів тощо.

Безперечно, що тільки поєднання усіхвищезазначених форм взаємодії педагогів істудентів дає можливість реалізувати передовіінформаційні технології, а також забезпечуєнайбільшу ефективність вивчення іноземних мов.Частка використання кожної конкретної формиосвоєння іноземних мов залежить як від обранихінформаційних технологій, так і від технологічноїоснащеності навчального закладу, ступеняпідготовки дидактичного забезпечення, бажаннявикладачів.

Крім того, вибір конкретної технології у системіреалізації мовних стратегій визначається такимифакторами, як освітній потенціал технології,вартість і ступінь її поширеності. З цього приводунеобхідно зазначити, що в Україні склалася такаекономічна і технологічна ситуація, за якої вибірзасобів насамперед залежить не від педагогічногопотенціалу і навіть не від їхньої вартості, а відїхньої поширеності. З огляду на останнє всі наявнітехнології освоєння іноземних мов поділяютьсяна кейс-технології, телевізійні технології імережеві технології навчання. Водночас зфункціонального погляду інформаційні технологіїу системі реалізації мовних стратегій можнарозділити на дві великі категорії – неінтерактивніта технології, які забезпечують інтерактивнувзаємодію між викладачем і студентом [3, 44 –46; 5, 141–142].

Зокрема, кейс-технології ґрунтуються накомплектуванні наборів (кейсів) навчально-методичних матеріалів і їхнього доведення довідома студентів для подальшої самостійноїроботи. Під час впровадження таких технологійвикористовуються не тільки різні друкованіматеріали, а й матеріали, зафіксовані на аудіо- івідеоносіях, а також пакети комп’ютернихнавчальних програм. Доставка матеріалів івзаємодія між суб’єктами навчального процесув цьому випадку відбувається за допомогоютрадиційної пошти, факсу, телефону. Крім того,проведення групових занять передбачає особиступрисутність педагога в студентській аудиторії.

Телевізійні технології викладання іноземнихмов базуються на використанні ефірних, кабельнихі космічних систем телебачення. Такі технологіїв українській освіті поки що не одержали широкогопоширення, оскільки це пов’язано зі значнимизатратами коштів.

Мережеві технології освоєння іноземних мовспираються на використання локальних іглобальних мереж та мережі Інтернет. СучасніІнтернет-технології дають можливість поданнянавчальних матеріалів, методик і електроннихбібліотек у єдиному форматі іззагальнодоступним інтерфейсом на підставінаявних освітніх стандартів. Мережеві технологіїможуть бути використані для реалізації усіхіснуючих форм взаємодії між викладачем істудентами. Тому можна говорити про те, щосаме вони є найбільш перспективними в системіреалізації мовних стратегій, а мультимедіа-підхід,який ґрунтується на використанні декількохінформаційних технологій, – найбільшефективним.

Найпоширенішими сучасними інформаційнимитехнологіями, в яких найбільш адекватнореалізований саме такий підхід, є створення ірозміщення в мережі електронних підручників ітестуючих програм з іноземних мов [13, 74 – 75],а найбільш поширеною формою взаємодіївикладача і студента і ефективною технологієювикладання іноземних мов – електронна пошта.Вона може бути використана не тільки у процесіконсультацій, а й для доставки змістової частининавчальних курсів, пересилання студентамивиконаних завдань тощо. Необхідно тільки, щобпід час використання електронної поштистудентові було забезпечено постійний доступ доперсонального комп’ютера з модемом ітелефонним каналом. Тому другою умовоюповинно бути забезпечення навчання студентівновими підручниками та впровадження новихспецкурсів на основі інформаційних технологій.

Як свідчить досвід, при використанні в процесівикладання іноземних мов різних комп’ютернихтехнологій необхідно насамперед розв’язатипитання вибору програмного забезпечення іорганізувати вільний доступ студентів докомп’ютерного устаткування, що забезпечуєтьсяшляхом використання системи комп’ютернихкласів різного призначення: навчальних класів,мультимедіа-класів, класів спеціалізованогодоступу до Інтернет тощо. Усі вони повинні бутиз’єднані в єдину мережу з метою надання кожномустудентові, кожній навчальній групі необхіднихінформаційних і програмних ресурсів [7, 9 – 10].

Водночас необхідно пам’ятати, щоінформаційні технології у системі реалізації мовнихстратегій – це цілий комплекс освітніх послуг,наданих широким верствам населення в країні іза кордоном за допомогою спеціалізованогоінформаційного освітнього середовища, якебазується на засобах обміну навчальною


89 Молодь і ринок №9 (68), 2010

інформацією на відстані (супутниковетелебачення, радіо, комп’ютерний зв’язок тощо).Тим самим вони покликані реалізувати правалюдини на освіту й одержання інформації.

Складність упровадження сучаснихінформаційних технологій у процесі реалізаціїмовних стратегій визначається і тим, щотрадиційна практика їхньої розробки івикористання ґрунтується на ідеології створення,застосування інформаційних і телекомунікаційнихсистем у зовсім інших сферах: зв’язку, військово-промисловому комплексі, авіації і космонавтиці.Адаптацію сучасних інформаційних технологій доконкретної сфери застосування тут здійснюютьфахівці конструкторських бюро і науково-дослідних інститутів, які мають великий досвідрозробки подібної техніки і, отже, добре розуміютьпризначення систем та умови їхньої експлуатації.У сучасній освіті таких спеціалізованих науково-дослідних структур немає, вони тільки починаютьстворюватися. З цієї причини виникає “розрив” міжможливостями інформаційних освітніх технологійі їхнім реальним застосуванням у практицівикладання іноземних мов. Інтеграціяінформаційно-комунікаційних і освітніх технологійповинна стати третьою умовою їхнього більшефективного впровадження у системі реалізаціїмовних стратегій.

Розглянуті вище технології й форми взаємодіїу системі реалізації мовних стратегійрозгортаються на підставі суб’єкт-суб’єктнихвідносин, які можуть мати різний характер іфункціонувати на різних рівнях. Це можуть бутисоціальні суб’єкт-суб’єктні відносини, духовні та ін.Вони можуть бути спрямовані на психологічне чисоціальне в людині. Залежно від мети, яку ставитьсобі суб’єкт, включений у суб’єкт-суб’єктнівідносини, від рівня його культури, від ситуації, щоскладається, інша людина (як його об’єкт) можевирізнятися в статусі індивіда, особистості,індивідуальності, універсальності.

Суб’єкт-суб’єктні відносини в системіреалізації мовних стратегій мають спиратися надіалогічність, яка передбачає не тільки розуміння,а й згоду, що або настає, або не настає залежновід ступеня авторитетності викладача, від ступенязбігу емоційно закріпленого досвіду життяпедагога і студента. “Поняття “діалог”використовується у двох смислах –загальнопобутовому і науково-філософському. Упершому сенсі він означає співбесіду двох осіб; удругому – інформаційну взаємодію людей яксуб’єктів, незалежно від мовних або іншихсеміотичних засобів, метою якої є підвищенняступеня їхньої духовної спільності або досягнення

цієї спільності. Уживане в першому розумінні вононіякого педагогічного значення не має, позаякочевидно, що всяке спілкування вчителя й учня єїхньою співбесідою – обміном репліками навідомій обидвом мові, за участюпаралінґвістичних засобів, а в особливих ситуаціяхі засобів графічних, звукоінтонаційних, пластично-демонстраційних, кінематографічних. У другомувипадку звертання до діалогу є найсерйознішоюпедагогічною проблемою” [8, 14]. Безсумнівно,найважливішим у діалозі є формування здатностістудента бути особистістю, тому пошукиоптимальної побудови діалогічних відносин усистемі реалізації мовних стратегій нині лежатьу ракурсі необхідності визнання як одного знайголовніших завдань упровадженнядіалогічності в процес навчання іноземних мов.

Головне призначення іноземної мови – статизасобом спілкування особистості. Завдякисформованим комунікативним умінням –говоріння, аудіювання, читання та письма – знаннямови повинно забезпечити студентам доступ доінших національних культур, а відтак і до світової.Для того, щоб досягти високих результатів, коженпедагог повинен володіти сучаснимитехнологіями навчання; застосовувати активніметоди навчання, систематично розробляти таапробовувати педагогічні нововведення; бутитворчою, ініціативною, енергійною, фаховоздатною, морально і матеріально зацікавленою упроведенні цих змін особистістю.

Як зазначається в Національній доктринірозвитку освіти України у ХХІ столітті, одним знайважливіших пріоритетів державної політики восвітній галузі є створення рівних можливостейдля дітей і молоді у здобутті якісної освіти, вимогидо якої, умови та принципи її здобуття визначені усьомому розділі. Підкреслюється, по-перше, щомодернізація системи освіти спрямована назабезпечення її якості відповідно до найновішихдосягнень вітчизняної і світової науки, культурита соціальної політики. По-друге, якість освітихарактеризується як національний пріоритет іпередумова виконання міжнародних норм танаціонального законодавства щодо реалізації правгромадян на здобуття освіти. Зазначається, по-третє, що забезпеченню якості освітипідпорядковані матеріальні, фінансові, кадрові йнауково-методичні ресурси суспільства, державнаполітика в галузі освіти. По-четверте, високаякість освіти передбачає органічнийвзаємозв’язок освіти і науки, педагогічної теорії йпрактики [10, 24].

Якість освіти відтворює складні процеси, яківідбуваються у сучасній освіті, тому стосовно


90

системи реалізації мовних стратегій поняттяякості освіти відображає рівень навченостістудентів, міцність знання мови, глибинупрактичних умінь її використання на загальномуфоні сформованості пізнавальних інтересів,інтелекту, особистісних якостей, світоглядноїпозиції тощо.

На думку фахівців, для досягнення кінцевоїмети Болонського процесу – побудови єдиногопростору освіти – замало формальногозапровадження її принципів. Потрібні прозорі тазрозумілі всім методології контролю якості освіти.Обов’язковою вважається наявність внутрішніхта зовнішніх державних і громадських системконтролю якості освіти [1, 6]. Серед нихнасамперед мається на увазі атестація,ліцензування і акредитація. В Україні такіпроцедури впроваджено давно, і вони постійновдосконалюються. Наприклад, на кожномузасіданні Державної акредитаційної комісіїрозглядаються критерії оцінки готовностінавчального закладу надавати якісні освітніпослуги та результати експертизи конкретнихзакладів. Однак незважаючи на вимогливістьекспертизи ВНЗ, проблема якості освітніх послугдосі залишається досить гострою [12, 33].

З огляду на це, система реалізації мовнихстратегій повинна забезпечити гарантії якості, якімають містити:

- визначення відповідальності вищихнавчальних закладів щодо забезпечення якостівикладання іноземних мов;

- оцінку програм вищих навчальних закладів,яка містить внутрішній контроль, зовнішнюперевірку, участь студентів та оприлюдненнярезультатів;

- атестацію, акредитацію, сертифікацію абоподібні процедури;

- міжнародну участь, співробітництво таорганізацію громадських організацій і товариств,що опікуються перевіркою якості викладання йвивчення іноземних мов.

Отже, оптимізація впровадженняінформаційних технологій в процес реалізаціїмовних стратегій у практику вищої школизабезпечується трьома умовами: забезпеченнямвищих навчальних закладів комп’ютернимитехнологіями світового стандарту, розробкоюнових он-лайновських програм та підручників, щовідповідають вимогам Болонського процесу,впровадженням спецкурсів з мовних стратегій таінтеграція інформаційно-комунікаційних і освітніхтехнологій.

Висновки. Отже, застосування комп’ютеріву процесі реалізації мовних стратегій приводить

до появи нового покоління інформаційних освітніхтехнологій, які уможливлюють підвищити якістьнавчання, створити нові засоби виховного впливу,забезпечити ефективнішу взаємодію педагогів істудентів з комп’ютерною технікою. На думкубагатьох фахівців [4, 47; 11, 261], нові інформаційніосвітні технології на основі комп’ютерних засобівсприяють зростанню ефективності занять на 20– 30%. Упровадження комп’ютера в сферуреалізації мовних стратегій стало початкомреволюційного перетворення традиційних методіві технологій навчання і всієї галузі освіти.

Нині відбувається процес нагромадженнядосвіду, йде пошук шляхів підвищення якостівивчення іноземних мов і нових формвикористання інформаційних технологій у різнихосвітніх процесах. Труднощі освоєнняінформаційних технологій у процесі вивченняіноземних мов виникають через відсутність нетільки методичної бази їхнього використання в ційсфері, й методології розробки таких технологій дляосвіти загалом. Усе це змушує педагогів напрактиці орієнтуватися лише на особистий досвіді уміння емпірично шукати шляхи ефективногозастосування інформаційних технологій у процесівикладання іноземних мов.

1. Бачинський Г. Український шлях у майбутнє /Г. Бачинський // Універсум, 1996. – Ч. 3 – 4. – С. 18 – 25.

2. Берченко М.М. Самоучитель по работе в Internetи каталог ресурсов / М. Берченко, И. Березовская. –К.: Издательская группа BHV, 1999. – 480 с.

3. Богданова І.М. Технології в освіті: теоретико-методологічний аспект / Богданова І.М. – Одеса,1999. – 146 с.

4. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології,досвід: дидактичний аспект / Васьков Ю.В. – Х.:Скорпіон, 2000. – 120 с.

5. Гершунский Б.С. Компьютеризация в сфереобразования: проблемы и перспективы / ГершунскийБ.С.– М.: Педагогика, 1987. – 263 с.

6. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник. – Київ: Либідь, 1997. – 376 с.

7. Гришкова Р.О. Педагогічні умови реалізаціїособистісно орієнтованого навчання іноземної мовистудентів нефілологічних спеціальностей вищихзакладів освіти: Дис... канд. пед. наук: 13.00.04 /Інститут педагогіки і психології професійної освітиАПН України. – К., 2000. – 196 арк. Бібліогр.: 169 – 182.

8. Каган М.С. О педагогическом аспекте теориидиалога / Каган М.С. // Диалог в образовании:сборник материалов конференции. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2002. – 350 с.(Серия “Symposium”: выпуск 22).

9. Крейнак Д. Интернет: энциклопедия / КрейнакД., Хебрейкен Д. – СПб: Питер, 2000. – 560 с.

10. Національна доктрина розвитку освіти. – К.,2002. – 32 с.



91 Молодь і ринок №9 (68), 2010

11. Нісімчук А.С. Сучасні педагогічні технології:[навч. посібник]/ Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т.– К.: Видавничий центр “Просвіта”, Пошуково-видавниче агентство “Книга Пам’яті України”, 2000.– 368 с.

12. Про опублікування матеріалів “До концепціїреорганізації системи ліцензування, атестації вищих

навчальних закладів” // Информаційний збірникМіністерства освіти і науки України. – 2001. – № 3 –4. – С. 33.

1 3 . Х р и с т о ч е в с к и й С . А . Э л е к т р о н н ы емультимедийные учебники и энциклопедии /Христочевский С.А. // Информатика и образование.– 2000. – №2. – С. 71 – 77.


Постановка проблеми. У зв’язку зможливістю виділення різнихструктур, які реалізують теоретичну

систему знання, виражену у формалізованій мові,виникає питання про те, у якому відношеннізнаходиться ця структура відносно структуридосліджуваного предмета і чи можна встановитизалежність між ними. Також цікавим є питанняпро можливість побудови єдино можливої і єдиноправильної в науковому відношенні структуритеоретичної системи знання.

Основною причиною, що змушувалапорушувати питання про структуру, булонагромадження достатнього числа фактів, якіговорили про розходження властивостей речей,незважаючи на ідентичність їхньогоелементарного складу (явищі хімічної ізометрії,наявність різних агрегатних станів тієї самоїречовини тощо).

Припускаючи структуру предмета незмінноюу визначеному просторово-тимчасовомуінтервалі, необхідно визнати, що можливість

формального виділення різних структур у системітеоретичного знання аж ніяк не зводиться допростої залежності. Таку думку підтверджує йприпущення про стабільність структури теорії, якафіксує знання про предмет з постійно змінноюструктурою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Роботи А.М. Сохора, А.В. Усової, В.А. Бєлікова,А.Н. Умана, В.Ф. Шаталова, Л.В. Занкова,М . А . Д а н и л о в а , В . Г. Р а з ум о в с ь ко г о ,А . Н . Крутського присвячені структурінавчального матеріалу й добору його змісту, в якихобґрунтовуються підходи і методи педагогічногопроцесу. Поняття, компоненти та категорії науковоїтеорі ї висвітлюються І .В . Кузнєцовою,С . Т. М е л юх і н о ю , В . І . С в і д е р с ь к и м ,А.Е. Воскобойніковою, Ф. Кумпфом, З. Оруджевим.Наукова теорія, безумовно, повинна відповідатипринципу системності й у формальномувідношенні, і на змістовному рівні, тому щенеобхідно дослідити процес формуванняструктури теоретичної системи знання.

Кязім Мусаєв, завідувач кафедри технологічної освітиРеспубліканського вищого навчального закладу

“Кримський інженерно-педагогічний університет”

СТРУКТУРА ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ТЕОРЕТИЧНОГОЗНАННЯ НА ОСНОВІ ПРИНЦИПУ СХОДЖЕННЯ ВІД

АБСТРАКТНОГО ДО КОНКРЕТНОГОРозглянуто процес формування логічної структури теоретичного знання як стійкої статичної системи.

Визначено поняття, компоненти, категорії теорії та розкрито принцип сходження від абстрактного доконкретного в побудові системи теоретичного знання.

Ключові слова: система теоретичного знання, її структура, принцип сходження від абстрактного доконкретного.

Рассмотрен процесс формирования логической структуры теоретического знания как стойкойстатической системы. Определены понятие, компоненты, категории теории и раскрыт принципвосхождения от абстрактного к конкретному в построении системы теоретического знания.

Ключевые слова: система теоретического знания, ее структура, принцип восхождения отабстрактного к конкретному.

The process of forming of logical structure of theoretical is considered knowledge as proof static system.Certainly concept, components, categories of theory, and principle of ascent is exposed from abstract to concrete inthe construction of the system of theoretical knowledge.

Key words: the system of theoretical knowledge, its structure, principle of ascent, is from abstract to concrete.

УДК 130.2

СТРУКТУРА ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ТЕОРЕТИЧНОГО ЗНАННЯНА ОСНОВІ ПРИНЦИПУ СХОДЖЕННЯ ВІД АБСТРАКТНОГО ДО КОНКРЕТНОГО

© К. Мусаєв, 2010


Мета дослідження – процес формуваннялогічної структури теоретичної системи знанняяк стійкої статичної системи. Для досягненняпоставленої мети необхідно визначити системуструктури знання, яка б сприяла найбільшраціональному засвоєнню навчального матеріалуі поліпшенню якості предметних знань.

Виклад основного матеріалудослідження. Проведемо аналіз наявнихфілософських визначень структури, покликанихвідобразити найбільш загальні й істотні аспектицього поняття, що одержує різну конкретизацію врізних науках.

При всьому розходженні визначень структуриїх можна розділити на три групи: першабезпосередньо включає в поняття структурихарактеристику складу об’єкта, друга групаакцентує увагу на самостійності структуристосовно компонентів складу, третя – на її ціліснихвластивостях.

Прикладом визначення першого типу можестати формулювання І.В. Кузнєцова: “Структуроюматеріального об’єкта чи процесу називаєтьсявідносна відділенність їх частин, елементів івідповідна їй система, порядок матеріальнихвзаємозв’язків цих елементів, їх відносин, задопомогою яких елементи з’єднуються в єдністьі цілісність, якими і є об’єкт чи процес” [3, 252].Близьким за формою є і визначення С.Т. Мелюхіна,на думку якого “будь-яка структура становитьсобою стійке співіснування і взаємодіювизначених елементів матерії в різних її формах”[5, 12]. Ці визначення структури містять у собіуявлення про деяку безліч матеріальних об’єктів,на які розчленовується визначений цілісний об’єкт.

Звернемося до іншої групи визначень.В.І. Свідерський дає таке визначення поняттю“структура”: “Під поняттям структури ми будеморозуміти принцип, спосіб, закон зв’язку елементівцілого, систему відносин елементів у рамкахданого цілого” [7, 135]. В.І. Свідерськийпідкреслює, що його визначення відрізняється відшироко розповсюдженого розуміння, коли поняттяструктури відбиває “неоднорідності даного явища,даного процесу, його будівлю”. Таку структурувін називає “матеріалізованою”, оскільки вона“містить у собі ... не тільки закон будівлі, але йсклад, самі елементи...” [7, 135]. Усе це не означає,що склад не передбачається, тому що в поданомувизначенні структура відображається як зв’язокелементів, а “у самому загальному випадку й усвоєму головному значенні елементи – цесутність, насамперед, різноякісних процесів” [7,133]. Головна відмінність такого типу визначеньвід попереднього полягає в тому, що слід не

включати передбачуваний якіснодиференційований склад в зміст самого поняттяструктури, оскільки вважається, що дляхарактеристики власне структури, вказівка наприроду компонентів цілого не є обов’язковою.

Прикладом тлумачення третього типувизначень можна вважати роботу А.Е.Воскобойнікова,що пропонує розглядати структуру як особливухарактеристику цілісності системи, яка виражає“принципову невіддільність елементів від самоїцілісності системи в силу надто глибоких і тіснихвзаємодій як між елементами, так і між ними йсамою системою” [1, 30]. Тут поняття“структура” є показником організованості системиі певним чином відокремлюється від понятьбудівлі й складу, у тому значенні, що можливіоб’єкти, які мають склад і будівлю, але не маютьструктури як “вищого” типу організованостіскладу.

Узагальнені визначення поняття “структура”наведені в “Філософській енциклопедії”:“Структура – відносно стійка єдність елементів,їх відносин і цілісності об’єкта, інваріантний аспектсистеми” [9, 140] і в “Філософському словнику”:“Структура – будівля і внутрішня формаорганізації системи, що виступає як єдністьстійких взаємозв’язків між її елементами, а такожзаконів таких взаємозв’язків” [10, 462].

У контексті нашої роботи під структуроюбудемо розуміти логічні властивості змістовнихвідносин, що існують між її елементами.

Якщо розглядати теоретичне знання взавершеній формі як результат пізнавальноїдіяльності, то в цьому випадку головна увагаповинна приділятися структурі теоретичногознання як стійкої статичної системи. Як наслідокз вищезгаданого визначення структури, по-перше,необхідним є виявлення основних елементів, зяких побудоване теоретичне знання, по-друге,потрібна характеристика логічних відносин, щоіснують між цими елементами [6, 10]. Урозвиненій теорії прийнято виділяти такікомпоненти:

1) емпіричні передумови теорії: її основні факти,дані і результати їх найпростішої логіко-математичної обробки;

2) вихідний теоретичний базис: головніприпущення, ідеалізації, постулати чи аксіоми,фундаментальні закони чи принципи;

3) логічний апарат теорії: правила визначенняпохідних понять за допомогою основних, логічніправила висновку чи доказу;

4) усі потенційно можливі наслідки чи висновкитеорії.

Такі складені компоненти неоднаково


93 Молодь і ринок №9 (68), 2010

представлені в теоріях різного типу, а також їхпризначення і ступені розробленості. Звичайно,логічний апарат математичних теорій, як приклад,не описується. Як правила зрозумілими йвідомими передбачаються визначення понять, такі правила висновку теорем з аксіом. Як відомо, уприродничих науках не формулюються точно і невиділяються вихідні принципи й закони, особливона стадії їх становлення. Вони з’являються тількизгідно з подальшим дослідженням йобґрунтуванням теорії.

Основним і найбільш важливим елементомтеоретичного знання є принцип, що органічнозв’язує інші елементи теорії в єдине ціле, вструнку систему. Відсутність синтезуючогознання принципу призвело б до того, що замістьнаукової теорії ми одержали б механічну сумупонять, суджень і законів, хоча й зв’язаних міжсобою, але не об’єднаних у єдину стрункусистему. Істотна різниця між принципом і іншимиелементами теоретичної системи полягає в тому,що принцип є визначальним елементом, якийзнаходиться у фундаменті теорії й підкоряє собівсі інші елементи. Причому кожний з такихелементів розкриває цей головний принцип, і взазначеній єдності вони утворюють єдину системуданої теорії.

“Завдяки вихідному принципу теорії, щовиражає субстанціональну властивість предмета,удається побудувати єдину теоретичну системупонять і законів. Він проливає світло на всі фактий явища, які, здавалося б, не мають між собоюнічого загального. Логічна роль вихідногопринципу стосовно всієї теорії визначається тим,що він є відображенням субстанціональноговідношення самого предмета. І ця його логічнаоб’єднуюча функція поширюється не тільки нафакти, що, як видно, йому суперечать (і інерція, іквантованість енергії і дії тощо – усе це у світіфактів, на перший погляд, відсутнє), але й напоняття і закони та інші принципи теорії. Причомувихідний принцип є завжди принципом збереженняосновної властивості” [4, 202].

А. Ейнштейн також підкреслює думку прозв’язок принципів з поняттями: “Закінченасистема теоретичної фізики складається з понять,основних принципів, що відносяться до цих понять,і наслідків, виведених з них шляхом логічноїдедукції” [2, 62].

У структурі теорії принципи виражаються упоняттях, а якщо теорія будується на принципісходження від абстрактного до конкретного, то“в генетично вихідних “клітинах”. Вони внаслідокзв’язку із загальними принципами теоріїволодіють визначеною логічною функцією в

процесі побудови теорії. Виражаючи ключовізакони, що характеризують предмет, ці поняттястають категоріями даної науки. “Якщо якийсьзакон вірний, то за його допомогою можнавідкрити інший закон” [8, 19]. Однак не всякийзакон має подібну функцію.

Розподіл структури теоретичної системи можебути здійснений за трьома категоріями: вихідної,центральної і завершальної.

Вихідна категорія теорії за своєї структуроюстановить єдність протилежностей, набірнайпростіших вихідних понять. Завдяки цьому звихідної категорії стає можливим виведення більшскладних понять і законів.

Змістом вихідної категорії є субстанція,причому визначена для кожного виду конкретноїнауки (для хімії – атоми, для динаміки – інерція,для квантової теорії – квант дії, дляматеріалістичної філософії – матерія та ін.)

Центральна категорія теорії створюється якспецифічна для даної теорії і, як правило, є прямопротилежною до вихідної.

Вихідною категорією динаміки є поняття інерції,однак сама інерція припускає відволікання від дії,що порушує, змінює стан інерції. Центральнакатегорія динаміки – поняття сили – протилежнопоняттю інерції.

Центральна категорія не може бутибезпосередньо отримана дедуктивним способомз вихідної. Усякий перехід від однієї категорії доіншої, протилежної, припускає введення до цьогоруху посередніх ланок, що поєднують у собі рисипопередньої і наступної категорій. У розглянутомувипадку перехід від поняття інерції до поняттясили безпосередньо пов’язаний з другим і третімзаконами динаміки. Другий закон вводитькількісне співвідношення, що визначає модульсили, третій – характеризує взаємодію тіл задопомогою сили.

Завершальна категорія дає поясненнядосвідченим фактам. Вона, як пишуть Ф. Кумпфі З. Оруджев [4, 206], розкриває форму здійсненнясутності, вираженої в центральній категорії.Цікаво, що найчастіше завершальна категоріятеорії містить необхідний набір знань для початкунової теорії, для формування її вихідних категорій.

Наукова теорія, безумовно, повиннавідповідати принципу системності й уформальному відношенні, і на змістовному рівні.Змістовна системність задається загальноювказівкою окремих складових теоретичногознання. Це виявляється в розподілі понятійногоапарата теорії за окремими її твердженнями. Урезультаті жодне з понять теорії не залишаєтьсязовсім незалежним від інших. Вони взаємно


94

визначають один одного і разом обмежуютьбезліч можливих інтерпретацій теорії.

У змістовній системності теорії основним єнаявність значеннєвого зв’язку між поняттями, щоможе задаватися як дедуктивні відносинивсередині теорії, однак не вичерпуватися ними.Наявність значеннєвої зв’язності повиннапередувати встановленню логічних відносин, щоносять формальний характер, абстрагуються відзмісту тверджень, які зіставляються,установлюючи співвідношення між нимивинятково, залежно від формальних ознакрозглянутих висловлень як елементів теорії. Узмістовних теоріях аналіз значеннєвого зв’язкуніби включається усередину дедуктивноїструктури, збагачуючи її своїм змістом.

Глибина концептуального апарата науковоїтеорії визначається декількома параметрами:широтою предметної області, спільністю понятьі ступенем їхньої абстрактності. Широтапредметної області залежить від того, якийфрагмент реальності описується всіма поняттямитеорії, узятими спільно. Концептуальний апараттеорії повинен допускати класифікацію,структурування предметної області. Поняттянаукової теорії повинні допускати побудовугенетичної систематизації об’єктів. Чимзагальніший характер носить поняття, тим більшевоно має зв’язків з іншими загальними поняттями.

Розрізняють загальні поняття й абстрактніпоняття. Будь-яке поняття, що навіть стосуєтьсяявищ, які спостерігаються, і процесів, є, по суті,загальним. Уже в показаннях органів чуття, усприйманнях присутні елементи узагальнення, іце є найбільш вірно стосовно понять. Але порядіз загальними поняттями, що відносяться допочуттєво сприйманих, на сьогодні в науціпоширені поняття, до обсягу яких входять чуттєвоне сприймані об’єкти. Прикладів цьому безліч:математичні сутності, об’єкти мікросвіту,досліджувані в сучасній фізиці тощо. Поняття, яківідносяться до таких, що не можливо відчути, нетільки є загальними, але й абстрактними.Наявність абстрактних понять у концептуальнійсистемі наукової теорії представляє необхіднуумову глибини і пояснюючої сили теоретичногознання, тому що процес пізнання рухається відабстрактного до конкретного: на підставівведених абстракцій адекватно відбиваютьсясутності явищ, що спостерігаються. Необхідновідзначити, що процес руху від конкретного доабстрактного не містить у собі пояснення, а вкращому випадку – лише підстава для введеннясаме цих, а не інших абстракцій.

Висновки. Історія теоретичного знаннянеможлива без логічного аналізу структури теорій,що особливо цінно для викладання навчальнихдисциплін. Механізми розвитку наукової теорії,своєю чергою, дозволяють зрозуміти відносиниміж її окремими положеннями. Як і для всякогосистемного об’єкта, нерозривний зв’язокісторичного і логічного є правильним стосовнонаукової теорії.

Тому системність концептуального апаратанаукової теорії виявляється подвійно:

1) є змістовний зв’язок між поняттями;2) завдяки цьому точно і глибоко відбивається

дійсність.Для структурування навчального матеріалу з

усього вищезазначеного можна вивести дужецінний принцип – логічна структура теорії відбиваєїї історичний розвиток тільки в зворотномупорядку. Саме на цьому необхідно ґрунтувативиклад навчального матеріалу і постановкунавчальних задач, тому відповідно до зазначеноїлогічної структури теорії, можна простежити ікраще зрозуміти процес її формування, якподібний до будівлі високорозвинених організмів,що відбиває шлях їх розвитку і сприяє розуміннюбільш ранніх з історичного погляду ступеніврозвитку.

1. Воскобойников А.Э. Некоторые замечания погенетическому анализу категории структуры /А.Э. Воскобойников. – “Общественные науки вУзбекистане”. – 1966. – № 10.

2. Эйнштейн А. Физика и реальность / А. Эйнштейн.– М.: Наука, 1965. – 359 с.

3. Кузнецов И.В. Избранные труды по методологиифизики / И.В. Кузнецов. – М.: Наука, 1975.

4. Кумпф Ф., Оруджев З. Диалектическая логика:Основные принципы и проблемы / Ф. Кумпф, З. Оруджев.– М.: Политиздат, 1979. – 286 с.

5. Мелюхин С.Т. Съвременните постиженияфизиката и научното обяснение на материята /С.Т. Мелюхин. – София, 1967.

6. Рузавин Г.И. Научная теория. Логико-методологический анализ / Г.И. Рузавин. – М.: Мысль,1978.

7. Cвидерский В.И. Некоторые вопросыдиалектики изменения и развития / В.И. Свидерский.– М.: Наука, 1965.

8. Фейнман Р., Лейтон Р., Сэндс М. Фейнмановскиелекции по физике / Р. Фейнман, Р. Лейтон, М. Сэнди. –т.4.: Кинетика. Теплота. Звук. – М., 1965. – 261 с.

9 . Философская энци к лопеди я / Гл . ред .Ф.В. Константинов. – М.: “Советская энциклопедия”,1970. – Т. 5. – 740 с.

10. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова.– М.: Политиздат, 1987. – 590 с.




95 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Постановка проблеми та їїактуальність. В умовах оновленнясистеми вищої освіти в Україні,

активних пошуків ученими шляхів та засобів їїмодернізації та удосконалення, особливогозначення набуває вивчення та використаннязарубіжного досвіду, а також аналіз сучасногостану функціонування зарубіжної системи вищоїосвіти. Особливо уважно слід розглядати і вивчатидосвід тих країн, які вже пройшли реформуванняв галузі вищої освіти. До таких країн слід віднестиі Францію.

Франція має багатий досвід організаціїуніверситетської освіти, який можна було бзапозичити, зберігаючи при цьому національнітрадиції вищої освіти. Ретельне вивчення досвідуорганізації навчання та сучасного стануфункціонування французьких університетів, аналізформ і методів навчання допомогли б у виробленнінових підходів до організації навчання у вищихнавчальних закладах України і підготовки фахівцівміжнародного рівня, які зможуть посісти належнемісце на сучасному ринку праці.

Мета статті. Дослідити і проаналізуватисистему вищої освіти у Франції, шляхи здобуваннявищої освіти та організацію навчання уфранцузьких університетах.

Виклад основного матеріалу. Післяреволюції 1789 року з метою задоволення потребпромислового суспільства, що зароджувалось, уФранції було створено ряд великих державнихзакладів вищої освіти і наукових досліджень.Серед них Національна школа мистецтв і ремесел,заснована у 1794 році, Музей природної історії,Вища політехнічна школа, Вища педагогічнашкола, Центральна школа [2, 125]. Першіуніверситети у Франції були засновані ще у XIIстолітті. Однак не існувало чіткої системиуніверситетської освіти, а діяли окремі навчальні

заклади. Підґрунтя для систематизаціїуніверситетської освіти було закладено в епохустворення і діяльності Імператорськогоуніверситету (1808 р.), в якому функціонувалиакадемічні та професійні факультети. Післяреформування урядом Третьої республікиНаполеонівського університету розпочавсяпроцес утворення і розвитку системиуніверситетської освіти у Франції.

Слід зазначити, що система університетськоїосвіти розвивалася досить повільно аж дозагальносуспільної кризи в освітній галузі таприйняття закону про орієнтацію вищої освітиЕ. Фора у 1968 році.

Протягом ХІХ століття вища освіта у Франціїрозвивалася у трьох основних напрямках:

1. Організація факультетів. Відповідно доімператорського декрету у 1808 році було створеноуніверситет Франції. Наполеон І називавуніверситетом сукупність закладів вищої освіти;ліцеями – навчальні заклади другого ступеня, афакультетами – заклади, які забезпечувалипідготовку педагогів, юристів і медиків. Усі цізаклади були підпорядковані міністерству, якезнаходилось у Парижі. Ця система проіснуваладо 1968 року.

2. Заснування спеціалізованих або так званихВеликих шкіл, які стали закладами вищої освіти інаукових досліджень одночасно. Зарахування нанавчання проводилось за результатами вступнихіспитів. Такими закладами стали Вищапедагогічна школа, Вища політехнічна школа,Вища школа політичних наук, заснована в 1871році, та ін. [2, 125].

3. Створення великих наукових закладів, як,наприклад, Колеж де Франс, Вища практичнашкола, Музей природної історії та ін., які являлисобою великі науково-дослідні лабораторії і небули призначені для особливої публіки [2, 126].

Ольга Хміль, старший викладач кафедри романської філології та компаративістикиДрогобицького державного педагогічного університету


ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ФРАНЦІЇУ статті розглянуто шляхи здобування вищої освіти у Франції, структуру та організацію навчання у

французьких університетах.Ключові слова: вища освіта, університет, цикл навчання, диплом.В статье рассмотрены пути получения высшего образования во Франции, структуру и организацию

учебы во французских университетах.Ключевые слова: высшее образование, университет, цикл учебы, диплом.In the article the ways of receipt of higher education are considered in France, structure and organization of

studies in the French universities.Key words: higher education, university, cycle of studies, diploma.

УДК 378(44)

ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ФРАНЦІЇ

© О. Хміль, 2010


У 1968 році в результаті студентського рухусистема вищої освіти у Франції зазнала глибокихзмін. Тільки Великі школи уникли структурноїперебудови. Колишні факультети були ліквідовані.Їх замінили університети, які повинні булизабезпечити тісний зв’язок освіти і науково-дослідної роботи. Університети сталиавтономними і відкрили двері для всіх бажаючихздобувати вищу освіту.

Організація університетів залишаласьнезмінною з часу рефондації їх ТретьоюРеспублікою в 1896 році аж до прийняття законуЕдгара Фора в 1968 році та закону Саварі в 1984році, згідно з яким університети отрималиадміністративну, педагогічну і фінансовуавтономію [3, 161]. Відповідно до реформи 1997року навчальний рік у французьких університетахбуло поділено на семестри, що відкрило можливістьбільш швидкої реорієнтації. Постало питання продецентралізацію та професіоналізацію навчання.

Сучасна система вищої освіти у Франціїхарактеризується різноманітністю навчальнихзакладів, організація навчання в яких та умовиприйому не є однаковими.

Вища освіта у Франції надається сьогодні у 78університетах, п’ять з яких є приватними. 453вищі навчальні заклади, переважномонодисциплінарні, мають невеликий контингентстудентів. 25% студентів навчається уприватному секторі. Близько 2/3 студентів країнинавчаються у державних університетах, і майжекожен з них є великим закладом з десятком ібільше тисяч студентів [3, 161].

Право здобувати вищу освіту має кожнийвласник диплому бакалавра, який здобуваєтьсяпротягом трьох років навчання у ліцеї, який єзакладом повної середньої освіти. Диплом бакалавраотримують після складання комплексу випускнихіспитів, що проводяться одночасно по всій країні.

Навчаючись в останньому класі ліцею, ученьможе звернутись до його ради з проханням наоснові подання вирішити питання вступу до такихзакладів із селективним зарахуванням:

- підготовчих класів, які інтенсивно готуютьдо вступу через жорсткий конкурс у популярні уФранції Великі школи;

- університетського технологічного інституту,у якому протягом двох років навчання можназдобути технологічний диплом, що є насампередпрофесійною і вигідною для успіху на ринку працікваліфікацією;

- секції вищої підготовки технічних працівників,з виходом через два роки на диплом про вищупідготовку технічного працівника;

- спеціалізованої (вищої) профшколи.

Вступ до університетів є практично повністювідкритий для всіх власників диплому бакалавраі зводиться до простого запису на навчання тасплачування символічної суми на витратиканцелярії. До неуніверситетських закладів вищоїосвіти зарахування проводиться із жорсткимвідбором при кількох претендентах на одне місце.

У Франції співіснують сьогодні три основнішляхи здобування вищої освіти. Це, насамперед,університети, які є державнимибагатопредметними закладами і надаютьдиверсифіковану загальну університетську іспеціалізовану освіту різних рівнів. Навчання вуніверситеті складається із трьох послідовнихциклів. Вони приймають на навчання власниківдиплому бакалавра або його еквіваленту безвступних іспитів.

Великі школи, особливо наукові, технологічні ікомерційні, забезпечують спеціалізовану освітувищого рівня. Вони готують державнихслужбовців і гарантують випускникам постійнемісце роботи, надаючи освіту дуже високогогатунку. Зарахування на навчання проводиться наконкурсній основі після дворічних післяшкільнихпідготовчих курсів, програми і вимоги яких вищі,ніж на двох курсах університетів. Вступ до цихкласів теж селекційний і лише за рекомендаціямишкіл та ліцеїв. У випадку невдачі під час вступудо Великих шкіл випускники підготовчих курсіввільно продовжують навчання одразу на третьомукурсі університетів (за профілем). Великі школи зїхньою ґрунтовною системою підготовчих класіввважаються у Франції кращим досягненнямнаціональної системи освіти [1, 62].

Існують як державні, так і приватні Великішколи. Вони знаходяться у відомстві Міністерстванародної освіти або підпорядковані іншимміністерствам: Міністерству охорони здоров’я,Міністерству оборони, промисловості та ін.

Вищі спеціалізовані школи включають численніпрофесійні напрямки навчання, які готуютьспеціалістів відповідних професій (актор,журналіст та ін.). Наприклад, Вищі спеціалізованішколи Міністерства охорони здоров’я готуютьсанітарний та інший медичний персонал нижчої ісередньої кваліфікації. Вступ у ці школивідбувається на конкурсній основі. Терміннавчання – до чотирьох років.

Система вищої освіти у Франції передбачаєкороткотермінове і довготермінове навчання.

Короткотермінове навчання пропонуєтьсямайбутнім спеціалістам промислового сектору,торгівлі, сфери обслуговування, майбутнімпрацівникам допоміжного медичного персоналу.Цей напрям освіти обирають 30% випускників


97 Молодь і ринок №9 (68), 2010

шкільних бакалавратів [3, 161]. Протягом двохабо трьох років навчання можна здобути наступнідипломи:

- Диплом про закінчення технологічногоуніверситету видається студентам, які успішнозавершили дворічний курс навчання вУніверситетських технологічних інститутах,підпорядкованих університетам. Навчальніпрограми в цих університетських підрозділахорієнтовані не стільки на вивчення наукових основмайбутньої спеціальності, скільки на оволодінняпрофесійними знаннями в галузі техніки іекономіки. Значна частина випускників цихінститутів одразу ж розпочинають професійнудіяльність як фахівці середньої ланки, і лишеневелика їх частина вступає у спеціалізовані ВНЗна більш високий рівень підготовки. Цей дипломдостатньо популярний. Кількість кандидатівчасто у багато разів перевищує кількість місць,що призводить до конкурсного вступу.

- Диплом про вищу підготовку технічногопрацівника видається особам, які пройшлидворічний курс навчання у секціях вищоїпідготовки технічних працівників, які існують приліцеях з післясередніми профпрограмами, схожимина програми Університетських технологічнихінститутів. Звуженість фахового змісту стаєсерйозним недоліком у випадку вимушеної змінизаняття, тому ці секції є менш популярні, ніжваріант Університетських інститутів. Прийом нанавчання у такі секції відбувається за конкурсомособових справ вступників.

- Диплом про природничо-наукову і технічнууніверситетську освіту видається студентампісля дворічного терміну високоспеціалізованогонавчання у деяких університетах. Дипломвідкриває прямий доступ до професійної діяльностіі виводить на ринок праці у сервіс чи індустрію.Прийом на навчання відбірковий.

Довготермінове навчання пропонуютьуніверситети та інші вищі навчальні закладивисокого рівня. 68% власників диплому бакалавраобирають цей напрям вищої освіти. 10% з нихроблять це через посередництво підготовчихкласів [5]. До цієї групи закладів крім університетіввідносяться також інститути політичних студій,Великі школи кількох типів, Вищі нормальнішколи, школи мистецтва та архітектури.

В університетах можна здобути два типиосвіти: загальну університетську(фундаментальну, базову) або спеціалізовану.Загальна університетська освіта включаєсукупність університетських класичнихдисциплін: мистецтво, право, філологія, іноземнімови, медицина, природничі, гуманітарні і

соціальні науки. Спеціалізована освіта передбачаєвелику кількість секторів, таких як комерція,управління, інформатика та ін.

Навчання в університетах організоване в трипослідовні цикли, кожний з яких завершуєтьсявідповідним дипломом державного зразка.Кожний цикл є частиною професійної орієнтації,загальної підготовки, одержання професійноїкваліфікації і підготовки до наукової роботи.

Перший університетський цикл являє собоюпочатковий етап вищої освіти, на якомуздійснюється загальнонаукова підготовка. Вінпередбачає два роки викладання загальних основі базових дисциплін обраного профілю. 54% всьогоконтингенту студентів університетів здобуваєзагальну вищу освіту, уточнює фахову орієнтаціюй отримує першу академічну кваліфікацію [3, 162].Кожний рік навчання у першому циклі поділяєтьсяна два семестри. Навчальні дисципліни об’єднаніу навчальні курси. Практикуються два видиконтролю знань студентів: поточний контроль таекзамен.

Після закінчення першого циклу навчання таза умови успішної здачі іспитів студентамвидається диплом про загальну університетськуосвіту із зазначенням відповідної галузі знань. Удеяких університетах, які здійснюють підготовкуінженерів, після першого циклу, видається дипломпро природничо-наукову і технічнууніверситетську освіту, який підтверджуєпроходження початкового дворічного етапунавчання, що є необхідною умовою дляпродовження освіти на більш високому рівні.Багато студентів зупиняється саме на цьому етапі,оскільки такий документ дозволяє знайтинепогану роботу.

Існує дев’ять напрямків підготовки наздобуття диплому про загальну університетськуосвіту (деякі з них включають різну спеціалізацію):економічне і соціальне управління, мистецтва(пластичне мистецтво; театральне мистецтво;історія мистецтв і археологія; музика), право,економіка і управління, філологія (історія мистецтві археологія; класична філологія; сучасні мови ілітература; мова, література і країнознавствозарубіжних країн; прикладні іноземні мови;регіональні мови і культури та ін.), гуманітарні ісоціальні науки (географія; історія; історіямистецтв і археологія; математика, інформатикаі прикладна статистика у гуманітарних ісоціальних науках; філософія; психологія;соціологія), наука і техніка у фізкультурі і спорті,природничі науки: технологія (прикладнаматематика і соціальні науки; наука про матерію;географія і астрономія; біологія та ін.), теологія


98

(католицька теологія; протестантська теологія)[4, 132].

Навчання у другому циклі поглиблене іспеціалізоване. Це цикл фахової підготовки. Віндоступний студентам, які успішно закінчилиперший етап університетської освіти. Позакінченні першого року навчання у другому цикліта успішній здачі відповідних екзаменів студентотримує диплом ліценціата, який дає правопродовжувати навчання у тому ж циклі і здобуватидиплом магістра протягом ще одного рокунавчання. Обидва дипломи розглядаються вякості диплому про закінчену вищу освітутривалістю 3 і 4 роки відповідно і при вступі нароботу дають право зайняти службову посадувідповідного рівня. Протягом четвертого рокунавчання в університеті, здобуваючи дипломмагістра, студент зобов’язаний підготуватидипломну роботу обсягом у сто сторінок і успішнозахистити її.

Дипломи мають академічний і професійнийкомпоненти. Така чіткість порушуєтьсяново введеним и про фес іо нал і зо ваним иуніверситетськими інститутами, які набираютьстудентів після першого курсу, досить інтенсивновчать три роки і після кожного з них послідовновидають тим, хто успішно навчався, диплом прозагальну університетську освіту, дипломліценціата і диплом магістра. З власників останніхкомісія уважно добирає кращих для присвоєннязвання “головного інженера” (чи “магістра-інженера”).

Необхідною умовою зарахування у третій циклуніверситетського навчання є диплом магістра.Однак неможливо перейти у третій цикл навчанняавтоматично. Кількість місць обмежена, томуіснують певні правила прийому і в різнихуніверситетах вони різні. Варто зазначити, щовступник повинен пред’явити свою особовусправу, яка детально відображає попереднійчотирирічний курс навчання в університеті, атакож лист-обґрунтування свого вибору, у якомунеобхідно вказати план науково-дослідної роботи,яку він збирається проводити. Навіть якщостудент отримав згоду наукового керівника,уповноваженого керувати його науково-дослідницькою роботою, остаточне рішення прозарахування студента виносить університетськанаукова комісія.

Третій цикл навчання є циклом вищоїспеціалізації і підготовки до науково-дослідницькоїроботи. Він пропонує два варіанти навчання:перший включає один рік вузькофаховогонавчання і завершується дипломом про вищуспеціалізовану освіту, а другий за один-два роки

ширшого навчання готує до наукової роботи,надає диплом поглибленої підготовки і видаєперепустку на докторські студії та захистдисертації. Обидва дипломи є дипломами провищу університетську освіту третього циклу.

Вступ на докторські студії є конкурсним. Длянавчання на ступінь доктора приймаються особиз дипломами поглибленої підготовки. Вонизобов’язані протягом 2 – 4 років виконатикваліфікаційні вимоги, які полягають у здачітеоретичних іспитів за фахом, проведеннянаукового дослідження за обраною темою,написання дисертації. Докторські студіїзавершуються захистом дисертації таотриманням кваліфікації “доктор”.

Академічний рік у Франції розпочинається увересні чи жовтні і закінчується у травні або учервні залежно від навчального закладу та обраноїспеціальності. Він складається із двох семестрів.Заняття проводяться у традиційний спосіб, алеакцент робиться на самостійній роботі студентів.Фахові дисципліни завершуються екзаменами.Лекційні заняття проходять в аудиторіях-амфітеатрах, розрахованих на 100 – 1000студентів. Уміння резюмувати викладене таробити синтез є неодмінною складовоюнавчального процесу. Досить часто матеріаллекцій викладач видає у брошурах, якідопомагають студентам у підготовці до екзаменів[5].

Практичні заняття включають практичніроботи та семінарські заняття. На практичнихзаняттях студенти організовані у невеликі групи,щоб опанувати та поглибити теоретичні знання,отримані на лекціях. Ці заняття є обов’язковимина відміну від лекційних, де присутність невідмічається.

У французькій вищій школі розрізняють двавиди перевірки знань. Протягом навчального рокупроходить постійний контроль знань у виглядіневеликих тестів, який дає можливість оцінитиотримані знання з навчальних дисциплін.

Екзаменаційна сесія являє собою перевіркузнань з багатьох дисциплін протягом кількох днів.Повноцінні екзамени організовуються двічі на рік.

В університетах заняття організовані замодульною системою (тематичними блоками).Студент накопичує певну кількість модулівпротягом усього навчання і в подальшому вдипломі зазначається кількість пройденихмодулів: одні є обов’язковими, інші залежать відвибору студента.

Висновок. Французька система вищої освітимобільна і гнучка. Пропонуючи короткотерміновеі довготермінове навчання вона має на меті



99 Молодь і ринок №9 (68), 2010

підготувати висококваліфікованих фахівців длярізних сфер суспільного життя. Існуючі сьогоднівищі навчальні заклади мають свої особливості.Найпрестижніші серед них Великі школи ізжорстким селективним конкурсом вимагаютьглибоких знань, що виходять далеко за межішкільної програми. Шляхом організації дворічнихпісляшкільних підготовчих курсів вони саміготують собі абітурієнтів без гарантій негайноговступу у Велику школу.

Переважна більшість випускників з дипломомшкільного бакалаврату обирають університет якнайбільш доступний шлях здобування вищої освітичерез відсутність вступних іспитів. Оскількикожний цикл університетського навчання

завершується відповідним дипломом, якийдозволяє знайти непогану роботу, не всі студентипроходять повний курс навчання в університеті.Залишаються найкращі, які планують пов’язатижиття з науково-дослідницькою роботою.

1. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образованияна Западе на пороге ХХІ века. – М. – 1999. – 160 с.

2. Auduc J.-L., Bayard-Pierlot J. Le système éducatiffrançais. – CRDP. – Académie de Créteil. – 2000. – 192 p.

3. France. – La documentation française et Ministèredes Affaires étrangères. – 1999. – P. 159 – 163.

4. Périé R., Simon J. Organisation et gestion del’Education Nationale. – Bergère-Levrault. – 1998. – 225 p.

5. http: // osvita. ua/


Постановка проблеми. Інтересдослідників до проблем, пов’язаних знавчанням уживання означеного

артикля, пояснюється кількома причинами. По-перше, за статистичними даними частотністьцього граматичного явища перевищує частотністьуживання неозначеного артикля. Дослідженнявказують, зокрема, на те, що значна частинаіменників, котрі згадуються у тексті вперше,супроводжуються означеним артиклем. Більшучастину цих випадків становить анафоричневживання артикля. По-друге, практика роботи ушколі і ВНЗ свідчить про те, що помилки увживанні артикля залишаються одними знайбільш частотних і систематичних у мовленніяк учнів так і студентів ВНЗ. По-третє,незважаючи на велику кількість робіт у цій галузі,ще досі не розроблена загальноприйнята

методика навчання цього граматичного явища.Існують різні лінгвістичні теорії артикля, кожна зяких по-своєму інтерпретується методикою.Багатоманітність точок зору на артикльвизначається, значною мірою, багатоаспектністюта поліфункціональністю артикля. Останнімчасом велику зацікавленість методистів викликаєроль артикля, зокрема означеного, у забезпеченнізв’язності тексту і у зв’язку з цим виконання ниманафоричної та катафоричної функцій. Аналізанафоричного вживання артикля у зв’язку зтакими явищами як повторна номінація об’єктіву тексті, виникнення асоціативних зв’язків насинтагматичному рівні дозволяє виробитиконкретні методичні рекомендації для навчанняозначеного артикля французької мови.

Аналіз публікацій. Анафоричне вживанняіменника з означеним артиклем привертає увагу

УДК 811.133.1’367.622Ольга Марусик, старший викладач кафедри романських мов та компаративістики


ДО ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ВЖИВАННЯ ОЗНАЧЕНОГОАРТИКЛЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

У статті аналізується анафоричне вживання означеного артикля та пропонуються вправи назасвоєння цього граматичного матеріалу.

Ключові слова: означений артикль, анафора, корелят, антецедент, асоціативна анафора, комплексвправ.

В статье анализируется анафорическое употребление отмеченного артикля и предлагаютсяупражнения на усвоение этого грамматического материала.

Ключевые слова: отмеченный артикль, анафора, коррелят, антецедент, ассоциативная анафора,комплекс упражнений.

In the article the anaphoric use of the noted article is analysed and exercises are offered on mastering of thisgrammatical material.

Key words: the noted article, anaphora, correlate, antezedent, associative anaphora, complex of exercises.

ДО ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ВЖИВАННЯ ОЗНАЧЕНОГО АРТИКЛЯФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

© О. Марусик, 2010

100Молодь і ринок №9 (68), 2010

як лінгвістів, так і методистів. У роботахЄ.В. Андрєєвої, О.В. Барабаш, О.В. Спірідонової,Кleiber G., Marion Pescheux розглядаєтьсяструктура анафори, її роль у побудові тексту іпропонуються підходи до навчання цьогограматичного явища.

Мета статті – дослідити анафоричневживання означеного артикля та розробити на ційоснові комплекс вправ, спрямованих на навчаннявживання означеного артикля в анафоричнійфункції для студентів 1 – 2 курсів.

Виклад основного матеріалу. Протягомтривалого часу лінгвісти ігнорували проблемипов’язані зі семантикою артикля. Багато з нихзаперечували наявність у артикля семантики тавиконання ним семантичних функцій. Вивченняартикля з позиції граматики тексту змінилопогляд на це граматичне явище. З точки зорутеорії тексту категорія означеності/неозначеності,притаманна французькому артиклю, обслуговуєне речення-конструкт, а речення-висловлювання(якщо останнє обмежено одним реченням) аботекст і, таким чином, є категорією тексту, а неречення. Розглядаючи вживання артикля з точкизору організації тексту, Г. Вайнрих [3, 15]характеризує неозначений артикль як сигнал, щоспрямовує увагу слухача/читача на наступну заним інформацію, а означений артикль як сигнал,що відсилає адресата мовлення до попередньоїінформації. Деякі лінгвісти вважають текстовіфункції артикля (анафоричну, катафоричну і т.д.)семантичними, а не структурними [1, 265].

Отже, значенням текстової означеностіоб’єднані наступні текстові функції: катафорична(індивідуалізуюча ознака виражена у мовномуконтексті справа від іменника) і анафорична(індивідуалізуюча ознака виражена у мовномуконтексті зліва від іменника). Анафоричневживання означеного артикля в тексті пов’язанезі структурною неоднорідністю антецеденту.Антецедентом може бути як слово, так івисловлювання і навіть більш широкий контекст.У зв’язку з цим розрізняють точну,опосередковану та асоціативну анафору [1, 267].Антецедент, що виражений іменником, може матиту саму денотативну співвіднесеність, що ікорелююче слово. У цьому випадку він може бутивиражений власною назвою, тим самиміменником, іншим іменником. Отже, анафораможе бути точною, якщо повторюється той самийіменник, напр.: J’ai vu remonter unhomme...lorsque l’homme put répondre, ilrépondit (A. de Saint-Exupéry). Анафораназивається опосередкованою, якщо вонаутворена заміною референта синонімом чи

гіперонімом, напр.: Сomme il méditait de la sorte,il vit un petit chacal assis à ses pieds. L’animalsemlait lire dans la pensée de l’abbé (A. France).

Асоціативна анафора базується наасоціативних зв’язках референту іменника зпоняттями, введеними у текст раніше. Задачікомунікації вимагають відобразити в процесіспілкування об’єктивно існуючі в дійсностізв’язки одного об’єкта з іншими. Логіко-психологічною базою асоціативної анафори єздатність мислення до створення різнихасоціативних зв’язків. Асоціація – це зв’язок міжелементами мислительного процесу (відчуттями,сприйняттями, ідеями), що полягає в тому, щопоява в певних умовах одного елементу викликаєпояву іншого або декількох елементів.

Kleiber G. вказує наступні характерні рисиасоціативної анафори: 1 – вона вводить новийреферент, 2 – вона представляє новий референтяк відомий, 3 – вона відсилає до іншої одиницізазначеної в тексті, 4 – зв’язок між антецедентомі новою одиницею не тільки дискурсивний абоконтекстуальний, але й зумовлений попереднімизнаннями про предмет. Саме це визначаєвживання означеного артикля і зв’язність тексту[6, 268].

Наприклад:Nous entrâmes dans un village. L’église était

située sur une hauteur.Les policiers inspectèrent la voiture. Les roues

étaient pleines de boue.Kleiber G. підкреслює, що зв’язок між stylo і

plume, village і église, tilleul і troncвстановлюється не в тексті, а на рівністереотипних асоціацій. Він виділяє 4 типивідомих стереотипних зв’язків, між першим(напр.: village/voiture) і другим членом (напр.:l’église/les roues), що утворюють анафору. До нихналежать:

1) метонімічний зв’язок між частиною і цілим(Il s’abrita sous un vieux tilleul. Le tronc était

tout craqueté.Paul aime sa voiture parce que les sièges sont

confortables.-Відомо, що липа має стовбур, а машина,

зазвичай, має сидіння)2) локативний зв’язок, при якому поняття місця

покриває весь простір (матеріальний абоабстрактний) в якому знаходиться предмет (Nousentrâmes dans un village. L’église était sur unehauteur.-

Зазвичай у селі є церква) [6, 296]3) актантний зв’язок між присудком і його

актантом(Paul coupa le pain et posa le couteau –


101 Молодь і ринок №9 (68), 2010

антецедентом є предикат, анафорою – йогоактант: ніж ріже хліб) [6, 317].

4) функціональний зв’язок, за посередництвомякого одна з двох одиниць виконує певні функціїстосовно іншої

(Рaul s’est inscrit dans le club de foot. Leprésident lui a fait signer une licence pour deuxans – у цьому випадку функція президента полягаєу керівництві клубом).

В усіх цих випадках слід підкреслити значеннялексичної стереотипії, що зумовлює вживанняозначеного артикля. Таким чином вживанняозначеного артикля у значенні асоціативноїанафори є ознакою стереотипічних зв’язків міждвома іменниками у текстовому контексті. Отже,цей тип семантичного зв’язку, асоціативнийзв’язок, сприяє зв’язності тексту. Артикль, щовиконує цю функцію, може полегшити розуміннятексту написаного іноземною мовою.

Навчання студентів анафоричного вживанняозначеного артикля повинно включати навчання –вживання означеного артикля зі значенням повної,опосередкованої та асоціативної анафори. Вонопередбачає формування: а) уміння ідентифікуватианафору (повну, опосередковану, асоціативну) вкомунікативній ситуації та контексті; б) уміння вибратиформу артикля для вираження анафори з урахуваннямморфологічних та синтаксичних факторів. Відповідно,розроблений нами комплекс вправ включає два блокивправ. Перший блок об’єднує мовні вправи, спрямованіна навчання ідентифікації випадків анафоричноговживання означеного артикля в ситуації та контексті іаналіз типу анафори та стереотипних асоціативнихзв’язків. Другий блок вправ спрямований на навчання– застосування отриманих знань у комунікативнійпрактиці. Він включає умовно-комунікативні такомунікативні вправи.

Перед виконанням вправ студентамподаються теоретичні знання з метоюформування загальної уяви про анафору (повну,часткову та асоціативну) та анафоричну функціюозначеного артикля у французькій мові.

Оскільки важливим етапом навчання єспостереження і аналіз вживання означеногоартикля в анафоричній функції у широкомутекстовому матеріалі, розроблені нами мовнівправи ґрунтуються на роботі з текстами різногорівня складності.

Блок 1.Мовні вправи.- Випишіть із тексту фрази, які містять

анафоричне вживання іменника з означенимартиклем, проаналізуйте анафоричні зв’язки міжкорелятом і антецедентом.

- Підкресліть у тексті однією рискою точну

анафору, двома – опосередковану, трьома –асоціативну анафору, виражені іменником зартиклем.

- Підкресліть однією рискою іменники, щоозначають предмети, які є невід’ємною частиноюситуації, а двома рисками нові елементи ситуації.

- Випишіть із тексту всі варіанти номінаційголовного героя. Прослідкуйте, чи змінюєтьсяартикль у зв’язку зі зміною номінації.

- Знайдіть у тексті іменники, що означаютьчастину предмета (предметів) і пояснітьвживання відповідних детермінативів.

- Знайдіть у тексті приклади локативнихстереотипних зв’язків, переданих за допомогоюозначеного артикля.

- Вкажіть у тексті іменники, між якими існуютьфункціональні зв’язки, виражені за допомогоюозначеного артикля.

- Скажіть, між якими іменниками в текстііснують актантні зв’язки, виражені за допомогоюозначеного артикля.

- Назвіть іменники, які могли би утворитиопосередковану анафору зі словами un chien, unsaule, une marguerite, la fourchette et le couteau,un bouquin, du porc, des chaussures etc. Пояснітьсвій вибір.

- Назвіть іменники, які могли би утворитиасоціативну анафору зі словами un visage, uncorps, une robe, une école, une Université, unemaison, un parc, un potager, une salle d’étudesetc. Поясніть свій вибір.

- У цій вправі переплутано пояснення вживанняартикля. Знайдіть пояснення зазначених випадківвживання артикля.

Для прикладу наведемо два уривки з новели“Le pиre Milon” Гі де Мопасана, у якихстудентам пропонується знайти анафору та їїантецедент, виражені іменником з артиклем,визначити її вид, а також тип асоціативних зв’язківу випадку асоціативної анафори і пояснитивживання артикля.

Текст 1.Les fermes normandes semées par la plaine

semblent de loin, de petits bois, enfermées dans leurcenture de hêtres élancés. De près, quand onouvre la barrière vermoulue, on croit voir un jardingéant.

Il est midi. La famille dîne à l’ombre du poirierplanté devant la porte: le père, la mère, les quatreenfants, les deux servantes et les trois valets. On neparle guère. On mange la soupe, puis on découvre leplat de fricot plein de pommes de terre au lard.

De temps en temps, une servante se lève et varemplir au cellier la cruche au cidre.

L’homme, un grand gars de quarante ans,


102

contemple, contre sa maison, une vigne, restée nueet courant, tordue comme un serpent, sous les volets,tout le long du mur.

Il dit enfin: ”La vigne au père bourgeonne debonne heure c’t année. P’t-être qu’a donnera”.

La femme aussi se retourne et regarde, sans direun mot.

(Gui de Maupassant)Очевидно, що вживання означеного артикля у

серіях іменниківla ferme normande – la famille – le père – la

mère – les quatre enfants – les deux servantes –les trois valets;

dîner – la soupe – le plat de fricot – la crucheau cidre;

la ferme normande – la porte – le cellier – samaison – les volets – le mur

пояснюється наявністю асоціативнихметонімічних зв’язків з антецедентом. Мова йдепро одну з нормандських ферм, де проживає сім’я,що включає не тільки батьків і дітей, але й слуг(всі обідають разом, за одним столом). На ферміє будинок з підвалом, віконницями, дверима.Згадується стіна, біля якої сидять селяни. Усі ціреалії, тісно пов’язані з поняттям “ферма”,оформлені в тексті означеним артиклем.

Серії le père – l’homme; la mère – la femme єприкладом так званої опосередкованої анафори,коли один денотат оформлено різнимиіменниками, батько-чоловік, мати-жінка.

Текст 2.L’homme (le père Milon) mit l’oreille à terre pour

s’assurer qu’un seul cavalier s’approchait, puis ils’apprêta.

Le hulan arrivait au grand trot, rapportant desdépêches. Il allait, l’oeil en éveil, l’oreille tendue. Dèsqu’il ne fut plus qu’à dix pas, le père Milon se traînaau travers de la route en gémissant: “Hilfe ! Hilfe !A l’aide ! A l’aide !” Le cavalier s’arrêta, reconnuun Allemand démonté, le crut blessé, descendit decheval, s’approcha sans soupçonner rien, et, commeil se penchait sur l’inconnu, il reçu au milieu du ventrela longue lame courbée du sabre. ... Alors le Normand... se releva, et, pour son plaisir, coupa la gorge ducadavre.

(Gui de Maupassant)Наведений уривок містить різні номінації

головного героя автором (l’homme – le père Milon– le Normand), вбитого ним вершника (uncavalier – le hulan – le cavalier – le cadavre) таголовного героя у сприйнятті вершника (unAllemand – l’inconnu). Вживання означеногоартикля пояснюється необхідністю оформленняопосередкованої анафори. Слід привернути увагустудентів до стереотипного метонімічного зв’язку

між іменниками (le cavalier – le ventre), саме йогонаявність зумовлює вживання означеного артикляперед іменником ventre.

Блок 2.А. Умовно-комунікативні вправи- Напишіть запропоновані французькі речення

у логічному порядку, так, щоб у них буловиправдане анафоричне вживання іменника зозначеним артиклем.

- Назвіть форми артикля, які слід ужити передіменниками в наступних фразах українськоюмовою і поясніть ваш вибір.

- Напишіть артиклі перед підкресленимиіменниками в тексті українською мовою і пояснітьваш вибір.

- Назвіть іменники до теми, що вивчається,напр. Un portrait, Le corps humain та ін., міжякими існують стереотипні метонімічні зв’язки, іскладіть з ними висловлювання. Поясніть вибірартикля. Перевірте висловлювання з урахуваннямморфологічних і синтаксичних факторів.

- Назвіть іменники до теми, що вивчається,напр. Un paysage, Une ville, Un village та ін.,які можуть мати локативний зв’язок, і складіть зними висловлювання так, щоб вони утворилиасоціативну анафору. Поясніть вибір артикля.

- Назвіть іменники, які можуть бути об’єднаніз антецедентом – актантним зв’язком, і складітьз ними висловлювання (напр. dessiner – le crayon,peindre – le pinceau, écrire – le stylo, bêcher – labêche) так, щоб вони утворили асоціативнуанафору.

- Назвіть іменники, які можуть бути об’єднаніфункціональними зв’язками (напр. l’Université –le recteur, une usine – le directeur), і складіть зними висловлювання так, щоб вони утворилиасоціативну анафору.

- Перекажіть прочитаний текст з відтвореннямужитих у тексті анафор.

- З опорою на прочитаний текст опишіть своюкімнату, свою кухню, свого найкращого друга,свою вулицю, місто і т.д. з використанняманафоричного вживання артикля.

Б. Комунікативні вправи.Опишіть свій квартал, будинок у селі, центр

міста, улюблене кафе, сім’ю, друга.Охарактеризуйте героїв фільму, тексту.Розкажіть, де ви були (вчора, під час канікул).Розкажіть, як ви працювали (в бібліотеці, в саду,

вдома).Скажіть, що ви зробили би в ситуації …Висновки. Уважаємо, що виконання подібних

вправ допомагає студентам оволодіти навичкамианафоричного вживання іменника з означенимартиклем при оформленні внутрішнього змісту



103 Молодь і ринок №9 (68), 2010

речення і при включенні його у відношення міжреченнями, що утворюють текст. Їх виконаннясприяє підвищенню граматичної правильностімовлення.

1. Андреева Е.В. О значениях и функциях артиклейLE, LA, LES в современном французском языке. Кн.Исследования по языкознанию. – Санкт-Петербург:Изд-во С.-Петербургского университета, 2001. –С. 264 – 276.

2. Барабаш Е.В. Анафорическое и катафорическоеупотребление определенного артикля (на материалеанглийского языка)/автореф. дис... на соисканиеуч.степени канд.фил.наук: – М., 1981. – 22 с.

3. Вайнрих Х. Текстовая функция французского

артикля //Новое в зарубежной лингвистике. Вып. VIII.Лингвистика текста. М. 1978, 110 c.

4. Гез Н.И., Ляховицкий М.В., Миролюбов А.А.Методика обучения иностранным языкам в среднейшколе. – М.: Высшая школа, 1982. – 373 с.

5. Спиридонова О.В. Обучение студентовязыкового вуза артиклю во французском языке:функционально-парадигматический подход/автореф. дис.на соискание уч.степени канд.пед.наук:13.00.02. – Нижний Новгород, 2009. – 23 с.

6. Kleiber G., L’anaphore associative. – Paris: PUF,2001, 300 p.

7. Maupassant G. Contes et nouvelles. – Paris: AlbinMichel, 1977, 368 p.

8. Pescheux M. Le feuilleton de l’anaphorisation, n°1/3: www.revue-texto.net.


Актуальність проблеми відродженнятрадицій українського родинноговиховання як духовно-морального

джерела становлення особистості, ефективногозасобу формування національної свідомості,утвердження норм і цінностей українськоїментальності зумовлена кардинальною зміноюсоціально-моральних орієнтирів нашого суспільства:від пропагування ідеї заперечення сім’ї, знеціненнячеснот сім’ї і її виховних традицій до утвердженняпріоритету родини як основного і найавторитетнішоговихователя підростаючих поколінь.

Аналіз останніх досліджень і публікацій,в яких започатковано розв’язання даноїпроблеми. Проблеми традиційного родинногодосліджувалися вченими Г. Ващенко, І. Гончаренко,А. Гороховичем, О. Кульчицьким, І. Музичкою,

І. Нагаєвським, Б. Цимбалістим, М.Чарторийським,М. Шлемкевичем. Головним орієнтиром вусвідомленні мети і завдань родинних виховнихтрадицій для педагогів став український виховнийідеал, сформульований Г. Ващенком. Сучаснінауковці С. Бабишин, З. Болтарович, О.Вишневський,О. Кравець, В. Кузьменко, Т. Мацейків, В.Мосіяшенко,В. Постовий, Ю. Руденко, О. Семеног, Р.Скульський,Є. Сявавко, П. Щербань та інші, розглядаючиісторію розвитку українського родинноговиховання, розкривають вплив виховних традиційна становлення характеру особистості, основнінапрями співпраці родини і школи у забезпеченнівиховання моральності шкільної молоді.

Формулювання цілей статті. Метою нашоїстатті є визначення родинного виховання як засобусоціалізації особистості.

УДК 37.03Лариса Чумак, викладач кафедри менеджменту


м. Херсон

РОДИННЕ ВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІУ статті розглядаються основні аспекти процесу соціалізації дитини в контексті родинно-

педагогічних підходів до розвитку особистості. Розкриваються сутність, зміст і мета родинного вихованняяк засобу соціалізації молоді.

Ключові слова: особистість, соціалізація, інститут сім’ї, етнопедагогіка, родинна педагогіка,національна гідність.

В статье рассматриваются основные аспекты процесса социализации ребенка в контексте семейно-педагогических подходов к развитию личности. Раскрываются суть, содержание и цель семейноговоспитания как способа социализации молодежи.

Ключевые слова: личность, социализация, институт семьи, этнопедагогика, семейная педагогика,национальное достоинство.

The article examines the main aspects of the process of socialization of a child in the context of family-pedagogic approaches to the development of individuality. It exposes the essence, the content and the aim of familyupbringing as the mean of socialization of youth.

Key words: individuality, socialization, family institute, ethnopedagogic, family pedagogic, national pride.

РОДИННЕ ВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

© Л. Чумак, 2010

www.revue-texto.net.��

104Молодь і ринок №9 (68), 2010

Виклад основного матеріалу. У сучаснихумовах родина переживає важкі часи –нерозвиненість соціальних інститутів, визначеннянових життєвих пріоритетів, ідеологічна тапрофесійна переорієнтація, пошуки нової роботине сприяють зміцненню сім’ї. Погіршиласьсоціально-виховна робота з дітьми: кількістьспортивних секцій, гуртків патріотичного, техніко-технологічного, образотворчого, культурного,оздоровчого характеру значно скоротилася. А ті,що функціонують, втративши державнупідтримку, стали платними, тож далеко не кожнародина може собі дозволити віддати туди дитину.Відтак, збільшилася – і значно – кількість дітей,що тривалий час залишаються без доглядудорослих, батьків чи вихователів. Крім того, вродині, на жаль, втрачається авторитет матері ібатька, на який спиралася традиційна педагогікаукраїнців. Нинішні обставини національноговідродження та подальшого розвитку духовноїкультури українського народу зумовили гострупотребу в активізації роботи системи родинно-шкільного виховання.

При неможливості зміни зовнішніх обставинвихід з цього скрутного становища можна найтиу створенні своєрідної “сімейної оази” хоча б напсихологічному рівні: різноманіття стосунків міжїї членами, оголеність та безпосередністьпочуттів, жива реакція на найдрібніші деталіповедінки дитини створюють максимальносприятливе середовище для емоцій і моральногоформування, що кристалізується потім в новунеповторну особистість. Родина – це, передусім,соціальний інститут, де людина навчається, якжити в суспільстві. Тільки після отриманнядосвіду соціальних стосунків у м’якій, емоційнопідкріпленій, захищеній формі серед близькихлюдей, для яких вона є найвищою цінністю, особаготова до налагодження об’єктивних стосунків зіншими людьми. Саме ця соціальна функціяробить інститут сім’ї стійким, адже родинавводить людину в світ соціальних відносин [5].

Входячи з того, що вирішальну роль в життідитини відіграє сім’я. А.Г. Ковальов зазначає, щодобра родина:

- дає відчуття належності до певної групи,можливість ідентифікуватися з нею. Без цьоголюдина почувається самотньою (реалізаціяпотреби людських зв’язків);

- дарує відчуття і дає реальні докази своєїзначущості для інших. Без цього у людинирозвивається почуття неповноцінності (реалізаціяпотреби самоствердження);

- дає змогу відчути взаємне тепло. Інакше улюдини нерідко виникає негативне ставлення до

життя, схильність до песимізму, апатії (реалізаціяпотреби прихильності);

- формує почуття своєї неповторності. Якщоцього немає, у людини виникає болісне відчуттявласної сірості, неоригінальності, неталановитості,а це веде до спалахів агресії, коли вона не шкодуєані себе, ані інших (реалізація потребисамосвідомості);

- дає зразок для наслідування, адже коженповинен у щось вірити, на щось сподіватися, щосьлюбити, щось визнавати і заперечувати. Інакшежиття здаватиметься безглуздим (реалізаціяпотреби орієнтації) [2].

Спостерігаючи тисячоліттями за мільйонамиродин, народ дійшов думки, що розвиток кожноїлюдини істотно зумовлюється тими біологічнимиособливостями, які вона успадкувала від батька,матері, дідуся, бабусі і більш далеких предків(“Яке дерево, такі його віти, які батьки, такі й діти”,“Яка гребля – такий млин, який батько – такийсин”). Разом з тим, українська народна педагогікафатальної залежності розвитку особистості відспадковості і біологічного чинника в цілому невизнає (“Мудрим ніхто не родився, а навчився”).У народних поглядах на чинники розвиткуособистості належне місце займає середовище –як соціальне, так і природне (“З ким поведешся,від того й наберешся”, “Заліз у багатство – забуві братство”). Особливий наголос українськаетнопедагогіка робить на значенні для розвиткудитини основного для неї середовища, а саме –сімейного. Тому характер спілкування з дитиноюв сім’ї, все сімейне життя є визначальним уформуванні дитячих початкових звичок, від якихзалежить значною мірою поведінка у доросломувіці.

Могутнім чинником розвитку особистості вукраїнській педагогіці виступає виховання (“Щовиховаєш, те й матимеш”, “Камінь шліфують, алюдину виховують”). Завданням традиційноїбатьківської домашньої педагогіки, педагогікижиття, є сформування у людини здатностіосягнути власне призначення, олюдненняособистості та підготовку її до життя, реалізаціюїї особистісного виявлення. Головний девізукраїнської етнопедагогіки: “Дивись, не забудь:людиною будь!” сприймається цілкоммотивованим: людина – найцінніше, що є на землі.Основне кредо народної педагогіки й виявлення їївиховного оптимізму – вислів: “З нього вийдутьлюди”. Один з провідних обов’язків родинноїпедагогіки – утверджувати віру в життя,підносити людський оптимізм [5].

Визначальну роль у вихованні дітейетнопедагогіка відводить батькам – першим і


105 Молодь і ринок №9 (68), 2010

незамінним вихователям в житті кожної людини,на яких покладається головна відповідальність завиховання дітей (“Які самі, такі й сини”).Мистецтво чоловіка і жінки полягає у побудовісім’ї з добрим психологічним мікрокліматом івиховання дитини значною мірою залежить відвзаємин, що склалися в сім’ї після її створення.Основою доброго сімейного мікроклімату євідносини між чоловіком і жінкою, коли вонивміють, де треба, йти на взаємні уступки одинодному і долати труднощі спільними зусиллями,між ними повинен бути лад (“Нащо й клад, коли всім’ї лад”, “Як батьки дружненьки, той дітичемненьки”).

Визначає успішність виховання чинникставлення батьків до дітей з однаковою важливоюпедагогічною роллю обох батьків. Та все жпершим вихователем в українській педагогіці ємати. Звичаєвим правом підносилась іпідтримувалась в українській родині роль жінки-матері. Адже, діти змалечку росли в атмосферівеликої поваги до жінки-матері, які: вели основнегосподарство; маючи самостійну господарчуроль, формували сімейну думку; булипорадниками чоловікові і дуже часто вважалисьнеофіціально главою сім’ї; мали повні юридичніправа на своє придане, а також певні права намайно, яке нажили разом з чоловіками; їх берегливід фізичної важкої роботи, обмежуючи коло їхобов’язків. Починали виховувати дітей ще донародження через майбутню матір, аджевиховання дітей в українських селянських родинахвелося в процесі самого життя. Упродовж першихроків дитини, мати практично повністю бере насебе виховання: створює належні умови дляхарчування дитини, її сну, фізичного розвитку,пробудження почуттів (“У кого ненька, у тогоголівка гладенька”, “Хто маму знає, той горя незнає”). Результати її впливу на дитину найміцніші:“Що мати навчить, то й батько не перевчить”), асподвижницьке материнське ставлення до дитиниє вершиною гуманізму української етнопедагогіки.Однак любов до дітей не повинна бути сліпою,бо з неї діти виростають здебільшого егоїстами,безвільними, розніженими неробами, нездатнимипереборювати життєві труднощі і перепони.Надмірна суворість теж недоречна, бо відчужуєдітей від матері, робить їх відлюдкуватими,озлобленими, жорстокими. У суворості, як і влюбові до дітей треба мати чуття міри. Розумналюбов проявляється в ласці, що не опускаєтьсядо запещування, у піклуванні, що не веде допотурання, у вимогливості, яка завждипоєднується з чуйністю. З щирою любов’ю матеріприходить до кожної людини світле почуття

патріотизму – любові до матері неньки-України.Обидва ці поняття органічно пов’язані між собою,постійно в душі та серці кожної чесної людинивчора, нині, завтра, завжди [5].

Виховна роль батька дещо призатінена,народна педагогіка констатує його певнувіддаленість від повсякденної виховної практики,уособлюючи функції захисника і годувальникасім’ї. Слово батька було законом, а його прикладі вимоги сприймались як непорушні норми увихованні. Створенню батьківського авторитетуі міцної педагогічної позиції сприяютьвзаємоповага між батьком та матір’ю, їхпристойна особиста поведінка, статечне моральнеобличчя, працьовитість, єдність вимог, чуйнеставлення до дітей, знання їхніх потреб і інтересів,допомога їм у навчанні, увага до їх вікових ііндивідуальних особливостей, уміння ввести всамостійне життя, давши відповідну професію таможливу матеріальну допомогу при одруженні. Узв’язку з ростом освіченості населення певнезначення для зміцнення авторитету батьків маєїх ерудиція, господарність, підприємливість, добраорієнтація в літературі, мистецтві, науці, поточнійполітиці, спорті, участь у громадському житті.

Вихованість дітей оцінювалося вміннямприслуховуватися до порад батьків, турботою проних, зокрема, коли вони досягали похилого віку,що є головною моральною заповіддю українськогонароду, об’єктивною закономірністю людськогожиття, органічним взаємозв’язком івзаємозалежністю між поколіннями, ігноруванняякої приводить до зросту дитячої бездоглядностій правопорушень. Зречення від рідних батьків ународній педагогіці прирівнюється довідступництва від свого рідного, українського, віднароду, від України, розглядається як серйознепорушення нормальних взаємин між батьками тадітьми [6].

Після народження у вихованні дитини особливопомітна роль бабусі (яка нерідко відіграє неменшу роль, ніж мати), і дідуся (який справляєбільш дієвий вплив, ніж батько), що як старшілюди в сім’ї та громаді, наділені природнимрозумом, добротою, людяністю, чесністю,працьовитістю, життєвим досвідом, є найпершимий найактивнішими носіями родинної педагогіки,народної виховної мудрості. В українськомуродиннознавстві чуйне, уважне ставлення долюдей похилого віку розглядається як одна знайхарактерніших ознак людяності, і першоряднуроль тут відіграє особистий вклад батьків.

Як у реальному житті української родини, такі в родинній педагогіці вельми виразнопредставлені кровні та духовні взаємозв’язки,


106

взаємопіклування між братами і сестрами, щоособливо зворушливо проявляються в дитячомувіці, створюючи дитині через взаємини в колібратів і сестер педагогічний комфорт і емоційнийфон. Сердечні стосунки, виплекані в дитинстві,не можуть зів’янути і зберігаються до кінця життялюдини, особливо, якщо на це націлені заповітибатьків, родинне виховання. Вдале використанняцього великого педагогічного потенціалу веде достворення доброзичливих стосунків між людьми,високої культури людських взаємин взагалі [5].

За народними традиціями на допомогубатькам у вихованні дітей залучаються не тількиродичі, а й широке коло інших людей. Одним ізвдалих проявів цих традицій є широкорозповсюджене в Україні кумівство, тобто“накликання”, призначення “батьків-дублерів”новородженої дитини, які за власною волеюстають її опікунами і захисниками. Такимспособом народ розширював свояцькі зв’язки іпедагогічне коло людей, що мали б громадськийобов’язок допомагати батькам у вихованні дітей.Ця унікальна традиція заслуговує на зберігання іоновлення.

Сприйманню та закріпленню ідеї “Великогороду” в психології дітей сприяли всі сімейно-побутові та багато календарних свят і обрядів. Вукраїнських родинах панував дух гостинності тамилосердя, підтримуваний звичаєм пожертвибідним, старим та божим людям – юродивим за“царство небесне” померлих та здоров’я живих.Змалечку дітей привчали запросити гостя (а кожналюдина, що зайшла під час трапези до хативважалась посланою Богом) до столу, нагодуватита ще й наділити чимось у дорогу, коли то булиподорожні. Вчили ділитися тільки своїм. Працяявлялась основним юридичним чинником впитанні спадкоємництва, при розподілібатьківського майна не вважалися ні родиннізв’язки, ні віковий ценз, ні стать такою мірою, якспільна праця в господарстві. Навіть наймитимогли отримати певну долю спадщини, зврахуванням часу, затраченого ними напримножування майна господаря та їхстаранності.

Спільна праця на селі, спільне свято, де разомспівали, об’єднувало роди. В українській нації, їїродині, сімейній педагогіці національне завждибуло святим. Тривала боротьба за своюдержавність, рідну мову, школу, культуру – все цезасвідчує, що українська нація зберегла себевеликою мірою завдяки своєму національноспецифічному в родині, в сім’ї, яка є:

- святим вузлом, яким сполучаються люди всуспільстві, життєвим осередком, що плекає

найвищу цінність людства – дітей, цвіт нації,майбутнє народу, завдяки яким кожен батько імати мають реальну можливість повторити тапродовжити себе в своїх нащадках;

- неперевершеним чинником можливоговиявлення людини у всіх іпостасях: немовля,дитина, підліток, юнак (дівчина), чоловік (жінка),син (дочка), дідусь, бабуся, онук;

- святинею людського духу, благороднихемоційних переживань – кохання, любові, вірності,піклування, щоденного живого спілкування, поваги,співпереживання, синівської й дочірньої вдячності,родинної солідарності, теплоти людських сердець;

- невсипущою хранителькою моральнихчеснот, національних звичаїв і традицій, пам’ятіпредків, родоводу, совісті та честі минулих,сучасних і прийдешніх поколінь;

- духовним храмом України-матері;- найбільшою вихователькою підростаючих

поколінь за всіх часів, невтомною плекальницеювисокої духовності та гуманізму, національногодуху, характеру, свідомості, психології іпатріотизму. Справжня сім’я є совістю, честю,національною гордістю народу, нації, надбаннямпедагогічної культури етносу [5].

Соціалізація відбувається на всіх етапахлюдського життя, але її фундамент закладаєтьсяв дитинстві, від якого залежить доля людини,характер і тип її особистості, ким буде вона буде– лідером (суб’єктом) або жертвою суспільноїсистеми. Соціалізацію можна вважати успішною,якщо людина органічно залучається до соціальнихстосунків, з дорослішанням нормально функціонуєу різноманітних структурах, не відчуває себескривдженою, може самостійно розв’язуватитруднощі життя [7].

Висновки. Отже, якщо діятиме у повномуобсязі українська родинна педагогіка в Україні –відродиться українська національна школа, зміцнієнаціональна система освіти, що забезпечитьформування у зростаючих поколінь національноїгідності, почуття поваги до інших народів,сприятиме прилученню дітей та молоді до світовоїкультури, поставить надійний заслонбездуховності.

Родовід вихователів іде від матері, від батька,від родини. Завдяки їм постала і розвинуласьродинна педагогіка – прародителька педагогічноїнауки, теорії та практики родинно-громадсько-шкільного виховання, постала педагогічна пансофіяУкраїни. Родинне виховання завжди здійснюєтьсяв контексті реального життя і трудової діяльностісім’ї, яка водночас перебуває в контекстіжиттєдіяльності держави, що своєю сукупністюутворює родинно-державне виховання.



107 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Батьки і діти – вічна проблема, пошукираціонального розв’язання якої й становить посуті, серцевину, ядро родинної педагогіки. Взаємніобов’язки найближчих, рідних між собою людей,скріплених кровною спорідненістю, реалізуютьнайголовнішу суть життя людини, сім’ї, народу, нації,держави, суспільства, та й взагалі роду людського– наступність, спадкоємність поколінь, що наш народрозглядав як основний закон свого життя.

Нині можна почути, що повернення до старого– це крок назад, що молодь треба виховувати накультурних потребах усього людства. Усе це,повною мірою так. Але спустошені душі,вихолощені дощенту, не зможуть сприймати йчуже. Потрібно докласти чимало зусиль, любові,щоб довести й переконати молодь у тому, що,незважаючи на важкі часи, необхіднодотримуватися в житті тих принципів, які булипритаманні нашим пращурам.

Перспективи подальших розробок. Такимчином, родинне виховання як засіб соціалізаціїособистості – велика педагогічна проблема, цесистема, що поєднує зусилля великої кількостілюдей. Для позитивного її розв’язання подальшідослідження варто проводити у напрямку більшглибокого вивчення соціалізації дитини в родинах

різних соціальний груп: сім’ях селян, сім’яхробітників, сім’ях службовців, сім’ях вчителів,сім’ях медичних робітників, сім’ях бізнесменів,проблемних сім’ях тощо.

1. Волков Г.Н. Этнопедагогика / Г. Волков.Етнопедагогіка. – М.: ACADEMIA. – 1999. – С. 4 – 6.

2. Ковалёв А.Г. Психология современной семьи / А.Ковалев.Психология современной семьи. – М: 1998. – С. 40.

3. Народна педагогіка: світовий досвід/ Укладачі:А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко – К.: Знання-Прес.– 2003. – С. 10 – 125.

4. Семиченко В.А., Заслуженюк В. С. Психологіята педагогіка сімейного спілкування / В. Семиниченко,В. Заслуженюк Психологія та педагогіка сімейноговиховання. – К.: Веселка. – 1998. – С. 3 – 180.

5. Стельмахович М.Г. Українська родиннапедагогіка / Навч. посібник. редактори-упорядники:Н.І. Косарева, С.В. Кириленко. – К.: ІСДО, 1996. –С. 93 – 141.

6. Черепанова С. Філософія родознавства /С. Черепанова. Філософія родознавства. – К.: Знання.– 2007. – С. 343 – 345.

7. Хромова О. Сучасна сім’я очима батьків, сучаснасім’я очима дітей /О. Хромова // Родинне виховання. –Спецвипуск. – 2007. – № 10. – С. 69.

7. Янів В. Українська душа / В. Янів. Українськадуша. – К.: Фенікс. – 1992. – С. 93.


Постановка проблеми. У зв’язку зглобальними перетвореннями, щовідбуваються у всіх сферах

життєдіяльності суспільства, проблема духовно-морального виховання підростаючого поколіннянабуває особливої актуальності. Зростає і виховна

роль системи освіти, одне з найважливішихзавдань якої – духовне відродження особистості,розвиток її творчих здібностей, підвищеннязагальної культури, духовно-моральної свідомості,що дає їй змогу активно й творчо включитися усуспільне життя країни, самореалізуватися і

УДК 37.013=161.2“ХІХ”Роман Вишнівський, викладач кафедри практики англійської мови


ІВАН ФРАНКО ПРО ЗМІСТ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГОВИХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті на основі вивчення й аналізу творів І. Франка розкрито його ідеї на зміст духовно-моральноговиховання української молоді. Зосереджено увагу на ставленні мислителя до релігії, духовних цінностях, роліхудожньої літератури, вчителя у моральному вихованні учнівської молоді.

Ключові слова: Іван Франко, духовно-моральне виховання, учитель, учень.В статье на основе изучения и анализа произведений И. Франко раскрыто его идеи на содержание

духовно-нравственного воспитания украинской молодежи. Обращено внимание на отношение мыслителя крелигии, духовные ценности, роль художественной литературы, учителя в нравственном воспитанииучеников.

Ключевые слова: Иван Франко, духовно-нравственное воспитание, учитель, ученик.In the article on the basis of the study and analysis of I. Franko’s works we have shown his ideas on the

content of spiritual and moral education of the Ukrainian youth. Special attention is paid to his attitude towardsreligion, spiritual values, the role of literature, a teacher in students’ moral education.

Key words: Ivan Franko, spiritual and moral education, teacher, student.

ІВАН ФРАНКО ПРО ЗМІСТ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯУКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

© Р. Вишнівський, 2010

108Молодь і ринок №9 (68), 2010

самовдосконалюватися на основі духовно-моральних цінностей.

Особлива роль в осмисленні поняття“духовності” та “моралі” як орієнтації на вищіцінності належить філософам, психологам,культурно-освітнім і громадським діячам кінцяXIX – початку XX століття. Значну увагу ційпроблемі приділяв І. Франко.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Релігійним поглядам мислителя, його вірі в Богависвітлено у дослідженнях О. Багана, М. Бендика,Л. Бондар, Ю. Бондаренка, Ю. Завгороднього,М. Гнатюка, Я. Грицака, З. Гузара, А. Колодного,М. Олексюка, В. Сулими, З. Франко, Р. Чопика та ін.

Низка досліджень змісту духовно-моральноговиховання, загальнолюдських цінностей улітературно-педагогічній спадщині І. Франказдійснена в радянський час (О. Дзеверін,Г. Паперна, В. Смаль, В. Струбницький,С. Чавдаров та ін.). Проте підкреслимо, щозначна частина радянських дослідників творчостіІ. Франка обмежувалися 20-томним виданнямтворів, що не дає змоги цілісно й ґрунтовновідображати погляди вченого на питання освіти йвиховання молоді. Зазначимо також, щоокреслена проблема, як і педагогічні поглядиІ. Франка загалом, розглядалася крізь призмутодішньої комуністичної ідеології.

Окремим аспектам зазначеної проблемиприсвячені публікації сучасних учених. Так,гуманістичні ідеї у педагогічній спадщиніІ. Франка упродовж 1877 – 1885 рр. досліджуєМ. Гущак [1]; морально-етичний аспектвиховання школярів на основі творів І. Франкаокреслюють Г. Доброльожа [2], О. Магеря [4],Н. Тихолоз [6] та ін.; проблематику добра і зла воповіданнях І. Франка розглядає М. Легкий [3];проблему морального вибору людини у поеміІ. Франка “Іван Вишенський” висвітлює Б. Соя[5]. Однак цілісного дослідження у цьому напряміми не виявили.

Мета статті – розкрити зміст духовно-морального виховання української молоді утворчому доробку І. Франка.

Виклад основного матеріалу. На проблемахрелігії, духовності, морального виховання молодіІ. Франко зосередив увагу у низці публіцистичнихстатей, поезій та художніх творів: “Радикали ірелігія”, “Наука і її становище щодо працюючихкласів”, “Святий Валентій”, “Поема про сотвореннясвіту”, “Сучасні досліди над Святим Письмом”,“Рука Івана Дамаскина”, “Христос і хрест”,“Легенда про Пилата”, “Борис Граб”, “Олівець”,“Отець-гуморист”, “Учитель” та багато інших.

Одним з чи ненайважливіших елементів

морального аспекту виховання є те, який головнийідеал лежить в його основі. Виходячи з цього, намвидається вкрай важливим торкнутися питанняставлення І. Франка до релігії.

Беручи до уваги праці вищеназванихдослідників творчості І. Франка у цьому напрямі,аналізуючи твори мислителя, приходимо довисновку, що він розглядав християнство не якцерковний культ, а як сферу високих ідеалів. Атому неодноразово піддавав гострій критицідіяльність галицької клерикальної інтелігенції за їїнадмірну консервативність та духовну відсталість.Однак він не вважав себе ідейним атеїстом,скоріше був ученим-вільнодумцем, що з позиційдосягнень тодішньої науки дивився на світ та йогоявища.

Стосовно релігії духовенства І. Франкокерувався конкретним історичним досвідом свогонароду, де драматичні сторінки міжконфесійноїборотьби свідчать, що не раз вона ставала лишеформою вияву ширших проблем. А з іншого боку,вивчення цієї історії переконало вченого, щонасаджувана тоді нетолерантність та погорда доінших конфесій була антигуманною, бо“затроювала” в людях “почуття горожанськоїрівності та справедливості” [13, 180]. Усі цірозбіжності І. Франко чітко усвідомлював, а томудекларував з підкресленою прямотою: “Певнаріч, моя моральність значно відмінна від тоїкатехичної, догматичної моралі, що у насвидається за одиноку християнську... Та я певний,що в основі своїй вона далеко більше зближенадо моральності всіх тих великих учителівлюдськості, “ищущих Царства Божія і правдиЄго”, ніж колінопреклонна, поклонобийна тачерствосердна моральність багатьох стовпівЦеркви, покликаних та непокликаних оборонціврелігії” [8, 180].

Щоб зняти будь-які сумніви щодо ставленнямислителя до релігії, його віру в Бога як АбсолютуЛюбові та Добра, потрібно звернутися доосновоположної його праці з цього питання“Радикали і релігія”. У ній є виклад позицій щодорелігії Русько-української радикальної партії,одним з організаторів і керівників якої бувІ. Франко. У цій політичній програмі авторзазначає: “Релігією називається не тільки віра вякісь надземні, вищі істоти, обдаровані вищоюсилою, ніж люди; не тільки віра в те, що і в людяхє часть тої найвищої істоти (душа) і що людиповинні своїм життям і своїми учинкаминаближуватися до тої вищої істоти. До релігіїналежить також чуття, любов до тої вищої істотиі до інших людей, любов до добра ісправедливості, а вкінці також добра воля,


109 Молодь і ринок №9 (68), 2010

постанова життя й самому так, щоб наближуватисебе і інших до тої вищої істоти” [12, 268].І. Франко переконує нас, що віра без любові і безсильної волі, що показується в ділах, не чинитьще релігійного чоловіка. Так само самі вчинки безвіри у вищу справедливість і без любові до тієїсправедливості, і до інших людей, чинять чоловікафарисеєм, але ще не правдиво релігійнимчоловіком. І тому “радикали, – продовжуємислитель, – ніколи не виступають і не виступалиані против віри в Бога, ані против жадної основиправдивої релігійності. Противно, до всіх людейщиро релігійних, а затим чесних і не фарисеїв,радикали мають глибоке пошанування, тимбільше, що таких людей в наших часах дуженебагато. Так само не виступали і не виступаютьрадикали проти головних установ церковних, протицерковних тайн і обрядів, а тільки виступали івиступають і будуть виступати завсіди протинадуживання тих установ і обрядів довизискування, обдирання і отуманювання народу”[12, 270]. З цього випливає, що І. Франко вважавдуховно-моральне життя людини неможливим безпробудження совісті й властивого людській душівідчуття гріха, без навчання розрізняти добро ізло, без боротьби зі злим початком у собі самому.А тому, неодноразово закликав боротися ізпроявами в собі пихатості, самовдоволення,жорстокості, байдужості до інших людей, берегтисвою честь і гідність, проявляти доброту ймилосердя у повсякденному житті. “Ми,радикали, – резюмує автор, – робимо те, щоповинно було робити духовенство від тисячі літ:ми виховуємо народ в правдиво релігійнім, вправдиво християнськім дусі” [12, 270 – 271].

І. Франко розглядав людину як свідомогоіндивіда, учасника культурного життя суспільства,суб’єкта творчої і свідомої діяльності. А тому,виступав за те, щоб у житті кожен керувавсяпевними моральними нормами і принципами.Адже, саме мораль “вчить людину жити по-людському – вона завжди і скрізь керує її кроками,вона переробляє її звірячу природу, робить їїм’якшою, ... здібною до щастя, як внутрішнього(задоволення собою), але і суспільного, якеспирається на поєднанні праці усіх людей і набратській взаємній любові” [11, 49]. У поняттілюдини мислитель бачив єдність духа і тіла якєдність нерозривного цілого. У цій єдності вінбачив живу силу, яка творить і керує життям.

І. Франко неодноразово вказував на духовністьяк закономірний стан людини, під яким розумівпевну інтегральну властивість людини, щовиявляється в потребі жити, творити відповіднодо загальнолюдських ідеалів “справедливості,

братерства й волі” [7, 31], здатності доспівпереживання, співчуття й милосердя.

Духовність він розглядав як ідеальну потребулюдини у пізнанні суті свого призначення,прагненні будувати свої стосунки з навколишнімсвітом на засадах любові, істини, добра.

Саме крізь призму віри І. Франка в Бога, якАбсолют Любові й Добра, потрібно розглядативсю суть духовно-морального вихованняпідростаючого покоління, якому мислительнадавав величезної ваги, і думки якого можуть йповинні бути використані у наш час. Його метуІ. Франко нерозривно пов’язував із засвоєнняммолоддю загальнолюдських ідеалів і цінностей:доброти, справедливості, чесності, милосердя,великодушності, людської гідності тощо,розумінням їх абсолютного й універсальногохарактеру. А тому в багатьох творах він,критикуючи тодішню систему освіти, щовипускала у світ неосвічених ледарів, неробство,паразитизм, жадобу до збагачення, лицемірство,підступність, жорстокість закликав виховуватилюдину, якій властиві “внутрішній спокій, сила іясність переконань, чиста совість і боротьба,вічна боротьба проти темноти, фальші ідармоїдства” [9, 58].

Аналізуючи вищеназвані публіцистичні статтій художні оповідання І. Франка, приходимо довисновку, що в процесі формування ідейнихпереконань, розвитку і збагачення моральнихякостей особистості пріоритетну роль він відводившколі. Адже, багато важливих рис духовногосвіту дитини закладаються вже у початковихкласах. Саме тут вона отримує основисистематичних знань, тут формується її моральназовнішність, розвиваються характер, воля. Ушкільні роки людина повинна не тільки навчитисявідповідально вибирати моральні цінності, вчинки,визначити своє ставлення до праці і майбутньоїпрофесії, а й уміти реалізовувати їх у житті.

Колосальні потенційні можливості дляморального впливу на школярів має, на думкуІ. Франка, література. Її незамінна роль –накопичення досвіду співпереживання. Аджеспівчуваючи героям художніх творів, радіючи їхуспіхам чи сумуючи з приводу їх невдач, ученьстає емоційно багатшим, добрішим, більш чуйнимі мудрим. Образи героїв твору, глибокопереживаються учнями і швидше стаютьнадбанням їх свідомості. Читаючи художні твори,вірші, казки, діти мають змогу краще зрозуміти іоцінити моральні вчинки людей. У них ставлятьсяу доступній для учнів формі питання просправедливість, чесність, доброту, милосердя,товариськість, вірність, гуманність тощо. Тому


110Молодь і ринок №9 (68), 2010

мислитель вимагав від письменників “розбуркати... ідейне, духовне життя, бажання освіти й поступу,бажання естетичних вдоволень – ті основні точкивсякої літературної продукції” [10, 366]. А дляцього їх закликав: “Будьмо поперед усього самілюдьми в повнім значенні сього слова,характерними і щирими, освіченими і гуманними,стіймо на свічнику, тоді світло наше не сховаєтьсявід очей людських і яснітиме без штучної рекламиі самохвальби” [10, 366].

Через літературу учні мають змогуознайомлюватися з життям, діяльністю,поглядами видатних людей, що також сприяє їхморальному розвитку. Тому вчитель Міхонськийпропонував своєму учневі Борису “читати добріжиттєписи чільних діячів літератури та науки,деякі спомини великих людей та їх листи,приучуючи його розуміти всякий твір того часу йтих людських взаємин, яких він був витвором івиразом” [11, 165].

І. Франко розумів, що духовно-моральневиховання може ефективно здійснюватися тількияк цілісний процес, який відповідав би нормамзагальнолюдської моралі, організації усього життяшколярів: навчальної діяльності, міжособистіснихстосунків, спілкування з урахуванням їх віковихта індивідуальних особливостей. Зокрема, цестосується підліткового та юнацького віку. Аджеу той час в учня наступає період сумніву віснуючих моральних цінностях. Він усвідомлюєсебе людиною, що переступила межі дитинства,усвідомлює особисту відповідальність,безпосередньо пов’язану з почуттям обов’язку.Учні нерідко вражені соціальним інфантилізмом,скептицизмом, небажанням брати активну участьу суспільних справах. Вони раптом відкидаютьвсе і сумніваються у всьому, відкидають, щобзробити свій власний унікальний вибір системиціннісної ієрархії. Це пора вибору шляху життя іскладання планів, пора свободи і творчоїнезалежності, грандіозних задумів і героїчнихрішень. Тому невід’ємне завдання справжньогопедагога у такій ситуації, на думку мислителя, –спертися на розумне і духовне начало в людині,допомогти кожному вихованцю визначити ціннісніоснови власної життєдіяльності. Адже, моральневиховання – не заучування моральних норм чибездумне вироблення звичок поведінки. Воно –активний життєвий процес взаємин, діяльності,спілкування і подолання суперечностей. Це процеспостійних і систематичних рішень, виборіввольових зусиль на користь моральних норм,процес самовизначення і самоврядуваннявідповідно до них. Так, у статті “Таємнітовариства молоді” І. Франко описує факт, коли

в одного з учнів гімназії виявили “заборонений”художній твір, який містив історичний актобвинувачення проти ордена єзуїтів і передбачавйого розпад у 1773 році. Унаслідок “розсудливихухвал учительської конференції, яка складалася зактивних і справжніх педагогів” [11, 174], учня нетільки не виключили з гімназії, що було звичнимявищем у таких випадках, а й учитель самповернув йому конфісковану книжку і запропонувавтакож прочитати книжки, які заперечували закидипроти єзуїтів. “Це була процедура, – зазначаєавтор, – яка зробила враження на обвинуваченого.Хлопець сам потім урівноважився, а нині ... єлюдиною вельми релігійною і моральною” [11,174].

Ефективне здійснення системи духовно-морального виховання дітей цілком залежить відгуманістичної спрямованості особистостіпедагога. Тому пріоритетну роль у моральномувихованні школярів І. Франко відводив особистостівчителя. Адже виховання залежить і відособистого прикладу педагога, його поведінки,ставлення до вихованців, світогляду, діловихякостей, авторитету. І від того, що вклавнаставник у душу дитини у шкільні роки,залежатиме, як будуватиме учень свої стосункиз навколишнім світом.

І. Франко неодноразово підкреслював, щовчитель повинен з любов’ю ставитися до своїхвихованців, у жодному випадку не застосовуватитілесних покарань, що поневолювали душі дітей,виховувати їх, не повчаючи, а подаючи прикладсвоїм бездоганним і чистим життям. Вінпідкреслював, що виховання і навчання несумісніз насильством над дитиною, що вчитель повиненспиратися у своїй діяльності на знання дитячоїприроди, зв’язок з життям і самостійністьмислення, на особисті прагнення учня, розкриттяйого творчих можливостей. Адже, прикладизосередженого, відповідального ставлення досвоєї справи, принциповості, чуйності і турботи устосунках з колегами і вихованцями укріплюютьу вихованцях віру в торжество моралі. І, навпаки,якщо учні були свідками байдужого абонетактовного ставлення педагога до когось,моральному розвитку школярів наноситьсяістотна втрата.

І. Франко розглядав учителя й учня якрівноправних учасників педагогічного процесу.Учителю він відводив роль помічника учня, щостимулює активність і спрямовує духовнийрозвиток останнього.

Справжній учитель, у розумінні мислителя, –це передовсім носій вищих духовних цінностей.Він викликає у дітей відчуття повної довіри, щирої


111 Молодь і ринок №9 (68), 2010

поваги, готовність слідувати тому, чому вчить,справжню віру, надію, любов. Йому властивіяскрава індивідуальність, творче ставлення доучнів, внутрішня сила, цілісність,цілеспрямованість, що притягає дітей і дорослих,організаційне й емоційне лідерство, здатністьгенерувати ідеї і захоплювати ними, широта іглибина інтересів, цілісний світогляд, упевненістьу своїй місії, у правильності вибраного ним шляху.Він велику увагу приділяє питанням моральності,духовності, вкладаючи у дитячі душі любов,доброту, чуйність, милосердя. Уся його діяльністьспрямована на виховання високоморальної,духовно багатої особистості. Так, характеризуючивчителя Міхонського, І. Франко зазначає: “Але нарозвою тіла й розуму не кінчалась виховуючадіяльність Міхонського; розвій моральної істотичоловіка займав у нього трохи чи не найважнішемісце. Правда моральність розумів він далекоширше й гуманніше, ніж її розуміють звичайногімназіальні вчителі та шкільні регуляміни. На всіхпротоколах гімназіальних конференцій, девиключувано учеників за гру в карти, пиятики ізносини з дівчатами, стояло ім’я Міхонського вчислі тих, що голосували проти виключення, і тозвичайно такий голос подавав він сам один” [11, 166].

Висновки. Вищесказане дає підставистверджувати, що проблема духовно-моральноговиховання учнів займала одне з найвагомішихмісць у творчості І. Франка. Під духовністю вінрозумів певну ієрархію цінностей, цілей якздатності до самовизначення, самореалізації ісаморозвитку, вміння особистості на основі цієїієрархії створювати свій внутрішній світ, завдякиякому реалізується її гуманістична суть, вільнийморальний вибір у постійно змінних життєвихситуаціях. Моральне виховання мислительрозглядав як найважливіший чинник залученнямолоді до духовних цінностей. І визначальну рольвін відводив учителю. Подальшого дослідженняпотребують питання творчого використання

педагогічних ідей І. Франка у розвитку сучасноїшколи.

1. Гущак Ж.М. Гуманізм як основа національноговиховання у педагогічному світогляді Івана Франка /Ж.М. Гущак // Творча особистість учителя: Проблемитеорії і практики: Збірник наукових праць / М-воосвіти і науки України, НПУ ім. М.П. Драгоманова. –Київ : НПУ, 2003. – Вип. 9. – С. 58 – 65.

2. Доброльожа Г. Моральний аспект вихованняшколярів на основі казок Івана Франка та семантикинародних фразеологізмів / Галина Доброльожа //Гуманітарні науки: Науково-практичний журнал. –2007. – № 2. – С. 56 – 60.

3. Легкий М. Проблематика добра і зла в оповіданняхІвана Франка / Микола Легкий // Українська мова талітература. – 1999. – №43. – С. 1 – 3.

4. Магеря О.П. Етичні погляди І. Франка / МагеряО.П. // Наукові записки: Матеріали звітно-науковоїконференції викладачів УДПУ ім. М.П. Драгомановаза 1992 р. – К., 1993. – С. 319 – 320.

5. Соя Б. З когорти борців за віру: Поема “ІванВишенський” Івана Франка: проблема морального виборулюдини / Б. Соя // Дивослово. – 2005. – № 9. – С. 24 – 28.

6. Тихолоз Н.Б. “Як дітям мати, з любові...”: Етикаі поетика Франкових казок / Наталя Тихолоз //Дивослово. – 2003. – № 11. – С. 2 – 6.

7. Франко І.Я. Дещо про себе самого // Франко І.Я. Зібраннятворів: У 50-ти т. – К: Наук. думка, 1981. – Т. 31. – С. 28 – 32.

8. Франко І.Я. Зібрання творів: У 50-ти т. – К:Наук. думка, 1976. – Т. 2. – 543 с.

9. Франко І.Я. Зібрання творів: У 50-ти т. – К:Наук. думка, 1978. – Т. 15. – 511 с.

10. Франко І.Я. Мозаїка: Із творів, що не ввійшлидо Зібр. тв. у 50 т.; Упоряд. З.Т. Франко,М.Г. Василенко. – Львів: Каменяр, 2001. – 434 с.

11. Франко І.Я. Педагогічні статті і висловлювання/ За ред. О. Дзеверіна. – К.: Рад. школа, 1960. – 300 с.

12. Франко І.Я. Радикали і релігія // Франко І.Я.Зібрання творів: У 50-ти т. – К: Наук. думка, 1986. –Т. 45. – С. 268 – 271.

13. Франко І.Я. Шевченко – ляхам. Промова навечорницях у 43 роковини смерті Шевченка у Львовідня 15 марта 1904 // Франко І.Я. Зібрання творів: У50-ти т. – К: Наук. думка, 1982. – Т. 35. – С. 172 – 183.



21 вересня 2010Міжнародний день миру

“Міжнародний день миру Встановлений резолюцією Генеральною Асамблеєю ООНвід 30 листопада 1982 року відзначається в 3-й вівторок вересня.

У 1986 році в цей день з ініціативи філософа-миротворця Шрі Чинмоя пройшласимволічна Ходьба Світу. Тепер щороку в Міжнародний День Світу ООН люди більш ніж у100 містах по усьому світі беруть участь у Ходьбі, виражаючи безмовну підтримку прогресуОрганізації Об’єднаних Націй у її роботі, спрямованої на світ в усьому світі.

112

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Фразеологічні одиниці відзначаються

низкою ознак, що дозволяють вважати їхсамостійними одиницями мови, відмінними відінших лінгвістичних одиниць – від слова,звичайного словосполучення, речення, – хоч вонимають з останніми немало спільного. Протягомтривалого часу підтримувалася (та й досі щепідтримується) ідея еквівалентності слова тафразеологічних одиниць, висунута впершеШ. Баллі. Як зазначають В.Д. Ужченко таЛ.Г. Авксентьєв, швейцарський дослідник,орієнтуючись на стилістичні параметрифразеологічних одиниць, писав так:“Найзагальніша ознака, яка замінює собою всіінші, – це можливість або неможливість поставитизамість даного звороту одне просте слово” [7,14]. А.І. Смирницький вважає, що еквівалентністьфразеологічних одиниць слову (її уподібненняслову) полягає в тому, що фразеологічні одиниціпритаманні дві характерні ознаки типового слова:семантична цілісність та існування як готовоїодиниці в мові. І.В. Арнольд підкреслює лишеостанню ознаку, вказуючи, що фразеологічнаодиниця “не створюються в мовленні, авпроваджуються в спілкування у готовомувигляді” [1, 183].

У словниках, і справді, є низка фразеологічниходиниць, що ідентифікуються одним словом: adoubting Thomas – a sceptic; the upper crust –the aristocracy; safe and sound – unharmed; ifsand buts – excuses. Однак, їх зовсім мало. Заданими О.В. Куніна, в англійській мові такихфразеологічних одиниць всього 2% [4, 38].Частіше ж вони передаються або декількомасинонімами – cut and dried – settled, decided,final; meek and mild – quiet, not self – assertiveor bold, або тлумачаться розгорнуто –

scrimp and save – try very hard to save money,spend only the minimum because one has verylittle.

Фразеологічні одиниці і слова дійсно маютьбагато спільного. Як і слова, фразеологізми єбазою для словотворення (оскалювати зуби –оскалюватися), виконують номінативну функцію(to interfere in – to put one’s oar in), вступають усинонімічні (to be black as coal; to be black as araven; to get one’s papers, to get one’s ticket;to get the bag), антонімічні (an old sea wolf –a young calf of a mate) та інші системнізв’язки.

І все ж, у структурно-семантичному планіфразеологічні одиниці є складнішим утворенням,ніж слово. Складові частини слів – морфеми – неє самостійними одиницями мови, не існують позаоболонкою слова. Компонентами жфразеологічних одиниць є цілі слова з властивимиїм формами словозміни, що здатні функціонуватиі поза фразеологічними зворотами. Слово іфразеологічні одиниці належать до різних мовнихрівнів – лексичного і фразеологічного; у словалексичне, у фразеологізму є своє специфічнефразеологічне значення, що створюєтьсяпоєднанням компонентів з повністю чи частковопереосмисленими значеннями. Семантика словаконтекстно зумовлена, тоді як семантикафразеологічних одиниць здебільшого не залежитьвід контексту, бо вона зв’язана за своєюприродою. Взагалі, у фразеологічній одиниціспостерігається тенденція до однозначності, у слів– до багатозначності. Значення фразеологічниходиниць частіше, ніж у словах, супроводжуютьсярізними образними характеристиками.Фразеологічна одиниця у порівнянні зі словамиє, як правило, виразнішими з емоційно-експресивного погляду (nop. very dark-as blackas pitch).

Леся Комар, викладач Інституту підприємництва та перспективних технологійНаціональний університет “Львівська політехніка”

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ, СЛОВА ТА ВІЛЬНІСЛОВОСПОЛУЧЕННЯ, СТРУКТУРНА КЛАСИФІКАЦІЯУ статті розглянуто структурну класифікацію фразеологічних одиниць, їх спільні та відмінні риси,

переваги та недоліки.Ключові слова: слово, словосполучення, структура, фразеологічні одиниці.В статье рассмотрена структурная классификация фразеологичных единиц, их общие и отличные

черты, преимущества и недостатки.Ключевые слова: слово, словосочетание, структура, фразеологичные единицы.Structural classification of phraseology units is considered in the article, them general and excellent lines,

advantages and failings.Key words: word, combination of words, structure, phraseology units.

УДК 81’373.7

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ, СЛОВА ТА ВІЛЬНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ,СТРУКТУРНА КЛАСИФІКАЦІЯ

© Л. Комар, 2010

113 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Отже, фразеологічна одиниця суттєвовідрізняється від слова. Тому О.В. Кунін пропонуєзамінити теорію еквівалентності ФО слову теорієюспіввідношення Фразеологічна одиниця –словосполучення зі словом [5, 67].

В основу своєї теорії він кладе такі принципи:1. Фразеологічна одиниця і слово є якісно

різними утвореннями як у структурному, так і всемантичному відношенні.

2. Фразеологічна одиниця є сполученням слів,тобто окремооформленими утвореннями зповністю або частково переосмисленимизначеннями. Слово утворюється запрефіксальними та афіксальними словотвірнимимоделями, не властивими фразеологічній одиниці.Усі змінні слова, у тому числі і змінні слова, щоувійшли до складу фразеологічних одиниць,мають парадигми, але самі фразеологічні одиниціпарадигм не мають.

3. Фразеологічна одиниця і слова є одиницямирізних мовних рівнів: фразеологізми – одиниціфразеологічного рівня, а слова – лексичного.

4. Належність до різних рівнів не лише невключає, але й передбачає співвідношенняфразеологічні одиниці зі словами.

5. При співставленні значення фразеологічноїодиниці і слів слід виходити не з логічних категорій,що призводить до суб’єктивності в дослідженнях,а з об’єктивних мовних показників.

Набагато складнішим є з’ясування проблемиспіввідношення фразеологічна одиниця ісловосполучення.

Словосполучення можуть бути вільними, уяких окремі одиниці зберігають пряме значення,наприклад: to play the piano, to have a book, істійкими, розчленування яких порушує змістодиниці, наприклад: to take the biscuit, to playhockey, to rest on one’s oars. Деякісловосполучення, наприклад: to drop a brick“випустити цеглину, зробити зауваження, на якене сподівались”, to drag one’s foot “волочити ноги,запізнюватися”. Усе залежить від ступенясемантичного злиття складових частинсловосполучень, оскільки у вільнихсловосполученнях складові частини маютьсемантичну і структурну незалежність, а у стійкихне мають. З цим твердженням погоджуєтьсяІ.В. Арнольд, яка наголошує, що фразеологічнаодиниця повинна протиставлятись вільнимсловосполученням та напіввільним словосполучення.За Арнольд, “вільне словосполучення дозволяєзаміну будь-якого з його компонентів безсемантичної зміни іншого елементу чи елементів”[1, 183]. Ця заміна не є необмеженою, оскількив о н а х а р а к т е р и з у є т ь с я ф а к т о р о м

екзистенціональності. Це означає, що для кожноговільного словосполучення існують елементи,котрі, якщо їх замінити, перетворюють його в іншеграматично або лексично правильнесловосполучення, не змінюючи значенняелементів, що залишилися.

У напіввільних словосполученнях така замінаіснує, проте її можна обмежити. Деякі обмеженнянакладаються на ті типи слів, котрі можуть бутивжиті в даному словосполученні. Наприклад,словосполучення, що складається з дієслова go,за яким іде прийменник та іменник без артикляперед ним (go to school, go to hospital, go tocourt, etc) вживається лише з іменниками, щоозначають місце, де виконуються певні дії чифункції.

Елементи фразеологічної одиниці завждиоднакові, вони утворюють визначений контекстодин одному. Заміна може бути лишезайменниковою, або обмеженою до кількохсинонімів для одного з компонентів, абонеможливою. Наприклад, у таких фразеологічнаодиниця як tit for tit, fair and square, to hope forthe best, red tape не може існувати ніяких варіантівчи замін, інакше це зруйнує значення цілого, чийого евфонічні та експресивні якості. Хоча, удеякій фразеологічній одиниці присутній заміннийелемент. І. Арнольд визначає замінний елемент,як “елемент сталого виразу, який є структурнонеобхідним, але здатен змінюватися лексично”[1, 190]. Інколи ця заміна є обмеженою, як увипадку to cut a poor figure. Єдиній заміні тутпідлягає прикметник. Poor можна замінити наridiculous, grand, much of a та декілька іншихприкметників, що характеризують те, якою можездатися поведінка людини іншим.

Якщо у фразеологічній одиниці можливі заміни– це вказується у словниках за допомогоюнеозначених займенників, які беруться в круглідужки: to make (somebody’s) hair stand on end.Слово в дужках можна легко замінити: to make(my, your, her, the reader’s) hair stand on end.

Інколи черговість елементів може бутипорушена і декілька додаткових слів вставлено.Вони, розриваючи фразеологічну одиницю, неруйнують її, але встановлюють синтаксичнізв’язки між її елементами. Найчастіше цеспостерігається у дієслівних словосполученнях,наприклад: The chairman broke the ice Icewas broken by the chairman; He burnt his boatand... Having burnt his boats he….

Займенникову заміну можна проілюструватитаким прикладом: “Hold your tongue, Lady L.”“Hold yours, my good fool”(N. March ,процитовано Н. Амосовою).


114Молодь і ринок №9 (68), 2010

Ураховуючи вище сказане, можна виділитисемантичні та граматичні властивості, за якимирозрізняють фразеологічну одиницю та вільнісловосполучення:

1. Вільні словосполучення, як одиницімовлення, утворюються у кожному окремомувипадку висловлення думки. Фразеологічнаодиниця у процесі мовлення відтворюється якготова цілісна одиниця мови.

2. Синтаксичні словосполучення утворюютьсяпоєднанням двох і більше повнозначних слів:autumn rain, rich harverst – фразеологічніодиниці можуть бути утворені словосполученнямслужбового і повнозначного слова: to be at it, offthe cuff, on edge.

3. У словосполученні граматичний тасемантичний центри збігаються в одному слові:to paint a picture; to sing well – у фразеологічнійодиниці граматичним і семантичним центромможуть виступати різні лексичні компоненти: tobear a grunge; to pull the wool over one’s eyes.

4. Словосполучення характеризується вільноюсполучуваністю слів-компонентів: to bakepotatoes (cake, bread); a high man (building,table) – фразеологічна одиниця відрізняютьсяневільною сполучуваністю своїх компонентів: hightea, to break one’s brains.

5. Кожне повнозначне слово у словосполученнівиконує у реченні самостійну синтаксичнуфункцію – компоненти фразеологічній одиницісамостійної семантичної ролі не мають. Членомречення виступає фразеологічна одиниця в цілому:Не will do it by hook or by crook.

6. Словосполучення є носієм смисловогозмісту слів-компонентів: high mountains, abeautiful flower фразеологічні одиниці виражаютьцілісне фразеологічне значення, яке не дорівнюєсумі лексичних значень компонентів: to rob oneof one’s character – зіпсувати репутацію.

7. Розглянуті співвідношення словосполученьі фразеологічні одиниці показують, що між нимиіснують тісні семантичні і граматичні зв’язки, якіслід враховувати і в теоретичному, і в практичномумовознавстві.

Структурні класифікації фразеологічниходиниць можуть мати різну форму та будову.Вони бувають короткими і досить довгими.Велика кількість фразеологічних одиницьскладається з комбінації двох елементів,наприклад: a dark horse, Freanch leave, fortywinks. Деякі фразеологічні одиниці є набагатодовшими: to fish in troubled waters, to take thebull by the horns, to cut one’s coat according toone’s cloth.

Проблемою структурної класифікації

фразеологічної одиниці займалось багатонауковців. Серед них І.В. Арнольд, І.Н.Покровський,О.В. Кунін, Т.І. Арбекова, Н. Раєвська,Є.Ф. Арсентьєва, J. Seidl, W. McMordie та інші.Деякі з їх класифікацій перегукуються, інші єспецифічними і властивими тільки тому чиіншому автору. О.В. Кунін поділяє фразеологічнуодиницю на чотири структурно-семантичні класи[4, 56]:

1. Номінативні фразеологічні одиниці, тобтофразеологізми, що означають предмети, явища іт.п. Наприклад: a rough diamond; Darby andJoan. Сюди ж належать звороти з предикативноюструктурою типу as the case stands, а такожсполуки типу wear and tear, well and good.

2. Номінативно-комунікативні фразеологічніодиниці. Сюди належать дієслівні фразеологічніодиниці, які можуть трансформуватися в реченняпри вживанні дієслова в пасивному стані.Наприклад: to break the ice – the ice is broken;to cross the Rubicon – the Rubicon is crossed.

3. Вигукові і модальні фразеологічні одиниці,тобто фразеологічні одиниці, що виражають емоції,волевиявлення і т.п., але не володіють предметно-логічним значенням: sokes alive!, By George!, notat any price, I’ll bet my boots!, call the question!,down with!

4. Комунікативні фразеологічні одиниці, тобтофразеологічні одиниці зі структурою простого іскладного речення. Розрізняються два типикомунікативних фразеологічних одиниць: приказкиі прислів’я.

Складні речення зустрічаються лише середприслів’їв. Приклади комунікативнихфразеологічних одиниць: the answer is a lemon; theshoe is on the other foot; more power to yourelbow, carry me out, draw it mild, a burnt childdreads the fire, if you run after two hares, you willcatch neither; every cloud has a silver lining та ін.

Усі класи, за О. Куніним, розбиті на підкласита розряди. Тому класифікація є дуже детальноюі класів надто багато, що й складає труднощі дляпрактичного користування нею.

І. Seidl та W. McMordie стверджують, що “anidiom can have a regular structure, an irregularor even a grammatically incorrect structure”.Відповідно до цього вони виділяють три типи ідіом:

1. Фразеологічні одиниці, в яких граматичнаформа неправильна, але значення зрозуміле.Ідіома / am good friends with him є неправильною,чи нелогічною щодо її граматичної структури. Істоїть у формі однини; чому ж тоді невикористовують варіант І am a good friend withhim? A native speaker is not consciously awareof this inconsistency.


115 Молодь і ринок №9 (68), 2010

2. Фразеологічні одиниці, в яких граматичнаформа правильна, але значення незрозуміле.Ідіома to have a bee in one’s bonnet маєправильну форму, проте її значення не єочевидним. Фактично, це означає, що хтосьсхибив на чомусь, проте здогадатись про ценелегко.

3. Фразеологічні одиниці, в яких і граматичнаформа, і значення є невірними. Наприклад,фразеологічна одиниця to be at large. ФормаVerb+Preposition+Adjective без іменника єдивною, і ми не маємо поняття, що вона означає.Якщо ми говоримо про підсудного: he is still atlarge, це означає, що він все ще на свободі. Осьподібні приклади: to go through thick and thin, tobe in a fix, to be at daggers drawn.

Можна стверджувати, що більшістьфразеологічних одиниць належать до другої групи,де граматична форма вірна, але значеннянезрозуміле.

Якщо погодитись із І.Н. Покровським, якийстверджує, що для фразеологічної одиниці є“...еквіваленти всіх без винятку частин мови,включаючи іменники, прикметники, дієслова,прислівники, сполучники, прийменники, вигуки іт.п.” [7, 28], то можна розрізняти фразеологічніодиниці:

1) номінальні: albatross around one’s neck;2) вербальні: to swallow one’s pride;3) прикметникові: as white, as a sheet;4) прислівникові from head to foot;5) прийменникові: in the course of;6) сполучникові: in spite of;7) вигукові: Well, I never!Кожен з цих класів містить характерні для них

моделі граматичної структури фразеологічноїодиниці. І. Арнольд найдетальніше розробилакласифікацію фразеологічної одиниці згідно їхграматичної структури [1, 191]. Вона класифікуєїх так:

I. Фразеологічні одиниці, що функціонуютьяк іменники:

N+N: maiden name; brains trustN’s+N: cat’s paw; Hobson’s choiceNs’+N: ladies’ manN+prep+N: the arm of the lawN+A: knight errandN+and+N: lord and master; rank and file;

ways and meansA+N: green room; high teaN+subordinate clause: ships that pass in the

nightII. Фразеологічні одиниці, що функціонують

як дієслова:V+N: to take advantage

V+postpositive: to give upV+and+ V: to pick and chooseV+ (one’s) +N+ (prep): to snap one’s fingers atV+one+ V: to give one the birdV+subordinate clause: to see how the land liesIII. Фразеологічної одиниці, що функціонують

як прикметники:A+and+A: high and mighty(as)+A+as+N: as old as the hills; as mad as a

hatterIII. Фразеологічні одиниці, що функціонують

як прислівники:N+N: tooth and nailprep+N: be heart; of courseadv+prep+N: once in a blue moonprep+N+or+N: by hook or by crookconj+clause: before one can say Jack

RobinsonIV. Фразеологічні одиниці, що функціонують

як прийменники:prep+N+prep: in consequence of; by reason ofVI. Фразеологічні одиниці, що функціонують

як вигуки:Вони часто мають структуру наказових

речень: Bless (one’s)soul! God bless me! Hang it(all)! Take your time!

До даних моделей, властивих англійській мові,додамо ще деякі моделі: prep+A+N: in broaddaylight prep+Num+N: with one voice

prep+N+prep+N: in the prim of life; in thearms of Morpheus; from face to foot V+ V: divideand rule Adv+Adv: then and thereNeither+N+nor+N: neither fish nor flesh

Цей список можна доповнювати іншимимоделями.

Фразеологічні одиниці володіютьрізноманітними граматичними структурами, але їхзначення не залежить від їх синтаксичної форми.Хоча більшість фразеологічних одиниць,еквівалентних слову, виражені номінальнимисловосполученнями, а дієслівні фразеологічніодиниці – дієслівними словосполученнями, існуютьфразеологічні одиниці з подібною структурою, яківиконують різні функції: N+N: lord and master(noun), але N+and+N: tooth and nail (adverb).

І, навпаки, дві чи більше фразеологічниходиниць, які відрізняються за структурою,виконують одинакові функції: all the world andhis wife = one and all; before you could say JackRobinson = in two wags of a lamb’s tail.

Дещо подібною є класифікація J. Seidl таW. McMordie. Уживаючи термін “ідіома” воникласифікують їх так:

1. Ідіоми з комбінаціями прикметників таіменників:


116

A. Pairs of adjectives.У англійській мові багато фраз, які

складаються з двох прикметників, поєднаними задопомогою and, but та or. Проте порядоквживання прикметників не можна змінювати.Найчастіше вживаються такі фразеологічніодиниці: ancient and modern; black and blue;dead and gone; more or less; right and left; slowbut sure.

B. Pairs of nouns.Є певні пари іменників, які завжди вживаються

разом і в певному порядку. Ось списокнайвживаніших пар: Alpha and Omega; arts andsciences; bed and breakfast (at a hotel); bodyand soul; bread and butter; fish and chips; handsand feet; ladies and gentlemen; might and main;mother and child; skin and bone; vice and virtue;wife and children.

C. Collective noun phrases.Існує декілька іменників, які використовують

для позначення групи певних речей, їх називаютьзбірними іменниками. Інколи виникають труднощіпри виборі правильного іменника. Наведемоприклади таких “collective noun phrases”: abrood of chickens; a covey of partridges; a colonyof ants; a flight of birds; a flock of sheep; a herdof swine; a herd of cattle; a swarm of bees; ashoal offish; a school of whales; a bunch offlowers; a bundle of hay; a cluster of stars; a groupof islands; a heap of sand; a pile of books etc.

D. Compound adjectives.У англійській мові трапляються прикметники,

які складаються з декількох слів. Вони є особливопопулярними в розмовній англійській мові та вгазетах. Значення їх переважно цілком зрозуміле.Ось декілька типових прикладів таких складнихприкметників: a dog-in-the-manger policy; ahappy-go-lucky manner; a hit-and-run driver; along-hoped-for journey; a much-talked-of affair;an out-of-the way place; a nine-to-five job.

E. Adj + noun phrases.Такі словосполучення можуть викликати

труднощі через їх спеціальне значення, яке незалежить від контексту. У англійській мові багатословосполучень типу a dark horse; an early bird;French leave, які складаються із прикметника таіменника. І хоча значення слів у словосполученняхчітко зрозуміле, усе словосполучення в цілому маєвласне стале значення. Прикладами такихфразеологічних одиниць є: bad shot; a blind date;a bosom friend; a burning question; a cock-and-bull story; a fair hand; a hot potato; monkeybusiness; red tape; small talk; the yellow press.

F. Noun phrases.an apple of discord; a bag of bones; castles

in the air; a mare’s nest; money for jam; a skeletonin the cupboard; a stone’s throw.

G. Proper names (adj + noun).До цієї групи належать власні назви, які

складаються із прикметника та іменника і якізавжди пишуться з великої літери. Сюдивідносимо спеціальні назви понять, об’єктів, місць,які мають специфічне значення чи асоціації ванглійській мові, наприклад: Big Four (the fourmajor banks in Britain); the Black Country;Boxing Day; the Emerald Isle (Ireland); the EternalCity (Rome); the Golden Age; Good Friday; theGreat Lakes; John Bull (the English nation, thetypical Englishman); the New World (N & SAmerica); the Old Bailey (the criminal court inLondon); Wall Street; the West End.

2. Фразеологічні одиниці, що містятьвжиті разом дієслова та іменники:

А. V + Noun collocations: to abandon allhope; to bear (the) cold; to bear fruit; to buildcastles in the air; to burn one fs fingers; to callthe banns; to cook someone fs goose; to drop abrick; to lose onefs tongue.

B. Noun + Verb collocations:an epidemic breaks out; friendship cools down;

history repeats itself; a promise holds good.C. Animals9 cries:apes gibber; asses bray; bees hum; birds

twitter; bulls bellow; cows low; dogs yelp; dovescoo; goats bleat; kittens mew; monkeys gibber;ravens croak; swans cry; wolves howl

3. Фразеологічні одиниці, що містятьприйменники та прислівники. Прийменниковісловосполучення: to do something aboveboard; to marry above one’s station; to go againstthe grain; at a pinch; to hit below the belt; tospeak in jest; in a fifty; to be past caring.

Прислівникові словосполучення: by andlarge; for and near; first and foremost; here, thereand everywhere; off and on; to and fro; up and about;(on the) up and up. За їх структурою, Є.Ф.Арсентьєвавиділила такі типи фразеологічних одиниць [2, 89]:

I. Фразеологічні одиниці, зі структуроюсловосполучення:

1) дієслівні фразеологічні одиниці;2) субстантивні фразеологічні одиниці;3) ад’єктивні фразеологічні одиниці;II. Фразеологічні одиниці зі структурою

речення.Багаточисленним класом, за Є. Арсентьєвою,

є клас дієслівних фразеологічних одиниць. Далійдуть субстантивні і ад’єктивні фразеологічніодиниці та фразеологічні одиниці зі структуроюречення.

Дещо подібну до цієї класифікації пропонує



117 Молодь і ринок №9 (68), 2010

І. Корунець [3, 113]. Він стверджує, що в кожніймові існують:

1) ідіоми речення (Time and tide wait for noman);

2) ідіоми словосполучення (Ten Commandments;to be or not to be);

3) ідіоми слова (метафорично узагальнюючіназви): Tom Pepper; Mrs. Grundy; JohnHancock.

Висновки. Отже, ми переконались, щофразеологічні одиниці відзначаються низкоюознак, що дозволяють вважати їх самостійнимиодиницями мови, відмінними від іншихлінгвістичних одиниць – від слова та звичайногословосполучення, – хоч вони мають з останніминемало спільного.

Отже, кожна з розглянутих структурнихкласифікацій фразеологічних одиниць має своїпереваги та недоліки. Надати перевагу одній зних означає глибоко дослідити цю проблему.

1. Арсентьева Е.Ф. Сопоставительный анализфразеологических единиц: (На матери фразеологических

единиц, семантически ориентированных на человека ванглийском и русском языках). – Казань: Изд-воКазанского ун-та, 1989. – 132 с.

2. Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикологияи лексикография. – М.: “Наука”, 1977. – 312 с.

3. Кунин А.В. Английская фразеология (Теоретическийкурс). – М.: “Высшая школа”, 1970. – 343 с.

4. Кунин А.В. Фразеология современногоанглийского языка. Опыт систематизированногоописання. – М.: “Международные отношения”, 1972.– 287 с.

5. Левицкий А.З. Функциональные подходы кклассификации единиц современного английскогоязыка. – К., 1998. – 362 с. Радянська школа, 1989. –215 с.

6. Медведєва Л.М., Медведєва Н.Ю. Англо-російський словник усталених виразів. – К.:“Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1992. –493 с.

7. Покровский И.Н. Английские и русскиефразеологические единицы в сравнении: Учеб. пос. длястуд. старших курсов фак. иностр. языков. –Куйбышев: ПИ, 1983. – 64 с.

8. Ужченко В.Д., Авксентьев Л.Г. Українськафразеологія. – Харків: “Основа”, 1990. – 165 с.


Постановка проблеми. Глобалізація,інтенсивне проникнення глобальноїмережі Інтернет, зростання прозорості

кордонів вимагає від сучасної людини знаннякількох іноземних мов, вивчення яких можнавизначити як одне з пріоритетних завдань нашляху розвитку особистості. Безумовноефективність вивчення мови різними людьми будерізною. Існує велика кількість причин цього явища:

індивідуальні особливості учня, оточення,мотивація тощо. Проте не зважаючи на всізазначені умови не варто відкидати за межі увагитаку соціально-психологічну характеристикуособистості як гендер.

Аналіз досліджень з проблеми. Гендернийпідхід до вивчення іноземної мови в ціломупередбачає не тільки існування психофізіологічнихвідмінностей у поведінці, мисленні і сприйнятті

УДК 155.9, 316, 37Наталя Наливайко, викладач кафедри екологічного менеджменту

та комунікативних технологійДрогобицького державного педагогічного університету


ВПЛИВ ГЕНДЕРУ ТА ГЕНДЕРНИХ РОЛЕЙ НА ЯКІСТЬВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

У статті розглянуто гендерні аспекти, які можуть непрямо впливати на якість вивчення іноземноїмови. Визначено основні види такого впливу та проаналізовано можливості його врахування в педагогічнійдіяльності.

Ключові слова: гендер, гендерні ролі, вивчення другої мови.В статье рассмотрены гендерные аспекты, которые могут непрямо влиять на качество изучения

иностранного языка. Определены основные виды такого влияния и проанализированы его учета впедагогической деятельности.

Ключевые слова: гендер, гендерные роли, изучение иностранного языка.The article regards with the gender aspects, which can indirectly influence the quality of second language

acquisition. It defines the main types of such influence and analyses how they are taken into consideration in thepedagogical activity.

Key words: gender, gender roles, second language acquisition.

ВПЛИВ ГЕНДЕРУ ТА ГЕНДЕРНИХ РОЛЕЙ НА ЯКІСТЬ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

© Н. Наливайко, 2010

118Молодь і ринок №9 (68), 2010

чоловіків і жінок, але й великої групи соціальнихфакторів, притаманних певній культурі уявлень пророль жінки і чоловіка.

Саме слово “гендер” має кілька основнихзначень: в англійській мові термін “gender”визначає рід особи чи предмету (він, вона, воно);грецькою “генос” означає “походження”,“матерiальний носiй спадковості”, “той, щонароджує”. На даний момент гендер – одне збазових понять сучасної соціології, яке означаєсоціальні очікування від представників кожноїстаті. Уперше термін гендер був запровадженийамериканським психоаналітиком РобертомСтоллером в науковій праці “Стать і гендер: пророзвиток мужності і жіночності” (1968 рік). Уданій роботі гендер розглядався як поняття, щобазується на психологічних і культурнихпоясненнях, досить незалежних від тих, якітлумачать психологічну стать [10].

На відміну від статевої, гендерна ідентичністьбільше базується не на біологічних чифізіологічних особливостях статі, а на соціально-сформованих рисах, притаманних “жіночності”(femininity) та “мужності” (masculinity) [О. Іващенко.Гендерна наукова перспектива]. Маскулінність тафемінність визначаються психологічнимихарактеристиками, соціальними ролями, якіісторично сформувалися в межах певної культури.Часто маскулінність асоціюють зекстравертивністю, активністю, незалежністютощо, в той час як фемінність – зінтровертивністю, залежністю, несміливістю,сентиментальністю, хоча дані таке трактуванняне завжди є однозначним.

Маскулінність – це система властивостейособистості, що традиційно вважаютьсячоловічими. Вони передбачають відповідністьвласній статевій приналежності, прийняттястатево-рольових стереотипів, дотриманнячоловічих норм, вироблення типових для чоловічоїстаті форм поведінки, способів самореалізації.Маскулінність пов’язується з такими якостями,як незалежність, активність, допитливість,схильність до ризику, здатність до досягнень.Внутрішній світ чоловіка вважається більшупорядкованим і систематизованим, ніж світжінки. Серед негативних рис маскулінностінайчастіше вважається брутальність,авторитарність, агресивність, надмірнийраціоналізм [6, 71].

Фемінність – це властивість особистості, щопередбачає відповідність жінки власнійпсихологічній статі, дотримання жіночих статево-рольових норм, типової для жінки поведінки,цінностей, установок. Фемінність пов’язується з

емоційністю, м’якістю, чуйністю, нормативністю,комунікативними навичками, сензитивністю,здатністю до емпатії. Фемінна жінка вважаєтьсябільш реалістичною, практичною, уразливою,безпосередньою і пасивною, ніж жінка з не такоюоднозначно домінуючою жіночністю. Вираженафемінність передбачає переважання несвідомогорівня саморегуляції, схильність до інтуїтивногоосягнення дійсності, чітку материнську орієнтацію[6, 141].

Тривалий час вважалося, що маскулінність тафемінність – це протилежні полюси однієї шкали,тобто висока маскулінність розглядається якнизька фемінність (і навпаки). У сучаснихпсихологічних концепціях статі і статево-рольовоїповедінки ці властивості розглядаються, яквідносно незалежні один від одного конструкти.Тобто можливий одночасно високий розвитокобох характеристик, або одночасно низький рівеньцих статево-рольових проявів.

Вищий рівень споріднення рис маскулінностіта фемінності, досягнутий однією особою,свідчить про її андрогінність. Андрогінність – цепоєднання високого розвитку фемінності тамаскулінності в одній людині (незалежно від її статіі не пов’язана з порушеннями статевого розвиткуабо статево-рольової орієнтації). Розвинутаандрогінія в людини передбачає багатий арсеналі гнучкість її гендерно-рольової поведінки, високісоціально-адаптивні здібності й інші важливіякості.

Отже, в першу чергу гендер – це соціальнастать з притаманними їй особливостямиповедінки, мислення, що в цілому визначаютьсоціально-рольовий статус людини [2]. Маютьсяна увазі всі етнокультурні та соціально-психологічні відмінності між чоловіками й жінкамибудь-якої нації або народу, і котрі як психологічніконструкти репрезентовані через психофізіологічніособистісні змінні, а тому в найбільш загальнійформі представлені з позицій динамічної специфікинервово-психічної (здебільшого емоційно-вольової) регуляції [5].

Якщо розглядати вплив “психологічної статі”на якісні показники навчання, то можна виділитикілька основних факторів, які будуть мативизначальний вплив на якість вивчення іноземноїмови представниками різних статей. Ці факторизагалом можна розбити на такі основні групи:

- біологічні; - соціальні; - історично сформовані традиції, звичаї; - психолого-педагогічні.Усі ці фактори мають визначальний вплив на

формування гендерної ідентичності учня і їх


119 Молодь і ринок №9 (68), 2010

врахування є надзвичайно важливим длязабезпечення якісного вивчення іноземної мови.

Мета статті: розглянути особливості впливугендерної приналежності учня на якість вивченнядругої мови та вивчити причини такого впливу.

Виклад основного матеріалу. На даниймомент різні вчені по різному визначають впливгендеру на здатність до вивчення іноземних мов.Одні вчені віддають перевагу при вивченнііноземної мови особам з більш вираженоюформою маскулінної поведінки, в інших – навпаки– фемінної. Проте це питання безумовно єактуальним, оскільки знання вчителем іноземноїмови особливостей сприйняття, мотивації таздібностей до вивчення мови представникамирізних гендерних груп є надзвичайно важливим.Однією з найперших робіт в даній галузідосліджень була робота Сюзан Гал [8].

При вивченні впливу гендеру на вивченнядругої мови (іноземної) його (вплив), на нашудумку, варто розглядати в таких основнихаспектах:

1. Як здатність представників тої чиіншої гендерної групи сприйматинавчальний матеріал. Наука довела, щокількість нервових клітин і можливості мозкучоловіка і жінки майже тотожні. Але з цьогозовсім не випливає їхня повна рівність вінтелектуальній діяльності. Специфіка біологічнихзадач обох статей чітко виявляється в тому, щокожна з них трохи перевершує іншу в одних видахінтелектуальних занять, але поступається в інших.Для прикладу в роботі [4] було наведено таблицю,в якій порівнювалися можливості представниківрізних статей при розв’язанні тестів. При цьомуавтор вказує на перевагу жінок при виконаннітестів на швидкість пошуку різноманітнихасоціацій, подібних слів і т.п., що безумовно єпозитивним при вивченні другої мови.

Варто вказати на наявність певнихпсихофізіологічних властивостей представниківобох статей, які потрібно враховувати внавчальному процесі [7].

За результатами досліджень виявлено певністатеві розходження в учнів щодо уваги. Так, удівчаток спостерігається перевага у відбірковостій обсязі уваги. Вони орієнтуються на швидкість,хлопці – на точність. Хлопці краще працюють зновими, а дівчата – зі старими шаблоннимистимулами. Дівчата також переважають у“комунікативній увазі”.

Статеві розходження щодо пам’яті пов’язаніз характером матеріалу, який запам’ятовується, івіком опитуваних: у вербальній пам’ятівідзначається або перевага дівчаток з трьох років,

або відсутність розходжень; у пам’яті напредмети та їхнє просторове розташування – абовідсутність розходжень, або перевага хлопчиків;в образній пам’яті – або відсутність розходжень,або перевага хлопчиків; у співставленні назв ікартинок – перевага дівчаток. Хлопчики кращезапам’ятовують технічний матеріал, ніжвербальний, а дівчатка однаково добрезапам’ятовують обидва.

Щодо мовних здібностей, то в більшостіхарактеристик виявляється перевага дівчаток,яким більше притаманна чітка артикуляція, вонимають багатий словниковий запас, високий рівеньрозвитку мови та мовних навичок, декодуваннямови, правильність асоціацій, значеннєверозуміння мови, природні психолінгвістичніздібності, вербальний інтелект в інтелектуальнихтестах і високі показники читання.

У роботі [14] автор звертає особливу увагу наперевагу у якості вимови у жінок над чоловіками,при чому жінки більшу увагу приділяють вимовіприголосних звуків, в той час як чоловіки –голосних.

Дослідження емоційності свідчать, що в дівчатвищий рівень тривожності, велика значущістьзв’язку емоцій з міжособистісними відносинами,велика чутливість до негативних життєвих подійу друзів і близьких, частіше спостерігаютьсядепресії. Для хлопчиків і хлопців характерніпрагнення приховувати свої емоції, особливонегативні, емоційна стриманість і жорсткішарегламентація з боку суспільства щододемонстрації емоційних переживань.

З дошкільного до підліткового віку хлопчикита дівчатка практично не відрізняються за рівнеммотивації стосовно навчання й успішності,домагань щодо оцінок. У дівчаток переважаєорієнтація на задачу, у хлопчиків – особистіснаорієнтація (на взаємодію з однолітками);орієнтація на взаємодію з дорослими однакова вобох статей. У цілому жодна стать не виявляєбільшого інтересу, ніж інша, ані до самої діяльності,ані до нагород і схвалення, що з нею пов’язані. Утой же час дівчатка перевершують хлопчиків упрагненні досягнення реальних успіхів у школіпротягом усього періоду навчання.

На статеві розходження в ефективностігрупової діяльності впливають особливості задачі,мотивація та статева структура групи. При цьомудо характеристик задач відносятьсякреативність, індивідуальний або груповий спосібпідрахунку внесків учасників, форма прийняттярішення, особисті здібності, віддзеркаленнячоловічих/жіночих інтересів через демонстраціюмаскулінної/фемінінної поведінки. Гендерні


120Молодь і ринок №9 (68), 2010

розходження в успішності у розв’язанні задачвідбивають особливості кожної статі [7].

Безперечно вивчення іноземної мови потрібнорозглядати в першу чергу як переважнокомунікативний процес (на відміну від більшостіінших навчальних дисциплін). Безумовноопанування другої мови неможливе без активногоспілкування, форма та результативність якогобагато в чому залежить від гендерної поведінкиучнів. Так в роботі [3] визначено кілька основнихкомунікативних типів, які визначають параметрикомунікації, а відповідно, і якісні параметрививчення другої мови:

- домінантний комунікант – прагне заволодітиініціативою, говорить голосніше за інших, нелюбить коли його перебивають, переважномаскулінний тип особистості. При вивченні другоїмови таким учнем в нього можливі проблеми зправильною вимовою.

- мобільний комунікант – андрогіннаособистість, легко входить у гру, переходить зтеми на тему, говорить із задоволенням і невтрачається в незнайомій ситуаціїспілкування. Проте його слід повертати допотрібної теми. Представнику такого типукомунікативної особистості легше опановуватинові знання та адаптуватися в нових обставинах:

- ригідний комунікант – фемінний тип, якийвідчуває труднощі на початку, але потім його мовастає чіткою і логічною. Таких учнів вартопопередньо підготувати до комунікації і вивченнямови;

- інтровертний комунікант – різновидмаскулінного або фемінного типу, не прагневолодіти ініціативою, скутий у несподіваній ситуаціїспілкування. Такі учні частіше всього добребудуть орієнтуватися в правилах, проте можутьмати проблеми з розмовною мовою.

Загалом більшість досліджень вказують наіснування певних переваг в жінок при вивченнііноземних мов, проте ці висновки не є такимиоднозначними. Доволі детально цей аспектгендерних ролей у вивченні другої мови висвітленов [13].

2. По відношенню до гендерних ролей всуспільстві (наприклад вчитель іноземної мови– жінка; чоловіку іноземна потрібна для перекладутехнічної літератури і т.д.).

Гендерні ролі, притаманні тій чи іншій культурі,окрім прямого впливу справляютьопосередкований вплив на якість вивчення другоїмови. В основі такого впливу лежить мотивація.Без сумніву саме мотивація є тим визначальнимфактором, який безпосередньо впливає на якістьта швидкість вивчення мови.

Рівень мотивації багато в чому залежить відгендерної приналежності учня. Багато досліджень(для прикладу [12]) вказують на значно вищийрівень мотивації в жінок ніж у чоловіків, при чомутака ситуація характерна для багатьох країн світу.

Зв’язок між мотивацією і гендерними ролямибезумовно дуже тісний. Якщо розглянути мотивививчення мови то їх можна умовно розділити надві групи: професійні та комунікативні. Розглянемоїх більш детально.

Професійні мотиви вивчення мови, як видно зназви, пов’язані з трудовою діяльністюособистості: вивчення іншомовної літератури,перекладацька діяльність, робота закордоном.Комунікативні – з бажанням (чи потребою)спілкуватися з носіями іноземної мови. Відповідновивчення технічної літератури, веденняпереговорів – притаманні представникаммаскулінної гендерної групи не вимагаютьглибокого знання і розуміння мови, як цьогопотребує повне відчуття емоцій і переживаньспіврозмовника притаманне фемінній групі. Звіснотаке пояснення є доволі спрощеним, проте даєзмогу в загальних рисах вивчити мотиваційніаспекти вивчення другої мови.

3. З точки зору гендерної ідентифікації вмові, що вивчається (неоднозначністьсприйняття родів, інше трактування гендернихролей носіями мови і т.д.).

Для прикладу в японській мові є доволі високийрівень відмінностей між мовами чоловіків та жінок(жінки частіше використовують ввічливі формислів, вживають “жіночі слова”, використовуютьбільше запитальних речень тощо). При чому мовайде саме про гендерні особливості мови, а не пробіологічні чи граматичні. Хоча і чоловіки і жінкиможуть вживати слова і вирази притаманніпредставникам протилежної гендерної групи, такаповедінка розглядається неоднозначно [9].

У більшості мов такого різкого розмежуванняміж мовою чоловіків і жінок звісно немає. Різницяу мові проявляється в першу чергу невикористанням певних мовних одиниць, а в частотіїх використання, мовній поведінці, смаках таперевагах [1]. Проте автор [11] вказує наіснування не тільки стилістичних, але йфонетичних відмінностей в мові чоловіків і жінок,що без сумніву буде мати значний вплив навивчення другої мови.

При вивченні другої мови, також варто братидо уваги той факт, що в різних мовах вживанняокремих слів та словосполучень до представниківрізних статей може мати різний зміст, на щонеобхідно звернути особливу увагу.

Підсумовуючи сказане, можна виділити кілька


121 Молодь і ринок №9 (68), 2010

особливостей, притаманних представникам різнихгендерних груп, що повинні враховуватися прививченні іноземних мов, табл. 1.

Висновки. При організації навчального тавиховного процесу вчитель повинен враховуватиспецифічні особливості учнів, які визначаютьсяїх приналежністю до тої чи іншої гендерної групи.При цьому для кожної з таких груп необхідно підбиратиокремі педагогічні методи, що дасть змогу значнопідвищити рівень вивчення другої мови.

Напрями подальших досліджень.Виходячи з проблем, поставлених у даній статті,необхідно більш досконально вивчити вплив різнихметодів навчання на якість вивчення другої мовипредставниками різних гендерних груп.

1. С. Бериа. Гендер в языке [Електроннийресурс]. – Режим доступу: www.slavcenter.ge/art/?p=20050606-124746. – Заголовок з тит.екрану.

2. В. Гайденко. Гендерна освіта длямінливого світу // Філософія освіти. – 2006. –№ 1. – C. 54 – 62. – Бібліогр. в кінці ст. (27назв).

3. Е.Л. Зайцева, Н.А. Рунгш. Гендерныйподход к ролевой деятельности учителяиностранного языка в формированиикоммуникативной личности [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://marsu.ru/gender/b log /wpconten t /up loads/2009/06 /d0b7d0b0d0b9d186d0b5d0b2d0b0.pdf. –Заголовок з тит. екрану.

4. Корсак К.В. Міфи і правда в проблемічоловічого і жіночого // Управління школою.– 2003. – № 16 – 18 (28 – 30). – С. 2 – 6.

5. І. Некрасова, В. Нагієва. Проблеми

дослідження гендерних аспектів етноментальнихструктур свідомості // Соціальна психологія. –2008. – №3 (29). – С. 27 – 39.

6. Психология личности: Словарь справочник/ Под ред. П.П. Горностая и Т.М. Титаренко. –К.: Рута, 2001. – 320 с.

7. О. Цокур, І. Іванова. Гендерне виховання– нагальна потреба сучасної освітньоїсистеми [Електронний ресурс] . – Режимдоступу: http://osvita.ua/

8. Gal Susan. Peasant men can’t get wives:Laguage and sex roles in bilingual community //Language in Society. – #7. – 1978. – pp. 1– 17.

9. Reynolds Katsue Akiba. Female Speakersof Japanese in Transition. Aspects of JapaneseWomen’s Language. Tokyo: Kurosio Pub, 1990.– 524 р.

10. Robert Staller, Sex and Gender. – NewYork: Science House, 1968. – 238 р.

11. Roy C. Major. Gender and stylisticvariation in second language phonology //Language Variation and Change, # 16 (2004),рр. 169 – 188.

12. Scott Kissau. Gender differences in secondlanguage motivation: An investigation of micro-and macro-level influences // Canadian Journalof Applied Linguistics, 2006. – pp. 73 – 96.

13. Susan M. Gass,Larry Selinker. Secondlanguage acquisition: an introductory course. –NY: Taylor & Francis. – 2008. – 583 pp.

14. Weiss, L. (1970). Auditory discriminationand pronunciation of French vowel phonemes.Dissertation Abstracts International 31:4051 – A.



Таблиця 1.Навчальні особливості представників різних гендерних груп

Маскулінний тип Фемінний типКомунікативнийтип

Домінантний – мало увагизвертає на стилістику мови тавимову

Ригідний – висока чутливість до стилістикимови та уважність при вимові

Сприйняттяінформації

Ефективно сприймаютьузагальнену інформацію

Сприйняття підсилюється при наявностіемоційного окрасу в інформації

Інтонація Мало уваги приділяє інтонації таемоційному забарвленню тексту

Приділяє значну увагу інтонації

Мотивація Менш вмотивовані до вивченнядругої мови

Більш вмотивовані до вивчення другої мови

Вирішеннязавдань

Легко вирішують нові задачі Легко вирішують однотипні задачі

Вимова Менш чітка артикуляція, більшаувага приділяється вимовіголосних

Чітка артикуляція, особлива увагаприділяється вимові приголосних

www.slavcenter.ge/

http://marsu.ru/

http://osvita.ua/8

122

Постановка проблеми. У системіпозааудиторної роботи чільне місценалежить діяльності кураторів

академічних груп. Від нього значною міроюзалежить морально-психологічний клімат у групі,успішність соціальної адаптації першокурсників донового виду навчально-виховної системи,орієнтація в правах та обов’язках, ставленнястудентів до навчання, наукової діяльності,формування інтересу до майбутньої професійноїдіяльності. Педагог-наставник академічної групипланує свою роботу відповідно до “Положення прокуратора студентської групи”.

За словником основних термінів і понять зорганізації навчального процесу у вищихнавчальних закладах (З. Тимошенко, О.Тимошенко),куратор – це “науково-педагогічний працівниквипускової кафедри, професор або доцент, якийпризначається наказом ректора за поданнямдекана відповідного факультету, відповідає заформування і контроль за реалізацієюіндивідуального навчального плану студента” [5, 33].

Дещо іншою є позиція В. Сергєєвої, якаакцентує увагу на особливостях вибору кураторіві доводить правомірність думки про те, щонаставник академічної групи не обов’язковоповинен мати багаторічний досвід роботи і бутивикладачем профілюючої кафедри [4, 48].

Організаційно-виховну роботу зі студентамикуратор здійснює за планом, затвердженимзаступником декана з виховної роботи йузгодженим з річним планом роботи факультету.Куратор спрямовує свої зусилля на формування у

студентів здорового способу життя, розкриттяїхніх задатків, здібностей, творчого потенціалу,відчуття соціальної значущості обраної професії,здатності адекватно оцінювати власні можливостіта рівень професіоналізму. У своїй діяльності віннадає студентам педагогічну та психологічнупідтримку, організовує коло інформаційногопростору студента, налагоджує зв’язок міжстудентами і керівництвом факультету тауніверситету; сприяє ефективному навчаннюстудентів та організації їхнього робочого дня, їхпрофесійній орієнтації; залучає до позааудиторноїроботи та забезпечує її неперервність; підтримуєдіяльність студентського самоврядування (сенат,парламент, старостат, студентські деканати,ради).

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Зміст діяльності куратора академгрупи та йогороль у процесі виховання студентської молодірозкрито у працях І. Авдєєвої, В. Алфімова,Р. Абдулова, І. Мельникової, С. Романової,В. Сергєєвої, І. Соколової та ін.

Психолого-педагогічні особливості виховноїдіяльності кураторів академічних груп у вищихзакладах освіти розкривають у своїх працяхВ. Базилевич, Є. Винославська, П. Колесник,Н. Косарєва, Н. Лосєва, Б. Саєнко, В. Сергєєвата ін.

Як показав аналіз наукових джерел,комплексного дослідження ролі куратораакадемгрупи у формуванні професійних інтересів,зокрема у соціальних педагогів, не здійснювалося.

Отже, існує низка протиріч між вимогами, що

УДК 37.013.42Леся Смеречак, викладач кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти


РОЛЬ КУРАТОРА АКАДЕМГРУПИ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯПРОФЕСІЙНОГО ІНТЕРЕСУ МАЙБУТНІХ

СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВУ статті розглядаються основні аспекти роботи кураторів академгруп в умовах ВНЗ. Стверджується,

що належним чином організована діяльність наставників академгруп виступає важливою умовоюцілеспрямованого формування професійного інтересу майбутніх соціальних педагогів.

Ключові слова: академічна група, куратор, соціальний педагог, методоб’єднання.В статье рассматриваются основные аспекты работы кураторов академгруп в условиях ВУЗА.

Утверждается, что должным образом организованная деятельность наставников академгруп выступаетв качестве важного условия целеустремленного формирования профессионального интереса будущихсоциальных педагогов.

Ключевые слова: академическая группа, куратор, социальный педагог, методобъединение.In the article the basic aspects of work of counsels of academic group are examined in the conditions of

INSTITUTE of higher. It becomes firmly established that the properly organized activity of tutors of academic groupcomes forward as an important condition of the purposeful forming of professional interest of future social teachers.

Key words: academic group, counsel, social teacher, methodical association.

РОЛЬ КУРАТОРА АКАДЕМГРУПИ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯПРОФЕСІЙНОГО ІНТЕРЕСУ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

© Л. Смеречак, 2010

123 Молодь і ринок №9 (68), 2010

висуваються до куратора, реальним станом йогопрофесійної діяльності та можливостямипозааудиторної роботи.

Мета статті полягає у науковомуобґрунтуванні особливостей діяльності куратораакадемгрупи у педагогічному університеті.

Виклад основного матеріалу. Кураториакадемічних груп повинні вивчати інтересистудентів, рівень активності долучення до різнихформ позааудиторної роботи, розуміння їїзначущості, спрямованість на пізнання різнихоб’єктів та суб’єктів соціально-педагогічноївзаємодії, мотиви навчання, сформованістьемоційної культури.

З метою вивчення ролі кураторів у формуванніпрофесійних інтересів майбутніх соціальнихпедагогів ми провели опитування наставниківакадемічних груп Дрогобицького державногопедагогічного університету імені Івана Франка,Черкаського національного університету іменіБогдана Хмельницького. Було запропонованодати відповіді на такі запитання: 1. Як часто Випроводите виховні години зі студентамизакріпленої академгрупи (планові та позапланові)?2. Чи володієте Ви повноцінною інформацією прокожного студента групи? 3. Які методикививчення особистості Ви використовуєте дляроботи зі студентами? 4. Чи берете Ви до увагиінтереси та побажання студентів при плануванніроботи з групою? 5. Чи узгоджуєте Ви плануванняроботи з іншими кураторами академічних груп?6. Які інтерактивні форми та методи роботи,спрямовані на професійне виховання студентськоїмолоді, Ви використовуєте у своїй роботі ?

Результати проведеного дослідженнязасвідчили, що куратори академічних груп загаломвиконують план виховної роботи повністю, алездебільшого діяльність їх обмежується плановимирамками. Нами було встановлено, що студенти невідчувають належного мотиваційного впливу зісторони кураторів.

Цікавим, на наш погляд, виявилося порівняннятем виховних заходів запропонованих кураторамиакадемічних груп та студентами. Тематикавиховних заходів останніх значно ширшевідображала особливо гострі питання сьогодення,пов’язані з проблемами підготовки до шлюбно-сімейних стосунків, статевого виховання дітей імолоді, ціннісними орієнтаціями молоді,конфліктними ситуаціями між студентами тавикладачами, життєвими проблемами йособистими невдачами, засобами їх подолання,духовними переживаннями, комунікативнимибар’єрами у спілкуванні з об’єктами соціально-педагогічної роботи.

Вартими уваги є пропозиції студентів щодонеобхідності розширення тематики зустрічей зпровідними спеціалістами, які працюють у галузісоціальної педагогіки та соціальної роботи,частоти їх проведення, урізноманітнення видів татематики тренінгів, що, на їх думку, сприятимерозширенню кола інтересів до різних видівсоціально-педагогічної діяльності. Зокрема,студенти висловили побажання щодо зустрічейіз соціальними педагогами, вихователямипенітенціарних закладів, соціальнимигувернерами, практикуючими психологами, якіпрацюють в онкологічних та наркологічнихдиспансерах.

Зазначимо, що робота куратора академічнихгруп з різними курсами відрізняється за змістом,формами та методами роботи та вимагаєдотримання диференційованого та індивідуальногопідходу до студентів. Чітко визначений змістроботи кураторів, спрямований на формуванняпрофесійних інтересів майбутніх соціальнихпедагогів, повинен сприяти забезпеченнюпослідовності, наступності у досягненні визначенихзавдань професійної підготовки.

Найбільшої уваги куратора потребуютьпершокурсники, які стикаються з новими для нихсоціально-педагогічними ситуаціями: нова формаорганізації навчання, зміна місця проживання,особливості комунікативної взаємодії учасниківнавчально-виховного процесу, система оцінюваннязнань тощо. Ефективність їхньої професійноїпідготовки, формування інтересу до майбутньоїпрофесії значною мірою залежать від успішноїадаптації до навчальних умов та сприяння у цьомупроцесі кураторів.

У роботі зі студентами перших курсів кураторповинен:

- ознайомити першокурсників з історією татрадиціями навчального закладу, факультету;

- організувати зустрічі з працівникамибібліотеки (факультетської та університетської)з метою надання інформації про режим та правилакористування літературою;

- враховуючи специфіку професії соціальногопедагога, повідомити студентів про можливістькористування літературою у міських та районнихцентрах соціальних служб для молоді, вказавшиїх адресу;

- надати інформацію про наявністькомп’ютерного класу, мережі Internet та правиладоступу до них;

- довести до відома основні ідеї Болонськоїдекларації;

- ознайомити зі специфікою оцінювання знаньза модульно-рейтинговою системою навчання;


124Молодь і ринок №9 (68), 2010

- проінформувати про нормативні правиланавчання;

- довести до відома студентів інформацію продіючі гуртки, студії, клуби факультету,університету;

- виявити рівні сформованості професійнихінтересів;

- проаналізувати мотиви обрання професії;- ознайомити з професіограмою соціального

педагога.Особливої уваги наставника академічної групи

потребують: сироти, напівсироти, вихідці знеблагополучних та дистантних сімей,студентські сім’ї, інваліди, вихідці з багатодітнихсімей, постраждалих внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи та зон стихійного лиха тощо.

Робота зі студентами другого курсупередбачає вироблення у них здатності адекватнооцінювати власні можливості та потреби їхудосконалювати; спрямованість на вдосконаленнянавичок самостійної навчальної роботи; розвитокінтересу до різних видів соціально-педагогічноїдіяльності; активізацію навчально-пізнавальноїдіяльності; підтримку ініціативності; залучення дорізних напрямів волонтерської роботи.

На третьому курсі необхідно залучатистудентів до наукової роботи профілюючоїкафедри; участі у студентських конференціях танауково-методичних семінарах із залученнямпровідних спеціалістів у галузі соціальноїпедагогіки та соціальної роботи; формуватинавички роботи з різними категоріями населення;продовжувати формувати свідоме ставлення донавчально-пізнавальної діяльності та участі упрофесійно спрямованих формах позааудиторноїроботи.

Результатом взаємодії зі студентамичетвертого курсу має бути активна участь унауково-дослідницькій роботі, оволодіннянауковою методологією та інноваційнимитехнологіями соціально-педагогічної діяльності,ініціативність у пошуку інформаційних ресурсів,сформований стійкий інтерес до обраної професії.

Аналіз праць [1; 3], присвячених вивченнюособливостей діяльності куратора академічнихгруп, змісту та напрямів його діяльності, ролі уформуванні як особистісних, так і професійнихякостей студентів, дозволив виокремити такіфункції:

Виховна:- підготовка та проведення виховних заходів,

які є дієвим засобом формування як особистісної,так і професійної культури майбутніх соціальнихпедагогів, їхніх інтересів, вироблення власногостилю професійної діяльності, виховання

професійних інтересів. План виховної роботипередбачає врахування індивідуальних потреб таінтересів студентів, рівня підготовленостістудентської аудиторії, її соціальної активності.

Діагностична:- вивчення індивідуальних якостей та

здібностей студентів групи, спрямованості їхпрофесійних інтересів; джерел позитивного впливуна студентів; особливостей сім’ї та сімейноговиховання; мотивів вибору професії.

Інформаційно-консультативна:- ознайомлення зі структурою та матеріально-

технічною базою факультету, його традиціями;інформування студентів про рішення ректорату,деканату та кафедри; надання інформації щодоособливостей навчально-виховного процесу уВНЗ, порад, рекомендацій студентам, якізвернулись за допомогою;

Організаторська:- забезпечення змістовного дозвілля студентів,

активної участі у різних формах позааудиторноїроботи на факультеті та поза його межами;сприяння діяльності студентськогосамоврядування; організація зустрічей студентівіз представниками органів управління ВНЗ,залучення представників державних танедержавних організацій до співпраці;

Прогностична:- прогнозування динаміки розвитку професійних

інтересів майбутніх соціальних педагогів упозааудиторній роботі, тенденцій позитивного чинегативного впливу на професійну спрямованістьпозааудиторної роботи, сформованості готовностістудентів до професійної діяльності.

На основі окреслених функцій куратораакадемічної групи та специфіки і змісту роботи зістудентами різних курсів визначаємо основніобов’язки куратора академічної групи:

- організація та проведення виховних годин;- допомога студентам академічної групи

(сиротам, напівсиротам; вихідцям знеблагополучних сімей; студентським сім’ям;інвалідам; вихідцям з багатодітних сімей;мешканцям Чорнобильської зони та ін.).

- формування інформаційної культури студентів;- професійне виховання студентів;- активізація участі студентів у різних формах

позааудиторної роботи;- формування потребнісно-мотиваційної сфери

студентів;- забезпечення позитивної емоційної атмосфери

в групі;- допомога в організації студентського

самоврядування;- обговорення результатів заліково-


125 Молодь і ринок №9 (68), 2010

екзаменаційної сесії, допомога невстигаючимстудентам.

Оцінка ефективності роботи куратора маєздійснюватися за такими критеріями:

- відсутність порушення навчальної дисципліни;- успішна адаптація студентів першого курсу;- ініціативність групи щодо участі у різних

формах позааудиторної роботи;- рівень сформованості інформаційної культури;- різноманітність форм позааудиторної роботи,

що сприяють формуванню інтересу допрофесійної діяльності соціального педагога;

- позитивна мотивація навчання;- сформованість професійного інтересу;- позитивна емоційна атмосфера в групі;- активність у навчальній, науково-дослідній

діяльності.Куратори академічних груп мають працювати

у тісній взаємодії з викладачами випусковихкафедр. Основним аспектом діяльності кураторівакадемічних груп має бути якісне плануваннядіяльності, вміле поєднання аудиторної тапозааудиторної роботи. Доцільним єфункціонування методоб’єднань кураторів,спрямоване на удосконалення різних видівпозааудиторної роботи: навчальної, науково-дослідної, виховної та дозвіллєвої. План роботискладається на навчальний рік.

З метою формування професійних інтересівмайбутніх соціальних педагогів в умовахпедагогічного університету вважаємо заобов’язкове ознайомлення студентів зі святами,подіями та датами соціального спрямування.Цьому приятиме їх відображення у плануванніроботи куратора академічної групи.

Для налагодження узгодженої діяльностікураторів академічних груп, забезпеченнясистемності у їх роботі, цілісності виховних впливіввважаємо за доцільне проведення методичнихсемінарів, круглих столів. Їх тематика маєспрямовуватись на розв’язання проблемформування зацікавленості та ініціативностістудентів щодо участі у різних формахпозааудиторної роботи, усвідомлення сутностіпрофесійного вибору, готовності прийматинестандартні рішення при розв’язанні соціально-педагогічних ситуацій, формування самосвідомості,потребнісно-мотиваційної сфери студентів та їхпрофесійної спрямованості, становлення студентівяк фахівців та готовності до професійної діяльності.

Змістом діяльності методоб’єднань кураторівмає бути:

- аналіз анкетування студентів з метоювиявлення їхніх інтересів, потреб, рівнясформованості інтересу до обраної професії;

- окреслення шляхів формування у студентівпрофесійних інтересів, стійкої мотивації навчаннята участі у різних формах позааудиторної роботи;

- соціальна паспортизація груп факультету;- аналіз проведених заходів;- тісна взаємодія з випусковою кафедрою,

узгодження тематики курсових та випусковихробіт;

- складання плану виховної роботи на семестр/рік;

- затвердження тематики доповідей викладачівдля студентського лекторію;

- затвердження тематики доповідей студентівна студентських наукових конференціях;

- організація зустрічей з представниками ЗМІ;- обмін досвідом, вироблення спільних

рекомендацій щодо підвищення ефективностіпозааудиторної роботи;

- консультації;- організація зустрічей з представниками

структурних підрозділів університету (ректорату,деканату, бібліотеки);

- щомісячне заслуховування звітів кураторівакадемічних груп;

- аналіз підсумків результатів заліково-екзаменаційної сесії (зимової та літньої).

Темами, що мають розглядатися на цихсемінарах, спрямованих на підвищення якостіорганізації позааудиторної (науково-дослідної,навчальної, виховної та дозвіллєвої) роботистудентів, мають бути:

- Форми та методи діагностуванняособистісних якостей та здібностей студентів.

- Вивчення мотивації навчання.- Вивчення професійних інтересів студентів.- Професіоналізація виховних впливів.- Формування ціннісних орієнтацій студентської

молоді.- Педагогічні проблеми діагностики

сформованості готовності до професійноїдіяльності.

- Клубні форми роботи у виховній діяльностікуратора академічної групи.

- Система роботи куратора щодо формуванняпрофесійних інтересів майбутніх соціальнихпедагогів.

- Організація самостійної роботи студентів.- Організація дозвіллєвої діяльності студентів.- Участь студентської молоді у житті громади.- Студентське самоврядування як засіб професійної

підготовки в умовах університетської освіти.- Інформаційна культура куратора.- Аналіз і прогнозування соціально-

педагогічних ситуацій міжсуб’єктної взаємодії наіндивідуальному та груповому рівнях.


126

- Формування у студентів відповідальногоставлення до навчання.

- Формування професійних інтересів майбутніхсоціальних педагогів.

- Підвищення активності студентів щодо участіу різних формах позааудиторної роботи.

Висновок. Підсумовуючи викладене вище,можемо стверджувати, що у процесі формуванняпрофесійних інтересів майбутніх соціальнихпедагогів важлива роль повинна належатикуратору академгрупи. Лише за умови цілісногопроектування діяльності наставників академгрупможливо створити умови для самоактуалізації тасамореалізації студентів.

1. Авдєєва І.М. Інноваційні комунікативнітехнології в роботі куратора академгрупи:

Навчальний посібник / І.М. Авдєєва, І.М. Мельникова.– К.: ВД “Професіонал”, 2007. – 304 с.

2. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч.посіб / А.І. Кузьмінський. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

3. Романова С.В. Організаційно-виховна роботакуратора академічної групи у вищих технічних навчальнихзакладах: дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / РомановаСвітлана Вікторівна. – Слов’янськ, 2006. – 257 с.

4. Сергєєва В.Ф. Виховна робота в сучасномувищому закладі освіти: Методичні рекомендації /В.Ф. Сергєєва, В.Є. Прокопчук, Н.В. Балабуха. – Луцьк:Ред.-вид. відд. “Вежа” Волинського державногоуніверситету імені Лесі Українки, 2000. – 110 с.

5. Тимошенко З.І. Болонський процес в дії: Словникдовідник основних термінів і понять з організаціїнавчального процесу у вищих навчальних закладах /З.І. Тимошенко, О.І. Тимошенко. – К.: Вид-во Європ.ун-ту, 2006. – 58 с.


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Проблеми імплементації вітчизняного

шкільництва в європейський освітній простірнабувають особливого значення в контекстіадаптації нашої спільноти до нових цивілізаційно-культурологічних вартощів та нейтралізаціїнегативних нашарувань посттоталітарногоминулого. Окремого наукового статусу набуваєрізнобічне вивчення того відносно короткого,

однак дуже цінного історичного досвіду,накопиченого завдяки інтенсифікації та інтеграціїосвітніх процесів у європейських країнах [1; 2; 4; 5].

Як відомо, прийнята міністрами освіти Франції,Німеччини, Італії та Сполученого КоролівстваСумісна Декларація європейських міністрів освітив Болоньї 19 червня 1999 року дала старт длярозвитку фундаментальних модернізаційних таінтеграційних змін у шкільництві багатьох держав[2; 5].

УДК 373(4)Ірина Гамерська, аспірантка, викладач кафедри англійської мови


ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІБОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

(ІСТОРІОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ)У статті йдеться про актуальні шляхи розвитку освітнього простору Європи, зокрема в контексті

Болонського процесу. Проаналізовано історіогенез ключових подій і документів формування цього складногофеномена, який передбачає широкі інтегративні та інноваційні тенденції та зміни в системі європейськоїосвіти.

Ключові слова: європейський освітній простір, Болонський процес, інтеграція, європейські стандартиосвіти, інтеграція, інновація, взаємне визнання дипломів.

В статье идет речь об актуальных путях развития образовательного пространства Европы, вчастности в контексте Болонского процесса. Проанализирован историогенезис основных событий идокументов формирования этого сложного феномена, который предусматривает широкие интегративныеи инновационные тенденции и изменения в системе европейского образования.

Ключевые слова: европейское образовательное пространство, Болонский процесс, интеграция,европейские стандарты образования, интеграция, инновация, взаимное признание дипломов.

Speech goes in the article about progress of educational space of Europe trends, in particular in the contextof Bolon of process. It is analysed history of events and documents of forming of this difficult, which foresees wideintegrative and innovative tendencies and change in the system of European education.

Key words: European educational space, Bolon process, integration, European standards of education,integration, innovation, mutual confession of diplomas.

ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ(ІСТОРІОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ)

© І. Гамерська, 2010

127 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Завдяки надзвичайним досягненням останніхроків Європейський освітній процес став більшконкретною і реальною дійсністю дляЄвропейського Союзу і його громадян.Перспективи розширення Союзу разом звідносинами, що заглиблюються, з іншимиєвропейськими країнами, забезпечують все більшширокі можливості для цієї дійсності. Тим часомми є свідками розуміння в рядах політичного іакадемічного співтовариств і громадської думки,необхідності встановлення цільної і далекоглядноїЄвропи, зокрема, у формуванні і зміцненні їїінтелектуальних культурних, соціальних і науково-технічних аспектів.

“Європа Знань” тепер широко визнана якнезамінний чинник соціального і людськогозростання і як обов’язковий компонент дляоб’єднання і збагачення європейськогогромадянства, що сприяє наданню необхідноїкомпетентності для гідної зустрічі проблем івикликів нового тисячоліття, а так само, розуміннязагальних цінностей і приналежності до загальногосоціального і культурного простору.

Ректори європейських університетів, якізібралися в Болоньї з нагоди 9-го сторіччянайстарішого університету за чотири роки доостаточного скасування меж усерединієвропейського співтовариства і в перспективірозширеної співпраці між всіма європейськиминародами, вважаючи, що народи і держави повиннізараз, більш ніж коли-небудь, усвідомлювати роль,яку університети покликані зіграти в суспільстві,яке змінюється й інтернаціоналізується, вважаютьщо: майбутнє людства у момент завершенняцього тисячоліття залежить значною мірою відкультурного, наукового і технічного розвитку, якийформується в центрах культури, знань ідосліджень, які стали справжнімиуніверситетами; задача розповсюдження знань,яку університет повинен виконати по відношеннюдо нових поколінь, вимагає сьогодні, щоб вонарозповсюджувалася на все суспільство в цілому,чиє культурне, соціальне і економічне майбутнєвимагає, зокрема значних зусиль і витрат набезперервну освіту; університет повинензабезпечити майбутнім поколінням таку освіту ітаку підготовку, які дозволять їм внести свійвнесок в дотримання великої рівновагисередовища і самого життя.

Важливість освіти й освітньої співпраці врозвитку і зміцненні стійких, мирних ідемократичних суспільств отримало загальневисоке визнання, особливо в подіях у Південно-Східній Європі. Сорбонська декларація від 25-готравня 1998, підкріплена вищевикладеними

міркуваннями, підкреслила центральну рольуніверситетів в розвитку європейських культурнихпросторів. У ній так само підкресленанеобхідність створення Європейського просторувищої освіти, як ключового способу просування ізабезпечення мобільності громадян,можливостей для їх працевлаштування, а так самозагального розвитку континенту.

Європейські вищі навчальні заклади, слідуючифундаментальним принципам, висловленихБолонською Великою Хартією Університетів 1988року, європейські установи вищої освіти, зі свогобоку проявили готовність до перетворень івідіграють провідну роль у будівництвіЄвропейського простору вищої освіти.Незалежність і автономія університетів єнайвищим пріоритетом, вони гарантують, що вищаосвіта і дослідження безперервнопристосовуватимуться до змінних потребсуспільства і наукового прогресу.

Створення Зони європейської вищої освітипотребує постійної підтримки, спостереження іадаптації до мінливих і нестатичних потребсуспільного розвитку [3]. 19 червня 1999 року,через рік після Сорбонської декларації, міністри,що відповідають за вищу освіту в 29 країнахЄвропи, підписали Болонську декларацію. Вонипоставили перед собою загальну мету простворення з’єднаного і гармонійногоЄвропейського простору вищої освіти до 2010 року.Під час першої конференції, що послідувала запідписанням Декларації і що відбулася 19 травня2001 року в Празі вони збільшили числопоставленої мети і підтвердили свій намір простворення Європейського простору вищої освітидо 2010 року. 19 вересня 2003 року міністри з 33країн Європи, що відповідають за вищу освітузустрілися в Берліні для того, щоб оцінитидосягнутий прогрес, визначити пріоритети іпоставити нову мету на найближчі роки з тим,щоб прискорити реалізацію Європейськогопростору вищої освіти.

Через два роки після підписання Болонськойдекларації і через три – після Сорбонськоїдекларації міністри вищої освіти, представляючи32 держави, що підписалися, зустрілися в Празі зтим щоб оцінити досягнення і намітити подальшікроки і пріоритети на найближчі роки. Міністрипідтверджують свою прихильність ідеї створеннядо 2010 року Європейського простору вищоїосвіти. Вибір Праги як місце проведення зустрічісимволізує їхнє бажання залучити в процес всікраїни Європи, особливо в світлі розширенняЄвропейського Союзу.

Міністри розглянули і прийняли доклад


128Молодь і ринок №9 (68), 2010

“У підтримку Болонського процесу”. Вониприйшли до висновку, що цільові установки,визначені Болонською декларацією широковизнані і використовуються як основа длярозвитку вищої освіти більшістю країн, щопідписалися, а також університетами та іншимиустановами вищої освіти. Також вони підтвердили,що слід продовжити зусилля з розвиткумобільності, оскільки це дає студентам,викладачам, науковим і адміністративнимпрацівникам можливість залучитися до багатствєвропейського простору вищої освіти, включаючийого демократичні цінності різноманіття культур,мов і систем вищої освіти.

Були прийняті до відома матеріали Нарадивищих навчальних закладів Європи, що пройшлав Саламанці 29 – 30 березня, і рекомендації З’їздуєвропейських студентів, що пройшов в Гетеборзі24 – 28 березня. Вони високо оцінили активнуучасть у Болонському процесі Асоціаціїєвропейських університетів (EUA) і Національнихсоюзів студентів країн Європи (ESIB). Багатоініціатив зі здійснення процесу удостоїлися високоїоцінки міністрів, особливо підкреслюваласяконструктивна допомога з боку ЄвропейськоїКомісії.

Рекомендації, що містяться в Болонськійдекларації відносно структури ступенів/кваліфікацій, широко обговорювалися в багатьохкраїнах. Просувається робота по забезпеченнюякості освіти, необхідна співпраця в рішенніпроблем, породжуваних транснаціональноюосвітою, а в перспективі для освіти є необхідністюнавчання протягом життя.

Стверджується, що потрібне досягненнярозумного балансу між підвищеннямконкурентоспроможності і поліпшеннямсоціальних характеристик Європейськогопростору вищої освіти, спрямованого напідвищення згуртованості суспільства івикорінювання дискримінації за соціальною чистатевою ознакою на національному ізагальноєвропейському рівнях. У даномуконтексті міністри підтверджують свою позиціюпро те, що вища освіта є суспільним благом ісуспільним обов’язком. Вони підкреслюють, щонаукові цінності повинні превалювати вміжнародній науковій взаємодії і в науковихобмінах.

Узяті до уваги висновки з’їздів ЄвропейськоїРади в Лісабоні (2000 р.) і Барселоні (2002 р.), якібули спрямовані на побудову в Європіконкурентоздатної та динамічної економіки,заснованої на знаннях і спроможної до постійногоекономічного зростання з кращими робочими

місцями і згуртованим співтовариством. Важливароль належить Звіту про досягнутий прогрес,підготовлений Робочою групою за наслідкамирозвитку ходу Болонського процесу міжзустрічами в Празі і Берліні. Береться до увагизвіт про тенденції розвитку Trends-III,підготовлений Європейською асоціацієюуніверситетів (EUA), результати семінаріворганізованих в рамках програми роботи міжзустрічами в Празі і Берліні деякими країнами ЄС,установами вищої освіти, організаціями істудентами. Також особливе значеннявідводиться національним звітам країн-учасницьпроцесу, які свідчать про значний прогрес,досягнутий у застосуванні принципів Болонськогопроцесу.

Фахівці вважають, що потрібно вжити заходівдля більш тісної взаємодії між вищою освітою ісистемами наукових досліджень в їх країнах.Європейський простір вищої освіти, щостворюється, виграє від взаємодії з Європейськимпростором наукових досліджень, укріпивши тимсамим фундамент Європи, заснований на знаннях.Метою цієї взаємодії є збереження багатоїкультури і мовної різноманітності Європи,заснованої на її культурній спадщині і підвищенняпотенціалу її інноваційного і соціально-економічного розвитку шляхом вдосконаленнявзаємодії між європейськими вищиминавчальними закладами [3; 5].

До уваги прийнято послання Європейськоїасоціації університетів (EUA) підготовлене врамках Грацької конвенції вищих навчальнихзакладів Європи, а також внесок Європейськоїасоціації вищих навчальних закладів (EURASHE)і ESIB – Національних союзів студентів Європи.

Робоча група Європейських Мереж ENIС/NARIC була створена з метою забезпечитиправильне застосування знань і досвіду Мереж уБолонському процесі. Напрацьовані концепціїнацілені на виявлення ключових аспектів, які слідвключити в розвиток політики взаємного визнаннявідповідно до формування Європейської зонивищої освіти, а також напрямів, у яких різніучасники, в першу чергу Сіті ENIС/NARIC,можуть зробити ефективний внесок.

Загалом, розгляд проблеми в історичномуракурсі дозволяє стверджувати, що суттєвийпрогрес досягнутий в справі вдосконаленняпроцесу взаємного визнання за останні приблизно15 років. Важливі досягнення включають такіелементи:

Ліссабонська конвенція про визнання РадиЄвропи і ЮНЕСКО передбачає цілісну структурузі здійснення визнання кваліфікацій в


129 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Європейському регіоні. Вона замінює цілий рядпопередніх, але застарілих до теперішнього часуконвенцій і створює сучасну правову структуру.

Європейські директиви 89/48/EEC і 92/51/EECпередбачають структуру для визнаннякваліфікацій, що дають доступ до регульованихпрофесій у країнах Європейського Союзу іЄвропейської економічної зони.

Додаток до Диплома, розроблений спільноЄвропейською Комісією, Радою Європи іЮНЕСКО, є форматом для опису індивідуальнихкваліфікацій, що полегшує проведення їх оцінки іухвалення рішень щодо допуску до подальшихрівнів. Додаток до Диплома допомагаєідентифікувати кваліфікацію в межах тієї системиосвіти, до якої вона належить.

Європейська система трансферту навчальнихкредитів (ЕСTS), розроблена ЄвропейськоюКомісією, полегшує трансферт навчальнихкредитів, отриманих протягом періодів навчанняза межею в освітні програми власних ВНЗ такимчином, що студенти не мають втрат фрагментівнавчальної роботи, виконаної в зарубіжномууніверситеті.

Рекомендації з міжнародних кваліфікацій, першза все розроблені ЮНЕСКО і прийняті КомітетомЛіссабонської конвенції про визнання в червні 1999р.,полегшують визнання шкільних випускнихкваліфікацій, що не належать національній системіосвіти з метою доступу до вищої освіти.

Дві важливі ініціативи торкаються такожпроцесу підготовки проекту Кодексу доцільноїпрактики в забезпеченні транснаціональної освітиі проекту Рекомендацій щодо критеріїв і процедуроцінки іноземних кваліфікацій і періодів навчання.

Професійна секція європейської асоціації зміжнародної освіти (АСІ), членами якої єпредставники індивідуальних ENIC і NARIC, атакож фахівці за оцінкою документів про освіту вустановах вищої освіти. Вона вносить внесок врозвиток політики і практики, в навчанні фахівцівза оцінкою документів про освіту європейськимстандартам і практиці.

Різнобічна програма PHARE робить внесок упрактику визнання, що розвивається, в країнахPHARE, і розвиває національні інформаційніцентри в цих країнах. Зусилля прикладені відноснорозповсюдження стандартів цих двох напряміввнесли внесок у встановлення співпраці міжфахівцями по визнанню і забезпеченню якостіосвіти.

Важливі події мали місце на регіональному інаціональному рівні, в здійсненні політики іпрактики визнання, і не в останню чергу впідготовці фахівців за оцінкою документів.

Наприклад, у багатьох країнах проводилисянаціональні семінари з метою навчання і широкогообговорення проблем. В іншому прикладі, Естонія,Латвія і Литва уклали регіональну угоду звизнання, засновану на принципах Ліссабонськоїконвенції з питань визнання.

Важливі досягнення також є на інституційномурівні, в розвитку сумісних програм з досягненняступенів/кваліфікацій, коли студенти одержуютьелементи своїх ступенів у двох або більшустановах. Інституційні угоди, які формують базисцих програм, представляють дуже конкретнуформу визнання.

Усі вищеперелічені досягнення зробили свійвнесок і частково кодифікували можливо найбільшважливу для всіх подію: зміна ставлення довизнання. Замість проведення детальнихпорівнянь переліків навчальних планів і зміступрограм оцінка іноземних кваліфікацій прагневизначити чи зіставимий рівень навичок ікомпетентності заявників, з тим який вони малиб, якби отримали ступінь/кваліфікацію у власнійкраїні. Цю зміну зафіксовано також лінгвістично,тут йдеться не стільки про еквівалентність,скільки саме про визнання [5].

Зростаюча складність суспільних систем і їхглобалізація ведуть до кардинальних змін в галузіінформації, економіки, а також у суспільному іполітичному житті, висуваючи нові вимоги дофахівців з вищою освітою і припускаючи їхрізнобічну спеціалізацію, здатність до більшгнучкої адаптації до умов динамічної практики.У ряді випадків це означає істотну, часомхворобливу зміну критеріїв національних освітніхсистем, що встояли, на принципах сумісності,ефективності, диверсифікації (різноманіття) іадаптивної до загальноєвропейської системивищої освіти.

Підсумовуючи положення, відзначені низкоюзагальноєвропейських договорів, і перш за всеБолонською декларацією (1999), можна виразнопроглянути головні напрями розвитку освіти:1) усунення штучних перешкод і підвищенняосвітньої мобільності шляхом розширення процесуспівпраці європейських країн, забезпеченнявідвертості і доступності навчання у вищій школів Європі з урахуванням національнихособливостей; 2) ухвалення міжнародно зіставнихі еквівалентних систем вищої освіти, що має двацикли освіти – бакалаврат і маг істрат;3) упровадження єдиної системи використовуваннякредитів (оскільки це існує в ЕСTS – Європейськійсистемі перекладу кредитів) і семестрів, якадозволить уніфікувати систему оцінки результатівнавчання, забезпечить доступ до різних програм


130Молодь і ринок №9 (68), 2010

у межах цілої Європи, мультидисциплінарногонавчання, розвитку мовних знань і спроможностівикористовувати нові й передові інформаційнітехнології; 4) обов’язковість узгодженнядіяльності з досягнення найближчим часомнайважливішої мети з погляду створеннязагальноєвропейського простору вищої освіти іпідтримки європейської системи вищої школи;5) підтримку мобільності шляхом усуненняперешкод, що перешкоджають ефективномувикористовуванню вільного пересування в рамкахЄвропи, особливо для студентів, викладачів,науковців і адміністративного персоналу:спрощуючи процедури оформлення документів,необхідних для міжнародного переміщення;визнаючи і враховуючи періоди досліджень,викладання і навчання, що проводяться, безобмеження статусних прав; 6) підтримку співпраців галузі збереження рівня і якості вищої освіти,головним чином завдяки розробці єдинихпорівняльних критеріїв і загальної методології;7) посилення різноманітності форм вищої освіти,особливо з урахуванням розробки його змісту,співпраці між інститутами, програм мобільностіта інтеграції освітніх і дослідницьких програм [3].

Процес європейської інтеграції дедаліпомітніше впливає на всі сфери життя нашоїдержави, не оминув він і вищої освіти. Відтак,Україна чітко визначила орієнтири на входженняв освітній та науковий простір Європи, здійснюємодернізацію освітньої діяльності у контекстієвропейських вимог, щораз наполегливіше працюєнад практичним приєднанням до Болонськогопроцесу.

Усе, що стосується України, в 1997 році підегідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розробленоі прийнято Ліссабонську конвенцію про визнаннякваліфікацій, які існують у системі вищої освітиЄвропи. Цю конвенцію підписали 43 країни(Україна в тому числі), більшість з яких згодомсформулювали і принципи Болонської декларації.Ліссабонська угода декларує наявність тавагомість різноманітних освітніх систем і має наметі створення умов, за яких більша кількістьлюдей, скориставшись усіма перевагами іздобутками національних систем освіти і науки,зможе бути мобільними на європейському ринкупраці.

Через рік чотири країни – Франція, Італія,Велика Британія та Німеччина – підписали т. зв.Сорбонську декларацію, завдання якої спрямованіна створення відкритого європейського просторувищої освіти, який має стати більшконкурентоспроможним на світовому ринкуосвітніх послуг. Основна ідея цих документів –

двоступенева структура вищої освіти,використання системи кредитів (ЕСТS),міжнародне визнання бакалавра як рівня вищоїосвіти, що надає право продовжувати навчанняза програмами магістра відповідно до положеньЛіссабонської угоди.

Так поступово створювалися умови дляінтеграційних процесів у сфері вищої освітиєвропейських країн. Україна була і є активнимучасником цих процесів. Обрані шляхимодернізації вищої освіти України аналогічнізагальноєвропейським підходам. ПринципиБолонської декларації в повному обсязі маютьбути впроваджені вже у 2010 році. Основнимзавданням на цей період окреслено реалізаціюпередбаченої Болонською декларацією системиакадемічних кредитів, аналогічної ЕСТS(Європейській кредитно-трансферній системі).Саме її розглядають як засіб підвищеннямобільності студентів під час переходу з однієїнавчальної програми на іншу, включно зпрограмами післядипломної освіти. ЕСТS станебагатоцільовим інструментом визнання тамобільності, засобом реформування навчальнихпрограм, а також сприятиме передачі кредитіввищим навчальним закладам інших країн.Важливий момент запровадження акумулюючоїкредитної системи – можливість враховувати всідосягнення студента, а не тільки навчальненавантаження, наприклад, участь у науковихдослідженнях, конференціях, предметнихолімпіадах тощо.

Визначення змістових модулів навчання зкожної дисципліни, узгодження кредитних системоцінювання досягнень студента має статиосновою для розв’язання ще однієї,задекларованої в Болоньї, мети – створення умовдля вільного переміщення студентів, викладачів,менеджерів освіти та дослідників теренамиЄвропи. Обов’язковою вважається такожнаявність внутрішніх та зовнішніх державних ігромадських систем контролю за якістю освіти.Загалом, визначальними критеріями освіти врамках Болонського процесу є якість підготовкифахівців; зміцнення довіри між суб’єктами освіти;відповідність європейському ринку праці;мобільність; сумісність кваліфікації на вузівськомута післявузівському етапах підготовки; посиленняконкурентоспроможності Європейської системиосвіти.

Цьому також сприяла активна участьсуб’єктів освітньої діяльності України в заходах,що проводяться Європейською комісією РадиЄвропи, ЮНЕСКО, студентськими організаціямиі підтримка ними міжнародних ініціатив України.


131 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Велике значення мали неодноразові місії фахівцівРади Європи, їх сприяння проведеннюміжнародних семінарів з питань розвитку імодернізації вищої освіти. Прийняття України доклубу країн-членів Болонського процесу істотноприскорить уже початі нею в 1993 році адекватнізаходи щодо реформування власної системивищої освіти, її адаптації та інтеграції зурахуванням національних досягнень і традицій вєдиний Європейський освітній простір, щоформується [5].

Висновки. Отже, Болонський процес – цепроцес структурного реформування національнихсистем вищої освіти країн Європи, зміни освітніхпрограм і потрібних інституційних перетворень увищих навчальних закладах Європи. Його метоює створення до 2010 року європейського науковогота освітнього простору задля підвищенняспроможності випускників вищих навчальнихзакладів до працевлаштування, поліпшеннямобільності громадян на європейському ринкупраці, підняття конкурентоспроможностієвропейської вищої школи.

Для досягнення цієї мети було запропоновано:прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів,ступенів і кваліфікацій; увести в своїй основідвоступеневу структуру вищої освіти;використати єдину систему кредитних одиниць(систему ЕСТS – і додатків до дипломів);напрацювати, підтримувати і розвиватиєвропейські стандарти якості із застосуваннямпорівняльних критеріїв, механізмів і методів їхоцінки; усунути існуючі перепони для розширеннямобільності студентів, викладачів, дослідників іуправлінців вищої школи.

На всіх етапах Болонського процесу булопроголошено, що цей процес: добровільний,полісуб’єктний, такий, що ґрунтується націнностях європейської освіти і культури, такий,що не нівелює національні особливості освітніх

систем різних країн Європи, багатоваріантний,гнучкий, відкритий і поступовий. Розвиток Українивизначається в контексті європейської інтеграціїз орієнтацією на фундаментальні цінності західноїкультури: парламентаризм, права людини, праваменшин, лібералізацію, свободу пересування,обмеження ролі держави в суспільстві і іншіскладові – невіддільні атрибути громадянськогосуспільства. Приєднання України до Болонськогопроцесу матиме системотвірний вплив наподальше реформування і розвиток освіти. Вокресленому ракурсі вітчизняному шкільництвупотрібно успішно та різновекторно інтегруватисяв європейський освітній простір.

1. Андрущенко В.П. Організоване суспільство.Проблеми організації та суспільноїсамоорганізації в період радикальнихтрансформацій в Україні на рубежі століть:досвід соціально-філософського аналізу. – К.:ТОВ “Атлант ЮЕмСі”, 2005. – 498 с.

2. Байденко В.І. Болонський процес:структурна реформа вищої освіти Європи. –М.: Дослід. Центр проблем якості підготовкиспеціалістів, Рос. Новий ун-т, 2002. – 128 с.

3. Балицкий А.Г. Болонский процесе: напути к гармонизации европейскогообразовательного пространства. – ИжГТУ,2004. – 125 с.

4. Вища освіта України і Болонськийпроцес: Навчальний посібник / За редакцієюВ . Г К р ем е н я . А в т о р с ь к и й ко л е к т и в :М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук,В.В. Грубінко, І.І. Бабин. – Тернопіль:Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.

5. Журавський В.С., Згуровський М.З.Болонський процес: головні принципивходження в Європейський простір вищоїосвіти. – К.: ІВЦ. Видавництво “Політехніка”,2003.



Джерела мудрості

“Мир – це спокій, який надихається працею”.Анрі Барбюс

французький письменник і громадський діяч

“Мир, щастя, братерство людське – ось, що потрібно нам на цьому світі.”Марк Твен

американський письменник

132

УДК 371(477.43/44) “18”(045)Людмила Гуцал, аспірантка

Кам’янець-Подільського національного університетуімені Івана Огієнка,

викладач циклової комісії природничих дисциплінХмельницької гуманітарно-педагогічної академії

ВНЕСОК А. СОСНОВСЬКОГО В РОЗВИТОК МЕТОДИКИНАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ (ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

У статті здійснюється науковий аналіз та систематизація поглядів А. Сосновського на проблемурозвитку шкільної математичної освіти.

Ключові слова: А. Сосновський, арифметика, методист, математична освіта.В статье осуществляется научный анализ и систематизация взглядов А. Сосновского на проблему

развития школьного математического образования.Ключевые слова: А. Сосновский, арифметика, методист, математическое образование.In article the scientific analysis and ordering of sights of A. Sosnovskogo on a problem of development of

school mathematical education is carried out.Key words: A. Sosnovsky, arithmetics, the methodologist, mathematical education.

Постановка проблеми у загальномувигляді. Важливою тенденцієюреформування сучасної освіти в

Україні є її спрямованість на підвищення якостіосвіти, орієнтацію всебічного розвиткуособистості та підвищення рівня її освіченості.Однією з проблем нового змісту освіти єдосягнення належного рівня математичної освіти.Це своєю чергою вимагає не тільки вивченнявеликої кількості нових досягнень, а й осмисленняминулого: принципів, підходів, методик,підручників, розроблених вітчизняними ізарубіжними методистами-математиками.Методичний аналіз праць учених початку ХХ ст.має велику пізнавальну цінність. Їхня педагогічнаспадщина дає змогу простежити, якзароджувались педагогічні ідеї, який характермали перші рекомендації і як створювалисяузагальнені методичні теорії в подальших працяхдослідників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій,в яких започатковано розв’язання даноїпроблеми. У теоретичному осмисленні обраноїтеми і шляхів її дослідження значну роль відігралидослідження в галузі історії українськогошкільництва та шкільної математичної освітиМ. Бурди, В. Добровольського, О. Дубінчук,М. Ігнатенка, Л. Кузьмич, І. Матюшка, Ю.Мальованого,О. Пометун, Т. Самоплавської, О. Сухомлинської,І. Тесленка, Т. Хмари, Г. Ясницького. Тенденціїщодо розширення суті історико-педагогічнихнадбань минулого знаходимо в працях І. Беха,Л. Бондар, Л. Вовк, С. Гончаренка, М. Євтуха,І. Зязюна, О. Савченко, М. Сметанського, Г.Тарасенко,М. Ярмаченка.

Формулювання цілей статті полягає у

проведенні наукового аналізу та систематизаціїпоглядів А. Сосновського на проблему шкільноїматематичної освіти в контексті актуальнихпитань розвитку сучасної національної системиосвіти.

Виклад основного матеріалу дослідження.А. Сосновський висловив цілий ряд цінних думокі рекомендацій щодо викладання математики.Свої позиції методист втілив в розробку“Методика навчальних предметів початковоїшколи”, яка Навчальним Комітетом при Св. Синодібула рекомендована для фундаментальних ішкільних бібліотек духовних семінарій і жіночихдуховних училищ. Особливим Відділом УченогоКомітету Міністерства Народної Освітидопущена до учительських бібліотек початковихнародних училищ. Праця А. Сосновськогоперевидавалася декілька разів на початку ХХстоліття (наприклад, у 1903 році – третє видання,у 1913 році – восьме видання). Зміст складаєтьсяз вступу, шести розділів (викладання ЗаконуБожого, російської мови, церковнослов’янськоїмови, арифметики, чистописання, церковногоспіву), одного додатку який містить конспектипробних уроків навчальних предметів початковоїшколи [5, 6].

Початкова народна школа, за А. Сосновським,– “це початок і основа освіти і освіченості, а якнародна школа, вона повинна вести початковуосвіченість в дусі Православної Віри і Церкви.Освіта в початковій народній школі досягаєтьсянавчанням і вихованням дітей. Навчання ємистецтвом передачі визначених знань відучителя до учня. Ті знання, які передає початковашкола учням, визначенні зі сторони змісту таоб’єму програмами цієї школи. Завдання

ВНЕСОК А. СОСНОВСЬКОГО В РОЗВИТОК МЕТОДИКИ НАВЧАННЯМАТЕМАТИКИ (ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

© Л. Гуцал, 2010

133 Молодь і ринок №9 (68), 2010

початкового навчання в тому, щоб діти добрезасвоїли і зрозуміли переданні їм знання. Навчанняслужить засобом виховання дітей. Навчаннявиховувати дітей, якщо воно, не обмежуєтьсяоднією передачею знань, викликає в нихзацікавленість до предметів, любов до праці,прививає добрі навички і корисні вміння” [5, 2].Автор зазначав, що освіченість дітей складаєтьсяз навчання і виховання, в дусі Православної Віри іЦеркви. Основне завдання школи в тому, щобнавчити дітей самостійно продовжувати навчання,розвивати вміння і навички після закінченняшколи.

Учений розглядає поняття про дидактику іметодику. Дидактика – це наука про мистецтвонавчання. По своєму змісту вона ділиться назагальну та часткову. Загальна дидактиказастосовується при вивченні кожного предмету.Часткова дидактика викладає способи і прийомивикладання окремих предметів, тому вонаназивається методикою. Методика навчальнихпредметів початкової школи (для однокласноїпочаткової школи, переважно церковно-приходської) складає в собі викладанняпредметів: Закону Божого, російської,церковнослов’янської мови, арифметики, письма,співів (для однокласної початкової школи,переважно церковно-приходської) [6, 1].

Зміст праці “Методика навчальних предметівпочаткової школи” педагог обмежує програмоюдидактики в духовних семінаріях, а зміст їїпристосовує до навчальної практики початковоїшколи, переважно церковно-приходської. Томувона може виступати посібником як при класномувивченні дидактики, так і в самій практицівчительської діяльності.

Кваліфікованих кадрів для початкової школина Правобережній Україні було недостатньо. Напочатку ХХ століття вчителів для початковихшкіл духовного відомства (церковнопарафіяльнихта шкіл грамоти) готували, наприклад, на Поділлідуховна семінарія в Кам’янці-Подільському,церковно-учительська школа у Вінниці,Тульчинське єпархіальне училище. Учителемцерковно-приходської школи міг працювати будь-який служитель церкви [4]. Тому метою“Методики” автор виділяє – “принести посиленукористь учителям початкових шкіл, які неотримали достатньої підготовки” [5, 1].Пропонуються найкращі способи і прийомивикладання навчальних предметів удосліджуваний період, загальні плани уроків ідетальні конспекти за цими планами.

А. Сосновський у розділі “Навчанняарифметики” визначає практичне значення

арифметики в початковій школі. Арифметику якнавчальний предмет поділяє на теоретичну іпрактичну. Теоретична, за автором – “цесистематичне навчання дій над цілими тадробовими числами”, а практична – “цемистецтво обчислення” [6, 8]. У початковій школі,де обмежений курс, немає можливості вивчатиарифметику, як наукову систему, але перш за всепотрібно навчити учнів мистецтву обчислення. Цевважливо для сільських дітей, які закінчившишколу займаються сільським господарством,торгівлею, ремеслами. Рахунки і розрахункисільського господарства, купівля і продаж,розрахунки різного роду, які потребуютьпрактичних знань з арифметики.

Мета викладання арифметики зумовилапостановку таких завдань: практичні – “навчаннядітей рахунку має мету навчити їх виконувати зрозумінням дії над числами і розвинути в деталяхнавики застосовувати ці дії до розв’язання завданьз життя”; освітня – “відрізняючись точністю іясність своїх визначень і висновків, арифметикапривчає учнів до точного і послідовного мисленняі сприяє розвитку в них сміливості і кмітливості”[6, 9]. Автор зазначає, що при правильномувикладанні ці завдання розв’язуються одночасно.

Зміст викладання арифметики як навчальногопредмета в курсі початкової школи обмежений,згідно програми церковних шкіл. Так, воднокласній школі повинні проходити письмові іусні рахунки до мільйона, чотири арифметичні діїнад числами та простішими дробами. Програмадругого класу збільшує курс арифметикивведенням в нього: початкових відомостей згеометрії; діями над дробами простими ідесятинними; правила відсотків, задачі. Весьнавчальний матеріал арифметики проходитьпрактично виконанням вправ усних та письмових,але при цьому враховується і теоретична сторонаарифметики. Учень повинен знати короткі, алеточні визначення арифметичних дій, та правильнозастосовувати на практиці [5, 7].

Зміст практичної частини арифметикивизначається систематичними збірками, якізатверджені для використання в церковнихшколах, наприклад, задачники Гольденберга [1;2], Шорох-Троцкого [7; 8]. Користуючисьдекількома збірками, з яких жодна немає значенняєдиного посібника, вчитель вибирав з них длярозв’язування тільки прості задачі, близькі дожиття, які не потребують довгих обчислень надвеликими числами, залишаючи складні за змістомі алгебраїчні за характером задачі. Учні, якізакінчили курс школи, повинні вміти розв’язуватипрості задачі, швидко виконувати усний рахунок і


134Молодь і ринок №9 (68), 2010

обчислення на торгівельних рахівницях. Цимвимогам визначається зміст практичної частиниарифметики. Автор зауважує, що успіхвикладання арифметики залежить від таланту інаполегливості вчителя та методів викладання [6].

У 1913 р. А. Сосновський дав характеристикуісторично сформованим методам методикиарифметики: методу односторонньо-об’єктивному або механічному; методунаглядного вивчення чисел; методу послідовноговивчення рахунку і дій; методу доцільних задач[5, 9].

Навчання за методом односторонньо-об’єктивним (механічним) починається звизначень “арифметика”, “нумерація”, “числа”,“одиниці”; потім вивчають нумерацію чисел, даліпереходять до вивчення арифметичних дій надчислами любої величини, при чому добрезапам’ятовують послідовність дій над ними іправила виконання. Весь навчальний матеріал учнізавчали по підручнику, учитель розприділявматеріал “от сих пор до сих”, деколи навіть безпочаткових пояснень, і вимагав відповіді “з словав слово” [5, 9]. Такий підхід призводив до того,що учні запам’ятовували всі визначенняарифметичних понять і всі правила арифметичнихдій, але не розуміли завчений матеріал. Завчившибез розуміння різні визначення і правила, учніпрактикували в усному рахунку і в письмовомурішенні задач, але ту і іншу роботу виконувалимеханічно без користі.

Головним недоліком даного методу авторвиділяє те, що навчання за ним суперечитьпедагогічному принципу: перехід від простого доскладного, від легкого до тяжкого, від конкретногодо загального. Дитині давали підручник і зразувимагали вивчити загальні визначення і правила,саме через цей метод багато учнів виявлялисьзовсім нездатними до вивчення арифметики.Й. Песталоцці (1746 – 1826 рр.) першийреформував давній метод вивчення арифметики.Він відкинув заучування визначень і правил безвсякого розуміння їх змісту і значення. У своємукурсі арифметики відвів перше місце заняттям“розумовим обчисленням” не за правиламизагальними, а за “природнім мисленням”.Наочними посібниками при усному рахункуслужили особливі таблиці, розграфленимиквадратиками, в яких були рисочки. Автор,зауважує, що метод Й. Песталоцці приводив догарних результатів лише у нього самого, і йогоколег, а після смерті Й. Песталоцці, він, якперехідний метод, повинен був поступити своєзначення новому методу – наглядному вивченнючисел [5, 12].

Метод наглядного вивчення чисел –винайдений в кінці тридцятих років ХІХ століттянімецьким педагогом А. Грубе і отримав великупопулярність завдяки працям Й. Паульсона,В. Євтушевського – послідовників А. Грубе. Воснові метода вивчення чисел лежить потребарозпочинати вивчення арифметики не з правил івизначень, а з чисел по порядку від одиниці і досотні. Усі числа від одиниці до сотнірозглядаються всебічно в всіх можливихвідношеннях, при чому від одного до двадцятививчається кожне число окремо, а наступні числапо декілька разом. Кожне число вивчаєтьсяшляхом спостереження і досвіду, за А. Грубе це“споглядання”, тобто робота над числампроходить за допомогою наочного матеріалу:рахівниці, кубиків, паличок, рисочок. Сам процесвивчення будь-якого числа складається з трьохетапів: утворення числа; порівняння числа;рішення задач на число яке вивчається. Дляприкладу візьмемо число 6 і розглянемо, як воновивчається: 1) Утворення числа. Учительприєднує до п’яти паличок одну паличку, до п’ятикубиків один кубик, подає наочне уявлення новогочисла 6. 2) Порівняння числа. Спочаткупорівнюють числа шість з одиницею, потім здвійкою і т. д. Результат порівняння числа 6 зпопередніми числами (напр., з одиницею)виражається в складанні чотирьох таблицьвідповідно чотирьом діям: а) 1+1+1+1+1+1=6;б) 6 х 1=6; в) 6–1–1–1–1–1–1; г) 6 : 1=6. Таблиціскладаються за допомогою наочних посібників ізавчаються на пам’ять. Учителю достатньосказати учневі: “порівняй число 6 і 1”, як ученьбез затримки повинен прочитати ці таблицінапам’ять, або написати на дошці. 3) Рішеннязадач. Шляхом порівняння учні дізналися прократне і різницеве відношення 6 до 1, тепер вониповинні застосувати свої знання таблиць напрактиці, тобто розв’язати ряд задач на кратне івідношення 6 до 1, наприклад: “6 листків паперукоштує 6 коп. Скільки коштує один листок паперу”?Так само число 6 порівнюється з 2, 3, 4, 5. Післявивчення всіх чисел першої сотні дітизнайомляться з визначеннями чотирьох дій,прийомами застосування їх і правиламиперевірки. Весь курс арифметики розділений начотири роки: в перший рік вивчаються числапершого десятка; на другий рік – числа від 10 до100; на третій рік – числа любої величини і дії надними; четвертий рік присвячується вивченнюдробів [6, 11].

Методист пропонує свою оцінку методавивчення чисел. Зазначає, що головна перевагацього методу – це строга послідовність в розподілі


135 Молодь і ринок №9 (68), 2010

навчального матеріалу, наочність при вивченічисел першого десятка і самодіяльна участь учніву виконуючих обчисленнях. Але метод має своїнедоліки. Він не відповідає дидактичномузначенню: надзвичайно однотипні вправи прививчені кожного числа викликають у дітейвтомленість, та не відповідає практичномузначенню – навчання проходить дуже повільно.За перший рік діти вивчають тільки числа першогодесятка, що складає незначну частинуелементарного курсу арифметики. Головнийнедолік метода вивчення чисел полягає в тому,що він розділяє вивчення чисел і вивчення дій,відносячи вивчення дій майже на третій рікнавчання. Така послідовність викладу матеріалуне є логічною, адже числа не можна вивчати, невивчаючи одночасно з ними дії. Методистпереконує, що цей недолік зникає при одночасномуі послідовному вивчені чисел і дій [6, 14].

Представниками методу послідовноговивчення чисел і дій є такі педагоги: А. Гольденберг,Д. Єгоров та ін. В основі цього методу лежитьпотреба навчитися швидко рахувати. Головнамета викладання арифметики – навчити дітейсвідомому виконанню чотирьох дій і розвинути вних навички застосовувати ці дії до розв’язаннязадач загальножиттєвого змісту. Свідомезастосування арифметичних дій має за основузнання простих елементарних особливостейчисел і десятинної їх системи. Тому необхідноперш за все досягати того, щоб учні зналиелементарні особливості чисел і десятковий їхсклад. Знання простих особливостей чисел дітинабувають практично – шляхом вправ надчислами першого десятка, а десятинний складчисел стає їм зрозумілим з вправ над числамипершої сотні. Методисти звертають увагу на те,що в учнів не виникнуть трудності, які стосуютьсярахунку і дій за першу сотню, якщо вонидостатньо добре пройшли рахунок і дії надчислами першого десятка і першої сотні. Звідсивесь елементарний курс арифметики поділяєтьсяна три послідовні етапи: нумерація і дії в межахдесятка; нумерація і дії в межах сотні; нумераціячисел любої величини (за сотню) і дії над ними.Для того, щоб розвинути у дітей навичкизастосовувати арифметичні дії на практиці,вивчення арифметики супроводжується рішеннямможливо великої кількості задачзагальножиттєвого змісту [5, 17].

Оцінюючи метод вивчення рахунку і діїА. Сосновський відзначає, що концентричнийрозподіл арифметичного матеріалу маєдидактичне і практичне значення. Удидактичному відношенні сприяє послідовності

вивченню матеріалу. Арифметичні вправипочинаються з простих обчислень в межахпершого десятка, де діти отримують деяку уявупро чотири арифметичні дії і навички швидко ісвідомо застосовувати їх. Ці навички такождопоможуть учням виконувати обчислення надчислами в межах першої сотні. У практичномувідношенні концентрація курсу арифметики даєможливість дати дітям протягом першого рокунеобхідні знання з арифметики. Автор працізвертає увагу на те, що за допомогою даногометоду учні отримують точні знання про чотириарифметичні дії і навички швидко і свідомопроводити усні і письмові обчислення в межахпершої сотні. Швидкому засвоєнню матеріалутакож сприяє наочність. З допомогою торговоїрахівниці, паличок, кубиків діти легко засвоюютьнумерацію усну і письмову і свідомо виконуютьобрахунки чотирьох дій. Указані позитивнімоменти цього методу дають йому перевагу надпопередніми – “механічним” і “вивчення числа”.Саме тому він прийнятий в початкових школахтого часу – церковних та міністерських [5, 21].

На початку ХХ століття популярністюкористується метод доцільних задач, який являєсобою подальший розвиток попереднього методу.Представником даного методу являєтьсяС. Шорох-Троцкій, який у своїй праці “Методикаарифметики” (видання п’яте, 1899 р.) детальнорозглядає його. Основними принципами навчанняарифметики С. Шорох-Троцкій вважає: 1) наочність2) свідомість роботи учнів. Ці принципи, звичайноне нові, але продовжуються застосовуватися впрактиці навчання С. Шорох-Троцкого. Виходячиз того, що всі наші знання, перш ніж станутьвласністю розуму, повинні пройти безпосередньочерез органи чуттів, метод доцільних задачставить за основу навчання арифметики черездотик, зір, слух. Він детально описує всі наочніпосібники, які придатні для вивчення обчислення,і вказує, де, і на якому етапі, доречний кожний зних. Що стосується другого принципу навчанняарифметики – свідомості, методист ставить учняв умови, при яких розум людський почаввинаходити арифметику, і робить його, якбисвідком цього винаходу. Тому учень не тількиотримує навики свідомого відтворення дій, але івиробляє вірні і ясні поняття про дії, необхідностіїх, внутрішню суть та мету. Умовою длядосягнення важливого результату виступаютьдоцільні задачі. Під назвою “доцільні задачі”розуміємо прості задачі, розміщені послідовно відконкретного до загального. Шляхом розв’язанняпростих задач учні отримують ясні арифметичнізнання і свідомі навички. Але, крім простих задач


136

є задачі складні. На складних задачах учнізастосовують свої набуті знання і навички. Веськурс арифметики поділяється на кількість роківнавчання. Отже, розподіл навчального матеріалуконцентричний. За перший рік навчання дітизасвоюють арифметичні знання більш суттєві якв практичному, так і в освітньому відношенні,тобто вони повинні пройти усно і письмовообчислення в межах першої сотні. Протягомдругого року курс арифметики закінчується, а натретьому році він систематизується та частководоповнюється. Навчальний матеріал перших двохроків поділяється на етапи, при чому в курсіпершого року нараховується чотирнадцять етапів,в курсі другого року сімнадцять етапів. Основоюдля поділу кожного курсу служить принцип чіткоїпослідовності, за яким на кожному етапі учнямпропонується тільки одна нова “трудність”.Кожному етапі повинні співвідноситись доцільнізадачі – прості і складні. С. Шорох-Троцкій склавдві збірки доцільних задач: один для вчителів,другий для учнів, які за всіма своїми задачами іза послідовністю співпадають із самим змістомарифметики за його методом [7, 3].

Головним позитивним моментом цього методуА. Сосновський виділяє: широке застосуванняпринципу наочності і свідомості при вивченніарифметики. За цим методом не дається дітямні одного уявлення в готовому вигляді, але самівони отримують нове уявлення шляхом рішеннядоцільних задач. Чітка послідовність в розподілінавчального матеріалу, за виключенням всьогонепотрібного і зайвого, наочність викладання іповна самодіяльність учнів при розв’язанні задачта засвоєні арифметичних знань – позитивніякості даного методу, дякуючи яким навчання заним йде в досвідчених руках швидко, успішно ісвідомо. Та методист, зауважує, що методвимагає від учителя досвіду і професійності ітільки ці умови дадуть позитивний результат.Недосвідчений учитель (починаючий), якщо хочодин етап проведе недосконало, то подальший хіднавчання буде утруднений, ланцюжокарифметичних уявлень розірветься в свідомостіучнів. Причому “Методика” С. Шорох-Троцкого,в якому викладений даний метод, длянедосвідченого молодого вчителя може бутинезрозумілою, тому що вона написана стисло, безособливих пояснень. Але досвідченому вчителюметодист рекомендує застосовувати даний методу шкільній практиці викладання арифметики [6, 16].

Протилежним методу доцільних задач є методвивчення рахунку і дій який є придатним для всіхвчителів, де весь навчальний матеріалрозподіляється на три етапи, при чому кожен етап

є завершений, цілісний, і в той же час знаходитьсяв органічному зв’язку з попереднім і наступнимматеріалом. Виклад цього методу в посібникахА. Гольденберга, Д. Егорова досить зрозумілий ідля починаючого вчителя, особливо просто інаочно представлено весь хід занять в посібникахдвох останніх педагогів.

Елементарний курс арифметики за методомпослідовного вивчення рахунку і дій поділяєтьсяна три етапи: нумерація і дії в межах першогодесятка; нумерація і дії в межах першої сотні;нумерація чисел любої величини і дії над ними.До третього етапу відносяться також: а) складеннііменовані числа; б) руські міри; в) простіші дроби.Програма міністерських шкіл поділяє данийматеріал на три роки: за перший рік призначаєпройти нумерацію до ста і дії в межах першихдвох десятків, за другий рік – нумерацію до однієїтисячі і дії в межах однієї тисячі, руські міри іпростіші дроби, за третій рік – нумерацію і дії надбудь-якими числами, складені іменовані числа ідії над ними. План курсу арифметики вміністерських училищах придатний і дляцерковних шкіл, в яких навчання триває три роки[5, 22].

Щоб виконати цей план, тобто пройти за трироки з належним успіхом усі три етапи вивченняарифметики, потрібно дотримуватися загальнихдидактичних вимог, обов’язкових для всіх етапів,так і окремих вимог, яких вимагає кожний етап.А. Сосницький виділяє загальні дидактичні вимогивідносно викладання арифметики: навчанняарифметики повинно здійснюватися за допомогоюнаочності; усвідомленістю навчанню арифметикиє евристична форма подачі знань та строгапослідовність, логічність всього курсу навчання;послідовність і логічність занять при навчанніарифметики є третьою необхідною умовою успіху[6].

Розглядаючи та аналізуючи методи навчанняарифметики вчений вказував на необхідністьпосилити розвиток пізнавальної активності тасамостійності дитини в процесі навчання впочатковій школі, що досягається не лишенакопиченням фактичних знань, а шляхомформування в учнів умінь використовувати цізнання на практиці, в житті. Працюючи надпроблемою розвитку методики викладанняпредметів у початковій школі, А. Сосницький,відобразив загальні тенденції пошуку новихшляхів навчання, які були б характерними дляшколи в цілому.

Висновки дослідження. Аналізуючипедагогічні та методичні погляди А. Сосницькогоможна зробити висновок, що методика



137 Молодь і ринок №9 (68), 2010

викладання навчальних предметів початковоїшколи та їх складова арифметика займаютьчільне місце в діяльності вченого. Вінцілеспрямовано і послідовно в своїй педагогічнійдіяльності удосконалював методи та зміствикладання цього предмету. Праця “Методиканавчальних предметів початкової школи” з усімаїї розділами та багаторазовими перевиданнямизбагачує фонд української педагогічної науки і маєнаукове значення для розвитку українськоїнаціональної системи освіти.

Перспективи подальших досліджень.Щодо подальших досліджень плануємометодично проаналізувати праці вітчизняних тазарубіжних учених початку ХХ століття, такихяк Г. Ващенко, Т. Лубенець, С. Русова, Я. Чепігата ін. Що дасть змогу визначити основні тенденціїрозвитку освіти у контексті політичних тасоціальних змін у суспільстві того часу, та впливна реформування сучасної освіти.

1. Гольденберг А.И. Сборник задач и примеров дляобучения начальной арифметике в двух выпусках. /А.И. Гольденберг. – Вып. І. Задачи и примеры на числапервой сотни и на простейшие дроби. – 36-е изд. –С.-Пб.: Изд-во Полубояринова, 1901. – 143 с.

2. Гольденберг А.И. Сборник задач и примеров дляобучения начальной арифметике в двух выпусках /А.И. Гольденберг. – Вып. ІІ. Задачи и примеры на числалюбой величины. – 32-е изд. – С.-Пб.: Изд-воПолубояринова, 1901. – 145 с.

3. Євтушевский В.А. Сборник арифметическихзадач и численных примеров для приготовительнагои систематическаго курса. Ч. 1. / В.А. Євтушевский.– С.Пб.: Изд-во Д.Д. Полубояринова, 1902. – 137 с.

4. Прудников В.Б. Русские педагоги-математикиXVIII – XIX векав. Пособие для учителей / В.Б.Прудников.– М.: УЧПЕДГИЗ, 1956. – 640 с.

5. Сосновский А. Методика учебных предметовначальной школы / А. Сосновский. – 8-е изд. –Екатеринослав: Типография бывш. Дитятковскаготоварищества, 1913. – 240 с.

6. Сосновский А. Методика учебных предметовначальной школы / А. Сосновский. – 3-е изд. – Ростовна Дону: Товарищество “Печатня С. П. Яковлева”,1903. – 225 с.

7. Шохор-Троцкий С. Арифметический задачникдля учеников начальных школ / C. Шохор-Троцкий. –С.-Пб.: Паровая Скоропечатная Я.Т. Либермана, 1896.– 92 с.

8. Шохор-Троцкий С. Арифметический задачникдля учителей школ грамоты / C. Шохор-Троцкий. –С.-Пб.: Издания у В.В. Думнова, 1899. – 100 с.


Ганна Биць, аспіранткаЛьвівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти АПН України

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙВ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ТУРИЗМУ

Стаття досліджує суть та місце інформаційних технологій в сучасному навчальному процесі, аособливо в підготовці фахівців сфери туризму.

Ключові слова: інформаційні технології, туризм, комп’ютер, Інтернет, мультимедіа.Статья исследует суть и место информационных технологий в современном учебном процессе, а

особенно в подготовке специалистов сферы туризма.Ключевые слова: информационные технологии, туризм, компьютер, Интернет, мультимедиа.The article investigates essence and place of information technologies in a modern educational process, and

especially in preparation of specialists of sphere of tourism.Key words: information technologies, tourism, computer, Internet, multimedia.

УДК 796.5:004

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Цінність інформаційних технологій

зумовлена створюваними ними можливостямизбору, аналізу і передачі інформації: куди завгодно,миттєво та з мінімальними витратами. Цітехнології доповнюють інтелектуальніможливості людини точно так, як і технологипромислової революції доповнювали мускульнуенергію.

Сучасні телекомунікаційні системи ікомп’ютери скорочують час і витрати на зв’язок,

межі держав не впливають на їхнє застосування,вони сприяють прискоренню розповсюдженнязнань у світовому масштабі. Нові технології вобласті телекомунікацій виникають безперервно,і кожна з них розширює ринок послуг. Переважнубільшість цих нововведень можнаохарактеризувати двома властивостями –мобільність і висока швидкість передачі даних.

Інформаційні технології мають чотирихарактерні риси:

- володіють всепроникаючим характером;- сприяють ефективнішій роботі ринків шляхом

© Г. Биць, 2010


138Молодь і ринок №9 (68), 2010

спрощення і розширення доступу до інформації,ліквідації бар’єрів для нових учасників, тим самимдопускаючи на ринок безліч покупців і продавців,знижуючи операційні витрати до нульової відмітки;

- мають глобальне розповсюдження, завдякичому величезна кількість знань може зберігатися,пересилатися і ставати надбанням людей в будь-якій точці земної кулі;

- прискорюють інноваційний процес,дозволяючипростіше і дешевше обробляти величезні об’ємиінформації і скорочуючи час, необхідний длярозробки нової продукції.

Значне поширення інформаційних технологійвисуває нові вимоги до кваліфікації і рівня освітиспеціалістів найрізноманітніших напрямків.Економіка стає все більш залежною від знань [4].

Це особливо актуально для галузі туризму,оскільки туристичні послуги зазвичай купуютьзаздалегідь і далеко від місця споживання. Туризммайже повністю залежить від передачі івикористання інформації про наявність необхідноїпослуги, її вартості та якості. Інформація відіграєважливу роль у процесі поєднання постачальниківтуристичних послуг в єдину систему. Туристичнадіяльність є інформаційно насиченою на відмінувід інших видів економічної діяльності.

Останнє десятиріччя ознаменувалося стійкоютенденцією розвитку інформатизації процесівуправління підприємствами туристичної сфери.Активне впровадження сучасних інформаційнихтехнологій у діяльність туристичних підприємствє необхідною умовою їх успішної роботи, оскількиточність, надійність, оперативність і високашвидкість обробки та передачі інформаціївизначає ефективність управлінських рішень у ційсфері. Реалізація зазначених умов можлива вмежах застосування інформаційних систем.

Однак, не зважаючи на актуальність даногопитання, застосування інформаційних технологійу діяльності туристичних підприємств і туризмув цілому висвітлюється лише епізодично в працяхВ.Г. Гуляєва, В.О. Квартальнова, М.А. Морозова,Н.С. Морозової, М.М. Сколень, Н.І. Плотнікової.

Метою цієї статті є розкрити роль та місцеінформаційних технологій в підготовці фахівцівсфери туризму.

Виклад основного матеріалу. Відповідно доДержавної програми розвитку туризму на 2002 –2010 роки передбачено: створення єдиноїінформаційної системи з повним банком даних пропослуги, що надаються туристичнимипідприємствами, маршрути, об’єкти, засобирозміщення туристів, ціни, транспортнезабезпечення; запровадження електронногомаркетингу в туристичній галузі; створення

мережі спеціалізованих центрів туристичноїінформації в регіонах України. З метою створенняефективного механізму застосування новітніхінформаційних технологій у діяльностітуристичних підприємств, для забезпеченняконкурентоспроможності національноготуристичного продукту на міжнародному ринку зурахуванням євроінтеграційних тенденційрозвитку нашої країни необхідна якнайшвидшареалізація сформульованих у програмі завдань.

У розвинених країнах світу одночасно,доповнюючи одна одну, відбуваються зміни вінформаційних технологіях і в туристичномубізнесі, на відміну від України, де такіперетворення характеризуються відсутністюзлагодженості. Конкуренція на ринку туристичнихпослуг зумовлює підвищені вимоги допрофесійних якостей спеціалістів і керівників, щопередбачає оволодіння фундаментальнимизнаннями теорії і практики управління іурахуванням галузевої специфіки, а також уміннямактивно використовувати інформаційні технологіїу своїй професійній діяльності. Тому, практичнийдосвід у застосуванні комп’ютерної техніки,засобів комунікацій, доступ до баз даних і баззнань, використання інтелектуальних технологій ісистем забезпечить можливість менеджеруефективно виконувати різноманітні функції,здійснювати підготовку і прийняття управлінськихрішень.

Актуальними в сфері туризму на сьогоднізалишаються проблеми відсутності організаційноїєдності підрозділів підприємства, зокрема,однакового розуміння сутності бізнес-процесів,єдиної методології ведення обліку, уніфікаціїнормативно-довідкової інформації, труднощіпланування діяльності на всіх рівнях управлінськоївертикалі та доведення до кожного з підрозділівконкретних завдань, недостатньої оперативностіданих про фінансово-господарську діяльністьпідрозділів і підприємства в цілому, високоїтрудомісткості збору й узагальнення даних,відсутності оперативної і достовірної інформаціїпро взаєморозрахунки із зовнішнімипостачальниками і споживачами.

Проблеми такого характеру розв’язуютьсяшляхом комплексної автоматизації бізнесутуристичного підприємства, яка надає набірінтегрованих додатків, що комплексно, в єдиномуінформаційному просторі, підтримують усі основніаспекти управлінської діяльності підприємства[3].

Однак, усе вищезазначене підводить нас доще однієї важливої проблеми, проблемикваліфікованої підготовки кадрів сфери туризму.


139 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Беззаперечно, що інформаційні технології доволішироко застосовуються і в педагогічному процесіі їхня роль в ньому постійно зростає. Якщо жрозглядати роль інформаційних технологій впідготовці фахівців сфери туризму, то тут слідвиділити кілька напрямів: по-перше оволодінняпрограмами, котрі широко використовуються вщоденній роботі, по-друге використанняспеціалізованих програм спрямованих напідвищення ефективності вивчення іноземних мов,і по-третє оволодіння навиками роботи в світовіймережі Інтернет.

Розглянемо ці напрями детальніше. До першогонапряму, опираючись на практику українськихВНЗ, можна віднести наступні програми:

Табличний процесор Excel являє собоюідеальне середовище для виконання розрахунківрізної складності без особливих витрат напрограмування. Крім того, додаток дозволяєвиконати такі важливі функції, як:

1) створення та вставка в книгу формул,діаграм, організаційних структур;

2) вставка в книгу малюнків, об’єктів з екранаПК;

3) вставка в книгу об’єктів із середовищатекстового процесора Word та пакету підготовкипрезентацій PowerPoint;

4) імпорт в книгу реляційних таблиць, із СУБДAccess;

5) сортування даних таблиці;6) автоматизація обробки даних.Головна функція додатка – автоматизація

обробки Інформації, яка представлена у виглядітаблиці. Процес автоматизації включає наступніетапи:

- побудова формул;- використання функцій;- створення інформаційних і формульних

зв’язків між аркушами та книгами;- використання елементів управління;- побудова макросів та VBA;- створення електронних форм документів на

аркушах книги;- створення діалогових електронних форм у

редакторі VBA з елементами управління.Текстовий процесор Word є додатком пакета

програм Microsoft Office і працює у середовищіWindows. Додаток Word – це багатофункціональнапрограма підготовки текстових документів. Упорівнянні з такими текстовими редакторами, як“Блокнот” (“NotePad”), “WordPad” (“Write”)текстовий процесор Word дозволяє користувачуне тільки підготувати універсальні текстовідокументи будь-якої складності, але і виконатитакі важливі функції, як:

- створення та вставка в документ формул,діаграм, організаційних структур;

- вставка в документ малюнків, об’єктів зекрана ПК;

- вставка в документ об’єктів із середовищатабличного процесора Excel, СУБД Access тапакета підготовки презентацій PowerPoint;

- сортування абзаців тексту і даних таблиці;- автоматизація обробки документів.Завдяки багатовіконній організації текстового

процесора Word, в його середовищі можнаодночасно працювати з декількома документами,а також переміщувати, зменшувати і збільшуватиїхні вікна. Вікно будь-якого документа можнарозділити на дві незалежні частини для доступудо двох різних фрагментів того самогодокумента.

Характерною особливістю текстовогопроцесора Word є те, що в його середовищі можнавикористовувати додаткові стандартні програмивиконання дій з об’єктами, а саме:

WordArt – вставка фрагментів тексту звикористанням спеціальних ефектів;

Equation – створення формул в документі;Graph – створення діаграм (графіків) в

документі;Organization Chart (Організаційна діаграма) –

створення організаційних структур.Додаток Word також має:- стандартну колекцію малюнків, які можна

вставляти в документ;- панель інструментів “Малювання” для

побудови будь-яких блок-схем;- можливість вставляти в документ об’єкти або

їхні фрагменти зображень з екрана монітору ПК.Система управління базами даних Microsoft

Access входить до складу пакета Microsoft Office.Вона дозволяє розв’язувати широке коло завданькористувачів без програмування і доступна дляширокого кола непрофесійних користувачівперсональних комп’ютерів.

Система управління базами даних (СУБД)Access розроблена для експлуатації вкомп’ютерних мережах у середовищі Windows.

Одна з основних переваг СУБД Access полягаєу тому, що вона має прості та зручні засобиобробки кількох таблиць у одній базі даних.Таблиця є основним об’єктом бази даних. В однійбазі даних зберігається кілька таблиць та засобизв’язування таблиць. Access надає змогустворювати веб-сторінки з використанням базданих, захищати дані від пошкодження танесанкціонованого доступу, використовуватиформи, фільтри, запити і звіти для отримання іаналізу даних.


140Молодь і ринок №9 (68), 2010

Пакет підготовки презентацій PowerPointпризначений для наочного представленнядемонстраційних матеріалів різних сфер діяльності(у тому числі, діяльності підприємств готельногота туристичного бізнесу) у вигляді наборупідготовлених на комп’ютері слайдів.

Сюди ж необхідно віднести вміння працюватиз операційною системою Windows, тобто вмінняпрацювати з елементами файлової системи:папками, файлами, ярликами, вміннякористуватись програмою “Провідник” тапрограмами-архіваторами [5].

Доцільно відзначити, що незважаючи на те, щопредставлені програми являються дужепоширеними, але далеко не всі українські студентиволодіють ними на відповідному рівні. Основніпричини цього економічні, оскільки незважаючина певне здешевлення комп’ютерних технологійта їх більшу доступність, далеко не кожна родинаможе собі дозволити ними користуватись, а вродинах, де є комп’ютер, 90% програм на ньомунеліцензійні, тобто піратські. Не краща ситуація ів більшості навчальних закладів України. Так, вних функціонують комп’ютерні класи, однаккількість комп’ютерів по відношенню до кількостістудентів здебільшого мізерна і далеко не всікомп’ютери підключені до мережі Інтернет, томув даному напрямку навчання відбувається більшформально ніж реально. Це ж можна віднести ідо двох інших зазначених нами напрямків.

Щодо другого напрямку варто відзначити, щоіснуючі комп’ютерні учбові програми можнарозділити на три основні групи:

1) програми, присвячені вивченню тих абоінших розділів системи мови (головне завданнятаких програм – введення і активізація мовнихформ і структур);

2) програми, направлені на навчання видаммовної діяльності;

3) контролюючі програми, що забезпечуютьконтроль за рівнем сформованості мовних навиків.

Комп’ютерні програми забезпечуютьвведення учбового матеріалу, моделюванняситуацій спілкування, організацію ігрових завдань,контроль і оцінку знань, дозволяючивикористовувати всі види наочності.

Навчальний комп’ютер є інструментом, якийорганізовує самостійну роботу осіб, щонавчаються і управляє нею, особливо в процесітренувальної роботи з мовним матеріалом. Це івизначає характер використовуваних вправ іметодичних прийомів. Найчастіше для підготовкифахівців туристичного спрямуваннязастосовуються наступні вправи:

1. Питально-відповідний діалог.

2. Діалог з вибірковою відповіддю.3. Діалог з вільно конструйованою відповіддю.4. Вправи на заповнення пропусків.5. Вправи для самоконтролю володіння

словником. Можливі варіанти таких вправ:а) Комп’ютер пропонує список слів для

перекладу.б) Комп’ютер пропонує співвіднести два

списки слів (російських та іноземних) і знайтиеквівалентні пари цих слів в обох мовах.

в) Комп’ютер пропонує співвіднести двасписки іноземних слів і встановити пари синонімівабо антонімів.

г) Комп’ютер пропонує список іноземних сліві перелік дефініцій цих слів. Особі, яка навчається,потрібно з’єднати кожне слово з відповідною йомудефініцією.

Слід пам’ятати, що комп’ютери в навчаннітреба використовувати тільки тоді, коли вонизабезпечують отримання знань, які неможливоабо достатньо складно отримати прибезкомп’ютерних технологіях. Дуже важливопобудувати навчання так, щоб студент розумів,що завдання розв’язує він, а не машина, що тількивін несе відповідальність за наслідки ухваленогорішення. Новітні комп’ютерні технологіїнеможливо представити без використаннятехнології мультимедіа. У даний часрозповсюдження мультимедійних технологійприводить до якісної зміни структури і змістунавчання у навчальних закладах.

Найважливішою перевагою мультимедіа єтакож можливість практично на будь-якому етапіроботи з програмою надати особам, що вчаться,можливість здійснити вибір з декількохальтернатив з подальшою оцінкою правильностікожного кроку. Такий постійний поточнийсамоконтроль особливо важливий в процесісамоосвіти. Побудова процесу навчання у виглядірозвиваючих інтерактивних ігор різко підвищуєувагу і інтерес до навчального матеріалу [6].

Третій напрям застосування комп’ютернихтехнологій в процесі підготовки фахівців сферитуризму – Інтернет. Інтернет – це система зв’язкуі одночасно інформаційна система, середовищеспілкування. У 1957 році у зв’язку із запускомРадянським Союзом першого супутникапрезидент США Ейзенхауер видав указ простворення Агентства ПерспективнихДослідницьких Проектів (ARPA), в якому булизібрані найбільш яскраві вчені США. Саме цеагентство декілька років опісля сфокусувало своюдіяльність на використанні комп’ютерів дляпотреб зв’язку у військових цілях. Якщо термін“Інтернет” спочатку використовувався для опису


141 Молодь і ринок №9 (68), 2010

мережі, побудованої на базі інтернет-протоколу IP,то зараз це слово придбало глобальний сенс ілише іноді застосовується як назва набору об’єднанихмереж. Кажучи просто – Інтернет, це будь-який набірокремих у фізичному сенсі мереж, які сполучені міжсобою єдиним протоколом IP, що дозволяє говоритипро них, як про одну логічну мережу.

Цей напрямок являється найбільшпрогресивним та інтерактивним, оскільки мережаІнтернет перетворилася з інструмента пасивногосприйняття в середовище, у якому контентстворюється, дробиться на маленькі частини,міняє структуру, залежно від мети й еволюціонує,проходячи через різні “співтовариства”користувачів. “Нові користувачі” тепер не тількичитають, але й пишуть різні матеріали, а тіелементи мережі, які вже стали новою системоюкомунікації деякі експерти вважають праобразомвсесвітньої мережі нового покоління.

Якщо раніше в співтоваристві користувачівбагато дискусій проходили у відносно статичнихфорумах, то тепер на їхнє місце прийшли блоги,які зробили спілкування в Інтернеті більш живим.Викладачі помітили, що при використанні такихінструментів як вікі-технології й блоги студентипереходять від обговорення запропонованих темміж собою до обговорення більш широкогоспектра тем з фахівцями з усього світу. У дужекороткий термін блоги стали широковикористовуватися і в освітніх цілях.

У наш час стало очевидно, що освіта необмежиться тільки робочим місцем, тому щонавчання зачіпає й поєднує кожний з аспектівнашого життя: від щоденних домашніх турбот докультури й мистецтва. Отже, в остаточномупідсумку, життя й навчання зіллються в єдине ціле,і найбільшу роль при цьому буде гратиспілкування.

У сучасному Інтернеті будь-який студент,інструктор або викладач зможе потрапити набудь-який необхідний освітній ресурс у будь-якийчас з будь-якого місця земної кулі. Технологіїосвіти майбутнього, за прогнозамисьогоднішнього дня, будуть будуватися на основіділових ігор у мережі й досягнень мультимедіа, аосвітні ресурси будуть доступні й відкриті длякористувачів. Навчання стане мобільним і будепроходити як індивідуально, так і в командах.Більшу роль буде відігравати зв’язок черезІнтернет. Викладачі й тренери з підготовкифахівців туристичної сфери розуміють простотуй ефективність таких сучасних освітніхінструментів, як Вікіпедія, блоги тощо, і вжеповноцінно їх використовують. Аудіо та відеоматеріали є однією з основ модернізації освіти.

Наприклад, навіть зараз все частіше в навчальніматеріали входять аудіокниги, які можнапрослухати на iPod або mр3-плеєрі. Мобільність івелика кількість контента, який можна розміститина сучасні носії, буде сприяти підвищеннюінформованості та ерудиції студентів.

Таким чином, необхідно відзначити, щоперелік можливих напрямів і підходів доподальшого розвитку й удосконаленняпедагогічних програмних засобів можна істотнорозширити й деталізувати у технологічному,методичному або контентному відношенні.Важливо, щоб пропоновані напрямки, підходи,рішення зачіпали проблему ефективноговикористання інноваційних інформаційнихтехнологій в навчальному процесі та підвищувалирівень інформаційної забезпеченості сфери освітиза рахунок створення й використання новихякісних педагогічних програмних засобів таметодик їх використання [2].

Ведучи розмову про застосуванняінформаційних технологій в педагогічному процесіварто згадати положення сформульованеосновоположником кібернетики НорбертомВінером, котре говорить про те, що технічнізасоби, використовувані культурою даногосуспільства, певною мірою впливають напереважаючі способи мислення. Інформаційнітехнології не тільки міняють саму сутністьпов’язаної з ними діяльності, але і чинять якпряму, так і непряму дію на особу людини, щозгодом може виявлятися також і в тих видахдіяльності, які безпосередньо ніяк не пов’язані зїх застосуванням. Усе це пояснюється тим, щонаше світосприймання в основному зумовлене іобмежене тими засобами, які ми використовуємов різних видах своєї діяльності. У ході навчанняна основі інформаційних технологій людина задопомогою нових засобів освоює нові категорії,що дають нові уявлення про картину світу, щозгодом, безумовно, позначатиметься в інших, нетільки учбових сферах його діяльності [1].

Беззаперечним є той факт, що інформаційнітехнології роблять процес навчання значноефективнішим, однак їхній вплив не можнарозцінювати однозначно, оскільки надмірнезахоплення новітніми інформаційнимитехнологіями може призвести як до погіршенняздоров’я так і до деструктивних змін особистості.Тому при роботі з новітніми технологіямиосновним кредо повинно бути: “Норма в дозі”.

З проведеного аналізу даного питання можназробити наступні висновки:

Інформаційні технології являються незамінноюскладовою сучасного активного ділового життя.


142

В сфері туризму інформаційні системистворюються з метою забезпечення стабільності,виключення дублювання дій, забезпеченняефективного та якісного виконання завдань. Вонизабезпечують певні переваги над конкурентами,автоматизуючи операції всередині системи іпокращуючи якість та продаж кінцевого продукту(послуги).

Інформаційні технології в сучасномунавчальному процесі якісно покращують процеснавчання, особливе місце в цьому процесі належитьмережі Інтернет, оскільки вона стирає географічніта геополітичні кордони, надаючи неймовірно широкіможливості для розвитку ерудиції та для культурногообміну. Суть сучасних інформаційних ікомунікаційних технологій – в їх універсальності ібагатофункціональності. Але при всіх своїх великихможливостях ці технології являють собою тількизасоби, що потенційно дозволяють зробитиефективнішою діяльність людини.

Надання доступу до великих об’ємівінформації не робить людину більш інформованоюбез яких-небудь додаткових зусиль, тому більшдоцільною для осіб, котрі навчаються, є попередняробота з педагогом, здатним навчити основнимдослідницьким навикам і принципам роботи звеликими масивами інформації.

Окрім використання мультимедійнихнавчальних програм, комп’ютерні програмиможна використовувати для підготовки іпроведення тестування, моніторингу учбовогопроцесу, власного інформаційного наповненняінструментальних середовищ для розробкикомп’ютерних уроків, підготовки дидактичнихматеріалів, використання ресурсів і послугІнтернету для аудиторної і самостійної роботи, атакож проектної діяльності студентів.

На сьогодні організація ефективної взаємодії

освітньої системи і підприємств ІТ-індустріїявляється одним з насущних завдань розвиткусуспільства. Формування інфраструктуриінформаційного бізнесу повинно йти в тісній ув’язціз модернізацією професійної освіти в цілому і втуристичній галузі зокрема. Кваліфікованийспеціаліст зобов’язаний володіти навиками івмінням роботи з IP-технологіями, адже зростаєпотреба використання інформаційних технологійв щоденній роботі працівників сфери туризму.

1. Захарова И.Г. Информационные технологиив образовании: Учеб. пособие для студ. высш. пед.учеб, заведений. – М.: Издательский центр“Академия”, 2003. – 192 с.

2. Збірник наукових праць за матеріалами ІІнауково-методичної конференції “Використаннякомп’ютерних технологій у навчальномупроцесі”, (18 – 20 листопада 1998 р.) /Міністерство освіти України, Інститутзмісту і методів навчання Міносвіти України,Харківський державний технічний університетрадіоелектроніки. – Харків, 1998. – 194 с.

3 . Мельниченко С.В. Інформаційнітехнології в туризмі: теорія, методологія,практика: монографія / С.В. Мельниченко.– К и їв : В и да вн и ц тво КНТЕУ, 2 0 0 8 . –492 с .

4. Новиков B.C. Инновации в туризме. – М.:ИЦ “Академия”, 2007. – 208 c.

5. Скопень М.М. Комп’ютерні інформаційнітехнології в туризмі: Навчальний посібник –К.: КОНДОР, 2005. – 302 с.

6. Юнина О.Е. Использование компьютерныхтехнологий как средства обученияиностранному языку студентов вуза // ВісникЛНУ імені Тараса Шевченка № 3(190),2010 р.




Джерела мудрості

“Чому б нам не жити у мирі ?”

Марон Публій Вергілійримський поет

“Мир – найвища благодать, якої люди прагнуть у цьому житті”.

Мігель де Сервантес Сааведраіспанський письменник

143 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Постановка проблеми. У сучаснихумовах питання фізичного вихованняпривертають особливу увагу,

викликаючи стурбованість громадськості.Навряд чи варто багато говорити, що має місцесуттєве відставання на цьому напрямі освітньо-виховного процесу, безпосередньо пов’язаному зпроблемою здоров’я нації. Відповідальність затакий стан справ значною мірою лежить напедагогах, теоретиках і практиках виховання, якіповинні аналізувати й узагальнювати досвід“виховання тіла”, і не лише вітчизняний, але йсвітовий, зокрема, європейський.

У самій же Європі ідея фізичного вихованняпройшла тривалий і складний шлях. Знаменноювіхою на цьому шляху стало європейськеВідродження. Саме в цей час відбувся поворотдо людини як вищої цінності, по-новомуосмислювалися питання її виховання.Обґрунтовуючи необхідність фізичного виховання(“виховання тіла”), гуманісти спиралися не лишена античну гімнастику, але й на вагомі здобуткинародного виховання, накопичені упродовжСередньовіччя. Досвід повсякденного життя,здоровий глузд і педагогічна інтуїція переконувалиселянина, ремісника, бюргера, що здоровий духможе бути лише у здоровому тілі. Саме цьомусегменту сукупної педагогічної думки і виховноїпрактики присвячена дана стаття, у якійставиться завдання розкрити зміст традиціїфізичного виховання, показати форми народного

“спорту”, вплив цього феномену на передовівиховні ідеї епохи, їх взаємовплив івзаємозбагачення, еволюцію і трансформаціюнародної традиції “виховання тіла” у ХV – напочатку ХVІІ століття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питанням вихованням в епоху європейськогоВідродження присвячені монографії та статтібагатьох дослідників історії педагогіки(У. Вудвард, Б. Год М. Корелін, Н. Рев’якіна, таінші), історії фізичної культури та спорту(Б. Голощапов, Л. Кун, В. Столбов та інші), історіїкультури (М. Бахтін, О. Гуревич, В. Даркевич таінші), але ця тема далеко не вичерпана ізалишається актуальною з огляду на гостротусьогоденних проблем.

Виклад основного матеріалу. Ізрозповсюдженням в Європі християнської релігіїпро язичницький культ тіла було забуто. Ідеологицеркви наголошували на пріоритетному значеннідуші, духовності – у них, на думку АвгустинаБлаженного, відбулася іскра божа. Душуприписувалося рятувати, а тіло приборкувати, як“мерзенну плоть”, “темницю душі”. Звичайно,упродовж століть у християнській теології (іпедагогіці) можна зустріти й менш категоричнідумки щодо тілесного, але аскетична лініязагалом переважала, значно ускладнюючиформування ідеології фізичного виховання.Яскравим виявом такої тенденції був відомийтрактат папи Інокентія ІІІ “Про презирство до

УДК 796.034.2:394.2“715”Павло Кицько, аспірант кафедри педагогіки

Полтавського національного педагогічного університетуімені В.Г. Короленка

НАРОДНА ТРАДИЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯВ ЕПОХУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ

У статті аналізуються ідеї і практика фізичного виховання в період європейського Відродження.Підкреслюється значення народної фізичної культури, досліджуються тенденції її розвитку. Авторстверджує, що вона здійснила вплив на гуманістичну педагогіку.

Ключові слова: фізичне виховання, фізична культура, народна фізична культура, народні ігри та розваги,гуманізм, усебічне виховання особистості, християнство, християнський аскетизм.

В статье рассматриваются идеи и практика физического воспитания в период европейскогоВозрождения. Подчеркивается значение народной физической культуры, исследуются тенденции ее развития.Автор утверждает, что она оказала влияние на гуманистическую педагогику.

Ключевые слова: физическое воспитание, физическая культура, народная физическая культура,народные игры и развлечения, гуманизм, всестороннее воспитание личности, христианство, христианскийаскетизм.

The article deals with the ideas and practice of phisical education in Europe of Renaissanse period. Thesignificance of people’s phisical culture is accentuated and the tendencies of its development are considered. Theauthor also asserts the influense of this culture on humanistic pedagogy.

Key words: physical education, physical culture, people’s physical culture, folk-games and plays, humanism,all-round education, Christianity, christian asceticism.


© П. Кицько, 2010

144Молодь і ринок №9 (68), 2010

світу, або Про ницість людського існування” (ХІІстоліття). Усе, що пов’язано з тілом,оголошувалося джерелом гріховності,заборонялося навіть думати про нього,рекомендувалось умертвляти плоть жорсткоюаскезою. Однак незважаючи на свою побожністьі навіть усупереч їй, середньовічна людина ніколиабсолютно не зневажала тілесне, плотське.“Якщо від точки зору теоретиків та ідеологів –богословів і схоластиків – ми звернемося дореальної й повсякденної релігійної практики, атакож до уявлень пересічних вірян, то побачимоне тільки… одухотворення матеріального начала,але свого роду натуралізм або “матеріалізм”, –зазначав А. Гуревич [5, 167]. Дослідник творчостіФ. Рабле М. Бахтін звернув увагу на те, що вромані “Гаргантюа і Пантагрюєль” ця тенденціявиражена в своєрідній фантастично-гіперболічнійформі: тілесні образи гіпертрофовані догігантських розмірів, плоть ніби реабілітовано втакий специфічний спосіб, а разом з нею і всяматеріальна сфера життя. Автор дослідженнятвердив, що поряд з християнським аскетизмомі в опозиції до нього існувала народна сміховакультура і “потужна матеріально-тілесна стихія”[2, 204, 346].

Дійсно, у народі здавна цінували здоров’я,фізичну силу, тілесну красу. Як свідчатьрізноманітні хроніки, малюнки, спогади, людейповажали не лише за старшинство походженнячи власність, авторитет завойовувався такожфізичною силою, молодістю, енергійністю,спритністю, сміливістю. Вельми живучоювиявилася народна ігрова традиція, бо багатосучасних видів спорту бере початок саме з неї.У ІІ столітті н.е. християнський ідеолог Тертулліанз обуренням говорив про римські ігри в цирку,убачаючи в них підступи диявола, а наприкінці ІVстоліття під тиском церкви були забороненіолімпійські ігри [9, 82]. Упродовж наступногоперіоду церква, як могла, боролася з фізичнимиіграми та розвагами, але перемогти цю “згубнупристрасть” так і не змогла. На старовиннихмалюнках можна побачити, як селяни грають ірозважаються різними фізичними вправамипросто перед церковною будівлею. Грали селяний городяни, королі й дворяни, дорослі й діти. Навітьклірики не цуралися рухливих ігор. Цікавий факт:церковний собор у Сансі 1485 р. заборонивсвященикам грати в м’яча на тій підставі, що дляцього треба було знімати рясу [1, 95]. Невідомо,чи виконувалася ця заборона, але загалом церквідоводилося пристосовуватися, іти на поступки,аби не відірватися від вірян. У буллі кардиналаАмбуазського (1501 р.) наголошувалося, що

“тілесні вправи порівняно зі справами духовнимивидаються мало корисними”, однак інколи, у разізгоди керівника установи (йшлося про коледжМонтегю), спудеї можуть і пограти, пристойно іне дуже часто [1, 96].

І навіть більше того: фактично всі релігійнісвята, пов’язані із сезонними роботами,супроводжувалися фізичними іграми тазмаганнями. “Жирний вівторок” зазвичайрозпочинався з півневих боїв і закінчувався гроюв м’яча – середньовічним “футболом”. Вісторичних джерелах ХVІ століття знаходимовідомості про те, що “…після обіду всянавколишня молодь виходила погратися з м’ячем.Дорослі – батьки й міська знать – сідлали коней іверхи їхали до місця, де веселилася молодь, іразом із нею знову знаходили свою молодість”[1, 86]. Хроніст ХVІ століття Філіп Стаббсописував цю гру у таких висловах: “Футбол – цегра, де молоді люди… б’ють ногами великийм’яч, котять його по землі, не піднімаючи вповітря. Можу сказати, достатньо погана гра, якна мене, набагато вульгарніша, непорядніша,дурніша, ніж будь-яка інша; вона зрідказакінчується без утрат, нещасних випадків абоіншої шкоди для гравців” [6, 115].

За часів Середньовіччя існувало декількарізновидів цієї гри: “суль” у Франції, “херлінг” уВеликій Британії, “квіко дель кальчіо” в Італіїтощо. Манера гри у “суль” (таку назву мало дещоподібне футбольному м’ячу – куля, наповненасіном або сплетена з лози) була гнучкою і непідпадала під будь-які писані правила: гравці всіразом кидалися на м’яч, виборювали його рукамита ногами, аби доставити до певного місця.“Херлінг” узагалі полягав у стрімкому бігові погорах і долинах, навіть долаючи водойми, з метоюзакинути м’яч у ворота суперника. Щодо“кальчіо”, тут уже боротьба відбувалася наобмеженому і чітко розміченому просторі. Саме“кальчіо” став попередником сучасного футболу.

Окрім ігор з м’ячем, у сільській місцевостіюнаки полюбляли “мірятися силою” і змагатисяна швидкість, спритність і влучність. Вони металикаміння, бігали, стрибали, піднімали важкіпредмети. Забави селян переймали городяни.Розвиток такої форми, як метання, киданняпредметів у ціль, призвів до появи у містахрізноманітних ігор з кульками: “пергамон”, “тенес”(праобраз тенісу), згодом кеглі, крикет, гольфтощо. Не забудемо сказати й про водні видисередньовічного “спорту” – як вправно володівними герой Ф. Рабле Гаргантюа, коли “…плававу глибоких місцях на грудях, на спині, на боку,рухаючи всіма членами або ж самими ногами, з


145 Молодь і ринок №9 (68), 2010

книгою в руці перепливав Сену, не замочившижодної сторінки … униз головою кидався в воду,діставав дна … пірнав у безодні …” [10, 85]. ВІталії, особливо у Венеції та інших річкових містахпід час свят традиційно влаштовували регати –великі змагання на човнах і гондолах. Одне зтаких змагань у ХV столітті описано Я.Буркгардтом[3, 355]. На півночі Європи, у Голландії, полюбляликовзани. Про масове захоплення ними свідчатьтвори образотворчого мистецтва. На ковзанахможна побачити селян і городян, чоловіків і жінок,знатних осіб і простий люд, навіть священиків.Удосконалення ковзанів (поява залізного полозу,плавно відігнутого спереду) дозволилозапровадити елементи танцювальних рухів(прототип фігурного катання), дало можливістьвикористовувати на льоду м’яч або клюшку. Такнароджувався хокей.

Упродовж усього Середньовіччя до складународної культури входила силова боротьба –змагання атлетів, бої врукопашну, кулачні боїтощо. Народні кулачні бої можна вважатипопередниками сучасного боксу. У баладах проРобіна Гуда, інших легендах і переказах героїобов’язково володіють прийомами рукопашногобою, так само як і збройної боротьби. Кулачні боївлаштовувалися нерідко навіть у церковнихдворах. Уже в ХІІІ столітті в Англії достатньочітко оформилася процедура їх проведення,визначалися чемпіони з цього виду єдиноборства[8, 41]. Поряд з цим серед городян булипопулярними змагання зі стрільби, насамперед злука. Держава всіляко підтримувала це заняття зогляду на військову потребу. Так, англійський корольГенріх VІІІ спеціальним едиктом ухвалив, що кожнийпідданий має систематично вправлятися у стрільбіз лука і навчати їй своїх дітей ще в дошкільному віці[9, 118]. Той же монарх у 1540 році започаткувавнавчання “високому мистецтву захисту”, тобтофехтуванню. Було дозволено відкривати спеціальнішколи, де б майстри тренували молодь,прищеплюючи навички володіння різними видамизброї – мечем, сокирою, довгим списом.

У ХІV – ХVІ століттях у містах Німеччинирегулярно влаштовувалися стрілецькі змагання,а лук зі стрілами був витіснений арбалетом. Кожнемісто вважало справою честі виставити на нихсвою команду. За кращі постріливстановлювалися особливі винагороди. Місто, щоотримало головний приз, мало право наорганізацію наступного свята [3, 123 – 124]. Схожісвята-змагання мали місце в містах ЦентральноїЄвропи, наприклад у Празі, Відні. Найвищогорозквіту вони досягли на межі ХV – ХVІ століть[9, 126].

Варто сказати й про танці. Вони нерідкопоєднувалися з народними іграми, включалиакробатичні елементи і вимагали певної фізичноїпідготовки (хіба що за винятком хороводів). УФранції, Іспанії люди танцювали з обручем,виконували складні фігури. Швейцарський студентТомас Платтер так описував народне свято вАвіньоні 1596 року: “Приємно бачити, як під музикувони (молоді дівчата) проходять через свій обруч,вигинаючись і згинаючись у такт інструментам”[1, 104]. Значних успіхів досягло танцювальнемистецтво в Італії. Запозичивши грецькутрадицію, поєднуючи її з елементами побутовоготанцю, Доменіко да Феррара і Фабриціо Карозодо Сермонета заклали теоретичні основиновоєвропейської хореографічної культури [6, 109].

Отже, традиція народної фізичної культуриСередньовіччя та епохи Відродження буланадзвичайно змістовною і багатогранною. Але,саме за часів Ренесансу вона отримала потужнийімпульс для свого розвитку і зазнала якісних змін.Тоді чітко визначилася тенденція щодо уникнення“грубих і підозрілих ігор старої традиції”, того, щомістило загрозу моральному й фізичномуздоров’ю людини. Традиційні формисередньовічного “спорту” диференціювали як усоціально-класовому, так і у віковому сенсі.Характер першої диференціації був суперечливимі неоднозначним, тому важко провести абсолютночітку межу між фізичними іграми та вправамидворян, буржуазії, народу. Узяти хоча бфранцузьку гру “суль”: народна за походженням,така, що сягала коріння в общинні обряди сільськоїгромади, вона набула популярності в дворянськомусередовищі. На малюнках початку ХVІІ століттями часто бачимо знатних дворян, котрі надуваютьм’яч для гри. Навіть королі Франції – Франциск Іі Генріх ІІ не цуралися цієї мужицької розваги іграли із задоволенням, а останній заразив неюпоета Ронсара. “Футболом” захоплювалися такожанглійські королі Генріх VІІ і Генріх VІІІ. Для нихобладнали спеціальний майданчик, де разом зпридворними мали можливість грати в м’ячазаможні городяни [9, 120]. Стрільбі з лука сприялакоролева Єлизавета. Вона заснувала регулярнізмагання в Лондоні, в яких брали участь іпредставники англійської аристократії.

Численні іконографічні документи епохизасвідчують той факт, що під час сезонних святзнатні дворяни танцювали разом із селянами,мірялися з ними силою в боротьбі, стрибках,киданні спису, тобто в усьому тому, що вважалосянизькими заняттями. Проте згодом, у ХVІІстолітті молоді дворяни вже намагалисявідмежуватися від традиційно народних видів


146Молодь і ринок №9 (68), 2010

“спорту”. При королівських дворах, варистократичних навчальних закладахпоширювалися такі форми, як верхова їзда,фехтування, полювання, а також танці новогозразка. Звичайно, фізичні розваги знаті цим невичерпувалися, у моду входив “футбол”, гольф,боулінг тощо, але верхова їзда та фехтуваннязалишалися класично дворянськими. У той жечас сільське дворянство, наприклад, сквайри вАнглії, не відривалися від народної традиції,намагалися її підтримувати, заохочуючипроведення селянських ігор і змагань.

Цікавим літературним пам’ятником епохиєвропейського Відродження, у якому підведенопідсумок етичних, естетичних і педагогічнихпошуків того часу, є трактат БальдассареКастильоне “Придворний” (1516 р.). Авторстворив образ “ідеального придворного”ренесансної доби, який, по суті, був гуманістичнимідеалом особистості. Проте, герой твору жив усоціально обмеженому середовищі і спілкувавсялише з представниками аристократичної еліти.Поміж актуальних питань, що їх обговорюютьперсонажі трактату, є й питання про “вихованнятіла”. Безсумнівно, усі сходяться на тому, що“ідеальний придворний”, тобто аристократ, маєбути красивим і сильним, розумним і вихованим.А от питання про те, які види “спорту” є гіднимийого соціального статусу, стало предметомдискусії. Власне, йдеться про те, чи можнадворянинові грати й змагатися з не дворянами.Сеньйор Паллавічино вважав, що так, і навівприклад: на його батьківщині, у північній Італії,Ломбардії, це стало звичним явищем. Там селяний городяни традиційно танцювали і змагалися всилі без будь-яких застережень і забобонів.Опоненти загалом погоджуються, проте за умовиобов’язкової перемоги, дворянина, бо поразказашкодить його честі (!). Отже, спортивний духпоступав в значенні честі феодала, такої ж думкиі сам “придворний”. Він запропонував щось назразок програми фізичного виховання“благородного” стану: це передусім полювання(бо воно нагадує війну, а військова справа – першийобов’язок дворянина), плавання, стрибки, біг,кидання каменів, гра у м’яча, верхова їзда,вольтижування і ще деякі види “спорту”. Якбачимо, дещо зі “спорту” народного в цюпрограму все ж таки ввійшло (м’яч і “киданнякаменів”), а деякі форми було відкинуто.“Здобувши неабияку майстерність у цих вправах,рештою, – уважав придворний, – можназнехтувати, а саме перевертами на землі, ходіннямпо канату тощо” [7, 208, 209].

Серед зауважень “придворного” є й таке:

фізичне виховання дворянина не повиннозводитися для потреб військової служби. Воноповинно спрямовуватися на формування людськоїособистості як такої, її гармонійного розвитку.Автор трактату навіть знайшов красиве слово дляцього – “грація”, “блага грація”, тобто витонченагармонія всіх позитивних якостей людини, у томучислі фізичних. Водночас міркування Б. Кастильоневіддзеркалили трансформацію лицарського ідеалуфізичного виховання. Лицарство як таке поступовосходило нанівець, залишаючи свій спадок новимпоколінням дворян і придворній культурі. Але зіншого боку, дещо відійшло й народові, інколи усвоєрідній, можна сказати, пародійній формі. Упівнічних містах Європи – Страсбурзі, Нюрберзі,Генті та інших – з нагоди вступу молоді до цехів,під час сезонних ярмарок проводили різноманітнізмагання – біг, перетягування канату, стрільба вціль. При цьому нерідко влаштовували власні“турніри” – “у зеленому вбранні, із солом’янимщитом і жердиною в руці”. Майже таккарикатурно виглядав “істинний лицар”, якогозустрів Тіль Уленшпігень, герой роману Шарляде Костера. Але городяни і селяни не простопародіювали лицарські турніри, але й запозичувалидеякі елементи лицарських ігор. “Кільце” і“квінтана” (“опудало”) – традиційно лицарськірозваги. У першій потрібно було, пішки або верхивразити списом дерев’яну мішень у формі головитурка, у другій – на повному скаку зірвати кільце.Спочатку все це дозволялося робити лишедворянам на лицарських турнірах. Відомо, що зкінця ХVІ століття турніри більше не проводилися.У ці ігри грали просто так, незалежно від їхпризначення. Вони стали доступними широкимколам народу, навіть дітям. “Що ж відбулося? –зазначає француз Ф. Ар’єс. – І сьогодні, як недивно, вони не зникли повністю, як це можездатися на перший погляд. Однак нічого подібногоне знайти біля тенісних кортів і майданчиків длягольфу, тобто в багатих районах. Необхідно йтина сільські свята, де й досі стукають довбнею поголові турка і бігають за кільцем. Це й усе, щозалишилося від лицарських турнірівСередньовіччя: дитяча й народна забава” [1, 103].

Змінювався також характер фізичних ігор ірозваг міського населення. У ХV – ХVІ століттяхчастина з них переміщувалася в сільськумісцевість, а в самих містах ігри ставали більшорганізованими, вони диференціювалися залежновід статків городян. Деякі розваги заборонялисявластями на тій підставі, що вони загрожуютьгромадському порядку – наприклад, кегельбан уХVІ – ХVІІ століттях неодноразово закриваличерез бійки, що траплялися в ігрових залах. До


147 Молодь і ринок №9 (68), 2010

деяких ігор доступ народу обмежувавсямайновим цензом. В Англії, наприклад, грати вбоулінг мали можливість лише власникиземельних ділянок з певним доходом (у ХVІстолітті – 100 ф. ст. щорічно). Заможні городяниформували свої власні пріоритети в галузі фізичноїкультури. Для ігор у м’яча обладнувалисяспеціальні зали, де збиралося міське товариствоі, окрім гри, обговорювало різноманітні проблеми.Стало менше розважальності і більшеутилітарності у фізичних розвагах городян. Прицьому традиційні види “спорту” намагалисяставити на теоретичну основу, писалися трактатиз фехтування, футболу, боротьби тощо. В Англіїкороль Яків І (1566 – 1625 рр.) видав “Книгу проспорт” – посібник з улюблених англійцями фізичнихвправ і розваг. В Італії А. Скаїно описавфлорентійський футбол (кальчіо) і спробував описатиправила гри. К. Агріппа і С. Фабрис започаткувалитеоретичну розробку мистецтва фехтування.

В епоху Відродження намітилася тенденціявідмежування дитячих ігор від ігор дорослих. Накартинах і гравюрах ми вже не бачимо, що дітиграють у “футбол” поряд з дорослими, як уранньому Середньовіччі. Очевидно,усвідомлювалася небезпека для здоров’я і життядітей тогочасної гри. Однак це не означає, щофутбол відійшов до ігор дорослих. Ця спортивнагра продовжувала бути популярною серед учнівзакритих приватних шкіл в Англії, а педагоги ібатьки вбачали в ній неабиякий виховнийпотенціал і засіб відпочинку школярів [4, 15].Англійський педагог Р. Мюлькастер,розмірковуючи про значення старих народних ігор,дійшов висновку, що популярність футболу не євипадковою, бо ця рухлива гра надзвичайнокорисна для здоров’я . Італійський лікарІ . Меркуріаліс так само стверджував, що ігри зм’ячем сприяють стрункості, біг зміцнює дихання,а боротьба виховує рішучість [9, 124].

До переліку дитячих ігор потрапили такожвправи з обручем, стрибки через нього і черезскакалку, різноманітні ігри з кульками, воланами,піжмурки, квач тощо. Усвідомлюючи корисністьрухливих ігор, європейське суспільство відбиралодля дітей найбільш небезпечні види – як з бокуфізичного, так і морального здоров’я. Азартні ігрипіддавалися моралістами і педагогами жорстокійкритиці. Цю критику підтримували й церковнідіячі. Процес педагогізації рухливих ігорвідбувався на тлі зростання суспільного інтересудо дитини і дитинства, уваги до здоров’я іфізичного розвитку молоді, а, з іншого боку,супроводжувався пом’якшенням найбільш грубихформ народної фізичної культури.

Гуманісти, які першими поставили питання пронеобхідність фізичного виховання в контекстігармонійного розвитку особистості, мали на увазів першу чергу античну гімнастику. Проте вонине обмежувалися нею і додавали, окрім елементівлицарської підготовки, багато форм з народноїтрадиції, сформованої в період Середньовіччя.Найбільш послідовним, як нам видається, бувЕразм Роттердамський. Окрім гімнастики, вінрекомендував дітям ігри з м’ячем, кульками,різноманітні стрибки (“як сарана, обома ногами,з’єднавши ноги, на одній нозі”) [11, 93]. У“Розмовах запросто” Еразма хлопчики грають уручний м’яч – різновид лапти. Ця гра буларозповсюджена у сільській місцевості впродовжусього Середньовіччя. Вони також “штовхаютьядро”, хоча, здається, це простий камінь, якимпотрібно влучити у велику брилу. “Куля в залізнекільце” – схоже, це від того самого “кільця”, щоприйшло на зміну лицарським турнірам [12, 47 – 68].

Я.А. Коменський у “Великій дидактиці”приділив особливу увагу народним іграм. Наілюстраціях до книги ми бачимо основні зимовіта літні розваги, і всі вони народного походження:біг наввипередки, боротьба, кулачний бій,“кільце”, піжмурки, котурни (диби), фехтуванняпалицями, кеглі, ковзани, санки, гойдалка. І хочапедагог не мав на увазі спеціальних уроків зфізичної культури, він наголошував на необхідностій корисності народних рухливих ігор длявідпочинку від інтелектуальних занять і шкільнихуроків, а також з точки зору морально-етичноговиховання, формування характеру дитини та їїсоціалізації.

Висновки. Таким чином, можнаконстатувати, що за часів Середньовіччя вєвропейських країнах сформувалася потужна йбагатогранна народна традиція фізичноговиховання. Вона існувала й розвиваласяавтономно, незалежно від будь-яких теоретичнихобґрунтувань і панівних ідеологій, ґрунтуючись наздоровому глузді та педагогічній інтуїції простогонароду – селян і городян. Потреба у фізичномувихованні (“вихованні тіла”) була зумовлена самимжиттям – працею, необхідністю захищатися відворогів, протистояти суворим умовам буттясередньовічної людини. У народних фізичних іграхі розвагах ми знаходимо багато зародківсучасного спорту. Проте деякі форми, на жаль,забулися. Але головним є те, що, незважаючи навсі заборони і обмеження, ця культурапродовжувала жити і розвиватися.

В епоху Відродження вона набула нових рис.Її осередком стали міста з їх особливоюпсихологічною атмосферою, бурхливою


148

економічною активністю, волелюбнимнаселенням. Відбувається (хоча й доситьсуперечливо) диференціація фізичних ігор і розваг,окремі їх види стають надбанням певнихсоціальних груп і станів (дворянство,аристократія, заможне бюргерство, простий люд).Зникають або пом’якшуються надто грубі форми.Постає питання про дитячі ігри, виникає думка,що їх необхідно відмежовувати від ігор дорослих.

Остання обставина дуже важлива. Вонапов’язана з новим ставленням до дитини йдитинства, новим підходом до виховання взагалій до фізичного виховання зокрема. Вагоме словосказали в цей час натурфілософи і медики,указавши на залежність здоров’я від правильноорганізованого виховання.

Гуманісти епохи європейського Відродження,спираючись на античний досвід, обґрунтовуючиідею всебічного, гармонійного розвиткуособистості, визнавали необхідність фізичноговиховання – “виховання тіла” – не меншою, ніж“виховання душі”. При цьому вони зазнали впливуі народної педагогіки, про яку йшлося в нашійстатті. Інакше й не могло бути – Античність з їїкультом тіла залишилася в глибині століть, а ігрита розваги простого народу, який по-своєму, безфілософії і теорії “виховував тіло”, оточували їхповсякденно. Тому посилань на народні формизустрічаємо у творах італійських педагогів-гуманістів, Ф. Рабле, М. Монтеня, ЕразмаРоттердамського та інших не менше, ніж накласичну гімнастику греків.

У цьому зв’язку не можна не згадати, щотрадиція народного фізичного виховання і фізичноїкультури була присутньою в Україні за козацькихчасів. Тут існували школи, де діти не лишездобували освіту, але й отримували достатньосерйозну військово-спортивну підготовку.Мужність, сміливість, невибагливість козаків під

час походів і в побуті відзначали сучасники,звертаючи увагу на те, що ці люди змалкувиховувалися в такому дусі.

Досвід народного фізичного вихованнязбагатив педагогічну думку епохи європейськогоВідродження. Зливаючись із ренесанснимгуманізмом, здобутками медицини івідродженням античних ідеалів, він сприявпросуванню європейців, словами Ф. Ар’єса, від“кулачних боїв – до суспільства фізичноїкультури”, новоєвропейського суспільства.

1. Арьес Ф. Ребёнок и семейная жизнь при Старомпорядке / Ф. Арьес. – Екатеринбург: Узд-во Урал. ун-та, 1999. – 416 с.

2. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле инародная культура Средневековья и Ренессанса /М.М. Бахтин. – М.: Худож. лит., 1990. – 543 с.

3. Буркгардт Я. Культура Италии в эпохуВозрождения / Я. Буркгардт. – Смоленск: Русич,2002. – 448 с.

4. Валь А. История футбола / А. Валь. – М.: Изд-во”АСТ“, Изд-во “Астрель”, 2003. – 144 с.

5. Гуревич А.Я. Культура и общество средневековойЕвропы глазами современников / А.Я. Гуревич. – М.:Искусство, 1986. – 364 с.

6. Кун Л. Всеобщая история физической культурыи спорта / Л. Кун. – М. : Радуга, 1982. – 399 с.

7. Кастильоне Б. Придворный // Сочинения великихитальянцев ХVІ века. – СПБ.: Алетея, 2002. – С. 181 – 246.

8. Мандзяк А.С. Боевые искусства Европы /А.С. Мандзяк. – Минск: Современное слово, 2005. –351 с.

9. Оливова В. Люди и игры: у истоков современногоспорта / В. Оливова. – М. : Физкультура и спорт, 1985. – 240 с.

10. Рабле Ф. Гаргантюа и Пантагрюэль / Ф. Рабле.– М.: Худож. лит. 1973. – 783 с.

11. Эразм Роттердамский. О приличии детскихнравов / Эразм Роттердамский // Педагогика. – 1995.– № 4. – С. 82-94.

12. Эразм Роттердамский. Разговоры запросто /Эразм Роттердамский. – М.: Худож. лит., 1969. – 703 с.




27 вересняВоздвиження Хреста Господнього

Зараз хрест – головний символ християнства. Християнські храми увінчані хрестами,кожний християнин носить на грудях натільний хрест і осяяв себе хресним знаменням.

У 70 р. від Р.Х. Ієрусалим був зруйнований, багато священних місць були знівечені ізасипані сміттям і розвалинами. Римський імператор Адріан побудував на місцізруйнованого Єрусалиму нове місто, засипав труну Господню землею і поставив наднею ідола, а на місці, де Христос був розіпнутий, збудував храм богині Венері.

День Воздвиження Хреста Господнього – день строгого поста.

149 Молодь і ринок №9 (68), 2010

Постановка проблеми. Оскількиекономічний потенціал держави тарегіону важлива складова у процесах

розбудови, – знання стали обов’язковимелементом сучасного розвитку суспільства. Вони,зокрема, дають змогу долати нестачуматеріальних і людських ресурсів, а такожотримувати високі прибутки. У цьому зв’язкуособливо актуальна проблема підготовки кадрів,які становитимуть опору будь-якої структури вумовах жорсткої конкуренції на ринку [8, 477].Методи підготовки кадрів повинні відповідати тимвимогам, які ставить середовище перед ними підчас вибору місця роботи. Ці методи вимагаютьрозвитку і вдосконалення.

Серед визначальних елементівконкурентоспроможності економіки є якістьосвітньої системи, яка забезпечує розвитокінтелектуального потенціалу суспільства.Сучасний ринок праці, як внутрішній, так іміжнародний, ставить свої вимоги до рівняпідготовки менеджерського персоналу. Розвитоквітчизняної освітньої системи повинен відповідативимогам Болонського процесу, що забезпечитькореляцію між вимогами ринку праці (попитом) ірівнем знань спеціалістів.

Аналіз останніх досліджень. Основні положеннямодернізації вітчизняної вищої освіти в контекстієвроінтеграції України і приєднання до Болонськогопроцесу розглянуто в інформаційних матеріалахМіністерства освіти і науки України [6, 12].

Особливості реалізації принципів Болонськоїдекларації для підготовки фахівців економічногопрофілю аналізує проректор КНЕУ А. Колот [4,20]. Автор розглянув основні положення цієїдекларації, зокрема, введення двох циклівнавчання (бакалавр, магістр), кредитно-модульноїсистеми організації навчального процесу,контролю за якістю освіти, розширеннямобільності студентів і викладачів, забезпеченняпрацевлаштування випускників, обґрунтуваннядоцільності європейської системи освіти.

Різні аспекти проблеми вдосконалення вищоїосвіти в Україні розглянуто також у науковихпрацях Т. Фінікова , О. Романовського іЮ. Романовської [5, 49], А. Амбросова іО. Сердюка [1, 25] та інших.

Мета статті: окреслити перспективипідготовки конкурентноспроможних менеджерів,зміни та реформи, пов’язані з майбутнім вступомдо європейського освітянського простору.

Виклад основного матеріалу. Найчастішевідбір кадрів на певну посаду здійснює керівникабо спеціаліст відділу кадрів. Такий відбірвідбувається, здебільшого, за відсутності повноїінформації про ділові якості та професіоналізмкандидата.

На мій погляд, орієнтиром для оптимальноїпідготовки кадрів повинні бути обґрунтовані,послідовні вимоги до посади, виражені бальноюоцінкою.

Потяг українців до знань і дипломів добре

УДК 373(4)Юрій Задорожний, студент Дрогобицького державного педагогічного університету


ПЕРСПЕКТИВИ ПІДГОТОВКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХМЕНЕДЖЕРІВ У КОНТЕКСТІ ВИМОГ БОЛОНСЬКОГО

ПРОЦЕСУ ТА ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГООСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

У статті розглядаються перспективи підготовки конкурентоспроможних менеджерів та зміни, якіособливо значні у системі економічної освіти, реформи, які орієнтовані на вимоги Болонського процесу іпов’язані з майбутнім вступом до європейського освітянського простору.

Ключові слова: Болонський процес, менеджмент-освіта, інформаційні освітні технології.В статье рассматриваются перспективы подготовки конкурентоспособных менеджеров и изменения,

которые особенно значительные в системе экономического образования, реформы, которые ориентированына требования Болонского процесса и связаны с будущим вступлением в европейское просветительскоепространство.

Ключевые слова: Болонский процесс, менеджмент-образования, информационные образовательныетехнологии.

This article discusses the prospects for training managers and competitive changes that are particularlysignificant in the system of economic education, reforms that focus on the requirements of the Bologna process andrelated to the future accession to the European educational space.

Key words: Bolonskiy process, management of education, information educational technologies.

ПЕРСПЕКТИВИ ПІДГОТОВКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХ МЕНЕДЖЕРІВУ КОНТЕКСТІ ВИМОГ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ ТА ФОРМУВАННЯ

ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

© Ю. Задорожний, 2010

150Молодь і ринок №9 (68), 2010

відомий. Більшість наших земляків прагне здобутивищу освіту. Тому необхідно здійснюватиуправління цим процесом і “прив’язувати”підготовку спеціалістів до реалій ринку праці, абиуникнути безробіття дипломованих фахівців.

Нині актуальні проблеми якості знань та“перевиробництва” спеціалістів, а звідси – значнітруднощі у працевлаштуванні. Неадекватнереагування системи вищої і професійної освіти нареальні процеси в економіці, посилює диспропорціїміж попитом і пропозицією на ринку праці. Так, за2004 р. навчальні заклади Тернопільщини І – IVрівнів акредитації підготували майже 21 тис.випускників. У ВНЗ ІІІ – IV рівнів акредитаціїнаймасовішими були випуски за спеціальностями:“Облік і аудит” (1933 особи), “Учитель” (1622),“Фінанси” (1316), “Економіка підприємництва”(988), “Банківська справа” (698 осіб) [3, 20].

Соціологічні опитування випускників вищихнавчальних закладів щодо самооцінки рівня їхконкурентоспроможності свідчать, що основноюперешкодою у працевлаштуванні після отриманнядиплому про вищу освіту за тією чи іншоюспеціальністю є відсутність практичного досвідуроботи. Забезпечити відповідну якістьпрофесійно-практичної підготовки надзвичайноважко, адже студента потрібно навчати не лишев аудиторії, а й на майбутньому робочому місці.Проте роботодавці нині не дбають про підготовкуфахівця, оскільки отримують його безоплатно.Усе ж деякі підприємства виявляють такузацікавленість. Їхні представники приходять увищий навчальний заклад для того, щоб вибратисеред студентів потенційних працівників потрібноїкваліфікації, організовують у себе практику,впливають на навчальний процес [2, 93].

В Україні вища освіта визнана однією зпровідних галузей розвитку суспільства. Тожактуальність проблеми її реорганізації позасумнівом. Україна здійснює модернізаціюосвітньої діяльності в контексті вимогБолонського процесу.

Особливе значення приділяється розвиткуефективних систем забезпечення якості освіти.Освітня діяльність, відповідно до умов Болонськоїдекларації, – це не тільки рівні, модулі,експерименти, кредити, рейтинги, а й відтворенняв людині потреби та можливості вийти за межітого, що вивчається, розвиток у студентаздібностей до саморозвитку, самовдосконалення,неперервної самоосвіти впродовж усього життя.Важливо розвивати творчий потенціал студентів,вчити критично мислити, швидко орієнтуватися ускладних ситуаціях і приймати правильні рішення.

Суть проблеми не полягає тільки в оптимізації

процесів підготовки управлінців у ВНЗ, на основівмотивованого та справедливого перерозподілуіснуючих методів у викладацькій діяльності, а впереусвідомленні самого об’єкта зусильвикладацького корпусу.

Феномен мотивації, як стверджуютьтеоретики, – це складний ансамбль, який можнавивчати і коригувати тільки у роботі з людьми, уреальних обставинах.

Використовуючи численні прояви мотиваційнихансамблів у поведінці студентів та викладачів,можна сподіватися на позитивний результатдіяльності, який відповідає сучасним вимогам. Цестосується, зокрема, і підготовки менеджерів.

Як стверджує І. Васюков, нині можна вестимову про початок розробки організаційно-ресурсного підходу у підготовці менеджерів уВНЗ. “Ресурси” – це сукупність мотиваційнихансамблів студентів та викладачів.

У 90-х роках ХХ століття, після здобуттяУкраїною незалежності і початку розвиткупідприємств недержавної форми власності,з’явилася потреба у фахівцях новихспеціальностей, підготовку яких вищі навчальнізаклади не здійснювали або здійснювали внедостатній кількості.

У той час диплом про вищу освіту, знанняіноземної мови та володіння навиками роботи накомп’ютері давало змогу спеціалістам, занаявності наполегливості, цілеспрямування,досягати успіхів у сферах, відмінних від їх базовоїосвіти. Тепер же роботодавці вимагають, крімпрактичного досвіду роботи і відповідної освіти,ще й теоретичної підготовки. Як наслідок, наринку освітніх послуг почав активно розвиватисьнапрям підготовки менеджерів, які вже маютьвищу освіту.

Еволюція нової економіки призводить до зміну системі взаємодії “держава-бізнес-суспільство”в ціннісних установках і потребах. Особливийінтерес викликають трансформаційні процеси восвіті, оскільки це той сектор нової економіки, деформується носій знань – кваліфікованийпрацівник. Нова економіка ставить до існуючоїсистеми освіти свої вимоги.

Для освіти нині характерне збільшення обсягузнань і швидкості їх оновлення, поява нових уміньі навиків, що визначають успішність людини всуспільстві. Постійне вдосконалення у відповідьна виклики часу стає умовою життєздатностісистеми освіти. Особливо актуальна здатністьтрансформуватися відповідно до змінних вимоготочення у менеджмент-освіті.

Які ж чинники визначають необхідністьмодернізації сучасної української менеджмент-



151 Молодь і ринок №9 (68), 2010

освіти? Передусім, це обставини, пов’язані зеволюцією нової економіки: поступовою зміноюструктури вітчизняного виробництва,формуванням інформаційно-комунікаційнихринків; розширенням сектора аналітичних,консультаційних і маркетингових послуг;посиленням мотивації працівників до здобуття йоновлення знань, навиків, умінь. Крім того,глобалізація економіки України, її амбіції щодовступу в майбутньому до ЄС ставлять додатковівимоги до модернізації національної менеджмент-освіти. До цієї групи факторів належать зростанняпотреби у творчих висококваліфікованихменеджерах, аналітиках, маркетологах;збільшення мобільності працівників; підвищеннявимог до якості освіти; посилення конкуренції наринку освітніх послуг; розширення можливостейздобуття освіти.

Нині в країні існує необхідність у підвищеннізагального професійно-освітнього рівняпрацюючих, що дасть змогу утворити середовище,яке легко сприйматиме нові ідеї, легкоадаптуватиме та створюватиме нові знання. А це,своєю чергою, є основою інноваційного розвитку,умовою сприйняття нововведення [7, 49].

Дослідження ринку праці підтверджуєневідповідність вимог професійно-кваліфікаційноїструктури до попиту на робочу силу. Загаломринок праці є надлишковим. За статистичнимиданими, в 2005 році навантаження незайнятогонаселення на одну вакансію становило чотириособи. Не менш важливою є якіснаневідповідність попиту та пропозиції на ринкупраці. За даними соціологічного моніторингу, якийщорічно проводить Інститут соціології НАНУкраїни, частка респондентів, які зазначили, щохарактер їх роботи не відповідає їх професійно-освітньому рівню зросли з 30% у 2002 році до37,8% у 2003 році. Причому тільки 15,3% у 2003році були згодні з тим, що вони мають можливістьреалізувати себе як фахівці.

В умовах інноваційної трансформаціїпідприємства особливого значення набуваєвідповідність виробничого персоналу зачисельністю і кваліфікацією перспективамподальшого розвитку. Забезпечення гнучкостівиробництва вимагає формування мобільноїробочої сили, здатної швидко адаптуватися донових умов виробництва, що дає змогуманеврувати розміщенням кадрів на різнихділянках виробництва. Чим ширша базовапрофесійна підготовка працюючих, тим більшеможливостей використовувати їхню працю напідприємстві. Такого ефекту досягають,насамперед, за допомогою підвищення стійкості

працівника до мінливих умов праці, що, своєючергою, прямо пов’язано з рівнем освіти тафундаментальною спеціальною підготовкою. Нажаль, якість навчання, пропонована коледжами іВНЗ не завжди відповідає вимогам підприємства[7, 49].

Недоліки української менеджмент-освіти такі:- відсутність довготривалих традицій вивчення

менеджменту;- невідповідність навчальних програм

міжнародним стандартам;- нестача і недостатня кваліфікація

професорсько-викладацького складу;- недостатня кількість затребуваних фахівців;- низька середня якість підготовки студентів;- невідповідність світовому рівню підготовки

фахівців у переважній більшості ВНЗ.Треба визнати, що недоліки українського ринку

освітніх послуг у галузі менеджменту значніші,ніж переваги.

Серед переваг української менеджмент-освіти:- фундаментальна базова освіта;- мережа спеціалізованих базових шкіл,

коледжів у структурі університетів .У результаті змін, що відбуваються на ринку

української менеджмент-освіти, змінюється рольдержави, яка, будучи гарантом доступності освіти,перестає бути єдиним контролером її якості,розділяє тягар ресурсного забезпечення освіти зприватними структурами.

У “Стратегії економічного та соціальногорозвитку” України стверджено, що “люди з їхнімінтелектуальним, підприємницьким, виробничимпотенціалом є основним стратегічним ресурсомдержави, головним фактором економічногозростання.

Наявність ефективної системи підготовкинових працівників, які б відповідали сучаснимвимогам до кваліфікованої робочої сили, єобов’язковою умовою економічної стабільностісуспільства”.

“Проблема фінансування освіти – злободеннадля країн, які прагнуть удосконалити наукову івикладацьку діяльність”, – зазначено в доповіді,виголошеній нещодавно Єврокомісією.

Плачевний стан, у якому університетськанаука сьогодні перебуває, значною міроюспричинений невмінням налагодити ефективнікомунікації з бізнес-середовищем, знайтиефективне практичне застосування для науковихрозробок. Недостатнє державне фінансуваннянауки – одна сторона питання (частка витрат нанауку в Україні становила 2003 року 0,4% ВВП),нездатність реалізовувати власні бізнес-проекти– внутрішня проблема університетської науки.



152

Реформи ВНЗ можна почати зі створенняконкурентного середовища. Вдалим прикладомцього є проект, запроваджений у Державномууніверситеті “Вища школа економіки” (ГУ-ВШЕ,м. Москва). Проект передбачає введеннякомплексного рейтингу для студентів, де коженпредмет має кредитне значення, залежне відскладності, важливості, обсягу знань. Рейтингщосеместру визначають на основі підсумковихоцінок студента з вивчених предметів. Високийрейтинг дає змогу студентам, які навчаються намісцях з оплатою вартості навчання, одержатизнижку в оплаті, розмір якої варіюється від 25 до100%. Рейтингові таблиці наведені в Інтернеті, щодає змогу працедавцям оцінити рівень знаньвипускників університету.

Реформування університету, модернізаціяменеджмент-освіти полягає у формуванні новогоосвітнього середовища. Його характеристикивключають: запровадження в навчальний процесінформаційних, комунікаційних і аудіовізуальнихтехнологій; полегшення доступу студентів івикладачів до структурованих навчально-методичних матеріалів, навчальнихмультимедійних комплексів університету;забезпечення можливості зв’язку студента звикладачем, отримання консультації в он-лайновому або оф-лайновому режимах.

В основі змін освітнього середовища –кардинальний перегляд концепції побудовинавчальних матеріалів і навчальних процесів. Новаконцепція формується з урахуванням принципівфункціонування загальноєвропейської системивищої освіти, визначених у межах Болонськогопроцесу, серед яких – введення двоцикловогонавчання; кредитної системи; контроль якостіосвіти.

Крім оновлення теоретичної складовоїменеджмент-освіти, потрібна модернізаціяпрактичної підготовки студентів. Теперменеджерська практика починається від третьогокурсу і часто має формальний характер.

Ще одним інструментом наближення освітидо економічної реальності є так званийкомпетентнісний підхід. Він передбачає виділення“ключових компетенцій” як нового типуосвітнього результату, який не “є звичайноюкомбінацією знань і навиків та орієнтований навирішення реальних завдань”.

Передумова формування нового освітньогосередовища запровадження в освітній процесінформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ):інтернет-технологій і останніх досягнень в галузімультимедіа. Унаслідок цього кардинальнозмінюються структура й організація освітніх

систем. Доступ до навчально-методичнихматеріалів і постійний контакт з навчальнимцентром забезпечують засоби Інтернету, зв’язокміж викладачами і студентами триває вінтерактивному режимі.

У розвинутих країнах світу інформатизаціюосвіти вважають вирішальним напрямом їїмодернізації. Мета інформатизації полягає вполегшенні доступу до освіти, підвищенні якостіосвітніх послуг. Це сприяє розвитку дистанційногонавчання.

Запровадження інформаційних освітніхтехнологій – складне завдання, що потребуєзначних ресурсів і співпраці університетів, бізнес-структур і держави. В Україні важливістьнавчання з використанням ІКТ і розвитокдистанційного навчання розглядають надержавному рівні. Проте доводитьсяконстатувати, що рівень інформатизації, зокремав менеджмент-освіті – низький.

Серед проблем упровадження ІКТ вменеджмент-навчання – нестача необхідноїнормативної бази; нерозвиненість опорноїінфраструктури, що об’єднує університетськімережі в різних регіонах України; недостатнякваліфікація для використання ІКТ великоючастиною викладацького складу.

Висновки. Отже, попри безперечнуважливість технологічних інновацій уменеджмент-освіті, слід визнати, що основніпроблеми, які сповільнюють його модернізацію,мають інституційний характер і пов’язані зрегламентацією, мотиваціями і контролем якостісучасної освіти. Ідеться про дефіцит взаємноїдовіри між державними органами та бізнес-структурами, неадекватність освітньогосередовища сучасним глобальним економічнимтенденціям, недооцінений потенціал інновацій дляпідвищення якості освітнього результату,відсутність культури співпраці і партнерства.Тільки сумісними довготривалими зусиллямидержави, бізнесу і ВНЗ можна стимулюватипрогрес менеджмент-освіти, перетворити його надинамічну сферу підготовки кваліфікованихфахівців, які будуватимуть нову сучаснунаціональну економіку України.

1. Амбросов А., Сердюк О. Громадськаоцінка якості бізнес-освіти // Синергія. – 2003.– № 3. – С. 25 – 29.

2. Гулевич О. Основні напрямки реформуваннянавчального процесу в контексті вимог ринкупраці // Удосконалення змісту та форморганізації навчального процесу відповідно доміжнародних стандартів: Зб. матеріалів




153 Молодь і ринок №9 (68), 2010

наук.-метод. конф. 2 – 4 лютого 2005 р. – К.:КНЕУ, 2005. – Т. 2. – С. 93 – 95.

3. Довжук Б. Чому випускникові ВУЗу“тісно” на ринку праці? // Соціальний захист.– 2005. – Березень. – № 3. – С. 20.

4. Колот А. Реалізація основних принципівБолонської декларації при підготовці фахівцівекономічного профілю // Вища школа. – 2004.– № 2 – 3. – С. 20 – 33.

5. Романовський О., Романовська Ю.Феномен підприємництва і роль вищої школив підготовці підприємців // Вища школа. –2002. – № 1. – С. 49 – 59.

6. Степенко М.Ф. Модернізація вищоїосвіти України і Болонський процес.Інформаційні матеріали Міністерства освітиі науки України // Освіта України. – 2004. –№64 – 65. – С. 12 – 17.

7. Черкасова Т.І. Якісні зміни ринку праці вумовах реалізації інноваційної моделірозвитку // Економіка та держава. – 2005. –№ 2. – С. 49.

8. Янковська Л.А. Підготовка менеджера:основні риси і вимоги // Вісник НУ“Львівська політехніка”. – 2005. – № 526. –С. 477 – 484.


Постановка проблеми. Формуваннясучасної освіти позначене такимиглобальними процесами, як її

гуманітаризація, гуманізація, екологізація,впровадження нових розвивальних технологійнавчання та виховання, нових моделей освіти. Ціпроцеси в кінцевому результаті повиннісформувати новий тип людини-культури досучасної ринкової економіки на високих моральнихзасадах (О. Вишневський, [1], М. Вачевський [2],В. Здоровенко [7], І. Зязюн [8], Н. Примаченко[16], О. Шпак [22] та інші). Проблема формуваннядуховності пов’язана з поняттям формуванняособистості і належить до проблеми соціальногохарактеру.

Наше суспільство переживає період стрімких,далекосяжних змін: технологічний прогрес,міжнародну торгівлю, світову конкуренцію. Томудуховний розвиток молоді дуже важливий у наш

час. Адже ми спостерігаємо, що світ ставбездуховним. Як показали дослідження, 65%сучасних батьків мають дуже слабкі уявленняпро педагогіку. Уся їх турбота про дітей зводитьсялише до матеріальних здобутків. Звідсипочинається духовна деградація молоді.

Аналіз останніх публікацій відомихвітчизняних педагогів та філософів (О.Вишневського[1], М. Вачевського [2], В. Грищенко [4], В.Здоровенка[7], В. Мадзігона [13], Ю. Пелеха [15], Н.Примаченко[17], Я. Радевич-Винницького [18], О. Шпака [22]свідчить, що культура і мораль, виховання, етикаспілкування, професійна компетенція –філософські поняття, які охоплюють широке колоявищ суспільного життя. Їх зміст в сучаснихринкових відносинах з гострою конкуренцією,складає різноманітна людська діяльність, щовимагає від маркетологів, підприємців високихдуховних і культурних взаємовідносин у світі

УДК 339.138+174.4Любов Сидоренко, аспірантка Бердянського державного педагогічного університету

МІСЦЕ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ У ПРОФЕСІЙНІЙПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

У статті висвітлюється у стислій формі вплив та місце духовних цінностей на виховання молоді упроцесі професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи, що сприятиме формуванню упідростаючого покоління любові і поваги до національних традицій, своєї мови, тих цінностей, які людствостворювало протягом багатьох років.

Ключові слова: виховання, цінності, особистість, освіта, культура спілкування.В статье освещается в сжатой форме влияние и место духовных ценностей на воспитания молодежи

в процессе профессиональной подготовки будущих учителей начальной школы, что будет способствоватьформированию у подрастающего поколения любви и уважения к национальным традициям, своему языку,тем ценностям, которые человечество создавало в течение многих лет.

Ключевые слова: воспитание, ценности, личность, образование, культура общения.In the article influence and place of spiritual values lights up in a condense form on educations young in the

process of professional preparation of future teachers of initial school, which will be instrumental in forming at therising generation of love and respect to national traditions, language, those values which humanity created duringmany years.

Key words: education, values, personality, education, culture of intercourse.

© Л. Сидоренко, 2010

МІСЦЕ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІМАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

154

природи, соціальних відносин і самої людини унапрямках маркетингової культури [16].

Слід відзначити дослідження відомого вченогоО. Вишневського, який у своїй праці стверджує,що виховання молоді базується на досвіді народу,спирається на різні форми культури, на базу данихнаук. Проте, в усіх цих чинниках завждивизначальне місце займають утілені в нихцінності. Саме вони через: культуру, традиції,філософію, релігію, економічну діяльністьвказують на вектор виховних зусиль, формуютьвиховний ідеал, дають відповіді на фундаментальнізапитання: на що орієнтується молодь – на доброчи на зло? – на віру в духовні чи в матеріальніблага? – на культ сили чи на культ духу? Щобереться за взірець – життя Христа, життя ПавкиКорчагіна чи рембо? Очевидно, що міжсистемою цінностей, стратегією та методамивиховання існує взаємна залежність. Цінностівизначають зміст виховання, а стратегія і методиставлять собі за мету прищепити молоді віру уприйняті цінностей.

Кожен народ протягом своєї історії виробляєсвою систему цінностей, що віддзеркалює йогохарактер, соціально-економічний стан, політичнийустрій. Радикальні зміни в житті народу завждисупроводжуються переоцінкою цінностей, що ведедо зміни світогляду людини у процесі її виробничо-творчої діяльності та формування духовноїкультури [1].

Виклад основного матеріалу. Проблемаформування духовних цінностей – одна з головнихпроблем нашої держави. Успішний розвитокдемократичних процесів в Україні залежить відбагатьох умов, серед яких провідне місце посідаєдуховне відродження громадян, гармонізаціясоціального життя нації.

Слід відзначити, що цілі й завдання повинніповністю узгоджуватися з визначеною системоюцінностей і їх провідними функціями. Вони неповинні суперечити головній меті й завданнямнавчально-виховного процесу, що визначаютьсяв державних документах у галузі освіти.

Вищесказане дає підстави стверджувати, щоу “Національній доктрині розвитку освіти”зазначається: провідною метою педагогічногопроцесу є “розвиток особистоcті і творчасамореалізація кожного громадянина України,виховання покоління людей, здатних ефективнопрацювати і навчатися протягом життя, оберігатий примножувати цінності національної культури тагромадянського суспільства, розвивати ізміцнювати суверенну, незалежну, демократичну,соціальну та правову державу як невід’ємнускладову європейської та світової спільноти”.

Усвідомлюючи взаємозв’язок виховногопроцесу із державних освітніх документахпровідної мети і завдань педагогічного процесушколи вже йдеться про необхідність йогоціннісного наповнення. Причому, в наведенихформулюваннях навіть визначаються деякі зцінностей, які повинні виступати основою дляорганізації й функціонування педагогічногопроцесу, а саме: моральне, фізичне й психічнездоров’я людини, здоровий спосіб життя,особистісна самореалізація, творчість, національнісвятині, рідна мова.

Цій актуальній проблемі останнім часомбагато вітчизняних науковців присвячують своїпраці у напряму виховання підростаючогопокоління (І. Бех, М. Євтух, С. Гончаренко,В. Грищенко, М. Вачевський, Ю. Сурм’як,П. Вербицька, Н. Примаченко та інші), якісхиляються до розуміння виховання як створенняумов для самовиховання, саморозвиткуособистості. У такому випадку провідні ціліпедагогічного процесу орієнтують молодуособистість не на примусове наближення доззовні нав’язаного ідеалу, а на організаціюінтенсивного самовдосконалення на ідеяхгуманістичних загальнолюдських цінностей.

Як відзначає відомий вчений, професорОмелян Вишневський, у сучасній педагогіці існуєчимало пропозицій і підходів до розв’язанняпроблем виховання і розвитку. Їх можнатрактувати по-різному. Однак, при аналізі будь-якого з них, мусимо найперше враховувати, яккожен з них розв’язує головну проблемувиховання: чому людина повинна поводити себеморально? Чому вона провинна прагнути доздійснення національних ідеалів? Чому повиннабути самовідповідальною? Якщо відповіді на ціпитання немає – пропонована система поглядівуваги не варта, вона будується на піску.

О. Вишневський дальше відзначає, що втоталітарних суспільствах так питання і неставиться. Як уже йшлося, людина закомуністичного режиму собою не керувала:система нагляду змушувала її поводитись так, якїй пропонували. Тим часом, умови свободипроблему мотивації позитивної поведінкиоголюють і ставлять гостро. Що за відсутностінагляду спонукатиме людину рахуватися не лишезі своїми інтересами, але й з чужими? Сьогоднівиховник покликаний чітко знати, як “працюємораль в людині”, як в її свідомості діютьнаціональні та інші вартості.

Традиційно-християнська стратегія вихованнядає на ці питання відповідь: головним джереломмотивації позитивної поведінки людини може бути



155 Молодь і ринок №9 (68), 2010

лише “віра в Когось або в Щось”, що надає сенсунашому життю і що пояснює головну таємницюТаїну Буття [1].

За визначенням доктора педагогічних наукПоліни Вербицької: “Завдання вихованнявизначаються у відповідності до потребособистості на кожному етапі її соціальногорозвитку, а також інтересам суспільства уконкретних соціокультурних умовах. Державнезамовлення на виховання особистості визначенов основоположних законодавчих актах. Закладенів зазначених документах концептуальні засадивизначають виховання важливим факторомсуспільного розвитку та інтеграції різнихсоціальних інститутів”.

На освіту покладається завдання, пов’язане зформуванням громадянської компетентностіособистості, розвитку в неї таких якостей, яксоціальна активність, відповідальність, повага доправ людини, до інших культур, підготовка молодідо ролі громадян відкритого демократичногосуспільства. Поки ці декларації залишаються утеоретичній площині, а на практиціспостерігається низький рівень виконання існуючоїнормативно-правової бази [3, 3].

Вважаємо за доцільне відзначити роботуН. Примаченко в якій авторка розглядаєморальне спілкування, яке слід розглядати якважливу духовну потребу в моральномувзаєморозумінні, яке ґрунтується на симпатії,емоційній підтримці і співчутті, дружбі і любові,на згоді і солідарності, на повазі людини як вищоїцінності світобудови, інтересі до її справ і думок.

Саме така потреба зумовлює поведінку, якахарактеризується дотриманням принципів і нормморалі. У цьому проявляється моральна культурапідприємця, моральна краса особистості.

У діяльності людини, моральне спілкування впозитивному плані характеризується такимиморальними цінностями, як ввічливість,добродійність, авторитет, вдячність, довіра,обов’язок, відповідальність, взаємодопомога,дружба, солідарність, справедливість,доброзичливість, вимогливість, вірність, чесність,співчуття, повага, гуманізм, любов,працелюбність, гордість, сором, совість, гідність,принциповість, добросовісність, правдивість,щирість, простота, делікатність, тактовність,скромність, точність і порядність.

Такі якості особистості повинна виховуватизагальноосвітня школа, формувати у молодівисокоморальні якості майбутнього підприємця іпозбавляти негативних якостей, що можутьпроявлятися у взаємодії аморальних або на основірегресивних, занепалих форм у сфері моралі.

Висока мораль і етика закладені в духовнихчинниках, християнській моралі. Тому є важливимпереконання про необхідність вивчення основхристиянської релігії у всіх загальноосвітніхзакладах навчання, що прищепить молодійособистості найвищі людські якості, моралькультури спілкування [17, 11].

Слід зазначити, що на Міжнародній конференції“Освіта і культура”, яку організувало ЮНЕСКОу 1995 р., було зроблено висновок, що для сфериосвіти духовний компонент є найбільш вагомими.Трактуючи культуру як сукупність ідеалів,цінностей, відношень між людьми, нормповедінки, членами конференції було зазначено, щореалізація саме цього компонента дозволяєтранслювати молодому поколінню найбільшвагомі культурні інваріанти людства.

У процесі проведення дослідження даноїпроблеми, нами було виявлено, що ще класикипедагогіки приділяли значну увагу особистості якпедагога. Наприклад, Я.А. Коменський вважав,що людина, яка обрала вчительство своєюпрофесією, повинна бути чесною, діяльною,наполегливою, живим взірцем доброчесності, якумає прищеплювати учням, бути людиноюосвіченою та працелюбною, безмежно любитисвою справу, ставитися до учнів по-батьківськи,збуджувати в них інтерес до знань [10 ].

Справжнього вчителя, вважав Г.С. Сковорода,характеризує насамперед висока людяність,чесність, принциповість, відсутність розбіжностіміж словом і справою. Він був впевнений, щочуйність, гуманність та чесність можутьсформувати в молоді тільки такі педагоги, якимці якості глибоко властиві. Г.С. Сковорода й самбув зразком педагога, який уміє встановлюватигуманістичні стосунки з учнями.

Видатний педагог К. Ушинський вважав особистістьучителя найважливішим інструментом у справівиховання дітей, а ведучим орієнтиром учительськоїдіяльності – дитину, як людину, що розвивається.

У своїх працях він називає педагогікумистецтвом яке базується на ціннісній основінаукових знань. Визначаючи ціннісно-духовнусутність педагогічної процесії, великий педагогнайголовнішим професійним орієнтиром вважаєособистість вихованця, його розвиток ісаморозвиток. Проте вважав, що вчителю –“… окрім терпіння, вродженої здібності й навичкинеобхідні ще й спеціальні знання…”. Ці спеціальнізнання К. Ушинський пов’язував з морально-духовними цінностями вчителя [21, 63 – 64].

У сучасних умовах реформуваннянаціонального шкільництва особливого значеннянабувають питання змісту освіти, переходу від


156

репродуктивного засвоєння знань до пошуково-творчого, оптимального вибору принципів, форм,методів навчання і виховання. Суттєву підмогу врозв’язанні цих завдань може надати спадщинавидатного вченого, поета, письменникаІ.Я. Франка, праці якого присвячено творчогодоробку вихованню дітей дошкільного віку,проблем початкової освіти, національно-патріотичному вихованню учнів. Іван Франкозвертався до питання про особистісні й професійніякості, що властиві хорошому вчителю; вважавза необхідне мати педагогічний талант, володітивмінням під час уроків, жити загальним життямвсього класу, забувати про себе, про свої власнітурботи, радощі та тривоги [7].

Сьогодні вимагає перегляду багато оцінокопублікованих праць видатних педагогів другоїполовини ХІХ – початку ХХ століття: О. Духнович,Б. Грінченка, М. Корфа, К. Ушинського щодопрофесійної підготовки вчителя. Так, О. Духновичвважав, що тільки високоосвічені, професіональніособистості можуть стати “вождями народу, йогопросвітителями, батьками дітей родимих” [6, 27].

У своєму творі “Народная педагогія”О.В. Духнович писав, що до вчителя требаставити великі вимоги: він повинен мати справжнєпокликання до педагогічної професії, добре знатипредмет, якого навчає дітей, бутивисокоморальною, гуманною людиною.

Високі вимоги до вчителя висував М. Корф.На його думку, особлива роль та відповідальністьпокладені на вчителя початкових класів, бо самев молодшому віці закладається фундаментособистості від якого залежить доля людини.Саме у школі з перших років навчання,формується база духовно-моральних цінностей,переконань, ідеалів. Педагог постійно дбав продобре забезпечення школи, добре підготовленимивчителями. У збірнику “Наша шкільна справа”, уроботах “Земські вчительські семінарії”,“Вчительська семінарія” М. Корф визначивмодель особистості вчителя, яка включаєпрофесійну підготовку і, що дуже важливо на нашпогляд, морально-духовні цінності:

- повагу до оточуючих людей, як провіднуморальну позицію, що становить основугуманістичної концепції;

- відданість учительській професії, любов додітей;

- прагнення і готовність до самоосвіти;- особисті якості: сумлінність, чесність,

скромність, моральна шляхетність,самокритичність, висока моральність [12].

В ієрархії духовних цінностей на найвищомущаблі стоїть любов до ближнього. “Якщо ви не

любите дітей, то не заходьте до школи – не будетолку ні від викладання вашого, ні від спостереженнявашого за школою” – писав М. Корф.

На даний час ідеї М. Корфа не втратили своюактуальність. Ми згідні з його думкою про те, щовчитель не лише організатор навчально-виховногопроцесу, а й найважливіше “джерело наукової,світоглядної, морально-естетичної інформації”.Сьогодні саме проблема духовних цінностейзнаходиться в центрі уваги. Система цінностей –це те, що пов’язує суспільство з індивідом.Цінності духовні, моральні лежать в основі виборуцілей, засобів та умов діяльності.

Як свідчить аналіз психолого-педагогічноїлітератури, сфера духовних цінностей включаєсенс життя – це вічна проблема, на яку немаєодностайної відповіді.

Духовність пробуджується в людині з того часу,коли вона вперше замислюється про сенс свогоіснування, про те, хто вона є, яке місце займає в світі.Духовний рівень свідомості людини характеризуєтьсярозумінням, що Всесвіт – це єдиний організм, а Земляз усіма істотами, що її населяють, – його невід’ємначастина. З цього випливає і відповідне ставлення довсіх живих істот Всесвіту, як до самого себе. Єдина,нерозривна нитка єднає все між собою: людину злюдиною, людину з явищем природи або з предметоммистецтва.

Під час дослідження цього питання, сталозрозумілим, що на сьогодні існує проблемафілософської і педагогічної рефлексії духовноїсутності особистості. Тому необхідно вчитимайбутніх вчителів людинознавству, бо знаннямають цінність, лише в тому разі, коли вонидопомагають людині стати людянішою.Гуманність, милосердя, взаємодопомога, віра,любов до людей – це царина моральних принципів,відкрита ще християнством і поставлена ним воснову побудови нової культури.

Вагомий внесок у розвиток українськоїпедагогіки духовності зробила С. Русова. У своїхпрацях “Дошкільне виховання”, “Теорія і практикадошкільного виховання”, “Нові методидошкільного виховання” вона вказувала нанеобхідність формування філософського світоглядуу педагога, який би освітлював його педагогічнупрацю та її основні завдання. Саме за таких умов“соціальне виховання, починаючись віднайпростішого переймання дитиною у свогонайближчого оточення доходить до широкихідеалів”, як відзначає М. Мельничук [14, 137 – 134].

Духовні ідеали, на думку С. Русової, закладенів християнстві. Вона вважала, що вчитель впливаєна своїх учнів своїм характером, веселим,енергійним; що він зобов’язаний бути



157 Молодь і ринок №9 (68), 2010

громадянином і так наближати до життя шкільнунауку, щоб вся громада бачила її користь іповажала таке навчання й самого вчителя [19].

Заслуговує особливо позитивної оцінкипедагога В.О. Сластьоніна, який зазначав, що“Професійна готовність учителя до виховноїроботи – це складаний синтез тісновзаємозв’язаних структурних компонентів. До їхчисла належать, насамперед, мотиваційно-ціннісний (особистісний) та виконавський(процесуальний) компоненти. Усі якостіособистості вчителя, які визначають її готовністьдо виховної роботи з учнями, інтегровані в їїспрямованості як сукупності домінуючих мотивівпр офесійно ї повед інки та д іяльності” .В . Сластьонін виокремлює такі професійнозначущі якості вчителя: інтерес і любов до дитини,як відображення потреби в педагогічнійдіяльності, справедливість, педагогічна пильністьта спостережливість, педагогічний такт,педагогічна уява, товариськість, вимогливість,наполегливість, цілеспрямованість, організаторськіздібності, витримка, врівноваженість, професійнапрацездатність [20, 82 – 88].

У сучасній педагогіці багато досліджень,пов’язаних з проблемою професійно-особистісного розвитку майбутнього вчителя наетапі його підготовки, та ціннісного підходу дозмісту виховання і розвитку.

Висновки. Зміст виховання і розвиткунеможливо визначити як поняття абсолютне,“чисто педагогічне”. Воно завжди узгоджуєтьсяз духовним полем суспільства, яке своєю чергоювизначається головним ідеалом, а також,зрозуміло, суспільним устроєм. Саме томувиховання є складовим макросистеми освіти –навчання, виховання і розвитку. Очевидно, що зміствиховання і розвитку повинен мати виразнуструктуру, що має особливе значення у розв’язанніпрактичних завдань, таких як розробка програм іпланів виховної роботи, різних заходів.

Таким чином, проблемі духовних цінностей упрофесійній підготовці майбутніх вчителівпочаткової школи, відводиться винятково важливемісце, адже моральна особистість кожної людини, єзапорукою розвитку морального суспільства.Особлива роль в цьому відводиться вихованнідитини, створення належних умов для залученнядитини до моральних норм та цінностей суспільства,їх внутрішнього прийняття нею та свідомогодотримання в реальних життєвих ситуаціях.

Перспективи подальших дослідженьубачаємо в аналізі навчально-педагогічних джерелу становленні моральності особистості у системібезперервної освіти України.

1. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. Посібник. Дрогобич “Коло”,– 2003. – 528 с.

2. Вачевський М.В., Скотний В.Г. Маркетинг в сферахпослуг. Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2004. – 232 с.

3. Вербицька П.В., Войтенко О.М., Ситник Е.В.Громадянська освіта у системі роботи класногокерівника. – Львів. ЗУКЦ, 2009. – 210 с.

4. Грищенко В.С. Людина і культура. Навч.посібник для учнів ст. класів серед. загальноосвітніхзакладів. – К.: Либідь. – 2000. – 368 с.

5. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей.– К.: Видавничий дім “КМ ACADEMIA”, 1998. – 192 с.

6.Духнович А.В. Народна педагогія. Ч.1. Педагіяобщая. – Львов, 1857. – С. 27.

7. Здоровенко В. Культурологія. Навчальнийпосібник. Дрогобич “Коло”. – 2005. – 177 с.

8. Зазюн І.А. Педагогіка добра. Ідеали і реалії.Посібник. – К.: МАУП. – 2000. – 312 с.

9. Кубрак О.В. Етика ділового та повсякденногоспілкування. – Суми “Університетська книга”, 2002. – 208 с.

10. Коменський Я.А. Избр. пед. соч. – М.:Просвещение, 1955. – 368 с.

11. Калениченко Н.П. Анталогия педагогическоймысли Украинской ССР. М.: Педагогика, 1988. – 640 с.

12. Корф Н.А. Доклад почетного членаМосковского университета барона Н.А. КорфаБердянскому уездному земскому собранию//Народнаяшкола. – 1875. – №2. – С. 34 – 46.

13. Мадзігон В.М. та ін. Основи економіки. Навчальнийпосібник. – К.: Педагогічна думка. – 2007. – 612 с.

14. Мельничук М. Виховний ідеал С. Русової//Виховання молодого покоління на принципаххристиянської моралі в процесі духовноговідродження України. Матеріали ІІ Міжнародноїнауково-практичної конференції. Статті, доповіді,виступи. – Острог, 1997. – С. 137 – 144.

15. Палеха Ю.І. Ділова етика. Навчальнийпосібник. – К.: Вид-во Європ. ун-ту. 2001, – 138 с.

16. Примаченко Н.М. Сервіс як культуравзаємовідносин у маркетингу// Актуальні проблемиекономіки. – 2004. – №2(32). – С. 154 – 165.

17. Примаченко Н.М. Маркетингова культура упідприємництві. Навчальний посібник. – К.: Центрнавчальної літератури, 2005. – 128 с.

18. Радевич-Винницький Я. Етикет і культураспілкування. – Львів “СПОЛОМ”, 2001.

19. Русова С. Вибрані педагогічні твори: У 2 кн.Кн.2/ За ред. Є.І. Коваленко; Упоряд. прим. Є.І.Коваленко,І.М.Пінчук. – К.: Либідь, 1997. – 320 с.

20. Сластенин В.А., Тамарин В.Є. Методологическаякультура учителя// Сов. педагогика. – 1990. – №7. – С. 82 – 88.

21. Ушинский К.Д. Избранные педагогическиесочинения. В 2 т. – М.: Педагогика. – 1974. – Т.1. –583 с.

22. Шпак О.Т. Економічна підготовка педагогічнихкадрів в системі безперервної освіти. – К.: Четвертахвиля.– 2000.



158Молодь і ринок №9 (68), 2010

“Слово – найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашноюквіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжаренимзалізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане інетактовне – приносить біду... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи нерозумнеслово може образити, приголомшити людину”.

“Кожна праця вимагає індивідуальних здібностей, таланту, обдарування,докладання фізичних і духовних зусиль”.

“ Для сумління обов’язок є те саме, що для човна кермо і весла; без обов’язку немаєсумління, немає благородних людських принципів”.

“... хорошим вчителем може бути людина, яка, по-перше, любить дітей; по-друге,знає науку, на основі якої побудований навчальний предмет; по-третє, яка знаєпедагогіку і психологію, по-четверте, вона майстер своєї справи”.

Василь Сухомлинськийвидатний український педагог

У даній публікації використано світлини з збірки портретів Іван Франко до 150-річчя від днянародження, музей Івана Франка с. Нагуєвичі видавництво “Коло”.

Антологія афоризмів / Упор. Л.П. Олексієнко. – Д.: “Видавництво Сталкер”, 2004. – 704 с.

Василь Сухомлинський

28 вересня 2010 року92 роки від дня народження Василя Сухомлинського

Народився Василь Олександрович Сухомлинський28 вересня 1918 р. в с. Василівка Олександрійськогоповіту Херсонської губернії (тепер Кіровоградськаобласть) у селянській родині.

Сухомлинський – автор 41 монографії і брошури,більше 600 статей, 1200 оповідань і казок. Загальнийтираж його книг складає близько 4 млн. екземплярівна різних мовах народів нашої країни і миру.

Василь Олександрович Сухомлинський(1918 – 1970)

видатний педагог, директор школи,публіцист, дитячий письменник

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 6 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології, тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко ÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè æóðíàë³ñò³â Óêðà¿íè Художнє оформлення Христина Стасик ÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè æóðíàë³ñò³â Óêðà¿íè

Молодь і ринокmr.dspu.edu.ua/publications/2010/9 (68) 2010.pdf · Родинне виховання як засіб соціалізації особистості.....103

Documents