Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/8_103_2013.… · Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим.

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 8 (103) серпень 2013

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 16.08.2013 р. Ум. друк. арк. 17,64.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

УДК 051

© Молодь і ринок, 2013

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниЗаст. головного редактора

Наталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів УкраїниРедакційна колегія:

Надія СКОТНА, д.філос.н., професорВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс.-прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниСтаніслав ЛУПІНСЬКІ, кс., проф. др. (Польща), академік АН ВО України

член Національної спілки журналістів України Микола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО України

Олег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, член-кореспондент НАПН УкраїниІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №7 від 20.06.2013 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№8 (103) серпень 2013

Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Наталія ПримаченкоПроектна ідеологія формування економічних суб’єктів……...................................…………………6

Олена КвасІдеї дитиноцентризму в українському освітньому просторі у другій половині XIX – на початку XX ст….13

Andrzej KryńskiEdukacja a ewangelizacja w szkole XXI wieku………………..................................................………18

Stanisław ŁupińskiEtyka i kryzys w ujźciu encykliki Benedykta XVI “Deus caritas est”…...........................................….23

Оксана Микитюк, Олена ШиянФормування особистості вчителя в процесі ціннісного ставлення до здоров’я……......…………….25

Надія АшитокОсоби з обмеженими можливостями на ринку освітніх послуг…...............................................…..29

Віктор МадзігонДидактичні шляхи антикризової політики підприємницької діяльності…............................................33

Микола Костяк, Світлана Шмалєй, Валентин Підвисоцький, Ірина Редька, Владислав ПідвисоцькийКонцепція регіонального розвитку індустрії здоров’я (на прикладі Херсонської області)…………….41

Анна ШиделкоПрофесійне самовизначення молодої особистості……........................................................……….46

Володимир ТомашевськийРозвиток естетичної активності майбутніх дизайнерів у процесі професійної підготовки…………….51

Оксана БродськаМовностилістичні особливості малої прози Артура Шніцлера……...............................................…56

Галина Кемінь, Ірина ВолошанськаОсобливості застосування комунікативного підходуу процесі вивчення іноземної мови молодшими школярами…………….................................……..60

Любомир Колодійчук, Світлана ГайдукевичВрахування специфіки електротехнологічних методів обробкиу процесі проектування технічних дисциплін в аграрному навчальному закладі................................65

Руслан КравецьМодернізація системи вищої аграрної освіти в умовах полікультуризації суспільства………………69

Оксана ХомишакТеоретичні аспекти змішаного навчання……………...........................................................………..74

Іванна Лучаківська, Ігор ПавлівУкраїнське національне життя у Холмі в міжвоєнний період……….................................………….77

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Оксана ХристукКар’єрний розвиток особистості як складова її професійного розвитку........................................…..84

Юрій ЧорнийРоль діяльності Богдана Каськіва в розвитку Львівської виконавсько-педагогічної скрипкової школи…89

Михайло МащакевичФормування готовності до організаційно-економічної діяльностів малому бізнесі як складова підготовки майбутніх менеджерів…………......................................93

Наталія ЛямзінаРозробка веб-квесту як засобу навчання майбутніх економістів професійно орієнтованогоусного виступу у супроводі комп’ютерної презентації….................................................................100

Тетяна СніцаПедагогічні умови розвитку полікультурної компетентності курсантів академії ДПСУ…………...104

Олександра Лужецька, Ольга ПетришинЛінгвістичні особливості коротких оповідань Джойс Керол Оутс(на прикладі оповідання “Плями крові” (“Bloodstains”)…………...................................................109

Лариса ГорбатюкТеоретико-історичні аспекти інформаційно-аналітичної діяльності фахівця………......................…114

Даріуш СекевічФормування моральної культури майбутніх менеджерів у навчальних закладах Польщі…………..120

Ірина СавкаОсновні принципи і закономірності економічного виховання учнівської молоді….................................125

Віра НавроцькаВажливість розпізнавання модифікації звуків у зв’язному мовленнідля успішного вивчення англійської мови…………………..............................................................131

Ольга НазаренкоВикористання мультимедійної презентаціїдля формування іншомовної професійної комунікативності у студентів вищої технічної школи………134

Ілона МамедоваУправління освітньою діяльністю в системі безперервної освіти……........................................…138

Ірина ПерішкоСуть та напрями розвитку стратегії маркетингу в основних видах складових туристичної діяльності....143

Іван ВасиликівСучасний стан інформатизації освітньої галузі…….........................................................………….149

Ольга ОвчарОрганізація економічної допрофільної підготовки з математики в системі загальної середньої освіти….152

Наталія МайорчакФеноменологія людської брехливості: віковий ракурс…………..............................................……156

Оксана ВолохЗначення хорового мистецтва в естетичному вихованні школярів……………………................…160

Тетяна ПетровськаМетоди і прийоми розвитку образного мовлення на уроках читання в 4 класі……….....………….165

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№ 8 (103) August 2013

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition considers manuscripts submitted in the original type.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by authorexpress their own point of view. Manuscripts are not returned to authors.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to press 16.08.2013Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed by Printing Firm “KOLO”License AO № 45048, 06. 08. 1999

Ukraine 82100, Lviv reg., Drohobych, Boryslavska 8 Str. Tel. (03244) 2-90-60

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2013

The journal is licensed as academic, professional journal in all Pedagogical sciences(Decision of Higher Accreditation of Ukraine № 1-05/5 issued 06. 07. 2010 )

Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. FrankoIvan Franko , 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license :Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05. 02. 2007

Chief editor:Myron VACHEVSKY, Dr. Sc (Pedagogic), Prof. Academic of Academy of Science for Higher

Education of Ukraine, Member of national Union of JournalistsChief editor deputy:

Natalia PRYMACHENKO, Ph. D (Pedagogic), Member of National Union of JournalistsEditorial Board:

Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Vasyl MADZIHON, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic NAPS of Ukraine,

Member of Ukraine NUJAndrzej KRYNSKI, PhD. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEStanislav LUPINSKY, PhD. Rev. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHE

Member of National Union of JournalistsMykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEOleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSMykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMyroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola ZYMOMRYA, Dr. Sc. (Philology), Prof.Victor SYDORENKO, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Corresponding, Member of Ukrainian NAPSIvan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicOleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJIvan VOLOSHCHUK, Dr. Sc (Pedagogic), Prof., Member of Ukrainian NUJIvan VASYLYKIV, Member of Ukrainian National Union of Journalists

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str, Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111 ; E-mail: [email protected]

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 7, 20.06.2013)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№8 (103) August 2013

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Alexander Shpak, Vanda Vyshkivska, Natalia PrymachenkoThe design ideology of shaping economic actors………………...................................................……..6

Olena KvasDeveloping ideas childcentrism Ukraine second half of XIX – beginning XX century……………………..13

Andrzej KrynskiEducation and Evangelization in the school of the XXI century…..........................................…………18

Stanislav LupinskiEthics and crisis in encyclopedia of Benedyct XVI “God is Love”…….............................................…23

Nadya AshytokThe people with special needs in the education market…….....................................................………..29

Victor MadzihonTeaching ways anti-crisis policy of business…………………...............................................................33

Mykola Kostyak, Svitlana Shmaley, Valentin Pidvysotsky, Iryna Red’ka, Vladyslav PidvysotskyThe Concept of Regional development of health industry (in Kherson Region).....................................…41

Anna ShydelkoProfessional self-determination of young personality…………….................................................…….46

Volodymyr TomashevskyDevelopment of future designers’ aesthetic activity in process of the professional preparation…………..51

Oksana BrodskaLinguo-stylistic peculiarities of the small prose by Arthur Shnitzler….................................................…56

Galyna Keminj, Iryna VoloshanskaProblems of studying foreign languages by junior pupils applying the communicative approach…………….60

Lubomyr Kolodiychuk, Svitlana HaydukevychTaking into account the specific electrical processing methodsfor the design of technical disciplines in the agricultural educational establishment……............................65

Ruslan KravetsModernization of higher agrarian educational system in conditions of multiculturalizing the society……….69

Oksana HomyshakTheoretical aspects of blended teaching…………......................................................………………….74

Ivanna Luchakivska, Ihor PavlivUkrainian National life in Kholm in interwar period………….........................................................……77

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Oksana KhrystukCareer personal development as part of its professional development…...........................................….84

Yury ChornyRole of Bogdan Kaskiv on the development of Lviv performing and pedagogical violin school……………89

Mykhaylo MashchakevychForming of readiness to organization and economic activityin small business as a part of training of future managers…………………............................................93

Natalie LyamzinaSteps of constructing webquest as the way of teaching prospective economists’ skillsin making oral professional talks in English accompanied by computer presentation…………………….100

Tatiana SnitsaPedagogical conditions of multicultural competence Academy of State Border Guard Service of Ukraine cadets...104

Alexandra Luzhetska, Olga PetryshynLinguistic Peculiarities of Short Stories by Joyce Carol Oates (the Story “Bloodstains”)……………….109

Larissa GorbatyukThe theoretic-historical aspects of the information and analytical activity of the expert…………………114

Dariusz SekevichFormation of moral culture of future managers in schools in Poland….............................................….120

Iryna SyavkaBasic principles and patterns of economic education for students…..............................................…..125

Vira NavrotskaThe importance of identification of sound modification in the utterance for successful English learning……131

Ol’ga NazarenkoUsing multimedia presentation to form the students’ foreign profession-orientedcommunicative competence at higher technical schools………...........................................................134

Ilona MamedovaManagement of educational activities in the system of continuing education….....................................138

Iryna PerishkoEssence and directions of marketing strategy in main components of tourism activity………………….143

Ivan VasylykivThe current state of information of the educational sector……...................................................…….149

Olga OvcharOrganization for Economic pre profile training in mathematics in general secondary education…………..152

Natalia MayorchakFenomenology of human falsity: the age perspective..........................................................................156

Oksana VolokhThe Significance of Choir Art in the Aesthetic Upbringing of School Pupils…......................................160

Tetiana PetrovskaMethods and techniques of figurative speech in classes reading at 4th form….......................................165

6© О. Шпак, В. Вишківська,Н. Примаченко, 2013

Постановка проблеми. Чинна вУкраїні система підготовки фахівцівоб’єктивно вимагає перегляду

устояних змісту, структури, організації, принципіввзаємозв’язку з практикою й інноваційнимипроцесами в суспільстві. Розв’язання цьогозавдання безпосередньо пов’язане з проектуваннямдидактичної системи, яка забезпечить досягненнявисокої якості й гарантованих результатівпрофесійного навчання та становленняособистості фахівця.

Саме дидактичній системі належить ключовароль у модернізації вищої і середньої школи, адже

сучасну ситуацію характеризує своєрідний викликсистемі освіти, на який вона має дати адекватнувідповідь.

Змінити систему викладання і навчання унавчальних закладах слід відповідно до змінисоціальноекономічних умов, характеру й зміступраці фахівців, викликаних становленням новогосуспільства, заснованого на знаннях, переходомцивілізації в інформаційну еру.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.У зарубіжних країнах дослідженню розвиткудидактичних систем приділяється належна увага,зокрема, дистанційній освіті (Дж. Андерсон, С. Віллер,

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професор, академік Академії наук вищої освітиВанда Вишківська, доцент кафедри теорії та історії педагогіки

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. КиївНаталія Примаченко, кандидат педагогічних наук,

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПРОЕКТНА ІДЕОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВУ статті висвітлюється сучасне проектне навчання яке знайшло широке застосування в освітніх

системах навчання багатьох країн світу. Метод проектів дає змогу активно розвивати в учнів основні видимислення, творчі здібності, прагнення самому створити, усвідомити себе творцем при роботі з “неслухнянимиінструментами”, “розумними конструкціями”, “технологічними системами” тощо.

Ключові слова: шкільна освіта, учитель, учень, проект.Літ. 3.

Александр Шпак, доктор педагогических наук, профессор, академикАкадемии наук высшего образования

Ванда Вышковская, доцент кафедры теории и истории педагогикиНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

Наталья Примаченко, кандидат педагогических наукДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПРОЕКТНАЯ ИДЕОЛОГИЯ ФОРМИРОВАНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКИХ СУБЪЕКТОВВ статье освещается современное проектное обучение которое нашло широкое применение в

образовательных системах обучения многих стран мира. Метод проектов позволяет активно развивать уучащихся основные виды мышления, творческие способности, стремление самому создать, осознать себятворцом при работе с “непослушными инструментами”, “умными конструкциями”, “технологическимисистемами” и т.д.

Ключевые слова: школьное образование, учитель, ученик, проект.

Alexander Shpak, Ph.D. (Pedagogic), Prof., Academician of Academy of Sciences of Higher EducationVanda Vyshkivska, Docent of Theory and History of Pedagogic Department

National Pedagogical University by M. Drahomanov, KyivNatalia Prymachenko, Ph.D.(Pedagogic)

Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE DESIGN IDEOLOGY OF SHAPING ECONOMIC ACTORSThe article highlights the current project-based learning is widely used in educational training systems

around the world. The method allows projects actively develop in students the basic types of thinking, creativity,desire themselves to create, understand themselves creator when dealing with “unruly tools”, “smart structures”,“technological systems” and so on.

Keywords: school education, teacher, student, project.

УДК 330.117

ПРОЕКТНА ІДЕОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВ

7 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Т. Едвард, Р. Клінгт та ін.), педагогічному таінформаційному забезпеченню навчання(Н. Левинський, Дж. Мюллер, А. Огур, Дж. О’Роурке,Д. Парриш, Р. Філіпс, Н. Харата ін.).

Дослідники зазначають, що найбільшпродуктивною і перспективною є така дидактичнасистема, в якій навчальний процес організованийз урахуванням професійної спрямованості, а такожз орієнтацією на особистість, її інтереси,схильності та здібності. Однак аспектамипроблеми залишаються аналіз структуридидактичної системи, механізми її проектування.

Структурнодидактичну систему складають:дидактичні принципи: цільовий (для чоговчитися? – мета навчання), змістовий (щовчити? – зміст навчання) та технологічний (яквчитися? – методи, форми і засоби навчання; якперевірити? – способи контролю та корекції)компоненти, адекватні меті освіти і професійноважливим якостям фахівців.

У цій дидактичній системі особливе місцезаймає методично виправдана й адаптованапроектна методика як основа реалізаціїособистісно орієнтованого навчання.

В основі методу проектів лежить розвиток вучнів пізнавальних, творчих навичок, уміньсамостійно конструювати свої знання, умінняорієнтуватися в інформаційному просторі.

Основними умовами ефективного застосуванняметоду проектів є:

наявність важливої у дослідницькомутворчому плані соціальноекономічної проблеми,що вимагає інтегрованого знання, дослідницькогопошуку для її розв’язання;

практична, теоретична, пізнавальнаважливість отриманих результатів; організаціяефективної самостійної діяльності учнів;

чітке визначення кінцевих цілей проектів; визначення базових соціальноекономічних

знань, що необхідні для роботи над проектом; структурування змістової частини проекту

(із указівкою поетапних результатів); використання дослідницьких методів.Шкільна освіта, відповідно до цього, повинна

розв’язати такі завдання:1. Формування готовності до розв’язання

різних проблем. Очевидно, що залежно відситуації, розв’язання конкретної проблеми будеспиратися на цілий спектр знань, навичок, уміньу різних предметних галузях. Для формуваннятакої якості необхідно: зробити викладання більшпроблемноорієнтованим; ширше використовуватирефлексивний підхід у навчанні; стимулювати утих, кого навчають, не тільки уміння відповідатина поставлені питання, але й формулювати власні

питання; підсилити ступінь автономії учнів;переглянути традиційну роль учителя й учня науроці.

2. Розвиток прагнення навчатися упродовжжиття, обновляючи й удосконалюючи отриманізнання, уміння і навички стосовно умов, щозмінюються.

Однак розв’язати ці завдання неможливо черезвідсутність реальних умов для виконання притрадиційному підході до освіти, традиційнихзасобах навчання, здебільшого орієнтованих накласноурочну систему занять [5, 13]. Тому всечастіше виникає думка про необхідністьутвердження нових форм навчальної діяльності,що все більше сприяють індивідуальномурозвитку особистості учня. Традиційна класноурочна система з її добрим спрямуванням наколективну навчальну діяльність ефективновиконувала своє призначення в індустріальномусуспільстві, коли клас був прототипомвиробничого цеху, а школа – підприємства. Та часшвидко змінився, й інформаційне суспільство длядосягнення колективної мети потребує залученнякожної особи до участі в загальній справі. Новаепоха поціновує особистості, які готові йспроможні приймати рішення, відповідати за ниху межах власної сфери діяльності.

Перебуваючи в лещатах так званого“виконання” програми, вчитель фізично не можедійти до кожної дитини, скоригувати їїіндивідуальну траєкторію навчання. Відтакспостерігається зниження інтересу дітей донавчання. Наприклад, за даними Міністерстваосвіти і науки України, впродовж 2007 – 2010 рр.відсоток учнів, які виявляли послідовний інтересдо навчання, скоротився з 18ти до 6ти, а майже50% учнів значною мірою втратили інтерес дошколи. Така ситуація актуалізує проблемуособистісно орієнтованого навчання.

Серед різноманіття нових педагогічнихтехнологій у системі освіти, придатних дляреалізації особистісно орієнтованого підходу,найбільш характерна проектна методиканавчання, що є новою педагогічною технологієюнавчання і, можливою, альтернативноютрадиційній класноурочній системі. Необхідністьзастосування проектної методики в сучаснійшкільній освіті зумовлена очевиднимитенденціями в освітній системі до повноціннішогорозвитку особистості учня, його підготовки дореальної діяльності. Вона забезпечує не тількиміцне засвоєння навчального матеріалу, але йінтелектуальний і моральний розвиток учнів, їхнюсамостійність, доброзичливість у ставленні довчителя і в стосунках між собою,


8

комунікабельність, бажання допомогти іншим.Суперництво, зарозумілість, брутальність,авторитарність, настільки неодноразовопороджувані традиційною педагогікою, несумісніз цією технологією.

Застосування методу проектів – це загальнапотреба нашого часу. Метод проектів засвідчуєповну узгодженість навчання з життям,інтересами учнів, він ставить учня у становищедорослої людини. І тоді школяр нагадує лікаря,інженера, вчителя, для якого теоретичні знання –засіб творчих пошуків. Зрештою, активнорозвивається мислення з опорою на науку.

Ця технологія – один із можливих способівреалізації проблемного навчання. Коли вчительставить задачу, він тим самим окреслює планованірезультати навчання і вихідні дані. Все іншемають робити учні: намічати проміжні задачі,шукати шляхи їхнього розв’язання, діяти,порівнювати отримане з тим, що вимагалося,коригувати діяльність.

Таким чином, виконання учнями проектів якколективних, так й індивідуальних, передбачаєзалучення їх до виявлення, аналізу та розв’язанняреальних загальнолюдських проблем ізвикористанням для цього практичноїдослідницькопошукової роботи.

Формування в учнів дослідницьких навичок –одне з головних завдань сучасного уроку. АкадемікА.М. Колмогоров зазначав: “Звісно, не з кожногоучня вийде учений. Але необхідно добиватися, щобкожному була знайома радість відкриття нового,радість творчого усвідомлення життя”.

Слово “проект” у перекладі з латинської мовиозначає “кинутий вперед”. Це цільовий актдіяльності, в основі якого – інтерес учня.

Поняття проект має декілька значень:1. Розроблений план споруди, виготовлення,

реконструкції чогось.2. Попередній текст документа, задум чогось.3. Певна форма організації великих та відносно

самостійних починань.4. Форма перебудови цілеспрямованої

діяльності.Фактично, проект – це будьякий задум, що

має мету, термін та конкретні кроки реалізації.Проект має відповідати на запитання: навіщо, для чого він створений? наскільки новим постає бачення проблеми? наскільки процес відповідає вимогам часу? чи придатний він для втілення? чи завершений, готовий до реалізації?Проект може здійснювати вчитель у процесі

власної професійної діяльності, а може й учень якіндивідуально, так і під керівництвом учителя.

Мета навчального проектування – створенняпедагогом таких умов під час освітнього процесу,за яких його результатом є індивідуальний досвідпроектної діяльності учня.

Зростання популярності “методу проектів” урізних країнах протягом останнього часу веде дозбільшення кількості різних підходів дотлумачення його сутності. Тому, крім загальноговизнання сутності проектної технології,запропоновано низку обов’язкових критеріальнихвимог до її сучасного тлумачення:

наявність освітньої проблеми, складність йактуальність якої відповідає навчальним запитамта життєвим потребам учнів;

дослідницький характер пошуку шляхіврозв’язання проблеми;

структурування діяльності відповідно докласичних етапів проектування;

Моделювання умов для виявлення учняминавчальної проблеми:

її постановка; дослідження; пошук шляхів розв’язання; експертиза й апробація версій; конструювання підсумкового проекту (чи його

варіантів); його захист, корекція і впровадження; самодіяльний характер творчої активності

учнів; практичне або теоретичне (прикладне)

значення результату діяльності до застосування(впровадження);

педагогічна цінність діяльності (учніздобувають знання, розвивають особистісніякості, обґрунтовують необхідні способи мисленняі дії).

З огляду на різні підходи до класифікаціїпроектів, їх розрізняють за цілою низкоюпараметрів:

складом учасників проектної діяльності: індивідуальні; колективні (парні, групові);1) характером партнерських взаємодій між

учасниками: кооперативні; змагальні, конкурсні;2) рівнем реалізації міжпредметних зв’язків: монопредметні; міжпредметні; надпредметні;3) характером координації проекту: безпосередній; прихований;4) тривалістю: короткі;


Молодь і ринок №8 (103), 2013

9 Молодь і ринок №8 (103), 2013

середньої тривалості; тривалі;5) метою і характером проектної діяльності: інформаційні; ознайомлювальні; пригодницькі; мистецькі; науковопошукові; конструкційні тощо.Дослідницькі проекти потребують добре

обміркованої структури, визначеної мети,актуальності предмету дослідження для всіхучасників, соціальної значущості, продуманостіметодів. Вони повністю підпорядковані логіцідослідження і мають відповідну структуру:визначення теми дослідження, аргументація їїактуальності, визначення предмету й об’єкта,завдань і методів, визначення методологіїдослідження, висунення гіпотез і накресленняшляхів розв’язання проблеми.

Творчі проекти не мають детальноопрацьованої структури спільної діяльностіучасників, вона розвивається, підпорядковуючиськінцевому результату, інтересам учасниківпроекту.

Ігрові проекти – учасники беруть собівизначені ролі. Це можуть бути як літературніперсонажі, так і реальні особистості, імітуютьсяїхні стосунки, які ускладнюються вигаданимиучасниками ситуаціями.

Домінуючим видом діяльності є гра.Інформаційні проекти – спрямовані на

збирання інформації про будьякий об’єкт, явище,ознайомлення учасників проекту з цієюінформацією, її аналіз й узагальнення фактів.Можлива така структура проекту: мета, йогоактуальність; методи обробки та отриманняінформації, результати (стаття, реферат, доповідь,відеофільм); презентація (публікація,телеконференція). Такі проекти можуть бутичастиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практико орієнтовані проекти – результатдіяльності чітко визначено з самого початку, вінорієнтований на соціальні інтереси учасників(документ, програма, рекомендації, проект законутощо). Проект потребує складання сценарію всієїдіяльності з визначенням функцій кожногоучасника. Особливо важливими є добраорганізація координаційної роботи у виглядіпоетапних обговорень та презентація одержанихрезультатів і можливих засобів їхньоговпровадження у практику.

У міжнародних проектах беруть участьпредставники різних країн.

Освітній проект – це форма організації

занять, яка передбачає комплексний характердіяльності всіх його учасників щодо отриманняосвітньої продукції за певний проміжок часу відодного уроку до декількох місяців. У процесівиконання проектних завдань учні мають набутирізноманітних умінь, до яких належитьусвідомлення виконання таких розумових тапрактичних дій:

розуміння поставленого завдання, сутінавчального завдання, характеру взаємодії зоднолітками і вчителем, вимог до презентаціївиконаної роботи або її частин;

планування остаточного результату іповідомлення його у вербальній формі. Тобто безобмеження фантазії школярі мають дати собі й іншимрозгорнуту “відповідь за схемою “Я хотів би...”;

виконання узагальненого алгоритмупроектування;

внесення коректив у раніше прийняті рішення; конструктивне обговорення результатів і

проблем кожного етапу проектування,формування конструктивних запитань і запитів продопомогу (поради, додаткова інформація,оснащення тощо);

вираження задумів, конструктивних рішеньза допомогою технічних рисунків, схем, ескізів,креслень, макетів;

пошук та знаходження необхідної інформаціїсамостійно;

складання схем необхідних розрахунків(конструктивних, технологічних, економічних),повідомлення їх у вербальній формі;

оцінювання результатів досягненнязапланованого, за обсягом і якістю виконаного,за трудовитратами, новизною;

оцінювання проектів, виконаних іншими; розуміння критеріїв оцінювання проектів і

захисту, процедури публічного захисту проектів; конструювання уявлень про професійну

проектну діяльність, індивідуальністьпроектувальника (проектанта), яка виявляєтьсяу готовому виробі;

розшифровування задуму, ідей, рішеньпроектувальника за “посланням” (“знаком”,“змістом”), яким є готовий виріб на ринку.

Основним завданням виконання проектів єзасвоєння алгоритму проектування, який загаломмістить розгорнуті відповіді учнів на поставленівчителем запитання:

Які потреби ви плануєте задовольнитивведенням до предметного світу свого виробу?

Що вже є? Що пропонує ринок? Яка еволюціяі тенденція зміни вашого виробу? Яка конкуренція?Чи наявна динаміка ринкової ціни? Які плюси імінуси?


10

Хто є потенційними споживачами вашоговиробу?

За рахунок чого ви прагнете досягти успіху?Які ідеї й пропозиції ви маєте?

Чи пробували ви змінити: зовнішній виглядмайбутнього виробу, вибір матеріалу, розміри,форму тощо?

Які ресурси й можливості ви маєте? Якідодаткові ресурси вам потрібні?

Який рівень конкуренції ви передбачаєте підчас освоєння нового виробу?

Як і чому ви обрали саме ці матеріали,інструменти для створення виробу?

Які основні витрати у зв’язку з випускомнового виробу?

Як ви плануєте представляти свій виріб наринку?

Чи придбали б ви самі пропонований виріб? Що понад усе сподобалося в роботі над

проектом? Що б ви хотіли поліпшити, якбипочинали роботу над проектом спочатку? Тобтоосновними завданнями методу проектів є:

1. Не лише передати учнями суму тих чи іншихзнань, а й навчити здобувати ці знання самостійно,вміти застосувати їх для розв’язання новихпізнавальних і практичних завдань.

2. Сприяти учневі у здобутті комунікативнихнавичок, тобто здатності працювати урізноманітних групах, виконуючи всілякі соціальніролі (лідера, виконавця, посередника тощо).

3. Розширити коло спілкування дітей,ознайомлення з іншими культурами, різнимипоглядами на одну проблему.

4. Прищепити учням уміння користуватисядослідницькими прийомами: збирати необхіднуінформацію, вміти її аналізувати з різних поглядів,висувати різні гіпотези, вміти робити висновки.

Тематика освітніх проектів може бутирізноманітною:

експериментальне вивчення та використанняприродних явищ (дощ, зміни температури, повітрятощо);

дослідження технічних процесів (очищеннявихлопних газів);

дослідження електричної конструкції іззаданими параметрами, (наприклад, складаннязасобів сигналізації);

створення теоретичних моделей, фантастичнихі соціальних розробок;

конструювання об’єктів із заданимипараметрами;

літературні, культурні та інші теми.До організації проекту ставляться такі

вимоги:1. Проект розробляється за ініціативи учнів.

Тема проекту для всього класу одна, а шляхи їїреалізації у кожній групі – різні.

2. Проект є значущим для найближчого таопосередкованого оточення учніводнокласників,батьків, знайомих.

3. Робота над проектом є дослідницькою,моделює роботу в науковій лабораторії.

4. Проект завжди педагогічно значущий, тобтоучні набувають знань, будують стосунки,оволодівають необхідними способами мисленнята дії.

5. Проект орієнтований на розв’язанняконкретної проблеми, його результат маєспоживача.

6. Проект має бути завчасно спланованим,сконструйованим, водночас допускає гнучкість тазміни під час виконання.

7. Проект має бути реалістичним, орієнтованимна ресурси, які у своєму розпорядженні має закладосвіти.

Загальні підходи до структурування проекту:1. Починати потрібно з вибору теми проекту,

його типу, кількості учасників.2.Далі вчителю необхідно продумати можливі

варіанти проблем, котрі важливо досліджувати вмежах запланованої тематики. Самі ж проблемивисуваються учнями з подачі вчителя (навіднізапитання, ситуації, що сприяють визначеннюпроблем і т. ін.). Тут доречна “мозкова атака” зподальшим колективним обговоренням.

3. Важливим моментом є розподіл задач вгрупи, обговорення можливих методівдослідження, пошуку інформації, творчих рішень.

4. Потім починається самостійна роботаучасників проекту за індивідуальними чигруповими дослідницькими, творчими задачами.

5. Постійно проводяться проміжні обговоренняотриманих даних у групах (на уроках, під часроботи у бібліотеці, на заняттях у науковомутоваристві тощо).

6. Необхідним етапом виконання проектів єїхній захист, опанування.

7. Завершується робота колективнимобговоренням, експертизою, оголошеннямрезультатів зовнішньої оцінки, формулюваннямвисновків.

Параметри зовнішньої оцінки проекту: значущість та актуальність порушених

проблем, їхня адекватність досліджуванійтематиці;

коректність використовуваних методівдослідження і методів обробки одержуванихрезультатів;

активність кожного учасника проектувідповідно до його індивідуальних можливостей;



11 Молодь і ринок №8 (103), 2013

колективний характер прийнятих рішень; характер спілкування і взаємодопомоги,

взаємодоповнюваності учасників проекту; необхідна і достатня глибина проникнення у

проблему, залучення знань з інших галузей; доказовість прийнятих рішень, уміння

аргументувати свої висновки; естетика оформлення результатів виконаного

проекту; уміння відповідати на питання опонентів,

лаконічність на аргументованість відповідейкожного члена групи.

Результат роботи буде відмінним лише заумови плідної співпраці вчителя й учнів, розумінняодне одного, а не за принципом “Зроби це, але яне знаю як”. Адже коли вчитель має уявленняпро те, як це робиться, він і запитання сформулюєправильно, і наштовхне учня на правильнувідповідь, і дасть простір для його творчості.

Під час роботи над проектом учительвиконує такі функції:

допомагає учням у пошуках джерелінформації;

сам є джерелом інформації; координує весь процес; підтримує, заохочує учнів; підтримує

безупинний зворотний зв’язок, щоб допомагатиучням просуватися у роботі над проектом.

Учитель може підказати нові джерелаінформації чи просто спрямувати думку учнів употрібному напрямі для самостійного пошуку. Алев результаті учні повинні самостійно і спільнимизусиллями розв’язати проблему, застосуватинеобхідні знання часом з різних галузей, одержатиреальний і відчутний результат. Уся робота надпроблемою, головно, набуває обрисів проектноїдіяльності.

У проектній методиці широко використовуєтьсяпринцип “егофактора” (яфактор), що передбачаєспрямування навчання на особистість учня, йогопотреби й інтереси [1, 25 – 27].1 Проектнаметодика ґрунтується на особистіснодіяльнісному підході, що означає переорієнтаціювсього навчального процесу на постановку ірозв’язання самими школярами пізнавальнокомунікативних і дослідницьких завдань. Це даєпідставу розглядати проектне навчання як одну знайбільш продуктивних та інтенсивних методик,що сприяє досягненню високих результатівнавченості й освіченості особистості.

Принцип “егофактора” передбачає такийпідхід до учнів, що може бути співвіднесений з

особистісно діяльнісним підходом, який активновтілюється в сучасних методиках навчання [4, 20– 27; 30].

В основі особистісно діяльнісного підходулежать психологопедагогічні положенняП. Гальперіна, О. Запорожця, О. Леонтьєва. Вінорієнтує не тільки на засвоєння знань, але і наспособи засвоєння, на зразки і способи мисленняй діяльності, на розвиток пізнавальних сил татворчого потенціалу дитини. Цей підхідпротистоїть вербальним методам і формамдогматичної передачі готової інформації, монологічності та знеособленості словесноговикладання, пасивності навчання школярів,нарешті, марності самих знань, навичок й умінь,що не реалізуються в діяльності.

Розглядаючи проектну методику в контекстіособистісно діяльнісного підходу, відзначимоспочатку, що в центрі навчання перебуває самшколяр, його мотиви, цілі, неповторнийпсихологічний склад, тобто учень як особистість.Особистість, як підкреслює І. Зимня, “виступаєяк суб’єкт діяльності, вона формується вдіяльності й у спілкуванні з іншими людьми і самавизначає характер і особливості протікання цихпроцесів” [4, 63]. Провідні положення проектноїметодики засновані на [3, 806]:

урахуванні особливостей особистості учнів; зв’язку ідеї проекту з реальним життям; зміні основної схеми взаємодії вчителя й

учнів, що передбачає суб’єктно суб’єктне,рівнопартнерське навчальне співробітництво;

значному підвищенні рівня автономності учнівпри розв’язанні особистісно значимих проблем упроцесі активно пізнавальної розумової діяльності;

значному підвищенні рівня внутрішньоїмотивації учнів до якіснішого оволодіння змістомнавчання.

Таким чином, сутність проектної методики,розглянутої у контексті особистісно діяльнісногонавчання, полягає у тому, що мета занять іспособи її досягнення повинні визначатися з позиціїсамого учня, на основі його інтересів,індивідуальних особливостей, потреб, мотивів,здібностей. Внаслідок цього особистіснодіяльнісне навчання, що лежить в основі проектноїметодики, передбачає зміну основної схемивзаємодії. Як відзначає І. Зимня, “замість широкорозповсюдженої схеми суб’єктнооб’єктноївзаємодії S О, де S – учитель, суб’єктпедагогічного впливу і керування, а ПРО – учень,об’єкт, повинна мати місце схема суб’єктносуб’єктного рівнопартнерського навчального

1Экономическая культура населения Украины / под ред. академика НАН Украины В.М.Вороны. – К.: Институтсоциологии НАН Украины, 2008. – С. 63.


12

співробітництва. Тобто навчання здійснюється засхемою S S

n, де S1, де вчитель – людина, що

викликає справжній інтерес до предметаспілкування, до себе як до партнера, інформативнийдля школяра цікавий співрозмовник, змістовнаособистість, Sn – це школяр як єдинийвзаємодіючий, колективний, сукупний суб’єктпартнерського спілкування” [6, 71].

Звертання вчених і практиків до проблемиособистісно діяльнісного навчання має давнюісторію. Ще наприкінці ХІХ ст. дидактичні пошукизахідних педагогів були перейняті увагою доемоційної привабливості навчання. Ідеїгуманістичного напряму в філософії й освіті булипов’язані з методом проектів, який також називали“методом проблем” чи “методом цільового акта”.

Метод проектів успішно розвивався завдякипедагогічним ідеям американського педагога іпсихолога Дж. Дьюї, а також його учнів іпослідовників В. Кілпатрика, З. Коллінгса.

Дж. Дьюї критикував шкільну систему, щопанувала у той час в США, за відрив від життя,абстрактний, схоластичний характер усьогонавчання, заснованого на набутті і засвоєнні знань.Він запропонував реформу шкільної освіти,відповідно до якої знання мали набуватися наоснові практичної самодіяльності й особистогодосвіду дитини. На його думку, “... знання, якеможна назвати знанням, розумове виховання, щоведе до якоїнебудь мети, – дається лише впроцесі близької і реальної участі в активномусоціальному житті” [2, 42].

Дж. Дьюї висунув гасло, яке слід розглядатияк одну з основних тез сучасного розумінняпроектного навчання: “Навчання за допомогоювиконання роботи”2. Водночас він виділив низкувимог до успішності навчання: проблематизаціюнавчального матеріалу; активність дитини;зв’язок навчання з життям дитини, грою, працею.Отже, Дж. Дьюї стверджував, що дитина засвоюєматеріал не просто слухаючи чи сприймаючиорганами почуттів, а як результат виниклої у неїпотреби в знаннях і, як результат, стає активнимсуб’єктом навчання.

Докладне висвітлення метод проектів одержавтакож у роботах

В. Кілпатрика й Е. Коллінгса (США).В. Кілпатрик так визначав програму школи, щопрацює за методом проектів: “Програма є рядомдослідів, пов’язаних між собою так, що відомості,набуті від одного досліду, сприяють розвитку ізбагаченню цілого потоку інших дослідів” [7, 567– 568].

Відповідно до цього був зроблений висновок,що шкільна програма повинна створюватися недержавою, чи вчителями, а дітьми разом ізвчителем у процесі навчання.

Е. Коллінгс запропонував різні типи проектів:1) екскурсійні (Excursion projects) – наприклад,

огляд соняшників місіс Мерфі, мета якого –довідатися, чому вона “саджає свої соняшникипозаду двору, а не в палісаднику разом з іншимиквітами?”;

2) трудові (Hand projects) – що “прагнутьвиразити різного роду думки в конкретній формі:змайструвати кролячу пастку, приготувати дляшкільного сніданку і т.п.”;

3) ігрові (Playprojects) – “свято масниці, пасморозива, ляльок, гра в магазин, “у сищики”,свята, що влаштовуються з метою прославленняцерковних подій, “історичних героїв”;

4) проектирозповіді (Story projects) – сюдивходять розповіді дітей про різні історії, пісні,слухання грамофонних розповідей із короткимвикладом змісту.

Висновок. Виходячи із сказаного, необхіднозробити такий висновок: проектне навчаннязавжди орієнтоване на самостійну активнопізнавальну, практичну діяльність учнів прирозв’язанні особистісно значимої проблеми, упроцесі якої відбувається відкриття основнихзакономірностей наукової теорії і їхнє глибокезасвоєння.

Численними дослідженнями останнього часубуло підтверджено, що проектна діяльністьвиступає важливим компонентом системипродуктивної освіти і є нестандартним,нетрадиційним способом організації освітніхпроцесів через активні способи дій (планування,прогнозування, аналіз, синтез), спрямованих нареалізацію особистісно діяльнісного підходу.

Сучасне проектне навчання знайшло широкезастосування в освітніх системах навчаннябагатьох країн світу. Його висока ефективністьпідтверджується вчителями Великобританії,США, Бельгії, Бразилії, Фінляндії, Німеччини, Італіїй багатьох інших країн, де ідеї Дж. Дьюї(гуманістичного підходу до освіти) знайшлишироке поширення і набули великої популярностізавдяки раціональному поєднанню теоретичнихзнань і їхнього практичного застосування длярозв’язання конкретних проблем навколишньоїдійсності у спільній діяльності школярів. Основнатеза сучасного розуміння проектної методикизводиться до такого: “Все, що я пізнаю, я знаю,для чого це мені потрібно і де і як я можу ці знаннязастосувати” – і в сучасних умовах знаходить

2Донченко Е.А., Тихонович В.А. Наш деловой человек. – К.: Инт социологии НАН Украини, 1995. – 149 с.



13 Молодь і ринок №8 (103), 2013

поширення у багатьох освітніх системах, щопрагнуть знайти розумний баланс між академічнимизнаннями і прагматичними уміннями.

Таким чином, проектна методика єальтернативою традиційному підходу до освіти,що ґрунтується, головно, на засвоєнні готовихзнань і їхньому відтворенні.

1. Даниленкова Г.Г. Педагогическое проектированиеучебного процесса: сб. научн. ст. – Калинингр. ун-т. –2000. – С. 25 – 27.

2. Донченко Е.А., Тихонович В.А. Наш деловой человек.– К.: Ин-т социологии НАН Украини , 1995. – 149 с.

3. Дьюи Дж., Дьюи Э. Школы будущего. – Берлин:Госуд. изд-во РСФСР, 1922. – 178 с.

4. Экономическая культура населения Украины /под ред. академика НАН Украины В.М. Вороны. – К.:Институт социологии НАН Украины, 2008. –316 с.

5. Ложкін Г.В., Спасєніков В.В., Домаровська В.Л.Економічна психологія: навчальний посібник. – К.: ВД“Професіонал”, 2004. – 304 с.

6. Назарова Т.С. Педагогические технологии: новыйэтап эволюции? // Педагогика. – 1997. – № 3. – С. 20 – 27.

7. Овсянкіна Л. Проблема моральності в умовахстановлення ринкової економіки. – Нова політика,

1999. – № 3. – С. 3.

Стаття надійшла до редакції 07.04.2013

Постановка проблеми. Сучаснаепоха характеризується глобальнимипроцесами, що відбуваються у всіх

сферах людського та суспільного життя. Не сталавиключенням й освітня галузь. На даному етапіглобалізація сучасної освіти супроводжується

УДК 371.09(477.5) “19/20”

Олена Квас, доктор педагогічних наук,професор кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти


ІДЕЇ ДИТИНОЦЕНТРИЗМУ В УКРАЇНСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІУ ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX – НА ПОЧАТКУ XX СТ.

Стаття присвячена визначенню чинників, що вплинули на формування дитиноцентризму як педагогічногоявища, дослідженню розвитку дитиноцентричних ідей у працях українських вчених другої половини XIXпочатку XX ст. та аналізу тогочасних педагогічних концепцій, що сприяли вивченню дитини як окремоїпедагогічної категорії.

Ключові слова: дитиноцентризм, педоцентризм, дитина, дитинство, педологія, експериментальнапедагогіка, навчально-виховний процес.

Літ. 14.

Елена Квас, доктор педагогических наук,профессор кафедры общей педагогики и дошкольного образования

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИДЕИ ДЕТОЦЕНТРИЗМА В УКРАИНСКОМ НАУЧНОМ ПРОСТРАНСТВЕВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ XIX – НАЧАЛЕ XX ВЕКА

Статья посвящена определению факторов, повлиявших на формирование детоцентризма какпедагогического явления, исследованию развития дитиноцентричних идей в работах отечественных ученыхвторой половины XIX начала XX вв. и анализа тогдашних педагогических концепций, которые способствовалиизучению ребенка как отдельной педагогической категории.

Ключевые слова: детоценризм, педоцентризм, ребенок, детство, педология, экспериментальная

педагогика, учебно-воспитательный процесс.

Olena Kvas, Ph.D. (Pedagogic) Prof. ofGeneral Pedagogic and Pre-school Education Department


DEVELOPING IDEAS CHILDCENTRISM UKRAINE SECOND HALFOF XIX – BEGINNING XX CENTURY

Article is devoted to defining the factors that influenced the formation childcentrism as educational events, researchdevelopment childcentrism ideas in the works of local scientists the second half of XIX – XX centuries and analysis ofcontemporary pedagogical concepts that contributed to the study of the child as an individual educational categories.

Keywords: child, childhood, childcentrism, educator tradition, experimental pedagogy, the educational process.


© О. Квас, 2013

14

характерними особливостями, серед яких слідвиокремити розробку нових фундаментальнихідей у філософії освіти та розвиток освітньоїпарадигми у напрямку інтеграції до світовоїкультури з урахуванням національних педагогічнихтрадицій. Крім цього, глобалізація освіти, щопередбачає універсальність та цілісністьвиховного процесу, створює добре підґрунтя длясинтезування всіх аспектів гармонійного розвиткуособистості.

Таким чином, одним із головних принципівосвітянської діяльності стає принцип формуваннявсебічно розвиненої людини, яка б гармонійнопоєднувала свої інтереси із загальнолюдськимицінностями та національними інтересами. Такіперетворення у сучасній педагогічній науцісприяли зміні філософії освіти, яка своєю чергою,зумовила перехід до парадигми особистісноорієнтованого виховання, заснованого напріоритетності гуманістичних цінностей,урахуванні інтересів дитини у навчальновиховному процесі. Саме дитина, її проблеми тазапити ставляться у центр сучасних педагогічнихдосліджень. Тому й використання категорії дитинизагалом як ключової у постановці та розв’язанніпроблеми удосконалення системи навчання тавиховання, сприяє науковим пошукам щодовизначення нових цінностей, змісту, цілей освітита способів їх реалізації.

Однак, теоретикометодологічні дослідження,пов’язані з проблемою дитини як педагогічноїкатегорії, будуть більш ефективними, якщо в нихвраховуватиметься передовий досвід, накопиченийв історії педагогіки. У цьому контексті слідвиділити дослідження вітчизняних науковців кінцяXIX – початку XX століття, в яких значну увагуприділено вивченню психофізичних, розумових,біологічних особливостей дитини, її ролі та місцяу суспільному житті.

Аналіз педагогічної літератури виявив, щопроблемі вивчення дитини українськимипедагогами другої половини XIX – початку XXстоліття присвячено праці таких відомихвітчизняних дослідників як С. Золотухіна, В. Кравець[4], В. Курило, М. Левківський, Л. Ніколенко,О. Сухомлинська [12] та ін. Водночас підкреслимо,що у деяких працях широко висвітлюєтьсяперсонологічна складова тогочасної педагогічноїнауки [6; 13], розкривається розвиток реформаторськихпедагогічних течій у різних країнах [5; 10] тадосліджуються різні концепції педагогічних теорій,що знайшли своє застосування в Україні [2; 11].

В умовах плюралізму в сучасній педагогічнійнауці необхідним, на наш погляд, є звернення доідей дитиноцентризму, що вивчалися українськими

вченими Лівобережної України кінця XIX – початкуXX століття, які, в деякій мірі, відрізнялися відпоглядів західноукраїнських дослідників даної доби,що зумовлювалося, насамперед, суспільноісторичними та політичними чинниками.

Тому метою статті є вивчення та аналіз ідейдитиноцентризму у працях вітчизняних вченихНаддніпрянщини другої половини XIX – початкуXX ст., що проявилися у розвитку таких напрямівпедагогічної науки як: педологія, антропологічнапедагогіка, соціальне виховання, педагогічнапсихологія, теорія “вільного виховання” тощо, алез урахуванням національного підґрунтя дляадаптації даних концепцій.

Друга половина XIX – початок XX ст.охарактеризувався у педагогічній науці пошукомнових, освітніх систем, які б відповідалистрімкому розвитку науки, техніки, економіки.Результатом цих пошуків стало виникненняреформаторської педагогіки – потужногопедагогічного руху, який увібрав у себе найновішідосягнення у галузі навчання та виховання тасприяв реформуванню системи освіти, що невідповідала запитам часу та потребам дитини. Удосліджуваний період у коло наукових зацікавленьпотрапляє особистість дитини – найвища цінністьдемократичної педагогічної думки, яка прагнулазнайти відповіді на питання про засобиформування нової людини, про роль виховання танавчання у цьому процесі.

Велике значення для виникнення новихпедагогічних концепцій мали також і відкриття угалузі таких фундаментальних наук як: філософія,біологія, анатомія, психологія, що змінилиуявлення про закони розвитку природи і людини,зумовлюючи, тим самим, новий погляд на світ талюдину як взаємодію складних систем, здатнихдо саморозвитку, самопізнання та самостворення.Характерною рисою усіх нових педагогічнихнапрямів та концепцій, що з’явилися наприкінціXIX – початку XX ст., стає усвідомлення їхнімипредставниками необхідності враховувати вікові,індивідуальні та психологічні особливості дитиниу навчальновиховному процесі. Таким чином,педагогіка повертається лицем до дитини,підвищується увага до її особистості. На змінутрадиційному положенню про активну рольучителя в процесі навчання і виховання, приходитьальтернативне бачення функції вчителя та учня –активний учень і вчительконсультант. Даніположення засвідчують, що у вказаний періодвідбувається так звана “педоцентричнареволюція”, головною метою якої є цілісневивчення дитини, її природного розвитку, психічнихвластивостей, потреб і зацікавлень.



15 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Значний внесок у розвиток ідей, які лежали воснові нового підходу до навчання зробили таківідомі вчені, як П. Блонський, Д. Богалій,П. Каптерєв, П. Лесгафт, І. Сікорський та ін., якірозширили підходи до вивчення дитини,генерували нові концептуальні ідеї педагогічноїрефлексології та антропології, визначили рольспільної діяльності в розвитку людини,досліджували закономірності психічного розвиткулюдини в процесі навчальної діяльності. Слідзауважити, що погляди дослідників другої половиниXIX – початку XX ст. значною міроюформувалися під впливом тогочасної російськоїпедагогічної думки, що було зумовленополітичними чинниками: насамперед,перебуванням частини земель ЛівобережноїУкраїни у складі тогочасної Російської імперії.Тому у нашому дослідженні ми аналізуємо поглядиукраїнських вчених, котрі, водночас, можутьвважатися й російськими науковцями, оскількивони могли бути росіянами за національністю, аледовший час працювали в Україні та розвиваливітчизняну науку або навпаки – були українцями,але вся їхня наукова діяльність пройшла в Росії.

Першу спробу цілісного вивчення дитини назасадах антропологічного принципу було здійсненовідомим вітчизняним педагогом К. Ушинським.Цей принцип базувався на комплексномусинтетичному вивченні дитини. Він наголошував:“якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіхвідношеннях, то вона повинна насамперед пізнатиїї також в усіх відношеннях” [14, 28]. Томузавданням майбутнього вихователя є вивчення нетільки педагогічних дисциплін, але йантропологічних наук (анатомії, фізіології, іпатології людини, психології, історії, філософії, таін.), що формують уявлення про фізичний тадушевний розвиток дитини.

Він один з перших висловив думку простворення антропологічного факультету вуніверситетах з метою вивчення людини у всіх їїприродних та психічних проявах для кращогозастосування виховного впливу в процесінавчання. З цього приводу він писав: “Педагогівкількісно потрібно не менше, а навіть ще більше,ніж медиків, і якщо медикам ми ввіряємо нашездоров’я, то вихователям ввіряємо моральність ірозум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разоміз тим і майбутнє нашої вітчизни” [14, 29].

Видатний педагог визначив виховання якцілеспрямований, свідомий процес формуваннягармонійної особистості, метою якого єсформовані якості: гуманність, чесність,правдивість, працелюбство, дисциплінованість,відповідальність, гідність, патріотизм. Основною

ж метою виховання повинна бути тільки самадитина, бо все інше існує тільки для дитини,оскільки: “виховання бере людину всю, якою вонає, з усіма її народними і поодинокимиособливостями, – Її тіло, душу, розум” [14, 51]. Уцьому контексті широко проявляються власнедитиноцентричні ідеї К.Д. Ушинського. Водночасвін звертає увагу на важливість національноговиховання, що є конкретноісторичним виявомзагальнолюдського та гуманістичного виховання.

Вчений підкреслював, що у всіх європейськихнародів існує багато спільних педагогічнихконцепцій та форм навчання, однак кожен народмає власну мету виховання, що зумовлюєтьсянародними традиціями. Саме національневиховання є складовою частиною ідеології такультури кожного конкретного суспільства тазабезпечує кожній нації найширшу демократизаціюосвіти. Тому кожна нація повинна вибудовувативласну систему виховання, яка відповідатимехарактерним рисам народності власного народу.

Слід зазначити, що більшість українськихдослідників окресленого періоду згідно своїхпоглядів на вивчення проблеми дитини, їївиховання та розвиток належать доекспериментальної педагогіки та педології, атакож спираються на антропологічний підхід,розроблений К.Д. Ушинським. Водночас, напочатку XX ст. у реформаторській педагогіціЄвропи виокремлюється ще один напрям –педоцентризм, у якому дитина стає центромнавчальновиховного процесу, що будуєтьсянавколо дитячих інтересів та зацікавлень, якіспонтанно у них виникають. У західноєвропейськійпедагогіці подібні погляди відстоювались О. Декролі,Дж. Дьюї, В. Лаєм та ін. Однак додамо, щопідґрунтям для більшості реформаторськихконцепцій, слугували ідеї дитиноцентризму, якіможна побачити у поглядах педагогів другоїполовини XIX ст. (А. Дістервег, Й.Ф. Гербарт,Р. Оуен, П. Лесгафт, О. Потебня, Ф. Фребель та ін.).

В Україні педоцентричні ідеї широкопредставлені у поглядах І.О. Сікорського –видатного педагога, психолога, психіатра. Йогоможна вважати також і засновникомекспериментальної психології в Україні, котрийпершим у світі створив Інститут дитячої психологіїу Києві. Педоцентричні погляди ученогобазувалися на ідеї цілісного вивчення дитини –дослідженні фізичного, психічного та духовного їїрозвитку. На його думку, досягнення гармонії урозвитку розуму, почуття та волі дитинизабезпечує її моральну цілісність і гідність.

Слідуючи науковим поглядам К.Д. Ушинського,І.О. Сікорський вважав, що навчальновиховний


16

процес повинен концентруватися навколопсихологічних особливостей кожної дитиниособливо в ранньому віці. Вибудовуючи своюпсихологопедагогічну концепцію, він опирався навласні спостереження раннього розвитку дитини.Згідно його поглядів, характер дорослої людини,її здібності залежать від умов розвитку івиховання дитини в перші роки життя. Томупровідною ідеєю у І.О. Сікорського виступаєдумка про спільність “мистецтва виховання тамистецтва психіатричного, які мають між собоюточки дотику і дещо спільне. Обидва мистецтвазвернені на людську душу, обидва вимагаютьширокої, всебічної підготовки. Те, що не доробленеі недобре виконано педагогом, готує ґрунт длямайбутніх профілактичних і лікувальних дійпсихіатра” [9, 26]. Саме тому, за йоготвердженням, душа дитини з її нормами тавідхиленнями повинна стати предметом новоговиховання. У дослідженнях І.О. Сікорськогопроявилася вся багатоаспектність та, водночас,цілісність підходу до вивчення природи дитини:емоційний та інтелектуальний розвиток,індивідуальні й психологічні особливостіособистості, формування вольової сфери дитинитощо.

Важливу роль для комплексного обґрунтуванняпроблеми дитини та її виховання наприкінці XIX –початку XX ст. відіграли дослідження відомоговченого та педагога В. Бехтерєва. Він одним зперших запровадив у практику рефлексологічнийпідхід до вивчення дитини, що базувався навивченні фізіологічних механізмів поведінки.Вивчаючи умовні та безумовні рефлекси дитини,володіючи знаннями у галузі анатомії і фізіологіїпедагог спробував раціонально організуватижиття, навчання та виховання дитини. В контекстіданого підходу вчений розглядав складні питаннялюдської особистості, її існування в колективі таповедінки народу загалом.

Проаналізувавши погляди В. Бехтерєва, слідвідмітити соціальну спрямованість його концепції,у якій суспільна діяльність виступає основнимчинником, що впливає на виховання дитини. Найого думку, домінуюча роль здорового розвиткута виховання особистості залежить від змісту тахарактеру взаємовідносин особистості йсередовища, від правильно організованоїсуспільної діяльності [3, 121]. Одним із важливихчинників остаточного процесу формуванняособистості, як підкреслює педагог, є процессамоуправління та самоусвідомлення себе якчастини суспільства, що являється показникомвисокого рівня виховання.

Можна сказати, що у поглядах В. Бехтерєва

концептуальною ідеєю є колективне творченавчання і виховання, у якому формуванняособистості в навчальновиховному процесізалежить від організації певного способу життяколективу, що базується на засадах моральностіта соціальної творчості. Метою такого виховання,на нашу думку, є забезпечення соціальногозамовлення суспільства на формування людини“нового типу”, якій притаманна активна життєвапозиція та громадянська турбота про покращеннясуспільного життя.

Аналізуючи розвиток педоцентричних ідей вУкраїні, слід відмітити, що саме педологія, як однаіз течій реформаторської педагогіки здобулазначну популярність на східноукраїнських земляхна рубежі XIX – XX ст. Однак важливоютенденцією розвитку вітчизняної педології було те,що вона мала яскраво виражену практичнуорієнтацію. Вивчаючи соматичні й психічніаспекти у розвитку дитини, їх взаємозв’язки,українські педологи намагалися дати медикопсихологічну допомогу дітям з урахуванняміндивідуального підходу [5, 46]. З цією метою булостворено спеціальні психологопедагогічнілабораторії, в яких розроблялися нові методививчення дитини та науково обґрунтувався процеснавчання і виховання згідно результатівемпіричних спостережень за природнимрозвитком дитини.

Важливими завданнями педологічної службив Україні були поєднання навчальновиховногопроцесу з основними потребами дитини,врахування біологічних і соціальних чинників, якізумовлюють норму в розвитку дитини, вивченняособливостей розвитку дитячого організму,поведінки та впливу на них спадковості йсередовища. У своїй практичній діяльностівітчизняні педологи застосовували особистіснозорієнтований підхід до вивчення дитини,відмовляючись від орієнтації навчальновиховногопроцесу на середнього школяра.

Подібну тенденцію до дослідження проблемидитини можна простежити у поглядах відомогоукраїнського педагога С. Ананьїна, який вивчавдитину цілісно – від її народження до періодудорослішання. У своїй праці “Педологія” вінвідзначав, що “дитина має властивості, яківирізняють її як людину розумну, однак вона не єдорослим у мініатюрі” [1, 40]. Водночас, дитинане тільки природна істота, але й соціальна, яказаймає своє місце у суспільстві та має своюсоціальну функцію. Тому й виникає потреба увихованні, підґрунтям якого, на думку автора,повинні слугувати успадковані властивостідитини.



17 Молодь і ринок №8 (103), 2013

С. Ананьїн підкреслював, що педологіяповинна вивчати особливості й властивостідитини в її розвитку крізь призму розвитку їїприродних властивостей у поєднанні з соціальнимвихованням. Тому, згідно його поглядів, у межахпедології повинні існувати ряд нормативних таописових наук, які мають специфічні завданнящодо вивчення дитини. Завданням описових наукє вивчення основних природних властивостейдитини, нормативних – формування культурноїістоти, що відповідає соціальним запитам часу.Можна констатувати, що педоцентричнідослідження С. Ананьїна спрямовувалися нетільки на вивчення індивідуального, фізіологічногорозвитку дитини й на аналіз соціальних впливів,які визначали її поведінку.

Як видно, педоцентричні ідеї вітчизнянихнауковців базувалися довкола вивчення дитячогоорганізму та психіки переважно на ранньому етапійого розвитку. Особлива увага педагогів булазвернена на вирішення питань соціальноорієнтованого виховання дитини, оскільки духовніта фізичні якості людини формуються саме вдитинстві. Як відмічає український педагогО.Ф. Музиченко, “ті уявлення, які міцнозаронились у душі дитини, належать донайпостійніших і нерідко визначають напряммислення та моральної діяльності на все життя”[7, 12]. Тому, на його думку, істотні недоліки увихованні, які були допущені у ранньому віці,ліквідувати дуже важко, а іноді неможливо нанаступних етапах розвитку дитини.

Характерною рисою педоцентризму упоглядах О.Ф. Музиченка була організація процесунавчання та виховання відповідно до здібностейта інтересів учня, оскільки “інтерес є тим містком,який веде людину від бажання до дії, тобто довияву волі” [8, 161]. Здобуваючи освіту, яказбуджує інтерес до навколишнього світу тарозвиває волю і бажання до дії, дитинасоціалізується, знаходить гармонію між собою тасуспільством, прагне практичної діяльності.

Таким чином, виходячи з аналізу педагогічнихідей вітчизняних науковців другої половини XIX –початку XX ст., можна стверджувати, щопарадигмою виховного процесу у досліджуванийперіод стали: вивчення дитини через еволюційнобіологічні і культурноісторичні закономірності їїрозвитку та розробка такої моделі виховноїсистеми, яка б базувалася на формуваннісамобутньої індивідуальності. Водночас виявленой спільні риси у їхніх концепціях: дитиноцентризм

при розробці власних педагогічних моделей тадослідження дитинства як особливого періоду вжитті людини. Відмітимо також, що напрямидослідження тогочасної психологопедагогічноїнауки носили двосторонніх характер, а саме – віддитини, виходячи з її інтересів та потреб, – додитини з метою всебічного розвитку її розумових,фізичних, моральних здібностей.

Однак даний напрям дослідження потребуєглибшого вивчення, особливо наступні періодирозвитку реформаторської педагогіки в Українідля більш адекватного розуміння її ролі длявивчення проблеми дитини та дитинства в ціломута використання цих здобутків в сучаснійпедагогічній практиці.

1. Ананьїн С.А. Педологія // Путь просвещения. –1923. – № 4. – С. 39 – 54.

2. Бех І. Особистісно-орієнтований підхід увихованні / / Професійна освіта: педагогіка іпсихологія: Українсько-польський щорічник. –Ченстохова – Київ, 2000. – С. 331 – 350.

3. Бехтерев В.М. Обьективная психология. – М.:Наука, 1991. – 480 с.

4. Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка XXстоліття. – Тернопіль, 1996. – 290 с.

5. Кравцова Т.О. Теорія і практика вивченнядитини у реформаторській педагогіці: Навчальнийпосібник. – Кіровоград: Поліграфічно-видавничийцентр “Імекс ЛТД”, 2007. – 147 с.

6. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник.– Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.

7. Музыченко А. Монизм и школа. – С.-Петербург,1908. – 30 с.

8. Музыченко А. Что такое педагогика и чему онаучит / Оттиск из 9-го тома “Народнойэнциклопедии”. – М., 1912. –С. 134 – 181.

9. Сикорский И.А. Психологические основивоспитания и обучения. – К., 1909. –35 с.

10. Сисоєва С.О., Соколова І.В. Нариси з історіїрозвитку педагогічної думки: Навчальний посібник.– К.: Центр навчальної літератури, 2003. –308 с.

11. Ступарик Б.М. Українська національна школа:витоки, становлення: Навчально-методичнийпосібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 336 с.

12. Сухомлинська О.В. Проблема “природа –виховання” в педагогічній теорії та шкільнійпрактиці України 20 – 30-х рр. // Педагогіка іпсихологія. – 1997. – № 2. – С. 73 – 80.

13. Українська педагогіка в персоналіях: У 2 кн. –Кн. 1: Навч. посібник / За ред. О.В. Сухомлинської. –К.: Либідь, 2005. – 624 с.

14. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання.Спроба педагогічної антропології. В 6 т. – Т. 4. – К.:Держ. учбово-педагогічне вид-во, 1954. –517 с.



18

1 Pojęcie edukacji. Edukacja, od łacińskiegosłowa educare, znaczy: wychowywać,kształcić1. W języku polskim synonimem

edukacji jest pojęcie “wychowanie”. Natomiastpojęcie “edukacja” rozumiane jest jako długotrwałyproces zdobywania wiedzy, umiejętności, a zwłaszczakształcenia. Termin ten wszedł do słownictwawspółczesnych pedagogów, psychologów isocjologów.

Edukacja to “ogół wpływów na jednostki i grupyludzkie, sprzyjających ich rozwojowi, aby wnajwyższym stopniu stały się świadomymi i twórczymiczłonkami wspólnoty społecznej, kulturowej inarodowej oraz były zdolne do aktywnejsamorealizacji, własnej tożsamości i rozwijaniawłasnego “ja”.2 Proces edukacji obejmuje więccałokształt zabiegów wychowawczych, mających nacelu uformowanie człowieka pod względemfizycznym, moralnym, religijnym i umysłowym orazprzygotowanie go do życia wśród innych: w rodzinie,społeczeństwie, ojczyźnie i świecie.

W Piśmie świętym wychowawcą jest sam Bóg,który osobiście lub za pośrednictwem powołanychludzi przez pouczenia, napomnienia i prośby, kierującsię ojcowskim miłosierdziem, prowadzi swój luddrogami nawrócenia i zbawienia. W NowymTestamencie całe postępowanie Jezusa jest jednymdziełem wychowania apostołów, uczniów i rzeszludzkich oraz stopniowym odsłanianiem odwiecznegoplanu zbawienia.

Edukacja jest pojęciem bardzo ogólnym. Turozumiem ją zgodnie z określeniem, które podałem wswojej pracy pt. Edukacja do wolności i miłości wteorii i praktyce szkoły3. Edukacja obejmuje zatemzespół oddziaływań zamierzonych świadomie,prowadzonych zgodnie z wybranym ideałem

wychowawczym i dydaktycznym, a mającymdoprowadzić do zmian w funkcjonowaniu jednostek igrup w celu ukształtowania określonej osobowości.

2. Pojęcie ewangelizacji.Słowo “ewangelizacja”, z języka greckiego,

znaczy: głoszę, niosę, zwiastuję dobrą nowinę4.Ewangelizacja jest przepowiadaniem światu JezusaChrystusa i Jego Ewangelii w celu realizacji zbawieniaczłowieka. W sensie ścisłym oznacza przekazywanieobjawienia Bożego niewierzącym przez działalnośćmisyjną, by doprowadzić ich do wiary, w znaczeniuszerszym – działalność ewangelizacyjną skierowanądo wierzących w Chrystusa, by ich pouczyć i pobudzićdo życia według zasad wiary5.

Dzisiaj słowo “ewangelizacja” stało siępowszechnie stosowanym określeniem misjiapostolskiej całego Kościoła we współczesnymświecie. W tym aspekcie najczęściej używa sięokreślenia “nowa ewangelizacja”. Termin ten maswoje źródło w nauce Soboru Watykańskiego II, byłużywany przez papieża Pawła VI, aleogólnoświatowe upowszechnienie zawdzięcza JanowiPawłowi II. Zgodnie z nauką papieża do prowadzenianowej ewangelizacji na mocy sakrąmentów chrztu ibierzmowania zobowiązani są oprócz duchowieństwawszyscy wierni świeccy. Nowa ewangelizacja maobejmować całe życie człowieka, m.in. politykę,ekonomię i kulturę. Aby była skuteczna, powinna byćprowadzona z gorliwością i mocą, także w tychmiejscach i okolicznościach, gdzie występuje kryzyscywilizacji współczesnego świata6.

3. Zadania edukacji w dziele ewangelizacjioraz rola ewangelizacji w procesie edukacji.

Wzajemne relacje zachodzące między edukacjąa ewangelizacją w środowisku szkolnym omówię napodstawie swej pracy pt. Projekt edukacyjny szkołykatolickiej7. Edukację i ewangelizację ujmuję tam

Andrzej Kryński, Ks. Prof. nzm. dr. hab.Instytut Edukacji i Rozwoju w Częstochowie, Polska

EDUKACJA A EWANGELIZACJA W SZKOLE XXI WIEKU

Andrzej Krynski, PhD. Msgr. Prof.The Institute of Education and Development in Czestochowa, Poland

EDUCATION AND EVANGELIZATION IN THE SCHOOL OF THE XXI CENTURY

УДК 371.2“20”:37.017.93

1 Słownik współczesnego języka polskiego, Warszawa 1996, S. 227.2 Z. Kwieciński, Edukacja jako wartość odzyskiwana wspólnie, “Edukacja”, 1991, nr. 1, S. 89.3 A. Kryński, Edukacja do wolności i miłości w teorii i praktyce szkoły, Częstochowa 1998, S. 73.4 R. Popowski, Wielki słownik greckopolski Nowego Testamentu, Warszawa 1994, S. 239.5 A. Szafrański, F. Zaplata, Ewangelizacja, [w:] Encyklopedia katolicka, t. 4, Lublin 1985, kol. 1436.6 K. Paw1ina, Nowa ewangelizacja i jej realizacja w Polsce po 1989 roku, Warszawa 1995, S. 33.7 Częstochowa 2001, S. 96.


© A. Kryński, 2013

19 Молодь і ринок №8 (103), 2013

jako dwie części składowe widzianego całościowochrześcijańskiego procesu wychowawczego.Obydwa pojęcia wyrażają ideę jedności, cechującącały zespół czynności, których celem jest człowiekukształtowany na wzór Jezusa Chrystusa.

Prekursorem takiego rozumienia edukacji iewangelizacji był niewątpliwie św. Jan Chrzciciel deLa Salle (1651 – 1719) – pedagog, założycielZgromadzenia Braci Szkół Chrześcijańskich. Wedługtego słynnego wychowawcy i pedagoga nie możnasztucznie oddzielać tego, co należy do dziedzinyedukacji, od tego, co służy ewangelizacji. Edukacja iewangelizacja to dwa elementy gwarantujące pełnewychowanie człowiekachrześcijanina8.

Edukację należy pojmować jako podłoże, miejscei adaptację ewangelizacji do zmieniających sięwarunków życia. Co więcej, można tu mówić oswoistej “teologii edukacji”. Ma ona na uwadze dobroduchowe wychowanka, które w rezultaciewychowania powinno przybliżyć Chrystusa osobieewangelizowanej. Przedmiotem teologii edukacji jestwychowanek upodabniający się do Jezusa Chrystusai nauczyciel, którego trud dydaktyczny ukierunkowanyjest na ewangelizację uczniów.

Podobną koncepcję teologii, którą nazywamedukacyjnoewangelizacyjną, można znaleźć wpismach wybitnego i do niedawna bardzo popularnegowłoskiego myśliciela katolickiego RomanoGuardiniego (1885 – 1968). Znane powszechnie jestjego powiedzenie, że w świetle wiary edukacjapowinna stać się drogą do Boga9. Chrześcijaństwopozwala, a nawet wręcz zachęca, by ludzie wierzący,uwzględniając wszystkie okoliczności edukacyjne,uczynili z procesu wychowawczego właśnie drogędo Boga. Dlatego też zarówno edukacja, jak iewangelizacja powinny stawiać sobie za podstawowycel pełne wychowanie człowieka.

Również Sobór Watykański II w Deklaracji owychowaniu chrześcijańskim podkreślił znaczeniei rolę jedności dóbr intelektualnych (edukacja) zdobrami duchowymi (ewangelizacja) w budowaniupełnej osobowości wychowanków10.

W świetle tego, co zostało tu powiedziane, możnapostawić bardziej konkretne pytanie: jakie czynnikidecydują o chrześcijańskim charakterze edukacji?Odpowiedź jest jednoznaczna. Decydują łącznie dwa

czynniki: treści przekazywane w procesieedukacyjnym oraz ich realizacja w codziennym życiu,czyli ewangelizacja. Ten scalony proces możeodbywać się zarówno na lekcjach religii, jak i w tzw.nauczaniu przedmiotów świeckich11.

W mojej pracy dotyczącej projektu edukacyjnegoszkoły katolickiej staram się wykazać, że jest tooryginalna droga do spotkania z Chrystusem, któraw procesie edukacji uwzględnia wszystkie sytuacjeżyciowe: zawodowe, służbowe i rodzinne. Natomiastw edukacji szkolnej ważne miejsce zajmuje relacja:nauczyciel – uczeń. W tym wypadku w centrumuwagi musi się znaleźć odpowiedni chrześcijańskiprogram edukacyjny. Szkoła nie może być instytucjązbiurokratyzowaną, ale powinna być płaszczyznąegzystencjalną. Jej funkcjonowanie powinnausprawniać własna wizja, dynamika i oczywiścieprogram12. W takim rozumieniu szkoła jest miejscemspotkań, dialogu i współpracy wielu partnerów(podmiotów): rodziców, nauczycieli, aktualnychuczniów, absolwentów oraz społeczności lokalnej,państwowej i różnych wyznań.

4. Program edukacyjny w środowiskuszkolnym.

Działalność edukacyjną szkoły można uznać zasprawną i skuteczną, jeśli uczeń “doświadcza rozwojucałej swej osobowości”. Akceptując w środowiskuszkoły pluralizm postaw ludzkich, stara się onwypracować własną autonomiczną życiowąpostawę13.

Taką właśnie szkołę miał na uwadze SobórWatykański II:

“Między wszystkimi środkami wychowaniaszczególne znaczenie ma szkoła, która mocą swojegoposłannictwa kształtuje z wytrwałą troskliwościąwładze umysłowe, rozwija zdolność wydawaniaprawidłowych sądów, wprowadza w dziedzictwokultury wytworzonej przez przeszłe pokolenia, kształcizmysł wartości, przygotowuje do życia zawodowego,sprzyja dyspozycjom do wzajemnego zrozumieniasię...; ponadto stanowi jakby pewne centrum, wktórego wysiłkach i osiągnięciach powinnyuczestniczyć równocześnie rodziny, nauczyciele,różnego rodzaju organizacje rozwijające życiekulturalne, obywatelskie, religijne, państwowe i całaspołeczność ludzka”14.

Założeniem programu edukacyjnego powinna być8 R. Rуbicki, Pedagogika Jana Chrzciciela de La Salle. Pedagogiczne założenia lasaliańskiego systemu wychowawczego,Kraków 1996.9 Por. R. Guardini, Bóg daleki, Bóg bliski, Poznań 1991, S. 208.10 Deklaracja o wychowaniu chrześcijańskim, nr. 1 i 2.11 Por. M. Lenna, L’esprit de I’education, Paris 1981, S. 28.12 Por. R. Schu1z, Szkoła – instytucja – system – rozwój, Toruń 1992, S. 7.13 Por. R. Pachociński, Podstawy kształcenia wyższych umiejętności poznawczych w nowoczesnej szkole, Warszawa1997, S. 86.14 Deklaracja o wychowaniu chrześcijańskim, nr. 5.


20

nowoczesna tzw. szkoła młodzieży, współtworzonaprzez uczniów i nauczycieli. Odpowiedzialność zaowoce edukacji podejmuje cała “wspólnota szkolna”,tzn. uczniowie, nauczyciele, rodzice i wszyscypracownicy zatrudnieni w szkole. Taka szkoła,zwłaszcza o profilu katolickim, będzie miejscem, gdzieżyje się po chrześcijańsku i gdzie na co dzień daje sięświadectwo wiary. Stanie się również centrumbraterskich spotkań i przestrzenią dla ludzkichposzukiwań. Na tej płaszczyźnie szkoła jestniewątpliwie miejscem uprzywilejowanym dlaaktywnej działalności duszpasterskiej. Jej działalnośćożywia przecież otwartość na przyjęcie prawdy igotowość do intelektualnego wysiłku.

Przechodząc do bardziej szczegółowegoomówienia wzajemnych relacji między edukacją aewangelizacją, należy zwrócić uwagę na niezmiernieważny problem zawarty w pytaniu: jak głosićEwangelię w środowisku szkolnym oraz w jakiejmierze ewangelizacja może przyczynić się dopogłębienia programu edukacyjnego? Jest sprawąoczywistą i nie podlegającą dyskusji, że cały procesedukacyjny ma wspierać głoszenie Dobrej Nowiny.Jednak głoszenie to w środowisku szkolnym nie możebyć izolowane i oddzielone “od świata” orazproblemów społecznopolitycznych. Szkoła, zwłaszczakatolicka, ma być otwarta dla wszystkich, tworząc“mikrospołeczność”, która funkcjonuje zgodnie zpotrzebami wyrażonymi w wizji świata swojej epoki.

Ważne jest także umiejscowienie ewangelizacji wkontekście szkoły działającej na rzecz rozwojuczłowieka, nazwanej przez Jana Pawła II “służbączłowiekowi”15. Z tych względów programedukacyjny powinien być ześrodkowany wokółfundamentalnych problemów współczesnegoczłowieka i świata.

Do podstawowych postulatów i zadań stawianychedukacji szkolnej w aspekcie teologicznym iapostolskim należy zaliczyć:

humanizację świata, promocję godności człowieka, odkrywanie jego wymiaru duchowego, praktykowanie i głoszenie wiary, nasycanie działalności ludzkiej wartościami

płynącymi z Ewangelii.Natomiast najbardziej dostępnymi sposobami

ewangelizacji mogą byćnastępujące formy: nauczanie religii, czyli lekcje szkolne,

katecheza jako wprowadzenie w przeżycie wiary, edukacja religijna, dotycząca środowiska

szkolnego, a także rodzin i różnych grupmłodzieżowych,

ćwiczenia duchowne, zwłaszcza rekolekcje, dniskupienia, konferencje, sesje tematyczne i zebrania.

Ewangelizacja środowiska szkolnego okaże sięwówczas skuteczna, gdy w programie edukacyjnymuwzględnione będą następujące kryteria:

analiza sytuacji duszpasterskiej środowiska, wybranie priorytetów na polu edukacji, określenie celów możliwych do osiągnięcia, wybór konkretnego działania i jego realizacja, ocena lub weryfikacja osiągniętych wyników.5. Relacje między edukacją a ewangelizacją

w Kościele.Wzajemne relacje zachodzące między edukacją

a ewangelizacją można również rozpatrzyć na tleproblemów duszpasterskich Kościoła w Polsce naprzełomie XX i XXI w. Warto przypomnieć, że JanPaweł II po raz pierwszy jako papież określenia“nowa ewangelizacja” w odniesieniu do warunkówpolskich użył w Nowej Hucie podczas pielgrzymki w1979 r. Wspominając krzyż milenijny (1966 r.),postawiony na placu budowy kościoła przeznowohuckich robotników wbrew woli rządzącychPRLem, powiedział: “Rozpoczęła się nowaEwangelizacja... Krzyż trwa, choć zmienia się świat.Dziękujemy dzisiaj przy [...] Krzyżu nowohuckim zaten nowy początek ewangelizacji, który tutaj siędokonał”16.

Określenie papieskie “nowa ewangelizacja”oznacza nowe czasy i warunki, w jakich ma byćgłoszona Ewangelia w Polsce.

Do tej myśli Ojciec Święty nawiązywałwielokrotnie, przede wszystkim podczas wszystkichpielgrzymek do Ojczyzny, w przemówieniach doPolaków przebywających w Rzymie, zwłaszcza dobiskupów i osób duchownych. Warto w tym miejscuzacytować przynajmniej niektóre z nich, zawierającediagnozę sytuacji religijnej w Polsce. W 1987 r. wWarszawie Papież powiedział: “[...] nasza własnapolska Ojczyzna wciąż potrzebuje nowejewangelizacji. Podobnie jak cała chrześcijańskaEuropa. Po setkach lat i tysiącach wciąż na nowo!Cała Europa stała się kontynentem nowego wielkiegowyzwania dla Ewangelii. I Polska też”17.

Gdy transformacja ustrojowa stawała się corazbardziej widoczna, Jan Paweł II stwierdził: “Polska

15 Por. Jan Paweł II, Adhortacja apostolska “O powołaniu i misji świeckich w Kościele i świecie dwadzieścia lat poSoborze Watykańskim II”.16 Homilia w czasie mszysw. odprawionej przed opactwem oo. Cystersów w Mogile (9.06.1979), [w:] Drogowskazy dlaPolaków Ojca Świętego Jana Pawła II, t. II, Kraków 1999, S. 177.17 Homilia w czasie mszy św. beatyfikacyjnej biskupa Michała Kozala, odprawionej na Placu Defilad na zakończenie IIKongresu Eucharystycznego, [w:] tamże, t. II, S. 512.



21 Молодь і ринок №8 (103), 2013

znajduje się obecnie w bardzo ważnym momenciedziejów... Cieszy fakt, że wierni świeccy włączająsię w dzieło ewangelizacji i czują się coraz bardziejświadomi swojej roli w Kościele. Jest wielkimzadaniem Kościoła w Polsce, żeby tęsamoświadomość eklezjalną u katolików świeckichpogłębić i czynić ją coraz bardziej dojrzałą w duchuSoboru Watykańskiego II [...]. W tym świetle należyformować rodziny i różnego rodzaju wspólnotykościelne i cywilne”18.

Nowa ewangelizacja – zdaniem Papieża – nie jestmożliwa bez czynnego zaangażowania katolikówświeckich, świadomych swego powołania apostolskiegow Kościele i świecie19.

Również w promulgowanych dokumentach IIPolskiego Synodu Plenarnego ukazana zostałagodność i powołanie katolików świeckich w dzieleewangelizacji.

Ludzie świeccy – podkreślił Synod – wykonującwłaściwe sobie zadania, kierowani duchemewangelicznym, mają przyczyniać się do uświęcaniaświata na kształt zaczynu, niejako od wewnątrz, i wten sposób przykładem życia, promieniując wiarą,nadzieją i miłością, ukazywać innym Chrystusa20.

Wszystkie działania ewangelizacyjne mają byćukierunkowane na pogłębienie wiary i postawkatolickich (ewangelizacja ad intra) oraz jakoodpowiedź na współczesne wyzwania (ewangelizacjaad extra).

Niezbędnym warunkiem owocnego wypełnianiamisji ewangelizacyjnej jest “poddanie” świeckichprocesowi stałej edukacji. W tym wypadku edukacjęnależy rozumieć jako integralną formację takduchową, jak i intelektualną. Formacja ta wedługSynodu to “proces osobistego dojrzewania iupodabniania się do Chrystusa”, zmierzająca dołączenia życia z wiarą. Jej integralny charakter polegana kształtowaniu życia duchowego, intelektualnego iapostolskiego oraz pogłębianiu znajomości doktrynykatolickiej, a jednocześnie na rozwijaniu cnót ludzkich,postaw rodzinnych, obywatelskich i podnoszeniukwalifikacji zawodowych. Edukacja formacyjna jakokonieczny warunek skutecznej działalnościewangelizacyjnej ma obejmować różne płaszczyznyaktywności ludzkiej, m.in. sprawności, umiejętności icnoty obywatelskie, takie jak uczciwość, poczuciesprawiedliwości, szczerość, uprzejmość, siła ducha.Formacja uwzględniając różne aspekty życia, maprowadzić do przezwyciężenia rozłamu między

wyznawaną wiarą i życiem codziennym. Temu celowisłuży także poprawnie ukształtowane sumienie,praktyki religijne, życie sakramentalne i korzystaniez kierownictwa duchowego.

Do środowisk formacyjnych Synod zalicza przedewszystkim rodzinę, a następnie parafie, diecezje,organizacje, stowarzyszenia i ruchy katolickie (wśródnich wyróżnia Akcję Katolicką) oraz szkoły iuniwersytety katolickie.

Przygotowani przez formację ludzie świeccy wewspółpracy z hierarchią i duchowieństwem mająobowiązek podjęcia misji ewangelizacyjnej,zachowując następujące priorytety:

troska o rodzinę i wychowanie młodegopokolenia;

krzewienie katolickiej nauki społecznej; służba człowiekowi; formacja sumień i kształtowanie ładu

społecznego; opieka nad ubogimi; przepajanie kultury wartościami z Ewangelii; ekumenizm i dialog z innymi religiami21.6. Perspektywy na XXI wiek.Dwudziesty pierwszy wiek to zaproszenie do

współpracy i koordynacji na każdym “polu”edukacyjnym. Należałoby wypracować nowepomysły i wspólne zapatrywania w dziedzinieedukacji i ewangelizacji. O ich skuteczności możnamówić wówczas, gdy będą spełnione następującewarunki:

Należy aktywnie włączyć się w plan edukacji iewangelizacji, dając dowód dyspozycyjności wcodziennych obowiązkach, w relacjach osobowych,jak również poprzez zgodę na przyjęcie funkcjianimacyjnych, formacyjnych czy odpowiedzialnegostanowiska przyczyniającego się do realizacji tychprojektów. W tym aktywnym przyłączeniu się możnawidzieć współczesną formę konkretnej solidarności;

Powinna zaistnieć komplementarność wdziałaniu pomiędzy poszczególnymi osobami i grupami,niezależnie od tego, czy działają w instytucjachedukacyjnych czy poza nimi. Wypada więcposzukiwać różnorodnych możliwości praktycznejwspółpracy, biorąc pod uwagę aspekty wychowaniachrześcijańskiego;

Ośrodki edukacyjne powinny mieć na uwadzeproblem poznawania, tłumaczenia i wyrażania Ewangeliijęzykiem współczesnym. Takie wspólne poszukiwanieprzyczyni się niewątpliwie do scalenia naszych poglądów,sposobów myślenia i kierunków działania.

18 Jan Paweł II, Przemówienie do II grupy biskupów przybyłych z wizytą ad limina (2.02.1998), [w:] tamże, t. I, S. 212.19 Jan Paweł II, Dziedziny apostolstwa świeckich, [w:] Wierzę w Kościół jeden, święty, powszechny i apostolski, Rzym1966, S. 367.20 Drugi Polski Synod Plenarny, Poznań 2001.21 Tamże.


22

W nowej epoce należałoby zwrócić uwagę nanastępujące sugestie:

Trzeba pogłębić refleksję nad tym, co nas łączyw dziedzinie edukacji i ewangelizacji. Rozpoczęteprzez nas odkrywanie i pogłębianie nigdy się niezakończy, ponieważ Duch Święty za każdym razempomaga nam dostrzec nowe aspekty. Tego rodzajurefleksja powinna dopomóc w określeniu rodzajówodpowiedzi, jakie możemy zaproponować ludziomwspółczesnym;

W języku jasnym i dostępnym dla wszystkichwyrazić treść tego poszukiwania w odniesieniu donaszego środowiska, życia i naszej kultury;

W każdym środowisku edukacyjnym należydokonać analizy funkcjonowania kierunków, celów,działań oraz sposobów, by zweryfikować stopień ichwierności wobec myśli edukacyjnej;

Tworzyć programy, ośrodki i komisje dla formacjiedukatorów, które powinny być “zakładem oprzyszłość” i kluczem otwierającym drzwi;

Wskazane byłoby zwiększenie liczby kontaktówmiędzy różnymi gałęziami w celu wzmocnieniawspółpracy, wzajemnego wzbogacenia, otwarciaperspektyw na kontakty z innymi.

Education et evangelisation a l’ecole du XXIĺ

siecle Resume.Le concept d’education et d’ćvangelisation

exprime l’idee d’unite, caracterisant un ensembled’activites ayant pour but la formation de lapersonnalitć de l’homme.

Le proces de 1’education comprend un ensembled’influences exercees en toute conscience,appliquees en accord avec les ideaux educatifs etdidactiques choisis, influences qui doi vent aboutir a

des changements dans le fonctionnement de l’individuainsi que du groupe, afin de former la personnalite deThomme. La signification de l’evangelisationaujourd’hui est definie comme une mission apostoliquede 1’Ćglise dans le monde contemporain. Cetteevangelisation doit embrasser toute la vie de l’hommeet responsables de sa realisation sont tous les croyants,egalement les croyants lai’ques.

II importe done de placer l’evangelisation dans lecontexte d’une ćcole agissant dans l’interet dudeveloppement de l’homme, appele par Jean Paul II“le service a l’homme”.

Pour ces raisons le programme d’education etd’evangelisation devrait encercler les problemesfondamentaux du monde contemporain.

Les postulats et taches fondamentales de1’education realisee dans l’aspect apostolique ettheologique devraient inclure entre autre:

l’humanisation du monde, la promotion de la dignite de l’homme, la decouverte des dimensions de son ame, la pratique et la propagation de la croyance, l’emplissement de l’activite humaine avec les

valeurs tirees de l’Evangile.La realisation de ce programme educatif a pour

but la creation d’une nouvelle “ecole de jeunes” gracea la collaboration des ćleves et des professeurs. Toutela “communaute scolaire” – les eleves, lesprofesseurs et les parents – sont responsables deseffets educateurs.

L’ecole catholique qui reunit dans ses intentionsle proebs educatif avec l’evangelisation doit etreouverte a toute la socićtć, en accord avec les besoinsexprimes dans la vision d’un monde uni.



“Люди не люблять тих, у кого мир у душі і в серці. Не витрачайте свій час на заздрісників, бережіть своє щастя! Бог дає нам приклад сильної, всепоглинаючої любові. Будьте ласкаві з іншими. Неправильний вчинок з добрим ставленням, миліше, ніж створення дива без добра”.

Мати Тереза католицька черниця, засновниця доброчинних місій


23 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Wstęp. Czasy, w których żyjemy mimowalorów szczęścia i dobra istniejącegow życiu człowieka, spotykają także

znamiona zła i kryzysu. Ostatnie lata ustawiają nasw przestrzeni europejskiego i światowego kryzysuekonomicznego, politycznego a także kryzysu ducha.

Szczególnie Kościół katolicki w swoim nauczaniua najbardziej swoich dokumentach podejmujespołeczne problemy i próbuje je rozwiązywać. Jeśliprzyjmiemy, że największym dobrem człowieka jestmiłość pisana przez duże M, to musimy szukać jejrealizacji w wymiarze ludzkim, nadprzyrodzonym iinstytucj onalnym.

Do ważnych dokumentów Kościoła należyzaliczyć pierwszą encyklikę Papieża Benedykta XVI:“Deus caritas est”. Podejmuje ona w swoich dwóchczęściach to zagadnienie w wymiarze mężczyzny ikobiety, w wymiarze wiary oraz szeroko rozumianej“Caritas”. Papież w zdrowej nauce Kościoła wyraziłpodziw miłości, która kształtuje dwojga do jej pełni iopisuje jej moc w pokonywaniu słabości tego świata,szczególnie w dobie kryzysu i zagrożenia.

Ojciec święty w sprawiedliwości i miłości widzi receptęna rozwiązanie różnego rodzaju kryzysów człowieka, europyi świata. Tylko miłość może uleczyć świat ze słabości.

Ogólne przesłanie encykliki. EncyklikaBenedykta XVI “Deus caritas est” (“Bóg jestmiłością”), zawiera przesłanie przykazania miłościBoga i miłości bliźniego do świata, który jak podkreśla“z imieniem Bożym łączy się czasami zemstę czynawet obowiązek nienawiści i przemocy”1.

Podkreśla papież: “W pierwszej mojej encyklicepragnę mówić o miłości, którą Bóg nas napełnia iktórą mamy przekazywać innym”. Ponadto : “Chcępobudzić świat do nowej, czynnej gorliwości wdawaniu ludzkiej odpowiedzi na Bożą miłość”2 .

Pierwsza część encykliki porusza różne wymiarymiłości, także erotycznej, w drugiej mówi o kościelnymwypełnieniu przykazania miłości bliźniego. Papieżprzypomniał, że Kościół nie może podejmować walkipolitycznej.

Papież Benedykt XVI podjął rozważanie na tematznaczenia słowa “miłość”. Przypomniał, że: “Miłośćmiędzy mężczyzną i kobietą w której ciało i duszauczestniczą w sposób nierozerwalny i w której przedistotą ludzką otwiera się obietnica szczęścia, pozornienie do odparcia, wyłania się jako wzór miłości w całymtego słowa znaczeniu, w porównaniu z którym napierwszy rzut oka każdy inny rodzaj miłości blednie”3.

Dużo miejsca papież poświęcił rozważaniu natemat miłości kobiety i mężczyzny i miłości opartejna wierze. Zacytował filozofa niemieckiegoFryderyka Nietschego, który powiedział, że:“chrześcijaństwo jakoby dało miłości mężczyzny i kobietydo picia truciznę, chociaż z jej powodu nie umarł,przerodził się w wadę”4. Dotyczy to stwierdzenieprzekonania, czy Kościół swymi przykazaniami izakazami nie czyni gorzkim tego, co w życiu jestnajpiękniejsze. Papież pyta retorycznie: Czychrześcijaństwo rzeczywiście zniszczyło miłość dwojga?

Papież mocno zaznaczył, że: “człowiek staje sięnaprawdę sobą kiedy ciało i dusza odnajdują się wwewnętrznej jedności”.

W drugiej części encykliki papież napisał, że caładziałalność Kościoła jest wyrazem miłości, którapragnie całkowitego dobra człowieka. Ta częśćdotyczy tematu podjętego w niniejszym rozważaniu.

Stanisław Łupiński, Ks. prof. nzw. dr hab.Instytut Edukacji i Rozwoju w Częstochowie, Polska

ETYKA I KRYZYS W UJĘCIU ENCYKLIKI BENEDYKTA XVI “DEUS CARITAS EST”

Станіслав Лупінські, ксьондз, професор, доктор габітольований, ректор,академік Академії наук вищої освіти України

Інститут освіти і розвитку в Ченстохові, Польща

ЕТИКА І КРИЗА ПО ЕНЦИКЛОПЕДІЇ БЕНЕДИКТА XVI “БОГ Є ЛЮБОВ”

Stanislav Lupinski, PhD. Rev. Prof.Academician of Academy of Sciences of Higher Education of Ukraine

Institute of Education and Development in Czestochowa, Poland

ETHICS AND CRISIS IN ENCYCLOPEDIA OF BENEDYCT XVI “GOD IS LOVE”Spis treści: Wstęp; 1. Ogólne przesłanie encykliki; 2. Caritas jako dzieło miłości Kościoła; 3. Sprawiedliwość

i miłość wobec polityki; Zakończenie.

УДК 244“15”:241

1 Encyklika Benedykta XVI “Deus caritas est”, S. 1.2 Tamże.3 Tamże.4 Encyklika Benedykta XVI “Deus caritas est”, S. 8.


© S. Łupiński, 2013

24

Szczególnie elementy etyki zawarte w encyklicewobec kryzysu ekonomicznego i politycznego weuropie i świecie.

Caritas jako dzieło miłości Kościoła. Miłośćbliźniego jest powinnością każdego wierzącegoczłowieka ale i zadaniem wspólnoty kościelnej –przypomniał papież. W wymiarze Kościoła lokalnego,powszechnego w wymiarze globalnym.

“Caritas nie jest dla Kościoła rodzajem opiekispołecznej, którą można by powierzyć komu innemu,ale należy do jego natury, jest niezbywalnym wyrazemjego istoty”– zauważył papież. Ponadto “oddziewiętnastego wieku wysuwane były zastrzeżeniaprzeciw działalności charytatywnej Kościoła, rozwijanepotem z naciskiem przez myśl marksistowską”. “Dziełacharytatywne – jałmużna – w rzeczywistości są dlabogatych sposobem pozwalającym uniknąćzaprowadzenia sprawiedliwości i uspokoić sumienia,by zachować ich pozycje, które pozbawiają ubogichich praw. Zamiast popierać przez poszczególne dziełamiłosierdzia istniejący stan rzeczy, należałoby stworzyćporządek prawny, w którym wszyscy otrzymaliby swojączęść światowych dóbr, a zatem nie potrzebowalibyjuż dzieł miłosierdzia” – przypomniał Ojciec święty, żetaka argumentacja nie jest pozbawiona błędu.

Podsumowując istotę marksizmu papież wyraziłopinię, że “wskazał on w rewolucji światowej i wprzygotowaniu do niej panaceum na problemyspołeczne: przez rewolucję i następującą po niejkolektywizację środków produkcji; wszystko naglemiało funkcjonować w inny i lepszy sposób”. “Tensen rozwiał się” – podkreślił papież dodając, że w“trudnej sytuacji, w jakiej dziś się znajduje również zpowodu globalizacji ekonomii, nauka społecznaKościoła stała się podstawowym wskazaniemproponującym słuszne kierunki”.

Sprawiedliwość i miłość wobec polityki.“Sprawiedliwość jest celem, a więc również wewnętrznąmiarą każdej polityki. Polityka jest czymś więcej niż prostątechniką dla zdefiniowania porządków publicznych: jejźródło i cel znajdują się właśnie w sprawiedliwości, a tama naturę etyczną” – napisał papież.

“Sprawiedliwy porządek społeczeństwa i państwa jestcentralnym zadaniem polityki. Państwo, które niekierowałoby się sprawiedliwością zredukowałoby się dowielkiej bandy złodziei, jak powiedział kiedyś Augustyn” –przypomniał papież.

“Sprawiedliwość jest celem, a więc równieżwewnętrzną miarą każdej polityki... jej źródło i celznajdują się właśnie w sprawiedliwości, a ta manaturę etyczną” – wyjaśnia papież. Dodaje ponadto,że może nastąpić zaślepienie etyczne z przewagiinteresu i władzy, które jest groźne i nie można gocałkowicie wyeliminować. By jednak funkcjonowaćuczciwie trzeba przez sprawiedliwość kształtowaćrozum praktyczny i stale go oczyszczać.

Benedykt XVI stwierdził, że wiara pozwalarozumowi lepiej spełniać jego zadanie i lepiej widziećto, co jest mu właściwe.

Podkreślił papież, że katolicka nauka społeczna nie mazamiaru przekazywać Kościołowi władzy państwa. “Niechce również – dodał – narzucać tym, którzy nie podzielająwiary, perspektyw i sposobów zachowania, które do niejprzynależą. Po prostu chce mieć udział w oczyszczaniurozumu i nieść pomoc, aby to, co sprawiedliwe, mogło tu iteraz być rozpoznane, a następnie realizowane”. Pomagateż w kształtowani sumienia, które w polityce pomożepodejmować właściwe decyzje i zadania.

Benedykt XVI przypomniał, że Kościół nie możepodejmować walki politycznej, aby zrealizować jaknajbardziej sprawiedliwe społeczeństwo i nie może stawiaćsię na miejscu państwa. “Nie może też jednak i nie powinienpozostawać na marginesie w walce o sprawiedliwość”.

Według papieża, miłość jako caritas zawsze będziepotrzebna i to nawet w najbardziej sprawiedliwymspołeczeństwie, bo w każdej sytuacji będzie istniałocierpienie, wymagające pocieszenia i pomocy i zawszebędzie samotność.

Papież ostrzegł, że państwo, które chce zapewnićwszystko i wszystko bierze na siebie, staje się instytucjąbiurokratyczną nie mogącą zapewnić najistotniejszychrzeczy. “Nie państwo, które ustala i panuje nad wszystkim,jest tym, którego potrzebujemy, ale państwo, które dostrzeżei wesprze, w duchu pomocniczości, inicjatywypodejmowane przez różnorakie siły społeczne, łączące wsobie spontaniczność i bliskość z ludźmi potrzebującymipomocy” – napisał papież.

Zakończenie. Benedykt XVI w encyklice “Deuscaritas est” podjął rozważanie dotyczącenajważniejszej dziedziny życia jaka wyraża się wsłowie i programie słowa “miłość”. Dotyczy onomiłości między dwojga a więc mężczyzny i kobiety,relacji do wiary oraz tego wszystkiego co niesie wsobie pomoc Kościoła w działalności “Caritas”.

Podejmuje papież ponadto sprawy społeczne życiapaństwa i wzajemnych relacji państwo – Kościół,szczególnie na płaszczyźnie pomocy wobecpotrzebujących. Nie pomija wskazań dla państwa, by byłospołeczeństwem opartym na sprawiedliwości i miłości.

W dobie kryzysu proponuje papież katolicką naukękościoła jako etyczny wymiar doskonałego państwa. Niepodejmuje polemiki na tematy polityczne, bo Kościół niepowinien podejmować zadań politycznych państwa,jednaj przypomina o niektórych jego walorach.

Etyka w okresie kryzysu jest nadzieją nie tylko nawyjście z kryzysu ekonomicznego, lecz podstawą dobudowania społeczeństwa sprawiedliwego, kierującegosię w życiu codziennym miłością W czasie kryzysuzauważa papież, poszczególne narody powinnacechować solidarność i szeroko rozumiana Caritas.




25 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Вступ. Здоров’я індивіда, основніхарактеристики його життєдіяльності,ставлення до власного здоров’я

функціонально взаємопов’язані і взаємозумовлені.Значні зміни в одній з цих складовихобумовлюють зміни в інших ланках системи.Поняття здоров’я включає в себе різніхарактеристики. У Преамбулі Уставу ВООЗ 1948року можна знайти наступне формулювання

“Здоров’я – це стан повного фізичного, душевногоі соціального благополуччя, а не лише відсутністьхвороб чи фізичних вад”. Здоров’я як необхіднаумова професійної активності, повноцінноїжиттєдіяльності, повсякденного благополуччяформується і виявляється протягом усьогожиттєвого шляху особистості.

Сучасний процес модернізації українськоїосвіти пред’являє високі вимоги до

УДК 378.091

Оксана Микитюк, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри життєвих компетентностейЛьвівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Олена Шиян, доктор наук з державного права, професор,завідувач кафедри валеології та спортивної медицини

Львівського державного університету фізичної культури

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯВ ПРОЦЕСІ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я

У статті наведено результати дослідження процесу формування психологічної гармонії особистостів процесі ціннісного ставлення до здоров’я. Проаналізовано структуру ціннісного ставлення до здоров’я увчителів з предмету основи медичних знань. Досліджувались наступні компоненти – когнітивний компонент(в межах суб’єктивної оцінки здоров’я з метою усвідомлення власного стану), емоційний компонент (в межахвизначення особистістю місця здоров’я в ієрархії життєвих цінностей), поведінковий компонент (в межахреалізації цінності здоров’я в реальній життєдіяльності людини).

Ключові слова: ціннісне ставлення до здоров’я, компоненти ціннісного ставлення до здоров’я,психологічна гармонія особистості.

Літ. 8. Рис. 1.

Оксана Микитюк, кандидат сельскохозяйственных наук, доцент кафедры жизненных компетентностейЛьвовского областного института последипломного педагогического образования

Елена Шиян, доктор наук по государственному праву, профессор,заведующий кафедрой валеологии и спортивной медицины

Львовского государственного университета физической культуры

ФОРМИРОВАНИЕ ЛИЧНОСТИ УЧИТЕЛЯ В ПРОЦЕССЕ ЦЕННОСТНОГО ОТНОШЕНИЯ К ЗДОРОВЬЮ

В статье приведены результаты исследования процесса формирования психологической гармонииличности в процессе ценностного отношения к здоровью. Анализ структуры ценностного отношения к здоровьюу учителей предмета основы медицинских знаний. Исследовались следующие компоненты – когнитивныйкомпонент (в пределах субъективной оценки здоровья с целью осознания своего состояния), эмоциональныйкомпонент (в пределах определение личностью места здоровья в иерархии жизненных ценностей), поведенческийкомпонент (в рамках реализации ценности здоровья в реальной жизнедеятельности человека).

Ключевые слова: ценностное отношение к здоровью, компоненты ценностного отношения к здоровью,

психологическая гармония личности.

Oksana Mykytyuk, Ph.D (Agrarian), Docent Lvov Institute of Postgraduate Pedagogical EducationEllena Shyan, Dr. Sc. Professor Lviv University of Physical Education

FORMATION OF THE INDIVIDUAL TEACHER IN THE VALUE ATTITUDE TOWARD HEALTHThe results of the study of the formation of psychological harmony of the value of the individual in the process

of health behavior. Analysis of the structure of the value related to the health of the subject teachers basis of medicalknowledge. We investigated the following components – cognitive component (within the subjective evaluation ofhealth to a state of consciousness), the emotional component (within the definition of the individual place of healthin the hierarchy of values in life), the behavioral component (as part of the value of health in a real life person).

Keywords: value related to health, the components of the value related to health, psychological harmony ofthe individual.

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ В ПРОЦЕСІ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я

© О. Микитюк, О. Шиян, 2013

26

стресостійкості педагогів, здатності педагогівуспішно справлятися з тривалими фізичними,психічними і емоційними навантаженнями.Ефективність освітнього процесу визначається нетільки професійною компетентністю педагога, алебагато в чому залежить від його психічного іфізичного благополуччя, ставлення до власногоздоров’я та здоров’я учнів [1, 2, 3, 4]. В контекстіданого дослідження ми обмежили процес йоговивчення такою важливою характеристикою, якставлення до власного здоров’я як до цінності.Спираючись на думку Г.С. Нікіфорова [4], мивиходили з того, що ціннісне ставлення до власногоздоров’я включає наступні компоненти:

Когнітивний компонент – суб’єктивна оцінказдоров’я з метою усвідомлення власного стану;

Емоційний компонент – визначенняособистістю місця здоров’я в ієрархії життєвихцінностей;

Поведінковий компонент – реалізація цінностіздоров’я в реальній життєдіяльності, дії,спрямовані на збереження здоров’я, здоровийспосіб життя.

Таким чином, під ціннісним ставленням довласного здоров’я ми будемо розуміти внутрішніймеханізм поведінки особистості, спрямований назбереження здоров’я, в основі якого лежить йоговисока суб’єктивна значимість і усвідомленнястану власного здоров’я як передумови реалізаціїсвоїх життєвих завдань. Питання психологічноїгармонії, психологічного здоров’я особистості єдуже актуальним. Психологічне здоров’я – одназ найбільш гостро обговорюваних проблем.Багатовимірність цього явища і різноплановістьпідходів до його вивчення досі не дозволяють датиконкретного визначення, виділити складовіпсихологічного здоров’я. Проблемою ціннісногоставлення до власного здоров’я, психологічногоздоров’я почали цікавитися з античних часів. Упсихології активна розробка цієї проблемипочалася з ідей психологівгуманістів про сутністьповноцінної здорової особистості. Продовжилидослідження в області психічного тапсихологічного здоров’я зарубіжних і вітчизнянихпсихологів, такі як В.А. Ананьев, B.C. Братусь,О.С. Васильєва, І.В. Дубровіна, Г.С. Никифоров,Є.Р. Калитська, В.В. Колпачніков, Ф.Р. Філатов[1, 2, 3, 4, 5, 6, 7]. Психологічне здоров’я – одна знайбільш гостро дискусійних проблем, і увага донеї не зменшується в останні роки.

Багатовимірність цього явища і різноплановістьпідходів до його вивчення досі не дозволяють датиконкретного визначення, виділити складовіпсихологічного здоров’я [4]. Наукова категорія“психологічне здоров’я” була введена і найбільшдетально розроблена І.В. Дубровиной [4], яка

вважає, що основою психологічного здоров’ялюдини є гармонія людини з самою собою:усвідомлення своїх бажань, цінностей, сенсужиття, саморегуляція, самоактуалізація.Психологи давно вказують на енергетичну рольемоцій. Дослідження з стану психологічногоздоров’я проводились В.В. Бойко [4], який вважає,що емоції людини виконують роль посередника вперетворенні матеріальних зовнішніх і внутрішніхвпливів в психічну енергію. Психічна енергія однієїлюдини впливає на стан і поведінку іншої. Кожналюдина несе відповідальність за свійінформаційноенергетичний внесок в комунікаціюі повинна усвідомлювати, який вплив робить йогопсихічна енергія на партнерів. Особливо цепитання актуальне для вчителів. Впливенергетики людини у міжособових відносинахможе бути позитивною, негативною абонейтральною.

В.В. Бойко [4] виділяє чотири основні формуливзаємодії людини з навколишнім світом придослідженні стану психологічного здоров’я:ейфорична активність, рефрактерна активність,дисфорична активність, пасивне реагування.Можливі також їх поєднання, однак та чи іншаформа активності все ж переважає.

“Ейфорична активність” – відповідно за цієюформулою енергетика впливів (позитивних,нейтральних або негативних) перетворюється якправило, в позитивні психічні стани особи.

“Рефрактерна активність”. Енергетика впливу(позитивна, нейтральна або негативна) зазвичайпроектується на самого індивіда і блокує йогоповедінку.

“Дисфорична активність”. Енергетика впливів(позитивних, нейтральних або негативних)перетворюється, виливається в негативніповедінкові акти і психічні стани, спрямовані нанавколишнє середовище.

“Пасивне реагування”. Характерно стриманевідношення до позитивних, негативних, тимбільше і нейтральних стимулів. Людина як биемоційно “вимикається” з ситуації, в свою чергуемоційний стереотип поведінки – відрізняєтьсядеякою ригідністю, зниженим сприйняттям. Уюнацькому віці переважає формула ейфоричнаактивність, потім рефрактерна активність,старшим людям характерне пасивне реагування.

Ми проаналізували величезну кількістьпрограм з питань формування ЗСЖ у педагогів,розвитку професійноособистісних компетенцій вобласті здоров’язбереження. Проаналізовані наминавчальні програма призначені для посиленняорієнтації педагогів на збереження власногоздоров’я, ведення здорового способу життя,розвиток професійноособистісних компетенцій в



27 Молодь і ринок №8 (103), 2013

області здоров’язбереження, і водночасвключають:

оволодіння навичками і вміння виявляти тааналізувати фактори, що визначаютьіндивідуальний рівень здоров’я;

освоєння комплексної методики оцінки стануіндивідуального здоров’я;

вибір і використання методів і засобівзбереження, зміцнення і проектуваннядовгострокової програми індивідуального здоров’я;

розробка механізмів реалізації індивідуальноїпрограми здоров’я та здорового способу життя.Однією з простих і об’єктивних методиквизначення якості життя здорової людини єінтегративний тест І.А. Гундарова “Роза якостіжиття”, призначений для оцінки індивідуальноїякості життя і відстеження динаміки його зміни[4]. Тест пропонує визначати якість життядорослої людини на основі оцінки складових їїелементів. Зараз існує багато модифікацій даноготесту для виявлення значущих елементівздорового способу життя, акцентувавши увагу наоцінці двох аспектів здорового способу життя:ідеальний (або бажаний) рівень, і реальний рівень,що визначається на момент тестування.Елементи здорового способу життя задані увигляді 8 осей, перетинаються в центральній точціі мають на протилежних векторах оцінкудосліджуваного параметра: ідеального і реального(рис. 1).

У число оцінюваних елементів здоровогоспособу життя за вищеназваною методикоювключені позначені на діаграмі цифрами:раціональне харчування (1), оптимальнафізична активність (2), вмінняконтролювати дихання (3), фізіологічнийстан (4), достатній рівень віковоїстатевої активності (5), знання методівпсихофізіологічної регуляції (6), знанняметодів зняття стресу (7), наявністьпозитивних емоцій (8).

Вчителям пропонують оцінитизначимість кожного показника в балах від0 до 100. В результаті у верхній половинідіаграми (сектора 1 – 8) окресленакартина уявного ідеального здоровогоспособу життя, а в нижній половині(сектора 9 – 16) – окреслена реальнакартина способу життя конкретноїлюдини з пропонованих елементів.

Співвідношення “ідеального” і“реального” в результаті ведуть доотримання значення індексу (ІІР). Призначенні індексу 1,0 “ідеальне”збігається з “реальним”, при значеннііндексу менше 1,0 “реальне” перевищує

“ідеальне”, якщо індекс більше 1,0 – “реальне”нижче ідеального. Таким чином, елементиздорового способу життя представляютьсяреально значимими для індивіда, якщо індекслежить в площині від 1,0 на 0,3. При використаннідодаткових методів математичної обробки можнавизначити значимість елементів здоровогоспособу життя з урахуванням різних факторів (вік,стать, стаж роботи за професією, місцепроживання і т. п.).

За феноменологічним підходом – здоров’ябагатовимірний і водночас цілісний феноменвзаємоузгодженої життєдіяльності людини, якийможе розглядатися як стан, явище, і процес.Процесуальний ланцюг є наступним –формування, збереження, зміцнення здоров’я,відновлення через фізичну, психічну, соціальну ідуховну складові здоров’я. Очевидно, що дляздоров’я потрібен баланс всіх складових способужиття. Тому поліпшення здоров’я педагогавимагає інтегральної програми, що охоплює всі ціскладові. Жодна з основних потреб здоровогожиття не повинна заперечуватися чипереоцінюватися.

Мета, завдання, матеріал і методика .Метою наших досліджень є намаганняпростежити процес формування психологічноїгармонії особистості в процесі ціннісногоставлення до здоров’я. Завданнямпроаналізувати структуру ціннісного ставлення доздоров’я у вчителів з предмету основи медичнихзнань. Досліджувались наступні компоненти –когнітивний компонент (в межах суб’єктивної

Рис 1.


28

оцінки здоров’я з метою усвідомлення власногостану), емоційний компонент (в межах визначенняособистістю місця здоров’я в ієрархії життєвихцінностей), поведінковий компонент (в межахреалізації цінності здоров’я в реальнійжиттєдіяльності людини).

Результати дослідження та їх обговорення.Під психологічною гармонією, ми слідом заО.І. Мотковим, розуміємо наявність у людинипсихічного, особистісного, соціального і духовнопсихологічного здоров’я [5].

Вона є синонімом здорового, різноманітного івсеохоплюючого життя (“хорошого життя”, заК. Роджерсом) [8], з можливістю власноїсамореалізації, власного самоствердження, звеликим потенціалом творчих задатків іпозитивним сприйняттям в цілому навколишньогосоціального і навколишнього світу. У дослідженнівзяли участь 106 вчителів предмету “ОМЗ”, якінавчались впродовж 2011 – 2012 року на курсахпідвищення кваліфікації Львівського обласногоінституту післядипломної педагогічної освіти. Вікреспондентів – від 24,5 у до 63 років. Місце праці– навчальні заклади Львівської області та містаЛьвова.

Для вивчення ціннісного ставлення до здоров’ята психологічної гармонії особистості за основубрали авторську методику О.І. Моткова [5], якабула адаптована авторами. Авторські адаптованіанкети містили запитання для вивченнякогнітивного, емоційного та поведінковогокомпонентів ціннісного ставлення до здоров’я тапитання щодо психологічного здоров’яособистості. Усі анкети містили по 25 питань.Анкетування було анонімним. Отриманірезультати були піддані обробці з використаннямметоду математичної статистики.

Оцінка рівня ціннісного ставлення до здоров’яздійснювалась за балами: високий рівень – 60 –40 балів; середній – 39 – 19, низький рівеньціннісного ставлення до здоров’я – 18 – 10 балів,відсутність ціннісного ставлення до власногоздоров’я – 9 – 1 бал.

Отже, щодо емоційного компоненту. Вінвключав в себе ряд питань, у яких були закладенінаступні параметри: значимість цінності власногоздоров’я, реалізація програми ЗСЖ в реальнійжиттєдіяльності людини і т.д.

Встановлено, що 94% респондентів включили“здоров’я” у перелік найбільш важливих життєвихцінностей. Поряд зі здоров’ям у числі найбільшважливих цінностей більшість респондентіввідзначили (високий рівень): активність длядосягнення позитивних змін в суспільстві (80 %),наявність реалізації на робочому місці( 48%, тобтоу шкільному середовищі, наявність сім’ї (40%),

можливість повноцінного спілкування (52%),можливість самореалізації (78%).

Тепер щодо когнітивного компонента ціннісногоставлення до здоров’я. Сюди входили питаннящодо місця психологічної гармонії особистості,суб’єктивна оцінка власного здоров’я, і т.д. Вцілому по вибірці більшість вчителів оцінили своєвласне здоров’я (середній рівень) як хороше (68%)і відмінне (20%), (високий рівень) 10%респондентів оцінили своє здоров’я як задовільне(низький рівень), 2 % – як незадовільне. Таківисокі показники, отримані респондентами,швидше за все, пов’язані з тим, що всіреспонденти даної категорії категорія – категоріявчителів основ медичних знань. Відповідно 57%з числа вчителів з високим рівнем когнітивногокомпонента ціннісного ставлення до здоров’ямають хороше самопочуття 62% (високийрівень); ведуть здоровий спосіб життя – 60%(ЗСЖ) (високий рівень); підтверджують наявністьвнутрішньої гармонії в особистому житті (77%)(високий рівень); є відчуття задоволеннявідносинами у родині, з друзями (43%) (високийрівень), позитивна оцінка змін в особистості звіком (33%) (високий рівень).

Поведінковий компонент – це реалізаціяцінності власного здоров’я в реальнійжиттєдіяльності, дії, спрямовані на збереженняздоров’я, здоровий спосіб життя. Таким чиномдля вивчення поведінкового компонента слід булоз’ясувати який спосіб життя респондентів і якимчином він зв’язаний з психологічної гармонією.Більшість вчителів отримали високі результати :62,3% оцінили свій спосіб життя як здоровий(високий рівень), 25,5 % – близький до здоровогоспособу життя (середній рівень). Абсолютнонездоровим свій спосіб життя не назвав ніхто.

Таким чином, у особистості з високим рівнемціннісного ставлення до здоров’я переважаєпереважно позитивний емоційний тонус, відчуттяєдності зі всіма сферами свого життя, з людьми іучнями в цілому; висока задоволеністьстосунками в сім’ї, у школі, з друзями, і життям вцілому.

Аналіз оцінки рівня ціннісного ставлення доздоров’я педагога дозволяє виявити фактори, щонегативно впливають на його здоров’я і знижуютьякість життя, що істотно допомагає приостаточному формуванні індивідуальної програмиздоров’я педагога. Пріоритетний напрямок увирішенні даного завдання – актуалізаціясприйняття педагогами свого здоров’я якнайважливішої особистісної цінності, змінаставлення до формування активної позиції щодозбереження та зміцнення власного здоров’я.

Висновки. Нам видаються цікавими роботи



29 Молодь і ринок №8 (103), 2013

щодо програми переорієнтації педагога назбереження здоров’я і ведення здорового способужиття з включенням наступних компонентів:

Підпрограма поліпшення фізичного стану; Підпрограма раціонального харчування; Підпрограма зняття нервовопсихічного

напруження вчителя; Підпрограма поліпшення емоційного стану

вчителя.Пропоновані підпрограми повинні розроблятися

з урахуванням індивідуальних особливостейпедагога: рівня здоров’я, психофізіологічниххарактеристик, віку, життєвих цілей та іншихзовнішніх і внутрішніх факторів. Перш ніжскладати індивідуальну програму збереження івідновлення здоров’я, необхідно оцінити йоговихідний рівень і здійснити прогноз бажанихпоказників здоров’я.

1. Васильєва О.С. Психологія здоров’я людини:еталони, уявлення, компоненти: навч. посібник длястуд. вищ. учб. закладів. / О.С. Васильєва, Ф.Р. Філатов.– М.: видавничий центр “Академия”, 2001.

2. Буйлов В. Нервово-психічний стан студентів яквалеологічна проблема / В. Буйлов, Г. Куропова,Н. Сенаторова // Вища освіта у в России. – 1996. – № 2.

3. Вайнер, Е.Н. Освітнє середовище і здоров’явикладачів. // Валеология. – 2003. – № 2.

4. Психологія здоров’я: підручник для вузів / под ред.Г.С. Никифорова. – СПБ.: Вид-во С-Петербурзького університету, 2000.

5. Мотков О.І. Методика “Особистісна біографія”/ О.І. Мотків Газ. “Шкіл. психолог”, 1998. – № 38.

6. Гозман, Л.Я. Самоактуалізаціонний тест /Л.Я. Гозман, М.В. Кроз, М.В. Латинська. – М.: РПА, 1995.

7. Практична психодіагностика. Методики та тести:навчальний посібник / Д.Я. Райгородського. – Самара:Бахрах, 1998.

8. Роджерс К. Погляд на психотерапію.

Становлення людини / К. Роджерс. – М.: Прогрес, 1994.


Постановка. Створення рівнихможливостей у сфері освіти для осібз особливими потребами –

визначальний напрям у справі їх правовоїзахищеності, професійного самовизначення і

працевлаштування. Реалізація зазначеногонапряму для цієї категорії людей досяжна лише всуспільстві, гуманістична ідеологія якого єосновною стратегією і передбачає досягненнярівності шансів для всіх його членів та відсутня

УДК 1:37(477)Надія Ашиток, доктор філософських наук, професор


ОСОБИ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ НА РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГУ статті аналізується проблема інтеграції осіб з обмеженими можливостями у сучасному українському

суспільстві. Авторка розглядає нормативно-правову і законодавчу базу, що стосується отримання освітилюдьми з обмеженими можливостями. Інклюзивна освіта є одним із шляхів вирішення проблем цих осіб.

Ключові слова: ринок освітніх послуг, трансформація освіти, парадигма освіти, гуманістичнийпотенціал освіти, люди з особливими потребами, гуманізація, інклюзивна освіта.

Літ. 17.

Надежда Ашиток, доктор философских наук, профессорДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ЛИЦА С ОСОБЫМИ ПОТРЕБНОСТЯМИ НА РЫНКЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УСЛУГВ статье анализуется проблема интеграции лиц с ограниченными возможностями в современное

украинское общество. Автор рассматривает нормативно-правовую и законодательную базу, касающуюсяполучения образования людьми с ограниченными возможностями. Инклюзивное образование является однимиз путей решения проблем этих лиц.

Ключевые слова: рынок образовательных услуг, трансформация образования, парадигма образования,

гуманистический потенциал образования, люди с особыми потребностями, гуманизация, инклюзивное образование.

Nadya Ashytok, Dr. Sc. (Philosophy), Professor Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE PEOPLE WITH SPECIAL NEEDS IN THE EDUCATION MARKETIn this article the problem of integration of persons with disabilities to the modern Ukrainian society has

been analyzed. In the article regulatory and legislative base for the receiving of education of disabled persons wasanalyzed. Inclusive education is one of the ways of solving problems of such people

Keywords: a market of educational services, transformation of education, paradigm of education, humanisticpotential of education, people with special needs, humanization, inclusive education.

ОСОБИ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ НА РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

© Н. Ашиток, 2013

30

дискримінація за будьякою ознакою. До країн ізтакою стратегією прагне належати й Україна.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблеми соціальної захищеності, професійногонавчання населення, у тому числі його соціальновразливих верств, до яких належать інваліди,привертають увагу науковців і практиків. Значнийвнесок у їх розробку зробили дослідникиН. Болотіна [2], В. Васильченко [3], С. Климко [9]та ін. Проблеми соціальної захищеності самеінвалідів були предметом вивчення у працяхІ. Терюханової [17, 3 – 10], Л. Колєшні [10, 20 –24], Г. Копалової, О. Леська [10, 95 – 100] та ін.Одним з основних напрямів підтримки інвалідів єосвіта та професійна реабілітація, що є важливоюскладовою державної політики у сфері соціальногозахисту інвалідів. Про те, що цей напрям невідбувається належним чином свідчить, зокрема,робота О. Леська, у якій зазначено: інваліди, яківиходять на ринок праці, неконкурентоспроможніпорівняно із фізично здоровими людьми черезнизький освітній рівень, недостатню професійнута територіальну мобільність тощо. Більше 40%інвалідів, які шукають роботу, мають лишезагальну середню освіту [12]. Все це обумовлюєнагальну потребу удосконалення освітніх послугдля осіб з інвалідністю, а отже й докладного їхвивчення. Метою статті є аналіз станузабезпечення освітніми послугами осіб зінвалідністю в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження.Якщо на початку ХХ століття основнимипроблемами були турбота і догляд за інвалідами,з середини цього століття починають активнопіднімати питання про їх навчання та інтеграціюу суспільство. Досвід розвинутих країн Європи усфері соціального захисту цієї категорії людейпереконливо довів, що державна соціальнаполітика на основі лише компенсаційних витрат(пенсії, грошової допомоги, пільг, компенсаціїтощо) малоефективна. Нині перспективнішимвважається спрямування коштів на створеннядоступного для інвалідів середовища дляіснування, навчання, облаштування для нихспеціальних робочих місць. Завдякикомпенсаційній реабілітації відбуваєтьсяінтеграція інвалідів у суспільство. У наш час уСША працюють 30% інвалідів, Великобританії –40%, Швеції – 60%, а у Китаї – 80% [15, 32 – 34].

Україна не стоїть осторонь змін поглядів нароль інвалідів у життєдіяльності суспільства. Їїперехід на європейські стандарти обумовлює новіпідходи до вирішення проблем їх зайнятості тапрацевлаштування. Пасивні заходи змінюютьсяактивними, що пов’язані із наданням особам знетиповими потребами рівних можливостей на

ринку праці, створення для них сприятливих умовоплачуваної роботи.

Особливої актуальності проблема зайнятостіінвалідів набуває в зв’язку з постійнимзростанням їхньої чисельності, що викликаєсоціальну напругу в суспільстві, адже цезростання означає збільшення навантаження насистему податків. За оцінками ВООЗ 2011 року,майже 15 % населення в усьому світі маєінвалідність [8]. В Україні чисельність інвалідівтакож значна і з часом стає ще більшою: напочаток 1999 року в Україні налічувалося понад2,5 млн. осіб, що були офіційно визнані інвалідами,тобто близько 5% усього населення країни. Заданими Державного комітету статистики України,на початку 1990х років загальна кількістьінвалідів у країні становила 1,5 млн. осіб (трохименше 3%), на 1 січня 2002 року – 2 млн. 659тисяч (5,5%) [8], а на 1 січня 2011 року – 2,71млн. осіб [1]. Отже, реєструється постійнезростання числа інвалідів у загальній структурінаселення України: на початок 2010 року це 5,9%(2,71 млн. осіб) проти 3,0% у 1994 році (2,1 млн.)[1]. В Україні зростає й кількість дітейінвалідів,яких є понад 165 тисяч дітей у віці до 18 років, аце 6,1% від загальної чисельності інвалідів [1].

Змінюються погляди на роль інвалідів усуспільстві – змінюється модель допомоги їм. Вконтексті медичної моделі інваліди забезпечуютьсялікуванням, реабілітацією та соціальноюдопомогою, такою як спеціальна освіта та пенсія.Іншими словами – ставиться мета зробити життялюдини з особливими потребами певною мірою“нормальним”. Із часу ратифікації Україною в 1991році Конвенції ООН про права дитини на змінумедичній моделі допомоги приходить соціальна,яка більше спрямована на дотримання правлюдини. На противагу медичній соціальна модельрозглядає ваду інваліда як соціальну проблему, ане як характеристику особистості, адже цяпроблема створена непристосованістю оточеннядо потреб та можливостей осіб з особливимипотребами (йдеться про організаціютранспортного сполучення, будівництво,визначення виробничих норм тощо). Така модельспрямована на зміни у суспільстві, які бзабезпечували рівну участь громадян у реалізаціїїх прав.

Соціальна модель допомоги інвалідампередбачає організацію освіти для них, щоґрунтується на низці нормативних документів.Зокрема, це Конституція України, Закон України“Про освіту”, Закон України “Про загальнусередню освіту”, нормативні документи таміжнародні договори з питань прав інвалідів.Конституція України гарантує право кожного



31 Молодь і ринок №8 (103), 2013

громадянина на доступність якісної освіти. Цеповною мірою стосується й дітей з особливимипотребами. Для забезпечення права на якіснуосвіту цих осіб міжнародна практика пропонуєширокий вибір доступних форм здобуття освіти:індивідуальну, дистанційну, екстернатну, “школиконсультаційних класів”, “школи другого шансу”,“вечірні школи”, а також “включені” (“інклюзивні”)форми навчання. Останні дають змогу нетиповимдітям навчатися спільно зі своїми здоровимировесниками, що ефективно впливає на рівеньїхньої соціалізації. В Україні спеціальна освіта маєскладну, розгалужену й диференційовану системунавчальновиховних (корекційних) закладів,реабілітаційних і медичноосвітніх центрів,навчальновиховних комплексів, спеціальних(корекційних) класів при середніх закладах освітитощо. Розвиток системи спеціальної освітиспрямований на подальшу диференціацію івдосконалення діючої мережі корекційнихзакладів, відкриття нових типів закладів, у якихнадаватиметься комплексна допомога йпідтримка дітям з особливими потребами. ЗакониУкраїни “Про освіту” та “Про загальну середнюосвіту” надають можливість вибору різних формнавчання для дітей з особливими потребами(неповнолітні можуть навчатися в спеціальнійшколі, школіінтернаті, навчальнореабілітаційномуцентрі, у корекційних класах при загальноосвітнійшколі, дитсадкушколі, у них є можливість обратинадомне навчання, екстернат тощо). Зараз вУкраїні існує, зокрема, 478 реабілітаційнихзакладів для дітей з особливими потребами.Реабілітаційні послуги дітямінвалідам у системіорганів праці та соціального захисту населеннянадають 234 центри соціальної реабілітації, яківідвідують 20 тисяч інвалідів. На повномудержавному утриманні в 56 дитячих будинкахінтернатах перебуває понад 7 тисяч вихованців[5].

Українські інваліди навчаються за різнимипрограмами –загальноосвітньою (вона діє як успеціальних школах, так і у звичайних), програмоюдля дітей із затримкою психічного розвитку(розтягнута задля зменшення навантаження) тадопоміжною (згідно з якою дітей навчають задопомогою спеціальних методик). Для організаціїнавчальновиховної роботи за будьякою із цихпрограм потрібні не лише глибокі знання пропотреби дітей з особливими потребами тапедагогічний досвід роботи з ними, а й відповіднообладнані приміщення, робоче місце тощо.Зазначене додаткове обладнання властивепереважно для спеціальних, а не загальноосвітніхшкіл. Проте, сегрегація учнів наразі розглядаєтьсяяк неприйнятна і така, що порушує право дитини

на освіту. Загальне бачення цього питання полягаєв тому, що переважна більшість дітей, якіпотребують корекції фізичного та (або)розумового розвитку, повинна мати можливістьнавчатися разом зі своїми однолітками узвичайних умовах, а це означає адаптаціюзагальноосвітніх закладів до навчання у них дітейз різними освітніми можливостями.

На користь цього вибору свідчить досвідбагатьох країн, згідно з яким включення дітей,що потребують корекції фізичного та (або)розумового розвитку, у колектив неінвалідів,найкраще відбувається в школах, які приймаютьна навчання усіх дітей певного району чи громадибез будьяких обмежень. Цей різновид освіти наоснові “інклюзії”, яка приходить на зміну“інтеграції”, значно ефективніша, ніж інтегративна,що передбачає грубе поєднання в одному класізвичайних і особливих дітей, а це не означаєповноцінної участі нетипових у житті класу. Закордоном (у США, Канаді, Великобританії) існуєп’ятдесятирічний досвід соціальної інтеграціїнетипових дітей на основі “інклюзії”, якапокликана дати усім учням можливість братиактивну участь у колективі, і тим самимзабезпечити найбільш повну взаємодію і турботупро кожного члена співтовариства. Ця формаосвіти – інклюзивна (від англійського дієсловаinclusion, що перекладається, як “утримувати,включати, мати місце в своєму складі”) –забезпечує право кожної дитини навчатися взагальноосвітньому закладі за місцем проживанняіз забезпеченням усіх необхідних для цього умов.

У нашій країні інклюзивна освітавпроваджується як інноваційна і додаткова, щоздатна забезпечити особливим дітям рівніможливості. 26 серпня 2009 року Наказом від11.09.2009 № 855 Міністерства освіти і наукиУкраїни “Про затвердження Плану дій щодозапровадження інклюзивного навчання узагальноосвітніх навчальних закладах на 2009 –2012 роки” було прийнято рішення прозапровадження інклюзивного навчання удошкільних, загальноосвітніх та позашкільнихнавчальних закладах [13]. У країні щороку на 1,5– 2 тисячі зменшується кількість вихованцівінтернатних закладів для дітей з особливимиосвітніми потребами. Це пов’язане з їх інтеграцієюу звичайні школи. У наш час у загальноосвітнінавчальні заклади інтегровано більше 100 тисячдітей з особливими освітніми потребами. Найвищіпоказники у Волинській, Київській, Запорізькій іХмельницькій областях [5].

Звісно, не кожна дитинаінвалід моженавчатися в закладах інклюзивної освіти.Загальноосвітня, професійна підготовка та


32

перепідготовка інвалідів здійснюється за рахуноккоштів державного бюджету в межах обсягівдержавного замовлення з урахуванням медичнихпоказань і протипоказань для наступної трудовоїдіяльності.

Надання рівних можливостей особам зособливими потребами передбачає не лишезабезпечення їх повноцінною освітою, а йможливістю працевлаштування. Обрання форм іметодів професійної підготовки і наступногопрацевлаштування проводиться згідно звисновками спеціалістів медикосоціальноїекспертної комісії з професійної придатності. Насьогоднішній день в Україні низький показниктрудової активності осіб з обмеженими фізичнимиможливостями, хоча слід визнати, що вінполіпшується. У 1993 році приблизно 13% інвалідівмолодого віку не мали навіть професійноїпідготовки [14], а станом на 2008 рік в Україніуже працювало понад 500 тис. осіб з обмеженимиможливостями, що становило 20% від загальноїчисельності інвалідів або 38% від чисельностіінвалідів працездатного віку [8]. У наш часпрофесійнотехнічна та вища освіта інвалідівпоступово стають невід’ємною частиною освіти,як це рекомендується “Стандартними правиламизабезпечення рівних можливостей для інвалідів”,що були прийняті 20 грудня 1993 р. на 48й сесіїГенеральної Асамблеї Організації Об’єднанихНацій, членом якої є Україна. Останніми рокамирозроблено законодавчі та нормативні акти зістворення сприятливих умов для працевлаштуванняосіб, що мають інвалідність. У травні 2007 року вУкраїні прийнята Державна програма з системиреабілітації та трудової занятості осіб зобмеженими фізичними можливостями,психічними захворюваннями і розумовоюобмеженістю. Ключовою ланкою в реалізаціїполітики трудової зайнятості інвалідів є Державнаслужба зайнятості, особливо це стосуєтьсягромадян з обмеженими фізичними вадами, якіотримали право не лише на статус безробітного,але й на виплату матеріального забезпечення (зурахуванням їх минулого трудового та страховогостажу). Ці права були закріплені 23.02.2006 рокуЗаконом України № 3483–IV “Про внесення зміндо деяких законів України щодо реалізаціїінвалідами права на трудову зайнятість” [6].Верховна рада України внесла зміни до ЗаконуУкраїни “Про зайнятість населення” [6], завдякияким інваліди отримали право стати на облік уЦентри зайнятості та у разі відсутності для нихпідходящої роботи отримати статус безробітногой допомогу з безробіття. Відповідно до ЗаконуУкраїни “Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні” [7] забезпечується право цих

осіб працювати на підприємствах, в установах іорганізаціях, займатися підприємницькою таіншою трудовою діяльністю, яка не забороненазаконом. У визначених законодавством випадкахінваліди реєструються в центрах зайнятості якбезробітні, яким слід надавати комплекс послугз пошуку і підбору підходящої роботи. Чиннезаконодавство зобов’язує роботодавцівзабезпечити наявність робочих місць для їхпрацевлаштування. Норматив робочих місць дляінвалідів встановлено в розмірі чотирьох відсотківсередньооблікової чисельності штатнихпрацівників облікового складу за рік [16].

Висновки. Створення рівних можливостей усфері освіти для осіб з особливими потребамиозначає створення необхідних освітніх умов дореалізації права на оволодіння нимизагальноосвітньою підготовкою, професійнимфахом нарівні з не інвалідами. Якість цієї освітизначною мірою визначається тим, наскількивраховуються та реалізуються потенційніможливості навчання й розвитку кожної дитини, їїіндивідуальні особливості, адже якими б не булифізичні чи психічні обмеження, у дитини завждиє резерви для розвитку, використання яких здатнесуттєво поліпшити якість її життя.

1. Бахтєєва Т.В. Україні зростає кількість дітей-інвалідів / Т.В. Бахтєєва [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://health.unian.net/ukr/detail/227115.

2. Болотіна Н.Б. Право соціального захистуУкраїни: навч. посіб. / Н.Б. Болотіна. – К.: Знання, 2005.– 615 с.

3. Васильченко В.С. Ринок праці та зайнятості:навч. посіб. / В.С. Васильченко. – К.: НДЦ ПЗРП, 1996.– 137 с.

4. Волкова О.В. Ринок праці: навч. посібник /О.В. Волкова. – К., 2007. – 624 с.

5. Діти з особливими освітніми потребами[Електронний ресурс] . – Режим доступу:skviuarmk.ucoz.ua/diti_z_oso/1.doc

6. Закон України “Про внесення змін до деякихзаконів України щодо реалізації інвалідами права натрудову зайнятість” № 3483–IV [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://opb.org.ua/365/

7. Закон України “Про основи соціальноїзахищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991№875–XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:zakon.rada.gov.ua/go/875–12

8. Інвалідність [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://uk.wikipedia.org/wiki

9. Климко С.Г. Людський капітал: світовий досвіді Україна / С.Г. Климко, В.М. Пригода, В.О. Сизоненко.– К.: Основа, 2006. – 224 с.

10. Колєшня Л., Пасічник В. Інтеграція людей зінвалідністю у сферу праці: перспективи і напрями /Л. Колєшня, В. Пасічник // Україна: аспекти праці. –2009. – № 7. – С. 20 – 24.



33 Молодь і ринок №8 (103), 2013

11. Купалова Г.І., Лесько О.Й. Аналіз та шляхиполіпшення кон’юнктури ринку праці на селі /Г.І. Купалова, О.Й. Лесько // Вісник Київськогонаціонального університету імені Тараса Шевченка.Економіка. – 2002. – №58 – 59. – С. 95 – 100.

12. Лесько О.Й. Зайнятість та професійнареабілітація осіб з обмеженими фізичнимиможливостями (методологія, проблеми, шляхивирішення) / О.Й. Лесько // Автореф. дис... канд. екон.наук: 08.09.01 /; НАН України. Рада по вивченнюпродукт. сил України. – К., 2003. – 20 с.

13. Наказ від 11.09.2009 № 855 Міністерстваосвіти і науки України “Про затвердження Плану дійщодо запровадження інклюзивного навчання узагальноосвітніх навчальних закладах на 2009 – 2012

роки” [Електронний ресурс]. – Режим доступу:krasnokutsk-logoped.edu.kh.ua/.../МОН%20П.

14. Особливості професійного навчання молоді звадами слуху / Г.А. Кудрик. [Електронний ресурс]. –Режим доступу: Gal-Lander University Press.

15. Талан М. Здобутки та перспективи в сферіреабілітації та зайнятості інвалідів / М. Талан //Соціальний захист. – 2006. – №6. – С. 32 – 34.

16. Постанова КМ України від 3 травня 1995 р.№314 “Про організацію робочих місць та працевлаштуванняінвалідів” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP950314.html.

17. Терюханова І. Зайнятість інвалідів: реалії таперспективи / І. Терюханова // Україна: аспекти праці.– 2007. – №1. – С. 3 –10.


Актуальність проблеми. Ринковівідносини суттєво ускладнюютьумови господарювання і посилюють

конкурентну боротьбу між господарюючимисуб’єктами, що може погіршувати їхнійекономічний стан і як наслідок – призводити до

УДК 378.147:371.38

Віктор Мадзігон, кандидат педагогічних наук,науковий співробітник лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості НАПН України

ДИДАКТИЧНІ ШЛЯХИ АНТИКРИЗОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІУ статті висвітлюється актуальна проблема необхідності на сучасному етапі підготовки підприємців

в системі неперервної економічної освіти, у навчанні учнівської та студентської молоді, які набуті знання ізекономічних курсів зможуть використовувати в практичній діяльності на ринку праці у різних галузяхсуспільних потреб для піднесення добробуту держави і суспільства.

Ключові слова: підприємництво, підприємство, податок, власність, види підприємств, підготовкамолоді до підприємництва.

Рис. 1. Табл. 2. Літ. 12.

Виктор Мадзигон, кандидат педагогических наук,научный сотрудник лаборатории трудовой подготовки и политехнического творчества

НАПН Украины

ДИДАКТИЧЕСКИЕ ПУТИ АНТИКРИЗИСНОЙ ПОЛИТИКИПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

В статье освещается актуальная проблема необходимости на современном этапе подготовки предпринимателейв системе непрерывного экономического образования, в обучении учащихся и студенческой молодежи, приобретенныезнания по экономическим курсам смогут использовать в практической деятельности на рынке труда в различных отрасляхобщественных потребностей для повышения благосостояния государства и общества.

Ключевые слова: предпринимательство, предприятие, налог, собственность, виды предприятий,подготовка молодежи к предпринимательству.

Victor Madzihon, Ph.D. (Pedagogic) Researcher,Laboratory of Employment Training and Polytechnic Creativity

NAPS of Ukraine

TEACHING WAYS ANTI-CRISIS POLICY OF BUSINESSThe article highlights the need for urgent problem at the present stage of the entrepreneurs in the economic

system of continuing education in teaching pupils and students who acquired knowledge of economic courses canbe used in practice in the labor market in different areas of social needs for raising welfare of state and society.

Keywords: business, company, corporate, property, types of companies, preparation of youth forentrepreneurship.

ДИДАКТИЧНІ ШЛЯХИ АНТИКРИЗОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

© В. Мадзігон, 2013

34

банкрутства. Тому завжди актуальним завданнямв ринкових умовах господарювання єзабезпечення економічної безпеки національнихпідприємств підприємницької діяльності.

Вивчення і узагальнення положень вітчизняноїі зарубіжної спеціальної літератури танормативних актів показує, що в економічній теоріїі практиці не існує однозначної термінології щодовизначення сутності економічної безпекипідприємства. Тож, не завжди чітко розмежовуєтьсяпоняття “небезпека”, “загроза”, “ризик”. Проте,всі вони як за змістом, так і за сфероюзастосування істотно між собою відрізняються інесуть різне змістове навантаження в системіекономічних категорій і понять.

Успішне розв’язання цього завдання вимагаєвирішення цілого комплексу задач, пов’язаних зпідготовкою кадрів, з освоєнням нових знань щодорозуміння ринкових механізмів та підходів ворганізації сучасного підприємництва і головнепідготовки до підприємницької діяльностіучнівської та студентської молоді в системібезперервної освіти, як відзначають авториЙ.М. Петрович, Г.М. Захарчин, А.А. Теребух[11, 7 – 8].

Перші роки проведення економічної реформив Україні довели, що організація виробництва дляспоживання, раціонального використаннявиробничих ресурсів неможливі без послідовногопереходу до ринкової економіки та підготовки доринку праці фахового підготовлених підприємцівмаркетологів, менеджерів, які б своїми високимипрофесійними компетенціями сприяли розвитку тастановлення виробництва, сфери послуг у всіхвидах людської діяльності, як відзначають вченіЯ. Плоткін та В. Дубодєлова в [12].

Аналіз останніх публікацій. Даній проблеміприсвячено і випущено друком у світ значнукількість науковометодичної літератури, якависвітлює питання підприємництво як напрям

людської діяльності, до них слід віднести роботиЗ. Варналій, В. Сизоненко [1], М.В. Вачевський,В.М. Мадзігон [2], В.В. Кулішов [3, 4], І.Р. Михасюк[6], В.М. Мадзігон [9], В.М. Ковальчук [5],Й.М. Петрович, Г.М. Захарчин [11], М.І. Маниліч,І.В. Губатюк [7], І.Р. Михасюк, І.М. Бернацький[9], С.В. Мочерний [8] та інші автори, роботи якихвикористовуються в навчальному процесі.

Мета статті. Розкрити актуальні питанняекономічної безпеки підприємництва в реаліяхсучасної ринкової економіки та висвітлити питаннядержавного регулювання підприємницькоїдіяльності, як необхідність знань учнівської тастудентської молоді до ринку праці.

Виклад основного матеріалу. Економічнабезпека підприємства – це такий станвиробничокомерційної діяльності підприємництва,при якому забезпечується дотримання йогостійких економічних інтересів як системи, щосамоорганізовується і саморозвивається і здатназапобігти при цьому виникненню і впливувнутрішніх і зовнішніх загроз.

До головних загроз, які перешкоджаютьзабезпеченню економічної безпеки є;

різноспрямованість економічних інтересівдержави, регіонів і підприємств;

низький рівень мотивації працівниківпідприємницької діяльності до попередженнязагроз і їх незацікавленість в кінцевих результатахдіяльності підприємництва;

перевага значної частини дебіторської такредиторської заборгованості в балансіпідприємництва;

значна зношеність активної частини основнихзасобів.

Для зручності аналізу класифікаціюфункціональних складових економічної безпекипідприємництва здійснено за видовою ознакою(рис. 1).

Серед функціональних складових належного

Рис 1. Складові системи економічної безпеки підприємства

Система економічної безпеки

підприємства

Інтелектуальна

Фінансова Кадрова Інформаційна

Силова

Енергетична

Соціальна

Інтерфейсна

Правова

Технологічна

Екологічна

Техногенна

Ринкова Ресурсна



35 Молодь і ринок №8 (103), 2013

рівня економічної безпеки підприємницькоїдіяльності фінансова складова вважаєтьсяпровідною й вирішальною, оскільки за ринковихумов господарювання фінанси є “двигуном” будьякої економічної системи.

Найбільш поширеним терміном у сутностіекономічної безпеки є поняття ризик – одна зформ небезпеки, тобто можлива небезпека невдачізапланованих дій. В залежності від результатівпідприємницької діяльності ризики поділяються на:

комерційні ризики (спекулятивні та чисті).Чисті ризики означають можливість збитків чинульового результату. Спекулятивні ризикипроявляються в можливості одержання якпозитивного результату, так і негативного;

фінансові ризики – до належать: кредитний,валютний, втрачених фінансових зисків тощо;

валютний ризик – це загроза втрат,пов’язаних зі зміною курсів іноземних валют підчас здійснення угод їх купівліпродажу;

ризик ліквідності – це специфічна формаризику, пов’язаного (зумовленого) з низькоюліквідністю об’єктів інвестування (майна, активів)чи з великим періодом інвестиційного процесу.Тобто це ризик щодо можливості збитків під часреалізації майна, нерухомості, цінних паперів абоінших товарів, пов’язаних зі зміною оцінки їх якостіта (або) споживчої вартості.

Широке коло проблем, з якими пов’язанаекономічна безпека підприємництва вимагає їхузагальнення і системної класифікації. Це дастьзмогу в конкретних умовах окремо взятогопідприємства проаналізувати вплив на йогодіяльність, окремих складових, до основних якихвідносять фінансову безпеку. Фінансова безпекапідприємства вважають такий фінансовий стан,який характеризується:

збалансованістю і якістю сукупностіфінансових інструментів, технологій і послуг, щовикористовуються підприємством;

стійкістю до внутрішніх і зовнішніх загроз; здатністю фінансової системи підприємства

забезпечувати реалізацію його фінансовихінтересів, місії та завдань достатніми обсягамифінансових ресурсів;

забезпечувати розвиток цієї фінансовоїсистеми.

Слід відзначити, що цей вид економічноїбезпеки характеризує фінансову забезпеченістьпідприємства. Оцінку фінансової безпекипідприємства можна виконати на основі аналізуйого фінансової стійкості, ступінь якоївизначається виходячи з достатності оборотнихкоштів (власних чи позичкових) для здійсненнявиробничозбутової діяльності.

В цьому випадку оціночними показниками є:± Е

С – надлишок (+) чи нестача () власних

оборотних коштів, необхідних для формуваннязапасів і покриття витрат, пов’язаних згосподарською діяльністю підприємства;

± Еm

– надлишок (+) чи нестача () власнихоборотних коштів, а також середньострокових,довгострокових кредитів і позик;

± Ен

– надлишок (+) чи нестача () загальноївеличини оборотних коштів.

Ці показники відповідають показникамзабезпеченості запасів і витрат джерелами їхньогоформування. Вони розраховуються за такими формулами:

,ZЕЕ СС (1)

,)( ZКЕЕ mСm (2)

,)( ZККЕЕ tmСН (3)

де Z – сума запасів і витрат, грн.;Е

С – сума власних оборотних коштів

підприємства, грн.;К

т – середньострокові і довгострокові кредити

і позики, грн.;К

t – короткострокові кредити і позики, грн.

У залежності від значень оціночних показниківвиділяють п’ять меж фінансової стійкості (межризику), їм можна поставити у відповідність п’ятьрівнів фінансової безпеки, характеристика якихподається у такій послідовності:

Абсолютна фінансова стійкість іабсолютна безпека, коли для функціонуванняпідприємству досить власних оборотних коштів,що можна представити у вигляді такої залежності:

.0,0,0 нmС ЕЕЕ (4)

Межа нормальної фінансової стійкості інормальний рівень безпеки, коли підприємствопрактично обходиться власними джереламиформування запасів і покриття витрат, щохарактеризується такими показниками:

.0,0,0 нmС ЕЕЕ (5)

Межа хиткого фінансового стану інестабільного рівня безпеки , тобтопідприємство має недостатньо власних оборотнихкоштів, і воно використовує середньострокові тадовгострокові позики і кредити, що можна описатиза допомогою таких показників:

.0,0,0 нmС ЕЕЕ (6)

Межа критичного фінансового стану ікритичного рівня безпеки проявляється тоді,коли підприємництво для фінансування своєїдіяльності використовує короткострокові кредити(крім середньострокових і довгострокових),характеризується таким показниками:


36

.0,0,0 нmС ЕЕЕ (7)

Межа кризового фінансового стану ікризового рівня безпеки виразно проявляється тоді,коли підприємництво не в змозі забезпечитифінансування своєї діяльності ні власними, ні позиковимизасобами, тобто знаходиться на межі банкрутства, і цейстан можна визначити за допомогою таких показників:

.0,0,0 нmС ЕЕЕ (8)

Для оцінювання фінансової безпекипідприємницької діяльності використовуютьі інші показники, зокрема – індекс обсягіввиробництва; динаміки прибутку; розмірзаборгованості; частки на ринку; часткидержавних інвестицій у ВВП; рентабельність;динаміку виробничих інвестицій тощо.

Рівень інтерфейсної складової економічноїбезпеки, яка характеризує надійність взаємодіїпідприємства з економічними контрагентами,може бути розрахований за дещо іншоюметодикою. Тут оцінка надійності економічнихконтрагентів здійснюється за допомогоюкомплексу критеріїв наведених у табл. 1.

У залежності від специфіки економічногоконтрагента перелік критеріїв може бути змінений.Проте, оцінка надійності кожного із контрагентіввиконується.

Вона характеризує ступінь відповідностіаналізованого контрагента кожному із критеріїв,вибраних для оцінки. Результати оцінкипроставляються за допомогою оцінок (наприклад,“1”) у рядках з назвами критеріїв проти стовпцівз оцінками. Перерахування оцінок за порядковоюшкалою у відносні кількісні показникиздійснюється за такою формулою: [4]

,maxО

ОО І

Л (9)

де Ол- відносна оцінка Jго контрагента по і

му критерії; ОІ – бальна оцінка Jго контрагента

по іму критерії; Отах

– максимально можливаоцінка.

Сукупну оцінку надійності 1го контрагентарозраховують за такою формулою:

n

ІЛЛJ ВОН

1

, (10)

де Вл

– вагомість іго показника для Jгоконтрагента.

Оцінку надійності взаємодії з усією сукупністюконтрагентів Н

заг розраховують як середньоарифметичне

НJ (середньозважену, якщо вагомості контрагентів

істотно розрізняються).У залежності від її значення можна виділити

наступні рівні економічної безпеки: Нзаг

= 1 –абсолютна безпека; 0,75 Н

заг < 1 – нормальна

безпека; 0,50 Н < 0,75 – нестабільний стан;

0,25 Нзаг

< 0,50 – критичний стан; 0,00 Нзаг

<

0,25 – кризовий стан.Важливе значення має визначення рівня

інтелектуальної та кадрової складової економічноїбезпеки, які характеризують інтелектуальний потенціалта забезпечення підприємництва кадрами [3].

Насамперед розраховують значення наступнихпоказників (коефіцієнтів):

плинність працівників високої кваліфікаціїрозраховується як відношення кількостіпрацівників, що звільнилися, до загальної кількостіпрацівників даної кваліфікації;

питома вага інженернотехнічних працівниківі науковців розраховується як відношення їхньоїкількості до всієї кількості працюючих;

показник винахідницької (раціоналізаторської)активності, визначається як відношення кількостівинаходів (рацпропозицій) до кількості працюючихчи інженернотехнічних працівників;

Таблиця 1. Ситуаційна оцінка економічного контрагента

Критерій Порядкова шкала

Точно відповідає

Напевно відповідає Невизначено

Напевно не відповідає

Точно не відповідає

Імідж 1

Досвід роботи 1

Фінансовий стан 1

Обов’язковість виконання контрактів

1

Тенденції розвитку 1

Економічний потенціал

1

Оцінка в балах 4 3 2 1 0



37 Молодь і ринок №8 (103), 2013

показник освітнього рівня визначається яквідношення кількості осіб, що мають вищу(спеціальну) освіту відповідно до профілюдіяльності підприємства до загальної кількостіпрацюючих і т.д.

Ці та інші аналогічні показники (коефіцієнти)порівнюють з показниками інших підприємницькихструктур за видами діяльності, аналізують їхдинаміку (природно, при цьому враховуютьекономічні показники діяльності аналізованого іпорівнюваного підприємств).

Спочатку значення всіх показників зводять вінтегральний показник, використовуючи наступнуформулу (відомий у математиці метод відстаней):

n

ІІІІ ВП

1

,)1( (11)

де n – кількість показників;В

І – вага іго показника;

ді – відносна оцінка іго показника і

розраховується за такими правилами:

maxП

Піі , якщо більше значення показникаа

є більш кращим (вигідним),

і

іП

Пmin , якщо менше значення показника є

більш кращим (вигідним),де П

і. – значення іго показника;

Пmin

– найменше значення показника(коефіцієнта) із усієї кількості порівнюванихпідприємств (чи за весь аналізований період, якщоє дані, що характеризують у динаміці тільки однепідприємство);

Пmах

– найбільше значення показника(коефіцієнта) із усієї кількості порівнюванихпідприємств (чи за весь аналізований період, якщоє дані, що характеризують у динаміці тільки однепідприємство).

Аналогічні розрахунки виконують для всіхпорівнюваних підприємств (періодів часу).

Далі виводять середні значення інтегральногопоказника (П

І.СР) для галузі (ринку), чи ж для

конкретного підприємства за ряд років. При цьомуможна задати визначений діапазон середніх (0,7х П

І.СРП

СР 1.3хП

І.СР)

По ступеню відхилення фактичних значень відсереднього можна судити про рівеньінтелектуальної складової економічної безпеки.

Якщо значення Пі розраховане для

аналізованого підприємства, менше Пср

то цесвідчить про те, що рівень інтелектуальноїбезпеки вищий за середній. Якщо П

і>П

ср, то рівень

безпеки нижче середнього. Значення Пі, що

знаходяться у зазначеному вище інтервалі,свідчать про середній рівень безпеки.

При визначенні рівня технологічної безпеки,що відображає технологічний потенціал і характеризуєступінь його захищеності, варто використовуватинаступні показники, що характеризують технологічнийпотенціал і технологічну безпеку підприємства(природно, з урахуванням економічних результатівїхньої діяльності):

рівень прогресивності технологій, щорозраховується як відношення кількостівикористовуваних прогресивних сучаснихтехнологій (на рівні кращих серед підприємств,що працюють па конкретному ринку) до загальноїїхньої кількості на підприємстві;

рівень прогресивності продукції, щорозраховується як відношення кількостінайменувань вироблених нових прогресивнихвидів продукції (на рівні кращих зразків середпідприємств, що працюють на конкретномуринку) у загальній їхній кількості;

рівень технологічного потенціалу, щорозраховується як частка технічних ітехнологічних рішень нарівні винаходів у загальнійкількості нових рішень, використовуються увиробничому процесі і т. д.

Формалізована оцінка рівня технологічноїскладової економічної безпеки підприємстваздійснюється за функціональним коефіцієнтом(К

ф), який розраховується за такою формулою:

,.

завдркз

відвер

ФЗВ

ЗК

(12)

де, Звідвер

– відвернений збиток від реалізаціїкомплексу заходів для охорони технологічноїбезпеки підприємства, грн.;

Вркз

– загальна сума витрат підприємства нареалізацію зазначеного комплексу заходів, грн.;

Ззавд

– сумарний завданий підприємству збитокза технологічною складовою його економічноїбезпеки, грн.

Рівень правової безпеки може бутивизначений у залежності від співвідношення втрат,понесених підприємством (як реальних, так і у видіупущеної вигоди) внаслідок порушення правовихнорм (наприклад, виплат по позовах черезпорушення юридичних норм і прав), і загальногорозміру відвернених юридичною службою втрат.Для оцінки може бути запропонована наступнашкала:

втрат немає – абсолютна правова безпека; частка правових втрат складає від 0 до 25%

– нормальна правова безпека; частка правових втрат від 25 – 50% –

нестабільний стан;


38

частка правових втрат від 50 – 75% –критичний стан;

частка правових втрат від 75 до 100% –кризовий стан.

Рівень екологічної безпеки підприємництваможе бути укрупнено визначений у такий спосіб:

абсолютна екологічна безпека, якщозабруднюючих речовин у викидах (у повітряне,водяне середовище і на ґрунт), щосупроводжують діяльність підприємства, немає;

нормальна екологічна безпека, якщофактична концентрація забруднюючих речовин увикидах знаходиться в межах граничнаприпустимої концентрації (ГПК);

хиткий екологічний стан, якщо фактичнаконцентрація забруднюючих речовин у викидах(за більшістю забруднювачів) перевищує ГПК небільше, ніж на 50 %;

критичний екологічний стан, якщо фактичнаконцентрація забруднюючих речовин у викидах(за більшістю забруднювачів) перевищує ГПКбільш, ніжу два рази.

Сутність процесу забезпечення екологічноїбезпеки підприємництва можна виразити у виглядіфункції такого типу:

min,),,( mqzF (13)

де z – витрати на заходи для дотриманняекологічних норм, грн.;

q – втрати від штрафних санкцій за порушенняекологічних норм, грн.;

m – втрати від закриття для продукціїпідприємства ринків інших держав з більшжорсткими нормами екологічної чистоти товарів,грн.

При цьому індикаторами екологічної складовоїекономічної безпеки є, з одному боку, нормативигранично припустимої концентрації шкідливихречовин, встановлені національним законодавством,а з іншого – аналіз ефективності заходів длязабезпечення такої екологічної складової.

Для оцінки рівня інформаційної безпеки

можуть бути використані наступні коефіцієнти: коефіцієнт повноти інформації (К

n), який

розраховується як відношення обсягу інформації,що знаходиться в розпорядженні підприємця, якийприймає рішення і обсягу інформації, необхідноїдля ухвалення обґрунтованого рішення;

коефіцієнт точності інформації (Кm), який

розраховується як відношення обсягу релевантноїінформації до загального обсягу наявної інформаціїв розпорядженні підприємця, який приймаєрішення;

коефіцієнт суперечливості інформації (КС),

який розраховується як відношення кількостінезалежних свідчень на користь ухваленнярішення до загальної кількості незалежнихсвідчень у сумарному обсязі релевантноїінформації.

Обсяг інформації може бути розрахований усторінках формату А4, кількості символів тексту,Кбайт, Мбайт і т.д. Рівень інформаційної безпеки(К

і) може бути визначений на основі значень

добутку трьох згаданих коефіцієнтів:

Сmnі KKКК (14)

Тоді, якщо: К > 0,7 – рівень безпеки високий;0,3 К

і < 0,7 – рівень безпеки середній; К

і < 0,3

– рівень безпеки низький.Рівень силової складової економічної

безпеки підприємництва може бути визначенийна основі оцінки ймовірності реалізації відзначенихвище (а також інших аналогічних) загроз. Цяймовірність може бути розрахована об’єктивно якчастота негативних впливів у минулому іпоточному періодах підприємницької діяльності чиж суб’єктивно – методом експертних оцінок.Водночас до уваги необхідно приймати можливийзбиток внаслідок реалізації загроз. Визначеннярівня силової складової економічної безпекипідприємництва може бути розраховане напідставі даних табл. 2.

Умовні позначення даних:Р – ймовірність втрат;


Таблиця 2. Оцінювання рівня силової складової економічної безпеки підприємницької діяльності

Рівень безпеки

Умови

Високий

ВВ ЗМ

Р

0001,0

ВМВД

Р

В

001,0

ВДМП

Р

ВЧ

01,0

ЧВ ПМ

Р

1,0

Середній

ВВ ЗМ

Р

001,00001,0

ВМВД

Р

В

01,0001,0

ВДМП

Р

ВЧ

1,001,0

ЧВ ПМ

Р

1,00,0

Низький

ВВ ЗМ

Р

001,0

ВМВД

Р

В

01,0

ВДМП

Р

ВЧ

1,0

2,0Р


39 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Мв – величина можливих втрат;

Зв – власні засоби підприємства;

В – виручка від реалізації продукції;ВД – валовий дохід;П

ч – чистий прибуток.

Слід зазначити, що аналогічним чином можнавизначити рівні безпеки кожної з розглянутих вищескладових. Однак, на практиці це зробитискладно, оскільки для більшості складовихекономічних беспек важко оцінити ймовірності івеличини можливих втрат.

Для оцінювання рівня ресурсної безпекипідприємництва важливе значення має:забезпеченість виробництва основними видамиресурсів; коефіцієнт забезпеченості запасів івитрат власними джерелами; можливістьзаміщення ресурсів; якість ресурсів тощо.

Для соціальної безпеки важливе значеннямають такі показники, як: розмір мінімальноїзаробітної плати; середня заробітна плата;чисельність працівників, заробітна плата якихнижча від прожиткового мінімуму; заборгованістьпо заробітній платі; частка заробітної плати в ціні;витрати сім’ї працівника на харчування; темпискорочення персоналу; тривалість робочоготижня тощо.

Рівень економічної безпеки підприємствав цілому (з обліком усіх її складових) пропонуєтьсявизначати у наступній послідовності.

1. Перевести у відносні оцінки показники рівнівкожної із складових економічної безпеки за такоюформулою:

,

1і

i

і nN

О (15)

де Оі – відносна оцінка ії складової

економічної безпеки підприємства;Nі – кількість рівнів ії складової економічної

безпеки;nі – номер розрахованого відповідно до

викладених вище підходів рівня безпеки іїскладової, беручи відлік від най несприятливихвключно.

2. Визначити вагомості ВІ кожної зі складовихекономічної безпеки.

3. Розрахувати інтегральну оцінку економічноїбезпеки як середньозважену складову. Чим вонабуде ближче до одиниці, тим вище рівеньекономічної безпеки. Оцінка нижче 0,5 свідчитьпро ослаблення економічної безпеки підприємства.Аналіз окремих складових дозволить уточнити,звідкіля виходять загрози.

Оцінити рівень ринкової безпеки підприємницькоїдіяльності стовідсотково неможливо взагалі. Адже,факторів ринкового середовища для будьякого

підприємництва є безліч, і незважаючи на те, щоїх поділяють на фактори прямого і непрямоговпливу, динаміка їх поведінки та спричинені нимипотенційні загрози важко прогнозувати. Водночас,цей процес є занадто витратним для окремогопідприємництва. Загалом, оцінюванням рівняринкової безпеки як окремих підприємств, так ігалузей в цілому, покликана займатисьорганізаційнодослідна інфраструктура ринку(наукові інститути, що вивчають ринкові проблеми,інформаційноконсультативні центри, аудиторськіорганізації, спеціальні навчальні заклади).

Усі перелічені складові та їхні індикатори діютьу тісному взаємозв’язку і взаємообумовлені. Будьякий імпульс із зовнішнього середовища можезмінити стан безпеки на одному підприємстві.Найбільший вплив на формування економічноїбезпеки підприємництва має держава.Використовуючи прямі та непрямі методивтручання, вона регулює економічний і соціальнийрозвиток країни та всі види підприємницькоїдіяльності як економічними важелями так іадміністративними.

Висновки. Конкретними кроками на шляхудо підвищення рівня економічної безпекиукраїнських підприємницьких структур можутьбути:

в аспекті технологічної безпеки – закриттянизькорентабельних і збиткових підприємств;зміна системи оплати праці наукових кадрів;створення нових організаційновиробничихструктур; використання лізингу; активна часткав міжнародних виставках, семінарах;

ресурсної безпеки – вдосконалення системрозрахунків; підвищення продуктивності праці;збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження;стимулювання “ресурсного” напрямку НДДКР;

фінансової безпеки – застосування принципудотримання критичних строків кредитування;створення інформаційного центру для постійнихвідомостей про борги підприємства та дляперекривання каналів витоку інформації;створення в структурі інформаційного центруспеціальної групи спеціалістів з фінансів, яка бперевіряла податкові й інші обов’язкові платежі,виявляючи можливу передоплату й надавалавідомості про основні виробничі фонди, що маловикористовуються, з метою їхнього можливогопродажу; використання нових форм партнерськихзв’язків;

ринкової безпеки – застосування засобівнезалежної конкуренції, розподіл ринків збуту;

соціальної безпеки – наближення рівняоплати праці до показників розвинутих країн;залучення робітників до управлінських функцій;


40

підвищення кваліфікації працівників; зацікавленістьадміністрації підприємства в працевлаштуваннібезробітних; розвиток соціальної інфраструктурипідприємства; підвищення матеріальноївідповідальності працівників за результати своєїпраці.

1. Варналій З.С., Сизоненнко В.О. Основипідприємницької діяльності. Підручник дляучнів 10 – 11 кл. /З.С. Варналій, В.О. Сизоненнко.– К.: Знання України. – 2004. – 404 с.

2. Вачевський М.В., Мадзігон В.М. Основиекономіки. Навчальний посібник для учнівліцеїв, коледжів, гімназій та загальноосвітніхшкіл 10 – 11 – 12 класів./ М. Вачевський, В. Мадзігон.– К.: Педагогічна думка. – 2007. – 612 с.

3. Кулішов В.В. Основи економічної теорії /Володимир Кулішов. Підручник для студентіввищих закладів освіти. – Львів “Магнолія”,2007. – 516 с.

4. Кулішов В.В. Економіка підприємства.Теорія і парктика. //В. Кулішов. – Навчальнийпосібник. – Львів: “Магнолія плюс”, 2006. –208 с.

5. Ковальчук В.М. Основи ринкової економіки.Підручник для середніх шкіл та професійних

училищ./ Ковальчук В.М. – Тернопіль. 1992. –190 с.

6. Михасюк І.Р., Бернацький І.М. Українськепідприємництво в умовах глобалізації/ І. Михасюк,І. Бернацький. – Львів. Видав. центр ЛНУ іменіІвана Франка. – 2008. – 56 с.

7. Маниліч М.І., Губатюк І.В. Основиринкового механізму господарювання.Навчальний посібник/М. Маниліч, І. Губатюк.– К.: – 1992. – 174 с.

8. Мочерний С.В. Основи економічноїтеорії. Підручник. – Тернопіль АТ “ТАРНЕКС”,1993. – 686 с.

9. Мадзігон В.В. Історія розвитку підприємництваяк соціально-економічного Явища / Віктор Мадзігон.//Молодь і ринок. – 2010. – №7(66). – С. 33 – 37.

10. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства./С. Покропивний. Підручник. – К.: КНЕУ. 2000. –528 с.

11. Петрович Й.М., Захарчин Г.М., Теребух А.А.Організація підприємництва в Україні. Навч.посібник. – Львів: Оскарт, 2000.

12. Плоткін Я.Д., Дубоделова А.В., Захарчук О.В.Підприємцю про підприємництво. Зарубіжнийдосвід.// Я. Плоткін, А. Дубодєлова, О. Захарчук.– Львів “Вільна Україна”, 1993. – 142 с.



День Незалежності – найважливіше національне свято в більшості країн світу. Не є винятком і Україна: 24 серпня (а саме цього дня наша країна святкує річницю своєї незалежності) є головним державним святом.

Дата 24 серпня пов’язана з прийняттям цього дня в 1991 р. Верховною Радою тоді ще Української РСР Акта проголошення незалежності України.

“Земле моя, всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені!”

Іван Франко видатний український письменник,

громадський і політичний діяч

24 серпня 2013 року День Незалежності


41 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Центральною проблемою економічного

і соціального розвитку Херсонської області єпитання про перспективу регіону та засоби їїдосягнення. Реальність унікального майбутнього

повинна досягатися власними оригінальнимизасобами і ресурсами. Саме регіональні ресурсиі адекватні засоби розвитку визначаютьхарактерні риси і ознаки призначенняПівденноукраїнської території, зумовлюють їїмісію.

УДК 338.1Микола Костяк, кандидат сільськогосподарських наук, голова Херсонської обласної адміністрації

Світлана Шмалєй, доктор педагогічних наук, кандидат біологічних наук, професор,директор Херсонської міської громадської організації “Центр еколого-валеологічних ініціатив”

Валентин Підвисоцький, помічник голови Херсонської обласної адміністраціїІрина Редька, кандидат біологічних наук, докторант Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Владислав Підвисоцький, керівник проектів Херсонської обласної громадської організації“Конкурентно здатна Херсонщина”

КОНЦЕПЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ЗДОРОВ’Я(на прикладі Херсонської області)

Представлена регіональна модель структури індустрії здоров’я, яка розглядається як багатограннеутворення, до складу якого входять комплекси охорони здоров’я, санаторно-курортний, туристично-рекреаційний, освітній, науково-дослідницький, ринковий, транспортний, зв’язку, промисловий, аграрний,охорони правопорядку та управлінський. Визначено стратегічні цілі та завдання розвитку індустрії здоров’я.

Ключові слова: індустрія здоров’я, інфраструктура.

Рис. 1. Літ. 5.

Николай Костяк, кандидат сельскохозяйственных наук председатель Херсонской областной администрацииСветлана Шмалей, доктор педагогических наук, кандидат биологических наук, профессор,

директор Херсонской городской общественной организации “Центр эколого-валеологических инициатив”Валентин Подвысоцкий, помошник председателя Херсонской областной администрации

Ирина Редька, кандидат биологических наук, докторант Харьковского национального университетаимени В.Н. Каразина

Владислав Подвысоцкий, руководитель проектов Херсонской областной общественной организации

“Конкурентно способная Херсонщина”

КОНЦЕПЦИЯ РЕГИОНАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ ИНДУСТРИИ ЗДОРОВЬЯ(на примере Херсонской области)

Представлена региональная модель структуры индустрии здоровья, которая рассматривается какмногогранное образование, в состав которого входят комплексы охраны здоровья, санаторно-курортный,рекреационный, образовательный, научно-исследовательский, рыночный, транспортный, связи,промышленный, аграрный, охраны правопорядка и управленческий. Определены стратегические цели и задачиразвития индустрии здоровья.

Ключевые слова: индустрия здоровья, инфраструктура.

Mykola Kostyak, Ph.D. (Agriculture) Head of Kherson Regional AdministrationSvitlana Shmaley, Ph.D.(Pedagogic), Ph.D. (Biology)

Director of Kherson City Public Organization “Center for environmental and valeological initiatives”Valentin Pidvysotsky, Assistant of Head of Kherson Regional Administration

Iryna Red’ka, Ph.D. (Biology) Postgraduate of Kharkiv National University by V. KarazinVladyslav Pidvysotsky, Project Manager Kherson Regional Public Organization

“Competitive Kherson”

THE CONCEPT OF REGIONAL DEVELOPMENT OF HEALTH INDUSTRY(in Kherson Region)

The regional model of the structure of the health industry is presented in article. This model is seen as amultifaceted complex which includes complexes healthcare, health-resort, recreational, educational, research anddevelopment, market, transport, communications, industrial, agricultural, law enforcement and management. Thestrategic objectives of the development of the health industry are defined.

Keywords: health industry, infrastructure.


© М. Костяк, С. Шмалєй,В. Підвисоцький, І. Редька, В. Підвисоцький, 2013

42

Становлення конкурентоспроможностіХерсонської області детермінується наявнимприродноресурсним і соціальноекономічнимпотенціалом, який охоплює природнокліматичні,транскордонні, історикокраєзнавчі, науковотехнічні та економічні характеристики.

Сутнісною перевагою Херсонщини є потужні,але слабо розвинені курортнорекреаційні ресурси,що поєднується з землересурсними, демографічними,працересурсними, науковотехнічними, органічнотехнологічними, екологічновідповідними таприроднозаповідними складовими. Такийкомплекс – єдиний в Україні, що дозволяєвизначити місію Херсонщини – якість здоров’якожного і якість життя населення.

Основним пріоритетом розвитку Херсонщинидоцільно вважати інноваційноінвестиційнийпрорив в організації індустрії здоров’я усередовищі, сприятливому для життя.

Індустрія здоров’я – це функціональнабагатогалузева підсистема господарювання,заснована на взаємозв’язку та взаємодії системиохорони здоров’я з іншими галузями та сферамидіяльності, спрямованими на збереження тазміцнення соматичного, соціальнопсихологічногота духовного здоров’я населення регіону [1].

Індустрія здоров’я є невід’ємною складовоюринкового господарювання, що відіграє суттєвуроль у соціальноекономічному розвитку регіонута держави в цілому, адже бере безпосереднюучасть у формуванні внутрішнього валового танаціонального продукту шляхом виробництватоварів та послуг, спрямованих на збереженняздоров’я населення [1]. Крім того, індустріяздоров’я виступає не лише як виробник товарівта послуг, але й як активний їх покупець, щопосилює економічну діяльність в цілому таекономіку соціальної сфери зокрема, сприяючирозвитку конкуренції між різними секторамигосподарювання області [4; 5]. Функціонуванняіндустрії здоров’я сприяє активному створеннюдодаткових робочих місць та отриманню доходівнаселенням і областю у цілому.

Індустрія здоров’я має розгалуженуінфраструктуру, що охоплює основні фонди, транспорт,зв’язок, матеріальнотехнічне забезпечення,заготівлю сировини, торгівлю, інформаційне таремонтнотехнічне обслуговування, освіту [2; 4].

Зазначене визначає стратегічні цілі, щосприятимуть реалізації місії Херсонської області,а саме:

1) мотивування різних верств населення доспоживання товарів і послуг індустрії здоров’я;

2) трансформація та розвиток санаторнокурортного комплексу Херсонщини;

3) розбудова туристичнорекреаційногокомплексу Херсонщини;

4) формування екологовідповідного агровиробництва;5) модернізація галузевої структури

виробництва;6) підготовка професійно компетентних кадрів

для індустрії здоров’я.Досягнення стратегічної цілі №1 сприятиме

зміні споживчого попиту на товари та послугиіндустрії здоров’я , що є необхідною передумовоюдля трансформації ринку здоров’я. Формуваннямотивації різних верств населення до споживаннятоварів і послуг індустрії здоров’я має об’єктивісоціальноекономічні передумови [4], зокрема,підвищення вартості нездоров’я: поперше,розвиток медичної та фармацевтичної технологіїпризвів до подорожчання лікування; подруге,зміна характеру праці з переорієнтацією напідвищення його виробничої ефективності,призвело до того, що хвороба обходиться дорогоі роботодавцю, і працівнику; потретє, масовийперехід від активної фізичної праці доінтелектуальної праці обумовлює формуваннягіподинамічного образу життя та підвищує вимогидо зовнішнього вигляду працівника у зв’язку зізбільшеною часткою соціальної комунікації впрофесійній діяльності та іміджевою політикоюпідприємства. Все це створює внутрішнєспонукання населення до переходу від пасивногоспоживання запропонованих послуг традиційноїмедицини до активного споживання товарів іпослуг індустрії здоров’я спрямованихзбереження, зміцнення та відновлення здоров’я[3]. Неможливість забезпечення зростаючогопопиту на товари та послуги індустрії здоров’я вмежах області призводить до відтоку потенційнихспоживачів у сусідні регіони та закордон.

Стратегічна ціль №1 може бути досягнуташляхом виконання наступних завдань:

реалізація освітньовиховних заходів щодоформування культури здоров’я серед різнихверств населення;

визначення та задоволення реальних потребустанов області в реалізації валеологогігієнічногонавчання та виховання населення, профілактикизахворювань та зміцнення здоров’я людей;

організація валеологічних факультативів дляучнівської молоді, батьків, родинного дозвілля;

підвищення професійної компетентностіпрацівників системи освіти, охорони здоров’я вгалузі валеологогігієнічного навчання тавиховання;

забезпечення інформаційнопросвітницькогота рекламного просування товарів і послугіндустрії здоров’я.



43 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Необхідність у досягненні стратегічної цілі№2 обумовлена невідповідністю між попитомнаселення та пропозиціями санаторнокурортногокомплексу області, що насамперед пов’язано зінфраструктурою закладів та їх однобічноюорієнтацією на медичне обслуговування.Херсонщина має величезні природні передумови длярозвитку санаторнокурортного комплексу: великатривалість курортного сезону; пейзажнарізноманітність; наявність приморської зони,лікувальних грязей, розсолів, джерел з мінеральноюводою; хвойних лісів. Недоліком у санаторнокурортній галузі Херсонщини є сезоннефункціонування більшості з цих установ, щозумовлено недосконалістю інфраструктури тавузьким переліком послуг, з переважною орієнтацієюна кліматотерапію та купання у відкритих водоймах;недостатньою розвіданістю, бальнеологічноюоцінкою та стандартизацією природних лікувальнихресурсів та лікувальних засобів на їх основі.

У зв’язку з цим трансформація та розвитоксанаторнокурортного комплексу Херсонщиниможуть бути досягнуті шляхом реалізаціїнаступних завдань:

здійснити перехід від сезонцентрованого доклієнторієнтованого підходу функціонуваннясанаторнокурортних установ області;

забезпечити реконструкцію та модернізаціюсанаторнокурортних установ шляхомрозширення їх матеріальнотехнічної бази длязабезпечення функціонування впродовж всьогороку;

розширити спектр послуг санаторнокурортних установ шляхом впровадження новітніхоздоровчолікувальних (фізіотерапевтичних,банних, СПАтехнологій), косметологічних,дієтологічних, спортивнооздоровчих, рекреаційнорозважальних послуг;

провести моніторинг природних лікувальнихресурсів з метою оцінки стану родовищ, їх медикобіологічної оцінки з урахуванням екологічногостану, біологічної дії й можливості лікувальногозастосування;

забезпечити включення природнихлікувальних ресурсів області до Державногокадастру;

оцінити можливості промислового освоєнняприродних лікувальних ресурсів області тапреформованих засобів, підготуватидокументацію для організації промисловогоопанування та отримати дозвіл;

провести комплексну оцінку природнихлікувальних ресурсів для підготовки пакетудокументів стосовно визнання природнихтериторій курортами місцевого значення;

забезпечити раціональний видобуток,використання та охорону природних лікувальнихресурсів;

розробити економічно обґрунтовані тасоціальноорієнтовані нормативи плати закористування природними лікувальнимиресурсами області;

впровадження online технологій для збутусанаторнокурортних товарів і послуг.

Якщо санаторнокурортний комплексспрямований переважно на задоволення потребнаселення у медичному супроводі стану здоров’я,то туристично-рекреаційний комплекспокликаний забезпечити активний і пасивнийвідпочинок різних верств населення череззадоволення їх естетичногедоністичних,пізнавальних і дозвільнорозважальних потреб.Передумови для розвитку туристичнорекреаційного комплексу Херсонщини єсприятливими завдяки низькій щільностінаселення; кліматогеографічному розташуванню;бальнеологічним ресурсам; пейзажній різноманітностіландшафтів, природнозаповідному фонду,геологічним пам’яткам, історикокультурномурозвитку регіону, специфіки аграрного комплексу,але їх використання обмежується недосконалоюінфраструктурою, яка знаходиться на етапізародження. У зв’язку з цим для досягненнястратегічно цілі №3 необхідно забезпечитивиконання наступних завдань:

виявлення історикокраєзнавчих, історикогеологічних, екологоприродничих, спортивноекстримальних, аграрнооздоровчих об’єктівобласті для туризму та рекреації;

розробка нових туристичних маршрутів різноїспрямованості, тривалості та орієнтації на різніверстви населення (учнівська молодь, родини, людиз особливими потребами, люди похилого віку);

формування маршрутів вихідного дня та зонрекреації у містах для сімейного відпочинку;

розвиток екологічного (об’єкти природнозаповідного та історикогеологічного фонду),аграрного та зеленого, пригодницького (паркирозваг; рафтинг), культурнопізнавального(фестивалі, рольові та історичні ігри) туризму;

здійснення активної пропаганди туристичнопривабливих особливостей Херсонщини середнаселення області;

удосконалення матеріальної бази туристичнорекреаційного комплексу області шляхомзалучення приватних вітчизняних та іноземнихінвестицій для реконструкції діючих і будівництванових закладів розміщення;

покращення транспортної доступностітуристичних та рекреаційних об’єктів;


44

розробка та реалізація планів забудовикурортних та туристичних об’єктів області зурахуванням потреб відпочиваючих (місцярозміщення; лікувальнооздоровчі установи; місцямасового харчування; паркова; магазинипобутових та харчових товарів; підприємстваекскурсійного обслуговування, проведеннядозвілля; інформаційнодовідкові служби;архітектурнопаркове планування тощо)

створення геоінформаційної системирозміщення об’єктів індустрії здоров’я;

промоція туристичнорекреаційних можливостейобласті в Україні та закордоном;

створення єдиної Internetмережі інформаціїта видання інформаційнорекламної продукції прорекреаційні, спортивні, культурні та реабілітаційніосередки Херсонщини;

створення пізнавального бренду тарегіонального культурного іміджу Херсонщини навсеукраїнському та міжнародному рівні.

Херсонщина є унікальною територією звеличезним спектром плодовоягідних таовочевих культур, що можуть використовуватисяв індустрії здоров’я не лише як продуктихарчування, але й як оздоровчі технології. Однакдля цього необхідно популяризувати не лишеХерсонщину як екологічно чисту область, але й їїагропродукцію – як екологічно чисту та кориснудля здоров’я. Це сприятиме збільшенню попитуна цю продукцію, адже інтенсивне веденнясільського господарства шляхом використанняхімізованих технологій призвело до підвищенняпропозиції над попитом, але значно знизило якістьагропродукції, що позначається на якості здоров’янаселення. Цей факт поряд з зростанням культуриздоров’я (реалізація стратегічної цілі №1) створюєнеобхідність формування еколого-відповідногоагровиробництва на Херсонщині, що сприятимепідвищенню конкурентоспроможності області уданому секторі економіки.

Досягнення стратегічної цілі №4 можливепри вирішені наступних завдань:

визначення пріоритетноефективних екологовідповідних технологій агровиробництва наХерсонщині;

стимулювання фізичних осіб до виробництваекологічно чистої агропродукції;

формування ринку споживання та збутуекологічно чистої агропродукції на внутрішньомута зовнішньому ринках;

залучення вітчизняних і зарубіжних інвесторівдо розбудови екологовідповідного веденнясільського господарства.

Оскільки індустрія здоров’я охоплює різнігалузі господарювання, то її розвиток вимагає

також модернізації галузевої структурипромисловості області. Досягнення стратегічноїцілі №5 передбачає реалізацію наступних завдань:

перетворення регіону з сировинного на такий,що створює привабливий кінцевий продуктвнаслідок безвідходного екологоорієнтованоговиробництва;

розширення мережі підприємств з виробленнятоварів для індустрії здоров’я (біологічно активнідобавки; спеціальні продукти харчування;косметичні засоби на основі природнихлікувальних засобів; препарати лікарських травтощо).

Кожна із зазначених стратегічних цілей можебути досягнута тільки за наявності висококваліфікованих кадрів в галузі індустрії здоров’я.Отже, реалізація стратегічної цілі №6передбачає виконання наступних завдань:

забезпечення санаторнокурортного комплексувисококваліфікованими фахівцями в галузідіагностичної та відновлювальної медицини,медичної курортології, фізичної реабілітації;

забезпечення туристськорекреаційногокомплексу висококваліфікованими кадрами дляобслуговування туристів (екскурсоводи;аніматори; бармени; повари; кондитери;перекладачі; психологи; соціальні працівники тасоціальні педагоги; корекційні педагоги;культурологи; історики) та управління розвиткомтуризму в області (менеджери готельноресторанної справи та туристичного бізнесу);

підготовка фахівців у галузі інформаційнотехнічного та транспортного забезпеченняіндустрії здоров’я;

забезпечити систему організації професійноїрізнорівневої освіти та перепідготовкидопоміжного персоналу в індустрії здоров’я такадрів, що забезпечують супровід туристів;

сприяти організації стажувань у кращихвітчизняних та закордонних установах з індустріїздоров’я.

Висновки. Вважаємо, що розвиток індустріїздоров’я шляхом реалізації зазначенихстратегічних цілей сприятиме наданню такихтоварів та послуг, які будуть задовольняти вимоги,що висуваються до них споживачами як посукупності відповідних фізичних параметрів, такі за ціною, часом, місцем і способом пропозиції.Адже кожен із мешканців області прямо абоопосередковано приймає участь у фінансуваннііндустрії здоров’я, і тому може розраховувати наотримання задоволення від товарів та послуг, щопропонуються в індустрії здоров’я.

Розбудова індустрії здоров’я в регіонізбільшить його інвестиційну привабливість,



45 Молодь і ринок №8 (103), 2013


46

підвищить конкурентну спроможність продукціїпідприємств, покращить соціальноекономічнийдобробут населення та якість життя в цілому.

1. Акопян А.С. Индустрия здоровья экономика и управление:Пособие для вузов // Под ред. Л.Е.Сырцовой. / А.С. Акопян,Ю.В. Шиленко, Т.В. Юрьева. – Москва: Дрофа, 2003. – 448 с.

2. Ветитнев A.M. Курортное дело: учебноепособие /A.M. Ветитнев, Л.Б. Журавлева. – М.:КНОРУС, 2006. – 528 с.

3. Скворцова В.Н., Кексель О.С. Индивидуальноездоровье человека: валеологический дискурс //Известия ТПУ. – 2010. – Т. 312, №6. – С. 188 – 192.

4. Health Policy and High-Tech IndustrialDevelopment/ Learning from innovation in the HealthIndustry / Editory by Marco R. Di Tommaso, Stuart O.Shcweitzer. – UK: Edward Elgar Publishing, 2005. – 285 p.

5. Santerre Rexford E., and Stephen P. Neun. Healtheconomics: Theories, insights, and industry studies. –

USA: South-Western Cengage Learning, 2009. – 624 p.


Постановка проблеми. У сучаснихумовах прогресивного розвитку істановлення України як європейської

держави професійне самовизначення є важливим етапому життєвому становленні особистості. Вмотивований іадекватний вибір професії дає можливість людинізадовольнити життєві плани та наміри професійноїреалізації, а також реалізації себе як особистості.Професійне самовизначення відбувається під впливом

певних соціальних і соціальноекономічних чинників,конкретних умов, об’єктивних обставин, які людинаспіввідносить із своїм особистим життєвим досвідом,які і є мотиваційною силою у виборі майбутньої професії.Саме мотивація пов’язує ситуацію вибору із досвідомособистості, системою її цінностей і ціннісних орієнтацій,установок та інтересів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Наукові пошуки вчених Б. Ананьєва, Т. Андрєєвої,

УДК 378:371

Анна Шиделко, кандидат соціологічних наук,науковий співробітник відділу практичної психології

Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти НАПН України

ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ МОЛОДОЇ ОСОБИСТОСТІВисвітлено проблему професійного самовизначення молоді. Подано класифікацію професій за такими

характеристиками: предметом, метою й умовами праці. Проаналізовано процес професійного самовизначенняу контексті ціннісних орієнтацій молодої особистості.

Ключові слова: професійне самовизначення, особистість, молодь, професія, професійний вибір,становлення, ціннісні орієнтації.

Літ. 8.

Анна Шиделко, кандидат социологических наук,научный сотрудник отдела практической психологии

Львовского научно-практического центра профессионально-технического образованияНАПН Украины

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ САМООПРЕДЕЛЕНИЕ МОЛОДОЙ ЛИЧНОСТИОтражена проблема профессионального самоопределения молодежи. Представлена классификация

профессий по следующим характеристикам: предметом, целью и условиями труда. Проанализирован процесспрофессионального самоопределения в контексте ценностных ориентаций молодой личности.

Ключевые слова: профессиональное самоопределение, личность, молодежь, профессия,профессиональный выбор, становления, ценностные ориентации.

Anna Shydelko, Ph.D. (Sociology) Researcher of Applied PsychologyLviv Research Center for Vocational Education

NAPS of Ukraine

PROFESSIONAL SELF-DETERMINATION OF YOUNG PERSONALITYThe problem of professional self-determination of youth is under consideration in the article. The author

proposes classification of occupations according to the following criteria: subject, purpose and equipment. The paperanalyses the process of professional self-determination of a young personality in the context of value orientations.

Keywords: professional self-determination, personality, youth, occupation, professional choice, becoming,value orientations.

ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ МОЛОДОЇ ОСОБИСТОСТІ

© А. Шиделко, 2013

47 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Л. Анциферової, І. Беха, Л. Виготського,І. Головахи, Л. Головей, Є. Клімова, І. Кузнецової,О. Леонтьева, А. Маркової, О. Пєхоти, В. Сластьоніна,О. Савченко, В. Семиченко, Л. Хомич, В. Шадрікова,В. Шкалікова, Е. Шорохової та ін. спрямовані надослідження проблеми професійного вибору якодного із етапів, важливих моментів життєвогошляху особистості.

Теоретичні та практичні аспекти обґрунтуваннявибору професії людиною, зокрема досліджували:Є. Клімов, І. Кон, Д. Сьюпер – з позиціїсоціологічного напряму; М. Гінзбург, М. Пряжніков– особистісний напрям; К. АбульхановаСлавська,Є. Головаха, A. Кронік – комплексний напрям. Зпозиції психологічного напряму – Е. Еріксон,А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, Е. Фромм,К. Юнг та ін. особистість розглядається як вільналюдина, яка перебуває у постійному процесісамовизначення, становлення та розвитку.

Мета статті полягає в аналізі процесупрофесійного самовизначення у контекстіціннісних орієнтацій підростаючого покоління.

Виклад основного матеріалу. Професійнесамовизначення для молодої особистості єскладним, тривалим і багатоплановим процесом.Наприкінці минулого століття в міжнароднийстандарт було внесено 9333 професії, а в нашійкраїні фахівці нарахували близько 7000 професій.Водночас щорічно на ринку праці відбуваєтьсяоновлення близько 500 професій. При цьому певнакількість професій актуальні від 5 до 15 років, апотім або зникають, або видозмінюються доневпізнання. При цьому слід враховувати, що:

1) раніше “ідеальний” образ професіоналабагато в чому був пов’язаний з образомконкретних людей і їхньою “професійною”біографією, іноді це був збірний образ, але всеодно він мав конкретність, яка допомагалапроцесу ідентифікації молодої людини;

2) у сучасних умовах ми спостерігаємо, що“ідеальний образ професіонала” змінився на“ідеальний спосіб життя”, тобто професія постаєяк засіб для досягнення бажаного способу життя[6, 6].

Для ґрунтовного розуміння і ширшогорозкриття нашої проблематики розглянемокласифікацію професій. Відповідно до теоріївідомого російського психолога Є. Клімовапрофесії класифікують за такими ознаками:предметом, метою й умовами праці.

На основі відмінностей у предметах праці всіпрофесії запропоновано поділити на п’ять типів:“людинаприрода”, “людинатехніка”, “людиналюдина”, “людиназнакова система”, “людинахудожній образ”.

Біономічні професії – Людинаприрода (П).Біономічні професії передбачають діяльність ізприродними об’єктами і явищами, живимиорганізмами, рослинним і тваринним світом,біологічними процесами, землею, водою тощо.Професійна діяльність спрямована на: а) вивченняживої та неживої природи (мікробіолог, океанолог,агрохімік, геолог та ін.); б) догляд за рослинами ітваринами (лісник, садівник, овочівник, агроном,фермер, зоотехнік та ін.); в) профілактика талікування захворювань рослин і тварин (ветеринарта ін.)

Технономічні професії – Людинатехніка (Т).Професії даного типу об’єднують у собі такі видидіяльності, в яких відбувається активна взаємодіяз різноманітними приладами, машинами,механізмами, апаратами й установками,технічними системами, матеріалами й енергієютощо. Професійна діяльність спрямована на:а) створення, монтаж, складання і налагодженнятехнічних пристроїв (інженер, радіомонтажник,зварювальник та ін.); б) експлуатація технічнихзасобів (водій, токар, швачка та ін.); в) ремонттехніки (механік, електромонтер та ін.).

Соціономічні професії – Людиналюдина (Л).Припускають постійну роботу з людьми, групамилюдей чи колективами тощо. Професійнадіяльність спрямована на: а) медичне обслуговування(лікар, медсестра та ін.); б) навчання та виховання(вихователь, гувернер, тренер, вчитель та ін.);в) побутове обслуговування (продавець, провідник,офіціант, екскурсовод та ін.); г) правовий захист(юрист, дільничний інспектор та ін.).

Сигнономічні професії – Людиназнаковасистема (З). В якості знакової системи можутьвиступати схеми, цифри, умовні знаки, формули,слова, шифри, коди, таблиці, числові значення,символи, тексти тощо. Професійна діяльністьспрямована на: а) тексти (коректор, перекладач,друкарка та ін.); б) цифри, формули і таблиці(програміст, статист, економіст, оператор ПК,бухгалтер, обліковець, касир, комірник та ін.);в) креслення, карти, схеми (штурман, кресляр,картограф, топограф та ін.); г) звукові сигнали(радист, телефоніст та ін.).

Артономічні професії – Людинахудожній образ(Х). Художній образ – результат розумової,пізнавальнодуховної та практичної діяльностілюдини. В якості знакової системи можутьвиступати: художні образи, їхня роль, елементи йособливості, засоби їхньої побудови тощо.Професійна діяльність спрямована на:а) створення, проектування, моделюванняхудожніх творів (художник, письменник, перукар,кондитер, фотограф, композитор та ін.);


48

б) відтворення, виготовлення різних творівмистецтва (ювелір, закрійник, реставратор,флорист, музикант, актор та ін.) [7].

Отже, ґрунтуючись на класифікації професій упроцесі фахового самовизначення, особистістьповинна усвідомлювати себе суб’єктомпрофесійного вибору, реалізовуючи все найкраще,що у неї є (таланти, нахили, можливості, здібностіта ін.) керуючись ціннісними орієнтаціями,відповідно до індивідуального та соціальногодосвіду, суспільних і особистих потреб таінтересів. Молода особа має бути здатною допостановки й реалізації цілей саморозвитку,оволодіння професійними знаннями та вміннями,усвідомлюванні труднощів майбутньої професійноїдіяльності.

Від правильного вибору професії кожнимпідлітком у кінцевому результаті залежитьпродуктивність праці в державі, ефективністьвикористання трудового потенціалу, масштабиплинності кадрів і міграції та багато іншого. А цеозначає, що для забезпечення суспільних потребнеобхідно створити ефективну систему соціальноїта професійної орієнтації, розширюючи одночасносвободу вибору професії [5]. Справжнійпрофесіонал у підсумку стверджує самого себеяк особистість, що відбулася.

Професійне самовизначення в науковометодичній літературі аналізується у двохаспектах. Перший – соціальноекономічний,передбачає опис і вивчення процесів професійногостановлення як соціального процесу, який визначаєрух трудових ресурсів, економічний і виробничийпотенціал суспільства, специфіку ринку праці таринку робочої сили. У психологопедагогічномуаспекті професійне становлення розглядається якіндивідуальний особистісний процес, основнимелементом якого є особистісний вибір. Такийрозподіл зумовлюється специфікою суперечностейвласне процесу професійного становлення, які насоціальному рівні виступають як суперечності міжпотребами суспільства у професійних кадрах іреальними потребами професії, життєвимипланами людей, а на психологічному рівні – яксуперечність між потребою бути кориснимсуспільству і потребою кожного в самореалізації[1, 49 – 55].

Відомий український педагог С. Гончаренкозазначає, що “професійне самовизначення – цепроцес прийняття рішення особистістю щодовибору майбутньої трудової діяльності, якийполягає в усвідомленні особистості себе яксуб’єкта конкретної професійної діяльності тапередбачає самооцінку людиною індивідуальнопсихологічних якостей та зіставлення своїх

можливостей з психологічними вимогами професіїдо спеціаліста” [2, 376].

Соціальний психолог Е. Фромм розглядаєсамовизначення як рефлексивний вчинок, щоздійснюється у просторі трьох параметрів: “хочу”,“можу”, “потрібно”. Сенс і мету самовизначенняособистості вчений вбачає в її самореалізації, аосновною умовою вважає становлення“продуктивної орієнтації” людини у світі, під якоюрозуміє певну основоположну настанову нареалізацію закладених у ній потенційнихможливостей, розкриття своїх нахилів і талантівтощо [8, 95]. Кожна людина повинна бутизацікавлена в активній діяльності на благо іншихлюдей і має брати участь у ній ґрунтуючись наособистісних ціннісних орієнтаціях.

Таким чином, професійне самовизначення єбагатовимірним, багатоступеневим процесомспіввідношення людиною власних життєвих цілей,нахилів, здібностей з об’єктивними можливостямиїхньої реалізації, а також умовами, які створюютьдля цієї реалізації конкретні види діяльності.

Система ціннісних орієнтацій розкриваєзмістовну сторону спрямованості особистості,здатної знайти своє місце в житті,самовизначитися та реалізувати себе у професії,а також створює підвалини її взаємовідносин ізнавколишнім світом, з іншими людьми, із самимсобою, становить основу світогляду і сутьмотивації життєвої активності, основу життєвоїконцепції та філософії життя.

Розкриваючи питання впливу цінніснихорієнтацій на професійне самовизначенняособистості, ми хочемо наголосити, що насучасному етапі розвитку нашої держави ціннісніорієнтації зазнали конструктивних змін, особливоце стосується значущості робітничих професій,зокрема самої праці. У минулому століттіпрофесійні акценти ставилися на робітничіпрофесії, передовика виробництва тощо.

Здобувати робітничу професію в сучаснійУкраїні стало непрестижно. Відбувалася змінаціннісних орієнтацій щодо професійнихпреференцій – герої праці, прості робітничі професіїзмінились, а престижність професій здобулиастрологи, гумористи, модні журналісти, діджеї,артисти сексжанру, кінорежисери, попзірки та ін.

Відповідно зміни відбулися і в оплаті праці.Якщо у минулому столітті зарплатнясередньостатистичних професій, котрі вважалисяпрестижними, була в середньому 80 – 120 крб.,то на сьогодні ми прослідковуємо значну різницюміж тим, хто важко працює й отримує копійки, ітим, хто може отримувати “великі” гроші іншимишляхами. Аналізуючи таку несправедливість,



49 Молодь і ринок №8 (103), 2013

підростаюче покоління фіксує відповідну модельціннісних орієнтацій щодо професійного вибору.

Відомий соціолог В. Лісовський вважає, що напрестижність багатьох професій у молодіжномусередовищі впливає не лише популярність її всуспільстві, але й система цінностей, прийнятасоціальними і професійними групами, сім’ями тасамим індивідом. За його переконанням, випускникишкіл ще не можуть (відповідно до свого юного віку)ґрунтовно провести паралелі між цінніснимиорієнтаціями та оцінкою реальної життєвої ситуації.Вчений поділив таких випускників на певні групи.

Першу групу складають учні, ціннісні орієнтаціїта вимоги яких не відповідають їхнімможливостям, перспективам і здібностям. Вонипереживають розчарування і розмірковують прозміну свого статусу. Друга група – це ті, щозіткнулися з конфліктом цінностей і, не зумівшиздійснити свої задуми, змирилися з цим. У нихвідбулося так зване “переосмислення (зниження)рівня ціннісних орієнтацій”. Третю групу склалиучні, які, зіткнувшись із конфліктною ситуацією,не змогли здійснити свої життєві замисли, протеперебудовують ціннісні орієнтації відповідно доситуації, яка склалась. Четверта група – ті, хто,не зумівши досягти своїх життєвих планів,знаходять задоволення в соціальномупристосуванні, у пасивному ставленні до життя.До п’ятої групи увійшли ті, хто, не реалізувавшисвоїх життєвих планів, розчарувавшись, не хочутьзайматися попередньо обраною діяльністю.

Аналізуючи дослідження вченого, зазначимо,що у представників четвертої та п’ятої груп припевних життєвих обставинах можуть істотнозмінюватися і ціннісні орієнтації. Однак присприятливих ситуаціях такі ціннісні орієнтаціїстають більш еквівалентними (це стосуєтьсяперших трьох груп), проте в обставинах, котрі невлаштовують молоду особу, ціннісні орієнтаціїзмінюються і можуть мати протилежний –асоціальний характер [3, 237 – 241].

Дослідник психології О. Міненко зазначає, щоціннісні орієнтації – найважливіша складоваструктури особистості, що має у своїй структурімотиваційний, когнітивний, емоційний,оцінювальний та інші компоненти. Роль цінніснихорієнтацій полягає в тому, що вони визначаютьспрямованість професійної діяльності, надають їйцінності, що містить зміст, дозволяють посістипевну позицію, регулюють поведінку, формуютьспособи самоактуалізації. Ціннісні орієнтаціїособистості, її життєві перспективи, плани єпроекцією духовного життя суспільства, якіформуються під впливом суспільних чинників,зумовлені системою виховання і навчання [4, 210].

На нашу думку, ціннісні орієнтації – відіграютьпровідну роль у житті молодої особистості,оскільки визначають її мету та сенс життя.Ціннісні орієнтації не є константою. Вонисуперечливі та динамічні, котрі відповідно доприйнятих у суспільстві норм і правил,продиктованих часом, відображають головні,істотні зміни взаємозалежності особистості ізсоціумом, а також зміни життєвих, швидкоплиннихнеочікуваних життєвих ситуацій.

Професійне самовизначення відображаєпевний ступінь суб’єктивних мрій, котріґрунтуються на оцінці власних здібностей іможливостей. Це складний процес, який полягаєу співвідношенні суб’єкта вибору (того, хтовибирає) з об’єктом вибору (що вибирається). Упрофесійному самовизначенні виразновиступають позитивна привабливість об’єкта(професія), якому надається перевага, а такожпрагнення суб’єкта (особистості учня) практичнозадовольнити свої потреби у здобутті тавправлянні фахових навичок.

Зазначимо, що на професійний вибір майбутньоїпрофесії молодої особистості впливають зовнішніта внутрішні чинники, які трактуються як основа,що впливає на будьякий процес, змінюючи йогоступінь і характер, розкриваючи динаміку йогопродуктивності. Зовнішні чинники (соціальні, якіне контролюються) пов’язані з впливомнавколишнього середовища: судженням батьків,друзів, ровесників, бажанням досягнутизовнішнього успіху або з певними сумнівами,побоюваннями осуду тощо. Внутрішні(психологічні, які піддаються контролю) чинники,які притаманні конкретній людині, визначаютьособистісні здібності, нахили, звички, характертощо.

До зовнішніх чинників ми віднесемо: політичніаспекти розвитку суспільства; соціальноекономічні умови; соціальне середовище;ринковий попит на кадри певної професії; вимогиринку праці до особистості як до фахівця, а такождо стану його здоров’я, психофізіологічнихвластивостей і психологічних якостей;доступність освіти (обмеження у виборі кількостіпрофесій тими учнями, які проживають у сільськіймісцевості чи невеличкому містечку); професійноосвітні вимоги (спеціальні вміння та знання,відповідний досвід їхнього застосування длявирішення професійних завдань у певній галузінародного господарства); перспективипрофесійного зростання, кар’єри, підвищеннякваліфікації; особливості професії, яка обирається(умови праці, оплати, престиж, імідж професії всуспільстві тощо).


50

До внутрішніх чинників ми відносимо:мотивація вибору професії (орієнтація на життєвіцінності, уявлення про майбутнє, досвід тощо);усвідомленість соціальної та особистої значущостіпрофесії; зацікавленість (пізнавальний,професійний інтерес, схильності); вродженізадатки (здібності як психологічні механізми,необхідні для успіху в професійній діяльності);темперамент і характер; профорієнтація(інформованість про світ професій).

Отже, вплив зовнішніх і внутрішніх чинників,отримані знання, чуттєвоемоційна і вольовасфери, духовна основа життєвої позиції, почуття,особиста зацікавленість, суб’єктивне переживанняактуальних подій у житті людини тощо – цефактори, під дією яких формується світогляд івнутрішня готовність молодої особистості довибору професії.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. У процесі професійного самовизначенняособистість керується ціннісними орієнтаціямивідповідно до індивідуального та соціальногодосвіду, суспільних і особистих потреб таінтересів. Таким чином, відбувається процес, уякому формується соціальна установка,внутрішня готовність молодої людини до діївідповідно до засвоєних знань. Такі знанняперетворюються в переконання людини, стаютьїї життєвими правилами. Переконання людини (наособистому рівні синтезуються у світогляд) єсвоєрідним поєднанням раціонального, чуттєвого,емоційного і вольового процесів. Проявляютьсявони як ціннісні орієнтації особистості та як такі,що регулюють її свідомість, поведінку ідіяльність, у тому числі професійну. Отже,проблема самовизначення молодої особистості є,передусім, проблемою визначення свогомайбутнього життя.

Перспективу подальших наукових розвідок мивбачаємо у поглибленні досліджень, спрямованих

на вивчення характеру взаємозв’язку системицінностей і ціннісних орієнтацій майбутньогофахівця, який здобуває робітничу професію.

1. Боднар А.Я. Особливості професійногосамовизначення особистості на етапінавчання у ВНЗ / А.Я. Боднар, Н.Г. Макаренко// Наукові записки. Педагогічні, психологічнінауки та соціальна робота / Національнийуніверситет “Києво-Могилянська академія”.– 2006. – Том 59. – С. 49 – 55.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник / С.У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997.– С. 376.

3. Лисовский В.Т. Духовный мир и ценностныеориентации молодежи России: монография /В.Т. Лисовский. – С.-Пб.: СПбГУП, 2000. – 508 с.

4. Міненко О.О. Професійне становленняпрактичного психолога як системапарадигмальних змін / О.О. Міненко // ВісникХарківського Національного Університету.Серія “Психологія”. – 2002. – № 550. – С. 209– 211.

5. Руденко Л.А. Професійне самовизначеннямолоді: шляхи вирішення проблеми /Л.А. Руденко [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://archive.nbuv.gov.ua. – Назва зекрана.

6. Сидоренко В.К. Структурний аналізпроцесу професійного самовизначенняособистості / В.К. Сидоренко // Педагогічнийальманах. – 2012. – Вип. 16. – С. 6 – 12.

7. Типи професій за Є.Л. Клімовим [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://uspix.net/tipi-profesij-za-ye-l-klimovim-rezultati-testu. – Назваз екрана.

8. Фромм Э. Бегство от свободы; Человекдля самого себя: пер. с англ. / Э. Фромм;[предисл. П.С. Гуревич]. – М.: Изида, 2004. –398 с.



14 серпня 2013року відзначають свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи

мучеників Маковеїв

Маковея – інакше Перший Спас, Спас на воді, Медовий Спас – народна назва православного свята Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього, або Свято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці, яке відзначають у перший день Успінського посту. З цього дня розпочинається “спасівка” – піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.


51 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Постановка проблеми. На кожномуетапі розвитку суспільства часвисуває до молодого покоління,

студентства вищих навчальних закладів певнівимоги, від вирішення яких залежить, якою буденаша держава і суспільство завтра. Тим більше,якщо мова йде про фахівців мистецького,дизайнерського спрямування, які за родом своєїмайбутньої діяльності, як ніхто інший, повиннідокласти зусиль в перетворенні навколишньогосвіту на красиве і гармонійне середовище, нестилюдям високе розуміння мистецтва,використовуючи надбання національної та світовоїкультури.

За таких умов зростає значення набуттяуніверсальних, наскрізних і притаманнихширокому загалу людей цінностей, які адекватносприймаються в суспільстві і не протирічатьлюдській природі – цінностей естетичної культури.Перед майбутніми дизайнерами в системіпідготовки вищої школи такі завдання набуваютьособливої ваги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблемами вивчення природи естетичного, вяких започатковано їх постанова, цікавилися різні

вчені. З точки зору психологічної (Л. Виготський,О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе та ін.),філософської і культурологічної (В. Іванов,І. Гаврилюк, М. Каган, А. Комарова, В. Мазепа,Л. Новікова, Л. Левчук, І. Лисий, В. Лозовий,В. Рябов, В. Толстих та ін.) та педагогічної(В. Бутенко, О. Колеснікова, Л. Масол, І. Зязюн,Н. Ничкало, О. Рудницька, В. Швирка, Г. Шевченкота ін.) науки ці питання ставляться в загальномусвітоглядному і концептуальному аспектах.

Не вирішеними залишається колопитань, пов’язаних з безпосередньоюпідготовкою майбутніх дизайнерів, формуваннямїх духовної, і зокрема, естетичної культури.

Формулювання цілей статті. Метою статтіє визначення змісту, механізмів функціонування івзаємозв’язку факторів, що сприяють розвиткуестетичної активності майбутніх дизайнерів увищих навчальних закладах в процесі їхпрофесійної підготовки.

Результати дослідження. В ході нашогодослідження необхідно приділити увагу шляхамрозв’язання проблеми формування естетичноїкультури майбутніх дизайнерів у вищихнавчальних закладах вже на сучасному етапі

УДК 37.015.31:7

Володимир Томашевський, кандидат педагогічних наук, доцент, докторантЛуганського національного університету імені Тараса Шевченка

РОЗВИТОК ЕСТЕТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

У статті розглянуто зміст, механізми функціонування і взаємозв’язку факторів, що сприяють розвиткуестетичної активності майбутніх дизайнерів у процесі їх професійної підготовки.

Ключові слова: естетична діяльність, естетична потреба, інтерес, мотив, мета.Літ. 11.

Владимир Томашевский, кандидат педагогических наук, доцент, докторантЛуганского национального университета имени Тараса Шевченко

РАЗВИТИЕ ЭСТЕТИЧЕСКОЙ АКТИВНОСТИ БУДУЩИХ ДИЗАЙНЕРОВВ ПРОЦЕССЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ

В статье рассмотрено содержание, механизмы функционирования и взаимосвязи факторов,способствующих развитию эстетической активности будущих дизайнеров в процессе их профессиональнойподготовки.

Ключевые слова: эстетическая деятельность, эстетическая потребность, интерес, мотив, цель.

Volodymyr Tomashevsky, Ph.D. (Pedagogic) Docent,Postgraduate of Lugansk National University by T. Shevchenko

DEVELOPMENT OF FUTURE DESIGNERS’ AESTHETIC ACTIVITYIN PROCESS OF THE PROFESSIONAL PREPARATION

In article is considered a matter, machinery of the function and correlation of factors, which promote to thedevelopment of the future designers’ aesthetic activity in process their professional preparation.

Keywords: aesthetic activity, aesthetic necessity, interest, motive, aim.


© В. Томашевський, 2013

52

розвитку і становлення мистецької, педагогічноїта дизайносвіти. На підставі досліджуваногонами теоретичного матеріалу було визначено івідокремлено на певні групи ряд факторів, до якихслід віднести: фактори, що сприяють розвиткуестетичної активності майбутніх дизайнерів;фактори, які супроводжують формування їхестетичної культури та фактори, яківикористовуються майбутніми дизайнерами упроцесі реалізації ними надбань естетичноїкультури.

В своєму дослідженні ми приділимо головнуувагу групі факторів, що сприяють розвиткуестетичної активності майбутніх дизайнерів.Розкриття цієї групи факторів потребує детальноговивчення одного з компонентів естетичноїкультури – естетичної діяльності, що визначаєтьсясучасною вітчизняною літературою як “будьякалюдська діяльність в її загальнолюдському вимірі”[1, 98] або “специфічна здатність особистості ілюдства в цілому перетворювати дійсність зазаконами краси” [1, 97].

Суспільноісторична практика, яка єпершопричиною виникнення і розвитку здатностілюдини до перетворення світу за законами краси,засвідчує, що виокремлення естетичної діяльностіз праці фізичної, продуктивної, відбулося завдякипоступовому ствердженню матеріалістичногопогляду на розуміння причин і рушійних силеволюційного процесу людства [2, 31]. Окрімцього, марксистська теорія висунула певнівирішення проблеми активності свідомостілюдини по відношенню до практики, вважаючищо праця є вічною природною умовою людськогоіснування і несе в собі творчий компонент. Цеположення тісно пов’язує естетичну діяльність зтворчою діяльністю, що має перетворюючийхарактер впливу і вносить відповідний естетичнийсенс в матеріальну і духовнопрактичну активністьособистості, накладає міцний відбиток на все, щоробить людина впродовж свого життя.

На думку Л. Новікової, праця і суспільнадіяльність особистості мають з усіма живимисистемами загальні біологічні механізмиактивності, що виникають із необхідностіадаптації до умов існування і постійнозмінюються [7, 20]. Але на відміну відбезпосередньої реакції тварин на змінунавколишнього середовища, людина в своїйпрактичній діяльності, впливаючи на природу,здійснює свою свідому мету так, що “наприкінціпроцесу праці отримує результат, який вже напочатку цього процесу людина мала в уявленні,тобто ідеально” [7, 21]. Це означає, що будьякаактивність чи діяльність особистості, в тому числіі естетична, має чітко визначений, орієнтований

на певну мету або причину предмет, який вкінцевому рахунку виражається або матеріальноабо у формі ідеальної моделі майбутньогорезультату діяльності і її стратегії. Ці два рівня,пов’язаних між собою, “є цілеспрямованимвідображенням (духовна діяльність) іцілеспрямованою зміною (практична діяльність)дійсності” [7, 21].

Процес формування естетичної культуримайбутніх дизайнерів є діяльнісним, активнимпроцесом засвоєння певних принципів і правилтеоретичного і практичного характеру, томувиокремлення основних рушійних сил цьогопроцесу, з’ясування їх спільних та відмінних рисмає з точки зору нашого дослідження принциповийхарактер.

В структурі діяльності головним стимулюючимелементом О. Леонтьєв називає потребу, якавиникає в результаті предметного виявлення інабуває своєї конкретності, а предмет, що прицьому сприймається (уявляється, мислиться),стає мотивом [6, 205]. Особливістю потреби яквнутрішньої сили особистості є її здатністьреалізовуватися тільки в діяльності. Іншимисловами, потреба “першочергово виступає якпередумова діяльності, але як тільки суб’єктпочинає діяти, одразу відбувається їїтрансформація, і потреба перестає бути тим, чимвона була віртуально, “в собі”. Чим далі йдерозвиток діяльності, тим більше ця її передумоваперетворюється в її результат” [6, 205].

На думку І. Лисого, задоволення потребизмінює стан особистості і, здійснюючись зарахунок перетворення предмету діяльності,об’єкту, а також і їх відносин, неминуче народжуєнові потреби. Якісна новизна протиріччя, щовиникає, зумовлює, в свою чергу, формуваннянових засобів його розв’язання, нових видівдіяльності [10, 174]. За словами В. Рябова, нашіпотреби є життєвою необхідністю. “Ми їх невигадуємо, а можемо лише усвідомлювати абоне усвідомлювати. Усвідомлення потреби єусвідомлення своєї необхідності діяти в цьомусвіті так, а не інакше. Будьяка потреба в своїйпершооснові з’являється в результаті взаємодіїлюдини і середовища” [8, 105]. В цьому він бачитьключ до розуміння проблеми формування потреб,адже в загальному плані діяльність, в кінцевомурахунку, спрямована на підтримання і збереженняжиття особистості в його матеріальному ідуховному компонентах.

В потребах знаходить своє вираження не тількизалежність особистості (суб’єкта) від зовнішніхфакторів, “об’єктивна детермінованість йогодіяльності”, але й “детермінуюча здатністьсуб’єкта, її активність”. Остання, як здатність



53 Молодь і ринок №8 (103), 2013

особистості до відносно самостійної участі взагальній детермінації, безпосередньо виявляєтьсяв сфері мотивації та цільової детермінації [10, 172].

Загальноприйнято існує розподіл потреб набіологічні та соціальні, де в самому загальномувигляді духовні потреби відносять до вищихсоціальних потреб (І. Гаврилюк, О. Леонтьєв,В. Рябов та ін.). В свою чергу духовні потреби,за твердженням В. Рябова, розподіляютьсянаступним чином: потреба в пізнанні якнайважливіша духовна потреба особистості;потреба в спілкуванні як моральнолюдськапотреба; потреба в праці як духовнопрактичнапотреба, що визначається суспільнимивідносинами, системою соціальних, економічнихта ідеологічних зв’язків; естетична потреба якуроджена здатність людини засвоювати світ іперетворювати його за законами краси [8, 109].

Розвиток духовного виробництва, на думкуО. Леонтьєва, народжує такі потреби, які можутьіснувати тільки за наявності певного планусвідомості. Формуючи особливий тип предметнофункціональних потреб, таких як потреба в праці,художній творчості та ін., головним залишаєтьсяте, що потреби особистості вступають в новівідносини одне з одним, і хоча задоволеннябіологічних потреб залишається для людинипередумовою його життєдіяльності, спеціальнолюдські, “вищі” потреби, здебільшогопереважають їх [6, 208].

Означені вище потреби є невід’ємноюскладовою частиною в процесі формуванняестетичної культури майбутніх дизайнерів у вищихнавчальних закладах. Особливої ваги в ньомунабуває стан наповнення естетичних потребособистості “як важливого показника розвиткуестетичної свідомості, її загальної естетичноїкультури” [3, 74]. “Естетична потреба – цепотреба в гармонії, погодженості всіх сторінлюдської життєдіяльності, а також у гармонійнихвідносинах особи і суспільства, суспільства іприроди” [3, 72]. Для майбутнього дизайнера якактивного виробника і каталізатора всьогоестетичного саме естетична потреба є не тількифаховою необхідністю, але й життєвимпокликанням. Це яскраво засвідчує визначення,що надається в довіднику з естетичноговиховання: “Естетична потреба – це потребалюдини в духовному самовдосконаленні, якасприяє розкриттю творчих сил в усіх сферах їїжиттєдіяльності… Естетична потреба незводиться до споглядання, вона включає і потребустворення прекрасного, виявлення себе втворчості як цілісної особистості” [3, 73].

Вирішення завдань формування естетичноїкультури майбутніх дизайнерів пов’язано з однією

з найважливіших загальнокультурних задач –духовнопрактичного ствердження людини в йогородовому, оволодіваючому засобі діяльності.І. Лисий так розкриває механізм формуваннясуспільної естетичної потреби особистості.Виділяючи себе з природи і будуючи з неї суб’єктоб’єктні відносини, особистість на сучасномуетапі предметноперетворюючої діяльності давноперейшла від екстенсивного характеру їївзаємовідносин з природою до інтенсивного, щовиражається у так званій “вільній свідомійдіяльності”, “управлінням всіма силами природи”і конституюється як процес оволодіння природою.Матеріальна практика суспільства робитьнеобхідним і духовнопрактичні форми такогоствердження, тому це знайшло своє відображенняв суспільній свідомості і певним чином фіксуєтьсяв культурі – потребою суспільної особистості стаєвідокремлення особливих видів духовнопрактичної і культурної діяльності, формуваннявідповідних її механізмів.

В основі такої потреби лежить ряд протиріч,головними з яких є таке, що виникає в процесізасвоєння людиною природи між творчимиздібностями особистості і продуктивнимиможливостями природи, її безперервним,формоутворюючим потенціалом, а такожпротиріччя між наявним та необхідним станомформуючих здатностей особистості. Важливимдля нашого дослідження є ствердження того, щов такому разі потреба задовольняється не зарахунок природи, а за рахунок самої особистості,що виражається в саморозвитку її сутнісних сил,удосконаленні людського (оволодіваючого,творчого) засобу діяльності. “Ця потребадетермінує зусилля суб’єкта, спеціальноспрямовані на таке удосконалення, що можливев тій самій предметноперетворюючій діяльності,не тільки інтенсифікуючи цей процес, але йвикликаючи до життя спеціальні механізми йоговнутрішньої стимуляції, які і складають основуестетичного аспекту культури” [10, 177]. Вченийробить висновок і ми погоджуємося з йогодумкою, що естетична потреба особистості– це потреба в таких духовнопрактичнихмеханізмах, які забезпечують гармонізаціюсутнісних сил людини і формоутворюючих силприроди, стимулюють умови, спрямовані на цюгармонізацію і пошуки єдино можливих шляхівзбалансування відносин суспільства і середовища.

Становлення ж суто художньої діяльності, щомає принципове значення для розуміннямеханізмів формування естетичної культуримайбутніх дизайнерів у вищих навчальнихзакладах, дизайну як майбутньої професії,відбувалося історично на засадах індивідуального


54

підґрунтя і зростання ролі особистості, їїсуспільнокультурної значущості в Новий час і досьогодення. “Мистецтво (і тільки воно, окрімбезпосереднього життєвого досвіду індивіда)здатне переводити “зовнішнє” для людини увнутрішні компоненти його особистісної структури,і робити це невимушено, перетворюючи суспільнурегуляцію в саморегуляцію поведінки індивіда” [10, 181].

Залучення особистості в естетичну (художню,дизайнерську) діяльність надає як соціалізуючий,так і індивідуалізучий ефект. Суміщення вмайбутній дизайнерській діяльності здатності іреалізації їх в синтетичному і інтегрованомувираженні передбачає становлення особистіснихякостей людини, що дозволяє вбачати в такійдіяльності духовне, естетичне забезпеченнястановлення особистості як самостійної одиницідіяльності, її активності і здатності досамовизначення і самоіснування. Таким чином,дизайнерська (художня) діяльність, що викликанадо життя потребою людини, сама розвиває,збагачує і робить нагальною цю потребу.

Специфічним фактором, що спонукає доестетичної активності майбутніх дизайнерів єінтерес. Загальним з потребами у них є те, щовони обидва є збуджуючими силами в практицілюдської діяльності і обидва також об’єктивнопритаманні людині незалежно від того,усвідомлюються вони чи ні; а відміннім – щопотреба первинна по відношенню до інтересу,адже “відображує глибинний стан людини всередовищі”. “Інтерес висловлює відношеннялюдини до конкретних явищ цього середовища.Інтерес – це форма виявлення потреби, в якійлюди усвідомлюють свої потреби” [8, 118]. Кожнапотреба знаходить, таким чином, своє виявленняв інтересах до тих об’єктів, які здатнізадовольнити її. Звідси і відношення користі,доцільності, які завжди притаманні інтересам.

“Між потребами і інтересами існуєбезпосередній зв’язок, зумовлений тим, що обидваці феномени мають багато спільного,представляють специфічний вид відношеньособистості з навколишнім середовищем. Основуїх виникнення складає процес праці, матеріальнеі духовне виробництво. Потреби і інтереси,виникаючи в результаті взаємодії суб’єкта іоб’єкта, розкривають механізм дії особистості,виступають в якості її спонукальної сили до дії. Іпотреби, і інтереси завжди соціально зумовлені іносять історичний характер” [5, 57]. Взаємодіяпотреб і інтересів полягає, перш за все в тому, щозміст потреб визначає спрямованість інтересів,які в першу чергу детермінуються потребамисуспільства. Потреби, пов’язуючи природу ісуспільство, створюють перехід біологічного в

соціальне, інтереси ж знаходячись в сферісуспільства, виражають усвідомлені потреби,доповнюють тісний зв’язок між природою людиниі суспільством [5, 57]. У всіх випадках інтереси,збігаючись з потребами, регулюють іспрямовують естетичну діяльність особистості[11, 106].

Т. Верещагіна, С. Іконнікова, М. Каган,Н. Рибакова та інші вважають перехід від потребиі інтересів до діяльності опосередкованим особливимстаном психіки, що визначається поняттям“настанова”. Д. Узнадзе охарактеризував такийспецифічний стан наявності потреби в ситуації їїзадоволення в суб’єкті нахилом або спрямованістюяк “готовність його до здійснення акту, що можезадовольнити цю потребу… як настанову його до здійснення певної діяльності” [9, 81].

Крізь призму виробничих відносин інтерес щеназивають “формою відображення” їх“посередництвом народжених потреб”. В інтересіздійснюється зв’язок об’єктивного (виробництво,суспільні відносини, потреби) і суб’єктивного(воля, емоції, мотиви) і через нього здійснюєтьсяперетворення об’єктивних причин в суб’єктивніспонукання і, навпаки, суб’єктивнеперетворюється в об’єктивне, а свідомий намір– в реальну дію, що змінює світ [5, 58].

В. Рябов розрізняє інтереси в залежності від їхносія (особистість, колектив, нація, суспільство), ітому вони називаються особистими, колективними,національними, суспільними, а також за змістом –спрямованістю, глибиною, дієвістю та широтою.Саме тому окрема особистість може володітицілою низкою інтересів за окресленими вищеознаками, будучі як носієм тільки для неїхарактерних бажань, так і охопленою інтересамирізних вікових, професійних та інших груп аж донаціональних та суспільних їх проявів [8, 119].

Найбільш повно, як на нашу думку,класифікацію інтересів надала А. Комарова,узагальнивши дослідження А. Здравосмислова,Г. Глезермана, Ю. Плетнікова, В. Куценко та ін.На її думку, інтереси розрізняються за ступенемзагальності (індивідуальні, групові, суспільні), засферою спрямованості (економічні, політичні,духовні), за характером суб’єкта (національні,державні, партійні та ін.), за ступенемусвідомленості (що діють стихійно і на основірозробленої програми), по можливості їхздійснення (реальні та уявні), по відношенню дооб’єктивної тенденції суспільного розвитку(прогресивні, реакційні, консервативні) [5, 56].

Весь ряд духовних потреб, в тому числі іестетична потреба особистості, виявляє себе вреалізації різноманітних духовних інтересів, спектряких дуже широкий і надалі в загальному контексті



55 Молодь і ринок №8 (103), 2013

естетичної культури має тенденцію до все більшогорозгалуження. Найбільш повно ця потребапредставлена в художніх інтересах, інтересах домистецтва, до дизайнерської діяльності якдіяльності, що перетворює речі за законамиприродовідповідності, доцільності, краси та гармоніїі є формою естетичної діяльності людини.

Як зазначалося вище конкретизацією потребив усвідомленому предметному виявленні стаємотив. Найбільш поширене значення слова“мотив” є привід, причина, спонукання (звідси“спонукальний мотив”). Мотив неможливий безпотреби, так само як він неможливий і без інтересу,тому якщо інтерес вказує на відношення до чогонебудь, що може задовольнити дану потребу, томотив означає припущену дію на основі вжеіснуючої зацікавленості об’єктом. Механізмперетворення інтересу в мотив відбувається зарахунок переходу (подумки) від цілеспрямованоїуваги до дії, а предмет, що викликав інтерес “стаєоб’єктом мотиву в ім’я оволодіння ним” [8, 125].

Досліджуючи проблему активності особистості,О. Леонтьєв наголошував на тому, що шляхрозвитку потреб починається з діяльності зарадизадоволення потреб біологічних, а вже потім ціпотреби задовольняються для того, щоб діяти;але для того, щоб зрозуміти цей процес з позиційпсихологічної науки, необхідно розкрити,насамперед, предметний зміст потреб, тобтоконкретні мотиви діяльності людини [6, 208].Вчений так визначає ієрархічну побудову мотивівза функціональними характеристиками: мотив якмета (в результаті набуття метою самостійноїспонукальної сили або усвідомлення мотиву);мотиви як стимули (в результаті виконання ролізбуджуючих, динамізуючих факторів (позитивних,негативних, гостро емоційних. афективних),полишених смислоутворюючої функції;смислоутворюючі мотиви, що спонукають діяльністьі надають їй особистісний зміст. Важливість мотивуяк фактору, що спонукає до естетичної активностіО. Леонтьєв вбачає в тому, що реалізація людини якособистості з “завдання на особистісний зміст”переходить в площину вирішення людиною завданняна співвідношення мотивів [6, 205].

Будьякий вид діяльності, в тому числі духовноїабо естетичної, має в своєму складі і мету, яка є“формою виразу, усвідомленням потреби,ідеальною спонукальною силою, заснованою наінтересі і мотиві діяльності… Мета – це результатдії і відношень, що припускається з реалізації тогочи іншого інтересу, за яким завжди стоїть потреба,але визначає зміст мети не вона, а інтерес” [8, 128].

З точки зору діалектичної суперечності мети ізасобу її здійснення С. Ціалковська визначає метуяк щось бажане, ідеально допустиме, що

ґрунтується на пізнанні дійсності і невдоволеностінею як такою, та не відповідає інтересам іпотребам. “Як ідеальне утворення вона міститьу собі сутнісні моменти, які перешкоджають їїреалізації. Знання про них сконцентровані узасобах, що виникають із необхідності реалізаціїцілей. Знімаючи в собі якості мети, її особливості,засоби все ж відрізняються певною специфічністю,вони відтворюють, виражають обставини, умовижиттєдіяльності… Існуючи відособлено від цілей,засоби вступають у взаємозв’язки, які інодіпризводять до небажаних, непередбаченихрезультатів. Ототожнення, єдність цілей і засобівдетермінують утворення бажаного результату” [4,54]. Під метою в реалізації естетичного ідеалуавтор має на увазі саму людину, її прагнення довнутрішньої цілісності і сутнісної самореалізації.

Практично такого ж змісту меті надає іА. Комарова, вказуючи на те, що з одного боку,мета зумовлена зовнішнім світом через потребиі інтерес, і в ній “відображуються протиріччялюдини з навколишнім світом, що виникають впроцесі його діяльності” [5, 58]. З іншого бокумета є відображенням об’єктивних можливостейрозвитку і в цьому сенсі вона відбиває не тількинаявний стан речей, але й оптимальне дляособистості. Мета містить в собі як позитивнийзміст сутнього, так і негативний його зміст, якийне задовольняє суб’єкта і підлягає перетворенню.Оскільки в мету входить і творче завданняперетворення дійсності, вона є “переходом відтворення до дії, виступає в якості найближчогобезпосереднього усвідомленого мотиву передпочатком дії, що спрямовує і регулює початок самоїдії” [5, 58]. В результаті реалізації мета втілюєтьсяв конкретному предметі або ситуації, щохарактеризує розв’язання існуючого ранішепротиріччя і створення нової реальності. Надалі новіпотреби і інтереси народжують нові цілі, а разом ізними і необхідність в нових актах діяльності.

Таким чином, “виникнення і функціонуванняпотреб, інтересів, мотивів і цілей виступає не якокремий і випадковий акт, а як необхідний елементсоціальної детермінації, як ланка діяльності, в якійздійснюється взаємодія і взаємний перехідоб’єктивного в суб’єктивне” і навпаки [5, 59].

Перспективи подальших досліджень уданому напрямку. В світлі вирішення завданьнашого дослідження визначення факторів, якіспонукають до естетичної активності, їхмеханізмів функціонування та взаємозв’язку маєважливе значення для подальшого окресленняпоказників та критеріїв формування естетичноїкультури майбутніх дизайнерів, створення іреалізацію педагогічних умов, за яких цей процесбуде найбільш ефективним.


56

1. Естетика: навч. посібник / [Колесніков М.П.,Колеснікова О.В., Лозовой В.О. та ін.]; за ред. В.О. Лозового.– К.: Юрінком Інтер, 2003. – 208 с.

2. Естетика: Підручник / [Л.Т. Левчук, В.І. Панченко,О.І. Оніщенко, Д.Ю. Кучерюк]; за заг. ред. Л.Т. Левчук.– 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Вища школа, 2006. –431 с.

3. Естетичне виховання: довідник / [В.І. Мазепа(кер. автор. колективу), А.В. Азархін, В.С. Горськийта ін.]; – К.: Політвидав, 1988. – 214 с.

4. Етика, естетика і теорія культури. Проблемиетико-естетичної теорії: [респ. міжвід. наук. сб., вип.34 / відп. ред. Л.Т. Левчук] . – К.: Либідь, 1991. –134 с.

5. Комарова А.И. Эстетическая культура личности/ Алина Ивановна Комарова. – К.: Вища школа, – 152 с.

6. Леонтьев А.Н. Избранные психологические

произведения. В 2х т. / А.Н. Леонтьев. – М.:Педагогика, 1983. – 318 с.

7. Новикова Л.И. Эстетика и техника:альтернатива или интеграция? / Лидия ИвановнаНовикова. – М.: Политиздат, 1976. – 286 с.

8. Рябов В.Ф. Наш духовный мир / В.Ф. Рябов. – Л.:Лениздат, 1987. – 158 с.

9. Узнадзе Д.Н. Экспериментальные основыпсихологи установки / Д,Н.Узнадзе. – Тбилиси:Издательство АН ГрССР,1961.

10. Художественная деятельность. Проблемасубъекта и объективной детерминации / [В.И. Мазепа,В.П. Иванов, Е.П. Шудря и др.]; под. ред. В.И. Мазепы.– К.: Наукова думка, 1980. – 294 с.

11. Эстетическое воспитание в ВУЗе: [Межвузовскийсб. науч. трудов, вып. 7 / отв. ред. Г.П. Выжлецов]. – Л.:

Изд. Ленинградского ун-та, 1990. – 156 с.


УДК 811.112.2.09(436)

Оксана Бродська, кандидат філологічних наук, доцент кафедри практики німецької мовиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МАЛОЇ ПРОЗИ АРТУРА ШНІЦЛЕРАУ статті здійснено аналіз мовностилістичних особливостей малої прози А. Шніцлера. З’ясовано, що через

емоційність словесного вираження знаходить свій вияв оціночне ставлення письменника до ним зображуваного,викликається у читача відповідний емоційний настрій, потрібний для осягнення авторської ідеї. Встановлено, щообразність художнього мовлення новеліста досягається використанням різноманітних тропів, які маютьзображальну та естетичну функції. З-поміж тропів А. Шніцлер найчастіше вдається до епітетів та метафор.

Ключові слова: Артур Шніцлер, стилістичні фігури, мовні засоби, художній образ, мала проза.

Літ. 9.

Оксана Бродская, кандидат филологических наук, доцент кафедры практики немецкого языкаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ЛИНГВОСТИЛИСТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ МАЛОЙ ПРОЗЫ АРТУРА ШНИЦЛЕРАВ статье осуществлен анализ лингвостилистических особенностей малой прозы А. Шницлера. Определено, что

через эмоциональность словесного выражения находит свое выявление оценочное отношение писателя к ним изображаемому,вызывается у читателя соответствующие эмоциональное настроение, необходимое для достижения авторской идеи.Выяснено, что образность художественной речи новеллиста достигается использованием разнообразных тропов, которыеимеют изобразительную и эстетическую функции. Из тропов А. Шницлер чаще всего прибегает к эпитетам и метафорам.

Ключевые слова: Артур Шницлер, стилистические фигуры, языковые средства, художественныйобраз, малая проза.

Oksana Brodska, Ph. D. (Philology) Docent of Practice German DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

LINGUO-STYLISTIC PECULIARITIES OF THE SMALL PROSE BY ARTHUR SHNITZLERThe article is devoted to the linguo-stylistic peculiarities of the small prose by Arthur Shnitzler. It is clarified,

that through the emotionality of the verbal expression finds its exposure the estimated attitude of the writer to hisrepresentation, excited the reader’s appropriate emotional vein that is necessary for achieving the writer’s idea. Itis established, that the imagery of the artistic speech of the novelist is attained by using of various tropes, which haverepresentative and aesthetic functions. Among the tropes Arthur Shnitzler often applies to epithets and metaphors.

Keywords: Arthur Schnitzler, stylistic figures, language tools, artistic character, short story.

Постановка проблеми. Багатограннатворчість Артура Шніцлера малапосутнє значення у літературному

процесі кінця ХІХ – початку ХХ ст., справлялазначний вплив на розвиток німецькомовногописьменства, культури, суспільнополітичної

МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МАЛОЇ ПРОЗИ АРТУРА ШНІЦЛЕРА

© О. Бродська, 2013

57 Молодь і ринок №8 (103), 2013

думки на зламі століть. Неперевершений майстермалої прозової форми, А. Шніцлер витворив свійособливий інтелектуальний стиль, своєріднийжанровий різновид лаконічної, ескізноетюдної,імпресіоністичної новели. Перша збірка новел“Sterben” (1895) засвідчила непересічністьталанту молодого прозаїка, забезпечила йомуналежні умови для творчих змагань і заслуженийлітературний успіх. Новели митця приваблювалине лише тематичною злободенністю, а йстильовою, мистецькою самобутністю,засвідчували утвердження нової манери письма.

Аналіз актуальних досліджень. Науковийінтерес до прози А. Шніцлера мав місце ще зажиття письменника. Упродовж 1895 – 1930 х рр.побачила світ низка монографій, присвяченихкритичному аналізові його драматичних і прозовихтворів. Виокремимо роботу М. Квадта “АртурШніцлер – прозаїк” (1928), у якій дослідник даввисоку оцінку прозовій творчості новеліста упорівнянні з його драматургічним набутком [7].На сьогодні в зарубіжному літературознавствііснує багато робіт, присвячених новелістиціписьменника, в першу чергу слід відзначитидисертаційне дослідження австрійського науковцяЕ. Яндля “Новели Артура Шніцлера” [4], у якомуздійснено аналіз малої прози з точки зорутематичних, структурних і стилістичнихособливостей, однак впадає в око йогофрагментарний характер. Німецький дослідникР. Урбах [9] також окремо проаналізував мало некожну новелу А. Шніцлера, виписав історіюстворення кожного твору в хронологічному планій провів лінгвістичний аналіз тексту з поясненнямслів австрійського діалекту, а також виразів,властивих саме Шніцлеровій прозі. У вужчомуплані творчість Шніцлерановеліста представленоу дисертації X. Ліндкена [6]. Автор дослідженняобрав для аналізу кілька новел пізнього періодутворчості А. Шніцлера, на основі яких розкривособливості оповіді й мотивів. У такому ж ключіпобудовані роботи П. ШпіхерБрендлі [8] йМ. Кральманна [5].

Мета статті – комплексне дослідженнямовностилістичної системи художніх творівА. Шніцлера та виявлення характерних їїособливостей на лексикосемантичному рівні.

Виклад основного матеріалу. Твори малогожанру австрійського письменника і драматургаА. Шніцлера написані добірною німецькоюмовою. Іноді тексти автора забарвлені дляколориту австрійськими місцевими назвами,просторіччями й діалектизмами. У цьомуконтексті заслуговує на увагу аргументованетвердження авторів підручника “Теорія

літератури” О. Галича, В. Назарця, Є. Васильєва:“Діалектні слова та говірки найчастіше вводятьсядо тексту твору з метою індивідуалізації йтипізації мовлення героїв, їхньої мовленнєвоїхарактеристики, з метою підкреслення мовногоколориту зображуваного, належністю героя допевного побутового середовища” [1, 194].Яскравий приклад віднаходимо у новелі “Мертвімовчать” А. Шніцлера. Персонажі творурозмовляють мовою суспільних прошарків, дояких вони належать, лиш більшменш діалектичнозабарвленою. У мові диференціюютьсявідповідно їхні суспільні відмінності. У той час якпредставники нижчого класу (кучер, покоївка)говорять чітко вираженим діалектом, вирізняютьсязпоміж них репрезентанти вищих класів йаристократії спілкуванням німецькою літературноюмовою (Франц, Емма, професор). Люди, якізнаходяться у постійному й безпосередньомумовному контакті, не пристосовуються увідповідних діалогах до мови співрозмовника. Осьілюстративний уривок:

“Was sollen wir denn machen?” sagte Emma mitbebenden Lippen.

“Ja, Fräul’n wenn der Wagen net brochen wär’... aber so, wie er jetzt zug’richt ist ... Wir müssenhalt warten, bis wer kommt”. Er redete noch weiter,ohne dass Emma seine Worte auffasste; aberwährend dem war es ihr, als käme sie zur Besinnung,und sie wusste, was zu tun war.

“Wie weit ist’s bis zu den nächsten Häusern?”fragte sie.

“Das ist nimmer weit, Fräul’n, da ist ja gleich dasFranz Josefsland ... Wir müssten die Häuser sehen,wenn’s licht wär’, in fünf Minuten müsste man dortsein”.

“Gehen Sie hin. Ich bleibe da, holen Sie Leute”.“Ja, Fräul’n, ich glaub’ schier, es ist g’scheiter, ich

bleib mit Ihnen da – es kann ja nicht so lang dauern,bis wer kommt, es ist ja schließlich die Reichsstraße,und –”

“Da wird’s zu spät, da kann’s zu spät werden.Wir brauchen einen Doktor” [3, 220].

Звідси – мова має відношення до соціальногостатусу кожної окремої людини; чим вищийсоціальний статус, тим бездоганніша німецькамова.

Мова новелістичних творів А. Шніцлерапозначається чіткістю, лаконічністю викладу,внутрішньою насиченістю, багатогранністю,особливим естетичним призначенням. Лінгвістичнийаналіз малої прози автора засвідчує, що емоційноекспресивну оцінку забезпечує й посилюєвживання різноманітних фонетичних,словотвірних, морфологічних, лексико


58

фразеологічних засобів, а також синтаксичних істилістичних конструкцій. Розгляд ілюстративногоматеріалу дає змогу виокремити такі продуктивнізасоби творення емоційності й експресії, як: мовніодиниці з емоційноекспресивними відтінками, якіпередають почуття радості (“Bin ich endlich beidir!”, sagte sie” [3, 215], “Wieso hab’ ich mich mitdem Sozialisten in ein Gespräch eingelassen? Wiehat’s denn nur angefangen? [3, 234]; здивування(“Du bist in Wien, Nachtgall?” rief Fridolin [3, 641]“So bist du wieder da, Casanova! Wie hab’ ich diesenTag ersehnt” [3, 472]), горя та суму (“Ich hab’ mitdir gelebt, ich werde mit dir sterben” [3, 67], “Warummachst du so erschreckte Augen? Was ist dennweiter? Böse Träume hab’ ich auch in gesundenTagen gehabt” [3, 102]; cпонукальні конструкції,які містять наказ, заклик, побажання, пораду,дозвіл, пересторогу, волевиявлення тощо(“Gehen Sie hin. Ich bleibe da, holen Sie Leute” [3,220], “Stehen Sie doch auf, Marianne”, sagte er leise[3, 632, “Erzähl’ doch weiter” [3, 645], “Ich bittedich”, sagte er mit fast weinerlicher Stimme, “gehenwir nur, gehen wir” [3, 61].

Доходимо висновку: через експресивністьвиражальних засобів митець передає своєставлення і до повідомлення, і до адресата.Прикметним у цьому контексті є твердженняВ. Чабаненка: “експресивність – підсилена,інтенсифікована виразність, така соціально йпсихологічно мотивована властивість мовногознака (мовленнєвого елемента), яка деавтоматизуєйого сприйняття, підтримує загострену увагу,активізує мислення, викликає почуттєву напругучитача [2, 7].

Сила художнього слова А. Шніцлера, щоорганічно тяжіє до новаторства, якщо закроюватитему новелістичної концентрації щодо колізії,ґрунтується також і на його образності тапереносності. У новелах для поетичнозагостреного висловлення думки письменникчасто звертається до слів у непрямому чизміненому значенні – тропів, що виконуютьзображальну та естетичну функції. Ці лексичнізасоби образності не тільки сприяють більшійхудожній виразності тексту, а й увиразнюють йоговиклад. Так, метафори сприяють автору увисловленні широкої гами думок і почуттів, дотого ж у будьякому стилістичному ключі: “derZug der Spaziergänger” [3, 60], “mit fast weinerlichenStimme” [3, 61], “ein paar Sekunden tiefenSchweigens” [3, 64], “mit starrem Auge stehen” [3,63], “erquickende Einsamkeit” [3, 73], “dieSonnenstrahlen tanzten” [3, 73], “die süßen Fragen”[3, 81], “die innigen Worte schmeichelndenBeruhigung [3, 97] і т.д. Перелічені образні засоби

свідчать про нову, оригінальну авторськуметафоризацію. Вживання стилістичнонасиченихметафор стає особливо виразним у поєднанні зпорівняннями: “Und so saßen Mann und Frau, imGrunde froh, einem enttäuschend banalenMaskenspiel entronnen zu sein, bald wie zweiLiebende, unter andern verliebten Paaren, imBüfettraum bei Austern und Champagner” [3, 622].У наведеній цитаті автор вдається до метафор“einem enttдuschend banalen Maskenspiel”,“andern verliebten Paaren” і порівняння “wie zweiLiebende”.

Наближеним до метафори є й інший троп –метонімія, тобто слово, значення якогопереноситься на найменування іншого предмета,пов’язаного з властивим для даного словапредметом за своєю природою [1, 216]. У зразкахмалої прози А. Шніцлера бачимо такі різновидиметонімії: метонімія місця (“Die Straße wurdebelebter” [3, 212], “Zur Linken in der Tiefe sah erdie in Dunst verschwimmende, von tausend Lichternflimmernde Stadt” [3, 652]); метонімія часу (“EineZeitlang wirkte er in einer vorstädtischen Tanzschuleals Pianist” [3, 642]); метонімія засобу (“So weitdie scharfe Zunge reicht” [3, 99]); метоніміяналежності (Hast du heute lange Nietsche gelesen?”[3, 142]; метонімія матеріалу (“Marcolina aber warnoch in den Federn gelegen, als man von Hausewegfuhr” [3, 511]). Таким чином можна дійтивисновку, що метонімічні тропи досить тіснопов’язані з прямою семантикою слова, тому їхнівиражальні стилістичні властивості обмеженішіза метафоричні, однак і за допомогою метонімійА. Шніцлер творить експресивні пластичні образи.

В арсеналі Шніцлерових засобів увиразненнямовлення чільне місце посідає й гіпербола. В їїоснові завжди лежить елемент певної абсурдності,різкого протиставлення здоровому глузду абосуспільному досвіду [3, 223]. Наприклад:“Tausend neue und frische Lichter gleiten überalle Gedankengänge hin, die mir bisher im Dunkelnwaren” [3, 125], “Das Orchester hatte seineinleitendes Stück beendet, und man hörte nun ausdem taghell erleuchteten Parke das hundertfältigeGeraune einer plaudernden und vergnügten Menge”[3, 96].

Проте найчастіше у своїх новелах А. Шніцлервдається до епітетів (означень), що маютьекспресивний, образний характер. Стилістичнафункція епітетів полягає в тому, що вони даютьзмогу показати предмет зображення знесподіваного боку, конкретизувати уявлення пронього. Наприклад: “Nach ein paar Minutenschweigenden Weiterwanderns befanden sie sich aneiner ganz verlorenen Partie des SalzachUfers, wo



59 Молодь і ринок №8 (103), 2013

das Rauschen des Flusses eintönig zu ihnenheraufdrang” [3, 95]. У наведеному прикладібачимо три граматичні типи епітета:прикметниковий (an einer ganz verlorenen Partie),прислівниковий (eintönig) та дієприкметниковий(schweigenden). Окрім прикметників, які зазвичайвиступають осердям епітетів у текстахА. Шніцлера (mit sanftem Unmut, das abendlicheStraßenleben, mit starrem, abwesendem Blicke, mitfast weinerlichen Stimme, ein langsames und mattesLächeln, trübrote Lichter, ein ungeduldiges Gesicht,eine müde Milde, eine kleine Weile, eine ärgerlicheBewegung [3, 60 – 63]; aus luftigen Höhen, eingrimmiges Vergnügen, ein schmerzliches Sehnen,in unzerstörbarer Weise, feindselige Blicke [3, 455– 456]; das richtige Wort, der unbeleuchteteVorraum, ein schmaler Körper, mit dem weißen,kurzen Vollbart, in tiefster Ermüdung [3, 629]),трапляються прислівникові художні означення (“Sienahm gehorsam Gabel und Messer und fragteängstlich: Und du?” “Ja, ja”, erwiderte er, blieb aberregungslos sitzen und berührte nichts” [3, 63],“Lebendiger war es um sie geworden, laut und hell”[3, 65]), рідше – числівникові (“In seinemdreiundfünfzigsten Lebensjahre … fühlte er inseiner Seele das Heimweh nach seiner VaterstadtVenedig” [3, 455], “Ihr Gespräch berührte tausendalltägliche Dinge und nichts von Bedeutung” [3, 84]);дієприкметникові (“Sie betrachtete ihn eine kleineWeile mit aufeinandergepressten Lippen” [3, 63],“Die grün verhängte Petroleumlampe warf einenmatten Schein über die Bettdecke” [3, 629], “Für unssind nicht mehr die bunten Lichter und die singendeFröhlichkeit und die Menschen, die lachen und jungsind” [3, 95], “Hier hörte man die Musik wenigerdeutlich als unten am Flussufer, und wie sie wiederin den erleuchteten, menschenbelebten Straßenwaren, fühlte Marie die alte Zärtlichkeit des Mitleidsfür den Geliebten wiederkehren” [3, 96]);дієприслівникові (“Er schaute mit den Augen wiehilfesuchend umher”, “und im Augenblicke, als sieaufschrie: “Felix, Felix”, begann er zu weinen, heißund schluchzend” [3, 63], “Sie eilt davon, und derMorgenwind flattert ihr lachend nach” [3, 90]).

А. Шніцлер використовує епітети для описуприроди, краєвиду, місцевості, побуту, длявираження думок, почуттів і переживань своїхгероїв як і для оцінки їхніх дій і вчинків. У цьомузв’язку характерними є зображальновиражальніта емотивнооцінні функції художніх означень утворах автора. Зауважимо: не у всіх випадках вонипроявляються в епітетах в однаковомуспіввідношенні, домінує зображальна функція.

Частотними у текстах письменника є епітетихарактеристики: “Und sie war schön! Sie hatte so

warme, volle Lippen. Aus ihren blonden Haarenstieg ein schwüler Duft empor, und eine unendlicheZärtlichkeit für dieses schmiegsame, duftende Wesenan seiner Brust stieg in ihm auf” [3, 81]; “Er war eingemütlicher Mann, Chevalier von Seingalt” [3, 466].У новелах зустрічаємо епітети, в яких слова вжитів їхньому прямому значенні, а також метафоричні,метонімічні, гіперболічні та іронічні епітети.Згадані різновиди художніх означень органічновплетені у мовну палітру малої прози А. Шніцлера:а) епітети в прямому значенні (schöne Gegend [3,231], neue Erfahrung [3, 467], berühmte Namen [3,552], jedes hübsche Mädchen, das kleine Haus [3,252], ein einziger Stuhl, der heiße Tee [3, 148]);б) метафоричні епітети (zitternde Worte, einemüde Milde, in dem goldenen Weiß [3, 63 – 64],gefährliche Schönheit, leise Befriedigung [3, 467],silbernes Morgenlicht [3, 545], der tiefste Schlaf [3,551]); в) метонімічні (vor diebischen Händen [3,253]); г) гіперболічні (ein todmüdes Lächeln [3, 261],grenzenlose Not [3, 478], mit den ungezähltenTränen [3, 665]); д) іронічні (“Ja, übermorgen binich vielleicht schon eine tote Leiche! [3, 231]).

Висновок. Мовна тканина новел А. Шніцлеранасичена різноманітними емоційними відтінками.Експресивна лексика аналізованих творівнеоднорідна, різнозначеннєва. Вона поділяєтьсяна велику кількість семантичних груп слів, закожною з яких закріпилися певні індивідуальноавторські функції. Мовленнєва виразністьзабезпечується застосуванням образних засобів,які мають незвичайне лексичне наповнення:метафори, метонімії, гіперболи й епітети. Останніписьменник використовує найчастіше.Виокремлені у ході аналізу тропи виконуютьзображальну та естетичну функції. Авторвдається до тої чи іншої лексичної одиниці унепрямому значенні для вираження спектрудумок, почуттів, емоцій, потреб, станів іпереживань. Використання А. Шніцлеромлексики з акцентованим метафоризованим,тропеїчним значенням, гармонійно вплетеної утексти надає змістові особливої виразності,допомагає новелістові відтворити найтонші танайрізноманітніші відтінки людської психіки, їївнутрішнього стану. Через метафоричні асоціаціївідкриваються нові зв’язки між явищами природи,нового змісту набувають звичні та буденніпоняття.

1. Галич О. Теорія літератури: Підручник /О. Галич, В. Назарець, Є. Васильєв [за наук. ред.Олександра Галича]. – К.: Либідь, 2006. – 488 с.

2. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії /В.А. Чабаненко. – К.: Вища школа, 1984. – 165 с.

3. Arthur Schnitzler: Gesammelte Werke in drei


60

УДК 371 – 053.2

Галина Кемінь, кандидат педагогічних наук, доцентІрина Волошанська, кандидат педагогічних наук, доцент


ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОГО ПІДХОДУУ ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ

У статтi розглядається проблема застосування комунікативного підходу у процесі вивчення іноземної мовимолодшими школярами. Проаналізовано зміст та сутність комунікативного підходу, з’ясовано вікові особливостідітей молодшого шкільного віку у процесі вивчення іноземної мови, висвітлено пріоритетні вимоги до вчителя,виділено умови, форми та методи комунікативного навчання іноземної мови дітей молодшого шкільного віку.

Ключові слова: комунікація, іноземна мова, учень, вчитель, умови, форми, методи.Літ. 19.

Галина Кеминь, кандидат педагогических наук, доцентИрина Волошанская, кандидат педагогических наук, доцент


ОСОБЕННОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ КОММУНИКАТИВНОГО ПОДХОДА В ПРОЦЕССЕИЗУЧЕНИЯ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА МЛАДШИМИ ШКОЛЬНИКАМИ

В статье рассматривается проблема применения коммуникативного подхода в процессе изученияиностранного языка младшими школьниками. Проанализировано содержание и сущность коммуникативногоподхода, выяснены вековые особенности детей младшего школьного возраста в процессе изученияиностранного языка, отражены приоритетные требования к учителю, выделены условия, формы и методыкоммуникативной учебы иностранного языка детей младшего школьного возраста.

Ключевые слова: коммуникация, иностранный язык, ученик, учитель, условия, формы, методы.

Galyna Keminj, Ph.D. (Pedagogic), DocentIryna Voloshanska, Ph.D. (Pedagogic), Docent of Drohobych State

Pedagogical University by I. Franko

PROBLEMS OF STUDYING FOREIGN LANGUAGES BY JUNIOR PUPILS APPLYINGTHE COMMUNICATIVE APPROACH

The article deals with the problems of studying foreign languages by junior pupils applying the communicativeapproach. The content of the communicative approach has been analysed, psychological features of junior pupils inthe process of studying foreign languages have been clarified, requirements to teachers, the main conditions, formsand methods of communicative study have been distinguished in the article.

Keywords: communication, foreign language, student, teacher, conditions, forms, methods.

Bänden. Band I: Erzählungen / [herausgegeben und miteinem Nachwort versehen von Hartmut Scheible]. –Patmos Verlag GmbH & Co. KG Artemis & Winkler Verlag,Düsseldorf und Zürich, 2002. – 927 s.

4. Jandl E. Die Novellen Arthur Schnitzlers / E. Jandl.– Wien, 1950. – 160 s.

5. Krallmann M. Zufall und Tod im erzählerischenWerk Arthur Schnitzlers / M. Krallmann. – Bielefeld,1991. – 106 s.

6. Lindken H. Erzählweise und Motive der

Spätnovellen Arthur Schnitzlers: dargestellt anInterpretationen einzelner Novellen / H.U. Lindken. –Salzburg, 1971. – 224 s.

7. Quadt M. Arthur Schnitzler als Erzähler / M. Quadt// The Germanic Review, 1928. – Nr. 3. – S. 34 – 45.

8. Spycher-Braendli P. Gestaltungsprobleme in derNovellistik Arthur Schnitzlers. – Zürich, 1971. – 91 s.

9. Urbach R. Schnitzler-Kommentar zu denerzählenden Schriften und dramatischen Werken /

R. Urbach. – München: Winkler Verlag, 1974. – 210 s.


Постановка проблеми. Зростаючийрівень міжнародної діяльності державизумовив різке підвищення зацікавленості

до вивчення іноземних мов як засобу комунікації.Великої уваги набуває вивчення іноземних мов ушколі. У проекті Державного стандарту та в

Загальноєвропейських Рекомендаціях з мовноїосвіти зазначено, що вся система шкільноїіншомовної освіти має формувати в учнів умінняі навички іншомовного спілкування, що сприятимеінтеграції українського суспільства до світовоїспільноти. І.Л. Бім, І.М. Верещагіна, О.О. Коломінова,


© Г. Кемінь, І. Волошанська, 2013

61 Молодь і ринок №8 (103), 2013

В.М. Плахотник, В.Г. Редько, Г.В. Рогова,С.В. Роман довели, що засади для оволодінняіноземною мовою закладаються саме упочатковій школі та покликано закласти основикомунікативної компетенції учнів. На початковомуетапі важливого значення набувають методичніта дидактичні підходи до організації процесунавчання учнів іноземної мови, мотивація їхньоїдіяльності, зацікавленість у вивченні предмета.Міністерство освіти і науки України вважаєдоцільним застосування комунікативного підходудо навчання іноземної мови як такого, щонайповніше забезпечує рівень оволодіння нею якзасобом міжкультурного спілкування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Науковцi стверджують, що комунікативний підхідпри вивченні іноземної мови на початковому етапізабезпечить найкращий результат [13; 18].З’являються дослідження, в яких розкриваютьсярізнобічні аспекти проблеми застосуваннякомунікативного підходу у процесі вивченняіноземної мови молодшими школярами.В.Г. Редько аналізує лінгводидактичні засадинавчання іноземної мови учнів початкової школи.В.М. Плахотник вказує на особливостіпочаткового етапу в навчанні іноземної мови.Проблемі комунікативного підходу в навчанні,умовам, формам до реалізації комунікативногопідходу в навчанні присвячені праці В.І. Андреєва,О.В. Барабанщикова, Л.М. Деркача, В.В. Давидова,О.М. Пєхота, Л.М. Проколієнко, І.С. Якиманська,М.Ф. Феденко та ін. Проте у педагогіці й психологіїзалишаються недостатньо дослідженимипроблеми комплексного підходу до вивченняіноземних мов молодшими школярами звикористанням комунікативних технологій.

Метою статті є проаналізувати зміст тасутність комунікативного підходу у процесівивчення іноземної мови, з’ясувати віковіособливості молодших школярів, висвітлитипріоритетні вимоги до вчителя, узагальнити тасистематизувати умови, форми та методикомунікативного навчання іноземної мови длядітей молодшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу дослідження.Останнім часом спостерігається вагома інтеграціякомунікативного підходу в систему мовної освітиУкраїни. Реалізація його в навчальному процесі зіноземної мови означає, що оволодіння засобамиспілкування (фонетичними, лексичними,граматичними) спрямоване на їх практичнезастосування у процесі спілкування. У працяхЛ.С. Виготського, Л.С. Рубінштейна, Ш.О. Амонашвілі,Дж. Брунера, В. Пенфілда вказано, що дитиназасвоює іноземну мову легше, ніж дорослалюдина. Розквіт людських здібностей до

засвоєння другої мови безпосередньо пов’язанийз чинниками фізіологічного порядку. Він припадаєна період від 4х до 10ти років. Психологи довели,що молодші школярі мають стійку довготривалупам’ять, їхній мозок характеризуєтьсяпластичністю, здатністю швидко реагувати тапереключатися з одного виду діяльності на інший,їм властиве володіння мистецтвом імітації йартикуляційна гнучкість [4, 217]. Беручи це доуваги вважаємо позитивним той факт, щопочинаючи з 2002 / 2003 навчального рокувивчення іноземної мови в загальноосвітніхнавчальних закладах починається з другого класу,а у гімназіях та спеціалізованих школах – зпершого. Однак досягти високого рівнякомпетенції в англійській мові, не живучи серед їїносіїв, справа дуже важка. Тому важливимзавданням вчителя є створення на заняттііноземної мови реальних і уявлюваних ситуаційспілкування з метою кращого її вивчення.Результатом навчання учнів початкових класів єформування у них умінь і навичок користуваннямовою як засобом спілкування, хоча і намінімальному рівні. Для цього найкращевикористовувати комунікативний підхід, демеханічні репродуктивні вправи є відсутні; замістьних з’являються ігрові ситуації, робота зпартнером, завдання спрямовані на пошукипомилок, порівняння та співставлення, щопідключають не тільки пам’ять, але і логіку, вміннямислити аналітично та творчо. Такий комплексдопомагає створити іншомовне середовище, вякому повинні “функціонувати” учні: спілкуватись,читати, брати участь в рольових іграх,висловлювати свої думки, робити висновки.

У навчанні іноземної мови слід дотримуватисьвідповідних дидактичних принципів. До нихвідносяться принципи наочності, посильності,міцності, свідомості, науковості, активності,індивідуалізації, доступності, систематичності тапослідовності, колективності, проблемності,розвиваючого навчання. Вважаємо за доцільневикористання таких принципів комунікативногометоду, що пропонує Ю.І. Пассов: мовленнєваспрямованість навчального процесу, практичнекористування іноземної мовою, індивідуалізація,функціональність, яка забезпечує відбіріншомовного матеріалу, ситуативність, новизна[9].

Учні початкових класів погано орієнтуютьсяв абстрактних поняттях. Вони дуже важкосприймають і розуміють, наприклад, граматичніправила, представлені у вигляді визначень,формулювань [8]. На початковому етапі вивченняіноземних мов ефективно використовуєтьсясхильність учнів молодших класів до


62

звичайної наочності, тут повинна бути символікакраїни, ляльки у національних костюмах, столикдля чаювання, як за кращими традиціями країни.

Отже, важливими умовами для комунікативногонавчання іноземної мови молодшими школярамиє: комунікативна спрямованість усіх його етапів,висока активність усіх учнів, створення і підтримкав учнів високої мотивації до навчання іноземноїмови, динамічність. Необхідною є часта змінавидів і режимів роботи, адже молодші школярі дужежваві і прагнуть до постійної зміни видів діяльності,а тому урок слід організовувати так, щоб коженвид роботи не займав багато часу. Важлива умовакомунікативного навчання є його емоційність таартистичність. Цьому повинні сприяти якпедагогічні аспекти (гарний, оптимістичний настрійучителя, його доброзичливість, артистичність), такі методичні (цікаві види роботи, їхня новизна,доступність для учнів, постійна підтримка ушколярів почуття радості від досягнутих успіхів,від доброзичливої атмосфери на уроці).

Навчаючи дітей молодших класів усіхчотирьох видів мовлення, слід пам’ятатиособливість їхньої психіки. Тут повинні домінуватиігри [12, 51]. Для дітей дошкільного та молодшогошкільного віку гра має виключне значення: дляних – це навчання, праця, серйозна формавиховання [4, 163]. Це не лише цікавий спосібпровести час, але й спосіб моделюваннязовнішнього дорослого світу, коли у дитиниформується схема її взаємовідносин зоднолітками [16, 105]. Важливо, щоб дитина булаголовним дієвим героєм на уроці, почувала себевільно та комфортно. Матеріал повинен уважновідбиратися, має бути цікавим. Велику увагу слідприділяти ситуаційним ігровим методам, поданихв роботі З.Я. Футермана [15].

У комунікативному підході до вивченняіноземної мови молодшими школярамивиокремлюємо наочні методи (із застосуваннямпредметів, іграшок, макетів, картинок, аплікацій,відеофільмів, комп’ютерних навчальних програм),практичні методи (малювання, аплікація, ліплення,конструювання), словесні методи (ігрові, наочні,практичні), метод опори на фізичні дії (поєднаннямовленнєвої і немовленнєвої діяльності)Використання методу опори на фізичні дії упедагогічному процесі відповідає практичній метінавчання іноземної мови, забезпечує сприйняття,розуміння і виконання команд вчителя, а такожвідтворення їх у власному мовленні [7].

Оскільки, як вже зазначалось, для учнівпочаткових класів важливою формоюкомунікативного навчання є ігрова діяльність, мипропонуємо комплекс ігрових прийомів на урокаханглійської мови:

фантазування, розробки казкових сюжетів абовнесення змін у вже готові сюжети. Будьякатворча діяльність, у тому числі і персоніфікація,сприяє розвитку творчої уяви дитини, яку можнатренувати за допомогою ігор і творчих завдань.При цьому навіть мінімальна кількістьмовленнєвих одиниць, які вони засвоюють наперших уроках, уже дозволяє їм відчутикомунікативну функцію мови, що одразу жпозитивно позначається на мотивації навчання,без чого неможливе оволодіння іноземною мовою.

Педагогічний досвід показує, що саме від того,як складаються взаємини школярапочатківця зпершим учителем, чи зустріне дитина підтримку,довіру, зацікавленість педагога у своїх успіхах,залежить її успішність і самопочуття в колективіоднолітків [10; 11]. Учитель іноземної мовипочаткової школи повинен мати теоретичні знання,володіти системою професійних навичок і вмінь,які забезпечать успішне здійснення його основнихпедагогічних функцій, удосконалювати своюпрофесійну майстерність, повинен бути обізнанимз останніми досягненнями в галузі літератури,лінгвістики, методики, збагачувати свої практичнінавички й уміння [3]. На уроках йому слідпам’ятати, коли учень припускаєтьсямовленнєвих помилок, доцільно вважати це явищене лише можливим, а й досить нормальним [13].Вищезгадані якості вчителя, на наш погляд, єнеодмінними в ході вивчення іноземної мови іможуть відіграти суттєву роль у формуванніактивності учнів під час комунікативного процесу.

Головна мета навчання полягає в тому, щобнавчити учнів спілкуватися іноземною мовою втипових ситуаціях повсякденного життя.Розглянемо умови, необхідні для сприятливогозасвоєння іншомовної комунікації:

Діяльнісна сутність комунікативноорієнтованогонавчання іноземних мов здійснюється через “діяльнізавдання”. Вони реалізуються за допомогоюметодичних прийомів, на основі ігрового,імітаційного та вільного спілкування.

Комунікативні завдання нерідко виконуються вумовах підвищеної мовної та фізичної активності,пожвавлення учнів, вільного їх пересування по класі імимовільного засвоєння ними навчального матеріалу.

Діяльнісна сутність комунікативногонавчання іноземних мов реалізується в умовахгуманістичного підходу до навчання. Створюютьсяпозитивні умови для активного, вільного розвиткуособистості [5].

У процесі навчання іноземної мови слідпам’ятати, що, приходячи на урок, дитина маєпочуватися, немов вона потрапила в іншу країну[12, 57]. Головним чином, за це відповідаєоформлення класу іноземної мови. Окрім



63 Молодь і ринок №8 (103), 2013

виконати дію за інструкцією (Покажи … –Show me …; Візьми (предмет) і дай його мені –Take it and give me; Візьми (предмет) і покладийого на стіл – Take it and put it on the desk;Доторкнися до ... – Touch the …);

здійснити мовленнєву дію згідно іззапитанням або реплікою педагога, використавшипотрібне слово або граматичну структуру післятого, наприклад, як школяр спіймав м’яч відвчителя (контроль лексичних одиниць – вчитель:“A skirt (shirt)”, учень: “Спідниця (сорочка)”; тренуваннямовленнєвих зразків у запитальновідповідній формі –вчитель: “What is your name? Where do you live?”, учень:“My name is … I live in …”);

здійснити вербальну дію відповідно дозапитання “What’s this?” за умови отриманняіграшки або картинки, що пропонуються “This isa house”, потім відповісти на запитання “What doyou have?” – “I have a …”;

вгадати загадане за допомогою використаннязагальних запитань типу “Is it (this) a… ?” івідповідей “No, it isn’t / Yes, it is (a fox)”;

відреагувати на команду педагога і виконатифізичну вправу, що дозволяє перевірити адекватнесприйняття і розуміння дієслів у наказовомуспособі (“Shake your hand, Bend left” тощо);

знайти схований предмет (активізаціяструктури “Where is it?” і тренуванняприйменників іноземною мовою “It is on the shelf”тощо);

описати предмет “у мішечку”, зазначаючийого розмір, колір, форму, а також якості казковогоперсонажа, представленого іграшкою (“It is a bear. Itis big and brown. It is round. The bear is good and kind”);

реагувати вербально чи невербально назміни, що відбулись у процесі організаціїзапропонованої ігрової ситуації, наприклад,необхідно назвати предмет, який педагог сховавабо додав до решти; помітити різницю у майжеоднакових сюжетних малюнках (“The ball ismissing. The car is adding. The dog is in the firstpicture – The dog isn’t in the second picture”);

вступити у діалог за ситуацією з приводупривітання і знайомства, отримання інформації прочленів сім’ї учнів, покупок у магазині,організованому в навчальних умовах, тощо (“Howare you?” – “I’m fine, thanks”; “Is your family big orsmall?” – “My family is small”; “What is yourmother’s name?” – “My mother’s name is …” тощо)[17]. Їх використання під час вивчення різних тем,з одного боку, створює ефект повтореннявизначеного лексикограматичного матеріалу і, зіншого, – викликає в дітей інтерес.

Під час цього доцільно надавати дітямможливість багато рухатись, оскільки це не лишезбігається з потребою віку, але й суттєво

прискорює процес засвоєння іноземної мови [5,93]. Адже фізична активність тісно пов’язана змовленнєвою. Водночас це дозволяє дітямвикористати зайву енергію, накопичення якої підчас традиційного проведення уроку даєтьсявзнаки як порушення дисципліни. Беручи до увагишвидку стомлюваність дітей, на уроці іноземноїмови не можна обійтися без фізкультхвилинки, щосупроводжується римівками [2, 187]. Такимчином учитель досягає подвійної мети: невеликийперепочинок та запам’ятовування нових слів.

Діти краще сприймають та засвоюютьматеріал, якщо він якось обіграється, інсценується[6, 126]. У цьому допомагають вірші, казки,невеличкі п’єси, дитячі спектаклі та свята звикористанням англійських пісень та віршів.Головне, щоб учень не відчував страху запомилки. Вважається, що помилки – це засіб таумова успішного оволодіння комунікативноюкомпетенцією [1, 19]. Їх наявність не свідчить проневдачу, а навпаки, вони показують, що навчальнийпроцес проходить нормально і учні беруть у ньомуактивну участь.

Доцільним вважаємо виділення таких прийомівраннього навчання іноземної мови: використанняігрових вправ; імітація; проведення дидактичнихігорвправ для формування мовних і мовленнєвихнавичок; використання рухливих ігор; організаціяситуацій спілкування на основі немовленнєвихвидів діяльності; проведення сюжетнорольовихігор, ігордраматизацій; організація комплексуфізичної зарядки; вивчення віршованих текстів змузичним супроводом і без нього (пісень, віршів,лічилок, скоромовок, римівок тощо); організаціяказкового сюжету чи опора на зміст фабульноготексту; використання предметної, ілюстративної,схемної наочності; поява сюжетного персонажу;організація драматизації (інсценування) педагогомпід час презентації іншомовного матеріалу і разомз дітьми на інших етапах; застосування аудіо,відео, компютерної техніки [14]. Дуже важливостворити в процесі навчання дітей іноземної мовитакі умови, щоб матеріал засвоювався природно,щоб діти вчилися легко, з інтересом і бажанням,без зайвого напруження емоційновольових таінтелектуальних сил.

На початковому етапі вивчення іноземної мовипропонуємо використати такі фонетичні,орфографічні, лексичні та граматичні ігри:

Фонетичні ігри: “Впіймай звук” (учительставить завдання назвати спільний звук у словах,які прозвучать), “Прогулянка” (на дошцінамальовані “будиночки, в яких живуть звуки”.Один звук “приходить у гості” до іншого звука, і,якщо вони знайомі, “співають” склад).

Орфографічні ігри: “Чергова буква” (учням


64

роздають картки з буквами і пропонуютьвизначити та написати якомога більше слів, у якихця буква стоїть на визначеному місці (наприклад,на першому), “Хто більше?” (клас ділиться накоманди, кожна команда повинна записати надошці якнайбільше слів по темі), “Телеграма”(кожен учасник гри повинен придумати телеграму,в якій перше слово починалось би з першої буквислова, написаного на дошці, друге – з другого і т.д.).

Лексичні ігри: “Гість у домі” (клас ділитьсяна групи, кожній групі вчитель пропонує ситуаціюі ставить завдання скласти діалог. Виграє група,яка швидко і правильно виконає завдання),“Сховайта вгадай” (учитель пропонує учням “змійку” збукв, серед яких заховані слова. Перемагає тойучень, який найшвидше знайде і запише ці слова.),“Слова пазли” (учитель готує картки зі складами,з яких учні повинні скласти слово, утворитимножину й вирішити яке слово слід записатипершим згідно алфавітному порядку).

Граматичні ігри: “Як це робиться?” (учительроздає учням малюнки та картки, на яких написанідієслова, учні повинні записати ті дієслова, якіпояснюють намальоване), “Пантоміма” (учніутворюють пари, один із гравців показує дію задопомогою пантоміми чи міміки, а інший повиненпрокоментувати те, що робить перший, здопомогою вже відомих дієслів) [19].

Зазначимо, що граматика на початковому етапіне пояснюється. Граматичні конструкціївводяться у вигляді мовних прикладів. Дітизаучують їх, а потім використовують в мовленніза аналогією. Проте на наступному етапі такіпояснення вже включаються в навчальний процесу ігровій формі. Пояснення будуються в цікавійта доступній для дітей формі (граматичні казки,історії та пригоди мови, вірші тощо) [2, 28].

Висновки. Отже принцип комунікативноїспрямованості у навчанні іноземної мови учнямипочаткових класів повинен пронизувати весьнавчальний процес. Необхідно враховувати впедагогічному процесі психофізіологічніособливості дітей початкової школи, їхнійжиттєвий і лінгвістичний досвід, підтримувати науроці умови, сприятливі для ефективногонавчання, використовувати комунікативні методита прийоми, що сприяють створеннюрозвивального середовища та формуваннюіншомовної комунікації учнів початкових класів.

1. Ариян М.А. Учебно-методический комплекс поанглийскому языку для 2 класса (2 год обучения). //М.А. Ариян / Иностранный язык в школе. – М., 1993. –№ 6. – С.19 – 20.

2. Беляев Б.В. Очерки по психологии обученияиностранным языкам в школе / Б.В. Беляев. – М.:Просвещение, 1965. – 227 с.

3. Бердичевский А.Л. Концепция подготовкиучителя иностранного языка / А.Л. Бердичевский //Иностранные языки в школе. – 1990. – №4. – С. 94 –100.

4. Богоявленский Д.Н. Психология усвоения знанийв школе / .Н. Богоявленский, Н.А. Менчинская. – М.:Изд-во АПН РСФСР, 1959. – 347 с.

5. Дронов В.В. Психологические и методическиеосновы обучения иностранным языкам детеймладшего возраста / В.В. Дронов // Иностранный языкв школе. – М., 1985. – № 4. – С. 93 – 95.

6. Зимняя И.А. Психология обучения иностраннымязыкам в школе / И.А. Зимняя. – М.: Просвещение, 1991.– С. 126 – 135.

7. Колесникова И.Л. Англо-русский терминологическийсправочник по методике преподавания иностранныхязыков / И.Л. Колесникова, О.А. Долгина. – Спб.:БЛИЦ, Cambridge University Press, 2001. – 224 с.

8. Мухіна В.С. Вікова психологія: феноменологіярозвитку, дитинство, відроцтво: Підручник для студ.вузів. – 9-е вид., Стереотип / В.С. Мухіна. – М.:Видавничий центр “Академія”, 2001. – 30 с.

9. Пассов Є.І. Основи комунікативної методики /Є.І. Пассов. – М.: Російська мова, 1989. – 230 с.

10. Проскура О.В. Про психологічну підготовленістьучителя до роботи з першокласниками / ОленаПроскура // Початкова школа: Науково-методичнийжурнал. – 1997. – № 1. – С. 12 – 14.

11. Роговик Л.С. Саморегуляція у професійнійдіяльності вчителя / Людмила Роговик // Початковашкола: Науково-методичний журнал. – 2004. – № 12.– С. 51 – 54.

12. Роман С.В. Wonderland. Навчально-методичнийкомплекс. Книжка для вчителя / С.В. Роман. – К.:Ленвіт, 2000. – С.51, 57.

13. Столяренко О. Використання нетрадиційнихметодів комунікативного спілкування у навчанніанглійської мови / О. Столяренко // Рідна школа. –2003. – № 9. – С. 47 – 49.

14. Стронин М.Ф. Обучающие игры на урокеанглийского язика / М.Ф. Стронин. – М.: Просвещение,1981. – 112 с.

15. Футерман З.Я. Иностранный язык в детскомсаду. Вопросы теории и практики / З.Я. Футерман. –К.: Рад. шк., 1984. – 143 с.

16. Чернякова О. Вивчення англійської мови черезгру / О. Чернякова // Початкова школа, К., 2002. –№4. – 279 с.

17. Fissas Constantinos Working Communicativelywith Children. / [електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://www.escp.org/children.html

18. Johnson K. Communication in the Classroom /K. Johnson, K. Morrow. – Longman Groop, 1992. – 140 p.

19. Susan Halliwell Teaching English in the PrimaryClassroom / Susan Halliwell. – Longman Group UKLimited, 1992. – 169 p.




65 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Постановка проблеми. Глибокісоціальні перетворення в Україні, яківиражаються у реформі освіти і

проводяться на сучасному етапі розвитку,направлені на те, щоб зробити вищу освітуадаптованою за всіма формальними критеріямиз освітою країн Європейського Союзу.Спостереження показують, що екс та інноваційні

процеси найбільш істотно торкнули системуагротехнічної освіти, сприяючи проектуваннюнових підходів до змістової складової навчальногопроцесу.

Однією із таких тенденцій, що динамічнорозвивається є інтеграційні процеси, якіздійснюють суттєвий вплив на всі сферидіяльності. Інтеграційні процеси в нашій країні

УДК 378.147

Любомир Колодійчук, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри енергетики і автоматикиСвітлана Гайдукевич, старший викладач кафедри енергетики і автоматики

Бережанського агротехнічного інституту

ВРАХУВАННЯ СПЕЦИФІКИ ЕЛЕКТРОТЕХНОЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ ОБРОБКИУ ПРОЦЕСІ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

В АГРАРНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІУ статті розглядаються деякі особливості електротехнологічних методів обробки

сільськогосподарської продукції у процесі проектування технічних дисциплін в агротехнічному навчальномузакладі на прикладі розділу “Електротехнології” дисципліни “Електротехнології та електроосвітлення” зіспеціальності “Енергетика та електротехнічні системи в АПК”. Розкрито етапи проектувальної діяльностіу контексті технічної дисципліни. Встановлено, що проектувальна діяльність розпочинається із пошуковогоетапу, який проявляється через виявлення особливостей технічної дисципліни.

Ключові слова: проектувальна діяльність, технічна дисципліна, електротехнологічні методи.

Літ. 5.

Любомир Колодийчук, кандидат педагогических наук, доцент кафедры энергетики и автоматикиСветлана Гайдукевич, старший преподаватель кафедры энергетики и автоматики

Бережанского агротехнического института

ВЛИЯНИЕ СПЕЦИФИКИ ЭЛЕКТРОТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ МЕТОДОВОБРАБОТКИ У ПРОЦЕССЕ ПРОЕКТИРОВАНИЯ ТЕХНИЧЕСКИХ ДИСЦИПЛИН

В АГРАРНОМ УЧЕБНОМ ЗАВЕДЕНИИВ статье рассматриваются некоторые особенности электротехнологических методов обработки в

процессе проектирования технических дисциплин в аграрном учебном заведении на примере раздела“Электротехнологии” дисциплины “Электротехнологии и электроосвещение” по специальности“Энергетика и электротехнические системы в АПК”. Раскрыты этапы проектировочной деятельности вконтексте технической дисциплины. Установлено, что проектировочная деятельность начинается изпоискового этапа, который проявляется через выявления особенностей технической дисциплины.

Ключевые слова: проектировочная деятельность, техническая дисциплина, электротехнологическиеметоды обработки.

Lubomyr Kolodiychuk, Ph.D. (Pedagogic) Docent of Energy and Automation DepartmentSvitlana Haydukevych, Senior Lecturer of Energy and Automation Department

BerezhanyAgrotechnical Institute

TAKING INTO ACCOUNT THE SPECIFIC ELECTRICAL PROCESSING METHODSFOR THE DESIGN OF TECHNICAL DISCIPLINES

IN THE AGRICULTURAL EDUCATIONAL ESTABLISHMENTThe article discusses some features of electrotechnology methods of processing agricultural products in the

design of technical disciplines in agrotechnical school taking as an example the section of “Electrotechnology” ofthe discipline “Electrical lighting and electrical technologies” of the specialty “Power and electrical systems inAgroindustrial complex”. It reveals the stages of design activities in the context of technical disciplines. It is definedthat projecting activity starts with a search phase, which manifests itself through identifying features of the technicaldiscipline.

Keywords: projecting activities, technical discipline, electrotechnology methods.

ВРАХУВАННЯ СПЕЦИФІКИ ЕЛЕКТРОТЕХНОЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ ОБРОБКИ У ПРОЦЕСІПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН В АГРАРНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

© Л. Колодійчук, С. Гайдукевич, 2013

66

привели до виникнення нових спеціальностей,інтегрованих навчальних дисциплін тощо.Зокрема, замість дисциплін “Електроосвітленнята опромінення” і “Електротехнологія в АПК”утворилася нова “Електротехнології таелектроосвітлення” і т.д.

Такі інтеграційні підходи направлені напідготовку мобільних, висококваліфікованих,конкурентних і здатних до самореалізації наміжнародному ринку праці трудових ресурсів. Узв’язку з цим, на наш погляд, особливоїактуальності набуває питання проектування новихінтегрованих технічних дисциплін у навчальномузакладі освіти.

Мета статті – розглянути деякі особливостіпроектування технічних дисциплін в аграрномузакладі на прикладі розділу (модуля)“Електротехнології” навчальної дисципліни“Електротехнології та електроосвітлення” зіспеціальності “Енергетика та електротехнічнісистеми в АПК”.

Виклад основного матеріалу. Успішністьлюдини в нинішньому світі здебільшоговизначається спроможністю її організовувати,прогнозувати, моделювати, тобто проектуватисвою діяльність. На значущість проектувальноїдіяльності, у контексті атрибутики сучасної освіти,вказує не спадаючий інтерес методистів,психологів у школах, науковців у вищих навчальнихзакладах. Питання педагогічного проектуваннянавчального процесу, психологопедагогічногопроектування виховної системи, проектуванняосвітнього простору пропонують відомі дослідникиВ.С. Безрукава, О. Коберник, В.Т. Лозовецька,А.Ф. Монако, А. Фурман та інші.

О.І. Герман зосереджує увагу на основнихнапрямках проектувальної діяльності [1, 14]:проектування навчального заняття; проектуваннястратегії впровадження педагогічної технології;проектування авторської педагогічної технології;проектування системи роботи передовогопедагогічного досвіду; проектування індивідуальноїосвітньої програми; проектування моніторингунавчальних досягнень; проектування самоосвітиі самоменеджменту професійних компетенційпедагога.

Досвід роботи в агротехнічному закладі вказуєна виділення ще одного виду проектувальноїдіяльності, пов’язаного з розвитком ідейстандартизації вищої освіти. Зокрема, освітньокваліфікаційних характеристик і освітньопрофесійних програм підготовки майбутніхфахівців технічних спеціальностей. Дослідженняпоказали, що така проектувальна діяльністьхарактеризується масштабністю і залученням

значної кількості науковців, методистів, експертівіз різних галузей агропромислового комплексу.

Зважаючи на різноманітні напрямипроектувальної діяльності в навчальновиховномупроцесі, нині не існує однозначної інтерпретаціїтерміну “проектування”.

Так, Т. Трач розглядає пелагічне проектуванняяк структурну і процесуальну характеристикудіяльності, що спрямована на розв’язання різнихпроблем функціонування освітнього просторурізних рівнів [4, 113]. М. Каратаєва – як спеціальну,концептуально обумовлену й технологічнозабезпечену діяльність, спрямовану на створенняобразу бажаної у майбутньому системи [2, 14].Тобто більшість науковців і методистів підпедагогічним проектуванням нині розуміютьпродуктивну діяльність суб’єкта освітньоїпрактики зі створення проекту навчальновиховного процесу. Ця ціленаправлена діяльністьбазується на загальнонаукових принципах:послідовності, єдності навчання і виховання,гуманізації, демократизації, активності,системності тощо.

Результати проведеного нами аналізупідготовки майбутніх фахівців технічного профілюдають змогу стверджувати, що у педагогічнійдіяльності проектування ще не зайняло належнихпозицій. З’ясовано, що в навчанні переважаютьрепродуктивні форми організаційної роботинаправлені на забезпечення макропоказників, підчас планування навчальні заклади намагаютьсязбільшити кількість студентів (слухачів), зберегтивикладацький склад тощо. У змісті навчанняздебільшого домінує теоретична складова, узв’язку зі старінням практичних моделях або їхвідсутністю. Більшість викладачів недостатньопідготовлені до системного проектування власноїнавчальнометодичної діяльності.

Проте, аналіз анкет викладачів агротехнічногозакладу, вказує на актуалізацію проектувальноїдіяльності для сучасного педагога (до 30 % відзагальних затрат часу).

У процесі проведеного дослідження намивстановлено, що проектування технічних дисциплінзабезпечується авторською науковопроектноютехнологією, яка базується на таких етапах [3]:

пошуковий – виявлення специфікиелектротехнічних знань;

прогнозування – моделювання професійнихкомпетентностей із врахуванням специфікиконкретних технічних знань;

організаційноуправлінський – визначення ітрансляція навчальних елементів у провіднудисципліну (тему, розділ) із врахуванням міжпредметних зв’язків;



67 Молодь і ринок №8 (103), 2013

конструювання – оформлення навчальнометодичного проекту дисципліни.

Зосередимо увагу на природних факторахпедагогічного проектування, якими слугуютьособливості електротехнічних знань, в даномувипадку електротехнологічних методів обробки.

Використання електротехнологічних методівобробки на сучасному етапі розвитку аграрноговиробництва пояснюється необхідністюпідвищення ефективності виробництва тапереробки сільськогосподарської продукції. Цепов’язано з тим, що більшість існуючих технологійдосягли критичних значень, які не задовольняютьнинішніх вимог якості, енергоефективності,зниження витрат сировини при виготовленнікінцевого продукту.

Такі електротехнологічні методи обробкибазуються на фізикохімічній, силовій, тепловій ібіологічній дії електричного струму.

У ході аналізу до фізикохімічної діїелектричного струму ми віднесли: електроліз(нанесення гальванічного покриття деталей,отримання дезинфікуючих розчинів), електрокоагуляція,активація води і водневих розчинів, електроосмос(висушування ґрунтів, електричне розсолення,підвищення врожайності ґрунтів), електродіалізтощо; до силової дії струму – електростатичну іелектрокоронну сепарацію зернового матеріалу,електроаерозольну обробку (фарбування,обприскування), аероіонізацію повітря,ультразвукові технології, магнітну обробку водита матеріалів (магнітоабразивна обробка,очищення кормів), використання електрогідравлічногоефекту тощо; до теплової – застосуванняелектротермічних методів нагріву, сушіння,дезинсекції, охолодження сільськогосподарськоїпродукції тощо.

Специфіка біологічної дії електротехнологічнихметодів обробки полягає у стимуляції абопригніченні рослинного чи тваринного організмуза впливу електричного струму. Зокрема,електричних розрядів на тваринні організми впроцесі дотикання їх до електричної огорожі.Тобто лише постійного струму пульсуючогохарактеру (електричні пульсатори неперервної діїі режиму “очікування”), що сприяє виробленню утварин інстинкту “боятися електроогорожі”.Стосовно рослин, то максимальний прирістврожаю (до 40%) отримується при використаннівугільних електродів та обробці змінним струмом,густиною 0,5 mА/см2, одночасно забезпечуючиобігрів ґрунту при протіканні електричного струму[5].

У ході дослідження з’ясовано, що фізикохімічна дія електричного струму зумовлена

застосуванням законів електрохімічних реакцій(електролізу тощо). При цьому надання металунегативного заряду не призводить до потраплянняатомів металу у розчин, а тільки електронів. Утой же час позитивний електрод розчиняється,внаслідок чого позитивні іони металу з розчинупрямують до негативного електроду і виділяютьсяна ньому.

Теплова дія електричного струму зумовленазастосуванням законів ДжоуляЛенца, рівнянняФур’є, ефекту Пельтьє, принципів нагріву (опором,діелектричний, індукційний, термоелектричний,електродуговий). У цьому випадку актуалізуєтьсяможливість моделювання теплових процесів наелектричних моделях, що значно спрощуєрозрахунки електротермічних установок.

Силова дія в електротехнологічних установкахзумовлена проявом законів Ньютона і Кулона.Наприклад, в устаткуванні очищення насіння віддомішок, вступає в дію порівняння цих законів.Тобто сил Ньютона і Кулона, що сприяє кращомуочищенню і класифікації насіння у класифікаторізернових культур.

Подруге, особливістю електротехнологічнихметодів обробки є необхідність врахуванняспецифіки електрофізичних, механічних, тепловихі фізикотехнологічних властивостей самоїсільськогосподарської продукції, що впливають накінцевий результат.

Потретє, оволодіння методикою вимірюваннякількісноякісних параметрів сільськогосподарськихматеріалів, що характеризують їх специфічнівластивості за допомогою відповідних способів ізасобів вимірювання: температури (термопари,термометри опору, автоматичні мости іпотенціометри); вологості повітря (діелькометричнийі кондуктометричний методи); кислотності(потенціометричний метод) речовин тощо.

Почетверте, можливість керування і контролютехнологічних режимів на основі вимірюванняпараметрів аграрної продукції, що характеризуютьїї специфічні властивості. Наприклад, проведенняекспресаналізу електричної міцності трансформаторногомасла, якості молочних продуктів, регулюваннямікроклімату виробничих приміщень тощо.

Поп’яте, врахування енергоефективнихпоказників при проектуванні методів обробки:споживана потужність; вартість виготовлення;тривалість обробки; якість продукту; енергоємністьтощо.

Окрім суто технічних особливостейелектротехнології варто врахувати специфічніумови роботи електротехнологічних агрегатів таустановок в аграрному виробництві. Зокрема,хімічна агресивність навколишнього середовища


68

в якому працює електротехнологічне устаткування,насамперед такі сільськогосподарські галузі, яктваринництво і птахівництво; великарізноманітність режимів роботи технологічнихустановок; розосередженість електротехнологічногоустаткування малої потужності на великій території,сезонність у роботі.

Зовсім особливим являється електротехнологічнеобладнання споруд захищеного ґрунту. У цихаграрних спорудах необхідно зважити на умовидля оптимального протікання фотосинтезу. Тобтопроектувати опромінювальні установки зелектричними джерелами фотосинтетичноактивногодіапазону, який визначає ріст і врожайність рослин.

Таким чином, визначення особливостейелектротехнологічних методів обробкисільськогосподарської продукції, є першою(природною) і необхідною ланкою проектуваннянавчальної дисципліни. Вважаємо, щоневрахування виявлених особливостей можепривести до розвалу технологічного процесу іпсування сільськогосподарської продукції.

Після актуалізації особливостей конкретнихелектротехнічних знань переходять до штучнихфакторів педагогічного проектування.Насамперед до етапу прогнозування, в основіякого лежить отримання випереджаючоїінформації про об’єкт дослідження. Прогнозвиникнення і розвитку навчальних подійреалізуємо у формі теоретичної моделіпрофесійних компетентностей майбутньогофахівця технічного профілю із врахуваннямдослідження специфіки електротехнічних знань.

Такі прогнозовані результати навчання стаютьінструментом розробки організаційноуправлінськогоетапу. На цій стадії проектування відбуваєтьсявизначення і трансляція модельованих навчальнихелементів у теми, розділи і навчальну дисциплінуконкретної технічної спеціальності. Такатрансляція здійснюється із врахуваннямсистемних ефектів і реалізації міжпредметнихзв’язків.

Завершальним фактором проектувальноїдіяльності є етап конструювання. На цій стадіїпроектування розкриваємо і конкретизуємопопередній етап у змістовому та процесуальномуаспектах. Зокрема, оформляємо у виглядінавчальнометодичного проекту електротехнічноїдисципліни.

Висновки. Таким чином, проектуваннярозглядається як складний продуктивнийприродноштучний процес управління розвиткомпроектованого об’єкта. При цьому підприродними факторами ми розуміємо перший етаппедагогічного проектування (пошуковий) на якомувиявляються особливості об’єкта проектування,які є базою створення сучасних енергоємнихелектротехнологій виробництва якісноїсільськогосподарської продукції. До штучнихфакторів ми віднесли етапи: прогнозування,організаційноуправлінський і конструюванняавторської проектної технології.

Дослідження показали, що цей поетапнийпроцес відбувається з підпорядкуванням кожноїскладової педагогічного проектування єдинимцілям та завданням із врахуванням системнихефектів. Тобто, структурування і поданнянавчального матеріалу на основі особливостейелектротехнологічних методів обробки,основними з яких виявилися: специфіка діїелектричного струму (фізикохімічна, біологічна,теплова, силова); електрофізичні та фізикотехнологічні властивості самої сільськогосподарськоїпродукції; підвищена хімічна активністьнавколишнього середовища тощо.

1. Герман О.І. Проектування у професійнійдіяльності методиста / О.І. Герман //Управління школою. – Харків, №30 (186). –2007. – С. 14 – 16.

2. Каратаєва М. Проектування – перспективнатехнологія / М. Каратаєва // Дошкільне виховання.– 2006. – №10. – С. 14 – 16.

3. Колодійчук Л.С. Етапи педагогічногопроектування навчального процесу / Л.С. Колодійчук// Молодь і ринок: Науково-педагогічний журнал.– Дрогобич, 2009. – Вип. 6 (53). – С. 48 – 50.

4. Трач Т. Проектування освітньогопростору як дискурс психолого-педагогічноїнауки / Т. Трач // Педагогіка і психологіяпрофесійної освіти. №1. – Львів, 2008. –С. 106 – 115.

5. Фізико-технологічні та електрофізичнівластивості сільськогосподарських продуктіві матеріалів: Навч. посібник / Г.Б. Іноземцев,Л.С. Червінський, О.М. Берека, О.В. Окушко;За ред. Г.Б. Іноземцева. – К.: Аграр МедіаГруп, 2010. – 180 с.




69 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Постановка проблема. У наш чассистема вітчизняної вищої освітизнаходиться у стані модернізації, яка

обумовлена глибокими структурними змінами, щовідбуваються у сучасному світі і потребуютьрозробки нових підходів до побудовизагальноосвітньої та професійної підготовкимайбутніх фахівців аграрної галузі.

Полікультуризація суспільства й освіти, змінипедагогічної ситуації в аграрних університетахвимагають переходу від традиційних формпрофесійного навчання спеціалістіваграрників донавчання на нових методичних принципах, девідображенні загальні закономірності розвиткуданої сфери знань і специфічні підходи, пов’язаніз необхідністю використання сучаснихдидактичних інтерактивнокомунікативнихтехнологій у контексті формування

висококультурної різносторонньо розвиненоїособистості студента.

Аналіз останніх досліджень. Слідзазначити, що випущено значну кількістьнавчальнометодичної та психологопедагогічноїлітератури, присвяченої модернізації професійноїпідготовки у ВНЗ. Так, питаннями реформуваннясистеми освіти та інноваційними тенденціями вній займаються В. Андрущенко, М. Вачевський,Т. Воробйова, Л. Даниленко, М. Данько,В . Довбищенко, І. Зязюн, І. Кузнецова,Н. Кузьміна, О. Матвієнко, В. Сластьоновий,Н. Федорова, Л. Федулова, Р. Хмелюк, Н. Шуст,Р. Юсуфбекова та ін.

Метою статті є висвітлення методичнихпідходів у навчанні студентів сільськогосподарськогопрофілю на різних етапах становлення аграрноїосвіти України, розгляд нинішніх вимог до

УДК 378:371.315

Руслан Кравець, кандидат педагогічних наук,старший викладач кафедри української та іноземних мов

Вінницького національного аграрного університету

МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ АГРАРНОЇ ОСВІТИВ УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

У статті проаналізовані тенденції розвитку вітчизняної системи вищої аграрної освіти і представленіосновні напрямки її модернізації у контексті полікультуризації, глобалізації та інтеграції у світовеспівтовариство.

Ключові слова: компетентнісний підхід, зміст, мета, цілі, функції професійної освіти, педагогічнаперспектива, соціокультурна свідомість.

Літ. 10.

Руслан Кравец, кандидат педагогических наук,старший преподаватель кафедры украинского и иностранных языков

Винницкого национального аграрного университета

МОДЕРНИЗАЦИЯ СИСТЕМЫ ВЫСШЕГО АГРАРНОГО ОБРАЗОВАНИЯВ УСЛОВИЯХ ПОЛИКУЛЬТУРИЗАЦИИ ОБЩЕСТВА

В статье проанализированы тенденции развития отечественной системы высшего аграрногообразования и представлены основные направления его модернизации в контексте поликультуризации,глобализации и интеграции в мировое содружество.

Ключевые слова: компетентносный подход, содержание, цели, функции профессиональногообразования, педагогическая перспектива, социокультурное сознание.

Ruslan Kravets, Candidate of Pedagogic Sciences,Senior Lecturer of Ukrainian and Foreign Languages Department,

Vinnytsia National Agrarian University

MODERNIZATION OF HIGHER AGRARIAN EDUCATIONAL SYSTEMIN CONDITIONS OF MULTICULTURALIZING THE SOCIETY

In the article progress of the native higher agrarian educational system tendencies are analyzed and basicdirections of its modernization in the context of multiculturalization, globalization and integration in a worldcommunity are presented.

Keywords: competence approach, contents, goal, aims, functions of professional education, pedagogical

prospect, sociocultural consciousness.


© Р. Кравець, 2013

70

професійної підготовки майбутніх аграрників тарозкриття основних напрямків її реформування.

Виклад основного матеріалу. Основнимицілями професійної освіти виступають:1) підготовка кваліфікованого конкурентоспроможногофахівця, здатного успішно функціонувати насучасному ринку праці: компетентного,відповідального, гнучко та вільно мислячого, якийдобре орієнтується не тільки у своїй професії, алей суміжних сферах діяльності, готового доефективної роботи за спеціальністю на рівнісвітових стандартів, прагне до перманентногопрофесійного зростання і соціальної мобільності;2) задоволення потреб людини в отриманніналежної освіти. У зв’язку з цим в освіті особливуувагу приділяють реалізації компетентнісногопідходу, націленого на формування певнихкомпетентностей. Під ключовими компетентностями,що визначають якість змісту освіти, розуміютьсистему універсальних знань, умінь і навичок, атакож досвід самостійної діяльності та особистоївідповідальності студентів. При цьому досвідсамостійнокреативної діяльності й особистоївідповідальності лежить в основі процесуприйняття рішень – процесу людської діяльності,спрямованого на вибір найкращого варіанту дій[2, 8 – 9].

Нині компетенції у сфері полікультурноїдіяльності виступають важливими складовимипрофесійної підготовки фахівця аграрної галузі.Формування полікультурної обізнаності студентіваграрного профілю здійснюється у процесівивчення курсів української, англійської, німецької,французької, латинської мов і спеціалізованихкурсів, пов’язаних із циклом культурологічних такраїнознавчих дисциплін. У працях С. Заскалєти[4], Н. Костриці [5], Р. Кравця [6], доведено, щостійкі вміння і навички полікультурної діяльностіу спеціаліста сільськогосподарської сфериекономіки та аграрного управління сприяютьуспішному розв’язанню ряду професійних завдань:1) подолання міжкультурних непорозумінь,конфліктних ситуацій, стереотипів у стосунках;2) демонстрування різних стратегій поведінки дляналагодження (підтримки) контакту зпредставниками інших культур; 3) порівняння нетільки мовних систем, але й національних культурпід час реалізації принципу полілінгвізму іполікультурності; 4) спілкування з представникамирізних етнічних груп, міжкультурна комунікація;5) визначення зв’язків між мовою та культуроюкраїни, мова якої вивчається, та формування устудентіваграрників здатності їх бачити;6) визначення особливостей виявленнянаціональної специфіки в соціокультурній поведінці

її представників; 7) свідоме функціонування вполікультурному середовищі, світі; 8) веденнядіалогу культур (національної, іншомовних) якнаслідок вивчення рідної та іноземних мов;9) здійснення міжкультурної комунікації напідставі сформованих знань лексики знаціональнокультурним компонентом з метоюдосягнення взаєморозуміння; 10) сприянняврегулюванню міжособистісних та національнихконфліктів; 11) ініціювання міжкультурнихконтактів з метою опанування цінностей, духовноїспадщини культури, що вивчається, виступаючиводночас представником національної культури,а також культури етносу; 12) прогнозування тарозпізнавання соціокультурних проблем, якіпризводять до помилкової інтерпретації фактівкультури, кроскультурних конфліктів та здатністьбрати відповідальність за усунення кроскультурногонепорозуміння; уміння виступати представникомнаціональної культури, усвідомлюючи себеполікультурним суб’єктом та активно діяти вполікультурному середовищі.

В останні роки низка вчених і педагогівпрактиків (О. Джеджула [3], Н. Костриця [5],В. Мирось [7], В. Тимкова [10], Ю. Хом’яківський[3] та ін.) помітили, що існуюча системапідготовки аграрників не сприяє прояву івихованню необхідної творчої активностістудентів, розкриттю їхньої індивідуальності таінтенсифікації засвоєння знань. Екстенсивнаорганізація навчального процесу, орієнтована настудентів із середніми здібностями, не стимулюєрозвиток у них зацікавленості майбутньоюспеціальністю, не пробуджує бажання шукативідповіді на питання щодо можливостейвикористання набутих знань у подальшійпрофесійній діяльності. Разом із тим, удидактичному процесі аграрного університету нев достатній мірі застосовуються технологіїактивного навчання, які виконують двояку роль –як засіб інтенсифікації навчання та як спосібопанування студентами стратегіями осилюватинові й удосконалювати здобуті знання впродовжжиття.

Все більше серед педагогів росте переконання,що наявна система організації навчальногопроцесу на агрономічних факультетах ВНЗ не єефективною, оскільки побудована на старихдидактичних підходах, де головна рольвідводиться викладачу як основному носію знань.Потрібний суттєвий перегляд технології навчаннята організації педагогічного процесу у вищихнавчальних аграрних закладах на основіполікультуризації освіти, запровадження новоїтехнічної і технологічної бази, врахування переваг



71 Молодь і ринок №8 (103), 2013

інноваційних методів навчання, використання якихдозволить не тільки значно активізуватипізнавальний інтерес студента до професії, але йзмінити роль і функцію викладача, надавши йогодіяльності більш продуктивний і творчийхарактер. Крім того, впровадження такого підходуу практику аграрних ВНЗ уможливить оволодіннястудентами на високому рівні крім фаховимизнаннями, ще й моральними, етичними,естетичними, культурними, національними йетнічними цінностями та досвідом конструктивноївзаємодії із етнофорами у багатокультурномусередовищі.

У полікультурному суспільстві в повній міріпроявилась фундаментальна залежність усієїцивілізації від тих здібностей та якостейособистості, які закладаються освітою.Подолання багатьох кризових ситуацій угромадському житті країни переважновизначається рівнем освіченості та культуриокремо взятої людини і суспільства в цілому.Освіті тут відводиться особлива роль, оскількивона відображає специфіку й особливостісучасного етапу цивілізаційного становлення йодночасно визначає їх.

Освіта – це складне багатогранне поняття, щовіддзеркалює різноманітні аспекти нелінійноївзаємодії індивіда, який розвивається ізсуспільством у контекстному культурномупросторі (взаємозв’язок, взаємовплив компонентівєдиної системи “суспільство – культура – освіта– індивід”). Вона, відповідаючи певномукультурному рівню суспільства, повинназабезпечувати затребуваність людини у ньому [2, 35].

Освіта розглядається як спосіб саморозвиткуособистості, її долучення і входження в культурнесередовище, оточуючий соціум, співробітництвоз іншими людьми. Вона також виступає певноюкультурологічною цілісністю, для якої, на думкуЄ. Бондаревської [1], характерними є наступніфункції: 1) гуманітарна (збереження і відтворенняекології людини, її тілесного та душевногоздоров’я, сенсу життя, духовності, норовів,особистої свободи); 2) культуротворча(культуроформуюча), яка забезпечує збереження,передачу, відтворення і розвиток культуризасобами освіти; 3) функція соціалізації –забезпечення, засвоєння і відтворення індивідомсоціального досвіду.

“Особлива функція освіти, – вважаєЄ. Бондаревська, – криється в тому, що вона своїмзмістом закладає базові, фундаментальні основикультури людини: розумової, моральної,екологічної, естетичної, правової та інших її сторін”[1, 33]. До вище перерахованих видів культури

доцільно ще додати інтернаціональну як особливозначущу в умовах глобалізації та інтеграції нашоїдержави у світове співтовариство.

Низка дослідників (Є. Бондаревська [1],О. Морозов [8], Д. Чернилевський [8] та ін.),характеризуючи нинішню освіту, вбачають її“педагогічну перспективу” у синергетиці,поширюючи її ідеї (самоорганізація, дисипативнасистема, нелінійність тощо) як на освіту в загалі,так і на процесуальну та змістовну сторонунавчального процесу, а також на процесстановлення особистості студента. З цієї позиціїосвіта трактується як складна відкрита система,здатна до самомодернізації. До її типових рисвідносять: 1) орієнтування не лише на кінцевийрезультат як накопичення певного обсягу знань,умінь, навиків та досвіду зразкової поведінки, алей на процес їхнього набуття; 2) відмову від“предметоцентризму” – пріоритет освіти,орієнтованої на особистість студента і йогопотенційні можливості, над освітою,зосередженою на знаннях з навчальної дисципліни;3) установку на те, що розвиток студента – цепершочергова ціль освітнього процесу;4) спрямованість освіти на різносторонній, а неусесторонній розвиток студента; 5) розуміннятого, що викладач і студент – суб’єкти освітньогопроцесу, а їхня взаємодія відкрита для постійногообновлення новими смислами; 6) знання того, щоосвіта не дає готових зразків поведінки ідіяльності, вона пропонує багатоманітність їхніхваріантів; 7) відмову від пріоритету логічного надасоціативним та інтуїтивним у пізнанні;8) перманентний розвиток знань про світ, людинуі культуру (це передбачає відмову від абсолютноїточності, завершеності, предметної вичерпностіїхнього опису); 9) поглиблення змісту навчання,його розширення і доповнення, що передбачаєрізноманітні варіанти його презентації упедагогічному процесі; 10) те, що знання існуютьі мають значення тоді, коли вони стають особистозначущими; 11) залежність знань від суб’єктапізнання, цілей та завдань освіти детермінується,виходячи з інтересів студента.

Відкрита система вищої освіти відображаєпередову тенденцію сучасної аграрної підготовки– “звернення” до особистості студента, їїгуманістичну та полікультурну спрямованість.Подібні погляди відстоює В. Сєріков,стверджуючи, що першорядною цілю особистісноорієнтованого навчання постає розвитокособистості студента. Саме за такої системиосвіти, на думку педагога, відбуваєтьсяформування у вихованців здібностей обиратижиттєві смисли й принципи, приймати рішення,


72

відповідати за власні слова і вчинки, бутисамостійним, внутрішньо незалежним, креативнимта ініціативним, уміти гідно триматися у будьякійситуації та володіти собою. В. Сєріков слушнозауважує, що у виконанні цих особливого роду дійпо внутрішній самоорганізації криєтьсяпризначення індивіда, його потенціалгромадянського розвитку та соціалізації.

Людство все більше усвідомлює ту обставину,що його майбутнє залежить від того, чи зможелюдина змінити свої інтереси, вподобання,потреби і ціннісні установки. Для розв’язання цихзавдань принципове значення має освіта,орієнтири та пріоритети, якої постійно змінюються.Перехід від репродуктивної моделі освіти, якапрацює на відтворення і стабільність наявнихсуспільних відносин, до продуктивногуманістичної слугує цьому яскравимпідтвердженням [9, 12 – 14].

Наявна система вітчизняної професійноїпідготовки майбутніх аграрників відображаєспецифіку та особливості сучасного суспільногорозвитку. Прогрес в інформаційному середовищіпередбачає розширення напрямків співпраці іззакордонними сільськогосподарськими університетами:обмін досвідом організації навчальновиховної,виробничої та управлінської роботи. Від студентів,у свою чергу, вимагається опанування новихпередових світових технологій і практик, де вонизможуть розкрити свої знання і творчий потенціалу повній мірі. Як наслідок, все більше студентіваграрників, починаючи вже з третього курсунавчання, проходять стажування на науководослідних ділянках у західноєвропейських країнах,США та Канаді. Успішна реалізація цих завданьвимагає від них полікультурної обізнаності,оскільки знання звичаїв, традицій, менталітету,характеру, етикету, інокультури та мовиміжнародного спілкування уможливить їхнюуспішну адаптацію на світовому ринку праці.

Аналізуючи тенденції розвитку вищої аграрноїосвіти, можна помітити, що за останнє століттяпідходи до підготовки висококласних фахівцівсільського господарства докорінно змінилися.Раніше аграрні навчальні заклади готувалиспеціаліста широкого профілю – це був одночасной агроном (усіх напрямків), і ветлікар, і зоотехнік,але з часом такий принцип професійної підготовкизазнав значних змін. У 40 – 50 рр. ХХ ст. бувздійснений перехід від навчання широкопрофільногоспеціаліста до вузькопрофільного – відповідно доголовних спрямувань, пов’язаних із сільськогосподарськимвиробництвом – рослинництвом, тваринництвом,аграрною економікою, виноградарством,експлуатацією сільськогосподарських машин,

інженерією, лісовим та садовопарковимгосподарством тощо.

У 60 – 70 рр. був здійснений величезнийнауковотехнічний прогрес, що зумовив перехідаграрних ВНЗ до ще вужчої спеціалізації –підготовки фахівцівтехнологів по виробництвувже конкретних видів сільськогосподарськоїпродукції (молочної, м’ясної, зернової тощо).

На початку ХХІ століття знову переглянули іпереоцінили методичні підходи щодо підготовкимайбутніх фахівців аграрної галузі. На перше місцепоставили формування у студентів організаторськихта управлінських умінь, тобто майбутні аграрникирозглядаються вже не як просто технологи, а якменеджери у широкому значенні цього слова.Вони виконують функції організаторіввиробничого процесу з досконалим знаннямширокого спектру взаємопов’язаних технологійвиробництва сільськогосподарської продукції іпов’язаного з ним менеджменту (у тому числі іменеджменту зовнішньоекономічної діяльності).Для забезпечення розвитку кругозору студентів,здатності вміло маневрувати в питанняхмаркетингу та менеджменту зовнішньоекономічноїдіяльності у безмежному океані сільськогосподарськоїпродукції виникає необхідність готуватирізносторонньо ерудованих менеджерів, які порядіз ґрунтовними знанням певного технологічногопроцесу демонстрували б міцні знання з суміжнихнапрямків розвитку сільськогосподарської галузіекономіки. Це вже зовсім інший підхід допрофесійної підготовки майбутніх аграрників, щопри складанні програм за освітньокваліфікаційними рівнями “бакалавр”, “спеціаліст”та “магістр” вимагає від них опануванняполікультурної обізнаності з метою успішного виходув майбутньому на міжнародні ринкисільськогосподарських послуг та продукції [7, 43 – 44].

В. Мирось закликає реформувати вітчизнянусистему вищої аграрної освіти на західний манер.Згідно з ним навчальна програма підготовкибакалаврів і магістрів передбачає не менше 90%кредитів на засвоєння лише фахових питань,споріднених із напрямком їхньої майбутньоївиробничої діяльності. Позитивним моментом єте, що поряд із теоретичною підготовкою запрофесійним спрямуванням, майже 50%дидактичного процесу (2 – 2,5 роки длябакалаврів, 3 роки для магістрів) відводиться навиробничу практику. На думку науковця,докорінних змін потребує також сама технологіянавчання, зокрема співвідношення викладача достудентів. Він вважає, що традиційнеспіввідношення (1 викладач на 20 – 200 студентів)є неефективним. В той час як співвідношення: 1



73 Молодь і ринок №8 (103), 2013

викладач до 10 студентів дозволяє значноінтенсифікувати процес засвоєння знаньмайбутніми аграрниками та реалізуватиособистіснозорієнтоване навчання у повній мірівпродовж усього вивчення дисципліни. Разом ізтим В. Мирось наголошує на труднощах втіленняданих ідей на практиці, оскільки часом навчальнийзаклад не оперує потрібною кількістьвисококваліфікованих викладачів, а інколи всевпирається у відсутність необхідної кількостіприміщень для розміщення незначних за кількістюгруп [7, 46 – 47].

Ми цілком поділяємо погляди С. Заскалєти, щопроблема модернізації професійної підготовкимайбутніх фахівців аграрної галузі, що посталаперед національною системою вищої освіти,вимагає приведення її моделі у відповідність ізсучасною концепцією сталого розвитку, оновленнязмісту, методів, принципів навчання і виховання.Вона вбачає мету модернізації у підвищенні якостіосвіти до загальноєвропейського рівня,переорієнтації навчальних закладів на задоволенняосвітніх потреб і попиту на ринку праці, підвищенніконкурентоспроможності аграрних ВНЗ та їхніхвипускників. Зокрема, серед основних напрямківреформування професійної підготовки аграрниківможна виокремити: загальнопланетарнийглобалізм фахового навчання; гуманізація ідемократизація професійної підготовки, якістають сьогодні водночас провіднимитенденціями її реформування та розвитку;культурознавча соціологізація та екологізаціязмісту професійної підготовки фахівців аграрноїгалузі; міждисциплінарна інтеграція; орієнтаціяпрофесійної підготовки фахівців аграрної галузі набезперервність, тобто забезпечення можливостінавчатись впродовж усього життя [4, 30 – 31].

Висновок. Реформування системи вищоїаграрної освіти України здійснюється у контекстіполікультуризації, глобалізації та інтеграції усвітове співтовариство. Поряд із цими процесамиспостерігається тенденція переходу доособистісно орієнтованої освітньої парадигми, заякої особлива роль під час навчальновиховногопроцесу відводиться формуванню у майбутніхаграрників національної, етнічної тасоціокультурної свідомості.

1. Бондаревская Е.В. Введение в педагогическуюкультуру / Е.В. Бондаревская. – Ростов-на-Дону:Изд-во РГПУ,1995. – 216 с.

2. Гончарова О.Н. Теоретико-методическиеосновы личностно-ориентированной системыформирования информатических компетентностейстудентов экономических специальностей /Гончарова Оксана Николаевна: дис. ... д-ра пед. наук:13.00.02. – Симферополь, 2007. – 471 с.

3. Джеджула О.М. Професійна мобільністьмайбутніх інженерів-механіків аграрногопрофілю в умовах глобалізації суспільства /О.М. Джеджула, Ю.Л. Хом’яківський //Наукові записки Вінницького національногоаграрного університету. – Серія: Педагогічнінауки. – 2012. – Вип. 2. – С. 33 – 40.

4. Заскалєта С.Г. Система професійноїпідготовки фахівців аграрної галузі: напрямимодернізації / С.Г. Заскалєта // Неперервнапрофесійна освіта: теорія і практика. – 2012.– Випуск 3 – 4. – С. 30 – 35.

5. Костриця Н.М. Екологічний підхід докультурологічної підготовки майбутніхфахівців-аграрників / Н.М. Костриця // Ученыезаписки Крымского инженерно-педагогическогоуниверситета. Педагогические науки. – 2012.– Выпуск 34. – С. 67 – 73.

6. Кравець Р.А. Структурні компонентиполікультурної компетентності майбутніх фахівціваграрної галузі / Р.А. Кравець // Неперервна професійнаосвіта: теорія і практика. – 2013. – № 1 – 2. – С. 80 – 86.

7. Мирось В. Про шляхи реорганізації ВНЗУкраїни аграрного профілю / В. Мирось //Інформаційний вісник АН ВШ України. – 2006.– №2. – С. 43 – 49.

8. Морозов А.В. Креативная педагогика ипсихология: учебное пособие / А.В. Морозов,Д.В. Чернилевский. – М.: Академический проект,2004. – 560 с.

9. Сериков В.В. Образование и личность (теорияи практика проектирования образовательныхсистем) / В.В. Сериков. – М.: Логос, 1999. – 272 с.

10. Тимкова В.А. Мовний аспект фаховоїпідготовки студента у вищому аграрномунавчальному закладі / В.А. Тимкова // Науковізаписки ВНАУ. – Серія: Педагогічні науки. –2012. – Вип. 1. – С. 195 – 199.



“Лиш праця світ таким, як є, створила. Лиш в праці варто і для праці жить”. Іван Франко

видатний український письменник, громадський і політичний діяч

74

Актуальність дослідження. В умовахглобалізації, розширення інформаційногопростору та інтенсивного розвитку

інформаційнокомунікаційних технологій виникаєпотреба реформування освіти у вищих навчальнихзакладах на основі концепції електронногонавчання (e-learning), що передбачає розробкурізних технологій, у тому числі технологіїзмішаного навчання (blended learning). Потребау розробленні та прийнятті цієї концепції зумовленанасамперед істотними змінами в сфері освіти, щоспричинені швидкими темпами залученняелектронних носіїв інформації та електроннихнавчальних матеріалів у сучасний навчальнийпроцес усіх університетів світу. Істотний вплив насучасну освіту здійснюють Болонський процес,поява інноваційних підходів до навчання тарозвиток відповідних педагогічних практик.

Важливими чинниками, що збільшують значеннязгаданих тенденцій для університетів України євизнання в Законі України “Про вищу освіту” однієїз форм енавчання, а саме дистанційного навчання,рівноправною з традиційними формами навчання,офіційне створення Системи дистанційного навчанняУкраїни.

Стратегічною метою змішаного навчання єпоєднання традиційного аудиторного тадистанційного навчання. Технології змішаного

навчання активно практикуються у системі вищоїосвіти за кордоном. В умовах сьогоденнявикористання змішаної технології в сучасномуукраїнському освітньому просторі також єактуальним і своєчасним.

Ступінь вивченості проблеми. Сучаснінауковці (А. Андрєєв, Є. Демківський, О. Тіхомірова,Е. Тоффлер, К. Бонк , Д. Ренді Ґарісон) вивчаютьметодологічні аспекти організації навчання,пов’язані, зокрема, із змішаною технологією, утімтакі дослідження мають фрагментарний характері потребують комплексного науковометодичногозабезпечення. Науково обґрунтоване розв’язаннязазначеної проблеми вимагає єдиноїметодологічної бази для впровадження новітніхтехнологій у навчальний процес у вищомунавчальному закладі, переосмислення цілей, формта методів підготовки майбутніх фахівців.

Метою статті є розкриття специфікизмішаного навчання в умовах ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. Відповідно дорозвитку інформаційнокомунікаційних технологійзмінюються підходи до організації навчальногопроцесу, про що свідчать законодавчі танормативноправові акти МОН:

Концепція розвитку дистанційної освіти вУкраїні, затверджена Міністром освіти і наукиУкраїни 20.12.2000 р;

УДК 371.3

Оксана Хомишак, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри методики викладання іноземних мовДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯУ статті проаналізовано теоретичні основи змішаного навчання. Доведено переваги використання

змішаної технології для удосконалення навчального процесу у ВНЗ.Ключові слова: змішане навчання, інформаційно-телекомунікаційні технології, комп’ютер, Iнтернет.

Літ. 7.

Оксана Хомишак, кандидат педагогических наук,доцент кафедры методики преподавания иностранных языков


ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ СМЕШАННОГО ОБУЧЕНИЯВ статье проанализированы теоретические основы смешанного обучения. Доказано преимущества

использования смешанной технологии для совершенствования учебного процесса в вузе.Ключевые слова: смешанное обучение, информационно-телекоммуникационные технологии, компьютер,

Интернет.

Oksana Homyshak, Ph.D.(Pedagogic) Docent of Teaching Methods of Foreign LanguagesDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

THEORETICAL ASPECTS OF BLENDED TEACHINGThe theoretical bases of blended learning have been analyzed in the article. The effectiveness of blended

learning application for the improvement of the process in higher education institution has been proved.Keywords: blended learning, information and telecommunication technologies, computer, Internet.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

© О. Хомишак, 2013

75 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Положення про дистанційне навчання,затверджене наказом Міністерство освіти і наукиУкраїни №40 від21.01 2004 р.;

Положення про організацію навчальногопроцесу у вищих навчальних закладах,затверджене наказом Міністерства освітиУкраїни від 2 червня1993 р, №161.

Цілком закономірною сьогодні у системі вищоїосвіти є технологія змішаного навчання, щопередбачає поєднання традиційних і дистанційнихосвітніх технологій.

Перш за все, вважаємо доцільним дефініціюватиосновні поняття, пов’язані із досліджуваноюпроблемою.

Tрадиційне навчання – навчання заочною,вечірньою та екстернатною формами навчання.У цих формах навчання визначальним єспілкування викладачів та студентів в аудиторії,а серед носіїв інформації перевага надаєтьсятрадиційним друкованим виданням;

Електронне навчання – форма навчання, за якоїосновні носії навчальної інформації є електронниминавчальними ресурсами, а засоби спілкуваннявикладача та студентів ґрунтуються навикористанні інформаційнокомунікаційнихтехнології, насамперед комп’ютерної техніки,мережевих технологій, зокрема Інтернет, ймобільного зв’язку;

Дистанційне енавчання– вид енавчання, уякому викладач та студент віддалені один відодного істотною відстанню, а спілкуваннявикладача та студентів відбувається головнимчином з допомогою інформаційнокомунікаційнихтехнології, найчастіше Інтернет та системмобільного зв’язку.

Електронні навчальні ресурси (ЕНР) –навчальнометодичні матеріали, що підготованіна електронних носіях та доступні працівникам істудентам через комп’ютерні інформаційнімережі (Інтранет, Інтернет), мережі мобільногозв’язку або з допомогою “твердих” електроннихносіїв (Flash, CD, DVD тощо).

Змішане навчання (ЗН) – вид енавчання, уякому спільно використовуються методи тазасоби традиційних форм навчання та енавчання.При цьому частка технологій еДН в навчальномупроцесі може коливатися від 30% до 80% [2].

З’ясуємо різницю навчання в дистанційній ізмішаній формі.

Дистанційне навчання здійснюється тільки задопомогою Інтернет: одержання навчальнихматеріалів і завдань, і всі інші питання, пов’язані зкомунікацією, проходять тільки заочно. Проміжнай підсумкова атестація здійснюється також задопомогою пересилання й перевірки матеріалів.

Змішане навчання складається із трьох етапів:

дистанційне вивчення теоретичного матеріалу,освоєння практичних аспектів у формі деннихзанять, остання фаза – здача іспиту або виконаннявипускної роботи.

Змішане навчання можна здійснювати занаступними моделями:

Модель 1.Навчання здійснюється за такою схемою:ДН очна сесія самостійне вивчення на

основі інформаційнотелекомунікаційнихтехнологій (ІТКТ)

ДН (формування базових знань під часвивчення теоретичного матеріалу);

очна сесія (детальний розгляд теми,обговорення та дискусія з даної теми)

самостійне вивчення (виконання завдань набазі вивченого навчального матеріалу, спілкуваннязасобами ІТКТ).

Модель 2.Тренінг в навчальній аудиторії самостійне

вивчення на основі ІТКТ очна сесіяУ наведених схемах змішаного навчання

здійснюється поєднання самостійного тааудиторного навчання, що дає можливістькожному проявити себе відповідно до тихможливостей, якими він володіє.

Змішаний курс за обсягом навчальногоматеріалу значно більший у порівнянні з обсягомнавчального матеріалу за традиційною формоюнавчання. Кожний учень або студент маєможливість навчатися за власною траекторією,у будьякий зручний час. Використанняелектронних навчальних курсів сприяєзменшенню прогалин у знаннях, можливістьодержувати додаткову інформацію дляпідвищення свого фахового рівня, відпрацюванняпропущених занять та ін.

Головною перевагою другої моделі здійсненнязмішаного навчання є можливість практичноговиконання або відпрацювання практичнихситуацій, здійснення повторення та узагальненнянавчального матеріалу, спілкування з колегамипісля завершення навчання. У випадку, коли післязавершення навчання виникають певні труднощі,кожний має змогу одержати додатковуконсультацію у колег або викладача.

Змішане навчання становить модельуспішного навчання, метою якого є одержаннязнань з використанням консультування задопомогою електронної пошти, дискусії уфорумах, блогах, у процесі вивчення Вебкурсів,електронних книг та ін.

ЗН сприяє розвитку комунікативного спілкування,інформаційної культури, стимулює кожного до дії,одержання найкращого результату, просування домети та активізації пізнавальної діяльності.


76

Такі інструменти ЗН, як діагностика, оцінка тазворотний зв’язок, приклади кращих розв’язків тієїчи іншої проблеми дають можливість спрямуватироботу тих, хто навчається у потрібне русло,одержати відповідні напрацювання, змоделюватинеобхідні дії, ситуації.

Зростання обсягу інформації, конкуренціїспонукає до змін форм традиційного навчання таїхнього розвитку, зростає роль і місценеформального навчання, відповідно до цьогозмінюються методики навчання. При цьому, як ів традиційній системі навчання використовуються:книги, методичні розробки, робочі напрацювання,конференції, документи, слайди презентацій. Урозвитку електронного навчання використовуються:вебтехнології, інтерактивні електронні курси,блоги, подкастінги, чати, форуми тощо [5].

Виділимо переваги ЗН: масштабування дає змогу значно збільшити

аудиторію учасників навчального процесу задопомогою електронного навчання;

швидкість (одночасно можна вчити багатьохлюдей на тому матеріалі, який було розробленодля одного слухача);

колективність забезпечується за рахунокрізноманітності типів контенту;

продуктивність забезпечується можливістюнавчання у будьякий час, з будьякого місця.

Отож, змішаний характер навчання включаєкомбінацію різноманітних форм і систем навчання:

1. Аудиторне навчання в присутностівикладача, що передбачає безпосередній контактстудентів та викладачів (семінари, лекції, рольовіігри, інструктаж, окремі питання практики,конференції, наставництво та ін.).

2. Інтерактивне навчання – навчання в мережі(e-learning), яке здійснюється за допомогоюінструментального середовища (електроннийнавчальний курс, віртуальні класи та лабораторії,конференцзв’язок, індивідуальне консультуванняза допомогою електронної пошти, дискусійніфоруми, чати, блоги).

3. Навчання з підтримкою різних засобів –розроблених нових навчальних матеріалів (Webсайти, Webлекції, Webкниги, відеоматеріали та ін.)Змішана модель навчання це модельвикористання розподілених інформаційноосвітніхресурсів в стаціонарному навчанні із застосуваннямелементів асинхронного й синхронного ДН.Практикується як елемент стаціонарного навчанняпри проведенні аудиторних занять і в самостійнійроботі студентів. Тобто змішане навчанняуспадковує переваги дистанційного навчання йвиключає його недоліки.

Очевидно, що, впроваджуючи в навчальнийпроцес сучасні методи навчання, можна значно

підвищити його якість, зробити навчальний процесбільш гнучким, стимулювати студентів досамостійної роботи.

Змішане навчання допускає збереженнязагальних принципів побудови традиційногонавчального процесу. Ідея застосування елементівасинхронного й синхронного ДН при змішаномунавчанні полягає в тому, що певну частинунавчальних дисциплін (або дисципліни) студентиосвоюють у традиційних формах навчання(стаціонарній або заочній тощо), а іншу частинудисциплін (або дисципліни) – за технологіямимережевого навчання. Співвідношення частинвизначається готовністю освітньої установи вцілому до подібної побудови навчального процесу,а також бажанням і технічними можливостямистудентів. Такий підхід зветься “гнучке навчання”(flexible learning).

Висновки. Отже, у змішаному навчанні упевній пропорції наявні традиційні та дистанційнітехнології, що дає можливість отримати перевагиобох форм навчання, одночасно усунувши майжеусі їхні недоліки.

Перспективи подальших дослідженьполягають у розробці збалансованої моделізмішаного навчання різних навчальних дисципліну педагогічному ВНЗ і повноцінних навчальнометодичних комплексів з дисциплін та їх мережнихреалізацій.

1. Бабенко В.Г. Дистанційне навчання – від теоріїдо практики [Електронний ресурс] / Бабенко В.Г.,Бабенко О.М. // Праці Таврійського державногоагротехнологічного Університету: збірник науково-методичних праць. – Мелітополь: ТДАТУ, 2009. – №13.– Режим доступу до збірника: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Ptdau/2009_13/data_2009/6.pdf

2. Глосарій з дистанційної освіти [Електроннийресурс] – Режим доступу: www.websoft.ru.

3. Демківський Є. Технологічні та методологічніаспекти розвитку електронного навчання / ДемківськийЄ., Шевченко В. // Вісник Київського університету.Серія: фізико-математичні науки. – Київ. – 2008. –№4. – С. 119 – 123.

4. Теория и практика дистанционного обучения:Учеб. пособие / Под ред. Е.С. Полат. – М.: Изд. Центр“Академия”, 2004. – 416 с.

5. Blended learning. University of Cambridge[Electronic resource] – Mode of access: http://www.cambridgeesol.org/what-we-do/current/blended.html

6. Bonk C.J. Handbook of blended learning: Globalperspectives, local designs / Bonk, C.J.; Graham, C.R. –San Francisco , CA: Pfeiffer. – 2005. – P. 3 – 21.

7. Randy Garrison D. Blended Learning in HigherEducation: Framework, Principles, and Guidelines /D. Randy Garrison and Norman D. Vaughan. – Jossey-

Bass. – 2007. – 272 р.




77 Молодь і ринок №8 (103), 2013© І. Лучаківська, І. Павлів, 2013

Постановка проблеми та аналізактуальних досліджень. У сучаснійісторіографії з’явилися дослідження,

присвячені українському національновизвольному рухові міжвоєнної Польщі, а в йогоконтексті і засадам розвитку українськоїнаціональної школи, історія якої розглядається яквагомий чинник національної консолідаціїукраїнців.

У руслі вивчення національної школиозначеного періоду можна виділити історикоправові праці, присвячені вивченню загально

історичного процесу та становищу українськогоетнічного населення Надсяння, Холмщини іЛемківщини. Загальні оцінки міжвоєнному періодуу контексті становища та суспільнополітичноїдіяльності українців у міжвоєнній Польщірозглянуті у працях С. Макарчука. Автор такожзосередився на з’ясуванні національних проблем,передовсім усіх рівнів шкільництва, стану грекокатолицьких церкви, а також І. Винниченко,Ю. Макар та ін.

Значне місце у висвітленні історичних змін наХолмщині і Підляшші у міжвоєнний період займає

УДК 94(477)

Іванна Лучаківська, кандидат історичних наук,доцент кафедри правознавства, соціології та політології

Ігор Павлів, старший викладач кафедри теорії та методикифізичного виховання і оздоровчих технологій


УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЖИТТЯ У ХОЛМІ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОДУ статті подається характеристика суспільно-політичних змін, які відбувалися після завершального

етапу Першої світової війни, показано активізацію українського національного руху на Холмщині.Проаналізовано становище українського національного культурного життя та окремі аспекти розвиткународного шкільництва.

Ключові слова: Холмщина, українізація шкільництва, українська інтелігенція, українські державніприватні школи, депутати Сейму, Центральна рада, Генеральний секретаріат.

Літ. 27.

Иванна Лучаковская, кандидат исторических наук,доцент кафедры правоведения, социологии и политологии

Игорь Павлов, старший преподаватель кафедры теории и методикифизического воспитания и оздоровительных технологий


УКРАИНСКАЯ НАЦИОНАЛЬНАЯ ЖИЗНЬ У ХОЛМЕ В МЕЖВОЕННЫЙ ПЕРИОДВ статье дается характеристика общественно-политических изменений, которые происходили после

заключительного этапа Первой мировой войны, показано активизацию украинского национального движенияна Холмщине. Проанализированы положения украинской национальной культурной жизни и отдельныеаспекты развития народной школы.

Ключевые слова: Холмщина, украинизация школ, украинская интеллигенция, украинскиегосударственные частные школы, депутаты Сейма, Центральный совет, Генеральный секретариат.

Ivanna Luchakivska, Ph.D.(History) Docent of Low,Sociology and Political Science Department

Ihor Pavliv, Senior Lecturer of Theory and Methods of Physical Education andHealth Technologies Department

Drohobych State Pedagogical Universityby I. Franko

UKRAINIAN NATIONAL LIFE IN KHOLM IN INTERWAR PERIODThe article defines the socio-political changes that took place after the final stage of World War I, is shown

intensification of Ukrainian national movement in Kholmshchyna. Analyzed the situation of Ukrainian nationalcultural life and some aspects of the development of national education.

Keywords: Kholmshchyna,schooling ukrainization, Ukrainian intelligentsia, private schools of Ukrainiangovernment, members of the Sejm, the Central Rada and the General Secretariat.

УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЖИТТЯ У ХОЛМІ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

78

дослідження П. Костика “Трагічна доляХолмщини і Підляшшя”. Видання присвяченоаналізу демографічних змін у регіоні (виселеннюукраїнського населення з Холмщини і Підляшшяу Росію в роки Першої світової війни; розселеннябіженців поза межами своїх етнічних земель; рухуХолмщиків за повернення на рідні землі), поданозагальну соціальноекономічну та етнополітичнухарактеристику перебування Холмщини у складіПольської держави у 1918 – 1939 рр. (становищеукраїнського населення в умовах польськогорежиму; полонізаційні акції щодо українціврегіону; руйнування церков). У роботі в рамкахвисвітлення українського національнокультурногожиття в Холмщині у міжвоєнний часвисвітлюються і окремі аспекти розвиткународного шкільництва.

Мета статті – висвітлено суспільнополітичнізміни на території Холмщини після Першої Світовоївійни, а також подано матеріал про створенняукраїнських державних та приватних шкіл на данійтериторії.

Виклад основного матеріалу. 7 – 12вересня 1917 р. у приміщенні Центральної Радита Генерального Секретаріату в Києві проходивВсенародний з’їзд Холмщини, на якому булиприсутні 276 уповноважених делегатів від 300 тис.виселених на територію Російської імперіїхолмщаків.

Центральна Рада погодилася з усімапропозиціями холмщаків. Мало того, КомітетЦентральної Ради своєю постановою ще від 26квітня (11 травня за н. с.) 1917 р. затвердивК. Лоського на посаді комісара Холмського повіту(до війни він працював на Холмщині і був добреобізнаний з проблемами краю). До виконаннясвоїх обов’язків з об’єктивних причин К. Лоськийприступив лише в лютому 1918 р.

Проти прийняття конкретних рішень щодоХолмщини виступили члени Центральної Ради відпольського населення та національних меншин.На їх думку, долю українців цих земель маливирішувати земства або референдум, як цепередбачалося інструкцією Тимчасовогоросійського уряду. За їх наполяганнямзапропонована представниками українськогонаселення Холмщини відповідна резолюція булавідхилена і передана на розгляд Секретаріатунаціональних справ для погодження з комісаромв польських справах [25, 380].

Без офіційно висловленої позиції уряду УНРщодо холмських земель вони не могли бутипредметом переговорів з Росією, Польщею тазахідними країнами. Проте українська владазволікала з прийняттям відповідного рішення. Під

час підготовки ІІІ Універсалу питання Холмськоїгубернії на порядку денному не стояло. Водночас,у проголошеному у листопаді 1917 р. Універсаліговорилося: “Остаточне визначення границьУкраїнської Народної Республіки щодоприлучення частин Курщини, Холмщини,Вороніжчини і суміжних губерній і областей, дебільшість населення українська, має бутивстановлене по згоді зорганізованої волі народів”[25, 400].

Зваживши на рішучість холмських депутатів,Центральна Рада 31 жовтня 1917 р. прийнялапостанову.

У ній декларувалася вимога поширити повноюмірою владу Генерального Секретаріату на всівідмежовані землі України, де більшість людностіє українською, а саме – Херсонщину,Катеринославщину, Харківщину, материковуТаврію, Холмщину, частину Курщини таВороніжчини [25, 379].

Одним з найважливіших питань новостворенихорганів влади стала українізація шкільництва.Наявні учительські кадри виявилися непристосованими до вимог життя. З метоюукраїнізації, передовсім учителів, краєвийкомісаріат освіти організував курси українознавства.До роботи в школах було залучено понад 500учителів, що пройшли курсову підготовку, та 52запрошених з Києва досвідчених педагогів [4].

Влада проігнорувала клопотання українців,уважаючи, на підставі висновків міністерствавнутрішніх справ від 2 грудня 1919 р., що середукраїнців відсутні будьякі “свідомі політичні ісуспільні прояви”, про що мала б свідчити“відсутність політичних, визнаннєвих іекономічних організацій”. Єдине, що зауважилапольська влада, – це “певні більшовицькітенденції, в основі яких лежали важкі побутовіумови” [1, 142]. А звідки ж було взятися тимукраїнським організаціям, коли українцівпоголовно вивезли у 1915 р. до Росії, і вони теперщойно поверталися?

Згідно із законом від 5 грудня 1920 р. наХолмщині був відновлений адміністративнийустрій, що існував до створення Холмськоїгубернії. Відповідно до нового закону від 26вересня 1922 р. мав бути запровадженийадміністративний поділ з урахуванням етнічнихособливостей територій та запровадження на нихз 1924 р. місцевого самоврядування. У ньомуйшлося про заборону польської колонізації натеренах Львівського, Станіславського іТернопільського воєводств, відкриттяукраїнського університету у Львові. Проте усітодішні заходи польських властей щодо



79 Молодь і ринок №8 (103), 2013

забезпечення прав українців були розраховані нате, щоб спонукати Раду Антанти визнатисуверенітет Польщі над західноукраїнськимиземлями, що й сталося у 1923 р [12, 167].

Українська інтелігенція краю розуміла, щоефективно впливати на владу можна тільки черезїї структури. До виконавчих структур українцямдоступ був закритий, тому головна увагаспрямовувалася на успішне проведення виборчоїкампанії до органів місцевого самоврядування тапарламенту, призначених на листопад 1922 р. Наз’їзді українського населення, який в присутностіпредставників від усіх повітів Холмщини пройшову Холмі 18 квітня 1922 р., було вирішено братиучасть у виборах до парламенту і сформованоукраїнський виборчий комітет. До його складуувійшли Степан Маківка (голова), АнтінВасильчук та Йосип Скрипа (заступники голови),Яків Войтюк (секретар), Семен Любарський, ІванНовосад, Іван Пастернак, Андрій Васенчук, ІванБуднюк, Пилип Кандиба, Дмитро Федонюк таПавло Васильчук [13].

У згаданому вище листі Люблінського воєводидо міністра внутрішніх справ стосовно з’їздуукраїнців у Холмі підкреслювалося, що в йогороботі взяли участь 165 делегатів з Холмщини.Важливо, на нашу думку, що влада спостерегла,що український рух на теренах Люблинськоговоєводства “вступив у нову фазу”. Він переставбути локальним явищем, вливаючись узагальноукраїнський національний рух у всійПольщі [1, 143].

З метою об’єднання зусиль національнихменшин у передвиборній кампанії 25 липня 1922р. був створений Українськобілоруський блок, доякого 7 серпня долучилися представникиросійського населення. На конференціїнаціональних меншин 17 серпня 1922 р. донаявного блоку приєдналися представникинімецької та єврейської спільноти [13].

Через відверте ігнорування українськихнаціональних інтересів польською владоюукраїнські депутати зрозуміли, що вона ніколи небуде зважити на їхні вимоги. Для об’єднанняспільноти на боротьбу за свої національні правачільні діячі краю скликали наступний Українськийнародний з’їзд Холмщини, який відбувся в Холмі28 травня 1923 р. Його учасники проаналізувалиполітичну ситуацію, визначили найголовнішізавдання поточного моменту, розглянулиорганізаційні питання, обговорили становище восвітній, церковнорелігійній та економічнійсферах, заслухали звіти депутатів польськогопарламенту від українського населення краю тавизначили головні напрями діяльності Українського

парламентського клубу. Найактуальнішимизалишалися питання відбудови зруйнованих війноюгосподарств, земельної реформи, освіти дітей,опіки над інвалідами та сиротами [3, 175 – 176].

Найголовнішими завданнями комітету стали:відкриття мережі українських державних іприватних шкіл різного типу та освітніх гуртків;скасування Тимчасових правил управлінняПравославною церквою у Польщі; поверненняукраїнцям церков, які влада взяла під свійконтроль на час відсутності українськогонаселення; скликання Помісного соборуПравославної церкви; передача церковнихприміщень, ліквідованих владою православнихпарафій, українським доброчинним установам;створення можливостей для українських дітейвивчати релігію рідною мовою; будівництво вХолмі Українського народного дому [3, 179].

Під час зустрічі депутата П. Васильчука зукраїнськими мешканцями міста Холма 18 лютого1923 р. учасники зустрічі у прийнятій резолюціїсформулювали низку вимог до уряду, в тому числіпро негайне заснування українських шкіл, у якихпрацювали б українські учителі, сприяннявідбудові зруйнованих сіл і господарств, наданняподаткових пільг населенню зруйнованих війноюсіл, проведення розподілу землі винятково середмалоземельного і безземельного корінногонаселення без різниці віровизнання і національноїприналежності, диференціювання податків замайновим станом на користь незаможних селян,перевиборів повітових сеймиків, волосних рад таінших органів місцевого самоврядування,забезпечення українцям політичних, національнихта релігійних прав і свобод [3, 171].

На жаль, малочисельна українська інтелігенціявиявилася не готовою ефективно протистоятипольській державній машині. У її середовищівідбулося розшарування за політичнимипоглядами. Частина політиків почалаорієнтуватися на власні сили і прийняла платформуУкраїнського національнодемократичногооб’єднання (УНДО). Глибинні причинирозмежування пояснив прихильник ідей УНДО,депутат Сейму Антін Васильчук, який зазначив:“Після глибоких розважень прийшов я допереконання, що там, де є стільки угрупувань на11 послів в Українському клюбі (націоналісти,фашисти, безпартійні, Селянський союз,автономістифедералісти), спільна тактика івитримана планова лінія політична є неможлива”[9, 94].

Політики правоцентристської орієнтаціїскликали 22 травня 1927 р. народний з’їздХолмщини. У своєму виступі депутат сейму


80

А. Васильчук заявив: “Український клуб не віввідповідної політики, не добився практично нічого.Поділився на партії і розпочав сварку. Особливушкоду принесли посли, що ведуть нарід підчервоними прапорами. Вони баламутять людей,а потім, як М. Луцкевич, втікають” [16]. Требазауважити, що в той час до УРСР нелегальноперебралися кілька політиків лівого спрямування,які там не зробили політичної кар’єри, а їх слідишвидко загубилися.

Отже, у відповідальний для українців краюмомент ліві в українському русі стали на шляхвідвертої боротьби з тими діячами, які стояли нанаціональних позиціях, про що яскраво засвідчиласитуація, яка склалася 15 травня 1927 р. назагальних зборах товариства Рідна хата в Холмі[24]. Дії лівих паралізували роботу Українськогонародного комітету Холмщини, внаслідок чого йоготодішній керівник, депутат Сейму С. Любарський28 квітня 1927 р. був змушений оголосити просамоліквідацію цієї надзвичайно потрібноїукраїнському населенню організації [24].

Подібне відбулося на виборах до Холмськоїміської ради 6 листопада 1927 р., на яких польськісоціалісти йшли за списком під № 2, а ендеки –під № 12 і проводили виборчу кампанію під гасломЗахисту польськості Холма. Представниками відукраїнської громади міста до списку № 13 буливключені колишній викладач Холмської гімназіїСтепан Чижевський, приватний урядник АнтінРап, електротехнік Аполон Алексійчук,домогосподарка Софія Дрозд та господарі зприлеглих сіл Іван Залужний, Филимон Добош,Кость Максим’юк, Антін Портечко, ПетроСкибинський. Виборча комісія не визналаскладених українською мовою анкет кандидатіві висунула вимогу подати їй довідки, які бпідтверджували їх громадянство, вік – немолодше 25 років, знання польської мови в читанніта письмі. Організоване депутатом П. Васильчукомвіче протесту результату не дало, а українськимкандидатам довелося скласти іспит на знаннядержавної мови [24].

Українська інтелігенція краю вважалатовариство Рідна хата “єдиним огнищемкультурноосвітнього руху на Холмщині”, а йогоосередки “мали завданням замінити українськомунаселенню бракуючу рідну школу, познайомитийого з рідною мовою та культурою, заопікуватисясвоїм сучасним та майбутнім” [17].

Намагання українців налагодити своєкультурнонаціональне життя розходилися знаціональною політикою Польської держави.Зневагу до їх національної гідності владапродемонструвала при затвердженні статуту

товариства Рідна хата, зробивши його неукраїнським, а русинським. Відразу післялегалізації цієї організації почала застосовуватисяціла система блокування її діяльності. Осередкитовариства були змушені брати письмові дозволина проведення зборів, влаштування концертів,аматорських театральних вистав, зборучленських внесків та пожертв. У такий спосібобмежувалася організаційна і культурноосвітняробота, підривалася фінансова база товариства.

Того ж року товариство видало Холмськийнародний календар (редактор М. Ваврисевич) таХолмські народні колядки, а театральна секція підкерівництвом О. Корольчука поставила п’єси“Хмара”, “Наталка Полтавка”, “Бувальщина”,“Сватання на Гончарівці”, “Жидівка вихристка”[2].

Для будівництва Українського народного домуправління Рідної Хати у 1926 р. придбало земельнуділянку і виготовило план зведення будівлі. У ніймали розміститися правління товариства,аматорський драматичний театр, гурткихудожньої самодіяльності, редакція газети Нашежиття, Український банк, кооперативні організації,курси з підготовки спеціалістів різного профілю.Закладення фундаменту будинку відбулося 19червня 1927 р. З цього приводу була проведенаурочиста церемонія, у якій взяли участь керівникиЛьвівської крайової, Горохівської повітової таБерестейської Просвіти, представники Українськоїстудентської громади Варшави, студентитеологічного факультету Варшавськогоуніверситету [16].

Будівництво вартістю у 17 тис. злотих булооголошене народною будовою. Для залученнякоштів виготовлялися квиткицеглинки, коженвартістю в 50 грошів, які розповсюджувалися якпожертви серед українців Холмщини, Волині таГаличини. В такий спосіб було зібрано 7 тис.злотих, а решту необхідних грошей погодивсяпозичити член комітету, суддя із ЗамістяО. Рочняк. Внесені ним 10 тис. злотих дализмогу розпочати будівництво [16].

Діячі українського руху Холмщини та ЗахідноїВолині, серед них голова товариства “Рідна хата”О. Рочняк, депутати польського парламентуБорис Козубський та Павло Васильчук відвідалиЛьвів, де провели зустрічі з українськоюінтелігенцією і отримали підтримку у справі зборукоштів на будівництво Українського дому в Холмі.До цієї справи долучилися газети “Діло”, “Новийчас”, “Громадський голос” [24].

Політика польської держави щодо обмеженняролі українських громадських організацій тавнутрішні суперечності в товаристві Рідна хата



81 Молодь і ринок №8 (103), 2013

паралізували його роботу. Присутність активістівкультурноосвітнього руху низових осередків уполітичних організаціях комуністичногоспрямування дали підставу властям ліквідуватитовариство, що й було зроблено у 1930 р.Недобудований Український народний дім бувпереданий польським громадським організаціям,а найактивніші члени товариства протягомнаступних десяти років піддавалися найбільшимгонінням з боку влади і безпосередніх виконавцівполонізаційної акції [5].

Кооперативний рух на Холмщині у післявоєннийперіод будувався на засадах галицької коопераціїта під керівництвом Ревізійного союзуукраїнських кооператив. Місцева інтелігенціязакликала українців, щоб вони “гуртувалися,захищали свої гроші, не віддавали їх в чужі руки,збагачувалися і ставали потужною силою на своїйземлі” [27].

Процес творення українських кооперативнихспілок пожвавився після вжиття Ю. Пілсудськимдодаткових заходів з запровадження земельноїреформи. У 1927 р. в Холмі виниклоСільськогосподарське товариство взаємного кредиту.

Розвиток місцевої кооперації вимагавстворення власної управлінської структури, якарозв’язувала б поточні проблеми сільськихкооперативних спілок, координувала б їх діяльністьі налагоджувала співпрацю між ними. Зусиллямиукраїнських діячів національнодемократичногоспрямування була створена Українськагосподарча спілка Холмщини, яка продовжувалатісну співпрацю з галицькими кооператорами іпідпорядковувалася Ревізійному Союзовіукраїнських кооператив. Головою правління цієїорганізації став С. Пелех, а членами наглядовоїради О. Рочняк, В. Гуль, Є. Ющук, І. Коба,А. Пасєка. Перші осередки об’єднання булизасновані в Холмі, Войславичах, Тарногороді таЯрославцю. Для фінансової підтримки цихосередків правління брало позики у польській таіноземній валюті, на залучені кошти купувало іпередавало селянським кооперативам техніку ізнаряддя, елітне насіння, добрива [24].

У цій справі слід віддати належне ПавловіВасильчуку, який, по суті, керував власнеукраїнським кооперативним рухом. На тереніХолмського повіту закладено товариствоСільський господар, яке організаційно нагадувалоподібні польські осередки. На чолі Сільськогогосподаря стали досвідчені керівники з Галичини.За даними повітової влади, станом на січень 1935 р.у Холмському повіті діяло загалом 77 кооперативів,в тому числі 30 польських, 33 польськоукраїнськіі 14 українських [11, 305].

На початку 20х рр. на Холмщині проживалипонад 200 кваліфікованих учителів місцевогопоходження, які не бажали працювати в польськихшколах і разом з батьками дітей боролися застворення українських шкіл. У відповідь владапосилила контроль за освітянською сферою.Наказом міністра освіти та віровизнань від 8лютого 1921 р. шкільні ради як органисамоврядування були замінені шкільнимиокругами, один з яких охоплював територіюЛюблінського воєводства. Його керівництво нейшло українцям на жодні поступки, внаслідок чогоситуація загострювалася, десятки учителів немали роботи, а сотні дітей вимушено перебувалипоза школою. Через важке матеріальнестановище серед українських вчителів мали місцефакти самогубства, як це сталося із Залужним зТарногорода [13].

У такій складній ситуації з ініціативигромадськополітичних діячів Миколи Ваврисевича,Йосипа Скрипи, Степана Маківки, СергіяКозицького та Сергія Хруцького був скликанийз’їзд українських учителів, який відбувся у Холмі18 березня 1923 р. В роботі з’їзду взяли участь163 представники з Холмщини, 69 – з Волині таПолісся і 2 – з Галичини. У прийнятій постановіучасники представницького зібрання висунуливимогу, щоб “школа для української людности понаших українських землях була народною, тобтоукраїнською; для задоволення всіх культурнопросвітних потреб української людности буловідкрито школи ріжних типів: нижчі, середні і вищіна державний кошт; щоб викладовою мовою втаких школах для дітей українців була українськамова, а польська, як мова державна, була в нихпредметом обов’язковим; щоб була тепер жеопрацьована шкільна сіть українських шкіл; щобз осені 1923 року могли бути створені українськінародні школи по селах з українським населенням;щоб до шкіл тих прийнято було українськихучителів, нині позбавлених праці; щоб нічим необмежувано було право приватного шкільництваусіх типів; щоб не обмежувано було нічиморганізацію культурноосвітніх установукраїнських” [14].

Учасники з’їзду висловили гострий протестпроти нав’язування українцям терміну “русіньскі”,бо “українське населення Холмщини є таке жсаме по національности, мові, культурі і вірігрецькій як і населення Галичини, Волині іКиївщини, проти дотеперішньої політикипольського уряду і шкільної інспекції на Холмщині,де, не вважаючи на положення Конституції17.03.1921 р., досі нема ні одної народноїукраїнської школи” [14].


82

Культурні осередки виникали найперше там,де були освічені активні люди, які мали бажаннявідроджувати занепалі за російських часівукраїнські народні традиції та долучити сільськугромаду до надбань загальнонаціональноїкультурної спадщини. Найчастіше культурніосередки створювалися одночасно з філіямитовариства Рідна хата і становили їх організаційнеядро, або були їх фундаторами.

Перші осередки виникли у прикордонних зГаличиною повітах, де в селах були чисельнішіукраїнські громади, та в Холмі, де було найбільшеукраїнської інтелігенції та розміщувалисяцентральні органи громадських і політичнихорганізацій. Незважаючи на проблемиорганізаційного характеру, спротив польськихполітиків та влади на всіх рівнях, перші гурткихудожньої самодіяльності з’явились вже у 1922 р.в Холмі, а також у Новосілках, Потуржині,Ратичеві Томашівського та ДяконовіГрубешівського повітів. А вже у 1923 р. вТомашеві діяли аматорський драматичний гуртокі хор. На початку липня драмгурток дав кількавистав за творами Котляревського і Тогобічногодля мешканців міста і українських сіл повіту [14].

На початку зародження українського руху дорозбудови української культури почалидолучатися жінки. З ініціативи дружин місцевихгромадських діячів Марії Ваврисевич, ЄлизаветиДоманчук, Олени Данилюк, Катерини Гуль,Тетяни Шавали, Євгенії Маківки та Марії Пасічноїу 1923 р. в Холмі була створена організація жінокукраїнок. Свою роль вони бачили у піднесенні рівнянаціональної свідомості жінок краю, поширеннізагальної та професійної освіти, забезпеченніжінок роботою, створенні доброчинних жіночихорганізацій [14].

11 березня 1923 р. в Холмі зібрався загальнийз’їзд делегаток Союзу українок. Це було, по сутісправи, зібрання холмських жінок з метоюорганізації та налагодження діяльності жіночогоруху в галузі поширення просвіти, збереження тапримноження духовних і культурних здобутківмісцевих українців, надання побутовосоціальноїдопомоги жінкам, зокрема, у вихованні дітей тощо.З’їзд “обговорював дуже ґрунтовну справупоширення діяльності товариства на села дляосвідомлення і зорганізування селянських масжіночих. Наше інтелігентне жіноцтво, що живепоміж народом на селі, знає його потреби інайкраще зуміє підійти до нього і указати назначення єднання всіх сил народних під кличем:“Праця для кращого завтра”. Учасниці з’їздузверталися з проханням до всіх тих, хто вівкультурнопросвітню роботу в холмських селах

подати про себе інформацію до Холмськогоповітового жіночого товариства (Союзукраїнських жінок). З метою налагодження тапоширення праці з’їзд, звертаючись до місцевихактивісток, просив відповісти на питання.

Здобуте українською спільнотою краю під часвиборів до польського парламенту 1922 р.почуття єдності сприяло відродженню народнихта релігійних традицій. Особливо помітно це булоу січні 1924 р., коли в Холмі свідома молодь задавнім звичаєм обійшла українські оселі іколядувала їх господарям. Крім того, товариствоРідна хата у своїй прикрашеній портретом ТарасаШевченка оселі влаштувало Різдвяні вечорниці звиставою, хоровим співом, танцями. Того ж днячи не вперше в новітній історії Холмщини пройшлоРіздвяне свято в українській традиції для дітейміста і сусідніх сіл [15].

Помітним явищем в культурному життіукраїнців Холмщини стали видавані МиколоюВаврисевичем за власні кошти Холмські народнікалендарі, які у 1923 – 1939 рр. доносили доширокого українського загалу найважливіші подіїз історії краю, інформацію з поточного політичногожиття Холмщини, рекомендації щодо ефективноговедення селянського господарства. Помітнийвплив на свідомість українського населення краюмали редаговані Володимиром Островськимчасописи Духовна бесіда і Українська громадата його авторські видання Наш світ і Нарід, йогож Холмські оповідання, “Хома Дубило”,“Холмські сини”, повість “Князь СилаТур” [6, 70– 71].

Ознакою зростання національної свідомостістало започаткування відзначення роковинТараса Шевченка. Так, українська громадаХолма 1925 р. траурноурочисто відзначила 64тіроковини від дня смерті поета. Після панахиди вєдиній у місті православній церкві св. ІванаБогослова, яка пройшла в супроводі хорутовариства Рідна хата українською мовою,урочисте святкування продовжилося у театріПолонія. У програмі заходу була доповідь прожиттєвий і творчий шлях поета, виконання дитячимхором пісень за його творами, а завершилося святоспільним виконанням “Заповіту”. Заходи такогоспрямування пройшли в інших повітових центрахта кількох українських селах [18].

Рішення про осаточне розв’язання питанняУкраїнської Православної церкви на Холмщинігенерал Ольбрихт прийняв на початку березня іоприлюднив його зміст 8 березня 1938 р. Передприйняттям рішення він мав зустрічі злюблінським воєводою, іншими цивільними тавійськовими особами.



83 Молодь і ринок №8 (103), 2013

У листі до міністра оборони від 8 березня 1938 р.він писав, що митрополит АПЦП Діонісійпродовжує українізацію своєї церкви. На йогодумку, з цієї причини чисельність православних,які визнавали себе поляками, невпинноскорочувалася, православні діти переставаливідвідувати уроки релігії з участю римокатолицьких священиків, бо релігії їх навчалиправославні священики. Його вразив той факт,що вперше після встановлення незалежностіПольщі в Холмі на храмове свято єдиноїправославної церкви св. Івана Богословаукраїнці пройшли містом процесією зоркестрами і жовтоблакитними прапорами. Яквійськовик, він не міг спокійно спостерігати, щов польській армії, де 15 років тому панувалапольська мова, солдати українськоїнаціональності все частіше користуютьсярідною мовою [11, 222].

Висновок. Отже, українці Холмщини уміжвоєнний період намагалися зміцнити своюкультурну ідентичність та утвердитиконституційні права. Історична пам’ять давала їмправо бути переконаними у тому, що на цих земляхвони є автохтонним народом і належать дотитульної української нації, яка через несприятливіполітичні обставини стала тут національноюменшиною. Опинившись у важкому середовищі,вони вважали Православну церкву важливимчинником самозбереження, здатним об’єднатирелігію з національною ідентичністю і сприяти їхкультурному розвиткові.

1. Litwiński R. Obraz życia społeczno-politycznego międzywojennego powiatuchełmskiego w doniesieniach władz administracjiogólnej // Rocznik Chełmski. T. 11. – Chełm, 2007.– S. 142 – 143.

2. Plis J. Biblioteki oświatowe w Lubelskim(1918 – 1939). – Lublin, 1933. – S. 65 – 67.

3. Винниченко І. Українці Берестейщини,Підляшшя й Холмщини в першій половині ХХстоліття. Хроніка подій. – К., 1997. – С. 175– 176.

4. Вісник Холмського губерніальногостароства. – 1918. – 7 вересня, 16 жовтня, 2листопада.

5. Горний М. Українська інтелігенція

Холмщини та Підляшшя у ХХ ст. – Львів, 2002.– С. 221.

6. Горний М. Українці Холмщини іПідляшшя… С. 70 – 71.

7. Діло. – 1918. – 3 березня.8. Духовна бесіда. – Варшава, 1924. – 6

грудня.9. Духовна бесіда. – Варшава, 1924. – № 6.

– С. 94.10. Енциклопедія Українознавства. – Т. 3.

Перевид. в Україні. – Львів:НТШ,1994. – С. 994.11. Макар Ю, Горний М., Макар В., Салюк

А. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляськихукраїнців (1915 – 1947). Дослідження.Спогади. Документи. Том. І. Дослідження. –Чернівці: Букрек, 2011. – С. 222.

12. Макар Ю. Українське питання вміжвоєнній Польщі //Перша світова війна:історичні долі народів Центральної та СхідноїЄвропи. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 167.

13. Наше життя. – 1922. – 5 вересня, 8жовтня, 15 жовтня, 5 листопада.

14. Наше життя. – 1923. – 25 березня, 3червня, 26 серпня.

15. Наше життя. – 1924. – 13 січня.16. Наше життя. – 1927. – 22 травня, 25

червня.17. Наше життя. – 1928. – 25 грудня.18. Наше життя. – 1957. – 15 вересня.19. Наше слово. –1958. – 23 листопада.20. Несук М. Драма вибору. Відносини

України з Центральними державами у 1917– 1918 рр. – К.: Політична думка, 1999. –С. 183 – 184.

21. Нове життя. – 1929. – 21 квітня.22. Петрушак К. Серце сповнене любові. –

К.: Молодь, 1979. – С. 32.23. Салюк І., Горний М. Історична Холмщина

в описах, дослідженнях і спогадах. – Львів,1996. – С. 112 – 113.

24. Селянський шлях. – 1927. – 21 травня,2 липня, 9 липня, 23 липня, 6 листопада, 12листопада.

25. Українська Центральна Рада. Т. 1. – С. 379.26. Українська Центральна Рада. Т. 2. – С. 181.27. Український народний командир. –

Варшава, 1923. – С. 19.



84

Постановка проблеми. У контекстісучасної соціальноекономічноїситуації актуальними для психологічної

науки постають проблеми, пов’язані із побудовоюі розвитком кар’єри, оскільки саме даний процесдає можливість людині реалізувати свої здібності,можливості та потреби. Особливий інтерес у ційсфері репрезентують задачі опису, пояснення іпрогнозу вибору професії, розвитку кар’єри,особливостей її побудови. Традиційно, длявирішення цих завдань розглядаються три групипричин, що спонукають людину до праці: мотивисуспільного характеру, отримання матеріальнихблаг і задоволення потреби в самоактуалізації,самоповазі, самореалізації. В контексті гуманізаціїсуспільства й особливої уваги до індивідуальностіпрацівника, остання група причин постає головною.

В даний час планування кар’єри – це свідомий іцілеспрямованеий процес, що впливає на професійнийріст і розвиток людини. Планування кар’єри єчастиною психології управління персоналом. Процеспланування індивідуальної кар’єри починається звиявлення особистістю своїх потреб, інтересів іпотенційних можливостей, на основі чого з урахуваннямперспектив організації і об’єктивних особистісних данихформулюються основні цілі кар’єри. Потім самостійноабо з допомогою керівника і після консультації фахівцяз роботи з персоналом визначаються варіантипросування по службі, як у власній організації, так іпоза її межами і пропонуються необхідні для цьогозаходи.

Кар’єрний розвиток – це розширенняособистістю своїх кар’єрних домагань, розкриттянею свого кар’єрного потенціалу.

УДК 159.922.1

Оксана Христук, доцент кафедри теорії та методики практичної психологіїЛьвівського державного університету внутрішніх справ

Навчально-наукового інституту права, психології та економіки факультету психології

КАР’ЄРНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІЯК СКЛАДОВА ЇЇ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ

Устатті представлено теоретичний аналіз професійного розвитку особистості та виокремлено йоговажливу складову кар’єрний розвиток. Проаналізовано теоретично-наукові засади розуміння кар’єрногорозвитку особистості в контексті її професійного розвитку. Обгрунтовано взаємозв’язок тавзаємообумовленість професійного та кар’єрного розвитку особистості.

Ключові слова: кар’єра, кар’єрний розвиток, професія, професійний розвиток, кар’єрний процес.

Літ. 12.

Оксана Христук, доцент кафедры теории и методики практической психологииЛьвовского государственного университета внутренних дел

Учебно-научного института права, психологии и экономики факультета психологии

КАРЬЕРНОЕ РАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИКАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ ЕЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ

В статье представлено теоретический анализ профессионального развития личности и выделено еговажную составляющую карьерное развитие. Проанализированы теоретико-научные основы пониманиякарьерного развития личности в контексте ее профессионального развития и определена связь междупрофессиональным и карьерным развитием.

Ключевые слова: карьера, карьерное развитие, профессия, профессиональное развитие, карьерный

процесс.

Oksana Khrystuk, Docent of Theory and Methods of Practical Psychology DepartmentLviv State University of Internal Affairs

Training and Research Institute of Law, Psychology and Economics Department of Psychology

CAREER PERSONAL DEVELOPMENTAS PART OF ITS PROFESSIONAL DEVELOPMENT

In the article is presented by theoretical analysis of personal development and it’s singled important part ofcareer development. The theoretical and scientific basis of understanding the career development of the individualin the context of professional development. Grounded the relationship and interdependence of professional andcareer development of the individual.

Keywords: career, career development, professional development, career process.

КАР’ЄРНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ЯК СКЛАДОВА ЇЇ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ

© О. Христук, 2013

85 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Професійний розвиток – це набуттяособистістю нових знань і навичок, які він зможевикористовувати в своїй професійній діяльності;це також процес підготовки працівника довирішення нових виробничих функцій, прийняттянових посад та усунення розбіжностей міжвимогами і реальністю.

Професійний ріст спрямований на розширенняпрофесійної компетенції особистості працівника.У свою чергу, кар’єрний ріст практично завждиспрямований на засвоєння ним нових навичокта можливе підвищення його повноважень.

Відповідно до попередньо сказаного, постаєпитання: за яких умов професійний розвиток стаєфактором розвитку кар’єрних домагань або,іншими словами, яким чином співвідноситьсяпрофесійний і кар’єрний розвиток особистості?

Відтак, метою даної статті є вдосконаленнятеоретичнонаукових засад розуміння кар’єрногорозвитку особистості в контексті її професійногорозвитку та визначення зв’язку між професійнимта кар’єрним розвитком.

Стан дослідження проблеми. Багатовітчизняних та зарубіжних дослідників присвятилисвої праці розгляду різних чинників в кар’єріособистості. Зокрема, особливості кар’єрногорозвитку особистості (Е.А. Могільовкін,Л.М. Карамушка, О.В. Лефтєров); концепціяполіваріантної кар’єри (Д.Холл); концепціякарє’рних орієнтацій (Е. Шейн, В.А. Чікер,Л.Г. Почебут, Е.А. Могільовкін); проблемипланування кар’єрного розвитку (Н.Т. Гончарук,І.В. Романов, М.І. Рудакевич); концепціяпрофесійної ідентичності (Е. Еріксон, С. Бем,І.В. Романов, Л.Б. Шнейдер); особливостіпрофесійного розвитку (Н.С. Глуханюк, Л.М. Карамушка,М.Г. Ткалич, Е. Шейн).

Виклад основного матеріалу. У вітчизнянійпсихології до недавнього часу поняття “кар’єра”практично не використовувалося і в основному,застосовувалися такі терміни, як “професійнийжиттєвий шлях”, “професійна діяльність”,а поняття “кар’єра” розумілася в негативномусенсі, тому дослідження у сфері кар’єри в нашійкраїні мають порівняно молоду історію.

В основі професіоналізації лежать механізмидвох рівнів: механізми, що включають людину вситуацію пошуку професії, її прийняття, навчанняі та ін.; механізми і протиріччя між людиною іпрофесією, що виключаються в міру підвищеннярівня професіоналізації – власне з процесамирозвитку пов’язана реалізація механізмів другоїгрупи [6, 111].

Зміст розвитку в міру освоєння професіїполягає в підвищенні можливостей (здібностей) і

мотивів, які б оптимально відповідали вимогамвиконуваної діяльності. Однак, сам розвиток можепочатися тільки в тому випадку, коли вимогипрофесії перевищують наявні можливості їїсуб’єкта [6, 112]. Це відбувається на первіснихетапах освоєння професії, але для розвиткуособистості справжнього професіонала необхідновийти за межі вимог професії, що є умовоюпостійного протиріччя між можливостями йогоособистості і вимогами діяльності. Професійнийрозвиток починається за часом пізніше початкусамого процесу професіоналізації. Він починається,на думку таких авторів, як Н.С. Глуханюк,Л.М. Карамушка, М.Г. Ткалич, Е. Шейн змоменту прийняття і включення в процесосвоєння професії [2; 7; 8; 11].

Прийняття професії створює специфічнуситуацію “включення” людини в систему вимог іцінностей даної професії. Це, у свою чергу,породжує в людини спрямованість на освоєнняпрофесійної діяльності, у ході якого відбуваєтьсязняття протиріч між вимогами і можливостямилюдини, між цінностями, пов’язаними з професією,і змістом мотиваційної сфери людини. В мірустановлення професіонала соціальна ситуаціярозвитку трансформується, виокремлюючи вособистості фахівця нові компоненти, щовимагають розвитку. З цього погляду є сенсговорити про послідовності конкретних ситуаційпрофесійного розвитку, що відображаютьоб’єктивну специфіку освоєння конкретноїдіяльності [6, 112].

Звичайно виділяють чотири стадіїпрофесіоналізації: пошук і вибір професії;прийняття й освоєння професії; соціальну іпрофесійну адаптацію, самостійну професійнудіяльність. Професійний розвиток починається здругої стадії професіоналізації, згодом здобуваючиспецифічну форму і зміст [6, 112]. У процесіосвоєння діяльності формуються відповіднімотиви, людина знаходить в освоюванійдіяльності усе більше сторін, здатнихзадовольнити її потреби. Відбуваєтьсятрансформація загальних мотивів в трудові і зізміною рівня професіоналізації змінюється ісистема професійних мотивів [4, 37]. В умовахпрофесійного розвитку перебудова мотиваційнихмеханізмів значно випереджає операціональнімеханізми. Якщо така перебудова невідбувається, здібності не можуть розвиватися тазумовлюють можливу непридатність до певноговиду діяльності [2; 11].

Професійний розвиток можна розглядати якпроцес, яким керує сама особистість, аспрямованість цього процесу залежить від


86

динаміки мотиваційної сфери особистості.Зокрема, при цьому професійне зростаннявизначається як активне просування людини восвоєнні й удосконаленні способу життєдіяльності,що ймовірно забезпечує її стійкість у русісоціального життя [7; 8; 11].

Тому, взаємопов’язаний характер тавзаємообумовленість особистісного, професійногота кар’єрного розвитку детермінованиймотиваційносмисловими конструктамиособистості, які в свою чергу змістовнонаповнюють поняття кар’єрних домагань. Отже,в рамках дослідження розвитку кар’єрнихдомагань важливим аспектом є саме мотиваційнімеханізми, що спонукають їх розвитокособистості в межах професійної мотивації.

На нашу думку, ефективність побудовивласного кар’єрного шляху особистості в умовахпрофесійної діяльності залежить від рівнярозвитку кар’єрних домагань, який в свою чергуобумовлений рівнем усвідомлення своїхіндивідуальнопсихологічних характеристик, щодетермінує рівень мотиваційноцільової основидіяльності і, як наслідок – формування уявленьпро шляхи, засоби і способи здійснення кар’єрногорозвитку, що становить інструментальну основукар’єрних домагань.

В силу ведучої ролі професійної діяльності врозвитку дорослої людини, особливості реалізаціїнею свого потенціалу в цій сфері будутьздійснювати значний вплив на весь хід їїособистісного розвитку. Реалізований професійнийпотенціал детермінований професійним досвідомособистості і, в силу процесу постійного оновленняпотенціалу, проявляється у вигляді накопичених вході професійного розвитку таких характеристикяк, знання, навички, вміння та здібності, щовпливають на виконання професійної діяльності звизначеним рівнем якості. Нереалізованийпрофесійний потенціал задається ціннісномотиваційною структурою особистості і визначаєнапрями її розвитку. При цьому наявне певнеспіввідношення високих досягнень, усвідомленнясвоїх можливостей і вираженого бажанняподальших досягнень.

Побудова кар’єрного шляху початковоґрунтується на ієрархії “кар’єрних якорів”, і виборуведучого, що детерміновано поєднанням різнихфакторів: особистісних властивостей людини,соціальних впливів на особистість, макроекономічнихумов сформованих у суспільстві. Але длядослідження розвитку кар’єрних домагань тавиділення їх рівнів, безумовно, становлять інтересіндивідуальнопсихологічні властивості людини,що сприяють успішному розвиткові її кар’єри в

процесі професійної діяльності. Критерійуспішності так званої поліваріантної кар’єри, яксукупності ситуацій реалізованого вибору векторівподальшого професійного та посадовогозростання є інтернальний, тобто для його реалізаціївирішальне значення має суб’єктивнеусвідомлення своєї успішності [11]. Рушійнимисилами розвитку особистості в кар’єрі можнавважати прагнення особистості до інтеграції всоціальний контекст і професійної самореалізації.Механізми професійного розвитку пов’язані зрозвитком Яконцепції, співвіднесеної з особистимдосвідом, соціальними вимогами, програваннямрізних соціальних ролей [2, 14]. На думкуЕ. Шейна кар’єрне зростання залежить від рядувнутрішніх факторів: мотивації, самооцінки, рівнядомагань [ 11].

За визначенням російських вчених Л.Г. Почебутта В.О. Чікер, особистісними факторами, щоперешкоджають досягненню кар’єрного успіху є:недостатність “особистісного потенціалу” (низькамотивація, екстернальний локус контролю,нерішучість, тривожність, емоційна нестабільність),неконструктивні установки досягнень (“страхуспіху”, невдач, нереалістичність цілей, уникненняризику, перфекціонізм, перевага у структуріособистості спрямованості на себе, а не насправу) [6]. Можна виділити особистісні риси, щовпливають на кар’єрний успіх: системність тааналітичність мислення, вміння прогнозуватирозвиток ситуації, результати прийнятих рішень,вміння реалістично і масштабно мислити;комунікативні уміння, навички ефективноїміжособистісної взаємодії, проникливість, умінняза допомогою психологічних властивостейвпливати на інших людей; високий рівеньсаморегуляції, вміння керувати власним станом,розвиток самоконтролю, стресостійкість; діловаспрямованість, активність, наполегливість,цілеспрямованість, спрямованість на прийняттярішень, вміння вирішувати нестандартні проблемита завдання, прагнення до постійного підвищенняпрофесіоналізму; чітка “Яконцепція”, реалістичнесприйняття власних здібностей та можливостей,висока (адекватна) самоповага [6, 26].

Тому саме позитивне ставлення до майбутньоїпрофесійної кар’єри виступає важливою основоюспрямованості людини на реалізацію своїхможливостей в умовах професійної діяльності,ствердження в професійній сфері, досягненнявисокого рівня професіоналізму. Вибір кар’єри, маєсмислоутворюючий характер, а реалізаціяіндивідуальної професійної кар’єри виступаєнайважливішим елементом самореалізації тасаморозвитку людини [6, 72].



87 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Кар’єрні домагання у процесі професійногостановлення виступають показником, за якимможна виявити актуальний зв’язок фахівця зпрофесією, професійною кар’єрою, дослідитиособливості особистісного та професійногостановлення на певному етапі, та на цій основіпрогнозувати перспективність та ефективністьподальшого просування фахівця в професійномусередовищі.

Усвідомлення кар’єрних домагань обумовленечітким розумінням особистості предмету, на якийспрямовані домагання – професійної кар’єри,точніше, її образу. В процесі формування кар’єрнихдомагань фахівців саме усвідомлення має бутитим чинником, що здатний перетворити їх у бікбільшої перспективності, яка проявляється урозкритті мобілізуючої здатності кар’єрнихдомагань. В науковій і публіцистичній літературітермін “професія” найчастіше вживається вчотирьох різних значеннях, що виділені Є.О. Клімовим,зокрема це є: спільність людей, зайнятих в певнійсфері, галузі праці; сфера діяльності якмножинність трудових постів; робота, процесдіяльності в певній сфері; якісна визначеністьлюдини, що має деякі уміння, знання, досвід,особистісні якості [3]. Проте, професія – це нетільки сукупність трудових дій людини, але і їїсоціальна позиція. Професії описуються не тількив термінах, що відображають їхні властивості,тобто обов’язки, вміння, навики, але і в такиххарактеристиках, як престиж, рівень певної освіти,матеріальний достаток, соціальна значимістьпраці, привілегії та ін. [12, 43].

У контексті професійного розвитку постаєспіввідношення термінів “професія” та“профідентичність”. Професія задає змістовніхарактеристики профідентичності, забезпечуючиможливість індивідуальних варіантів самореалізаціївсередині професії.

Л.Б. Шнейдер визначає, що становленняпрофідентичності в межах професії можливе привиконанні певних умов: 1) прецедентної: наявністьабсолютно подібних таких же елементів тієї жсистеми (власне ідентифікація); інтердиктивної:наявність інших, не таких же елементів, щоналежать іншій системі (власне відчуження);юстиціальної: наявність транслятора інформаціїпро існування цих систем (можливість відрізнятиодне від одного [12, 43]. Проблемапрофідентичності як самореалізації людини напрофесійному грунті пов’язана з питаннямипрофпридатності і профготовності. Профпридатність– це взаємна відповідність певної людини в певнійсфері застосуванню її сил у відповідний час [12,43]. На думку цілого ряду дослідників (готовність

людини до якої – небудь праці повинна базуватисьна таких критеріях, як задоволеність працею тавзаємовідносинами в колективі; успішність воволодінні професією чи успішність в роботі;психофізіологічна “ціна” праці. В якості ознакготовності людини до професійної діяльностіЄ.О. Клімов також розглядає ступіньсформованості у неї головних психічнихрегуляторів діяльності: “образ об’єкта”(суб’єктивний образ професії); “образ суб’єкта”(образ “Я”самосвідомість); “образ суб’єктносуб’єктних та суб’єктнооб’єктних відносин”(професійна самосвідомість) [3].

Кар’єрний процес – це рух суб’єкта трудовоїдіяльності в просторі ділових, економічних,соціальних та інших відносин, у ході якоговідбуваються зміни його ролей і статусів, а такожособистісного кар’єрного потенціалу. Послідовністьположень, займаних носієм кар’єри в ході кар’єрногопроцесу в соціальному просторі і йогопідпросторах, обумовлюється складним на кожнійзі стадій кар’єри і в точках її поворотівспіввідношенням між суб’єктивним фактором ізовнішніми соціальними детермінантами вконкретний період життєвого шляху [8].

Результатом же професійної та організаційноїсоціалізації виступають кар’єрні орієнтації. Прицьому професійна соціалізація відображає процеспривласнення цінностей, норм, значеньпрофесійної культури, а організаційна – нормрегулювання поведінки в конкретній організації [8].А кар’єрні орієнтації визначаються як елементЯконцепції особистості, що включає уявлення просвої здібності, ціннісні орієнтації, мотиви, значення,потреби, що відносяться до просування упрофесійній діяльності. Оскільки кар’єра в їїширокому розумінні являє собою процес зміниролей, статусів у професійній та інших сферахжиттєдіяльності людини, а також її особистісних іпрофесійних ресурсів, то можна стверджувати, щокар’єрний процес є соціальним процесом [11].

Висновки. Отже, можна констатувати, щорозвиток кар’єрних домагань, як детермінантикар’єрного зростання нерозривно пов’язаний ізпрофесійним розвитком особистості. Взаємопов’язанийхарактер та взаємообумовленість професійного такар’єрного розвитку детермінований мотиваційносмисловими конструктами особистості, які в своючергу змістовно наповнюють поняття кар’єрнихдомагань. У процесі ж професійного становленняпоказником виступають кар’єрні домагання, заяким можна виявити актуальний зв’язокособистості з її професією, професійною кар’єрою,вивчити особливості особистісного тапрофесійного становлення на певному етапі, та


88

на цій основі прогнозувати перспективність таефективність подальшого просування особистостів професійному середовищі.

Потребують подальшого вивченняособливості гендерних відмінностей у контекстівзаємопов’язалежності професійного такар’єрного розвитку особистості.

1. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебникдля высших учебных заведений / Г.М. Андреева. – 5 –е изд., испр. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 365 с.

2. Глуханюк Н.С. Я професії і професійнеЯ: Результати досліджень / Н.С. Глуханюк, О.В. Дьяченко.Єкатеринбург: Вид-во Ріс. держ. проф. – Пед. ун-ту,2008.

3. Климов Е.А. Психология профессиональногосамоопределения / Е.А. Климов. – М.: Академия, 2004. –304 с.

4. Максименко С.Д. Психологічні механізмирозвитку і саморозвитку особистості / С.Д. Максименко.// Психолого-педагогічні засади розвиткуособистості в освітньому просторі: Матеріалиметодологічного семінару АПН України 19 березня2008 р. – К., 2008. – С. 28 – 37.

5. Могилевкин Е.А. Карьерный рост: диагностика,

технология, тренинг. Монография / Е.А. Могилевкин. СПб.:Речь, 2007. – 336 с.

6. Почебут Л.Г. Организационная социальнаяпсихология / Л.Г. Почебут, В.А. Чикер – СПб.: Речь, 2000.– 298 с.

7. Синдром “професійного вигоряння” тапрофесійна кар’єра працівників освітніх організацій:гендерні аспекти: Навч. посіб./ За наук. ред. С.Д. Максименка,Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової. – К., 2006. – 368 с.

8. Ткалич М.Г. Гендер як соціально-психологічний факторвпливу на рівень само актуалізації особистості//матеріалифоруму “Гендерна культура-культура демократії” / Т.М.Ткалич. – Запоріжжя, 2003. – C. 13 – 15.

9. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: умежах і за межами буденності / Т.М. Титаренко. – К.:Либідь, 2003. – 376 с.

10. Шаповалов В.К. Консультирование по карьере:Учебное пособие / В.К. Шаповалов, О.В. Минкина. М. – :Академический Проект, 2008. – 282 с.

11. Шейн Э. Организационная культура и лидерство:Построение. Эволюция. Совершенствование /Э. Шейн Пер. с англ. СПб.: Питер, 2002. – 336 с.

12. Шнейдер Л.Б. Личностная, гендерная ипрофессиональная идентичность: теория и методыдиагностики / Л.Б. Шнейдер – М.: Московский

психолого-социальный институт, 2007. – 128 с.



19 серпня – Преображення Господнє, або Яблучний Спас

Преображення Господнє – це одне з

дванадцяти найбільших свят у християнстві, встановлене на честь об’явлення божественної сили Христа Спасителя своїм учням. Християни, які живуть за Юліанським календарем, святкують його 19 серпня. Святі отці називали це свято другим Богоявленням.

Подію преображення описують одразу три євангелисти – Матей, Марко та Лука. Після Спаса ночі вже стають прохолодними, бо осінь на порозі. Тому колись і

казали: “Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!” З цього часу вже не чути співу птахів, і у вирій починають відлітати ластівки. “Ластівка весну починає, осінь накликає”.

Звичайно, спостерігали цього дня і за погодою, бо вона віщувала погоду восени і взимку. Підмічали: “Якщо день сухий, то й осінь буде суха, якщо дощ – то й осінь буде дощова. Ясно зима буде сувора”.

А ще у давнину казали: “Який день на другий Спас, такою буде й Покрова”.


89 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Актуальність теми. Навіть побіжнийогляд творчої діяльності Б. Каськіванасвітлює його важливу роль у

розвитку львівської скрипкової школи. Йогоактивна концертновиконавська та педагогічноїдіяльність, організаторська – майже 40 років напосаді завідувача скрипкової кафедри Львівськоїнаціональної музичної академії, успіхи численнихучнів, невтомна редакторська праця, участь в журібагатьох міжнародних, республіканських,регіональних конкурсів, виступи у пресі, на радіо,телебаченні – свідчать про багатогранний талант івеликий авторитет Маестро. Дослідженнядіяльності видатного скрипалявиконавця, педагога,керівника центральної у Західній Україні скрипковоїкафедри має велике значення для вивчення історіїЛьвівської скрипкової школи, для становленнямайбутніх фахівців як у галузі струнносмичкового,так і українського музичного мистецтва загалом.

Аналіз основних досліджень та публікацій.На сьогодні вже є чимала література, присвяченаскрипалю Богдану Каськіву. Одна із значнішихпраць – монографія Тетяни Сиротюк “БогданКаськів. Творчий портрет” (Львів, 2011) [5].

Основна мета – проаналізувати головніпедагогічні принципи, ознайомитись звиконавською, організаційною діяльністю,редакторськотранскрипторським доробкомБ. Каськіва.

Виклад матеріалу. 1949 року БогданДмитрович Каськів розпочав навчання уЛьвівській музичній школідесятирічціім. С. Крушельницької. Дух та ім’я славетноїспівачки Соломії Крушельницьої спрямували таблагословили обдарованого хлопця на великудорогу музичного мистецтва. Першим йогоучителем був випускник Московськоїконсерваторі ім. П. Чайковського ПавлоМиколайович Макаренко, в класі якого навчались,а згодом стали видатними музикантами: народнийартист України Богодар Которович; заслуженийдіяч мистецтв України, багатолітній ректорЛьвівської державної консерваторії ім. М. Лисенкапрофесор Зенон Дашак; лауреат І преміїміжнародного конкурсу скрипалів у Монреалі,професор Монреальського університету ВолодимирЛанцман; кандидат мистецтвознавства, професоркафедри скрипки ЛНМА ім. М. Лисенка Дмитро

Юрій Чорний, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

РОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ БОГДАНА КАСЬКІВА В РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇВИКОНАВСЬКО-ПЕДАГОГІЧНОЇ СКРИПКОВОЇ ШКОЛИ

Стаття присвячена творчій постаті видатного музиканта, представнику Львівської скрипковоїшколи, професору Б. Каськіву, його виконавській, педагогічній, редакторській та організаційній діяльності.

Ключові слова: скрипка, скрипкова школа, Б. Каськів, виконавство, педагогіка, редагування, учні,кафедра.

Літ. 8.

Юрий Черный, доцент кафедры народных музыкальных инструментов и вокалаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

РОЛЬ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ БОГДАНА КАСЬКИВА В РАЗВИТИИ ЛЬВОВСКОЙИСПОЛНИТЕЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ СКРИПИЧНОЙ ШКОЛЫ

Статья посвящена творческой личности выдающегося музыканта, представителю Львовскойскрипичной школы, профессору Б. Каськиву, его исполнительской, педагогической, редакторской иорганизационной деятельности.

Ключевые слова: скрипка, скрипичная школа, Б. Каськив, исполнительство, педагогика,

редактирование, ученики, кафедра.

Yury Chorny, Docent of Folk Musical Instruments and Vocal DepartmentDrohobych State Pedgogical University by I. Franko

ROLE OF BOGDAN KASKIV ON THE DEVELOPMENTOF LVIV PERFORMING AND PEDAGOGICAL VIOLIN SCHOOL

The article is dedicated by Professor Kaskiv B. the famous musician of Lviv violin school .Keywords: violin, Kaskiv, performer, pedagogy, editing, students, faculty.

УДК 787.1(477.83):78.071

РОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ БОГДАНА КАСЬКІВАВ РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ВИКОНАВСЬКО-ПЕДАГОГІЧНОЇ СКРИПКОВОЇ ШКОЛИ

© Ю. Чорний, 2013

90

Колбін. Високі досягнення учнів П. Макаренкасвідчать про його великий педагогічний хист, якийособливо яскраво виявився у період викладанняу Львівській музичній школідесятирічці.

З десятого класу і до закінчення Львівськоїдержавної консерваторії Богдан Каськів навчавсяу завідувача кафедри струнносмичковихінструментів професора Д. Лекгера – видатногомузиканта, талановитого і досвідченого педагога.В різний час у нього навчалися майбутніпрофесори О. Деркач, Г. Павлій, О. Когут,Н. Пославська, Т. Шуп’яна, доценти Ю. Оніщенко,Л. Чайковська та багато інших відомих скрипалів.У своїх студентів Дмитро Миколайович виховуваввисокий академічний професіоналізм, щоґрунтується на якості звучання і глибокомупрочитанні тексту, бездоганному інтонуванні,точному метроритмі, вивченні стильовихособливостей, яскравоемоційному відтворенніобразного змісту, оволодінні формою виконуваноготвору, і, що найважливіше – він вимагав творчогоставлення до виконавства. Все це було основнимивимогами професора.

Навчаючись у відомого професора молодийталановитий скрипаль швидко оволодіваєпрофесійними навичками і починає активноконцертувати: бере участь у всіх класнихконцертах Дмитра Миколайовича; часто виступаєз сольними та камерними концертами з відомимимузикантами; стає незмінним концертмейстеромсимфонічного оркестру під керуванням професораМ. Колесси; постійно грає в камерномустудентському оркестрі професора ОлександриПилипівни Деркач. Її художній колектив бувпершим в Україні студентським навчальнимкамерним оркестром, музиканти якого поєднувалинавчання з активною концертною діяльністю. Зцим камерним оркестром вступали відомімузиканти – Г. Кремер, Т. Грінденко, О. Криса,В. Співаков, І. Ойстрах, Ю. Башмет, О. Слободяник,музикування з якими приносило не тільки радість,а й стало безцінною школою виконавськоїмайстерності [5].

Після успішного закінчення Львівськоїконсерваторії Б. Каськів почав працюватиасистентом в класі професора Д. Лекгера. Зчасом отримав можливість стажуватися ународного артиста СРСР, завідувача кафедрискрипки, професора Московської консерваторіїДмитра Миколайовича Циганова, який сповідувавкласичну манеру гри на скрипці. Він надзвичайновимогливо ставився до точності інтонування,дотримання метроритму, строгій відповідностітрактування, витонченості фразування. Цього віннавчав та вимагав від студентів та стажистів.

Д. Циганов вдало поєднував насиченувиконавську діяльність з педагогічною роботоюв консерваторії, щедро ділився власним досвідом,усіляко сприяв розвитку талантів. Також великийвплив на педагогічну діяльність Б. Каськіва малотворче спілкування зі знаменитими педагогамиД. Ойстрахом та Ю. Янкелевичем, якимнеодноразово грав та бував на їхніх заняттях.

Вже тоді Богдан Дмитрович зацікавивсяскрипковими транскрипціями творів Й.С. Баха,П. Чайковського, І. Стравінського, Р. Щедріна,майстерно здійсненими Д. Цигановим. Це далопоштовх для перших його перекладів підкеруванням професора, визначило напрямнауковометодичних пошуків і особливостіподальшої педагогічної діяльності.

Отримавши якісну музичну освіту, в основі якоїбули досягнення львівської та московськоїскрипкових шкіл, Б. Каськів згодом ставпровідником педагогічних принципів своїхвидатних учителів, поєднує педагогічну роботу звиконавською та редакторською. Ці напрямкийого діяльності взаємозбагачували один одного.Майстерне володіння інструментом, редагуванняі переклад музичних композицій, які вимагалиглибокого вивчення стилю композитора і музичноїепохи загалом – усе це позитивно впливало наякість і ефективність педагогічної діяльностімайбутнього професора.

Велику увагу Богдан Дмитрович приділяєрозвитку технічних навиків студента, вимагаючистаранного опрацювання гам, етюдів та каприсів.При вивченні поліфонічних творів Й.С. Баха віндомагається виразного голосоведіння, яскравогопроведення кульмінацій, застерігає від надмірноговібрато. Як еталонні зразки виконанняполіфонічних творів пропонує студентамаудіозаписи кращих виконавців цього жанру –Г. Шерінга та К. Тетзлафа.

Головним з вимог у навчанні студентівБ. Каськів є володіння теплим, наспівним звуком,його виразність, що дає лише паралельне веденнясмичка до підставки в різних його частинах, аособливо – в кінці смичка; адекватністьвідтворення авторського задуму, як основиінтерпретаторської майстерності скрипаля;відповідність застосування вібрато до стилю тахарактеру твору.

Великий вплив на педагогічну та виконавськудіяльність Богдана Каськіва мав ученьІ. Менухіна, відомий аргентинський скрипальукраїнського походження Альберто Лисий.Постійні зустрічі на майстеркласах у міжнародніймузичній академії ім. І. Менухіна, а також наконцертах в Україні, Швейцарії дали можливість



91 Молодь і ринок №8 (103), 2013

сприйняти унікальний досвід відомих педагогівскрипалів та застосувати його у розвиткульвівської скрипкової школи. Про виступА. Лисого 1955 року на конкурсі в м. БрюсселіІ. Менухін у своїй книзі “Странствия” (Москва,2008) відзначав природне фразування, надзвичайнотеплий звук, художнє інтонування, відсутність будьяких зовнішніх ефектів, а особливо – великийхудожній темперамент цього музиканта [3].

Велике значення для формування професіоналізмуБ. Каськіва мало постійне спілкування з відомимимузикантамипедагогами Олегом Крисою,Богодаром Которовичем, Харитиною Колессою,Зеноном Дашаком, Лідією Шутко, ОлександромСлободяником, Лівіу Прунару, композиторамиВалерієм Кіктою, Мирославом Скориком,музикознавцями Ігорем Мацієвським, ВсеволодомЗадерацьким, іншими видатними особами, якімали великий вплив на вдосконалення йогомузичновиконавських, музичнопедагогічних таособистісних якостей [5, 20].

Концертновиконавська діяльність Б. Каськівавідіграла велику роль у формуванні йогоавторської педагогічної школи. Успадкувавшикращі надбання львівської, московської та деякихзарубіжних шкіл, він майстерно передає ці знаннясвоїм студентам та впроваджує цей досвід укафедральній роботі. Уже майже 40 років БогданДмитрович очолює кафедру скрипки ЛНМАім. М. Лисенка, яка має високий науковий цензсеред виконавських музичний кафедр навчальнихзакладів України. Про високий професійний рівеньМаестро говорить і те, що він постійний учасникжурі регіональних, республіканських таміжнародних конкурсів скрипалів.

Велика кількість посібників, методичнихрозробок, перекладів та редакцій музичних творіввикладачів кафедри скрипки широковикористовуються у вищих та середніхнавчальних музичних закладах України, щоговорить про вміння Б. Каськіва спрямуватироботу професорськовикладацького колективу упрофесійному напрямку. Його великуорганізаторську роботу на посаді завідувачакафедри скрипки засвідчує й те, що члени цієїкафедри постійно вдосконалюють свій фаховийрівень, здобувають наукові ступені та вчені звання.Так, Каськів Б. – професор, завідувач кафедри;Пилатюк І . – пр офесор , р ектор Л НМАім. М. Лисенка; Заранський В. – професор,кандидат мистецтвознавства; Андрейко О. –доцент, кандидат мистецтвознавства; Павлій Г.– професор, кандидат мистецтвознавства;Сиротюк Т. – доцент; Колбін Д. – професор,кандидат мистецтвознавства; Шутко Л. – професор;

Чайковська Л. – доцент; Пославська Н. –професор, кандидат мистецтвознавства; Когут О.– професор; Оніщенко Ю. – доцент.

Наукові інтереси Богдана Дмитровича, як вжераніше відзначалось, були визначені ще під часстажування у Московській консерваторії. Музичнітранскрипції, переклади для скрипки,редакторський доробок зробили його відомим нелише в Україні, але й в багатьох країнах світу.Низка композиторів довіряють Б. Каськіву своїскрипкові опуси для фахової редакції. Серед них– Мирослав Скорик (Соната №2 для скрипки тафортепіано, Елегія та Поема для скрипки тафортепіано, Концерт №5 для скрипки з оркестром,Алегрето і Танок для струнного квартету, Концерт№6 для скрипки з оркестром, Moderato та Allegroдля скрипки та фортепіано, Українська сюїта дляскрипки та фортепіано, Струнний квартет In F,Елегія та Поема для скрипки та фортепіано, атакож численні збірники п’єс). Богдан Дмитровичопрацював чимало композицій М. Скорика і дляскрипки з фортепіано: “Колискова та Вальс” зСюїти Ре мажор, “Скерцо” з Сюїти Ре мажор,“Танець” з Дитячого альбому, “Танець” з“Гуцульського триптиха”, “Простенька мелодія”з Дитячого альбому. За редакторськимопрацюванням своїх творів до Б. Каськівазвертаються В. Задерацький (Концерт дляскрипки), В. Кікта (Струнний квартет), Р. Лянуа(Струнний квартет “Lamento”). Багато п’єсвідредагованих Б. Каськівим вміщені у серіяхзбірників “Пьесы советских композиторов дляскрипки и фортепіано”, “Пьесы украинскихкомпозиторов для скрипки и фортепиано”, “Новыесочинения советских композиторов для скрипкии фортепиано”.

Багатогранний редакторськотранскрипторськийдоробок Б. Каськіва посів помітне місце унавчальновиховному процесі і концертнійдіяльності. Кожен з названих скрипкових творіввпроваджений до програмних вимог навчальнихмузичних закладів різних рівнів. Ці твори постійновиконуються студентами на традиційних класних,сольних концертах, у виступах солістів зсимфонічним, камерним оркестрами, квартетнихта ансамблевих виступах як в Україні, так і убагатьох країнах світу.

Богдан Дмитрович Каськів виховав не однепокоління відомих музикантів – солістів, педагогів,артистів оркестру. Серед них: ректорЛНМА ім. М. Лисенка, народний артист України,кандидат мистецтвознавства, професор І. Пилатюк;народний артист України, завідувач кафедрикамерного ансамблю ЛНМА ім. М. Лисенка,професор А. Микитка: заслужений діяч мистецтв


92

України, професор ЛНМА ім. М. ЛисенкаО. Когут; народний артист України, професорІнституту мистецтв Прикарпатського університетуім. В. Стефаника П. Терпелюк; заслужений діячмистецтв України, професор ЛНМА ім.М. Лисенка, диригент камерного оркестру“Віртуози” С. Бурко; кандидат мистецтвознавства,професор ЛНМА ім. М. Лисенка В. Заранський;доцент Харківського державного університетумистецтв ім. І. Котляревського С. Євдокимов;доцент ЛНМА ім. М. Лисенка Т. Сиротюк, викладачЖеневської консерваторії О. Каськів [5, 59 – 60].

У класі Б. Каськіва навчалися відомі сьогоднівикладачі музичних навчальних закладів І – ІІрівня акредитації – завідувач струнним відділомДрогобицького музичного училища Г. Онуфрик,викладачі різних училищ України Д. Григорчук,Н. Макух, О. Кузьм’як, Н. Мальчицький,М. Іванів, М. Андрухів, Л. Аргатюк, С. Лесюк,І. Якимова та ін.

Артисти оркестрів, які опанували таємниці грина скрипці у класі Богдана Дмитровича, успішнопрацюють у Польській народній республіці(Л. Осіпова, А. Півнова, О.Тельвах – м. Жешув;О. Лежанський, Я. Косяк – м. Катовіце), вНімеччині (О. Якименко, В. Руснак), у США(В. Щесюк, Г. Конрад), у США (Т. Бутковська –м. Чикаго; З. Богачек – м. Вашингтон). Росії(Л. Данилик – м. СанктПетербург), Канаді(В. Бойчук – м. Торонто), Словаччині (І. Догович– м. Кошице), Швейцарії (В. Раденко), Іспанії(Д. Мирончик), а також в Україні: уДніпропетровську (О. Чайковська), Чернівцях(Ю. Луцейко, О. Брицька), Ужгороді (В. Юрош,І .Роман), Києві (О. Федорюк, О. Скиба), ІваноФранківську (В. Макарук), Рівному (Л. Луцик,І. Чичила), Хмельницькому (Д. Коваль), у Львові(Р. Сокрута, П. Лесюк, М. Миц, М. Миронко,Ю. Олійник, І. Гавришкевич, С. Стречен,Д. Пахолків, І. Тітик).

З ініціативи Б. Каськіва свої майстеркласи накафедрі провели відомі у світі музиканти Олег

Криса, Богодар Которович, Роберт Канетті,Йосиф Копельман, Альберто Лисий, ЛівіуПрунару, Сю Лі Чін, що дало можливістьстудентам і педагогам Львівської національноїмузичної академії ім. М. Лисенка ближчеознайомитись з європейською та американськоюскрипковими школами [5, 62].

Висновки. Успіхи численних учнів, великаконцертна діяльність, редакторська таперекладацька праця, участь в журі багатьохміжнародних, республіканських, регіональнихконкурсів, виступи у пресі, на радіо, телебаченні –все це свідчить про те, що Богдан Дмитрович Каськівавторитетний педагог і талановитий музикант, якийзробив вагомий внесок у розвиток львівськоїскрипкової школи. За свої здобутки він удостоєнийвченого звання професора, почесного званнязаслуженого діяча мистецтв України, нагородженийчисленними грамотами. Важливо ще й те, що всі цівідзнаки не похитнули його вродженої інтелігентності,скромності та доброзичливості.

1. Козлов В. Контрасти захоплюють /В. Козлов // Високий замок. – 1997. – 28жовтня.

2. Козлов В., Цірікус К. Фестиваль “ВіртуозиКраїни” / В. Козлов, К. Цірікус. – Культура іжиття. – 1984. – 12 серпня.

3. Менухин И. “Странствия” / И. Менухин.– М., 2008. – 688 с.

4. Сагайдак В. Львів’яни відкрили французамочі на нашу культуру / В. Сагайдак // Високийзамок. – 1977. – 21 жовтня.

5. Сиротюк Т. Б.Каськів. Творчий портрет /Т. Сиротюк. – Львів: Вид. ЛНМА ім. М. Лисенка,2011. – 96 с.

6. Старух Т. Львовская золотая осень /Т. Старух // Советская музыка. – 1984. – № 2.

7. Павлій Г. Львів – музичний / Г. Павлій //Культура і життя. – 1978. – 27 квітня.

8. Швець Н. Львів фестивальний / Н. Швець// Вільна Україна. – 1982. – 26 травня.



“Ідеал національної самостійності в усякім погляді, культурнім і політичнім, лежить для нас поки що... поза межами можливого. Та не забуваймо ж, що тисячні стежки, які ведуть до його здійснення, лежать просто-таки під нашими ногами, і що тільки від нашої свідомості того ідеалу, від нашої відданості йому буде залежати, чи ми підемо тими стежками до нього, чи може звернемо на якість інші стежки”.

Іван Франко видатний український письменник, громадський і політичний діяч


93 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Постановка проблеми . Одним ізважливих елементів стабільногорозвитку малого бізнесу є його

забезпечення фаховими керівниками –менеджерами, здатними вирішувати складніорганізаційні, управлінські та економічні завданняв умовах нестабільності і ризику, опираючись нелише на власний або чужий, переважно гіркийдосвід, а на систему фахових знань, умінь,навичок та передового досвіду ефективногогосподарювання. Тому, важливою складовоюуспіху майбутнього менеджера в галузіпідприємництва є його готовність доорганізаційноекономічної діяльності в маломубізнесі.

Провідна ідея концепції готовності полягає в

тому, що зміст освіти і процес підготовкимайбутніх фахівців повинен бути зорієнтованим напрофесійну і соціальну мобільність, гнучкість іадаптивність на ринку, здатність вирішуватискладні соціальноекономічні і управлінськіпроблеми.

Важливим елементом дослідження виступаєаналіз змісту і структури готовності, зокрема їїскладових і критеріїв.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Поняття організаційноекономічної діяльності булорозглянуто і розкрито в роботах автора. Загальніпроблеми готовності до професійної діяльностіпідняті в роботах М.І. Дяченка, Л.А. Кандибовича,В.А. Моляко, В.А. Сластьоніна, Р.Т. Сімко.Проблеми готовності до професійної економічної

Михайло Мащакевич, доцент кафедри менеджменту та адмініструванняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІВ МАЛОМУ БІЗНЕСІ ЯК СКЛАДОВА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ

У статті розглянуто підходи до формування поняття готовності до організаційно-економічноїдіяльності в малому бізнесі, розкрито зміст її основних складових, визначено критерії і рівні сформованостіготовності майбутніх менеджерів до організації і здійснення економічної діяльності в малому бізнесі.

Ключові слова: організаційно-економічна діяльність, готовність до діяльності, структура ікомпоненти готовності до організаційно-економічної діяльності, рівні сформованості готовності, системаорганізаційно-педагогічних умов.

Літ. 18.

Михаил Мащакевич, доцент кафедры менеджменту и администрированияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ФОРМИРОВАНИЕ ГОТОВНОСТИ К ОРГАНИЗАЦИОННО-ЭКОНОМИЧЕСКОЙДЕЯТЕЛЬНОСТИ В МАЛОМ БИЗНЕСЕ КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ ПОДГОТОВКИ

БУДУЩИХ МЕНЕДЖЕРОВВ статье рассмотрены подходы к формированию понятия готовности к организационно-экономической

деятельности в малом бизнесе, раскрыто содержание ее основных составляющих, определены критерии иуровни сформированости готовности будущих менеджеров к организации и осуществления экономическойдеятельности в малом бизнесе.

Ключевые слова: организационно-экономическая деятельность, готовность к деятельности,структурна и компоненты готовности к организационно-экономической деятельности, уровни

сформиваности готовности, система организационно-педагогических условий.

Mykhaylo Mashchakevych, Docent of Management and Administration DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

FORMING OF READINESS TO ORGANIZATION AND ECONOMICACTIVITY IN SMALL BUSINESS AS A PART OF TRAINING OF FUTURE MANAGERS

The article deals with the approaches of formation of the concept of readiness to the organizational andeconomic activity in small business. The content of its main components is revealed. The criteria and levels of formationof readiness of future managers to the organization and realization of economic activity in small business are determined.

Keywords: organizational and economic activity, readiness to the activity, structure and components ofreadiness to the organizational and economic activity, levels of formation of readiness, system of organizational andpedagogical conditions.


© М. Мащакевич, 2013

УДК 378.015.6:334.722

94

або управлінської діяльності знайшли своєвідображення в працях Б.М. Жебровського(професійної готовності директора школи доуправління якістю освіти); С.М. Тарасової(готовності менеджерів фінансовоекономічногопрофілю до управлінської діяльності) Г.О. Савченко(готовності фахівців банківської справи доаналітичної діяльності); О.В. Тополь (готовностімолоді до вибору професії в галузі підприємницькоїдіяльності); Л.Е. ОрбанЛембрик, Л.М. Карамушки(формування психологічної готовності доуправління) та ін.

Мета дослідження: визначення та обґрунтуванняпоняття готовності до організаційноекономічноїдіяльності в малому бізнесі, її складових, критеріївоцінки.

Виклад основного матеріалу. Аналізнаукових джерел свідчить, що існують різніпідходи до визначення понять “готовність”,“професійна готовність”, “готовність додіяльності”, їх структури та складових.

В.А. Сластьонін виділяє наступні складовіпрофесійної готовності фахівця до діяльності [11]:1) психологічна готовність – сформованістьпевного ступня спрямованості на професійнудіяльність; практична готовність – наявністьсформованих на прогнозованому рівні професійнихумінь і навичок; науковометодична готовність –передбачає володіння певним обсягом суспільнополітичних, психологопедагогічних і спеціальнихзнань, необхідних для професійної діяльності;фізична готовністьвідповідність стану здоров’ята фізичного розвитку вимогам професійноїдіяльності і професійної працездатності;психофізіологічна готовність – наявністьвідповідних передумов для професійної діяльностій оволодіння певною спеціальністю професійнозначущих рис особистості.

Значний практичний інтерес представляютьпраці В.О. Моляко [6 – 9], в яких автор даєвизначення готовності як складного особистісногоутворення, системи якостей і властивостейособистості, які у своїй сукупності дозволяютьособі виконувати конкретну діяльність [6]. Такожвиділяється три рівні готовності до професійноїдіяльності: рівень непрофесійної, перед професійноїі професійної підготовки. При цьому, рівеньпрофесійної підготовки поділяється на власнепрофесійний (виконання діяльності з фаховоюпідготовкою) і професійної майстерності (увипадку подальшого накопичення суб’єктомдосвіду роботи, що виконується з високоюякістю). Також надається класифікація рівнівготовності: високийсамостійність у постановці ірозв’язанні нових задач, адекватність оцінки і

самооцінки професійно важливих якостей,здатність до ефективного вирішення задач вумовах дефіциту часу і т.д., середній – рівеньвияву наведених якостей; низький – невміннясамостійно ставити і розв’язувати трудні задачі,неадекватна оцінка і самооцінка професійноважливих особливостей тощо [7 – 9].

Автори [3] розглядають наступні компонентиготовності: мотиваційний (відповідальність завиконання завдань, почуття обов’язку);орієнтаційний (знання й уявлення про особливостіта умови діяльності, вимоги до особистості);операційний (володіння способами та прийомамидіяльності, необхідними ключовими компетенціями);вольовий (самоконтроль, самомобілізація, вмінняуправляти діями);оцінний (самооцінка своєїпідготовленості і відповідність процесурозв’язання завдань).

Аналізуючи різні дослідження Р.Т. Сімкоконстатує, що загалом всі компоненти готовностізнаходяться в тісному взаємозв’язку, взаємодії івзаємозалежності, а сама готовність до діяльностіскладається з трьох блоків: 1) сенсорнаорганізація індивіда – показники, що відповідаютьбіофізичним характеристикам суб’єктадіяльності; 2) показники. Що відповідаютьрізноманітним умовам виконання трудовоїдіяльності; 3) набір психічних властивостей, станіві процесів (психологічний рівень) [12].

З позицій нашого дослідження значнийпрактичний інтерес представляє готовність напочатковому етапі здійснення підприємницькоїдіяльності.

Так, під готовністю старшокласників до виборупрофесії сфери підприємницької діяльності мирозуміємо інтегроване особистісне утворення якевключає спрямованість на роботу в цій сфері(мотиви, потреби, інтереси, ціннісні орієнтації таін.), професійну самосвідомість (здатність досамоконтролю, самовдосконалення і професійногосамовизначення), професійноопераційну підструктуру (наявність спеціальних знань, умінь,навичок), комплекс індивідуальнотипологічнихособливостей і професійноважливих якостей, щозабезпечують високу ефективність функціонуваннялюдини в сфері підприємництва [14, 74].

О.В. Тополь виділяє мотиваційний, психологічний,професійнопрактичний і функціональновизначальний компоненти і визначає їх структурунаступним чином [14, 74].

1) мотиваційний компонент : сформованість ієрархії ціннісних орієнтацій,

зміст яких відповідає спрямованості надосягнення успіху в підприємницькій діяльності;

сформованість ієрархії мотивів, наявність



95 Молодь і ринок №8 (103), 2013

прагнення до задоволення матеріальних тадуховних потреб; самореалізації тасамоствердження; соціальної взаємодії та визнання;

наявність спонукальних особистих якостей(потяг до лідерства, незалежності, досягненняуспіху, честолюбство);

наявність стійкого інтересу до підприємницькоїдіяльності.

2) мотиваційний компонент: сформованість спеціальних знань; сформованість конструктивних умінь

(винахідливості творчості, активності,практичності, здатності приймати рішення і братина себе відповідальність);

сформованість організаторських вмінь; сформованість комунікативних умінь;3) психологічний компонент: сформованість професійноважливих якостей

особистості (цілеспрямованості, самостійності,ініціативності, рішучості, наполегливості,впевненості, самовладання, творчого потенціалу,здатності до лідерства та ризику);

4) функціональновизначальний компонент: сформованість профінформаційних знань,

зокрема про професії у сфері підприємницькоїдіяльності;

сформованість оцінних здібностей; наявність особистої програми професійного

становлення.; здатність до оптимального професійного

самовизначення.Щодо готовності індивіда до здійснення

управлінської діяльності, то вона передбачає [10, 62]:1) наявність загальних і спеціальних

здібностей, інтересу до зазначеної діяльності;2) потенційну здатність приймати ризиковані

рішення, вирішувати складні завдання, долатинапружені ситуації заради поставленої мети таактивно діяти за екстремальних умов (дефіцитчасу, порушення технологічного процесу тощо),тобто бажання і можливість розсудливоповодитись під тиском зазначених стресовихнавантажень;

3) внутрішню налаштованість діяти всередовищі що швидко змінюється;

4) володіння спеціальними знаннями івміннями;

5) ціннісне ставлення до професіоналізму;6) сформованість уявного образу “Я”, тобто

чіткого уявлення про свою управлінську кар’єру;7) уміння здійснювати самооцінку, самоаналіз,

самоконтроль.Оскільки діяльність в бізнесі завжди пов’язана

зі значним ризиком та невизначеністю, колинеобхідно приймати рішення в досить короткий

термін при недостатності інформації, то тут можнаговорити про діяльність в напружених ситуаціях.І в цьому плані певний практичний інтереспредставляє робота М.І. Дяченко та ін. [1].

Стан готовності переважно обумовлюєтьсястійкими особливостями, що властиві данійлюдині. Але він не представляє собоюперенесення якостей і станів в нову ситуацію,просту їх актуалізацію; здійснюють вплив і тіконкретні умови, в яких здійснюється діяльність.До числа зовнішніх і внутрішніх умов, щообумовлюють готовність, необхідно віднести:зміст задач, їх важкість, новизну, творчийхарактер; обстановку діяльності, прикладповедінки оточуючих; особливості стимулюваннядій і результатів; мотивацію, намагання досягтитой чи інший результат; оцінку ймовірності йогодосягнення; самооцінку власної підготовленості;стан здоров’я і фізичне самопочуття; власнийдосвід мобілізації сил на вирішення завданьвеликої важкості; вміння контролювати ірегулювати рівень власного стану готовності;вміння самонастроюватись, створюватиоптимальні внутрішні умови для майбутньоїдіяльності [1, 35].

Авторами роботи [1] вказується, що длявиникнення стану готовності до складних видівдіяльності необхідно:

усвідомлення вимог суспільства, колективу,власних потреб або поставлених завдань іншимилюдьми;

усвідомлення цілей, вирішення яких призведедо задоволення потреб або виконанняпоставлених завдань;

осмислення і оцінка умов, в яких будутьпроходити майбутні дії, актуалізація досвіду, щопов’язаний в минулому з вирішенням задач івиконанням подібних вимог;

визначення на основі досвіду і оцінкимайбутніх умов діяльності найбільш імовірних ідопоміжних способів вирішення задач чивиконання вимог;

прогнозування прояву своїх інтелектуальних,емоційних, мотиваційних і вольових процесів,оцінка співвідношення своїх можливостей, рівнявимог і необхідності досягнення певногорезультату;

мобілізація силу відповідності з умовами ізавданнями, самомовнушення в досягненні цілей.

Таким чином стан готовності має складнудинамічну структуру і включає в себе наступнікомпоненти [1, 37]:

мотиваційний (відповідальність за виконаннязавдань, почуття обов’язку);

орієнтаційний (знання і уявлення про


96

особливості і умови діяльності, вимоги її доособистості);

операціональний (володіння способами іприйомами діяльності, необхідними знаннями,навичками, уміннями, процесами аналізу, синтезу,порівняння, узагальнення тощо);

вольовий (самоконтроль, самомобілізація,вміння управляти діями, з яких складаєтьсяпроцес виконання обов’язків);

оціночний (самооцінка своєї підготовленостіі відповідності до процесу вирішення професійнихзавдань оптимальним чином).

Достатня розвинутість і вираженість цихкомпонентів і їх цілісності – показник високогорівня готовності спеціаліста, його активності,самостійності, творчості в процесі діяльності.Недостатня розвинутість і вираженість їх свідчитьпро непідготовленість, незавершені формуванняготовності, про її низький рівень [1, 37].

Стан готовності особистості до діяльностінеобхідно розуміти як складне утворення. Вономає динамічну структуру, між компонентами якогоіснують функціональні залежності. Намагаючисьзадовольнити свої потреби, людина в практичнійдіяльності на основі внутрішньої активності(біологічної, фізіологічної і психологічної) реалізуєпевну мету. Як правило людина реалізує дві груписвоїх можливостей, неспецифічні і специфічні, якіє складовими його готовності до діяльності.

При цьому, неспецифічні можливостіхарактеризуються активним використаннямзасобів і способів, які є спільними для вирішеннябагатьох задач, підтримкою внутрішньої рівноваги,мобілізацією власного досвіду, почуттів, волі длявирішення життєвих завдань. В цьому полягаєважливий прояв загальної активності і цілісностіособистості. Специфічні можливості як складовіготовності знаходять своє відображення вособливому професійно загостреному розвиткустійких якостей і властивостей особистості(скерованості, характеру, рівня амбіцій тощо), атакож такої їх активності, як б строго відповідалавимогам вирішення завдань, умовам і часу [1, 38].

Г.О. Савченко розглядає готовність майбутніхфахівців банківської справи до аналітичноїдіяльності як інтегроване особистісне утворення,представлене єдністю мотиваційного, змістового,процесуального та рефлексивного компонентів,що забезпечують конструктивну взаємодіюособистості з професійним середовищем шляхомотримання особистистісно значущого йадекватного вимогам соціуму результатуаналітичної діяльності. Це процес, який необмежується змістом набутого досвіду, аґрунтується на актуалізованому прагненні до

особистісного та професійного зростання[16, 8].

При цьому, мотиваційний компонент готовностідо аналітичної діяльності засобами моделюваннявиявляється в позитивному ставленні до аналізуоб’єктів. Він розглядається як провідний увзаємозв’язку всіх компонентів, виконуєрегулятивну функцію та забезпечує основу дляпрофесійної мотивації. Шляхом усвідомленняпотреб, мотивів діяльності індивід проходить дорозуміння, що задовольнити потреби можна тількиза умов досягнення мети, тому формуваннямотиваційного компонента означеної готовностіпов’язане з розвитком особистої якості –цілепокладання.

Змістовий компонент включає засвоєні знанняпро моделювання як засіб аналітичної діяльностіз вивчення фінансовоекономічних об’єктів.Спираючись на визначення Є. КабановоїМеллер,що сформований прийом діяльності включаєзнання прийому та володіння ним, визначено певніприйоми аналітичної діяльності до кожного зетапів. Тому процесуальний компонентпередбачає безпосередньо аналітичну діяльністьзасобами моделювання майбутнього фахівцябанківської справи на основі використаннявідповідних прийомів у процесі навчання у ВНЗ[16, 8].

Водночас аналітична діяльність студентів уВНЗ дає змогу створити картину власноїпрофесійної індивідуальності, допомагає розвиткуздатності до рефлексії, самооцінки власноїпідготовленості, що лежить в основі формуванняпотреби до самоосвітньої діяльності, самовдосконалення.У цьому полягає рефлексивний компонент.

С.М. Тарасова визначає “готовність доуправлінської діяльності” як інтегрованепедагогічною системою утворення особистості,що характеризує її вибіркову активність припідготовці та включенні в діяльність [13].

Визначається структура готовності майбутніхменеджерів до управлінської діяльності звіднесенням до неї мотиваційної, інформаційної,психологічної і рефлексивної складової [17].

1. Мотиваційна складова готовності маєскладну динамічну структуру, компоненти якоїпевним чином субпідрядні, взаємозалежні івзаємообумовлені. При цьому найбільшзначущими компонентами досліджуваногофеномену вчені визначають стійкий професійнийінтерес і адекватний тип професійної мотивації.

Критеріями сформованості мотиваційногокомпоненту виступають такі показники: інтересдо професії менеджера і процесу управління;рівень сформованості відповідальності;



97 Молодь і ринок №8 (103), 2013

конкурентоспроможність; рівень домаганьзайняти лідерську позицію в колективі;спрямованість на професійну самоосвіту ісамовиховання.

2. Інформаційна складова базується надіяльнісноособистісному підході, ґрунтуючись наякому, визначається система знань, яка поєднуєкомплекс теоретичних положень, які є основоюдля виконання менеджером своїх функцій, тарізних підходів щодо способів їх реалізації, щодоцільно формувати в начальновиховномупроцесі.

Критеріями сформованості інформаційногокомпоненту є: рівень сформованості знань фахівцівпро сутність, функції, форми та способи здійсненняуправлінської діяльності: рівень знань зекономічних, фінансових, управлінських дисциплін,з організації управління колективом; рівеньзастосування одержаних знань в професійнійдіяльності.

3. Психологічна складова виявляється всформованості професійноважливих якостей.Необхідною і достатньою умовою визначення цихякостей сучасного менеджера є відповідність докваліфікаційних вимог. При цьому доцільнимявляється розподіл цих вимог на загальні таспеціальні.

Критеріями сформованості психологічногокомпоненту є рівень сформованості особистіснихякостей : почуття громадського обов’язку;моральна стійкість; ініціативність; оперативність;обов’язковість; уміння доводити почату справудо кінця, вимогливість; самодисципліна;працездатність; енергійність; стресостійкість;організованість; комунікативність; старанність іточність в роботі.

4. Рефлексивна складова полягає в здатностідо співвіднесення своїх індивідуальнихособливостей з вимогами певної професії. Такеуможливлюється за умов сформованості умайбутніх менеджерів здатності до адекватноїсамооцінки, що найефективніше формується назасадах діяльнісноособистісного підходу.

Критеріями сформованості рефлексивногокомпоненту є об’єктивність співвіднесення своїхіндивідуальних особливостей з кваліфікаційнимивимогами до професії менеджера.

Відповідно до структури і критеріїв С.М. Тарасовавизначає три рівні сформованості у майбутніхменеджерів фінансовоекономічного профілюготовності до управлінської діяльності: низький,середній і високий [17].

З методологічної точки зору значнийпрактичний інтерес представляє підхід, щодозмісту і структури психологічної готовності

керівників закладів середньої освіти доуправлінської діяльності, запропонованийЛ.М. Карамушкою [2].

Зокрема вказується, що психологічнаготовність – це система мотивів, знань, умінь інавичок, особистісних якостей, які забезпечуютьефективність управління освітніми закладами.

За своєю структурою психологічна готовністьє складним, багатоаспектним особистіснимутворенням з такими функціонально пов’язанимиміж собою та взаємообумовленими компонентами[9, 75]: а) мотиваційний – сукупність мотивів,адекватним цілям та завданням управлінськоїдіяльності; б) когнітивний – сукупність знань зуправлінської діяльності; в) операційний –сукупність умінь та навичок практичноговирішення управлінських завдань; г) особистісний– сукупність важливих для управлінськоїдіяльності особистих якостей.

Формування психологічної готовності доуправління ґрунтується на спеціальній системіпсихологічних умов з такими основнимиелементами [2]: 1) визначення змісту психологічноїпідготовки керівників; 2) розроблення системиметодів та форм навчання управлінськогоперсоналу; 3) диференціації змісту та формпсихологічної підготовки з урахуванням специфікидіяльності різних менеджерів освіти; 4) формуванняпозитивної мотивації керівників освітніх закладівдо психологічної підготовки.

Можна констатувати, що готовність допрофесійної діяльності формується в процесінавчання у ВНЗ, є результатом фаховогосамовизначення, професійної підготовки, розвиткуособистості.

Під організаційноекономічною діяльністю вмалому бізнесі розуміється здійснюванийлюдиною (в нашому випадку керівником,менеджером, власником) цілеспрямованийінтелектуальноматеріальний процес установленнявідносин, зв’язків, залежностей, побудови форм іпроцедур по забезпеченню ефективної економічноїдіяльності малого підприємства (індивіда) [4].

Виходячи з вищезазначеного готовністьмайбутніх менеджерів до організаційноекономічної діяльності в малому бізнесі мивизначаємо як інтегроване особистісне утворенняпредставлене єдністю мотиваційного,когнітивного, операційного і особистісноговольового компонентів, що дозволяє індивідувключатись і здійснювати ефективну діяльністьв малому бізнесі [5].

Мотиваційна складова має складну динамічнуструктуру із взаємообумовленими компонентами,серед яких визначається стійкий професійний


98

інтерес до діяльності в даній сфері і адекватнийтип мотивації.

Когнітивна складова визначається системоюзнань, які є основою для виконання менеджерамипідприємницьких функцій, та різних підходів щодоспособів їх реалізації.

Операційна складова – це комплекс умінь інавичок, що забезпечують успішність здійсненняорганізаційноекономічної діяльності.

Особистісна складова – сукупність важливихособистісних якостей для здійсненняпідприємницької та управлінської діяльності.

Нами визначено три рівні сформованості вмайбутніх менеджерів готовності доорганізаційноекономічної діяльності в маломубізнесі: початковий, середній, професійний.

Для студентів з початковим рівнемсформованої готовності характерні: наявністьзагальних уявлень про підприємство і малийбізнес, про особливості, сутність, функції таспособи здійснення підприємницької діяльності;несистематизовані, поверхневі знання зекономічних і управлінських дисциплін, організаціїта ведення бізнесу, управління персоналом малихпідприємств; несформовані або слабо сформованіуміння застосовувати одержані знання практичнійдіяльності; слабо розвинуті організаційні вміннята навички комунікативної взаємодії; нестійкийінтерес до підприємницької діяльності,неадекватна самооцінка власних можливостей.

Для студентів із середнім рівнемсформованості готовності до організаційноекономічної діяльності характерні: усвідомленезасвоєння необхідних знань, вміння застосовуватинабуті знання в стандартних ситуаціях пов’язанихз майбутнього професійною діяльністю;достатньо розвинуте почуття обов’язку, частковосформовані комунікативні та організаторськіуміння, наявні елементи ініціативності,відповідальності за доручену справу; інтерес допрофесії керівника і організатора бізнесу доситьстійкий, зумовлений суспільним значеннямпрофесії, наявна спрямованість на професійнусамоосвіту; наявна спрямованість на професійнусамоосвіту, занижена самооцінка можливостей,недостатня впевненість у власних силах.

Студенти високого рівня сформованостіготовності до організаційноекономічної діяльностів малому бізнесі володіють системоюпрофесійних знань як щодо сутності, функцій,форм та способів здійснення підприємницькоїдіяльності, так і з економічних, фінансових,управлінських дисциплін, з управління персоналом;уміють застосовувати набуті теоретичні знанняяк у стандартних, так і у нестандартних ситуаціях

професійної діяльності; мають належносформовані навички комунікативної взаємодії,організаційні вміння; їм притаманна ініціативність,самодисципліна, високий рівень стресостійкості;мотивами оволодіння керівною діяльністю вмалому бізнесі виступають мотиви само проявув суспільстві, спрямованість на професійнусамоосвіту і самовиховання поєднуються ізволодінням методами самоосвіти і самовиховання;адекватна самооцінка своїх можливостей.

Висновки. Проблеми готовності допрофесійної діяльності завжди були в полі зорунауковців і практиків.

З одержанням Україною незалежності іформуванням ринкових відносин посталипроблеми формування психологічної і професійноїготовності до різних видів економічної тауправлінської діяльності.

На основі проведених досліджень намизапропоновано авторське трактування готовностімайбутніх менеджерів до організаційноекономічної діяльності в малому бізнесі, розкритозміст її складових, визначено три рівнісформованості готовності: початковий, середній,професійний.

Формування готовності до організаційноекономічної діяльності ґрунтується на спеціальнійсистемі організаційнопедагогічних умов знаступними основними елементами:

1) визначення поняття і змісту готовностімайбутніх менеджерів до організаційноекономічної діяльності в малому бізнесі;

2) розробка підходів, системи форм і методівпідготовки фахівців;

3) формування позитивної мотивації майбутніхменеджерів до здобуття системи знань і уміньпідприємницької діяльності.

Важливим елементом в цьому процесі єстворення системи відбору здатних допідприємницької діяльності слухачів та їхподальшою спеціалізованою підготовкою зарахунок варіативної складової освітньопрофесійної програми підготовки фахівців.

1. Готовность к деятельности в напряженныхситуациях: Психол. аспект / М.И. Дяченко,Л.А. Кандыбович, В.А. Пономаренко. – Мн.:Изд-во “Университетское”, 1985. – 206 с.

2. Карамушка Л.М. Формування психологічноїготовності керівників закладів середньої освітидо управлінської діяльності. / Л.М. Карамушка// Освіта і управління. – 1998. – Том. 2. – №1.– С. 75 – 80.

3. Життєва компетентність особистості:Науково-методичний посібник / [за ред.



99 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Л.В. Сохань, І.І. Єрмакова, Г.М. Несен] – К.:Богдана,2003. – 520 с.

4. Мащакевич М.В. Особливості організаційно-економічної діяльності в малому бізнесі /М.В. Мащакевич // Молодь і ринок. – 2011. –№3. – С. 109 – 113.

5. Мащакевич М.В. Готовність до організаційно-економічної діяльності в малому бізнесі як складовапрофесіоналізму майбутніх менеджерів /Михайло Мащакевич // Збірник тез доповідейМіжнародної науково-практичної конференції“Економіка-Менеджмент-Освіта: проблемита перспективи взаємодії”, – Дрогобич:Видавництво ДДПУ імені Івана Франка, 2012.– С. 261 – 263.

6. Моляко В.А. Психология творческойдеятельности / В.А. Моляко. – К.: Знание,1978.– 48 с.

7. Моляко В.А. Психологічна готовність дотворчої праці / В.А. Моляко. – К.: Знання, 1989.– 48 с.

8. Моляко В.А. Техническое творчество,трудовое воспитание / В.А Моляко. – М.:Знание,1985. – 80 с.

9. Моляко В.А. Психологическая готовностьк труду на современном производстве / В.А. Моляко,М.Л. Смульсон. – К.: Знание, 1985. – 14 с.

10. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія професійноїуправлінської діяльності / Л.Е. Орбан-Лембрик //Освіта і управління. – 2005. – Т. 8. – №3 – 4. –С. 58 – 66.

11. Сластенин В.А. Формирование личностиучителя советской школы в процессепрофессиональной подготовки / В.А. Сластенин.– М.: Просвещение, 1976. – 160 с.

12. Сімко Р.Т. Поняття готовності допрофесійної діяльності на сучасному етапі

розвитку психологічної науки. / Р.Т. Сімко //Проблеми сучасної психології. – 2011. – Випуск15. – С. 415 – 425.

13. Тарасова С.М. Формування у майбутніхменеджерів готовності до управлінськоїдіяльності./ С.М. Тарасова // Наукові записки.– Випуск 58. – Серія: Педагогічні науки. –Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. –2004. – С. 258 – 263.

14. Тополь О.В. Готувати до підприємництва/ О.В. Тополь // Рідна школа. – 1997. – №10. –С. 74 – 76.

15. Тополь О.В. Формування готовностістаршокласників до вибору професії у сферіпідприємницької діяльності: автореф. дис...канд. пед. наук: 13.00.04 / Тополь О.В; Ін-тпедагогіки АПН України. – К., 1997. – 20 с. –укp.

16. Формування готовності майбутніхфахівців банківської справи до аналітичноїдіяльності засобами моделювання Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Савченко Г.О.;Харківський національний педагогічнийуніверситет імені Г.С. Сковороди. – Х., 2006.–20 с. – укр.

17. Формування у майбутніх менеджерівготовності до управлінської діяльності:Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 /Тарасова С.М.; Кіровоградський державнийпедагогічний університет імені ВолодимираВинниченка – К., 2006. –20 с. – укр.

18. Формування професійної готовностідиректора школи до управління якістю освіти:Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 /Б.М. Жебровський; Ін-т педагогіки і психологіїпроф. освіти АПН України. – К., 2002. – 20 с.– укр.



До дня народження Івана Франка Усю Дрогобиччину – міста Дрогобич, Борислав, Самбір, Стрий, села Ясеницю

Сільну, Підбуж, Урож, Винники, Мокряни, Унятичі, Добрівляни, Вацовичі, Волю Якубову, Довге, Медвежу та багато інших – Франко сходив пішки. Тут він мав вірних друзів серед селян.

“Ти мій рід, ти дитина моя, Ти вся честь моя й слава, В тобі дух мій, будуще моє, І краса, і держава!”


100

Постановка проблеми. Нагальноювимогою до сучасної вищої освіти, якавипливає із загальної інформатизації

життя світової спільноти, є необхідністьвсебічного використання у навчальному процесіновітніх інформаційних технологій. Набуттяелектронної грамотності у процесі оволодіння якосновним фахом, так і іноземною мовою дляпрофесійного спілкування (ІМПС) підноситьякість отриманої студентами освіти на вищийщабель та робить їх більшконкурентоспроможними на ринку праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.У зазначеному контексті використання ІТ длянавчання ІМПС набуває безумовної актуальності,про що свідчить низка праць вітчизняних ізарубіжних дослідників (П.Г. Асоянц, В.В. Бебих,М.Ю. Бухаркіна, О.М. Ільянцева, Т.В. Карамишева,

Н.О. Куцева, Л.І. Морська, Є.Л. Носенко, І.М. Павлова,Є.С. Полат, С.В Радецька, П.І. Сердюков,І.А. Федорова, Г.С. Чекаль, T. Boswood, C. Jones,J. Schreck) Однією з зазначених технологій єтехнологія вебквест (ВК) або вебпроект,розробкою якого ми й займаємося.

Об’єктом дослідження, що презентується у данійстатті, є навчання майбутніх економістів професійноорієнтованої англійської мови, а предметом –навчання студентівтретьокурсників робити уснийвиступ за фаховою тематикою у супроводікомп’ютерної презентації. З огляду на визначені об’єктта предмет дослідження, сформулюємо мету даноїпублікації – описати процедуру розробки ВК, виконуючиякий студенти набувають фахових предметних знань іодночасно вчаться застосовувати набуті знання усимульованій пошуководослідницькій діяльності.

Виклад основного матеріалу. Наведемо,

УДК 378.09:004

Наталія Лямзіна, старший викладач кафедри іноземних мовЛьвівської комерційної академії, м. Львів

РОЗРОБКА ВЕБ-КВЕСТУ ЯК ЗАСОБУ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО УСНОГО ВИСТУПУ

У СУПРОВОДІ КОМП’ЮТЕРНОЇ ПРЕЗЕНТАЦІЇУ статті описані етапи розробки веб-квесту “Joining a Global Company”, спрямованого на оволодіння

майбутніми економістами уміннями підготовки професійно орієнтованого усного виступу у супроводікомп’ютерної презентації. Автор спирається на зарубіжний досвід підготовки веб-квестів з навчанняанглійської для професійного спілкування та адаптує його до умов навчання в українському контексті.

Ключові слова: веб-квест, професійно орієнтоване навчання, усний виступ, комп’ютерна презентація.

Рис. 2. Літ. 11.

Наталия Лямзина, старший преподаватель кафедры иностранных языковЛьвовской коммерческой академии, г. Львов

РОЗРАБОТКА ВЕБ-КВЕСТА КАК СПОСОБА ОБУЧЕНИЯ БУДУЩИХЕКОНОМИСТОВ ПРОФЕСИЙНО-ОРИЕНТИРОВАННОМУ УСНОМУ

ВЫСТУПЛЕНИЮ В СОПРОВОЖДЕНИИ КОМПЬЮТЕРНОЙ ПРЕЗЕНТАЦИИВ статье описаны этапы разработки веб-квеста “Joining a Global Company”, направленного на

овладение будущими экономистами умениями подготовки профессионально ориентированного устноговыступления в сопровождении компьютерной презентации. Автор использует зарубежный опыт подготовкивеб-квестов для обучения английскому языку для профессионального общения и адаптирует его к условиямобучения в украинском контексте.

Ключевые слова: веб-квест, профессионально-ориентированное обучение, устное выступление,

компьютерная презентация.

Natalie Lyamzina, senior teacher of the department of foreign languages, Lviv academy of commerce

STEPS OF CONSTRUCTING WEBQUEST AS THE WAY OF TEACHING PROSPECTIVEECONOMISTS’ SKILLS IN MAKING ORAL PROFESSIONAL TALKS IN EGLISH

ACCOMPANIED BY COMPUTER PRESENTATIONThe paper describes “Joining a Global Company” webquest aimed at students’ of economics, namely

developing their presenting skills (oral talk and computer presentation). The author makes use of European expertisein developing webquests for ESP learning and adapts it for Ukrainian educational context.

Keywords: webquest, ESP learning, oral talk, computer presentation.

РОЗРОБКА ВЕБ-КВЕСТУ ЯК ЗАСОБУ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ ПРОФЕСІЙНООРІЄНТОВАНОГО УСНОГО ВИСТУПУ У СУПРОВОДІ КОМП’ЮТЕРНОЇ ПРЕЗЕНТАЦІЇ

© Н. Лямзіна, 2013

101 Молодь і ринок №8 (103), 2013

передусім, дефініцію ВК, зроблену одним з йогозасновників Т. Марчем (T. March) з урахуваннямрезультатів використання навчальних ВК протягомдвох десятиріч, а також з оглядом на зміни у сучасномужитті та освіті. “ВК – це навчальне завдання з чіткоюструктурою і системою градуйованих опор, якебазується на використанні лінків до вагомихелектронних ресурсів; це – автентичне завдання, щозабезпечує мотивацією дослідження студентамицентрального пошукового завдання, стимулюєрозвиток компетентностей індивідів через їх участь угруповій взаємодії, метою якої є перетворення знайденоївихідної інформації на знання іншої якості – більшдосвідчене та усвідомлюване. Найкращимивважаються ті ВК, які сприяють усвідомленнюстудентами міжпредметних та міжтематичнихзв’язків, допомагають їм зробити вагомий внесок досвого навчання і рефлексувати свої когнітивні процеси”[10]. У цій дефініції чітко визначені “три кити”, на якихбазується ВК, а саме 1) головне завдання як рушійнасила конструювання нового знання; 2) опори якпідтримка на шляху до інтеріоризації цього знання та3) ресурси як джерело здобуття нових знань.

Спираючись на цю дефініцію та сучасні вимоги донавчання ІМПС, представимо процес створення ВКдля навчання МЕ професійно орієнтованогоангломовного монологу. У даній статті зосередимося,зокрема, на висвітленні першого з етапів ВК длянавчання ІМПС студентів, що отримують підготовкуза напрямом 6.030203 “Міжнародні економічнівідносини” на факультет міжнародних економічнихвідносин Львівської комерційної академії. Візьмемо доуваги рекомендації щодо розробки ВК для ІМ [11].

Як встановлене нами раніше, нагальноюпрофесійною потребою сучасного економіста єволодіння умінням робити усні виступи у супроводікомп’ютерної презентації [4]. Це дозволяє віднестиформування даного уміння до першочергових завданьнавчання ІМПС вже на початку оволодіння мовоюпрофесійного спілкування.

Відповідно до згаданих вище рекомендацій,почнемо з вибору змістовної теми, яка маєвідображати предметнотематичний зміст базовогопідручника [9]. Змістовні модулі першого семестру

включають такі теми, як “Globalisation”,“Advertising”,“Employment” та “Innovation”, протягомвивчення яких через читання або прослуховуваннятекстів та виконання лексичних вправ студентиторкаються питань глобальної світової економіки(ринків та компаній), ділових зв’язків, працевлаштування,мобільності. Тож, як бачимо, проблематика, щопропонується авторами підручника, є цілкомактуальною, безпосередньо стосується професійнихінтересів МЕ та носить міждисциплінарний характер.

Для визначення головного завдання (ГЗ) намнеобхідно виокремити проблему, вирішення якої можебути покладене в основу колективного пошуку ітрансформації інформації, здобутої у мережі Інтернет.Автентичність ГЗ вимагає 1) відтворення розмаїттяможливих ситуацій професійного спілкування уреальному виробничому середовищі, до того жанглійською мовою; 2) кінцевий продукт ВК повиненмати не уявну, а реальну практичну цінність длямайбутніх фахівців. Вагомого значення для останніхнабувають, зокрема, уміння читати у режимі онлайн,зокрема, презентаційних сторінок компаній та створенніза допомогою отриманої інформації вторинних текстів,які й можуть бути покладені в основу усних виступів усупроводі комп’ютерної презентації.

Для вирішення проблеми вибору ГЗ для нашогоВК ми звернулися до офіційних документів [1, 2],програм [6], науковопедагогічних праць освітян [5, 7],а також аналізу проблемнотематичного змістуавтентичних та вітчизняних посібників з діловоїанглійської [8]. Висновком з цього аналізу є визначеннятаких пріоритетних питань, що є актуальними для МЕ:отримання високої професійної кваліфікації, набуттяконкурентоспроможності на вітчизняному таєвропейському ринках праці, проблемипрацевлаштування у провідних національних татранснаціональних компаніях, кар’єрний зріст тапідвищення рівня життя.

Співставлення окресленого кола проблем зтематикою, запропонованою базовим підручником, атакож встановленою нами потребою робити уснийпрофесійно орієнтований виступ англійською усупроводі комп’ютерної презентації навели нас наможливість сформулювати ГЗ у такий спосіб:

An international/global company operating in Ukraine is looking for two students of economics to be trained and further employed to fill two vacancies. Candidate requirements:

Sound knowledge of economics at undergraduate level Good analytical/research skills Fluent English (oral and written) PC skills ((MS Office, PowerPoint, Internet) Ability to meet deadlines Ability to work in a team and independently Responsible, accurate and efficient.

You are welcome to enter the competition and win a good start for your career in economics! Doing this WebQuest will help you to succeed


102

Отже, цим завданням симульовані: 1) реальнажиттєва ситуація – участь у конкурсі назаміщення вакантних посад у глобальній компанії;2) робота у команді, яка складається з двохучасників; 3) міждисциплінарний характерзавдання, що має а) позитивний вплив нарозуміння та засвоєння студентами інформації,поданої ІМ та б) позитивний вплив на вивченняосновного предмету МЕ – економіки.

Отже, урахування проблемнотематичногозмісту базового підручника і вимог до ГЗдозволили обрати його тему і, відповідно,сформулювати назву ВК – “Joining a GlobalCompany”. Домашня сторінка нашого ВК, якаоформлена згідно з матрицею, запропонованоюна вебсайті Zunal.com, представлена на рисунку 1.

На цій сторінці окрім назви визначено: метавиконання ВК, ступінь навчання та спеціалізація,ключові слова, за яким ВК можна знайти в

Інтернеті, прізвище автора. Зліва позначені етапиВК, сторінки яких слід розкривати послідовноодна за одною.

Наступною за домашньою сторінкою ВКпередбачена секція “Вступ” (Introduction), в якійпредставлене ГЗ в узагальненій формі, а саметак, як воно викладене вище. Більшоїконкретизації центральне завдання дістало у секції,що має таку саму назву – “Головне завдання”(Task), що і представлене на рисунку 2.

Обраний предмет презентації – глобальнакомпанія – дозволив нам зробити необхіднийзв’язок між тематичним змістом базовогопідручника та ВК, а також спрямувати пошукстудентів на здобування інформації напрезентаційному сайті компанії, характеристикиякого свідчать про досить чіткий і доступнийспосіб викладення інформації [3].

Висновки. Формулюючи ГЗ у двохнаведених секціях, ми взялидо уваги, що ВК є засобомнавчання, який передбачає,передусім, самостійну роботустудентів, оскільки основнийсенс використання цієїтехнології полягає встимулюванні і розвиткунавчальної автономіїстудентів. Самостійнийрежим виконання ВКстудентами вимагає від йогор озр обника /р озр обник івзабезпечити формулюванняусіх інструкцій англійською,яка є чіткою та стислою,відповідною рівню розвиткуіншомовних навичок і уміньстудентів, а тому йзрозумілою студентамтретього курсу немовногоВНЗ.

Отже, описавши секції“Вступ” та “Головнезавдання” ВК “Joining aGlobal Company”, мифактично зробили оглядорієнтуюче мотивуючогоетапу ВК. Наступним євиконавчий етап, протягомякого власне івідбуватиметься виконанняГЗ студентами. Розглядуцього етапу ми присвятимонаші наступні публікації.

Рис. 1.

Рис. 2.



103 Молодь і ринок №8 (103), 2013

1. Болонський процес: Нормативно-правовідокументи /Уклад. З.І. Тимошенко; Європейськийун-т. – К.: Видавництво Європейского ун-ту,2004.

2. Вища освіта України і Болонськийпроцес: Навч. посіб. / Ред. В.Г. Кремень. –Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2004.

3. Гульшина А.Е. Лингвостилистическиеособенности текста веб-сайта: проблемасмыслового восприятия (на материалепрезентационных текстов веб-сайта):автореф.дис. на соискание уч степениканд.филол. наук: спец. 10.02.19. – Теорияязыка/ Гульшина А.Е. – Гульшина А. – Москва,2006. – 21 с.

4. Лямзіна Н.К. Емпіричне дослідженняпідготовленості майбутніх економістів допрофесійно орієнтованого виступу-монологу/ Н.К. Лямзіна. // Вісник Чернігівськогонаціонального педагогічного університету ім.Т.Г. Шевченка. Випуск 92. Серія: педагогічнінауки: Збірник. – Чернігів: ЧНПУ, 2011. – №85.– С. 175 – 177.

5. Мосина М.А. Веб-квест как средствоорганизации учебной деятельностистудентов в системе дистанционногообучения. / М.А. Мосина // Иностранные языки

в дистанционном обучении/ Материалы ІІМеждународной научно-практическойконференции (Пермь, 6 – 8 февраля 2006 г.)Пермь, 2006 г. – С. 170 – 175.

6. Програма з англійської мови для професійногоспілкування. Колектив авторів: Г.Є. Бакаєва,О.А. Борисенко та інші. – К.: Ленвіт, 2005 – 119 с.

7. Сысоев П.В. Использование современныхучебных интернет-ресурсов в обучениииностранному языку и культуре [Текст] /П.В. Сысоев, М.Н. Евстигнеев [Електроннийресурс]. – Режим доступу:// www.lib.tsu.ru/mminfo/000349304/02/image/02-100.pdf/

8. Тарнопольский О.Б., Кожушко С.П.Методика обучения английскому языку дляделового общения: Учебное пособие. – К.:Ленвит, 2004. – 192 с.

9. Cotton D., Falvey D., Kent S., MarketLeader. Course Book (Pre-intermediate. BusinessEnglish) / David Cotton, David Falvey, Simon Kent/ – Pearson Education Limited, 2002. – 160 р.

10. March T.What WebQuests are (really). /March, T. – 2003. Режим доступу: [http://bestwebquests.com/what_webquests_are.asp]

11. Perez Torres I. A model of WebQuest forlearning an L2// Eurocall, 2005. URL http://www.isabelperez.com/webquest/taller/l2/index.htm



27 серпня 2013 року

157 років від Дня народження Іван Франко народився 27 серпня 1856-го року в селі

Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині, поблизу Борислава, в родині селянина-коваля. Мати, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких. Свою селянську ідентичність, що виявлялась у подиву гідній працелюбності й невибагливості в побуті, Франко зберіг до кінця життя.

Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіянському монастирі Дрогобича (1864–1867).

1875-го року закінчив Дрогобицьку гімназію (нині – Дрогобицький педагогічний університет).

(27.08.1856–28.05.1916) Івана Яковича Франка

104

Постановка проблеми. Активнаполітична, економічна, соціальна такультурна інтеграція як результат

глобалізації у сучасному світі не викликає сьогодніжодних заперечень. Скорочуються відстані міжділовими партнерами, міцнішають дружністосунки між країнами.

У той же час концентрація багатьох культур водному суспільстві породжує непорозуміння міжлюдьми, конфлікти на релігійній, національній чирасовій основі, прояви агресії, абсолютнунетерпимість та відкриту ворожнечу до людейінших національностей.

У таких умовах виникає соціальнанеобхідність у формуванні полікультурноїособистості, яка уособлює орієнтацію наетнокультурні духовні цінності, толерантність таздатність вести міжкультурний діалог. Тенденціяформування толерантності у міжнаціональних

стосунках вирішується шляхом формуванняполікультурної компетентності – результатуполікультурної освіти, що відображає якісні змінив особистіснопрофесійних характеристикахкурсантів.

При визначенні мети полікультурної освітивітчизняні та зарубіжні вчені акцентують різніаспекти, але єдині в думці, що полікультурна освітапокликана відповідати різним потребам усіхчленів полікультурного суспільства незалежно відїх етнічної, культурної, соціальної та релігійноїприналежності.

Отже, В.В. Макаєв, З.А. Малькова і Л.Л. Супруновавизначають головну мету полікультурної освітияк формування людини, здатної до активної таефективної життєдіяльності у багатонаціональномута полікультурному середовищі, людини, якаволодіє розвиненим почуттям розуміння і повагиінших культур, уміннями жити в мирі та злагоді з

Тетяна Сніца, старший викладач кафедри перекладуНаціональна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького,

м. Хмельницький

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІКУРСАНТІВ АКАДЕМІЇ ДПСУ

У статті розглянуто цілі полікультурної освіти, проаналізовано основні компоненти полікультурноїкомпетентності, їх значення для формування особистісно-професійних характеристик майбутніх офіцерів-прикордонників.

Ключові слова: полікультурна освіта, діалог культур, взаєморозуміння, толерантність, плюралізм.Літ. 4.

Татьяна Сница, старший преподаватель кафедры переводаНациональная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого,

г. Хмельницкий

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ РАЗВИТИЯ ПОЛИКУЛЬТУРНОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ КУРСАНТОВ АКАДЕМИИ ГПСУ

В статье рассмотрены цели поликультурного образования, проанализированы основные компонентыполикультурной компетентности, их значение для формирования личностно-профессиональныххарактеристик будущих офицеров-пограничников.

Ключевые слова: поликультурное образование, диалог культур, взаимопонимание, толерантность,

плюрализм.

Tatiana Snitsa, Senior Lecturer of Translation DepartmentNational Academy of State Border Guard Service of Ukraine by B. Khelnytsky,

Khelnytsky

PEDAGOGICAL CONDITIONS OF MULTICULTURAL COMPETENCE ACADEMY OFSTATE BORDER GUARD SERVICE OF UKRAINE CADETS

The article considers the goals of multicultural education and analyzes the main components of multiculturalcompetence, their importance for the formation of personal and professional characteristics of future officers andborder guards.

Keywords: multicultural education, cultural dialogue, mutual understanding, tolerance and pluralism.

УДК 378.635.5:378.383

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КУРСАНТІВ АКАДЕМІЇ ДПСУ

© Т. Сніца, 2013

105 Молодь і ринок №8 (103), 2013

людьми різних національностей, рас і вірувань [1].

А.Н. Джуринський вважає, що полікультурнаосвіта переслідує три групи цілей, щопозначаються поняттями “плюралізм”, “рівність”,“об’єднання”. У першому випадку, на думкуавтора, мова йде про повагу і збереженнякультурного різноманіття, у другому – пропідтримку рівних прав на освіту і виховання, утретьому – про виховання в дусі загальнонаціональнихполітичних, економічних, духовних цінностей [2].

Г.Д. Дмитрієв демонструє більш розгорнутийпідхід до визначення мети полікультурної освіти,яку він бачить у тому, щоб сприяти за допомогоюшколи та інших освітніх інститутів, сім’ї тагромадських організацій створенню демократичноїдержави, яка характеризується: толерантністюпоглядів, суджень людей; визнанням і розвиткомкультурного плюралізму в суспільстві; рівнимиправами, обов’язками і можливостями для всіхгромадян; ефективною участю всіх і кожного уприйнятті рішень, що стосуються як особистогожиття людини, так і життя суспільства;справедливістю для всіх і кожного; свободоювибору; повагою рішень більшості і захистом правменшості; повагою права вільного виборулюдиною своїх культурних ідентичностей [3].

На думку Г.В. Палаткіної полікультурна освітаповинна мати дві головні цілі: задоволення освітніхзапитів представників усіх етносів і підготовкалюдей до життя у мультикультурному суспільстві[4].

Незважаючи на те, що у викладених поглядахщодо цілей полікультурної педагогікиполікультурна компетентність особливо невиділяється, багато її аспектів легко помітити.Толерантність, визнання “інакшості”, здатністьоптимальними засобами вирішити конфлікт – усеце невід’ємні складові полікультурноїкомпетентності. Сформувати перераховані вищеякості повинна поставити собі за мету професійнапідготовка майбутніх офіцерів ДПС України.

Професійне становлення на вузівському етапівідбувається в процесі навчальновиховної,службової та інших видів діяльності. Системавищої освіти передбачає проходженняособистістю різних етапів, перш ніж вона станедипломованим фахівцем – навчальна діяльність,усі види стажувань, організація та проведеннядослідницької роботи. Під час навчання в академіїна курсанта впливає велика кількість факторів,які одночасно і перешкоджають, і сприяютьнавчанню. У цілому, весь цей процес можнаназвати становленням особистості.

Полікультурна компетентність курсанта

ДПСУ розвивається не тільки у процесістановлення його ідентичності, а й у процесіпрофесійної підготовки майбутнього прикордонника,тобто організованого навчального процесу,спрямованого на розвиток здатності ефективноздійснювати правоохоронну діяльність у ситуаціяхкультурних перетинань. Ця мета у процесірозвитку полікультурної компетентності курсантаакадемії ДПСУ досягається через накопиченнямайбутнім офіцером специфічних культурологічнихзнань, пов’язаних з його професійною сферою,практичних умінь та навичок міжкультурноїпрофесійної взаємодії, розвиток особистіснихякостей – багатокультурна ідентичність татолерантність, – а також через набуття досвідуполікультурної професійної правоохоронноїдіяльності.

Побудова процесу полікультурної компетентностівимагає такого підходу, який враховує його найбільшважливі характеристики та повною міроювідображає його цілісність. На нашу думку, такимможе бути підхід до розгляду цього процесу зточки зору його педагогічних умов.

Під педагогічними умовами ми розуміємооб’єктивні можливості педагогічного процесу, щосприяють вирішенню його завдань і пов’язані зйого змістом і методичним оформленням. Іншимисловами, під педагогічними умовами розумієтьсяусе те, що супроводжує педагогічний процес,сприяючи досягненню його цілей. Таким чином,ми бачимо наше завдання у визначенніпедагогічних умов розвитку полікультурноїкомпетентності курсанта та аналізі способів їхреалізації.

Виділимо дві групи педагогічних умов. Першагрупа представлена умовами, які допомагаютьвикладачеві виявити основні орієнтири процесу,тактичні завдання і параметри, за допомогою якихможна оцінити його ефективність для коригуванняподальшого ходу процесу. Це – змістовні умови.Друга група педагогічних умов визначає побудовупроцесу, допомагаючи викладачу у виборіоптимальних прийомів роботи, організаційнихформ і методів. Це – процесуальні умови.

Умови першої групи відображають змістовнусторону процесу і відповідають на запитання, якісаме сторони особистості курсанта підлягаютьрозвитку в ході формування полікультурноїкомпетентності. Виокремлення цих умов повинномати чітку методологічну основу. Отже, системазмістовних педагогічних умов повинна у повніймірі відображати усю природу полікультурноїкомпетентності.

Полікультурна компетентність індивіда яккомплексна професійноособистісна якість


106

передбачає, на нашу думку, наступні складовікомпоненти: когнітивний, рефлексивний,афективний, настановний та поведінковий.Полікультурна компетентність пронизує усюособистість будьякого професіонала, а для їїдосягнення повинні відбутися якісні зміни на усіхрівнях розвитку особистості – свідомому,підсвідомому, емоційному, вольовому, поведінковому.Виділення компонентів полікультурноїкомпетентності дає можливість окреслити основнінапрями роботи – відслідковування динамікирозвитку та визначення критеріїв цієї комплексноїпрофесійноособистісної якості.

Варто розглянути перераховані компонентибільш детально.

Когнітивний компонент полікультурноїкомпетентності є відображенням її раціональноїприроди та підкреслює визначальну рольсвідомості індивіда у міжкультурній взаємодії. Длямаксимальної конструктивності подібної взаємодіїкожному з індивідів необхідно, як мінімум,адекватно уявляти позицію іншого, наявність якоїпродиктована культурно обумовленимипричинами. Щоб мати уявлення про точку зорупартнера по спілкуванню, у індивіда повинна бутирозвинена здатність прогнозувати сприйняттяситуації своїм співрозмовником. Для цьогонеобхідна наявність знань про його культурнуідентичність, особливості даної культурної групи,її норми та традиції міжособистісної взаємодії.Іншими словами, бути компетентним уміжкультурному діалозі – це не тільки завждисвідомо ставитися до партнера по спілкуванню,бути здатним виявляти причини розуміння абонерозуміння, а й усвідомлювати характер свогоставлення до іншої людини, аналізувати причинивласного прийняття чи неприйняття партнера ібути здатним вольовим зусиллям поставитиперепону власній нетолерантності, щобнеприйняття зробило мінімальний вплив навзаємодію і не змогло перейти у відкритепротистояння чи конфлікт. У своїй основіспілкування має бути максимально гнучким,нестандартним і творчим.

Таким чином, когнітивний компонентполікультурної компетентності постає перед намиу вигляді двостороннього феномену – з одногобоку, він передбачає значну інформованістьіндивіда про культуру, до якої належить йогоспіврозмовник, її норми і традиції, які можутьпевною мірою вплинути на результат їх взаємодії,а з іншої – він виступає у вигляді вимогиадекватного сприйняття не лише свого партнера,а й самої ситуації, здатності прогнозувати їїрозвиток, впливати на неї з метою цілеспрямованої

координації для досягнення як оптимальногопрактичного результату, так і збереженняпсихологічно сприятливого клімату. На основіцього положення можна зробити висновок про те,що розвиток полікультурної компетентностіобов’язково повинен включати формування знаньпро феномен культури, її типи та різновидності,найбільш поширені культурні традиції тарегіональні культури. Крім того, загальнаінформованість курсантів академії ДПСУ прокультурне різноманіття світу, про принципи,способи, прийоми міжкультурної взаємодії,способи запобігання конфліктів, зумовленихкультурними розбіжностями, виступає одним зважливих критеріїв їх індивідуального рівняполікультурної компетентності.

Якщо когнітивний компонент виступає яксвідоме ставлення майбутнього прикордонника доситуації міжкультурної взаємодії на основі знаньта досвіду, то рефлексивний компонентповністю спрямований на самоаналіз власноїкультурної природи. Як і всі явища об’єктивногосвіту, рефлексія в структурі полікультурноїкомпетентності виявляється з різних сторін.Міжкультурна взаємодія – це завждидвосторонній акт, хід якого визначається діямиобох партнерів. Культурна ідентичність індивідане тільки впливає на його сприйняття партнерапо спілкуванню, вона не менш значним чиномвизначає зворотний зв’язок, тобто те, як саміндивід сприймається своїм співрозмовником. Уцьому контексті велике значення має поняттякультурного стереотипу. Стереотипізація дозволяєспрощувати соціальне оточення індивіда, швидкорозподіляючи людей та явища за певнимикатегоріями. Стереотипне мислення деперсоналізуєконкретну реальність, наділяє членів іншоїкультурної групи деякою сумою характеристик,зводячи їх до категорії виду. Полікультурнакомпетентність курсанта завжди передбачаєдвосторонню рефлексію. З одного боку, цеусвідомлення майбутнім офіцеромприкордонникомвласної ідентичності, з іншого, – ймовірне знаннятого, яким чином його культурна ідентичністьвідбивається у свідомості партнера поспілкуванню, які його культурно зумовленіочікування та якими можливими культурнимистереотипами він володіє.

Проаналізувавши рефлексивний компонент,приходимо до двох висновків, необхідних дляпобудови системи розвитку полікультурноїкомпетентності. Поперше, така система повиннавключати в себе роботу з виявлення та аналізурізного роду культурних стереотипів з метоюмаксимального зниження їх можливого впливу на



107 Молодь і ринок №8 (103), 2013

процес міжкультурного діалогу. Подруге,розвиток полікультурної компетентностіпередбачає діяльність з розвитку власнекультурної ідентичності курсанта. Основнимнапрямком цієї діяльності має стати йогопрагнення до цілісного самосприйняттяособистості, усвідомлення ним фактунеминучості культурних перетинань у розвиткуособистості будьякої людини незалежно від їїгрупової приналежності. Іншими словами, основнезавдання полягає не просто у розвитку культурноїідентичності, а й у формуванні багатокультурноїідентичності майбутнього вартового кордонів,його готовність узяти на себе роль представникаіншої культурної групи, його переконаності укультурному різноманітті не тільки воб’єктивному світі, але й у суб’єктивнійреальності кожної окремої людини.

Подібна робота не може не викликати певнихтруднощів, тому що в основному факт своєїприналежності сприймається особистістюпідсвідомо і не потребує якихось доказів. У тойже час сприйняття норм окремої культурної групиі в цілому окремої культури як своєї власної,ставлення до неї як до рідної, завжди відбуваєтьсяне тільки на раціональному, а й на емоційночуттєвому рівні. Крім того, сприйняття іншоїкультури (як і її представника) як чужої також непозбавлене почуттів. Отже, полікультурнакомпетентність не може обійтись без наступногокомпонента – афективного (емоційного).

Полікультурна компетентність, як уже булозазначено, включає в себе толерантність, але необмежується нею. Толерантність представляєсобою раціональну реакцію людини і єоптимальним шляхом зняття емоційноїнапруженості. Толерантність у жодному разі негарантує абсолютної успішності діалогу, алезавжди переносить його на більш сприятливупсихологічну основу.

Функція толерантності, однак, не обмежуєтьсялише зняттям емоційної напруженості. Вонанеобхідна і тоді, коли у індивідів немає нівнутрішніх, ні зовнішніх підстав для конфронтації.Яким би не був загальний тон діалогу,толерантність завжди покликана підвищитипорозуміння партнерів, перевести його на якісноновий рівень, що досягається завдяки одному змеханізмів толерантності – емпатії. Емпатія –розуміння емоційного стану іншої людини задопомогою співпереживання, проникнення у йогосуб’єктивний світ. Той чи інший рівень емпатії єпрофесійно необхідною якістю для всіх фахівців,робота яких безпосередньо пов’язана з людьми.Існує широкий діапазон вияву емпатії. На одному

полюсі знаходиться позиція повного занурення усвіт почуттів партнера по спілкуванню. Такуемпатію називають афективною або емоційною.Інший полюс займає позиція більш абстрактного,об’єктивного розуміння переживань партнера поспілкуванню без значного емоційного залученнядо них. Багато фахівців вважають емпатіювродженою властивістю, яку життєвий досвідможе тільки посилити або послабити.

Не можна не помітити, що емпатіяхарактеризує найвищий рівень міжособистісногоспілкування, до якого особливо необхіднопрагнути при розвитку полікультурноїкомпетентності. Слід ставити завдання розвиткуу курсантів академії ДПСУ здатності до емпатіїв міжкультурному діалозі, у якому вонатрансформується у здатність мислити, відчувати,співпереживати, представляти себе в ролі свогопартнера. І якщо толерантність виступає в якостіневід’ємного атрибуту міжкультурного діалогу іполікультурної компетентності як характеристикиіндивіда, то емпатія постає як головний орієнтир,що дає напрям усьому ходу міжкультурноївзаємодії. Важливо зазначити, що професійнадіяльність прикордонника протікає в умовахспілкування, яке становить основний зміст їхдіяльності, стає особливим видом праці –професійним спілкуванням. При цьому професійнеспілкування слід розглядати не тільки як власнеобмін інформацією (комунікативна сторона), алеі як процес взаємодії (інтерактивна сторона),сприйняття людьми один одного (перцептивнасторона). Здатність встановлювати міжособистісніконтакти з різними учасниками спілкування,комунікативна компетентність є якостями, якізначною мірою впливають на ефективність праці– важливого фактору професійної придатності.

Розглянуті компоненти полікультурноїкомпетентності (когнітивний, рефлексивний,афективний) характеризують індивіда або у ходіситуації міжкультурної взаємодії або поза нею.Необхідність виділення наступного компонента –установочного (інсталяційного) – продиктованавиявленням рівня готовності особистості доконструктивного міжкультурного діалогу.

Установка – цілісний стан особистості,вироблений на основі досвіду, готовність стійкореагувати на передбачувані ситуації, вибірковаактивність, спрямована на задоволення потреби.Традиційно установку розглядають як готовністьдо певної активності. Отже, ми можемо зробитивисновок, що необхідний рівень полікультурноїкомпетентності передбачає наявність умайбутнього офіцераприкордонника якоїсьустановки. Оскільки останню можна розуміти як


108

налаштованість особистості на її майбутній станабо поведінку, ми можемо конкретизувати змістустановочного компонента у структуріполікультурної компетентності. Він передбачаєналаштованість особистості на певний типповедінки і полягає у її пізнавальній, емоційній тавольовій готовності до толерантної,доброзичливої, безконфліктної, конструктивноївзаємодії у полікультурному середовищі, дорівноправного діалогу з представником іншоїкультури, до критичного сприйняття явищнавколишнього середовища, готовності докомпромісу і готовності частково поступитисявласними інтересами для подолання чизапобігання конфлікту в ситуації культурнихперетинань.

Проте жоден з проаналізованих компонентівполікультурної компетентності не зможе привестидо конструктивного міжкультурного діалогу, якщоу курсанта відсутні практичні навичкизастосування своїх знань, якщо він не володієпевною сумою комунікативних умінь і здатністювирішувати завдання конструктивної міжкультурноївзаємодії. Цей “недолік” компенсуєтьсяповедінковим (оперативним) компонентом,який представляє полікультурну компетентністьу практичному аспекті. Поведінковий компонентвказує на те, яким чином реалізуються назовнізнання, емоції, установки індивіда і його культурнаідентичність. Таким чином, даний компонентполікультурної компетентності отримує розвитокпри освоєнні майбутніми офіцерами

прикордонниками низки способів їх застосуванняна практиці, що досягається набуттям навичокміжкультурної взаємодії. Саме це і є одним іззавдань розвитку полікультурної компетентності.

Таким чином, процес розвитку полікультурноїкомпетентності у курсантів академії ДПС України– це цілісний освітній процес, який поєднуєкомплекс освітніх заходів та спрямований нарозвиток багатокультурної ідентичностімайбутнього фахівця через зміни у йогокогнітивних, рефлексивних, афективних,установчих та поведінкових характеристиках, атакож на засвоєнні ним комплексу знань, умінь,навичок та розвиток здатності вирішуватизавдання успішної міжкультурної взаємодії,незалежно від культурної ідентичності партнері танезалежно від умов ситуації культурнихперетинань.

1. Макаев В.В., Малькова З.А., Супрунова Л.Л.Поликультурное образование – актуальнаяпроблема современной школы/ В.В.Макаев,З.А. Малькова, Л.Л. Супрунова // Педагогика.– 1999. – №4. – С. 3 – 10.

2. Джуринский А.Н. Поликультурное воспитаниев современном мире/ А.Н. Джуринский. М.:Прометей, 2002.

3. Дмитриев Г.Д. Многокультурное образование/Г.Д. Дмитриев. М.: Народное образование, 1999.

4. Палаткина Г.В. Этнопедагогическиефакторы мультикультурного образования/Г.В. Палаткина: Дис. ... д-ра пед наук. М., 2003.



Перший період творчості Перший період творчості Франка визначають його

політичні поезії, своєрідні народні гімни:” (1878), “Вічний революціонер” (1880), “Не пора…” (1880) та ін., повісті “Boa constrictor” (1881), “Борислав сміється”(1881), “Захар Беркут” (1882), низка літературознавчих, публіцистичних статей.

“Який я декадент? Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя і свобода, Я є мужик, пролог, не епілог”.

Іван Франко


109 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Актуальність проблеми. Середбагатоголосся творчої думки ось ужепонад п’ятдесят років звучить

несхожий на інші, оригінальний голос Джойс КеролОутс. Увібравши те краще, чим вирізнялисяамериканські письменники попередніх епох,Дж.К. Оутс витворила власний яскравий інеповторний художній світ. Його своєрідність – увиділенні письменницею трагічних ліній людськоїдолі мешканців великого міста у неупередженомузображенні загальної відчуженості і духовнійізоляції.

Джойс Керол Оутс – один із найвідоміших інайскладніших сучасних прозаїків Сполучених

Штатів Америки. Творчість її неоднозначна,багато в чому суперечлива, але в кращих своїхтворах Оутс постає як художникреаліст, щоправдиво відображає американську дійсність.Найприкметніша риса творчості письменниці –розгляд долі особистості на широкомусоціальному тлі.

Аналіз досліджень. Джойс Керол Оутс –автор багатьох романів, новел, коротких оповіданьта критичних статей. Поклавши в основу свогостилю відтворення особливостей внутрішньогосвіту людини, її психіки, письменниця створюєбагатопланову оповідь, де розкриває чималопроблем, актуальних для особистості та

УДК 821.111(73)3 “19/20”

Олександра Лужецька, старший викладач кафедри практики англійської мовиОльга Петришин, старший викладач кафедри практики англійської мови


ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОРОТКИХ ОПОВІДАНЬ ДЖОЙС КЕРОЛ ОУТС(на прикладі оповідання “Плями крові” (“Bloodstains”)

У статті висвітлюються лінгвістичні особливості коротких оповідань сучасної американськоїписьменниці Джойс Керол Оутс, виокремлено різновиди синтаксичних структур, зокрема схарактеризованоособливості еліптичних та номінальних речень, риторичних питань. Визначено роль синтаксичних структур,які функціонують комплексно та підкреслюють своєрідність авторського стилю.

Ключові слова: синтаксичні конструкції, лінгвостилістичний аналіз, еліптичні речення, номінальніречення, риторичні питання.

Літ. 22.

Александра Лужецкая, старший преподаватель кафедры практики английского языкаОльга Петришин, старший преподаватель кафедры практики английского языка


ЛИНГВИСТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ КОРОТКИХ РАССКАЗОВ ДЖОЙС КЭРОЛ ОУТС(на примере рассказа “Пятна крови” (“Bloodstains”)

В статье рассмотрены лингвистические особенности коротких рассказов современной американскойписательницы Джойс Кэрол Оутс, выделены разновидности синтаксических структур, в частностиохарактеризованы особенности эллиптических и номинальных предложений, риторических вопросов.Определена роль синтаксических структур, функционирующих в комплексе и подчеркивающих своеобразиеавторского стиля.

Ключевые слова: синтаксические конструкции, лингвостилистический анализ, эллиптическиепредложения, номинальные предложения, риторические вопросы.

Alexandra Luzhetska, Senior Lecturer of Practice English DepartmentOlga Petryshyn, Senior Lecturer of Practice English Department


LINGUISTIC PECULIARITIES OF SHORT STORIES BY JOYCE CAROL OATES(the Story “Bloodstains”)

The article focuses on the linguistic features of short stories written by the contemporary American writerJoyce Carol Oates, the types of syntactic structures are singled out, in particular the peculiarities of elliptical andnominal sentences, rhetorical questions are characterized. The stress is made on the role of syntactic structures thatfunction in a complex and emphasize the author’s style.

Keywords: syntactic constructions, linguostylistic analysis, elliptical sentences, nominal sentences, rhetorical

questions.


© О. Лужецька, О. Петришин, 2013

110

суспільства. Вивченню творчості Джойс КеролОутс присвятили свої праці відомі критики талітературознавці (У. Аллен, К. Бастіан, Е. Бендер,Г. Блум, Л. Вагнер, М. Грант, Д. Джермейн,Г. Джонсон, Ф. Каннінгем, А. Кейзін, Дж. Крейтон,Ф. Лерканже, Лі Мілаццо, Норман Торборг,В. Салліван, І. Шоуолтер та інші). На жаль, вУкраїні, а також у інших країнах пострадянськогопростору попри незмінний інтерес читачів доДжойс Керол Оутс, констатуємо брак увагилітературознавців до її творчості: розвідкиТ. Денисової, Н. Висоцької, М. Анастасьєва,Г. Анікіна, О. Звєрєва, М. Коренєвої, М. Мендельсона,О. Мулярчика, М. Нартиєва, М. Пальцева,М. Вечканової, Н. Колядко ще недостатньорозкривають її своєрідність.

Передусім учені відзначають її художнєзростання від твору до твору. Виділяючихарактерні риси почерку американськоїписьменниці, вони вказують на її тонкепроникнення в психологію героїв на переконливийопис психічної одержимості.

Відомий фахівець в галузі прози А. Кейзінвизнає соціальну спрямованість романів Оутс іпростежує зв’язок її творчості з реалістичноютрадицією американської літератури. Він називаєОутс “соціальним романістом” особливого типу,котрий уміє побачити трагедію багатьохсьогоднішніх американців, які часом нерозуміють, що з ними відбувається [22].

Інший відомий пострадянський дослідникА.М. Звєрєв [8] стверджує, що Дж.К. Оутс ідешляхом неухильного зміщення творчого методув напрямі “сюрреалістичного абсурдизму”, якийпомітно затінює реалістичну основу її романів.Однак і він акцентує тяжіння Оутс до зображенняповсякденності й буднів пересічних людей.Літературознавець пише про явне прагнення Оутсторкнутися наболілих питань американськогосуспільства. Слушне також його твердження проте, що Дж.К. Оутс вміло змальовує серйозніперетворення в духовному житті США.

Багато цікавих спостережень над творчістюДж.К. Оутс зроблено в роботі Я.Н. Засурского“Американська література XX століття” [7].Зараховуючи Оутс до письменниківреалістів,пострадянський літературознавець вказує, однак,на “поєднання поглибленого реалізму зпрагненням побачити динаміку життя в йоготрагічних переломах” [7, 446]. На думку вченого,Оутс – один із найпопулярніших американськихписьменників, що поєднує у своїй художнійпрактиці високу літературну майстерність ісвіжість думки. Не можна не погодитися і зтвердженням про те, що одне з основних

достоїнств письменниці – чесний, неупередженийпогляд на життя.

А.С. Мулярчик [13], підкреслює, щопсихологічні пошуки у творах тісно пов’язані зсоціальним аналізом. Звернення до теми простоїтрудової людини, на думку літературознавця,значно виділяє Джойс Керол Оутс зпосеред іншихамериканських письменників. Оутс, длядослідника – один із небагатьох американськихпрозаїків, які тонко відчувають суспільні зміни ішвидко відгукуються на них. А.С. Мулярчикслушно вказує на інтерес письменниці донайважливіших соціальних і політичних проблемсучасної Америки. На його думку, Оутс цікавитьне тільки і не стільки критика правлячих кіл,скільки серйозний пошук позитивного,ініціативного і діяльного героя в середовищісучасної американської молоді.

До ряду пострадянських американістівналежить, на нашу думку, і Н.М. Пальцев [14],який зробив чимало точних і продуманихузагальнень щодо оригінального даруписьменниці. Критик уважає, що найбільшому насьогодні американському прозаїку вдалосястворити яскравий, багатоликий, насиченийсуперечностями художній світ.

Творчістю Оутс цікавилися також Т. Ротенбергі С. Бєлов. Вони виділили таку важливуособливість художньої системи романістки, якуміння і наполегливе бажання поєднуватирізноманітні стилістичні засоби [17, 4].

Суттєво, що при всій ретельності табагатоаспектності аналізу творчості Джойс КеролОутс, низка заторгнутих у ній проблем,перебувають поза увагою дослідників. Маємопідстави стверджувати, що в сучаснійлітературознавчій думці немає єдиного підходу довивчення творчості Дж. К. Оутс. Різножанровістьїї творів певною мірою заважають цілісному,ґрунтовному осмисленню її доробку. Багатоматеріалів і тем залишаються нерозкриті, непроведено аналізу оповідань раннього тасучасного періодів її творчості, що підтверджуєактуальність нашої розвідки.

Залишаються поза увагою критиків, на нашудумку, короткі оповідання прозаїка ключові врозумінні проблематики та художньої специфікиїї прози. У кожному з них проявляються якісь новіаспекти художнього таланту письменниці, щостановлять певну віху в системі способіввідтворення дійсності і засвідчують творчийпоступ авторки.

Мета нашої наукової розвідки – дослідитипроблематику оповідання Джойс Керол Оутс“Плями крові” (“Bloodstains”) (1975), визначити



111 Молодь і ринок №8 (103), 2013

лінгвістичні особливості твору, виявитинайважливіші риси індивідуальної художньоїсистеми Оутс. Аналіз цього твору допоможевивчити світ Джойс Керол Оутс як своєріднухудожню реальність – посвоєму унікальну,багатогранну, самобутню.

Виклад основного матеріалу дослідження.Оповідання “Bloodstains” – один з переконливихдоказів психологічної майстерності американськоїписьменниці та яскравий приклад її стильовоїсвоєрідності.

Для синтаксису оповідання Джойс Керол Оутсхарактерне вживання різних типів речень: простих,складносурядних, складнопідрядних, змішаноготипу. Кількісний аналіз свідчить про те, що увідсотковому відношенні прості реченнястановлять 68%, складносурядні – 11%,складнопідрядні – 15%, змішані – 6% відзагальної кількості речень.

Як видно з таблиці, переважають простіречення, які становлять стержень оповідання.Переважна більшість простих речень двоскладніпоширені. Наприклад: At the door Altman pauseddramatically. He had blocked out even the memoryof that life [21, 236]. Проте часто натрапляємо іна прості непоширені речення: Не sat [21, 234].Nothing happens. He stares [21, 240]. Такі реченнянадають розповіді динамічності, більшоїкомпактності, стислості.

Нашу увагу привернула значна кількістьпростих поширених речень із одноріднимичленами різних типів. Часто кожний наступнийчлен однорідного ряду підсилює попередній, аразом вони характеризують поняття, явище абоознаку ширше та багатогранніше, ніж окремеслово, створюючи при цьому ще й додатковийемоційний відтінок: Their expensive homes andautomobiles and boats could not quite contain them[21, 235]. Beverly’s jaws are hardening. Her eyesare bright, alert, restless [21, 236].

Продуктивні в оповіданні еліптичні речення.Вони фігурують як в авторському, так і вдіалогічному мовленні. Наприклад:

“І thought I saw you”.“Saw me? When?”“A link before noon” [21, 237].Shaking hands.“How are you ?”“Not well. I can’t sleep. I never sleep, you know

that” [21, 235].

Такі конструкції надають висловленнюдинамічності, експресивної виразності, створюютьінтонації невимушеного живого, схвильованогоусного мовлення. Письменниця такожвикористовує їх за відтворення напруги: She mightwant him to go into stores with her. Better to staybehind, to stay hidden [21, 235].

Важливу роль відіграють в оповіданні риторичніпитання, які несуть на собі емоційне навантаження,спектр додаткових смислових нюансівпсихологічного плану: хвилювання, подив, обуреннятощо. Наприклад: The discontent of the past twoweeks rose in his mind. What was wrong? What hadhappened? [21, 242] За їх допомогою письменницятакож передає цілу гаму тонких, напів окреслених,ледве відчутних нюансів людських почуттів: Is thatreally Dr. Pryor, that man? How has it happened thathe must wake in the morning to this particular faceand body, always, this particular human being [21, 239]?

Характерні для стилю письменниці йномінативні речення, особливо в описах місця чичасу дії: His daughter’s room. Saturday afternoon[21, 239]. Завдання таких речень – сигналізуватинашій уяві про певні образи та активізувати її.

В оповіданні “Bloodstains” номінативні реченнявиконують й композиційну роль: вони слугуютьекспозицією, своєрідним зачином: His mother. Theairport. They have met his mother like this many timesand each time they saw the same things [21, 237].Як бачимо з цього прикладу, автор за допомогоюномінативних речень прямо вводить читача в дію,уникаючи довгих описів.

Номінативні речення автор використовує такождля зображення певного стану людської психіки,особливостей сприймання навколишнього світу:Their expensive homes and automobiles and boatscould not quite contain them. Too much energy.Urgent, clicking, demanding words [21, 235].

Наведені вище приклади свідчать, щонайхарактерніша риса простих речень – їхлаконічність, що є прикметою творчої манериписьменниці, виявом її авторської індивідуальності.

Як видно з таблиці, серед складних реченьпереважають складнопідрядні речення (15 %).Письменниця широко використовує підрядніозначальні, часу, причини, умовні, порівняльні: Thetelephone was ringing as he entered his home. He hadthe idea that it had been ringing for some time [21, 236].Приклад свідчить про комплексне, зв’язанефункціонування синтаксичних структур у оповіданні.


Прості речення

Складносурядні речення

Складнопідрядні речення

Речення змішаного типу

Всього речень

68 % (332) 11 % (56) 15% (71) 6 % (29) 488

112

Складносурядні речення становлять 11 % відзагальної кількості речень. Вони відзначаютьсятим, що дають змогу зображувати всюбагатоманітність явищ дійсності, їхнювзаємопов’язаність, передаючи водночас цілугаму модальних відтінків: Many of them hadseveral lives, but the lives were somehow shared [21,235]. He wore a dark coat, and on the back of hisneck there was a vivid red birthmark, a stain in theshape of a finger [21, 234]. He was a doctor and hispatients were sacred to him [21, 235].

Характерним для стилю письменниці єбезсполучниковий зв’язок, який яскравішепередає цілу ситуацію порівняно із сполучниковим,будучи більш короткою формою вислову. Однієюз найпоширеніших функцій асиндетону воповіданні є функція експресивного вираженнябагатогранності зображуваних дій, процесів,предметів або явищ, найчастіше при описуваннічисленних перипетій людського життя,різноманітних учинків. Наприклад: His mother hadstayed with them for nearly a week, the visit hadgone well, everything was over [21, 241]. Beverlyand Edie are going out again, they get in each other’sway by the closet [21, 236].

Завдяки сполученню безсполучникових реченьз паралельною структурою розповідь набуваєдинамічності, стислості: For a moment he feelsnothing, he thinks nothing [21, 240]. Like music, thevoices do not come to rest. They pause shrilly; theypause in expectation [21, 240]. Такі комплексишироко використовуються автором у випадках,коли не досить одноразової згадки про предмет,явище або процес, щоб виник яскравий,вражаючий образ.

Менш властиві стилю Джойс Керол Оутсречення змішаного типу (6 %). Авторвикористовує їх для змалювання внутрішньогостану героїв (їхніх думок, переживань, здогадів):Не doesn’t know what is wrong and yet heunderstands that it has become impossible, that hisbody is being pushed to the breaking point, that tocontain himself – his physicalness, his being – wouldtake the strength of a wrestler, a man not himself[21, 240]. Як бачимо, письменниця вдало передаєпсихічний стан головного героя, його хвилювання.Привертає увагу використання в складнихсинтаксичних структурах незавершених речень,як засобу вираження емоційного стану суб’єкта,відображення напруженості події та почуттів: “Shestares at him, closing her purse. There is a cold, brightlook around her eyes, a look Lawrence cannotunderstand. Then she smiles. Oh, yes, I wasdowntown... I just drove down and back, looking forsome things I couldn’t get out here... I’ve been running

around all day. I had to pick Edie up at school andtake her to the dentist and now... now I have to goout again” [21, 237]. Приклад свідчить, щолаконічна форма вимагала від письменницінайвищої концентрації, стислості вислову,безпосереднього впливу на читача, зумовленогопостійною напругою між емоційністю талаконічністю. Пристрасна, схвильована, емоційнамова оповідання не може залишити читачабайдужим, тому що письменниця зуміла захопитийого.

Лаконічність – ще одна важлива рисааналізованого оповідання. Вона досягаєтьсяваріативністю поєднання різних типів зв’язку,уживанням коротких речень, речень із повторамита паралелізмами. Вони створюють своєріднийритм твору, допомагають виділити найбільшсуттєве, заощадити слова і часто слугуютькритерієм значущості того чи того члена речення,його частини або речення в цілому, а такожвідображають і експресивностилістичнусвоєрідність мови письменниці. Автор оповідання,разом з логічним викладом змісту, передає такожпевні відчуття.

“He would see the big house, he would see thepiles of magazines and he would smell the acrid, lovelyodor of loneliness on the third floor of that house, hewould pass into that room and live out his life therechastely and silently. But perhaps he would go intothe water screaming. He would thresh his arms andlegs – he would sink at once, screaming – and noone could save him. People might come to gawk, butthey couldn’t save him. And perhaps he would seenothing at all, no visions, no memories, perhaps it wasonly a lie about a drowning man living his life againand he would see nothing, nothing, he would drownin agony and be washed” [21, 243].

Оповідання характеризується широкиммасштабом осмислення проблеми. У планівираження це проявляється в частотностіабстрактної лексики: love, fanaticism, energy,imagination, danger, mystery, separateness, memory,alarm, beauty, soul, pride, deadness.

Вагоме місце в оповіданні посідає такожлексика, що визначає з одного боку, мислительнудіяльність людини, а з другого, що виражає емоціїта почуття. Серед лексичних одиниць, щоозначають процес мислення, найбільшчастотними є: to know, to imagine, to consider, tothink, to take no interest, to plan a trip in one’s mind,to remember, to have an idea, to forget, to understand,to mean, to comprehend, to concentrate on, to occurto smb., to explain.

Емоції та почуття людини передаються задопомогою таких лексичних одиниць як:



113 Молодь і ринок №8 (103), 2013

disappointed, surprise, embarrassment, to worry, tobe sacred to smb., to feel pleased and excited, to bestruck by..., a furious whisper, bright, alert, restlesseyes, happy, angry, nervous, to feel relieved (displacedconfused), to be ashamed, sense of despair.

Головний персонаж оповідання – обдарованалюдина, його духовний світ складний табагатогранний, він лікар за фахом. Цим зумовленешироке вживання слів і словосполучень, щоналежать до лексикотематичної групи“Medicine”, таких як: a doctor, patients, complaints,insomnia, to check one’s heart, lungs, to tap smb. onthe back, echoes, ailments, diagnosis, prescription,barbiturates, to cure, a dentist, a nurse, a surgery.

На сторінках твору ми зустрічаємося й зіншими людьми. Для створення людських образівписьменниця широко використовує слова ісловосполучення, об’єднані спільною темою“зовнішній вигляд”: tall; silver grey hair; bald, butonly forty five; a portly, arrogant body; a woman ofbeauty, very small, with childish wrists and ankles; ashort man, with glasses and lively eyebrows. He hada big, heavy, handsome head, his silvergrey hair curlyand bunched, his face florid and generous and a littletoo aggressive, too sure of itself [21, 242]. Випадкивживання одиниць моральнооцінювального плануне часті. Такий вибір лексики невід’ємний відавторського задуму, зумовлений творчоюіндивідуальністю письменниці.

Висновок. Проведений аналіз свідчить проте, що синтаксичні структури функціонують воповіданні комплексно, зв’язано. Вони включенів систему засобів художнього зображення, їхвикористання стилістично зумовлене. Письменницяшироко використовує різноманітні синтаксичнізасоби, реалізуючи закладені в них багаті емоційновиразні можливості. Особливо продуктивними єпрості речення, еліптичні структури, номінативніречення та речення з однорідними членами, якінадають оповіданню динамізму та емоційноїнапруженості. Складні речення слугують длязмалювання стосунків між людьми, їхньоговнутрішнього стану.

Лексичний аналіз свідчить про спрямуванняавтора до роздумів, змалювання складних гранейлюдської психіки, різноманітних відтінків почуттівта емоцій – від хвилювання до розчарування, віднервозності до спалаху гніву.

На основі дослідження лінгвістичнихособливостей оповідання “Плями крові” мидійшли висновку, що увага до внутрішнього світуособистості, до розгадування таємниці власного“я”, до призначення людини у світі є провідною утворчості Дж. К. Оутс і характеризує її на всіхетапах розвитку. Її стилю притаманна яскрава

самобутність, поєднання різних літературних іфілософських традицій, у взаємодії якихвикристалізовується особливий художній світ.Його цілісність зумовлена моральноетичноюпозицією письменниці, яка виявляється вгуманістичному намаганні засудити зло тазвеличити добро в людині, її прагненням дозображення правди людського існування тарозкриття глибин духовних конфліктівособистості.

Піддавши ретельному осмисленню творчістьДжойс Керол Оутс, доходимо переконання, щописьменницька діяльність цієї неординарноїособистості Сполучених Штатів Америкипотребує подальшого дослідження та увагилітературознавців, адже її твори переконливодемонструють ті прогресивні ідейноестетичнітенденції літератури, яким належить майбутнє.

1. Александрова О.В. Проблемы экспрессивногосинтаксиса. – M.: Высшая шк., 1984. – 221 с.

2. Анастасьев Н.А. Массовое сознание иамериканский писатель. // Литература СШАXX века. Опыт типологического исследования.– М.: Наука, 1978. – С. 109 – 133.

3. Аникин Г.В. Соцреализм в литературеСША. // Социалистический реализм насовременном этапе его развития. – М.: Наука,1977. – С. 305 – 339.

4. Белов С. В поисках гармонии. // Дж.К. Оутс.Делай со мной что захочешь. – М.:Художественная литература, 1983. – С. 3 –18.

5. Гальперин И.Д. Очерки по стилистикеанглийского языка. – М., 1958.

6. Денисова Т.Н. Американский роман XXвека. Проблема художественного метода:Автореф. дис. д-ра филол. наук. – М., 1983. –34 с.

7. Засурский Я.Н. Американская литератураXX века. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 493 с.

8. Зверев А. Джойс Кэрол Оутс. Темнаясторона. Восемнадцать притч. // Современнаяхудожественная литература за рубежом,1980. – №5. – С. 93 – 96.

9. Коренева М. Романы Д.К.Оутс конца 70-хгодов. Обзор. // Современная художественнаялитература за рубежом, 1982. – № 2. – С. 68– 75.

10. Кухаренко В.А. Интерпретация текста.– М., 1988. – 168 с.

11. Мендельсон М. Джойс Кэрол Оутс.Страна чудес. // Современная художественнаялитература за рубежом, 1973. – № 3. – С. 51– 53.


114

12. Мороховский А.Н. Стилистика английскогоязыка. К., 1984. – 247 с.

13. Мулярчик А. Джойс Кэрол Оутс. //Дж.К. Оутс. Сад радостей земных. М.:Прогресс, 1974. – С. 5 – 16.

14. Пальцев Н. Джойс Кэрол Оутс. Делайсо мной что захочешь. // Современнаяхудожественная литература за рубежом,1975. – № 3. – С. 64 – 67.

15. Пономарів О.Д. Стилістика сучасноїукраїнської мови. К., 1992. – 230 с.

16. Разинкина Н.М. Стилистика английскойнаучной речи. М., 1972. – 189 с.

17. Ротенберг Т. Американский романист

как “энтрополог”. // Иностранная литература,1971. – № 6. – С. 238 – 240.

18. Allen М. The Necessary Blankness. Womenin Major American Fiction of the Sixties. Urbana:Univ. of Illinois Press, 1976. – 226 p.

19. Galperin E. Stylistics. M., 1977. – 335 р.20. Grant M.K. The Tragic Vis-ion of Joyce

Carol Oates. – Durham: Duke Univ. Press, 1978.– 164 p.

21. Hogins James Burl, Yarber Earl Cycle.Essays. Short Stories. Poems. SRA., 1984. – 400 p.

22. Kazin A. On Joyce Carol Oates // CriticalEssays on Joyce Carol Oates / Ed. by L.W. Wagner.Boston. 1979. – P. 157 – 160.


Постановка проблеми. Важливоюособливістю професійної діяльностісучасного фахівця є єдність знання та

дії. У зв’язку з цим особливої актуальностінабуває проблема поєднання теоретичної освітиз практичним її засвоєнням на основі власного

УДК 378.147: 001.891.3

Лариса Горбатюк, старший викладач кафедри комп’ютерних технологій в управлінні та навчанніБердянського державного педагогічного університету

ТЕОРЕТИКО-ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ

Статтю присвячено проблемі визначення сутності інформаційно-аналітичної діяльності фахівця. Наоснові аналізу теоретичних джерел у процесі дослідження викладено історію виникнення та становленняінформаційно-аналітичної діяльності. З’ясовано сутність аналітичної праці фахівця, розглянуто особливостіінформаційно-аналітичної діяльності фахівців у різних сферах.

Ключові слова: аналіз, аналітика, аналітична діяльність фахівця, інформаційно-аналітична діяльність.

Літ. 15.

Лариса Горбатюк, старший преподаватель кафедры компьютерных технологий в управлении и обученииБердянского государственного педагогического университета

ТЕОРЕТИКО-ИСТОРИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ИНФОРМАЦИОННО-АНАЛИТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СПЕЦИАЛИСТА

Статья посвящена проблеме определения сущности информационно-аналитической деятельностиспециалиста. На основе анализа теоретических источников в ходе исследования раскрыта историявозникновения и становления информационно-аналитической деятельности. Выяснена сущностьаналитической работы специалиста; рассмотрены особенности информационно-аналитическойдеятельности специалистов в различных сферах.

Ключевые слова: анализ, аналитика, аналитическая деятельность специалиста, информационно-аналитическая деятельность.

Larissa Gorbatyuk, senior lecturer of computer technology in the management and education departmentBerdyansk state pedagogical university

THE THEORETIC-HISTORICAL ASPECTSOF THE INFORMATION AND ANALYTICAL ACTIVITY OF THE EXPERT

The article is devoted to a problem of definition of the essence of information and analytical activity of theexpert. On the basis of the analysis of the theoretical sources in a course of research the history of emergence andformation of information and analytical activity is opened. The essence of the analytical work of the expert is foundout; the features of information and analytical activity of experts in various spheres are considered.

Keywords: analysis, analytics, analytical activity of the expert, information and analytical activity.

ТЕОРЕТИКО-ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ

© Л. Горбатюк, 2013

115 Молодь і ринок №8 (103), 2013

досвіду, інтелектуального потенціалу й здатностідо аналітичної діяльності.

Аналіз досліджень і публікацій. Науковці йдослідники порушували проблему аналітичноїдіяльності фахівця, зокрема, історичні аспектианалітичної діяльності (В. Горовий, Є. Гайдамак,О. Кобєлєв, І. Мелюхін, та ін.); визначення її сутності(Ю. Курносов, П. Конотопов, Е. Маслєнніков та ін.);особливостей інформаційноаналітичної діяльностіфахівців у різних сферах (В. Іценко, Л. Калініна,Н. Сляднева, В. Ягупов та ін.).

Мета статті – розглянути теоретикоісторичніаспекти інформаційноаналітичної діяльності тавизначити особливості аналітичної праці фахівціву різних галузях.

Виклад основного матеріалу. Сучаснеінформаційне суспільство характеризуєтьсявеликою кількістю й різноманітністюінформаційних потоків і так званих “інформаційнихсплесків”, які транслюються через каналиінформаційної інфраструктури та згодомрозповсюджуються з великою швидкістю, а, отже,активно впливають на життєдіяльність окремовзятої людини, нації, держави, усього світовогоспівтовариства.

У зв’язку з цим стає вкрай необхідним новийінформаційний режим виходу на нову інформаційнуаналітику і створення нової концепціїінформаційноаналітичної діяльності, яка, на думкуН. Сляднєвої, стає необхідним компонентомкультури управління, підприємницької діяльності,інструментом сучасного менеджменту, складовоїчастини корпоративної культури і т.п. “Новийінформаційний режим” полягає в якісно іншомурівні інтелектуалізації інформаційного простору.

Інформаційна аналітика в сучасному світі – цепродукт низки конструктивних, творчихзагальноцивілізаційних тенденцій, що характеризуютьрозвиток людського співтовариства на рубежістоліть і тисячоліть: процесу глобалізації, тенденціїдо формування пріоритетів сталого розвиткуцивілізації та інформатизації. Аналітичні матеріалине тільки пояснюють закономірності реальності,але й демонструють зразки аналізу подій і фактів,методи інтерпретації їх смислів, формуютьінформаційну культуру, відповідну інформаційномурежиму громадянського суспільства [13].

Інформаційноаналітична діяльність виникла невипадково. Відомо, що аналітика має глибокеісторичне коріння, беручи початок у працяхАрістотеля. Вона нерозривно пов’язана ізпроцесом інтелектуального розвитку людства.

Починаючи з античних часів, були категоріїлюдей (керівники, учені, інженери, педагоги,журналісти, лікарі, юристи та інші працівники

розумової праці), для яких процес переробляннязнань став однією з найважливіших складовихїхньої професійної діяльності, ефективність якоїтакож значною мірою залежить від того, наскількивдало наявні в суспільстві засоби комунікаціїзабезпечують їхню інформаційну діяльність.

На початкових етапах розвитку науки й технікибагато допоміжних операцій (оформлення,збирання, аналітикосинтетичне опрацювання,збереження, пошук і розповсюдженняповідомлень) працівники розумової працівиконували самостійно. Але поступово, зпоширенням та ускладненням видів комунікацій,питома вага допоміжних операцій стала настількизначною в загальному балансі часу працівниківрозумової праці, що це почало негативно впливатина ефективність цієї праці. Виникла необхідністьвиділення спочатку інформаційних, а пізніше –інформаційноаналітичних фахівців, для якихвиконання тих чи інших операцій щодозабезпечення функціонування соціальнихкомунікацій стало професією [5].

Значною мірою становленню інформаційноаналітичної діяльності сприяла методологіяглобального моделювання (комп’ютернемоделювання, застосоване до аналізу світовихпроблем), розроблена в широко відомихдослідженнях Римського клубу (Club of Rome) –клубу європейський аналітиків [8].

У 50ті рр. ХХ століття аналітична діяльністьнабула широкого поширення й перетворилася впрофесійну діяльність. Колосальне зростаннярозмірів світового інформаційного ресурсупризвели до бурхливого розвитку інформаційноаналітичних структур. На кінець 80х – середину90х pp. щорічний світовий інформаційний потікперевищив 10 млн. назв наукової та іншоїінформаційної продукції, що в перерахунку наодного споживача – інженера, науковогоспівробітника, спеціаліста – становило1500 сторінок щодня.

У багатьох країнах почали створюватися“Фабрики думки”. Це зумовлювалося ситуацією,коли державні інститути, громадські організації,бізнесові структури вже не в змозі самостійновпоратися, з одного боку, з величезним потокомінформації, зі зростаючими проблемами суспільноїзначимості, з іншого – у суспільстві збільшуєтьсякількість людей з вищою освітою, і саме “фабрикидумки” дають змогу долучитися до вирішенняскладних загальносуспільних проблем людям,яких з тих чи інших причин не влаштовує роботав традиційних державних, наукових чи політичнихструктурах, де вони не можуть повною міроюсамовиразитися [4]. Бурхливо розвиваються


116

ринки аналітичної інформації, інтелектуальногопродукту, методичного та програмногозабезпечення його отримання [3]. У зв’язку з циму практичній діяльності науковців, спеціалістівсфери економіки, політики, різних категорійчиновників, представників владних структур усебільшої гостроти набувають проблеми пошуку взагальному потоці інформації, необхідної саме дляних, обробки великих інформаційних масивів. Прицьому опрацювання великих інформаційнихмасивів забезпечує високу точність, безпомилковістьпошуку. Інформаційноаналітичні структури впроцесі свого розвитку виявилися спеціалізованимиструктурами з вивчення, обробки й аналізуінформації, і сьогодні виконують роль посередникаміж масивами інформації та її користувачами.Потреба в таких посередниках у зв’язкуз розвитком суспільства стає все більш важливоюй суттєво впливає на його структуру [4].

Отже, інформаційноаналітична діяльністьстала одним з важливих компонентів професійногостановлення майбутніх фахівців з різних галузейще й тому, що вона дозволяє ефективноорганізувати як власну професійну діяльність, такі професійну діяльність інших.

В основу аналітичної діяльності покладеноаналіз.

Термін “аналіз” (άνάλυσις) в перекладі згрецької означає “розклад, розчленування, розбір”є похідним від дієслова άναλύω – “відв’язую”,“розв’язую”, “досліджую”.

Словник іншомовних слів тлумачить “аналіз”(з англ. “аnalysis”) як метод дослідження, щополягає в мисленнєвому або практичномурозчленуванні цілого на складові частини, а потімкожна з цих частин досліджується окремо зметою наступного поєднання (синтезу)одержаних результатів і встановлення такимспособом нового знання про ціле [12].

Тлумачний словник С. Ожегова надає такевизначення терміна “аналіз”: 1) метод дослідженняшляхом розгляду окремих сторін, властивостей,складових частин будьчого; 2) всебічний розбір,розгляд (твору, своїх вчинків); 3) визначенняскладу речовини [9].

Великий економічний словник трактує “аналіз”як метод наукового дослідження (пізнання) явищі процесів, в основі якого лежить вивченняскладових частин, елементів досліджуваноїсистеми [2].

У кожній науці аналіз має свій специфічний іконкретний зміст (медичний (аналіз крові, сечі іт.ін.) хімічний (речовин), біологічний (генетичний),логічний (структурний, функціональний аналіз)тощо.

В економіці аналіз застосовується з метоювиявлення сутності, закономірностей, тенденційекономічних і соціальних процесів, господарськоїдіяльності на всіх рівнях (у країні, галузі, регіоні,на підприємстві, в приватному бізнесі, сім’ї) і врізних сферах економіки (виробнича, соціальна).Аналіз служить відправною точкою прогнозування,планування, управління економічними об’єктамита процесами, які в них здійснюються.Економічний аналіз покликаний обґрунтовувати знаукових позицій рішення та дії в галузі економіки,соціальноекономічну політику, сприяти виборунайкращих варіантів дій [10].

Математичний аналіз є частиною математики,яка займається дослідженням функцій, методамиобчислень. У математиці під терміном “аналіз”традиційно розуміється диференціальне таінтегральне числення (тобто сукупність понять,теорем і методик, що дозволяють досліджуватифункції шляхом вивчення швидкостей їх зміни,знаходження їх середніх значень, а такожз’ясування зв’язку між цими об’єктами).Функціональний аналіз у математиці – це аналізна нескінченновимірних просторах, комплексний– на множині всіх комплексних чисел.

Як пізнавальний процес “аналіз” вивчаєтьсяпсихологією, що розглядає його в якостіпсихічного процесу. Характерною особливістюпсихологічного аналізу є те, що об’єктом йоговивчення є психічна реальність, психічні процеси,стани, властивості людини, а також різні соціальнопсихологічні явища, що виникають в групах,колективах: думки, спілкування, взаємини,конфлікти, лідерство та ін.

Аналіз у філософії – це необхідний етап пізнанняцілого. Він дає можливість вивчити окремічастини цілого, розкрити відносини, які єзагальними для всіх частин, й усвідомитиособливості виникнення й розвиток усьогооб’єкта. Оскільки складний, розвинений об’єкт незводиться до суми частин, то для відтворенняйого в мисленні в усьому багатстві йоговзаємозв’язків необхідно застосувати іншийметод – синтез. Варто зазначити, що слово“синтез” дослівно з грецької “συνθεσις” у перекладіозначає “поєднання”. Тому під терміном “синтез”розуміють поєднання (уявне чи реальне)розділених елементів об’єкта в єдине ціле(систему). Шляхом синтезу ціле відтворюєтьсяв мисленні як “багата сукупність, з численнимивизначеннями і відношеннями” (К. Маркс), якконкретне ціле [11].

У філософських доказах, які спираються нанизку висновків, особливо під час розвиткунаукової теорії, термін “аналіз” має дещо інший



117 Молодь і ринок №8 (103), 2013

зміст: він означає, що докази йдуть регресивно,від умовного до зумовлюваного, між тим як присинтетичному способі докази мають зворотнийхід; такий метод у наукових дослідженняхназивають аналітичним на відміну відсинтетичного. Обидва вони доповнюють одинодного і взаємно перевіряють. Кращим доказомбезсумнівної істини кожного наукового положеннябуде відповідність результатів, досягнутихдослідженнями, проведеними аналітичним йсинтетичним методами [1].

Найбільш розвиненою формою аналізу єлогічний аналіз змістовних галузей знання, понятьі способів міркування. Логічний аналіз – один зосновних пізнавальних прийомів науки, значенняякого особливо посилюється сьогодні завдякирозвитку математичної логіки, кібернетики,семіотики й розробки інформаційнологічнихсистем [6].

Аналітичні процедури є одними з головних нелише в науковому мисленні, але й у всякійдіяльності, оскільки вона пов’язана з вирішеннямпізнавальних завдань як здобуття новихпізнавальних результатів (теорія пізнання,методологія науки).

Як бачимо, поняття аналізу багатогранне йдосить поширене в науці. Його визначають якмогутній засіб людського пізнання і вивченнядійсності. Залежно від мети, методів і прийомівпроведення, галузі застосування, використаногоінструментарію його розглядають з декількохсторін:

1) розчленування об’єкта (мисленнєве абопрактичне) на складові елементи;

2) всебічне розбирання, розглядання об’єктів,процесів, рішень;

3) уточнення логічної форми (структури)міркування у формальній логіці;

4) як синонім наукового дослідження взагаліабо метод вивчення об’єкта шляхом розгляду йогоокремих сторін, властивостей, складових.

Разом узяті аналіз і синтез складають єдинийпроцес наукового пізнання, що в теорії та практиціуправління називається аналітичною діяльністю.

Оскільки загальноприйнятого поняттяаналітичної діяльності в її сучасному розумінні щене встановлено й постійно виникають новіаналітичні напрями, пов’язані з технічнимпрогресом, представляється доцільним навестинизку її визначень, запропонованих відомимианалітиками.

Аналітична робота, як зазначає Е. Маслєнніков,є “невід’ємною і найважливішою складовоючастиною професійної діяльності будьякогофахівця, виступає не якимось епізодичним,

короткочасним актом, що виконує спеціальнопризначений працівник, а функцією усіх ланоксистеми, яка здійснюється постійно. Аналітичнаробота – це безперервний процес вивченняпрофесійної та іншої інформації” [7, 13]. Вонаслугує засобом виявлення й оцінки значущостіконкретної системи проблем, формулювання їїцілей, визначення об’єктивно необхідних функцій,обґрунтування структури та підвищенняефективності діяльності з виконання поставленихзавдань.

Основними вимогами до аналітичної роботиє: достовірність та повнота інформації, щовикористовується, її всебічність, системність таплановість, комплексне використання методіваналізу.

Організатори Академії, засновники Фондукритичного мислення, доктори Річард Пол і ЛіндаЕлдер запропонували таку формулу аналітичноїдіяльності: “коли ми думаємо, то робимо це зпевною метою на основі деякої думки, заснованоїна припущеннях, які ведуть до певних наслідків;ми використовуємо концепції, ідеї та теорії дляінтерпретації фактів і даних з метою отриманнявідповіді на питання і вирішення проблем” [15, 218].

За останні десятиліття аналітична діяльність,її методи та технічні засоби активнорозвиваються, реагуючи на соціальноекономічні,політичні та інші зміни в житті суспільства,складність і різноманітність, постійний ризик,накопичення нових знань та інформації. Але, якщораніше термін “аналітика” застосовувавсясамостійно, то сьогодні в інформаційномусуспільстві все частіше до нього додається слово“інформація”, і він вживається вже як новий термін“інформаційноаналітична діяльність” [5].

Особливістю сучасної інформаційноаналітичної діяльності є й те, що вона спрямованана вироблення нового знання не дослідноекспериментальним шляхом, а на основі аналізуй інтерпретації наявних теорій, опису фактівзасобами інформаційного моделюванняреальності. Аналітик, спираючись на інформаційнімоделі (природних, соціальних, політичних,фінансових, економічних процесів і т.п.), виявляєв них об’єктивні закономірності й тенденції,визначає механізми, що рухають їх, причиннонаслідкові зв’язки. У цьому сенсі аналітикстворює нове знання про ті фрагменти реальності,які перебувають у сфері його професійних інтересів[13].

Зміст інформаційноаналітичної діяльності врізних сферах має свою специфіку.

Фахівець у галузі інформації та інформаційноїаналітики – це фахівець, який виявляє потреби


118

зовнішнього оточення та осіб, що ухвалюютьрішення, в інформаційних та інтелектуальнихресурсах. Розробляє пріоритети діяльностіорганізацій, плани й заходи щодо інформаційногозабезпечення зацікавлених осіб, накопичує,обробляє, структурує та систематизує дані,забезпечує їх довготривале зберігання йоперативне використання, а також доступ до нихзацікавлених осіб. Займається інформаційноаналітичними дослідженнями, опрацюваннямінформаційних матеріалів, проведенняманалітичних досліджень.

Інформаційний аналітик повинен знатиінформаційні матеріали про перспективнітехнології та наукові досягнення; нормативнотехнічну документацію та керівні матеріали впредметній галузі; методи аналітичної діяльності;види й можливості інформаційних технологій;основи інформатики, редакційновидавничоїдіяльності; наукової організації праці, виробництвата управління, трудового законодавства.

Специфіка інформаційноаналітичної діяльностів державному управлінні полягає в тому, що вона“включена” у процес управління й передбачаєоперативність у підготовці матеріалів, їхдостовірність та обґрунтованість.

Політична аналітика в державному управлінніє специфічною галуззю наукового пізнанняполітичного буття суспільства, спрямована навиявлення та використання в практичнійдіяльності його закономірностей, черезвироблення порад щодо формування й реалізаціїдержавної політики. Система політичної аналітикив державному управлінні складається з низкиобов’язкових і специфічних процедур, зокрема:визначення суспільно значущої проблеми дляаналізу державної політики, виокремленняпроблеми для політичного аналізу, власне політичнийаналіз, аналіз державної політики (загальний ігалузевий), політичного ризику, політичне оцінюванняй прогнозування (оперативне й стратегічне),політичне консультування, політичний моніторинг,політичні консультації та експертизи тощо.

Інформаційноаналітична діяльність урегіональному й місцевому адмініструванніпередбачає забезпечення необхіднимивідомостями керівництво регіонів для виробленняконцептуальних пропозицій щодо управліннясоціальноекономічною та політичною ситуацією.

Інформаційні, аналітичні й консалтинговіслужби комерційного сектора економікививчають стан різноманітних ринків: товарів,сировини, нерухомості, цінних паперів, валюти,страхування і т.п. для проведення глибокихдосліджень і розробку багатоваріантних прогнозів.

У великих комерційних структурах робота зінформацією розглядається як один знайважливіших напрямів діяльності. Саме з цимпов’язане виникнення й розвиток комерційнихінформаційних систем та телекомунікацій. Такісистеми пропонують, як правило, широкий набірінформаційних послуг і продуктів, бази даних зкомерційної й законодавчої інформації. На основіцієї інформації будуються різні прогнози й моделі,практичні рекомендації з розвитку бізнесу.Аналітичні підрозділи створюються на великихбіржах, у банках, інвестиційних і страховихкомпаніях, торговопромислових палатах, припровідних газетах ділового спрямування [8].

Інформаційноаналітичного забезпеченнятакож потребує дослідницька діяльність. Аналізє складовою частиною будьякого науковогодослідження й зазвичай складає його першустадію, коли дослідник переходить віднерозчленованого опису об’єкта, що вивчається,до виявлення його будови, складу, а такожвластивостей, ознак. Але й на інших рівняхпізнання аналіз зберігає своє значення, хоча тутвін виступає вже в поєднанні з іншимипроцедурами дослідження. Зокрема, утеоретичних педагогічних дослідженнях науковціаналізують свою діяльність, зібрану інформаціюпро досвід інших педагогів, розробляютьіндивідуальні плани інноваційної діяльності.Інформаційноаналітична діяльність здійснюєтьсяна всіх етапах реалізації інноваційних проектів.

Інформаційноаналітична діяльність вустановах освіти передбачає збір, накопичення йобробку даних; пошук, аналіз та узагальненняінформації; відстеження результативності процесівдецентралізації; здійснення моніторингу якості тадоступності освітніх послуг; порівняннярегіональних показників та оперативнеінформування органів управління щодо їхдинаміки; інтеграцію наявних інформаційнихресурсів, сприяння налагодженню співпраці міжінформаційними, статистичними партнерами. Усеце вкрай необхідне для якісного забезпеченняуправлінської діяльності на різних рівнях вінтересах успішного розв’язання поставленихзавдань із основною метою – поліпшити системупрофесійної освіти.

Останнім часом у галузі освіти набулирозповсюдження й досягли значних результатівлокальні інформаційні системи управліннянавчальним закладом, які необхідні для вирішенняорганізаційноуправлінських завдань [14, 47].

Нині активно розвивається інформаційноаналітична діяльність у галузі глобальної мережіІнтернет. Це, передусім, надання доступу до



119 Молодь і ринок №8 (103), 2013

великих обсягів інформації та експертиза йкласифікація, автоматизована переробка й аналізінформації, розробка прогнозів і наданняпрактичних рекомендацій.

Висновки. Отже, інформаційноаналітичнадіяльність пов’язана з виявленням, опрацюванням,збереженням та поширенням інформації в усіхсферах діяльності людини. Її необхідністьзумовлена переходом суспільства до прогностичнихформ діяльності з використанням багатоваріантнихмоделей розвитку подій, що потребує не простоконстатації фактів для доведення тієї чи іншоїтези, а системного підходу до вирішення проблемив цілому на основі поєднання інтелектуальнихздібностей людини з функціональнимиможливостями сучасних автоматизованихінформаційних систем.

Перспективи подальших дослідженьвбачаємо у визначенні змісту навчанняінформаційноаналітичної діяльності майбутньогоінженерапедагога комп’ютерного профілю.

1. Блокгауз Ф.А. Малый энциклопедическийсловарь: в 4 т / Ф.А. Блокгауз, И.А. Ефрон. –М.: ТЕРРА, 1997. – Т. 4. – М.: Азъ, 1997. – 2216 с.

2. Борисов А.Б. Большой экономическийсловарь / А.Б. Борисов – М.: Книжный мир,2003. – 895 с.

3. Гайдамак Е.С. Развитие информационно-аналитической компетентности магистрафизико-математического образования: дис. …канд. пед. наук: спец. 13.00.02 / ЕленаСергеевна Гайдамак. – Омск, 2006. – 167 с.

4. Горовий В. Зростаюча роль інформаційно-аналітичних служб у поширенні науковихзнань [Текст] // Соціокультурні чинникирозвитку інтелектуального потенціалуукраїнського суспільства і молодь: матеріалинауково-практичної конференції – К.:“Знання”, 2001. – Вип. 1. – С. 307 – 313.

5. Кобєлєв О.М. Інформаційно-аналітичнадіяльність бібліотек як складова новоїсоціально-комунікативної реальності: до

постановки проблеми / О. М. Кобєлєв // ВісникХарківської державної академії культури: зб.наук. пр. – Х., 2008. – Вип. 23. – С. 77 – 84.

6. Мамардашвили М.К. Процессы анализаи синтеза / М.К. Мамардашвили // Вопросыфилософии. – 1958. – № 2. – С. 50 – 63.

7. Масленников Э.П. Организационно-правовые основы и методика аналитическойработы в ОВД: учеб. пособие / Э.П. Масленников.– М.: Академия МВД СССР, 1979. – 125 с.

8. Мелюхин И.С. Информационно-аналитическачдеятельность как она есть // Информационныересурсы России. – 1999. – №1. – С. 11 – 14.

9. Ожегов С.И. Толковый словарь русскогоязыка / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. – М.:Азбуковник, 2000. – 940 с.

10. Райзберг Б.А. Современный экономическийсловар [5-е изд., перераб. и доп.] / Б.А. Райзберг,Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева – М.:ИНФРА-М, 2007. – 495 с. – (Б-ка словарей“ИНФРА-М”).

11. Рогалевич Н. Краткий словарь пофилософии / Надежда Рогалевич. – М.:Харвест, 2007. – 832 с.

12. Словник іншомовних слів / за ред.О.С. Мельничука. – К.: УРЄ, 1985. – 966 с.

13. Сляднева Н.А. Информационно-аналитическаядеятельность: проблемы и перспективы /Н.А. Сляднева //Информационные ресурсыРоссии. – 2001. – №2(57). – С. 14 – 21.

14. Ягупов В.В. Інформаційно-аналітичнакомпетентність керівників професійно-технічних навчальних закладів як суб’єктівуправління [Електронний ресурс] / В.В. Ягупов// Професійна освіта: проблеми і перспективи(збірник наукових праць). – 2012. – №3. –Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/p o r t a l / s o c _ g u m / P r o f o s / 2 0 1 2 _ 3 / 1 /2012_1_10.pdf

15. Paul R. Critical Thinking: Tools for TakingCharge of Your Professional and Personal Life /R. Paul, L. Elder. – San Francisco: FTP Hall,2002. – 384 р.



“Єдине, що людина завжди робить щиро, так це – помиляється. Якщо одна помилка характерна всьому суспільству і при цьому допомагає йому жити, то воно робиться вірою. А якщо віра втрачає щирість, то це вже ніяк не оману і тому ніяк не віра, а лицемірство і брехня, які можуть лише розкладати суспільство”.

Хань Сян-цзи китайський філософ

120

Актуальність та доцільністьдослідження. Сьогодні Україна іПольща впроваджують у систему

освіти низку реформ, пов’язаних з піклуванням проякість освіти, формування високих професійнихкомпетентностей відповідно вимог Болонськогопроцесу, та уявлень і вчень про вищу освіту таможливих наслідків Болонського процесу й іншихінтеграційних континентальних та світових явищ,які пов’язані із формуванням моральної культуримайбутніх менеджерів у навчальних закладахПольщі.

На сучасному етапі розвитку освіти країнЄвропейської співдружності переживає процесреформування, найсуттєвішою ознакою якого єзближення, створення єдиного простору,вироблення критеріїв підготовки фахівців з вищоюекономічною освітою. Оскільки цей процес вжерозпочався у більшості західних країн, можливимстає виявлення певних особливостей, характернихдля формування моральної культури у майбутніхменеджерів у навчальних закладах Польщі ібільшості країн Європи, у напрямах едукації –навчання, виховання та розвитку особистості вс ис т ем і бе з пе р ер в но ї о с в і т и з а зн ач а єМ. Вачевський [1, 340].

За визначенням проф. Вишневського [3, 18],основні педагогічні категорії мають наступнітрактування:

Навчання – у будьякій країні світу – це процесзасвоєння учнями чи студентами інформації увигляді знань, умінь та навичок, за допомогоюпедагога як організатора навчального процесу.Сутність його полягає у нинішніх умовахвикористання новітніх педагогічних технологійдидактики, для набуття учнями суспільногоінформаційного досвіду. Навчання дає теоретичніі практичні навички , і чим вищий рівень тих знаньтим вищий рівень якості освіти.

Виховання – це процес формування досвіду(моделі) поведінки людини у духовній та соціальнійсферах, а також у її стосунках в діловомуспілкуванні із оточуючими працівниками,природою і соціальною сферою. Вихованістьособистості передбачає у людини наявність улюдини механізму орієнтації і саморегуляції, воснові якого лежать прийняті нею цінності,ставлення до всього з повагою і культурою, з цимлюдина стикається. Виховання в більшості країнсвіту ґрунтується на християнських засадахрелігії.

Розвиток особистості – це удосконалення

УДК 371.(075.8)

Даріуш Секевіч, здобувач Академія Полонійна в м. Ченстохові, Польща

ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВУ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ПОЛЬЩІ

У статті досліджується актуальна проблема едукації навчання, виховання і розвитку менеджерів унавчальних закладах Польщі, в сучасних умовах ринкової економіки де діє конкуренція на ринку праці.

Ключові слова: освіта, навчання, розвиток, суспільний прогрес, компетенції підготовка менеджерів,пріоритет освіти, культура, мораль.

Літ. 8.

Dariusz Sękiewicz, pracownik naukowy Akademii Poloniyna w Częstochowie, Polska

TWORZENIE KULTURY MORALNEJ PRZYSZłYCH MENEDŻERÓWW SZKOłACH W POLSCE

Artykuł analizuje rzeczywisty problem szkolenia edukatsiyi, edukacji i rozwoju menedżerów w szkołach wPolsce, w dzisiejszej gospodarce rynkowej, gdzie istnieje konkurencja na rynku pracy.

Słowa kluczowe: edukacja, szkolenia, rozwoju, postępu społecznego, menedżerowie szkolenia kompetencyjne,priorytet edukacji, kultury i moralności.

Dariusz Sekevich, Applicant of Academy Poloniyna in Czestochowa,Poland

FORMATION OF MORAL CULTURE OF FUTURE MANAGERS IN SCHOOLS IN POLANDThe article examines the actual problem of edukative training, education and development of managers in

schools in Poland, in today's market economyconditions where there is competition in the labor market.Keywords: education, training, development, social progress, competences, training managers, the priority

of education, culture and morality.


© Д. Секевіч, 2013

121 Молодь і ринок №8 (103), 2013

духовних, фізичних, психічних, соціальних функційта можливостей людини в оточуючомусередовищі. Розвиток не тотожний ні навчанню,ні вихованню, бо має цілком іншу природу –передбачає певну “перебудову”, певне“покращення”, “розширення” функцій, якостейможливостей людини. Специфіка розвитку полягаєтакож в тому, що людина здобувши відповіднийрівень освіти у процесі навчання, постійно набуваєрозвитку та формуванню професійнихкомпетентностей трудової діяльності. Розвитокпроявляє себе в будьякій сфері життя і будьякому інформативному контексті отримання рівняосвіти. Найвищий розвиток умінь і практичнихнавичок у процесі освіти, людина отримує під часнабуття вищої освіти. Століттями процесздобуття вищої освіти був винятково рідкіснимявищем, оскільки стосувався мізерно малоїкількості осіб з найвищих елітарних верствнаселення. Кожен власник університетськогодиплому обов’язково ставав помітною фігуроюколи не у вищих керівних колах, так з поміж тих,хто справляв значний інтелектуальний вплив – додумок видатних професорів чи випускниківпровідних вищих навчальних закладівдослухалися імператори, царі й президенти,відзначає професор Анджей Криньські в роботі[8, 3].

Своєрідність історичного етапу, якийпереживає Польща, процеси державотворення,пов’язані зі становленням громадянськогосуспільства, передбачають істотну трансформаціюсвітоглядних орієнтацій, прагнення інтеграції усвітовий освітній, економічний, політичний,інформаційний і культурний простір. Визначенняголовних пріоритетів освіти, її органічної складової,сприяє утвердженню національної ідеї,національної самоіндентифікації, розвиткукультури польського народу і водночас оволодіннюцінностями світової культури, та загальнолюдськиминадбаннями формування моральної культуримайбутніх менеджерів до сучасних чинниківринкової економіки і ринку праці.

У процесі досягнення своїх геополітичнихінтересів Польща як політична держава маєпримножувати соціальні, освітні, політичні,культурні, екологічні, туристичнорекреаційніздобутки, забезпечувати зростання добробуту такультури своїх громадян. Саме таку метуставлять і інші національності, які проживають натеренах Польщі. З цього погляду особливої увагизаслуговує розвиток та формування моральноїкультури всіх народностей, які проживають вПольщі, де склалася своєрідна національносамобутня система освіти й виховання

підростаючого покоління із загальнолюдськими тавласними творчими напрацюваннями. Досвіднаціонального виховання молоді Польщі,формування її національної самосвідомості,національної культури, підготовки до трудовоїдіяльності майбутніх менеджерів ринку праці,може бути корисним у сучасній Україні, зазначено[1, 70 – 72].

Як стверджує Н.М. Примаченко, сучаснаринкова економіка, яка вимагає глибоких змін удержаві, висуває перед суспільством важливупедагогічну проблему формування економічноїкультури молоді, її підготовки до трудовоїдіяльності та входження до конкурентної ринковоїекономіки із відповідним рівнем професійнихкомпетенцій, включаючи діловий етикет такультуру спілкування особистості в підприємницькійдіяльності [7, 4].

Нині в закладах освіти всіх рівнів упровадженошироке коло предметів економічного змісту, щонадзвичайно є позитивним напрямом навчанняучнівської та студентської молоді, проте, яксвідчить аналіз практики, забезпечення студентівнеобхідними знаннями не розв’язує проблеми їхпідготовки до адаптації в сучасних динамічнихсоціальноекономічних умовах, етику діловогоспілкування майбутніх менеджерів.

Курс етики в закладах освіти Польщі –важливий здобуток гуманістичного зорієнтованоїпедагогіки. Він дає змогу акцентувати увагу наактуальних проблемах, з якими юна особастикається у житті і часто безпорадна відповістина безліч запитань, що задає життя в конкурентнійринковій економіці. Якщо інші науки ставлятьметою формувати інтелект, професійнікомпетентності, пізнавальні потреби та здібності,то етика ділового спілкування, виконуючи цізавдання, не обмежується ними. Вона формуєособистість свідомим суб’єктом моральності,допомагає оволодіти критеріями оцінки власнихучинків та вчинків інших, виховує потребусвідомого вибору діяльності та моральних засобівдля досягнення поставленої мети менеджерамив підприємницькі діяльності. Етика для моральноїкультури менеджерів, як відзначає професорВ. Мовчан, є науковою теорією моралі, щобезпосередньо спрямована на практику і має наметі вдосконалення суб’єкта моралі і стосунківзавдяки моральності ставлення особи до інших ідо себе самої [6, 6].

В. Здоровенко трактує, що феномену культуривластива динамічна природа і мінливість форм,які визначають місце культурних феноменів усвітобудові, людській історії та житті індивіда. Зогляду на цю специфіку і предмет культурології


122

визначається тим, що вона є загальною теорієюкультури майбутніх менеджерів, вченням проосновні закономірності генезис та функціонуваннякультурологічних явищ і процесів у цілому [4, 7].

Тривала істориконаукова традиція дослідженняфеномену формування моральної культуримайбутніх менеджерів у навчальних закладахПольщі з боку філософів соціологів, психологів,істориків та інших людинознавчих галузей знаньзасвідчує, поперше, великий інтерес таактуальність розробки теоретичного значенняпоняття культури майбутніх менеджерів, подруге,усталеність розуміння культури в контексті тихспецифічно відмінних одне від іншого тлумаченьі визначень її сутності, що часто не узгоджуютьсяміж собою у процесі виховання майбутніхменеджерів у навальних закладах Польщі.

У побутовому значенні вихованню вважаєтьсялюдина, що виросла у звичайних правилахсвітської пристойності, освічена (В. Даль); – целюдина, що відрізняється гарним вихованням, вмієдобре поводитися (С. Ожегов).

Спроби теоретично обґрунтувати вихованістьнадзвичайно утрудненні, тому що залежать відбагатогранності самого поняття “виховання”(А. Репринцев).

За твердженням В.І. Жигірь, O.A. Чернєгивихованість менеджера – це узагальненийрезультат соціалізації, виховання і самовихованнялюдини, що виражається у рівні відповідності сліві дій окремої особи прийнятим у певномусуспільстві нормам та правилам людськогожиття. Вихованість – це наявний рівеньособистісного розвитку, що лежить в основівідносин до світу, свого місця в ньому, до людей,ступінь усвідомлення себе, своїх можливостей,це образ даної людини в очах навколишніх [5, 92].

Вагомий внесок у визначення найбільш ціннихпрофесійних напрямів підготовки та формуванняморальної культури майбутніх менеджерів унавчальних закладах внесли В. Гречанко,І. Чорний, В. Кушнерук, С.М. Клапчук, В.Ф. Остапфійчук,A.B. Яртись, Є. Маланюк, О.Ф. Сидор, П. Куліш,І. Крип’якевич, В.Х. Лобас, М. Закович.Проблеми формування етики моральної культуримайбутніх менеджерів у навчальних закладахвисвітлювали у своїх роботах C.B. Боронін,В. Василенко, В. Вичав, О.Д. Горбовський,A.A. Гусейнов, Т. Дерев’янко, М.С. Корець,В. Малахов, В.С. Мовчан, Н.М. Примаченко,А. Паламар, С. Франк, Є. Фром, А. Швейцар,Т.Д. Тхоржевська, П. Вербицька, Л.С. Сидоренко,О.М. Кекош, Н. Чудакова, та інші. Загальнопедагогічні підходи до удосконалення технологійекономічної освіти майбутніх менеджерів і

виховання моральної культури, організаціїнавчального процесу у системі безперервноїосвіти досліджувалися у психологопедагогічнихпрацях відомі вчені І. Бех, М. Вачевський,А. Вихрущ, С. Гончаренко, М. Євтух, М. Єрмошенко,І. Зязюн, М. Корець, В. Кулішов, В. Мадзігон,І. Прокопенко, О. Падалка, О. Шпак та інші.

Відомі польські вчені Возняк Роберт – докторпед. наук, професор Щеціньського університету,ректор балтійської гуманістичної вищої школи(Польща), Данек Казіміж – докт. пед. наук,професор, завідувач кафедри педагогікиБалтійської гуманістичної вищої школи в Кошаліні(Польща), Анджей Кринські – професор, докторгаб. – ректор Академії Полонійної в Ченстохова– Польща, професор, др. габ. Стефан Моздзенм. Ченстохова Польща та багато інших.

Особливо гостро соціальна опіка молодіактуалізувалася в перехідні етапи суспільнополітичного й соціальноекономічного розвиткудержави, якими як для Польщі так і для Українибули 20 – 30ті рр. XX ст. Характерною для цьогоперіоду є поява багатьох концепцій вихованняучнівської молоді, пошук і вдосконаленнярізноманітних форм опіки, опікунськовиховноїсистеми, яка опирається на діагностику ісуб’єктивне трактування молоді, подоланнянедоліків інституційного виховання учнівськоїмолоді формування виховного середовища,удосконалення методів навчання і виховання. Дорізноманітних видів діяльності були причетнітворці польської педагогіки і опікунської практики:Юзеф Чеслав, Бабіцький (1880 – 1952), МаріяГжеговська (1888 – 1967), Казимир Іжевський(1877 – 1948), Януш Корчак (Генріх Гольшмідт(1878 – 1942), Казимир Лісецький (1902 – 1976),Гелена Радлінська (1879 – 1954), Ванда Шуман(1890 – 1944). Їхній творчий доробок репрезентуєрозв’язання виховання і культурноосвітніхпроблем виховання молоді. Вивчення їхніхпедагогічних ідей уможливило виокремленнятеоретикометодичних засад виховання таформування моральної культури в нинішніх умовахмайбутніх менеджерів.

Аналіз сучасної науковопедагогічної літературидає підставу виокремити сучасних Польськихпросвітителів педагогіки в галузі підготовкистудентської молоді до моральної культури таетикету ділового спілкування відомих в вченихks. Pralat prof. Dr Andrzej Krynski, ks. Prof/ nzw.Dr. Hab. Stanislaw Lupinski, dr. Prof. HenrykBednarczyk, Dr. Franciszek Szlosek, dr. Prof/.Woznak Robert , dr. Prof. Valentina Wrublevska, dr/prof/ Denek Kazimig, dr. prof. Stefan Kokocinski.

У результаті теоретичного аналізу наукових



123 Молодь і ринок №8 (103), 2013

джерел встановлено, що поняття формуванняморальної культури майбутніх менеджерів унавчальних закладах Польщі міцно увійшло досуспільної свідомості у другій половині XX ст. тастало своєрідним регулятивом наукового іпрактичного мислення. Водночас системногодослідження, в якому б обґрунтовувалисяметодологічні основи та дидактикометодичніаспекти розв’язання проблеми моральної культуриу майбутніх менеджерів у навчальних закладахПольщі донині ґрунтовно не проводилися.Виходячи із цього, нами обрано для дослідженнятему “Формування моральної культуримайбутніх менеджерів у навчальних закладахПольщі”.

Зв’язок роботи з науковими програмами,планами, темами. Тему дослідження включенодо плану науководослідної роботи кафедри вгалузі дипломатії та переговорів у бізнесі(Magister in Diplomacy and Negotiations inBusiness), а також на кафедрі загальнотехнічнихдисциплін національного педагогічногоуніверситету імені М.П. Драгоманова, м. Київ.

Тема дослідження є складовою науководослідної теми “Формування моральної куль туримайбутніх менеджерів у навчальних закладахПольщі”, яка була виконана у Полонійній Академії,м. Ченстохова.

Мета дослідження – виявлення закономірностейпроцесу формування моральної культури майбутніхменеджерів у навчальних закладах Польщі, якіскладають одну з фундаментальних проблемтеорії і практики педагогічної освіти, а такожтеоретичне обґрунтування та експериментальнаперевірка навчальних програм, посібників длясистеми навчального процесу та майбутніхменеджерів сучасної ринкової економіки.

Відповідно до мети дослідження визначено такізавдання:

1. З’ясувати сутність особливості та завданняформування моральної культури майбутніхменеджерів ринку праці сучасної ринковоїекономіки.

2. Уточнити критерії, показники та рівніпрофесійних компетенцій моральної культуримайбутніх менеджерів ринку праці.

3. Теоретично обґрунтувати й експериментальноперевірити педагогічні умови формуванняморальної культури майбутніх менеджерів ринкупраці у сучасних умовах.

4. Впровадити методикуінноваційну модельформування моральної культури у майбутніхменеджерів ринку праці у системі безперервноїосвіти.

5. Визначити основні чинники, що впливають

на формування професійних компетенційморальної культури у майбутніх менеджерів ринкупраці.

Об’єктом дослідження є процес професійноїпідготовки формування моральної культуримайбутніх менеджерів ринку праці.

Предмет дослідження – зміст та методичніоснови формування моральної культури майбутніхменеджерів у навчальних закладах Польщі.

Для розв’язання поставлених завданьвикористані такі методи дослідження:

- теоретичні (аналіз педагогічної, психологічної,філософської, методичної, економічної літературий інформації, розміщеної на сайтах Internet, зпроблем дослідження; системносинергетичнийпідхід для визначення засад педагогічногопроектування; синтез, абстрагування, конкретизація,моделювання; вивчення передового педагогічногодосвіду формування моральної культури у системібезперервної освіти, навчання і вихованняучнівської та студентської молоді – для з’ясуваннясучасного стану моральної культури та підготовкистудентів майбутніх менеджерів до ринку праці втеорії і практиці навчальних закладів,обґрунтування та розробка педагогічної моделіформування маркетингової культури майбутніхменеджерів у навчальних закладах Польщі;

- емпіричні (спостереження, анкетування іспівбесіди зі студентами та викладачами;тестування; педагогічний експеримент –констатувальний, формувальний, контрольний) –з метою з’ясування рівнів сформованостіморальної культури студентів та перевіркиефективності реалізації педагогічних умов;

статистичної й аналітичної обробки даних –для обробки результатів і встановленнядостовірності результатів експериментальногодослідження.

Наукова новизна одержаних результатівдослідження полягає у тому, що: вперше визначенозміст і структуру моральної культури майбутніхменеджерів для ринку праці в сучасних умовахяк складової професійноособистісної культури; –виокремлено ефективні педагогічні умовиформування досліджуваного виду культурименеджерів (добір навчальнометодичногозабезпечення для формування менеджерськоїкультури; активізація пізнавальної діяльностістудентів майбутніх менеджерів ринку праці;організація і відповідне забезпечення самостійноїй індивідуальної роботи студентів; застосуванняотриманих знань і вмінь з менеджерської культурив практичній діяльності на ринку правці;подальшого розвитку набуло дидактичнезабезпечення процесу формування у майбутніх


124

менеджерів виробничої та сфери послуг галузейпрофесійноособистісної культури взагалі таморальної зокрема).

Подальшого розвитку набули положення тависновки щодо мети і змісту виховання таформування моральної культури майбутніхменеджерів у навчальних закладах українській іпольській педагогічній науці.

До наукового обігу введено невідомі праціпольських педагогів, які не перекладалисяукраїнської мовою, та маловідомі матеріали, щорозширюють уявлення про педагогічні концепціїформування моральної культури майбутніхменеджерів у навчальних закладах Польщі,внесок польських педагогів Анджея Криньського,Станіслава Люпінського, Стефана Моздзена,Зігмунта Зієлінські, Бодовскі Казімер, НоваковськіАнджей, Огроднік Стефан та інші., у розвитоктеорії і практики моральної культурипідростаючого покоління учнівської тастудентської молоді.

Практичне значення одержаних результатіввизначається новизною постановки дослідницькихзавдань та відповідністю потребам сучасноїекономікопедагогічної науки. Матеріали й основніположення проведеного дослідження даютьцілісне уявлення про теоретикометодичні засадиформування моральної культури майбутніхменеджерів у навчальних закладах Польщі усучасних умовах ринкової економіки в глобалізаціїі єврорегіоналізації. Результати дослідженняможуть бути використані під час вивченняактуальних питань моральної культури майбутніхменеджерів ринку праці, а також викладаннялекційних курсів “Основи економічних знань”,“Основи менеджменту”, “Маркетинг”, “Промисловиймаркетинг”, “Формування культури у майбутніхменеджерів технологій” та інших. Результатидослідженні можуть використовуватися у процесінаписання кваліфікаційних робіт у вищихпедагогічних навчальних закладах III – IV рівнівакредитації, укладання навчальнометодичнихпосібників, монографій, довідників та методичнихпорад навчальних програм із курсу методикивиховання та етикету ділового спілкування. Зарезультатами дослідження підготовлено до друкуу світ монографію: “Формування моральноїкультури майбутніх менеджерів” для студентівВНЗ України і Польщі.

Висновок. Отже, у теоретичній розробці йобґрунтуванні основних ідей та положеньдосліджуваної проблеми; окресленні основніпрофесійні здібності і компетенції тавпровадження методичного забезпечення

навчального процесу, що сприяє ефективномуформуванню моральної культури майбутніхменеджерів у навчальних закладах.

Сьогоднішня система освіти, усі навчальнізаклади повинні орієнтувати молодь на ринковуекономіку, готувати майбутніх менеджерів галузейлюдської діяльності, які б мали сучаснеекономічне мислення, ініціативу, вболівали запримноження багатства держави, та особистийгармонійний розвиток у формуванні свідомогогромадянина своєї держави, відповідального за їїдолю та становлення державності.

Тільки молодь в умовах гуманізації,гуманітаризації змісту технологій освіти,демократизації усього шкільного життя, ізнабутими професійними компетенціями, формуєу собі громадську відповідальність, професійнийобов’язок особистісної діяльності в умовахринкової економіки, яких в нинішніх умовах чекаєнародне господарство країни.

1. Вачевський М.В. Україна – Польща.Монолог – діалог культур. Студії взаєминнародів сусідів.// М. Вачевський. – Дрогобич –Кошалін. “Коло”, ВИП. 43. Том 1. 2004. – 341 с.

2. Вачевський М.В. Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійно ї компетенції . Монографія.//М. Вачевський. – К.: Професіонал, 2005. –364 с.

3. Вишневський О.І. Теоретичні основисучасної української педагогіки. Посібник длястудентів. // О. Вишневський. – Дрогобич,“Коло”, 2006. – 608 с.

4. Здоровенко В.В. Культура діловогоспілкування. Навчальний посібник.// В. Здоровенко.– Дрогобич, – НВЦ “Каменяр”, 2002. – 147 с.

5. Жигірь В.І., Чернєга O.A. Професійнапедагогіка. Навчальний посібник.// В. Жигірь,О. Чернєга. – К,: Кондор, 2011. – 336 с.

6. Мовчан B.C. Етика. Книга для вчителя.Навчально-методичний посібник.// В. Мовчан.– К.: Знання, 2008. – 303 с.

7. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій упроцесі навчання основ підприємництва.Монографія.// Н. Примаченко. – Дрогобич,Редакційно-видавничий відділ Дрогобицькогодержавного педагогічного університету іменіІвана Франка, 2011. – 218 с.

8. Andrzej Кrynski. Niepanstwowe szkolnictwowyzsze w polsce w latah 1990 – 2000/ TendencjeI kierunki rozwojowe/ Wydawnictwo EDUCATORCzestochowa 2002. – 441 s.




125 Молодь і ринок №8 (103), 2013© І. Савка, 2013

Актуальність проблеми. У сучаснійпедагогіці існує значна кількістьрізноманітних напрямів і підходів щодо

вирішення проблем виховання і розвиткуособистості. Їх можна трактувати по різному.

Як стверджує професор О.Т. Шпак [9, 7],питання про виховання на перший погляд здаєтьсялегко зрозуміти: виховувати треба для того, щолюдина оволоділа навичками культури, щодозволяє їй стати повноцінним членомсуспільства. Це, безумовно, добра думка. Алевимоги суспільства до його членів в різні епохи йу різних народів не завжди були однаковими. Усередні віки в європейській культуріпріоритетними якостями були відповідністьсоціальному статусу, релігійність, скромність,шанобливість перед авторитетами, в той час якв ХІХ – ХХ століттях переважними цінностямистали працьовитість, завзятливість, допитливість,здатність до творчості, динамічність а в останнійчас такі чинники як виховання та культураділового спілкування.

В останні періоди розвитку людства

загальновизнаною метою виховання ставвсебічний розвиток особистості. Це походить зуявлення, що така людина є більш кориснимчленом суспільства, яка реалізує свої різнобічніможливості, вона здатна почувати себе більшзадоволеною життям. Таке розуміння зародилосяв ті часи, коли освіта і всебічний розвиток булирозкішшю, доступною тільки незначній частинінаселення. Ніщо не здавалося бажанішоюперспективою, ніж надати таку можливістьшироким верствам населення. Всебічнийрозвиток поєднувався з матеріальним достатком,а тому разюче контрастував із вихованняммалозабезпечених, переконував у своїхперевагах.

Аналіз останніх публікацій щодо проблемивиховання учнівської та студентської молоді. Слідзазначити, що педагогічній категорії вихованнявипущено у світ значну кількість навчальнометодичної літератури відомих вітчизнянихавторів: О.І. Вишневський, М.В. Вачевський,П.В. Вербицька, А.В. Вихрущ, О.М. Кекош,В.М. Мадзігон, В.С. Мовчан, О.С. Падалка,

Ірина Савка, здобувач Національного педагогічного університетуімені М.П. Драгоманова, м. Київ

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ І ЗАКОНОМІРНОСТІЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті висвітлюються актуальні питання про етапи процесу виховання, управління процесомвиховання, розкрито про суть, етапи та прийоми виховання, приведено питання про духовність і мораль.

Ключові слова: виховання, суть, умови, прийоми, духовність, етика, мораль, виховання, проблемивиховання.

Табл. 3. Літ. 10.

Ирина Савка, соискатель Национального педагогического университетаимени М.П. Драгоманова, г. Киев

ОСНОВНЫЕ ПРИНЦИПЫ И ЗАКОНОМЕРНОСТИЭКОНОМИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ УЧАЩЕЙСЯ МОЛОДЕЖИ

В статье освещаются актуальные вопросы об этапах процесса воспитания, управления процессомвоспитания, раскрыты о сути, этапы и приемы воспитания, приведены вопросы о духовности и морали.

Ключевые слова: воспитание, суть, условия, приемы, духовность, этика, мораль, воспитания, проблемы

воспитания.

Iryna Syavka, Applicant National Pedagogical Universityby M. Drahomanov

Kyiv

BASIC PRINCIPLES AND PATTERNS OF ECONOMIC EDUCATION FOR STUDENTSThe article highlights the issues of the stages of the process of education, management of education, reveals

the nature, stages and methods of education, brought the issue of spirituality and morality.Keywords: education, essence, conditions, techniques, spirituality, ethics, morality, education, problems of

education.

УДК 37.026.015.6


126

Н.М. Примаченко, Т.Д. Тхоржевська, М.М. Фіцула,О.Т. Шпак О.Т. та інші.

Мета статті – розкрити у процесі дослідженнясуть категорії виховання як теоретикометодичніоснови державної політики в галузі економічноговиховання учнівської та студентської молоді дотрудової діяльності, та вироблення етикетуділового спілкування на ринку праці.

Виклад основного матеріалу. Виховання увласному значені цього поняття є процесцілеспрямованого і планомірного формуваннясвітогляду, переконань і почуттів, волі й характеру,потреб і здібностей, моральних, трудових,естетичних та фізичних якостей людини,характерних рис особистості.

Є два смислових значення поняття“виховання”. Виховання яке охоплює всю сумувпливів, весь процес формування особистості іпідготовки її до активної участі у виробництві,суспільному і культурному житті, охоплює не лишевиховну роботу школи, різних навчальних закладівсистеми безперервної освіти, а також молодіжнихорганізацій, сім’ї, громадськості, а й вплив усьогоукладу життя, суспільства, літератури, мистецтва,кіно, радіо, телебачення, а також освіту і навчання[1].

Виховання в другому смисловому значені –означає цілеспрямоване формування світогляду,морального обличчя, розвиток естетичного смаку,фізичний розвиток. Воно здійснюється сім’єю,навчальновиховними закладами, громадськимиорганізаціями. Виховання – загальна і постійнакатегорія, властива всім соціальноекономічнимформаціям. Воно збагачує зв’язок і наступністьміж старшими і молодшими поколіннями,допомагає молоді оволодіти досвідом попередніхпоколінь, зробити свій внесок у розвитокматеріальної і духовної культури суспільства.Суть процесу виховання, зазначає М.М. Фіцула[8, 38 – 39], як системи виховних заходів,спрямованих на формування розвиненоїособистості в процесі безперервної системи освітизводиться до наступного, як показано в табл. 1.

Найважливішим чинником соціалізації, якстверджує Олександр Шпак [9, 37] є виховання.Як діяльність суб’єктів виховання, тобто тих, хтоздійснює, це цілеспрямований вплив на людину упевному напряму, який відбиває сучасні потребисуспільства. Автор даної роботи наголошує, щооб’єктом виховання є жива людина з власноюсистемою потреб і мотивів, а тому результатзначною мірою залежить від її власних зусиль, відїї ставлення до мети, методів виховання таособистісних якостей вихователів. Це необхіднопідкреслити тому, що недооцінка активної ролі

об’єкта виховання об’єктивно підтримуєавторитарний стиль педагогічного керівництва. Зогляду на це можна визначити виховання як процесвзаємодії вихователя і вихованця, який (процес)може бути успішним за умови компетентностівихователя, а також позитивної активності самоговихованця.

Виховання має відповідні важливі чинникисуспільних функцій, тобто завдань, спрямованихна формування актуальних для даного часу рисособистості і таким чином створення доцільногоменталітету громадян даного суспільства, атакож психологічних умов для їх плідноїсамореалізації, та вироблення етикету діловогоспілкування [4].

Погляди на виховання завжди відбиваютьетичні та психологічні концепції суспільства, які,в свою чергу, тісно зв’язані з його соціальноекономічним становищем. Якщо осягнутивиховання у широкій історичній ретроспективі, тойого найзагальніша закономірність полягає упослідовній гуманізації всіх компонентів цьогопроцесу.

До основних функцій виховання в системібезперервної освіти слід віднести наступні основнічинники табл. 2.

Місце і роль процесу виховання зазначаєН.Є. Мойсеюк [5, 365 – 366], можна зрозуміти,зіставляючи поняття “формування особистості”,“соціалізація особистості” і “виховання”, якпоказано в табл. 3.

Виховання є компонентом загальнолюдськоїкультури. Культурні досягнення складалисяпротягом тисячоліть, а засвоїти їх учень повиненза гранично короткий термін. З цієї позиції процесвиховання слугує цілеспрямованою допомогоюдитині в її входження в сучасну культуру. Віннеможливий без організованої взаємодії,співробітництва, партнерства вихователів івихованців. Головною суттю взаємодії вихователяє її спрямованість на активну різноманітнудіяльність останнього, його самореалізацію ісамоствердження в цій діяльності, а такожформування у процесі навчання культури умайбутніх фахівців ринку праці [7].

У такому випадку процес виховання –цілеспрямована динамічна взаємодія (співробітництво,партнерство) вихователя і вихованця, у ході якої врізноманітних видах діяльності здійснюєтьсясамореалізація, самоствердження вихованця,формується його особистість.

Слід відзначити роботу авторів О.Т. Шпака,С.Г. Цибіна “Економічне виховання учнівськоїмолоді” [9, 8 – 9], де автори обґрунтовують, щоХХІ століття висуває до освіти нові вимоги.



127 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Провідні держави світу освоюють стратегію сталоголюдського розвитку. Людство помітно змінюєстратегію сталого людського розвитку, орієнтацію убік демократії, піднесення авторитету особистості,культури миру, толерантності й ринкових відносин,утверджує їх як пріоритети нової світової динаміки.Життя в умовах демократії, ринку, новітніхінформаційних технологій стає невідворотноюперспективою, робить своєрідний виклик освіті,зумовлює потребу її радикальної модернізації.

В нинішніх умовах ринкової економіки маєстверджуватися стратегія прискореноговипереджувального розвитку освіти, і науки,фізичних, інтелектуальних, моральних та іншихсутнісних чинників особистості, які забезпечуютьїї самоствердження і самореалізацію.

Розвиток освіти є стратегічним ресурсомподолання кризових процесів, поліпшеннялюдського життя, забезпечення національнихінтересів, зміцнення авторитету іконкурентоспроможності держави на міжнароднійарені. Освіта і наука є найголовнішими умовамиутвердження України на світовому ринку високихтехнологій, відзначено [6].

У цьому контексті особлива роль відводитьсяекономічному вихованню як невід’ємнійскладовій національної освіти. Ринкова системагосподарювання вимагає формування економічнихсуб’єктів, які чітко орієнтуються в сучаснихекономічних реаліях і перспективахсоціокультурної динаміки, підготовленої до життяі праці у ХVІ столітті.

Таблиця 1. Етапи процесу виховання та їх властивості

Суть виховання Проц ес виховання та формування етикету, моралі, толерантності особистості.

Специфічний аспекти виховання

Проц ес виховання – це система виховних заходів, спрямо ваних на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, а саме: як двосторонній хар актер багатогранність завдань і змісту; залежність від різноманітних суб’єктивних і об’єктивних чинників; трудність розкри ття внутрішнього світу дитини, який треба формувати; багатство форм, методів і прийомів, якими важко володіти; неперервність у вихованні канікул бути не може; тривалість у часі – людина виховується все життя; поступо ве виявлення результатів виховних впливів.

Структурні елементи виховання

Проц ес виховання є : мета, зміст, завдання, форми, методи і засоби виховання, його результати, корегування результатів виховання.

Рушійні сили виховного процесу

це сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню процесу виховання до нових цілей і має наступні суперечності: між необмеженими можливостями ро звитку людської пр ироди і обмежуючими умовами соціального життя; між зрослими соціально значимими завданнями, які треб а вихованцю вирішувати і тими можливостями, які обмежують його вчинки і дії у вирішенні цих завд ань; між зовн ішніми впл ивами і внутрішніми прагненнями; між впливом сім'ї, школи, громадськості, вулиці, засоб ів масової інформації; між організованим впливом школи і стихійним впливом оточення; між рівнем розвитку особистості і виконуваними нею функціями в колективі; між набутим негативним д освідом поведінки і новими умовами життя і діяльності; між усвідомленням учнем своїх прав і обов’язків.

Компоненти процесу виховання є:

Свідомість Властива людині фун кція головного мозку, яка по лягає у відображені об’єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у попередньому мисленому накресленні їх і передбаченні наслідків, урегулюванні відносин людини з людиною і соціальною дійсністю.

Почуття Психічні стани і процеси, в яких відображено емоц ійний бік духовного світу людини , її суб’єктивне переживання подій та емоційне ставлення до навколишньо го світу.

Навичка Психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну д ію, раціон ально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної і нервовопсихічної енергії.

Звичка Схильність людини до відносно усталених способів дій.


128

Е ко н о м і ч н е в и хо ва н н я , я к т р а кт уєМ.В. Вачевський [3, 3 – 4], на сучасному етапі єрозвиток ринкової економіки, ринкових відносин,повинно бути підпорядковане формуваннюособистості школяра, глибокою ідейністю,творчими відносинами дорученої справи, високоюкультурою праці і поведінки.

Процес засвоєння наукового світогляду укожного нового покоління, соціальної групи людей,кожної особистості має свої особливості,обумовлені рівнем економічного і політичногорозвитку суспільства, характером і формамиборотьби суспільних систем на міжнародній арені,національними і сімейними традиціями,особистими якостями людей.

Розвиток науки і техніки, зростання свідомостів учнівської та студентської молоді, зміни, якіпроходять в економічній, суспільній, духовнихсферах, вимагають постійного вдосконаленнянавчального процесу, з вимогами теперішньогочасу.

Суть економічного виховання в тому, що вонопов’язане із економічною освітою суспільногожиття. Економічне виховання включає знання про

економіку, про суть економічних законів ікатегорій, про систему трудових і виробничихвідносин.

Економічне виховання передбачає ознайомленняучнів із економікою і як з історичною сукупністювиробничих відносин, складаючи базиссуспільства і конкретно з економікою як єдинимнародногосподарським комплексом, охоплюючивсі ланки виробництва. Визначаючим елементомекономіки є взаємовідносини власності на засобивиробництва.

Власність може проявляти себе у такихаспектах:

державна і муніципальна або комунальна –власність місцевих рад міських та сільських;

приватна власність – включає власність:індивідуальну, сімейну, колективну, яка такожвиступає у виді колективних підприємстввласності – акціонерні товариства, оренда,кооперативи та інші колективні форми власності;

власність релігійних об’єднань – охоплюєрелігійні споруди – церкви, храми, костели,синагоги, будинки молитви та інші релігійні споруди(семінарії, монастирі ) та інші споруди;

Таблиця 2. Основні функції виховання учнівської та студентської молоді

Функції виховання Чинники, які впливають на виховання особистості

Нормативна функція полягає у закріпленні в свідомості людини необхідних, загальновизнаних соціальних норм, завдяки чому ці норми стають реально діючими у суспільстві.

Ціноутворююча функція це створення у свідомості підростаючої людини системи цінностей – значення для неї явищ оточуючої дійсності, яка є найважливішою духовною потребою особистості.

Адаптаційна функція збагачення людини знаннями та вміннями, потрібними для успішного пристосування до природного та соціального середовища.

Функція соціального контролю

покликана прищеплювати членам суспільства позитивні норми поведінки з метою попередження аморальних та протиправних вчинків.

Інтегративна функція має на меті сприяння суспільній злагоді шляхом опанування людьми морально позитивних, альтруїстичних взірців поведінки, що враховують інтереси інших.

Таблиця 3. Основні категорії сутності виховання

Категорії виховання Суть процес виховання

Формування виховання це процес засвоєння соціального досвіду, освоєння людини як соціальної істоти під впливом усіх без винятку факторів – соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних та інших.

Соціалізація виховання це процес засвоєння соціального досвіду, освоєння і присвоєння суспільних відносин, який продовжується все життя індивіда і має певні стадії: становлення і розвитку особистості.

Процес виховання це управління і розвитку особистості. Процес виховання – це управління процесом особистісного розвитку учня шляхом створення сприятливих умов. Сприятливими умовами слід вважати педагогічно обґрунтовану організацію середовища, діяльності, спілкування, стимулювання.



129 Молодь і ринок №8 (103), 2013

власність різних політичних партій тапрофспілкових організацій.

власність різних спортивних, культурних,просвітницьких організацій і т.ін.

Економіка розвивається у відповідності звимогами об’єктивних економічних законів, щовідображають найбільш суттєві і стійкі зв’язкизалежності від економічних явищ і процесіввиробництва, обміну, розподілення і споживанняматеріальних достатків.

Пізнаючи і володіючи економічними законами,люди використовують їх дію у своїх інтересах.Економічне виховання є не тільки в забезпеченніі визнання об’єктивності економічних законів, алеі в формуванні шляхів і методів використання,обліку об’єктивних вимог складаючи науковуоснову управління економікою і суспільством узагальному. Людина живе в суспільстві, воназв’язана певними формами суспільного життя ідіяльності. Різні види діяльності утворюють сферилюдського суспільства, які є відносносамостійними: економка, політика, соціальнасфера, духовне життя, виробництво матеріальнихблаг, торгівля, сфера послуг, туристичнорекреаційна діяльність, міжнародні відносини,глобальні проблеми і т. ін. Основою існуваннясуспільства є економіка.

Щоб існувати, загально відомо, люди повиннімати їжу, одяг, взуття, житло, меблі, духовніпотреби та багато інших матеріальних благ. Всеце створюється в економічній сфері суспільства.Створення життєвих благ називаєтьсявиробництвом і сферою послуг.

Економіка визначає всі інші сторони розвиткусуспільства, його політичний лад духовне життя,культура, ідеї, погляди, теорії, в кінцевому рахункувизначаються суспіль ним виробництвом,залежить від нього.

В процесі виховання учнівської та студентськоїмолоді слід зазначити, що економіка складаєтьсяз окремих галузей: промисловості і сільськегосподарство, сфера послуг, їх комплексів,економічних районів і зон, інфраструктури. Кожнагалузь – це сукупність підприємств, наприкладгалузь туризму включає підприємства проведеннятуристичних походів, (екскурсій), готельнегосподарство включає місця проживаннятуристів: готелі, мотелі, пансіонати, санаторії,будинки відпочинку, кемпінги, турбази, молодіжнітабори, приватні сектори проживання туристів таінші види проживання.

Кожна галузь – це сукупність підприємств, щовипускають однотипні блага: швейна галузьвиробляє одежу, харчова їжу, чорна металургіячавун і сталь. Галузі об’єднуються в комплекси,

де випускаються близькі за призначенням блага:машинобудування виробляє різні машини,паливноенергетичний комплекс – паливо іенергію, сільськогосподарський комплекс –перероблені природні блага рослинного ітваринного походження.

Вся народногосподарська діяльність, навиробництві певних благ, спеціалізується по певнихекономічних районах, які мають найбільшсприятливі умови. Наприклад, туристична галузь,найбільш сприятливі умови має в Карпатськомурегіоні, туристичні зони Трускавця, Східниці,Моршина, Підгородці, Ямельниця багаті намінеральні лікувальні природні води типу Настуся.

Людина від свого народження до смертіпов’язана з економікою. Вона отримує відсуспільства певну кількість благ і певну кількістьблаг повертає суспільству. У різному віціспіввідношення того, що вона споживає і щовиробляє, різне.

В дитинстві людину повністю забезпечує сім’яі суспільство. Діти лише споживають, невиробляючи нічого, лише із 20 – 22 річного вікулюдина починає забезпечувати свої потреби,частка того, що вона створює, починаєпереважати частку того, що вона споживає.Найвищий рівень продуктивності праці іспоживання досягається, як правило, в 30 – 50річному віці. У цей період людина створює блага,які в 3 – 4 рази перевищують ті, які вона споживає.Після цього трудова активність людини поступовозменшується, а коли працівник виходить на пенсію,турботу про нього знову беруть на себе сім’я ісуспільство.

За працездатний період людина створюєзначно більшу кількість благ, ніж споживає за всесвоє життя. Якби усе було навпаки, суспільствоне могло б існувати. Такий стан є вирішальноюумовою розвитку людини, сім’ї і суспільства.

Висновок. Отже, визначальною ознакоювиховання учнівської та студентської молоді єнакопичення в молоді знань про те, що життякожної окремої людини, її сім’ї і суспільства вцілому є зростання виробництва матеріальнихблаг. Кожен член суспільства не лише віддаєзначну їх частку сім’ї і суспільству, але й одержуєвід них все більшу сатину благ для задоволеннясвоїх потреб.

Обґрунтовано, що підвищення ефективностісуспільного виробництва залежить головнимчином від ступеня зрілості економічної свідомостілюдей, від їх готовності активно брати участь вуправлінні виробництвом, вдосконаленнямуправління економікою.

Рухомою силою свідомої економічної


130

діяльності у всіх ланках виробництва є економічніінтереси, які передбачають ініціативу в праці,діловитість, відповідальність, творчий пошукшляхів, які ведуть до найкращого господарськогорезультату при найменших витратах, при умові,що належним чином втілюється в практикунавчального процесу економічне вихованняучнівської та студентської молоді, накопиченняоснов економічних знань для практичноїмайбутньої діяльності.

Роль економічної політики в економічномувихованні оговорена місцем економіки в життісуспільства, виступає предметом економічноїосвіти та економічного виховання молоді всистемі безперервної освіти.

При формуванні економічного мислення іекономічної культури школярів особливоважливими є правильне засвоєння сутіекономічних відносин у суспільстві. Економічнівідносини завжди історично конкретні. Вонискладаються на основі певної форми власності назасоби виробництва і складає суть економікикраїни. На цьому виростає конкретна економіка,конкретне господарство країни, формується метарозвитку виробництва, форми і методигосподарювання, тобто певні політичні, соціальніі духовні особливості країни. Економіка не тількизв’язана з розвитком виробничих сил і обумовленацим розвитком, але й виконує ідеологічну функцію,діє на свідомість, почуття, поведінку людини.

Економічне виховання є складовою частиноювиховання гармонійно розвинутої особистості, маєспецифічні завдання, принципи, проникає у всінапрями суспільного життя.

1. Вишневський О.І. Теоретичні основисучасної української педагогіки. Посібник для

студентів вищих навальних за кладів . / /О. Вишневський. – Дрогобич “Коло”, 2006. –608 с.

2. Вачевський М.В., Падалка О.С., Примаченко Н.М.Педагогічні технології економічної тамаркетингової освіти у початковій і основній школі.Монографія. // М. Вачевський, О. Падалка,В. Мадзігон, Н. Примаченко, В. Кулішов. – К.,“Каравела”, 2013. – 344 с.

3. Вачевський М.В. Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійних компетенцій. Монографія. //М. Вачевський. – К.: Професіонал. – 2005. –364 с.

4. Мовчан В.С. Етика. Книга для вчителя. // В. Мовчан – К.: Знання. 2008. – 3033 с.

5. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальнийпосібник. // Н. Мойсеюк. 3-е видання,доповнене. – К.: 2001. – 608 с.

6. Національна доктрина розвитку освітиу ХНІ столітті. // Освіта України, 2001.грудень.

7. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій упроцесі навчання основ підприємництва.Монографія. // Н. Примаченко. Дрогобич,ДДПУ, 2011. – 218 с.

8. Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальнийпосібник для студентів вищих педагогічнихзакладів освіти.// М. Фіцула. – Тернопіль. –Навчальна книга. 1997. – 192 с.

9. Шпак О.Т. Психолого-технологічніоснови шкільного виховання. Навчальнийпосібник.// І. Трухін, О. Шпак. – Дрогобич“Вимір”, 2003. – 406 с.

10. Ярмаченко М.Д. Педагогіка. Підручник.// М. Ярмаченко. Вища школа, 1986. – 544 с.



“Коли людина говорить: я повиненна, це означає, що у неї є внутрішнє спонукання щось зробити, а не бажання змусити це робити інших.

На людину добру і доброзичливу можуть сказати, що вона любить тільки себе. І все ж: будьте добрими і доброзичливими! Зло побивається не зброєю, воно побивається любов’ю. Все що вершить любов, вона

вершить для щастя людей”. Мати Тереза

католицька черниця, засновниця доброчинних місій


131 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Мета статті – здійснити огляд деякихфонетичних процесів, у результатіяких відбувається модифікація

звуків у плинному мовлення, а також пояснити,що ідентифікація цих змін є надзвичайноважливою для вивчення англійської мови.

Предметом дослідження є вплив вмінняідентифікувати модифікацію звуків у результаті асиміляції,редукції та елізії на сприйняття усного мовлення та науспішність оволодіння англійською мовою.

Актуальність. Матеріал, викладений у статті,може поглибити уявлення про функціонуванняанглійської мови, зацікавити студентів, спеціалістівта всіх, хто цікавиться фонетикою та лінгвістикою.

Людське сприйняття – це складний процесприйому та обробки інформації. Існує декількатеорій та поглядів на особливості сприйняттямовлення. Одна з точок зору полягає в тому, щоздатність розуміти мовлення не є вродженою:вона розвивається паралельно із пізнанням світута вивченням граматики мови [4, 53].

Учені відзначають низку відмінностей, якііснують між сприйняттям усного та писемногомовлення. Читаючи, можна контролювати темп

надходження інформації, сегментувати вхіднийсигнал, однак, повідомлення, яке сприймається наслух, значно багатше інтонаційними характеристиками.Процеси сприйняття мовлення на слух та під часчитання відрізняються кількома параметрами:просторовочасовим розподілом (письмовийтекст розподілений в просторі, а звуковеповідомлення – в часі), параметрами стійкості/варіативності, а також легкістю чи складністюсегментації [3, 116].

Труднощі у сприйнятті тексту, який звучить,можуть виникати не лише через характервідмінного звучання сегментного мовлення (звукскладслово), але також на надсегментному рівні(словесний наголос, поділ на синтагми, логічнийта контрастний наголос). У той час як під часінтерпретації тієї чи іншої мовної реалії носіям мовичасто допомагає контекст – як лінгвістичний, такі екстралінгвістичний – іноземці, які вивчаютьмову схильні опиратися саме на фонетичнуінформацію. Відхилення від норми вимови,особливо на сегментному рівні, створюють певніперешкоди під час сприйняття інформації тими,для кого англійська мова не є рідною.

УДК 811.111’342.2

Віра Навроцька, викладач кафедри практики англійської мовиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВАЖЛИВІСТЬ РОЗПІЗНАВАННЯ МОДИФІКАЦІЇ ЗВУКІВ У ЗВ’ЯЗНОМУМОВЛЕННІ ДЛЯ УСПІШНОГО ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

У статті розглянуто такі фонетичні процеси як асиміляція, редукція й елізія, у результаті якихспостерігається модифікація звуків у зв’язному мовленні, а також пояснена важливість розпізнаваннямодифікації для успішного вивчення англійської мови.

Ключові слова: модифікація звуків, асиміляція, редукція, елізія, зв’язне мовлення.Літ. 7.

Вера Навроцкая, преподаватель кафедры практики английского языкаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ВАЖНОСТЬ РАСПОЗНАВАНИЯ МОДИФИКАЦИЙ ЗВУКОВ В СВЯЗНОЙ РЕЧИДЛЯ УСПЕШНОГО ИЗУЧЕНИЯ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА

В статье рассматриваются такие фонетические процессы как ассимиляция, редукция, элизия,вследствие которых наблюдается модификация звуков в связной речи, а также объяснена важностьраспознания этой модификации для успешного изучения английского языка.

Ключевые слова: модификация звуков, ассимиляция, редукция, элизия, связная речь.

Vira Navrotska, Lecturer of Practice English DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE IMPORTANCE OF IDENTIFICATION OF SOUND MODIFICATIONIN THE UTTERANCE FOR SUCCESSFUL ENGLISH LEARNING

The article focuses on such phonetic processes as assimilation, reduction and elision which lead tomodification of sounds in the utterance; the importance of identification of sound modification in the utterance forsuccessful English learning is explained.

Keywords: sound modification, assimilation, reduction, elision, utterance.

ВАЖЛИВІСТЬ РОЗПІЗНАВАННЯ МОДИФІКАЦІЇ ЗВУКІВУ ЗВ’ЯЗНОМУ МОВЛЕННІ ДЛЯ УСПІШНОГО ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

© В. Навроцька, 2013

132

Відомо, що в англійській мові слова, яківимовляються ізольовано, значно відрізняютьсяза своїм звучанням від слів, які зустрічаються умовленнєвому потоці. Коли слово вимовляєтьсяокремо, його вимова є ідеальною, а коли вонозвучить у потоці зв’язного мовлення, миотримуємо зовсім іншу вимову. У мовленні чуємоне окремі звуки, а взаємопов’язані звуковіпослідовності, а артикуляція будьякого звука вмовленнєвому потоці знаходиться під впливомартикуляції сусідніх звуків [5, 158]. У зв’язномумовленні немає пауз, які б відповідали інтерваламписемного мовлення. Як правило, паузи вмовленні використовуються не між двомасловами, а між групами слів, які можутьвважатися одним фонетичним словом.

У статті зосередимо увагу на розглядінайтиповіших випадків взаємодії звуків умовленнєвому потоці, до яких відносяться процесиасиміляції, редукції та елізії. Модифікації звуківспричинені тим, що під час з’єднання фонем упевну послідовність органи мовленняпристосовуються до швидкої зміни артикуляції,забезпечуючи зручніший перехід від однієїартикуляції до іншої, змінюючи при цьому деякіхарактеристики звуків.

Асиміляція може бути частковою та повною.У результаті часткової асиміляції утворюютьсярізні варіанти фонем, повна асиміляція призводитьдо цілковитого уподібнення артикуляційниххарактеристик двох сусідніх звуків. Щодонапряму асиміляції, розрізняють три види цьогопроцесу: прогресивну, регресивну та подвійну/взаємну. Прогресивна асиміляція виникає в томувипадку, коли попередній звук впливає нанаступний (stopped , stocks). Прогресивнаасиміляція виникає тоді, коли наступний звуквпливає на попередній (newspaper). Прогресивнаасиміляція зустрічається значно рідше ніжрегресивна [6, 67]. Існують також необов’язковівипадки асиміляції, які притаманні швидкомутемпу мовлення розмовного стилю (give me -gimme).

Причини виникнення асиміляції пояснюютьсявзаємодією звуків у мовленнєвому потоці.Необхідно зазначити, що асиміляція та іншівипадки модифікації звуків у спонтанномумовленні присутні завжди і відіграють важливуроль, оскільки фактично відбувається злиття водне слово кількох слів та утворюється фонетичнеслово. Така суміш звуків, яка вимовляєтьсяносіями мови, легко розшифровується черезситуацію і з допомогою типових фраз.

Серед факторів, які зумовлюють появуасиміляції, найважливішим є стиль мовлення.

В розмовному стилі, якому притаманний швидкийтемп та недбалість мовлення, асиміляціяприголосних виникає значно частіше у порівнянніз офіційним стилем та повільним темпом, колизвуки артикулюються дбайливіше і модифікаційніпроцеси не так яскраво виражені.

Ще одним прикладом модифікації звуків умовленні є редукція, у результаті якої відбуваєтьсяослаблення та зміна звучання ненаголошенихскладів. Вважають, що “інертність мовленнєвоготракту є основним фактором наявності редукціїголосних” [1, 15]. Редукція голосних виникає впросодично та морфологічно слабких позиціях, аособливо в ненаголошених складах та афіксах.Існує два види редукції: кількісна та якісна.Кількісній редукції притаманне скороченнядовготи та сили голосного, а якісній – зміна якостіскладотворного голосного, тобто голосні вненаголошених складах стають слабшими такоротшими [6, 117]. За умов сильної редукціїненаголошені голосні можуть доходити до нуля,тобто взагалі не вимовлятися. Такий тип редукціїназивають нульовою редукцією.

Явищем, яке найчастіше зустрічається вмовленнєвому потоці, є елізія, тобто процес, підчас якого у швидкому та недбалому мовленні нереалізується артикуляція будьякого звука. Цеявище характерне не лише розмовномумовленню, але й офіційному та нейтральномустилям. Існує кілька типів елізії: історична, колине вимовляються букви на початку, в середині чив кінці слова у результаті історичних змін(наприклад, у таких словах як walk, knee, castle,write), а також сучасна елізія, яка часто виникаєу повсякденному мовленні чи мовленні ізшвидким темпом [6, 72].

Найпоширенішими випадками сучасної елізії,які були відібрані нами із аудіо джерел, є наступні:

зникнення проривних альвеолярних звуків /t/,/d/, наприклад, у словосполученнях last night,second ring;

випадання міжзубних щілинних фрикативнихприголосних, наприклад, у словах months, clothes;

випадання приголосного, який передуєміжзубному звуку, наприклад, у словах fifth, sixth;

випадання губнозубного щілинного звука вприйменнику of перед міжзубним приголосним, атакож і перед іншими приголосними звуками пришвидшому темпі, наприклад, point of that, boxof pens;

випадання губнозубного щілинногоприголосного звука перед проривним сонантом,наприклад, give me three rings;

скорочення подвоєного приголосного,наприклад, the next train, you’ve got to scrawl it.



133 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Необхідно відзначити, що асиміляція, редукціята елізія формують певні сучасні тенденціївимови, а саме:

“згладжування” низки дифтонгів; перехід трифтонгів у розряд монофтонгів; випадання приголосного звука /j/ в словах suit,

student та ін.; зміна сполучень приголосних звуків /tj/ та /dj/

на сполучення / tѓ /, / d’ / в наголошених складах,наприклад, слова Tuesday /’tju:zdi/, reduce /ri’dju:s/ звучать як /’ tѓ u:zdi/, /ri’d’u:s/;

неправильне вживання задньоязиковогоносового сонанта /K/ в словах, де немаєзакінчення –ing (chicken, garden);

випадання фарингального звука /h/,наприклад, Let him do it! /let jm du: jt/;

вживання твердого приступу замістьпроривних приголосних в кінці слів, а також міжголосними.

В рамках виконання комплексної темивикладачами кафедри практики англійської мовибуло проведене фонетичне дослідження, в процесіякого була зроблена спроба виявити ступіньсприйняття студентами, які вивчають англійську,та носіями мови зв’язного тексту, насиченогомодифікованими формами. Результатидослідження виявили різкий контраст глибинисприйняття модифікованих форм студентамифакультету романогерманської філології таносіями англійської мови. Модифікації звуків узв’язному мовленні не є перешкодою у спілкуванніносіїв англійської мови з різних регіонів, алеперешкоджають адекватному сприйняттюмовлення білінгвами. Також важливо зазначити,що модифікація звуків не може виникати безвпливу таких просодичних компонентів, як темпмовлення, паузація, гучність та мета висловлювання.Чим швидший темп висловлювання, тим багатшийзвуковий матеріал асимілятивними процесами.

Значення отриманих висновків полягає в тому,що розпізнавання змін слів під впливом редукціїголосних, асиміляції та елізії полегшує сприйняття“безшовної” структури мови. З цього можназробити висновок, що під час сприймання усногомовлення необхідно не лише брати до увагилексику та граматику, але також враховуватифонетичні особливості вимови та модифікаціюзвуків. На нашу думку, викладачам необхіднозвертати на це особливу увагу в процесі навчанняанглійської мови, адже фонетичний аспект мовине менш важливий ніж лексикограматичний,оскільки якісне, автентичне оволодіння мовоюможливе лише за умови комплексного вивченняусіх мовних рівнів.

В курсі практичної фонетики завдання

викладачів полягає не лише в тому, щоб досягтиправильної артикуляції та ознайомити студентів зосновними інтонаційними структурами, але такожнаполегливо працювати над елементами плинногомовлення, досягти милозвучності вимови,збільшити рівень автентичності та виразностізвучання у всіх основних стилях мови.

На початковому етапі вивчення асимільованихформ однією із ефективних вправ є декодуваннямодифікованих форм з наступним поясненнямкожного випадку зміни слів. Таким чином,студенти не лише вивчають основи теоретичноїфонетики, але також застосовують свої знання напрактиці, тренуючись спочатку аналізуватиписьмове мовлення, оскільки воно має низкупереваг над сприйняттям усного мовлення. Якприклад можна запропонувати наступне речення:The teacher asked six students to stay after thelesson. Це речення може бути сприйняте на слухтаким чином: The teacher asked sick students tostay after the lesson. В цьому реченніспостерігається елізія (випадання) щілинногоальвеолярного звука /s/ у слові six. Приведемоще один приклад речення: Bad guys are often inthe street at night. Воно звучить так: Bag guys areoften in the street at night. Під впливом велярногозвука /g/ альвеолярний /d/ змінює місце артикуляціїі також стає велярним [6, 67]. Це прикладрегресивної асиміляції.

Формою контролю може бути фонетичнийдиктант, коли студентам пропонують прослухатидіалог чи уривок тексту, який міститьмодифіковані форми. Сприймаючи мовлення наслух, студенти зіштовхуються не лише зпроблемою ідентифікації змінених форм, але й зправильним членуванням мовлення на сегменти,коректною інтерпретацією фонетичних слів івідповідно визначенням контексту висловлювання.Студенти записують звуковий потік мовлення втранскрипції, а пізніше роблять фонетичний аналізз метою виявлення модифікованих звуків.

Отже, розпізнавання модифікацій звуківвідіграє важливу роль у вивченні англійської мови,тому на це необхідно звертати чималу увагу напрактичних заняттях з метою досягненняуспішного іншомовного спілкування таадекватного сприйняття мовлення в умовахреальної комунікації.

1. Гинтовт К.П. К вопросу о стилистическихмодификациях звуков речи в английском языке // Функциональный анализ фонетическихединиц английского языка. – М.: 1988. – С. 11– 26.

2. Дубовский Ю.А. Просодические контрасты


134

в языке. Уч. пос. – Симферополь: СГУ, 1983. –94 с.

3. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации.– изд-во “Наука”, М., 1982. – 155 с.

4. Зимняя И.А. Психология обучениянеродному языку. – М.: Рус. яз., 1989. – 219 с.

5. Паращук В.Ю. Теоретична фонетика

англійської мови. – Вінниця: “Нова книга”,2009. – 232 с.

6. Соколова М.А. и др. Теоретическаяфонетика английского языка. – М.: Высшаяшкола, 1996. – 352 с.

7. Weiner E. The Oxford Guide to the EnglishLanguage. Oxford, 1985.


Постановка проблеми. За останнідекілька років наша країна далекопросунулася на шляху до створення

суспільства, заснованого на інформаційнихтехнологіях. Незважаючи на вкрай напружену

ситуацію з фінансуванням, у провідних ВНЗУкраїни прискорюються розроблення івпровадження нових інформаційних технологій.Це зумовлено потребами активного впровадженняу навчальновиховний процес педагогічних

Ольга Назаренко, викладач кафедри англійської мовитехнічного спрямування №2 факультету лінгвістики

Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”

ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОЇ ПРЕЗЕНТАЦІЇДЛЯ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ШКОЛИУ статті досліджено проблему використання мультимедійної презентації для формування іншомовної

професійної комунікативної компетентності у студентів вищих технічних закладів освіти; означеноособливості використання мультимедійної презентації на заняттях з іноземної мови, проаналізовано доступніпрограмні засоби для її створення, визначено типи та елементи презентації.

Ключові слова: іншомовна професійна комунікативна компетентність мультимедійна презентація,вищі технічні заклади освіти.

Табл. 1. Літ. 7.

Ольга Назаренко, преподаватель кафедры английского языкатехнического направления №2 факультета лингвистики

Национального технического университета Украины “Киевский политехнический институт”

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ МУЛЬТИМЕДИЙНОЙ ПРЕЗЕНТАЦИИ ДЛЯ ФОРМИРОВАНИЯИНОЯЗЫЧНОЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОММУНИКАТИВНОЙ

КОМПЕТЕНТНОСТИ У СТУДЕНТОВ ВЫСШЕЙ ТЕХНИЧЕСКОЙ ШКОЛЫВ статье исследована проблема использования мультимедийной презентации для формирования иноязычной

профессиональной коммуникативной компетентности у студентов высших технических учебных заведений;выделены особенности использования мультимедийной презентации на занятиях по инстранному языку,проанализированы доступные программные средста для ее создания, определены типы и элементы презентации.

Ключевые слова: иноязычная профессиональная коммуникативная компетентность, мультимедийнаяпрезентация, высшие технические учебные заведения.

Ol’ga Nazarenko, lecturer of technical English department №2 Faculty of linguisticsNational technical university of Ukraine “Kyiv polytechnic institute”

USING MULTIMEDIA PRESENTATION TO FORM THE STUDENTS’ FOREIGNPROFESSION-ORIENTED COMMUNICATIVE COMPETENCE AT HIGHER

TECHNICAL SCHOOLSThe paper deals with the problem of multimedia presentation use to form the students’ foreign profession-

oriented communicative competence at higher technical schools; the peculiarities of multimedia presentation use inforeign language classes have been specified, available software means to creat it have been analyzed, types andelements of the presentation have been determined.

Keywords: foreign profession-oriented communicative competence, multimedia presentation, higher technical schools.

УДК 378.6:37.06

ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОЇ ПРЕЗЕНТАЦІЇ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ШКОЛИ

© О. Назаренко, 2013

135 Молодь і ринок №8 (103), 2013

інновацій з метою підвищення якості навчанняпредмету, зокрема іноземної мови дляпрофесійного спілкування. Одним із засобів, щодозволяє покращити її вивчення, виступаємультимедійна презентація (МП).

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Сьогодні існує низка досліджень (Ю.С. Авсюкевич,Г.С. Бернацької, Л.М. Горелової, Н.П. Дементієвської,Н.Л. Драб, Н.В. Морзе, О.Б. Тарнопольського таінших учених), присвячених проблемі використанняпрезентації для розвитку іншомовних навичок тавмінь у різних видах мовленнєвої діяльності. Втім,питання ефективного використання можливостейМП для формування іншомовної професійноїкомунікативної компетентності (ІПКК) у студентіввищих технічних закладах освіти (ВТЗО) все щезалишається недостатньо вивченим.

Мета статті. Означити особливості використанняМП для формування ІПКК у студентів ВТЗО.

Виклад основного матеріалу. Під ІПКК мирозуміємо складне інтегративне ціле, яке забезпечуєкомпетентне професійне спілкування мовоюспеціальності в умовах міжкультурної комунікації [5].Вона передбачає сформованість комунікативнихумінь у чотирьох основних видах мовленнєвоїдіяльності (аудіюванні, говорінні, читанні, письмі),наявність мовних знань (фонетичних, граматичних,лексичних) та навичок оперування ними.

Засобом формування ІПКК є спілкування, алеу тому випадку, якщо воно здійснюється надіяльнісній, ситуативнообумовленій, мотиваційнійоснові з використанням професійно орієнтованогозмісту як теми спілкування [2]. Отже, у процесіформування ІПКК майбутнього фахівця необхіднотакож враховувати специфічні вимоги й умови

професійної діяльності, систему виробничихзв’язків, її предметнотехнологічний, соціальний іпсихологічний контексти.

Широке впровадження інформаційнихтехнологій у навчальний процес робить можливимвикористання МП на заняттях з іноземної мови уВТЗО для формування у студентів ПІКК. МП –це набір слайдів, у яких текст поєднується зграфічними об’єктами, рисунками, звуком, відео тамультиплікаційними ефектами [3, 102]. На сьогодніМП виступає одним з найбільш розповсюджених іефективних засобів ілюстрації навчального матеріалу.Вона надає можливість студенту взаємодіяти звіртуальними об’єктами, що відображаються наекрані, стимулює процеси пізнання. Використання МПдозволяє створювати інформативний та візуальнийобраз об’єкту і сприяє імітації дійсності через участьу процесах, що відбуваються на екрані.

МП надає можливість викладачу зручно таефективно представляти статичну та динамічнуінформацію наочно, відбирати навчальнийматеріал та створювати завдання. Залежно відвикористання, засоби мультимедіа можутьзабезпечувати мотивацію до навчання і стаютьальтернативою до традиційного оцінювання.Порівняння традиційного та мультимедійногонавчання подано в табл. 1 [4].

Виходячи з таблиці, ми можемо припустити,що мультимедійне навчання має більш розширеніхарактеристики, ніж традиційне. Воно забезпечуєзначні переваги у формуванні іншомовних навичокта вмінь в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Розглянемо можливості МП для формуванняІПКК у студентів ВТЗО. На наш погляд, вонивключають такі:


Таблиця 1 Традиційне та мультимедійне навчання

Ти

пи

нав

ча

ння

Традиційне навчання Мультимедійне навчання

Ха

ракт

ери

стик

и

Звичайний текст (без допоміжних ресурсів). Мультимедійний текст (можливості використання відео та аудіо засобів, інших різноманітних ресурсів).

Можливе зниження мотивації та інтересу до навчання

Підвищення мотивації та інтересу до навчання

Обмежена кількість інформації, обмежений вибір

Необмежена кількість нової автентичної інформації, широкий її вибір.

Тотальний контроль навчальної діяльності студентів з боку викладача

Самоконтроль та координація навчального процесу з боку викладача

Спілкування з викладачем, звичайне аудіювання

Можливості спілкування з носіями мови (відео чати), вивчення культури англомовних країн

136

якість зображення – яскраве, чітке,кольорове;

зручне пояснення виду роботи технічнимизасобами;

мінімальна відсутність інформації та кількістьпомилок на слайдах;

наочне представлення професійно орієнтованоїінформації;

встановлені понятійні зв’язки; зміна ставлення до комп’ютера: студенти

сприймають його як універсальний засіб у галузівласної професійної діяльності, а не тільки як засібдля розваги.

Для створення МП, викладачі можутьвикористовувати доступні програмні засоби, такіяк Microsoft PowerPoint, Macromedia Flash,Picasa, Photodex ProShow та інші. Розглянемовищезазначені програми докладніше.

Microsoft PowerPoint являє собою комбінаціюслайдових стилів, ручної графіки, аудіо файлів,анімації, яка робить презентацію ефективнішою,ніж використання стандартного проектору.Програма також надає можливість легкозмінювати розмір тексту та зображення увідповідності до потреб студентів. Можливістьзастосовування фотографій, рисунків, допоміжнихаудіо та відео засобів на занятті з англійської мовиу ВТЗО підвищить зацікавленість і увагустудентів, сприятиме колективному залученню унавчальний процес. Прикладом цього може бутивикористання інтерактивної мультимедійноїпрезентації на тему: “Means of communication.Computer technologies. Засоби комунікації.Комп’ютерні технології” . Так, студентампоетапно пропонуються питання з відповіднимирисунками, а вони мають дати відповіді, які потімвисвітлюються на екрані. Наприклад: What sensordevices are used for making electronic projects?Відповідь: iphone, ipad. Студентів, які даютьправильну відповідь можна заохочувати балами,а якщо ніхто із студентів не знає правильноївідповіді, то вони мають можливість ознайомитисьі засвоїти новий матеріал.

Викладачі можуть також створювати цікавіпрезентації за допомогою програми MacromediaFlash. Одним із навчальних засобів цієї програмиє вікторина. Вона дозволяє студентам відповідатина запитання в режимі онлайн та інформує їх прокількість балів, яку вони отримали як післякожного запитання, так і по завершеннювікторини. Вищезазначений навчальний засіб єкорисним, оскільки він надає студентам доступдо відповідних навчальних матеріалів, що сприяєпідготовці до вікторин на занятті. Проведеннявікторини з метою оцінювання сформованості устудентів іншомовних навичок та вмінь за

допомогою Macromedia Flash дозволяєвикладачу зекономити час завдяки використаннюсистеми електронного оцінювання навчальнихдосягнень студента [6].

Наступним програмним засобом длястворення презентацій є Picasa. Вона дозволяєвибирати та завантажувати статичні і динамічнізображення з Інтернету, швидко й зручностворювати слайдову презентацію. Picasa такожмістить навчальні фільми, що додаються дописьмових та усних текстів, колажів тощо.

Розглянемо переваги та ускладнення увикористанні МП для формування ІПКК устудентів ВТЗО. До першої переваги слід віднестимотивацію, оскільки наочне представленняматеріалу дозволяє студентові сконцентруватиувагу на ньому. Наступною перевагою є те, щовикористання МП дозволяє викладачусистематизувати заняття, це сприяє покращеннюйого організації. Беззаперечною перевагою увикористанні МП є також інтерактивність, яка даєзмогу викладачеві отримати зворотний зв’язок,розв’язати завдання формування творчогомислення, забезпечити розвиток ініціативи тасамостійності студентів, застосовувати знання,отримані під час навчання, у вирішенні практичнихзавдань, створити умови для розвитку вмінь інавичок самоосвіти шляхом організації творчодослідницької навчальної роботи студентів,спрямованої на інтеграцію та актуалізацію знаньз різних предметів.

Використання МП у ВТЗО має певніускладнення. Так, засоби мультимедіавимагають потужні комп’ютерні системи. Звук,анімація, особливо відео, складають великукількість даних, які повільно працюють абоможуть взагалі не працювати на комп’ютерахзастарілої модифікації. Отже, аудиторії у ВТЗОмають бути обладнані сучасними комп’ютерами,які відповідають останньому етапу розвиткуінформаційних технологій.

До іншого ускладнення слід віднести можливунеготовність викладачів до роботи з програмнимзабезпеченням, встановленим на сучаснихкомп’ютерах. Отже, викладач повинен володітимінімально необхідним рівнем комп’ютерноїграмотності для створення і використання МП унавчальному процесі з метою формування ІПККу студентів ВТЗО.

Слід також відзначити, що з метою ефективноїорганізації навчання іноземної мови у ВТЗО,в а ж л и в и м є в і д б і р т е м п р е з е н т а ц і й .Ю . С . Авсюкевич зазначає, що методикаформування ІПКК, необхідної для підготовки йпроведення ділової презентації, залежить від їїтипів [1]. Враховуючи підхід дослідниці до



137 Молодь і ринок №8 (103), 2013

класифікації типів ділової презентації, найбільшпоширеними у формуванні ІПКК у студентівВТЗО, можна виділити такі:

теми презентаціїінформування: презентаціяідеї, продукту, послуги, проекту або програми,новітніх технологій, плану майбутніх робіт, бізнесплану, обсягу і змісту виконаних робіт,технологічного процесу, результатів виконанихробіт, результатів роботи наприкінці року(незадовільні, позитивні результати);самопрезентація;

теми презентаціїпереконання: переконаннякерівництва реалізувати ідею, що пропонуєтьсядля оптимізації виробництва, переконанняпотенційних інвесторів вкласти гроші в певнийпроект, переконання партнерів у доцільностіспівробітництва, презентація товару для продажу;

теми презентаціїмотивування: мотивуватиспівробітників бути більш оптимістичними, якщовиникає виробнича проблема.

Для навчання студентів створення іпредставлення власних доповідей звикористанням МП необхідно дотримуватисяжанрово-структурної організації презентації[7]. Під цим критерієм розуміють ступіньвідповідності презентації студента моделіпрезентації певного типу, а саме: презентаціїінформуванню та презентаціїпереконанню.

Розглянемо структуру найбільш поширеноготипу презентації для формування ІПКК устудентів ВТЗО, а саме презентаціїінформування. Їй характерні такі елементи [1]:вступ, основна та заключна частини презентації.Так, метою вступу є підготовка аудиторії досприймання певної інформації й утримання уваги.Вступна частина, як правило, складає 10 – 20%від перебігу всієї презентації. Вона має бутичіткою, логічною. Найважливішими атрибутамивступу є привітання; подяка; самопрезентація:ім’я, посада, освіта, досвід; тема; мета; план;важливість: що доповідач хоче пояснити, подати,довести презентацією, як виступ відповідаєпотребам аудиторії; опис регламенту: тривалість;коли презентатор хоче, щоб йому ставили питання:під час, у кінці розмови, в усній чи письмовій формітощо. Мета основної частини презентації –викладення суті. Ця частина містить, як правило,не більше трьох ключових ідей, представляючидокази, пояснення, міркування, відповідно допопередньо визначеної структури виступу. Нацьому етапі дуже важливо продумати засобиз’єднання ідей (переходизв’язки) та засобивізуалізації, a саме: використання різноманітнихфрагментів, які найбільше відповідають контекступрезентації: малюнки, креслення, діаграми,графіки, фізичні об’єкти; підбір шрифтів, кольору,

кількість та розміщення тексту на слайді. Інарешті, мета заключної частини – дати знатиаудиторії про завершення презентації. Ця частинаскладає 5 – 10 відсотків від усієї промови тавключає два етапи: 1) резюме – підведенняпідсумків (чи досягли мети, яку ставили напочатку), узагальнення ідеї основної частини,рекомендації, пропозиції щодо наступних кроків;2) висновок – важливість і значущість теми.Висновок має бути коротким, виразним іоптимістичним.

Таким чином, в процесі створення МП дляформування ІПКК у студентів ВТЗО необхідноврахувати особливості трьох вищезазначенихелементів.

Висновки. Отже, нами були означеніособливості використання МП для формуванняІПКК у студентів ВТЗО, зокрема розглянутопорівняння традиційного та мультимедійногонавчання, можливості, переваги й ускладнення увикористанні МП на заняттях з іноземної мови уВТЗО; проаналізовано доступні програмні засобидля створення МП. Також нами було розглянутотеми та жанровоструктурну організаціюпрезентації й визначено її типи і елементи дляформування ІПКК у студентів ВТЗО.

Перспективи подальших досліджень.Розробка технології комбінованого навчаннястворення та ведення студентами МП назаняттях з іноземної мови у ВТЗО.

1. Авсюкевич Ю.С. Методика навчання презентаціїанглійською мовою студентів економічнихспеціальностей: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02/ Юлія Сергіївна Авсюкевич. – Київ, 2009. – 24 с.

2. Бибикова Э.В. Формирование основ иноязычнойкоммуникативной компетентности у будущихэкологов: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.08 /Эльвира Витальевна Бибикова. – Майкоп, 2006. – 29 с.

3. Буйницька О.П. Інформаційні технології татехнічні засоби навчання. Навч. посіб. / О.П. Буйницька– К.: Центр учбової літератури, 2012. – 240 с.

4. Скалій Л.І. Використання інформаційнихтехнологій у формуванні професійної компетенціїмайбутнього вчителя іноземних мов / Л.І. Скалій //Іноземні мови. – 2003. – №4. – С. 5 – 9.

5. Тенищева В.Ф. Интегративно-контекстнаямодель формирования профессиональнойкомпетенции: автореф. дис. … докт. пед. наук:13.00.01 / Вера Федоровна Тенищева. – М., 2008. – 44 с.

6. Nelson L. Interactive learning / L. Nelson // EHow.– 2010. – Режим доступу: http://www.ehow.com/interactive-learning.

7. Webster F. A Genre Approach to Oral Presentations/ F. Webster // The Internet TESL Journal. – 2002. – Vol.

VIII, No. 7. – Режим доступу: http://iteslj.org.



138

Постановка проблеми. Головна мета– консолідація зусиль наукової таосвітянської громадськості й урядів

країн Європи для істотного підвищенняконкурентоспроможності європейської вищоїосвіти і науки у світовому вимірі [13].

Законом “Про освіту” визначено основну метуосвіти: всебічний розвиток людини, якособистості та найвищої цінності суспільства.Важлива роль в реалізації цієї мети належитьзагальній середній освіті, яка забезпечуєвсебічний розвиток молоді, формує здібності,таланти, визначеною суспільним національнокультурними потребами обсягу знань про довкілля,людину і суспільство, фізичне вдосконалення [2].

Сучасний етап прискорення науковотехнічногопрогресу ставить надзвичайно високі вимоги донабуття нових професійних знань, умінь і навиківфахівцями різних рівнів кваліфікації.

Аналіз наукових досягнень і публікаційвказує на те, що в сучасних умовах великоїактуальності набуло вивчення впливуглобалізаційних процесів на розвиток освіти, щознайшло відображення в роботах В.П. Андрущенка,В.Г. Кременя, М.З. Згуровського, Н.Г. Ничкало;визначення шляхів формування світового

освітнього простору (дослідження Б.Л. Вульфсона,І.А. Зязюна, З.О. Малькової, В.Я. Пилиповського,К.І. Салімової). Здійснюються спроби аналізупроцесуальних характеристик, досягнутихрезультатів та перспективних можливостейінтеграції освіти в межах геополітичних регіонів(А.П. Ліферов, Є.І. Бражник, Н.М. Лавриченко,О.В. Матвієнко, П.І. Сікорський).

Питаннями підвищення кваліфікації вчителів вУкраїні займалися видатні діячі вітчизняногоосвітнього руху: С. Русова, І. Огієнко, А. Макаренко,В. Сухомлинський та інші, які наголошували наважливості суспільної значущості вчителя, йоговисокої професійної підготовки, здатностіпозитивно впливати на підростаюче покоління.В. Андрущенко, С. Гончаренко, Т. Десятов,О. Дубасенюк, І. Зязюн, В. Кремень, В. Олійникрозглядають процес поглиблення кваліфікаціївчителів в Україні як ефективний засіб поліпшенняне тільки фахових знань, умінь і навичок, але йпокращення загальнокультурного рівня освітянина[7, 36 – 38].

Сьогоднішні умови розвитку цивілізаціїпроблема освіти набуває загального характеру.Світові, федеральні і регіональні освітні проблемизнаходять відображення у змісті освіти

Ілона Мамедова, викладачУжгородського національного університету

УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИУ статті висвітлюється актуальність дослідження. Входження України в європейський освітній

простір потребує подальшого підвищення кваліфікації вчителів, здатних навчити і виховати сучасногогромадянина України – самодостатню особистість із розвиненою індивідуальністю.

Ключові слова: освіта, безперервна освіта, вчитель, кваліфікація, ЮНЕСКО, науковці.

Літ. 28.

Илона Мамедова, преподавательУжгородского национального университета

УПРАВЛЕНИЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮВ СИСТЕМЕ НЕПРЕРЫВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ

В статье освещается актуальность исследования. Вхождение Украины в европейское образовательноепространство требует дальнейшего повышения квалификации учителей, способных научить и воспитатьсовременного гражданина Украины – самодостаточную личность с развитой индивидуальностью.

Ключевые слова: образование, непрерывное образование, учитель, квалификация, ЮНЕСКО, ученые.

Ilona Mamedova, Lecturer Uzhhorod National University

MANAGEMENT OF EDUCATIONAL ACTIVITIESIN THE SYSTEM OF CONTINUING EDUCATION

The article highlights the relevance of the research. The entry of Ukraine into the European educationalspace needs further training of teachers able to teach and educate the modern citizen of Ukraine – self-sufficientindividual with developed personality.

Keywords: education, continuing education, teacher qualifications, UNESCO, scientists.

УДК 371.1

УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

© І. Мамедова, 2013

139 Молодь і ринок №8 (103), 2013

підростаючого покоління. Необхідність системибезперервної освіти диктується глобальнимизмінами, що відбулися в світі. Тому дана темадуже актуальна в наші дні.

Мета статті – навчання фахівців стаютьнеперервними, вони повинні забезпечитипрацівникам необхідний професійний розвиток.“Професійний розвиток – це набуття працівникомнових компетенцій, знань, умінь і навиків, які вінвикористовує чи буде використовувати у своїйпрофесійній діяльності”.

Виклад основного матеріалу. За останніроки в Україні здійснюється модернізація системиосвіти відповідно до Національної доктринирозвитку освіти [11].

Освіта – цілеспрямована пізнавальнадіяльність людей по отриманню знань, умінь, абощодо їх вдосконалення.

Безперервна освіта – процес зростанняосвітнього (загального професійного) потенціалуособистості протягом життя, організаційнозабезпечений системою державних і суспільнихінститутів і відповідний потребам особистості ісуспільства [8, 81].

Разом з тим Є. Голобородько вважає, що“сучасний статус учителя має бути перенесенийна одне з перших місць серед функціональнихрізнорівневих суспільних систем” [6, 28].Педагогічною майстерністю освітян займаютьсязаклади післядипломної освіти [9].

Професійна підготовка педагога є системнимпоняттям. Поняття можна розглядати в різнихсистемахвимірах: у розумінні С. Рубінштейна –в системі “людинасвіт”, В. Слободчикова –“суб’єктністьособистістьіндивідуальністьуніверсальність”. Саме нескінченноможливареальність педагогічної праці дає змогу розглядатипрофесійну перепідготовку освітянина в різнихсистемах. На думку дослідника В. Кушніра,“системна складність педагогічного процесу даєзмогу говорити про його цілісність, зв’язність утермінах, гетерогенність, недиз’юнктивність,гіпертекстуальність” [12, 14].

Ідея безперервної освіти посідає помітне місцев ряду прогресивних ідей культури XX в.Загальнолюдська і філософська значущість цієїідеї велика, так як сенс її полягає в тому, щобзабезпечити кожній людині постійний розвиток,вдосконалення, творче оновлення на протязівсього життя, а значить, забезпечити процвітаннясуспільства. Тому кожна держава шукає своюмодель безперервної освіти. Першу розробку йоготеоретичних основ здійснили П. Ленгранд, Е. Фор,Р. Даве, X. Гуммель, М.Д. Кареялі, Ф. Кумбс,Р. Коптаж.

Ідея безперервної освіти – дітище XX ст., але

її витоки можна знайти у стародавніх філософів –Конфуція, Сократа, Аристотеля, Солона, Платона,Сенеки [16, 210 – 211].

Безперервна освіта розвивалося як фактпрактики і як педагогічна концепція. Впершеконцептуально оформлена ця ідея булапредставлена на конференції ЮНЕСКО в 1965 р.відомим теоретиком безперервної освітиП. Ленграндом. На підставі його повідомленнябули розроблені рекомендації з цього питання. В1972 р. ЮНЕСКО робить наступний крок:слухається доповідь комісії, що працювала підкерівництвом Е. Фора, на тему “Вчитися, щоббути”. З середини 1970х рр. ідея безперервногоосвіти знаходить підтримку майже у всіх країнах,стає основним принципом освітніх реформ [5, 318].

Центральною ідеєю безперервної освіти єрозвиток людини як особистості, суб’єктадіяльності та спілкування протягом усього йогожиття. Ця ідея, усвідомлена суспільством, стаєсистемоутворюючим фактором безперервноїосвіти.

Для педагогів вже стало традиційним поняття“освіта упродовж життя”. Зрозуміло, що вчительтільки тоді вчитель, коли він сам учень. Сучаснашкола вимагає, щоб учитель був винахідником,дослідником, новатором, творчою особистістю.

Позиція сучасного вчителя змінилась, оскількисьогодні він далеко не єдине, а тим більше неголовне джерело інформації для своїх учнів.Сьогодні школярі мають можливість черпатирізноманітну інформацію з розмаїття підручників,посібників, телебачення, за допомогоюкомп’ютерних технологій, і незаперечним лідерому цьому списку є Інтернет.

Призначення учителя полягає в тому, щобнавчити правильно працювати з цією інформацією,виділяти головне, робити висновки і, нарешті,застосовувати набуті знання в конкретнихжиттєвих ситуаціях. Учитель повинен виховатикомпетентнісно орієнтовану особистість, здатнудо самостійного життя. Теж слід пам’ятати, щонабуті знання “старіють”, потребують оновленняй переосмислення.

Характерне значення у вузівській діяльностіприділяється сьогодні створенню системиуправління якістю освіти. Сьогодні все частішевузи розглядаються як виробники освітніх послуг.Тому на вузи переноситься такий самий підхід:конкурентоспроможними на ринку освітніх послугстає той університет, який прагне надати найбільшефективне і економічну освіту найбільш високоїякості. Відповідно, сучасний університет повиненмати систему управління якістю [2].

Єдина з обов’язкових умов успішногофункціонування Системи управління якістю – це


140

високоефективна робота персоналу, чогонеможливо уявити без правильно розробленоїсистеми мотивацій.

Зв’язки між елементами підсистеми основноїосвіти будуються за принципом ієрархії, кожнанаступна ланка дає освіту більш високого рівня.Додаткова освіта не є освітою більш високогорівня у порівнянні з основною. У кожній зпідсистем є основні і додаткові, основні іпаралельні, державні і недержавні навчальнізаклади і підвищення кваліфікації, закладикультури, спорту, туризму і т.д. [3, 173].

Одне з основних цілей безперервної освіти –розширення й диверсифікація освітніх послуг,доповнюють базове шкільне чи вузівськенавчання. Цим визнається недостатність чинездатність базової системи навчити людинувсього, що доведеться робити протягомтрудового життя. Безупинна освіта дорівнює освітідорослих, оскільки йдеться про різні формиперепідготовки, підвищення кваліфікації, ікультурного рівня людей, подолали звичайний вікбазового навчання.

В основі функціонування безперервної освітилежать наступні принципи, що визначають йогоспецифіку: гуманізму, демократизму, мобільності,випередження, відкритості, безперервності.

Принцип гуманізму свідчить про спрямованостіосвіти до людини, про свободу вибору особистістюформ, термінів, видів навчання, підвищеннякваліфікації, самоосвіти.

Принцип демократизму передбачає доступністьосвіти в якому віці завдяки різноманіттю формнавчання, у відповідності з інтересами,можливостями і потребами.

Принцип мобільності виражається врізноманітті засобів, способів, організаційнихформ системи безперервної освіти, їх гнучкостіта готовності до швидкої перебудови відповіднодо потреб виробництва, суспільства, людини. Вінорієнтує на використання різних продуктивнихметодичних систем і технологій.

Принцип випередження, спираючись нанаукове прогнозування, вимагає більш швидкогоі гнучкого розвитку, перебудови навчальнихзакладів та установ системи безперервної освітипо відношенню до потреб суспільної практики,мобільного поновлення їх діяльності.

Принцип відкритості системи безперервноїосвіти вимагає від навчальних закладіврозширення діяльності шляхом залучення донавчання і підвищення кваліфікації нетрадиційноїаудиторії, вільних слухачів.

Принцип безперервності освіти єсистематизирующим. Навчальні заклади,працівники освіти та підвищення кваліфікації,

науки і виробництва повинні переглянути поглядна роль і місце освіти в житті людини ісуспільства. Необхідно подолати орієнтацію наповерхневу “енциклопедичність” змісту,перевантаження інформаційним і фактологічнимматеріалом. У змісті освіти повинні отримативіддзеркалення проблеми розвитку суспільства,виробництва, науки, культури. Освіта повинназумовлюватися майбутньою необхідністю. Знанняна все життя необхідно тепер трактувати якзнання через усе життя.

У структурі безперервної освіти можнавиділити дві підсистеми: основна і додатковаосвіта. У свою чергу, основна і додаткова освітаможе бути загальна і професійна. Отже, виходитьчотири підсистеми освіти: основна загальна,основна професійна, додаткова загальна,додаткова професійна [14, 111 – 113].

У системі освіти намітилось багато новихпроектів, заснованих на широкому використанніможливостей інформаційних і телекомунікаційнихтехнологій. Але для виконання основного завдання– забезпечення різноманітного безперервноїосвіти – потрібна розробка нових концепцій. Таказмінена освітня система, в якій сучасні технологіїбудуть зважено і розумно поєднуватися здосягненнями педагогіки, надасть викладачам іучням нові можливості та переваги: від пасивногосприйняття навчального матеріалу до самостійноїпродуктивної діяльності; від звіту є навчання додискусій і спільному творчому пошуку; від сухихбалів до інтегрованої оцінки розвитку особистіснихякостей; від обмеженої допомоги навчальному доширокомасштабних освітніх послуг.

Роль і професійні функції вчителя в сучасномусуспільстві зумовлюють спільність освітянськихдій щодо низки стрижневих проблем у стратегіїрозвитку освіти, а саме:

визначення кола знань, умінь, навичок,установок і цінностей, які мають поширюватисьосвітою з допомогою вчителя;

формування компетентності вчителя в галузіінформаційних технологій, що виступають якінструмент процесу пізнання та як компонентвикладання;

поширення стратегії морального таматеріального стимулювання вчителів;

налагодження нових видів стосунків міжучителями та їх партнерами в системі освіти:сім’ями, громадами, засобами масової інформації,вищими навчальними закладами, підприємствами,урядовими і неурядовими організаціями тощо;

надання раціональної професійної автономіївчителям і школі, що стосується прийняття рішеньщодо змісту і методів викладання, організаціїнавчальних програм та ін. [26, 120].



141 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Окреслюючи новий професійний статусучителя, експерти ЮНЕСКО зазначають, що длявирішення нових завдань освіти в умовахшвидкозмінного суспільства вчителям необхідно:

забезпечувати свій постійний розвиток,включаючи вдосконалення знань і викладацькихнавичок;

усвідомлювати, які цінності і світогляднінастанови ведуть до створення здоровоголюдського суспільства;

брати активну участь у справах місцевоїгромади і всього суспільства;

забезпечувати ефективне керуваннянавчальним середовищем і ресурсами;

уміти пов’язувати навчальні програми школиз потребами суспільства;

уміти давати поради окремим дітям ікерувати групами учнів;

уміти вибирати і використовувати різноманітніпедагогічні методи, технології;

розумітися на різних науководослідницькихметодиках [25].

Як зазначив Л. Гармандіа (L. Garmandia), наХХІ століття пріоритети надаються третьомунапряму, пов’язаному зі статусом учителя таумовами його праці [22, 97 – 102].

За висновком французького науковця М. Ранкюреля(M. Rancurel), педагогічною проблемоюпідвищення кваліфікації вчителів є опрацюванняй упровадження нових підходів і вимог, яких бидотримувались не тільки окремі європейськікраїни, а і вся Європа та цілий світ [27].

У більшості країн поняття “стан учителів” маєдва аспекти: моральний і матеріальний.Моральний аспект стану вчителів означаєсуспільний стан, визначений за ними з поваги доїх функцій і вміння виконувати ці функції.Матеріальний аспект – узяті в порівнянні з іншимипрофесійними групами умови праці, винагородита інші матеріальні пільги, якими воникористуються [20, 51 – 61].

Водночас Ж.П. Обен (J.P. Obin) вважає, що“професія педагога – це професія майбутнього”[24, 39 – 46]. На думку дослідника А. Йогева(A. Yogev), післядипломна освіта повинна матина меті всебічний розвиток людської особистості,духовний, моральний, соціальний, культурний іекономічний прогрес суспільства, а такожутвердження глибокої поваги до прав і основнихсвобод людини; у рамках цих цінностейнайбільшого значення варто надавати внеску, якийпіслядипломна освіта покликана робити в процесіпрояву емпатії, симпатії і порозуміння,толерантності й дружби між усіма народами івсіма расовими або релігійними групами [27, 131– 149]. Т. Харченко зазначає, що “формування

особистості вчителя розглядається у площинірефлексивного практика” [17, 145 – 152].

Разом з тим Р. Бурдонкль (R. Bourdoncle)визнає, що розвиток післядипломної освітизначною мірою залежить від рівня кваліфікації ймайстерності вчителів загалом, а також відлюдських, педагогічних і фахових якостей кожноговчителя [18, 73 – 119]. “Проблема самореалізаціїв психології трактується як прояв творчоїактивності особистості в системі певнихсоціальних установок, що передбачає сукупністьвзаємопов’язаних, але не зведених один до одногоемоційного, когнітивного та діяльнісногокомпонентів ”, вважає французький психологЖ.I. Айє (J.Y. Hayez) [23, 67 – 80].

На думку Н. Ничкало, процес підвищенняфахової майстерності детермінує змінні й незмінніпріоритети й цінності, але у тому “…вічномупросторі й часі є незмінна цінність – Людина” [15, 3].

У системі підвищення кваліфікації педагогічнихкадрів метою навчання є не тільки вдосконаленняметодичної майстерності освітян, а й психологопедагогічних методик, використання яких даєзмогу об’єктивно визначити реальнийкваліфікаційний рівень педагога. Усе це потребує,на думку Ж.Л. Дельпьоша (J.L. Delpeuche),“інших форм і методів впливу на індивідуальністьслухача курсів” [19, 332]. Як зазначає Л. Зязюн,позбавлення ідеологічних стереотипів та утисківуможливлює участь у європейському тасвітовому полілозі культур, що охоплює й освітнюгалузь як єдине джерело соціального, культурногоі професійного розвитку вчителя [10].

Педагогічну діяльність необхідно визнативисококваліфікованою професією, що має значеннядля всього суспільства і вимагає від учителівглибоких знань і особливої майстерності, якінабуваються в результаті післядипломної освіти.Вона зобов’язує мати також почуття особистої йколективної відповідальності за освіту учнів, зазабезпечення найбільш сприятливих умов унавчальних закладах.

Автоматизація та інформатизація вимагаютьпостійного оновлення знань у працівників, здатнихдо нововведень, неординарних рішень. У ринковійекономіці зростає попит на оновлення і розширеннязнань, на працівників нового типу. Звідси новасоціальноекономічна ситуація актуалізована нетільки науковий інтерес до теорії неперервноїосвіти, але й поставила завдання практичноїреалізації цієї концепції. Щоб залишитися взагальній лінії розвитку світової цивілізаціїнеобхідно одночасно вирішувати дві найскладнішізавдання: відродження і подальший розвитокпромисловості, а також створення умов дляпереходу до постіндустріального суспільства.


142

Останнє являє собою довгостроковий процесформування нових особистісних та соціальнихустановок і орієнтації, впроваджуватися всоціальноекономічну, правову, інституційну ікультурне середовище суспільства. І безперервноїосвіти в цьому процесі належить чільна роль.Передумовою здатності суспільства домодернізації, сприйняттю нових реалій та ідей єзвернення до людини як мети і засобу цієїмодернізації. Дана ідея лежить в основі новихтеорій сталого розвитку людства, нової концепціїнаціонального багатства, складовою частиноюякої стає людський та інтелектуальний капітал.Однією з основних форм створення танакопичення людського капіталу є не простоосвіта, а безперервна освіта.

Діяльність учителя, на думку Т. Браже,потребує характеристики з точки зору наявностів нього суто педагогічних якостей. Узагальненнятеоретичного доробку показує, що до основних зних, притаманних педагогові, слід віднести:високий рівень інтелектуального розвитку; живийта активний характер; широке коло інтересів інавичок; гнучкість, уміння переглядати своїпогляди; самовдосконалення; психологічнаврівноваженість; наявність творчого, оригінальногоособистісного світогляду; упевненість у своїх силах;багата уява та розвинена інтуїція [4, 15 – 17].

Висновок. Отже на сьогоднішній день в нашійкраїні існує велика кількість невирішених питань іпротиріч у сфері безперервної освіти, а так самопитання необхідності інвестування в освіту.

Один із пріоритетів удосконалення зазначеноїосвіти – узгодження систем, відпрацюванняєдиних критеріїв і стандартів, консолідація зусильнаукової та освітянської громадськості, урядів дляістотного підвищення конкурентоспроможностієвропейської післядипломної освіти і науки усвітовому вимірі, підвищення ролі цих систем усоціальних перетвореннях.

Науковці наголошують, що педагог повиненстворити себе, узявши на озброєння нові методита прийоми, у зв’язку з чим необхідна постійнаробота над собою, бажання й сили шукати ізнаходити відповіді на запитання, які ставить життяперед освітянином, учнем та школою взагалі.

1. Закон України “Про освіту”(23 травня 1991р.№1060 – ХІІ).

2. Коментар до Конституцій України. – К., 1996.3. Барабанова, І.П. Сучасні тенденції розвитку

системи вищої школи/І.П. Барабанова// Соц.-гум.знання. – 2008. – № 5. – С. 171 – 177.

4. Браже Т. Развитие творческого потенциалаучителя / Т. Браже // Сов. педагогика. – 1989. – № 8.– С. 15 – 17.

5. Генкін Б.М. Економіка і соціологія праці:підручник/Б.М. Генкін. – М.: Норма, 2007. – 448 с.

6. Голобородько Є. Соціально-культурні чинникисучасності і статус учителя / Є. Голобородько //Педагогічні науки. Збірник наукових праць. ВипускХХVІ. – Херсон: ХДПУ, 2002. – С. 28 – 30.

7. Дубасенюк О. Наукова школа: центрпрофесійної підготовки педагогічних кадрів [Текст]:зб.; Житомирський держ. педагогічний ун-т ім. ІванаФранка. – 2 вид., доп. – Житомир: Вид-во ЖДУім. І. Франка, 2005. – 419 с.

8. Економіка праці: Підручник/Під ред. Н.А. Горєлова.– СПб.: Норма, 2007. – 430 с.

9. Еремкин А. Система межпредметных связей ввысшей школе (аспект подготовки учителя) /А . Еремкин. – Харьков: Издательство приХарьковском государственном университетеобъединения “Вища школа”, 1984. – 152 с.

10. Зязюн Л. Теоретичні засади розвитку тасаморозвитку особистості в освітній системіФранції: Дис. … д-ра пед. наук: 13.00.01 / Л. Зязюн. –К., 2008. – 276 с.

11. Камінецький Я.Г., Копельчак Л.Я., Криницька Л.Я.,Суптельна Г.В. Управління підготовкоюкваліфікованих робітників та фахівців у регіоні:організаційно-педагогічні та економічні засади:монографія / за ред. Я.Г. Камінець кого. – Львів. –2004. – 3847 с.

12. Кушнір В. Системний аналіз педагогічногопроцесу: методологічний аспект (Монография) /В. Кушнір. – Кіровоград: Видавничий центр КДПУ,2001. – С. 14 – 32.

13. Матвієнко О. Розвиток систем середньоїосвіти в країнах Європейського Союзу: порівняльнийаналіз. Дис…д-ра пед. наук: 13.00.01 / О. Матвієнко.Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. –К., 2005.– 494 с.

14. Мясоєдова, Т.Г. Управління знаннями як функціядіяльності організації/Т.Г. Мясоєдова// Менеджмент.– 2007. – № 5. – С. 110 – 117.

15. Ничкало Н. Розвиваючись, не втратитиздобуте / Н. Ничкало // Професійно-технічна освіта.– 2010. – № 1. – С. 3.

1 6. Остап ен ко Ю .М . Е ко но мі ка п ра ці /Ю.М. Остапенко// Навчальний посібник. – 2-вид., –М.: ИНФРА-М, 2009. – 272 с.

17. Харченко Т. Клінічний підхід до формуванняособистості вчителя – рефлексивного практика уФранції / Т. Харченко // Порівняльно-педагогічністудії. – 2011. – № 1. – С. 145 – 152.

18. Bourdoncle R. La professionalisation desenseignants: les limites d’un mythe / R. Bourdoncle //Revue fran;aise de p;dagogie. – 1993. – № 105. – P. 73 –119.

19. Delpeuch J.-L. Rеforme des institutions / Jean-Luc Delpeuch // L’Etat de la France. Edition 2005 –2006. La Dеcouverte, – Paris. – 2005. – P. 332.

20. Dix ans de formation permenante: France,Rеpublique fеdеrale d’Allemagne, Royaume – Uni / Etudepreparеe par le Dеpartement de la formation du BIT. –Geneva: ILO, – 1979. – II. – 243 p.



143 Молодь і ринок №8 (103), 2013

21. European Glossary on Education: in 3 vol. /Brussels: Eurydice, – 2000. – Vol. 2: EducationalInstitutions. – P. 11 – 12.

22. Garmandia Naya L. Comment et е quellesconditions, l’еducation comparеe peut-elle faire avancerl’Europe de l’еducation? / L. Naya Garmandia //L’Education compar;e: un outil pour 1’Europe / [sousla direction de Pierre Laderriеre et Francine Vaniscotte].– Paris: L’Harmattan, – 2003. – P. 97 – 102.

23. Hayez J.-Y. L’enfant derri;re le mur / J-Y. Hayez // Revuedes Questions Scientifiques, – 2010. – 181(1). – P. 67 – 80.

24. Obin J.-P. Les enseignants / Jean-Pierre Obin //Le syst;me ;ducatif en France/ [sous la direction deBernard Toulemonde] . – Paris: Les notices de laDocumentation franеaise, – 2003. – P. 39 – 46.

25. Rеseau d’analyse pluridisciplinaire despolitiques еducatives (RAPPE) Режим доступу http: //www.u.bourgogne fr/IREDU/RAPPEpdf

26. Teachers and International Labour Standards: Ahandbook. – Geneva: International Labour Office, –1990. – Р. 120.

27. Yogev A. School-Based In-Service TeacherEducation in Developing versus IndustrializedCountr ies. Comparati ve Pol icy Perspect i ves /A. Yogev / / Prospect s . – 1997. – Vol . XXVII , №1. – P. 131 – 149.

28. Rancurel M. L’enseignement secondaire enFrance: Guide de l’enseignement secondaire en Europe/ M. Rancurel / Coordinateur Denis Kallen. – Strasbourg:Conseil de l’Europe, – 1995. – 65 p.


Актуальність проблеми. Маркетингяк діяльність зародився у СполученихШтатах Америки в останній чверті

XIX століття. Причини виникнення сучасногомаркетингу виробництвом та збутом товарів тапослуг в Америці можна пояснити так. Наприкінці

УДК 630.(075.8)

Ірина Перішко, здобувачДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СУТЬ ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СТРАТЕГІЇ МАРКЕТИНГУВ ОСНОВНИХ ВИДАХ СКЛАДОВИХ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті висвітлено аспекти теоретичних, методичних і практичних засад підготовки маркетологів туристичноїдіяльності до іншомовного спілкування обдарованої учнівської молоді, та розвитку туристичної галузі. Організації проведеннятурів для іноземних туристів на іншомовному спілкуванні, надання сервісу в готельному бізнесі та сфері послуг .

Ключові слова: туризм, професійні компетентності, туристичний сервіс, готелі, діяльність,підготовка маркетологів до туристичної діяльності, туристична галузь.

Рис. 2. Літ. 16.

Ирина Перишко, соискательДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франка

СУТЬ И НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ СТРАТЕГИИ МАРКЕТИНГА В ОСНОВНЫХВИДАХ СОСТАВЛЯЮЩИХ ТУРИСТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

В статье освещены аспекты теоретических, методических и практических основ подготовкимаркетологов туристической деятельности к иноязычному общению одаренной учащейся молодежи, иразвития туристической отрасли. Организации проведения туров для иностранных туристов на иноязычномобщении, предоставление сервиса в гостиничном бизнесе и сфере услуг.

Ключевые слова: туризм, профессиональные компетентности, туристический сервис, отели,деятельность, подготовка маркетологов к туристической деятельности, туристическая отрасль.

Iryna Perishko, Applicant Drohobych State Pedagogical Universityby I. Franko

ESSENCE AND DIRECTIONS OF MARKETING STRATEGY INMAIN COMPONENTS OF TOURISM ACTIVITY

The article highlights the aspects of theoretical, methodological and practical foundations of tourismmarketing training to foreign language communication of talented pupils, and tourism development. Organizationof tours for foreign tourists in foreign language communication, providing services in the hospitality industry andservice sectors.

Keywords: tourism, professional competence, travel services, hotels, activities, training of marketers to tourismactivity, tourist industry.


© І. Перішко, 2013

144

XIX – на початку XX ст. США були практичноєдиною країною, де підприємницька діяльністьлюдини не залежала від її походження,національності, стану чи віросповідання. Мільйониемігрантів з Європи у пошуках кращої долістворили там величезний ринок робочої сили, наякому працелюбна людина могла досягтизначного успіху. Уряд США із самого початку їхоформлення в самостійну державу серйознопідтримував ідею освіти для всіх, хто бажав їїздобути, зазначає М.В. Вачевський [4, 18].

Аналіз останніх публікацій. Слідвідзначити, що окремі аспекти становлення тарозвитку туристичної індустрії досліджувалися івисвітлені в науково навчальних роботах авторами:А.О. Аветісова, И.Т. Балабанов, А.И. Балабанов,М.В. Вачевський, Ю.П. Гуменюк, Е.Л. Драчева,Г.М. Зайчук, В.Ф. Кифяк, О.О. Любіцева,М.П. Мальська, Л.О. Малик, Н.М. Примаченко,В.Б. Сапрунова, Л.М. Устименко.

Метою статті – вироблення нової методикинавчання та професійної підготовки у майбутніхмаркетологів до діяльності у сфері туристичнихпослуг і формування відповідного рівняпрофесійних компетентностей новітніхпедагогічних технологій майбутнього фахівця дляринку праці.

Виклад основного матеріалу. Вагомоюзовнішньою передумовою є наявністьрозвинутого туристичного ринку, складовимиякого є ринок товарів (споживчих та виробничогопризначення), ринок праці, ринок цінних паперів,ринок туристичних послуг, як перспективарозвитку економіки країни. Такий ринок і йогоспецифічні закони створюють складові туризму,до яких відповідно Закону України “Про туризм”[1] входять основні поняття, що використовуютьсямаркетологами до діяльності у сфері туризму івідображають сутність тієї чи іншої складовоїчастини туристичної галузі, а саме:

- Туризм – тимчасовий виїзд людини з місцяпостійного проживання в оздоровчих, пізнавальнихабо професійноділових цілях без заняттяоплачуваною діяльністю.

- Турист – (мандрівник) – особа, яка здійснюєподорож по Україні або в іншу країну з різною, незабороненою законом країни перебування, метоюна термін від 24 годин до шести місяців безздійснення будьякої оплачуваної діяльності та ззобов’язанням залишити країну або місцеперебування у зазначений термін.

Туристична маркетингова діяльність –діяльність з наданням різноманітних туристичнихпослуг відповідно до вимог Закону “Про туризм”та інших актів законодавства України.

- Екскурсійний туризм – подорож ізпізнавальною метою. Це найбільш поширенаформа туризму, якою займаються сучаснівітчизняні туристичні підприємства. Бажаннягромадян України ознайомитися з історичними,культурними, природними та іншими пам’яткамирізних регіонів України та за кордономзадовольняється великою кількістю пропозиційтуристичних підприємств (фірм, організацій).

- Рекреаційний туризм – подорож із метоювідпочинку, оздоровлення й лікування. Цей видтуризму поширений не тільки в Україні, а й увсьому світі.

- Діловий туризм – це обслуговування клієнтапід час виконання ним професійних обов’язків якза місцем проживання, так і в інших регіонах, щодозволяє якісніше і з меншими витратамиорганізовувати свою участь або виїзд. До сфериділового туризму відносять організацію різнихконференцій, семінарів, симпозіумів, а такожвелике значення має наявність при готельнихкомплексах спеціальних залів, обладнання длязв’язку (телефон, факси, Інтернет), приміщеннядля ведення переговорів тощо.

- Етнічний туризм – поїздки з метоюпобачень із рідними та близькими. Ця форматуризму пов’язана з відвідуванням і виїздом увіддалені регіони або інші країни. Туристичніорганізації допомагають з оформленнямтуристичних білетів, закордонних паспортів,візових формальностей.

- Спортивний туризм – поїздки з метоюучасті в спортивних заходах і підтримкиулюблених команд. До послуг туристичнихпідприємств вдаються керівники спортивнихкоманд, організатори змагань, об’єднаннявболівальників та окремі громадяни [4] .

- Релігійний туризм – подорож, яка має замету виконання релігійних процедур, місій,відвідування святих місць. Як правило, туристичніпідприємства обслуговують традиційні маршрути[11].

- Пригодницький туризм – туризм,пов’язаний із фізичними навантаженнями, а інодіі з небезпекою для життя. При організації такихтурів пригоди можуть бути підготовлені спеціальноі забезпечені всіма можливими засобами безпеки.Останнім часом винятком стають подорожі знезапланованими пригодами. В основному цестосується мисливського туризму, сплавів погірських річках, подорожей в незаселені танеобжиті місця та ін.

- Соціальний туризм – це подорож із метоюучасті в громадських заходах (мітинги,демонстрації, публічні виступи, марші).



145 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Екологічний туризм – екскурсії таподорожі з турботою про навколишнє середовище.В процесі подорожі екскурсоводи пояснюютьнеобхідність охорони природних ресурсів,важливість захисту навколишнього середовища.В багатьох випадках екотуризм стає супутникомі невід’ємною частиною інших видів туризму.

- Сільський туризм – тимчасовепереміщення туристів у сільську місцевість задляознайомлення з місцевим способом життя,культурою, традиціями, звичаями. Цей видтуризму часто використовують сім’ї з дітьми,міська молодь, які намагаються вибратись наприроду на вихідні дні або в короткотерміновівідпустки для виконання агропромислових робіт(допомога родині яка проживає в сільськіймісцевості), а також для ознайомлення ізсільським господарством, зазначає П.Т. Саблук[16]. Виробництвом та вирощуваннямсільськогосподарської продукції. В даний чассільський туризм набуває розвитку з апітуризму(лікування бджолами). Спілка сприяння розвиткусільського зеленого туризму в Україні впроваджуєна туристичний ринок України агротуристичнийпродукт, який набув терміну “сільський зеленийтуризм”. Вже нині в 22 областях України успішнодіють власники садиб сільського туризму, якіокрім проживання та харчування надаютьрізноманітні послуги, популярні у міських тазакордонних туристів.

Крім цього власники садиб сільського туризму,які мають пасіку та пропонують продукціюбджільництва у лікувальних цілях. Бджолелікуваннянабуває розвитку в сільському туризмі, відзначенов [15].

До видів туризму за метою можна віднестирозважальний, навчальний, військовий,екстремальний, агро туризм та багато інших. Усівиди туризму тісно переплітаються між собою івиділити їх у чистому вигляді не завжди можливо.Наприклад, діловий туризм може поєднуватися зекскурсійним або спортивним, етнічний – ізрелігійним, екскурсійний із рекреаційним.

Завдання маркетологів туристичногопідприємства надати клієнтам максимум послугта можливостей із поєднання різних видів туризму[14].

Як зазначає В.Ф. Кифяк [12, 85 – 88] внавчальному посібнику “Організація туризму” –за територіальними ознаками можна виділити різнівиди туризму, до найважливіших з яких відносятьнаступні їх види:

- Приміський туризм – виїзди за місто вперіод відпусток або на вихідні дні. Це можутьбути виїзди на природу, поїздки в приміські бази

відпочинку, пансіонати, відвідування історичних,культурних місць, розташованих поблизу міста,та інші.

- Внутрішньо регіональний туризм –поїздки та подорожі в межах будьякого регіону.Регіоном може бути як область, так ітериторіальна спільність комплексу областей,об’єднаних загальними культурноісторичними,природньокліматичними, економічними абоіншими особливостями, наприклад – Карпатськийрегіон.

Перевагами в роботі маркетологів туристичногопідприємства при цьому виді туризму є досконалезнання туристичних можливостей та умов регіону,широка можливість використання транспортнихмаршрутів, відносно низькі ціни на послуги,достатньо високий попит населення на подібніподорожі;

- Внутрішньо державний туризм –подорожі, обмежені державними кордонами длягромадян із постійним місцем проживання в ційкраїні. Цей вид туризму був найбільш розвинутимв Україні в колишньому СРСР через політичні таекономічні обмеження, відносну замкнутість інеможливість виїзду за кордон. Останнім часомпроводиться значна робота з відновленнявтрачених позицій. Відновлюються зонивідпочинку, відроджуються рекреаційні заклади,дедалі більш популярними стають подорожі йекскурсії по Україні, будуються готелі, мотелі,кемпінги, інтенсивно розвиваються транспортнікомунікації, туристична інфраструктура взагальному включаючи професійну підготовкумайбутніх маркетологів до діяльності у сферітуристичних послуг.

Внутрішній туризм – тимчасовий виїздгромадян конкретної країни з постійного місцяпроживання в рамках національних кордонів цієїкраїни для відпочинку, задоволення пізнавальнихінтересів, занять спортом та з іншою туристичноюметою.

- Міжнародний туризм – поїздки зтуристичною метою за межі країни постійногопроживання. В міжнародному туризмі виділяютьдві його форми – іноземний (в’їзний) і зарубіжний(виїзний), які різняться між собою напрямомтуристичних потоків. Один і той самий туристможе бути класифікований як в’їзжаючий івиїзжаючий одночасно в залежності від того, повідношенню до якої країни фіксується йогопереміщення. Розрізняють країну походженнятуриста, яку він залишає, і країну призначення,куди він прибуває. В першому випадку мова йдепро виїзний, у другому – про в’їзний туризм. Длямаркетологів туристичних підприємств, при


146

організації міжнародної туристичної діяльності,велике значення мають існуючі міждержавніугоди й обмеження, які об’єднують різні країни, атакож знання іноземних мов для іншомовногоспілкування із іноземними туристами [11]. Зачасовою характеристикою туризм можнакласифікувати різними способами. Найбільшсуттєвими є сезонність, прив’язана до конкретнихподій, час, виділений клієнтом на подорож.

Сезонність – один із найважливішихпоказників у туристичному бізнесі, який означаєнерівномірність руху туристів упродовж року. Прицьому можна виділити два основних критеріїпідвищеної активності туристів: це під час виїзду

туристів до місць відпочинку (прив’язка до певноїмети подорожі) і сезонність туристичноїактивності в даному регіоні, які пов’язані ізвнутрішніми умовами маркетингової діяльностітуристичного підприємства.

До внутрішніх передумов здійсненнямаркетингової діяльності в галузі туризму,відносяться наявність цілей діяльності, системавідповідальності кожного працівника задосягнення цих цілей, поділ праці, наявністьповноважень та санкцій у маркетолога.

Першою передумовою повноцінноїмаркетингової діяльності до надання послуг вгалузі туризму є наявність цілей, які повинні

Рис. 1. Модель системи науково-методичного забезпечення формування професійних компетентностей майбутніх маркетологів для сфери туристичних послуг

Пед

агог

ічн

і ум

ови

фор

мув

анн

я п

роф

есій

ної

підг

отов

ки

ма

йбу

тніх

мар

ке

толо

гів

для

сф

ери

тури

сти

чн

их

пос

луг;

за

бе

зпеч

ен

ня

гото

вно

сті

п

едаг

огіч

ного

п

роц

есу

до

фор

мув

анн

я

пр

офе

сій

ни

х к

омп

ете

нтн

осте

й м

айбу

тн

іх м

арк

ето

логі

в д л

я с

фер

и т

урис

ти

чн

их

пос

луг.

Мета системи – формування професійних компетентностей майбутніх

маркетологів для сфери туристичних послуг

Змістово-організаційний компонент: Оновлений зміст навчальних планів і програм, організаційні форми професійної підготовки майбутнього маркетолога для сфери туристичних послуг (процес навчання, виховна робота, практичні навички).

Концептуальний компонент: сучасні наукові підходи до професійної підготовки майбутнього маркетолога для сфери послуг (гуманістично – культурологічний, системний, особистіснодіяльнісний, компетентнісний, аксіологічний, синергетичний, акмеологічний).

Технологічний компонент: технологія реалізації процесу формування туристичнорекреаційної культури (етапи реалізації, розробка і використання етики і естетики ділового спілкування, різних форм навчання і виховання майбутніх маркетологів туристичних послуг.

Моніторинговий компонент: відстеження, збір інформації, доведення реклами, управління персоналом туристичного підприємства, формування культури моральноділових відносин у маркетологів, усвідомлення сучасних вимог зовнішньоекономічної туристичної діяльності.

Результат: оволодіння майбутніми маркетологами професійних

компетентностей для сфери туристичних послуг

Ціл

існи

й п

роц

ес п

роф

есі

йн

ої п

ідг

отов

ки

ма

йб

утн

іх м

ар

ке

тол

огів

у

ви

щом

у п

едаг

огіч

ном

у за

кл

аді

осві

ти



147 Молодь і ринок №8 (103), 2013

досягатися шляхом наполегливої діяльності. Ціліможуть встановлюватися самостійно або зовні,вищим щаблем керівників. Вони повинні бутизрозумілими, чітко сформульованими і реальнимита піддаватися контролю. В іншому випадку моваможе йти лише про бажання чи наміри.

Поступово з розвитком товарногрошовихвідносин розвивався і туристичний бізнес. У часирабовласництва процвітала торгівля; пізніше, учаси феодалізму і процвітання натуральногогосподарства значення торгівлі в селі трохипоменшало, але з розвитком міст і ремесла воназнову придбала своє первинне значення. У часистановлення капіталізму і первинного накопиченнякапіталу процвітало фінансове підприємництво, апізніше – промислове.

У середині ХІХ століття туристичний бізнеспридбав нові форми.

Ті з них, чиї фахівці виявилися найбільшталановитими, досвідченими і грамотними вижилив морі дикої конкуренції. Всі самі знаменитіамериканські бізнесмени: Генрі Форд, Рокфеллері інші починали з малого, але швидкозорієнтувавшись в ситуації, що склалася на ринку,вони змогли набрати команду і зробити своюроботу максимально ефективну; працюючишвидше і краще інших, вони змогли стати лідерамив своїй області, використовуючи основні чинникистратегії маркетингової діяльності [14].

Для майбутнього маркетолога, професійнапідготовка компетентностей до діяльності у сферітуристичних послуг і відображає мету і завдання,принципи (системності, наступності йнеперервності навчальновиховного процесу,міждисциплінарних підходів в професійнійпідготовці майбутніх маркетологів для сферитуристичних послуг, інтеграції психологопедагогічних і фахових знань), формуваннядосліджуваної якості, характеризуєтьсясукупністю взаємозалежних і взаємозумовленихнаукових, науковометодичних інавчальновиховнихзаходів і процедур тав к л ю ч а єк о н ц е п т у а л ь н и йкомпонент, змістовоо р г а н і з а ц і й н и й ,технологічний, там о н і т о р и н г о в и йкомпонент професійноїпідготовки майбутніхмаркетологів додіяльності у сферітуристичних послуг на

будь якому сегменті ринку послуг. Сегментаціяза визначенням Г. Зайчук [6, 24] – це статистичнатехніка, яка робить можливим поділ населенняна однорідні групи, і маркетингова політика послуг,що передбачає ділення ринку на одноріднісегменти, кожний з яких має власні канали поділу,різні мотивації і таке інше, включаючи в нашомудослідженні і сегментацію ринку послугтуристичної індустрії.

Оточуючий всіх нас світ складається з трьохкомпонентів: живої природи, неживої природита людського суспільства. Функціонуванняназваних складових оточуючого людинусередовища відбувається завдяки протіканню вних процесів маркетингової діяльності управління.Розрізняють три типи процесів маркетинговогоуправління, а саме:

процеси маркетингового регулювання(управління) в живій природі (в біологічнихсистемах);

процеси маркетингового управління в неживійприроді (в технічних системах);

процеси маркетингового управління всуспільстві (в соціальних системах).

Процеси маркетингового управління втехнічних та біологічних системах є порівнянопростими і програмуються людиною чиприродою.

Звідси випливає, що під маркетинговоюдіяльністю туристичного підприємством слідрозуміти систему цілеспрямованого впливу навиробничогосподарську діяльність туристичноїдіяльності (проведення турів, розміщення вготелях, сфера харчування, транспортні заходидоставки туристів до місця розміщення), тасоціальні процеси в колективі працюючих. Хто жі яким чином здійснює цей вплив? Маркетинговадіяльність здійснюється завдяки організації іфункціонування двох підсистем: керуючої ікерованої (рис. 2).

Рис. 2. Схема маркетингових зв’язків в системі управління діяльності туристичним підприємством

Керуюча підсистема

Керована підсистема

Виходи

середовища Входи

Оточуюче


148

Зв’язок між керуючою і керованоюпідсистемами здійснюється шляхом обмінуінформацією. Від керуючої підсистеми докерованої рухається потік командної інформації.Зворотний потік містить дані про стан керованоїпідсистеми, про виконання раніше одержанихкоманд та про реакцію на щойно одержанікоманди.

Отже, для ефективного функціонування будьякої системи маркетингової діяльності необхідномаркетологам враховувати всі чинникивнутрішнього та зовнішнього характеру, які на неївпливають. Серед цих чинників визначальне місценалежить змісту, формам та методам здійсненнямаркетингового впливу керуючої підсистеми накеровану. Для маркетологів у цьому аспектіважливим чинником є культура діловогоспілкування, уміння добиватись успіху у процесітуристичної діяльності, завойовувати авторитетсеред підлеглих відзначає А.П. Коваль [13], аКарнегі Дейл розробив цілу систему правилнабувати друзів і мати вплив на людей тапідлеглих із трудовими стосунками [8], щовідзначено у роботі [8].

Процеси, які відбуваються в туристичнійдіяльності – це обмін та споживання матеріальнихблаг, як особливий вид людської діяльності,виникли з необхідності забезпечуватицілеспрямованість та погодженість спільної працілюдей. Окремій людині, яка зайнятавиробництвом певної речі, ніякий маркетингуправління не потрібний, вона сама управляє своєюпрацею. Якщо ж спільно працюють декількалюдей, то необхідно, щоб хтось координував,регулював, управляв їх працею, тобто потрібенмаркетолог, який займається управлінням. Отже,маркетинг в туристичній галузі виник з потребкоординації і погодження поділеної праці. Більшістьвчених вважає, що в історичному плані маркетингяк специфічна діяльність певної категорії людей,зародилося в період другого великого суспільногоподілу праці – відокремлення ремесла відземлеробства.

Висновки. Маркетинг в туризмі звичайноасоціюється з туристичними продуктами іпослугами працівників туристичних підприємств,щоб отримати відповідні прибутки та залученнякоштів і створення значної кількості робочих місць.Якщо виробництво турпродуктів, ані послуги недають прибутків, то тоді немає потребитурбуватися про використання маркетингу втуристичній діяльності.

Маркетинг – це спосіб впливу на людей, асаме в цьому, тобто у впливі на людей, і полягаєсутність використання маркетингу в туристичній

діяльності. Маркетинг працює через переконаннялюдей у корисності послуг туристичногопідприємства і адаптації послуг до їхніх потреб.Щоб клієнти зрозуміли переваги туристичногопідприємства у наданні бажаних послуг увідпочинку, туристичних походах, житловихумовах, рекреаційній галузі і різною модифікацієюпослуг в інтересах туристів, Н.О. Бородіна [3].

Перейматися питанням типу “а що, як…”.Маркетинг спонукає зректися старих звичок,постійно ставлячи питання “Які можливості переднами відкриваються”? Маркетологи говорять про“позиціювання” – про те, як туристичнаорганізація сприймається її клієнтами. Успішнепозиціювання – це ключ до успіху в маркетинговійдіяльності через засоби реклами [3].

Отже – яким би якісним не був товар, обсягйого продажу залежить від успішності плануванняйого випуску, стимулювання збуту, чіткості йогообразу у свідомості покупця, тобто від реклами,яка є цілеспрямованим інформаційним впливом наспоживача через різні види інформації. Завданняреклами – поширити інформацію про діяльністьтуристичного підприємства, вплинути на процесприйняття рішення про купівлю туристичнихпродуктів, що рекламуються, і донести доспоживача відомості про рівень сервісу який надаєтуристичне підприємство, що може задовольнитивимоги покупця.

1. Закон України “Про туризм”.// ВідомостіВерховної Ради України. – 1995. – №31. – С. 241.

2. Баклешов Д.В., Самусев В.И. Реклама. Еефункции, цели и методы создания. // Д. Баклешов.– М.: Финансы и статистика. 2000. – 176 с.

3. Бородіна Н.О. Маркетинг. Навчальнийпосібник.// Н. Бородіна. – К.: Кондор, 2007. –362 с.

4. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., ПримаченкоН.М. Основи економічних знань 10 – 11 клас.Підручник. // М. Вачевський, В. Мадзігон, Н. Примаченко.– К.: Центр навчальної літератури, 2004. –536 с.

5. Грабовський Ю.А. Спортивний туризм.Навчальний посібник. / /Ю. Грабовський,О. Скалій, Т. Скалій. – Тернопіль. Богдан. 2008.– 304 с.

6. Зайчук Г.М. Управління маркетинговоюдіяльністю в туристичній галузі. Монографія.// Г. Зайчук. – Дрогобич, ДДПУ, 2010. – 154 с.

7. Как добиться успеха. Практ. советыделовым людям. – М. Политиздат, 1991. – 510 с.

8. Карнегі Дейл. Как приобретать друзейи оказывать влияние на людей. Пер. с англ. –К.: Наукова думка. 1989. – 224 с.



149 Молодь і ринок №8 (103), 2013

9. Карп В.С. Диверсифікація торгівліміжнародними туристичними послугами вумовах глобалізації (На прикладі країн ЦСЄ.//В. Карп. – К.: 2007.

10. Квартальнов В.А. Туризм. – М.: 2001.11. Кекош О.М. Християнська педагогіка у

вихованні учнівської молоді на сучасномуетапі розвитку суспільства. // О. Кекош. /Молодь і ринок. – 2010. – №10(69). – С. 54 –55.

12. Кифяк В.Ф. Організація туристичної

діяльності в Україні.// В. Кифяк. – Чернівці.Книги – ХХІ. 2003. – 300 с.

13. Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч.посібник.// А. Коваль. – К.: Либідь, 1992. – 280 с.

14. Курс для высшего управленческогоперсонала. Пер. с англ. – М.: Экономика. 1970.– 807 с.

15. Пасіка 1(225), 2012 р.16. Саблук П.Т. Агропромисловий комплекс.

України. Вип. 6.// П. Саблук. – К.: ІАЕ. УААН,2003.


Постановка проблеми. Історичнапоява комп’ютерів у сфері освіти булапов’язана саме з проблемою

підвищення ефективності освіти. Незважаючи нашвидку історію розвитку й впровадженнякомп’ютерного навчання, ця проблема єнайактуальнішою проблемою сьогодення. Нащастя, п’ятдесятирічний досвід використаннякомп’ютерів у сфері вищої освіти за кордономдозволяє українським викладачам швидко таякісно використовувати світове знання таотримані результати у щоденній практиці. На цейчас в Україні існує багато перспектив подальшогорозвитку комп’ютерного навчання, але, на жаль,ще й досі процес становлення й впровадженняінноваційних технологій відбувається доситьповільно.

Проблемам інформатизації освіти присвяченічисленні дослідження. Проте загальні методи,

закономірності створення і використаннякомп’ютерної техніки в освіті з урахуваннямнеобхідних напрямків її реформування, видівдіяльності, що здійснюються в системі освіти,сучасного стану використання комп’ютерноїтехніки в освіті і розвитку галузі інформаційнихтехнологій в Україні, досліджені недостатньо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Найбільш ґрунтовні дослідження інформатизаціїосвіти проводили Ф. Ващук [1], А. Гуржій, М. Жалдак,М. Згуровський, Л. Зязюн, К. Колин [2], І. Костікова[3], В. Кремень, Н. Морзе, І. Надольний, І. Прокопенко,В. Рєзніков [5], Д. Прокудин [4], А. Стогній та ін.

Мета даної статті полягає в тому, щобвисвітлити сучасний стан розвитку тавпровадження інформатизації освіти в Україні.

Виклад основного матеріалу. Проведенедослідження визначило кілька етапів, щопроходила наша країна на шляху інформатизації.

Іван Василиків, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

СУЧАСНИЙ СТАН ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІРозглядається сучасний стан впровадження інформаційних технологій в систему вищої освіти України

та рівень використання інформаційних технологій вищими навчальними закладами.Ключові слова: комп’ютеризація, інформаційні технології, освіта, Інтернет.

Літ. 5.

Иван Васылыкив, Дрогобычский государственный педагогический университет имениИвана Франко

СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ИНФОРМАТИЗАЦИИ ОБРАЗОВАНИЯРассматривается современное состояние внедрения информационных технологий в систему высшего

образования Украины и уровень использования информационных технологий вузами.Ключевые слова: компьютеризация, информационные технологии, образование, Интернет.

Ivan Vasylykiv, Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE CURRENT STATE OF INFORMATION OF THE EDUCATIONAL SECTORWe consider the current state of information technology in higher education system of Ukraine and the level

of using information technology by universities.Keywords: computerization, information technology, education, the Internet.

УДК 371.1:004

СУЧАСНИЙ СТАН ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

© І. Василиків, 2013

150

Поперше, початковий етап інформатизації мавцільове призначення – комп’ютеризаціюсуспільства. До найбільш істотних результатівцього етапу в галузі освіти можна віднестипервісне поширення й насичення комп’ютерамишкіл і вищих навчальних закладів України.Одночасно на цьому етапі намітилося іформування основ комп’ютерної культури, а такожпочаток комп’ютерного освоєння наявнихкомп’ютерних фондів у системі вищої освіті.

Другий етап комп’ютеризації можна звести доперсоналізації комп’ютерного фонду, що булопов’язано з інтенсивним застосуваннямобчислювальної техніки на всіх рівнях освіти, яку вищих навчальних закладах, так і вдома, зінтенсивним використанням комп’ютерних фондів,а також з різким зростанням комп’ютерноїграмотності підлітків і студентів.

Третій етап інформатизації можна позначитияк соціалізацію комп’ютерних фондів, що привелодо виникнення високого рівня комп’ютерноїкультури студентів, створення інтегрованихкомп’ютерних фондів з віддаленим доступом доних через Інтернет. При наступному розвитку цятенденція приведе до повного задоволеннязростаючих комп’ютерних потреб вищої освіти вцілому.

На ґрунті проведеного нами багаторічногодослідження у вищих навчальних закладах мидовели, що комп’ютерні технології надаютьбільше переваг у навчанні, ніж традиційні.Дослідження показали, що комп’ютерні навчальніпрограми, які ми використовували на заняттях,завдяки поєднанню всіх репрезентативнихсистем, мультимедійності, миттєвому зворотномузв’язку, індивідуальному темпу навчання,комп’ютерному контролю, а також завдякибагатофункціональним можливостям Інтернету,надають виняткових можливостей, які відсутні втрадиційній освіті. Такі технології такожпороджують нову інформаційну культуру йзавдяки тим, які щорічно стрімко розвиваютьсята надають нових можливостей їх використанняпри підготовці спеціаліста. Так, сучаснікомп’ютерні технології орієнтовані на формуваннямайбутнього фахівця з метою підвищенняефективності навчальновиховного процесу тарозвитку його особистісних якостей. Мирекомендуємо використовувати функціїкомп’ютерних технологій хоча б як додаток дотрадиційних технологій у разі відсутності належноїматеріальнотехнічної бази [3].

На законодавчому рівні визначено пріоритетнінапрями державної політики у галузіінформатизації освіти, зокрема:

прийняття єдиної системи програмно іапаратносумісних засобів обчислювальної технікита техніки зв’язку, що використовується убезперервному навчальному процесі;

підключення навчальних закладів доглобальної мережі Інтернет;

формування єдиного інформаційногосередовища безперервної освіти зі створенням базданих за напрямами та спеціальностямипідготовки фахівців, які включали б в себеметодичну документацію, енциклопедичні тадовідкові видання, підручники та навчальніпосібники, а також другорядні видання, щовикористовуються в навчальному процесі;

створення загальнодержавних інформаційнихсистем в галузі освіти;

вдосконалення інструментальних засобівбезперервної освіти, орієнтованих на прискореннязасвоєння навчального матеріалу та набуттястійких навичок у слухачів (створення енавчальнихматеріалів, мультимедійних продуктів та ін.);

організація інфраструктури інформатизаціїосвіти як складової частини інформатизаціїсуспільства в цілому, яка б виконувала рольструктури, що забезпечить впровадженняіснуючих інформаційних технологій в системубезперервної освіти та створення нових.

Найважливішими завданнями у сферіінформатизації вищої освіти є:

підвищення якості підготовки фахівців наоснові використання в навчальному процесіінформаційних технологій;

застосування активних методів навчання,підвищення творчої та інтелектуальної складовихнавчальної діяльності;

інтеграція різних видів освітньої діяльності; адаптація інформаційних технологій навчання

до індивідуальних особливостей студентівнавчальних закладів;

розробка нових інформаційних технологійнавчання, що сприяють його індивідуалізації таінтенсифікації, активізації пізнавальної діяльності;

удосконалення програмнометодичногозабезпечення навчального процесу;

забезпечення наступності і безперервностінавчання.

Однією з основних проблем, що уповільнюєсьогодні процес інформатизації української освіти,є той фактор, що Україна відноситься до групикраїн з низькотехнологічною промисловістю таслабкорозвиненою інфраструктурою. За данимиВсесвітнього економічного форуму, з точки зоруздатності використання інформаційнокомунікаційних технологій, Україна наприкінці 2012 р.займала 76 місце у світі, поступаючись таким



151 Молодь і ринок №8 (103), 2013

пострадянським державам, як Естонія (23), Литва(44), Латвія (51), Казахстан (60), Росія (72) іАзербайджан (73) [1].

Д. Прокудін вважає, що під інформатизацієюосвіти розуміється цілеспрямована діяльність зрозробки і впровадження інформаційнокомунікаційних технологій: у навчальний процес зпідготовки громадян до життя і діяльності вумовах сучасного інформаційного суспільства;підвищення якості загальноосвітньої і професійноїпідготовки фахівців на основі широкоговикористання інформаційнокомунікаційнихтехнологій; в управління системою освіти, дляпідвищення ефективності і якості процесамиуправління; у методичну і науковопедагогічнудіяльність, для підвищення якості роботипедагогів; розробки і впровадження нових освітніхтехнологій на основі використання інформаційнокомунікаційних технологій [4]. Ми погоджуємосяз думкою вченого, і надалі будемо додержуватисяцього розуміння інформатизації освіти.

К. Колін розглядаючи сучасний стан іперспективи розвитку процесу інформатизаціїосвіти виділяє два основні напрями розвитку цьогопроцесу: а) інструментально-технологічнийнапрям, що включає завдання використання новихможливостей засобів інформатики і інформаційнихтехнологій для підвищення ефективності системиосвіти; б) змістовний напрям, що включаєзавдання формування нового змісту самогопроцесу освіти [2]. Ці напрями, які було виділеновченим є, на нашу думку, дійсно перспективними,виходячи із об’єктивних та суб’єктивних чинників,що впливають на процес розвитку інформатизаціїосвіти в Україні, насамперед у вищій фізкультурнійосвіті.

В. Рєзніков доводить, що інформатизаціяосвіти є однією з найважливіших складовихдержавної програми розбудови інформаційногосуспільства на основі впровадження сучаснихновітніх інформаційних технологій в Україні.Взагалі проблема освіти є однією з глобальнихсвітових проблем, що хвилює сьогодні вчених,державних й громадських діячів різних країн, щостурбовані необхідністю оновлення й

реформування систем освіти [5]. Тому, мивважаємо, необхідна сучасна стратегія реалізаціїнової парадигми інформатизації вищоїфізкультурної освіти в Україні. Визначення новихпринципів вивчення інформаційних технологій вумовах безперервної системи освіти.

Висновки. Отже, сьогодні деякі формиорганізації навчального процесу вже неможливоуявити без використання комп’ютерів. Насьогоднішній день тільки за допомогоюкомп’ютерних технологій можливо створенняміжнародних проектних робіт. Безсумнівно,неможливо уявити собі і дистанційне навчання безсучасних комп’ютерних технологій. Таке навчаннядозволяє підвищувати кваліфікацію абоотримувати другу вищу освіту багатьомкатегоріям бажаючих. Використання комп’ютеріву навчанні дозволяє оптимізувати весь навчальнийпроцес, підвищити ефективність навчання придостатній економії часу і сил, що наближаєнаціональну вищу освіту до міжнародного рівня.

1. Ващук Ф.Г. Інформатизація вищої освітиУкраїни в контексті європейського вибору (здосвіду Закарпатського державного університету)/Ф. Ващук, О. Ващук // Геополітика України:історія і сучасність. – Ужгород: ЗакДУ, 2010.– Вип. 2. – 2010. – С. 168 – 191.

2. Колин К.К. Информатизация образования:новые приоритеты / К.К. Колин. – Режимдоступу: http://www.smolensk.ru/user/sgma/MMORPH/N-7-html/kolin.html.

3. Костікова І.І. Стан і перспективиінформатизації вищої освіти / І.І. Костікова // Педагогіка, психологія та медико-біологічніпроблеми фізичного виховання і спорту. –2007. – №7. – С. 74 – 78.

4. Прокудин Д.Е. Информатизация отечественногообразования: итоги и перспективы / Д.Е. Прокудин. –Режим доступу: http://anthropology.ru/ru/texts/prokudin/art_inf_edu.html.

5. Рєзніков В.М. Тенденції прискоренняінформатизації освіти в Україні / В.М. Рєзніков.– Режим доступу: http://www.rusedu.info/Article758.html.



“Треба витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суспільний культурний організм, здібний до самостійного культурного і політичного життя, відпорний на асимілюційну роботу інших націй…”


152

Постановка проблеми. Соціальноекономічні перетворення у державіпотребують розвитку освіти та

зміцнення зв’язку освіти із життям, забезпеченнявсіх бажаючих можливістю отримати якісну освіту.

Основна передумова свідомого виборупрофесії молоддю, яка закінчує середню школу,– її моральнопсихологічна готовність до трудовоїдіяльності. Вона виявляється в системі поглядівна життя, на своє місце в ньому, на обов’язкиперед суспільством.

Виховання цих якостей у підростаючогопокоління здійснюється в процесі навчання, впозакласній і позашкільній роботі. З цією метоюнеобхідно формувати у школярів почуттявідповідальності, привчати їх працюватинаполегливо і самостійно. На сучасному етапіособливо велике значення має орієнтація школярівна робітничі, інженерні, економічні,сільськогосподарські професії і працю в сферіобслуговування. Потреба в цих кадрах зростає дужешвидко і резервом їх поповнення є учнівська молодь.

Від того, як вирішується підготовка іраціональне використання кадрів, залежитьуспішний розвиток економіки і культури нашоїкраїни. Ось чому підготовка спеціалістів вимагаєнауково обґрунтованої системи до профільноїпідготовки і профільного навчання у системізагальної середньої освіти.

Мета статті: розкрити особливостіекономічної допрофільної підготовки зматематики в системі загальної середньої освіти.

Виклад основного матеріалу. Профільненавчання спрямоване на набуття старшокласникаминавичок самостійної науковопрактичної,дослідницькопошукової діяльності, розвиток їхніхінтелектуальних, творчих, моральних, соціальнихякостей, прагнення до саморозвитку тасамоосвіти.

Основними завданнями профільного навчання є:1) створення умов для врахування й розвитку

навчальнопізнавальних і професійнихінтересів, нахилів, здібностей і потреб учнівстаршої школи в процесі їхньоїзагальноосвітньої підготовки;

2) виховання в учнів любові до праці,забезпечення умов для їхнього життєвого іпрофесійного самовизначення, формуванняготовності до свідомого вибору й оволодіннямайбутньою професією;

3) формування соціальної, комунікативної,інформаційної, технічної, технологічноїкомпетенцій учнів на допрофільному рівні,спрямування підлітків щодо майбутньоїпрофесійної діяльності;

4) забезпечення наступності між загальноюсередньою і професійною освітою відповідно дообраного профілю.

Ольга Овчар, вчитель методист СЗШ №67 м. Львова

ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИЗ МАТЕМАТИКИ В СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

У даній статті висвітлено питання економічної допрофільної підготовки учнівської молоді зматематики.

Ключові слова: допрофільна підготовка, математика, економіка.

Літ. 3.

Ольга Овчар, учитель методист СОШ № 67 г. Львова

ОРГАНИЗАЦИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОГО ДОПРОФИЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИПО МАТЕМАТИКЕ В СИСТЕМЕ ОБЩЕГО СРЕДНЕГО ОБРАЗОВАНИЯ

В данной статье рассмотрены вопросы экономической допрофильной подготовки учащейся молодежипо математике.

Ключевые слова: допрофильная подготовка, математика, экономика.

Olga Ovchar, Teacher Methodist School № 67,Lviv

ORGANIZATION FOR ECONOMIC PRE PROFILE TRAININGIN MATHEMATICS IN GENERAL SECONDARY EDUCATION

This paper focuses on the issue of economic pre profile training of students in mathematics.Keywords: pre profile training, mathematics, economics.

УДК 371.1:37.015.6:51


© О. Овчар, 2013

153 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Підготовка молоді до профільного навчання взагальноосвітній школі успішно здійснюється заумови цілеспрямованої організації всієї системинавчальновиховного процесу: під час уроків,практичних і факультативних занять, практикумів,введення курсів за вибором, поглиблене вивченняокремих предметів на диференційованій основі,позакласної та позашкільної роботи.

Дуже важливо при підготовці учнів до виборумайбутнього профільного навчання використовувативсі предмети шкільної програми. Наприклад,орієнтація школярів на технічні спеціальностіздійснюється в процесі вивчення фізики,креслення, математики, хімії, географії, історії.Учні дізнаються про величезну сферузастосування математики, фізики, хімії та іншихнаук у суспільновиробничій практиці людей, прорізноманітні галузі виробництва і виробничіпроцеси, про численні професії і спеціальності якіпотребують знання цих наук.

У документах про освіту, на основі якихрозроблено “Концепцію профільного навчання встаршій школі”, закладено нові підходи доорганізації освіти в старшій школі. РеалізаціяКонцепції профільного навчання виявила рядпроблем – фахового ресурсу, організаційного тапрограмнометодичного забезпечення тощо.

Для сьогодення характерним є процесматематизації наукових знань, широкоговикористання методів математики, її апарату врізних наукових галузях. Наприклад, археологія,біологія, екологія, економіка, медицина,мовознавство – це науки, які раніше вважалисядалекими від математики, а тепер не можуть безнеї обійтися [1, 31].

Формування творчого мислення учнів єзавданням усіх шкільних дисциплін, протематематика посідає в цьому чільне місце.Справді, чітка логічна схема міркувань, точністьлаконічність мови, систематична послідовнааргументація, – усе це властиве процесу навчанняматематики і сприяє вихованню розумовоїкультури учнів. Розвиток логічного мислення, щоздійснюється на уроках математики, впливає науспішне вивчення всіх предметів.

В галузі математики є дуже багато задачекономічного змісту. При вивченні математикиучні знайомляться з ров’язанням деяких типівекономічних задач, хоч окремо про це впідручниках математики не говориться. Цезокрема економічні задачі у процесі вивченнявідсотків, пропорції, лінійної функції, елементівприкладної математики, показникової талогарифмічної функції, похідної, теоріїймовірностей, геометрії.

Завданням вчителя є проаналізувати існуючітеоретичні підходи щодо розв’язання проблемиформування економічних знань учнівської молоді,формування в учнів поняття ключовихкомпетенцій, що дає можливість особистості вмайбутньому ефективно брати участь у багатьохсоціальних сферах на різних етапах розвиткусуспільства і педагогічної науки.

Ефективне здійснення допрофільної підготовкиучнів у процесі вивчення ними математикипередбачає поєднання теоретичних знань ізрозв’язанням практичних задач виробничогозмісту, виконання самостійних завдань намісцевому матеріалі. Згідно з програмою учительмає постійно ознайомлювати учнів з прикладнимиаспектами математики, застосуванням математичнихзнань у трудовій діяльності працівників промисловості,сільського господарства, будівництва, транспорту,зв’язку та ін.

Необхідно дбати про вироблення в учнівпрактичних навичок, насамперед обчислювальнихі графічних, умінь матеріалізувати конкретніжиттєві ситуації, про те, щоб учні самостійношукали способи, алгоритми розв’язання задач,щоб розуміли їх практичну значущість.

Кожний вчитель повинен чітко уявляти собі,які можливості в цьому відношенні дає курс, щовикладається, кожна тема та підтема,систематично включати в навчальний матеріалдані про професії, пов’язані з темою занять.Учитель, виходячи зі змісту та специфіки даногопредмета, мети уроку, у процесі підготовки докожного заняття має ретельно добирати ісистематизувати профорієнтаційний матеріал,визначити, які ефективні методи й прийомизастосовувати для міцного засвоєння його учнями,які повідомлення з життя трудового колективу,міста використати у навчальному процесі.

Сучасна ситуація на рівні середньоїзагальноосвітньої школи свідчить, що учні післязакінчення школи не здобувають широкихможливостей вибору професій, якість отриманихзнань не завжди відповідає вимогам сучасноїринкової економіки, випускники не обізнані зпотребами ринку праці. Проблема полягає внедостатній можливості адаптувати змістсередньої освіти до майбутніх потреб учнів черезте, що в багатьох навчальних закладах немаєпрофільного базового вивчення основ економічнихзнань.

Економічне виховання учнів та формуванняпрофесійної компетенції необхідно проводити врамках програмного вивчення предмету.Вивчаючи даний предмет, школярі одержуютьпевні знання з економічної теорії та практики. На


154

уроках та в позаурочний час, розв’язуючи задачіз економічним змістом, вчитель формує умінняоперувати економічними категоріями: норма часу,норма виробітку, продуктивність праці,собівартість продукції, рентабельність, прибуток,якість продукції, а також виховує бережливість,учить оцінювати економічну ефективністьтехнологічних процесів, аналізувати результативпровадження нових технологій. Під часрозв’язування задач треба не лише формуватипервинні знання економіки, а й проводити бесідивиховного характеру, та переконувати дітей, щоекономічні знання дадуть змогу кращеадаптуватися в умовах ринкових відносин,впровадження фермерства, нових формгосподарювання.

На уроках математики учні одержуютьпочаткові відомості про професії і навики, потрібнідля оволодіння ними. При вивченні законіварифметичних дій звертається увага на те, що цізакони помагають швидше і простіше виконуватирізні обчислення, що необхідно бухгалтеру, касиру,економісту, продавцеві і ін.

Так, пояснення теми “Властивість бісектрисикута” можна почати з розв’язання проблемноїситуації. “Якщо вал треба просвердлити по центру,то його поміщають у виїмку призми для розмітки,яку встановлюють на столі свердлильного станкатак, щоб свердло пройшло через вершину цієївиїмки, переріз якої має форму рівнобедреноготрикутника, шпиндель з свердлом завжди займаєположення перпендикулярне до стола станка, атим самим і до плити. На якому теоретичномупринципі базується ця операція?”

Це питання і виражає проблему, розв’язанняякої приводить до розгляду бісектриси кута якгеометричного місця точок, рівновіддалених відсторін кута.

При вивченні теми “Ознака перпендикулярностіплощин” вчитель з’ясовує важливість правильного

встановлення крокв’яної ноги при будівництві дахуспоруди: вона повинна бути встановлена в площині,перпендикулярній до стелі споруди. З цією метоюкрокв’яну ногу АВС встановлюють так, щобпроекція АС цієї ноги була строго перпендикулярнадо поздовжньої балки стелі.

При вивченні тем підкреслюється важливістьідеї стандартного зображення просторових фігурна площині. Це стосується ряд професій: токар,слюсар, фрезерувальник, кресляр, конструктор,архітектор, будівельник.

У першу чергу корисно використовуватизавдання, найбільш близькі до тих, які виникаютьперед людиною в його практичній діяльності:завдання на пошук найкоротшого шляху,мінімального числа операцій, екстремальні задачі,пошук найбільш економною або вигідною формипредмета та ін.

Наприклад. Маємо дві залізничні колії АВ, ВСі одна шосейна дорога АС, розташовані так, якпоказано на карті. Біля залізничних шляхівпланується будівництво відповідних торгових базі доріг, що з’єднують їх між собою і з містом К,розташованим біля шосейної дороги АС.Найбільш якісним проектом вважається той, якийзабезпечує найвигідніший маршрут з точки зорувитрат часу на об’їзд обслуговуючогоавтотранспорту по замкнутій дорозі [2, 35].Насамперед слід звернути увагу на пізнавальнуцінність змістовної постановки цього завдання.Однією з її переваг є зв’язок з життям,практичність (автотранспорт може перевозитипасажирів, вантаж, обладнання тощо).

Особливе місце займають задачі, щовимагають від учнів знань у незнайомій ситуації.



155 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Сучасна людина повинна вміти аналізуватижиттєві фінансові проблеми і ситуації,встановлювати системні зв’язки, виявлятипроблеми, знаходити способи їх розв’язування,прогнозувати події тощо. Сучасне життя єсвоєрідною економічною школою. Розв’язуванняз учнями економічних задач сприятимездійсненню між предметних зв’язків та зв’язкунавчання з практичною діяльністю людини [3, 13].

Висновок. Сучасний вчитель математики упроцесі навчання шкільного курсу акцентує увагуучнів на зв’язок математики з життям,намагається викликати у дітей інтерес донавчання, добитися формування таких важливихрис характеру як послідовність у роботі,наполегливість, акуратність, увагу, критичнеставлення до своєї роботи й роботи своїхтоваришів, кмітливість, чесність, колективізм,любов до праці, культури письма й усної мови.

Розв’язування прикладних задач сприяєознайомленню учнів з роботою підприємств ігалузей народного господарства, що є умовоюорієнтації інтересу учнів до певних професій.Використання прикладних задач дозволяє вдалостворювати проблемні ситуації на уроці. Такізадачі стимулюють учнів до здобуття новихзнань. Збагачують учнів теоретичними іпрактичними знаннями з технічних та іншихдисциплін.

З метою організації допрофільної підготовкинавчання в систем і загаль ної сер еднь оїо св іти пер ед вч ит елями по ст авлен ізавдання:

підвищення професійної компетенції дляпроведення економічного виховання;

вміння виявляти економічну інформацію впрограмованому матеріалі;

підбирати у випадку необхідності додатковийдидактичний матеріал економічного характеру;

реалізувати економічні знання в поєднанні ззнаннями основ наук;

використання на уроках і в позакласній роботідодатковий матеріал, взятий з періодичної преси,дані економічного розвитку місцевих підприємствдля поглиблення економічних знань і економічноговиховання учнів;

координації діяльності школи, сім’ї і трудовихколективів з економічного виховання учнів.

1. М. Лавінський, О. Пінчук. Математикав економіці. // Газета “Математика”/ – липень2008. – №27 – 28(471 – 472). – C. 31 – 36.

2. Г.М. Возняк, В.А. Гусеев. Прикладныезадачи на экстремумы. Москва Просвещение1985.

3. В.І. Лисенко, Ю.І. Помаренко. Економічнізадачі в загальноосвітній школі.//Математика/– червень 2003. – №21(225).



28 серпня 2013 Успіня Пресвятої Богородиці

День смерті Пресвятої Богородиці називається в нашій Церкві Успінням, бо її

тіло після смерті не зазнало тління, але одразу з душею було взяте до неба. Не маємо історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано. Основу празника Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра Церкви та однозгідна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.

“Все, що в силі чинити рука твоя, те є роби”.

Старий завіт (Екл. 9.10)

“І я бачив, – нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його!”

Старий завіт (Екл. 3.22)

156

Постановка проблеми. Питання пробрехню і правду має вічне значеннядля людини. При цьому, як прийнято

вважати, брехня і обман – це феномени, якіпритаманні лише людському суспільству. У самійприроді брехні не існує, тому що не існує жодногосуб’єкта брехні – є тільки лише агенти – носіїпроцесів фальсифікації (мімікрії і маскування).Поведінка тварин не є результатом свідомоговибору, як це має місце у людей, а являє собоюлише жорстко запрограмований стереотипповедінки, що запускається певними стимулами.На відміну від тварин, людина найчастішеобманює свідомо, заздалегідь прогнозуючипідсумок свого обману та передбачає наслідки.

Проблему брехні можна трактувати з поглядурізних галузей психології. Можна розглядатибрехню у межах загальної психології як феноменлюдської поведінки, що має свої психофізіологічнімеханізми; у межах вікової психології,простежуючи джерела та розвиток брехні вонтогенезі; у межах педагогічної психології,вивчаючи брехню як продукт виховання, – з

одного боку, які чинники впливають на виховання,– з іншого.

Аналіз останніх досліджень. У вітчизнянійта закордонній психології вивченню брехливостіприсвячена велика кількість наукових праць.Д.І. Дубровський, Е.Г. Белякова, Н.Г. Любімова,К. Мелітан, Е. Пінкоффс, К. Саарні, М. Льюісрозглядав феномен брехні з точки зоруморальності (Д.І. Дубровський, 1994; Е.Г. Белякова,1995; Н.Г. Любімова, 2003; К. Мелітан, 1903;Е. Пінкоффс, 1986; К. Саарні, 1991; М. Люіс, 1993).Ю.В. Щербатих, В.В. Знаков, А.Н. Тарасов,К. Соломон, О. Фрай розглядають брехню якрезультат соціальних відносин (В.В. Знаков, 1999;Ю.В. Щербатих, 2003; А.Н. Тарасов, 2004; К. Соломон,1976; О. Фрай, 1997). Ж. Дюпра, П. Екман,О. Ліпман, С. Саймон, К. Снайдер відзначають,що брехня є невідємним проявом особистихякостей (Ж. Дюпра, 1905; О. Ліпман, 1929;П. Екман, 1999; С. Саймон, 1988; К. Снайдер,1989).Ф. Баумгартен, О. Ліпман, Р. Плаут досліджувалидитячу брехню. Спотворення інформаціїдорослими розглядали А. Тарасов, Р. Жуков, Д. Хрінов.

УДК 159.9 – 177.3

Наталія Майорчак, викладач кафедри теорії та методики практичної психологіїЛьвівського державного університету внутрішніх справ

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ЛЮДСЬКОЇ БРЕХЛИВОСТІ: ВІКОВИЙ РАКУРСУ статті розкривається брехня як феномен людської поведінки, і простежуються джерела її

формування в онтогенезі. Проаналізувавши феноменологію людської брехливості у межах вікової психологіїта причини її виникнення, джерела та розвиток брехні автор подає розгорнуту характеристику основнихпричин виникнення брехні та застосування брехливої поведінки в дитячому та підлітковому віці.

Ключові слова: брехня, обман, брехливість, істина, правда, формування, онтогенез.

Літ. 11.

Наталья Майорчак, преподаватель кафедры теории и методики практической психологииЛьвовского государственного университета внутренних дел

ФЕНОМЕНОЛОГИЯ ЧЕЛОВЕЧЕСКОЙ ЛЖИВОСТИ: ВОЗРАСТНОЙ РАКУРСВ статье излагается тема лжи как феномен человеческого поведения, и прослеживаются источники

ее формирования в онтогенезе. Проанализировав феноменологию человеческой лживости в пределахвозрастной психологии и причины возникновения источников развития лжи автор раcкрывает главныепричины возникновения лжи и применение лживого поведения в детском и подростковом возрасте.

Ключевые слова: ложь, обман, лживость, истина, правда, формирование, онтогенез.

Natalia Mayorchak, Lecturer of Theory and Methods of Practice Psychology DepartmentLviv State University of Internal Affairs

FENOMENOLOGY OF HUMAN FALSITY: THE AGE PERSPECTIVEThe article reveals the lie as phenomenon of human behaviour, and provides the sources of its forming in

ontogenesis. Analysing phenomenology of human falsity within the limits of age psychology and reasons of itsorigin, sources and development of lie the author gives the open description of main reasons of the lie origins andthe use of lying behaviour of children and tennagers.

Keywords: lie, deception, falsity, truth, true, formation, ontogenesis.

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ЛЮДСЬКОЇ БРЕХЛИВОСТІ: ВІКОВИЙ РАКУРС

© Н. Майорчак, 2013

157 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Мета статті – проаналізувати феноменологіюлюдської брехливості в онтогенезі та причини їївиникнення.

Виклад основного матеріалу. Розглядаючибрехню як феномен людської поведінки, вартоспробувати простежити джерела його формуванняв онтогенезі. Хоча існуючі теоретичнінапрацювання з даної теми досить невеликі,можна зазначити основні положення, якірозглядаються вченими, що займаютьсявивченням помилкової поведінки. Незважаючи нарізні визначення, що даються різними авторамифеномену брехні, майже всі автори вказують натой факт, що брехня можлива тільки на певномурівні розвитку душевної діяльності людини.

К. Мелітан говорить про те що, кожна людинавід народження щира [4, 65]. На його думку,відмінностей між жартом (фантазією) і брехнеюпрактично немає. Дитина навчається брехати угрі, коли вона конструює реальність за допомогоюфантазій, відповідних їй бажань, що майже єбрехнею. З іншого боку, вона навчається брехати,спостерігаючи за лицемірством дорослих, за їхдрібною брехнею в побуті.

В. Штерн пояснює научання брехні черезнаслідування поведінки дорослих щодо самоїдитини [8, 325]. Схильність до брехнівиробляється шляхом надмірного розростанняфантазії у дитини, що притупляє усвідомленнявідмінності між уявним і дійсним. Для дорослогобрехнею є твердження чи заперечення фактів, адитина таким чином висловлює свої актуальністани. При цьому ствердження для неї – цевираження бажання, а заперечення – оборона тазахист від небажаного.

Так, наприклад, дитина заявляє про біль для того,щоб її взяли на руки, або проситься в туалет длятого, щоб її витягнули з ліжечка або зняли зі стільцятощо. Таким чином, заявляючи про одну потребу,вона задовольняє іншу, і поступово закріплюєтьсярефлекс: словом задовольняє потреби.

М. Ліпман виділяє три стадії, на якихвідбувається розвиток брехні у дитини:

1. У дитини ще немає відмінностей міжсуб’єктивними і об’єктивними уявленнями. На ційстадії виникає відмінність правди від брехні;

2. З’являється відмінність між суб’єктивнимиі об’єктивними уявленнями, але ще немає різниців їх оцінці. Ця стадія пов’язана з виникненнямвідмінності між добром і злом;

3. Паралельно з почуттям спільностіусвідомлюється етична цінність правди. Саме націй стадії і виникає власне брехня черезоб’єднання та віднесення правди і добра до однієїкатегорії, а брехня і зло – до іншої [6, 28].

Так, брехня, як форма поведінки, можливалише за наявності певного рівня когнітивного йморального розвитку. Згідно В.С. Мухіної, брехняяк свідоме спотворення істини з’являється тоді,коли дитина починає розуміти необхідністьпідкорятися певним правилам, коли вонаорієнтується на певні вимоги. Виникає ситуація,в якій відбувається неспівпадання моральних нормі егоїстичних бажань, стаючи психологічнопроблемною. Тут дитина вирішує для себедилему: задовольнити бажання, але пройтивипробування відчуженням з боку дорослого чизалишитися в добрих стосунках з дорослим. Такаситуація стає ситуацією подвійної мотивації абоморального вибору [5, 43].

Для того, щоб ситуація морального вибору булапредставлена у свідомості дитини, необхідні, заС.Г. Якобсоном, когнітивні й особистісніпередумови. До когнітивних передумоввідносяться: знання моральних норм; вміннявстановити чи реалізувати їх в поведінці;усвідомити можливі альтернативи, що лежать воснові подальшого вибору; розуміння значенняцих альтернатив для себе і для інших; розумінняморальної цінності вчинків у конкретних умовах.До особистісних передумов відносятьсяпереживання незадоволення собою у разіпорушення норми [9, 69]. Так, опиняючись вситуації морального вибору, іноді дитина прагнеодночасно отримати бажане і зберегти відносини.Для цього вона здійснює заборонену дію і приховуєїї від дорослого, щоб уникнути осуду. Такз’являється брехня.

Всі без винятку автори вказують на зв’язокміж брехнею і суворістю покарання. В.В. Смиричинськийпише, що зіставляючи дані тестування батьків іповедінку їх дітей, що брали участь вексперименті, було виявлено, що 25% дітей маютьстійкий прояв брехні, з родин авторитарного типу,де батьки відрізняються владністю, зайвоюсуворістю в питаннях виховання дітей і частозастосовують покарання [1, 78].

Велике значення має брехлива поведінка упідлітковому віці. Даний віковий період євирішальним для становлення самосвідомості, врамках формування нового рівня якоговідбувається розвиток відносно стійкого уявленняпро себе, Я – концепції.

Яконцепція – це динамічна система уявленьлюдини про саму себе, що включає переконання,оцінки та тенденції поведінки, яка формується впроцесі самопізнання. Зростання інтересу довласного “Я” у підлітків веде до змін у характерістановлення і структурі Яконцепції, якаскладається з трьох компонентів: когнітивного


158

(образ Я); емоційнооцінного (самооцінка), настановлення якої впливають оцінка інших людей,коло значущих інших або референтна група,актуальне порівняння з іншими тощо і поведінкою[1, 14].

На основі когнітивної (образ Я) і емоційнооцінної складової (самооцінка) формує певнеставлення до себе, до свого “Я”, тобто підліткиусвідомлюють себе особистістю з характернимидля них можливостями, якостями, особливостямиі відповідним чином ставляться до власноїособистості, що провокує певну поведінку.Оскільки дослідження засноване на уявленні пробрехню як поведінковий зв’язок Яконцепції, топоведінка підлітка, відповідно, може бутиправдивою чи брехливою.

Крім того, для дівчатокпідлітків, що маютьвисокий рівень брехливості, характерний низькийрівень внутрішньої чесності, хлопчикампідліткам,що мають високий рівень брехливості, властивийвисокий рівень самовпевненості і самоцінності.Внутрішня чесність, самовпевненість ісамоцінність є аспектами самоставлення, щодозволяє зробити висновок про залежність міжбрехливою поведінкою і самоставленням.

Отже, можна стверджувати, що дівчатка, якимвластиві закритість, нездатність чи небажаннявидавати значущу інформацію про себе, більшоюмірою схильні виявляти брехливу поведінку, ніжті, які мають підвищену рефлексивність ікритичність, здатність не приховувати від себета інших навіть неприємну інформацію. Щостосується хлопчиків, то до прояву брехливоїповедінки в більшій мірі схильні підлітки, для якиххарактерна наявність високої зарозумілості,самовпевненості, відчуття цінності власноїособистості і одночасно передбачуваної цінностісвого Я для інших, зацікавленості у власному Я ілюбов до себе.

Коли підлітки вдаються до брехні, обману, уних завжди є мотив: уникнути покарання, обійтивідповідальність, підняти в очах оточуючих своєзначення, але міфомани зазвичай мають різнімотиви. Подібно клептоманам, міфоманиздавалося би не переслідують мети, більше того,своєю амбіційною поведінкою сильно підриваютьсобі репутацію. Щоб красиво брехати і навіть непошитися в дурні, для цього потрібно володітивідмінною пам’яттю.

Щоб подолати лицемірство дорослого, требавивчити дитину. Як стверджує Альошинцев, діти– наша міфологія, наша незаплямленаприродність, наша сутність – знищення нашоїсуб’єктивності [1, 18].

“Позитивна” батьківська стимуляція закріплює

у дитини спосіб завоювати симпатію таперспективну любов через фантазії, вигадки,брехню. Кордонів для дитячої винахідливості іфантазій немає. Дитина продовжує брехати,одержуючи у нагороду увагу, подив, сміх,захоплення і обурення. Вона продовжує займатипозицію фантазера. Такий спосіб самоствердитисяспочатку стає звичкою, потім переходить узалежність. Усе життя відбувається під прапором“Першого квітня”. Такий спосіб вкорінюється,вростає глибше, стає визначальною лінієюповедінки. Але цей спосіб не задовольняє правдивіпотреби дитини, підлітка, швидше, навпаки.Створює конфліктні ситуації, формує несерйознеставлення до себе, навіть більше: катастрофічновтрачає свою довіру, втрачає в очах власнугідність.

Щоб краще зрозуміти соціальні чинникиформування ставлення до брехні у підлітків,спробуємо розподілити в окремі градації, щобкраще зрозуміти відмінність між вадами брехні.Іншими словами, це: класифікація мотивів брехні.

1ий можливий мотив – кримінальний. Різногороду шахрайство, яке підпадає під статтюКримінального кодексу: обман заради наживи, знанесенням матеріальних збитків. Не перевеласяще й армія шахраївподиночок, та винахідливихкористувачів різних способів “законного відбиранягрошей у громадян”, як їх літературний побратимОстап Бендер.

2ий можливий мотив – ухилення відвідповідальності за провину, завдяки якійзавдається шкода без наміру. Потім стоїть страхперед покаранням, страх заплямити своюрепутацію, слабкодухість, боягузливість.

3ій можливий мотив – спосіб завдати психічну(моральну) травму (нашкодити психічномуздоров’ю). Пам’ятаєте грибоєдівське: “Брехнястрашніша від пістолета?” Для брехуна й світловигода, бо отримуючє “садистську” насолоду відзловтіхи, від думки, що з його брехні комусь сталоболяче. Брехня і заздрість породжує плітки.

4ий можливий мотив – “брехня на благо”.5ий можливий мотив – “брехня для

задоволення”, тут діапазон широкий: відбезневинного мріяння і фантазування як окремихепізодів; брехня, як звичка чи риса характеру;непереборна потреба до обману, містифікаціїоточуючих, потреба до брехні, брехня якповедінкова залежність.

6ий можливий мотив – брехня як протест ізасіб компенсації фізичного чи психічногодефекту особистості.

Групі батьків і підлітків було запропонованоодин дуже простий експеримент: було



159 Молодь і ринок №8 (103), 2013

запропоновано оцінити одні й ті самі твердження,щоб з’ясувати відмінності оцінок та схожість.

Думки респондентів розійшлися у такомутвердженні: “підлітки найбільше зайнятіз’ясовуванням і побудовою своїх стосунків зіншими людьми. Дружба – головне, щохарактеризує життя”. Із твердженням 95%підлітків погодилися і лише 7% батьків були згодніз цим твердженням.

Що стосується твердження “Підліткипереймають погляди, манери своєї компанії;соромляться бути собою” – думка підлітків ібатьків була також протилежною.

Погляди респондентів різного віку співпадаютьу твердженні: оцінки дорослих і підлітків булиодностайні з твердженням “Підлітки постійнодбають про те, як їх оцінюють інші люди”.

Можемо зробити такі висновки: дружба тарозуміння друзів і однолітків для підлітка маютьвелике значення та визначають основну лініюповедінки, тому батькам необхідно тактовнобудувати взаємини та розуміти, що вони маютьвнутрішній конфлікт між бажанням бутинезалежними і водночас належати групі своїхровесників.

Впродовж століть, від покоління до поколіннявиховання чесності вирішується просто: живи “нев брехні”. Своєю поведінкою батьки доводять іпоказують, що правда краще. На прикладах іншихбатьки демонструють і розповідають, що обманзавжди обертається ганьбою.

У юнаків цей інтервал охоплює 17 – 21 рік, удівчат – 20 років. Коли завершується фізичне,зокрема статеве, дозрівання організму. Упсихологічному плані головною особливістюданого віку є вступ до самостійного життя, коливідбувається вибір професії, різко змінюєтьсясоціальна позиція [3, 45].

Таким чином, прояв брехливої або правдивоїповедінки в підлітковому віці зумовлене певнимставленням людини до самої себе. У свою чергупроблема ставлення до себе представлена врамках більш загальної проблеми – структурисамосвідомості, джерелом виникнення тарозвитку якого є система взаємодії людини ззовнішнім, насамперед, соціальним світом.Процес розвитку самосвідомості починається нанайбільш ранніх етапах онтогенезу і триваєпротягом усього життя, маючи на кожному етапісвою вікову специфіку.

Отже, вивчення брехливої поведінки не можеобмежуватися лише підлітковим віком, а маєздійснюватися на кожному етапі онтогенетичногорозвитку дитини. Виникнення і розвиток брехливоїповедінки визначається соціалізацією індивіда,

обумовлює формування особистості і розвитоксвідомості. Дошкільний вік є найважливішимперіодом, що впливає на все подальше життя. Уцьому віці закладаються основи інтеграції цілісноїособистості. Фундаментальною передумовоюцього процесу є розвиток моральної тапізнавальної сфер дитини. Крім того, дошкільнийвік є сенситивним для формування і розвиткубрехливої поведінки.

Висновки. За оцінками багатьох ученихбрехня – це складне соціальнопсихологічнеявище, яке недостатньо вивчене. Боротьба з неюпотребує глибокого знання природи походженнята розвитку важливих та невід’ємних складових.

Таким чином, простежуючи вікову динамікурозвитку правдивої і брехливої поведінки вдитячому віці залежно від сформованостікомпонентів моральної сфери дитини (знанняморальних норм, моральна оцінка, моральнарегуляція) і операційнопізнавальної структуримислення можна говорити про те, що брехня яксвідоме спотворення дійсності з’являється удругій половині дошкільного віку.

Простежуючи динаміку розвитку брехливоїповедінки у підлітковому віці на основі когнітивної(образ Я) і емоційнооцінної складової (самооцінка)формується певне ставлення до себе, до свого“Я”, тобто підлітки усвідомлюють себеособистістю з характерними для неїможливостями, якостями, особливостями івідповідним чином ставляться до власноїособистості, що провокує певну поведінку.

У цілому, можна констатувати, що брехня,обман і неправда є неминучими соціальнопсихологічними компонентами життєдіяльностілюдини в суспільстві. В соціальних відносинахобманювати доводиться досить часто, а томусправа не в тому, щоб відкинути брехню як щось,безумовно, погане, а в тому, щоб пояснитимеханізми її формування та розвиток.

1. Алешинцев И. Ложь у детей / И. Алешинцев. –Псков: Электро-типография Г.А. Румеля, 1908. – 20 с.

2. Душина Е.А. Особенности отношения колжи современных школьников: дис. … канд.психол. наук: 19.00.11 / Е.А. Душина. – М.,2000. – 163 с.

3. Каптерев П.Ф. О детской лжи // Народноеобразование. – 2000. – № 1. – С. 214 – 227.

4. Знаков В.В. Психология пониманияправды / В.В. Знаков. – СПб., 1999. – 279 с.

5. Знаков В.В. Классификация психологическихпризнаков истинных и неистинных сообщенийв коммуникативных ситуациях // Психологическийжурнал. – 1999. – Т. 20. – № 2. – С. 54 – 65.


160

6. Мелитан К. Психология лжи / К. Мелитан.– М.: Издание А. Сомова, 1903. – 30 с.

7. Мухина B.C. К проблеме социальногоразвития ребенка // Психологический журнал.– 1980. – № 5. – С. 43 – 53.

8. Липман О. Ложь в праве / О. Липман,Л. Адам. – Харьков: Юрид. изд-во Украины,1929. – 48 с.

9. Штерн, В. Воспоминание, показание и

ложь в раннем детстве / В. Штерн, К. Штерн.– СПб.: Изд-во О. Богдановой, 1911. – 173 с.

10. Экман, П. Почему дети лгут? / П. Экман.– М.: Педагогика-Пресс, 1993. –272 с.; Экман,П. Психология лжи / П. Экман. – СПб.: Питер,1999. – 272 с.

11. Якобсон С.Г. Анализ психологическихмеханизмов регуляции этического поведениядетей. – Вопросы психологии, 1979, № 1.


Актуальність проблеми. Сучасномуосвітньому просторі Україниособливого значення набувають

предмети художньоестетичного циклу, що маютьвеличезний духовнотворчий потенціал і надаютьособистий досвід культури спілкування і співпраціу різних видах діяльності, самовираження утворчих видах завдань. Науково доведено, щомузичноестетичне виховання впливає не лишеемоційноестетичний розвиток особистостідитини, а і на розумовий.

Хорове мистецтво в школі займає важливемісце в системі музичного виховання і навчання.Великі можливості вокальнохорового розвиткузакладені у колективних формах роботи – хорах,ансамблях. Хоровий спів найбільш доступний,захоплюючий і творчий вид практичногомузиціювання, який збагачує музичний світогляд

дитини розвиває художній смак, сприяєпідвищенню культурного рівня, виховує в дітяхдисциплінованість, почуття обов’язку івідповідальності за спільну працю.

Метою пропонованої статті є розвитокособистості дитини, зародження і розвитокестетичних відчуттів, засобами хоровогомистецтва. Забезпечення особової залученостідітей в колективну художньомистецькудіяльність, оволодіння вокальнохоровиминавиками.

Виклад основного матеріалу. У процесіестетичного виховання формуються естетичнасвідомість і поведінка школярів. Естетичнасвідомість – форма суспільної свідомості, щоявляє собою художньоемоційне освоєннядійсності через естетичні почуття, переживання,оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано

Оксана Волох, викладач кафедри методики музичного виховання і диригуванняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ЗНАЧЕННЯ ХОРОВОГО МИСТЕЦТВАВ ЕСТЕТИЧНОМУ ВИХОВАННІ ШКОЛЯРІВ

У статті розкривається значення хорового мистецтва в естетичному вихованні школярів.Ключові слова: хорове мистецтво,духовність,естетичне виховання, художній образ.

Літ. 10.

Оксана Волох, преподаватель кафедры методики музыкального воспитания и дирижированияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ЗНАЧЕНИЕ ХОРОВОГО ИСКУССТВАВ ЭСТЕТИЧЕСКОМ ВОСПИТАНИИ ШКОЛЬНИКОВ

В статье раскрывается значение хорового искусства в эстетическом воспитании школьников.Ключевые слова: хоровое искусство, духовность, эстетическое воспитание, художественный образ.

Oksana Volokh, Lecturer of Methods of Musical Education and ConductingDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE SIGNIFICANCE OF CHOIR ARTIN THE AESTHETIC UPBRINGING OF SCHOOL PUPILS

The article explains the significance of choir art in the aesthetic upbringing of school pupilsKeywords: choir art, spiritual sphere, aesthetic upbringing, artistic images.

УДК 78.087.68:37.036

ЗНАЧЕННЯ ХОРОВОГО МИСТЕЦТВА В ЕСТЕТИЧНОМУ ВИХОВАННІ ШКОЛЯРІВ

© О. Волох, 2013

161 Молодь і ринок №8 (103), 2013

виражається в мистецькій творчості таестетичних поглядах. Естетичні почуття –особливі почуття насолоди, які відчуває людина,сприймаючи прекрасне в дійсності й у творахмистецтва. Естетичний смак – здатність людиниправильно оцінювати прекрасне, відокремлюватисправді прекрасне від неестетичного. Естетичнийідеал – уявлення людини про прекрасне, до чоговона прагне, на що рівняється. Естетика поведінки– риси прекрасного у вчинках і діях людини (уставленні до праці й до суспільства, в манерах ізовнішньому вигляді, у формах спілкування злюдьми). В естетичному вихованні школяріввикористовують різні джерела: а) твориобразотворчого мистецтва; б) музику; в) художнюлітературу; г) театр, кіно, телебачення, естраду,цирк; д) поведінку і діяльність школярів; е) природу;є) факти, події суспільного життя; ж) оформленняпобуту. Завдання естетичного виховання полягаєв розвитку у школярів здатності до повноцінногосприйняття, переживання і розуміння прекрасногов мистецтві і житті. Це передбачає формуваннясистеми художніх уявлень, почуттів і переконань,естетичного смаку, потягу до прекрасного.Одночасно у школярів виховується прагнення йуміння вносити елементи естетики у життя,відрізняти прекрасне від потворного, низького, атакож готовність до посильного прояву себе вмистецтві. Засоби виховання естетичної культури.Естетичне освоєння діяльності людиною необмежуються однією лише діяльністю в сферімистецтва: воно присутнє в будьякій творчійдіяльності. Чимало естетичних вражень міститьнавчальна діяльність. Виняткову роль вестетичному вихованні школярів відіграютьпредмети естетичного циклу (малювання, співи,музика). На уроках з цих предметів учні не лишездобувають певні теоретичні знання з конкретнихвидів мистецтва, а й набувають відповіднихпрактичних умінь і навичок, розвивають своїмистецькі здібності. Є своя естетика у щирих,здорових, гуманних взаєминах між учнями івчителями, між старшими і молодшимишколярами. Як джерело прекрасного природа даєбагатющий матеріал для розвитку естетичнихпочуттів, спостережливості, уяви. Естетичніможливості людини з найбільшою повнотоювиявляється в мистецтві. Навчальний планзагальноосвітньої школи включає дисциплінихудожнього циклу: літературу, музику,образотворче мистецтво. Основою музичноговиховання в школі є хоровий спів, що забезпечуєспільне переживання героїчних і ліричнихпочуттів, розвиває музикальний слух, ритм.Гармонію, співочі навички, художній смак. Значнемісце в школі приділяється прослуховуванню

музичних творів у запису, а також знайомству змузичною грамотою. Прилучає учнів до художньоїкультури й викладання образотворчогомистецтва. Воно розвиває художнє мислення,творчу уяву, зорову пам’ять, просторові уявлення,здібності до зображення природи та людини. Учніопановують основи образотворчої грамоти,уміння користуватися виразними засобамималюнка, живопису, ліплення, декоративноприкладного мистецтва. Можливості естетичноговиховання учнів, надані навчальним планом іпрограмою, обмежені. Добре доповнити їхпозакласним та позашкільними заходами –такими, як бесіди, лекції, ранки, зустрічі за“круглим столом”, клуби друзів мистецтва,фонотеки, у яких збираються музичні записикращих виконавців – солістів, ансамблів, хоровихі оркестрових колективів, записи читців,театральних вистав тощо [1, 96].

Голос – це особливе багатство, природний дар,який дається людині від бога.

Користуватися співацьким голосом людинапочинає з дитинства у міру розвитку музичногослуху і голосового апарату. З раннього віку дітивідчувають потребу в емоційному спілкуванні,випробовують тягу до творчості.

Саме в період дитинства важливо реалізуватитворчий потенціал дитини, сформувати співацькінавички, залучити дітей до хорового мистецтва.Кожна дитина може знайти можливість длятворчого самовираження особистості черезсольний і ансамблевий спів, спів в хорі.

Для того, щоб дитина, яка здатна дотворчості, до розвитку своїх вокальних здібностей,змогла опанувати уміння і навички вокальнохорового мистецтва, самореалізуватися в творчості,навчитися голосом передавати внутрішній емоційнийстан, розроблена ця программа яка направлена надуховний розвиток учнів.

Це дає можливість кожному з нихзадовольнити не лише свої потреби, реалізуватиздібності, а і формувати компетентності загальноїкультури, сприяє розвитку естетичного смаку,отримати громадське визнання.

Які ж завдання музичного виховання і навчаннястоять перед загальноосвітньою школою?

Виконувати це завдання важливо на всіх етапахнавчання, а особливо в початковий період.Естетична насолода, яку одержують діти відпереживання музичних образів, – необхідна умовауспішного навчання. Така взаємодія повинна матимісце на всьому протязі шкільного навчання.

Вироблення у школярів зацікавленогоставлення до уроків залежить від багатьохпричин. Велике значення тут має закоханістьсамого вчителя в музику, вмілий добір репертуару,


162

професійний рівень вчителя, якість підготовки доуроку, манера контактування з учнями, методикароботи тощо.

Формування в учнів стійкого інтересу і любовідо музики нерозривно пов’язане з придбаннямними музичних знань і навичок. Вони допоможутьдітям повністю сприйняти музичний твір, виразно,злагоджено і правильно проспівати пісню.

Основним видом музичного виховання єхоровий спів. Те, що діти – учасники хору,виконавці, сприяє більш яскравому переживаннюобразів пісні, перевтіленню в них, злиттю з ними,а співдружність у пісні двох видів мистецтва –музичного і літературного – допомагає цьомуперевтіленню. Змістовна, яскрава пісня, якувчитель вміло розучив з хором має великезначення.

Колективна форма роботи хорового співу дужекорисна. Спільна художня діяльність з’єднує,настроює учасників, як казав К.Д. Ушинський, “додружної справи”. Спільні переживання, щопов’язані зі змістом пісні, спільні стремління вдосягненні художньої мети, виконавський ефект– як підсумок спільних, дружних зусиль – усе цебагато дає для виховання колективу,дляпробудження і формування моральних якостейшколярів.

Активність дітей під час співу сприяє і більшінтенсивному розвиненню їх музичних здібностей.Потреба не тільки розрізнити, але й відтворитивисоту звуків мелодії, її ритм, темп активізуєзвуковисотний слух. Ладове і ритмічне відчуття,музичну пам’ять, музичні слухові уявлення тощо.

Інтонування, відтворення мелодії, щоявляється “душею музики”, – перша музичнапотреба виявити себе в музиці. Відомо,що дітипри відповідній емоційній настройці починаютьнаспівувати, імпровізуючи мелодію. Дослідженняв галузі музичного сприймання свідчать про те,що під час сприйняття музики у слухача в першучергу в пам’яті залишаються яскраві мелодійнімісця музичного твору, а рух голосових зв’язоквідбувається дещо загальмовано в порівнянні зтим, якби це було при співі мелодії вголос, тобтовідбувається внутрішній спів [1, 48]. НедармаР. Шуман в “Порадах молодим музикантам” [2]рекомендує все співати. Проф. К.В. Запорожець,спираючись на дослідження Б.М. Теплова,В. Келлера, А.Н. Леонтьєва та ін., робитьвисновок, що “…вокалізація не є простий наслідокдосягнутого рівня звуковисотного розрізнення, авходить у внутрішній тонкий механізм самогомузичного сприймання” [3, 192].

В процесі хорового співу успішно розвиваютьсятакож ансамблеві якості, чутливість до звучання,гнучкість у виконанні,гармонійний слух, стійкість

музичних слухових уявлень; останньому особливосприяє спів на 2 – 3 – 4 голоси, колитреба,слухаючи загальне звучання, свідомоспівати свою партію.

Співаючи в хорі, учні мають можливістьвиразити в художній формі настрої, думки, що їххвилюють, якщо твір, який виконується, високоїхудожньої цінності, близький інтересам і запитамдітей.

Все сказане пояснює домінуюче значенняхорового співу серед інших видів музичної роботи.

Хоровий спів поєднується на уроках ізслуханням музичних творів. Елементи слуханняє в заняттях хоровим співом, але якщообмежитись цим, то це збіднить музичнийрозвиток учнів. В процесі ж слухання вокальноїта інструментальної музики, яка поступовоускладнюється, учні одержать більш багаті йрізноманітні враження. Мелодичне, гармонічне,темброве багатство оркестрової, хорової тавокальної музики, творів для окремих інструментів– все це у виконанні видатних майстрів збагатитьсвідомість учнів, залишить у них яскравий слід,поширить їх музичний кругозір,підвищить інтересдо музики. В процесі систематичного слухання –під керівництвом педагога – все більш складних ірізноманітних творів розів’ється музичнесприймання учнів, отже і всі його складові частини– музичний слух, пам’ять, музичні слуховіуявлення. Як бачимо, хоровий спів і слуханнямузики тісно пов’язані одне з одним.

Музичноестетичного виховання учнівпотрібно вирішувати у тісному зв’язку знаціональними завданнями. Педагогічна практикадавно цікавилась питаннями впливу народноїтворчості та вихованням дітей. Передові вчителі,зокрема вчителі музики і співів загальноосвітнихшкіл, не могли не звернути увагу на покращеннязасвоювання нових знань і в цілому зростаннюінтересу учнів до народної творчості. Томувчителі музики почали широко застосовуватикращі зразки народної пісні. На сьогоднішній деньзавданням вчителя в музичному і естетичномувихованні є донести яскраві перли народноїтворчості до дитячого серця.

Народна пісня через свою інтонаційнувиразність допомагає ефективно аналізувати,співставляти різні й схожі за характером музичніобрази в тісному зв’язку з виразовими засобамиі жанрами.

У кожній народній пісні чи просто народніймузиці закладена певна ідея, причому доусвідомлення її людина приходить через почуття,викликане цією музикою, тобто музика здатнавпливати емоційно.

Ідейне виховання засобами народної пісні перш



163 Молодь і ринок №8 (103), 2013

за все пов’язане з уявленням про прекрасне влюдському суспільстві, у відносинах людей, в їхнійдіяльності, моральних переконаннях і вчинках.

Вчителеві музики на перший план потрібноставити народні пісні, які пов’язані звідображенням соціальних проблем, невичерпніможливості для ідейного виховання учнівзакладені в таких народних піснях, які оспівуютьгероїчне минуле нашої України, звеличують їїгероїв. До них можна віднести “Ще не вмерлаУкраїна”, “Ой у лузі червона калина”, “ЗаУкраїну”, “За світ встали козаченьки”, “Гей, недивуйте”, “Ой Морозе, Морозенку”, “За Сибіромсонце сходить” і багато інших [21, 1 – 7].

Високий образ героя захоплює підлітків,викликає бажання наслідувати його приклад.Переконання героя стають переконаннямислухачів, надихають їх.

Естетична культура народу нерозривнопов’язана із трудовою діяльністю. Школа виховуєв учнів любов до праці, повагу до людей праці, ційметі служать і прекрасні українські народні пісніпро працю. Розучування таких пісень слідсупроводжувати бесідами, спрямованими на те,щоб настроїти учнів на відповідні емоції, слуханняі виконання пісні Прикладом таких пісень можутьбути “Вийшли в поле косарі”, “Грицю, Грицю дороботи”, “Як посію овес”, “Дударик”, “Ой на горіжита много” і інші.

Велике виховне значення мають народні піснікалендарнообрядового циклу. Органічний зв’язоккалендарнообрядових звичаїв українськогонароду з трудовим господарським рокомзабезпечив цим пісням глибоку живучість тастійкість [14, 38 – 40].

Під тиском християнізації ці пісні не зникли, апочали своєрідно співіснувати, що в окремихпроявах дожило аж до наших днів.

Поєднання композиторського таланту іпедагогічної майстерності – характерна рисатворчої особистості багатьох діячів українськоїмузичної культури ХІХ – ХХ століть.

Народна пісня завжди була джерелом “якеживило творчість українських композиторів різнихчасів”. Вони не тільки цитували народні мелодії,а й творчо переосмислювали особливостінародних пісень і вже потім поєднували зі своїмиоригінальними думками.

Педагогічною діяльністю займалися М. Лисенко,М. Леонтович, К. Стеценко, Я. Степовий,К. Богуславський, В. Верховинець, П. Козицький,Л. Ревуцький та ін. Збагатили та удосконалилитеорію і практику музичного виховання школяріві західноукраїнські композитори М. Вербицький,П. Бажанський, А. Вахнянин, С. Воробкевич,І. Кипріян, М. Копко, В. Матюк, О. Нижанківський,

Д. Січинський, М. Гайворонський, В. Барвінський,Я. Ярославенко, С. Людкевич.

Великий вклад у процес музичного вихованнядітей вніс наш видатний композитор М. Лисенко.Композитор був переконаний, що музичнообразне виховання – це важливий засіб розвиткутворчих здібностей людини. Він бажав, щоб цейпроцес починався якомога раніше. В цьому, надумку митця, велику роль відіграватимеспеціально підібраний репертуар, високохудожнізразки фольклору, що йдуть з сивої давнини.

Зараз уже важко сказати, як і коли виникладумка про створення збірки, в якій би булизафіксовані зразки дитячого фольклору і пісні дляюнацтва та дорослих. Цю збірку композиторназвав “Молодощі” [19].

Лисенко ввів до цієї збірки не лише пісеннімелодії з текстами, але зафіксував зразкитанцювальної музики та подав коментаррізноманітних весняних ігор. Отже, митець зберіг,так би мовити, народну сценографію, з якої в уявівиникають своєрідні мізансцени.

Успішна робота вчителя музики з дітьми немислима без вивчення музичної спадщиниМ. Леонтовича. Багато сил віддав він педагогічнійроботі, тому був добре обізнаний з дитячоюпсихологією. Спеціально для вчителя музикикомпозитор створив підручник “Практичний курснавчання співу у середніх школах України”. Крімцього, М. Леонтович аранжував велику кількістьнародних пісень для шкільного хору. Вивчати ушколі народні пісні оброблені Леонтовичем дужекорисно. Композитор тонко відчував інтонаційнуприроду народної музичної мови, використовуючив своїх обробках тільки ті прийоми музичногооформлення, які органічно близькі тому чи іншомунаспіву [18, 4 – 12].

Серед композиторів, які все своє свідомежиття присвятили школі, чільне місце належитьучневі і послідовнику М. Лисенка – КириловіСтеценку.

К. Стеценко викладав співи у школі тапроводив позакласну і позашкільну роботу змузичноестетичного виховання дітей. Він широкопропагував українські народні пісні і пісніукраїнських композиторів. Твори Стеценка длядітей становлять значну частину творчогодоробку. Це дві дитячі опери: “Івасик Телесик”та “Лисичка, Котик та Півник”, збірка пісень длясім’ї і школи “Луна” кілька “Шкільних співаників”.

Свій педагогічний досвід К. Стеценкоузагальнив у підручниках для співів, у рукописах“Методика шкільного співу” та “Українська пісняв народній школі”, які поки що знаходяться вархіві.

Серед композиторів, які все своє свідоме


164

життя присвятили школі, чільне місце належитьучневі і послідовнику М. Лисенка – КириловіСтеценку.

К. Стеценко викладав співи у школі тапроводив позакласну і позашкільну роботу змузичноестетичного виховання дітей. Він широкопропагував українські народні пісні і пісніукраїнських композиторів. Твори Стеценка длядітей становлять значну частину творчогодоробку. Це дві дитячі опери: “ІвасикТелесик”та “Лисичка, Котик та Півник”, збірка пісень длясім’ї і школи “Луна” кілька “Шкільних співаників”.

Свій педагогічний досвід К. Стеценкоузагальнив у підручниках для співів, у рукописах“Методика шкільного співу” та “Українська пісняв народній школі”, які поки що знаходяться в архіві.

Особливу увагу слід звернути на творчуспадщину фольклориста із світовим іменем,композитора Філарета Колесси. Педагогічнуспадщину представляють три посібники обробокнародних пісень для дітей. Це шкільний “Співаник”у двох частинах, “Збірник народних пісень увикладі на три голоси для шкільних хорів”.Центральне місце в педагогічному доробкуФ. Колесси займає “Шкільний співаник”, виданийу двох частинах 1925 року. Головна мета його, яквідзначає автор, – “привести пісенний матеріалдля науки співу в народній і середній школі” такимчином, щоб за допомогою нового “привчаласьмолодь пізнавати і цінувати народну творчість іперейматися її духом”. Притому справедливопідкреслюється, що “висока художність тапоетичність, які притаманні народним пісням, –це наймогутніші виховні чинники”. У посібникахзакладена велика виховна сила. Туди відібрані такінародні пісні, які розбуджують дітей любов допісні, привчають пізнавати і цінувати народнутворчість [16, 26].

Музичноестетичне виховання школярівзасобами народнопісенної творчості – педагогічнекредо Ф. Колесси.

Висновки. Естетичне виховання особистості– це сформована на основі власного життєвогодосвіду та шляхом естетичного виховання з бокусуспільства здатність людини розпізнавати йпереживати прекрасне й потворне, піднесене йнизьке, трагічне й комічне в мистецтві йнавколишній дійсності, керуватися виробленимикультурою естетичними цінностями своїйпрактичній діяльності, створювати красу навколосебе й долати недосконалість світу. Українськійдержаві необхідне покоління, здатне досприйняття національних і загальнолюдськихцінностей, до творчої діяльності, тому сьогодніособливого значення в національній системі освітинабуває естетичне виховання молоді.

Музика посідає в школі провідне місце середпредметів гуманітарноестетичного циклу. Вмистецтві музики гармонійно поєднуються івзаємодіють раціональне та емоційне начала івплив цього симбіозу на школяра якнайкращесприяє розвитку його духовності та інтелекту.

У наш час – час боротьби за рідну мову, ріднушколу, – виховання національне мислячоїособистості, громадянинапатріота незалежноїУкраїни є головним завданням нашої школи.Музичноестетичне виховання дітей повиннонайбільше сприяти цьому завданню.

Кожен народ повинен пізнавати світовумузичну культуру лише після досконалогозасвоєння особливостей своєї національноїнароднопісенної спадщини. Національна музикаповинна бути основою музичного виховання дітей.

Співаючи в школі українську народну пісню, дітипереймаються її духом. Народна пісня знайомитьїх із славним минулим українського народу,відроджує його звичаї, обряди, традиції, виховуєлюбов до рідної землі, рідної мови, природи.

Отже, народна пісня є могутнім і виховнимфактором, що розбуджує і розвиває у молодихдушах любов до всього прекрасного, до всьогосвого і рідного, до мови, пісні та історії, любов дорідні, при цьому співчуття людському горю іусвідомлення краси природи.

Пісня народжується для довгого життя.Людина довіряє їй своє найглибинне – радість ідраму життя. Вона навзаєм щедро віддячує їй –творцю – високою духовністю явища. Тому ізберігаються тисячоліттями улюблені в народімистецькі твори, бо берегинею їх є сама Краса.

1. Аболина Т.Г., Миропольская Н.Е. Эстетическоевоспитание в школе. – К.: Вища школа, 1987. – 96 с.

2. Іваницький А.Т. Українська народна музичнатворчість. – К.: Музична Україна, 1990. – 216 c.

3. Колесса Ф. Шкільний співанник. – К.: МузичнаУкраїна,1991. – 223 с.

4. Леонтович М. Д. Практичний курс навчанняспіву у середніх школах України. – К.: МузичнаУкраїна, 1980.

5. Лисенко М. Молодощі. – К.: Музична Україна, 1990.6. Музика в школі. – Вип. І / Упор. Юцкевич Ю. – К.:

Музична Україна, 1972.7. Костюк А. “Сприймання музики і художня культура

слухача”. Вид. “Наукова думка”, К., 1965, С. 48.8. Олексюк О. Духовний потенціал мистецтва //

Мистецтво та освіта. – 1996. – №2. – С. 2 – 6.9. Шуман Р. “Советы молодым музикантам”.10. Запорожец К. “Некоторые психологические

вопросы развития музыкального слуха у детей” в кн.“Развитие детского голоса”. АПН, М., 1963, С. 192.




165 Молодь і ринок №8 (103), 2013

Постановка проблеми. Розвитокмовленнєвої культури молодшихшколярів у процесі сприймання,

розуміння та творення текстів усної і писемноїформ є одним із провідних завдань початковоїшколи. Культура мовлення – це “дотриманняусталених мовних норм усної і писемноїлітературної мови, а також свідоме,цілеспрямоване, майстерне використання мовновиражальних засобів залежно від мети й обставинспілкування” [9]. Культуру мовлення характеризуєнизка якісних ознак мовлення: правильність,точність, логічність, багатство, доречність,ясність, виразність, емоційність, образність тощо[5]. У лінгвістичному аспекті образністьрозглядають і як комунікативну якість мовлення,і як характерну особливість слова.

Оволодіння образністю мовлення говорить просформовані уміння учня вживати слова в прямомуі переносному (метафоричному) значеннях,сприймати і оцінювати зображальновиражальнийаспект висловлювання, відчувати емоційнооцінні

конотації слів. Ці уміння є показником загальноїкультури людини, її інтелектуальних здібностей.

Аналіз останніх досліджень. Проблемарозвитку образного мовлення досліджувалася зпозицій: збагачення словникового запасу учнів нарізних етапах мовленнєвого розвитку дітей(Н. Гавриш, Н. Голуб, Л. Кулибчук, Т. Коршун,К. Пономарьова, Н. Сіранчук, В. Тихоша та ін.);культури мовлення (Н. Бабич, Б. Головін,О. Горошкіна, В. Костомаров, Л. Мацько та ін.);розробки мовного компонента загальноосвітньоїпідготовки учнів (О. Біляєв, М. Вашуленко, С. Караман,Л. Мацько, Н. Пашківська, М. Пентилюк, К. Плиско,О. Хорошковська та ін.); комунікативного аспектунавчання мови (А. Богуш, Л. Варзацька, Н. Гавриш,В. Капінос, Т. Котик, С. Караман, Т. Ладиженська,В. Мельничайко, М. Пентилюк, М. Стельмахович та ін.).

Формулювання цілей статті (постановказавдання). Метою пропонованої статті єпрезентація методів і прийомів розвитку образногомовлення учнів 4 класу у процесі читання тааналізу художніх творів.

Тетяна Петровська, вчитель-методист Софіївсько-Борщагівської школиКиєво-Святошинського району

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ РОЗВИТКУ ОБРАЗНОГО МОВЛЕННЯНА УРОКАХ ЧИТАННЯ В 4 КЛАСІ

У статті розглянуто ефективні методи і прийоми роботи з розвитку образного мовлення учнів науроках читання в 4 класі. Серед них: словесне малювання, ігри-розминки, словникова робота, коментуванняобразних засобів художнього твору.

Ключові слова: культура мовлення, образне мовлення, художній твір, переносне значення слова, образнізасоби, епітет, метафора, порівняння, уособлення, методи, прийоми.

Літ. 9.

Татьяна Петровская, учитель-методист Софиевско-Борщаговской школыКиево-Святошинского района

МЕТОДЫ И ПРИЕМЫ РАЗВИТИЯ ОБРАЗНОЙ РЕЧИНА УРОКАХ ЧТЕНИЯ В 4 КЛАССЕ

В статье рассмотрены методы и приемы работы по развитию образной речи учащихся на урокахчтения в 4 классе. Среди них: словесное рисование, игры-разминки, словарная работа, комментированиеобразных средств художественного произведения.

Ключевые слова: культура речи, образная речь, художественное произведение, переносное значениеслова, образные средства, эпитет, метафора, сравнение, олицетворение, методы, приемы.

Tetiana Petrovska, Teacher Methodist Sophiyivska Borshchakivka SchoolKyiv-Svyatoshynsk District

METHODS AND TECHNIQUES OF FIGURATIVE SPEECHIN CLASSES READING AT 4TH FORM

The article deals with methods and techniques for the development of figurative language learners in the classroomreading in grade 4. Among them: the verbal painting, games, workout, dictionary work, commenting figurative means of art.

Keywords: of speech, figurative language, artwork, figurative meaning of the word, figurative means, theepithet, metaphor, simile, personification, methods, techniques.

УДК 372.46

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ РОЗВИТКУ ОБРАЗНОГО МОВЛЕННЯ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ В 4 КЛАСІ

© Т. Петровська, 2013

166

Основна частина. У методичній системірозвитку образності мовлення молодших школярівна уроках читання нами виділено три етапи:

1) засвоєння учнями виучуваних тропів;2) розуміння, тлумачення їх значення у

контексті;3) вживання у власному мовленні.Мета навчання за пропонованою методикою

пов’язана з реалізацією функціональносистемногопідходу, який передбачає комплексний розглядслова в єдності його значень (прямого іпереносного), функціонування та художніхособливостей. Результативність роботи зрозвитку образного мовлення підвищиться, якщобуде встановлено взаємозв’язок між урокамиукраїнської мови та читання: пройдене на урокахукраїнської мови буде закріплюватися на урокахчитання на матеріалі художніх творів; на урокахчитання діти підготуються до розуміння того, щоїм буде повідомлено на уроках української мови.

Пропонована система роботи не потребуєвиділення в курсі української мови спеціальнихгодин, тому вона співвідноситься з основнимирозділами програми (з повторенням вивченого,пропедевтичним курсом синтаксису і морфології).

Перший етап роботи над образністю мовленняна уроках читання забезпечує спостереженняучнів над словами в переносному значенні, готуєїх до розуміння метафор, привертає увагу дітейдо мови художніх творів. На цьому етапі роботиформується усвідомлення явища багатозначностіслів.

У ході спостереження над словами, вжитимив переносному значенні, вчителем звертаєтьсяувага на образні вислови, пояснюються їхзначення, з’ясовуються ознаки явищ, які вонихарактеризують. Учитель аналізує сприйняттядітьми того чи іншого образного вислову, пояснюєучням доцільність його вживання відповідно дозмісту прочитаного.

Другий етап (ознайомлювальний) спрямованийна розуміння і усвідомлення дітьми метафор яклексичного образотворчого засобу мови. Вінвключає знайомство зі способами творенняметафор, уособлень, засвоєння зразків інаслідування їм, створення за аналогією власнихобразних засобів.

Зразки метафоричного мовлення напідібраному дидактичному матеріалі дають змогудемонструвати такі методи і прийоми: бесіда,показ мовленнєвого зразка, спостереженнянад текстом (аналіз метафор), складаннясловосполучень і речень за зразком,виправлення деформованих речень, запис ізаучування метафор напам’ять, різні видипереказу. За допомогою цих методів і прийомів

у свідомості дітей формується модельмовленнєвої дії, основним змістовним моментомякої стає вибір найбільш яскравих і точних слів іконструкцій. При цьому ефективні завдання:

вставте в речення (текст) відповідні зазмістом слова;

складіть словосполучення та речення зазразком;

порівняйте вживання дієслів у реченнях ісловосполученнях, наприклад:

майстер розписав вазу – мороз розписав вікна;мама полила квіти – дощ полив клумби;дарувати подарунки – дарувати радість;зібрати книжки – зібрати думки.Вправи, що виконуються учнями на другому

етапі, спрямовані на практичне застосуванняодержаних дітьми знань і вмінь, формуваннямовленнєвих умінь. На уроках української мовишколярі познайомилися на прикладі загадки зметафорою, складали словосполучення зі словамив переносному значенні, осягали способи творенняметафор, уособлень. На уроках читання роботаучнів полягає в аналізі відтінків значення іособливостей вживання слів у художньому тексті,пропонуються завдання, спрямовані наперетворення даного мовного матеріалу:синонімічної заміни з метою виявленнядоречності вживання слова в переносномузначенні, добір антонімів до даних слів тощо.

Важливе значення як вид роботи над текстоммає усне словесне малювання. Воно дає змогуперевірити, чи співвідноситься образ, що виник удітей, з образним висловом, за допомогою якогозображується та чи інша картина. Відтворення вуяві дітей картин, “намальованих” словами,збагачення школярів “словесними” уявленнями,слугує засобом розвитку метафоричностідитячого мовлення.

Третій, творчий, етап передбачає доступнуданому віку форму засвоєння способів творенняметафор, порівнянь та епітетів, формування уміньучнів самостійно і творчо користуватися ними увласному мовленні. Основні завдання цього етапу– формувати вміння самостійно створюватиобразні засоби і вживати їх в усному і письмовомумовленні.

На цьому етапі здійснюється вихід на рівеньречень і тексту, коли учень вільний у виборімовних засобів. Він може вибрати найбільшяскраві і точні слова для висловлення власноїдумки, використовувати епітети, порівняння,метафори, уособлення в усних відповідях,переказах і творах. Пропонуються такі завдання:

скласти (спочатку усно, потім письмово)речення з обов’язковим використанням метафор(епітетів, порівнянь);



167 Молодь і ринок №8 (103), 2013

підібрати епітети, порівняння, метафори затемою твору і включити їх у текст.

Можливі твори, побудовані на прийоміуособлення (“Що сказала мені річка”, “Розповідьберізки”), твори за власними спостереженнями(“Влітку в лісі”, “Зимовий вечір у місті”), твориза картинами і на вільні теми.

Творчі вправи, в тому числі створення власнихзагадок із наступним їх аналізом, складання творчихдиктантів сприяють поглибленню розуміння роліепітетів, порівнянь і метафор у мовленні, введеннюобразних виразів в активний словник школярів.

Організована таким чином робота позитивнопозначається на розвитку творчої уяви, логіки,мислення й мовлення дітей. Таким чином,елементарні знання про метафоричність мовихудожнього твору сприяють вирішенню головногозавдання – розвитку образного мовленнямолодших школярів.

Підвищити інтерес учнів на уроках читання дорозвитку образного мовлення можуть завданняу формі дидактичної гри-розминки, наприклад:

Гра “Додай слово”.Підберіть таке слово, щоб у підкресленого

слова з’явилося інше значення: хвіст собаки –хвіст..., носик чайника – носик ..., йде учень –йде...; весела людина – весела..., гучний голос –гучний... тощо.

Гра “Що може бігти?”.Якщо словосполучення можливе, діти

плескають в долоні:біжать діти, бігла собака, біжить річка, біжать

канікули, біжать машини, біжить вода, біжитьград, біжить час, біжить небо тощо.

Придумувати ігри зі словами – заняття цікавене тільки для вчителя, але й для самих дітей.Головне, щоб гра не стала самоціллю, і тодіобов’язково учні порадіють точності і виразностімови своїх висловлювань (усних або письмових).

Таким чином, використовуючи різні методи іприйоми, тобто ведучи цілеспрямовану роботу, миможемо сприяти розвитку образного мовленнямолодших школярів на уроках читання.

Наведемо фрагменти уроків читання в 4 класі.Д. Чередниченко, “Рідні краєвиди”.Текст оповідання поділено на смислові

частини. Читаємо й аналізуємо їх одна за одноюабо вибірково.

Ось і осінь. Чого б її не любити, як навколотака невимовна краса! Вона тебе заворожує накожному кроці. Із самого ранку ти помітив – твійвисокий білолист озолотився. Спочатку подумав:його сонце ранковим промінням освітило, і він ажзасяяв. Але придивився й щиро подивувався: товін од листя такий. Ти похвалився мамі, що з твоїмбілолистом зробилося, а вона й каже:

А ясен, сину, вже одсвітив своє, теперметеликам лад треба дати...

Ти знаєш, про які це метелики йдеться? Просережки. Ти не раз діставав їх по парі й чіпляв навухо, оті сережки. У них – насіння. Його й маєпосіяти ясен, щоб нові ясенки піднімалися.

Аналіз фрагментів оповідання побудовано нарозкритті значень образних висловів, з’ясуванніознак явищ, які вони характеризують. Запитаннядо учнів:

Що означає вислів невимовна краса?Учні не відразу можуть дати відповідь. Тоді

пропонуємо їм дібрати синоніми до слованевимовна.

Відповіді: незвичайна краса, особлива краса,чарівна краса.

Шукаємо значення слова невимовний – якийважко виразити, передати словами. Продовжуючиколективні роздуми, вчитель ще раз привертаєувагу учнів до тексту запитанням:

А як іще говорить хлопчик про красу осені? Що вона заворожує на кожному кроці.Вчитель: Як називається цей образний вислів? Метафора. З якою метою вживає його письменник? Щоб яскравіше показати красу і чарівність

осені, підкреслити її неповторність.Образні вирази аналізуємо вибірково,

зупиняючись на найяскравіших із них. Що означає метафора ясен вже одсвітив

своєї Це значить, що листя ясена пожовтіло й скоро

осиплеться. А з чим порівнюються сережки ясена? З метеликами. Що значить вислів мами метеликам лад

треба дати? Як зрозумів його хлопчик? Метелики – це сережки. “У них – насіння.

Його має посіяти ясен, щоб нові ясенкипіднімалися”.

Прочитайте останню частину оповідання.Ось після холодних днів стало сонячно, тепло,

немов улітку. Засновигали метелики, зашерхотілипрозорими крильцями бабки, а павучки – у повітрілітають, верхи на павутинні. Простягайся срібніниті у повітрі, поснувалися між деревами,кущами... А небо синєсинє, повітря чисте, а водав озерах – мов дзеркало. Така тиша, і спокій, ірадість, і смуток.

Радість, що літо. Смуток, що літо бабине... Цеостаннє тепло... Хоч удень і припікає ласкавосонце, та вечорами залягають у долинах тумани,насилають на землю холод. Мовби літо щевипросило в осені трохи днів надолужити прогаяне.

Яку пору осені описано?


168

Бабине літо. Які ознаки вказують на це? Павутина, синєсинє небо, чисте повітря,

озера, мов дзеркало... Прочитайте, як описано павутину. Які образні

засоби використовує при цьому письменник? Ще раз прочитайте останніх два речення

оповідання. Які образи змальовано в них?Фінал оповідання варто прокоментувати більш

докладно. Важливо, щоб учні зрозуміли, що сонце,яке ласкаво припікає, і тумани, що насилаютьна землю холод, – художні образи, щопротиставляються (образиантоніми). Вонияскраво доповнюють картину бабиного літа.

Закінчити роботу над оповіданням можназаписом найбільш яскравих його образних засобів– метафор та епітетів, наприклад:

метафори епітетикраса заворожує невимовна красабілолист озолотився берези золотіясен одсвітив своє клени помаранчевіконики виграють осики малиновіхмара граків останнє теплотумани насилають холодліто випросило в осені трохи днівВарто сказати учням, що виписані ними образні

вислови – літературні зразки, якими вони можутьскористатися під час написання власних творів.

А ось фрагмент уроку, присвячений читаннюй аналізу вірша А. Малишка “Яблука” (4 клас).

Я люблю, як буває осіннюпахне яблуками у хаті.Он лежать вони, повні просині,повні сонця, немов на святі;крутобокі і вітром точені,на весілля десь приурочені,повисають на гільце зрубанеі самі бубонять, як бубони...Звуться зорями і ранетами,повні пахощів, соком гожі,доспівали попід планетами,і планети – на них же схожі.Мились росами десь під тучею,в землю падали в добрім літі,і ставала земля пахучою,ніби яблуко на орбіті...Вірш читає вчитель, книги в дітей закриті, їхня

увага повністю спрямована на слухання твору.Далі йде перевірка первинного сприйняття –з’ясування вчителем емоційної реакції дітей навірш. Ставимо запитання:

Чи сподобався вам вірш? Що особливо сподобалося?Типові відповіді учнів: “вірш дуже гарний”, “у

ньому красиво описано яблука”. Чи запам’ятали ви, як саме описано яблука?

– наступне запитання. – Спробуйте згадатисамостійно, не підглядаючи в читанку.

Діти за звичай згадують порівняння: “яблукалежать, немов на святі”, “бубонять, як бубони”.

Пропонуємо дітям попрацювати у парах:звернувшись до тексту, пояснити значеннявисловів “доспівали попід планетами” і“мились росами десь під тучею”.

Наведемо учнівські коментування:“Яблука росли високо, грілися під сонцем, під

планетами, тому вони “повні сонця” і просині”.“Доспівали попід планетами” – значить “росли

високо”, тому виросли гожі і красиві”.“Яблука росли високо, їх поливав дощ, тому

поет написав “мились росами десь під тучею”.Висновки. Таким чином, у процесі аналізу

твору під керівництвом вчителя діти поступововчаться розуміти художню образність, у нихформуються такі ключові читацькі вміння, як:

сприймати образотворчі засоби мовивідповідно до їх функції в художньому творі;

відтворювати в уяві картини життя, створеніписьменником;

використовувати образні засоби літературноготвору у власному мовленні.

1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення /Н.Д. Бабич. – Львів: Світ, 1990. – 232 с.

2. Гавриш Н.В. Особенности осознания старшимидошкольниками переносного значения слова (наматериале фразеологии) / Н.В. Гавриш // Наука іосвіта: науково-практичний ж-л Південного науковогоцентру АПН України. – 1998. – № 1 – 2. – С. 116 – 120.

3. Вашуленко М.С. Розвиток мовлення – провіднийпринцип удосконалення програм з мови / М.С. Вашуленко// Поч. шк. – 1982. – №7. – С. 40 – 42.

4. Вашуленко М.С. Формування мовної особистостімолодшого школяра в умовах переходу до 4-річного навчання/ М.С. Вашуленко // Поч. шк. – 2001. – №1. – С. 11 – 15.

5. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика:пробний підручник для гімназій гуманіт. профілю /М.І. Пентилюк. – К.: Вежа, 1994. – 240 с.

6. Пономарьова К.І. Збагачення словниковогозапасу молодших школярів синонімами як засібувиразнення мовлення: автореф. дис... канд. пед. наук:13.00.02 / К.І. Пономарьова. – К., 2002. – 20 с.

7. Руденко Ю.А. Збагачення словника старшогодошкільного віку експресивною лексикою засобамиукраїнської народної казки: автореф. дис... канд. пед. наук:13.00.02 / Ю.А. Руденко. – Одеса, 2002. – 21 с. – С. 15.

8. Сіранчук Н.М. Розвиток образного мовленнямолодших школярів у процесі навчання українськоїмови: дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Н.М. Сіранчук. –К., 2008. – 184 с. – С. 43.

9. Українська мова: енциклопедія. – К.: Українська

енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2000. – 750 с. – С. 203.




ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/8_103_2013.… · Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим.

Documents