Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I... · Великдень – найбільше християнське свято. Цей день вважається

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 4 (111) квітень 2014

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 15.04.2014 р. Ум. друк. арк. 18,06.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

УДК 051

© Молодь і ринок, 2014

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниЗаст. головного редактора

Наталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниСтаніслав ЛУПІНСЬКІ, кс., проф. др. (Польща), академік АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №5 від 20.03.2014 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№4 (111) квітень 2014

Олена Квас, Лілія ВовкПедагогічні умови гендерної соціалізації дітей молодшого шкільного віку.....................................…7

Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Наталія ПримаченкоПроектування особистісно орієнтованих форм проведення занять…...............................................12

Надія АшитокМовна соціалізація дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах інформаційного суспільства....17

Ганна Іваночко, Леся Грабинська, Даріуш СенкевичСамопідготовка учнів у навчальному процесі……………….................................................………21

Інна РомащенкоЗміст та функції науково-дослідницької діяльності майбутніх фахівців гуманітарних спеціальностей…..26

Ольга КобрійПроектування змісту педагогічних дисциплін навчальною літературоюу сучасних вищих навчальних закладах України……………...........................................................31

Ольга ГуманковаРеалізація міжпредметних зв’язків у контексті підготовки майбутніх учителівгуманітарних дисциплін до здійснення диференційованого підходу у навчанні…………………….....35

Тетяна Григор’єваУправління процесом мотивації навчання дорослих іноземним мовам…..........................................41

Галина ОжубкоДослідження структури професійної діяльності менеджера (теоретичний аспект)…………………45

Ніна ГрибокЗастосування інтерактивних методів навчання в процесі теоретичної підготовки з фізичного вихованняу контексті підвищення рівня культури здоров’я студентів спеціальної медичної групи……………..54

Леся Баранська, Марія СтецикСакральні концепти “Армагедон” і “Вавилон” у повісті Марії Матіос “Армагедон уже відбувся…”….58

Юлія ВознаСоціалізованість особистості як результат інтерналізації соціальних татеатральних ролей засобами сценічного мистецтва…………......................................................…62

Любов МельникДивосвіт рідної мови у творчості Є. Маланюка……........................................................………….67

Людмила ЛевицькаІнноваційні технології у процесі професійної підготовки вчителів іноземної мови……………………71

Микола ГалівОб’єктивність як проблема історико-педагогічного наративу…….............................................…..75

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Agnieszka SynowiecProblem zaniechania inwestycji na gruncie ustawy z dnia 11 marca 2004 r. o podatku od towarów i usług….82

Людмила БазілевськаРозвиток професійної рефлексії майбутнього психолога у контексті становлення його професіогенезу...88

Богдан ЩурикМодест Менцинський – один з найвидатніших тенорів світу…..................................................…….92

Світлана Гайдукевич, Любомир Колодійчук, Микола ПотапенкоОсобливості застосування ігрових методіву навчанні майбутніх інженерів-енергетиків сільськогосподарського виробництва……….................95

Наталія Журавльова, Ірина КаленикСамостійна робота як одна з основних умов професійної підготовки майбутніх вчителів музики……100

Оксана СмирноваФормування професійної культури майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу……105

Ірина МикиткаСучасні підходи до процесу викладання іноземної мови професійного спрямування……………….110

Мар’яна КекошСакральний аспект раннього романтизму в Німеччині….......................................................…….114

Євгенія СухрамендаВивчення особливостей формування ціннісних орієнтацій сучасного старшокласника у гендерному аспекті...120

Мирослав ФрайтНейрохронаксична теорія Р. Юссона: теорія і практика її застосування у сучасній вокальній педагогіці..125

Владислав ГжещукНапрями формування професійної компетенції майбутніх менеджерів в процесі вивчення маркетингу....128

Войчек ЖуковськіМісце і роль оптової торгівлі на основі маркетингу……….......................................................…..133

Андрій ЧехЄвропейські стратегії модернізації загальної освіти та реформування освітньої системи в Україні…..138

Лілія ЯвірФлоролексеми-символи мікрополя “Квіти” в поетичних текстах Івана Франка……...........……….142

Любов СливкаРецепція та інтерпретація українського класичного письменництва у метадискурсі Ю. Бачі…………147

Ван ЦзиюньбоРоль англіцизмів у зміні аксіологічної картини світу сучасних носіїв російської мови………………151

Юлія ЯнісівПоняття та завдання “Інноваційного розвитку освіти”……....................................................…….155

Вікторія ГарагаКонцептуальні основи педагогічної герменевтики……........................................................………159

Леся КомарОсобливості англійських фразеологізмів у сигніфікативно-денотативній сфері………..........……..163

Уляна ЛевковичВиди готелів та їх рівень комфорту надання послуг маркетологами для туристів в ринкових умовах..166

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№ 4 (111) April 2014

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition considers manuscripts submitted in the original type.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by authorexpress their own point of view. Manuscripts are not returned to authors.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to press 15.04.2014Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed by Printing Firm “KOLO”License AO № 45048, 06. 08. 1999

Ukraine 82100, Lviv reg., Drohobych, Boryslavska 8 Str. Tel. (03244) 2-90-60

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2014

The journal is licensed as academic, professional journal in all Pedagogical sciences(Decision of Higher Accreditation of Ukraine № 1-05/5 issued 06. 07. 2010 )

Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. FrankoIvan Franko , 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license :Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05. 02. 2007

Chief editor:Myron VACHEVSKY, Dr. Sc (Pedagogic), Prof. Academic of Academy of Science for Higher

Education of Ukraine, Member of national Union of JournalistsChief editor deputy:

Natalia PRYMACHENKO, Ph. D (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Vasyl MADZIHON, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic NAPS of Ukraine,

Member of Ukraine NUJAndrzej KRYNSKI, PhD. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEStanislav LUPINSKI, PhD. Rev. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHE

Member of National Union of JournalistsMykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEOleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSMykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMyroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola ZYMOMRYA, Dr. Sc. (Philology), Prof.Ivan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicOleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJIvan VOLOSHCHUK, Dr. Sc (Pedagogic), Prof., Member of Ukrainian NUJIvan VASYLYKIV, Member of Ukrainian National Union of Journalists

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str, Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111 ; E-mail: [email protected]

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 5, 20.03.2014)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

6

Колектив редакції щиро вітає авторів і читачів

Редколегія вітає всіх авторів і читачів журналу “Молодь і ринок”

з Радісними Великодними Святами!

Великдень – найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву – Пасха.

Величні великодні дзвони в церквах голосять всьому світові про те, що до нас прийшло Воскресіння Ісуса Христа – найбільше з християнських свят, яке символізує собою перемогу над силами темряви, зла, торжество прощення і примирення. Удармо ж і ми у наш воскресний дзвін. Хай голос його розбудить усі байдужі серця і перетворить їх у храм великої любові, щоб створив із нас один великий і сильний народ – одну українську родину.

Святкування Великодня – світлого і радісного свята життя – це спільний родинний сніданок з поділом освяченого яйця між членами родини, це величальні воскресні пісні, це дарування писанок, що означає побажання щастя і добра, це водіння гаївок, в яких мудрість і краса, що ніколи не минають. Зі святом Пасхи, свяченого яєчка, і сонця окрайки – з Божої ласки! У мирі та щасті, добрі та любові святкуйте Великдень в родинному колі!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Молодь і ринок №4 (111), 2014

7 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Нині гендерна проблематика сталаневід’ємною частиною психологопедагогічного напрямку досліджень,

зокрема вона відкривається і в педагогіціпочаткової школи. Виникнення цього напрямкунаукової роботи пов’язано з реальнимитрансформаціями в сучасній українській системіосвіти та пильним розглядом і критикоюпатріархальних усталених традицій у навчальновиховному процесі, які сьогодні збереглися увигляді статеворольових стереотипів. Усучасному суспільстві статеворольовістереотипи великою мірою впливають на процестендерної соціалізації дітей, багато в чомувизначаючи його спрямованість.

Аналіз актуальних досліджень іпублікацій з даної теми формує уявлення просучасний стан розробленості питання гендерноїсоціалізації дітей молодшого шкільного віку. Так,методологічні проблеми гендерної педагогікивисвітлені в працях В. Гайденко, В. Кравця,Л. Штильової та ін. Питання введення гендерноїскладової в освіту досліджували Т. Говорун, О. Кікінежді,О. ЯрськаСмирнова та ін. Проблематикагендерної соціалізації дітей різних вікових категорійвисвітлена в наукових доробках І. Кльоціної,І. Кона, Л. Попової та ін. [9, 18].

Мета статті полягає в розкритті педагогічнихумов гендерної соціалізації дітей молодшогошкільного віку.

УДК 373.06:613.884

Олена Квас, доктор педагогічних наук,професор кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти

Лілія Вовк, аспірант кафедри педагогіки та дошкільної освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ГЕНДЕРНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

У статті розглянуто основні напрями сучасних психолого-педагогічних досліджень з проблемигендерної соціалізації молодших школярів, проаналізовано зміст та напрями гендерної соціалізації умолодшому шкільному віці, визначено особливості гендерного підходу до виховання.

Ключові слова: гендерне виховання, гендерна педагогіка, особистісно-орієнтоване виховання,гендерний підхід, гендерна соціалізація, початкова школа.

Літ. 11.

Елена Квас, доктор педагогических наук,профессор кафедры общей педагогики и дошкольного образования

Лилия Волк, аспирант кафедры педагогики и дошкольного образованияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ГЕНДЕРНОЙ СОЦИАЛИЗАЦИИДЕТЕЙ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА

В статье рассмотрены основные направления современных психологопедагогических исследованийпо проблеме гендерной социализации младших школьников, проанализировано содержание и направлениягендерной социализации в младшем школьном возрасте, названы особенности гендерного подхода квоспитанию.

Ключевые слова: гендерное воспитание, гендерная педагогика, личностно-ориентированное

воспитание, гендерный подход, гендерная социализация, начальная школа.

Olena Kvas, Ph.D. (Pedagogic) Prof. of General Pedagogic and Pre-school Education DepartmentLilia Wovk, Postgraduate of GeneralPedagogic and Pre-school Education Department

Drophobych State Pedagogical University by I.Franko

PEDAGOGICAL CONDITIONS OF GENDER SOCIALIZATIONOF PRIMARY SCHOOL AGE CHILDREN

The article describes the main areas of modern psychological and educational research on the problem ofgender socialization of children of primary school age, the content and directions of gender socialization in primaryschool age have been analyzed, this feature of the campaign for gender education.

Keywords: gender education, gender pedagogy, personality oriented education, gender approach, gendersocialization, primary school.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ГЕНДЕРНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

© О. Квас, Л. Вовк, 2014

8

Виклад основного матеріалу. Як відомоосвіта і виховання мають неабиякий вплив наформування особистості учня початкової школи.Гендерна соціалізація має важливе значення длямолодшого шкільного віку. У процесі гендерноїсоціалізації закладаються навички взаємин дитиниз дорослими, однолітками своєї й протилежноїстаті, а також формується гендерна свідомість.

Гендерне виховання особистості здійснюєтьсяпід впливом родини, освіти, засобів масовоїінформації, релігії, мистецтва, мови, правової тадержавної політики. Застосування гендерногопідходу у формуванні гармонійно розвиненоїособистості пропонує новий спосіб пізнаннядійсності, в якому відсутня нерівність та ієрархія“чоловічого” й “жіночного”.

Однією з визначальних є категорія гендерноїосвіти. Через гендерну освіту здійснюється процесформування егалітарної свідомості особистості всистемі соціокультурних взаємозв’язків напаритетних засадах. Саме гендерна освіта сприяєвикоріненню біодетерміністських уявлень просутність “жіночого” й “чоловічого”, вивченнюприроди статеворольових стереотипів.

Останнім часом гендерні дослідження сталиневід’ємною частиною педагогічної науки, агендерна проблематика відокремлюється в різнихгалузях педагогіки.

Фахівці, і серед них чимало педагогів, приділилибагато уваги становленню такого поняття, якгендерна освіта. Так, В. Кравець визначаєгендерну освіту як процес засвоєння знань пропсихосексуальну культуру, що включає гендернупросвіту, пропаганду й самоосвіту. Російськадослідниця І. Кльоцина виділяє гендерний підхідв освіті як засіб пізнання дійсності, де протидіята нерівність чоловічих і жіночих рис особистості,її мислення, особливості поведінки закріплюютьзв’язок між біологічною статтю й досягненнямив соціальному житті. О. Шнирова підкреслює, щогендерна освіта є часткою освіти взагалі,призначенням якої є розповсюдження знань проспецифічний добір культурних характеристик, щовизначають соціальну поведінку жінок і чоловіківі взаємовідносини між ними.

Фахівці, які займаються гендернимидослідженнями, поки що не опрацювали єдиноговизначення гендерної педагогіки, аленайпоширенішими в науковому середовищі є такі:

гендерна педагогіка – це педагогічнасистема, яка враховує волевиявлення двохсоціальних статей – жінок і чоловіків – угромадянському суспільстві як рівних уможливостях і правах з урахуванням їх гендернихінтересів і потреб (Л. Смоляр);

гендерна педагогіка – це сукупність підходів,спрямованих на створення комфортних умов ушколі для соціалізації дітей, важливою складовоюякої є гендерізація дитини як хлопчика чи дівчинки.

Предметом гендерної педагогіки є корекціяпроцесу соціалізації молоді залежно від статівідповідно до соціальноекономічних вимог.

Розробка теорії гендерної освіти та вихованнямає такі напрямки:

дослідження педагогічних аспектів процесугендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків яксуб’єктів шкільного виховання, визначення впливубатьків, однолітків, педагогів, навчальноїлітератури на формування гендерної ідентичностііндивідів обох статей;

виявлення закономірностей педагогічноговпливу вчителів на гендерну ідентичність учнівдля створення відповідного середовища длясамореалізації індивідуальних можливостей учнів.

Метою гендерного виховання є створення умовдля формування егалітарної свідомості, вільної відгендерних стереотипів і відповідальної за своїміжособистісні взаємини в соціумі.

Гендерне виховання молодших школярів –процес гендерної орієнтації, ідентифікації,спрямований на розвиток моральної культури всфері міжстатевих взаємовідносин уполікультурному середовищі; формування в учнівпочаткових класів поваги до особистості,незалежно від соціальних ролей, поведінки,ментальних та емоційних характеристик чоловіківі жінок.

У сучасних умовах глобалізації особливої вагинабуває виховання у молодого покоління цінностейгромадянського суспільства, гуманності, повагидо життя та прав інших, справедливості,толерантності, виховання успішної та здоровоїособистості. Важливим завданням сучасноїшколи є створення сприятливого освітньоготворчорозвивального середовища на засадахособистісноорієнтованого підходу та дитиноцентризму,де кожна дитина відчуватиме позитивний,оптимістичний стиль шкільного життя, йогопривабливість, динамічність тощо [10, 145].

Свого часу видатний український педагоггуманіст В.О. Сухомлинський, створюючи Школурадості, наголошував на прояві любові до дитини,знанні її внутрішнього світу, індивідуальновіковихособливостей та психічного здоров’я. На думкуНесторки української літератури, Софії Русової,школа є перш за все, школою самореалізації тасамоактуалізації особистості, бо саме “новашкола кладе за головну мету збудити, дативиявитися самостійним творчим здібностямдитини».



9 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Важливим етапом соціалізації є вік між 7 та 10роками, коли формується світобаченняособистості дитини та її уявлення про власнепризначення й смисл життя. Це період дійсності,коли засвоюється досвід поколінь, тому дитинунеобхідно формувати так, мов би заповнюватичистий аркуш [5, 47].

Основні положення теорії особистостіполягають в тому, що дитина засвоює культурнізразки свого оточення, його норми і цінності,уявлення й стереотипи в процесі соціалізації, якийпродовжується протягом всього життя. Спочаткузасвоєння відбувається пасивно (несвідомо), апізніше – обізнано і творчо [4, 36].

Провідним інститутом тендерної соціалізаціїмолодших школярів є початкова школа, це періодостаточного “цементування” підвалин психічноїдіяльності людини, від якості яких залежитьподальша доля її самореалізації в майбутньому.Гендерна соціалізація дитини охоплює коло питань,пов’язаних з присвоєнням нею статеворольовихнорм, приписів, прийнятих у навколишньомусоціальному довкіллі щодо поведінки чоловіків тажінок. Саме молодший шкільний вік єфундаментом накопичення таких знань, якрівність, паритетність, однаковість, формуваннягендерних компетентностей у хлопчиків тадівчаток тощо [7, 24]. Це, в свою чергу,передбачає побудову навчальновиховногопроцесу у початковій школі на ідеологіїегалітарності, метою якої є розвитокіндивідуальності, здорової та компетентноїособистості. Як зазначає академік С.Д. Максименко,“від того, наскільки вимоги, які пред’являютьсяшколою, будуть адекватними потенційнимможливостям дітей, багато в чому залежать нетільки шкільні успіхи, але й становленняособистості в цілому, бо “успішність учня є міроюсуб’єктності у власному русі: міра самостійності,оригінальності, творчості, гнучкості тощо” [8, 173].

Науковці наголошують, що гендерний таособистісний підходи є основою гуманізаціїнавчальновиховного процесу, зокрема:“...гендерний підхід у педагогіці й освіті – цеіндивідуальний підхід до прояву дитиною своєїідентичності, дає дитині більшу свободу вибору ісамореалізації, допомагає бути достатньогнучкою і вміти використовувати різні можливостіповедінки” [7, 59]. “Особистісноорієнтованийпідхід до виховання у нинішньому його варіантіпевною мірою ґрунтується на методологічнихпринципах західної гуманістичної психології:самоцінності особистості, глибокої поваги таемпатії до неї, врахування її індивідуальностітощо” [1, 95].

Проблема створення гендерноосвітньогосередовища у початковій ланці освіти є однією знайменш розроблених у вітчизняних психологопедагогічних дослідженнях, що пов’язанепередусім із відносним новаторством гендерночутливого підходу в освітню практику початковоїшколи, неоднозначним трактуванням як гендерноїтермінології, так і її змістовного наповнення [6, 265].

Гендерна соціалізація молодших школярівхарактеризується специфікою стосунків на різнихтипах взаємин, наприклад, дитинадорослий,дитинаодностатеві ровесники, дитинаодноліткиіншої статі. Тип стосунків – дитинадорослий(педагог) має найважливіше значення дляформування гендерної соціалізації молодшогошколяра. Вчитель для учня початкової школи нетільки приклад, взірець поведінки, а й ідеал. Тому,позитивній гендерній соціалізації сприятимерозвиток взаємостосунків педагогів з дітьми нарівні особистісноінтимного типу (довірливого,поважливого), коли підкреслюються якості,особливості і гідність кожної дівчинки і кожногохлопчика.

Через взаємостосунки з педагогами процесгендерної соціалізації хлопчиків і дівчаток маєвідбуватися осмислено, без навіювання про те,що “так не вчиняють хлопчики” або “дівчатка цимне відзначаються”; вчитель, що активізує життядітей обох статей, організовує цікаве дружнєспілкування дітей різних статей, сприяє більшомуповноцінному розвитку індивідуальності кожного,стає беззаперечним прикладом збереження ізміцнення їхнього здоров’я [3, 136].

Так, фемінізованих дітей необхідно залучатидо відповідальних ролей у виховній діяльності,заходах, іграхподорожах, залучати їх до позиційлідера, щоб формувати впевненість, відтвореннявласної соціальної позиції, творчого підходу;маскулінізованих – до більших контактів івзаємодій у танцях, спілкуванні, іграх, щобзменшити надактивність, авторитарність, агресіюпід час виховної роботи, заходів, інсценуваннятощо.

Гендерна соціалізація сприяє ускладненнюособистісної самореалізації, тобто формуєвнутрішні стани: боязнь невдачі, боязньсуспільного засудження та нехтування тощо,тому вчителям початкової ланки освіти необхідновикористовувати правила роботи в напрямкувиховання наполегливої особистості [9, 46].

Так як школа є провідним агентом гендерноїсоціалізації школярів, то постає неодміннапотреба в зміні змісту навчального матеріалу,дидактичних і виховних настанов у процесіспілкування вчителя й учнів з традиційної на


10

гендерночутливу систему організаціїсвітосприйняття хлопчиками й дівчатками,розвитку їхньої гендерної свідомості.

Вченими (В. Кравця, Т. Говорун, О. Кікінежді)з’ясовано, що у прихованому соціалізаційномунавчальному плані початкової школи не простовідображаються ґендерні стереотипи, а йпідтримується ґендерна нерівність. Це той змістдидактичного матеріалу, а також взаємодіявчителя з учнями та ученицями, який вопосередкований спосіб “посилає” певні ґендернінастанови – як традиційного, так і егалітарногохарактеру. Відповідно до цих традиційнихнастанов набувається і різне засвоєнняособистісних цінностей та життєвих орієнтирів, вяких “чоловіче” стає домінуючим, а “жіноче” –підпорядкованим [7, 76 – 77].

Інший аспект прихованого навчального планустосується відображення ґендерних стереотипіву книжках. На думку В. Гайденко та І. Предборської,ґендерними стереотипами пронизані використанняфізичного простору, поведінка, ілюстрованікнижки, підручники, телевізійні програми, що єголовними компонентами прихованогонавчального плану [2, 226 – 227].

Разом з тим варто зазначити, що сьогодніспостерігається певний прогрес у збереженнігендерної рівності засобами навчальноїлітератури. Новітні підручники репрезентуютьрозширене коло занять жінок з їх наближеннямдо чоловічих професій і навпаки.

Порізному ставляться вчителі й до оцінкиакадемічних успіхів учнів та учениць: у хлопчиківїх більше повязують із здібностями, у дівчаток –з терпінням і посидючістю. Порізномупояснюють учителі успіхи і неуспіхи своїхпідопічних: неуспіх дівчаток пояснюєтьсявідсутністю здібностей, а неуспіх хлопчиків –нестатком старанності, працелюбства,наполегливих зусиль з окремого предмету. Такадиференційована система навчання та вихованнязабезпечує підтримку духу змагань,наполегливості в досягненні мети в однієї статіта орієнтацію на пристосування, адаптування,невтручання в хід справ у іншої. Це породжує різнеставлення учнів до свого “Я”. Як наслідок,хлопчики у процесі навчання мають очевидніпереваги над дівчатками у можливості відкритисебе, ідентифікуватися з певними героями таоптимізуючими моделями гендерної поведінки,отримати психологічний простір длясамоствердження.

Отже, освітні заклади відображають гендернустратифікацію суспільства і культури загалом,демонструючи на своєму прикладі нерівний

статус жінок і чоловіків. Адже учні бачать наприкладі шкільного життя, що чоловіки – ценачальство, а жінки – підлеглі, деякі предмети ідисципліни чітко ідентифікуються у школярів зістаттю викладача.

Чимало вчителів дотримуються точки зору, щошкола має задавати різні напрямки розвитковіхлопчиків і дівчаток, а тому поділяють предметина “чоловічі” й “жіночі” чи “переважно чоловічі”й “переважно жіночі”. Вчителі, по суті, визнаютьдомінування хлопчиків у природничонаукових,точних дисциплінах, а дівчаткам заздалегідьвідводять ролі дружин домогосподарок [6, 325].

Визнаючи нагальну необхідність зміни ситуаціїщодо такого підходу до статевої диференції ушколі, Т.М. Титаренко, посилаючись на думкуД. Береза, стверджує, що формування ментальнихта інстутиційних засад статевої соціалізації вшколі має здійснюватись за таких умов:

рівномірної репрезентованості осіб жіночої тачоловічої статі у педагогічному колективі;

колективи, в яких хлопчики і дівчатканавчаються разом, потребують від учителів, якчоловіків, так і жінок, що працюють з ними,достатнього рівня гендерної соціальної зрілості;постійного діалогу вчителів з учнями, дівчаток зхлопчиками як засобу досягти взаєморозуміннята любові;

робота у змішаних класах вимагає ретельногодобору вчителів, які матимуть спеціальнунеобхідну підготовку для здійснення статевоговиховання;

виховна робота з учнями різної статі неповинна мати узагальненого та уніфікованогохарактеру, вона має орієнтуватися на індивідуальніособливості, можливості та потреби кожноїконкретної дівчинки та кожного конкретногохлопчика [11, 35].

Зазначимо, що в останні десятиліттянеобхідність урахування гендерних аспектів унавчальновиховному процесі загальноосвітньоїшколи не викликає жодних сумнівів і заперечень.Гендерні дослідження активно впроваджуютьсяв зміст вищої освіти. Проте процес впровадженнягендерних знань в освітній простір складний ісуперечливий. Дослідники виділяють низкуоб’єктивних факторів, які утруднюють процесупровадження гендерного знання: відсутністьчіткої державної програми розвитку гендерногокомпонента в освіті, освітніх програм,методичного забезпечення, кваліфікованих кадрів.Гендерна педагогіка не має твердогоакадемічного статусу. Ці фактори потребують щеподальшого педагогічного пошуку.

На сьогодні накопичено достатньо даних



11 Молодь і ринок №4 (111), 2014

відносно концепції гендерного навчання тавиховання молодших школярів у педагогічнійосвіті. Теоретичний аналіз наукових дослідженьпоказує, що інтерес науковців до проблемигендерного виховання значно виріс, але не маєдостатніх підстав вважати проблему гендерноговиховання молодших школярів вирішеною,потребують подальшого розвитку теоретичніпідходи до цього феномену.

Отже, виникає необхідність дотриманняпринципів ґендерної рівності як у дидактичномуматеріалі, так і навчальновиховному процесіпочаткової школи, створення психологопедагогічних умов для розвитку особистісногопотенціалу хлопчиків та дівчаток, для тренуванняміжстатевої чутливості, рівноправногоспівробітництва між хлопчиками та дівчатками.Активність вихованців сприятиме тому, що дітизуміють відійти від стандартних шаблонівповедінки, а із задоволенням прогнозуватимуть,дивуватимуть, творитимуть та вноситимуть щосьнове. Одним із пріоритетних завдань гендерноїпросвіти є розширення кругозору баченняпроблеми рівноправності статей у різних сферахлюдської життєдіяльності, прищеплення гендерноїчуйності, здатності дружити та поважати іншустать.

1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн.– Кн. 1; Особистісно орієнтований підхід:теоретико-технологічні засади / І.Д. Бех. – К.:Либідь, 2003. – 280 с.

2. Гендерна педагогіка: навч. посіб.[для студ.вищ. навч. закл.] / за ред. В. Гайденко. – Суми:ВТД “Університетська книга”, 2006. – 313 с.

3. Говорун Т.В. Соціалізація статі тасексуальності: монографія [Текст] / Т.В. Говорун.– Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. –240 с.

4. Клецина И.С. Гендерная социализация:[Текст] учебное пособие / И.С. Клецина. –СПб.: Издательство РГПУ им. А.И. Герцена,1998. – 92 с.

5. Кон И.С. Ребенок и общество: [Текст]учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений/ И.С. Кон. – М. – Издательский центр“Академия”, 2003. – 336 с.

6. Кравець В.П. Гендерна педагогіка.Навчальний посібник. – Тернопіль: Джура,2003. – 416 с.

7. Кравець В.П. Тендерна соціалізаціямолодших школярів: [навчальний посібник] /В.П. Кравець, Т.В. Говорун, О.М. Кікінежді. –Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. –192 с.

8. Максименко С.Д. Генеза здійсненняособистості / С.Д. Максименко. – К.: Вид-цтвоТОВ “КММ”, 2006. – 240 с.

9. Павлущенко Н.М. Гендерне вихованнядітей молодшого шкільного віку: дис. ...кандидата пед. наук: 13.00.07 / Н.М. Павлущенко.– Тернопіль, 2011. – 251 с.

10. Савченко О.Я. Виховний потенціалпочаткової освіти: посіб. для вчителів іметодистів почат. навчання / О.Я. Савченко.– 2-е вид., допов., перероб. – К.: СПДБогданова А.М., 2009. – 226 с.

11. Титаренко Т.М. Хлопчики та дівчатка:психологічне становлення індивідуальності. –К.: Знання, 1989. – 48 с.

Стаття надійшла до редакції 21.03.2014


Великдень Великдень, Великдень, Веснянеє свято – Радіють і діти, І неня, і тато.

Антін Лотоцький

дитячий письменник, журналіст і видавець

12

Постановка проблеми. У національнійдоктрині розвитку освіти Українидекларується курс на розробку

варіативних програм, які забезпечували біндивідуалізацію освіти, особистісно зорієнтованенавчання і виховання. Тим самим офіційновизнається нова функція освіти – бути суб’єктомперетворення соціуму і зародження нових формсуспільного життя, сприяти розвитковісамостійності і відповідальності особистості,вихованню творчої індивідуальності.

Необхідність реформування системи освіти вУкраїні та пошуку нової парадигми освітидоводять у своїх працях багато авторів: Г.О. Балл

[1], І.Д. Бех [4], А.В. Фурман [6], О.Т. Шпак [7]та ін. Під парадигмою, як зазначено уфілософському педагогічному словнику,розуміють прийняту певним науковимспівтовариством модель постановки та вирішенняпроблем, яка забезпечує існування науковихтрадицій. Парадигма являє собою модель, щовикористовується для розв’язання не тількидослідницьких, а й практичних завдань увизначеній галузі діяльності. Необхідність у новійпарадигмі виникає у зв’язку з переходом до новихтипів мислення і нових способів перетвореннядійсності.

Нова парадигма освіти має грунтуватися на

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професорВанда Вишківська, доцент кафедри теорії та історії педагогіки

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. КиївНаталія Примаченко, кандидат педагогічних наук

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПРОЕКТУВАННЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИХ ФОРМ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬУ статті здійснено спробу проаналізувати особистісно орієнтовані форми проведення занять.

Досліджене питання відкриває широкі можливості для творчої самореалізації та професійногосамостановлення педагога.

Ключові слова: проектування, “діяльність”, особистісно орієнтоване навчання,вчитель-професіонал,заохочення.

Літ. 8.

Александр Шпак, доктор педагогических наук, профессорВанда Вышковская, доцент кафедры теории и истории педагогики

Национального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. КиевНаталия Примаченко, кандидат педагогических наук

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПРОЕКТИРОВАНИЕ ЛИЧНОСТНО ОРИЕНТИРОВАНЫХФОРМ ПРОВЕДЕНИЯ ЗАНЯТИЙ

В статье предпринята попытка проанализировать личностно ориентированые формы проведениязанятий. Исследован вопрос открывает широкие возможности для творческой самореализации ипрофессионального становления педагога.

Ключевые слова: проектирование, “деятельность”, личностно ориентированое обучение, учитель-

професионал, поощрение.

Olexander Shpak, Ph.D. (Pedagogic) Prof.Vanda Vyshkivska, Docent of Theory and History of Pedagogic Department

National Pedagogical University by M. DrahomanovNatalia Prymachenko, Ph.D. (Pedagogic)

Drohobych State Persity by I. Franko

DESIGNING OF PERSONAL-ORIENTED FORMS OF TEACHINGIn the article we tried to analize personal-oriented forms of teaching. This problem opens wide opportunities

for creative self-fulfillment and professional self-incipience of the teacher.Keywords: designing, “activity”, personal-oriented learning, professional teacher, encouragement.

УДК 371.385

ПРОЕКТУВАННЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИХ ФОРМ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ

© О. Шпак, В. Вишківська,Н. Примаченко, 2014

13 Молодь і ринок №4 (111), 2014

основі сучасних наукових уявлень про потребиособистості і суспільства, про особливості їхвзаємодії, про можливості, цілі і завдання освіти уїї особистісногенетичному і соціогенетичномуаспектах; уявленні про дитину, її можливості іпотреби; про вчителя і основні характеристикийого особистості; мету і способи його діяльності.Тому парадигмі особистісно орієнтованогонавчання з його орієнтацією на саморозвиток,самоосвіту і самореалізацію особистості сьогоднінадається особливого значення.

Таким чином, основним напрямом розвиткусистеми освіти є розвиток проблеми особистісноорієнтованого навчання, у якому особистість того,хто вчиться була б у центрі уваги педагога, у якомудіяльність учіння – пізнавальна діяльність, а невикладання, була б ведучою.Така система освітимає відбивати гуманістичний напрям у науці, бопереслідується прагнення до звеличення людини,найбільш повного втілення в ній людської суті, асвоїм корінням вона сягає глибинних витоківлюдської культури, зокрема філософії Протагора(“Людина – міра всіх речей”) і Сократа (“Людино,пізнай себе, і ти пізнаєш весь світ”).

Мета статті. Розкрити практичну сутністьособистісно орієнтованих форм проведеннязанять.

Виклад основного матеріалу. Розвитокпсихологопедагогічних знань, розмаїття методів,засобів, форм навчання, збільшення числачинників, що впливають на результативністьнавчальновиховного процесу, роблять його доситьскладним. Педагогічне проектування дає змогуоптимізувати навчальний процес, створювати такіумови для студентів, в яких вони змогли бнайповніше розкрити свій внутрішній потенціал,здійснювати самореалізацію та самоствердження.Як складова в системі професійної діяльностіпедагога, проектування виконує в ній ще рядспецифічних функцій. О.В. Безпалько називаєнасамперед здатність проективної діяльностівиступати зв’язуючою ланкою між педагогічноютеорією і практикою [2]. Важливою є функціявстановлення системоуворюючого компонента,необхідного для створення цілісного проекту тавзаємозв’язку всіх його складових.

В.С. Безрукова називає ще й функціювстановлення зв’язків між компонентами проектута взаємозалежностей між ними і виділяє такі їхтипи – зв’язки походження є базовими припроектуванні інтегративних організаційних форм; зв’язки побудови, які забезпечуютьструктурування проекту; зв’язки змістузачіпають сутність взаємодіючих компонентів,регулюють співвідношення структури і змісту;

зв’язки управління дозволяють змінити об’єктпроектування, адаптувати його до нових умов [3].

Сьогодні проектуюча діяльність учителя якодин з основних компонентів педагогічної праціхарактеризується високим рівнем творчості, якийпроявляєтья в особливостях моделювання шляхіввирішення різноманітних педагогічних завдань. Яквсяка діяльність педагогічне проектування маєсвої педагогічні механізми творення.

Поняття “діяльність” – це базова категоріялюдинознавчих дисциплін. Людська діяльністьзавжди цілеспрямована, активна, націлена настворення певного продукту. Визначивши метудіяльності, людина аналізує ситуацію, в якій будедіяти, обирає засоби досягнення мети, накреслюєлогічну послідовність майбутніх дій.

Будьякий проект педагогічної діяльності, якзазначає В.І. Руттас, не може бути науковообгрунтований поза єдністю предметнологічного,психологічного і соціального аспектів, зовнішньої(системної, процесуальної) і внутрішньої(діяльнісної, суб’єктивної) систем відліку,динамічної та стабілізуючої сторін, а такожєдності викладання і учіння.

Ідеальна схема діяльності, на думку вченого,визначається, з одного боку, метою, з іншого –ситуацією, в якій перебуває суб’єкт, та умовами,в яких він діє. Таким чином, спочаткувідбувається попередня ідеальна розробка(проектування) діяльності, а потім – практичнареалізація цього проекту, що схематично має такуієрархічну цілісність:

І. Вибір спільної кінцевої мети – визначення іконкретизація кінцевого результату. Як правило,проектування починається з вибору кінцевої метиі чіткої конкретизації кінцевого результату, а потім,відповідно до обраної кінцевої мети визначаєтьсякінцевий результат, що передбачає повний обсягумінь учня. Саме умінь, а не знань. Складністьпродукту, який учень має створити до кінцянавчання, і визначить обсяг потрібних для цьогознань, оскільки чітко сформульована кінцева метавизначить і чіткі шляхи її досягнення.

ІІ. Визначення реальності досягнення кінцевоїмети, кінцевого результату. У педагогіці, як і втехніці, існує проблема “вічного двигуна”. Надтакими проблемами і сьогодні працює педагогіка.В педагогіці, де з одного й того ж питання можеіснувати декілька думок, воно вирішується приврахуванні наступних умов:

1. Відповідність завдання віковим особливостямучнів у навчальній діяльності. Для проектуванняконкретного процесу навчання слід враховуватитільки визначене коло особливостей, від якихдійсно залежить досягнення кінцевого результату,


14

решта ж для визначеного конкретного випадкумають тільки опосередковане відношення.

2. Визначення кола питань, знання якихнеобхідне і достатнє для досягнення кінцевогорезультату. Запитання, що входять для вивчення,визначають досить точно: якщо буде включеноменше питань, то кінцева мета стане недосяжною,якщо більше – то різко збільшиться терміннавчання, якщо будуть включені питання, які немають відношення до досягнення кінцевогорезультату (для загального розвитку), то ценадасть діяльності хаотичного характеру і кінцевамета може стати взагалі недосяжною.

3. Визначення схеми навчання.Тут виділяють три варіанти:а) найкоротший шлях (по прямій) до кінцевої

мети: у цьому разі для вивчення визначаєтьсямінімальний обсяг питань, необхідних длядосягнення кінцевого результату; б) по дузі: вцьому разі до мінімальної кількості питаньдодаються питання, що мають опосередкованевідношення для досягнення кінцевої мети (длязагального розвитку). За такої схеми терміннавчання збільшується у півторадва рази притому самому кінцевому результаті; в) побезформенній кривій, коли зміст, методи навчаннявипадкові, хаотичні: в цьому разі досягненнякінцевої мети неможливе, незалежно від термінівнавчання.

4. Визначення типів занять та їхньогопропорційного співвідношення.

5. Складання програми навчання.6. Визначення навчальних посібників.7. Визначення якостей особистості, необхідних

для навчання у даному напрямку.Н.В. Кузьміна, Ю.М. Кулюткін, Г.О. Нагорна

пропонують наступний алгоритм вирішенняпедагогічних завдань:

1. Формулювання педагогічного завдання.2. Програмування способу педагогічних дій.3. Виконання педагогічних дій.4. Вивчення результатів вирішення педагогічного

завдання.5. Передбачення використання одержаних

результатів у подальшому педагогічному процесі.В результаті аналізу даного алгоритму можна

зробити висновок, що перша, друга, п’ятаскладові пов’язані з процесом створення(проектування) способів вирішення педагогічнихзавдань, а третя і четверта – з процесом їхвтілення в педагогічну практику.

Зародження ідеї особистісно орієнтованогонавчання у нашій країні можна віднести до кінця80х років ХХ ст. Саме у цей час у результатітворчого осмислення теорії розвивального

навчання, у процесі дослідноекспериментальноїроботи, створення інноваційних навчальних планівпедагоги усвідомили необхідність поставитиособистість учня в центр всього освітньогопроцесу. А звідси, головним завданням педагогів,які впроваджують особистісно орієнтованенавчання, має бути сприяння тим, хто вчиться увизначенні і вдосконаленні їх ставлення до самихсебе, інших людей, навколишнього світу, до своєїдіяльності в цілому у суспільстві. Орієнтація накатегорії “одиничного”, “особливого”,“визначального” у становленні особистості якєдиномножинності форм суб’єктності, як зазначаєС.І. Подмазін, визначає основні риси особистісноорієнтованого навчання.

На думку І.Д. Беха, В.В. Радула, А.М. Коломієць,Т.І. Шанскової особистісно орієнтований підхідздійснюється через посилення уваги допедагогічної культури і соціальної зрілостіособистості вчителя, Т. Завгородньої –загальнокультурну ерудицію студента, О.В. Лабенко– критичне мислення, О.А. Дубасенюк –професійнопедагогічну спрямованості майбутніхучителів. І.С. Якиманська, В.В. Сєріков, Г.О. Балл,Є.В. Бондаревська, А.В. Фурман та ін.особистісно орієнтоване навчання розуміють якорганічне поєднання навчання (нормативноїдіяльності суспільства) і учіння – індивідуальнозначущої діяльності окремого суб’єкта, в якомуреалізується досвід його життєдіяльності.

Так, І. Якиманська визначає такі позиції, яківажливі для розуміння проектування і реалізаціїособистісно орієнтованого освітнього процесу впрактичній роботі [8]:

особистісно орієнтоване навчання маєзабезпечувати розвиток і саморозвитокособистості учня як суб’єкта пізнавальної іпредметної діяльності, виходячи з вияву йогоіндивідуальних особливостей;

особистісно орієнтоване навчання дає змогукожному учневі, спираючись на його здібності,інтереси, особистісні цінності і суб’єктний досвід,реалізувати себе у пізнавальній та інших видахдіяльності;

зміст навчання, його форми і методидобираються і організовуються так, щоб коженмав можливість вибору предметного матеріалу,його виду і форми, способу діяльності;

особистісно орієнтоване навчання будуєтьсяна принципі варіативності, тобто визнаннірізноманітності змісту і форм навчального процесу,вибір яких має здійснюватися педагогом зурахуванням мети розвитку кожної дитини, її психічноїі педагогічної підтримки у пізнавальному процесі іускладнених життєвих обставинах в цілому;



15 Молодь і ринок №4 (111), 2014

навченість і освіченість не тотожні за своєюприродою і результатами. Навченість черезоволодіння заннями, уміннями, навичкамизабезпечує соціальну і професіональну адаптаціюособистості у суспільстві. Освіченість формуєіндивідуальне сприйняття світу, можливість йоготворчого перетворення, широке використаннясуб’єктивного досвіду в інтерпретації і оцінціфактів, явищ, подій навколишньої дійсності наоснові особистісно значущих цінностей івнутрішніх установок.

О.Я. Савченко бачить такі шляхи підготовкидо реалізації особистісно орієнтованогонавчання[5]:

максимально можливу індивідуалізаціюнавчання і виховання, створення умов длясаморозвитку і самонавчання, осмисленоговизначення своїх можливостей і життєвих цілей.А для цього потрібна розумна, раціональнаорганізація навчально пізнавальної діяльності, якасприятиме формуванню тих конструктивнихумінь, без яких неможливе повноцінне засвоєннянавчального матеріалу, розвиток інтелектуальнихздібностей тих, хто навчається, оволодіннястудентами аналітичними, діагностичними,прогностичними і проективними уміннями;

дозволить їм максимально активізувати своїможливості у виборі шляхів і засобів практичноїреалізації основних теоретичних положеньматеріалу, який вивчається;

створить умови і можливості для спеціалізаціїз окремих напрямків досліджуваної науки;

сприятиме реалізації особистіснихможливостей кожного (організаторських,методичних, наукових);

зробить можливим самостійний вибірнавчальних програм, підручників, методичнихрекомендацій, а також форм звітності ісамоконтролю;

побудову навчальновиховного процесу надіагностичній основі (оволодіння майбутнімивчителями діагностичними уміннями значнопідвищить результативність процесу навчання,оскільки дасть змогу передбачити можливідидактичні труднощі, їх характер, сутність іпричини виникнення та визначити способи їхподолання, науково обгрунтувати тенденції таперспективи удосконалення навчальновиховногопроцесу, виробити більш ефективні варіанти йогопобудови, врахувавши загальну готовність донаступної діяльності, тобто рівень сформованостіпевних знань, здатності самостійно працювати);

особистісне спілкування; сильний мотиваційний потенціал (усвідомленість

майбутніми вчителями особистісної значущості

матеріалу, що вивчається, сформованість у них уміньпедагогічного цілепокладання сприятимеосмисленому засвоєнню педагогічних категорій іпонять, за якого не лише розуміється сутність їхвизначення, а й ієрархія та місце в цілісномупедагогічному процесі);

багатоваріантність методик і технологій,уміння організувати навчання одночасно на різнихрівнях складності, утвердження всіма засобамицінностей емоційного благополуччя й позитивногоставлення до світу;

підвищені вимоги до педагога: володітирізними варіантами побудови навчального процесу,знати не один універсальний, а декілька шляхівдосягнення мети. Перехід вищої школи допідготовки вчителя нового типу, здатноговикористовувати увесь арсенал дидактичнихзасобів для виховання і розвитку творчогопотенціалу особистості, вимагає оволодіннястудентами – майбутніми вчителями – уміннямистворювати оптимальні проекти навчальновиховного процесу. Створення такого проекту і єрезультатом реалізації всього механізмуконструктивної діяльності і відповідно володіннямайбутнім учителем всією палітроюконструктивних умінь.

Таким чином, уміло організована та проведенадіяльність на попередніх етапах створюєнайсприятливіші умови для реалізації етапуорганізації виконання плану діяльності(проектування). Вчительпрофесіонал завждиповинен мати продуманий у всіх деталях, чіткий,конкретний план майбутньої діяльності (уроку).При цьому, він має бути не один, а декілька,оскільки особистісно орієнтоване навчаннявимагає варіативності (різноманітності змісту іорганізаційних форм навчального процесу, середяких учитель і учень зможуть вибрати найбільшефективні для конкретної ситуації).

Проектування складається з таких етапівроботи:

надання можливості варіативного виборуспособів навчальної діяльності (письмово абоусно, індивідуально чи в групі), виклад опорнихположень;

вибір учнями способів фіксації поясненнянового матеріалу (конспект, схема, таблиця, план,тези тощо);

вибір учнями завдань і способів їх виконанняпід час закріплення знань, формування умінь інавичок;

варіативність у наданні домашнього завдання(диференційоване за рівнем складності іспособами виконання).

При цьому автор зазначає, що для ефективного


16

виконання поставлених завдань, учням необхіднапсихолого – педагогічна підтримка. Середосновних методів і засобів С.І. Подмазін називаєзаохочення, навчальнопізнавальну гру, створенняситуації успіху, створення проблемних ситуацій,стимулювання до пошуку альтернативних рішень,виконання творчих завдань, створення ситуаціївзаємодопомоги тощо.

Підсумковим контрольно-оціночним етапому технології особистісно орієнтованого урокуС.І. Подмазіна є:

участь учителя у контролі навчальноїдіяльності (парні і групові форми взаємоконтролю,самоконтроль);

участь учителя у виправленні допущенихпомилок, осмислення їх причин;

надання учням можливостей самостійно чиз допомогою вчителя, інших учнів порівнятиотриманий результат з критеріями еталону, мети.

Таким чином, ми дійшли висновку , щопроектування, по суті, спрямоване на розробкупроекту майбутньої діяльності педагога та учнів,починаючи від загальної ідеї до точно визначеногозмісту і конкретних дій. При цьому основнимивихідними даними для складання конкретнихпланів є завдання навчальновиховного процесу.А матеріалізація проектів керівництва навчальнопізнавальною діяльністю, яка дає підставистверджувати проведений нами аналізтеоретичного матеріалу, вимагає врахуванняданих педагогічної діагностики та результатівпедагогічного прогнозування.

Методику проектування процесів навчанняможна використовувати для прогнозуванняефективності педагогічних ідей, що дозволяє до

або без проведення довготривалих експериментіввизначити міру їхньої складності, ефективності,можливості досягнення кінцевого результату, длячого визначається реальність досягненняпоставленої мети взагалі і за даної системи, ітермінах навчання зокрема.

1. Балл Г.О. Діалогічні універсалії сучасногогуманізму/Балл Г.О.//Гуманітарні науки – 2001– №1. – С. 4 – 11.

2. Безпалько О.В. Формування готовностістудентів педвузу до проектуванняорганізаційних форм виховної діяльності:Автореф. дисер … канд. пед. наук: 13.00.01./НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К., 1998. – 17 с.

3. Безрукова В.С. Педагогика. Проективнаяпедагогика. – Екатеринбург: Деловая книга,1996. – 344 с.

4. Бех І.Д. Дві експериментально-виховністратегії – два етапи розвитку педагогічноїнауки/ І.Д. Бех// Педагогіка і психологія. –2000. – №3. – С. 34 – 35.

5. Савченко О.Я. Особистісно-орієнтованапідготовка майбутнього вчителя //Педагогічна газета. – 2001. – №7. – С. 1.

6. Фурман А.В. Психодидактична експертизамодульно-розвивальних підручників: [монографія]/ А.В. Фурман, А.Н. Гірняк. – Тернопіль: ТНЕУ,2009. – 312 с.

7. Шпак О.Т. Економічна підготовкапедагогічних кадрів в системі безперервноїосвіти. К.: Четверта хвиля, 2000. – 352 с.

8. Якиманская И.С. Технология личностноориентированного обучения. – М.: Сентябрь,2000. – 176 с.



“Кожен педагог, – вважав видатний український педагог Василь Сухомлинський, – повинен глибоко знати ... індивідуальність кожного учня, джерело його розумового, морального і емоційного розвитку”.

“Завдання вчителя підвести учня до усвідомлення його задатків і сил та

пробудити в ньому високу зацікавленість, яка б дала йому силу любові до наук, до духовності та краси”.

Герман Гессен німецько-швейцарський письменник


17 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Постановка проблеми. В епохустановлення інформаційного суспільствамовна соціалізація, щоб відповідати

викликам сучасності, повинна забезпечувати високукомунікативну функціональність людини в умовах,коли ідеї, знання і технології змінюються набагатошвидше, ніж покоління людей, та пошукраціональних схем співвідношення міжлавиноподібним розвитком знань, високихкомунікативних технологій та людськоюздатністю їх творчо засвоїти; забезпечуватиоптимальний баланс між локальним таглобальним з тим, щоб людина, формуючись якпредставник етноспільноти, усвідомлювала реаліїглобалізованого світу, була здатна жити і діяти вньому; сформувати на суспільному таіндивідуальному рівнях розуміння людини якнайвищої цінності; сприяти виробленню у людиніздатності до свідомого й ефективногофункціонування в умовах небувалого ускладнення

комунікативних стосунків у глобалізованомуінформаційному суспільстві. У цьому контекстімовна соціалізація людини набуває неабиякогозначення, адже під час цього процесу відбуваєтьсяне лише формування мовних навичок, а йсвітоглядних позицій та орієнтирів наетнонаціональній основі, засвоюються таосмислюються наукові і культурні надбанняминулого та сучасного, що відбиті передусіммовними засобами, без чого гідне включенняособистості до інформаційного суспільства небуло б повноцінним. Поступове осмисленнястановлення інформаційного суспільства якскладного, багатогранного процесу (неоднозначногоза своїми наслідками) дедалі глибше виявляє рольсоціальногуманітарних чинників, а тому сьогодніактуалізується гуманістичний вимір інформатизації.Дійсно, яким чином відбуватиметься інтеграціяосіб з особливостями психофізичного розвитку досуспільства у наш час? Як зміниться їхнє

УДК 796:01

Надія Ашиток, доктор філософських наук,професор кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти


МОВНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГОРОЗВИТКУ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

У статті розкрито поняття мовної особистості та мовної соціалізації в інформаційному суспільстві,аналізуються особливості формування мовної особистості дитини з порушеннями психофізичного розвитку.

Ключові слова: мовна особистість, мовна соціалізація, умови соціалізації, діти з порушеннямипсихофізичного розвитку.

Літ. 11.

Надежда Ашиток, доктор философских наук,профессор кафедры социальной педагогики и коррекционного образования


ЯЗЫКОВАЯ СОЦИАЛИЗАЦИЯ ДЕТЕЙ С ОСОБЕННОСТЯМИ ПСИХОФИЗИЧЕСКОГОРАЗВИТИЯ В УСЛОВИЯХ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА

В статье раскрыты понятия языковой личности и языковой социализации в информационном обществе,анализируются особенности формирования языковой личности ребенка с особенностями психофизическогоразвития.

Ключевые слова: языковая личность, языковая социализация, условия социализации, дети с

особенностями психофизического развития.

Nadia Ashytok, Ph.D. Prof. ofSocial Pedagogic and Correctional Education Department

Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

LINGUISTIC SOCIALIZATION OF CHILDREN WITH SPECIAL NEEDSIN THE CONDITIONS OF INFORMATION SOCIETY

The concept of linguistic personality and linguistic socialization in the information society disclosed in thearticle. The features of forming of linguistic personality of children with special needs are analyzed.

Keywords: linguistic personality, linguistic socialization, socialization conditions, children with special needs.

МОВНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУВ УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

© Н. Ашиток, 2014

18

становище? На сьогодні світова спільнотапереходить до нової парадигми – “єдинесуспільство, яке включає людей з різноманітнимипроблемами”. Згідно зі статутом ОрганізаціїОб’єднаних Націй, Всесвітньої декларації проправа людини дітиінваліди мають рівні права іможливості з іншими людьми. Конвенція ООНпро права дитини як документ міжнародного рівняспонукає кожну державу до приведеннянаціонального законодавства у відповідність з цією“всесвітньою конституцією прав дитини”. Нашляху розбудови незалежної демократичноїдержави Україна теж не залишилась осторонь цихпроблем. Про це наголошується в КонституціїУкраїни, законах України “Про освіту”, “Прооснови соціальної захищеності інвалідів України”,“Про охорону дитинства”. Окремі державноправові акти спрямовані на створення соціальноекономічних умов для інтеграції у суспільстводітей з особливостями розвитку, зокремаДержавна національна програма “Освіта”(Україна 21 століття), Державна програма “ДітиУкраїни” тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.У даному дослідженні поняття “соціалізаціяособистості” трактується з точки зору дієвоговолодіння мовою як механізмом включеннялюдини у систему суспільних відносин та черезрозуміння поліфункціональності мови, задопомогою якої інтеріоризуються знання,формується свідомість людини, забезпечуєтьсязагальний інтелектуальний розвиток, що сприяєстановленню людини як особистості. Мовнасоціалізація при таких трактуваннях передбачаєнабуття як мовної, так і комунікативноїкомпетенції, є водночас складовою частиною ізнаряддям соціалізації особистості, на нійбазується психічний розвиток людини, засвоєннянорм поведінки, адже процес пізнання і соціальнадіяльність не можливі без мови, а одночаснезасвоєння мови, оволодіння нею, нормамивизначається соціальним середовищем [1].

У зв’язку з трактуванням мови як засобусоціалізації людини необхідно звернутися довчення про мовну особистість, яке отрималоостаннім часом популярність серед дослідників.Сам термін “мовна особистість”, який бувупроваджений Ю. Карауловим [4], сприймаєтьсяу наш час як те, що не потребує додатковихпояснень, проте, хотілося б приділити йому увагув зв’язку з розглядом питання соціалізаціїособистості. Як зазначав В. Тимофєєв, підмовною соціалізацією розуміється процесрозвитку індивіда у системі соціальномовнихвідносин, яка опосередковується шляхом їхзасвоєння, тобто є процесом становлення мовної

особистості [9]. На думку В. Маслової, “основнимзасобом перетворення індивіда в мовнуособистість, виступає його соціалізація” [6, 6].Уточнимо, що в даному випадку йдеться промовну сторону цілісного процесу соціалізаціїіндивіда, спрямованого на включення його усоціум за допомогою набуття навичок мовноїкомунікації. В процесі навчання рідній мові, вважаєЄ. Божович, “відбуваються (принаймні повиннівідбуватися) два процеси: 1) освоєння іперетворення мовного досвіду дитини під впливомзасвоєних знань про мову; 2) наповнення іконкретизація знань про мову матеріалом мовногодосвіду” [1, 38]. Ці процеси значною міроювластиві ще для періоду дошкільного дитинства,проте вони продовжуються і в подальші роки.Зазначені процеси відбуваються спонтанно і безналежної уваги з боку школи. Це в першу чергупов’язано з тим, що “в мовному досвідіфіксуються насамперед семантичні відносинимови. У шкільній програмі представленийпереважно формальнограматичний аспект мовиі в дуже незначній – семантичний” [1, там само].Проте засвоєння цих двох аспектів мови ліпшесприяло б успішній соціалізації людини усуспільство, що набуває ознак інформаційного.

Метою статті є дослідження мовноїсоціалізації дітей з особливостями психофізичногорозвитку в умовах інформаційного суспільства.

Виклад основного матеріалу. Термін“інформаційне суспільство” почав упроваджуватисяв науковий обіг на початку 1960х років іпов’язується з іменами японських вченихЮ. Хаяші та Й. Масуди. Окрім Ю. Хаяші таЙ. Масуди основні засади теорії інформаційногосуспільства були закладені такими науковцями,як Д. Белл, Т. Стоуньєр, А. Турен, У. Дайзард,Е. Тоффлер. Серед українських вчених це явищевивчають В. Гавловський, А. Чухно, В. Цимбалюк,А. Гальчинський, А. Колодюк та ін. Інформаційнесуспільство – це історична фаза можливогоеволюційного розвитку цивілізації, в якійінформація і знання продукуються в єдиномуінформаційному просторі. Головними продуктамивиробництва інформаційного суспільства маютьстати інформація і знання. Характерними рисамиінформаційного суспільства є збільшення роліінформації і знань у житті суспільства; зростаннякількості людей, зайнятих інформаційнимитехнологіями, комунікаціями і виробництвомінформаційних продуктів і послуг, зростання їхчастки у валовому внутрішньому продукті;зростання інформатизації та ролі інформаційнихтехнологій у суспільних та господарськихвідносинах; створення глобального інформаційногопростору, який забезпечує ефективну інформаційну



19 Молодь і ринок №4 (111), 2014

взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційнихресурсів і задоволення їхніх потреб щодоінформаційних продуктів і послуг [3].

Дійсно, у наш час інформація поступовоперетворюється в масовий продукт, перестає бутибезкоштовним товаром, виникає інформаційнийринок, де інформація продається і купується, аоперації з нею приносять прибутки і збитки. Нацьому ринку людина не обов’язково має бутифізично досконалою (може бути й інвалідом),проте повинна мати відповідний рівеньінтелектуального і комунікативного розвитку, щоактуалізує мовну соціалізацію людини. Уминулому зазначений різновид соціалізації був неменш важливим. Проте, слід відзначити, що накожному наступному етапі еволюції людства цясоціалізація набувала все більшої актуальності узв’язку з накопиченням знань і характером їхзберігання та використання. В історії людстварозрізняють три інформаційні революції. Устародавні часи людська пам’ять була єдинимзасобом збереження та передачі суспільногодосвіду, інформації про події та людей. На цьомуетапі мовна соціалізація людини передбачалазасвоєння дитиною лише усної форми мовлення.Перша інформаційна революція пов’язана зпоявою писемності, що уможливила передачуінформації, знань від покоління до покоління черезїї фіксацію в знаках та зруйнувала монополіївузького кола людей на знання. Молоде поколінняповинно було освоювати дві форми мовлення –усну і писемну. На цьому та наступних етапахвсе більша кількість осіб засвоювала ці форми,що супроводжувалося збільшенням комунікативнихдопоміжних засобів. Друга інформаційнареволюція була викликана винаходом тапоширенням книгодрукування в XV ст. ірозширила доступ до інформації широкимверствам населення завдяки тиражуванню знань,а третя інформаційна революція (кінець XIX– початок ХХ ст.) була пов’язана з винаходомтелеграфу, телефону, радіо, телебачення, щодозволяло оперативно, у великих обсягахпередавати і накопичувати інформацію,передавати звукові та візуальні образи на великівіддалі. Четверта інформаційна революція (70ті роки ХХ ст.) зумовлена винаходоммікропроцесорної технології і персональногокомп’ютера. Вона характеризується переходомвід механічних, електричних засобів перетворенняінформації до електронних та створенняпрограмного забезпечення цього процесу.“Вінцем” цієї революції є поява всесвітньоїмережі Інтернет, що уможливило інформаційнийобмін у глобальних масштабах [10]. Поступово– від етапу до етапу – фізична досконалість людини

відіграє все меншого значення, що створюєпередумови для створення конкурентоспроможностіна ринку праці інвалідів, принаймні тих з них, хтоздатний нарівні з повносправними особами успішнопройти мовну соціалізацію.

Мовна соціалізація інвалідів, як і всіх дітей,передбачає набуття ними мовних навичок, щовідбувається для повносправних дітей зазвичайу період дошкільного дитинства – у сім’ї. Длядітей з порушеннями психофізичного розвитку єпевна своєрідність оволодіння цими навичками.У спеціальних школах дисципліна “Рідна мова”належить до провідних, оскільки її вивченнязабезпечує формування в учнів з розладамипсихофізичного розвитку ряду важливихзагальнонавчальних умінь і навичок, такихяк читання, письмо, мовлення. Рівень їхопанування зумовлює успішність вивчення всіхінших навчальних предметів. Водночас мова є йкорекційнорозвивальним і виховним засобом,оскільки у процесі її вивчення у дітей розвиваютьсяі коригуються розумові процеси, пізнавальна тамовленнєва діяльність, формується особистість,адже ще й досі багато дітей не відвідуютьдошкільних закладів, а до школи переважноперебувають у сім’ях, у яких їхнійпсихічний розвиток відбувався уповільнено йобмежено. Основна причина відставання умовленнєвому розвитку полягає в тому, щомовлення цієї категорії дітей не стає для нихопорою або акомпанементом виконуваної дії (заЛ. Виготським). Унаслідок ураження, наприклад,зорового аналізатора у дітей на період вступу дошколи відсутні різноманітні зв’язки між словамиі позначеними ними предметами черезнедостатність отриманих у дошкільний періодтактильнокінестетичних, звукових ізоровербальних подразнень. Щоб надолужититаке відставання у психічному розвитку, необхіднона початковому етапі навчання скоригувати дійовуформу мислення, аби перевести її на вищий рівень,коли практичні дії, повністю не зникаючи,перетворюються у виконавчі, керовані думкою ісловом. Включаючись у практичну діяльністьдитини, мовлення спроможне “зсередини”поступово перебудувати процес її мислення іперетворити практичну дію у складну заструктурою розумову. Така розумова дія починаєрозгортатися на рівні узагальнення знань іздійснюватися за допомогою використання дедаліскладніших способів оперування ними. Такимчином, можна стверджувати, що навчання рідніймові дітей із психофізичними порушеннямиуспішно здійснюється за умов спеціальноїпідготовки та послідовного формування словеснихформ мислення на основі оперування практичними


20

діями, які поступово перетворюватимуться увиконавчі. Усвідомлення дитиною змістовоїсторони рідної мови сприяє корекції вториннихпорушень, забезпечує розвиток психічних функційі сфер особистості, соціальнопсихологічнуреабілітацію та підготовку до інтеграції всуспільство. Навчання дітей рідній мові сприяєвиникненню нових зв’язків між різнимианалізаторами: мовнослуховим, мовноруховим,зоровим, кінестетичним, кожний з яких має бутидостатньо розвинутим і готовим для взаємодії зіншими аналізаторами [5]. Мовна соціалізаціядітейінвалідів, як й повносправних дітей, єпроцесом набуття індивідами знань, цінностей,соціальних навичок і соціальної чуттєвості, щоопосередкований мовними знаками та процесоммовленнєвого розвитку індивідів, а результатоммовленнєвої соціалізації виступаютьхарактеристики мовних особистостей: накогнітивному рівні – це рівень розвитку когнітивнихпроцесів, котрі зумовлюють оволодіннянавичками мовлення; на діяльнісному рівні – церівень розвитку мовленнєвих навичок та умінь,що передбачає автоматизовані дії, якіздійснюються з метою формування іформулювання думки засобами мови таздатність використовувати ці засоби у процесімовленнєвої діяльності; енциклопедичний рівень,що припускає знання не лише слів, а й реальногосвіту, який стоїть за словами; міжособистіснийрівень виявляється у спілкуванні з іншими людьмиу процесі комунікації, взаємодії, соціальноїперцепції; соціальний рівень – це формуваннямовних знань, що слугують основою змінмовленнєвої діяльності людини за різнихсоціальних обставин; культурний рівень припускаєвідображення у мовленнєвій культурі рівнярозвитку загальної культури особистості [7].

При успішній соціалізації осіб з порушеннямипсихофізичного розвитку (звісно, за умовиосягнення ними мовних навичок та здобуттязагальноосвітньої і професійної освіти)створюються передумови для працевлаштування.У наш час швидко розвиваються інформатика ітелекомунікації, а тому, наприклад, у ЗахіднійЄвропі налічувалося 1,6 млн. незаповненихвакансій фахівців у сфері інформаційних ітелекомунікаційних технологій [2]. Телеробота єновою формою зайнятості та використаннятрудових ресурсів, що набула поширення врезультаті змін у виробництві на технологічній таорганізаційній основі і визначається як різновидтрудової діяльності, яка виконується в місці,віддаленому від центрального офісу. Це стаєможливим завдяки застосуванню телекомунікаційнихтехнологій. Збільшується також чисельність

працівників високої кваліфікації, які володіютьзнаннями та навичками у галузі інформаційнокомп’ютерної технології та здійснюють трудовудіяльність не в офісі наймача, а вдома,використовуючи при цьому високотехнологічнеобладнання – комп’ютери, глобальні мережі,стільниковий зв’язок, електронну пошту, факс,модеми, спілкуються з роботодавцямивіртуально, тобто за допомогою комп’ютера,факсу, телефону. Поширення електронногонадомництва дозволяє не лише реалізувати ціліергономіки – пристосування машини до людини,але й наближає роботу до людини, а не людинудо роботи [2]. За даними журналу “ЮС Ньюс ендУорлд Ріпорт”, вже зараз 27 млн. людей можутьпрацювати вдома, а 1/3 всіх зареєстрованих фірмзасновані на широкому використанні надомноїпраці [2]. Подібний розвиток організації праці всучасному світі створює передумови длявключення інвалідів у трудову діяльність таповнішому використанню їхніх здібностей.Дистанційна праця допоможе частково вирішитипроблему реалізації можливості працевлаштуванняосіб з обмеженою працездатністю, що відповідаєзмісту статті 7 “Рекомендацій Міжнародноїорганізації праці про професійну реабілітацію тазайнятість інвалідів”, згідно з якою працюючіінваліди повинні користуватися рівністюможливостей у питаннях реального забезпеченняїх роботою, збереження її, просування по службі,яка там, де це можливо, відповідає їх особистомувибору та індивідуальній відповідності їй” [8].

Висновки. У контексті становленняінформаційного суспільства мовна соціалізаціянабуває особливого значення. Завдяки їйповноцінними представниками суспільствастають особи з порушеннями психофізичногорозвитку, рівень інтелектуального розвитку якихвідповідає вимогам, що ставляться доповносправних. Звісно, це можливо, якщо рівеньмовної соціалізації для повносправних інеповносправних буде однаковим і забезпечитьформування єдиного освітнього простору для цихосіб у межах країни. Мовна соціалізація – цеосновна умова компенсації та реабілітації людейіз психофізичними порушеннями, той необхіднийфон, на якому виявляються і стають дієвимичисленні психологічні та соціальні фактори їхньоїадаптації до умов життєдіяльності. Успішнасоціалізація людей із зазначеними порушеннямисприятиме виникненню у них шансів статиконкурентоспроможними на ринку праці.

1. Божович Л.И. Проблемы формированияличности / Под редакцией Д.И. Фельдштейна /Л.И. Божович. – 2-е изд. – М.: Изд во “Институт



21 Молодь і ринок №4 (111), 2014

практической психологии”. – Воронеж: МОДЭК,1997. – 352 с.

2. Зайцева О.Б. Глобализация и ее влияние на трудлиц с ограниченной трудоспособностью /О.Б. Зайцева. – Режим доступу: http://www.rae.ru/use/?section=content&op=show_article&article_id=7778496.

3. Інформаційне суспільство. – Режим доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki.

4. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковаяличность / Ю.Н. Караулов. – М.: “Наука”, 1987. – 264 с.

5. Концептуальні підходи до мовної освіти учнівспеціальних шкіл. – Режим доступу: http://www.logopediya.com.ua/logopedam-praktikam/150-2011-06-06-11-14-02.

6. Маслова В.А. Лингвокультурология: Учеб.пособие для студ. высш. учеб, заведений /

В.А. Маслова. – М.: Издательский центр “Академия”,2001. – 208 с.

7. Мовленнєва соціалізація дітей молодшогошкільного віку. – Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/951/94/

8. Працевлаштування та зайнятість людей зінвалідністю. – Режим доступу: http://www.undp.org.ua/files/en_93089OON_finalniy_maket

9. Тимофеев В.П. Личность и языковая середа /В.П. Тимофеев. – Шадринск, 1971. – 121 с.

10. Функції мови у суспільстві. Інформаційнареволюція. Писемна традиція і суспільний розвиток.– Режим доступу: http://webkonspect.com/?room=profile&id=418&labelid=2534].

11. Языковая социализация. – Режим доступу:

http://sociolinguistics.academic.ru


znaczenie dla rozwoju ucznia, więc nie może byćpominięta lub lekceważona. Stąd też tak ważna jestumiejętność odrabiania pracy domowej i to, by uczeńumiał się uczyć.

Praca domowa z języka polskiego spełnia wielezadań: kształtuje i doskonali umiejętność sprawnegoi poprawnego wypowiadania się w mowie i piśmie,

УДК 371.386:371.2Ганна Іваночко, кандидат філологічних наук, доцент кафедри світової літератури

Леся Грабинська, викладач кафедри світової літературиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Даріуш Сенкевич, здобувач Академії Полонійної в м. Ченстохові, Польща

САМОПІДГОТОВКА УЧНІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІРозвиток в учнів здібностей до самоосвіти є одним із важливих завдань школи, що допомагає в

успішному навчанні без участі вчителя. Ефективне навчання відіграє важливу роль у сучасній навчальнійконцепції. Такий процес охоплює самостійну роботу молоді, де відсутнє подання навчального матеріалу, анавчання базується на пошуку різних джерел інформації та використання їх у пізнавальному процесі.

Ключові слова: метод, дидактичний процес, самоосвіта, домашнє завдання.

Літ. 14.

Hanna Ivanochko, Ph.D. (Philology) Docent of World Literature DepartmentLesya Hrabynska, Lecturer of World Literature Department


Dariush Senkevych, Applicant of Academy Poloniyna Chenstochova, Poland

STUDENTS’ SELF-TRAINING IN THE LEARNING PROCESSDevelopment of students’ abilities for self-training is one of the most important tasks of school; it helps to

study successfully without teacher. Effective studying has an important role in the modern teaching concept. Thisprocess includes independent work of students without presentation of educational material, studying is based onsearch of different sources of information and using it in cognitive process.

Keywords: method, didactic process, self-education, homework.

SAMOKSZTAłCENIE UCZNIÓW W PROCESIE DYDAKTYCZNYMJednym z ważnych zadań szkoły jest rozwinięcie w uczniów zdolności samokształcenia, wyrazającej się w efektywnym

uczeniu się bez pomocy nauczyciela. Rozwinięta umiejętność efektywnego uczenia się stanowi jeden z podstawowych skladnikówwspółczesnej koncepcji wykształcenia ogólnego. Proces dydaktyczno-wychowawczy w szkole realizującej założenia edukacjipermanentnej polegać ma na sterowaniu samodzielną pracą młodzieży. Istotą tego procesu powinno być nie podawanie wiadomości,lecz nauczanie sposobów ich uzyskiwania poprzez różne zródła informacji, oraz wykorzystywanie ich w procesie poznawczym.

Słowa kluczowe: metoda, proces dydaktyczny, samokształcenie, zadanie domowe.

Praca ucznia w domu jest zupełnie innymrodzajem pracy niż w klasie. Dzieckowykonuje ją w domu samodzielnie, bez

kompetentnej rady i pomocy, jaką mazagwarantowaną w szkole. Praca domowa uczysamodzielności, odpowiedzialności i wdraża dosamokształcenia i systematyczności. Ma ogromne

САМОПІДГОТОВКА УЧНІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

© Г. Іваночко, Л. Грабинська,Д. Сенкевич, 2014

22

doskonali technikę czytania, kształci umiejętnośćrozumienia dzieła literackiego, rozwija umiejętnośćmyślenia refleksyjnego, utrwala wiadomości iumiejętności zdobyte na lekcjach. Jednak, by była onaefektywna, dziecko musi w szkole nabyć umiejętnośćodrabiania pracy domowej.

Rodzaje prac domowychNa leccach języka polskiego możemy zadawać

wiele rodzajów prac domowych, np.: pisanie wypracowań; czytanie lektury; wyszukiwanie w różnych źródłach informacji na

podany temat; wykonywanie ćwiczeń słownikowo

frazeologicznych, gramatyczno stylistycznych,ortograficznych, teoretycznoliterackich;

uczenie się na pamięć wierszy i fragmentówprozy;

doskonalenie techniki cichego i głośnegoczytania;

uczenie się z podręczników zadanych treści; obserwacje krajobrazu, zachowań, sytuacji; przygotowanie albumów, dekoracji, wystawek,

wycinków prasowych itp.Spośród wszystkich rodzajów prac domowych

najwięcej samodzielności, wymaga pisaniewypracowań.

Nauczyciel musi więc zapoznać ucznia z metodamipracy nad wypracowaniem w domu. Musi takprowadzić lekcje z zakresu kształcenia językowego,by kolejno zapoznać ucznia z zagadnieniamidotyczącymi pisania dłuższych form wypowiedzi:

doborem słownictwa i konstrukcjamiskładniowymi;

formami wypowiedzi i ich cechami; kompozycją; poradami metodycznymi zawartymi w

podręczniku; techniką i higieną pracy umysłowej w zakresie

pisania wypracowań.Ponadto nauczyciel musi stworzyć motywację

pisania. Dopiero wówczas może zadać wypracowaniedo domu. Nie jest to jednak koniec jego roli, musi onkontrolować i oceniać prace pisane w domu orazzachęcać do ich poprawy.

Kolejnym ważnym ze względu na stopień trudnościi znaczenie dla rozwoju umysłowego ucznia rodzajempracy domowej jest czytanie lektury.

Przygotowanie do czytania odbywa się w szkole.Uczeń czytając w domu lekturę, wykorzystuje dla jejzrozumienia posiadany już zasób wiedzy iwykształcone umiejętności.

Przed zadaniem lektury należy udzielić uczniompewnych wskazówek dotyczących sposobu czytania,czyli zorganizować czytanie ukierunkowane. Uczeń

musi czytać z odpowiednim nastawieniem, którezwiększa stopień zapamiętania i pogłębia zrozumienietreści.

Nauczyciel musi tak formułować polecenia, byzmuszały one ucznia do wyodrębniania i selekcjiokreślonych treści, porównywania, ustalaniazwiązków między postaciami, zdarzeniami,zjawiskami, odszukania głównej myśli, szukaniaodpowiedzi na różne pytania spoza lektury i na odwrótna znajdywanie w lekturze problemów, którychrozwiązanie znajduje się nie w świecie fikcji, lecz wrzeczywistości.

Czasem zwłaszcza przy omawianiu dłuższychpozycji zachodzi potrzeba czytania powtórnego. Niemoże ono jednak dotyczyć całości utworu, zwyjątkiem krótkich tekstów. Aby uniknąćprzeciążenia ucznia pracą domową oraz znudzenialekturą nauczyciel powinien wskazać odpowiednierozdziały lub ich części, strony, a czasem akapity, gdzieuczeń znajdzie żądany materiał, potrzebny do pracyna lekcji.

Należy przyzwyczaić również ucznia do czytaniadokładnego. Ma ono miejsce, kiedy uczeń dostaje odnauczyciela konkretne polecenia związane z tekstem.Czytanie takie wymaga posługiwania się ołówkiemlub zakładkami, na których zapisuje się numery stroni odpowiednie informacje. Należy uświadomićuczniom, że czytanie z ołówkiem ułatwia przyswajanietreści, sprzyja lepszemu pamiętaniu, wyrabia pamięćwzrokową i ruchową, a przede wszystkim umożliwiaszybki powrót do wybranych treści tak częstopotrzebny przy omawianiu lektury.

Inną formą pracy z lekturą jest sporządzanienotatek. Na polecenie nauczyciela uczeń robi: plan,streszczenie, wyliczenie, np. dat, zdarzeń, postaci,zapis cytatów, itp.

Oprócz swych podstawowych wartości czytanietego typu może być formą kontroli – nauczyciel, łatwomoże sprawdzić czy lektura została przez uczniaprzeczytana, przeglądając wyłożone na brzeg ławkiksiążki lub karteczki czy notatki.

Nie znaczy to, że należy zrezygnować z czytaniaswobodnego, wręcz przeciwnie. Jednak powinno onodotyczyć lektur uzupełniających, zadanych w szkole,lecz nie przeznaczonych do omawiania w klasie.

Następną formą pracy domowej, której wartopoświęcić trochę uwagi jest wyszukiwanie w różnychźródłach informacji na podany temat. Forma ta niewymaga w zasadzie przygotowania ze stronynauczyciela, nie jest też czymś trudnym dla ucznia,jednak warto na nią zwrócić uwagę ze względu nacoraz większe możliwości w docieraniu do informacjiprzez Internet oraz możliwość korzystania zróżnorodnych programów multimedialnych. Corazwięcej dzieci mają dostęp do komputera w domu.



23 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Dzieci bardzo chętnie odrabiają lekcje na komputerze.Nie należy więc bać się zadawania prac domowychz wykorzystaniem komputera. Od czasu do trzebapozwolić uczniom nawet na napisanie wypracowaniana komputerze, a już na pewno na szukanie iprzetwarzanie informacji. Jeśli praca domowa byławykonana w edytorze tekstu należałoby przy kontrolizwracać również uwagę na zasady składania tekstów.Jednak uwagi traktować jako instruktaż dla ucznia, anie błędy, a już na pewno nie obniżać ocen za np.niewłaściwe sformatowanie tekstu Trzeba jednakpewnych rzeczy nauczyć w szkole. Opróczumiejętności posługiwania się różnymi programami,uczeń musi znać zasady korzystania z Internetu. Musiwiedzieć, że każdy skopiowany fragment należyopisać, podając jego źródło. Uczyć, że informacjenależy selekcjonować, a nie drukować wszystkiestrony, jakie udało nam się znaleźć. Zamiastwyszukiwania informacji na dany temat możnapolecić uczniom jedynie skopiowanie adresów stron,na których jest mowa o interesujących nas treściach.Warto nauczyć uczniów tworzenia dokumentu zważnymi “aktywnymi” adresami internetowymi.Można do nich sięgać wielokrotnie a zapisane nadyskietce wykorzystać w szkole do pracy grupowej iwspólnej selekcji potrzebnych informacji Taka pracadomowa ma jeszcze dodatkowe zalety, uczy, żekomputer może być bardzo przydatnym narzędziempracy i zmusza ucznia, by wykorzystywał go nie tylkodo gier.

Pozostałe rodzaje prac domowych nie wymagajątak głębokiej analizy i przygotowania ze stronynauczyciela. Jednak musi on pamiętać, by zadaniabyły zaplanowane, wyjaśnione i wprowadzanesystematycznie. By nie zaskakiwały ucznia zupełnienowym, nieznanym materiałem.

Nauka domowa może być związana z lekcjąpoprzednią lub następną, ale mogą też być zadaniazaspokajające własne potrzeby i zainteresowaniauczniów (czytanie książek, oglądanie ciekawychprogramów telewizyjnych, prowadzenie obserwacji,doświadczeń, rozmów itp.).

Zadawanie pracy domowejLekcja i związana z nią praca domowa stanowią

ograniczoną całość procesu nauczania. Problemzadawania można rozpatrywać od stronyorganizacyjnej i metodycznej. Aspekt metodycznydotyczy sposobów przydzielania pracy domowej,organizacyjny natomiast – projektowania i koordynacjizadawania.

Na czoło wysuwają się metody zadawania, gdyżw przygotowaniu uczniów do prawidłowegowykonywania zadanych prac spełniają one rolęzasadniczą. Planowe i racjonalne zadawaniezapewnia nie tylko poprawne odrobienie przydzielonej

pracy, ale zarazem wdraża ucznia do ekonomicznychmetod uczenia się, a tym samym przysposabia go dosamokształcenia.

Jako kryterium selekcji sposobów zadawaniaprzyjmujemy stopień przygotowania ucznia dowykonania zdanej pracy, wyróżniając na tej podstawiemetody:

1) zadawanie z objaśnieniem ( z instrukcjąwykonawczą);

2) zadawanie w postaci ćwiczeń wdrażającychucznia do wykonania pracy.

Przez zadawanie z objaśnieniem rozumiemywyprowadzenie i usytuowanie tematu pracy,określenie celu i zadania pracy oraz przekazanieinformacji dotyczących źródeł, organizacji i sposobówwykonania zleconej pracy.

Natomiast zadawanie przez wprowadzenie uczniado wykonania pracy może przybrać dwie formy:

1) wprowadzenia w drugiej fazie lekcji, poopracowaniu nowego materiału, ćwiczeń próbnych,wrażających ucznia do wykonania pracy;

2) stosowanie tych ćwiczeń w toku opracowanianowego materiału w związku z przygotowaniemtematu pracy domowej.

Jedna i druga forma znajdują zastosowanienajczęściej na lekcjach matematyki, fizyki czy językapolskiego (głównie w zakresie nauki o języku), powprowadzeniu stosowanej prawidłowości, prawa czyreguły. W tym przypadku nauczyciel już w toku lekcjiw ogniwie opracowania nowego materiału, bądź teżbezpośrednio po nim, przez ćwiczenia próbne,przygotowuje uczniów do rozwiązywania tego typuzadań. Są to formy zadawania oparte na metodzie“uczenia się pod kierunkiem”. Ćwiczenia te spełniajądwojakie zadania: weryfikują stopień rozumienianowej lekcji, wdrażają uczniów do samodzielnegostosowania w praktyce nabytych na lekcjiwiadomości, a tym samym – przygotowują ich dowykonania zadanej pracy na podobny temat.

Prawidłowe zadawanie pracy domowej powinno: być celowe i dokładne; wiązać szkolną i domową naukę w jednolity

proces nauczania; stanowić dokładnie zaplanowaną część lekcji; przygotowywać ucznia do samodzielnego

wykonania zleconej pracy; uwzględniać zasadę indywidualizacji, czyli

dostosowania wymagań do sił i możliwości uczniów.Nauka domowa ucznia, odpowiednio

przygotowana na lekcji pod bezpośrednim kierunkiemnauczyciela, nabiera szczególnego znaczenia jako etapsamokształcenia.

W pracy domowej uczeń, bez pomocy i nadzorupedagoga, jest w znacznym stopniu twórcą własnejmetody pracy umysłowej. Szkoła sprowadza często


24

proces uczenia się młodzieży do biernej recepcjiwykładu, albo do wymiany żywego słowa międzynauczycielem a uczniem. Natomiast uczenie się zpodręcznika bywa z reguły przenoszone na terendomu. W tym wypadku rola nauczyciela ograniczasię zazwyczaj do kontrolowania wyników uczenia się,a uczeń nie przygotowany praktycznie do pracy zksiążką uczy się nieracjonalnie, osiągając nawet przymaksymalnym wysiłku mierne rezultaty.

W zakresie zasygnalizowanych wyżej zagadnieńciekawy jest problem, w jakim stopniu uczniowieszkoły średniej są przygotowani do tworzeniawłasnego warsztatu samokształceniowego, oraz jakte zadania szkoły należałoby realizować.

Autorzy programów języka polskiego, historii,geografii, biologii kladą nacisk na podstawysamokształcenia, które należy przeprowadzaćpoprzez: doskonalenie techniki czytania i notowania,posługiwania się słownikiem, encyklopedią,korzystanie z materialów źródłowych, z publikacji,recenzji filmów, sztuk teatralnych i artykulów z prasyliterackiej, poprzez lekturę dzieł literackich,odwoływanie się do opracowań krytycznoliterackich,gromadzenie pisemnej dokumentacji pomocnej wdalszym uczeniu się i samokształceniu, preferowaniemetod poszukujących oraz kształtowanie umiejętnościkrytycznego korzystania z różnych zródeł informacjii wdrażanie uczniów do samodzielnej pracy. Wwyniku realizacji tych programów uczniowie powinnim.in. nabyć i rozwinąć umiejętności w sferzekszałtowania umiejętności i nawyków racjonalnejpracy umysłowej. Nauczyciel, przygotowując uczniado samodzielnej pracy, musi uwzględnić w tymprocesie ważną rolę pracy domowej.

Analizując dostępną literaturę na temat pracyumysłowej ucznia można stwierdzić, że w badaniujej stosunkowo mało uwagi poświęcono metodomuczenia się samodzielnego uczniów w domu. Zezrozumiałych względów interesowano się bardziejtym, jakie metody uczeń powinien stosować, niż tym,jakie faktycznie stosuje w pracy domowej.

Przystępując do badań wychodzimy z zalożeniakonieczności poznania wycinka działalności uczniówszkoły średniej ł nauczyciela. Zastosujemy jeden zwariantów metody obserwacji pośredniej, amianowicie opis działań dokonany przez podmiotwykonujący to działanie. Uczeń sam opisuje różnesposoby uczenia się (metody), które stosuje przywykonywaniu swojej pracy umysłowej w domu.Czynnikiem ubocznym może być fakt, że badaniadotyczą jednej szkoły ł ich wynik może byćuwarunkowany wpływem pewnych oddziaływańmetod nauczania stosowanych w tej szkole na metodypracy ucznia w domu.

Celem badań było uzyskanie odpowiedzi na pytania:

1) jak wygląda organizacja pracy domowejucznia?

2) jakimi metodami uczenia się posługuje się uczeńw pracy domowej?

3) jakie wyniki w nauce osiągają uczniowiestosując wypracowane przez siebie metody uczeniasię?

4) czy lekcja szkolna ł zadanie lekcyjneprzygotowują ucznia do samodzielnej pracy w domu?

Organizacja i kontrola pracy domowejDuże znaczenie dla zracjonalizowania i

produktywności pracy domowej ucznia mają warunkizewnętrzne, a przede wszystkim miejsce pracy. Uczeńpowinien mieć w domu “własny kącik pracy”,przynajmniej stolik i jakąś półkę na książki i przyboryszkolne. Własne stałe miejsce pracy oszczędza muenergii niezbędnej adaptacji do zmieniających sięwarunków otoczenia, a poza tym mobilizuje go, gdyżwytwarza roboczy nastrój i korzystną dla pracyatmosferę. Sprawą niezmiernie ważną jestoświetlenie pokoju, w którym uczeń odrabia lekcje.Pokój powinien być jasny, a światło powinno padać zlewej strony pracującego.

Przed przystąpieniem do pracy uczeń powinienwykonać pewne czynności wstępne, a więcprzewietrzyć pokój, przygotować stół oraz potrzebneksiążki i przybory, przejrzeć tygodniowy rozkład zajęći ustalić bieżący plan pracy. W ustalaniu kolejnościzajęć powinien na początek wysunąć przedmioty,które sprawiają mu większe trudności, pamiętając ookresach wytchnienia, a więc przerwach, które będziewprowadzał przy przechodzeniu od jednego zadaniado następnego.

Każda praca domowa powinna być sprawdzona,poprawiona i oceniona. Jest to zadanie trudne dozrealizowania w systemie klasowolekcyjnym. Nalekcji szkolnej po prostu nie starczy czasu, abysprawdzić i ocenić pracę każdego ucznia, a przecieżz kontroli prac uczniowskich zrezygnować nie można.Dlatego też niezależnie od wprowadzenia nowychnarzędzi weryfikacji pracy uczniów w postaci testów,zachodzi pilna potrzeba działań profilaktycznych,mających na celu należyte przygotowanie młodzieżydo poprawnego wykonania zadań domowych orazrozszerzenie kontroli na inne czynniki. Konkretyzującpowyższe, chodzi o:

przestrzeganie zasady wprowadzenia młodzieżyna lekcjach szkolnych do prawidłowego wykonaniazleconych prac;

systematyczne wdrażanie uczniów na lekcjachszkolnych do samodzielności;

pedagogizację rodziców w zakresie sprawdzaniadomowych prac ucznia;

organizowanie koleżeńskiej samopomocy wnauce;



25 Молодь і ринок №4 (111), 2014

unowocześnienie metod i form kontroli pracyuczniów na lekcjach szkolnych.

Podsumowanie. Podstawowe braki obserwowanychlekcji wynikają też z niedoceniania kształcących walorówsamodzielnej pracy z książką. Pytania nauczycieli,jakie dominowały na lekcjach, nie wymagaływiększego zastanawiania się, uzasadniania,dowodzenia. Rzadko wymagały stosowania technik,jak: podkreślanie, zaznaczanie, wypisywanie,sporządzanie planów, wyszukiwanie cytatów itp.Wykorzystanie podręcznika jako podstawowegoźródła wiedzy wystąpiło w większości lekcji, ale rodzaji kolejność czynności metodycznych miały częstonastępującą postać. Po podaniu tematu lekcjinauczyciel stawiał pytanie czy zagadnienie, i nieudzielając wskazówek dotyczących metod pracy,polecał otworzyć podręczniki i przeczytać fragmentalbo rozdział. Sprawdzanie miało często charakterodtwarzania treści przeczytanych, rzadziej wymagałorozwiązania zadania. Sytuacja staje się niekorzystna,gdy nie starcza czasu na podsumowanie, ocenę iwyciąganie wniosków, ponieważ wtedy uczeńwychodzi do domu z dużą iloscią informacjinieuporządkowanych. Przyswojenie tych wiadomościze zrozumieniem może nastąpić dopiero w rezultaciedodatkowej, samodzielnej pracy ucznia w domu, podwarunkiem, ze potrafi on wyodrębnić treścipodstawowe oraz ustalić charakter i rodzaj związkówpomiędzy nimi zachodzących.

W procesie uczenia się ważną rolę odgrywasamokontrola wykonanej pracy. Chodzi w niej o to,aby uczeń sam odkrył swoje błędy i sam je poprawił.Do tego trzeba wdrożyć i przyzwyczaić uczniów nalekcjach w szkole. Po napisaniu wypracowania nazadany temat, uczeń czyta je w całości, rozważa czyodpowiada ono tematowi, przeprowadza analizęrzeczową i językową, zatrzymując się na każdymzwrocie, zdaniu czy wyrazie budzącym jegowątpliwości. Nasuwające się zastrzeżenia kontrolujeprzy pomocy podręcznika, słownika, encyklopedii czyinnych oraz dokonuje niezbędnej poprawy.

Wydzielanie, porządkowanie i przygotowanie nanastępny dzień potrzebnych do lekcji książek,zeszytów i przyborów szkolnych stanowi niezbędnykońcowy etap pracy domowej ucznia.

Otóż, praca domowa ucznia stanowi integralnączęść procesu dydaktycznowychowawczego.Dopiero w połączeniu z pracą domową lekcja szkolnatworzy pełną jednostkę procesu nauczania.

Nauczyciel powinien być konsekwentny wzadawaniu prac domowych i ich sprawdzaniu. Tylkow taki sposób można zmotywować uczniów do ichodrabiania.

1. B. Chrząstowska (red.). Kompetencjeszkolnego polonisty, cz. I i II, Warszawa 1995, 1997.

2. M. Dudzik, T. Nowakowa. Dydaktyka językapolskiego – przedmiotu nauczania szkolnego,Wrocław 1987.

3. M. Dudzik (red.). Kształcenie językowe wszkole, Wrocław 1981 – 1996, t. I – IX.

4. Dyduchowi. Metody kształcenia sprawnościjęzykowej uczniów, Kraków 1988.

5. M. Jaworski. Zarys dziejów metodyki naukio języku polskim, [w:] idem, Metodyka nauki ojęzyku polskim, Warszawa 1991, S. 8 – 27.

6. W kręgu edukacji, języka i kultury. Księgadedykowana Profesor Barbarze Myrdzik, Lublin2010.

7. H. Kurczab. W kręgu integracji. Zarysproblematyki, [w:] Zeszyty Naukowe UniwersytetuRzeszowskiego. Seria filologiczna, Dydaktyka 1,pod red. H. Kurczaba, J. Pasterskiej, Rzeszów2002, S. 9 – 28.

8. M. Kwiatkowska-Ratajczak. Metodykakonkretu. O wybranych problemach zawodowegokształcenia nauczycieli polonistów, Poznań 2002.

9. M. Nagajowa. ABC nauki języka polskiego,Warszawa 1995.

10. W. Okoń. Wprowadzenie do dydaktykiogólnej, Warszawa 1998. Stąd: zasadykształcenia, problemowe nauczanie-uczenie się,metody, środki dydaktyczne.

11. H. Sędziak (red.). Z problematykikształcenia językowego, t. II Składnia – teoria apraktyka szkolna i akademicka, Białystok 2002.

12. M. Taraszkiewicz. Jak uczyć lepiej?,Warszawa 2000.

13. Z. Uryga. Funkcje dydaktyki literatury ijęzyka w studiach polonistycznych, [w:]Dydaktyka literatury i języka w kształceniunauczycieli, pod red. Z. Urygi, Kraków 1991,S. 11 – 45.

14. T. Zgółka. Kształtowanie świadomościjęzykowej i językoznawczej w nauczaniu językapolskiego, [w:] Wiedza o literaturze i edukacja,pod red. T. Michałowskiej, Z. Golińskiego iZ. Jarosińskiego, Warszawa 1996, S. 876 – 888.



26

Постановка завдання. Процесінтелектуального виховання студентівгуманітарних спеціальностей (як і

фахівців іншого спрямування) вимагаєцілеспрямованого підпорядкування освітньогопроцессу цілям, проблемам, нормам, вимогам,правилам, тобто змісту науководослідницькоїдіяльності як головного фактору формуваннякомпетеностей майбутнього фахівця таефективний засіб забезпезпечення якості освіти.

Аналіз наукових джерел. Питання науководослідницької діяльності у класичному розумінніуявлень про науку, її структуру та функції вивчалиІ. Кант, П. Лаплас, В. Вернадський, А. Аверяновта інші. Статистичні та динамічні характеристикинаукової теорії досліджували Є. Мамчур, А. Монінта інші Науковці К. АбульхановаСлавська,Д. Богоявленська, М. Матюшкін досліджувализв’язок творчості та активності пізнанняособистості; Л. Виготський, А. Леонтьєв,А. Петровський, С. Рубінштейн аналізувалипсихологічні прояви особистості та їїсамореалізацію під час творчої діяльності.Питання соціалізації та культури особистості

вивчали науковці А. Адлер, Д. Зиглер, В. Зінченко,В. Кудрявцев, В. Сдлободчиков, В. Франкл та інші.Проблеми розвитку навчальнодослідницькоїдіяльності і науководослідницької діяльностістудентів аналізували вчені О. Абдуліна,О. Адаменко, О. Вілкова, О. Дубанесюк,І. Карасьова, О. Крушельницька, Н. Кузьміна,О. Мороз, Н. Рогальська, В. Сластьонін та інші.Питання організації науководослідницькоїдіяльності у вищій школі досліджують вченіЛ . Га вр илю к , Л . З еленсь ка , Г. Кл ован ,Н . Пузирьова, Н. Сидорчук, І. Степанець,О. Микитюк, О. Тарасенко та інші.

Викладення основного матеріалу.Науководослідницька діяльність у сучасномусуспільстві є надзвичайно важливою складовоюдіяльності вищого навчального закладу таключовим фактором формування особистості.Саме особистість, якісно сформована під впливомкомплексної науководослідницької діяльності,забезпечує розвиток економіки, збагачує культуру,формує інтелектуальний потенціал країни.

Оволодіння дослідницькими вміннями,методами наукового пізнання, опрацювання

УДК 371.134 – 057.875:81’243

Інна Ромащенко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мовАкадемії муніципального управління, м. Київ

ЗМІСТ ТА ФУНКЦІЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГУМАНІТАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

У статті проаналізовано зміст та функції науково-дослідницької діяльності студентів як важливоїскладової освітнього процесу. Автором досліджено вплив науково-дослідницької діяльності на формуванняособистості студента.

Ключові слова: науково-дослідницька діяльність, зміст, функції, складові компоненти, особистість.

Рис. 2. Табл. 2. Літ. 16.

Инна Ромащенко, кандидат педагогических наук, доцент кафедры иностранных языковАкадемии муниципального управления, г. Киев

СОДЕРЖАНИЕ И ФУНКЦИИ НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИБУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ ГУМАНИТАРНЫХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ

В статье проанализировано содержание и функции научно-исследовательской деятельностистудентов как важной составляющей образовательного процесса. Автором исследовано влияние научно-исследовательской деятельности на формирование личности студента.

Ключевые слова: научно-исследовательская деятельность, содержание, функции, компоненты, личность.

Inna Romashchenko, Ph.D. (Pedagogic) Docent of Foreign Languages DepartmentAcademy of Municipal Administration, Kyiv

CONTENT AND FUNCTION OF SCIENTIFIC RESEARCH ACTIVITY OF FUTURESPECIALISTS OF HUMANITIES

The content and functions of students’ scientific research are analezed in the аrticle. It is considered as themain component of education. The author proved the scientific research influence on students personality.

Keywords: scientific research activity, content, functions, components, personality.


© І. Ромащенко, 2014

27 Молодь і ринок №4 (111), 2014

наукових джерел забезпечують основу самостійнихнаукових досліджень: реферування наукових видань,написання курсових і дипломних робіт тощо. Науководослідницька діяльність студентів гуманітарнихфакультетів під час навчання у вищій школі трактуєтьсявченими [1, 2, 4 та інші] як необхідна умова соціалізаціїта професійної самореалізації молоді. Така діяльністьмотивує до активного пошуку нових знань тавикористання їх для вирішення актуальних соціальнихта гуманітарних проблем.

Науководослідницька діяльність це:: фундаментальні наукові дослідження, мета

яких в отриманні нових знань; прикладні наукові дослідження, які спрямовані

на застосування нових знань для досягненняпрактичних завдань;

експериментальні розробки на основі знань,набутих під час проведення наукових дослідженьта практичного досвіду, що забезпечуютьзбереження життя та здоров’я людини, створеннянових матеріалів, процесів, послуг, комплексів, системта методів подальшого вдосконалення [4, 14].

Вчена О. Рогозіна підкреслює, що науководослідницька діяльність студентів має носитисистемний характер [15].

Під час дослідницької діяльності студентивирішують наукові та навчальні проблеми, якімають певні особливості. Розглянемо головні ізних у таблиці 1.

Із наведеної таблиці 1 видно, що навчальні інаукові проблеми відрізняються рівнем новизни,методами розв’язання протиріч, вирішеннямдослідницьких проблем. Науковий результат маєсуспільно значимий результат, обєктивнодостовірний, отриманий в результаті теоретичноговивчення проблеми. Навчальна проблема маєсуб’єктивний характер і має значення для одногочи групи студентів [5, 7].

Таким чином, існує значна різниця міжпоняттями навчальнодослідницької та науководослідницької діяльністі. Результатом навчальнодослідницької діяльності є розв’язання студентамизадач уже відомими науці способами підкерівництвом викладача або самостійно.


Таблиця 1. Головні відмінності навчальних і наукових проблем дослідницької діяльності студентів

Ознаки для порівняння

Наукова проблема Навчальна проблема

Новизна Передбачає відкриття знань, невідомих в науці

Передбачає відкриття знань, які невідомі одному студенту або групі студентів

Існування протиріччя

Протиріччя між відомими в науці теоріями, законами і новими фактами

Протиріччя між існуючими та необхідними для вирішення навчальної проблеми знаннями

Характер протиріччя

Об’єктивний або суб’єктивний Суб’єктивний

Методи вирішення протиріччя

Емпіричні (спостереження, експеримент, моделювання тощо) і теоретичне узагальнення отриманих результатами

Переважно емпіричні (спостереження, досвід), а також робота з науковими та навчальними джерелами літературою

Умови вирішення проблеми

Теоретичне обґрунтування протиріччя, знання теор ії, принципів та законів науки, оволодіння навичками експериментальної роботи

Емпіричне вирішення протиріччя, часткове його теоретичне обґрунтування, спроби оволодіння дослідницькими вміннями

Підґрунтя для висунення гіпотези

і шляхи її доведення

Обґрунтовується і вирішуються за результатами емпіричних та теоретичних досліджень та формальнологічним підходом

Як правило, все обґрунтовується і вирішується за результатами проведених спостережень

Результати перевірки гіпотези

Отримання об’єктивних знань, співвідношення його з існуючими науковими теоріями, принципами і законами

Отримання результату усвідомлення студентами існування наукових теорій

28

Науководослідницька діяльність здійснюєтьсясамостійно і спрямована на зясування об’єктивноіснуючих закономірностей та процесів. Науководослідницька діяльність має об’єктивнийхарактер, передбачуваний розвиток процесів,певна послідовність подій, теоретичнеузагальнення отриманих результатів дослідження,різноманітність форм представлення результатівдослідницької роботи.

На переконання вченого А.H. Леонтьева [8]науководослідницька діяльність студентівповинна відповідати таким етапам:

Головні складові науководослідницької

діяльності за визначенням Л. Гаврилюк [3] наданона рис. 2

На підставі аналізу наукових джерел надамовизначення зазначених структурних компонентів.

Мотив (фр. motif, від лат. moveo – рухаю) –внутрішня спонукальна сила, що забезпечуєінтерес особистості до пізнавальної діяльності,активізує розумові зусилля. [12]. Мотиваціятрактується як джерело активності і системастимулів [13]. Соціальнопізнавальні тапрофесійноціннісні мотиви [9, 10] ініціюють нелише пізнавальні потреби, але і мету, інтереси,прагнення, ідеали, які сприяють активізації


ТЕОРЕТИЧНИЙ

Вибір теми

Дослідження Формулювання проблеми

Вивчення наукових джерел

Уточнення проблеми

Визначення мети

Вибір об’єкту та проблеми дослідження

Формулювання гіпотези

ПІДГОТОВЧИЙ

Складання плану

експерименту Вибір методики та

методів експериментального

дослідження

Формування вибірки досліджуваних

Проведення пілотного дослідження

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ

Підбір

інструментарію Інструктаж та мотивація

досліджуваних Протоколювання ходу

експерименту Проведення бесіди після

проведення експерименту

ІНТЕРПРЕТАЦІЙНИЙ

Аналіз

експериментальних даних

Статистична перевірка результату

Формулювання висновку про підтвердження або заперечення гіпотези

Підготовка наукового звіту

Рис 1. Основні етапи наукового дослідження


29 Молодь і ринок №4 (111), 2014

творчого характеру і зумовлюють шляхи втіленнянауководослідницької діяльності.

Мета науководослідницької діяльності полягаєв оволодінні різними науковометодичнимипідходами і сучасними дослідницькими методаминаукового пізнання та вирішення навчальних інаукових завдань. Усвідомлення студентами метисприяє самостійному пошуку раціональних шляхівдосягнення результату. Головна мета всіх видівнаукової діяльності – отримання і застосуваннянових наукових знань на користь суспільства [6].

Об’єкт – фрагмент матеріальної чи духовноїдійсності, який досліджується.

Предмет – сукупність властивостей об’єкта.Предметом науководослідницької діяльності є

наукові дослідження в певній галузі науки, застосуваннярезультатів яких має практичне значення дляоб’єктивного вирішення протиріч або проблем.

Спосіб здійснення науководослідницькоїдіяльності студентів під час навчального процесуу вищій школі передбачає проведення досліджень,спрямованих на вирішення різних наукових танавчальних завдань шляхом виконання певнихекспериментальних досліджень, які забезпечатьякісне досягнення результату. Тобто, цепослідовність дій відповідно до логіки науковогодослідження.

До засобів науководослідницької діяльностістудентів належить особистий досвід, високийрівень знань, технічне обладнання, науковалітература, інформаційні та комп’ютерні програми,інтернет тощо.

Здійснення науководослідницької діяльностівимагає від студентів певних знань, умінь,навичок, емоційновольових зусиль, здібностей.Вчений Богословський [2, 11] визначає основнікомпоненти змісту науководослідницькоїдіяльності: (таблиця 2).

Підготовка студентів до науководослідницькоїдіяльності вимагає послідовного і ґрунтовногооволодіння ними усіма складовими цієї діяльності:вміння усвідомлювати проблему, висуватигіпотезу, аргументовано її доводити, самостійнопрацювати з науковими джерелами, виступати здоповідями, повідомленнями, рефератами. Уподальшому студент має навчитися методамнаукового дослідження, моделювання, аналізуотриманих результатів, практична реалізаціязавдань дослідницької діяльності. Результатом цієїдіяльності має бути сформоване ставлення донауки як до головного засобу діагностики тавласної самореалізації і самовдосконалення напідставі сформованого світогляду, практичноїспрямованості самостійної роботи з широким

МОТИВ МЕТА ОБ’ЄКТ ПРЕДМЕТ

СПОСІБ ЗАСОБИ РЕЗУЛЬТАТ

Рис 2. Структурні елементи науково-дослідницької діяльності

в навчальному процесі студентів


Таблиця 2 Складові компоненти науково-дослідницької діяльності студентів

Назва компоненту

Зміст

змістовий система загальноосвітніх і спеціальних (професійних) знань, світоглядні, методологічні, професійні знання

діяльнісний первинні уміння і навички планування дослідницької діяльності; планування і постановка екперименту, отримання експериментальних даних, проведення системного аналізу і статистична обробка отриманих результатів; правильного короткого викладу змісту і результатів здійснюваної дослідницької роботи в письмовій та усній формах; самоконтролю та регулювання дослідницької роботи.

мотиваційновольовий мотиваційна спрямованість, зацікавленість у вивченні поставлених проблем, пошук шляхів їх вирішення. Наполегливість, терпіння, витримка, вміння доводити справу до кінця

інформаційний застосування засобів нових інформаційних технологій, що забезпечують ефективність дослідницької діяльності студентів

світоглядний формування поглядів, принципів, ідеалів, уявлень, які формують світогляд майбутніх спеціалістів. Виховання поважного ставлення до природи, науки, світу техніки тощо

30

використанням інформаційних технологій тастатистичноматематичних методів обробкиотриманих результатів.

Таким чином, науководослідницька роботастворює умови для реалізації і розвитку творчихзусиль особистості студента.

До організаційних форм науководослідницькоїдіяльності студентів належать:

виконання індивідуальних завдань під часвиробничої практики;

лабораторні роботи з елементами науковогодослідження;

підготовка та захист курсових та дипломнихрабіт, дипломних проектів,

наукові студентські спілки; лекторські групи; участь в розробці тем науководослідницької

роботи; на кафедрі; участь у наукових конференціях різних рівнів.У той же час варто зазначити, що існуюча

система науководослідницької діяльності маєбути удосконалена в питанні запровадження чіткоїсистемної програми залучення студентів додиференційованих наукових досліджень увідповідності до уже сформованих знань, умінь інавичок з метою більш глибокого розкриттятворчого потенціалу особистості та реалізаціїпрофесійних компетентостей.

Висновок. Таким чином, науководослідницька діяльність студентів трактуєтьсявченими як пошукова діяльність науковогохарактеру, яка пояснює явища, процеси, факти тазабезпечує формування компетентного фахівця.Результати науководослідницької діяльностівикористовуються для задоволення реальнихпотреб особистості та суспільства.

1. Акатьєв А.П. Механізм активації науково-дослідницької роботи студентів / А.П. Акатьєв //Аналітичні огляди основних напряміврозвитку вищої освіти: Оглядова інформація.– НДДВО. – 2005. – № 6. – С. 1 – 37.

2. Богословський В.І. Науковий супровідосвітнього процесу в педагогічномууніверситеті: Методологічні характеристики/ В.И. Богословський. – Монографія. – СПб.:Вид-во РДПУ ім. А. Герцена, 2000. – 142 с.

3. Гаврилюк Л.В. Формування готовності

студентів ВТНЗ до науково-дослідної роботизасобами іноземної мови / Л.В. Гаврилюк //Вісник ХНУ: Викладання мов у вищихнавчальних закладах освіти. – 2010. – Випуск16. – С. 57 – 62.

4. Загвязинський В.І. Методологія і методип с и х о л о го - п е д а г о г і ч н и х д о с л і д ж е нь /В.І. Загвязинський. – М., 2001. – 208 с.

5. Іванов Г.А. Інтегративні основи организаціїнауково-дослідницької д іяльності учнів /Г.А. Іванов // Педагогічні технології. – 2006. –№1. – С. 22 – 28.

6. Короткий філософський словник / Під ред.А.П. Алексеєва. – М.: Проспект, 2004. – 496 с.

7. Кудрявцев Т.В. Проблемне навчання:витоки, сутність, перспективи / Кудрявцев Т.В.,– М.: Знання, 1991. – 80 с.

8. Леонтьєв А.Н. Діяльність. Свідомість.Особистість / А.Н. Леонтьєв. – М: Політвидав,1975. – 302 с.

9. Мараш Я.Н. Студентський науково-дослідницький гурток / Я.Н. Мараш – 2-е вид.випр. та доп. – Мінськ, 1989. – 85 с

10. Ніколаеєа А.В. Проектно-дослідницькадіяльність як фактор професійно-особистісного розвитку медпрацівниківдошкільних закладів в післядипломній освіті:дис.… канд. пед. наук. – СПб., 2003. – 224 с.

11. Організація і зміст науково-дослідницькоїроботи студентів педагогічних вузів;методичний посібник / Під ред. В.І. Богословського.– СПб., 1999. – 87 с.

12. Педагогіка вищої школи. / Під ред.Кузьмінського А.І. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

1 3 . П с и х о л о г ія ; Сл о в ни к / П і д р е д .А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. – М.:Політвидав, 1990. – 494 с.

14. Радянський енциклопедичний словник /Гол. ред. М. Прохоров. – 3-є вид. – М: Рад.енциклопедія, 1985. – 1600 с.

15. Рогозіна О.В. Формування дослідницькихумінь майбутніх учителів трудового навчання:дис. … канд. пед. наук: 13.00.02/ О.В. Рогозіна.– К., 2007. – 215 с.

16. Якунін В.А. Психологія управліннянавчально-пізнавальною діяльністю студентів:навч. посібник / В.А. Якунін, – Л.: ЛДУ, 1986. –43 с.




31 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Постановка проблеми. Відображеннязмісту навчальних дисциплін унавчальних планах, програмах,

підручниках, посібниках спонукає передовсім дореформування таких змістових характеристик, яккількість та якість пропонованої студентамінформації, її зорієнтованість на майбутню фаховудіяльність. Звісно, при цьому слід враховуватидосвід ВНЗ щодо поліпшення цієї підготовки танеобхідність забезпечення якісної освітивпродовж усього життя.

Проектування навчальною літературою зміступедагогічних дисциплін, який включає, окрімінформативного, ще й діяльнісного компонента,

передбачає також і його відображення, томуякісний підручник чи посібник з навчальноїдисципліни, у т. ч. педагогічної, представленийпроблемними завданнями та задачами (щомістять проблеми).

Аналіз досягнень з проблеми. Теоретичнеобґрунтування важливих модернізаційних процесівв українській освіті, що виражаються у змістіпідготовки студентів у сучасних ВНЗ України,відображені у працях А. Алексюка, А. Бойко [1],О. Вишневського [2], В. Євдокимова, О. Сухомлинської[8] та ін. На необхідність якісної освіти впродовжусього життя вказують С. Ніколаєнко,В. Кремень, які обґрунтовують сутність

УДК 378.31 (447)

Ольга Кобрій, кандидат педагогічних наук,професор кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти


ПРОЕКТУВАННЯ ЗМІСТУ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІННАВЧАЛЬНОЮ ЛІТЕРАТУРОЮ У СУЧАСНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИУ статті розкрито уявлення про проектування змісту педагогічних дисциплін у сучасних ВНЗ України

навчальними підручниками та посібниками стосовно обсягу та якості пропонованої інформації,зорієнтованості на розвиток і виховання. Обґрунтовано відображення цим змістом його аксіологічного тадіяльнісного компонентів, репрезентованих проблемними завданнями, задачами.

Ключові слова: проектування змісту педагогічних дисциплін, ВНЗ України, навчальні підручники,навчальні посібники, аксіологічний та діяльнісний компоненти.

Літ. 10.

Ольга Кобрий, кандидат педагогических наук,профессор кафедры общей педагогики и дошкольного образования


ПРОЕКТИРОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ДИСЦИПЛИН УЧЕБНОЙЛИТЕРАТУРОЙ В СОВРЕМЕННЫХ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ УКРАИНЫ

В статье раскрыто представление о проектировании содержания педагогических дисциплин всовременных вузах Украины учебными пособиями и пособиями относительно объема и качества предлагаемойинформации, ориентированности на развитие и воспитание. Обоснованно отображения этим содержаниемего аксиологического и деятельностного компонентов, представленных проблемными заданиями, задачами.

Ключевые слова: проектирование содержания педагогических дисциплин, ВУЗ Украины, учебники,

учебные пособия, аксиологический и деятельностный компоненты.

Olga Kobriy, Ph.D. (Pedagogic) Prof. ofGeneral Pedagogic and Pre-school Education Department


DESIGNING THE CONTENT OF PEDAGOGICAL SUBJECTS IN MODERNUNIVERSITIES OF UKRAINE BY MEANS OF EDUCATIONAL LITERATUREThe article renders the idea of designing educational content in modern universities of Ukraine by means of

textbooks, as to the quantity and quality of information provided, their focus on the development and education. Theauthor grounded the reflection of axiological and activity components in this content, that are presented byproblematic tasks.

Keywords: designing the content of pedagogical disciplines, universities of Ukraine, textbooks, teachingaids, axiological and activity components.

ПРОЕКТУВАННЯ ЗМІСТУ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІННАВЧАЛЬНОЮ ЛІТЕРАТУРОЮ У СУЧАСНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

© О. Кобрій, 2014

32

переорієнтації на проблемнодіяльнісний (а неінформаційний) тип освіти [6, 21]. Особистіснозорієнтований підхід у навчанні і вихованніособистості розкриває І. Бех; модульну структурузмісту навчальних предметів і відповіднупобудову підручника захищає А. Фурман [10, 179– 180]; на забезпеченні діяльнісного характерузмісту сучасного навчальновиховного процесунаголошує О. Вишневський [2], однаккомплексного дослідження проектуваннянавчальною літературою змісту навчання івиховання студентів, зорієнтованого назабезпечення як інформативного, так ідіяльнісного компонентів у вивченні педагогічнихдисциплін у ВНЗ не проводилося.

Виходячи з вищевикладеного, метою статтіє розкриття сутності уявлень про проектуваннязмісту педагогічних дисциплін навчальнимипідручниками та посібниками стосовнопропонованої інформації, зорієнтованості на творчудіяльність та виявлення способів відображенняцим змістом його аксіологічного та діяльнісногокомпонентів.

Основний матеріал дослідження.Використовуючи моделювання при вивченніпедагогічних явищ і процесів В. Гриньовою,Н. Кузьміною [7] та ін., його загальні ознаки(наявність у системі єдиного цілого компонентів,істотних зв’язків між частинами цілого та зв’язківіз середовищем, що забезпечують зміни в системі[7, 3]), спробуємо дослідити проектування такихявищ сучасною навчальною літературою.Водночас намагатимемося виявити представленістьу ній різнокомпонентної структури зміступедагогічних дисциплін, а порівняльний аналізцього змісту у підручниках і посібниках сприятимевиявленню динаміки їх вивчення студентами.

Оскільки основними структурними компонентамизмісту педагогічних дисциплін вважатимемоінформативний (сукупність знань, умінь, навичокстудента), аксіологічний (наявність цінніснихорієнтацій, відповідного спрямування інформації,яка б стимулювала формування ставлення до неїу вигляді уявлень, поглядів, переконань, суджень,ідеалів тощо) та діяльніснотворчий(технологічний), то очевидна відповідність такогоструктурування змісту педагогічних дисциплінуявленням про трьохлінійність навчальновиховного процесу (який передбачає лінії навчання,виховання і розвитку). Нарощуванняаксіологічного, тобто ціннісного ставленнястудентів до всього оточення, та діяльніснотворчого елементів змісту, зменшення у ньомучастки інформації чи її перерозподіл у зв’язку зізміною курсів і приналежності певного матеріалу

до іншого предмету, раціоналізація інформаціїтощо розглядатиметься як основа оновленнязмісту навчальних дисциплін.

В рамках гуманітарної педагогічної парадигмиголовною характеристикою освітніх явищ іпроцесів є формування не самих знань і вмінь, алюдини як суб’єкта самопізнання і самотворення,шо ще раз доводить пріоритетність педагогіки вінтеграції людинознавчих наук та необхідність їївикладання в усіх типах ВНЗ, які досліджуютьвзаємодію людей. Досліджені особливостівідображення структурних компонентів зміступедагогічних дисциплін у підручниках, посібникахдля студентів педагогічних і непедагогічнихспеціальностей вітчизняних ВНЗ пов’язані зуніфікацією цього змісту для всіх фахівців тастворенням універсального посібника зпедагогіки. Адже маємо єдині орієнтири, принципипедагогічного процесу, наскрізні теми (розділи),що сприяють поліпшенню педагогічної підготовкистудентів (наочну демонстрацію таких наскрізнихтем у вивченні педагогіки усіма студентамиспостерігаємо у посібнику [5]).

Підручники і посібники з педагогіки уникаютьвисвітлення філософських питань і теоріїрозвивального навчання (Н. Волкової, І. Зайченка,Б. Лихачова та ін.). Вони відображають традиційніуявлення про його структуру та розкривають восновному загальні основи педагогіки, дидактикуй теорію виховання, а особливості розвиткупропонують засвоїти лише однією темою.Зауважимо, що посібник із сучасної українськоїпедагогіки О. Вишневського [2] має оригінальнуструктуру, містить нову філософію освіти і теоріюрозвитку; він чітко виокремлює питання, якірозкриваються у теоретичному курсі педагогіки,а також ті, що розглядатимуться в методиціпозаурочної діяльності. Тому тут відсутнійматеріал щодо діяльності класного керівника йаналіз різних форм позаурочної діяльності.Зауважимо, що взявши за основу запропоновануО. Вишневським систему цінностей, деякіфілософські питання стосовно теорії вихованнярозглядає М. Фіцула [9].

Підручники з педагогіки, видані на початкуХХІ ст., містять завдання для самостійної роботи,виконання яких передбачає творчу роботустудентів. Часто виділяються окремо завданнядля самопідготовки чи самоконтролю (наприклад,у підручнику А. Кузьмінського та В. Омеляненка“Педагогіка”). Крім них, основою для творчоїроботи на заняттях слугують також вміщені упідручниках схеми, таблиці, моделі зв’язків міжфактами та явищами. Творчі завдання включенітакож у навчальні посібники для студентів



33 Молодь і ринок №4 (111), 2014

непедагогічних спеціальностей (наприклад,О. Кобрій [5]).

Аби уникнути повторень у “Методиціпозаурочної діяльності”, теми про роботу класногокерівника, форми позаурочної, позакласної тапозашкільної роботи, методи виховання (ці темиможуть вивчатися у теоретичних основахпедагогіки лише оглядово, акцентуючи увагустудентів на характеристиці понять та аналізівзаємозв’язків між ними) тощо, як правило, втеоретичному курсі не включають. Водночас такізауваження не дійсні, якщо курс педагогікивважати інтегрованим. У цьому розумінніпосібник з методики позаурочної діяльностіО. Кобрій і М. Чепіль [4] не містить тем, якіналежать теоретичним основам педагогіки.

Посібники, які проектують зміст методикипозаурочної діяльності, позашкільної роботи(С. Карпенчук – “Теорія і методика виховання”[3], О. Кобрій і М. Чепіль – “Методика позаурочноїдіяльності” [4], Т. Сущенко – “Позашкільнапедагогіка” та ін.), є істотним доповненням допрактичних аспектів виховання, оскільки містятьзапитання і завдання не лише репродуктивного, ай пошуковотворчого характеру до пропонованихтем. Це вказує на наявність репрезентованогоними діяльніснотворчого компонента.

Рівень методики виховної роботипредставляють також розробки із соціальноїпедагогіки, етнопедагогіки, превентивноїпедагогіки, педагогіки управління, реабілітаційної,порівняльної, корекційної педагогіки тощо. Аджетеорія виховання єдина, а умови та особливостіорганізації виховного процесу – різні.Зорієнтованість на реалізацію теоретичних питаньу практиці навчальних закладів характерна длянавчальних посібників П. Щербаня “Прикладнапедагогіка”, І. Прокопенка “Педагогічнітехнології”, М. Чепіль і Н. Дудник “Педагогічнітехнології”, інтерактивного підручникаІ. Підласого “Практична педагогіка або тритехнології” для педагогів ринкової системи освітита ін. Тут ідеться про використання інформаційнихтехнологій, інтерактивного навчання,гуманістичну спрямованість освітніх інновацій,розкриваються технології розвивального навчання,організації групової діяльності, методу проектів,а також про предметні, галузеві, локальні імодульні педагогічні технології. Завершальниметапом вивчення студентами педагогічнихдисциплін у ВНЗ є курс “Основи педагогічноїмайстерності”, який розкриває зміст педагогічноїдіяльності викладача (вчителя), умови та засадиформування педагогічної техніки, розвиткупедагогічних здібностей, умінь та навичок.

На наше глибоке переконання, методикапозаурочної діяльності має втілювати діяльніснийпідхід до організації педагогічного процесу. Томуцентральне місце в цьому курсі повинні займатианаліз методів виховання та самовиховання татехнології виховного заходу і різних форм зкожного виду діяльності (організаційнообслуговуючої, навчальнопізнавальної, художньотворчої, спортивнооздоровчої, доброчинної,громадськопатріотичної, відпочинкової).

Така педагогічна дисципліна, як історіяпедагогіки, завдячує своїм сучаснимтрактуванням педагогічної думки дослідниківнасамперед педагогам В. Кравцю,М. Левківському, О. Любару, М. Стельмаховичу,Д. Федоренку, Б. Ступарикові та ін. Зміст історіїпедагогіки збагатився завдяки публікаціїрізноманітних навчальних посібників (М. Чепіль іА. Федорович), а також педагогіки, які вміщалирозділ, присвячений історії дисципліни, –Н. Волковій, М. Фіцулі [9], І. Богдановій, І. Бужиніта ін.

Аналіз обсягу та якості пропонованоїінформації, зорієнтованості на творчу діяльністьпротягом другої половини ХХ – початку ХХІ ст.потребує врахування досвіду ВНЗ щодополіпшення фахової підготовки студентів. Звідсиважливість проектування змісту педагогічнихдисциплін навчальною літературою є найкращимспособом відображення усіх таких перетворень.Послідовність вивчення педагогічних тем вказуєна практичну значущість змісту педагогічнихдисциплін у підготовці фахівця.

Якщо зміст педагогічних дисциплінрепрезентується навчальними програмами,підручниками, посібниками тощо, то ці засобиповинні засвідчити їхню відповідність вимогамщодо професійнопедагогічної підготовкистудентів і перспективам на майбутнє, і відтакмають ураховувати запити практики (хочнасправді мало відповідають цим вимогам). Так,відомо, що з 2007/08 навчального рокустудентами вищих педагогічних навчальнихзакладів України починають вивчатися “Основикорекційної педагогіки” як нормативний курс.Уведення ж державних стандартів щодопідготовки фахівців у ВНЗ України (2004) таврахування ідей Болонського процесу дозволилипровести істотні зміни у змісті педагогічнихдисциплін, які стосувалися головним чиномзапровадження кредитномодульної системинавчання, відведення значної кількості годин насамостійну роботу студентів та якісного їїзабезпечення.

Висновки. Підручники і посібники, у яких


34

відображається оновлений зміст навчальнихдисциплін, у т. ч. педагогічних, сьогодні не можутьвиконувати лише роль інформатизації, а повиннівідповідати новим підходам до навчання івиховання, сучасному педагогічному мисленню,демократичній структурі навчальновиховногопроцесу, а найголовніше – включати діяльніснийкомпонент змісту освіти. Відтак важливостворити універсальні посібники з педагогіки,якими користуватимуться у будьякомунавчальному закладі, у сім’ї, на підприємствітощо, уніфікувати зміст усіх розділівуніверсального посібника з педагогіки. Такоюспробою, звісно, є сучасні посібники з педагогіки(які вміщають розділи з історії педагогіки,управління навчальними закладами тапедмайстерності), що забезпечують відповідніорієнтири у навчанні на різнобічний розвитокособистості, відповідність змісту педагогічнихдисциплін запитам практики, подоланняуспадкованих стереотипів його побудови, якістьосвіти тощо.

Перспективами дослідження є виявленняпедагогічного інструментарію реалізації змістунавчальних дисциплін відповідно до умов навчаннята виховання студентів непедагогічнихспеціальностей.

1. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання:шляхи реалізації (Підготовка вчителя доформування виховуючих відносин з учнями):навч.-метод. посіб. / Алла Микитівна Бойко.– К.: ІЗМН, 1996. – 232 с.

2. Вишневський О. Теоретичні основисучасної української педагогіки: посіб. [длястуд. вищ. навч. закл.] / Омелян Вишневський.– 2-е вид., доопрац. і доп. – Дрогобич: Коло,2006. – 608 с.

3. Карпенчук С.Г. Теорія і методикавиховання: навч. посіб. / Світлана ГригорівнаКарпенчук, – К.: Вища школа, 1997. – 304 с.

4. Кобрій О.М. Методика позаурочноїдіяльності: навч. посіб. / Ольга МиколаївнаКобрій, Марія Миронівна Чепіль. – Дрогобич:Коло, 1999. – 150 с.

5. Кобрій О. Основи педагогіки: курс лекцій[для студ. непед. спец.] / Ольга Кобрій. –Дрогобич: Коло, 2004. – 263 с.

6. Кремень В. Освіта і наука України:шляхи модернізації (Факти, роздуми,перспективи) / Василь. Кремень. – К.:Грамота, 2003. – 216 с.

7. Кузьмина Н.В. Очерки психологии трудаучителя / Нина Васильевна Кузьмина. –Ленинград: ЛГУ, 1967. – 183 с.

8. Сухомлинська О.В. Концептуальні засадирозвитку історико-педагогічної науки вУкраїні // Шлях освіти. – 1999. – № 1. – С. 41– 45.

9. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. [длястуд. вищ. пед. закл. освіти] / МихайлоМиколайович Фіцула. – К.: Видавничий центр“Академія”, 2002. – 528 с.

10. Фурман А. Теорія і практика розвивальногопідручника: монографія / Анатолій Фурман. –Тернопіль: Економічна думка, 2004. – 288 с.



7 Квітня 2014 року Благовіщення

Мотивом свята служать євангельські розповіді про добру звістку (благовіщення) діві Марії від Архангела Гавриїла про те, що вона народить Сина Божого, зачатого Духом Святим.


35 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Постановка проблеми. Диференційованийпідхід (ДП) у навчанні, ключовою позицієюякого є врахування типологічних

психологічних особливостей учнівськогоконтингенту є одним з необхідних проявівособистісної орієнтації навчальновиховногопроцесу у загальноосвітніх навчальних закладахдержави (ЗНЗ).

Методичнокоректна реалізація зазначеногопідходу уможливлюється завдяки організаціїпідготовки відповідного спрямування під час

професійного навчання майбутніх педагогів. Такапідготовка потребує достатнього науковометодичного забезпечення. Вона має бутинаскрізною, тобто, не обмежуватись введеннямтематичного спецкурсу у контекст професійноїпідготовки майбутніх вчителів, а й послідовнореалізовуватись у ході вивчення студентамидисциплін професійного спрямування, зокрема,дисциплін педагогічного та методичного циклів.Лише за умови послідовної та цілеспрямованоїінтеграції змістових та процесуальних аспектів

УДК 371.132:009

Ольга Гуманкова, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри англійської мови з методики викладання в дошкільній та початковій освіті

Житомирського державного університету імені Івана Франка

РЕАЛІЗАЦІЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ У КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН ДО ЗДІЙСНЕННЯ

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ У НАВЧАННІУ статті актуалізується проблема необхідності реалізації міжпредметних зв’язків дисциплін

педагогічного та методичного циклів у контексті підготовки майбутніх учителів-гуманітаріїв до здійсненнядиференційованого підходу у навчанні. Автор розкриває практичні аспекти інтеграції досліджуваноїпідготовки у хід занять предметів професійного блоку дисциплін.

Ключові слова: міжпредметні зв’язки, педагогічні дисципліни, методичні дисципліни, підготовка доздійснення диференційованого підходу у навчанні.

Літ. 5.

Ольга Гуманкова, кандидат педагогических наук,доцент кафедры английского языка по методике преподавания в дошкольном и начальном образовании

Житомирского государственного университета имени Ивана Франко

РЕАЛИЗАЦИЯ МЕЖПРЕДМЕТНЫХ СВЯЗЕЙ В КОНТЕКСТЕ ПОДГОТОВКИБУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ГУМАНИТАРНЫХ ДИСЦИПЛИН К ОСУЩЕСТВЛЕНИЮ

ДИФФЕРЕНЦИРОВАННОГО ПОДХОДА В ОБУЧЕНИИВ статье актуализируется проблема необходимости реализации межпредметных связей дисциплин

педагогического и методического циклов в контексте подготовки будущих учителей-гуманитариев косуществлению дифференцированного подхода в обучении. Автор раскрывает практические аспектыинтеграции исследуемой подготовки в ход занятий предметов профессионального блока дисциплин.

Ключевые слова: межпредметные связи, педагогические дисциплины, методические дисциплины,

подготовка к осуществлению дифференцированного подхода в обучении.

Olga Humankova, Ph.D. (Pedagogic) Docent ofThe English Language Depattment of Teaching Methods at Pre-school and Primary School Education

Zhytomyr State University by I. Franko

THE REALIZATION OF THE INTERDISCIPLINARY CONTACTS IN THE CONTEXT OFPREPARING THE FUTURE HUMANITIES TEACHERS TO THE DIFFERENTIATED

APPROACH IMPLEMENTATIONThe article deals with the problem of the necessity of the realization of interdisciplinary contacts between

pedagogical and methodological courses in the process of the humanities teachers’ training aimed at theimplementation of the differentiated approach. The author specifies the practical aspects of the integration of thepreparation under research into the courses of the professional orientation.

Keywords: interdisciplinary links, pedagogical courses, methodological courses, the preparation to thedifferentiated approach implementation.

РЕАЛІЗАЦІЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ У КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН ДО ЗДІЙСНЕННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ У НАВЧАННІ

© О. Гуманкова, 2014

36

підготовки до здійснення ДП у навчанні у контекстпрофесійного блоку дисциплін майбутні педагогиотримують цілісне бачення підходу та здатністьйого реалізації у майбутній професійнопедагогічній діяльності.

На разі, аналіз підготовки майбутніх учителівгуманітарних дисциплін до здійснення ДП унавчанні учнів свідчить про фрагментарність танепослідовність її реалізації. Так, спостерігаєтьсятенденція до ознайомлення студентів лише зелементами рівневої диференціації навчання підчас вивчення курсу “Педагогіка”, про що свідчитьаналіз підручників, що відображають змістпрофесійної підготовки в цій сфері. Зокреманавчальних посібників Н.Є. Мойсеюк, М.М. Фіцули,В.М. Галузинького, М.Б. Євтуха, Н.П. Волкової,В.В. Япупова та інших. Лише окремі аспектипрактичної реалізації індивідуалізації тадиференціації навчання висвітлено в підручникахз методики викладання гуманітарних дисциплін,а саме “Методика викладання іноземних мов”С.Ю. Ніколаєвої, “Методика викладання історії вшколі” О. Паметун та Г. Фрейман, “Методикавикладання української мови” С.І. Дорошенко таінших.

Отже, проблема реалізації міжпредметнихзв’язків дисциплін педагогічного та методичногоциклів у контексті підготовки майбутніх учителівгуманітарних дисциплін до здійснення ДП унавчанні учнів набуває актуальності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Проблема професійнопедагогічної підготовкимайбутніх учителів розкрита: О.О. Абдулліною,О.Є. Антоновою, Є.С. Барбіною, М.В. Донченко,О.А. Дубасенюк, В.А. Мижеріковим, О.І. Піскуновим,А.І. Щербаковим, О.М. Спіріним та ін.

Проблема професійнометодичної підготовкимайбутніх учителів розглянута К.Б. Авраменко,С.Ю. Ніколаєвою, Л.В. Калініною, О.Є. Мисечко,О.І. Пометун та ін.

Питання реалізації міжпредметних зв’язківпредметів педагогічного та методичного цикліву контексті організації професійної підготовкивчителів до впровадження новітніх технологійнавчання окреслена в наукових доробках: І.М. Богданової,В.М. Єремеєвої, Є.Ю. Нікітіної, В.О. Семиченко,А.М. Старєвої, О.П. Хижної та ін.

Мета статті – привернення уваги допроблеми реалізації міжпредметних зв’язківдисциплін педагогічного та методичного циклів уконтексті організації підготовки майбутніхучителів гуманітарних дисциплін до здійснення ДПу навчанні учнів ЗНЗ.

Виклад основного матеріалу: Вважаємо,що підготовка майбутніх учителів гуманітарних

дисциплін до здійснення ДП у навчанні учнів маєздійснюватися поетапно.

Етапами такої підготовки є: орієнтувальноінформаційний, навчальнопрактичний тасамостійнотворчий. Сконцентруємо увагу напершому етапі. Саме він є зразковим дляпрактичної ілюстрації реалізації міжпредметнихзв’язків у контексті підготовки майбутніх учителівдо здійснення ДП, оскільки здійснюється у ходівивчення студентами курсів “Педагогіка” та“Методика викладання предмету спеціалізації”.

Враховуючи той факт, що експериментальненавчання здійснювалось у процесі професійноїпідготовки майбутніх учителів іноземних мов,нами було обрано професійні курси вчителівгуманітаріїв цієї спеціалізації. Загальнопедагогічнапідготовка студентів, зокрема, вивчення матеріалукурсу “Педагогіка” (розділ “Дидактика”) єосновою для подальшого засвоєння студентамиматеріалу “Шкільного курсу іноземної мови зметодикою викладання”, певні теми цих дисциплінє співзвучними. Тому, спираючись на матеріалиПрактикуму з педагогіки [4] та посібника“Методика навчання іноземних мов у середніхнавчальних закладах” [3], ми окреслили теми, уконтекст яких є можливим введення доповнень зпроблеми реалізації ДП у навчанні:

1. Зміст освіти в сучасній школі.2. Методи та засоби навчання.3. Форми організації навчання.4. Урок, як основна форма співпраці вчителя

та учнів у процесі навчання.5. Методична робота в школі.Складаючи доповнення до зазначених тем, ми

керувалися тим, що вони мають органічноінтегруватися у загальний контекст лекційних тасемінарських занять даних курсів та відбиватилогіку їх побудови. Отже, пропоновані намидоповнення імпліцитно додавалися доструктурних компонентів практичних занять курсу“Педагогіка” (розділ “Дидактика”) у виглядістислих інформаційних включень, практичнихпитань та завдань до тем занять, педагогічнихзадач відповідної орієнтації і більш ґрунтовнорозглядалися на лекційних та семінарськихзаняттях зі “Шкільного курсу іноземної мови зметодикою викладання”.

У темі “Зміст освіти в сучасній школі”особливий акцент робився на роз’ясненні значеньта сутності понять “диференціація освіти”,“диференціація змісту освіти”, “диференційованийкомпонент навчального плану”, “профілізаціяшкільної освіти”, “навчальні профілі”,“академічний профіль”, “спеціальний профіль”.Студенти ознайомлювалися з основним



37 Молодь і ринок №4 (111), 2014

напрямами диференціації освіти у державі, різнимитипами навчальних закладів, їх специфікою,основними аспектами диференціації змісту освіти,тобто отримували можливість створити чіткебачення диференціації макрорівня, яказдійснюється на рівні держави.

У ході практичних занять майбутнім учителямнадавалося завдання пошукового характеру:визначити відмінності та специфіку діяльностізагальноосвітніх навчальних закладів різних типів:шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів, колегіумів.Особлива увага приділялася розгляду питанняваріативності змісту освіти у відповіднихнавчальних закладах. Студенти, працюючи вгрупах, порівнювали навчальні програми предметуспеціалізації для різних типів навчальних закладів,встановлювали зв’язок програм з вимогамидержавного стандарту у відповідній галузі. Такожстуденти надавали пропозиції стосовно варіативноїскладової навчального плану для навчальнихзакладів свого регіону на основі йогосоціокультурних особливостей, визначенихпопередньо шляхом “мозкового штурму”.Окремого розгляду набуло питання профілізаціїстаршої школи, яке здійснювалося шляхомознайомлення студентів з відповідними освітнімидокументами. На заняттях з цієї теми студентампропонувалися педагогічні задачі відповідноїспрямованості.

Педагогічна задача №1. Учитель-початківець,помітивши, що в його класі є учні, які зацікавленіу поглибленому вивченні предмету, звернувсяза порадою до голови методичного об’єднаннястосовно складання диференційованоїпрограми для таких учнів. Голова методичногооб’єднання порадила проаналізувативідповідні програми з предмету дляспеціалізованих навчальних закладів. Чидоречною була порада? Обґрунтуйтевідповідь.

Педагогічна задача №2. До класногокерівника звернулися батьки одного з учнів,які поскаржилися, що їх син не можевизначитися з навчальним профілем. Якіпоради міг дати класний керівник батькам?

Підводячи підсумок викладеному, зазначимо,що у результаті вивчення цієї теми студентизмогли створити бачення питань диференціаціїосвіти, диференціації змісту освіти, отрималиуявлення про основи створення диференційованихнавчальних програм.

У темі “Методи та засоби навчання” увагастудентів приверталася до необхідностізастосування варіативних методів навчання зметою активізації учнів на уроках гуманітарних

дисциплін, створення умов для врахуванняіндивідуальних та типологічних особливостейучнів в процесі організації навчання. Особливийнаголос робився на актуальності використаннядіалогічних методів навчання, враховуючиспецифіку спеціалізації студентів гуманітарнихфакультетів.

На практичних заняттях студентампропонувалися пошукові, дослідницькі завдання,проблемні питання відповідної орієнтації.Наприклад, одним із завдань, яке пропонувалосястудентам, було коментування (тлумачення)вислову відомого американського педагога,психолога, автора теорії множинних інтелектівГоварда Гарднера: “Знання це кімната до якоїведуть різні двері. Завдання вчителя відчинити двері,які є найбільш зручними для його учнів” [1, 112].

Також на практичному занятті майбутнімучителям пропонувалося згадати, які методивикористовували вчителі навчального закладу,який вони закінчили (вчитель математики, вчительісторії, вчитель іноземної мови). Студенти малискласти перелік методів у вигляді таблиці, окремовиділяючи методи, притаманні для викладанняточних та гуманітарних дисциплін. Крім того,майбутні педагоги, на основі запропонованих накартках, стислих типологічних характеристикучнів з різними домінуючими типами сприйняттянавчальної інформації (аудіального, візуального,кінетичного), складали каталог методів та засобів,які дозволяють активізувати різних учнів науроках та полегшити сприйняття ними навчальноїінформації. Студентам було запропоновановизначення поняття “диференційований підхід унавчанні” та надано можливість обрати методита засоби навчання, які, на їх думку, дозволятьреалізувати цей підхід на практиці. У результатівивчення вищезазначеної теми студентиознайомилися з поняттям “диференційованийпідхід у навчанні”, дійшли висновку, що реалізаціяпідходу можлива завдяки використаннюваріативних методів та засобів навчання. Крімтого, майбутні педагоги усвідомили важливістькоректного відбору методів та засобів навчаннядля активізації різних учнів на уроках. Майбутнівчителі також отримали уявлення про методинавчання, притаманні викладанню гуманітарнихдисциплін.

Відповідні акценти також було розставлено назанятті з теми “Форми організації навчання”, різніаспекти якої розглядаються в курсі “Педагогіка”(розділ “Дидактика”) та “Шкільному курсііноземної мови з методикою викладання”.Особливий наголос робився на визначенні зміступонять “диференційоване навчання”, “форми


38

диференційованого навчання”. На занятті увигляді повідомлення була надана інформація продиференціацію навчання в сучасних ЗНЗ, шляхиорганізації внутрішньої та зовнішньої диференціаціїнавчання. У контексті вивчення теми студентампропонувалися наступні завдання:

Завдання №1. Згадайте, як здійснюваласядиференціація навчання у вашій школі.Виділіть аспекти зовнішньої диференціації тавнутрішньої. Запропонуйте можливіваріанти форм диференціації навчання,актуальні для навчального закладу, який визакінчили. Обґрунтуйте відповідь.

Завдання №2. Заповніть таблицю “Форминавчання у контексті реалізації диференціаціїна основі врахування різних типологічнихособливостей учнів”. Прокоментуйте.

У результаті вивчення цієї теми студентиконкретизували зміст понять “диференціаціянавчання”, “зовнішня та внутрішня диференціація”,“диференційоване навчання”, ознайомлювалися зшляхами реалізації зовнішньої та внутрішньоїдиференціації, окремими типологічнимособливостями учнів, які можуть стати підставоюдля організації різних форм диференціаціїнавчання.

На заняттях з теми “Урок як основна формаспівпраці вчителя та учнів у процесі навчання”увага студентів приверталася до можливостейорганізації диференційованого навчання вчителемгуманітарних дисциплін безпосередньо на уроках.Студентам було запропоновано ознайомитися зпланамиконспектами уроків вчителькиукраїнської мови К.З. Демчишин (ПочаївськаЗОШ), вчителя англійської мови Ц.І. Старікової(Житомирський міський колегіум № 34) тавчителя історії С.Г. Козлова (Житомирський ліцей№ 25) виділити, відповідно схеми уроку,запропонованого в практикумі з педагогіки,форми, методи, прийоми навчання, яківикористовували вчителі для реалізаціїдиференційованого навчання на різнихструктурних елементах уроку. Крім того, студентимали визначити типологічні особливості учнів, якіпідлягали врахуванню у процесі організаціїдиференційованого навчання учнів, та окреслити,яким чином диференційоване навчання сприялодосягненню педагогами освітніх, розвивальних тавиховних цілей уроку.

На практичному занятті майбутні вчителішукали відповіді на такі питання: 1. Чи реальнореалізовувати диференційоване навчання науроках систематично? 2. Яким чином можнаорганізувати диференційоване навчання наетапі перевірки домашнього завдання, етапівивчення нового матеріалу, закріплення новогоматеріалу, повідомлення домашньогозавдання.

Студенти, працюючи в групах, мали продуматиалгоритм діяльності вчителя на етапі попередньоїпідготовки до уроку з елементамидиференційованого навчання.

Окремого наголосу набув розгляд питанняорганізації педагогічного спілкування у контекстіреалізації вчителем диференційованого навчання.Увага студентів приверталася до того, яким

чином вчителі стимулювали та мотивували учнівна уроках, яким чином проявляли педагогічнийтакт. Студентам пропонувалося зробити висновкищодо стилю спілкування педагогів з учнями,охарактеризувати відносини між вчителями таучнями, продемонстрованими на занятті. Назанятті студенти розв’язували такі педагогічнізадачі.

Педагогічна задача №1. Урок повідомленнянових знань. Учитель визначив п’ять питань,відповіді на які учні мають надати післяознайомлення з текстом підручника. Чиоднаково засвоять учні новий матеріал? Якимчином можна вирішити цю проблему,враховуючи той факт, що учні мають різнінавчальні здібності?

Педагогічна задача №2. Учитель,пропонуючи завдання для контрольної роботипо історії, сказав: “Хто хоче отримали 10балів, дає відповіді на всі питання, комудостатньо 5 балів, дає відповідь на перші 3питання по темі”. Чи доцільною є організаціядиференційованого навчання в такий спосіб?Обґрунтуйте відповідь.

Отже, у результаті вивчення цих тем студентиотримували уявлення про організаціюдиференційованого навчання у контекстіпрофесійної діяльності вчителя на уроках, робиливисновки про те, що реалізація диференційованогонавчання можлива на різних етапах уроку шляхомвідбору та використання методів, прийомівнавчання відповідних типологічним особливостям


Форми організації навчання

Типологічні особливості учнів

Загальні навчальні здібності

Інтереси Спеціальні здібності


39 Молодь і ринок №4 (111), 2014

учнів. Також студенти визначали, щодемократичний стиль спілкування, партнерськівідносини між вчителем та учнями є тієюосновою, на якій має ґрунтуватися організаціянавчання на уроках в цілому та організаціядиференційованого навчання зокрема.

На занятті з теми “Методична робота в школі”увага студентів приверталася до того факту, щопроблема реалізації диференційованого підходу внавчанні є актуальним напрямом роботиметодичних об’єднань учителів ЗНЗ тазнаходиться у центрі уваги педагогів. Напрактичному занятті з цієї теми студентиознайомилися з планом роботи методичногооб’єднання вчителів англійської мовиЖитомирського колегіуму № 34, зокрема з планомдіяльності лабораторії “Школа розвиткукогнітивних здібностей учнів”, визначали аспектидиференційованого навчання, які розробляютьвчителі, сутність експерименту, який проводитьсяу цьому начальному закладі, аналізувалирезультати експериментального навчання.

Також, на першому етапі впровадженняпідготовки майбутніх учителів гуманітарнихдисциплін до здійснення ДП у навчанні учнів ЗНЗнами було використано ресурс начальної дисциплін“Методика викладання предмету спеціалізації”,зокрема, у ході організації формувальногоексперименту ми використали ресурс начальноїдисципліни “Шкільний курс іноземної мови зметодикою викладання”.

Основними формами реалізації підготовкимайбутніх учителів до здійснення диференційованогопідходу були мінілекції різного типу з відповідноюорієнтацією, на які нами виділялося 30 хвилинлекційних занять з методики викладання іноземноїмови, семінарськопрактичні, лабораторні заняттяз методики викладання іноземної мови, у змістяких були включені питання, завдання, пов’язаніз реалізацією диференційованого підходу.

Міні-лекції дозволили нам встановити зв’язокміж знаннями студентів у досліджуваномуаспекті, отриманими у процесі вивчення курсу“Педагогіка” та необхідними для реалізаціїпідходу знаннями з методики викладанняпредмету спеціалізації, тобто утворитиінтегрований зв’язок між двома аспектамиресурсного фонду знань когнітивної складовоїготовності майбутніх вчителів до здійсненнядиференційованого підходу. На запропонованихмінілекціях створювалися умови “занурення”студентів до специфічного світу професії вчителягуманітарія, спектру її спеціальних властивостейта особливостей, ставилися питання про статус іроль гуманітарної освіти у контексті сучасних

тенденцій розвитку освітньої системи у державі,зокрема, підвищення ролі вчителягуманітарія,конкретно вчителя іноземної мови (філолога), увирішенні соціальних, політичних, соціокультурнихпроблем. Форми мінілекцій розроблені удослідженнях Джеремі Хармера [4] та рядувітчизняних науковців [2], які проводилися увигляді “buzzgroup lectures” (варіант “мозковогоштурму”), “mind map lectures” (варіантструктурованої лекції дослідницького характеру),“expеrtlectures” (експертні мінілекції) викликализацікавленість студентів, активізували їхпізнавальну діяльність, надавали їй емоційноїнасиченості.

Наприклад, у мінілекції, проведеній у формі“мозкового штурму”, по темі “Державнийстандарт України з іноземної мови (ІМ). Сучаснівимоги до вчителя”, студентам булозапропоновано висловити своє бачення про образсучасного вчителя ІМ, вчителя нової генерації,здатного реалізовувати вимоги державногостандарту іншомовної освіти. Аналіз відповідейстудентів підтвердив той факт, що 80% майбутніхпедагогів вважають, що сучасний вчитель ІМ це,передусім, представник гуманітарної культури,який має сприяти її формуванню у своїх учнів,духовна, творча, активна особистість, якакомпетентно здійснює свою професійнудіяльність, відчуває відповідальність заособистісний, соціокультурний розвиток своїхучнів.

Ще один вид мінілекцій проблемногохарактеру “contract lecture” було проведено з теми“Дидактичні засади навчання іноземної мови”. Напочатку лекції ставилося проблемне питання, якепередбачало первинне обговорення студентами.,що дидактичні принципи є основою організаціїнавчання будьякого предмету, в тому числііноземної мови. Такий вид мінілекції як “мінілекція вдвох” (“teamteaching”) було використаноз теми “Психологічні основи навчання ІМ”. Налекції по черзі виступали викладач методист тавикладачпсихолог, які спільно розкрили не лишесутність психічних процесів та особливостей учнів,які підлягають врахуванню у процесі навчання ІМ,а й зробили особливий акцент на індивідуальнихвідмінностях у розвитку окремих психічнихпроцесів учнів таких як мислення, пам’ять,сприйняття, рівень володіння мисленнєвимиопераціями, підкреслили важливість врахуванняцих відмінностей учнів у процесі навчання ІМ.Залучення студентівекспертів (магістрантів), якіраніше підготувалися з відповідною літературою(педагогічною, психологічною, методичною), буловикористано нами під час “експертної мінілекції”


40

(“expert lecture”) присвяченій темі “Сучасний урокІМ”. Студентиексперти відповідали на питаннястудентів молодших курсів, використовуючизнання та інформацію про вимоги до уроку ІМ,цілі уроку ІМ. Особливий наголос робився на тихвимогах як: висока активність розумовомовленнєвої діяльності учнів, різноманітністьформ роботи учнів, мотиваційне забезпеченнянавчальної діяльності учнів, диференційованийпідхід. Розгляд питання про цілі уроку ІМ дозволивпідкреслити особливу важливість інтегрованогодосягнення цілей практичної, освітньої,розвивальної та виховної на кожному уроці ІМ.

Варіант структурованої мінілекції дослідницькогохарактеру (“mind map lecture”) нами буловикористано по темі “Ролі вчителя на уроці ІМ”,яку можна адаптувати відповідно до вчителівінших гуманітарних дисциплін.

Крім того, як було зазначено раніше, дляреалізації підготовки майбутніх учителів доздійснення диференційованого підходу, мивикористовували семінарськопрактичні заняттяз методики викладання іноземних мов, у змістяких імпліцитно інтегрували питання та завданняпроблемного характеру, пов’язані з реалізацієюдиференційованого підходу в навчанні учнів ЗНЗ.

Наприклад, при вивченні теми “Формуванняангломовної аудитивної компетенції учнів”студентам було запропоновані такі проблемніпитання:

Питання №1. Загальновідомим є той факт,що успішність аудіювання залежить від:1) самого слухача (рівня розвитку в ньогомовленнєвого слуху, пам’яті, наявності уваги,інтересу), його індивідуально-психологічнихособливостей; 2) від мовних особливостейаудіотексту; 3) від умов сприйняттяаудіотексту [3]. Яким чином можназменшити вплив суб’єктивних труднощів,пов’язаних з індивідуальними особливостямиучнів у процесі навчання аудіювання?

Питання №2. Найчастіше в процесінавчання аудіювання використовуєтьсязображальна наочність з метою поліпшеннясприйняття учнями змісту аудіотексту. Чивиправданим є використання інших видівнаочності, враховуючи той факт, що учнівашої групи мають різні домінуючі типисприйняття начальної інформації?

Проблемна задача. Перегляньте аудіотекстпо темі “London”, запропонуйте завдання дляучнів на етапі прослуховування аудіотексту,враховуючи той факт, що окремі учні вашогокласу мають низький рівень знань ІМ.

Дискусійне питання. Успішність аудіюваннязалежить лише від мовних особливостейтексту та умов його сприйняття.Обґрунтуйте свою думку з приводузазначеного.

Подібні питання та задачі були намиінтегровані у хід практичних занять з методикивикладання ІМ всіх тем, які підлягають вивченнюстудентами (ІІІ – IV курси).

Висновок. Перший етап підготовки майбутніхучителівгуманітаріїв до здійснення ДП дозволивнам актуалізувати можливості професійного блокудисциплін у ході її проведення та підготуватистудентів до проходження відповідноготематичного спецкурсу.

За умови адаптації методичного аспекту доспецифіки викладання інших гуманітарнихдисциплін, пропоновані шляхи інтеграціїдосліджуваної підготовки можуть слугуватиорієнтовною основою для її проведення на іншихгуманітарних факультетах вищих педагогічнихнавчальних закладів.

1. Гарднер Г. Множинні інтелекти. Теоріяв практиці / Говард Гарднер. – Київ:Мегатайп, 2004. – 290 с.

2. Калінін В.О. Формування професійноїкомпетентності майбутнього вчителяіноземної мови засобами діалогу культур: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 “Теорія і методикапрофесійної освіти” / В.О. Калінін. –Житомир, 2005. – 173 с.

3. Ніколаєва С.Ю. Методика навчанняіноземних мов у середніх навчальних закладах:підручник / С. Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 1999.– 320 с.

4. Практикум з педагогіки: навч. посібник.– 2-ге вид., доп. і перероб. / за заг. ред.О.А. Дубасенюк, А.В. Іванченка. – Житомир:Вид -в о ЖДУ ім . Ів ана Фр анка , 20 03 . –483 с.

5. Harmer J. How to Teach English /J. Harmer.– England: Addison Wesley LongmanLimited, 1998. – 198 p.




41 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Постановка проблеми. Технічнийпрогрес, що з неймовірною швидкістювідбувається у нашому суспільстві,

спонукає людину адаптуватися до нових умов,вимог і технологій, а іноді змушує змінити своюпрофесійну діяльність. Мотивація є рушійноюсилою до таких рішучих змін. Іноземна мова затаких обставин виступає тим засобом професійноїпідготовки або перепідготовки, що дає можливістьдорослій людині самореалізуватися.

Дорослий слухач, на відміну від дитини, цінуєсвободу вибору свого подальшого навчання. Цезумовлює великий вплив на організаційні форми

освіти дорослих. Бажання дорослого навчатисявизначається на основі того, де, коли і якотримати потрібні знання. Зміст і методи навчаннямають бути сприйнятими дорослим студентом.До того ж, не достатньо тільки створитиможливості навчатися, вони мають задовільнитислухачів [4, 7].

Дорослий слухач є особистістю мотивованою,а управління процесом мотивації є одним іззавдань викладача для отримання бажаногорезультату навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питанню вивчення мотивації дорослої

УДК 371.13:378 (410)

Тетяна Григор’єва, кандидат педагогічних наук,старший викладач кафедри англійської мови ННІ іноземної філології

Житомирського державного університету імені Івана Франка

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ ІНОЗЕМНИМ МОВАМСтаття присвячена проблемі фактору мотивації навчальної діяльності дорослих у змісті професійної

підготовки вчителів-філологів до навчання дорослої аудиторії. Автор аналізує мотивацію з точки зорупсихології, висвітлює мотиваційні моделі зарубіжних дослідників та розглядає мотивацію дорослого слухачадо вивчення іноземних мов. У статті розглядаються основні мотиваційні характеристики щодо вивченняанглійської мови як іноземної, які дозволяють виявити соціальні й психологічні фактори навчання дорослих.

Ключові слова: мотивація, мотивація у процесі вивчення іноземної мови, мотиваційні характеристики.

Рис. 1. Літ. 5.

Татьяна Григорьева, кандидат педагогических наук,старший преподаватель кафедры английского языка ННИ иностранной филологии

Житомирского государственного университета имени Ивана Франко

УПРАВЛЕНИЕ ПРОЦЕССОМ МОТИВАЦИИВ ОБУЧЕНИИ ВЗРОСЛЫХ ИНОСТРАННЫМ ЯЗЫКАМ

Статья посвящена проблеме мотивации в обучении взрослых в процессе профессиональной подготовкиучителей-филологов для обучения взрослой аудитории. Автор анализирует процесс мотивации с точкизрения психологии, представляет разные модели мотивации зарубежных ученых, а также акцентируетвнимание на мотивации взрослого студента при изучении иностранных языков. В статье рассматриваютсяосновные мотивационные характеристики при изучении английского языка как иностранного, которыепозволяют определить социальные и психологические факторы обучения взрослых.

Ключевые слова: мотивация, мотивация в процессе изучения иностранного языка, мотивационные

характеристики.

Tetyana Hryhorieva, Ph.D. (Pedagogic)Senior Lecturer ofThe English Language Department of Foreign Philology

Zhytomyr State University by I. Franko

THE MANAGEMENT OF ADULT STUDENTS’ MOTIVATIONIN FOREIGN LANGUAGE ACQUISITION

The article is devoted to the problem of adult students’ motivation in learning in the process of professionaltraining of teachers of Philology in teaching to adults. The author analyses some psychological factors of themotivation process, depicts different models of motivation created by foreign researchers and puts the main emphasison the adult students’ motivation in foreign language acquisition. The article reveals basic characteristics ofmotivation in learning English as a foreign language which allow to single out social and psychological factors inteaching adults.

Keywords: motivation, motivation in foreign language acquisition, characteristics of motivation.

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ ІНОЗЕМНИМ МОВАМ

© Т. Григор’єва, 2014

42

особистості до вивчення іноземної мови, їїпсихологічних факторів і характеристикприсвячені наукові праці зарубіжних дослідників– Р. Гарднер, П. Джарвіс, Т. Куїн, Е. Ніда,П. Пімслер, А. Роджерс, Б. Тейлор, К. Тітмус,Г. Фінстра, Дж. Фішман, Дж. Шуман. В Українігрунтовному вивченню аспектів розвитку освітидорослих приділяють увагу С. Балтівець, І.А. Зязюн,Н.Г. Ничкало, Л.П. Пуховська, Л. Сігаєва.Незважаючи на значну кількість робіт з розвиткуосвіти дорослих в Україні, питання мотиваціїдорослих слухачів у процесі вивчення іноземноїмови ще не знайшли достатнього відображенняу сучасній педагогічній науці, а тому потребуєпоглибленого вивчення та аналізу.

Визначення факторів і ролі мотивації дорослихслухачів, а також управління цим процесомвідіграє особливу роль при навчанні іноземних мовдорослих. Тому мета даної статті – висвітлитипсихологічні й педагогічні зарубіжні дослідженняз питань процесу мотивації й управління ним унавчанні ІМ дорослих для їх успішного втіленнята розвитку освіти дорослих в Україні.

Виклад основного матеріалу. Однією знайважливіших загальних характеристикдорослого слухача є мотивація. У загальномурозумінні – це схильність людини вироблятиорганізовану поведінку, яка дозволяє діятивідповідно до власних бажань та вимог оточенняз метою забезпечення виживання й отриманнязадоволення. У повсякденному вживаваннітерміну під мотивацією розуміють: а) емоційнийабо розумовий стан; б) мету. Дуже частомотивація розглядається як сила, що підштовхуєлюдину до певних дій. Мотивація у навчанні єнеобхідністю, що утримує людину в навчальнійситуації і спонукає до навчання.

Мотивація залежить як від внутрішніх, так івід зовнішніх факторів. Зовнішні факторискладаються зі стимулів або зовнішнього тиску,якот: вимоги до відвідування, покарання ісхвалення; екзамени, які складають слухачі уформальному навчанні; вплив інших людей чиорганізацій. Внутрішні фактори складаютьсясаме з того внутрішнього впливу або раціональнихрішень, які створюють бажання до змін у навчанні[2, 95].

Національний інститут освіти дорослихвизначає дві причини, які спонукають слухачівнавчатися – підвищення кваліфікації таособистісний розвиток [1, 65].

Зарубіжні вчені [2, 95] визначають три основнігрупи в теорії мотивації. Перша група розглядаємотивацію як внутрішній імпульс, основою якогоє потреби або стимули. Друга – мотивація у

навчанні. У контексті третьої мотиваціявизначається як мета.

Дослідник О. Хоул [1, 66] зробив висновок, щовключення у будьяку навчальну діяльність убільшості випадків визначається не одним, абагатьма мотивами. За його класифікацією,розрізняють слухачів, для яких визначниммотивом є ціль, діяльність та почуття безпеки внавколишньому середовищі. Кожна складовакласифікації може супроводжуватисядопоміжними мотивами, такими як: підготовка донової роботи; самовдосконалення; підвищеннякваліфікації; проведення вільного часу; зустріч зновими людьми; уникнення домашньої рутинитощо.

Окрім концепції О. Хоула у процесі теоретичноїпідготовки до реалізації навчання дорослихрозглядається теорія М. Бургеса (М. Burgess) пронаявні мотиви. За даною теорією розрізняють такіосновні мотиви в освіті дорослих: знати; досягтиіндивідуальної мети; брати участь у громадськійдіяльності; уникнути; безпечно почуватися внавколишньому середовищі.

При вивченні мотиваційних механізмівособливе значення надається формуванню увчителів потреби надавати необхідну допомогудорослим слухачам. Вагомим визначається те,що наявність мотивації може бути стимулом длязменшення рівня незадоволеності потреб абостимул для позитивного особистісного зростання.Зменшенням потреб визначаються ті мотиви, яківиникають, якщо чогось бракує в житті людини.Дорослі, які бажають зменшити свої незадоволеніпотреби та є безпомічними або нездатнимизмінити умови свого життя, приходять донавчання з почуттям страху щодо людей, які їхконтролюють. Такі слухачі не зможуть навчатисяз власного бажання. Завдання учителя в такомувипадку полягає у наданні інтенсивної допомогий тривалої підтримки для визначення спектрузацікавленості слухача.

Стимул для позитивного росту визначаєтьсяне потребою змінити наявні несприятливі умови,а бажанням досягти позитивного кінцевогорезультату, у пошуках та очікуванні якогоперебуває дорослий слухач. Мотивами дляпозитивного росту можуть бути: удосконаленняпрофесійних навичок, підвищення заробітноїплатні, професійний розвиток, знайомство зновими людьми, розширення спектру знань тощо.Така мотивація забезпечує дорослому отриманнязадоволення від навчання, не потребує керованоговпливу з боку вчителя, здатність узгоджувати абопланувати власний алгоритм навчання замінімальної допомоги вчителя.



43 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Основою мотивації дорослого до навчанняможе бути організована поведінка, якавиявляється у двох напрямах: 1) діяти самостійноі незалежно від будького, тим самимконтролюючи своє перебування у певномусередовищі; 2) діяти, як того вимагає група, щооточує дорослого слухача.

Спрямованість до незалежної, самостійноїповедінки обумовлюється досягненням мети,практичною діяльністю, кар’єрним зростанням тапотребою в самореалізації. Такі намірисупроводжуються потребами усунути страхперед самостійною діяльністю, знизити рівеньбезсилля та некомпетентності, підвищити почуттясамоповаги.

Після аналізу психологічного аспекту мотивації,що спонукає дорослого до навчання, розглянемомотивацію дорослого слухача до вивченняіноземних мов.

Мотивацію у вивченні ІМ зарубіжні вченірозглядають у контексті досягнення певного рівнядосконалості, до якого особистість прагне,прикладаючи всі зусилля, тому що має бажанняй отримує задоволення від такої діяльності.Детальніше мотивацію розглядають за трьомаскладовими: мотиваційна сила, прагнення вивчатиІМ та ставлення до самого процесу вивченнямови. У межах цієї теорії, мотивація розглядаєтьсяяк центральний розумовий “механізм” або“механізмцентр”, що співвідносний ізкатегоріями зусилля, бажання та задоволення.Учені стверджують, що, дійсно, мотивованаособистість користується всіма трьомакомпонентами [5].

У процесі дослідження було виявлено дванезалежних фактори, які сприяють вивченню ІМдорослими, – здібності і мотивація. Розвитокздібностей передбачає актуалізацію певних видівумінь: сприймати на слух фонетичний матеріал,розпізнавати граматичну функцію слів у реченні,швидко запам’ятовувати велику кількість слів,формулювати правила з нового лінгвістичногоконтексту. Фактор мотивації складається з двохкомпонентів – інтегруючої та інструментальноїорієнтацій. Інтегровано орієнтований слухачзацікавлений у вивченні ІМ з метою зустрітися іпоспілкуватися з носіями мови, яку вивчає.Слухач, у якого переважає інструментальнаорієнтація, прагне вивчати ІМ з особистих абосоціальних причин, серед яких можна виокремити:підвищення кваліфікації; соціальне визнанняоточення, в якому він перебуває тощо [3, 227].Інтегруюча орієнтація вважається сильнішою,оскільки підтримує бажання і зусилля для вивченняІМ упродовж тривалого часу. Однак у суспільстві,

яке визначає вивчення ІМ одним із домінантнихфакторів свого розвитку, інструментальнамотивація є достатньо вагомою.

Важливим компонентом у визначенні зміступідготовки вчителівфілологів до навчаннядорослих є реалізація гендерного підходу доорганізації навчання, що ґрунтується нарезультатах наукових досліджень, проведенихкомітетом з питань освіти дорослих, якийвизначив, що основним компонентом мотиваціїчоловіків є інструментальна орієнтація длядосягнення успіху, а для жінок така орієнтація неє домінуючою [1, 65].

У процесі підготовки вчителів до навчаннядорослих значна увага приділяється порівняльнійхарактеристиці різних моделей навчання іноземніймові. Найбільш поширеною є модель Д. Гарднера,за якою вивчення ІМ включає: соціальнесередовище, в якому вивчається ІМ, індивідуальнірозумові здібності, мотивацію, навчальнесередовище ІМ [3, 227 – 247].

Учителівфілологів у процесі професійноїпідготовки організовують і спрямовують надетальне вивчення складових даної моделі.Детально охарактеризуємо її компоненти.Соціальне середовище складають культурніпогляди, які поділяють соціальне оточенняслухача та ті, що мають відношення до мови, щовивчається, і до процесу її засвоєння. Такі поглядимістять також етнічні стереотипи, за якими однасоціальна група виявляє позитивне або нагативнеставлення до іншої соціальної групи. Позитивнеставлення впливає на слухача і сприяє кращомуоволодінню ІМ. У разі негативного ставленнявивчення ІМ буде пригнічуватися.

Варто зазначити, що модель Д. Гарднерапередбачає порівняльний аналіз підходів довивчення ІМ різних вікових груп. Якщо для дітейосновним фактором впливу є культурні поглядиїхніх батьків, то для дорослих слухачів чинником,що впливає на їх позитивне бачення іншої країни,є досвід емігрантів, котрі вже сформували певневраження від вивчення мови країни, у якій вониперебувають. З одного боку, якщо білінгвізм єсприятливим фактором життя, шанси на кращевивчення ІМ швидко зростають. З іншого боку,якщо слухач отримує негативний досвіддвомовності, то процес вивчення ІМ стає доситьскладним: у новому середовищі для слухача, якийвже й так відчуває дискомфорт і культурний шок,негативні впливи зростають.

Для ефективного управління процесоммотивації у навчанні ІМ дорослих викладачповинен враховувати не тільки компонентимотивації, але й основні її характеристики, які


44

можуть змінюватися у процесі навчання. Замоделлю Д. Гарднера представимо основнімотиваційні характеристики, які представлені нарис. 1 [3, 231]:

Проаналізуємо більш детально її зміст з оглядуна важливість урахування цих процесів у системіпрофесійної підготовки викладачів дорослих.

Особливе ставлення: ставлення слухачів доетнічних груп, мову яких вони вивчають.

Загальне ставлення: характеристики, які нестосуються носіїв мови, що вивчається.

Стосовно характеристик курсу навчання вартозазначити, що позитивне ставлення слухачів довивчення ІМ, до курсу ІМ, до вчителя ІМ, а такожпозитивне ставлення батьків до вивчення ІМ,дають всі підстави слухачам досягти успіху внавчанні.

Мотиваційні чинники складають причини, щоспонукають слухача до вивчення ІМ, зусилля, яківін готовий прикласти до навчання, і його бажаннявивчати ІМ.

Розумові здібності не залежать від ставленняі мотивації. Щодо досягнень в оволодінні ІМ вартовказати, що успішне оволодіння ІМ шляхомформального навчання залежить від розумовихздібностей більшою мірою, ніж коли слухачбезпосередньо перебуває в суспільстві, мова якоговивчається. Розумові здібності є сталимихарактеристиками, тоді як ставлення і мотивація– варіативними, тобто можуть бути змінені йпокращені для більш високого рівня навчання ІМ.

У категорії четвертого компоненту моделіД. Гарднера навчальне середовище мотиваціярозглядається як чинник, що сприяє як

формальному навчанню мови, так інеформальному мовному досвіду. Уже йшлосяпро те, що формальному навчанню сприяютьнасамперед розумові здібності, тому що під часнавчання в аудиторії звертається увага наформування навичок та вмінь іншомовногоспілкування (вивчення граматичного матеріалу;складнощі перекладу; засвоєння лексичногоматеріалу тощо), які безпосередньо розвиваютьмовні можливості слухача.

Висновок. Така модель навчання відображаєчітку структуру вивчення ІМ, яка дозволяєвиявити соціальні й психологічні фактори навчаннядорослих, роль мотивації в процесі вивчення ІМ ідає можливість викладачу розробляти навчальніпрограми, орієнтовані на позитивну мотиваціюслухача для отримання бажаного результату.

1. Jarvis P. Adult and continuing education:Theory and practice. – London. Canberra: GroomHelm; New York: Nichols, 1983. – [16], – 317 p.

2. Rogers A. Teaching Adults // Open Univ.Press, 2002. – 291 p.

3. Schumann J. Attitude and Motivation inSecond Language Acquisition // Readings ofEnglish as a second language: For teachers andtrainees / Kenneth Croft. – 2nd ed. – Cambridge(Mass): Winthrop, cop. 1980. – XXV, 587 p.

4. Titmus C. Strategies for adult education:Practices in Western Europe. – Milton Keynes:The Open Univ. Press, 1981. – VI, 239 p.

5. Zoltán Dörnyei. Motivation in second andforeign language learning // Language Teaching. –Cambridge: Cam. Un. Press, July 1998. – 117 – 135.

Рис. 1. Аспекти мотивації щодо вивчення англійської мови як іноземної

Мотиваційні характеристики

Характеристики курсу

Загальне ставлення Особливе ставлення Мотиваційні чинники

ставлення до англоканадців

ставлення до англоавстралійців

ставлення до вивчення англійської мови

ставлення до курсу англійської мови

ставлення до вчителя англійської мови

батьківське заохочення

інтегративна орієнтація

мотиваційна сила

бажання вивчати іноземну мову

інтерес до іноземних мов




45 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Актуальність проблеми та аналізостанніх досліджень. Підготовкастудентів до управлінської діяльності

повинна ґрунтуватися на особливостях самоїдіяльності. У зв’язку з цим для нас надзвичайноважливим є визначення структури, яка найповнішерозкриває сутність професійної діяльностіменеджера в сучасних умовах.

У вітчизняній літературі зустрічаються різніточки зору на функції керівника. Відомі фахівці уцарині управління Є.С. Кузьмін, І.П. Волков,Ю.Н. Ємельянов [6] виокремлюють такі функції:адміністративну, яка передбачає приписи роботи,координацію індивідуальних дій і нагляд завиконанням; стратегічну – визначення цілей і вибірметодів їх досягнення, планування іпрогнозування; експертноконсультативну;

комунікативнорегулюючу; функцію представництвагрупи у зовнішньому середовищі; дисциплінарну;виховну; психотерапевтичну.

Продовжуючи розвивати підхід вказанихавторів, Р.Л. Кричевський включив інноваційнуфункцію управління, розкрив змістовну, додавжиттєвого і методичного матеріалу, які буливідсутні в цьому підході [5]. Однак автор зробивакцент лише на психологічному аспектіуправлінської діяльності, що звужує сутністьуправлінської діяльності.

А.П. Журавльов, В.Ф. Рубахін, В.Г. Шорін напідставі результатів емпіричних досліджень,проведених серед управлінців, об’єднали 12основних функцій у дві групи: виробничі тасоціальнопсихологічні. Цей підхід є однією зперших спроб виокремити функції управління на

Галина Ожубко, кандидат психологічних наук, доценткафедри менеджменту та адміністрування


ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРА(ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)

У статті розглядаються різноманітні підходи до функцій керівника. Досліджено існуючі концепціїуправлінських функцій. Виокремлено цільові, соціально-психологічні та оперативні складові концепціїуправлінських функції.

Ключові слова: функції управління, рівні управлінської діяльності, концепція управлінських функцій,цільові управлінські функції, соціально-психологічні управлінські функції, оперативні управлінські функції.

Табл. 1. Літ. 15.

Галина Ожубко, кандидат психологических наук, доценткафедры менеджмента и администрирования


ИССЛЕДОВАНИЕ СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИМЕНЕДЖЕРА (ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ)

В статье рассматриваются разнообразные подходы к функциям руководителя. Исследованосуществующие концепции управленческих функций. Выделено целевые, социальнопсихологические иоперативные составляющие концепции управленческих функций.

Ключевые слова: функции управления, уровни управленческой деятельности, концепция управленческихфункций, целевые управленческие функции, социальнопсихологические управленческие функции, оперативные

управленческих функции.

Halyna Ozhupko, Ph.D. (Psychology), Docent,Management and Administration Department


INVESTIGATION OF THE STRUCTURE OF MANAGER’S PROFESSIONAL ACTIVITY(THEORETICAL ASPECT)

The article deals with the different approaches to the functions of the manager. Current concepts of managementfunctions are explored. Target, operational, social and psychological components of the concept of managementfunctions are selected.

Keywords: management functions, levels of management activity, the concept of management functions,target management functions, psychosocial management functions, operational management functions.

УДК 658 – 057.212

ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРА (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)

© Г. Ожубко, 2014

46

емпіричній основі і розділити їх на два рівні. Однакданий підхід не передбачає управлінськихнапрямків на реалізацію потреб суспільствазагалом.

Мета статті – подати теоретичний аналізструктури професійної діяльності менеджера.

Виклад основного матеріалу дослідження.Одна з перших спроб побудувати управлінськумодель не на лінійній, а на багаторівневій основіналежить Т. Парсонсу, який виокремив три рівнікерівництва і організації [1]:

технічний, на якому розрізняються щоденніоперації та дії;

адміністративний (організаційний), на якомуздійснюється координація діяльності організації;

інституційний (політичний), де здійснюєтьсярозробка довготривалих планів, реалізуютьсявідносини з навколишнім середовищем.

Однак, запропонована Т. Парсонсом класифікаціярівнів управлінської діяльності, здійснена, на нашудумку, в рамках організаційного підходу, не міститьсоціальнопсихологічного рівня управлінськоїдіяльності, необхідність якої не викликає сумнівівв будьякій соціальній організації.

Істотним внеском у розвиток теоріїуправлінської діяльності є багаторівнева модельфункції управління, запропонована Р.Х. Шакуровим[14]. Р.Х. Шакуров розрізняє три рівніуправлінських функцій:

цільові управлінські функції, спрямовані нареалізацію потреб у суспільстві загалом;

соціальнопсихологічні, спрямовані наорганізацію, цільову орієнтацію, активізацію,удосконалення діяльності і згуртування колективу;

оперативні функції, що відображають етапиуправлінського циклу.

Розроблена Р.Х. Шакуровим концепціяуправлінських функцій розглядає управління нетільки як діяльність, спрямовану на підвищенняефективності діяльності організації, аленасамперед – на забезпечення балансу інтересівсуспільства і даної організації.

В умовах демократизації, переходу досамоуправління виробничим колективом івиборності керівників менеджер більшою міроювідчуває себе членом колективу і виразником йогоіндивідуальних та групових інтересів. За такогоположення керівнику необхідно враховуватисуспільні та колективні інтереси, а не тількиорієнтуватися нагору, ігноруючи інтересипересічних робітників і утверджуючи пріоритетдержавних і суспільних, як це мало місце приадміністративній системі.

Важливим є також те, що в запропонованійР.Х. Шакуровим концепції знайшли відображення

і організаційний, і соціальнопсихологічний підходидо управління.

В рамках нашого дослідження підхід,запропонований Р.Х. Шакуровим, є найбільшінструментальним і виступає методологічноюосновою розуміння сутності управлінськоїдіяльності.

Цільові функції.На цільовому рівні необхідно виокремити такі

функції:1. Визначення цілей організації, які забезпечують

ефективність діяльності підприємства.2. Формування і трансляція ідеології

підприємства.І. По суті, цільові функції частково наближені

до функції планування, оскільки останнівідповідають за постановку цілей організації ірозробку способів досягнення їх. Цільові функціїзабезпечують розв’язання трьох завдань:

1) встановлення реальних можливостейорганізації. Це означає, що керівник організаціїповинен визначити слабкі та сильні сторони своєїфірми, фінансовий стан; провести маркетинговедослідження, оцінити рівень виробництва ітрудових ресурсів, наявність нових розробок;

2) встановлення реальної мети. Оцінившизовнішні та внутрішні чинники, що впливають надіяльність організації, керівник визначає ціліорганізації та обмеження;

3) встановлення способів досягнення мети. Цядіяльність спрямована на визначення того, щоповинні робити співробітники організації длявиконання поставлених цілей. У загальних рисахконкретно визначаються основні завдання,ресурси, оцінюються витрати.

За допомогою подібного плануваннязабезпечується єдність цілей для всіх працівниківорганізації. Планування можна уявити як двавзаємопов’язаних процеси: стратегічнепланування і планування реалізації стратегічногоплану. Стратегічне планування здійснюється врамках цільових функцій. Планування реалізаціїстратегічного плану – неперервний процес,оскільки підприємство як відкрита системавідчуває постійний вплив зовнішнього середовища.Зміни в зовнішньому середовищі вимагаютьвнесення коригувань у плани організації, тобтоузгодження з реальною ситуацією. Крім цього,при виробленні планів можуть мати місце поточнірозрахунки, які у ході виконання можутьуточнюватися, а тому можуть вноситися і змінив оцінні мети організації. Таким чином, востанньому випадку планування виступає як одназ оперативних функцій управління.

Реалізація стратегічного плану має вирішальне



47 Молодь і ринок №4 (111), 2014

значення. Ця робота вимагає розробкидострокових і короткочасних програм, вибірметодів досягнення мети, встановлення термінів,визначення роботи для кожного працівника.

2. Ще в часи Ф. Тейлора стало очевидним, щоодне тільки матеріальне стимулювання нездатневизначити необхідну мотивацію до праці, потрібніще й ідеологічні засоби роботи з персоналом.Ідеологія при цьому може бути сформульована іу вигляді місії організації. Місія організації, надумку Р. Мескона та ін., – це основна метаорганізації, чітко виражений смисл її існування [9].

У зв’язку з цим кожне підприємство повиннезайматися формуванням своєї ідеології.Актуальність ідеологічної роботи на підприємствішироко обговорюється вітчизняними тазарубіжними. У сучасних умовах кожнепідприємство повинне формувати свою ідеологію.Актуальність ідеологічної роботи виходить знеобхідності формування у працівників новоїполітичної та економічної свідомості.

Таким чином, на цільовому рівні менеджеривиконують два великі завдання:

1. Визначення стратегічної мети і формуванняпрограм розвитку підприємства, вибір тактики длядосягнення поставлених завдань.

2. Здійснення ідеологічного забезпеченняреалізації програм розвитку підприємства.

На соціальнопсихологічному рівні необхідновиокремити наступні напрямки діяльностікерівників підприємств:

1. Організація виробничого колективу.Як управлінська функція, поняття “організація”

означає організаторську діяльність керівника.Воно зливається з поняттям управлінняповсякденністю виробничого колективу длядосягнення високої результативності спільноїпраці.

Враховуючи, що діяльність людей у процесіроботи повинна бути певним чином організованаі взаємопов’язана, організація, як функціяуправління, безпосередньо пов’язана зсистематичною координацією численних завданьі відповідно повинна забезпечувати формальнівзаємостосунки людей, які їх виконують.

В організаційному процесі можна виокремитидва істотні моменти:

1) поділ організації на підрозділи відповідно доцілей та стратегій;

2) визначення взаємостосунків повноважень,які забезпечують можливість розподілу такоординації завдань між вищими та нижчимирівнями працівників.

Керівник у багатьох випадках простонеспроможний виконати всю роботу самостійно

у зазначених обсягах, і за умовами часу вінповинен “добитися виконання роботи іншими”(саме так М. Фоллет визначила управління).

В залежності від професійного становленняпрацівників стає все більш популярним і доцільнимделегувати їм повноваження. Суть його полягаєв передачі керівником своїм підлеглим частинивласних прав і відповідальності, які стосуютьсявиконання конкретних завдань. Однак,відповідальність за виконання роботи урештірештзалишається за керівником.

Цей ефективний управлінський прийом, зодного боку, дозволяє керівнику економити час ісили, з іншого – сприяє розвитку в підлеглихкомпетентності, самостійності, впевненості усвоїх силах. Разом з тим, на думку М.Г. Рогова іН.Ш. Валєєвої [12], застосування цього методувимагає від керівника певного рівня готовності:враховувати думку інших (оскільки думкапідлеглого може відрізнятися від його власної зцього питання); передавати право прийняттярішення підлеглому; визнавати за підлеглим йогоправо на помилку; довіряти підлеглим, незастосовуючи дрібну опіку; організувати контрольза діями підлеглих як засіб одержання зворотногозв’язку.

Таким чином, організація як функціяуправління забезпечує проектування структуриорганізації та її підрозділів, визначення конкретнихзавдань і делегування повноважень для їхвиконання, що дозволяє організації ефективновзаємодіяти із зовнішнім середовищем.

2. Згуртування виробничого колективу.Різні аспекти проблеми згуртованості

розроблялася у працях вітчизняних і зарубіжнихавторів: П.А. Бейльо, А. Фестінгер, Т. Ньюком,Е. Стотланд, А.А. Бодров, Н.Ф. Лукьянова, А.І. Донцов,Ю.В. Дуберман, В.І. Зацепін, А.С. Леонавічус,Ю.Л. Неймер, А.С. Нємов, А.Г. Шестаков, А.В. Петровський,Р.Л. Кричевський, Р.Х. Шакуров, В.В. Шпалинський,В.Г. Подмарков та ін.

Проблема згуртованості колективу привертаєдо себе увагу і самих керівників. За терміном“згуртованість” для багатьох з них приховуєтьсящось єдине, цілісне, що повинне допомогтиуникнути колективу внутрішніх потрясінь,конфліктів і сприяти успішному досягненню цілей.

Теоретична конструкція згуртованостіД. Картрайта [5, 162] де термінується чотирмачинниками особистісного і групового характеру:мотиваційною основою тяжіння людини до групи;спонукальними властивостями групи, щовідображені в її цілях, програмах, характеристикахїї членів, способі дій, престижі тощо; очікуваннямиособистості або суб’єктивною вірогідністю того,


48

що членство у групі буде мати для неї сприятливіабо негативні наслідки; деякою середньоюсуб’єктивною оцінкою наслідків перебуваннялюдини в різних соціальних групах.

Таким чином, в основі згуртованості, якєдності людей, лежить, виходячи з вищенаведеноїсхеми, поєднання двох начал – особистісного ігрупового. Звідси керівник, роблячи багатокорисного для колективу, вірно вважає, щопідсумком його зусиль є поряд з іншим і зростаннязгуртованості його підлеглих, повинен при цьомуне забувати про їх особисті інтереси.

Задоволеність працею можна розглядати якпоказник згуртованості колективу, маючи на увазідеяке сумарне значення всіх елементів цьогопоказника.

Як пише Р.Х. Шакуров: “Згуртованість – цекатегорія діалектична. Вона проходить у своємурозвитку певний шлях, будучи динамічноювластивістю соціальної групи, колективу, якапостійно змінюється в ході спільної діяльності іспілкування людей” [14, 5]. Визначаючизгуртованість як “властивість соціальної спільнотизберігати свою діяльність”, Р.Х. Шакуроввиокремлює два види згуртованості [14, 10 – 11]:

1) організаційну згуртованість людей, яка виростаєз їх ставлення до цілей і змісту діяльності, її умов;

2) міжособистісну згуртованість, пов’язану зіставленням членів групи один до одного,вважаючи її провідним компонентомзгуртованості.

Таким чином, сучасний керівник, насамперед,повинен турбуватися про сприятливий соціальнопсихологічний клімат в колективі, що передбачаєсимпатію, довіру, повагу та інші форми людськихстосунків до членів колективу і самих працівниківодин до одного, відсутність високої плинностікадрів, деструктивних конфліктів, які вибиваютьнадовго з трудового ритму тощо.

3. Активізація як центральна соціальнопсихологічна функція.

Вона передбачає вплив менеджера намотиваційну сферу працівників. Ми будемокористуватися визначенням мотивації як процесустимулювання себе та інших на діяльність,спрямовану на досягнення індивідуальних таспільних цілей організації [9, 360].

Проблеми мотивації вивчені досить детально.Про це свідчить велика кількість концепцій,покладених в основу різних досліджень зпедагогіки, соціології, психології. Але водночасможна сказати, що ця проблема вивченанедостатньо, оскільки на мотивацію конкретнихлюдей впливають різні стимули, які залежать відрізних об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Еволюція розвитку менеджменту дозволиласформулювати сучасну теорію мотивацію, в якійвиокремлюються два напрямки: змістовні тапроцесуальні теорії мотивації [9, 362].

Змістовні теорії мотивації [9, 366 – 372] роблятьакцент на визначенні переліку і структури потреблюдей. Потреби – це усвідомлення відсутностічогонебудь, що викликає спонукання до дії.

У рамках процесуальних теорій мотиваціїтакож передбачається мотивуюча роль потреб,однак сама мотивація розглядається з точки зорутого, що ж змушує людину спрямовувати зусилляна досягнення різних цілей.

Фінські фахівці з управління вважають, щокерівник повинен свідомо шукати мотиваціюперсоналу у привабливості роботи, її творчомупотенціалі, вимогливості та відповідальності.Чіткий розподіл результатів роботи, постановки іоцінки цілей, участь персоналу в плануванні ірозвитку в першу чергу власної роботи ідіяльності підрозділу, повага, довіра, відкритістьта щире ставлення до підлеглих, інтерес не тількидо роботи підлеглих, але й до них як доособистостей, визнання і вдячність за досягнутірезультати, делегування відповідальності задіяльність і результати та повноваження прийматирішення, використання особистих розробокперсоналу, просування по службі, відповідні планина майбутнє, професійний ріст, є гарнимичинниками мотивації [13, 174 – 175].

За визначенням Дж. Іванцевича та А.А. Лобанова,мотивація працівника – сукупність причин, щоспонукають людину діяти тим чи іншимдоцільним чином [4, 30]. Ліквідація традиційноіснуючих при соціалізмі форм соціальнопсихологічної мотивації (соціалістичне змагання,почин тощо) сама по собі не створювала жоднихнових передумов до праці, а лише підсилювалатрудову апатію. Сучасний керівник повинен вмітивинаходити нові форми такого роду мотивації ізабезпечити їх впровадження.

О.С. Віханський та А.І. Наумов [2, 67]вважають, що ефективність управління значноюмірою залежить від успішного здійсненнямотивування. Визначаючи мотивування як процесвпливу на людину з метою спонукання до певнихдій шляхом спонукання в ній певних мотивів,автори виокремлюють два основні типимотивування:

перший – який полягає у використаннізовнішніх впливів на людину, для активізації певнихмотивів, які спонукають, у свою чергу, її діяти впотрібному напрямку;

другий спрямований на розвиток необхіднихмотивів і послаблення тих, які заважають



49 Молодь і ринок №4 (111), 2014

виконанню завдання. Цей тип мотивування маєтривалу перспективу і результативніший, ніжперший.

Мотивування може здійснюватися задопомогою різноманітних прийомів і способіввпливу. Матеріальне заохочення в одних випадкахможе бути досить ефективним засобом мотиваціїпрацівника, а в інших – ні. В одному випадку вононеобхідне до початку дій людини, а в інших – післяздійснення роботи. Поряд із заохоченням можевикористовуватися покарання, система штрафів.

Стимулювання є одним із засобів здійсненнямотивування. Стимули можуть носити якматеріальний, так і моральний характер і маютьсенс, якщо люди на них реагують. Так, у 1991році товарний дефіцит досяг такого рівня, що загроші практично неможливо було нічого купити,стимулюючого значення набуло товарне покриттязарплатні.

Однак якщо в організаціях створені умовизацікавленої участі всіх працівників у результатахдіяльності фірми, то не потрібне безкінечнестимулювання для ефективної роботи. При цьомукерівнику не слід ігнорувати того факту, що прихідпрацівника на те чи інше підприємство, як правило,зумовлений лише особистими мотивами. І вцьому сенсі реально ефективне управліннявиробничим колективом лише при взаємномузадоволенні цих інтересів.

Таким чином, функція активізації повинназабезпечити розв’язання наступних завдань:

1) забезпечити мотивування працівників наефективне досягнення поставлених цілей;

2) визначити систему стимулів з урахуваннямінтересів та потреб підлеглих;

3) забезпечити працівникам такі умовидіяльності, які гарантують зв’язок зростанняефективності діяльності із зростанням добробуту.

Пр и ц ь ом у с л ід вр аховуват и й ід еюФ. Герцберга про стимулюючий характер самоїпраці. На думку Ф. Герцберга, тільки цікава,змістовна робота, яка дає змогу досягти успіху ідає винагороду у вигляді визнання і підвищенняслужбового статусу, може стимулюватизростання продуктивності праці [1]. Ф. Герцбергвиокремив дві групи мотиваційних чинників.Чинники першої групи – гігієнічні – безпосередньоз процесом праці не пов’язані і є зовнішніми щодонеї: гарантії збереження роботи, соціальний статус,трудова політика компанії, умови праці,взаємостосунки з колегами і начальством,особисті схильності працівника, зарплатня. Другагрупа чинників – власне мотиваційні,безпосередньо пов’язані зі змістовною стороноюпроцесу праці. До цієї групи чинників належать:

трудові успіхи, визнання заслуг, власне процеспраці, міра відповідальності, службовий ріст,професійний ріст.

Однак, на наш погляд, незадоволення потребпрацівника гігієнічними чинниками може значноюмірою блокувати спонукальний впливмотиваційних чинників. Нині на багатьохвітчизняних підприємствах спостерігаєтьсянизька зарплатня, несвоєчасна її виплата,незадовільні умови праці, відсутність гарантійзбереження роботи, що послаблює мотиваціютрудової поведінки.

4. Удосконалення як соціальнопсихологічнафункція управління

Організація в сучасних умовах можеефективно функціонувати лише при постійномуудосконаленні своєї діяльності.

В умовах жорсткої централізації,нерозвиненості ринку економічних методівуправління набуло необхідності керівнику думатипро впровадження досягнень НТП, про інноваціїв боротьбі за виживання в умовах конкуренції.Керівник був орієнтований на виконання плану,доведеного “згори”, за будьяку ціну.Незапланована і несанкціонована ініціатива буланеприпустима і каралася.

В епоху бурхливого розвитку техніки татехнологій для сучасного ефективноговиробництва необхідне впровадження інновацій,що мають найрізноманітніший характер. До нихР.Л. Кричевський [5, 119] відносить інновації:структурні, технікотехнологічного плану,пов’язані з кадровою політикою, оплатою інормуванням праці, введенням прогресивних форморганізації праці, використанням нових видівсировини і випуском нової продукції,удосконаленням системи морального іматеріального стимулювання людей, переходомдо ефективніших форм: господарювання,маркетингової поведінки тощо.

Керівникноватор – обов’язково стратег, вінбачить і створює тенденції оновлення, розкриваєзародження протиріч, визначає терміниструктурних зсувів. Кожен керівник повинен матисвою концепцію розвитку організації наперспективу [8, 45].

Іншою відмітною рисою менеджерановаторає неперервний зв’язок з наукою, оскільки головнимімпульсом новації є нові знання, відкриття,винаходи. Важливо спиратися на людейталановитих, обдарованих, які часто складні ісуперечливі, можуть бути “незручними успілкуванні”.

А.І. Пригожин [11, 87 – 88] називає низкупсихологічних причин відторгнення нового:


50

прагнення орієнтуватися скоріше на уникненняневдач, ніж на досягнення успіху, боязнь ризику,непередбачених труднощів і часто непереконливааргументація, що існує в свідомості керівниківустановка – “простіше купити за кордоном”, – щоє наслідком зневіри у вітчизняній техніці.

Постійні технологічні зміни і нововведеннястають вирішальним чинником успіху виробничоїдіяльності підприємства. За цих умовпідвищуються вимоги до рівня активностіпрацівників, до їхньої здатності сприймати іздійснювати подібні нововведення.

Сучасному керівнику необхідно постійновирішувати проблему підготовки таперепідготовки персоналу підприємства у зв’язкуз періодичним оновленням знань, збільшеннямкількості інформації. На думку Р.Л. Кричевського[5, 121], мотивація інноваторів включає в себе:мотивацію бути першим; мотивацію пошуку;створення чогось нового, більш досконалого, щопороджує в людини почуття першовідкривача;мотивацію сприяння процвітанню своєї організації,завдяки чому люди починають сприймати себечленами однієї родини; мотивацію, яка спонукаєлюдину здійснювати вчинки, цінність яких надаєсенсу її діяльності і житті загалом, а значитьсприяє особистісному зростанню.

Для успішного впровадження нововведенняважливими умовами, на нашу думку, є:

1) сприятливий психологічний клімат ворганізації, який передбачає високу згуртованістьпрацівників, відсутність деструктивних конфліктів,відсутність плинності кадрів;

2) налагоджена комунікація, що передбачаєнеперервний зворотний зв’язок з підлеглимипідприємства, неформальне спілкування зпрацівниками, колективне прийняття рішень.

5. Розвиток самоуправління.Як зазначає Р.Х. Шакуров, на відміну від

управління, “що регулює життєдіяльністьорганізації ззовні (“згори”), зусиллями спеціальновиокремлених для цього офіційних посадових осіб,самоуправління здійснюється “зсередини” діямисамих підлеглих. Підлеглі в ролі учасниківсамоуправління можуть взяти на себе в тій чиіншій мірі всі управлінські функції, у тому числі йсоціальнопсихологічні: брати участь в організаціївиробничої діяльності, його згуртованості,активізації, удосконаленні, розвиткусамоуправління” [15, 9].

У сучасних умовах діяльність керівникаорганічно вплетена до структури спільноїдіяльності в рамках соціальноекономічноїсистеми. Таким чином, самоуправління увиробничому колективі передбачає орієнтацію

виконавчих, організаційних і адміністративнихфункцій на членів самого виробничого колективу.Цьому сприяє вибірність керівника, положенняякого залежить від колективу. Сучасний керівникздійснює спільну діяльність з членами колективуна самоорганізації групової поведінки.

Оперативні функції управління відображаютьетапи управлінського циклу. Р.Х. Шакуроввиокремлює головні з них – планування, контроль.Психологічною стороною планування є прийняттярішень.

1. Прийняття рішеньГоворячи словами японського спеціаліста А. Моріта:

“Головна функція менеджерів – прийняттярішень” [10, 183], а рішення – це завжди вибіральтернатив. Метою організаційного рішення єзабезпечення руху до поставлених передорганізацією завдань.

М.Х. Мескон та інші виокремлюють трипідходи до прийняття управлінського рішення:інтуїтивне рішення, що ґрунтується на відчуттяхтого, що воно правильне; рішення, що ґрунтуєтьсяна судженнях, зумовлене знаннями абонакопиченим досвідом; раціональне рішення, якеобґрунтовується за допомогою об’єктивногоаналітичного процесу [9].

Серед етапів рішення проблеми авторавиокремлюють наступні: діагностика проблеми,формулювання обмежень і критеріїв прийняттярішень, визначення альтернатив, оцінкаальтернатив, вибір альтернативи плюсвпровадження і зворотний зв’язок.

На наш погляд, раціональне вирішенняпроблеми найбільш ефективне, оскільки на певнихйого етапах можливо підключати й інші типирішень. Таким чином, техніка прийняття рішенняповинна бути системною, цілеспрямованою,побудованою на судженнях, що враховують всічинники, які зумовлюють його ефективність іпричини, що її знижують. Сучасний управлінецькожного разу стикається з унікальнимиситуаціями, вирішення яких неможливе зашаблоном, звідси він повинен вміти прийматиправильні нестандартні управлінські рішення.

Ряд дослідників (Н. Коган, Д. Бем, М. Уоллах)вважає, що будьяке рішення не ризикованішеіндивідуальних рішень окремих членів даної групи.С. Шахтер, Б. Коллінс, Г. Гецкоу вважають, щогрупове рішення менш ризиковане, ніжіндивідуальне, оскільки перше сприяє компромісу.Різні аспекти проблеми колегіального прийняттярішення висвітлюється у працях І.В. Волкова,Ю.Н. Ємельянова, Д.П. Кайдалова, Є.С. Кузьміна,Є.І. Суїменко. Дослідники звертають увагу нанеобхідність відповідного добору експертних груп



51 Молодь і ринок №4 (111), 2014

і організації сприятливої атмосфери дляобговорення проблеми, відзначають значнийморальний авторитет колегіальних формприйняття рішення.

Відмітною рисою найбільш ефективнихорганізацій Японії, США, Фінляндії є включеннядо процесу вироблення організаційних рішеньвсього пер соналу компанії . Як зазнач аєР.Л . Кричевський, “по суті – це реалізаціяспівучасного стилю управління” [5], а важливоюістотою його реалізації є оперативні робочі групи.

Р.Л. Кричевський [5, 186] зазначає, що груповаповедінка (а прийняття рішень – це його різновид)“супроводжується іноді досить неприємнимиефектами. Так, у надмірно згуртованій і томупросякнутій духом конформності (саме в гіршихїї проявах) спільноти людей легко розвиваєтьсяфеномен групового однодумства”. Аналізуючи ціхарактеристики, можна зробити висновок, щоробити акцент на колективному рішенні проблеминедоцільно, в конкретних ситуаціях ефективнішеіндивідуальне прийняття рішення.

Тому необхідно виокремити випадки, в якихгрупова робота дає більший ефект і коли участьгрупи у вирішенні проблеми неефективне.Американська дослідниця Р. Кантер у своїхпрацях аналізує це. На підставі аналізу літературими наводимо найбільш значні чинники “за” та“проти” участі групи у процесі прийняття рішення.

Виходячи з вищенаведеного, можна зробитинаступні висновки:

1. Управлінське рішення повинно прийматисясвоєчасно.

2. Прийняття управлінського рішеннянеможливе за прототипом через те, що керівникщоразу стикається з неординарною ситуацією.

3. Техніка прийняття рішення повинна бутисистемною, цілеспрямованою, побудованою на

судженнях, які враховують її чинники, щозумовлюють його ефективність і причини, що їїзнижують.

4. Приймати групові та індивідуальні рішеннязалежно від ситуації та доцільності.

2. Функція контролю.Питанням контролю приділялася значна увага,

а значна кількість контролерів повинна булазабезпечувати ефективність виробництва і якостіпродукції. Однак найбільш могутній контроль вумовах тотального планування, хаотичноїорганізації людей та ресурсів не може виступатирегулятором ефективності управлінськогопроцесу.

Функція контролю є процесом забезпеченнядосягнення організацією своїх цілей [9, 390]. Посуті, контроль забезпечує діяльність звимірювання та оцінки результатів діяльностіорганізації, дозволяє своєчасно відреагувати навідхилення від намічених планів.

Необхідність контролю зумовлена об’єктивнимичинниками функціонування організації. Відвстановлення цілей і програм до їх реалізації існуєчасовий простір, за цей період може змінитися якзовнішнє, так і внутрішнє середовище, зміни вситуації можуть змусити керівництво переглянутипочаткові завдання. Сучасне середовищефункціонування підприємств більше, ніж будьколи, характеризується невизначеністю інепередбачуваністю, крім того, чинникомневизначеності можуть стати люди, які виконуютьбільшість роботи в організації. Проблеми іпомилки, що виникають у процесі виробництва,необхідно вчасно виявляти та усувати, інакшепідприємство неминуче буде переходити від однієїкризи до іншої.

Виокремлюють три основні види контролю [7,393 – 396]: попередній, поточний та заключний.

Таблиця 1. Чинники “за” та “проти” участі групи в обговоренні проблеми

Групова робота дає більший ефект, коли вона дозволяє: Групова робота неефективна тоді, коли:

1. Використати нові джерела знань та досвіду в особі підлеглих з метою уникнення непродуманих дій і вивчення можливостей наслідків реалізації. 2. Брати участь в обговоренні проблеми всім, хто вважає себе в ній компетентним. 3. Здійснити ширше творче обговорення проблеми з метою підвищення якості рішення і можливості його реалізації. 4. Приймати радикальніше, ризикованіше рішення. 5. Збалансувати інтереси окремих осіб або подолати їх опір необхідним змінам. 6. Дійти до консенсусу, що ґрунтується на конструктивному узгодженні різних поглядів. 7. Деформувати організаційні стосунки, створити довірливі, тісні взаємостосунки з підлеглими.

1. Керівник має значно більші знання у предметі обговорення, ніж інші члени колективу і останні з цим погоджуються. 2. Немає часу для розгортання дискусії. 3. Рішення, по суті, завчасно прийняте керівником, який вважає його єдино правильним. 4. Призначену для рішення проблеми інформацію в силу певних причин недоцільно робити предметом групового обговорення. 5. Відповідальність за прийняття рішення і наслідки реалізації покладені безпосередньо на керівника.


52

Критерієм виокремлення цих трьох видів є чинникчасу. Попередній контроль здійснюється допочатку робіт і використовується в трьохключових сферах: щодо людських, матеріальнихта фінансових ресурсів. Попередній контроль всфері людських ресурсів спрямований наретельний аналіз ділових та професійних якостей,які необхідні для виконання роботи згідно посади.Поточний контроль здійснюється безпосередньоу ході проведення робіт і спрямований навимірювання фактичних результатів, одержанихпісля проведення роботи. Заключний контрольвикористовує зворотний зв’язок після того, якробота виконана. Заключний контроль має двіфункції. Перша полягає в тому, що дає керівникуінформацію, необхідну для планування, якщоробота повторюється у майбутньому, забезпечуєможливість порівняння результатів і оцінкиреалістичності планів. Інша полягає в тому, щобсприяти мотивації. Оцінка результатів завждитісно пов’язується з мотиваційною винагородою.Контроль повинен виступати регуляторомзростання ефективності управлінського процесу.

Р.Л. Кричевський [5], узагальнивши окреміположення з питань контролю (Зігерта, Ланга,1990; Кіллена, 1981; Кунца, О.Донелла, 1981;Сінка, 1989) вивів вимоги до організаціїефективного контролю з психологічної точки зору:

1. Контроль повинен бути: постійним, систематичним і обов’язковим

елементом управлінського процесу; об’єктивним і спиратися на точні та адекватні

нормативи трудової діяльності; економічним, щоб окупити витрачені на нього засоби.2. Контроль не повинен бути тотальним, інакше

він пригнічує в працівниках самостійність тавідповідальність.

3. Контроль повинен здійснюватися відкрито, звикористанням форм і засобів, відомих працівникам.

4. Контролем повинні бути охоплені всіучасники роботи, що дозволяє підтримувати нависокому рівні ефективності всі сферивиробничого процесу.

5. Контроль не повинен розглядатися яккаральний засіб в роботі з персоналом.

6. Контроль повинен сприйматися як проявуваги до працівника (хто не контролює, той нецікавиться досягненнями своїх співробітників).

Таким чином, контроль:1) тісно пов’язаний з іншими етапами

управлінського процесу;2) своїми результатами здатен спонукати

керівника вносити в нього необхідні корективи;3) забезпечує функціонування в організації

безперебійного зворотного зв’язку.

3. Кадрова робота.У рамках нашого дослідження ми виокремлюємо

ще й кадрову роботу.Як зазначають Г. Кунц і С.О’Доннел,

безпосередню відповідальність за ефективневиконання функції комплектування штату несекожен керівник на всіх рівнях, і жоден відділкадрів, ні будьяка інша спеціалізована служба неможуть професійно розв’язати ці питання [7, 164].

Менеджери, що забезпечують загальнеадміністративне керівництво організацією,здійснюють професійний відбір працівників;організацію прийому, переміщення та звільненняпрацівників; організацію підготовки,перепідготовки та підвищення кваліфікації; оцінкуперсоналу.

1. Професійний відбір працівників.Проблеми професійного відбору обговорювалася

у працях І.А. Жданова, Є.О. Мілерьяна, Н.А. Гришанова,І.І. Чанглі, А. Колбановського, Г. Сисарєва та ін.Ускладнення сучасної праці ставить передпрацівниками досить жорсткі і досить визначенівимоги, у тому числі і психофізіологічні.Невідповідність працівників цим вимогам веде дозниження продуктивності праці. Однак, у рамкахпереважної більшості підприємств професійнийвідбір або не ведеться зовсім, або ведетьсястихійно, науково необґрунтованими методами. Урезультаті більшість працівників не відповідаєвимогам, які до них ставляться.

2. Організація прийому, переміщення ізвільнення працівників. Стан цього напрямкуроботи з персоналом характеризуєтьсявідсутністю аналізу результатів руху кадрів, утому числі аналізу причин звільнення працівників;відсутністю практичної роботи з особами, якіподали заяви на звільнення.

3. Організація підготовки, перепідготовки іпідвищення кваліфікації працівників.

Досвід західної економіки показує, що великіпідприємства витрачають на підготовкуспеціалістів від 5 до 20 % своїх витрат [3].Широкого поширення набувають форминеперервної підготовки персоналу, основнийнаголос робиться на так звану випереджувальнупідготовку персоналу, тобто навчаннятехнологіям, які тільки планується впровадити.Система підготовки працівників на українськихпідприємствах істотно відстає від сучасних вимог.Основною причиною такого стану є різкезниження фінансових можливостей підприємств.

4. Оцінка персоналу.У вітчизняній літературі технології оцінки

персоналу обговорювалися у працях Г.Х. Попова,П.А. Папулова, В.С. Дудченка, А.К. Зайцева,



53 Молодь і ринок №4 (111), 2014

В.В. Щербини, В.М. Тарасова. Однак широкогопрактичного застосування система оцінок покищо не прижилася, на наш погляд, з причинивідсутності на підприємствах фахівців, яківолодіють такими технологіями. Разом з тим,зростання професійних вимог до працівниківстворює об’єктивну необхідність створеннясистеми оцінок працівників на предметвідповідності кожного конкретного працівникавідповідній посаді.

Висновки. Аналіз праць вітчизняних тазарубіжних авторів дав змогу виокремити основніфункції управлінської діяльності в умовах ринковоїекономіки і визначити їх зміст.

1. Американские буржуазные теорииуправления (критический анализ) / Под ред.Б.З. Мильнера. – М., 1978. – 368 с.

2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент:Учебник для экон. спец. вузов. – М., 1994. – 224 с.

3. Дамари Р. Финансы и предприянимательство./ Р. Дамари. – Ярославль, 1993. – 222 с.

4. Иванцевич Дж. Человеческие ресурсыуправления. / Дж. Иванцевич, А.А. Лобанов. –М., 1993. – 300 с.

5. Кричевский Р.Л. Если Вы – руководитель.Элементы психологи менеджмента вповседневной работе. – М., 1993. – 350 с.

6. Кузьмин Е.С., Волков И.Н., Ємельянов

Ю.Н. Руководитель и коллектив. – Л., 1974. –280 с.

7. Кунц Г. Управление: системный иситуационный анализ управленческихфункций. / Г. Кунц, С.Д. О’Доннел. – М., 1981.Т. 1. – 496 с. – Т. 2 – 512 с.

8. Мартынов С.Д. Профессионалы вуправлении. / С.Д.Мартынов. – Л., 1991. –144 с.

9. Маскон М., Альберт М., Хедоури Ф.Основы менеджмента. – М., 1992. – 701 с.

10. Морита А. Сделано в Японии. / А. Морита– М., 1990. – 192 с.

11. Пригожин А.И. Эффект организации /А.И. Пригожин // Человек и труд. – 1995. –№3. – С. 87 – 88.

12. Рогов М.Г. Психологические основыменеджмента. / М.Г. Рогов, Н.Ш. Валеева. –Казань, 1995. – 120 с.

13. Рюттингер Р. Культура предпринимательства./ Р. Рюттингер. – М., 1992. – 238 с.

14. Шакуров Р.Х. Директор школы ипедагогический коллектив (социально-психологический аспект) / Р.Х. Шакуров. – К.,1975. – 144 с.

15. Шакуров Р.Х. Социально-психологическиеосновы управления: руководитель ипедагогический коллектив. / Р.Х. Шакуров. –М., 1990. – 208 с.



13 квітня 2014 року Тоненьким прутиком З вербовим котиком Себе вітаємо Легеньким дотиком... Радісну вістку Собі говоримо, Що день великий Не поза горами, Що вже за тиждень Буде Великденень

Марія Хоросницька (Сваричевська)

поет

Вербна неділя

54

Вступ. Актуальне завдання сучасної системиосвіти, зокрема педагогічної – це підготовкависококваліфікованого фахівця, здатного не тількипередавати знання з певної галузі науки, але йтворчо мислити, діяти в нестандартних ситуаціях,працювати в колективі заради спільногорезультату [1].

Введення у навчальний процес інтерактивнихметодів навчання дозволяє вирішити нагальніпотреби у підготовці фахівця нового типу,

адекватного вимогам сучасного суспільства,фахівця, який здатен шукати рішення у співпраціз колегами, в активному обміні знаннями [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблемі застосування інтерактивних методівнавчання приділяли увагу такі вчені як С. Амеліна,Н. Бутенко, Н. Герасимова, Л. Даниленко,Д. Добриніна, Г. Ковальчук, А. Колот, М. Пащенко,Е. Погребная, В. Ревенко, О. Сидоренко, С. Сисоєва,О. Січкарук, І. Тяллева та ін. Разом з тим, до

УДК [378.016:796 – 056.22]

Ніна Грибок, кандидат педагогічних наукЛуганського національного університету імені Тараса Шевченка

ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У КОНТЕКСТІПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ

МЕДИЧНОЇ ГРУПИРозглянуто можливості застосування інтерактивних методів навчання в процесі теоретичної

підготовки з фізичного виховання студентів спеціальної медичної групи. Наведено приклади застосуванняінтерактивних методів навчання зі студентами спеціальної медичної групи. Встановлено, що запропонованіінтерактивні методи навчання сприяють більш якісному засвоєнню навчального матеріалу, спрямованого напідвищення рівня культури здоров’я студентів спеціальної медичної групи.

Ключові слова: інтерактивні методи навчання, студенти спеціальної медичної групи, культураздоров’я.

Літ. 6.

Нина Грибок, кандидат педагогических наукЛуганского национального университета имени Тараса Шевченко

ПРИМЕНЕНИЕ ИНТЕРАКТИВНЫХ МЕТОДОВ ОБУЧЕНИЯ В ПРОЦЕССЕТЕОРЕТИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ ПО ФИЗИЧЕСКОМУ ВОСПИТАНИЮ В

КОНТЕКСТЕ ПОВЫШЕНИЯ УРОВНЯ КУЛЬТУРЫ ЗДОРОВЬЯ СТУДЕНТОВСПЕЦИАЛЬНОЙ МЕДИЦИНСКОЙ ГРУППЫ

Рассмотрены возможности применения интерактивных методов обучения в процессе теоретическойподготовки по физическому воспитанию студентов специальной медицинской группы. Приведены примерыприменения интерактивных методов обучения со студентами специальной медицинской группы. Установлено,что предложенные интерактивные методы обучения способствуют более качественному усвоению учебногоматериала, направленного на повышение уровня культуры здоровья студентов специальной медицинскойгруппы.

Ключевые слова: интерактивные методы обучения, студенты специальной медицинской группы,

культура здоровья.

Nina Hrybok, Ph.D. (Pedagogic),Luhansk National University by T. Shevchenko

APPLICATION OF INTERACTIVE METHODS OF TEACHING IN THE PROCESS OFTHEORETICAL TRAINING ON PHYSICAL EDUCATION IN THE CONTEXT OF INCREASE

OF HEALTH CULTURE LEVEL OF STUDENTS OF SPECIAL MEDICAL GROUPPossibilities of application of interactive methods of teaching in the process of theoretical preparation on

physical education of students of special medical group are considered in the article. The examples of applicationof interactive methods of teaching with the students of special medical group are resulted. It was founded the offeredinteractive methods of teaching are instrumental in more high-quality mastering of educational material that willbe instrumental in the increase of health culture level of students of special medical group.

Keywords: interactive methods of teaching, students of special medical group, culture of health.

ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИЗ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У КОНТЕКСТІ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ

СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ

© Н. Грибок, 2014

55 Молодь і ринок №4 (111), 2014

сьогоднішнього часу не приділялося належноїуваги щодо застосування інтерактивних методику контексті формування культури здоров’ястудентів спеціальної медичної групи.

Робота виконана за планом НДР Луганськогонаціонального університету імені ТарасаШевченка.

Формулювання цілей роботи. Метоюстатті є розкриття можливостей застосуванняінтерактивних методів навчання в процесітеоретичної підготовки з фізичного вихованнястудентів спеціальної медичної групи у контекстіформування культури здоров’я студентіввідповідної категорії.

Результати досліджень. Сучасний етапрозвитку освіти характеризується постійнимпошуком інноваційних підходів, впровадженнямінтерактивних форм, методів навчання тощо. Мицілком підтримуємо ці тенденції. У нашомувипадку, студент спеціальної медичної групиповинен не тільки оволодіти певними руховимиуміннями та навичками, але й глибокими знаннямиз відновлення, зміцнення та збереження власногоздоров’я. Задля цього необхідно вести пошукнових підходів до покращення засвоєннянеобхідних теоретичних знань та творчого їхзастосування у практичній діяльності.

За допомогою інтерактивних методів навчаннявідбувається спілкування всіх членів колективу;розширюються пізнавальні можливості учня(здобування, аналіз, застосування інформації зрізних джерел); підвищується рівень засвоєннязнань; підвищується можливість контролюваннявчителем рівня засвоєння знань учнями тощо [3,58]. Застосування інтерактивних методівдопомагає не тільки краще засвоїти знання, але йсприяти творчому розвитку, який є вкрайнеобхідним для удосконалення індивідуальноїоздоровчої системи.

Інтерактивні методики дозволяють пліднореалізовувати навчальну, виховну та розвиваючуфункції педагогічного процесу, сприяютьактивному формуванню знань у студентів черезсамостійну роботу та колективне обговорення,розвивають та вдосконалюють інтелектуальнівміння, продуктивне та творче мислення, а такождозволяють активно формувати професійнісоціальні якості майбутніх фахівців. Для викладачатака організація навчання є дієвим способомотримання зворотного зв’язку, що сприяєможливості ефективно коригувати процесоволодіння знаннями та вміннями, організовуватиконсультативну допомогу студентам [2]. Заданими американських учених, під час лекціїучень засвоює всього 5 % матеріалу, під часчитання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами

– 20%, під час демонстрації – 30%, під часдискусії – 50%, під час практики – 75%, а колиучень навчає інших чи відразу застосовує знання– 90%. Особлива цінність інтерактивногонавчання в тому, що учні навчаються ефективнійроботі в колективі. На жаль, навітьстаршокласники часто не мають цих навичок [4].

Інтерактивне навчання – це перш за все спосібпізнання, здійснюваний у формах спільноїдіяльності учнів, де всі учасники освітньогопроцесу взаємодіють один з одним, обмінюютьсяінформацією, спільно вирішують проблеми,моделюють ситуації, оцінюють дії колег і своївласні [5, 217].

Пропонуємо розгляд застосування інтерактивнихметодів навчання на базі Донбаського державноготехнічного університету. У даному університетінами впроваджений додатковий зміст дотеоретичної підготовки з фізичного вихованнястудентів спеціальної медичної групи як в процесінавчальних занять, так і факультативних. Отже,розглянемо застосування інтерактивних методикна прикладі додаткового матеріалу теоретичноїпідготовки з фізичного виховання студентівспеціальної медичної групи.

У експериментальній групі ми намагалисьзастосовувати інтерактивні методи при вивченнімайже усіх тем теоретичної частини навчальногопредмету фізичного виховання у студентівспеціальної медичної групи, але особливо активновони застосовувались при вивченнізапропонованих нами додаткових питань, яківходять до змістовних ліній “Духовне здоров’я”,“Психічне здоров’я” та “Фізичне здоров’я”. Це усвою чергу було не випадково, оскільки специфіканавчального матеріалу особливо потребувалаактивної діяльності студентів, висловленні власнихдумок, проявів творчості тощо.

Теоретичний матеріал надавався студентамекспериментальної групи як на початку кожногозаняття, так і в процесі факультативних занять(елективний компонент навчальної програми).Таким чином, здійснення теоретичної підготовкина початку занять відбувалось за допомогоютаких інтерактивних методів як: бесіда, дискусія,аналіз конкретної ситуації, метод круглого столу.У процесі факультативних занять використовувалисьтакі інтерактивні методи: лекція пресконференція,лекція вдвох, лекція з заздалегідь запланованимипомилками, проблемна лекція.

Враховуючи обмеженість вимог до публікації,пропонуємо розглянути приклади застосування окремихінтерактивних методів, таких як лекція пресконференція,аналіз конкретної ситуації, проблемна лекція.

Важливе місце при викладанні теоретичногоматеріалу займала “лекція прес-конференція”.



56

Суть цього методу полягає в тому, що викладачназиває тему лекції і просить студентів письмовозадавати йому запитання відповідно зазначеноїтеми. Кожний студент повинен протягом двохтрьох хвилин сформулювати найбільш цікавлячійого запитання, написати на аркуші та передативикладачеві. Викладач сортує запитання за їхсмисловим змістом і починає лекцію. Викладанняматеріалу будується не як відповідь на окремезапитання, а у вигляді зв’язаного розкриття теми,в процесі якої формулюються відповіді [6].

За допомогою лекції пресконференціїрозкривались такі питання як: взаємозв’язок івідмінності психічного і духовного здоров’яособистості; захворювання, що передаютьсястатевим шляхом; шкідливі звички та їх вплив наздоров’я людини, що має захворювання та інші.

Наведемо приклад застосування інтерактивногометоду “Лекція пресконференція” при розглядіпитання “захворювання, що передаютьсястатевим шляхом”. Проблема статевоговиховання у теперішній час набуває особливоїактуальності. Саме тому, враховуючи відсутністьцієї теми в змісті інших предметів, щовикладаються у технічному ВНЗ її було включенодо експериментальної програми з фізичноговиховання студентів спеціальної медичної групи.

На прохання викладача до студентів написатина аркушах запитання до зазначеної проблеми,викладачем було отримано наступні запитання:Дмитро Л. “Назвіть, будь ласка, які у теперішнійчас існують захворювання, що передаютьсястатевим шляхом?”. Христина Р. “Скажіть, аякими захворюваннями, що передаютьсястатевим шляхом переважно хворіють люди?”Ріта Ш. “Чи багато випадків захворювання наСНІД відбувається за рахунок незахищенихстатевих стосунків?”. Олена С. “Поясність, будьласка, чи правда, що презерватив не захищає насто відсотків від зараження СНІДом тасифілісом?”. Артур П. “Я чув, що ранні статевістосунки є небезпечними для здоров’я. Чи це так?Якщо так, то на що саме це впливає?” Артем Р.“Я розумію, що займаючись сексом з дівчатамибез презерватива я можу захворіти на гонорею,сифіліс, або навіть на СНІД, але я не можу нимкористуватися і не хочу (мені з нимдискомфортно). Скажіть, будь ласка, як уникнутитакого зараження? Вибачте за відвертезапитання!” Аліса Т. “Якщо в нашій країні багатомолоді хворіє на СНІД, можливо школярівпотрібно починати виховувати стосовно статевихвідносин раніше. Як Ви вважаєте з якого вікупотрібно здійснювати статеве виховання дітей?”Оксана Ч. “Чи повинно статеве вихованняздійснюватись у сім’ї батьками?” та інші.

Зазначимо, що представлені вище запитаннявже розташовані викладачем у логічнійпослідовності. Після розташування запитань узазначеному вигляді викладач починав даватиґрунтовні відповіді на отримані запитання. Такимчином, студенти мали можливість не тількибільше дізнатись з зазначеної проблеми, але йпочути відповіді на питання, що їх цікавлять. Взавершенні викладач підводив підсумкову оцінкузапитань, які поставили студенти яквіддзеркалення знань та інтересів слухачів.

Аналіз конкретної ситуації застосовувавсяпри викладанні теоретичної частини фізичноговиховання. Особливо корисно аналіз з розборомконкретної ситуації застосовувався при вивченнітаких питань як: “Особливості підборуоздоровчих технологій, що впливають наформування духовного здоров’я особистості”;“Особливості підбору оздоровчих технологій, щовпливають на формування та збереженняпсихічного здоров’я особистості”; “Особливостіпідбору оздоровчих технологій, що впливають наформування, відновлення, зміцнення тазбереження фізичного здоров’я особистості” таін. Зазначені теми потребують не тількиоснащення студентів необхідними теоретичнимизнаннями, але й практичними прикладами. Їхвивчення відбувалося після того, як студентиознайомились з теоретичними основамизастосування оздоровчих технологій. У цьому разістуденти, спираючись на загальні відомості прозастосування тих чи інших оздоровчих технологіймали можливість вивчати проблему особливостейїх застосування при конкретних умовах окремоюлюдиною.

Так, розкривши особливості підборуоздоровчих технологій, що впливають на фізичнийаспект здоров’я, викладач наводить прикладконкретної особистості, якій потрібно підібратинайбільш сприятливі оздоровчі технології,вказуючи при цьому стан її здоров’я, індивідуальніособливості, стать, спеціальність, чи має шкідливізвички, якщо так, то які, (перша чи друга зміна уяку студент навчається), чи студент працює, чибагато займається на комп’ютері, чи достатньогарно харчується тощо.

Приклад особистості студента: “Студент(умовно Ігор) навчається на першому курсі,спеціальності обробка металів тиском, факультетуметалургії. Діагноз: Сподібний сколіоз, гастрит зпідвищеною кислотністю шлунку. Ніколи незаймався спортом, у школі намагався уникатизанять з фізичної культури (з третього класузаймається фізичною культурою у підготовчійгрупі, з сьомого класу розподілений до спеціальноїмедичної групи з діагнозом гастрит). Серед




57 Молодь і ринок №4 (111), 2014

основних причин уникнення занять з фізичноїкультури є відсутність бажання, та нерозуміннянавіщо вони потрібні. Відомо, що (Ігор) палить,інколи вживає алкогольні напої. Харчуєтьсянераціонально, не завжди дотримується режимухарчування. Дієти дотримується тільки призагостренні гастриту. Загострення виникаютьдостатньо часто. Намагається заліковуватизагострення за рахунок вживання таблеток.Студент навчається у першу зміну. Дихаєпереважно ротом, не любить зимову пору року.Інколи відпочиває влітку на морі.

Отже, перелічивши всі особливості заданоїособистості та його спосіб життя, студентизалучались до обговорення конкретного (уявного)студента, виявляючи правильні і неправильніаспекти його способу життя, враховуючи тапідбираючи оздоровчі технології, що впливаютьна фізичний аспект здоров’я, які є найбільшдоцільними у конкретному випадку, враховуючистан здоров’я та індивідуальні особливостістудента. Після аналізу студентів викладачпідводив підсумки, відмічав найкращі думки тапропозиції та дуже коректно й обережнокоректував їх з відповідним обґрунтуванням.

Після цього для виконання вдома студентамзадавали проаналізувати власний спосіб життя таспробувати собі підібрати оздоровчі технології дляфізичного аспекту здоров’я з урахуванняміснуючого діагнозу, індивідуальних особливостейтощо. Це у свою чергу дозволяло не тільки добрезакріпити загальні теоретичні знання ззастосування окремих оздоровчих технологій, алей проявляти творчість та замислитись надвласним способом життя.

У роботі з експериментальною групою такожзастосовувалась проблемна лекція. Головнафункція проблемного навчання – розвитоктворчого мислення, творчого підходу додіяльності. У проблемній лекції можутьефективно використовуватися дві категорії –проблемне запитання та проблемне завдання [2].

Цей метод був доцільним, оскільки за йогодопомогою, щоб вирішити поставлену передстудентом проблему він повинен глибокозамислитись. Так, наприклад, проблемна лекціязастосовувалась при розгляді питання“Особливості удосконалення та переробленняіндивідуальної оздоровчої системи при наявностізахворювання людини”. У попередньому випадкустуденти вчились аналізувати окремі ситуаціїпов’язані зі станом здоров’я та з особливостямипідбору оздоровчих технологій, які сприятливопозначались на стані здоров’я умовно наведеноїособистості.

В даному випадку студентам наводилось

завдання, яке вимагало від них розмірковувань тавідповідних пропозицій. Так, наприклад, після того,як викладач розповів основи удосконалення іперебудови індивідуальної оздоровчої системи,перед студентами ставилось завдання удосконаленнявже існуючої (у кожного) власної оздоровчої системиз урахуванням наведених викладачем умов.Приклад умов: а) у Вас погіршився станпсихічного здоров’я у зв’язку з виникненнямконфлікту з викладачем; б) у Вас відбулися зміниу сімейному становищі (Ви одружились); в) у Васзмінився режим дня у зв’язку з необхідністюпідробітку і т.д.

Після того як студенти представляли своїдумки товаришам, викладач сумісно зістудентами аналізували та тактовно виправлялиможливі помилки. Таким чином, студентивирішуючи поставлену перед ними проблему(перебудови, або удосконалення індивідуальноїоздоровчої системи) не тільки вчились вирішуватиїї творчо, але й отримувати певний досвід зудосконалення власної оздоровчої системи.

Висновки. Вищезазначене дозволяє констатувати,що застосування інтерактивних методів навчаннявідіграє важливе значення у формуванні культуриздоров’я студентів спеціальної медичної групи.Чому сприяє більш якісне засвоєння навчальногоматеріалу, який передбачає урахування усіхаспектів здоров’я (духовного, психічного,фізичного).

1. Ревенко В. Інтерактивні технології навчання насучасному етапі. Теорія і практика [Електроннийресурс] / Вікторія Ревенко. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nz_p/88/statti/49.pdf

2. Січкарук О. Інтерактивні методи навчання увищій школі [Електронний ресурс] / Олена Січкарук.– Режим доступу: http://www.twirpx.com/about/search/?searchid

3. Комар О. Навчання школярів за інтерактивнимиметодами / Ольга Комар // Рідна школа, 2006. – № 5.– С. 57 – 60.

4. Іванова-Комарщук О. Корисність інтерактивнихметодів навчання. [Електронний ресурс] / О. Іванова-Комарщук – Режим доступу: Стаття журналу“Відкритий урок: розробки, технології, досвід”. Заматеріалами: Освіта.ua. Дата публікації 07.02.2010.“Плеяда” http://osvita.ua/school/technol/6564

5. Митькина О.В. Методы интерактивногообучения в формировании модели современногоспециалиста / О. Митькина // Известия Российскогогосударственного педагогического университетаим. А.И. Герцена. – 2010. – № 123. – С. 214 – 222.

6. Погребная Е.Н. [Электронный ресурс] /Е.Н. Погребная – Режим доступа: Психолого-педагогические основы активных методов обученияhttp://tnaia.narod.ru/sk/ 12.03.2010




58

Постановка проблеми та аналізостанніх публікацій . Творчийдоробок М. Матіос – це розмаїття

тем, образів, проблем, відтак її постать чи ненайхаризматичніша (не епатажна, не скандальна– саме харизматична!) в сучасній українськійлітературі. Письменниця (останнім часом –громадська діячка й політик) постійно нагадує,що всі ми – неповторні, зі своєю (не намиобраною!) долею [2, 12], наше життя визначаютьчимало факторів, вони ж формують наш характер,світоглядноціннісні орієнтири, спосіб поведінки,наш іманентний сакральнодуховний простір.Художнє мовомислення письменниці підтверджуєнеабияку її майстерність у доборі точних,семантично глибоких та доречних і в мікро, і вмакроконтексті слів й усталених зворотів, щослугують засобом розкриття психологіїперсонажів, формують місткий подієвий каркас іподають необхідні імпульси для складнихчитацьких рефлексій.

Увагою Марія Матіос не обділена: журналістидрукують інтерв’ю з нею, молодь обговорюєтвори на форумах в Інтернеті, дослідники роблятьспроби тематичнопроблемного, жанровостильового й образного аналізу. Наприклад,Д. Павличко, С. Жила, Я. Голобородько,Т. Тебешевська, І. Ведмідь науково, а часто йгостро критично осмислюють та інтерпретуютьрізні аспекти повістей i новел письменниці. Певніпитання мовної картини художнього світуМ. Матіос уже досліджено, зокрема в студіяхЛ. Марчук та С. ШабатСавки. Б. Черваканалізує темпоральну символіку її прози. Творчістьписьменниці крізь призму буття українствапредставлено в нарисі М. Якубовської.

Дискурс прози Марії Матіос різноаспектноосмислено в кандидатській дисертаціїГ. Павлишин. Зазначимо, що тут до уваги останняза часом виходу повість “Армагедон ужевідбувся” не бралася. До проблеми феноменухудожнього мовлення Марії Матіос зверталися й

УДК 811.161.2:81 – 13

Леся Баранська, старший викладач кафедри української мовиМарія Стецик, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови


САКРАЛЬНІ КОНЦЕПТИ “АРМАГЕДОН” І “ВАВИЛОН”У ПОВІСТІ МАРІЇ МАТІОС “АРМАГЕДОН УЖЕ ВІДБУВСЯ...”

У статті досліджено стрижневі лексеми-концепти “Армагедон” і “Вавилон” у повісті Марії Матіос“Армагедон уже відбувся...” крізь призму сакрального, з’ясовано їхню текстотвірну та ідейно-концептуальнуфункції, здійснено поглиблені лінгвостилістичні студії над ними.

Ключові слова: слово-образ, концепт, сакральне поле, контекст, лінгвокультурологема, символ.

Літ. 15.

Леся Баранская, старший преподаватель кафедры украинского языкаМария Стецик, кандидат филологических наук, доцент кафедры украинского языка


САКРАЛЬНАЯ КОНЦЕПТА “АРМАГЕДОН” И “ВАВИЛОН”В ПОВЕСТИ МАРИИ МАТИОС “АРМАГЕДОН УЖЕ СВЕРШИЛСЯ ...”

В статье исследуются ключевые лексемы-концепты “Армагеддон” и “Вавилон” в повести Мари Матиос“Армагеддон уже свершился…” сквозь призму сакрального, исследованы их текстообразующие и идейно-концептуальнуюые функции, осуществлены углубленные лингвистические студии над ними.

Ключевые слова: слово-образ, концепт, сакральное поле, контекст, лингвокультурологема, символ.

Lesya Baranska, Senior Lecturer of The Ukrainian Language DepartmentMaria Stetsyk, Ph.D. (Philology) Docent of The Ukrainian Language Department


SACRED CONCEPTS OF “ARMAGEDDON” AND “BABYLON” IN THE STORY“ARMAGEDDON HAS ALREADY TAKEN PLACE…” BY MARIA MATIOS

In the article we research key lexemes-concepts “Armageddon” and “Babylon” in the story by Maria Matios“Armageddon has already taken place…”. Through the prism of sacred we point out their textformational and ideaconceptual function and make detailed linguostylistic studios of them.

Keywords: word-image, concept, sacred field, context, symbol, linguoculturolohema.


© Л. Баранська, М. Стецик, 2014

59 Молодь і ринок №4 (111), 2014

дрогобицькі дослідники Н. Жмурко, М. Яким,Р. Міджин. І. Набитович, І. Шумей і С. Гірнякпредметом своїх студій визначили sacrum, якийтак щедро розсипаний на сторінках її прозовихтворів і формує ідейноетичне підґрунтя творчості.І. Набитович у статті “Сакральні мотиви вхудожній прозі Марії Матіос” торкається проблемисвященного у її прозі загалом і в повісті“Москалиця” зокрема.

Мета статті – різноаспектно, в якнайширшомулінгвокультурологічному контексті дослідитистрижневі словаконцепти “Армагедон” та“Вавилон” у повісті Марії Матіос “Армагедон ужевідбувся…”.

Виклад основного матеріалу . Повість“Армагедон уже відбувся...” з’явиласянапередодні чергового Форуму книговидавців уЛьвові у вересні 2011 року і стала (що б там неговорили новітні критики й критикани) черговоювіхою духовного, історичного та національногосамоусвідомлення, заломленого крізь призмужиття великого грішника, без вини винногобуковинця Івана Олексюка, якого буквальнорозчавила вавилонська вежа мимовільного істрашного навіть з висоти літ злочину.

“Армагедон...” – книжка вельми актуальна.У ній відбита новітня філософія нашоготеперішнього буття, сповненого гонитвою зарізними примарами, коли, як каже авторка, “людирахують гроші – і не рахують свої дні”, буття,позбавленого совісті й солідарності, часто навітьна рівні родини. У повісті йдеться про моральнийвибір, спокуту, життя і смерть чи, як писав ВасильСтус, “смертеіснування й життєсмерть”. Те, щоми спостерігаємо щодня, “може, це і є кінець світу,лише ніхто не сповіщає про нього?”, – запитуєписьменниця. Однозначної відповіді тут немає, які немає в тексті повісті такої категоричності щодоСудного дня. Вона не так про підсумки життязвичайної людини, як про крах моральної ієрархіїв суспільстві. Головна думка цієї розповіді простадо банального – “ніхто нікому нічого невинен, крім совісті”.

Людина фатально втрачає моральні цінності,що призводять до падіння суспільних орієнтирівзагалом, відтак сакральне витісняєтьсятотально профанним. “Що казати тепер продушу, коли люди у світовому гармидері йгаморі слово таке – “душа” – забули. Людирахують гроші – і не рахують свої дні. А душій не згадують” [7, 77], – зазначає авторка.

До слова, у передмові до повісті важливупораду дає читачам сучасний ізраїльський класикАмос Оз, що листувався з Марією Матіос,кажучи: “Все залежить від нас: ми можемобути й останніми акторами в завершальному

акті, але можемо стати й тими, хто відіграєНОВУ РОЛЬ в НОВІЙ дії. Все залежитьТІЛЬКИ від нас” [7, 4].

Письменниця переконана: немає страшнішої,сильнішої і точнішої зброї понад слово. Необхіднісигнали подає вже сама назва, що відразу жпроектує архетипну глибину, а також ключовіслова, переважно сакрального поля, якіпронизують полотно повісті, зосереджують на нихчитацьку увагу й допомагають глибше зрозумітиі сам твір, і його філософськоонтологічні тапсихологічні глибини. Домінантні слова (словаконцепти, словафаворити) вирізняються назагальному текстовому тлі й відіграють важливутекстотвірну та ідейноконцептуальну функцію,формують вербальнообразну й концептуальнувісь. Докладніше зупинимося на двох –Армагедон та Вавилон. До речі, стрижневіслова та основні ідейноконцептуальні векторитвору оригінально представлені в художньомуоформленні книги. Першу сторінку“прикрашають” велика жменя золотих монет та“Вавилонська вежа життя, що має колисьзавалитися” [7, 37]. Якраз на наступній сторінцібачимо й каміння, що сиплеться з вершечківпрожитих людських життів. Бо “для кожного єсвоя вежа, і ще не було такої, яка б не упала”[7, 78].

У назву винесено архетипну лінгвокультурологему“Армагедон”. Тут стверджується, що страшнийсудний день уже відбувся, уже відбулосяостаточне зіткнення між добром і злом у душінещасного (і водночас такого, що не викликаєсимпатії і не змусить читача витиснути найскупішусльозу) Івана Олексюка. Армагедон змушуєдумати, рефлексувати, змінюватися, поки непізно, а не ридати. Складна назва (складна урозумінні рецептивному, культурологічному йсвітоглядному) не справджує читацькихочікувань. Більше в тексті жодного разу простарозавітний Армагедон, навіть про Страшнийсуд не згадується. Але мотив судного дня,насамперед судного дня в самій людині, пронизуєповість, як і червона гадючка крові, що раз у раззринає у збуреній свідомості головного героя і стаєфізично відчутною для читача. У пересічногореципієнта ця назва, на жаль, зафіксувалася усвоєму спрощеному, ба навіть спримітизованомусенсі, тому складно співвіднести її із самимтекстом повісті. Є потреба звернутися доспеціальних словників, щоб осмислити складнізв’язки між назвою і текстом, відчути, як словоназва може слугувати ключем до розуміннятвору.

У словнику С. Аверинцева “СофіяЛогос”читаємо: “Армагедон (грецьк.) у християнській


60

есхатології – місце есхатологічної битви при кінцісвіту, коли спливе час, у якій братимуть участь“царі всієї землі обітованої” (Одкр. 16, 14 – 16).[… ]. У пізній християнській есхатологічнійлітературі Армагедон – позначення самої битви”[1, 34 – 35].

У “Словнику іншомовних слів” подано такетлумачення досліджуваної лінгвокультурологеми:“Армагедон (грецький термін, вірогідно,утворений від давньоєврейської haau струмок,потік, і Megiddo назва). 1. Місцевість біля підніжжягори Кармель, яка в біблійні часи була місцемвирішальних битв з єгиптянами, ассірійцями таіншими завойовниками Ханаанського краю. Згідноз Одкровенням Івана Богослова, Армагедон –місце, де під час настання кінця світу відбудетьсяостання битва з участю всіх царів землі.2 . Переносне – щось страшне, невідворотне,глобальний катаклізм” [11, 112].

Вичерпну статтю про Армагедон знаходимов словнику “Культура і культурологія”.“Армагедон” (Armagedon – грецьк. еквівалентдавньоєврейської har megiddo – гірська місцевістьМегіддо, топоніма району поблизу Хайфи, девідбувалися військові сутички) – згідно з Біблією,місце збору сил Сатани для вирішальної битви зБогом, а в більш широкому теологічному значенні– символ останньої битви Добра і Зла, а такожсимволічна місцевість есхатологічної (у кінцісвіту) війни сатанинських сил проти вірних.

Ідея рішучої битви Добра і Зла трапляється ів Старому Завіті, але термін “Армагедон” іконкретизований сюжет належить ОдкровеннюІоанна Богослова. За Іоанном, звір Апокаліпсису,який уособлює Рим і Зло загалом, будепереможений посланцем Бога – Месією – ікинутий до пекла. Після цього настанетисячолітнє царство воскреслих святих імучеників. Аж тоді відбудеться остаточнасутичка Неба із силами Зла, тобто Армагедон.Вона завершиться остаточною перемогоюХриста і Страшним Судом, на якому вирішитьсяпосмертна доля всіх воскреслих людей:непрощенні грішники підуть до пекла, а спасенніжитимуть в Небесному Єрусалимі” [6, 100 – 101].

Відомий ізраїльський письменник Амос Оз,один із претендентів на Нобелівську премію 2009року, у листі до письменниці з приводу її книгипише: “...Дорога Маріє! Ви ще запитали, чи нездається мені, що кінець світу – Судний день –уже прийшов до нас, що він заполонив усю землю,а ми – просто дійові особи в останньому дні нашоїпланети? Адже та інтенсивність, з якою людиудосконалюють знаряддя самознищення, – якразі свідчить про завершальний етап Армагедону”.І далі продовжує: “... Однак сили, які ми повинні

зрозуміти, пізнати і приборкати, – це сили Зла, якіє в нас самих, сили Зла, що гніздяться в серцілюдини, і від сплеску цих сил ніхто незастрахований” [7, 4 – 5]. Справді, Амос Оз дужетонко вловив суть книги і її лейтмотив: судний час,чи Страшний Суд, передовсім вершиться влюдській душі, якщо вона ще здатна відчувати,переживати й розуміти міру заподіяного нею(вільно чи невільно) Зла. Як тут не згадатиФедора Достоєвського з його сакраментальноюфразою: “Арена боротьби між Добром і Злом –наші серця”. Армагедон у людській душі (чиАрмагедон людської душі) – це найстрашнішевипробування, яке може впасти на людину.Головний герой Іван Олексюк таки переживАрмагедон, який для нього став власне життям(чи то існуванням, чи то очікуванням СтрашногоСуду) після мимоволі скоєного злочину.

На титульній сторінці зображено й іншийстрижневий образ сакрального макрополя –Вавилонську вежу. Точніше – “вавилонськувежу життя, що має колись завалитися”.“Робив щоденну вранішню роботу – голився,снідав, годував худобу, муштрував пса – аневідступно думав про майбутній крах. Усе малоколись завалитися потворно і страхітливо, якзавалилася Вавилонська вежа…” [7, 37].

Як відомо, Вавилонська вежа – символ людськогомарнославства перед лицем Бога: “І сказали вони одинодному: наробимо цегли і випалимо вогнем...Побудуємо собі місто і вежу, висотою до небес, ізробимо собі ім’я, перш ніж розсіємось по всій землі”(Бут. 11.34). За біблійною легендою, Господь відняв улюдей (одну) спільну мову, вони перестали розумітиодин одного і Вежа залишилася недобудованою. Містодістало ім’я “Вавилон” (з єврейської “Бавель”, щоозначає “змішування”). Змішування мов – символнеможливості робити загальну справу, бути почутим[5, 457].

Окрім покарання за перше гріхопадіннялюдства в особі Адама і Єви, Священне писаннязгадує ще друге покарання за колективнегріхопадіння всього людства, а саме – змішаннямов, яке настало у вигляді кари за вавилонськестовпотворіння. Змішання мов, тобтоустановлення багато мов і культур, за висловомС. Трубецького, показано в Біблії передовсім яккара, що аналогічна прокляттю “праці в поті чола”,накладеному свого часу на людство в особіАдама. У більш широкому контексті задумбудівельників Вавилонської вежі полягає у спробівлаштуватися на землі без Бога. Сьогодні обидвапоняття стали символом еклектичного змішуваннярізних стилів у художніх творах, інфляції духовнихцінностей, зміщення ідеалів, а в широкому сенсі –кризи сучасної цивілізації [6, 200 – 202].



61 Молодь і ринок №4 (111), 2014

В українській етносвідомості також зафіксованоцей усталений архетип. У “Словнику фразеологізмівукраїнської мови” читаємо: “Вавілонськестовпотворіння, кн. – повне безладдя, гармидер,нестримний галас, метушня” [12, 694].

Якою ж є Іванова Вавилонська вежа? Чомупро неї він постійно думає? Чому сама згадка проВавилонську вежу (читай – безлад, хаос), щопролунала мимохіть з уст дуже доброї жінки, якамогла на якийсь час втамувати його непомірнийстрах і холод у грудях, відштовхнула Івана від неї,ще більше посилила його внутрішнє сум’яття.Очевидно, Вавилонську вежу він уявляв якнеминучу розплату, що рано чи пізно наздоженейого. Якщо на цьому світі Іван ще міг заховатисяза кількома замками, захиститися, то що ж скажевін на Страшному Суді. Іван боїться Судного дня,хоча в Бога і не вірить (чи так йому здається, щоне вірить). Хіба байдужа до Господньоїсправедливості людина все життя каратиметьсяза мимовільно (таки з чиєїсь – не своєї – підступноїволі) вчинений смертний гріх – убивство? ІншоюВавилонською вежею для головного героястають його діти, яких він нібито не любив (нехотів, не міг любити), але чия доля, особливонаймолодшої дочки Світланки, була йому небайдужа. Каміння Вавилонської вежі посипалосярекетирством синів та втечею дочки до Греції.Ще більший тягар вежі відчував від того, що синитак і не зрозуміли, що за все в житті треба колисьвідповідати.

“Іван про свою Вавилонську вежу думає, абине завалилася. Сини своїм вежам раду дадутьбез нього” [7, 52].

Отже, у цьому контексті актуалізуютьсясемантичні компоненти гріх, провина і відплатаза нього. Вавилонська вежа стала для Іванатакож уособленням його відстороненості,відчуженості від світу, відтак захистом від людей,яким байдуже, чому він так вчинив і що нимкерувало, але вона відгородила його і від Бога.

“...бо ніхто ще не діставався неба, будуючивежу, яка ховає від людей, але й не приводить доБога” [7, 38].

Суть розплати за вчинене Іван сповнаусвідомив тоді, коли отримав листа від дочки ізрозумів, чому вона, відчуваючи до ньогонеабияку душевну прихильність, всетаки незмогла винести тягаря заподіяного ним Зла. Запровину батька розплатилася безневинна дочка.І це ударило по ньому фізично відчутнимкамінням, що посипалося із самого верхуВавилонської вежі.

“Від тих слів Іван почав ломитися остаточно.Так, ніби на нього звалився верх Вавилонськоївежі, – а далі посипалося і все її Каміння” [7, 57].

Вавилонська вежа, як відомо, старозавітнийсимволархетип. У Новому Завіті Христособнадійливо сказав: хто без гріха, хай перший кинев мене каменем. На жаль, Іван Олексюк у своємурозумінніпереживанні злочинупровини не зумівпіднятися над Старозавітним розумінням, неповірив Христові, що навіть найбільший грішникчерез каяття, покуту і Святі Тайни може осягнутиНебесний Єрусалим. Тоді Армагедон його життязавершиться перемогою Христових воїнів. Цейдраматизм переживання особистого Вавилонупосилюється й історикополітичними реаліямичасу: ті, що дали Іванові в руки залізного щупака(знаряддя братовбивства) і хто під страхомсмерті змусив його стати Каїном, пізніше самейого зробили цапомвідбувайлом.

“А із телевізора, добре, хоч сьогодні невиповідають, який Іван був поганий, коли бувмолодий і податливий, коли ще не знав, що длякожного є своя вежа і ще не було такої, яка б неупала. І для кожного в цьому світі є свій страх,який не дає перепочинку на Життя” [7, 78].

Для кожного є своя вежа і ще не було такої,яка б не упала. Ці рядки можна сприймати яквзірець вишуканої афористичної вербалізації сенсу,смисловим центром якого виступає архетипміфологема Вавилонська вежа.

Висновки. Знакові словаконцепти Армагедоні Вавилон допомагають віднайти ключ доосягнення філософських та духовних глибинтексту, виявляють спосіб художньогомовомислення авторки, здатність вихопитиз поміж безліч речей чи явищ таке, що всконцентрованому, спресованому виглядіекономно, з великою експресією оприявнює ідеютвору. Згадані лінгвокультурологеми такожтворять неповторну й рідкісну та цілісну длясучасного модернового письма сакральну ауру.

1. Аверинцев С. София-Логос. Словарь /С. Аверинцев. – К.: Дух і Літера, 2001. – 460 с.

2. Ведмідь I. Три життєві уроки “СолодкоіДарусі”. Спроба акцентувати деякі проблеми романуMapii Maтioc / І. Ведмідь //Дивослово. – 2007. – № 6.– С. 12 – 14.

3. Гірняк Світлана, Шумей Ігор. Sacrum i profanumза твором Марії Матіос “Солодка Даруся” /Світлана Гірняк, Ігор Шумей // Парадигма & sacrumу літературі та культурі. – Випуск І. – Дрогобич:Посвіт, 2007. – С. 151 – 156.

4. Голобородько Я. Соціумний інтер’єр чипсихологічний дизайн (художні дилеми МаріїМатіос) / Ярослав Голобородько // Слово і час. – 2008.– № 12. – С. 81 – 85.

5. Энциклопедия символов / Е.Я. Шейнина. – М.:ООО, “Издательство АСТ”; Харьков: ООО “Торсинг”,2003. – 591 с.


62

6. Культура и культурология. Словарь / Сост. иред. А.И. Кравченко. – М.: Академический Проект;Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 928 с.

7. Матіос М. Армагедон уже відбувся…: Повість/ Марія Матіос. – Львів: ЛА “Піраміда”, 2011. – 112 с.

8. Набитович І. Сакральні мотиви в художнійпрозі Марії Матіос //Ігор Набитович. Універсумsacrum’y в художній прозі (від модернізму допостмодернізму): Монографія. – Дрогобич-Люблін:Посвіт, 2008. – 600 с. – С. 517 – 529.

9. Павличко Д. Безодня, куди страшно заглядати /Дмитро Павличко // Літературна Україна. – 20 січня2005 року. – № 2. – С. 6.

10. Павлишин Г. Дискурс прози Марії Матіос /

Галина Павлишин // Автореф. дис... канд. філол. наук.– Чернівці, 2012. – 20 с.

11. Словник іншомовних слів /Уклад. Л.О. Пустовітта ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.

12. Словник фразеологізмів української мови / Уклад.:В.М. Білоноженко та ін. – К.: Наукова думка, 2003. – 1104 с.

13. Тебешевська Т. Художні особливості “Щоденникастраченої” Mapії Матіос / Т. Тебешевська // Слово iчас. – 2006. – №.2 – С. 54 – 62.

14. Червак Б. Символіка часу в творах Марії Матіос/ Богдан Червак // Слово і час. – 2000, – № 4. – С. 122.

15. Якубовська М. Міфологія буття українства упрозі Марії Матіос (Літературний портрет Марії

Матіос)/ М. Якубовська. – Львів, 2005.


Постановка й обґрунтуванняактуальності проблеми. Реаліїсучасного суспільного життя

актуалізують необхідність пошуку інноваційнихпідходів до здійснення ефективної соціалізаціїсучасної молодої людини, розвитку її творчого

УДК 159.98:792

Юлія Возна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної роботи і соціальної педагогікиХмельницького національного університету

СОЦІАЛІЗОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ІНТЕРНАЛІЗАЦІЇСОЦІАЛЬНИХ ТА ТЕАТРАЛЬНИХ РОЛЕЙ ЗАСОБАМИ СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

У статті розглядаються проблеми засвоєння соціальних та театральних ролей у процесі сценічно-театральної діяльності, досліджується вплив театральних засобів на соціалізацію особистості. Автораналізує соціально-виховну роль театрального мистецтва та проблему інтерналізації соціальних татеатральних ролей через засоби сценічного мистецтва.

Ключові слова: соціалізація, інтерналізація, роль, соціальна роль, театральна роль, соціальнаповедінка, театр, соціалізованість.

Літ. 5.

Юлия Возная, кандидат педагогических наук,доцент кафедры социальной работы и социальной педагогики

Хмельницкого национального университета

СОЦИАЛИЗИРОВАННОСТЬ ЛИЧНОСТИ КАК РЕЗУЛЬТАТ ИНТЕРНАЛИЗАЦИИСОЦИАЛЬНЫХ И ТЕАТРАЛЬНЫХ РОЛЕЙ СРЕДСТВАМИ СЦЕНИЧЕСКОГО ИСКУССТВА

В статье рассматриваются проблемы усвоения социальных и театральных ролей в процессесценически-театральной деятельности, исследуется влияние театральных средств на социализациюличности. Автор анализирует социально-воспитательную роль театрального искусства и проблемуинтернализации социальных и театральных ролей через средства сценического искусства.

Ключевые слова: социализация, интернализация, роль, социальная роль, театральная роль, социальное

поведение, театр, социализированность.

Julia Vozna, Ph.D. (pedagogic) Docent of Social Work and Social Pedagogic DepartmentKhmelnytsk National University

SOCIALIZATION OF PERSONALITY AS A RESULT OF THE INTERNALIZATION OFSOCIAL AND THEATRICAL ROLES BY MEANS OF PERFORMING ARTS

The article deals with the problems assimilation of social and theatrical roles in the scenically and theatricalactivities, examines the impact of theatrical means for socialization. The author analyzes the social and educational roleof theater art and the problem of internalization of social and theatrical roles through the medium of performing arts.

Keywords: socialization, internalization, role, social role, theatrical role, social behavior, theater,socialization.

СОЦІАЛІЗОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ІНТЕРНАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ТАТЕАТРАЛЬНИХ РОЛЕЙ ЗАСОБАМИ СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

© Ю. Возна, 2014

63 Молодь і ринок №4 (111), 2014

потенціалу, можливостей особистіснопрофесійного зростання. Для дослідженнясоціалізації та творчого розвитку особистості усучасному соціокультурному середовищіважливим є аналіз теоретичних положень іпрактичних способів педагогізації соціуму тапосилення виховного впливу соціальногосередовища. Театральне мистецтво виконуєунікальну соціально гармонізуючу роль і це,безумовно, вказує на необхідність більшактивного використання засобів театру уформуванні особистості, на впровадженнятеатральних методик у сучасну соціальнопедагогічну практику.

Аналіз наукових досліджень. Проблемасоціалізації школярів знайшла досить широкевідображення у дослідженнях як вітчизняних(С. Диба, Л. Завацька, І. Звєрєва, О. Карпенко,О. Кузьменко, Н. Лавриченко, Г. Лактіонова,С. Савченко, С. Харченко, Н. Чернуха та ін.), такі зарубіжних (В. Бочарова, І. Кон, Г. Ландберг,А. Маслоу, Р. Мертон, А. Мудрик, Т. Парсонс,Б. Паригін, К. Роджерс, М. Шакурова та ін.)учених.

Вивчення сутності соціальних ролей, їхньогозмісту, характеру відбито в наукових працяхП. Горностая, І. Мартинюка, Р. Мертона, Н. Соболевоїта ін. До розкриття значення інтерналізаціїсоціальних ролей для соціальної адаптованостіособистості, а також для можливості їїсамореалізації через соціальні ролі звертаютьсяІ. Кон, Т. Кравченко, Г. Лейтц та ін. На потенціалірізних видів творчої діяльності школярів у процесізасвоєння соціальних ролей наголошується упрацях О. Безпалько І. Зверєвої, Г. Лактіонової.Важливими в контексті проблематики даної статтіє дослідження ролі театральноігрової діяльностіпідлітків та молоді щодо їх різнобічного розвиткуО. Комаровської, Р. Короткової, Н. Миропольської.

Метою нашої статті є дослідження соціалізаціїта соціалізованості, творчого розвиткуособистості у сучасному соціокультурномусередовищі; ролі театральноігрової діяльностіпідлітків та молоді; розкриття значенняінтерналізації соціальних та театральних ролей длясоціальної адаптованості особистості, а також дляможливості її самореалізації.

Виклад основного матеріалу. У контекстінашого дослідження важливим для розуміннясоціалізованості особистості є поняття соціалізації.Як свідчить аналіз наукової літератури, у соціологіїпоняття “соціалізації” трактують як процесвходження особистості в соціальну ісоціокультурну сфери та пристосування її досоціальних, культурних та психологічних факторів,

тобто як компонент процесу соціальної інтеграції(Т. Парсонс); її “олюднення”, що передбачає якбіологічні передумови, так і безпосереднєвходження індивіда в соціальне середовище, щовключає в себе соціальне пізнання, соціальнеспілкування, оволодіння навичками практичноїдіяльності, активну перебудову навколишньогосередовища (як природного, так і соціального);зміну і якісне перетворення самої людини, їївсебічний і гармонічний розвиток (Б. Паригін).

Зауважимо, що у соціології вважається, що все,що характеризує процес формування особистості– збагачення знань, установок, життєвого досвіду,формування ціннісних орієнтації – все це входитьу процес соціалізації індивіда, але не вичерпує його.Суть соціалізації полягає у формуванні вособистості інтелектуальних, соціальних іфізичних навичок, які необхідні їй для виконаннясоціальних ролей (Н. Смелзер). На думкудослідника, “соціалізація” є двобічним,різноспрямованим процесом, в якому відбуваєтьсявзаємовплив між біологічними чинниками такультурою, а також між тими, хто здійснюєсоціалізацію, та тими, хто соціалізується.Відбувається цей процес у ході активної взаємодіїособистості з оточенням (однолітками,вчителями, батьками тощо), внаслідок чого івідбуваються засвоєння та зміна форм поведінки.

Дж. Г. Мід, П. Бергер, Т. Лукман та іншізазначають, що кожен індивід, народжуючись воб’єктивному соціальному середовищі,зустрічається з людьми, які виконують рольпосередника між ним та соціальним світом інесуть відповідальність за результативність йогосоціалізації. Закономірно, що кожен індивід,ідентифікуючи себе з іншими, приймає і засвоює(чи не засвоює) їхні ролі та установки. Тількизавдяки такій ідентифікації стає можливим процесінтерналізації. Мірою цієї ідентифікації єздатність (чи відсутність цієї здатності)ідентифікувати себе, набуваючи об’єктивнозрозумілої і гідної ідентичності. Так формується“Я” як рефлективна сутність, яка відображаєустановки, сформовані стосовно неї насампередзначимими іншими. Розгортається цей процес удіалогічній взаємодії ідентифікації тасамоідентифікації [3, 12 – 15].

Зазначені вище твердження покладено воснову авторського визначення поняття“соціалізація”, яке трактується нами якбагатогранний і складний процес, пов’язаний зоволодінням особистістю знаннями, суспільнимдосвідом, формуванням загальноцивілізаційнихціннісних орієнтацій, засвоєнням норм, принципів іправил людського співжиття, актуалізацією


64

особистісного життєвого і професійногосамовизначення, що сприяє формуванню власноїсоціальної позиції й передбачає успішну інтеграціюв соціальне середовище та реалізацію себе якактивного творчого суб’єкта соціальної дійсності[4, 37].

Відповідно соціалізованість постає якзасвоєння особистістю, установок, цінностей,способів мислення та інших особистісних ісоціальних якостей та ролей, конструктивнавзаємодія яких буде характеризувати її нанаступній стадії розвитку. Від того, яквідбувається ця взаємодія в стихійній,цілеспрямованій та соціально контрольованійсоціалізації, багато в чому залежить самозмінаособистості, її творчий рівень “акме” (якнайвищий ступінь особистісного та професійногосамовизначення та самореалізації), та й в цілому– її соціалізованість.

Людина є біосоціальною істотою. Це означає,що їй притаманні не лише психофізичні та психічніякості, як то властивості нервової системи,темперамент, індивідуальнопсихологічніособливості мислення, сприймання тощо, але йхарактеристики, що визначаються соціальнимипараметрами, міжособовими стосунками,позицією в соціумі і ставленням її до суспільнихфеноменів. Соціальне буття людини нагадуєтеатральне дійство. Ще В. Шекспір помітивподібність виконання людиною різних соціальнихфункцій театральним ролям. Саме тому соціологив свій час ввели поняття соціальна роль,запозичивши театральну термінологію. Сучаснапсихологія використовує поняття “роль” вширшому контексті, розглядаючи не лишесоціальні, а й інші різновиди психологічних ролей.

Слово “роль” походить від латинського словаrolutus, що буквально означає паперовий згорток,тобто рулон паперу, на якому записаний текстсценічної ролі для актора. Театральна роль – цеперш за все текст, а також система дій, що їхтеатральній актор має говорити і здійснювати вдраматичному дійстві. Про близькість зміступонять роль і особистість свідчать дані сучасноїпсихолінгвістики, психосемантики, семіотикитощо, згідно з якими свідомість людини, її досвідмають природу, близьку до природи тексту. Вструктурному психоаналізі вважається, щонесвідоме людини структуроване як текст і можеописуватися лінгвістичними закономірностями.Зміст театральної ролі є фіксованим, записанимраз і назавжди.

Сучасні науковці зазначають, що життєвіситуації, в які потрапляє індивід, дуже частопевним чином запрограмовані, що робить їх

схожими на драматичні сцени, описані в сценарії.В психології існує поняття “життєвий сценарій”,згідно з яким на поведінку людини впливаєінформація, що міститься в несвідомому людини(щось схоже на текст театральної ролі). Цеозначає, що людина в своїй поведінці не завжди євільною, що вона не в кожній ситуації можездійснити посправжньому вільний особистіснийвибір. Часто буває так, що людина повторює одній ті самі помилки, або інші неконструктивні дії,наприклад, жінка алкоголіка, наважившись нарозлучення, повторно виходить заміж знову заалкоголіка. Ці незрозумілі на перший погляд діїпояснюються тим, що в життєвому сценаріїлюдини “записано”, що певні речі їй обов’язковопотрібно робити (наприклад, завжди прагнути додосконалості, або будь що критикувати інших зазроблені ними помилки), а інші речі робитизаборонено (наприклад, не можна висловлюватипевні почуття, або брати ініціативу, або віритилюдям).

У сучасному суспільстві кожна особистістьвиконує цілу низку різних за сутністю тазначимістю соціальних та особистісних ролей. Усясукупність соціальних ролей, що виконуєтьсяоднією особистістю, називається рольовимнабором.

Соціальні ролі – це певні способи дій, поведінкиіндивіда (або групи), які відповідають прийнятиму суспільстві нормам та здійснюються залежновід соціального статусу. Якщо сам статусвизначає позицію людини в суспільстві, тосоціальна роль – функція, яка виконується нею вданій позиції. Функції (рольові дії) в кожномусуспільстві визначаються загальноприйнятими вньому соціальними нормами.

Інтеграція особистості до соціальногосередовища забезпечується не лише шляхомобіймання статусної позиції, а й засвоєннямособистістю відповідних соціальних ролей.Виконуючи соціальні ролі, людина безпосередньовключається у життєдіяльність різноманітнихсоціальних груп.

Проблема інтерналізації соціальних ролеймолодої людини у сучасному світі докорінної зміниі світогляду, і свідомості, та й, власне, соціальноїта особистісної позицій людини, є, безумовно,досить актуальною. Для соціального педагога упроцесі соціальновиховної роботи є доситьважливим з’ясувати значення театральних засобівдля інтерналізації соціальних ролей дітьмипідліткового та старшого шкільного віку тавизначити основні методи та прийомипедагогічної роботи з організації театральноігрової діяльності школярів, спрямованої на



65 Молодь і ринок №4 (111), 2014

інтерналізацію найважливіших для сучасногоукраїнського суспільства соціальних ролей. Кожнесуспільство зацікавлене в тому, щоб йогогромадяни своєчасно оволодівали, уміловиконували та збагачували соціальні ролі згідно звимогами життя, тобто здійснювався процесінтерналізації ролей.

Інтерналізацію (лат. – internus – внутрішній)визначають як “процес, у ході якого індивід пізнаєі приймає як обов’язкові ті соціальні цінності інорми поведінки, які прийняті в межах йогосоціальної групи або більш широкого соціальногоутворення”. Інтерналізація означає перехід змістуролі, її вимог у внутрішню структуру особистості,і саме завдяки інтерналізації соціальних ролейчленами суспільства можливе нормальне йогофункціонування. Але в своїх соціальних роляхлюдина не тільки діє відповідно до очікувань івимог суспільства, але, приймаючи у свійвнутрішній світ різноманітні ролі, розвиває і самусебе, а також формує та змінює умови, щовизначають її соціальну поведінку.

В свою чергу, видом мистецтва, в якомурозкриваються суперечності часу тавнутрішнього світу людини є театр. Він займаєособливе місце в системі формування цінностей,у досягненні акмеологічного рівня творчогорозвитку особистості. Потреба в соціологічнихвимірах театру обумовлена його особливістю, щопов’язана з безпосередньою його залежністю відсоціальних умов, бо театр не лише включаєтьсявсіма своїми елементами в соціум, а йрозглядається як соціальний інститут. Особливуактуальність дослідженню феноменутеатрального дійства надає соціологічнеобґрунтування впливу театру на формуваннясистеми духовних цінностей, становленняморальноестетичного ідеалу суспільства. Театрвпливає на формування особистості: світогляду,моралі, на проблеми комунікації, виховання та ін.

Основи соціології театру закладалися з давніхдавен соціологічно мислячими театральнимикритиками, котрі через синтетичність художніхзасобів театру (використання різних видівмистецтва) аналізують соціологічну функціютеатру в широкому соціокультурному контексті.Тому соціологія театру часто постає як найбільш“непрофесійна” соціологія, що конструктивновпливає на усе соціокультурне середовищеособистості.

На соціальновиховній ролі театральногомистецтва наголошував видатний реформатортеатру Б. Брехт, творець так званого “епічноготеатру”. Театр, на його думку, повинен бути нетільки засобом розваги, естетичної насолоди,

відпочинку, але і могутнім способом формуванняі самоформування людини. У статті “Проекспериментальний театр” він зауважив, щореволюційна буржуазна естетика, заснованав е л и к и м и п р о с в і т и т е л я м и Д . Д і д р о іГ. Е. Лессінгом, визначає театр як місце розвагі повчання, між якими вони не бачатьсуперечності. Але в сучасному йому театріобидва конструктивні елементи драми і театрувступили у гострий конфлікт. Як вихід із цієїситуації Б. Брехт запропонував відмовитися відосновоположного принципу панівної естетики –принципу вживання в образ; натомість, на йогодумку, варто перейти до принципу очуження [2].Мета техніки “ефекту очуження” – навіятиглядачеві аналітичне, критичне ставлення дозображуваних подій. Отже, головним дляБ. Брехта був вплив на розум глядача, а не найого почуття. Він прагнув активізувати розумове,аналітичне начало у сприйманні театральноготвору, здатне сприяти зростанню самосвідомостілюдини, її критичному ставленню до дійсності.Завдання “епічного театру” – заставити глядачів“відмовитися” від ілюзії, коли кожен ніби на місцізображуваного героя діяв би так само, як він. Урезультаті такого підходу глядач у театрі займаєіншу, нову позицію – більш активну, спрямовануяк на зміну себе, так і зміну навколишньогосередовища. Глядач, стверджував Б. Брехт, утеатрі буде сприймати світ з позиції особистості,яка перетворює, тому втручатиметься у процесиприроди і суспільні, тобто не лише сприйматимесвіт, але і вдосконалюватиме його. “Епічний”театр не намагається сп’янити глядача, нав’язатийому ілюзії, заставити забути реалії власногожиття, примирити з долею, а відкриває йомупростір для активних дій. Театр для Б. Брехта –це заклик до розуму у сприйнятті дійсності, алене до прозаїчного глузду, не до вузькогорозрахунку, а до того пристрасного розуму, якийрухає людство і окрему людину в напрямі їхудосконалення, до досягнення особистісного“акме”.

Сучасна російська дослідниця О. Коханая вроботі “Соціокультурні функції дитячого імолодіжного театру” зазначає, що соціалізація таінкультурація молодого покоління в епоху масовоїкультури і глобалізації є досить гостроюпроблемою, посприяти вирішенню якої можетеатр, зокрема театр для дітей, підлітків таюнацтва. Соціолог стверджує, що соціальназатребуваність такого типу театру в житті юногопокоління є більш, ніж очевидною, бо саме в цьомувіці людина моделює свою картину світу. І театрмає сприяти визначенню адекватної життєвої


66

моделі, формуванню самостійно мислячої,активної, соціально адекватної особистості [5].

Висновки. Підсумовуючи вище сказане,можна стверджувати, що роль театру ужиттєдіяльності суспільства та особистості єунікальною, варто зазначити, що театральнемистецтво виконує соціальнорегулювальні ролі,функції своєрідного соціального інституту, якийпокликаний гармонізувати, удосконалювати життясоціуму, утверджувати високі смисли людськогобуття. Надзвичайно важливою є роль театру дляналагодження повноцінного спілкування людей,насамперед дітей та молоді, особливо у нинішнійперіод надмірного занурення юного покоління усвіт віртуальних взаємин. Участь у театральнихдійствах забезпечує простір самовираження,психологічного захисту, що робить театральнемистецтво важливим чинником профілактикирізноманітних девіацій соціальної поведінки.

Рекомендації. Унікальна соціальногармонізуюча роль театрального мистецтвавказує на необхідність більш активноговикористання засобів театру у формуванніособистості, на впровадження театральнихметодик у сучасну соціальнопедагогічнупрактику.

Перспективи подальших досліджень. Усучасній соціальнопедагогічній практиці в епохумасової культури і глобалізації є досить гостроюпроблемою соціалізація та інкультурація молодогопокоління. Це вказує на важливість потенціалу

різних видів творчої діяльності школярів у процесізасвоєння соціальних ролей, на необхідністьподальшого дослідження ролі театральноігровоїдіяльності підлітків та молоді щодо їх різнобічногорозвитку.

1. Андерсен-Уоррен М. Драматерапия /М. Андерсен-Уоррен, Р. Грейнджер; пер. санглийского А.И. Копытина. – СПб.: Санкт-Питербург, 2001. – 288 с.

2. Брехт Бертольт. Театр. Пьесы. Статьи.Высказывания. В 5-ти т. / Бертольт Брехт. –М.: Искусство, 1965. – Т. 5/2. – 511 с.

3. Возна Ю.В. Соціалізація учнівської молодіяк предмет науково-педагогічних досліджень/ Ю.В. Возна // Науковий вісник Ужгородськогонаціонального ун-ту. Серія: Педагогіка.Соціальна робота. – 2011. – Вип. 21 – С. 31 –33.

4. Возна Ю.В. Соціалізація учнівської молодіу процесі функціонування соціально-педагогічного комплексу: дис... кандидата пед.наук: 13.00.05 / Ю.В. Возна. – Київ, 2012. –275 с.

5. Коханая О.Е. Социокультурные функциидетского и молодёжного театра: автореф.дисс. на соискание науч. степени докт.культурологии: спец. 24.00.01 “Теория иистория культуры” / О.Е. Коханая. – М.:Московский государственный университеткультуры и искусств, 2009. – 46 с.



“Проблеми духовного розвитку людини сьогодні, по суті, стали обов’язковою умовою виживання суспільства. Усі наші сучасні біди мають, як правило, одну причину – дефіцит культури і моральності, дефіцит доброти і милосердя, краси людських стосунків”.

Іван Андрійович Зязюн академік АПН України

“Ставлення до іншої людини, до людей є основою людського життя, його

серцевиною. “Серце” людини містить людські ставлення до інших; те, з чого воно

складається цілком визначається і тим, до яких взаємин особистість прагне, які взаємини вона здатна встановлювати”.

Сергій Рубінштейн український і російський психолог і філософ


67 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Постановка проблеми та аналізостанніх публікацій. У наш часактуальність дослідження поетичних

текстів з лінгвістичної точки зору постійнозростає. Особливо тоді, коли це стосуєтьсянеординарної особистості.

Поетична творчість Є. Маланюка завждивикликала значний інтерес у науковців, якраззважаючи на особистість митця. Поет буремнихроків українського державництва навіть за змінивлади “залишався вірним собі і не зраджував своєїгромадянської позиції – позиції активно діяти“наперекір ворогові” [3, 136].

Спостерігаючи за образною мовоюписьменника, бачимо зв’язок між особистимжиттям, ідейними, естетичними позиціями автората його мовним стилем. На цьому наголошувалиу своїх лінгвістичних дослідженнях О. Бистрова,Л. Бублейник, С. Єрмоленко, О. Семенець, О. Тищенко.Проте праці названих мовознавців не представляли намцілісної картини мовотворчості митця.

Мета цієї статті полягає у тому, щоб,розширивши рамки спостереження, зупинитись набагатстві лексичних, стилістичних тасинтаксичних засобів у поезіях Є. Маланюка.

Виклад основного матеріалу. Найголовнішимзасобом точності мовлення є лексика, аджемістить вона великі можливості для виборувідповідних слів.

Поряд із загальновживаними словамизустрічаємо в Є. Маланюка авторські неологізми:льотник – “льотчик” (“Льотник бомби кидає вШанхай”), околювати в значенні “обступатиколом” (“Хвилями околюють твій хрест”),радіобрех – “радіоприймач” (“Обнажаєтьсялідерів радіобрех”), кіновенера –“кінопродукція” (“І всі раптом побачать очима,повними гніву, що то все тільки розхлюпанапазуха кіновенери”) і под. Не оминає він ірідкісних слів типу костомара “велика кістка”,приходень “прихідько”, меандр “вигин”.

Специфіка мови художнього твору полягає вширокому використанні будьяких лінгвістичниходиниць. Значну роль у цьому плані відіграютьтерміни. Як син своєї доби Є. Маланюк нецурається виробничотехнічної лексики:автоматика, координати, колектор, стрателема,формула. Наприклад:

То ж не поет, хто лиш невпинноДзюркоче про добро і зло.

УДК 821.161.2 – 1.09 “19”

Любов Мельник, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української мовиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ДИВОСВІТ РІДНОЇ МОВИ У ТВОРЧОСТІ Є. МАЛАНЮКАУ статті проаналізовано мовні засоби Є. Маланюка на лексичному, стилістичному та синтаксичному

рівнях. Особлива увага звернена на лексичні та стилістичні одиниці, які допомагають осмислити героїчнийдух державницької епохи минулого.

Ключові слова: мовотворчість митця, лінгвістичні одиниці, германізм, архаїзм, військова термінологія,державницька епоха, тропи, повтор, плеоназм, інфінітивне речення.

Літ. 5.

Любовь Мельник, кандидат филологических наук, старший преподаватель кафедры украинского языкаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ЧУДЕСНЫЙ МИР РОДНОГО ЯЗЫКА В ТВОРЧЕСТВЕ Е. МАЛАНЮКАВ статье проанализированы языковые средства Е. Маланюка на лексическом, стилистическом и

синтаксическом уровнях. Особое внимание обращено на лексические и стилистические единицы, которыепомогают осмыслить героический дух государственнической эпохи прошлого.

Ключевые слова: языкотворчество писателя, лингвистические единицы, германизм, архаизм, военнаятерминология, государственная эпоха, тропы, повтор, плеоназм, инфинитивное предложение.

Lubov Melnyk, Ph. D. (Philology), Senior Lecturer of the Ukrainian Language DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

WONDERWORLD OF NATIVE LANGUAGE IN THE WORK OF EUGENE MALANYUKТhe article analyzes the linguistic means of Eugene Malanyuk at the lexical, syntactic and stylistic levels. Particular

attention is paid to the lexical and stylistic unity, which help to understand the heroic spirit of the statehood era of past.Keywords: linguistic creativity of the artist, linguistic unity, Germanism, archaic, military terminology,

statehood era, artistic techniques, repeat, pleonasm, infinitive sentence.

ДИВОСВІТ РІДНОЇ МОВИ У ТВОРЧОСТІ Є. МАЛАНЮКА

© Л. Мельник, 2014

68

Поет – мотор! Поет – турбіна!Поет – механік людських мас,Динамомайстер, будівничий (“L’ art poetique”).Фактично, майже “інженер людських душ”!Трапляються в поета й запозичені слова,

зокрема полонізми (жадний, дзиґар, каварня,офірувати, кадлуб, саля), часто вживаним єгерманізм “єдваб”, що прийшов до нас з польськоїмови: Ввійди і освяти єдваб булавним блискоміз правиці (“Держава жовтня”); Сліз скам’яніліперли нижу єдвабом сну (“Дощ”); Вже наєдвабі неба осінь гаптує золотом лазур (“Трипоезії”); На стегна, стягнуті єдвабом, лягласмаглявая долонь (“Кармен і Беатріче”).

Не оминає Є. Маланюк архаїзмів (єси;загинем, яко обри; тать; книгочій, гряде/грядете;довліє злоба; як древце; рцем; нарече; обреченіє;утлий сосуд; (сонце) ненатле; засклеплі (очі);соблазн; червлений; триб; бран/бранка; нагий/нагая; злото; чернь, лоно, мста), з їх допомогоюмитець передає героїчний дух державницькоїепохи минулого. Речення з такими одиницямистають динамічно ощадними, слова – аскетичновлучними.

До речі, сам Є. Маланюк зазначав, що вмінняпоета вводити в сучасну поезію архаїзми – “цевідтискання давно викрадених лексичних скарбів,це ревіндикація нашого культурномовного майна,це засвоєння історичного руху нашогоминулого…” [2; 234, 238].

Іноді архаїзми вживаються як антоніми добуденних слів: “страшне твоє життя, якжитіє”. Зустрічаємо у поетичних рядках іцерковнослов’янізми: келья, олтар тощо.

Досить часто, за звичаєм староукраїнськоїмови, автор уживає пасивні дієприкметникитеперішнього часу на мий і короткі пасивнідієприкметники минулого часу: пригнічен,позбавлен, виплекан, викохан, пооран, зіпсован.

Як старшина Армії УНР, ад’ютант помічниканачальника штабу Ділової армії і, зокрема,визначного стратега Василя Тютюнника,Є. Маланюк використовує чимало військовоїтермінології: маневр, дивізіон, окоп, бруствер,лівий фланг, фаланги, бівак, ескадри, гармата, дрітпольового телефону, короб набоїв, амбразура,кулеметна стрічка, скоростріл, бронпотяг тощо.

Характерною ознакою творчості Є. Маланюкає широке вживання найрізноманітніших тропів. Цеі метафора, і метонімія, і перифраз –індивідуальноавторський та традиційний.Гармонійно вплітаючись у тексти, створюючиіндивідуальний стиль, вони надають змістовіособливої виразності. Візьмемо, наприклад, таківіршовані рядки:

Навколо – хащі й печеніги,

А в кельї – тиші ніжний спів,Реторди, циркуль, колби, книгиІ Ви – алхімік мудрих слів (“Сучасники”).Перифраз “хащі й печеніги” означає вороги,

“алхім іком мудр их сл ів” називає авторМ. Рильського.

Не сприймаючи жовтневого перевороту 1917року, Є. Маланюк так говорить про цей нелегкийперіод, цю бурхливу добу втрати нашоїсамостійності: В окривавлений Жовтень – яснаобернулась Весна (“Сучасники”). А далі, цілежиття перебуваючи у вимушеній еміграції (“напісках емігрантських Сахар”) черезпереслідування кадебістських нишпорок, поетзазначає у віршіпосвяті “Синові”:

Ти стрінеш вітер, даль улусиІ стук копит, і дикий вий.Лише нещадне слово “мусиш”В глухій нестямі степовій,В державі темної стихії,В годин нелюдських самоті –Охляле серце знов зігрієІ кине знов його меті.Тут перифраз “держава темної стихії” означає

державу з тоталітарним режимом. “Обреченноюземлею” з тих же міркувань називає Є. Маланюкі Варшаву в однойменній поезії. Єдиною розрадоюу цьому жорстокому світі залишалась поетовасім’я, хоча й “родина – тільки вбогий човен наневловимих бурунах” (“Доба”).

Та вже через кілька літ митець, позбавленийзмоги жити з ріднею на Батьківщині, у відчаїскаже влучним перифразом: він – “одинокийбезрадісний плід” (“Лист”).

У своїх творах особливу увагу поет відводитьметафорі: Недорізаним звірем – вітер проридаєв страшний простор (“Біографія”); Тижнірвались пристрасним не стримом (“Трипоезії”); Ядом осені отруєна весна (“Мартівськііди”); День тверезий аж до болю (“Голос півстаречий”); На небі кометнім мітли не писалипророцтва свої (“З літопису”); Зима по листюліт затрачених Стопою тяжкою ступа(“Павза”) тощо.

Буває, що метафора в Є. Маланюка пов’язаназ різними періодами доби: Гарячий деньвтопивсь в нічній прозорій млі… А ніч – лункабезодня – Дзвеніла зорями… (“Куліш”) чи Осьвечір знов. Заплющує повіки Безсилий день. Ізнову, знову сам… Вже ніч накреслюєпрозоро-сині тіні (“Вечір”); І ранок – підводнесудно, і в землю втікає ніч (“Ранок ІІ”).

Використовує митець і просту метафору, коливжито один вираз у переносному значенні:Нитками золота прошита Блакить. Ідеш інапівсниш (“Моравські елегії”), і розгорнуту,



69 Молодь і ринок №4 (111), 2014

коли картина змальована цілим рядом метафор :Говорили могили, співали козацькі вітри. І улітери тайн степовії складалися зорі…(“Сучасники. Павлові Тичині”); Небо невмите ізаспане З пір’ям холодних хмарок, Стигнебайдужими пасмами Понад нудьгою хаток(“Романтика”).

Взагалі, такі метафори дають змогу поетовікраще відтінити потрібну йому рису предмета чиявища, досягти більшої точності й образності, поособливому виявити оцінку зображуваного.Недарма Арістотель вважав майстерністьметафор ознакою таланту письменника.

Метонімія часто ототожнюється з метафорою,або розглядається як її різновид. На відміну відметафори, метонімічне зіставлення предметіввідбувається не за ознакою їхньої подібності, а заознакою їхньої суміжності, тобто належності їх доодного кола явищ, до понять одного порядку,пов’язаних часовими, просторовими, причиннонаслідковими та іншими відношеннями. Ось якпредставлений цей троп у Є. Маланюка: Ти довгоШекспіра перекладав сьогодні (“Куліш”); І нагорі спить Київ – степова Олександрія(“Варязька балада”); Степ тремтів відзалізного зойку війни; На захід ридали вагони(“13 листопада 1920 р.”) тощо.

До засобів створення образності творувідносяться порівняння. Вони увиразнюютьзображуване, роблять його більш наочним, інодівиявляють ставлення мовця до змальованоїкартини: Літо тане, як віск… Літо гусне, як мед(“Серпневі строфи”); І мудрість протина, яккобра (“Біографія”); Зір прозорий, як синійпростір, і – як обрію смуга – гострий(“Варяги”); Беріг, беріг тебе, як скарб (“Павза.ІІІ”); Захід, мов широкий отвір брами, Зновзіяє кров’ю і кінцем (“Кінець початку. ІІІ”); Надтобою тяжкотканий плеще-б’ється стяг,Ніби птах державний крила широко простяг(“Генерале, генерале, – пестить очі даль”).

Однак дуже часто маланюкові порівняннянесуть негативну оцінку зображуваного: Сухе, яктріска, майже мертве тіло (“Це було чудо.Червень розстеляв…”); Ніч була, як тортура,як сказ (“Земна Мадонна”); Життямжорстоким, як жорства (“Особисте”); І відвіків повзуть під стіни орди, як ніч, як тьма,як чорна сарана (“Київ”).

Важливу роль у поезіях відіграють такістилістичні фігури, як повтор, плеоназм, антитеза,риторичні питання. Вони служать для логічноговиділення і впорядкування тексту, для увиразненняі підсилення його фонетичних, лексичних,словотвірних та граматичних засобів.

Так, в одному випадку повтор прислівника

завжди підкреслює постійність дії чи ознаки, априйменник без вказує на обмеженість у всьому:

Завжди напружено, бо завжди – проти течій.Завжди заслуханий: музика, самота.Так, без шляху, без батька, без предтечі.Так – навпростець – де спалює мета

(“Біографія”).В іншому – повтор сурядного сполучника і,

який семантично доповнює перше речення вірша,вказує на безмежність подій:

Ця осінь без кінця. Коли б мороз і сніг –Знов запалала б кров. А так імла і мжичка.І день пливе повз нас в туманному півсні,І ніч горить, немов велика чорна свічка. (“Ця

осінь без кінця”).Трапляється, що засобом повтору поет показує

свою емоційну збудженість:А як же Наталочка? Як же квітень?Невже ж вони – будуть, а я – ні?Невже ж буде й потім сонце і вітер.Прозорі простори в далині?

Ні! Не хочу! Не можу! Не вмію вмерти!Не розумію, хто вигадав смерть.– Написати листи, надписати конверти.Подивитись на дату: “6. Четвер” (“А як же

Наталочка?”).Зрозуміло, що вірш цей написано після відмови

Маланюкові давньої симпатії Наталі Лівицької(згодом – Холодної). Втрату цю досить боліснопереносив поет.

Інколи повтор набирає синонімічного характеру,утворюючи семантичну фразу тематичноїцілісності:

Гноблять, калічать, труять рід,Ворожать, напускають чари…

(“Невичерпальність”).У вищенаведеному синонімічному ряді

повтору помічаємо ще одну стилістичну фігуру –плеоназм (“ворожать, напускають чари”).Такі фігури досить яскраво підкреслюютьтрагедію плюндрування корінної нації та їїкультури.

А в поезії “Антимарія”, де також наявнийсинонімічний повтор “струна бринить, ридає ірокоче”, мотив трагедійності уже не переважає,він підкорений іншій тональності – це гнів і пафос,і патетика. Окрім цього, ці ноти зміцненіалітерованим “р”:

Ось заклинаю віршем. Проклинаю.Виспівую його моєю кров’ю.Моє життя напружую струною –Струна бринить, ридає і рокоче…Тематичну єдність трикратного повторення

підсилює і фігура зіткнення: струна – струною.Почуття настільки суперечливі в Є.


70

Маланюка, що вже невдовзі алітерація “п”створює враження порожнечі, самотності:

Померлих піль пустельний подих,Глухого вітру тропарі…(“Євангелія піль” (ІІ).Звуконаслідування (ономатопея) часто

утворює фонологічноасоціативне поле (ФАП),яке постає внаслідок стійкого звукосимволічногонавантаження в певних фонемокомплексах.Наприклад, ФАП з ядром /ад/ у поетичнійтворчості Євгена Маланюка контекстуальноасоціативно пов’язане з мотивом кари [4, 23]: Всіхранків затяжна загладо! – в Тобі всі дні моїнавік. І душить нещадима влада Мій вженелюдський, смертний крик (“Ночами снитьсятіло львине”); А нині тільки чад і дим (“Arspoetica”); Віддать нащадкам ад сліпого дня?(“З літопису”), І де ж – вогню На вожденятвошині душі, На лицедіїв метушню, На їдьпродажної безради, На яди дідичної зради, Навіковий коловорот Хохлацьких охів і глупот?(“Друге посланіє”); І спогад, що зорітиме тобі,мов казка, крізь негоду і загладу, в осінній деньмій сповнить сум і біль Краплиноюнезнищеного яду (“Три присвяти. ІІ”); Та вколомокрої соломи Неперепрілий дим і чад, Абоскляні холодні зломи Кривих, потовченихсвічад (“Живеш розжевреним залізом”).

Лексичний повтор Євгена Маланюка можнааналізувати і в структурному напрямі. Так, у вірші“В початку світової ночі” зустрічаємо і анафору, ікільце (епістрофу), що в поєднанні з художнімитропами впливають на смислове сприйняттятексту:

В початку світової ночі –О, намарне, намарне літаКвітли ясно, як очі дівочі,Квітли п’яно, як ярі уста.Налетів незнайомий вітер,Обтрусив і розвіяв красу –Тільки камінь серця розбитийВ наростаючу тьму понесу.Окровавленим скарбом скорботиТа без вартісним досвідом скрут…Без весни, без огня, без Голготи –Десь там, хтось там, колись там захоче –І потухну, як іскра.УмруВ початку світової ночі.Одним із засобів образотворення є

протиставлення. Євген Маланюк представляєтакі контрасти: світло – тьма, рай – пекло, тиша– гомін, весна – зима, смерть – воскресіння,вогонь – попіл, хаос – космос. У віршах цевиглядає так: Все воскресло. На Чорнім ШляхуГонять знову ясир білотілий (“Насичаю тебезалізом”); Батьківщино моя, Батьківщина

німа. ... А доба ось гримить у залізі й вогні(“Лист”); В живуче тіло мертвая душавступає знов. І ось – вона. Так близько (“Аможе, й не Еллада степова”) тощо.

Антитеза у поета досить часто слугує не лишедля зіставлення протилежних явищ, а й дляпідсилення виразності:

І щось, либонь, від ДонКіхота,Бувало, в постаті тремтить.Щось старовинне, щось такеВід пісні, лицарства і слави,Щось разом ніжне і тужаве,Як криця – тверде і крихке (“Пам’яті Юрія

Дарагана. ІІІ”).Важливу роль у створенні тропів та

стилістичних фігур відіграє варіантність. Варіантилексем, будучи осмисленими і відібраними піддією різних позамовних і внутрішньомовнихфакторів, здатні посилювати, уточнювати,увиразнювати звучання художніх образів.Наприклад: отруї (отрути) – За отруї, що нимитруїв (“Білих квітів не треба”), І трунки всіхземних отрут (“Еміграція”); огонь (вогонь) –Сірим попелом стало життя під огнемстепової свободи (“ІІ. Антимарія”), Віршуйвогнем останніх сліз (“Пам’яті Куліша”); мста(помста) – Так хутко згасло сяйво слави, Таккоротко тривала мста (“Воякам”), І помстакричала, і ятрилась зрада (“Відвіку й донині”);язик (мова) – Тільки руки маленькі і панськіТа плиткий салоновий язик (“Три присвяти”),Будь проклята співуча мово Сльозливих іслизьких пісень (“Пам’яті Юрія Дарагана”).

Буває, що така варіантність в поета необмежується лише двома лексемами – їх можназібрати значно більше. Наприклад, далеч –далечина – далечінь – далина – даль:

Із пустинь в прозору далеч сині(“Еміграція”);

І сонцеокий день крізь дим далечини (“І. Полин”);Де дика далечінь – без меж (“Ні. Ось цей

смолоскип поета”);Нагорні простори і в хвилях далини

(“Моравські елегії”);За будинками співає синім вітром даль

(“Балада про Василя Тютюнника”).Синтаксичні засоби самі по собі не мають

стильового забарвлення, однак збагачують мову,надаючи їй виразності у донесенні думки [4, 28].У поезіях митця логічнонормативну семантикувтілюють інфінітивні речення: Все чути. Всімпалать. Єдиним болем бути (“Біографія.1”),безособові: І все ж із серця виллять треба медІ полум’ям наллять його залізним (“А синпитає”), номінативні: Пізня спека. Випаленітрави (“Пізня спека. Випалені трави”), генітивні:



71 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Простору! Сонця! Більш душа нестерпить(“Простору! Сонця!”)

Висновки. Загалом можемо стверджувати,що в мистецькому ідіолекті Євгена Маланюкапарадигма мовних одиниць відзначаєтьсяширотою семантики, багатофункціональністю,суперечливістю й амбівалентністю змістовогонаповнення, в тому числі оцінного змісту, а цесвідчить про справжній дивосвіт рідної мови у йоготворах.

1. Маланюк Є. Книга спостережень. Проза. –Торонто, 1962. – 525 с.

2. Маланюк Є. Повернення / Поезії. Літературознавство.Публіцистика. Щоденники. Листи. Львів: Світ, 2005. –495 с.

3. Салига Т. Імператив. Літературознавчістатті, критика, публіцистика. – Львів: Світ, 1997.– 350 с.

4. Семенець О.О. Лінгвістична синергетикаідіолекту Євгена Маланюка / О.О. Семенець //А втор ефера т д ис ерта ці ї н а зд о бу ттянаукового ступеня доктора філологічних наук.Спеціальність 10.02.01 – українська мова. К.,2005. – 36 с.

5. Сучасна українська мова: Стилістика / За ред.

І.К.Білодіда. К., 1973. – 587 с.


Постановка проблеми. ІнтеграціяУкраїни в європейський і світовийпростір, нові політичні, соціально

економічні та культурні реалії підвищують попитна знання іноземної мови як засобу передачіінформації в усній і письмовій формах комунікації.За таких умов підвищення ефективної професійноїпідготовки майбутнього вчителя іноземної мови

є нагальною проблемою сучасної психологопедагогічної науки і практики.

Програмні вимоги до мовленнєвої компетенціїстудентів передбачають оволодіння вміннямиобґрунтовано і логічно висловлювати власнуточку зору, послідовно будувати висловлювання,переконливо погоджуватися чи спростовуватиточку зору співрозмовника, вступати у розмову

УДК 378.14:37.011.31:811:371.3

Людмила Левицька, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри практики німецької мовиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИВЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

У статті розглядаються інтерактивні методи навчання іноземної мови та впровадження у навчальнийпроцес сучасних інформаційних технологій для формування професійної іншомовної компетенції.

Ключові слова: інформаційні технології, комунікативна компетенція, проектна методика, інновації,інтерактивні методи, інтерактивне навчання.

Літ. 9.

Людмила Левицкая, кандидат педагогических наук, доцент кафедры практики немецкого языкаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИННОВАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В ПРОЦЕССЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙПОДГОТОВКИ УЧИТЕЛЕЙ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА

В статье рассматриваются интерактивные методы обучения иностранному языку и внедрение вучебный процесс современных информационных технологий для формирования иноязычной профессиональнойкомпетенции.

Ключевые слова: информационные технологии, коммуникативная компетенция, проектная методика,

инновации, интерактивные методы, интерактивное обучение.

Ludmyla Levytska, Ph.D. (Pedagogy) Docent of the German Language DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

INNOVATIVE TECHNOLOGIES IN THE PROCESS OF THE PROFESSIONALTRAINING OF THE FOREIGN LANGUAGE TEACHERS

Interactive methods of teaching a foreign language and implementing modern information technologies forthe professionally-oriented language competence formation are considered in the article.

Keywords: information technologies, communicative competence, project methods, innovations, interactivemethods, interactive learning.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

© Л. Левицька, 2014

72

та закінчувати її згідно з традиціями мови, щовивчається.

Необхідність задовольняти сучасні потребисуспільства зумовлює пошук науковцями тавикладачами нових ефективних форм і засобівнавчання. Удосконалення підготовки майбутніхфахівців неможливе без оптимізації навчальногопроцесу і впровадження новітніх освітніх йінформаційних технологій та інтерактивнихметодик у процес навчання іноземної мови.

Актуальність статті полягає у тому, щоcьогодні, як ніколи раніше, зростає потребаволодіння іноземною мовою. Це зумовлюєнеобхідність упровадження сучасних освітніхінформаційних технологій у практику вищої школи,подальшого аналізу можливостей використанняінтерактивних технологій і дидактичнихособливостей технологій навчання звикористанням мультимедійних засобів у процесіпрофесійної підготовки майбутніх вчителівіноземної мови.

Аналіз останніх досліджень і публікаційзасвідчує наявність значної кількості науковихдосліджень у таких напрямках: формуваннякомунікативної компетенції (О. Романова,О. Черемська та ін.); інноваційні підходи донавчання іноземної мови професійногоспрямування (О. Андрущенко, І. Башмакова,О. Плотнікова та ін.); проектна методика(І. Зимня, І. Підкасистий, Є. Полат та ін.);інноваційні технології навчання Л. Олійник, А. Нісімчук,О. Плугатарьова, І. Серповська та ін.).

Більшість науковців, розглядаючи різні аспектипроблеми використання новітніх інформаційнихтехнологій у навчальному процесі, зазначаютьзбільшення ролі електронних засобів навчання навсіх рівнях викладання іноземних мов тапередбачають поєднання інтерактивних методіввикладання з використанням технічних засобівнавчання (комп’ютерних, мультимедійних, мережіInternet) [1, 58].

Мета цієї статті – розглянути особливості,можливості і перспективи використанняінноваційних технологій навчання у процесіформування професійної компетенції студентівпедагогічних вищих навчальних закладів, а самеінтерактивних проектних методик навчання тазасобів сучасних інформаційних технологій.

Виклад основного матеріалу. Відповідно доНаціональної доктрини розвитку освіти, основниминапрямами оновлення змісту вищої освіти є:особистісна орієнтація системи освіти, пріоритетнаціональних цінностей, забезпечення якостіосвіти на основі новітніх досягнень науки, культуриі соціальної практики. Формується тенденція допосилення комунікативної спрямованості

навчального процесу, його наближення дореального процесу спілкування. Слід зазначити,що більшість фахівців у сфері викладанняіноземних мов інноваційність ототожнюють зкомунікативністю. Отже, методичним змістомсучасного заняття з іноземної мови має бутикомунікативність та формування у студентіввідповідної комунікативної компетенції, якавизначається як уміння ефективно застосовуватизнання в різноманітних умовах спілкування зрізними комунікантами та здатністькористуватися мовою залежно від конкретноїситуації [7, 65].

Важливою ознакою комунікативного підходує наявність автентичних матеріалів, тобто таких,які реально використовуються носіями мови.Автентичні тексти є джерелом поповненнялексичного запасу, предметом комунікативномовленнєвої діяльності студента [8, 79].Мовленнєва взаємодія тих, хто навчається,проходить за співучасті викладача внайрізноманітніших формах: парах, тріадах,невеликих групах, цілою академічною групою.Для досягнення ефективності комунікації потрібнопланувати її результат, визначати комунікативнумету співпраці та використовувати комунікативнізавдання. Це передбачає дотримання комунікативнихстратегій, які дають змогу досягти необхідногорезультату комунікації. В умовах навчальногоспілкування такими стратегіями можуть бутистратегії співробітництва з урахуванням інтересівстудентів.

Для формування комунікативної компетенції –комунікативних умінь, сформованих на основімовних знань, навичок і умінь, – викладачііноземної мови використовують новітні методинавчання, що поєднують комунікативні тапізнавальні цілі, а саме: інтерактивні методинавчання іноземних мов, спрямовані на розвитокособистості, розкриття її творчого потенціалу.Суть інтерактивного навчання полягає в тому, щопроцес навчання організований таким чином, щопрактично всі студенти залучаються до процесупізнання. Спільна діяльність у процесі пізнання тазасвоєння навчального матеріалу означає, щокожен вносить свій особистий внесок, йде обмінзнаннями, ідеями, засобами діяльності.

Інтерактивне навчання – це спеціальна формаорганізації пізнавальної діяльності, яка маєконкретну передбачувану мету – створитикомфортні умови навчання, за яких кожен студентвідчуває свою успішність, інтелектуальнуспроможність. Це співнавчання, взаємонавчання(колективне, групове, навчання у співпраці), дестудент і викладач є рівноправними суб’єктаминавчання. Воно сприяє формуванню цінностей,



73 Молодь і ринок №4 (111), 2014

навичок і вмінь, створює атмосферу співпраці,взаємодії, дає змогу стати справжнім лідеромнавчального процесу. Інноваційні методи навчанняіноземних мов, які базуються на гуманістичномупідході, створюють передумови для ефективногопокращення навчального процесу у вищихнавчальних закладах.

Основними принципами сучасних методів є:рух від цілого до окремого, орієнтація занять настудента, цілеспрямованість та змістовністьзанять, їх спрямованість на досягнення соціальноївзаємодії при наявності у викладача віри в успіхсвоїх учнів, інтеграція мови та засвоєння її задопомогою знань з суміжних галузей наук.

Важливо, що інтерактивні методи навчанняможна застосовувати практично для всіх видівнавчання: аудиторного, заочного, дистанційного,в Інтернеті тощо. Під час інтерактивних занятьвикладач і студент знаходяться в рівних умовах,викладач не просто подає навчальний матеріал, астає активним учасником дискусії, направляючиїї у потрібне русло. Будьякі інтерактивні заняттякорисні, оскільки вчать висловлювати свої думкиі відстоювати власну точку зору.

В умовах особистісно орієнтованого навчанняшироко використовують такі методиінтерактивного навчання як ділові ігри, дискусії,конференції, диспути, що імітують проблемніситуації, притаманні реальній професійнійдіяльності фахівця. Особистісно орієнтованийпідхід до формування комунікативної компетенціїстудентів пов’язаний з використанням підходу,основою якого є власне особистісно орієнтованадіяльність. Такий підхід ґрунтується на положенні,що особистість формується у діяльності таспілкуванні з іншими людьми. Впровадженняособистісно орієнтованого підходу досягається зарахунок диференціації, індивідуалізації навчання тавикористання нових навчальних технологій. Вониактивізують форми навчальної діяльності,допомагають студентам досягти метиспілкування і вирішити поставлену проблему.

Однією з найбільш поширених інноваційнихтехнологій навчання стає проектна методика, щонабула актуальності в системі вищої освіти.Проектна діяльність та проектуваннякомунікативних ситуацій дозволяють створюватиконкретні моделі професійної діяльності студентівта сприяють умінню визначити шляхи особистоїінтеграції у ринок праці. Проект також допомагаєстуденту оволодіти навичками дослідника.Виконання проекту дозволяє учасникуінтерактивної взаємодії порівнювати власнудіяльність з нормативною моделлю та визначатинапрямки саморозвитку. Як педагогічнатехнологія, проект передбачає сукупність

дослідницьких і проблемних методів навчання таінтегрування знань з різних наукових галузей [2,45]. В основі методу проектів лежить розвитокпізнавальних навичок і критичного мислення,вміння самостійно конструювати знання,орієнтуватися в інформаційному просторі. Цесистема навчання, в якій знання та вмінняздобувають у процесі самостійного плануваннята виконання практичних завдань проекту.

Робота над проектом може проводитисяіндивідуально або в групі. Перевагоюперсональних проектів, орієнтованих насамостійну діяльність студентів, є формуваннядослідницьких та презентаційних умінь. Робота вгрупах розвиває навички співпраці, спонукає дотворчого пошуку, що позитивно впливає на якістьвиконання проекту. Результати роботи в межахпроектів можуть презентуватися у вигляді відеопрезентацій, стіннівок, плакатів тощо. Викладачу процесі проектної діяльності виступає яккоординатор, консультант.

Для організації ефективної комунікації студентіввикладачу необхідно володіти технологієюграмотного застосування прийомів проектногометоду, технологією формування груп,координування взаємодії груп, контролю якості тачасу інтеракції. При виборі об’єктів проектноїдіяльності викладач також має враховувати рівеньпідготовки студентів і їхню зацікавленість.

Слід зазначити, що саме використання методупроектів у процесі формування іншомовноїмовленнєвої компетенції дозволяє студентамсамостійно здобувати знання у процесірозв’язання практичних завдань, які вимагаютьінтеграції знань зі спеціальності та суміжнихдисциплін. Проектна методологія дозволяє нетільки підвищити мотивацію процесу навчанняіноземної мови, але й ознайомити студентів зформатом проектної діяльності і отриматиособистий дослідницький досвід, що забезпечуєрозвиток професійної компетенції та відповідаєсоціальному запиту суспільства.

В умовах зміни змісту освіти пріоритетна рольу навчальновиховному процесі надаєтьсяінформаційнокомунікативним технологіям.Інформаційні технології з їх потужнимиможливостями, з комплексом програм іустаткування є частиною інноваційних технологійнавчання іноземної мови. Сукупність технічних тадидактичних засобів дозволяє подаватинавчальну інформацію у текстовому, графічному,звуковому, відео, анімаційному та інших форматах.Залежно від методичних завдань освітнімультимедійні технології можна поділити напрограмнометодичні (методичні рекомендації,програми, тематичні плани тощо); навчальні


74

(електронні підручники, словники, енциклопедії,довідники); контрольні (тестові та програми зоцінювання) [5].

Комплексне використання інформаційнихтехнологій у навчальному процесі сприяєдинамічності, інтенсифікації процесу навчання,забезпечує його диференціацію з урахуванняміндивідуальних особливостей студентів, даєможливість наочно представити складнуіншомовну інформацію, відкриває доступ до новихджерел інформації. Завдяки інтеграції різнихформатів інформації мультимедійні програмнізасоби дають змогу імітувати реальні процеси,візуалізувати абстрактну професійну діяльність зарахунок імітації процесів. Створення спеціальнихпрограм для формування у студентів мовноїкомпетенції, використання мережі Інтернет унавчальному процесі, розробка проектів,презентацій з використанням комп’ютернихтехнологій та Інтернету допоможе мотивувати ізацікавити студентів. Залежно від дидактичнихцілей можна виокремити такі типи комп’ютернихпрограм, спрямованих на розвиток мовнихнавичок: навчальні, тренувальні, контролюючі,демонстраційні, імітаційні, довідковоінформаційні[6, 95].

Доцільним, на наш погляд, може бутивикористання програм для підготовки тематичнихпрезентацій на заняттях з можливістю їхтрансляції у мережі Інтернет. Інформаційнінавчальні технології дають студентам не тількиможливість роботи в інтерактивному мовномусередовищі, а й можливість регулювати підбірпрограм за допомогою навчальних сайтів, якімістять матеріал, розподілений за рівнямискладності. Це дозволяє суттєво підвищитиефективність організації самостійної роботистудента з використанням різноманітнихінформаційних джерел та здійснити якіснийконтроль виконання студентом тестових завданьза допомогою ресурсів спеціальних сайтів.

Потрібно підкреслити, що використанняІнтернету дозволяє приєднатися до світовоїінформаційної спільноти, ознайомитися зостанніми науковими дослідженнями,матеріалами наукових конференцій, провестипошук статті, реферату, поспілкуватися з носіямимови у режимі online, використати мультимедійніпрограми для практичних занять та дистанційногонавчання. Інтернет є найбільш популярним середновітніх технологій завдяки швидкості тазручності пошуку необхідної інформації. Існуєбагато форм та можливостей організації занять звикористанням ресурсів Інтернету, які роблятьпроцес оволодіння іноземною мовоюінтерактивним і цікавим.

Серед методів, які активно використовуютьсяу навчальному процесі, слід виокремити так званекомбіноване навчання, що об’єднує інтерактивніметодики з інформаційними технологіями. Цейметод навчання з використанням комп’ютера,підручників та різних додаткових матеріалів стаєвсе більш популярним у вітчизняних вищихнавчальних закладах і досить вдаловпроваджується в навчальний процес.Популярністю серед студентів користуєтьсяробота з блогами або вебсайтами, щовисвітлюють актуальні події у порталах відомихвидань, де можна ознайомитися з потрібноюінформацією, розмістити коментар [4].Перспективи використання інформаційнихтехнологій навчання передбачають участь уміжнародних відеоконференціях, мультимедійнихпрезентаціях, освітніх проектах, дистанційномунавчанні тощо.

Висновки. Таким чином, інноваційнітехнології навчання, інтенсифікуючи процесздобуття знань, модернізуючи форми проведеннязанять, є важливою складовою формуванняпрофесійної іншомовної комунікативноїкомпетенції. Вони відкривають доступ до новихджерел інформації, активізують процесиментальної обробки іншомовної інформації,надають нові можливості для формуванняпрофесійних та лінгвістичних навичок тадозволяють реалізувати інтерактивні методинавчання.

Аналіз методичних джерел та практичногодосвіду фахівців свідчить, що стратегіївпровадження інтерактивного навчання іноземноїмови, використання освітніх мультимедійнихпроектів, оволодіння сучасними методикамироботи з Інтернетом, розробка електроннихпідручників для спецкурсів зі спеціальностейможуть бути напрямами подальших досліджень,хоча це потребуватиме не лише зусильвикладачів, але й сучасного технічногооснащення.

Застосування інтерактивних освітніх тамультимедійних технологій, особистісноорієнтованого та проблемного підходів донавчання з досягненням комунікативних цілейчерез інтерактивну діяльність сприятимеподальшому вдосконаленню процесу навчанняіноземної мови та формуванню іншомовноїпрофесійної компетенції студентів педагогічнихвищих навчальних закладів.

1. Андрущенко О. Англомовне професійнеспілкування з використанням ІТ / О. Андрущенко //Відкритий урок. – 2012. – № 1. – С. 56 – 60.

2. Башмакова И.С. К вопросу о формировании



75 Молодь і ринок №4 (111), 2014

умений профессионального общения у студентовнеязыковых вузов / И.С. Башмакова // Вестник МГЛУ.– Вып. 477. – М., 2003. – С. 44 – 46.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічнітехнології / І.М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004.– 352 с.

4. Плугатарьова О.І. Використання Інтернет-контенту під час вивчення іноземної мови /О.І. Плугатарьова //Англійська мова та література.– 2011. – № 11. – С. 14.

5. Полат Е. Новые педагогические иинформационные технологии в системе образования/ Е. Полат. – М.: Академія, 2000. – 272 с.

6. Пометун О.І. Інтерактивні технології навчання:теорія, практика, досвід / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко.– К.: А.С.К., 2004. – 192 с.

7. Романова О.В. Модель формированияпрофессиональной компетентности учителя / О.В. Романова// Педагогика. – 2012. – № 2. – С. 63 – 70.

8. Черемська О. Формування мовної і комунікативноїкомпетенції мовної особистості у вищій школі /О. Черемська // Вища освіта. – 2010. – № 12. – С. 63 – 72.

9. Curriculum für den sprachpraktischenDeutschunterricht an pädagogischen Fakultäten derUniversitäten und pädagogischen Hochschulen. – K.:

Ленвіт, 2004. – 256 с.


Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку досліджень історіїпедагогіки в Україні усе частіше

з’являються рефлексії щодо методологічнихаспектів історикопедагогічних досліджень. Підвпливом певних постмодерністських зрушень уфілософському осмисленні наукового знання доукраїнської історикопедагогічної науки пройшло

розуміння наративності історіописання. Одним зперших ученихпедагогів, які присвятилиспеціальні публікації проблематиці наративногопідходу в історії педагогіки, був проф.Л.В. Ваховський. У статті “Наратив у історикопедагогічному дослідженні: методологічнийаналіз” [4] він, спираючись на дослідженнявідомого голландського філософа Ф. Анкерсміта,

Микола Галів, кандидат педагогічних наук, доцентДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ОБ’ЄКТИВНІСТЬ ЯК ПРОБЛЕМА ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО НАРАТИВУУ статті проаналізовано категорію об’єктивності як інструмент історико-педагогічних досліджень,

окреслено ставлення до об’єктивності в класичній, некласичній, постнекласичній і радянській науковихтрадиціях, виокремлено суперечливу оцінку об’єктивності в контексті наративного підходу,охарактеризовано критерії об’єктивності в рамках історико-педагогічних досліджень та наративізації їхрезультатів.

Ключові слова: об’єктивність, історія педагогіки, наратив, критерії.

Літ. 20.

Николай Галив, кандидат педагогических наук, доцентДрогобычского государственного педагогического университета имени Івана Франко

ОБЪЕКТИВНОСТЬ КАК ПРОБЛЕМА ИСТОРИКО-ПЕДАГОГИЧЕСКОГО НАРРАТИВАВ статье проанализировано категорию объективности как инструмент историко-педагогических

исследований, определены отношения к объективности в классической, неклассической, постнеклассическойи советской научных традициях, выделено противоречивую оценку объективности в контексте нарративногоподхода, охарактеризованы критерии объективности в рамках историко-педагогических исследований инаративизации их результатов.

Ключевые слова: объективность, история педагогики, нарратив, критерии.

Mykola Haliv, Ph. D. (Pedagogy), Docent ofDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE OBJECTIVITY AS A PROBLEM OF HISTORICAL AND PEDAGOGICAL NARRATIVESThe article analyzes the category of objectivity as a tool for historical and pedagogical research, defined in

relation to the objectivity of classical, nonclassical postnonclassical and Soviet scientific traditions, allocatedcontradictory assessment of objectivity in the context of the narrative approach, characterized of the criteria ofobjectivity within the historical and pedagogical research and descriptions of their results.

Keywords: the objectivity, the history of pedagogy, the narrative, the criteria.

УДК 930.1:37

ОБ’ЄКТИВНІСТЬ ЯК ПРОБЛЕМА ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО НАРАТИВУ

© М. Галів, 2014

76

підкреслив наративну природу історикопедагогічних праць, а відтак неспроможністьдослідника відтворити “об’єктивну реальність”.“Передусім ми повинні погодитися, – пише вчений,– що претензії історії педагогіки на відтворенняоб’єктивної реальності (минулого, яким воно було)певною мірою є необґрунтованими” [4, 43].Загалом учений погодився з думкою, щонаративна процедура “творить реальність”,водночас утверджуючи її відносність.Небезпідставно оминувши проблему досягненняістини в історикопедагогічній науці,Л. Ваховський ставить питання про об’єктивністьдослідника в процесі конструювання історикопедагогічного наративу. Актуалізована нимпроблема, на наше переконання, вимагаєдодаткового осмислення.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Осмислення об’єктивності як наукової категорії,процедурного компоненту дослідження танаукового критерію і цінності триває уже понадстоліття. Особливо різко це питанняартикульовано в праці Р. Арона (1938) [3], якийкритично поставився до здатності історикаоб’єктивно висвітлити історичну реальність. Найого думку, історик прагне і досягаєнеупередженості в критиці джерел та увстановленні фактів, але не залишаєтьсянеупередженим в “організації ансамблів”історіописання, бо “виражає самого себе та свійуніверсум у минулому, яке він сам собі обирає”[3, 391]. Згодом значний внесок у розумінняоб’єктивності науковоісторичного дослідженняздійснили П. Рікер (1955, 1964) [13], А. Данто(1965) [5], Ф. Анкерсміт (1983) [2], Т. Гаскел(1990, 2000) [19], М. Бевір (1994) [18],Є. Топольський (1996) [15], Л. Кузеванов (2012)[11] та ін. У вітчизняній історикопедагогічній науціпевні рефлексії щодо об’єктивності історіїпедагогіки бачимо у працях Л. Ваховського [4]та О. Сухомлинської [14].

Мета статті – проаналізувати проблемуоб’єктивності у рамках наративного підходу вісторикопедагогічній науці.

Виклад основного матеріалу. Терміни“об’єктивність”, “об’єктивно” визначаються якщось належне об’єкту, незалежне від суб’єкта,або вживаються для характеристики факторів іпроцесів, які не залежать від волі чи бажаннялюдини. Тобто стосовно до реальних об’єктів цепоняття означає, що предмети, їх особливості іпрояви існують поза і незалежно від суб’єкта(онтологічний аспект), а стосовно понять, уявлень,суджень, – що вони є відображенням матеріальноїдійсності і їх зміст не залежить від людини і

людства (гносеологічний аспект). Найчастішеоб’єктивність характеризують за допомогоюпротиставлення суб’єктивності [17, 441].

Категорія “об’єктивного” була однією ізключових в класичній науці, в якій з легкої рукиР. Декарта перетворилася в критерій науковості.Саме Картезій пропонував визнавати істиннимлише очевидне, ділити розглядуваний об’єкт “настільки частин, скільки можливо і потрібно” длякращого розв’язання проблеми, починати ізпредметів найпростіших і легко пізнаваних ісходити поволі, мов по сходинках, до пізнаннянайскладніших”, і зрештою, “робити скрізьпереліки настільки повні й огляди настількивсеохоплюючі, щоб бути впевненим, що ніщо непропущено” [6, 32 – 34].

Картезіанські орієнтири, безумовно, потрапилий до історичної науки. У ХІХ ст. наукові школинімецького історизму та англофранцузькогопозитивізму прагнули до встановлення об’єктивноїдійсності, до виявлення в історичному джереліоб’єктивного (позитивного) змісту приодночасному елімінуванні суб’єктивності самогоісторика [9, 74]. В цей час панувала тверда віра уздатність історика об’єктивно розповісти проісторичні факти, котрий з цією метою повинен бувговорити і писати лише про факти, але невисловлювати щодо них власних суджень.

В умовах неподільного панування позитивізмупочали з’являтися інші думки, де звучав наголосна суб’єктивному боці наукових досліджень.Наприкінці ХІХ ст. філософськоісторичні науковішколи (наприклад, неокантіанці) запропонувалидосліджувати історичну реальність по лініїісторикджерелоподія (свідомість історика –свідомість людини в історії, автора джерела –об’єктивний факт). Зокрема, неокантіанціВ. Віндельбанд і Г. Ріккерт відстоювали теорію“культура пізнає культуру”, згідно з якою начебтоіснує можливість герменевтичного трактуванняісториком людини минулого через прихильністьїх обох до універсальних цінностей культури. Цей,за визначенням М. Копосова, епістемологічниймонізм (розум пізнає розум) вони вважализапорукою достовірності результатів дослідження,а отже, й об’єктивності самої історії як науки [8,220 – 254].

Тож уже в ХІХ ст. історична наука розкололасяна дві протилежні течії – позитивістську йнеокантіанську, які порізному сприймалипроблему об’єктсуб’єктної дихотоміїфактологічного змісту історичних досліджень.Утім, як відзначає В. Космина, для численнихемпіричних досліджень, присвячених конкретнимподіям чи явищам, це не мало вирішального



77 Молодь і ринок №4 (111), 2014

значення, хіба що в першій половині ХХ ст. вописах фактів більше проявлявся акцентпозитивістський, об’єктивістський, а в другій –неокантіанський, ціннісний [9, 75]. Усіісторіографічні школи у тій чи інші мірі схилялисядо об’єктивістських (неопозитивізм) чисуб’єктивістських (прагматизмпрезентизм) візій,навіть й ті, що ставили завдання урівноважитиоб’єктивне і суб’єктивне в дослідній праці (школа“Анналів”).

Підходи ж у радянській історичній (а за нею йісторикопедагогічній) науці нагадувалипозитивістські. Предметом дослідження, цілкомв картезіанському дусі, проголошуваласяоб’єктивна минула дійсність, яка начебто“розпадалася в наших очах на окремі факти тогочи іншого характеру” [6, 108]. Однак на цьому“об’єктивність” в радянській історіографіїзакінчувалася, оскільки ціннісноінтерпретаційнапраця дослідника визначалася марксоленінськоюпарадигмою і принципом “партійності”. Вивчаючиз таких позицій “об’єктивну реальність”,радянський історик, у т.ч. й історик педагогіки,неодмінно ставав (чи змушений був ставати) напозиції прагматизму, а відтак і штучності (хочаце й не визнавалося) сконструйованої істориком“реконструкції минулого”. З огляду на церадянські вчені, зазвичай, критикували доробокзахідних учених не лише за “суб’єктивнийідеалізм”, але й за “об’єктивізм” – світогляднупозицію, в основі якої “лежить орієнтація насоціальнополітичну “нейтральність”, наутримання від соціальнокритичних оцінок,суджень про цінності і цілі, від світоглядних іморальних проблем, а особливо від партійнихвисновків” [16, 453]. Одним із найбільших “гріхів”західного “об’єктивізму” радянська наукапроголошувала відмову від класового аналізу.

Категорія “об’єктивності” дослідженнярадикально спроблематизувалася у 1970 – 1980х рр.,коли в культурі запанував постмодернізм,підтриманий філософськими течіямипостструктуралізму, деконструктивізму йнаративної філософії історії. Зокрема,деконструктивізм (Ж. Деріда, Д. Ла Капра та ін.)через аналіз текстових структур великих теорійнового часу розкрив їхню спрямованість наозначення якоїсь метафізичної, якщо не містичної,ідеї – трансцендентального означуваного, якесаме по собі нічого реального не означає, але затекстом має сприйматися як щось визначальне,абсолютно істинне. Цей “лінгвістичний поворот”захопив й історіографію, де семіотичний аналізтекстів демонстрував безпосередній впливмовних структур на конструювання вченими

науковоісторичних фактів, зв’язків між ними й узагалівсього викладу історичного матеріалу [9, 79 – 80].

Усвідомлення наративності авторськихісторичних текстів сформувало розуміння того,що історія, за словами Л. Ваховського, – це нете, що було насправді в минулому, а те, що ми проце минуле розповідаємо – оповідь про минуле [4,43]. Ідею прямого доступу до минулого булозаперечено, натомість висунуто тезу проінтерпретативну форму історичної дійсності внаукових наративах (т.зв. конструюванняісториком “ефекту реальності” в тексті).Радикально налаштовані прихильники наративноїфілософії історії навіть заперечують сам феноменісторичної реальності як об’єкту дослідження,цілковито відмовляються від ідеї об’єктивностіісторичного знання.

У світлі таких концепцій постало, зокрема,питання: чи можна взагалі сформулювати правилаоб’єктивності історичної нарації? Воно особливоактуалізувалося в західній історіографії у 1988 р.,коли світ побачила праця австралійського історикаПітера Новіка “Ця шляхетна мрія” [20]. У нійавтор, на основі аналізу американськоїісторіографії, намагався показати, що прагненнядо істини є ілюзією, а об’єктивність –недосяжною. У зв’язку з цим, як відзначивЄ. Топольський, науковці почали міркувати просенс об’єктивності [15, 365].

Прихильники поміркованого конструктивізмув історії не могли погодитися з думками П. Новікай відмовитися від категорії і принципуоб’єктивності. Поміркована ж бо течія наративноїфілософії історії визнає за дослідником можливістьпізнати фактологічні моменти історичноїреальності через “безпосередні відомості” вісторичних джерелах. Однак при цьому цілковитовідкидає здатність історика реалістичновідобразити минувшину у своєму наративі,заперечують кореспонденційну теорію істини.Розмірковуючи над новим змістом категорії“об’єктивність”, помірковані наративістиспираються здебільшого на конвенціоналістськутеорії істини, відповідно до якої істиннимуважається наукове твердження щодо якогоспільнота науковців (або її частина) знаходитьпевний консенсус. Подібно трактується й“об’єктивність” дослідників. Так, А. Брінкслінаголосив, що коли йдеться про об’єктивність, тосеред істориків формується певний консенсус.Схожу думку висловили Дж. Клопенбург таД. Голінджер, які, зокрема, вказують наосновоположну роль “спільноти компетентнихлюдей” у визначені об’єктивності [15, 365].

Цілком у дусі поміркованого наративістського


78

релятивізму формулювалися й семантичніхарактеристики “об’єктивності”. Зокрема, у праціамериканського історика Томаса Гаскела“Об’єктивність не є нейтральністю” [19], в якійавтор полемізував з П. Новіком, об’єктивностінадаються антропологічні виміри, непротиставляючи її суб’єктивності. На думкувченого, об’єктивність не можна ототожнюватиз безсторонністю, неупередженістю чи іншимиподібними цінностями. Об’єктивність в науковомудослідженні він трактує як дистанцію міжсприйняттям і переконанням, як певнийскептицизм, що відіграє регулятивну роль. Посуті,Т. Гаскел відкидає тацитове “sine ira et studio” йсхиляється до декартового скептицизму,щоправда у не настільки радикальному варіанті.Важливо, що попри незгоду з тлумаченнямоб’єктивності як безсторонності і неупередженостіі визнання її певної “заангажованості”, Т. Гаскелусе ж наполягає на потребі виводити об’єктивністьіз загальновизнаних моральних норм (чесність,справедливість тощо).

Окремі науковці, характеризуючи об’єктивністьв історичному досліджені, насамперед чітковідокремлюють її від поняття “істина”. Якщоістина (незалежно чи в кореспонденційному,утилітарнопрагматичному або консенсусномурозумінні) є метою дослідження, то об’єктивність– інструментальний механізм, що міститьнасамперед критерії праці історика з джерелом.Одним з перших наративістів, які наголосили націй відмінності, був британський учений МаркБевір, котрий визначив об’єктивність як набірнеобхідних для науковця критеріїв дослідження.Досягнути наукової об’єктивності в рамкахнаративу, на його думку, можна лишекомпаративістичним (comparison) шляхом і придотриманні вимог, які сумує у дві групи: першавипливає із необхідності врахування науковцямистандартів доказовості і містить вимогискрупульозності (accuracy), зрозумілості(comprehensiveness), послідовності (consistency);друга постає із потреби блокувати теоріїкритицизму і включає прогресивність(progressiveness), результативність (fruitfulness),відкритість (openness) [18, 336 – 337]. М. Бевірпереконаний, що такі параметри об’єктивностідозволять визнати інтерпретації дослідниківскерованими на істину, котру розумів якрегулятивний ідеал [18, 328].

Рефлексуючи над думками М. Бевіра, Є. Топольськийдійшов висновку, що саме таке трактуванняоб’єктивності в історичній нарації дає шанс нареальне впровадження моделі поведінки, якавипливає з цього поняття. “…Об’єктивність, –

наголошував польський вчений, – є елементомгрупової ідеології істориків, значна кількість якихпрагне оволодіти об’єктивністю. Тому категоріяоб’єктивності відокремлена від поняття істини, щоїї розуміють як єдину, до котрої слід прагнути, абож як одну з багатьох, серед котрих повиннавідбутися дискусія. Отже, об’єктивність повиннабути одна, позаяк важко собі уявити багатооб’єктивностей” [15, 367]. Тож Є. Топольськийартикулює професійно мотивовану природуоб’єктивності, пов’язуючи її з якістю фаховоїпідготовки дослідника.

Як бачимо, прихильники поміркованоговаріанту наративної філософії історії, відстоюютьідею можливості і необхідності об’єктивногонаративу, надаючи об’єктивності більшсуб’єктивізованого характеру, своєрідногопрактикозорієнтованого дискурсу у спільнотіфахівців, який обумовлює необхідністьдотримання певних наукометричних критеріїв. Зцих позицій цілком зрозумілим і виправданим єпрагнення Л. Ваховського визначити способи“забезпечення об’єктивності наративу” в історіїпедагогіки. Розглянемо їх детальніше.

Поперше, аналіз історикопедагогічних фактівучений повинен проводити з позиції якоїсьраціональної моделі, що використовуватиметьсяяк підстава для інтерпретації [4, 43].Л. Ваховський не уточнює, про яку саме модельйдеться, проте наводить три варіанти вивченняісторикопедагогічного досвіду, надаючи перевагуостанньому – способу “раціональної реконструкції”(в контексті наративного підходу – “раціональногоконструювання”). Останній передбачає аналізісторичних фактів з позицій, знову ж, раціональноїмоделі [4, 44].

Наголосимо, що і класична, і некласична, й,звісно, постнекласична науки пропонують своїраціональні моделі здобуття знання. Прикметноюу цьому контексті є дискусія між КарломПопером і Томасом Куном, загальні обриси якоїподамо в інтерпретації В. Мельника [12].

Як відомо, К. Попер перебуваючи на позиції“критичного раціоналізму”, вважав, що ввесьпотенціал людського розуму має бути націленийна тотальну, без обмежень, критику теоретичнихконструктів. Навіть межі науки маютьвизначатися межами раціональної критики,оскільки атрибутивною характеристикою розумує його самокритичність. Однак фіксація реальностізасобами наукового інструментарію завждиприблизна і наука не може “зазіхати” наабсолютно адекватне співпадіння з реальністю.Тому К. Попер й замінює поняття істинностіпізнавального процесу гносеологічним принципом



79 Молодь і ринок №4 (111), 2014

правдоподібності. Ідеали науки полягають у тому,щоби засобами раціональної критики рухатись доконструювання нових фундаментальних теорій, якіхарактеризуються більшою правдоподібністю (уцьому полягає науковий прогрес). НатомістьТ. Кун наголошує, що у процесах науковогопоступу вирішальна роль належить колективномусуб’єкту – “науковому співтовариству”. Саме вонов конкурентних змаганнях з іншими науковимиспівтовариствами, як продукт соціальнокультурного буття суспільства та носій певнихнаукових традицій, визначає критерії, суть,параметри, парадигму раціональності.Раціональність інтерпретується передусім якфеномен антропомірного характеру, якийатрибутивний людині й змінюється разом із неюпід тиском соціальнокультурних (передусімсоціальнопсихологічних) обставин [12, 23 – 24].

Відтак уважаємо, що під згаданимиЛ. Ваховським “раціональними моделями” слідрозуміти логікометодологічні (логікоепістемологічні) процедури конструюваннянаукового знання, котрі можуть спиратися налогічні (за К. Попером) чи парадигмальні (заТ. Куном) підходи раціоналістичної традиції.Однак вони завжди повинні ґрунтуватися назасадах верифікації, достовірності, обґрунтованості,джерельноемпіричної підтверджуваності тощо.

Подруге, об’єктивність історикопедагогічногонаративу забезпечується поліфонією науковогопошуку, наявністю різних поглядів на проблему[4, 44]. Зауважимо, що у межах авторськогонаративу поліфонія різних поглядів може бутипредставлена лише в контексті аналізуісторіографії проблеми, або за умови наявностіколективу авторів. У наративі одного авторапрезентується власне один – авторський поглядна проблему та її розв’язання. Різноаспектні візіїпроблеми, зазвичай, є (або повинні бути)характерною ознакою не історикопедагогічногонаративу, а нормального історикопедагогічногодискурсу. Це розуміє і Л. Ваховський, говорячи іпро ситуацію “коваріантності” (за К. Ясперсом),і про потребу змагальності та взаємозбагаченнябагатьох наративів, і про жаль з приводувідсутності в сучасній українській педагогічнійісторіографії конкуренції історикопедагогічнихнаративів [4, 44].

У цьому контексті відзначимо схильністьбагатьох сучасних наукових шкіл до мозаїчногота плюралістичного бачення світу, прагненнявикористовувати в наукових дослідженняхальтернативні методологічні парадигми. Якзауважив В. Мельник, на зміну класичній науковійідеології дослідження, яка ґрунтувалась на

методологічній настанові “абоабо” приходитьінша – “іі”, яка знаходить все більше прихильниківяк у природничих, так і в гуманітарних науках [12,25].

З огляду на це, друга рекомендаціяЛ. Ваховського щодо забезпечення об’єктивностінаративу є коректною у розумінні важливостісинтезу методологічних парадигм і підходів. Целегко досягнути, запозичуючи і поєднуючипрактичноінструментальний арсенал методологічнихпарадигм, але доволі важко, а інколи й неможливопоєднати світогляднофілософський, загальнонауковийі конкретнонауковий рівні методологій. Такий наративстраждатиме ціннісним еклектизмом і семантичноюакогерентністю, хоч певним порятунком може статизгадана “раціональна модель” дослідження інаративізації його результатів.

Потретє, на історикопедагогічний наратив неможна покладати завдання обґрунтування івиправдання наявної на сучасному етапі системицінностей або ж для того, щоб підтвердити чиспростувати вподобання і переконання окремихлюдей чи соціальних груп. Це, на думкуЛ. Ваховського, автоматично породжуєтенденційність, упередженість, суб’єктивізм [4,44]. Учений торкнувся украй складногоепістемологічного питання про ціннісненавантаження наукового знання і йоговзаємостосунки з об’єктивністю. Класичний ідеалнауки передбачав, що наука має бути вільною відцінностей, а суб’єкт пізнання у перспективі здатендосягти цілком об’єктивного знання. Проте, яквідзначає М. Кругляк, намагання створити цілкомраціональну, ціннісно нейтральну модельнаукового пізнання, з якої були б виключені всісуб’єктивні чинники, виявилося нездійсненним, щоілюструє й історія розвитку позитивізму впродовжХХ ст. [10, 50]. Будьякий автор, у т.ч. й історикпедагогіки, є носієм певних цінностей (моральних,національних, громадськополітичних, родинних,особистісних, валеоекологічних), від яких простонеможливо відмежуватися, бо вони становлятьневід’ємну частину власного “Я”.

Цінності наратора завжди відображені в йогоінтерпретації, поясненні, обґрунтуванні, що єневід’ємними складовими наукового тексту. Втеорії аргументації відоме розрізнення міждоведенням і аргументацією, коли піддоведенням розуміється суто раціональневстановлення істинності тези, натомістьаргументація націлена не лише на демонстраціюістинності, а й на переконання, тож включає іриторичні компоненти. Теза про свободу науки відцінностей мала б передбачати, що наукові текстиміститимуть лише доведення [10, 52].


80

У контексті некласичної та постнекласичноїепістемології науки сформувалися думки, щонеуникна присутність цінностей у науковомупізнанні не веде до відмови від раціональності іоб’єктивності. На це вказують дві обставини:1) сучасні методологічні моделі, як в аксіології,так і логіці, дозволяють зробити цінностіпредметом раціонального аналізу і самоаналізу;2) у проблемі об’єктивності вченого є два аспекти– внутрішній, який полягає у наявностівнутрішньонаукових цінностей (обґрунтованості,несуперечливості і т.д.) та раціональногопереконання в можливості досягненняоб’єктивного опису проблеми, і зовнішній, щопостає із факту функціонування науки яксоціального інституту, а відтак впливу суспільствана дослідника. Якщо внутрішній аспект, зазвичай,сприяє об’єктивності (бо й вона саматрансформується в наукову цінність), то зовнішнійможе знівелювати її. Ілюстрацією слугуєрадянська суспільна система з характерними длянеї комуністичними ідеологією і цінностями, впливяких призвів до створення науковцями наративів,далеких від стандартів об’єктивності. Тож третярекомендація Л. Ваховського набуває сенсувласне в цьому випадку і є, безумовно,конструктивною.

Розуміючи незворотність впливу суспільнихцінностей на дослідника, які він свідомо чинесвідомо транслює в наративі, все ж варто матина увазі такі моменти: а) “ніякий моральнийімператив (у даному випадку – цінностісуспільства) не може перетворити хибне науковевисловлювання в істинне чи хибну теорію вслушну, або, навпаки, засудити як хибні чипомилкові висловлювання і теорії, які є науковоправильними” [1, 95]; б) “…навіть якщо як окремівчені, так і наукова спільнота в цілому не вільнівід упереджень, заняття наукою передбачаютьплекання таких рис, як саморефлексія ікритичність. Усвідомлення ціннісноїнавантаженості пізнання є кроком дооб’єктивнішого розуміння…” [10, 57].

Почетверте, об’єктивність наративу залежитьвід “ступеня свободи” самого вченого, якийрозповідає і міркує про минуле [4, 44].Л. Ваховський має на увазі передусімнеупереджену позицію автора наративу, йогонезаангажованість, хоча й розуміє, що історикпедагогіки не може бути цілковитонеупередженим. Наратив передбачає пріоритетавторського задуму над фактичним матеріалом,конфігурація якого залежить цілковито від творчихможливостей автора. Однак конструюваннянаукового тексту повинно регулюватися

критеріями науковості та правилами створенняструктурованого (за І. Троцук) наративу. Тільки уцьому випадку, на думку вченого, суб’єктивністьнаративу буде нейтралізована об’єктивністюправил викладу й інтерпретації історикопедагогічного матеріалу [4, 45].

Безумовно, певна об’єктивність забезпечуєтьсядотриманням наукових критеріїв дослідження і йоготекстової репрезентації (але про це йшлося ще впершій вимозі Л. Ваховського до формуванняоб’єктивного наративу). Однак не можнапогодитися з тезою, що структура наративу –початок (загальна орієнтація), середина(постановка проблеми, її оцінка і розв’язання) ікінець (повернення до сучасності) – сприяєоб’єктивності наративу. Таку структуру можутьмати і мають науковопопулярні та публіцистичнітвори, далекі від критеріїв науковості, зокрема йоб’єктивності.

Загалом позитивно оцінюючи запропонованіЛ. Ваховським способи забезпеченняоб’єктивності історикопедагогічного наративу,все ж віддаємо перевагу виокремленимМ. Бевіром критеріям об’єктивності вісторичному наративі, які цілковито придатні длявикористання в історії педагогіки. Вони містятьхарактеристики і логікораціоналістичні, щонадають дослідженню та наративу науковихпараметрів, і антропологічні, які відповідаютьсучасному розумінню процесу наукового пізнаннята наративності наукового знання. До слова, зназваних М. Бевіром правил Є. Топольськийособливо важливим уважав правило відкритості,яким підкреслюється, що об’єктивним є лише“відкритий” до інших культур та інших способівмислення історик. Однак це не толерантність, якапродукує конформізм із цінностями “республікивчених” і виключає активне ставлення довартостей, що суперечать першим.“Об’єктивність – це не безсторонність, яка радитьпроходити повз те, що не узгоджується звартостями цієї “республіки вчених” або ж їмсуперечить. Об’єктивність – це протиставленнябудьякому ідеологічному насильству іпереконуванню, спрямованому на реалізацію цілейлише однієї соціальної групи чи однієї нації нашкоду іншим. Об’єктивність – це розуміння“інших” і водночас солідарність, що охоплюєякомога ширші групи людей” [15, 367], “ визначавцю категорію польський вчений.

Висновки. Отже, проблема об’єктивностінаукового знання порізному трактувалася вкласичній, некласичній та постнекласичніймоделях науки. На сучасному етапі розвиткуісторії педагогіки домінує розуміння наративності



81 Молодь і ринок №4 (111), 2014

історикопедагогічного знання. У контекстінаративної філософії історії з’явилися думки, які,з одного боку, повністю заперечують можливістьоб’єктивного опису і відкидають саме поняттяоб’єктивності, з іншого – відстоюють принципоб’єктивності наукового дослідження і наративуза умови дотримання певних критеріїв. Останніґрунтуються на засадах і доказовості, іантроповимірності пізнавального процесу.Запропоновані Л. Ваховським критерії забезпеченняоб’єктивності історикопедагогічного наративу, заумови незначної корекції та доповнення (зокремай вимогами М. Бевіра), вважаємо обґрунтованимиі прийнятними для сучасних досліджень інаративних практик у сфері історії педагогіки.

1. Агацци Э. Почему у науки есть иэтические измерения / Э. Агацци // Вопросыфилософии. – 2009. – № 10. – С. 93 – 104.

2. Анкерсмит Ф. Нарративная логика.Семантический анализ языка историков /Франк Анкерсмит / [Пер. с англ. О. Гавришиной,А. Олейникова; под науч. ред. Л. Макеевой]. –М.: Идея-Пресс, 2003. – 360 с.

3. Арон Р. Вступ до філософії історії. Есепро межі історичної об’єктивності / РеймонАрон / [пер. з фр., післямова та приміткиО.Йосипенко, С. Йосипенка]. – К.:Український центр духовної культури, 2005.– 580 с.

4. Ваховський Л.Ц. Наратив у історико-педагогічному дослідженні: методологічнийаналіз / Л.Ц. Ваховський // Шлях освіти. –2007. – № 1. – С. 42 – 45.

5. Данто А. Аналитическая философияистории / Артур Данто / Под ред. Л.Б. Макеевой.– М.: Идея-прес, 2002. – 290 с.

6. Декарт Р. Міркування про метод, щобправильно спрямовувати свій розум івідшуковувати істину в науках / Р. Декарт. –К.: Тандем, 2001. – 104 с.

7. Дьяков В.А. Методология истории впрошлом и настоящем / В.А. Дьяков. – М.:Мысль, 1974. – 190 с.

8. Копосов Н.Е. Как думают историки /Н.Е. Копосов. – М.: Новое литературноеобозрение, 2001. – 325 с.

9. Космина В.Г. Проблеми методологіїцивілізаційного аналізу історичного процесу[монографія] / В.Г. Космина. – Запоріжжя:Запорізький національний університет, 2011.– 310 с.

10. Кругляк М. Проблема ціннісної навантаженостінаукового знання і об’єктивності вченого / МирославаКругляк // Університетська кафедра. – 2012. –№ 1. – С. 50 – 57.

11. Кузеванов Л.И. Методология истории:академизм и постмодернизм [ Монография]/ Л.И. Кузеванов. – М.: НЭИ “Российскаяисториография”, 2012. – 259 с.

12. Мельник В. Наука: проблеми обґрунтуваннята об’єктивності / Володимир Мельник // ВісникЛьвівського університету. Серія: Філософськінауки. – 2008. – Вип. 11. – С. 15 – 26.

13. Рикёр П. История и истина / Поль Рикёр/ Пер. с фр. – СПб.: Алетейя, 2002. – 400 с.

14. Сухомлинська О. Історія педагогіки якнаука і як навчальний предмет /О. Сухомлинська // Шлях освіти. – 2003. – №1.– С. 39 – 42.

15. Топольський Є. Як ми пишемо ірозуміємо історію: Таємниці історичноїнарації / Єжи Топольський. – К.: К.І.С., 2012.– 400 с.

16. Философский энциклопедический словарь/ Гл. редакция Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев,С.М. Ковалев, В.Г. Панов. – М.: “Сов.энциклопедия”, 1983. – 840 с.

17. Філософський енциклопедичнийсловник / Редкол.: В.І.Шинкарук (голова) таін. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.

18. Bevir M. Objectivity in History / MarkBevir // History and Theory. – 1994. – Vol. 33. –No. 3. (Oct.). – P. 328 – 344.

19. Haskell T. Objectivity Is Not Neutrality:Explanatory Schemes in History / Thomas L.Haskell. – Baltimore: Johns Hopkins UniversityPress, 2000. – 440 p.

20. Novick P. That Noble Dream: The“Objectivity Question” and the AmericanHistorical Profession / Peter Novick. –Cambridge – New-York – New-Rochell –Melbourne – Sydney: Cambridge UniversityPress, 1988. – 662 p.



82

Aktualne regulacje prawne związane zzaniechaniem inwestycji wskazują, żesytuacja prawna podmiotów gospodarczych

ulega licznym modyfikacjom w zależności od przyjętejformy prawnej prowadzonej działalnościgospodarczej.

Zakres podmiotowy ustawy z dnia 11 marca2004r. o podatku od towarów i usług (T.j. Dz. U. Nr177 z 2011 r. poz. 1054 z późn. zm.), zwanej dalej wskrócie “ustawą o PTiU”, określony został w art. 15ust. 1 i obejmuje on osoby prawne, jednostkiorganizacyjne niemające osobowości prawnej orazosoby fizyczne1.

Enumeratywnie określony zakres podmiotowy,wskazuje równocześnie potencjalny krąg podmiotów,uprawnionych bądź zobowiązanych.

Przejawem realizacji uprawnień wynikających zprzedmiotowej ustawy o PTiU może być odliczaniepodatku VAT naliczonego od wszelkich zakupówzwiązanych z działalnością opodatkowaną.

Podatnik chcąc realizować swoje uprawnienia iobowiązki napotyka na swej drodze szereg trudności,związanych głównie z interpretacją niektórychprzepisów ustawy o PTiU.

Szczególnie problematyczne jest zagadnieniedotyczące zakupu nieruchomości, jej wykorzystaniai ponoszenia na nią nakładów inwestycyjnych przezspółkę cywilną wyposażoną w status podatnikapodatku od towarów i usług.

Spółka cywilną zaliczana jest do jednostekorganizacyjnych nie posiadających osobowościprawnej. Zatem podmiotem gospodarczymuprawnionym do realizacji praw i obowiązanym dowykonywania obowiązków nie są poszczególniwspólnicy spółki cywilnej ale spółka cywilna. Jakoodrębna jednostka, posługuje się swoim numeremidentyfikacji podatkowej (NIP), odmiennym odnumerów identyfikacyjnych wspólnikówwchodzących w jej skład.

Upodmiotowienie spółki cywilnej nastąpiło, woparciu o art. 15 ust. 1 ustawy o PTiU.

Ponadto z definicji zawartej w art 860 par. 1a

ustawy z dnia 23 kwietnia 1964 r. Kodeks cywilny,wynika, że przez umowę spółki cywilnej wspólnicyzobowiązują się dążyć do osiągnięcia wspólnego celugospodarczego przez działanie w sposób oznaczony,w szczególności przez wniesienie wkładu2.

Z przytoczonego przepisu wynika, że spółkacywilna może działać na własnym majątkuwniesionym do spółki w postaci wkładu lub dorealizacji swoich założeń może wykorzystywaćmajątek obcy, w oparciu o umowy dzierżawy, najmuczy inne umowy o podobnym charakterze. Nie zmieniato faktu, że wszelkie umowy muszą być podpisywaneprzez poszczególnych wspólników spółki cywilnej.

Z kolei z przepisu art. 158 Kodeksu cywilnegowynika, że przeniesienie własności nieruchomości,musi być w formie aktu notarialnego, pod rygoremnieważności czynności prawnej3.

W związku z powyższym nabycie nieruchomościprzez osoby fizyczne, obligatoryjnie przybiera postaćaktu notarialnego. W przypadku niedotrzymania tejszczególnej formy prawnej, czynność nie jest prawnieskuteczna. Identyczne wymagania stawiane są przynastępnych etapach przenoszenia własnościnieruchomości, tym razem na linii wspólnik – spółkacywilna. Oznacza to, że wniesienie wkładu w postacinieruchomości do majątku spółki cywilnej wymagarównież dla swej skuteczności formy aktunotarialnego. Przyjęcie takiej regulacji prawnej jestbardzo istotne z punktu widzenia zakresu korzystaniaz nieruchomości. Z chwilą nabycia nieruchomościprzez osoby fizyczne, do ich majątku odrębnego,współwłaścicielom przysługuje prawo do korzystaniaw częściach ułamkowych (możliwe jest równieżdokonanie podziału fizycznego nieruchomości iwytyczenie granic zarządu).

W momencie wniesienia wkładu w postacinieruchomości do majątku spółki cywilnej znikawspółwłasność ułamkowa, a na jej miejscu pojawiasię współwłasność łączna.

Oznacza to, że z datą wniesienia wkładu do spółki,każdemu ze wspólników przysługują równe prawaw stosunku do całego majątku.

Może się jednak zdarzyć, że wspólnicy spółki

Agnieszka Synowiec, Asystent Wydziału InterdyscyplinarnegoAkademii Polonijnej w Częstochowie

PROBLEM ZANIECHANIA INWESTYCJINA GRUNCIE USTAWY Z DNIA 11 MARCA 2004 R. O PODATKU OD TOWARÓW I USłUG

1Art. 15 ust. 1 ustawy z dnia 11 marca 2004r. o podatku od towarów i usług (T.j. Dz. U. Nr 177, poz. 1054 z p.zm.), zwanaustawą o PtiU.2Art. 860 par.1 ustawy z dnia 23 kwietnia 1964r. Kodeks Cywilny.3Zob. art. 158 Kodeksu Cywilnego jw.


© A. Synowiec, 2014

УДК 332.1(438):330.332

83 Молодь і ринок №4 (111), 2014

cywilnej nie chcą wnosić nieruchomości do majątkuobjętego sferą działalności spółki cywilnej. Wówczaskorzystanie z tej nieruchomości w celachobejmujących zakres działania spółki cywilnej będziemożliwe w oparciu o zawarte umowy najmu,dzierżawy etc.

Legitymując się tytułem prawnym donieruchomości spółka cywilna jako odrębna jednostkaorganizacyjna może ponosić szereg nakładówfinansowych na remont nieruchomości, jejprzystosowanie do działalności gospodarczejprowadzonej przez spółkę cywilną czy wreszciezmianę jej funkcjonalnego przeznaczenia.

W tym momencie nasuwa się pytanie czy wzaistniałej sytuacji faktycznej, spółce cywilnejprzysługują jakieś uprawnienia bądź ciążą na niejjakieś obowiązki wynikające z ustawy o PTiU?

Czynnikiem warunkującym wszelkie uprawnienia,o których mowa w ustawie o PTiU status czynnegopodatnika podatku od towarów i usług. To czy spółkacywilna jest zarejestrowanym podatnikiem VAT, którynie korzysta ze zwolnienia podmiotowego iprzedmiotowego przewidzianego w ustawie o PTiU– stanowi podstawową przesłankę umożliwiającaodliczenie podatku naliczonego od zakupów, w tymrównież zakupów inwestycyjnych.

W art. 88 ust. 1 pkt 5 lit. a ustawy o PTiUsprecyzowane zostało wyłączenie stosowaniaobniżenia podatku należnego o podatek naliczony, wprzypadku nabywanych przez podatnika towarów iusług, których zakup udokumentowany zostałfakturami otrzymanymi przed dniem utraty zwolnieniapodmiotowego (z uwagi na kwotę osiągniętegoobrotu) albo przed dniem utraty zwolnienia. Kolejny,fundamentalny czynnik warunkujący powyższeuprawnienie dotyczy przedmiotu prowadzonejdziałalności gospodarczej. Uściślając to stwierdzenienależy odwołać się do art. 86 ust. 1 przedmiotowejustawy, w myśl którego podatnik ma prawo doobniżenia podatku należnego o podatek naliczony odnabywanych towarów i usług, wykorzystywanych dowykonywania czynności opodatkowanych podatkiemVAT. Prowadzenie działalności gospodarczej,zwolnionej przedmiotowo (z uwagi na przedmiotdziałalności) z opodatkowania podatkiem od towarówi usług pozbawia podatnika tego uprawnienia4.

Jeśli zatem spółka cywilna jest czynnym, zarejestrowanympodatnikiem podatku VAT, prowadzącym działalnośćgospodarczą zakwalifikowaną do katalogu czynnościopodatkowanych podatkiem VAT nie ma przeciwwskazańdo obniżenia kwoty podatku należnego o podatek naliczonywykazany na fakturach dokumentujących zakupy związaneze sprzedażą opodatkowaną.

W takim przypadku spółka może możedokonywać wszelkich zakupów inwestycyjnychzwiązanych z przedmiotową nieruchomością,zachowując równocześnie prawo do odliczeń podatkuVAT naliczonego zawartego w fakturachdokumentujących te wydatki.

Ten zakres uprawnień ma również analogicznezastosowanie w przypadku gdy spółka cywilna nabyłatytuł prawny do korzystania z nieruchomości, wnastępstwie zawartych umów najmu, dzierżawy i in.o podobnym charakterze. Podkreślenia wymaga fakt,że umowy cywilno – prawne, tego typu winny byćzawarte z jednej strony przez współwłaścicielinieruchomości zaś z drugiej przez przedsiębiorcówwchodzącymi w skład spółki cywilnej. Ramy czasowekorzystania z prawa do odliczenia podatku naliczonegosą również uzależnione od okresu na jaki zawartazostała przedmiotowa umowa cywilno – prawna.Pozostałe determinanty umożliwiające obniżeniekwoty podatku należnego o podatek naliczony, wpostaci statusu czynnego podatnika podatku VAT,oraz przypisania zakupów do działalnościopodatkowanej pozostają w tej mierze bez zmian.

Wspomnieć należy również, że faktycznerozpoczęcie działalności, przejawiające się osiąganiemobrotu przez spółkę jest w tym przypadku bezznaczenia.

Na odrębny komentarz zasługuje sytuacja, wktórej spółka cywilna, pomimo poniesionych nakładówinwestycyjnych nigdy nie podejmie zamierzonejdziałalności. Zmieniająca się sytuacja gospodarczana rynku niekiedy kreuje szereg nieprzewidzianychzjawisk, pozostających w bezpośredniej korelacji zzamierzeniami gospodarczymi.

W konsekwencji, może okazać się, żezaplanowane przez spółkę cywilną cele nigdy niezostaną zrealizowane, z przyczyn od niej niezależnych.Zdarza się również, że zarejestrowana działalnośćgospodarcza faktycznie nigdy nie wygeneruje obrotu.Wówczas konieczne jest podjęcie decyzji orozwiązaniu spółki cywilnej i wykreślenie działalnościgospodarczej. Zmieniająca się koniunktura na rynku,wzrost cen, galopująca inflacja, wysoka stopabezrobocia – to tylko część czynników, wpływającychbezpośrednio, na podjęcie takiej decyzji.

W tym miejscu nasuwa się pytanie, czy spółkacywilna odliczając podatek VAT naliczony, odzakupów inwestycyjnych postąpiła słusznie? Czymoże z uwagi na brak związku pomiędzy zakupem asprzedażą opodatkowaną powinna dokonać korektypodatku odliczonego?

Stanowiska dotyczące przedstawionych kwestiireprezentowane przez organy podatkowe, ulegałylicznym zmianom na przestrzeni ostatnich kilku lat.

4 J. Zubrzycki “Leksykon VAT 2011”, Wydawnictwo UNIMEX, Wrocław 2011, str. 1082, 1083.


84

Niejednokrotnie zagadnienia te były przedmiotemorzeczeń sądów administracyjnych. W wyroku z dnia11.03.2010 r. , syg. akt I FSK 69/09 Naczelny SądAdministracyjny stwierdza “Wykładnia art. 86 ust.1ustawy o VAT z 2004r dokonana w zgodzie zprzepisami Dyrektywy 2006/112 oraz VI Dyrektywywinna uwzględniać orzecznictwo ETS, które powstałona tle art.17 (2) VI Dyrektywy, stanowiącego iż wzakresie, w jakim towary i usługi wykorzystywanesą do celów transakcji opodatkowanych, podatnikowiprzysługuje prawo do odliczenia od podatkuprzypadającego do zapłaty (…). 5

W uzasadnieniu orzeczenia ETS z 14.02.1985 r.w sprawie D. A. Rompelman i E.A. RompelmanVan Deelen v Minister Financien (orzeczeniewstępne) LEX nr 83909 wskazano, iż “Na podstawiepowyższych przepisów można uznać, że systemodliczeń ma na całkowite uwolnienie podmiotugospodarczego od obciążeń z tytułu podatku VAT,przypadającego do zapłaty lub zapłaconego w trakcieprowadzonej działalności gospodarczej. Wspólnysystem podatku VAT gwarantuje w ten sposób, iżwszelka działalność gospodarcza, niezależnie od jejcelu i rezultatu jest opodatkowana w sposób neutralny,pod warunkiem, że działalność ta podlega temupodatkowi”6.

Ponadto w orzeczeniu C408/98 z dnia 22.02.2001 r.w sprawie Abbey National plc v Commissioners ofCustoms & Excise, ETS zauważa, że prawo doodliczenia podatku przysługuje wówczas, gdy istniejebezpośredni związek ze sprzedażą opodatkowaną.Brak bezpośredniego związku z konkretną czynnościąpodlegająca opodatkowaniu nie przekreśla prawa doodliczenia podatku VAT. Podobne stanowiskoreprezentowane jest przez polską linię orzeczniczą7.

Wojewódzki Sąd Administracyjny w zaskarżonymwyroku z dnia 30.04.2009 r., syg. akt III SA/Wa 3355/08 uwzględnił poglądy wyrażone w glosieA. Bartosiewicza, R. Kubackiego do wyroku WSAw Warszawie z dnia 30 kwietnia 2008 r., syg. akt. IIIS.A./Wa 173/088. W wymienionym powyżej wyrokuWSA stwierdził, że wydatki na inwestycje sąwydatkami na środki trwałe. Co do zasady nie sąone zaliczane do kosztów uzyskania przychodów,niemniej jednak podatek VAT związany z wydatkamina inwestycje podlega odliczeniu. W tym samymwyroku WSA stwierdza, że samo zaniechanieinwestycji nie powoduje tego, że wydatki wcześniej

poniesione tytułem inwestycji przestają być wydatkamina nabycie, wytworzenie środków trwałych. Takżepo zaniechaniu inwestycji podatek naliczony związanyz tą inwestycją jest nadal objęty prawem do jegoodliczenia niezależnie od tego czy wydatek tenstanowił koszt uzyskania przychodów czy też nie.

Naczelny Sąd Administracyjny oddalając skargę,uznał za zasadne uzasadnienie w/w wyroku WSA.W uzasadnieniu NSA nawiązał do art. 17 VIDyrektywy oraz do rozwiązania przyjętego w art.176Dyrektywy 2006/112/WE. Przytoczone przepisyprawa unijnego zastrzegają jedynie, aby prawo doodliczenia, nie dotyczyło wydatków, które nie są ściślezwiązane z działalnością gospodarczą, takich jakwydatki na artykuły luksusowe, rozrywkę lub wydatkireprezentacyjne. Ponadto podkreślenia wymaga, żew wyroku z dnia 15 stycznia 1998r. w sprawieBelgische Staat vs Ghent Coal Terminal NV 9C37/95) Europejski Trybunał Sprawiedliwości wskazał, żew przypadku inwestycji – w związku z którąprzysługiwało prawo do odliczenia w momencie jejwprowadzenia – zaniechanej z uwagi na okolicznościpozostające poza kontrolą podatnika, nie ma onobowiązku dokonywania korekty odliczenia. Prawodo odliczenia nie może być zatem uzależnione odokoliczności niezależnych od woli podatnika9.

Przedstawione powyżej stanowiska prezentowanezarówno przez Europejski Trybunał Sprawiedliwościjak i przez krajowe sądy administracyjne pozwalająna wyrażenie jednoznacznej konkluzji, że wprzypadku gdy zaniechanie inwestycji nastąpiło zprzyczyn niezależnych od podatnika, wówczas nie mapodstaw do korygowania podatku VAT naliczonego,który został odliczony w związku z ponoszonymiwydatkami inwestycyjnymi.

Nie mniej jednak odliczony w ten sposób podatekVAT i tak powróci do budżetu państwa, choć taoperacja będzie nieco przesunięte w czasie.

Konstrukcja art. 14 ust.1 oraz art. 5 ust. 1 pkt 1 wzwiązku z art. 8 ust. 2 pkt 1 oraz 2 ustawy o PTiUprecyzuje zakres opodatkowania podatkiem odtowarów i usług w taki sposób, by w przypadkulikwidacji działalności gospodarczej odliczony podatekVAT od zaniechanej inwestycji zasilił budżet państwa.

Prawidłowa subsumpcja uzależniona jest odrodzaju tytułu prawnego dającego podstawę dodokonywania zakupów inwestycyjnych.

W związku z powyższym, ustalenia wymaga fakt,czy spółka cywilna korzysta z nieruchomości, na którą

5Wyrok Naczelnego Sądu Administracyjnego, syg. akt I FSK 69/09 z dnia 11.03.2010 r.6Orzeczenie wstępne ETS z dnia 14.02.1985 r. W sprawie Rompelman i E.A. Rompelman – Van Deelen v MinisterFinancien (lex 83909).7Orzeczenie ETS nr C408/98 z dnia 22.02.2001 r. w sprawie Abbey National plc v Commissioners of Customs & Excise.8Wyrok WSA z dnia 30.04.2009 r., syg. akt III SA/Wa 3355/08.9Wyroku ETS nr NV 9C37/95 z dnia 15 stycznia 1998r. w sprawie Belgische Staat vs Ghent Coal Terminal.



85 Молодь і ринок №4 (111), 2014

ponosi wydatki inwestycyjne, na podstawie umowynajmu, dzierżawy etc., czy też nieruchomośćwniesiona została do spółki jako wkład i stanowi jejodrębny majątek.

W przypadku, gdy nieruchomość stanowi majątekprywatny wspólników, a podstawą dowykorzystywania jej w działalności gospodarczej jestumowa cywilno – prawna typu najem, dzierżawa,zastosowanie będzie miał art. 5 ust. 1 pkt 1 w związkuz art. 8 ust.2 pkt. 1 i 2. ustawy o PT i U.

Zaznaczyć bowiem należy, że zainwestowaneprzez wspólników środki na remont, zmianęprzeznaczenia nieruchomości czy też jej wyposażenie,po zaprzestaniu prowadzonej działalnościgospodarczej przyniosą bezpośrednie korzyściwspółwłaścicielom nieruchomości. Dualizm, w jakimwystępują wspólnicy likwidowanej spółki cywilnej(jako wspólnicy spółki cywilnej oraz jakowspółwłaściciele nieruchomości) nakazuje przyinterpretacji sięgnąć do zakresu opodatkowaniapodatkiem VAT, zawartego w art. 5 ust. 1 pkt. 1ustawy o PTiU. Przepis niniejszy stanowi, że“opodatkowaniu podatkiem od towarów i usług,zwanym dalej podatkiem podlegają odpłatna dostawatowarów i odpłatne świadczenie usług na terytoriumkraju.

Z kolei art. 8 ust. 2 pkt. 1 ustawy o PTiU stanowi,że “za odpłatne świadczenie usług uznaje się równieżużycie towarów stanowiących część przedsiębiorstwapodatnika do celów innych niż działalność gospodarczapodatnika, w tym w szczególności do celówosobistych podatnika lub jego pracowników, w tymbyłych pracowników, wspólników, udziałowców,akcjonariuszy, członków spółdzielni ich domowników,członków organów stanowiących osób prawnych,członków stowarzyszenia, jeżeli podatnikowiprzysługiwało w całości lub w części prawo doobniżenia kwoty podatku należnego o kwotę podatkunaliczonego przy nabyciu towarów”. W punkcie nr 2niniejszego artykułu zdefiniowano z kolei nieodpłatneświadczenie usług. Zgodnie z definicją ustawową za“nieodpłatne świadczenie usług na cele osobistepodatnika lub jego pracowników, w tym byłychpracowników, wspólników, udziałowców,akcjonariuszy, członków spółdzielni i ich domowników,członków organów stanowiących osób prawnych,członków stowarzyszenia, oraz wszelkie innenieodpłatne świadczenia usług do celów innych niżdziałalność gospodarcza podatnika”10.

Z przytoczonych przepisów przedmiotowej ustawywynika, że w przypadku zaniechania zamierzonej

inwestycji, poczynione zakupy inwestycyjne będąstanowić pożytek dla współwłaścicieli nieruchomości.W związku z powyższym data zaprzestaniawykonywania działalności, stanowić będzie datęwykonania usług na rzecz byłych wspólników.

Konsekwencją takiej sytuacji faktycznej jestpowstanie obowiązku podatkowego w podatku odtowarów i usług, który zgodnie z art. 19 ust. 1 ustawyo P TiU powstaje z chwilą wydania towaru lubwykonania usługi11.

Nieco odmiennie potratowana została przezustawodawcę sytuacja, gdy nieruchomość zostaławniesiona do majątku spółki cywilnej, w postaciwkładu. Oczywiście jak już wcześniej zaznaczonoczynność prawna tego typu musi mieć formę aktunotarialnego, pod rygorem jej nieważności.

W takiej sytuacji faktycznej i prawnej mazastosowanie art. 14 ust. 1 pkt 1, ust. 4 i 6 ustawy oPTiU.

Konstrukcja niniejszego artykułu traktujerozszerzająco zagadnienie opodatkowania podatkiemod towarów i usług. Niniejszy przepis cały zakresopodatkowania VAT, poszerza o towary własnejprodukcji i towary, które po nabyciu nie byłyprzedmiotem dostawy towarów, w przypadkurozwiązania spółki cywilnej lub handlowej niemającejosobowości prawnej. Niniejsza norma prawna mazastosowanie do tych towarów, w stosunku doktórych przysługiwało podatnikowi prawo doobniżenia kwoty podatku należnego o kwotę podatkunaliczonego. Oczywiście wymagane jestsporządzenie remanentu na dzień likwidacji iwykazanie w nim podatku VAT odliczonego z fakturdokumentujących zakupy inwestycyjne. Tym razempodatek ten pojawi się po stronie przeciwnej i będziestanowił podatek należny.

Obowiązek podatkowy w tym zakresie powstaje wdniu rozwiązania spółki lub zaprzestania wykonywaniaczynności podlegających opodatkowaniu.

Powyżej omówione zostały zagadnienia dotyczącezaniechania realizacji projektu inwestycyjnego wkontekście spółki cywilnej.

Nieco odmiennie, aczkolwiek zdecydowanieprościej potraktowane zostało to zagadnienie wodniesieniu do przedsiębiorcy, prowadzącegodziałalność gospodarczą indywidualnie.

Inwestor tego typu, prowadząc działalnośćgospodarczą posługuje się tym samym numerem NIPzarówno jako przedsiębiorca, jak i osoba fizyczna.

Nabywając nieruchomość, czy dokonujączakupów inwestycyjnych sam decyduje, czy korzystaz prawa do odliczenia podatku naliczonego, czy też

10Zob. art.14 ust. 1, art. 5 ust.1 pkt 1, art.8 ust.2 pkt 1 i 2 ustawy o PTiU j.w.11Zob. art.19 ust.1 ustawy o PTiU j.w.12Red. Ewa Sokołowska – Strug, Leksykon VAT. Praktyka. Teoria. Orzecznictwo, C.H. Beck Warszawa 2011 str. 560 – 567.


86

nie. Tym samym, w sposób pośredni wskazujewydatki, które są potencjalnie związane z działalnościąopodatkowaną podatkiem VAT.

Zaniechanie realizacji projektu inwestycyjnego nierodzi bezpośredniego obowiązku korygowaniaodliczonego podatku VAT wynikającego z zakupówinwestycyjnych.

Z regulacji art.14 ust. 1 pkt 2 ustawy o PTiUwynika, że “opodatkowaniu podatkiem podlegajątowary własnej produkcji, które po nabyciu nie byłyprzedmiotem dostawy towarów, w przypadkuzaprzestania przez podatnika, o którym mowa w art.15, będącego osobą fizyczną wykonywania czynnościpodlegających opodatkowaniu, obowiązanego napodstawie art. 96 ust.6, do zgłoszenia zaprzestaniadziałalności naczelnikowi urzędu skarbowego”.

Obowiązek podatkowy w tym zakresie powstajew tym przypadku w dniu zaprzestania wykonywaniaczynności podlegających opodatkowaniu, zgodnie zart. 14 ust.6 ustawy o PTiU12.

Jeszcze inaczej wygląda sytuacja związana zzaniechaniem inwestycji prowadzonej przez spółkiosobowe (np. spółkę jawną).

Spółka osobowa może być stroną umowydotyczącej zakupu nieruchomości. Wszystkie spółkiosobowe, należące do tzw. “ułomnych osóbprawnych”, są wyposażone w zdolność prawnąpolegającą na możliwości bycia podmiotem praw iobowiązków. Konsekwencją takiego uregulowaniaprawnego jest możliwość posiadania majątku przezspółkę osobową. Majątek ten jest odrębny od majątkuwspólników, a prawo rozporządzenia nim orazprawami rzeczowymi związanymi z posiadanymmajątkiem należy do spółki osobowej.

Jeżeli spółka osobowa jest podatnikiem podatkuVAT, który nie korzysta ze zwolnień przedmiotowychani podmiotowych przewidzianych w ustawie o PTiU,wówczas może obniżyć kwotę podatku VATnależnego o podatek naliczony wynikający m.in. zwydatków inwestycyjnych.

Rezygnacja z założeń inwestycyjnych,podyktowana względami, które nie są zależne odpodatnika podobnie jak przy spółce cywilnej, niewpływa na prawo do odliczenia VAT. Stanowiskaprezentowane przez ETS potwierdzają jednoznacznie,że spółka nie ma obowiązku dokonywania korekty wzakresie podatku naliczonego odliczonego w związkuz prowadzoną inwestycją, która uległa zaniechaniu.

Tak jak w przypadku spółki cywilnej, brakobowiązku dokonania korekty nie oznacza, że podatekten bezpowrotnie pozostanie we władaniu spółki.Dzieje się tak, za sprawą regulacji prawnej zawartejw art. 14 ust. 1 pkt 1 ustawy o PTiU, zgodnie z którą,opodatkowaniu podatkiem VAT podlegają towarywłasnej produkcji i towary, które po nabyciu nie były

przedmiotem dostawy towarów, w przypadkurozwiązania spółki cywilnej lub handlowej niemającejosobowości prawnej.

Oczywiście obowiązek ten jest w bezpośredniejrelacji przyczynowo – skutkowej z art. 14 ust. 4 i ust.6 ustawy o PTiU. Oznacza to, że ma on zastosowanietylko wówczas, gdy w stosunku do towarówprzysługiwało prawo do obniżenia podatku VATnależnego o podatek naliczony.

W tym przypadku obowiązek podatkowy wzakresie VAT powstaje identycznie jak w przypadkuspółki cywilnej – w dniu rozwiązania spółki lubzaprzestania wykonywania czynności podlegającychopodatkowaniu.

W przypadku spółek handlowych – kapitałowychproblem z nabyciem nieruchomości rozwiązany zostałpoprzez sam fakt posiadania osobowości prawnej.Ten przymiot pozwala spółkom wchodzić we wszelkierelacje prawne, w konsekwencji których spółka stajesię podmiotem uprawnionym lub zobowiązanym.

Dzięki osobowości prawnej spółka kapitałowamoże tworzyć własny majątek poprzez nabywanienieruchomości, czy praw majątkowych. Realizującswoje uprawnienia spółka ponosi nakłady związanez utrzymaniem posiadanego majątku. Będącuczestnikiem w obrocie gospodarczym, dokonujenabycia towarów i usług, związanych zprowadzonymi inwestycjami. W ramach ponoszonychwydatków spółka zakupuje nieruchomości, wyposażaje, remontuje lub zmienia ich przeznaczenie. Spółkakapitałowa, zarejestrowana jako podatnik podatkuVAT, korzysta z przysługujących jej w ustawie o PTiUuprawnień. Jednym z przejawów korzystania zuprawnień ustawowych jest odliczenie podatku VATnaliczonego. Niestety wahania koniunkturalne narynku dają się również we znaki spółkomkapitałowym. Zdarza się, że zamierzoneprzedsięwzięcie nie powiedzie się, a w ślad za tym,realizowana przez spółkę kapitałową inwestycja ulegazaniechaniu.

Europejski Trybunał Sprawiedliwości, w celuujednolicenia stosowania prawa unijnego zająłjednoznaczne stanowisko w przedmiotowej sprawie.W powołanych powyżej wyrokach stwierdził, że brakkorelacji pomiędzy poniesionym wydatkieminwestycyjnym, a czynnością opodatkowaną niestanowi przesłanki do korygowania odliczonegopodatku naliczonego.

W przypadku spółek handlowych – kapitałowychustawa o PTiU nie przewiduje instytucji “remanentulikwidacyjnego” i tym samym brak jest podstaw doopodatkowania podatkiem VAT towarów własnejprodukcji i towarów, które po nabyciu nie byłyprzedmiotem dostawy.

W przypadku zaniechania inwestycji przez spółkę



87 Молодь і ринок №4 (111), 2014

kapitałową, poniesione przez nią nakłady inwestycyjnesą traktowane jako nieodpłatne świadczenie usług.Zgodnie bowiem z art.8 ust.2 pkt 2 ustawy o PTiUza “nieodpłatne świadczenie usług na cele osobistepodatnika lub jego pracowników, w tym byłychpracowników, wspólników, udziałowców,akcjonariuszy, członków spółdzielni i ich domowników,członków organów stanowiących osób prawnych,członków stowarzyszenia, oraz wszelkie innenieodpłatne świadczenia usług do celów innych niżdziałalność gospodarcza podatnika”. Z kolei zakresopodatkowania podatkiem VAT, określony w art. 5ust. 1 pkt. 1 ustawy o PTiU wskazuje, że“opodatkowaniu podatkiem od towarów i usług,zwanym dalej podatkiem podlegają odpłatna dostawatowarów i odpłatne świadczenie usług na terytoriumkraju”.

Przyjęte rozwiązanie dotyczące zaniechaniainwestycji przez spółkę kapitałową jest analogicznedo rozwiązania przyjętego dla spółek cywilnychdokonujących inwestycji na nieruchomości obcej, woparciu o umowę najmu, dzierżawy etc.

Obowiązek podatkowy, w zakresie o którymmowa powyżej powstaje z chwilą wydania towarulub wykonania usługi.

Reasumując, podkreślić należy, że regulacjedotyczące zaniechania inwestycji, zawarte w ustawieo PTiU są bardzo złożone. Sytuacja prawnapodmiotów prawa ulega licznym modyfikacjom, któresą uzależnione od rodzajów tytułów prawnych, atakże od przyjętej formy prawnej prowadzeniadziałalności gospodarczej. Prawidłowe dokonaniesubsumpcji wymaga odrębnego podejścia do każdejformy prawnej w jakiej prowadzona jest działalnośćgospodarcza.

The legal situation of the self – employed maydepend on form of economic activity which he haschosen. It is especially noticeable in renunciation ofinvestment. The most difficulties appear when weare talking about buying and using real estate bypartnership. The Polish Act on the goods and servicestax qualified partnership as a organizational unit whichhas not got legal personality and gives its manyentitlements. As an example it can be mentioned thatthe value added tax depreciation is possible forpartnership. On the bases o Polish law, the definitionof partnership is included in Polish Civil Code(paragraph 860 §1a).

As for buying real estate, partnership has to obeythe same rules as natural person. Referring to the

paragraph 158 of Polish Civil Code: “The contractobliging to transfer a real estate shall be concluded inthe form of notarial deed. The same shall apply tothe contract transferring ownership which isconcluded in order to carry out an earlier obligationto transfer the ownership of a real estate; thatobligation shall be specified in the deed.” It is crucialthat in case of acquisition of real estate by naturalperson, it becomes creation of coownership infractional shares. Contrary to that, in the moment ofmaking contributions for partnership there is also acreation of coownership but it would be joint coownership.

In the article I also considered the situation whenpartnership made some outlays connected withfurnishings or redecorations. There is a question if inthis case a partnership has any entitlements orobligations resulting from the Act on the goods andservices tax. There is also another problem connectedwith making some outlays. It can be imagined thatpartnership has been created, has made some outlays,has depreciated value added tax and then made adecision about self – dissolution. It this kind ofsituation it must be considered if a partnership had apossibility to depreciate VAT. Administrative organs’standpoints have been changed in the space of years.Now both the Supreme Court in Poland and the Courtof Justice of the European Union claim that ifresignation of investment had not been connected withtaxpayer’s fault, there would not have been basis tocorrect value added tax.

The same issue is treated in different way whenthere is not a partnership but a self – employed. Inthis case the self – employed made the decisionwhether he depreciated value added tax on his own.

Another regulations are in force when we talkabout general partnership. This form of legal activityhas also a legal personality and has his own property.The results of resignation of investment are similarto the case of partnership.

To conclude, it is worth emphasizing thatregulations connected with resignation of investmentare not uniform. In this area almost everythingdepends on the legal form of activity.

1. Red. Ewa Sokołowska-Strug, Leksykon VAT.Praktyka. Teoria. Orzecznictwo., C.H.BECK2011.

2. J. Zubrzycki Leksykon VAT 2011, OficynaWydawnicza “UNIMEX”, Wrocław 2011.



88

Актуальність. Розвиток та зміниособистості, перетворення їїпсихологічної структури, зумовлені

засвоєнням і виконанням професійної діяльності,називають професіогенезом (В. Гордієнко, 2009).В. Зазикін та О. Чернишов [1] підкреслюють, щопрофесіогенез – це процес розвитку особистостіяк професіонала – від початківця до творця.Особистісний професіогенез реалізується у двохнапрямах: внутрішня особистісна професійнаідентичність та зовнішня особистісна професійнаі де нт и ч н і ст ь . На д умку Л . Д аук ш и т аС . Кондратьєвої, формування внутрішньоїпрофесійної ідентичності – це засвоєнняспеціальних знань, вмінь і навичок, розвитокпрофесійної мотивації, професійних рис характеру,здатність до професійного спілкування, рефлексія,інтелектуальнотворчі якості, адекватнийіндивідуальний стиль професійної діяльності. Уцьому процесі відбувається поступова структурна

перебудова особистості і зростає її автономністьу розв’язанні професійних завдань [2].

Професіоналізм більш досліджений у контекстіпроблем особистості у професійній діяльностізагалом і менш вивчений у діяльності практичногопсихолога. Це робить актуальним дослідженнястановлення професіоналізму практичногопсихолога.

Сам суб’єкт діяльності у своєму професійномустановленні починається з розвитку стосунків ізсобою, з професійної рефлексії, він є для себепервинним інструментом роботи. Тому виниклапотреба вивчення питань пов’язаних з процесомстановлення професійної рефлексії на етапінавчання у ВНЗ

Для формування професійно важливихвластивостей фахівця у ВНЗ, що визначають йогопридатність до обраного виду діяльності, необхіднінасамперед: а) стійка спрямованість (мотив яквираження потреб, бажань і інтересів людини до

Людмила Базілевська, доцент кафедри практичної психологіїДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ РЕФЛЕКСІЇ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГАУ КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ ЙОГО ПРОФЕСІОГЕНЕЗУ

Стаття присвячена аналізу вимог до професійних якостей сучасного психолога, до становлення йогопрофесіоналізації. Експериментальне дослідження, в якому приймали участь студенти, майбутні практичніпсихологи, дає можливість визначити основні пріоритети підготовки фахівця під час навчання у ВНЗ.

Ключові слова: професійне становлення, професійна рефлексія, “Я-концепція”, самооцінка, професійнеспілкування, гетерохронність.

Літ. 6.

Людмила Базилевская, доцент кафедры практической психологииДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

РАЗВИТИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ РЕФЛЕКСИИ БУДУЩЕГО ПСИХОЛОГАВ КОНТЕКСТЕ СТАНОВЛЕНИЯ ЕГО ПРОФЕССИОГЕНЕЗА

Стаття посвещена анализу требований к професионально значимым качеством современногопсихолога, к становлению его профессионализации. Експериментальное исследование, в котором принялиучастие студенты, будущие практические психологи, дает возможность определить основные приоритетыподготовки специалистов во время обучения в Вузе.

Ключевые слова: профессиональное становление, профессиональная рефлексия, “Я-концепция”,

самооценка, профессиональное общение, гетерохронность.

Ludmyla Bazilevska, Docent of Practical Psychology DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

DEVELOPMENT OF PROFESSIONAL REFLECTION OF FUTURE PSYCHOLOGIST INTHE CONTEXT OF PROFESSIONAL GENESIS

The article is devoted to analysis of demands to professional qualities of modern psychologist, to becominga professional. The experimental research for students (future practical psychologists) let us determine the mainpriorities of training the professional during studying in the University.

Keywords: becoming a professional, professional reflaction, self-concept, self-esteem, professionalcommunication, geterochronizm.

УДК 159.955.4:378.14


© Л. Базілевська, 2014

89 Молодь і ринок №4 (111), 2014

своєї професії, що підтверджуються постійнимпрагненням до самовдосконалення); б) глибокізагальнотеоретичні знання, навички та уміння;в) адекватний рівень розвитку професійноважливих психічних процесів, що забезпечуютьуспішність навчання і діяльності: г) емоційнастійкість, тобто здатність до збереженнявисокоефективної діяльності в умовах небезпеки,аварійних ситуацій, дефіциту часу та інформації,впливу екстремальних ситуацій на психічнездоров’я людини [4, 96].

У дослідженні взяли участь 68 студентів I –V курсів соціальногуманітарного факультетуДДПУ ім. Івана Франка. У ході дослідженнявикористовувався широкий спектр методів зборуфактичного матеріалу: анкетне опитування,бесіда, інтерв’ю проективні методики, методиматематичної обробки даних.

Формулювання цілей статті та завдань.Мета роботи – вивчення особливостейпрофесійної рефлексії студентів (практичнихпсихологів).

Об’єктом дослідження є професійнестановлення сучасного психолога. Предметомми визначили динаміку характеристикпрофесійної рефлексії студентів.

Мета дослідження спрямувала визначеннянами завдань:

вивчення динаміки особливостей розвиткупрофесійної рефлексії студентів та професійнихякостей, необхідних для становлення фахівця;

вивчення взаємодії ситуативної, ретроспективноїта перспективної рефлексії у підготовці допрофесійної діяльності практичного психолога.

Професійне становлення психолога починається змоменту рефлексії особливостей власного психічногопростору, вироблення ставлення до власного “Я”,формуванні позитивної “Яконцепції”. Тому питанняпочатку рефлексії власного професійного шляху єпитанням навчання майбутніх психологів у ВНЗ.

Виклад основних результатів дослідження.Результати нашого дослідження свідчать про те,що становлення професійної рефлексії студентівмає нерівномірний і суперечливий характер.Різнорідність і частотність якостей нерівномірнозбільшується з першого по п’ятий курс. Зміни вфіксуванні окремих якостей і сторін особистостіносять гетерохронний (нерівномірний) характер.“Піки” різнорідності і частотності відносяться дотретього і п’ятого курсів навчання.

При збільшені різнорідності і частотностіфіксованих якостей у третьокурсників суттєвозвужується різнорідність з блоку “характеристикаособистості загалом”, допускаютьсянедиференційовані характеристики окремих

якостей. Цей факт ми пов’язуємо з тим, щостуденти, прослухавши психологію на першому ідругому курсах, ознайомились з новими науковопсихологічними поняттями. Сучасна психологія,зосереджена на вивченні – всуперечпроголошеному вітчизняними психологамиособистісному принципу – окремих психічнихпроцесів, в той же час не досліджує зміст іструктуру окремих психічних властивостейособистості. Студенти вивчають деякі психічніфункції. Особистісний підхід у викладанніреалізується слабо. Тому у студентів,прослухавши курс психології, відбувається“роз’єднання” сприйняття цілісної особистості, втому числі і власної, на окремі елементи, щопризводить до звуження блоку “характеристикаособистості в цілому”.

Студенти, ознайомившись з науковопсихологічними поняттями, які характеризуютьособистість в цілому (“цілісна натура”,“гармонійна особистість”, “нестандартнаособистість”), ще глибоко не засвоїли їх зміст і знедостатньою точністю “приписували” собі ту чиіншу якість. Останнє пояснюється невміннямзастосовувати психологію як в практиці пізнанняінших людей, так і при самопізнанні.

Аналіз професійної рефлексії (“Я”Я) давможливість виділити 17 блоків якостей натретьому курсі, на першомудругому курсах –тільки 10. У студентів першогодругого курсіввідсутні рефлексивні якості власної особистості,ставлення до них інших людей, здатність дорефлексування (роздумування) про своюдіяльність, поведінку, особистість.

“Пік” становлення професійної рефлексіїстосується третього курсу. Найбільшарізнорідність на першихтретіх курсах виявленав самохарактеристиках інтелектуальних якостей,при цьому різнорідність на третьому курсі зростаєв 5 раз (Р<0,001). Це пояснюється тим, що встудентів третього курсу розвиваються навчальніінтереси, інтелектуальні почуття і інші мотивинавчальної діяльності, засвоюються способинавчання, так як вони з головою “занурюються”в навчання, цінність його зростає.

Високою різнорідністю характеризуютьсяемоційнодинамічні, комунікативні якості,характеристики своєї особистості в цілому“нестандартна”, “горда”, “незалежна”, “важкалюдина” та ін.). Причому різнорідність блоківемоційнодинамічних, комунікативних якостей іхарактеристик особистості в цілому з першого потретій курс зростає в 1,5 рази (Р<0,001).Частотність на третьому курсі досягає 110фіксувань, тобто кожен з досліджуваних в


90

середньому називає не менше двохкомунікативних якостей.

На третьому курсі студенти вперше називаютьсвої рефлексивні якості (“високомірність”,“скромність”, “марнославство”, “самокритичність”тощо). На третьому курсі студенти серйознозадумуються про професійноособистіснесамовдосконалення. Частіше всього наміри ібажання самовдосконалення носять абстрактнийхарактер (“хочеться досягти більшого”, “прагнусамовдосконалюватися”), однак, ряд студентівставлять перед собою конкретні цілі: “прагнурозвивати свої здібності”, “позбудуся зла у словахі вчинках”, “мета – стати високоосвіченоюлюдиною”.

У студентів четвертихп’ятих курсів найвищемісце по різнорідності і частотності займають упрофесійній рефлексії комунікативні, потім йдутьвольові, емоціональнодинамічні, рефлексивніякості і установки на самовдосконалення. Значнорідше (останнє місце в ранжированому ряду)відзначаються інтелектуальні якості. У студентівчетвертихп’ятих курсів проходить перебудовапрофесійноособистісної сфери, тому вониорієнтуються не стільки на інтелект, скільки на тісвої якості, які належать до цієї сфери: соціальнуперцепцію, емоційність (емпатію), комунікативність,особистісне самовдосконалення. На четвертомукурсі всі показники професійної рефлексії дещознижуються, на п’ятому курсі знову досягаютьпіку.

Дані обстеження майбутніх психологів затестом Кеттелла (16 PF) виявили непропрацьованістьбільшістю студентів проблеми “Яконцепції”,центром якого є самооцінка особистості: середнєзначення за фактором “ПРО” (упевненість у собі– тривожність) склало 6,32 по вибірці 68досліджуваних, що свідчить про домінування умайбутніх психологів низької самооцінки, якаперешкоджає їх успішному професійномустановленню.

Нас цікавила проблема взаємодії ситуативної,ретроспективної та перспективної особистісноїрефлексії у підготовці до професійної діяльностіпрактичного психолога. З психологічного поглядуминуле існує як досвід, майбутнє – як проект,теперішнє – як дійсність. Як показав нам аналізвільних творів та анкет студентів психологічнеминуле, теперішнє та майбутнє знаходяться міжсобою у складній взаємодії. Психологічнеминуле: а) стосовно психологічного теперішньогообумовлює характер саморозвитку. На основіминулого досвіду формуються уявлення відносносамого себе як суб’єкту діяльності (“Це я роблюдобре”, або “Цього мені ніколи не зробити”);

б) стосовно психічного майбутнього забезпечуєдовіру до себе, впевненість або недовіру,невпевненість. На основі минулого досвіду улюдини формується очікування відносномайбутнього, а також прогнозується успіх абоневдача у власній професійній діяльності.Психологічне теперішнє: а) стосовнопсихологічного минулого реалізує результатиминулого розвитку, може компенсувати невдачі,корегувати, розширяти межу уявленняособистості про себе; б) стосовно психологічногомайбутнього в залежності від ефективності –неефективності саморозвитку прогнозуємайбутнє як: осмислене або неосмислене;активне (плановане) або пасивне (випадкове).Позитивно орієнтований саморозвиток наповнюємайбутнє смислом, структурує його і робитьособистість суб’єктом власного розвитку,самопізнання та самовизначення. Психологічнемайбутнє: а) стосовно теперішнього мотивуєуявлення про майбутню професію, впливає наповедінку у теперішньому та переживаннялюдиною свого теперішнього; позитивніочікування стосовно майбутнього надаютьтеперішньому цінності, негативні знецінюютьйого; б) стосовно психологічного минулогоспівставляється з минулим, приймається як таке,що гідне продовження. Особистість розглядаєсвоє життя як безперервну лінію розвитку,проектує продовження цього розвитку у майбутнійпрофесійній діяльності.

Формування особистісної рефлексії у контекстівзаємодії психологічного минулого, теперішньогота майбутнього відкриває цікавий аспект розвиткурефлексивних рис характеру, які найбільш тіснопов’язані з метою життя та майбутньоїдіяльністю, ціннісними орієнтаціями, установками,які виконують функцію саморегуляції та контролюрозвитку, сприяючи стабілізації єдностіособистості. Формування мотиву до рефлексіїздійснювалося нами на основі спеціальноїпрограми, змістовна якої сторона відповідалаосновним вимогам розвитку, збереження тапідтримці рефлексивного мислення майбутньогопрактичного психолога.

Аналіз письмових робіт студентів дав намзмогу визначити ряд знань, вмінь і навичок, якістуденти вважають за необхідне розвивати у себев контексті розвитку професійної рефлексії:

наявність глибоких теоретичних знаньвідповідно програмі про середню освіту, зокрема,анатомії та фізіології людини, законів розвиткуфункціонування суспільства, математичні знання;

емпатія та інтуїція. Емпатія передбачаєбагатий запас особистісних переживань



91 Молодь і ринок №4 (111), 2014

особистості, які вона може використовувати длякращою розуміння предмету та об’єкту своєїмайбутньої діяльності. Здатність до інтуїціїсвідчить про вправність, вміння встановлюватитісний контакт з іншим, наблизитися до реальностіклієнта;

уміння спілкуватися. Психолог повинен вмітисформулювати думку та висловити логічно,послідовно те, що він збирається розповістиклієнтові. Він повинен вміти перевести власнийпроцес мислення у процес мовлення який єзрозумілим тому, з ким психолог спілкується;

уміння вибирати адекватні ситуаціїспілкування, поняття та стиль взаємодії, якізабезпечують встановлення необхідногоконтакту з клієнтом. Кращими психологами є ті,що мають почуття гумору, відчуття мови,володіють мистецтвом розповіді;

уміння використовувати мовчання. Клієнтупотрібне мовчання психолога, під час якого вінупорядковує свої думки, почуття, фантазії тапоради, які отримав від фахівця;

терпіння. Зрозуміти інформацію, яку отримаввід клієнта, осмислити її, знайти адекватніінформації поради, методи корекції потрібен час;

жвавий інтерес до людей, бажання допомогтиїм у складних ситуаціях знайти опору, підтримку,довіру до себе та інших;

доброзичливість, повага іншої людини,чуйність, турботливість як основу розвиткуемпатійних характеристик майбутнього фахівця.

Важливою властивістю для майбутньогопсихолога є здатність особистості володіти собою(витримка, саморегуляція, самоволодіння,наполегливість).

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даному

напрямку. Отже, становлення професіоналапередбачає формування професійно значущихвластивостей молодого фахівця. Розвитоквказаних особливостей залежить від значенняобраної професії, її цінності для особистості,професійної спрямованості майбутньогопсихолога.

Сам суб’єкт діяльності у своєму професійномустановленні починає із розвитку стосунків ізсамим собою, він є для себе первиннимінструментом роботи. Визначення оптимальнихумов розвитку професійно значущих особистіснихвластивостей майбутнього фахівця, йогопрофесійної ментальності – мета нашогоподальшого дослідження.

1. Зазыкин В.Г., Чернышов О.П. Акмеологическиепроблемы профессионализма. – М.: Мысль,1993. – 48 с.

2. Кондратьева С.В., Даукша Л.М.Профессионализм в педагогическом общении.– Гродно. Гр. госуд. универ. им Я. Купалы,2003. – 272 с.

3. Коцепція розвитку психологічної системиосвіти України на період до 2012 року //Психолог. – 2008. – №41 – 42. – С. 5 – 14.

4. Копець Л.В. Психологія особистості. –К.: Видавничий дім “Києво-Могилянськаакадемія”, 2008. – С. 360 – 374.

5. Лідерс А.Г. Особливості позиції практичногопсихолога стосовно клієнта // Журналпрактичного психолога. – 1998. – №9. – С. 96– 112.

6. Кроник А.А. Каузометрия: методысамопознания, психодиагностики психотерапиив психологии жизненного пути / А.А. КроникР.А. Ахмеров. – М.: Смысл, 2003. – 257 с.



“... Хоч би якими були ваші погляди, читачу, на філософію і психологію, погодьтесь, що коли ми говоримо про виховання людини, то повинні заздалегідь скласти собі уявлення про людину...”.

Костянтин Ушинський видатний педагог-класик

“Систему прийомів та навичок органічної соціально-психологічної взаємодії

вчителя та учня, змістом якого виступає обмін інформацією, пізнання особистості, надання виховного впливу, організація взаємовідносин за допомогою різних комунікативних засобів”.

В.А. Кан-Калік вчений

92

Метою статті є ознайомлення зтворчістю видатного українськогоспівака світового значення.

Актуальність теми полягає у зростанніінтересу до постаті М. Менцинського – співака іпедагога.

Аналіз досліджень. Постать МодестаМенцинського висвітлюється достатньо мало.Ще не до кінця оцінено внесок співака в історіюсвітового вокального мистецтва.

Виклад основного матеріалу . Голосвеликого українського співака МодестаМенцинського, його дужий, розкішної красигероїчний тенор звучав над просторами Європина зламі двох останніх століть. І, незважаючи нате, що світ уже слухав і був зачарованиймистецтвом співу наших прославлених СоломіїКрушельницької, Олександри Мишуги, італійцівЕнріко Карузо, Маттіа Батістіні, Тітті Руффо, новаоперна зірка з співучої України яскраво засяялана європейському оперному небосхилі і впевненозайняла чільне місце в сузір’ї великих імен.

Українська земля щедро нагородила МодестаМенцинського не тільки чудовим голосом, але йвеликим акторським талантом, та вселила в йогодушу безмежну любов до народної пісні. В йогоголосі, як в дзеркалі, відбилася співучість тамузикальність нашого народу.

Модест Менцинський народився 29 квітня 1875

року в с. Новосілки Перемишльського повіту всім’ї священика, людини освідченої, культурної,великого патріота України, для якої “Кобзар”Шевченка був настільною книгою. Саме відбатьків маленький Модест пізнав чарівністьнародної пісні. Навчаючись в Дрогобицькій таСамбірській гімназіях він записував народні пісніі посилав їх Ф. Колессі, відомому фольклористу.Згодом Модест стає студентом теологіїЛьвівської духовної семінарії, де співає устудентському хорі. Пробував свій талантМ. Менцинський і в семінарському театрі, де віндуже успішно виконав партію Петра в оперіМ. Лисенка “Наталка Полтавка”. Його другЛеонтій Куницький захоплювався його голосом,який був “як дзвін срібний, а звучання голосунагадувало звучання альта в руках артиставіртуоза”. Вже на першому курсі семінарії намолодого хлопця звернули увагу професориЛьвівської консерваторії і невдовзі Модест ставстудентом цього навчального закладу класупрофесора В. Висоцького, у якого навчалисяС. Крушельницька, О. Мишуга, А. Дідур та інші.Ректор семінарії Л. Туркевич дозволивсемінаристу М. Менцинському відвідувати урокив консерваторії, а також слухати ту чи іншу оперу,чи концерт.

Голос Менцинського швидко міцнів,вирівнювався, розширявся його діапазон і саме ці

Богдан Щурик, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

МОДЕСТ МЕНЦИНСЬКИЙ – ОДИН З НАЙВИДАТНІШИХ ТЕНОРІВ СВІТУУ статті здійснено огляд життєвого і творчого шляху видатного українського співака кінця ХІХ ст.

– початку ХХ ст. Модеста Менцинського.Ключові слова: опера, концерт, вокальна майстерність, театр, образ.

Літ. 3.

Богдан Щурык, доцент кафедры народных музыкальных инструментов и вокалаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

МОДЕСТ МЕНЦИНСКИЙ – ОДИН ИЗ ВЫДАЮЩИХСЯ ТЕНОРОВ МИРАВ статье сделан обзор жизненного и творческого пути выдающегося украинского певца конца XIX в.

– начало ХХ в. Модеста Менцинского.Ключевые слова: опера, концерт, вокальное мастерство, театр, образ.

Bohdan Shchuryk, Docent of Folk Musical Instruments and Vocal DepartamentDrogobych State Pedagogical University by I. Franko

MODEST MENZINSKY – ONE OF THE MOST PROMINENT TENORS OF THE WORLDThe article considers the life and career of Modest Mentsynsky, a famous Ukrainian singer of the late 19th-

early 20th century.Keywords: opera, concert, vocal skills, theater, image.

УДК 78.071.2:78.087.613.1(092)

МОДЕСТ МЕНЦИНСЬКИЙ – ОДИН З НАЙВИДАТНІШИХ ТЕНОРІВ СВІТУ

© Б. Щурик, 2014

93 Молодь і ринок №4 (111), 2014

великі досягнення поставили перед Модестомпитання: ким бути – священиком чи співаком?Після тривалих вагань, як кажуть, любов до співуперемогла. В 1899 р. Менцинський їде доНімеччини, щоб продовжити навчання і статипрофесійним співаком.

Батьки не схвалили рішення сина, але згодомвсе ж таки благословили на складну і тернистудорогу. Професор Ю. Штокгаузен привітнозустрів хлопця, допомагав матеріально, і закороткий час М. Менцинський став одним знайкращих студентів консерваторії.

Щоб зміцнити матеріальне становищеталановитого учня, невгамовний професорвлаштував Модесту платні концерти, завдякияким співак швидко став популярним. Під часканікул Модест Менцинський їздив додому, доГаличини, де дав низку концертів у Львові,Станіславі, Стрию, Самборі, Перемишлі та іншихмістах. Газета “Діло” писала: “п. Менцинський –це будуча оперна слава. Пан Модест певнокращий інтерпретатор Лисенка”.

Повернувшись до Франкфурта ще з більшимзавзяттям працює над вдосконаленням вокальноїмайстерності та акторської гри, бере участь упостановках оперної студії, виступає в концертах.Успіхи молодого співака з перших виступівпривернули увагу дирекції Франкфуртської опери,а критики відзначали шляхетне звучання голосу.Так розпочалося для Модеста Менцинськоговпевнене сходження на оперний Олімп.

Особливо яскраво проявився його акторськийталант та й унікальний голос, що дало можливістьвиконувати партії у найскладніших операх Вагнерав Байреті, Львові та інших містах. Феноменальнийуспіх співака швидко став відомим керівникамбагатьох оперних театрів Європи. В кінці жовтня1903 року Менцинський одержав телеграму віддирекції Королівської опери Швеції з проханнямвиступити в партії Лоенгріна. Долі було завгоднорозпорядитися так, що він прийняв цю пропозицію.Вистава пройшла блискуче. Як писала одна згазет, спів Менцинського “з першого доостаннього моменту срібними переливамизаворожував присутніх”. Оцінивши талантМенцинського, дирекція Королівської оперизапропонувала співаку вигідний контракт. І вінзгодився, бо його захопила краса Стокгольма, атакож доброзичливе ставлення в театрі. Тут вінзустрів і свою кохану – дружину.

На сцені Стокгольмської опери Менцинськийпідготував і проспівав цілий ряд партій, зокрема,Зігфріда, Трістана та інших. Співав їх понімецьки,а згодом пошведськи. З перших виступівзавоював любов і прихильність місцевої публіки,

музичних критиків, які хвалили його за пречудовийголос, досконале володіння ним, глибокопродуману акторську гру.

Довідавшись про тріумфи в Стокгольмімолодого героїчного тенора М. Менцинського,знаменитий лондонський “Конвент Гарден”запрошує його на гастролі.

Директор Львівської опери Т. Павликовськийпильно стежив за творчою кар’єрою співака ізапропонував виступити у Львові у “Лоенгріні”,“Перстні Нібелунгів” Р. Вагнера, “Аїді” Д. Верді,“Паяци” Р. Леонковало. Про тріумфи М. Менцинськогона львівській сцені говорила вся Галичина іПольща.

Наближався березень 1909 року, а з ним і 95річчя від дня народження Тараса Шевченка –подія, яку не міг оминути співак. Він виконавкілька пісень з “Музики до Кобзаря” М. Лисенка.Цього ж 1909 р. М. Менцинський виступає вКельнській опері. На сцені цього є театру і набагатьох оперних сценах Німеччини МодестМенцинський співає партії Зігмунда, Зігфрида,Тангейзера, Лоенгріна, Трістана, Отелло,Радамеса, Манріко, Каніо, Нерона, Самсона,Ліонеля та інших. І кожен створений ним образсвідчить про великий артистичний талант,своєрідність мистецького почерку М. Менцинського.

За контрактом з Кельнською опероюМенцинському надавалося право на виступи врізних містах Європи: Гамбурзі, Берліні, Дрездені,Мюнхені, Відні, Львові, Перемишлі, Станіславі таінших.

Як бачимо, Модест Менцинський з року в рік,від вистави до вистави, мов той ювелір,огранював, шліфував свій голос, акторськумайстерність, набирався досвіду.

В Німеччині, зрештою у всій Європі, МодестаМенцинського називають ще й до сьогодні“неперевершеним вагнеристом”, а як “вериста”порівнюють з прославленим Енріко Карузо.

М. Менцинський був великим ерудитом. І нелише в своїй галузі. Він цікавився і суміжнимимистецтвами, читав історію, філософію,літературу, естетику. Він вільно говорив і читавчотирма мовами.

Завойовуючи нові лаври на європейській сценіМ. Менцинський ніколи не забував про ріднуУкраїну, про свій народ, сином якого він був. Вінприїздив до Галичини з нагоди національних святчи ювілеїв: Тараса Шевченка, Миколи Лисенка,Івана Франка, Маркіяна Шашкевича.

В 1926 році Менцинський завершує артистичнукар’єру і задумує створити в Стокгольмі школуспіву. В листі до Ф.Колесси він пише про свої планиі повідомляє, що Лоенгріна він проспівав 108, а


94

Тангейзера – 165 разів, дав сотні концертів івиконав сотні пісень українських, німецьких,шведських, польських, англійських, італійських таінших.

Де не жив і де не виступав би МодестМенцинський душею і серцем завжди був зУкраїною і своїм народом.

Творчий портрет Модеста Менцинського бувби неповним, коли б не сказати про його успіхи напедагогічній ниві. Маючи прекрасну вокальнушколу, величезний творчий досвід і педагогічнийталант, він щедро ділився цим своїм здобутком звихованцями. М. Менцинський був фактичнотворцем шведської вокальної школи.

Влітку 1933 року він відчув, що його зособливою силою тягне поїхати на Батьківщину,побачитися з рідними, близькими, відвідатиХідновичі, подихати цілющим повітрям Карпат.Після повернення до Стокгольма він вирішивподарувати свою музичну бібліотеку і ноти –бібліотеці НТШ у Львові.

29 квітня 1934 року Модесту Менцинськомувиповнювалося 59 років. Ранком цього дня всяШвеція і цілий світ слухали по радіо голос нашоговеликого співака.

А через рік, у грудні 1935 року життя МодестаМенцинського обірвалося…

Перестало битися серце, яке цілком буловіддане українській музичній культурі, рідномународу. Він вписав світлу сторінку в наш музичнийлітопис і наш народ гордиться своїм великимсином, Модестом Менцинським.

“Він мав щастя бути некоронованим королемтонів, володарем людських сердець і душ, мавщастя і честь бути найкращим показником івиразником високих духовних цінностей свогопоневоленого народу перед широким світом. Вінпрацював не для особистої слави, а як державнийжрець усі свої сили віддавав на службунайчистішого мистецтва, а свою особисту славуприносив у жертву для добра і в користь доброгоімені народу”.

В. Барвінський,“Назустріч”, № 1, Львів, 1936 рік

Висновки. Ім’я Модеста Менцинського –одного з найбільших співаків світу – стоїть порядз іменами таких діячів оперного мистецтва якБатістіні, Мишуга, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін,Крушельницька. Своїм голосом і грою вінзахоплював слухачів у численних класичнихоперах і перш за все в музичних драмахР. Вагнера. був також неперевершенимвиконавцем творів М. Лисенка та українськихнародних пісень, які пропагував серед народівЄвропи.

1. Барвінський В. Модест Менцинський.“Назустріч”, 1 січня 1936 р.

2. Головащенко М. Модест Менцинський.Спогади. Матеріали. Листування. – Київ:Рада, 1995.

3. Деркач І. Модест Менцинський. – Львів:Каменяр, 1969.



Співає жайворон з небес: - Христос воскрес! Христос воскрес! У небо дзвін гуде з села: - Христос воскрес! Йому хвала! В проміннях сонячна блакить: Христос воскрес! Його хваліть! Дзюрчить струмок – весняний дзвін: - Воскрес Христос – Господній Син! Радіють діти у вінках:

- Христос воскрес на небесах! І вся земля, мов той вінок, з чудесних трав, дітей, квіток... І в серці радість через край: воскресли поле, річка, гай, і лине пісня до небес: - Христос воскрес! Христос воскрес!

Катерина Перелісна

українська письменниця

ХРИСТОС ВОСКРЕС!


95 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Постановка проблеми. Підготовкависококваліфікованих майбутніхфахівців, яка б відповідала сучасним

вимогам, неможлива при використанні тількитрадиційних педагогічних технологій і методівнавчання. Сучасний динамізм життя нашогосуспільства вимагає пошуку нових шляхів іпідходів до вирішення завдань, які ставлятьсяперед вищою аграрною школою.

В епоху індустріального суспільства основатехнологічного розвитку належить фундаментальнимнаукам, на базі яких створюються прикладні науковізнання. На практиці це приводить до того, щостудент, маючи великий багаж фундаментальнихзнань, не в змозі творчо використовувати його навиробництві. Виникає суттєва необхідністьвдосконалення інженерної аграрної освіти у зв’язку

з взаємною інтеграцією фундаментальних іприкладних наук, технологічним і соціальнимрозвитком суспільства, модернізацієювиробництва.

Вирішення згаданої проблеми на наш поглядлежить у застосуванні методів активноїнавчальнопізнавальної діяльності студентів.Зокрема, ігрових імітаційних методів навчання уході викладання електротехнічних дисциплін увищому аграрному закладі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Глобальні за своїми масштабами інноваційніпроцеси, що відбуваються у системі вищої освіти,вимагають переходу в навчанні від традиційногопасивного накопичення багажу знань довмотивованого засвоєння студентами методівздобуття наукової інформації та вмінь

УДК 371.132

Світлана Гайдукевич, старший викладач кафедри енергетики і автоматикиЛюбомир Колодійчук, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри енергетики і автоматики

Микола Потапенко, старший викладач кафедри енергетики і автоматикиБережанського агротехнічного інституту

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВИХ МЕТОДІВ У НАВЧАННІ МАЙБУТНІХІНЖЕНЕРІВ-ЕНЕРГЕТИКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

У статті розглянуто деякі особливості застосування ігрових методів навчання майбутніх інженерів-енергетиків сільськогосподарського виробництва. Розкрито етапи ділових ігор та особливості їх організаціїпри вивченні навчальної дисципліни “Електротехнології в АПК”.

Ключові слова: ділова гра, навчальний процес, модель, метод навчання, мотивація гри.

Літ. 7.

Светлана Гайдукевич, старший преподаватель кафедры энергетики и автоматикиЛюбомир Колодийчук, кандидат педагогических наук, доцент кафедры енергетики и автоматики

Николай Потапенко, старший преподаватель кафедры энергетики и автоматикиБережанского агротехнического института

ОСОБЕННОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ ИГРОВЫХ МЕТОДОВ В УЧЕБЕ БУДУЩИХИНЖЕНЕРОВ-ЭНЕРГЕТИКОВ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОГО ПРОИЗВОДСТВА

В статье рассмотрены некоторые особенности применения игровых методов учебы будущихинженеров-энергетиков сельскохозяйственного производства. Раскрыты этапы деловых игр и особенностиих организации при изучении учебной дисциплины “Электротехнологии в АПК”.

Ключевые слова: деловая игра, учебный процесс, модель, метод учёбы, мотивация игры.

Svitlana Haydukevych, Senior Lecturer of Energy and Automation DepartmentLubomyr Кolodiychuk, Ph.D. (Pedagogic), Docent of Energy and Automation Department

Mykola Potapenko, Senior Lecturer of Energy and Automation DepartmentBerezhany Agrotechnical Institute

FEATURES OF APPLICATION OF PLAYING METHODS IN TRAINING OF FUTUREENGINEERS OF ENGINEERING SPECIALISTS OF AGRICULTURAL PRODUCTION

Some features of application of playing methods of training of future engineers of engineering specialists ofagricultural production power are considered in the article. The stages of business games and feature of theirorganization are exposed at the study of the educational discipline “Electrotechnology in АІC”.

Keywords: business game, educational process, model, method oftraining, motivation of game.


© С. Гайдукевич, Л. Колодійчук,М. Потапенко, 2014

96

реалізовувати свої знання у професійній діяльності.У зв’язку з цим навчальний процес у сучасномувищому навчальному закладі має бутиспрямований на підготовку всебічно сформованогоспеціаліста, мобільного на ринку праці, полімовногота комп’ютерно грамотного. Мова йде, власне,про перебудову вищої професійної освіти, пронеобхідність використання таких інтерактивнихформ і методів навчання, які б активізуваликомунікативну, пізнавальну і творчу діяльністьстудентів, забезпечували формування знань таумінь, необхідних для майбутньої професійноїдіяльності. Ефективним з цієї точки зору є методділової гри.

Аналіз науковопедагогічної літературипоказав, що проблему застосування ігровихметодів навчання у навчальному процесірозглядали вчені: Я.М. Белянчикова, А.А. Вербицький,Г.Ф. Добиш, П.Г. Лузан , П.Н. О лійник ,П.І. Підкасистий та ін.

Водночас, варто зауважити, що питаннявпровадження ділових ігор при підготовцімайбутніх фахівців з енергетики сільськогосподарськоговиробництва не можна вважати достатньодослідженими. Не достатньо враховано специфікуконкретних електротехнічних дисциплін у вищомуаграрному навчальному закладі.

Мета статті. Визначити особливостіефективного застосування ігрових методів, наприкладі ділової гри, у професійній підготовцімайбутніх інженерівенергетиків сільськогосподарськоговиробництва.

Виклад основного матеріалу. Енергетика узагальному його розумінні це галузь народногогосподарства, яка охоплює одержання,перетворення, передачу і використання різнихвидів енергії і енергетичних ресурсів. Кінцевимрезультатом функціонування енергетики, як галузіпромисловості являється корисна енергія, тобтоенергія, яка поступає до споживача і забезпечуєкорисну роботу промислових, транспортних,сільськогосподарських, будівельних і іншихмашин, систем, установок, приладів. Темпирозвитку енергетики обумовлюютьсябезперервним збільшуючим спросом на енергіюу всіх галузях людської діяльності – виробничої,наукової, комунальнопобутової, оздоровчої,культурної та ін.

При цьому рівень задоволення потребвиробництва в електричній, механічній і тепловійенергіях визначає енергоозброєність праці –показник, який характеризує зв’язок затрат живоїпраці з виробничим споживанням енергії. Зокрема,підвищення енергоозброєності праці – одна зосновних умов прискорення темпів науково

технічного прогресу, росту продуктивності праці.Нині науковотехнічний прогрес породив нові

області і види застосування електроенергії впромисловості, а також у сільському господарстві.Велика необхідність сільськогосподарськоговиробництва, особливо тваринництва, у тепловійенергії, яка перевищує необхідність в інших разомвзятих видах енергії, відкриває широкі можливостівикористання в теплових процесах електричногонагріву. Електронагрівні установки порівняно зпаливними вимагають значно менше затрат наобслуговування, не замінимі там, де вимагаєтьсявисока культура виробництва і точністьпідтримання температури, швидкодія. Натеперішній час у господарствах близько однієїтретини, а іноді 50 – 60% електроенергії, якавитрачається на виробничі потреби,використовується у теплових процесах. Подальшадоля електроенергії, яка трансформується утепло, буде безперервно зростати.

На практиці все більшого поширення отрималаелектротехнологія, як використання електроенергіїбезпосередньо в технологічних процесах з метоюмеханічної, термічної, хімічної або власнеелектричної дії як предмет праці без попередньогоперетворення електроенергії у проміжнихустановках: електродвигунах, нагрівниках,випромінювачах тощо.

Удосконалення електротехнології потягнуло засобою створення матеріалів, які володіютьновими властивостями: більш високою міцністю,термостійкістю, стійкістю до агресивної діїхімічних реакцій, і які мають високіелектроізоляційні властивості і низькутеплопровідність. Були одержані високоякісніпровідникові і напівпровідникові матеріали івироби з сировини, яка раніше невикористовувалася, або з відходів виробництва,які працюють по старій технології. Сучасні успіхибагатьох галузей промисловості і науки досягнутізавдяки застосуванню електротехнічнихпроцесів.

Навчальна дисципліна “Електротехнології вАПК” при підготовці інженерівенергетиківаграрного виробництва почала вивчатисяпорівняно недавно.

Для того, щоб глибше засвоїти матеріал інавчитися свої знання використовувати уконкретних виробничих ситуаціях необхідновідхилятися від традиційних методів навчання тапропонувати нові підходи до навчального процесу,які дають змогу ефективніше засвоювати навичкипрофесійної діяльності інженераенергетика. Напрактиці такими методами, що використовуютьсяу ході навчального процесу є: ігрове проектування,



97 Молодь і ринок №4 (111), 2014

розв’язання проблемних задач, ділові ігри, зустрічіза “Круглим столом” і т.д.

Ігрові заняття – це по суті комплекс методів,які включають не тільки ділові ігри, але і імітаційнізавдання, аналіз конкретних ситуацій,розігрування ролей, ігрове проектування.

Основна мета ігрових занять – набуттяпрактичних навиків управління господарством,послідовний аналіз конкретних ситуацій,розв’язання виробничих задач та прийняттяконкретних рішень.

По характеру ігрові заняття можуть бутидослідницькими, навчальними і оперативними.Однак всім їм притаманне те, що в основібільшості їх лежить визначена математичнамодель, яка може бути спрощеною абодеталізованою, детермінованою абостохастичною, жорсткою або адаптивною.

Вважаємо, що вибір того чи іншого ігровогометоду навчання залежить від мети заняття, йогозмісту, складу навчальної групи та здібностейучасників гри. Окрім цього варто зважити на те,що при підготовці майбутніх інженерівенергетиків сільськогосподарського виробництва,студент повинен одержати різносторонні знаннявміння керувати виробництвом, вирішуватиконкретні практичні задачі.

У ході дослідження нами з’ясовано, щодосягнення цієї мети можливе за використаннямпродуктивних методів навчання, які активізуютьстудентів, та якісно впливають на формуванняпрофесійних знань, умінь та навичок. Насампередце проявляється при проведенні ділових ігор.

Реалізація ділової гри вимагає складноїпідготовки і професійних знань учасників гри.Непідготовленість до заняття хоча би одногостудента призводить до зниження ефективностіусього заняття.

Вважається принципово можливим два підходидо ділової гри. Поперше гра кожного учасникапо жорстких правилах і подруге гра на основіприблизного описання дій без жорсткоїрегламентації.

З нашої точки зору перший підхід більшепідходить у навчанні студентів молодших курсів,другий – при навчанні старших і фахівців, які вжемають певний рівень практичного досвіду.

Важливо зауважити, що навчальна гра моженести менше правдоподібної інформації зі зміноюїї у процесі гри. Результати необхідновикористовувати для подальшого навчання, асаму гру можна розширювати і змінювати.

Аналіз наукової літератури вказує на такі етапи[1], що характерні для будьякої ділової гри:

1) наявність об’єкту ігрового моделювання,

який може представляти собою як окрему галузьнародного господарства, так і частковувиробничоекономічну ситуацію;

2) розподілення ролей між учасниками гри,набір яких і характер виконання залежать від метиі характеру гри;

3) взаємодія учасників гри на основі правилгри і розділу функцій, передбачених виконавчимиролями;

4) наявність загальної мети всього колективу,задіяного у грі;

5) можливість виникнення різних інтересівокремих учасників або груп, які приводять доконфлікту або до компромісу;

6) інформаційна невизначеність як в силуспрощення гри, так і в зв’язку з ймовірнимхарактером господарських ситуацій;

7) послідовність або ланцюговість рішень;8) можливість виконання годинного обмеження

проведення гри, розподілення рішень у часі;9) комплектність або системність в організації,

плануванні і оцінці результатів гри і стимулюванняїї учасників.

Проте ділові ігри широко використовують ітрадиційні методи формування, аналізу тапідготовки господарських рішень.

Рішення, які приймаються у процесі гри івідбивають ті чи інші види керування виробничоекономічними системами, можуть бутизагальними і частковими, епізодичними ісистематичними [2].

Наприклад, розробка плану розвиткупідприємства – це планомірна, систематична дія,а призначення на посаду – явище в керуванніепізодичне. Вибір системи опаленнясільськогосподарського приміщення можнарозглядати як загальне розв’язання, а визначеннястепені спрацювання обігрівної установки приданій температурі приміщення – як часткове.

Науковцямипрактиками [3] встановлено, щов електроенергетиці ділові ігри можназастосовувати при вирішенні трьох типів задач:

1) задачі господарського розвитку в основіяких лежить вибір методу обробки, економіяелектроенергії, економія затрат праці, вартістьелектроенергії, методи і джерела фінансування;

2) задачі виробничоекономічного характеру,які включають планування роботи підприємстваі енергетичних об’єднань з врахуванням природнокліматичних, соціальноекономічних і виробничотехнічних явищ (температура приміщень,температура нагрівних елементів, аварійність,екологічні вимоги і ін.), організацію економічногостимулювання колективів і окремих працівниківна різних рівнях керування та ін.;


98

3) формування виробничоорганізаційноїструктури і розміщення кадрів, наприклад вибірметодів ремонтного обслуговування, степенігосподарської самостійності підрозділівенергетики, оперативні ігри виробничогоперсоналу тощо.

Для організації гри насамперед необхідносформулювати інформаційну модель, яка включаєнормативнодовідникову інформацію, зміннуінформацію, варіації виробничої й економічноїситуації. Адже формування інформаційнихмоделей є початковою стадією ділових ігор.

Нами було проведено дослідження у двохпаралельних групах енергетичного факультету прирізних методах навчання: проблемному ітрадиційному.

Розглядалася одна і та сама тема заняття здисципліни “Електротехнології в АПК”, що носитьназву “Опалення тваринницьких приміщень”.

При традиційному методі навчання булироздані інструкційні картки і по заданих формулахпроводили підрахунок і вибір електрокалориферноїустановки.

При ігровому методі навчання передстудентами було поставлено завдання підвищититемпературу виробничого сільськогосподарськогоприміщення у холодний період року донормативних даних так, щоб задовольнитивимоги, які ставляться до сучасних системтеплопостачання, що обумовлені підвищенням цінна енергоносії, вирішуючи проблеми демополізаціїпідприємства паливноенергетичного комплексу,яке ґрунтується на гнучких підходах щодотехнічної і економічної політики, оскільки паливнаскладова в собівартості теплової енергії становить50…70%. Одночасно студенти повинні датирекомендації щодо охорони навколишньогосередовища та підвищення екологічної безпекирегіону.

Варто звернути увагу на те, що на виробленнятепла для опалення сільськогосподарськихприміщень щорічно витрачаються всі добуті внашій країні паливноенергетичні ресурси. Взв’язку з цим суттєве значення має підвищенняефективності експлуатації систем теплопостачання.Провівши підрахунок і обґрунтувавши всі методиобігріву було висунуто рішення, що найбільшаекономія тепла до 50% може бути забезпеченапри використанні сучасних будівельних захиснихконструкцій з підвищеним термічним опоромтеплопередачі. При утепленні будівель різкознижується споживання теплової енергії.

В результаті ділової гри учасники провелипорівняння втрат при різних методах опалення,технікоекономічні та експлуатаційні показники

відповідно до сучасних вимог, а також економіюматеріалу. При цьому студенти досягли висновку,що на сучасному етапі енергетики найбільшефективно використовувати електричні кабельнісистеми обігріву підлоги. Такі системи опаленнястворюють близький до ідеального розподілтемператур повітря в приміщеннях, тобто теплопоширюється із ніг і проходить в зону дихання.Важливо те, що при використанні електричнихкабельних систем опалення звільняється площаприміщення, яку займали допоміжні приладиводяної або калориферної системи. Студентамдоцільно обчислити економічну ефективністьвикористання електричних кабельних систем.При цьому затрати на поточний і капітальнийремонт, заробітну плату персоналу та іншівитрати, при використанні цих систем опаленнявиявляються в 1,5 рази нижчі, ніж для водяної абокалориферної систем.

Вважаємо звернути увагу на екологічніаспекти електричних систем опалення, що вони єекологічно чистими приладами та установками[4].

Система оцінювання навчальної гри полягалау забезпеченні, з одного боку, контролю якостіприйнятих рішень з позицій норм і вимогпрофесійної діяльності, а з іншого, – сприяннюрозгортанню ігрового плану навчальної діяльності.Адже, оцінювання виконує функції не тількиконтролю, а й самоконтролю квазіпрофесійноїдіяльності, забезпечує формування ігрової,пізнавальної і професійної мотивації учасниківділової гри [5]. Виконання кожним студентом своєїфункціональної ролі не лише дозволяє повторити ізакріпити набуті знання, а й формує вмінняпроявити їх у конкретній ситуації, максимальнонаближеній до реальних умов. До проблем такогонавчання ми відносимо те, що всі студенти повиннібути підготовленні до заняття.

Із проведених досліджень видно, що ділові ігрисприяють розвитку творчого мислення устудентів при виконанні виробничогосподарськихзадач, дозволяють формувати у них комплекснийпідхід до рішення практичних питаньудосконалення технологій, організаціївиробництва.

Перевагою ігрового методу навчаннявиявилося те, що спільне розв’язання задачстимулювало організованість, ініціативу,продуктивність і водночас виявляє і усуваєпричини збоїв у ділових контактах, які звичайновипадають з під уваги педагога при традиційномунавчанні. Неминуче виникали проблеми, пов’язаніз міжособистими відносинами, пріоритетом урозв’язанні, захистом своєї думки, формою



99 Молодь і ринок №4 (111), 2014

викладу матеріалу. Разом з тим продуманепедагогічне керівництво дало змогу у цьомувипадку цілеспрямовано формувати важливевиробниче уміння – підпорядкувати емоціїінтересам колективної діяльності.

Принциповою особливістю ділової гри є їїпроблемноситуативний характер, бо вонапередбачає визначення певних професійнихзавдань і спонукає до пошуку правильних варіантівїх виконання. Саме таким чином, через гру,відбувається включення майбутніх фахівців усферу їхньої професійної діяльності.

Звернемо увагу на важливий науковийвисновок, який свого часу зробив Т. А. Міннінбаєв.Він, зокрема, наголошує: “..активні (ігрові) методинавчання здійснюють більш мобілізуючий впливна працездатність студентів, аніж інформаційні”[6]. Отже, для формування у майбутніх фахівцівпотрібних професійних якостей ділова гра можебути більш ефективною, аніж деякі традиційнікомпоненти лекції чи семінару.

Важливими, з нашого погляду, є такожпсихологічні аспекти ділової гри. Вони, безумовно,багатопланові, але слід звернути особливу увагухоча б на деякі з них. Поперше, це стан певноїпсихологічної готовності до розв’язання у процесігри тих чи інших фахових завдань. Унаслідок цьогоформується і професійна готовність майбутніхфахівців як вища форма фахової зрілості йспроможність вести самостійну діяльність Подруге, важливе значення має чуттєво зумовленийнастрій учасників ділової гри, оскільки він сприяєподальшому зростанню їхньої пізнавальноїактивності. Потретє, набутий ними у процесі гриреальний практичний досвід сприяє закріпленнюзнань, навичок, умінь, а також появі на основіпережитих почуттів своєї власної професійноїзацікавленості та впевненості.

Безсумнівним є факт, що ділова гра даєможливість не лише сформувати, розвинути йпоглибити професійні здобутки, але й виявитифонові знання, їх міжпредметні зв’язки, діапазонфахового використання.

Висновок. У ході дослідження намивстановлено особливості застосування ігровихметодів у підготовці майбутніх інженерівенергетиків аграрного виробництва. Основнимиз них виявилися:

чітке формування дидактичних цілейспрямованих на досягнення моделей майбутньоїпрофесійної діяльності;

орієнтування на системні результатинавчальної діяльності із використаннямекологічних аспектів електротехнологічногооб’єкту;

врахування оптимальних енергоефективнихпоказників при виборі варіантівелектротехнологічної обробки (споживчапотужність, вартість виготовлення, якістьпродукції і енергоємність);

включення до навчального процесу елементівмоделювання.

Вважаємо, що виявлення особливостейзастосування ігрових методів навчання єактуальним та ефективним засобом активізаціїнавчальнопізнавальної діяльності студентіваграрного закладу. Зокрема, дозволяє поєднати унавчанні предметний і соціальний контекстимайбутньої професійної діяльності і змоделюватибільш адекватні порівняно з традиційнимпояснювальноілюстративним навчанням умовиформування особистості фахівця агропромисловогокомплексу. Окрім цього у процесі навчання:

збільшується пізнавальна активність, якахарактеризується тим, що студенти набуваютьвелику кількість інформації, підкріпленоїконкретними прикладами з дійсності, що робитьсприятливий вплив на придбання учасникаминавчального процесу навичок прийняття рішеньу нетипових ситуаціях;

відбувається зростання інтересу до навчаннявзагалі і проблем, які відтворюються у діловій грі.

змінюється ставлення учасників ігровогозаняття до виробничих ситуацій, що є предметомгри, та колег, що беруть участь у діловій грі.

1. Игровые занятия в строительном вузе: Методыактивного обучения / Под ред. ПрофессоровЕ.А. Литвиненко, В.И. Рыбальского. – К.: Вища шк.Головное изд-во, 1985. – С. 303.

2. Деловые игры в подготовке инженеров АПК:(Практикум)/ Г.Ф. Добыш, К.И. Коженкова,Ю.В. Будько и др.; Под ред. Е.А. Сотникова. – Мн.:Ураджай, 1987. – С. 192.

3. Сборник задач и деловые игры по экономикеенергетики и управлению энергетическимпроизводством: Учеб. пособие для энергетич. спец.вузов / П.П. Долгов, В.Н. Гусев, И.М. Артюгина; подред. П.П. Долгова. – М.: Высш. шк., 1991. – С. 192.

4. Пырков В.В. Электрические кабельные системыотопления. Энергетическое сопоставление. – К.: ООО“Издательский дом Дмитрик Бурого”, 2004. – 88 с.

5. Романишина Л.М., Калаур С.М. Роль ділових ігору процесі підвищення комунікативної компетентностістудентів-психологів / Л.М. Романишина, С.М. Калаур//Педагогика. – 2003. – №4. – С. 52 – 58.

6. Миннинбаев Т.А. Изучение функциональногосостояния организма студентов при разном методеобучения //Гигиена и санитария. – 1985. – № 4. – С. 44 – 47.

7. Деловые игры в учебном процессе. Сборникстатей – Минск: Высшая школа, 1982.



100

Постановка проблеми у загальномувигляді. Усі світові та національністандарти в основу навчання ставлять

самостійну, творчу роботу студентів. Необхідністьпідготовки кваліфікованого фахівця,конкурентноспроможного на світовому ринкупраці, вимагає особливої уваги до питання щодо

рівня сформованості вмінь та навичоксамостійної діяльності. Самостійна робота єважливим засобом організації навчальногопроцесу в педагогічних ВНЗ, вона сприяєвирішенню освітніх, виховних та розвивальнихзавдань.

Якщо раніше самостійна робота розглядалася

УДК [37.041+371.134:78] – 057.875(045)

Наталія Журавльова, старший викладач кафедри теорії та методики музичного мистецтваІрина Каленик, старший викладач кафедри теорії та методики музичного мистецтва

Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії

САМОСТІЙНА РОБОТА ЯК ОДНА З ОСНОВНИХ УМОВ ПРОФЕСІЙНОЇПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МУЗИКИ

У статті розглядаються питання професійної підготовки майбутнього вчителя музики, зокрема йогоскладова – самостійна робота. Аналізується роль самостійної роботи студентів у формуванні умінь танавичок, розкриваються основні аспекти організації самостійної роботи студентів, визначаються умовидля створення ефективності самостійної роботи як виду навчальної діяльності. Стаття розкриває сутьсамостійної роботи, вказує на складові завдання самостійної роботи. Зазначається, що саме самостійнаробота створює умови для розвитку мислення студентів, формує уміння самостійно оволодівати знаннями зрізних джерел інформації.

Ключові слова: самостійна робота, самостійність, формування умінь та навичок, професійнапідготовка.

Літ. 8.

Наталья Журавлева, старший преподаватель кафедры теории и методики музыкального искусстваИрина Каленик, старший преподаватель кафедры теории и методики музыкального искусства

Хмельницкой гуманитарно-педагогической академии

САМОСТОЯТЕЛЬНАЯ РАБОТА КАК ОДНО ИЗ ОСНОВНЫХ УСЛОВИЙПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ МУЗЫКИ

В статье рассматриваются вопросы профессиональной подготовки будущего учителя музыки, вчастности его составляющая – самостоятельная работа. Анализируется роль самостоятельной работыстудентов в формировании умений и навыков, раскрываются основные аспекты организации самостоятельнойработы студентов, определяются условия для повышения эффективности самостоятельной работы каквида учебной деятельности. Статья раскрывает суть самостоятельной работы, очерчивает задачисамостоятельной работы. Определяется, что именно самостоятельная работа создает условия для развитиямышления студентов, формирует умение самостоятельно овладевать знаниями из разных источниковинформации.

Ключевые слова: самостоятельная работа, самостоятельность, формирование умений и навыков,профессиональная деятельность.

Natalia Zhuravleva, Senior Lecturer of Theory and Methods of Musical Arts DepartmentIryna Kalenyk, Senior Lecturer of Theory and Methods of Musical Arts Department

Khmelnytsk Humanitarian and Pedagogical Academy

INDIVIDUAL WORK AS ONE OF THE MAIN CONDITIONS OF PROFESSIONALTRAINING OF THE FUTURE TEACHERS OF MUSIC

The question of professional training of the future music teacher, in particular, its component – individualwork, has been studied in the article. The role of individual work of students in forming skills and abilities has beenanalyzed, the main aspects of organization of students’ individual work have been revealed, conditions for creatingeffectiveness of individual work as a kind of educational activity have been determined. The article reveals theessence of individual work, shows key tasks of individual work. It is mentioned that individual work createsconditions for development of students’ thinking, forms abilities to master knowledge from different sources ofinformation individually.

Keywords: individual work, independence, forming skills and abilities, professionaltraining.

САМОСТІЙНА РОБОТА ЯК ОДНА З ОСНОВНИХ УМОВ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МУЗИКИ

© Н. Журавльова, І. Каленик, 2014

101 Молодь і ринок №4 (111), 2014

як важлива складова навчального процесу, щопоступалась за вагомістю аудиторним заняттям,то новою парадигмою освіти самостійна роботастудентів визначається головним складникомвищої освіти. Звідси виникає необхідністьстворення умов для формування умінь і навичоксамостійної роботи, необхідних для безперервноїосвіти і самоосвіти. Саме самостійна роботастворює умови для розвитку мислення студентів,тому потрібно переорієнтувати навчальний процесна формування у студентів бажання і уміннясамостійно оволодівати знаннями з різних джерелінформації.

Аналіз досліджень і публікацій, в якихзапочатковано розв’язання даної проблеми.Результати аналізу наукової літератури дозволиливиділити основні підходи до визначення поняття“самостійна робота”. Так, низка науковціввказую ть , щ о с амост ійн а р обота – це :1 ) різноманітні види індивідуальної та груповоїпізнавальної діяльності студентів, якіздійснюються ними на аудиторних заняттях і впозааудиторний час (Р. Нізамов, Н. Сагіна та ін.);2) різноманітні типи навчальних завдань, яківиконуються під керівництвом викладача(М. Гарунов, Л. Зоріна, Н. Нікандров, М. Скаткінта ін.); 3) система організації роботи, при якійуправління навчальною діяльністю студентіввідбувається за відсутності викладача і без йогобезпосередньої допомоги (В. Граф, І. Ільясов,В. Ляудіс, Н. Сагіна, О. Чиж); 4) робота студентів,яка проводиться за спеціальним індивідуальнимнавчальним планом, складеним на основіврахування індивідуальних особливостей іпізнавальних можливостей студентів (С. Архангельський,Л. Деркач, Н. Сагіна, І. Шайдур та ін.).

Питання організації самостійної роботимайбутніх вчителів музики розглядали у своїх працяхпедагогимузиканти Л. Баренбойм, Е. Кубанцева,Е. Либерман, Г. Падалка, О. Рудницька та ін.

У структурі навчального навантаженнястудента за Європейською кредитнотрансферною системою (ЕСТS) самостійнаробота розглядається як один із основнихкомпонентів навчальної діяльності і повинназаймати значну частину його навчальногонавантаження.

В аспекті підготовки вчителя музики, який маєоволодіти необхідними навичками навчання івиховання, бути одночасно музикантомпрофесіоналом і мистецтвознавцем, лектором іпедагогомвихователем, для найповнішогорозкриття його здібностей та професійних якостейважливого значення набувають проблемиорганізації самостійної роботи.

Метою статті є визначення деякихперспективних шляхів у формуванні вмінь танавичок самостійної роботи майбутніх учителівмузики.

Виклад основного матеріалу. Проблемаорганізації самостійної роботи студента не нова іактуальна в усьому світі.

Питання самостійності було піднятепедагогікою Стародавньої Греції. В історії цієїпрадавньої країни людство зробило перші крокивиховання особистості, яка могла б брати участьу керівництві державою. Коли ж в епоху ранньогоСередньовіччя освіта стала належати церкві, вшколах надовго запанував догматизм. ДобаВідродження сприяла звільненню шкіл від путсхоластики та зазубрювання. В цей час виникаєвільна самостійна людина, яка може логічномислити і активно діяти, спроможна розібратисяв суті навколишнього середовища. “Спостерігайі вивчай!” – закликали видатні педагоги тієї епохи.

У власній теорії навчання, яку створивЯ. Коменський, викладено ідею самостійностіучня вже як суб’єкта навчання.

У різних типах українських шкіл крізь кригуофіційної педагогіки прокладала дорогу ідеяпримату самостійного проникнення в сутьнавчального матеріалу, бо тільки так можна булопідготувати молоду людину до активного життя,в якому знання без практичних навичок мало щоварті. Г. Сковорода у своїй викладацькій практицітакож акцентував увагу на самостійномуосмисленні та усвідомленості знань учнями.

В. Сухомлинський в основі навчання учнів ушколі вбачав виховання в них самостійності,критичності мислення, активності. Дидактнаголошував, що справжнім можна вважати лишете навчання, яке має спрямованість на розвитокдитини, її мислення, діяння у процесі пізнання,оскільки “розум не формується без розумовогонапруження, без думки, без самостійних пошуків”[7, 585].

Великий педагог К. Ушинський розглядавсамостійну роботу не лише як один із засобівактивізації навчальновиховного процесу, а й якпрограму самоосвіти на все життя: “Требапостійно пам’ятати, що слід передавати учневіне тільки ті чи інші знання, а й розвинути в ньомубажання і здатність самостійно, без учителянабувати нові знання. Ця здатність …повинназалишитись в учня і тоді, коли вчитель йогозалишить; дати учневі засіб здобувати кориснізнання не тільки з книг, а й з предметів, що йогооточують, з життєвих подій, з історії власної йогодуші” [8, 57].

Питання самостійної діяльності школярів


102

здобули всебічного розгляду у працях П. Підкасистого[5]. У результаті тривалого теоретикоекспериментального дослідження вченийобґрунтував модель самостійної діяльності учнів,розкрив такі вихідні поняття, як дидактичназадача, пізнавальна задача, визначив специфічніособливості формування самостійних дій,розробив класифікацію самостійних робіт.

В українському педагогічному словникусамостійна навчальна робота трактується як“різноманітні види індивідуальної та колективноїдіяльності школярів, яка здійснюється нанавчальних заняттях або вдома за завданнямвчителя, під його керівництвом, однак без йогобезпосередньої участі” [1, 275].

В останні роки посилилась увага викладачіввищої школи до організації самостійної роботистудентів, що значною мірою визначає якістьпрофесійної підготовки майбутніх спеціалістів. Підчас самостійної роботи спеціально організованийі керований процес навчання спрямовується наформування пізнавальних інтересів студентів,розвиток їхніх творчих здібностей на основіоволодіння системою фахових знань, умінь іпрактичних навичок. При цьому рівеньсамостійності, здатність студентів до самостійноїроботи розглядаються науковцями як один зосновних критеріїв якості вищої освіти. Розвитоксамостійності студентів вимагає постійноговдосконалення методів і підходів до організаціїнавчання. Навчити студента самостійнооволодівати знаннями – одне з головних завданьдидактики вищої школи.

В чому ж полягає суть самостійної роботи?Ми вважаємо, що самостійна робота – це формаорганізації індивідуального вивчення студентаминавчального матеріалу в аудиторний тапозааудиторний час. Самостійна робота сприяєформуванню самостійності як важливоїпрофесійної якості молодої людини, суть якоїполягає у вміннях систематизувати, планувати,контролювати і регулювати власну діяльність бездопомоги і контролю з боку викладача.

Завданнями самостійної роботи студентівможуть бути засвоєння певних знань, умінь танавичок, закріплення і систематизація набутихзнань, застосування отриманих знань длярозв’язання практичних завдань та виконаннятворчих робіт, виявлення прогалин у системі знаньз предмету. Самостійна робота дає змогустудентові працювати виважено, не побоюючисьнегативної оцінки викладача і своїх товаришів,обираючи темп роботи та умови її виконання.Отже, самостійною є та робота, яку студентздійснює без сторонньої допомоги, спираючись

на власні знання, мислення, вміння, життєвийдосвід, переконання. Самостійна робота череззбагачення студента знаннями формує рисисамостійності.

Відтворити у навчальних умовах всерізноманіття психологічно складних ситуацій, щозустрічаються в діяльності майбутнього вчителямузики для відповідного ознайомлення з нимистудентів, немає реальних можливостей. Метамузичного навчання – закласти основу дляформування самостійної професійної діяльності,яка складається з системи знань, умінь і навичок,а також з методів творчого підходу донезнайомих ситуацій, гнучкого застосування їхособових і професійних якостей.

“Формування самостійності – одне з головнихзавдань в процесі музичного навчання.Відповідно, аналіз умов такого формування – однез завдань педагогічної науки. Вчитель повиненактивно формувати у студента самостійність внавчанні як властивість діяльності і як рисуособистості. Ці два фактори взаємопов’язані.Якщо, наприклад, при постановці певного завданняв людини виявляється спонука до дії та бажаннявідмовитись від сторонньої допомоги, то вонаволодіє необхідною для самостійностімотиваційною установкою. Але якщо вона прицьому не має відповідних знань, умінь абонавичок, то, характеризуючи цю людину, можнасказати, що вона самовпевнена, але несамостійна. У випадку, коли людина володієнеобхідною сумою засобів для виконаннядіяльності без сторонньої допомоги, алевідсутність необхідної мотивації не дає їйможливості здійснити дію без спонукання ззовні,не можна приписати їй таку властивістьособистості, як самостійність. Самостійність –це не абстрактна характеристика особистостівзагалі, а характеристика, яка співвідноситься зповедінкою особистості. Людина, самостійна водній сфері діяльності, може бути несамостійноюв іншій” [6, 38].

З психології відомо, що знання, отриманісамостійно, шляхом подолання труднощів,засвоюються краще і є міцнішими, ніж одержанівід викладача в готовому вигляді. Психологирозглядають самостійність як одну з вольових рисхарактеру. Самостійність полягає “у вмінніорієнтуватися на власний досвід, знання йпереконання, а не на тиск чи прохання з бокуінших”. На думку Д. Дубравської, самостійноюварто вважати людину, якій притаманні вольовіякості [2, 244].

Самостійна робота студентів факультетівмистецтв передбачає оволодіння певними



103 Молодь і ринок №4 (111), 2014

знаннями та навичками з метою творчоговирішення музичнопедагогічних завдань, а такожвключає в себе потребу в безперервномупрофесійному вдосконаленні. Виробленнясвідомого ставлення студентів до музичногомистецтва, розширення їх світогляду, розвитокхудожньої індивідуальності, вдосконаленняслухової уваги та самоконтролю – все цевиховується у процесі самостійної роботимайбутніх вчителів музики.

Кращим критерієм засвоєння всієї навчальноїпрограми, можливості конструювати на її основісамостійну професійну діяльність, є не оцінки вдипломі, а стійке відчуття себе в нових умовахроботи. Це можливо при відповідній психологічнійкомпетентності і формуванні мотиваційногокомплексу. Тому особливого значення набуваємотиваційний аспект самостійної роботи.

Важливою проблемою розвитку самостійностіє визначення шляхів, які б спонукали студентівмузикантів до самостійної роботи, озброювалинавичками музичної самоосвіти та естетичногосамовиховання, прищеплювали смак досамостійного набуття професійних знань.Викладацькі умовляння – роз’яснювання в роботіз сучасним студентством мало дієві. Необхіднознаходити інші методи заохочення, що вимагалиб від студентів систематичної роботи заінструментом, самостійного удосконаленнядиригентських умінь, усвідомленого ставлення допроблем вокального мистецтва [4, 87].

Студент повинен бути повністю переконанийв тому, що його самостійна робота – це основнийшлях до успіху, досягнення його мети, досамоствердження як особистості, професіонала,майстра своєї справи.

Активізація музичного навчання неможливабез добре організованої самостійної роботи, якарозширює, закріплює та удосконалює знання,уміння й навички, отримані в класі постановкиголосу, диригування, основного музичногоінструменту, готує студентів до підвищенняпрофесійної майстерності [4, 87]. Основну метусамостійної роботи ми вбачаємо у спонуканністудентів до самостійного опрацюваннямузичного матеріалу, поширенні та поглибленнізнань, які були отримані на практичних заняттях,розвитку вмінь та навичок працювати самостійно,творчо.

Як показує досвід, не всі студенти готовіможуть самостійно працювати. Потрапляючи унові умови навчання, багато з них маютьскладнощі у виборі прийомів самостійної роботи,не вміють розподілити свій час. Навіть за деякихумінь самостійно працювати, процес прийому,

осмислення, переробки, інтерпретації і фіксуваннянеобхідної навчальної інформації викликає суттєвітруднощі. За таких умов провідна рольвідводиться викладачеві, який повиненстворювати для майбутніх вчителів музикивідповідні умови та надавати допомогу ворганізації самостійної роботи.

В складному процесі виховання молодихспеціалістів, що обумовлюється специфікоюмузичнопедагогічних вузів і, зокрема, факультетівмистецтв, де заняття в основному проводятьсяіндивідуально, роль педагога з фаху є величезною.Від особистості викладача, його кваліфікації,людського та творчого контакту зі студентамизалежить дуже багато. Постійно спілкуючись зістудентами, він впливає на формування їхньогосвітогляду, громадської активності, виховуєвідчуття відповідальності, дисципліни, творчогоставлення до праці, вчить власній професії, готуєкваліфікованих фахівців.

“Самостійна (під спостереженням педагога)робота молодого піаніста з авторським текстом– найбільш природний і дієвий важіль творчогостановлення потенційного виконавця”, – пишеЕ. Либерман [3, 229], тобто завдання викладача– навчити студента розібратися у творі тапоказати результат своєї дослідницької і практичноїроботи. Самостійна робота передбачає роботунад деталями виконання (звуком, педалізацією,динамікою, нюансуванням, артикуляцією),технічне засвоєння твору, осмислення художніхзавдань, тобто пошуку найбільш оптимальнихметодів та прийомів роботи над музичним творомта вміння аналізувати якість свого виконання.Самостійне засвоєння нового матеріалу – творівзі шкільного репертуару, знайомство зметодичною літературою, прослуховуваннязвукозаписів, робота над творами для ескізноговивчення, читання музики з листа ітранспонування також може бути завданнями длясамостійної роботи майбутніх вчителів музики.

Самостійна робота як вид навчальноїдіяльності буде ефективною лише за таких умов:коли ця робота буде чітко організована; коли вонає складовою навчальновиховного процесу, а неепізодичним явищем; коли за самостійноюроботою студентів здійснюється постійнийконтроль. Здатність студента до самостійноїроботи можна розвивати різними засобами.

Активність особистості студента виявляєтьсяу постановці мети самостійної роботи, їїплануванні, визначенні засобів, самомобілізації тасамоконтролю, оцінці результатів. Педагогповинен постійно виявляти і підтримувати творчуініціативу студента, виховувати в нього здатність


104

самостійно вирішувати художні завдання.Важливим є підбиття підсумку кожного заняття,що прищеплює студентові усвідомлене критичнеставлення до власної роботи.

Самостійна робота студентів є основнимзасобом виявлення та розвитку в них творчихздібностей, підготовки їх до практичноїпрофесійної діяльності. Залежно відпідготовленості студентів викладач щоразуповинен визначати послідовність і насиченістьсамостійної роботи. У зв’язку з цим і видисамостійної роботи поступово ускладнюються.

Для того, щоб самостійна робота студентівбула ефективною, потрібно дотримуватись певнихумов: чіткої, конкретної постановки завдань;характер завдань для самостійної роботи та їхскладність на різних етапах навчання повиннезмінюватись; завдання для самостійної роботимають бути доступними і посильними; повиннабути диференціація завдань для самостійноїроботи; повинна дотримуватись систематичністьі послідовність застосування самостійної роботив процесі навчання; важливо дотримуватисьвзаємозв’язку різних видів самостійної роботи;повинен існувати взаємозв’язок аудиторної тапозааудиторної самостійної роботи.

Самостійна робота сприяє оволодіннюпрактичним матеріалом та загальномумузичному розвитку студентів Відомо, що безнаполегливої, систематичної самостійної роботи,оволодіння складною професією педагогамузиканта стає неможливим.

Висновки. Отже, самостійна роботамайбутніх учителів музики є однією з головнихумов оволодіння професійними навичками.Ефективність самостійної роботи студентівзалежить від змісту та складності її завдань,керівництва з боку викладача, засобів та прийомівнавчальної діяльності тощо. Формування навичоксамостійної роботи студентів в процесі музичноїдіяльності разом з іншими фаховими чинниками

забезпечують якісну професійну підготовкустудентів.

Вважаємо, що поступово оволодіваючивміннями пізнання реальної дійсності тазастосовуючи їх на практиці (спочатку у вирішеннінавчальних завдань, а згодом – у вирішенніпрофесійних проблем), майбутній вчитель музикиформує у себе здатність самостійно мислити,аналізувати та приймати рішення. У такому разімайбутні вчителя музики виходять на якісно новийрівень навчання і перетворюються у відповідальнутворчу особистість. Результатом самостійноїроботи студентів стає формування в них здатностідо майбутньої професійної діяльності.

1. Гончаренко С. Український педагогічнийсловник / С. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. –С. 373.

2. Дубравська Д.М. Основи психології: навч.посіб. / Д.М. Дубравська – Львів: Світ, 2001.– 280 с.

3. Либерман Е.Я. Творческая работап и а н и с т а с а в т о р с к и м т е к с т о м . /Е . Я . Либерман. – М.: Музыка, 1988. – 236 с.

4. Падалка Г.М. Музична педагогіка: Курслекцій з актуальних проблем викладаннямузичних дисциплін в системі педагогічноїосвіти / За ред. В.Г. Бутенка. – Херсон: ХДПІ,1995. – 104 с.

5. Пидкасистый П.И. Самостоятельнаяпознавательная деятельность школьников вобучении / П.И. Пидкасистый. – М.:Педагогика, 1980. – 240 с.

6. Степанишин Б.І. Література – вчитель– учень (Самостійне вивчення учнямил іт ер а т ур и ): П о с іб ни к д ля в ч и т еля . /Б.І . Степанидин. – К.: Освіта, 1998. – 240 с.

7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т. 4. – 638 с.

8. Ушинский К.Д. Собрание сочинений, т.2. – М.– Л.: Музгиз, 1948. – 245 с.



“Педагогічна технологія є галуззю досліджень і практики, що має зв’язки із всіма сторонами організації педагогічних систем для досягнення специфічних педагогічних результатів, а також таких що потенційно відтворюються”.

П. Мітчел вчений


105 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Постановка проблеми. Перебудова іоновлення вищої освіти в Україніпринципово змінює систему

професійної педагогічної підготовки фахівцівдошкільників. Щоб відповідати вимогам часу,сучасний педагог в системі дошкільної освітиповинен мати не тільки базові знання, уміння танавички, але й володіти професійною культурою.

Педагогічна професія пред’являє підвищенівимоги до особистісних і професійних якостейсучасного вихователя. Сукупність цих вимогвиражається в необхідності оволодіння фахівцемвисокою педагогічною культурою. Педагогічнакультура вищий ступінь відповідності рівнярозвитку особистості й професійноїпідготовленості педагога до специфікипедагогічної діяльності. Це особистісноопосередкований педагогічний професіоналізм, що

дозволяє здійснювати педагогічну діяльність навищому рівні її соціальних, гуманних, моральних,власне педагогічних, наукових і спеціальнихкритеріїв. Відповідно професійна культура цевагомий чинник становлення особистостіпедагога, виражений в різних способахпедагогічного спілкування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблеми професійної культури та її формуваннявикликають посилений інтерес серед науковців,знайшовши змістовний виклад в роботах:С. Гончаренко, І. Дичківської, Л. Губерського,М. Євтуха, В. Журавського, І. Зязюна, В. Кременя,О. Пєхоти, Т. Поніманської, О. Савченко,О. Сердюк, І. Надольного, В. Огнев’юк та інших.

Мета статті – визначити дидактикопізнавальні можливості педагогічної діяльності якефективного засобу формування професійної

Оксана Смирнова, старший викладач кафедри методики початкової та дошкільної освітиЄвпаторійського інституту соціальних наук

РВНЗ “Кримський гуманітарний університет”, м. Ялта

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВИХОВАТЕЛЯДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У статі розглянуто дидактико-пізнавальні можливості педагогічної діяльності як ефективного засобуформування професійної культури майбутнього вихователя в системі його підготовки.

Ключові слова: функція, професія, культура, педагогічна культура, технологія, студент, вихователь,дошкільний заклад, методика, процес, навчання.

Літ. 10.

Оксана Смирнова, старший преподавателькафедры методики начального и дошкольного образования

Евпаторийского института социальных наукРВУЗ “Крымский гуманитарный университет”, г. Ялта

ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КУЛЬТУРЫ БУДУЩЕГОВОСПИТАТЕЛЯ ДОШКОЛЬНЫХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ

В статье рассмотрены дидактико-познавательные возможности педагогической деятельности какэффективного способа формирования профессиональной культуры будущего воспитателя в системе егоподготовки.

Ключевые слова: функция, профессия, культура, педагогическая культура, технология, студент,

воспитатель, дошкольное заведение, методика, процесс, обучение.

Oksana Smyrnova, Senior Lecturer ofMethods of Primary School and Pre-School Education Department

Eupatoria Institute of Social SciencesCrimea Humanitarian University, Yalta

FORMING A PROFESSIONAL CULTURE OF FUTURE PRE-SCHOOL EDUCATORThe article describes the didactic and cognitive capabilities of the pedagogical activity as an effective

method of forming a professional culture of a future educator in the system of histraining.Keywords: a function, a profession, a culture, a pedagogical culture, a technology, a student, a teacher, a

preschool, a methodology, a process, a training.

УДК 378.14:373.2


© О. Смирнова, 2014

106

культури майбутнього вихователя в системі йогопідготовки.

Виклад основного матеріалу. На сьогоднішнійдень є актуальним розкриття проблеми формуванняпрофесійної культури майбутнього фахівцядошкільної освіти. Соціальне значенняпедагогічної діяльності полягає у важливостіформування людської особистості, адже самевихователь здійснює одну з найважливішихфункцій суспільства – формує особистість дитини,готує її до життя і праці, він передає дітям необхіднізнання, уміння та навички, формує світогляд,розвиває інтелектуальні та фізичні здібності,зміцнює здоров’я [1, 24].

Для того, щоб вихователь відповідав вимогамсуспільства, він повинен мати не тільки відповіднізнання, уміння і навички, але й володітипедагогічною майстерністю та професійноюкультурою.

Розглянемо значення поняття культура: “Уширокому розумінні культура – це все, щостворено людством, суспільством, фізичною ірозумовою працею кожного його члена на благолюдини, а у більш вузькому – це ідейний іморальний стан суспільства, що визначаєтьсяматеріальними умовами його життя іпроявляється у його побуті, ідеології, освіті,свідомості, життєвій активності, досягненняхнауки, літератури, у фізичному та моральномувихованні” [5, 9].

За іншими визначеннями, “культура” – цесукупність матеріальних та духовних цінностей,створених людством упродовж своєї еволюції.Сюди належить спосіб життя, основні правилалюдської поведінки, обрядовість, традиції тавірування [5, 10].

У загальновживаному значенні “культура” –це певний рівень розвитку суспільства, творчихсил та здібностей людини в типах і формах організаціїжиття та діяльності людей у їх взаємостосунках, атакож у створених нею матеріальних і духовнихцінностях. Поняття “культура” вказує на відмінністьлюдської життєдіяльності від біологічного життя, атакож на якісну своєрідність конкретних проявів цієїжиттєдіяльності.

Професійною культурою педагога на думкуС. Гончаренко вважається “…система соціальнихякостей, що безпосередньо забезпечує рівеньтрудової, професійної діяльності та визначає їїзміст і відношення до праці. З іншої сторони,вихідними елементами професійної культуриспеціаліста є знання, практичні вміння й навички,власні соціальні якості, що характеризуютьставлення особистості до світу суспільнихцінностей [3, 275].

Формування професійної культури майбутньогофахівця дошкільної освіти передбачає,насамперед, формування наукового світогляду. Упроцесі вивчення навчальних дисциплін:“Методика ознайомлення дітей з соціальноюдійсністю”, “Теорія і методика співпраціосвітнього закладу з сімєю”, “Теорія і методикавалеологічної освіти дошкільників”, “Теорія іметодика екологічної освіти дошкільників”,“Теорія і методика експериментальної діяльностідітей в природі”, “Основи природознавства зметодикою викладання в дошкільному закладі”в студентів на основі засвоєння методичних знаньформуються наукові погляди та переконання пропізнаванність процесів та об’єктів оточуючогосередовища, необхідність його збереження,активне ставлення до навколишньої дійсності.Майбутній вихователь дошкільного закладуповинен бути людиною обізнаною, переконаною,принциповою, методично підготовленою.

Студентидошкільники, вивчаючи вказанідисципліни, усвідомлюють особливості побудовита функціонування, закономірності розвитку живихі неживих систем, взаємозв’язки івзаємозалежності між об’єктами та явищамиприроди, різноманітності форм організації життя,основні властивості живих систем тощо.

Формування наукового світогляду пов’язане ізрозвитком творчого мислення майбутніхвихователів. З одного боку, розвиток у студентівмисленнєвих прийомів аналізу і синтезу, порівняннята класифікації, узагальнення, абстрагування щоскладає основу для глибокого розуміння нимиявищ, процесів. З іншого, ефективністьформування в майбутніх педагогів світоглядузалежить від їх здатності осмислювати явища,робити самостійні висновки [2].

Ефективне формування наукового світоглядупотребує від викладача постійного розвитку устудентів позитивної мотивації до вивченнятеоретичного матеріалу, стійкого інтересу допроцесу пізнання, прагнення до самоосвіти йсамовдосконалення.

Високопрофесійний майбутній виховательдошкільного закладу може бути підготовлений довиконання різних завдань і функцій лише удіяльності. Тому, важливо підібрати оптимальніформи і методи, інноваційні технології навчаннястудентів, які сприяють формуванню в нихтворчого мислення, навичок і вміньнестандартного розв’язування певних проблем івдосконалення навичок професійного спілкування.

Особливу увагу необхідно приділялипозаудиторній самостійній роботі студентів. Цезумовлено тим, що головне завдання у підготовці



107 Молодь і ринок №4 (111), 2014

майбутнього вихователя полягає у розвитку саметворчих здібностей особистості, здатностісприймати і переробляти нові наукові ідеї,аналізувати і застосовувати їх в умовахсамостійної діяльності, формуванню уміньсамостійно здобувати знання. У процесіпозаудиторної роботи у студентів формувалисяуміння [7]:

самостійного пошуку, відбору науковоїінформації з використанням в якості джерела знаньрізних друкованих і електронних документів,інформаційних технологій;

аналітикосинтетичної обробки інформації тасамостійного вивчення навчального матеріалу(складання схеми, таблиці, конспекту, реферату,підготовка доповіді тощо);

вивчати об’єкти та явища природи(спостереження за явищами природи, постановкадослідів, аналіз і оцінка стану навколишньогосередовища та ін.).

Вважаємо за доцільне виділити такі основніетапи технології формування професійнопедагогічної культури майбутнього вчителя:

1. Здійснення діагностики особистих якостейна предмет відповідності вимогам до педагогічноїкультури майбутнього вихователя.

2. Формування теоретичної бази студентапедагогічного навчального закладу з проблемпрофесійнопедагогічної культури.

3. Створення програми саморозвитку основнихкомпонентів педагогічної культури.

4. Виконання вправ із розвитку культуриспілкування, моральноетичної, правової,управлінської культури тощо.

5. Самоконтроль та самодіагностика набутихпрофесійнокультурних якостей протягомпедагогічних практик.

На думку Т. Поніманської, професійнестановлення особистості, базуючись напсихологічній та особистісній зрілості майбутніхфахівців, зумовлює виникнення такої необхідноїскладової особистості фахівця, як професійнаідентифікація. Вона розглядається як невід’ємнийкомпонент професійної самосвідомостіособистості, основними характеристиками якої єприйняття провідних професійних ролей, цінностейта норм, сформовані мотиваційні структури, щоспонукають особистість до ефективноїпрактичної діяльності [10, 123].

Професійне становлення особистостірозпочинається в навчальному закладі і великоюмірою залежить від успішного психологічногозабезпечення навчальновиховного процесу у вузі.Це зумовлює необхідність створенняпсихологічної служби у вищому закладі освіти.

Основні її завдання пов’язані з підготовкоювисококваліфікованого фахівця, що не лише володієнеобхідним обсягом теоретичних знань,практичних умінь та навичок, а й має необхідніпрофесійно значущі особистісні якості, котрі даютьйому змогу успішно адаптуватися до майбутньоїдіяльності, прагнути фахового й особистісногосамовдосконалення, тобто бути професіоналом [9].

Сформованість педагогічної культурихарактеризує творчу особистість, яка постійнорозмірковує, мислить альтернативно,незадоволена одержаними здобутками, здійснюєпошук причин тих чи інших явищ, володієрозвинутим прагненням до творення. Формуванняпедагогічної культури означає розвиток устудентів самосвідомості, самостійності,незалежності суджень у поєднанні з повагою допоглядів інших людей, почуття самоповаги,здатність орієнтуватися у світі духовних цінностей,уміння приймати рішення і нести відповідальністьза свої дії і вчинки [4].

Оскільки вчитель постійно знаходиться вситуації морального, етичного, світоглядноговибору, оцінювання та регулювання педагогічнихобставин і ситуацій, постановки мети і завдань,пошуку засобів їх досягнення, прийняття рішеньта їх реалізації, то методологічно важливим єположення про органічний зв’язок культури зпедагогічною діяльністю.

Феномен професійнопедагогічної культури надумку О. Пєхоти, можна уявити як інтегральнуякість особистості педагога, умову та передумовуефективної педагогічної діяльності, узагальненийпоказник професійної компетентності вчителя імету професійного самовдосконалення.Основним змістом професійнопедагогічноїкультури вчителя є його здатність до безперервноїсамоосвіти, самовиховання, саморозвитку,перетворювальної діяльності, свідомогопідкорення діяльності ціннісним соціокультурнимпріоритетам, ефективного самоуправління ітворчої самореалізації [8].

Враховуючи все вище сказане, ми вважаємо,що майбутній вихователь повинен володітизнаннями: методологічними (знання загальнихпринципів вивчення педагогічних явищ,закономірностей соціалізації виховання танавчання); теоретичними (знання цілей, принципів,змісту, методів і форм педагогічної діяльності ізакономірностей формування і розвиткуособистості дитини дошкільного віку);методичними (знання методик виховання інавчання дітей дошкільного віку); технологічними(знання способів і прийомів виховання і навчаннядітей дошкільного віку).


108

В якості функціональних компонентівпрофесійної культури майбутнього вихователя мивиокремлюємо такі:

освітню; виховну; розвиваючу; нормативну; комунікативну; інформаційну; координаційну; рефлексивну; діагностичну.Освітня функція спрямована на осмислення

майбутніми вихователями дидактичної теорії,системи професійних знань, умінь, навичок,вироблення власного соціального досвіду вінтересах особистості та суспільства.

Виховна функція професійної культуривихователя відображує область виховноїдіяльності. Педагог на основі психологопедагогічних, та спеціальних знань виховує в себемотиви, цінності, переконання, норми поведінки ввідношенні до оточуючих людей. Дана функціяпов’язана з розвитком духовності особистості іспрямована не тільки на педагога а також і надитину.

Розвиваюча функція професійної культуриспрямована вдосконалення та активізаціюдидактичних знань та вмінь майбутніхвихователів, розвиток професійного мислення,пам’яті, мови, педагогічних здібностей, якідозволяють використовувати більш ефективнийтворчий підхід в створенні умов для гармонічногорозвитку дітей в дошкільному освітньому закладі.

Нормативна функція професійної культуривихователя здійснює регуляцію в системідіяльності педагога. Знання норм педагогічноїдіяльності надає впевненості в правильності своїхдій. Норми педагогічної діяльності спрямовані навирішення протиріч, які виникають в результатівзаємодії вихователя з дітьми, колегами, збатьками та адміністрацією, на забезпеченняспівпраці та досягнення колективних дій щодовиховання дітей дошкільного віку.

Комунікативна функція спрямована на процесспілкування дітей з дорослими. Майбутнійвихователь повинен володіти прийомамикомунікабельності з дітьми різного віку та різнимипсихологопедагогічними особливостямирозвитку. Головними показниками педагогічноїкомунікабельності майбутнього вихователядошкільного закладу є: бажання спілкуватись здітьми, позитивна тональність спілкування,відчуття задоволення від спілкування і організаціївиховного та освітнього процесу, розуміння дітей,

вміння встановлювати індивідуальні та груповіконтакти, конструктивно вирішуватиміжособистісні протиріччя, гуманізм тадемократизм, етика спілкування.

Здійснення комунікативної функції професійноїкультури потребує переходу від авторитарноїпозиції вихователя і субординованої позиції дитинидо особистісного, рівноправного співтовариства,творчості.

Інформаційна функція професійної культурипов’язана з усіма функціональними компонентами.Вихователь повинен володіти системою сучасногопсихологопедагогічного знання, знати історію йогорозвитку, методологію наукового пізнання и т. ін.Студент повинен бути зорієнтований нарізноаспектний аналіз психологопедагогічної таметодичної інформації, вміти користуватисьрізними носіями інформації, володіти новимитехнологіями навчання, та з їх допомогоюзадовольняти особистісні та загальні потреби.

Координаційна функція професійної культуриспрямована на варіативність змісту навчальногопроцесу, підборі педагогічних технологій навчання.Дана функція професійної культури майбутньоговихователя є основою його подальшої професійноїдіяльності. З реалізацією координаційної функціїпрофесійної культури пов’язана освітня функція.

Рефлексивна функція. Рефлексія пов’язана зрозумінням вихователем своєї власноїпедагогічної діяльності, а також з оцінкоюособистісних якостей, емоційних реакцій,когнітивних здібностей. Ефективність реалізаціїцієї функції тісно пов’язана з наявністю увихователя таких якостей як критичне мисленні,стремління до аналізу та доказам власної позиції,готовність до адекватному сприйняттюінформації.

Педагогічна рефлексія це самоаналізздійсненої діяльності, оцінка отриманихрезультатів. Майбутній вихователь повинен умітианалізувати причини успіху та не вдач, помилокта труднощів у виховномуосвітньому процесі, длятого щоб внести зміни в наступну педагогічнудіяльність, досягти кращих результатів.

Діагностична функція. Вихователь дошкільногозакладу повинен на високому рівні комплексно ітворчо вирішувати складні професійні задачі, асаме: ставити діагностичні цілі; прогнозуватирезультати діагностичної діяльності, розроблятидіагностичний інструментарій разом з іншимипедагогічними працівниками (психолог, логопед,музичний працівник), здійснювати психологопедагогічну діагностику, аналіз та інтерпретаціюдіагностичних даних, проектувати тареалізовувати системну діагностику.



109 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Отже, професійна культура вносить красу ввідношення між людьми, сприяє їх взаємномупорозумінню, закріпляє загальнолюдськівідношення. Саме на формування професійноїкультури у ВНЗ повинна бути спрямованапідготовка майбутнього вихователя дошкільногозакладу.

Висновки. Таким чином, сучаснийвихователь повинен володіти знанням методикроботи з дітьми, знати психологічні особливостівихованців, мати сформовані педагогічні вміннята здібності щодо забезпечення гармонічногорозвитку дитини дошкільного віку. Вищапедагогічна школа повинна забезпечуватипідготовку майбутнього вихователя увідповідності з вимогами сучасності, здатного дотворчої реалізації різних освітніх задач та програм,формування активної, креативної, компетентної,самодостатньої особистості. Формуванняпрофесійної культури – одне з найголовнішихзавдань професійної підготовки майбутньоговихователя у вищих закладах освіти, тому набуваєважливого значення для професійногостановлення майбутнього фахівця.

1. Бенера В.Є. Принципи формуванняпізнавальної самостійності у майбутніх

вихователів дошкільних навчальних закладів// Вісник. Збірник наукових статей Київськогоміжнародного університету. Серія:Педагогічні науки. Психологічні науки. ВипускІ. – К.: Правові джерела, 2002. – С. 23 – 29.

2. Бобир О.В. Етикет учителя / О.В. Бобир.– К.: Слово, 2009. – 216 с.

3. Гончаренко С. Український педагогічнийсловник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

4. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічнітехнології / І.М. Дичківська. – К.:Академвидав, 2004. –252 с.

5. Маркова А.Н. Культурологія / А.Н. Маркова.– М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 319 с.

6. Новые педагогические и информационныетехнологии в системе образования / под ред.Е.С. Полат. – М.: Академия, 2000. – 272 с.

7. Педагогічна майстерність / [за ред.І.А. Зязюна]. – К., 2004. – 168 с.

8. Пєхота О.М. Нові освітні технології /О.М. Пєхота. – К.: Київ, 2003. – 256 с.

9. Подласый И.П. Педагогика / И.П. Подласый.– М.: Просвещение, 1996. – 423 с.

10. Поніманська Т.І. Підготовка педагогічнихкадрів для системи дошкільної освіти /Т.І. Поніманська (Дошкільна педагогіка). – К.,2004. – 456 с.



“Знання вихованості повинно прийти до вихователя не у процесі байдужого його вивчення, а лише в процесі спільної з ним роботи і найактивнішої йому допомоги”.

Антон Макаренко письменник педагог

“Всяке істотне, а не тільки позірне поліпшення в побуті народу, всяка істотна

реформа повинна ґрунтуватися на внутрішній, духовній реформі, на русі вперед, який відбувається в самому дусі народу, бо тільки з цих духовних реформ виростають самі собою тривкі зовнішні реформи... Надати ж швидкість народному розвиткові може тільки свідоме, розумне виховання і розумне навчання: вони пробуджують розум народу, дають його свідомості і збагачують його знаннями, бо яким він досвідом не добрався б і за багато сотень років”.

Костянтин Ушинський видатний педагог-класик

110

Постановка проблеми. На сучасномуетапі входження України доєвропейського освітнього простору та

участь українських фахівців у міжнароднихпроектах вимагають від сучасного спеціаліставолодіння іноземною мовою для реалізації такихаспектів професійної діяльності як ознайомленняз новими технологіями, відкриттями татенденціями в розвитку науки і техніки,налагоджування контактів із зарубіжнимипартнерами. Лише глибоке володіння іноземноюмовою професійного спрямування забезпечуєповноцінний обмін науковотехнічноюінформацією. Конкурентоспроможні кваліфікованіфахівці сьогодні повинні вміти не тільки прочитатиі зрозуміти іноземну літературу за фахом, але йволодіти достатніми навичками та уміннямивести дискусії на професійні теми, брати участьу конференціях, проводити презентації та шукатипотрібну інформацію в Інтернеті або будьякихінших іншомовних джерелах.

Актуальність статті зумовлена сучаснимивимогами до викладання іноземної мовипрофесійного спрямування та необхідністюознайомлення студентів з новими формами

організації роботи на практичних заняттях у вищихнавчальних закладах із використаннямінноваційних технологій та методів навчання.

Аналіз останніх публікацій засвідчуєнаявність значної кількості наукових дослідженьвітчизняних та зарубіжних педагогів у такихнапрямах: інноваційні підходи до вивченняіноземної мови у підготовці фахівців (О. Авксентьєва,О. Письменна, Т. Ваколюк, О. Плотнікова,Л. Рабійчук, Л. Черноватий); організація роботистудентів на практичних заняттях з іноземноїмови (О. Тарнопільський, О. Кулькіна, Н. Гез,Б. Лапідус, М. Ляховицький та ін.); викладанняпрофільних дисциплін іноземними мовами(Г. Козлакова, Т. Шаргун); навчання презентаціїіноземною мовою (Ю. Авсюкевич, І. Зимня).

Метою цієї статті є окреслення головних рисі переваг нових методів та підходів до викладанняіноземної мови професійного спрямування унемовних навчальних закладах, що існують увітчизняній та зарубіжній методиці, та пропозиціїщодо використання деяких із них на практичнихзаняттях у ВНЗ.

Основний виклад матеріалу. Професійнаспрямованість повинна бути стержнем навчання

УДК 37.091.3:811’243:5

Ірина Микитка, викладач кафедри іноземних мов для природничих факультетівЛьвівського національного університету імені Івана Франка

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРОЦЕСУ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ

У статті розглянуто методи та інноваційні підходи до викладання іноземної мови професійногоспрямування та наведено практичні рекомендації до їх застосування.

Ключові слова: інтерактивні методи, проблемний підхід, метод проектів, змішане навчання, інноваційнітехнології.

Літ. 8.

Ирина Микитка, преподаватель кафедры иностранных языков для природоведческих факультетовЛьвовского национального университета имени Ивана Франко

СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ПРОЦЕССУ ПРЕПОДАВАНИЯ ИНОСТРАННОГОЯЗЫКА ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО НАЗНАЧЕНИЯ

В статье рассмотрены методы и инновационные подходы к преподаванию иностранного языкапрофессионального назначения и даны практические рекомендации к их использованию.

Ключевые слова: интерактивные методы, проблемный подход, метод проектов, смешанное обучение,

инновационные технологии.

Iryna Mykytka, Lecturer of Foreign LanguagesLviv National University by I. Franko

MODERN APPROACHES OF TEACHING A FOREIGN LANGUAGE FOR SPECIAL PURPOSESMethods and innovative approaches towards teaching a foreign language for special purposes are considered

and practical recommendations of their usage are given in the article.Keywords: interactive methods, problem approach, project method, blended learning, innovative technologies.


© І. Микитка, 2014

111 Молодь і ринок №4 (111), 2014

іноземної мови на факультетах та у ВНЗнемовного профілю, позаяк вона ґрунтується наврахуванні потреб майбутніх фахівців у певнійспеціальності.

Сфера іноземної мови професійногоспрямування (зокрема ділової), згідно з Н. Брігером,складається з наступних взаємопов’язанихкомпонентів: знання мови, комунікативних вміньта професійного змісту. Завдання викладачаполягає у поступовому збільшенні мовних знаньстудентів з основ фаху та розвиткукомунікативних умінь, притаманних професійнійдіяльності. М. Елліс і К. Джонсон такожвважають, що навчання має базуватися нафаховості. Тобто ознакою навчання мовипрофесійного спрямування є її специфіка щодопевних професійних потреб тих, хто навчається[8, 12]. Оскільки ці сфери та ситуації відрізняютьсязалежно від спеціальності, зміст різних курсівіноземної мови також буде різним. Виходячи зтого, що спеціаліст певної галузі потребує знанняіноземної мови для успішного здійснення своєїдіяльності у професійних ситуаціях, увесь процеснавчання іноземної мови професійногоспрямування повинен бути максимальнонаближеним до реальної професійної діяльностіданого спеціаліста [7, 37]. Досвід практичноїроботи свідчить, що в умовах відсутності мовногосередовища невимушені ситуації спілкуванняіноземною мовою виникають дуже рідко.Більшість ситуацій моделюються викладачем,але оскільки всі параметри ситуацій аналогічнісуспільним і зумовлюють появу відповідноїкомунікативної інтенції та вирішеннякомунікативного завдання у студентівформуються повноцінні мовленнєві уміння.

Сучасні вимоги до випускників ВНЗпередбачають вміння проводити презентаціюіноземною мовою. Методика навчання презентаціїіноземною мовою, як вважає Ю.С. Авсюкевич,базується на загальних принципах сучасноїсистеми викладання мови професійногоспрямування [1, 25]. Першого принципумотиваційної достатності у навчанні під часпідготовки презентації можна досягти за умовиналежної організації викладання з використаннямзавдань на досягнення мети, які забезпечуютьособистісне самовираження студентів засобамимови. Принцип культурологічності навчанняпрезентації полягає у залученні прикладівпрезентацій носіїв іншої культури. Принциппрактичної реалізації комунікативної компетенціїу навчанні означає необхідність якомога точнішевідтворювати умови професійних відносин, якімоделюють реальні умови презентації. Принцип

проблемності навчання передбачає включеннязавдань проблемного характеру. Принципавтономії творчої навчальної діяльності полягаєу вмінні студента самостійно вирішуватипроблемні творчі завдання засобами мови, щовивчається [6, 60].

Модернізація процесу викладання іноземнихмов у вищій школі зумовила необхідністьвикористання особистісно орієнтованого підходудо викладання. Базовими положеннями даноїметодики є спрямованість на розвитокособистості як активного суб’єкта навчальноїдіяльності, підвищення ролі самостійної роботи,контролю і самоконтролю за процесом тарезультатами оволодіння іноземною мовою. Всеце знайшло відображення в загальноприйнятій ниніу вищій школі модульній системі навчання.Специфіка модульної системи навчання іноземнихмов дозволила їй зайняти вагоме місце в системівикладання іноземних мов у вищій школі іпоєднати традиційні та інноваційні методивикладання.

Визначальною тенденцією у викладаннііноземних мов, на нашу думку, є реалізаціякомунікативного підходу. Комунікативний підхідпередбачає навчання спілкування та формуванняздатності до міжкультурної взаємодії.Комунікативноорієнтоване навчання вимагаєформування у студентів комунікативноїкомпетенції, яка вважається сформованою, якщомайбутній фахівець використовує іноземну мову,щоб самостійно отримувати й розширювати своїзнання і досвід. Саме формування комунікативноїкомпетенції є першочерговою метою вивченняіноземної мови у вищому навчальному закладі.Слід зазначити, що на сьогодні викладачі іметодисти надають перевагу інтерактивнимметодикам викладання, де студент є не простимслухачем, а активним творцем процесу навчання,здатним до взаємодії та активного спілкування.Саме інтерактивні технології, у яких закладенопотенціал розвитку, створюють необхідніпередумови для формування мовленнєвоїкомпетенції студентів, здатності критичномислити, приймати колективні та індивідуальнірішення, вдосконалювати професійну та загальнукультуру спілкування.

У процесі реалізації інтерактивного методу напрактичних заняттях з іноземної мовипрофесійного спрямування необхідно пам’ятати,що його базовим принципом є принципколективної взаємодії, згідно з яким досягненнястудентами комунікативних цілей відбуваєтьсячерез професійну та соціальноінтерактивнудіяльність: дискусії та обговорення, діалоги та


112

рольові ігри, імітації, імпровізації, дебати.Інтерактивна діяльність поєднує співробітництвомовленнєвих партнерів та керованість процесомнавчання з боку викладача. Така діяльність, щозабезпечує позитивний вплив колективу наособистість кожного студента та формуєсприятливі взаємовідносини у навчальній групі,відповідає особистісно орієнтованому підходу донавчання та узгоджується з загальноєвропейськимирекомендаціями щодо демократизації тагуманізації навчального процесу. Практичнийдосвід показує, що використання в навчальномупроцесі інтерактивних технологій навчаннязбільшує діапазон термінологічної лексики зафахом, робить процес навчання пізнавальним іпрофесійно спрямованим. Інтерактивні технологіїнавчання стимулюють когнітивні процеси таактивізують мовний і мовленнєвий матеріал віншомовному спілкуванні студентів, розвиваютьїхні творчі здібності і професійно орієнтовані вмінняв наближених до реальних умовах.

На сучасному етапі реалізація інноваційнихпідходів до викладання іноземної мовипрофесійного спілкування неможлива безпроблемного підходу. Головною метою такогопідходу є створення проблемних ситуацій.Розвиток творчої, професійної та пізнавальноїдіяльності студентів буде успішним, якщовикладач залучатиме їх до обґрунтування власноїточки зору щодо певної проблеми, яка стаєпредметом дослідження. Пізнавальна діяльністьстудентів при цьому включатиме етапи пошуку,аналізу та вирішення, що вимагатиме актуалізаціїзнань і вмінь. Проблемні ситуації можуть бутистворені на всіх етапах навчального процесу.

Аналіз джерел показує, що у сучасній теоріїпроблемного навчання існує тенденціявиокремлювати педагогічні та психологічніпроблемні ситуації. Проблемний підхід стимулюєтаку діяльність студентів, як ведення дискусії тарозвиває творче мислення студентів, залучає їхдо дослідницької діяльності, формує пізнавальнийінтерес і дослідницькі вміння.

Аналіз сучасних методичних особистісноорієнтованих підходів до викладання іноземноїмови професійного спрямування свідчить про те,що однією з найбільш поширених інноваційнихтехнологій є метод проектів, який розглядаютьяк цілісну педагогічну систему. Основою цієїсистеми є побудова навчання на творчомузасвоєнні знань у процесі самостійної,індивідуальної або групової діяльності длявиконання фахового завдання з обов’язковоюпрезентацією результату. Проектна технологіянавчання найбільше відповідає сучасним вимогам,

що стоять перед навчанням професійноорієнтованого спілкування іноземною мовою. Якпоказує практика, у ХХІ ст. технологія проектівпередбачає уміння адаптуватися до умов життя,які швидко змінюються. Виконуючи проекти,студенти вчаться самостійно приймати рішення,брати на себе відповідальність за їх реалізацію,планувати, мислити критично, а також працюватив групі, допомагати один одному, шукатиінформацію з різних джерел, висувати гіпотези,презентувати матеріал, оцінювати результат,поєднувати мовні та фахові навички. Таким чином,практичною метою навчання іноземної мови задопомогою методу проектів є формуваннямовленнєвих здібностей та комунікативноїкомпетенції студентів (навичок і вмінь говоріння,аудіювання, читання та письма) на основіспілкування, обмеженого тематикою та мовнимматеріалом [5, 7]. В умовах модернізаціїнавчального процесу у вищій школі з метоюпідвищення ефективності навчання навикамаудіювання методисти рекомендують ширшевикористовувати когнітивні технології навчання.Письмове відтворення аудіювання сприяєперетворенню репродуктивної пізнавальноїдіяльності на продуктивну.

Процес викладання іноземної мовипрофесійного спілкування неможливо уявити безроботи з текстами. Нові підходи до організаціїтакої роботи полягають у тому, що сама роботапочинається з визначення завдань на умінняпрогнозувати зміст і мету тексту, актуалізуватидосвід і знання студентів на зняття мовнихтруднощів. Постановка актуальних, професійнихі цікавих питань перед читанням тексту, на думкуметодистів, дозволяє студентам прогнозуватизміст тексту, підсилити їхню мотивацію, ініціюватидо формулювання своєї думки.

Аналізуючи сучасні підходи до викладанняіноземної мови неможливо не відзначити широкевикористання Інтернету та комп’ютернихтехнологій. Використання комп’ютеріврадикально змінило саму концепцію навчання мов,роблячи його значно ефективнішим таінтенсивнішим, більш творчим та наближеним дожиття. Одним з нових підходів до викладанняділової іноземної мови, що базується на широкомувпровадженні інформаційних технологій, є такзване “змішане навчання”. Таке навчання суттєвовідрізняється від більш традиційного підходу, вякому інформаційні технології (комп’ютер,Інтернет) додаються як надбудова до звичайноїорганізації навчального процесу. Якщо від цієїнадбудови відмовитися, навчальний процес неприпинить свого існування. У змішаному навчанні,



113 Молодь і ринок №4 (111), 2014

на відміну від традиційного, використанняінформаційних технологій, насамперед Інтернету,органічно вбудовано в навчальний процес.Самостійна робота цілком базується навикористанні комп’ютера (пошук інформації вІнтернеті, виконання спільної проектної роботи,підготовка презентацій тощо). Аудиторна роботастає неможливою, якщо не було самостійноїпідготовки через використання інформаційнихтехнологій. У змішаному навчанні робота ваудиторії та самостійна робота з використаннямінформаційних технологій урівноважені, і кожна єабсолютно необхідною. Саме під час аудиторноїроботи студенти представляють результати того,що вони зробили самостійно, працюючи зкомп’ютерами, аналізують досягнуте таотримують завдання та інструкції для подальшоїсамостійної діяльності. Таким чином, перевагамизмішаного навчання над звичайним є йогоорганічність, абсолютна взаємозалежність частин,а також можливість, з одного боку,використовувати у повному обсязі безмежніресурси інформаційних технологій і, з другого,залишати спілкування іноземною мовоюреальним, а не здебільшого віртуальним, як придистанційному навчанні [6, 65].

Висновки. Отже, вивчення вітчизняних ізарубіжних джерел, а також досвід практичноїдіяльності дозволяють зробити висновок про те,що головними ознаками викладання іноземноїмови професійного спілкування у вузах стаютьпрофесійна спрямованість та комунікативнаорієнтованість навчання. Щодо методів тапідходів до викладання, переваги надаютьсяінтерактивним технологіям, які сприяють розвиткупізнавальної та творчої активності студентів,формуванню комунікативної, мовленнєвої таміжкультурної компетенцій, створеннюсередовища, близького до професійної сферидіяльності майбутніх фахівців.

На сучасному етапі модернізація процесувикладання іноземних мов професійногоспрямування у вищій школі триває, йде активний

пошук шляхів його вдосконалення. Збільшеніфахові вимоги до випускників і реалії життяставлять перед викладачами завдання і надалівивчати та впроваджувати в навчальну практикунайбільш ефективні методики і технології,поєднувати традиційні та інноваційні методи увикладанні дисципліни.

1. Авсюкевич Ю.С. Принципи навчанняангломовної презентації студентів економічнихнапрямів / Ю.С. Авсюкевич // Інозем. мови. –2008. – № 1. – С. 25 – 30.

2. Кіршова О.В. Професійно орієнтованізавдання у підготовці майбутніх викладачівдо навчання студентів монологічногомовлення / О.В. Кіршова // Педагогічні науки:зб. наук. праць. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2011. –№ 57. – С. 277 – 283.

3. Кушнір В.С. Особливості критеріально-орієнтованого тестування при вивченнііноземної мови професійного спрямування увищій школі [Електрон. ресурс] / В.С. Кушнір// Матеріали ІІІ Всеукр. конф. “Сучасніметоди викладання іоземної мовипрофесійного спрямування у вищій школі”, 21– 25 березня 2011, м. Київ. – Режим доступу:http://confesp.fl.kpi.ua/node/1030. – Назва зекрану.

4. Мартан Ж-П. Використання методу“Учіння через навчання” на уроках іноземнихмов / Ж-П. Мартан, Ф.А. Ратнер, А.Е. Рахимова// Інозем. мови в школі. – 2007. – № 6. – С. 2 – 3.

5. Полат Е.С. Метод проектов на урокахиностранного языка / Е.С. Полат // Иностр.яз. в школе. – 2000. – № 2. – С. 3 – 10.

6. Тарнопольский О.Б. Методика обученияанглийскому языку для делового общения: учеб.пособие / О.Б. Тарнопольский, С.П. Кожушко. –К.: Ленвіт, 2004. – С. 60 – 65.

7. Brieger N. Teaching Business EnglishHandbook / N. Brieger. – OUP, 1997. – 192 p.

8. Ellis M. Teaching Business English / M. Ellis,Ch. Johnson. – OUP, 1994. – 237 p.



“Проблемне навчання полягає в створенні перед учнями проблемних ситуацій, усвідомлені, “прийнятті” і розв’язанні цих ситуацій у процесі спільної діяльності учня та вчителя при максимальній самостійності учнів і під загальним спрямовуючим керівництвом вчителя”.

Товія Кудрявцев психолог

114

Постановка проблеми. Темасакрального є актуальною хоча бтому, що духовне, божественне –

універсальна культурна цінність. Без осягнення їївнутрішнього, глибинного змісту, акумульованогов досвіді сотень поколінь, неможливо підійти дорозкриття глибини людського духу, успішноговирішення цілої низки важливих проблем –світоглядних, соціокультурних, моральноетичних.Звернення до аналізу проявів божественного утворчості письменників минулих століть єважливим особливо в умовах сучасного,пострадянського суспільства, яке перебуває впошуку сакрального як єдино правильногоорієнтиру. У творах представників ранньогонімецького романтизму – Новаліса, Ф. Шляєрмахера,В. Вакенродера – саме духовне начало є основоюлюдського життя, а Божественна іскра євизначальною у створенні мистецького твору.Літературна та філософська спадщина митцівраннього романтизму визначає сакральне якнайдосконалішу категорію людського буття,найважливішу для розвитку особистості тасуспільства у всіх сферах життя.

Аналіз останніх досліджень. Середдосліджень зазначеної проблематики варто

виокремити праці Л. Рудницького [5], Т. Бовсунівської[1], К. Шахової та Д. Наливайка [6], В. Іванова[4]. У наукових працях цих авторів докладновисвітлено аналіз літературної спадщини добиромантизму та її представників, визначено головнісвітоглядні, філософські та моральні принципи цієїлітературної епохи. Однак у цих роботахнедостатньо представлено вплив сакрального натворчість німецьких романтиків, зокремапредставників раннього періоду романтизму, вперіод якого відбулось становлення ідейносвітоглядної основи даного літературногонапряму.

Мета статті полягає у дослідженнісакрального як основи творчості відомихнімецьких письменників, поетів та філософівраннього періоду доби романтизму та у визначенніголовних світоглядних засад їхньої літературноїспадщини.

Романтизм, формування якого відбулось назламі ХVІІІ – ХІХ століть, був не лише сутолітературним напрямом. Він складався як ціладуховна культура, відображував всі переживанняжиття та настрої суспільства. Романтизм стаєперш за все новою формою світовідчуття, рухом,що охопив усі сфери культури того часу.

Мар’яна Кекош, викладач кафедри мовної та міжкультурної комунікаціїДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

САКРАЛЬНИЙ АСПЕКТ РАННЬОГО РОМАНТИЗМУ В НІМЕЧЧИНІСтаття присвячена аналізу сакрального у творчості визначних німецьких митців раннього періоду

романтизму – Новаліса, Фрідріха Шляєрмахера, Вільгельма Вакенродера. Літературно-філософська спадщинацих романтиків розглядається через призму духовності та віри.

Ключові слова: ранній романтизм, сакральне, внутрішній світ, творчість, божественне.

Літ. 10.

Марьяна Кекош, преподаватель кафедры языковой и межкультурной коммуникацииДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

САКРАЛЬНЫЙ АСПЕКТ РАННЕГО РОМАНТИЗМА В ГЕРМАНИИСтатья посвящена анализу сакрального в творчестве выдающихся немецких художников раннего

периода романтизма – Новалиса, Фридриха Шляермахера, Вильгельма Вакенродера. Литературно-философское наследие этих романтиков рассматривается через призму духовности и веры.

Ключевые слова: ранний романтизм, сакральное, внутренний мир, творчество, божественное.

Maryana Kekosh, Lecturer of Linguistic and Intercultural Communication DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

SACRED ACPECT OF EARLY ROMANTICISM IN GERMANYThe article devoted to analysis of sacret in works of prominent German artists of early romanticism as

Novalis, Friedrich Sleiermacher, Wilhelm Wackenroder. Literary and phylosophy heritage of these romanticists isconsidered through the prism of spirituality and religion.

Keywords: early romanticism, sacred, the inner world, creativity, divine.

УДК 821.112.2.09“17”

САКРАЛЬНИЙ АСПЕКТ РАННЬОГО РОМАНТИЗМУ В НІМЕЧЧИНІ

© М. Кекош, 2014

115 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Розвиток німецького романтизму відбувавсяу складний період для Німеччини: країна булавтягнута у бурхливі процеси та події. Французькареволюція принесла глибоке розчарування, якеохопило багатьох митцівромантиків. Всі цісуспільні перипетії, настрої народу, переживаннядали підгрунтя для створення теоретичноїконцепції романтичного мистецтва, якесформувалось у колі німецьких мислителів таестетів.

Під час формування цього новогоромантичного світогляду спостерігаєтьсяпосилення інтересу до сакрального, до релігії. Цебуло зумовлене не тільки суто літературнимичинниками, а й зміною соціальноестетичнихакцентів у суспільстві. У своїх ідеалах романтикизвертаються до світу природи, релігії, історії,фольклору. Особливістю романтизму булопротиставлення буденному життю високихідеалів, яких прагне непересічна людина.Визначальними рисами стали заперечення культурозуму, впровадження ідеалізму у філософії,звернення до релігії, увага до фольклору.

Основним явищем раннього періодуромантизму стала діяльність романтиків єнськогогуртка, який започаткували у 1796 році братиАвгуст Вільгельм та Фрідріх Шлегелі. Сюдитакож входили: поет Новаліс, драматург ЛюдвігТік, філософ Фіхте, мислитель В. Вакенродер. Іхоча єнський гурток проіснував недовго, але,встиг за цей час розробити філософськоестетичну теорію романтизму. Єнцям булапритаманна утопія естетичного перетвореннясвіту, ідеал нової культури, в якій зливаютьсямистецтво, філософія, наука і релігія, ідеязагального символізму та романтичної іронії.

Ранній романтизм характеризувався пошукомсвітоглядних універсалій, за допомогою якихможна вимірювати світ, керуючись якими людиназдобуває стійкі духовнопрактичні орієнтири вжитті. Ранній літературний романтизм межує зфілософією. Романтики ідеалізували далекеминуле, яке намагалися співставити із сучаснимсуспільним розвитком. Міф, казка, легендаскладали ґрунт мистецтва єнських романтиків.Свого героя вони наділяли творчим талантом:поет, музикант, художник силою своєї фантазіїперетворював світ, який лише віддалено нагадувавреальність. Естетична система романтиків тогоперіоду характеризується намаганням відійти відпоказу реальної конкретноісторичної дійсності ізверненням до внутрішнього світу людини.

Прагнення розкрити й відтворити внутрішнійсвіт людини з його особистісними переживаннямита пристрастями – ось одна з найхарактерніших

рис романтиків єнського гуртка. Крім того вонинамагаються охопити внутрішнє життя людини вусій повноті, враховуючи порухи як серця, так ірозуму.

Суттю романтичного світовідчуття єусвідомлення хаотичності дійсності, її ворожостілюдині, інша ж сторона романтичногосвітобачення являє собою спробу повернути вмистецтво загальнолюдські цінності, цінностісамого мистецтва. Це романтичне світовідчуттязнаходить відображення в трагічнихпереживаннях самотності особистості увідчуженому середовищі, що втратила Бога,трансцендентний первінь, настільки істотноважливий для класичного романтизму.

В основі раннього романтизму – глибинний іпотужний духовний рух, принципи і моделімислення, які поширювалися на різні сферидуховнопрактичної діяльності людини.Романтикам у цілому притаманний ідеалістичнийсвітогляд. Вони виходили з постулату, що дух єдинамічною творчою силою, котра проявляєтьсяяк у людині, так і в природі і творить всюрізноманітність буття. Духовне начало створюєорганічність, воно пронизує природу, вносить в неїдинаміку і одухотворяє її. Відповідно і сутністьлюдини у романтиків – духовна, людина не об’єктприкладання зовнішніх сил, а суб’єкт, що євтіленням духовного начала. Людина для них –до кінця не розгадана таємниця. Вона живевнутрішнім життям духу, яке оспівуєтьсямитцями.

Майже всі риси романтизму – звернення донародності, використання символів та контрастів,відображення духовного і душевного світулюдини, її почуттів та переживань, використаннябіблійних символів творять сакральну основунімецького романтизму. Саме становлення ірозвиток романтизму тісно пов’язане зхристиянством. Більшість німецьких романтиківтрактують сакральне як головну цінністьлюдського життя, його основу та суть.

Беручи до уваги світоглядні засадиромантизму, його ідею безконечності, стаєочевидним, що він формувався на глибокійрелігійномістичній основі. Основа романтичногоруху, як цілісного світогляду сформувалась самев осередку романтиків єнського гуртка, які йвизначили головні засади і принципи романтизмуяк нового мистецькофілософського напряму.Інтерес до сфери ірраціонального, сакрального,духовного був зумовлений опозицією допостреволюційного суспільства, якеутверджувало на місці духовних цінностейпрагматичні.


116

На думку Вячеслава Іванова, такийромантичний світогляд міг виникнути лишенавколо певного релігійного містичного зерна таістинним містагогом німецьких романтиків бувсаме Новаліс [4, 264]. Фрідріх фон Гарденберг,який обрав собі літературний псевдонім Новаліс,був чи не найяскравішим з усіх романтиків. ТвориНоваліса – есе “Християнство або Європа” (DieChristenheit oder Europa, 1826), романтична збірка“Гімни ночі” (Hymnen an die Nacht, 1880),незавершений роман “Гейнріх фон Офтендінген”(Heinrich von Oftendingen, 1802) пронизанітрепетним відчуттям сакрального, божественногота духовного. Новаліс виробив концепцію“магічного ідеалізму” як синтезу природи, душі ідуху. Він прагнув повернути втрачену цілісністьлюдини (єдність духу та душі) й природи,віднаходячи взірець такої цілісності в добієвропейського Середньовіччя. Філософія природинабуває у Новаліса органічного зв’язку зфілософією людини, а їх об’єднавчою основою вінвважає онтологічну єдність – божественність,духовність природи та людини. Для досягненняцього важлива роль почуттів у пізнанні природи,тобто духовному осягненні таємниць природногосвіту.

На противагу світу матеріальних відносин міжлюдьми Новаліс висуває духовний принцип буття,який проявляється в щирості людських відносин,у безкорисливій, одухотвореній, самовідданійлюбові людини до людини. Любов, згідноНоваліса, є ідеалом, вона здатна об’єднуватилюдей, давати життю духовний зміст,перетворювати світ. Сучасний світ, позбавленийідеалу, позбавлений і любові, – він не гіднийлюдини, нещирий і недосконалий. Усією своєютворчістю Новаліс утверджує головнухристиянську заповідь – любити ближніх.

Як більшість романтиків, Новаліс прагнуввіднайти втрачену єдність світу, яку він вбачав уСередньовіччі, про що йдеться вже в першихрядках його есе “Християнство або Європа”.Новаліс возвеличував той християнський дух,який панував у Європі в ті часи та верховенствоПапи римського:

“Es waren schöne, glänzende Zeiten, wo Europaein christliches Land war, wo eine Christenheit diesenmenschlich gestalteten Weltteil bewohnte; ein großesgemeinschaftliches Interesse verband die entlegenstenProvinzen dieses weiten geistlichen Reichs. – Ohnegroße weltliche Besitztümer lenkte und vereinigte einOberhaupt die großen politischen Kräfte” [7, 507].

Особливо велично описує Новаліс почитанняБогородиці. Він вказує, що за посередництвомПресвятої Діви багато людей віднайшли спокій і

мир, зцілення та здоров’я. Багато священниківпроповідували про Неї, як про НебеснуЗаступницю християн:

“Sie predigten nichts als Liebe zu der heiligen,wunderschönen Frau der Christenheit, die, mitgöttlichen Kräften versehen, jeden Gläubigen aus denschrecklichsten Gefahren zu retten bereit war. Sieerzählten von längst verstorbenen himmlischenMenschen, die durch Anhänglichkeit und Treue anjene selige Mutter und ihr himmlisches, freundlichesKind die Versuchung der irdischen Welt bestanden,zu göttlichen Ehren gelangt und nun schützende,wohltätige Mächte ihrer lebenden Brüder, willigeHelfer in der Not, Vertreter menschlicher Gebrechenund wirksame Freunde der Menschheit amhimmlischen Throne geworden waren” [7, 507 – 508].

У своїй статті Новаліс розвиває своєріднуісторію релігії, що складається з трьох етапів:чудове минуле (католицизм) змінює епохазанепаду і краху (протестантизм), після якоїповертається нова вселенська релігія, щоознаменує собою епоху Золотого віку. Ця статтяНоваліса є своєрідним маніфестом сакрального,яке є основою гармонійного співіснування людей,яке не знає ні політичних, ні конфесійних кордонів:

“Die Christenheit muß wieder lebendig undwirksam werden und sich wieder eine sichtbareKirche ohne Rücksicht auf Landesgrenzen bilden, diealle nach dem Überirdischen durstige Seelen in ihrenSchoß aufnimmt und gern Vermittlerin der alten undneuen Welt wird” [7, 524].

Хоча романтиків в той час і обурила певноюмірою стаття Новаліса, багато критикують її ісьогодні, насамперед, за утопічне баченнямайбутнього, у якому об’єднаються всі народита не буде кордонів та релігійного поділу. Протеголовним змістом статті є утвердження любовіта миру на землі, вірність вірі та сакральне якоснова і суть людського життя. Розпочавшись зєдності з божественним, збагачене людськежиття повертається до нової єдності:

“Nur Geduld, sie wird, sie muß kommen, die heiligeZeit des ewigen Friedens, wo das neue Jerusalemdie Hauptstadt der Welt sein wird; und bis dahin seidheiter und mutig in den Gefahren der Zeit, Genossenmeines Glaubens, verkündigt mit Wort und Tat dasgöttliche Evangelium und bleibt dem wahrhaften,unendlichen Glauben treu bis in den Tod” [7, 524].

В романі “Генріх фон Офтендінген” послідовнореалізується філософське бачення світуНовалісом. Починається роман Новалісасновидінням головного героя, в якомувідображається усе його життя і його поетичнепокликання. У центрі сновидіння героя – Синяквітка, образсимвол, який переноситься у роман



117 Молодь і ринок №4 (111), 2014

і теж стає його центром, до змістової глибиниякого притягуються всі лінії твору. Синя квітка вромані Новаліса – це символ романтичної тугиза безкінечним, і поетичного покликання героя зйого особливою місією, і його любові доМатильди, через яку Генріху відкривається Бог.Серед поетичних творів Новаліса виділяють двайого цикли “Гімни до ночі” та “Духовні пісні”. Вцих поезіях присутній творчий порив поета, якийперебуває в пошуках вічного, безконечного,сакрального.

Щодо “Духовних пісень”, то в них романтичнийсвіт Новаліса зближується з християнським.Тема добра, любові, радості перебування з Богомпронизує увесь цикл цих пісень:

Da kam ein Heiland, ein Befreyer,Ein Menschensohn, voll Lieb’ und MachtUnd hat ein allbelebend FeuerIn unserm Innern angefacht.Nun sahn wir erst den Himmel offenAls unser altes Vaterland,Wir konnten glauben nun und hoffen.Und fühlten uns mit Gott verwandt [8, 48].Тобто весь сенс романтичного мислення

складався, з точки зору Новаліса, у вираженнівнутрішнього світу митця як єдино істинного.Істина ж внутрішнього світу полягала в тому, щолюдина виступала у ньому причетною добезкінечного, божественного, тоді як в реальнійдійсності цей світ був кінцевий та обмежений. Цейвнутрішній, істинний світ людини нерозривнопов’язаний з сакральним і неможливий без нього.Тільки у поєднанні з божественним можливозрозуміти всю красу навколишнього світу тазнайти своє місце у ньому, чому і присвятив всесвоє коротке життя Новаліс.

Іншим визначним мислителем та філософомепохи німецького романтизму, радше, ніжлітератором був Фрідріх Шляєрмахер. БлизькістьШляєрмахера до романтизму обумовлювалась якйого особистими стосунками з єнськимиромантиками, так і певною внутрішньоюспорідненістю з цим напрямком. Те почуттясвітової єдності та його впливу на світ, яке уфілософії Шляєрмахера відіграє важливу роль, посуті нічим не відрізняється від містичнихспоглядань і прагнень романтиків. Внутрішнєдушевне життя з його переживаннями,відчуттями, емоціями для Шляєрмахера таксамо, як і для романтиків, було найголовнішою інайціннішою областю вивчення і поетичногооспівування. В цьому відношенні найбільшблизький до нього був Новаліс, в якомуромантичне почуття проявилося з найбільшоюглибиною і силою. Та всетаки Фрідріх

Шляєрмахер був романтиком лише у тій мірі, вякій визнавав почуття найважливішою областюдуші, але певні ідеї та уявлення романтичного рухубули для нього чужими.

Багато праць Фрідріха Шляєрмахераприсвячено вивченню і трактуванню сакрального,релігійного, божественного як основного принципучуттєвої та емоційної сфери життя людини. Вінвважається основоположником так званоїліберальної теології. Шляєрмахер розглядаєрелігію передусім як феномен, що спирається наемоційновольову сферу душі, її зміст мотивуєтьсянастановами ціннісної свідомості людини.

Його погляди викладено у двох головнихпрацях: “Промови про релігію до освічених людей,серед тих, які її зневажають” (1799). Цю працюможна розглядати як початок ліберальногобогослов’я. “Християнська віра” стала головноюйого працею із систематичного богослов’я.

У “Промовах про релігію до освічених людей,серед тих, які її зневажають” (Über die Religion:Reden an die Gebildeten unter ihren Verächtern,1799)Шляєрмахер ставить завдання виявити природурелігії. В релігії він бачить абсолютний початокдуховного життя, на його думку, навчити релігіїнеможливо – вона може тільки народжуватисязсередини, а не з’являтися ззовні. Релігія невміщається ні в одну зі сфер діяльності духу: вонане є ні теоретичне знання, ні моральне вчення, німистецтво, ні практична діяльність, ні їхоб’єднання. На цій підставі противники релігіївзагалі виключають її з системи відносин людинизі світом, але своїм запереченням релігії вониякраз свідчать про те, що релігія є самобутньоюреальніcтю. В релігії Шляєрмахер виділяє двамоменти: ставлення до нескінченного і почуття.Інтуїція нескінченності є точка опори для всякоїдіяльності свідомості, з неї народжуються і живутьнаука і практична діяльність людини. Тобто, черезставлення до нескінченного самосвідомістьнабуває змістовності:

“Шукати та знаходити це вічне й нескінченнев усьому, що живе та рухається, у будьякомузростанні та мінливості, у будьякій дії тастражданні і мати та знати у безпосередньомувідчутті саме життя тільки як таке буття убезкінечному та вічному – ось що таке релігія”[5, 234].

В богословському творі “Християнська віра”Шляєрмахер продовжує вивчення сакрального,його вплив на свідомість, волю, почуття людини.Тут в основі релігійності лежить почуттяабсолютної залежності. Це почуття і є стимуломбогопізнання. Богословські концепції і навітьдогмати не належать до справжньої сутності


118

релігії, але представляють продукт рефлексії надрелігійним почуттям. Це почуття і є зрештоюостанньою інстанцією при обговореннідогматичної сторони релігії. Таким чином, лишеті догмати отримують теологічне виправдання,які можуть бути зорієнтовані на релігійне почуттяі є його необхідними виразами. У християнствівін бачить найдосконалішу релігію, має своюісторичну першооснову в досконалій і безгрішнійособистості Ісуса Христа. З точки зоруШляєрмахера Його проповідування переважнополягало у тому, щоб пробудити в насусвідомлення Бога. Хоча в нас усвідомлення Богазатемнене, в Ньому (в Христі) воно постійноабсолютне. Христос відрізняється від іншихлюдей “відсутністю гріха і абсолютноюдосконалістю”. Саме ця відмінність і дає Йомувсе необхідне для нашого спасіння. Таким чином,Його людська природа відрізняється від нашоїприроди тільки своєю досконалістю і робить цюдосконалість доступною для нас.

Саме Фрідріх Шляєрмахер виступивноватором у трактуванні сакрального яквнутрішнього пережиття та почуття людини. Вінзавжди виступав за особистий, реальний досвідрелігії, що як невід’ємна третя сила повинендолучатись до мислення і діяльності. Він зумівзнайти слова для невимовного, розкрититаємницю релігійного почуття і затвердити длянього місце серед складного світу людськихвзаємин. Саме своєрідне, властиве йогоособистості поєднання широти і сміливостідуховного горизонту з живим співчуттям ісердечним розумінням всього людськогостворило з Шляєрмахера такого впливовогомислителя в історії світової духовної культури.

Значний внесок у філософію ранньогоромантизму зробив Вільгельм ГенріхВакенродер, який мав значний вплив на своїхсучасників. Він ясно і недвозначно став напозиціях християнського світогляду, притаманногодобі романтизму. У його творчості виявляєтьсящире захоплення природою народної поезії інамагання створити духовноестетичну цілісністьмистецтва, літератури і релігії. Його літературнаспадщина невелика з уваги на передчасну смертьна 25му році життя. Вакенродер знаний головнимчином за твір “Одкровення залюбленого вмистецтво ченця” (Herzensergießungen eineskunsliebenden Klosterbruders, 1797), в якому вінрозкриває тему сакрального як основисправжнього мистецтва.

Твір присвячений мистецтву, митцю таблаготворному впливу християнської релігії нарозвиток живопису, архітектури, музики. Основну

проблему романтизму Вакенродер розкриває якпротистояння дійсності і ідеального,божественного мистецтва. Вакенродера цікавилав першу чергу творча особистість, художника ійого внутрішній світ, а внутрішній світ митця це іє дух мистецтва. Мистецтво, як щось ідеальне,максимально піднесене, божественне єнайяскравішим протиставленням “земнійзлиденності”. Саме мистецтво автор трактує яквідбиток небесної Божої іскри:

“Kunst ist die Blume menschlicher Empfindungzu nennen. In ewig wechselnder Gestalt erhebt siesich unter den mannigfaltigen Zonen der Erde zumHimmel empor, und dem allgemeinen Vater, der denErdball mit allem, was daran ist, in seiner Hand hält,duftet auch von dieser Saat nur ein vereinigterWohlgeruch.

Er erblickt in jeglichem Werke der Kunst, unterallen Zonen der Erde, die Spur von dem himmlischenFunken, der, von ihm ausgegangen, durch die Brustdes Menschen hindurch, in dessen kleineSchöpfungen überging, aus denen er dem großenSchöpfer wieder entgegenglimmt” [10, 178 – 179].

На думку Вакенродера мистецтво булопокликане відтворювати глибини людського духу,внутрішні переживання і пристрасті. Внутрішньостан, в якому знаходиться людина, що відчуваєхудожнє переживання, розглядається ним якнайвища цінність. І творчий процес, натхненнямитця, його емоції та почуття виступають виявомсакрального, освяченого та благословенногоБогом. Тільки художнє переживання й існуванняздатне звільнити творчу особистість художника,тому тільки воно вільно від будьяких правил тарамок. Саме Творець вклав у людські серцярозуміти та передавати мовою мистецтва всепрекрасне:

“Ich finde hier einen großen Anlaß, die Machtund Güte des Schöpfers zu preisen. Er hat um unsMenschen eine unendliche Menge von Dingenumhergestellt, wovon jedes ein anderes Wesen hat,und wovon wir keines verstehen und begreifen. Wirwissen nicht, was ein Baum ist; nicht, was eine Wiese,nicht, was ein Felsen ist; wir können nicht in unsrerSprache mit ihnen reden; wir verstehen nur unsuntereinander. Und dennoch hat der Schöpfer in dasMenschenherz eine solche wunderbare Sympathiezu diesen Dingen gelegt, daß sie demselben, aufunbekannten Wegen, Gefühle oder Gesinnungen, oderwie man es nennen mag, zuführen, welche wir niedurch die abgemessensten Worte erlangen” [10, 192].

Основний зміст збірки складають роздуми промистецтво, почуття і настрої, що нимпробуджуються, нового його сприйняття. Саме всприйнятті та переживанні мистецтва полягала



119 Молодь і ринок №4 (111), 2014

принципова новизна збірки, яка вразиларомантиків. Вакенродер виходив з того, щомистецтво існує для почуттів та душі і маєсприйматися ними безпосередньо. Цей новийпідхід до мистецтва, ця нова його рецепціявідповідала установкам і прагненням романтизму,який був відмовою жити тільки розумом і центрваги переносив на життя почуттів та душі, тяжівдо ірраціональноінтуїтивного сприйняттямистецтва.

Автор виступає в образі “ченця, закоханого вмистецтво”. Сам образ не є випадковим.Вакенродер прагнув підкреслити, що лишелюдина, яка порвала усі зв’язки з зовнішнім світом,із суспільством, в стані творити художні твори інасолоджуватися ними. Крім того, образ ченцямає на меті висловити необхідний зв’язокмистецтва з релігією. Тільки внутрішньо релігійналюдина, що бачить в мистецтві свого родубожественне одкровення, в стані творити воістинуталановиті твори. Тому ідеал мистецтваВакенродер шукає і знаходить в ідеалізованомуминулому, в пройнятих релігійними мотивамиполотнах Рафаеля, Мікеланджело, Дюрера. Цейсмиренний чернець, сповнений благочестясприймає мистецтво не розумом, а усією душеюі його сприйняття пройняте релігійнимблагоговінням. Для нього мистецтво, як і природа,дане Богом. Бог промовляє до людини і мовоюприроди, і творінням натхненних митців. Звідсимолитовні інтонації, які постійно проявляються влюбові ченця до мистецтва. У творі Вакенродервисловлює думку, що тільки “зі злиття мистецтваз релігією виникає найпрекрасніший потік життя”.

Висновки. Узагальнюючи основні ідейніпошуки митців раннього романтизму, слідвідзначити, що у цей період народилося уявленняпро ідеальні життєві цінності, був виробленийестетичний ідеал, мрія про встановленнядовірливих, братніх відносин між людьми, а такожсакральне, божественне утвердилось як основажиття людини, її почуттів, емоцій, натхнення татворчості.

Як новий тип свідомості й ідеології, що охопиврізні терени людської діяльності (історію,філософію, літературу, мистецтво), раннійромантизм був пов’язаний із докорінною зміною

всієї системи світоглядних орієнтацій та цінностей.Визначальними для нього стали такі риси, якідеалізм у філософії, історизм, апологіяособистості, творча активність митця з йогоправом на самобутність та оригінальність.

1. Бовсунівська Т. Художньо-естетичніхарактеристики романтизму: Вивченняоглядових тем/Тетяна Бовсунівська //Всесвітня література та культура внавчальних закладах України. – 2002. – № 2. –С. 30 – 35.

2. Горохолінська І. Етикотеологія І. Кантата ліберальна теологія Ф. Шляєрмахера:порівняльний контекст/І. Горохолінська //Науковий вісник Чернівецького університету[зб. наук. пр.]. – Чернівці: Рута, 2008. – Випуск414 – 415. – С. 180 – 183.

3. Дячок І. Актуальність Новаліса: “Християнськийсвіт чи Європа”/І. Дячок // Матеріалиміжвузівської наукової конференції “Зіставневивчення германських і романських мов ілітератур”. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – С. 69– 73.

4. Иванов В. О Новалисе // Иванов В.Собрание сочинений в 4-х томах – Брюссель,1979. – Т. 4. – С. 252 – 278.

5. Мислителі німецького романтизму /Упоряд. Леонід Рудницький, Олег Фемовець.– Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003. – 558 с.

6. Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжналітератур а ХІХ ст . Доба рома нти зму/Д . Наливайко, К. Шахова.– Тернопіль:Навчальна книга – Богдан, 2001. – 416 с.

7. Novalis. Ńhristenheit oder Europa/Novalis// Novalis. Schriften. Die Werke Friedrich vonHardenbergs. – Stuttgart, 1960 – 1977. – Band3. – S. 507 – 525.

8. Novalis. Gedichte und Prosa. – PatmosVerlag, 2001. – 590 s.

9. Schleiermacher F. Über die Religion. Redenan d ie Gebildeten unter ihren Verächtern /F. Schleiermacher. – Hamburg, 1958. – 173 s.

10. Wackenroder W.H. Herzensergieâungeneines kunstliebenden Klosterbruders //Wackenroder W. Werke und Briefe. – Berlin,1984. – S. 141 – 247.



120

Актуальність. Проблеми становленняф е м і н і н н о г о / м а с к у л і н н о г осуб’єктивного світу мають не лише

теоретичне, а й практичне значення. Дослідженняжіночої/чоловічої суб’єктивності пов’язане ізз’ясуванням соціальних особливостей поведінкигендеру. Усвідомлення себе суб’єктом гендерноїповедінки неминуче означає перебирання на себевідповідних гендерних ролей, які спираються наприйняті у соціокультурі норми щодо чоловічої/жіночої поведінки [4, 17].

Складно збагнути проблематику гендеру, незауважуючи його як соціальну конструкту. Цейконструкт вміщує різні площини розгляду. Гендеряк статус і структура означає процесиоформлення гендерного статусу індивіда якчастини суспільної структури. Сучасна наукапослідовно розробляє це поняття як одне знайважливіших для аналізу чоловічої/жіночоїповедінки. Зміст поняття “гендер” полягаєнасамперед у дії соціального моделювання чи

конструювання статі. Соціальну стать конструюєсоціальне середовище у процесі соціалізаціїособистості. Розв’язання проблеми розвиткуособистості, її соціалізація неможливе безвивчення психологічних механізмів перетвореннясоціального досвіду у власні цінності, установки,ціннісносмислові орієнтації індивіда [1, 67].

Становлення ціннісносмислової свідомості яксоціальної конструкту юнацтва набуває особливоїактуальності для теорії і практики виховання,оскільки ціннісна діяльність свідомостіособистості регулює її соціальну поведінку. Внауковій літературі фіксуються, поперше, прямийзв’язок проблеми ціннісних орієнтацій зпроблемою соціальної структури суспільства, зіструктурою самої особистості, її типологією,їїгендерною належністю; подруге, стійкістьціннісних орієнтацій як інтегративного елементаструктури особистості, в якому найбільш яскравовиявляється цілісність людської свідомості іповедінки опосередкованою гендерною роллю;

Євгенія Сухраменда, вчитель англійської мовиДрогобицького педагогічного ліцею

ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙСУЧАСНОГО СТАРШОКЛАСНИКА У ГЕНДЕРНОМУ АСПЕКТІ

Стаття присвячена особливостям розвитку ціннісних орієнтацій сучасного старшокласникапедагогічного ліцею. Розкриті як загальні характеристики розвитку ціннісних орієнтацій так і індивідуальніхарактеристики становлення цього феномену у гендерному аспекті.

Ключові слова: гендер, фемінінна, маскулінна суб’єктивність, ціннісно-смислова свідомість, соціальнаповедінка, атрибутивна характеристика, ієрархія особистісних цінностей.


Евгения Сухраменда, учитель английского языкаДрогобычского педагогического лицея

ИЗУЧЕНИЕ ОСОБЕННОСТЕЙ ФОРМИРОВАНИЯ ЦЕННОСТНЫХ ОРИЕНТАЦИЙСОВРЕМЕННОГО СТАРШЕКЛАССНИКА В ГЕНДЕРНОМ АСПЕКТЕ

Статья посвящена особенностям розвития ценностных ориентаций современного старшеклассникапедагогического лицея. Раскриты как общие характеристики развития ценностных ориентаций так ииндивидуальные характеристики становления этого феномена в гендерном аспекте.

Ключевые слова: гендер, фемининная, маскулинная субъективность, ценностно-смысловое сознание,

социальное поведение, атрибутивная характеристика, иерархия личностных ценностей.

Eugenia Sukhramenda, English Teacher ofDrohobych Pedagogical Lyceum

THE STUDY OF VALUE ORIENTATION FEATURES OF MODERN SENIOR SCHOOLSTUDENTS IN THE GENDER ASPECT

The article is devoted to the value orientation peculiarities of modern students of the pedagogical Lyceum.General characteristics of the development of value orientations and individual characteristics of this phenomenonare analyzed in the gender aspect.

Keywords: gender, feminine, masculine subjectivity, value-semantic consciousness, social behavior, attributivecharacteristics, hierarchy of personal values.

УДК 373.5:57.017.5


© Є. Сухраменда, 2014

121 Молодь і ринок №4 (111), 2014

потретє, розуміння ціннісних орієнтацій яксистеми суб’єктносуб’єктних та суб’єктнооб’єктих ставлень особистості [5, 30].

Ціннісні орієнтації – і в цьому їх важливаособливість – є компонентом не тільки свідомості,але й поведінки. Тому ціннісна орієнтація зовсімне обмежується раціональним наданням перевагитій чи іншій цінності, вона стає здобутком всьогожиття індивіда, перетворюється в йогопереконання, мотиви поведінки [2, 69].

Формулювання цілей статті та завдань.Мета нашого дослідження полягає в аналізіціннісних орієнтацій старшокласника на сучасномуетапі розвитку суспільства у контексті йогогендерних характеристик. Об’єктом нашогодослідження є ціннісні орієнтації молоді юнацькоговіку, а предметом ми визначили особливостіпрояву цієї атрибутивної характеристики уконтексті гендерних особливостей.

Мета дослідження спрямувала визначеннянами завдань:

аналіз літератури з проблеми значенняціннісних орієнтацій особистості для її розвитку;

вивчення особливостей формування цінніснихорієнтацій старшокласників у контексті гендернихособливостей;

вивчення особливостей значення здоров’я якціннісної орієнтації юнацтва та зв’язок її зжиттєвими планами молоді.

Для вирішення поставлених завдань нами буларозроблена програма дослідження, реалізація якоїпередбачала використання комплексутеоретичних та емпіричних методів: аналізпсихологопедагогічної, філософської літератури,систематизація, узагальнення теоретичногоматеріалу; прикладна частина дослідження булавиконана з використанням методів спостереження,бесіди, стандартизованих опитувальників тапроективних методик для вивчення досліджуваногофеномена, узагальнення емпіричного матеріалу,вивчення продуктів діяльності ліцеїстів. Обробкаотриманих результатів здійснювалася задопомогою методів математичної статистики.

Базою дослідження є педагогічний ліцейДрогобицького педагогічного університету іменіІ.Я. Франка. У роботі брали участь 67 учнівстаршого шкільного віку. Вибірка гетерогенна –40 дівчат та 27 хлопців. Так як у ліцеї навчаютьсядіти з міста та району, то ми визначили групу дітейз міста – 30 старшокласників та 37 учнів із села(у дослідженні термінальних та інструментальнихціннісних орієнтацій молоді).

Аналіз останніх досліджень і публікацій.На кожному етапі розвитку суспільствастворюється специфічний набір і структура

цінностей. Вони сприяють перетвореннюсоціальних норм й ідеалів в особистісні принципижиттєдіяльності. Цінності стають виховнимчинником завдяки тому, що перетворюються увнутрішні мотиви поведінки особистості [3, 5].

Кожному індивіду притаманна індивідуальна,специфічна ієрархія особистісних цінностей, якіслугують зв’язуючою ланкою між духовноюкультурою суспільства і духовним світомособистості, між суспільним й індивідуальнимбуттям. Особистісні цінності, якщо їх внутрішнюприроду і будову виводити з процесівсмислоутворення, складають ядро особистості.Його й можна інтерпретувати як цінніснуорієнтацію. Остання, забезпечує цілісносуб’єктивне розуміння окремих актів поведінкилюдини [6, 15 – 27]. Соціальними передумовамиособистісних цінностей прийнято вважати існуючів суспільстві ідеологічні утворення і соціальніінституції, котрі “задають” і транслюють суб’єктуоб’єктивні смисли його існування.

Для визначення особливостей цінніснихорієнтацій сучасних старшокласників як певногорівня розвитку їх особистості нами враховувалисьдва показники:

ступінь сформованості ієрархічної структуриціннісних орієнтацій;

зміст ціннісних орієнтацій, тобто їхспрямованість, яка характеризується конкретнимицінностями, що входять в їх структуру. Рівеньрозвитку всіх показників аналізується нами угендерному аспекті [4, 11 – 17].

Виклад основного матеріалу. Для вивченняособливостей формування ціннісних орієнтаційстаршокласників використовувалась методикаМ. Рокича, адаптована для вітчизнянихдослідників А. Гоштаутасом, А. Семеновим таВ. Ядовим.

Використовувана методика визначенняособливостей формування ціннісних орієнтаційявляє собою два бланки, на яких подаютьсясписки 16 термінальних та 16 інструментальнихцінностей, кожну з яких можна оцінити затрьохбальною системою, відповідно дозначущості для респондента.

Подані цінності представлені двома основнимигрупами. Першу групу складають цінностіцілі(термінальні цінності), другу – цінності засоби(інструментальні цінності).

Показником ступеня сформованості ієрархічноїструктури ціннісних орієнтацій є варіативністьоцінок під час визначення значущості тієї чи іншоїцінності. У випадках, коли респондент використаввсі оцінки 3бальної шкали, маємо підставуговорити про сформованість у нього


122

психологічного механізму диференціації.Використання старшокласником в основномудвох оцінок свідчить про те, що механізмдиференціації знаходиться на початковій стадіїформування. Якщо ж всі цінності оцінюються нимодним і тим самим балом, або він взагалі не можедати оцінки, то це означає, що диференціація якпсихологічний механізм не сформувалась.

Отже, за ступенем сформованості цьогопсихологічного механізму респонденти можутьбути поділені на три групи:

наявна в достатній мірі диференційованаструктура ціннісних орієнтацій (висока);

диференційована структура цінніснихорієнтацій починає формуватися (низька);

диференційована структура цінніснихорієнтацій не сформувалась (відсутня).

Дані нашого дослідження свідчать пронаступний якісний розподіл за виділеними групами(табл. 1; табл.2).

Наступним показником, що характеризуєособливості формування ціннісних орієнтаційособистості старшокласників, є змістовна сторонаїх ієрархічної структури. Вона визначається за

величиною рангу, отриманого тією чи іншоюцінністю. Цінності, розміщені залежно відотриманих значень, утворюють таким чиномієрархічну змістовну структуру цінніснихорієнтацій учнів. За даними дослідників, цінності,що потрапили в верхню частину цієї структури,визначають провідну орієнтацію індивіда на ту чиіншу цінність, ціль чи засіб діяльності, що даєможливість змістовно охарактеризуватиспрямованість особистості. Цінності, розміщенів нижній частині ієрархії, теж характеризуютьспрямованість особистості, оскільки показуютьнезначущість наявних в них цілей і засобів дляданої людини. Цінності, що згрупувалися всередині ієрархічної структури, малоінформативнідля визначення загальної спрямованостіособистості. Для них характерна тенденція дозміни свого рангового місця залежно від умовжиття і діяльності індивіда, тобто вони можутьстати об’єктом виховних дій в процесі навчання.

Результати аналізу отриманих даних даютьрам змогу визначити типологію цінніснихорієнтацій старшокласників.

Як термінальні, так і інструментальні цінності

Таблиця 1. Шкала рівня диференціації інструментальних цінностей

Рівні

Стать Учбовий заклад Місце проживання

Хлопці 27

Дівчата 40

10 клас 20

11 клас 47

Місто 30

Село 37

Ксть

% Ксть

%

Ксть % Ксть

% Ксть

% Ксть

%

Відсутній 1 03,7 15 012,5 11 05 00 00 21 13,3 00 0

Низький 14 851,2 127 967,5 17 935 120 842,5 124 967 126 70,2

Високий 12 944,5 18 720 112 760 127 957 75 516,6 15 13,5

Таблиця 2. Шкала рівня диференціації термінальних цінностей

Рівні Стать Учбовий заклад Місце проживання

Хлопці 27

Дівчата 40

10 Клас 20

11 Клас 47

Місто 30

Село 37

Ксть

% Ксть

% Ксть

% Ксть

% Ксть

% Ксть

%

Відсутній 0 0 1 2,5 1 2,5 0 0 0 0 0 0

Низький 19 70,.3 19 47,5 9 45 17 36,1 16 53,3 20 54

Високий 18 29,6 110 225 111 155 130 163,8 114 146,6 117 145,9



123 Молодь і ринок №4 (111), 2014

суттєво відрізняються залежно від статі, тобтоможна виділити групи переважно “чоловічих” тапереважно “жіночих” ціннісних орієнтацій.

До числа провідних Тцінностей юнаківвідносяться: школа, робота, любов, хороші, вірнідрузі, впевненість в собі; а серед Іцінностей: твердаволя, ефективність у справах, освіченість,самоконтроль, відповідальність і почуття обов’язку.

У дівчат це відповідно любов, щасливе сімейнежиття, здоров’я, хороші, вірні друзі, а в спискуінструментальних цінностей – чуйність,відповідальність, почуття обов’язку, вихованість,широта поглядів, життєрадісність.

Крім описаної вище методики, старшокласникамбуло запропоновано список основних сферлюдського життя, що мають конкретну цінністьдля кожної людини. У завдання респондентавходило знову ж таки проранжувати їх відповіднодо особистої значущості.

Аналіз результатів дослідження давможливість виявити змістовні особливостіінтересів старшокласників.

Характерним для даного віку в цілому є:виражена потреба в інтимному спілкуванні; високацінність професійної і навчальнопрофесійноїдіяльності; важливість визнання з бокуоточуючих; потреба в осмисленні життя, причомув даний час вона вища, ніж в майбутньому; явнанезначущість соціального статусу в даний час,але значущість його в майбутньому, помірназначущість дозвілля, творчості, зовнішньоїпривабливості.

У всіх старшокласників відзначаєтьсяпріоритет особистісно значущих цінностей надсоціальними.

У дівчат – найбільш широкий діапазонзначущих цінностей пов’язаних з любов’ю,щасливим сімейним життям здоров’ям, а вюнаків, навпаки, він надзвичайно вузький,причому найбільш виразно ця відмінністьвиражена в ціннісній проекції майбутнього.

В учнів у цілому виражена тенденція допереорієнтації з соціально значущих на особистозначущі цінності, а тенденція проектування своїхцінностей в майбутнє сильніше виражена у 10класників, ніж у ліцеїстів старших класів.

Ґрунтуючись на результатах нашогодослідження, можна зробити висновок, що вданому віці формується певна орієнтованість намайбутнє, причому, юнакам характерназагострена потреба в інтимному спілкуванні,визнанні з боку оточуючих.

Для міських учнів в цілому характерна великазацікавленість в навчальнопрофесійній іпрофесійній діяльності; вища, ніж в сільських

потреба в осмисленні життя; більш чітковиражена орієнтація на особистісно значущіцінності. Найбільш важливим для них є визнанняз боку оточуючих.

Для сільських учнів головна відмінна риса –більш висока значущість альтруїзму, у міськихвона суттєво нижча.

У дівчат спостерігається більша, ніж у юнаків,спрямованість в майбутнє, більш широкий набірцінностей в цілому, велика цінність визнання,особливо в сільських дівчат – учнів старшихкласів, цінність інтимного спілкування.

Отже, зараз засобами навчання і вихованнянеобхідно подолати тенденції до зниження інтересумолоді до праці, до цінностей освіти, до духовногоспустошення.

Вивчення особливостей значення здоров’я якціннісної орієнтації юнацтва та зв’язок її зжиттєвими планами молоді обумовлено тим, щосьогоденна практика, зокрема, фізичноговиховання, стикається з парадоксальноюситуацією, коли природна потреба людини всамозбереженні (збереженні і зміцненні здоров’я)супроводжується водночас байдужим, подекудиі негативним ставленням її до свого тілесного «Я»,звідси і до відповідної реалізації дій, спрямованихна досягнення гармонії власного розвитку якцілісної особистості.

Психосемантичний аналіз поняття “здоров’я”проводився на матеріалі контентаналізу відповідейстаршокласників ліцею.

В результаті аналізу відповідей хлопців булоотримано три кластера, до яких увійшловідповідно 14, 13 і 10 змінних.

Перший кластер, до якого увійшло 14 ознак(толерантність до стресу, гуманність, творчість,правосвідомість, гарний зір, здібність, духовність,допитливість, вольовий, здатний до перебореннятруднощів, безтурботність, безпосередність,чутливість, адекватність дій), доречно було бвизначити як здатність до активних формповедінки. Визначальними ознаками другогокластера, до якого увійшло 13 ознак(цілеспрямованість, стриманість, атлетичнастатура, міцність, здатність до самоконтролю,розумність, приємна зовнішність, бадьорість,працездатність, комунікабельність, упевненість усобі, гарне волосся, урівноваженість), виявилисятакі, як цілеспрямованість, здатність досамоконтролю, комунікабельність і врівноваженість.Реалізація зазначених якостей передбачає, надумку досліджуваних, досить високий рівеньфізичного розвитку, з чим, в свою чергу,пов’язується упевненість у собі і працездатність,як умова досягнення поставленої мети.


124

Оптимальний емоційний тонус, життєрадісністьі оптимізм визначили зміст показників 3огокластера.

Отже, в усіх випадках класифікація ознак, щоприписувалися ліцеїстами поняттю здоров’я,соматичний рівень не виділяється ними всамостійну групу, але включається в переліквластивостей особистості і її поведінки в якостідопоміжних і підпорядкованих ним компонентів.

Три семантичні кластери були виділені і навибірці старшокласниць – дівчат. До першого,найбільшого за кількістю, кластера увійшли 22ознаки (уважний, розсудливий, толерантний достресу, гарний настрій, почуття гумору,цілеспрямованість, адекватність поведінки,розумний, працелюбність, гарний сон, гарнапам’ять, почуття міри, сприятливий клімат у сім’ї,міцний, охайний, зібраний, здатність дозосередження, прагнення до самовдосконалення,незалежність). Загальним змістом, що об’єднавнаведені вище ознаки, можна вважати факторзагальної психофізіологічної готовності до активноївзаємодії особистості з вимогами соціальногооточення. Реалізація зазначеної готовності можебути, на погляд респондентів, задоволена зарахунок такої властивості як цілеспрямованість.До другого під кластеру увійшло 13 показників(вольовий, сміливий, гарна статура, відсутністьхвороб, доброзичливість, здоровий колір обличчя,здатність до самоконтролю, оптимістичність,упевненість у собі, рішучість, здатність досаморегуляції, організованість, гарний апетит).Кластероутворювальними ознаками даногокластера є характеристики соматичного рівняорганізації життєдіяльності, які, водночас,пов’язуються із здатністю до самоконтролю,емоційновольовими якостями, з почуттямвпевненості у собі. Отже, є підстави визначитизміст другого кластера як фактор внутрішньогоконтролю.

Третій кластер склали ознаки (врівноваженість,комунікабельність, активність, спокій, відсутністьшкідливих звичок і життєрадісність), що за своїмзмістом характеризують сферу комунікативнихстосунків людини, підтримання яких наналежному емоційному рівні вимагає відособистості дотримання прийнятих взірцівповедінки.

Підсумовуючи все наведене вище, можемо

констатувати, що в індивідуальній свідомостіліцеїстів поняття “здоров’я” репрезентується втакому поєднанні характеристик, які виводятьуживані в літературі критерії диференціації на рівнісоматичного і психічного здоров’я до більшвисокого узагальнення, якому, на психологічніймові, відповідало б таке поняття як психологічнийкомфорт особистості.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Отже, знання особливостей цінніснихорієнтацій старшокласників має важливе значеннядля батьків, педагогів, психологів. Адже юнацькийвік – це період, коли молода людина стоїть напорозі самостійного життя, в якому самостійнодуже важко зорієнтуватися.

Подальша наша робота пов’язана з розробкоюдіагностичного інструментарію, який відповідавби тим реаліям, що були встановлені в цьомудослідженні. Йдеться, передусім, пронеобхідність конструювання такої самооцінноїшкали, яка охоплювала би ту сукупність судженьреспондентів, якою останні користуються в оцінцівласних ціннісних орієнтацій у гендерному аспекті.

1. Алексеева В.Г. Ценностные ориентациикак фактор жизнедеятельности й развитияличности \\ Психологический журнал. Т. 5.1999. – № 5 – С. 63 – 70.

2. Бех І.Д., Павелків Р.В. Ціннісна системаяк критерій особистісного виміру // Українськапсихологія: сучасний потенціал. МатеріалиЧетвертих Костюківських читань. В 3-хтомах. – К.: ДОК – К, 1996. – Т. 1. – С. 68 – 76.

3. Климишин О. Духовий розвиток якфактор самопізнання особистості. / О. Климишин.[Стаття] // Збірник наукових праць філософ.соціолог. психолог. – Випуск 5. – ч. 2. – Ів. –Фр., 2000. С. 3 – 7.

4. Олійник Н. Діагностика та розвитокціннісних життєвих орієнтацій устаршокласника. / Н. Олійник. [Стаття] //Психолог. – 2007. – №1 – С. 11 – 17

5. Силате Г.Г. Гендерные исследования:размышления участника международногосеминара // Социс, 2002. – №6. – С. 29 – 35.

6. Титаренко Т.М. Хлопчики та дівчатка:психологічне становлення індивідуальності. –К.: Знання, 1999 (№7). – 48 с.




125 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Постановка проблеми та огляддосліджень і публікацій. Сучаснийетап розвитку музичної освіти згідно

зі стратегічними завданнями формування вищоїшколи, Національною доктриною розвитку освітиУкраїни (2002) вимагає підвищення рівня фаховоїпідготовки, пошуків ефективних форм і методіввиховання педагогічних кадрів.

Вокальна підготовка педагогівмузикантів єважливим компонентом професійної підготовкистудентів у ВНЗ мистецького та педагогічногоспрямування, що дістало широке висвітлення унауковометодичній літературі.

Основні положення теорії розвитку співацькогоголосу у вокальній підготовці висвітлювали Л. Дмитрієв,В. Морозов, Є. Петрова, А. Саркисян, Г. Падалка,Г. Щолокова, О. Рудницька, В. Багадуров, І. Назаренкота багато інших. Дослідження акустичнихособливостей процесу голосоутворення –Л. Дмитрієв, А. Рудаков, Н. Жинкін, Р. Юссон [3,35; 7, 369; 10, 18].

Мета статті полягає у розкритті іузагальненні наукової теорії нейхронаксичноїприроди голосоутворення, яка викликає як великийінтерес так і заперечення у середовищі вокальнихпедагогів та теоретиків вокального мистецтва.

Виклад основного матеріалу. Починаючи здругої половини ХХ ст. в різних областях наукизроблено багато великих відкриттів та проведенобезліч досліджень в різних галузях науки. В цьомувідношенні не була винятком і наука прозвукоутворення. Багато, як вважалось, понять іуявлень про теорію фізіології та акустикуспівацького голосу піддалися критиці таґрунтовному перегляду. В першу чергу цевідноситься до теорії про природу співацькогоголосоутворення (теорія фонації) [5, 175; 8, 21 – 24].

Механізм звукоутворення по теорії І. Мюллера(1839) виглядав таким чином: під зімкнутимиголосовими зв’язками утворюється деякийнадлишковий тиск повітря і цей надлишковий тисквідкидає голосові зв’язки в сторони. Під дією

Мирослав Фрайт, викладач кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

НЕЙХРОНАКСИЧНА ТЕОРІЯ Р. ЮССОНА: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ЇЇЗАСТОСУВАННЯ У СУЧАСНІЙ ВОКАЛЬНІЙ ПЕДАГОГІЦІ

У даній статті розкриваються основні наукові ідеї Р.Юссона, його відношення до питань вокальногомистецтва, які викликають інтерес і широку полеміку у колах педагогів-вокалістів, а також співаків-виконавців.

Ключові слова: голосові зв’язки, співацьке голосоутворення, міоеластична теорія фонації,нейхронаксична теорія фонації, хронаксія, резонатор, церебральна ґенеза.

Літ. 10.

Мирослав Фрайт, преподаватель кафедры народных музыкальных инструментов и вокалаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

НЕЙХРОНАКСИЧНАЯ ТЕОРИЯ Р. ЮССОНА: ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА ЕЕПРИМЕНЕНИЯ В СОВРЕМЕННОЙ ВОКАЛЬНОЙ ПЕДАГОГИКЕ

В данной статье раскрываются основные научные идеи Р.Юссона, его отношение к вопросам вокальногоискусства, которые вызывают интерес и широкую полемику в кругах педагогов-вокалистов, а также певцов-исполнителей.

Ключевые слова: голосовые связки, певческое голосообразование, миоэластичная теория фонации,нейхронаксичная теория фонации, хронаксия, резонатор, церебральная генеза.

Myroslav Frait, Lecturer of Folk Musical Instruments and Vocal DepartmentDrohobych State Pedagogical University by Ivan Franko

CHRONAXIE THEORY OF R. YUSSON: THE THEORY AND PRACTICE OF ITSAPPLICATION IN MODERN VOCAL PEDAGOGY

This article covers the basic scientific ideas of R.Yusson, his attitude to issues of vocal art that are of interestin the wider community of vocal teachersand singers.

Keywords: vocal chords, singing phonation, mioelastyc theory of phonation, theory of chronaxie phonation,

chronaxie, resonator, cerebral origin.

УДК 784:781.2

НЕЙХРОНАКСИЧНА ТЕОРІЯ Р. ЮССОНА: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯУ СУЧАСНІЙ ВОКАЛЬНІЙ ПЕДАГОГІЦІ

© М. Фрайт, 2014

126

пружних сил, які властиві мускульній системі,зв’язки знову повертаються у висхідне положення,і цей процес повторюється періодично. Увідповідності із числом коливань зв’язок у секундунад гортанню виникають періодичні згущення ірозрідження повітря, які утворюють звуковухвилю [7, 320 – 321].

Згідно цієї гіпотези, або як її називають“міоеластичною теорією, джерелом коливаньголосових зв’язок являються пружні властивостімускульної тканини. В даному випадку поведінкаголосових зв’язок прирівнюється до коливаннянатягнутої струни або натягнутого язичка ворганній трубі. І струна, і язичок не можутьколиватися без впливу певної сторонньої сили, якапорушує їх рівновагу; в першому випадку це можебути смичок, у другому – підзв’язковий тискповітря [6, 182].

Цю аналогію можна провести і далі: чимсильніше натягнута струна чи голосові зв’язки –тим вище утворюваний ними звук, і чим довшаструна або голосові зв’язки – тим нижчеутворюваний ними звук. Виходячи з цьогопостулату міоеластична теорія стверджує, щодіапазон людського голосу визначаєтьсяеластичністю мускульної тканини (волокон) і їхбудовою, тобто розміром голосових зв’язок тазмінною мускульною напругою. З точки зору цієїтеорії роль центральної нервової системи в процесіфонації або співацького звукоутворення зводитьсяв основному до ролі регулятора мускульнихнапружень в гортані і регулятора підзв’язковоготиску повітря [1, 420, 424].

Ця простота і очевидність механічної теоріїфонації створила таку ситуацію, що дана теоріястала ніби непохитним і краєугольним каменемнауки про співацький голос, якою керувалисябагато поколінь вчених та педагогіввокалістів іблагополучно проіснувала до 1950 року [1, 514].

В 1950 році Рауль Юссон розпочав критичнийнаступ на загальноприйнятому міоеластичнутеорію фонації. Нова теорія Р. Юссонастверджувала, що голосові зв’язки можутьколиватися без підзв’язкового тиску повітря, підвпливом нервового збудження, які йдуть до нихпо нижньогортанному нерву (зворотньому) зцентральної нервової системи. Це твердженняЮссона, образно кажучи, виходить із слідуючого:коливальні рухи викликаються не зовнішнімисилами повітряного тиску, а тими фізіологічнимимеханізмами, які допомагають піаністувиконувати пальцями швидку трель. Юссонназвав свою теорію нейрохронаксичною, згідноякої частина імпульсів збудження, які йдуть дозв’язок по зворотньому нерву з центральних

відділів нервової системи, що викликаютьрозкриття голосової щілини, точно відповідаютьчастоті основного тону звучання гортані [7, 323 – 324].

Треба зазначити, що ця теорія викликала цілийряд непорозумінь. Виявилося, що розміриголосових зв’язок далеко не завжди відповідаютьтипу голосу: тенор може мати довгі басовіголосові зв’язки і навпаки. Крім цього, відомізахворювання, при яких голосові зв’язкивиявляються неушкодженими, нормальнозмикаються і закривають голосову щілину, іхворий може створювати нормальнийпідзв’язковий тиск. Але при цьому він не можевидати ні одного звука і зв’язки не працюють вколивальному режимі, що зовсім незрозуміло зточки зору механічної теорії пружності. Якщоуявити зімкнуті голосові зв’язки людини, тоочевидно, що підзв’язковий тиск повинен їхрозводити в протилежні напрями від середньої лініїголосової щілини. З точки зору “механічної” теоріїнеймовірна, наприклад, така картина: праваголосова зв’язка віддаляється від середньої лінії,а ліва – до неї наближається [10, 252, 254].

Не менш трудно зрозуміти з позиції“механічної” теорії фонації і часткові втратиспівацьких діапазонів. Спостереження фіксують,що при фальцеті натягнення (напруження) зв’язокє більш слабким, ніж в грудному регістрі, протефальцет, замість того, щоб відтворювати низькізвуки співацького діапазону, дозволяє співакудосягнути гранично високих звуків. Цей перелікпротиріч можна продовжувати ще далі.

Історичною датою виникнення нової теоріїголосоутворення і нових наукових поглядів на цейпроцес фонації можна вважати 1934 рік. В цьомуроці керівником фоніатричної науководослідноїлабор атор і ї Мо сковсь кої конс ер ватор і їім. П. Чайковського професором Є. Малютінимбуло зроблено важливе відкриття, суть якогозводилася до того, що голосові зв’язки людиниможуть приводитися в стан коливання без участімеханічних сил, які виникають під дієюпідзв’язкового тиску повітря, тобто голосовізв’язки можуть збуджуватися під впливомпроцесів, що проходять в корі головного мозку і вцентральній нервовій системі [7, 322].

Праці Р. Юссона і його співробітників змусилинаново обґрунтувати фізіологію співацькогоголосу.

“Церебральна ґенеза” (мозкова природа заІ. Назаренком). Процес коливання голосовихзв’язок встановлений всім комплексомпроведених дослідів, викликав у Франції та іншихдержавах великий відгук у багатьох дисциплінах:фізіологія слуху, фізіологія мозку, ембріологія,



127 Молодь і ринок №4 (111), 2014

загальна лінгвістика, ларингологія, гігієна івиховання співацького голосу [10, 58 – 59].

Виходячи з практичного інтересу до даноїпроблеми і можливості непрямого застосуваннярезультатів даних експериментів у навчальнійпрактиці треба зазначити, що:

1. Коливання голосових зв’язок не утворюєтьсявинятково тиском повітря, що виходить із трахеїта можуть виникати при відсутностіпідзв’язкового тиску [7, 24];

2. Голосові зв’язки, як і всі м’язи скорочуютьсяпід впливом нервового збудження, що виникає вкорі головного мозку і досягає гортані позворотньому нерву, який являється моторним(“русальним”) нервом голосових зв’язок;

3. Частота електричних потенціалів діїзворотнього нерва відповідає частоті коливаньзв’язок і відповідає висоті звука [7, 324 – 325];

4. Діапазони та регістри співацького голосувизначають степенню збудження зворотньогонерва і м’язів гортані. В електрофізіології величиназбудження визначається особливою одиницею, яканазивається хронаксією [7, 328 – 329; 10, 59 – 60];

5. Висота звука, утворена гортанню, незалежить від величини підзв’язкового тиску. Змінасили тиску впливає тільки на інтенсивність звуку.Математичний аналіз стверджує або показує, щоаеродинамічні сили, утворювані підзв’язковимповітряним тиском, в кращому разі, в десять разівслабші від сил нейром’язового походження;

6. Нова теорія фонації відкрила глибокувзаємозалежність між функцією слуховогоаналізатора, слуховими сприйняттями співака іпроцесами, що відбуваються в гортані під часфонації;

7. З точки зору цієї теорії, акустика приміщенняне являється для співака байдужою і справляє нанього відповідний фізіологічний вплив;

8. Встановлюється факт тісної взаємодії міжротоглоточними резонаторами і гортанню [10, 142].

В цілому, послідовність розвитку процесуголосоутворення по Р. Юссону можна подати так:“Із центру по нижньому зворотньому гортанномунерву поступає потік імпульсів звукової частоти.Він визначає кожний період скороченняпоперечних волокон щиточерпаловидних м’язів.В цей момент починається фаза відкриттяголосових зв’язок. В другій фазі підзв’язковийтиск проникає між двома зв’язками і закінчує їхнєрозкриття. Повернення зв’язок в нейтральнупозицію проходить внаслідок пружності таеластичності їх поздовжніх волокон”, – писавМ. Жинкін у книзі “Механизмы речи”.

Переконавшись у неможливості стати на сторонубудьякої однієї теорії шляхом глибокого аналізурезультатів експериментів та аргументівприбічників і противників теорії Р. Юссона, він,спираючись на факти і спостереження, щопризнаються обома сторонами, сконструювавнайбільш вірогідну і правдоподібну модельуправління усіма параметрами мовного іспівацького голосоутворення. Виявилось глибокеаналізування неодмінно приводить донейрохронаксичного управління висотою звука,при цьому не скасовуються та не відміняютьсяміоеластичні механізми [3, 52].

При співі необхідно управляти чотирмабезперервно змінними акустичними параметрами:гучністю, висотою звуку, тембром та перехіднимипроцесами. Виникнення достатнього незалежногоуправління висотою звуку через зворотній нерв єдоцільним і, ймовірно, необхідним механізмом. Надумку М. Жинкіна, у опонентів теорії Юссона“простежується схильність до ізольованогобачення фактів і до ізольованого вивченняокремих органів!!!”. На щастя, в наш час вжезнаходяться шляхи для об’єднання усіх цихзусиль під егідою загальної проблеми управлінь[3, 67].

1. Дмитриев Л. Гласные в пении //Вопросывокальной педагогики. – М.: Госмузгиз, 1962. – С. 89,92, 98.

2. Дмитриев Л. Основы вокальной методики /Л. Дмитриев. – М.: Музыка, 1968. – С. 420 – 429, 513– 514.

3. Жинкин Н. Механізм речи / Н. Жинкин. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1958. – 69 с.

4. Маркотенко І. Павло Васильович Голубєв –педагог-вокаліст / І. Маркотенко. – К.: МузичнаУкраїна, 1980. – 36 с.

5. Морозов В. Об експериментально-теоретическихисследованиях голоса певца и их значение длявокальной педагогики //Вопросы вокальнойпедагогики. – Вып. 6. – Л.: Музика, 1982. – С. 151,173.

6. Морозов В. Профотбор вокалистов:експериментально-теоретические основыобъективных критериев //Вопросы вокальнойпедагогики. – Вып. 7. – Л.: Музика, 1984. – 181 с.

7. Назаренко И. Искусство пеня / И. Назаренко. –М.: Музыка, 1968. – С. 322 – 325, 326.

8. Петрова Е. О динамике звука певческого голоса/ Е. Петрова. – М.: Музгиз, 1963. – С. 21 – 24, 27.

9. Саркисян А. О некоторых вопросах вокальногоискусства //Вопросы вокальной педагогики. – М.:Госмузгиз, 1962. – 12 с.

10. Юссон Р. Певческий голос / Р. Юссон. – М.:Музыка, 1974.



128

Актуальність проблеми. В нашійдержаві досить швидкими темпамивідбуваються зміни в суспільстві і в

економіці. Попит на фахівців із професійнимикомпетенціями з маркетингу постійно зростатимеяк і на спеціалістів економічного напрямку(фінансистів, аудиторів, економістів, менеджерів,бухгалтерів тощо). За умов побудови ринковоїекономіки підготовка кадрового складувітчизняних фахівцівмаркетологів із високимрівнем професійних компетентностей, передбачаєзнання ними основних теоретичних положень,практичних кроків та результатів сучаснихекономічних перетворень. Саме в умовахринкових відносин чітко окреслюються рівніуправлінської діяльності, визначаються вимоги дознань майбутніх менеджерів виробничої сфери упроцесі вивчення економічних дисциплін таосновних принципів і методів маркетингувипускників вищих навчальних закладів, зазначаєМ. Вачевський [1, 26].

Аналіз останніх публікацій. Аналіз науковометодичної та спеціальної педагогічної літературиіз педагогічних технологій управління

маркетингом, проведений в процесі дослідження,дозволяє зробити висновок, що проблемиекономічної освіти і підготовки молоді до ринковоїекономіки обґрунтували в працях вчені педагогиВ.І. Бондар, І. Бех, В. Биков, А. Вихрущ,М. Вачевський, Р. Гуревич, І. Зязюн, В. Мадзігон,Н. Ничкало, І. Прокопенко, О. Падалка,О.Г. Мороз, В. Кремень, М. Корець, В. Кулішов,В. Слюсаренко, Г. Терещук, М. Шкіль, О. Шпак,та інші.

Мета статті. Розкрити аспекти використанняновітніх педагогічних технологій у системіуправління навальним процесом системибезперервної освіти у процесі професійноїпідготовки менеджерів виробничої сфери у процесівивчення економічних дисциплін як основнихкадрів підприємства.

Виклад основного матеріалу. Підготовкупрофесійних компетенцій у майбутніх менеджерівздійснює більшість навчальних закладів, девикладається курс “Менеджмент” та“Маркетинг” як основні дисципліни фахових знаньй умінь спеціаліста, що готується до ринковоїекономіки із відповідним переліком компетенцій,

Владислав Гжещук, здобувач Академії Полонійної в м. Ченстохові, Польща

НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇМАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МАРКЕТИНГУ

У статті досліджується актуальна проблема використання новітніх педагогічних технологій вуправлінні навчальним процесом системи безперервної освіти та підготовки маркетологів до освітньоїдіяльності в сучасних умовах ринкової економіки.

Ключові слова: освіта, навчання, розвиток, виховання, управління, маркетинг, начальні заклади, ринок,компетентності.


Владислав Гжещук, соискатель Академии Полонийной в г. Ченстохове, Польша

НАПРАВЛЕНИЯ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНЦИИБУДУЩИХ МЕНЕДЖЕРОВ В ПРОЦЕССЕ ИЗУЧЕНИЯ МАРКЕТИНГА

В статье исследуется актуальная проблема использования новейших педагогических технологий вуправлении учебным процессом системы непрерывного образования и подготовки маркетологов вобразовательной деятельности в современных условиях рыночной экономики.

Ключевые слова: образование, обучение, развитие, воспитание, управление, маркетинг, учебные

заведения, рынок, компетентности.

Vladyslav Hzheschuk, Applicant of Polish Academy Chenstochowa, Poland

DIRECTIONS OF PROFESSIONAL COMPETENCES FORMING IN FUTUREMANAGERS IN THE STUDY OF MARKETING

The article investigates the actual question of usage of modern pedagogical technologies in management theeducational process in the system of continuing education and training marketers to educational activity in modernconditions of market economy.

Keywords: education, learning, development, training, management, marketing, educational Institutions,market, competence.

УДК 378.14:658 – 057.212

НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВВ ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МАРКЕТИНГУ

© В. Гжещук, 2014

129 Молодь і ринок №4 (111), 2014

які дають професійні знання і вміння за вибраноюпрофесією чи видом діяльності у таких основнихнапрямках, а саме:

Компетенція у сфері економічної діяльності: підприємливість вміння приймати ризик,

напрямки діяльності; творчість мислення у прийняті рішень; відповідальність перед працівниками і

суспільством; дисциплінованість, вимогливість до себе і

підлеглих; культ праці – плановість, ритмічність,

надійність; гордість за якість виконаної роботи – висока

якість товарів; розуміння основних економічних відносин; розуміння системи соціального забезпечення; формування професіоналізму та професійної

етики; формування економічних навичок. Правова компетенція: знання законодавчої бази; знання принципів функціонування політичної

системи та державної влади; формування демократичної громадської

позиції; навички участі в політичному житті; правова культура та відповідальність; усвідомлення потреби в дотриманні вимог

законів; визнання рівності всіх людей; повага до свободи; відкритість.Політична компетенція: активність і мобільність; громадянська активність; повага до рішення більшості;Компетентність культурологічної і

комунікативної діяльності: вміння зберігати релігійні, національні традиції; формування культури між особистісних

відносин; оволодіння вітчизняною та світовою

культурною спадщиною; толерантність у виробничій діяльності, повага

до підлеглих та їх поглядів і ідей; сприйняття плюралізму; вміння цивілізовано обстоювати свої

переконання перед опонентами.Соціальна і організаційна компетентність: система соціальних відносин; мотивація соціальної” поведінки; раціональне самоврядування; ефективність менеджменту; ощадливе використання часу та інших ресурсів.

Технологічна компетентність: вміле використання технічних засобів

(техніки, комп’ютерів); раціональне співіснування з техносферою; критичне ставлення до техносфери;Екологічна компетентність: знання законів екології; гармонійне співіснування з довкіллям; збереження біосфери. Компетентність у сфері повсякденного

життя: повага до інших; навички співіснування; готовність прийти на допомогу; турбота про етику навколишнього життєвого

простору.Сфера особистого життя: навички побудови стратегії та програми

життя; моделі конструктивної поведінки; моделі психічного здорового способу життя; формування моделі подолання критичних

ситуацій, виходу із життєвої кризи; формування моделі енергетичне доцільної

поведінку (спілкування) співіснування, самоосвіти,зазначає М.В. Вачевський [2].

Встановлення ринкових відносин в Україні тауспішне проведення економічних реформвимагають формувати основні інститути сучасноїекономіки, серед яких вирішальне значення маємаркетинг.

На сьогоднішній день в Україні шлях освіти усередніх школах, ПТНЗ і ВНЗ, має напрям ісхильність педагогів і громадськості доготовності і розвитку та формування високихпрофесійних компетенцій у випускниківнавчальних закладів, є тим основним напрямом,який сприятиме у реформуванні освіти інтеграціїУкраїни в багато культурне європейське та світовеспівтовариство якщо спиратися на використаннясучасних педагогічних технологій та формуванняпрофесійної компетентності майбутніх фахівців змаркетингу сфери управління у процесі вивченняфахових дисциплін, як зазначає І.В. Ромащенко[10, 54 – 55].

Для розв’язання будьяких педагогічних задач,які є процесом особистіснопідготованим, таким,що вимагає нестандартних рішень, а томупідвищення професійної компетенції в майбутніхменеджерів виробничої сфери залежить як відосвоєння певних нормативних зразків і еталонівзнань та вмінь, а також розширення спектраповедінки у трудовій діяльності, виробленнягнучкості професійної творчості, здатної адекватнореагувати на зміни ринкової конкуренції.


130

Ринкова економіка у своєму розвитку тастановленні, поставила вітчизняні підприємствау жорстоке конкурентне середовище, щоформується як українськими підприємцями, так іпід значним тиском іноземних компаній. Тому всінавчальні заклади та профілюючі кафедри змаркетингу, яких близько 80 різних формвласності, повинні вибирати такий напрямокнавчання і підготовку високопрофесійнихменеджерів як спеціалістів із професійнимикомпетенціями, що зможуть працювати на базіглибоких теоретичних і прикладних знань, знаньіз економічних дисциплін, інтелектуальноївласності, мати гнучкість мислення і поведінкидо розв’язання поставлених задач у напрямах:

самостійному перенесенні раніше засвоєнихзнань, умінь, способів діяльності у нові ситуації;

бачення проблеми, яка виникла, з різнихрольових позицій;

виділення нової функції відомого об’єкта; знаходження варіантів можливих відповідей; комбінування раніше відомих способів у

новий, В.Я. Гжещук [4].Коли мова іде про товар, послугу, життєвий

цикл товару, рекламу, сервіс, експорт,ціноутворення, привабливість товару, то концепціїмаркетингової діяльності тісно переплітаються ізпрофесійними компетенціями менеджера, йогознаннями про об’єкти інтелектуальної власності– винаходи, промислові зразки, товарні знаки тановими технологіями, які на ринку експортуоцінюються як ноухау чи інжиніринг.

Якщо враховувати сучасний економічнийрозвиток та поділ праці у ринкових умовах, світоваспільнота виробила загальну концепцію роботи ікласифікації професійних компетенцій. Міжнароднівимоги та нагромаджений вітчизняний досвіддиференціації праці та діяльності за кумульованіу кваліфікаційних довідниках і насамперед уДержавному класифікаторі професій [8].

Проблема підготовки компетентних фахівців,розвинутих особистостей нині є надзвичайноактуальною, особливо в країнах, що з метоюутворення єдиного європейського простору вищоїосвіти реформують вищу школу, зокрема звикористанням компетентнісного підходу. Яквідзначено “Матеріали методичного семінару” [11,3] ідеї компетентнісного підходу помітнопоширюються і в освітньому просторі України,обговорюються і апробовуються в системізагальної, професійнотехнічної, вищої, тапіслядипломної освіти.

Кваліфікаційні вимоги до професійноїкомпетенції випускника ВНЗ, вчителя основменеджменту (теорії управління), чи спеціаліста

для відповідної галузі діяльності наведені внормативних документах “Освітньокваліфікаційній характеристиці”. Основний шляхпідготовки менеджерів у вищих навчальнихзакладах із професійними компетенціями, яківтілюються у практику перш за все залежать відпедагогічної освіти педагогів, які навчаютьмайбутніх менеджерів, від їх індивідуальнихякостей, які сприянь ефективним напрямкамосвоєнню професії менеджера в процесібезпосередньої освітньої діяльності щодоформування професійної компетенції. З огляду наце весь процес формування менеджментупереважно ґрунтується на такій науковій основі,як соціологія праці та управління із підключеннямпсихології, а соціологи й соціальні психологи зафахом зробили найбільший внесок в розвитокменеджменту. Притім, на першому етапінайвагоміший внесок зробив інженер, ім’я якоговсесвітньо відоме. Це Фредрік Уінслоу Тейлор,зазначає Г.А. Дмитренко [5, 6].

До знань і умінь майбутніх менеджеріввиробничої сфери у процесі вивчення економічнихдисциплін, є ВНЗ – університет, як зазначає ІванВакарчук – ректор Львівського національногоуніверситету імені Івана Франка – це автономнаінституція, організована у центрі суспільства зрізною географічною та історичною спадщиною,він продукує, досліджує, оцінює і передає культуручерез дослідження та навчання. Викладання ідослідження в університетах мають бутинероздільні, якщо вони хочуть іти в ногу зізмінними потребами, запитами суспільства іпередовими науковими знаннями [3, 20].

Кожен університет повинен володіти певноюавтономністю, щодо переліку питань та проблем,які вирішує колектив університету і до нихвідносять, табл. 1. Ці відзначені університетськіпроблеми та їх важливості виникають від процесунавчання , бюджету фінансування освіти протягомроку. Вимагає вдосконалення правове поле ізаконодавча база для регулюванняпозабюджетної діяльності вищих навчальнихзакладів. Нинішнє законодавство не сприяєполітиці ринкового маневрування ВНЗ, якіздійснюють самі підготовку менеджерів,маркетологів, підприємців, фінансистів до ринкупраці.

Відзначимо, що діяльність із координації роботилюдейчленів ВНЗ і складає суть управління ВНЗ.Управління – вид діяльності, що забезпечуєефективне та продуктивне досягненняорганізацією її цілей та завдань. Процес управліннянавчальним процесом ВНЗ – це реалізація функцій,які має виконувати адміністрація університет,



131 Молодь і ринок №4 (111), 2014

зазначають О. Помету, Л. Середяк, І. Сущенко[9, 14].

Кожен навчальний заклад у своїх основнихфункціях здійснює підготовку фахівців високогорівня професійних компетентностей, планомірнуінтеграцію вищої освіти до європейського ісвітового освітнього і наукового простору,стверджує С. Ніколаєнко [7, 11], що готує ВНЗслід віднести напрямки, які утворюють новутехнологію навчання та розвиткові професійноїкомпетенції маркетолога, а саме:

- методологічна компетенція – це знанняпринципів, методів, форм, процедур пізнання іперетворення педагогічної діяльності, знаннязагальнонаукової методології, сформованістьсвітогляду, розвиненість умінь з організації іпроведення педагогічних досліджень в процесівирішення проблемних ситуацій, здатність доінноваційної діяльності, наукового обґрунтування,критичного осмислення та творчого застосуваннязнань у виробничопрактичній діяльності, умінняпрогнозувати, проектувати та управлятинавчальновиховним процесом;

- дидактико-методична компетентність– це сформованість таких знань і умінь, які єосновою принципів, методів і засобів навчання,використання інноваційних технологій навчаннямаркетингу;

- спеціально-наукова компетентність – цесформованість знань і умінь з курсу маркетинг,що вивчається студентами для професійних умінь,які формують пізнавальні, конструктивні таінформаційні компетенції;

- екологічна та валеологічна компетентність– це знання природи та суспільства, екології тазбереження здоров’я і належного життя;

- управлінська компетентність – цесформованість знань із управління, інформації,організації, управління, координації, мотивації,контролю, уміння організовувати навчальнопрактичну діяльність студентів, впливати навч инки і можливі ре зульт ати , зазнач аєМ.В. Вачевський [1, 253].

Залежно від напрямку підготовки майбутніхменеджерів та вивчення відповідного курсу,можуть формуватись і інші напрямки уміньпедагога, що здійснює педагогічний процес.Педагогічна діяльність відноситься до тих видівдіяльності, для яких її успішність визначаєтьсяхарактером і змістом відносин, які зникають у ходівзаємодії. Умовою встановлення взаємодії міжпедагогом і студентами є комунікативнадіяльність педагога, тобто організація поведінкиа діяльності студентів через різні видиспілкування, тобто навчання і виховання єкомунікативними процесами, в основі яких лежитьспілкування між викладачами, колективами, якіутворюють підсистеми у постійному зв’язку внавчальному закладі. Викладачів об’єднують міжсобою, передусім, цільові зв’язки, спільна головнамета навчального закладу, які всі вони прагнутьдосягти з урахуванням специфіки функціональнихобов’язків кожного. Важливою цілісною якістюпедагогічного колективу є духовна згуртованість.Вона формується духовними зв’язками,поєднуючи педагогів за спільними для всіх


Таблиця 1. Перелік питань та проблем, які вирішує колектив університету

Чинники діяльності університету

Види основних форм діяльності ВНЗ щодо автономії

Кадрова політика Призначення (ректора, адміністрації, професорськовикладацького складу), присвоєння вчених звань

Студенти Загальний набір та набір на різні спеціальності, форми і стандарти вступних іспитів, критерії відбору, квоти для різних соціальних груп (сільська молодь).

Навчальні програми Зміст, підручники, обов’язкові/вибіркові курси, оцінювання.

Викладання Методи і методика викладання, екзаменування, мова викладання, тривалість навчальних програм, вибір основної і допоміжної літератури.

Академічні стандарти Державні стандарти навчальних програм, окремих дисциплін, перевірка якості, акредитація спеціальностей, акредитація вищих навчальних закладів.

Дослідження і публікації Пріоритети досліджень, свобода в публікаціях, недосконалість законодавства щодо видавничої діяльності вищих навчальних закладів та функціонування книгарень у ВНЗ.

Управління Ради, студентські асоціації, органи самоврядування.

Адміністрування і фінансовий менеджмент

Тривалість навчального року, фінансування вищих навчальних закладів, фінансовий аудит, в становлення плати за навчання.

132

духовними цінностями (педагогічними,моральними, правовими, етичними, естетичнимипринципами, поглядами, ідеалами,переконаннями). Ці та інші цілісні властивостінавчального закладу, педагогічного тастудентського чи учнівського колективів, роблятьнавчальну систему тим, чим вона насправді єзазначає В.І. Маслов [6, 13].

Отже, можна зробити висновок, якщо впедагога сформовані відзначені ключові напрямкикомпетентності, то можна говорити просформованість його професійної компетенції.Результатом її сформованості є розвитокіндивідуального напрямку діяльності педагога,його творчого потенціалу та педагогічної культурияку він у процесі своє діяльності може передати іприщепити студентам майбутнім менеджерамвиробничої сери у професії вивчення економічнихдисциплін.

Від педагога маркетолога, його професіоналізмута компетенції залежить, якими будуть йоговипускники. Професіоналізм (особливо педагогічний)пов’язаний, перш за все, з високим рівнемсамореалізації індивідуальних особливостей, стилемвикладання матеріалу.

Більшість вітчизняних джерел інформації променеджмент: підручники, посібники, довідникирозкривають сутність менеджменту провиробництво та збут товарів і послуг середконкурентів. На жаль вітчизняними авторами нерозглядається чинник формування професійних,компетенцій у майбутніх менеджерів. У більшостідрукованих праць в основу концепції маркетингупокладено ідею задоволення потреб потенційнихспоживачів. Вона сформувалась як відповідь наускладнення збутової діяльності в умовахнарощування обсягів виробництва продукції. Цеозначає, що на зміну “ринку продавця” прийшов“ринок покупця”, тобто необхідно виробляти саметі товари, які погодиться купувати споживач. Воснову виробництва закладають дані, одержані врезультаті вивчення різних ринкових сегментів,окремих груп населення, підприємств, яким будеадресована нова продукція. Виробництво та збутв умовах “ринку покупця” і складає змістмаркетингової діяльності, де висвітлено зв’язокфакторів маркетингового середовища організаціїта навчальних курсів, аналізується циклпідготовки професійної компетенції та зв’язок ізформуванням практичних навичок [8].

Від учителя маркетолога, його професійнихкомпетенцій залежить, із якими знаннями танавичками, культурою, мисленням будуть йогоучні в кінцевому підсумку навчання.Професіоналізм (особливо педагогічний)

пов’язаний, перш за все, з високим рівнемсамореалізації індивідуальних особливостей,індивідуальним стилем діяльності. Отже,критерієм визначення педагога із маркетингу –професіонала необхідно вважати йогоіндивідуальний стиль, який є системоюіндивідуальних прийомів викладання курсу змаркетингу, що охоплює широке коло актуальнихпитань освіти і навчання.

Висновки. Дослідження даної проблеми тапрактичного вирішення поставлених задачекономічної освіти школярів та випускників ВНЗу поєднанні із розвитком інтелектуальної власностів процесі навчання дали можливість визначитисоціальнопедагогічні чинники, які впливають настан економічної освіти школярів та підготовкимолоді до ринкової економіки, та зосередитиосвітянську діяльність на формуванні єдиноїзагальнодержавної науково обґрунтованоїсистеми економічної освіти та розвиткуінтелектуальної власності формувати увипускників ВНЗ знання із економіки, маркетингу:промислового, сфери послуг, культури та ринковоїінфраструктури форм власності конкурентноздатностіта фінансовокредитної і податкової політики таінших дисциплін, які вимагають відповідного рівнязнань та професійної компетенції у випускниківВНЗ майбутніх маркетологів, до сучасних умовринкової економіки.

Сьогоднішня система освіти, усі навчальнізаклади повинні орієнтувати молодь на ринковуекономіку, готувати майбутніх спеціалістів, які бмали сучасне економічне мислення, ініціативу,вболівали за примноження багатства держави, таособистий гармонійний розвиток у формуваннісвідомого громадянина своєї держави,відповідального за її долю та становленнядержавності.

1. Вачевський М.В. Маркетинг. Формуванняпрофесійної компетенції. Підручник.// М. Вачевський.– К.: Професіонал, 2005. – 512 с.

2. Вачевський М.В. Теоретико-методичні засадиформування у майбутніх маркетологів професійноїкомпетенції. Монографія. // М. Вачевський. – К.:Професіонал, 2005. – 364 с.

3. Вакарчук І. Автономія вищих навчальних закладівяк необхідна умова університетського управління.Управління університетом: проблеми та шляхи їхвирішення. // І. Вакарчук. – Львів. – Дрогобич. Коло,2002. – 216 с.

4. Гжещук В.Я. Суть і принципи організаціїуправління навчальним процесом з використаннямменеджменту. // В. Гжещук. / Молодь і ринок. – 2013.– №10 (105). – С. 138 – 142.

5. Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент:цільове управління освітою на основі



133 Молодь і ринок №4 (111), 2014

кваліметричного підходу. Навчальний посібник. //Г. Дмитренко. – К.: ІЗИН, 1996. – 140 с.

6. Маслов В.І. Наукові основи та функції процесууправління загальноосвтніми навчальними закладами.Навч. посібник. // В. Маслов. – Тернопіль. Астон. 2007.– 150 с.

7. Ніколаєнко С.М. Болонський процес іперспективи законодавчого врегулювання розвиткувищої освіти в Україні. Матеріали міжнародногосемінару. – Львів, Літопис. 2004. – 112 с.

8. Павленко А.Ф., Пилипчик В.П. Основимаркетингу. Підручник. // А. Павленко, В. Пилипчук. –К.: ЗАТ “Нічлава”, 199. – 224 с.

9. Пометун О., Середяк Л., Сущенко І., ЯнушевичО. Управління школою, що змінюється. Порадниксучасного директора. // О. Пометун, Л. Сердяк,І. Сущенко, О. Янушевич. – Тернопіль “ВидавництвоАстон”, 2005. – 192 с.

10. Ромащенко І.В. Формування професійноїкомпетентності майбутніх фахівців з маркетингу сфериуправління у процесі вивчення фахових дисциплін.Монографія. І. Ромащенко. – Дрогобич, ДДПУ, 2010. – 197 с.

11. Реалізація Європейського досвіду компетентнісногопідходу у вищій школі України. Матеріали методичногосемінару. // В. Кремень, В. Мадзігон В. Луговий та ін.

– К.: Педагогічна думка, 2009. – 360 с.


Актуальність та доцільністьдослідження. Суть оптової торгівлірозкривається, виходячи із тієї ролі,

яку вона відіграє в суспільстві. Оскільки цепоняття багатоаспектне, то кожна із його гранейзаймає місце, формуючи цілісність і ефективністьвпливу на розвиток економіки. Зміни в структуріекономіки, ріст конкуренції стимулюютьінвестиційну діяльність, а також створення новихпідприємств та видів діяльності виробництванових товарів. Інвестиції, в свою чергу, сприяютьзростанню як сукупного попиту, так і пропозиціїна ринку торгівлі. Отже, створення нових видів

виробництв одночасно означає і зростання попитуна матеріальні ресурси, і зростання ринку новихтоварів, послуг, тобто оптова торгівля сприяєприскоренню темпів економічного розвиткусуспільства в цілому, як зазначено В.П. Вихрущ[2].

Кожен власник університетського дипломуобов’язково ставав помітною фігурою коли не увищих керівних колах, так з поміж тих, хтосправляв значний інтелектуальний вплив – додумок видатних професорів чи випускниківпровідних вищих навчальних закладівдослухалися імператори, царі й президенти,

Войчек Жуковські, здобувач Академії Полонійної в м.Ченстохові, Польща

МІСЦЕ І РОЛЬ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ НА ОСНОВІ МАРКЕТИНГУУ статті досліджується актуальна проблема навчання, виховання і розвитку маркетологів у сфері

торгівлі у навчальних закладах України та Польщі, в сучасних умовах ринкової економіки де діє конкуренціяна ринку праці.

Ключові слова: освіта, навчання, розвиток, оптова торгівля, маркетинг, суспільний прогрес,компетенції, підготовка маркетологів, пріоритет освіти.

Літ. 6.

Войчек Жуковский, соискатель Академии Полонийной в г.Ченстохове, Польша

МЕСТО И РОЛЬ ОПТОВОЙ ТОРГОВЛИ НА ОСНОВЕ МАРКЕТИНГАВ статье исследуется актуальная проблема обучения, воспитания и развития маркетологов в сфере

торговли в учебных заведениях Украины и Польши, в современных условиях рыночной экономики где действуетконкуренция на рынке труда.

Ключевые слова: образование, обучение, развитие, оптовая торговля, маркетинг, общественный

прогресс, компетенции, подготовка маркетологов, приоритет образования.

Voychek Zhukovsky, Applicant of Polish Academy Chenstochowa, Poland

PLACE AND ROLE OF WHOLESALE ON THE BASIS OF MARKETINGIn the article investigated the problem of training, education and development of marketers in trade in

Ukrainian educational Institutions and in Poland in modern conditions of market economy where there is acompetition on labor market.

Keywords: education, training, development, wholesale, marketing, social progress, competence, marketers’training, priority of education.

УДК 339.33:339.138

МІСЦЕ І РОЛЬ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ НА ОСНОВІ МАРКЕТИНГУ

© В. Жуковські, 2014

134

відзначає професор Анджей Криньські в роботі“Nitpanstwowe szkolnictwo wyzsze w polsce wlatach 1990 – 2000/ Tendencje I kierunki rozwojowe”.

Аналіз останніх публікацій . Вагомийвнесок у визначення найбільш цінних професійнихнапрямів підготовки та формування професійноїкомпетентності майбутніх маркетологів унавчальних закладах внесли відомі вченіВ. Андрущенко, І. Бех, М. Вачевський, А. Вихрущ,С. Гончаренко, М. Євтух, М. Єрмошенко, І. Зязюн,М. Корець, В. Мадзігон, І. Прокопенко, О. Падалка,О. Шпак та інші.

Відомі польські вчені Возняк Роберт – докторпед. наук, професор Щеціньського університету,ректор балтійської гуманістичної вищої школи(Польща), Данек Казіміж – докт. пед. наук,професор, завідувач кафедри педагогікиБалтійської гуманістичної вищої школи в Кошаліні(Польща), Анджей Кринський – професор, докторгаб. – ректор Академії Полонійної в Ченстохові –Польща, професор, др. габ. Стефан Моздзенм. Ченстохова Польща та багато інших.

Мета статті є дослідження механізміввикористання маркетингу в сфері послугпідприємства оптової торгівлі та управліннярентабельністю підприємства в умовахтрансформації ринкової економіки України.

Виклад основного матеріалу. В ринковійекономіці роль оптової торгівлі як стимулюючогофактора виробництва є незаперечною інайефективніше спрацьовує за наявності приватноївласності на засоби виробництва. Оптовик –підприємець наповнює економічним змістомвласну діяльність, що стає перспективою длявсього трудового колективу у вирішенні їхніхжиттєвих потреб. Поперше, реалізація задумів,передбачених бізнеспланом та бізнеспроектами,сприяє нагромадженню капіталу і, відповідно, стаєпередумовою розширення виробництва,підвищення його ефективності.

Подруге, разом з тим, створення новихпідприємств і виробництва нових видів товарів,дозволяє значно збільшити кількість робочихмісць, тобто сприяє вирішенню такої важливоїпроблеми як підвищення рівня зайнятостіпрацездатного населення.

Потретє, оптова торгівля зумовлює зміни вструктурі економіки, і це випливає з моделізбутової діяльності. За своєю сутністю оптоваторгівля сконцентровує свою діяльність нарозвиток нових перспективних напрямківгосподарювання, створення і виробництво новихтоварів, віддача від яких обіцяє перевищуватисередні показники економіки в цілому. Прагненнядо комерціалізації нововведень і швидка реакція

на потреби ринку дають імпульс для розвиткунаукомісткого виробництва. Оптовик, такимчином, закладає фундамент для майбутніхпрогресивних зрушень в економіці.

Почетверте, розвиток оптової торгівлі сприяєрозвитку конкуренції, оскільки ці процесивзаємопов’язані. Оптова торгівля стимулюєгосподарську активність, заставляє великінегнучкі підприємства швидше обновляти імодернізовувати продукцію та свою матеріальнотехнічну базу.

Зазначимо, що “Оптова торгівля”займається закупівлею, а також продажемвеликих партій товарів і послуг тим, хто придбавїх з метою подальшого перепродажу (роздрібнаторгівля) або професійного використання, зазначаєМ.В. Вачевський [3].

Оптова торгівля – це в сі види діяльності,пов’язані з продажем товарів і послуг тим,хто перепродує їх або використовує зкорисною метою, отримання прибутків.Доцільність звертання підприємстввиробників допослуг як оптової, так і роздрібної торгівліпояснюється рядом обставин.

По-перше, потужні виробники, передаючизбут своєї продукції оптовику, мають можливістьзосередити увагу власне на виробництві, створеннінових товарів

По-друге, дрібнішому за своїми масштабамивиробникові з обмеженими фінансовимиможливостями не завжди під силу займатисяорганізацією збутового маркетингу.

По-третє, оптовикові набагато зручніше матисправу з численними споживачами, з якими вженалагоджено тісні контакти, а також оптовикупростіше виходити на нові ринки, маючи у своємурозпорядженні відповідний персонал, складське ітранспортне господарство.

По-четверте, з оптовиком краще працюватий роздрібній торгівлі, що має справу не з багатьмавиробниками, а лише з кількома оптовиками,полегшуючи цим для себе процес доборувідповідного асортименту товарів.

По-п’яте, оптовик спеціалізується переважнона певних товарних групах, галузях, сферахзастосування продукту.

По-шосте, під контролем оптовика, якправило, перебуває той регіон, де сконцентрованепромислове виробництво, що, в свою чергу,створює відчутні переваги в товарорусі,передусім продукції виробничого призначення.

Здебільшого оптова торгівля використовуєтьсяпри реалізації продукції виробничого призначення.

Оптова торгівля виконує ряд важливих функцій,полегшуючи діяльність виробників. Вона:



135 Молодь і ринок №4 (111), 2014

надає постачальникам і клієнтамінформацію про ситуацію на ринку, вконкретному середовищі, сповіщає про новітовари і встановлені ціни;

дає можливість виробникам збуватитовари з найменшими контактами ізспоживачами;

використовувати підготовлений торговельнийперсонал, допомагає виробникові залучатибагатьох роздрібних торговців при порівняноневеликих витратах;

здійснює маркетингову і технічнупідтримку виробника або постачальника,роздрібного чи комерційного споживача;

забезпечує клієнтам економію засобів,закуповуючи товар великими партіями, ділячиїх у подальшому на дрібніші;

набирає необхідний товарний асортимент,позбавляючи тим самим клієнта зайвихклопотів;

забезпечує матеріальну базу длязберігання товарів, чим зменшує витрати іпостачальникові, і замовникові;

оперативніше доставляє товари наринок споживачам, бо знаходиться ближчедо замовників, ніж підприємства виробника;

надає фінансову допомогу як виробникам,заздалегідь надсилаючи замовлення і вчасносплачені рахунки, так і роздрібним абокомерційним споживачам, надаючи їм кредити;

розв’язує проблеми повернення товарів іробить знижки на недоброякісну продукцію;

бере на себе ризик, отримуючи правовласності на товар, а відтак, несучи витратиу зв’язку з розкраданням, пошкодженням,псуванням, старінням товарів.

Ще одна прикметна риса, за якою поділяютьсяоптовики на групи, – ставлення до власності. Якщооптовики – покупці отримують таке право натовар, то агенти і брокери такого права на себене беруть.

Оптовиків-купців можна поділити напідгрупи, до яких відносять оптовиків:

з повним циклом обслуговування (товариоптом промислового призначення);

з обмеженим циклом обслуговування(оптовики-організатори);

оптовики – посилторгівці, оптовики, якіторгують готівкою без доставки товару,сільськогосподарські виробничі кооперативи).

Оптовиківкупців ще називають оптовимифірмами, що за обсягом товарообороту, зачисельністю є найбільшою групою торгівців.Комерційні оптові організації з повним цикломобслуговування надають ще такі послуги:

збирають асортимент продукції увизначеному місці;

забезпечують торговий кредит; зберігають товарні запаси; допомагають у реалізації та просуванні

товарів; забезпечують працівників усім необхідним

для персонального продажу.Оптовики з повним циклом обслуговування

за своїм характером є або торгівцями оптом, абодистриб’юторами товарів промисловогопризначення. Торгівці оптом працюють зпідприємствами вроздріб і відрізняються міжсобою широтою асортиментного набору товарів.Оптовики змішаного асортименту займаютьсякількома асортиментними групами длязадоволення замовлень як роздрібних торговцівз широким змішаним асортиментом, так іроздрібних підприємств з вузько спеціалізованимтоварним асортиментом. Оптовики неширокогонасиченого асортименту зорієнтовані на однудвіасортиментні групи при значно більшій глибиніцього асортименту (ліки, одяг).

Коло послуг оптовиків з обмеженимциклом обслуговування вужче, ніж оптовиківпопередньої групи. Торгуючи за готівку і бездоставки товару, такий оптовик обмежуєтьсяасортиментом найбільш ходових товарів. Продаєїх роздрібним торгівцям за негайну ж оплату.

Оптовик-комівояжер є збутовимпосередником. Оптовик комівояжер бере на себеобов’язки доставки товару покупцям, особливо вресторани, лікарні, універсами, готелі.

Оптовик-організатор з моменту прийняттязамовлення до моменту завершення поставкиповністю перебирає на себе право власності натовар та весь пов’язаний з цим ризик. Щоправда,товар він не забирає на зберігання, а лише сприяєпрямій передачі його від виробника безпосередньоспоживачеві (лісоматеріали, вугілля, автомобілі іт. ін.).

Оптовики-консигнанти торгують наумовах консигнації, тобто зберігають за собоюправо власності на товар, а рахунки роздрібнимторгівцям виставляють тільки за те, що вжерозкуплено споживачами. Оптовикконсигнантдоставляє товар, підтримує товарноматеріальнізапаси, займається фінансуванням поставок. Вінсам встановлює ціни на товар, стежить за йогосвіжістю, влаштовує магазинні експозиції, ведеоблік товарноматеріальних цінностей, зазначаєМ.В. Вачевський [3].

Сільськогосподарські виробничі кооперативизайняті продажем продукції на місцевому ринку.Прибутки кооператорів розподіляються між його


136

членами після закінчення певного строку продажусільськогосподарської продукції як дляспоживання, так і для переробної промисловості.

Оптовик-посилторговець спеціалізуєтьсяна розсиланні товарів (ювелірні вироби, косметика,делікатеси) клієнтам поштою, на доставці їхтранспортом.

Оптовик-агент – торговець, який виступаєпредставником покупця або продавця, згідно зумовами договору виконує лише деякі функції, неперебираючи на себе права власності на товар.

Оптовики-комісіонери за дорученням іншоїсторони (клієнта) за визначену комісійнувинагороду виконують конкретне доручення, аледіють від свого імені. До другої групи оптовиківпокупців (крім агентів) входять ще й брокери.

Брокери зводять покупця із замовником. Вонине зберігають товарних запасів, не займаютьсяфінансовою стороною умови, не ризикують. Головніоперації брокера пов’язані з нерухомістю, біржею,страхуванням, цінними паперами. Брокериукладають угоди за дорученням і за рахунок клієнтів,отримуючи за свої послуги винагороду.

- Оптові відділення і контори виробниківпроводять операції із замовниками самостійно.Таким видом збутової торгівлі займаютьсяпідприємства двох видів: збутові відділення,контори, та закупівельні контори.

Збутові відділення створюються в основномудля зберігання товарних запасів, збуту істимулювання (виробництво авто імотозапчастин, лісова промисловість). Збутовіконтори не мають збутової бази (текстильні,галантерейні товари).

Закупівельні контори є структурнимпідрозділом покупця і працюють так само, якоптовики першої групи (агенти і брокери).

Спеціалізовані оптовики – це об’єднаніпокупці сільськогосподарської продукції,оптові нафтобази, оптовики-аукціоністи.Вони перед купівлею ретельно оглядають товар,а потім укладають угоду.

Вибір оптового торгівця для підприємствазавжди оцінюється певними показниками, щозводяться до наступного: відсоток угод, якийприпадає на один контакт; обсяг продажу наодну годину переговорів; кількість діловихконтактів на одного комерційного агента вдень; співвідношення “представницьківитрати – обсяг продажу”. Оптова торгівляшироко використовує послуги агентів і брокерів,які виконують різноманітні оптові функції, однакне беруть на себе права власності на товари іпрацюють за комісійну винагороду або плату заїхні послуги.

Витрати і прибутки оптової торгівлі залежатьвід багатьох факторів, але в першу чергу відшвидкості товароруху, вартості виробів, якостівиконання функцій, ефективності, рівень прийняттярішень про цільовий ринок, товарний асортиментта комплекс послуг, та про цінову політику.

Комерційне підприємництво в оптовій торгівлі– це підприємництво, в якому визначальну рольвідіграють товарногрошові, товарнообмінніоперації, і вони визначають основний змісткомерційного підприємництва. Основу цього видудіяльності становлять операції і угоди з купівлі –продажу великих партій товарів. Комерційній угодітакож передує аналіз ринку, в результаті якогопрогнозується обсяг закупівлі і продажу товару,ціна закупівлі та ціна реалізації товару.Ефективність комерційного підприємництвавизначається через співвідношення міжзатратами на придбання й реалізацію товару тавиручкою від його реалізації у відповідні періоди,як відзначено авторами В. Бакадровим таП. Алєксеєвим в [4].

Виділяють три різновиди агентів:Агенти виробників – працюють на кількох

виробників і мають справу з неконкурентнимитоварами і товарами, що доповнюють основні, звинятковим правом збуту на певній території. Цевеликі оптові продавці автомобілів, взуття,текстильних товарів.

Збутові агенти – відповідають за маркетингусієї продукції виробників і мають повноваженнявести переговори про ціни, кредити і постачання.

Комісійні торговці (консигнатори) –отримують товари від виробників на принципахконсигнації, то коли право власності на товар, якийнадійшов, залишається за постачальником домоменту продажу товару покупцеві.

Брокери (маклери) – працюють на біржі,ознайомлюють покупців і продавців з їхнімитоварами для здійснення операцій. Брокер – цепосадова особа, яка реєструється на біржі і, якправило, вносить плату за своє місце на біржі.Брокер є контрагентом у покупця і продавця йотримує винагороду від них обох, зобов’язанийзберігати комерційну таємницю.

При занятті торговельною діяльністю в оптовійторгівлі укладається договір купівліпродажутовару, який регулюється ст. 224 Цивільногокодексу України (ЦКУ). За договором купівліпродажу продавець зобов’язується прийнятимайно і сплатити за нього певну грошову суму.Умовами договору в оптовій торгівлі є майнотовар і ціна, а сторонами договору є продавець іпокупець, якими можуть бути будьякі фізичні чиюридичні особи.



137 Молодь і ринок №4 (111), 2014

У комерційному підприємництві мають місцеі посередницькі договори: - договір комісії;- договір доручення; - консигнаційний договір.

За договором комісії в оптовій торгівлі,відповідно до ст. 395 ЦКУ, одна сторона(комісіонер) зобов’язується за дорученням іншоїсторони (комітента) за винагороду здійснити однуабо декілька операцій від свого імені, проте зарахунок комітента.

За договором доручення в оптовійторгівлі, згідно із ст. 386 ЦКУ, одна сторона(повірений) зобов’язується здійснити від імені іза рахунок іншої сторони (довірителя) певніюридичні дії.

Консигнаційний договорі в оптовійторгівлі, ґрунтується на консигнаційних операціях– господарчих операціях суб’єкта підприємницькоїдіяльності (консигнанта), що передбачаютьекспорт матеріальних цінностей до складу іншогосуб’єкта підприємництва (консигнатора) здорученням реалізувати зазначенні матеріальніцінності на комісійних засадах.

Операції консигнації в оптовій торгівлі єрізновидом комісійних операцій. Найчастішеконсигнаційна форма продажу товарів оптовоїторгівлі товарів використовується взовнішньоекономічній діяльності при освоєннінового ринку збуту або при поставках такихтоварів, які мало відомі місцевим покупцям. Черезце в постійному швидкому їх збуті експортер невпевнений, відзначає М. Баканів в [5].

При укладанні договору консигнації в оптовійторгівлі сторони встановлюють термін, протягомякого товар має бути продано, умови поверненняконсигнанту непроданого товару, в тому числі, якасторона відшкодовує витрати, пов’язані зповерненням товару. Визначаються такожобов’язки сторін щодо маркетинговогодослідження ринку збуту, його освоєння (рекламатовару за допомогою розповсюдження каталогів,проспектів, прейскурантів, специфікацій). Товарипоставляються оптом на склад консигнатора,який відповідає за їхнє зберігання. Через це, навідміну від договору комісії, в договорі консигнаціїне може встановлюватися право консигнатора навідшкодування йому витрат на зберігання товарівконсигнатором, Зазначає А.Н. Соломатіна [6].

Для оптової торгівлі специфічним є поледіяльності, тобто мережа торгівельних закладів,яка є надзвичайно різноманітною. Так, наприкладмережа роздрібної торгівлі, залежно від організаціїторгівлі, ділиться на дві групи: стаціонарну тапересувну.

До стаціонарної належать торгівельніпідприємства, розташовані в постійних спеціальнозбудованих або пристосованих чи обладнанихприміщеннях торгівлі.

До пересувної мережі належать спеціальнообладнанні різні пристосування для торгівлі навинос та виїзд (автомагазини, розвозки,цистерни, автоцистерни, лотки, прилавки, ручнівізки, кошики і т.п.), а також формуванняморальної культури менеджерів в глобальнихекономічних процесах як стверджують:Андежей Кринські, Даріуш Сенкевич, НаталіяПримаченко [1].

Висновки. Отже, перш ніж починати своюкомерційну діяльність в оптовій торгівлі, кожнийпідприємець повинен чітко усвідомити, якимидокументами регламентується цей виддіяльності. Це необхідно для того, щоб уже напочатковому етапі правильно організувати своюсправу, а також уникнути конфліктних ситуацій здержавними податковими службами іправоохоронними органами.

Обґрунтовано, що виділяють в оптовій торгівлітакож склади і закупівельні організації торгівлі, яківиконують функції торгівельнозакупівельних баз,складів, кооперативів для спільної закупівлітоварів. Крім того, в комерційному поліфункціонують організатори оптового обороту, якіне є суб’єктами торгівельної діяльності. Середних: товарні біржі; оптові ярмарки, аукціони,склади гарантійного зберігання, складиготелі.Основним завданням цих структур є створенняумов для організації комерційної діяльності тастабілізації цінової політики на товарному ринкуроздрібної торгівлі [4].

1. Анджей Кринські, Даріуш Сенкевич, НаталіяПримаченко. Моральна культура менеджерів вглобальних економічних процесах. Монографія.//А. Кринські, Д. Сенкевич, Н. Примаченко. – Дрогобич-Ченстохова, 2013. – 280 с.

2. Вихрущ А.В. Основи бізнесу. Підручник. Том. 1. –Тернопіль. Збруч. 1998.

3. Вачевський М.В. Маркетинг. Формуванняпрофесійної компетенції. Підручник.// М. Вачевський– К.: 2005. – 512 с.

4. Бакадров В.Л., Алексеев П.Д. Фінансово-економічний стан підприємства. Практичнийпосібник. – М.: Вид. “ПРІОР”, 2002. – 245 с.

5. Баканів М.І. Аналіз господарської діяльності вторгівлі. – М.: Економіка. 1990.

6. Соломатина А.Н. Економіка й організаціядіяльності торгового підприємства. Навчальний

посібник. А. Соломатіна. – М.: ИНФРА. 2002.



138

Постановка проблеми. У сучасномусвіті освіта визнається домінантоюсуспільнополітичного, соціально

економічного, духовного розвитку суспільства.Сьогодні у розвинених країнах світуусвідомлюється необхідність переходу віддомінування системи господарювання досистеми освіти й науки. У сучасному світіцінуються технології та знання.

Розбудова української національної системиосвіти потребує її реформування і модернізації.При цьому реформування освіти в Україні тіснопов’язане з процесами оновлення освітніх систем,що відбуваються в останні десятиріччя у

європейських країнах і пов’язані з визнаннямзначущості знань як рушія суспільного добробутута прогресу. Саме тому вказати на можливішляхи удосконалення структури і змістувітчизняної освіти може зарубіжний досвід.

Аналіз досліджень і публікацій засвідчив,що теоретикометодологічні засади порівняльноїпедагогіки як галузі педагогіки, яка досліджуєосвітні системи зарубіжних країни крізь призмупроблем вітчизняної школи і педагогіки, знайшливідображення у працях О. Джуринського,Н. Лавриченко, О. Локшиної, С. Сбруєвої та ін.

Натомість питання реформування освітньоїгалузі України стали предметом досліджень

УДК 371.2+37.013.74

Андрій Чех, аспірант кафедри романської філології та компаративістикиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ЄВРОПЕЙСЬКІ СТРАТЕГІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ТАРЕФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

У статті проаналізовано проблеми реформування загальної середньої освіти України в контекстіінтеграційних європейських освітніх процесів. Доведено, що впровадження запозичених закордонних інноваційздійснюється паралельно з існуванням традиційних основ української освіти, що, з одного боку, дозволяєзберегти національне обличчя української освіти, однак з іншого – гальмує поступ вітчизняної освіти унапрямі єдиного європейського освітнього простору.

Ключові слова: освіта, система освіти, загальна середня освіта, реформування освітньої системи,стратегії модернізації освіти.

Літ. 7.

Андрей Чех, аспирант кафедры романской филологии и компаративистикиДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ЕВРОПЕЙСКИЕ СТРАТЕГИИ МОДЕРНИЗАЦИИ ОБЩЕГО СРЕДНЕГО ОБРАЗОВАНИЯИ РЕФОРМИРОВАНИЯ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ В УКРАИНЕ

В статье проанализированы проблемы реформирования общего среднего образования Украины вконтексте интеграционных европейских образовательных процессов. Доказано, что внедрениезаимствованных зарубежных инноваций осуществляется параллельно с существованием традиционных основукраинского образования, что, с одной стороны, позволяет сохранить национальное лицо украинскогообразования, однако с другой – тормозит продвижение отечественного образования в направлении единогоевропейского образовательного пространства.

Ключевые слова: образование, система образования, общее среднее образование, реформирование

образовательной системы, стратегии модернизации образования.

Andrew Chekh, Postgraduate of Romance Philology and Comparative Literature DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

EUROPEAN STRATEGY FOR MODERNIZATION OF GENERAL EDUCATION ANDREFORM OF EDUCATIONAL SYSTEM IN UKRAINE

The article analyzes the problems of reform of the secondary education in the context of Ukraine’s integrationto the European educational processes. It is proved in it that the introduction of borrowed foreign innovations ismade in parallel with the existence of the traditional foundations of Ukrainian education. This fact, on the onehand, allows to save Ukrainian national identity formation, but on the other – inhibits the promotion of nationaleducation in the direction of a unified European educational space.

Keywords: education, education system, secondary education, reform of the educational system, strategy ofmodernization of education.

ЄВРОПЕЙСЬКІ СТРАТЕГІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ТА РЕФОРМУВАННЯОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

© А. Чех, 2014

139 Молодь і ринок №4 (111), 2014

В. Андрущенка, Я. Болюбаша, В. Кременя,С. Ніколаєнка та ін. Усвідомлюючи важливістьорієнтації на зарубіжний досвід у процесахмодернізації української освіти, О. Глузман,В. Кемінь, К. Корсак та ін. дослідили особливостісистем освіти окремих європейських країн тавказали на той позитивний досвід, який вартоадаптувати до вітчизняних реалій.

Мета статті полягає в аналізі проблемиреформування загальної середньої освіти Українив контексті інтеграційних європейських освітніхпроцесів.

Розвиток сучасної системи освіти в Україніхарактеризується низкою тенденцій. Зокрема,вона покликана забезпечити кожномугромадянину багаторівневу та безперервну освіту.Відповідно до ст. 29 Закону України “Про освіту”[2] структура системи безперервної освітиохоплює дошкільну, загальну середню,позашкільну, професійнотехнічну, вищу тапіслядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру,самоосвіту. Така структура освітньої системи даєможливість кожному громадянинові навчатисявпродовж життя.

Кожна з ланок системи освіти покликанавиконувати низку завдань, спрямованих наособистісну реалізацію кожного суб’єктаосвітнього процесу. Зокрема, загальна середняосвіта, яка гарантується державою кожній особі,забезпечує всебічний розвиток дитини якособистості, її нахилів, здібностей, талантів,трудову підготовку, професійне самовизначення,формування загальнолюдської моралі, засвоєннявизначеного суспільними, мовними, національнокультурними потребами обсягу знань про природу,людину, суспільство і виробництво, екологічневиховання, фізичне вдосконалення. Загальнасередня освіта в освіті – триступенева. Першийступінь – початкова освіта, другий – базова,третій – повна загальна середня освіта. Ця ланкасистеми освіти представлена різними типамизагальноосвітньої середньої школи, серед якихгімназії, ліцеї, колегіуми тощо.

Важливою тенденцією розвитку сучасноїсистеми освіти України є прагнення достандартизації та гармонізації з міжнароднимиосвітніми стандартами як запоруки організаціїєдиного освітнього простору в державі таінтеграції у світовий освітній простір.

Наступною тенденцією розвитку сучасноївітчизняної системи освіти є перехід донекласичної парадигми, метою якої є не ерудована,а висококультурна людина. З огляду на це,сьогодні зростає роль гуманітарного знання,культуровідповідповідності навчальновиховногопроцесу тощо.

У центрі освітніх реформ лежить такожнеобхідність розбудови національної системиосвіти, яка б базувалася на традиційних основахта, разом з цим, запозичувала позитивнийєвропейський досвід, адаптовуючи його доукраїнських реалій.

Важливою тенденцією розвитку системи освітиУкраїни є також її інформатизація такомп’ютеризація у відповідь на визнанняінформації найважливішим ресурсом суспільногорозвитку.

28 жовтня 2011 р. на ІІІ Всеукраїнському з’їздіосвітян було винесено на обговорення ісхвалено Національну стратегією розвитку освітив Україні на 2012 – 2021 роки. 25 червня 2013 р.прийнято Указ Президента про Про Національнустратегію розвитку освіти в Україні на період до2021 року. Як і кожен документ, Національнастратегія має сильні і слабші сторони, проте вонадає можливість зрозуміти ті тактичні кроки, якінеобхідно здійснити для реформування освіти.

Зокрема, стратегічними напрямами державноїполітики у сфері освіти відповідно до названогодокумента повинні стати: 1) реформуваннясистеми освіти, в основу якої покладатиметьсяпринцип пріоритетності людини; 2) оновленнязгідно з вимогами часу нормативної бази системиосвіти; 3) модернізація структури, змісту таорганізації освіти на засадах компетентнісногопідходу; 4) створення та забезпеченняможливостей для реалізації різноманітних освітніхмоделей, створення навчальних закладів різнихтипів і форм власності; 5) побудова ефективноїсистеми національного виховання, розвитку ісоціалізації дітей та молоді; 6) забезпеченнядоступності та безперервності освіти протягомусього життя; 7) формування безпечногоосвітнього середовища, екологізації освіти;8) розвиток наукової та інноваційної діяльності восвіті, підвищення якості освіти на інноваційнійоснові; 9) інформатизація освіти, вдосконаленнябібліотечного та інформаційноресурсногозабезпечення освіти і науки; 10) забезпеченняпроведення національного моніторингу системиосвіти; 11) підвищення соціального статусупедагогічних і науковопедагогічних працівників;12) створення сучасної матеріальнотехнічноїбази системи освіти [5].

Натомість у документі Європейської Комісії“Доповідь про конкретні майбутні завдання дляосвіти та професійної підготовки у Європі” (2001 р.)(Report on the concrete future objectives of educationand training systems) містяться такі пропозиціїщодо спільних дій європейських країнчленів усфері освіти до 2010 р. Зазначена доповідь сталапершим документом, що пропонує уніфіковану


140

стратегію розвитку національних освітніх політику Європі. Стратегія включає три кардинальні цілі:1) підвищення якості та ефективності системосвіти та підготовки в країнах ЄС; 2) спрощеннядоступу до усіх форм освіти протягом життя;3) посилення відкритості систем освіти тапідготовки усьому світу.

Шляхами реалізації цих цілей булозадекларовано: підвищення якості та ефективностіосвіти і професійної підготовки вчителів в країнахчленах” у контексті нових вимог “суспільствазнань”; розвиток навичок для суспільства знань;забезпечення рівного доступу до інформаційнокомунікаційних технологій; збільшення часткиосіб, які займалися б технічними та природничиминапрямами; ефективне використання ресурсів.

Задля забезпечення рівного доступу до освітиперед європейськими країнами постала низкастратегічних завдань: створення відкритогоосвітнього простору; додання привабливостіосвіті; підтримка активного громадянства, рівнихможливостей та соціальної злагоди.

Досягнення рівного доступу до освітипередбачалося досягнути, передусім, шляхомрозробки інформаційних та орієнтаційнихдовідників, і подруге, створення системи такзваних “мостів” для того, щоб зробити можливимперехід від одного напряму навчання або однієїсистеми освіти в іншу – європейці повинні матизмогу накопичувати попередні освітні досягненнята бути впевненими, що отримані кредити такваліфікації будуть визнані в усьому просторі ЄС;посилення мобільності та обмінів.

Відкритість освіти ЄС усьому світовіпередбачає: посилення зв’язків між виробництвомта науковими дослідженнями і суспільством вцілому; розвиток духу підприємництва;інтенсифікація навчання іноземних мов [4].

Порівняння стратегічних цілей вітчизняної таєвропейської освіти засвідчило їхню подібність тапрагнення до спільної мети – забезпечення кожнійлюдині особистісного розвитку, зокрема й шляхомдоступної, якісної, конкурентоспроможної освіти.Проте впадає у вічі спрямованість європейськоїосвіти саме на забезпечення мобільності членівакадемічної спільноти, міжнародних зв’язків угалузі освіти. Стратегічні завдання вітчизняноїосвіти зосереджені, насамперед, на внутрішніхпотребах вітчизняного шкільництва.

Проте очевидно, що творення єдиногоєвропейського освітнього простору вимагає відукраїнської освіти певних змін. Так, на рівнізагальної середньої освіти мова, насамперед маєйти про удосконалення нових освітніх стандартів,оновлення змістового наповнення освіти, переглядпедагогічного інструментарію. Постає також

завдання формування не лише “особистостізнаючої”, але й “особистості компетентної”, якавміє не лише використовувати отримані знання напрактиці, але й здатна приймати рішення,користуватися інформаційнокомунікаційнимитехнологіями, критично мислити, конструктивнорозв’язувати конфлікти, орієнтуватись на ринкупраці тощо.

Так, на засіданні Європейської ради вСтокгольмі робочою групою експертів булозапропоновано вісім основних галузей ключовихкомпетентностей, які є ключовими для навчаннявпродовж життя. До них, зокрема, належать:фундаментальні компетентності (навичкирахування та письма); базові компетентності вгалузях математики, природничих наук татехнологій; іноземні мови; ІКТнавички тавикористання технологій; вміння навчатись;соціальні навички; підприємницькі навички;загальна культура. При цьому на сучасному етапіособливої ваги набувають іноземні мови та ІКТ[7]. Очевидно, що формування в українських дітейта молоді названих компетенцій має статинагальним завданням української освіти. Це дастьзмогу забезпечити кожній особистості можливістьрізнобічного розвитку та полегшить адаптацію дожиття, яке зазнає постійних стрімких змін.

Серйозним викликом для вітчизняноїзагальноосвітньої школи стає запровадженняпрофільності навчання, що притаманно освітієвропейських країн. Саме такий підхід дає змогуреалізувати вимогу розвитку особистісногопотенціалу кожної особистості та забезпечитисталий розвиток усього суспільства. Профільністьнавчання у школах Європи сьогоднізабезпечується різними шляхами. Так, у Франціїй Італії функціонують різні типи шкіл. Зокрема, вІталії на рівні старшої школи функціонують такітипи шкіл: класичний ліцей, гімназія, науковийліцей, інститут мистецтв, школа для підготовкивчителів початкової ланки та вихователів, технічната професійна школи. У Франції старша школапредставлена загальноосвітнім технологічнимліцеєм та професійним ліцеєм.

У Швеції, Данії, Португалії та ін. – в структурієдиної школи відбувається профілізація програмнавчання. Наприклад, у старшій школі Швеції існує17 національних програм, 15 з яких – професійноорієнтовані, а 2 – академічно орієнтовані й готуютьдо навчання в університетах.

Натомість у Нідерландах, Німеччині, Австріїта ін. упродовж перших років навчанняреалізується єдиний зміст освіти для всіхшколярів, а упродовж останніх років навчанняреалізується поглиблене навчання відповідно дорізних профілів.



141 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Вважаємо, що обираючи спосіб профілізаціїнавчання варто виходити з її основної мети –забезпечення розвитку здібностей та обдаруваньмолоді. Це, своєю чергою, повною мірою зможезабезпечення поєднання різних видів профілізації:реалізації ідеї профільної старшої школи, організаціїрізних типів навчальновиховних закладів;запровадження факультативних курсів тощо.

Не менш важливим завданням сьогодні стаєудосконалення розробки завдань для зовнішньогонезалежного оцінювання (ЗНО) випускників шкіл,а також більш широке його застосування на різнихрівнях навчання. Необхідно зазначити, що ЗНОна федеральному або загальнонаціональномурівнях на різних етапах навчання застосовують уАвстрії, Великій Британії, Ірландії, Італії, Литві,Нідерландах, Німеччині, Португалії, Румунії,Словенії,Фінляндії, Франції та ін. Зокрема, уВеликій Британії ЗНО навчальних досягнень учнівз англійської мови та математики проводиться длясемирічних школярів. На етапі початкової школипроводиться ЗНО навчальних досягнень занглійської мови, математики та природознавстваодинадцятирічних учнів. Випускники основноїшколи складають ЗНО з англійської мови,математики та природознавства. У Франціїшколярі складають тести з французької мови йматематики на початку третього року навчанняу початковій школі, а також на початку першогороку навчання в основній школі; на початкупершого року навчання у старшій школі учнівиконують тести з французької мови, математики,історії або географії, першої іноземної мови. Крімцього зовнішнє незалежне оцінювання навчальнихдосягнень учнів здійснюється після завершенняними навчання у старшій школі з сертифікаційноюметою. Такі зовнішні іспити можуть проводитисяз одного предмета (Велика Британія), трьох(Німеччина) або дванадцяти (Данія); лише уписьмовій формі (Фінляндія, Болгарія, Кіпр) або вписьмовій та усній (переважна більшість країн).В окремих країнах (Ліхтенштейн, Італія,Німеччина, Словенія, Фінляндія, Франція,Швейцарія тощо) стандартизоване оцінювання позакінченні середньої школи проводиться у виглядіматрикуляційних іспитів (MATURA, щопередбачає продовження навчання науніверситетському рівні [6].

Очевидно, що запровадження ЗНО на різнихетапах навчання в Україні може дати змогу нелише оцінити рівень навчальних досягнень учнів,але й проаналізувати доцільність й адекватністьпропонованого їм змісту освіти і за необхідностівідкоригувати його.

Забезпечення якості загальної середньої освітивеликою мірою залежить також і від об’єктивного

моніторингу ефективності роботи шкіл. В Українідержавна інспекція діяльності шкіл проводитьсярегіональними експертними радами у виглядіатестації навчальних закладів не рідше, ніж одинраз на десять років. Інспектування навчальнихзакладів у проміжках між атестаціямиздійснюють районні та міські відділи освіти. Закордоном подібні перевірки здійснюютьсянезалежними від міністерств освітиінспекторатами (Велика Британія) або жсамостійними підрозділами при міністерствіосвіти (Чехія, Франція, Нідерланди), що дає змогумаксимально об’єктивно оцінити діяльність шкілз подальшим обов’язковим оприлюдненнямрезультатів перевірки. На нашу думку,незалежність установи, яка здійснює моніторингякості освіти є принциповим питанням і в Україніварто запроваджувати цей європейський досвід.

Висновок. Загалом варто зазначити, щоєвропейський досвід модернізації освітизастосовується в Україні надто повільнимитемпами. При цьому часто впровадженняінновацій здійснюється паралельно з існуваннямтрадиційних основ вітчизняної освіти. Це, з одногобоку, дозволяє зберегти національне обличчяукраїнської освіти, однак з іншого – гальмуєпоступ вітчизняної освіти у напрямі єдиногоєвропейського освітнього простору.

1. Входження національної системи вищої освітив європейський простір вищої освіти та науковогодослідження: моніторинг. дослідж.: аналіт. звіт /Міжнарод. благод. Фонд “Міжнародний Фонддосліджень освітньої політики”; кер. авт. кол.Т.В. Фініков. – К.: Таксон, 2012. – 54 с.

2. Закон України “Про освіту” // ВідомостіВерховної Ради. – 2006. – №28. – ст. 242.

3. Кравчик Г.Г. Вища школа і Болонський процес /Г.Г. Кравчик. – Дніпропетровськ: ПАБА, ДРІДУ НАДУ,2008. – 34 с.

4. Локшина О. Етапи розвитку стратегіїЄвропейського Союзу у галузі освіти / О. Локшина //Інформаційні технології і засоби навчання:електронне наукове фахове наукове видання. – 2007.– Вип. 2. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em2/emg.html

5. Національна стратегія розвитку освіти вУкраїні на 2012 – 2021 роки [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/15828.html

6. Стратегія реформування освіти в Україні:Рекомендації з освітньої політики. – К.: “К.І.С.”, 2003.– 296 с.

7. OECD: Program on nternational Student

Assessment, 2000. – 3. New Skills for the Learning Society.



142

Постановка проблеми та аналіз останніхпублікацій. Іван Франко – особлива постать вукраїнському літературному просторі. Феноменйого творчості не перестає дивувати своєюбагатогранністю, глибиною й обширом. Особливовражає поетичний дивосвіт митця. До нього, якдо життєдайного джерела, уже впродовж віківприпадають дослідники. Однак осягнути йзбагнути велич поетичної робітні генія вельмискладно: атом не вичерпує себе.

Відомий франкознавець Марк Гольберг влучнопідкреслив: “Коли знайомишся з новими працямипро Івана Франка, слухаєш доповіді нафранківських конференціях, розумієш, що час неприменшує значення творчої спадщини великогописьменника і мислителя. Навпаки, все повнішерозкривається перед нами велич Франкового генія,багатство його неосяжного всесвіту. ТворчістьІвана Франка містить такий інтерпретаційний

потенціал, такий заряд творчої енергії, що сучаснеі прийдешнє покоління вбачають у ньому свогосучасника, відкривають те, що їм необхідне, щодопомагає їм в утвердженні великих ідеалівПравди, Добра і Справедливості” [3, 18].

Феномен Івана Франка, невмирущість йогоідей та образів пояснюється і тим, що віннаправду універсальний. “Перед нами – могутняФранкова постать, сила його Духу, творчої уяви,інтелекту. Створений ним ліричний універсумвиступає як система, як цілісність, як художнійсвіт створений “людиною, про людину і зарадилюдини” [3, 46].

Слово універсум не випадково пов’язують зІваном Франком, адже універсалізм притаманнийне лише постаті митця, але і його творам. Усвітовій літературі є універсалії, до яких ІванФранко звертався впродовж усієї своєї творчості.Маємо на увазі символи – вічні образи, що

УДК 811.161.2:81 – 13

Лілія Явір, аспірант кафедри української мовиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ФЛОРОЛЕКСЕМИ-СИМВОЛИ МІКРОПОЛЯ “КВІТИ”В ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ ІВАНА ФРАНКА

У статті різноаспектно досліджено особливості квіткових символів у поетичних текстах ІванаФранка. На конкретних прикладах проілюстровано найрізноманітніше символічне наповнення флоролексемзазначеного мікрополя, акцентовано, що лексеми з актуалізованими символічними семами допомагають тонкой точно передати світобачення письменника, думки, емоції, почуття, переживання, засвідчують глобалізммовомислення, вишуканий художній смак.

Ключові слова: символ, поезія, лексема, сема, флоро лексема.

Літ. 12.

Лилия Явир, аспирант кафедры украинского языкаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

СИМВОЛЫ-НАЗВАНИЯ ЦВЕТОВ В ПОЭЗИИ ИВАНА ФРАНКОВ статье в разных аспектах исследованы особенности символов-названий цветов в поэтических текстах

Ивана Франко. На конкретных примерах продемонстрировано символическое наполнение флоролексемданного микрополя. Лексемы-названия цветов из актуализированными символическими семами помагаюттонко и точно выразить эстетические вкусы писателя, его мировоззрение, мысли, эмоции, чувства,переживания, свидетельствуют о глобализме поэтического мышления, изысканности художественных вкусов.

Ключевые слова: символ, поэзия, лексема, флоролексема, сема.

Lilia Yavir, Postgraduate ofThe Ukrainian Language Department


FLOROLEXEMES – SYMBOLS OF MICROFIELD “FLOWERS”IN POETRY OF IVAN FRANKO

In the article investigated in different aspects peculiarities of floral symbols in poetry of I. Franko. It isillustrated on definite examples different symbolic meaning of florolexemes of mentioned microfield. The lexemeswith actualized symbolic semas help to transfer the worldview of writer finely and accurately, his thoughts, emotions,feelings; demonstrate his globalism of linguothinking, refined artistic taste.

Keywords: symbol, poetry, lexeme, sema, florolexeme.

ФЛОРОЛЕКСЕМИ-СИМВОЛИ МІКРОПОЛЯ “КВІТИ” В ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ ІВАНА ФРАНКА

© Л. Явір, 2014

143 Молодь і ринок №4 (111), 2014

пронизують усю поезію митця, об’єднують інадають їй творчої своєрідності та неповторності.

У світі символів людина живе з прадавніх часів– із періоду пізнього палеоліту. Уже тоді людинанадавала певного символічного значеннядовкіллю: сузір’ям, рослинам, тваринам. У неолітісимволізм розвинувся глибше й ширше. Первіснірелігії, мистецтва без символів не обходилися [4, 6].

Проблема походження, виникнення символудостатньо у світовій теоретичній думці недосліджена, хоча світове й українськесимволознавство рясніє численними й вагомимирозвідками. Маємо на увазі ґрунтовні праціЗ. Фрейда, Г. Бейлі, Г. К. Юнга, К. ЛевіСтросса,Е. Кассірера, Е. Сепіра, Х. Керлота, О. Лосєва,Т. Тодорова, Й.В. Гете, Г. В. Гегеля, Г. Сковороди,М. Костомарова, О. Потебні. Світ побачилавелика кількість словників символів.

Однак поняття символу теоретичнонадзвичайно складне, неоднозначне, а томусловник загалом і словникові статті не вартосприймати як щось категоричне, вичерпне,самодостатнє. Пізнання символіки якнайширшимколом читачів – органічна потреба в задоволеннідуховних, культурних запитів, удосконаленнівнутрішнього світу й приведення його до гармоніїіз зовнішнім [5, 229].

Є багато підходів до визначення самогопоняття “символ”. Більшість дослідниківсходяться на тому, що символ у мистецтві – цеуніверсальна естетична категорія, щорозкривається через зіставлення із суміжнимикатегоріями – образу художнього, з одного боку,знака та алегорії – з іншого. У широкому значенніможна сказати, що символ – це образ, узятий васпекті своєї знаковості, і що він є знаком,наділеним усією органічністю та невичерпноюбагатозначністю образу. Будьякий символ єобразом (і будьякий образ є, хоча б до деякоїміри, символом); але категорія символу вказуєна вихід образу за власні межі, на наявністьякогось смислу, що нероздільно зливається зобразом, проте з ним не тотожний [5, 225].

Іван Франко не лише розробив – блискучевтілив власну концепцію символу у своїх творах.Ми зупинимося на символічному наповненніпоезій Івана Франка. Попри значні досягнення увивченні Франкового поетичного дивосвіту,символіка поезій митця залишається на периферії.А тому вважаємо цю тему надзвичайноактуальною та перспективною.

У нашій статті розглядатимемо рослиннусимволіку поезій Івана Франка, а точніше –флоролексеми мікрополя “квіти”.

Мета статті – розглянути та проаналізувати

квіткові символоназви поетичних текстів ІванаФранка.

Виклад основного матеріалу. Рослиннасимволіка українців сягає своїм корінням у часиязичництва. Вона зумовлена важливимифункціями, які виконували “плоди землі” в життінародуорача. Здавна рослини широковикористовувалися в обрядових дійствах, під часкалендарних свят, весіль, похоронів тощо. Українцінаділяли дерева, трави, квіти здатністю вберігативід нечистої сили, “лихого ока”. Відомі лікувальнівластивості рослин. Залишки старовинних обрядівпростежуються у відзначенні Вербної неділі,Зелених свят. Ці народні дійства символізуютьоновлення природи, вічність усього живого [9, 196].

У визначенні образівсимволів, щовідображають рослинний світ України,першорядне місце відводиться назвампоняттям,що характеризують народні уподобання, народнебачення дерева, квітки в прикрашенні осель, вобрядових дійствах тощо. Етнологія вважає заможливе виділення так званих етнографічних(власне народних) рослин, які особливопоціновуються в народному вжитку. Розглядаючитрадиції використання рослин у побуті, в обрядахі ритуалах, можна простежити витокипереосмисленого, образного сприймання рослин,відтак її символізованої назви. До таких рослинналежать, зокрема, давніше засвоєні: мальва,барвінок, любисток, пижма, васильок, м’ята, рута,лілея, півонії, ромашка; з пізніше засвоєних:чорнобривець, купчаки, настурція, жоржина,гвоздика; калина, бузок, жасмин, троянда [9, 197].

Квіти у давні часи мали ритуальну значущість,що і зараз згадується в обрядах, особливо вродинних. Напр., весільні короваї прикрашалисякетягами калини, горщичок з кашею на хрестинах– ритуальним букетиком – “квіткою”, щоскладався з трав, гілочок калини, колосся тощо.У практиці ритуального використання квітівзнаходимо сліди найдавніших вірувань, пов’язанихз культом Великої богині – уособленням життя,землі й плодючості [11, 76].

Символічним значенням наділене і самеродове поняття квітка. Словопоняття квіткавживається на позначення краси, молодості,квітучості. Узагальнений характер образу (і неконкретного виду рослин, а родового поняття)перешкоджає створенню конкретизованогоуявлення про щось прекрасне, здебільшогослужить цілям персоніфікації. Образ квітки,нерідко тендітної рослини, може передавати ідеюнепристосованості до складних умов життя:виникає почуття зниженості, меншовартості. Цесимвол слабкості.


144

Компоненти символічного значення – “краса”,“тендітність”, “слабкість”, “непристосованість”,“щвидкоминучість” [9, 206].

Поезія Івана Франка – це, образно кажучи,квіткова поезія. Достатньо сказати, що самалексема квітка трапляється в поезії митця 76разів [8, 102]. Автор вживає її у найрізноманітнішихсимволічних значеннях, що свідчить про йогомайстерний поетичний хист, глобалізм світо йкультуровідчуття.

Квітка – символ сонця, Великодня, мінімумматеріального максимум духовного. Це такожсимвол духовного Відродження, перевагиідеального над матеріальним. Квітка частосимволізує душу.

У творчій уяві Івана Франка квітка (діалектнаформа – цвітка) насамперед асоціюється ізщастям, радістю, красою, навіть глибше –добром, яке вступає в різкий контраст зі всім, щоотруює життя людей:

Цвіти серед поля,Долом і горов –Тілько тьма й неволяП’є народну кров [12, 106].Цвіт квітів вселяє в людські душі надію на

покращення, віру в краще. Квіти асоціюються звесною, коли земля пробуджується:

Чи для вас веселаКвітка не цвіте,Що лиш вбогі села,Людський біль здрите? [12, 106].Квітка – це символ беззахисності,

тендітності, безпорадності й безборонності. Такіімпліцитні сенси цього образу простежуємо впоезії “Рідне село”. Лексичним індикаторомзгаданих сем виступає лексема “мороз”. Самебеззахисними були “золоті надії” митця, яким несудилося здійснитися:

Чи ж перші золоті надіїНе розвивались тут, як квіти веснянії,Морозом збитії? [12, 144].Любов людини до квітів, що асоціюються

насамперед з весною і красою, зробила їхоб’єктом культу. Квітами супроводжується вселюдське життя – від народження до могили [6,280]. Саме тому квітка нерідко виступаєсимволом життя:

Як мояДуша в безмірному просторіКупалася, на ті прозоріЛуги летіла, де цвітутьБезсмертні квіти… [12, 236].Зів’яла ж квітка, відповідно, символізує

смерть, занепад:Вниз котиться мій віз. Пов’яли квіти,

Літа на душу накладають пута.Вже не мені в нові світи летіти! [12, 254].Прихід весни у природі супроводжується

появою квітів (у Франка – цвітів). Те ж самевідбувається в період весни в душі людини –період закоханості. Саме тому квітка символізуємолодість, пробудження, любов, радість і щастя:

І в груді щось метушиться, немовДавно забута згадка піль зелених,Весни і цвітів – молода любовЗ обійм виходить гробових, студених [12, 206].Нерідко лексема квітка уміщує широкий

спектр внутрішніх почуттів ліричного героя,станів, його емоційно чутливої реакції на дійсність.Саме тому в поезію Франка природно й органічновплітаються символічні компоненти “розбиті надії,мрії”, “розчарування”:

Я не жалуюсь на тебе, доле!Добре ти вела мене, мов мати.Та ж де хліб родити має поле,Мусить плуг квітки з корінєм рвати [12, 216].Розчарування супроводжуються болем і

розпачем:Важко плуг скрипить у чорній скибі,І квітки зітхають у сконанню…Серце рвесь, уста німі, мов риби,І душа вглубляєсь в люту рану [12, 216].Семантикоасоціативне поле лексеми квітка

надзвичайно багате й розмаїте. Іван Франко нетільки знав це, але й майстерно продемонструваву своїх поезіях. Для митця квітка частоусимволізовує кохану, саме образ квіткидопомагає якнайповніше передати всю велич,ніжність, а часом і трагічність почуттів закоханоголіричного героя, красу (фізичну і моральну)об’єкта його любові:

Вона, ся гарна квітка “сон царівни”,Котрої розквітом втішався я,Котрої запах був такий чарівний,Що й досі п’яна ним душа моя! [12, 217].Образ квітки викликає в душі ліричного героя

бурю емоцій. Це і кохана, і розбиті мрії прощасливе сімейне життя, розпач, смуток,розчарування. Автор наділяє образ квітки новимивідтінками емоційнопсихологічного змісту,розширює спектр його символічного наповнення:

Гляджу, як квіточка мояВ руках нелюбих ув’ядає,Як сіра, зимная зміяПо моїм раю походжає [12, 238].Подибуємо в поезіях Івана Франка і лексему

квітка, що містить семи “доброо, “ніжністьо,“полегшення фізичних та моральних муко.Особливо яскраво ці компоненти простежуютьсяв поєднанні з образом Ісуса Христа і зображенні



145 Молодь і ринок №4 (111), 2014

його хресних мук. Цей сюжет митець розгортаєв поезії “Христос і хрест”:

На живім природи лоні,Змитий з крови, ран і сльоз,Серед запаху і цвітівСумирно спочив Христос [12, 133].Іван Франко творчо використовує відомі

символічні обертони лексеми квітка і додає доних свої. Квітка в уяві поета асоціюється зобразом всієї України, її відродження, її щасливогомайбуття і перших несміливих кроків до нього.Автор наділяє образ квітки глибокимпатріотичним смислом, розширює його до образузагальнонаціонального. Саме такі семантикосимволічні компоненти актуалізовані в поезії“Дивувалась зима”:

Дивувалась зима,Як посміли над снігПроклюнутись квіткиЗапахущі, дрібні [12, 97].Квітки виступають першими й несміливими

паростками відродження. Щоправда, не такимивже й несміливими: жодні бурі, природнікатаклізми, морози не здатні здолати національнуідею, патріотичний настрій людей:

Похилились квітки,Посумніли, замклись;Шурябуря пройшла –Вони знов піднялись [12, 98].Завершальні рядки поезії стверджують

невмирущість української нації, України:І найдужче над тимДивувалась зима,Що на цвіт той дрібнийВ неї сили нема [12, 98].Найбільш облюбовані українцями квіти – лілеї,

соняшники, фіалки, рожі, чорнобривці… ІванФранко був добре обізнаний із квітковимисмаками свого народу, бо сам був його відданимсином. Обізнаність митця яскраво підкреслюєйого поезія.

Образ коханої в уяві митця асоціюється непросто з квіткою, а з лілеєю. Лілію вважаютьквіткою Матері Божої. Вона – символ витонченої,тендітної краси, чистоти і цнотливих дівочих чарів,перед якими не може встояти жоден юнак.Легенда каже, що лілію створила матиЗемля табогиня води Дана, поєднавши в ній красу Земліта силу Води. Тому лілія володіє магічноюпротидією польовій (земляній) та водяній нечисті.Має також силу оберега: її висушений коріньоберігає тих, хто йде в далекі мандри, і проганяєнедугу від тих, хто захворів у рідному домі. Втой же час лілію забороняється зривати молодимхлопцям – можуть занапастити русалки. В цьому

– застереження: до цнотливої і чистої дівочої краситреба ставитися з ніжністю і любов’ю [1, 464].

Чистою, ніжною, витонченою тендітною булаперша любов Франка, яка асоціювалась в уявімитця лише з образом лілеї:

Тричі мені являлася любов.Одна несміла, як лілея біла,З зітхання й мрій уткана, із обсновСріблястих, мов метелик, підлетіла [12, 240].Для закоханого ліричного героя, кохана – це

сама ніжність, крихкотілість, беззахисність:Я не люблю тебе, о ні,Моя хистка лілеє,Не оченька твої ясні,Не личенько блідеє [12, 225].Звертається поет і до образусимволу

соняшник. Соняшник є улюбленою окрасоюукраїнського села. З ним пов’язують надії насонячні дні, врожай, ужинок. Соняшник – символкраси, добра, спокою, затишку. Символ соняшникавикористовується для створення сільської ідилії,змалювання образу красунідівчини або гожогопарубка. Компоненти символічного значення –“краса”, “добро”, “спокій”, “затишок”, “сонце”,“врожай” [9, 205 – 206]. Саме в значенні добро,щастя, мир, заспокоєння, втіха вживає авторлексему соняшник у своїй поезії “У сні меніявились дві богині”. Автор протиставляє поняттясоняшник і терн, останній – символнеприємностей, болю, муки:

“…Сказала перша (що за голос милий!), –Ось на тобі мій дар, чудову квітку!”І соняшник дала мені розцвілий.А друга мовчки терн втиснула в руку –І враз я радість вчув і люту муку [12, 185].Для характеристики образу коханої автор

використовує й образсимвол рожа. Ружа –народнопоетична назва троянди, символ дівочоїкраси, молодості, привабливості [6, 510]. Саметакою (красивою, молодою, привабливою)поставала кохана:

Червона рожа, червона рожаНад усі квіти гожа;Не бачу рожі, не бачу рожі,Лиш її личка гожі [12, 222].Подибуємо в поезіях Івана Франка й лексему

фіалка. Ця квітка – символ скромності, цноти,беззахисності, невинної відданості коханому. Вонаприносить радість і може причарувати. А такожсимволізує й смуток: нею прикрашають смертнеложе [1, 464]. У поезії “Христос і хрест” фіалкавиступає як енантіосемантичний образсимвол,що синтезує компоненти “смутоко і “радістьо:

Подорожники й фіялки,Що там пахли зміж трави,


146

Звились, мов вінець любови,У Христа край голови [12, 133].Фіалка у Франка – це поетичний знак

розбитих, втрачених надій, аж до повної безнадії:Заким умре ще в серці творча силаІ дар пісень заглухне в тишині,Немов пахуча та фіялка мила,Що в’яне у пустому бур’яні… [12, 339].Висновки. Оскільки у межах статті

неможливо охопити увесь символічний простірпоезій Івана Фрака, об’єктами нашої інтерпретаціїта осмислення ми обрали рослинні символічніномінації, а точніше – лексеминазви квітів. Нашстислий аналіз засвідчив, що Іван Франко не лишемайстерно вводить символи у свої поетичнітексти, а розширює семантичний потенціал знаків,переосмислює їх, що яскраво простежується наприкладах розгортання символічних рядів.

1. Аверинцев С.С. Софія – Логос: Словник.– К.: Дух і літера, 1999. – 458 с.

2. Багнюк А.Л. Символи українства. Художньо-інформаційний довідник. – Тернопіль: Навчальнакнига – Богдан, 2010. – 512 с.: іл.

3. Гольберг М. Духовний світ митця іпроблеми інтерпретації художнього твору //

Людина і творчість: гуманістичні вияви. –Вип. VI. – Дрогобич, 1998. – С. 157 – 161.

4. Дмитренко М. Символи українськогофольклору: Монографія. – К.: УЦКД, 2011. –400 с.

5. Дмитренко М. Українська фольклористика:історія, теорія, практика. – К.: Ред. часопису“Народознавство”, 2001. – 576 с.

6. Жайворонок В. Знаки українськоїетнокультури: Словник-довідник. – К.: Довіра,2006. – 703 с.

7. Керлот Х. Словарь символов. – М., 1994.– 648 с.

8. Ковалик І., Ощипко І., Полюга Л. Лексикапоетичних творів Івана Франка. – Львів, 1990. – 264 с.

9. Кононенко В. Рідне слово. – К.: Богдан,2002. – 303 с.

10. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., МацькоО.М. Стилістика української мови. – К.: Вищашкола, 2003. – 475 с.

11. Словник символів культури України / Зазаг. Ред. В. Коцура, О. Потапенка, М. Дмитренка.– К.: Міленіум, 2002. – 260 с.

12. Франко І. Вибрані твори: В 3-х т. Т. 1: Поезії,поеми / Ред. колегія: Скотний В. та інші; упор.Шалата М. – Дрогобич: Коло, 2004. – 824 с.



Воскресіння

Що за день чудовий воскресіння, Сповнений любові і надій? За чиїмось мудрим повелінням Світ довкола враз помолодів. Прямо в хату ллється сонця повінь, Вже давно такої не було. А душа стає моя раптово, Наче біле лебедя крило. Хоче в небо визволення ради Із пітьми, що застує мені... Воскресіння – то велика радість, Благодать Господня навесні.

Сергій Рачинець

український поет


147 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Актуальність нашого дослідженняварто мотивувати наступним чином:досі немає студій котрі б висвітлювали

характер рецепції та інтерпретації українськогокласичного письменства у науковій тапубліцистичній творчості словацького україністаЮрія Бачі.

Метою судії, отже, є окреслити основніаспекти такого сприйняття та витлумачення.

Відомий словацький професор, письменник,літературознавець та критик Юрій Бача не одразусформувався як письменник, хоча свої перші віршінаписав ще у п’ятнадцятирічному віці, а свійперший роман – у 20. Його перші твори були більшкритичними публіцистичного характеру. Це були

стінгазети, та декілька статей про життя молоді.Маючи високе уявлення про вимоги до художньоїлітератури, довгий час не наважувавсяпублікувати свої літературні твори. Юрій Бачаодин з поміж тих небагатьох письменників, котрівважають, що література повинна служити нетільки для самовираження письменника ірозглядатися суто з мистецьких аспектів а й бути,насамперед, важливим суспільнокультурнимчинником життя народів. До літератури авторставиться як до чогось святого, зокрема доукраїнської літератури, вважає її мелодійнішою,людянішою, якщо можна так сказати, соціальнонаціленою на зображення простої людини, їїмікросвіту, багатшою за широтою охоплення

Любов Сливка, аспірант кафедри української літератури та теорії літературиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

РЕЦЕПЦІЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО КЛАСИЧНОГО ПИСЬМЕНСТВАУ МЕТАДИСКУРСІ Ю. БАЧІ

У статті проаналізовано рецепцію письменником українського класичного письменства. Визначенота проаналізовано основні важелі впливу на життєвий та творчий процес Ю. Бачі. Оглядово окресленоосновні ідейно-тематичні аспекти творів письменника. Зроблено спробу дослідити шляхи формуваннясвітогляду Ю. Бачі. Досліджено українське класичне письменство та його інтерпретацію у метадискурсіЮ. Бачі.

Ключові слова: рецепція, інтерпретація, українське класичне письменство, важелі впливу, ідейно-тематичні аспекти творів, шляхи формування світогляду, метадискурс.

Літ. 14.

Любовь Сливка, аспирант кафедры украинской литературы и теории литературыДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

РЕЦЕПЦИЯ И ИНТЕРПРЕТАЦИЯ УКРАИНСКОГО КЛАССИЧЕСКОГОПИСАТЕЛЬСТВА В МЕТАДИСКУРСЕ Ю. БАЧИ

В статье проанализировано рецепцию писателем украинского классического писательства.Определены и проанализированы основные рычаги влияния на жизненный и творческий процесс Ю. Бачи.Обзорно представлены основные идейно-тематические аспекты произведений писателя. Сделана попыткаисследовать пути формирования мировоззрения Ю. Бачи. Исследованы украинское классическоеписательство и его интерпретацию в метадискурсе Ю. Бачи.

Ключевые слова: рецепция, интерпретация, украинское классическое писательство, рычаги влияния,идейно-тематические аспекты произведений, пути формирования мировоззрения, метадискурс.

Lubov Slyvka, Postgraduate ofThe Ukrainian Literature and Theory of Literature Department


THE RECEPTION AND INTERPRETATION OF UKRAINIAN CLASSICAL WRITERSIN THE META DISCOURSE OF YURIY BACHA

The reception of the Ukrainian classic writers by the author is analyzed in this article. The main levers of theimpact on Yuriy Bacha’s life and creative work are determined and analyzed in the article. The main idea thematicaspects of the author’s works are considered. An attempt to investigate the ways of forming Yuriy Bacha’s conception ofthe world is made. Ukrainian classic writers and its interpretation through Yuriy Bacha’s meta discourse is investigated.

Keywords: the reception, the interpretation, Ukrainian classic writers, the main levers of the impact, themain idea thematic aspects, the ways of forming the conception of the world, meta discourse.

УДК 821.161.2:811.161.2’42


© Л. Сливка, 2014

148

проблем. “…Українські письменники більшепрацюють над словом. Тому наша поезіямилозвучніша. Українське письменство за своюісторію не раз довело, що спроможне творитишедеври” [10, 534]. Народність і демократичністьє визначальними рисами української літературище від часів Мономаха. В центрі її намаганьзавжди була Людина, її добро, свобода. Дляукраїнських письменників характернімелодійність, ліричність мови, оспівуванняприроди, замилування нею, акцент на духовнихвартостях людини. Саме таке баченняукраїнської літератури отримав письменник підчас навчання в аспірантурі у Києві. Важко йомубуло у той період молодий аспірант взявся занаписання роботи не знаючи літературної мови,тож йому довелося чимало працювати над собою,щоб досягнути бажаного результату. Тут, вУкраїні, він познайомився з численною низкоютворів українських класичних письменників –Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка, та ін., а такожписьменників – шістдесятників – Д. Павличка,П. Тичини, В. Сосюри, Л. Костенко, О. Духновичата ін., котрі, можна сказати, змінили йогосвітогляд, змусили переглянути свої життєвіпозиції, а також ставлення до літератури, сталиосновним рушієм його творчості [2; 3; 4; 6; 9; 10].

Безперечно найвагоміший внесок у формуваннясвітогляду Ю. Бачі зробив Т. Шевченко. Його твористали взірцем для письменника (Ю. Бачі). СамЮ. Бача неодноразово твердив, що його життямало б піти шляхом наповнювання Шевченковихзаповітів, шляхом розвивання Шевченковихідеалів, шляхом служіння своєму народові. Надумку Ю. Бачі сила Шевченка не тільки в тому,як він майстерно розповів про важке життякріпачок, не лише в тому, як він проклинає світ засирітські сльози, а й у боротьбі за справедливість,за рівноправність всіх людей, всіх народів.Єдиним критерієм його відношення до життя булаправда народу, народна воля. Все що було протинароду Шевченко ненавидів і нищив своїмвогненним словом. Він став на захист тих, за якихне заступався ніхто і проти яких було все на світі.Саме цим гнобленим рабам він присвятив своюпоезію. Тарас Шевченко не жив своїм життям,не піклувався ні трохи про особисту свою славу,про якість вигоди в житті; всі свої сили і турботивін викладав у думки про долю України. У своїйстатті Шевченко між нами Ю. Бача наголошує,що “…Шевченкові для слави нічого не потрібно,для нашої слави потрібен Шевченко! Не знати іне використати Шевченка – це не знати і невикористати у запеклому бої за щасливе життянайсильнішої зброї, яка лежить поруч” [3, 10].

Опрацювавши низку досліджень та творів Ю. Бачіприходимо до висновку, що для письменникаШевченко є прикладом, гідним для наслідування.Шевченко є доказом того, як високо може піднятимову, літературу, культуру та й усю славу народуодна людина, коли вона знає, що хоче, знає народі його інтереси і в жертву своєму народові принесевсе своє життя. Шевченко – яскравий доказ того,на яку висоту може піднятись навітьнайвідсталіший кріпак, коли в нього є сила волі, єталант, повага до себе, до праці і до людей. Дужечасто у свої працях, інтерв’ю, розвідках Ю. Бачазвертається до слова Шевченка, цитує його,опирається на його твори; присвячує низку своїхпраць, репортажів цьому Велету українськогонароду. Шевченко для Юрія Бачі є “зразком, якпотрібно боротись, казати правду в очі, непіддаватись, але перемагати, а не втікати відпроблем, соромитись за своє, ласитись на чуже,бо воно краще, потакувати різним облесливимбалачкам, аби не накликати на себе біди…” [3,10]. Власне ці ідеали сповідував і сповідує Ю. Бачапротягом усього свого життя, і надалі боретьсяза свій народ, за свою рідну націю, засправедливість.

Ще однією особистістю, котра сформувала Ю. Бачу,як національно свідомого борця за свій народ, яклюдину, котра все своє життя присвятилаукраїнському люду, як письменниканауковця,котрий своєю невтомною працею вів щоденнуборотьбу за збереження рідного слова, традицій,віри і звичаїв, є Іван Франко. Ю. Бача описувавФранка, як людинуборця, письменника, вченого,публіциста, політика, що в надзвичайно складнихумовах відсталості та й всебічного гніту свогонароду не склав руки, а закликав на боротьбу –лупати скалу, не лякатись, що впав перший ряд,здобувати щастя хоч синам, як не собі, при томуне сподіватись слави, але кістками своїми стелитишлях іншим. Іван Франко все життя боровся протиформального рішення проблем, протизамовчування справжнього стану речей, протинеобмеженої влади над народом – чи то вже панівродовитих, чи вибраних – проти заміни однихформ влади іншими, модернішими. Франко незробив винятку заради нашого складногостановища у сучасному світі і не прийде до нас,щоб своїм вогненним словом здерти полуду знаших очей, або щоб і ще раз прокричати:“Лупайте цю скалу, нехай ні жар, ні холод неспинить вас!” [8, 9].

Франко жив – боровся і залишив нам неосяжнуспадщину творів і думок, які, якщо ми вміємочитати і думати, повинні показати нам шлях і ключдо розв’язання наших сьогоднішніх проблем. Ю. Бача



149 Молодь і ринок №4 (111), 2014

у багатьох своїх працях неодноразовоповертається до постаті Франка, неодноразовоцитує Його, називає Каменярем та Мойсеємсвого народу. Наприклад, у своїй статті,присвяченій ювілею Каменяра, пише: “…ПізнаюТебе, Франку! В тих словах весь Ти, син простогосільського коваля, “син народу, що в гору йде”;Тебе, що з курних хат мужицьких і верстатівремісницьких, з місць недолі й сліз, якими такбагаті були всі закутки рідної української землі,увібрав у себе всі людські надії і могутнім голосомМойсея будиш народ до волі. Все, що мав Ти ужитті, Ти віддав для одної ідеї; і горів, і яснів, істраждав, і трудився Ти для неї. Не побоявся Тині попівських тортур, ні тюремних мурів, ні військмуштрованих, ні гармат лаштованих, нішпігунського ремесла – хоч зазнав Ти не раз насобі їхню підступну силу. Ти бачив свій народ унайскрутнішому стані” [8, 10].

Юрій Бача бачить у особі Івана Франка нетільки письменника, вченого, публіциста, політика,а й культурного діяча українського народу,дослідника українських пісень. Власнеостанньому присвячена стаття Ю. БачіУкраїнські народні пісні в полі зору ІванаФранка та у використанні сучаснихінтерпретаторів, де автор власне і висвітлюєФранка в досить незвичному для нас ракурсі:“Серед багатьох ділянок культури українськогонароду, яким Іван Франко приділяв належну увагу,важливе місце займає його дослідженняукраїнських народних пісень. Подібно до іншихвагомих вчених – українських і закордонних – ІванФранко визнавав величезну національну, історикокультурну та мистецьку вартість народноїкультури, зокрема українських народних пісень,тим більше, що у випадку українського народу,наперекір тому, що на початку своєї історії він бувтворцем найбільшої тогочасної європейськоїдержави – Київської Русі – протягом пізнішихстоліть йому довелося жити – та ще йрозділеному – в різних чужих державах, в якихпредставники пануючих народів не тільки непрагли розвитку української культури, але робиливсе можливе – тільки різними темпами, способамита методами – щоб загальмувати, а поступово йзліквідувати культуру цього народу – саме в такійситуації народна культура посідає особливе місцеяк гарант життя народу. Крім того, значеннянародної культури автоматично зростає в ситуації,де нема національного шкільництва,професіонального національного мистецтва,державної турботи про архіви, музеї, бібліотеки,– а саме в такому становищі сторіччямизнаходився український народ. Все це Іван Франко

усвідомлював і тому з такою увагою відносивсядо кожного прояву української народної культури.Коли ми говоримо про Івана Франка як дослідникаукраїнських народних пісень, ми маємо на увазі,що він записував, вивчав, систематизував ті пісні,реставрував їхні тексти, сприяв видаванню тапропагації пісенної творчості українського народу”[9, 90].

Леся Українка є ще однією визначноюособистістю української класичної літератури.Серед багатьох інших видатних письменниківВона посідала значне місце в українськійлітературі. Безперечно, вивчаючи українськулітературу Юрій Бача не міг оминути ЛесіУкраїнки, “…йдеться про слабку жінку, якій доляпослала найтяжчі випробування, скувавши її віддесяти років тяжкою хворобою – туберкульозомкісток, що ця хвора й квола жінка переборола всінедуги й хвороби – свої і свого часу – і дала своємународові неперевершену за своєю життєвістю ізакликом до боротьби кришталево чисту поезію,мужнішу за поезію багато мужів поезії, пророчишуза пророцтва найрізноманітніших офіційнихпророків, сильнішу за поезію багатьох титанівдуха...” [2, 143]. Леся Українка жила в тихспецифічних умовах, коли література ставалаєдиним місцем обговорення й програмуваннянародних справ.

Ю. Бача зазначає, що “поезія Лесі Українкибула не тільки художнім словом, літературнатворчість не залишалась лише естетичноювартістю; як і поезія безіменного поета з її“Давньої казки”, що допомагала гордому лицаревів коханні, підбадьорювала його втомлене військоі вела його до перемоги, але коли той лицар черездеякий час часі почав утискати й кривдити своїхлюдей, вона говорила народові про волю й рівність,кликала його до бунту і вбила кривдника пана,хоч між тим сам поет вмер у тюрмі – поезія ЛесіУкраїнки для маси робочого люду – потіха в горю,спочивок по праці, для кожного чоловіка –природний вираз розбудженого чуття і вищихзмагань, для всієї громади – заохота в боротьбі ідокір всякій нікчемності; для пригноблених вона– гарячий поклик до бою за волю й людські права,а для кривдників – грізний месник. Все і всюдипоезія – слуга життєвих потреб, слуга того вищогой ідейного порядку, що веде людей до поступу, допоправи їх долі. Поезія – слуга, але слугажиттєвих потреб, того вищого ідейного порядку;Леся Українка – слуга, але слуга, який веде людейдо прогресу, до поліпшення їхньої долі. А вестинарод до кращої долі в часі найтемнішогокапіталістичного панування над народом, вестидо волі народ, який соціально і національно


150

позбавлений елементарних прав і свобод, товимагало від поетеси не тільки всіх її сил іздібностей; це вимагало збільшити свої сили,вірити у світло, коли навкруги панувала ніч,вимагало сміятися крізь сльози, сподіватись безнадії. Її твори – це такий голосний та страшнийстогін примученої душі, якого не чулося у нас щевід часу Шевченкових думок. Цей стогін тимстрашніший, що він плине не з якогосьпесимістичного світогляду, а тільки є виразомбезмірно болючих обставин, серед яких живеавторка і серед яких знаходиться українськеслово” [2, 145].

Крім представників української класики,великий вплив на Ю.Бачу мали також іписьменники шістдесятники. Зокрема, Д. Павличко,як твердить Ю. Бача, належав до тих видатнихлюдей, які постійно впливали на нього та наформування його поглядів, з думкою яких він весьчас рахувався. Після зустрічей з Д. ПавличкомЮ. Бача значно глибше почав розуміти суть таспецифіку літератури, зокрема поезії, зокремаспецифіку художнього образу в літературі. ВасильСтус також мав великий вплив на формуваннясвітогляду Ю. Бачі, зокрема після їхньої розмовивіра Ю. Бачі в комунізм як у систему почалаламатись. Саме під впливом вище згаданих табагатьох інших письменників, поетів, філософів ісформувався світогляд Ю. Бачі, сформувавсяписьменник і науковець Ю. Бача, котрий своїпогляди, переконання, свої ідеї зумів пронести досвого народу, попри всі перешкоди та негараздина своєму життєвому та творчому шляху, зумів“стати і зістати Людиною” [14, 38].

Опрацювавши низку досліджень, приходимодо висновку, що письменник та науковецьЮ.Бача формувався під впливом багатьохрізноманітних чинників та обставин протягомусього свого життя. Література для письменникає формою вираження своїх думок, своїхпереконань, своїх ідей, є засобом впливу на читача.Звичайно, світогляд письменника формувався підвпливом багатьох чинників та особистостей,проте найбільший вплив на письменника малиукраїнські письменникикласики, а самеТ. Шевченко, І. Франко, Леся Українка. Саме підвпливом творів цих особистостей Ю. Бачасформувався як національно свідомий борець засвій народ, як людина, котра все своє життяприсвятила українському люду, як письменникнауковець, котрий своєю невтомною працею вів

щоденну боротьбу за збереження рідного слова,традицій, віри і звичаїв.

1. Бабота Л. Він прагнув стати і зостатилюдиною (до 70-річчя Ю. Бачі) / Л. Бабота //Ю. Бача. Вибрані твори – Ужгород:Мистецька лінія, 2008. – С. 40 – 45.

2. Бача Ю. До 140-річчя Лесі Українки Докірвсякій нікчемності / Ю. Бача – Ужгород:Мистецька лінія, 2008. – С. 142 – 158.

3. Бача Ю. Добрий день Україно! / Ю. Бача– Пряшів, 2002. – 97 с.

4. Бача Ю. Дмитро Павличко в моємужитті / Ю. Бача // Дукля. – 2007. – № 6. – С. 66– 70.

5. Бача Ю. Листи самому собі / Ю. Бача –Слов’янське прогресивне видавництво вБратіславі. Відділ прогресивної літератури вПряшеві, 1997. – 325 с.

6. Бача Ю. Літературний рух на Закарпаттісередини ХІХ століття / Ю. Бача – Словацькепедагогічне видавництво; відділ українськоїлітератури в Пряшеві, 1961. – 273 с.

7. Бача Ю. На правах рукопису: Поезії / Ю. Бача– Париж – Львів – Цвікау: Зерна, 2002. – 105 с.

8. Бача Ю. Не спроневірявся і неспроневірюсяДо ювілею Івана Франка / Ю. Бача // Новежиття. – 2004. – С. 9 – 10.

9. Бача Ю. Українські народні пісні в полізору Івана Франка та у використанні сучаснихінтерпретаторів / Ю. Бача // Дукля. – 2005. –№2. – С. 90 – 91.

10. Бача Ю. Функції художньої літературибездержавних народів та національнихменшин / Ю. Бача // Українська мова талітература – 1999. – Ч. 35 (146). – С. 23 – 28.

11. Кобаль Т. Необмежене поле роздумів /Т. Кобаль // Ю. Бача. Вибрані твори –Ужгород: Мистецька лінія, 2008. – С. 565 –572.

12. Мишанич О. Юрій Бача – дослідникджерел та умов / О. Мишанич // Ю. Бача.Вибрані твори – Ужгород: Мистецька лінія,2008. – С. 555 – 565.

13. Мурчинко Т. Я прагну найбільше – статилюдиною (розмова з автором) / Юрій Бача –хто він такий? [Упоряд. Т. Мурчинко]. –Пряшів, 2002. – С. 11 – 38.

14. Різник Л. Проза моралі / Л. Різник // Ю. Бача.Вибрані твори – Ужгород: Мистецька лінія,2008. – С. 572 – 580.




151 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Постановка питання. Загальновідомо,що для сучасного етапу розвиткуросійської мови характерна інтенсифікація

процесу запозичення. Велика частина запозиченоїлексики належить до англоамериканізмів, щопов’язано з лідируючим положенням США як усфері політики, так і в сфері економіки. Одним ізнайважливіших джерел проникнення англіцизміву російську мову є реклама. У зв’язку з цимдослідження англомовних запозичень, щопроникають у російську мову шляхом реклами, атакож виявлення ступеня їх впливу на мовнукартину світу та систему цінностей носіївросійської мови є актуальним.

Аналіз актуальних досліджень. Вивченняспецифіки функціонування англомовнихзапозичень в рекламних текстах, а також їхньоговпливу на аксіологічну картину світу здійснюється

в руслі лінгвістичних досліджень, присвяченихмовленню реклами, таких, наприклад, як роботиЛ.П. Амири [1], З.К. Беданокової [2], Г.І. Кузнєцової[9], В.В. Мозгунов [11], А. Назайкин [12],Ю.К. Пірогової [13] та ін. Хоча багато аспектівмовлення реклами розглянуто в них доситьглибоко, функціонування запозиченого слова врамках рекламного тексту залишається, як іраніше, проблемою досить нагальною.Фундаментом її вивчення можуть слугуватироботи, присвячені власне теорії запозичення.Запозичена лексика, як відомо, є одним ізпріоритетних об’єктів лінгвістичних досліджень[5 – 8; 9; 14]. При цьому спостерігаєтьсяпрагнення розглядати запозичене слово і сампроцес запозичення в рамках нових лінгвістичнихпідходів. Так, в лінгвокогнітологіі талінгвокультурології, наприклад, цей процес

УДК 811.161.1’276.6’42:659.1

Ван Цзиюньбо, аспірант кафедри російської філологіїЛьвівського національного університету імені Івана Франка

РОЛЬ АНГЛІЦИЗМІВ У ЗМІНІ АКІСОЛОГІЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУСУЧАСНИХ НОСІЇВ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ

У статті розглядається питання про своєрідність використання англіцизмів у рекламному тексті,узагальнюються результати тематичної класифікації англомовних запозичень в рекламному тексті, а такожкласифікації за ступенем їхньої формальної та семантичної адаптації. Особлива увага приділяється питаннюпро роль англіцизмів у зміні ціннісної картини світу сучасних носіїв російської мови.

Ключові слова: англіцизм, запозичення, адаптація, асиміляція, рекламний текст, стереотип,аксіологічна картина світу, система цінностей.

Літ. 16.

Ван Цзиюньбо, аспирант кафедры русской филологииЛьвовского национального университета имени Ивана Франко

РОЛЬ АНГЛИЦИЗМОВ В ИЗМЕНЕНИИ АКИСОЛОГИЧЕСКОЙ КАРТИНЫ МИРАСОВРЕМЕННЫХ НОСИТЕЛЕЙ РУССКОГО ЯЗЫКА

В статье рассматривается вопрос о своеобразии использования англицизмов в рекламном тексте,обобщаются результаты тематической классификации англоязычных заимствований в рекламном тексте,а также классификации по степени их формальной и семантической адаптации. Особое внимание уделяетсявопросу о роли англицизмов в изменении ценностной картины мира современных носителей русского языка.

Ключевые слова: англицизм, заимствование, адаптация, ассимиляция, рекламный текст, стереотип,

аксиологическая картина мира, система ценностей.

Van Tszyyunbo, Postgraduate of The Russian Philology DepartmentLviv National University by I. Franko

THE ROLE OF ANGLICISMS IN CHANGING OF AXIOLOGICAL PICTURE OF THEWORLD OF MODERN RUSSIAN SPEAKERS

The article discusses the features of using of anglicisms in the advertising text, summarizes the results of athematic classification of English borrowings in the advertising text, as well as classification of their degree offormal and semantic adaptation. Particular attention is paid to the role of anglicisms in changing of the evaluativepicture of the world of modern Russian speakers.

Keywords: anglicism, borrowing, adaptation, assimilation, advertising text, stereotype, axiological pictureof the world, a system of values.


© В. Цзиюньбо, 2014

152

інтерпретується як “імпорт концептів” [3, 25].Серед праць, присвячених безпосередньопроблемі, яка цікавить нас, необхідно відзначитироботи А.Г. Цигульова.

Мета статті – виявити специфікуфункціонування англіцизмів в рекламному тексті,визначити ступінь їхнього впливу на сучаснуросійську мову та аксіологічну картину світу їїносіїв.

Виклад основного матеріалу. Одним знайважливіших джерел англіцизмів у сучаснійросійській мові є реклама, яка є досить молодимявищем на пострадянському просторі, проте являєсобою потужний засіб впливу на мовну свідомістьносіїв російської мови. Всюдисущість реклами –її присутність на газетних шпальтах і сторінкахжурналів, на екранах телевізора та Інтернетсайтах, в транспорті й на вулиці – має свій ефект:сучасна людина починає мислити та говорити,використовуючи стереотипи, що нав’язує реклама.Саме тому реклама останнім часом привертаєдо себе все більшу увагу психологів і лінгвістів.Останні найбільш перспективним вважаютьдослідження рекламного тексту в комунікативномуаспекті, тобто як найважливішої складовоїкомунікативного акту, що включає такожадресанта (рекламодавець та автор рекламноготексту) з його цілями та завданнями й адресата(споживача реклами), який інтерпретує рекламнийтекст і певним чином реагує на нього.Найважливіша мета рекламодавця – привернутиувагу потенційного покупця, зацікавити йоготоваром. Саме для цього в рекламному текстівикористовуються англіцизми разом з іншимимовними засобами та прийомами.

Здійснена нами семантикотематичнакласифікація англіцизмів у рекламному дискурсіпродемонструвала, що сферами, максимальновідкритими для проникнення англіцизмів, єнаступні: “Інтернет, комп’ютерні технології”,“Краса (салони краси), засоби догляду зазовнішністю”, “Мода” (“Одяг, взуття”), “Спорт”,“Масова культура” [6]. Як тенденцію, щопроявилася дуже виразно, слід відзначитидомінування практично у всіх семантикотематичних полях іншомовних вкраплень. Хочаякщо розглянути співвідношення іншомовнихвкраплень з іншими видами запозичених слів упроекції на структуру рекламного повідомлення,то легко помітити, що в слоганах і заголовках (якічасто співпадають) іншомовні вкрапленняабсолютно домінують. В основній же частинірекламного тексту зустрічаються англіцизми, щовідрізняються різним рівнем асимільованості.

Що стосується механізмів адаптації

англіцизмів, то транслітерація та морфологічнаоформленість виступають як механізмизасвоєння, а дериваційна активність і можливістьспіввіднесення із значенням слова різних образнихуявлень – як механізми глибокого освоєння словамовоюрецептором. До числа показників високогоступеня адаптованості слова слід також віднестийого узуальність: високу частотність вживання нетільки в тексті реклами, але й в розмовному стилі.

Як свідчать результати проведеногодослідження, тільки частина англіцизмів, якізустрічаються у рекламному тексті, набуваєширокого поширення в повсякденній мові. Сучаснамовна ситуація в Росії, всупереч висновкамдеяких учених, ще далека від білінгвізму:іншомовні вкраплення, які переважають врекламних текстах, залишаються для багатьохнезрозумілими, тобто не мають шансів набутиширокої узуальності. Проте їхня постійнаприсутність на газетних шпальтах і сторінкахжурналів, у теле і радіоефірі, робить англіцизми,а також пов’язані з ними поняття, стереотипиповедінки та ставлення до життя все більшзвичними для носіїв російської мови.

Низка англіцизмів, які функціонували спочаткутільки в межах рекламних текстів, активновживається в розмовному стилі. І це викликаєзанепокоєння пуристів. Однак той факт, що середангліцизмів, які зустрічаються в рекламнихтекстах, переважають іншомовні вкраплення інеасимільовані англіцизми, багато з яких маютьвипадковий, тимчасовий характер, в той же часнадає окремим ученим впевненості у тому, щоросійська мова є системою, здатною длясамоочищення, а тому вона зможе швидкопозбутися них. Так, згідно зі спостереженнямиЛ.П. Крисіна, у сучасній повсякденній мові невідчувається помітного впливу іншомовних слів.На думку вченого, це пояснюється тим, щозапозичення в основному є словами книжними абоспеціальними та вживаються здебільшого втекстах наукового, технічного та публіцистичногохарактеру. На підтвердження того, що російськамова здатна з успіхом самоочищатися відзапозичень Л.П. Крисін наводить факти з історіїросійської мови: “Хто зараз знає слова пропріетер(власник), індіжестія (нетравлення шлунку),аманта (кохана), супірант (шанувальник), репантір(жіноча зачіска з локонами), суспіція (підозра ) ібагато інших, які вживалися в російській мові ХIХстоліття? Навряд чи видавалися укази, щонаказували ці слова вигнати з російської мови, –вони застаріли, витіснилися самі собою як щосьнепотрібне. А з іншого боку, чи багато домоглисяпуристи минулого, закликаючи заборонити



153 Молодь і ринок №4 (111), 2014

вживання таких слів, як егоїзм (натомістьпропонувалося ‘ячество’), цитата (пропонувалисяв якості синонімічних замін ‘ссылка, выдержкая’),поза (замість пропонували ‘телоположение’),компрометувати (замість цього рекомендувалиговорити: ‘выставлять в неприглядном виде’),ігнорувати (В.І. Даль вважав, що це словонедозволене) та ін.?” [8, 4]. Ця точка зору нахарактер впливу англіцизмів на російську мовувидається нам надто оптимістичною. Справа втому, що англіцизми, які вживаються у межахрекламних текстів навіть як іншомовнівкраплення, які не є цілком зрозумілі реципієнту,поступово привчають його до своєї присутності,привчають його, зокрема, до нормальностіприсутності латиниці в російських текстах. Деякідослідники знову ж бачать у цьому лишенормальне слідство процесів глобалізації,інтеграції Росії в цивілізований західний світ. Іншіж бачать в варварізації російської мови небезпекудля самобутності російської культури. Гадаємо,що ці побоювання є цілком виправданими.

Так, М. Епштейн ще в 2000 р. писав:“Стандарти письмового спілкування, нормизрозумілості задаються електронними засобамикомунікації, а кирилиця мало того, що маленькийострівець в морі електронних текстів, вона щесама розтрощила себе на кілька кодувань, черезщо багато російськомовних переписуються налатиниці. Цей період “новофеодальної”роздробленості навряд чи пройде без важкихнаслідків для кирилиці: латиниця її починаєвитісняти навіть серед російськомовних. Навітьсерби, у яких особливі причини не любитилатиницю, поступово на неї переходять. Так що,можливо, через сто років кирилиця залишитьсясаме азбукою художнього письма, естетичноюознакою, хоча одночасно з’являться й твори,створені на “живій”, розмовноділовій латиниці (якДанте перейшов від літературної латини до живої,хоч і “вульгарної”, італійської мови і став одним зосновоположників новоєвропейських літератур).Латинська версія російської мови почнеестетизуватися, з’явиться додаткова можливістьбагатозначної гри зі словами інших мов... Кажуце з жахом, але уявляю неминучість такогоповороту речей” [16]. Проте через кілька років,як і раніше побоюючись варваризації таостаточної “латинізації” російської графіки,основну загрозу для російської мови дослідникбачить вже в англіцизмах, які в більшості своїйвирізняються автоматичністю. “...Протягомбагатьох десятиліть корені слів російської мови,яких вже і не так багато, всього 4400, закочуютьсяпід важкі пласти механічних комбінацій, в

основному із запозичених слів і морфем” [15].Якщо кількість запозичених слів у російській мовіі далі зростатиме, то перехід на латиницю будене тільки неминучий, але і виправданий. І для тогощоб “виправдати кирилицю, заслужити її як самийясний та гідний спосіб представлення своєїлексики”, російській мові, згідно висновкуМ. Епштейна, необхідно знову почати рости зісвоїх власних коренів.

Проте масовість запозичень тягне за собоюне тільки латинізацію російської графіки, а й змінив ціннісній картині світу носіїв російської мови.Особливу загрозу в цьому плані становлятьангліцизми, які проникають в російську мову черезрекламу, бо реклама всюдисуща і нав’язлива і мимимоволі потрапляємо під її вплив. Англіцизми,десятки разів почуті нами в рамках того чи іншогорекламного контексту, запам’ятовуються не саміпо собі, а разом з контекстами. У цих контекстахвідповідні англіцизмам поняття і предметипредставлені як найбільш якісні, престижні,життєво необхідні, і навіть якщо ми не згодні зтакою оцінкою цих предметів, реклама привчаєнас до думки про те, що така оцінка в принципіможлива. Так, засоби гігієни та догляду зазовнішністю раніше не розцінювалися як такі, щовідіграють важливу роль в житті людини. Робитиїх предметом розмови видавалося непрощеннимміщанством, обмеженістю, оскільки прихильністьдо матеріальних цінностей, а також надмірна увагадо власної зовнішності справедливозасуджувалися. У сучасному ж рекламномудискурсі засоби догляду за зовнішністю, якімають, як правило, привабливі іншомовні назви івикликають, відповідно, асоціації з благополучнимзахідним життям, представлені як такі, щозабезпечують стовідсотковий успіх, перемоги навсіх фронтах і любов ближніх, ср : Venus.Почувствуй себя богиней (реклама бритвенныхстанков для женщин); Secret. Верный секретженских побед! (реклама женского дезодорантаантиреспиранта); Колготки Golden Lady – вашпервый шаг к победе (реклама колготок GoldenLady); Head & Shoulders. И ты готов ковстрече с мечтой! (реклама шампуня отперхоти). У межах наведених контекстівспіввіднесено такі поняття, співвіднесення яких втекстах традиційної культури слід було бирозцінювати як блюзнірство: зустріч із мрією талупа, божественність жіночої краси та гоління ніг.Крім того, у всіх цих рекламних текстах яскравовиражений культ тіла, яке постає завжди не тількияк об’єкт гігієнічного догляду, але як об’єктеротичного захоплення, ср.: Olay. Твоя кожалюбима (OLAY, линия средств по уходу за


154

кожей); Fa. Зов свежести (рекламадезодорантов Fa); Клерасил. Чистота издоровье кожи… и для поцелуев тоже (фирмаClearasil, средства ухода за кожей). Отже,реклама намагається трансформувати стійкі дляросійської культури стереотипи стосовно того, щозовнішність – не головне (пор. с лица воду непить) і що негідно приділяти їй надмірну увагу, якв принципі недобре зосереджуватися виключнона своїй персоні. Навпаки, основний пафосрекламних текстів – любов до себе (дивно –навіть до окремих частин власного тіла, пор.рекламу зубної пасти: PresiDENT. Для тех, ктолюбит свои зубы), самоствердження, прагненнядо красивого життя, ср.: Заботься о себе.Garnier; Clarks. Обувь счастливых людей;Mott. Обувь для красивой жизни; Pepsi. Бериот жизни все і т.п. Такі заклики, що суперечатьосновним домінант традиційної російської картинисвіту, ймовірно, приведуть до певних трансформаційв її межах, адже реклама , на жаль, окрім своїхбезпосередніх функцій, опосередковано виконує щеодну функцію – найважливішу – виховну. У світліцього неможна не солідаризуватися зпобоюваннями пуристів: американізація охоплюєне тільки російську мову, але й російську культуру,традиційну систему цінностей, християнську усвоїй основі, а це те, що варто оберігати.

Негативні наслідки має також “інтимізація”рекламного тексту, тон занадто довірливоїдружньої розмови, адже реклама таким чиномпривчає реципієнта до фамільярності йпанібратства, до “легкого” відношення до життя.Про іронічну тональність англіцизмів урекламному тексті писала Л.Г. Копрева: “Рекламавизначає стилістичну тональність уживаних у нійангліцизмів. Ця тональність завжди розмовна,жартівлива, іронічна. Англіцизми виконують уросійській рекламі різноманітні стилістичні функції,змальовуючи ситуацію у тексті у жартівливихтонах, тим самим, привертаючи увагу до нього”[7]. Фамільярність, іронічність і “легке” ставленнядо життя суперечать традиційної слов’янськоїсерйозності, яка так часто викликаєроздратування, але відмовитися від якої слов’янамне представляється можливим. Ця неможливістьлегкого і споживацького ставлення до життявідображена, наприклад , у назві роману відомогочеського письменника Мілана Кундери –“Нестерпна легкість буття”, а саме вираження“нестерпна легкість” стало практично стійким всучасній російській мові, і в цьому, до речі, можнабачити одне із свідчень опору російської мови ікультури по відношенню до американізації.

Висновки та перспективи подальших

досліджень. Як показує тематична типологіяангліцизмів у рекламних текстах, сферами, якінайбільш активно притягають англіцизми, вросійській мовній картині світу є “Інтернет,комп’ютерні технології”, “Краса (салони краси),засоби догляду за зовнішністю”, “Мода” (“Одяг,взуття”), “Спорт”, “Масова культура”. Щостосується класифікації англіцизмів за ступенемадаптованості, то в рекламних текстах явнодомінують іншомовні вкраплення. Середнайбільш дієвих механізмів адаптації англіцизмівслід визнати дериваційну активність іспіввіднесення із значенням слова різних образнихуявлень (наприклад, МІСЦЕ, РЕСУРС, РІЧ – цеобразні складові, які співвідносяться зІнтернетом), а також частота вживання як урекламному дискурсі, так і в повсякденній мові. Іхоча в сучасних рекламних текстах переважаютьнеадаптовані англіцизми, які не так частовпроваджуються потім в розмовну мову, сама їхприсутність в текстах реклами, написанихросійською мовою, їх часта повторюваністьпривчає сприймати англіцизми, латиницю тапов’язані з ними стереотипи західного світу якнорму. Видається, що це може мати своїмнаслідком трансформацію традиційної ціннісноїкартини світу носіїв російської мови.

1. Амири Л.П. Языковая игра в российской иамериканской рекламе: автореф. … канд. филол. наук.– Ростов-на-Дону, 2007. – 26 с.

2. Беданокова З.К. Рекламный текст какотражение активных процессов в лексическойсистеме русского языка. Режим доступа:ww w. v e s t n i k . a d y g n e t . r u / f i l e s / 2 0 0 6 . 1 / 8 4 /bedanokova2006_1.pdf

3. Вальтер Х., Вовк, О., Зумпф А. и др. Словарь:Заимствования в русском субстандарте. Англицизмы.– М., 2004.

4. Ван Цзиюньбо Язык современной рекламы какобъект лингвистики // Русская филология:Украинский вестник. – Харьков, 2012. – № 1 – 2(46). –С. 14 – 20.

5. Ван Цзиюньбо Лингвистичесий статусзаимствованных слов: аспекты и принципыисследования заимствований в современнойрусистике // Русская филология: Украинский вестник.– Харьков, 2013. – № 1 – 2(49). – С. 6 – 12.

6. Ван Цзиюньбо Лексико-тематическаяклассификация англоязычных займствований врекламном тексте // Русская филология: Украинскийвестник. – Харьков, 2013. – № 3 – 4(50). – С. 28 – 35.

7. Копрева Л.Г. Иноязычные вкрапления врегиональной пресс-рекламе. Режим доступа:www.ej.kubagro.ru/get.asp?id=481&t=1

8. Крысин Л.П. О русском языке наших дней //Изменяющийся языковой мир. – Пермь, 2002.

9. Кузнецова Г.И. Структурные и семантические



155 Молодь і ринок №4 (111), 2014

особенности языка рекламы: Прагматика рекламноготекста: автореф. дисс. ... канд. филолог. наук: спец.10.01.01 “русский язык”. – Москва, 1984. – 24 с.

10. Куренова Д.Г., Семантическая адаптацияанглицизмов в сфере рекламоведения. Режимдоступу: www.vestnik.stavsu.ru/53-2007/26.pdf

11. Мозгунов В.В. О синтаксической организациирекламного текста в русском языке: механизмыкаузации // Режим доступа: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Slz/2006_10/.../Mozgunov.pdf

12. Назайкин А. Рекламный текст в современныхСМИ: практическое пособие.. – М.: Эксмо, 2007. –352 с.

13. Пирогова Ю.К. Имплицитная информация как

средство коммуникативного воздействия иманипулирования (на материале рекламных и PR-сообщений, Проблемы прикладной лингвистики 2001.– М., 2001. – С. 2009 – 227.

14. Цыгулева А.Г. Англоязычные заимствования втексте рекламы: анализ актуализации и особенностифункционирования // Известия Российскогогосударственного университета им. А.И. Герцена. –СПб., 2009. – №9. – С. 203 – 206.

15. Эпштейн М. Варваризация и латинизация.Режим доступа: www.exlibris.ng.ru/kafedra/2003-10-09/3_words.html

16. Эпштейн М. О будущем язика // Знамя. – 2000.

– №9. – С. 131 – 140.


Зміст поняття “інновація” не означаєсинонім “нове”. “Нововведення”, тобтоінновація не вичерпується також певними

змінами чи вдосконаленнями якоїсь системи,сфери життя, що не мають істотної новизни. Слово“інновація” позначає таку новацію абонововведення, що, поперше, робить відповіднусистему істотно більш ефективною, і, подруге,як наслідок, має позитивну оцінку. Тому,зустрічаючи в текстах слово інновація, слідрозуміти, що за ним стоїть дуже радикальнеполіпшення чогонебудь. А відзначаючи ті чи іншіконкретні нововведення, слід вважати їх

інноваціями тільки тоді, коли вони серйознопідвищили продуктивність праці, значно полегшилиабо прискорили процес навчання, багатьомповернули здоров’я і працездатність і т.д. Іншимисловами, в результаті істотно поліпшили якістьжиття людини. Інновація – це не всяке новаціяабо нововведення, а тільки таке, яке серйознопідвищує ефективність діючої системи.

І. Пригожин, один із найвідоміших теоретиків,які концептуалізували поняття інновації, зазначає:“В широкому соціальному сенсі інновація постаєяк форма керованого розвитку. Інновація є такоюцілеспрямованою зміною, яка вносить в

Юлія Янісів, аспіранткаДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПОНЯТТЯ ТА ЗАВДАННЯ “ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСВІТИ”Аналізується поняття “інноваційного розвитку освіти” як такого розвитку, який не тільки і не стільки

базується на нововведеннях, скільки веде її (освіту) до нової якості, ефективності, конкурентоспроможності.Ключові слова: людина, культура, навчання, інновація, розвиток.

Літ. 10.

Юлия Янисив, аспиранткаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПОНЯТИЕ И ЗАДАЧИ “ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ ОБРАЗОВАНИЯ”Анализируется понятие “инновационного развития образования” как такого, что не только и не столько

базируется на нововведениях, сколько ведет ее (образование) к новому качеству, эффективности,конкурентоспособности.

Ключевые слова: человек, культура, обучение, инновация, развитие.

Julia Yanisiv, PostgraduateDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE CONCEPT AND TASK OF “INNOVATION DEVELOPMENT OF EDUCATION”The concept of “innovation development of education” as that is not only and not so much based on innovation,

how is it (education) to a new quality, efficiency, competitiveness is analyzed in the article.Keywords: people, culture, education, innovation, development.

УДК 37.013:371.3

ПОНЯТТЯ ТА ЗАВДАННЯ “ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСВІТИ”

© Ю. Янісів, 2014

156

середовище нові, відносно стабільні елементи.Інноваційний процес є перехід певної системи зодного стану в інший. Цей перехід і є основний,центральний предмет інноватики. Перехід міститьтакож ініційовані та контрольовані процеси” [1, 186].

Інновація – “нововведення в галузі техніки,технології, організації праці або управління,засноване на використанні досягнень науки іпередового досвіду; кінцевий результатінноваційної діяльності” (2). Термін спочаткунабув поширення в економічних науках, де підінноваціями розуміли: 1) вкладення коштів векономіку, що забезпечує зміну техніки татехнології; 2) нову техніку, технології, що єрезультатом досягнень науковотехнічногопрогресу. В науковий лексикон цей термін впершеввів И. Шумпетер, що в буквальному перекладіозначає “втілення наукового відкриття, технічноговинаходу в новій технології або новому видівиробу”. Крім того інновація розглядалася відомимекономістом як нова функція виробництва, її новакомбінація.

Й. Шумпетер приділяв значну увагуконцептуалізації ролі інновацій в соціальноекономічному житті, що дозволило йомувиокремити п’ять типових варіантів інноваційнихзмін: 1) використання нової техніки та новихтехнологічних процесів; 2) впровадження продукціїчи послуг з новими властивостями; 3) використаннянових матеріалів чи ресурсів; 4) зміни ворганізаційній діяльності; 5) поява нових потреблюдини (що в економічному вимірі є новимиринками збуту) [1, 33].

Під інновацією розуміють також нововведенняяк процес і результат практичного освоєннячогось нового в соціальній практиці. Виділяютьдва підходи до тлумачення цього терміну [2, 26].перший припускає ототожнення інновацій з новоютехнікою, технологією. Другий розглядає її якновий спосіб організації діяльності (організаційній,науководослідній, виробничій тощо) в конкретнійсфері застосування. Тож інновація – цевикористання результатів соціального досвіду танапрацювань (в тому числі – науководосліднихрозробок), які спрямовані на вдосконаленнядіяльності окремого індивіда, групи чи організації(наприклад, окремої школи, ВНЗ чи всієї освітньоїсистеми). В сучасній соціальній та економічнійдумці під інноваціями розуміють здебільшогоперетворення потенціалу науководосліднихрозробок у реальну соціальну діяльність(виробничу, комунікаційну та інші), що втілюєтьсяв нових продуктах, послугах та способах взаємодіїлюдей з іншими людьми, природними ресурсами,природою в цілому. Українські дослідники

вирізняють наступні принципи інноваційногорозвитку.

Р. Глаттер, Ф. Кастл та інші вважають, щоосвітньою інновацією може бути нововведення:1) що веде до значних змін освітніх процесів,системи їх забезпечення та організації задляефективнішого досягнення освітніх цілей абопостановки нових; 2) яке вчить новим спосібнавчання, значно досконалішим за попередні;3) що дозволяє ефективно використовувати новіідеї в освітніх практиках [3, 384].

С. Мкобс доводить точку зору, що поняття“освітня інновація” може застосовуватися до будьякої освітньої практики, що “є новою абонедостатньо поширеною в певному академічномуконтексті і має завдання розвинути, вдосконалитийого, зробити більш відповідним потребамнавчальних програм, процесів викладання танавчання” [4, 262].

Українська вчена К. Петрова виокремлюєпринципи, на основі яких мають ґрунтуватисьосвітні інновації:

Інновації повинні систематично аналізуватисята впроваджуватись на регулярній основі, щозабезпечує принцип системності. Спорадичнінововведення, або протилежні попереднімзусиллям можуть мати навіть негативні наслідкиі тільки шкодити.

Принцип концептуальності забезпечуєпевну генералізовану мету, яка орієнтуєорганізацію на нові методи та технології, надаєсенсу для змін усім суб’єктам “виробничого”процесу впровадження інновацій.

Принцип сприйнятливості передбачаєнормативноціннісне забезпечення нововведень,оскільки при спротиві колективу можутьпровалитись будьякі новітні технологічні,інформаційні інновації. Кожен суб’єкт організації,яка впроваджує інновації має розумітиприйнятність для себе, колективу чи загалунововведень – чи то матеріальну, чи моральну,політичну тощо [5, 8 – 9].

Зміна ролі та характеру освіти як соціальногоінституту пов’язано із змінами самогоукраїнського суспільства. Із “кузні кадрів” длядержави, якою була радянська освіта, цей інститутперетворився на важливий чинник розвитку тафункціонування ринкової економіки тадемократичного суспільства. В зв’язку з цимосвіта має орієнтуватись на інноваційні процеси,які відбуваються в суспільстві, причому не тількивстигати за ними, але ї випереджати їх. А цеможливо тільки на шляху інноваційного розвитку,на постійне оновлення як форм, так і змістунавчальновиховного процесу.



157 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Інноваційний розвиток – сукупність станівінновацій, які змінюють одна одну в процесіперетворення початкового стану певного об’єкту(системи) в кінцевий стан, що супроводжуєтьсяякісними змінами. Стосовно сфери освітиінноваційний розвиток – це комплексна діяльність,що пов’язана зі створенням, освоєнням тареалізацією нових форм навчання, нових, більшдосконалих механізмів управління навчальнимизакладами, новими освітніми послугами тощо.

У вищій освіті виникнення інновацій можевідбутися двома способами: або вонизапроваджуються як спеціально спроектованінововведення, або можуть бути випадкововідкриті в проявах викладацької чи дослідницькоїпрактики. В якості освітніх інновацій можнарозглядати наступні: науковопрактичні відкриття,нові освітні технології навчання (та виховання),ефективний інноваційний освітній менеджмент.Інноваціями в освіті вважаються нововведення,спеціально спроектовані, розроблені або відкритів порядку педагогічної практики.

Для повного і точного уявлення про специфікуінноваційних процесів, що протікають в сучасномуукраїнському освітньому просторі, в системіосвіти варто виділити два типи вищих навчальнихзакладів: традиційні та інноваційні. Длятрадиційних систем характерно стабільнефункціонування, спрямоване на підтримку одногоразу заведеного порядку. Для систем, якірозвиваються, характерний інтенсивнийпошуковий режим як інноваційний розвиток.

У розвитку української освітньої системиінноваційні процеси реалізуються в наступнихнапрямках: розробка нових освітніх програм,впровадження інтерактивних форм навчання,створення багаторівневих освітніх комплексів.Розвиток системи вищої освіта не можездійснюватися без постійного освоєннянововведень, пов’язаних з реалізацієюінноваційного досвіду зарубіжної освіти. В ціломуінноваційний освітній процес охоплює проведенняфундаментальних досліджень, прикладнихдосліджень і розробок, організацію виробництванових освітніх продуктів і послуг, їх просування ізабезпечення використання кінцевимиспоживачами.

Передумови розвитку системи вищої освітистворюють три типи орієнтирів у розвиткуінноваційного процесу. Перший рівень включає всебе стратегічні напрямки розвитку інновацій, якіхарактерні не тільки для вітчизняної системиосвіти, а й для світового освітнього простору. Вякості таких напрямків можна визначити наступні:

підвищення доступності навчання; підготовка фахівців високотехнологічних та

ринковоорієнтованих спеціальностей, затребуванихна глобальному ринку праці;

перехід до багаторівневої системи вищоїосвіти, що надає нові можливості для плануваннянавчання для окремої особистості;

створення можливості навчання протягомусього життя.

До другого рівня орієнтирів інноваційногопроцесу, що виявляються в діяльностібезпосереднього самого вищого навчальногозакладу, можна віднести наступні напрямкиінноваційного розвитку:

створення ефективних систем менеджментуякості, відповідно до вимог міжнароднихстандартів;

використання навчального матеріалу наоснові застосування мультимедійних такомп’ютерноінформаційних технологій;

систематична модернізація технічної танавчальної бази, яка дозволить реалізуватинавчальний процес на основі новітніх досягненьнаукової та виробничої сфер;

реалізація гнучкого процесу, що дозволяєпідготувати кадри, які мають попит на ринку праці.

І, нарешті, до третього типу орієнтирів можнавіднести інноваційну діяльність професорськовикладацького складу. Сюди можна віднести такітипи інновацій:

використання самих сучасних інформаційнихі комунікаційних технологій навчання;

адекватне ставлення до нововведень, тобторозуміння їх провідної ролі в сучасній освіті;

проектування авторського інноваційногодосвіду на основі власних наукових тапедагогічних досягнень.

Представлена ієрархія напрямів вінноваційному процесі вищої освіти характеризуєйого як складне комплексне явище. В якостізагальних напрямів для перерахованих критеріїв,можна зазначити, що вони впроваджують нові тавикористовують на вже існуючі механізмирозвитку освітньої сфери [6].

Система освіти в інноваційному ВНЗ повиннабути відкрита сучасним науковим дослідженнямта запитам сучасної економіки. У навчальномуплані такого ВНЗ повинні бути присутніми такіформи навчання, як проектні розробки, тренінги,стажування на виробництві, в науководосліднихорганізаціях. Технологічне оснащення навчальногопроцесу має відповідати рівню передової науки, ане кінцю XIX – поч. ХХ століття. Нині найбільшуспішними в плані забезпечення інноваційногохарактеру розвитку освітньої діяльності стаютьтакі ВНЗ, в яких одночасно реалізуються наступнітри типи процесів:

розробка студентами конкретних проектів, які


158

можуть знайти попит у перспективних секторахекономіки;

проведення досліджень фундаментального іприкладного характеру викладацьким складом іззалученням студентів, магістрантів, аспірантів;

використання освітніх технологій, щозабезпечують студентам можливість виборунавчальних курсів, полегшують засвоєннянавчального матеріалу, показують потужнийевристичний потенціал.

Але жоден, навіть самий титулований і“престижний” ВНЗ в Україні не зможе самотужкивийти на світовий рівень якості освітніх послуг безтак званої “інфраструктури інновацій” [7, 8].Формування інфраструктури інноваційної освітипередбачає створення ефективної та комплексноїсистеми організаційноправових та соціальноекономічних заходів:

розробку порядку отримання вузами коштів,акумульованих в результаті участі ВНЗ чипрофільних міністерств у регіональних і галузевихвенчурних фондах;

розвиток центрів трансферу технологій, щомають бути створені на базі державних вищихнавчальних закладів спільно із інститутами НАНУкраїни, галузевих інститутів;

реалізацію багаторівневої системи підготовки,перепідготовки, підвищення кваліфікації таконсультування фахівців для інноваційноїдіяльності в сфері освіти, науки та промисловості;

створення системи позабюджетних фондівдля підтримки наукової, технічної та інноваційноїдіяльності.

Підсумовуючи, варто ще раз констатувати, щобез цільової державної програми і системи заходівїї реалізації інноваційний розвиток освіти всучасних соціальноекономічних умовах єнездійсненним.

З філософської точки зору інновації – це новіцінності, які збагачують життя за допомогоювнесення нових, ліпших елементів. Важливо щераз акцентувати, що інновації – це форми розвитку,тому успішність їх впровадження залежить відцілеспрямованості та контрольованості цихпроцесів. Цей методологічний аспект постає внаступних вимірах. Поперше, інноваційний процесв освіті має бути забезпеченим кадрово, щовимагає не тільки відповідної підготовкипрофесорськовикладацького складу, але івідповідного фінансового забезпечення. Подруге,заклади освіти повинні бути забезпеченівідповідним інформаційним та технологічнимобладнанням. Потретє, освітній процес маєочолюватись професійними менеджерами, якіпоєднують науковий та організаційний потенціал.

Російський дослідник А. Хуторской вирізняє

такі основні рівні нововведень в системі освіти:вдосконалення – зміна одного або кількохелементів основних процесів в освіті;раціоналізація – встановлення нового правилавикористання наявних педагогічних засобів длявирішення традиційних завдань; модернізація –зміна декількох елементів існуючої освітньоїсистеми; евристичне рішення - знаходженняспособу вирішення існуючих педагогічнихпроблем; створення та використання невідомихраніше педагогічних форм, методів, засобів длявирішення актуальних педагогічних завдань;педагогічний винахід –новий засіб, технологіяабо нова комбінація відомих засобів длядосягнення освітніх цілей; педагогічневідкриття – постановка та вирішення новоїпедагогічної задачі, що приводить до принциповогооновлення освітньої системи в цілому абосуттєвого поліпшення її складових елементів [8, 28].

Вітчизняний дослідник інноваційних процесівв освіті С. Курбатов, узагальнив основні значення,в яких поняття “інновація” використовується увітчизняній освітній практиці: зміна психологічногоклімату в навчальному закладі, зумовлена новимицілями та цінностями освіти, що сформувалися в80х роках минулого століття завдяки рухупедагогівноваторів; запровадження і поширеннявже давно розроблених педагогічних систем(М. Монтессорі, вальдорфська педагогіка,система В.В. Давидова, Л.В. Занкова, Д.Б. Ельконіна);розробка нових технологій проектування,управління та навчання в школах, які займаютьсяінноваційною діяльністю та примушені постійнодолати виникаючі протиріччя; залученняінноваційними школами нових фінансових,інформаційних, соціокультурних структур тамеханізмів; педагогічна діяльність, що набула риссталої творчої діяльності та позитивно впливає на всікомпоненти навчальновиховного процесу [9, 278].

Українська дослідниця проблем інноваційногорозвитку освіти К. Петрова запропонувала термін“ОСПЗ”, тобто “основний соціальнопедагогічнийзакон” як детермінанти інноваційного розвиткуосвіти. Він формулюється наступним чином:“ОСПЗ – безперервне оновлення змісту, методів,технологій освіти на основі досягнень соціальноекономічного, соціокультурного і науковотехнічного прогресу у відповідності з інтересамиособистості, суспільства та держави припріоритеті інтересів особистості” [5, 9].

Отже, інноваційний розвиток освіти – комплексінновацій, які змінюють одна одну в процесіперетворення початкового стану системи освітина кінцевий стан, який супроводжується якіснимизмінами; це комплексна діяльність, що пов’язаназі створенням, освоєнням та реалізацією нових



159 Молодь і ринок №4 (111), 2014

форм навчання, нових, більш досконалихмеханізмів управління навчальними закладами,новими освітніми послугами тощо.

1. Шумпетер И. Теория экономического развития.– М., 1982. – 455 с.

2. Козенков Д.Є. Інноваційний розвиток талюдський потенціал: оцінка та стимулювання /Козенков Д.Є., Вашкелєвич В., Солошенко К.М.,Якубова Е.П. / Під ред. К.Ф. Ковальчука. –Дніпропетровськ: Системні технології, 2004. – 157 с.

3. Glatter R., Castle F., Cooper D., Evans., Woods Ph.A.What’s New? Identifying Arising from SchoolCollaboration Initiatives Educational ManagementAdministration & Leadership. – 2005. – 33 (4).

4. Jacobs C. The Evaluation of EducationalInnovation. – 2000. – 6. – 262 р.

5. Петрова К.П. Инновационный процесс в высшей

школе как ...// Инновации. – Братск: БрГТУ, 2001. – ч.І. – C. 3 – 10.

6. Выгинный С.М. Проблеми продвижения услугдистанционного профессионального образования иконцепция “маркетингових сигналов” [Электронныйресурс] / С.М. Выгинный. – URL: http: / /www.marketing.spb.ru/conf / 2002-01-edu / sbornik 2.htm

7. Інновації у вищій освіті: проблеми, досвід,перспективи: монографія / за ред. П.Ю. Сауха. –Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2011. – 444 с.

8. Хуторской А.В. Педагогическая инноватика. –М., 2008.

9. Феномен інновації – ред. Кремень.10. Офіційна сторінка Товариства POLYMEDIA –

Товариства інноваційного розвитку освіти РФ –Електронний ресурс. – Режим доступу: http://edcommunity.ru/press/articles/future_class.php


Актуальність дослідження. Тенденціїрозвитку сучасного суспільства іпотреби, які висуваються сьогодні до

людини як ресурсу його благополуччя тапроцвітання такі, що очевидною стає необхідністьпідготовки випускників школи, здатних: гнучкоадаптуватися в змінних життєвих ситуаціях,самостійно набувати необхідних знань, уміло

застосовувати їх на практиці для вирішеннярізноманітних проблем. У майбутньому ці уміннядопоможуть особистості: знайти своє місце вжитті; самостійно генерувати нові ідеї, творчомислити; грамотно працювати з інформацією(збирати необхідні для вирішення певної проблемифакти, аналізувати їх, висувати гіпотези рішенняпроблем, робити зіставлення з аналогічними або

УДК 37:[37:801.73]

Вікторія Гарага, аспірантка кафедри теорії та історії педагогікиНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИСтаттю присвячено проблемі визначення ролі педагогічної герменевтики в освіті, характеристиці

основних принципів та ідей герменевтичного підходу.Ключові слова: розуміння, інтерпретація, герменевтика, герменевтичний підхід, герменевтика в освіті.

Літ. 9.

Виктория Гарага, аспирантка кафедры теории и истории педагогикиНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ГЕРМЕНЕВТИКИСтатья посвящена проблеме определения роли педагогической герменевтики в образовании,

характеристике основных принципов и идей герменевтического подхода.Ключевые слова: понимание, интерпретация, герменевтика, герменевтичный подход, герменевтика в

образовании.

Victoria Haraha, Postgraduate ofTheory and History of Pedagogic Department

National Pedagogical University by M.Drahomanov, Kyiv

CONCEPTUAL BASIS OF PEDAGOGICAL HERMENEUTICSThe article is devoted to the problem of determination of the role of pedagogical hermeneutics in education,

description of basic principles and ideas of hermeneutics approach.Keywords: understanding, interpretation, hermeneutics, hermeneutics approach, hermeneutics in education.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

© В. Гарага, 2014

160

альтернативними варіантами рішення, встановлюватизакономірності, робити аргументовані висновки,застосовувати отримані висновки для виявленняі рішення нових проблем); бутикомунікабельними, контактними в різнихсоціальних групах тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій,в яких започатковано розв’язання даноїпроблеми. Герменевтика тривалий часінтенсивно розвивалася як філософська наука. Наоснові ідей, висловлених у різні часи такимивидатними мислителями, як М. Флабіус, Ф. Вольф,Ф. Шлейєрмахер, В. Дільтей, М. Хайдеггер, Е. Корретта ін., вона розглядалась як метод історичноїінтерпретації, учення про осмислення буття, методгуманітарних наук тощо.

Наприкінці XX – на початку XXI ст.герменевтика стала одним із найбільшактуальних і перспективних напрямів у сферідосліджень з філософії. Представникифілософської герменевтики (Е. Бетті, Х.Г. Гадамер)[2] розглядають герменевтику не тільки як методдослідження гуманітарних наук, але і як спосібтлумачення людського буття взагалі та іншоїіндивідуальності зокрема. У результатіфілософського осмислення проблем сучасноїосвіти були виділені філософськопедагогічністратегії розвитку освіти і творчого саморозвиткуособистості. У їхньому ряду: аксіологічний,культурологічний, антропологічний, гуманістичнийі герменевтичний. Причому саме з останнім ученіпов’язують надії на цілісне розуміння культурнихзагальнолюдських цінностей.

Дослідження Ш.А. Амонашвілі, В.П. Бездухова,С.О. Днепрова, М.Д. Нікандрова, М.С. Розова,В.А. Сластьоніна розкривають роль освіти іціннісних орієнтації в герменевтиці.

Обґрунтуванню необхідності застосуваннягерменевтичного методу в педагогіці присвяченороботи В. Загвязінського, А. Закірова [4; 6].

Метою даної статті є з’ясування концептуальнихідей герменевтичного підходу, які реалізуються восвітньому процесі.

Виклад основного матеріалу. Останнімчасом стало очевидно, що освіта, як сфералюдської діяльності не здатна екстенсивнимиметодами ефективно й адекватно до сучаснихвимог упоратися зі своїми завданнями в динамічномінливому світі. У зв’язку з цим педагогічнагромадськість протягом останніх років усе більшеуваги приділяє пошуку підходів до організаціїнавчальновиховного процесу, альтернативнихавторитарному. Одним із таких є герменевтичний.

Герменевтика (від др. гр. дієсловагесменехмщ “пояснюю”) – це загальнонаукова

теорія і практика інтерпретації і розумінняписьмово зафіксованих проявів життя людиничерез осмислення емоційнодуховного досвідулюдства, представленого в науці, релігії, мові,мистецтві, культурі в цілому. Герменевтику післяєвропейської дискусії 60 – 70х рр. минулогостоліття стали називати інтелектуальним полеміснування людини. Її методологія відповідаєприроді людини, що шукає опору, сенс пізнання,до деякої міри долаючи протиріччя між знанням івірою, оскільки призводить не просто до знання,а до особливого стану – осяяння.

Виокремлення у педагогіці герменевтичногонапряму потребує осмислення даного феноменуна основі сформованих в сучасній психологопедагогічній науці концепцій, серед яких:

культурноісторична теорія розвитку психікилюдини Л.С. Виготського;

психологічне вчення про взаємозв’язок мовиі свідомості А.Р. Лурії;

теоретичне обґрунтування єдності свідомостіта діяльності С.Л. Рубінштейна;

діалогічна концепція М.М. Бахтіна, яка даєпідстави зазначити, що діалог є необхідноюпередумовою існування культурного простору.

Тлумачення самого терміну та осмисленнязазначених концепцій дає нам підстави головнимпитанням педагогічної герменевтики визначитипроцес розуміння, яке стосується всіх учасниківосвітнього процесу, адже, як відомо, проблемазнання й проблема розуміння включені в загальнийпроцес освоєння людиною навколишнього світу,поза цією діяльністю вони втрачають зміст ізначення.

Розуміння – це “уявне відтворенняоб’єктивного процесу виникнення й формуванняпредмета цілеспрямованої діяльності й мислення”[8]. Інтерес викликає той факт, що, якщо ранішерозуміння визначалося лише як гіпотетичнарозумова здатність, функцією якої є усвідомленнязначень речей, то в сучасному прочитаннідефініція даного терміна схиляється догуманістичної забарвленості: “співчутлива оцінкаіншої людини, особливо її поглядів з деяких питаньабо переконання щодо чогонебудь” [1, 81].

Розуміння – це форма мислення. За словамиІ.Д. Демакої, це – серйозна інтелектуальна працяй напруга, тому що вона можлива тільки на основіспівпереживання й ідентифікації [3]. Логіка даногопроцесу містить у собі знання (одержанняінформації), її розпізнання, класифікацію отриманоїінформації й розуміння (осмислення).

Слід зауважити, що будьяка пізнавальнадіяльність людини є спрямованою на формуванняконкретних уявлень про навколишній світ. І для



161 Молодь і ринок №4 (111), 2014

того, щоб засвоювані знання сприялиефективності та продуктивності в майбутнійпедагогічній діяльності, вони повинні насампередбути зрозумілими. Слід відзначити, щонакопичення незрозумілої інформації веде до того,що, поперше, людина не може нею творчокористуватися, а подруге, викликає негативніемоції (невпевненість, тривожність).

Розуміння виступає необхідною умовою тапередумовою усвідомленого засвоєння знань. Увідповідності зі структурою акту засвоєння знань(сприйняття – розуміння – осмислення –закріплення – застосування), розуміння єобов’язковим етапом виникнення нових знань усистемі вже існуючих [7].

Підкреслимо, що мета розуміння полягає не вналежній інтерпретації тексту, не в реконструкціїідей і думок, що інтерпретуються, а в активізаціївласних мисленнєвих процесів через формуваннядіалогової системи. У результаті спілкування зтекстом інтерпретатор (читач) практичностворює власний Авторський Текст. Основноюзадачею герменевтики є збагнення “глибинногозначення”, у зв’язку з чим виникає необхідністьвикористовування особливого прийому розуміння– “виходу за межі того, що розуміється”.

Концептуальною основою герменевтичноїпедагогіки є ідея про те, що внутрішнійсуб’єктивний світ людини не можна зафіксуватияк інші предмети об’єктивного сприйняття. Цейвнутрішній прихований світ особистості“відкривається” в результаті особливогоактивного розуміння педагогом дитини, її потребі мотивів, природи вчинків, наближення до рішенняактуальних завдань гуманізації дитячого життя.Тільки за цих умов можна правильно й ефективновпливати на розвиток особистості та корегуватиїї дії і поведінку.

Герменевтичний підхід, який вимагає від учнівне лише оперативного сприймання ізапам’ятовування інформації, але й її розуміння,аналізу, творчого опрацювання, виділенняключових проблем, є предметом дослідженнятаких науковців, як А.Ф. Закірова, В.П. Зінченко,І.Д. Демакова, І.Я. Каплунович, Є. Коробов,Ю.В. Сенько, І.І. Сулима та ін. і являє собоюконцептуально новий етап у розвитку освіти вцілому.

Як зауважує А.Ф. Закірова, герменевтичнийпідхід у педагогіці є достатньо новим. Так, упедагогіці нового часу прослідковуються такі ідеї:опори в розумінні на “девінаційний метод”, якиймає за основу не раціональне пізнання, а проявитворчої інтуїції, уживання в психологію іншого “Я”;визнання пізнавальної ролі діалогу у збагаченні

людини і дійсності; ідея циклічного характерурозуміння як руху від загального до часткового івід часткового до загального [8].

А.Ф. Закірова бачить у педагогічнійгерменевтиці теорію і практику тлумачення йінтерпретації педагогічних знань, зафіксованих урізноманітних письмових текстах, яківідображають уявлення про педагогічнуреальність (людини як суб’єкта творчогосаморозвитку, цілей, механізмів, принципів, змісту,методів та форм виховання й самовиховання) зметою найбільш повного осмислення та глибокогорозуміння цих знань з урахуванням соціальнокультурних традицій, рефлексивного підходу доемоційнодуховного досвіду людства йособистісного досвіду суб’єкта [5].

Слід зауважити, що сутність його полягає і вздатності педагога осягти внутрішній зв’язок удосліджуваних явищах педагогічної дійсності,складати адекватне уявлення про причиннонаслідкові зв’язки, розуміти глибинний змістповедінки та діяльності дитини, сутність їїцінностей та орієнтацій, організовувати процеснавчання школярів через створення особистісноорієнтованих емоційнообразних ситуацій.

Використовуючи герменевтику для реалізаціїзавдань сучасної педагогіки, вчитель у взаємодіїз дітьми не тільки зважає на педагогічні факти, ай, передусім, аналізує те, що за ними криється,звертає увагу на природу того чи іншого вчинкудитини. Орієнтація педагога на усвідомленнявнутрішньої сутності фактів, які характеризуютьповедінку учня, та їх розуміння, допомагаютьучителеві проникнути у світ дитини й пізнати їїособливості. У цьому контексті наукові засадигерменевтики є для педагога методологічнимипередумовами в розкритті суті педагогічних явищі створюють умови для розвитку емпатії,утвердження гуманістичної особистіснозорієнтованої педагогіки. Мета герменевтичногопідходу – інтенсифікація процесу саморозвитку ісамореалізації учня, активізація пізнавальноїдіяльності, яка не обмежується рамками уроку іне закінчується разом із дзвінком. А це, в своючергу, вимагає розробки нових способів навчання,відмінних за якістю та способами організаціїнавчальної діяльності.

На сучасному етапі розвитку педагогічноїнауки такі вчені, як В.Ю. Башашкіна, О.С. Булатова,Г.П. Капустіна, І.П. Подласий, В.В. Шоган та ін.доводять, що ідеї герменевтичного підходу єспівзвучними ідеям креативного навчання, якевимагає не рішення готових дидактичних задач,а стимулювання і розвитку творчого мисленняучнів, незалежності в думках і оцінках, готовності


162

до сприйняття нового і незвичайного в навчальнихситуаціях, розвитку самомотивації [9].

На основі поєднання герменевтичного ікреативного підходів, як зауважує А.В. Морозов,можна створити таке освітнє середовище, якесприятиме підготовці “нових учнів” і “новихучителів”, здатних до творчості і співтворчості.При цьому між педагогом і учнемвибудовуватимуться відносини діалогу,партнерства, співпраці, засновані на увазі доініціативи учня. І, що найважливіше, – “учень непросто засвоює готові уявлення і поняття, а сам,на основі здобутих знань і вражень, будує своюсистему уявлень про світ” [1, 81]. Крім того,А.В. Морозов наголошує, що якість освіти будевизначатися не стільки кількістю знань, якіотримав учень, скільки його умінням знаходити“нетривіальні, несподівані, незвичайні рішенняжиттєвих проблем” [1, 81].

Проведений аналіз філософської та психологопедагогічної літератури дозволив нам визначитипринципи, на основі яких реалізуєтьсягерменевтичний підхід в освіті:

витіснення зайвого дидактизму; заміни монологу – діалогом як основною

формою комунікації та як базовим дослідницькимметодом, заснованим та цінніснозмістовійрівності дорослого й дитини, тобто прихильностідо дотримання рівності суб’єктів діалогу;

твердження відносин рівноправно співпрацюючихлюдей;

відмови від монополії на істину; розуміння значущості внутрішнього світу

іншої людини й прийняття її як цінності.Висновки та перспективи подальших

досліджень. Таким чином, педагогічнагерменевтика здійснює гуманістичну стратегіюпедагогічної взаємодії; ставить учня в позиціюактивного суб’єкта навчання, розвиває йогоздатність до самоврядування власнимнавчанням, саморозвитком особистісних якостей,організовує процес навчання як рішеннянавчальнопізнавальних проблем на основітворчого діалогу й реалізації в освітньому просторіпринципів розуміння. Вона близька до педагогічноїнауки як метод, що дозволяє переосмислити її

філософські, соціальнопсихологічні теорії дляаналізу, пояснення, організації, проектування іпрогнозування шляхів удосконаленняпедагогічного процесу, пошуку ефективнихпедагогічних систем розвитку особистості тощо.Адже герменевтика дає змогу зрозуміти людськуприроду і її особливості, уможливлює проникненняу глибинний людський світ, розуміннявзаємозв’язку й взаємозумовленості внутрішніхіндивідуальноособистісних процесів.

Перспективи подальших досліджень пов’язаніз визначенням можливостей використаннягерменевтичного підходу в організації навчаннямолодших школярів.

1. Большой толковый психологическийсловарь. В 2 томах / А. Робер. Пер. с англ.Е.Ю. Чеботарева. – М.: Вече – Т. 2., 2003. – С. 81.

2. Гадамер Х.Г. Истина и метод: Основыфилос. герменевтики / Х.Г. Гадамер [пер. снем.; общ. ред. и вступ. ст. Б. Н. Бессонова].– М.: Прогресс, 1988. – 704 с.

3. Демакова И.Д. Воспитательная деятельностькак педагогические понятие // www.tspu.edu.ru.

4. Загвязинский В.И. Методология и методыпсихолого-педагогического исследования: учеб.пособ. [для студ. высш. учеб. завед.] / В. Загвязинскии,Р. Атаханов. – 6-е изд., стер. – М.: Издательскиицентр “Академия”, 2010. – 208 с.

5. Закирова А.Ф. Педагогическая герменевтика.– М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили,2006. – 328 с.

6. Закирова А.Ф. Теоретические основыпедагогическои герменевтики: монограф. /А.Ф. Закирова. – Тюмень: Изд-во Тюменск. гос.ун-та, 2001. – 152 с.

7. Линенко А.Ф. Місце та роль педагогічноїгерменевтики в освіті // Наука і освіта: наук.-практ. журнал Півд. наук. Центру АПН Укр.– 2007. – №1/2 (січ.-квіт.). – С. 157 – 159.

8. Психологический словарь / Под ред.[ред.-упоряд. В.В. Давыдова, А.В. Запорожца,Б.Ф. Ломова и др.] – М., 1983. – С. 264.

9. Халперн Д. Психология критическогомышления. / Дайяна Халперн. – П: 4-тое междун.издание: СПб.: Изд-во Питер, 2000 – 512 с.



“... людина є особистістю в силу того, що свідомо визначає своє ставлення до оточення”.

Сергій Рубінштейн український, російський психолог і філософ


163 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Постановка проблеми. Національнаспецифіка фразеологічних одиницьможе бути виявлена на різних рівнях

аналізу їх змістового і виразового плану.Насамперед, звернемося до тієї частини значення,котра безпосередньо зв’язана з відношенняммовного знака до онтологічної сутностіпозначуваного ним об’єкта чи явища. Враховуючичасткову ізоморфність семантики фразеологізмусемантиці слова, скористаємося традиційною всемасіології схемою семантичного трикутника (зурахуванням наведених вище застережень щодоспецифіки фразеологічної одиниці у порівнянні зісловом).

Виклад основного матеріалу. Унікальністьряду фразеологізмів пояснюється не тількивідмінностями в характері мовної номінації, але йфакторами екстралінгвістичними, насампередвідсутністю в культурі однієї з мов відповідногоденотата. Фразеологізмамиреаліями є для настакі вирази, як: garden seats “сидіння на другомуповерсі автобуса чи тролейбуса”; boy in buttons“хлопчиккоридорний, ліфтер (у готелі); soap opera“поширений у капіталістичних країнах засіб радіо

телереклами”; peasoup fog “суміш туману здимом від промислових підприємств”; gossipcolumn “газетна шпальта з “світськими”новинами” тощо.

Денотативна лакунарність ряду фразеологічнихзворотів зумовлена відмінностями в соціальноекономічній, політичній та інших сферахпозамовної дійсності Великобританії і колишньогоСРСР, напр.: to get the pink slip “отриматиповідомлення про звільнення з роботи”; sandwichman “людина з рекламними плакатами на грудяхі на спині”; carriage class “вищі кола, багатії”;corruption of blood “позбавлення спадщини, титуліві звань”; Whitehall mandarines “вищі державнічиновники у Великобританії”; soldier of fortune“найманий солдат” та ін. Зі свого боку, вукраїнській мові є ряд фразеологічних одиниць,лакунарних для англомовного адресата,насамперед у денотативній сфері: червона субота,молода гвардія, чуття єдиної родини, почеснийп’ятикутник, білі ночі та ін.

До цього ж типу мовних унікалій належать іфразеологізовані власні імена людей: the Swan ofAvon “В. Шекспір”; the Great Unknown “В. Скотт”;

Леся Комар, викладач Інституту підприємництва та перспективних технологійНаціонального університету “Львівська політехніка”

ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВУ СИГНІФІКАТИВНО-ДЕНОТАТИВНІЙ СФЕРІ

У статті досліджується денотативна та сигніфікативна лакунарність ряду фразеологічних зворотів.Розглядається багато прикладів цього явища для кращого розуміння матеріалу.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, лакуна, сигніфікат, денотативна лакунарність, семантика.

Літ. 7.

Леся Комар, преподаватель Института предпринимательства и перспективныхтехнологий Национального университета “Львовская политехника”

ОСОБЕННОСТИ АНГЛИЙСКИХ ФРАЗЕОЛОГИЗМОВВ СИГНИФИКАТИВНО-ДЕНОТАТИВНОЙ СФЕРЕ

В статье исследуется денотативная и сигнификативная лакунарность ряда фразеологическихоборотов. Рассматривается много примеров этого явления для лучшего понимания материала.

Ключевые слова: фразеологическая единица, лакуна, сигнификат, денотативная лакунарность,

семантика.

Lesya Komar, Lecturer ofInstitute of Business and Advanced Technology National University “Lviv Polytechnic”

PECULIARITIES OF ENGLISH PHRASEOLOGICAL UNITSIN SIGNIFICATIVE AND DENOTATIVE AREA

Denotative and significative lacuna of phraseological units are researched in this article. And also manyexamples are represented for better understanding of material. Some phraseological units are combined with thenational peculiarities of social ethics.

Keywords: phraseological units, semantic, denotative lacuna, significant, semasiology.

УДК 811.111’373.7

ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У СИГНІФІКАТИВНО-ДЕНОТАТИВНІЙ СФЕРІ

© Л. Комар, 2014

164

the Great Cham of Literature “С. Джонсон”, the IronDuke “герцог Веллінгтон”; укр. дочка Прометея“Леся Українка”; назви історичних подій: the Warof Roses “війна Троянд”, Glorious Revolution“славна революція”, укр. кривава неділя, льодовепобоїще, збірна назва англійських колоній – jewelsof the crown, а також ряд хрематонімів (власнихназв предметів): the Great Star of Africa “Великазоря Африки (знаменитий діамант)”, Big Ben“Великий Бен (годинник на будинку англійськогопарламенту)”, укр. Шапка Мономаха та ін.

Окремі фразеологічні одиниці – реалії пов’язаніз національною своєрідністю соціального етикету.Ось як тлумачиться значення однієї з такихфразеологічних одиниць у словнику Е. Бревера:at home “a notification sent to friends that the ladywho sends it will be at home on the day and at thehour specified, and will be glad to see the personsmentioned in the card of invitation. These “at homes”are generally held in an afternoon before dinner” [6,Brewer, p. 45 лекс. дж.]. Міра лакунарностіфразеологічної одиниці даного типу залежить нетільки від наявності в одній з культур даної реалії,але й від ступеня засвоєння мовою X (точніше їїносіями) культури мови Y, від наявностіасоціативних паралелей і аналогій, пов’язаних зподібністю фонової лінгвокраїнознавчої семантики.

Денотативний і сигніфікативний типи мовноїлакунарності перебувають у тісномувзаємозв’язку. Проте сигніфікативна лакунарністьФО необов’язково пов’язана з екстралінгвістичнимиреаліями безпосередньо. Вона може бутинаціонально маркована лише в поняттєвій частинімовного знака.

Як відзначає Ю.С. Степанов, “сигніфікат дужеблизький до поняття” [5, 30 – 31]. З іншого боку,“..значення є національними категоріями, апоняття – позанаціональні” В.А. Звегінцев [1, 2].Поняття “туга за батьківщиною, ностальгія” уміжмовному плані інваріантне, воно можеоднаково вживатися по відношенню до англійця,іспанця, українця та ін. Проте в англійськомуфразеологізмі channel fever, що означає “туга забатьківщиною”, сигніфікат, пов’язаний з певноюлокалізацією, це “туга за Англією”, тобто також“туга за батьківщиною”, але тільки для англійця.

Метонімічна за типом переосмисленняфразеологічної одиниці king’s (або queen’s) headпозначає поштову марку,1 тобто, денотат не єчимось виключно характерним для даноїкультури: поштовими марками користуються вусіх країнах.

Лінгвокраїнознавча специфіка сигніфікатавизначається саме його вузько національноюобмеженістю –”британська поштова марка”. Тесаме характерне і для фразеологізмів raw lobster“(британський) поліцейський”; the senior service“військовоморський флот (Великобританії)”, firstline of defence “те саме”; the junior service“сухопутні війська”та ін.

Лакунарність означуваного (денотату чисигніфікату) фразеологічної одиниці можесупроводжуватись етнокультурною маркованістюплану виразу, напр.: channel fever (мається на увазіthe English Channel); king’s head; the jewels of thecrown; Whitehall mandarines. Проте для рядуфразеологічних одиниць поняттєва лакунарністьфразеологічна одиниця визначається специфікоютільки сигніфікативної сфери: free world “вільнийсвіт (на противагу країнам соціалістичної співаєдружності)”; iron curtain “залізна завіса”; lily white“чистокровний білий, тільки з представників білоїраси”; the touch of the tarbrush “домішка небілоїкрові у чиїхось жилах” тощо.

Сигніфікативна лакуна як специфічна мовнаформа відображення відмінностей у суспільнійсвідомості нерідко виходить за межі бінарногопротиставлення мовних систем, виступаючи якчастковий вияв корінних світоглядних позицій.

При контрастному розгляді семантикифразеологізму free world неважко виявити, щоспільному для обох мов денотату відповідаютьрізні суспільнополітичні і мовні уявлення. Уподібних випадках доцільно розрізняти двааспекти у поняттєвій семантиці мовного знака:значення і зміст. “Значення, як відношення знакадо позначуваної сутності, складає провіднуфункцію і основну властивість усякого знака”А.С. Мельничук, [4, 74]. Таким у аналізованомуприкладі є об’єктивне відношення знака free worldдо відповідного “кусочка дійсності” – денотата.“Зміст знака, що засновується на семантичнихвідношеннях між знаками в системі мови і в тексті,є вторинним по відношенню до значень. Чимскладніший лінгвістичний знак, тим в більшій мірійого значення визначається через його зміст”[там же, 149].

Зміст фразеологізму free world, що є продуктомбуржуазної пропаганди, створюється імпліцитнимпротиставленням free world – nonfree world.Виникає його невідповідність суті об’єкта номінації.Цілеспрямованість найменування – те, задля чогостворюється у мові нове значення – є важливимфактором, що впливає на механізм непрямоїномінації і семантичні результати.

1 Традиційно на британських поштових марках зміст назви країни друкується портретне зображення царствуючогомонарха.



165 Молодь і ринок №4 (111), 2014

Розходження між значенням і змістомвнутрішньої форми фразеологічної одиниці можемати виразну пропагандистську спрямованість,як у вищенаведеній фразеологічній одиниці, абож зумовлюватися іманентними властивостямимовної функції номінації без помітних “зовнішніх”впливів.

Прикладом останнього може бутифразеологічна одиниця to work to rule (букв.“працювати за правилами”) у значенні“страйкувати, педантично дотримуючись усіхправил та інструкцій, уповільнювати темпроботи”. У обох випадках “процеси вторинноїномінації органічно співвідносяться з асиметрієюмовного коду – гетерогенністю його плану змістуі плану виразу”.2

Невідповідність між характером внутрішньоїформи і сигніфікативного значення фразеологічноїодиниці може приводити до того, що відеологічному спрямуванні фразеологічна одиницявиникає своєрідна амбівалентність. Англійськийвираз reds under the beds (букв.: “червоні підліжками”) у залежності від мовленнєвогоконтексту може сприйматися і в прямому –“червона небезпека, червоні всюди” – і віронічному “уявна червона загроза, перебільшеністрахи – значенні. Відповідно розрізняються ітлумачення цієї фразеологічної одиниці у різнихсловниках: “members of the Communist Party, esp.when regarded as having a secret but dangerousinfluence on political life in Britain and other nonCommunist countries, красные под кроватью (овоображаемой красной опасности)” А.В. Кунін [3,624 лек.дж.].

Фразеологізми, сигніфікативна лакунарністьяких визначається ідеологічною спрямованістюзначення, переважно не дуже давні запоходженням. Однак їх внутрішня форма можебудуватись на лексикосемантичнихперетвореннях, що мають цілий ряд прототипів унаціональній фразеології. Наприклад, вираз iron –curtain “залізна завіса”, введений в активнийполітичний обіг Уїнстоном Черчіллем у 1946 p.,був підхоплений буржуазною пропагандою і міцноувійшов до арсеналу її мовних засобів. Більшістьсловників, видаваних сьогодні у Великобританії іСША, реєструють цей фразеологізм із такимзначенням: “frontier (s): viding USSR and alliedcountries from other countries, this as to informationand trade” [Hornby, 7; 457; лек.дж.].

Переосмислення компонента iron у складіданої фразеологічної одиниці відбувається зопорою на такі переносні значення цієї лексеми,

як: carsh, cruel, merciless, stern, severe. Ці ж семиберуть участь у формуванні значення ряду іншихфразеологічних одиниць: – компонентом ironтаких, як: to rule with a rod of iron “жорстокоповодитися з кимось”; a man of iron “сувора,безжалісна людина”; iron will “несхитна, твердаволя”, an iron fist in a velvet glove “люб’язність, заякою приховується непохитна рішучість”; age ofiron “епоха жорстокості, гніту і сваволі”.

У латинській фразеології, що справила великийвплив на більшість сучасних європейських мов, втому числі на англійську та українську, такожспостерігаємо подібний спосіб переосмисленнялексеми ferrum “залізо”, напр., у виразі ferroignigue “вогнем і залізом”.

Таким чином, порівняно новий зворот ironcurtain стає продовженням своєрідної мовноїтрадиції у використанні переосмислюваногопотенціалу лексеми iron.

Висновки. Розглядаючи лінгвокраїнознавчуспецифіку фразеологічного значення, ми торкалисяпоки що тільки двох вершин семантичноготрикутника – денотата і сигніфікату, які всукупності можуть бути зведені до поняття“означуване”. На рівні “означуваного”, тобтосамого способу представлення певного поняттяу внутрішньо фразовому контексті, виявинаціональнокультурної своєрідності набагаточисленніші і різноманітніші.

1. Звегинцев В.А. Теоретическая и прикладнаялингвистика. – М.: Просвещение, 1968. – 336 с.

2. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу(аспектний переклад)./ І.В. Корунець –Вінниця: Нова книга, 2003. – 448 с.

3. Кунин А.В. Англо-русский фразеологическийсловарь: В 2 кн. – М., 1967. – 1264 с.

4. Мельничук А.С. Значение и содержаниелингвистических единиц различных уровней //Теоретические проблемы семантики и ееотражения в одноязычных словарях. –Кишинев, 1982. – С. 67 – 74.

5. Степанов Ю.С. Основы общего языкознания.– М.: Просвещение, 1975. – 271 с.

6. Brewer E.C. Dictionary of Phrase andFable. – Philadelphia; London. – Б. p., – 1440 p.

7. Hornby A.S. Oxford Advanced Learner’sDictionary of Current English. Special Edition forthe USSR.– London: Oxford University Press. –M.: Русский язык, 1982. – Vol. 1 – 2.

2Телия В.Н. Вторичная номинация и ее виды // Языковая номинация. Виды наименований. – М., 1977. – С. 132.



166

Актуальність проблеми. Маркетингготельного бізнесу – це самостійнапрофесійна діяльність в ринкових

умовах спрямована на досягнення певної метишляхом раціонального використання матеріальнихі трудових ресурсів із застосуванням принципів,методів маркетингу в туристичнорекреаційнійдіяльності, зазначають Г.Б. Мунін, Ю.О. Карягін,Х.Й. Роглєв [11, 10].

Туризм є одним із самих популярних видіввідпочинку в усьому світі, стверджує П.Р. Пуцентейло[13, 3]. Розвивається туристичноготельнаіндустрія й у нашій країні. Не тільки збільшивсяпотік іноземних туристів в Україну, але усе більшенаших співвітчизників бажають вивчатигеографію планети (у тому числі і своєїБатьківщини) не за атласом. Активну допомогув цьому їм надають туристичні підприємства. Слід

зазначити, що готельний і ресторанний комплексє найважливішим елементом соціальної сфери, щовідіграє велику роль у підвищенні ефективностісуспільного виробництва і відповідно, зростанняжиттєвого рівня і достатку населення.

Аналіз останніх публікацій. Слідвідзначити, що окремі аспекти становлення тарозвитку туристичної готельної індустріїдосліджувалися і висвітлені в навчальних роботахавторами: А.Ю. Александрова [1], Л.Г. Агафонова,О.С. Агафонова [2], И.Т. Балабанов, А.И. Балабанов[3], М. Бойцова, О. Піроженко [4], М.В. Вачевський[6], Г.М. Зайчук [7], В.Ф. Кифяк [8], О.О. Любіцева[9], М.П. Мальська [10], Л.О. Малик [12],Н.М. Примаченко [14], І.В. Перішко [15],Н.В. Чорненька [16] та ін.

Метою статті – вироблення нової методикинавчання у майбутніх маркетологів професійних

Уляна Левкович, аспірантДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВИДИ ГОТЕЛІВ ТА ЇХ РІВЕНЬ КОМФОРТУ НАДАННЯ ПОСЛУГМАРКЕТОЛОГАМИ ДЛЯ ТУРИСТІВ В РИНКОВИХ УМОВАХ

У статті висвітлено аспекти теоретичних, методичних і практичних засад підготовки менеджерівтуристичної сфери в галузі готельної діяльності, та розвитку готельної індустрії. Організації проведеннятурів для іноземних туристів та їх розміщення в готелях, та надання сервісу в готельному бізнесі та сферіпослуг харчування.

Ключові слова: туризм, професійні компетентності, туристичний сервіс, готелі, діяльність,підготовка менеджерів до готельної індустрії, туристична галузь.

Літ. 17.

Ульяна Левкович, аспирантДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ВИДЫ ОТЕЛЕЙ И ИХ УРОВЕНЬ КОМФОРТА ПРЕДОСТАВЛЕНИЯ УСЛУГМАРКЕТОЛОГАМИ ДЛЯ ТУРИСТОВ В РЫНОЧНЫХ УСЛОВИЯХ

В статье освещены аспекты теоретических, методических и практических основ подготовкименеджеров туристической сферы в области гостиничной деятельности, и развития гостиничной индустрии.Организации проведения туров для иностранных туристов и их размещение в гостиницах, и предоставлениясервиса в гостиничном бизнесе и сфере услуг питания.

Ключевые слова: туризм, профессиональные компетентности, туристический сервис, отели,

деятельность, подготовка менеджеров к гостиничной индустрии, туристическая отрасль.

Ulyana Levkovych, PostgraduateDrohobych State Pedagogical University

by I. Franko

KINDS OF HOTELS AND THEIR COMFORT LEVELOF MARKETERS’ SERVICE FOR TOURISTS IN MARKET CONDITIONS

The article deals with aspects of theoretical, methodical and practical principles of tourism managers’training in hospitality business and developing of hotel industry. Organizations tours for international tourists andtheir hotel placement and provision of services in the hospitality industry and field of food services.

Keywords: tourism, professional competences, tourism service, hotels, activity, managers’ training for hotelindustry, tourism industry.

УДК 332.122:379.84(477)

ВИДИ ГОТЕЛІВ ТА ЇХ РІВЕНЬ КОМФОРТУ НАДАННЯ ПОСЛУГ МАРКЕТОЛОГАМИДЛЯ ТУРИСТІВ В РИНКОВИХ УМОВАХ

© У. Левкович, 2014

167 Молодь і ринок №4 (111), 2014

компетентностей готельнотуристичної діяльностідо організаційних, управлінських та технологічнихзасад готельної сфери як теоретикометодологічного та прикладного спрямування угалузі туристичнорекреаційної індустрії.

Виклад основного матеріалу. Маркетингготельного бізнесу надає послуги з проживанням,харчуванням (ресторани, бари, кафе), торговопобутового обслуговування (перукарня,хімчистка, пральня, фотографія, ательє і ін.), атакож надає спеціальні приміщення для занятьспортом, спортивні зали, концертні програми,організація конференцій, банкетів, проведеннявиставок та послуги проведення різних зустрічей.

Розвиток туризму в ХІХ ст. мав сприятливийвплив на зростання будівництва готелів та наданняними гостинності туристам.

Гостинність за визначенням М. Мальської таІ. Пандяк – це комплексна послуга, щохарактеризується споживчими властивостями ізумовлює необхідність створення позитивногоіміджу підприємства. Гостинність “прийманнягостя” – одне з основних понять суспільногорозвитку, закладене у моральних принципахкультури будьякого народу, водночасфундаментальний принцип організаціїобслуговування у туристичній сфері, категоріянаукового та професійного використання, важливасфера економіки [10, 57].

Щоб відповідати світовим стандартам,українські готелі потребують значної модернізації.За оцінками експертів, донедавна в Україні небуло жодного готелю, який міг би претендуватина п’ять зірок, лише три чотиризіркові, від 32 до64 (за різними джерелами) підприємств –тризіркові і двозіркові, що становить приблизно 3– 5% загальної кількості готелів.

Розрізняють наступні типи готельнихпідприємств:

Готель за визначенням П. Пуцентейло – цепідприємство, що надає людям, які знаходятьсяпоза домівкою, комплекс послуг, найважливішимисеред яких однакою мірою є послуга розміщенняі харчування [13, 192].

Готель – підприємство будьякої організаційноправової форми та форм власності, складаєтьсяз номерів, надає готельні послуги, які необмежуються щоденним заправлянням діжок,прибиранням кімнат та санвузлів.

За своїми функціональними властивостямиготелі також поділяють за кількістю наданняпослуг, комфортабельності номерів, розміщенняготелю, що відповідають певним категоріям, дояких слід віднести: У залежності від призначенняготелі поділяються на такі: готелі, мотелі, ротелі,

ботелі, флотелі, кемпінги, флайтелі, туристичнікотеджі, шале, бунгало, турбази. Готелі та мотелівідносять до основних засобів розміщення, рештудо додаткових, як зазначає І.І. Винниченко [5, 55– 58].

готель – традиційний тип готельногопідприємства, що розташовується, як правило, увеликому місті, що має великий штатобслуговуючого персоналу, що надає широкийнабір додаткових послуг і високий рівенькомфорту;

готель-люкс – мале або середнє помісткості готельне підприємство, звичайнорозташоване в центрі міста. Добре навченийперсонал забезпечує високий сервіс самимвимогливим клієнтам – учасникам конференцій,ділових зустрічей, бізнесменам, високооплачуванимфахівцям. Характерна висока ціна номера, щовключає всі можливі види обслуговування.Номера мають кілька кімнат, неодмінно вітальнюй ізольовану спальню. У деяких номерах люкс єкухня з холодильником й вбудованим мінібаром;

готель (середнього класу) – підприємствопо місткості більше готельлюкс (400 – 2000місць), що розташовується в центрі міста.Пропонує досить широкий набір послуг, і рівеньцін на них такий же, як у регіоні розташування,або трохи вище. Розраховано на прийомбізнесменів, індивідуальних туристів, учасниківконгресів, конференцій;

готель-апартамент – підприємство помісткості малих або середніх розмірів (до 400місць), характерне для великого міста знепостійним населенням. Надає номериквартирного типу, використовувані як тимчасовежитло, найчастіше на базі самообслуговування.Обслуговує сімейних туристів і бізнесменів,комерсантів, що зупиняються на тривалий строк;

готель економічного класу – підприємствомалої або середньої місткості (150 місць і більше).Розташовується поблизу автомагістралей.Характерно просте й швидке обслуговування,обмежений набір послуг, а виходить, невисокийвідсоток надбавки за обслуговування.Споживачами є бізнесмени й індивідуальнітуристи, що не бідують у повному пансіоні йпрагнучі до фактичної оплати споживаних нимипослуг;

- готель-курорт – підприємство зі значнимирозходженнями по місткості, що пропонує повнийнабір послуг гостинності й, крім того, комплексспеціального медичного обслуговування йдієтичного харчування. Розташовується вкурортній місцевості;

- мотель – засіб розміщення автотуристів,


168

пристосоване для сімейного розміщення йобслуговування родини, без необхідності оплативсього комплексу послуг, як це пропонують готелі.В основному це прості одноповерхові абодвоповерхові спорудження, розташовані позаміською забудовою – у пригороді вавтомагістралей. Це малі або середні по місткостіпідприємства (до 400 місць). Характерно середняякість обслуговування при невеликій чисельностіперсоналу. У порівнянні з готелями пропонуєтьсяобмежений набір послуг по більше низьких цінах.Звичайно в комплекс мотелю входять ресторан,бар, зал для перегляду кіно, тренажерні й ігровіприміщення, басейн і т.п. Клієнтами є різнікатегорії туристів, але з акцентом напізнавальному автотуризмі;

- приватний готель типу “нічліг існіданок” – тип готелів, що одержав широкепоширення в США. Це готель малої, інодісередньої місткості, розташований в пригороді абосільській місцевості. В обслуговування, якправило, входять сніданок і рання легка вечеря вдомашній обстановці. Клієнти – комерсанти ймаршрутні туристи, що прагнуть до домашньогокомфорту;

- отель-гарні – підприємство, що представляєклієнтам обмежена кількість послуг (розміщенняй континентальний сніданок);

- апарт-отель – готельне підприємство, щоскладається з декількох квартир, ціна яких незалежить від числа проживаючих у ньому гостей.Розрахований на самообслуговування, у томучислі на самостійне готування гостями їжі. УЄвропі одержала розвиток різновид апартотеля– анонімний пансіон, коли власники квартирмістять договір з агентством про здачу своєїжитлоплощі – однієї із квартир житлового будинку;

- пансіон – підприємство із простимстандартом й обмеженим спектром послуг. Навідміну від готелей – гарні тут надаютьсясніданки, обіди й вечері (повний пансіон), якіможуть одержати тільки постійно проживаючі тутклієнти. Пансіон широко розповсюджений усвітовій практиці. Традиційний пансіонвідрізняється невеликою кількістю кімнат ізвичайно розрахований на проживання 10 – 20чоловік (іноді кількість місць доходить до 50).Найчастіше він належить одній родині, що йобслуговує постояльців. Для пансіонатухарактерна атмосфера привітності й тепла, щопоряд з низькими цінами залучає клієнтів;

- гостинний двір – підприємство, щовідрізняється від готелів спрощеним стандартомобслуговування, меншою місткістю, відсутністюряду суспільних приміщень для зустрічі й

перебування гостей (холів, вестибюлів, віталень).У структурі гостинного двору обов’язкованаявність ресторану або бару;

- бунгало – невелика будова з легкихматеріалів, використовувана для розміщеннятуристів. Одержав широке поширення вміжнародних молодіжних туристичних центрах;

- кемпінг – табір для авто, мото,велотуристів, звичайно розташований у заміськіймісцевості, іноді недалеко від мотелю. Туристамнадаються місця для нічлігу, часто в наметах аболітніх будиночках, обладнаних кухнями дляіндивідуального готування їжі й деякихелементарних зручностей;

- ротель – пересувний готель, що представляєсобою вагон з одно або двомісними номерами(спальними відсіками), у яких розташовані спальнікрісла. Є відсік для перевдягання, загальна кухня,холодильник, загальний туалет;

- флотель – великий плаваючий готель,великий готель на воді, спеціально обладнанесудно. Туристам пропонуються комфортабельніномери й асортименти послуг для активноговідпочинку – басейн, водні лижі, снасті длярибного лову, оснащення для підводного плаванняй підводного полювання, тренажерні зали, зали дляконгресів і конференцій, бібліотека, різноманітнеінформаційне забезпечення (телефон, факс,комп’ютер і т.п.). Останнім часом частовикористається для організацій бізнесівтурів,конгрестурів, конгрескруїзів;

- флайтель – надзвичайно дорогий йнечисленний вид готелів. Обладнаний посадковоюплощадкою й системою зв’язку зметеослужбами;

- ботель – невеликий готель на воді;- акватель – стаціонарний корабель,

вилучений з експлуатації як транспортний засіб івикористовуваний як готель.

- шале (від фпанц. “шалет”) – це сільськийбудиночок у горах. Шале як тип готелів впершевиник у Швейцарії.

бунгало – сільський будинок у вигляді легкоїбудівлі з верендами. Найчастіше зустрічається втропічних країнах.

Різноманітність форм і видів розміщеннятуристів з кожним роком зростає. Наприклад вамериканському місті КіЛарго у Флоридізбудовано підводний готель, що носить ім’яфантаста Жюля Верна. На глибині 9 метрівтуристи мають змогу милуватися красою моря.

Класифікація готелів:Для готелів класифікація – це спосіб

представити необхідні споживачеві відомості проякість сервісу, інфраструктурі й іншим



169 Молодь і ринок №4 (111), 2014

можливостям підприємства, допомагаючи втакий спосіб потенційним клієнтам ідемонструючи свою лояльність до них.

Готельні підприємства класифікують зарізними критеріями. Найбільш уживані серед них:рівень комфорту, місткість номерного фонду,функціональне призначення, місце розташування,тривалість роботи, забезпечення харчуванням,тривалість перебування, рівень цін, формавласності.

Класифікація готельних підприємств за рівнемкомфорту відіграє величезну роль у рішенніпитань керування якістю готельних послуг.

Рівень комфорту – це комплексний критерій,доданками якого є:

стан номерного фонду – площа номерів(кв. м), частка одномісних (однокімнатних),багатокімнатних номерів, номерівапартаментів,наявність комунальних зручностей і т.д.;

стан меблів, інвентарю, предметів санітарногігієнічного призначення й т.п.;

наявність і стан підприємств харчування –ресторанів, кафе, барів і т.п.;

стан будинку, під’їзних колій, облаштованістьприлягаючої території;

інформаційне забезпечення й технічнеоснащення, наявність телефонного, супутниковогозв’язку, телевізорів, холодильників, мінібарів, мінісейфів і т.д.;

надання ряду додаткових послуг.Зазначені параметри оцінюються практично у

всіх наявних сьогодні системах класифікаціїготелів. Крім того, ряд вимог пред’являється доперсоналу і його підготовці, утворенню,кваліфікації, віку, стану здоров’я, знанню мов,зовнішньому вигляду й поводженню.

У цей час у світі налічується більше 30 системкласифікації готелів, причому в кожній країніприйняті свої національні стандарти. Введеннюєдиної світової класифікаційної системиперешкоджають фактори, пов’язані з культурнимий національними особливостями, історичнимрозвитком різних держав і т.д.

Найпоширеніші наступні системи класифікації: система зірок – європейська система

класифікації, що базується на французькійнаціональній системі класифікації, в основі якоїлежить розподіл готелів на категорії від однієї доп’яти зірок. Така система застосовується уФранції, Австрії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Росії,Бразилії (з деяким завищенням зірковості внезалежних готелях) і ряді інших країн. Більшевисокої зірки готелю відповідає більше широкийнабір послуг, що вона може запропонувати своїмклієнтам. Так, гостям пропонуються послуги

салонів краси, масажний кабінет, автотранспортніпослуги (доставка клієнтів до аеропорту абозалізничного вокзалу), послуги громадськогохарчування;

система букв – система, використовуванав Греції, відповідно до якої всі готелі діляться начотири категорії, позначувані буквами А, В, С, D.Вища категорія якості готелів позначається deluxe. Зразкова відповідність категорії якостіп’ятизірковій системі таке: de luxe відповідаєп’ятизірковому рівню, готель категорії А –чотиризірковому рівню, категорії В –тризірковому, категорії С – двозірковому, категоріїD – рівню готелю категорії “одна зірка”. У цейчас поряд з буквами на фасадах готелю можнапобачити й звичні зірки;

система корон або ключів поширена уВеликобританії. Щоб перейти до звичних зірок,потрібно від загального числа корон відняти одну,тобто в порівнянні із загальноєвропейською зіркоюкорона на одну одиницю вище.

балова індійська система, в основі якоїлежить оцінка готелю експертною комісією.

Таким чином, для кожної країни характернасвоя класифікація підприємств готельної індустрії.Тому готелю, що ставляться до однієї категорії,але розташовані в різних країнах, можуть матидосить істотні розходження.

Класифікація готельних підприємств порозмірах (місткості). Місткість готеліввизначається кількістю номерів або місць. Устатистичних даних часто приводять обоє ціпараметра. По місткості номерного фонду готельніпідприємства звичайно розділяються на чотирикатегорії:

1) малі (до 100 – 150 номерів);2) середні (від 100 до 300 – 400 номерів);3) більші (від 300 до 600 – 1000 номерів);4) гіганти (більше 1000 номерів).Класифікація готелів по розмірах дозволяє

порівнювати результати виробничої діяльностіоднотипних готелів. Крім того, розмір готелюсвідчить, як правило, про повноту і якість сервісу(обсязі і якості додаткових послуг), а такожпобічно характеризує інші параметри.

Класифікація готельних підприємств пофункціональному призначенню. Тут розрізняютьнаступні готелі:

1) цільові готелі, які включають:- готелі ділового призначення – готелю для

туристів, основною метою й мотивом подорожіяких є професійна діяльність (бізнес, комерція,зустрічі, наради, симпозіуми, конференції,конгреси, обмін досвідом, навчання, професійнівиставки, презентації продукції й т.п.). До цієї


170

категорії відносять бізнесготелі (комерційніготелі), конгресготелі, центри, професійні клубиготелі й відомчі готелі;

- готелі для відпочинку – готелю длятуристів, основною метою й мотивом подорожіяких є відпочинок (пасивний, активний,комбінований) і лікування (профілактичне,відбудовне). До цієї категорії відносяться: курортніготелі, пансіонати й будинку відпочинку (длястаціонарного пасивного відпочинку), туристськоекскурсійні готелі (туркомплекси), туристськоспортивні готелі (туркомплекси), казиноготелі(готелю для аматорів азартних ігор),спеціалізовані (із системою технічногообслуговування особистих транспортних засобівтуристів, мобільні, самообслуговування);

2) транзитні готелі, що здійснюютьобслуговування туристів в умовах короткочасноїзупинки. Такі готельні підприємстварозташовуються на авіатрасах (готелю приаеропортах), на автотрасах (мотелі), назалізничних трасах (привокзальні), на воднихтрасах (готелі, розташовані поблизу портів);

3) готелі для постійного проживання.Класифікація готелів по місцю розташування:1) готелі, розташовані в межах міста (у центрі,

на окраїні). Центральними є практично всі готеліділового призначення, готельлюкс, готелісереднього класу;

2) готелі, розташовані на морському узбережжі.У цьому випадку дуже важливим є відстань доморя (50, 100, 150, 200, 250, 300 м);

3) готелі, розташовані в горах. Звичайно ценевеликі готелі в мальовничій гірській місцевостіна туристському маршруті в найбільш зручномумісці відпочинку. Гірський готель, як правило, маєу своєму розпорядженні необхідне спорядженнядля літнього й зимового відпочинку її гостей,наприклад альпіністським і гірськолижнимінвентарем, доступом до підйомників.

Класифікація готелів по тривалості роботи:1) працюючі круглорічно; 2) працюючі два

сезони; 3) односезонні.Класифікація готелів по забезпеченню

харчуванням:1) готелі, що забезпечують повний пансіон

(розміщення + триразове харчування); 2) готелі,що пропонують розміщення й тільки сніданок.

Класифікація готелів по тривалостіперебування гостей:

1) для тривалого перебування клієнтів; 2) длякороткочасного перебування.

Класифікація готелів за рівнем цін на номери:1) бюджетні; 2) економічні; 3) середні;

4) першокласні; 5) апартаментні; 6) фешенебельні.

Класифікація готелів за формою власності:- кондомініуми – готельні комплекси,

приміщення й номерний фонд у які проданийіндивідуальним власникам, що проживають абоздає в оренду ці приміщення відпочиваючої;

- таймшерні. Відмінність таймшерних готеліву тому, що викуповується не номерний фонд, адовгострокове право на відпочинок в готелі або вланцюзі готелів.

У даній класифікації українські готеліпідрозділяються на наступні: муніципальні;приватні; відомчі; змішаної власності;громадських організацій; за участю іноземногокапіталу.

Висновки. Отже, встановлено, що проблемирозробки та введення єдиної міжнародноїкласифікації готелів належать до найбільшскладаних у туристській галузі. Понад п’ядесятьроків міжнародна готельна асоціація (МГА) таВсесвітня туристична організація займалися цимипитаннями. Неодноразово обговорювалисяосновні елементи та параметри, що повинні статикритеріями категоризації. Однак, тільки у 1972році було зроблено й запропоновано проект єдиноїміжнародної класифікації готелів. Згідно цієїкласифікації готелю може бути присвоєна одна зп’яти категорій у залежності від обладнання, рівнякомфорту та набору послуг, що пропонується.Найнижча І категорія, найвища – “Люкс”.

1. Александрова А.Ю. Международнийтуризм. Учебное пособие для студентов вузов.// А. Александрова. – М.: Аспект Пресс, 2001.

2. Агафонова Л.Г., Агафонова О.С. Туризм,готельний та ресторанний бізнес:ціноутворення, конкуренція, державнерегулювання. Навчальний посібник. / Київськийуніверситет туризму, економіки і права. – К.:Знання України. 2002. – 352 с.

3. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономикатуризма. Учебное пособие. // И. Балабанов,А. Балабанов. – М.: Финансы и статистика.1999.

4. Бойцова М., Піроженко О. Усе про облікта організацію готельного бізнесу. // М. Бойцова,О. Піроженко. – Харків. Фактор. 2005. – 232 с.

5. Винниченко І.І. Середовище тур бізнесу.Навчальний посібник.// І. Винниченко. – К.:Академперіодика. 2006. – 220 с.

6. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетенції. Підручник. // М. Вачевський.– К.: Професіонал. 2005. – 512 с.

7. Зайчук Г.М. Управління маркетинговоюдіяльністю в туристичній галузі. Монографія.// Г. Зайчук. – Дрогобич. ДДПУ. 2010. – 154 с.



171 Молодь і ринок №4 (111), 2014

8. Кифяк В.Ф. Організація туристичноїдіяльності в Україні.// В. Кифяк. – Чернівці.Книги-ХХІ. 2003. – 300 с.

9. Любіцева О.О. Ринок туристичнихпослуг. Навчальний посібник. // О. Любіцева.– К.: Альтерпрес, 2003. – 436 с.

10. Мальська М.П., Пандяк І.Г. Готельнийбізнес. Теорія та практика. Підручник.//М. Мальська, І. Пандяк. – К.: Центр учбовоїлітератури. 2012. – 472 с.

11. Мунін Г.Б., Карягін Ю.О., Роглєв Х.Й.Руденко С.І. Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу. Навчальний посібник. /Під загальною редакцією М.М. Поплавськогоі О.О. Гаца. – К.: Кондор. 2008. – 460 с.

12. Малик Л.О. Економіка та організаціяформування маркетингової туристичноїіндустрії в Україні. Монографія. // Л. Малик.– Дрогобич “Коло”, 2011. – 394 с.

13. Пуцентейло П.Р. Економіка і організаціятуристично-готельного підприємництва.Навчальний посібник. – К.: Центр учбовоїлітератури. 2007. – 344 с.

14. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій у процесінавчання основ підприємництва. Монографія. // Н. Примаченко. – Дрогобич: редакційновидавничий відділ ДДПУ. 2011. – 218 с.

15. Перішко І.В. Професійна підготовкамайбутніх маркетологів до діяльності у сферітуристичних послуг. Монографія.// І. Перішко.– Дрогобич, “Коло”, 2013. – 248 с.

16. Чорненька Н.В. Організація туристичноїіндустрії. Навчальний посібник. // Н. Чорненька.– К.: Атака. 2006. – 264 с.

17. Школа І.М. Розвиток туристичногобізнесу регіону. Навчальний посібник. / /І. Школа. – Чернівці. Книги ХХІ. 2007. – 292 с.



ВЕЛИКДЕНЬ

Христос Воскрес! Христос Воскрес! – Співає все довкілля. Із серця лине до небес Вся радість і весілля. А дзвони дзвонять і гудуть – Веселі, великодні. Турботи й сум десь геть ідуть, Буденний глум, злигодні. Цвіте весна, а з нею знов І серце розквітає. Душа у сяєві обнов Світ щиро обіймає... Дівчата, як квітки, – “жучка” Виводять коло церкви. Любов до ближнього палка, Поки життя не смеркне. Христос воскрес! – лунає скрізь. Радіють сонце й ниви. Коли б не було більш вже сліз – І всі були щасливі!

Олександр Неприцький-Грановський

український науковець

172

У даній публікації використано матеріали Наталія Матвєєва, Андрій Голобородько. Святі і свята України. – К.,1995; http://www.inpearls.ru/; Олекса Воропай. “Звичаї нашого народу.http://hata.profi.co.ua/2008/04/09/velikden.html.


На Великдень на соломі

На Великдень, на соломі Против сонця, діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись Обновами. Тому к святкам З лиштвою пошили Сорочечку. А тій стьожку, Тій стрічку купили. Кому шапочку смушеву, Чобітки шкапові, Кому свитку. Одна тільки Сидить без обнови Сиріточка, рученята Сховавши в рукава. - Мені мати купувала. - Мені батько справив. - А мені хрещена мати Лиштву вишивала. - А я в попа обідала, – Сирітка сказала.

Т.Г. Шевченко “На Великдень на соломі”

ВЕЛИКДЕНЬ

Чи є що в світі гарніше за Великодній світанок! Незрадлива сила вступає в кожного, хто зустріне його. Дзвони над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: Христос воскрес! Село не спить – воно ж бо чекало цієї радості. З уст в уста передається щаслива вість: Христос воскрес! – Воістину воскрес! І чує земля цю християнську радість та й тішиться у весняному розвої разом з людьми. Яка це добра і світла година, коли село йде на Великдень до церкви! А церква і довкола церкви – мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паску. Село стоїть у

всій своїй одвічній красі, душевній просвітленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів – усе тут, на одному місці. Ми – християни. Один у нас Бог, і однією, нероздільною любов’ю славімо Його, бо він благословляє нас на взаємну християнську любов і милосердя, одна Україна у нас, яка нині воскресає, і для якої на світі живемо, бо ми – її діти.

Ярема Гоян письменник, журналіст, член спілки письменників України

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I... · Великдень – найбільше християнське свято. Цей день вважається

Documents