Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/1... · 2018-07-26 · Видається з лютого 2002 року Молодь і ринок

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 1 (96) січень 2013

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 20.01.2013 р. Ум. друк. арк. 17,22.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

УДК 051

© Молодь і ринок, 2013

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів України

Заст. головного редактораНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН України,

член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, член-кореспондент НАПН УкраїниСтаніслав ЛУПІНСЬКИЙ, ks. prof. nzw. Dr. hab. (Польща)Олександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №1 від 17.01.2013 р.)

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№1 (96) січень 2013

Від редакції…………………...............................……………………...............................…...........6

Олександр Шпак, Володимир Терес, Наталія ПримаченкоОсобливості економічної компетенції учнів……………………………...............................…............7

Мирон ВачевськийПідготовка учнів професійно-технічної освітидо сучасних умов маркетингової діяльності на підприємствах……………………….......................13

Галина ВаськівськаДидактичні умови реалізації інтерактивних технологій навчанняу процесі формування у старшокласників системи знань про людину…………….........................…18

Юрій ПавловЗдоров’я з позиції загальнолюдських цінностей особистостів сучасних соціально-економічних умовах....................................................................................…23

Любов МаликТуризм та його сегментація за видами проведення турів та за місцем призначення………………28

Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукШляхи удосконалення кредитного процесу банку……………….......................................................35

Наталія ЗайченкоРозвиток теорії соціальної педагогіки в Іспанії в першій половині ХХ ст............…..........................41

Валентина ГладковаСлужба акмесинергетичного забезпечення професійного розвитку керівних кадрів у галузі освіти…45

Ірина БарбашоваОсобливості навчання молодших школярів перцепції в епоху середньовіччя та відродження………49

Оксана МикитюкКомпетентнісний підхід до створення моделі підготовки старшокласниківдо самоорганізації здорового способу життя…………………………...............................................53

Світлана ЛисенкоЄпархіальні училища як шлях освіти та соціалізації жінок у XIX – на початку XX ст…..................…57

Іванна Лучаківська, Ігор ПавлівНормативно-правові засади розвитку українського шкільництва у міжвоєнній Польщі (1918 – 1939 рр.)…62

Орест ГукПрофесійна орієнтація молоді як складова діяльності соціального педагога................................…67

Світлана ДолецькаШкільний музей як засіб патріотичного виховання молодших школярів…........................................72

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Руслан КравецьТеоретичні аспекти формування полікультурної компетентностіяк складової професійної підготовки майбутніх аграрників………….........................................……77

Галина ШвидківВокальні традиції Бориса Гмирі як основа національної системи виховання співаків………………82

Ірина КлішСоломія Крушельницька і Станіслав Людкевич: творча співпраця митців…....................................86

Олександра ШаранОсобливості інтелектуального розвитку молодших школярівна уроках математики та шляхи формування їх зацікавленості до навчання…….........................…90

Ганна КрасильниковаСучасні підходи до моніторингу якості результатів навчання у вищій школі...................................…93

Володимир Ліхневський, Ігор МартинюкГромадське виховання як напрям всебічного розвитку особистості…..........................................…99

Любов ПетрицяОрганізація самостійної роботи студентів з іноземної мовиз використанням інформаційних технологій..................................................................................…103

Вікторія МаркоОрганізаційно-педагогічні умови оптимізації процесу духовного виховання дітеймолодшого шкільного віку в недільних школах……….................................................................…108

Володимир КулішовТеоретичні основи профільної економічної підготовки старшокласників.......................................…113

Юлія ГоменюкМорально-побутові аспекти обрядовості в українському дитячому фольклору.................................117

Маркіян ЯркаПотенціали людини та її здоров’я……………………...........................................................………123

Ірина ПерішкоФормування професійних навичок організації праці в майбутніх менеджерів туристичної індустрії…130

Леся ГрицикУкраїнська етнопедагогіка – підґрунтя національного виховання дошкільнят…..............................135

Ірина ГаврилякМетодичні засади розробки та впровадження елективного курсу“Дидактика фундаментальної освіти з основами аксіології” у вищих навчальних закладах........…140

Іван ВасиликівПедагогічні умови формування інформаційної культури майбутнього вчителя маркетингу…......…145

Леся КозловськаПедагогічні умови формування готовності майбутніх кухарівдо професійної діяльності в умовах курортно-оздоровчого комплексу…………..............................148

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№ 1 (96) January 2013

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition considers manuscripts submitted in the original type.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by authorexpress their own point of view. Manuscripts are not returned to authors.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to press 20.01.2013Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed by Printing Firm “KOLO”License AO № 45048, 06. 08. 1999

Ukraine 82100, Lviv reg., Drohobych, Boryslavska 8 Str. Tel. (03244) 2-90-60

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2013

The journal is licensed as academic, professional journal in all Pedagogical sciences(Decision of Higher Accreditation of Ukraine № 1-05/5 issued 06. 07. 2010 )

Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. FrankoIvan Franko , 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license :Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05. 02. 2007

Chief editor:Myron VACHEVSKY, Dr. Sc (Pedagogic), Prof. Academic of Academy of Science for Higher

Education of Ukraine, Member of national Union of Journalists

Chief editor deputy:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D (Pedagogic), member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Vasyl MADZIHON, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic NAPS of Ukraine,

Member of Ukraine NUJMykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEOleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSMykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJVolodymyr KEMIN, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Maria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMyroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola ZYMOMRYA, Dr. Sc. (Philology), Prof.Victor SYDORENKO, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Corresponding, Member of Ukrainian NAPSStanislav LUPINSKY, Ks. Prof. nzw. Dr. hab (Poland)Oleksandr KOBERNYK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Ivan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicOleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJIvan VOLOSHCHUK, Dr. Sc (Pedagogic), Prof., Member of Ukrainian NUJIvan VASYLYKIV, member of Ukrainian National Union of Journalists

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str, Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111 ; E-mail: [email protected]

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 1, 17.01.2013)

CONTENTS№1 (96) January 2013

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

From the editors..............................................................................................................................6

Oleksandr Shpak, Volodymyr Teres, Natalia PrymachenkoFeatures of students’ economic competence…………………................................................................7

Myron VachevskyProfessional and technical education students’ training to modern conditions marketing activity on enterprises...13

Halyna VaskivskaDidactic terms implementation of interactive teaching technologiesin formation of the system of knowledge about human in high school students………………..............….18

Yuriy PavlovHealth from the position of universal values of person in modern socio-economic conditions…......................23

Lubov MalykTourism and its segmentation by sorts of tours realization and destination………………..........................28

Valentyna Strakharchuk, Anatoly StrakharchukThe ways of improvement of bank’s credit process……………….........................................................35

Natalia ZaychenkoDevelopment of the theory of social pedagogy in Spain in the first half of XXth century….......................41

Valentyna GladkovaService akmesinergetich’s provide of leadership training for professional development in education……45

Iryna BarbashovaThe features junior pupils’ perception teaching in the middle ages and renaissance……….................…49

Oksana MykytyukCompetency approach to origination of a model of training of senior pupils for healthy lifestyle self-organization..53

Svitlana LysenkoDiocesan schools as a way of women’s education and socialization in the XIX beginning XX century……57

Ivanna Luchakivska, Ihor PavlivStandard and legal principles Ukrainian schooling development in Poland in interwar period (1918 – 1939)…62

Orest HukProfessional orientation of youth as a component of social educator’s activity………………….................67

Svitlana DoletskaSchool museum as facilities of patriotic education of junior school……………………............................72

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Ruslan KravetsTheoretical aspects of formation of multicultural competence as a componentof future agrarians’ professional training…………………….......................................................……..77

Halyna ShvydkivBorys Hmyry’as vocally traditions as a basis of singers’ education national system……….......................82

Iryna KlishSolomia Krushelnytska and Stanislav Ludkevych: creative collaboration of artists……….........................86

Oleksandra SharanThe features of intelligent development of junior pupils at mathematics lessonsand ways of formation their interest to studying……………………………...........................................90

Anna KrasilnikovaNew approaches to quality monitoring results learning in higher education………………........................93

Volodymyr Likhnevsky, Igor MartyniukCivil education as the way of comprehensive personal development………………….............................99

Lubov PetrytsyaIndividual study the foreign language of the students with using information technologies…....................103

Victoria MarkoOrganizational and pedagogical conditions of optimization processof primary school pupils’ spiritual education at Sunday schools………………………….......................108

Volodymyr KulishovTheoretical fundamentals of profile economic training of senior pupils………………..................................113

Julia HomenyukMoral and community aspects of ritualism in Ukrainian children’s folklore…………….......................…117

Markian YarkaHuman’s potential and health…………………………..................................................................…123

Iryna PerishkoFormation of professional skills in labour organization of future managers of tourism industry….............130

Lesya HryshchykUkrainian ethnopedagogic is basis of preschollers’ national education…………................................…135

Iryna HavrylyakMethodological bases of elaboration and introduction of courseof “Didactic of fundamental education with elements of axiology ” in higher educational establishments…140

Ivan VasylykivPedagogical conditions of information culture formation of future marketing teachers…….................…145

Lesya KozlovskaPedagogical conditions of readiness formation of future cooks to professional activityin the conditions of resort-health complex…………………….............................................................148

6

Христос Рождається! Родився він, і правда з Ним

свята родилась в мить. І щезла вся пітьма, мов дим, що з вітром в світ летить,

Родився Він – радіє враз знедолений народ, Бо разом з Ним прийшов наш час

Воскресення свобод!

Тож в час Різдвяний хай Боже дитя зішле на Вас і Вашу родину Господнє Благословення, наповнить Ваші серця і душі щастям, радістю, великою Різдвяною Святістю, Божим миром та любов’ю, відвагою, здійсненням задуманого у Новім 2013 році.

Редколегія вітає всіх авторів і читачів журналу “Молодь і ринок” з Новим 2013 роком, Різдвом Христовим і Йорданом!

ВІД РЕДАКЦІЇ

З Новим Роком, браття милі, В Новім щасті, в новій силі Радісно вітаю вас І бажаю, щоб в здоров’ї, В мирі, з братньою любов’ю, Від тепер ішов вам час. І бажаю, щоб ми згідно, Сміло, свідомо, свобідно Йшли до спільної мети: В своїй хаті жить по-свому, Не коритися нікому, Лад найкращий завести. Щирій праці Бог поможе! Дай вам, Боже, все, що гоже!

Іван Франко видатний український письменник,

громадський і політичний діяч

Молодь і ринок №1 (96), 2013

7 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку нашої держави й узв’язку з імплементацією кращих

зарубіжних надбань у педагогічну теорію іпрактику вітчизняної освітньої системи, певнаувага почала приділятися компетентнісномупідходу в освіті й економічному вихованні молоді.Це зумовлюється змінами в загальноекономічних,інституційних та соціально-політичних сферах.

Значна частина вчителів економіки швидкозорієнтувалися у плині часу і, використовуючидидактичні надбання психолого-педагогічноїнауки, почали широко застосовувати у практичнійдіяльності цей новітньо професійний підхід уформуванні системи економічних знань учнів.

Як зазначає Л.Л. Любимов, “в процесірозвитку відбувається зміна парадигми

економічного знання, що відображається наекономічній культурі суспільства й детермінується в економічній компетентностіособистості”. Аналіз психолого-педагогічноїлітератури вказує на певну зацікавленістьпедагогів до формування економічно культурноїособистості.

Дещо з історії економічної думки. Упершепитанням життя людини в навколишнійекономічній дійсності зацікавився Адам Сміт. Цейперіод в економічній педагогіці й психології щеназивають класичним етапом економічної моделілюдини. Саме А. Сміт розробив теорію“економічної людини”, за якою:

1) економічна людина діє на конкурентномуринку, що передбачає її мінімальний взаємозв’язокз іншими економічними людьми;

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професорНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

Володимир Терес, кандидат педагогічних наукНаталія Примаченко, кандидат педагогічних наук

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВУ статті висвітлюється комплексний підхід вчителя в процесі економічного виховання: взаємозв’язок

і спільність формування свідомого ставлення до праці, до результатів і природного середовища, до часу;спільність і цілість підготовки учнів до економічної діяльності в процесі виробництва, розподілу, обміну іспоживання матеріальних благ.

Ключові слова: економічне знання, економічна освіта, економічна компетенція, компетентність.Літ. 23. Рис. 1.

Александр Шпак, доктор педагогических наук, профессорНационального педагогического университета

имени М.П. Драгоманова, г. КиевВладимир Терес, кандидат педагогических наук

Наталья Примаченко, кандидат педагогических наукДрогобычского государственного педагогического университета

имени И.Я. Франко

ОСОБЕННОСТИ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНЦИИ УЧАЩИХСЯВ статье освещается комплексный подход учителя в процессе экономического воспитания: взаимосвязь

и общность формирования сознательного отношения к труду, к результатам и природной среды, ко времени;общность и целостность подготовки учащихся к экономической деятельности в процессе производства,распределения, обмена и потребления материальных благ.

Ключевые слова: экономическое знание, образование, экономическая компетенция, компетентность.

Oleksandr Shpak, Dr. Sc. (Pedagogic), Professor National Pedagogical University by M. Drahomanov Volodymyr Teres, Ph. D (Pedagogic)

Natalia Prymachenko, Ph. D (Pedagogic) Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

FEATURES OF STUDENTS’ ECONOMIC COMPETENCEIn the article highlighted the complex approach to the teacher during economic training, interrelation, unity

and wholeness of formation of aware attitude to work, to results and habitat, to time; unity and wholeness instudents’ training to economical activity in production, division, exchange and using of wealth.

Keywords: economic meaning, economic education, economic competence, competence.

УДК 37.015.6

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ

© О. Шпак, В. Терес,Н. Примаченко, 2013

8

2) економічна людина раціональна з поглядівмеханізмів прийняття рішень. Вона здатна допостановки мети, послідовного її досягнення,розрахунку витрат у виборі засобів такогодосягнення;

3) економічна людина володіє повнотоюінформації про ту ситуацію, в якій вона діє,задовольняючи свої потреби;

4) економічна людина егоїстична, тобто вонапрагне до максимізації своєї вигоди.

Окрім цих компонентів, які виступалиключовими ознаками “людини економічної”,вчений виокремлював категорії, які маютьсуттєве значення для особистості, а саме:престиж у суспільстві, вірогідність успіху. Правда,загалом ідеї Адама Сміта втратили своюактуальність з моменту відкриття суб’єктивно-психологічної теорії в економіці.

Близькими до А. Сміта були й поглядивідомого економіста Д. Рікардо, який визначав,що лише капіталісти поводяться відповідно дологіки свого інтересу.

Аналіз досліджень та публікацій. Ційпроблемі із аналізу наукової літератури свідчитьпро те, що у світ випущено значну кількістьнавчально-методичних робіт відомих вітчизняних,зарубіжних авторів, а саме: М.В. Вачевський [1],Г. Ковальчук [6], А. Ласкавий [8], С.В. Мочерний[11], І.Р. Михасюк, М.З. Мальський [12], М. Новик[13], Л. Овсянкіна [14], І. Сасова [16], Л.B. Северин[17], С.В. Степанов [18], С.В. Федин [20], О.Т. Шпак,М.М. Баб’ як, В .І. Терес, В.І. Приступа,В.В. Костецька [23].

Значний внесок у розвиток концепції тафілософського освідомлення економічної освітизробив відомий економіст І. Бентам. За йогодумкою, модель людини універсальна і підходитьне лише для економіки, але й для усіх сфержиттєдіяльності.

Важливий внесок у формування економічноїосвіти та психології зробив Г. Госен, якийрозробляв теорію професійної зрілості. На думкувченого, особистість є раціональним суб’єктом,поведінка якого, в тому числі й на роботі,характеризується законом убиваючої корисності.

Необхідно також назвати Г. Мінза, Д. Гелбрейта,В. Ойкена та Г. Саймона, які стояли біля витоківекономічної психології. Вони були переконані, щоосновний мотив економічної поведінки – прагненнядо підвищення соціального статусу, отриманняпрестижної роботи, соціальної захищеності.Людина прагне не лише до отриманняматеріальних благ, але й до збільшення вільногочасу. Економічна модель поведінки доповнюєтьсятакими психологічними чинниками, як милосердя

й альтруїзм, служіння колективу і суспільству.Людина економічна доповнюється рисамилюдини соціальної. Водночас людям властиванедостатня поінформованість, а тому обмеженараціональність, причини чого криються векономічній поведінці звичаїв, традицій,культурних цінностей, релігійних вірувань [9, 46].

Особливої уваги заслуговують погляди А. Сена,який пропонував впроваджувати до економічноїтеорії стичне начало. На думку вченого, етичнімотиви в прийнятті економічних рішень достатньодефіцитні, оскільки альтруїзм у протиставленні доособистого інтересу завжди виглядає слабкішимчинником.

Виклад основного матеріалу. На сучасномуетапі розвитку економічної психології актуальнетвердження, що економічна людина, навіть якнайманий робітник, має бути вкрай зацікавленоюу тому, щоб отримувати задоволення від своєїроботи, адже інтерес до праці сприймається зпозицій управління, розвитку людського капіталута економічної психології як рушійна сила розвиткулюдини в економічному середовищі, а, отже, йрозвитку підприємств, що закладає основустабільності будь-якої держави та мінімізуєекономічні загрози.

Усе це вимагає від суб’єкта розумінняінтелектуальних основ економіки, її законів ізакономірностей, вміння глибинно розбиратися вкатегоріях “економічне знання”, “економічнакультура”, “економічне виховання”, “економічнаосвіта” тощо.

Під економічним вихованням ми розуміємосформовані знання, вміння, навички та відношеннядо економічної діяльності, водночас економічнуосвіту розглядаємо як сформовану систему знаньпро закони функціонування економіки як науки, щоне передбачає наявності сформованості значущихякостей особистості, зокрема працелюбності,відповідальності, бережливості, самостійності, якіможуть слугувати критеріями оцінюванняекономічно вихованої особистості. Своєю чергою,треба розглядати економічну освіту як основуекономічного виховання, вони можутьрозглядатися у вигляді континууму “економічнізнання – економічна освіта – економічневиховання”. Нам близький погляд О. Аменда,який трактує економічну освіту як процес ірезультат засвоєння учнівською молоддюсистематизованих економічних знань, вмінь інавичок, формування принципів їхньогопрактичного використання.

Отже, визначення категорії “економічнаосвіта” дає підставу зробити такий висновок, щовона є основою не лише економічного виховання,



9 Молодь і ринок №1 (96), 2013

але формування економічної компетентності,оскільки сприяє розвитку економічного мисленняі є обов’язковою передумовою ефективноїекономічної діяльності. Умовно співвідношенняпонять “економічна освіта”, “економічневиховання”, “економічна компетентність” можназобразити у вигляді рисунку 1.

Як видно, формування кожного наступногокомпонента можливе лише за умовисформованості попереднього.

Для подальшого усвідомлення поняття“економічна компетентність” нам необхідновизначити поняття “економічне мислення” та“економічна свідомість”.

У проаналізованій літературі, економічнемислення розуміється як інтелектуальна якістьособистості, за допомогою якої усвідомлюєтьсята засвоюються економічна наука, економічнізнання (О. Лменд, Л. Нісімчук, В. Розов).

Об’єктом економічного мислення може бутисистема виробничих відносин з економічнимизаконами, які їх створюють. Поза сумнівом,суб’єктом економічного мислення є людина, яказмінює виробництво.

Про рівень розвиненості економічногомислення дає змогу судити економічна поведінкалюдини, про що буде детально йтися в наступнихпараграфах. Економічною поведінкою зазвичайназивають поведінку, викликану економічнимистимулами, і діяльність господарюючого суб’єкта[9, 83].

Економічна поведінка складається з трьохвзаємопов’язаних складових:

1) когнітивних чинників, що впливають наприйняття рішень (ефект репрезентативності,ефект егоцентризму, ефект консерватизму, ефектІрвіна, ефект якоря);

2) мотиваційно-вольових компонентів (мотивбезпеки, мотив досягнення контролю надситуацією, мотив отримання доходів, мотивпрестижу);

3) афективні чинники економічної поведінки(акизитивні емоції, праксичні емоції і відчуття,гностичні емоції, пугнічні емоції, альтруїстичніемоції, естетичні емоції, гедоністичні емоції,комунікативні емоції і відчуття, романтичніемоції).

Ми розглядаємо економічну поведінку яксукупність дій людини, які вона виконує у процесі

економічної діяльності в усіх галузяхекономічного життя суспільства.

Економічну діяльність ми визначаємо яксистему дій з метою раціональної зміни духовногота матеріального виробництва, розподілу, обмінуі споживання цінностей відповідно до суспільнихй індивідуальних потреб та інтересів. Саме в

економічній діяльності можна прослідкуватиєдність економічної освіти і виховання. Успіхекономічної діяльності суб’єкта залежить відотриманих економічних знань, вмінь і навичок(економічна освіта), але при цьому самаекономічна діяльність є умовою формуванняекономічної вихованості, виступаючи таким чиномфактором визначення рівня економічноївихованості. На жаль, як переконують нашідослідження, не завжди економічна діяльністьстає надійним фактором економічної вихованості,а це, своєю чергою, негативно проектується наформуванні економічної компетентностімайбутнього фахівця.

А тому сьогодні гостро постає проблемаекономічного виховання та формуванняекономічної компетентності. Економічна криза іпроблеми реального сектора економіки нашоїдержави формують новий зміст економічноїкомпетентності фахівців. Орієнтири економічноїосвіти, які були актуальними ще декілька роківтому, – застаріли. Як зазначає відомий українськийекономіст С.В. Мочерний: “Економікс П. Самуельсонаприблизно на 90% пов’язаний з американськоюдійсністю, тому ті вищі навчальні заклади, в якихв основу вивчення економічної теорії покладеноекономікс, викладають відірвану від реалійУкраїни теорію американської дійсності” [5, 24].На думку Е.М. Герасимової, українські науковціігнорують специфіку української культури під часстворення програм з економічної освіти [2, 72].Молодь не в змозі знайти відповіді на складніпитання економічної сучасності, а, тому не можевизначити потенційні можливості своєї участі усоціально-економічних змінах нашої держави.Причина криється у недостатній сформованостіекономічної компетентності, яка простежуєтьсясеред усього населення України, зокремаучнівської молоді. За даними Інституту соціологіїНАН України, лише 1,3% працездатногонаселення оцінили рівень заможності своєї родинияк високий, 60,3% – як середній, та 38,4% – як


Рис. 1

економічна освіта економічне виховання економічна компетентність

10

жебрацький [15, 432]. Необхідно зазначити, щобільшість людей вбачають своє матеріальнестановище пропорційним рівню отриманої освіти.Як відомо, освіта населення – одна ізнайсуттєвіших характеристик розвиненостісуспільства. Вона акумулює не лише можливостісьогодення, але й зумовлює перспективиподальшого розвитку. Тільки 21,9% населенняотримали бажану ними освіту, більше половини –56,6% такої можливості не мали. Рівнем своєїосвіти загалом задоволені менше третиниопитаних – 31,7%, та 42,4% – не задоволені.Превалювання незадоволеності рівнем отриманоїосвіти впливає як на загальне самопочуттянаселення, так і на можливості його адаптації дотих значних змін, які відбулися у нашомусуспільстві. За даними Інституту соціології НАНУкраїни, 51,3% населенню не вистачає сучаснихекономічних знань. Це відіграє вирішальну рольу формуванні ментальності та свідомості молодоїлюдини. Небезпечні тенденції можна спостерігатив мотивації трудового вибору молоді, яка всечастіше віддає перевагу видам праці, які невимагають високого рівня кваліфікації та освіти,але швидко приносять суттєвий прибуток. Невипадково, під час дослідження працевлаштуваннястоличної молоді було виявлено, що лишечетверта частина випускників ВНЗ працюють заотриманою спеціальністю [7, 112].

Наведені дані говорять про кризу зміступрофесійної освіти. Якщо людина після отриманнявищої освіти змушена працювати не за фахом, цеставить під сумнів не лише правильність змістунавчальних програм з огляду вимог ринку праці,але й доцільність отримання вищої освіти.

Саме тому увага вчених-педагогів, психологів,соціологів, економістів спрямована на пошукоптимальних шляхів розвитку освіти молоді.Адже необхідні нові підходи, які б забезпечиливідповідну зміну системи як вищої, так і середньоїосвіти з урахуванням вимог суспільства.

Новий зміст освіти переосмислюєтьсякомпетентнісним підходом, який набуває все більшоїпопулярності в освітянських колах, адже за йогодопомогою легше підготувати конкурентоспроможногофахівця. На цьому етапі розвитку педагогічної наукикомпетентнісний підхід сприймається як прогностичнамета освіти. Л.С. Виготський підкреслював, щовсестороньо розвинута особистість – це такий рівеньрозвитку індивіда, коли він постійно та плідно виступаєпрацівником, суспільним діячем, носієм і творцемкультурних цінностей. Усі наведені характеристикиможна віднести до категорії “компетентна особистість”.Будемо сприймати розвиток особистості як основузмісту компетентнісного підходу.

Розвиток особистості як мети освітнього процесуузгоджується з культурно-історичною концепцієюпсихічного розвитку людини та може слугуватиметодологічною основою дослідження формуванняособистості як педагогічного процесу.

Отже, формування компетентності є процесомнакопичення знань, вмінь, навичок та їхньої якісноїреалізації у діяльності.

Зупинимось детальніше на тлумаченнікатегорії “компетентність”.

Термін “компетентність” має складну ієрархію,адже є полісемантичним та використовується врізновидах конотацій у різних науках.

Зокрема, в теорії управління категорія“компетентність працівника” – сукупністьстабільних якостей особистості, що утворюютьпричиново-наслідковий зв’язок з отримуваниминею високими і вищими від середніх ефектамипраці, які можна кількісно виміряти [21, 477]. Знаведеного тлумачення, “компетентності” – цеінтегральна економіко-психологічна категорія, якапоєднує якості особистості (психологічнаскладова) та ефект або результат праці(економічна складова).

В етнометодології “компетентність” розумієтьсяяк здатність соціальних акторів засвоїти знання,стати повноцінними та кваліфікованимиучасниками соціальної взаємодії. У цьомувипадку ми знову бачимо інтегративне розумінняпоняття компетентності, аналіз тлумачення даєнам підставу виокремити такі інтегральнікомпоненти соціологічного визначення“компетентність”: 1) педагогічна складова(засвоєння знань); 2) соціальна складова(взаємодія); 3) соціально-економічна складова(соціальна взаємодія, яка спирається на соціально-економічні засади розвитку суспільства).

У педагогічній літературі поняття “компетентність”відносно нове, але коріння цієї категорії сягаютьсередини XX ст. Компетентнісний підхід апелює досучасної парадигми міждисциплінарних (постдисциплінарних) науки й освіти. Саме томупринцип компетенції зародився у межах однієї зконкретних наук і був потім екстрапольований якнауковий метод, який використовували дорізноманітних наук, включно з педагогікою. Йоговиникнення прийнято пов’язувати з дослідженнямивідомого американського лінгвіста Н. Хомського.Саме йому належить формулювання поняттякомпетенції стосовно теорії мови, трансформаційної(генеративної) граматики. Учений розглядавкомпетенцію як використання потенційнихможливостей, а тому стверджував, щовикористання пов’язане з розумінням, реакцією,навичками та досвідом.



11 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Водночас (1959) у праці Р. Уайта “Motivationreconsidered: the concept of competence”, категоріякомпетентності змістовно наповнюється особистіснимискладовими, включно з мотивацією.

На сучасному етапі під компетентністюрозуміють компонент якості людини, групувластивостей, які зумовлюють його здатністьвиконувати певну групу дій або певний комплексзавдань того чи іншого виду діяльності.

Компетенція розглядається як: 1) коло питань,у яких особистість обізнана та 2) коло чиїхосьповноважень. Компетенції належать до діяльності,компетентність характеризує суб’єкта діяльності.У зарубіжних джерелах компетентність у навчаннічасто передають через усталенні поняття:“здатність до...”, “комплекс умінь”, “умілість”,“готовність до...”, “знання в дії”, “спроможність”[5, 408].

Спільним для всіх є розуміння компетентностіу навчанні як набутої характеристики особистості,що сприяє успішному входженню молодої людинив життя сучасного суспільства. Крім того,компетентність у навчанні розглядається ними якінтегрований результат, що передбачає зміщенняакцентів з накопичення нормативно визначенихзнань, умінь і навичок до формування і розвиткув учнів здатності практично діяти, застосовуватидосвід успішної діяльності в певній сфері.Міжнародні організації, зокрема організаціяекономічного співробітництва і розвитку,зосереджують зусилля спеціалістів на розробленнітехнології оцінювання компетентностей. Одержанірезультати мають слугувати передусім длямоніторингу якості освітніх послуг і рівнянавчальних досягнень учнів, їхньої відповідностідо державних стандартів. Потенційні роботодавці,своєю чергою, використовують результатиоцінювання для відбору кваліфікованої робочоїсили.

Українська педагогічна наука розглядаєкомпетентність у навчанні як знання, які набуваємолода людина не лише під час вивченняпредмету, групи предметів, а за допомогоюзасобів неформальної освіти, внаслідок впливусередовища тощо.

Отже, компетентність – це складна інтегрованасистема, яка не лише надає можливість матизнання, вміння та навички (знаннєвий підхід), алей потенційна готовність розв’язувати справи.

Дослідження виявило, що компетентність –складне міждисциплінарне, загально методологічнепоняття, характеристика якого яка б задовольнялафахівців різних галузей, – проблематична.Виявленні нами тлумачення категорії“компетентності” в різних науках – психології,

педагогіці, теорії управління, соціології та філософії– відображають поліаспектність феноменукомпетентності, а тому й різних підходів таможливостей до її трактування.

Як зазначає О. Пометун, компетентність – цеспеціально структуровані набори знань, умінь,навичок і ставлень, що їх набувають у процесінавчання [7, 18].

На думку О.М. Новікова, категорія “компетентність”є синонімічною до поняття “професіоналізм”.Компетентність диференціюється за характеромлюдської діяльності особистості, головно, для їїрозуміння необхідно проаналізувати розвитокособистості як суб’єкта професійної діяльності.

Аналіз наукової літератури дає підставувиокремити положення, які є загальними для всіхдослідників компетентнісного підходу: 1) компетентність– це результат дієвої актуалізації знань, вмінь танавичок; 2) компетентність – це першоосновапрофесійного зростання особистості; 3) компетентністьзавжди вказує на процеси зміни, розвитку таудосконалення предметно-матеріальної тадуховно-творчої діяльності.

Висновок. Отже компетентність маєпроявляється лише у творчій діяльності.

Оскільки компетентність розглядається удекількох галузях знань, то й економічнакомпетентність, яка є двокомпонентним синтезомкатегорій “економіка” та “компетентність”,розглядається представниками декількох науковихнапрямів дослідження. Економічна компетентністьдосліджується у філософії, педагогіці, соціології,окремій галузі економіки – “Розвиток людськогопотенціалу”.

Проведений аналіз наукових робіт уможлививвиокремити деякі тлумачення категорії“економічна компетентність”. Необхіднозазначити, що більшість дослідників розглядаютьформування економічної компетентності якобов’язкове включення певного рівня економічноїосвіти, тобто традиційної дидактичної тріади“знання – вміння – навички”.

Рівень економічної освіти та вихованняпроявляється в економічній поведінці особистості,яка зумовлюється сприйняттям, усвідомленнямта розумінням ситуації. Економічну поведінку якпоказник рівня економічної освіти можнапроаналізувати за допомогою трьох компонентів:

1) когнітивний – зумовлює, які теоретичнізнання людина має з певного питання, їїсприйняття та уявлення про економічніпараметри;

2) афективний – зумовлює суб’єктне ставленнялюдини до ситуації, почуття, які виникають улюдини;


12

3) конативний – зумовлює конкретні дії, вчинкилюдини [3].

У науково-педагогічній літературі економічнакомпетентність розкривається через засвоєнийобсяг знань, вмінь та навичок в економічній сфері.Л.Н. Фалевич визначає економічну компетентністьяк ступінь оволодіння економічними знаннями,вміннями та навичками, а також можливостямисвідомого пошуку удосконалення.

Отже, на наше переконання, економічнакомпетентність найбільш активно формується упрофесійній діяльності, де закладається основаекономічної поведінки, яка коригується відповіднодо конкретних ситуацій, та змінюється відповіднодо переходу на іншу діяльність або припиненняпраці. На нашу думку, економічна компетентністьє інтегральною складовою інших компетентностейта виконує функцію невід’ємної компоненти,водночас, вона включає у себе елементи іншихкомпетностей, оскільки, як засвідчує аналізнауково-педагогічних джерел, економічна,трудова, екологічна, правова, моральна та іншівиди компетностей є частиною єдиної свідомостіособистості, а тому вони завжди перетинаютьсяміж собою [22].

1. М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон, О.М. Вачевський,Н.М. Примаченко. Основи економічних знань. 10 – 11клас. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури,2004. – 536 с.

2. Герасимова Е.М. Ментальність у структуріцінностей і цілей економічного знання.Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук.праць / гол. ред. В.В. Лях. – Вип. 62. – К.: Українськийцентр духовної культури, 2007. – 252 с.

3. Дейнека О.С. Экономическая психологоя:социально-политические проблемы. – СПб.:Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. – 240 с.

4. Экономическая культура населенияУкраины / под ред. академика HAH УкраиныВ.М. Вороны. – К.: Институт социологии HAHУкраины, 2008. – 316 с.

5. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук.України; головний ред. В.Г. Кремінь. – К.:Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

6. Ковальчук Г. Активізація навчання векономічній освіті. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 60 – 65.

7. Компетентнісний підхід у сучаснійосвіті: світовий досвід та українськіперспективи: бібліотека з освітньої політики/ під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: К.І.С., 2004.– 112 с.

8. Ласкавий А. Теорія і практика формуванняоснов ринкової економіки. – К., 1994. – 116 с.

9. Ложкін Г.В., Спасєніков В.В., Домаровська

В.Л. Економічна психологія: навчальнийпосібник. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 304 с.

10. Мочерний С.В. Методологія економічногодослідження. – Львів: Світ, 2001. – С. 334.

11. Мочерний C.B., Синишин І.М. Основиекономічних знань – К.: Тернопіль, – 1997. –137 с.

12. Михасюк І.Р., Мальський М.З. Регіональнаекономічна політика: Навчальний посібник. –Львів: Українські технології, 2001. – 208 с.

13. Новик М. Освітні інновації при вивченніоснов економіки в школі // Економіка в школахУкраїни. – 2005. – №9. – С. 26 – 28.

14. Овсянкіна Л. Проблема моральності вумовах становлення ринкової економіки. –Нова політика. – 1999. – № 3. – С. 3.

15. Петрушина Т.О. Социально-экономическоеповедение населения Украины в условияхинституциональных перемен. – К.: Институтсоциологий НАН Украины, 2008. – 544 с.

16. Сасова І. Педагогічні технологіїсоціально-економічної підготовки школярів //Освіта і ринок. – 1998. – №1. – С. 23 – 26.

17. Северин Л.B. Взаємозв’язок моральностіта економіки: історична ретроспектива //Філософські проблеми гуманітарних наук –2005. – № 7. – С. 173.

18. Степанов С.В. Методическая робота вусловиях реализациї компетентносногоподхода в образовании: Монография. –Ставрополь Изд-во СКИПКРО. 2005. – С. 23.

19. Суименко Е., Семашко А., Сакада Н.Особенности трудоустройства столичноймолодёжи Украины // Социология: теория,методы, маркетинг. – 2003. – №2. – С. 160 – 183.

20. Федин C.B. О преемственностиэкономического образования и воспитанияучащихся средних школ и студентов вузов. –Владимир, 1988.

21. Хміль Ф І. Управління персоналом. – К.:Академвидав, 2006. – 488 с.

22. Шпак О.Т., Баб’як М.М., Терес В.І.,Приступа В.В., Костецька М.В. Вчитель всистемі економічного виховання: навчально-методичний посібник. – Дрогобич:Редакційно-видавничий відділ Дрогобицькогодержавного педагогічного університету іменіІвана Франка, 2012. – 396 с.

23. Шпак О.Т., Терес В.І., Цибін С.Г.Економічне виховання учнівської молоді:теорія управління і практика інформаційногозабезпечення: Науково-методичний посібник.– Дрогобич: Коло, – 2002. – 172 с.

Стаття надійшла до редакції 12.12.2012



13 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Актуальність теми. Свідоме ставлення довибору професії ми розуміємо якмотивовану діяльність учнівської молоді

професійно-технічних навчальних закладів, спрямовануна ознайомлення із змістом професії, практичнуапробацію своїх можливостей, оволодінняактивними способами підготовки до майбутньоїпраці, самовиховання професійно важливихякостей [2].

Проблема формування в учнів професійно-технічних навчальних закладів свідомогоставлення до праці та вибору професії щенедостатньо вивчена педагогічною тапсихологічною наукою. Категорія “ставлення” внауковій літературі багатьма вченими трактуєтьсяпо різному. Так, А. Маркова вважає, що ставлення– це внутрішня позиція в оцінці навколишньоїдіяльності, іншої людини, самої до себе [13].

Аналіз останніх публікацій. Слід зазначити,що випущено значну кількість навчально-методичної та довідкової літератури в напрямусистеми безперервної освіти яка відноситься донавчального процесу навчання в ліцеї, середнійшколі, гімназії чи ВНЗ, відомих вітчизнянихавторрів: Г.О. Андрусенко [1], М.В. Вачевський,В.М. Мадзігон, Н.М. Примаченко [2], О.І. Вишневський[4], С.С. Гаркавенко [5], В.І. Жигірь, О.А. Чернєга[7], В.В. Кулішов [8], Г.С. Коломієць [9], К.М. Левківський[10], В.В. Мадзігон [11, 12], А.К. Маркова [13],С.М. Ніколаєнко [14], О.І. Пометун [16] та іншіавтори.

Мета статті є дослідження і наведеннярекомендацій за теоретико-методичнимиосновами державної політики в галузімаркетингової освіти учнів професійно-технічнихзакладів, та формування у них професійних

Мирон Вачевський, доктор педагогічних наук, професор,Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

академік Академії наук вищої освіти

ПІДГОТОВКА УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИДО СУЧАСНИХ УМОВ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

У статті досліджується стан та розвиток системи маркетингової освіти учнів професійно-технічнихучилищ до сучасних умов ринкової економіки де діє конкуренція на ринку праці, яка є ключовим факторомсуспільного прогресу, успішного розвитку націй, держав, кожної людини.

Ключові слова: освіта, суспільний прогрес, маркетинг, професійна освіта, підготовка молоді розвитоксуспільства, наука, економіка, добробут.

Літ. 16.

Мирон Вачевский, доктор педагогических наук, профессор,Дрогобычского государственного педагогического университета имени И.Я. Франко

академик Академии наук высшего образования

ПОДГОТОВКА УЧАЩИХСЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ТЕХНИЧЕСКОГООБРАЗОВАНИЯ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ МАРКЕТИНГОВОЙ

ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НА ПРЕДПРИЯТИИВ статье исследуется состояние и развитие системы маркетингового образования учащихся профессионально-

технических училищ в современных условиях рыночной экономики где действует конкуренция на рынке труда, котораяявляется ключевым фактором общественного прогресса, успешного развития наций, государств, каждого человека.

Ключевые слова: образование, общественный прогресс, маркетинг, профессиональное образование,подготовка молодежи развитие общества, наука, экономика, благосостояние.

Myron Vachevsky, Dr. Sc. (Pedagogic), Professor

Drohobych State Pedagogical University by I. Franko, Academician Academy of Sciences of Higher Education

PROFESSIONAL AND TECHNICAL EDUCATION STUDENTS’ TRAINING TOMODERN CONDITIONS MARKETING ACTIVITY ON ENTERPRISES

In the article investigated the condition and development of the marketing education system of the vocationaltechnical schools students’ to modern conditions of market economy, where the competition acts in the labor market,it is the key-agent of social progress, successful development of nations, States and every person.

Keywords: education, social progress, marketing, professional education, youth training, society development,economy, welfare.

УДК 377:33


© М. Вачевський, 2013

14

компетентностей маркетингової діяльності наринку праці.

Виклад основного матеріалу. Видатнийвітчизняний вчений в галузі вдосконалення формі методів трудового навчання, виховання іпрофесійної орієнтації учнів В.М. Мадзігон, вважає,що стосовно до проблеми профорієнтації свідоместавлення учнівської молоді професійно-технічноїосвіти до вибору професії виникає на основіусвідомленості соціальної та особистої значущостівибору професії. До усвідомлення соціальної роліпроблеми вибору професії належить розумінняучнем зв’язку вибору професії із загальноюпроблемою прискорення соціально-економічногорозвитку країни – тобто потреба в робітничихкадрах на ринку праці, забезпечення всіх галузейлюдської діяльності стабільними кадрами, здатнісвоєю діяльністю розвивати ринкову інфраструктуру[12].

Свідоме ставлення до професії учнівпрофесійно-технічної освіти – це насампереднаявність необхідних знань. До них у першу чергуслід віднести системні знання про різні сферилюдської діяльності, види і типи професій, а такожпро їх зміст кожної окремої спеціальності.

Загально відомо, що профорієнтаційна

скерованість молоді на ринкову економіку, першза все, вимагає знань з основ економіки, теоріїуправління – менеджменту, діяльності таорієнтації в ринковому середовищі – основмаркетингу, постійної творчості як основногозасобу розвитку суспільства – патентознавства;забезпечення і оволодіння інформацією – основінформатики. Тут варто зазначити, що кожнапрофесія вимагає високих професійних знань якоснови продуктивної і ефективної праці, а знанняекономічних дисциплін на сучасному етапінеобхідні молоді в будь-якій галузі діяльностіособливо економіки і маркетингу [10].

Свідомо ставитися до вибору професії –означає мати не тільки спеціальні знання, але йуміння користуватися ними в житті, застосовуватиїх на практиці, керуватися ними у своїй трудовійдіяльності на промисловому підприємстві. Цьомусуттєво сприяють знання із маркетингу, де

працівник зможе проявити себе в майбутнійдіяльності із використанням маркетингу.

Проте, варто пам’ятати, що робітник маючизнання із маркетингу, зможе себе проявити угострій конкурентній діяльності, його праця будезавжди носити творчий характер, і намаганнявиробляти високоякісну продукцію, знаючи, що відїї якості та його діяльності залежить кінцевийрезультат діяльності підприємства на якомупрацює робітник, тобто отримання підприємствомбажаних прибутків, а для робітника належноїматеріальної винагороди від суспільноговиробництва [3].

Розкриваючи дане питання насамперед слідвідзначити – суспільне виробництво як процессуспільної праці – це процес діяльності (впливу)людей на предмети і сили природи тапристосування їх до задоволення потреб, щовиникають у людському суспільстві.

До складу суспільного продукту входять різніматеріальні й нематеріальні блага і послуги. Вонистворюються в різних сферах і галузяхсуспільного виробництва, як матеріального інематеріального.

Галузеву структуру суспільного виробництваумовно поділяють:

Для підприємств, які виробляють конкретнийтовар, мережа професійно-технічних навчальнихзакладів розміщена по регіонах України такимчином, що вони забезпечують ринок необхіднимиробітничими кадрами.

Відзначимо, що робітник який закінчуєпрофесійно-технічний навчальний заклад єспеціалістом, фахівцем із відповідним рівнемпрофесійних компетенцій, відповідної професії і напромислових підприємствах такі робітники єноваторами виробництва, переважно подаютьдесятки раціоналізаторських пропозицій ізвдосконалення процесу виробництва татехнологічних процесів, вони стають добримибригадирами комплексних бригад, продовжуютьнавчатися у коледжах, технікумах і ВНЗ, які вмайбутньому стають професіоналами щодоуправління процесом виробництва та випускувисокоякісної продукції [11].

Виробництво – як процес суспільної праці складається з таких складових при будь-якій системі господарювання: засобів праці, предметів праці та трудових ресурсів. Сам процес виробництва включає розподіл, обмін та споживання.

Сфера матеріального виробництва Сфера нематеріального виробництва

Видобувна промисловість обробна промисловість, будівництво сільське господарство, рибальство мисливське і лісове господарство транспорт, зв’язок, торгівля громадське харчування

Установи соціального забезпечення, охорони здоров’я, освіти, культури, спорт кредитні установи міністерства, відомства громадські організації установи державної безпеки й оборони суди та юридичні організації, митниці, релігійні установи



15 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Відзначимо, що будь-яке виробництвопов’язано із організаційно-управлінськоюструктурою суспільного виробництва. Управліннявідокремлюється від виробництва і стаєсамостійною сферою, яке засноване навнутрішньому поділі управлінської праці [2].

Слід зазначити, що на промисловихпідприємствах де створені маркетингові службиу їх функції входять вивчення ринку, формуваннятоварного асортименту, політика цін, товарорух,торгівля, ФОПСТИЗ, реклама, сервіс все те, щостановить “маркетинг-мікс” (сукупність різнихзасобів, які використовують в різноманітномунаборі для досягнення поставленої мети) [1].

Сучасне розуміння маркетинг-мікс – церинкова політика і концепція, згідно з якою міксвключає “5 Р”: product (товарна політика), price(цінова політика), place (збутова політика),promotion ( політика просування товарів на ринок),personnel (кадрова політика).

Кожний товар наділений властивостями, які

представляють інтерес для споживача – дизайн,довговічність, надійність, функції, можливості,тобто наділений певною якістю. Під якістю мирозуміємо весь набір властивостей продукту(товару), за якими споживач робить висновок пройого переваги і виникає на ринку попит на данийпродукт чи товар [14].

Для продукції японських підприємств якістьстала основою успіху на ринках усього світу. Такависока якість німецьких автомобілів, швейцарськихгодинників, українських товарів (пива, горілки,військового озброєння – літаки, танки, радари таінші, види, що часто згадуються у засобах масовоїінформації радіо, телебачення, преса).

Слід зазначити, що в нинішніх умовах ринковоїконкуренції на ринку перемагає навіть не той, хтозавоює нових споживачів, а той, хто зуміє

втримати старих. Тому на перший план уконкурентній боротьбі висувається сервіс.Елементами сервісного обслуговування є:

- технічне обслуговування (ремонт тапрофілактика);

- гарантія після продажна (рік, два і більше);

- інструктаж та рекомендації до та післякупівлі;

- установлення;- підготовка персоналу;- робота зі скаргами клієнтів;- забезпечення документацією;- забезпечення комплектуючими деталями;- оперативність вирішення питань для

споживача.Важливість доставки товару споживачеві

пояснює така цифра: майже п’ята частинаприбутку від реалізації товару витрачаєтьсяєвропейськими промисловими підприємствамисередніх розмірів для доведення своїх товарів доспоживача.

- створення позитивної репутації підприємствута його товару;

- реклама, виставки, ярмарки, наданняторговельних знижок, передання

- товару на тимчасове користування, торгівляу кредит;

- персональний продаж.Відзначимо, що кожен із чинників комплексу

маркетингу є формою задоволення потребспоживачів. Успішний бізнес пропонує саме те,що потрібно споживачеві.

Слід зазначити, що у різних галузях і на різнихрівнях маркетингової діяльності введено такі поняття:

Політика локального маркетингу сприяєпідприємствам ефективніше діяти на ринку вумовах відмінностей у демографічниххарактеристиках і стилі життя багатьох

Організаційно-економічні відносини – виникають у процесі організації виробництва як такого. Вони характеризують стан виробництва. Особливості певного етапу розвитку чинників виробництва і їх суспільної комбінації. Сюди входить поділ праці, його спеціалізація, кооперування, концентрація і комбінування виробництва.

Соціально-економічні відносини називають виробничими відносинами. Виробничі відносини це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, що ґрунтується на відносинах власності.

Використання маркетингу мікс на цільовому ринку

Товарна політика Номенклатура, якість, дизайн, характеристики, торгова марка, упаковка, розміри, сервіс, гарантії, повернення

Цінова політика Прейскурант, знижки, надбавки, періодичність, платежу, умови кредиту

Збутова політика Стимулювання збуту, реклама, пропаганда, особистий продаж, прямий маркетинг

Політика просування – канали розподілу, освоєння ринків, збут, розміщення, транспортування

Кадрова політика – потреба, підбір, розстановка, розподіл прав і обов’язків, підготовка, стимулювання


16

угрупувань людей на регіональному і місцевомурівнях.

Масове обслуговування на індивідуальнійоснові – це можливість у великих масштабахстворювати товар і засоби комунікації ізспоживачами, розроблені на індивідуальній основіу такий спосіб, щоб задовольнити потребикожного конкретного споживача.

Масове виробництво товарів, масовийрозподіл, масове стимулювання збуту, товару,тобто усе однаково для всіх споживачів. Черезбагато чинників використовувати масовиймаркетинг у ринковій конкурентній економіцідосить складно.

Порівняно з масовим маркетингом,сегментований маркетинг приносить споживачамдодаткові вигоди. Крім того, підприємстваможуть уникати конкурентів, якщо своюдіяльність спрямовують на один сегмент на однихпокупців.

Мегамаркетинг – охоплює сферу управлінськоїдіяльності некомерційних організацій [5].

Існує також соціально-етичний маркетинг –явище теперішнього часу. Задача підприємствавиробника товарів, відповідно даного видумаркетингу – установити нестатки, потреби,інтереси цільових ринків і забезпечити бажанузадоволеність більш ефективними і більшпродуктивними, ніж у конкурентів, засобами. Прицьому одночасно забезпечується збереження або

зміцнення благополуччя споживача і суспільствав загальному.

Обсяги використання маркетингу широкі. Вонипов’язані із ціноутворенням, складанням, упаковкою,створенням торгової марки, із збутом, управліннямторговим персоналом, кредитуванням,транспортуванням, соціальною відповідальністю, звибором місця для розміщення торговихпідприємств, з вивченням потреб, з оптовою іроздрібною торгівлею, рекламою, сервісом,дослідженнями ринку, плануванням товару,інноваційною діяльністю, політикоюпротекціоністською, митною, податковою,страховою, інтелектуальною власністю, освітою інаукою, зовнішньоекономічною діяльністю таіншими чинниками залежно від виду діяльності таумов конкуренції [6].

Крім відзначеного маркетинг забезпечує:- підвищити ефективність управлінської

системи на підприємствах;- скласти реальніші програми виробництва і

реалізації;- оперативніше реагувати на зміни, що

відбуваються на ринку;- створювати переваги в конкурентній

боротьбі.Для успішного вивчення маркетингу та

формування високого рівня професійнихкомпетенцій потрібно дотримуватися наступнихумов:

Мікромаркетинг – це ринкова діяльність на рівні підприємства (безпосередньо виробника). У макромаркетингу така діяльність виходить за межі підприємства і здійснюється на рівні багатьох об’єднань, цілих галузей.

Локальний маркетинг – передбачає спеціальний підбір торгових марок і стимулювання збуту у такий спосіб, щоб це відповідало потребам локальних споживчих груп, до яких входять мешканці якої-небудь місцевості, міст, районів, і покупці, що відвідують окремі крамниці.

Індивідуальний маркетинг

це пристосування товарного асортименту і маркетингових програм до потреб і переваг окремих споживачів. Індивідуальний маркетинг називають також маркетингом ринку для одного споживача, маркетингом на замовлення і маркетингом віч-на-віч.

Масовий маркетинг передбачає використання, по суті, одного і того самого товару, засобів

стимулювання і розподілу безвідносно до специфічних потреб споживачів.

Сегментований маркетинг

це формування підприємством пропозицій товару і послуг, пристосованих до специфічних потреб споживачів, що стосуються одного або кількох сегментів ринку.

Мегамаркетинг це стратегія координації економічних, психологічних, політичних і суспільних

впливів, спрямованих на встановлення співробітництва з політиками (політичними партіями) для виходу на певний ринок або роботи на ньому.

Некомерційний маркетинг

здійснюють організації й окремі особи, котрі у суспільних інтересах або виступають за будь-яку ідею і не прагнуть до отримання фінансових прибутків.



17 Молодь і ринок №1 (96), 2013

- організація навчання керівників і фахівцівосновних прийомів і засобів маркетинговоїдіяльності; створення кадрового потенціалумаркетологів професіоналів;

- побудова на підприємствах необхідноїорганізаційної структури – служби маркетингу (відвиду діяльності); створення науково-матеріального забезпечення дослідженнямаркетингу;

- високий рівень виконання маркетинговихелементів;

- механізм стимулювання для переорієнтаціїна маркетинг.

Слід зазначити, що кожне підприємство наринку не ізольовано, на нього впливаютьзаконодавчі акти, митні тарифи, сприяння місцевихорганів влади чи навпаки, політична ситуація україні та за її межами – ці та багато іншихчинників так званого маркетинговогосередовища, яке сприяє або гальмує розвитоквиробництва.

Економічні чинники – це інфляція тадефляція, рівень зайнятості населенняміжнародний платіжний баланс, стабільністьвалюти. Прикладом може бути спад економікиякий відчули українські підприємства на собівнаслідок непродуманої політики у стосунках ізнайближчими сусідами та країнами далекогозарубіжжя. Зміцнення двосторонніх відносин таміжнародних стосунків суттєво відбивається настановищі окремих підприємств.

Політико-правові чинники – цезаконодавство, урядові установи, впливові групинаселення. Митні тарифи, податкова система,закони та нормативні акти уряду, політичнастабільність, або політичні конфліктибезпосередньо впливають на підприємницькудіяльність і їх необхідно враховувати відповіднозовнішнього середовища.

Природно-географічні чинники – цекліматичні та географічні умови. Наприклад,площа українських чорноземів створюють чудовіумови для того, що цей потенціалвикористовується не в повній завантаженості. АКарпатський регіон та кліматичні умови сприяєчудові умови для розвитку міжнародного туризмув Україні, тут знаходяться лікувальні води“Нафтуся” та “Моршинська”, гірські ріки, чисте

повітря все це дає добрі місця для відпочинку талікування.

Соціально-культурні чинники – це групилюдей, які мають різні культурні характеристики(становлення до підприємництва, роль жінок усуспільстві і т.ін.).Культурні цінності народу, релігійта традиції, шлюб, весілля, празники та іншітрадиції впливають на діяльність і виробництвотоварів для різних груп населення.

Технологічні чинники – це рівень науково-технічного прогресу дає можливість виготовленнянової продукції і ефективної маркетингової діяльності(організація реклами через засоби телекомунікацій,доведення товарів до споживача та належнесервісне обслуговування на основі сучаснихтехнологій, використання комп’ютерної техніки).

Висновки. Маркетинг – це системапостійного пристосування до ринку, щозмінюється. Тому він має різноманітні типизалежно від тієї конкретної ситуації, яка склаласяна ринку. Причому кожний тип маркетингупередбачає використання специфічних прийомівдіяльності, її стратегії і тактики. Маркетинговадіяльність достатньо широка і залежить відбагатьох чинників, які необхідно враховуватимаркетологам, розробляючи відповіднумаркетингову стратегію діяльності щодоможливостей вироблення відповідної стратегіїпідприємства.

1. Андрусенко Г.О. Основи маркетингу. Навчальнийпосібник. // Г. Андрусенко. – К.: НМК ВО, 1992. – 143 с.

2. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примачнко Н.М.Промисловий маркетинг. Підручник. // М. Вачевський,В. Мадзігон., Н. Примаченко. – К.: Кондор, 2009. – 650 с.

3. Вачевський М.В. Соціально-економічні аспективикористання інтелектуальної власності в сучаснихумовах. – К.: ЦНЛ. – 2004. – 376 с.

4. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки: Навчальний посібник дляс ту д е н т і в в и щ и х н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в . / /О . Вишневський. – Дрогобич, “Коло”, 2006. – 608 с.

5. Гаркавенко С.С. Маркетинг: теорія і практика.Навчальний посібник.// С. Гаркавенко. – К.: Лібра,1998. – 384 с.

6. Єрмошенко М.М. Маркетинговий менеджмент.Посібник. //М. Єрмошенко. –К.: НАУ, 2001. – 204 с.

7. Жигірь В.І. , Чернєга О.А. Професійнапедагогіка. Навчальний посібник./ / В. Жигірь,О. Чернєга. – К.: “Кондор”, 2011. – 336 с.

Маркетингове середовище

це сукупність об’єктів, що діють за межами підприємства і взаємних між ними і підприємством і поділяються на дві групи: макросередовище і мікро середовище.

Макросередовище економічні чинники, політико-правові, природно-географічні, соціально-культурні та технологічні чинники

Мікросередовище – це споживачі, конкуренти, постачальники, контактні аудиторії, посередники


18

8. Кулішов В.В., Корнєв В.Л. Міжнародниймаркетинг: Навчальний посібник. // В. Кулішов,В. Корнєв. – Львів “Магнолія”, 2011. – 384 с.

9. Коломієць Г.С., Маньковський А.Л. Інформаційнапродукція: ринок, маркетинг, підготовка кадрів.Навчальний посібник. // Г. Коломієць, А. Маньковський.– К.: Либідь, 1991.

10. Левківський К.М. Інноваційні технології тареформа змісту освіти в контексті Лісабонськоїстратегії ЄС.//К. Левківський – К.: Освіта України,2007. – 195 с.

11. Мадзігон В.М. Інноваційна модель навчально-виховного комплексу “школа майбутнього”//В. Мадзігон. – К.: Інститут обдарованої дитини.2011. – 26 с.

12. Мадзігон В.М. Совершенствование форм иметодов трудового обучения, воспитания ипрофориентации учищихся. – К.: Рад. школа. – 1982.– В. 1. – С. 3 – 6.

13. Маркова А.К. Формирование мотивацииучения в школьном воздасте. – К.: Рад. школа. – 1984.– №1. – С. 20.

14. Ніколаєнко С.М. Наукові дослідження вуніверситетах – визначальний чинник зростання якостіосвіт С. Ніколаєнко. – К.: Прок-Бізнес, 2007. – 176 с.

15. Національна академія педагогічних наук.Довідкове видання. – К.: 2010. – 160 с.

16. Пометун О.І. Управління школою, щозмінюється. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2005.

– 192 с.


Постановка проблеми. Необхідністьмодернізації української освіти,інтеграції в загальноєвропейський

освітній простір, збереження і розвиток кращих

традицій вітчизняної школи вносить істотнікорективи в систему навчання школярів.Сучасному суспільству потрібні освічені,кваліфіковані спеціалісти, яким притаманні

УДК 373.5.091.31 – 026.12:373.5.016:30]:37.02

Галина Васьківська, завідувачка лабораторії дидактики,кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник,

Інститут педагогіки НАПН України

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ УПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ У СТАРШОКЛАСНИКІВ СИСТЕМИ ЗНАНЬ ПРО ЛЮДИНУ

У статті йдеться про сутність, роль, значення інтерактивних технологій навчання і умови їх реалізаціїу процесі формування у старшокласників системи знань про людину.

Ключові слова: технології, інтерактивні технології, система знань про людину, учні старшої школи,методи інтерактивних технологій.

Літ. 8.

Галина Васьковская, заведующая лабораторией дидактики,кандидат педагогических наук, старший научный сотрудник,

Институт педагогики АПН Украины

ДИДАКТИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ РЕАЛИЗАЦИИ ИНТЕРАКТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙОБУЧЕНИЯ В ПРОЦЕССЕ ФОРМИРОВАНИЯ У СТАРШЕКЛАССНИКОВ

СИСТЕМЫ ЗНАНИЙ О ЧЕЛОВЕКЕВ статье освещаются сущность, роль, значение интерактивных технологий обучения и условия их

реализации в процессе формирования у старшеклассников системы знаний о человеке.Ключевые слова: технологии, интерактивные технологии, система знаний о человеке, ученики старшей

школы, методы интерактивных технологий.

Galyna Vaskivska, Head of Didactics Laboratory, Ph. D. (Pedagogic)Senior employee of a high-level scientific research, Institute of Pedagogic NAPS of Ukraine

DIDACTIC TERMS IMPLEMENTATION OF INTERACTIVE TEACHINGTECHNOLOGIES IN FORMATION OF THE SYSTEM OF KNOWLEDGE ABOUT

HUMAN IN HIGH SCHOOL STUDENTSThe article deals with the essence, role, value of interactive teaching technologies and their implementation

in the process of the formation of knowledge about human in high school students.Keywords: technologies, interactive technologies, the system of knowledge about man, high school students,

methods of interactive technologies.

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯУ ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ У СТАРШОКЛАСНИКІВ СИСТЕМИ ЗНАНЬ ПРО ЛЮДИНУ

© Г. Васьківська, 2013

19 Молодь і ринок №1 (96), 2013

мобільність, динамізм, конструктивність,конкурентоспроможність на ринку праці.Водночас, вони мають бути істинними патріотамиі толерантними до культури, наукових досягнень,традицій інших народів.

В умовах інформаційного суспільства знання ікваліфікація набувають першочергового значенняв житті людини. У ХХІ столітті інтенсифікація імодернізація освіти потребує втілення такихінтерактивних технологій, які спрямовані на творчеформування особистості в інтелектуальному йемоційному вимірах. Такими інтерактивнимитехнологіями є: розвивальне навчання, методпроектів, проблемне навчання, рівневадиференціація й індивідуалізація, система тестів,ігрове навчання, навчання у співпраці тощо.

Однією зі складових психічного розвиткудитини є її пізнання, яке передбачає сформованістьнаукової картини світу, здатність керувати своєюінтелектуальною діяльністю, оволодінняметодологією, стратегіями і способами навчання,розвитком репрезентативного, символічного,логічного, творчого мислення, продуктивної уяви,пам’яті, уваги, рефлексії. Тобто, в учняформуються не просто пізнавальні, а універсальніпізнавальні дії, складовими яких є: дії щодовилучення інформації; здатність орієнтуватися всистемі знань і усвідомлення необхідностіздобуття нового знання; спроможністьздійснювати попередній добір джерел інформаціїдля пошуку нової інформації.

Аналіз досліджень і публікацій. У ходіеволюції педагогічної технології виокремилися дваосновних напрями її розвитку: 1) педагогічнатехнологія як технологізація освіти, тобтовикористання в навчальному процесі новітніхдосягнень техніки; 2) педагогічна технологія якзасіб оптимізації навчального процесу, своєчасногореагування на вимоги суспільства [2, 23].

Сучасна педагогічна наука і практикадемонструє підвищений інтерес до питаньорганізації навчання з використаннямінтерактивних технологій. У наукових і науково-методичних працях Н.Г. Баліцької, К.О. Баханова,О.А. Біди, Г.П. Волошиної, О.В. Єльникової,Г.І. Коберник, О.М. Коберника, Н.А. Коломієць,О.В. Коротаєвої О.М. Пєхоти, Л.В. Пироженко,Н.С. Побірченко, О.І. Пометун, Н.Г. Суворової,П.В. Шевчука застосування інтерактивнихтехнологій розглядається як один із засобівреалізації діяльнісного, особистно орієнтованогопідходів до навчання, відновлення соціалізуючоїфункції навчальних закладів. Проблемамвикористання інтерактивних технологій унавчально-виховному процесі початкової, основної

і старшої школи, вищих навчальних закладів,управлінню щодо їх упроваджень у навчальнийпроцес присвячені дисертаційні дослідження яквітчизняних, так і зарубіжних науковців.Методичні аспекти використання інтерактивнихтехнологій у процесі викладання історіїрозглядають О.І. Пометун, Л.Д. Пироженко,правознавства – Н.Г. Суворова, О.І. Пометун,А.І. Танцюра, математики – І.С. Маркова, хімії –Р.П. Бабченко, Л.Є. Богданова, Н.М. Буринська,Л.А. Гулідова, географії – Л.П. Вішнікіна,Г.Д. Довгань, О.М. Топузов, української мови талітератури – Н.В. Бондаренко, О.В. Волкова,О.В. Романенко, Н.М. Логвіненко, Д.Б. Семчук,Г.Т. Шелехова, В.І. Щербіна, загалом розкриваєособливості уроків у системі інтерактивного,проблемного, ноосферного навчання В.Д. Шарко[8].

Утім, відсутність чіткої визначеностікатегоріального апарату призводить довикористання у деяких роботах [6, 20] різних засвоєю суттю дидактичних понять “формиінтерактивного навчання”, “інтерактивнітехнології”, “інтерактивні методи” як синонімів.Саме тому при аналізі проблеми використанняінтерактивних технологій у навчально-виховномупроцесі видається за необхідне визначення нашоїпозиції щодо змістового аспекту та дефініційосновних понять.

Поняття “інтерактивний” походить від англ.interact (“inter” – взаємний, “act” – діяти). Підінтерактивним навчанням науковці розуміють:організацію навчального процесу, якахарактеризується постійною активноювзаємодією всіх учнів (студентів), рівнозначністюпедагога і учнів як суб’єктів навчання; навчання,основою якої є взаємодія; навчання, яке будуєтьсяз урахуванням психології людської взаємодії;навчання, яке занурено у процес спілкування йзасноване на навчально-виховній взаємодії учнівміж собою та з педагогом; процес здобуття знаньпід час педагогічної взаємодії шляхом полілогуміж учнями й учителем; навчання, щовідбувається в умовах активної взаємодії учнів;сукупність технологій, що складаються упедагогічну систему, яка заснована на спільнійдіяльності і має проблемно-пошукову природу;навчання, яке побудоване на взаємодії учнів знавчальним середовищем, де центральнимджерелом пізнання виступає досвід учасниканавчання; така організація навчання, за якоїпотрібна участь учня у колективному,заснованому на взаємодії процесі навчання.

Аналіз підходів до визначення поняття“інтерактивне навчання” дає змогу виокремити


20

основну ознаку інтерактивного навчання –взаємодію, яка відбувається в системах: а) “учень-учитель”; б) “учень-учень-учитель”; в) “учень-навчальне середовище”. Тобто і вчитель, і ученьпід час взаємодії перебувають у певній рівновазі,оскільки структурна побудова занять, на якихвикористовуються інтерактивні технології, змінюєсаму суть навчального процесу: “…обоєпрацюють для того, щоб навчатися, ділитисясвоїми знаннями, досягненнями життєвогодосвіду [3, 30]”.

Мета статті полягає у розкритті ролі ізначення інтерактивних технологій у процесіформування системи знань про людину в учнівстаршої школи.

Виклад основного матеріалу. Застосуванняінтерактивних технологій у навчально-виховномупроцесі передбачає досягнення конкретних цілей.Однією з них є створення комфортних умовнавчання, за яких учень усвідомлює своюуспішність, стає впевненим у своїх інтелектуальних,духовних, предметних здібностях, що веде допідвищення продуктивності самого процесунавчання. Організація навчання з використаннямінтерактивних технологій “передбачає моделюванняжиттєвих ситуацій, використання рольових ігор,спільне розв’язання проблем на основі аналізуобставин і відповідної ситуації [5, 9]”.

Отже, інтерактивні технології навчаннявиконують соціально важливу роль, оскількивиступають як засіб упровадження ідей співпраціу педагогічний процес. Під час їх використанняудосконалюються соціальні навички, необхідні дляконструювання взаємодії у структурі спільноїдіяльності, розвиваються емпатійна культура,навички рефлексії і самодіагностики. Самевзаємодія виступає як елемент взаємодіяльності,основа якої – взаємовідповідність кожного зсуб’єктів, що проявляється шляхом виокремленняв партнерові певних властивостей і перенесенняїх на себе. Необхідною детермінантоювзаємодіяльності є перехід від “моносуб’єктивностііндивідуального “Я” до полісуб’єктивностіколективного “Ми” [3, 43]”. Водночас, основнимджерелом навчального пізнання виступає досвідсамого учня, а вчитель є головним помічником узасвоєнні і розширенні цього досвіду, розвиткутворчих здібностей. Особистісний досвідпоповнюється не тільки в учня, а й у вчителя,оскільки в процесі взаємодії відбувається і йогоперетворення.

З огляду на це, мета інтерактивної технології –розвиток творчості і самостійності мислення учнів,вироблення навичок оперативно й адекватнореагувати на виклики сьогодення. Ця технологія

виступає як “спеціальна форма оптимізаціїпізнавальної діяльності, яка має конкретну,передбачувану мету – створити комфортні умовинавчання, за яких кожен учень відчує своюуспішність, інтелектуальну спроможність [1,103]”. Учні самостійно обирають мету, формуютьвласні проблеми, заглиблюються в суб’єктивнийдосвід і відчувають його результати. Вчительвиконує роль консультанта, оцінки виставляютьсялише за бажанням учнів.

У процесі навчання постійно існуєальтернатива. Учень і вчитель є рівноправнимисуб’єктами навчання. Організація інтерактивногонавчання припускає моделювання життєвихситуацій, використання рольових ігор, загальневирішення питань на підставі аналізу обставин іситуацій. Сутність використання інтерактивноїнавчальної технології зводиться до накопиченнясуб’єктивного досвіду.

Основу інтерактивної технології навчаннястановить активізація пізнавальної діяльностіучнів, учнів із педагогами, між собою – длярозв’язування спільної проблеми. Інтерактивнітехнології ґрунтуються на постійній активності,взаємодії всіх учасників навчального процесу. Цеспівнавчання, взаємонавчання, тісна взаємодія вміні-колективі (групі, ланці, команді), де всірівноправні. Основою інтерактивної технології євзаємодія учасників процесу навчання (учіння),що здійснюється за допомогою методів, якіактивізують сам процес спілкування – діалог.

Серед методів інтерактивного навчання –дискусія, рольова гра, евристична бесіда,моделювання тощо. Неодмінною умовоюінтерактивної технології навчання є постановкапроблеми і організація роботи з її розв’язання вгрупах, прийняття узгодженого рішення й діалог.Усе це реалізується через цікаві формиколективної і групової роботи: “діалог”, “синтездумок”, “спільний проект”, “пошук інформації”,“коло ідей”. За інтерактивної технології кожнийучитель може самостійно вигадувати власніформи роботи в групах, з класом: робота в парах,ротаційні (змінні) трійки, “карусель”, “акваріум”,“незакінчена пропозиція”, “брейнстормінг”,“броунівський рух”, “дерево рішень”, “суд відсвого імені”, “громадські слухання”, “прес-метод”, “займи позицію” тощо. Неодмінна умова– діяльність учасників навчального процесу маєбути спрямована на пошук спільного рішення таспілкування під час діалогу.

У рамках нашого дослідження проведеноекспрес-опитування 160 учителів загальноосвітніхнавчальних закладів Київського регіону з метоювиявлення частоти застосування інтерактивних



21 Молодь і ринок №1 (96), 2013

методів навчання. За здобутими даними подаємовідповідний рейтинг: інтерактивні методи (1 місце);проблемно-пошукові (2 місце); пояснювально-ілюстративні (3 місце); дослідницькі (4) та ігрові(5 місце). Утім, педагоги вказали на типовінедоліки інтерактивної технології навчання:неможливість використовувати її з першого доостаннього заняття (перше заняття – цеобов’язкова розповідь вчителя про мету, завдання,методи й форми проведення факультативів;останнє – захист творчих робіт учнівіндивідуально, а не в групах, бо кожен повиненотримати “залік”); на недостатню підготовку всіхучнів до кожного заняття. До цього переліку мидодамо ще й неготовність і невміння деякихучителів створювати вже на самому початкузаняття позитивну психологічну атмосферу, якасприятиме розвиткові особистості (дітей потрібноздивувати, зацікавити й заінтригувати);недостатню розробленість сучасною дидактикоюцієї технології.

Незважаючи на певні негативні чинники, всебільше уваги приділяється таким методамнавчання, які за основу в навчально-виховномупроцесі беруть діяльність учня, його активність ісамостійність пізнання, даючи широкі можливостідля розвитку і самовдосконалення. Отже,головним завданням інтерактивної технології євсебічний розвиток особистості, формуваннявміння критично мислити і відповідно ставитисядо інформації, вибудовувати свою життєдіяльніснустратегію і співпрацювати з оточенням.

Використання інтерактивної моделі навчанняпередбачає моделювання життєвих ситуацій,використання рольових ігор, спільне розв’язанняпроблем. За такої діяльності відбувається обмінзнаннями, ідеями, способами діяльності і взаємноїпідтримки, що дає змогу не лише здобувати новізнання, а й формувати їх у систему [4, 156].Проаналізуємо найпоширеніші методи інтерактивноїтехнології, які можна використовувати у процесіформування в старшокласників системи знань пролюдину.

Урок-бесіда проводиться у формі діалогу,ґрунтується на активному залученні учнів допроцесу пізнання. Переваги: безпосереднійконтакт учителя з учнями, що дає змогупривернути увагу до важливих питань теми, щовивчається. Щоб організувати й провести натакому занятті бесіду з учнями, необхідно: знатирівень і обсяг накопичених знань про людину тавмінь учнів; правильно й чітко ставити запитання;використовувати якомога більше цікавогоілюстративного матеріалу; бути впевненим щодовласної точки зору; давати можливість учням

відстоювати різні думки й погляди; пам’ятати, щоправильно організована бесіда дає змогу учнямвідтворити засвоєні знання й щойно здобуті.

Урок-дискусія при формуванні системи знаньпро людину дає можливість кожному учнювідстоювати свої погляди, демонструвати своюгромадську позицію. Прийом “запитання –відповідь” сприяє вільному обміну думками. Цезначно активізує пізнавальну діяльність учнів, даєзмогу вчителеві формувати колективну думку іспиратися на неї з метою подолання негативнихустановок і помилкових думок частини учнів.Ефективність організованої дискусії може бутидосягнута лише за умови правильного виборупитань з урахуванням принципу доступності.

Кейс-стаді (сase-study) – уроки, на якиханалізуються та обговорюються конкретніситуації. Організація пізнавальної діяльностіучнів, побудована на аналізі конкретних ситуацій,є одним з ефективних способів проведення занять.Опис ситуації може носити різний характер,залежно від мети. За визначенням Г.К. Селевка,“розрізняють такі види кейсів: ситуації-ілюстрації,ситуації-оцінки, ситуації-проблеми [7, 237]”.

На заняттях з людинознавства найчастішезастосовується аналіз мікроситуацій, опис якихмає бути лаконічним і виражати суть конфліктуабо проблеми. Обговорення мікроситуаціїстворює можливість для активізації пізнавальноїдіяльності учнів. Дібраний газетний і журнальний,документальний і художній, інший матеріал можерекомендуватися для самостійного аналізу йобговорення з метою закріплення і поглибленнязнань.

Брейнстормінг (brainstorming) – урок іззастосуванням елементів “мозкового штурму”припускає використання евристичних методів, щостимулюють творчу діяльність. Творчий підхідполягає у висуванні ідей, які містять елементинового, несподіваного, обґрунтуванні припущенняі логічні міркування, що перериваються актомінтуїтивного усвідомлення. Класичний методмозкового штурму припускає поділ за часом щодовиконавців етапів генерації ідей і їхніх критиків.Серед учасників вибираються “генератори” і“критики”. Завданням перших є висловленняякнайбільшої кількості ідей без їх критики. Іншагрупа критикує висловлені ідеї й аргументує своїпогляди. Загалом знаходиться спільне рішення.Ефективність організації навчального процесу звикористанням мозкового штурму залежить відуміння вчителя викликати творчу активністьучнів.

Урок-консультацію проводять тоді, коли темадуже складна і потрібно визначити труднощі при


22

її засвоєнні. Після короткого викладу матеріалуучні ставлять учителеві запитання. Пошукамвідповідей відводиться значна частинанавчального часу. Наприкінці занять проводитьсяневелика дискусія. Після відповідей на запитаннявчитель робить загальний висновок. Уроки-консультації також можуть проводитися засамостійного вивчення матеріалу з метоюперевірки якості його засвоєння.

Урок-“прес-конференція” організовується занаявності комплексу проблем, і для їх розв’язанняможуть залучатися фахівці з різних галузей знань,щоб розкрити багатогранність розв’язанняпроблеми. Така форма занять дає змогурозглядати знання про людину на різних рівнях,що сприяє формуванню системи знань.Наприклад, для обговорення проблемиглобалізації запрошуються вчителі, яківикладають різні навчальні предмети.

Тематична дискусія проводиться післявивчення теми – для обговорення складнихнавчальних проблем шляхом обміну інформацієюі досвідом. Обрана для дискусії тема має міститипредмет обговорення і передбачати різні підходидо вирішення тих самих питань. Після того, якучні виступили з підготовленими повідомленнямиза визначеною темою, розпочинається обміндумками, що виливається у вільну дискусію.Функції вчителя – керувати дискусією, звертатиувагу на ключові моменти проблеми ібагатоаспектність її розгляду. Успішністьформування системи знань про людину в учнівстаршої школи залежить від особливостейзадіяних технологій, які спрямовуються навирішення цілого комплексу дидактичних задач:засвоєння і закріплення здобутих знань,формування умінь застосовувати їх на практиці,аналіз і узагальнення фактів, прийняття йобґрунтування рішень, аргументований захистсвоїх позицій у дискусіях тощо.

Якісне засвоєння знань про людину таформування компетентностей вимагає, щобзавдання навчальної діяльності відповідалипізнавальним потребам та інтересам учнів.Водночас навчання є досить жорсткоюдетермінованою діяльністю, адже у навчальнійінформації містяться дані, які необхідно засвоїтив тому вигляді, у якому вони подаються, що частовиключає будь-яку довільність.

Висновки. Використання інтерактивноїмоделі навчання передбачає конструюванняжиттєвих ситуацій, використання рольових ігор,

спільне розв’язання проблем. Унеможливлюєтьсядомінування будь-якого процесу або якоїсь ідеї.Тобто, навчальний процес організований у такийспосіб, що більшість учнів задіяна у процесіпізнання. Вони мають можливість усвідомлюватите, що саме знають і про що думають. Спільнадіяльність учнів у процесі пізнання, засвоєннянавчального матеріалу означає, що коженздійснює свій індивідуальний внесок, відбуваєтьсяобмін знаннями, ідеями, способами діяльності івзаємної підтримки, що дає змогу не лишездобувати нові знання, а й формувати їх у систему.

Отже, особистісно орієнтована взаємодіявчителя з учнем є найважливішою частиноюосвітнього процесу і потребує удосконаленняосвітніх технологій. За інтерактивним технологіяминавчання майбутнє, адже нова школа має справу зіндивідуальністю, самобутністю особистості,оскільки індивідуальність є головним принципометики і має виступити керівним методологічнимположенням у вихованні й навчанні.

1. Дудник Надія. Застосування інноваційнихтехнологій в освіті України [Текст] / Надія Дудник // Молодь і ринок. – 2010. – №12(71) – С. 99 – 104.

2. Енциклопедія освіти [Текст] / Академіяпедагогічних наук України; голов. ред. В.Г. Кремень. –К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

3. Крутій К. Місце інтерактивних методівнавчання педагогів у здійсненні мовленевого розвиткудошкільників [Текст] / К. Крутій // Вісник Луганськогонаціонального педагог ічного університетуім. Т. Шевченка. – Луганськ: Вид-во ЛНПУ “Альма-матер”, 2004. – №10(78). – С. 140 – 144.

4. Пидкасистый П.И. Технология игры в обучениии развитии: учеб. пособ. [Текст] / П.И. Пидкасистый,Ж.С. Хайдаров. – М.: Рос. пед. агентство, 1996. –272 с.

5. Полторак О.Ф. Використання інтерактивнихтехнологій навчання в середніх навчальних закладахосвіти [Текст] / О.Ф. Полторак // Наукові записки. –Острог: Вид-во Нац. ун-ту “Острозька Академія”,2007. – Вип. 8. – С. 296 – 303. – (Серія: “Психологія іпедагогіка”).

6. Пометун О. Як навчити учителів інтерактивнихтехнологій: з досвіду проведення інтерактивнихтренінгів в системі перепідготовки педагогічнихкадрів [Текст] / Олена Іванівна Пометун // Управлінняшколою. – 2004. – №31 (79). – С. 22 – 28.

7. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательныхтехнологий: В 2 т. [Текст] / Г.К. Селевко. – Т. 1. – М.:НИИ школьных технологий. 2006. – 816 с.

8. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічнийаспект: посіб. для вчителів і студ. [Текст] /

В.Д. Шарко. – К.: СПД Богданова А.М., 2007. – 220 с.




23 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. Початок XXIстоліття характеризується, зростаннямзахворюваності і смертності населення

на тлі стрімких соціально-економічних змін,глобалізації і інтенсифікації виробництва, інновацій внауці і техніці, високих досягнень медицини,досконалості технічних засобів діагностики ілікування хвороб. Сучасний етап розвитку нашогосуспільства пов’язаний із демографічною іекономічною кризою, зниженням тривалостіжиття, порушенням стабільності психічного стануздоров’я особистості, зниженням її працездатностів умовах сучасних соціально-економічних змін.Сучасні умови особистісного і професійногосаморозвитку особистості пов’язані із певнимитруднощами щодо забезпечення стресостійкості,емоційної та психологічної стабільності, фізичноївитривалості людини в опануванні реальнимипрофесійними діями та функціями; потреби

системного професійного удосконалення. Вартонаголосити, що суттєвою загрозою людства єепідемія BIЛ/СНІДу, яка охопила увесь світ ізабрала понад 20 млн життів. За темпамипоширення ВІЛ-інфекції Україна посідає одне ізперших місць в Європі. Варто наголосити, щобільш як половина нових випадків зараження ВІЛреєструється серед молоді віком від 15 до 24років. Нерідко це відбувається через відсутністьзнань щодо шляхів передачі ВІЛ і методівзахисту. Вживання ін’єкційних наркотиків єосновним шляхом інфікування ВІЛ-інфекцією вУкраїні. Вірус швидко та постійно мутує івиникають все нові генетичні підвиди ВІЛ-інфекції,що практично анулює можливість створеннявакцини в якості профілактики та боротьби зпандемією. Можливо, якраз низький рівеньціннісного ставлення до власного здоров’я,недостатня обізнаність щодо шляхів передачі

Юрій Павлов, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник

Інституту професійно-технічної освіти НАПН України

ЗДОРОВ’Я З ПОЗИЦІЇ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІВ СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ

У статті акцентовано увагу на тому, що здоров’я – важливий фактор працездатності і гармонійногорозвитку особистості. Виховання сучасної молоді має відбуватися на засадах формування ключовихособистісних компетенцій щодо ціннісного ставлення до свого здоров’я як однієї із найважливішихзагальнолюдських цінностей у особистісному і професійному саморозвитку особистості.

Ключові слова: особистість, здоров’я, цінності, працездатність, життєвий потенціал, соціальнагармонія, психологічна гармонія, компетенція.

Літ. 13.

Юрий Павлов, кандидат психологических наук, старший научный сотрудник,Института профессионально-технического образования АПН Украины

ЗДОРОВЬЕ С ПОЗИЦИИ ОБЩЕЧЕЛОВЕЧЕСКИХ ЦЕННОСТЕЙ ЛИЧНОСТИВ СОВРЕМЕННЫХ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИХ УСЛОВИЯХ

В статье акцентировано внимание на том, что здоровье – важный фактор работоспособности игармонического развития личности. Воспитания современной молодежи должно происходить на основеформирования ключевых личностных компетенций относительно ценностного отношения к своєму здоровью,рассматривая при этом здоровье как одну из важнейших общечеловеческих ценностей в личностном ипрофессиональном саморазвитии личности.

Ключевые слова: личность, здоровье, ценности, работоспособность, жизненный потенциал, социальнаягармония, психологическая гармония, компетентность.

Yuriy Pavlov, Ph. D. (Psychology), Senior employee of a high-level scientific research,

Institute of Problems of Education of the National Academy of Sciences of Ukraine

HEALTH FROM THE POSITION OF UNIVERSAL VALUES OF PERSON IN MODERNSOCIO-ECONOMIC CONDITIONS

In this article the author pay attention to the fact that the health is an important factor of efficiency andharmonious development of the personality. Education of the modern youth should be based on the formation of keypersonal competencies relative value attitude to their health, while considering health as one of the most importanthuman values in their personal and professional self-development.

Keywords: personality, health, value, work, life potential, social harmony, psychological harmony, competence.

УДК 613.8


© Ю. Павлов, 2013

24

даної інфекції, методів захисту та правил поведінкив оточені з хворими на ВІЛ/СНІД пояснюютьнаявність такої важливої для суспільствапроблеми.

Слід зазначити, що в теперішніх умовах маємісце певне відставання освітньої системи відоб’єктивних потреб суспільства і особистості,навчально-виховний процес у вищих навчальнихзакладах не достатньою мірою орієнтується наформування життєво-важливих цінностейособистості, насамперед, на сприйняття здоров’яяк над важливої цінності у подальшомупрофесійному і особистісному саморозвитку. Прицьому профілактична робота у формуванніздорового способу життя сучасної студентськоїмолоді характеризується досить низьким рівнем,зокрема щодо профілактики ВІЛ/СНІДУ,наркоманії і алкоголізму, а саме:

1) відсутня стійка мотивація до здоровогоспособу життя, оскільки в навчальних планах іпрограмах пріоритетом не є збереження здоров’я;

2) переважна частина молоді страждаєсерйозними проблемами, пов’язаними із станомздоров’я, психологічним і фізичним розвитком;

3) не достатньою мірою здійснюєтьсясистемний контроль за станом фізичного іпсихічного розвитку і здоров’я студентів,організацією і змістом освітнього процесу з оглядувпливу на їх здоров’я; не існує комплексноїцілеспрямованої системи валеологічноїпідготовки, що могло б в значній мірі вирішитипроблему організації здорового способу життя;

4) має місце низький рівень поінформованостімолоді щодо причин і наслідків ВІЛ/СНІДу,наркоманії та алкоголізму.

Проблема мотивації збереження здоров’я,формування ціннісного ставлення до здоров’язалишається недостатньо вивченою, немаєєдиного підходу і у вирішенні проблемиформування здорового способу життя середмолоді. При цьому формування адекватногоставлення до здоров’я перешкоджає ціла низкапричин:

- здорова людина не помічає свого здоров’я,сприймає його як природну даність;

- здоров’я набуває актуальну життєвунеобхідність, тільки коли воно вже порушено;

- в основі нездорової поведінки знаходитьсяфеномен “реалістичного оптимізму”, якийрозвивається з відсутності особистісного досвідухвороби, віри в те, що, якщо захворювання немає,то його і не буде в майбутньому, віри вможливість подолати хворобу;

- нездорова поведінка приносить миттєвезадоволення, а наслідки цих вчинків здаютьсядалекими і малоймовірними;

- якщо рекомендації по зміцненню тазбереженню здоров’я, отримані від засобівмасової інформації або лікаря, не збігаються зуявленнями людини, то ймовірність їх виконаннябуде невисокою;

- існує вікова динаміка значущості здоров’я.Його пріоритетна роль частіше відзначається

представниками середнього і особливо старшоговіку. Молоді люди зазвичай ставляться допроблеми здоров’я як до чогось доситьважливого, але абстрактного, як такого, що не маєдо них прямого відношення. Якщо молоді людиприділяють увагу здоров’ю, то переважно йогофізичній складовій. Теоретичні засади проблемиздорового способу життя досліджували вітчизняніта зарубіжні вчені: Г. Апанасенко, Л. Балаі, І. Бех,Т. Бойченко, Д. Венедиктов, В. Вернадський,Т. Готі, В. Дильман, Ю. Лісіцин, М. Мамардашвілі,Л. Пиріг, І. Смирнов, С. Шош та ін. Ціннісніаспекти здоров’я людини досліджували В. Казначеєв,І. Брехман, А. Іванюшкін та ін., аспекти тілесногота енергетичного потенціалу особистостідосліджували О. Васильєва,В. Ніколаєва, В. Клименко,Т. Титаренко, Ф. Філатов та ін.), аспектипрофесійної діяльності та психологічногозабезпечення професійного здоров’я – Є. Клімов,Г. Ложкін, В. Моляко та ін.

Однак, ще не достатньо виконано дослідженьщодо визначення підходів до формування цінніснихорієнтирів сучасної молоді в контекстізагальнолюдських цінностей, її особистісного іпрофесійного розвитку в сучасних соціально-економічних умовах діяльності, а тому нашоюметою стало вивчення теоретичних аспектівформування ціннісного ставлення молоді довласного свого здоров’я як чинника особистісноїі професійної самореалізації.

Виклад основного матеріалу. Здоров’я –природна, абсолютна і повсякчасна цінність, щозаймає одну з верхніх сходинок в ієрархічнійсходинці цінностей [1, 6]. Від ступеня володінняздоров’ям залежить рівень задоволенняпрактично всіх потреб людини. Потреба в здоров’їмає загальний характер, вона властива як окремиміндивідам, так і суспільству в цілому. У силу цьогорозрізняють індивідуальне (приватне) здоров’я ігромадське здоров’я, або здоров’я населення.Стан здоров’я позначається на всіх сферах життялюдини і суспільства. Так, повнота таінтенсивність життя конкретної людинизнаходяться в безпосередній залежності від рівняйого здоров’я, його “якісних” характеристик. Усвою чергу, здоров’я населення має великий впливна якість трудових ресурсів, продуктивністьсуспільної праці і тим самим на динамікуекономічного розвитку суспільства.



25 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Велике значення для людини має свобода якцінність. Філософське розуміння цієї категоріїможна виразити в наступному визначенні:свобода – це здатність людини діяти увідповідності зі своїми інтересами та цілями,спираючись на пізнання об’єктивної необхідності.Свобода завжди і всюди залишаєтьсянайбільшою цінністю. Як і в інших випадках,свобода стає цінністю, якщо людина їїусвідомлює. Там, де немає усвідомлення цінностісвободи, усвідомлення себе як рівного з іншимилюдьми, там немає ні справжньої самооцінки, нілюдської гідності. Розуміння своєї несвободи йусвідомлення цінності свободи найбільш повнопроявляється в період різких соціальнихтрансформацій. Свобода – право всіх людей врівній мірі користуватися досягненнями цивілізаціїі розпоряджатися плодами своєї праці та своєюдолею. Свобода є вибір, і як кожен вибір,здійснюваний свідомо, вона пов’язана дляособистості з перевагою однієї з альтернативнихможливостей і відмовою від іншого. Здоров’я –важливий чинник працездатності і гармонійногорозвитку людського організму. У всі часи у всіхнародів світу непересічну цінність людини ісуспільства становило фізичне і психічнездоров’я. Ще в давнину воно тлумачилосялікарями і філософами як головна умова вільноїдіяльності людини, її досконалості. Звідсизрозуміло, наскільки важливо, починаючи з самогораннього віку, виховувати у молодого поколінняціннісне ставлення до власного здоров’я,розуміння того, що здоров’я – найбільша цінність,яка дарована людині природою. Здоров’я –важливий чинник працездатності і гармонійногорозвитку людського організму. У всі часи у всіхнародів світу непересічну цінність людини ісуспільства становило фізичне і психічнездоров’я. Ще в давнину воно тлумачилосялікарями і філософами як головна умова вільноїдіяльності людини, її досконалості. Звідсизрозуміло, наскільки важливо, починаючи з самогораннього віку, виховувати у молодого поколінняціннісне ставлення до власного здоров’я,розуміння того, що здоров’я – найбільша цінність,яка дарована людині природою. Існують різніпідходи до визначення здоров’я, щопростежуються в прикладних дослідження.Одним з них є підхід “від протилежного”, в якомуздоров’я розглядається як відсутність хвороб. Умежах цього підходу здійснюються дослідженняв медичній психології та психології особистості.Природно, такий розгляд феномена “здоров’я” неможе бути вичерпним. Різні автори наводять такінедоліки такого розуміння здоров’я: 1) у розглядіздоров’я як не хворобливість спочатку закладена

логічна помилка, так як визначення поняття череззаперечення не може вважатися повним; 2) данийпідхід – суб’єктивний, бо в ньому здоров’ябачиться як заперечення всіх відомих хвороб, алепри цьому не враховуються всі невідомі хвороби;3) таке визначення має описовий і механічнийхарактер, що не дозволяє розкрити сутністьфеномену індивідуального здоров’я, йогоособливості та динаміку Другий підхідхарактеризується Н. Яковлевою як комплексно-аналітичний. В даному випадку при вивченніздоров’я шляхом підрахунку кореляційних зв’язківвиділяються окремі фактори, що впливають наздоров’я. Потім аналізується частота проявуданого чинника в життєвому середовищіконкретної людини і на підставі цього робитьсявисновок про його здоров’я. Автор вказує нанаступні мінуси такого підходу: можливістьнедостатності конкретного фактора для висновкупро здоров’я людини; відсутність єдиногоабстрактного еталона здоров’я як суми наборучинників, відсутність єдиної кількісної вираженостіокремої ознаки, що характеризує здоров’я людини.В якості альтернативи попереднім підходам додослідження проблем здоров’я розглядається яксистемний підхід, принципами якого є: відмова відвизначення здоров’я як не хворобливості;виділення системних, а не ізольованих критеріївздоров’я (гештальт-критеріїв системи здоров’ялюдини); обов’язкове вивчення динаміки системи,виділення зони найближчого розвитку, що показує,наскільки гнучка система при різних впливах,тобто наскільки можлива її самокорекція абокорекція; перехід від виділення певних типів доіндивідуального моделювання [13]. І. Брехман,говорячи про проблему здоров’я, зазначає, щовоно дуже часто займає в ієрархії цінностейлюдини далеко не перше місце, яке відводитьсяматеріальним благам життя, кар’єрі, успіху і т.д.[2]. В. Казначеєв розглядаючи можливу ієрархіюпотреб (цілей) у тварин і людини, вказував на те,щ о у л юдини на пер ш ому м ісц і сто їть“ . . . виконання соціально-трудової діяльності примаксимальній тривалості активного життя.Збереження генетичного матеріалу. Відтворенняповноцінного потомства. Забезпеченнязбереження та розвитку здоров’я теперішньогота майбутніх поколінь” [7, 76]. Учений наголошує,що здоров’ю має належати перше місце в ієрархіїпотреб людини [7]. Аналізуючи вищевказанеможна стверджувати, що здоров’я є однією ізнайважливіших загальнолюдських цінностей, якізумовлюють активність повсякденної життєдіяльностілюдини, зміцнюють і удосконалюють резервніможливості організму, забезпечуючи тим самимуспішне виконання соціальних та професійних функцій.


26

А. Іванюшкін пропонує три рівні для описуцінності здоров’я:

1. Біологічний – початкове здоров’я передбачаєдосконалість саморегуляції організму, гармоніюфізіологічних процесів і, як наслідок, мінімумадаптації;

2. Соціальний – здоров’я є мірою соціальноїактивності, діяльного ставлення людини до світу;

3. Особистісний, психологічний – здоров’я єне відсутність хвороби, а швидше заперечення її,в сенсі подолання. Здоров’я в цьому випадкувиступає не тільки як стан організму, але як“стратегія життя людини” [5].

Як зауважує І. Брехман відносно поняття“норма” вказує, що організм ніколи незнаходиться в стані рівноваги з середовищем,тому що в противному випадку припинилося брозвиток, а значить, і можливість подальшогожиття [2]. На думку В. Дільмана, говорити проздоров’я організму і його норму в принципінеможливо, тому що індивідуальний розвиток єпатологією, відхиленням від норми, яку можнавідносити тільки до 20 – 25-річного віку, щохарактеризується мінімальною частотоюнайпоширеніших хвороб людини [4]. Е. Вайнер,розглядаючи проблему здоров’я як одну зглобальних проблем людства, вказує нанеправомірність такого підходу та зазначає, щопоняття норми залишається абстрактним тому,що означає стан, який передує захворюванню, авоно може бути неоднаковим у різних людей. Привизначенні здоров’я автор відходить від відносноїі суперечливою категорії норми в бік розумінняздоров’я з позицій якості. Він говорить про те, щопроблема здоров’я, як і всі глобальні проблеми,виникає в кризовій ситуації [3].

Отже, проблема збереження і зміцненняздоров’я молоді складна і багатогранна.Ефективність виховання і навчання молодізалежить від їх здоров’я, причому, здоров’ярозглядається як важливий фактор працездатностіі гармонійного розвитку організму. Для свідомогоприйняття молоддю принципів здорового способужиття, необхідно своєчасно забезпечити їхякісною інформацією, що дозволяє зробити вибірі прийняти відповідальність за власне рішення. Адосягти цього можна тільки за умовиусвідомленого сприйняття принципів здоровогоспособу життя. У сучасних умовах у зв’язку зекономічною ситуацією, вона вимагає новогопідходу до її рішення, ставить перед вітчизнянимосвітнім середовищем та охороною здоров’язавдання щодо гарантованого забезпеченнямолоді якісною психолого-педагогічною тамедичною допомогою у формуванні сучасноїсистеми особистісних цінностей та орієнтирів на

засадах розробки ефективних методів навчання івиховання.

Учені наголошують, що ціннісні орієнтаціївиступають найважливішим регулюючимфактором, який детермінує мотиваціюособистості до будь-якого виду діяльності.Розвинені ціннісні орієнтації – ознака зрілостіособистості, показник міри її соціальності. Стійкаі несуперечлива сукупність ціннісних орієнтаційвизначає такі якості особистості, як цінність,надійність, вірність певним принципам та ідеалам,здатність до вольових зусиль в ім’я цих ідеалів іцінностей, активність життєвої позиції,наполегливість у досягненні мети. Суперечливістьв ціннісних орієнтаціях породжує непослідовністьв поведінці. Ціннісні орієнтації – це найважливішіелементи структури особистості, закріпленіжиттєвим досвідом індивіда, всією сукупністюйого переживань і відокремлюють значуще,істотне для даного індивіда від незначущої,несуттєвого. Сукупність сформованих, усталенихціннісних орієнтації утворює свого роду вісьсвідомості, яка забезпечує стійкість особистості,спадкоємність певного виду поведінки тадіяльності, що виражається в спрямованості йогопотреб та інтересів.

Система особистісних цінностей складаєтьсяв процесі діяльнісного підходу індивідами змістусуспільних цінностей, об’єктивованих у конкретнихцінностях матеріальної і духовної культури.Нерозвиненість ціннісних орієнтацій – ознакаінфантилізму (властивості дитячого віку),панування зовнішніх стимулів над внутрішньоюструктурою особистості. Формування особистісноїціннісної структури індивіда виступаєнайважливішим чинником самореалізації.Зазвичай, для особистісних цінностей характернависока усвідомленість, вони відображаються усвідомості у формі ціннісних орієнтацій і служатьважливим фактором соціальної регуляції взаєминилюдей і поведінки індивіда [3 – 6]. Суттєвезначення у цьому має розроблена В. Ядовимдиспозиційна концепція регуляції соціальноїповедінки індивіда. Основна ідея цієї концепціїполягає в тому, що людина володіє складноюсистемою різних диспозиційних утворень,організованих ієрархічно, які регулюють йогоповедінку і діяльність. Кожен рівень цієї системимістить три компоненти: 1) потреби, класифікованіз погляду залучення індивіда в різні сферисоціальної діяльності; 2) ситуації, в яких діє індивіді які “зустрічаються” з певними потребами;3) умови, що регулюють поведінку та діяльністьіндивіда. Система ціннісних орієнтацій індивідаформується на вищому рівні розвитку особистостіі регулює поведінку і діяльність особистості в



27 Молодь і ринок №1 (96), 2013

найбільш значущих ситуаціях її соціальноїактивності, в яких виявляється ставленняособистості до цілей життєдіяльності і до засобівзадоволення цих цілей [10].

Чимало дослідників надавали великогозначення сформованості в індивіда системи йогоціннісних орієнтацій. І. Якиманська, виділяючипсихологічні аспекти дозрівання особистості ідосліджуючи критерії її соціальної зрілості,відзначав важливу роль динамічних зрушень у,ядрі особистості, пов’язаних з відкриттям тазасвоєнням цінностей, норм, вимог та правилсуспільства. Все різноманіття цінностей можнакласифікувати за трьома підставами: за сферамисуспільного життя, по суб’єктам, по ролі в життісуспільства. У відповідності з основними сферамисуспільного життя розрізняють три групицінностей: матеріальні, соціально-політичні тадуховні. За суб’єктам розрізняють цінності:індивідуальні, групові та загальнолюдські. З точкизору тієї ролі, яку цінності відіграють у життісуспільства і людини, їх можна розділити на тринаступні групи: цінності, що мають другоряднезначення для людини і суспільства, цінностіповсякденного попиту і повсякденного вжитку інайвищі цінності. Сучасна освіта розглядаєтьсяяк найважливіший цивілізаційний чинник розвиткусвітового співтовариства щодо переосмисленняцінностей особистості. Підвищення ролі ціннісногоаспекту освіти зумовлює потребу в розробці новихпідходів до вибору форм і методів виховної роботиз молоддю, за умови формування життєво-важливих ціннісних орієнтирів особистості. Прицьому важливим є підтримання інтересу істворення умов для накопичення первиннихуявлень про себе і свій організм на засадахособистісно орієнтований підхід, який передбачаєспівпрацю та співтворчість студента та педагога.При цьому, студент вважається головною дійовоюособою навчально-виховного процесу [11; 12].

На нашу думку, основне завдання педагога уформуванні ціннісного сприйняття здоров’я всучасних умовах діяльності, це, насамперед,формування відповідної системи особистіснихкомпетенцій. Суттєвим у цьому є аналіз чинниківздорового способу життя в контексті подальшогоособистісного і професійного розвитку особистостів сучасних умовах діяльності, вивчення динамікизмін особистісних характеристик студента,виявлення його особистісних переваг та проблем,розвиток його індивідуальних здібностей таможливостей, встановлення чітко сформульованоїціннісно-мотиваційної установки.

Нами визначено такі ключові особистіснікомпетенції особистості у формуванні ціннісногоставлення до власного здоров’я:

1) здатність до цілісного бачення гармоніїособистісного та професійного саморозвитку всучасному соціальному і професійномусередовищі на засадах дотримання принципівздорового способу життя;

2) адекватне сприйняття сучасних соціальнихі професійних проблем, усвідомлене позитивнеставлення до себе і оточення, прагнення допостійного професійного зростання;

3) готовність до інтерперсональної комунікації(уміння співпрацювати в колективі, розв’язуватита упереджувати конфліктні ситуації, позитивнореагувати на критику та ін.);

4) володіння етичною поведінковою самосвідомістю(морально-етичні якості та установки, щоузгоджуються із соціальними та професійниминормами сучасної професійної), володіннязагальнокультурними та людськими цінностями,комплексом позитивних сенсожиттєвих орієнтацій,установок і відносин щодо краси гармоніїздорового способу життя;

5) готовність до аналізу можливих наслідківшкідливих нахилів і звичок (розвиток сприйняття,уваги, уяви, пам’яті і мислення);

6) готовність до самостійного забезпеченняздорового способу власного життя (сила волі,самовиховання, самоконтроль, саморегуляція,рефлексія, емоційна стабільність, внутрішнясамовідповідальність);

7) володіння принципами здорового способужиття, відповідальним відношення до власногоорганізму як до надважливої особистісної цінності,креативність у реалізації індивідуальних програмзабезпечення здорового способу життя,профілактики шкідливих звичок і залежностейтощо.

Висновок. Здоров’я людини в сучаснихсоціально-економічних умовах варто розглядатияк одну із найважливіших загальнолюдськихцінностей у її подальшому особистісному тапрофесійному саморозвитку. Це передбачаєнеобхідність створення відповідного навчально-виховного середовища щодо формуванняключових особистісних компетенцій та системиціннісних орієнтирів молоді у ставленні довласного здоров’я на засадах гуманізаціїнавчально-виховного процесу, насамперед,поваги до людини, атмосфери терпимості,толерантності та конфіденційності; побудовиінформаційно-розвивального середовища;реалізації особистісно орієнтованої моделінавчання і виховання. Перспективним у цьому єрозробка відповідних моделей формуванняціннісних здров’язберігаючих орієнтирів вособистісному і професійного розвитку молоді всучасних умовах діяльності.


28

1. Амосов Н.М. Раздумья о здоровье. М.: Наука,1987. – 63 с.

2. Брехман И.И. Валеология – наука о здоровье. –2-е изд. – М.: Физкультура и спорт, 1990. – 237 с.

3. Вайнер Е.Н. Формування здоров’язберігаючогосередовища в системі загальної освіти // Валеологія.– 2004. – № 1. – С. 21 – 26.

4. Дильман В.М. Четыре модели медицины. Л.,1987. – 287 с.

5. Иванюшкин А.Я. “Здоровье” и “болезнь” всистеме ценностных ориентаций человека // ВестникАМН СССР. – 1982. – Т. 45. – №1. – С. 49 – 58; №4. –С. 29 – 33.

6. Попов С.В. Валеология в школе и дома // О физическомблагополучии школьников. – СПб, 1997. – 196 с.

7. Казначеев В.П. Основание формированияпрограммы общей и частной валеологии //Валеология. – 1996. – №4. – С. 75 – 82.

8. Юдин Б.Г. Здоровье: факт, норма и ценность //Мир психологи. – 2000. – № 1. – С. 54 – 67.

9. Юдин З.Г. Системний подход и принципдеятельности. – М.: Наука, 1978. – 392 с.

10. Ядов В.А. Междисциплинарный подход кизучению соотношений между ценностнымиориентациями и наблюдаемым поведением. – М., 1970.– 11 с.

11. Якиманская И.С. Знание и мышление школьника.– М.: Знание, 1985. – 78 с.

12. Якиманская И.С. Личностно ориентированноеобучение в современной школе. – М.: Педагогика, 1997.– 92 с.

13. Яковлева Н.В. Анализ подходов к изучениюздоровья в психологии // Психология и практика.Ежегодник Российского психологическогообщества. – Ярославль, 1998. – Т. 4. – Вып. 2. – С. 364

– 366.


Актуальність проблеми . Дужеважливе значення для розвиткуміжнародного та внутрішнього

туризму мають туристичні ресурси, які є

основною метою подорожей. Більшість країннакладає верхні ліміти тривалості перебування,такі як три місяці, за їхніми визначеннями“міжнародний турист” і це може бути прив’язано

Любов Малик, кандидат економічних наук, доцентНаціонального лісотехнічного університету України, докторант

ТУРИЗМ ТА ЙОГО СЕГМЕНТАЦІЯ ЗА ВИДАМИ ПРОВЕДЕННЯ ТУРІВ ТАЗА МІСЦЕМ ПРИЗНАЧЕННЯ

У статті висвітлено аспекти туристичної діяльності, розвитку туристичної галузі, розкритовизначення туризму, ринкову сегментацію туристичної діяльності, характеристики та чинники споживачіву проведені туристичних походів та фактори сегментування туристичного ринку туристичних маршрутів.

Ключові слова: туризм, подорожі, ресурси, туристична привабливість, підготовка фахівців туризму,сегментація туристичних подорожей, Бескиди, Карпати, рельєф, гори.

Табл. 3. Літ. 14.Любовь Малык, кандидат экономических наук, доцент

Национального лесотехнического университета Украины, докторант

ТУРИЗМ И ЕГО СЕГМЕНТАЦИЯ ПО ВИДАМ ПРОВЕДЕНИЯ ТУРОВИ ПО МЕСТУ НАЗНАЧЕНИЯ

В статье рассматриваются аспекты туристической деятельности, развития туристической отрасли, раскрытоопределение туризма, рыночную сегментацию туристической деятельности, характеристики и факторы потребителейв проведении туристических походов и факторы сегментирования туристического рынка туристических маршрутов.

Ключевые слова: туризм, путешествия, ресурсы, туристическая привлекательность, подготовкаспециалистов туризма, сегментация туристических путешествий, Бескиды, Карпаты, рельеф, горы.

Lubov Malyk, Ph. D. (Economics), Docent Ukraine National Forestry University

TOURISM AND ITS SEGMENTATION BY SORTSOF TOURS REALIZATION AND DESTINATION

The article deals with aspects of tourism activity, development of tourism industry, revealed the meaning oftourism, market segmentation of tourism activity, characteristics and factors of consumers during camping trips andsegmentation agents of tours’ tourism market.

Keywords: tourism, trips, resources, touristic attraction, specialists’ of tourism training, segmentation oftourist trips Beskids, Carpathian, relief, mountains.

УДК 796.5

ТУРИЗМ ТА ЙОГО СЕГМЕНТАЦІЯ ЗА ВИДАМИ ПРОВЕДЕННЯ ТУРІВ ТА ЗА МІСЦЕМ ПРИЗНАЧЕННЯ

© Л. Малик, 2013

29 Молодь і ринок №1 (96), 2013

до тривалості туристичної візи чи інших наданихдозволів. Це є також використовування більшостіз рамок визначення “внутрішніх туристів”, протеце є проблема у вирішенні як далеко особа муситьподорожувати далеко від дому, та вважатисятуристом чи екскурсантом [10].

Аналіз останніх публікацій. Проблемі якадосліджується присвячено наукові розробкивідомих українських дослідників та фахівців галузітуризму, а саме: О.О. Бейдик [1], М.В. Вачевський[2], Л.П. Дядечко [3], Г.М. Зайчук [4], В.Ф. Кифяк[5], В.М. Клапчук [6], В.О. Крамарець [7], О.О. Любіцева[8], Н.М. Примаченко [11], Н. Паньків [12], Л.М. Устименко[13], Є.І. Цурик [14] та інші.

Мета статті. Вироблення методики новітніхтехнологій проведення туристичних походів уКарпатському регіоні, та формування професійноїпідготовки майбутніх фахівців туристично-рекреаційної галузі.

Виклад основного матеріалу. Вся туристичнадіяльність будується на відповідних туристичнихпотоках та концепціях. Туризм є ні феноменом, ніпростим набором індустрії. Це є людськадіяльність, яка охоплює людську поведінку,використання ресурсів і взаємозв’язку з іншимилюдьми, економіку і довкілля. Це також включаєфізичні рухи туристів до інших місцьрозташування. Проте в більшості, туризм навколосвіту є форма рекреації, таким чином розумієтьсявикористання вільного часу особи, деякі видитуризму є неминуче пов’язані з обов’язками,такими як бізнес чи вимогами здоров’я. Згідноцього, подорожі і туризм включають:

- потреби і мотивації туриста;- туристичний вибір поведінки і примуси;- подорожі по дорозі до дому;- ринковий взаємозв’язок між туристами,

пропонуючи їм продукти для задоволеннятуристичних потреб;

- впливи на туристів, приймаючи їх, наекономіку і довкілля.

Економіка відіграє роль в багатьох сферахтуристичної діяльності, особливо, де є потребааналізувати ринкові впливи стосовно попитутуристами постачати продукцію, і в аналізуванніекономічних впливів і рівнів контролювати ефектитуризму. Також важливо взаємо пов’язуватиекономіку з соціологією, психологією і географієютуризму з одного боку, і з іншого боку економікавідіграє роль в плануванні, менеджменті імаркетингу в подорожо-туристичній організації імісце визначенні [2].

Туризм – це комплекс діяльності людини,подорожуючої до місця за межі її звичайногооточення на менш, ніж на рік і головні цілі подорожіє інші, ніж здійснення діяльності в межах місцявідвідування. Фраза “звичайне оточення”виключає подорожі в межах місця проживаннялюдини і буденних громадських поїздок. Фраза“здійснення діяльності” виключає міграцію длятимчасової роботи, оплачуваної економічнимагентам, проживаючим в місцях відвідування. Цевиключення не застосовується до подорожей,пов’язаних з бізнесом, таких як поїздки дляпродажу, установка обладнання чи конференції, дезайнятість подорожами є повсюдну, ніж місцевідвідування.

Примітка: термін “місцевий” використаний втуристичному контексті відрізняється від йоговикористання в національних бух обліковихконтекстах. В туризмі це має маркетингове,додаткове значення в межах власної країни. Внаціональному бух обліку це відноситься додіяльностей і витрат обох (резидентів інерезидентів) подорожуючих в межах певноїкраїни, тобто разом “місцевий” і “в’їздний”туризм, що відповідає туристичній ринковійсегментації, табл. 1.

Ринкова сегментація є важливим елементоммаркетингової стратегії, як відзначає професорВ.М. Вачевський [2], один з провіднихмаркетингових спеціалістів, визначає ринкову

Таблиця 1. Туризм поділений на наступні категорії

Назва туризму Суть туристичного призначення

Місцевий туризм-відвідуванян країни

об’єкта туристичного призначення жителями цієї ж країни.

В’їздний туризм-відвідування країни

не резидентами (не проживаючими в цій країні).

Закордонний (в’їздний) туризм

відвідування країни резидентами (проживаючими в інших країнах).

Внутрішній туризм поєднання місцевого і в’їздного туризму.

Національний туризм поєднання внутрішнього і закордонного туризму.

Міжнародний туризм поєднання в’їзного туризму і закордонного.


30

сегментацію як розподілення ринку в однорідніпід комплекси покупців (клієнтів), де любий підкомплекс може бути відібраний як ринковий об’єкт(ціль) бути досягнутий з визначеними ринковимисумішами. “Сегментація – це статистичнатехніка, яка робить це можливим ділити населенняна однорідні групи і маркетингова політика, якамістить ділення ринку на однорідні сегменти,кожний з яких має свої власні канали поділу, різнімотивації і т.д.

Сегментація є дуже близька до терміну“типологія”. Сегментація є “спадаючий (низхідний)процес” (ми розподіляємо населення на групи),типологія є “зростаючий (висхідний) процес”. Востанньому з двох випадків ми починаємо зособистостей і об’єднаємо їх в більші і більшіродини чи групи, особистості, які формують ціродини, існують дуже подібно, і різниці міжродинами можливі великі. В дійсності, відмінностіміж сегментацією і типологією є швидше питанняметоду, як ми побачимо це дальше.

Туристична ринкова сегментація є неакадемічне поняття, але, як ми підкреслюємо,стратегія до досягнення успіху найбільшефективного використання маркетинговихресурсів. В цьому сенсі, термін риноквикористаний до опису колективу покупців чипотенційних покупців кожного туристичногопродукту.

Для того, щоб досягти успіху ефективноговикористання маркетингових ресурсів,сегментація має відповідати кількості умов,М. Вачевський виділив наступні мотиваційнічинники, табл. 2.

Це нескінченно спрощує оточення завдань.Іншими словами, сегментація не тільки пов’язанасприяти чи розподіляти; це також може бути дужекорисно для адаптування туристичних продуктів(наприклад, якості готелів, штучноїінфраструктури) до відібраних сегментів. Декількафакторів мають зробити сегментацію більш ібільш необхідною: по-перше, можлива економія

Таблиця 2. Узагальнена схема мотиваційних чинників споживачів

Узагальнена схема мотиваційних чинників споживача

Мотиваційні чинники

Характеристика мотивів задоволення потреб

Вигода Бажання людини розбагатіти, примножити власність (маєток), ефективно витрачати кошти

Зниження ризику Потреба почуватися впевнено і надійно, мати гарантії стабільності

Визнання Пошук дій, пов’язаних із формуванням свого статусу, підвищенням престижу, репутації

Зручність Бажання полегшити, спростити свої дії. Стосунки з іншими людьми

Свобода Потреба в самостійності, незалежності в усіх сферах діяльності

Пізнання Постійна спрямованість на нові відкриття, знання

Сприяння, співучасть Бажання зробити що-небудь для свого оточення, близьких

Самореалізація Потреба в досягненні власної мети життя

Відчуття переваги Багатьма людьми рухає потреба бути кращим, вищим за інших

Відрізнятися від інших

Цей мотив виражається в бажанні купувати модні, оригінальні речі, що підкреслюють індивідуальність

Відчуття комфорту Споживачі постійно хочуть придбати щось для полегшення життя, поліпшення комфорту.

Страх Цей мотив має різноманітні форми (страх смерті, втрати роботи. Хвороби, нещасні випадки, соціальний дискомфорт)

Розвага Бажання покупців звільнитися від одноманітного, способу життя

Імітація або наслідування

Бажання імітувати тих, хто має славу і популярність

Добробут родини Бажання людей зробити максимум приємного для своєї родини

Бажання потреба “торгуватися”

Бажання отримати принаймні щось безкоштовно

Економія Бажання покупця зекономити

Якість Бажання отримати гарантію якості товарів



31 Молодь і ринок №1 (96), 2013

масштабу до точної стандартизації; по-друге,вищий рівень добробуту населення і диференціаціяпотреб; по-третє, зростання конкуренції міжтуристичними місцями і четверте, маркетинговідослідження мають бути стимулюванністимульовані науковими підходами.

Слід зазначити, що потреби споживача маютьвипереджальне зростання від нижчого рівня довторинних потреб вищого рівня: соціальнихкультурних, інтелектуальних. Рівень освіти, знанняформують сукупність найвищих мотиваційнихчинників потреб людини.

Високий рівень професійних компетенціймаркетолога повинен визначити особливостіповедінки споживачів і чинники, які визначаютьцю поведінку. При цьому слід враховувати, щометою поведінки споживачів є прагненняоптимізувати задоволення своїх потреб зурахуванням диференціацій й індивідуалізації їхнаступних чинників.

- Міра чи ступінь, до якої кількіснаінформація існує чи є одержана на особливиххарактеристиках покупця. Не всі характеристикиє сприйнятливі до легкого вимірювання. Це можебути особливий випадок з деякими психо-графічними особливостями чи користями, якихдосягли.

- Зручності чи ступінь, до якої фірма маєспрямовувати ці маркетингові зусилля навідібраних сегментах. Це міг бути зв’язок міжсегментацією і інструментами маркетинговоїсуміші (формулювання продукту, сприяння,розподіл).

- Істотність чи ступінь, до якої сегменти євелика достатність бути цінними, зважаючи дляокремого маркетингу, або головних особливостейсегментації туристичних послуг.

Власники готелів, туристичні агенції,регіональні туристичні управління на будь-якомурівні можуть управляти двома основнимифакторами. По-перше, туристична продукція єдуже гнучка. Основна привабливість продукту(наприклад, клімат, сонце, гори, історія) є великоюмірою дана. По-друге, ресурси є обмежені. Ціознаки, що не диференційований чидиференційований маркетинг з продукцією і чимаркетинговою програмою на всіх сегментах єне ефективною чи менше дуже важкою дозастосування. Тому ми мусимо вибратискоцентрований маркетинг. Пізніше постаєпитання вибору обмеженого числа сегментів.

Які є можливі фактори, які можуть бутивикористані для сегментування ринку? Влітературі, а також на практиці дуже часторозрізняють 5 груп факторів: географічних,

демографічних, соціоекономічних, психографічнихі поведінка покупців. Ця класифікація не означає,що поєднання факторів двох чи більше груп євиключене; навпаки, на практиці поєднання єправилом.

Географічна сегментація є дуже поширенаі ефективна в туристичному секторі. Є кількагеографічних варіантів. Два найбільш важливі зних є регіональні розбиті за статтями і розмірміста чи ступінь урбанізації населення.Рекомендується концентрувати всі зусилля вкількох географічних ринках дальше, ніжпоширювати ресурси в багатьох країнах чирегіонах, для яких ми не маємо необхіднихінструментів.

Демографічна сегментація – ринковимирозрізняють різні групи на основі таких факторівяк вік, стать, розмір сім’ї і життєвий цикл. До цихгруп ми можемо додати інші фактори, такі як расаі релігія. Для туристичної ринкової сегментації –вік і життєвий цикл, які є до певної міри взаємнопов’язані – дуже важливі фактори. Винахідники(10 %). Ці відпускники надають важливостіелементам таким як контакти з іншими людьми,культурне збагачення, набирання досвіду.

Сімейно орієнтовані, сонце і море люблять(27 %). Великої важливості надається декількомелементам таким, як гарні ландшафти, пейзажі,присвячувати час кожному, госте приємніприйоми, хороша їжа, святкові атракції для дітей,море і пляж.

Традиційні (10 %). Респонденти цієї групипідкреслюють безпечність, і без сюрпризів,знайомі околиці, пошуки відпочинку і хорошехарчування.

Звичайно, що ці групи можуть відноситися,наприклад, до респондентських демографічних ісоціоекономічних характеристик таких, як їхніактуальні вихідні і засоби поведінки. Враховуючипривабливості і характеристики туристичнихрегіонів можна припустити, що може бутипроведена ефективна сегментація на основітехніки багатовимірної шкали.

Техніка багатовимірної шкали використовуєтьсядля аналізування даних респондентів на відчуттях іперевагах. Основна мета цієї техніки є: дати набірвідстаней між предметами, намагатися знайтигеометричну конфігурацію між напрямкамипредставлення цих предметів таким чином, щоміж напрямкові відстані чи шеренги закрито.ТБШ перетворює введені дані в геометричномушляху, що об’єкти, які є подібні закриті длякожного з них в просторі. Ми можемо порівнятизв’язки подібних пар предметів в терміни їхніх міжнапрямових відстаней.


32

Автоматичне визначення взаємозв’язку(АВВ) – є його метою групувати респондентів зподібними характеристиками. Подібність середреспондентів визначається оцінкою особливихтривалих залежних факторів для цих респондентів.

АВВ один за другим розділяє зразкиреспондентів таким чином, що факторнезалежного фактору є пояснений максимально.Це робить так відбором відповідних категорійнезалежних факторів. Це відрізняється відкластерного аналізу в двох відношеннях. По-перше, АВВ робить різницю між одним тривалимзалежним фактором і одним чи більшеномінальних незалежних факторів. Всі факторивикористані в кластерному аналізі є інтервально-масштабні незалежні фактори. По-друге,групування за АВВ базується на оцінці відібранихпростих залежних факторів. В кластерному аналізівсі фактори є одночасно розглянуті.

Отже, ринкова сегментація є важливимелементом ринкової стратегії в туризмі. Миможемо визначити цілі ринків як однорідних груп.Основними аргументами в виділенні сегментаціїє наступні:

- нестача ресурсів та ефективність використанняресурсів;

- адаптація туристичної продукції і значеннязв’язків з ринком;

- формулювання маркетингового плану.Основні сегментаційні фактори можуть бути

класифіковані в 5 групах: географічних,демографічних, соціоекономічних, психографічнихі поведінка покупців (особливо користі сегментації)і число методів, які можуть застосовуватися –це кластерний аналіз, БВШ, АВВ-аналіз, якийдає можливість визначити типи туристів тавагомість сегментації покупців туристичнихпослуг із використанням маркетингу.

В цьому контексті туризм може діяти якіндустрія чи швидше набір індустрій,забезпечуючи набір продуктів, де покупцями єтуристи. Визначеннями різних типів покупців,маркетологи намагалися класифікувати їх вринкові розділи – процес названий сегментацією.Це дає змогу маркетологам встановлюватизагальні причини для купівлі продуктів в кожномуринковому сегменті, спільна споживацькаповедінка і спільна реакція до маркетинговоїдіяльності. І тоді стане можливим націлити ринковісегменти з особливими продуктами і продаватиїх індивідуально [4].

В даному випадку є корисні три методисегментації:

Сегментація намірами подорожей – ценайбільш опублікована статистика в туризмі

використовує деякі форми стандартизованоїтипології туристів, які показують мету подорожіяк головні сегменти. Типовий розподіл сегментівможе бути.

Наступна сегментація психографічна – цепрактична сегментація, особливо длявикористання в маркетингу просунулася дальшевід демографічного групування за кілька останніхроків до розгляду стилів життя і мотивів.Випливаючи сегменти є відомі як психографічні,як люди відрізняють в рівні, що є основнимипсихографічними чинниками.

Психографічні дослідження. Риси повернутівпливати на туристичну діяльність чи купівлюхарактеристик туристів, які дають змогутуристичним організаціям націлити профільованігрупи з специфічною туристичною продукцією,змінюючи ціни. Наприклад, вчений Плоґ розвинувдобре розвинуту модель, яка може бутивикористана ділити туристичні ринки особливосвоїм ступенем ризикованості. Ця пізнавально-нормативна модель визначає туристів якіснуючим на продовженні від:

А-аллоцентричний – високої ризикованості відпочатку до кінця;

В-середньо центричний – любить досліджувати,але з домашнім комфортом;

С-психоцентричний – не любить незнайомогочи ризикованого. Купуючи характеристики,асоційовані з кожним типом могли бути:

А: роблять свої власні подорожуючі заходи,відвідуючи далекі відстані, межуючи з місцевимижителями, вивчаючи місцеву культуру чидосліджуючи флору і фауну, рідко повторюютьвізити;

В: використовують подорожі розподіляти, алероблять власні пакети подорожей недорогіздалека, але пізнавати туристичні місця, балансновинок з домашнім комфортом;

С: використовувати організовані винятковітури, подорожі часто масові, шукаючи місця,культурно подібні до домашніх, харчуючись вмасових розміщеннях чи само харчуючись, частоповторюють візити. Є очевидним, що туриститипу А, В, С будуть не тільки користуватисяпопитом різних туристичних продуктів, але щовони будуть також відчувати різні умови попиту,відповідати різними шляхами на зміни векономічних факторах і робити різноманітнівнески.

Наступна сегментація взаємодійна.Екзаменуючи фактори стилів життя і особистісніриси є важливо зрозуміти основи типів туристичноїповедінки, це може часто бути достатньо дляекономічного аналізу класифікувати чи



33 Молодь і ринок №1 (96), 2013

сегментувати туристів за ефектом їхньоїповедінки. У відношенні до ефекту на туристичнихмісцях це може бути названо взаємо дійнасегментація.

Групуючи таким чином, можна підсумуватидемографічні чи психографічні типи. Таблиця 3синтезує сегменти визначені факторамидослідників цілком можливо, що один туристичнийрегіон буде привабливим до всіх вище типів, хочаз напрямку огляду економічної політики уряд можетільки активно шукати одну групу.

В розгляді сегментації в туризмі, кожний звище вказаних методів був використаний якілюстрація в оцінені ролі групування туристів втерміни економіки туризму. Для практичноговикористання в подорожах і туризмі маркетингує кілька інших сегментаційних методів оцінки [8].

Навіть в XVIII столітті, коли європейський“Гранд тур” став модний як освітній, алерекреаційний період для багатьох молодих людейвищого класу, в більшості туризм був для торгівлічи комерції, включаючи подорожі длядослідження Африки, Америки і Австралії. Вонибули в основному оплачені урядом читоргівельними компаніями з метою заснуватикомерційні торговельні зв’язки.

В ХХ столітті масовий рекреаційний туризмстав величезним сегментом в загальномуглобальному туризмі, з авіацією, яка бере верхнад пароплавами і паровозами як популярнийтранспорт для великих груп подорожуючих іприватні дорожні засоби пересування для малихгруп. Цікаво, що старі форми транспорту зазнализмін продукту, стали де вони все ще існували,туристичні атракції в їхніх власних правах, наоснові цього можна стверджувати, що туризмнабуває інтернаціоналізації.

Серед новітніх тенденцій змін на туристичномуринку необхідно виділити збільшення ступеня йогоінтернаціоналізації й концентрації капіталу, а такожпідвищення рівня технологічних і продуктовихінновацій. Однією із найбільш важливихособливостей сучасної економки є процесглобалізації. Цей процес належним чиномвисвітлено відомими вченими професорамиІ. Михасюком та З. Мальським, професоромНАУ М. Єрмошенком, професор В. Кулішов,М. Вачевським та іншими відомими вітчизнянимиавторами в галузі маркетингу та економіки.Глобалізація помітна у туристичному секторі. Всебільше проводяться міжнародні тури, щорічно вУкраїну приїжджає десятки тисяч туристів як ізпізнавальною метою так і відпочинком ілікуванням в рекреаційних закладах.

Висновки . Розглянувши загальний станстановлення і розвитку туризму в суспільствіможна констатувати, що туристична освіта єважливою умовою формування у майбутніхмаркетологів професійних компетенцій втуристично-рекреаційній індустрії дляцивілізованого суспільства. Її необхідністьдиктується сучасним станом розвитку економікиі соціального добробуту населення, історичнимитрадиціями, культурою, природними таекологічними чинниками регіону та глибокимиперетвореннями в країні. Туристична освіта єорганічною складовою загальної середньої освітипри вивченні циклу предметів в загальноосвітніхнавчальних закладах: історії, географії, біології,основ економки, підприємництва та культуриділового спілкування, формуючи у випускниківзагальноосвітніх навчальних закладів знання тавміння, які формують професійні компетенції тамаркетингову культуру ділового спілкування


Таблиця 3. Типи туристів у зв’язку з місцями призначення

Типи туристів Ефект на місці призначення чи подорожуючій індустрії

Дослідники Господарі чи друга домівка Еліта Індивідуальні чи починаючі маси Масові чи привілейовані

Невелика кількість, фактично не споживають туристичного продукту, мізерний економічний вплив. Сталий подорожуючий попит, але харчування господарями чи у власних приміщеннях. Отже низьке споживання продукції туристичних місць, і спричиняє зростання в загальних місцевих витратах. Відносно мала кількість, цінова нееластичність, попит для дуже високої якості подорожей і туризму, може спричиняти інвестиції, які послідують в туристичні місця. Велика кількість, широка протяжність подорожей, попит може бути дальший, цінова еластичність, важливість попиту для туристичних продуктів, виготовлених чи власних цими місцями. Велика кількість між специфічними генераторами і туристичними місцями, сектор подорожуючої індустрії повністю залежний на них (наприклад, чартерні авіалінії), основні впливи і затрати на місцях, можуть спричиняти важливі інвестиції в ці місця власним генераторним бізнесом.

34

майбутньої трудової діяльності на ринку праці[11].

Туризм є соціокультурним явищем глобальногохарактеру, що характеризує сучасний етапрозвитку людства. Туризм став частиною стилюжиття значної частини людства. В основіфункціонування туризму лежить міжгалузевийкомплекс – туристично-рекреаційна індустрія, щоє одним з найбільш сталих в світовій економіцівидів діяльності, що за останні роки має стабільнітемпи розвитку і залучення значних фінансовихкоштів від туристів не знає коливань попиту іпропозиції.

1. Бейдик О.О. Словник-довідник з географіїтуризму, рекреології та рекреаційноїгеографії.// О. Бейдик. – К.: 1997.

2. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетенції. Підручник. //М. Вачевський.– К.: Професіонал, 2005. – 512 с.

3. Дядечко Л.П. Економіка туристичногобізнесу. Навчальний посібник.// Л. Дядечко. –К.: ЦУЛ, 2007. – 224 с.

4. Зайчук Г.М. Управління маркетинговоюдіяльністю в туристичній галузі. Монографія.// Г. Зайчук. – Дрогобич, Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державногопедагогічного університету імені ІванаФранка, 2010. – 154 с.

5. Кияк В.Ф. Організація туризму. Навчальнийпосібник. // В. Кифяк. – Чернівці: Книги-ХХІ,2011. – 344 с.

6. Клапчук В.М. Туризм і курортне господарствоГаличини. Монографія. // В. Клапчук.Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ:Фоліант, 2012. – 224 с.

7. Крамарець В.О. Об’єкти неживої природи.Національний природний парк “СколівськіБескиди”.// В. Крамарець, Я. Дубина, М. Коханець,В. Приндак. – Сколе, 2005. – 36 с. (– С. 3 – 34).

8. Любіцева О.О. Ринок туристичнихпослуг.//О. Любіцева. – К.: Альтерпрес, 2003.– 436 с.

9. Малик Л.О. Теорія і методика підготовкимайбутніх фахівців до туристично-рекреаційноїіндустрії у вищих навчальних закладах.//Л. Малик / Молодь і ринок. – 2012. – №6(89).– С. 43 – 48.

10. Малик Л.О. Економіка та організаціяформування маркетингової туристичноїіндустрії в Україні. Монографія.//Л. Малик. –Дрогобич, Коло, 2011. – 394 с.

11. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій у процесінавчання основ підприємництва.Монографія. // Н. Примаченко. – Дрогобич,Редакційно-видавничий відділ Дрогобицькогодержавного педагогічного університету іменіІвана Франка, 2011. – 218 с.

12. Паньків Н. Туристичне ресурсознавство.Навчальний посібник. –Львів: Українськийбестселер, 2011. – 238 с.

13. Устименко Л.М., Афанасьєв І.Ю. Історіятуризму. Навчальний посібник. // Л. Устименко,І . Афанасьєв. – К.: Альтерпрес, 2005. –320 с.

14. Цурик Є.І. Лісовпорядкування. Організаціявиконання робіт. Навчальний посібник. // Є. Цурик.– Львів, 2006. – 232 с.



“Людина споконвіку прагне до однієї мети – до щастя. Того щастя вона досягне аж тоді, коли наука і праця зіллються для неї воєдино, коли всяка її наука буде корисною працею для суспільства, а всяка праця буде виявом її розвинутої думки, розуму, науки. І народи тільки тоді зможуть досягнути щастя і свободи, коли всі будуть вченими працівниками...”.

Іван Франко видатний український письменник,

громадський і політичний діяч


35 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. Ефективністьбанківської системи країни євизначальним чинником її розвитку. В

умовах кон’юнктури ринку важливе місценалежить банківським кредитним операціям.Вигідний для банківських установ і для клієнтівкредитний бізнес прискорює темпи економічногозростання, розширює обсяги виробництва,забезпечує зайнятість населення.

Сьогодні банківська система Українипереживає не найкращі часи і причиною цьому єнаслідки світової економічної кризи, яка допомоглапровести диференціацію між “хорошими” і“поганими” позичальниками. Близько десятимільйонів громадян країни протягом 2007 – 2008років взяли позики в банках. Як свідчатьрезультати аналізу, з них понад два мільйонигромадян країни досьогодні порушують термінивиплат за своїми кредитами або взагалі не

виплачують їх. Сьогодні кількість неплатниківстановить понад 20% від загальної кількостіпозичальників банків. При цьому банкіри невиключають, що надалі кількість проблемнихпозик зростатиме. І, перш за все, це стосуєтьсякредитів, виданих фізичним особам [13].

На рис. 1. наведено частку знеціненихкредитів в портфелі українських банків (проблемні– з прострочкою понад 90 днів та реструктуризованіпозики) за даними рейтингового агентства Fitchв динаміці. Стабілізація цих показників, якапростежується останнім часом, відображаєвизнання проблемних кредитів в минулому іпомірні списання починаючи з 2010 р. [14].

Несприятлива ситуація зі своєчаснимповерненням кредитів, що склалася сьогодні,значною мірою обумовлена недостатнім науково-теоретичним обґрунтуванням та недосконалістюметодичних підходів до оцінки кредитоспроможності

УДК 336.741.242

Валентина Страхарчук, кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної кібернетикиАнатолій Страхарчук, кандидат економічних наук, професор кафедри комп’ютерних технологій

Львівського інституту банківської справи УБС НБУ

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНОГО ПРОЦЕСУ БАНКУТеоретично обґрунтовано процедури мінімізації кредитного ризику на базі впроваждення сучасних

автоматизованих технологій підвищення адекватності визначення платоспроможності фізичних осіб.Запропоновано методику та механізм удосконалення аналізу та оцінки платоспроможності фізичної особи.

Ключові слова: бюро, кредитна історія, банківський ризик, скоринг-аналіз, Internet-обслуговування,платоспроможність.

Рис. 2. Літ. 14.

Валентина Страхарчук, кандидат экономических наук, доцент кафедры экономической кибернетикиАнатолий Страхарчук, кандидат экономических наук, профессор кафедры компьютерных технологий

Львовского института банковского дела УБС НБУ

ПУТИ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ КРЕДИТНОГО ПРОЦЕССА БАНКАТеоретически обоснованы процедуры минимизации кредитного риска на базе введения современных

автоматизированных технологий повышения адекватности определения платежеспособности физическихлиц. Предложена методика и механизм совершенствования анализа и оценки платежеспособностифизического лица.

Ключевые слова: бюро, кредитная история, банковский риск, скоринг-анализ, Internet-обслуживания,платежеспособность.

Valentyna Strakharchuk, Ph, D. (Economic),Docent of Economical Cybernetic Department

Anatoly Strakharchuk, Ph. D. (Economic)Professor of Computer Technologies Department

Lviv Institute of Banking

THE WAYS OF IMPROVEMENT OF BANK’S CREDIT PROCESSTheoretically proved the procedures of minimization of credit risk on the basis of implementation of modern

automatic technologies of improve the adequacy determining solvency of individual. Offered the methodic andmechanism improvement of analysis and determining solvency of individual.

Keywords: bureau, credit history, bank risk, scoring-analyses, internet-service, solvency.

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНОГО ПРОЦЕСУ БАНКУ

© В. Страхарчук, А. Страхарчук, 2013

36

позичальників. Серед низки негативних чинників, щовпливають на ефективність кредитного процесубанку, чи ненайважливішим є ризик окремоїкредитної угоди, пов’язаний з нестачею інформаціїдля адекватної оцінки платоспроможностіпозичальника в межах одного банку-кредитора.Інформація та її еволюція в цьому процесівідіграють виключно важливу роль. А відтак, темапідвищння ефективності інформаційногозабезпечення кредитного процесу банку вимагаєпоглибленого вивчення та розробки [4, 6].

І якщо для юридичних осіб уже напрацьованіпевні методи оцінки кредитоспроможності, то дляфізичних осіб ці методи не є досконалими, про щосвідчить статистика кількості проблемних позикв сфері споживчого та іпотечного кредитування[12]. Суттєву допомогу у вирішенні цих проблемможе надати створення та впровадження вкредитну практику банків ефективнихавтоматизованих технологій ведення кредитнихісторій позичальників – фізичних осіб, що надастьможливість кредиторам адекватно оцінюватиступінь ризику при наданні кредиту або продажуз відстрочкою платежу. Створення ефективнихавтоматизованих систем ведення кредитнихісторій та запровадження їх в кредитну практикуукраїнських банків є сьогодні нагальноюпроблемою.

Аналіз останніх досліджень. При написанніроботи було здійснено огляд літературних та іншихінформаційних джерел, періодичних виданьвітчизняних та закордонних авторів, що досяглисуттєвих результатів у теорії та удосконаленніпрактики банківського кредитування: С.Д. Ананко[4], Н.П. Гриньова [5], Х. Грюнинг, [6], С. Братанович[6], І.М. Деркач [7], О.С. Кириченко [8], Ю. Кугаткін[9], Р.О. Лозинський [10], А.Г. Новик [11].Здійснено аналіз основних законодавчих танормативних актів, що регламентують

функціонування бюро кредитних історій в Україні[1, 2, 3].

Метою наукової роботи є окреслення шляхівмінімізації кредитного ризику банку на базівпроваждення єфективних автоматизованихтехнологій підвищення адекватності визначенняплатоспроможності позичальників – фізичнихосіб.

Виклад основного матеріалу. На сьогоднішнійдень процедура отримання кредиту достатньоскладна. Позичальник збирає документи, шукаєпоручителів, а в результаті отримуєкороткостроковий кредит, як правило зазавищеною процентною ставкою. Така ситуаціяє результатом низки причин, серед якихпобоювання кредитних установ щодонеповернення боргу стоїть на першому місці, і,слід зазначити, не безпідставно.

Виявлення сучасних факторів кредитногоризику, пов’язаного з ненадійними позичальниками,дає змогу узагальнити можливі негативні наслідкидля банківської системи, зокрема:

- подальше погіршення якості кредитнихпортфелів банківських установ через зростаннячастки прострочених і сумнівних кредитів, черезвтрату об’єктами застави частини вартості;

- зниження прибутковості діяльності банківчерез необхідність нарощування обсягів резервівдля відшкодування можливих втрат закредитними операціями та списання банкамибезнадійної заборгованості;

- виникнення проблем із поверненням зовнішніхзапозичень через погіршення фінансовихрезультатів діяльності банків унаслідок низькоїкредитної активності та капіталізації;

- посилення загрози відтоку капіталу черезприпинення діяльності в Україні відділень банківз іноземним капіталом внаслідок нестабільноїполітичної ситуації в умовах економічного спаду

З нецінені кредити

5748

60

3450

50

46

0

20

40

60

80

100

2009 2010 2011 2012 Р оки

%

I півріччя

II півріччя

Рис. 1. Динаміка проблемних та реструктуризованих кредитів

у кредитному портфелі українських банків



37 Молодь і ринок №1 (96), 2013

та намагання власників вітчизняних банківзберегти залишки активів;

- подальше обмеження ресурсної бази, а отжей уповільнення темпів кредитування черезвисокий відсоток проблемних кредитів таобережне ставлення зовнішніх кредиторів доненадійних вітчизняних позичальників;

- падіння ринкової вартості акцій банків.Отже, процедури мінімізації кредитного ризику,

що використовують вітчизняні банки, незабезпечують сьогодні достатнього ступенязахисту банку від збитків. За таких умов всебічнаоцінка фінансової стійкості позичальника,включаючи запобігання можливим ризикамнеповернення кредитів, дозволить банкуцілеспрямовано та ефективно використовуватикредитні ресурси і отримувати стабільні прибутки.Відтак, першочерговим завданням є забезпеченняадекватного аналізу та оцінки кредитоспроможностііндивідуального позичальника на початковій стадіїкредитного процесу за кожною кредитноюоперацією.

Зі світової практики відомо про прямий зв’язокміж інформаційною забезпеченістю іефективністю фінансового посередництва [4].Недостатність відомостей про потенційногопозичальника, доступних при укладанні угоди,визначається в економічній літературі якінформаційна асиметрія, що має негативний впливна процес розподілу кредитних ресурсів векономіці. В економічній теорії питання неповнотиінформації добре вивчене і пов’язується, перш завсе, з такими проблемами, як “несприятливийвибір” і “ризик недобросовісної поведінки”. Затаких умов кредитор зазвичай не маючиможливості ранжувати позичальників за рівнемїх платоспроможності, вимушений встановлюватиусереднені ставки по кредитах, що породжуєпроблему “несприятливого вибору”. Дляблагонадійних клієнтів такі умови фінансування єневигідними і неприйнятними, а відтак призводятьдо відмови від позик. Окрім цього, монопольнеположення банків по відношенню до надійнихпозичальників позбавляє останніх і стимулів дополіпшення своєї репутації, оскільки надалі цежодним чином не відіб’ється на вартостіпривабливих для них коштів.

Як свідчать дослідження закордонних тавітчизняних економістів, основна причинаінформаційної асиметрії полягає у високихвитратах оперативного отримання достовірнихданих про потенційного позичальника. Водночас,тривалий досвід роботи з окремими клієнтами, вкінцевому результаті, дозволяє банкам адекватнооцінювати рівень їх платоспроможності, але це не

означає, що для них ставки визначаються насправедливому рівні. Навпаки, банки отримуютьстимул заробити на позичальниках, непрозорихдля останніх кредиторів, орієнтуючись впроцентній політиці на ринкові умови запозичення.

Як наслідок, на кредитному ринку залишаютьсянайбільш ризиковані позичальники, які з причиниінформаційної непрозорості, позбавлені стимулів дляефективного розпорядження отриманими в кредиткоштами. Відтак, виникає проблема недобросовісноїповедінки, яка створює серйозну загрозу фінансовійстабільності. Кінцевим результатом цих процесів єрізке подорожчання позикових ресурсів і зниженнярівня кредитної активності [4].

У більшості країн світу кредитори (банки,фінансові компанії, компанії-емітенти кредитнихкарток, інвестиційні компанії, торговельні компанії,що надають комерційні кредити) на постійнійоснові для підвищення адекватності оцінкикредитоспроможності індивідуального позичальникаобмінюються інформацією про його платоспроможністьчерез бюро кредитних історій (БКІ), таким чином,забезпечуючи безризиковість кредитних операцій,захищаючи себе від неплатоспроможнихпозичальників [10].

Бюро кредитних історій – компанії, щоспеціалізуються на організації обміну інформацієюпро позичальників між кредиторами. Мотиваціядо добросовісної поведінки, яка досягаєтьсязавдяки діяльності бюро кредитних історій, першза все відбивається на кількості повернених позик,а також на акуратності виконання графіківплатежів. Світовий досвід функціонування БКІдоводить – якщо цей результат, виражений вгрошовій формі, виявляється вище отримуваноїбанком інформаційної ренти, то участь вінформаційному обміні стає для нього ефективнимі важливим рішенням. Відтак, наслідкомзаповадження бюро кредитних історій вбанківську кредитну практику є вилучення зкредитного процесу інституту інформаційноїмонополії банків і, як наслідок, підвищенняефективності розподілу ресурсів [9].

Аналіз світової практики свідчить, щостворення та функціонування бюро кредитнихісторій фізичних осіб цілком і повністю залежитьвід готовності кредитних установ надатиінформацію, що є у них, з метою підвищенняприбутковості своїх портфелів внаслідокотримання довідок зі спільної кредитної базиданих. Така система об’єднує багатьох учасників:громадян, кредиторів, як користувачів кредитнихісторій громадян, кредиторів, як джерелотримання даних для бюро кредитних історій,бюро кредитних історій та регулюючих органів.


38

Слід відзначити, що кредитори при цьомувиконують дві функції. По-перше, вони збираютьі накопичують дані про свій досвід роботи згромадянами, і передають ці дані кредитнимбюро (сума кредиту, історія платежів, невиплатикредиту тощо відповідно до чинногозаконодавства). По-друге, в процесі кредитуваннякредитори використовують інформацію, яку вонисамі або інші кредитори надали кредитному бюро[5, 7].

Взаємини між кредиторами значною міроюгрунтуються на членському договорі, якийзобов’язує їх надавати дані кредитним бюро. Цеє умовою отримання кредитних довідок. Взаєминиміж кредитними бюро і громадянами практичноповністю визначаються чинними законами танормативними актами [3].

В Україні сьогодні діють п’ять бюро кредитнихісторій [9]. Однак, слід зазначити, що всіукраїнські бюро сьогодні знаходяться на стадіїнакопичення інформації і цей процес співпраці міжбанками і бюро в Україні, як підтверджуєпрактика, не є ефективним.

Кредитні бюро є інструментом веденняконкурентної боротьби, де інформація пропозичальників – важливий “аргумент” ринкукредитування. Як наслідок, констатуютьбанківські експерти, сьогодні небажання БКІобмінюватися даними призводить до відсутностівідповідних баз даних по позичальниках,підтверджуючи відсутність легальних працюючихмеханізмів накопичення і обміну інформацією міжкредитними бюро, небажання банківспівпрацювати з бюро кредитних історій. Отже,перевірка потенційних позичальників здійснюєтьсякредитними експертами банків. З огляду на такийстан кредитні установи напрацьовують свою базуданих позичальників, які неодноразовокористувалися кредитами, відтак, при обмініінформацією між ними спрощується проведенняоцінки кредитоспроможності клієнта, однакнесуттєво.

Не зважаючи на підтвердження закордоннимдосвідом того факту, що діяльність бюрокредитних історій має суттєвий позитивний впливна процес кредитування, практика доводить –створення і функціонування бюро кредитнихісторій в Україні, окрім зазначених, сьогоднігальмується ще і такими чинниками, якнеоднозначність законодавчих правил щодовизначення, видів даних, які можна збирати іпоширювати; неоднозначність визначеннядозволених користувачів і одержувачів кредитнихдовідок; неоднозначність визначення вимог щодоотримання згоди громадян і форм такої згоди;

відсутність раціональних і низьковитратнихпроцедур вирішення суперечок і виправленняпомилок; відсутність захисту та відповідальностіза надання помилкових відомостей на основіпринципу сумлінності і розумних процедур;мінімізація державного регулювання процесузбору і зберігання даних, ведення звітності тощо[8].

В економічно розвинутих країнах кредитнаісторія громадянина починається з моменту, коливін відкриває свою першу кредитну картку.Встановлюється невеликий ліміт, в межах якогоклієнт може використовувати гроші банку,встановлюються чіткі терміни погашеннязаборгованості. Закордонна практика доводить –якщо громадянин неакуратний в поверненнігрошей за кредитною карткою, то надалі віннавряд чи зможе розраховувати на отриманнясерйозного кредиту. При цьому не втрачає своєїактуальності розробка та застосування ефективнихметодик визначення кредитоспроможності та їхякісного інформаційного забезпечення.

Сьогодні українські банки при наданні кредитівне можуть спиратись на дані історії використаннядержателями кредитних карток, оскількикористування кредитними картками в Україні щене набуло массового характеру. За таких умов,враховуючи пряму залежність розмірумайбутнього кредиту від дисциплінованостіповернення коштів у минулому, вважаємоєфективною пропозицією банкам при прийняттірішення щодо надання кредиту враховувати даніщодо своєчасності та повноти сплатипозичальником комунальних та інших послуг,таких як квартплата, телефон, інтернет,електроенергія, сплата податків тощо. На нашудумку, саме цей показник, за відсутності кредитноїісторії, може стати важливим критеріємдопропорядності позичальника. Як свідчитьсвітовий практичний досвід, відповідальнийплатник за комунальні та інші послуги, як правило,є і відповідальним та добропоряднимпозичальником. Урахування цих даних дозволитьзабезпечити більш якісну оцінкукредитоспроможності індивідуального клієнта.

Кредитна практика підтверджує, що сьогоднів Україні при наданні кредиту банки непрактикують вимогу від позичальника довідки просплату комунальних та інших платежів. Відтак,організація ведення в Україні кредитних історійфізичних осіб, початковим етапом якої є не першапозика банку, а оплата фізичною особоюкомунальних та інших послуг, заслуговує на увагу.За таких умов запровадження до скоринг-аналізуфізичної особи даних щодо своєчасності та



39 Молодь і ринок №1 (96), 2013

повноти сплати комунальних та інших платежівбуде слугувати початковим етапом формуваннякредитних історій фізичних осіб і забезпечитьсуттєве підвищення ефективності кредитногопроцесу.

Щодо механізмів реалізації такого підходу,дослідження свідчать, що кредитні бюро в Україніуже достатньо довго намагаються отриматилегальний дозвіл для доступу до баз данихорганізацій, які приймають комунальні платежі,але поки що безрезультатно. Застосуваннясьогодні автоматизованої технології єдиноїсистеми оплати за енергоносії та житлово-комунальні послуги, а відтак і єдиної інформаційноїбази, потенційно надає змогу отримуватинеобхідні дані – суму заборгованостіпозичальника і термін прострочення цієїзаборгованості за всіма видами послуг, водночасвідкриваючи і нові можливості для підвищеннярівня інформаційного забезпечення кредитногопроцесу банку. Наявність в єдиній квитанціїзагальної суми заборгованості забезпечуєзручність і простоту розрахунку кредитоспроможностіклієнта. А відтак, на наш погляд, сьогодні набагатопростіше і надійніше отримати доступ до загальноїбази цих всіх організацій в кожному місті чиобласті.

Єдина система оплати є розробкою фахівцівВАТ “Мегабанк”. Розроблена система являєсобою систему рівноправних учасників, основоюякої є Єдиний Розрахунковий Центр (ЄРЦ).Ефективне функціонування єдиної системи оплатиє результатом розробки сучасної технологіїведення та синхронізації комплексу баз данихпостачальників житлово-комунальних послугрегіону з використанням передових технологійобміну інформацією, своєчасної обробкифінансових та інформаційних потоків зпідприємствами-постачальниками послуг,організації скоординованої роботи з установами зприйому платежів населення, ретельного підборута підготовки фахівців для роботи в єдиній системіобліку.

Оскільки основу цієї технології становитьЄдиний Розрахунковий Центр ВАТ “Мегабанк”,ефективне рішення щодо підвищенняадекватності оцінки кредитоспроможностіпозичальника ми вбачаємо у залученні ЄРЦ ВАТ“Мегабанк” до кредитного процесу банків, тобтодо участі в роботі бюро кредитних історій. УчастьЄРЦ у створенні та функціонуванні бюрокредитних історій дозволить одночасно (прицьому ефективно) контролювати і сплату відсотківза кредит і оплату комунальних послуг. За такихумов База даних ЄРЦ (єдиний реєстр платників,

що створюється на основі інформації, переданоїпідприємствами-постачальниками послуг)становитиме ефективне інформаційне джерелодля бази даних кредитних історій, оскільки ЄРЦзабезпечує облік (у єдиному реєстрі платників)даних з нарахувань і заборгованностей, щопередаються постачальниками житлово-комунальних послуг і енергоносіїв, а також обліксвоєчасності сплати споживачами за отриманіпослуги за кожним єдиним особовим рахунком врозрізі видів послуг.

При цьому слід зазначити, що для бюрокредитних історій важливою є лише інформаціящодо суми і терміну заборгованості з оплатикомунальних та інших послуг, яка міститься вєдиній базі даних ЄРЦ. Отже, за запропонованогопідходу співпраця бюро кредитних історій з ЄРЦполягатиме у інформаційному обміні між цимиструктурами, аналогічно відпрацьованій технологіїпередачі інформації ЄРЦ за замовленням відділівсубсидій, необхідної для визначення коласпоживачів послуг, які мають право на отриманнясубсидій при сплаті за енергоносії та житлово-комунальні послуги. Окрім того, ВАТ “Мегабанк”має накопичений практичний досвід наданнядоступу до єдиної бази даних всім організаціям зприйняття платежів населення, за умови, щотехнічну сторону цього доступу – проведенняканалів зв’язку – забезпечують самі ці організації.

Отже для реалізації запропонованої технологіїколо користувачів (комунальні підприємства,пункти прийому платежів, БКІ, відділ ЄРЦ ВАТ“Мегабанк”, постачальники послуг) та схемаобміну даними за платежами повинні бутитакими, як на рис. 2.

Реалізація запропонованої схеми обмінуданими за умови укладення договору бюрокредитних історій з ВАТ “Мегабанк”, окрімрозробки надійних каналів зв’язку між бюрокредитних історій та базою ЄРЦ, вимагаєрозробки автоматизованої технології доступу доцієї бази. В межах наукової роботи запропонованоавтоматизовану технологію використання базиданих ЄРЦ як інформаційного джерела дляпроведення скоринг-аналізу та формуваннякредитних історій фізичних осіб. Розробленоархітектуру та функціональну структурупрограмно-інформаційного модуля для обмінуінформацією про клієнтів за допомогою мережіInternet; допоміжне програмне забезпечення,зорієнтоване на спрощену процедуру збереженнята передавання даних; алгоритми підготовки таорганізації застосування отриманих результатів.

Після оформлення анкети позичальника –фізичної особи за показниками бюро кредитних


40

історій, технологією передбачено автоматичнедодавання до анкети показників з ЄРЦ стосовноцього клієнта. Відтак, кінцевим результатом єзагальна оцінка платоспроможності клієнта заданими бюро кредитних історій та за данимиЄдиного розрахункового Центру. Оскільки длярозрахунку ризику позичальника необхідні тількидва показники – сума та термін заборгованності,інші показники бази ЄРЦ повинні бути захищенимивід доступу.

Запропонована автоматизована технологіяпередбачає занесення результатів анкетування вбазу даних у вигляді url-адреси. Для кожної анкетиurl-адреса формується в хаотичному порядку ізабезпечує надійний захист інформації.

Висновки. Отже, вивчення та аналіз сучаснихпідходів до шляхів мінімізації банківськихкредитних ризиків та збільшення доходностібанків дозволив дійти висновків:

- відсутність системи накопичення, зберіганнята використання кредитних історій в кредитномупроцесі українських банків призводить донакопичення безнадійних боргів та суттєвогоподорожчання кредитів. В результаті банкизамість довгострокових кредитів, які сприяютьрозвитку бізнесу, вважають за доцільне надаватикороткострокові неефективні кредити;

- одним з критеріїв оцінки кредитоспроможностіпозичальника однозначно повинен стати показниксвоєчасності погашення заборгованностей за

комунальні та інші послуги, а наявність відомостейпро це – першим позитивним кроком дляотримання кредиту. За умови урахування вскоринг-аналізі цих показників, навіть якщопозичальник звертається в банк за кредитомвперше, можна вважати, що він уже має відкритупочаткову кредитну історію. Для клієнтів такийпідхід буде водночас стимулом вчасно оплачуватисвою заборгованість за комунальні та іншіпослуги;

- використання бази даних ЄРЦ ВАТ“Мегабанк”, як одного з інформаційних джерелдля формування бази даних кредитних історій єможливим, доцільним та ефективним, оскількисуттєво підвищить ефективність кредитногопроцесу банків, розширивши підконтрольну сферуплатежів потенційного позичальника;

- впровадження в банківську кредитнупрактику запропонованої автоматизованоїтехнології надасть нові можливості в удосконаленнірейтингової оцінки кредитоспроможності фізичнихосіб, сприятиме зниженню кредитного ризикувнаслідок підвищення адекватності оцінкикредитоспроможності позичальника – фізичноїособи, забезпечить організацію стосунків міжклієнтом і банком на принципах прозорості івзаєморозуміння, сприятиме формуваннюпозитивного іміджу добросовісних позичальників,зміцненню їх ділової репутації та інвестиційноїпривабливості.

Рис. 2. Схема обміну даними за платежами

Відділ ЄРЦ ВАТ “Мегабанк”

Львівводоканал

Інтернет

Кабельне телебачення

Обленерго

Облгаз

Телефон

КП 1

КП 2

–

КП n

Бюро кредитних історій

ППП 1

ППП 2

–

ППП n



41 Молодь і ринок №1 (96), 2013

1. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня1992 року N 2657-XII (нова редакція 2011 р.)

2. Закон України “Про організації формування і зверненнякредитних історій” від 23 червня 2005 року N 2704-IV.

3. Закон України “Про кредитні союзи” від 20грудня 2001 року N 2908-III

4. Ананко С. Д. Бюро кредитних історій, як суб’єкткредитного процесу // Банкір. – 2007. – №7. – С. 15 – 18.

5. Гриньова Н.П. Проблеми та перспективиструктурної перебудови банківської системи України// Фінанси України. – 2008. – №1. – С. 94. – 100 с.

6. Грюнинг Х. ван, Братанович С. Анализ банковскихрисков. Система оценки корпоративного управленияи управления финансовым риском / Перевод с англ.:вступ. сл. д.є.н. К.Р. Тагирбекова. – М.: Издательство“Весь мир”, 2007. – 304 с.

7. Деркач І.М. Кредитна історія: що це і чому цеВас стосується? // Банківський менеджмент. – 2006.– №3. – С. 32. – 35 с.

8. Кириченко О.С. Управління ризиками у сферібанківського споживчого кредитування / /Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. –№4. – С. 82. – 90 с.

9. Кугаткін Ю.Г. Бюро кредитних історій.Забезпечення конституційних прав і свобод фізичних осібпри організації формування та обігу кредитних історій// Юридичний журнал. – 2008. – №6. – С. 49. – 52 с.

10. Лозинський Р.О. Бюро кредитних історій вУкраїні // Формування ринкових відносин в Україні. –2008. – №5. – С. 60. – 63 с.

11. Новик А.Г. Використання скорингових моделейв умовах невизначеності та ризику споживчогокредитування // 2007. – № 7 – 8. – С. 86. – 90 с.

12. http://zn.ua/ARCHIVE/prava_kreditorov_informatsionno-analiticheskaya_zapiska-60443.html

13. http://bank.gov.ua/Publication/others/zelena-kniga.pdf

14. www.fitchratings.com/


УДК 373.66Наталія Зайченко, кандидат педагогічних наук,

докторант кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті

Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

РОЗВИТОК ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ В ІСПАНІЇВ ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.

У статті здійснюється аналіз розвитку теорії соціальної педагогіки в Іспанії у першій половині XX ст.Виявлено соціально-педагогічні ідеї окремих іспанських науковців, обґрунтовано їх внесок у розвиток світовоїсоціально-педагогічної теорії.

Ключові слова: теорія соціальної педагогіки, історія соціальної педагогіки, соціально-педагогічніідеї, соціальне виховання.

Літ. 5.Наталья Зайченко, кандидат педагогических наук,

докторант кафедры социальной педагогики и информационных технологий в образованииНационального университета биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

РАЗВИТИЕ ТЕОРИИ СОЦИАЛЬНОЙ ПЕДАГОГИКИ ИСПАНИИВ ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЕ XX В.

В статье осуществляется анализ развития теории социальной педагогики в Испании в первой половинеXX в. Очерчены социально- педагогические идеи некоторых испанских исследователей, обоснован их вклад вразвитие мировой социально-педагогической теории.

Ключевые слова: теория социальной педагогики, история социальной педагогики, социально-педагогические идеи, социальное воспитание.

Natalia Zaychenko, Ph. D. (Pedagogic),Doctoral Student of Social Pedagogic and Educational Information Technologies Department

National University of Bioresources and Nature of Ukraine, Kyiv

DEVELOPMENT OF THE THEORY OF SOCIAL PEDAGOGY IN SPAIN IN THE FIRSTHALF OF XXth CENTURY

Development of the theory of Social Pedagogy in Spain in the first half of XXth century has been analyzed in thearticle. Some social and pedagogical ideas in the Spanish social scientist’s works have been revealed by the author.

Key words: theory of social pedagogy, history of social pedagogy, social and pedagogical ideas, social education.

Постановка проблеми. Формуваннямодерного дискурсу соціальноїпедагогіки відбувалося у полілозі

культур. В європейській соціальній теорії першоїполовини ХХ ст. здійснювався пошук предметногополя соціальної педагогіки і соціальної роботи,

РОЗВИТОК ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ В ІСПАНІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.

© Н. Зайченко, 2013

42

визначалася множина наукових проблем івироблялися теоретико-методологічні підходи доїх дослідження. Вивчення соціально-педагогічнихявищ виходило з різних світоглядних платформ,позицій науковців того часу; залишалосянез’ясованим саме співвідношення соціальноїпедагогіки (social pedagogy) і науки про виховання(science of education), соціальної педагогіки(social pedagogy) і соціальної роботи (socialwork). Розвиток ідей соціальної педагогікитеоретиками різних європейських країн(Німеччини, Франції, Іспанії, Бельгії та інших)сприяв пошуку комплементарності істини,збагаченню фонду соціально-педагогічногознання.

Актуалізація соціально-педагогічних ідей іпроблеми соціального виховання в умовахсучасного розвитку людства зумовленапроцесами динамічної суспільної трансформації;кризою аксіологічних нормативів цивілізаційнихзасад співжиття соціальних груп, культур,соціумів; суперечностями в соціо-освітньомупросторі, насамперед між лавиноподібнозростаючим інформаційним впливом йсоціальними вимогами суспільства, якіускладнюються, викликаючи високу особистіснумотивацію та мобілізацію людини, і закономірнорозтягнутим у часі, поступальним процесомстановлення особистості людини, її ментально-соціальної індивідуальної сфери буття. Соціальневиховання є той феномен людства, який,виступаючи базисом інтегрованості й співмірностісуспільства у конкретно-історичних умовах, задаєтрансмісійний ефект збереження і збагаченнягуманістичних цінностей співіснування таспівучасті людей. Розуміння проблеми соціальноговиховання у новітньому глобалізаційно-універсальному вимірі неможливе позаметодологією полілогу культур та цивілізацій, позаосягненням національно-історичних пластівсоціально-педагогічного досвіду різних народів такраїн.

В останні десятиліття спостерігаєтьсяпосилення уваги українських учених-педагогів доосмислення і пошуку шляхів розв’язаннясоціально-педагогічної проблематики, зокремапроблем соціального становлення особистостілюдини, соціального виховання дітей та молоді усучасному суспільстві. Ці питання порушено упрацях О. Безпалько, І. Беха, І. Зверєвої, Л. Коваль,Н. Лавриченко, Г. Лактіонової, І. Мигович, С. Харченко,С. Хлєбік, Л. Штефан та багатьох іншихвітчизняних дослідників. Деякі аспектизарубіжного досвіду соціального педагогікирозглядали Л. Віннікова, Н. Гайдук, В. Поліщук,

О. Пічкар та інші автори. Проблеми соціально-педагогічної освіти в Іспанії досліджуваливітчизняні науковці В. Домніч (традиції вихованняв народній педагогіці Іспанії), З. Янішевська(педагогічні засади та практика сімейноговиховання в сучасній Іспанії), О. Локшина (змістшкільної освіти у країнах Європейського Союзу),В. Припотень (національні проблеми тазарубіжний досвід професійної освіти тапрофорієнтації молоді), Л. Щербак (професійнаосвіта на виробництві в Іспанії) та інші.

Мета статті – виявити ідеї теоретиківсоціальної педагогіки в Іспанії у першій половиніХХ ст.; обґрунтувати їх внесок у розвиток світовоїсоціально-педагогічної теорії.

Виклад основного матеріалу. У першійтретині ХХ ст. розвиток теорії соціальноїпедагогіки в Іспанії здійснювався під помітнимвпливом німецької педагогічної думки (П. НаторпP. Natorp, Г. Ноль H. Nohl). Німецький філософ,педагог П. Наторп (1854 – 1924) на початку ХХ ст.витворив концепцію соціальної педагогіки, тіснопов’язану з ідеєю етичного соціалізму філософіїМарбурзької школи [1]. У сутності соціальноїпедагогіки він вбачав інтеграцію людини уконтексти світової культури, що еволюціонує доідеального суспільства, в якому особистістьвиступає самометою.

Один з ініціаторів і теоретиків рухуреформаторської педагогіки у Веймарськійреспубліці Г. Ноль (1879 – 1960), поділяючи ідеї“філософії життя” В. Дільтея, намагавсяперенести їх у педагогіку, трактуючи її як наукупро розвиток людського духу [кн. “Педагогическоедвижение в Германии и его теория”, “DiePädagogische Bewegung in Deutschland und ihreTheorie”, в кн. “Handbuch der Pädagogik”, Bd. l,1933, 1977]. Завдання соціальної педагогіки вінвбачав в екстреній допомозі, необхідній у тихвипадках, коли родина або школа з якихось причинне можуть повноцінно виконувати свої функції. ІдеїГ. Ноля знайшли відображення у прийнятому 1922 р.законі про благодійну діяльність молоді, першомудержавному документі у Німеччині, якийрегулював виховання молоді поза школою.

Перші публікації з проблем соціальноїпедагогіки в Іспанії К. Ареналь C. Arenal,М. Луенго Фігера M. Luengo de la Figuera,М. Маесту M. de Maeztu, Ф. Ріо Урруті F. delRнo Urruti та інших авторів [Luengo de la Figuera,M. B. S. (1902) Pedagogía Social. Conferencia dadaen la Sociedad de Ciencias de Málaga. Málaga: Tip.de El Cronista; Natorp, P. (1915) Curso de Pedagogía(M. de Maeztu Trad.). Madrid: Ediciones de laLectura; Del Río Urruti, F. (1911) El fundamento



43 Молодь і ринок №1 (96), 2013

científico de la Pedagogía Social en Natorp. Madrid:Tip. de Fortanet] були присвячені висвітленнюконцепції соціальної педагогіки П. Наторпа.

Одним з перших джерел, в якомузустрічається термін “соціальна педагогіка” віспаномовному дискурсі, є доклад М. ЛуенгоФігери M. Luengo de la Figuera на конференції уМалазі 1902 р. Авторка дає визначення соціальноїпедагогіки як “науки про виховання усіх усіма”[2, 39] і розкриває її функції – просвітницьку, якареалізується завдяки діяльності школи, тасоціально-інституціональну, що виявляється усоціальній взаємодії людей у повсякденнихситуаціях.

Важливим внеском у розвиток теорії соціальноїпедагогіки в Іспанії у першій половині ХХ ст. ставвиступ 12 березня 1910 р. у Більбао Х. Ортеги-і-Гассета J. Ortega y Gasset (1883 – 1955) підназвою “Соціальна педагогіка як політичнапрограма” (1916) [Ortega y Gasset, J. (1916) LaPedagogía Social como programa político. Boletín deILE, 40, 257 – 268]. Видатний іспанський філософ,педагог відзначав: перед Іспанією посталапроблема набуття культури європейськимспособом (виходячи з неокантіанськогорозуміння); завдяки усвідомленню даноїпроблемної ситуації можна побачити ідеальнумету, до якої слід прагнути, і шляхи її досягнення,– перетворення іспанської дійсності і наданнядоступу до культурних форм, що переважають віншій Європі.

На початку ХХ ст. неокантіанство виступалоактивною філософською платформою педагогіки,особливо ідея можливості спрямувати людину,перетворити її відповідно до ідеалу (кантівськогоідеалу космополітичної особистості). Філософіякультури і освіти, яка спонукала б шукатиоб’єктивну, універсальну, загальну істину,уявлялася молодому Х. Ортезі-і-Гассетусвітоглядом, здатним допомогти розв’язатипроблему рідної країни, в якій домінуючимисилами були спонтанність, суб’єктивність,партикуляризм, сектантство, внутрішні конфлікти.Найактуальнішою метою він визначає культурнеперетворення суспільства і виявляє саме усоціальній педагогіці засіб його здійснення:“політика для нас стала вихованням суспільства,а проблема Іспанії – проблемою освіти” [5, 262].

Х. Ортега-і-Гассет стверджує, що латинськеслово eductio або educatio означає отриманняоднієї речі з іншої або покращення речі; поняттяосвіти, яке бере витоки в educatio, розумієтьсяним як сукупність людських дій, спрямованих наприближення реальності до ідеалу. Людина,підкреслює видатний філософ, є людиною тією

мірою, якою вона прагне до ідеалу, створюючизаради цього мистецтво, етику, право; вирізнаособливість людини – культура. Х. Ортега-і-Гассет акцентує увагу на культурномуформуванні особистості як одиниці соціальногоцілого. Політична дія врешті-решт зводиться докультурної дії, до виховання суспільства, оскількилюдина як культурна істота повноціннореалізується лише у соціальному житті, укооперації і комунікації.

Своєрідністю відзначалися погляди іншогопредставника теорії соціальної педагогіки в Іспаніїу першій половині ХХ ст. Р. Амадо R. Ruiz Amado(1861 – 1934). У роботі “Соціальне виховання”(1920) автор визначає мету соціальної педагогікияк досягнення “навчити людину природноупорядковано жити у суспільстві” [3, 74]. Педагогстверджує, не варто сплутувати соціальневиховання з громадянським, оскільки останнєспрямоване на формування членів політичногосуспільства і держави, у той час як соціальневиховання має на меті формування членівприродних спільнот – родини, нації, Батьківщини;соціальне виховання є за сутністю демократичнимі властиве демократичним суспільствам, оскількисприяє участі усіх і кожного [там само].

Засади соціального виховання Р. Амадо вбачаву християнській соціальній доктрині, томупропонував розв’язання соціальних проблем лишеузгоджено з діяльністю церкви.

У монографії “Теорія виховання” (1930)Р. Бланко R. Blanco зустрічаємо оригінальнетлумачення соціальної педагогіки як “науки провиховання спільністю задля спільності” [2, 40].

Найяскравішим представником іспаномовноїсоціально-педагогічної теорії можна назватиЛ. Лусуріагу L. Luzuriaga (1889 – 1959),прихильника ліберальної педагогіки. У своїх ранніхроботах, присвячених проблемам реформуванняшкільної освіти і боротьби з неписьменністю[“Початкова освіта в Іспанії” (1915), “Неписьменністьв Іспанії” (1919), “Нові школи” (1923) та ін.], педагогактивно відстоює позицію полісуб’єктностівиховання, значущості різних соціальних інститутіву розв’язанні педагогічних проблем.

У виданій в Аргентині монографії “Соціальнапедагогіка і політика” (1954) [Luzuriaga, L. (1954)Pedagogía Social y política. Buenos Aires: Losada]дослідник визначає об’єктом соціальної педагогіки“виховання у зв’язках з суспільством, діюсоціальних груп з формування людини” [4, 117].

Л. Лусуріага аналізує проблему конкретно-історичності виховання, виходячи з його соціальноїфункціональності. У “Педагогічному словнику”(1960) він відзначає: “виховання залежить від


44

розуміння життя і світогляду часу. У кожну епохуу кожного народу є власні ідеали, які віннамагається формувати у нових поколінь” [4, 123].

Висновки. У першій половині ХХ ст. підвпливом німецької модерної педагогічної думкивідбувалося формування іспаномовного дискурсусоціально-педагогічної теорії. Дослідникисоціальної педагогіки в Іспанії (М. Луенго Фігера,Х. Ортега-і-Гассет, Р. Амадо, Л. Лусуріага таінші) відзначали насамперед важливістьполітичної функції соціального виховання. Разомз тим у роботах іспанських педагогів-теоретиківтого часу було окреслено коло наукових проблемсоціальної педагогіки, визначено її предметнеполе.

Проблема соціального виховання як одна знайскладніших у суспільстві загострюється назламі історичних епох, на перетині світоглядно-когнітивних бачень соціально-історичного процесу,на перехресті культурно-цивілізаційнихідентифікацій людства. На сучасному етапірозвитку суспільства феномен соціальноговиховання розуміється науковцями різних країн, утому числі представниками соціально-педагогічної теорії Іспанії, як підвалина виживання

людства, збереження гуманістично-цивілізаційнихімперативів співіснування людей, як факторсоціальної модифікації суспільства та історичногопоступу, як унікальна особистісно-людськавластивість онтологічно-комунікативногорозуміння поколінь.

1. Наторп П. Социальная педагогика.Теория воспитания воли на основе общности.Пер. А.А. Громбаха с 3-го доп. нем. изд-я. –СПб., 1911. – XXVI. – 360 с.

2. Torío-López S. Evolución y desarrollo de lapedagogía social en España. Hacia unapedagogía social en construcción. – Estudiossobre Educación, 2006, № 10, Рp. 37 – 54.

3. Pedagogia social / Petrus A. (coordinador)(1997), Barcelona. – 162 р.

4. Retos de la educacion social. Aportacionesde la Pedagogia Social a la educacion de lasinfancias y las adolescencias acodigas en CentrosResidenciales de Accion Educativa (2007),Barcelona. – 184 р.

5. Ortega y Gasset, J. (1916) La PedagogíaSocial como programa político. Boletín de ILE,40, Рр. 257 – 268.



“Кожна праця вимагає індивідуальних здібностей, таланту, обдарування, докладання фізичних і духовних зусиль”.

Василь Сухомлинський видатний український педагог

“Найбільшу формуючу силу простого народу має церква. Вона із своїми

зовнішніми формами, сповненими глибокого смислу, так би мовити, схоплює людину із зовнішньої її сторони з тим, щоб потім піднести її на вищий ступінь самосвідомості. Вона промовляє, вчить молитви, розвиває почуття людини до милосердя, доброти, поваги до іншого, розумової сили для того, щоб не спинитись на самих формах. Не прийняти форму за сутність і не спинитись на самих формах, не дібравшись до зернини”.

Костянтин Ушинський видатний педагог-класик

Джерела мудрості


45 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. Менеджер всистемі освіти протягом свогосвідомого життя повинен прагнути

самореалізуватися через самовиховання,саморозвиток, самовдосконалення, самокорекцію,самоорганізацію і самореорганізацію. Вінневпинно прагне до свого akme в особистісному іпрофесійному розвитку. Будучи синергетичнимсуб’єктом сам творить себе як нову неповторнуособистість [3].

Професіоналізм менеджера освіти полягає увисокому рівні розвитку професійної компетентності,індивідуальних якостей та властивостейособистості (серед них чільне місце посідаютьакмеологічні інваріанти), які дають змогу

продуктивно управляти освітнім закладом вумовах сучасного інформаційного суспільства, щохарактеризується динамічністю, високим рівнемінтеграції, синергійністю, непередбачуванимхарактером змін, збільшенням ризику таекстремальності у професійній (управлінській)діяльності та ін. [5].

Сучасний керівник навчального закладу(в нашому дослідженні ВНЗ) постає водночас удекількох іпостасях:

- по-перше, це – управлінець, наділенийвладою, який керує великим колективом людей;

- по-друге, це – лідер, який здатний вести засобою підлеглих, використовуючи для цього свійавторитет, високий професіоналізм, позитивні емоції;

УДК 374.013+378.013+155+158.7

Валентина Гладкова, кандидат педагогічних наук,професор кафедри управління освітніми закладами та державної служби

Південноукраїнського національного педагогічного університетуімені К.Д. Ушинського, м. Одеса

СЛУЖБА АКМЕСИНЕРГЕТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГОРОЗВИТКУ КЕРІВНИХ КАДРІВ У ГАЛУЗІ ОСВІТИ

У статті запропоновано структуру служби акмесинергетичного забезпечення професійногосамовдосконалення та розвитку керівних кадрів вищих навчальних закладів, її головну мету, окремі цілі таосновні напрями роботи.

Ключові слова: вищий навчальний заклад, керівні кадри, професійне самовдосконалення, службаакмесинергетичного забезпечення.

Літ. 6.

Валентина Гладкова, кандидат педагогических наук,профессор кафедры управления образовательными учреждениями и государственной службы

Южноукраинского национального педагогического университетаимени К.Д. Ушинского, г. Одесса

СЛУЖБА АКМЕСИНЕРГЕТИЧЕСКОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГОРАЗВИТИЯ РУКОВОДЯЩИХ КАДРОВ В ОБЛАСТИ ОБРАЗОВАНИЯ

В статье предложена структура службы акмесинергетического обеспечения профессиональногосамосовершенствования и развития руководящих кадров высших учебных заведений, её главная цель,отдельные цели и основные направления работы.

Ключевые слова: высшее учебное заведение, руководящие кадры, профессиональноесамосовершенствование, служба акмесинергетического обеспечения.

Valentyna Gladkova, Ph. D. (pedagogic),Professor of Management of General Educational Institutions and Civil Service Department

South-Ukrainian National Pedagogical University

by K. Ushynsky, Odessa

SERVICE AKMESINERGETICH’S PROVIDE OF LEADERSHIP TRAININGFOR PROFESSIONAL DEVELOPMENT IN EDUCATION

In the article offered the structure of the service akmesinergetich’s providing of professional self-developmentand leadership training of higher education institutions, its primary objective, the separate targets and the mainways of working.

Keywords: higher education institution, leadership, professional self-improvement, service ofakmesinergetichsoftware.

СЛУЖБА АКМЕСИНЕРГЕТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУКЕРІВНИХ КАДРІВ У ГАЛУЗІ ОСВІТИ

© В. Гладкова, 2013

46

- по-третє, це – дипломат, який налагоджуєконтакти з партнерами і владою, успішно долаєвнутрішні та зовнішні конфлікти;

- по-четверте, це – вихователь, якийвирізняється високими моральними якостями,здатний створити колектив і спрямувати йогорозвиток в потрібне річище;

- по-п’яте, це – інноватор, який розуміє рольнауки в сучасних умовах, уміє оцінити і беззатримки впровадити у виробництво будь-якийвинахід чи раціоналізаторську пропозицію;

- по-шосте, це – ерудована, висококультурналюдина, яка вирізняється розвиненимиздібностями, рішучим характером, розсудлива,здатна бути взірцем для оточення.

Допомогти сучасному керівникові відповідативимогам сучасності можуть допомогти фахівці –акмеологи, діяльність яких спрямована надопомогу особистості не лише посісти належнемісце в суспільстві, адаптуватися до його вимог, алей сприяти всебічному розкриттю творчого потенціалу,досягненню вершин (акме) у професійній діяльності,здійснювати подальший акмесинергетичний супровіді допомогу у вигляді консультування, психокорекції,тренінгової діяльності тощо.

Ідея становлення психолого-акмеологічнихслужб є розвитком концепції “соціально-психологічних служб”, яка була розроблена ще у80-х роках ХХ століття. На той час психологічнаслужба створювалась як організаційна системапрактичного використання психології длярозв’язання актуальних практичних завдань і,насамперед, психологічної діагностики,експертизи, консультування у сферах виробництва,освіти, медицини, охорони правопорядку та ін.Необхідність масштабного практичноговикористання психологічних знань була зумовленапідвищенням ролі “людського фактору” в освіті,управлінні, на виробництві тощо, що булоспричинено науковим прогресом. Роботастворюваних служб соціального розвиткуорганізацій повинна була спиратися на системукомплексного наукового знання про людину.І психологічні знання відповідно посідали провіднемісце в системі гуманітарних знань.

Психологи почали здійснювати такі функції:- допомагати роботі кадрових підрозділів;- займатися питаннями підвищення трудової

мотивації;- розробляти плани соціального розвитку;- організовувати роботу з оптимізації

психологічного клімату в колективі;- забезпечувати психологічну компенсацію

несприятливих функціональних станів, яківиникають в процесі діяльності;

- проводити психокорекцію негативних формсоціальної поведінки тощо.

Такі психологічні служби з’явились у багатьохорганізаціях і на виробництвах, у військах, впромисловості. Вони на практиці довели свою високуефективність. Однак із змінами у суспільстві, зрадикальними економічними реформами системупсихологічних служб було зруйновано.

Нині знову стає актуальною проблемавідтворення таких служб, що обумовлено високоюпсихологічною “ціною” перехідного періоду,жорсткими вимогами ринкових відносин досуб’єкта діяльності. Але просто “реанімувати”колишні психологічні служби неможливо, бодокорінно змінились вимоги часу та умови їхньогофункціонування. Тому й актуальною стає ідеястворення психолого-акмеологічних служб.

Мета роботи полягає у розробці структурита основних ідей функціонування психолого-акмеологічної служби.

Психолого-акмеологічна служба – цеструктурна система, що забезпечує за допомогоюпсихологічних і акмеологічних засобівпродуктивне використання кадрового потенціалуорганізації, успішність професійної діяльності тапрогресивний особистісно-професійний розвитоккадрів, підвищення ефективності роботи самоїорганізації, її розвиток і підвищенняконкурентоспроможності.

Подібна психолого-акмеологічна службастворена та успішно функціонує в Росії приПрезиденті Російської Федерації. Методологічніта структурно-функціональні засади такої службирозроблені московською науковою акмеологічноюшколою під керівництвом А.О. Деркача [1; 2; 4].Проте напрацювання учених-представників цьогонапряму стосуються переважно державнихслужбовців, політиків, управлінців виробничої таневиробничої сфери та ін.

У нашому дослідженні ми розглядаємоособливості професійного самовдосконалення,саморозвитку менеджерів освітніх установвзагалі та вищих навчальних закладів, зокрема.

Для ефективного самовдосконалення таподальшого саморозвитку керівних кадрів вищихнавчальних закладів при центрах підвищеннякваліфікації цієї категорії менеджерів системиосвіти пропонуємо створення службиакмесинергетичного забезпечення професійногорозвитку, структуру якої наведено на рис. 1.

Головною метою служби акмесинергетичногозабезпечення професійного розвитку єакмесинергетичний супровід системногозабезпечення розвитку кадрового потенціалувищих навчальних закладів.



47 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Окремі цілі:- психолого-акмеологічне забезпечення

кадрової роботи;- психолого-акмеологічна оптимізація роботи,

професійних взаємодій та відносин керівнихпрацівників вищих навчальних закладів;

- акмесинергетичний супровід особистісно-професійного розвитку управлінців;

- акмеологічна допомога у формуванні ефективногоіміджу та авторитету керівного складу ВНЗ.

(Умовні позначення:САЗаПР – служба аксесинергетичного

забезпечення професійного розвитку;АВ – аналітичний відділ;ПВ – прогностичний відділ;ТВ – технологічний відділ;ВАС – відділ акмесинергетичного супроводу;ЗВ – загальний відділ)Правову основу діяльності психолого-

акмеологічних служб складають закони України,законодавчі акти, статути організацій та відомств.

Основні напрями роботи акмесинергетичноїслужби:

- інформаційно-аналітичний (загальний відділ);- організаційно-проектувальний (прогностичний

відділ);- акмеолого-технологічний (технологічний

відділ);- психологічний (відділ акмесинергетичного

супроводу);- науково-дослідний (аналітичний відділ).Інформаційно-аналітичний напрям

передбачає:- аналіз статистичної інформації, документів,

результатів обстеження, діагностування тощо;- проведення цільових, акмеологічних і

акмесинергетичних досліджень, системневивчення проблемних професійних ситуацій таздійснення експертних оцінок;

- створення моніторингу проблемних ситуацій,розробка системи показників для моніторинговогоконтролю та вивчення управлінських проблем;

- проведення кадрового, рейтингового таіншого моніторингу;

- розробку прогнозів та прогнозних сценаріїв;- виявлення “осередків” напруженості в

діяльності та стосунках, що знижує їхефективність.

Організаційно-проектувальний напрямпокликаний забезпечити розв’язання низкиактуальних і специфічних завдань:

- супровід кадрової роботи – добір, розміщення,атестація персоналу, готуваннякадрового резерву, плануванняпрофесійної кар’єри;

- формування корпоративнихвідносин;

- оптимізація морально-психологічного клімату;

- розробка проектівсоціального розвитку, доланнякризових явищ, ефективногоіміджу організації;

- планування та реалізаціядіяльності по зв’язках із

громадськістю та засобами масової інформації.Акмеолого-технологічний напрям

передбачає:- виявлення сильних і слабких сторін

психічного типу керівника, визначенняпсихологічних особливостей організації йогоособистого часу;

- долання психологічних ускладнень упрацівників і керівників організації;

- розвиток творчого потенціалу керівника,супровід їх особистісно-професійногосамовдосконалення та подальшої самореалізації.

Психологічний напрям передбачає такі видидіяльності:

- психологічний добір спеціалістів за їхпрофесійними та особистісними якостями звикористанням методів діагностики;

- складання психологічних портретів керівниківта їх опонентів;

- виявлення конфліктної ситуації та розв’язанняконфліктів;

- організація системи психологічного захисту;- формування та корекція професійного іміджу;- акмесинергетичні тренінги поводження

керівників у типових та екстремальних ситуаціях;- формування “команди” керівника за

критеріями психологічної сумісності;- проведення індивідуальних консультацій,

занять з релаксації та психотерапії з метоюорганізації самооцінки керівника, міжособистіснихвзаємин;

- використання психологічних та акмеологічних

Рис. 1. Структура служби акмесинергетичного забезпечення професійного розвитку

САЗаПР

ПВ АВ ТВ ВАС

ЗВ


48

механізмів регулювання міжособистіснихстосунків;

- надання психологічної підтримки керівнику урозв’язуванні професійних та індивідуально-психологічних проблем;

- організація та постійна реалізаціяакмесинергетичного супроводу з метоюпідвищення рівня професіоналізму, кар’єрногозростання тощо.

Науково-дослідний напрям покликаний:- узагальнювати передовий досвід роботи

психолого-акмеологічних служб і впроваджуватийого в практичну діяльність;

- розробляти нові методи, алгоритми ітехнології розв’язання професійних завдань;

- сприяти росту професійної майстерностіфахівців і керівників самих психолого-акмеологічних служб.

Успішно функціонуюча акмесинергетичнаслужба покликана допомогти особистісно-професійному розвиткові, в межах якоговідбуваються такі прогресивні зміни особистості:

- змінюється спрямованість особистості(розширюється коло інтересів і змінюєтьсясистема потреб, актуалізуються мотивидосягнення, зростає потреба у самовдосконаленніта самореалізації, підвищується креативністьособистості);

- збільшується досвід і підвищуєтьсякваліфікація (підвищується компетентність,розвиваються та розширюються уміння танавички, засвоюються нові алгоритми розв’язанняпрофесійних завдань, підвищується креативністьдіяльності);

- розвиваються складні окремі здібності;- розвиваються професійно-важливі якості

відповідно до специфіки діяльності;- розвиваються особистісно-ділові якості;- підвищується акмеологічна готовність до

діяльності в різноманітних, в тому числіекстремальних, ситуаціях;

- розвиваються акмеологічні інваріантипрофесіоналізму – основні якості та умінняпрофесіонала, що забезпечують високу стабільну

ефективність діяльності незалежно від її змістута специфіки.

Запропоновані заходи, які можутьреалізовуватися у різних формах, мають на метісприяти якомога повнішій реалізації внутрішньогопотенціалу керівних працівників виших навчальнихзакладів для досягнення ними найвищихрезультатів у професії та житті, тобто власногота суспільного АКМЕ.

Висновки. Подальшому самовдосконаленнюменеджера освітнього закладу може сприятиучасть у системі тренінгів формуванняаутопрофесійної компетентності з обов’язковимакмесинергетичним супроводом, який можездійснюватися у різних формах: індивідуальногота групового консультування, періодичногопсиходіагностування, корекційної роботи(тренінгів, квазіпрофесійних традиційних ігор),розвивальних тренінгів, квазіпрофесійнихінноваційних ігор, профілактичних бесід тощо. Дляреалізації такого супроводу запропоновано проектслужби акмесинергетичного забезпеченняпрофесійного розвитку керівних кадрів вищихнавчальних закладів, яку можна використовуватиі для інших категорій навчальних закладів.

1. Акмеология: Учебник / Под общ. ред.А.А. Деркача. – М.: Изд-во РАГС, 2002. – 650 с.

2. Анисимов, О.С., Деркач, А.А. Основыобщей и управленческой акмеологии (учебноепособие) / О.С. Анисимов, А.А. Деркач. – М.-Новгород, 1995. – 272 с.

3. Бранский В.П., Пожарский С.Д. Социальнаясинергетика и акмеология / В.П. Бранский,С.Д. Пожарский. – СПб.: Политехника, 2002.– 476 с.

4. Деркач А.А., Марасанов, Г.И. Психолого-акмеологическое консультирование управленческихкадров / А.А. Деркач, Г.И. Марасанов. – М.:РАГС, 1996. – 128 с.

5. Пожарский С.Д. Развитие синергетическойакмеологии // Акмеология развития / Под общ.ред. В.Н. Гладковой, С.Д. Пожарского. – СПб.,2006. – С. 30 – 41.



“Лише гуманність і демократичність створюють якісно нову освіту”.

Василь Сухомлинський український педагог, письменник


49 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми у загальномувигляді. Важливою умовоюдослідження проблеми сенсорного

розвитку особистості в молодшому шкільному віці євивчення світового досвіду початкового навчання таздобутків педагогічної думки у різні історичні періоди,зокрема в епоху Середньовіччя і Відродження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Окремі аспекти функціонування шкільної освітиу зазначений період висвітлено у вітчизняних тазарубіжних історико-педагогічних джерелах(Л. Артемова, О. Джуринський, І. Зайченко,В. Кравець, М. Левківський, В. Лозова, О. Любар,Л. Медвідь, А. Сбруєва, О. Сухомлинська,Г. Троцко, Ф. Хофман, М. Ярмаченко та ін.), алепитання формування чуттєвої сфери учнів незнайшли належного відображення і потребуютьдодаткового вивчення.

Формулювання мети статті. Мета статтіполягає у визначенні еволюційних тенденційорганізації сенсорного розвитку молодших учніву середні віки.

Виклад основного матеріалу. Організаціясенсорного розвитку молодших учнів у періодСередньовіччя здійснювалась відповідно дотогочасних соціокультурних перетвореньсуспільства – становлення феодальних відносин,отримання католицизмом статусу офіційноїрелігійної ідеології. Незважаючи на те, що церквавідмовилась від багатьох здобутків античноїкультури, необхідність користування богослужбовимикнигами, змушувала турбуватися про навчаннямайбутнього духівництва елементарної грамоти.Тому в Європі починають функціонувати церковнішколи (парафіяльні, монастирські, соборні).Перцептивний розвиток учнів здійснювався в

УДК 373(091)

Ірина Барбашова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки

Бердянського державного педагогічного університету

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ПЕРЦЕПЦІЇВ ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ВІДРОДЖЕННЯ

У статті схарактеризовано шкільні ресурси вдосконалення чуттєвої сфери особистості в періодСередньовіччя та Відродження (V – ХVІ ст.); здійснено аналіз творів відомих мислителів цієї епохи в контекстівизначення змісту, методів, засобів, організаційних форм навчання молодших учнів перцепції; розкритосенсорно-розвивальний потенціал перших навчальних посібників.

Ключові слова: особистість, розвиток, сприймання, освіта, школа, учні, навчання, зміст, методи,засоби, форми, підручник.

Літ. 7.

Ирина Барбашова, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогики

Бердянского государственного педагогического университета

ОСОБЕННОСТИ ОБУЧЕНИЯ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ ПЕРЦЕПЦИИВ ЭПОХУ СРЕДНЕВЕКОВЬЯ И ВОЗРОЖДЕНИЯ

В статье охарактеризованы школьные ресурсы усовершенствования чувственной сферы личности впериод Средневековья и Возрождения (V – ХVІ ст.); проанализированы произведения известных мыслителейэтой эпохи в контексте определения содержания, методов, средств, организационных форм обучения младшихучащихся перцепции; раскрыт сенсорно-развивающий потенциал первых учебных пособий.

Ключевые слова: личность, развитие, восприятие, образование, школа, учащиеся, обучение,содержание, методы, средства, формы, учебник.

Iryna Barbashova, Ph. D. (Pedagogic), Docent of Pedagogy Department

Berdyansk, State Pedagogical University

THE FEATURES OF JUNIOR PUPILS’ PERCEPTION TEACHINGIN THE MIDDLE AGES AND THE RENAISSANCE

This article characterize school’s resources for improve sensory areas of personality in the Middle Ages andRenaissance (V – XVI cent.), also was analyze famous philosopher’s works in the context of determining content,methods, tools, forms for junior pupils’ sensory teaching, revealed first textbooks’ perception developing potential.

Keywords: personality, development, perception, education, school, pupils, study, content, methods, tools,forms, textbook.


© І. Барбашова, 2013

50

таких закладах під час заучування молитов,церковного співу, читання релігійних книг, письма;у “внутрішніх” монастирських і соборних школах,призначених для підготовки майбутніхсвященнослужителів, предметів, які б мали певнісенсорно-розвивальні можливості, було дещобільше – це латинська граматика, риторика,геометрія, астрономія і теорія музики.

Із розширенням торгівельних відносин,зростанням середньовічних міст і формуваннямбюргерства (незалежних ремісників і купців) якнового соціального прошарку виникають нові типишкіл – цехові та гільдійські. Чуттєві процеси учніву цехових школах удосконалювались під часзасвоєння рідної та латинської мов, елементівгеометрії і природознавства, основ ремесла(вдома, у сімейних майстернях); гільдійські школипрацювали за схожою програмою, до якоїдодавалось ще вивчення риторики.

Своєрідною була система “лицарськоговиховання” дітей знатних феодалів. Хоча грамотністьне вважалась для лицарів обов’язковою (часто вонизалишались неписьменними), багато військово-фізичних “доброчесностей”, якими хлопчики малиоволодіти, базувались на добре розвиненихпроцесах сприймання: уміння їздити верхи,стріляти з лука, метати спис, фехтувати,полювати, співати, грати на музичнихінструментах. Дівчаток зазвичай виховували всім’ях: під керівництвом матерів або запрошенихченців вони опановували письмо і читання.Практикувалось також віддавати їх до пансіонівпри жіночих монастирях – у цьому випадкувдосконаленню перцептивних здібностейвихованок сприяло навчання письма і читання,латини, танців, гри на лютні та клавесині.

Порівняльний аналіз програм навчання ушколах різних типів дозволяє зробити певніузагальнення щодо особливостей сенсорногорозвитку молодших учнів у досліджувануісторичну добу. На нашу думку, шкільні ресурсивдосконалення сприймання стають незбалансованими:це пов’язано з утратою античного ідеалу всебічногорозвитку особистості, звуженням зміступочаткового навчання в цілому, його становим іпрофесійним диференціюванням. Наприклад,найкращі умови для піднесення фонематичногослуху створювались у церковних, цехових ігільдійських школах; для навчання дітей феодалівтакий вид перцепції не мав вирішального значення.У бюргерських школах обох типів було виключеномузичне виховання, а відтак унеможливлювалосьудосконалення музичної перцепції; у той же часмузичний слух лицарів і майбутніх священиківцілеспрямовано розвивався у співах та

музикуванні (значною подією для музичногонавчання стало запровадження назв нот, тобтоскладової системи сольмізації, що спрощувалорозуміння та запам’ятовування музикирізноманітних жанрів: псалмів, канонів, тропарів,хоралів, літургій, мес, страстей, реквіємів тощо).Із церковних і бюргерських шкіл зникаютьдисципліни, спрямовані на фізичне виховання, що,безумовно, негативно впливало на зоровеорієнтування дітей у просторі; у підготовці лицарів,навпаки, саме військово-гімнастичні вправизабезпечували покращення просторового зору. Ушколах жодного типу не було передбаченонавчальних предметів і видів діяльності, якісприяли б формуванню зорових кольорових, атакож дотикових перцептивних процесів. Отже,провідними стають напрями слухового і зорового,зокрема просторового, сенсорного розвиткумолодших школярів. Серед методівперцептивного навчання поширення набуваютькатехізисні бесіди, засновані на механічномузапам’ятовуванні інформації про зовнішнівластивості предметів оточення, багаторазовівправляння в читанні священних текстів,проголошенні молитов, письмі, культовому ісвітському співі, творенні музики.

Безсумнівним досягненнями Середньовіччя єзастосування перших навчальних посібників –своєрідних засобів сенсорного розвитку молодшихшколярів. Найвідомішими до сьогоденнязалишились підручники Доната (сер. ІV ст.),Капелли (V ст.), Присціана (поч. VІ ст.) – ізграматики; Боеція (480 – 524) – з арифметики,геометрії, музики; Касіодора (490 – 585) – з історії,орфографії, літератури, музики; Бєди (673 – 735)– з історії, астротеології; Алкуїна (735 – 804) – ізграматики, риторики, арифметики.

Наведемо фрагмент підручника з граматики,підготовлений Алкуїном. На нашу думку, ця книгавичерпно ілюструє зміст, спосіб і релігійнуспрямованість навчання (зауважимо, що викладматеріалу здійснено у вигляді бесіди міжучителем і двома учнями – Саксом і Франком):

Учитель: Букви – це неподільне, тому що моваскладається з частин, частини – із складів, складиподіляються на букви, але букви розділити не можна.

Франк: Поясни мені, товаришу, поділ букв.Сакс: Букви бувають голосні і приголосні,

приголосні поділяються на півголосні й німі.Франк: На чому ґрунтується такий поділ?Сакс: Голосні вимовляються окремо і самі по

собі становлять склад; приголосні ж не можутьбути ані вимовлені, ані скласти слова.

Учні: Чи немає, наставнику, іншої основи длятакого поділу?



51 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Учитель: Є: голосні становлять душу,приголосні – тіло; душа рухається сама іприводить у рух тіло; тіло ж є нерухомим ібездушним. Такими бувають приголосні безголосних: вони можуть бути написані самі по собі,але без голосних не можуть бути вимовлені і немають сенсу [1].

Звичайно, навчальний матеріал подановідповідно до тогочасного рівня розвиткуфонетики, коли не було чіткого диференціюванняпонять “звук” і “буква”, до того ж об’єктивніфакти про властивості мовленнєвих звуківпоєднуються із постулатами віри. Протезагальний підхід до ознайомлення учнів ізсистемою фонем правильний, ґрунтується накласифікаційному порівнянні голосних іприголосних звуків, подальшому поділуприголосних на групи сонорних і шумних.

Етап пізнього Середньовіччя, відомий підназвою Відродження, або Ренесансу, характеризуєтьсяповерненням суспільства до античного ідеалугармонійно розвиненої особистості, проникненняму шкільну практику і дидактичну думку ідейгуманізму (від лат. humanus – людяний).Надзвичайно плідні судження про способинавчання перцепції висловлювали відомі мислителіРенесансу: В. Фельтре, Т. Мор, Ф. Рабле,М. Монтень, Т. Кампанелла та ін.

Так, моделлю школи нового типу був “Будинокрадості”, заснований італійським філософом-гуманістом Вітторіно да Фельтре (1378 – 1446).Сенсорний розвиток особистості забезпечувавсябагатьма дисциплінами і різними видамидіяльності: учні займались гімнастикою,фехтуванням, верховою їздою, танцями, вивчалирідну і стародавні мови, математику, астрономію,природознавство, музику, живопис тощо. Унавчанні широко використовувались засобинаочності (букви із кольорового картону, наочніпосібники з математики, фрески на стінахприміщення), було передбачено проведенняпрактичних робіт, прогулянок і екскурсій (школарозташовувалась у мальовничій місцевості).

Англійський гуманіст Томас Мор (1478 – 1535)вважав обов’язковими для початкового навчаннятакі найінформативніші в сенсорному аспектішкільні предмети, як письмо і читання рідноюмовою, музика, геометрія, астрономія,природознавство, гімнастичні та військові вправи;пропагував організовувати спостереження дітьмиоб’єктів навколишньої дійсності під часекскурсійних прогулянок; рекомендував, поряд ізопануванням теоретичних знань, формувати вучнів практичні уміння із спеціальних ремесел(“одні тчуть полотно або вовну, другі робляться

мулярами та гончарями, треті обробляють металита дерево” [5, 88]); наголошував на застосуваннінаочних засобів навчання (наприклад, особливихмашин, “які дуже докладно зображують взаємнеспіввідношення сонця, місяця та зірок, видимихна їх обрії” [5, 90].

Яскравий зразок сенсорного розвиткуособистості надав французький письменник-гуманіст Франсуа Рабле (1494 – 1553). На йогодумку, формуванню перцептивних процесів дітейсприяло вивчення математики, виготовленнягеометричних фігур; заняття музикою (співи начотири і п’ять голосів, гра на лютні, шпеневі, арфі,німецькій флейті та флейті з дев’ятьма клапанами,скрипці, тромбоні); управляння в письмі(креслення та копіювання стародавніх літер);опанування військово-лицарського мистецтва(їзда верхи, метання, стрілянина з лука); спогляданнядерев, злаків, збирання рослини для гербарію;спостереження зоряного неба [5, 66 – 71].

Проголошуючи головним завданням освітирозумовий розвиток учнів, формуваннясамостійності і критичності їхнього мислення,французький гуманіст Мішель Монтень (1533 –1592) ратував за справжню науку, яка вивчає некниги, а, насамперед, речі, спонукає дитину робитиміж ними вибір і відрізняти їх, ґрунтується надосліді та природному поясненні фактів. “Нехайнаставник примусить учня все дослідити і нехайнічого не вбиває йому в голову за допомогоюпростого авторитету і без усякої підстави”, –вимагав філософ, підкреслюючи значеннясприймання предметів і явищ дійсності вусвідомленні їхньої сутності [5, 82].

Своєрідну організацію сенсорного розвиткуособистості запропонував італійський філософ-утопіст Томазо Кампанелла (1568 – 1639): дітидвох-трилітнього віку під наглядом “вченихстарих чоловіків” навчаються говорити і вчатьазбуку, гуляючи навколо храмів, розмальованихчудовим живописом; через деякий часнаставники займаються з ними гімнастикою,метанням диска та іншими вправами й іграми;водночас дітей водять у майстерні до шевців,пекарів, ковалів, теслярів, живописців; навосьмому році після засвоєння основ математикиза рисунками на стінах учні ходять на лекції з усіхприродознавчих наук, які чергуються із фізичнимивправами. Найціннішими є рекомендаціїТ. Кампанелли щодо застосування наочнихзасобів навчання: вони мають бути певним чиномсистематизовані та супроводжуватисьвідповідними поясненнями. Учений пропонуваввикористовувати різні види наочності:зображувальну (предметні та сюжетні малюнки,


52

портрети видатних людей), схематичну (геометричніфігури; географічні карти; алфавіти), натуральну(шматки дорогоцінних та простих каменів, мінералів,металів; посуд, наповнений цілющими рідинами;горщики із рослинами) [5, 93 – 96].

Епоха Відродження помітно вплинула і наосвітні реформи в Україні та Білорусі: наприкінціХVІ ст. розповсюджуються братські школи, уяких вагомий навчально-перцептивний ресурсмали більшість академічних курсів: слов’янська,грецька, латинська, польська мови, риторика;змішана математика, обов’язковою складовоюякої була геометрія; музика і співи; малювання.

Висновки. Отже, педагогічний гуманізмВідродження, безсумнівно, позитивно вплинув натеорію і практику розвитку сприймання молодшихшколярів: по-перше, формування чуттєвої сфериособистості розглядається як органічна частинаїї загального розвитку, зокрема розумового,фізичного та естетичного; по-друге, цільовінапрями вдосконалення зорових, слухових тадотикових відчуттів закріплюються як провідні;по-третє, збагачуються методи, засоби та формисенсорного навчання: вирішального значеннянабуває метод спостереження об’єктівсприймання; пропагується застосування наочнихпосібників; окрім занять у школі, рекомендованоздійснювати екскурсії; по-четверте, розвитококремих видів перцепції здійснюється ресурсамирізних навчальних предметів, поєднання якихнабуває відносно стійкого характеру: дляформування просторового зору достатнімвважається опанування геометричного матеріалу,астрономії, виконання воєнізованих фізичнихвправ; для розвитку кольорового зору – заняттяживописом; піднесення фонематичного слухупланується у процесі оволодіння кількома мовами(стародавніми, рідною й іноземними) та

літературним читанням; музичного слуху – підчас багатоголосного співу, гри на музичнихінструментах, у танцях; якісному обстеженнюматеріалів на дотик сприяють різни видипродуктивної праці.

Перспективи подальших пошуків унапрямку дослідження полягають у висвітленніорганізації сенсорного розвитку молодших учніву наступні історичні періоди.

1. Алкуин Ф.-А. Энхиридион, или о грамматике/ Флакк-Альбин Алкуин [Электронный ресурс] /Режим доступа: http://nast-shulgina.narod2.ru/ID_15_44_30.htm.

2. Артемова Л.В. Історія педагогіки України:підруч. [для студ. вищ. пед. навч. закл.] / ЛюбовВікторівна Артемова. – К.: Либідь, 2006. –424 с.

3. Джуринский А.Н. История педагогики:учеб. пособ. [для студ. педвузов] / АлександрНаумович Джуринский. – М.: ВЛАДОС, 2000.– 432 с.

4. Зайченко І.В. Історія педагогіки: навч.посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]: у 2 кн. / ІванВасильович Зайченко. – К.: Слово, 2010. – Кн. І:Історія зарубіжної педагогіки. – 2010. – 624 с.

5. Коваленко Є.І. Історія зарубіжної педагогіки.Хрестоматія: навч. посіб. / Є.І. Коваленко,Н.І. Бєлкіна; заг. ред. Є.І. Коваленко. – К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 664 с.

6. Левківський М.В. Історія педагогіки: навч.посіб. / Михайло Васильович Левківський. – [4-тевид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 190 с.

7. Хофман Ф. Мудрость воспитания.Педагогия. Педагогика: Очерки развитияпедагогической теории / Франц Хофман; [пер. снем. Б.М. Бим-Бада]; науч. ред. К.И. Салимова,Б.М. Бим-Бад. – М.: Педагогика, 1979. – 160 с.



“Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестане вчитися”.

Григорій Сковорода

український поет, філософ “Справжній вчений – це мрійник, а хто не є мрійником, той називає себе

практиком”.

Оноре де Бальзак французький письменник


53 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. Середовищешколи – це сукупність умов і впливів,в тому числі і людських, які оточують

учня, це простір і умова повноцінного життя всьогошкільного колективу. В педагогічному сенсісередовище – це життєвий простір учня, якийактивно чи пасивно впливає на його свідомість,почуття, вчинки, ставлення. Властиво, такездоров’язберігальне освітнє середовища формуєу учнів позитивну мотивацію на здоровий спосібжиття, забезпечує формування та розвитокнавичок збереження та зміцнення здоров’я. Учніповинні вдосконалювати свої фізичні можливостіі зміцнювати власне здоров’я не тільки в режиміщоденних уроків фізкультури, а й різноманітнихспортивних секціях та об’єднаннях, пройтипоглиблене медичне обстеження, скластипрограму зміцнення власного здоров’я. Останнімчасом обґрунтоване занепокоєння викликає станздоров’я школярів. За даними Міністерства охорониздоров’я серед дитячого населення за останнєдесятиліття істотно (в 1,5 – 3 рази) зросла частотахронічних захворювань, які призводять доінвалідності [2, 3]. Це хвороби нервової, ендокринної,серцево-судинної, травної систем. Серед нашихпершокласників тільки 5 – 9 % практично здорових

дітей. Кількість хронічно хворих дітей збільшуєтьсяза роки навчання у 2,5 рази.

Спеціалісти вказують на різні причининезадовільного рівня здоров’я сучасних школярів,серед яких відсутність в школі ефективної моделівиховання свідомого і дбайливого ставлення довласного здоров’я [2, 3]. Створенняздоров’язберігаючого середовища має великезначення для цілісного розвитку особистості,оскільки організація навчально-виховного процесув таких умовах дає змогу учням реалізувати своїздібності в різних сферах діяльності.

Глибокі зміни в сучасному суспільствівимагають нових концептуальних засадпідготовки педагогічних кадрів, розвитку їхніхособистісних та професійних якостей, підвищенняінтелектуального рівня, формування компетентності.На нашу думку, одним із шляхів узгодження змістуосвіти та технологій навчання із сучаснимипотребами є реалізація компетентнісного підходудо підготовки фахівців, що дозволяє узгодитиякість вітчизняної освіти з європейською. Узв’язку з цим здобуті в процесі підготовки вчителівзнання, вміння та навички потрібно розглядати зточки зору кінцевого освітнього результату –формування компетентностей [1, 2, 3, 4, 5, 6].

УДК 378.147

Оксана Микитюк, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри життєвих компетентностейЛьвівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти вчителів

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО СТВОРЕННЯ МОДЕЛІ ПІДГОТОВКИСТАРШОКЛАСНИКІВ ДО САМООРГАНІЗАЦІЇ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

У статті розглядаються теоретико-методологічні аспекти компетентнісного підхіду до створеннямоделі підготовки старшокласників до самоорганізації здорового способу життя.

Ключові слова: компетентнісний підхід, самоорганізація здорового способу життя.

Літ 11.

Оксана Микитюк, кандидат сельскохозяйственных наук, доцент кафедры жизненных компетентностейЛьвовского областного института последипломного педагогического образования учителей

КОМПЕТЕНТНОСТНЫЙ ПОДХОД К СОЗДАНИЮ МОДЕЛИ ПОДГОТОВКИСТАРШЕКЛАССНИКОВ К САМООРГАНИЗАЦИИ ЗДОРОВОГО ОБРАЗА ЖИЗНИ

В статье рассматриваются теоретике-методологические аспекты компетентностного подхода ксозданию модели подготовки старшеклассников к самоорганизации здорового образа жизни.

Ключевые слова: компетентностный подход, самоорганизация здорового образа жизни.

Oksana Mykytyuk, Ph. D. (Agriculture), Docent of Life Competence DepartmentLviv Region Postgraduate Pedagogical Education of Teachers Institute

COMPETENCY APPROACH TO ORIGINATION OF A MODEL OF TRAINING OFSENIOR PUPILS FOR HEALTHY LIFESTYLE SELF-ORGANIZATION

The article discusses theoretical and methodological aspects of the competency approach to create a modeltraining senior pupils for self-healthy lifestyle.

Keywords: competence approach, healthy lifestyle self-organization.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО СТВОРЕННЯ МОДЕЛІ ПІДГОТОВКИ СТАРШОКЛАСНИКІВДО САМООРГАНІЗАЦІЇ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

© О. Микитюк, 2013

54

Сьогодні постала проблема створення новоїгуманістичної моделі розвитку освіти, в центріуваги якої – інтереси, потреби, мотиви та здоров’яконкретної людини.

Аналіз актуальних досліджень. Проблемамздоров’я і здорового способу життя студентськоїі учнівської молоді присвячено багато робіт ідосліджень, в яких закладені теоретичні основивирішення даної проблеми. Загальним проблемамздоров’я студентської молоді ї її способу життяприсвячені роботи Н. Абаскалова, А. Гендина,;дослідженням впливу різних факторів наформування ЗСЖ студентів і учнівської молодіроботи В. Буйлова, Т. Іванова, В. Ніколаєва;досліджується рівень знань респондентів по данійпроблемі А. Белоконь, Л. Ващенко, О. Савченко,Ю. Політова, Т. Бойченко, О. Шиян [1, 2, 3, 4, 5, 6].

Проведений аналіз літературних джерелдозволяє нам стверджувати, що намітилисятенденції до переосмислення способів їївирішення, що відображають зміщення акценту зсфери медицини у педагогічну сферу. Впроведених дослідженнях відмічається, щоспроби реанімувати фізкультурно-оздоровчу іспортивно-масову діяльність у вузах і старшихкласах загальноосвітніх навчальних закладівстарими організаційними формами і методами, якправило, не дають бажаних результатів. Широкевикористання в освітньому процесі таких формяк консультації, лекції, практично не приноситьрезультатів, або дає короткотривалий ефект. Рядавторів [4, 5, 6] рекомендує створювати такіпедагогічні підходи у формування здоровогоспособу життя, які б істотно змінили проблемнуситуацію учнів старших класів по відношенню досвого здоров’я і стилю життя.

Мета статті розглянути теоретико-методологічні аспекти компетентнісного підхідудо створення моделі підготовки старшокласниківдо самоорганізації здорового способу життя.

Виклад основного матеріалу. На нашудумку, понятійний апарат, що характеризуєсутність компетентнісного підходу дозволяєзсилатись на роботи И. Зимняя, Д. Равенна, Ю. Татура,А. Хуторського [9, 10, 11]. Таким чином, в нашомурозумінні компетентнісний підхід – цесовокупність загальних принципів визначеннямети освіти, організації освітнього процесу і оцінкиосвітніх результатів. До таких принципіввідносяться – суть освіти полягає у розвитку устаршокласників здатності самостійновирішувати проблеми у різних сферах і видахдіяльності на основі соціального досвіду,елементом якого є і власний досвід учнів;

- зміст освіти являє собою дидактично

адаптований соціальний досвід вирішенняпізнавальних, комунікативних, організаційних таінших проблем, що становлять змістову частинуосвіти;

- оцінювання результатів проводиться зврахуванням, що досягнуті на певному етапінавчання.

Всередині компетентнісного підходу виділяютьдва базові поняття – компетентність і компетенції.В своїх дослідженнях ми дотримуємосянаступних визначень.

Компетентність – це характеристика, якоюволодіє людина в результаті ефективності(результативності) її дій, що спрямовані навирішення певного переліку завдань чи задач.Компетенція – це здатність успішно відповідатина індивідуальні чи суспільні потреби абовиконувати завдання чи провадити діяльність.Таким чином, компетенція повинна відповідатиіндивідуальним чи суспільним потребам. Крімпонять “компетентність” і “компетенція” укомпетентнісний підхід входить і термін “ключовікомпетентності”, який вказує на те, що вониявляються ключом, основою для інших, більшконкретних і предметно-орієнтованих. Узагальнюючирізноманітні точки зору, можна сформулювати їхістотні ознаки – ключові компетентності являютьсобою різноманітні ментальні засоби, інструменти(способи, методи, прийоми) досягнення людиноюважливої для неї мети (результатів);

- ключові компетентності дозволяють людинідосягнути результатів в невизначено –проблемних ситуаціях.

Так, за даними И. Зимняя [9, 10] якщо уявитиці компетентності як актуальні компетентності,то вони будуть включати такі характеристики:

а) готовність до прояву компетентності(мотиваційний компонент);

б) володіння знаннєвим вмістом (когнітивнийкомпонент);

в) досвід прояву компетентності у стандартнихі нестандартних ситуаціях ( поведінковий аспект);

д) ціннісно-смисловий аспект;е) емоційно-вольова регуляція процесу і

результату прояву компетентності;Проектуючи модель, ми виходили з того, що у

старшокласників крім предмету “основи фізичноїкультури” з’являється предмет “основи медичнихзнань” і предмет “захист Вітчизни”. Враховувалисяі другі вимоги до моделі – вона повиннавідображати ступінь цілості здорового способужиття; повинна враховувати педагогічні умовиформування здорового способу життя устаршокласників на основі компетентнісногопідходу; модель повинна бути структурована.



55 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Процес підготовки старшокласників досамоорганізації здорового способу життя на основікомпетентнісного підходу розглядається нами якскладна система, яка складається звзаємозв’язаних компонентів, що найшливідображення у моделі – меті, педагогічнихумовах і компонентах підготовки, принципахкомпетентнісного підходу.

Мета – це підвищити ефективність підготовкистаршокласників до самоорганізації здоровогоспособу життя на основі компетентнісного підходу(формування ключових компетентностей).Ключові компетентності – в тому числі іздоров’язбережувальна на основі особистісногосамоудосконалення (самопізнання, самоаналіз,самооцінка, самоконтроль, саморегуляція).

В моделі виділені чотири компонентиготовності – 1 – мотиваційний (готовність доактуалізації компетентності), який полягає в тому,що в процесі занять цілеспрямовано йдеформування потреб, мотивів для самоорганізації

здорового способу життя як фактору успішноїнавчальної і професійної діяльності;

2 – когнітивний (володіння знаннями вмістукомпетентності здоровя’збереження (оволодінняучнями не тільки програмним матеріалом, але йзнаннями, уміннями, навиками оцінкипрацездатності, методиками індивідуальнихоздоровчих програм, методами регулюванняпсихоемоційного стану;

3 – діяльнісний (досвід прояву компетентності) –направлений на оволодіння учнями вміння створитиіндивідуальну програму дій ЗСЖ, вміти корегувати засобидля досягнення, оцінювати результати, співставляти їх ззаданими критеріями успішної діяльності;

4 – емоційно-вольовий ( готовність до регуляціїпроцесу і результат прояву компетентності –обумовлений тим, що він являється необхіднимелементом і механізмом реалізації всіхкомпонентів підготовки і виражається врефлексивному відображенні самого себе,самоаналізі своєї діяльності, знань, умінь, навичок.

Педагогічні умови і принципи

Компоненти підготовки

Етапи підготовки

Педагогічні умови – діагностика рівня здоров’я старшокласників, вивчення способу життя старшокласників; використання методів навчання, які стимулюють пізнавальну самостійність учнів; підготовка учнів до реалізації програми самоорганізації здорового способу життя; підготовка учнів до самостійних занять з програми самоорганізації ЗСЖ

Когнітивний Діяльнісний

Емоційно-вольовий

Принципи - Суб’єктивності; - Ініціативності і

самостійності; самоактуалізації;

- Варіативності; свободи вибору;

- Безперервності; - Особистісно-

орієнтованого і діяльнісного підходів.

Діагностичний Формуючий Оціночно-результативний

Мотиваційний


56

Щодо етапів, то варто наголосити, що надіагностичному етапі передбачається ретельнеобстеження здоров’я старшокласників, а такожпроведення педагогічного тестування рівнятеоретичних знань по ЗСЖ. Даний етаппередбачає також індивідуальне обговорення зстаршокласниками результатів обстеження,виявлення причин, які перешкоджають учневіраціонально організувати свою життєдіяльність;Формуючий етап безумовно включає мотиваційнучастину, яка полягає до формування внутрішніхмотивів по самоорганізації ЗСЖ; інформаційнучастину – яка веде до інформування учнів проформи і методи загартовування, різні фізичнівправи, прийоми самоконтролю при фізичнихвправах. Цільова частина полягає у поетапномупроведенні учнями власних занять фізичноюкультурою, загартовуванні, самоорганізації ЗСЖ.

Оціночно-результативний блок передбачаєспівставлення результатів, отриманих в ходікінцевого контролю і самоконтролю, вивченнярівня готовності старшокласників досамоорганізації ЗСЖ.

Висновки. На нашу думку, одним зперспективних підходів орієнтаціястаршокласників на самоорганізацію здоровогоспособу життя в умовах компетентнісного підходує саме той орієнтир, що дозволить змінити існуючестановище з станом здоров’я більшостістаршокласників. У цьому контексті вкрайактуальним видається продовження дослідженьв царині самоорганізаціїї здорового життястаршокласників.

1. Бех І.Д. Виховання особистості. К.1.Особисто орієнтований підхід: теоретико-методологічні засади. – К.: Либідь, 2003. – 278 с.

2. Бойченко Т.Є. Здоров’язберігаюча компетентністьяк ключова в освіті України / Т.Є. Бойченко//Основиздоров’я і фізична культура. – 2008. – №11. –12. – С. 6 – 7.

3. Бойченко Т.Є. Валеологія в сучаснійсистемі гуманітарної науки та освіти /Т.Є. Бойченко.// Філософські проблеми гуманітарних наук. –2004. – №3. – С. 82 – 92.

4. Бойченко Т.Є Складові чинники здоровогоспособу життя учнівської молоді, методи йогоформування. / Т.Є. Бойченко.//Джерела педагогічноїмайстерності. Сучасний навчальний заклад. –Школа сприяння здоров’ю. Науково-методичнийжурнал. – Випуск 3. (43). – Харків. ХОНМІБО, 2009.– С. 54 – 58.

5. Воронін Д.Є. Здоров’язберігаюча компетентністьстудента в соціально-педагогічному аспекті //Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз.виховання і спорту. – 2006. – № 2. – С. 25 – 28.

6. Ващенко О. Здоров’язберігаючі технологіїв загальноосвітніх навчальних закладах /О. Ващенко, С. Свириденко// Директор школи.– 2006. – №20. – С. 12 – 15.

7. Ващенко О. Організація здоров’язберігаючоїдіяльності початкової школи/ О. Ващенко,С. Свириденко// Початкова освіта. – 2005. –№46. – С. 2 – 4.

8. Ващенко О. Як створити школу сприянняздоров’ю /О. Ващенко, С. Свириденко. – К.:Шкільний світ, 2008.

9. Зимняя И.А. Ключевые компетенции –новая парадигма результата образования. //Высшеее образование сегодня. – №5. – 2003.– C. 22 – 27.

10. Зимняя И.А. Социальная работа какпрофессиональная деятельность. // Социальнаяработа /Отв. Ред. И.А. Зимняя. Вып.2. М.,1992.

11. Хуторский А.В. Ключевые компетенциикак компонент личностно-ориентированнойпарадигмы образования./Доклады 4-йВсероссийской Дистанционной августовскойпедагогической конференции “Обновлениероссийской школы” (26 августа – 10 сентября2002 г.) http:\\www eidos.ru/conf/.



“Якщо педагогіка хоче всебічно виховати людину, то спершу повинна всебічно пізнати її”.

“Тільки особистість може творити особистість, тільки характером можна

утворити характер”.



57 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. За останнідесятиліття процеси демократизації вУкраїні створили сприятливі умови

для відновлення та розвитку духовності нашогонароду, заснованої на морально-етичних основахправослав’я, церковно-релігійних традиціях,співпраці з релігійними діячами та організаціями.Як засвідчило недалеке минуле вітчизняногосуспільства, віддалення від релігії, вилученняцерковного впливу на соціально-культурну тадуховну сторону життя поглиблювали духовну таморальну кризу.

До 1917 р. співробітництво держави,громадськості та церкви у сфері культури,суспільного служіння, виховання молоді, освіти, утому числі й педагогічної, приносили суттєвірезультати. Вивчення, відтворення і поверненняоснов набутого спільного досвіду, особливо уосвітній діяльності, стає сьогодні одним зосновних напрямків співробітництва держави,науки та церкви.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Історіографічний аналіз педагогічної, філософськоїта культурологічної спадщини засвідчує, щобагато мислителів та педагогів останніх столітьпрагнули осмислити, перш за все, релігійно-духовні проблеми нашого народу: П. Юркевич(“Серце і його значення в духовному житті людиниза вченням слова Божого”), Г. Сковорода(“Початкові двері до християнської ґречності”),І. Левицький (“Світогляд українського народу”),В. Янів (“Релігійність українців з етнопсихологічногопогляду”), І. Огієнко (Митрополит Іларіон)(“Українська культура. Коротка історіякультурного життя українського народу”, “Наукапро рідномовні обов’язки: рідномовний катехізисдля вчителів, робітників пера, духовенства,адвокатів, учнів і широкого громадянства”) та ін.

Фундаментальними залишаються праціпедагогів XIX ст.: С. Миропольського “Очеркистории церковноприходской школы от первого еевозникновения на Руси до нашего времени”,

Світлана Лисенко, кандидат педагогічних наук,

Української інженерно-педагогічної академії, м. Харків

ЄПАРХІАЛЬНІ УЧИЛИЩА ЯК ШЛЯХ ОСВІТИ ТА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЖІНОКУ XIX – НА ПОЧАТКУ XX СТ.

У статті розкриваються загальні історико-педагогічні особливості становлення та розвиткуєпархіальних жіночих училищ в XIX – на початку XX ст., який здійснила церква задля освіти, соціалізації тавключення в професійну сферу жінок.

Ключові слова: освіта, жінка, церква, духовне, єпархіальне училище, педагогіка, навчання, виховання,педагогічна діяльність.

Літ. 11.

Светлана Лысенко, кандидат педагогических наук

Украинской инженерно-педагогической академии, г. Харьков

ЕПАРХИАЛЬНОЕ УЧИЛИЩЕ КАК ПУТЬ ОБРАЗОВАНИЯ И СОЦИАЛИЗАЦИИЖЕНЩИН В XIX – НАЧАЛЕ XX В.

В статье раскрываются общие историко-педагогические особенности становления и развитияепархиальных женских училищ в XIX – начале XX в., который воплотила церковь для образования,социализации и включения в профессиональную сферу женщин.

Ключевые слова: образование, женщина, церковь, духовное, епархиальное училище, педагогика,

обучение, воспитание, педагогическая деятельность.

Svitlana Lysenko, Ph. D. (Pedagogic),

Ukrainian Engineering and Pedagogical Academy, Kharkiv

DIOCESAN SCHOOLS AS A WAY OF WOMEN’S EDUCATION AND SOCIALIZATIONIN THE XIX – BEGINNING XX CENTURY

Revealed the general historical and pedagogical features of incipience and development of diocesan woman’sschools in XIX – beginning XX cent. the church realized for education, socialization and inclusion of woman intoprofessional area.

Keywords: education, women, church, spiritual, diocesan school, pedagogic, studying, teaching, pedagogicalactivity.

УДК 262.3 – 055.2

ЄПАРХІАЛЬНІ УЧИЛИЩА ЯК ШЛЯХ ОСВІТИ ТА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЖІНОК У XIX – НА ПОЧАТКУ XX СТ.

© С. Лисенко, 2013

58

Д. Семенова “Епархиальные женские училищаза первые 50 лет их существования”, В. Давиденка“Церковно-приходская школа: Пособие для учащихи заведующих церковно-приходскими школами”,у яких розкрито історично-педагогічні особливостіучасті церкви у розвитку освіти.

Сучасні наукові дослідження здебільшогоприсвячені питанням української етнопсихології тарелігійності (А. Колодний, Т. Довгий, М. Гринич,Л. Філіпович). Серед не багатьох науковихпедагогічних робіт і публікацій, які розкриваютьроль церкви у розвитку освіти та вихованнямолоді, можна назвати небагато: монографіюС. Зідорук з питань суспільно-релігійних викликівУкраїни в XIX ст., статтю С. Бричок, присвяченуцерковнопарафіяльним школам Волині кінця XIX– початку XX ст., статтю Я. Бугерко, якарозглядає особливості релігійності українців. Дужебагато питань участі церкви у організації освіті, ут. ч. й жіночої, залишаються на сьогоднінедослідженими.

Мета статті – висвітлити загальні історико-педагогічні особливості становлення та розвиткуєпархіальних жіночих училищ XIX – початку XX ст.

Виклад основного матеріалу. З часівуведення православ’я, як зазначає визначнийпедагог XIX ст. С. Миропольський, спільні зусиллясуспільства, держави та церкви, як жодної іншоїз громадських інституцій, були націлені навирішення трьох завдань: сприяти освіченостінароду, релігійному вкоріненню християнськоїморалі та розумовому розвитку [5, 7]. Причому,церква займалася цією проблемою за власноюініціативою до XVIII ст., а пізніше – аж до початкуXX ст., – до освіти народу церкву часто спонукаладержава.

Аналіз історично-педагогічних джерелзасвідчує, що, незважаючи на далеко не рівні праваз чоловіком, жінка не була виключена з цихпроцесів. Так, вже через сто років після відкриттяВолодимиром Хрестителем першої школи припалаці князя (988 p.), у Києві при Андріївськомумонастирі 1086 р. було відкрите перше в Європіжіноче училище [2, 3], де дівчата навчалисячитати, писати, рахувати та вивчали Святеписання.

Наступні століття звели незначні паросткижіночої освіти нанівець, оскільки жінка так і нестала суб’єктом суспільних відносин. Під впливомяк церкви, так і держави світ жінок обмежувавсядомашнім господарством та вихованням дітей, аосвіта стала прерогативою чоловіків.

Хоча в XVII ст. українські жінки були значноосвіченіші від жінок сусідніх народів. Це підмітиварабський священик і мандрівник Павло

Алеппський (Халебський), який їхав 1654 р. черезУкраїну до Москви. Він стверджував, що малоне всі українці та більша частина їхніх жінок ідочок уміють читати й добре знають порядокцерковної служби, церковні співи; панотці вчатьсиріт і не дають їм вештатися без діла по вулицях.Черниці Вознесенського монастиря, найбільш іззаможних та значних родин, усі не тількиписьменні, а навіть високо вчені, знайомі зфілософією, логікою, самі писали багато науковихта інших творів [11, 58].

За два століття існування України в межахРосійської імперії вітчизняна освіта занепала, ажіноча освіта ледь жевріла – існувала тільки вдеяких аристократичних сім’ях, які для дочоквинаймали приватних учителів.

Починаючи з XIX ст., церква опікувалася нетільки освітою народу, а й почала більш системнозайматися педагогічною підготовкою своїхслужителів до педагогічної діяльності, щозасвідчує здійснення реформи духовної освіти(1803 – 1814 pp.), затвердження СвятішимСинодом Положення про викладацькі обов’язки(1804 p.), де визначалися освітньо-виховні функціїсвященників, створення Комітету з удосконаленнядуховних училищ (1807 p.), введення до курсудуховних семінарій предметів педагогічного циклу:психології, логіки (1837 p.), педагогіки (1843 p.),які ще довго не вивчалися у світських середніх івищих навчальних закладах, розширення числадуховних семінарій та ін. Разом з тим, проблемуорганізації жіночої освіти церква перед собоюдовго не ставила, основною причиною чого булосприйняття жінки як особи, підвладної чоловіку увсіх відношеннях.

Світську жіночу освіту почала відновлюватище Катерина II, і, наслідуючи цю традицію,російські імператриці пізніше взяли жіночіучилища під свою опіку. За ними слідувалагромада, окремі освічені поміщики, які відкривализмішані чи жіночі освітні заклади за власні кошти.Особливо активізувався цей процес післяВітчизняної війни 1812 р., коли серед сиріт воїнів,що загинули, з’явилося дуже багато дівчаток,сім’ї яких втратили добробут. Так, перший вУкраїні інститут шляхетних дівчат було засновано1812 р. в Харкові з ініціативи письменникаГ. Квітки-Основ’яненка, його брата та іншихосвітян.

Поштовхом до відкриття церквою духовнихучилищ для жінок в середині 30-х pp. XIX ст.стали жорстокі наслідки епідемії холери, після якоїзалишилося багато безпритульних сиріт навітьсеред дітей духовенства. Перші приюти та школибули організовані при монастирях, де дівчатка-



59 Молодь і ринок №1 (96), 2013

сироти отримували лише ази грамотності, щозабезпечувало “читання книжок церковно-слов’янського друку та елементарні знання ЗаконуБожого” [7, 27]. Значно більше уваги приділялицерковному та сімейному вихованню, навчаннюрізним видам рукоділля, щоб підготувати дівчатокдо ролі майбутніх дружин або черниць.

Але вважається, що старт жіночій освіті,організатором якої виступила церква, відбувся 18серпня 1843 р. з указу Святішого Синоду, якийзапочаткував у Царському Селі перше училищедля дівчат духовного звання. Ученицями цьогота подібних духовних училищ могли стати тількидочки священнослужителів.

Отже, причинами, що спонукали церкву довідкриття жіночих духовних училищ, були наступні:

- потреба суспільства у благодійно-освітніймісії церкви, націленій на піклування про дітей-сиріт, число яких значно зросло на тлі соціально-природних небезпек у першій чверті XIX ст.;

- бажання дати жінкам з родин служителівцеркви, як майбутнім дружинам осіб церковногостану, освіту на основі моделі, заснованої нарелігійності, духовності, гуманізмі;

- потреба у жінках-педагогах як суспільства уцілому, так і церкви, для якої вони могли б звільнитислужителів-чоловіків від виконання педагогічнихобов’язків у церковнопарафіяльній та світськійосвіті;

- бажання підготувати майбутню матір довиховання дітей у релігійному дусі.

У 60-х pp. XIX ст. духовні училища для дівчатна основі Статуту єпархіальних жіночих училищ,затвердженого 20 вересня 1868 p., булиперетворені в єпархіальні жіночі училища, щонаглядно показує історія першого харківськогоучилища для дочок батьків духовного сану.

Наприклад, для активізації жіночої освіти таінтересу громади до неї архієпископ ХарківськийФіларет 1854 р. створив комітет щодо організаціїучилища для дівчаток – дочок священиків, івідкрив добровільну підписку. Того ж року буловідкрите училище для дівиць духовного сану, а1869 р. воно реорганізоване у жіноче єпархіальнеучилище зі значним штатним утриманням – 16765руб. на рік. Для формування у вихованокєпархіального училища навичок педагогічноїдіяльності 1886 р. при ньому була відкритапрактична школа (цього ж року вона булареорганізована в однокласну церковнопарафіяльнушколу). До школи відразу було прийнято 20 учнів.Викладала в ній одна вчителька, а вихованки-практикантки весь навчальний рік проходилипедагогічну практику [1, 736].

При святкуванні 50-річного ювілею харківського

єпархіального училища (1904 р.) зазначалося, що“воно підготувало 2850 вихованок, з яких одначастина присвятила себе сімейному життю, аінша – просвіті народу” [1, 710].

Жіночі єпархіальні училища мали на меті“виховання дівиць в правилах благочестя завченням православної церкви та в руськомународному дусі з тим, щоб вихованки могли потіммати благотворний вплив на оточуючесередовище строго моральним життям і діяльнимвиконанням сімейних обов’язків” [8, 29]. Але, недивлячись на те, що в Статуті не декларувалосязавдання підготовки вихованок до педагогічноїдіяльності, вона здійснювалася, про що свідчитьзміст навчання впродовж 6 навчальних років, заякі учениці закінчували 6 класів.

Так, у § 80 Статуту єпархіальних жіночихучилищ розкривалася програма навчання, якамістила два складники: обов’язкові танеобов’язкові предмети [10, 1379 – 1380].

Обов’язковими до вивчення були такіпредмети: Закон Божий: Священна історія ветхогота нового завітів, досить повний катехізис,пояснення богослужіння, церковна загальна таруська історія; читання новозавітних книгслов’янською мовою (Євангеліє – в 1 – 3 класах,Діяння та послання апостолів – у 4 – 6 класах) зпояснювальним перекладом російською мовою іпрактичним ознайомленням вихованок зцерковнослов’янською мовою та її граматикою(25 “тижневих” уроків, як тоді називали суму всіхуроків за тиждень у всіх класах, у яких вивчавсяданий предмет. Відповідно, це 4 – 5 уроківщотижня); російська мова: етимологія тасинтаксис у 1 – 3 класах, теорія словесності йісторія російської літератури в 4 – 6 класах,читання та письмові роботи – у всіх класах (21“тижневий” урок); математика: вся арифметикав 1 – 5 класах, елементарна геометрія – в 6 класі(20 “тижневих” уроків); географія – загальна іруська – з 2 класу (10 “тижневих” уроків);громадянська історія – загальна і руська в 4 – 6класах (9 “тижневих” уроків); елементарнівідомості з фізики в 5 і 6 класах (5 “тижневих”уроків); педагогіка в 6 класі (2 “тижневих” уроки);церковні співи (10 “тижневих” уроків); краснопис(10 “тижневих” уроків). Крім цього, учениці увільний від занять час мали обов’язковонавчатися крою, шиттю, в’язанню, куховарству йіншим видам домашнього господарювання.

До предметів, які вивчалися за бажаннямвихованок та їхніх батьків, відносилися нові мови(французька, англійська, німецька та ін.), музика,малювання. Заняття відбувалися у вільний час іза додаткову плату, яку вносили батьки.


60

Освіта, яку одержували в єпархіальнихучилищах, вважалася середнього рівня, але хочаза змістовністю та обсягом програмаєпархіального училища значно перевищувалазміст попередніх духовних училищ для дівчат,вона була значно вужчою в теоретичному аспекті,ніж програма жіночої гімназії. У той же час,учениці єпархіальних училищ дуже інтенсивнопрацювали як розумово, так і фізично. Багатовихованок вивчали різні необов’язкові предмети,а учениці випускного класу залучалися допроведення уроків у початкових школах та“єпархіальних притулках” – яслах. Вонипривчалися до догляду за малюками,організовували з ними ігри, співи, займалися“фребелівськими роботами”, навчали читати,писати, рахувати, готували їх до початкової школи.Крім цього, учениці самі підтримували чистоту вкласних приміщеннях, займалися самообслуговуванням,а перед днями богослужіння по дві вихованкистарших класів по черзі прибирали храм:протирали іконостас, підсвічники, аналої, наводилипорядок і чистоту.

Разом з тим, церковна влада обмежувалазміст теоретичної педагогічної підготовки зпричин “короткого терміну училищного курсу іперебільшеного об’єму змісту з деякихпредметів”. Вважалося, що за відсутностіфілософської підготовки, яка сприймалася якбазова для засвоєння педагогічних знань,запровадити обґрунтований курс з педагогікинеможливо, тому “слід обмежити курс з цьогопредмету ознайомленням вихованок з методикоюнавчання предметів початкової школи” [10, 1380].

На цьому тлі позитивним явищем, яке значноюмірою нівелювало означене протиріччя, сталовідкриття в 70-х pp. XIX ст. при єпархіальнихучилищах, слідом за жіночими гімназіями,додаткового (сьомого) педагогічного класу,учениці якого могли більш глибоко вивчити основипедагогічної діяльності. Спочатку таких класівбуло відкрито всього три – всі на територіїросійських губерній, але на кінець XIX ст. їх числозросло.

Учениці педагогічного класу вибирали один знавчальних предметів, які вивчали більш глибокопід керівництвом педагога, з метою подальшогойого викладання. Як з обраного навчальногопредмета, так і з педагогіки та дидактики в цілому,ними самостійно вивчалися підручники та статтів періодичних виданнях, створювалися письмовіроботи, реферати, звіти про навчальну роботу.Обов’язковим було проведення уроків упочатковій школі, що слугувала базою практичноїпідготовки до педагогічної діяльності. Кожна

вихованка вела педагогічний щоденник, якийсистематично обговорювався педагогічноюкомісією в складі керівника училища, інспекторакласів та викладача педагогіки й за участі всіхучениць 7 класу. Продовження навчання впедагогічному класі не тільки давало можливістьпідвищити рівень теоретичної і практичноїпідготовки до педагогічної діяльності, але йстворювало умови для фізичної й духовної зрілостівипускниць, яким по закінченню 6 клас було лише16 – 17 років, а вони мали у цьому віці вжеприступати до відповідальної роботи.

Навчалися учениці єпархіальних училищ затими ж підручниками, що й дівчата в жіночихгімназіях: “Очерк практической педагогики” Ф. Діттеса,“Наука о воспитании” П. Тимошенка, “Руководствок начальному обучению” і “Начальная школа”М. Корфа, “Книга для учителей” К. Ушинського,“Метод обучения по первой учебной книге”І. Паульсона, “Книга для чтения” і “Книга дляучителей” В. Водовозова, “Арифметическийзадачник” М. Томаса, “Курс практическойпедагогики” С. Бобровського, а також підручникамиВ. Вахтерєва, К. Єльиицького, М. Бунакова,М. Демкова, П. Каптерєва, І. Тихомирова таінших видатних педагогів XIX ст. [4, 108]. Слідзазначити, що, як і у всій російській імперії,навчання в єпархіальних училищах здійснювалосяросійською мовою.

Чи не більше часу та зусиль педагогів, ніж длянавчання, приділялосяяк церковному, високоморальномувихованню учениць, так і підготовці їх до майбутньоївиховної діяльності серед дітей. Зміст вихованнябув акумульований як у підручниках з педагогікита психології, в навчальних предметахбожественного спрямування та церковнихканонах, так і в способі життя їхніх учителів та їхсамих, присвяченого Богу й церкві.

Однією з визнаних сучасниками виховнихоснов стала цілісна педагогічна концепціяправославного виховання дітей, розробленаархієпископом Харківським Амвросієм(Ключаревим) (1820 – 1901 pp.), активнимпроповідником гуманістично-високоморальнихзасад, організатором церковної освіти. У центрцієї концепції були покладені три постулати: 1) основаморальності – у вірі в Бога, яку слід виховувати вдітях на прикладах добропорядного життя батьків.Адже християнство – єдина світова релігія, якане тільки зобов’язує дітей підкорятисябатьківській волі, а й батькам – поважати дітей;2) “розкриття совісті” виховання спрямованостідушевного настрою дитини на радість віддоброго звершення і на душевний біль відгріховних вчинків; 3) “примус до добра” –



61 Молодь і ринок №1 (96), 2013

виховання у дітей твердої волі, витримки, терпіння,бадьорості духу і, насамперед, примушення себедо добрих справ, щоб не настало послабленняморальності, яке приводить до негідних вчинків.

Нажаль, в цілому рівень викладання вєпархіальних училищах був не досить якісним, щопояснюється кількома, перш за все, матеріальнимипричинами. Спочатку в училищах для дівчатдуховного звання викладали переважносвященики або викладачі духовних семінарій, алена громадських засадах. Пізніше до єпархіальнихучилищ йшли працювати переважно молодівипускники світських та духовних навчальнихзакладів, які не мали можливості працевлаштуватисядо чоловічих гімназій. Пояснювалося це тим, щостаж педагогічної діяльності в жіночому училищізараховувався при нарахуванні пенсії лише в томувипадку, коли викладач виходив на пенсію зчоловічого навчального закладу. Таканесправедлива норма законодавства спонукалакращих викладачів, навіть при більш високій платіза роботу в єпархіальному училищі, ніж інде,шукати інше місце працевлаштування. Томувідбувалася постійна заміна більш досвідченихвикладачів недосвідченими, що негативновідбивалося на якості викладання та успіхахучениць.

Слід відзначити, що, не зважаючи на певнінедоліки в організації церквою жіночої освіти,єпархіальні училища користувалися значноюдовірою дівчат та їхніх батьків, бо давалиможливість за 6 років (проти 7 – 8 в жіночійгімназії) отримати педагогічну освіту таможливість працевлаштування вчителькоюцерковнопарафіяльного, народного (початкового)училища, вчителькою в перших трьох класахжіночої гімназії [6, 35 – 37] і навіть домашньоювчителькою “з тих предметів, у яких виявили добріуспіхи” [10, 1380]. Тому число єпархіальнихучилищ та учениць в них швидко зростало.Наприклад, 1892 р. в 44 училищах, щофункціонували в державі, навчалося близько 13000осіб, а за півстоліття їхньої діяльності числовипускниць перевершило 25000.

Приблизно половина з них пов’язали своєжиття з педагогічною діяльністю у різнихнавчальних закладах. їхня педагогічна імісіонерська діяльність, життя поміж народу,часто в селах, далеких від цивілізованих міст, незавжди були легкими. Ось як описує життя іпедагогічні будні випускниці єпархіальногоучилища Д. Семенов: “Вона мала жити на 12 руб.(6 доларів) на місяць; селянська хата, орендованаза 20 руб. на рік слугувала їй житлом; селянськасім’я – її єдина спільнота, якщо немає священика

в селі або будинку поміщика поблизу. Рідкі візитиінспектора народних училища або одного з членівучилищної Ради і щорічний приїзд навесніекзаменаційної комісії ...” – ось і всі події їїподвижницького життя [9, 14].

Разом з тим, поміж випускниць училищ булобагато здібних, талановитих та успішних жінок,які досягли значного професійно- кар’єрного росту.Вони продовжували навчання у Вищих жіночих,літніх та інших профільних педагогічних, медичних(стоматологічних та акушерських) курсах, Ціжінки працювали педагогами в гімназіях,утримували пансіонати для дівчат, лікарями,займалися письменницькою працею, і люди“завжди дивувалися їхній талановитості, любовідо вибраної стезі та науки, їхньому працелюбствуй твердим моральним переконанням” [10, 15].Основу для таких високих якостей та здатностідля служіння народу прищепили цим жінкам ужіночих єпархіальних училищах.

Висновки. Єпархіальні жіночі училища, якідіяли з 1843 до 1917 року як складник церковноїорганізації, здійснили значний внесок у процессоціалізації молодих жінок та забезпечили їхнюсередню професійну (педагогічну) освіту йвключення у сферу трудової діяльності.

Проаналізовані у статті загальні особливостістановлення та розвитку єпархіальних жіночихучилищ не вичерпують всього потенціалунакопиченого досвіду, особливо у сфері виховання,що ще чекає свого вивчення та введення його всучасну педагогічну науку й практику. Саме ценаголошується у Декларації про сприяння діалогуі взаємо порозумінню між релігіями і цивілізаціями,яка засвідчує, що “релігія – це рушійна сила, котравсе наповнює сенсом, забезпечує моральніпринципи та позитивну спрямованість” [3].

1. Багалей Д.И. История города Харькова за 250лет его существования (1655 – 1905): Ист. моногр.:В 2-х т. / Д.И. Багалей, Д.П. Миллер. – Харьков:Зильберберг и сыновья, 1912. – Т. 2. – 982 с.

2. Бурмака В.П. Апостоли культури / В.П. Бурхмака.– Харків: Велес, 2002. – 69 с.

3. Зідорук С.І. Український досвід партнерської взаємодіїдержави і Церкви в європейському контексті / С.І. Зідорук// Стратегічні пріоритети. – 2010. – №1. – С. 86 – 91.

4. Лисенко С.А. Психолого-педагогічна підготовкавчителів початкового навчання на педагогічнихкурсах в Україні (друга половина XIX – початок XX ст.):дис. ... кандидата пед. наук: 13.00.01 / ЛисенкоСвітлана Андріївна. – Харків, 2007. – 232 с.

5. Миропольский С. Очерк истории церковноприходскойшколы от первого ее возникновения на Руси до нашеговремени / С. Миропольский. – Вып. І. От основанияшколы Св. Владимира до монгольського ига. – СПб.:Синодальная тип., 1894. – 64 с.


62

6. Пиллер О. Итоги женского образования вРоссии и его задачи / О. Пиллер. – СПб.: Тип. Тренке иФюсно, 1888. – 239 с.

7. Семенов Д. Епархиальные женские училища запервое 50-летие их существования / Д. Семенов //Русская школа. – 1893. – № 9, 10. – С. 26 – 37.

8. Семенов Д. Епархиальные женские училища запервое 50-летие их существования / Д. Семенов //Русская школа. – 1893. – № 11. – С. 29 – 48.

9. Семенов Д. Епархиальные женские училища запервое 50-летие их существования / Д. Семенов //Русская школа. – 1893. – № 12. – С. 12 – 17.

10. Фальборк Г., Чарнолуский В. Пастельная книгапо народному образованию: законы, распоряжения,правила, инструкции, сведения и приказы пошкольному и внешкольному образованию народа: В 3-х т./ Г. Фальборк, В. Чарнолуский. – СПб.: Изд. тов.“Знание”, тип.-лит. Б.М. Вольфа, 1901. – Т. 2. –1538 с.

11. Путешествие Антиохийского патриархаМакария в Россию в половине XVII века, описанноеего сыном, архидиаконом Павлом Аллепским. Перев.с араб. Г. Муркоса. – Вып. 2. (От Днестра до Москвы).

– М.: Университетская типография, 1897. – 202 с.


Постанова проблеми та аналізактуальних досліджень. У сучаснійісторіографії з’явилися дослідження,

присвячені українському національно-визвольномуруху міжвоєнної Польщі, а в його контексті і

засадам розвитку української національної школи,історія якої розглядається як вагомий чинникнаціональної консолідації українців. У руслівивчення національної школи означеного періодуможна виділити українські загально історичні

УДК 94 (477)

Іванна Лучаківська, кандидат історичних наук доцент кафедри правознавства, соціології та політологіїІгор Павлів, старший викладач кафедри теорії та методики фізичного виховання і оздоровчих технологій

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВАУ МІЖВОЄННІЙ ПОЛЬЩІ (1918 – 1939 рр.)

У статті розглядаються нормативно-правові умови розвитку української школи у міжвоєнній Польщічерез висвітлення змісту законодавчих актів та адміністративних розпоряджень. Особливу увагу звернутона введення “закону Грабського” та процес “нормалізації” 1990-х рр.

Ключові слова: українське шкільництво, міжвоєнна Польща, “закон Грабського”, “нормалізація”.

Літ. 27.

Иванна Лучакивская, кандидат исторических наук, доцент кафедры правоведения, социологии и политологии Игорь Павлов, старший преподаватель кафедры теории и методики физического воспитания

и оздоровительных технологийДрогобычского государственного педагогического университета

имени Ивана Франко

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЫЕ ОСНОВЫ РАЗВИТИЯ УКРАИНСКОГОШКОЛЬНИЧЕСТВА В МЕЖВОЕННОЙ ПОЛЬШИ (1918 – 1939 ГГ.)

В статье рассматриваются нормативно-правовые условия развития украинской школы в довоеннойПольше через освещение содержания законодательных и административных распоряжений. Особое вниманиеобращено на введение “закона Грабского” и процесс “нормализации” 1990-х гг.

Ключевые слова: украинское школьничество, межвоенная Польша, “закон Грабского”, “нормализация”.

Ivanna Luchakivska, Ph. D. (History), Docent of Jurisprudence, Sociology and Political Science DepartmentIhor Pavliv, Senior Lecturer of Theory and Methods of Physical Training and Health Technologies Department

Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

STANDARD AND LEGAL PRINCIPLES UKRAINIAN SCHOOLING DEVELOPMENTIN POLAND IN INTERWAR PERIOD (1918 – 1939)

In the article considered standard and legal conditions of Ukrainian schooling development in Poland ininterwar period through baring the contain legislative acts and administrative orders. Special attention was paidon introduction of “Low of Hrabovsky” and the process of “normalization” in 1990th.

Keywords: Ukrainian schooling, Poland in interwar period, “Low of Hrabovsky”, “normalization”.


© І. Лучаківська, І. Павлів, 2013

63 Молодь і ринок №1 (96), 2013

праці (С. Кульчицький, С. Макарчук, Б. Зайцевта ін.), дослідження, присвячені безпосередньовивченню освітніх процесів (О. Вацеба, Б. Ступарикта ін.), а також роботи істориків права (В. Кульчицький,О. Турчак та ін.). Сучасна історіографія доситьдетально вивчає зарубіжний досвід дослідниківміжвоєнного часу, передовсім польських однак уконтексті з’ясування нормативно-правових засаддіяльності українського шкільництва міжвоєнноїПольщі, проблема у такому контексті поставленавперше.

Метою статті є висвітлення законодавчих таадміністративних актів, які регулювали розвитокукраїнського шкільництва в умовах Польськоїдержави.

Виклад основного матеріалу. МіжвоєннаПольща була багатонаціональною та полікультурноюдержавою, урядова політика якої щодонаціональних меншин визначалася гостримисуперечностями, бо дуже часто інтереси державибули відмінними від прагнень різних національнихгруп. Українські політичні сили, наприклад,розглядали польську державу на початку 1910-х pp.як тимчасового адміністратора Східної Галичини,територія якої була втрачена українцями врезультаті поразки у польсько-українській війні1918 – 1919 pp.

Правове становище національних меншин уновоутвореній польській державі регулювалося якдержавними законодавчими актами, так іміжнародними нормативними документами. Нанаціональному рівні це були меншини, якірегулювали внутрішні положення (конституція,закони, постанови). Під впливом західних державПольща прийняла Договір про захист меншини тапідписала міждержавні договорили: Женевськуконвенцію щодо Верхньої Сілезії, травень 1922 р.(врегулювала питання щодо німецькоїнаціональної меншини); Ризький мирний договір,березень 1921 р. (погодження національних питаньщодо білорусів, росіян, українців). Національнепитання на міждержавному рівні регулюванняпередовсім Малим Версальським договором(підписаний 28 червня 1919 p.). На державномурівні він був ратифікований польським сеймом31 липня 1919 р.

Українці були найбільш чисельноюнаціональною меншиною у міжвоєнній Польщі.Навіть за даними офіційної польської статистикизагальне число етнічних українців становиломайже 5 млн осіб, що складало 15,3% усьогонаселення держави [8, 376]. (офіційним терміномдля означення українського населення в державібув – “русини”, “русин”, “русинка” – І.Л., І.П.).Основний масив українського населенняпроживав у таких воєводствах: Люблінське,

Волинське, Поліське, Львівське, Станіславівське,Тернопільське і Краківське [2, 12]. У деякихвоєводствах, зокрема, Волинському, Тернопільськомута Станіславівському українці складали більшість[3, 12].

У перший період існування незалежноїпольської держави питання національних меншинрозглядалися, в основному, з огляду на їхнєзначення у міжнародному форматі. Водночасзусилля польської влади були спрямовані наінтеграцію національних районів з рештою країни.У Галичині, наприклад, не чекаючи остаточногорішення Ради Послів щодо українського питанняв краї, польська влада у 1921 р. провела переписнаселення, запровадила адміністративну реформу,утворивши воєводства, а в 1922 р. здійснилавибори до Сейму та Сенату. Такі заходи польськоїадміністрації мали задемонструвати переддержавами Версальської системи, з одного боку,розв’язання Польщею національної проблеми уГаличині, а з іншого – її здатністю до ефективногоуправління цією територією.

Хоча національні меншини формально були підохороною міжнародних договорів та внутрішніхзаконів, у яких гарантувалося право закладаннявласним коштом шків, доброчинних організаційтощо, а в місцевостях, де значна частинамешканців розмовляє не польською мовою, –навчання рідною мовою в державних школах,політика держави щодо українців лише в першіроки була такою, щоб в очах міжнародноїгромадськості створювати враження ніби для нихстворено всі умови для вільного національногорозвитку, в т.ч. і шкільництва [24, 173].

17 березня 1921 р. ухвалена концепція Польщі,низка статей якої гарантувала національнимменшинам право на освіту рідною мовою,створення національно-культурних товариств, атакож збереження самобутності й самосвідомості.Однак конституційні норми залишалисяполітичними деклараціями, які не буливпроваджені у життя. Кореспондент українськоїгазети “Діло” з цього приводу зауважував:“Обіцянки про надання українцям прававідкривати приватні середні школи при додержанніумов, зазначених в конституції, фактичнообертаються у глум і насмішку...” [17, 1].Українська громадськість вимагає виконаннястатей 109, 110 та 113 Березневої конституціїПольщі, які декларували широке самоуправлінняу мовному та національно-культурному життіукраїнців, а також національних меншин загалом.

Рішення Ради держав Антанти від 14 березня1923 р. про приєднання Східної Галичини доПольської держави прискорило полонізаціюукраїнських освітніх закладів. Обіжник львівської


64

шкільної курії від 30 жовтня 1923 р. констатував:“Всі школи як публічні, так і приватні на територіїРечіпосполитої є в тіснішім значінні цього словапольськими школами. Про инші школи, невідповідачі ідеї польської державности в польськійдержаві, не може бути й мови” [10, 4].

Державна програма прем’єр-міністра В. Сікорськогостосовно українців, яка була представлена назасіданні уряду 26 березня 1923 p., спрямовуваласяна стабілізацію відносин на східному кордоні зарахунок злиття населення цих земель для“тривалої фіксації з батьківщиною” [7, 23].

Урядова позиція щодо розвитку шкільництваіншою мовою, ніж польська, зводилася до тези,що та інша не повинна завдавати шкоди польськійшколі [7, 24].

Навесні 1924 р. уряд створив комісіюекспертів, яка підготувала законопроекти провикористання мови та організацію освіти насхідних територіях. У березні 1925 p., створеновідділ політичного комітету Ради міністрів длясправ східних воєводств і національних меншин,який виконував консультативну роль [7, 25].В українському суспільстві зміцнювалисятенденції до примирення, проте його політичноактивна частина виступала проти постулатівВ. Сікорського, який 8 липня 1924 р. на засіданніПолітичного комітету Ради міністрів вимагавзадовольнити прохання воєвод “мати правопереселяти населення, яке сприяє утвореннюбандитських угруповань” [7, 24]. Післятравневого перевороту 1926 р. питання державноїполітики щодо національних меншин зновурозглядалася Радою міністрів. Було встановлено,що національна асиміляція неможлива, а томуосновною метою держави мала стати асиміляціядержавна [1, 19]. Тоді ж було оголошено проперегляд законів про школу з 1924 р. (скасуванняшкільного плебісциту та ін.). Однак згодом цевиявилося фікцією.

Особливо складною була ситуація зукраїнськими школами на Лемківщині, Холмщині,Підляшші. Після закінчення Першої світової війни“... шкільні приміщення і без того нужденні, буливкрай запущені, наочних посібників ні підручниківне було зовсім ... не було і навчальних планів ніпрограм для шкіл з українською мовоюнавчання...” [15, 54]. Водночас до краю прибулизі Східної Галичини вчителі-українці, що дещопожвавило освітній рух в регіоні. Зокрема, згідноз офіційною статистикою, у середині 1918 р. наХолмщині існувало 188 шкіл у Холмському повіті,163 – Грубешівському, 131 – Томашівському,79 – Замістському, 75 – Володавському, 70 –Нільському, 41 – Константинівському [6, 148].

Однак з 9 лютого 1919 р. поляки ліквідували

Комісаріат народної освіти Холмської губернії,створений Центральною Радою у березні 1918 р.Після укладання Варшавського договору 1920 р.між УНР і Польщею та Ризького мирногодоговору 1921 р. між радянськими республікамиі польським урядом, територія Холмщини,Підляшшя і Полісся увійшла до складу польськоїдержави, що відкрило шлях до широкомасштабноїполонізації місцевого українського населення. Ужевпродовж 1919 – 1921 pp. польський урядліквідував на етнічних українських землях(Холмщина, Надсяння, Лемківщина та ін.території) 25% українських шкіл у порівнянні ізпередвоєнними роками [25, 1].

Диспропорція між чисельністю польських іукраїнських шкіл вела, з одного боку, дополонізації системи освіти, а з іншого – допогіршення якості навчання в українських школах.“Наука зводилася до забавки, до крикливихпольських маніфестацій...”, констатувалисучасники [25, 1]. Мало того з українських дітей,закінчивши українську школу, могли продовжитинавчання у фаховій або вищій школі. Упродовж1922 – початку 1923 pp. тільки на Холмщинізвільнено майже 200 українських вчителів [18, 1].їхнє місце зайняли учителі-поляки, які підтримувалипосаду “без всяких формальностей” [18, 1].

Подібна ситуація склалася на Лемківщині, якавходила до Краківського шкільного округу. Якщоу 1911 – 1912 навчальному році в окрузіфункціонувало 76 українських шкіл і 1470 –польських, у 1921 – 1922 pp. їхня кількість зросладо 79, а польських – до 1958 [11, 3].

31 липня 1924 р. польський сейм прийняв“Закон про деякі положення в організаціїшкільництва”, який фактично узаконив ліквідаціюіншомовних шкіл. Згідно з цим нормативно-правовим актом, який не поширювався натериторію Лемківщини, Холмщини і Підляшшя[14, 1], у державних школах, на територіях, депроживало 25% непольського населення, батьки,за умов наявності в шкільній окрузі 40-а дітейшкільного віку, могли отримати освіту рідноюмовою [22, 3]. Водночас закон позбавляв українцівправа організації народник шків.

Закон також передбачав утворення у СхіднійГаличині т. зв. “спільних шкіл” для “згідногоспівжиття людности національно мішанихземель...” [20, 1].

У статті 4 вказувалося: “В загальних школах1, 2 і 3-клясових – як приватних, так і державних– з непольською мовою навчання є обов’язкованаука польської мови, яка заповнює знання її дляпрактичних цілей у знанні й письмі. У загальнихшколах 4, 5, 6, і 7-клясових як приватних, так ідержавних – з непольською мово навчання



65 Молодь і ринок №1 (96), 2013

мається вести обов’язково по-польськи наукупольської мови, польської історії і науки просучасну Польщу...” [9, 3].

Дискримінаційною щодо українськогонаселення регіону була також стаття 6, якапередбачала об’єднання в окремих місцевостяхпольських та українських шкіл в одну спільнудвомовну. Після об’єднання шкіл передбачалося,що українською мовою викладатиметься релігія(для греко-католиків та православних), латинськата українська мови, малювання та фізкультура(15 год. / тиждень), натомість польською – релігія(для римо-католиків), польська мова, історія,географія, математика і природа (17 год. /тиждень). Газета “Діло” з приводу такого поділугодин зазначала: “На українську мову (крім хібащо самої української мови), припадають самімертві предмети, які мають підрядне значіння вформуванні світогляду учня” [21, 1].

Після ухвалення закону про освіту від 31 липня1924 р. утраквізм став головною освітньоюдоктриною польських урядів. В утраквістичнихшколах польська мова поступово почаладомінувати, оскільки нею викладали арифметику,геометрію, всесвітню історію та історію Польщі[23, 4].

У доповненнях до освітнього закону, виданихна початку 1925 p., вимагалося від батьків дітейшкільного віку письмового підтвердження їхбажання на отримання освіти рідною мовою.Відповідні документи польська влада змушувалабатьків подавати до місцевих війтів або жнотаріусів, які чинили всілякі можливі перепонина шляху до реєстрації заяв. Найпоширенішимспособом у відмові від реєстрації заяв залишиласявимога “метрикального витягу для доказу, щоселянин має дітей шкільного віку” [16, 1].

Крім того, місцеві шкільні інспекторинаполягали, щоб селяни приносили заявиособисто, а отже, відмовляли колективнимзверненням цілих громад. Зловживання місцевихчиновників викликало хвилю обурення українців.

Шкільний плебісцит, здійснений владою 1925 p.,підтвердив колонізаційні наміри польського урядуу сфері освіти українського населення. Крім того,“Закон Грабського” суттєво ускладнив польсько-українські відносини. У листі до міністра освітикерівник кураторії Львівського шкільного округуписав: “Постійне перебування в атмосфері мовноїборотьби матиме негативний моральний вплив научнів, не сприятиме громадянському вихованню” [13].

Водночас ситуація з національним шкільництвомна українських етнічних землях погіршувалася.Упродовж 1924 – 1925 pp. українських шкіл сталона 303 менше [14, 1]. У 1925 – 1926 pp. було

полонізовано 2065 українських шкіл [9, 1]. Цятенденція продовжувалася і в наступні роки. У1926 – 1927 pp. кількість українських шкілзменшилася до 925, а у 1925 – 1928 pp. наукраїнських етнічних землях нараховувалося 774українські школи. Водночас у 1929 – 1930 pp.польських утраквістичних шкіл залишилосяпрактично без змін – 1794 [9, 1].

Польська влада здійснювала також заходи,спрямовані на зменшення українськогогромадського впливу на школи. Уже на початку1920-х pp. шкільні ради позбавляються правадобирати вчителів, їх призначає шкільна польськаадміністрація, а в 1933 р. всі шкільні ради булиповністю скасовані [12, 204].

Антиукраїнськими за змістом були такожзаконопроекти “Про шкільний устрій” та “Проприватні школи і наукові та виховні заклади”(лютий – березень 1931 p.), винесені на розглядпольського сейму. Перший передбачавскасування двох перших класів гімназії і поділсередньої школи на чотирикласну гімназію ідвокласний ліцей. За умови ухваленнязаконопроекту тільки закінчення початкової школидругого ступеня (6 класів) давало право вступудо гімназії. Це ускладнювало доступ до середньоїосвіти дітям українських селян – українці не малижодної шестикласної державної школи, а тількитри семикласні у Львові, Перемишлі і Коломиї.Право вступу до вищих навчальних закладівдавало закінчення ліцеїв, яких українці теж немали.

У 1932 р. польська влада провела новийосвітній плебісцит. За його результатами батьки400 тис. українських дітей зібрали 300 тис.декларацій (утричі більше ніж у 1925 р.) з вимогоюнавчати дітей школах рідною мовою. У підсумку,незважаючи на корисність для українців результатуплебісциту, близько 500 українських шкіл булиперетворені на утраквістичні, що майже на 20%погіршило стан українського шкільництва [4, 659].

Ще одним кроком влади, який унеможливлювавнавчання українською мовою, стало переведеннянавчання школярів на діалекти. У 1932 р. напедагогічній конференції шкільних інспекторів уНовому Сончі ухвалено рішення вести влемківських школах лемківський діалект:“лемківський діалект більш зближений допольської мови і є нічим іншим, як лиш діалектомпольської мови” [19, 1].

Ще одним кроком польської влади у руйнуванніукраїнського шкільництва на Лемківщині сталопереселення у 1930 – 1932 pp. українських вчителівз Новосандецького повіту у центральну, т. зв.“корінну” Польщу, а їхнє місце зайняли вчителі-


66

поляки. У 1933 р. було виселено українськихвчителів з Горлицького і Ясельського повітів [19, 1].

Водночас на Лемківщині залишили вчителів-москвофілів, які “задекларували вірність партіїПілсудського і погодилися працювати зполонізаторами” [15, 55].

Польський дослідник І. Маерсберг зауважив,що у 1934 – 1938 pp. “тривав процес кількісногозростання утраквістичних шкіл при одночаснійстагнації чисельності українських шкіл” [5, 20].Ситуація з українським шкільництвом на етнічнихукраїнських землях Холмщини, Лемківщини,Надсяння залишилася надалі критичною.

Поляки нівелювали роль “окремих представниківукраїнської інтелігенції, у розбудові національногожиття на Лемківщині, Холмщині і Надсянні,створюючи польські організації: Товаристворозвитку східних земель (1933), Товариствоприятелів Гуцульщини (1933), Союз гірськихземель (1938), Комітет наукових дослідниківгірських земель (1938) [16, 195].

“Нормалізація” польсько-українських відносин,що розпочалася у 1935 p., не принесла дляукраїнцям бажаних змін в освітній сфері.Полонізаційними намірами був зумовленийчерговий шкільний плебісцит (1937). Унаступному 1938 р. був підготовлений і виданийпроект розпорядження міністерства освіти “Усправі виконання закону від 31.07.1924 р. та зміндеяких постанов в організації шкільництва”,узгоджений із міністерством внутрішніх справ.Згідно з цим документом зміна мови навчання унаявних школах може бути проведена тільки зпочатком нового навчального року ірозповсюджується винятково на перший клас.Параграф 12 передбачав можливість зміни мовиз ініціативи кураторії, якщо чиновними побачать,що мова у школі не відповідає мовному стану впевній місцевості [27].

Висновок. Отже, здійснення колонізаціїукраїнських шкіл у міжвоєнній Польщі проходилошляхом таких заходів: 1) запровадження “законуГрабського” та інших адміністративнихрозпоряджень, які обмежували розвиток українськогошкільництва; поширення “утраквістичних” шкілшляхом закриття українських; усі шкільнідокументи (акти, каталоги, протоколи, печатки)повинні були вестися польської мовою; 2) упроцесі навчання використовували польськіпідручники та навчальні плани; 3) усували з посадта переслідували прогресивних вчителів-українців.

1. Chojnowski A. Koncepcja polityki narodowościowejźydow polskich w latach 1921 – 1939. – Wroclaw, 1979. – S. 19.

2. Feliński M. Ukraińcy w Polsce odrodzoanej /M. Feliński. – Warszawa, 1931. – S. 12.

3. Rocznik Statystystyki RP. – Warszawa, 1923. – S. 12.4. Sprawy Narodowościowe. – 1932. – S. 659.5. Statystyka szkolnietwa. – 1937 – 1938. – Warszawa,

1938. – S. 20.6. Syznyk M. Ukraińcy w Posce 1918 – 1939. Oświata

i szkolnictwo / M. Syznyk. – Wrocław, 1996. – S. 148.7. Torczecki R. Kwestia ukrainska w Polsce w latach

1923 – 1929. – Kraków: Wyd-wo Literackie, 1989. – S. 23.8. Źarmowski J. Społeczenstwo Drugiej Rzeczypospolitej

/ J. Źarmowski. – Warzasa: Państwowe Wyd-wo Naukowe,1973. – S. 376.

9. Білянс українського шкільництва під Польщею // Діло. – 1930. – 17 жовт. – С. 1.

10. Герасимович І. Збройна і культурна війна:статистика шкільництва / І. Герасимович. – Львів,1925. – С. 4.

11. Герасимович І. Збройна і культурна війна:статистика шкільництва / І. Герасимович // Діло. –1924. – 21 жовт. – С. 3.

12. Грицюк Ф. Політика польської влади щодоукраїнського шкільництва в міжвоєнний період /Ф. Грицюк // Українсько-польські відносини в Галичиніу XX ст.: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (21 –22 листопада 1996 p.). – Івано-Франківськ: Плай, 1997.– С. 204.

13. ДАІФО, ф. 2, on. 1, спр. 369, арк. 113.14. За українську школу під Польщею // Діло. – 1918.

– 22 берез. – С. 1.15. Костаревич О. Шкільництво на Лемківшині /

О. Костаревич // Лемківський календар на 2004 p. –2003. – С. 55.

16. Лемківщина. Земля – люди – історія – культура.Т. 1. – Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1988. –С. 195.

17. Ліквідація українського шкільництва // Діло. –1923. – 18 верес. – С. 1.

18. Недоля українського шкільництва // Діло. –1923. – 5 трав. – С. 1.

19. Нова Зоря. – 1933. – 24 верес. – С. 1.20. “Нова ера” в шкільництві // Діло. – 1925. – 28

серпня. – С. 1.21. “Нова ера” в шкільництві // Діло. – 1925. – 30

серпня. – С. 1.22. Оборона українського шкільництва й

учительства // Діло. – 1924. – 15 листоп. – С. 3.23. Про нас і нашу школу // Народний Вісник. –

1927. – 10 листоп. – С. 4.24. Ступарик Б. Польсько-українські відносини в

освітній сфері у міжвоєнну добу / Б. Ступарик //Українсько-польські відносини в Галичині у XX ст.:матеріали між нар. наук.-практ. конф. (21 – 22листопада 1996 p.). – Івано-Франківськ: Плай, 1997.– С. 173.

25. Українська дитина без школи і науки // Діло. –1922. – 12 жовт. – С. 1.

26. Українська школа // Діло. – 1925. – 1 лип. – С. 1.27. ЦДІА України у Львові, ф. 179, оп 2, спр. 15,

арк. 26 – 27.




67 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. Сучаснийсоціальний педагог в Україні повиненвиконувати комплекс важливих

взаємопов’язаних соціально-виховних завдань.Одним із них є професійна орієнтація молоді, нащо спрямовується, в першу чергу, процесисоціальної адаптації та соціального виховання.Державний підхід до них відтворюють ЗаконУкраїни “Про сприяння соціальному становленнюта розвитку молоді в Україні”, Закон України “Прозайнятість населення”, Державна національнапрограма “Освіта” (Україна ХХІ століття),Національна програма “Діти України”, УказПрезидента України “Про заходи щодозабезпечення працевлаштування молоді” тощо.У контексті професійної орієнтації суттєвим у нихє те, що професійне самовизначення молодірозглядається як важливий компонент соціальноговиховання, всебічного розвитку молодогопокоління. Воно пов’язується з вихованням в учнів

високого рівня інтелекту, патріотичних почуттів,моральності, фізичного, духовного, соціальногоздоров’я.

Аналіз досліджень та публікацій. Системапрофорієнтації в умовах ринку праці, вихованняконкурентоздатної особистості обґрунтовані вроботах зарубіжних авторів (В. Адамс, С. Векслер,М. Вудкок, Н. Гісберс, А. Маслоу, К. Годжерс,Д. С’юпер, М. Сакуяма, Е. Фромм, С. Фукуяма,Л. Якокка).

Загальним проблемам готовності молодоїлюдини до вибору професійної діяльності таздійснення самої діяльності присвяченосоціологічні, філософські, психологічні тапедагогічні дослідження С.Я. Батишева,В.І. Іващенка, Є.О. Климова, Г.С. Костюка,В.М. Мадзізова, Є.М. Павлютенкова, В.О. Полякова,В.В. Сєрікова, В.О. Сухомлинського.

Сучасні дослідження з проблеми профорієнтаціїмолоді можна розглядати за такими напрямами:

Орест Гук, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти


ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ МОЛОДІ ЯК СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІСОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Стаття присвячена профорієнтаційній роботі соціального педагога. У цьому контекстінаголошується на взаємозв’язках професійної орієнтації з іншими компонентами соціально-педагогічноїдіяльності. Звертається увага на необхідність спільної діяльності і взаємодії соціальних педагогів, сім’ї танавчального закладу у сфері професійного самовизначення молоді.

Ключові слова: профорієнтаційна робота, соціальний педагог, соціальна робота, соціально-педагогічна діяльність, взаємодія.

Літ. 10.Орест Гук, кандидат педагогических наук,

старший преподаватель кафедры социальной педагогики и коррекционного образованияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ОРИЕНТАЦИЯ МОЛОДЕЖИ КАК СОСТАВНАЯДЕЯТЕЛЬНОСТИ СОЦИАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Статья посвящена профориентационной работе социального педагога. В этом контексте отмечаетсявзаимосвязь профессиональной ориентации с другими компонентами социально-педагогическойдеятельности. Обращается внимание на необходимость совместной деятельности и взаимодействиясоциальных педагогов, семьи и учебного заведения в сфере профессионального самоопределения молодежи.

Ключевые слова: профориентационная работа, социальный педагог, социальная работа, социально-

педагогическая деятельность, взаимодействие.

Orest Huk, Ph. D. (Pedagogic), Senior Lecturer of Social Pedagogic and Correctional Education DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

PROFESSIONAL ORIENTATION OF YOUTH AS A COMPONENT OF SOCIALEDUCATOR’S ACTIVITY

The article is dedicated to proforientational activity of social educator. In this context noted on correlations ofprofessional orientation with other components of social pedagogical activity. Its pays attention on necessity of commonactivity interaction of social educators, family and educational institution in area of professional self-determination of youth.

Keywords: proforientational activity, social educator, social work, social and pedagogical activity, interaction.

УДК 37.013.42

ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ МОЛОДІ ЯК СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

© О. Гук, 2013

68

методологія профорієнтації (Є. Климов), розробкасистемного підходу (В. Сахаров), умовиздійснення системи профорієнтації як дидактичноїструктури забезпечення самооцінного інструментаріюшколярів (Б. Федоришина), теорія мотиваціїпрофесійного вибору (Є. Павлютенков),культурологічні аспекти в процесі підготовки учнівдо свідомого вибору професії (Г. Шевченко) та інші.

Мета статті: здійснити науковий аналізсистеми професійної орієнтації молоді в контекстідіяльності соціального педагога.

Виклад основного матеріалу. Соціально-педагогічна діяльність складається із двохосновних компонентів. Це:

- допомога людям, які зіткнулись ізповсякденними проблемами, цілеспрямованерозв’язання цих проблем. Проблеми, які входятьв компетенцію соціальних педагогів охоплюють:складності у взаєминах з іншими людьми;неможливість виконання різних соціальних ролей,наприклад, батьківської; неможливістьадаптуватись до умов суспільства та ін.

- допомога людям, щоб ті допомогли собі самі.Важливий елемент ефективної практичноїсоціальної роботи – працювати з людьми, щобдопомогти їм досягнути власної мети [10, 7].

Думка про те, що соціальна робота – це простосучасний варіант релігійної благодійності, незовсім доречне твердження. Професор А.Й. Капськастверджує: “Насправді благодійність і соціальнуроботу об’єднує лише спільна альтруїстичнаустановка людини. За всіма іншими параметрами– цілями, методами і структурою, пов’язаними ізспеціальною підготовкою працівників-виконавців,вони істотно різняться. Соціальна робота – цеякісний ривок уперед” [4, 6]. Тому головнезавдання соціальної роботи й полягає в тому, щобповернути “клієнту” здатність діяти самостійнов певних соціальних умовах.

Дослідники виділяють від 7 до 20 функційсоціального педагога, головні з яких можнаоб’єднати в два класи: базисні та спеціальні.Базисні – це діагностична, прогностична,перетворююча, комунікативна, а спеціальні –правозахисна, психотерапевтична, рекламно-пропагандистська, соціально-медична, соціально-педагогічна, соціально-економічна [7].

Також багатоаспектним є поле діяльностісоціального педагога в молодіжному середовищі.Науковці визначають такі основні напрямкироботи соціального педагога з молоддю:

- профорієнтаційна робота з молоддю;- профілактична робота серед молоді

(профілактика ВІЛ-інфекції, СНІДу, вживаннянаркотиків та психоактивних речовин);

- працевлаштування молоді;- організація діяльності трудових об’єднань

молоді України;- р о б о т а з п р и з о в н о ю м о л о д д ю ,

війсь ковозобов’ язаними;- соціально-педагогічна робота з волонтерами;- соціально-педагогічна робота з молодими

сім’ями;- соціальна робота з молодими жінками;- підготовка молоді до сімейного життя;- змістовне дозвілля молоді та ін.Проблема працевлаштування комплексна й

глобальна. Саме безробіття призводить дозростання криміналізації, кількості скоєнихмолоддю злочинів, люмпенізації населення,втрати молодою особою адаптаційнихможливостей до життя, що викликає соціальнуапатію, психологічну і політичну інертність молоді,спричиняє суїцид. Згідно з дослідженнямиамериканських соціологів, підвищення лише на 1%рівня безробіття призводить до зростання числасамогубств на 4%, вбивств – на 5,75%, дозбільшення числа пацієнтів психіатричних клінікна 4%. Виїзд працездатного населення за межікраїни – ще один із негативних наслідківбезробіття, що призводить до інтелектуальногозубожіння нації [2].

На початку 90-х років минулого проблемапрофорієнтації молоді стала ігноруватисябільшістю державних чиновників від освіти. Узв’язку з переходом на ринкову економікудержава відмовилася від планування і гарантій усфері освіти і працевлаштування своїх громадян,з’явилося безробіття, була створена державнаслужба зайнятості. Увага уряду зосередилася насприянні працевлаштуванню. Виникла гострапотреба в професійному перенавчанні,профорієнтації і психологічній підтримці дорослихлюдей, які втратили роботу і не могли знайти собінове робоче місце по наявній спеціальності.

До речі, терміну “професійна орієнтація” убуквальному розумінні слова на заході не існує, ає термін “розвиток кар’єри”. Career Developmentє великою сферою діяльності, що включає добрепідготовлених і організованих фахівців, що маютьу своєму розпорядженні потужні інформаційні іметодичні ресурси. Досить сказати, що курсCareer Development, включений в американськусистему освіти, проводиться у віці від 5 до 14років, спрямований на самопізнання, знайомствоз професіями і можливостями освіти, плануваннякар’єри. Кожен коледж і університет має у своїйструктурі цілий відділ або центр CareerDevelopment [9].

Враховуючи позитивний досвід країн світової



69 Молодь і ринок №1 (96), 2013

спільноти щодо використання професійноїорієнтації як ефективного засобу протистояннюбезробіттю та рекомендації Міжнародноїорганізації праці, Міністерство праці України в1994 році прийняло рішення про створенняКонцепції державної системи професійноїорієнтації населення і була схвалена КабінетомМіністрів України. Згодом, у 2008 р. КабмінУкраїни затверджує нову редакцію згаданоїКонцепції, а в 2009 р. створюється міжвідомчаРада з питань профорієнтації населення тадоручається відповідним міністерствам іустановам, у межах своєї компетенції, вжитинеобхідних заходів щодо практичної реалізаціїзавдань, які на них покладалися [1, 20].

В Україні на сучасному етапі дуже повільностворюються соціально-психологічні служби вшколах, а там, де вони існують, профорієнтаційнійроботі приділяється недостатня увага.Результативність профорієнтаційної роботизнижується також через відсутність повної ісвоєчасної інформації про структурні тапрофесійно-кваліфікаційні кадрові зміни в галузяхнародного господарства [6, 5].

Професійна орієнтація учнівської молоді, зточки зору соціально-педагогічної діяльності,розглядається як науково обґрунтована системасоціально-економічних, психолого-педагогічних,медичних заходів, спрямованих на наданнядопомоги молоді у професійному самовизначенніз урахуванням потреб країни в кадрах, інтересів,здібностей і фізичних можливостей особистості[8, 96].

Робота соціального педагога з профільноїорієнтації учнів повинна йти трьома різниминапрямами:

- проведення професійних консультацій(науково організоване інформування про професії,призначене головним чином для юнаків і дівчат,які закінчують загальноосвітню школу, з метоюпрактичної допомоги у виборі професії зурахуванням інтересів і схильностей, сформованихздібностей, а також потреб суспільства, народногогосподарства);

- придбання додаткових знань, умінь інавичок, необхідних для певної, обраної учнями,професії;

- здійснення психодіагностики (областьдосліджень, пов’язаних з кількісною оцінкою іточним якісним аналізом психологічнихвластивостей і станів людини за допомогоюнауково перевірених методів, що даютьдостовірну інформацію про людину).

Завдання соціального педагога полягає в тому,щоб допомогти учням дізнатися про свої

особливості, які і забезпечать вибір професіїучнем, а саме вивчити:

1) психічні прояви властивостей нервовоїсистеми;

2) схильності, інтереси, пов’язані з виборомпрофесії;

3) риси характеру, які проявляються вдіяльності, у ставленні до інших людей, себе;

4) типові для особистості емоційні стани, атакож рівень розвитку вольових якостей;

5) сформованість інтелектуальних здібностей;6) комунікативні якості особистості, що

виявляються в процесі спілкування та взаємодії злюдьми [5, 53].

Зважаючи на такий широкий спектр основнихзавдань профорієнтаційної роботи у різнихсоціально-вікових групах на різних етапах процесупрофесійного становлення особистості тарізноплановість методологічних підходів довизначення її цілей і змісту, узагальнена структураорганізації системи професійної орієнтаціїскладається з декількох взаємопов’язаних етапів:професійної інформації (профпросвіти), професійноїконсультації, професійного добору та відбору,професійної адаптації. Розглядаючи такуузагальнену структуру профорієнтаційної системи,необхідно розуміти, що різні визначенняпрофорієнтації, різне концептуальне трактування їїцілей і змісту неминуче відбиваються на їїструктурі а звідси й на її формах і методах [3, 18].

Тобто, не менш важливе значення належить іформам реалізації завдань професійногосамовизначення молоді. Серед них можнавиділити:

1. Створення клубу для старшокласників“Професіонал”, одним з напрямків діяльностіякого може бути здійснення системи досліджень,пов’язаних з:

- вивченням якості заповнення робочих місцьрайону;

- вивченням запитів та інтересів молоді, атакож інтересів та можливостей соціальнонезахищених підлітків;

- вивчення й збір інформації, спрямованої навиявлення перспектив розвитку тієї або іншоїпрофесійної сфери.

2. Профінформація на уроках. Усі дисциплінишкільного компоненту дають значні можливостідля знайомства учнів із світом професій,суспільним поділом праці, характеромвиробництва і виробничих відносин.

3. Екскурсії на виробництво і в професійнінавчальні заклади. Це форма профорієнтаційноїроботи, яка вимагає від педагога значноїпопередньої підготовчої роботи, інформаційного та


70

методичного забезпечення, яке може надатирегіональне відділення державної службизайнятості.

4. Зустрічі з представниками різних професій,з учнями і студентами професійних навчальнихзакладів. У багатьох школах такі зустрічіпроводяться у формі годин класного керівника абозагальношкільних вечорів-зустрічей з випускникамишколи.

5. Профінформація у виховній роботісоціального педагога: обговорення найбільшактуальних на певному етапі і в перспективіпрофесій у районі, огляд питань, пов’язаних ізвимогами цих та інших професій до людини.

6. Профінформаційні конференції длястаршокласників та їх батьків з окремих аспектівпрофорієнтації з участю спеціалістів окремихгалузей: медичних працівників, психологів-консультантів, представників виробництва,працівників регіональних відділень державноїслужби зайнятості тощо.

7. Використання шкільної стінної преси таінших засобів інформації, які є у школі.

8. Виставки, на яких експонуються виробиучнів школи на уроках і вдома, результати їх праціна шкільній навчально-дослідній ділянці тощо.

9. Лекції з використанням необхідної наочності(слайди, плакати, діаграми та ін.), конкурси,вистави, окремі сцени профорієнтаційного змісту(життя людей праці, специфічні трудові операції зокремих професій тощо).

10. Тижні професійної інформації, тематичнівечори (літературні, математичні, біологічні та ін.)

Цікавим є використання соціальним педагогому сфері профорієнтаційної діяльності ігор. Грастимулює активну діяльність, розвиваєкомунікативні здібності та вибудовує логікумислення учня. Зокрема, можна використовуватитакі ігри, які допоможуть самовизначитись ізпрофесією молодій людині:

“Зобрази професію”Педагог заздалегідь робить заготовки (аркуші

паперу, на яких написані назви професій). Учні почерзі витягають заготовки і за допомогою жестіві міміки показують характерні ознаки(особливості) професії, написаної на аркуші паперу.Старшим школярам можна порекомендуватизобразити геолога, археолога, адвоката, екологаі т. ін.

“Словник професійних термінів”Педагог диктує учням слова зі списку

профорієнтаційних термінів. Учні (усно абописьмово) пояснюють значення цих слів-термінів.Наприклад, професія, вибір професії, професійнанепридатність, покликання, умови праці тощо.

“Хто більше?”Школярам пропонують назвати професії

працівників залізничного транспорту, сфериобслуговування, хімічної промисловості і т. ін.

“Прислів’я про працю”Учні згадують і вимовляють прислів’я та

приказки, пов’язані з трудовою діяльністю людини,про її працьовитість, ставлення до праці.

“Відгадай професію”Дітям пропонують придумати будь-яку

професію і описати її, але так, щоб у ній не булонічого, що підказувало б іншим, що це за професія.Однак учень повинен розповісти про умовироботи, про результати праці.

“Постав запитання”Учень загадує хоч якусь професію. Але нічого

не розповідає, а пропонує іншим учням ставитиуточнювальні питання, але щоб можна було дативідповідь “так” або “ні”.

“Людина й професія”Педагог називає професію, для якої школярі

повинні “підібрати” учня з числа присутніх, щонайбільше, на їхню думку, відповідає за своїмиіндивідуальними особливостями даній професії.Запропонована педагогом професія повинна бутидобре відома учням, у разі недостатніх уявленьпро професію педагогу необхідно охарактеризуватиїї особливості. Гру можна ускладнити,запропонувавши школярам “підібрати” професіюкожному учню. Для цього доцільно учнів розділитина групи.

“Хода професіонала”Усі учні стають у коло, залишаючи більше

місця в центрі, їм пропонують картки, на якихнаписані різні професії. Необхідно по черзі пройтипо колу, ходою показати професійнуприналежність. Питання до обговорення. Щоможе виражати хода людини? Її професію? Їїемоції? Як ми реагуємо на різні стилі ходи? Щовідчувають люди, за якими спостерігають і якихоцінюють?

“Самооцінка і професія”З числа школярів вибирають учня, який

повинен описати свої індивідуальні особливості,оцінити їх і підібрати відповідну професію. Під часвибору професії треба враховувати індивідуальнісхильності й інтереси. Решта учнів і сам учительокремо від учня також дають йому оцінку іпідбирають відповідну професію. На загальномуобговоренні роблять порівняльний аналізсамооцінки учня, оцінки вчителя та інших учнів.Обговорюють моменти невідповідностісамооцінки учня, педагога та інших школярів.

“Світ професій”Педагог у вступному слові розповідає учням



71 Молодь і ринок №1 (96), 2013

про види професій та їх класифікацію. Далі школяріоб’єднуються в групи по 2 – 3 людини ізаповнюють таблицю:

“Домовся з батьками”Трьом учням пропонують розіграти сценку.

Один з них грає роль дитини, який намагаєтьсяпояснити батькам, чому він хоче вибрати самецю професію, другий грає роль матері, третій –роль батька. Школярі повинні розіграти наступнийсюжет: сімейну вечерю, син або дочка пояснюєбатькам про своє рішення вибрати ту або іншупрофесію. Текст ролі заздалегідь не готують,кожен учень грає самого себе. Кількість ролейможна розширити.

Висновки. Отже, на нашу думку, виходом ізситуації, що склалася з профорієнтаційноюроботою, може бути створення у кожному районіна базі одного із середніх загальноосвітніхнавчальних закладів (школи, гімназії, ліцею тощо)міжшкільного центру професійної орієнтації.Спираючись на інформацію, зібрану шкільнимипсихологами та соціальними педагогами,класними керівниками, вчителями-предметникамитощо, такі центри, зокрема, могли б надаватимолодим людям, які закінчують школурекомендації як з приводу обрання профілюнавчання у старшій школі, так і поради щодовибору майбутньої професії.

Ефективними формами проведенняпрофорієнтаційної роботи серед учнівської молодіна нашу думку були б такі:

1. Cтворення профконсультаційних центрів;2. Участь у конкурсах професійного спрямування;3. Проведення “Днів відкритих дверей”, де всі

бажаючі можуть безпосередньо ознайомлюватисяз умовами навчання у конкретному закладі;

4. Проведення щорічних “відкритих захистівтворчих кваліфікаційних робіт студентів, учнівПТНЗ” за масовими професіями, кудизапрошуються усі бажаючі;

5. Організація “Ярмарку – продажу виробів,виготовлених учнівською молоддю”;

6. Організація профконсультаційних виставок:“Освіта. Робота. Бізнес”, “Освіта і кар’єра”.

Проведення таких заходів допоможе юнакамі дівчатам отримати різнобічні консультації, пройтитести з профорієнтації, більше довідатися про

навчальні заклади, підприємства-роботодавців.Адже від того, яку професію обере юнак чидівчина, залежить їхнє майбутнє. Тому на

допомогу їм мають прийти фахівці – соціальніпедагоги, психологи, консультанти.

1. Авдєєв Л.Г. Професійна орієнтація:народження, становлення, розвиток / Л.Г. Авдєєв// Ринок праці та зайнятість населення. –2010. – № 2. – С. 16 – 20.

2. Архипова С.П. Соціальна педагогіка:[Навчально-методичний посібник] / С.П. Архипова,Г.Я. Майборода. – Черкаси-Ужгород, 2002. –154 с.

3. Гладкова В.М. Профорієнтація: [Навчальнийпосібник] / В.М. Гладкова. – Львів: Новий Світ-2000, 2011. – 160 с.

4. Капська А.Й. Соціальна робота: деякіаспекти роботи з д ітьми та молоддю /А.Й. Капська. – К.:УДЦССМ, 2001. – 220 с.

5. Корекційна робота соціальногопедагога. Ігри та вправи / уклад. Л.В. Туріщева.– Х.: Вид. група “Основа”, 2012. – 127 [1] с.

6. Побірченко Н. Профорієнтація в школі:нові освітні позиції і програми Н. Побірченко// Директор школи (спецвип.). – 2007. – № 38(470). – С. 3 – 31.

7. Сидоров В. Діяльність соціальногопрацівника: рольовий аспект / В. Сидоров // Соціальна політика і соціальна робота. –1999. – № 3, 4. – С. 70.

8. Смеречак Л. Короткий словник-довідникз корекційної педагогіки: [вид. друге,доповнене] / Леся Смеречак, ТетянаЛогвиненко. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державногопедагогічного університету імені ІванаФранка, 2011. – 148 с.

9. Соломин И. Профориентация. Россия. ХХвек [Электронный ресурс] И. Соломин. –Режим доступа: http://psy.1september.ru. –Загл. с экрана.

10. Что такое социальная работа. – К.,1996. – 30 с.

Типи і підтипи професій

Назвіть професії даного типу

Перерахуйте вимоги, висунуті професією до людини



72

Постановка проблеми. Патріотичневиховання школярів в сучасномуукраїнському суспільству сьогодні є

важливим, але надзвичайно важким завданням.Про малу ефективність такого виховання свідчитьчимало даних: знову зростає еміграція молоді замежі України; набуває тотального характерунеучасть молодих людей у таких важливихдемократичних актах, якими повинні бути виборидо різних ланок влади; негативно змінюєтьсяставлення молоді до історичного минулого країни.Саме тому початкова школа повинна уважнопередивиться засоби патріотичного вихованняшколярів, знайти найбільш дієві та ефективнішеїх використовувати. Одним з таких засобівпатріотичного виховання є шкільний музей, який,на жаль, незважаючи на великий досвід музейноїпедагогіки, накопичений у XX ст., сьогодні майжезабутий.

Метою статті є визначення необхідності таможливості застосування шкільних музеїв упрактиці патріотичного виховання початковоїшколи.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Шкільний музей як засіб виховання активновивчався вченими, теоретична засади шкільногомузеєзнавства розкриті в працях А. Баркова,Н. Баранського, В. Буданова, В. Кондакова,А. Половінкіна, Ю. Соколовського та ін. [1]. Слідзазначити великий практичний вклад в розробкуметодик створення шкільних музеїв вчителів-істориків Л. Бєлова, В. Касторського, А. Родіна,А. Хмельова [2]. У незалежній Україні увагапедагогічної науки до шкільного краєзнавствапостійно збільшується, про що свідчить низкадисертаційних досліджень останніх років(Н. Бондаренко, Н. Карпенкова, О. Коркішко,Р. Петронговський) [3]. Особливої увагизаслуговує публікація М. Варшавської, Л. Гайди,О. Караманова, Т. Соломонової [4]. Але на жаль,до сих пір відсутні спеціалізовані роботи,присвячені шкільному музею як засобупатріотичного виховання молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Шкільниймузей тісно пов’язаний з музейною педагогікою– особливою інтеграційною галуззю, яка включає

Світлана Долецька, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри історії та правознавстваРВНЗ “Кримський гуманітарний університет”, м. Ялта

Євпаторійський інститут соціальних наук

ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ ЯК ЗАСІБ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯМОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Розглянуті шкільні музеї в системі патріотичного виховання молодших школярів, визначені потенційніможливості та властивості шкільних музеїв.

Ключові слова: шкільний музей, патріотичне виховання, початкова школа, музейна педагогіка.

Літ. 10. Дод. 2.

Светлана Долецкая, кандидат педагогических наук, старший преподаватель кафедры истории и правоведенияРВУЗ “Крымский гуманитарный университет”, г. Ялта

Евпаторийский институт социальных наук

ШКОЛЬНЫЙ МУЗЕЙ КАК СПОСОБ ПАТРИОТИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯМЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ

Рассмотрены школьные музеи в системе патриотического воспитания младших школьников,определены потенциальные возможности и характерные черты школьных музеев.

Ключевые слова: школьный музей, патриотическое воспитание, начальная школа, музейная

педагогика.

Svitlana Doletska, Ph. D. (Pedagogic), Senior Lecturer of History and Low Departmentunicipal Institution of Higher Education “Crimean University of Humanities”, Yalta

Evpatoria Institute of Social Sciences

SCHOOL MUSEUM AS FACILITIES OF PATRIOTIC EDUCATION OF JUNIOR SCHOOLSchool museum are considered in the system of patriotic education of junior schoolboy, their potential

possibilities and dignitiesKeywords: school museum, patriotic education, junior school, museum education.

УДК 37.035.6

ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ ЯК ЗАСІБ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

© С. Долецька, 2013

73 Молодь і ринок №1 (96), 2013

як практичну діяльність, що носить синтетичнийхарактер і об’єднує зусилля педагога й музейногопрацівника, так і науково-методичну дисципліну.Ідею про освітнє призначення музею якпосередника між мистецтвом і його суб’єктомвисловив А. Лихтварк у 1913 р. [5]. Методимузейної педагогіки набули масовогозастосування в Німеччині у 30-ті роки саме тоді,коли гітлерівським ідеологам були потрібніефективні засоби швидкого виховання “новогопокоління”. Фундаментальні дослідженнямузейної педагогіки пов’язані з іменами такихнімецьких педагогів і музейних діячів, якГ. Кершенштейнер, А. Рейхвейн, Г. Фройденталь.Використання музейної педагогіки нацистськоюдержавою надовго зробило її “небажаною” упіслявоєнному Радянському Союзі: фактично всіосновоположники її були пов’язані з ідеологією“третього рейху”. Тільки у 70-х pp. музейнапедагогіка як наукова галузь відроджуєтьсяспочатку у країнах “народної демократії”, а потімі в СРСР [6]. У 90-х pp. більшість музеїв в Україніприходить у занепад, тільки одиниці з них вдалокомерціалізуються, що утруднює їх широкевикористання школою. Практика “відкритихдверей” у музеях для школярів не є масовою іобмежена, у кращому разі, окремими годинами утиждень. Вітчизняні дослідження музейноїпедагогіки також не дають підстав для оптимізму.На жаль, сучасна школа не використовує її якостіналежним.

Шкільні музеї виникли на рубежі XIX і XX ст.,коли на зміну школі заучування прийшла школарозвитку. Тоді шкільний музей сприймавсяпрактиками як просте зібрання колекцій, приладів,картин і взагалі усього того, що повсякденновживається в школі, де введено наочневикладання. Тому програма такого музею маєбути найбільша і різноманітна. На думку піонерівшкільних музеїв початку XX ст., усякий предметміг являти цінність для такого музею, якщо вінставав об’єктом пильного спостереження йзасобом пізнання оточення [7]. Особливезначення при зборі матеріалів надавалося зв’язкуз місцевими умовами, з краєзнавством. У 1908 р.було зроблено спробу створити методикиформування музеїв у школі з метою “дативказівки до структури місцевого шкільного музею,способів збирання й монтування матеріалів,методиці їх використання на уроках” [8]. Дляцього організовувалися курси для керівниківподібних музеїв, майстерні з виготовлення наочнихпосібників, якими забезпечувалися школи.Цікавим та важливим для нас є те, щодореволюційний шкільний музей не повинен був

забезпечуватися готовими матеріалами, колекціївиготовлялися зусиллями самих учнів підкерівництвом учителя. Один із основоположниківшкільних музеїв на початку XX ст. Б. Надєждін у1915 р. вважав, що такий музей вимагаєактивності самої дитини й об’єднання учнів наоснові загальних інтересів [9]. Таким чином,дореволюційний шкільний музей значною міроюбув музеєм дитячої творчості й дитячої праці,виконуючи при цьому завдання освіти на основіпредметного методу. Таким він і залишався всі1920-і pp., тим більше що саме в цей періодспостерігається розквіт краєзнавства в СРСР. Надопомогу школі для проведення екскурсій зучнями відкривалися спеціальні шкільніекскурсійні станції, кожна з них представлялапедагогічну установу. У постанові ЦК ВКГІ(б)від 25 серпня 1932 р. “Про навчальні програми тарежим у початковій і середній школі” вказувалосяна необхідність введення елементів краєзнавствав побудову основних предметів школи, приділяласьувага дослідженню й застосуванню “активнихметодів навчання”, “методів різноманітноїсамостійної роботи учнів”, відповідно до чогорозроблялися спеціальні навчальні посібники [10].

З початку 1930-х pp. радянська школа булаорієнтована на здійснення ідей політехнізації, алез широким використанням краєзнавства. Уінструкції Наркомосвіти РРФСР “Про зміцненняроботи і зв’язку музеїв з школами” (1938) прямовказувалося на необхідність організації виставок,куточків краєзнавства в школі. Під впливом цихвимог колишній музей наочних посібників, щовключав, звичайно, і місцевий матеріал, поступовоперетворювався власне на краєзнавчий. У кінці1930-х – початку 1940-х pp. у школі з’явилисякомплексні музеї краєзнавства. Тематика їх булапов’язана, насамперед, з місцевими успіхамиіндустріалізації та колективізації, перемогою наднеписьменністю, тобто шкільні музеї буличасткою комуністичної ідеології у СРСР.

З 1950-х pp. процес формування мережішкільних музеїв продовжується, він пов’язаний зновими тенденціями у патріотичному вихованні.У 1956 р. газета “Піонерська правда” оголошуєРеспубліканську туристсько-краєзнавчу експедиціюпіонерів і школярів, присвячену 40-річчю ВеликоїЖовтневої соціалістичної революції. Разом із цимвиникають і нові проблеми, яких раніше шкільниймузей не знав. Перша з них – визначення напрямудіяльності пошукового збирача й вибір профілю.Вирішенню цієї проблеми була присвяченаВсесоюзна туристсько-краєзнавча експедиція“Моя Батьківщина СРСР” (1972 – 1986), якапроводилася під керівництвом Центральної


74

дитячої екскурсійно-туристичної станціїМіністерства освіти СРСР (створена у 1971 p.).Кожний етап цієї експедиції, пов’язаний із певнимиювілейними датами в історії країни,забезпечувався певними експедиційнимизавданнями, які дозволяли локалізувати діяльністьпошукового збирача учнів. Одночасно з цим буворганізований перший Всесоюзний огляд шкільнихмузеїв і проведена їх паспортизація, що зіграловажливу роль у впорядковуванні мережі шкільнихмузеїв, їх профілів, виробленню єдиних критеріївїх роботи. Особливістю цього періоду розвиткушкільних музеїв була централізація та керованістьїх діяльності центральними органами освіти. Досередини 1980-х pp. в СРСР сформувалася великамережа шкільних музеїв – понад 4,5 тис. Укількісному відношенні вони стали переважатинад усіма іншими групами музеїв, що утворюютьструктуру музейної мережі країни.

Таким чином, шкільні музеї пройшли певнуеволюцію: з початку виникнення на рубежі ХIХ –ХХ ст. до кінця 1920-х pp. шкільні музеїстворювалися як засіб наочного викладанняпредметів; у 1930 – 1940-і pp. – були результатоммасового захоплення краєзнавством; з середини1950-х pp. – стали часткою музейного фондудержави.

Проте в 1990-і pp. вони переживають кризу ймодифікуються, що пов’язано із коріннимизмінами в громадському й економічному життікраїни. Частина шкільних музеїв приходить узанепад або закривається, що пояснюєтьсякількома причинами: зміною ідеологічнихпріоритетів, унаслідок чого музеї, які малиідеологічний, воєнно-історичний профільвтрачають актуальність; слабкою спадкоємністюв роботі керівників, коли на зміну ентузіастом 1970– 1980-х pp. не приходять нові кадри;матеріальними труднощами й втратою правовогостатусу шкільного музею. З іншого боку,невеликій кількості музеїв вдається не лише“вижити” в умовах нового часу, але й повністювідповідати його вимогам і тенденціям.

Шкільний музей здатний виконувати важливуроль у патріотичному вихованні школярів,особливо – молодших, саме тому що не можезалишити байдужою дитину, він викликає в неїбезліч емоцій пізнавального характеру й здатнийзакріпити будь-яку ідеологію. Патріотичневиховання в початковій школі не може зводитисядо передачі інформації й констатації певногонабору ідей. Вищою метою патріотичноговиховання є не знання, а почуття. Тому емоційністьє необхідним компонентом у процесі такоговиховання. Матеріали експозиції музею,

систематизовані й представлені для учнів удоступній формі, дають їм реальну можливістьзіткнутися з героїчною історією свого народу,своєї Вітчизни. Шкільний музей – це повчальнета розвивальне середовище, яке даєнайістотніший результат у героїко-патріотичномувихованні молодших школярів.

Робота шкільного музею передбачаєзалучення учнів різного віку, включаючимолодших школярів, їхніх батьків, ветеранів іучасників війни; співпрацю із школами міста(району), громадськими організаціями, музеями,вищими навчальними закладами.

Молодші школярі можуть бути задіяні уформуванні шкільного музею таким чином:

1. Збір необхідної інформації краєзнавчогохарактеру (за допомогою батьків і педагогів).Наприклад, це може бути виконання завдання,пов’язаного з опитуванням учасників війни, щомешкають у місті, прабабусь і прадідусів,знайомих; пошук старих військових фотографій ілистів серед своїх родичів і знайомих; пошукінформації про місця поховань захисників міста,партизан, жертв масових розстрілів. Допомога впідготовці експозиційного матеріалу. Наприклад,участь у конкурсі-виставці на кращий малюнок,присвячений Дню Перемоги; підготовка макетівпам’ятників війни, об’ємних карт місць битв.

2. Проведення самостійних екскурсій длясвоїх однолітків найбільше підготовленими йактивними учасниками. У музеї проводятьсяекскурсії з окремих розділів експозиції, а такожекскурсії до історичних пам’ятників міста, району.Молодші школярі починають раніше залучатисядо такого шкільного предмету, як історія.

На нашу думку, у шкільному музеї більшефективно можна провести уроки, якібезпосередньо пов’язані з патріотичнимвихованням. Наприклад, у 1-му класі з предмету“Я і Україна” урок з тем “Твій рідний край”, “Твоєрідне місто”, “Моя країна – Україна”, “Національнісимволи України”, “Праця людей нашого краю”;у 2-му класі: з предмету “Я і Україна” уроки “Миукраїнці”, “Де ти живеш”, “Твоя країна – Україна”;у 4-му класі – урок “Основні символи держави”.

У зв’язку з труднощами розміщення й змістушкільного музею, для невеликих сільських шкілможе бути рекомендований шкільний куточок.Музей може займати одне приміщення, частинаматеріалів може бути розташованою на стендахв коридорі. У приміщенні музею може бутипередбачене проведення занять, знаходитисянавчальне обладнання (столи, стільці). Експонатимузею мають бути розподілені за розділами таекспозиціями відповідно до їх тематики,



75 Молодь і ринок №1 (96), 2013

призначення, завдань (див. додаток 1). Тематикавиставок може бути прив’язана до місцевихрічниць: звільненню міста від німецько-фашистських загарбників, Дню Міста, іншимдатам (див. додаток 2). Наприклад, вєвпаторійських школах у квітні доцільно провестизаходи, присвячені Дню космонавтики, оскількиЄвпаторія – космічна столиця України, багатомешканців пов’язані за фахом з діяльністюНаціонального космічного центру України(рекомендується запланувати на початок квітняекскурсії до Національного космічного центру).На наш погляд, координувати роботу шкільногомузею повинна рада музею. До його складуможуть увійти ветерани війни та праці, фахівці –історики, батьки.

Висновки. Таким чином, шкільний музейможе стати частиною ефективної виховної роботив молодшій школі, зробити її активною та цікавоюяк для вчителя, так і для дитини.

Шкільний музей як засіб навчання і вихованнямолодших школярів має такі властивості:

1. Він безпосередньо включений у навчальнийпроцес для здійснення наочного методу,знайомства з дійсністю; через свої формидіяльності він пов’язаний як з викладанням

конкретних навчальних дисциплін, так і здодатковою освітою учнів;

2. Він є результатом загальних зусиль, спільноїтворчості педагога й учня, які разом займалисязбиранням або виготовленням посібників; тобтомузей виступає способом налагодження контактівучителя з дітьми;

3. Шкільний музей служить своїм творцям:його основними “споживачами” або “користувачами”є ті, хто створюють цей музей – учні, педагоги,батьки школярів;

4. Шкільний музей є для вчителя засобомпідтримки його професійного рівня, іміджу знавцяй наставника.

Формами участі молодших школярів в створеннішкільного музею можуть бути: виготовлення підконтролем учителя наочних краєзнавчих посібників;участь у тематичних виставках, присвяченимпам’ятним датам; збір рослинних і геологічних зразківпід час навчально-тематичних екскурсій.

1. Баранский Н.Н. Девять конкретнихсоветов по реальной боьбе с формализмом впреподавании географии / Н. Н. Баранский //Зкономическая география в средней школе: [сб.статей]. – М.: Географгиз, 1957. – С. 23 – 32.

Додаток 1 Схема угруповання матеріалів у шкільному музеї

№ п/п Назва розділу Зміст

1 Історія рідного міста заснування міста; історія вулиць міста (фотоматеріали, ілюстрований матеріал, короткі описові тексти).

2 Наше місто (селище, район)сьогодні

інформація про передовиків виробництва й героїв праці; фотомонтаж про виробничі досягнення (фотоматеріал про життя сучасного міста)

3 Минуле нашого міста (селища, району)

історична довідка (документи, спогади старожилів, експонати побуту жителів та ін.)

4 Історія нашої школи фотодокументи про відкриття школи; фотографії викладачів різних років, спогади перших співробітників школи, фотографії заслужених випускників

5 Екскурсії до пам’ятних місць міста (району, краю)

схеми екскурсійних маршрутів з їх описом, макети історичних пам’ятників

6 Куточок бойової слави біографічні довідки уродженців міста – учасників війн (не лише Великої Вітчизняної, але й Першої світової війни (наприклад, січових стрільців), Кримської війни, російсько-турецьких війн), воїнів-афганців; матеріал фотоілюстрації; виставка дитячих малюнків на тему боротьби за мир

7 Наша Батьківщина – Україна інформація, присвячена державності України, основні історичні етапи становлення; державна символіка України і її опис.

8 На варті Батьківщини матеріали зустрічей з ветеранами, матеріали екскурсій у військові частини міста (селища, району), матеріали про сучасні Збройні Сили України


76

2. Внеклассная историческая и краеведческаяработа в школе (из опыта работы учителейистории) / [ред. А. Родин и А. Хмелев]. – М.:Изд-во АПН СССР, 1958. – 210 с.; Внекласснаякраеведческая работа в средней школе / [ред.А.А. Яковлев]. – М.: Изд-во АПН СССР, 1951.– 279 с.

3. Бондаренко Н. Б. Формування духовнихцінностей у старших дошкільників засобамирегіональної культурно-історичної спадщини:дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / БондаренкоНаталія Борисівна. – Луганськ, 2007. – 238 с.;Коркішко О.Г. Виховання патріотизмумолодших школярів у позаурочній виховнійроботі: канд. пед. наук: 13.00.07 – теорія іметодика виховання. – Слов’янськ, 2004. – 243 с.

4. Варшавська М. Форми краєзнавчоїроботи в Миколаєвському ліцеї/М. Варшавська//Історія України – 2006. – №9. – С. 18 – 20;Гайда Л. Музеї при навчальних закладах: старіпроблеми та нові тенденції/Л. Гайда//ІсторіяУкраїни. – 2007. – №45. – С. 1 – 3; КарамановО. Сучасні підходи до організації навчаннямолодших школярів у контексті музейної

Додаток 2 Орієнтовний план роботи шкільного музею

№ п/п Терміни Вид

1 Вересень Виставка художньої літератури про історію рідного міста

2 Жовтень Гра-вікторина з історії назв вулиць району і міста “їх імена – в пам’яті вулиць”

3 Листопад Виставка фотографій і фотодокументів з сімейних архівів учнів школи

4 Грудень Виставка сімейних цінностей сімей учнів “Сімейні реліквії” (предмети побуту, ікони, посуд, старовинні книги)

5 Січень Виставки, присвячені до Дня соборності України. Тематичні екскурсії, присвячені становленню української державності, національним символам

6 Лютий Фотоконкурс, присвячений Дню захисника Вітчизни. Виставка армійських фотоальбомів батьків учнів

7 Березень Виставка малюнків і фотографій, присвячена “Дню Матері”

8 Квітень Виставка, присвячена трудовій славі жителів міста (селища, району)

9 Травень Виставка малюнків, присвячених Дню Перемоги. Фотовиставка “Наше місто у роки війни”. Тематичні екскурсії, проведення класної години в шкільному музеї

педагогіки / О. Караманов // Історія України.– 2010. – №29. – С. 20 – 24; Соломонова Т.Шкільні музеї в Україні: тенденції і проблемирозвитку / Т. Соломонова // Історія України. –2007. – № 45. – С. 4 – 6.

5. Лихтварк А. Музей как образовательныеи воспитательные учреждения // Образовательныеи воспитательные задачи современного музея /А. Лихтварк [ред. Л.Г. Оршанского]. – СПб.,1914. – С. 23 – 29.

6. Странский З. Понимание музееведения /З. Странский // Музееведение. Музей мира. –М.: Искусство, 1991. – С. 23 – 25.

7. Завзин А. Школьньїй музей в Дрездене инародное образование в Саксонии / А. Завзин //Учительский вестник. – 1910. – № 6. – С. 30 – 31.

8. Гусев А.И. Школьный музей как учебноепособие при занятиях с детьми в начальнойшколе / А.И. Гусев. – М., 1908. – 42 с.

9. Надеждин Б. Районные музей / Б. Надеждин// Учитель и школа. – 1915. – июнь.

10. Тимофеев С. Опыт краеведческойработы с детьми в летнем лагере / С. Тимофеев.– М.: ЦДЗТС, 1945. – 95 с.



“Розширювати свої знання можна тільки тоді, коли дивишся прямо в очі власному незнанню”.



77 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. Пріоритетнимизавданнями вищої аграрної освіти єполікультурне виховання студентів,

формування їхньої громадянської позиції, національноїта гуманістичної самосвідомості, ініціативного тавідповідального ставлення до майбутньоїпрофесійної діяльності. Сучасне молоде поколінняаграрників повинне успішно засвоїти духовніцінності, норми і правила суспільної поведінки,опанувати відповідний рівень культури дляналагодження конструктивної взаємодії зоточуючими людьми.

Нагальна потреба у формуваннівисококультурного фахівця аграрної галузізумовлена ще й демократичними процесами внашій державі, які вимагають перегляду іперебудови не лише існуючого професійного, але йпобутового устрою життя, з націленістю наприщеплення громадянам толерантного ставленнядо людей інших національностей та віросповідань.

Як наслідок, у ряді ключових державнихдокументів: Конституції України, Національнійдоктрині розвитку освіти, Державному стандартібазової і повної вищої освіти тощо, робитьсяособливий акцент на необхідності реалізаціїполікультурного навчання. Згідно з цим підходом,кожна особистість має бути обізнаною із світовоюта національними культурами народів, якіпроживають на українській території.

Вирішення проблеми полікультурності під часпрофесійної підготовки майбутніх фахівціваграрної галузі потребує формування у студентівтакої картини світу, яка б уможливила виробленняу них позитивного ставлення до людей різнихнародностей, пробудила прагнення довідатисьвичерпну інформацію про власну культурнуспадщину, окреслила напрями особистісногосаморозвитку.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Проблема полікультурного виховання не нова, але

УДК 378:371.315:811.111

Руслан Кравець, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри української та іноземних мовВінницького національного аграрного університету

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІЯК СКЛАДОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ АГРАРНИКІВ

У статті розкрито теоретичні аспекти формування полікультурної компетентності майбутніхфахівців аграрної галузі у процесі професійної підготовки у ВНЗ. Висвітлено різноманітні підходи дотлумачення сутності даного поняття та його специфіки.

Ключові слова: полікультурна компетентність, професійна підготовка, інкапсуляція, бікультуралізм,рефлексивний націоналізм, глобалізм.

Літ. 16.

Руслан Кравец, кандидат педагогических наук, старший преподаватель кафедры украинского и иностранных языков Винницкого национального аграрного университета

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ ПОЛИКУЛЬТУРНОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ КАК СОСТАВЛЯЮЩЕЙ

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ АГРАРНИКОВВ статье раскрыты теоретические аспекты формирования поликультурной компетентности будущих

специалистов аграрной отрасли в процессе профессиональной подготовки в вузе. Освещены различныеподходы к толкованию сущности данного понятия и его специфики.

Ключевые слова: поликультурная компетентность, профессиональная подготовка, инкапсуляция,бикультурализм, рефлексивный национализм, глобализм.

Ruslan Kravets, Ph. D. (Pedagogic), Senior Lecturer of Ukrainian and Foreign Languages DepartmentVinnytsya National Agrarian University

THEORETICAL ASPECTS OF FORMATION OF MULTICULTURAL COMPETENCE ASA COMPONENT OF FUTURE AGRARIANS’ PROFESSIONAL TRAINING

In the article revealed the creative aspects of multicultural competence formation of future specialists ofagrarian branch in the process of professional training in higher educational establishments. Elucidated differentapproaches to studying the meaning of this concept and its specificity.

Keywords: multicultural competence, professional training, encapsulation, duo-culturalism, reflexivenationalism, globalism.


© Р. Кравець, 2013

78

не в достатній мірі розкрита. У педагогічній науцішляхи її вирішення розробляли такі видатні вченіяк П. Каптерев, Я. Коменський, І. Песталоцці,С. Русова, Ж. Руссо, К. Ушинський та С. Швацький.Питання удосконалення нинішньої системи вищоїосвіти та ідеї полікультурного навчання студентіввисвітлюють Л. Гончаренко, В. Кузьменко,І. Лощенова, Н. Ничкало, О. Сухомлинська,М. Ярмаченко й інші. У своїх дослідженняхнауковці дійшли висновку, що культура ісвітобачення є взаємопов’язаними поняттями, якізалежать від якості освіти та визначаютьповедінку, соціальну позицію і світоглядособистості.

Метою статті є розкриття теоретичнихаспектів формування полікультурної компетентностімайбутніх фахівців аграрної галузі на практичнихзаняттях у вищому навчальному закладі якневід’ємної складової їхньої професійноїпідготовки; висвітлення різних підходів дотлумачення сутності даного поняття та йогоспецифіки.

Виклад основного матеріалу дослідження.Формування полікультурної компетентностімайбутніх фахівців аграрної галузі здійснюєтьсячерез засвоєння ними новітніх тенденцій іспецифіки розвитку як цивілізації взагалі, так іокремих національностей. Тобто ядромполікультурної компетентності є когнітивнийкомпонент, змістове наповнення якого становлятькросскультурні знання. Ці знання студенти-аграрники отримують переважно на лекційних тапрактичних заняттях з дисциплін гуманітарногоциклу. Також паралельно відбуваєтьсястановлення їхніх науково-світоглядних позицій.

Вище зазначені процеси мають різну динамікупротікання. Швидкість та успішність опануваннястудентами полікультурної компетентностізалежать від дидактичної системи, змісту таструктури освіти. Чи залишаться здобуті знанняна рівні наукової картини світу, читрансформуються у світогляд, чи будуть вонифрагментарними, чи стануть інтегративноюособистісною характеристикою (полікультурноюкомпетентністю) визначають методи і підходинавчання, які викладач застосовує у педагогічномупроцесі.

Одним із аспектів формування полікультурноїкомпетентності виступає національне вихованнястудентів, яке здійснюється рідною та іноземноюмовами. Оволодіння майбутніми аграрникамирідною культурною спадщиною створює основудля ознайомлення, усвідомлення і розуміння іншихкультур.

Становлення національно-наукової картини

світу студента залежить від рівня мовної картинисвіту. Нам досить імпонує точка зоруЛ. Гончаренко та В. Кузьменко щодо винятковоїролі мови у полікультурному і національномувихованні. Науковці цілком мають рацію,стверджуючи, що рідна мова сприяє швидкомута легкому формуванню адекватної національноїкартини світу – складової наукового іполікультурного світобачення. Отож, згідно з цієюпозицією педагоги наголошують, що формуванняполікультурної компетентності має опиратися натакі навчальні предмети як українська та іноземнамови, історія України, всесвітня історія,релігієзнавство, культурологія тощо [4, 4 – 7].Однак серед дисциплін гуманітарного циклу миособливе місце відводимо іноземній мові, оскількиїї змістове наповнення можна наситити якпрофорієнтаційним навчальним матеріалом, так ікраїнознавчим або загально-побутовим. Таке“насичення” практичних занять з іноземної мовивідповідними автентичними комунікативнимитекстами у поєднанні з інноваційними методами,підходами і формами навчання дозволяєзабезпечити ефективне формування полікультурноїкомпетентності майбутніх фахівців аграрної галузі.

Студенти, які нині здобувають освіту у вищихнавчальних аграрних закладах, як іноземну мовупереважно обирають англійську, німецьку абофранцузьку, рідше – польську. На нашу думку, упроцесі викладання цих іноземних мов викладач,крім передачі лексико-граматичних і фонетичнихзнань, умінь, навиків, повинен також забезпечитиуспішне ознайомлення студентів із культураминародів світу, їхніми звичаями, традиціями,менталітетом тощо. Досить поширеним є курслатинської мови, який забезпечує прищепленнястудентам ще й здобутків античної культури.

Знання мов міжнародного спілкуваннядозволяє майбутнім фахівцям аграрної галузічитати першоджерела, видані цими мовами,конструктивно взаємодіяти з іноземцями, тобтоздобувати полікультурні знання.

Н. Жорняк слушно зауважує, що полікультурнакомпетентність є невід’ємною частиноюпрофесійної підготовки та не може бутивідокремленою від фахових знань і вмінь. У своїйпраці науковець дає позитивну оцінкувпровадженню інноваційних технологій,глобалізаційних і демократичних тенденцій ужиття суспільства. На його думку, саме вони вчатьнас розуміти культурну різноманітність,співпрацювати у сучасних реаліях та знаходитирішення конфліктних ситуацій [1, 41].

У психолого-педагогічній науці активневивчення питань формування полікультурної



79 Молодь і ринок №1 (96), 2013

компетентності розпочалося у середині ХХстоліття. Основоположниками полікультурногонавчання вважаються американець Дж. Бенкс[10] і британець Дж. Лінч [14]. Вони розробилитипологію культурної ідентичності, яка включалав себе шість рівнів: психологічний полон,інкапсуляція, визнання приналежності, бікультуралізм,полікультуралізм і рефлексивний націоналізм,глобалізм і глобальна компетентність.

На стадії психологічного полону особистістьдемонструє негативні переконання та ідеологіюпо відношенню до своєї культурної групи. Якнаслідок, у неї превалює низька самооцінка тапроявляється культурне самозаперечення. Маємісце уникнення відносин із представникамиінших культурних груп або особистість докладаєзусилля для культурного асимілювання.

Рівень інкапсуляції характеризується чіткимусвідомлення власної культурної ідентичності тавзаємодією особистості переважно тільки зісвоєю культурною групою, яку вона ставить вищенад всіма іншими.

Визнання приналежності – на цьому рівніособистість володіє достатнім багажем знань івмінь для внесення коректив у розумінняособистісних ставлень і культурної приналежності.Вона здатна залагоджувати та уникати конфлікти,формувати позитивне ставлення до своєїкультурної групи. Об’єктивно сприймає та оцінюєяк позитивні, так і негативні риси власноїкультурної приналежності.

На рівні бікультуралізму особистість здатнаефективно взаємодіяти у двох культурнихплощинах. У неї є сильне бажання долучатися нетільки до свого, але й іншого культурногосередовища. Її культурна ідентичність сильнодетермінується емоційно-вольовою сферою і маєяскраво виражені психологічні ознаки: почуття,емоції, мотиви, ставлення тощо. Усвідомленнявласної культурної приналежності підкріплюєтьсятакож відповідними знаннями і вміннями, тобтокогнітивним компонентом.

Наступний рівень після бікультуралізму – цеполікультуралізм і рефлексивний націоналізм.Важливими його показниками виступаютьвдумлива позитивна культурна та національнаприналежність особистості до декількохкультурних спільностей, які взаємодіють як однанація. Майбутній фахівець аграрної галузі із такимрівнем полікультурної компетентності самостійновизначає, оцінює і осмислює порядки й атрибутицих культур, чітко розуміє їхні переваги танедоліки.

Найвищий рівень культурної ідентичностістановить глобалізм, або “глобальна обізнаність”,

за якої особистість здатна демонструвати не лишепозитивно-вдумливу національно-культурну, але йглобальну приналежність. Студент володієдостатнім багажем знань, умінь і навиків дляналагодження конструктивної взаємодії як ізпредставниками оточуючих культур, так і з тими,хто мешкає за межами його нації. Ключовиммоментом тут є утвердження індивідуальнихцінностей, які опираються на універсальні цінностілюдства, моральні норми та етичні принципи.

Майбутні фахівці аграрної галузі, які опанувалидва останні рівні, зможуть швидко адаптуватисядо праці й проживання у неоднорідномусуспільстві. Реалізація цього завдання покладенана полікультурну освіту.

Одним із найголовніших аспектів формуванняполікультурної компетентності майбутніхаграрників виступає міжкультурна комунікація.Змістове наповнення комунікації (спілкування)складає не тільки мова, але й конкретні неписаніправила поведінки та умовності. Вони визначаютьманеру поведінки людини у певній ситуації ікультурний контекст. Розуміння національного такультурного контекстів дозволяє обиратиприйнятні форми спілкування (привітання,запитання, перебивання, вибачення, жарти тощо)відповідно до певних життєвих обставин [11, 11].

Низку правил поведінки студенти засвоюютьще з дитинства. Такі правила (умовності)проявляються автоматично у спілкуванні тамоториці (в якій манері, що, коли і кому микажемо). Навіть те, як ми рухаємосявіддзеркалює наші звичаї і традиції.

Американський науковець С. Тінг-Тумі [16, 13,21] презентує досить креативне визначенняпоняття “культура”. На її думку, це “сонцезахисніокуляри, які захищають нас від зовнішньоїбрутальності та пропонують певною міроюкомфорт і безпеку”. Професор Каліфорнійськогоуніверситету робить також особливий акцент наполікультурній комунікації як ключовій функціїполікультурної компетентності, стверджуючи, що“культурна комунікація відповідає за узгодженняміж культурою і спілкуванням”. Цієї ж позиціїпритримується Е. Холл [13], наголошуючи натому, що саме завдяки комунікації культурапродукується, модифікується і передаєтьсянащадкам.

Г. Суткевич, розглядаючи питання формуванняполікультурної компетентності студентів, робитьвисновок, що поєднання культурологічного ікомунікативного підходів є необхідною умовоюдля успішної реалізації цього процесу. Вітчизнянадослідниця слушно зауважує, що становленнямультикультурної обізнаності відбувається через


80

адаптування особистості до національного таіншомовного культурного контексту. Опановуючимову, студенти пізнають культуру, а під часзасвоєння культури вивчають мову [8, 168].

Подібну точку зору висловлює Л. Перетяга,трактуючи полікультурну компетентність як“складне багатокомпонентне особистіснеутворення, яке є результатом полікультурної освітиі ґрунтується на засадах теоретичних знань таоб’єктивних уявлень про етнокультурнерізноманіття світу, що реалізується через уміння,навички і моделі поведінки, які забезпечуютьвзаємодію з представниками різних народів ікультур на основі позитивного (толерантного)ставлення до них, а також у процесі набуттядосвіду міжкультурної комунікації, що в своючергу сприяє ефективній міжетнічній співпраці всучасному полікультурному середовищі”. Надумку педагога, особистість із достатнім рівнемполікультурної компетентності діє як активнийносій досвіду міжособистісної взаємодії зрізноманітними культурами. Л. Перетяга такожнаголошує на важливій ролі іноземної мови уналагодженні цієї взаємодії [5, 102].

Інший вітчизняний педагог, Є. Степановговорить про полікультурну компетентність якінструмент вираження професійних якостейспеціаліста. Водночас він підкреслює, щополікультурна компетентність не може повноціннопроявлятися, якщо особистості не притаманніпорядність, чесність, справедливість, відповідальність,толерантність, довіра, культура мовлення і досвідміжнаціонального спілкування. Згідно з йогопозицією, перераховані особистісні чеснотиповинні складати кістяк професійної підготовки [7,13].

І. Соколова називає полікультурну компетентністьцілісним, інтегративним, багаторівневим,особистісним новоутворенням, результатомпрофесійної підготовки людини. Успішність цієїпідготовки зумовлюється сформованістю низкикомпетенцій, які сприяють формуванню науковихі світоглядних поглядів, соціалізації, визначеннюнапрямків фахової діяльності задля досягненнямаксимальної результативності, розвиткуздатності до самовдосконалення і самореалізаціївпродовж життя. Ми цілком погоджуємося ізавтором щодо необхідності забезпеченняперманентного ознайомлення студентів ізкультурою різних народів, прищеплення їмінтересу до пошуку та оновлення інформації проіншомовні культури в процесі неперервногокросскультурного діалогу [6, 102].

Для Я. Бейджіна полікультурна компетентність– це міжкультурна обізнаність, яка має пройти три

етапи становлення (перетворення): знання,розуміння та уміння, що необхідно дляналагодження гармонійного співіснування ізрізними людьми у різноманітних соціумах [9, 209].

Дж. Мартін також відстоює цю точку зору,стверджуючи, що полікультурна компетентністьформується і розширюється впродовж навчально-пізнавальної та практичної діяльності. Вонаторкається ставлень, знань, умінь і соціально-культурної обізнаності. Полікультурна компетентністьдає про себе знати при виникненні міжкультурнихситуацій і передбачає вираження власних вражень,емоцій, думок; розуміння звичаїв, традицій,стереотипів і менталітету носіїв певної культури[15, 9].

Д. Коларусо дає визначення полікультурноїкомпетентності як здатності особистостісправлятися зі своїм культурним походженням,взаємодіючи з іншими. На її думку, полікультурнаосвіта покликана створити основу для вивчення,аналізу, систематизації і розуміння загальноприйнятихмультикультурних ідеалів людської гідності,соціальної справедливості та кросскультурногопорозуміння. Вона закликає залучати полікультурнуосвіту в усі робочі програми навчальних дисциплін,а не вводити її новим окремим предметом.Науковець вважає реорганізацію викладунавчального матеріалу наявних дисципліндостатньою умовою реалізації процесуформування полікультурної компетентностістудентів [12, 48, 53].

Займаючись проблемою формування полікультурноїкомпетентності магістрів у педагогічних ВНЗ,Л. Воротняк розробила спеціальну трьохкомпонентнутехнологію, яка складалася із концептуальноїоснови, змістової і процесуальної частин.Концептуальна основа стосувалася опоритехнології на конкретну наукову концепцію абосистему уявлень. Змістова частина включалав себе постановку, уточнення, окреслення,формулювання цілей для досягнення бажанихрезультатів. Щодо процесуальної частини, товона охоплює організацію педагогічного процесузгідно з висунутими цілями; методи, форми,способи організації навчальної діяльності;управління дидактичним процесом, оцінку тааналіз отриманих результатів [2].

На важливості полікультурної компетентностідля здійснення якісної професійної підготовкинаголошують Н. Величко, Л. Гончаренко,В. Кузьменко та ін. [1; 4, 6], стверджуючи, що воназначно розширює межі людської свободи, визначаєдомагання індивідуумом самостійності, вміннявідстоювати свою позицію та ідеали, формуваннядуховної гнучкості і розуміння необхідності



81 Молодь і ринок №1 (96), 2013

компромісів, включеність особистості ужиттєдіяльність як окремих груп, так і суспільствав цілому. Полікультурна компетентність має чіткуструктуру (компоненти) та характеристики(показники). Структура і змістове наповненняполікультурної освіти визначає рівень фаховоїпідготовки.

Висновки. На основі аналізу теоретичнихаспектів проблеми формування полікультурноїкомпетентності майбутніх фахівців аграрної галузіу контексті відповідності їхньої професійноїпідготовки стандартам європейської освіти мидійшли висновку, що збагачення мультикультурногокапіталу студентів-аграрників позитивно вплине наїхню навчальну успішність, наполегливість,цивільну відповідальність, становленнягуманістичних цінностей, толерантність,взаємопорозуміння, соціально-культурнуприналежність. Як наслідок, їм вдасться легконалагодити конструктивну взаємодію напрофесійній ниві з урахуванням кросскультурногопідходу.

Перспективним напрямом подальшогодослідження може бути розробка педагогічноїтехнології формування полікультурноїкомпетентності майбутніх фахівців аграрної галузіу процесі професійної підготовки.

1. Величко Н.М. Полікультурна компетентністьяк складова професійної компетентності педагога /Н.М. Величко // Вісник Житомирського державногоуніверситету. Серія: Педагогічні науки. –2010. – № 54. – С. 162 – 165.

2. Воротняк Л.І. Особливості педагогічноїтехнології формування полікультурної компетенціїмагістрів у вищих педагогічних навчальнихзакладах / Л.І. Воротняк // Педагогічний дискурс:зб. наук. праць / гол. ред. Сиротенко А.Й. –Хмельницький: ХГПА, 2008. – С. 48 – 53.

3. Жорняк Н.Є. Полікультурна компетентністьу професійній підготовці / Н.Є. Жорняк //Науковий вісник Волинського національногоуніверситету імені Лесі України. – 2011. – №7.– С. 41 – 46.

4. Кузьменко В.В., Гончаренко Л.А. Формуванняполікультурної компетентності вчителівзагальноосвітньої школи: Навчальний посібник/ В.В. Кузьменко, Л.А. Гончаренко. – Херсон:РІПО, 2006. – 92 с.

5. Перетяга Л.Є. Дидактичні умови формуванняполікультурної компетентності молодших

школярів: дис. … канд. пед. наук: 13.00.09 /Перетяга Людмила Євгенівна. – Харків, 2008.– 175 с.

6. Соколова І.В. Полікультурна компетенціявчителя-філолога: структура, зміст, умовиформування / І.В. Соколова // Проблемисучасності: культура, мистецтво, педагогіка.Компетенція вчителя в полікультурномупросторі: зб. наук. пр. / за заг. ред. Г.Є. Гребенюка;Мін-во мистецтва і туризму України; Луганськ.держ. інст. культури і мистецтв; Обл. метод.кабінет учб. закладів мистецтва та культури.– Харків, 2007. – С. 153 – 163.

7. Степанов Є.П. Проблема формуваннякультури міжетнічних відносин у сучаснійпедагогічній науці / Є.П. Степанов // ОсвітаДонбасу. – 2010. – №3. – С. 10 – 14.

8. Суткевич Г.О. Принципи формуванняполікультурної компетентності майбутніхполітологів у процесі вивчення іноземної мови/ Г.О. Суткевич // Наукові праці. – 2009. – №6.– С. 167 – 170.

9. Baijin Y. Cultural Context of Learning: EastMeets West / Yang Baijin. – Hamburb: AdelaidePress, 2002. – 296 p.

10. Banks J.A. Cultural Diversity andEducation: Foundations, Curriculum andTeaching / J.A. Banks. – Boston: Pearson, Allyn& Bacon, 2006. – 384 p.

11. Clary-Lemon J. Critical Multiculturalism,Pedagogy and Rhetorical Theory: A Negotiationof Recognition / Jennifer Clary-Lemon. – N.Y.:Parlor Press, 2009. – 228 p.

12. Colarusso D. Teaching English in theGlobal Age: Cultural Conversations / DanaColarusso. – Toronto: University of Toronto,2009. – 245 p.

13. Hall E.T. Understanding Cultural Differences:Germans, French and Americans / E.T. Hall. –Boston: Nicholas Brealey Publishing, 1991. – 196 p.

14. Lynch J. Multicultural Education:Principles and Practices / J. Lynch. – London:Routledge and Kegan Paul, 1986. – 230 p.

15. Martin J. The Relationship betweenStudent Perception of Intercultural Competenciesand Previous Sojourn Experience / Judith Martin.– Philadelphia: Temple University Press, 1991. –132 p.

16. Ting-Toomey S. Communicating AcrossCultures / Stella Ting-Toomey. – N.Y.: GuilfordPress, 1999. – 319 p.



82

Постановка проблеми. ВеликийБорис Гмиря – харизматична постатьв українській та світовій культурі, чий

духовний потенціал має загальнолюдський,глобальний масштаб. Він єдиний з надзвичайноюсилою інтегрував українську вокальну школу іукраїнську музичну культуру в світовий контекст.І зробив він це, живучи та працюючи в себе вдома,в Україні, а не в чужих світах. “Голосом БорисаГмирі Україна говорить з Богом” – саме так поетДмитро Білоус охарактеризував видатногооперного і камерного співака. За унікальний голосбассо-абсолюто, який дозволяв виконуватибаритонові, басові і тенорові партії водночас, йогоназивали Великим Борисом.

5 серпня 2013 р. Україна відзначатиме сто десятьроків від дня народження видатного українськогоспівака Бориса Романовича Гмирі. Внесок БорисаГмирі у світову виконавську скарбницю складаєбільше 600 камерних творів (290 українськихнародних пісень і романсів; 179 російських та понад100 західних пісень і романсів); 39 оперних партій(а проспівав 75 арій) української та зарубіжноїкласики; 85 фрагментів із вокально-сценічних тасимфонічних творів; 30 трансляційних концертів. Щеза життя його називали Великим, талант –дивовижним, голос – бассо-абсолюто, а звуковумісію – ідеальною й ніким не перевершеною донині.Гмиря – співак-філософ, унікальне явище вукраїнській і світовій музичній культурі.

УДК 784.07

Галина Швидків, доцент кафедри пісенно-хорової практики та постановки голосу

Рівненського державного гуманітарного університету, заслужений працівник культури України

До 110-ї річниці з дня народження Бориса Гмирі

ВОКАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ БОРИСА ГМИРІЯК ОСНОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ СПІВАКІВ

У статті визначаються основні віхи становлення вокальних традицій видатного українського співакаБориса Гмирі, чий вагомий внесок став важливою ланкою національної системи виховання співаків та сприявінтеграції української вокальної школи і музичної культури в світовий контекст.

Ключові слова: вокальні традиції Б.Р. Гмирі, школа педагога П.В. Голубєва, педагогічний принцип,вокальна культура, творча майстерність.

Літ. 13.

Галина Швидкив, доцент кафедры песенно-хоровой практики и постановки голосаРовенского государственного гуманитарного университета, заслуженный работник культуры Украины

К 110-летию со дня рождения Бориса Гмыри

ВОКАЛЬНЫЕ ТРАДИЦИИ БОРИСА ГМЫРИКАК ОСНОВА НАЦИОНАЛЬНОЙ СИСТЕМЫ ВОСПИТАНИЯ ПЕВЦОВ

В статье определяются основные вехи становления вокальных традиций выдающегося украинскогопевца Бориса Гмыри, чей весомый вклад стал важным звеном национальной системы воспитания певцов испособствовал интеграции украинской вокальной школы и музыкальной культуры в мировой контекст.

Ключевые слова: вокальные традиции Б.Р. Гмыри, школа педагога П.В. Голубева, педагогический

принцип, вокальная культура, творческое мастерство.

Halyna Shvydkiv, Honoured worker of Ukrainian cultureDocent of Song and Choral Practice and Voice setting Department Rivno State Humanitarian University

Dedicated to Borys Hmyrya’s 110 birthday

BORYS HMYRYA’S VOCALLY TRADITIONS AS A BASISOF SINGERS’ EDUCATION NATIONAL SYSTEM

In the article determinated the main milestones of vocal traditions of the famous Ukrainian singer BorysHmyrya. His significant contribution became the important link of national system of singers’ education and helpedto integration of Ukrainian vocal school and musical culture into the global context.

Keywords: vocal traditions of Borys Hmyrya, P. Golubev’s school, pedagogical principle, vocal culture,creative skills.

ВОКАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ БОРИСА ГМИРІ ЯК ОСНОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ СПІВАКІВ

© Г. Швидків, 2013

83 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Об’єктом дослідження є вокальні традиціїБ.Р. Гмирі, предметом – найпередовіші досягненнянаціонального та світового вокального виконавствавтілені Б.Р. Гмирею в процесі навчання та творчоїдіяльності.

Метою цього дослідження є розкритизначення вокальних традицій Бориса Гмирі длянаціональної системи виховання співаків.

Виклад основного матеріалу. Українськанаціональна академічна вокальна школа почалаформуватися в останній чверті ХІХ століття, і в їїрозвитку, становленні та формуванні засадвеличезний вплив справили італійська, російська,менше – французька та німецька школиакадемічного співу. Міцні зв’язки української таіталійської музичних культур мають тісні традиції.Своїми тріумфальними виступами підкорилинайвідоміш і сцени св іту О. Миш уг а таС. Крушельницька, які свого часу навчались віталійських маестро. Видатним продовжувачемсправи свого великого вчителя ФедерікоАлессандро Бугамеллі (учня італійського маестроУ. Мазетті та професорів А. Мартуччі, А. Буцціта П. Масканьї), став один з найвидатнішихпедагогів сучасності, заслужений діяч мистецтвУкраїни, професор Павло Васильович Голубєв.Його педагогічна діяльність стала основоюрозвитку таланту Бориса Гмирі, заклала основніфундаменти вокальних традицій великого співака.

Починаючи свій творчий шлях в класівидатного педагога Б. Гмиря опанував кращікласичні традиції світової вокальної школи тазумів розвинути найпередовіші досягненнянаціонального вокального виконавства. На тойчас, а саме в перші десятиліття після революції1917 року почалися пошуки нових форм в сферівиконавства та викладання вокалу, активніексперименти та реорганізація навчальнихзакладів. “Праця того періоду часу відбуваласяв дуже складних умовах – ламалися старі тавелися пошуки нових методів роботи,проводилися не завжди вдалі експерименти зреорганізації навчальних закладів… Це особливовідчутно відбивалося на роботі вокальнихфакультетів з їх доволі складною специфікоювиховання щодо фізіології та психології” [5, 24].Усе своє життя Борис Гмиря дотримувався порадлише свого незмінного педагога і як показав часце було запорукою високого та стабільного рівняйого чудової співочої форми. Співак говорив:“Щоб навчитися співати, ви повинні все серце безостанку віддати педагогові! Якщо ви не віритейому, то з вас співака не буде… Я вірив своємупедагогові і любив його…” [13, 54]. Доля з’єдналадвох видатних людей, незважаючи на їхню

різницю у віці, такими спільними рисами, якприроджена шляхетність, високий інтелект,різнобічний загальний розвиток, глибокавнутрішня культура, що поєднувалися зневичерпною дотепністю й гумором, вірністю йпорядністю. Природа наділили їх і поетичнимдаром, про що свідчать їх вірші та епіграми одиндо одного. Про свої відносини з учителем Б. Гмирязгадував: “Він виховував нас не тільки яквокалістів… Головне – він виховував нас яклюдей, що прагнуть бути людьми з “великоїлітери”, … прищеплював велику працелюбність,потяг до культури, до знань, до історії. І все цебез менторства, а послідовно і тонко, зпедагогічним тактом. Він наче обговорював,радився з учнем, як буде краще, завждивраховував, що перед ним доросла і талановиталюдина” [Там само].

Вокальні традиції набуті Гмирею на заняттяхз вокалу, перетворилися при практичномузастосуванні їх у співі на високу вокальну культуруспівака. Їх роль в процесі становлення співакаважко переоцінити, бо навчання вокалу, як відомо,це особлива діяльність, де величезне значеннямають особистість педагога, його творчі,педагогічні принципи та методичні прийоми, йогодосвід, естетичний смак. У своїй роботі ПавлоВасильович був для Б.Р. Гмирі досвідченимнаставником і вихователем, найпереконливішимзразком, еталоном високих морально-етичних,естетичних і фахових якостей. Велику любов іповагу до свого викладача Б. Гмиря проніс черезусе життя. Його постійність у стосунках змаестро була великим, гідним наслідуваннямприкладом. “Я все життя маю одного педагога звокалу – це Павло Васильович Голубєв. Нашівзаємини вже давно переросли у велику людськудружбу. Я пишаюся своєю постійністю” [Тамсамо, 80]. Як кредо звучать слова великогоспівака: “Педагогу ви повинні вірити і – якщохочете – любити його. Я, коли прилучався довокалу, уже був інженером, отже, навчивсяаналізувати. Я вірив своєму педагогові і любивйого” [Там само, 77]. Основа вокальної методикиП.В. Голубєва, якою досконало оволодів БорисГмиря була скерована на найретельнішу технічнуроботу над голосом та в паралельному розвиткув учня естетичного смаку до свого звука, упоступовому розширенні можливостей йогоголосу в галузі правдивого емоційного звучання.“Не може бути двох думок з приводунайретельнішої технічної роботи над голосом,який для професіональної діяльності повинен матицілий комплекс властивостей. Проте, тількимузично розвинений смак забезпечує співакові


84

можливість... показати художньо закінчену фразуі яскраве, виразне, свідоме донесення художньогообразу” – зазначав маестро [10, 17].

Продовжуючи традиції епістолярної творчостісвого видатних діячів світової культури та свогопедагога, Борис Романович залишив численністатті, які є свідченням того, що співак намагавсязафіксувати свої погляди на проблеми вокально-сценічного мистецтва, обґрунтувати власнівокальні традиції виходячи зі своєї плідноївиконавської практики та досвіду. Надзвичайноцікавими та актуальними є статті Гмирі: “Художнійобраз в оперній виставі”, “Трактування музичнихтворів”, “Культура співака”, “Розвиток творчоїіндивідуальності”, “Моя робота над партієюМаксима Кривоноса” тощо. У статтях БорисГмиря звертається до вчення К.С. Станіславськогосистема якого ґрунтовно досліджує майстерністьперевтілення, детальну розробку не лишевнутрішнього психічного стану, самопочуттяактора в образі, а й зовнішніх рис, поведінки,манери рухатися на сцені, добір соціальновизначених інтонацій, зв’язок музики і слова та ін.

Видатний талант та безмежна працездатністьдозволили Борису Романовичу стати такимспіваком, який ніколи не йшов уторованоюстежкою, завжди був у пошуку нового матеріалу.У циклах “Твори на слова Т. Шевченка”, романсахМ.В. Лисенка, В.С. Косенка “Зимова мандрівка”Ф. Шуберта, “Перські пісні” А.Г. Рубінштейна,“Пісні та танці смерті” М.П. Мусоргського,“П’ять романсів” Д.Д. Шостаковича на словаЄ.А. Долматовського, романсах М.В. Лисенка,В.С. Косенка, українських народних піснях вінрозкрив свій великий виконавський талант. Йоготрактовка творів була індивідуальною,самостійною, він не повторював інтерпретаційінших знаменитих своїх попередників і сучасниківта завжди йшов своєю власною дорогою.Знамениті інтерпретації Б. Гмирі увійшли доантологій світового виконавського мистецтва і посьогоднішній день є зразками високоїпрофесійності і неперевершеної майстерності.

Основа філософсько-світоглядних засадвокальних традицій Б.Р. Гмирі розкривається черезаналіз змісту та характеру створених нимсценічних образів, виконаних ним творів, черезусвідомлення епохи, в яку він творив, здійснювавсвої творчі плани.

Мотивами, які стали глибинними іспонукальними, визначали життєвий світоглядБориса Романовича Гмирі, стало, безумовно, йогосоціальне походження. Він був, перш за все,українець, патріот своєї рідної землі, свого народу.Гмиря глибоко знав, шанував та всіляко

пропагував досягнення української культурно-історичної спадщини.

Національно-патріотичний характер йоготворчості, виявився, зокрема, в його ставленні доукраїнської народної пісні (яку він любив здитинства),через створені ним історичні образита особливості їх інтерпритації. У своїх спогадахБорис Романович писав: “Пісня українська –немов серце, немов любов матері…Всі гранілюдських почуттів віддзеркалилися в нашійнародній пісні” [3, 47].

Глибоко знаючи українську літературу БорисРоманович особливо вирізняв творчість ЛесіУкраїнки та Тараса Шевченка. “Немов інародився я, вже знаючи його, великого Кобзаря”,– писав співак, розповідаючи про підготовленуним тематичну програму концерту з творів на віршіпоета, який “словами якимись теплими, рідними,своїми і разом нашими, як додому, проникає укожне серце людське і там “панує”, творить діловелике – облагороджує людей” [3, 105].

Як дійсно народний митець та українськийпатріот, він, водночас, шанував праці і творчідосягнення світової мистецької скарбниці,зокрема: Галілео Галілея, В. Шекспіра, Гете,Ромена Ролана, прозову та поетичну творчістьМарка Твена, Ч. Діккенса, О. Пушкіна та ін.

Протягом всього свого життя Борис Гмирядотримувався принципів історичної правди,об’єктивності та глибокої народності, поваги йлюбові до української історії та національноїкультури, які проявились у виконанні таких опернихтворів як “Богдан Хмельницький” К. Данькевича,“Тарас Бульба” М. Лисенка, “Князь Ігор” О. Бородіна,“Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського,“Мазепа” П. Чайковського.

На українській оперній сцені особливояскравим є образ Максима Кривоноса з опери“Богдан Хмельницький”. У створення цьогообразу Борис Гмиря вклав своє бачення ірозуміння. У його виконанні ця партія сталаеталонною і тому, надзвичайно цінними є висловиспівака про цей, такий значимий для ньогоперсонаж: “Образ народного ватажка МаксимаКривоноса складний своїми контрастами.Історичні дані про Кривоноса досить бідні, алевсе-таки дають уявлення про нього як пронадзвичайно вольового, кришталево чистого ічесного патріота – керівника селянськогоповстання, нещадного до ворогів, мудрогополководця, соратника і друга БогданаХмельницького...”. “...Кривоніс – втілення духу,моралі і сили повсталого народу. Він – згустокмільйонів характерів, перед якими не встоялавелика на ті часи армія польська, сильна і



85 Молодь і ринок №1 (96), 2013

організацією, і доблестю, і зброєю...” [2, 45]. Увиконанні Гмирі цей образ викликає почуттяпатріотизму, мужності, поваги до українськогонароду, що породив такого велетня.

Також, яскравим зразком для наслідуваннястала одна з найулюбленіших оперних партійГмирі – образ Тараса Бульби. В одному із своїхлистів він писав: “Щоразу, коли доводилосявиступати у цій ролі, мене огортало почуття якоїсьурочистості, чистоти, хвилювання... Адже яповинен був відобразити через Тараса Бульбу всюбагатогранність народного характеру в минуломуі, протягнувши історичну нитку, – в сучасному.Відобразити його гуманізм, бездоганне служінняВітчизні, піднесений ліризм і водночас драматизмна найвищому рівні [2, 47]. Крім того, він писав:“Я вважаю, що Тарас, як конденсат характерународного, не є однобоким. Йому притаманні нетільки “невгамовність”, “бранна тривога”, “небоязливість”, внутрішня (а не зовнішня) сила, алеі (не дивуйтеся!) ніжність і любовне лише добатьківщини, але і до синів, до своєї дружиниНасті” [3, 149].

У галереї образів створених Гмирею знайшлисвоє відображення такі літературні та історичніперсонажі, як Антоніо Сальєрі, Мефістофель,Кочубей, Мельник, Бориса Годунов, Іван Сусанін.

В образі Сальєрі з опери М.А. Римського-Корсакова “Моцарт і Сальєрі” Борис Романовичвідчув потребу в усій повноті передати трагедіюСальєрі, силу його фатального, темного почуттязаздрощів, яке приводить його до злочину.В аналізі образу Сальєрі, в авторській (а потім і врежисерській) експлікації Гмиря йде цілком запоетом і композитором у трактуванні Сальєрі якнатури сильної, небуденної, неоднозначної.“Пушкін і Римський-Корсаков, – пише він, –знайшли чудові колізії внутрішньої боротьбивеликої людини, ось чому кожне проспіване словотут по-філософському насичене, глибоке” [3, 69].

У виконанні Бориса Гмирі на весь зріст повстаєтрагедія сильної особистості, фатальне зіткненняв ній розуміння неперевершеної геніальностіМоцарта, безумовно щире захоплення дивовижнимдаром цієї людини і пекельна, непереборназаздрість, яка призводить до того, що Сальєріпочинає так само щиро, як він милувався музикоюМоцарта, вірити у свою мало не історичну місію:знищити, і якомога скоріше, цей унікальний,неповторний феномен для збереження життя всіхінших музичних витворів, “простих смертних”митців у цій помилці – ключ до розуміння трагедійСальєрі. В момент, коли Моцарт вже випив отруту,коли вже нічого не можна повернути, Сальєріраптом починає розуміти, що намагання його

марні, фізична смерть Моцарта – ніщо передбезсмертям його музики” [1, 68].

В цілому мистецтво Бориса Гмирі зіграловажливу роль в справі розвитку національноговокального виховання, оскільки образи створеніним на сцені, блискуче виконання світовогобасового репертуару, бездоганна вокальна формастали еталоном для багатьох поколінь співаків тапедагогів.

Як висновок зазначимо, що вокальні традиціїзапочатковані Борисом Романовичем Гмирею,зміст та характер його творчості пронизанітакими основоположними ідеями, як любов доукраїнського народу, його історії та культури;прагнення показати велич українськогопрофесійного мистецтва; безмежне служіннянародові України; знання, вміння шануватидосягнення культур інших народів та залучати їхдо збагачення духовності українського народу.Традиції виконання, система навчання співака підкерівництвом його незмінного педагогаП.В. Голубєва, принципи творчої діяльності митцяє основою національної системи виховання співаків,та поза всяким сумнівом, є добрим прикладом длянаслідування як сьогодні, так і в майбутньому.

1. Архімович Л.Б. Борис Гмиря / Л.Б. Архімович.– К.: Муз. Україна, 1981. – 119 с.

2. Борис Гмыря. Статьи. Дневники. Письма.Воспоминания / пер. с укр.; вступ. ст. В.А. Гмыря,А.В. Принц. – М.: Музыка, 1988. – 238 с.

3. Борис Гмиря. Статті. Листи. Спогади.– К.: Муз. Україна, 1975. – 430 с.

4. Борис Гмиря. Місія прекрасна, вдячна//Радянська культура. – 17 січня 1963 р.

5. Вайнштейн Л. Камилло Эверарди и еговзгляды на вокальное искусство. Воспоминанияученика / Л. Вайнштейн. – К., 1924. – 47 с.

6. Голубев П.В. Борис Романович Гмыря /П.В. Голубев. – М.: Музгиз, 1959. – 60 с.

7. Голубев П.В. Советы молодым педагогам-вокалистам / П.В. Голубев. – М.: Музгиз, 1956.– 104 с.

8. Давімко Л.Ф. Борис Гмиря – яскравийпредставник харківської вокальної школи (Допитання про впливи італійської виконавськоїшколи академічного співу на формування істановлення засад національної виконавськоїшколи академічного співу в Україні наприкладі діяльності професорів Ф.А. Бугамелліта П.В. Голубєва) / Л.Ф. Давімко // БорисГмиря. Погляд з ХХІ століття. Наук. вісн.НМАУ ім. П.І. Чайковського: зб. ст. – Вип. 39.– К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2006.

9. Кучер Л.І. Оперні студії: історія і


86

сучасність: навч. посіб. / Л.І. Кучер. – Х.:Торсінг, 2002. – 204 с.

10. Маркотенко І.О. Павло ВасильовичГолубєв – педагог-вокаліст / І.О. Маркотенко.– К.: Муз. Україна, 1980. – 74 с.

11. Павло Васильович Голубєв – один іззасновників української вокальної школи:метод. реком. до курсу “Історія вокальногомистецтва України” / упоряд. І.Д. Яценко. –Х.: ХІМ, 1994. – 24 с.

12. Станішевський Ю. Режисура в українськомур а д я н с ь к о м у о п е р н о м у т е а т р і /Ю . Станішевський. – К.: Музична Україна,1973. – 278 с.

13. Яценко І.Д. Б.Р. Гмиря як спадкоємецьшколи П.В. Голубєва / І.Д. Яценко // БорисГмиря. Погляд з ХХІ століття. Наук. вісн. НМАУім. П.І. Чайковського: зб. ст. – Вип. 39. – К.:НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2006. – С. 46– 55.


Постановка проблеми. Натхненнатворча діяльність видатних корифеївсцени Соломії Крушельницької та

Станіслава Людкевича визначила цілу епоху вісторії української та світової культури. Своєюнеперевершеною вокальною школою, високоюкультурою виконання, драматичним хистомСоломія Крушельницька зайняла чільне місцесеред найкращих співаків світу. Відомийіталійський музикознавець Р. Картопассі зазначав,що на початку ХХ століття на оперних сценахсвіту царювали чотири співаки – Батістіні, Карузо,Тітта Руффо, Шаляпін і тільки СоломіяКрушельницька змогла стати з ними в рівень.

Соломія Крушельницька ніколи не булаобділена доброю критикою, чимало знаних

рецензентів, музикознавців писали відгуки на їїоперну кар’єру та камерні концерти. Цікавою єспівпраця видатної співачки зі славетнимкомпозитором Станіславом Людкевичем, яка йдосі залишається недостатньо розкритою.Зважаючи на те, що тема потребує дослідження іте, що у 2012 році виповнилося 140 років від днянародження співачки і була підготовлена цяпублікація.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Дослідженням творчості С. Крушельницькоїзаймалось чимало українських музикознавців:В. Барвінський, В. Витвицький, М. Головащенко,І. Лисенко, Г. Тихобаєва, Р. Мисько-Пасічник,Д. Білавич. Проте, взаємовідносини, творчіконтакти двох видатних особистостей – Соломії

Ірина Кліш, доцент, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СОЛОМІЯ КРУШЕЛЬНИЦЬКА І СТАНІСЛАВ ЛЮДКЕВИЧ:ТВОРЧА СПІВПРАЦЯ МИТЦІВ

Стаття висвітлює творчу та музикознавчу спадщину Станіслава Людкевича стосовно його оцінкиспівочої кар’єри Соломії Крушельницької.

Ключові слова: Соломія Крушельницька, Станіслав Людкевич, спів, опера, композитор, рецензії,солоспіви.

Літ. 10.

Ирина Клиш, доцент, Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

СОЛОМИЯ КРУШЕЛЬНИЦКАЯ И СТАНИСЛАВ ЛЮДКЕВИЧ:ТВОРЧЕСКОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО ТВОРЦОВ

Статья освещает творческое и музыковедческое наследство Станислава Людкевича относительноего оценки певческой карьеры Соломии Крушельницкой.

Ключевые слова: Соломия Крушельницкая, Станислав Людкевич, пение, опера, композитор, рецензии,романсы.

Iryna Klish, Docent, Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

SOLOMIA KRUSHELNYTSKA AND STANISLAV LUDKEVYCH:CREATIVE COLLABORATION OF ARTISTS

The article clarifies the creative and musicological heritage of Stanislav Ludkevych regarding his mark ofSolomia Krushelnytska’s singing career.

Keywords: Solomia Krushelnytska, Stanislav Ludkevych, singing, opera, composer, revive, solosing.

УДК 78(477.83)(092)

СОЛОМІЯ КРУШЕЛЬНИЦЬКА І СТАНІСЛАВ ЛЮДКЕВИЧ: ТВОРЧА СПІВПРАЦЯ МИТЦІВ

© І. Кліш, 2013

87 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Крушельницької і Станіслава Людкевича, аособливо думки та характеристика злетівспівачки у музикознавчій спадщині композиторав сучасних дослідженнях розкриті недостатньо.

Мету статті становить висвітлення творчоїта музикознавчої спадщини СтаніславаЛюдкевича стосовно його оцінки співочої кар’єриСоломії Крушельницької.

Виклад основного матеріалу. НародиласяСоломія Амвросіївна Крушельницька 140 роківтому, 23 вересня 1872 року в селі БілявинцяхБучацького повіту на Поділлі в сім’ї священика.Дитячі роки співачки проходили в селі Біла, щобіля Тернополя. З раннього дитинства Соломіяспівала в сімейному хорі, а також і сільському хорі,який організував її батько, вчилася гри нафортепіано і виступала в хорі “Руської бесіди” вТернополі. Це фактично було початкомформування її вокального таланту. Всуперечтогочасним поглядам на професію співачки як нащось не зовсім серйозне для дівчини, батько напозичені гроші посилає її вчитися гри нафортепіано та співу до Львівської консерваторії.Навчаючись, Соломія Крушельницька бралаактивну участь у музичному житті Львова.Виступала на студентських вечорах, в концертахмузичного товариства “Боян”. СтаніславЛюдкевич згадував, що всі хористи захоплювалисяголосом молодої Крушельницької [7, 164].

Консерваторію Соломія Крушельницьказакінчила з відзнакою і з великим успіхомдебютувала на сцені Львівської опери. Але це їїне заспокоювало і вона вирішила їхати до Італії,щоб вдосконалити свою вокальну майстерністьу відомої співачки, професора Фаусти Креспі.Більшу частину свого творчого життя вонапровела у Італії, яку вважала своєю другоюбатьківщиною. С. Крушельницька багато зробиладля популяризації італійської оперної та вокальноїмузики. Її і до тепер вважають найвидатнішоюспівачкою Італії.

Сім сезонів С. Крушельницька провела вАргентині де мала колосальний успіх. П’ятьсезонів була примадонною Варшавської опери іполяки теж вважають її польською співачкою.Але С. Крушельницька завжди і всюдипідкреслювала, що вона – українка. Одна зпольських газет писала “Видатна артистка ніколине приховувала того, що вона русинка. І ту їїпричетність до бідної прикарпатської нації требашанувати…” [7, 32].

Соломія Крушельницька любила і завждипам’ятала про свій рідний край, свою Україну,цікавилася культурним і політичним життям. Вонадосить часто приїздила до Львова, давала

концерти в різних селах і містах Галичини, бралаучасть у благодійних акціях. Досить активно іневтомно пропагувала українську культуру –народні пісні та твори українських композиторіввона включала до кожного свого камерногоконцерту і виконувала їх протягом усього свогожиття. Співачка підтримувала творчі контакти іпропагувала вокальні твори таких композиторів,як М. Лисенко, О. Нижанківський, А. Вахнянин,М. Вербицький, С. Воробкевич, М. Гайворонський,В. Заремба, Я. Лопатинський, В. Матюк, Д. Січинський,С. Людкевич, Я. Ярославенко.

Станіслав Людкевич у своїй творчостіорганічно поєднав риси світової музичної культуриз українським фольклором. Цінність творчостіЛюдкевича полягає в глибині його задумів,використанні українських фольклорних джерел,драматичній насиченості і виразності мови. Ціякості композитора були особливо близькимиСоломії Крушельницькій.

С. Людкевич у своїх споминах згадував: “Таксклалися обставини, що мені не пощастилобачити і чути нашу славну оперну артисткуСоломію Крушельницьку хоч би в одній знайбільших ролей її величезного репертуару – відВерді до Монюшка і від Вагнера до Мейєрбера.Але деякі зустрічі з нею дозволили мені, хоч і незовсім повно, уявити мистецькі достоїнства ідушевне багатство великої артистки” [7, 395].

У 1892 році С. Крушельницька, будучистуденткою Львівської консерваторії, з хором“Львівського Бояну” виконувала соло“Хустиночка моя” з кантати Г. Топольницького“Хустина”. А в 1898 році С. Людкевич бувпризначений заступником диригента цьогоколективу і згадував що “…всі хористизахоплювалися голосом молодої Крушельницької,з ентузіазмом розповідали про неї. Тоді я міг додеякої міри створити собі образ мистецькогодіапазону артистки…” [7, 395].

6 і 7 листопада 1911 року культурнагромадськість Львова відзначила століття від днянародження основоположника нової українськоїлітератури в Галичині – Маркіяна Шашкевича.Спеціально з цієї нагоди з-за кордону приїхалаСоломія Крушельницька. Крім інших творів вонавиконала “Веснівку” В. Матюка до віршів поета.В обох концертах виконувалася кантата М. Лисенка“Радуйся ниво неполитая” де у квартеті“І процвітеш” партію тенора співав С. Людкевич[10, 226].

Це була перша зустріч С. Людкевича змистецтвом С. Крушельницької. Він згадував, що“скромна, елегійна “Цвітка дрібная” не могла датиможливості на повну силу виявитися голосовим


88

та емоціональним засобам співачки” [7, 395].І далі зазначав, що С. Крушельницька надавалаперевагу пісням оптимістичного характеру, такимяк “В неділеньку вранці”, яка “багато більшепідходила для артистки, і вона добула з неї, стількисили і блиску, що справила надзвичайневраження…” [7, 395]. В одному спілкуванні зіСтаніславом Людкевичем, Соломія Крушельницьказізнавалася, залюбки виконує емоційні іжиттєрадісні пісні: “Чи ви не забули докторе, щоя нетерпляче чекаю ваших нових обробокукраїнських народних перлин? І побільше брадісних, жартівливих…” [6, 140].

Соломія Крушельницька була винятковоюартисткою, досконало володіла силою звука,високою культурою виконання вокальних творіврізних стилів, була великим майстром-інтерпретатором. Вона вміла володіти аудиторією,мала якийсь особливий, притаманний їй стильвиконання, магічну силу впливу на слухача,найбільш відчутну при виконанні народних пісень.

С. Людкевич у своєму спогаді звертаєособливу увагу на культуру виконання співачкоюнародних пісень, особливо зі свого рідного села:“Часто під власний акомпанемент виконувалаодну-дві пісні зі свого рідного села на Поділлі.Можна було бачити, як артистка тодіперевтілювалася: вона, здавалося, забула просвою велику славу, про свої успіхи на європейськихстоличних сценах і цілковито переносилася всередовище рідного села. Співала ті пісні в своїйобробці, навмисне так, як збереглися вони в її душіще з дитячих років. Краса, навіть своєріднапримітивність окремих пісень робили їхнадзвичайно оригінальними” [7, 396].

Окремі фрази “Спомину про СоломіюКрушельницьку” С. Людкевича, які стосуютьсяїї виконання народних пісень надихнулиукраїнського поета Володимира Лучука донаписання вірша-посвяти співачці:

Пісні з рідного селаНа своїх концертах вона завжди співала

народні пісні.Часто під власний акомпанемент виконувала

одну-дві пісні зі свого рідного села наПоділлі.

Станіслав Людкевич “Славетна співачка”Спомин, Львів, 1956.

Пісень у нас – як в тому полі колосу,вінки лаврові Україна в’є з них,а солов’ї дзвінкі луною голосусвіт мрій моїх тримають потаємних.У снах мені привиджується даль,лугів подільських сонячний єдваб,джерел карпатських голубий кришталь,

в степу розлогім смуток скіфських баб…Туди, туди вертаються щомитькраяни любі, земляки мої, –без краю рідного душа щемить,троянди в’януть,мовкнуть солов’ї.Одна серед безмежного огромулечу над морем синім – біла мова,вертаючи із чужини додому,ридаючи… Співає соло Меа –не гейша із японських островів,не Галька, не Аїда, не Ізольдаі не Джоконда – український співнесе до вас моя жага бездольна…Ви бачите? – вишневий цвіт спадана канівську Тарасову могилуі б’є ключем з джерелжива вода,і пісня живитьнашу славу й силу! [9, 323].Кожен концерт, де б вона його не співала,

закінчувала українською народною піснею.Більшість народних пісень вона навчилася відлюдей подільського краю і виконувала їх у власнійобробці й інтерпретації, глибоко проникаючи узміст кожного твору. За спогадами очевидців такеглибокоемоційне і проникливе виконання викликалов слухачів велике захоплення і зворушення “у людейближчали сльози на очах” [8, 204].

У турне по західній Україні, спілкуючись зБогданом Дрималиком, котрий був її акомпаніатором,говорила “…яке то щастя співати своєму народові!Я така рада, коли бачу, що люди з насолодоюслухають, що мовчки співають разом зі мною,що пісня доходить до їх сердець, а моїпереживання зливаються з їхніми…” [8, 206].

Співачка часто розповідала, що “де б вона негастролювала її завжди запрошували в приватнісалони, щоб послухати “невідоме чудо” –українську пісню”. Бо так проникливо і задушевновиконати народну пісню “не міг би ніякий чужийартист, хоч би й найбільший, а лиш український зкрови і кости” – зауважив С. Людкевич [6,134].

В різних концертах Соломія Крушельницька звеликою насолодою виконувала твори українськихкомпозитор ів , с ер ед яких і композиц і їС. Людкевича як: “Сирітка” на текст С. Людкевича,обробки народних пісень: “Зажурилася біднаяудівонька”, “Біленькі ніженьки вмивала”, “Ой вербо,вербо” та “Спи дитино моя”.

На превеликий жаль співачка не дуже активноспівпрацювала з грамзаписом і ми не маємоможливості вповні насолодитись шедеврамиукраїнської вокальної музики.



89 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Твори С. Людкевича професор СоломіяКрушельницька виконувала і у своїх останніхконцертах, які відбувалися у актовому заліЛьвівської консерваторії. Це, зокрема, концерт8 червня 1946 року (концертмейстер БогданДрималик). В програмі концерту співачкавиконала два твори в опрацюванні С. Людкевича“Ой вербо, вербо” та “Зажурилася біднаяудівонька”.

В концерті 26 грудня 1949 року, який відбувсяв актовій залі Львівської консерваторії.виконувалися народні пісні в опрацюванні такихкомпозиторів, як А. Кос-Анатольський, М. Колесса,Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, М. Гайворонський,Я. Ярославенко, А. Штогаренко і два твори вопрацюванні С. Людкевича – “Біленькії ніженькивмивала” і “Зажурилася бідная удівонька” –Незмінним концертмейстером С. Крушельницькоїв останні роки виступів був Богдан Дрималик [9,308 – 309].

С. Людкевич у своїх споминах, написаних у1956 році, жалкує “що ніхто з нас не звернувся довеликої артистки, коли вона ще була у розквіті сил,з просьбою написати хоч би невелику книжку продосвід і багатолітню працю співачки, артистки,музиканта. Яку велику користь приніс би такийтвір молодому поколінню митців” [7, 396]. Передукраїнськими музикознавцями композиторпоставив завдання збирати матеріали та спогадипро славетну співачку та видатних сучасників, які“по різних країнах слухали її і захоплювалися їїфеноменальною грою. Напевно багато були бсказали про неї Мишуга, Королевич-Вайда,Карузо, Баттістіні, Шаляпін, Ян Решке, Пуччіні,Тосканіті, Модест Менцінський та інші” [7, 396].І ця настанова була почута, адже з’явилосьчимало монографій і збірників наукових статей іспоминів, присвячених видатній співачці.

Говорячи про творчий шлях великих митців-виконавців С. Людкевич наголошує, що “…всетаки він має величезний вплив на розвіймистецької культури, і треба, щоб його, бодай успогадах сучасників, донести до молодогомузикального покоління” [7, 396].

За визначенням композитора С. Крушельницькабула “одним із тих небагатьох “білих круків” середталановитих, відомих світові, співаків-українців,“питома національна культура” яких буланастільки багата й сильна, що вони залишилися

важливими чинниками української культури“навіть серед чужого поля” [2, 131].

Висновки. Україна дала світу таких велетнівлюдського духа, як Соломія Крушельницька іСтаніслав Людкевич. Своїм високохудожнімвиконанням і творчістю вони відкрили шлях досвітового музичного мистецтва, до пізнаннясправжньої краси. Висока майстерність,мистецька культура, драматична наснага цихвидатних майстрів служитимуть прикладом длямитців багатьох поколінь.

1. Бандрівська О. Науково-методичні праці,статті, рецензії / Одарка Бандрівська. – Львів:ЛДМА ім. М. Лисенка, 2002. – 89 с.

2. Крамар Р. Незрівнянна Галька / РостиславКрамар // Соломія Крушельницька. Шляхамитріумфів: Статті та матеріали / Упорядники:П. Медведик, Р. Мисько-Пасічник. – Тернопіль:Джура, 2008. – С. 116 – 131.

3. Лисенко І. Музики сонячні дзвони: Статті,рецензії, спогади / Іван Лисенко. – К.: Рада,2004. – 390 с.

4. Лисенко І. Співаки України. Енциклопедичневидання. – 2-ге вид., переробл. і допов. / ІванЛисенко. – К.: Знання, 2011. – С. 340 – 341.

5. Максимюк С. Соломія Крушельницька таїї фонографічна спадщина // Максимюк С. З історіїукраїнського звукозапису та дискографії / СтепанМаксимюк. – Львів-Вашингтон, 2003. – С. 35.

6. Соломія Крушельницька та світовиймузичний простір / Ред.-упор. О. Смоляк. –Тернопіль: Астон, 2007. – 188 с.

7. Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали,листування: В 2 ч. / Упор., вст. ст., прим.М. Головащенка. – К.: Музична Україна: Ч. 1.Спогади, 1978. – 398 с.

8. Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали,листування: В 2 ч.: Ч. 2. Матеріали. Листування /Упор., вст. ст., прим. М. Головащенка. – К.:Музична Україна, 1979. – 447 с.

9. Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів:Статті та матеріали / Упорядники: П. Медведик,Р. Мисько-Пасічник. – Тернопіль: Джура, 2008.– 392 с.

10. Штундер З. Станіслав Людкевич.Життя і творчість. Т. І (1879 – 1939) / ЗеновіяШтундер. – Львів: ПП “БІНАР-2000”, 2005. –С. 635.



90

Постановка проблеми. Об’єктивноюнеобхідністю побудови незалежноїдемократичної України є створення

оптимальних умов для навчання, виховання таінтелектуального розвитку всіх членівсуспільства, відродження інтелектуальної елітикраїни. Реалізувати це можна шляхомцілеспрямованої діяльності освітньої системи.

Основу сучасного інформаційного суспільстваскладають не традиційні матеріальні, аінформаційні, інтелектуальні ресурси – знання,наука, організаційні чинники, інтелектуальніздібності людей, їхні ініціатива, творчість.З’явилася нагальна потреба у творчих, діяльних,обдарованих, інтелектуально і духовнорозвинених громадян [5, 4].

Як наслідок цього, вагомим завданнямпочаткової школи є формування інтелектуальнихздібностей дитини як невід’ємної складовоїгармонійного розвитку дитячої особистості. І самематематика відіграє особливу роль у розумовому

вихованні дитячої особистості, розвитку їїінтелекту. Адже результатом навчання є не тількизнання, а й особливий стиль мислення. Амислення завжди виникає і розпочинається іззадачі і здійснюється як процес розв’язанняпізнавальних та інших задач. Ознайомлення дітейз математикою сприяє розвиткові науковогосвітогляду, створює широкі можливості длярозвитку інтелектуальних здібностей молодшихшколярів: пам’яті, логічного і критичногомислення, інтуїції, уяви, уваги.

Як показує досвід, нерідко у процесі навчанняспостерігається зниження інтересу учнів доматематики, особливо інтелектуально обдарованихмолодших школярів. Ця обставина пояснюється тим,що таким дітям учителі приділяють замало уваги,не дбають про створення умов для їхньогоінтелектуального розвитку.

Аналіз актуальних досліджень. Формуванняінтелектуальних здібностей та розумовогорозвитку учнів як проблема досліджувалася як

УДК 373.03:51

Олександра Шаран, доцент кафедри математики та методики викладання математики початкового навчання


ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУМОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

ТА ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ЇХ ЗАЦІКАВЛЕНОСТІ ДО НАВЧАННЯУ статті розглянуто особливості методичної системи навчання математики, спрямованої на розвиток

інтелектуальних здібностей молодших школярів.Ключові слова: інтелектуальний розвиток, здібності, зацікавленість, інтерес до математики,

методична система.

Літ. 5.

Александра Шаран, доцент кафедры математики и методики преподавания математики начального обученияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ОСОБЕННОСТИ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОГО РАЗВИТИЯМЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

И ПУТИ ФОРМИРОВАНИЯ ИХ ЗАИНТЕРЕСОВАННОСТИ К УЧЕБЕВ статье рассмотрены особенности методической системы обучения математике, направленной на

развитие интеллектуальных способностей младших школьников.Ключевые слова: интеллектуальное развитие, способности, интерес, интерес к математике,

методическая система.

Oleksandra Sharan, Docent of Mathematic and Methods Mathematic Teaching of Primary Education DepartmentDrohobych State Pedagogical University

by I. Franko

THE FEATURES OF INTELLIGENT DEVELOPMENT OF JUNIOR PUPILS ATMATHEMATICS LESSONS AND WAYS OF FORMATION

THEIR INTEREST TO STUDYINGConsidered the features of teaching math methods system, directed to development of intelligent abilities of

junior pupils.Keywords: intelligent development, abilities, interest, interest to math, methodical system.

ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХМАТЕМАТИКИ ТА ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ЇХ ЗАЦІКАВЛЕНОСТІ ДО НАВЧАННЯ

© О. Шаран, 2013

91 Молодь і ринок №1 (96), 2013

психологами (Б. Ананьєвим, А. Занковим, Н. Лейтесом,С. Рубінштейном, К. Менчинською, З. Калмиковоюта ін.), так і методистами (В. Крутецьким, Т. Жижко,О. Топузовим, О. Чашечниковою та ін.) тапередовими вчителями (Л. Липовою, Л. Морозовою,Л. Луценко, В. Онацьким, Б. Пашнєвим та ін.).Шляхи формування зацікавленості до навчаннядосліджували: М. Махмутов, В. Онищук, М. Моро,А. Пишкало, І. Тесленко, М. Богданович та ін.

Проте в сукупності сформульована намипроблема не була предметом спеціальногодослідження.

Мета статті – розглянути особливостірозвитку інтелектуальних здібностей молодшихшколярів на уроках математики та окреслитишляхи формування їх зацікавленості до навчання.

Виклад основного матеріалу. Інтелектуальнорозвинені, обдаровані люди приносять великукористь суспільству, державі, є її гордістю. Томуперед суспільством, державою, школою і сім’єюпостає проблема інтелектуального розвитку дітей,починаючи з молодшого шкільного віку.

Ми вважаємо, що якісною характеристикоюінтелектуально розвиненого учня є певний рівеньсформованості його мислення. Ґрунтовнеопанування знаннями змістово і функціональнопов’язане з розвитком стилю мислення, зокремаматематичного.

Відомо, що мислення людини виникає ірозпочинається із задачі та характеризуєтьсячіткою спрямованістю самого процесу насприйняття і розв’язання цієї задачі. Цезабезпечується постановкою питання, в якомуформується задача. Від чіткості постановкипитання залежить не лише чіткість задачі, а йцілеспрямованість самого процесу мислення.Водночас конкретизація задачі забезпечуєактивізацію знань використання їх у нових умовах.Процес розв’язання задачі починається зусвідомлення і з’ясування її. Важливо бачитинез’ясовані сторони. Певну роль відіграютьвміння, які допомагають зосереджуватися напитанні, проблемі. Слід пам’ятати, що інтерес,зацікавленість у розв’язанні задачі відіграєактивізуючу роль у мисленні, а ідея її розв’язаннявиникає у вигляді здогадки. Особливу роль урозв’язанні відіграють засоби. Вони сприяютьактивізації знань, їх застосуванню у новій ситуаціїз врахуванням конкретної задачі [3, 38].

У багатьох дослідженнях наголошується, щоуспіх розв’язання розумової задачі залежить відрізних факторів: ступеня оволодіння розумовимивміннями, культури розумової праці, від вольовихі емоційних компонентів тощо.

Таким чином, мислення завжди виникає ірозпочинається із задачі і здійснюється як процес

розв’язання пізнавальних чи інших задач. Завдякиїм учні пізнають математичні факти, засвоюютьзнання й опановують математичні прийоми іспособи діяльності, розвивають особливематематичне мислення, осягають сутьматематичного методу пізнання дійсності.

В активізації інтелектуальної діяльностімолодших школярів значне місце посідає самезадача, виступаючи і засобом і методом навчання.Зміст пізнавальної чи нестандартної задачівизначається відомостями з навколишньогосередовища через інтерес дитини і наявністюзнань. Задача завжди підводить дитину доз’ясування умови, пошуку шляхів, до аналізу ісинтезу, співвідношення відомого і невідомого.

На нашу думку, методична система навчаннямолодших школярів повинна, по-перше,будуватися на навчанні їх прийомів розумовоїдіяльності при розв’язуванні задач, по-друге,використовувати певний набір задач, що дозволяєздійснити мету інтелектуального розвитку учнів.Таким чином, підбір системи математичнихзадач є головним дидактичним завданнямучителя в навчанні математики.

Розробляючи систему завдань, спрямованихна інтелектуальний розвиток дітей, требавиходити з методичного аналізу математичногорозв’язання задачі, враховувати метувикористання задач, потребу в оптимізаціїнавчального процесу, індивідуальні особливостімолодших школярів. При цьому дотримуються(М. Богданович [1], О. Корчевська [4] та ін.) такихконцептуальних вимог:

1) система повинна сприяти розвивальномунавчанню математики, оптимальному розвиткукожної дитини зокрема; вона повинна враховуватирівні розвитку дітей і відповідні гомогенні групиучнів класу: сильні, середні, слабкі.

2) система повинна забезпечувати зростаннясамостійності учнів в навчально-пізнавальнійдіяльності, чинити позитивний вплив на вміннядітей розв’язувати задачі в цілому;

3) задачі системи повинні бути узгоджені з тимматеріалом, який вивчається за підручником, ізнаходитись в зоні доступності дитини;

4) система повинна здійснювати пропедевтичнуфункцію у вивченні математики, зокрема,знайомити учнів з різними розділами математики,які в початковій школі не вивчаються;

5) система повинна враховувати сучасні умовишкільної практики, бути зручною для роботивчителя.

У процесі роботи стає зрозуміло, що задачідоцільно згрупувати, спираючись на найчастішевживані в методиці навчання математикикласифікації задач (М. Богданович, Г. Лишенко,


92

М. Моро, А. Пишкало). При наповненні цих групконкретними задачами має враховуватися рівеньїх складності. Ми виділяємо такі групи завдань.

1. Завдання пов’язані з десятковою системоючислення.

2. Задачі на зміну результату дії в залежностівід зміни компонентів.

3. Ускладнені типові задачі (прості і складені).Сюди відносимо і задачі, передбачені програмоюдля 5 – 6 класів, посильні для молодших школярів.

4. Задачі алгебраїчного змісту.5. Задачі геометричного змісту.6. Задачі, пов’язані з поняттями комбінаторики

та математичної статистики.7. Задачі логічного характеру.8. Ігрові математичні задачі (головоломки,

числові лабіринти, магічні квадрати, задачі-жарти,ребуси, кросворди та ін.).

Навчальна діяльність учнів має організовуватисявідповідно до загального підходу до розв’язуванняматематичних завдань, що має чотири основнихетапи (осмислення умови задачі; пошук планурозв’язання задачі; відтворення обраного планурозв’язання; перевірка правильності розв’язку йотриманого результату) з дотриманнямевристичної спрямованості. Це дозволитьсформувати в учнів уміння продуктивноїдіяльності в процесі пошуку загальних шляхіврозв’язання математичних задач, опануватиалгоритмічні прийоми й евристичні методипошукової діяльності під час розв’язуванняматематичних задач, що сприятиме їхінтелектуальному розвитку.

Організацію роботи необхідно здійснюватизгідно з такими дидактичними принципами:індивідуалізації і диференціації навчання; довіри іпідтримки; залучення дітей до участі у життішколи.

При роботі з інтелектуально обдарованимидітьми на уроках математики можуть бутивикористані такі форми організації навчання:фронтальні заняття (дискусії, семінари, шкільнілекції, рольові ігри тощо); групові заняття (парні,постійні групи з переміною функцій їх учасників,груповий поділ класу з однаковим завданням –пошукові групи, з різними завданнями, іззагальним звітом кожної групи перед всімкласом); індивідуальні (додаткові завдання напошук певних наукових відомостей, метод“заміщення” вчителя на уроці, що включаєпідготовку певної інформації, пояснення новогоматеріалу на прикладах, перевірку правильностівиконання завдання у однокласників тощо).

Органічною складовою методичної системироботи вчителя у напрямку інтелектуальногорозвитку учнів є позакласна робота, зміст якої

повинен бути підпорядкованим головнійпедагогічній ідеї, що закладається вчителем воснову навчальної діяльності на уроці.Результативність методичної системи вчителястане більш високою, якщо класна і позакласнаробота будуть взаємно доповнювати одна іншу.

Серед розмаїття форм позакласної роботи зозначеною метою найбільш вдалими є окремі їхвиди, що будуються на поєднанні індивідуальної ігрупової діяльності, метою якої є залучення учніву позаурочний час до математичної діяльності,яка б сприяла розвитку їхнього інтересу доматематики, поглиблювала і розширювала б їхзнання в галузі математичних наук, прилучала бдо різноманітних масових інтелектуальнихзмагань (математичні олімпіади, турніри,конкурси тощо), а також індивідуальноїдослідницької роботи (пошук нестандартних задаччи завдань певного типу, самостійне їх складаннята передбачення різних способів їх розв’язаннятощо).

Важливим етапом у пошуках впливів навчання,які б сприяли розвитку людського інтелекту, єзвертання вчених-дослідників і педагогів-практиків до проблемного навчання [2, 31].

Дуже важливим також є метод емоційногостимулювання: створення учителем емоційно-психологічного контакту з учнями, виникненняпозитивних емоцій у ставленні до навчальноїдіяльності, її змісту, форм і методів. Це –створення ситуації успіху в досягненні поставленоїмети, заохочення та використання ігрових формнавчальної діяльності, застосування проблемногоі дослідницького викладу матеріалу тощо.

Висновки. Протиріччя між правильнопоставленими завданнями і недостатнім рівнемзнань породжує рушійну силу в діяльності учня(підвищення пізнавальної активності, уваги,намагання діяти, творити), що в свою чергусприяє їх інтелектуальному розвитку.

1. Богданович М.В. Методика розв’язування задачу початковій школі. – К.: Вища школа, 1990. – 183 с.

2. Жижко Т. Місце і роль проблемного навчання вінтелектуальному розвитку особистості // ВісникЧеркаського університету. Сер.: Педагогічні науки.– Черкаси, 2002. – Вип. 35. – С. 28 – 33.

3. Ікуніна З. Інтелектуальна підготовка спеціалістів// Рідна школа. – 2003. – №4. – С. 38 – 40.

4. Корчевська О.П. Робота над завданнямипідвищеної складності з математики в початкових класах.– Тернопіль: Підручники і посібники, 1999. – 144 с.

5. Національна доктрина розвитку освіти вУкраїні (XXI століття): [проект] // Педагогічна

газета. – 2001. – №7(85). – С. 4 – 6.




93 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. Трансформаційніпроцеси, що відбуваються наміжнародному рівні з другої половини ХХ

століття, такі як глобалізація, демократизація,створення єдиного інформаційного простору,впливають на всі сфери життя суспільства,зокрема, і вищу освіту як важливу компонентусоціальної структури суспільства. У рамкахБолонської декларації 47 європейських країндомовились про створення до 2020 року єдиногоєвропейського освітянського простору [1, 34].Україна долучилась до Болонського процесу у 2005році і активно проводить модернізацію освіти.

Крім цього нові соціально-економічні відносинив Україні, модифікація структури виробництва ійого вихід на світовий економічний ринок,сприяють підвищенню вимог доконкурентоздатності вітчизняних фахівців таякості їх підготовки. Як відповідь на нові викликирозвитку сучасного трансформаційногосуспільства зароджується нова парадигма освіти,що базується на концепції результатів навчання увигляді компетенцій. Ідеї гуманізації освіти

вплинули на перехід до терміну “компетентність”,який містить крім суто професійних знань і умінь,що характеризують кваліфікацію, такі якостіособистості як ініціатива, співробітництво,здатність працювати в команді, комунікативніздібності, уміння навчатись, оцінювати, логічномислити, відбирати та використовуватиінформацію тощо.

Отже, закономірно, що на зміну процедуріпроведення державного іспиту, націленого наоцінювання результатів навчання на певномуосвітньому (кваліфікаційному) рівні, традиційно уформі знань, умінь, навичок (ЗУН), має прийтинова форма його проведення, що забезпечитьвстановлення рівня сформованості базовихкомпетенцій випускників ВНЗ.

Мета статті полягає у висвітленні новихпідходів до моніторингу якості результатівнавчання студентів ВНЗ в умовах впровадженнядержавних освітніх стандартів на компетентністнійоснові.

Аналіз попередніх досліджень. Компетентніснийпідхід як поняття і як системна концепція, що описує

УДК 378:005.6

Ганна Красильникова, доцент кафедри теорії і методики трудового і професійного навчання

Хмельницького національного університету

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІРЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

У статті висвітлена практика використання ситуативного тесту під час проведення державногоіспиту як шлях зміни існуючого процесу моніторингу результатів навчання на етапі підсумкового контролю.

Ключові слова: тести досягнень, державний іспит, ситуативні тести, рівень компетентності,алгоритм вирішення ситуативного типу.

Рис. 3. Літ. 12.

Анна Красильникова, доцент кафедры теории и методики трудового и профессионального обученияХмельницкого национального университета

СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К МОНИТОРИНГУ КАЧЕСТВАРЕЗУЛЬТАТОВ ОБУЧЕНИЯ В ВЫСШЕЙ ШКОЛЕ

В статье освещена практика использования ситуативного теста при проведении государственногоэкзамена как путь изменения существующего процесса мониторинга результатов обучения на этапеитогового контроля.

Ключевые слова: тесты достижений, государственный экзамен, ситуативные тесты, уровень

компетентности, алгоритм решения ситуативного типа.

Anna Krasilnikova, Docent of the theory and methods of employment and vocational trainingKhmelnitsky National University

NEW APPROACHES TO QUALITY MONITORINGRESULTS LEARNING IN HIGHER EDUCATION

The article highlighted the practice of using situational test during the state exam as a way to change theexisting process monitoring learning outcomes at the stage of final control.

Keywords: achievement tests, the state exam, situational tests, the level of competence algorithm solving

situational type.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

© Г. Красильникова, 2013

94

освіченість людини, почав інтенсивно використовуватисьна пострадянському просторі в кінці 90-х років ХХ ст. –на початку ХХІ ст. під впливом моделей освітиЗахідної Європи і США, а також Болонськогопроцесу. Сутність компетентнісного підходувідображена в багатьох роботах іноземнихдидактів Дж. Равена, Ю.Г. Татура, І.А. Зимньої,В.І. Байденко, В.В. Краєвського, А.В. Хуторського,О.І. Субетто, Г.К. Селевко та ін. Російськідослідники В. Андрєєв, В. Кальней, О. Майоров,Д. Матрос, С. Шишов є розробниками науковихоснов мониторингу освітнього процесу і реалізаціїдержавних освітніх стандартів.

Теоретико-методологічним засадам організаціїмоніторингових досліджень у вітчизняній освітіприсвячені дослідження науковців В. Андрущенка,С. Бабінця, Л. Ващенка, І. Зязюна, П. Клименка,Є. Хрикова. Моніторингу якості освіти медичногоспрямування присвячена низка робіт І. Булах.

Виклад основного матеріалу. Державнаатестація як різновид підсумкового контролю маєна меті оцінювання результатів навчаннямайбутніх фахівців згідно з вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) державнихосвітніх стандартів вищої освіти (ДСВО) напевному освітньо-кваліфікаційному рівні (ОКР)або на окремих його завершальних етапах.Підсумковий контроль більшою мірою, ніж іншівиди контролю здійснює контролюючу функцію іпотребує систематизації і узагальнення знань. Вумовах постійного зростання актуальностіпроблем якості освіти вищою школоюздійснюється пошук об’єктивних методикдіагностування якості результатів навчання. Згідноз Наказом МОНУ №285 з 1998 року у вітчизнянійвищій освіті встановлені дві нормативні формидержавної атестації [2, 59]:

- кваліфікаційна (дипломна) робота (проект);- тестовий державний іспит.Тести як об’єктивний засіб вимірювання

результатів навчання студентів стали активновикористовувати у вищій освіті багатьохєвропейських країн з 60-х років ХХ століття. Такікраїни як Нідерланди, Японія, Австралія, США єпровідними центрами розробки і застосуваньтестів в освіті. В пострадянських країнах тестибули визнані рівноправним засобом вимірюванняпедагогічною громадськістю лише на початку 90-хроків. Застосування тестів має певні переваги:об’єктивність контролю, оперативністьвстановлення результатів навчання, економіявитрат часу на проведення різних видів контролютощо [3].

Підсумкові тести, які називають тестамидосягнень, в Україні застосовують для вирішеннязавдань атестації у ВНЗ, в залежності від обсягу

контролю знань – для поточного, модульного тапідсумкового контролів з дисципліни. Згідно зтипологізацією тестів досягнень В.І. Міхеєва, донайвищого ієрархічного типу відносять тести,націлені на діагностику загального рівняпідготовки (загальноосвітньої, спеціальної) напевному етапі навчання [4]. Отже, конструюваннятесту об’єктивного контролю рівня освітньо-професійної підготовки (ОПП) студентіввиконується в межах галузевої компонентиДСВО. Тестовий атестаційний (державний) іспитпроводиться для встановлення рівня сформованостіпевних умінь (якості вирішення окремих завданьдіяльності або рівня сформованості певнихздатностей). Рівень сформованості уміньрекомендується встановлювати опосередкованоза допомогою ситуаційних тестів. Ситуаційнийтест – не є новою формою тестового завдання.Сутність ситуаційної вправи полягає у створенніпрообразу реальної ситуації у певний моментфункціонування соціально-економічної системи(наприклад, підприємства, його підрозділів тощо).Завдання студента полягає у комплексномуаналізі ситуації та прийнятті оптимальногорішення в її межах. Як зазначає X.Д. Ґраґґ,“типова ситуаційна вправа – це певна проблема вбізнесі, що постає перед менеджерами разом зфактами, думками і стереотипами, на основі якихмає бути прийнято рішення”. Інакше кажучи,“ситуаційні вправи – це каталізатори, якіприскорюють процес навчання на досвіді” [5].

Ситуаційна вправа – це комплексний описситуації, в якому можна виділити низкувзаємопов’язаних структур або рівнів:пізнавальних, понятійних, навчальних, суспільних,аналітичних, евристичних, мотиваційних тощо.Отже ситуаційний тест – різновид критеріально-орієнтованих тестів досягнень, що складаютьсяз цілеспрямованих наборів тестових завдань,призначених для оцінювання рівня сформованостізнань щодо орієнтувальних основ дій, які єадекватними діяльності вирішення проблемнихситуацій, що властиві майбутній соціальній івиробничій діяльності випускників ВНЗ (рис. 1).

Кількість та форми тестових завдань у такомутесті можуть бути досить різноманітними, алеможливе використання тестових завдань однієїформи. Порядок розміщення тестових завдань уситуаційному тесті визначається діями, які той,хто тестується, повинен здійснювати длявирішення проблемної ситуації. Можливі дваваріанти ситуаційних тестових завдань. Перший– з суворо заданим (кінцевим числом варіантіввибору відповіді) розгалуженим алгоритмом.Другий – інтерактивні ситуаційні завдання з несуворо заданим розгалуженим алгоритмом та



95 Молодь і ринок №1 (96), 2013

використанням принципів експертних систем,застосуванням мультимедійних технологій імоделей. Ситуаційне завдання, як правило,універсальне, повністю охоплює галузь засвоєногонавчального матеріалу і за рахунок використаннямоделей під час кожного запуску комп’ютернапрограма генерує унікальну екзаменаційнуситуацію, яка практично ніколи не повторюється[6].

Отже, з самого визначення тестовогодержавного іспиту зрозуміло, що на етапідержавної атестації повинно відбуватисьвимірювання реального рівня сформованостіпрофесійної компетентності майбутнього фахівцяй оцінювання його відповідності запланованимвимогам ДСВО. Необхідність такого підходу різкозростає на етапі державної атестації в умовахзапровадження у вищій освіті компетентістногопідходу та нового покоління стандартів накомпетентісній основі, у яких результати навчанняформулюються у вигляді набору компетенцій.

Методологія розробки професійних стандартівза компетентісним підходом, запропонованаНауково-дослідним інститутом соціально-трудових відносин, базується на функціональномуаналізі трудової (професійної) діяльності з метоювиявлення структурних елементів – основнихтрудових функцій і визначення вимог до знань,умінь, навичок, здатностей (компетенцій)працівника за кожною з них. Вона використовуєвітчизняний досвід у сфері класифікаційно-професійної та трудової діяльності і практикурозроблення професійних стандартів у країнах ЄС,США та Канади [7]. На основі професійнихстандартів розробляються освітньо-кваліфікаційні(кваліфікаційні) стандарти, що містять вимоги доатестації випускників ВНЗ і регулюють процесприсудження кваліфікацій [8].

Аналіз зарубіжного досвіду свідчить проуспішне використання компетентісного підходупри оцінюванні якості результатів навчаннявипускників європейських вищих навчальнихзакладів. Наприклад, за британською моделлюоцінюванню традиційно підлягають такі складовіпрофесійної компетентності як когнітивні,

функціональні, особистісні, етичні таметакомпетенції. Англійський підхід дооцінювання результатів навчання вважаєтьсябільш всебічним на відміну від, наприклад,американського, який націлений лише наповедінкові характеристики результатів навчання.Німецька система освіти прийняла інший підхід,який орієнтований на так звані компетенції дій [9].

В Україні використовується стандартизованапроцедура державної атестації випускниківмедичних вищих навчальних закладів, якуреалізують в Центрі тестування професійноїкомпетентності при Міністерстві охорони здоров’яУкраїни [10].

На кафедрі Теорії та методики трудового іпрофесійного навчання гуманітарно-педагогічногофакультету Хмельницького національногоуніверситету розроблені ситуаційні тести дляпроведення державної атестації студентів, якінавчаються за галуззю знань “Педагогічнаосвіта”. Базою для розробки ситуаційних тестіввикористано зміст складових ДСВО напрямупідготовки 6.010104 “Професійна освіта”.

В процесі проведення тестового контролювелике значення має комплексна перевірка усієїнавчальної діяльності студента, в тому числідинаміки його загального розвитку, формуванняспеціальних умінь та навиків. Робота надстворенням тестових завдань розпочинається звизначення мети проведення тестового контролюта виявлення навчальних елементів, щопідлягають оцінюванню. Мета комплексногодержавного іспиту – встановлення рівнясформованості системи знань та умінь,компетентності випускників відповідно до вимогОКХ ДСВО напряму підготовки “Професійнаосвіта” профілю “Моделювання, конструюванняі технологія швейних виробів”.

Першим етапом роботи є опис галузі знань,що діагностується. Для цього на основі ОКХдержавного стандарту проведений аналіздіяльності фахівців професійної освіти тавизначений перелік знань, умінь, навичок,здатностей (компетенцій), необхідних для їхмайбутньої діяльності, які можна виміряти.

Рис. 1. Компоненти внутрішньої структури методу ситуаційного навчання

Пізнавальна Понятійна Дидактична Суспільна

Практична Мотиваційна Аналітична Евристична


96

Визначено зміст виробничих функцій та умінь,що підлягають перевірці. На основі аналізу змістуумінь виділено навчальні елементи, для кожногоз яких встановлено рівень сформованості знань,пізнавальних здібностей та вибрано оптимальніформи тестових завдань для їх перевірки. Взалежності від виду навчального елементу тарівня сформованості знань встановлюютьсяформи завдань для перевірки. Оскільки перевірититакий рівень сформованості пізнавальнихздібностей студента як розуміння тестова формаконтролю не дозволяє, студенту пропонуєтьсяобгрунтувати прийняте ним рішення щодооптимальності виконаних дій у формі теста-есе.

Таким чином, аналізуючи форми проведенняконтролю, встановлено, що за допомогою тестівможна вимірювати широкий спектр результатівнавчання – від простих до складних, протеоцінювання виконавських умінь стає необхідним,коли їх не можна адекватно виміряти лишеписьмовими тестами. Саме тому в роботі крімтестових завдань різних форм передбаченаможливість оцінювання виконання. Фрагментблок-схеми алгоритму вирішення ситуативноготесту для проведення державної атестаціїстудентів напряму підготовки 6.010104“Професійна освіта” профілю “Моделювання,конструювання і технологія швейних виробів”наведена на рис. 2.

Запропонована блок-схема алгоритмуситуаційного тесту передбачає структуруваннязапитань, що пов’язані між собою. Результативиконання попередніх тестових завданьвикористовуються при вирішенні наступних.Постановка завдання передбачає два варіантивирішення: якщо студент відповів на запитаннявірно, він переходить до вирішення наступногозапитання, у випадку невірної відповіді – студентпереходить до репродуктивного рівня, тобто, йдепониження складності завдань, перевіряютьсязнання на рівні понять, класифікацій тощо. Післяуспішної перевірки теорії, студент зновуповертається до логічної послідовності вирішенняситуаційного тесту.

Виконаний комплекс робіт дозволив винести надержавну атестацію студентів напряму підготовки“Професійна освіта” профілю “Моделювання,конструювання і технологія швейних виробів”систему модулів (фахових дисциплін), щоскладають як нормативну, так і варіативну частинизмісту ОПП [11]: спец. рисунок, швейні матеріали,проектування швейних виробів, виробництвошвейних виробів, художнє проектування швейнихвиробів, художня обробка матеріалів, технологічнеустаткування швейних підприємств.

Комплексне завдання іспиту стосується

розробки асортиментної серії моделей одягу, щомістить низку заходів, спрямованих на створеннянових видів продукції, впровадження нової техніки,механізації і автоматизації технологічних процесіві прогресивної організації виробництва. Логікарозміщення тестових завдань у тесті відповідаєпослідовності етапів ЕСКД, за якимиздійснюється конструкторсько-технологічнарозробка швейних виробів.

Ефективність розробки асортиментної серіїмоделей одягу визначається такими основниминапрямами: моделювання і конструюваннявиробу; удосконалення технологічного процесу;удосконалення організації на всіх етапахвиробництва, забезпечення типовостітехнологічних процесів на основі групуванняпродукції за конструктивно-технологічнимиознаками.

При розробці асортиментної серії моделейвиконуються такі види робіт: розробка ескізівмоделей швейних виробів, які входять до серії;вибір пакету матеріалів для серії моделей;розробка базових і модельних конструкціїмоделей; розробка раціональних технологічнихрежимів виготовлення і складання моделей;виготовлення комплектів лекал на серії моделей;нормування витрат матеріалів; виготовленнярозкладок лекал; вибір обладнання длявиготовлення серії моделей; складаннятехнологічної послідовності на обробку серіїмоделей; вибір типу технологічного процесу длявиготовлення серії моделей; розрахунокпараметрів технологічного процесу длявиготовлення серії моделей; встановленняспособів оцінювання якості серії моделей;встановлення правил зберігання татранспортування виготовленої серії моделей.

Ситуаційний тест універсальний, рівеньскладності 25 варіантів тестів однаковий.Кількість тестових завдань у ситуаційному тесті– 60. Усі складові тесту використовують середнійта високий рівні складності тестових завдань.Співвідношення форм тестових завдань в тестітаке: 5 % альтернативних, 65 % завдань з простиммножинним та множинним вибором, 25 % навстановлення відповідності та відновленняправильної послідовності, 5 % відкритих. Тестмістить завдання відкритої форми – тест-есе, щовикористовується для діагностики окремихпізнавальних здібностей та сформованостітворчих умінь випускника. Приклад варіантузавдання ситуаційного тесту для проведеннядержавної атестації студентів напряму підготовки“Професійна освіта” профілю “Моделювання,конструювання і технологія швейних виробів”наведено (рис. 3).



97 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Розробити асортиментну серію моделейжіночого жакету з шовкової тканини длявиготовлення в умовах масового виробництвамалими серіями на основі базової моделі,зображеної на рисунку 1.

Результати дослідження. Сьогодні стоїтьнагальне питання апробації оновленої форми

державного іспиту, оцінювання його якості тарозробки комп’ютерної програми реалізації наоснові використання ситуаційних тестів.

Водночас слід зауважити, що небезпекаінтенсивного використання комп’ютерних тестів,на противагу традиційним методам контролю,може полягати у заохочуванні студентів до

Рис. 2. Блок-схема алгоритму вирішення ситуативного тесту (фрагмент)

Визначення силуетної

форми виробу

Обрана силуетна форма

Визначення поняття “силуетна форма”

Класифікація основних силуетних форм

Визначення конструктивн

их ліній

Обрані конструктивні лінії

Класифікація конструктивних ліній

Визначення вертикальних та горизонтальних

членувань виробу

…

Вибір базової конструкції

жакету конструкц

Визначення етапів побудови базової

конструкції жіночого жакету

Визначення поняття “базова конструкція”

так

ні

ні

ні

так

так

Обрана базова конструкція

…


98

поверхневого вивчення навчального матеріалу,його “зазубрювання”, угадування правильнихвідповідей, формуванні хибних цілей навчаннястудентів та уявлень про результати своєїнавчальної діяльності, що може призвести кінецькінців до перекосів у стилі навчання. Британськийпсихолог Дж. Равен вважає, що для ефективногокерівництва педагогічним процесом потрібні новіформи оцінювання [12]. Мова йде про недостатнювалідність і прогностичну надійність критеріально-орієнтованих тестів як таких, а також створенняпсиходіагностики нового типу.

Найближчим часом адаптивні автоматизованінавчальні і контролюючі комплекси, робота якихбазується на принципах диференційованого таіндивідуального підходах в навчанні, станутьінструментом підвищення якості підготовки іефективним засобом формування професійнихякостей фахівців. Якісно новий рівеньвикористання комп’ютерної техніки відкриваєтьсяз розробкою інтелектуальних навчальних систем,що базуються на дослідженнях в галузі штучногоінтелекту.

Висновок та перспективи подальшихрозвідок дослідження проблеми. Перехідвітчизняної вищої освіти на нову парадигму –компетентісний підхід вимагає нових підходів допроведення державної атестації для встановленнярівня сформованості компетентності випускниківВНЗ відповідно до вимог державного стандарту.Використання ситуативного тесту під часпроведення державного іспиту з ОКР бакалаврнапряму підготовки “Професійна освіта” профілю“Моделювання, конструювання і технологіяшвейних виробів” є спробою оновлення існуючоїпрактики моніторингу результатів навчання наетапі підсумкового контролю.

1. Бухарестське Комюніке. [Електронний ресурс]– Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ (датазвернення 5.10.2012 р.)

2. Комплекс нормативних документів длярозроблення складових системи стандартів вищоїосвіти // Інформаційний вісник. – Вища школа. – 2003.– № 10. – С. 5 – 82.

3. Аванесов В. С. Композиция тестовых заданий.– М.: Ассоциация инженеров-педагогов, 1996.

4. Михеев В.И. Моделирование и методы теорииизмерения в педагогике. – М.: Высшая школа, 1987.

5. Гронлунд, Норман Е. Оцінювання студентськоїуспішності: Практ. посіб. – К.: Навчально-матодичний центр “Консорціум із удосконаленняменеджмент-освіти і Україні”, 2005. – 312 с.

6. Мицнер О.П., Краснов В.В. Проблемысистематизации аттестационных систем вмедицине. [Электронный ресурс] – Режим доступа:http.//www.ametist.com.ua/clients/ametist.nsf/(датаобращения 20.11.2012 г.).

7. Методичні рекомендації щодо розробленняпрофесійних стандартів за компетентніснимпідходом /Мельник С.В., Матросов В.Д., Сташків Т.О.та ін. – Луганськ: ДУ НДІ СТВ, 2012. – 54 с.

8. Мельник С.В. Методичні підходи з розробкиосвітньо-кваліфікаційних (кваліфікаційних)стандартів за результатами навчання на основі вимогпрофесійних стандартів за компетентніснимпідходом. – Луганськ: ДУ НДІ СТВ, 2012. – 14 с.

9. Звонников В.И. Контроль качества обучения приатестации: компетентностный подход: учебноепособие / В.И. Звонников, М.Б. Челышкова. – М:Университетская книга, Логос, 2009. – 272 с.

10. Булах І.Є. Комп’ютерна діагностика навчальноїуспішності. – К.: ЦМК МОЗ України, 1995. – 221 с.

11. Програма комплексного кваліфікаційногоіспиту з професійних дисциплін для студентів ОКР“бакалавр” напряму підготовки “Професійнаосвіта” профілю “Моделювання, конструювання ітехнологія швейних виробів”. / Красильникова Г.В.,Мищенко О.В. – Хмельницький: ХНУ, 2012. – 16 с.

12. Дж. Равен Формы и виды контроля вдистанционном обучении. [Электронный ресурс] –Режим доступа: http.// www 93354794385.php.htm

(дата обращения 20.11.2012 г.).

Розробити асортиментну серію моделей жіночого жакету з шовкової тканини для виготовлення в умовах масового виробництва малими серіями на основі базової моделі, зображеної на рисунку 1.

Рисунок 1 – Базова модель жіночого

жакету Рис. 3. Завдання ситуаційного тесту для проведення державної атестації з напряму

підготовки “Професійна освіта” профілю “Моделювання, конструювання і технологія швейних виробів”




99 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Вступ. На даний час, відбуваєтьсяактивний розвиток демократизаціїдержави, громадянське виховання є

одним із найважливіших завдань, які розв’язуєсистема освіти. Формується національнадемократична держава, і однією з передумов їїіснування є лояльний до держави громадянин, щодотримується демократичних цінностей танастанов у своїй поведінці.

Освіта покликана відігравати основну роль уформуванні майбутніх громадян. Це одна знайважливіших галузей, яка створює підґрунтядля суспільного та економічного перетвореньдержави, що забезпечують умови для розвиткудемократичного суспільства, дають набутигромадянських рис та вмінь, підготуватися дожиття у світовому просторі [6, 3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій,в яких започатковано вирішенні даноїпроблеми. Аналіз джерел свідчить про значнийінтерес науковців до даної проблеми. У ракурсінашого дослідження привертають увагу моральніаспекти виховання особистості, які вивчалиЯ. Бельмаз, Р. Вендеровська, В. Жуковський,

І. Задорожнюк, Г. Джуринський, В. Кравець.Особливий внесок у дослідження проблемгромадянського виховання молоді зробили таківчені, як І. Бех, П. Ігнатенко, А. Макаренко,М. Максименко, В. Поплужний, Ф. Рудич,О. Сухомлинська, К. Чорна, М. Шимановський.

Мета статті. Дослідити історичний розвитокосновних понять, визначення основнихкомпонентів громадянського виховання,дослідження його принципів та основних завдань.

Викладення основного матеріалу. В Українівже тривалий час відбуваються суперечливі таскладні трансформаційні процеси в економіці,політиці та національній самосвідомості. В процесідемократизації наша країна подолала певнийвідтинок шляху і перебуває на етапі становленняполітичних інститутів демократії. Протеконституційне закріплення основних інститутів тапринципів демократії – тільки один із кроків нашляху демократизації. Україні вкрай необхіднаконсолідація демократії, тобто становлення івідтворення демократичної політичної практики,моделей та зразків поведінки, характерних длядемократичної політичної культури, подальше

УДК 37.017

Володимир Ліхневський, підполковник, викладач кафедри особистої безпеки (№26)Ігор Мартинюк, полковник, начальник кафедри особистої безпеки (№26)

Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯЯК НАПРЯМ ВСЕБІЧНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

У статті розглядаються компоненти громадянського виховання, його зміст та основні принципи.Досліджується історичний розвиток основних понять.

Ключові слова: громадянськість, демократія, громадянське суспільство, нація, громадянськасвідомість.

Літ. 6.

Владимир Лихневский, преподаватель кафедры личной безопасности (№ 26)

Национальной Академии Государственной пограничной службы имени.Богдана Хмельницкого, г. Хмельницкий

ГРАЖДАНСКОЕ ВОСПИТАНИЕКАК НАПРАВЛЕНИЕ ВСЕСТОРОННЕГО РАЗВИТИЯ ЛИЧНОСТИ

В статье рассматриваются компоненты гражданского воспитания, его содержание и основныепринципы. Исследуется историческое развитие основных понятий.

Ключевые слова: гражданственность, демократия, гражданское общество, нация, гражданскоесознание.

Volodymyr Likhnevsky, Lecturer of Personal Safety Department (№26)Igor Martyniuk, head of Personal Safety Department (№26)

National Academy of State Border Guard Service by B. Khmelnytsky, Khmelnytsky

CIVIL EDUCATION AS THE WAY OF COMPREHENSIVE PERSONAL DEVELOPMENTConsidered the components of civil education, its contain and main notions. Investigated the historical

development of the main concepts.Keywords: citizenship, democracy, civil society, nation, civil consciousness.

ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ ЯК НАПРЯМ ВСЕБІЧНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

© В. Ліхневський, І. Мартинюк, 2013

100

формування та удосконалення різноманітнихдемократичних структур, звикання людей дожиття в умовах демократії [4, 7].

Демократія – це спроба відтворити сферугромадянського стану. Тобто Україні потрібнатака система громадянської освіти, яка сприялаб переходу до демократії, становленнюдемократичних норм і цінностей особистості тасуспільства, заохочувала громадян мислитикритично та незалежно.

Важливими етапами на шляху українськогосуспільства до демократичної консолідації євиховання толерантності, поваги до прав людини,вміння долати стереотипи, знаходити компроміс.Необхідно, щоб громадяни знали свої права таобов’язки, були впевненими, що можуть впливатина зміни в суспільстві, дотримувались закону,мислили критично і незалежно.

Громадянська освіта – це вимога часу, томурозвиток і вдосконалення її системи є актуальнимзавданням для всіх демократичних країн. Багатийдосвід громадянської освіти накопичено в умовахзрілих демократій Великобританії, США, Канади,Франції, Італії, Нідерландів та інших країнах, дестворено різноманітні підручники, розробленонавчальні курси, діють науково-методичні центри,налагоджено відповідну підготовку таперепідготовку викладачів. Значних зусиль щодорозвитку освіти для демократії докладають іпосткомуністичні країни: Польща, Румунія, Латвія,Росія.

Певний досвід у цій галузі має й Україна.Протягом останніх років у нашій країні вжиточимало заходів щодо впровадження системигромадянської освіти: випущено експериментальніпідручники, які зараз проходять апробацію узагальноосвітніх школах, діють експериментальнімайданчики, проводяться конференції та семінари.Академією педагогічних наук України розробленопроект концепції громадянського виховання.Незважаючи на відмінність підходів, методик тамасштабу національних систем громадянськоїосвіти, їхня мета залишається єдиною – вихованнягромадянина, який цінує та готовий боротися заідеали свободи, демократичні цінності та правалюдини [4, 7].

Умовно людина проводить життя у двохсферах: приватній і суспільній (включає державу ігромадянське суспільство). Приватна сфера – цесфера абсолютної свободи, потреб інтересів, якілюдина задовольняє без втручання держави.Державна сфера є частиною суспільної сферижиттєдіяльності людини. Тут панують закон таобов’язок. Між цими двома сферами розташованегромадянське суспільство. У громадянському

суспільстві реалізуються як приватні, так іколективні інтереси й потреби. Тут діють як окреміособи, так і добровільні об’єднання громадян, пануєплюралізм поглядів, ідей, цінностей [1, 9 – 10].

Кожне суспільство породжує певний видкультури, який продукує відповідні нормиповедінки, типи відносин між людьми, ціннісніорієнтації, особистісні та громадянські пріоритети.Не є виключенням і громадянське суспільство,яке, з одного боку, привносить у життєдіяльністьсоціуму громадянську культуру як невід’ємнийсвій компонент, а з іншого – саморозвиваєтьсязавдяки набуттю її носіями високого рівнясформованості відповідних рис та якостей [5, 156].

Як комплекс інтегрованих знань громадянськаосвіта є складною, динамічною системою, щопоєднує:

- громадянські знання, на основі якихформуються уявлення щодо форм і способівфункціонування громадянина у політичному,правовому, економічному, соціальному такультурному полі демократичної держави;

- громадянські вміння та досвід участі усоціально-політичному житті суспільства тапрактичного застосування знань;

- громадянські чесноти – норми, установки,цінності та якості, притаманні громадянинудемократичного суспільства.

Варто зауважити, що зміст громадянськоїосвіти охоплює: культурологічні знання,центром яких у системі освіти для демократії єкультура міжлюдських (міжгрупових іміжособистісних) відносин. Оволодіннякультурним надбанням своєї нації відбуваєтьсяводночас із вихованням доброзичливого ізацікавленого ставлення до культур інших народівта етнічних спільнот України, Європи,міжнародного географічного регіону, світу. Одниміз важливих чинників політичної і духовноїконсолідації українського полікультурногосуспільства, формування української політичноїнації є відродження української мови, вільневолодіння всіма громадянами Україниукраїнською мовою як державною, функціональнадвомовність і багатомовність її громадян;філософські та аксеологічні знання прогромадянські, демократичні, загальнолюдські,національні політичні знання щододемократичних принципів функціонуванняполітичної системи і влади та їхньої специфіки вУкраїні; процедури та механізмів формування іфункціонування державних структур, порядкуреалізації їхніх повноважень, апеляцій до них;основи конституційного устрою в Україні,особливостей взаємодії органів державної влади



101 Молодь і ринок №1 (96), 2013

й органів місцевого самоврядування та їхньоївідповідальності перед громадянами; правовізнання щодо права та його ролі в суспільстві;Конституції, як основного закону; основконституційного ладу держави; порядкуформування, діяльності та взаємодії державнихорганів і органів місцевого самоврядування;знання щодо прав людини, механізмів їх захисту,обов’язків і відповідальності; національних таміжнародних нормативних актів, присвячених ційпроблемі; економічні знання щодо суті ринковихвідносин як елемента демократії; основнихекономічних принципів; фінансової системи,системи соціального забезпечення та соціальногозахисту; соціально-економічних аспектівекологічної проблеми, проблеми розвитку таекологічної безпеки; соціально-психологічнізнання щодо психологічної природи та сутівладно-підвладних відносин; мотивації соціальноїповедінки особистості; психологічних особливостейінформаційного впливу на свідомість виборців;способів розв’язання конфліктних ситуацій; щодоефективності форм комунікативної взаємодії [4, 8].

Поняття “громадянське суспільство” євідносно новим для вітчизняної наукової думки,проте окремі уявлення про нього і реальні проявиможна знайти ще в античні часи. Саме тоді відлатинського слова “цивіс” (громадянин)утворилося поняття “цивітас” і “суспільство”.Проте для античних філософів громадянськесуспільство і держава були взаємозамінними,тобто термін “держава” і “суспільство”ототожнювалися.

У працях Сократа, Платона і Аристотеля чіткопростежується думка про вищість громадянських(суспільних, державних) обов’язків, їхню перевагунад індивідуальними інтересами особистості;досягнення загальної мети мало першістьпорівняно з прагненням окремих людей. Звідсигромадянська культура, хоча такий термін і невикористовувався мислителями, несла в собі ідеїпро безумовне підпорядкування індивіда державі,дотримання визначених нею норм буття,переважно в політичній сфері [5, 157 – 158].

Новий сплеск інтересу до ідеї громадянськогосуспільства спостерігається у XVII ст. У цей часз’являється теорія громадянського суспільстваДж. Локка. Він широко трактував природний стан:повна свобода, рівність щодо влади і права,власність (вона стає нерівною, коли з’являютьсягроші), тобто стан доброзичливості й миру. Самезакон природи передбачає мир і безпеку. Однакбудь-який закон вимагає гарантій того, що колихтось його порушить, то буде неодміннопокараний. На його думку, це й є одна з

найважливіших гарантій закону. З цієї ідеї Локкавипливає сучасна ідея верховенства права якнайважливіша запорука державності. Абизахистити свої природні права і закони, людиукладають суспільну угоду, виходячи з якоїдержава стає гарантом цих прав і свобод. Вонаповинна бути упорядкована таким чином, щобніяк не зашкодити цим гарантіям і нормальномурозвитку суспільства. Тобто громадянськесуспільство однаково застосовує всі закони длясвоїх громадян.

Таким чином, Дж. Локк зробив вагомийтеоретичний внесок щодо ідей розвиткугромадянського суспільства і правової держави.Обґрунтування природних прав, дослідженнягарантій щодо їхнього додержання та захисту відсваволі влади, розподілу влади, зрештоюобмеження втручання держави в справигромадянського суспільства започаткували ідеюправової держави.

Ж.-Ж. Руссо вбачав основу політичного життясуспільства в суверенності волі народу і їїнеподільності, він протиставляв теорії розподілувлади свою систему постійно діючого в державіплебісциту у розв’язанні тих чи інших суспільно-політичних проблем. Для нього “громадянськесуспільство” і “держава” – синоніми. Сутністьгромадянського суспільства – держави він вбачаву участі кожного громадянина в державнихсправах, у безумовному повновладді народу, атому відкидав принцип представництва, щопозбавляв кожного громадянина активноїполітичної участі. Політичні концепції Ж.Ж. Руссосправили великий вплив на суспільну свідомість,до його ідей зверталися представники різних течійі поглядів, бо започатковані ним ідеали рівності йдемократії стали на багато столітьнеперевершеним явищем.

Німецький філософ Гегель запроваджуєкатегорію “громадянське суспільство”, а такожчітко відрізняє громадянське суспільство ідержаву. Власне, під громадянськимсуспільством він розуміє економічну структурубуржуазних відносин. Розглядаючи громадянськесуспільство як наслідок добровільного абонасильницького об’єднання багатьох сімей унацію, а також як наслідок розширення сімей донації, Гегель наголошував, що історичногромадянське суспільство виникає значно пізніше,аніж держава. Природно, що громадянськесуспільство виникає пізніше взагалі суспільства.Термін “громадянське” вживається не лише якприкметник до терміну “суспільство”.“Громадянське” можливе лише за умовактивного виявлення творчих здібностей


102

особистості в усіх сферах соціальних зв’язків. Міжцими поняттями не можна ставити знак рівності.Поняття “громадянське” вужче, аніж поняття“суспільство”, воно й виникло значно пізніше.

Таким чином, сутність поняття “громадянськесуспільство” і розуміння породжуваної нимгромадянської культури неоднозначно тлумачилисярізними ученими на різних етапах історичногорозвитку. Їх визначення значною міроюзумовлювалося поглядами, які сповідувалимислителі тієї чи іншої епохи [5, 163].

Громадянська освіта в демократичномусуспільстві покликана навчати індивіда зберігативласну автономію у стосунках з іншими людьми ідержавою, ефективно захищати власні інтереси.Така освіта має бути осмислена як своєріднезвільнення людини, її визволення, але не від зовнішніхфакторів, а від власної нерішучості, нездатностівідчути свою соціальну значущість, гідність,свободу й рівність у стосунках з іншими. Поряд знаданням знань і формуванням умінь суспільно-політичної дії політична освіта має забезпечуватиформуванні певного морально-духовного станулюдей – відчуття власної свободи [2].

Головна мета громадянського вихованняполягає у вихованні свідомого громадянина –патріота, професіонала, тобто людини зпритаманними їй особистісними якостями йрисами характеру, світогляду і способоммислення, почуттями, вчинками та поведінкою,спрямованими на саморозвиток та розвитокдемократичного громадянського суспільства вУкраїні. Формування громадянської культуриособистості вимагає вирішення таких завдань:

- визначення й забезпечення в реальномужитті прав людини як гуманістичної цінності таєдності всіх людей без будь-яких дискримінацій,на чому базується демократичне, громадянськесуспільство;

- усвідомлення взаємозв’язку між ідеямиіндивідуальної свободи, прав людини тагромадянською відповідальністю;

- формування національної свідомості,визнання духовної єдності поколінь та спільноїкультурної спадщини; виховання почуттяпатріотизму;

- утвердження гуманістичної моралі таформування поваги до таких цінностей яксвобода, рівність, справедливість;

- формування політичної та правової культуризасобами громадянської освіти, яка дає знанняпро політичні системи і владу на всіх рівнях

суспільного життя, про закони та законодавчісистеми, виховання поваги до Конституції України,законодавства та держави;

- розвиток критичного мислення, щозабезпечує здатність усвідомлювати тавідстоювати власну позицію в тих чи іншихпитаннях, уміння знаходити нові ідеї та критичноаналізувати проблеми, брати участь у дебатах,уміння переосмислити дії та аргументи,передбачати можливі наслідки дій та вчинків;

- уміння визначати форми та способи своєїучасті в житті суспільства, спілкуватися здемократичними інститутами, органами влади,захищати і підтримувати закони та права людини,бути обізнаними зі способами соціального захисту;формування толерантного ставлення до іншихкультур і традицій [3, 7 – 8].

Громадянська освіта базується на тих самихдидактичних принципах, що й освіта загалом.Проте превалюючими для неї на цьому етапі єтакі: гуманізм, демократичність, зв’язок ізпрактичною діяльністю, зорієнтованість напозитивні соціальні дії, наступність і безперервність,міждисциплінарність, культуровідповідність,полікультурність, плюралізм [4, 7 – 8].

Висновки. Громадянське виховання це єбагатоскладовий, тривалий процес, обумовленийнизкою чинників, в тому числі історичнимрозвитком. Відтак, громадянське виховання маєбути спрямованим на формування здатностігромадян повноцінно існувати у громаді. Такимчином, формування у молодого поколіннягромадянської культури має стати поштовхом дляподальших наукових досліджень.

1. Дух Л. Громадянське суспільство і громадянськість/ Л. Дух // Завуч. – 2007. – №9. – С. 9 – 11.

2. Жадан І., Кисельов С., Кисельова О., Рябов С.Політична культура та проблеми громадянськоговиховання в Україні. Методичний посібник. – К.:Тандем, 2004.

3. Іова В.І. Формування громадянської культуриособистості: навч.-метод. посібн. / В.Ю. Іова, Т.І. Люріна.– Кам’янець-Поділ.: Абетка, 2003. – 172с.

4. Клинченко Т.В. Концепція громадянської освітив Україні / Т.В. Клинченко, Л.М. Мицик, О.Д. Наровлянський// Директор школи. – 2001. – №20. – С. 7 – 10.

5. Роговець О.В. Громадянська культура якатрибут громадянського суспільства: ретроспективнийаналіз // Теоретико-методичні проблеми вихованнядітей та учнівської молоді. – К., 2008. – Вип. 12. Кн. 1.– С. 156 – 164.

6. Світлична Н. Розвиток громадянських рисособистості // Психолог. – 2008. – №17. – С. 3 – 6.




103 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Актуальність теми та постановкапроблеми. Основними характеристикамисучасного етапу розвитку України є її

інтеграція у Європейське співробітництво тарозширення контактів із зарубіжними партнерами урізних соціально-економічних сферах. Вихід Українина міжнародну арену спричинив постійно зростаючіпотреби в інформаційному обміні. Ці тенденції, атакож особиста зацікавленість студентів воволодінні іноземною мовою, потребуютьудосконалення в напрямку підвищенняефективності навчання іноземних мов майбутніхфахівців.

Необхідність трансформування системисучасної освіти в напрямках, визначенихБолонською декларацією 1999 p., спричинилозміцнення акцентів у бік самостійної та

індивідуальної роботи студентів. За таких умовстудент вже не є об’єктом навчання, який пасивносприймає подану викладачем інформацію таготові рішення, а активним суб’єктом, якийсамостійно опрацьовує навчальний матеріал підкерівництвом викладача [8, 24]. В результаті вінне лише опановує певною сумою знань, а йнавчається самостійно їх здобувати йзастосовувати для різноманітних завданьпроблемно-пошукового та навчально-дослідногохарактеру. Формування у студентів навичоксамостійної роботи є особливо актуальним вумовах неперервної освіти, яка триває протягомусього професійного життя.

У контексті кредитно-модульної системи мирозглядаємо самостійну роботу як цілеспрямовану,внутрішньо мотивовану навчальну діяльність,

Любов Петриця, старший викладач кафедри практики англійської мовиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИЗ ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОГОЛІЙ

Статтю присвячено визначенню сучасних підходів до організації самостійної роботи студентівпедагогічних навчальних закладів, яку розглянуто як один із видів навчально-пізнавальної діяльності,орієнтований на загальноосвітню та професійну підготовку під керівництвом викладача. Розглянутовикористання новітніх інформаційних технологій для організації самостійної роботи студентів під часвивчення іноземної мови.

Ключові слова: самостійна робота, інформаційні технології, новітні підходи, ефективне використання,творчі здібності, навчальна діяльність, інтерактивне спілкування.

Літ. 9.

Любовь Петриця, старший преподаватель кафедры практики английского языкаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ОРГАНИЗАЦИЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ СТУДЕНТОВ ПО ИНОСТРАННОМУЯЗЫКУ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

Статья посвящена определению современных подходов к организации самостоятельной работыстудентов педагогических вузов, которую рассматриваем как один из видов учебно-познавательнойдеятельности, ориентированный на общеобразовательную и профессиональную подготовку подруководством преподавателя. Рассматривается использование новых информационных технологий дляорганизации самостоятельной работы студентов при изучении иностранных языков.

Ключевые слова: самостоятельная работа, информационные технологии, новые подходы, эффективноеиспользование, творческие способности, учебная деятельность, интерактивное общение.

Lubov Petrytsya, Senior Lecturer of Practice English Department


INDIVIDUAL STUDY THE FOREIGN LANGUAGE OF THE STUDENTS WITH USINGINFORMATION TECHNOLOGIES

The article is devoted to defining modem approaches to organizing individual study of the students ofpedagogical educational establishments, which is observed as of the kinds of learning activity oriented onprofessional lecturer. Considered the using of new information technology for organizing the students’ individualstudy foreign languages.

Keywords: individual study, information technology, new approaches, effective, creativity, training activities,

interactive communication.

УДК 81’243:004

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИЗ ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

© Л. Петриця, 2013

104

організовану і оцінену в кінцевому результатівикладачем, яку структурує, контролює, а такожчастково оцінює сам студент. Немаловажними єі рекомендації сформувати у студентів вміння“навчитися вчитися”, яке являє собою основуефективного та самостійного вивчення іноземнихмов. Сюди потрібно також додати і формуванняу студентів здатності до самооцінки, “студентампотрібно дати надійні та практичні інструментидля самооцінки” [8, 17]. Цілком зрозуміло, щолише аудиторно, під час занять такого рівнявідповідності Загальноєвропейським Рекомендаціямдосягнути у ВНЗ неможливо, а звідси і випливаєтака зацікавленість до правильної організаціїсамостійної роботи студентів.

Значні можливості в організації самостійноїроботи студентів факультету іноземних моввідкривають інформаційні технології, які частостають найшвидшим та найефективнішимзасобом доступу до різних джерел інформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема організації самостійної роботистудентів привертала й продовжує привертатиувагу багатьох дослідників. Якщо психологічнийаналіз самостійної роботи школярів вже існує вроботах психологів та педагогів радянськогоперіоду (В. Давидів, І. Зимня, П. Підкасистий,Д. Єльконін), то методика проведення її в умовахвищого навчального закладу знаходиться ще встані розробки. І. Зимня стверджувала, щонеможливо термінологічно визначити, що такесамостійна робота, в той же час назвавши їївищою формою навчальної діяльності [4, 41].

Із переглядом норм навчального часу, щовідводиться на аудиторну та самостійну роботустудентів, сьогодні з’являються нові дисертаційнідослідження та методичні розробки означеногонапряму дослідницької роботи. Зокрема в 2011році захищено кандидатські дисертації І. Барахашвілі,Н. Болюбаш, пов’язані з організацією самостійноїроботи студентів.

Крім важливих питань організації самостійноїроботи студентів велику увагу тепер приділяєтьсяі використанню новітніх технологій у самостійнійроботі студентів при вивченні іноземних мов.Важливий внесок у розгляд даних питань зробили:Р. Гуревич, І. Захарова, О. Зубова, Н. Дементієвська,Н. Морзе, В. Козаков та інші. Водночас незважаючина інтенсивні дослідження, проблема пошукушляхів активізації студентської молоді на етапіоволодіння певними знаннями, вміннями,навичками, організація їхньої самостійної роботипостійно перебуває в полі зору викладачів вищихнавчальних закладів.

Метою написання статті є висвітлення

сучасних підходів до організації самостійноїроботи студентів із іноземної мови звикористанням новітніх інформаційних технологій.

Виклад основного матеріалу. Самостійнуроботу студентів розглядаємо як один із видівнавчально-пізнавальної діяльності, орієнтованийна загальноосвітню та професійну підготовку підкерівництвом викладача. В основі будь-якоїсамостійної роботи лежить така інтегральнавластивість особистості як самостійність, якапроявляється не тільки в незалежних діяхстудентів, але й в їх активності, когнітивномуперетворенні потреб в особисто мотивовані,усвідомленості. “Саме в ній найбільше можутьпроявлятися його мотивація, цілеспрямованість,а також само організованість, самостійність,самоконтроль та інші особисті якості” [6, 149].Це робота без участі викладача, але за йогозавданнями. Це означає, що кожен видсамостійної роботи повинен мати конкретнепізнавальне завдання, включати умови длянезалежних дій студентів, передбачати, щостудент вільно володіє різними способаминавчальної діяльності і лише тоді ініціатива будезнаходитися в руках студента.

Метою самостійної роботи є: розвиток творчихздібностей та активізація розумової діяльностістудентів; формування вмінь і навичоксамостійної розумової праці; розвиток морально-вольових зусиль; формування в студентів потребибезперервного самостійного поповнення знань якнеобхідної умови професійного становлення.

Виділимо основні напрями організаціїсамостійної роботи студентів.

1. Методично-консультативна робота викладачівкафедр:

- проведення тематичних та поточнихконсультацій;

- інформаційна робота з роз’ясненняособливостей модульно-рейтингової системинавчання.

2. Організаційно-наставницька діяльністьвикладачів кафедр:

- робота предметних гуртків та проблемнихгруп;

- підготовка найбільш здібних студентів доучасті в олімпіадах, наукових конференціях;

- наукове керівництво курсовими тадипломними роботами.

Незадоволеність студентів і викладачівіснуючими формами організації самостійноїроботи студентів спонукає педагогів вищої школидо пошуку нових підходів до визначеної проблеми.

Самостійну роботу студентів організовуєвикладач через систему домашніх завдань,



105 Молодь і ринок №1 (96), 2013

виконання яких має оцінювати викладач, і ця оцінкаповинна входити до семестрової оцінки студента.Завдання самостійної роботи студенти можутьвиконувати індивідуально або групою по 2 – 5 осіб.Види завдань для самостійної роботи студентівзалежать від особливостей курсу або спецкурсу.Це можуть бути: реформування науковоїлітератури; пошук наукової літератури за певноютемою; розв’язання завдань; написання есе;вирішення проблеми; виконання певної практичноїроботи; аналіз ситуаційних вправ; опрацюванняпевного матеріалу за навчальною літературою тастворення структурної (візуальної) схемипрочитаного матеріалу [1, 27].

При застосуванні модульно-рейтинговоїтехнології, яка дозволяє посилювати індивідуалізаціюнавчання, підвищувати самостійність студентів тарозвиток їх творчих здібностей, важливе значеннямають новітні підходи та використання новітніхтехнологій викладання у ВНЗ.

Застосування комп’ютерних технологій упроцесі фахової підготовки студентів даєможливість: використовувати відео- та аудіоможливості; отримувати автентичну та свіжуінформацію різноманітного профілю (задопомогою ресурсів Інтернет); здійснюватисинхронне (chats, on-line conferences) таасинхронне (e-mail, forums) спілкування з носіямимови; формувати інформаційну культурумайбутніх вчителів; завдяки відносній дешевизнірозширити можливості доступу до інформації(використання Інтернет-ресурсів, електроннихенциклопедій, довідників, словників); оперативновносити зміни та доповнення у виконану накомп’ютері роботу; працювати в індивідуальномурежимі.

Перелічені фактори свідчать про можливістьта перспективи, які забезпечують комп’ютернітехнології в навчанні іноземних мов. Сучаснімультимедійні та Інтернет технології дозволяютьактивізувати діяльність кожного студента упроцесі навчання і забезпечують формуваннячастини вмінь та навичок у ході самостійноїроботи. Використання комп’ютерних технологійу навчанні іноземної мови надає також такіможливості як, вивчення матеріалу віндивідуальному темпі, ефективна організаціяконтролю та самоконтролю, наявністьінтерактивного спілкування. Не можна непогодитись з авторами, які вважають, що появапрограм, записаних на лазерних дисках іпопуляризація мережі Інтернет перетворилинавчання іноземної мови на живий, творчий,природній процес [2; 5; 9]. Разом із тим,застосування комп’ютерних технологій має певні

недоліки: недостатність живого спілкуваннястудентів один з одним та викладачем;утруднений пошук в Інтернеті, пов’язаний звеличезною кількістю інформації, яка практичноне систематизована; труднощі технічногохарактеру.

Застосування інформаційних технологій усамостійній роботі дасть змогу ефективновикористовувати їхні переваги та звести домінімуму вплив недоліків. Для студентів мовнихспеціальностей їх доцільно використовувати зметою формування іншомовної комунікативноїкомпетенції за кількома напрямами.

Робота у фонолабораторіях, яка передбачаєвиконання різноманітних завдань з практичноїфонетики (прослуховування записів діалогів,текстів та їх подальше транскрибування;відпрацювання правильної вимови звуків, слів,речень). Для вдосконалення фонетичних навичокіснує ряд мультимедійних навчальних програм.Серед навчальних прийомів, які пропонуєкомп’ютерний курс, – не лише прослуховуваннявзірця вимови звуків, слів, речень, прислів’їв таримівок диктором у повільному, середньому ташвидкому темпі із зображенням відповідноїспектрограми, а й можливість проговорюванняслухачем того ж звука, слова чи прислів’я, тежвідображені на екрані спектрограмою.Порівнявши отримані результати, зображенінаочно, студент має змогу шляхом повторнихтренувань досягти вимоги, наближеної до взірця.

Самостійна робота студентів у відеолабораторіяхпередбачає перегляд студентами навчальних тахудожніх фільмів, відібраних відповідно дотематики аудиторних занять, якому передуєвиконання підготовчих вправ (наприклад,ознайомлення з новими лексичними одиницями,ідіоматичними зворотами, фразеологізмами, якізустрічаються у фільмі і впливають на розумінняйого змісту). Післяпереглядовий етап включаєсамостійне опрацювання студентами вправ наавтоматизацію дій з новими лексичнимиодиницями, аналіз змісту та проблематики фільму,виконання творчих завдань. Результати роботиперевіряються під час індивідуапьних занятьстудентів з викладачем, а також частково нааудиторних заняттях у вигляді дискусій таобговорень.

Використання Інтернету в організаціїсамостійної роботи студенів може здійснюватисяза такими напрямами:

- пошук інформації навчального, науково-методичного характеру з її подальшим опрацюванням;

- виконання запропонованих викладачемзавдань.


106

Наприклад, вивчаючи будь-яку тему зпрактичної граматики, студенти можутьсамостійно шукати в Інтернеті інформацію проправила вживання того чи іншого граматичногоявища, систематизуючи та доповнюючи її,виконувати вправи, подані на певних, чітковказаних сайтах з відповідного розділу граматики;самостійно шукати сайти, на яких розміщенограматичні завдання різного рівня. Систематизованірезультати пошуку (теоретичний матеріал тавправи) записуються на диск. Таким чином,завершуючи курс вивчення практичної граматики,майбутні вчителі вже будуть озброєні інформацієюдля здійснення професійної діяльності, яку можнадо того ж в будь-який момент роздрукувати,доповнити чи розширити.

Отже, вагомою перевагою Інтернету як засобунавчання мови є його багатофункціональність,оскільки його використовують не тільки дляпошуку інформації і доступу до бази даних, а йдля забезпечення комунікації іноземною мовою.Значна роль Інтернету і у підвищенні мотиваціїнавчання. Там де є місце інтересу, зацікавленостіу навчанні, там покращуються і успіхи студентіву навчанні. Поміж найбільш ефективних способіввикористання можливостей Інтернету в навчаннііноземних мов можна вказати наступні:

- листування з допомогою електронної поштиуможливлює використання сучасної живої мови,оперативність інформації, можливість вивченняіншої культури;

- участь у телекомунікаційних міжнароднихпроектах забезпечує підвищення рівня володіннямовою, розвиток кругозору, отриманняспеціальних, необхідних для виконання проектузнань;

- участь у тестових та голосових чатах;- участь у телекомунікаційних конкурсах,

тестуваннях, олімпіадах надасть можливістьотримати об’єктивну оцінку знань, кращепідготуватися до іспитів.

- отримання самоосвіти тощо.Значної популярності останнім часом набули

презентації студентів. Працюючи над певнимпроектом (індивідуально чи в групі) студентишукають необхідний матеріал, оформляють йогоза допомогою комп’ютерної програми PowerPoint, яка дозволяє використовувати текстовийформат, звукові та відео файли, ефекти анімації,схеми, таблиці, графіки. Презентації супроводжуютьсякоментарями та післяпрезентаційним обговоренням.Цей вид роботи, який студенти зазвичай виконуютьз великим ентузіазмом, не лише сприяєоволодінню навичками та вміннями усногомовлення, розвитку творчого та критичного

мислення, формуванню інформаційної культуристудентів, а й забезпечує краще розумінняпрезентованої інформації слухачами. Щостосується тематики проектів, то вонавизначається викладачем (подекуди спільно зістудентами) відповідно до змісту дисципліни,окресленого навчальною програмою.

Значні можливості для самостійної роботистудентів відкривають і інтерактивніелектронні курси, які є формою подачі змістунавчальної дисципліни. Електронні навчальні курсизазвичай містять програму дисципліни;теоретичний матеріал з численними прикладами;завдання для практичного виконання; тести длясамоконтролю, які можна виконувати вінтерактивному режимі.

Використання електронних словників таенциклопедій забезпечує не лише широкийдоступ до інформації, а й значно економить часта кошти. Наприклад, користуючись будь-якимелектронним словником (Мс Millan, Webster,Oxfordта ін.), у яких здійснюється пошук за алфавітом,ключовим словом можна набагато швидшезнайти потрібне слово, ніж гортаючи сторінкидрукованого видання.

В електронному словнику зазвичай подаєтьсятранскрипція, тлумачення значень слова, йоговживання у фразеологічних та ідіоматичнихзворотах. Крім того, користувач може прослухативаріанти вимови слова – британський таамериканський, а за наявності мікрофона тавідповідного програмного забезпечення записативласну вимову і, прослухавши її, порівняти зівзірцем.

Найбільш поширеними електроннимиенциклопедіями на сучасному етапі є “Britannica”,“Encarta Encyclopedia”, “Compton’s Encyclopedia”,“Millennium”. Хоча кожна з них має свої структурніособливості, спільним у більшості з них є: широкийспектр інформації різноманітної тематики;наявність текстів з гіперпосиланнями, якісупроводжуються статичними (кольоровімалюнки, фотографії, таблиці, схеми) тадинамічними (мультиплікація, відеофрагменти)зображеннями, а також звуком (озвученіфрагменти текстів, коментар до малюнків чифотографій, музика, функціональні шуми та звуки);віртуальні подорожі; вихід в Інтернет на сайти,які стосуються обраної теми.

Електронні енциклопедії доцільно використовуватидля самостійного опрацювання студентамидодаткового матеріалу з визначеної програмоютематики. Крім того, інформацію, подану венциклопедії, можна використовувати дляпрезентацій, в тому числі і в програмі Power Point.



107 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Електронний підручник є одним ізосновних засобів навчання (як у умовахтрадиційного навчання, так із використаннямінформаційних технологій). Він передбачаєсамостійну роботу студента з комп’ютером вінтерактивному режимі, тобто за допомогоюрізних систем меню, функціональних клавіш,багатовіконного інтерфейсу студент можезнайомитися з навчальною аудіовізуальноюінформацією у тій формі, послідовності, темпі і зтією глибиною, яка йому найбільше підходить длякомфортного навчання.

Якщо традиційний підручник розрахований, якправило, на поурочне, “лінійне” вивченнянавчального матеріалу, то електронний підручникпередбачає багатоваріантний вхід у навчальнусистему, варіативну послідовність вивченнянавчального матеріалу, стимулює особистуактивність кожного студента [3, 193]. Такийпідручник є програмним засобом, що забезпечуєможливість самостійно засвоїти навчальний курс.

У науковій літературі виділяються такі перевагипідручників на електронних носіях [3; 5; 7]:

- комфортність у роботі за допомогоюстворення дружнього інтерфейсу, врахуванняіндивідуальних особливостей студентів;

- простота зберігання великих інформаційнихмасивів (довідкова інформація на диску займаєзначно менше місця, ніж декілька томівдрукованого видання енциклопедії).

- машинна імітація реальних об’єктів (систем)з образно-художнім представленням результатівмоделювання (наприклад, динаміка роботиартикуляційного апарату під час вимови звуківіноземної мови, яку неможливо спостерігати удрукованому підручнику);

- використання гіпертекстового й мультимедійногопредставлення інформації.

- Деякі методичні завдання, що вирішуютьсяу процесі самостійного вивчення мови, можутьставитися і вирішуватися лише в електронномупідручнику:

- навчання на основі аудіовізуальної інформації,забезпечення розуміння усного мовлення, щозвучить в нормальному темпі, інтонаційномаркованого;

- моделювання штучного мовленнєвогосередовища із заздалегідь запрограмованоюструктурою, в якому відбувається спілкування таадаптація до цього середовища;

- управління процесом навчання шляхомстворення проблемних ситуацій за допомогоювідеоряду та пропонування умов і способів їхвирішення;

- введення у навчання непідготовленого

мовлення, вирішення мовленнєвих і поведінковихзавдань;

- формування чіткого та живого зоровогообразу країни і людей;

- варіювання способів презентації навчальногоматеріалу та його вивчення.

Відповідно до наших спостережень тапрактичної діяльності, в електронному підручникунайбільш послідовно реалізуються: зорове таслухове сприйняття; повторення фонограми чичитання тексту; варіювання слів і структур наоснові завдань; програвання навчальнихмовленнєвих ситуацій на основі опор; запитанняй відповіді на основі вивченого матеріалу;виконання тренувальних завдань.

Висновки. На основі викладеного можнадійти висновку, що самостійна робота є важливоюскладовою організації навчально-виховногопроцесу у вищій школі, оскільки на неї відводитьсямайже половина часу, який заплановано навивчення тієї чи іншої навчальної дисципліни.Ефективність самостійної роботи студентівзалежить від урізноманітнення форм її організаціїта запропонованих завдань. Одним із шляхіввирішення проблеми організації самостійноїроботи студентів із іноземної мови, вважаємовпровадження новітніх технологій і підходів узагальноосвітній та загальнонауковій підготовцістудентів. Перспективи подальшого дослідженнявбачаємо в систематизації активних форморганізації самостійної роботи студентів.

1. Бєлкіна С.Д. Самостійна робота студентів,як основний вид навчальної діяльності /С.Д . Бєлкіна // Проблеми педагогіки вищоїшколи на сучасному етапі: Зб. наук. праць. Ч. І.– Луганськ. – 2004. – С. 40.

2. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-телекомунікаційні технології в навчальномупроцесі та наукових дослідженнях: навчальнийпосібник для студентів педагогічних ВНЗ. –Вінниця: ООО “Планер”, 2005. – 366 с.

3. Дементієвська Н.П., Морзе Н.В. Комп’ютернітехнології для розвитку учнів та вчителів //Інформаційні технології і засоби навчання: Зб.наук. праць / За ред. В.Ю. Бикова, Ю.О. Жука.– К.: Атака, 2005. – С. 76 – 95.

4. Зимняя И.А. Педагогическая психология.Учебник для вузов / И.А. Зимняя. – М.: Логос,2000. – 384 с.

5. Зубов А.В. Информационные технологиив лингвистике: Учеб. пособие / А.В. Зубов. –М.: Академия, 2004. – 208 с.

6. Козаков В.А. Самостоятельная работастудентов и ее информационно-методическое


108

обеспечение: учеб пособие / В.А. Козаков. – К.:Вища школа, 1990. – 248 с.

7. Скибицкий З.Г. Дидактическое обеспечениепроцесса дистанционного обучения / З.Г. Скибицкий// Дистанционное образование. – 2000. – № 1.– С. 16 – 23.

8. Хвіст В.О., Лановюк Л.П., Білан С.О.

Вища освіта України і Болонський процес:навч.-метод. посібник / В.О. Хвіст, Л.П. Лановюк,С.О. Білан (за наук. ред. Коломійця С.С.). – К.,2007. – 102 с.

9. Teeler D. How to Use the Internet in ELT /Donna Teeler, Patricia Gray. – Harlow: Longman:Pearson Education Limited, 2000. – 120 p.


© В. Марко, 2013

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУДУХОВНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В НЕДІЛЬНИХ ШКОЛАХ

УДК 37.01,03,06Вікторія Марко, викладач кафедри методики викладання іноземних мов


ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ДУХОВНОГОВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В НЕДІЛЬНИХ ШКОЛАХ

У статті обґрунтовується важлива роль недільної школи для духовного становлення особистості,виділяються організаційно-педагогічні умови оптимізації процесу духовного виховання та пропонуютьсярізні форми педагогічних діяльностей для підвищення рівня духовної вихованості молодших школярів в умовахнедільної школи.

Ключові слова: катехитична недільна школа, духовне виховання, духовна культура, оптимізація.Табл. 1. Літ. 6.

Виктория Марко, преподаватель кафедры методики преподавания иностранных языков

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ОРГАНИЗАЦИОННО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ОПТИМИЗАЦИИПРОЦЕССА ДУХОВНОГО ВОСПИТАНИЯ ДЕТЕЙ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО

ВОЗРАСТА В ВОСКРЕСНОЙ ШКОЛЕВ статье обосновывается важная роль воскресной школы для духовного становления личности,

выделяются организационно-педагогические условия оптимизации процесса духовного воспитания ипредлагаются различные формы педагогической деятельности для повышения уровня духовнойвоспитанности младших школьников в условиях воскресной школы.

Ключевые слова: катехитическая воскресная школа, духовное воспитание, духовная культура,

оптимизация.

Victoria Marko, Lecturer of teaching methods of foreign languagesDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

ORGANIZATIONAL AND PEDAGOGICAL CONDITIONS OF OPTIMIZATION PROCESSOF PRIMARY SCHOOL PUPILS’ SPIRITUAL EDUCATION AT SUNDAY SCHOOLS

The article proves the important role of the Sunday school for spiritual development of the individual, selectsorganizational and pedagogical conditions for optimization of spiritual upbringing process and offers variousforms of educational activities to improve the spiritual upbringing of primary school children in Sunday school.

Keywords: Catechetical Sunday school, spiritual formation, spiritual culture, optimization.

Постановка проблеми. Недільнашкола у наш час пропонує міцнийфундамент для зародження нового

покоління людей з глибокими духовними якостямияк альтернативу духовному занепаду суспільства.За даними державного комітету в справахнаціональностей та релігій станом на 1 січня 2009року УПЦ КП (Українська Православна ЦеркваКиївського Патріархату) мала 1234 недільнішколи. В УГКЦ (Українська Греко-КатолицькаЦерква), яка є значно меншою за чисельністювірних, активно діють 1156 недільних шкіл [6].

У загальному Положенні недільних шкіл УПЦКП вказується на важливість розвитку недільнихшкіл, на необхідність повернення собі втраченогостатусу церковно-парафіяльних шкіл тих часів,коли вони були єдиним освітнім осередком в усіхсферах життя і ставали згодом ґрунтовною базоюдля створення вищих навчальних закладів таких,як Могилянська академія [1, 5]. Як зазначаєН.Е. Ващенко, недільна школа має бути неальтернативою загальноосвітній школі і не цілкомокремою структурою. Недільна школа покликанабути своєрідною “надбудовою”, її “вінцем”. Це

109 Молодь і ринок №1 (96), 2013

означає, що недільна школа має базуватися самена загальній освіті, але з християнської точки зорунадавати їй цілеспрямованого направлення тазмісту, об’єднувати, здавалося б, розрізненіпредмети єдиним сенсом пізнання Божого світута Божих законів. Це те, чого завжди бракувалославетній радянській освіті – осі, стрижня, на якийнанизувалися б усі набуті знання. Загальноосвітняшкола дає світоуявлення на мозаїчному тлі,натомість завдання недільної школи – зібрати ціуламки в єдине люстерко, в якому віддзеркалитьсяСлава Божа і краса Його творіння [1, 6].М. Витівський зазначає, що недільна школапокликана сьогодні стати справді “народнимдомом” – школою для всіх. Мова тут йде не тількипро правильне навчання віри, але насамперед пронавчання жити по вірі [2, 183]. Недільні школипокликані формувати цілісну людську особистість,плекати християнські чесноти, сприяти розвитковіфізичних, інтелектуальних і моральних якостей [3, 67].

Недільні школи УГКЦ є катехитичними, у нихвикладається предмет катехизації. Катехизація– це впорядкований процес вивчення Христовоїнауки, щоденне зближення з Його Особою,завдяки чому віра стає зрілою і формуєтьсяХристовий учень [4, 347]. “Катехизувати” (гр.katechein) значить навчати і звіщати Христа Ісуса.Катехит (гр. “катехитес” – учитель) – учитель,який проводить катехизацію у недільнихпарохіяльних школах.

Завданням катехитиної недільної школи є:вивчення та поглиблення основних правдхристиянської віри; формування християнськогосвітогляду та цілісної людської особистостішляхом плекання християнських чеснот;заохочування вірних до участі у парафіяльномужитті та різного роду християнських практиках;сприяння розвиткові моральних, інтелектуальнихта фізичних здібностей учнів [5, 12 – 13].Катехитична школа будується на засадахрелігійно-морального, соціально-патріотичного,родинно-сімейного, трудового виховання, що складаєсутність духовного виховання особистості.

Важлива та беззаперечна роль недільних шкілу наш час для духовного становлення людинивисуває вимогу у створенні відповідних умов, якіб сприяли оптимізації процесу духовноговиховання в цих школах і тим самим підвищувалирівень духовної культури суспільства.

Аналіз попередніх досліджень. Пронеобхідність розвитку недільних шкіл вказували у своїхпрацях Н. Ващенко, М. Витівський, О. Вишневський,Ю. Дзерович, Б. Єржабкова, С. Мудрий, М.І. Пирогов,К.Д. Ушинський, Ф. Фребель, А. Шептицький та інші.Важливе значення для оцінки навчально-

методичного забезпечення недільних шкіл маютьроботи С. Бобровського, І. Базилевського,І. Платона, П. Смирнова, Д. І. Соколова,Ф. Фребеля. Весь навчально-виховний процеснедільної школи базується на основнихдокументах Церкви щодо освіти, а саме:Катехитичному Правильнику Укараїнської Греко-Католицької Церкви, Положенні про парафіяльнукатехитичну школу, документах Конгрегації усправах католицької освіти, Кодексі КанонівСхідних Церков. Відсутність досліджень зпроблеми вияву рівня духовної культури учнівнедільних шкіл, потреба в оптимізації процесудуховного виховання зумовила написання даноїстатті.

Мета дослідження – обґрунтувати тасистематизувати організаційно-педагогічні умовиоптимізації процесу духовного виховання дітеймолодшого шкільного віку у недільних школах.

Завдання дослідження:1) довести необхідність підвищення духовної

культури молодших школярів в умовах недільноїшколи;

2) виділити основні організаційно-педагогічніумови процесу оптимізації духовного виховання;

3) запропонувати основні форми й методинавчально-виховної діяльності, що сприятимутьоптимізації виховного процесу учнів молодшихкласів недільних шкіл.

Виклад основного матеріалу. Для визначеннярівня сформованості духовної культури учнівмолодшого шкільного віку недільних шкіл, нами булапроведена дослідницька робота, яка вказала напотребу пошуку організаційно-педагогічних умовоптимізації процесу духовного виховання учнів.

Ступінь прояву морально-духовної вихованостімолодших школярів ми досліджували задопомогою спостереження за поведінкою дітей,анкетування, бесід з катехитами, батьками, атакож за допомогою методу експертних оцінок.Були застосовані також рольові ігри, аналізпедагогічних ситуацій. На основі всіх отриманихданих ми визначили загальний рівеньсформованості духовної культури. Залежно відступеня прояву ознак кожного із показників буловизначено три рівні його сформованості: високий,середній і низький.

Аналіз всіх отриманих даних засвідчив, щолише 6,7% учнів з експериментальної групи (ЕГ)та 6,8% учнів з контрольної групи (КГ) маютьглибокі та міцні знання катехизму та керуютьсяними у житті. Ведуть моральний спосіб життя,вчинки мотивуються свідомим вибором. В ієрархіїцінностей християнські займають провідні позиції.Намагаються власним прикладом показувати


110

одноліткам, як потрібно вчиняти у тій чи іншійситуації, керуючись засвоєними цінностями.Регулярно відвідують Святу Літургію та ззадоволенням навчаються у недільній школі,беручи активну участь у її діяльності.

Середній рівень сформованості духовноїкультури було виявлено у 32,8% (ЕГ) та 31,9%(КГ) вихованців катехитичної школи. Вони маютьдостатні знання катехизму, розуміютьнеобхідність керування ними у повсякденномужитті, проте на практиці така їх діяльність єнесистематичною та фрагментарною. В ієрархіївартостей християнські перебувають на середніхщаблях. У молодших школярів цієї групи немабажання пропагувати отримані у недільній школізнання серед однолітків, а тому роблять вони цечас від часу.

До групи з низьким рівнем сформованостідуховної культури увійшли 60,5% (ЕГ) та 61,3%(КГ) молодших школярів. Вони не мають знанькатехизму. Не відчувають потреби отримуватиїх та користуватися ними у власній поведінці. Вієрархії цінностей християнські у них посідаютьнижні щаблі.

Загалом показники сформованості духовноїкультури учнів недільної школи в експериментальнійта контрольній групах до початку експериментубули приблизно однаковими.

Визначений нами рівень сформованості духовноїкультури молодших школярів свідчить про те, щосучасні напрями, організаційні форми, методидуховного виховання потребують удосконалення.Створення відповідних організаційно-педагогічнихумов дозволить максимально оптимізувати цейпроцес та підвищити його ефективність.

Аналіз наукової літератури, досвід роботинедільних шкіл та власні спостереженнядозволили визначити педагогічні умовиефективного формування духовної культуримолодших школярів. Зокрема, у своїйдослідницькій роботі ми керувалися припущенням,що духовне виховання учнів молодшого шкільноговіку, які відвідують недільні школи, будеефективним за таких умов:

- планомірного, цілеспрямованого, систематичного

характеру комплексного застосування засобівкатехизації з метою формування духовнихцінностей;

- трансформування засвоєних дітьми знаньдуховно-морального характеру в особистісніпереконання;

- органічного поєднання знань, переконань таактивної діяльності, спрямованої на утвердженняв життя християнських вартостей.

Відтак нами були виділені умови, якимизумовлюється ефективність духовного вихованнямолодших школярів в умовах недільних шкіл.

До організаційно-педагогічних умов належать:здійснення науково обґрунтованого діагностування,планування, організації й контролю процесудуховного виховання; взаємодія й координаціявпливів усіх учасників виховного процесу;дотримання єдності педагогічних вимог довихованців з боку суб’єктів виховного процесу;створення відповідної матеріальної бази тасанітарно-гігієнічних умов життєдіяльностівихованців; організація педагогічної роботи збатьками вихованців – учнів недільноїкатехитичної школи.

Великий вплив на формування духовностімолодших школярів мали психолого-педагогічніумови: формування позитивної мотивації нарелігійне життя не лише у вихованців, але й батьківта педагогічного персоналу недільної школи;формування християнських ціннісних орієнтацій;побудова виховного процесу засобами релігії назасадах пріоритету потреб та зацікавленьособистості.

Ефективність процесу формування духовноїсвідомості молодших школярів великою міроюзалежала ще й від таких умов: гуманізаціївиховного процесу у недільній школі, здійсненняособистісно орієнтованого підходу до вихованців;поєднання сучасних підходів до підбору засобівта методів виховної роботи; оптимальногопоєднання методів формування духовностіособистості з практичною діяльністю вихованців.

Беручи до уваги організаційно-педагогічніумови, результати дослідно-експериментальноїроботи, проведеної нами у недільних школах

Таблиця 1. Рівні сформованості духовно-моральної вихованості молодших школярів

Констатувальний етап експерименту

Рівні сформованості Експериментальна група (n=60), (%)

Контрольна група (n=60), (%)

Високий 6,7 6,8

Середній 32,8 31,9

Низький 60,5 61,3



111 Молодь і ринок №1 (96), 2013

та любові до рідного краю та іншихнаціональностей;

- носіння національної символіки виховуєпочуття патріотизму та гідності українця;

- проведення українських розваг, дискогопаноку цікавий спосіб заохочують учнів до плеканнянаціональних цінностей, любові до української пісніта національної символіки;

- дотримання українських звичаїв та традиційсприяє збереженню української культури, їїдуховності;

- організація спільних заходів, виступів длясвяткування національних свят допомагає учнямвідчути національний дух, глибше пізнатинаціональні звичаї та традиції, зближує учнів одиндо одного, виховує почуття відповідальності.

Соціальна діяльність:- спілкування із ровесниками розвиває повагу

та вміння слухати інших, сприяє взаємозбагаченнюдуховними цінностями;

- ознайомлення із учнями інших шкіл,організація спільних заходів, відпочинку формуєхристиянську спільноту дітей, які прагнутьдуховного розвитку, глибшого пізнання Бога;

- ділення духовним досвідом на уроках сприяєвзаємозбагаченню духовними цінностями,спонукає і заохочує до глибшого духовногорозвитку особистості;

- різноманітні форми діяльності: праця в групах,парах, колективна розвиває відчуття дружби,товариськості, збуджує почуття радості відспільної діяльності та сприяє кращому пізнанні тарозумінні інших.

Естетична діяльність:- ознайомлення із сакральним мистецтвом

розвиває почуття та прагнення до прекрасного тасвященного;

- участь у Літургійному спів розвиваєдуховність і заохочує дітей до прослави Творця ;

- участь в образотворчих гуртках (живопис,бісероплетіння та ін.) розвиває творчі здібностіучня, спрямовує до прекрасного;

- участь у драматичних гуртках (театральнідійства, виступи і т.д.) допомагає реалізувати своївміння, поглибити свої біблійні знання та пережитипевні події.

Рекреаційна діяльність:- участь у літніх таборах зближує дітей, подає

хороший спосіб веселого християнськоговідпочинку, розвиває духовність у веселий тазахопливий спосіб;

- участь у реколекціях для сімей сприяєпоглибленню духовному розвитку членів сім’ї,усвідомленню сім’ї як домашньої церкви,покращенню взаємостосунків;


Львівщини, практичний досвід роботи у цій сферідали змогу виділити ряд форм діяльності, якісприятимуть оптимізації процесу духовного вихованняв умовах недільної школи. Перелічимо їх:

Релігійна діяльність:- регулярна участь дітей у богослужіннях, яка

дозволяє прилучити їх до молитовного життяцеркви;

- активна участь у Святих Таїнствах, якасприяє поглибленню духовного життя і даєпідтримку та допомогу в боротьбі зі злом;

- введення та заохочення до молитви сприяєтіснішому спілкуванню з Джерелом духовногожиття – Богом;

- урок катехизації, який подає знання духовногожиття і таким чином виховує духовну особистість;

- читання духовної літератури сприяєодухотворенню дитини, прищеплює духовніцінності;

- уважне слухання проповідей священика даєзмогу учням зрозуміти сутність християнськогопокликання та реалізацію його у сучасному світі;

- участь в олімпіадах, вікторинах, “Що? Де?Коли?” та ін. допомагає проявити себе як духовнуособистість, яка володіє високими релігійнимизнаннями, реалізувати себе у групі, виховуватитолерантне ставлення до інших, вміння прийматияк успіхи, так і невдачі, стимулює до активноїпраці над собою.

Харитативна діяльність:- допомога у проведенні благодійних акцій

формує в учнів любов до ближнього, повагу докожної особи без винятку;

- проведення Дня Доброти (Святий Миколай)виховує почуття жертовності та милосердя,спонукає до добрих діл;

- відвідини сиротинців та будинків для людейпохилого віку виховують повагу до старшогопокоління, вчать турботи про них та вияву уваги;

- збір дитячих іграшок та книжок для дітей-сиріт допомагає зрозуміти, що є інші діти, якіобділені певними речами, увагою та турботою, атакож виховує вміння бути вдячними Богові тарідним за щоденні дари;

- спільна діяльність дітей з особаминеповносправними виховує в учнів розуміння того,що неповносправна дитина є також дитиною Божою,яка має свої особливі дари і може також ділитисяними з іншими; розвиває вміння спільної діяльностіта спілкування з особами неповносправними якрівноправними членами суспільства.

Національна діяльність:- святкування національних свят у родинах,

школі сприяють залученню дітей до національнихтрадицій свого народу, виховують відчуття поваги

112

- екскурсії, прогулянки, поїздки, прощі, пікніки вчатьдітей відпочивати з Богом, розвивають відчуття того,що Бог завжди поруч, де б вони не були;

- християнські розваги, ігри заохочують дітейдо плекання духовних цінностей у веселий спосіб;

- перегляди мультфільмів духовної тематики(створення “Дитячого кінозалу”) заохочують тасприяють духовному та релігійному вихованню,подають приклади та знання християнськоїповедінки у щоденному житті;

- дискогопанки викликають почуття радості таприщеплюють вміння веселого проведеннявільного часу.

Трудова діяльність:- служіння церкві через участь у вівтарній

дружині сприяють глибшому єднанню з Христом,поглиблюють релігійні знання та виховуютьпрагнення до служіння;

- допомога вчителям у підготовці до святзалучають дітей до спільної праці, задовольняютьпрагнення бути корисним;

- підготовка церкви до свят прищеплює любовдо храму та виховує турботу про неї;

- прибирання та оформлення шкільногосередовища розвивають почуття відповідальності,важливості, корисності та приналежності до нього.

Фізична діяльність:- проведення спортивних змагань сприяють

згуртуванню, реалізації своїх можливостей;- участь у спортивних гуртках школи

загартовують духу та покращують фізичнездоров’я;

- проведення Дня Здоров’я залучають тазаохочують до спорту;

- зимові розваги загартовують тіло тасприяють веселому проведенні часі;

- фізкультхвилинки розслабляють, відволікаютьвід розумової загрузки та покращують фізичнийстан.

Висновки. Як показало дослідження, процесдуховного виховання молодших школярів внедільних школах потребує оптимізації, що ізумовило виділення нами ряду організаційно-педагогічних умов та видів педагогічноїдіяльності. Вище запропоноване дасть змогуурізноманітнити виховний процес у недільнихшколах, підвищить мотивацію до духовногорозвитку та підніме загальний рівень духовностів умовах недільної школи.

У подальших дослідженнях будепроведена діагностика процесу духовноговиховання батьків учнів молодших класівнеділь них шкіл, а т акож розр обленіпедагогічні рекомендації духовного вихованняв умовах недільної школи.

1. Ващенко Н.Е. Святе Писання: підручникдля недільних шкіл із Закону Божого для 1 кл./ Наталія Ващенко. – К.: Вид-во “ПресаУкраїни”, 2011. – 511 с.

2. Витівський М. Навчально-виховнийаспект життя і діяльності парохіяльноїспільноти // Документи Єпархіяльних соборівУГКЦ (2001 – 2002). – Том 2. – Львів, 2004. –559 с.

3. Катехитичний правильник УкраїнськоїГреко-Католицької Церкви. – Львів: Свічадо,1999. – п. 85. – 78 с.

4. Кодекс Канонів Східних Церков. – Рим,1993. – 845 с.

5. Положення про парафіяльну катехитичнушколу // Катехитичне служіння в УГКЦ:постанови синодів, розпорядження, положення,програма. – Львів, 2003. – 24 с.

6. Релігійні організації в Україні (станом на1 січня 2009 р.) [Інтернет-ресурс]. – Режимдоступу: http://old.risu.org.ua/ukr/resourses/statistics/ukr2009/



“До вивчення наук веде подвійний шлях – авторитет та розум. У відношенні до часу (тобто в історичній традиції) панує авторитет, а у відношенні до суті справи – розум. Авторитет буває частково божественний, частково людський, але істинний, міцний та найвищий авторитет є той, який зветься божественним”.

Августин Аврелій,

богослов раннього християнства, церковний письменник


113 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. У зв’язку зпереходом країни до ринковоїекономіки перед старшою профільною

школою постало завдання, яке їй ще недоводилося вирішувати, – завдання підготовки досоціально-трудової, педагогічної, психологічноїадаптації учнів та випускників навчальнихзакладів. Колишній досвід підготовки учнів шкілдо трудової діяльності втратив сенс, тому щонавчально-виховна робота була спрямована напідготовку випускників до праці в суспільствіцентралізовано планованої економіки. В умовахринкової економіки першочерговою є якістьпідготовки учнів, формування творчо мислячихлюдей, здатних до вдосконалення та оновленнясвоїх трудових умінь і навичок, пошукунеординарних рішень. Практична реалізація цьогозавдання неможлива за відсутності знань, умінь.

Аналіз останніх публікацій. У вітчизнянійтеорії та практиці освіти питання економічноїпідготовки учнів розглядало чимало педагогів –дослідників, психологів, економістів. До найбільш

вагомих робіт слід віднести праці вчених: О.В. Аксьонова[1] , М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон [5],А.С. Нісімчук, О.С. Падалка [11], І.Ф. Прокопенко,О.М. Комишанченко, В.І. Лозова [12], О.Т. Шпак[17].

Мета статті. Висвітлити теоретичні основиекономічної підготовки учнів старшої школи упроцесі профільного технологічного навчання.

Виклад основного матеріалу. Вивченнянаукової літератури та практичного досвіду зпроблеми, що розглядається, дало змогу намвизначити, що основною складовою профільноїекономічної підготовки учнів є системаекономічних знань, певних умінь та навичок, щостворює освітнє підґрунтя даного процесу. Уцьому сенсі ключовими є поняття системи тасистемності знань. У найбільш загальномурозумінні “система” трактується як дещо таке,що утворює впорядковану цілісність і має певнуструктуру. Це поняття може бути застосоване якдо реальних матеріальних об’єктів, так і доабстрактного, що є продуктом теоретичної

Володимир Кулішов, аспірант лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості НАПН України,м. Київ

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОФІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИСТАРШОКЛАСНИКІВ

У статті здійснено аналіз теоретичних основ економічної підготовки старшокласників у процесіпрофільного технологічного навчання відповідно до сучасних тенденцій розвитку системи безперервноїекономічної освіти.

Ключові слова: економічна підготовка, системність знань, терміни, поняття, шкільна економічнаосвіта, уміння, навички, виробництво.

Літ. 17.

Владимир Кулешов, аспирант лаборатории трудовой подготовки и политехнического творчества АПН Украины,г. Киев

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПРОФИЛЬНОЙ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИСТАРШЕКЛАССНИКОВ

В статье осуществлен анализ теоретических основ экономической подготовки старшеклассников впроцессе профильного технологического обучения в соответствии с современными тенденциями развитиясистемы непрерывного экономического образования.

Ключевые слова: экономическая подготовка, системность знаний, термины, понятия, школьное

экономическое образование, умения, навыки, производство.

Volodymyr Kulishov, Postgraduate of Labor Training and Polytechnic Creation Laboratory Academy of

Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv

THEORETICAL FUNDAMENTALS OF PROFILE ECONOMIC TRAININGOF SENIOR PUPILS

In the article theoretical fundamentals of economic training of senior pupils during professional technicaltraining according to modern trends of the continuous economic education system development were analyzed.

Keywords: economic training, systematic of knowledge, appellations, meanings, school economic education,competences, skills, production.

УДК 37.015.6 – 057.874

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОФІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТАРШОКЛАСНИКІВ

© В. Кулішов, 2013

114

діяльності, а також до таких складних об’єктів,що включають людську діяльність, в існуванні йфункціонуванні яких матеріальне та ідеальне злитінеподільно [6, 9].

Що стосується системності знань, то існуєдекілька поглядів на питання, що розглядається.Так, С. Рубінштейн наголошував на тісномузв’язку системності знань, що набуваються впроцесі розвивального навчання та системностівсесвіту. Він зазначає, що оскільки все уреальному світі системне, взаємозумовлене тавзаємопов’язане, знання, котрі описуютьрізноманітність форм світу, мають бутисистемними. Оволодіння певною системою знаньє і засобом, і метою щодо розвивального навчання[13, 259].

Л. Зоріна розглядає системність знань, як їхякість, що характеризує наявність у свідомостіучня структурних зв’язків або зв’язків будовизнань усередині наукової теорії [10, 12].та навичокз економіки. Сучасній людині потрібно матиуявлення про економічну теорію й практику та прозастосування економічних закономірностей уконкретних практичних ситуаціях незалежно відтого буде це спеціаліст виробничої сфери, банкір,педагог, управлінець, аудитор, торговець чипідприємець. Саме тому, завданням старшоїпрофільної школи є здійснення економічноїпідготовки випускників незалежно від вибору їхмайбутньої професії.

М. Фіцула пропонує визначати системністьзнань, як їх упорядкованість, здатність будь-якогознання випливати з попереднього і прокладатишлях для наступного [16, 86].

З. Слепкань виокремлює системні знання яктакі, що вибудовуються у свідомості учнів засхемою: основні наукові поняття – основніположення теорії – наслідки – застосування. Томупотрібно озброїти учнів не лише фактичнимизнаннями теорії, а й методологічними, тобтознаннями про найважливіші елементи знань іструктурні зв’язки між ними [14, 261].

Таким чином, якщо спеціаліст володіє лишепевною сумою знань (окремі факти, явища, закониміж якими немає логічних зв’язків ісистематизації), то може значно підвищитисяризик при вирішенні певних проблем чи виконаннізавдань пов’язаних з професійною діяльністюневрахування чинників, що мають значний впливна результат. За умови ж отримання системнихзнань, при вирішенні проблемних ситуаційвраховуються майже всі можливі умови тачинники і тому, зазвичай, такі рішення є більшефективними. Оскільки сучасні фахівці повинніуміти обирати певні шляхи і засоби вирішення

завдань, прогнозувати можливі наслідки такогоспособу вирішення та приймати чизапропоновувати на основі цього певнінестандартні рішення, то особливого значеннясистемність знань набуває у процесі профільноїекономічної підготовки учнів з її професійноюспрямованістю.

Закономірність та продуктивність навчанняреалізуються тільки у процесі його належноїорганізації, під час якого формуються знання,уміння та навички. Знання – узагальнений досвідлюдства, що відображає різні галузі дійсності увигляді фактів, правил, висновків, закономірностей,ідей, теорій, якими володіє наука. Знання єголовним компонентом освіти [16, 85]. Психологивизначають знання як такі, що у сукупності ізнавичками та уміннями забезпечують правильневідбиття в уявленнях та мисленні світу, законівприроди та суспільства, взаємовідношень людей,місця людини в суспільстві та її поведінки [15,176]. Професійні знання визначаються в психологіїяк результат пізнання студентом наукових основ,фактів, явищ професійної діяльності, їх зв’язків,властивостей та відношень [9, 8].

Основними елементами теоретичних знаньбільшості шкільних предметів є поняття й терміни– саме з допомогою їх розкриваються вчення,теорії, концепції, закони й закономірності,формується науковий світогляд. М. Фіцулавизначає поняття як основну форму знань, щовідображає істотні, необхідні ознаки і відношенняпредметів та явищ [16, 115]. Термін же подаєтьсяяк слово або словосполучення, яке точно іоднозначно визначає чітко окреслене спеціальнепоняття будь-якої галузі науки, техніки,мистецтва, суспільного життя тощо і йогоспіввідношення з іншими поняттями в межахспеціальної сфери. На відміну від слів загальноїлексики, які часто є багатозначними та маютьемоційний відтінок, терміни в межах сферизастосування є однозначними і позбавленіекспресії [7].

Таким чином, враховуючи всі закономірностінавчального процесу, нами виявлено, що поняттята терміни можуть бути засвоєні тільки за умовираціонально організованої пізнавальної діяльностіучнів на уроках; міцність засвоєння знаньзалежить від систематичного організованогопрямого та багаторазового повтореннянавчального матеріалу і його введення в системураніше засвоєних знань; якість засвоєння знаньзалежить від індивідуальних здібностей учнів;використання викладачем навчальних різнорівневих,творчих і ситуаційних завдань формує готовністьучня до застосування уже здобутих знань.



115 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Основу профільної економічної підготовкиучнів становить система економічних знань, якіЛ. Бляхман виділяє як сукупність ідей, які активновідбивають властивості й закономірностіекономічних процесів, перевіряються практикоюй служать засобом її перетворення [2, 142].Логічно та систематично сформовані економічнізнання передбачають уміння аналізувати,виділяти суттєве, порівнювати, доводити певніположення, встановлювати взаємозв’язки міжпредметами, оперувати поняттями, робитивисновки і узагальнення, давати оцінки вивченимфактам та подіям. Як результат, формуванняекономічних знань має забезпечити оволодінняпевною сукупністю вмінь розумової діяльності.До їх числа належать: вміння оперуватиекономічними поняттями, виділяти ознаки цихпонять; вміння орієнтуватися у питанняхекономічного життя країни, пояснювати сутністьекономічних процесів та явищ; вміння науковооцінювати суспільно-економічні явища – виявлятиїх протиріччя, простежувати зв’язок івзаємовплив між продуктивними силами йвиробничими відносинами, встановлюватипричини прогресу й застою в господарстві; вмінняаналізувати та узагальнювати економічні процеси,факти та явища економічної дійсності,господарської практики, аналізувати важливіекономічні показники виробничої сфери:продуктивність, норму, собівартість та інше;вміння знаходити зв’язки (прямі й опосередковані)між економічною діяльністю людей, матеріальнимвиробництвом й іншими боками суспільногожиття; розкривати вплив на економіку іншихфакторів: політики держави, зрушень в областікультури, шукати джерела суспільних явищ усфері економіки.

Що стосується сучасної шкільної економічноїосвіти, то пріоритетного значення набуваютьекономічні знання, які сприяють формуванню вшколярів активної соціальної позиції, готовностіпостійно навчатися, як у професійно-особистому,так і в суспільному житті, здатності адаптуватисядо умов сучасного життя, готовності брати насебе відповідальність у вчинках. Актуальностінабувають також економічні знання, якізабезпечують опанування школярами усного йписемного спілкування, оволодіння кількомамовами, формують в учнів готовність розумітиінших людей, поважати їхню мову, історію, релігію,культуру, будувати стосунки з ними на засадахвзаємоповаги, співробітництва та підтримки, атакож сприяють формуванню таких значущихділових якостей особистості як цілеспрямованість,креативність, рішучість, практичність,

принциповість, комунікабельність, інтелігентність,лідерські здібності і нахили до новацій,працездатність, самовладання, відкритість,творчий підхід до справ, соціальна активність івідповідальність.

Як зазначає О. Булигіна, сформуватиекономічні знання – це не тільки засвоїти їх зміст,а й уміти застосовувати їх при розв’язуваннітеоретичних і практичних завдань. Тільки утакому поєднанні в учнів сформується здатністьлогічно мислити. Під час процесу формуваннятреба активізувати розумову діяльність учнів.Слід правильно спрямувати їх логічне мислення,а саме:

- у процесі вивчення нового матеріалу ставитизапитання, що потребують аналізу, синтезу,порівняння, установлення зв’язків, узагальненняй визначення;

- систематично використовувати схеми,діаграми та графіки, що розвивають знання йуміння та показують їхні істотні ознаки;

- здійснювати попереднє формуванняекономічних уявлень не за допомогою розповіді,бесіди, а під час проведення екскурсії, переглядукінострічок, діафільмів, фотографій, схем, картабо поєднання методів усного викладу з наочним[3, 8 – 9].

Навчання повинно мати практичнуспрямованість, особливо у випадку з профільноюекономічною підготовкою учнів, націленою наформування економічного мислення й набуттявмінь та навичок практичної фахової діяльності.На основі аналізу психолого-педагогічноїлітератури можна відзначити, що автори робіт по-різному трактують поняття “уміння” й “навички”.Зокрема, одні вважають, що уміння виникаютьна основі вироблення системи навичок; інші,навпаки, – навички є системою умінь, а вміння єбільш елементарними, ніж навички; треті розглядаютьнавички як уміння, які вдосконалюються врезультаті виконання практичних завдань ідоведені до автоматизму; четверті переконані, щонавички формуються тільки за умови організаціївідтворення операцій і дій, які лежать в їх основі,а інформація та способи діяльності стаютьуміннями залежно від ступеня опори на рівеньзнань, умінь, які досягнуті на момент вивченнянового матеріалу.

Найбільш оптимальний варіант відповіді напитання, що розглядається, був, на наш погляд,даний професором М. Фіцулою, який виокремлюєуміння як здатність на належному рівнівиконувати певні дії, що заснована на доцільномувикористанні людиною знань і навичок. Вонипередбачають використання набутого досвіду,


116

знань у процесі практичної діяльності людини.Навички розглядаються як психічне новоутворення,завдяки якому індивід спроможний виконуватипевну дію раціонально, точно і швидко, без зайвихзатрат фізичної та нервово-психічної енергії.Будучи необхідним компонентом уміння, навичкиформуються методом цілеспрямованих вправляньна основі використання знань про певний спосібдії [16, 86].

Уміння є творчими діями. Вони не можутьавтоматизуватися, оскільки являють собоюготовність людини до прийняття рішень і їхреалізації. Уміння включають у себе комплексзнань, прийомів, навичок і елементів чуттєвогота практичного досвіду. Відповідно до науковогопоняття “уміння” означає володіння складноюсистемою психічних і практичних дій, які необхіднідля регулювання діяльності за допомогою знаньі навичок, якими володіє суб’єкт і включає в себе:знання основ дії (понять, законів, теорій); способіввиконання дій, їх змісту та послідовності (правил,прийомів); призначення необхідного обладнання;практичний досвід виконання аналогічних дій,елементи творчого підходу (розв’язання проблем,знаходження раціональних способів виконання дійта ін.); комплексні дії, що формуються під часвиконання індивідуальних творчих завдань [8, 87].

Основним способом формування професіоналізмує метод цілеспрямованих завдань, проте сукупністьнавичок не дає можливості його оцінити.Формуванню вмінь передують комплексинавичок, тобто постійне об’єднання окремихнавичок у різних співвідношеннях, оскільки на ційоснові проходить якісна зміна діяльності учня.Уміння та навички мають складну психологічнуструктуру, елементами якої є: уявлення, поняття,знання про способи діяльності, різні види навичокі їх поєднання, що відповідає певному видудіяльності. Особливого значення при формуваннівміння набуває усвідомлення мети та результатудій, а також уявлення про способи їх досягненняй поетапне їх формування.

У навчальному процесі під час вироблення вучнів умінь і навичок необхідно дотримуватисятаких вимог:

- по-перше, чітко формулювати метунавчальної діяльності;

- по-друге, домагатися розуміння учнямизмісту та послідовності дій при виконанні завдань;

- по-третє, забезпечити здійснення самоконтролюякості дій з боку самих старшокласників;

- по-четверте, своєчасно виявляти та усуватипомилки у процесі виконання індивідуальної роботи;

- по-п’яте, об’єктивно оцінювати хід ірезультати діяльності учня.

Навички та вміння розв’язування завданьформуються в молодого покоління завдякивисокій майстерності вчителя, його вміннюкерувати пізнавальною активністю учнів,правильно та раціонально організовувати їхнюіндивідуальну пошукову діяльність, а такождолати інтелектуальні труднощі, підсумовувативиконання своєї навчально-виховної праці.

Набуття вмінь та навичок практичної фаховоїдіяльності у процесі профільної економічноїпідготовки старших учнів може здійснюватисяшляхом аналізу та розв’язання прикладних задач,що виникають в межах чи поза межами предмета,однак розв’язуються його методами, та задач ізштучними ситуаціями, які стосуються виробничоїдіяльності, але мають спрощені умови.

Отже, зміст економічної освіти в школі має заструктурою включати в себе економічні знанняпро виробництво і працю, вміння і навичкиорганізаційно-економічної діяльності, творчийрівень засвоєння цих знань і застосування вмінь інавичок у конкретній практичній діяльності.О. Булигіна виділяє три рівні економічних знань,умінь та навичок сучасного працівникаматеріального виробництва: загальнонауковий(знання економічних законів матеріальноговиробництва, основні поняття в галузі економікивиробництва і праці); галузевий (специфічні знаннящодо окремих економічних законів у конкретнійгалузі, особливості організації та економіки праці вданій галузі); професійний (сума економічних знаньі вмінь, які необхідні для успішної роботи наконкурентоспроможному робочому місці) [4, 61].

Висновок. Таким чином, підсумовуючи всевище зазначене, вважаємо, що профільнаекономічна підготовка учнів старшої школи єнеобхідною складовою навчально-виховногопроцесу у плані підготовки підростаючогопокоління до професійного самовизначення тамайбутньої професійної діяльності.

1. Аксьонова О.В. Методика викладання економіки:Навчальний посібник. – К: КНЕУ, 1998. – 280 с.

2. Бляхман Л.C. Перестройка економическогомышления. – М, 1990. – 270 с.

3. Булигіна О.О. Формування економічних знаньстаршокласників у навчальному процесізагальноосвітніх навчальних закладів: Автореф. дис.на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук: 13.00.09 /Криворізький державний педагогічний університет.– Кривий Ріг, 2009. – 20 с.

4. Булигіна О.О. Формування економічних знань устаршокласників під час вивчення природничої ісуспільствознавчої освітніх галузей / О.О. Булигіна//Рідна школа. – 2009. – № 4. – С. 60 –

61.

5. Вачевський М.В., Мадзігон В.М. Основиекономіки. Навчальний посібник для учнів ліцеїв,



117 Молодь і ринок №1 (96), 2013

коледжів, гімназій та загальноосвітніх шкіл 10 – 11– 12 класів. / М. Вачевський, В. Мадзігон. – К:Педагогічна думка. – 2007. – 612 с.

6. Введение в философию образования: Учеб.пособие / Э.Н. Гусинский, Ю.И. Турчанинова. – М.:Логос, 2000. – 223 с.

7. Вільна енциклопедія “Вікіпедія”.8. Дидактика современной школи / Под ред.

В.А.Онищука. – К.: Рад. школа, 1987. – 351 с.9. Дьяченко М.M., Киидыбобич Л.А. Психологам

высшей школы: Учеб. пособие для вузов. – 2-е и.,перераб. и доп. – Мн.: Из.-во БГУ, 1981. – 383 с.

10. Зорина Л.Я. Системность – качество знаний.– М.: Знаним, 1976. – 64 с.

11. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасніпедагогічні технології. Навчальний посібник. – К:Видавничий центр “Просвіта”, 2000. – 368 с.

12. Прокопенко И.Ф., Камьшанченко Е.Н., Лозовая В.И.

Экономическое образование школьников: учеб.Пособие для учителей сред. школы.– Х.: Основа, 1955.– 172 с.

13. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии:2-е изд. (1946 г.) – СПб.: Питер, 2002. – 720 с. (Серия“Мастера психологи”).

14. Слепкань З.І. Наукові засади педагогічногопроцесу у вищій школі: Навч. посіб. – К.: Вища школа,2005. – 239 с.

15. Словарь практического психолога / Сост.С.Ю. Головин. – Минск: Харвест, М.: ООО“Издательство ACT”, 2001. – 800 с.

16. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібникдля студентів вищих педагогічних закладів освіти. –К: Академвидав, 2009. – 560 с.

17. Шпак О.Т. Економічна підготовка педагогічнихкадрів в системі безперервної освіти /НПУ ім.Драгоманова. – К: Четверта хвиля, 2000. – 352 с.


Актуальність публікації зумовленанеобхідністю популяризації тазбереження родинних обрядів у

сучасному суспільстві, потребою звернення до народноїтворчості крізь призму її життєвих зв’язків із духовним,матеріальним та практичним світом людини.Збереження, вивчення та популяризація багатства малихжанрів фольклору створює підґрунтя для моральногорозвитку та виховання людини, а зокрема формуванняморальних здібностей у дошкільнят.

Огляд останніх досліджень і публікацій.Вивченню цього питання присвятили свої праці таківчені як Г. Довженок, К. Луганська [4] ,О. Духнович [5], К. Квітка [8], Ф. Колесса [9],М. Лановик, З. Лановик [10], О. Смоляк [12] таін. Але питанню формування моральних якостейу цих публікаціях приділено недостатньо уваги.

Метою статті є дослідження традиційродинної обрядовості, їх систематизація татрансформація в часі; використання набутих знань

УДК 17:398.2(477)

Юлія Гоменюк, аспірантка Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

МОРАЛЬНО-ПОБУТОВІ АСПЕКТИ ОБРЯДОВОСТІВ УКРАЇНСЬКОМУ ДИТЯЧОМУ ФОЛЬКЛОРІ

У статті проаналізовано морально-побутовий аспект обрядів та дитячого фольклору, їх культурно-історичне та практичне значення, вплив колискових пісень на дітей дошкільного віку.

Ключові слова: колискова пісня, моральний розвиток, моральне виховання.

Літ. 12.

Юлия Гоменюк, аспирантка Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

МОРАЛЬНО-БЫТОВЫЕ АСПЕКТЫ ОБРЯДНОСТИВ УКРАИНСКОМ ДЕТСКОМ ФОЛЬКЛОРЕ

В статье проанализированы морально-бытовой аспект обрядов и детского фольклора, их культурно-историческое и практическое значение, влияние колыбельных песен на детей дошкольного возраста.

Ключевые слова: колыбельная песня, нравственное развитие, нравственное воспитание.

Julia Homenyuk, Postgraduate Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

MORAL AND COMMUNITY ASPECTS OF RITUALISMIN UKRAINIAN CHILDREN’S FOLCLORE

In the article analyzed the moral and community aspect of rituals and children’s folklore, its cultural, histori-cal and practice meaning, the effect of lullaby songs on preschool children.

Keywords: lullaby song, moral development, moral education.

МОРАЛЬНО-ПОБУТОВІ АСПЕКТИ ОБРЯДОВОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ ДИТЯЧОМУ ФОЛЬКЛОРІ

© Ю. Гоменюк, 2013

118

як джерела і предмета духовного спілкування здитиною від її народження, а також впровадженнянародних традицій у систему виховання.

Виклад основного матеріалу. Важливоюподією для всієї родини є поява у сім’ї дитини.Впродовж віків сформувалася система обрядів,метою яких було забезпечити новонародженомута його матері добре здоров’я, відповіднийпсихологічний стан, щоб якнайшвидше допомогтиадаптуватися до нових умов.

За хронологією обряди, пов’язані з появою насвіт нової людини, є дуже давніми, тому вонитрадиційно поєднуються з магією та віруваннями.Намагаючись пояснити народження дитини,праслов’яни вбачали у цьому дію магічних силта духів предків і вважали, що дитина приходитьу світ живих зі світу мертвих. Посередницею прицьому була Мати немовляти, яка за допомогоюжриці племені (що виконувала Роль баби-повитухи) “переходила” межу між живими тамертвими, щоб привести на світ дитину.Функціонально обряди поділяються на перед-пологові, пологові та післяпологові [9].

Обряди, що здійснювалися у передпологовийперіод, становили своєрідну систему табу тазаборон щодо їжі, місця перебування майбутньоїматері, занять чи видів праці, поведінки, щоґрунтувалися на основі давніх уявлень,збережених у численних забобонах. У переважнійбільшості ці закони були пов’язані з магією.Наприклад, вагітна жінка повинна булаякнайдовше тримати свій стан у таємниці, їйзаборонялося стригти волосся, різати будь-щоножем, зупинятися на сакральних межах, щоуявлялись рубежами між світами живих тамертвих (таких як поріг, ворота, перехрестя чироздоріжжя), виходити з дому без оберегів тощо.

Певній частині з цих табу у наш час можназнайти раціональне пояснення. Це стосується,зокрема, заборон виконувати важку працю(вимішування діжі та випікання хліба, будівництвожитла), брати в руки гострі предмети, що моглонегативно позначитися на самопочутті вагітноїжінки, травмувати її і навіть призвести допередчасних пологів.

До жінки, у якої почалися пологи, запрошувалибабу-повитуху, яка приймала немовля тазалишалася біля породіллі аж до повного їїодужання. Цей обряд примандрував у життяукраїнців з часів трипільської культури. Тоді йоговиконувала жриця, яка вважалася посередницеюміж людьми та язичницькими божествами, щополегшують пологи. У здійснюваних неюритуалах теж простежуються елементи давніхязичницьких культів. Наприклад: обливання рук

породіллі (зливки) біля річки чи криниці звідповідними замовляннями до води;обкурювання її димом магічних трав, щоб“відлякати злих духів”; розв’язування всіх вузлівна одязі породіллі (що мало зв’язок із магієювузлів); відкривання всіх дверей, вікон, скриньтощо (за законами гомеопатичної магії це малополегшити роди).

В обрядах, що відбувалися у час пологів,важливу роль відігравали не лише табу (заборонана вузли та перстені, які, за уявленнями,ускладнювали появу дитини на світ), магічнізамовляння повитухи, а й ритуальні предмети, яківона використовувала (наприклад, пуповинухлопчикам відрізала на сокирі, закопуючи під“чоловіче” дерево – дуб, явір, ясен; дівчаткам –на гребінці, закопуючи під вишнею чи яблунею).

У системі післяпологових обрядів такожпростежуються елементи давніх культів: культуводи (ритуальне омивання), культу хліба (батькоприходив вітати дитину та дружину з короваєм);рослин (обереги, квіти, які дарували матеріновонародженого); культ дерев – виявлявся утому, що при народженні людини на родинномудереві, зображеному на дверях кожної сім’їдомальовувалася квітка чи листок, а також у тому,яке дерево використовувалося для виготовленнядитячої колиски (в залежності від того, чи цехлопчик, чи дівчинка; сама колиска виконувалафункцію очищення повітрям) [10].

За законами контагіозної магії, після пологівпороділля і новонароджена дитина, вважалисянечистими (як ті, що прийшли із потойбіччя йдоторком можуть “заразити” інших людей чиречі), тому вони до здійснення певних ритуалівне мали права спілкуватися з чужими людьми.Щоб бути прийнятою у світі живих, дитина мала“відректися” від світу мертвих. Це відреченняздійснювалося у формі замовляння, яке від іменідитини говорили кум з кумою (на деякихтериторіях вони називаються божат і божатка чинанашко і нанашка). При цьому вони трималинемовля на полотні, що символічно, як і вироби зтканини – обрус, рушники тощо – в народнійобрядовості символізують дорогу; у даному разі– дорогу в світ живих. На деяких територіяхновонародженим приносили дари.

Важливим елементом родинної обрядовості буввибір імені для новонародженого. До цього ставилисядуже серйозно, вважаючи, що разом з іменем дитинівибирають долю. За язичницьким звичаєм давалидва імені: перше – “справжнє”, яке знали лишенайближчі і тримали його у таємниці (через вірування,що той, хто знає ім’я людини, має над нею владу), адругим кликали дитину, і яке було відоме для інших.



119 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Інші ритуали, що здійснювалися з дитиною,теж були пов’язані з магічно-культовою системою:перша купіль (у воду додавалися магічні рослини,клалися ритуальні речі); магічні дії над постіллюдитини.

Особливо важливого значення набував обрядперших пострижин дитини як жертви зрізаноговолосся Роду і Рожаницям. Цей обряд вважавсязв’язком із потойбічним світом, оскільки зрізаневолосся посилалося померлим предкам черезвогонь або воду (тобто кидалось у піч або врічку). З магією пов’язане одягання на дитинурізноманітних оберегів, маніпуляції з молочнимизубами, що випадали; посвята хлопчиків у воїничерез перший посад на коня (це здійснювалосяна Семена, 14 вересня); дівчаток – у жниці чипрялі, що супроводжувалося ритуальним порізомруки серпом чи колення веретеном тощо.

Баба-повитуха залишалась у родиніновонародженого певний період часу (40 днів) длязвершення ритуалів очищення себе, породіллі тадитини. Прощання з повитухою здійснювалось уформі святкового обряду, який називався “бабинакаша”. На цей день також готували ритуальнийхліб, який дарувався бабі-повитусі разом з іншимиречами – рушником, полотном, предметамидомашнього вжитку. Вона ж дарувала немовлятіта членам родини амулети-обереги таздійснювала Ритуал “квітки”, даруючи всімприсутнім букетики з трав, калини та колосків, щовважалися магічними. Це святкування буловідгомоном давнього язичницького звичаюзвеличення Роду і Рожаниць на другий деньРіздва. З цієї нагоди теж готували ритуальністрави, які діти відносили своїм бабам-повитухамта “хрещеним” батькам [10].

Християнський ритуал хрещення, що почавздійснюватись із немовлятами, на слов’янськихземлях перейняв більшість рис язичницькогообряду, що згодом закріпилося церквою. Тому втекстах усної народної творчості, якимисупроводжуються вище описані ритуали, біблійно-християнські мотиви не простежуються. Творівукраїнської народної словесності, пов’язаних знародженням дитини, збереглося небагато. Цезумовлено тим, що церква, запозичивши частинуязичницького ритуалу, доповнила йогоцерковнословґянським текстом єдиного зразка.

З-поміж існуючих у записах творів, окрімформул-замовлянь, якими супроводжувалисяритуали омиття, змивання, пострижин тощо,зустрічаються пісні переважно величальногохарактеру. Ними звеличувалося новонароджененемовля, баба-повитуха, мати, куми, рідше – іншіродичі:

Мати Андрійчика родила,Сонечком підперезала,Місяцем обгородила, У колисці колисала.У час величання новонародженого йому

бажали щасливої долі і доброго одруження, у чомувиявлявся зв’язок між етапами родинноїобрядовості. Названим батькам співали:

Дай їм, Боже, здоров’ячко,Того віку дочекати.Моїм божатам прожити.Як будуть ся віддавати,Мені, Бог, дай здоров’яЩоб їм віночка ізвити.Текстів величальних пісень, що виконувалися

з приводу народження дитини, небагато, але, якна кожній забаві, поряд із величальними піснямиспівалися ліричні та жартівливі, особливо щостосуються кумів. Такими є пісні “Ой кум до кумизалицявся”, “Та були в кума бджоли” та ін.”.

Вірогідно, що й інші ритуали, здійснювані зновонародженим, супроводжувались обрядовимипіснями, але тексти їх не зафіксовані.

Та можемо виділити в окремий цикл творинародної словесності, які пов’язані із наступниметапом дитини – вихованням, життям та побутом.

Велику групу становлять тексти, створенідорослими для дітей (вони виконуються тількидля дитини, переважно немовляти, чи віком до 4– 5 років).

Твори дорослих для дітей поділяються на двічастини:

- пісенна лірика для дітей (колискові пісні);- поезія пестування (пестушки, утішки,

забавлянки) [9].У цій статті ми зосередимося на колискових

піснях.Колискові пісні – ліричні пісенні твори, які

виконуються матір’ю (рідше батьком чи іншимичленами родини) над колискою дитини для того,щоб її приспати. Вони несуть величезне емоційнета функціональне навантаження. З їх допомогоюмалеча вчиться розмовляти, пізнає світ, аджеколискова – перша пісня в їх житті, виконанавиключно для них з любов’ю та ніжністю [12].

Колискові пісні починають співати дитині зперших днів її життя. За часів язичництва співовінад колискою надавалося значення оберегу:вважалося, що певні інтонації і магічні словаможуть вберегти немовля від хвороб та усілякихнещасть. Підтвердження “магічної” дії співу надколискою давні люди бачили в тому, щоматеринська пісня справді впливає на немовлязаспокійливо. Жінка нахилялася над колискою і втакт гойданню тихенько співала. Розмірні,


120

монотонні рухи нагадувало малюкові про тублагодатну пору, коли мама носила його уживотику. А її лагідний і співучий голос зміцнювавпочуття захищеності, любові і спокою, навіваючиміцний, безтурботний сон:

Повішу я колисочку на дубочку люлі люлі люліЗасни, поспи мій синочкуБуде вітрик повівати і синочка колихатиЗ дуба листя опадати та синочка

забавляти…Це один з найдавніших жанрів народної

словесності, що сягає корінням міфологічногоперіоду творчості. В минулому подібні піснівиконувалися не тільки, щоб приспати дитину, а йяк замовляння: привернути до неї або відвернутивід неї дію певних духовних сил, оберегти від зла,сприяти її здоров’ю й швидкому ростові. Свідомочи несвідомо з цією ж метою колисковівиконуються багатьма матерями й сьогодні.

Незважаючи на безліч нюансів почуттів ідумок, висловлюваних у колискових піснях, атакож на широкий простір для імпровізації, все жнабір їх мотивів дуже обмежений. Найстійкішийз усіх мотивів, який з’являється у переважнійбільшості творів – закликання чи запрошення снудо дитини. У ньому зафіксоване анімістичнеуявлення про сон як істоту, яка може заспокоїти іприспати дитину:

Ой ходить Сон коло вікон, а Дрімота коло плотаПитається Сон Дрімоти: “Де будемо

ночувати?”“Де хатина є тепленька, де дитина є маленькаТам будемо ночувати, дитиночку присипляти”...У деяких колисанках уявлення про засинання

дещо змінене: дитина засинає невід самої присутності Сну чиДрімоти, а від “спання”, яке Сонносить із собою в рукаві, і якенасилає на дитину, щоб вона заснула. Сон іДрімота – міфічні істоти антропоморфногохарактеру, тобто вони уподібнюються до людей:ходять, розмовляють між собою, розподіляютьобов’язки (“ти будеш колисати, а я будуприсипляти”). Звертання до них в колискових маєявні ознаки замовлянь:

Поруч із цими міфічними істотами з’являєтьсяуособлення злої, негативної сили в образі Бабая.Він зустрічається і в інших жанрах фольклору, але,можливо, перейшов до них саме з колискових. Тут

він має значення істоти, яка наганяє страх, будитьчи заподіює якесь лихо:

Бай-бай, баю-бай, Наших діток не лякай,Баю-баюшки, бай-бай, Бо вони маненькіНе ходи сюди, Бабай, Та спати раденькі.Цікаво, що рефрен “Баю-бай”, як правило не

зустрічається у піснях, де не згадується Бабай.Можливо, в минулому він мав специфічнезначення, чи саме цьому вислову надаваласяздатність відганяти злу силу.

У багатьох колисанках мотив присиплянняпов’язаний зі ще однією напівміфічною істотою –котом. Кіт у слов’янських культах займає вагомемісце, він символ оберегу дому (спить на печі,стереже спокій; не відходить далеко від дому,завжди повертається).

У народі ще й зараз вживають дієслівних форм:співати при колисці або “співати кота”. Вислів“співати кота” виник із звичаю, коли у нову колискуклали кота, гойдали його і наспівували колисковупісню. А після цього ритуалу клали до колискидитину і співали їй, доки вона не засинала. Тому уколискових часто згадується кіт. Адже, задохристиянськими віруваннями, кіт вважавсяпокровителем дитячого сну, оберегом дитини відзлих сил:

Текстів, де кіт бере участь у заколисуваннідитини, дуже багато у багатьох варіантах і різнихпоєднаннях. Подекуди чітко простежується вірав те, що кіт є оберегом для дитини:

Але з півтора-двох років дитина починаєцікавитися змістом пісень. З цього вікузростає роль близьких дитяч омуспр ийманню образ ів, в тому ч исліфантастичних і казкових персонажів: Сон,Дрімота, Котик, Гулі, що розвивають образнемислення дитинки:

Ой, люлі, люлі налетіли гуліТа й сіли на люлі.Стали думать і гадать,Чим дитину годувать?...Спів над колискою впливає на

малюка мелодією, тембром,розміреним ритмом. І це не важливо, що у мамиможе не бути ідеального слуху чи завидногоголосу, головне робити це з великою любов’ю.

Окремий цикл становлять пісні, об’єднані

Сонку! Дрімку! Голубойку! Приспи ж мою дитинойку. Приспи ж ми ю вдень і вночі! Буде мати чорні очі, Чорні очі, біле тіло,

Би кождому миле било. Щоби росла, не боліла, Головоньки не сушила. Дітинонька – не воленька, Головоньці клопотонька. Чорні очі, біле тіло,

Коте сірий, коте білий, Коте волохатий, Ходи вже до хати

Дитиноньку колихати, Дамо тобі папи Да у твої лапи.

Коте, котику-вуркоте На (ім’я дитини) сон дрімоти,

На котика усе лихо, А ти (ім’я дитини) спи тихо.



121 Молодь і ринок №1 (96), 2013

єдиним зачином “Ой спи, дитя, без сповиття, покимати з поля прийде”, в яких снодійну функціювиконує зілля.

Часом конкретизується, яка трава має магічнусилу присипляти дитину: рута, м’ята, хрещатийбарвінок та ін. Зазвичай, дитину перед сномкупали в цих травах, щоб сон був міцніший іздоровіший. Колискові, в яких зустрічається цеймотив, мають найбільше споріднених рис іззамовляннями: їм властива стрункість побудови,певна формальність, характерна для магічнихтекстів, а також специфічні повтори різних рівнів,які надають вислову певного пафосу і магічностізвучання [10].

Усі колискові виконуються у повільному абопомірному темпі, тихим звучанням на піано.Висотне положення наспіву може змінюватись:одну пісню співаємо у низькому регістрі, а іншу –в високому; сьогодні – у м’якій грудній манері, азавтра у фальцетній. Манера співу при колисцізалежить від настрою та фізичного стану матері,або виконуваної в цей час роботи. Наприклад:заколисуючи дитину і співаючи їй, жінка, вколишній селянській родині одночасно ще й пряла,вишивала, готувала їжу тощо.

Усі проаналізовані мотиви походять ізнайдавніших зразків жанру і становлять першу,міфологічну групу.

Другу, більш сучасну групу текстів, умовноможна назвати побутовою. Це – твори, в центріяких не стільки сама дитина і магічна дія слована її ріст, здоров’я, щастя, а, скоріше, світ, в якомудитина живе – її дім, родина. В цих піснях унапівказкових рисах описується “мальованаколисочка із золотими вервечками”, мальованимибильцями, шовковими подушечками і пелюшками;з’являються риси побуту, елементи суспільногожиття.

Центральним у цій групі колисанок є образматері. Вони сповнені мріями, думками матеріпро майбутню долю дитини, у них виливаютьсяпочуття жінки, її ставлення до дочки чи сина упаралельному зіставленні з її власною долею,роздумами про життя:

Ой люлю, люлю, Коби-м сі з тебеКоби-м ті вилюляла Потіхи дочекала...Деякі з них оповиті сумом передчуття, що

дитина виросте, але не принесе радості матері:не подасть води, вижене з хати. Особливо

драматичного звучання набувають колискові, вяких оспівується образ матері-удови:

Ще трагічнішим є цикл пісень, в якихспівається про загибель дитини, яка забилась, колиобірвалася колиска. Подекуди звучать соціальнімотиви, оплакується гірка доля жінки-удови,чоловік якої загинув у рекрутах, з’являєтьсямотив праці на панщині:

Мати з жалем говорить, що побачить дитинуаж у суботу, а сама буде важко робити весьтиждень. З’являється також мотив страху, щосина, коли він виросте, заберуть в солдати. Однаксоціальні мотиви невизначальні у колискових піснях,і в дитячому фольклорі зустрічаються рідко.

Хоч переважна більшість колисковихпередбачає їх виконання мамою дитини,зустрічаються також тексти пісень, які немовлятіспіває батько. Це явище не дуже поширене ізустрічається переважно у Закарпатській Україні.Особливо цікаві твори, в яких батько звертаєтьсядо свого малого сина з побажанням йому скоровирости і стати у всьому подібним до батька.Вони також споріднені з магічними жанрами:

Чуч-беле, чуч-беле, ніт дома матері Пішлакашу товчі, не прийде аж гночі, Усни же мій, усни,великий виросний Великий як і я, білий, як лелія,Великий до неба, бо мі тя барз треба .

Мотив надії на допомогу дитини, коли вонавиросте, дуже поширений в колискових родинно-побутової тематики.

Висновки. Колискові пісні – жанр, який маєчітко визначену конкретну функцію: заспокоїти таприспати дитину. Чуттєвий зв’язок, що з днянародження існує між матір’ю та дитиною, дістаєвірне відбиття у зворушливо щирих ібезпосередніх колисанках. Всю любов, ніжність,бажання бачити своє дитя щасливим, розумним,здоровим, гарним матір вкладає в невибагливірядки і простеньку мелодію, організовану ритмомгойдання колиски. Ці пісні водночас є і першимиуроками, що в доступній формі знайомлять дитинуз побутовими речами і моральними цінностями,заохочуючи до працелюбності, порядку, добротита справедливості. Образи котика-воркотика,Сонка чи Дрімоти вводять дитину у світ добра іказки, що так необхідні дитині для формування

Ой спи, дитя, не проснись, Поки мати з поля прийде Да принесе три квіточки: Перша квітка сонливая, А друга дрімливая,

А третя щасливая. І щастячка, здоров’ячка, І добрую годину На малую дитину.

Ой люляй мі, люляй, Сиротенька мала, Бо твій няньо умер, Я вдова остала.

Мам семеро діти, Сиротеньки малі, Як вас виживити?

Пішла мати жито жати, Та не собі – пану.

Мале дитя без сповитя Не має талану.


122

позитивних рис її характеру та світосприйняття.Пісні про міфічного злого Бабая знайомлятьмалят з іншою стороною життя, де панують злісили, викликаючи бажання протидіяти їм, таякийсь час виступають своєрідним регуляторомповедінки дитини. Колискові, у яких йдеться просумну долю удови чи дитини-сироти, покликанінавчити дитину співчувати та допомагати іншим.Отже, як сюжет колискової пісні, так і кожнийобраз, пейзаж чи побутова деталь, а також мелодіята спосіб виконання мають величезний вплив надитину: формують її первісне уявлення про світ,розвивають чуттєво-емоційне сприйняттядійсності, впливають на вироблення характеру,тобто мають цілком конкретне морально-виховнезначення.

1. Гошовський В.Л. Українські пісніЗакарпаття / В. Гошовський – Львів, 2003.

2. Грица С. Мелос української народноїепіки / С. Грица. – К.: Наукова думка, 1979. –С. 36.

3. Грушевський М. Історія українськоїлітератури: У 6 т., 9 кн. – Т. 1. – К.: Либідь,1993. – С. 392.

4. Дитячі пісні та речитативи / Упор.: Г.В. Довженок,К.М. Луганська. – Київ: Наукова думка, 1991.– 448 с.

5. Духнович О. Народна педагогія / О. Духнович// Історія Української школи і педагогіки:хрестоматія / Упор. проф. О.О. Любар. – К.:Знання, 2003. – С. 200 – 205.

6. Закувала зозуленька: Антологія українськоїнародної поетичної творчості. – К.: Веселка,1998. – С. 529 – 560.

7. Іваницький А. Українська народнамузична творчість: Посібник для вищих тасередніх учбових закладів / А. Іваницький. –К., 1990. – 336 с.

8. Квітка К. Народні мелодії: з голосу ЛесіУкраїнки / Записав і упорядив Климент Квітка.– К.: [б. в.], 1917. – Ч. 1. – 229 с.

9. Колесса Ф. Українська усна словесність/ Вступ. ст. М. Мушинки. – Едмонтон, 1983.– С. 1 – 154.

10. Лановик М., Лановик З. Українськанародна словесність: Підручник / М. Лановик,З. Лановик. – К. : Знання-Прес, 2001. – 591 с.

11. Свавко Є. Українська етнопедагогіка вїї історичному розвитку / Є. Свавко. – К.:Наукова думка, 1974. – 152 с.

12. Смоляк О. Український дитячиймузичний фольклор: Підручник – хрестоматіядля викладачів та учнів / О. Смоляк. –Тернопіль: Лілея, 1998. – Вип. 1. – 80 с.



“Все звичайне – просте, але не все звичайне є простим”. Дені Дідро

французький письменник, філософ “Найбільшу формуючу силу простого народу має церква. Вона із своїми

зовнішніми формами, сповненими глибокого смислу, так би мовити, схоплює людину із зовнішньої її сторони з тим, щоб потім піднести її на вищий ступінь самосвідомості. Вона промовляє, вчить молитви, розвиває почуття людини до милосердя, доброти, поваги до іншого, розумової сили для того, щоб не спинитись на самих формах. Не прийняти форму за сутність і не спинитись на самих формах, не дібравшись до зернини”.




123 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Актуальність та доцільністьдослідження. На тепер загальноприйнятним є те, що сучасна

валеологія робить акцент на феноменальнійорганізації людини – під виглядомбагатогранного активного динамічного цілого, яке,однак, потребує як врахування множини існуючихтеорій особистості, так і виходу за їхні межі впошуках універсальності. Ключем до здійсненнятакого завдання є поняття “особистіснезростання” (за К. Роджерсом), що є, властиво,біологічною метафорою щодо особистісногорозвитку. Як холістична ідея, це поняттяпередбачає розвиток особистості по шляху, такби мовити, проростання (або ж розгортання) того,що вже в неї закладене, а не надане ззовні. Уцьому ж сенсі прийнято вести мову про процес“становлення собою” або саморозвиоку, щотермінологічно охоплюється поняттям“індивідуації” (за К.-Ґ. Юнґом) і передбачає такеособистісне зростання, коли в людини поступоворозширюється свідома обізнаність і про світ, і просебе саму (передумовою тому є шляхособистісної психічної самоорганізації, що раз-у-раз звертається до колективного по норму [5]).А отже, проблема потенціалу людини та їїздоров’я – це проблема діагностики їїхолістичного здоров’я, що істотно залежить від

образу “Я-суб’єкта”, і який формується в процесісоціального научіння (навчення) та заснований насамооцінці й саморегуляції.

Аналіз останніх досліджень та публікацій,в яких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор статті.Стан дослідженості порушуваної проблемивизначається передусім аналізом численнихдидактичного характеру пропозицій, що як таківисновуються на основі валеологічних знань такомпетенцій. В цьому контексті варто згадатиавторські ініціативи щодо способів спеціалізаціївалеологічних знань – під виглядом: основвалеології (Р. Валецька), власне валеології(І. Бабин, В. Грибан, А. Зайцев, Г. Зайцев,Л. Іващук, О. Міхеєнко, С. О нишкевич,А. Царенко, В. Черняк, І. Шувалова, Г. Яцук таін.), основ здорового способу життя (В. Грушко,Д. Крюкова, Л. Лисак, О. Фурса, В. Шахненко таін.), здоров’язбереження (М. Лук’янченко та ін.),психологічного забезпечення психічного іфізичного здоров’я (М. Корольчук), психічногоздоров’я (О. Чабан, В. Ящук, Я. Нестерович),психології здоров’я (В. Ананьєв, О. Двіжона,С. Секач, М.Тимофієва), психологічних аспектівздорового способу життя (О. Тихонова), основшкільної гігієни і валеології (В. Підгорний, П. Плахтій,Л. Соколенко), психогігієни (Л. Гармаш, Н. Коцур),

УДК 378:613

Маркіян Ярка, аспірант Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПОТЕНЦІАЛИ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ЗДОРОВ’ЯУ статті розглядається одне з найважливіших питань валеологічних компетенцій – “квітки

потенціалів” людини. Спеціальному пророблянню підлягають певні аспекти здоров’я, що як таківисвітлюються в плані цілісної (холістичної) концепції розвитку людини.

Ключові слова: феноменальна організація людини, антропологічний ідеал, холістичне здоров’я,комплекс потенціалів людини.

Літ. 5.

Маркиян Ярка, аспирант Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПОТЕНЦИАЛЫ ЧЕЛОВЕК И ЕГО ЗДОРОВЬЕВ статье рассматривается один из важнейших вопросов валеологических компетенций – “цветка

потенциалов” человека. Специальной проработки подлежат определенные аспекты здоровья, какосвещаются в плане целостной (холистической) концепции развития человека.

Ключевые слова: феноменальная организация человека, антропологический идеал, холистическоездоровье, комплекс потенциалов человека.

Markian Yarka, Postgraduate Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

HUMAN’S POTENTIAL AND HEALTHIn the article considered one of the most important question of valeological competence “the potential

flower” of a man. Definite aspects of health are subjected to processing which are considered in holistic concept ofhuman’s development.

Keywords: phenomenal human organization, anthropological ideal, holistic health, set of human potentials.

ПОТЕНЦІАЛИ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

© М. Ярка, 2013

124

гігієни та екології людини (І. Даценко), еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя(Ю. Бойчук), гендерної психології (М. Ткалич),психології сексуальності (С. Діденко, Р. Козлова)тощо. Разом з тим найбільш послідовно проблемапотенціалу людини та її здоров’я найбільшпослідовно розкривається в монографіїВ. Ананьєва, присвяченій теоретичним таметодологічним основам психології здоров’я [2].Услід за першовідкривачами цієї теми –К. Роджерсом (погляди на психотерапію) таК.-Ґ. Юнгом (аналітична психологія та проблемидуші), – дослідник послідовно розкриває специфікупотенціалів людини та її здоров’я в контекстіконцептуальних основ психології здоров’я і робитьакцент на тому, що соціальне научіння повиннесприяти розкриттю потенціалу особистості, а несуперечити йому. У цьому судження дослідникасуголосні з концепцією К. Роджерса, який вважав,що в процесі соціалізації нічого доброго, новогоособистість набути не може; вона може абоотримати підтримку того, що вже закладене, абозовнішні впливи виявляться шкідливими іспотворять та перекрутять мудрість організму.

Виділення невирішених раніше частинзагальної проблеми, котрій присвячуєтьсяозначена стаття. Сучасні валеологічні знання усвоїх академічних корелятах виявляютьзакономірну відкритість для осягнення щоразунових аспектів основ здоров’я та здоров’язберігаючихтехнологій. Відповідно, ставлячи завдання згармонійного розкриття та розвивання(розгортання) потенціалів людини, мусимоорієнтуватися на те – що формує в певному сенсіструктуру особистості людини, і лише відтак– діагностувати чи констатувати наявністьхолістичного здоров’я.

Формування цілей статті. У своємурозвитку валеологія як самостійна науковадисципліна спирається на холістичний (цілісний)підхід в науці про людину, чим підкреслюєтьсяважливість гармонійного розвитку всіх складових(фізичної, психічної, соціальної та духовної)людини для досягнення повного здоров’я іблагополуччя. Реалізація такого підходу може йти,відповідно до вище згаданих уявлень К. Роджерса– через розкриття “потенціалу людини”.Нагадаємо також, що розкриття та розвитококремих потенціалів людини як компетенційособистості свідчитиме про наявність“фрагментарного здоров’я”, тобто – гіпертрофованийрозвиток одних і гіпотрофоване існування інших.Натомість в основі холістичного здоров’я лежатьпроцеси соціального научіння (навчення), заснованіна самооцінці (самовідношенні) і саморегуляції.

У зв’язку з цим варто наголосити: згаданийконструкт у меншій мірі залежить відтемпераменту, проте істотно залежить від образуЯ-суб’єкта, який формується в ході соціальногонаучіння на різних етапах онтогенезу. Тому врамках статті висувається конкретне завдання –впритул підійти до розробки (крізь модельконцепції “квітки потенціалів”) антропологічногоідеалу та технологій його досягнення. Длявиконання подібного завдання доводитьсяговорити про необхідність у концептуальнообґрунтованій валеософії (психософії), а також– валеометрії (психометрії). Щодо останньоїслід також вести мову про необхідність у певномуінструменті виміру як окремих компетенційхолістичного здоров’я, так і інтеграційних йогопоказників. Окрім цього, необхідним євиокремлення засобів виміру, тобто уміннякористуватися певним інструментом аналізу.

Виклад основного матеріалу дослідженнята обґрунтування його результатів. Якконцепція і, водночас, комплексна учбовапрограма розвитку людини “квітка потенціалів”охоплює основні завдання валеології: вона інтегрує всобі як “феноменологічний”, так і “ноуменологічний”підходи. Феноменологія комплексу потенціалів – цевимірюваність феноменів на чуттєвому рівнісприйняття. “Ноуменологічний” аспектпов’язаний з розкриттям ноуменів: креативності ідуховності, які неможливо виміряти за допомогоюдоступних науці інструментів, а лише задопомогою інтуїції або суб’єктивно-спекулятивно.Водночас, ця концепція інтегрує в собі також“метафізичний” та “феноменологічний” шляхирозвитку людини: перший прагне до пізнання буттялюдини з його принципами, основами, причиннимимеханізмами тощо; цей підхід відповідає напитання “чому”; другий обмежується лишеописовими завданнями, але відповідає на питання“як” (подібну інтеграцію можна зустріти в працяхТейяра де Шардена).

Принагідно варто провести етимологічнийаналіз терміна “потенціал”. Він походить відлатинського “potentia”, що означає “сила”,“потужність”. Зокрема, у психології поняття“потенціал” – це достатність сил для певноїдіяльності; прихована можливість, здатність, щоможе виявитися за певних умов. Відповідно,особистісний потенціал – реальне, але поки щоне реалізовані повністю можливості людини уконкретному виді діяльності: реалізаціяособистісного потенціалу залежить відмотивованості людини на діяльність, знань іумінь, створених умов розвитку і прояву наявнихздібностей. Описаний конструкт конструкт



125 Молодь і ринок №1 (96), 2013

належить до змішаних теоретичних моделей(швидше до теорії “множинного інтелекту”Г. Гарднера) і включає когнітивні, емоційні таповедінкові риси; в загальному вигляді –особистісні та мотиваційні, які тісно пов’язані задаптацією до реального життя і компенсацієюдефіцитарності у задоволенні потреб.

В цілому ж, концепція розвитку людини “квіткапотенціалів” є органічно-цілісною системоютеоретико-практичних уявлень, які пов’язані міжсобою загальним сенсом, ідейними цілями ітехнологіями. Концепція символічно представленау вигляді квітки, сім пелюсток якої формуютьмалюнок взаємопов’язаних потенціалів, щовідображають різні аспекти тілесного, душевногоі соціального здоров’я людини. Вперше подібнасхема була запропонована С. Шапіро зіспівавторами у 1994 р., що пропагувала принципиздорового способу життя, а в подальшому – якпрограма психічного здоров’я – була кардинальнозмінена та наповнена новим сенсом (В. Ананьєв).Тому про це – дещо детальніше.

Кожен потенціал важливий сам по собі і впливаєна всі інші. Жодним з них не можна нехтувати,якщо людина прагне до холістичного здоров’я іблагополуччя. Мета практичної роботи –максимальне розкриття кожного з цихпотенціалів під виглядом компетенційособистості. Власне “компетенція” (від лат.competentia – належність за правом, від competo– взаємно прагну; відповідаю, підходжу) є коломповноважень якої-небудь особи; колом питань, вяких дана особа має певні повноваження, знання,досвід; доброю обізнаністю із чимось. Відповідно“компетентність” (від лат. competens, competentis– належний, відповідний, здатний, здібний) – цепоінформованість, обізнаність, авторитетність;наявність у людини знань і умінь в певній галузі,що дозволяють орієнтуватися у тих чи іншихпитаннях, брати участь у розробці певних проектівчи приймати рішення самому. У цьому сенсі йприйнято виокремлювати компетентністьпрофесійну, наукову, управлінську, педагогічну,валеологічну тощо. Загалом, компетентність слідрозуміти як сукупність здібностей, знань, умінь інавичок, а також як термін, що певною міроювідповідний поняттю “інтелект”, оскількикомпетентність – такий тип організації знань, якийдає можливість приймати ефективні рішення:знання характеризуються різноманітністю, чіткоювизначеністю і взаємозв’язком, гнучкістю,швидкою актуалізацією, широким застосуванням,категоріальним характером, саморегуляцією наоснові рефлексії. Тому компетентність – це колопитань, в якому дана особа володіє знаннями та

досвідом. Відповідно, компетентний – такий, якийзнає, має достатні знання в певній галузі,досвідчений у певній області.

Зазначені міркування з приводу компетентностілогічно переводяться в царину питаньпотенціалів людини щодо аспектів здоров’я.

Так, потенціал розуму (інтелектуальнийаспект здоров’я) є здатністю людини розвиватиінтелект, а також уміння ним користуватися;умінням набувати об’єктивні знання і втілюватиїх в життя. Ця компетенція більшою міроюпов’язана з когнітивним (пізнавальним) рівнеморганізації особистості; вона містить в собіосновні установки, цінності, переконання,метафори життя, думки індивіда. Тут зосередженіформулювання модальних операторів: а) “операторівповинності (того, що повинно бути)”: “повинен”,“зобов’язаний”, “слід”; б) “операторів можливості”:“можу-не можу”, “маю-не маю здібностей,можливостей”. Все це – переконання, з якимиживе людина. Ці переконання належать досистеми так званих “дійсних вірувань” і людинаробить все для їхньої реалізації. Розвиток цієїкомпетенції відноситься більше до уміннякористуватися великим інструментом, який данийлюдині Богом, – інтелектом. Проте, розвитоклише інтелектуальних здібностей людини(зокрема дискурсивного мислення, у збитокінтуїтивному) деформує її цілість і призводить доформування дискретного типу особистості. Невипадково на Сході говорять, що у західної людиниінтелект “залякав інтуїцію”. Принагідно вартозгадати, що “его”, за твердженням К. Юнга, – целише центр свідомості, але не всієї людини. Якговорять на Сході: “Пишатися навіть високимінтелектом – це все одно що пишатися в’язневі ув’язниці розмірами власної камери”. Життязавжди “розумніше” за будь-який інтелект,людський або штучний. Основне завдання людиниі полягає в тому, аби не страждати від власнихзнань, а вчитися пристосовувати інтелект якінструмент для власного вдосконалення івдосконалення інших.

Наступний потенціал – потенціал волі –стосується особистісного аспекту здоров’я. Вінпередбачає здатність людини до самореалізації;уміння ставити цілі і досягати їх, вибираючиадекватні засоби. Як відомо, воля – це здатністьлюдини діяти у напрямі поставленої мети,долаючи ті або інші (внутрішні або зовнішні)перешкоди. Більшою мірою воля “обслуговує”поведінковий рівень організації особистості,здійснює “енергетично-вольове забезпечення”поведінкових актів. Воля відповідає на питання –що слід припинити робити, а що варто почати


126

робити; як побудувати самореалізуючу поведінку,як скоректувати саморуйнувальні дії. Принаявності інформації енергія волі цілеспрямована;при її відсутності енергія волі може призводитидо деструкції особистості через наростання“душевної ентропії” (розсіювання енергії).Розвиток і підвищення “вольової компетентності”включає формування навичок прийняття рішень,уміння сказати “ні”, постояти за себе, визначатиі нести відповідальність за себе, свої дії і свійвибір. Якщо розум формулює мету, то воля ініціюєдії до даної мети: вольовий акт – це глибиннийпроцес боротьби різноспрямованих мотиваційнихтенденцій в точках біфуркації (точкахрозгалуження) на життєвому шляху. Такожважливо виробляти навички постановкитактичних і стратегічних цілей, вибору шляхів іможливостей їхнього досягнення, поєднання цілейжиття з сенсом свого існування. Важливу роль вжитті відіграє уміння адекватно оцінюватипроблемні ситуації і вирішувати їх, не дозволятиобставинам управляти собою, а вчитися керуватисобою за будь-яких обставин. Воля – це джерелолюдської активності, вона застосовується длярозкриття будь-якого потенціалу. Скерувавшиволю на усвідомлення і використання наявнихособистісних ресурсів, можна сформуватиздоровий життєвий стиль і високоефективнуповедінку самореалізації1. Слід звернутиособливу увагу на те, що відсутність мети і, як непарадоксально, досягнення її можуть виступатияк чинники ризику в розвитку депресивних станів.Не випадково про це говорив О. Уайлд: “В життіє дві трагедії: це поставити мету і не здійснити її,та поставити мету і здійснити її”.

До емоційного рівня організації особистостівідноситься компетентність щодо потенціалупочуттів (емоційний аспект здоров’я):емоційна компетентність – це здатністьлюдини конгруентно (відповідно та узгоджено)виражати свої почуття, розуміти і безоцінково

погоджуватися з почуттями інших. Зокрема,підвищення рівня “емоційного” інтелекту – це,перш за все, розвиток уміння “культивувати”власні почуття, що означає не заборону чистримування емоційних проявів, а цивілізоване їхвираження. У широкому сенсі до емоційногоінтелекту відносять здібності до пізнання,розуміння емоцій і управління ними; маються наувазі як власні емоції суб’єкта, так і емоції іншихлюдей. Навчання способам реалізації почуттів– важливе виховне завдання, що сприяєформуванню в цілому постійного емоційного фону– настрою людини. Однак: які емоції домінуютьу людини, яка їхня природа? Гнів, провина, тривога,занепокоєння, печаль – все це відноситься донормальних людських переживань і загалом непов’язане з поняттями позитивних і негативнихемоцій. Тому знаковість активності психіки іорганізму з’являється тоді, коли людина реалізуєїх ззовні або усередині, руйнуючи інших або себе.Емоційні прояви – це, перш за все, спонтанніімпульсивні реакції, за які несе відповідальністьлюдська природа, проте за способи вираження цихвідчуттів відповідає сама людина. До розвиткуемоційного інтелекту відносяться, з одного боку,здібності усвідомлювати і розпізнавати емоції, зіншого – здібності регулювати їх і управляти ними.Здатність елімінувати (ліквідовувати) відчуттяпровини, страху, невпевненості в собі – особливаякість зрілої особистості. Окрім цього, емоційнийінтелект можна використовувати як предикторучбових досягнень2.

Наступний потенціал людини – це потенціалтіла (фізичний аспект здоров’я), який позначаєздатність розвивати фізичну складову здоров’я,“усвідомлювати” власну тілесність як властивістьсвоєї особистості (сюди ж відносятьсяаліментарна і сексуальна компетентність). Цейпотенціал характеризує особистість людини на“грубішому” поведінковому рівні, і водночас – на“тоншому” рівні інтероцептивних відчуттів. Томутілесний інтелект – це, перш за все, тонка

1 На превеликий жаль за сучасних життєвих обставин особливо багато уваги приділяється “світлим” цілям, іукрай мало – способам їх досягнення. Донині діє принцип: “Мета виправдовує засоби”, що, як відомо, призводитьдо тяжких наслідків для населення. “Благими намірами вимощена дорога в пекло”, якщо не враховувати засобиїх реалізації. Результати сучасних вітчизняних обстежень школярів ілюструють сказане. Так, радісним для країнив цілому виявилося те, що до 70% школярів виробили базову мотивацію “досягнення успіху”; це сильний потенціалдля будівництва прогресивного суспільства, що розвивається. Бажання школярів досягти більшого – виключноважлива складова зрілої особистості, проте на питання: “Якими засобами ви здійснюватимете свої плани?” 60%відповіли: “Будь-якими доступними”. При уточненні з’ясувалося, що цінність людської особистості для школярівзростає із зростанням кількості грошей і для них не має значення, звідки вони у неї з’явилися. Це показниксерйозного етичного падіння.2 Сучасною науковою думкою стверджується, що високий емоційний інтелект призводить до підвищенняпродуктивності учбової діяльності і до високої успішності. Зокрема, метааналіз результатів показав, що реалізаціяпрограм по підвищенню цього показника дає вельми позитивний ефект, чинить благотворну дію на психічнездоров’я, знижує вживання алкоголю і куріння, а також рівень антисоціальної поведінки.



127 Молодь і ринок №1 (96), 2013

рефлексія, диференціація у власному тілі різнихмодальностей (візуальних, слухових, тактильних,нюхових, смакових відчуттів) і використання цієїздатності в підвищенні рівня культури харчування,рівня задоволення в сексуальних стосунках,заняттях спортом тощо. А отже, тілеснукомпетентність слід розглядати як здатністьусвідомлювати, диференціювати, розуміти власнівідчуття, тілесні потреби, уміння саморегулюватитілесні процеси: здорова тілесність – цеспонтанна, природна тілесна поведінка, стійкістьтіла, врівноваженість, цілісність сприйняття тіла,здатність до отримання сексуальногозадоволення, прийняття власного тіла. Тому длялюдини з низьким рівнем тілесної компетентностіхарактерні скутість, алекситимія (нездатністьвиділяти, диференціювати і виражати тілеснівідчуття на вербальному рівні), наявністьпсихосоматичних захворювань, неадекватне(фрагментарне) сприйняття власного тіла,нездатність (нечутливість) до отриманнязадоволення, проблеми саморегуляції тілеснихпроцесів (труднощі в адаптації) тощо. А отже,цілями підвищення тілесної компетентності є:пізнання свого тіла, вивчення мови тіла – “системираннього оповіщення”, власної “тілесноїтопографії” емоційних проявів; розвиток умінняусувати і контролювати м’язові затиски, бутистійким, гнучким, спонтанним; освоєння методівпсихосоматичної саморегуляції як конструктивноїформи зняття наслідків стресу; отриманнязадоволення від взаємодії з тілом через спорт,танці, секс як спосіб пізнання себе в умовахінтимної взаємодії відкритого тіла і душі. Вартотакож згадати про те, що чимало дослідниківсхиляються до принципового розрізнення“соціального” (“культурного”, “вторинного”) тілаі “біологічного” (“природного”, “первинного”) тіла:біологічне – як організм, систему органів і тканин,дане нам природою; соціальне – як таке, що йогостворює соціум за допомогою норм, законів,заборон і правил поведінки (жести, манерарухатися, говорити, міміка), в якомувідображається досвід, отриманий людиною впроцесі життя. Однак, “соціальне” тіло багато вчому обмежує прояви “біологічного”, затискаючиі “втискуючи” його в рамки пристойності, якістворені культурою. Тому саме у “соціальному”тілі виникають м’язові затиски, які згодомруйнують здоров’я природного тіла.

В описаному сенсі “соціального тіла”розглядається суспільний потенціал особистості

(соціальний аспект здоров’я людини).Соціальна компетентність визначається якздатність людини оптимально адаптуватися досоціальних умов; прагнення постійно підвищуватирівень культури спілкування, соціального інтелекту,комунікативної компетентності; здобуття відчуттяприналежності до всього людства. Людина, якаудосконалюється, удосконалює природно-соціальне середовище, яке, у свою чергу, сприяєдосконалості людини. Адже соціум – це умовидля реалізації вищеперерахованих потенціалівособистості, для розвитку і зростанняособистості. Нездатність до вирішенняміжособистісних і міжгрупових конфліктів можепослужити провокуючим чинником асоціальної іантисоціальної поведінки. У кожної людини маєбути вироблена навичка встановлювати контакт,говорити один з одним “по-людськи”, можливістьдовірити кому-небудь свої проблеми, вислухатиіншого. У століття комп’ютерного спілкування,спілкування на рівні SMS за допомогою мобільнихтелефонів втрачається душевний контакт міжлюдьми, люди самі стають комп’ютерами, боїхній контакт зводиться до стандартних алгоритмівта “смайликів”. Через технічні пристроїпринципово неможливо встановити з людиноюконтакт, який відноситься до категорії стосунків“душа з душею в обнімку”, бо, як відомо, щастялюдини в основному полягає в розширенні тапоглибленні стосунків з самим собою, зіншими і зі світом в цілому3. Відповідно,спілкування може відноситися до “здорового”,якщо відповідає низці вимог: “здорове”спілкування між людьми може бути в тому разі,якщо партнери чесні, неформальні у спілкуванні,тобто вільні від ролевих розпоряджень,розкривають свій внутрішній світ, прихильновзаємно обмінюються ресурсами (часом,грошима, відчуттями, інформацією).Екологічність інтеракцій в спілкуваннівизначається категорією взаємного особистісногозростання, збагаченням себе та інших новимиідеями, принципами, цінностями. Навпаки,збіднююче спілкування, навіть якщо воносупроводжується витонченим чуттєвим абоінтелектуальним задоволенням, все одно викличевідчуття спустошеності і втоми. Ось чомусурогатні форми спілкування, досить широкопропоновані на ринку розваг, при їх надмірномувжитку кінець кінцем призводять до особистісноїдеградації. Це і є одна з “соціально-детермінованих форм психологічних забруднень”(А. Калмиков). Тому ще з дитинства необхідно

3 Так, А. Адлер вважав генетично заданим лише “соціальне почуття”: прагнення до фізичного контакту, емоційноїприхильності, дружнього єднання. Всі останні якості людина може набути в процесі життя в соціумі [1].


128

прищеплювати навички соціальної адаптації,учити встановлювати контакти з іншими,розвивати партнерські стосунки, будуватиефективне, взаємозбагачувальне “здоровеспілкування”, формувати здатність звернутися принеобхідності за допомогою до інших і поможливості прийти на допомогу самому:“Індивідуація – стверджує К.-Ґ. Юнґ, – є процесомдиференціації, що має на меті розвиток своєрідноїособистості в індивідуума; оскільки індивідуум єне лише одинична істота, але і всім своїміснуванням передбачає колективні взаємини, топроцес індивідуації призводить не до ізоляції, а досильнішої і ширшої колективної згуртованості(підкреслення мої – М. Я.)” [4, 62].

Вище описані форми та засоби соціальногоздоров’я специфічним чином впливають накреативний потенціал особистості, щосвідчить про творчий аспект здоров’я людини.В даному випадку йдеться про здатність людинидо творчої активності, уміння творчосамовиражатися в життєдіяльності, виходячи зарамки обмежуючих стандартних знань. Зокрема,креативна компетентність – це, перш за все,пізнання і творення (створення) себе через різнізасоби, у тому числі і через мистецтво, розвитоку собі творчої гнучкості в адаптації до світу. У“поле креативності” інтегруються всі три рівніорганізації людини: когнітивний, емоційний іповедінковий . Так, розкриття креативногопотенціалу – це можливість неординарнимизасобами реалізувати себе в розумі, почуттях,емоціях, відчуттях, поведінці або це можливістьвиразити себе оригінальним розумом, почуттями,емоціями, відчуттями, поведінкою. Не випадковов “квітці потенціалів” місце креативностівизначилося в центрі: креативність виступаєпотужним чинником розвитку особистості, якийдетермінує (визначає) її готовність змінюватися,долати стереотипи. Адже світ змінюєтьсящохвилини і вимушує нас щохвилиннопороджувати нові способи пристосування донього. Закостенілість, шаблонність виховних таучбових програм, рутинність виконання шкільнихзавдань – все це призводить до нудної стагнації(застійності) дитини, а потім формування вжевідповідного до звичних стандартів дорослого.Натомість для творчого життя необхідні умови

свободи і свободи від думки інших (“А щостануть говорити сусіди?”). Тому, аби уникнутилюдині безбарвного існування “рослинного” життя,дуже важливо розвивати креативнукомпетентність, тобто здатність нестандартномислити і вирішувати будь-які життєві завданняза допомогою розвиненої довіри до творчоїчастини своєї особистості, надання їй повноїсвободи в цій діяльності; вчитися генерувати(породжувати) оригінальні ідеї, не боячись“перевертати” встановлені кимось кордони чишаблони, надавати завершеного виглядупродуктам свого мислення4.

Урешті-решт, слід також назвати чи ненайважливіший тип потенціалу людини – їїдуховність та духовний аспект здоров’я:духовна компетентність особистості – цездатність розвивати духовну природу людини,виражати і втілювати вищі цінності в життя; власне“виражати” – означає робити, творити добро,відстоювати справедливість, а не лише говоритипро це. Утім, розмова про духовність надто важка,бо чим більше говориш про духовність, тим далівідсовується сам досвід переживання “духовних”станів. “Навіщо кричати про те, що у тебе вкишені мускатний горіх? Запах сам за себе скаже”– так справедливо говорять на Сході. Любовзникне, якщо зникнуть люблячі люди. “Чи можнанавчити людину доброчесності?” – запитувалиСократа. “Ні й ніколи”, – відповідав великиймудрець. Вона вже початково записана наскрижалях нашої душі, підкреслював ІсусХристос. Отже, основне завдання осібдопоміжних професій (педагогів, вчителів,священнослужителів, практичних психологів,можновладців) – створювати умови для їїреалізації в житті. Духовність нагадує паросток,який в багатьох людей завалений “мотлохомсоціальної премудрості”. Аби він проріс, необхідностворювати особливі умови, в яких людина можепережити “трансцендентний досвід” –відчути, прожити ці стани добра, любові,справедливості. Лекції з історії релігії, і навітьлекції на тему любові не роблять людейлюблячими, високодуховними, вони виконуютьфункцію проповіді, тобто можуть лише надихатина такий подвиг. Наприклад, релігія – це більшеінтерес до “божественного”, вищих цінностей, адуховність – це безпосереднє переживання

4 Зауважимо, однак, що на сьогодні захоплення засобами масової інформації соціально-комунікативних каналівпризводить до насичення їх готовими до вживання образами, що призводить до атрофії (зменшення, збіднення)креативної здатності психіки, до втрати здатності самої людини генерувати нові ідеї та оригінальні образи. Навіщодумати про те, що від душі побажати рідній людині на те або інше свято? Досить увійти на той або інший сайт, ітобі будуть запропоновані сотні шаблонів, залишається одне завдання – завдання вибору заготівки і підпис. Алев цих діях немає творчості!



129 Молодь і ринок №1 (96), 2013

“божественного”. Спустошеність життя настаєтоді, коли у людини немає можливості відчутивласну доброчесність, коли доступ до неїзаблокований педагогічними умовностями. Як жеможна розкрити духовний потенціал? Задопомогою фасилітарного підходу, створенняатмосфери прийняття кожного (“Прийняттяіншого таким, яким він є – шлях до становленняособистості” – стверджує К. Роджерс), методусвященної безмовності відкрити доступ до станівлюбові, віри, надії, добра. Дати собі шанс надосвід мешкання у собі вищих станів любові досебе, ближнього і до світу в цілому. Зокрема,навчання як фасилітація – це полегшення,сприяння, стимулювання, активізація розвиткутого хто вчиться, умова свободи івідповідальності, гуманізації міжособистісногоспілкування.

Висновки. Зроблений аналітичний екскурс усамі підвалини та креативи потенціалів людини,що є конструктами (компетенціями особистості)її холістичного здоров’я вказує на те, що у кожнійособистості стикаються два начала: перше –природне (біотичне) – тілесне і смертне; друге –соціальне (людське) – духовне і безсмертне. Цейдраматичний конфлікт можна представити задопомогою особистісних конструктів, описанихДж. Келлі ще у 1955 р. Система конструктів маєнаступні аспекти: 1) онтологічний (проблеми буття)– “хаос-космос (порядок)”; 2) праксеологічний(проблема діяльності) – “ентропія-неентропія”;3) аксіологічний (проблема цінностей) – “зло-

добро”, “смерть-життя”; 4) гносеологічний(проблема пізнання) – “розсудливе-інтуїтивне”;5) антропологічний (проблема людини) –“людське-звірине”. Таким чином, своєріднимстрижнем, тканиною, живильним середовищем і,образно кажучи, киснем проростання “квіткипотенціалів” людини або ж компетенційособистості є її духовний потенціал – власнегармонія особистості, її здоров’я та благополуччя.Не надарма історія людства стверджує, щокоріння цієї “квітки”, яке покликане забезпечуватистійкість особистості в бурхливому житті,занурене в традиції часів, що складаються змудрості сімейних, родинних і національнихтрадицій свого народу, мудрості всіє їцивілізації.

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальнойпсихологии. – / А. Адлер. – М.: Академия, 1995. –210 с.

2. Ананьев В.А. Психология здоровья. Книга 1.Концептуальные основы психологии здоровья/ В.А. Ананьев. – СПб.: Речь, 2006. – 384 с.

3. Роджерс К. Взгляд на психотерапию.Становление человека / К. Роджерс. – М.:Смысл, 1994. – 340 с.

4. Юнг К. Проблемы душа нашего времени/ Юнг К. – М.: Класс, 1993. – 186 с.

5. Шарп Д. Типы личности. Юнговскаятипологическая модель / Д. Шарп; переводпод общ. ред. В. Зеленского. – СПб.: Б.С.К.,1996. – 214 с.



“Відповідаючи позитивно на заклик Господа, ми зможемо осягнути щастя – мету нашого життєвого пошуку. У баченні Христа наше прагнення щастя збагачується святістю і героїчною любов’ю”.

Владика Юліан єпарх Самбірсько-Дрогобицький

“Кому нема чого робити з власними знаннями – викладає; хто не знаходить

ужиття для власних ідеалів – виховує; хто не сподівається успіху в особистих справах – вдається до суспільних”.

Володимир Державін,

філософ, перекладач, літературознавець

130

Актуальність проблеми. Поняттятуризму змінювалося з плином часу.Воно розширювалося з виникненням

явищ і процесів суспільного, економічного іекологічного характеру, пов’язаних ізпереміщенням людей із метою споживання,витратою вільного часу.

Як відзначає автор І.М. Школа [21, 9], сучаснанаука виділяє у повсякденному вживанні подорожабо туризм, дві пов’язані між собою, алепринципово різні сфери, а саме: туристичний рух ітуристичну індустрію.

Підготовка майбутніх вчителів у вищихнавчальних закладах до туристично-рекреаційноїіндустрії в конкурентній ринковій економіці вимагаєсили розуму як прояву здібностей до формуванняпрофесійних компетентностей туристичногобізнесу, вироблення високого рівняпрофесіоналізму, формуючи загальну ерудицію

професійних компетентностей туристичноїіндустрії.

Аналіз останніх публікацій. Слідвідзначити, що окремі аспекти становлення тарозвитку туристичної індустрії досліджувалися івисвітлені в науково навчальних роботахавторами: А.Ю. Александрова [1], А.О. Аветісова[2], И.Т. Балабанов, А.И. Балабанов [3], М.В. Вачевський[5], В.Г. Герасименко [6], Ю.П. Гуменюк [7],Е.Л. Драчева [8], В.І. Жигірь, О.В. Чернєга [9],Г.М. Зайчук [9], В.Ф. Кифяк [12], О.О. Любіцева[13], Л.О. Малик [14], М.П. Мальська [15],Н.М. Примаченко [16], Л.М. Устименко [17],В.К. Федорченко [18], В.І. Цибух [19], Н.В. Чорненька[20], І.М. Школа [21] та ін.

Метою статті – вироблення нової методикинавчання та формування у майбутніх маркетологівпедагогів високого рівня професійних компетенційу галузі туристично-рекреаційної індустрії, та

УДК 630.(075.8)

Ірина Перішко, здобувач Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ НАВИЧОК ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІВ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ

У статті висвітлено аспекти теоретичних, методичних і практичних засад підготовки менеджерівтуристичної діяльності, та розвитку туристичної індустрії, в Карпатському регіоні, організації проведеннятурів, надання сервісу в готельному бізнесі та сфері послуг харчування. Розкрито сутність структуру таособливості здійснення готельного бізнесу, особливості ціноутворення на ринку, технологію проведеннямаркетингових заходів в туристичній діяльності.

Ключові слова: туризм, професійні компетентності, туристичний сервіс, готелі, діяльність,підготовка менеджерів, туристична індустрія.

Літ. 22.

Ирина Перишко, соискатель Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНЫХ НАВЫКОВ ОРГАНИЗАЦИИ ТРУДАВ БУДУЩИХ МЕНЕДЖЕРОВ ТУРИСТИЧЕСКОЙ ИНДУСТРИИ

В статье рассматриваются аспекты теоретических, методических и практических основ подготовкименеджеров туристической деятельности и развития туристической индустрии, в Карпатском регионе,организации проведения туров, предоставление сервиса в гостиничном бизнесе и сфере услуг питания. Раскрытасущность структуру и особенности осуществления гостиничного бизнеса, особенности ценообразования нарынке, технология проведения маркетинговых мероприятий в туристической деятельности.

Ключевые слова: туризм, профессиональные компетентности, туристический сервис, гостиницы,

деятельность, подготовка менеджеров, туристическая индустрия.

Iryna Perishko, applicant Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

FORMATION OF PROFESSIONAL SKILLS IN LABOUR ORGANISATIONOF FUTURE MANAGERS OF TOURISM INDUSTRY

Aspects of theoretical, methodical and practical principles of managers of tourism activity training anddevelopment of tourism industry in the Carpathian Region, tours organization, providing service in the hotelbusiness and food service industry are considering in the article. The essence of structure and peculiarities of hotelbusiness, features of pricing in the market, technology of marketing actions in tourism activity are revealed.

Keywords: tourism, professional competences, tourist service, hotels, activity, managers training, tourismindustry.


© І. Перішко, 2013

131 Молодь і ринок №1 (96), 2013

формування відповідного рівня професійнихкомпетенцій новітніх педагогічних технологіймайбутнього фахівця для ринку праці.

Виклад основного матеріалу. Становленнянаціональної школи пов’язано з переорієнтацієювсієї системи освіти на національній основі, знаданням пріоритетів загальнолюдськимцінностям, національно-культурним традиціям,орієнтацією на реальні потреби нації.

До найважливіших загальнолюдськихцінностей, без яких неможливо домогтисяпрогресу цивілізації та організації та розвиткутуристичної індустрії в Україні, належить широкаекономічна освіта маркетологів та менеджерівтуризму, зазначено Л. Малик [14].

Стрімкий розвиток туризму, особливо заостанні 50 років, дозволив визначити його як“феномен ХХ століття” (Всесвітня нарада зміжнародного туризму, Акапулько, Мексика, 1982р.). Як зазначає О.О. Любіцева у останніх роках,за даними Всесвітньо туристської організації(ВТО), чисельність міжнародних туристівстановила 698,8 млн осіб, тобто за межами своєїкраїни відпочивав практично кожний десятийгромадянин світу і прогнозується подальшезростання чисельності туристів. Таким чином,феномен ХХ століття стає невід’ємноюскладовою життя людей більшості країн світу іодним з провідних напрямів соціально-економічноїдіяльності та розвитку ринку туристичних послугта освітньому, культурологічному, політичномужитті народів як важливої умови ознайомленнягромадян різних країн з досягненнями цивілізації,світовими скарбами духовної і матеріальноїкультури та розвитку науки і освіти [13].

Розвиваючи освіту, науку та належнеформування професійних компетентностей умайбутніх менеджерів туристичної індустрії єчастиною процесів оновлення освітніх систем, щовідбуваються останні двадцять років уєвропейських країнах і пов’язані з визнаннямзначимості економічних знань як рушіясуспільного добробуту та прогресу, зазначаєпрофесор М. Вачевський [5].

Туристичний бізнес – це один із видівдіяльності менеджера сфери послуг, який маєвисоку професійну компетентність. Розвитоктуристичної індустрії вимагає інвестиційнихвитрат, але ця діяльність виявляється меншкапіталомісткою, ніж в інших галузях і секторахнаціональної економіки. Як зазначає М.І. Школав роботі [21], Український туристичний ринок,швидко розвивається, стає головним чинникомперебудови української економіки в цілому. Цізміни полягають в оновленні всієї господарської

структури і головне підготовки в закладахсистеми безперервної освіти менеджерівтуристичної діяльності із високим рівнемпрофесійних компетентностей.

Економіка туристичного бізнесу формуєтьсяіз економік окремих підприємницьких структур –фізичних та юридичних осіб і охоплює два рівні:

- економіку туризму як міжгалузевогокомплексу обслуговування туристів;

- економіку суб’єктів туристичної індустрії.Менеджер у сучасному світі туризм – повинен

володіти знаннями про культуру взаємовідносин,він тісно пов’язаний з економікою, історією,географією, архітектурою, культурою, медициною,спортом, екологією, культурою спілкування таіншими науками. Однак жодна з них не можеповністю і вичерпно схарактеризувати менеджераяк підготовленого до туристичної діяльності.Менеджер туристичної галузі постійно повиненпоповнювати свої знання, особливо того напряму,до якого відноситься його діяльність.

Туризм на початку ХХІ століття характеризуєтьсяяк один із видів економічної діяльності, що стрімкоі динамічно розвивається, випереджаючи затемпами зростання доходів нафтовидобуток іавтомобілебудування.

Менеджер повинен знати, що феноменальнийуспіх туризму зумовлений ще й тим, що в йогооснові лежить задоволення постійних прагненьлюдства пізнати навколишній світ. Це пізнаннячерез туризм, діяльність менеджера сталосприяти підвищення в багатьох країнах життєвогорівня населення, розвиток транспорту,інформаційних та інших технологій, глобалізаціякраїн в загальному.

Менеджер повинен пам’ятати, що сьогоднітуризм є однією з найприбутковіших галузейсвітової економіки. У більшості країн світуосновним джерелом надходжень до національногобюджету є доходи від готельно-туристичногобізнесу. У сучасному світовому господарствітуристична індустрія впевнено утримує провідніпозиції. Особливо швидкими темпами вонарозвивається тоді, коли відсутні або вичерпаніприродні та соціально-економічні передумови длярозвитку промисловості чи сільськогогосподарства, як зазначає Н. Чорненька [20].

Важливим питанням розвитку туризму вУкраїні, залежить в певній мірі від всебічноїпідготовки фахівців менеджерів до діяльності втуристичній індустрії. Такі фахівці повинні мативисокий рівень професійних компетентностей іздосконалим знанням іноземних мов, історії рідногокраю, України, всесвітньої історії, мати високийрівень толерантності, етикету ділового


132

спілкування і головне розвинений даркрасномовства.

Успіх модернізації освіти в Україні значноюмірою залежить від якості професійної підготовкипедагогічних кадрів, здатних до інтелектуальногоі творчого розвитку особистості як основиуспішного функціонування людини в умовахпостійних змін. Особливої уваги потребуєпрофесійна підготовка педагогічних кадрів допотреб туристичної індустрії, системи середньоїта вищої освіти.

Сучасний менеджер рекреаційно-туристичноїіндустрії повинен розуміти основні теоретико-педагогічні проблеми, володіти педагогічнимпонятійним апаратом, орієнтуватися в сучаснихпедагогічних технологіях туристичної галузі. Безцього необхідного педагогічного мінімуму неможе бути результативної педагогічної діяльностіу підготовці фахівців туристичної індустрії,зазначають В.І. Жигірь, О.А. Чернєга [9].

Вирішення завдань фахової підготовкименеджерів-маркетологів у вищих навчальнихзакладах до туристично-рекреаційної індустрії ниніпотребує розв’язання низки проблем,пріоритетними серед яких є формуванняпрофесійно-особистісної фахової компетентності,культури ділового спілкування, проектно-технологічної, комунікативної, економічноїпідготовки, економічного виховання школярів тастудентів до туристично-рекреаційної галузі,знань іноземних мов, комп’ютерних технологійспілкування, а також високих інтелектуальних іморальних якостей.

Різні аспекти підготовки вчителів технологійтуристично-рекреаційної індустрії розглядаютьсяу дослідженнях: Г.М. Зайчук, М.В. Вачевського,Н.В. Чорненької, О.О. Любінцевої, Л.М. Устименко,І.Ю. Афанасьєв; розвиток туристичного бізнесуИ.Т. Балабанов, А.И. Балабанов, Ю.Ф. Волков,І.М. Школа, Л.П. Дядечко, В.Г. Герасименко,П.Р. Пуцентейло та ін. Шляхи і засоби формуванняпрофесійно-педагогічної компетентності вивчалиВ. Введенський, Б. Гершунський, С. Гончаренко,Н. Кузьміна, О. Пометун, В. Сластьонін, С. Цимбал,В. Ядов та ін.

Слід відзначити, що економіці та організаціїформування туристичної індустрії в Українівипущено значну кількість науково-методичнихпраць, авторів: Г.М. Зайчук, О.О. Бейдик,В.Г. Герасименко, В.В. Гуменюк, І. Гресєва,І.П. Гаврилишин, Л.П. Дядечко, В.К. Євдокименко,Л.О. Іванова, В.Ф. Киф’як, Н.М. Кузнєцова,Л.О. Малик, М.П. Мальська, В.В. Худо, В.І. Цибух,В.Л. Петранівський, М.Й. Рутинський, І. Смаль,Л.М. Устименко, І.Ю. Афанасьєв, В.К. Федорченко,

Т.А. Дьорова, Н.В. Чорненька, І.В. Черніна,Є.І. Цурик та інші.

Становлення та розвитку педагогічнихтехнологій навчання учнівської та студентськоїмолоді основ економічної освіти та педагогіки,найшли висвітлення в роботах відомих вітчизнянихвчених А. Вихруща, М. Вачевського, І. Зязюна,М. Єрмошенка, В. Олійника, М. Корця, В. Мадзігона,І.Р. Михасюк, С. Ніколаєнка, В. Кременя,І. Прокопеннка, О. Падалки, О. Шпака та інші.

Актуальність проблеми, соціальна потребау формуванні професійних компетентностейменеджерів туристичної діяльності, відсутністьнауково-методичного обґрунтування процесуформування цього особистісного феномену увищих педагогічних начальних закладах зумовиливибір теми дослідження: “ФОРМУВАННЯПРОФЕСІЙНИХ НАВИЧОК ОРГАНІЗАЦІЇПРАЦІ В МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ” (за матеріаламипідприємства “Туристичний клуб “Віват” таготельного комплексу “Тустань”). Теорія іметодика підготовки майбутніх менеджерів увищих навчальних закладах до туристично-рекреаційної індустрії”.

Мета дослідження – теоретично обґрунтуватиформування професійної компетентності майбутніхменеджерів туристичної сфери до підприємницькоїдіяльності в туристичній галузі.

Відповідно до мети визначені основні завданнядослідження:

1) проаналізувати стан досліджуваноїпроблеми у системі фахової підготовки майбутніхменеджерів у вищих навчальних закладах дотуристично-рекреаційної діяльності;

2) визначити й обґрунтувати педагогічні умовиформування у майбутніх менеджерів професійнихкомпетентностей із туристичної індустрії;

3) розробити і науково обґрунтувати модельформування професійної компетентності вчителяпрактичного навчання в галузі туристично-рекреаційної індустрії у педагогічних ВНЗ.

4) розробити методичні рекомендації покращенняформування професійних компетентностейменеджера туристичної діяльності.

Об’єкт дослідження – процес формуванняпрофесійної компетентності майбутніхменеджерів туристичної галузі у системібезперервної освіти.

Предмет дослідження – педагогічні умови,форми і методи складової організації праціменеджера туристичного підприємства (заматеріалами підприємства “Туристичний клуб“Віват” та готельного комплексу “Тустань”,Дрогобицького регіону.



133 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Під час дослідження дисертаційної роботи буловикористано матеріали проекту ПАУСІ“Туристичний потенціал Західної України”,Програми розвитку санаторно-курортної сфери,туризму і відпочинку Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей танаукова літератури.

Методологія і методи дисертаційногодослідження – послужили теоретичнідосягнення економічної науки, розробки вченихКарпатського регіону, публікації у журналах:“Економіка України”, “Державність”, “Ріднашкола”, “Молодь і ринок”, “Інформація і ринок”та інші.

Зазначимо, що особливо великі проблемипов’язані з кадрами: екскурсоводами, керівникамиекскурсійних груп. Сьогодні потрібні нові кадри,з новим мисленням і високою професійноюмайстерністю. Час вимагає глибокого осмисленняподій давнини і сучасності, створення нових іоновлення існуючих маршруті, в створення історичноправдивих маршрутів, існуючих контрольних таіндивідуальних текстів екскурсій, методичнихрозробок, наочних посібників [2, 190 – 191].

Для практичного втілення в життя новихекскурсійних програм необхідно залучати доспівпраці як постійно-працюючих так іпозаштатних екскурсоводів, із знаннямидержавної української мови, і хоча б, однієїіноземної.

Слід відзначити, що ще в кінці 20-х років ХІХ ст.приділялася увага не тільки екскурсоводам, алей організаторам екскурсій і туризму. В 1929 роцікультвідділ ВЦРПС розробив програмукороткотермінових курсів з підготовки працівниківсаме туристичної категорії і вона буларекомендована туристськими закладами.Програма складалася з двох частин: дляорганізаторів екскурсій і для організаторів туризму.Слухачі курсів за програмою для організаторівекскурсій вивчали питання екскурсій методики,розкривали чергові завдання культроботипрофспілок в напряму організації екскурсій,знайомлення з економічно-географічноюхарактеристикою України з екскурсіями по Україні.Відпрацьовували організацію екскурсій різноготипу (екскурсії-прогулянки, сімейні, групові,учнівські, пізнавальні, наукові і т.ін.). На практичнихзаняттях курсанти орієнтувалися по мапі України,накреслювали свої маршрути, самостійнорозробляли і проводили екскурсійні прогулянки [3].

Наукова новизна даної роботи – ґрунтуєтьсяу розробленні методологічного напрямкупідготовки майбутніх менеджерів до туристичноїдіяльності Карпатського регіону, що може бути

основою для керівників регіону у розвитку цієїгалузі.

Практична цінність роботи – робота єкорисною для адміністрацій курортних міст,регіонів, студентів економічних факультетів,багатьох фахівців, що займаються даноюпроблемою.

Зазначимо, що успіх ринкових перетворень вУкраїні і в туристичній галузі зокрема можливийлише за наявності генерації фахівців, спроможнихтворчо мислити, швидко діяти і адекватнореагувати на внутрішні і зовнішні виклики, щовиникають у сфері його діяльності. Можнастверджувати, що нарешті настав час корисногопереосмислення існуючих теорій управління,підготовки спеціаліста менеджера до Туристичноїдіяльності широкого профілю, який інтегруєгуманітарні, природничонаукові та технічні знання,володіє сучасними методами менеджменту тапринципами маркетингу в туристичній галузі.

Відповідно Ст.6. Державної політики тадержавного регулювання в галузі туризму –держава проголошує туризм одним з пріоритетнихнапрямів розвитку економіки та культури істворює умови для туристичної діяльності.

Реалізація державної програми в галузітуризму здійснюється шляхом:

- визнання і реалізації основних напрямівдержавної політики в галузі туризму, пріоритетнихнапрямів розвитку туризму;

- визначення і реалізації основних напрямівдержавної політики в галузі туризму, пріоритетнихнапрямі розвитку туризму;

- спрямування бюджетних коштів на розробкуі реалізацію програм розвитку туризму;

- визначення пріоритетних напрямів ікоординації наукових досліджень та підготовкикадрів у галузі туризму.

Отже, туристична галузь набуває більшогозначення і розвитку економіки та соціальної сферив Україні, стрімко інтегрується у світовутуристичну індустрію. Пріоритетний напрямрозвитку в’їзного та внутрішнього туризму єважливим чинником підвищення якості життя вУкраїні, утворення додаткових робочих місць наміжнародній арені.

Розвиток туризму в Україні істотно впливає натакі сектори економіки, як транспорт, торгівля,зв’язок, будівництво, сільське господарство,виробництво товарів широкого вжитку, і є однимз найбільш перспективних напрямів структурноїперебудови економіки. У свою чергу важливимичинниками розвитку туристичної галузі єприродно-рекреаційний та історико культурнийпотенціал країни.


134

Висновки. Таким чином програмою розвиткутуризму в Україні передбачається здійсненнякомплексу заходів щодо удосконалення системиуправління туристичною галуззю, розробленнявідповідних нормативно-правових актів,нагромадження на підприємствах туристичноїгалузі необхідних для здійснення структурнихперетворень матеріальних і фінансових ресурсів,зміцнення існуючої матеріальної бази,удосконалення системи статистики у цій галузі,створення умов для реалізації інвестиційнихпроектів. Крім того, під час виконання Програмислід проводити залучення коштів іноземних івітчизняних інвесторів для розвитку туристичноїінфраструктури, задоволення потреб галузі увисококваліфікованих кадрах, нарощуванняобсягів надання туристичних послуг за рахунокрозвинення в’їзного та внутрішнього туризму,здійснення заходів державної підтримки рекламно-інформаційної діяльності, розробленняінноваційних проектів і проведення науковихдосліджень з питань розвитку туризму тапідготовки до цієї діяльності менеджерів тамаркетологів.

1. Александрова А.Ю. География мировойиндустрии туризма. Учебное пособие. // А. Александрова. – М.: Изд-во Московскогоуниверситета, 1998. – 176 с.

2. Аветісова А.О., Сорока С.В. Підприємствохарчування в системі туризму: Монографія.//А. Аветісова, С. Сорока. – Донецьк: Дон ДУЕТ,2002. – 165 с.

3. Аблязова О.М., Костюкова О. Проблемикадрового забезпечення екскурсійної діяльностітуристсько-екскурсійних закладів: історичнийаспект. Туризм ХХІ ст. Матеріали Міжнародноїнауково-практичної конференції. – К.: “ЗнанняУкраїни”, 2002. – С. 190 – 191.

4. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономикатуризма: Учеб.пособие.// И. Балабанов, А. Балабанов.– М.: Финансы и статистика, 2000. – 176 с.

5. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетенції. Підручник. – К.:Професіонал, 2005. – 512 с.

6. Герасименко В.Г. Основы туристиченскогобизнеса: Учеб. пособие.// В. Герасименко, –Одесса: Черноморье, 1977. – 160 с.

7. Гуменюк Ю.П. Вплив туризму наекономічне зростання в Україні. // Ю. Гуменюк./Формування ринкових відносин в Україні. –2004. – №7 – 8.

8. Драчева Е.Л. Экономика и организациятуризма. Международный туризм: Учеб.пособие.// Е. Драчева, Ю. Забаев, Д. Исмаев.Под ред. И.Р. Рябовой, Ю. Забаева, – М.:ИНОРУС, 2005. – 576 с.

9. Жигірь В.І., Чернега О.В. Професійнапедагогіка. Навчальний посібник. (За ред.М. Вачевського). – К.: Професіонал,“Кондор”, 2011. – 336 с.

10. Зайчук Г.М. Управління маркетинговоюдіяльністю в туристичній галузі. Монографія.//Г. Зайчук. – Дрогобич Редакційно-видавничийвідділ Дрогобицького державного педагогічногоуніверситету імені Івана Франка, 2010. – 154 с.

11. Кияк В.Ф. Організація туристичноїдіяльності в Україні. – Чернівці: Книги – ХХІ,2003. – 300 с.

12. Любіцева О.О. Ринок туристичнихпослуг. Навчальний посібник.// О. Любіцева. –К.: Альтерпрес, 2003. – 436 с.

13. Малик Л.О. Економіка і організаціяформування маркетингової індустрії вУкраїні. Монографія.// Л. Малик. – Дрогобич,Коло, 2011. – 394 с.

14. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І.Основи туристичного бізнесу. Навчальнийпосібник. // М.Мальська, В.Худо, В.Цибух. –К.:ЦУЛ., 2004. – 272 с.

15. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій у процесінавчання основ підприємництва. Монографія.//Н.Примаченко, – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державногопедагогічного університету імені ІванаФранка, 2011. – 218 с.

16. Устименко Л.М., Афанасьєв І.Ю. Історіятуризму: Навчальний посібник.// Л. Устименко,І. Афанасьєв. – К.: Альтерпес, 2005. – 320 с.

17. Федорченко В.К. Теоретичні таметодичні засади підготовки фахівців длясфери туризму: Монографія. // В. Федорченко.– К.: Слово, 2004. – 471 с.

18. Цибух В.І. Державне регулювання усфері туризму. В Україні. // В. Цибух.Статистика України, 2005. – №1. – С. 80 –85.

19. Чорненька Н.В. Організація туристичноїіндустрії. Навчальний посібник. // Н. Чоренька.– К.: Атака, 2006. – 264 с

20. Школа І.М. Розвиток туристичногобізнесу регіону: Навчальний посібник.// І. Школа.– Чернівці: Книга-ХХІ, 2007. – 292 с.




135 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. Протягомвіків в Україні викристалізувавсяпедагогічний досвід народу, втілений

в його мудрості, вміннях і навичках вихованнянаступних поколінь. Постає питання про більшґрунтовне використання народної педагогіки укожній ланці народної освіти. Особливого значеннянабула народознавча основа у вихованні дітейдошкільного віку. Система освіти та вихованняповинна бути національною. Дитина повинназнаходитись під постійним виховуючим впливомдуховної і матеріальної культури свого народу.

У другій половині XX ст. в Україні проблемиукраїнської народної педагогіки та її місце увихованні і навчанні дітей досліджував академікМ.Г. Стельмахович. За його визначенням, народнапедагогіка – це “галузь емпіричних педагогічнихзнань і досвіду трудящих мас, що виробляється вдомінуючих серед народу поглядах на мету ізавдання виховання, у сукупності народнихзасобів, умінь і навичок виховання та навчання”[17].

Українська народна педагогіка – цебагатотомний усний підручник навчання йвиховання, який зберігається в нам’яті народу,постійно ним використовується, систематичнозбагачується й удосконалюється.

Народна педагогіка наймудріша, оскільки вонастворювалася впродовж століть, шліфувалася,

перевірялася досвідом мільйонів людей багатьохпоколінь. Народна педагогіка – це й колисковапісня, бабусина казка і дідусева бувальщина, яківчать жити і працювати, боротися і перемагати,захищати добро і ненавидіти зло.

М.Г. Стельмахович уперше в сучаснійетпонедагогіці виокремив таку її галузь, якнародна дидактика, і дав її визначення. Народнадидактика – це “відображення здобутків трудящиху галузі освіти й навчання, що виражається упоглядах народу на принципи, зміст і методинавчання та втілення в народній практиці форм іметодів озброєння підростаючих поколіньзнаннями, вміннями й навичками, розвитку їхніхпізнавальних сил і здібностей, розвитку мовленнядітей” [18].

Народна педагогіка базується на емпіричнихзнаннях, тому поряд з цінними, кориснимизнаннями можуть траплятись і спотворені,перекручені відомості або висловлюються думки,які зашкоджують вихованню. Все це потрібновраховувати при самостійному доборіфольклорних творів для роботи з дітьми.

Предметом методики ознайомлення дітей зукраїнським народознавством у дошкільномузакладі є засоби, форми, методи, прийомиознайомлення дітей раннього та дошкільного віку [1].

Етнопедагогіка є окремим напрямком у сферінаціонального виховання.

Леся Грицик, вихователь дитячого будинку “Оранта”, Львівська обл., м. Дрогобич

УКРАЇНСЬКА ЕТНОПЕДАГОГІКА – ПІДҐРУНТЯНАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

У статті висвітлюється роль та значення української етнопедагогіки у вихованні дошкільнят,національний зміст та основні засоби виховання в дошкільному закладі.

Ключові слова: етнопедагогіка, національне виховання, народна педагогіка, народознавство.

Літ. 24.

Леся Грицик, воспитатель детского дома “Оранта”, Львовская обл., г. Дрогобыч

УКРАИНСКИЕ ЭТНОПЕДАГОГИКИ – ОСНОВАНАЦИОНАЛЬНОГО ВОСПИТАНИЯ ДОШКОЛЬНИКОВ

В статье освещается роль и значение украинской этнопедагогики в воспитании дошкольников,национальное содержание и основные средства воспитания в дошкольном учреждении.

Ключевые слова: этнопедагогика, национальное воспитание, народная педагогика, народоведение.

Lesya Hryshchyk, teacher Orphanage “Oranta”, Drohobych

UKRAINIAN ETHNOPEDAGOGIC IS BASISOF PRESCHOLLERS’ NATIONAL EDUCATION

The article highlights the role and importance of Ukrainian Ethnopedagogic in preschoolers’ education,National content and the main means of teaching in preschool Institution.

Keywords: Ethnopedagogic, National education, National Pedagogic, ethnography.

УДК 371:39

УКРАЇНСЬКА ЕТНОПЕДАГОГІКА – ПІДҐРУНТЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

© Л. Грицик, 2013

136

Одним із найнадійніших способів вивченняспадщини народної педагогіки є аналіз сутностітрадицій, які зберігалися і передавалися зпокоління в покоління через живий досвід, уснеспілкування і практику сімейного життя.

Філософ І. Суханов з цього приводу пише:“Стійкість звичаїв, традицій і обрядів, їх живучістьбули воістину рятівними для збереження і передачіновим поколінням досягнень культури” [19].Актуальність її сприяла появі наукових працьвчених-педагогів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій:На сучасному етапі над проблемою українськоїпедагогіки дошкілля працюють як педагоги-теоретики так і педагоги-практики.

Над проблемою розвитку українськоїдошкільної етнопедагогіки та використання їїздобутків у сучасному дошкільному закладіпрацює Н. Рогальська. Зміст і методикуознайомлення з українською національноюкультурою, історію розвитку етнопедагогіки,теоретичні засади народознавства висвітлено упрацях А. Богуш, Н. Лисенко, Є. Сявавко. Окреміаспекти народознавчої роботи з дітьмидошкільного віку розкрито Л. Калуською. Значнийвнесок у розвиток національної системи вихованнязробили Г. Ващенко [2], О. Духнович, Б. Грінченко[4], І. Зайченко [8], О. Ольжич, І. Огієнко [6], С. Русова[15], К. Ушинський [21], та ін.

Мета статті показати, що ця проблема насьогодні є актуальною, особливо в дошкільномувіці – початковому періоді формування особистості.

Виклад основного матеріалу. Становленняі розвиток народної педагогіки своїми витокамисягає давніх часів. З педагогічною діяльністюК.Д. Ушинського пов’язана поява першогообґрунтування принципу народності у навчанні івихованні дітей. Народне виховання завждиспирається на характер і душу людини.

“Виховання бере людину всю, якою вона є, зусіма її народними й поодинокими особливостями– її тіло, душу й розум, – і перед усім звертаєтьсядо характеру людини; а характер і є саме тимґрунтом, в якому корениться народність” [5].

У кожній країні система виховання пов’язаназ умовами її історичного розвитку та будуєтьсявідповідно до інтересів народу, розвиваючи в дітяхпочуття патріотизму, національної гордості.

Найважливішим складником національноїкультури для кожної нації є вихованняпідростаючого покоління. Нація, за КостянтиномУшинським, це, насамперед, система різноманітнихприродних (біологічних, анатомічних, фізіологічних,психічних), історично обумовлених ознак тіла,душі й розуму. Отже, справжнє виховання не може

існувати поза традиційною культурою певної нації.Виховання дитини має ґрунтуватися насампередна культурно-історичних цінностях своєї нації, апізніше відбувається знайомство з традиціямиінших народів. Тобто, від пізнання свого рідного,національного – до пізнання чужого,багатонаціонального, світового.

Українська етнопедагогіка повинна статиосновою національної системи освіти тавиховання.

Значний внесок в етнопедагогіку зробилиукраїнські письменники, які зберегли для насджерела народної мудрості, де відображені йнародні педагогічні погляди. Народні погляди надитину та її виховання знаходимо в М. Коцюбинського[7], П. Мирного [13], Л. Українки [9], Ю. Федькович[22], І. Франка [23], Т. Шевченка [24].

Надзвичайно важливе значення маєтрактування народної педагогіки Т.Г. Шевченкомй І.Я. Франком.

Т.Г. Шевченко щиро любив дітей і виразив своїпочуття до них такими словами:

Ох, діти! Діти! Діти!Велика божа благодать!Заради щастя своєї дитини мати здатна на

будь-яку самопожертву (поема “Наймичка”).Т.Г. Шевченко пишається педагогічним генієм

народу, стверджуючи, що так ніхто не вмієвиховувати дітей, як трудящі:

Бо княгині тільки вміютьПривести дитину.А годувать та доглядатьНе вміють княгині.Т.Г. Шевченко вірив у безсмертя кращих

здобутків народної педагогіки. У його “Буквареюжнорусском” (1861) багато народних прислів’їві приказок, віршів, складених поетом.

Т.Г. Шевченко першим в Україні висунув ідеюпро необхідність вивчення у школі етнографії і мавнамір написати для учнів спеціальний підручник [24].

Діяльність І.Я. Франка в галузі українськогофольклору й етнографії досліджувалась убагатьох працях відомих учених. Однакетнопедагогічний аспект його творчостізалишився малопоміченим. М.Г. Стельмаховичзазначає, що народній педагогічній мудростіІ. Франко приділяв особливу увагу. Прикладомтакої уваги є лист до О. Рошкевич у 1879 р., девін пише: “А займаюсь я тепер в основному однієюпрацею – “Погляд на дітей у слов’янських народіві перш за все у русинів” [11].

У праці “До студій суспільно-економічнихнародних поглядів” зібрано матеріал про життятрудового народу, розглядаються питаннянародної педагогіки.



137 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Про педагогічний вилив сімейного вихованняІ.Я. Франко пише у своїх художніх творах, зокремав оповіданнях про дітей “Малий Мирон”,“Олівець”, “Отець-гуморист” та інших, де вінглибоко аналізує психологію дитини,світосприймання підлітків, що сформувалось утрудовому оточенні, в сім’ї.

В автобіографічному творі “В кузні”змальовано, як батько своїм прикладом впливаєна трудове виховання сина. Серед жанровоїрізноманітності фольклору І.Я. Франко особливовиділяв такі виховні засоби, як казки. За їхмотивами він створив цілу низку неповторнихпоетичних творів для дітей: “Коли ще звіріговорили”, “Кішка”, “Ящик”, “Лис Микита”, “Абу-Касимові капці”, “Коваль Басім” та ін.

Добре відома дітям казка “Рійка” закласичним переказом Івана Франка якнеповторний вірш у прозі [10].

Мотивуючи свій задум видання “МальовничоїУкраїни”, яке мало відтворити історичне минуле,народний побут, звичаї, природу України [1].

Відчутний внесок у вивчення і популяризаціюнародної педагогіки на Буковині зробивЮ. Федькович. У важких умовах поневоленнянароду Австро-Угорською імперією він невпинноборовся за створення нової школи, побудованої напринципах етнопедагогіки. Ця ідея знайшлавідображення в літературній творчостіписьменника, в його педагогічній діяльності.Однак найяскравіше вона відображена внаписаних підручниках для українських шкіл, у“Букварі для хазяйновитих дівчат на Буковині” тав “Пісеннику для хазяйновитих дівчаток”. В нихбагато народних творів: прислів’їв, приказок,казок, байок, оповідань про побут селянської сім’ї,традиції і звичаї українського народу.

У підручниках, які створив Ю. Федькович,ілюстративний матеріал підібрано так, щоб вінсприяв вихованню у дітей таких позитивнихякостей, які особливо виділяла народна педагогіка,– працьовитість, чесність, правдивість,непримиренність до зла і неправди, любов до сім’ї,батьків, рідного краю і народу, повага до старшихі простих людей, прагнення наслідувати хорошийприклад у поведінці.

На жаль, “Буквар” Ю. Федьковича черезцензуру так і не побачив світу. Сьогодні йогорукопис знаходиться у відділі рукописів Інститутулітератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України.

Однодумцем Ю. Федьковича щодо українськоїетнопедагогіки був його земляк і сучасникС. Воробкевич. Він зробив значний внесок усправу вивчення, примноження і популяризаціїнародної культури на Буковині, особливо

поетичного, музичного, танцювального і пісенногомистецтва. Безліч пісень С. Воробкевича, якізмальовують життя і прагнення народу до волі,стали народними, а вірші – хрестоматійними. Бувчас, коли його вірш “Рідна мова” знали напам’ятьусі українські діти [3].

Надзвичайно різноманітно представленоукраїнську етнопедагогіку у творчій спадщиніЛесі Українки. Дівчинка з багатодітної сім’ї наВолині, вона глибоко пізнала життя, побут і звичаїукраїнського народу, українського села.

Спеціальних праць, присвячених українськійетиопедагогіці, у Лесі Українки немає.

Повчальним є підручник Лесі Українки“Стародавня історія східних народів”, змістомякого стала не генеалогія царів, а історія людськоїдумки і мистецтва. Народ і його праця – основнатема підручника. Поезія Лесі Українки прославляєнародну мораль і педагогічний ідеал трудовогонароду. В її творах відображені типові рисиродинно-нобутової культури народу (оповідання“Така її доля”, “Пізно”, “Помилка”), лірика(“Колискова”, “Літо краснеє минуло...”,“Вишеньки”), епістолярна спадщина письменниці(особливо її листи до сестри Ольги), судження,висловлювання з позицій сімейної етнопедагогікипро виховання дітей в сім’ї, про стосунки міжбатьками і дітьми.

Скарбниця української етнопедагогіки сталаневичерпним джерелом ідей для творчостібагатьох українських письменників [11].

Традиції української етнопедагогіки творчорозвинув видатний філософ Григорій Сковорода.Він гостро засуджував відірвану від практичногожиття систему виховання, яка ігнорувала природудитини, пригнічувала в ній людські нахили йпрагнення.

На переконання професора Григорія Ващенкав першу чергу слід уявляти свій народ, як єдинуспільноту, що об’єднує в собі покоління минулі,сучасні й майбутні, й відчувати свою єдність зцією спільнотою.

У праці “Виховний ідеал” Григорій Ващенкопропонує визначити кращі національні рисиукраїнців, щоб розвивати їх у наступнихпоколіннях.

Українська етнопедагогіка стала об’єктомуваги вченого-педагога, письменника та історикаО.В. Духновича. Саме він першим в Україністворив підручник з педагогіки і запровадив унаукову термінологію поняття “народна педагогіка”Особливе місце у букварях, календарях народногочитання посідає український фольклор, а такожвелике значення у вихованні дітей О. Духновичнадавав рідній мові [20].


138

Основними засобами української етнопедагогікиє рідна мова, історія, народна символіка, фольклор,родинно-побутова культура, народні традиції,звичаї та обряди, народний календар, народні ігрита іграшки.

Розвиток творчих здібностей дитини, СофіяРусова вважала, важливим завданням дошкільноговиховання, надаючи перевагу виробам з глини,дерева, декоративний розпис. “А ще, – писалаС. Русова, – в садку має лунати гарна українськапісня, плекатися рідна мова – у творах словеснихсамих дітей і в розповідях виховательки” [16].

Українська мова – одна з найдавніших інайбагатших мов світу. Рідна мова – це засібспілкування, мислення, пізнання дійсності,передачі з покоління в покоління духовнихнадбань. З цього приводу К. Ушинський писав:“Мова народу – кращий, що ніколи не в’яне і вічнознову розпускається цвіт, усього його духовногожиття… У мові одухотворяється весь народ. Ускарбницю рідного слова складає одне поколінняза іншим плоди глибоких сердечних поривань,плоди історичних подій, вірувань, погляди, плодипережитого горя і пережитої радості, однимсловом, весь слід свого духовного життя народзберігає в рідному слові”, і далі: “Коли зникаєнародна мова, – народу нема більше” [8].

Народна педагогіка не нав’язлива: це іколискова пісня, і казка або скоромовка, які будятьрозум, спонукають дитину замислитися надневідомими явищами, почуттями людей, і народніігри.

Колиска в українській родині мала символічнезначення. Її виготовляли зі “співучого дерева” –клена, ясена, калини, щоб діти були співучими,дужими та вродливими. Материнська пісня надколискою має велику магічну силу: воназаспокоює, дає позитивні емоції, оберігає відхвороб, тощо. Найдавнішим звичаєм булоприйнято першого вкладати в колиску кота.Вважалося, що кіт може наділяти дитинуспокійною вдачею, приносити солодкий сон. Вранньому віці немовля ще не розуміє слів пісні,але відчуває лагідну мамину мову, її ніжність,тепло. А вже в два-три роки дитина чудоворозуміє про що співається в пісні.

Мабуть, жоден з видів народної творчості невідрізняється таким багатством нашарувань, якказка. Коли казку, слушно підкреслює російськийфольклорист О. Никифоров, – розповідають недля розваги, а, наприклад, з метою дидактичною,повчальною, вона перетворюється в чистулегенду, повчання і при цьому набуває часто навітьнових особливостей побудови [12].

Розвиваючими дитяче мислення в українській

етнопедагогіці є чимало пестушок, забавлянок,небилиць. Найпоширеніші з них відомі всім“Сорока-ворона на припічку сиділа…”,“Ладоньки-ладусі”, “Куй, куй чобіток” тощо. Втаких забавлянках найкраще розвиваєтьсяпам’ять дитини, її мовлення, логіка мислення,виробляється розуміння навколишнього світу.

Ефективними засобами національноговиховання є українські народні хороводні ігри ітанки, “руханки та гуртові вправи” у супроводінародних мелодій, дитячий театр та “вертеп”. Усінароди мають свої стародавні ігри, що на певнихпорах мали характер ритуальних відправ, як,наприклад, наші веснянки, гаївки, перейняті вонинаціональним духом, який треба вносити в життякожної дошкільної установи.

Національне виховання тісно пов’язане зетнізацією.

Етнізація – наповнення вихованнянаціональним змістом. Принцип означаєстворення можливостей з раннього віку навчатисярідною мовою, спонукає виховувати в нихнаціональну гідність, почуття етнічноїприналежності до свого народу, носіїв національноїкультури, продовжувачів справи батьків.

У педагогічній спадщині С. Русової чіткоокреслився абсолютно сучасний погляд напроблему використання народознавства, йогоконкретні завдання, форми і методи організаціїдошкільного виховання в Україні. У праці “Новіметоди дошкільного виховання” у розділі“Розвиток свідомості” вона визначає: “…Якщо мибудемо лише пасивно спостерігати, як росте,розвивається дитина, то сама дитина буде шукатиактивного впливу авторитету, без якого вонапочуває себе безпомічною та безпорадною. Ітоді замість вашого впливу може прийти фактор,який лише позитивно діятиме на дитину. Ні, мимусимо з мужністю брати на себе відповідальність,користати зі впливу свого на дитину, дорожитинахилом дитини, підпорядковуватися ним і шукатизасобів, щоб якнайкраще скерувати дитину надобрий шлях. Ця наша сугестія разом із тим неповинна обмежувати волі дитини, її самостійнепоступування. Наша відповідальність тут дужевелика, бо майже виключно від нас залежить, кудисаме ми направимо волю ще мало свідомоїістоти. А тому треба насамперед якнайкращепридивитися, пізнати душевний та фізичний стандитини, розібратись у тому, до чого вабить дитинута від чого її відвертає. Треба пестливо викликатиїї довір’я, її відверті признання, щоб у відносинахміж педагогом і дитиною не було страху…” [15].

Етнопсихологія тісно пов’язана з народноюпедагогікою. Перш ніж приступати до навчання



139 Молодь і ринок №1 (96), 2013

та виховання дитини потрібно знати її психологічніособливості. Як зазначала Софія Русова,українська дитина не дуже експансивна, воназанадто вразлива й часто ховається від інших зісвоїми переживаннями. Отже, до неї слідпідходити з повагою до її індивідуальності, непримушувати ні до роботи, ні до гри.

Особливістю етнопедагогіки є те, що вонавикористовує два основних напрями спрямованостідитини – наслідування діяльності дорослих іпрагнення до пізнання оточуючого світу.

За О. Ольжичем, у основі дошкільноговиховання має бути народність як “підвалинанаціональної культури взагалі”. Саме дошкілля,на думку О. Ольжича, започатковує розбудовунаціонального виховання молоді та всього народу.

Дошкільне виховання, писав О. Ольжич,звичайно повинно бути національним, а йогозмістом та виховним матеріалом має статиукраїнська народна культура, оскільки саме їйпритаманні “всі потрібні органічності сталевоїєдності, багатства й чистоти”, саме воназабезпечує дитині “тривалий і потужний зв’язок знаціональною стихією” [14].

Висновок. Отже, народна педагогіка – ценевичерпне джерело мудрості певного етнічногосоціуму у справі виховання молодого покоління.

Кожен народ упродовж багатьох тисячолітьтворить свою народну педагогіку, яка ґрунтуєтьсяна філософії життя людини взагалі та філософіїжиттєдіяльності певного етносу.

Народна педагогіка – це багатотомна Бібліянакопичених тисячоліттями знань, умінь і навичокпро виховання людини. Вона є наймудрішоюкнигою, тому що, по-перше, створюваласявпродовж усього життя людства, викристалізовувалася,перевірялася досвідом мільйонів поколінь, постійнозбагачувалася, а по-друге, знання про вихованняретельно враховували і враховують особливостіжиттєдіяльності людей певної національності,етнічної групи, особливості історичної епохи інавіть географічні, природні умови життя людей.

Народна педагогіка – багатющий скарб усієїлюдської спільноти, що населяє планету Земля.

Кожен народ повинен мати міцний фундаментморально-духовних цінностей, стрижнем якогомає бути своєрідна генетична пам’ять народноїпедагогіки. Надбання народної педагогікизберігаються в народних легендах і баладах,піснях, казках і оповіданнях, прислів’ях іприказках, звичаєвих обрядах, скоромовках ізагадках, народних танцях та гуляннях, іграх ізабавах, народних святах і вжитковому мистецтві.

Таким чином, етнізація – це наповненнявиховання національним змістом, що дає

можливість розвивати національну гідність,свідомість відчуття етнічної причетності до свогонароду. Принцип етнізації є тим підґрунтям наякому вибудовується майбутнє українськоїдержави.

1. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українськенародознавство в дошкільному закладі: Навч.посіб. – 2-ге вид., переробл. І доповн. – К.:Вища шк., 2002. – 407 с.

2. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручникдля педагогів, виховників, молоді і батьків. –Полтава, 1994. – С. 175.

3. Воробкевич Сидір Іванович / Енциклопедіяукраїнознавства. – превид. в Україні. – Львів,1993. – Т. 1. – С. 317.

4. Грінченко М. Школи, де вчителювавБорис Грінченко // Шлях освіти. – 1998. – №4.– С. 47 – 50.

5. Духнович О.В. Народна педагогіка накористь училищ і вчителів сільських //Педагогіка загальна. – Л., 1857. – Ч. 1. – С. 3.

6. Іван Огієнко (Митрополит Іларіон)Історія української літературної мови /Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт.М.С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука,2001. – 440 с.

7. Коцюбинський М.М. Подарунок наіменини: Оповідання, новели, повісті. – К.:Веселка, 1989. – 335 с.

8 . Зайченко І . Пед агогічна конц епціяС.Ф. Русової: – Чернігів: Чернігівськийдержавний педагогічний університет іменіТ.Г. Шевченка, 2000.

9. Леся Українка. Стародавня історіясхідних народів. – 2-ге 7 Катеринослав, 1918.– С. 14.

10. Ломова М.Т. Етнографічна діяльністьІвана Франка. – К., 1957. – С. 17.

11. На Верховині: Збірник творів письменниківдорадянського Закарпаття. – Ужгород, 1984.– С. 94.

12. Никифоров А.Н. Фольклор КиевскойРуси / A.Н.Никифоров // История русскойлитературы. – Москва: Ленинград, 1941. – Т. 1.– С. 216 – 237.

13. Мирний Панас. Зібрання творів: у семитомах. – К., 1971. – т. 4. – С. 505.

14. Ольжич О. Українське дошкілля //Незнаному воякові. – К., 1994. – С. 135.

15. Русова С.Ф. Нові методи дошкільноговиховання. – Прага, 1927. – С. 3.

16. Русова С.Ф. Нова школа. – С. 19.17. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка.

– К.: Вища школа, 1992. – 312 с.


140

18. Стельмахович М.Г., Червінська І. –Етнопедагогічні основи української національноїшколи-родини // Рідна школа, 1998. – № 7 – 8. –С. 37 – 39.

19. Суханов И.В. Обычаи, традиции ипрсемствснность поколений. – М., 1976. – С. 5.

20. Ушинський К.Д. Про народність угромадському вихованні // Вибр. пед. твори: В2 т. – Т.1. – С.44.

21. Ушинський К.Д. Рідне слово // Вибраніпедагогічні твори. Т.2. – К., 1983. – С. 241.

22. Федькович Ю.А. Твори в двох томах. –Київ, 1984.

23. Франко Іван. Вибрані твори: в трьохтомах. – К., 1973. – т. 2. – С. 360.

24. Шевченко Т. Повне зібрання творів вдесяти томах. Видавн. Акад. наук УРСР, 1951.– Т. 1. – 613 с.


Актуальність проблеми дослідження.Основними характеристиками сучасногофахівця вважаються мобільність,

конкурентоспроможність, готовність до постійногосамоудосконалення тощо. Водночас зберігаються

особистісні риси, значущість яких визнавалася іраніше. Нові погляди на сутність людини“спричиняють зміну трактування професіонала врізних галузях діяльності. Творчий опис іосмислення картини світу тісно пов’язано з

УДК 37.026(07)

Ірина Гавриляк, здобувач відділу професійно-практичної підготовкиЛьвівського науково-практичного центру НАПН України, викладач кафедри практики німецької мови


МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТИВНОГО КУРСУ“ДИДАКТИКА ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ ОСВІТИ З ОСНОВАМИ АКСІОЛОГІЇ”

У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХУ статті сформульовані основні положення, які лягли в основу розробки змісту, форм та методів

вивчення спеціального курсу “Дидактика фундаментальної освіти з основами аксіології”.Ключові слова: принцип фундаменталізації, аксіологічний підхід, освіта, світогляд, компоненти змісту,

фахові знання.

Літ. 6.

Ирина Гавриляк, соискатель отдела профессионально-практической подготовкиЛьвовского научно-практического центра АПН Украины, преподаватель кафедры практики английского языка

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ РАЗРАБОТКИ И ВНЕДРЕНИЯ ЭЛЕКТИВНЫХКУРСОВ “ДИДАКТИКА ФУНДАМЕНТАЛЬНОЕ ОБРАЗОВАНИЕ С ОСНОВЫ

АКСИОЛОГИИ” В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХВ статье сформулированы основные положения, которые легли в основу разработки содержания,

форм и методов изучения специального курса “Дидактика фундаментального образования с основамиаксиологии”.

Ключевые слова: принцип фундаментализации, аксиологический подход, образование, мировоззрение,компоненты содержания, профессиональные знания.

Iryna Havrylyak, Head of Professional and Training DepartmentLviv Scientific and Practice Centre of Profession and Technical Education

National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine Lecturer of Practice German Department


METHODOLOGICAL BASES OF ELABORATION AND INTRODUCTION OFELECTIVE COURSE OF “DIDACTIC OF FUNDAMENTAL EDUCATION WITHELEMENTS OF AXIOLOGY” IN HIHGER EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS

The main terms underlying the development of the content, forms and methods of studying the special courseof “Didactics of fundamental education with elements of axiology” stated in the article.

Keywords: a fundamental principle, analogical approach, education, ideology, components of the content,professional knowledge.

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТИВНОГО КУРСУ “ДИДАКТИКАФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ ОСВІТИ З ОСНОВАМИ АКСІОЛОГІЇ” У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

© І. Гавриляк, 2013

141 Молодь і ринок №1 (96), 2013

акретаксією, яка є показником ціннісної природитворчості. Цей термін вводиться з метоюпродемонструвати здатність фахівця посилюватизначущість відомих раніше цінностей і формуватинові ціннісні установки” [5, 48].

Для досягнення цієї мети, на думкуС. Гончаренка слід враховувати, що “тількифундаментальна освіта дає такі знання, які даютьможливість орієнтуватися в будь-якому новомусередовищі і є універсальними по суті. Принципфундаменталізації стосується всіх видів освіти:загальної, професійної технічної, гуманітарної, але,зрозуміло, не в однаковій мірі. Особливо важливоює реалізація принципу фундаменталізації впрофесійній і технічній освіті, оскільки в нихтрадиційно увага акцентувалася на спеціальнійпідготовці, а проблеми духовного розвиткузанадто часто відходили на другий план” [3, 178].

Фундаментальними цінностями суспільства ємораль, освіченість, культура, громадянськапозиція, патріотизм: саме томy основоюпокращення змісту фундаментальної підготовки,повинен стати “ряд основних, фундаментальнихморально-естетичних імперативів, зокрема таких,як загальнолюдські цінності або норми людськогоспівжиття, національно орієнтовані цінності, якіпідпорядковуються ідеї національного самовизначення та національної культурної традиції, атакож цінності сучасного світу, а саме демократія,права людини та свобода вибору” [1, 80].Формальна сторона діяльності школи – навчальнийпроцес – передбачає формування певної системизнань, умінь, навичок, способів діяльності тацінностей. Досвід європейських країн дозволяєговорити про широке різноманіття підходів, метоюяких є формування демократичної громадянськостісаме через навчальний процес, його зміст.

Проблеми фундаменталізації освітидосліджували такі вчені, як С. Гончаренко,В. Краєвський, А. Хуторський, Д. Чернілевський,Б. Будний, В. Кинельов, А. Субетто, О. Голубєва,А. Суханов, В. Сергієвський, О. Поліщук,Н. Нечаєва, О. Філатов, С. Казанцев та ін. Унауково-педагогічній літературі розглядалисяпитання педагогічної аксіології (Ю. Соловйова,П. Ігнатенко, В. Сластьонін, В. Гриньова,Н. Максимчук, В. Кузнєцова, В. Волкова,С. Єрмакова, В. Денисенко), та методологічнізасади цінностей та ціннісних орієнтацій(В. Кушнір, М. Рокич, В. Радул, В. Скотний,Т. Левченко та ін.). Водночас, проблемавзаємозв’язку принципу фундаменталізації тааксіологічного підходу не була предметомспеціального дослідження. Важливим аспектомцієї проблеми є розробка конкретних методик та

спеціальних курсів для студентів та викладачіввищих навчальних закладів, що і зумовило вибіртеми пропонованої статті.

Мета статті: обґрунтувати методичні основиспеціального курсу “Дидактика фундаментальноїосвіти з основами аксіології” та визначитиможливості його впровадження у практику роботивищих навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу. Обґрунтувавшинауково-педагогічні підходи до формуванняаксіофундаментального змісту професійної освітими розробили спеціальний курс для викладачів тастудентів старших курсів “Дидактикафундаментальної освіти з основами аксіології”.Критерії добору аксіофундаментального зміступрофесійної освіти формулюємо як послідовністьвимог, а саме, фундаментальні знання в контекстіаксіологічного підходу повинні: відповідати логіцікурсів дисциплін та містити функціонально повниймінімум фундаментальних знань; максимальновикористовувати можливості змісту гуманітарнихдисциплін з метою посилення аксіологічногокомпоненту змісту професійної освіти; бутисистемними, мати практичне значення;розкривати основні сучасні аксіологічні проблемита напрями; сприяти формуванню аксіологічногосвітогляду та аксіологічної культури майбутніхробітників; фундаментальні знання не повиннівтрачати свого загальноосвітнього значення,власної логіки та структури.

Загальні положення щодо формуванняаксіофундаментального змісту професійної освітипри освоєнні різних професій стосуються висновкупро доцільність побудови спеціального курсу“Дидактика фундаментальної освіти з основамиаксіології”. Такий підхід дав можливість включитиу зміст професійно орієнтованих дисциплін базовіпоняття аксіології на основі логічного розвиткузнань та зосередити у рамках професійноорієнтованих дисциплін формуванняаксіофундаментального змісту професійної освіти.

На нашу думку, аксіологічні знання не повиннібути зосередженими лише у курсах гуманітарнихдисциплін. Впровадження таких курсів у рядівипадків виправдане, проте доцільним є такожвключення аксіологічних відомостей у канвубазових навчальних дисциплін та ув’язування їхвивчення з основами наук та спеціальнимизнаннями. При вивченні спеціальних дисциплінформування аксіофундаментального зміступрофесійної освіти відіграє суттєву роль. Вониповинні бути значно розширені та дещовидозмінені відносно відповідних курсів узагальноосвітній школі, де проблеми аксіологіїрозглядаються у загальних рисах.


142

Таким чином, включаючи відомості заксіології чи аксіологічні знання у курсифундаментальних дисциплін, їх доцільносформувати у єдину цiлiсну систему, щозабезпечується гуманітарним підходом допереструктурування змісту навчального матеріалу.

Обґрунтування основних положень побудовиспеціального курсу “Дидактика фундаментальноїосвіти з основами аксіології” з метою формуваннясистеми аксіофундаментального зміступрофесійної освіти базується на використанніпозитивного досвіду як методики навчанняфундаментальних дисциплін, так i методикиформування аксіофундаментального зміступрофесійної освіти. Тому воно вимагаєпродуманого поєднання різних дидактичнихзасобів та методичних підходів.

У нашому дослідженні зроблено спробувикористати гуманітарний підхід до формуванняаксіофундаментального змісту професійної освітита розроблено загальні положення такогодидактичного підходу до формуванняспеціального курсу “Дидактика фундаментальноїосвіти з основами аксіології”. Такий підхід довідбору змісту навчального матеріалу, у своючергу, вимагав розробки відповіднихнетрадиційних форм та методів його вивчення звикористанням елементів iнновацiйних технологійнавчання. Важливо зауважити, що розробленийнами підхід до вивчення фундаментальнихдисциплін та аксіології в межах єдиного курсу непривів до зростання обсягу навчального матеріалу,а лише до переструктурування та ущільнення йогозмісту з використанням дидактично ефективнихформ та методів навчання.

Формування аксіофундаментального зміступрофесійної освіти в курсі фундаментальнихдисциплін базувалося на врахуванні трьохважливих компонент знань: знань зфундаментальних дисциплін, аксіологічних тафахових знань. Насамперед, у змісті навчальногоматеріалу виділялися за iнтегративним принципомспоріднені поняття, явища та об’єкти вивчення.Це забезпечило наукову обґрунтованість системизнань студентів при використанні базовихфундаментальних знань для засвоєнняаксіологічних понять.

Нами враховувалися зростаючі вимогисуспільства до розвитку не лише фундаментальних,аксіологічних і фахових знань, але й особистостістудента. Серед них найважливішими вважалисярозвиток ціннісного світогляду на основіфундаментальних знань, розумове та моральневиховання з метою забезпечення творчогоаксіологічно грамотного підходу до професійної

діяльності у майбутньому та врахуванняпрогностичних аспектів освіти.

Сучасний стан підготовки фахівцівхарактеризується рядом особливостей, середяких найважливішою є необхідність формуванняцiлiсної, взаємоузгодженої системи знань та уміньз усіх навчальних предметів. При цьомунеможливо забезпечити високий рівень освіти,якщо студенти не розуміють значущостіаксіофундаментального змісту професійної освітидля професійної діяльності та для формуванняособистості фахівця й громадянина. Частостуденти не бачать безпосередніх зв’язків міжаксіологічними знаннями та знаннями основфундаментальних дисциплін, не розуміютьпотреби їх використання для ціннісногопрофесійного удосконалення. У зв’язку з цимнеухильно зростає необхідність вирішення рядуактуальних проблем дидактики, пов’язаних зформуванням системних аксіофундаментальнихзнань.

Пiдвищення рівня аксіофундаментальногозмісту професійної освіти та професійного рівняпідготовки зумовлює необхідність науковогопошуку та розробки нетрадиційних шляхів таметодів, а також переструктурування змістунавчального матеріалу на основі ідей гуманізаціїз дотриманням вимог принципів наступності,усвiдомленостi, науковості та грунтовності знань.На результати переструктурування змістунавчального матеріалу з фундаментальнихдисциплін та аксіології впливали такожособливості професійної підготовки законкретними професіями.

При побудові спеціального курсу “Дидактикафундаментальної освіти з основами аксіології”вихідним було поняття структури навчальногоматеріалу. Враховувалося також положення, щоелементи утворюють структуру лише тоді, коливони пов’язані між собою не механічно, а так, щовпливають один на одного, причому цей впливповинен бути суттєвим. Разом з тим невиключалася можливість різного тлумаченняодного i того ж змісту навчального матеріалу іструктурування його залежно від конкретнихумов.

У процесі відбору та конструювання науковогозмісту спеціального курсу ми опиралися на теоріюнавчання і виховання як педагогічну основупобудови навчального предмету, виходячи з йогоголовної мети – формування цілісної картини світуі професії та діяльнісного відношення донавколишнього середовища. При цьомувраховували психологічні закономірності засвоєннязнань і вмінь, пізнавальні можливості, інтереси,



143 Молодь і ринок №1 (96), 2013

вікові особливості студентів та специфікунавчальних закладів. Принцип гуманізаціїнавчання орієнтує педагогів на зміцнення довір’ядо вихованців, їх гідності, створення умов длявиявлення кожним ініціативи і винахідливості.

Важливим моментом у формуванні та побудовіспеціального курсу було виділення інваріантнихкомпонент: таких характеристик об’єктів чипроцесів, які залишаються незмінними приперетворенні об’єкта. Таким інваріантнимкомпонентом може бути об’єктивний змістнавчального матеріалу, в основу якого покладенофундаментальні знання, їх логічну структуру прирізних підходах та тлумаченнях на різних етапахнавчального процесу, в різних навчальнихпредметах чи різних типах навчальних закладів.

При формуванні аксіофундаментальногозмісту професійної освіти враховувалися дваважливі моменти. По-перше, в студентівнеобхідно сформувати аксіологічне мислення якоснову професійної діяльності їх у майбутньому, апо-друге – сформувати елементи науковогомислення як основу для засвоєння необхідних длявикористання у професійній діяльностіфундаментальних знань. Відповідно, необхідноузагальнити, систематизувати та оцінити на основіуявлень сучасної дидактики нагромадженийпрактичними працівниками.

Побудова спеціального курсу “Дидактикафундаментальної освіти з основами аксіології”передбачає не лише загальний процес навчання,але й методичні підходи до розробки зміступозанавчальних заходів. За таких умов припобудові спеціального курсу в рамках професійноорієнтованих дисциплін доцільно, як показалонаше дослідження, виділити чотири рівні.

Перший рівень стосується вивчення сутофундаментальних явищ. Освоєння другого рівнязабезпечує формування аксіологічної культури таерудиції майбутніх фахівців. Він забезпечуєсистематизацію знань аксіофундаментальногохарактеру на основі розуміння суті процесів та їхаксіологічної оцінки. Третій рівень стосуєтьсязагальноаксіологічних понять, спільних для всіхтипів навчальних закладів. Четвертий рівеньпередбачає включення у курс “Дидактикафундаментальної освіти з основами аксіології”елементів аксіофундаментального зміступрофесійної освіти, специфічних для певноїпрофесії.

Важливу роль у розробці положень вiдiгрававзмістовий компонент навчання, який формувавсяна базі поєднання фактичного навчальногоматеріалу дисциплін з різними провіднимикомпонентами основ науки (фундаментальних

дисциплін) та основ галузі, яка містить групуконкретних професій. Разом з тим, у основнихположеннях побудови спеціального курсу“Дидактика фундаментальної освіти з основамиаксіології” передбачається врахуванняпрогностичного аспекту вивчення фундаментальнихта аксіологічнихі закономірностей. Це забезпечуєможливість у майбутній професійній діяльностізасвоювати нові тенденції та технології.

Таким чином, аналіз теорії та практикиформування аксіофундаментального зміступрофесійної освіти дав можливість сформулюватиосновні положення, які лягли в основу розробкизмісту, форм та методів вивчення спеціальногокурсу “Дидактика фундаментальної освіти зосновами аксіології”. На основі проведеногоаналізу філософської, психологічної, педагогічної,методичної літератури та аналізу стану іможливостей формування системи ціліснихаксіофундаментального змісту професійної освітивизначено базові положення формуванняфундаментального змісту професійної освіти наоснові аксіологічного підходу:

- аксіофундаментальний зміст професійноїосвіти забезпечує дотримання логіки формуванняосновних аксіологічних понять на основі розуміннясуті фундаментальних знань;

- вивчення курсу сприяє грунтовності, дієвості,системності знань та їх практичномувикористанню, дозволяє поєднувати отриманізнання з практичними діями, формувати ціліснукартину світу;

- забезпечення цілісності аксіофундаментальногозмісту професійної освіти відбувається шляхомпрофесійного спрямування змісту навчанняаксіологічних знань та ціннісне представленняфундаментальних знань;

- міжпредметна інтеграція елементіврізнопредметних фундаментальних і гуманітарнихзнань сприяє усуненню бар’єрів між навчальнимипредметами, дозволяє подолати їх роз’єднаність,сформувати надійну базу для аксіологічногосвітогляду студентів;

- аксіологічна освіти студентів з врахуваннямспецифіки майбутньої професії зумовлює переглядіснуючої системи навчання, зміни як її змісту, такі методів навчання;

- у рамках спеціального курсу відбувається нелише забезпечення студентів сумоюаксіофундаментальних знань, а й формуєтьсяціннісний світогляд.

Забезпечення процесуального аспектувивчення iнтегрованого курсу “Дидактикафундаментальної освіти з основами аксіології”передбачає формування не лише фактичних знань


144

з фундаментальних дисциплін та аксіології, але йумiння дiагнозувати стан середовища чи об’єктапрофесійної діяльності, виявити вiдхилення вiднорми та усунути їх по змозі. Як показалирезультати дослiдження, гуманітарний пiдхiд довивчення фундаментальних дисциплін та аксіологіїдав можливiсть забезпечити формуванняаксіофундаментального змісту професійної освітив курсі фундаментальних дисциплін. Цей пiдхiддозволив частково розв’зати сумiжнi дидактичнiта методичнi проблеми (усунути перевантаженняфактичним навчальним матерiалом, подолатифрагментарнiсть знань та зменшити кiлькiстьдругорядного навчального матерiалу). Поруч зцим, посилюються такi важливi аспектинавчального процесу як мотивацiйний,прогностичний та особистiсний.

Розумiння сутi аксіологічних процесiв посилюємотивацiю вивчення студентами фундаментальнихдисциплін як загальноосвiтнього предмету,сприяючи поглибленню як суто фундаментального,так i аксіофундаментального змісту професійноїосвіти. При цьому вiдбувається конкретизацiя сутіфундаментальних процесiв при вивченнiаксіологічних аспектiв кожної навчальної теми, атакож засвоюється глибинне, суттєве уфундаментальних та аксіологічних процесах приїх виявленні у професійній діяльності.

Формування аксіофундаментального зміступрофесійної освіти в курсі фундаментальнихдисциплін базувалося на грунтовному аналiзіпрофесійно орієнтованих дисциплін i бiльшдетально аналiзувалися можливостi вивченняконкретних тем з позиції аксіологічного підходу.Передбачалося також розширення фактичногонавчального матерiалу, пов’язаного зі застосуваннямаксіофундаментального змісту професійної освіти тадетальнiший розгляд аксіологічних проблем,пов’язаних із специфікою професії.

Формування аксіофундаментального зміступрофесійної освіти студентів в курсіфундаментальних дисциплін передбачає такожзабезпечення наступності знань. Особливоважливим є забезпечення наступності знань зврахуванням специфіки професій, оскільки певначастина навчального матеріалу з фундаментальнихдисциплін (професійно значуща) вивчаєтьсястудентами у загальноосвітній школі безпрофілювання цих знань. Нами передбачаєтьсядва рівні вивчення спеціального курсу “Дидактикафундаментальної освіти з основами аксіології”:

нормативний та поглиблений. Формуваннясистеми аксіофундаментальних знань маєпрогностично-мотивацiйний характер. Цепов’язано з підвищенням мотивації вивченняпрофесійно орієнтованих дисциплін, зформуванням базових фундаментальних знань якоснови для засвоєння аксіофундаментальногозмісту професійної освіти.

Висновки. Аксіологічний навчальнийматеріал можна конкретизувати і профілювати впроцесі вивчення спеціального курсу “Дидактикафундаментальної освіти з основами аксіології”.При цьому необхідне переконструювання змістунавчального матеріалу з фундаментальнихдисциплін та аксіології. Воно полягає не лише впереміщенні окремих пiдтем та перенесенніакцентів на професійно значущий навчальнийматеріал в курсі фундаментальних дисциплін, алей у поетапній систематизації аксіофундаментальнихзнань, що визначається специфікою окремихпрофесій. До подальших розвідок відносимодослідження особливостей пропонованого курсудля студентів різних спеціальностей.

1. Бабак В.П. Фундаментальна підготовкав сучасному університеті: традиції таперспективи / В.П. Бабак, Е.В. Лузик // Вищаосвіта України. – №1. – 2003. – С. 78 – 83.

2. Вишневський О. Теоретичні основи педагогіки:курс лекцій / О. Вишневський, О. Кобрій, М. Чепіль[за ред. Омеляна Вишневського]. – Дрогобич:Відродження, 2001. – 268 с.

3. Гончаренко С. Фундаментальність чивузький професіоналізм освіти / С. Гончаренко// Дидактика професійної школи: Зб. наук.праць. – Вип. 1 [ред. кол.: С.У. Гончаренко(голова), В.О. Радкевич, І.Є. Каньковський(заст. голови) та інші]. – Хмельницький: ХНУ,2004. – С. 177 – 184.

4. Дутка Г. Фундаменталізація математичноїосвіти майбутніх економістів: монографія /Г. Дутка [наук. ред. д-р пед. наук, проф., чл.-кор. АПН України М.І. Бурда]. – Київ: УБСНБУ, 2007. – 577 с.

5. Мартишина Н.В. Ценностный компоненттворческого потенциала личности педагога /Н.В. Мартишина // Педагогика. – 2006. – № 3.– С. 48 – 57.

6. Скотний В. Філософія освіти: екзистенціяірраціонального в раціональному / В. Скотний.– Дрогобич: Вимір, 2004. – 348 с.




145 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Постановка проблеми. В контекстіінноваційних змін у суспільстві, щовідображається, викликаних повсюдним

упровадженням комп’ютерних технологійактуальними завданнями розвитку сучасної освітив Україні та за кордоном є інформатизація іреалізація глобальних тенденцій розвитку освітив умовах інформаційного суспільства.

Кожна країна намагається не лише невтратити, а й збагатити свій історичнонапрацьований інформаційний потенціал, активновивчаючи інноваційний досвід організації та змістуосвіти інших країн. Це надає можливість виділитизагальні закономірності розвитку освіти, сприяєформуванню єдиного освітнього простору,дозволяє уникнути помилок, викликаниходнобічністю або поспішним запозиченняміноземних систем. Освіта в наш час виступає вролі основної соціальної умови успішноговходження людини в комунікаційний простіркультури суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема формування інформаційної культурианалізується як складова професійної діяльностітакими науковцями, як: В. Биков, Б. Гершунський,С. Гончаренко, Р. Гур евич, М. Кадемія,С. Каракозов , А. Коломіє ць , І. Лернер ,О. Плахотнік, Є. Полат, М. Скаткін, В. Сухіна,І. Чекін та інші.

Мета статті: проаналізувати особливостіформування інформаційної культури майбутньоговчителя, виділити її компоненти і рівні.

Виклад основного матеріалу. Особливістюдіяльності майбутніх учителів у тому, що в процесіроботи вони постійно стикаються із ситуацією,котра вимагає нетрадиційного підходу. Томуодним з найважливіших завдань професійноїосвіти – підготовка майбутніх учителів доподолання труднощів, пов’язаних з професійнимнавчанням, навчити їх критично аналізуватинаслідки своїх дій, які зазвичай вимагаютьтворчого застосування теоретичних знань іпрактичних навичок, здатності реорганізуватиіснуючі знання та навички, залежно від конкретнихобставин дозволяє фахівцеві знайти правильнепрофесійне рішення.

Важливо, що майбутні вчителі керуються нетільки в предметній області (освітня діяльність),але віднаходять і послідовно застосовують новіпідходи до інтеграції набутих знань в процесінавчання студентів.

Поняття “інформаційна грамотність”сформувалось у 90-ті роки в результаті двобічногопідходу до вивчення інформаційної культури: зодного боку, – це позиція бібліотековедення танауково-інформаційної діяльності, з іншого, –володіння комп’ютерними технологіями.

Так, Американська бібліотечна асоціація (The

Іван Василиків, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИМАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МАРКЕТИНГУ

У статті досліджуються педагогічні умови формування інформаційної культури майбутнього вчителямаркетингу.

Ключові слова: інформаційна грамотність, інформаційна культура, вчитель маркетингу.

Літ. 12.

Иван Василикив, Дрогобычский государственный педагогический университет имени Ивана Франко

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ФОРМИРОВАНИЯ ИНФОРМАЦИОННОЙКУЛЬТУРЫ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ МАРКЕТИНГА

В статье исследуются педагогические условия формирования информационной культуры будущегоучителя маркетинга.

Ключевые слова: информационная грамотность, информационная культура, учитель маркетинга.

Ivan Vasylykiv, Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

PEDAGOGICAL CONDITIONS OF INFORMATION CULTURE FORMATIONOF FUTURE MARKETING TEACHERS

In the article investigated the pedagogical conditions of information culture formation of future marketingteachers.

Keywords: information literacy, information culture, marketing teacher.

УДК 378.011.31:33


© І. Василиків, 2013

146

American Library Association [ALA]) у 1989 р.закликала до перебудови навчального процесу узв’язку з тим, що ХХІ століття є епохоюінформатизації [10] і, у першу чергу, необхіднобуло переглянути вимоги до вчителя якінформаційно грамотної особистості. Підінформаційною грамотністю Американськабібліотечна асоціація розуміє можливістьособистості знаходити, оцінювати тавикористовувати інформацію з різних джерел. У1998 році Асоціацією затверджені “Стандартиінформаційної грамотності” (“InformationLiteracy Standards”, 1998) [8].

Пропонуються п’ять основних стандартів [10;11; 12], згідно яким освічена людина повинна мати,перш за все, уміння знаходити необхіднуінформацію для професійної та повсякденноїдіяльності, користуватися цією інформацією,аналізувати, синтезувати, оцінювати як її, так і їїджерела, використовуючи при цьому новітніінформаційні та комунікаційні технології.

На конференції експертів з інформаційноїграмотності у Празі (the Prague Conference ofInformation Literacy Experts), що відбулася 20 –23 вересня 2003 року, було вирішено організуватиМіжнародний альянс з інформаційної грамотності(International Alliance for Information Literacy).Цілями Альянсу стали, по-перше, сприянняефективній участі людей у роботі інформаційногосуспільства, що є основною частиною правлюдини на освіту протягом усього життя, по-друге, сприяння обміну інформацією та досвідомщодо питань інформаційної грамотності в регіонахта країнах світу [3].

Альянс визначає інформаційну грамотність якздатності розуміти, коли є необхідність вінформації, виявляти, знаходити, оцінювати таефективно використовувати цю інформацію длярозв’язання певних питань та проблем, що єузагальненням п’яти “Стандартів інформаційноїграмотності” Американської бібліотечноїасоціації.

Н.В. Морзе розуміє комп’ютерну грамотність,як сукупність знань, умінь і навичок, оволодінняякими дає змогу підготувати учнів до можливостізастосування обчислювальної техніки вподальшій практичній діяльності, що даєможливість чітко виділити основні елементизмісту комп’ютерної грамотності [4].

Інформаційна культура вчителя є складовоючастиною його загальної культури, вона орієнтованана інформаційне забезпечення всіх видівпрофесійної діяльності і передбачає знанняосновних засобів представлення інформації, а такожуміння ефективно застосовувати їх на практиці.

Отже, сучасний вчитель маркетингу на даномуетапі повинен володіти певними якостями:

- гнучко адаптуватися у швидкоплиннихжиттєвих ситуаціях, самостійно отримуючипотрібні знання та вміло застосовуючи їх напрактиці;

- критично мислити, бачити труднощі ташукати шляхи їх подолання, використовуючиінформаційно-комунікаційні технології;

- чітко усвідомлювати, де і яким чиномможуть бути використані отримані знання;

- бути спроможним генерувати нові ідеї, творчомислити;

- самостійно працювати над підвищеннямсвого професійного та культурного рівня, зазначаєН.А. Орлов [5].

Цікавою є стаття О. Повідайчика, в якій віннамагався дати визначення інформаційноїкультури особистості та назвав її складові [6].

Він визначає інформаційну культуруособистості “як складову загальної культури, якапередбачає здатність сприймати та аналізуватинову інформацію, вільно орієнтуватися всучасному інформаційному середовищі таготовність до застосування сучаснихінформаційних та комунікаційних технологій упроцесі реалізації професійних функцій” [6].

О. Повідайчик вважає: “Зміст інформаційноїкультури особистості містить такі складові:загальноосвітню (знання і навички ефективноговикористання інформації; знання можливостейсучасних інформаційних та комунікаційнихтехнологій (СІКТ); знання і розуміння основнихнапрямків застосування СІКТ у суспільстві таперспективи їх розвитку), світоглядну (розуміннясуті інформації та інформаційних процесів, їх ролів процесі пізнання навколишньої дійсності;здатність людини передбачати наслідки власнихдій, уміння пристосовувати свої інтереси до тихнорм поведінки, яких необхідно дотримуватися всуспільстві), професійну (розуміння цілей танапрямків застосування СІКТ у професійнійдіяльності)”.

За С.А. Тангян інформаційна культураособистості педагога як складне системнеутворення є динамічною якістю особистостіпедагога, що структурується інформаційно-змістовними і психологічними компонентами.Суть інформаційної культури особистості педагогаполягає в наявності спеціальних методичнихумінь і професійно важливих якостей, щодозволяють використовувати знання інформаційнихтехнологій з організації навчально-пізнавальноїдіяльності для формування їх інформаційноїкультури в педагогічному процесі [9].



147 Молодь і ринок №1 (96), 2013

Аналізуючи поняття інформаційної культури,Н. Розенберг [7] розглядає культуру якнакопичений у суспільстві інтегрований досвідсоціальної діяльності, що спирається на сукупністьматеріальних і духовних цінностей.

Інформаційну культуру він вважає одним ізвидів культури поряд із фізичною, математичною,логічною та іншими культурами, в основікласифікації яких лежить предметна ознака.Науковець вважає, що поряд із продуктамикомп’ютерної епохи до інформаційної культуривходять спадкоємно пов’язані елементи знань івмінь, значна частина яких виникла у сферізагальної освіти дуже давно. Це дозволило йомувиділити перелік компонентів інформаційноїкультури, що включає:

- загальнонавчальну культуру – комплексвзаємозалежних загальнонавчальних знань і вміньдля успішного засвоєння інших предметних знаньі вмінь;

- культуру діалогу, що є не лише важливимфактором людського спілкування, але й головнимелементом комп’ютерної культури;

- комп’ютерну культуру, під якою розумієтьсяпсихологічна та професійна готовність тих, хтонавчається, брати участь у впровадженнівисокопродуктивних методів роботи звикористанням нової інформаційної технології.

Висновки. Отже, вдосконалення і розвитокінформаційної культури майбутніх маркетологіввпливає на вирішення конкретних дослідницьких інавчальних завдань, залежить від рівня науково-технічного прояву, появи нових інформаційнихтехнологій, потреба в яких нині різко зростає.

Розвиток інформаційної культури студентівбуде досягатися завдяки вдосконаленню методіві способів організації інформаційних процесів, якізабезпечуватимуть їх пізнавальну активність,пошук нових ідей і перспектив запровадженняінформаційних технологій в навчальний процес,сприяє розвитку в майбутніх фахівців

інтелектуальних здібностей, образного мислення,інформаційної компетентності.

1. Кадемія М.Ю. Формування професійних знаньучнів профтехучилищ засобами мережнихтелекомунікацій // Дис. канд. пед. наук. 13.00.04. – К.,2004. – 255 с.

2. Лернер И.Я. Дидактические основы методовобучения. – М.: Педагогика, 1981. – 186 с.

3. Міжнародний альянс з інформаційноїграмотності – www.infolit.org/activities.html

4. Морзе Н.В., Драч Т.Д. / Под ред. М.И. Жалдака.Методические рекомендации в помощь организаторамкурсов подготовки учителей к преподаванию. Основинформатики и вычислительной техники. – К.: ЦИУУ,1985. – 58 с.

5. Орлов Н.А. Теория и методика обучения сиспользованием компьютерно-ориентированныхдидактитческих средств по техническим дисциплинам //Нові інформаційні технології навчання в навчальнихзакладах України: Сб. № 7. Одеса, 2001. – С. 84-85.

6. Повідайчик О. Інформаційна культураособистості: соціально-філософський аналізпоняття/точка доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/PSF/2009_11/Povidaichyk.pdf.

7. Розенберг Н.М. Информационная культура всодержании общего образования // Советскаяпедагогика. 1991. – № 3. – С. 33–38.

8. Сайт Американської бібліотечної асоціації (TheAmerican Library Association[ALA]) – http://www.ala.org/acrl/ilcomstan.html

9. Тангян С.А. Высшее образование в перспективеХХI столетия /С. А. Тангян // Педагогика. – 2000. –№2. – С. 3–10.

10. Australian and New Zealand Information LiteracyFramework principles, standards and practice. Secondedition. Editor Alan Bund. Adelaide Australian and NewZealand Institute for Information Literacy. 2004. 52 p.

11. Patricia Iannuzzi, “Focus: Information LiteracyCompetency Standards for Higher Education” Community& Junior College Libraries, Vol. 9 (4) 2000 p. 63 – 67.

12. Spitzer, Kathleen L.; Eisenberg, Michael B.; Lowe,Carrie A. Information literacy: Essential Skills for theInformation Age. Office of Educational Research and

Improvement (ED),Washington, DC. 1998. – 349 p.



“Систему прийомів та навичок органічної соціально-психологічної взаємодії вчителя та учня, змістом якого виступає обмін інформацією, пізнання особистості, надання виховного впливу, організація взаємовідносин за допомогою різних комунікативних засобів”.

Віктор Кан-Калік

вчений

148

Актуальність проблеми дослідження.Інтенсивний розвиток індустріїхарчування, поява інновацій у галузі

технологій виробництва кулінарної продукціїпред’являють нові вимоги до професійноїпідготовки кухаря у професійно-технічнихнавчальних закладах.

Поява широкого спектру різних структурпідприємств громадського харчування, новихтехнологій приготування їжі відповідно дорозширеного асортименту продуктів і сучасногоустаткування, що витісняє ручну працю кухаря,створення спільних з розвиненими зарубіжнимикраїнами фірм призводить до більшого попиту нависококваліфіковані робітничі кадри, здатнізадовольнити підвищені потреби населення [1,64]. Відповідно це вимагає підвищення рівня освіти

і кваліфікації робітника, його інтелектуальногорозвитку, формування особистісних і професійнихякостей майбутнього працівника.

Аналіз структури професійної діяльності кухаряпоказує, що він “має володіти декількома видамипрофесійної діяльності (виробничо-технологічною,організаційно-технологічною, контрольно-технологічною, економіко-технологічною), середяких виробничо-технологічна безпосередньовпливає на виконання виробничих операцій,пов’язаних з приготуванням, оформленням івідпуском кулінарної продукції. Це дозволяєвиділити виробничо-технологічну компетенцію,яка безпосередньо впливає на випуск кухаремякісної кулінарної продукції, і містить сукупністьзнань, умінь і навичок, професійно-важливихякостей” [12, 3]. Якість професійної підготовки

Леся Козловська, аспірант відділу професійно-практичної підготовкиЛьвівського науково-практичного центру професійно технічної освіти

Національної академії педагогічних наук України

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ КУХАРІВ ДОПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ КУРОРТНО-ОЗДОРОВЧОГО КОМПЛЕКСУ

У статті обґрунтовано педагогічні умови формування готовності майбутніх кухарів до професійноїдіяльності в умовах курортно-оздоровчого комплексу в контексті компетентнісного, діяльнісного,особистісного, диференційованого та народознавчого підходів. Висвітлено особливості оздоровчогохарчування та професійні вимоги до фахівців кулінарного профілю щодо їх реалізації.

Ключові слова: майбутні кухарі, професійна діяльність, курортно-оздоровчий комплекс, педагогічні умови.

Літ. 12.

Леся Козловская, аспирант отдела профессионально-практической подготовкиЛьвовского научно-практического центра профессионально технического образования

Национальной академии педагогических наук Украины

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ФОРМИРОВАНИЯ ГОТОВНОСТИ БУДУЩИХ ПОВАРОВ КПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В УСЛОВИЯХ КУРОРТНО-ОЗДОРОВИТЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСА

В статье обоснованы педагогические условия формирования готовности будущих поваров кпрофессиональной деятельности в условиях курортно-оздоровительного комплекса в контекстекомпетентностного, деятельностного, личностного, дифференцированного и народоведа подходов. Освещеныособенности оздоровительного питания и профессиональные требования к специалистам кулинарногопрофиля по их реализации.

Ключевые слова: будущие повара, профессиональная деятельность, курортно-оздоровительныйкомплекс, педагогические условия.

Lesya Kozlovskа, Postgraduated of Professional and Practice Training DepartmentLviv Scientific and Practice Centre of Profession and Technical Education

National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine

PEDAGOGICAL CONDITIONS OF READINESS FORMATION OF FUTURE COOKS TOPROFESSIONAL ACTIVITY IN THE CONDITIONS OF RESORT-HEALTH COMPLEX

In the article substantiated the pedagogical terms of readiness formation of future cooks are reasonable toprofessional activity in the conditions of resort-health complex in the context of competence, activity, personality,differentiated and ethnology approaches. The features of health feed and professional requirements are reflected tothe specialists of culinary profile in relation to their realization.

Keywords: future cooks, professional activity, resort-health complex, pedagogical terms.

УДК 377:647.252

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ КУХАРІВДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ КУРОРТНО-ОЗДОРОВЧОГО КОМПЛЕКСУ

© Л. Козловська, 2013

149 Молодь і ринок №1 (96), 2013

сучасного кухаря визначається його готовністюдо здійснення основних завдань професійноїдіяльності [9, 73]. Таким чином, актуальністьдослідження обумовлена високою соціальноюзначущістю підготовки кваліфікованих кадрівширокого профілю для підприємств громадськогохарчування і об’єктивною необхідністюподолання протиріч, наявних в професійномунавчанні.

Проблемами професійної підготовки фахівцівкулінарного профілю займалися А. Амельченко,Н. Божко, Л. Висоцька, М. Корчукова, М. Лобур,О. Оліферчук, М. Пальчук, Л. Сергеєва, Л. Старовойт,Т. Стахмич, О. Федоренко, Г. Хаматгалєєва,зокремапідготовкою фахівців з готельно-курортної справи,питаннями підприємництва та туризму –Г. Андрєєва, А. Віндюк, П. Коваль, О. Павелківта ін. Водночас, проблема підготовки майбутніхкухарів до професійної діяльності в умовахкурортно-оздоровчого комплексу залишиласяпоза увагою науковців.

Мета статті – обґрунтування педагогічнихумов формування готовності майбутніх кухарівдо професійної діяльності в умовах курортно-оздоровчого комплексу.

Виклад основного матеріалу. Середрізноманітних видів туризму та відпочинку,курортно-оздоровчий туризм не лише займаєважливе місце, але є одним з найбільш масових.Програми курортно-оздоровчих турів різноманітні,однак існують загальні специфічні вимоги доорганізації саме таких турів. Програми оздоровчихтурів будуються з врахуванням того, щоприблизно половину часу необхідно приділяти налікувально-оздоровчі процедури. Допускаютьсяспортивні програми у виді необтяжливихпрогулянок-походів околицями, нескладнихспортивних змагань, занять по аеробиці, шейпінгу,плаванню й ін. При цьому рекомендуєтьсястворювати в курортних місцевостях, що тяжіютьдо сімейного відпочинку, курортно-туристичнікомплекси, що дозволяють здоровим членамродини займатися спортом, туризмом, а тим, щопотребують лікування, – лікуватися і відпочивати.Курортні програми в залежності від місцяпроведення туру можуть передбачати спеціальніморські оздоровчі процедури, відпочинок усоляріях, аераріях, грязе- і водолікування,прийняття мінеральних вод тощо [5, 54].

Очевидно, що харчування у курортно-оздоровчих турах повинне мати низку специфічнихособливостей. Однак, кухарі, які працюють в цихумовах, не завжди спроможні забезпечитиоптимальне харчування відпочиваючих. Перш завсе, це пов’язано з традиційним неправильним

розумінням оздоровчого харчування, яке невідрізняють від лікувального, тим самимперетворюючи оздоровчий відпочинок у певнийвид медичних процедур.

На наш погляд, курортно-оздоровчехарчування має важливі особливості, яківідрізняють його від інших видів харчування(домашнього, ресторанного, лікувального,дієтичного тощо), а саме:

1. Оздоровче харчування розраховано наздорових людей, які на даний момент непотребують лікування та спеціальних дієт, апротягом відпочинку прагнуть харчуватисяздоровими, екологічно чистими, натуральнимипродуктами, оскільки не завжди можутьзабезпечити таке харчування в домашніх умовахчи на робочому місці.

2. Оздоровче харчування базується восновному на продуктах, які ростуть тавиробляються з сировини регіону відпочинку(Карпати, Крим, Шацькі озера тощо), причомубільшість цих страв є місцевими, традиційнимидля місцевості відпочинку.

3. Оздоровче харчування передбачає менюдля людей різного віку, оскільки найчастіше укурортно-оздоровчих комплексах відпочиваютьсім’ї (два-три покоління).

4. Оздоровче харчування у сучасних умовахне завжди розраховано на масове обслуговування,оскільки постійно зростає кількість людей, якінадають перевагу відпочинку у невеликих, надекілька сімей, курортно-оздоровчих комплексах.

Зрозуміло, що кухар-професіонал, який можеуспішно працювати в таких умовах, користуєтьсязначним попитом на ринку праці. Водночас,формування готовності майбутнього кухаря допрофесійної діяльності в курортно-оздоровчихкомплексах вимагає спеціальної підготовки упроцесі навчання, в першу чергу під часвиробничого навчання та виробничої практики.

На наш погляд, успішним формуванняготовності майбутніх кухарів – учнів професійно-технічних навчальних закладів – до професійноїдіяльності в курортно-оздоровчих комплексахбуде за виконання низки педагогічних умов.

1. Мотивація інтересу до конкретного видумайбутньої професійної діяльності на основікомпетентнісного, діяльнісного, особистісного,народознавчого та диференційного підходів донавчання та виробничої практики.

Ефективність формування виробничо-технологічної компетенції майбутнього кухарязалежить від того, наскільки в навчаннівраховуються вимоги потенційних роботодавців.

Основними складовими мотиваційного


150

компонента професійного інтересу є: усвідомленнясуспільного значення підприємництва; здатністьдо самоаналізу якостей особистості; здатність доаналізу професій; професійні ціннісні орієнтації;мотиви вибору майбутньої професії. Пізнавально-діяльнісний компонент складають: пізнавальніінтереси; пізнавальна активність особистості воволодінні професійно важливими знаннями тавміннями; інформованість про зміст і вимоги долюдини певних професій, знання шляхів оволодінняобраною професією [10, 9].

У нашому дослідженні формувався інтерес дооздоровчого харчування в процесі вивченняспецтехнології, виробничого навчання тавиробничої практики, а також при виконаннікваліфікаційних робіт.

2. Розробка варіативного компоненту змістута підготовка інженерно-педагогічних працівниківдо його реалізації з метою підготовки учнів допрофесійної діяльності в умовах курортно-оздоровчого комплексу.

Відбір і структуризація змісту навчаннябазуються на інваріантній частині, і наповнюютьваріативну частину, спрямовану на виконаннявимог до майбутніх кухарів в умовах курортно-оздоровчого комплексу.

Основними змінами, внесеними у змістнавчання процес є такі: включення відомостей проособливості харчування курортних місцевостейУкраїни (Карпати, Крим, Шацькі озера тощо) укурс спецтехнології; використання варіативногокомпоненту в курсі виробничого навчання;внесення спеціальних тем та завдань у процесвиробничої практики; проплозиція відповідноїтематики для виконання кваліфікаційних робіт;планування позанавчальної діяльності та виховнихсправ з даної тематики тощо.

3. Формування професійних якостей, необхіднихдля професійної діяльності в умовах курортно-оздоровчого комплексу.

До комплексу найважливіших професійнозначущих якостей майбутніх спеціалістів сферихарчування увійшли: інтерес до професії;відповідальність; моральність; особистаактивність; самостійність; готовність до ризику;готовність до прийняття нестандартних рішень;старанність; працелюбність; товариськість;організаторські здібності; комунікативні здібності;доброзичливість; привітність; емпатія;ініціативність; прагнення до професійногозростання [7, 8]. Водночас, до практичногокомпонента професійного інтересу входять:прагнення розвинути професійно важливі якостіособистості; самостійність у процесі виконаннянавчально-практичних завдань, що відповідають

професії, яка є предметом інтересу учня; наявністьособистісних професійних планів та здійсненняпрактичних заходів з їх реалізації [10, 9]. Ціпрофесійні якості розвиваються у різній мірі.

У підготовці учнів до професійної діяльності вумовах курортно-оздоровчого комплексуособливо важливими є ініціативність, творчість,здатність орієнтуватися в складних ситуаціях,самостійність тощо.

4. Розробка форм, методів та методичногозабезпечення навчання.

У процесі підготовки кваліфікованих робітниківкулінарного профілю залишаються невирішенимидеякі проблеми а саме: “підготовка робітниківпроводиться без чіткого врахування перспективрозвитку підприємств; форми та методивиробничого навчання, які орієнтовані були напланову економіку, а не на ринкову, змінюютьсяповільно; вузькопрофільні професії вже невідповідають потребам сучасного ринку праці;зміст програми та розподіл годин на вивченняокремих тем не дають можливості у повноюмірою оволодіти вміннями та навичками зсучасних технологій” [11, 98]. Наприклад, урок уформі кулінарного ток-шоу “сприяє розвиткупізнавальної активності, ерудиції, вдосконаленнюзнань учнів з предметів професійно-теоретичногота професійно-практичного циклів, активізаціїколективної творчої діяльності, а також дозволяєвирішити низку проблем, що виникають прививченні теми конкретного уроку та представитиїх рішення” [2].

Ефективними є використання проблемнихзавдань, практикумів, лабораторно-практичнихробіт, проектів, що відображають професійнудіяльність майбутнього кухаря. Наприклад,метод помилок передбачає, що помилкарозглядається не негативно, а як джерелосуперечностей, нових знань. Метод дослідженняоб’єкта (страви) базується на уявному тареальному експерименті і формує знання учнів проте, що відбудеться, якщо змінити класичнийрецепт. Адже в різних закладах харчування, атакож у різних господинь, за однаковимирецептами виходять іноді зовсім різні страви. Врезультаті застосування цього методу учні навласному досвіді виявляють, які компоненти та вяких кількостях допустимо змінювати, щобстрава відповідала своїй назві. Використанняметоду “Загальне в різному” є особливоефективним при вивченні та практичномуприготуванні страв, які мають дуже багаторізновидів. Окрім чисто професійних знань таумінь, учні набувають досвіду і розвиваютьнавички використання логічного прийому



151 Молодь і ринок №1 (96), 2013

класифікації. Метод порівнянь допомагає учнямрозібратися у величезному обсязі страв та їхмодифікацій. Метод “Відновлення історії” даєможливість проаналізувати низку професійнозначущих питань: довго існує певна страва? коливона з’явилася? настільки змінювався у часі їїкласичний рецепт? Значний дидактичнийпотенціал має історична тематика страв іпродуктів.

Метод прогнозування є логічним продовженнямметоду історичного. Учні мають проаналізуватитермін життя страви: чому одні живутьдесятиліттями і століттями, а інші зникають черезкілька років. Адже нинішні учні будуть працюватипротягом наступних десятиліть, тому прогнозирозвитку тенденцій харчування доцільно вводитиу зміст навчання. Ефективним є і використанняметоду “Зроби по-своєму”, коли учнямпропонується по-своєму виконати те, що йому абовчителеві вже відомо: запропонувати своє меню,свій рецепт страви. Учням пропонується зробитирекламний проспект, текст реклами, або жмаленький сценарій, який рекламує нову,модифіковану чи просто вибрану для менюстраву. Метод різнонаукового пізнання передбачаєодночасний аналіз одного об’єкта різнимиспособами дослідження. У процесі професійно-практичної підготовки цей метод доцільновикористовувати для узагальнення знань:наприклад різнобічного опису однієї страви чикулінарного процесу з позицій різних навчальнихпредметів, галузей, побуту тощо. Наприклад, супможна розглядати з точки зору хімії (реакції,взаємодія речовин, органічні та неорганічнісполуки), фізики (теплова обробка, фазові переходи,дифузія), біології (травлення, рослини, основиздоров’я), географії (особливості харчування врізних країнах), мовознавства (назви страв та їхпоходження), історії, народознавства, літератури.

За формою проведення використовувалися такітипи інноваційних уроків: уроки у формі змагань ігри: конкурс, суд, ділова гра, вікторина; урокидослідження, винахідництва, мозкової атаки;уроки як прес-конференція, аукціон, телепередача,діалог, усний журнал, суд над стравою чипродуктом тощо. Важливим аспектом професійноїдіяльності кухаря є його знання та уміння, якідають можливість працювати у галузі курортно-оздоровчого харчування. Для роботи у курортно-оздоровчих комплексах майбутньому кухарюнеобхідна спеціальна підготовка. З цією метоюдоцільно проводити комплексну дидактичну гру“Курорт”. Особливо важливу роль у досягненнімети відігравав проектиний метод тапозанавчальна діяльність.

Висновки. Урахування особливостейпрофесійної діяльності кухаря в умовах курортно-оздоровчого комплексу, дозволило виявити такіпедагогічні умови учнів: мотивація інтересу доконкретного виду майбутньої професійноїдіяльності на основі компетентнісного,діяльнісного, особистісного та диференційногопідходів до навчання та виробничої практики;розробка варіативного компоненту змісту тапідготовка інженерно-педагогічних працівників дойого реалізації з метою підготовки учнів допрофесійної діяльності в умовах курортно-оздоровчого комплексу; формування професійнихякостей, необхідних для професійної діяльності вумовах курортно-оздоровчого комплексу;розробка форм, методів та методичногозабезпечення навчання. До подальших напрямівдослідження відносимо розробку науково-методичного забезпечення підготовки майбутніхкухарів до професійної діяльності в умовахкурортно-оздоровчого комплексу.

1. Амельченко А.Ф. Модульный подход кпрофессиональному обучению поваров в лицее: дис.… канд. пед. наук: 13.00.08 / Альбина ФедоровнаАмельченко. – Н. Новгород, 2003. – 186 с.

2. Божко Н.В. Нетрадиційні форми організаціїнавчальної діяльності учнів (Методична розробкауроку теоретичного навчання з предмета “Технологіяприготування їжі з основами товарознавства”) /Н.В. Божко, Г.А. Бабаєва. – Харків: НМЦ ПТО, 2009.– 20 с.

3. Віндюк А.В. Деякі визначення професійноїпідготовки майбутніх фахівців з готельно-курортноїсправи / А.В. Віндюк // Наукові записки. Педагогічніта історичні науки: Збірник наукових статей. – К.:Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2010. – Вип. 88. –С. 34 – 42.

4. Державний стандарт професійно-технічноїосвіти ДСПТО 5122-НО.55.3-5-2007. Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускникапрофесійно-технічного навчального закладу:професія кухар (код – 5122, кваліфікація – 4 розряд).– Київ: Міністерство освіти і науки України;Міністерство праці та соціальної політики України– 2007. – 58 с.

5. Коваль П.Ф. Технологія туристичної діяльності:опорний конспект лекцій для студентівспеціальностей 6.050400 “Туризм” і “Готельнегосподарство” / П.Ф. Коваль, Г.П. Андрєєва. –Чернігів, 2006. – 119 с.

6. Корчукова М.Ю., Федоренко О.М. Методикапроведення бінарного позакласного заходу ізукраїнської літератури та кулінарії: Методичнарозробка / М.Ю. Корчукова, О.М. Федоренко –Кременчук: Кременчуцький професійний ліцей сферипослуг, 2010. – 32 с.

7. Лобур М.С. Формування професійно значущихякостей майбутніх молодших спеціалістів сфери


152

харчування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеняканд. пед. наук: спец. 13.00.04 – “Теорія і методикапрофесійної освіти” / М.С. Лобур. – Київ, 2006. – 18 с.

8. Мельник С. Зарубіжний та вітчизняний досвідрозробки національних систем та рамок кваліфікацій:в схемах та таблицях / С. Мельник . – Луганськ. ДУНДІ СТВ, 2011. – 46 с.

9. Олиферчук О.Г. К вопросу анализа профессиональнойготовности повара / О.Г. Олиферчук // Ученые запискиКрымского инженерно-педагогического университета.– Выпуск 32. – Педагогические науки. – 2011. – С. 73 – 77.

10. Павелків О.М. Виховання у старшокласниківінтересу до підприємницької діяльності у процесіоволодіння економічним розрахунком: автореф.дисертації на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук:

спец. 13.00.07 – теорія і методика виховання /О.М. Павелків. – Київ, 2004. – 20 с.

11. Стахмич Т.М. Інтегративний підхід допідготовки кваліфікованих робітників кулінарногопрофілю / Т.М. Стахмич // Сучасні інформаційнітехнології та інноваційні методики навчання впідготовці фахівців: методологія, теорія, досвід,проблеми Збірник наукових праць Випуск двадцятьтретій. – Київ; Вінниця, 2010. – C. 353 – 356.

12. Хаматгалеева Г.А. Формирование производственно-технологической компетенции будущего повараиндустрии питания: автореф. дис. на соискание ученойстепени канд. пед. наук: спец. 13.00.08 “Теория и методикапрофессионального образования” / Г.А. Хаматгалеева. –

Казань, 2010. – 20 с.


У даній публікації використано матеріал з Антологія афоризмів / Упор. Л.П. Олексієнко. – Д.: “ВидавництвоСталкер”, 2004. – 704 с.

В.І. Вернадський “Биосфера и ноосфера”. – М: Наука, 1989. – С. 174.Грасіан, Бальтасар. Кишеньковий оракул, або Наука розсудливості, не зібрані афоризми, взяті з творів Лоренсо

Грасіана: 11 [ер рос.].– 3-тє вид. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2005.– 276 с.Энциклопедия афоризмов: В мире мудрых мыслей / Э. Борохов. – ООО “Издательство АСТ”, 2004. – 665, [7] c.Календар класного керівника на 2007 – 2008 навчальний рік / Упор. Ю. Кишакевич. – Дрогобич: Коло. – 2006. –

253 с.Літературний Львів – 2008 року.

Різдвяний подарунок. – Дрогобич: “Добре серце”, 1995. – C. 160.

“Якщо в традиційній психології або в соціології розробка проблеми особистості логічно передує розробці проблеми спілкування (суб’єкт розглядають як ізольований індивід і тільки потім “заглиблюються” в стихію спілкування), то з точки зору принципу діяльності ми маємо скоріше зворотне”.

Адольф Хараша психолог

“Статус людини в системі емоційно-особистісних відносин виступає не як

предмет дослідження, а як фактор розвитку особистості, тому що “генетично первинна соціальна група, в якій проявляється” потреба в контролі і любові – це сім’я і такі емоційно-особистісні відносини залежать “від системи заборон і заохочень в сім’ї упродовж всього життя”.

Вольф Мерлін психолог




153 Молодь і ринок №1 (96), 2013

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2012 РОЦІ

№1 (84) 2012 Стр.Василь Мадзігон, Мирон ВачевськийПромисловий маркетинг у виробництві сировини паливної промисловості нафти і газу………….......................…6Марія Урбанєц, Maria UrbaniecГлобальні економічні проблеми та перспективи торговельних відносин України з Польщею…….......................…13Олександр Шпак, Світлана БулавенкоВплив етнічних особливостей українців на формування економічної культури…......................................................18Юрій Кишакевич, Тетяна КозакСистема освіти України та виклики сучасності………………......……...........................................................................…21Ніна ЖуравськаПерспективи впровадження європейського виміру в навчальних закладах України…...............................................26Микола ПантюкОсобливості реалізації професійних функцій вчителем у процесі фахової діяльності….............................................33Марія ЧепільІдея добра і любові у педагогічній спадщині Василя Сухомлинського……...............................................................…37Віктор МадзігонМісце і роль олігополії на розвиток підприємництва в ринковій економіці….........................................................….41Ярослав КамінецькийРозвиток професійної педагогіки за роки Незалежності України: досягнення і проблеми……………................…48Володимир КулішовДослідження технологій сучасної світової глобалізації в економічних процесах та їх наслідки……….......................53Лариса СливкаПроблема виховання здорового способу життя у творчій спадщинігромадсько-освітніх діячів Західної України (1919 – 1939 рр.)…………..............................................................................59о. Олег КекошПросвітницька діяльність митрополита Андрея Шептицького………….......................................................................…62Інна РомащенкоКультура професійного спілкування викладача як одна із головних умовзапровадження європейських стандартів вищої освіти в Україні………....................................……...............................67Юрій Сурмяк, Ліліана КудрикСтан і перспективи самовиховання в сучасній школі………………..............................................................................…70Станіслав ПономаревськийПроблема культурно-освітнього простору та її смислове усвідомлення……................................…...........................74Ірина СадоваПроблеми удосконалення професійної підготовки майбутнього вчителя у педагогічній теорії…..........................80Оксана ТульськаФормування комунікативної культури майбутніх екологів як складової їх професійної культури……..............…85Маргарита РомановаАдаптація студента коледжу як аспект моніторингу навчального процесу………......................…............................89Микола Дорошенко, Леся БерегулякСпособи представлення теоретичних відомостей в навчальних комп’ютерних системах…………...........................93Іван ФлисПозаблоковість – як фактор протистояння зовнішній загрозі……..........................................….................................….97Петро ТурянськийСлово – основа виразності у вокальному виконавстві………….................................................................................…103Світлана КльосьСемантичні особливості функціонування фразеологізмів у політичному дискурсі(на основі промов діячів англійською мовою)……………................................................................................................106Оксана ХомишакОбраз батька на тлі української літературної спадщини………….........................................……..................................111Іванна КоцюбаПереваги й недоліки формування інформаційного суспільства в умовах глобалізації.........................................…114Людмила ВасиленкоЗмістовна наповненість задоволення у спектрі вокальної тілесності…………….........................................................119Ірина ДемехінаВикористання мультимедійних засобів навчання на заняттях з дисципліни “Математика”………........................…124Ірина ПотюкКомунікативна компетенція як невід’ємна складова навчально-виховного процесу…..............................................128Уляна Жирик, Олена ПікушЛексична семантика предметів і реалій весільного обряду в Україні, Англії та Франції……………..................…133Тетяна ОсьмакДекоративно-прикладне мистецтво народів світу як чинник формування полікультурності майбутніх педагогів…...............138Анатолій КорольТеоретичні аспекти класифікації пластичних мистецтв………................................................….................................…141Зоряна БурковськаФормування професійних цінностей майбутніх фахівців аграрного профілю як педагогічна проблема................…147Леся ГрицикЕтнопедагогіка виховання учнівської молоді на народних традиціях обрядах та творчості………........................…151Володимир КулішовОсновні складові сучасного економічного виховання школярів……….....................................……............................154Оксана МойкоРоль інформаційних технологій в навчально-виховному процесі в умовах інформатизації освіти……................158Іван ВасиликівПрофесійна культура майбутнього вчителя маркетингу в умовах інформатизації суспільства……….................162Світлана ВітерЗабезпечення наступності змісту економічної освіти в умовах її сучасної модернізації…….................................166Ольга ХамулякСучасний стан професійної підготовки фахівців залізничного транспортуу професійно-технічних навчальних закладах України.......................................................................................................170Інна СупруненкоМетоди діагностики обдарованості……….......................................................................................................……………173

154


№2 (85) 2012 Стр.Від редакції…………………………………………………………………….............................................................................5Василь Мадзігон, Мирон ВачевськийПромисловий маркетинг в геології, буріння свердловин і добування нафти та газу зі свердловин……...................6Марія УрбанєцОсвіта в країнах Західної Європи та Польщі і України…………..........................................……..................................…14Іван Михасюк, Мирослава ТеплаУправління конкурентоспроможністю національної економіки в умовах глобалізації………………........................19Олександр Шпак, Світлана БулавенкоСоціально-педагогічні аспекти формування економічної культури студентів вищих навчальних закладів………23Віталій Гоцул, Ігор Добрянський, Мирослава ЗимомряДосвід міжнародних моніторингових досліджень в освіті та їх значення для вищої школи……………......................28Поліна ВербицькаМетодичні підходи до формування соціокультурної компетентності студентської молоді у процесі історичної освіти...................35Микола Пантюк, Наталія ТичинськаРоль вчителя у процесі становлення особистості учня крізь призму педагогічної спадщини М. Пирогова........................40Віктор МадзігонІсторичний розвиток підприємництва та основні функції підприємництва...............................................................…46Володимир КулішовМікроекономічні ризики та альтернатива вибору в умовах невизначеності результату…………….........................52Станіслав ПономаревськийЗусилля українців Кубані у кінці ХІХ – на поч. ХХ століть у культурно-просвітній сферіяк передумови започаткування національного шкільництва............................................................................................58Ольга КотенкоОсвітнє середовище ВНЗ як чинник професійного самовизначення майбутнього вчителя іноземної мови......................62Слово пастиряо. О. Кекош. Прощення................................................................................................................................................................66Галина ВаськівськаЛюдина як об’єкт наукового пізнання у контексті суб’єктивного досвіду старшокласників………….....................…67Анжеліка СоломахаДоцільність поглибленого вивчення особливостей культури, звичаїв та традицій німецького народу в курсі“Країнознавство Німеччини” студентами-магістрантами (спеціальність 7.01010201 – початкова освіта)........................72Микола Лук’янченкоФормування здоров’язберігаючої компетентності учнів: проблеми та перспективи…………………......................76Наталія ЗавидівськаОсобливості реалізації основних положень кібернетики та синергетикив умовах фундаменталізації фізкультурно-оздоровчої освіти студентів….....................................................................80Андрій Григорович, Ольга Заяць, Мар’яна ГладкевичНаукове товариство як форма організації науково-пошукової роботи ліцеїстів……............................................……84Інна РомащенкоКонтроль знань, умінь і навичок студентів у вищому навчальному закладі як засіб управління процесом навчання................90Ярослав ВсякийВикористання інтерактивних методів навчання на уроках матеріалознавства……………...........................................93Юрій Сурмяк, Ліліана КудрикСтан і перспективи самовиховання в сучасній школі……........................................................…..................................…96Руслан КравецьТеоретичні основи формування творчого мислення у майбутніх учителів іноземної мови……………................101Олеся СмолінськаЕтнографічний метод вивчення організаційної культури педагогічних університетів……………........................…105Катерина ТрофімукРівень сформованості культури професійного спілкування у майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи................111Ольга МиколюкТехнічна творчість як професійна діяльність майбутніх інженерів-механіків………....................................................114Валентина КобзарКритерії, рівні та показники сформованості готовності до інноваційної діяльностімайбутніх технологів у коледжах аграрного профілю…................................................................................................….118Олеся СамохвалФормування професійних якостей майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльностізасобами іншомовної комунікації….....................................................................................................................................122Вікторія МаркоВиховна функція уроку іноземної мови як засіб формування релігійної особистості школяра……..............……126Богдан Лазорак, Дмитро ДосинКілька нових фактів до історії братських шкіл Львівсько-Галицько-Кам’янецької єпархії (XVІІI ст.)..............................130Надія ЩербаковаРозвиток пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчення передметів гуманітарного циклу….....................136Інна ЛобачукМетод проектів як один з елементів оптимізації екологічної освіти в школах Німеччини………..........................…140Ольга БезкоровайнаФеномен “культура особистісного самоствердження”: сутність та зміст...................….............................................144Іван ВасиликівКомпетентнісний підхід у професійній підготовці майбутнього вчителя маркетингу………………….....................149Інна СупруненкоТипологія спеціальних програм для обдарованих дітей…….................................................……...................................154Світлана ГромСімейне виховання та його вплив на морально-особистісне зростання дошкільників……………..........................160Оксана СторонськаРецепція та інтерпретація освітньої концепції М. Монтессоріу вітчизняній історико-педагогічній думці початку ХХ ст.................................................................................................166Світлана ХоцкінаСтруктурно-рівневий аспект дослідження проблеми формування комунікативноїкомпетентності майбутніх викладачів економіки………...................................................................................................171


155 Молодь і ринок №1 (96), 2013


№3 (86) 2012 Стр.Іван Михасюк, Мирослава ТеплаУправління конкурентоспроможністю національної економіки в умовах глобалізації……………….........................5Марія УрбанєцГалузева та територіальна структура державної політики розвитку галузей міжнародної економікита міжнародна освіта у XXI столітті…..................................................................................................................................…9Мирослава Зимомря, Ігор ДобрянськийОсобливості становлення творчої особистості педагога: оціночні рівні.....................................................................…14Олександр Шпак, Світлана БулавенкоКомпетентнісний підхід до формування економічної культури учнів загальноосвітньої школи……..................…22Наталія ЖигайлоПсихологічні особливості соціальної адаптації студентів-першокурсників………....................……............................26Ірина ДоброскокТехнології практичного спрямування в системі організації навчальної діяльності майбутніхсоціальних педагогів як засіб підвищення якості вищої освіти………………………….............................................……32Віктор МадзігонЕкономічна освіта на сучасному етапі майбутніх підприємців у загальноосвітніх навчальних закладах..........................37Володимир КулішовДержавне регулювання підприємницької діяльності на макрорівні…….......................................…..............................44Ольга Заяць, Андрій Григорович, Мар’яна ГладкевичОрганізація навчальної практики методом проектів у Дрогобицькому педагогічному ліцеї………….....................48Лариса РуденкоТеоретичні основи формування комунікативної культури майбутніх фахівців…………….....…….......................…52Андрій ЛитвинСтруктура професійної інформатичної компетентності кваліфікованого робітника………………….......................55Іван ПетрицинЗастосування навчальних комп’ютерних середовищ у процесі підготовки майбутнього вчителя-предметника.......................58Надія АшитокКомунікативна компетентність як чинник професійного становлення соціального педагога………........................63Ольга Гарбич-МошораВикористання інформаційних технологій для розвитку творчої особистості…............................................................67Оксана НичкоМетодичні аспекти діяльності викладача іноземних мов у розробцінавчально-методичного забезпечення заняття з використанням інформаційних технологій………….....................71Роман ПавлюкСтруктурні елементи віртуального навчального іншомовного середовища педагогічного вишу……................…77Тетяна МішенінаСоціокультурні чинники формування дидактичної компетентності майбутніх учителівфілологічних спеціальностей у процесі гуманітарної підготовки….............................................................................…81Алла Смерчко, Ганна Іваночко, Антон СмерчкоСимволи-колоративи як мотивуюча і дериваційна база слов’янських фразеологізмів (словникові матеріали)...86Володимир АрешонковТрансформація змісту шкільної суспільствознавчої освіти в Україніна початку 20-х рр. ХХ ст.: уроки для сьогодення…………….............................................................................................91Ірина Волошанська, Зоряна ХалоЦільовий компонент навчально-виховного процесу та значення метидля становлення особистості у працях К.Д. Ушинського…………...................................................................................96Оксана ПавлішакПорівняльний аналіз систем підготовки соціального педагога в Україні та Австрії…………………..........................99Роман ВишнівськийІван Франко про стан та вимоги до шкільних підручників……..................................................….................................103Петро ТурянськийІндивідуальний підхід до студента в класі cольного співу (на матеріалі роботи над народною піснею)...............................107Оксана ДанильчукФормування професійної компетентності при підготовці майбутніх спеціалістівекономічного профілю у вищому навчальному закладі……......................................................................................…110Ірина СінельникАктивізація науково-дослідної діяльності студенів педагогічних спеціальностейзасобами інформаційно-комунікаційних технологій…….............................................................................................…113Юлія Веклич, Дмитро МиронецьФормування лінгвокраїнознавчої компетенції у процесі професійної підготовкимайбутніх учителів іноземної мови………………..............................................................................................................118Любов ПетрицяСпецифіка навчання усного іншомовного мовлення студентів мовних спеціальностей у педагогічних ВНЗ......................122Ігор ПаньківШляхи впровадження модульно-рейтингової системи навчання на уроках української літературиу Дрогобицькому педагогічному ліцеї…….........................................................................................................................126Іван ВасиликівІнформаційна компетенція – основний чинник формування готовностімайбутніх учителів маркетингу до використання інформаційних технологій………………......................................130Михайло ЗубрицькийРелігія у творчості Івана Франка……….............................................................................…….......................................…134Світлана ВітерЗабезпечення наступності змісту економічної освіти в умовах її сучасної модернізації………….....................…139Тетяна КосаУправління навчально-пізнавальною діяльністю студентів коледжув умовах модернізації вітчизняної освітньої системи……………....................................................................................143Людмила ЧугуйАксіологічний підхід до організації навчального процесу,як передумова ефективного формування безпеки життєдіяльності майбутніх аграріїв….......................................146Олександр ОколовичДеякі історичні аспекти професійної підготовки вчителів іноземної мовиу вищих педагогічних закладах освіти України (ХХ ст.)…….........................................................................................…151Людмила ДелінгевичПсихолого-педагогічні особливості взаємин у системі “наставник-студент”……...................................................…157

156


№4 (87) 2012 Стр.Від редакції………………………………………………….........................................................................................................5Мирон ВачевськийПромисловий маркетинг будівельних матеріалів та виготовлення природних і штучних матеріалів..................……6Маргарита ЮсуповаОбґрунтування ідеології навчання нарисної геометрії з використанням комп’ютерних технологій…..................…11Тетяна ТкаченкоМузикотерапія і її внесок в оздоровчу, виховну і моральну функцію молоді……………............................................17Віталій Ляховський, Микола Кравців, Марія КравцівВища медична освіта України і Болонський процес……...............................………………………..................................20Марія УрбанєцМіжнародний маркетинг та соціально-економічна структура міжнародної економіки…......................................…25Роман ГорбатюкФормування творчих здібностей майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілюу педагогічному вищому навчальному закладі………………………….......................................................................…30Ярослав КепшаФорми залучення та критерії оцінювання учнів основної школи під час розв’язування конструктивно-технічнихзавдань в умовах позашкільних навчальних закладів технічного спрямування………..............................................…35Станіслав ПономаревськийТипологія освітніх цінностей і універсалізація………………………….............................…………....................................42Інна АгалецьРеалізація основних груп компонентів педагогічної техніки – одна з умов успішності педагогічного іміджу.....................46Володимир КулішовІмплементація кластерних підходів при викладанні дисципліни “Глобальна економіка”….........................................50Кязім МусаєвВизначення властивостей технічних здібностей в учнів основної школи у позашкільній технічній діяльності..........................55Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукКонцептуальні засади електронного банківського бізнесу…………………………..........................................................59Юрій КозловськийСинергетичний підхід як методологічна основа моделювання наукової діяльності вищого навчального закладу.........................65Микола СамохінВплив рухової активності на організм молодої людини…………...........................................………................................71Ольга ХомаФормування мовленнєво-комунікативних умінь на уроках української мови в початкових класах….................…74Іванна ЛучаківськаПравова база та організація інституту місцевого самоврядування в Східній Галичиніта на Західній Волині (1918 – 1933 рр.)………………….........................................................................................................76Олена ПоліщукПравове виховання учнів 5 – 6 класів шкіл-інтернатів як складова соціалізації особистості…......…..........................83Олександр ЛогвиненкоЗ історії створення українського спортивного товариства “Україна” – Львів….......................……...........................88Надія АшитокФормування комунікативної компетенції як складової професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів.............92Ірина Комар, Лілія ГальмаСоціально-педагогічні аспекти каністерапії………………………....................................…………...................................96Олександра ВанівськаВизначення поняття “мовні стратегії”: основні дискусії та конструктивний зміст..............………............................100Людмила ГуцалКритерії періодизації та основні етапи розвитку шкільної природничої освітив правобережній Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)…...................................................................104Олександра Німилович, Роман ХрипунМистецька спадщина композитора і співака Степана Спєха…………........................…………….................................107Наталія СулійМотив прослави Бога в поетичній творчості Б.-І. Антонича з використанняммузичного інструментарію: теологічний контекст (на прикладі збірки “Велика гармонія”)….................................113Вікторія ПолюгаФілософсько-концептуальні засади осмислення проблеми творчості як феномену духовних процесів...........................116Оксана СенютаВласна назва у системі вторинної композиційно зумовленої номінації персонажів художнього тексту.......................120Світлана КльосьЗбірка поезії “Індіанські мотиви” Ю. Зацного в англомовній інтерпретації А. Янкова….........................................123Мар’яна КекошСакральне у творчості Йозефа фон Айхендорффа………….......................................…………….................................127Олександр ЛівшунПрофесійний тренінг як засіб формування професійної готовності майбутнього вчителя технології...............…130Ігор ПавлівРозвиток українського народного шкільництва на Лемківщині (початок XІX – середина ХХ ст.)…….................134Світлана СтеблюкФормування економічної культури взаємодією міжпредметних зв’язків…………....................................................137Анатолій КорольСутність поняття дизайн і його види………………………………......................................................................................140Мирослава ЗимомряБойківська вишивка у контексті розвитку народних промислів………………………..................................................146Світлана ВітерВимоги до майбутніх фахівців економічного профілю та якості їх професійної підготовки в умовах сьогодення…149Володимир ПіддячийЕстетичні погляди І. Канта: судження смаку, типологія почуттів людини……….................…….............................…154Іван ВасиликівПсихолого-педагогічні аспекти застосування інформаційних технологій у навчанні маркетингу…..................…159Олена Філонич, Анатолій КасперськийМотиваційні та соціально-економічні передумови реалізації творчості в трудовій діяльності молоді.................…163


157 Молодь і ринок №1 (96), 2013


№5 (88) 2012 Стр.Ольга ЕльбрехтМодернізація змісту підготовки менеджерів: глобальні тенденції та національна специфіка……......................……5Мирон ВачевськийПромисловий маркетинг в економічній діяльності сутності та форм діяльності підприємства……......................…9Юрій ДорошенкоКомпетентність та профільне навчання за Захаренком……………….....................................……..................................15Микола ПіддячийСоціально-професійна орієнтація учнів у Росії……………….......................................................…..................................19Інна СташевськаПровідні тенденції розвитку масової музичної освіти у ФРН на межі тисячоліть…......................................................24Марія УрбанєцМіжнародний маркетинг зовнішньої торгівлі та державні регулятори зовнішньоекономічної політики............…31Світлана КапранОсобливості професійної підготовки майбутніх організаторів діловодства (державні установи)у вищих навчальних закладах І – ІІ рівнів акредитації…......................................................................................................37Станіслав ПономаревськийПередумови українського шкільництва на Далекому Сході на початку ХХ ст….........................................................42Володимир КулішовСучасні моделі інноваційної економіки………………………….............................................……..................................…47Людомир ФілоненкоЙосип Гошуляк та його десять заповідей для музикантів (педагогічний аспект)….......................................................53Інна РомащенкоЦілеспрямованість заняття з іноземної мови………….........................................................……....................................…56Ярослав ОлексівРетроспекція жанрів сюїти та партити в музичному просторі ХХ століття…..........................……..............................62Андрій ДушнийКомпонування творчості для бандури представниками львівської баянної школи в контексті національної соціокультури...67Іван ФрайтМузично-просвітницька діяльність Віктора Матюка (до 160-річчя від дня народження)…........................................71Інна АгалецьРеалізація основних груп компонентів педагогічної техніки – одна з умов успішності педагогічного іміджу (продовження)...77Тамара ТурчинКультурологічні чинники підсилення ефективності початкової музичної освіти…......................................................81Надія ДорошенкоМетодичні аспекти графічної підготовки робітників у закладах професійно-технічної освіти…….....................…86Віталій КульчицькийОсобливості формування професійної компетентності особистості студента-медика…….......................................91Людмила ПетришинТеоретико-аналітичний підхід до проблеми креативності як прояву творчого особистісного розвитку........................94Ірина КлішЗасади формування вокальних навиків у дітей середнього шкільного віку……...........................…...........................99Тетяна КремешнаТеатр як засіб впливу на культурне та соціальне становлення особистості…..........................……...........................102Лілія ПасічнякНародні інструменти України в контексті формування ансамблевих традицій: джерелознавчий аспект..........................106Ігор ЗубрицькийПрофесійна підготовка соціального педагога до профілактичної роботи з неповнолітніми правопорушниками................111Тетяна БуцкоПсихологічні аспекти відповідальності у контексті професійного самовизначення,професійної підготовки та професійної діяльності………………....................................................................................115Оксана Садлівська, Галина РаделицькаПідготовка учнів до професійної діяльності у школах ФРН…………....................................…….................................119Ірина ВоронцоваГрафічна компетентність як складова якості підготовки майбутнього кваліфікованого робітника……................124Тетяна ТімашеваТеоретичне обґрунтування критеріїв та показників сформованості творчої самостійності у майбутніх учителів музики....127Оксана БаглайМодель формування готовності до міжкультурного спілкування фахівців міжнародного туризму….................131Юлія ГоменюкКолядки та щедрівки як засіб формування моральних якостей у дітей дошкільного віку(на матеріалах фольклорного зимового циклу)………………………..........................................................................…136Ольга ХомулякХарактеристика змісту професійної підготовки помічника машиніста локомотивівзалізничного транспорту у ПТНЗ України (друга половина XX ст.)…………..............................................................140Лариса БачієваАналіз методик навчання майбутніх фахівців основ наукових досліджень…….........................…..............................145Наталія БіланКомунікативний метод навчання іноземних мов студентів немовних ВНЗ……..........................…............................149Наталя ПроцишинНормативно-правове забезпечення підготовки наукових кадріву вищих педагогічних закладах України (1946 – 1958 рр.)………………….................................................................…154Олексій ПетрицинМультимедійне подання навчального матеріалу при підготовці майбутніх вчителів технологій….....................…158Іван ВасиликівНавчання маркетингу з використанням інформаційних технологійяк нова форма організації навчального процесу................................................................................................................163Наталя СултановаКонфліктологічна культура як важливий чинник етичної компетентності майбутнього соціального педагога....................167

158


№6 (89) 2012 Стр.Stanisław ŁupińskiEtyka i kryzys w ujęciu encykliki benedykta XVI “Deus caritas est”..........................................................................5Ігор Добрянський, Олексій Гора, Мирослава ЗимомряРоль освітнього середовища у формуванні національної ідентичності….........................................................…7Юрій ДорошенкоКомпетентність та профільне навчання за Захаренком (продовження).........................................................................10Володимир Ковальчук, Мар’яна КостецькаОсновні суперечності розвитку системи вищої освіти України…................................................................................…15Леонід Оршанський, Оксана АбрамчукШляхи організації інноваційного навчання у вищих закладах освіти…...........................................................................19Марія УрбанєцНаціональна і світова валютні системи та фіксально монетарна політика при плаваючому валютному курсі…….24Мирон ВачевськийТеоретичні основи педагогічних технологій економічного навчання в національній школі……………..................29Олена КвасЗахідноукраїнська педагогічна думка ХІХ – першої третини ХХ ст.про виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості…................................................................................…34Ірина ЗваричВпровадження досвіду оцінювання педагогічної компетентності викладачів СШАу вищих навчальних закладах України…………….................................................................................................................38Любов МаликТеорія і методика підготовки майбутніх фахівців до туристично-рекреаційної індустрії у вищих навчальних закладах....43Любов НестероваНауково-методичні засади професійної підготовки кваліфікованих робітників…...........................….........................48Олена КоваленкоФормування мовних компетенцій у процесі вивчення предмету “Українська мова професійного спрямування”...............53Оксана ГутирякСпецифіка організації комунікативного освітнього простору у процесі вивчення іноземних мов…….............…56Ірина ГоліядГрафічні знання і графічна компетентність у професійній освіті…..................................................................................59Ірина ШевчукФормування творчого ставлення у студентів вищої школи економічного профілюу процесі вивчення іноземної мови……................................................................................................................................62Іван Маринін, Віктор ЛабунецьОсновні тенденції розвитку традиційного та академічного ансамблево-оркестрового виконавствав Україні кінця ХІХ – початку ХХІ століть (джерелознавчий аспект)……...............……………….............................…65Владислав ГусакАктивізація усвідомленої професійної рефлексивної діяльності студентів у процесі інструментальної підготовки.....72Оксана ЖигайлоФормування професійної компетентності у майбутнього вчителя початкових класів……….....…......................…78Соломія ІлляшПедагогічні умови формування пізнавального інтересу до навчання в учнів початкових класів……..................…81Наталія СамохінаТворчі детермінанти музично-просвітительської діяльності педагога-музиканта…………………............................85Тетяна ГуменюкМаркетингові комунікації як елемент технологічної освіти, спеціалізація “Конструювання і моделювання одягу”…89Михайло МащакевичФеномен малого підприємництва у контексті розвитку цілісної економічної системи…………...….......................93Олена СердюковаУдосконалення професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів харчового профілюна основі компетентнісного підходу………...........................................................................................................................98Ганна ТурСутність, структура та функції математичної культури фахівця обліково-економічного профілю……..................102Сергій СоколовськийМетоди та технології формування комунікаційної компетенції майбутніх управлінціву вищих навчальних закладах США……….............................................................................................................................107Андрій МиколаєнкоВикористання виробничо-технічної ситуації як однієї із формзабезпечення наступності змісту професійного навчання в ПТНЗ…………...............................................................110Володимир ГаргінТеоретико-педагогічна спадщина Дмитра Олександровича Тхоржевського…...........................................................114Любов КарпінецьВикористання інтерактивних та інформаційно-комунікативних технологій у навчанні іноземних мовяк передумова розвитку творчої особистості…................................................................................................................118Оксана БаглайМодель формування готовності до міжкультурного спілкування фахівців міжнародного туризму…...................123Олена Дейнека, Анатолій КасперськийМетодичні особливості навчання професійно спрямованих курсів фізико-технічних дисциплін……..............…128Ганна ШарапаОсновні складові психолого-педагогічної підготовки вчителядо виконання компенсаційної функції щодо неповноцінності особистості……….....................................................131Віталій ЛитвинПедагогічні умови формування інформаційної культури майбутніх архітекторів у вищих навчальних закладах…136Світлана ВітерВимоги до майбутніх фахівців економічного профілю у контексті підготовки для аграрної сфери……...............140Світлана СараєваКомпетентнісний підхід до формування готовності майбутніх кваліфікованих робітниківсфери обслуговування до професійної взаємодії………...............................................................................................…146Іван ВасиликівОсобливості організації та проведення занять маркетингу з використанням інформаційних технологій......................149


159 Молодь і ринок №1 (96), 2013


№7 (90) 2012 Стр.Надія АшитокПроблеми сучасного фізичного виховання: соціально-педагогічний аспект...................................…...........................5Борис Савчук, Галина БілавичУкраїнські освітні товариства в Західній Україні у 20 – 30 рр. ХХ ст…..............................................................................8Станіслав ЛупінськийПапа Іоанн Павло II Великий законодавець костелу………................................................................................................13Мирон ВачевськийГенезис економічної освіти молоді в національній школііз використанням новітніх педагогічних технологій для професійних компетенцій…...................................................18Марія УрбанєцМіжнародний маркетинг зовнішньої торгівлі та фіскальна і монетарна політикапри фіксованому валютному курсі.........................................................................................................................................24Лариса Поліщук, Анатолій КасперськийОсобливості використання державних стандартів професійно-технічної освіти для спеціально-технічних дисциплін...30Микола Лук’янченкоФізична активність як необхідна складова розвитку особистості…............................................................................…35Станіслав ТкачукСуть та структура підготовки сучасного вчителя технологій…..................................................….................................40Любов МаликГенезис становлення туристичної індустрії в різних фазах вікових періодів до розвитку ХХ століття......................44Галина КравчукКомп’ютерні технології обробки статистичних даних у професійній підготовці фахівців банківської справи……49Від редакціїСлово про вченого…………………............................................................................................................................................53Оксана МикитюкКомпетентнісний підхід щодо розвитку соціоекологічних компетенцій учителівв системі післядипломної педагогічної освіти…………......................................................................................................54Василь ЗінкевичВикористання людських ресурсів у агропромислових підприємствах Львівської області…………….....................58Людмила Штефан, Вероніка БакатановаПедагогічні умови розвитку духовної культури як базового підґрунтяінноваційної культури майбутніх інженерів-педагогів…………........................................................................................61Володимир КулішовТеоретико-методичні засади формування системи професійних знань майбутніх економістів……....................…66Тетяна ХоменкоВикористання інформаційно-комунікаційних технологій як засобу стимулюваннянавчальної діяльності студентів при вивченні іноземної мови……….................................................................………70Ольга ГончарукАспекти формування моральних цінностей особистості за В.О. Сухомлинським……………………......................75Ірина КізинРекомендації щодо використання досвіду реформаторської педагогічкиу процесі трудової підготовки та естетичного виховання студентів…............................................................................78Оксана ХомишакНароднопедагогічні погляди на роль батьківського виховання у формуванні підростаючої особистості……………82Марія Гурій, Наталія БіянВивчення досвіду системи громадянської освіти та виховання у Великій Британії для виховання громадянина України....85Марія ЯркоКаузальний та іменантний чинники модернізації загальної музичної освіти в Україні на межі ІІ – ІІІ тисячоліть…….90Жанна ГущакРизик екологічного забруднення внаслідок руйнування трубопроводів…....................................................................95Юрій Чорний, Олександра ТимківДеякі інтерпретаторські проблеми у Партиті ІІI Й.С. Баха……...........................................................................................97Михайло МащакевичФеномен малого підприємництва у контексті розвитку цілісної економічної системи (продовження)......................101Маргарита ФроловаДіагностика стану сформованості дослідницьких компетентностей майбутніх спеціалістів з економічної кібернетики.....106Василь ДовгошияМистецька спадщина композиторів Стрілецької доби (на матеріалі творчості М. Гайворонського, Л. Лепкого, Р. Купчинського).111Тетяна КонівіцькаРеалізація принципу наступності дошкільної і початкової освіти – перший крок до неперервної освіти.....................116Антоніна Чернявська, Віра НавроцькаФоностилістична складова як засіб вираження змісту та відтінків висловлювання……………...........................…120Аркадій БілинськийРозвиток учення про ґрунти історія ґрунтознавства в Україні…..........................................………...............................123Світлана БуднікФормування дослідницьких умінь учнів засобами проектної діяльності…................................................................127Оксана ВасиликівГроші як економічна категорія………………...................................................................................................................…130Оксана ДурманенкоТеоретичний аналіз поняття “педагогічні умови” в контексті моніторингу виховної роботи у вищому навчальному закладі...135Наталія ОльховаАналіз формування світоглядної культури студентів університету.............................................…...............................138Ірина МарценюкФормування ціннісної спрямованості студентів у навчально-виховному середовищі університету..................…141Катерина ГалацинУмови формування комунікативної культури студентів вищих технічних навчальних закладів………...................144Тарас СавшакРозвиток методики навчання історії в українських школах і гімназіях Галичини кінця ХІХ – поч. ХХ ст...........................148Людмила КалічакРозвиток мислення людини в контексті освітніх завдань……………............................................................................…153Світлана ЛуцівВертеп як різновид шкільної драми…………….............................................................………….......................................157Вікторія БіруляКритерії та показники естетичної вихованості підлітків у сфері художньої літератури…………….........................160

160


№8 (91) 2012 Стр.Надія Скотна, Валентина СтецьОсобливості етнічної і національної ідентичності………...................................……………………...................................6Володимир КовальчукЦіннісний аспект світоглядно-методологічної підготовки вчителя в умовах інформаційного суспільства................10Ks. Stanisław ŁupińskiWolność religijna а prześladowanie chrześcijan w Konstytucji RP i wobec rezolucji UE….....…………..........................14Марія УрбанєцМіжнародний маркетинг міжнародної торгівлі та митної справи…..............................................…..............................19Мирон ВачевськийСутність компетенцій у навчальному процесі та компетентнісний підхід у професійній освіті………......................25Людомир ФілоненкоМузично-просвітницька діяльність дрогобицького педагога-музиканта Теодора Барнича………........................…33Іван КутнякМентальність як визначальна характеристика свідомості суб’єкта……............................................................................37Оксана КушликРеалізація дериваційного потенціалу вербальної зони словотвірних парадигм бестіальних дієслів-ономатопів.................41Петро ФризХореографічна культура в контексті теорії і практики сучасного суспільства………………………..........................46Валентина ДротенкоКультура мислення і культура творчості………………...........................................................……....................................50Олена Куцик, Віра РусецькаКомпаративні звороти української та російської мов: зіставний аспект…......................................................................55Людмила Силюга, Любов Білецька, Наталія СтасівНародна математика як основа виховання культури української нації.......................................................................…59Галина Філь, Ірина ПатенНаціонально-культурний компонент у структурі фразеологічних одиниць української мови……….......................62Марія Стецик, Леся Баранська“У кожному звуці живе Україна” (вербальний образ України в поезії Івана Гнатюка)……………….......................67Наталія БерестецькаОсобливості проведення заняття з дисципліни “Практичний курс основної іноземної мови”з курсантами 1-го курсу, що навчаються за напрямом підготовки “Філологія”………................................................71Тарас ВійчукГенезис поняття “міжпредметні зв’язки” у педагогічній науці та практиці....................................…...........................74Віра КотовичТериторіальні межі ойконімного простору Бойківщини………..................................................…….............................77Любов СкаличНаціональне виховання учнів початкових класів……….....................................................……….................................…81Оксана ПетрівМистецтво як універсальна форма відображення людського буття: історичний аспект……….........................……84Михайло СидорГалицькі придорожні каплиці у системі функціональної структуризаціїмалих архітектурних форм сакрального призначення……………………….................................................................…89Наталія МулярСтан дослідженості проблеми морально-етичних аспектів духовного виховання в українській педагогічній науці...93Алла Зимульдінова, Світлана Гірняк, Марія ПроцьПедагогічне спілкування учителя початкових класів з молодшими школярами на уроках гуманітарного циклу......................96Лариса КостюкУкраїнська народнопоетична творчість як складова художньої культури та спосіб відображення ментальності…101Тетяна БіланТеатральне мистецтво в контексті художньо-мистецького знання…..........................................…...............................106Олена ВойтюкУрахування умов вищого правоохоронного навчального закладупід час комунікативно орієнтованого навчання іноземної мови майбутніх офіцерів-прикордонників............…110о. Олег КекошРозвиток декоративно-ужиткового мистецтва на українських земляху другій половині XVI – першій половині XVII ст…………………...................................................................................115Олександра НімиловичТадей Ванджура: життя і творчість українського співака в еміграції….....................................…................................119Уляна МолчкоФортепіанний альбом “Наші веснянки” Романа Никифорова –як зразок сучасного національно спрямованого репертуару…….................................................................................123Олена Кравченко-ДзондзаКонцепт як мовноментальне утворення (на прикладі західноукраїнської прози 20-30-х років ХХ століття)…………126Ольга МартинівВклад В. Верховинця у становлення та розвиток українського народного танцю………………...............................130Іван Околович Видатні діячі галицької інтелігенції брати Богдан та Левко Лепкі…................................................................................133Галина СавчинПроблема синестезії в системі філософських наук…………….............................................……....................................136Леся ЛегкаНаголошування дієслів із суфіксом -і у поетичному мовленні Лесі Українки………..............……...........................139Любомир МартинівНова сторінка творчості Василя Якуб’яка (до 100-х роковин з дня народження)………………................................144Ірина Бура, Ірина МецанКатегорія прекрасного в новелах М.М. Коцюбинського…..................................................…….................................…148Магдалина МарушкаПрийоми імпровізації та акторської майстерності на уроках хореографіїяк одна з умов творчої реалізації учнів…………………....................................................................................................152Петро БіляковськийЦерковні дзвони як засіб для відвернення градової хмари в українців Карпат………….......……..............................156Іван ВасиликівПедагогічні умови формування готовності майбутнього вчителя маркетингудо використання інформаційних технологій…………………...........................................................................................160Вікторія БіруляПедагогічні умови естетичного виховання підлітків засобами художньої літературиу позашкільних навчальних закладах.....................................................................................................................................163Леся ГрицикРоль родинного виховання та етнопедагогічні традиції виховання в сім’ї..................................................................169


161 Молодь і ринок №1 (96), 2013


№9 (92) 2012 Стр.Від редакції...................................................................................................................................................................................5Степан ДацюкДо питання виконавського феномену Костянтина Пігрова………………......................................................................…6Володимир ЧеркасовВитоки музично-педагогічної освіти в Україні (60-ті – 70-ті роки ХХ століття)…………………….............................10Людомир Філоненко, Уляна МолчкоМистецька спадщина Миколи Лисенка в оцінці композитора Михайла Тележинського…………........................…14Іван Михасюк, Олександр ЧаусНауково-технічні відносини у глобальній економіці……...............................................................................................…18Мирон ВачевськийІнноваційний маркетинг як основний чинник стратегічного управлінняефективністю підприємства та в системі безперервної освіти……..............................................................................…22Надія АшитокІнвалідність як соціально-педагогічна проблема…………................................................………..................................…27Оруджов Видади Омар оглыТенденции в преподавании физики………….................................................................……………....................................31Андрій ЦинаПедагогічні технології підвищення рівня мотивації соціальної безпеки особистостіу професійній підготовці майбутнього вчителя…………...................................................................................................35Станіслав ПономаревськийРетрансляція центрами розвитку педагогічної теорії та практикив Україні освітнього досвіду українським учителям Росії………….................................................................................42Ганна КільоваПроблеми застосування технології у процесі включенняспеціалізованих навчальних закладів України до Європейського освітнього простору…...........................................47Ельвіра ТайнельПідготовка майбутніх педагогів-музикантів (історичний аспект)……............................................................................53Ірина БермесІван Снігурський – зачинатель хорової справи в Перемишлі (30 – 40-і роки ХІХ ст.)……………….............................57Денис МірошніченкоПироговські з’їзди лікарів та їх вплив на розробку профілактичних засад земської медицини в 1885 – 1919 рр.....................62Валентина ГладковаПрофесійне самовдосконалення менеджера освітнього закладу: методичні рекомендації………........................…68Тетяна ХолостенкоРівень готовності до саморозвитку та рівень творчого потенціалу – основні складові самовдосконалення директорадитячо-юнацької спортивної школи (ДЮСШ) на шляху досягнення “акме”....................................................................74Галина ДідичОсобливості сприймання музичних творів молодшими школярами….........................................…..............................79Сніжана КуркінаПублічні виступи в процесі професійної підготовки студентів-скрипалів…..................................................................83Любов МаликОрганізація та розвиток туристичної галузі на українських землях в ХІХ та початку ХХ століття…........................89Лілія ПетльованаПсихолого-педагогічні вимоги до професійної компетентності фахівців економічного профілюв галузі ділової англійської мови………..............................................................................................................................…94Іван ЦідилоЛогіко-лінгвістичний підхід в педагогічному прогнозуванні……..................................................…...............................98Марія Стецик“Коротко – як діагноз” (генетичні особливості афоризмів у романі Ліни Костенко “Записки українського самашедшого”).104Оксана МикитюкАспекти самоосвіти учителів в системі післядипломної педагогічної освіти…..........................................................108Зоряна ЖигальОсобистісно орієнтований підхід в процесі навчання музичного мистецтва……...................................................…111Ольга ПетрушенкоОсобливості застосування термінологічної лексики на заняттях з ділової англійської мовиу вищих навчальних закладах економічного профілю…...................................................................................................115Михайло КовбасюкСергій Амбарцумян – послідовник синтезованих традицій Львівської диригентської школи……......................…118Любомира ЛастовецькаЖанр обробки народної пісні у хоровій творчості Миколи Ластовецького(на прикладі обробки “Зажурили сі буйнії гори”)………..............................................................................................…121Євгенія ШуневичСпецифіка вокально-хорової роботи у камерному хорі “Легенда”…….......................................…..........................126Маргарита ФроловаПедагогічні умови формування дослідницьких компетентностей майбутніх спеціалістів з економічної кібернетики.129Андрій СлавичОсновні риси стилю хорового письма Михайла Гайворонського…….....................................................................…135Андрій КовбасюкВплив вокально-хорового виконавства на формування традицій та індивідуального стилю співака.................…137Світлана МиколінськаМетоди і прийоми спонукання молодших школярів до свідомого регулювання музично-слухової уваги................141Лілія ДзиндзюраРоль камерного хору “Gratia” у культурному житті Самбора в період незалежності…………….......................…145Оксана ВолохЗначення творчості Філарета Колесси в українській музичній культурі…..................................................................148Анатолій ТарараРозвиток творчого потенціалу учнів загальноосвітньої школи як основиїх майбутнього професійного становлення в конкурентному ринковому середовищі…………….....................…153Ольга СеньківРецепція наукового доробку К. Ушинського в сучасній російській педагогіці……….......………........................…157Леся ТерлецькаПсихолого-педагогічні особливості пізнавальної активності учнів……..................................................................…162Іван ВасиликівЕфективність упровадження інформаційно-технологічної системи навчання студентівекономічних спеціальностей у ВНЗ……………..................................................................................................................166

162


№10 (93) 2012 Стр.Петро Гушоватий, Олеся Коник-КозакВокально-хорова творчість західноукраїнських композиторів-священиків кінця ХІХ – початку ХХ ст...........................6Алла РастригінаФормування фахових компетенцій у класі хорового диригуванняяк основа професіоналізму майбутнього педагога-музиканта………………………..................................................…11Ks. Stanisław ŁupińskiElementy etyki w zawodzie prawnika…………………...............................................…………………....................................15Мирон ВачевськийПромисловий маркетинг нормування праці та завдання маркетингу в нормуванні праці..........….....................…22Микола ЛастовецькийДо питання про хорову творчість Юліана Корчинського………..............................................……................................29Станіслав ПономаревськийПерспективи розвитку українського шкільництва у Росії……….......................................................................................35Любов МаликРоль та місце рекреаційної індустрії Карпатського регіону в розвитку туризму…………………..........................…40Марина Прокоф’єваПринципи підготовки майбутніх учителів початкових класівдо реалізації диференційованого підходу в навчанні молодших школярів………..........................................................46Василь ФедоришинАкмеологічний аспект підготовки викладачів мистецьких дисциплін у контексті європейського освітнього простору.....50Анатолій Ороновський, Наталія ПалійСпівацька освіта в навчальних закладах Південно-Західного Поділля в XIX ст……………………...............................53Корнель СятецькийУкраїнський хор “Думка” з Нью-Йорка: етапи становлення, розвитку і творчих злетів колективу……...................59Ігор Земцов, Тетяна СкрябінаСовременные подходы к контролю качества образования в Украине…....................................................................…64Анатолій МартинюкМистецько-освітянські виміри науково-творчої діяльності Володимира Рожка…………………….............................68Лариса ФілатоваХорова творчість М.В. Лисенка у контексті боротьби інтелігенції проти заборони української мови і культури…72Лариса ОроновськаДинаміка дитячого хорового руху в контексті культурно-мистецького життя України ІІ половини ХХ ст..........................76Степан Салій, Володимир СалійСтруктура підготовки майбутніх учителів музики до роботи з дитячими хоровими колективами в Україні…............81Марина НазаренкоВокально-хорова підготовка вчителів музики першої половини ХХ століття……….....……………...........................87Вікторія ПолюгаМузика. Творчість. Інтерпретація. (Спроба філософського аналізу)….......................................…................................91Олександра НімиловичСоломія Крушельницька і хорові товариства “Боян”: на сторожі мистецького розвою……………..........................95Ірина КлішВокальна робота у дитячому хорі молодшого шкільного віку………..............................................................................99Лілія КобільникПедагогічна діяльність Миколи Леонтовича…………………................................................…….....................................101Софія ЧоврійЗ історії виникнення та використання відносного та абсолютного методів сольмізації…………........................…106Петро Турянський, Дзвенислава ВасиликНароднопісенні традиції у літературній музиці О. Кошиця………..................................................…............................112Оксана СможаникСпецифіка фахової підготовки майбутнього вчителя музики на занаттях хорового класу……….......................…114Тетяна МедвідьРозвиток музичної освіти в Україні у 80-ті роки ХХ століття в контексті реформи загальноосвітньої школи………119Марія КаралюсМузичний твір і проблеми його теоретичних інтерпретацій у дослідженнях М. Томашевського……..............…124Олександр ЛиченкоОсобливості перекладу симфонічної композиції для навчального оркестру народних інструментів(на прикладі карпатської рапсодії №2 Л. Колодуба)….......................................................................................................127Юлія СтасюкВ. Іконник – диригент Київського камерного хору імені Б. Лятошинського…………............................................…131Зоя Стукаленко, Геннадій БродськийПроблема формування виконавської майстерності студентів у контексті оркестрового класу………...................137Галина МіськоХоровий рух на Тернопільщині першої половини ХХ століттяяк важливий чинник професіоналізації музичного мистецтва краю……………….......................................................141Василь ДовгошияСтрілецька пісня як основа творчості Романа Купчинського……..........................................……............................…145Христина ГолубінкаШтрихи до творчого портрета диригента Івана Небожинського…….........................................................................…149Роман Михаць, Зеонід МодрицькийРепертуарна політика музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобичанаприкінці 80-х – початку 90-х років ХХ століття……………............................................................................................152Галина СтецьМетодологічні принципи та закономірності викладання музики в школах України на порубіжні ХХ – ХХІ ст.........................156Ірина ГавранКомпетентна структура формування емпатії майбутніх учителів музики…………...................…............................159Оксана ЯненкоХорове мистецтво як засіб формування мобільного фахівця-музиканта…................................................................163Євгенія ШтондаУмови та принципи проектування ефективної технології формуванняматематичної культури бакалаврів будівельного профілю…….................................................................................…166Анатолій КучерКонцептуальна модель формування вмінь професійного спілкування майбутніх фахівців агроекономічного профілю....170Іван ВасиликівМіжнародні тенденції розвитку системи навчання інформаційних технологій……………........……........................176


163 Молодь і ринок №1 (96), 2013


№11 (94) 2012 Стр.Олександр Шпак, Володимир Терес, Наталія ПримаченкоФормування в Україні нового економічного середовища………….........................................…….............................…5Андрій ЛитвинКонцептуальні підходи до організації електротехнічної підготовки майбутніх інженерів у ВНЗ………...................11Stanisław ŁupińskiPolonijna działalność Academii Polonijnej w Częstochowie w kontekście nauczania Jana Pawla II………..................…15Ярослав КамінецькийОрганізаційно-педагогічні засади підвищення ефективності управління системою професійно-технічної освіти.................20Мирон ВачевськийПромисловий маркетинг рекреаційно-туристичної діяльності Карпатського регіону та його використання.................27Ірина КозловськаТеоретико-методологічні основи інтеграції знань у навчальному процесі: основи дидактичної інтегрології...............…31Надія АшитокГуманізм і освітня парадигма для осіб з особливими потребами….......................................…….................................36Юрій ПавловЗастосування здоров’язберігаючих технологій в оздоровчому вихованні молоді України та країн Євросоюзу.................41Роман ЧепокМетодика впровадження модульних різнорівневих тестівз методики викладання креслення (МВК) при підготовці вчителів технологій….......................................................…46Олена ЗеленськаФілософія культури ХХ століття та її вплив на формування культурологічної компетентностіу курсантів ВНЗ МВС України………………….....................................................................................................................50Любов МаликДержавне регулювання інвестиційної діяльності в туристичній сфері Україниздійснюється на базі основних законодавчих актів…………………................................................................................…55Ірина ДмитрівГригорій Сковорода і Богдан-Ігор Антонич: діалог крізь століття……........................................…...............................60Тетяна ШаргунІсторичний аспект підготовки фахівців залізничного транспорту в Україні (ХХ – початок ХХІ століття)……………64Оксана МикитюкАспекти використання педагогічних технологій розвитку інтелектуальної культурина уроках трудового навчання (технологій)…………………...........................................................................................…68Роман ВишнівськийІван Франко про роль молодіжних рухів, громадських організацій та товариств у вихованні української молоді........71Вікторія ПолюгаВідданість мистецтву!!!..............................................................................................................................................................76Ewa WiśniewskaOsobliwości doskonalenia zawodowego nauczycieli wobec wymagań współczesnego rynku pracy w Polsce….........79Василь ТуташинськийНормативно-правова база та організаційні умови професійної орієнтації учнів……………………….....................83Олександра ШаранОсобливості інтелектуального розвитку молодших школярівна уроках математики та шляхи формування їх зацікавленості до навчання……..........................................................87Тарас Війчук, Людмила РоманШляхи формування навчальної мотивації учнів на уроках математики…......................................................................90Дмитро КорчевськийІнноваційна діяльність навчальних закладів недержавної форми власності як педагогічна проблема……………….94Марія ОлексюкМодель формування професійної компетентності майбутніх учителів технологійу процесі вивчення народних художніх ремесел…………..............................................................................................…98Віталій ЦісарукДослідження процесу підготовки майбутніх учителів технологій у галузі художньої обробки деревини…………104Наталія ВачевськаСтановлення української кредитної кооперації……….............................................………………..................................110Світлана КутоваСоціально-економічні та педагогічні умови навчання української мовиу період першої післявоєнної п’ятирічки (1945 – 1950 рр.)…………........................................…..............................…114Юлія ДеркачМетодологічні аспекти естетичного виховання студентів у навчально-виховному середовищі педагогічного коледжу.....120Ольга ОвчарВідсоткові розрахунки при розв’язуванні економічних задач….............................................……..............................…125Світлана ВітерЗміст і структура економічної компетентності молодших спеціалістів у контексті фахової підготовки………………130Лілія ГусечкоВимоги роботодавців до професійної підготовки кваліфікованих робітників ресторанної справи……................134Леся КозловськаКонцептуальні засади підготовки майбутніх кухарів до професійної діяльностів умовах курортно-оздоровчого комплексу……………...............................................................................................…139Христина ГаврилюкКонцепти образу вітчизни у творчості І. Котляревського та Б. Лепкого…....................................................................143Борис ШевельовФранчайзингові відносини: суть і проблеми розвитку в українському бізнесі…......................….........................…147Іван ВасиликівПедагогічні умови застосування комп’ютерного тестування……..........................................….................................…152

164


№12 (95) 2012 Стр.Від редакції……………................................................................................................................................................................6Іван МихасюкЗнання, конкурентоспроможна освіта і ринок праці……….....................................................……...............................….7Олександр Шпак, Володимир Терес, Наталія ПримаченкоДидактична сутність педагогічних технологій в економічному вихованні учнівської молоді...............................…10Мирон ВачевськийВідомості про лісове господарство та характеристика території Сколівського регіону лісорослинних умов.....................16Андрій ГедзикАналіз етапів засвоєння графічних понять в процесі професійної підготовки майбутніх учителів креслення.................22Наталія БрюхановаУмови проектування системи педагогічної підготовки інженерно-педагогічних кадрів…….....................................28Ірина ДарманськаМеханізм підготовки управлінських рішень керівниками загальноосвітніх навчальних закладів як наукова проблема.33Ігор КаньковськийПрофесіоналізм педагогічного складу як одна із умов успішної підготовки інженера-педагога…..........................37Любов МаликТуристичні ресурси та історія туристичних визначень і основних концепцій туристичної діяльності…................44Тетяна ЛогвиненкоСоціальна політика Норвегії як домінанта професійної підготовки соціальних працівників..................................…49Ольга НабокаМетодологічні підходи до застосування професійно-орієнтованих технологій навчаннямайбутніх економістів у процесі їх фахової підготовки…………..................................................................................…53Андрій БалендрСучасний досвід підготовки персоналу прикордонної поліції Республіки Румунія….................................................57Оксана МикитюкШляхи зменшення дії стрес-фактора при професійній діяльності вчителя…….........................................................…62Олена НіколенкоПереклади творів М. Лисенка у педагогічному репертуарі класів бандуриЛьвівської національної музичної академії…………….......................................................................................................66Галина УдякФормування фонетичної компетенції студентів при навчанні інтонаційного оформленнявисловлювання мовними засобами англійської мови………….............................................……...............................…70Ірина ХаркавцівПедагогічна творчість як процес “творчого розпредметнення” цінностей і технологій педагогічної діяльності.........76Наталія ЗайченкоЗапочаткування соціально-педагогічного захисту дітей в Іспанії на рубежі ХІХ – ХХ ст…......................................80Оксана ПавлішакФормування іншомовної комунікації у студентів педагогічних спеціальностей в Австрії…......................................83Станіслав ТкачукТехнологічна культура вчителя трудового навчання в умовах ринкових відносин…..................................................88Ірина БарбашоваСтановлення дидактичних основ сенсорного розвитку молодших школярів у класичний період…....................…93Тетяна ХолостенкоКритерії ефективності професійного самовдосконалення керівника дитячо-юнацької спортивної школи (ДЮСШ).......98Юрій ДобушПедагогічна діяльність І. Гриневецького в контексті розвитку шкільництваГаличини другої половини XIX – початку XX ст………………...................................................................................…104Олексій ВойцехівськийПрофесійна підготовка майбутніх офіцерів-прикордонниківз використанням принципів індивідуалізації й диференціації у навчальному процесі……………......................…109Валентина Грішко-ДунаєвськаДо питання щодо організації психологічного тренінгу суб’єкт-суб’єктної взаємодіїпри вивченні іноземної мови у вищих військових навчальних закладах……….............................................................113Зоряна ГнатівСакральна тематика в творчості українських композиторів другої половини ХIX – початку XX століть….........118Ольга ОсобаНівеляція сімейних цінностей, як прояв культури постмодернізму………........................………............................…126Олена ГрущакКонцепт “праця” в латинських та українських пареміях……………………....................................................................131Антоніна ЧернявськаЕмоційний інтелект – запорука успішного навчання………………...............................................................................136Вікторія ДимочкінаПравова культура особистості у структурі філософського та психолого-педагогічного знання…….....................140Ольга СеньківВисвітлення зарубіжного педагогічного досвіду у творчій спадщині Костянтина Ушинського…….......................144Лілія ГусечкоМодульне навчання фахівців ресторанної справи в контексті потреб сучасного ринку послуг…......................…150Наталія БурбанМісце педагогіки співробітництва в інноваційних освітніх процесах другої половини ХХ століття……................155Оксана СивикСтановлення художньої культури особистості як складової духовного життя через взаємодію творів мистецтва.....159Маркіян ЯркаТеоретичні та методологічні засади підготовки майбутніх фахівців валеологічної освітиу вищих педагогічних навчальних закладах………………...................................................................................................164Світлана Лисенко, Анна СилкаОсобливості формування критичного мислення майбутніх інженерів-педагогів методом аналізу………………169


ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/1... · 2018-07-26 · Видається з лютого 2002 року Молодь і ринок

Documents