Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/5_112_2014.pdf · професійно-технічних навчальних закладах

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 5 (112) травень 2014

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 22.05.2014 р. Ум. друк. арк. 17,43.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

УДК 051

© Молодь і ринок, 2014

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниЗаст. головного редактора

Наталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниСтаніслав ЛУПІНСЬКІ, кс., проф. др. (Польща), академік АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №7 від 15.05.2014 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№5 (112) травень 2014

Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Наталія ПримаченкоВикористання особистісно орієнтованих технологій в професійній підготовці майбутніх педагогів……6

Вячеслав Осадчий, Олексій НаумукОрганізація лабораторних занять з дисципліни “Адміністрування комп’ютерних мереж”…………….11

Мирон ВачевськийХристиянська педагогіка у вихованні учнівської молоді……...........................................………….16

Орест ГукГромадсько-просвітницька діяльність Г.Г. Ващенка…….................................................………….20

Інна РомащенкоМодель процесу формування конкурентоздатності студентів за допомогою наково-дослідної діяльності...25

Світлана ХоменкоПідвищення якості підготовки студентів інженерно-педагогічних спеціальностейекономічного профілю засобами інформаційних технологій……………...........................................29

Оксана БобечкоТворча постать бандуристки Олесі Левадної в контексті трансформації виконавськоїта педагогічної традиції в кобзарському мистецтві…......................................................................33

Роман ВишнівськийІван Франко про роль інтелігенції у вихованні української молоді…...............................................….40

Наталія БахматВикористання хмарних сервісів у навчально-виховному процесі вищої школи….......................……45

Олена КривильоваОсобливості психолого-педагогічної діяльності викладачівпрофесійно-технічних навчальних закладів…………....................................................................…49

Тетяна Попова, Юлія ЯковенкоВикористання інформаційно-комунікаційних технологій для підготовки кваліфікованих робітників впрофесійно-технічних навчальних закладах на уроках виробничого навчання з професії “Кравець”..53

Олександр ГолікУправління інноваційною діяльністю в умовах загальноосвітнього навчального закладу…………...58

Олександр ЛогвиненкоЗдоровий спосіб життя як наукове інтегроване поняття……........................................................…62

Світлана КожушкоСтратегії колаборативного навчання у вищому навчальному закладі…...........................................65

Оксана Павлішак, Оксана ГутирякКомунікативна компетенція у підготовці вчителя іноземної мови…..................................................71

Ольга КобрійПринципи оновлення змісту педагогічних дисциплін у сучасних вищих навчальних закладах України…75

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Тетяна ЩокінаАудіювання як один із видів мовленнєвої діяльності на заняттях з іноземної мови…......…………..79

Ірина КлішСпівачка з “напрочуд гарним голосом” (До 140-річчя від дня народження Філомени Лопатинської)…83

Роман ПроцьХортинг як чинник військово-патріотичного виховання учнівської молоді в процесі допризовної підготовки…88

Лілія СипаФілософський роман епохи Просвітництва у контексті філософської прози XVIII століття……………93

Оксана СенютаЛінгвостилістичні засоби процесів вторинної композиційно зумовленої номінації….......…………….97

Зоряна ДубравськаНаративна мотивація автобіографічного роману Мартіна Еміса “Досвід”……….........…………..100

Наталія БіланОрганізація самостійної роботи студентів аграрних ВНЗ при вивченні іноземної мови……………104

Юлія Демків, Антоніна ЧернявськаОсобливості використання інтонації у різних функціональних стилях англійської мови………………109

Руслан ГаськевичВигуки в англійській та українській мовах………….................................................................…..113

Ростислав ЄгоровРозвиток педагогічних ідей у Львівсько-Варшавській філософській школі: постановка проблеми……118

Наталія СулійУкраїнська церковно-пісенна спадщина XIX – поч. XX ст. в навчально-виховному процесі ВНЗ України:доцільність та перспективи з проекцією на практикування християнського життя студентством….123

Владислав ГжещукМіжнародний менеджмент в національному стилі спілкування країн світу..................................…128

Войчек ЖуковськіПрофесійна підготовка майбутніх маркетологів в роздрібній торгівлі сфери послуг………………134

Наталія ШпакВивчення та практичне втілення педагогічної спадщини В.О. Сухомлинськогона уроках природознавства у початковій школі…….......................................................................139

Тарас СагулаФормування професійної комптентності майбутніх економістів-кібернетиків……......................…143

Ірина СавкаЗначення шкільної економічної освіти у процесі професійної підготовки майбутніх підприємців………146

Валентина МиськоСоціально-педагогічні ідеї Януша Корчака………..................................................................……150

Уляна ЛевковичІсторія розвитку готельного господарства, суть, види та становлення готельної індустрії…………156

Наталія Захарчук, Надія МакарчукПроектні технології в початковій школі: шляхи розвитку творчої особистості……...................……162

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№ 5 (112) May 2014

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition considers manuscripts submitted in the original type.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by authorexpress their own point of view. Manuscripts are not returned to authors.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to press 22.05.2014Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed by Printing Firm “KOLO”License AO № 45048, 06. 08. 1999

Ukraine 82100, Lviv reg., Drohobych, Boryslavska 8 Str. Tel. (03244) 2-90-60

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2014

The journal is licensed as academic, professional journal in all Pedagogical sciences(Decision of Higher Accreditation of Ukraine № 1-05/5 issued 06. 07. 2010 )

Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. FrankoIvan Franko , 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license :Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05. 02. 2007

Chief editor:Myron VACHEVSKY, Dr. Sc (Pedagogic), Prof. Academic of Academy of Science for Higher

Education of Ukraine, Member of national Union of JournalistsChief editor deputy:

Natalia PRYMACHENKO, Ph. D (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Vasyl MADZIHON, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic NAPS of Ukraine,

Member of Ukraine NUJAndrzej KRYNSKI, PhD. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEStanislav LUPINSKI, PhD. Rev. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHE

Member of National Union of JournalistsMykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEOleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSMykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMyroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola ZYMOMRYA, Dr. Sc. (Philology), Prof.Ivan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicOleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJIvan VOLOSHCHUK, Dr. Sc (Pedagogic), Prof., Member of Ukrainian NUJIvan VASYLYKIV, Member of Ukrainian National Union of Journalists

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str, Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111 ; E-mail: [email protected]

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 7, 15.05.2014)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№5 (112) May 2014

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Olexander Shpak, Vanda Vyshkivska, Natalia PrymachenkoUsing of personally-oriented technologies in professional training of future teachers………………….......6

Vyacheslav Osadchy, Aleksey NaumukOrganization of laboratory classes on “Computer networks administration”…...................................….11

Myron VachevskyChristian education in training of students…………....................................................................…….16

Orest HukSocial and educational activities of H. Vashchenko…….......................................................………….20

Inna RomashchenkoThe model of formation students’ competitiveness process by means of research activity…….……………..25

Svitlana KhomenkoImprovement of quality of training of engineering and pedagogical specialtiesof economic profile students by means of information technologies…………….....................................29

Oksana BobechkoCreative personality of bandura-player Olesya Levadna in the context of transformationof carrying out and pedagogical tradition in a kobza-player art…............................................................33

Roman VyshnivskyIvan Franko’s ideas on the role of intellectuals in the Ukrainian youth education….............................….40

Natalia BakhmatThe use of Cloud Services in educational process in higher school…….............................................…45

Olena KryvylyovaFeatures of psychological training of teachers of vocational schools……....................................………49

Tetyana Popova, Julia YakovenkoUsing of information and communicative technologies for training qualified workersin vocational educational institutions in classes of industrial training by trade “tailor”……………..........…53

Olexander HolikManagement of innjvative teaching activities within general school…..........................................………58

Olexander LohvynenkoHealthy style of life as scientific integrative notion…….....................................................................…62

Switlana KozhushkoStrategies of collaborative learning in higher educational establishment..............................................….65

Oksana Pavlishak, Oksana HutyryakCommunicative competence training of future foreign language teachers…............................................71

Olga KobriyPrinciples of content updates pedagogical disciplines in modern higher educational institutions of Ukraine…75

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Tetiana ShchokinaAuding as a kind of speech activity at foreign languages lessons……….......................................……..79

Iryna KlishThe Singer with “amazing voice” (Devoited to 140 years since birthday of Filomena Lopatynska)………83

Roman ProtsHorting as a factor of military-patriotic education of the school youth in the process of Pre-conscription training...88

Lilya SypaPhilosophical novel of the epoch of the enlightenmentin the context of the philosophical prose of the XVIII century………….....................................………93

Oksana SenyutaStylistical means of the process of the secondary nomination……........................................………….97

Zoryana DubravskaThe narrative motivation of the autobiographical novel by Martin Amis “Experience”…………………..100

Natalia BilanThe organization of independent work of the students of agricultural highereducational institutions for study of foreign language………………................................................…104

Juliya Demkiv, Antonina ChernyavskaUsage peculiarities of the English intonation in various functional styles of language…………........……109

Ruslan HaskevychEnglish and Ukrainian interjections……….................................................................................……..113

Rostyslav YehorovDevelopment of pedagogical ideas at Lviv – Warsaw Philosophical doctrine: formulation of the problem…118

Natalia SuliyUkrainian Church song heritage of XIX – beginning XX century in educational processof Ukrainian Institutions: expediency and prospects on practice by students the Christian life stile…......123

Vladyslav HzheschukInternational management in national style of communication between countries of the world..........…128

Voychek ZhukovskyProfessional training of future marketers in retail of services………........................................………134

Nataliya ShpakStudy and practical implementation of pedagogical heritage of V. Sukhomlynskyon natural science lessons in elementary school……..........................................................................139

Taras SahulaForming the professional competence of future economists and cybernetics….......................…………143

Iryna SavkaValue of school economic education in training of future entrepreneurs….............................................146

Valentyna Mys’koSocial and pedagogical ideas of J. Korczak …….....................................................................………150

Ulyana LevkovychThe history of development of hospitality, essence, kinds and incipience of hotel industry…………..………156

Natalia Zakharchuk, Nadiia MakarchukThe project technology in elementary school: the way to bring up a creative person………................…162

6

Постановка проблеми. Одним зістратегічних завдань реформуванняосвіти в Україні є формування

освіченої, творчої особистості, становлення їїфізичного і морального здоров’я. Це вимагаєрозроблення і наукового обґрунтування змісту іметодики організації навчальновиховного процесу.Тому сучасна педагогічна наука і практиказосередили увагу на пошуку таких технологій

навчання, які б забезпечували всебічний розвитокособистості студента, сприяли йогосамовираженню. Наслідком таких пошуків є новітехнології навчання. Особистісноорієнтованенавчання зосереджене на особистості студента,розвитку його самобутності, самоцінності. Метайого полягає в сприянні становленнюіндивідуальності, культурної ідентифікації студента,її соціалізації, життєвому самовизначенню.

УДК 378.14:378.311.1

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професорВанда Вишківська, доцент кафедри теорії та історії педагогіки

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. КиївНаталія Примаченко, кандидат педагогічних наук

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

У статті на заявлену тему авторами наголошується,що професійність будь-якого педагогічногоколективу та майбутнього педагога – це найбільш повне розкриття можливостей і здібностейстудента(учня), розвиток його неповторної індивідуальності,шляхом використання особистісно-орієнтованих технологій навчання.

Ключові слова: особистісно орієнтовані технології, особистість, процес навчання, етап орієнтації,етап цілепокладання, діагностування, прогнозування.

Літ. 8.

Александр Шпак, доктор педагогических наук, профессорВанда Вышковская, доцент кафедры теории и истории педагогики

Национального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. КиевНаталия Примаченко, кандидат педагогических наук

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЛИЧНОСТНО ОРИЕНТИРОВАНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ВПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ ПЕДАГОГОВ

В статье на заявленную тему авторами отмечается, что профессионализм любого педагогическогоколлектива и будущего педагога – это наиболее полное раскрытие возможностей и способностей студента(ученика), развитие его неповторимой индивидуальности, путем использования личностно-ориентированыхтехнологий обучения.

Ключевые слова: личностно-ориентированые технологии, личность, процес обучения, этап

ориентации, этап целеполагания, диагностирование, прогнозирование.

Olexander Shpak, Ph.D. (Pedagogic)Prof.Vanda Vyshkivska, Docent of Theory and History of Pedagogic Department

National Pedagogical University by M. Drahomanov, KyivNatalia Prymachenko, Ph.D. (Pedagogic)

Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

USING OF PERSONALLY-ORIENTED TECHNOLOGIES IN PROFESSIONALTRAINING OF FUTURE TEACHERS

In this article authors noted that the professionalism of any pedagogical group and a future teacher is themost complete disclosure of opportunities and abilities of a student, development of his unique individuality byusing of personality-oriented technologies of learning.

Keywords: personality-oriented technologies, personality, learning process, stage of orientation, stage oftargeting, diagnosis, prognostication.

ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИХ ТЕХНОЛОГІЙВ ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

© О. Шпак, В. Вишківська,Н. Примаченко, 2014

7 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Головними завданнями особистісноорієнтованої технології є розвиток пізнавальнихздібностей кожної особистості, максимальнийвияв, задіяння, збагачення її індивідуального(суб’єктивного) досвіду, допомога особистостіпізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися,формування в неї культури життєдіяльності, яка єпередумовою продуктивної організації повсякденногожиття, поведінки. Особистісно орієнтована технологіянавчання має відповідати таким вимогам:

здатність навчального матеріалу забезпечувативиявлення суб’єктивного досвіду студента,передусім досвіду попереднього навчання;

спрямованість викладу матеріалу впідручнику (педагогом) не тільки на розширенняобсягу знань, структурування, інтегрування,узагальнення предметного змісту, а й на постійнеперетворення набутого суб’єктивного досвіду;

сприяння у процесі навчання узгодженнюсуб’єктивного досвіду з науковим змістомздобутих знань;

стимулювання самооцінної освітньоїдіяльності, зміст і форми якої повиннізабезпечувати можливість для самоосвіти,саморозвитку, самовираження у процесіоволодіння знаннями;

можливість студента самостійно обиратизміст навчального матеріалу, вид і формувиконання завдань тощо;

виявлення й оцінювання способів навчальноїроботи;

здійснення контролю й оцінювання не тількирезультатів, а й процесу учіння;

забезпечення в освітньому процесі організації,реалізації, оцінки і самооцінки як суб’єктивноїдіяльності.

Здатність майбутнього вчителя до реалізаціїособистісно орієнтованого навчання у подальшійпрофесійній діяльності розглядається нами уконтексті модернізації змісту і технологійосвітнього процесу.

Тобто виникає необхідність побудови навчанняв закладах вищої педагогічної освіти як чинникарозвитку й прогресу, зорієнтованого на особистістьстудента, його індивідуальність, знання ісамосвідомість. Тому стає нагальною потреба урозробці сучасних технологій формування у вищійшколі вчителів нової генерації, які здатні:

гнучко адаптуватися у змінних життєвихситуаціях, самостійно набувати необхідних знань,уміло застосовувати їх на практиці;

самостійно критично мислити, уміло бачититруднощі, які виникають у реальному житті ішукати шляхи їх раціонального вирішення,використовуючи сучасні технології, здатнимигенерувати нові ідеї, творчо мислити;

грамотно працювати з інформацією (умітизбирати для дослідження певного завдання факти,аналізувати їх, узагальнювати, зіставляти заналогічними або альтернативними, формулюватиаргументовані висновки і на їхній основі виявлятиі розв’язувати нові проблеми);

бути комунікабельними, контактними у різнихсоціальних групах, уміти співпрацювати у різнихгалузях, запобігаючи конфліктним ситуаціям абоуміло виходячи з них;

самостійно працювати над розвитком власноїморальності, інтелекту, культурного рівня.

Мета статті. Розробка таких технологійпідготовки майбутніх педагогів, що передбачаютьзміни у методах і формах організації навчання, атакож контролі його результативності.

Аналіз досліджень Н.В. Кузьмина, Н.Ф. Кухарев[1], О.Я. Савченко [4], А.Н. Садовський [5],В . А . С л а с т е н и н , А . И . М и щ е н ко [ 6 ] ,І . С . Якиманської [8], та ін. дає змогу визначититехнологію особистісно орієнтованої підготовкистудентів, як особливу систему навчання, якапередбачає проектування індивідуальної траєкторіїпрофесійного становлення кожного студентапротягом усіх років його навчання.

Автори порізному підходять до бачення такихтехнологій професійного становлення кожногостудента. Так, Є.С. Полат [3], спираючись на те,що головною характерною рисою гуманістичногопідходу в психології і освіті є особлива увага доіндивідуальності людини, її особистості, чіткаорієнтація на свідомий розвиток самостійногокритичного мислення, що і становить основуособистісно орієнтованого навчання, серед усієїрізноманітності інноваційних напрямів розвиткудидактики називає такі технології, як: методпроектів, навчання у співробітництві тарізнорівневе навчання. Свій вибір вчена пояснюєтим, що, поперше, ці технології, інтегруючись уреальний навчальновиховний процес, дозволяютьдосягати поставлених будьякою програмою,стандартом освіти цілей з кожного навчальногопредмета іншими, альтернативними традиційнимметодами; а подруге, ці технології гуманістичніне тільки за своєю філософською і психологічноюсуттю, вони сприяють інтелектуальному розвиткудітей, їхній самостійності, доброзичливості.Суперництво, грубість, авторитарність, що такчасто є породженням традиційної дидактики,несумісні з цими технологіями.

У своєму підході до розуміння концептуальнихоснов особистісно орієнтованої освіти і визначеннятехнологій особистісно орієнтованого навчаннянам більше імпонує позиція С.І. Подмазіна, якийрозглядає:

а) “освіту” не лише як єдність викладання та


8

учіння, а як континуум (нерозривність,суцільність) усіх процесів, що розвивають,формують, адаптують особистість (навчання,виховання, соціалізація тощо);

б) особистісну орієнтацію не лише як визнанняучня центром освітнього процесу, бо такимцентром, і ми цю думку поділяємо, є йогоособистість. Справді, якщо особистість – цесистемна якість індивіда, що визначається йоговходженням у суспільні відносини, що формуєтьсяу спільній діяльності та спілкуванні, то особистіснаорієнтація, як уже зазначалося, є інтеграціяіндивідуальної та соціальної орієнтації, що маєздійснюватися на основі розуміння особистостіяк складної системи, що формується у процесівзаємодії індивіда та соціального довкілля, ірозуміння того, що мета розвитку особистості імета розвитку суспільства збігаються.Системоутворюючою якістю особистості прицьому є суб’єктність (здатність до усвідомленогосамостійного визначення мети діяльності, уміннязнайти адекватні, відносно соціальних норм,способи діяльності, уміння раціональноспланувати і організувати свою діяльність здосягнення результатів, готовність нестивідповідальність за результати своєї діяльності),тому можна стверджувати, що освітній процес,котрий максимально сприяє розвитковісуб’єктності, можна назвати особистісноорієнтованим;

в) особистісно орієнтоване навчання як таке,що орієнтоване на особистість учня, а точнішена ті якості особистості, які є найсуттєвішими вструктурі особистості:

якості, що визначають функціональнімеханізми психіки;

досвід особистості; узагальнені типологічні особливості

особистості (В.С. Ледньов, К.К. Платонов та ін.).Зокрема, В.С. Ледньов [2] так обгрунтовує

основні складові структури особистості:функціональні механізми психіки і відповідні їмпсихічні процеси (сприйняття інформації;мислення; пам’ять; регуляції вищого рівня, щозабезпечують управління психічними процесами,поведінкою людини) є основою досвідуособистості. Досвід особистості передбачаєхарактеристику знань, умінь, навичок, звичок,спрямованості особистості, пізнавальних,естетичних та інших якостей. Узагальненітипологічні особливості особистостівключають такі її властивості, як характер,темперамент, здібності, онтогенетичніособливості розвитку.

Таким чином, автором виокремлено ті сторониі властивості особистості, на які мають

орієнтуватися педагоги під час розробкиособистісно орієнтованої системи навчання. Щобнавчання було особистісно орієнтоване, воно маєспиратися і враховувати:

рівень навченості у даній галузі знань, рівеньзагального розвитку, культури;

особливості психічного розвитку особистості(особливості пам’яті, мислення, сприймання,уміння керувати своєю емоційною сферою тощо);

особливості характеру, темпераменту.Відзначені вище особливості особистісно

орієнтованого навчання засвідчують, що в умовахтакого навчання вчитель виконує якісно іншу рольу порівнянні з його функціями у традиційнійсистемі навчання. Так, якщо за останньої вчительта підручник були основними носіями знань учнів,то за нової парадигми освіти вчитель виступаєбільше у ролі організатора і керівника самостійної,активної, пізнавальної діяльності учнів,компетентного консультанта. Його професійніуміння мають бути спрямовані не просто наконтроль знань і умінь учнів, а на діагностикуїхньої діяльності з метою своєчасної корекціїдопущених помилок та попередження можливих,а також на найефективнішу побудову навчальновиховного процесу в цілому, тобто на його розумнеконструювання.

З огляду на сказане, значний практичнийінтерес для нашого дослідження становить підхіддо розробки механізмів реалізації особистісноорієнтованого навчання С.І. Подмазіна, якийобгрунтовує наступні його психологопедагогічнітехнології:

особистісно орієнтованого уроку; актуалізації процесу учіння; гнучкої диференційованої освіти у школі –

система “АЗИМУТ”.Оскільки держава ставить питання про

розширення функцій загальної школи, різних типівнавчальних закладів, то сьогодні змінюютьсязміст, форми, методи навчання, і виникає потребадослідити проблеми особистісної орієнтаціїпроцесу навчання на науковому рівні. Зумовленоце і низкою недоліків, притаманних існуючомупроцесу навчання, одним з основних серед яких є“суб’єктоб’єктні” відносини (процес навчання,побудований на запам’ятовуванні учнем тих знань,носієм яких є вчитель). Такий процес навчанняне дає змоги учневі (студентові) розвивати своїособистісні, тільки йому притаманні якості,реалізувати свої здібності, інтереси, прагненнятощо. Учень (студент) перебуває у жорсткихрамках процесу навчання і звикає до пасивної ролі,яка йому відведена. Щоб позбутися або уникнутицього недоліку, слід якомога ширшевпроваджувати систему “суб’єкт суб’єктних”


Молодь і ринок №5 (112), 2014

9 Молодь і ринок №5 (112), 2014

відносин учня (студента) і вчителя ( викладача).Процес оволодіння знаннями за таких відносин,як вказують В.І. Бондар та С.П. Бондар,здійснюється в атмосфері інтелектуальних,моральних і естетичних переживань, зіткненнядумок, поглядів, позицій, наукових підходів, пошукуістини, проектування можливих розв’язківпізнавальних завдань, творчості вчителів та учнів.При цьому основною умовою виступає залученняучня до критичного аналізу відбору іконструювання особистісно значущого змістуосвіти.

Урахування цих ідей у навчальному процесідокорінно змінює сам процес навчання, де вчительвиступає в ролі не транслятора інформації, анаставника, що організовує, спрямовує, а вконтексті нашого дослідження конструює,навчальну діяльність учнів.

Процес навчання, як відомо, можна уявити якпроцес руху від мети до запланованого результату.Отже, цей процес має бути достатньотехнологічним, поперше, у своїй змістовійчастині, яка включає способи і засоби досягненняпоставлених цілей, а подруге, у діяльнісній сфері,що передбачає розумне конструюваннянавчального процесу з метою найбільшефективної його організації. При цьому в центріособистісно орієнтованої системи навчанняперебуває учень, що вимагає від педагогаврахування його особливостей та створення умовдля розкриття його потенційних можливостей.

Основною процесуальною характеристикоюпрофесійнопедагогічної готовності вчителя дореалізації особистісно орієнтованого навчання, надумку І.С. Якиманської, С.І. Подмазіна, є уміннявчителя організувати і провести особистісноорієнтований урок, що концентрує всі вище згаданіположення та особливості організації особистіснозначущого учіння.

У своєму дослідженні зупинимося на технологіїособистісно орієнтованого уроку, запропонованійС.І. Подмазіним.

Автор відзначає, що для того, щоб статисуб’єктом навчальної діяльності, учень повиненоволодіти основними її етапами: орієнтацією,цілепокладанням, проектуванням, організацією,реалізацією, контролем, корекцією та оцінкою.

Етап орієнтації передбачає мотиваціюнавчальної діяльності, позитивну установку нароботу, опору на власний досвід учнів з проблемизаняття. З огляду на те, що мотивація включаєврахування та аналіз попереднього досвіду учнів,а значить їхніх знань, умінь і навичок, можнаназвати цей етап і аналітичним. Зрозуміло, що упроцесі роботи з учнем педагог орієнтується нарівень його знань, оскільки від них залежить, якою

бути за змістом і формою системі роботивчителя, спрямованій на подальший розвитокдитини. У теорії про “зони актуального інайближчого розвитку” Л.С. Виготський виходивз того, що процес навчання має розвивати дитинуі тому спиратися не стільки на досягнутий рівеньрозумового розвитку, скільки на ті інтелектуальніможливості, які ще відсутні, але для виникненняяких уже є передумови. Розвивальним навчанняможе бути тільки тоді, коли відповідатиме рівнюрозвитку учня, враховуватиме інформацію проіндивідуальні особливості учня: особливості йогоуваги, пам’яті, сприймання, емоційновольовоїсфери. Наявність такої інформації є необхідноюумовою організації продуктивної діяльності учняна уроці в умовах особистісно орієнтованогонавчання, без неї вчитель не зможе правильносформулювати мету діяльності і вибрати засобиїї досягнення.

На етапі цілепокладання разом з учнямивизначаються особистісно значущі для них цілімайбутньої діяльності, показники досягненняпоставлених цілей (які знання, уміння, навичкибудуть про це свідчити). Необхідно зазначити, щосаме суб’єктивне ставлення до цілей діяльності,породження їх учнями і педагогом в діалогічнійвзаємодії є точкою відліку в реалізації особистісноорієнтованого навчання: немає мети – немаєсуб’єкта!

Мета, як відомо, є ключовим чинникомпедагогічної діяльності, вона ідеально передбачаєі спрямовує рух спільної діяльності вчителя і учнядо їхнього спільного результату. Сутністьуправлінської діяльності в умовах особистісноорієнтованого навчання і полягає в тому, щобкоординувати дії по лінії збігу метарезультат,зводячи до мінімуму неминучі розбіжності черезвисоку динамічність і непередбачуваністьповедінки учасників педагогічної системи.

Серед прийомів реалізації вказаних етапівавтор називає актуалізацію, проблематизацію,інтригу, ігрову ситуацію, формування пізнавальногоінтересу, тобто ті, що мають на меті максимальневрахування індивідуальних особливостей учня,визнання його центром освітнього процесу,орієнтацію на саморозвиток, самоактуалізацію тасамовдосконалення учня.

Наступним етапом в організації уроку вченийназиває етап проектування, що передбачаєскладання та обговорення плану майбутньоїдіяльності.

У даному механізмі, на нашу думку, передетапом проектування доцільно було б провестиетапи діагностування і прогнозування, щодозволило б з найменшими затратами сплануватиреальну систему навчальних або виховних


10

впливів, які є найбільш дієвими для реалізаціївизначеної мети, забезпечити відповідність метита результатів педагогічної діяльності.

Діагностування – це спеціально організованадіяльність, яка, як вказує включає цілеспрямоване,методично обґрунтоване з’ясування фактів, їханаліз щодо характеристики учнів як основипедагогічних рішень. Тобто, вона дає змогу, поперше, зрозуміти причину ускладнень унавчальному процесі, подруге, передбачитиможливості прогресу у навчанні. При чому, вумовах особистісно орієнтованого навчання ученьприродньо включається у діагностичну діяльність.Для нього вона протікає як інтуїтивнасамодинаміка, у ході якої він встановлюєособистий рівень компетентності шляхомсамоаналізу И.П. Радченко[7].

В умовах особистісно орієнтованого навчання,де основою взаємодії вчителя і учня єспівробітництво, діагностика і самодіагностика –це регульовані процеси. Вони можливі тому, щодіяльність учителя орієнтується на формуванняв учнів навичок самоаналізу та пошукуіндивідуальних прийомів роботи. Тобто, у процесівиконання завдання учень може разом з учителемскладати програму подальшої навчальноїдіяльності, що сприяє самореалізації тасамоактуалізації особистості як однієї з основниххарактеристик особистісно орієнтованогонавчання.

Отже, діагностика органічно вливається унавчальний процес і стає невід’ємною складовоюреалізації особистісно орієнтованого уроку.

Педагогічне прогнозування ж, будучипов’язаним з цілепокладанням та діагностикою,своїм кінцевим результатом має конкретизаціюпедагогічних цілей і їх трансформацію в системупедагогічних задач, які й вирішуватимуть учні упроцесі майбутньої діяльності. Воно виражаєтьсяв умінні вчителя передбачати результати своєїдіяльності в конкретних умовах (умовахособистісно орієнтованого навчання) і, виходячиз цього, визначати стратегію спільної з учнемдіяльності, оцінювати можливості отриманняпедагогічного продукту заданої кількості і якості.

Таким чином, уміло організована та проведенадіяльність на попередніх етапах створюєнайсприятливіші умови для реалізації етапуорганізації виконання плану діяльності(проектування). Вчительпрофесіонал завждиповинен мати продуманий у всіх деталях, чіткий,конкретний план майбутньої діяльності (уроку).При цьому, він має бути не один, а декілька,оскільки особистісно орієнтоване навчаннявимагає варіативності (різноманітності змісту іорганізаційних форм навчального процесу, серед

яких учитель і учень зможуть вибрати найбільшефективні для конкретної ситуації). Таким чином,проектування складається з таких етапів роботи:

надання можливості варіативного виборуспособів навчальної діяльності ( письмово абоусно, індивідуально чи в групі), виклад опорнихположень;

вибір учнями способів фіксації поясненнянового матеріалу (конспект, схема, таблиця, план,тези тощо);

вибір учнями завдань і способів їх виконанняпід час закріплення знань, формування умінь інавичок;

варіативність у наданні домашнього завдання(диференційоване за рівнем складності іспособами виконання).

При цьому автор зазначає, що для ефективноговиконання поставлених завдань, учням необхіднапсихологопедагогічна підтримка. Серед основнихметодів і засобів С.І. Подмазін називаєзаохочення, навчальнопізнавальну гру, створенняситуації успіху, створення проблемних ситуацій,стимулювання до пошуку альтернативних рішень,виконання творчих завдань, створення ситуаціївзаємодопомоги тощо.

Підсумковим контрольно-оціночним етапому технології особистісно орієнтованого урокуС.І. Подмазіна є:

участь учителя у контролі навчальноїдіяльності (парні і групові форми взаємоконтролю,самоконтроль);

участь учителя у виправленні допущенихпомилок, осмислення їх причин;

надання учням можливостей самостійно чиз допомогою вчителя, інших учнів порівнятиотриманий результат з критеріями еталону, мети.

Важливим для реалізації технології особистісноорієнтованого уроку буде зазначити, що орієнтаціяна особистість у пізнавальних структурах процесунавчання передбачає і особистісну орієнтаціюоцінки знань, бо опосередкована оцінка призводитьдо опосередкованих знань. Навчальний процес, депанує шаблонність, одноваріатність, ситуативнепристосування, завжди призводить доопосередкованих знань. Тому всім своїм змістомвін має забезпечувати особистісну орієнтацію нетільки в передачі та отриманні знань, а й в їх оцінці,оскільки тільки самостійно набуті, усвідомленізнання можуть сформувати уміння і навичкитворчого підходу до будьякої діяльності. Тобто,оцінку знань учнів в умовах особистісноорієнтованого уроку треба проводити зурахуванням кількості і якості самостійновиконаних ними завдань проблемного характеру.

Отже, ми дійшли висновку, що сформованістьу майбутніх учителів комплексу аналітичних,



11 Молодь і ринок №5 (112), 2014

діагностичних, прогностичних та проективнихумінь забезпечить можливість реалізації нимиособистісно орієнтованого навчання черезмеханізм конструктивної діяльності, який, за своєюсуттю, передбачає становлення і розвитокособистості учня в суб’єктсуб’єктних відносинах,в умовах рівноправного співробітництва тавзаємодії, коли педагог не вчить, а актуалізує,стимулює учнів до саморозвитку, вивчає їхнюактивність і створює умови для самореалізації.

1. Кузьмина Н.В., Кухарев Н.Ф. Психологическаяструктура деятельности учителя. – Гомель: ГГУ,1983. – 76 с.

2. Леднев В.С. Содержание образования:

сущность, структура, перспективы. – 2-е изд.,перераб. – М.: Высшая школа, 1991. – 224 с.

3. ПолатЄ.С. Новые педагогические технологии иинформационные технологии в системе образования. // Под.ред. д-ра пед. наук Е.С. Полат. – М.: Academia, 2000. – 272 с.

4. Савченко О.Я. Особистісно-орієнтована підготовкамайбутнього вчителя // Педагогічна газета. – 2001. – №7. – С. 1.

5. Садовский А.Н. Основания общей теории систем.Логико-методологический анализ. – М.: Наука, 1984. – 220 с.

6. Сластенин В.А., Мищенко А.И. Целостныйпедагогический процесс как объект профессиональнойдеятельности учителя. – М., 1997. – 320 с.

7. Радченко И.П. Диагностика професионально-педагогическойдеятельности учителя. – Пятигорск, 1986. – 512 с.

8. Якиманская И.С. Технология личностноориентированного обучения. М.: Сентябрь, 2000. – 176 с.

Стаття надійшла до редакції 23.04.2014

УДК 378.091.33:004.7Вячеслав Осадчий, доктор педагогічних наук, професор

Олексій Наумук, аспірант

Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

ОРГАНІЗАЦІЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬЗ ДИСЦИПЛІНИ “АДМІНІСТРУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ”

У статті розглянуто приклад організації занять з дисципліни “Адміністрування комп’ютерних мереж”з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. При розробці курсу дисципліни були задіяні засобисистеми дистанційного навчання Moodle, а також можливості приватної хмари, реалізованої на базі MicrosoftSystem Center 2012.

Ключові слова: приватна хмара, адміністрування комп’ютерних мереж, System Center.

Рис. 1. Літ. 6.

Вячеслав Осадчий, доктор педагогических наук, профессорАлексей Наумук, аспирант

Мелитопольского государственного педагогического университета имени Богдана Хмельницкого

ОРГАНИЗАЦИЯ ЛАБОРАТОРНЫХ ЗАНЯТИЙ ПО ДИСЦИПЛИНЕ“АДМИНИСТРИРОВАНИЕ КОМПЬЮТЕРНЫХ СЕТЕЙ”

В статье рассмотрен пример организации занятий по дисциплине “Администрирование компьютерныхсетей” с использованием информационно-коммуникационных технологий. При разработке курса дисциплиныбыли задействованы средства системы дистанционного обучения Moodle, а также возможности частногооблака, реализованного на базе Microsoft System Center 2012.

Ключевые слова: частное облако, администрирование компьютерных сетей, System Center.

Vyacheslav Osadchy, Ph.D.(Pedagogic), ProfessorAleksey Naumuk, Postgraduate

Melitopol State Pedagogical University by B. Khmelnytsky

ORGANIZATION OF LABORATORY CLASSESON “COMPUTER NETWORKS ADMINISTRATION”

The article considers an example of lessons on the subject “Administration of computer networks” usinginformation and communication technologies. In developing the course of studies was involved means of e-learningsystem Moodle, and opportunities of private cloud powered by a Microsoft System Center 2012.

Keywords: private cloud, administration of computer networks, System Center.

Постанова проблеми. Розповсюдженістькомп’ютерних мереж викликаєнеобхідність у постійному оновленні і

вдосконаленні змісту навчання, методичних підходів

та матеріальнотехнічної бази підготовки спеціалістівза спеціальностями, пов’язаними з інформаційнимитехнологіями. Особливого значення набуваютьзнання, уміння та навички, отримані на практичних


© В. Осадчий, О. Наумук, 2014

12

чи лабораторних заняттях, які мають стати базоюдля майбутньої професійної діяльності. Адже самев процесі виконання відповідних вправ та завданьпід час цих занять відбувається напрацюванняпрактичних навичок, а отже забезпеченняможливостей для цього, є пріоритетнимзавданням викладача.

При викладанні дисциплін, змістом якихпередбачено вивчення мережевих служб тасервісів, виникають проблеми пов’язані зорганізацією різноманітних типів мереж табезпекою внутрішньої мережі навчальногозакладу, виділенням декількох комп’ютеріводному студенту для встановлення сервернихопераційних систем, збереженням цілісності тастану налаштованого середовища, для подальшоїроботи, тощо [3, 328].

Тому для вирішення зазначених вище проблембуло використано технології дистанційногонавчання, які дозволяють створювати тасвоєчасно оновлювати навчальні матеріали здисципліни “Адміністрування комп’ютернихмереж”, а також до можливостей віртуалізованоїінфраструктури для організації лабораторнихзанять.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Теоретичному обґрунтуванню та практичнійрозробці методики навчання з використаннямдистанційних технологій присвячені роботиМ.І. Жалдака, В.М. Кухаренко, К.П. Осадчої,В.В. Осадчого, С.О. Сисоєвої, Є.С. Полат,М.А. Умрик та інших.

Серед вітчизняних вчених, впровадження тавикористання хмарних технологій у системуосвіти досліджували В.Ю. Биков, Р.С. Гуревич,М.Ю. Кадемія, О.Г. Кузьминська, Н.В. Морзе,Ю.С. Рамський, З.С. Сейдаметова, С.Н. Сейтвелиевата інші.

Постановка завдання. Метою статті єрозглянути приклад організації лабораторнихзанять з навчальної дисципліни “Адмініструваннякомп’ютерних мереж” з використаннямінформаційнокомунікаційних технологій.

Виклад основного матеріалу. Сучаснийетап суспільного розвитку характеризуєтьсясуттєвим розширенням масштабів і поглибленнямнаукових досліджень і розробок, що проводятьсяпрактично у всіх галузях суспільства, на всіх йогорівнях. На цій основі розвиваються існуючі івиникають нові галузі знань та високі технології,створюються нові високоінтелектуальні івисокопродуктивні засоби діяльності,розробляються нові матеріали, альтернативніджерела і перетворювачі різних видів енергії,розвиваються економічні системи (в тому числі

ринки товарів і послуг, капіталів, інвестицій таінновацій, матеріальнотехнічних, енергетичних таінформаційних ресурсів, праці і зайнятості),удосконалюються системи управління соціальноекономічними і технікотехнологічнимипроцесами [1, 1].

З огляду на розповсюдженість інформаційнихтехнологій та впровадження різноманітнихсервісів, які використовують мережу Інтернет урізноманітних сферах людського життя, постаєнеобхідність у підготовці кваліфікованих фахівцівз мережевих технологій. Однією з дисципліннормативного циклу професійної підготовкипрограмістів є дисципліна “Адмініструваннякомп’ютерних мереж”.

На основі аналізу літературних джерел,навчальних посібників, аналогічних курсівміжнародних організацій з сертифікації знань, булорозроблено зміст дисципліни “Адмініструваннякомп’ютерних мереж”. Згідно навчального планукурс розрахований для студентів п’ятого курсуобсягом 144 години (24 години лекцій, 22 годинилабораторних занять, 98 годин самостійноїроботи).

Розроблений курс складається з трьохзмістових модулів:

1. Первинне налаштування серверноїопераційної системи, конфігурування служб DNSта DHCP;

2. Засоби централізованого керуваннякористувачами та комп’ютерами;

3. Встановлення та налаштування вебсервісів,організація безпеки мережі, виявлення таусунення несправностей.

Кожен змістовий модуль складається з лекцій,лабораторних занять, самостійної роботи тадодаткових матеріалів, по завершенню кожного змодулів проводиться контрольне тестуваннязасобами системи дистанційного навчанняMoodle.

Зважаючи на високий попит суспільства накваліфікованих фахівців з мережевих технологій,з метою інтенсифікації процесу навчання під часвикладання цієї дисципліни було внесено необхіднікорективи для підвищення професійних якостеймайбутніх інженерівпрограмістів завдякивпровадженню дистанційних технологій, а такожмоделі хмарних обчислень IaaS (InfrastructureasaService).

Для організації навчальнометодичногозабезпечення курсу було обрано змішане навчання(blended), яке пропонує зберігання загальнихпринципів побудови навчального процесутрадиційного навчання (наприклад, під час заочноїформи, екстернату) [5, 38]. “Змішане” навчання



13 Молодь і ринок №5 (112), 2014

– це гармонійно поєднане традиційне і дистанційненавчання. У цій моделі навчання основнимиджерелами знань є як викладач, так іінформаційнонавчальне середовище, якефункціонує в умовах дистанційного навчання(ефективність доведено у працях) [4, 12]. Йогоідея полягає у тому, що певну частину навчальнихдисциплін студенти (слухачі) засвоюють утрадиційних формах навчання (очній чи заочній іт.д.), а іншу – через технології мережевогонавчання. Все це здійснюється для того, щобдосягти цілей навчання, якісного застосуваннязнань на практиці, врахувати особливість цільовихгруп слухачів та різні стилі навчання, що врезультаті сприяє підвищенню якості йефективності навчання [5, 38].

Навчальні матеріали з дисципліни“Адміністрування комп’ютерних мереж”розміщенні у системі дистанційного навчання підкеруванням Moodle 2.4 на сайті Центрудистанційного навчання Мелітопольськогодержавного педагогічного університету іменіБогдана Хмельницького. Це дозволиловикористовувати, у поєднанні з традиційноюформою навчання, засоби дистанційного навчання,для організації самостійної роботи, що надаєможливість надати студентам більше навчальнихматеріалів, необхідних для засвоєння важливихзнань, умінь та навичок з мережевих технологій,сприяючи підвищенню ефективності засвоєннядисципліни у повному обсязі, не зважаючи нанедостатню кількість годин.

Організація лабораторних робіт з дисципліни“Адміністрування комп’ютерних мереж”, має рядособливостей пов’язаних з необхідністю:

виконання лабораторних занять під обліковимзаписом адміністратора;

одночасне використання на лабораторномузанятті декількох комп’ютерів, поєднанихлокальною мережею;

наявність спеціального програмногозабезпечення;

повернення операційної системи і мережевоїінфраструктури до початкового стану, післявиконання робіт.

Як наголошує С.В. Сотніков, жодна з цихвимог практично не може бути реалізована утрадиційному комп’ютерному класі. Адже роботав традиційному класі під обліковим записомадміністратора – ставить під загрозу не тількицілісність і працездатність програмногозабезпечення окремих комп’ютерів, але й всієїлокальної мережі. Встановлення спеціальногопрограмного забезпечення для різнихлабораторних робіт вимагає великих обсягів

зовнішньої та оперативної пам’яті, що спільно знеобхідністю виконання лабораторних робітодночасно на декількох комп’ютерах, веде доподорожчання технічного забезпечення класу.Вимога періодичного переведення класу допочаткового стану, в свою чергу, призводить дочастих і тривалих робіт з перевстановленняпрограмного забезпечення у комп’ютернихкласах, причому обсяг цих робіт пропорційнийкількості комп’ютерів і частотою проведеннялабораторних робіт[6].

Також, слід враховувати, що нинінайпоширенішими є операційні системи сімействаLinux і Windows. Саме тому, лабораторні заняттяпропонується проводити з використанням двохопераційних систем сімейства Microsoft Windows,(наприклад, Microsoft Windows 7 і MicrosoftWindows Server 2008) та двох операційних системпід керуванням Linux (наприклад, Ubuntu Desktopта Ubuntu Server). На нашу думку, навчаннястудентів засобам адміністрування різнихопераційних систем поставить їх рівеньпрофесійної компетентності з мережевихтехнологій на вищий рівень, ніж у випадкувивчення одного сімейства ОС. Також знаннянедоліків та переваг тих чи інших мережевихсервісів на базі різних операційних систем, матимепозитивний вплив при вивченні процесівпланування, проектування та підтримкимережевої інфраструктури, різного типу імасштабів, що сприятиме якості майбутньоїпрофесійної діяльності.

Тому для організації лабораторних занять здисципліни “Адміністрування комп’ютернихмереж” використовується інфраструктура здекількох віртуальних комп’ютерів, об’єднанихмережею, для реалізації якої було впровадженоприватну хмару на базі Microsoft System Center2012.

Приватна хмара – інфраструктура, призначенадля використання однією організацією, що включаєкілька споживачів (наприклад, підрозділів однієїорганізації), можливо також кілька підрядниківданої організації. Приватна хмара можеперебувати у власності, управлінні і експлуатації,як самої організації, так і третьої сторони (абобудьякої їх комбінації), і вона може фізичноіснувати як у середині, так і поза юрисдикцієювласника [2, 2].

Для вирішення проблем, пов’язаних зорганізацією лабораторних занять, було вирішеновикористовувати модель обслуговуванняInfrastructureasaService (IaaS), яка повністюзадовольняє вимогам дисципліни “Адмініструваннякомп’ютерних мереж”, а саме надає можливість


14

студентам виконувати різноманітні налаштуванняпід обліковим записом адміністратора на декількохвіртуальних комп’ютерах, об’єднаних мережею.

Приватна хмара організована з декількохмашин, одна з яких виконує керуючу роль та маєу своєму розпорядженні усі необхідні служби,сервіси та консолі для організації централізованогоконтролю, а на інших для більш ефективноговикористання апаратних можливостейвстановлено Microsoft Windows Server 2012 ServerCore з роллю HyperV (Рис. 1.).

Об’єднання апаратних ресурсів у пул тарозподілення ресурсів залежно від необхідностіабо графіку занять, дозволяє ефективновикористовувати можливості приватної хмари длястворення потрібної кількості віртуальних машинз необхідними параметрами. Розподіл ресурсівполягає у можливості динамічного розподіленняпам’яті, виділення необхідної кількості процесорів,мережевих карт, обсягу жорстких дисків, виборупріоритету для віртуальної машини. Додаваннянових обчислювальних потужностей до пулуресурсів приватної хмари відбувається непомітнодля користувача, встановлення та налаштуваннязаймають незначний проміжок часу.

Віртуальні мережі дозволяють створюватилогічні мережі, надавати доступ до зовнішньоїмережі, об’єднувати віртуальні комп’ютери незалежно від того на якому з фізичних комп’ютеріввони розташовані, що може бути використано длярозподілення навантаження поміж фізичнихмашин.

Використання бібліотеки Microsoft SystemCenter 2012 надає можливість створюватишаблони віртуальних машин, жорстких дисків тасервісів, що зменшує час та значно спрощуєрозгортання віртуальної інфраструктури длявиконання лабораторних завдань. Використанняшаблонів віртуальних машин може активно

використовуватися для організації різноманітнихзавдань пов’язаних із виявленням та усуненнямпроблем у роботі мережі, для студентів.

Особливу увагу потребує організація доступудо віртуалізованої інфраструктури, для чого булоналаштовано портал Microsoft System Center 2012App Controller, за допомогою якого забезпечуєтьсядоступ до віртуалізованої інфраструктури черезвебінтерфейс. Інтегрований портал керуванняMicrosoft System Center 2012 App Controllerдозволяє організувати доступ до персональних

налаштувань та віртуальних комп’ютерівнезалежно від операційної системи чи апаратнихможливостей комп’ютера користувача длярізноманітних завдань.

Через портал студент отримує доступ довіртуалізованої інфраструктури, яка можескладатися з декількох віртуальних комп’ютерів,об’єднаних між собою мережею. Віддаленекерування може здійснюватися через консольMicrosoft System Center Virtual Machine Managerабо за допомогою консолі, яка надає доступ черезвебпортал Microsoft System Center App Controllerнезалежно від типу операційної системи та того,під’єднана віртуальна машина до мережі чи ні,що є найбільш прийнятним.

Висновки. Таким чином, завдяки інтеграціїдистанційного курсу та віртуалізованоїінфраструктури, організованої на базі приватноїхмари, майбутній інженерпрограміст отримуєможливість якісного засвоєння навчальногоматеріалу та отримати практичні навички здисципліни через мережу Інтернет в умовах,максимально наближених до реальних умов праці.

Впровадження засобів інформаційнокомунікаційних технологій у дисципліну“Адміністрування комп’ютерних мереж” сприяєпідвищенню якості знань, умінь та навичок припроектуванні, впровадженні та підтримці


Рис. 1. Схема взаємодії серверів


15 Молодь і ринок №5 (112), 2014

мережевої інфраструктури. Використання моделіхмарних обчислень IaaS, на базі Microsoft SystemCenter, надає можливості для організаціївіртуалізованої інфраструктури, для проведеннялабораторних занять з “Адмініструваннякомп’ютерних мереж”. Організація доступузасобами Microsoft System Center App Controllerдозволяє керувати віртуальною інфраструктуроючерез вебпортал, що може бути використано: дляорганізації віддаленого доступу, для системдистанційного навчання, при навчанні заіндивідуальним планом, або для виконаннязавдань самостійної роботи.

Перспективи подальших досліджень.Запропоновані організаційні заходи для проведеннялабораторних занять з дисципліни “Адмініструваннякомп’ютерних мереж” потребують експериментальногодослідження з метою з’ясування їх впливу наудосконалення якості професійної підготовкимайбутніх інженерівпрограмістів, підвищеннярівня їх знань, умінь та навичок з мережевихтехнологій.

1. Биков В.Ю. Інноваційний розвитокзасобів і технологій систем відкритої освіти//Сучасні інформаційні технології таінноваційні методики у підготовці фахівців:методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб.наук. праць. – Випуск. – 2012. – Т. 29. – С. 32 – 40.

2. Бушуев С.Д., Ярошенко Р.Ф. Жизненныйцикл “облачных” технологий управленияпроектами и программами // Управлениепроектами и развитие производства. – 2011.– №3.

3. Наумук О.В. Можливості Hyper-V дляорганізації практичних занять задміністрування операційних систем.//Педагогічний дискурс: зб. наук. праць / гол.ред. І.М. Шоробура. – Хмельницький: ХГПА,2013. – Вип. 14. – 503 с.

4. Організація самостійної роботимайбутніх учителів інформатики в умовахдистанційного навчання інформатичнихдисциплін: автореф. дис... канд. пед. наук:13.00.02 / М.А. Умрик; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2008. – 20 с.

5. Сисоєва С.О., Осадчий В.В., Осадча К.П.Професійна підготовка викладача-тьютора:теорія і методика: Навч.-метод. посібник. /С.О. Сисоєва, В.В. Осадчий, К.П. Осадча /Міністерство освіти і науки, молоді таспорту України, Київський університетімені Бориса Грінченка, Мелітопольськийдержавний педагогічний університет іменіБогдана Хмельницького. – Київ;Мелітополь: ТОВ “Видавничий будинокММД”, 2011. – 280 с.

6. Сотников С.В. Применение технологийвиртуализации для построения операционнойи сетевой среды обучающих систем /С.В. Сотников, И.Н. Урахчинский //Международный электронный журнал“Образовательные технологии и общество(Educational Technology & Society)” – 2012 –V.15 – N 4. – C. 480 – 490. – ISSN 1436-4522.[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ifets.ieee.org/russian/depository/v15_i4/html/7.html.



“Недостатньо лише отримати знання; треба знайти їм застосування. Недостатньо тільки бажати; треба творити”.

Йоганн Вольфганг фон Гете

німецький поет, письменник, драматург, мислитель і натураліст

17 травня 2014 року День науки

16

Постановка проблеми. Розглянемохристиянську педагогіку, як головнийчинник на сучасному етапі розвитку

суспільства та виховання в учнівської істудентської молоді високої культури, яка можеформуватися, взоруючись на високізагальнолюдські моральні вартості1.

У сучасній педагогіці існує багато пропозиційі підходів до вирішення проблем виховання ірозвитку учнівської молоді. Їх можна трактуватипо різному. Тут варто зазначити роботу професораО. Вишневського [1] в якій автор глибоко досліджуєта розкриває питання проблеми виховання учнівськоїмолоді на християнських засадах.

Традиційно християнська стратегія вихованнядає відповідь: головним джерелом мотиваціїпозитивної поведінки людини може бути лише“віра в Бога”, що надає сенсу нашому життю іщо пояснює головну таємницю – Таїну Буття.

Усі добрі і злі вчинки людини походять із їїсерця. Але без віри і релігії відчинити двері донього і щось змінити в ній неможливо. Зазвичай

Мирон Вачевський, доктор педагогічних наук, професор,академік Академії наук вищої освіти України

ХРИСТИЯНСЬКА ПЕДАГОГІКА У ВИХОВАННІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІУ статті досліджується актуальне питання виховання учнівської молоді під впливом релігійних

традицій, які дозволяють на основі християнської етики прищеплювати молодим людям поняття моралі,людських вартостей, важливість молитви, діл милосердя.

Ключові слова: релігія, віра, духовність, учнівська молодь, християнське виховання, педагогіка.

Літ. 10.

Мирон Вачевский, доктор педагогических наук, профессор,академик Академии наук высшего образования Украины

ХРИСТИАНСКАЯ ПЕДАГОГИКА В ВОСПИТАНИИ УЧАЩЕЙСЯ МОЛОДЕЖИВ статье исследуется актуальный вопрос воспитания учащейся молодежи под влиянием религиозных

традиций, которые позволяют на основе христианской этики прививать молодым людям понятия морали,человеческих ценностей, важность молитвы, дел милосердия.

Ключевые слова: религия, вера, духовность, учащаяся молодежь, христианское воспитание,

педагогика.

Myron Vachevsky, Ph.D. (Pedagogic) Professor,Academician of Academy of Sciences of Higher Education of Ukraine

CHRISTIAN EDUCATION IN TRAINING OF STUDENTSIn the article investigated the pressing question of youth training under the influence of religious traditions,

which let us to inoculate the concept of morality to young people, human values, the importance of prayer, mercy onthe basis of Christian ethic.

Keywords: religion, faith, spirituality, students, Christian education, pedagogic.

УДК 37.032.2:26

під “вірою” розуміють певний духовний стан, колилюдина готова визнавати дійсним щось таке, щосамо собою не є очевидним, не може бутизасвідченим або доведеним, а отже – що можнапіддати сумніву. Віра в Бога, наприклад, цевизнання його існування і непомильності ЙогоАвторитету.

Поняття віри можна визначити і якпереживання, зумовлене відчуттям присутностіВищого Начала, що існує реально, спрямовуєнаше існування і надає йому сенсу. До вірилюдина приходить не через раціоналістичніспекуляції, на які здатні далеко не всі люди, а черезінтуїтивне прозріння, через духовне пізнання.Саме тому віра однаковою мірою доступна інеписьменному, і вченому. Стан віри не залежитьвід культури чи освіти людини, а від духовностіта її виховного впливу на учнівську молодь.

Релігія сприяє формуванню молоді через своїзасоби: молитва, добро, любов до ближнього, чогонас навчає і виховує Церква. Поєднує в собівербальні (раціоналістичні), так і поза вербальні(містичні) канали взаємодії зі світом, спілкування

1Вачевський М.В. Християнська педагогіка у вихованні учнівської молоді/Слово – релігійносуспільний часописДрогобицької Духовної Семінарії. 593(43). вересеньлистопад, 2010. – С. 23 – 26.

© М. Вачевський, 2014

ХРИСТИЯНСЬКА ПЕДАГОГІКА У ВИХОВАННІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

17 Молодь і ринок №5 (112), 2014


з Богом через молитву, релігія цим утворюєнадійний фундамент моральності і вихованнялюдини. Віруюча людина сприймає мораль длясебе як систему правил життя. Вона вивчаєморальність, доброчесність людини, даєправильне розуміння добра і зла. Релігіявиховання – це наука про добро і зло людськихучинків або про те, у чому ж добрими чи злими єнаші вчинки стосовно певної мети, як стверджуєО. Огірко [7].

Традиції національного виховання молоді у дусіморалі, високих естетичних чинників, любові доближнього, досліджувалися багатьма українськимидослідниками і показані авторами: О.І. Вишневський[1] , Г.П. Васянович, В.Д. Онищенко [2] ,М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон, Н.М. Примаченко[3] , М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон [4],М.Б. Євтух, Т.В. Черкашина [5], О.М. Кекош [6],О. Огірко [7], Н.М. Примаченко, М.В. Вачевський[8], Т.Д. Тхоржевська [9].

Мета статті. Висвітлити християнськупедагогіку як головний чинник на сучасному етапірозвитку суспільства та виховання учнівської істудентської молоді в дусі моралі, етикету, високоїкультури виховання яка може формуватися тільки прирелігії, християнської культури українського народуморальних цінностей, які є загальнолюдськими.

Виклад основного матеріалу. У свідомостіукраїнців релігія завжди є живим чинником. Вонаглибоко пронизує звичаї та обряди, поєднує сутодуховні елементи з національними, громадськими,сімейними та особистими.

Взірцем такого поєднання в нашій історії є“Повчання Володимира Мономаха дітям”,настанови Отців Церкви, філософія Г. Сковородита П. Юркевича, вся творчість Т. Шевченка, а внаші дні що недільні проповіді священнослужителіву храмах під час Літургії чи інших релігійнихБогослужінь” – зазначає О. Вишневський [1,476].

Варто зазначити, що відвідування храму єнеобхідністю для виховання молоді. Ця потребабула в людей усіх часів і народів. Тому і храми,вівтарі і святилища зводили по всій землі,розташовуючи їх у наймальовничішихмісцевостях. У центрі міст, на вершинах гір, наситкових берегах, на пагорбах і в полях, наостровах – усюди знаходяться величні храми. Ітам, де залишила свій слід людська цивілізація,найпрекрасніші будівлі – це церковні храми в якихздійснюється богослужения, як норма віри, якчастина Традиції, що породжена дією СвятогоДуха у Церкві, є нормою віри, джерелом та взірцемдля життя. Людина не може змінити його навласний розсуд, ставитися до нього як до простої

забавки або відкинути його як щосьнедоречне.

Літургія призначена для служіння у суспільстві.Вона не є якоюсь декорацією для приватноїмолитви, як і не повинна бути заміною особистогодуховного життя людини [10, 13].

Оцінюючи духотворну силу природи, життя,науки і реліг ії , видатний вчений педагогК . Ушинський стверджує, що “найбільшуформуючу силу простого народу має Церква.Вона із своїми зовнішніми формами, сповненимиглибокого смислу, так би мовити, схоплює людинуіз зовнішньої її сторони з тим, щоб потім піднестиїї на вищий ступінь самосвідомості. Вонапромовляє, вчить молитви, розвиває почуттялюдини до милосердя, доброти, поваги до іншого,розумової сили для того, щоб не спинитись насамих формах. Не прийняти форму за сутність іне спинитись на самих формах, не дібравшись дозернини” К. Ушинський.

Зазначимо, що трактування віри в Бога якпередумови становлення моральності людини,оголює гострі практичні проблеми стосунківосвіти і Церкви. В їх основі лежить вихованнялюдини, освіта знаннями, державна політика в тійділянці, що ґрунтується на Конституції України,на врахуванні типу традицій, особливостейдуховного складу народу, реальних потреб.

Віруюча людина сприймає мораль для себе якімператив. Моральність, що не підтримуєтьсявірою в Бога, завжди виявляє тенденцію дозанепаду. Християнська релігія добре адаптованадо соціального життя. Вона визнає усю системувартостей національного виховання і органічнодоповнює людину високими моральнимицінностями.

Вартувало б також відзначити в історичному ісистемному курсі Філософії, відомого вченогопрофесора В. Скотного де він зазначає, що Релігіяє одним із найдавніших, найважливіших феноменівдуховного буття всіх народів. Вона пронизує малоне всі форми земного життя людини та визначаєйого орієнтири. Релігія – знаряддя специфічного,емоційноінтуїтивного та конкретнообразногосвіто освоєння. Вона є виразом прагненнябезпосередньо доторкнутися до “дзеркального,таємного вічного, поза межового. Релігія єсвоєрідною філософією буденної свідомості,позараціональним способом орієнтації в тому, щоіндивід не може безпосередньо осягнути,виміряти й описати.

У релігійній свідомості під час її становленняна перший план виступили духовні проблеми,викликані розвитком соціальних форм життя:співвідношення добра і зла; проблема

18

2Скотний В.Г. Філософія. Історичний і системний курс – К.: Знання України. – 2005. – С. 441 – 463.3Огірко О. Християнська етика. Навчальний посібник. Восьмий клас. Львів. – Монастир святоІванівська Лавра.Видавничий відділ “Свічадо”. – 2007. – С. 11.4Біблія. Книга буття. 42 – С. 45.5Тхоржевська Т.Д. Православне виховання в історії педагогіки України. Монографія. – К.: “Фенікс”. – 2008. –С. 208 – 229.


справедливості, совісті; наявності або відсутністьморальних цінностей, їх абстрагування; питанняпро смерть і безсмертя людини2.

Бачення сучасної дійсності і усвідомленнятрагічних наслідків бездіяльності і хибнихантигуманних, антилюдських, антиособистіснихпринципів розвитку бездуховного суспільстваприводить до необхідності визнання глобалізаціїпроблем сучасної педагогіки.

За твердженням В.М. Жуковського сьогоднівсе більше українських ученихпедагогівусвідомлює і визнає, що християнські вартості,християнські моральнодуховні засади – цепорятунок нації3. Важливою передумовоювиховання освітинавчання підростаючогопокоління на християнських духовнорозумових іморальнодуховних засадах є давня християнськатрадиція в Україні, яка впродовж столітьпродемонструвала свою високу життєвість. Ужетисячу років культурноосвітня і педагогічнадумка в Україні розвивається на основіхристиянської традиції та пов’язана зі своїмдоленосним першоджерелом – Біблією,відзначають Г. Васянович та В. Онищенко [2, 3].

Із Біблії священики під час богослужіньчитають притчі, які пов’язані із БожимиЗаповідями – моральною основою життя людини.

“Як небесним тілам Бог дав сталі закони, такі людям дав закони або заповіді, згідно з якимивони повинні жити. Заповіді Божі – цеуніверсальний моральний закон людства, цедороговказ до Царства Небесного, це дорога донашого спасіння, до виховання учнівської молоді.У щоденному житті людина має справу ззаконами держави, яких не дозволенопорушувати, з різноманітними вказівками,попередженнями, зокрема, знаками руху надорозі, під час переходу. Ці заборони спрямованіна те, щоб не пошкодити здоров’ю людини. Усівони для нашого добра. Позаяк Бог дуже любитьнас, то дає такі норми, перестороги, поради,вказівки Божі Заповіді, що навчають нас, як робитидобрі діла і остерігатися зла, допомагаютьосягнути щастя”, стверджує О. Огірко4.

У процесі навчання учнів чи студентів учительзавжди може привести приклади, які носитимутьв собі виховний характер пов’язаний ізхристиянською релігією та сучасною діяльністю.

Цікавим прикладом для студентів слугує

підручник “Промисловий маркетинг” в якому єтема “Маркетинг в хлібопекарськомувиробництві”, де зазначено, що Хліб та йоговипікання і приготування має надзвичайностаровинну історію. Вчені вважають, що людинапочала вживати зерна злакових ще в часи“мезоліту” (15 тис. років тому). З тих часів іпочинає свою історію хлібна промисловість.Приблизно 6 – 8 тис. років тому люди навчилисьподрібнювати злаки, почали готувати з них каші,з яких пізніше на розпеченому камені пекли пріснікоржі. Як стверджують археологи, ці каші й булипочатком сучасного хліба [5].

Варто учням привести приклад, що про хлібЄгипетський згадується в Біблії Книга буття., 42.“А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яківдо синів своїх: “Пощо ви споглядаєте один наодного?”. І сказав він: “ось чув я, що в Єгипті єхліб, зійдіть туди, і купіть нам хліба із відти, ібудемо жити, і не помремо”5.

Доцільно навести приклад для вихованняучнівської молоді і про таланти, які господар давсвоїм слугам. Цей приклад із Біблії підводить досучасного підприємництва. Хто кмітливий вбізнесі – може збільшити свої достатки і датиіншим. А хто не вміє працювати із фінансами –не в змозі примножувати багатство ні для себе,ні для суспільства. Отже, дав одному десятьталантів, іншому п’ять а ще іншому один талант.Перший повернув хазяїну у два рази більше, іншийповернув десять, а третій повернув той же талантякий дав йому господар.

Відзначаючи дисертаційну роботу на здобуттявченого ступеня “кандидата богословських наук”священика Зіновія Жолобка, в якій авторвисвітлює переконливі аргументи християнськоїпедагогіки, дає чітке визначення християнськоїпедагогіки. Звернення сучасного педагога дообґрунтування педагогіки з релігійної точки зоруне є проблемою знання, теорії або розуму. Цевибір серця, інколи важкий навіть для особисторелігійних педагогів. Найчастіше це пов’язано зтим, що вихователі принцип свободи вважаютьвищим різних обґрунтувань.

Визнання абстрактної свободи і побоюваннявсякого “насильства над особистістю” в кінці XXстоліття є страх історичним, який породжений“згадкою” про тоталітаризм недавнього часу ісхоластичний підхід до освіти, який переважав як


19 Молодь і ринок №5 (112), 2014


в світських, так і в духовних школах, починаючиіз середньовіччя, і особливо проявив себе з кінцяXIX і початку XX століття. Тоталітаризм не тількигнобив людину в її практичній, професійнійдіяльності, але і намагався поширити свій впливна її свідомість, волю і почуття. Схоластиказверталася не до сутності явищ життя, а до форми,не допомагала орієнтуватися в духовному світі.Вона служила методом безособової трансляціїзнань, в тому числі і знання про духовний світ.

Заслуговує на увагу монографія професораТетяни Тхоржевської, в якій автор достеменнорозкриває необхідність християнського вихованняв українській педагогіці та вплив християнства настановлення педагогічної науки. У даній працівідзначено, що Україна ніколи не була країноюізольованою, завжди була включена у світовіпроцеси, і оцінювати її історію поза загальнимипроцесами розвитку ніколи не вдавалось і невдасться. Християнська релігія зосереджена нарозвитку виховання учнівської молоді в Україні.

Варто зазначити, що у радянській історіїпедагогіки не було прийнято звертатися до часівстановлення християнського виховання: більшвластивим було згадувати про недолікихристиянського виховання середньовічногоперіоду та протиставляти їм педагогічні надбанняепохи Відродження з її гуманістичнимитенденціями й поверненням до античних традицій.

Для того щоб ідея загального навчання моглаздійснитися, повинні були пройти довгі вікиеволюції людства, визріти необхідні економічні таінші умови. Першою та найнеобхіднішою умовоюбуло закріплення у свідомості людей ідеї людинияк такої, ідеї просто людини, а не члена певно:привілейованої касти. Ідея загального навчанняне могла стати надбанням людства на зорі йогоіснування.

Окрім релігійної еволюції, потрібні були ще йналежні економічні умови для реальногоздійснення загального навчання та вихованнямолоді. Ще однією великою перепоною можнавважати – це відсутність книгодрукування. Томупершим заходом на шляху повернення доранньохристиянських традицій стала необхідністькожному віруючому сприймати Слово Боже не звуст церковнослужителів, а безпосередньо черезБіблію, писану рідною мовою. Природнимпродовженням думки про право кожної людинививчати Святе Письмо стала вимога здійсненнязагального навчання в рідномовній школі. Це сталоетапом великої історичної значущості не тільки врелігійному житті, але й у розвитку педагогіки якнауки про навчання та виховання учнівської молодібудь якого народу.

Вважаючи народність та його історичні

традиції, найпрекраснішим створінням Божим наземлі, з джерел якого повинно черпати своєнатхнення виховання , великий пед агогК.Д. Ушинський підкреслював: “Є тільки одинідеал досконалості, перед яким схиляються всінароди, це ідеал, що подає нам християнство. Усе,чим людина, як людина, може й повинна бути,виражено цілком у божественному вченні, івихователю залишається тільки перш за все і воснову всього вкоренити вічні істини християнства.Усе, чим людина, як людина, може й повинна бути,цілковито виражено у божественному вченні.Вихователі залишаються перш за все в основувсього поставити вічні істини християнства. Вонодає життя й указує найвищу мету всякомувихованню, воно ж і повинно служити длявиховання кожного християнського народуджерелом усякого світла й усякої істини. Ценевгасимий світоч, що за ним повинен прямуватирозвиток кожної народності й усяке істинневиховання, що йде разом з народністю”, відзначенопрофесором Т. Тхоржевською [9, 214].

Висновки. Визначення основ християнськоїдуховності, певних орієнтирів на шляху навчання івиховання учнівської та студентської молоді,переконливо доводить, що найефективнішимспособом виховання молоді є релігія тахристиянські засади впливу на молодь в дусівисоких моральних цінностей, етикету,спілкування якщо процес виховання ґрунтуєтьсяна загальноприйнятих Божих заповідях.

Від початку людської цивілізації виникла гостранеобхідність знайти те цілісне і твердеобґрунтування можливості і здатності побудовиособистого і суспільного процесу виховання. Зчасом цей процес не тільки затвердився, аленабрав ясних форм і різних напрямків. Сьогодніми маємо можливість пізнавати і усвідомлювати,якими цінностями керувалися наші давніпопередники при визначенні пріоритетівпедагогіки. Хочеться відзначити, що з усієюповагою до надбань людської цивілізації тавироблення методики виховання учнівської тастудентської молоді до високих вартостей, лишехристиянство: християнське вчення про Бога,християнська мораль, християнська антропологія,надає педагогіці цілісного характеру, глибинноїсутності і абсолютного значення, і що ще важливозауважити, надає можливість сформуватихристиянську педагогіку як особливу науку, відзначаєв дисертаційній роботі священик Зіновій Жолобак“Основи християнської педагогіки”. – К.: – 2002.

1. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. Посібник для студентів вищихнавчальних закладів. Дрогобич. Коло. – 2006. – 608 с.

20

Орест Гук, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та корекційної освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ГРОМАДСЬКО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Г.Г. ВАЩЕНКАУ статті здійснено ретроспективний аналіз громадсько-просвітницької діяльності Г.Г. Ващенка.

Встановлено окремі біографічні відомості з життя і діяльності українського педагога. Розглядаютьсявиди діяльності, такі, як: літературна, педагогічна, громадська, публіцистична, наукова, “ через які він доніскультуру і національні освітні ідеї до народу.

Ключові слова: громадсько-просвітницька діяльність, українська освіта, еміграція, творчий доробок,Спілка Української Молоді, виховний ідеал.

Рис. 1. Літ. 27.

Орест Гук, кандидат педагогических наук,доцент кафедры социальной педагогики и коррекционного образования


ОБЩЕСТВЕННО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ Г.Г. ВАЩЕНКОВ статье осуществлен ретроспективный анализ общественно-просветительской деятельности

Г.Г. Ващенко. Установлены отдельные биографические сведения из жизни и деятельности украинскогопедагога. Рассматриваются виды деятельности, такие, как: литературная, педагогическая, общественная,публицистическая, научная, – через которые он донес культуру и национальные образовательные идеи донарода.

Ключевые слова: общественно-просветительская деятельность, украинское образование, эмиграция,творчество, Союз Украинской Молодежи, воспитательный идеал.

Orest Huk, Ph.D. (Pedagogic) Docent of Social Pedagogic and Correctional Education DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

SOCIAL AND EDUCATIONAL ACTIVITIES OF H. VASHCHENKOThe article deals with retrospective analyses of H.Vashchenko public activity. The separate life and activity

biographic dates were distinguished. It is scrutinized such kind of activity as: literary, pedagogical, journalistic,scientific, through which culture and national educational ideas are conveyed to citizens.

Keywords: public activity, Ukrainian education, emigration, creative works, Association of Ukrainian Youth,educational ideal.

УДК 37(091)(477)“1878/1967”

© О. Гук, 2014


2. Васянович Г.П., Онищенко В.Д. Ноологіяособистості. – Львів. “Сполом” – 2007. – 217 с.

3. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М.Основи економічних знань 10 – 11 клас. Підручник. – К.:Центр навчальної літератури. – 2004. – 536 с.

4. Вачевський М.В., Мадзігон В.М.. Примаченко Н.М.Промисловий маркетинг формування професійноїкомпетенції у майбутніх маркетологів. Підручник. –К.: “Кондор”. – 2009. – 486 с.

5. Євтух М.Б., Черкащина Т.В. Культура взаємин.Підручник. Самопізнання Підручник. Горлівка. Вид.ГДГПМ. – 2008. – 228 с.

6. Кекош О.М. Таїнственість впливу молитви на

виховання молоді у процес: навчання // Молодь і ринок.– 2007.

7. Огірко О. Християнська етика. Навчальнийпосібник. Львів. Свічадо. – 2007. – 104 с.

8. Примаченко Н.М., Вачевський М.В. Маркетинговакультура в підприємництві Навчальний посібник. – К.:Центр навчальної літератури. – 2005. – 128 с.

9. Тхоржевська Т.Д. Православне виховання вісторії педагогіки України. Монографія. – К.:“Фенікс”. – 2008. – 432 с.

10. Тайна яку звершуємо. Львів. МонастирСвято-Іванівська Лавра. Видавничий відділ“Свічадо”, – 2003. – 106 с.

ГРОМАДСЬКО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Г.Г. ВАЩЕНКА

Актуальність теми. Українська освітаXXI ст. взяла за основу тенденціювпевненого руху вперед через

кардинальні зміни і реформування. Зокрема, цевідображено у Державній національній програмі“Освіта” (Україна ХХІ століття), де зазначається,що “головна мета національного виховання –

набуття молодим поколінням соціального досвіду,успадкування духовних надбань українськогонароду, досягнення високої культуриміжнаціональних взаємин, формування у молодінезалежно від національної належностіособистісних рис громадян Української держави,розвиненої духовності, фізичної досконалості,

21 Молодь і ринок №5 (112), 2014

моральної, художньоестетичної, правової,трудової, екологічної культури” [12].

У зв’язку з цим важливого значення набуваютьвивчення, аналіз, узагальнення і творчевикористання досвіду українських педагогів таліквідація “білих плям” в історії українськоїпедагогіки. Сьогодні особлива увага науковцівзосереджена на ідеях, поглядах, концепціях тихпедагогів, які мало відомі, і відкриття та вагоміздобутки яких ігнорувала авторитарна система.

До таких педагогів належить ГригорійГригорович Ващенко (23.04.1878 – 02.05.1967),великий український педагог та психолог, яскравапостать української національно свідомоїінтелігенції, яку спіткала трагічна доля жити івмерти в еміграції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Значну кількість фактологічного матеріалу зжиття та науковопедагогічної діяльностівидатного педагога містять роботи А. Алексюка,А. Бойко, Г. Васяновича, О. Гентош, О. Коваля,А. Погрібного. Питання, пов’язані з творчоюдіяльністю та педагогічним доробком Г. Ващенка,займають помітне місце серед наукових розробокісториків педагогіки – О. Вишневського, Н. Дічек,П. Кононенка, В. Майбороди, М. Стельмаховича,О. Сухомлинської, Г. Хілліга.

Метою нашої статті є здійснення науковогоаналізу, систематизації та узагальнення етапівгромадськопросвітницької діяльності Г.Г. Ващенка.

Науковопедагогічна спадщина Григорія Ващенкамає для вітчизняної педагогічної науки суттєвезначення. Але вона, на жаль, не була предметомцілісного наукового дослідження в Україні.

Ім’я відомого науковця довгий часзамовчувалося – позитивні зрушення відбулися,починаючи з 1992 р., коли завдяки утвореннюнезалежної Української держави та подоланнюідеологічних перепон, став можливим доступ іактивізувався інтерес до заборонених раніше його

праць. Зміни у політичній орієнтації нашої держависприяли зростанню зацікавленості досвідченихучених і молодих дослідників постаттю професораГ. Ващенка як педагога, науковця, державного,громадського й освітнього діяча.

Протягом життя Г. Ващенко займавсятворчою і багатосторонньою науковопедагогічною діяльністю. Вчений активновключався в усі сфери наукового пізнання, якістосувалися розвитку національної освіти вУкраїні. Він намагався донести до народу своїдумки і міркування щодо поліпшення процесівздобуття знань, накопичення життєвого досвіду,формування світогляду, забезпеченняпрофесійного росту фахівців тощо.

Його творча науковопедагогічна діяльністьзнайшла відображення на сторінках науковопедагогічних та суспільних журналів “Нашеслово”, “Шлях освіти” (“Путь просвещения”),“Визвольний шлях”, “Авангард” та ін.

На основі аналізу наявних джерел мивизначили такі основні напрями його творчоїдіяльності:

літературна творчість; громадськопросвітницька діяльність; педагогічна діяльність: керівництво навчальними закладами; творення педагогічної хроніки, історико

педагогічні дослідження (аналіз і висвітлення подійнауки та освіти в Україні й за її межами);

аналіз проблем освіти, навчання і вихованняна шпальтах науковопедагогічних журналів вУкраїні та в еміграції (рис. 1).

Г. Ващенко також займався активноюгромадськопросвітницькою діяльністю. Ученийніколи не залишався осторонь подій, якірозгорталися в руслі національного та суспільноговідродження українського народу.

У 1899 – 1903 рр. Г. Ващенко 4 роки навчавсяу Московській богословській академії. Тут він, як


Рис. 1. Основні напрями творчої діяльності Григорія Ващенка

22

зазначає дослідниця творчості великого педагогапрофесор Алла Бойко, вів активне громадськежиття, популяризував творчість Т.Г. Шевченка,брав участь в організації шевченківських свят,продовжував письменницьку діяльність [1, 431].У спогадах і сам Г. Ващенко наводить фактигромадської активності студентівукраїнців підчас навчання у богословській академії: “Групастудентівукраїнців, що вчились у Московськійдуховній академії, в березні 1901 року організувалаакадемічне свято на честь Тараса Шевченка…Пройшло воно з великою урочистістю. Бувпрочитаний реферат, декілька студентів виступализ декламацією творів Шевченка, співалиукраїнських пісень… Співи, звичайно, було чути іза стінами аудиторії. Але вони викликали устудентів росіян не захоплення, а обурення… Томув наступному 1902 р. шевченківське святостудентиукраїнці організували в найнятомуприватному приміщенні… Отже, під час читанняреферату, декламацій і т. ін. під дверима в сусіднійкімнаті сидів поліцай і все, що чув, занотовував.На другий день я і другий студентукраїнець булипокликані до ректора єпископа АрсеніяСтадницького…Справа скінчилася тим, що я бувпозбавлений стипендії” [11, 406].

Під час навчання в Московській богословськійакадемії Г. Ващенко був активним учасникомукраїнської студентської громади, яка жилаінтенсивним і повноцінним життям. Студентськагромада вдавалась, як на той час, до надтокардинальних дій, наприклад, ставила вимогупередплатити до студентської читальніукраїнський журнал “Киевская старина”.Г. Ващенко разом зі своїми товаришами,опинившись в російському середовищі, не тількизалишилися на національних позиціях, а й зміцнили їх.

Навчаючись далеко від дому, він завждистарався приїжджати “з Москви на феєрії” у ріднуБлотницю на Прилуччині. Там педагогпродовжував займатись просвітницькою ігромадською роботою, яка була йому до душі:ставив вистави народного театру, організував хоріз селянських дівчат і хлопців. Серед постановокнародного театру були оперета “Чорноморці” тадрама Кропивницького “Дай серцю волю – заведев неволю” [7, 39]. У 1903 р. успішно захистившипрацю “Учення Гартмана про світовий моральнийлад”, Г. Ващенко закінчив Московськубогословську академію і отримав ступінькандидата богослов’я [18].

Під час революції 1905 р. і селянськихзаворушень, що їх дуже жорстоко придушувавцарат, Г. Ващенко всією душею симпатизувавукраїнським борцями за волю і за це зазнавпереслідувань з боку російської царської

жандармерії. У цей час також активізувався рухземств, що на своїх засіданнях ставили такіпитання, як загальне обов’язкове навчання,передача керівництва народною освітою органамнародного самоврядування, запровадження ународних школах української мови та ін. [21, 28 –31]. Полтавська міська дума, Харківськетовариство допомоги працюючим жінкамухвалили резолюцію про необхідність навчанняукраїнською мовою [22, 423].

У кінці 1905 р. вибухнуло селянське повстанняв селі Сорочинці на Миргородщині, а згодом уБердянці на Костянтиноградщині. Г. Ващенко здвома колегами, теж учителями семінарії наШведській Могилі (передмістя Полтави), поїхавдо Бердянки. Зібравши там інформацію проурядові екзекуції над селянами, 1906 рокуоприлюднив її у газеті “Полтавщина”. Потім, якзазначає Г. Ващенко у своїх спогадах, “менідовелося в 1906 р. виїхати на північ” в містоТихвин – це за 180 км на схід від СанктПетербурга [4, 207].

Після повернення до України, у Ромни, в часистановлення Української Народної РеспублікиГ. Ващенко знову активізував громадськопросвітницьку діяльність. У кінці ХІХ – на початкуХХ ст. у Ромнах функціонували товариства“Громада”, “Просвіта”, культурнопросвітницькийгурток імені Івана Котляревського. Саме тут у1918 р. було відкрито перший пам’ятник ТарасовіШевченку, що, безсумнівно, було знаковою подією.Починаючи з періоду національного ренесансу(1917), кількість “просвіт” почала стрімкозростати, і незабаром вони запрацювалипрактично в кожному селі краю [26]. Щоправда,не вдалося з’ясувати факти причетностіГ. Ващенка до їх діяльності, хоча у спогадах віннаголошує, що “український національний рух дужерадував мене”.

З поваленням в лютому 1917 р. російськогосамодержавства в українських педагогівз’явилася реальна можливість реформуватиімперську систему освіти. Пріоритетнимзавданням побудови національної системи освітибуло створення нової української школи.Г. Ващенко з наполегливістю долучився до цьогопроцесу. Зрештою, саме завдячуючи йоговеликому авторитету серед земляків ігромадськості, копіткій наполегливій праці накористь українізації освіти, справа національнокультурного відродження у Полтавському країмала суттєві успіхи.

Як наслідок заворушень у 1917 р., в Києвіутворилося українське громадське “ТовариствоШкільної Освіти”, до складу якого увійшли кращіукраїнські педагоги, щоб у новій ситуації



23 Молодь і ринок №5 (112), 2014

перебрати справи народної освіти. Стараннямицього Товариства вже 18 березня 1917 р. на власнікошти, а також з допомогою деяких заможнихлюдей, у Києві було відкрито першу українськугімназію. Воно зорганізувало першийВсеукраїнський з’їзд українських учителів іпрофесорів, який відбувся в квітні 1917 р. та втравні цього ж року, влаштувало в Києві курсидля підготовки лекторів на літні учительськічитання. Це Товариство зайнялося такожвиробленням української термінології з різнихділянок науки; встановленням українськогоправопису та виданням шкільних підручників,необхідних для українізації освіти [2, 8]. Тому 4травня 1917 р. з дирекції Київського навчальногоокругу надійшло повідомлення до міської управим. Ромни: “Маючи на увазі передбачувані в кінцітравня в Києві двохнедільні курси для осіб,здатних взяти на себе працю керівництвамайбутніми літніми курсами для підготовкивчителів початкових шкіл до викладанняукраїнською мовою… чи немає серед місцевоїінтелігенції осіб, котрі мають педагогічний досвід,володіють українською мовою і користуютьсяавторитетом серед громадськості” [25]. Такоюособою виявився якраз Григорій Ващенко. Йомубуло доручено завдання організації і проведеннякурсів українознавства в Ромнах. З цією метоюпедагог терміново відбув до Києва. А в цей часПерший Всеукраїнський селянський з’їзд (28травня – 2 червня 1917, м. Київ) прийняврезолюцію “Про народну освіту” з побажаннямиЦентральній Раді у справі українізації освіти, асаме: запровадження навчання українськоюмовою на всіх ступенях загальної й вищої освітиіз забезпеченням права меншин; домагання відТимчасового уряду призначення попечителямишкільних округ та їхніми помічниками українців[19, 3]. Завдяки домаганням українських уряду йгромадськості створюється орган управлінняосвітою – Генеральний секретаріат освіти (далі– ГСО), діяльність якого розпочалася ізпризначення 25 червня генеральним секретаремІ. Стешенка. Перед ГСО ставилися такізавдання: створити населенню України рівні умовив освіті, незалежно від суспільного й майновогостановища; забезпечити єдність нижчої, середньоїй вищої школи та позашкільної освіти [27]. Томуу Києві Ващенко також мав посприятизамовленню підручників на рідній мові, щоботримати їх до нового навчального року. Виконатицю місію педагога особисто просив міськийголова Ромен Петро Петрович Огнєв [17]. Списоккниг, який додавався до листа, такий: “Граматика”Норця, “Читанка” Хуторного, “Веселка”Молодченка, “Дещо про світ Божий”, “Український

задачник” (всього по 240 екземлярів), “Українськаграматика”, “Український словник” (по 20примірників), “Географія України”, “ІсторіяУкраїни” (по 40 примірників); для учительськоїбібліотеки: “Досвітні огні. Українськийдекламатор” Б. Грінченка (4 примірники) тадешеві видання для дитячого читання (1000примірників) [24].

Німецький дослідник Г. Хілліг, характеризуючиактивну громадську роботу Г. Ващенка у періодукраїнських урядів, відзначає важливість участіпедагога в дискусії на Другому Загальноукраїнськомупедагогічному з’їзді (Київ, 10 – 12 серпня 1917 р.)[23, 52 – 55]. На з’їзді було прийнято постанови(“Організація нової школи”, “Українізація школи”,“Адміністрація школи”, “Освіта вчителя”,“Підручники і програми”, “Вища школа”,“Організація освіти”), які Центральна Рада черезГСО мала втілити в життя. З метою реалізаціїцих постанов пропонувався такий план дій:запровадити в кожній школі українську мову таукраїнознавство за розробленими програмами;організовувати гуртки для позашкільного вивченняукраїнської літератури, історії та інших предметів,українські бібліотеки, читальні; влаштовувати зучнями театральні шкільні вистави, літературновокальні вечори за кращими творами українськихписьменників, лекції з української декламації,подорожіекскурсії в різні історичні місця; сприятистворенню дитячих та юнацьких організацій нанаціональному ґрунті.

Будучи глибоко релігійним і толерантним доінших віросповідань, професор Г. Ващенко рішучепроявив свою громадянську позицію і виступавпроти тієї української преси в діаспорі, яканамагалася роздмухувати ворожнечу міжукраїнцями православними і католиками. Вінстояв на позиціях, що між обома віровизнанняминемає жодних суттєвих різниць, і що обидвамають заслуги перед українським народом узбереженні української народності. Основнимзавданням цих наших національних Церков,наголошував педагог, є забезпечити своїх вірнихвисокоідейними служителями єдино правильногогасла “Бог і Україна”. Переконання Г. Ващенкащодо об’єднання християнських церковпідтверджують такі його судження: “Для реалізаціїцієї високої ідеї християнська людність і, в першучергу, пастирі церкви мусять відмовитись відособистих і традиційних амбіцій і мати на увазі,що християнство – це, в першу чергу, релігіялюбови та єдности. Слід також пам’ятати, щорозходження між християнськими церквами нетакі вже великі і тому погодження між ними наєвангельських засадах при добрій волі цілкомможливе. У яких канонічних формах відбудеться


24


таке погодження, це залежить від церковнихкерівників, але до нього мають прагнути всівіруючі” [5, 308]. Сенат Богословської Академії,зазначає у своїх дослідженнях О. Коваль, надавпрофесору Г. Ващенкові почесне звання доктора“honoris cavza” [15, 62].

Висновки. Опрацювання історикопедагогічної літератури, архівних документів,першоджерел дало підставу для твердження, щоспадщина Г. Ващенка становить цілісне історикопедагогічне явище, у якому органічнопоєднуються теоретикопедагогічні ідеї тапогляди, узагальнення яких є результатомбагаторічної вчительської і викладацькоїдіяльності. У науковому доробку педагога, окрімпраць, присвячених розв’язанню проблемпедагогіки та психології, приділено увагу питаннямфілософії та історії.

Встановлено, що творча праця Г. Ващенкаскладалася з трьох взаємопов’язаних складових– педагогічної, громадськопросвітницької талітературної. Здійснене дослідження засвідчило,що основними напрямами громадськопросвітницької роботи педагога були: громадськадіяльність (активна участь у ДругомуЗагальноукраїнському педагогічному з’їзді у Києві(10 – 12 серпня 1917 року), керівництво кафедроюпедагогіки Полтавського Інституту НародноїОсвіти, членство у Спілці Української Молоді тасоюзі “Українська культура”, управлінняБогословською академією у Мюнхені на посадіректора); журналістська робота (редактор іавтор друкованого органу в окупації України“Голос Полтавщини”, автор українськихперіодичних педагогічних видань в Україні тадіаспорі (“Шлях освіти”, “Дитяче містечко”,“Визвольний шлях”, видавництво СпілкиУкраїнської Молоді, “Записки полтавського ІНО”,“Наше слово”), постійний дописувач СУМівськихжурналів (“Авангард”, “Крилаті”, “На варті”).

1. 22 видатних українських педагоги: персоналії вісторії національної педагогіки / заг. ред. А.М. Бойко.– К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 576 с.

2. Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905 – 1920 рр.)/ Г. Васькович. – Тернопіль: Мандрівець. – 1996. – 359 с.

3. Ващенко Григорій Григорович // Українськапедагогіка в персоналіях: у 2 кн.: навч. посіб. [для студ.вищ. навч. закл.] / за ред. О.В. Сухомлинської. – К., 2005.– Кн. 2: ХХ ст. – С. 365 – 373. – Бібліогр.: С. 373.

4. Ващенко Григорій. Твори – [Т. 6]: Спогади.Статті. / Г. Ващенко. – К.: Всеукраїнське педагогічнетовариство ім. Григорія Ващенка, 2006. – 443 с.

5. Ващенко Григорій. Твори / Всеукраїнськепедагогічне товариство ім. Григорія Ващенка /Омелян Вишневський (ред. кол.), Анатолій Погрібний

(упоряд.). Т. 5: Хвороби в галузі національноїпам’яті. – К.: Школяр, 2003. – 335 с.

6. Ващенко Г. Виховний ідеал / Г. Ващенко. –Полтава: Ред. газ. “Полтавський вісник”, 1994. – 191 с.

7. Ващенко Г. До історії національних рухів уПолтаві і на Полтавщині / Г. Ващенко // Визвольнийшлях. – 1955. – Ч. 2. – С. 29 – 39.

8. Ващенко Г. До історії національних рухів уПолтаві і на Полтавщині в 1917 – 1924 рр. / Г. Ващенко// Визвольний шлях. – 1955. – Ч. 5. – С. 75 – 80.

9. Ващенко Г. З часів німецької окупації України /Г. Ващенко // Визвольний шлях. – 1957. – Ч. 2, 3, 4, 5. –С. 215 – 578.

10. Ващенко Г. Історія однієї школи / Г. Ващенко // Визвольнийшлях. – 1957. – Ч. 10 – 12. – 1958. –Ч. 1 – 9. – С. 1151 – 1164, 1266– 1278, 1381 – 1392, 55 – 64, 193 – 204, 306 – 312, 423 – 436, 525– 536, 658 – 668, 795 – 801, 907 – 915, 1029 – 1042.

11. Ващенко Г. Російський імперіялізм у XIXстолітті / Г. Ващенко // [Твори] / Григорій Ващенко.– К., 2006. – [Т. 6]: Спогади. Статті. – С. 393 – 409.

12. Державна національна програма “Освіта” (УкраїнаХХІ століття) // Освіта. – 1993. – №44 – 46. – 62 с.

13. Енциклопедія українознавства / Під ред.В. Кубійовича. – Львів, 2003. – Т. 5. – С. 1670.

14. Зайченко І. Педагогічне кредо. [з нагоди 120-річчя Григорія Ващенка] / І. Зайченко // Освіта. – 1998.– 24 червня – 7 липня. – С. 10 – 11.

15. Коваль О. Видатний дослідник традиційукраїнської етнопедагогіки – Г. Ващенко / О. Коваль // Нар. творчість та етнографія. – 1996. – № 1. – С. 60 – 66.

16. Комуністична освіта. – 1941. – № 5.17. Корж Л. Ващенківські адреси: Ромни / Л. Корж

// Освіта. – 2003. – № 12 (12 – 19 березня). – С. 9.18. Погрібний А. Григорій Ващенко: віхи біографії / А.

Погрібний // Освіта. – 2003. – 12 – 19 берез. (№12). – С. 8.19. Положення “Про організацію навчального

процесу у вищих навчальних закладах”. Затвердженонаказом Міносвіти від 02.06.1993 року № 161 //Збірник законодавчих та нормативних актів проосвіту. – Вип. 1. – К., 1994. – С. 111 – 131.

20. Русова С. Націоналізація школи / С. Русова //Вільн. Укр. шк. – 1917. № 1. – С. 3 – 7.

21. Сборник постановлений по народному образованию уездныхземских собраний Полтавской губернии за 1906 г. – Полтава:Издание полтавского губернского земства. – 1907. – 125 с.

22. Сірополко Степан. Історія освіти в Україні /С. Сірополко. – Львів: Афіша, 2001. – 664 с.

23. Хілліг Г. Деякі штрихи до портрету Ващенка /Г. Хілліг // Шлях освіти. – 2000. – № 3. – С. 52 – 55.

24. Лист міського голови Ромен // ДАСО. – Ф. 997.–Оп. 1. – Спр. 1414. – Арк. 235.

25. Повідомлення про організацію літніх курсівКиївським навчальним округом // ДАСО. – Ф. 961. –Оп. 3. – Спр. 30. – Арк. 218.

26. Про організація “Просвіти” // ДАСО. – Ф. 5600.– Оп. 1. – Спр. 22; спр. 254.

27. Проекти, постанови і доповіді про організаціюі структуру секретарства та Міністерства освітиУНР (вересень 1917 – 20 травня 1918) // ЦДАВОУкраїни. – Ф. 2581. – Оп. 1. – Спр. 12. – Арк. 1.



25 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Постановка та обґрунтуванняактуальності проблеми. Компетентніснийпідхід у системі сучасної освіти, перш за все

вимагає розуміння того, що прогрес людства залежить нестільки від економічного зростання, скільки від рівнярозвитку особистості, що передбачає перехід відпоняття “людські ресурси” до концепції“компетентність людини”.

Мета статті – обґрунтувати модель процесуформування конкурентоздатності студентів підчас навчального процесу.

Аналіз наукових джерел. Моделювання якметод дослідження проаналізовано в роботахВ.Афанасьєва, Ю. Бабанського, В. Бєлікова,В. Беспалька, В. Менщикова, А. Найна, І. Новіка,Г. Сєрікова та інших. Різні аспекти використаннямоделей в педагогічних дослідженнях вивчалисьв роботах Л. Бородкіна, М. Завяловової,І. Ковальченко, Ю. Павловського, З. Степанова таінших. Методику створення моделей досліджуєЛ. Павленко та інші.

Питання формування особистості вивчають

науковці С. Гончаренко, Л. Губерський, М. Євтух,В.Журавський, І. Зязюн, В. Кремень, О. Савченко,О. Сердюк, І. Надольний, В. Огневюк та інші.Творча діяльність досліджувалась у фундаментальнихпрацях Л. Виготського, Я. Пономарьова,С. Рубінштейна, Б. Теплова та інших.

Виклад основного матеріалу. Процесформування конкурентоздатного студентавимагає системного підходу, глибокого аналізу,застосування методів моделювання, графічнихметодів тощо. Теоретичний аналіз цього питаннявимагає абстрагування з поєднанням емпіричнихдосліджень. Для більш ефективного ікомпетентного вивчення необхідно взяти за об’єктдослідження не саму систему, а її модель. Тому,що цілісний аналіз освітньої системи можназдійснити шляхом конструювання її моделей, колибудуть визначені різні види і способи взаємодіїсуб’єктів у процесі спільної діяльності. Самепедагогічні моделі дозволяють проаналізуватипроцеси і явища, які відбуваються в конкретномуосвітньому середовищі, встановити причини і

Інна Ромащенко, кандидат педагогічних наук, доцентАкадемії муніципального управління, м. Київ

МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОЗДАТНОСТІ СТУДЕНТІВЗА ДОПОМОГОЮ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті проаналізовані складові моделі процесу формування сучасної творчої конкурентноздатноїособистості фахівця. Досліджене питання поняття “моделі” у сучасних наукових джерелах та її значення упроцесі дослідження науково-дослідницької діяльності студентів.

Ключові слова: модель, конкурентоздатність, формування, науково-дослідницька діяльність, результат,становлення особистості.

Рис. 2. Літ. 15.

Инна Ромащенко, кандидат педагогических наук, доцентАкадемии муниципального управления, г. Киев

МОДЕЛЬ ПРОЦЕССА ФОРМИРОВАНИЯ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИСТУДЕНТОВ С ПОМОЩЬЮ НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

В статье проанализировано составляющие компоненты модели процесса формирования современнойтворческой конкурентноспособности личности специалиста. Исследовано понятие “модели” в современнойнаучной литературе и ее значение в процессе исследования научно-исследовательской работы студентов.

Ключевые слова: модель, конкурентноспособность, научно-исследовательская деятельность,

результат, формирование личности.

Inna Romashchenko, Ph.D. (Pedagogic) DocentAcademy of Municipal Management, Kyiv

THE MODEL OF FORMATION STUDENTS’ COMPETITIVENESS PROCESS BYMEANS OF RESEARCH ACTIVITY

The components of a modern creative person spesialist’s formation are analized in the article. The definitionof the term “model” is researched in the аrticle. The influence on students personal development is considered as themain component of education.

Keywords: model, competitiveness, scientific research, result, development.

УДК 371.134 – 057.875:81’243


© І. Ромащенко, 2014

26

умови їх функціонування та виявити фактори, яківпливають на їх продуктивність. Моделюванняосвітніх систем і процесів дозволяє стисло надатиінформацію, сконцентрувати увагу на більшзначущих елементах і засобах їх взаємодії, тобтона тих складових частинах системи, від якихнайбільше залежить її якісний стан і перспективирозвитку [10].

Термін “модель” (від латинського modulus –міра, мірило, зразок. Модель – це об’єкт, щозаміщує оригінал і відображає його найважливішіриси і властивості для певного дослідження [3].

Учений Ю.К. Бабанський зазначає, що“моделювання допомагає систематизуватизнання про явище або процес, які вивчаються...”[1]. Моделювання допомагає вивченню (завдякизображенню, опису, схемі) об’єкта чи системиоб’єктів. В.П. Беспалько [2] трактує моделюванняяк метод опосредкованого пізнання за допомогоюприродних чи штучних систем, які здатнінадавати нові дані про об’єкт вивчення. “Модель”є штучною схемою, формулою, взірцем, в якомувідображено, відтворено, зімітовано характерніознаки об’єкта, його властивості, принципивнутрішньої організації або функціонування [11].На думку З. Курлянд, під “моделлю” необхіднорозуміти систему знаків, яка відтворює певніістотні ознаки системи оригіналу [7].

А.Б. Горстко визначає призначення моделі, асаме: модель необхідна:

для розуміння основних характеристикоб’єкта, законів його розвитку і взаємодії зоточуючим світом;

визначення способів управління об’єктом запевних умов та з певною метою;

прогнозування наслідків впливу на об’єкт [5].Вчені Л. Ненашева, Л. Семушина визначають

модель як зручний для вивчення об’єкту, щодосліджується [9].

Під час моделювання педагогічних системнеобхідно враховувати рівень спрощення тауніфікації властивостей та основниххарактеристик об’єкту, пояснити взаємовплив усіхйого складових, відобразити визначену метунавчальновиховного процесу, зазначити етапи їїдосягнення, принципи освітнього впливу, критеріїта показники формування конкурентоздатностістудентів за допомогою науководослідницькоїдіяльності, педагогічні умови, форми і методи, щозабезпечують досягнення поставленої мети.

На переконання вченого В. Міхєєва будьякамодель має відповідати певним вимогам:

модель має відображати основифункціонування системи;

складові елементи повинні відповідатиреальним характеристикам;

доводити модель до такого рівня, щоб можнабуло робити висновки та перевіряти їхекспериментально [8].

Використання методу моделювання дозволяєздійснити процес формування конкурентоздатностістудентів гуманітарних факультетів під час їхньоїпрофесійної підготовки у вищій школі задопомогою побудованої нами структурнофункціональної моделі, яка виконує певні функції.Так, вчений П. Третьяков [12] визначає системуфункцій управління, які забезпечуютьефективність координаційних механізмів і системиформування конкурентоздатності студентів:

інформаційноаналітичну; мотиваційноцільову; плановопрогностичну; організаційновиконавчу; контрольнодіагностичну; регулятивнокоригуючу.Є. Яковлев додає до

зазначеного переліку мобілізуючуфункцію, яка спрямована наактивізацію дій науковопедагогічних працівників з метоюпідвищення ефективності та якостіпідготовки конкурентоздатностістудентів [15].

Вивчення питання підготовкиконкурентноспроможних студентів будезначно ефективнішим за допомогоюстворення конкретної моделі наоснові системного комплексу їїскладових (блоків) та об’єктивнопобудованих між ними зв’язків.

Рис. 1. Управлінські функції моделювання процесу

формування конкурентноздатності студентів



27 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Представимо блоки моделі: цільовий,управлінський, змістовно-технологічний,інформаційний, організаційно-педагогічний,організаційно-педагогічний (рис. 2).

Управлінський блок спрямований назабезпечення взаємодії блоків моделі такоординацію дій педагога та студента. У процесікоординації ключова роль належить викладачеві.Саме від його особистісних даних, педагогічноїмайстерності залежить успіх освітнього процесуі результативність науково-дослідницькоїдіяльності. Зосередимо нашу увагу на основнихознаках професійної майстерності викладача:

- яскраво виражені професійні якості, щодемонструються у щоденній діяльності;

- наукова основа професійної діяльності;- апріорна повага до особистості студента;- постійна самоосвіта та самоаналіз професійної

діяльності;- прагнення до впровадження інноваційних

технологій у навчальний процес.Головною умовою ефективності управлінського

блоку у процесі формування конкурентоздатноїособистості студента є узгоджені дії учасниківцього процесу та його координаційних механізмів,професійна майстерність педагога. Значну увагуцьому питанню приділяв О. Вишневський.Науковець відводить педагогу функцію керівника,помічника, організатора освітнього процесу тапроцесу формування особистості: “педагогунеобхідно переосмислювати своюфункцію...забезпечувати умови для саморозвиткустудента, найперше умови свободи” [4].

Управлінський блок формуванняконкурентноздатності студентів має такі складові:мета, зміст, методи, форми, а сам процеспідготовки студента відбувається в часі і вдинаміці, тобто здійснюється цикл управління.

Більшість науковців погоджуються з авторомкласичної теорії управління А. Файоля, який

визначає 5 функцій: прогнозування, організація,керівництво, координація, контроль [13]. Управліннязнаннями ставить за мету систематичне їхформування, оновлення та ефективне застосуванняна практиці для вирішення організаційних проблемі компетентного управління.

Блок цілепокладання – соціальне замовлення,підсистема єдиної системи формуванняконкурентоздатності студента. М. Фіцула вважаєпроцес виховання процесом цілеспрямованим,результати впливу якого передбачаютьсязаздалегідь [14].

Головним чинником процесу формуванняособистості є цілеспрямоване свідоме навчання:“в умовах навчання відбувається формуваннянаукового світогляду студентів, їх свідомості тасамосвідомості, переконань, моральних якостей,розвиток духовних здібностей. Від змісту, форм іметодів навчання залежать темпи переходулюдини від нижчих до вищих ступенів розумовогорозвитку [10]. Цілепокладання процесуформування особистості забезпечує усвідомленнястудентом власної індивідуальності у соціумі;пріоритетної ролі навчання “навчання – шляхпідготовки особистості до життя, до участі у творенніматеріальних і духовних цінностей, необхідних длясуспільства та для неї самої” [6]; об’єктивноїнеобхідності взаємодії з іншими людьми; професійноїспрямованості; необхідності формування науковогосвітогляду; здійснення активної самостійної діяльності.

Блок організаційно-педагогічних умов здійснюєвплив на усі складові компоненти процесуформування розвиненої конкурентоздатноїособистості, виконує функцію мотивації, усуваєможливі негативні впливи та чинники на шляхуособистісного становлення людини з розвинутимнауковим світосприйняттям на основігуманістичної освіти та свідомих прагнень.

Інформаційний блок забезпечує цілеспрямованестворення, зберігання, передавання даних,


Рис. 2. Структурні блоки моделі формування конкурентноздатних студентів у процесі

фахової підготовки

Управлінський

блок

(мета, зміст, методи, форми)

Цільовий

блок

Організаційно-педагогічний

б лок

Змістовно-технологічни й

блок

Інформацій

ний б лок

Результатив-

ний блок

Підсистема

організаційних

механізмів

Підсист ема

координаційних

механізмів

28

наукових повідомлень, ідей, знань длязабезпечення навчального процесу тавдосконалення праці викладачів та студентів(розширення можливостей подання навчальногоматеріалу, доступ до нетрадиційних джерелінформації, програмного забезпечення,використання комп’ютерних тестових та ігровихтехнологій, врахування особливостей пам’яті,мислення, сприйняття тощо). Володінняінформацією є важливим фактором забезпеченняефективності управління викладачем навчальнимпроцесом завдяки взаємодії за типом: викладачстудент, студентстудент; моніторингу інформації:її достовірність, повнота, актуальність, логічність,послідовність, важливість, ефективність тощо.Інформаційний блок поєднує процеси медіатизації(удосконалення засобів збирання, збереження іпоширення інформації), комп’ютеризації(удосконалення засобів пошуку та обробкиінформації), інтелектуалізації (розвиток здібностейсприйняття і продукування інформації).

Змістовнотехнологічний блок – це системаузгодженої взаємодії викладача та студента упевному режимі або формі (лекція, практичнізаняття, семінарські, групові форми роботи,індивідуальна та самостійна робота тощо), якімаксимально спрямовані на розвиток особистостістудента. При цьому самостійна робота студентівпід керівництвом викладача має забезпечитипідвищення вимог до творчої самостійноїдіяльності студентів: відібрати матеріал запевними ознаками, виділити головне, порівняти,скласти тези, зробити висновки тощо.

Перевірка результативності діяльностістудентів є невід’ємною складовою моделіформування конкурентоспроможних студентів, асаме: перевірка, оцінювання, облік (фіксуваннярезультатів). Результативний блок передбачаємотиваційні стимули, мотиваційні потреби, яківдосконалюються завдяки співробітництву міжвикладачем і студентом.

Висновок. Реалізація зазначених складовихмоделі забезпечує формування конкурентоздатностімайбутніх фахівців під час науководослідноїдіяльності студентів. Інші важливі складові цієїмоделі будуть проаналізовані нами у подальшихдослідженнях.

1. Бабанский Ю.К. Интенсификацияпроцесса обучения / Ю.К. Бабанський. – М.:Знание, 1987. – 80 с.

2. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные

технологи обучения / В.П. Беспалько. – М.:Педагогика, 1995. – 235 с.

3. Вітлінський В.В. Моделювання економіки/ В.В. Вітлінський. – К.: КНЕУ, 2005. – 408 с.

4. Вишневський О.І. Теоретичні основисучасної української педагогіки /посібник [длястуд.вищ. навч. закл.]; вид. друге. доопр. ідопов. / Омелян Вишневський. – Дрогобич:Коло, 2006. – 608 с.

5. Горстко А.Б. Познакомьтесь с математическиммоделированием / А.Б. Горстко. – М.: Знание,1991. – 160 с.

6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процесі психічний розвиток особистості / ГригорійКостюк. – К.: Радянська школа, 1989. – 609 с.

7. Курлянд З.Н. Професійна усталеністьвчителя – основа його педагогічноїмайстерності: навч. посіб. / З.Н. Курлянд. –Одеса, 1995. – 160 с.

8. Михеев В.И. Моделирование и методытеории измерений в педагогике / В.И. Михеев.– Высш. шк., 1987. – 200 с.

9. Ненашева Л.А. Моделирование профессиональнойдеятельности в учебном процессе / Л.А. Ненашева,Л.Г. Семушина. – М., 1989. – 40 с.

10. Савчин М.В. Педагогічна психологія:навч. пос. / Мирослав Савчин. – К.:Академвидав, 2007. – 424 с.

11. Тарасова Л.А. Конкурентоспособностьработников энергетической системы:факторы формирования, критерии оценки[Текст]: автореф. дисс. на соискание научн.степени кандидата. экон. наук: спец. 08.00.05“Экономика и управление народнымхозяйством” / Л.А. Тарасова. – Саратов, 2007.– 20 с.

12. Третьяков П.И. Управление школой порезультатам: Практика педагогическогоменеджмента / П.И. Третьяков. – М.: Новаяшкола, 1997. – 288 с.

13. Файоль А. Учение об управлении //в кн.:Научная организация труда и управления / А. Файоль.– М.: Экономика, 1966. – 127 c.

14. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. пос./Михайло Фіцула. – К.: Академія, 2002. – 527 с.

15. Яковлев Е.В. Структурнофункциональнаяхарактеристика внутривузовского управлениякачеством образования: Труды научно-исследовательской лаборатории “Управлениекачеством образования в высшей школе”.Выпуск 4 / Е.В. Яковлев. – Челябинск: Изд-воЧГПУ, 2000. – 128 с.




29 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Постановка проблеми. Сучаснийетап розвитку економіки України,якому притаманні динамізм, ринкова

культура, ризик, конкуренція, глобалізація, вимагаєпідготовки фахівців економічного профілю,здатних розв’язувати не лише першочерговізавдання щодо виходу з кризи українськогонародного господарства, а й зробити можливимпрорив держави, щоб зайняти гідне місце усвітовому соціальноекономічному просторі. Цезумовлює необхідність модернізації професійноїпідготовки майбутніх економістів.

Для роботи у сфері економіки, сучасногобізнесу та адміністративного управління, крімфахових та спеціальних економічних знань,

необхідні знання та навички вільного володінняінформаційними технологіями. Окрімкваліфікованих користувачів комп’ютерноїтехніки, сучасна економіка країни потребуєфахівців, які могли б використовувати новітніпрограмні засоби для оптимальнішого керуванняекономічними процесами. Реалізація соціальногозамовлення суспільства на підготовку майбутніхінженерівпедагогів, здатних аналізувати,передбачати, прогнозувати, обирати раціональніваріанти технічних систем не тільки за їхтехнічними параметрами, а і не в меншій мірі –за економічними, потребує розробки новихнавчальних програм, застосування вдосконаленихконцепцій інтегрованого навчання, максимального

УДК 378.147

Світлана Хоменко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри професійної освітиБердянського державного педагогічного університету

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ ЗАСОБАМИ

ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ статті розглядаються основні аспекти використання сучасних інформаційних технологій у

підвищенні якості підготовки студентів інженерно-педагогічних спеціальностей економічного профілю, асаме, напрямки впровадження інформаційних технологій в навчальний процес.

Ключові слова: інформаційні технології, інформаційні системи, професійна підготовка, професійнадіяльність, інформаційні освітні технології, програмні засоби.

Літ. 4.

Светлана Хоменко, кандидат педагогических наук,доцент кафедры профессионального образования

Бердянского государственного педагогического университета

ПОВЫШЕНИЕ КАЧЕСТВА ПОДГОТОВКИ СТУДЕНТОВ ИНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГИЧЕСКИХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ ЭКОНОМИЧЕСКОГО ПРОФИЛЯ

СРЕДСТВАМИ ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙВ статье рассматриваются основные аспекты использования современных информационных

технологий в повышении качества подготовки студентов инженерно-педагогических специальностейэкономического профиля, а именно, направления внедрения информационных технологий в учебный процесс.

Ключевые слова: информационные технологии, информационные системы, профессиональнаяподготовка, профессиональная деятельность, информационные образовательные технологии, программные

средства.

Svitlana Khomenko, Ph.D.(Pedagogic), Associate Professor of Professional Education DepartmentBerdyansk State Pedagogical University

IMPROVEMENT OF QUALITY OF TRAINING OF ENGINEERING ANDPEDAGOGICAL SPECIALTIES OF ECONOMIC PROFILE STUDENTS BY MEANS OF

INFORMATION TECHNOLOGIESIn the article the main aspects of the use of modern information technology in improving the quality of

training engineering and pedagogical specialties economic profile students, and the most: directions of introductionof information technologies in educational process.

Keywords: information technology, information systems, training, and professional activities, informationeducational technologies, software.

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

© С. Хоменко, 2014

30

використання можливостей засобів навчання,зокрема, комп’ютерних технологій, які мають такіпереваги: позитивна мотивація, миттєвийзворотній зв’язок, застосування на всіх етапахнавчального процесу, індивідуалізація навчання,охоплення великої кількості студентів, можливістьповернення до попереднього етапу ібагаторазовість у відпрацюванні дій, дотриманняпослідовності в навчанні від простого доскладного, створення однакових умов для всіхстудентів тощо.

Аналіз досліджень і публікацій. Встановлено,що компонентами економічних знань є такі:поняття, судження, умовиводи, терміни, факти,закони, теорії, концепції, тенденції, методи,процеси, алгоритми, оцінка, правила, норми,принципи, властивості, засоби, критерії, символи,описи, класифікації, фактори, які відповідаютькатегоріям логіки (О.К. Бєлова, Н.П. Волкова,Г.О. Ковальчук, В.А. Козаков).

Для здійснення поетапного формуванняекономічних знань виділяються такі етапинавчання: мотиваційний, орієнтувальний,виконавський та контрольнокорегувальний( А . В . Д у х а в н є в а , Т. М . Д а в и д е н к о ,В. Є . Столяренко, Т.І. Шамова, Г.М. Шибановата ін.) і рівні формування економічних знань:впізнання, розуміння, застосування, творчість(О.К. Бєлова, Г.О. Ковальчук).

Якостями знань, які визначають показникисформованості економічних знань у майбутніхінженерівпедагогів, є повнота, глибина,оперативність, гнучкість, конкретність таузагальненість, системність, систематичність,усвідомлення, міцність (Н.П. Волкова,М.І. Дьяченко, Л.О. Кандибович, І.Я. Лернер,П.Г. Москаленко).

Засобами, які забезпечують можливістьналежним чином вирішувати професійні завданняекономічного змісту майбутніми інженерамипедагогами і, в той же час, сприяютьефективному формуванню в них же економічнихзнань є комп’ютерні технології (А.Т. Ашеров,О.І. Башмаков, І.Л. Башмаков, Л.В. Глухова,А.С. Гринберг, М.І. Жалдак, О.О. Золотарьов,А.О. Іванова, Н.В. Макарова, Ю.І. Машбиць,О.К. Овчаренко, М.О. Пивоварова, Г.В. Сучков,В.О. Чернов та ін.).

Різноманітні аспекти впровадженняінформаційних технологій у навчальний процесзапочатковано і розвинуто у фундаментальнихпрацях учених: Р. Вільямса, Б. Гершунського,А. Єршова, Співаковського, М. Львова Р. Гуревича,Є. Данильчука, Н. Морзе, Л. Положенцева,Роберта, О. Філатова, Г. Чусавитина та ін. Наразі

особливо актуалізується необхідністьудосконалення навчальновиховного процесупідготовки фахівців економічного профілю наоснові інформаційних технологій.

За нинішніх умов зростання вагомості фахівцівекономічного профілю постає завданняудосконалення і підвищення якості їх підготовки,а тому виникає потреба цілеспрямованого,усвідомленого підходу до формування стратегіїїх підготовки, що є можливим за умов розробкипродуманого проекту дидактичної системипідготовки у вищій школі.

Соціальноекономічні умови розвиткусуспільства на сучасному етапі розширили таускладнили процес навчання і виховання у вищихнавчальних закладах. Головним завданням вищоїшколи є підготовка фахівців до професійноїдіяльності в інформаційному просторі сучасногосуспільства. Вміння молодого спеціаліста активновикористовувати засоби інформаційних тателекомунікаційних технологій входять в поняттякомпетентності сучасного фахівця економічногопрофілю. Тому актуальним стало питання проконкурентоздатність підготовлених фахівців, асаме про якість фахової підготовки майбутніхінженерівпедагогів економічного профілю.

Для забезпечення системного характеруформування економічних знань у майбутніхінженерівпедагогів, раціональної побудовиекономічного навчального матеріалу,використання ефективних способів формуванняекономічних знань, підвищення мотивації таактивізації діяльності студентів має бутиреалізованою інтеграція технічних, економічних такомп’ютерних знань. Це головна ідея розробленоїмоделі формування економічних знань у студентівінженернопедагогічних спеціальностейекономічного профілю.

Метою статті є аналіз теорії та практикипрофесійної підготовки майбутніх фахівцівекономічного профілю, зокрема, і в умовахдистанційного навчання та подолання низкисуперечностей між: нагальною потребоюсуспільства в конкурентоспроможних фахівцях тарівнем їхньої професійної підготовки; необхідністюформування економічних знань у студентів дляпідтримки конкурентоспроможності, навичокпрофесійного спілкування, професійноїмобільності майбутніх інженерівпедагогівекономічного профілю. Саме тому метою статтіє впровадження інформаційних технологій упрофесійну підготовку фахівців економічногопрофілю.

Виклад основного матеріалу. Освіта багатов чому визначає життя людини, її благополуччя,



31 Молодь і ринок №5 (112), 2014

а головне можливість самореалізації. У новомутисячолітті роль освіти інша, ніж у попередні рокита сторіччя. Необхідність своєчасного іправильного реагування на виклики епохи вимагаєутвердження нової парадигми освіти. На відмінувід традиційної освітньої моделі, що базуваласьна пріоритеті простого засвоєння і відтворенняінформації, головною метою навчання у ХХІстолітті стає всебічний розвиток людськоїособистості як рівновеликої цінності. Демократичнеспрямування навчання дає людині можливістьпідготуватися до життя в швидкоплинно змінюванихумовах соціокультурного життя і професійноїдіяльності [1, 11].

У Законі України “Про інформаційнийсуверенітет та інформаційну безпеку України”зазначено, що інформаційні технології – цематеріалізовані на базі інформаційноїінфраструктури види, способи й методи діяльностіта застосування технічних засобів, призначенихдля створення, накопичення, зберігання,поширення та використання інформації.

Першочерговим завданням є створеннясистеми освіти нового типу, пошук варіантів школимайбутнього, яка базувалась б на сучаснихінформаційних технологіях і була здатна, зависловом Томаса Джефферсона, “звільняти, а непідкорювати уми, виховувати людей, які б ставилизапитання, а не вузьких бездумних конформістів,прищеплювала б мораль, яка б підкріплюваласвободу, а не мораль, яка б задурманювала розумі не давала виходу в життя новим чиальтернативним ідеям” [1, 12].

В. Монахов зазначає, що поняття “новіінформаційні технології навчання” з’явилось узв’язку з розвитком інформатизації суспільства.Під цим поняттям розуміють комплекснавчальних і навчальнометодичних матеріалів,технічних та інструментальних засобівобчислювальної техніки навчального призначення,методи й організаційні форми навчання, а такожсистему наукових знань про роль місце засобівобчислювальної техніки в навчальному процесі,про форми й засоби їх застосування дляпідвищення ефективності діяльності викладача йстудента.

Інформаційні технології в навчанні – потужнийзасіб підвищення продуктивності розумової праці,що дозволить знайти кардинальні рішеннябагатьох нагальних та педагогічних проблемзабезпечити ефективне управління навчальнимпроцесом.

На думку О. Співаковського, використаннясучасних інформаційних технологій в освіті сприяє:

розкриттю, збереженню й розвиткуіндивідуальних здібностей студентів;

формуванню пізнавальних інтересів,прагнення до самовдосконалення тасамореалізації студентів;

забезпеченню комплексності вивчення явищдійсності, нерозривності взаємозв’язку міжприродознавством, технікою, гуманітарниминауками й мистецтвом;

постійному динамічному оновленню змісту,засобів, форм методів процесів навчання йвиховання.

І. Балягіна, М. Богорад, Г. Ковальчукнаголошують на тому, що традиційна системанавчання спроможна лише зорієнтувати студентіву змісті предмета, але не може забезпечитиформування високого рівня знань.

Завданням сучасної економічної освіти є нелише дати теоретичні знання, а й підготуватифахівців нової формації, наблизити навчання дореалій практики. Вирішити ці завдання допомагаєзастосування інформаційних технологій навчання,ігрових методів навчання, проведення ділових,рольових ігор.

Незважаючи на всі труднощі в країні,спостерігається тенденція до створенняінформаційного суспільства, впроваджується вжиття концепція інформаційної культури з широкимвикористанням сучасних інформаційнихтехнологій в навчальному процесі.

Сьогодні в Україні швидкими темпамиздійснюється впровадження комп’ютерної технікив усі галузі людської діяльності. Особливо активноцей процес реалізується в таких ключових галузях,як освіта, економіка, медицина, промисловість.Комп’ютеризація передбачає формування уфахівців знань і вмінь швидко й правильноотримувати, зберігати, передавати інформацію тараціонально її використовувати. Цьому сприяєпроцес інформатизації освіти, який являє собоювпровадження в заклади системи освітиінформаційних засобів, заснованих намікропроцесорній техніці, а також інформаційноїпродукції та педагогічних технологій, якібазуються на цих засобах.

Розвиток науки та виробництва призводить донеобхідності підвищення вимог до професійноїпідготовки майбутнього спеціаліста економічногопрофілю. Це пов’язано з тим, що перехід економікикраїни на більш високий рівень, налагодженняекономічних зв’язків з зарубіжними країнаминеможливі без сформованості у суб’єктів цихпроцесів певного рівня економічної культури.Таким чином, соціальноекономічні перетворенняв сучасному суспільстві висувають нові завданняперед системою освіти. Серед таких завданьможна виділити такі, як:

підготовка спеціалістів зі знаннями


32

комп’ютера в галузі своєї професійної діяльності; формування інформаційної культури

майбутнього фахівця як складової загальної тапрофесійної культури;

підвищення ефективності і якості професійноїпідготовки випускників вищих навчальнихзакладів на базі нових інформаційних технологійнавчання.

Розвиток інформаційного суспільствапередбачає широке використання інформаційнокомунікаційних технологій в економічній освіті, щовизначається рядом факторів:

впровадження інформаційних технологій векономічну освіту суттєво прискорює передачузнань та накопиченого технологічного тасоціального досвіду людства не тільки відпокоління до покоління, а й від однієї людини доіншої;

сучасні інформаційні технології, підвищуючиякість економічної освіти і навчання, дозволяютьфахівцеві успішніше та швидше адаптуватися донавколишнього середовища та соціальних змін, яківідбуваються. Це дає змогу кожній людиніотримувати необхідні знання як сьогодні, так і вмайбутньому;

активне і ефективне впровадження цихтехнологій в економічну освіту є важливимфактором створення системи освіти, щовідповідає вимогам сучасного інформаційногосуспільства і процесу трансформуваннятрадиційної системи освіти в нову систему [2, 264].

На думку І.А. Кінаш актуальною проблемоюсьогодення є розробка таких освітніх технологій,які здатні модернізувати традиційні форминавчання з метою підвищення рівня навчальногопроцесу у вищому навчальному закладі.

Використання інформаційнокомунікаційнихтехнологій не зводиться до простої заміни“паперових” носіїв інформації електронними.Інформаційнокомунікаційні технології даютьможливість поєднувати процеси вивчення,закріплення і контролю засвоєння навчальногоматеріалу, які за традиційного навчання частішевсього є розірваними. Інформаційні технологіїдають можливість у більшій мірі індивідуалізуватипроцес навчання, зменшуючи фронтальні видиробіт і збільшуючи частку індивідуальногруповихформ і методів навчання. Також інформаційнітехнології сприяють підвищенню мотиваціїнавчання, розвитку креативного мислення,дозволяють економити навчальний час;інтерактивність і мультимедійна наочність сприяєкращому представленню інформації, відповідно, ікращому засвоєнню знань [4, 242].

Важливим чинником доцільності впровадженняінформаційних технологій у професійну підготовку

студентів є наявність максимальної їхвідповідності практичній роботі фахівців вфінансовоекономічній сфері України.

Висновки. Актуальність інформаційнихосвітніх технологій зумовлена тим, що вонивдосконалюють систему освіти і роблятьефективнішим навчальний процес. У сучасномурозумінні інформаційна освітня технологія – цепедагогічна технологія, яка використовуєспеціальні способи, програмні та технічні засоби(кіно, відео, аудіозасоби, комп’ютери,телекомунікаційні мережі) для роботи зінформацією. Інформаційну освітню технологіюпотрібно сприймати як додаток інформаційнихтехнологій для створення нових можливостейпередачі знань (діяльності викладача), сприйняттязнань (діяльності студента), оцінки якості знань,всебічного розвитку особистості студента внавчальновиховному процесі [3, 15].

Інформатизація економічної освіти вимагаєвпровадження у вищу освіту інноваційного змісту,методів, засобів та форм професійної підготовкимайбутніх фахівців нової формації, створенняпотужної інформаційної інфраструктури у вищихнавчальних закладах з розвиненим інформаційнокомп’ютерним навчальним середовищем,впровадження Інтернеттехнологій, електронногонавчання, комунікаційних мереж (глобальних,національних, локальних).

Перспективи подальших розвідок уданому напрямку. Інформаційні технології єнайбільш ефективними, які можуть бутивикористаними в процесі навчання для передачізнань та забезпечення зворотного зв’язкустудента з викладачем.

Застосування інформаційних технологій унавчальному процесі професійної підготовкистудентів потребує подальшого вдосконалення таадаптації до сучасних умов економіки та ринкупраці в Україні.

1. Ніколаєнко С.М. Стратегія розвитку освітиУкраїни: початок ХХІ століття / С.М. Ніколаєнко. –К.: Знання, 2006. – 253 с.

2. Машбиць Ю.І. Основи нових інформаційнихтехнологій навчання: Посібник для вчителів /Авт. кол.;За ред. Ю.І. Машбица. – К.: ТЗМН, 1997. – 264 с.

3. Никитина Н.Н., Железнякова О.М., Петухов М.А.Основы профессионально-педагогической деятельности:Учеб. пособие для студ. учреждений сред. проф.образования. – М.: Мастерство, 2002. – 288 с.

4. Ситник В.Ф. Основи інформаційних систем:Навчальний посібник. / Ситник В.Ф. – К.: КНЕУ, 2001.– 420 с.




33 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Постановка проблеми. В бандурномумистецтві, яке є невід’ємною тавагомою складовою українського

культурного простору та має історію, що налічуєдекілька століть (кобзарська традиція починаєсвій відлік від XV – XVI ст.), чітко простежуєтьсяпроблема гендерної асиметрії, адже зосередженнябандури в жіночих руках – стало однією зважливих тенденцій лише протягом ХХ століття(до цього часу кобзарство було виключнопрерогативою чоловіків, що відповідалостереотипним уявленням про призначеннястатей). З початком минулого століття вбандурному мистецтві відбулись важливі зміни,основою яких стало подолання стереотипностімислення (відносно чоловічого та жіночоговиконавства), а також вільна перспективаособистості, не залежно від статі, самостійновибирати творчий напрямок та модель поведінки.

З’явилася можливість реалізації своїх здібностейта задатків, орієнтуючись, насамперед наперсональні особливості своєї індивідуальності.

Сьогодні художня цілісність та довершеністьтандему жінка і бандура не викликає сумніву тазасвідчує перспективність цього творчого союзу.Однак, ті здобутки в галузі кобзарства, якимиможна пишатися на сучасному етапі, були бнеможливі без діяльності перших бандуристок,однією з яких стала Олеся Левадна. Актуальністьданого дослідження зумовлена необхідністювисвітлення мистецької постаті бандуристки вконтексті змін, яких зазнало бандурне мистецтвовпродовж довгого та суперечливого шляху“ожіночування” бандури.

Аналіз останніх публікацій. При розглядіцього питання виявлено лише фрагментарнівідомості про Олесю Левадну. Серед публікацій,які частково торкаються цієї проблеми варто

УДК 787:78.071.2(092)

Оксана Бобечко, кандидат мистецтвознавства,старший викладач кафедри народних музичних інструментів та вокалу


ТВОРЧА ПОСТАТЬ БАНДУРИСТКИ ОЛЕСІ ЛЕВАДНОЇ В КОНТЕКСТІТРАНСФОРМАЦІЇ ВИКОНАВСЬКОЇ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ТРАДИЦІЇ

В КОБЗАРСЬКОМУ МИСТЕЦТВІУ статті висвітлюється шлях мистецького становлення однієї з перших жінок-бандуристок України

Олесі Левадної в контексті трансформації виконавської та педагогічної традиції в бандурному мистецтві.Ключові слова: бандурне мистецтво, стереотип, традиція, жінка, бандуристка, Олеся Левадна.

Літ. 19. Рис. 1.

Оксана Бобечко, кандидат искусствоведения,старший преподаватель кафедры народных музыкальных инструментов и вокала


ТВОРЧЕСКАЯ ЛИЧНОСТЬ БАНДУРИСТКИ ОЛЕСИ ЛЕВАДНОЙ В КОНТЕКСТЕТРАНСФОРМАЦИИ ИСПОЛНИТЕЛЬСКОЙ И ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ТРАДИЦИИ

В КОБЗАРСКОМ ИСКУССТВЕВ статье освещается путь художественного становления одной из первых женщин-бандуристок

Украины Олеси Левадной в контексте трансформации исполнительской и педагогической традиции вбандурном искусстве.

Ключевые слова: бандурное искусство, стереотип, традиция, женщина, бандуристка, Олеся Левадна.

Oksana Bobechko, Ph.D.,Senior Teacher of Folk Musical Instruments and Vocal Department


CREATIVE PERSONALITY OF BANDURA-PLAYER OLESYA LEVADNA IN THECONTEXT OF TRANSFORMATION OF CARRYING OUT AND PEDAGOGICAL

TRADITION IN A KOBZA-PLAYER ARTIn the article the way of artistic becoming of one is highlights of the first women-bandura-players of Ukraine

Olesya Levadna in the context of transformation carrying out and pedagogical tradition in a bandura art.Keywords: bandura art, stereotype, tradition, woman,bandura-player, Olesya Levadna.

ТВОРЧА ПОСТАТЬ БАНДУРИСТКИ ОЛЕСІ ЛЕВАДНОЇ В КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇВИКОНАВСЬКОЇ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В КОБЗАРСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ

© О. Бобечко, 2014

34

згадати праці Б. Жеплинського [8; 9; 10; 11],О. Ваврик [4], А. Онищак [16], Н. Микитяк [15],а також авторки цієї публікації [2; 3].

Метою статті є висвітлення шляхустановлення мистецької постаті однієї з першихжінокбандуристок України Олесі Левадної вконтексті трансформації виконавської тапедагогічної традиції в бандурному мистецтві.

Виклад основного матеріалу. Кобзар чибандурист у всі часи був не тільки народним співцем,професійним поетом, композитором та виконавцем, алей бунтарем проти поневолення, учасником визвольнихподій, виразником народної справедливості, а такожбеззаперечно чоловіком, адже, згідно кобзарськихправил, кобза і бандура до кінця ХІХ ст. вважалисятільки чоловічими інструментами. Про винятковестановище а також релігійність цехових організаційкобзарів та лірників свідчать назви, яківикористовувалися кобзарями: “панотець” (підсвідомеприрівнювання постаті вчителя до священика –однозначно чоловіка), “іспитвизвілка”, що надававправо кобзарювання (благословення учня “панотцем”),“лебійська мова” (особливий вид спілкування тількидля посвячених (кобзарівчоловіків).

Важливою, в контексті нашого дослідження, єзгадка К. Грушевської в роботі “Українськінародні думи” про існування шкіл, в яких вчилисявиключно дівчата. Дослідниця зазначає, що вонине освоювали гру на музичних інструментах,основним їх завданням було вивчення молитов тарелігійних пісень, опановували вони й “усніперекази про створення світу, про первородний гріхі про прихід Спасителя” [5, 74]. Цікаво, що їхнімиучителями були також виключно жінки – так звані“старчихивчительки або паніматки” [4, 53].

Прикметним є те, що “традиційне кобзарствоз давніх часів вважало кобзу чи бандуру“священними інструментами”, а народних співцівкобзарів – “Божими людьми”, яким не личилодавати в руки жінок “священні інструменти”[10, 38]. Не інакше, як Божими посланцями, щонагадують людям про духовні цінності і спасіннячерез щиру віру в Бога, нерідко уявляли себекобзарі. Згадки і перекази про те, що кобза буластворена Всевишнім, а кобзар є посередником міжГосподом і людьми та оберігає цей тандем відтрадиційних співців, містяться в етнографічнихзаписах Л. Жемчужнікова, М. Лисенка,П. Мартиновича, В. Харківа та ін. [4, 102].

Згадані обставини, в яких перманентнорозвивалося кобзарство, можливо, мали вплив настворення суворих кобзарських правил, згіднояких інструменти кобза і бандура вважалися суточоловічими. Багато поколінь виконавцівдотримувались цієї традиції.

До прикладу, в давнину побутувала думка, що,доторкнувшись до кобзи чи ліри, жінка здатназіпсувати її звучання, і на такому інструментіспівець уже не зможе забезпечити собі добрийзаробіток на прожиття [19, 74]. Одним з джерелочевидної упередженості стосовно жінок вкобзарстві є поширена думка про гріховністьжіноцтва, що находить свій початок з часугріхопадіння Єви, провина якої визнаєтьсяпричиною для обґрунтування особливих вимогстосовно жінок. Адже практично всі світовівірування у своїй основі містять елементиантитези чоловічого та жіночого начал та впереважній більшості представляютьпатріархальний макет світотворення і світобудови,віддаючи ключову і конструктивну функцію самечоловіку. “Так, зокрема, християнська доктриназакріплює ієрархію стосунків між статями ізхарактерним чоловічим домінуванням. У базовихтекстах християнського вчення отримує значнийрозвиток негативна настанова щодо земної жінки.Пізнавши стать, Єва порушила головну вимогу –безумовної покори, що дає підстави деякимдослідникам говорити про те, що перша жінка (авідтак і все жіноцтво) була проклята і покаранасаме за вияв надмірної (у порівнянні з чоловіком)активності та ініціативи” [12, 33]. Ці постулатизнайшли втілення в кобзарських традиціях таобрядах, а відтак були цілком проектовані набандурне мистецтво.

У становленні емансипованої жінки, зокрема іжінкибандуристки, на нашу думку, також великезначення мало “зіткнення егалітарної свідомостіз біблійними засадами вторинності самогожіночого існування й Богом освяченоїпідпорядкованості другої статі” [1, 161]. Ця такзвана “вторинність” мала місце чи не у всіх сферахжіночого життя.

Такий стан речей і став однією з причинвиникнення в бандурному мистецтві стереотипущодо несумісності понять жінка і бандура, якийпобутував протягом багатьох століть, адже“пронизуючи практично усі ланки життєдіяльностіетносу, стереотипи фемінності/маскулінності єстійким комплексом уявлень…” [13, 89]. Однак,зауважимо, що стереотипи можуть містити іпомилкові уявлення, і тези, що відповідаютьдійсності. Так дослідниця О. Кісь зазначає, що:“однією з визначальних особливостей стереотипівє їх часова стійкість (резистентність) – здатністьутримуватись у свідомості багатьох поколіньносіїв етнічної культури. Інша прикметна риса –ригідність, тобто негнучкість, залежність відраніше сформованих образів та протидіянововведенням” [13, 88]. Важливим у збереженні



35 Молодь і ринок №5 (112), 2014

стереотипів також є вибірковість сприйняттяінформації, а також чуттєве забарвленнястереотипу. Науковці, які здійснюють розвідки, щостосуються дослідження етнокультурнихстереотипів в історичних параметрах, стикаютьсяз певними труднощами, оскільки в даномувипадку важко зробити експериментальнуперевірку та аргументувати висновки. Однак вкультурі кожного народу, попри все, існують,джерела, котрі містять в собі складову, що забагатьма ознаками подібна до стереотипів. Вцьому випадку мова йде про фольклор та уснународну творчість.

І. Мацієвський підкреслює особливістьжіночого виду народної творчості – ансамблевого(хорового) співу на відміну від чоловічогоінструментального (виготовлення та гра наінструменті), як наслідок сформованої первіснимладом диференціації основних видів праці:землеробства (жінки) і мисливства (чоловіки).Крім того, за його спостереженнями,інструментальний професіоналізм – явище суточоловіче саме в середовищі слов’янських,балтійських, фіноугорських та інших народівЄвропи на відміну від народів Сходу, де законишаріату розмежовують чоловічу і жіночу сферуспілкування, а відповідно і побутування жіночогоінструментального виконавства [14, 140 – 143].Крім того, “професіоналу приходиться часто інадовго відлучатися від сім’ї, що менш природньодля жінки – хоронительки домашнього вогнища,а постійно бувати на гулянках, весіллях, вулиці, вшинку – природніше для чоловіків” [14, 142].

Отже, стереотипи та упередження щодо жінокбандуристок сформовані історично та пов’язанііз властивою кобзарській культурі системоюцінностей. В процесі дослідження цього питанняслід пам’ятати, що таке становище справ єпродуктом тривалого культурноісторичногорозвитку кобзарського мистецтва, якийстворювався протягом багатьох століть.

Кобзарське мистецтво з часів свогозаснування маломіцні традиції, хоча й розвивалосянерівномірно. Періоди піднесення змінювалисячасами відвертої стагнації, однак характерним табеззаперечним залишалося дотриманнякобзарями усталених звичаїв, серед яких –домінування чоловічого виконавства. Зі зміноюсуспільних відносин і розвитку культурномистецьких процесів, наприкінці ХІХ ст., коликобза та бандура були винятково сліпецькимиінструментами, починається зворотний процес.Поступово слабшають суворі кобзарські канони,серед виконавців з’являються зрячі музиканти тажінкибандуристки. Виконавське мистецтво

незрячих співців починають переймати кращіпредставники української інтелігенції, вважаючибандуру одним із символів нації. Незрячі кобзаріта лірники, часто нелегально або з дозволукобзарської старшини, на початку ХХ ст. почалипередавати свої знання та вміння зрячим,чоловікикобзарі ставали вчителями тогочаснихбандуристок (іноді батьки передавали своє вміннядочкам). Мали зрячих учнів і відомі кобзарі: ОстапВересай, Іван КравченкоКрюковський, ХведірХолодний, Петро Древченко. Такі випадкинавчання зрячих незрячими (що були порушеннямкобзарського звичаю) жорстоко каралися тавідбувалися тільки з дозволу самих співоцькихцехмайстрів. Поява з плином часу середкобзарства зрячих музик і навіть жінок (що булонеможливо в давні часи за кобзарськолірницькими правилами) говорить про слабшаннята відмирання усталених традицій [17, 12]. Можнаприпустити, що такий відступ від кобзарськоїтрадиції, став одним з перших кроків, завдякияким жінки вже на початку ХХ ст. впритулнаблизилися до національного музичногоінструмента.

Хоча, слід відзначити, що поодинокі таепізодичні згадки про жінокбандуристок, частобез імен та прізвищ, з’являються ще в XVI –XVIII ст., і зустрічаються в дослідженняхГ. Хоткевича, в записах якого вперше середопублікованої наукової літератури констатується,що бандура в руках жінок – це не новина і вже вXVI – XVII ст. в Україні, крім чоловіківбандуристів, було чимало жінок, які також гралина бандурах [4, 99], а також В. Ємця, якийзазначав, що “в козацький період нашої історіїкобза була загально уживана. На кобзі грали навітьдівчата…” [7, 32].

На зламі ХІХ – ХХ ст. починають з’являтисяперші імена жінокбандуристок, серед яких слідвиділити Настю Сотниченко (учениця В. Ємця),Докію Дарнопих (учениця В. Ємця), ЛесюБарвінок, Ганну БілогубВернигір, МаргаритуБоноМісевич, Галину Гордієнко, МирославуГребенюкДарманчук, Олександру Кузьменко,Олесю Левадну (учениця Гната Хоткевича),Євдокію Леміш, Настю Лідовську, ЄвдокіюПархоменко, Марію Шевченко, Антоніну Голуб(правнучка Остапа Вересая) та ін. Саме вони одніз перших прилучилися до виходу бандури нашироку концертну сцену, зробивши свій вагомийвклад у розвиток кобзарського мистецтва,започаткувавши нову традицію – жіноче бандурневиконавство [3, 8].

Важливу місію в популяризації та академізаціїбандури відіграв видатний музикант, теоретик та


36

педагог Г. Хоткевич (1877 – 1938), який ставфундатором фахового писемного способувикладання гри на бандурі та основоположникомзасад концертного типу бандурного виконавства.Знаковим для кобзарства став ХІІ Археологічнийз’їзд, який відбувся 1902 року з його ініціативи таотримав статус міжнародного наукового форуму.Кобзарський концерт, організованийГ. Хоткевичем та проведений у рамках зібрання,а також ХІІ Археологічний з’їзд в цілому, маливеликий успіх та стали черговим поштовхом дозалучення в кобзарське мистецтво багатьохнових виконавців, не лише сліпих, а й зрячих, нелише чоловіків, а й жінок.

Організовані після з’їзду в Полтаві концертнівиступи народних виконавців “настільки вразилижителів міста, що Полтавська Губернськаземська управа підтримала пропозицію ХІІАрхеологічного з’їзду стосовно організації “школидля сліпих музикантів” і винесла на слухання 39земського зібрання проект “про влаштування вгубернії однієї школи для сліпих юнаків 14 – 15років… крім загальноосвітніх предметів, гри і співутрадиційного репертуару, сліпим музикантаммали прищепити якенебудь ремесло” [4, 96].

Цей випадок дає нам можливістьконстатувати, що на початку ХХ ст. була створенашкола все ще виключно для хлопчиків.

Наступним кроком у напрямку залучення долав бандурного мистецтва багатьох новихприхильників (не залежно від статі) сталовідкриття М. Лисенком 1904 року в Києвімузичнодраматичної школи, в якій від 1908 рокурозпочав свою педагогічну діяльність І. КучугураКучеренко, очоливши клас бандури. На жаль,новостворений клас проіснував зовсім недовго(протягом неповних двох років), однак ставпершою спробою впровадження фаховоїбандурної освіти. Зауважимо, що серед студентівкласу бандури не було дівчат.

Створення на початку минулого століттяГ. Хоткевичем, В. Ємцем, М. Злобінцевим(Домонтовичем), В. Овчинниковим, В. Шевченкомтеоретичнопрактичних курсів гри на бандурі, їхсхвалення мистецькою інтелігенцією тазагальнодоступність, а також поступовевдосконалення інструмента на тлі тогочасногомасового захоплення національним українськимспівоцтвом, стали ще однією нагодою всімбажаючим, у т.ч. і жінкам, наблизитися до бандурита оволодіти грою на ній.

Однак, переломним у справі виконавства тапрофесіоналізації бандурної освіти сталовідкриття у 1926 році у Харківському музичнодраматичному інституті класу бандури, котрий

очолив Г. Хоткевич, “який розробив комплекснусистему викладання гри на бандурі, якаохоплювала детальне пізнання історикотеоретичних, технічних, репертуарних, художніхта артистичнопсихологічних аспектів. Доформування виконавця і педагога бандурногомистецтва він підходив як митець…, котрийпрагнув створення професійних і національнихкадрів музичної інтелігенції” [18, 85 – 86].Розпочатий процес академізації кобзарствадопомагав розвитку та популяризації цього видумистецтва, сприяв вихованню нового поколіннякультурноосвічених фахівців, які вирізнялисявисоким рівнем знань. Ця подія теж сталазнаковою, адже набір абітурієнтів та студентів нанавчання не залежав від їх статі. Немов віддаючиданину традиції, першими учнями бандуриста увузі були чоловіки: Л. Гайдамака, Я. Гаєвський,О. Геращенко та І. Олешко. Однак, уже згодомсеред вихованців славетного майстра з’явиласяперша жінкабандуристка – Олеся ФедотіївнаЛевадна (1905 – 1988).

Народилася бандуристка в місті Решетилівка,що на Полтавщині в заможній, як на той час, ташанованій родині. Талановита дівчина змалку булазакохана в пісню. Вже згодом Олеся говорила,що: “навіть не уявляла собі, як це хтось може невміти співати. Я співала про те, чим жила, чимдихала” [8]. Першим вчителем Олесі був ВасильЯкович Осадько (1865 – 1930) – освічена, музичнообдарована людина. Він добре володів бандурою.Якось, почувши спів Левадної, а був це 1925 рік,Василь Якович запропонував їй навчитися гри наінструменті. Олеся Левадна, пройшовши науку вОсадька, брала активну участь у виступахколективів в дуеті з вчителем та тріо в складіВасиля Осадька, Григорія Підгірного та ОлесіЛевадної. Згодом вона приєдналась до капелибандуристів, з якою виступала в гастрольнихпоїздках по Київщині, а відтак почала працюватиз Дмитром Андрусенком, Григорієм Підгірним,Степаном Журманом та Іваном Крамарем вансамблі “Кобзарі Полтавщини”. Вонигастролювали у Полтавській, Харківській таКіровоградській областях.

У 1930 році Олеся переїхала жити в містоКрасноград до своєї сестри. Там почала вчитисяна торговельних курсах, як згадувала в розмові зБ. Жеплинським: “…не маючи ні хисту, ні бажаннядо торгівлі” [11, 105]. Вона хотіла співати, не могласебе уявити без улюбленого інструменту, без пісні.Приїзд до Краснограда ансамблю харківськихбандуристів до глибини душі вразив дівчину.Стремління Олесі до професійних занять музикоюпідтримав брат, який добре грав на скрипці. Він



37 Молодь і ринок №5 (112), 2014

доклав чимало зусиль, щоб організувати концерт,на якому Левадна вперше виступила як солістка.Олеся зачарувала своїм виступом переповненийзал. Її вітали, бажали нових успіхів, даруваликвіти. Це був перший великий успіх обдарованоїкобзарки.

Харківські бандуристи, які гастролювали вКраснограді і чули гру бандуристки, порадилиОлесі їхати в Харків навчатися кобзарськогомистецтва до справжнього віртуоза, який даєуроки гри на бандурі – Гната Хоткевича.

Під час вступу до Харківського музичнодраматичного інституту Олеся виконала декільканародних пісень та інструментальних творів(Козачок, Метелицю та в’язанку народнихмелодій) і була прийнята у клас Гната Хоткевича.Мрія Олесі здійснилася, вона почала займатисяу славетного майстра, засновника професійноїшколи кобзарського мистецтва.

Згадуючи своє навчання у видатногобандуриста Олеся Левадна розповідала так:“Уроки мій педагог проводив чітко, цікаво, бувдуже пунктуальним і акуратним, до чого привчаві нас. З кожним заняттям я засвоювала все нові йнові прийоми гри, вдосконалювала техніку…Наприкінці кожного уроку, якщо залишалося трохичасу, або й після занять Гнат Мартинович любиврозповідати нам про походження бандури,конструкцію і вдосконалення цього інструмента,про свої зустрічі з кобзарями, перебування вГаличині, ділився сокровенними задумами…”[11, 107].

Важкий період для українського кобзарствабув у роки навчання Олесі Левадної. Післятридцятих років у поле зору каральних органівпотрапляє все, що стосувалося національноїкультури, насамперед, кобзарське мистецтво.1933 року Пленум всеукраїнського комітетуспілки працівників мистецтв, не приховуючи своєїворожості до представників кобзарства, відкритопроголосив курс на викорінення народногомистецтва, пов’язаного з кобзою та бандурою.Інструменти були визнані “класововорожими”, авиконавці та їх прихильники опинилися в умовахпостійного терору та гонінь. Не оминули багатьохвиконавців, а також майстрів бандур заслання тарозстріли. Г. Хоткевич, В. Кабачок, М. Опришко,Ф. Глушко, О. Корнієвський та багато інших сталибезневинними жертвами тоталітаризму [6, 5]. Якнаслідок, бандура поступово почала втрачати свійстатус інструмента героїкопатріотичного танаціонального спрямування.

Від 1934 року Олеся Федотіївна Леваднапочала працювати в Харківській державнійфілармонії, виступала в складі ансамблю

бандуристів і як солістка. В її репертуаріпереважали українські народні дівочі пісні.Виконувала вона також твори на словаТ. Шевченка, класичні кобзарські речі.

Післявоєнні роки в Україні розпочинають новийперіод бандурного мистецтва. Він позначенийпозитивними змінами в різних його сферах. У 1944– 1946 роках Олеся Левадна гастролювала разомз Українським державним драматичним театромУРСР імені Т. Шевченка, виступала в Москві. У1946 році працювала в Тернопільській філармонії,а від 1948 року – в Дрогобичі, в ансамблі пісні ітанцю “Прикарпаття”, який згодом почавназиватись “Верховина”.

Отож 1948 року талановита кобзаркаоселилася на Львівщині, в Дрогобичі. Особистежиття Олесі Левадної, на жаль, не склалося. Унеї не було ні сім’ї, ні дітей. Відомості просорокарічний період життя бандуристки наДрогобиччині обмежені. Чимало зусиль для того,щоб ім’я Олесі Левадної не вкрилося порохомзабуття, доклало знане і шановане в Дрогобичіподружжя Верещинських – Данута і Олександр.Пані Данута – керівник літературної студії“Молоді пера”, пан Олександр – учень відомогослобожанського кобзаря Григорія Спиці, педагог,засновник класу бандури в Дрогобицькомумузичному училищі та керівник “Кобзарськоїсвітлиці” в Дрогобичі. Саме вони розшукалиОлесю Левадну та отримали цінні відомості відучениці Гната Хоткевича. У часописі “Галицьказоря” почали з’являтися публікації пробандуристку [16]. Так громадськість поволіпочала довідуватися її творчу долю.

Від 1960 року Олеся Левадна вийшла напенсію, важко переживаючи свій новий статус,адже не уявляла життя без сценічних виступів.Свій інструмент – старовинну бандуру роботиодного з харківських народних майстрів,подаровану братом, зберігала як цінну реліквію.Слід відзначити, що Олеся Федотіївна вела доволівідсторонений спосіб життя, постійно відчуваластрах: “вона хвилювалася, що її будутьпереслідувати за те, що була ученицеюзнаменитого Гната Хоткевича… Що вчилася уславного бандуриста Василя Осадька, що булакобзаркою. Бо пам’ятала ті страшні для всіхкобзарів України, інтелігенції, патріотів стратикобзарів” [16]. Останні роки вона провела у великійскруті, однак завжди радо розповідала про своєтворче життя та до останніх днів залишаласьсвітлою людиною. Померла Олеся Левадна 1988року та похована в Дрогобичі.

28 травня 1999 року на майдані Ринок уДрогобичі відбулася подія, якій судилося стати


38

знаменною, вона відродила ім’я славноїбандуристки О. Левадної. На будинку, де колисьвона проживала, було відкрито і освячено першийу світі меморіальний знак на честь жінкикобзарки. Посвячення таблиці перетворилось усправжнє свято. Присутніх тепло вітав головаЛьвівського обласного відділення Спілки кобзарівУкраїни Б. Жеплинський, який до присутніхзвернувся лебійською мовою, знання якоїозначало приналежність до славного гуртукобзарів. Зі спогадами виступили сучасники,грали та співали кобзарі і бандуристи Львівщини,посестри Левадної учасники “Верховини”,молодь, діти. Звучали на майдані голоси народноїартистки України, гості зі Львова ЛюдмилиПосікіри та незрячого кобзаря Лайоша Молнара.Хвилюючим моментом була прем’єра пісні прокобзарку на слова юної дрогобицької поетеси ЛесіЖук, яку прекрасно виконала Лілія Кобільник [15].Місто Дрогобич віддало шану славнійбандуристці, своїй дочці, якою по правувважається Олеся Левадна, проживши тут довгихсорок літ.

Протягом усього періоду творчовиконавськоїдіяльності бандуристка достойно несла званняучениці видатного педагога та бандуриста, а такожнамагалася продовжувати кобзарські традиціїГ. Хоткевича. Однак, на сьогоднішній день намневідомі імена учнів Олесі Левадної, що можесвідчити про те, що вона не займалася педагогічноюдіяльністю присвятивши своє життя творчості.

Відзначимо, що творчовиконавська діяльність

бандуристки, котра продовжила кобзарськітрадиції Гната Хоткевича і стала однією з першихжіноккобзарок в Україні, дала підставистверджувати, що педагогічновиконавськегенеалогічне дерево бандурного мистецтва,починаючись, як правило, з чоловіківвиконавців,вже на початку ХХ століття отримало розвитокта продовження в жіночих особистостях. Засловами О. Ваврик: “кобзарська професія непередавалась від батька до сина, спадкоємністьв ній забезпечує зв’язок між вчителями та учнями.Саме цей зв’язок сприяв збереженню кобзарськихтрадицій, співу та гри на інструменті” [4, 35].Однак, в наведеній дослідницею схемі:С. Камовий – О. Вересай – П. Кулибаба –Г. Гончаренко – Г. Хоткевич – О. Левадна [4, 35],– чітко прослідковується, що представниккобзарства С. Камовий, кобзарський рід котрогоз’явився на початку ХІХ століття, вже через стороків серед своїх продовжувачів мав жінкубандуристку, що, апріорі, не відповідало суворимкобзарським канонам. Зауважимо, що в наведенійсхемі не згадано вчителя Олесі В. Осадька, якийпершим прилучив її до бандури. Пропонуємодопрацьований та доповнений варіантпедагогічногенеалогічного дерева ЛевадноїОлесі Федотіївни із включенням усіх імен відомихвиконавцівпедагогів з якими співпрацювала знанабандуристка (див. рис. 1 – педагогічногенеалогічне дерево Олесі Левадної).

Висновок. Підсумовуючи, можна підтвердититезу про те, що гендерні стереотипи певним чином

Рис. 1. Педагогічно-генеалогічне дерево Левадної Олесі Федотіївни



39 Молодь і ринок №5 (112), 2014

впливали на становлення та розвиток бандурногомистецтва, як невід’ємної частини українськоїкультури. Однак, наслідком тривалого культурноісторичного розвитку кобзарства стали позитивніта незворотні зміни, які торкнулися практично усіхйого аспектів. Одними з факторів, що призвелидо “ожіночування” бандурного мистецтва тапояви виконавицьбандуристок вже на початку ХХстоліття стали: поступове послаблення суворихкобзарських правил, руйнування усталенихстереотипів, а також професіоналізація бандурноїосвіти. До того часу, як жінки знайшли своє місцев кобзарстві, та згодом утвердилися в ньому, цейвид мистецтва був певним чином представленийоднобоко та спрямований виключно на чоловіків.З появою жінок, ця частина української культуристала багатшою, ширшою, повнішою та,безумовно, відкритішою. Яскравим прикладомможе слугувати творча діяльність бандуристок,зокрема однієї з перших учениць Г. ХоткевичаОлесі Левадної, котра залишила помітний слід вісторії розвитку виконавства на бандурі, довівшивласні творчі можливості та право жінки бутибандуристкою.

1. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичнийдискурс українського модернізму: Монографія/ Віра Агеєва. – К.: Факт, 2003. – 320 с

2. Бобечко О. Олеся Левадна – видатнаучениця Гната Хоткевича / О.Ю. Бобечко //Кобзарство в процесі становлення українськоїмузичної культури: збірник матеріалівміжнар. наук.-практ. конф. – К., 2005. – С. 182– 186.

3. Бобечко О. Перші жінки-бандуристкиУкраїни / Оксана Бобечко // Наукові запискиТернопільського державного педагогічногоуніверситету імені В. Гнатюка таНаціональної музичної академії України іменіП. Чайковського. Серія “Мистецтвознавство”.– 2006. – № 1(16). – С. 7 – 11.

4. Ваврик О. Кобзарські школи в Україні /Оксана Іванівна Ваврик. – Тернопіль: Збруч,2006. – 221 с.

5. Грушевська К. Українські народні думи /Катерина Грушевська: [том перший корпусу:тексти № 1 – 13 і вступ]. – Державневидавництво України, 1927. – К.: Інститутмистецтвознавства, фольклористики таетнології ім. М. Рильського НАН України,2004. – Т. 1. – ССХХ с. (вступ). – 176 с.

6. Дутчак В. Ансамблевий вид виконавства

на бандурі. Історія і сучасність: вступнастаття / Віолетта Дутчак // “ЛюбітьУкраїну”: пісні для ансамблів бандуристів варанжуваннях В. Дутчак. – Івано-Франківськ:Плай, 2003. – С. 3 – 12.

7. Ємець В. Кобза та кобзарі / ВасильЄмець; [бібліограф. додат. З. Кузелі]. – К.:Муз. культура, 1993. – 111 с. – (Репринтневидання).

8. Жеплинський Б. Кобзарка живе уДрогобичі / Богдан Жеплинський // Радянськеслово. – 1986. – 22 січня.

9. Жеплинський Б. Спасибі, дочко, за пісні!/ Богдан Жеплинський // Бандура. – 1993. –№43 – 44. – С. 10 – 14.

10. Жеплинський Б.М. Коротка історіякобзарства в Україні / Богдан Жеплинський.– Львів: Край. – 2000. – 196 с.

11. Жеплинський Б. Кобзарськими стежинами/ Богдан Жеплинський. – Львів: Вид-во науковоїбібліотеки ім. В. Стефаника НАН України,2002. – 278 с.

12. Кісь О. Етнічні гендерні стереотипи таджерела їх конструювання / Оксана Кісь //Український жіночий рух: здобутки іпроблеми: зб наук. праць. – Дрогобич: Коло,2002. – С. 26 – 43.

13. Кісь О. Стереотип фемінності українціву фольклорних та етнографічних джерелах /Оксана Кісь // Наукові записки Івано-Франківського краєзнавчого музею. Вип. 5 –6. – Івано-Франківськ, 2001. – С. 88 – 97.

14. Мациевский И.В. Народная инструментальнаямузыка как феномен культуры / И.В. Мациевский.– Алматы: “Дайк-Пресс”, 2007. – 520 с.

15. Микитяк Н. Кобзарському роду – немапереводу / Наталія Микитяк // Галицька зоря.– 1999. – 8 червня.

16. Онищак А. Олеся Левадна в нашомумісті / Анізія Онищак // Галицька зоря. – 1999.– 28 травня.

17. Підгорбунський М.А. Кобзарський рухв Україні (XVI – XIX ст.): автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец.17.00.01 “Теорія та історія культури” /Микола Анатолійович Підгорбунський. – К.,2004. – 19 с.

18. Супрун Н. Гнат Хоткевич – громадянин,митець, музикант / Надія Супрун // Родовід. –1995. – № 11. – С. 103 – 110.

19. Черемський К.П. Шлях звичаю / КостянтинПетрович Черемський. – Х.: Глас, 2002. – 444 с.



40

Постановка проблеми. Становленняукраїнської державності, інтеграція уєвропейське співтовариство, побудова

громадського суспільства визначають основнінапрями реформування системи освіти йвиховання в Україні. При цьому виникає гостранеобхідність виховання глибоко моральної,національно свідомої, відповідальної особистості,здатної до самоосвіти і саморозвитку, критичногомислення, використання набутих знань і вмінь длятворчого розв’язання проблем, яка прагне змінитина краще власне життя і життя країни.

Осторонь цих завдань не повинна і не можестояти інтелігенція. Адже їй відводиться важливароль у пробудженні національної свідомостімолоді, формуванні ідейних переконань, розвиткуі збагаченні моральних якостей, нових життєвихустановок особистості. Саме від інтелігенціїзалежить якість людського потенціалу, рівеньосвіченості й культури громадян, що, своєючергою, мають вирішальне значення дляекономічного й соціального поступу країни.

Процес національнокультурного і державноговідродження України вимагає відповідальноїроботи усвідомлення й переосмислення досвідуминулого. У цьому запорука успішного розвиткусуспільства, яке добре знає, шанує й творчоопановує досягнення своїх попередників, спадщинаяких є вагомим внеском у скарбницю українськоїта світової культури. Особливо важливою в цьомуконтексті є творчість Івана Франка, висвітленняідей, поглядів, переконань ученого стосовно роліта відповідальності інтелігенції у вихованні молоді.Адже І. Франко належить до тих видатнихпостатей українського народу, який своїмінтелектом, ідеями та діями осмислював минулеі прокладав шлях у майбутнє. Уся його творчаспадщина залишила помітний вплив наформування національної свідомості українців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.За роки відновлення державності Україниз’явилося чимало праць сучасних дослідниківфранкознавців, у яких висвітлено різні аспектилітературнопедагогічної спадщини Івана Франка.

Роман Вишнівський, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри практики англійської мовиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ІВАН ФРАНКО ПРО РОЛЬ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ У ВИХОВАННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІУ статті на основі вивчення й аналізу низки наукових і публіцистичних праць Івана Франка розкрито

його ідеї стосовно ролі та значення інтелігенції у вихованні української молоді. Зосереджено увагу на недолікахтогочасної інтелігенції, цілях, завданнях та вимогах, які перед нею ставить учений, а також стані, у якомуперебувало українське суспільство.

Ключові слова: Іван Франко, інтелігенція, виховання, українська молодь.

Літ. 25.

Роман Вышнивский, кандидат педагогических наук, доцент кафедры практики английского языкаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИВАН ФРАНКО О РОЛИ ИНТЕЛЛИГЕНЦИИВ ВОСПИТАНИИ УКРАИНСКОЙ МОЛОДЕЖИ

В статье на основе изучения и анализа ряда научных и публицистических работ Ивана Франко раскрытоего идеи относительно роли и значения интеллигенции в воспитании украинской молодежи. Сосредоточеновнимание на недостатках тогдашней интеллигенции, целях, задачах и требованиях, которые перед нейставит ученый, а также состоянии, в котором находилось украинское общество.

Ключевые слова: Иван Франко, интеллигенция, воспитания, украинская молодежь.

Roman Vyshnivsky, Ph.D. (Pedagogic) Docent of Practice English DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

IVAN FRANKO’S IDEAS ON THE ROLE OF INTELLECTUALSIN THE UKRAINIAN YOUTH EDUCATION

The article is based on the study and analysis of a number of Ivan Franko’s works in which his ideas on therole and significance of intellectuals in the Ukrainian youth education are analysed. Our attention is focused on thedrawbacks of intellectuals of that time, Ivan Franko’s goals, tasks and requirements for intellectuals as well as thestate in which the Ukrainian society was found.

Keywords: Ivan Franko, intellectuals, education, Ukrainian youth.

УДК 37.01(477):316.343.652:821.161.2

ІВАН ФРАНКО ПРО РОЛЬ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ У ВИХОВАННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

© Р. Вишнівський, 2014

41 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Цілісна система його педагогічних поглядівзнайшла відображення, зокрема, у працяхГ. Васяновича [3], М. Євтуха [6], Д. Луцика [11],М. Стельмаховича [193] та ін. Педагогічні ідеїІ. Франка також проаналізовано в підручниках зісторії педагогіки для студентів ВНЗ [1; 9; 12; 16;24]. Соціальнопедагогічні погляди вченого зпитань народної освіти аналізує Т. Логвиненко,головно зосереджуючись на його характеристикахстану освітнього процесу в початковій та середнійшколі, ролі вчителя і сім’ї у вихованні дітей,розкриває творчі досягнення І. Франка якдослідника освіти [10]. На змісті та методахнавчання і виховання в педагогічних поглядахІ. Франка акцентує О. Вишневський [4; 5];проблему виховного ідеалу у творчості мислителярозглядає Б. Мисак [8]; роль учителя у творахІ. Франка висвітлено у публікації Д. Скільського[18]; М. Чепіль зосереджує увагу на поглядахписьменника на літературу як чинник виховання[8]; думки І. Франка про реформування школи вконтексті сучасних завдань розвитку освітихарактеризує Н. Захлюпана [7]; вихованнянаціональної свідомості у творчості І. Франкарозглядають Л. Асауленко [2], Я. Татарин [20] таін.; роль І. Франка у громадянському вихованніукраїнців підкреслює В. Погребенник [17]; ідеїмузичноестетичного виховання у творчійспадщині І. Франка розкриває О. Михайличенко[15]. Низка досліджень також присвячена історіїшкільництва, розвитку педагогічної думки, змістудуховноморального, естетичного виховання,загальнолюдських цінностей у творчостіІ. Франка. Однак означена проблема потребуєокремого висвітлення.

Мета статті – розкрити ідеї Івана Франкастосовно ролі інтелігенції у вихованні українськоїмолоді.

Тема інтелігенції, її призначення та функції,відповідно – завдання теоретичні і практичні,почала цікавити І. Франка ще на ранньому етапійого творчості. Почавши із створення програмнихтворів, він поступово перейшов до практики,залишаючись упродовж тривалого часу фактичновзірцем для прогресивної творчої інтелігенції. Ужена сторінках журналу “Друг” – органумосквофільської студентської організації“Академический кружок”, що існував приЛьвівському університеті, І. Франко багато увагиприділяв теоретичним засадам розбудовиукраїнської нації та переосмисленню роліінтелігенції і національної еліти. У заснованомуІ. Франком разом з М. Павликом журналі“Громадський друг” письменник різко критикувавяк москвофілів, так і народовців, розвінчуючи їхні

ідейні засади, бездіяльність, колабораціонізм,лояльність до імперського уряду тощо. Духомрозвінчування та критики обох течій тогочасноїгалицької інтелігенції також пройняті й художнітвори, що були надруковані в “Дзвоні” та“Молоті”. Водночас у цих виданняхпропонувалися такі завдання для інтелігенціїнового зразка, як ґрунтовне вивчення соціальноекономічного життя народу й піднесення йогосвідомості шляхом популяризації європейськоїнауки.

Саме з цією метою І. Франко започаткуваввидання “Дрібної бібліотеки”. У ньому він прагнуввиховати з молоді нову високоосвіченуінтелігенцію, яка б понесла передові суспільнідумки й наукові досягнення в народ. Письменникхотів надати “Дрібній бібліотеці” практичногозначення в галузі освіти й наполягав, щоб у нійпревалювали переклади наукових праць. “Ми ізадумали, – підкреслює просвітитель, – збірнимисилами заспокоїти давнє бажанє нашої молодіжиі многих старших людей і приступити до виданнясістематичного, по змозі критичного порадникадля тих, що хочуть читати і купувати книжкислужачі для здобування загальної європейськоїосвіти [14, 2]. Це видання, на переконанняІ. Франка, мало б стати “в пригоді тим людям,скромним та трудящим, що бажали би бодай взагальних обрисах познайомитися з головниминапрямами і здобутками сучасної духової праці вцивілізованім світі” [14, 2]. “Дрібна бібліотека”,безперечно, справила певний вплив на громадськудумку, привернувши увагу як молоді, так і старшоїінтелігенції до сучасної науки та літератури.

Конкретній програмі дій передової інтелігенціїта шляхам її реалізації багато уваги присвячено учасописі “Світ”. Особливо в цьому планіприкметні статті І. Франка “Чи вертатись нам донароду?”, “Кілька слів о тім, як упорядкувати іпровадити наші людові видавництва”, “Чи ми хочтепер прокинемось?”, передмова до “Фауста”Ґете тощо. У цих творах постає образ інтелігентівне як “слуг” народу, а радше як проводирів, якавангарду нації. Тому письменник закликаєговорити народові всю правду, “не щадити ніякихпересудів, чи вони боязно криються під сільськоюстріхою, чи з парадою проповідуються з амвонта трибуналів” [25, 61]. Водночас ученийзастерігає галицьку інтелігенцію, щоб народ невтратив віри в неї, не відвернувся від неї і їхньоїнауки, бо інакше це був би “найтяжчий удар, себув би поворот до застою!” [25, 61].

Думки про призначення інтелігенції, її служіннянародові звучать і в статтях І. Франка “Як би намв біді рятуватися”, “Що таке громада і чим би


42

вона повинна бути” тощо. У цих та інших творахписьменник критикує різних представниківгалицької інтелігенції за демонстрацію показноїлюбові до народу, штучної турботи про народнуосвіту, виховання молоді, зазначаючи, щосправжня їхня мета – здобуття кар’єри тапопулярності.

І. Франко розглядав інтелігенцію як рушійнусилу, яка здатна нести в духовний світ людиниповноту гармонії, високий моральний дух іморальну досконалість. Вона, на переконаннявченого, має не лише давати знання про нові фактиі явища, але й нову ступінь відповідальності,поваги до людини, основи соціальноїсправедливості. Її місія – нести в народні маси“всі нові думки, нові ідеї, винаходки людськогорозуму, все, що прояснює людський світогляд,влегшує людську працю, ущасливлює людськежиття, все, що йде до світла, вольності, щастя”.Інтелігенція повинна вчити народ “вільнодумствана полі релігійнім, правдивої гуманності на поліетичнім, дружності і асоціації на поліекономічному” [23, т. 45, 148 – 149].

Саме на інтелігенції, на думку І. Франка,повинна лежати відповідальність за відродженняй розвиток української державності, піднесеннянаціональної свідомості народу. Але для цього“інтелігенція повинна передовсім бутиінтелігенцією, повинна бути громадою людей зшироким образованням, з виробленимхарактером, з щирим чуттям до народу; повинна… пройняти весь організм народу і привести йогодо живішого руху, до поступового зросту” [23, т.45 148].

Письменник добре розуміє, що тогочаснеукраїнське суспільство перебувало безпопулярного і вищого письменства, без надії наміцну шеренгу свідомих й освічених інтелігентів.Якщо такий стан буде тривати і надалі, підкреслюєвчений, то Україна готова знову опинитися в роліковадла, на якому різні чужі молоти вибиватимутьсвої мелодії, або в ролі кролика, на якому “різніприхильники вівісекції будуть доконувати своїхекспериментів” [23, т. 45, 404].

Проблема відсутності національно свідомоїінтелігенції хвилювала І. Франка до глибини душі.У статті “Звістки з Галіції. Симптоми розкладу вгалицькій суспільності” просвітитель такзмалював її тогочасний стан: “... руськаінтелігенція подавньому спорить собі на здоров’яза абстракта, бореться за “руськість”,“самостійність”, “народність”, а зовсім забула, щов нас є якийсь народ, котрий може від неї давнодомагатися услуг і заступництва кровних своїхінтересів. Преса галицька подавньому уїдає на

все, що зазрить, свариться між собою о дурниці,кидає на себе болотом і доносами... Тишина глуха,пітьма непроглядна, блукання в різні сторони,тупий консерватизм та тривога перед усім, щомогло б нарушити, перервати той гнилий супокій,– се ціхи загального настрою умів галицькоїінтелігенції” [21, 79]. А в листі до Е. ОжешкоІ. Франко зазначає, що й та незначна кількістьінтелігенції Галичини “розбита на атоми, ворогуєміж собою за букви, за правопись, за язик, зафантастичні мрії о будущині, а за той час недивиться на те, що її окружає, не робить того, щонайближче рук. Невчена і неосвічена не тонауково, а навіть товариськи, не знає, чогодержатись і куди йти слідом за людьми” [22, т.20, 317 – 318].

І. Франко добре розумів усі вади тогочасноїінтелігенції. У “Одвертому листі ...” він зазначав,що значна кількість “світлих українців, вихованав тих самих ідеях автократичного доктринерства,й сама ігнорувала свій українськийпартикуляризм, у душі стидалася його, в душіпризнавала себе gentе Ukrainі, nаtіоnе Russі(українцем за походженням, російської нації(латин.), в душі й явно дорожила й дорожитьфантомом “великої, неподільної Росії” [23, т. 45,403 – 404]. А тому “не мала чи сили, чи відвагипіднести свій голос і вказати ясно і виразновеличність теперішньої хвилі і великий трагізмнашого положення в ній і неминучу конечність –якнайшвидше, якнайосновніше змінити курснашого національного корабля, настроїти всі нашідумки, плани, програми на інший діапазон” [23, т.45, 405]. Гостро критикуючи галицьку інтелігенціюза їхню надмірну балакучість та амбіційність, браксамокритики, безхарактерність, меркантильність,індиферентність до загальнодержавних справ,мислитель водночас закликає: “Ми мусимопочувати себе не піонерами, але рядовими ввеликім ряді і не сміємо своїх дрібних, локальнихсправ виставляти як справи всенародні, своїхдрібних персональних амбіцій висувати на першулінію загального інтересу” [23, т. 45, 405].

І. Франко не сприймає сучасну йомуукраїнську еліту, характеризуючи її як “обважнілу,незграбну, сентименттальну, позбавлену гарту йсили волі, так мало здатну до політичного життяна власному смітнику, а таку плідну на перевертнівнайрізнороднішого сорту” [23, т. 31, 31]. Середнеї він знаходить обмаль “справжніх характерів,а так багато дріб’язковості, вузького егоїзму,двоєдушності й пихи” [23, т. 31, 30]. Письменникпіддає гострій критиці фальшивий демократизмгалицької інтелігенції, зазначаючи, що вона лишепроголошує ідеї рівності, свободи, справедливості,



43 Молодь і ринок №5 (112), 2014

братерства, проте у своїх діях відстоює власнімеркантильні інтереси. І. Франко переконливодоводить, що ці благородні ідеї наповнені змістомсуперечностей, бруду, егоїзму і виглядають “начестебло, вкрите листям і навіть багате квітками,але зовсім без плодів” [23, т. 46. Кн. 2, 269].

З глибокою вдячністю та повагою ставитьсяпросвітитель до тих діячів, які все ж намагалисяхоч трохи придбати для своєї національноїкультури духовні цінності в літературі, мистецтві,науці, врятувати мову, традиції тощо. Про цихнаціонально свідомих діячів І. Франко писав: “Сягенерація звіяла бурю в нашім національнімжиттю, рівночасно прочистила повітря, проложилане в однім напрямі нові стежки. Вона розбудилапристрасті там, де вперед була байдужість ірутина, оживила пульс народного життя. Се бувтой запас свіжих сил, який віднайшла в собі нашанація в хвилі тяжкого пригноблення” [23, т. 41,476].

І. Франко переконує, що життєвий і творчийшлях кращих представників рідного народудопоможе сформувати українській молоді власніідеали, взірці для особистої поведінки. А томузакликає розказувати “простому народовіякнайбільше і якнайчастіше про життя йогонайліпших синів, письменників і вчених, учителів,борців у війні і борців у соймах та радах, бо вжитті і діланні всіх тих людей є зерна живої сили,живого прикладу” [23, т. 28, 260].

І. Франко неодноразово підкреслював, щосвідомість народу, яка дається йому освітою, –лютий ворог всіх тих, чиє багатство і вигодазасновані на поті та людських сльозах. Тому вінзакликає інтелігенцію відкинути вбік будьякічвари та підозри і сконцентрувати всіінтелектуальні сили на працю в галузі освіти,піднесення і пробудження свідомості народу, “ботільки в своєму власному народі” можна “знайтизадатки опорної сили і кращого майбутнього ...”[25, 118]. Її завдання – “ограничитися на оборонінарушених прав, на домаганні повноїрівноправності, впрочім завсіди кладучи натискна те, що боротьба йде не проти якого б там небуло чужого люду, ані на шкоду його інтересів, атільки проти насилля верховідців, протинесправедливої майоризації та визискування” [25, 70].

Пріоритетну роль та відповідальність завиховання молоді І. Франко покладав навчительство як невід’ємну складову інтелігенції.Аналізуючи його численні твори та статті(“Народне шкільництво в Галичині”, “Олівець”,“Панські жарти”, “Середні школи в Галичині в1875 – 1883 рр.”, “Борис Граб”, “Наші народнішколи і їх потреби”, “Учитель”, “Великі діяння

пана Бобжинського” тощо), доходимо висновку,що ідеал педагога у його розумінні – це людина,яка вийшла з народного середовища, є носієм йогодуховних і національних цінностей, живе йогоінтересами, бере активну участь у громадськокультурному житті. Він викликає у дітей відчуттяповної довіри, щирої поваги, готовністьдотримуватися того, чого вчить. Це яскраваособистість, що творчо ставиться до учнів,володіє внутрішньою силою, цілісністю,цілеспрямованістю. Це організаційний таемоційний лідер, що здатний генерувати ідеї ізахоплювати ними інших, із широкими й глибокимиінтересами, цілісним світоглядом. Справжнійучитель, неодноразово переконує І. Франко,велику увагу приділяє питанням моральності,духовності, вкладаючи у дитячі душі любов,доброту, чуйність, милосердя. Уся його діяльністьспрямована на задоволення пізнавальних запитівшколярів, розвиток самостійності думки і дії.Особистим прикладом, власною поведінкою,ставленням до вихованців, світоглядом,авторитетом тощо він прищеплює кращі людськіриси, виховує любов до праці.

Письменник з особливою тривогою і надієюдивився на українську молодь, яка виховуваласяв середовищі, позбавленому національного духу, івесь творчий потенціал спрямовував на те, щобвиховувати з неї нову, високоосвічену інтелігенцію,яка понесла б потім передові суспільні думки йнаукові досягнення в народ, позаяк добре розумів,що без питомої ваги інтелектуалів – носіївнаціональної ідеї, без сильних та авторитетнихпровідників нація не може існувати. Так,звертаючись до студентської молоді, яку вважавнайкращою надією українського народу, йогомайбутніми просвітниками і світочами,просвітитель наголошував: “Стійте твердо на тім,що ваша одинока честь, ваш одинокий обов’язок,як студентів університета, здобувати знання,науку, для несення користі і освіти своємународові” [13, 2].

Висновки. Вищенаведене дає підставистверджувати, що у літературнопедагогічнійспадщині І. Франка чільне місце посідає питанняролі і значення інтелігенції у вихованні молоді.Письменник неодноразово критикує обидві течіїтодішньої галицької інтелігенції – москвофілів танародовців – за їхню бездіяльність, нерішучість,консервативність. Головне призначенняінтелігенції, на переконання вченого, – справжнєслужіння народу, захист його інтересів;формування національної свідомості молоді,виховання носіїв національної ідеї, провідників націїз державницьким мисленням; популяризація


44

європейської науки; ознайомлення українськогочитача з найкращими творами світової літератури.І. Франко закликає галицьку інтелігенцію бутисправжніми патріотами, доводити свою любов нена словах, а невтомною щоденною працею.Учений висуває низку вимог до вчителів якневід’ємної частини інтелігенції, які головномають бути носіями вищих духовних цінностей,усебічно освіченими, брати активну участь угромадськокультурному житті.

1. Артемова Л.В. Історія педагогіки України:підручник для студ. вищ. пед. навч. закладів / ЛюбовВікторівна Артемова. – Київ: Либiдь, 2006. – 424 с.

2. Асауленко Л.М. Виховання національноїсвідомості на основі творчості Т.Г. Шевченка таІ.Я. Франка / Л.М. Асауленко // Проблеми освіти:Науково-методичний збірник. – 2008. – № 56. – С. 82 – 87.

3. Васянович Г. Педагогічні ідеї Івана Франка / До150-річчя від дня народження Каменяра / ГригорійВасянович // Рідна школа. – 2006. – № 10. – С. 27 – 29.

4. Вишневський О. До питання змісту і методівнавчання у педагогічних поглядах І. Франка / ОмелянВишневський // Вишневський О. Педагогічні етюди. –Дрогобич: ДДПУ ім. І. Франка, 2007. – С. 142 – 148.

5. Вишневський О. Зміст і методи виховання упедагогічних поглядах Івана Франка / ОмелянВишневський // Педагогічна думка. – 2005. – № 3. –С. 76 – 79.

6. Євтух М. Б. Учителем школа стоїть: До 150-річчя від дня народження Івана Франка / Микола Євтух// Педагогічна газета. – 2006. – № 10. – С. 1, 3.

7. Захлюпана Н. ../../../../WINDOWS/TEMP/cgi-bin/irbis64r_71/cgiirbis_64.exeІван Франко прореформування школи і сучасність / Ніна Захлюпана //Педагогічна думка. – 2006. – №4. – С. 24 – 27.

8. Іван Франко і національне й духовне відродженняУкраїни: Збірник наук. статей / Прикарп. ун-т ім.В. Стефаника, Упор. Возняк С. та ін. – Івано-Франківськ: Плай, 1997. – 156 с.

9. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник/ М.В. Левківський. – К.: ЦНЛ, 2003. – 360 с.

10. Логвиненко Т. Соціально-педагогічні проблемиу науковій спадщині І. Франка / Тетяна Логвиненко //Людинознавчі студії. Зб. наук. праць ДДПУ. Серія:педагогіка. – Дрогобич: Вимір, 2006. – Вип. 13. – С. 4– 13.

11. Луцик Д. Франко І.Я.: педагогічні погляди //Дмитро Луцик, Тетяна Логвиненко. Літописпедагогічної думки в Україні. – Дрогобич:Відродження, 1999. – С. 51 – 62.

12. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т.Історія української школи і педагогіки: Навч. посіб.– К.: Знання, 2006. – 447 с.

13. Львівська національна наукова бібліотека іменіВ. Стефаника, відділ рукописів. – Ф. 29 (МихайлоВозняк). – Од. зб. 116. – Стаття М. Возняка“Невідомий голос Франка в університетській справі”.– 3 арк.

14. Львівська національна наукова бібліотека іменіВ. Стефаника, відділ рукописів. – Ф. 29 (МихайлоВозняк). – Од. зб. 738. – І. Франко [рукопис беззаголовку] про гімназійних учителів. – 2 арк.

15. Михайличенко О.В. Ідеї музично-естетичноговиховання у творчій спадщині І .Я. Франка /О.В. Михайличенко // Теоретичні питання освіти тавиховання. – К., 2000. – Вип. 10. – С. 10 – 14.

16. Мосіяшенко В.А. Іван Якович Франко (1856 –1916) / В.А. Мосіяшенко // Історія педагогіки Українив особах: Навчальний посібник для вищ. пед. навч.закладів / В.А. Мосіяшенко, О.І. Курок, Л.В. Задорожна.– Суми: Університетська книга, 2005. – С. 137 – 141.

17. Погребенник В.Ф. Іван Франко – поет яквихователь відповідальних громадян України /Володимир Федорович Погребенник // Проблемивищої педагогічної освіти у світлі рішень IIВсеукраїнського з’їзду працівників освіти: МатеріалиВсеукраїнської науково-практичної конференції / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім.М.П. Драгоманова. – Київ: НПУ, 2002. – Ч. 3. – С. 209 –212.

18. Скільський Д. “Учителем школа стоїть”:Особа вчителя у творчості Івана Франка /Д. Скільський // Рідна школа. – 2000. – № 10. – С. 59 –62.

19. Стельмахович М. Ми мусимо навчитися чутисебе українцями: Педагогічні погляди І.Франка /М. Стельмахович // Рідна школа. – 1999. – № 9. – С. 2 – 5.

20. Татарин Я.Г. Національний імперативІ. Франка і методологічні засади освітянських реформ/ Я.Г. Татарин // Науковий часопис Національногопедагогічного університету імені М.П. Драгоманова.Серія 7: Релігієзнавство. Культурологія. Філософія:Збірник наукових праць / М-во освіти і науки України,НПУ ім. М.П. Драгоманова: НПУ, 2007. – Вип. 11(21).– С. 84 – 86.

21. Франко І.Я. Звістки з Галіції. Симптомирозкладу в галицькій суспільності // Жовтень. – 1956.– № 8. – С. 78 – 92.

22. Франко І.Я. Зібрання творів: У 20-ти т. – К.:Держлітвидав, 1955 – 1956.

23. Франко І.Я. Зібрання творів: У 50-ти т. – К.:Наук. думка, 1976 – 1984.

24. Франко І.Я. Педагогічні погляди Івана Франка// Персоналії в історії національної педагогіки. 22видатних українських педагоги / Під заг. ред.А.М. Бойко. – К.: Професіонал, 2004. – С. 287 – 321.

25. Франко І.Я. Педагогічні статті і висловлювання/ За ред. О. Дзеверіна. – К.: Рад. школа, 1960. – 299 с.




45 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Постановка проблеми. Як відомо,педагогічна наука торкаєтьсясутнісних аспектів освіти, навчання та

виховання, які пов’язані з повсякденнимипроцесами формування і розвитку особистіснихякостей людини, взаємодією вчителів і учнів уцьому процесі та з відповідною структурою.

Вплив інформатизації суспільства вимагає зміну фаховій підготовці вчителів початкової школи.Ці перетворення знаходяться у площині широкоговпровадження інформаційних технологій (ІТ) унавчальновиховний процес; у потребі підготовкиконкурентоздатних учителів початкових класів;доступу через Інтернет до світових електроннихресурсів; зростаючої інформатизація науковихдосліджень; комп’ютеризації управліннянавчальновиховним процесом; підготовці учнів

початкових класів до життя в інформаційномусуспільстві; використання вчителями та учнямиперсональних комп’ютерів та ґаджетів у побутітощо.

Логічно, виникає питання про можливість тадоцільність формування взаємозв’язку педагогікита ІТ. Тим більше, що в останні роки використанняІТ дозволяє змінити та модифікувати способи іприйоми збирання, зберігання, опрацювання,передавання, подання та використання інформації.

Аналіз актуальних досліджень. Аналізсучасних наукових досліджень демонструє, щоінформатизація призвела до підвищенняпопулярності вивчення цього напрямку в галузіосвіти та практичному їх використані мережіІнтернет, соціальних й хмарних сервісів. Цейнапрям досліджують Н.Р. Балик, В.Ю. Биков,

Наталія Бахмат, кандидат педагогічних наук, доценткафедри педагогіки та методик дошкільної і початкової освіти

Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ СЕРВІСІВУ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОЇ ШКОЛИ

У статті охарактеризовано поняття “інформаційні технології”. Серед різноманіття інформаційнихтехнологій виокремлено та зроблено акцент на “хмарні технології”, визначено їхню провідну ідею. Наведенопорівняння основних “хмарних” сервісів з метою їхнього використання у навчально-виховному процесі вищоїшколи, визначено перспективи подальших досліджень.

Ключові слова: інформаційні технології, хмарні технології, освітнє педагогічне середовище, хмароорієнтоване навчальне середовище, педагогічна підготовка вчителя.

Літ. 3.

Наталья Бахмат, кандидат педагогических наук, доценткафедры педагогики и методик дошкольного и начального образования

Каменец-Подольского национального университета имени Ивана Огиенко

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ОБЛАЧНЫХ СЕРВИСОВВ УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОМ ПРОЦЕССЕ ВЫСШЕЙ ШКОЛЫ

В статье охарактеризовано понятие “информационные технологии”. Среди многообразияинформационных технологий сделан акцент на “облачные технологии”, определена их главная идея. Сделансравненительный анализ основных “облачных” сервисов с целью их использования в учебно-воспитательномпроцессе высшей школы, определены перспективы дальнейших исследований.

Ключевые слова: информационные технологии, облачные технологии, образовательное педагогическое

сообщество, туча ориентированная учебная среда, педагогическая подготовка учителя.

Natalia Bakhmat, Ph.D.(Pedagogic), Associate Professor ofPedagogic and Methods of Pre-scool and Primary Scool Education Department

Kamianets-Podilsk National University by I. Ohienko

THE USE OF CLOUD SERVICES IN EDUCATIONAL PROCESS IN HIGHER SCHOOLThe article characterizes the concept “information technologies”. Cloud computing has been picked out among

the variety of information technologies and its main idea has been defined. The major cloud services to be used ineducational process in higher school have been compared and the goals of further researches have been defined.

Keywords: information technologies, cloud computing, educational pedagogical environment, cloud orientededucational environment, teacher education training.

УДК 378.016:004.9

ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОЇ ШКОЛИ

© Н. Бахмат, 2014

46

Р.С. Гуревич, Н.П. Дементієвська, М.І. Жалдак,А.П. Забарна, І.О. Захарова, Л.А. Карташова,А.М. Коломієць, В.В. Лапінський, Н.В. Морзе,Є.С. Полат, Є.Д. Патаракін, Тім О’Рейлі та інші.Результати праць дослідників дозволиливизначити, що ІТ мають широкі можливості, однакнедостатньо використовуються у педагогічнійпідготовці вчителів початкових класів.

Тому мета статті – охарактеризувати поняття“інформаційні технології”, визначитирезультативність використання “хмарнихтехнологій” у навчальновиховному процесівищого педагогічного навчального закладу таздійснити порівняння основних “хмарних”.

Виклад основного матеріалу. Використовуючитермін ІТ, опираємось на дослідження А.М. Гуржія,Л.А. Карташової та В.В. Лапінського, які,здійснивши ґрунтовний аналіз наукових доробків,пояснюють, що термін “інформаційні технології”до української мови перейшов з англійської – ІТ(англ . IT (айті) information technology(technologies). Він означає, “з одного боку:розроблення, проектування та виробництвокомп’ютерів, периферійних пристроїв й елементноїбази для них, мережного обладнання і програмногозабезпечення, а, з іншого, – їх застосування усистемах різного призначення з метою зберігання,перетворення, захисту, опрацювання, передаванняй отримання інформації”.

Терміни, які використовують для позначенняпосилань на технології, пов’язані зі збиранням,опрацюванням, зберіганням, розповсюдженням,відображенням та використанням, пересиланнямі керуванням інформації знаходимо також і втлумачному словнику – “інформаційні технології,ІТ, інформаційнокомунікаційні технології (англ.Information and Communication Technologies, ICT)[1, 283].

Уточнюючи це, надто загальне поняття, надаліпропонуємо його використовувати або у форміскорочення – IT (із вимовою “айті”) або жписати і вимовляти повністю:

IT (айті)галузь – галузь опрацювання іпередавання даних із застосуванням інформаційнихтехнологій і відповідних технічних засобів;

IT (айті)відділ – відділ комп’ютерногозабезпечення, до якого входять ІТ(айті)спеціалісти, що надають ІТ (айті)послуги;

ІТ (айті)спеціалісти – фахівці з комп’ютерноїтехніки і програмування (системні адміністратори,програмісти; спеціалісти з технічної підтримки,захисту інформаційних систем тощо), яких частоназивають “комп’ютерщиками”;

ІТ (айті)послуги – розроблюванняпрограмного забезпечення, консультування зпитань інформатизації, опрацьовування даних,

технічне обслуговування офісної й електроннообчислювальної техніки;

IT (айті)фірма – підприємство, діяльністьякого спеціалізується на інформаційнихтехнологіях, тобто, отриманні, зберіганні таопрацюванні інформації, частіше так називаютьпросто будьяку комп’ютерну фірму, пов’язану зкомп’ютерами, з обслуговуванням комп’ютернихсистем тощо;

IT (айті)конференція, ITсемінар, ITфорум(заходи, які стосуються комп’ютерної тематики:програмного й технічного забезпечення, ІТобладнання тощо)” [2, 13 – 14].

У подальшому для позначення навчальнихдисциплін, галузей діяльності, компетенції,компетентностей, грамотності, готовності,культури тощо, що відносяться до ІТ, дослідникипропонують використовувати додаванняабревіатури IT (айті): IT (айті)дисципліна, IT(айті)галузь, IT (айті)компетенції, IT (айті)компетентності, IT (айті)грамотність, IT (айті)готовність, IT (айті)культура тощо.

Останнім часом в освіті, із широкогорізноманіття ІТ, все більшого поширеннянабувають, так звані, “хмарні” технології, якінадають користувачам мережі Інтернет (зокремаі майбутнім вчителям початкової школи) доступдо електронних ресурсів та застосуванняпрограмного забезпечення в якості online сервісів.

Основною ідеєю “хмари”, або “Сloud” (англ.“cloud” – “хмара”, походить від власної назвиІнтернетпослуги хостингу даних, має інтерфейсзображення хмари) стало збереження медіаданих користувача в Інтернеті (медіасховище) зможливістю отримання доступу до них з будьякого пристрою в будьякому місці, абозбереження їх на жорсткому диску. Тепер, задопомогою “клауд” сервісів, користувач отримавможливість маніпуляції даними за допомогоюкількох пристроїв.

Сутність цього модерного терміну є доситьпростою: користувачі можуть не затрачати коштина обладнання та програмне забезпечення, абрати його в оренду, сплачуючи лише за часреальної роботи з ним. При цьому програмнезабезпечення знаходиться не на ПК користувача,а у “хмарах” – на віддаленому сервері. Тобто,для того, щоб працювати за такою системою,достатньо лише мати доступ до Інтернету.Окремо слід зазначити, що характеристики ПК,інших пристроїв чи ґаджетів, які забезпечуютьвхід в Інтернет, не мають принципового значення.

Окремо слід примітити, що за використанняхмарних технологій також вирішується проблемасинхронізації різноманітних платформ: якщодоводиться часто працювати вдома, в



47 Молодь і ринок №5 (112), 2014

комп’ютерному класі вищого педагогічногонавчального закладу (ВПНЗ), бібліотеці тощо, то,відповідно, доведеться використовувати декількарізних пристроїв, на яких можуть бути встановленірізні версії програмного забезпечення. Завикористання хмари, де програмне забезпеченнята документи зберігаються на віддаленомусервері, вірогідність втрати документу тапроблеми, пов’язані з неспівпаданням версій,можна вважати нульовими.

Аналіз публікацій науковців у напрямкувивчення та впровадження хмарних сервісівдозволив розкрити переваги їх використання внавчальновиховному процесі ВПНЗ [О.І. Іваницького,І.О. Захарової, Л.А. Карташової, М.М. Козяра,В.М. Кухаренка, А.Р. Магамедова, Є.І. Машбиця,С.В. Медвецького, В.М. Монахова, С.О. Семерікова,В.П. Сергієнка, Н.Л. Сосницької, О.В. Співаковського,О.М. Спіріна, В.І. Сумського, C.А. Ракова,О.П. Поліщука, І.О. Теплицького, С.П. ТкаченкоЮ.В. Триуса, А.В. Хуторського ті ін.]:

безкоштовність використання; доступність з будьякого місцезнаходження;

відсутність необхідності придбання додатковогопрограмного та апаратного забезпечення;

“зрозумілий” та доступний інтерфейс; економія дискового простору; можливість організації резервного

збереження матеріалів; безпека та відкритість освітнього

середовища для викладачів і студентів; безпосередня взаємодія: викладачнавчальна

група, викладач студент, студент навчальнагрупа, студент студент;

особистісний підхід; можливість застосування різноманітних видів

навчальної роботи, online контролю й оцінюваннярівня навчальних досягнень тощо.

Як свідчать дані статистичних та науковихдосліджень, спостерігається значний розрив міжпроцесом педагогічного наукового пошуку і рівнемвпровадження його результатів у начальновиховний процес. На жаль, не спостерігаєтьсябажаного та очікуваного, відповідно до розвиткунауки та техніки, зростання якості освіти, процесузбільшення впровадження інновацій в методичнусистему підготовки вчителів початкових класів.

Однією з причин є те, що освітнє середовищеВПНЗ значно відстає від рівня ІТ забезпеченнята організації процесу навчання вчителівпочаткових класів у вищій школі, що відповідаєсучасним вимогам.

Практичні досвіди ВПНЗ показують, що ІТ унедостатній мірі є складовою навчальногосередовища. Сучасне середовище навчанняВПНЗ має використовувати переваги доступу до

електронних освітніх ресурсів та навчальнихматеріалів. Нині сформувалась можливістьстворення навчального середовища, яке повноюмірою відповідає вимогам інформаційногосуспільства до підготовки сучасного,конкурентоздатного вчителя початкових класів тапотребам кожного студента, як особистості.Навчальне середовище повинне надаватиможливість кожному студенту використовуватиефективні, в тому числі й електронні, інструментинавчання, сприяти отриманню необхідних знаньта мотивації навчання протягом усього життя.

Відсутність сформованого ІТсередовищанавчання вчителів початкових класів стримуєрозвиток наукових педагогічних досліджень, щомогли б призвести до суспільно значимихрезультатів та їх поширення і впровадження упедагогічну практику як підготовки вчителівпочаткових класів так і практику їх професійноїдіяльності. Вбачається необхідність формуванняосвітнього педагогічного середовища на базісучасних ІТ, яке сформує можливість поєднаннянауки і практики, інтеграції процесу підготовкивчителів початкових класів і здійснення науковихдосліджень.

Сформованість ІТсередовища навчальногозакладу є шляхом для вирішення численнихпроблем, які виникають, зокрема, об’єднанняінфраструктур ВПНЗ в єдину мережу, що даєможливість доступу до електронних засобів таресурсів навчального призначення тимнавчальним закладам, які не мають відповіднихсучасних потужних ІТ.

Зазначене повною мірою узгоджується зперспективою створення інтегральних (галузевихта національних) електронних баз, масивівнавчальних та навчальнометодичних матеріалів,електронних ресурсів, що стають доступними длябагатьох ВПНЗ. Для того, щоб скористатисяперевагами таких баз, колекцій та галерей в повніймірі, також доцільно упровадження хмарнихтехнологій.

Отже, потребує розгляду поняття хмарноорієнтованого навчального середовища – ІТсередовища ВПНЗ, у якому окремі дидактичніфункції, а також деякі принципово важливі функціїздійснення наукових досліджень передбачаютьдоцільне координоване та інтегрованевикористання сервісів хмарних технологій. Хмарнісервіси застосовують для того, щоб зробитидоступним користувачеві електронні освітніресурси, що складають змістовне наповненняхмарно орієнтованого середовища, а такожзабезпечити процеси створення і постачанняосвітніх сервісів. Завдяки цьому створюєтьсяперсоніфіковане комп’ютерноінтегроване


48

навчальне середовище – відкрите комп’ютерноінтегроване навчальне середовище педагогічнихсистем, в якому забезпечується налаштуванняІТінфраструктури (у тому числі віртуальної) наіндивідуальні ІТ та операційнопроцесуальніпотреби учасників навчального процесу [3].

Серед напрямів розвитку ІТ хмарні технологіїє одними з найбільш привабливих для освітян.Особливо це стосується самостійної роботистудентів у процесі дистанційного навчання таколективних навчальних досліджень, депершочергового значення набуває можливістьпостійного контакту студентів між собою,студентів з викладачем чи науковим керівникомзадля забезпечення моніторингу якості роботисуб’єктів навчання з метою своєчасногокорегування їх діяльності.

У Таблиці 1. наведено порівняння п’ятиосновних “хмарних” сервісів, з врахуванням таопису можливостей, сумісності пристроїв таоб’єму пам’яті.

Сьогодні оператори пропонують індивідуальнимабонентам пакети послуг Triple Play. Так самобудуть розроблені пакети послуг cloud computing

для індивідуальних і корпоративних користувачів,наприклад:

1. Пакети SAAS: додатки CRM і ERP,електронна пошта, webконференції, розробкацифрового контента.

2. Пакети ITaaS: послуги зберігання,резервування, уніфікованого управління погрозами,аналізу захищеності, задоволення нормативнихвимог.

3. IAAS і PAAS: дисковий простір, базовіобчислювальні ресурси для тестування і розробок.

Враховуючи суттєві зміни, які відбулисяостаннім часом у галузі ІТ, підвищення їхсоціальної значущості, введення у початковушколу курсу “Сходинки до інформатики”,використання ІТ у процесі навчання різнихнавчальних дисциплін та шкільних предметів,можна розглядати ІТ також як необхідний новітнійскладник методичної системи навчанняпедагогіки. Нині методичну систему навчанняпедагогіки у ВПНЗ можна розглядати як єдинусистему цілей, змісту, методів, засобів іорганізаційних форм навчання, перманентнопов’язану із ІТ.

Таблиця 1. Порівняння основних “хмарних” сервісів

“Хмарна” послуга

Можливості Пристрої Музика

iCloud Включає 5 Гб безкоштовного зберігання даних, забезпечує синхронізацію музики, фотографій, додатків, документів, iBooks, контактів, електронної пошти та календарів; витрати на додаткові засоби ще не оголошено

Усі “Мас” и і іOS 5 (Windows ПК має тільки PhotoStream і деякі основні характеристики)

Всі іTunesпридбаної музики можуть бути розділені між пристроями. ITunes: $ 25 на рік на 25.000 треків до бібліотеки спільного використання

Google Включає 1 Гб вільного місця на онлайнсховище для Google Docs, 1 Гб вільного місця для Picasa, 7 Гб вільного місця для Gmail; потокову передачу музики, синхронізовані документи, контакти, електронна пошта; календар, з можливістю розширення до 16 Тб за $ 4000 в рік

Всі пристро ї з Веббраузером.

Google Music Бета дозволяє завантажити до 20 тисяч треків з власної бібліотеки користувача

Amazon CloudDrive

Включає 5 Гб безкоштовного зберігання; додатковий простір для зберігання можна придбати за $ 1 за гігабайт на рік

Всі пристро ї сумісні з Adobe Flash.

Включає музичний плеєр Cloud Player

Windows Live Включає 25 Гб вільного місця для зберігання файлів і синхронізації фотографій

Windows PC, Mac, Windows Phone 7

Немає

Dropbox Включає 2 Гб безкоштовного простору для зберігання, з можливістю розширення до 100 Гб за $ 200 на рік

Всі пристро ї з веббраузером або Dropboxклієнт.

Вбудований аудіоплеєр у вебінтерфейс і іOS клієнта.



49 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Основною метою педагогічної підготовкивчителя початкових класів у ВПНЗ є підготовкайого до здійснення професійної діяльності черезнадання знань, формування системи цінніснихмотивів, навичок, особистісно значущих якостейі уміння здійснювати рефлексію, тобто –формування педагогічних компетентностей.

Висновки . Таким чином, педагогічнапідготовка вчителя початкових класів – цецілеспрямований керований процес, якийзабезпечує формування педагогічних компетентностей,сформованість його особистісних якостей,необхідних для успішного та ефективногоздійснення педагогічної професійної діяльності. Які будьякий інший процес, педагогічна підготовкамає свої цілі, завдання, структуру, функції, якийздійснюється за певних організаційнопедагогічних умов – сформованого інноваційногоінтегрованого ІТсередовища і передбачає

оволодіння майбутнім учителем знаннями пропедагогіку початкової школи, сформованістьпедагогічних компетентностей на основі принципівдидактики, норм та вимог, умінь здійснюватирефлексію особистої діяльності.

1. Пройдаков Е.М. Англо-український тлумачнийсловник з обчислювальної техніки, Інтернету іпрограмування / Е.М. Пройдаков, Л.А. Теплицький;гол. ред.: Г.І. Артеменко. – К.: СофтПрес, 2005. – 549 с.

2. Гуржій А.М. ІТ-готовність вчителів іноземнихмов: методологія, теорія, технології / Л.А. Карташова,А.М. Гуржій, В.В. Лапінський. – Навчальний посібник.– К.: Педагогічна думка (РекомендованоМіністерством освіти і науки України (лист 1/11-9659від 07.06.2013), 2013. – 233 с.

3. Биков В. Інформаційні мережі відкритогонавчального середовища / В. Биков, В. Олійник //Післядипломна освіта в Україні. – 2008. – № 1. – С. 54 –

63.


Постановка проблеми. Метоюдержавної цільової програми розвиткупрофесійнотехнічної освіти на 2011 –

2015 роки є створення сприятливих умов дляякісної підготовки робітничих кадрів згідно зпріоритетами державної соціальноекономічної

УДК 377.112.4:371.132

Олена Кривильова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри професійної освітиБердянського державного педагогічного університету

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІВИКЛАДАЧІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті розкривається нормативно-правова база організації професійної діяльності викладачівпрофесійно-технічних навчальних закладів,а саме сутність даної діяльності та особливості її реалізації насучасному етапі розвитку освітнього простору.

Ключові слова: викладач, кваліфікаційна характеристика, професійно-технічний навчальний заклад,професійна компетентність.

Літ. 5.

Елена Кривилева, кандидат педагогических наук, доцент кафедры профессионального образованияБердянского государственного педагогического университета

ОСОБЕННОСТИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ТЕХНИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ

В статье раскрывается нормативно-правовая база организации профессиональной деятельностипреподавателей профессионально-технических учебных заведений, а именно сущность данной деятельностии особенности ее реализации на современном этапе развития образовательного пространства.

Ключевые слова: преподаватель, квалификационная характеристика, профессионально-техническое

учебное заведение, профессиональная компетентность.

Olena Kryvylyova, Ph.D., Associate ProfessorBerdyansk State Pedagogical University

FEATURES OF PSYCHOLOGICAL TRAINING OF TEACHERS OF VOCATIONAL SCHOOLSThe article explains the legal basis for the organization of professional work of teachers of vocational training institutions,

namely the nature of the activity and especially its implementation at the present stage of development of educational space.Keywords: teacher qualification characteristics, vocational school, professional competence.


© О. Кривильова, 2014

50

політики, орієнтованої на задоволення потребособистості, суспільства і держави [1]. Особливароль у цьому процесі належить викладачампрофесійнотехнічних навчальних закладів,вдосконаленню їх кадрового потенціалу. Стаєнагальним підготовка та виховання педагогічнихкадрів, здатних працювати на інноваційнихзасадах до організації навчальновиховногопроцесу та власного творчого безперервногопрофесійного зростання.

Аналіз досліджень і публікацій. Сучасніаспекти професійної школи у вітчизняній науцірозглядали І. Бендера, Н. Брюханова, Є. Громов,С. Гура, С. Демченко, І. Каньковський, О. Коваленко,М. Лазарєв, В. Лобунець, О. Макаренко, Н. Ничкалота інші. Проблеми психології професійної діяльностіта професійного розвитку педагога досліджувалиГ. Балл, О. Ганопольский, Н. Побірченко,В. Рибалка, В. Семиченко, О. Сергеєнкова,В. Синявський, Б. Федоришин та інші. Однак насьогодні ще не достатньо розкрито особливостіпсихологопедагогічної діяльності викладачівпрофесійнотехнічних навчальних закладів тапроектування їх підготовки в умовах вищогонавчального закладу.

Метою статті є дослідження нормативноправової бази організації професійної діяльностівикладачів професійнотехнічних навчальнихзакладів.

Виклад основного матеріалу. Дляздійснення більш повного, ґрунтовного аналізупрофесійної педагогічної діяльності викладачапрофесійнотехнічного навчального закладузвертаємося до основних джерел інформації. Поперше, це відноситься до аналізу нормативноправової бази, що визначає сутність даноїдіяльності та особливості її реалізації насучасному етапі розвитку освітнього простору(указ Президента України Про Національнустратегію розвитку освіти в Україні на період до2021 року [3], постанова МОН України Прозатвердження Державної цільової програмирозвитку професійнотехнічної освіти на 2011 –2015 роки [1], закон Про освіту, закон Пропрофесійнотехнічну освіту [4], освітньокваліфікаційні стандарти підготовки тощо).

Згідно закону України про професійнотехнічнуосвіту (ст. 17, 18, 45, 46) [4] професійнотехнічнийнавчальний заклад – це заклад освіти, щозабезпечує реалізацію потреб громадян упрофесійнотехнічній освіті, оволодінніробітничими професіями, спеціальностями,кваліфікацією відповідно до їх інтересів,здібностей, стану здоров’я.

До професійнотехнічних навчальних закладів

належать: професійнотехнічне училищевідповідного профілю; професійне училищесоціальної реабілітації; вище професійне училище;професійний ліцей; професійний ліцей відповідногопрофілю; центр професійнотехнічної освіти; центрпрофесійної освіти; навчальновиробничий центр;центр підготовки і перепідготовки робітничихкадрів; навчальнокурсовий комбінат; навчальнийцентр; інші типи навчальних закладів, що надаютьпрофесійнотехнічну освіту або здійснюютьпрофесійнотехнічне навчання.

До педагогічних працівників професійнотехнічних навчальних закладів та установпрофесійнотехнічної освіти належать викладачі,педагоги професійного навчання, вихователі,майстри виробничого навчання, старші майстри,старші майстри виробничого навчання,інструктори виробничого навчання, методисти,практичні психологи, соціальні педагоги, керівникифізичного виховання, керівники професійнотехнічних навчальних закладів, науковометодичних та навчальнометодичних установ,їх заступники та інші працівники, діяльність якихпов’язана з організацією і забезпеченнямнавчальновиховного процесу.

Педагогічною діяльністю у професійнотехнічних навчальних закладах та установахпрофесійнотехнічної освіти можуть займатисяособи, які мають відповідну професійну освіту тапрофесійнопедагогічну підготовку, моральніякості і фізичний стан яких дає змогу виконуватиобов’язки педагогічного працівника.

Для успішної професійної діяльності викладачівпрофесійнотехнічних навчальних закладівнеобхідна наявність індивідуальноособистісних(внутрішніх) та соціокультурних (зовнішніх)факторів. Внутрішні фактори включаютьіндивідуальні особливості, внутрішню активність,потребу у самореалізації, саморозвитку,психологічну готовність до праці. Зовнішні –суспільні відношення, характер професійноїдіяльності, професійні вимоги. Основоюзазначених факторів виступає освітньокваліфікаційна характеристика – складова, у якійвизначається місце фахівця в структурі галузейекономіки держави, вимоги до йогокомпетентності, інші соціально важливі якості;відображаються цілі вищої освіти та професійноїпідготовки у формі системи умінь вирішуватипевні завдання діяльності.

Вимоги до педагогічного працівникавизначаються кваліфікаційною характеристикою,що затверджується центральним органомвиконавчої влади, що забезпечує формуваннядержавної політики у сфері трудових відносин за



51 Молодь і ринок №5 (112), 2014

поданням центрального органу виконавчої влади,що забезпечує формування та реалізує державнуполітику у сфері освіти.

На посади педагогічних працівників можутьпризначатися фахівці виробництва, сфери послуг,які мають вищу освіту і в подальшому здобуваютьвідповідну психологопедагогічну підготовку.

Для визначення відповідності педагогічногопрацівника займаній посаді, рівня його кваліфікаціїпроводиться атестація. Періодичність обов’язковоїатестації та порядок її проведення встановлюютьсяцентральним органом виконавчої влади, щозабезпечує формування та реалізує державнуполітику у сфері освіти [4].

Згідно наказу МОН України про затвердженнякваліфікаційних характеристик професій (посад)педагогічних та науковопедагогічних працівниківнавчальних закладів [2] викладач професійнотехнічного навчального закладу здійснюєнавчання і виховання учнів з урахуваннямспецифіки навчальної дисципліни. Проводитьнавчальні заняття в закріпленому за ним кабінетізгідно з розподілом навчального навантаження,використовує різноманітні прийоми, методи йзасоби навчання. Відповідає за комплекснометодичне забезпечення навчальної дисципліни,яку він викладає. Розробляє робочі навчальніплани і програми. Забезпечує під час занятьналежний порядок і дисципліну. Формує в учнівзагальну культуру, готує їх до застосуванняотриманих знань у практичній діяльності,організовує і контролює їх самостійну роботу.Створює безпечні умови для навчання учнів.Веде в установленому порядку навчальнудокументацію, здійснює поточний контроль завідвідуванням і успішністю учнів. Підвищуєпрофесійну і педагогічну кваліфікацію, вивчає тазастосовує у практичній роботі досягненняпедагогіки та інформаційних технологій. Увстановленому порядку проходить атестацію.Бере участь у роботі педагогічної ради.Дотримується правил внутрішнього трудовогорозпорядку. Окрім того, повинен знати: ЗакониУкраїни, акти Президента України, Верховної РадиУкраїни, Кабінету Міністрів України щодоосвітньої галузі, методику організації навчальновиховного та навчальновиробничого процесів,основи педагогіки, психології та вікової фізіології,правила внутрішнього трудового розпорядку тавимоги правил з охорони праці та пожежноїбезпеки.

Кваліфікаційні вимоги, що пред’являються довикладача професійнотехнічного навчальногозакладу: повна вища педагогічна освіта (магістр,спеціаліст) зі спеціальності “Професійна освіта”

або інша повна вища освіта та психологопедагогічна підготовка. Відповідно до категорії(вищої, першої, другої) необхідна наявність стажупедагогічної діяльності (для вищої – викладачемІ категорії у навчальному закладі не менше 2 років,для першої – викладачем II категорії унавчальному закладі не менше 2 років, для другої– викладачем у навчальному закладі не менше 1року).

У кваліфікаційній характеристиці відображенокомпетентності педагогічних працівників, зокремавикладачів професійнотехнічних навчальнихзакладів. При цьому під компетентністюрозуміється якість дій працівника, щозабезпечують адекватне та ефективне вирішенняпрофесійно важливих предметних завдань, щомають проблемний характер, а також готовністьнести відповідальність за свої дії. До головнихскладових компетентності педагогічнихпрацівників відносять: професійну, комунікативну,інноваційну, правову.

Професійна компетентність – якість діїпрацівника, що забезпечує ефективністьвирішення професійнопедагогічних проблем ітипових професійних завдань, які виникають уреальних ситуаціях педагогічної чи науковопедагогічної діяльності, і залежить від кваліфікації,загальноприйнятих цінностей моралі та етики,володіння освітніми технологіями, технологіямипедагогічної діагностики (опитування,індивідуальні та групові інтерв’ю) та психологопедагогічної корекції, життєвого досвіду,постійного удосконалення та впровадження упрактику ідей сучасної педагогіки, методівнавчання та викладання навчальних дисциплін іпредметів, використання наукової літератури таінших джерел інформації для створення сучаснихформ навчання, впровадження оціночноціннісноїрефлексії.

Інформаційна компетентність – якість дійпрацівника, що забезпечують ефективний пошук,структурування інформації, її адаптацію доособливостей педагогічного процесу ідидактичних вимог, формулювання навчальноїпроблеми різними інформаційнокомунікативнимиспособами, кваліфіковану роботу з різнимиінформаційними ресурсами, професійнимиінструментами, готовими програмнометодичнимикомплексами, що дозволяють проектувати рішенняпедагогічних проблем і практичних завдань,використання автоматизованих робочих місцьпедагогічного та науковопедагогічного працівникав освітньому процесі; регулярну самостійнупізнавальну діяльність, готовність до веденнядистанційної освітньої діяльності, використання


52

комп’ютерних і мультимедійних технологій,цифрових освітніх ресурсів в освітньому процесі,ведення документації навчального закладу наелектронних носіях.

Комунікативна компетентність – якість діїпрацівника, що забезпечує ефективний прямий тазворотній зв’язок з особою, яка навчається,контакт з учнями (вихованцями, дітьми) різноговіку, студентами, батьками (особами, які їхзаміняють), колегами, здатність до розробкистратегії, тактики і техніки взаємодії з людьми,організацію їхньої спільної діяльності длядосягнення певних суспільно значимих цілей;здатність переконувати, стверджувати своюпозицію; володіння державною мовою, грамотнимусним та писемним діловим мовленням,ораторським мистецтвом, професійним етикетом,а також навичками публічної презентаціїрезультатів роботи, вміннями обирати відповідніформи і методи презентації.

Правова компетентність – якість діїпрацівника, що забезпечує ефективне використанняу професійній діяльності законодавчих та іншихнормативних документів органів державної владидля вирішення відповідних професійних завдань[2].

Згідно сучасної компетентнісної парадигмаосвіти (яка є практико орієнтованою увідповідності з цінностями суспільства сталогорозвитку) цей перелік, на наш погляд, вартододати ключовими компетентностями ізвідповідним змістом (комунікація рідною таіноземною мовами, математична грамотність,базові компетентності у природничих дисциплінахта технології, ІКТкомпетентності,навчальні,міжособистісні, громадянські, культурні) [5].

Освітньокваліфікаційна характеристика взалежності від напряму підготовки майбутніхфахівців своєю чергою відображає відповіднікомпетенції. Наприклад, за напрямом Професійнаосвіта. Економіка. (освітньокваліфікаційногорівня – магістр) передбачено загальнокультурні(здатність удосконалювати і розвивати свійінтелектуальний і загальнокультурний потенціал;здатність до самостійного освоєння нових методівдослідження, до зміни культурних і соціальнихаспектів діяльності; здатність до аналітичноїроботи, науководослідної та інноваційноїдіяльності; здатність самостійно здобувати івикористовувати в практичній діяльності новізнання та вміння, включаючи нові галузі знань,безпосередньо не пов’язаних зі сфероюпрофесійної діяльності та інші) та професійнікомпетенції (здатність здійснювати професійнудіяльність на основі вікових особливостей тих хто

навчається; здатність до відображенняпедагогічної культури у професійній діяльності;здатність реалізовувати основні функції управлінняв умовах навчального закладу; здатністьсамостійно здійснювати підготовку завдань ірозробляти проектні рішення з урахуваннямфактора невизначеності, розробляти відповідніметодичні і нормативні документи, а такожпропозиції і заходи щодо реалізації розробленихпроектів і програм та інші).

Висновки. Таким чином, у результатіпроведеного аналізу сучасних нормативних основорганізації професійної діяльності викладачівпрофесійнотехнічних навчальних закладів таперспектив розвитку вітчизняного освітньогопростору виявлено, що професійна діяльністьозначених викладачів визначається відповідноюзаконодавчою базою; основними нормативнимивидами діяльності викладачів професійнотехнічних навчальних закладів є методична,навчальна та організаційна діяльності;кваліфікаційними вимогами передбаченонаявність професійної, інформаційної,комунікативної та правової компетентностей;сучасна освіта спрямована на підвищеннядоступності якісної, конкурентоспроможної освітивідповідно до вимог інноваційного сталогорозвитку суспільства та забезпеченняособистісного розвитку людини згідно з їїіндивідуальними задатками, здібностями,потребами на основі навчання упродовж життя.

Перспективи подальших розвідок уданому напрямку. Вивчення уявлень викладачівпрофесійнотехнічних навчальних закладів щодовласної психологопедагогічної діяльності (наоснові емпіричного дослідження).

1. Про державну цільову програму розвиткупрофесійно-технічної освіти на 2011 – 2015 роки:наказ МОН України №541 від 07.06.2011 р., mon.gov.ua

2. Про затвердження кваліфікаційних характеристикпрофесій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів: наказМОН України №665 від 01.06.2013 р., mon.gov.ua

3. Про Національну стратегію розвитку освіти вУкраїні на період до 2021 року: указ ПрезидентаУкраїни №344/2013 від 25.06. 2013 р., president.gov.ua

4. Про професійно-технічну освіту: закон України/ Відомості Верховної ради України. – офіц. веб-сайт.– К.: Парлам. Вид-во, 1998. – С. 215, rada.gov.ua

5. Сталий розвиток суспільства: навчальнийпосібник / А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа,Т. Тимочко. – 2 вид. – К.; 2011. – 392 с.




53 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Постановка проблеми. Сучаснийетап розвитку суспільства і освітихарактеризується підвищенням вимог

до професійної підготовки кадрів. Інформатизаціявсіх сфер життя проявляється у професійнійдіяльності фахівців, що сприяє розвитку їхпрофесійної компетенції, інформаційної культури іпрагненням до самоосвіти. Роль інформаційнокомунікаційних технологій у забезпеченні сучасної

якості освіти розглядається як ключовий елементрозвитку професійнотехнічного навчання.Впровадження в навчальновиховний процесінформаційнокомунікаційних технологій дає змогупідвищити рівень навчання та поновому підійтидо розробки методик викладання предметів,зокрема виробничого навчання, і створення новогоінформаційноосвітнього середовища.

Інформаційнокомунікаційні технології (ІКТ) –

УДК 377.3:687(09)

Тетяна Попова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри технологій і дизайнуЮлія Яковенко, студентка

Української інженерно-педагогічної академії, м. Харків

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ В ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯЗ ПРОФЕСІЇ “КРАВЕЦЬ”

У статті розглянуто виявлення перспектив, проблем впровадження та реалізації використанняінформаційно-комунікаційних технологій для підготовки кваліфікованих робітників в професійно-технічнихнавчальних закладах на уроках виробничого навчання з професії “Кравець”.

Ключеві слова: інформаційно-комунікаційні технології навчання, професійно-технічна освіта, майстервиробничого навчання, методи навчання, кваліфікований робітник.

Рис. 2. Літ. 5.

Татьяна Попова, кандидат педагогических наук, доцент кафедры технологий и дизайнаЮлия Яковенко, студентка

Украинской инженерно-педагогической академии, г. Харьков

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ИНФОРМАЦИОННО-КОММУНИКАЦИОННЫХТЕХНОЛОГИЙ ДЛЯ ПОДГОТОВКИ КВАЛИФИЦИРОВАННЫХ РАБОЧИХ В

ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ТЕХНИЧЕСКОМ УЧЕБНОМ ЗАВЕДЕНИИ НА УРОКАХПРОИЗВОДСТВЕННОГО ОБУЧЕНИЯ ПО ПРОФЕССИИ “ПОРТНОЙ”

В статье рассмотрены выявление перспектив, проблем внедрения и реализации использованияинформационно-коммуникационных технологий для подготовки квалифицированных рабочих впрофессионально-технических учебных заведениях на уроках производственного обучения по профессии“Портной”.

Ключевые слова: информационно-коммуникационные технологии обучения, профессионально-техническое образование, мастер производственного обучения, методы обучения, квалифицированный

рабочий.

Tetyana Popova, Ph.D. (Pedagogic) Associate ProfessorTechnologies and Design Department

Julia Yakovenko, student Ukrainian Engineering and Pedagogical Academy, Kharkiv

USING OF INFORMATION AND COMMUNICATIVE TECHNOLOGIES FORTRAINING QUALIFIED WORKERS IN VOCATIONAL EDUCATIONAL INSTITUTIONS

IN CLASSES OF INDUSTRIAL TRAINING BY TRADE “TAILOR”The article focuses on finding perspectives, problems of adoption and realization of the usage of information

and communicative technologies to prepare skilled workers at professional technical institutions at the classes ofindustrial training by trade “tailor”.

Keywords: information communicative technologies of training, professional technical education, master ofindustrial training, methods of teaching, skilled worker.

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ПІДГОТОВКИКВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ В ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ З ПРОФЕСІЇ “КРАВЕЦЬ”

© Т. Попова, Ю. Яковенко, 2014

54

найважливіша складова всіх напрямків діяльностісучасного викладача, що сприяє оптимізації таінтеграції навчальної та поза навчальноїдіяльності. Доповнюючи широкий спектрпедагогічних (освітніх) технологій, ІКТдопомагають вирішити питання формуваннязагальної комунікативної компетенції – умовиуспішної соціалізації випускників. Звідси можнасказати, що актуальність даного питання маємісце у сучасному освітньому середовищі, адженині якісне викладання дисциплін не можездійснюватися без використання засобів іможливостей, які надають комп’ютерні технологіїта Інтернет. Вони дають змогу викладачамраціонально надати навчальний матеріал, зробитийого більш цікавим, швидко перевірити знанняучнів та підвищити їхній інтерес до навчання.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемуінформатизації освіти, впровадження ІКТ унавчальний процес досліджують: В. Биков,А. Верлань, Р. Гуревич, М. Жалдак, Ю. Дорошенко,Г. Кедрович, Т. Коваль, С. Сисоєва, О. Спірін,О. Стефаненко. В основу використання ІКТ увітчизняній педагогіці покладені базові психологопедагогічні та методологічні положення,розроблені Л.С. Виготським, П.Я. Гальперіним,С.Л . Р уб інш тейном, Ю.К. Б аб ансь ким ,Н.Ф. Тализіной.

Необхідність використання ІКТ у викладаннідисципліни “виробниче навчання” не викликаєсумніву, але теоретичні, дидактичні та методичніаспекти подібної роботи ще вимагаютьвсебічного і глибокого вивчення.

Постановка завдання. Мета дослідження –виявлення перспектив, переваг впровадження таспособів реалізації використання інформаційнокомунікаційних технологій для підготовкикваліфікованих робітників в професійнотехнічнихнавчальних закладах на уроках виробничогонавчання з професії “Кравець”.

Виклад основного матеріалу. Розвитокпроцесів глобалізації та інформатизації сучасногосвіту веде до формування нового інформаційногосуспільства, яке надає підстави для широкогозастосування інформаційнокомунікаційнихтехнологій в освіті.

Інформаційнокомунікаційні технології (ІКТ) –засоби, пов’язані зі створенням, збереженням,передачею, обробкою і управлінням інформації.Цей широко вживаний термін включає в себе всітехнології, що використовуються для спілкуваннята роботи з інформацією.

Узагалі ІКТ можна визначити як сукупністьрізноманітних технологічних інструментів іресурсів, які використовуються для забезпечення

процесу комунікації та створення, поширення,збереження та управління інформацією. Підтехнологічними інструментами та засобамимають на увазі комп’ютери, мережа Інтернет,радіо та телепередачі, а також телефоннийзв’язок [1].

Для системи освіти важливе значення маютьпевні засоби інформаційнокомунікаційнихтехнологій, а саме:

технічні засоби (комп’ютери, комп’ютернікомплекси, мультимедійні проектори, сенсорнідошки тощо);

програмні засоби (системні, загальногопризначення, прикладне програмне забезпечення,у тому числі навчального призначення);

засоби для під’єднання до Інтернет тазабезпечення можливості повноцінної роботи вньому (сервери, лінії зв’язку, модеми, програмипошуку різноманітних даних в Інтернет тощо);

спеціально створене для системи освітиінформаційне наповнення (контент) в Інтернет;

методичне забезпечення стосовно використаннязасобів інформаційнокомунікаційних технологій восвіті [2].

Інформатизація сьогодні розглядається як одиніз провідних шляхів модернізації системипрофесійнотехнічної освіти, яка має забезпечитистворення сучасного освітнього інформаційногонавчального простору. Вирішення поставленогозавдання неможливе без комп’ютеризаціїнавчального процесу.

Комп’ютер – це новий вимір у просторінавчання. Це необхідний помічник викладача,інструмент для досягнення педагогічних цілей, алене панацея від усіх освітніх проблем. Комп’ютерні в якому разі не замінить традиційної книжки, нів якому разі не замінить живого спілкування звикладачем, впливу його особистості на учнів [3].

Комп’ютер дозволяє підсилити мотиваціюнавчання шляхом активного діалогу учня зкомп’ютером, розмаїтістю й барвистістюінформації (текст + звук + колір + анімація),шляхом орієнтації навчання на успіх (дозволяєдовести рішення будьякого завдання, опираючисьна необхідну підказку), використовуючи ігровуформу спілкування людини з машиною й, щоважливо, витримкою, спокоєм і “дружністю”машини стосовно учня.

Застосовуючи комп’ютерні технології припроведенні виробничого навчання розуміють, щонавчання учнів за допомогою ІКТ розвиває в нихтакі навички і якості, як: вміння вирішуватипроблеми, планувати свою діяльність,відстоювати власну точку зору, самостійність,винахідливість, з особистої ініціативи активно йти




55 Молодь і ринок №5 (112), 2014

до поставленої мети. Тому, використовуючиможливості сучасної мультимедійної техніки,спочатку демонструють на екрані, а потімпоказують практичні прийомі нових способів,методів та технологій при навчанні учнів професії“Кравець”.

Комп’ютер може використовуватися на всіхетапах: як при підготовці уроку, так і в процесінавчання: при поясненні нового матеріалу,закріпленні, повторенні, контролі. При цьомукомп’ютер виконує певні функції, що представленіна рис. 1 [4]:

Так, наприклад, при проведенні вступногоінструктажу на уроці виробничого навчання дляучнів із професії “Кравець”, майстрам, розкрититехнологічну послідовність виготовлення швейнихвиробів допомагає мультимедійна презентація.

Використання ІКТ під час проведенняфрагменту уроку виробничого навчання дає своїпозитивні результати. Учні з задоволеннямслухають майстра, працюють в групах,спілкуються, висловлюють думки, аналізуютьокремі вправи, повторюють показані майстромвиробничого навчання прийоми праці.

На уроках виробничого навчання звикористанням інформаційнокомунікаційнихтехнологій застосовується розвивальна системанавчання та її структурні елементи: включенняінтерактивних методів різних видів до процесунавчання; конструювання навчальної проблеми,створення навчальної ситуації; використанняпроблемних завдань, диференціація навчання;індивідуальна робота, робота творчих груп;створення сприятливої атмосфери; створенняучителем ситуації успіху, співробітництва, діалогу,

пов’язані з формуванням творчих здібностей,емоційної сфери учня [5]. Існує кілька відноснонових методів навчання, поява яких пов’язана зпоявою і використанням сучасних засобів ІКТ:

1. Метод проектів – форма організаціїнавчального процесу, орієнтована на творчусамореалізацію особистості учня, розвиток йогоінтелектуальних і фізичних можливостей,вольових якостей і творчих здібностей у процесістворення нових продуктів, що володіютьоб’єктивною або суб’єктивною новизною, маютьпрактичну значимість. Даний метод доцільновикористовувати під час поточного інструктажудля розвитку навичок роботи в групі, ефективногостворення реального об’єкта. Реалізувативпровадження даного методу в навчальний процесдопоможуть комп’ютерні технології ззастосуванням мультимедійної презентації абовідеоролику.

2. Групові обговорення – групові дискусії зконкретного питання у відносно невеликих групахучнів (від 6 до 15 осіб). Ефективністьвикористання даного методу проявляється наетапах формування основи орієнтувальноїдіяльності та аналізу типових помилок учнів.Застосування мультимедійної презентації,відеоролику, аудіо запису або комп’ютерноїпрограми спонукатиме учнів до розвитку навичокуважного слухання учбової інформації таактивного використання їх досвіду припред’явленні нового матеріалу.

3. Мозковий штурм – спеціалізований методгрупової роботи, спрямований на генерацію новихідей, стимулюючий творче мислення кожногоучасника. Даний метод доцільно використовувати



Рис. 1. Функції комп’ютера у процесі навчання

Комп'ютер у ролі вчителя

Засіб підготовки текстів, їх зберігання

Засіб підготовки виступів

Обчислювальна машина великих

можливостей

Наочний посібник

Комп'ютер у ролі робочого

інструменту

Джерело навчальної інформації

Тренажер

Засіб діагностики і

контролю

56

на етапах актуалізації знань та досвіду учнів зметою узагальнення раніше вивченого матеріалу,а також під час пред’явлення великого за обсягомнового матеріалу. В реалізації цього методудопоможе перегляд мультимедійної презентації,відеоролику, або робота з комп’ютерноюпрограмою.

4. Ділові ігри – метод організації активноїроботи учнів, спрямований на вироблення певнихрецептів ефективної навчальної та професійноїдіяльності.

5. Рольові ігри – метод, який використовуєтьсядля засвоєння нових знань та відпрацюванняпевних навичок у сфері комунікації. Рольова граприпускає участь не менше двох “гравців”,кожному з яких передбачається провести цільовеспілкування один з одним відповідно до заданоїролі.

Застосування цих методів на етапі вступногоінструктажу сприяє моделюванню професійноїдіяльності, що спонукатиме до підвищеннянавчальної мотивації учнів та розвитку здатностідо самонавчання.

6. Баскетметод – метод навчання на основіімітації ситуацій. Наприклад, кого навчаютьприпускають виступити в ролі екскурсовода нашвейному підприємстві. Застосування даногометоду може бути корисним на всіх етапах урокувиробничого навчання: вступному, поточному тазаключному інструктажах.

7. Тренінги – навчання, при якому в ходіпроживання або моделювання спеціально заданихситуацій навчаються мають можливістьрозвинути і закріпити необхідні знання та навички,змінити своє ставлення до власного досвіду івживаним у роботі підходам. Тренінги призначенідля відпрацьовування умінь і навичок, повтореннята закріплення пройденого матеріалу.Застосування даного методу не має меж длявикористання інформаційнокомунікаційнихтехнологій. Це можуть бути різні комп’ютерніпрограми, ігри, інтерактивні завдання, переглядпрезентації, відеоролику, прослуховуванняаудіозапису та інше.

8. Аналіз практичних ситуацій – це методнавчання навичкам прийняття рішень. Його метоює навчити учнів аналізувати інформацію, виявлятиключові проблеми, генерувати альтернативнішляхи вирішення, оцінювати їх, вибиратиоптимальне рішення і формувати програми дій. Цейметод доцільно використовувати на етапі розглядуможливих помилок, характерних недоліків ташляхів їх попередження.

Вибір методів активного навчання залежитьвід різних факторів. Але в першу чергу вибір

методу визначається дидактичним завданнямзаняття. Для вибору конкретного активногометоду з застосуванням ІКТ на різних етапахвиробничого навчання з професії “Кравець”можна скористатися наведеною схемою, якапредставлена на рис. 2.

Отже, інформаційнокомунікаційні технології заумови поєднання з традиційними методамисприяють якісному формуванню вмінь та навичокучнів ПТНЗ. До основних переваг використанняінформаційнокомунікаційних технологій в ПТНЗвіднесено:

підвищення інтересу й загальної мотиваціїучнів до навчання завдяки новим формам роботиі причетності до пріоритетного напряму науковотехнічного прогресу;

об’єктивність контролю; активізація навчання завдяки використанню

привабливих і швидкозмінних форм подачіінформації, змаганню учнів з машиною та зсамими собою, прагненню отримати вищу оцінку;

формування вмінь та навичок для здійсненнятворчої діяльності;

виховання інформаційної культури; оволодіння навичками оперативного

прийняття рішень у складній ситуації; доступ учнів до банків інформації, можливість

оперативно отримувати необхідну інформацію; інтенсифікація самостійної роботи учнів; зростання обсягу виконаних на урок завдань; підвищення мотивації та пізнавальної

активності за рахунок різноманітності формроботи, можливості включення ігровогомоменту.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Таким чином, поєднання внавчальному процесі інформаційнокомунікаційнихтехнологій з ефективними методичнимиприйомами і розробками стимулює пізнавальнуактивність, самостійність учнів, формуєкомунікативні навички, активізує увагу учнів,забезпечує практичне осмислення отриманихзнань і вмінь з фахової дисципліни в практикоорієнтованому освітньому процесі та успішнусоціалізацію випускників. Застосування активнихметодів, таких як проблемний виклад навчальногоматеріалу, мозковий штурм, ігри сприяютьреалізації творчих зусиль особистості, і не тількидосягається запланований результат, а йвідбувається розвиток внутрішнього світу учнів.А використання засобів наочності (ІКТ) на уроцімає величезне значення для підвищення якостірозвитку психіки учня і розширення педагогічнихможливостей вчителя.

Перспективним дослідженням у рамках даної




57 Молодь і ринок №5 (112), 2014

тематики можливо вважати розробку структуриі форм організації навчальної діяльності, а такожрозробку мотиваційного аспекту до професійної

Рис. 2. Структура використання активіних методів навчання з застосуванням ІКТ на різних етапах уроку виробничого навчання з професії “Кравець”

діяльності з використанням інформаційнокомунікаційних технологій під час виробничогонавчання.



58

1. Коваль Т.І. Підготовка викладачів вищоїшколи: інформаційні технології у педагогічнійдіяльності: навч.-метод. посіб. / Т.І. Коваль. –К.: Вид. Центр НЛУ, 2009. – 380 с.

2. Бикова В.Ю., Жука Ю.О. Інформаційнітехнології і засоби навчання: Зб. наук. праць /Інститут засобів навчання АПН України. – К.:Атіка, 2005. – 272 с.

3. Іванова О. Підвищення інформаційно-комп’ютерної компетентності педагогів//Вихователь-методист дошкільного закладу. –2010. – №2. – С. 30.

4. Полат Е.С. Новые педагогические иинформационные технологии в системеобразования. – М.: Издательский центр“Академия”, 2001. – 272 с.


Постановка проблеми. Сучаснасистема освіти спрямована науправління цілісним педагогічним

процесом, який базується на науковій основі,розумінні механізмів і закономірностейпедагогічної взаємодії. Діяльність кожногокерівника, педагога освітнього закладусупроводжують інноваційні процеси. Одні змінивимагають миттєвих реакцій, а інші ставлятьзагальноосвітній навчальний заклад переднеобхідністю змінити цілі та способи їхдосягнення. Щоб виживати в цих умовах,

організація повинна еволюціонувати йадаптуватися до змін. Постає проблемауправління внутрішніми змінами, що ведуть дозростання освітнього потенціалу загальноосвітньогонавчального закладу та підвищують ефективністьйого використання.

Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз іпошук вирішення проблем управліннязагальноосвітнім навчальним закладом наукоютриває лише кілька десятиліть, але за цей часнакопичився значний об’єм знань, зокрема науковіоснови управлінської діяльності керівника

УДК 371.2.001.76

Олександр Голік, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки вищої школи,управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін

Бердянського державного педагогічного університету

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ПЕДАГОГІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮВ УМОВАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У статті теоретично обґрунтовано управління інноваційною педагогічною діяльністю в умовахзагальноосвітнього навчального закладу, а саме розглянуто сутність означеного управління, його особливості,зовнішні та внутрішні компоненти.

Ключові слова: інноваційна діяльність, керівник, навчальний заклад, педагогічна діяльність, управління.

Літ. 2.

Александр Голик, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогики высшей школы,управления учебным заведением и методики преподавания обществоведческих дисциплин

Бердянского государственного педагогического университета

УПРАВЛЕНИЕ ИННОВАЦИОННОЙ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮВ УСЛОВИЯХ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ

В статье теоретически обосновано управление инновационной педагогической деятельностью вусловиях общеобразовательного учебного заведения, а именно рассмотрены суть данного управления, егоособенности, внешние и внутренние компоненты.

Ключевые слова: инновационная деятельность, руководитель, учебное заведение, педагогическая

деятельность, управление.

Olexander Holik, Ph.D.(Pedagogic), Associate ProfessorBerdyansk State Pedagogical University

MANAGEMENT OF INNJVATIVE TEACHING ACTIVITIES WITHIN GENERAL SCHOOLThis paper theoretically grounded teaching of innovation in terms of an educational institution, for example

the entity appointed management, its features, exterior and interior components.Keywords: innovation, leader, school, teaching activities, management.


© О. Голік, 2014

59 Молодь і ринок №5 (112), 2014

навчального закладу та підвищення йогоуправлінської кваліфікації знайшли своєвідображення у працях Є. Березняка, В. Бондаря,В. Бегея, Л. Даниленко, Г. Єльникової, Л. Калініної,Л. Карамушки, Н. Коломінського, Ю. Конаржевського,В. Маслова, Н. Островерхової, Є. Павлютенкова,В. Пікельної, В. Пуцова, М. Поташника,Т. Сорочан, Є. Тонконогої, Є. Хрикова, Т. Шамовоїта ін.

Особливості організаційної діяльності, поняттята сутність департаменталізації, залежністьструктури навчального закладу від диференціації,варіативності та інтегративності освітньогопроцесу. Дослідження цих процесів здійснили усвоїх наукових працях: О. Виханський, О. Наумов,М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, Р. Седегов,В. Писарєв, Л. Франєв, Ф. Хміль та інші.

Дослідження проблем планування у сферіуправління установами і закладами освіти булоздійснено Є. Березняком, В. Бондарем,Л. Даниленко, Г. Дмитренко, Г. Єльниковою,І. Жерносек, О. Коберник, В. Масловим,В. Олійник, В. Пікельною та ін.

У розглянутих дослідженнях широковисвітлюється проблема управлінської діяльностіучасників педагогічного процесу, але недостатньовисвітлено її інноваційний характер.

Метою статті. Саме тому метою статті єтеоретичне обґрунтування управлінняінноваційною педагогічною діяльністю в умовахзагальноосвітнього навчального закладу.

Виклад основного матеріалу. Інноваційнапедагогічна діяльність – це заснована наосмисленні практичного педагогічного досвідуцілеспрямована педагогічна діяльність,орієнтована на зміну й розвиток навчальновиховного процесу з метою досягнення вищихрезультатів, одержання нового знання,формування якісно іншої педагогічної практики.Продуктами інноваційної педагогічної діяльностіє нововведення, що позитивно змінюють системуосвіти, визначають її розвиток і характеризуютьсяяк нові чи вдосконалені [1].

Інноваційна педагогічна діяльність можездійснюватися як у традиційних навчальнихзакладах (дошкільних установах, школах), так і взакладах нового типу. У традиційних таінноваційних закладах вона здебільшогоздійснюється емпіричним шляхом, тобто шляхомпроб і помилок. У закладах нового типуінноваційна діяльність виконує стабілізаційну(закріплення і збереження створеного раніше) іпошукову (спрямовану на зміну стану системи)функції, які відображають різні і взаємопов’язанірівні педагогічної діяльності у процесі її

саморозвитку – репродуктивний (відтворюючий)і продуктивний (творчий). Репродуктивнадіяльність заснована на відтворенні традиційнихсхем дій, спрямована на одержання заданогорезультату відомими засобами. Продуктивнадіяльність пов’язана з формулюванням новихцілей і досягненням їх за допомогою новихзасобів.

Інноваційна педагогічна діяльність структурноохоплює зовнішні (мета, засоби досягнення,об’єкт впливу, суб’єкт діяльності, результат) івнутрішні (мотивація, зміст, операції) компоненти.Як і будьяка педагогічна діяльність, вона виконуєгностичну (пізнавальну), проектувальну(перспективне планування завдань і способів їхрозв’язання), конструктивну (співпраця педагогаі вихованців), комунікативну (взаємодія педагогаз учнями, колегами), організаторську (поетапністьдій педагога і вихованців) функції.

Головними особливостями інноваційноїпедагогічної діяльності є особистісний підхід,творчий, дослідноекспериментальний характер,стійка мотивованість на пошук нового в організаціїнавчальновиховного процесу. Включенняпедагога в інноваційну діяльність може бутинаслідком дії різноманітних чинників. Часто до неїспонукає їх невдоволеність методиками,результатами особистої праці, освоєння новихзнань, особливо у суміжних сферах, осмислення іякісно нове бачення особистої життєвої місії, іноді– творче осяяння, яке, як правило, є результатомтривалого пошуку й аналізу здобутого на цьомушляху. Певною мірою ефективний і зовнішнійорганізаційний вплив, тобто цілеспрямованевикористання різноманітних форм залученняпедагога до інноваційної діяльності, до якихналежать: організація постійно діючого науковогосемінару з найактуальніших проблем, над якимипрацюють педагоги навчального закладу;стажування педагогів при науководосліднихінститутах і вищих навчальних закладах;педагогічні ради, “круглі столи”, дискусії; ділові,евристичні ігри з генерування нових педагогічнихідей; творча діяльність педагогів у методичнихоб’єднаннях; участь у науковопрактичнихконференціях; узагальнення власного досвіду ідосвіду своїх колег; заняття на спеціальних курсахпідвищення кваліфікації; самостійна дослідницька,творча робота над темою, проблемою; участь уколективній експериментальнодослідницькійроботі у межах спільної проблеми, над якоюпрацюють педагоги навчального закладу.

Стратегія інноваційної діяльності педагогічногоколективу, окремих педагогів у кожній конкретнійситуації має свої часові обмеження, що залежить


60

від масштабності інновації, від того, скільки часуі яких людських, організаційних, матеріальнофінансових ресурсів вона потребує.

Отже, інноваційна педагогічна діяльність єосновою оновлення навчальних закладів,чинником розвитку освітніх систем. Ії результатвизначають структурні та змістові зміни в роботізакладу, освітньої системи, а за певних умов –створення якісно нової педагогічної практики –авторського закладу чи радикальногореформування усієї освітньої системи.

Для забезпечення якості та ефективностіокремих нововведень і загального інноваційногопроцесу в управлінні необхідно враховувати,відстежувати, прогнозувати наслідки інновацій длясистеми управління; закладу освіти;психологічного клімату всередині управлінськоїспільноти; кожної частини об’єкта управління;кожного управлінця. Усе це виокремлюєуправління педагогічними інноваціями усамостійний вид діяльності, автономну науковупроблему.

Управління педагогічними інноваціями – видсоціального управління, що підтримуєцілеспрямованість і організованість інноваційнихпроцесів у системі освіти.

Виокремлюють такі структурні компонентиуправлінської діяльності: постановка мети;планування або прийняття управлінських рішень;організація виконання рішень; контроль зарезультатами інноваційної діяльності;регулювання (або корекція) нововведення; аналізрезультатів.

Для управління нововведеннями необхідномати банк інновацій (педагогічних ідей). Технічнойого створюють у формі картотеки, заводячи накожне нововведення освітнього закладуспеціальну карту. Як правило, це роблять напочатку навчального року. Із впровадженнямкомп’ютерних систем змінилася технологіяформування банку педагогічних ідей, але принципизалишилися ті самі. Картки, на яких фіксуютьпедагогічні ідеї та їх основні характеристики, єформалізованими, тобто кожен їх пунктпередбачає занесення конкретної інформації:проблема; мета інновації (нововведення); сутьінновації; прогнозований результат нововведення;класифікація інновації; інноватор; стадіїнововведення; експериментальна перевіркаінновації; характер інноваційного процесу(експерименту); перешкоди на шляху розробленняі впровадження; експериментальний контроль;оцінювання інновації; проблеми, які необхіднорозв’язати; особливі міркування про значенняінновації.

Банк педагогічних інновацій дає змогу

керівникам навчальних закладів кваліфікованоздійснювати регулювання та корекціюнововведення. Важливим елементом управлінняінноваційною діяльністю є контроль зарезультатами, який загалом здійснює такі функції:констатація, експертна аналітична оцінкадосягнутих результатів навчальної або виховноїдіяльності; констатація і оцінювання учасниківінноваційного процесу, досягнутих нимирезультатів навчальної або виховної діяльності,спрямованої на розвиток освітнього закладу;констатація та оцінювання результатів управлінняінноваціями відповідно до комплексноцільовоїпрограми; формування каналів прямого і зворотногозв’язку для інформування та стимулюванняучасників інноваційного процесу. Реалізація кожноїфункції потребує внесення відповідних коректив восвітній процес, діяльність педагогічного колективу,здійснення управлінських впливів.

В управлінні інноваційною діяльністю важливоне тільки знати про відповідність кінцевихрезультатів сформульованій меті, а й занеобхідності оперативно та компетентноз’ясовувати причину їх відхилень. Це означає, щоконтроль, аналіз та оцінювання впровадженнянововведень тісно взаємопов’язані, без чогонеможливе обґрунтоване здійснення корективінноваційної діяльності.

Під час управління прогнозованимипедагогічними інноваціями найважливішим єконтроль за плановими результатами (на певнийчас, навчальний рік). За конкретним результатомроблять висновки про досягнуте.

Результати експертного контролю та аналізурозглядають на засіданні педагогічної ради. Тодіж за потреби затверджують програмурегулювання і корекції інноваційного процесу, якаможе містити, наприклад, такі заходи:

Нарада при керівникові. На ній доцільнозаслухати повідомлення методиста (завуча) пропідготовку до педради; скоригувати розстановкукадрів на новий навчальний рік; заслухати питанняпро готовність до педради за результатамиминулого навчального року і про завдання (зурахуванням корекції нововведень) на новийнавчальний рік.

Педрада. Вона має підбити підсумкинововведень за 1 півріччя; проаналізуватипідсумки роботи і визначити завданняпедколективу на новий навчальний рік ізпереведення навчального закладу в режимрозвитку.

Методична рада. До її компетенції у цій справіналежить аналіз якості знань, умінь, навичок занововведенням; тестування і діагностування заякістю інновацій.



61 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Батьківська рада навчального закладу.Програма передбачає її участь у контролі занововведенням; обговорення питання про наданнядопомоги навчальному закладу у впровадженнінововведення; сприяння й допомогу у підготовцідо нового навчального року; участь у формуванніскоригованого замовлення на новий навчальний рік.

Для осмисленої, повноцінної участі педагога вінноваційній діяльності важливо, щоб він був нетільки її безпосереднім учасником, а йбезпристрасним експертом на етапі її аналізу, щосприятиме реалізації його особистісногопотенціалу, підвищенню загальної культури,актуалізації самооцінки і здійсненню самокорекціїсвоєї діяльності.

Реалізація планів нововведень вимагаєрозподілу повноважень і відповідальності завирішення завдань на різних етапах інноваційногоциклу. За більшістю органів управліннянавчального закладу закріплені як функціїзабезпечення стабільного функціонування, так ізабезпечення розвитку.

Розподіл функцій управління нововведеннямиміж органами управління – це перший крокорганізації введення інновацій. У структуріуправління навчальним закладом можуть бутивиділені спеціалізовані органи, функції управліннярозвитком, що реалізовують лише заступникдиректора з інноваційної роботи, предметнікафедри тощо.

Наявність постійних органів, які відповідаютьза розвиток, робить цей процес неперервним, щоособливо важливо в умовах динамічних і важливихзмін у зовнішньому середовищі. На практиці частовиявляються проблеми, які не можуть бутивирішені при розподілі функцій, що існують унавчальному закладі, оскільки вимагаютьоб’єднання зусиль фахівців, що працюють в різнихпідрозділах навчального закладу [2].

У цьому випадку створюються проблемні абоцільові групи, що виконують завдання розробки

та реалізації інноваційних проектів. До цільовоїгрупи входять усі фахівці, від яких залежить успіхвирішення виявленої проблеми. Структури, щомають у своєму складі органи, створені за типомоб’єднання фахівців з різних підрозділів длявирішення актуальних проблем розвиткуорганізації, є проектними і матричними.

До розробки проектів часто притягуютьсязапрошені фахівці, а самі цільові групистворюються на час розробки і впровадженняпроекту. У матричних структурах один і той жепедагог, окрім основного, одночасно може бутизадіяний у роботі декількох структурнихпідрозділів і цільових груп.

Завдання, що вирішуються при організаціїосвоєння окремого нововведення, полягають уформуванні тимчасових структурних підрозділів,розподілі обов’язків усередині них і визначеннівідповідальних за загальне керівництво груп таконтроль.

Висновки. Таким чином, у системіуправління нововведеннями необхіднозабезпечити всебічне і багатоаспектне вивченняінновацій (проектування, моніторинг, регулювання,корекцію), без чого неможливе компетентневизначення їх ефективності, доцільності науковогозабезпечення та розповсюдження досвіду.

Перспективи подальших розвідок уданому напрямку. Дослідження інноваційнихтехнологій управління та проектування підготовкимайбутніх керівників навчальних закладів до їхвпровадження.

1. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічнітехнології: Навчальний посібник для ВНЗ, педагогам-практикантам. / І.М. Дичківська. – К.: Академвидав,2004. – 352 с.: іл.

2. Управління навчальним закладом: Підручник длястудентів вищих навчальних закладів / С.Г. Немченко,О.Б. Голік, О.А. Кривильова, О.В. Лебідь. – Донецьк:

ЛАНДОН-ХХІ, 2012. – 516 c.



“Слово – найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…”

Василь Сухомлинський український педагог, публіцист, письменник, поет

62

Постановка проблеми. Сучаснапедагогічна наука досліджує чималопроблем, які об’єктивно обумовлені

викликами соціального буття. Одна із них –формування і дотримання здорового способужиття, в практичній реалізації якого існує чималонедоліків.

В країні погіршується стан здоров’я населення,зокрема дітей та молоді, що пояснюється рядомпричин: недооцінкою значення проблеми назагальнодержавному рівні, в сім’ї, навчальнихзакладах, місцях праці. Обмежені можливості дляформування здорового способу життя засобамифізичної культури та спорту. Низький рівень знаньлюдей щодо засобів зміцнення і збереженняздоров’я, ролі при цьому здорового способу життя.Погіршується екологія середовища, зростає рівеньзалежності людей від алкоголю, паління, вживаннянаркотиків. Порушується спільність та єдністьпідходів до вирішення цієї проблеми сім’єю,навчальними закладами, державними тагромадськими організаціями, трудовимиколективами, що є особливо небезпечним длявиховання молодого покоління. В сім’ї

недооцінюється важливість дотримання дітьмивимог до режиму дня, формування санітарногігієнічних навичок, створення доброзичливогосімейного мікроклімату, неприпустимостіантипедагогічних методів впливу на дітей.Навчання в школі супроводжується порушеннямнаукових вимог до навантаження учнів, яке єзбільшеним. У них виникає дефіцит м’язовоїдіяльності, погіршується зір. Вимагає підвищення(як в учнів, так і в студентів) рівень усвідомленняу ставленні до власного здоров’я, дотриманняздорового способу життя. Слід значно покращитиумови життєдіяльності учнів і студентів упозанавчальний час, щоб вони відкривалиможливості для розвитку їх різнобічних інтересів,організації здорового способу життя [5; 6; 10].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема формування та дотримання здоровогоспособу життя є предметом дослідженнябагатьох галузей знання: філософії, соціології,біології фізіології, валеології, медицини, психології,педагогіки, фізичної культури і спорту та інших. Їїтеоретичні та практичні аспекти вивчаютьГ. Власюк, О. Безпалько, Н. Бутенко, О. Вакуленко,

Олександр Логвиненко, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК НАУКОВЕ ІНТЕГРОВАНЕ ПОНЯТТЯУ статті розглядаються проблеми здоров’я сучасної молоді, аналізуються поняття “здоров’я” та

“здоровий спосіб життя”, обґрунтовується психолого-педагогічна структура формування здоровогоспособу життя школярів.

Ключові слова: здоров’я, здоровий спосіб життя, життєдіяльність, соціальне середовище, інтеграція,фізична культура, фізичне виховання, спорт.

Літ. 10.

Александр Логвиненко, кандидат педагогических наук,доцент кафедры теории и методики физического воспитания


ЗДОРОВЫЙ ОБРАЗ ЖИЗНИ КАК НАУЧНОЕ ИНТЕГРИРОВАННОЕ ПОНЯТИЕВ статье рассматриваются проблемы здоровья современной молодежи, анализируются понятия

“здоровье” и “здоровый образ жизни”, обосновывается психолого-педагогическая структура формированияздорового образа жизни школьников.

Ключевые слова: здоровье, здоровый образ жизни, жизнедеятельность, социальная среда, интеграция,физическая культура, физическое воспитание, спорт.

Olexander Lohvynenko, Ph. D. (Pedagogic)Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

HEALTHY STYLE OF LIFE AS SCIENTIFIC INTEGRATIVE NOTIONThe article deals with the problems of modern youth health; the notions “health” and “healthy style of life”

are under analysis; psyco-pedagogical structure of formation of healthy lifestyle.Keywords: health, healthy lifestyle, life activity, social environment, integration, physical culture, physical training, sport.

УДК 613:001.001.11

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК НАУКОВЕ ІНТЕГРОВАНЕ ПОНЯТТЯ

© О. Логвиненко, 2014

63 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Г. Власюк, О. Волошин, Н. Зимівець, В. Кузьменко,Н. Ковальчук, О. Кривенко, А. Кандауров, М. Лук’янченко,Ю. Мельник, М. Мурашко, Л. Мокринська,М. Почерніна, Л. Омельченко, О. Омельченко,А. Сахно, Л. Сущенко, Л. Телешко, В. Фотинюк табагато інших дослідників. Це пояснюється нетільки важливістю та актуальністю названоїпроблеми, а й її складністю, комплексністю,інтегративним характером самого поняття“здоровий спосіб життя” та технологієюформування цього способу життя на практиці.

Мета статті. Проаналізувати поняття“здоровий спосіб життя” в контексті йогоінтегративності як ознаки, що виступає чинникомбагатоаспектності наукових досліджень.

Інтеграція – універсальне поняття, щопов’язане з розвитком, об’єднанням, утвореннямта відновленням певної цілісності. Його ядром євпорядкування різних елементів, складовихчастин у функціонально єдиний організм, ціліснеутворення. Інтеграційні процеси відбуваються укожній сфері людської діяльності і забезпечуютьвзаємодію у меті, завданнях, змісті та технологіїїї здійснення [2].

Аналіз інтеграційної ознаки поняття “здоровийспосіб життя” вимагає звернення до йоготеоретичного визначення. Наводимо деякі з них,що містяться в наукових джерелах:

1. Здоровий спосіб життя – активна діяльністьлюдей спрямована на збереження і зміцненняздоров’я як умови і передумови здійснення іншихаспектів способу життя, на подолання чинниківризику виникнення і розвитку захворювань,оптимального використання в інтересах охорони іполіпшення здоров’я, соціальних і природних умовта чинників способу життя [2, 174].

2. Здоровий спосіб життя – це спосібжиттєдіяльності людини, який вона усвідомленообирає і відповідально відтворює в повсякденномубутті з метою збереження та зміцнення здоров’я,як продукт духовних і фізичних зусиль людини,цілісна система життєвих проявів особистості, щосприяє гармонізації її індивідуальності в умовахсоціального середовища [3, 51 – 52].

3. Здоровий спосіб життя (ЗСЖ) – це спосібжиття, заснований на принципах моральності,раціонально організований і активний, трудовий,який загартовує і водночас захищає віднесприятливих впливів навколишньогосередовища, що дозволяє до глибокої старостізберігати моральне, психічне і фізичне здоров’я[10, 23].

4. Здоровий спосіб життя – спосіб життєдіяльностілюдини, метою якого є формування, збереження ізміцнення здоров’я [1, 174].

5. Здоровий спосіб життя – це все в людській

діяльності, що стосується збереження і зміцненняздоров’я, все, що сприяє виконанню людиноюсвоїх людських функцій через посередництводіяльності з оздоровлення умов життя, праці,відпочинку, побуту [8, 13].

Порівняння наведених визначень свідчить, щодо ознак поняття “здоровий спосіб життя”науковцями віднесені такі його компоненти:здоров’я, спосіб життєдіяльності, умови життя,соціальні і природні чинники, фізичні і духовнізусилля, спеціальні знання і вміння, цілісна системажиттєвих проявів особистості, чинники ризику,усвідомленість та відповідальність, соціальнесередовище, раціональна організованість,моральність та інші. Центральний компонент –поняття “здоров’я”. Він є головним у всіхвизначеннях незалежно від їхнього об’єму (широтичи вузькості) та змісту. Поняття “здоров’я”виступає смислоутворюючою основою здоровогоспособу життя, його метою, що досягаєтьсязавдяки функціонуванню різних сприятливих умовта комплексу засобів її досягнення (матеріальних,духовних, організаційних, наукових тощо).

Тому сучасна наука обґрунтовує поняття“здоров’я” у різних вимірах: біологічному,філософському, соціальному, медичному,правовому, екологічному, економічному,психологічному, педагогічному, управлінськомутощо. Вона визнає його явищем системногохарактеру, інтегративною категорією. Здоров’ярозглядається як: вища універсальна,першочергова цінність для людини тасуспільства; право людини; системна якість;динамічний стан фізичного, духовного,психологічного, інтелектуального, соціальногоблагополуччя. Статут ВООЗ наголошує нанеобхідності відносити до поняття “здоров’я” різнівиди благополуччя, різні види здоров’я (фізичне,духовне, соціальне), не пов’язуючи його тільки звідсутністю хвороб чи фізичних вад [3, 48].

Фізичне здоров’я пов’язується наукою зіндивідуальними особливостями анатомічноїбудови тіла, фізіологічними функціями організму,рівнями фізичного розвитку його органів і систем,відсутністю хвороб і ін.

Психічне здоров’я виявляється віндивідуальних особливостях реакцій людини нарізні життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів,що обумовлюється особливостями характерулюдини, її мисленням.

Духовне здоров’я невіддільне від загальноїдуховної культури особистості впливу на неї освіти,науки, мистецтва, етики, релігії, ставлення досенсу життя.

Соціальне здоров’я – наслідок відносинособистості в різних структурних одиницях


64

соціуму – сім’ї, навчальних закладах, місцяхпраці, відпочинку, що виявляється в її станахзадоволення, захищеності або незахищеності, нащо діють різні впливи (економічні, політичні,духовні, соціальні) притаманні головним сферамсуспільного життя [4, 6]. Ці види здоров’я тіснопов’язані і становлять єдиний інтегрованийкомплекс у понятті “здоров’я”.

Поняття “здоровий спосіб життя” ґрунтуєтьсяна понятті “спосіб життя”. Спосіб життяпояснюється наукою як сукупність формповсякденної діяльності людини в єдності зумовами, що її визначають і спрямовують задопомогою ціннісних орієнтацій і усвідомленихпотреб [2, 417].

Спосіб життя обґрунтовується як здоровий,якщо він характеризує його високоякіснийхарактер, виходячи щодо цього з усталених у науціі повсякденному житті позицій. Слід враховуватиі те, що життєдіяльність людини відбувається всоціальному середовищі і формування здоровогоспособу її життя відбувається під його впливом.

Наука розглядає соціальне середовище вширокому (макросередовище) і вузькому(мікросередовище) значенні. До макросередовищавходить загалом все суспільство, вся суспільноекономічна система: виробничі сили, сукупністьрізних сфер діяльності, суспільних інститутів,суспільної свідомості. До мікросередовища –безпосереднє оточення людини, в якому вонаперебуває і діє: сім’я, навчальний і трудовийколективи, об’єднання за інтересами, громадськіорганізації тощо.

У соціальному середовищі відбуваєтьсяпроцес соціалізації особистості, який означаєзасвоєння нею знань, цінностей, норм, традицій,звичок, відношень, які притаманні суспільству абопевній соціальній групі. Соціалізація може бутипервинною, відтворюючи вікові періодидитинства, юності, і вторинною, стосуючисьдорослих. Соціалізація – процес динамічний,пов’язаний зі змінами в суспільному житті.

Соціальне середовище повинно створюватидля людей різних вікових груп належні умови дляїх соціалізації, в тому числі – формуванняздорового способу життя, зміцнення здоров’я.Воно, як свідчить буття, може цілеспрямовано,активно, позитивно, з дотриманням наукових засадвпливати на ці процеси або, навпаки, нестворювати належних умов, що призводить дорозвитку різних негативних явищ у формуванніздорового способу життя.

Отже, інтегрованість, як ознака поняття“здоровий спосіб життя”, наголошує на йогосистемному характері, цілісності, що об’єднує всобі значну кількість взаємодіючих компонентів,

від реалізації яких на наукових засадах залежитьформування здорового способу життя.

Суттєву роль у формуванні здорового способужиття відіграє сфера фізичної культури і спорту,наукове обґрунтування різних аспектів цьогопроцесу в контексті інтеграції. Відзначимо певніпозитивні підходи до розв’язання цієї проблеми якв наукових пошуках, так і на практиці.

Науковці М. Мурашко, М. Почерніна, О. Кривенкодослідили інтерактивні технології у формуванніздорового способу життя студентської молоді;В. Фотинюк – інтегративний підхід у вирішеннізавдань професійноприкладної фізичноїпідготовки студентів; В. Кузьменко, П. Щербак – інтегрований підхід до організації уроків фізичноїкультури як засіб оптимізації здорового способужиття учнів 8 – 9 класів; Г. Власюк, Л. Терешко– психологопедагогічні аспекти реалізаціїздорового способу життя школярів [6; 8; 9].

Автори досліджень доводять важливістьвикористання у вихованні здорового способужиття студентської молоді психологічних факторів(спілкування з природою, пізнання нового, творчоїактивності) інтегративних технологій у виглядівідеофільмів, відеокліпів, сайтів. Обґрунтовуєтьсяпсихологопедагогічна структура формуванняздорового способу життя школярів, до якої входятьпотреба, мотив, бажання, намір, знання, вміння,навички, переконання, інтерес, наполегливість,самостійність, які розглядаються як інтегративнасукупність.

Цікаві переконливі матеріали з досвідуорганізації “Шкіл сприяння здоров’ю”, в якихінтегровано здійснюється комплекс навчальновиховних завдань у ряді шкіл Одеської області,містить науковометодичний збірник “Школаздоров’я” [5]. У ньому аналізується, як в цихнавчальних закладах створюється здоров’язберігаючесередовище, застосовуються прийоми мотивації учнівна здоровий спосіб життя через розвиток усіх видівздоров’я, залучення батьківської громадськості,представників медичної сфери, місцевих органівсамоврядування, громадських організацій дляпопередження негативних проявів у дитячому тамолодіжному середовищі. Розкриваютьсяособливості проведення різних заходів, у томучислі – фізкультурноспортивних.

І хоча сучасна теорія і практика все більшедосліджують інтегрованість у контекстіформування здорового способу життя, цяпроблема вимагає подальшого вивчення.

1. Все про соціальну роботу: Навчальнийенциклопедичний словник-довідник / За ред. проф.В.М. Пічі. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2012. – 616 с.

2. Головатий М.Ф. Соціальна політика і соціальна



65 Молодь і ринок №5 (112), 2014

робота: Термінол.-понят. слов. / М.Ф. Головатий,М.Б. Панасюк. – К.: МАУП, 2005. – 560 с.

3. Енциклопедія для фахівців соціальної сфери / Зазаг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої. – Київ-Сімферополь:Універсум, 2012. – 536 с.

4. Роль засобів масової інформації та іншихджерел у формуванні здорового способу життямолоді / О. Яременко, О. Балакірева, О. Вакуленкта ін.– К.: Український інститут соціальних досліджень,2000. – 111 с.

5 . Школа здоров’я . Частина 1 . / уклад.В.В. Григораш. – Х.: “Основа”, 2010. – 208 с.

6. Молодь в умовах становлення незалежностіУкраїни (1991 – 2011 роки): щоріч. доп. ПрезидентуУкраїни, Верховній Раді України, Кабінету МіністрівУкраїни про становище молоді в Україні / М-во освіти

і науки, молоді та спорту України [редкол.: О.В. Бєлишевта ін.]. – Київ, 2011. – 316 с.

7. Мурашко М., Почерніна М., Кривенко О.Інтерактивні технології у формуванні здоровогоспособу життя студентської молоді // Теорія іметодика фізичного виховання. – 2008. – № 8. – С. 25– 29.

8. Реалізація здорового способу життя – сучасніпідходи: Монографія / За заг. ред. М. Лук’янченка,В. Куриш, Ю. Мігасевич. – Дрогобич, 2009. – 592 с.

9. Науковий часопис Національного педагогічногоуніверситету імені М.П. Драгоманова. Серія 15.“Науково-педагогічні проблеми фізичної культури”.– Т.1. – Вип. 7 (33). – 552 с.

10. Омельченко Л.П., Омельченко О.В. Здоров’ятворчапедагогіка. – Х.: “Основа”, 2008. – 205 с.


Постановка проблеми. Сучаснітенденції розвитку світової економіки,розширення міжнародних, культурних

та економічних зв’язків України з іншимикраїнами, її орієнтація на інтеграцію зцивілізованою світовою спільнотою, об’єктивні

УДК 378

Світлана Кожушко, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри іноземних мовДніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля

СТРАТЕГІЇ КОЛАБОРАТИВНОГО НАВЧАННЯУ ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

У статті висвітлюються підходи науковців до розкриття сутності стратегій колаборативногонавчання студентів у вищому навчальному закладі, розкривається семантичне значення таких термінів якстратегія навчання, технологія навчання та колаборація у навчанні, проводиться порівняльний аналізкооперативного та колаборативного навчання.

Ключові слова: колаборативне навчання, кооперативне навчання, стратегії навчання, технологіїнавчання, модератор, професійна взаємодія.

Літ. 11.

Светлана Кожушко, кандидат филологических наук, доцент, заведующая кафедрой иностранных языковДнепропетровского университета имени Альфреда Нобеля

СТАТЕГИИ КОЛЛАБОРАТИВНОГО ОБУЧЕНИЯВ ВЫСШЕМ УЧЕБНОМ ЗАВЕДЕНИИ

В статье описываются подходы исследователей к раскрытию сущности стратегий коллаборативногообучения студентов в высшем учебном заведении, раскрывается семантическое значение таких терминомкак стратегия обучения, технология обучения и коллаборация в обучении, проводится сравнительный анализкооперативного и коллаборативного обучения.

Ключевые слова: коллаборативное обучение, кооперативное обучение, стратегии обучения, технологии

обучения, модератор, профессиональное взаимодействие.

Switlana Kozhushko, Ph.D. (Philology), Docent Head of Foreign Languages DepartmentDnipropetrovsk University by A. Nobel

STRATEGIES OF COLLABORATIVE LEARNINGIN HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENT

The article deals with the approaches of some researchers to the essence of collaborative learning, implementedinto the process of students training at higher educational establishments. Special attention is paid to the role andfunctions of a teacher in the process of collaborative learning, who in these conditions is acting as a moderator.

Keywords: collaborative learning, cooperative learning, strategies of education, technologies of education,moderator, professional interaction.

СТРАТЕГІЇ КОЛАБОРАТИВНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

© С. Кожушко, 2014

66

потреби ділових відносин із зарубіжнимипартнерами, спричиняють зміни в усіх сферахсуспільного життя, зокрема в системі освіти, якастановить основу відтворення інтелектуальногота духовного потенціалу народу. У зв’язку звищезазначеним виникає необхідністьмодернізації професійної підготовки майбутніхфахівців через глибоке володіння основамипрофесійної взаємодії; встановлення взаємозв’язкузагальнокультурної, професійної, іншомовної освітита майбутньої професійної діяльності; пошук новихконструктивних ідей для вирішення проблемиоптимізації та інтенсифікації змісту, форм таметодів навчання.

Аналіз актуальних досліджень. Ідеяколаборативного навчання виникла в 20ті рокиXX ст. на концептуальних засадах соціалконструктивізму (Л. Виготський), метакогнітивізму(Дж. Флейвель), активно використовувалосяприхильниками прагматизму та суб’єктивізму(Дж. Дьюї). Проте розробка стратегійколаборативного навчання почалася лише в 70хроках в різних країнах світу (Великобританія,Канада, Західна Німеччина, Австралія,Нідерланди, Японія, Ізраїль та інші). Основнаідеологія такого навчання була детальнорозроблена трьома групами американськихпедагогів з університету Джона Хопкінса (Р. Славін),університету Міннесота (Роджерс Джонсон іДєвід Джонсон, 1987) і групою Дж. Аронсона(Каліфорнія, 1978), а також групою Шломо ШаранТельАвівського університету (Ізраїль, 1988).

Метою даної статті є висвітлення підходівнауковців до розкриття сутності, стратегійколаборативного навчання студентів у виші.

Виклад основного матеріалу. Щодовирішення першого завдання, то вважаємо занеобхідне визначити поняття “стратегія”,“колаборація”.

Якщо виходити з етимології поняття“стратегія” (у перекладі з грецьк. – “мистецтвополководця”), то вона представляється як якийсьзагальний, або недеталізований спосіб певноїдіяльності (у нашому випадку – освітньої), спосібдосягнення складної мети. У великомутлумачному словнику сучасної української мовистратегія презентується як “майстернекерівництво, план проведення або дії, свідомообраний набір операцій для вирішення певноїпроблеми або досягнення мети” [2]. Тлумачнийсловник української мови стратегію визначає якмистецтво планування, керівництва, щоґрунтується на правильних далекогляднихпрогнозах [6, 782].

При цьому стратегія навчання, на відміну від

технології, визначає лише конвенціональні рамки,в яких буде збудований процес навчання. Мизгодні з думкою авторів посібника “Освітністратегії і технології навчання при реалізаціїкомпетентнісного підходу в педагогічній освіті”[4], що поняття “стратегія навчання” значноширше поняття “освітня технологія”, оскількиперша відповідає на питання: “Що ми робимо, щобдосягти тих чи інших цілей навчання?”; друга –“Як ми будемо діяти, щоб ефективно досягти цілейнавчання?”.

Щодо семантичного значення терміну“колаборація”, то у перекладі з англійської“collaboration” означає працювати разом задлядосягнення спільної мети. Collaborative –загальний, об’єднаний, спільний.

Стратегія колаборативного навчання(collaborative learning) є поширеною моделлюпартнерства в навчанні. Вона розглядає знанняяк консенсус: це є щось, що люди конструюють впроцесі комунікації, отже є стратегією,заснованою на концепції управління знанням.

На наш погляд, стратегія колаборативногонавчання може розглядатися як певна особистафілософія, а не лише навчальна техніка. В основіколаборативного навчання покладено консенсус,що формується на основі кооперації членів групина противагу змагальному принципу, що єхарактерним для традиційної педагогіки. Церекурсивний процес, коли суб’єкти діяльності збажанням і прагненням налаштовані на співпрацю,вибудову консенсусу в досягненні результативностіпоставленого завдання. Учасники маютьхарактеризуватися достатньою комунікативністюй ініціативністю. Взаємини між учасникамиколаборативної групи детермінуються такимихарактеристиками, як: демократичність,рівноправність, автономність. Колаборативненавчання, як форма взаємодії під час навчальновиховного процесу потребує від викладачів роботив команді з колегами, студентами, а такожобговорення планів і результатів з викладачеммодератором.

Під час колаборативного навчання спостерігаєтьсяакцентуалізація не на індивідуальному завершеннізавдання як під час кооперативної взаємодії, а надинаміці розвитку співпраці у рамкахколаборативної групи. Шведські педагогивідзначають, що певною мірою кооперативне іколаборативне навчання мають схожі тадиференційовані риси [3]. Як подібні явища,вони характеризуються спільним виконаннямпоставленої мети, але різняться за природоюінтерактивних процесів під час виконання завданьу межах групи.



67 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Кооперативна співпраця вимагає розподілузавдань між учасниками робочої групи, де коженвідповідає за окрему частину висвітленняпроблеми за подальшого їх результативногопоєднання для досягнення поставленої мети.Колаборативна співпраця включає взаємнезалучення учасників до взаємодії за допомогоюкоординованих зусиль для розв’язанняпроблемних ситуацій. Такий підхід не применшуєвідповідальності учасника колаборативної групиза виконане завдання. Водночас варто зазначити,що під час колаборативного навчання ролівикладача й студентів змінюються у часовомупросторі співпраці залежно від сутності, природисамого проблемного завдання. Розподіл завданьпід час роботи у групі присутній за кооперативногота колаборотивного навчань. Важливим є не самрозподіл завдань, а спосіб, яким результативнорозв’язується поставлене завдання. Під часколаборативного навчання реалізуєтьсяінтегрований та координований підхід [5].

Колаборативне навчання має британськекоріння, ґрунтується на роботі англійськихвикладачів, які досліджували шляхи допомогистудентам набути досвіду професійноспрямованої взаємодії шляхом підвищення їхактивності в навчанні (Gilles, Adrian) [8].

Важливими для нас стали погляди Р. Джонсонаі Д. Джонсона, які представили п’ятьелементів (позитивна взаємозалежність,індивідуальна відповідальність, взаємодіяобличчям до обличчя, соціальні навички, навичкиобробки інформації), необхідні для ефективногонавчання у групі, формування соціальних,особистісних і когнітивних навичок (навичоквирішення проблем, міркування, прийняття рішень,планування, організації) [9].

С. Каган [10] презентував такі прийомиколаборативного навчання:

Прийом “Подумайте в парах”. Прийомдозволяє студентам розглядати поставленепитання або проблему спочатку індивідуально,здійснювати пошук рішення, записуючи думкиабо просто розмірковуючи. По закінченнювідведеного часу студент в парі висловлює своїідеї, а потім вислуховує ідеї свого партнера. Післяобговорення питання у парі, педагог пропонуєвисловити спільно сформульовану відповідь.

Прийом “Зигзаг”. Студенти одночасно єчленами двох груп: домашньої (як правило, групасусідів – студентська мікрогрупа) та експертної(працює над одним аспектом досліджуваноїтеми). Працюючи в експертній групі студентамналежить самостійно ознайомиться з новимматеріалом, а потім обговорити його з членами

групи. На момент закінчення обговорення групамає бути готова презентувати узгоджену з усімарозповідь, з якою кожен учасник повернеться всвою домашню групу, а також питання нарозуміння матеріалу для членів домашньої групи.Після повернення в домашні групи кожен учасникозвучує партнерам те, що напрацював векспертній групі. По закінченню розповіді задаєпитання на розуміння і уточнює, що залишилосянезрозумілим. Таким чином, діють всі учасникидомашньої групи, які є “Експертами” з різнихаспектів (розділів) теми. У результаті всі членидомашньої групи отримують інформацію з темив повному обсязі.

Прийом “Зворотний зигзаг”. Був створенийТ. Hedeen (2003). Відрізняється від оригінальноготим, що спікер від групи експертів озвучуєперероблений матеріал на всю аудиторію, а неповертається в свою домашню групу. Аудиторіязадає експертній групі питання на уточнення,роз’яснення, а потім члени експертної групи задопомогою питань контролюють ступіньзасвоєння матеріалу аудиторією.

Прийом “Взаємне навчання”. Автори Brown& Paliscar (1982). Йдеться про спільну технікузасвоєння матеріалу, яка дозволяє студентампобудувати парний діалог з матеріалу, щовивчається. Партнери по черзі розповідаютьматеріал і задають один одному питання,отримуючи негайний зворотний зв’язок. Такавзаємодія дозволяє студентам послугуватисятакими важливими прийомами розвитку мисленняяк: метакогнітивні роз’яснення, сумніви,прогнозування та систематизація. Авторипереконані, що таким чином студенти можутьефективно вчитися один у одного.

Прийом “Письмовий круглий стіл”. Аудиторіяділиться на групи по 5 осіб. Перед кожнимстудентом лежить чистий аркуш паперу.Учасники обирають один з досліджуванихаспектів теми, який бажають описати. Кожензаписує на аркуші назву обраного аспекту, 1 – 2пропозиції, в яких викладає свої думки з приводусутності обраного аспекту та передає лист загодинниковою стрілкою іншому учаснику групи.Другий учасник читає написане до нього (він і всінаступні учасники мають право уточнювати усусідів незрозумілі їм моменти) і продовжуєписати текст, акцентуючи на технологічнихсторонах досліджуваного аспекту. Після цього вінпередає лист за годинниковою стрілкою іншомуучаснику. Третій учасник продовжує текст,акцентуючи на практичному застосуванніописаного раніше. Четвертий учасник акцентуєна плюсах обраного аспекту, п’ятий – на його


68

мінусах. Отже, після того, як лист “пройде” коло,на ньому буде записано не менше п’ятипропозицій, які свідчать про глибину знань заналізованого аспекту. Отримані сторіночки“тезауруса”, зачитуються перед всією аудиторією,яка може щось порекомендувати, додати. Всісторінки збираються в книжку, яка залишаєтьсягрупі.

Brown & Ciuffetelli, скорегувавши елементи,запропоновані Джонсоном і Джонсоном, виділилитакі чотири основні елементи колаборативногонавчання [7]:

1. Позитивна взаємозалежність – студентимають повною мірою брати участь у роботі ідокладати зусиль до досягнення мети,поставленої перед групою. При цьому, кожен членгрупи має своє завдання / роль / відповідальність,а отже, розуміє те, що її досягнення / реалізаціявпливає на ефективність роботи всієї групи.

2. Взаємодія “обличчям до обличчя” – коженсприяє успіху один одного. Студенти пояснюютьодин одному те, що вони засвоїли абодопомагають один одному у вирішенні завдання.

3. Соціальні навички – для того, щоб спільненавчання було успішним, кожен маєудосконалювати навички міжособистісної ігрупової взаємодії, розвивати ефективні способикомунікації.

4. Групповая оцінка – під час колаборативногонавчання групи мають оцінити свою ефективністьі вирішити як її підвищити. Для цього кожен працюєна мету групи і успіх залежить від результатукожного; при оцінці та заохоченні враховуєтьсяособистий внесок і відповідальність кожного.

Використання стратегій колаборативногонавчання передбачає моделювання професійнихситуацій, спільне вирішення поставлених проблем.При цьому виключається домінування будьякогоучасника навчального процесу (в тому числівикладача) або будьякої ідеї (у тому числі тієї,що транслюється викладачем). У такій ситуаціїстудент стає суб’єктом взаємодії, активно береучасть в процесі навчання, слідуючи своїміндивідуальним маршрутом, реалізовуючи своїосвітні запити.

Ефективність зазначених стратегій навчанняу виші визначається такими психологічнимимеханізмами, як: групова ідентифікація,групова підтримка, посилення інтелектуальноїактивності і когнітивний дисонанс, зміназвичного соціального статусу і внутрішньоїпозиції навчаються в умовах складної груповоїдинаміки.

Вважаємо за необхідне зазначити, щореалізуючи колаборатівні стратегії навчання,

викладач має займати позицію керівника груповоїроботи або модератора. Термін “модерація” (відітал. “moderare” “пом’якшення”, “стримування”,“помірність”) [11].

У сучасному значенні під модерацієюрозуміють техніку організації колаборації, завдякиякій групова робота стає більш цілеспрямованоюі структурованою. В основі модеруванняпокладено використання прийомів, якідопомагають організувати групову роботу йспрямовують студентів на прийняття рішень зарахунок реалізації потенційних можливостей групив цілому і кожного її учасника окремо.

Процесуальна сторона модерації передбачаєреалізацію ряду умов: чисельний склад групи дляспільного навчання – від 4 до 12 осіб; нейтральнапозиція модератора; приміщення, що дозволяєучасникам процесу вільно пересуватися, і міститьнаочний матеріал (презентація, дошка, фліпчат таін.); обов’язкове отримання зворотного зв’язку відгрупи.

Зміст діяльності модератора відрізняється відтрадиційної діяльності лектора. Ситуаціямодерації не передбачає “подіуму” (кафедра йдошка), “монологу” викладача, акцентування надисципліні, що вивчається. У ході модераціїгрупової роботи відбувається спільний розвиток інавчання як студентів, так і самого модератора.Його авторитет зростає в ході підтвердженняобґрунтованого прогнозу групової роботи,застосування обдуманих технологій вирішеннягрупової задачі, постановки і розв’язанняаргументованих питань у демократичнійобстановці.

Модератор – авторитет процесу, а не змісту.А отже, він має володіти високим рівнемсоціальної компетенції: легко встановлюватисоціальні контакти, враховувати розподілсоціальних ролей у групі, розуміти груповудинаміку, керувати процесом міжособистісноївзаємодії. Модератор підтримує групу,організовуючи розумну цілеспрямовану поведінкув ній.

Учасники спільного навчання мають чіткоуявляти мету пропонованої модераторомдіяльності, що дозволяє уникнути помилковогоуявлення про те, що модератор маніпулюєповедінкою групи. При організації спільногонавчання модератор відіграє роль своєрідного“каталізатора” групової комунікації.

Структура модерації містить такі компоненти:центрація, збір ідей, ранжування, проектна робота,формулювання плану дій. Можна виокремитиінваріантні технологічні етапи: вступ (організаціяпроцесу взаємодії учасників модерації,



69 Молодь і ринок №5 (112), 2014

знайомство, збір очікувань, вироблення правилроботи в групі, встановлення регламенту роботи);формування малих груп, робота в малих групах(формулювання проблеми, обговорення, прийняттягрупового рішення, презентація роботи в групах);загальне обговорення, підведення підсумків;рефлексія.

Науковці акцентують увагу на такихінструментах модерації:

Мозковий штурм (від англ. bralnstoming), якийбув уперше запропонований А. Осборном (США),є вихідним методом модерації групової роботи.

Впроваджуючи даний метод, важливоспиратися на погляди В. Андреєва [1, 170 – 174],який стверджує, що в процесі колективного пошукувирішення проблеми студенти набувають нетільки нові знання, удосконалюють уміння інавички, а й шліфують відповідне ставленняучасників один до одного. Мозковий штурм даєзмогу побачити проблему та визначити підходищодо її вирішення з позиції кожного учасника.Правила дозволяють розкріпачитися, вільнопочуватися та висловлювати власну думку,аргументуючи її та підтверджуючи фактами.Саме завдяки даному методу навчання студентимають можливість “включити” власні емоції, якістимулюють інтелектуальний сплеск, розвинутикомунікативні уміння, здійснити трансформаціюодного типу діяльності (пізнавальної) в інший(професійну) із відповідною зміною потреб імотивів, цілей та дій (вчинків) студентів.

Проведення мозкового штурму можливе заумов співпраці, співтворчості, довіри, що сприяєвиробленню в студентів самостійногокомунікативного мислення, пошуку нестандартнихметодів вирішення проблеми, формуванню уміннявзаємодіяти, висловлювати та аргументувативласну думку, цінувати, поважати думку іншого.

Під час мозкового штурму відбуваєтьсяспільне визначення і розстановка пріоритетів, арезультат надає можливість для підготовки тапроведення подальшого ходу засідання.

Правила проведення мозкового штурму: непропускайте жодної висунутої ідеї; не оцінюйтеотримані ідеї, щоб запобігти зосередженню увагина відстоюванні своїх ідей, а не на спробахзапропонувати нові та більш досконалі; заохочуйтевсіх до висунення якомога більшої кількості ідей,навіть неймовірних, спонукайте всіх учасниківрозвивати або змінювати ідеї інших.

Метод Дельбека. Члени групи описуютьнезалежно один від одного короткими реченнямифактичну ситуацію (максимально необхідну, час– 15 хв.). Модератор шляхом запитань і відповідейвиправляє помилки, неточності формулювань

членів групи, візуально документуючи (на дошці,папері, екрані) пропозиції, кількість якихвідповідає кількості членів групи. Модераторзадає питання: “Яка кількість студентів написалаодне і те ж речення?” і фіксує ідентичні пропозиції.Модератор повторює вищеописану процедуру,поки кількість відмінних пропозицій не будезведена до нуля або до мінімуму. Модераторсинтезує пропозиції, що виражають думкиколективу, і тим самим визначає фактичнуситуацію. Члени групи описують бажаний станречей. Після презентації написаного організуєтьсядискусія приблизно на 20 хвилин, мета якоїполягає у підготовці до вибору пропозиції,найбільш точно відображає досяжну ситуацію.Час виступу кожного учасника обмежена. Післядискусії кожен член групи записує три пропозиції,ранжуючи їх за ступенем вагомості. Найкращаідея визначається шляхом складання матриціпереваг або простим голосуванням. Складаєтьсясписок чинників, що перешкоджають досягненнюмети, за допомогою письмової реєстрації ідей,колективного їх обговорення та голосування.Визначаються фактори, що сприяють досягненнюмети. Складається план реалізації пропозицій.

Гарячий стілець. Всі учасники розсідаютьсяза зовнішнім колом. У внутрішньому колі стоять4 – 5 стільців. Ці місця займуть ті учасники, якіпочнуть бесіду. При цьому один стілецьзалишається вільним – “гарячий стілець”.Розмова учасників пов’язана з рішенням тієї чиіншої проблеми, проте висловлюватися можутьлише учасники внутрішнього кола. Хтось зучасників зовнішнього кола теж може залучитисядо розмови, якщо перейде із зовнішнього кола увнутрішнє і займе “гарячий стілець”. У цеймомент один з учасників розмови має покинутивнутрішнє коло і перейти в зовнішнє, тим самимзвільнивши своє місце, яке стає “гарячимстільцем”. Приводом для такого переходу можеслугувати відсутність аргументів для бесіди,передача повноважень участі в розмові іншійособі, втома від спілкування та ін.

Mind Mapping. Ця методика розроблена ТоніБьюзеном. Перекладається як створення картрозуму, інтелекткарт або ментальних карт.Методика цікава, насамперед, тим, що дозволяєструктурувати розумовий процес і стимулюватипокрокове мислення. Mind Mapping практичноуніверсальна, її можна використовувати внайрізноманітніших ситуаціях: для з’ясуванняякогось питання, збору інформації, прийняттярішення, структурування нових ідей. Основуметодики складає процес радіального мислення– береться основна проблема і від неї, як від


70

стовбура дерева, відгалужуються різні ідеї,пов’язані з нею. Ментальна карта має бутимаксимально образною, акуратною і барвистою,доповнюватися кольоровими ілюстраціями.Робота розпочинається з середини листа, де вквадраті або колі записується завдання. Потім віднього проводяться у вигляді жирних ліній гілки,що позначають основні ідеї, пов’язані з цимзавданням. Вагомість думок виділяється задопомогою товщини ліній. Підкреслити зв’язкиміж різними гілками можна за допомогоюзамкнутих контурів і стрілок.

Висновки. Узагальнюючи викладене, сліднаголосити, що для сучасної вітчизняної вищоїосвіти характерним є той факт, що дотеперішнього часу науковцями напрацьованийсуттєвий як теоретичний, так і практичнийдоробок з проблеми організації взаємодії студентівпід час організації навчальної діяльності. Одниміз таких доробків є стратегії колаборативногонавчання. Колаборативна співпраця включаєвзаємне залучення учасників до взаємодії задопомогою координованих зусиль для розв’язанняпроблемних ситуацій; визначається психологічнимимеханізмами: групова ідентифікація, груповапідтримка, посилення інтелектуальної активностіі когнітивний дисонанс, зміна звичного соціальногостатусу і внутрішньої позиції, навчання в умовахскладної групової динаміки. Дані напрацювання євагомими для вирішення проблеми підготовкимайбутніх фахівців до професійної взаємодії.

1. Андреев В.И. Мозговой штурм – диалогс деструктивно отнесенной оценкой / В.И. Андреев.// Диалектика воспитания и самовоспитаниятворческой личности. – Казань: Казан. ун-т,1988. – С. 170 – 174.

2. Великий тлумачний словник сучасної

української мови / [укл. і гол. ред. В.Т. Бусел].– К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 1440 с.

3. Гузеев В.В. Методы и организационныеформы обучения / В.В. Гузеев. – М.: Народноеобразование, 2001.– 128 с.

4. Образовательные стратегии и технологииобучения при реализации компетентностногоподхода в педагогическом образовании сучетом гуманитарных технологий: Методическиерекомендации. – СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена,2008.

5. Панфилова А.П. Игротехнический менеджмент.Интерактивные технологии обучения иорганизационного развития персонала[Текст]: учебное пособие. / А.П. Панфилова.– СПб: ИВЭСЭП “Знание”, 2003.

6. Тлумачний словник української мови:понад 12500 статей / [за ред. д. філол. наук,проф. В.С. Комалиника]. – 2-ге вид., випр. ідоповн. – Х.: Прапор, 2004. – 992 с.

7. Brown H., & Ciuffetelli, D.C. (Eds.).Foundational methods: Understanding teachingand learning, p. 507. Toronto: Pearson Education,2009.

8. Gilles R.M., & Adrian, F. CollaborativeLearning: The social and intellectual Outcomesof Learning in Groups. London: Farmer Press,2003.

9. Johnson D., Johnson R. Learning togetherand alone, cooperative, competitive, andindividualistic learning. Needham Heights, MA:Prentice-Hall, 1994.

10. Kagan S. Сooperative learning. 2nd ed.San Clemente, CA: Kagan Publishing, 1994.

11. Wachtel, S. Sprechen und Moderieren inHorfunk und Femsehen. – Verlag Olschlager in:Uriitersitatsverlag Konstant GmbH (UVK –Medien / Olschlager), 1994.



“Якщо ви вдало виберете справу і вкладете в неї всю свою душу, то щастя саме відшукає вас”.

Костянтин Ушинський український та російський педагог українського походження

“Не піднявшись на високу гору, не пізнаєш висоти неба. Не поглянувши в глибоку

ущелину в горах, не взнаєш товщини землі. Не почувши завіту предків, не пізнаєш величі вченості”.

Сунь Цзи китайський стратег і мислитель


71 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Актуальність дослідження. Питанняякості педагогічної освіти в Українівикликають неабиякий інтерес через

низку різноманітних причин: приєднання доБолонської угоди, посилення важливостіконкуренто спроможних спеціалістів як наслідок

глобалізації, розширення міжнародних контактівта доступ до інших культур, позитивний вплив нарозвиток розумових, творчих та комунікативнихздібностей, орієнтація на ЗагальноєвропейськіРекомендації з мовної освіти висувають особливівимоги до професійної підготовки майбутніх

Оксана Павлішак, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мовної та міжкультурної комунікаціїОксана Гутиряк, кандидат філологічних наук, доцент кафедри мовної та міжкультурної комунікації


КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ У ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИУ статті проаналізовано формування комунікативної компетенції майбутніх учителів іноземних мов

у вищих педагогічних навчальних закладах. Акцентовано на застосуванні прийомів прикладної комунікативноїпедагогіки та використання сучасних методів навчання іноземних мов. Доведено, що ефективність набуттявмінь професійної комунікації залежить від таких умов: створення освітнього комунікативного середовищана засадах особистісно орієнтованого та розвивального навчання; забезпечення міжпредметних зв’язківциклів психолого-педагогічних, фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін; системневикористання педагогічної діагностики у навчальному процесі.

Ключові слова: професійна компетентність, іншомовна комунікативна компетенція, педагогічні умови,

особистісно-орієнтоване навчання, форми та методи навчання.

Літ. 7.

Оксана Павлишак, кандидат педагогических наук,доцент кафедры языковой и межкультурной коммуникации,

Оксана Гутыряк, кандидат филологических наук,доцент кафедры языковой и межкультурной коммуникации


КОММУНИКАТИВНАЯ КОМПЕТЕНЦИЯВ ПОДГОТОВКЕ УЧИТЕЛЯ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА

В статье проведен анализ коммуникативной компетенции будущих учителей иностранных языковвысших педагогических учебных заведений. Внимание акцентировано на применении приемов прикладнойкоммуникативной педагогики и использования современных методов изучения иностранных языков. Доказано,что эффективность приобретения умений иноязычной профессиональной коммуникации зависит отследующих условий: создания образовательной коммуникативной среды на основании личностноориентированного и развивающего обучения; обеспечения межпредметных связей циклов психолого-педагогических, фундаментальных и профессионально ориентированных дисциплин; системное использованиепедагогической диагностики в учебном процессе.

Ключевые слова: профессиональная компетентность, иноязычная коммуникативная компетенция,

педагогические условия, личностно-ориентированное обучение, формы и методы обучения.

Oksana Pavlishak, Ph.D. (Pedagogic)Docent of Lingual and Intercultural Communication DepartmentOksana Hutyryak, Ph.D. (Pedagogic)Docent of Lingual and Intercultural Communication Department


COMMUNICATIVE COMPETENCE TRAININGOF FUTURE FOREIGN LANGUAGE TEACHERS

The article deals with the communicative competence training of future foreign language teachers at highereducational establishments. The main attention is paid to using methods of applied communicative pedagogy andmodern foreign language teaching methods. It is proved that efficiency of getting communicative professional skillsdepends on such conditions: educational communicative environment creation on the base of learner and developingoriented education; interdisciplinary connection of psychological and pedagogical, basic and professionallyorientated subjects; systematic use of pedagogical diagnostic in educational process.

Keywords: professional competence, foreign communicative competence, pedagogical conditions, learnerorientated education, teaching forms and methods.

УДК 378.14:81

КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ У ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

© О. Павлішак, О. Гутиряк, 2014

72

учителів, образ яких пов’язується зпрофесіоналами інноваційного типу.

Вихідним під час розробки проблем вищоїпедагогічної освіти має стати осмисленнянавчальної діяльності як процесу реалізації моделіособистості вчителяпрофесіонала, спроможногоуспішно виконувати соціальне замовлення.Важливо усвідомити, що процес професійноїпідготовки має відбуватися на основі цілісногопідходу, який дозволяє розглядати всі дидактичнізасоби як такі, що забезпечують професійнестановлення особистості майбутнього вчителя.Питання підвищення результативностіособистісно орієнтованого навчання у вищихпедагогічних закладах на факультетах іноземнихмов розглядається у контексті розв’язанняпроблеми формування професійної компетентності,зокрема її важливої складової – комунікативноїкомпетенції.

Аналіз наукових джерел свідчить, щопроблема формування комунікативної компетенціїбула й є предметом розгляду українських(Л.Я. Бірюк, А.М. Богуш, Т.О. Вольфовська,О.М. Волченко, С.Ю. Ніколаєва, О.О. Павленко,Л.М. Паламар, М.І. Пентилюк, В.О. Калінін,Г.В. Мельниченко) і зарубіжних (М.М. Вятютнєв,Н.Д. Гальскова, Н.І. Гез, В.О. Коккота,О.О. Леонтьєв, Р.П. Мільруд, А.В.Немушин, Ю.І. Пассов,L. Bachman, M. Canale, D. Hymes, A. Holliday,D. LarsenFreeman, S. Savingnon, M. Swain,Ch. Velde) психологів, лінгвістів, педагогів,оскільки йдеться про підготовку спеціалістів, якізмогли б ефективно працювати в різних галузяхжиттєдіяльності.

Виникає необхідність розгляду комунікативноїкомпетенції майбутніх учителів іноземних мов якбагатофункціональної та ієрархічнопобудованоїсистеми, що формується в процесі професійноїпідготовки у вищому педагогічному навчальномузакладі й є засобом педагогічної діяльності врізних умовах.

Об’єктом дослідження є професійнакомунікативна підготовка майбутніх учителівіноземних мов.

Мета дослідження – обґрунтувати педагогічніумови ефективного формування комунікативноїкомпетенції майбутніх учителів іноземних мов підчас професійної підготовки у вищих педагогічнихнавчальних закладах.

Відповідно до мети визначено таке завданнядослідження – визначити та науково обґрунтуватипедагогічні умови формування комунікативноїкомпетенції майбутніх учителів іноземних мов,враховуючи позитивний зарубіжний досвід.

Формування комунікативної компетенціїмайбутніх учителів іноземних мов відбувається

ефективно, якщо у практиці вищих педагогічнихнавчальних закладів забезпечуються такіпедагогічні умови:

створення освітнього комунікативногосередовища на засадах особистісно орієнтованогота розвивального навчання, що передбачаєорієнтацію форм, методів, засобів, характерувзаємодії учасників навчальновиховного процесуна особистість студента під час професійноїпідготовки, спрямованої на розвиток досвідуспілкування майбутніх учителів;

реалізація міжпредметних зв’язків циклівпсихологопедагогічних, фундаментальних іпрофесійно орієнтованих дисциплін;

Для забезпечення практичного застосуванняприкладної комунікативної педагогіки припідготовці вчителів необхідно врахувати такікомпоненти впливу:

підготовка педагогів (університети,інститути, курси підвищення кваліфікації);

учнівський потенціал ( з точки зору соціокультурного оточення);

навчальні плани (мета та зміст навчання) [1].На нашу думку необхідно розробити єдині

загальні стандарти формування професійноїкомунікації у вчителів іноземних. Як свідчитьзарубіжний досвід, зокрема австрійський, всучасних шкільних класах відображенамультикультурна форма суспільства. Томумайбутні педагоги мають бути готовими догнучкості при навчанні [2]. Оскільки цей процес єскладним та довготривалим і вимагаєдосвідчених фахівців у галузі іншомовноїкомунікації. Для створення концепції єдинихстандартів з питань формування професійноїіншомовної комунікації у вчителів іноземних мовнеобхідно орієнтуватися на досвід розвиненихєвропейських країн, який спирається при розробціцих стандартів на так звані комунікативні ключовікомпетенції, які відповідають специфіці різнихнапрямів підготовки, спеціальностей та рівнівакредитації вищих шкіл. Запропонованієвропейські навчальні стандарти єуніверсальними, оскільки відповідають всімрівням підготовки і забезпечують змістове таситуативне наповнення різних фахових дисциплінта водночас є специфічними для будьякогонавчального плану [4]. Такі стандартивважаються досить гнучкими та оптимальнимидля застосування. Таким чином професійнаіншомовна комунікація набуває значення не лишеяк принцип навчання, але й як постійна методикана сучасних заняттях у підготовці вчителяіноземної мови. Отже, метою будьякої навчальноїдисципліни є забезпечення набуття професійнихвмінь та навичок і вмінь професійної комунікації.



73 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Під цією метою розуміємо набуття такихкомпетенцій: фахової, методичної, соціальноїкомпетенції та компетенції самонавчання [5].

Формування комунікативної компетенціїмайбутніх учителів іноземних мов у контекстіособистісно орієнтованої освіти є процесомреалізації умов, які забезпечують розвиток їхньогодосвіду спілкування. Визначена сукупність такихпедагогічних умов, а саме: створення освітньогокомунікативного середовища у вищихпедагогічних навчальних закладах; забезпеченняміжпредметних зв’язків циклів психологопедагогічних, фундаментальних і професійноорієнтованих дисциплін; системне використанняпедагогічної діагностики в професійній підготовцівчителів [3, 8].

Освітнє комунікативне середовище єстрижневою умовою становлення та розвиткумайбутніх учителів іноземних мов, розглядаєтьсянами як складне системне утворення, щоґрунтується на суб’єктсуб’єктних відносинах міжусіма учасниками освітнього процесу тапередбачає таку організацію навчання, колипрофесійна підготовка майбутнього вчителявідбувається безпосередньо у реальній абозмодельованій комунікативній діяльності. Удослідженні сформульовані принципи ефективногофункціонування цього середовища на засадахособистісно орієнтованого та розвивальногонавчання, а саме: діалогічності, комунікативностіта колективності навчання, свідомої активності тафахової зацікавленості студентів [3, 9].

Педагогічна умова забезпечення міжпредметнихзв’язків циклів психологопедагогічних,фундаментальних і професійно орієнтованихдисциплін відображає комплексний підхід донавчальновиховного процесу у вищомупедагогічному навчальному закладі, реалізаціяякого робить можливим виділити як головніелементи змісту освіти, так і взаємозв’язки міжнавчальними предметами.

Застосування педагогічної діагностики унавчальному процесі є однією з умов формуваннякомунікативної компетенції майбутніх учителівіноземних мов, яка забезпечує взаємодіювикладача та студентів і дозволяє отримуватиінформацію про хід навчання, досягнення тапроблеми в оволодінні професійними знаннями,вміннями та навичками [3, 10].

Навчальний процес передбачає активнурозумову діяльність студентів шляхом їхньогозалучення до самостійної пошукової,індивідуальної, групової, колективної пізнавальноїдіяльності як на занятті, так і за його межами;розв’язання проблемних ситуацій іззастосуванням активних та інтерактивних

методів навчання. Організація освітньогокомунікативного середовища в професійнійпідготовці майбутніх учителів передбачаєформування суб’єктсуб’єктних відносин унавчальному процесі; створення (моделювання)особистісно орієнтованих навчальнопедагогічнихситуацій, які спонукають студентів доусвідомлення позитивного Яобразу; наданняпереваги діалоговим формам навчання (лекціядіалог, дискусія, ділові та рольові ігри, проектнаробота, педагогічні тренінги), їх органічнепоєднання з індивідуальними, самостійнимиформами. Це дозволяє студентам бутисуб’єктами навчальної діяльності, створювалоумови для співпраці викладача та студентів [6].Використання нових тенденцій навчання іноземнихмов, зокрема висока ефективність сугестопедичнихметодів пояснюється тим, що вони підвищуютьмотивацію навчання завдяки невербальнійкомунікації, позитивним цільовим установкам,розкутій атмосфері тощо.

Крім сугестопедичних методів великоюпопулярністю користується і так званийТАNDЕМметод, суть якого полягає в тому, щоучні з різними рідними мовами обирають засобомспілкування між собою іноземну мову тадопомагають один одному вивчати її. Вчителевіпри цьому відводиться важлива функція; він подаєматеріал про граматичні явища, які учням важкопояснити своєю рідною мовою, спонукає учнівсамим бути добрими “вчителями”. З цією метоювін навчає їх різних прийомів роботи, ознайомлюєз навчальними технологіями, а також виступає вролі порадника, наставника при вирішенніскладних проблем, з якими учні не можутьсправитися самі.

У практиці навчання іноземної мови (ІМ) закордоном широке застосування знайшов такожметод повної фізичної реакції (Total PhysicalResponse). Як правило, цей метод використовуєтьсяна початковому ступені навчання іноземних мов ібазується на твердженні, що відсутністьстресових ситуацій значно підвищує мотиваціюнавчання. Основними принципами цього методу є:

1. Розуміння іноземної мови повиннопередувати говорінню.

2. Розуміння слід розвивати шляхом виконаннянаказів.

3. Не слід примушувати говорити. Завдякинаказам та фізичним діям при їх виконанніспонтанно розвивається готовність до говоріння[1, 300].

Великий інтерес викликає також і драматикопедагогічна організація навчання ІМ, яке повністюорієнтоване на дію. Розрізняють різні аспектидраматикопедагогічного навчання ІМ:


74

педагогіконавчальнотеоретичний, індивідуальноі соціальнопсихологічний, психолінгвістичний,літературно і мовнодидактичний [2, 84].

Особливого поширення набувають зараз наЗаході ідеї автономії учнів у навчальному процесі.Це обумовлено необхідністю переходу від школи,яка дає лише символічні уявлення про дійсність,про реальне життя, до школи, яка справді активноготує до цього життя. Тобто йдеться провтручання у суспільні процеси. Учень повністюавтономний, якщо він працює сам або в групі іпереймає на себе відповідальність за планування,перебіг і результат своєї роботи. Важливу рольпри цьому відіграє вчитель, який має бути:творцем доброзичливої розкутої атмосфери,комунікативним партнером учня, лідеромнавчального процесу, радником, моделлю,інструктором, експертом; спеціальним монітором,який стежить за перебігом навчального процесу іпропонує альтернативні рішення, якщо ученьнеспроможний розв’язати проблему сам [1; 2; 5; 7].

Отже, історія розвитку методики як наукисвідчить, що сучасні методичні інноваціїпідготовлені всім процесом еволюції підходів таметодів, що мали місце у практиці викладанняіноземних мов. Фактично ключові проблемисучасної методики не є власне новими. Так,наприклад, стосовно мети навчання зміни вметодах завжди відбивали зміни в потребах тих,хто вивчає іноземну мову. Як результат, можнаконстатувати поступове надання перевагиволодінню усним мовленням над читанням.

Підраховано, що 60% населення світуволодіють більш ніж однією мовою. Двомовністьчи багатомовність – це, скоріше, норма, ніжвиняток. Отже, вивчення мов є важливоюпрактичною потребою [7].

Двомовне навчання є однією з можливостейнайбільш ефективного реформування викладанняіноземних мов і перебуває останнім часом у центріуваги дослідників. Двомовні програми навчанняіноземних мов можна згрупувати за трьомарізними моделями: програма збагачення,програма переходу та програма збереження мови.

Двомовне навчання як найбільш ефективнаформа навчання іноземних мов належить до типунавчання за програмою збагачення. Як свідчатьрезультати психологопедагогічних досліджень зпроблем білінгвального навчання в зарубіжнихкраїнах, чим нижчим є рівень розвитку рідної мовина початку навчання дитини, соціальний статусбатьків та їх освіта, тим пізніше необхіднозапроваджувати другу мову. І, навпаки, засприятливих умов другу мову необхіднозапроваджувати якомога раніше.

Досвід білінгвального навчання в країнах

Європи показує, що дитина повинна засвоюватиіноземні мови свідомо; навчання необхіднопідпорядкувати комунікативній меті.

У більшості країн Європи існує два типипідготовки майбутніх вчителів іноземної мови. Вобох випадках студенти проходять підготовку увищому навчальному закладі. У першомувипадку підготовка включає практичне татеоретичне вивчення основних предметів і триваєдо 4 років. Другий тип підготовки вчителівіноземної мови розрахований на студентів, які вжеотримали ступінь бакалавра. Ця підготовкапередбачає річний курс навчання, після якогоотримують сертифікат випускника із закінченоювищою освітою.

Розв’язання проблем шляхом застосуваннязнань студентів, отриманих під час вивченнядисциплін психологопедагогічного циклу, дозволяєстворювати як в аудиторії, так і за її межамиосвітнє комунікативне середовище, орієнтоване наособливості майбутньої професійної діяльності, тасприяє формуванню інтегрованих професійнихумінь майбутніх учителів. Міжпредметні зв’язкитакож дозволяють студентам використовувативласний досвід вивчення іноземної мови під часпроходження педагогічної практики, щокоригується ними відповідно до віковихособливостей учнів і специфіки етапу їхньогонавчання [3, 11].

Отже, комунікативна компетенція майбутніхучителів іноземних мов є складним утвореннямособистості. Її зміст визначається особливістюпедагогічної діяльності вчителя іноземних мов іфункціональністю мови та мовлення. Результатианалізу сутності функцій учителів іноземних мовдозволили дійти висновку, що комунікативнафункція набуває пріоритетного значення в їхнійпрофесійній діяльності та визначає зміст інших,тому що іншомовне спілкування є формою,засобом і метою навчання учнів у загальноосвітнійшколі. Комунікативна компетенція є інтегруючимкомпонентом професійної компетентностімайбутніх учителів іноземних мов у процесінавчання у вищому педагогічному навчальномузакладі як мовленнєвий механізм, що дозволяє їмвиконувати функції професійної діяльності(комунікативнонавчальну, гностичну, конструктивнопланувальну й організаторську).

Проведене дослідження не вичерпує всіхаспектів проблеми формування комунікативноїкомпетенції майбутніх учителів іноземних мов.Перспективу її подальшого дослідженнявбачаємо в необхідності детального вивченняполікультурної компетенції як аспектукомунікативної складової професійної підготовкимайбутніх учителів.



75 Молодь і ринок №5 (112), 2014

1. Apel H.J. Professionalisierung pдdagogischerBerufe im historischen Prozess / H.J. Apel. – BadHeilbrunn, 1999. – 354 s.

2. Buchberger F. Lehrerbildung auf dem Prьfstand /F. Buchberger. – Innsbruck: Studien Verlag, 1995. – 142 s.

3. Волченко О.М. Формування комунікативноїкомпетенції майбутніх учителів іноземних мов у вищихпедагогічних навчальних закладах / О.М. Волченко //Автореферат на здобуття наукового ступенякандидата педагогічних наук за спеціальністю13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. –Житомирський державний університет імені ІванаФранка, Житомир, 2006. – 20 с.

4. Вища освіта України і Болонський процес: Навч.посіб. / [Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д.

та ін.]; під ред. В.Г. Кремень. – Тернопіль: Навчальнакнига-Богдан, 2004. – 384 с.

5. Кемінь В.П. Ступенева педагогічна освіта вЗахідній Європі й Україні: порівняльний аналіз /В.П. Кемінь // Вісник ЛНУ (серія педагогічна). – Львів,2002. – С. 20 – 27.

6. Коць М.О. Комунікативна компетентність якскладова професіоналізму майбутнього педагога /М.О. Коць // Практична психологія та соціальнаробота. – 2007. – №1 (94). – С. 52 – 55.

7. Ніколаєва Ж.В. Сучасні підходи до формуванняіншомовної компетенції майбутніх філологів уконтексті євроінтеграції [Електронний ресурс] /Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/

pedagogika/2006/50-37-24.pdf


Постановка проблеми. Стан побудовизмісту педагогічних дисциплін накожному історичному етапі розвитку

суспільства і вищої освіти, який втілює її мету ізавдання, закономірності навчання та вихованнястудентів, дозволяє виявити на кожному такому

УДК 378.31(447)Ольга Кобрій, кандидат педагогічних наук,

професор кафедри загальної педагогіки та дошкільної освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПРИНЦИПИ ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІНУ СУЧАСНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

У статті обґрунтовано сучасний стан розробки принципів оновлення у ВНЗ змісту педагогічнихдисциплін. Охарактеризовано зміни щодо якісної побудови цього змісту у педагогічній підготовцімайбутнього фахівця з урахуванням сучасних тенденцій розвитку вищої освіти України.

Ключові слова: принцип, зміст педагогічних дисциплін, ВНЗ України, тенденції, педагогічна підготовка,майбутній фахівець.

Літ. 10.

Ольга Кобрий, кандидат педагогических наук,профессор кафедры общей педагогики и дошкольного образования


ПРИНЦИПЫ ОБНОВЛЕНИЯ СОДЕРЖАНИЯ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ДИСЦИПЛИНВ СОВРЕМЕННЫХ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ УКРАИНЫ

В статье обосновано современное состояние разработки принципов обновления в вузах содержания педагогическихдисциплин. Охарактеризованы изменения по качественном построении этого содержания в педагогической подготовкебудущего специалиста с учетом современных тенденций развития высшего образования Украины.

Ключевые слова: принцип, содержание педагогических дисциплин, ВУЗы Украины, тенденции,

педагогическая подготовка, будущий специалист.

Olga Kobriy, Ph.D. (Pedagogic) Professor of General Pedagogic and Pre-School Education DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

PRINCIPLES OF CONTENT UPDATES PEDAGOGICAL DISCIPLINESIN MODERN HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS OF UKRAINE

The article grounds the current state of the development of the principles for the updates in the content ofpedagogical subjects at universities. The author characterizes changes in the quality of construction of this contentin the pedagogical training of future specialists in accordance with modern trends of higher education in Ukraine.

Keywords: principle, content of pedagogical disciplines, universities of Ukraine, trends, pedagogical training,the future specialist.


© О. Кобрій, 2014

76

етапі основні тенденції його удосконалення, щовизначаються новим педагогічним мисленням,орієнтацією на християнські цінності тазастосуванням діяльнісного підходу щодоперебудови навчальновиховного процесу, а такожврахувати досвід оновлення цього змісту щодополіпшення педагогічної підготовки та забезпеченняякісної освіти впродовж усього життя.

Потреба реформування усіх аспектівнавчальновиховного процесу і реалізації новихпідходів до його побудови і, відповідно, покращенняпедагогічної підготовки майбутніх фахівців,викликана насамперед інтеграцією українськоїосвіти у світовий простір, що передбачаєорієнтацію змісту навчальних дисциплін, в т. ч.педагогічних, на цінності європейського життя.Йдеться про відповідальність щодо упровадженняпринципів Болонської декларації, якими є якістьпідготовки фахівців, зміцнення довіри міжсуб’єктами освіти, відповідність європейськомуринку праці, мобільність, посиленняконкурентоспроможності системи освіти тощо.Усе це ставить відповідні вимоги щодо оновленнязмісту педагогічних дисциплін у навчальнійлітературі та впливає на розвиток системинезалежного оцінювання і моніторингу якостіосвіти, і досвід оновлення змісту педагогічнихдисциплін у кожному ВНЗ допоможезабезпеченню якісної освіти та педагогічноїпідготовки майбутнього фахівця.

Аналіз досягнень з проблеми. Інноваційніпроцеси в системі підготовки вчителядосліджують І. Бех [1] (особистісно зорієнтованийпідхід до навчання та виховання студентів), А. Бойко(підготовка до формування виховних відносин),О. Вишневський [2] (пріоритети ВНЗ та орієнтиринавчальновиховного процесу), С. Золотухіна [5](виховне навчання), О. Глузман (тенденціїрозвитку педагогічної освіти), В. Шахов [10](зміст базової педагогічної підготовки) та ін.Сучасний стан розробки принципів оновленнязмісту педагогічних дисциплін у ВНЗ України неє остаточно визначеним. Не охарактеризованізміни щодо його якісної побудови у педагогічнійпідготовці майбутнього фахівця з урахуваннямтенденцій його розвитку та перспектив українськоїосвіти, втілення в собі змісту національної культурита формування свідомого патріота держави.

Мета статті – обґрунтувати сучасний станрозробки принципів оновлення у ВНЗ зміступедагогічних дисциплін та охарактеризуватизміни щодо його якісної побудови у педагогічнійпідготовці майбутнього фахівця.

Основний матеріал дослідження. Принципамиякісного оновлення змісту педагогічних дисциплін

вважатимемо основоположну систему ідей, якілежать в основі формування змісту педагогічноїпідготовки фахівців у ВНЗ України, вихідніположення, які випливають зі встановлених наукоюзакономірностей і стосуються усьогопедагогічного процесу у вищій школі, “істиннівимоги, які ставляться до людини” [6, 68].

Упродовж 90х рр. ХХ ст. та на початкуХХІ ст. ведуться широкомасштабні дослідженняпроцесів формування змісту педагогічнихдисциплін, що стосуються його гуманізації,орієнтації на національні цінності, демократизації,забезпечення компетентності, індивідуалізації,інтегрованості змісту педагогічних дисциплін, йогоорієнтації на різнорівневе, профільне, проблемне,розвивальне, виховне навчання, творчість,можливість реалізації на практиці, у майбутнійнауководослідницькій і громадській роботі.Актуальними сьогодні залишаються принципиформування змісту освіти, сформульованіВ. Ледньовим, які стосуються: 1) функціональноїповноти її компонентів (ідеться про повний набірісторично значущих компонентів); 2) диференціації(перетворення діяльності в самостійні навчальнікурси); 3) інтеграції; 4) наступності (“ступінчастості”освіти) [8, 75 – 90].

Сьогодні активно розробляються питаннягуманізації та гуманітаризації зміступедагогічної освіти, які найбільше стосуютьсясистеми цінностей сучасного українськоговиховання та моральної культури учасниківнавчальновиховного процесу. Перехід доідеалістичної християнської системи цінностейзумовлює глибинні перетворення у змістіпедагогічних дисциплін. Водночас педагогічнідисципліни, які є гуманітарними, також виявляютьзначний уплив на формування моральних,національних, громадянських цінностей, апедагогічний світогляд уможливлює ефективнерозв’язання будьяких життєвих ситуацій.

Звісно, вибір системи цінностей здійснюєтьсяз урахуванням виховної традиції, потреб держави,досвіду минулих поколінь, вимог сьогодення,оскільки сприяє примноженню національноїкультури. Питання орієнтації на національніцінності та національного виховання студентівстало предметом досліджень М. Стельмаховича,Б. Ступарика та ін. Відповідно до Національноїдоктрини розвитку освіти, основними напрямамионовлення змісту освіти є: особистісна орієнтаціясистеми освіти, пріоритет загальнолюдських інаціональних цінностей, забезпечення якостіосвіти на основі новітніх досягнень науки, культуриі соціальної практики [9, 4 – 5].

Принцип демократизації змісту педагогічних



77 Молодь і ринок №5 (112), 2014

дисциплін означає вільний вибір цього змісту зурахуванням можливостей, стандартів і потребпрактики, включення аксіологічного і діяльніснотворчого компонентів, що забезпечуютьвиховання і розвиток фахівців. Виявомдемократизації змісту виховання є орієнтація насформованість якостей характеру – працьовитості,самостійності, ініціативності, які, безперечно,потребують насамперед досвіду трудовоїдіяльності. Йдеться також про формуванняздатності учасників навчальновиховного процесудо самореалізації та саморозвитку, самовиховання.Конструювання цього змісту все ж не будеповноцінним без урахування участі особистості урізноманітних життєвих ситуаціях, видахдіяльності і спілкування. Водночас це означаєстворення сприятливих умов для самовдосконалення,відповідності інформації майбутній творчійдіяльності та індивідуальним особливостям іможливостям студентів. В. Кремень пропонуєстворювати особистісний зміст навчання іззалученням досвіду діяльності та емоційногоставлення до неї [7, 74]; О. Овчарук, О. Савченкотакож підкреслюють значення досвіду діяльності.

Принцип урахування соціального досвіду тавідповідності запитам практики є важливимдля змісту підготовки педагога. Необхідністьурахування запитів практики передбачаєстворення максимально сприятливих умов длявиявлення і розвитку здібностей кожної людини, їїсамовизначення, подолання формалізму, стійкогонебажання вчитися. Практичне використаннятеоретичних знань і потрібне засвоєння досвідумайбутньої фахової діяльності забезпечатьрозв’язання конкретних професійних завдань,моделювання різноманітних навчальновиховнихситуацій [10, 347].

З оволодінням інформацією пов’язана такавимога до забезпечення якості зміступедагогічних дисциплін, як орієнтація наформування компетентності, що є виявомкомпетентнісного підходу до його побудови.Зауважимо, що А. Хуторський пояснює значенняпонять компетенції та компетентності,зазначаючи, що остання є результатом оволодінняпевною компетенцією і включає особистіснеставлення до предмета діяльності (підкреслюючизначення для формування компетентностіпрактичного використання знань, умінь, способівмайбутньої діяльності).

Важливим принципом якісного оновленнязмісту педагогічних дисциплін є йогоіндивідуалізація та проблемність. Принципіндивідуалізації та проблемності передбачає, щомежа можливостей у кожної особистості

індивідуальна. Уже сама лише постановказавдання (визначення його проблеми) для кожногостудента зокрема дає йому змогу включитися упошукову чи дослідницьку роботу, напружитипсихічну, духовну, соціальну чи фізичну сфери,долати труднощі, вдосконалюватися. Відтакперспективи оновлення усіх аспектів діяльності восвіті, безперечно, залежать від зорієнтованостізмісту проблемних завдань на творчість. До тогож різнорівневий зміст освіти, відображений упрограмах, підручниках, посібниках,створюватиме умови для вибору інформації,змісту завдань, і профільне навчання, поглибленезасвоєння предметів уже створюють умови длядемократичної побудови змісту освіти.

Ще одним важливим принципом якісногооновлення змісту педагогічних дисциплін є йогокомплексність та інтегрованість. Комплексністьформування змісту педагогічних дисциплінзобов’язує кожну дисципліну розглядати якчастину цілісного об’єкту – змісту педагогічноїпідготовки фахівця певного профілю.Інтегрованість передовсім передбачаєвзаємозв’язок предметів (розділів, тем) міжсобою, об’єднання досягненням спільних завдань.Адже традиційна система підготовки педагога єструктурно роздробленою, тому важливимпідходом до перетворення сучасного змісту освітиО. Дубасенюк вважає курс на інтеграціюнавчальних дисциплін, який забезпечуватимепідготовку до різних видів педагогічної діяльності.На її думку, такий підхід сприяє розвиткусистемного мислення фахівця, здатності досинтезу й узагальнення знань, умінь і навичокстудентів [4, 145].

На думку С. Гончаренка, метою цілісногопедагогічного процесу є гармонійна особистість,що уособлює єдність її інтелектуальних,емоційних і фізичних можливостей, її гармонійнийрозвиток, здатність до самовиховання, творчостітощо, тому “системноцілісний підхід досамореалізації учнів чи студентів може бутиздійснений з опорою на такі стрижневі(інтегральні) характеристики, як креативність,гуманність, толерантність тощо, сформовані у ходівиховання і навчання. Стрижнем становленняцілісності повинна виступати вірність собі, вольовепрагнення слідувати своїй природі, професійнимможливостям, а еталон цілісності вміщуєтьсявсередині, в суб’єктивній реальності” [3, 14 – 15].

Нове наповнення змісту навчальних дисципліні підготовки фахівця, що відбувається на основіДержавного стандарту, В. Кремень вважає занеобхідне забезпечувати на основі єдиних вимогдо освіти як результату [7, 106]. Звідси необхідним


78

є забезпечення стандартизації базовоїпедагогічної дисципліни як важливого принципуякісного оновлення змісту всіх педагогічнихдисциплін (зі збереженням можливостейурізноманітнення доповнень до неї).

Запровадження єдиних стандартів педагогічноїпідготовки студентів спонукає до визначенняорієнтирів її якості, що пов’язані із суспільнимипотребами. Стандарт, безперечно, маєвідповідати вимогам об’єктивності, науковості,повноти відображення усіх сторін,діагностичності, тобто можливості поставитидіагноз і визначити кваліфікацію, зв’язку зпрактикою тощо. Сучасні педагоги уточнюютькритерії стандартизації педагогічної діяльності(В. Сластьонін, В. Шахов [10, 323]). Водночассьогодні, в умовах інтенсивного внутрі іміжкультурного діалогу, важливо побудуватикритерії стандартизації педагогічної діяльностіфахівця будьякого профілю.

Висновки. Визначені принципи якісногооновлення змісту педагогічних дисциплін усучасних ВНЗ України, які стосуються йогоорієнтирів, що визначаються соціальнимзамовленням і пов’язані із акцентом на творчістьу навчанні й вихованні, – це гуманізація тагуманітаризація, орієнтація на національні цінності,демократизація, врахування соціального досвідута відповідність запитам практики,компетентність, індивідуалізація та проблемність,комплексність та інтегрованість, стандартизаціябазової педагогічної дисципліни, яка має статиінваріантною складовою педагогічної підготовкифахівця, що працюватиме в системі “Людина –людина”.

Перспективами дослідження є виявленнячинників розвитку у студентів здатностіпрацювати в системі “Людина – людина”відповідно до умов реалізації змісту навчальнихдисциплін для студентів непедагогічнихспеціальностей.

1. Бех І.Д. Особистісно зорієнтованевиховання: наук.-метод. посібник / ІванДмитрович Бех. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.

2. Вишневський О. Теоретичні основисучасної української педагогіки : посіб. [длястуд. вищ. навч. закл.] / Омелян Вишневський.– 2-е вид., доопрац. і доп. – Дрогобич: Коло,2006. – 608 с.

3. Гончаренко С.У. Цілісність педагогічноїсистеми і процесу: методологічний аспект /Семен Устимович Гончаренко // Філософіяпедагогічної майстерності: зб. наук. праць /Інститут педагогічної освіти і освіти дорослихАПН України; Вінницький державний педагогічнийуніверситет ім. М. Коцюбинського; редкол.: НелліГригорівна Ничкало (голова) та ін. – К. –Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2008. – С. 13 – 24.

4. Дубасенюк О.А. Професійна підготовкамайбутніх педагогів у контексті інтегративногопідходу / Олександра Антонівна Дубасенюк //Педагогіка і психологія. Вип. 468. – Чернівці:Чернівецький національний університет,2009. – С. 143 – 153.

5. Золотухіна С. Професійно-педагогічнакомпетентність викладача вищого навчальногозакладу (історико-педагогічний аспект) /С. Золотухіна, Л. Зеленська. – Х.: Основа,2007. – 184 с.

6. Коменський Я.А. Вибрані педагогічнітвори. Велика дидактика / Ян АмосКоменський; за ред., з біографічним нарисомі примітками проф. А.А. Красновського. – ТомІ. – К.: Рад. школа, 1940. – 246 с.

7. Кремень В. Освіта і наука України:шляхи модернізації (Факти, роздуми,перспективи) / Василь. Кремень. – К.:Грамота, 2003. – 216 с.

8. Леднёв В. Содержание образования:сущность, структура, перспективы: учеб.пособ. / Вадим Леднёв. – 2-е изд., перераб. –М.: Высшая школа, 1991. – 224 с.

9. Національна доктрина розвитку освіти/ затвердж. Указом Президента України від17.04.2002 р. // Освіта України. – № 33. – С. 4 – 6.

10. Шахов В. Базова педагогічна освітамайбутнього вчителя: загальнопедагогічнийаспект / Володимир Шахов. – Вінниця:Едельвейс, 2007. – 383 с.



“... це провідний мотив – ціль підноситься до істинно людського і не відокремлює людину, а зливає його життя з життям людей, їх благом... такі життєві мотиви здатні створити внутрішню психологічну виправданість його існування, яка складає значення”.

Олександр Леонтьєв психолог


79 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Актуальність теми та постановкапроблеми. Іноземна мова якнавчальний предмет відповідно до

своєї специфіки ставить за мету навчити студентівосновам практичного володіння мовою.Викладачам слід спрямовувати основні зусилляна наукове обґрунтування принципів доборумовного матеріалу для розвитку кожного видумовленнєвої діяльності та визначення системивправ, які формують діалогічне та монологічнемовлення, розуміння на слух і т. д. Значна роботаповинна проводитися в сфері навчаннясприйняттю та розумінню мови на слух. У зв’язкуз цим необхідно виявити основні характеристикитакого виду мовленнєвої діяльності, фактори, якіускладнюють сприйняття та розуміння усноїіноземної мови, що дозволило би застосовувати унавчальному процесі вправи, орієнтовані наподолання цих труднощів. Велику увагу потрібноприділити проблемі матеріалу з аудіювання,питанням доступності мовного матеріалу на різнихрівнях навчання, видам подачі матеріалу та ін.

Досліджуючи аудіювання та проблематикуйого навчання, сучасні мовознавці демонструютьзначні здобутки. Це зумовлено використанням

різних підходів, методів та прийомів його вивченняв іноземній мові. Однак навчання аудіюваннюзалишається одним із недостатньо висвітленихпитань і дедалі більше привертає увагу. В цьомуй полягає науковий інтерес та актуальністьдослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Сучасні мовознавці розглядають аудіювання якодин із засобів розвитку іншомовноїкомунікативної компетенції, який має своїтруднощі. Окремі аспекти висвітлили у своїхпрацях А. Гордєєва [2], Н. Єлухіна [4], І. Лисовець[8], Р. Миловидова [10], С. Ніколаєва [9], Г. Рогова[12] та інші науковці. С. Ніколаєва у своїй праціописує різноманітні методи та прийоми, яківикористовуються у навчанні іноземної мови.І. Лисовець досліджує проблему навчанняаудіюванню та усному мовленню. М. Пруссаковрозкриває проблематику труднощів при навчанніаудіюванню текстів іноземною мовою. Питанняж успішності навчання аудіюванню в сучаснійнауці остаточно не розв’язане. Проблеманавчання аудіюванню як компонента розвиткукомунікативних навичок та визначення його ролів навчальному процесі є недостатньо

УДК 378.477

Тетяна Щокіна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мовНаціонального юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Харків

АУДІЮВАННЯ ЯК ОДИН ІЗ ВИДІВ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІНА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Стаття пропонує аналіз процесу аудіювання як одного з видів мовленнєвої діяльності, визначає йогороль у навчальному процесі. Особлива увага приділяється чинникам, від яких залежить ефективність навчанняаудіюванню.

Ключові слова: аудіювання, мовленнєва діяльність, комунікативна компетенція.

Літ. 12.

Татьяна Щёкина, кандидат филологических наук, доцент кафедры иностранных языковНационального юридического университета имени Ярослава Мудрого, г. Харьков

АУДИРОВАНИЕ КАК ОДИН ИЗ ВИДОВ РЕЧЕВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИНА ЗАНЯТИЯХ ПО ИНОСТРАННОМУ ЯЗЫКУ

В статье анализируется процесс аудирования как одного из видов речевой деятельности, определяетсяего роль в учебном процессе. Особое внимание уделяется факторам, от которых зависит эффективностьобучения аудированию.

Ключевые слова: аудирование, речевая деятельность, коммуникативная компетенция.

Tetiana Shchokina, Ph. D. (Philology),Associate Professor, Department of Foreign Languages

Yaroslav the Wise National Law University, Kharkiv

AUDING AS A KIND OF SPEECH ACTIVITY AT FOREIGN LANGUAGES LESSONSThis article deals with the process of auding as a kind of speech activity. Its role in the educational process

is determined. Particular attention is paid to the factors influencing the auding.Keywords: auding, speech activity, communicative competence.

АУДІЮВАННЯ ЯК ОДИН ІЗ ВИДІВ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

© Т. Щокіна, 2014

80

опрацьованою і потребує постійної уваги з бокуметодистів.

Мета статті – розглянути аудіювання як одиніз видів мовленнєвої діяльності на заняттях зіноземної мови та визначити його роль унавчальному процесі.

Виклад основного матеріалу. Загальновідомо, що оволодіння видами мовної діяльностіздійснюється в рамках єдиної системи навчанняіноземним мовам. Аудіювання – це розумінняусного мовлення, яке сприймається на слух. Цейтермін був введений в літературу американськимпсихологом Брауном. Аудіювання як видмовленнєвої діяльності відіграє велику роль удосягненні практичних, розвиваючих, освітніхцілей.

Ретельна увага повинна приділятисьаудіюванню на першому курсі ВНЗ на заняттях зіноземної мови. Справа у тому, що після вступудо вищого навчального закладу студентстикається з новою лексикою, пов’язаною з йогомайбутньою спеціальністю. Використаннявиключно читання та перекладу не надаютьочікуваного результату, а саме формування вміннявикористовувати набуті мовні знання, мовленнєвінавички для ефективного спілкування. Отже,необхідно формувати навички та вмінняадекватного розуміння інформації, яка подаєтьсяусно, тобто використовувати аудіювання. Цей видмовленнєвої діяльності дає можливість оволодітизвуковою стороною іноземної мови (фонемнимскладом та інтонацією), сприяє засвоєннюлексичного складу мови та її граматики, полегшуєоволодіння говорінням, читанням та письмом.

Засвоєння іноземної мови та розвитокмовленнєвих навичок здійснюється переважночерез слухання, тому аудіюванню необхідноприділяти більше уваги, ніж іншим умінням.Н. Єлухіна [4, 37] вказує, що найсуттєвішоюпроблемою аудіювання варто вважати відсутністьв аудитора можливостей регулювати діяльність.Аудіювання – це єдиний вид мовленнєвоїдіяльності, при якому від особи нічого незалежить. Слухаючий, на відміну від того, хточитає, пише чи говорить, безсилий щось змінитиу цій діяльності, полегшити її, пристосувати досвоїх можливостей і цим створити сприятливіумови для прийому інформації. Щоб спрямуватинавчання аудіюванню на подолання труднощів таформування на цій основі вмінь і навичок, здатнихуспішно функціонувати в природних умовах,необхідно чітко їх уявляти. Труднощі аудіюванняможуть бути пов’язані: з мовною формоюповідомлення, з його змістом, з умовами поданняповідомлення, з джерелами інформації. Відомо,що аудіотексти можуть містити певну кількість

незнайомих лексичних одиниць (для студентів зрізним рівнем підготовки ця кількість, звичайно,буде неоднаковою), які не мають вирішальногозначення для розуміння основного змістутекстового матеріалу чи зрозумілих завдякиконтексту. Наявність у текстах для аудіюванняневеликої кількості незнайомого мовногоматеріалу не заважає розумінню їхнього змісту.Що стосується граматичного матеріалу, то утексти для аудіювання варто включати тінезнайомі явища, про значення яких можназдогадатися за контекстом, а також такі, якіспівпадають за формами рідної мови або вжевивченими заздалегідь. Незнайомі слова неповинні бути так званими “ключовими”, тобтословами, що несуть основну інформацію тексту.Розташовувати незнайомі слова треба рівномірнопо всьому тексту. Вміння зрозуміти зміст,незважаючи на наявність у ньому незнайомогомовного матеріалу, формується за допомогоювправ, які навчають розумінню групам слів, фразі мікротекстів, що містять незнайомий мовнийматеріал. Завдання до цих вправ можуть бутисформульовані приблизно так: прослухайте фрази(мікротекст), в яких є незнайомі слова,здогадайтеся про їхнє значення за словотворчимиелементами (за контекстом і т. д. ); прослухайтефразу (групу фраз) і зрозумійте її зміст,незважаючи на наявність в ній незнайомих слів.

Мовні труднощі зумовлюються характероммовних засобів і структурнокомпозиційнимихарактеристиками аудіотекстів. У галузіграматики, наприклад, ці труднощі пов’язані ізсинтаксисом і морфологією. Лексичні труднощівиникають при кількісному збільшеннісловникового матеріалу, його різноманітності, привживанні слів у переносному значенні, наявностіслів, які не несуть великого інформативногонавантаження.

Щоб забезпечити правильне розпізнаваннямовного матеріалу, потрібно в процесіознайомлення з ним звернути увагу на ті труднощі,які можуть виникнути при сприйнятті на слух. Напочатковому етапі навчання довжина фрази неповинна перевищувати 5 – 6 слів. У процесітренування необхідно збільшувати кількість сліву фразі, щоб наприкінці навчання довести її обсягдо 10 – 12 слів. Легше запам’ятовуються простіречення, гірше – складні, тому необхіднопоступово збільшувати кількість підрядних реченьта урізноманітнювати їхні види. Роль смисловогозмісту повідомлення важко переоцінити. Відомо,що одержання інформації є метою рецептивнихвидів мовної діяльності, тож бажання зрозуміти змістпримусить слухача мобілізувати свою увагу, пам’ятьі всю психічну діяльність, подолати труднощі.



81 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Отже, ефективність навчання аудіюваннязалежить насамперед від зацікавленості студентіву розумінні змісту повідомлення. Кращезапам’ятовуються складні, але змістовні тексти,ніж легкі, примітивні. Основною вимогою дозмісту текстів для аудіювання необхідно вважатиїхню змістовність і зацікавленість. Турбуючисьпро змістовність текстів, не треба при цьомуперевантажувати їх інформацією. Посильністьтексту – один з основних принципів відбору. Цезабезпечується поєднанням інформативності йнасиченості. Разом з новими повідомленнямитексти повинні містити і вже відомі факти. Цимполегшується розуміння змісту. Щобінформаційно не перевантажувати, обсяг текступовинен відповідати психічним та психологічнимможливостям студентів. На початковому етапінавчання він не має перевищувати 1,5 – 2 хвилинизвучання, збільшуючись поступово до 3 – 5хвилин.

Труднощі, пов’язані з умовами поданняповідомлення такі: однократність, неповторність,темп мовлення. Повторне прослуховування текстушироко використовується викладачами з метоюполегшення розуміння і запам’ятовування змістута мовної форми тексту. Така практикавважається шкідливою. Справа в тому, щорозуміння мовлення при однократномупрослуховуванні є фундаментальною проблемоюаудіювання. Швидкість і неповторність слуховоїрецепції – це найхарактерніші риси аудіювання, яківідрізняють його від інших видів мовленнєвоїдіяльності. Без них не можуть бути сформованівміння і навички аудіювання природної іноземноїмови. Студента, який навчився розуміти мовутільки при багаторазовому прослуховуванні,необхідно буде переучувати, тобто формувати іншівміння і навички, здатні функціонувати вскладніших умовах. Доцільніше відразу“привчати” психіку студента до природних умовфункціонування і вже на початку навчанняпред’являти тексти тільки один раз. У тихвипадках, коли текст для аудіюваннявикористовується для навчання говорінню(переказу й ін.) чи письму (твір), повторнепрослуховування необхідне для повнішогозапам’ятовування мовної форми і змісту.Оптимальним для слухача є такий темпаудіювання тексту, який відповідає темпу йоговласного говоріння. Проте темп мовленнястудентів іноземною мовою зазвичай дужеповільний, тому таке пред’явлення аудитивнихтекстів не доцільне. А природній темп, навітьповільний, буде здаватися студентам дужешвидким і може стати серйозною перешкодоюдля розуміння. Її подолання може бути здійснене

і за умов збереження середнього темпу природноїіноземної мови, але задля того, щоб полегшитирозуміння на початковому етапі допускаєтьсядеяке сповільнення мови за рахунок пауз міжфразами.

Слід зазначити, що робота з розвитку вмінь інавичок аудіюванню повинна проводитисяпротягом усього періоду навчання студентівіноземній мові. Таку роботу потрібно проводитина кожному занятті, відводячи на це 8 – 10 хвилин.Загалом, аудіюванню можна присвятити будьякучастину заняття. Однак залежно від часупроведення роботи з навчання аудіюваннюіноземного мовлення варто підбирати заскладністю та інформативністю різний матеріал.Так, на самому початку заняття сприйняттяіноземного мовлення на слух допоможе створитиатмосферу іноземної мови. Для цієї мети найбільшпідійде матеріал, присвячений актуальним подіямдня. У середині або ж наприкінці заняття роботуз аудіюванням доцільно проводити в тому випадку,коли тематика та зміст текстів для навчаннярозумінню усного мовлення тісно переплітаютьсяз тематикою матеріалу даного конкретногозаняття.

Для досконалого результату потрібнопам’ятати про етапи навчання аудіюванню. Вониє актуальними як для студента першокурсника,так і для студентів, що вивчають мову останнійрік у ВНЗ. Змінюватись буде тільки структуратекстів та складність добору лексичногоматеріалу. Але в основі повинні залишатись певніетапи навчання такого виду мовленнєвоїдіяльності як аудіювання.

Загалом існує три основних етапи формуваннянавичок аудіювання, які тісно пов’язані між собоюі не можуть існувати один без одного: сприйняттяінформації на рівні фрази (1 речення); сприйняттяна рівні епізоду (3 – 4 речення); сприйняття нарівні тексту.

Навчання аудіюванню, або, як можна щесказати, розумовому сприйняттю мови на слух,означає обов’язкове виконання студентами вправна формування загальних аудитивних навичок.Аудіотексти для прослуховування в основномуповинні відповідати за змістом досліджуванійтематиці для усного мовлення. Уміння аудіюванняпередбачає розуміння не окремих фраз, асприйняття аудіотекста як цілісного повідомлення,що вимагає визначення в ньому “значеннєвих віх”і зв’язків між ними. Таке розуміння залежить відздатності студента усвідомлювати зміст окремихслів і словосполучень. Цей момент визначаєтьсяпереходом від фразового до текстового розумінняй приводить до з’ясування загального зміступовідомлення. Сприйняття зв’язного мовлення


82

супроводжується складною розумовою діяльністюта протікає в особливих умовах, опосередкованихрядом акустичних факторів. Звідси виникаєнеобхідність у вправах, які спрямовують увагу наосмислення змісту мовлення, яке сприймається.

До системи вправ для навчання аудіюваннювходять дві підсистеми: 1) вправи для формуваннямовленнєвих навичок аудіювання; 2) вправи длярозвитку вмінь аудіювання.

До першої підсистеми включаються 3 групивправ: 1) вправи для формування фонетичнихнавичок аудіювання (фонематичного таінтонаційного слуху); 2) вправи для формуваннялексичних навичок аудіювання; 3) вправи дляформування граматичних навичок аудіювання.

У процесі навчання аудіюванню викладачповинен передбачати три етапи роботи:1) формулювання інструкції; 2) презентаціюаудіоматеріалу; 3) контроль розуміння прослуханого.

Важливу роль відіграє інструкція, яка міститьконкретне завдання для орієнтування студентівна цілеспрямоване і свідоме розуміння інформації.Структура цієї інформації повинна бути чіткосформульованою і лаконічно складеною.

Перед прослуховуванням не завжди вводятьсянові лексичні одиниці, так як переважна більшістьлексичних одиниць тексту вже повинна бутидобре відпрацьованою і засвоєною. Ваудіотекстах для мовної практики необхідновключати певну кількість лексичних одиниць, невідпрацьованих заздалегідь, яка будезбільшуватися поступово. Аудіотексти повиннібути як монологічного так і діалогічногохарактеру. Після прослуховування текстустуденти повинні обов’язково виконати завданнямовного характеру. Головним об’єктом контролюаудіювання виступають уміння розуміти основнийзміст, розуміти деталі, робити висновки зпрослуханного матеріалу.

Висновки. Таким чином, трудність процесуаудіювання полягає в тому, що він є поєднанняманалітикосинтетичних операцій з розпізнаваннямовної форми і розуміння змісту. Відпрацюваннядій та операцій проходить поступово, аздійснюються вони в комплексі. Заключниметапом при проведенні вправ на аудіювання вартовважати контроль розуміння прослуханого тексту.Отже, розуміння на слух іноземної мови не виникаєавтоматично, а формується в процесі ефективногонавчання. Навчання аудіюванню неможливе безурахування труднощів цього виду мовленнєвоїдіяльності. Формуванню необхідних умінь інавичок аудіювання сприяє виконання дужескладних, але посильних фонетичних, лексичнихі граматичних вправ, спрямованих на подоланнятієї чи іншої проблеми аудіювання. Всебічний

розгляд умов реалізації цього складного процесує перспективою наших подальших розвідок.

Отже, оволодіння таким видом мовленнєвоїдіяльності як аудіювання, дає можливістьопановувати звукову сторону досліджуваної мови,дозволяє людині зрозуміти те, що їй повідомляютьі адекватно реагувати на сказане, допомагаєправильно сформулювати свою відповідьопонентові, що і є основою діалогічного мовлення.Аудіювання навчає культурі мовлення: слухатиспіврозмовника уважно та завжди дослухувати докінця, що є важливим не тільки при розмовііноземною мовою, але й рідною.

Саме аудіювання сучасні мовознавцірозглядають як один із засобів розвиткуіншомовної комунікативної компетенції. Крім того,формування вмінь аудіювання є обов’язковимкомпонентом професійної компетенції. Завдякиаудіюванню відбувається підвищення здібностейстудентів, а надалі випускників ВНЗ доспонтанного іншомовного спілкування як упрофесійній, так і в культурнопобутовий сферах.

1. Гаврилова А.В. Обучение аудированию иноязычнойречи в условиях неязыкового вуза: дис. … канд. пед. наук:13. 00. 02 / Гаврилова А.В. – СПб., 2006. – 182 с.

2. Гордєєва А.Й. Навчання аудіювання англомовнихавтентичних текстів в умовах лінгафонно-акустичноїлабораторії / А.Й. Гордєєва // Іноземні мови. – 2007. –№ 2. – С. 62 – 65.

3. Громова О.А. Аудио-визуальный метод и практикаего применения. – М.: Высш. школа, 1990. – 172 с.

4. Елухина Н.В. Основные трудности аудированияи пути их преодоления / Н.В. Елухина // Иностранныеязыки в школе. – 1977. – № 1. – С. 37 – 42.

5. Колесникова Е.А. Направления модернизациипроцесса обучения аудированию // Иностранные языкив шоле. – 2007. – № 7. – С. 82 – 87.

6. Кочкина З.А. Аудирование: что это такое? //Методическая мозаика. – 2007. – №8. – С. 12 – 18.

7. Кулиш Л.Ю. Психолингвистические аспекты восприятияустной иноязычной речи. – К.: Вища школа, 1982. – 208 с.

8. Лисовець І.П. Інтегроване навчання аудіюванняі усного мовлення/ І. П. Лисовець //Англійська мова ілітература. – 2004. – № 3.

9. Методика навчання іноземних мов у середніхнавчальних закладах: підручник / за ред. С.Ю. Ніколаєвої.– 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: Ленвіт, 2004. – 360 с.

10. Миловидова Р.В. Аудирование как один извидов речевой деятельности / Р.В. Миловидова //Вопросы методики и лингвистики. – М., 1980. – С. 69 – 72.

11. Пруссаков Н.Н. Трудности при обучении аудированиюиноязычного звучащего текста / Н.Н.Пруссаков //Иностранные язики в школе – 1994. – № 6. – C. 23 – 31.

12. Рогова Г.В. Содержание обучения иностранномуязыку в школе / Г.В. Рогова // Иностранные языки вшколе. – 1974. – №3. – С. 73 – 78.




83 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Актуальність проблеми. Самобутнімявищем у культурному просторіУкраїни стало музичне життя Західної

України. Яскравою його представницею є видатнаукраїнська співачка і драматична акторкаФіломена Лопатинська, яка з великим успіхомвиступала на відомих оперних сценах в Україні йПольщі.

Варто зазначити, що постать ФіломениЛопатинської не знайшла належного висвітленняу ґрунтовних наукових дослідженнях. Саме тому,актуальність теми полягає у необхідності якомогаповніше розкрити творчий шлях миткині.

Мета статті полягає у визначенні важливостівнеску Ф. Лопатинської в розвиток вокальної іхорової музичної культури України, аналізі їїтворчої спадщини, громадської діяльності тачималого театрального доробку.

Огляд останніх досліджень і публікацій.Серед музикознавчих досліджень музичної ітеатральної культури Галичини та Буковини, вяких фрагментарно згадується ім’я Ф. Лопатинськоїналежать праці Р. Лаврентія [1], І. Снігура [11],Д. Требика [12], Л. Ханик [14]. Окремі факти з

творчої біографії співачки знаходимо удовідникових матеріалах П. Медведика [9],І. Лисенка [5], ЕСУ [6], праці Я. Михальчишина[10]. Цікавими є рецензії на виступи Ф. Лопатинськоїпера С. Людкевича [7; 8], М. Левицького [2; 3].

Виклад основного матеріалу. Народиласяоперна та камерна співачка (колоратурне сопрано)Філомена Лопатинська (дівоче прізвище Кравчук)в 1873 році у Чернівцях в сім’ї дрібного урядовця.Вона була сестрою співачки Ванди Петровичевої,дружиною актора й письменника ЛеваЛопатинського, а їхній син Фауст Лопатинськийстав відомим режисером театру і кіно [9, 422].

В юні роки співала в аматорському хорі примісцевому народному домі. У 1890 році вступиладо мандрівного театру товариства “Руськабесіда”, дебютуючи в ролі Оксани (“Різдвяна ніч”М. Лисенка). Як зазначалось у часописі“Буковина” від 29 січня 1891 року вперше і звеликим успіхом на вечорі співацького колективучернівецької “Міщанської читальні” виступилабуковинка Філомена Кравчуківна, відома згодомяк оперна співачка Філомена Лопатинська,виконавши ряд українських народних пісень [12].

Ірина Кліш, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СПІВАЧКА З “НАПРОЧУД ГАРНИМ ГОЛОСОМ”(До 140-річчя від дня народження Філомени Лопатинської)

Стаття висвітлює внесок Філомени Лопатинської в музичну культуру Галичини першої половини ХХ ст.,зокрема в сферу вокального виконавства.

Ключові слова: Філомена Лопатинська, співачка, оперні вистави, оперета, драматична акторка,концертний репертуар.

Літ. 14.

Ирина Клиш, доцент кафедры народных музыкальных инструментов и вокалаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПЕВИЦА С “УДИВИТЕЛЬНО КРАСИВЫМ ГОЛОСОМ”(К 140-летию со дня рождения Филомены Лопатинской)

Статья раскрывает значение деятельности Филомены Лопатинской в музыкальной культуре Галичиныпервой половины ХХ века, особенно в области вокального исполнительства.

Ключевые слова: Филомена Лопатинская, певица, оперные спектакли, оперетты, драматическая

актриса, концертный репертуар.

Iryna Klish, Docent of Folk Musical Instruments and Vocal DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE SINGER WITH “AMAZING VOICE”(devoited to 140 years since birthday of Filomena Lopatynska)

The article highlights of F. Lopatynska’s contribution in the musical culture of Galychyna in the first part ofthe XX century, particularly in the area of vocal performance.

Keywords: Filomena Lopatynska, singer, opera performances, operetta, dramatic actress, concert’s repertoire.

УДК 784(477)(092)“1873/1940”


© І. Кліш, 2014

84

1895 року вперше на сцені театру “Руська бесіда”вона грала Ганну в “Утопленій” М. Лисенка.Співачка була провідною солісткою театру “Руськабесіда” у Львові в 1890 – 1898, 1907 – 1908, 1911– 1912 роках.

Над постановкою її голосу чимало працювавдиригент театру Франц Доліста, а першимивчителями сцени були Кость Підвисоцький іСтепан Янович. Музичну освіту вона здобула,навчаючись у Львівській консерваторії. Три рокибрала уроки співу у Володислава Баронча, а в1904 році вдосконалювала свою майстерність уВалерія Висоцького [9, 422].

У 1896 – 1914 роках Філомена Лопатинська зперервами співала в польській та німецькійоперах у Львові та Чернівцях. Виступала з такимивідомими на той час співаками як ОлександромНосалевич, який тоді був артистом королівськоїопери в Альтенбурзі (Німеччина), з героїчнимтенором М. Шляфенбергом, баритономЛьвівської опери Адамом Людвігом та відомимпольським композитором і аранжувальникомукраїнських пісень Яном Галлем.

У Львові в українському театрі товариства“Руська бесіда” Філомена Лопатинськапрацювала під керівництвом свого чоловіка ЛеваЛопатинського, котрий був театральним актором,режисером і письменником. “Лопатинська співалане тільки в оперних спектаклях, але і в оперетах.Це зокрема “Панна прачка”, “Тиролька”, “Віцеадмірал”, “Красуня з НьюЙорку”, “Солодкадівчина”, “Пташник з Тиролька” та ін.” [10, 97].

У 1905 році виступала у Кракові. З театром“Руської бесіди” виконала роль Оксани в оперіС. ГулакаАртемовського “Запорожець заДунаєм”. Працюючи на польській сцені водночасспівпрацювала з театром “Руська бесіда”,особливо тоді, коли режисер Й. Стадник і диригентМ. Коссак узяли курс на піднесення українськогомузичного театру і почали ставити класичні оперита оперети світового і національного репертуару.В цей час Лопатинська заспівала партію Галькив однойменній опері С. Монюшка, Тетяни(“Євгеній Онєгін” П. Чайковського), Гати(“Продана наречена” Б. Сметана), Катерини(“Катерина” М. Аркаса), Роксолани (“Роксолана”Д. Січинського), Батерфляй (“ЧіоЧіоСан”Дж. Пуччіні), Віолетти (“Травіата” Дж. Верді),Рахилі (“Жидівка” С. Галеві), Маргарити(“Фауст” Ш. Гуно). Ці вистави були показаніглядачам Львова, Дрогобича, Станіслава,Чернівців, Коломиї, Тернополя та інших міст.

У період 1900 – 1906 років ФіломенаЛопатинська заспівала 16 оперних партій та у 22оперетах з такими відомими українськими

митцями як С. Крушельницька, К. Клішевська,Є. Гушалевич, О. Мишуга та М. Менцинський.Це були партії Анни і Зосі (“Страшний двір” і“Галька” С. Монюшка), Акульки (“Поцілунок”Б. Сметани), Княгині (“Жидівка” С. Галеві),Мікаели (“Кармен” Бізе), Капрано (“Ріголетто”Дж. Верді), Агати (“Вільний стрілець” Вебера),Олімпії (“Оповідання Гофмана” Оффенбаха),Лючії (“Сільська честь” Масканьї).

Знаковою подією в музичному житті Буковинистав приїзд відомої співачки Ф. Лопатинської.3 грудня 1905 року відбувся концерт“Буковинського Бояна” за участю співачки. Уконцертній програмі “Бояна” прозвучалиукраїнські народні пісні в обробці М. Лисенка,твори М. Леонтовича “Ой, від саду та до моря” і“Тиха вода”. У виконанні Ф. Лопатинської публікапочула композиції: “Хіба тільки рожам цвісти”,“Дівчино, рибонько люба” М. Лисенка, “Думомоя” Я. Лопатинського, “Черемоше, брате мій”С. Людкевича, “Соловійчародій” С. Воробкевича,арію Одарки з опери “Купало” А. Вахнянина. Урецензії, вміщеній у часописі “Буковина” (1905 –ч. 141) сповіщалось, що за останні два роки небуло “такої гарної програми, такого теплогонастрою в залі, як на цьому концерті” [14, 96].Філомена Лопатинська неодноразово виступалау спільних концертах з буковинським і львівським“Боянами”, яскраво представляючи свій талант.

Починаючи від 1908 року артистка кожногороку гастролювала в рідних Чернівцях. Саме вцей період трупу очолював талановитий ідосвідчений режисер Й. Стадник, який восновному ставив оперні спектаклі. Це зокрема“Галька” С. Монюшка, “Продана наречена”Б. Сметани, “Запорожець за Дунаєм” ГулакаАртемовського, “Циганський барон”, “ЧіоЧіоСан” Дж. Пуччіні, де Лопатинська виконувалаголовні партії [1].

Чернівецька преса захоплено відгукувалася навиступи співачки: “До свого чистого і сильногосопрано, що напрочуд мило звучить у високихпозиціях, артистка має добру техніку і виразнудикцію. Але що особливо подобається, так це їїгра. Вистудійована в кожній подробиці, вся повнаруху життя” [12], писала 23 квітня 1908 рокугазета “Буковина” про головну роль Лопатинськоїв опері “Галька” С. Монюшки. З великим успіхомвона співала у “Проданій нареченій” В. Сметанита в українській опері М. Аркаса “Катерина”.

Схвальні відгуки подавали і двотижневик “DieWahrheit” (1908. – № 20) та німецька газета“Allgemeine Zeitung” від 13 травня 1909 року,підкресливши, що знаменита артистка і співачкадосягла вершин свого мистецтва, що голос



85 Молодь і ринок №5 (112), 2014

І. Лопатинської відзначався рідкісною пластикою,легкою і виразною вимовою. Співачка співаладосконало і зрівноважено передаючи радість ібіль, втіху і смуток, використовуючи усі палітритембру свого чарівного голосу. Відзначали такожі високий рівень гри співачки як драматичноїартистки [12].

Великий успіх співачки у ролі мадамБатерфляй зазначала й німецька газета“Bukoviner Volksblatt” від 15 травня 1909 року [12].Зал неоднозначно нагороджував артисткугучними оплесками за її чудовий спів і талановитугру.

Після від’їзду з Чернівців трупи Й. СтадникаФ. Лопатинська співала в чернівецькомунімецькому театрі (“Циганський барон”, “Паяци”Р. Леонкавалло).

У 1910 році трупа Й. Стадника знову виступаєна Буковині і Ф. Лопатинська повертається до них.Визначною подією того часу була першапостановка “Євгенія Онегіна” П. Чайковськогоукраїнською мовою. Переклад лібрето оперизробив Франц Коковський. Газета “BukovinerPost” від 12 травня 1910 писала про чудову груФ. Лопатинської, яка не раз нагороджуваласябурхливими оплесками [12]. Варто зазначити, щоу цій виставі брали участь ще молоді АмвросійБучма та Іван Рубчак.

1911 року Ф. Лопатинська співала у “Гальці”С. Монюшки, “Фаусті” Ш. Гуно, “Травіаті”Дж. Верді та в українській опері Д. Січинського“Роксолана”. Відомий чернівецький діячМ. Левицький писав, що Роксолана Ф. Лопатинськоїбула вище всякої похвали [2].

У 1912 році співачка назавжди залишаєпольську оперу у Львові і переходить доукраїнської трупи Й. Стадника. Під частрадиційних чернівецьких гастролей вонавиступає у багатьох музичних виставах.Рецензент М. Левицький писав: “що ж до солістівто в “Гальці” С. Монюшка належить перше місцеФ. Лопатинській, яка грала і співала пречудово, ішкода тратити більше слів на похвали, бо додатитут нічого” [3].

Співаючи у виставах “Руської бесіди” та внімецькому театрі вона ще була найактивнішоюучасницею різних ювілейних торжеств. Виступалана Шевченківських концертах в різний час уЛьвові, Коломиї, Тернополі, Станіславові, Кракові,Чернівцях, Копичинцях та інших містах.Здійснювала концертні турне зі співакамиО . Носалевичем, М. Шляфенбергом ікомпозитором Я. Галлем в Яремчі, Щавниці,Криниці, Риманові, Іванчу, Трускавці [9, 423].Виступала на ювілейних торжествах М. Лисенка,

М. Шашкевича, І. Котляревського, Ю. Федьковича,Ф. Шопена. Часто співала перед своїми землякамиу Чернівцях. Преса високо оцінила її участь увечорі, влаштованому німецьким музичнимтовариством з нагоди сотих роковин від днянародження Ф. Шопена. На вимогу глядачівспівачка по кілька разів виконувала пісні Шопена[12].

У її репертуарі були арії з опер, солоспіви,чарувала слухачів красою народних пісень. Цезокрема “Цвіти ще” Лопатинського, “Веснівка”Воробкевича, “Черемоше, брате мій” Людкевича,“Коли розлучаються двоє” Лисенка, “Дика рожа”Ярославенка, “Соловейко” Кропивницького,“Фінале” і “Пісня моя” Січинського, “Соловію,чародію” Вербицького, “Весняна пісня”Нев’ядомського та багато інших. Булавинятковою інтерпретаторкою романсів Лисенкана слова Т. Шевченка. До пісенного доробкуМиколи Лисенка Філомена Лопатинськазверталася на протязі усього свого творчого шляхуі від щирого серця несла між люди його чудовімелодії. Про неперевершену інтерпретацію пісеньта романсів неодноразово писала газета“Буковина”, як наприклад, у повідомленні від 20травня 1909 року, зазначаючи, що “найкращоюзаохотою до концертів щораз були знаменитівиступи Філомени Лопатинської” [12].

Філомена Лопатинська брала також активнуучасть у перших вечорницях Руського “Сокола”разом із сокільсь ким хором під оруд оюЯ. Ярославенка. Станіслав Людкевич у своїйрецензії писав: “Кульмінаційною точкою вечорницьбули соля пані Лопатинської, котрої напрочудгарний голос і значна ерудиція виступили в повнійсилі іменно у відспіванні звісної пісні з “Купала”п. Вахнянина “Нема мені порадоньки”, що повначарівної, запашної мелодійности. ПаніЛопатинську упросили довготриваючі оплески щераз датися почути публіці, а й п. Вахнянинавикликано на естраду” [7, 424 – 425].

У своїх споминах про участь Ф. Лопатинськоїв одному з благодійних концертів СтаніславЛюдкевич зазначав: “Бездоганно представиласятакож Ф. Лопатинська (роль матері в опері“Катерина”, М. Аркаса), якої голос і техніка нічогоне втратили на давніх вальорах” [8, 466 – 467].

Великі зміни у родинне життя і творчудіяльність внесла перша Світова війна, яка напевний час заблокувала шлях на рідну Буковину.Шукаючи роботи, Ф. Лопатинській довелосьзазнати багато злиднів і митарств. У 1915 – 1916роках вона працює в трупі “Тернопільськітеатральні вечори”, керівником якої був ЛесьКурбас.


86

У 1915 році Олександр Курбас береться застворення постійного стаціонарного театру урідному Тернополі. В цьому йому допомагаютьпрофесійні актори з “Руської бесіди”. Це зокремаМикола Бенцаль з дружиною, Ганна Юрчакова,Фауст і Філомена Лопатинські. До нихприєднались і молоді аматори: Я. Бортник, Т. Демчук,В. Калин та інші. Театр, який мав свій симфонічнийоркестр і хор вирішили назвати “Тернопільськітеатральні вечори”.

Відкрився новостворений театр 18 жовтня 1915року. Цього ж дня відбулася прем’єра вистави“НаталкаПолтавка” Івана Котляревського, дероль Наталки виконувала Ф. Лопатинська, авиборного зіграв Лесь Курбас. Пізніше ТеофілДемчук у своїй книзі “Лесь Курбас” напише:“Прем’єра мала цілковитий успіх, рясні оплескипереходили в овації” [4].

Тут артистка грала теж у “Циганці Азі”М. Старицького, виступала в різних концертах.У репертуарі співачки вокальні твори на словаІвана Франка, арії з опер “Запорожець за Дунаєм”С. ГулакаАртемовського, “Кармен” Ж. Бізе,“Галька” С. Монюшка, українські та польськінародні пісні.

У 1916 – 1918 роках Ф. Лопатинська вже уКиєві в “Товаристві українських артистів”, доякого належали також Марія Заньковецька таПанас Саксаганський, а в 1919 – 1923 рокахпрацює у галицьких та чернівецьких українськихтрупах [10, 98]. Восени 1919 року у Чернівцях(окупованих королівською Румунією) далавеликий концерт, в програмі якого поряд з аріями“ЧіоЧіоСан”, “Галька” С. Монюшка і “Травіата”Дж. Верді звучали “Садок вишневий коло хати”М. Лисенка, “Соловейко” М. КропивницькогоВ. Заремби та інші вокальні твори українськихкомпозиторів [12].

У лютому 1921 року на запрошення товариства“Міщанський хор” Філомена Лопатинська співала уЧернівцях партію Одарки із опери “Запорожець заДунаєм”. Газета “Каменярі” від 30 березня 1921 рокуписала: “Артистка чарувала українську громаду своїмспівом і своєю появою…” [12]. На початку квітня Ф.Лопатинська виконувала головну партію в опері М.Аркаса “Катерина” у постановці того ж товариства.

Наприкінці квітня 1921 року чернівчанивостаннє чули солов’їний голос ФіломениЛопатинської. Вона брала участь ушевченківському концерті, організованомутовариством “Буковинський Кобзар”. Велично йпристрасно лунали Лисенкові “Ой одна я, одна”,“Вечір”, “Фінале” Д. Січинського [11]. Співачкапіснею обіймала уярмлену, відмежовану відУкраїни рідну буковинську землю.

В середині 20х років співачка переїхала доХаркова, де її син Фауст Лопатинський працюваврежисером театру. Їй більше не довелося вийтина сцену і висловити в пісні свою безмежну любовдо рідного краю, бо вік і хвороба вже не дали їйцієї можливості. Померла Філомена Лопатинська26 березня 1940 року в Одесі.

Слід наголосити й на доволі розлогійдискографії співачки. У 1907 році на фірмі “Пате”вона записала “Lustige Witwe” Легара, а 1912 рокуна фірмі “Од еонРекорд ” д ва соло співиМ. Лисенка “Якби мені черевики” і “Дівчино,рибонько”, (23323/24). У цьому ж році на фірмі“Грамофон” Ф. Лопатинська у дуеті з ВандоюПетровичевою здійснила запис твору М. Лисенкана слова Т. Шевченка “Якби мені черевики”, атакож арій з опер С. Монюшка “Страшний двір” і“Галька” (У223030/31), українських народнихпісень “Ой казала мені мати” і “Там, за тихимДунаєм” [9, 423]. У 1912 – 13 на фірмі “Зонофон”співачка записала фрагменти з опери“Запорожець за Дунаєм” С. ГулакаАртемовського, а також дует М. Лисенка наслова Г. Гейне “Коли розлучаються двоє” зі своїмчоловіком Левом Лопатинським [5, 324].

Ф. Лопатинська грала в драмах, комедіях,оперетах, проте фахівці вважали, що їїпокликанням була опера. Тодішня пресапорівнювала Філомену Лопатинську з видатноюіталійською співачкою Аделіно Латті [5, 456]. Докращих партій Філомени Лопатинської належатьпартія Оксани з опери “Запорожець за Дунаєм”ГулакаАртемовського, Наталки з опери“Наталка Полтавка” М. Лисенка, Ганни з опери“Утоплена”, Оксани з опери “Різдвяна ніч”М. Лисенка, Катерини з опери “Катерина”М. Аркаса, Роксолана з опери “Роксолана”Д. Січинського, “Купало” Вахнянина [10, 98]. Звеликим успіхом виконувала партії Гальки в опері“Галька” С. Монюшка та Ганни в опері“Зачарований замок”, Акульки а опері“Поцілунок” Б. Сметани, Антоніни в “КазкахГофмана” Ж. Оффенбаха, Агати у “Вільномустрільці” К. Вебера, Віолетти в “Травіаті” Дж. Верді,ЧіоЧіоСан в “ЧіочіоСан” Дж. Пуччіні,Маргарити і “Фаусті” Ш. Гуно, Аїди в “Аїді”Дж. Верді та ін.

Висновки. Серед імен відомих співаків XIX– XX століття сяє ім’я Філомени Лопатинської,чия відданість і самопосвята музі класичного співуй надзвичайна природна обдарованість ввели її усузір’я видатних вокалістів. Критика відзначалау співі та грі Філомени Лопатинської простоту,задушевність, талант, тонке відчуття стилю,звучний і приємний голос. Великий пісенний скарб



87 Молодь і ринок №5 (112), 2014

дарувала Філомена Лопатинська на славу рідномумистецтву. Її чудовий голос і талановиту грувідзначав великий Іван Франко у своїй праці “Протеатр і драматургію” [13] та інші діячі культури.

Вона була першорядною співачкою українськоїопери, запалюючим прикладом для українськоїмолоді, яка під тяжким соціальним гнітомпрагнула прислужитись своєму народові.Безмежна працездатність і талант, любов до рідноїземлі і української пісні, яку вона гідно пронеслакрізь своє складне життя є добрим прикладом длянаслідування, як для сьогоднішнього, так імайбутніх поколінь.

1. Лаврентій Р. Театральна група кооперативу“Український театр” у Львові під дирекцієюЙосипа Стадника 1927 – 1929 років[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ntsh.org/node/268

2. Левицький М. Хроніка // Народний голос.– 1911. – 30 травня.

3. Левицький М. Хроніка // Нова Буковина– 1912. – 17 квітня.

4. Лесь Курбас ставив “Наталку Полтавку”[Електронний ресурс] // Режим доступу: http:// w w w . c i t y l i f e . c o m . u a /index.php?id=24&tid=289&art=404

5. Лисенко І. Співаки України. Енциклопедичневидання / Іван Лисенко. – К.: Знання, 2011. – 629 с.

6. Лопатинська Філомена Миколаївна //

Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі. –К.: Наукова думка, 2009. – С. 456.

7. Людкевич С. Перші вечорниці Руського“Сокола” / Станіслав Людкевич // Дослідження,статті, рецензії, виступи / Упор. З. Штундер.– Т. 2. – Львів: Дивосвіт, 2000. – С. 424 – 425.

8. Людкевич С. З музичного життя /Станіслав Людкевич // Дослідження, статті,рецензії, виступи / Упор. З. Штундер. – Т. 2. –Львів: Дивосвіт, 2000 – С. 465 – 467.

9. Медведик П. Діячі української музичноїкультури. Матеріали до біо-бібліографічногословника / Петро Медведик // Записки НТШ:Праці Музикознавчої комісії. – Том ССХХVІ. –Львів, 1993. – С. 422 – 423.

10. Михальчишин Я. З музикою крізь життя/ Ярослав Михальчишин / Упор. Л. Мелех-Яросевич. – Львів: Каменяр, 1992. – С. 96 – 98.

11. Снігур І. Буковинські жіночі товариства[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.chas.cv.ua/47_05/13.html

12. Требик Д. Історія розвитку вокальногомистецтва на Буковині у ХІХ – поч. ХХ ст.[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ruh.znaimo.com.ua/index-21895.html?page=3

13. Франко І. Про театр і драматургію /Іван Франко // Франко І. Твори: У 20-ти тт.:Т. 20. – К., 1957. – С. 68, 217, 220.

14. Ханик Л. Історія хорового товариства“Боян” / Лідія Ханик. – Львів, 1999. – 121 с.



“Ідеальна музика – це тиша, а музиканти займаються створенням красивої рамки навколо цієї досконалості”.

Стінг англійський рок-музикант і актор

“Людина народжується не заради музики єдиної. Тому ніколи не сприймайте

музику надто серйозно. Нехай вона розважає вас”.

Річі Блекмор британський рок-музикант

“Мелодія – єдине, що пережило всі музичні епохи”.

Ігор Стравінський російський композитор та диригент українського походження

88

Постановка проблеми. Накопиченийпротягом років незалежності досвідукраїнських навчальних закладів в

галузі військовопатріотичного вихованняучнівської молоді показує, що сучасна йогосистема, головними ознаками якої є використаннязмісту й методів, що не відповідають віковим іпсихологічним особливостям учнів, невідповідністьтеоретичних розробок в галузі військовопатріотичного виховання до злободенних суспільнихвимог, нерозробленість механізмів стимулюванняй самопідготовки учнів до військовопатріотичноговиховання, ігнорування у роботі зі школярамиіндивідуального підходу і т. ін., з огляду на своюневисоку дієвість, вимагає невідкладногореформування. У зв’язку з цим значної

актуальності набувають сьогодні принципово новіметоди, засоби і форми військовопатріотичноговиховання, що набагато ефективніше за традиційнідозволяють виховувати у старшокласників почуттяпатріотизму, любові до свого народу, Батьківщини,національних культурних та історичних цінностей,поваги до Конституції України; допомагають чітковизначати свою роль і місце у підтриманні належноїобороноздатності країни; сприяють формуваннюпрагнення до оволодіння військовими знаннями,мотивації до підготовки себе до захисту своєїдержави й служби в Збройних Силах України і укінцевому результаті приводять до створенняглибоко національної системи військовопатріотичного виховання. Особливе місце у цьомуконтексті належить, на наш погляд,хортингу.

УДК 37.015.31:17.022.1:796.01

Роман Проць, старший викладач кафедри спортивних дисциплін і методики їх викладанняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ХОРТИНГ ЯК ЧИННИК ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯУЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В ПРОЦЕСІ ДОПРИЗОВНОЇ ПІДГОТОВКИ

Стаття присвячена проблемі військово-патріотичного виховання засобами хортингу. Автор розкриваєзміст хортингу як національного виду єдиноборства та комплексної системи самовдосконалення особистості,заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, і прослідковує можливістьвпровадження його елементів до процесу допризовної підготовки учнівської молоді в українськихзагальноосвітніх закладах.

Ключові слова: військово-патріотичне виховання, допризовна підготовка, прикладний хортинг,учнівська молодь, хортинг.

Літ. 9.

Роман Проць, старший преподаватель кафедры спортивных дисциплини методики их преподавания


ХОРТИНГ КАК ФАКТОР ВОЕННО-ПАТРИОТИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯУЧАЩЕЙСЯ МОЛОДЕЖИ В ПРОЦЕССЕ ДОПРИЗЫВНОЙ ПОДГОТОВКИСтатья посвячена проблеме военно-патриотического воспитания средствами хортинга. Автор

раскрывает содержание хортингу как национального вида единоборств и комплексной системысамосовершенствования личности, основанной на физическом, морально-этическом и духовном воспитании,и прослеживает возможность внедрения его элементов в процесс допризывной подготовки учащейсямолодежи в украинских общеобразовательных учреждениях.

Ключевые слова: военно-патриотическое воспитание, допризовная подготовка, прикладной хортинг,

учащаяся молодежь, хортинг.

Roman Prots, Senior Lecturer of Sport Disciplines and Methods of Its Teaching DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

HORTING AS A FACTOR OF MILITARY-PATRIOTIC EDUCATION OF THE SCHOOLYOUTH IN THE PROCESS OF PRE-CONSCRIPTION TRAINING

The article deals with the problem of military-patriotic education with the help of the means of Horting. Theauthor reveals the contentof Horting as a national form of martial arts and comprehensive system of self-identitybased on the physical, moral, ethical and spiritual upbringing, and traces thepossibility of implementing ofitselements to the process of pre-conscription training of the youth in Ukrainian schools.

Keywords: AppliedHorting, military-patriotic education, pre-conscriptiontraining, schoolyouth, Horting.

ХОРТИНГ ЯК ЧИННИК ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІВ ПРОЦЕСІ ДОПРИЗОВНОЇ ПІДГОТОВКИ

© Р. Проць, 2014

89 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Хортинг – це сучасна універсальна системазмішаного єдиноборства (MMA – HORTING),створена Заслуженим тренером України,майстром спорту України міжнародного класуЕдуардом Єрьоменком. Як задекларовано вже усамій назві (від “Хортиця” – назви острова, дебула розташована Запорізька Січ), в основухортингу лягли принципи і методи військовоїпідготовки, виховання характеру, вдосконаленнямайстерності та надбання змагального духузапорізьких козаків, доповнені результатамиузагальнення багаторічних напрацювань татворчих винаходів українських тренерів, учених іспортсменів.

Фундаментом хортингу є особлива формадвобою з двома різноплановими раундами, щосуттєво відрізняє його серед інших подібних видівспорту. Перший раунд проводиться в шоломах (забажанням) та рукавицях. У ньому дозволяютьсяудари ногами по ногах, руках, тулубу, голові.Дозволена також боротьба у стійці і партері якпродовження прийому зі стійки. Двобійспортсменів проходить у високому темпі зударами руками в голову, короткочаснимизахватами рук, ніг, будьякими збивами суперниказ ніг. Якщо не було очевидної переваги, нагдауну,нокауту, то призначається другий раундкомплексного двобою, що проводиться безшолому і рукавиць. Тут спортсменам дозволеніудари ногами у голову, тулуб, по ногах, по руках;голими руками і кулаками – удари у тулуб, поплечах, передпліччях, ногах. Дозволена такожборотьба у стійці і партері, захвати, кидки, больовіта задушливі прийоми у стійці і партері, утриманнясуперника на підлозі хорту (змагальногомайданчика) за шию, тулуб, кінцівки. Післядругого раунду у жінок, юнаків та юніоріввизначається переможець. У дорослих утитульних двобоях, двобоях за третє або першемісце може призначатися третій раунд – запоєднаними правилами перших двох (т. зв.Прайдраунд).

Історичні витоки такої бойової техніки – втрадиціях рукопашних двобоїв українських козаків.На Січі турніри між найсильнішими воїнами,представниками різних козацьких куренів тарукопашні сутички проводилися постійно і знайрізноманітніших приводів: для визначеннякерівників куренів і сотень, на гуляннях і святах, зметою помирити посварених козаків тощо. Двобоїв живому колі з козаків – “хорті” – відбувалися нетільки на центральному майдані, а й у будьякомуіншому місці, в тому числі і під час походів, і навітьпід час відпочинку – аби не втрачати іпідтримувати реальні бойові навички на випадок

смертельної сутички. У козацький хорт учасникивходили без зброї, знімаючи її заздалегідь. Їмдозволялося обмотувати руки ганчір’ям, аленаглядовий (так звали вікового козака, котрийстежив за двобоєм всередині кола) слідкував затим, щоб у ганчірку не замотували каміння, уштанах не було прихованої зброї, а учасникидвобою були тверезі. Козацькі двобої дозволяливсю можливу техніку самооборони і проводилисябез урахування часу – аж поки один борець несідав на ураженого суперника зверху.

На Січі існував культ фізичної досконалості,на що поміж іншим вказують такі моменти:запорізькі козаки ніколи не обирали старшинамифізично вразливих людей; свій вільний час вониприсвячували виконанню фізичних вправ таособистій бойовій підготовці;одним з основнихкритеріїв переходу молодика в ранг “істинного”запорожця була його фізична підготованість;усічових школах і школах джур було запровадженопосилене фізичне виховання дітей;існувала великакількість легенд і переказів про надприродніфізичні можливості козаків [1, 11]. Проте культцей органічно поєднувався із високою духовністюі мораллю. Так, знаємо, що козаки були глибоковіруючими людьми, володіли різноманітнимидуховними практиками, вміли медитувати,займалися характерництвом. Їм були притаманнітакі кращі риси людського характеру, як безмежналюбов до Батьківщини, патріотизм, повага доісторії і традицій рідної землі, повага до старших,мужність, хоробрість, вірність і відданість своїйсправі та національній ідеї. Відродження давніхкозацьких традицій саме у такому форматі ісформувало ідею хортингу не як окремого видуспорту, а як “комплексної системисамовдосконалення особистості, заснованої нафізичному, морально-етичному та духовномувихованні” [1, 5], метою якої є, з одного боку,популяризація і підвищення ролі фізичної культурита спорту, залучення дітей та юнацтва доздорового способу життя, а з іншого – вихованняособистості в дусі добропорядності, патріотизмута любові до своєї Вітчизни.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Сучасна українська педагогічна наука вжезвернула увагу на виховні можливості хортингу,про що свідчать численні публікації у фаховихвиданнях, присвячені різним аспектам вихованняйого засобами, таких авторів, як Е. Єрьоменко [2;3; 9], Н. Мельник [5], М. Тимчик [8; 9] та інші.Важливо також згадати про те, що 5.12.2013 р.була підписана офіційна угода про науковуспівпрацю між Міжнародною федерацією хортингута Інститутом проблем виховання Національної


90

академії педагогічних наук України, метою якої єнаукове обґрунтування всіх напрямів розвиткуєдиноборства та видання власного науковогофахового журналу “Теорія і методика хортингу”.На сьогодні на офіційному сайті Українськоїфедерації хортингу вже розміщено низку статей,котрі ввійдуть до його першого випуску [6]. Уконтексті нашого дослідження на особливу увагузаслуговують ті з них, що стосуються проблемвійськовопатріотичного та патріотичноговиховання. Зробимо їх стислий огляд.

Експериментальному підтвердженню ефективностіхортингу як засобу патріотичного вихованняприсвячена розвідка “Виховання патріотизму встарших підлітків у процесі занять хортингом”М. Тимчика. Описавши основні етапи проведеноїним дослідноекспериментальної роботи зформування патріотичної вихованості старшихпідлітків у процесі занять хортингом, авторформулює переконливі висновки про те, щосистематичне й цілеспрямоване застосуванняукраїнської боротьби хортинг допомагаєвихованню в школярів свідомих патріотичнихпереконань (в експериментальній групі кількістьучнів з високим рівнем патріотичної вихованостінаприкінці формувального етапу експериментузросла на 21,16%, із середнім – на 17,46%, зрівнем нижче середнього зменшилася на 9,26%,з низьким – на 29,36%) [7].

В. Зелений у розвідці “Військовопатріотичневиховання учнів 10 – 11 класів засобами хортингу”,звертає увагу на те, що в сучасній Україні хортингстав важливою складовою загальнодержавноїсистеми фізичної культури і спорту, патріотичногой духовного виховання молоді, відродження тарозвитку українських бойових традицій. Напереконання автора, залучення молоді дорегулярних тренувань, участі в спортивнихзмаганнях та навчальнотренувальних семінарахсприяють зміцненню її здоров’я, розвиткуфізичних, моральновольових якостей таінтелектуальних здібностей. Прослідкувавшиможливість застосування різних організаційнихформ військовопатріотичного виховання у процесісекційних занять хортингом, В. Зелений робитьвисновок про те, що його ефективність залежитьвід низки педагогічних умов, які є визначальнимипри застосуванні комплексу форм, методів ізасобів у різних педагогічних ситуаціях та напевних етапах проведення військовопатріотичноїроботи (відповідність форм і методів змістувійськовопатріотичного виховання й підготовкиучнівської молоді до військової служби; тіснийзв’язок організаційних форм з життям іповсякденною діяльністю учнів 10 – 11 класів;спрямованість на встановлення ділових контактів

і створення неформальних взаємин в учнівськихта спортивних колективах; застосуваннярізноманітних форм і методів, виходячи з певнихзакономірностей, що випливають з мети, змісту,принципів і методів військовопатріотичноговиховання засобами хортингу тощо) [4].

Метою нашої статті є висвітлення ролі ізначення хортингу для військовопатріотичноговиховання учнівської молоді, здійснюваного упроцесі допризовної підготовки.

Виклад основного матеріалу. Чи ненайбільше уваги військовопатріотичномувихованню у контексті хортингу присвятив йогозасновник – учасник війни у Республіці АфганістанЕдуард Єрьоменко. На його переконання, “безвирішення питання створення ефективної системивійськовопатріотичного виховання неможливийподальший стійкий суспільний розвиток ізабезпечення безпеки українського народу,держави та особистості в фізкультурноспортивній, культурній, політичній, економічній,соціальній, духовній, військовій та інших областях”[1, 28]. Відтак задля успішного виховання людини,здатної захистити себе, свою родину, дім таВітчизну, організація хортингу виробила,паралельно до концепцій спортивної та оздоровчоїроботи, програму з військовопатріотичноговиховання у загальноосвітніх навчальнихзакладах.

Запропонована теоретиками хортингупрограма є системою комплексного типу, щопередбачає різнопланову навчальну діяльність,закріплення знань з курсу “Захист Вітчизни”,фізичного виховання та вивчення прийомівсамозахисту і прикладного хортингу, медицини,географії, біології, основ здоров’я та здобуттяпрактичних навичок для використання вповсякденному житті й екстремальних умовах.Її мета – “національнопатріотичне вихованняпідростаючого покоління, формування особистостіпатріота і громадянина, стійкої мотивації нанеобхідність безпечної життєдіяльності таздорового способу життя, уникнення шкідливихзвичок, придбання і закріплення навичок дій унебезпечних ситуаціях побутового тагромадського походження” [1, 29]. Згідно зпрограмою, завдання військовопатріотичноговиховання хортингом полягають в оволодінніосновними навичками збереження особистої таколективної безпеки, наданні само івзаємодопомоги в екстремальних ситуаціях,зміцненні моральновольового стану і фізичногорозвитку учнів, ознайомленні з основамирятувальної справи, надання базової фізичної таспеціальної фізичної підготовки для служби вукраїнській армії та підрозділах силових структур.



91 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Програму військовопатріотичного вихованняхортингу у загальноосвітніх навчальних закладахрозраховано на два рівні навчання:

початковий – для дітей від 6 до 13 років, якийвідзначається поверхневим сприйняттямпроблеми, але добрим знанням українськихтрадицій та зацікавленістю дітей процесомпатріотичного виховання через пісні, вірші, оповіді,зустрічі з дорослими відомими людьми тощо;

основний – для юнаків і дівчат від 14 до 17років, який характеризується помітним розуміннямтематики і необхідністю самовиховання, здатністюучнів позитивно сприймати і вивчати такі напрямиі дисципліни, як військова підготовка, стройовадисципліна, вогнева підготовка, прикладний розділхортингу, основи самозахисту, прикладна фізичнапідготовка, гімнастика, акробатика, метання,спортивні ігри, безпека життєдіяльності тацивільний захист, топографія, туризм, спортивнеорієнтування, етнічні бойові та оздоровчі традиціїкозацтва тощо.

Відповідно до неї, існують і різні формивійськовопатріотичного виховання: теоретичнізаняття різноманітного виховного напрямку,практичні навчальнотренувальні заняття з видуспорту, тренування з прикладного хортингу,туристські подорожі, відвідування історичнихмісць, місць козацької слави, участь у змаганняхтощо. Певні розділи військовопатріотичноговиховання здійснюються у формі лекцій, бесід,розповідей, екскурсій до музеїв та військовихчастин, зустрічей із ветеранами війни, праці тавійськової служби, переглядів фільмів навійськовопатріотичну тематику, походів місцямибойової слави, пошукової роботи, участі у роботіклубів та гуртків військовопатріотичногоспрямування в загальноосвітніх закладах. Однієюз основних форм військовопатріотичноговиховання є також військовошефська робота, якаполягає у встановленні та підтриманні зв’язківклубів і гуртків хортингу з ветеранськимиорганізаціями, військовими частинами, вищимивійськовими навчальними закладами з метоюпроведення спільних заходів з військовопатріотичного виховання молоді, формування у неїгромадянських почуттів та якостей сильноїособистості, готової до захисту Вітчизни [1, 28 – 31].

Звернімося тепер безпосередньо до порушеноїнами проблеми військовопатріотичноговиховання засобами хортингу у процесідопризовної підготовки.

Виховний потенціал хортингу у сферідопризовної підготовки учнівської молодізумовлений, на наш погляд, тим фактом, щоосновним завданням хортингу є формування непросто повноцінного спортсмена, а спортсмена-

воїна. Усе життя хортингіста складається зборотьби і самовдосконалення. Рід занять не єйого основною ознакою, спортсмен як воїн – цетип особистості, стиль життя, спосіб взаємодії знавколишньою дійсністю. У першу чергухортингіст вчиться керувати собою, своїмиемоціями і бажаннями, намірами і вчинками.Перша і найважча перемога, яку він повиненодержати, – це перемога над самим собою.Фізична сила не є основною характеристикоювоїна, вік і стан здоров’я не владні над йогодуховним станом, йому не чуже почуття страху,однак він насолоджується своєю здатністюспрямовувати це почуття в потрібне русло. Такийспортсмен завжди несе відповідальність за своїрішення і дії. Нетерпіння, пошук легких шляхів,досягнення мети будьякою ціною, застосуваннясвоїх умінь з негідною метою не властиві воїнові.Спортсмен хортингу вміє використовувати будьяку ситуацію у своїх цілях і виходити у двобоїпереможцем навіть у програшних ситуаціях.Головна його риса – вміння боротися за своючесть, гідність і Вітчизну до кінця. У цьому сенсізавдання хортингу та допризовної підготовкизначною мірою співпадають.

Звернемо увагу і на такий момент: спеціальнафізична підготовка, яка проводиться з учнями підчас занять з допризовної підготовки, – цеспеціалізоване фізичне виховання, спрямоване наформування та вдосконалення фізичних якостей інавичок, необхідних для вирішення професійнихвійськових завдань. Цим самим цілям служить іприкладний хортингу – спеціалізований процесфізичного виховання, який має на меті системнийпідхід до вирішення завдань, пов’язаних ізстворенням широких передумов для формуванняфізичних якостей, що знадобляться юнакам вумовах служби у Збройних Силах (високапрацездатність, витривалість, чітка координація іточність рухів тощо). Зважаючи на те, щоМіністерством освіти і науки, молоді та спортуУкраїни хортинг у ролі варіативного модуляфізичної культури рекомендований довпровадження у загальноосвітніх закладах (ЛистМіністерства освіти і науки, молоді та спортуУкраїни №1/118601 від 15.09.2011 р.), такаспеціальна фізична підготовка у межахдопризовної цілком може здійснюватися засобамихортингу. Тим більше, що прикладний хортинг вжемає значний досвід у сфері військовопатріотичного виховання у передових організаціях,клубах, гуртках та секціях, а Українськоюфедерацією хортингу розроблено два ґрунтовніметодичні посібники із викладання єдиноборствав школах України – “Хортинг – національний видспорту України” (схвалений для використання в


92

загальноосвітніх навчальних закладах Міністерствомосвіти і науки України (Лист ІІТЗО № 14.1/12Г184від 24.05.2013 р.) та “Теорія і методика хортингу”(схвалений для використання в загальноосвітніхнавчальних закладах (Лист ІІТЗО Міністерстваосвіти і науки України № 14.1/12Г672 від20.12.2013 р.).

Як зазначає Е. Єрьоменко, хортинг як бойовемистецтво означає насамперед засіб досягненняперемоги над озброєним противником; однією зйого методик є також вид боротьби без зброї.Проте насправді у прикладному хортингувідкриваються можливості набагато ширші,різноманітніші. Арсенал хортингу володієефективними і систематизованими способамиперетворення будьякого органу або частини тілав засіб протистояння озброєному супротивникові.Тому кожний підготований хортингіст має всерізноманіття природних засобів протидії, в числіяких не тільки кулаки, але й загартовані ноги, лікті,коліна, і що важливо – широкий арсеналефективної кидкової техніки. З допомогою добренатренованих засобів хортингу спортсмен моженанести один, але потужний і остаточний удар убольову точку на ділянці тіла противника. В межахприкладного хортингу відбувається такожрозучування вправ на розвиток сили, швидкості,витривалості; вивчаються основи самозахисту тасамостраховки; виконуються підвідні та підготовчівправи; формуються поняття про необхіднусамооборону та захист від ударів руками, ногами;відпрацьовується нанесення ударів, захвати,звільнення від захватів; прогнозуються варіантизахисту від раптового нападу; тренуютьсяприйоми боротьби з декількома противниками;вивчаються прийоми відновлення та лікування принебезпечних ураженнях і пораненнях [1, 34].Зважаючи на все це, можна констатувати, що зпрактичної точки зору методика освоєнняприкладного розділу хортингу цілком і повністювідповідає потребам підготовки молодого воїнадо служби. Ще більшою мірою цим потребамвідповідають методики хортингу з формуваннявійськовопатріотичної вихованості, здатні, на нашпогляд, міцно прищеплювати учнівській молодіпатріотизм та відданість інтересам своєї держави.

Висновки. Підведемо підсумки. Хортинг увузькому розумінні – це українська повноконтактна версія змішаних бойових мистецтв, уширокому – багатоаспектна виховна система,першочерговим завданням якої є формуванняздорової, фізично розвиненої, високодуховноїлюдинипатріота. Прикладний його розділ має наметі вироблення комплексу моральнобойовихякостей майбутніх воїнівзахисників України, вчому виявляється його стратегічна близькість до

процесу допризовної підготовки, здійснюваного увітчизняних школах. З огляду на це, вважаємо запотрібне широко вводити елементи прикладногохортингу до парадигми спеціальної фізичноїпідготовки, що проводиться в межах вивчення курсу“Захист Вітчизни”. Переконані: вихована на традиціяххортингу, його етичному кодексі та спортивнихнапрацюваннях українська молодь зможе набутиповної моральної, психологічної та фізичної готовностідо служби у Збройних Силах нашої держави, захистуїї цілісності, незалежності та суверенітету.

1. Єрьоменко Е. Навчальна програма гурткової(секційної) роботи “Хортинг” для учнів 1 – 11 класівзагальноосвітніх навчальних закладів: навчальне видання/ Е. Єрьоменко. – К.: ПАЛИВОДА А. В., 2012. – 268 с.

2. Єрьоменко Е.А. Виховання наполегливості вмолодших школярів у процесі занять хортингом черезпедагогічні умови / Е.А. Єрьоменко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: збірникнаукових праць Уманського державногопедагогічного університету імені Павла Тичини / [ред.кол.: Побірченко Н.С. (гол. ред.) та інші]. – Умань:ФОП Жовтий О.О., 2013. – Вип. 46. – С. 233 – 240.

3. Єрьоменко Е.А. Виховання наполегливості вшколярів 6 – 7 років як умова ефективностінавчальних занять хортингом / Е.А. Єрьоменко //Науковий часопис Національного педагогічногоуніверситету імені М.П. Драгоманова. – Серія 15.Науково-педагогічні проблеми фізичної культури(фізична культура і спорт). – К.: Вид-во НПУ іменіМ.П. Драгоманова, 2013. – Вип. 12 – С. 39 – 47.

4. Зелений В.О. Військово-патріотичне вихованняучнів 10 – 11 класів засобами хортингу [Електроннийресурс] / В.О. Зелений // Теорія і методика хортингу:збірник наукових праць. – 2014. – Вип. 1. – Режимдоступу: http://horting.org.ua/node/41357.

5. Мельник Н. Духовно та фізично вдосконалюємосяна заняттях із хортингу / Н. Мельник, О. Гречаний //Заступник директора школи. – К.: Вид-во МОНУкраїни, 2013. – Вип. 12. – С. 32 – 36.

6. Наукові статті членів Науково-методичної КолегіїУФХ на тематику хортингу [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.horting.org.ua/node/40688.

7. Тимчик М.В. Виховання патріотизму в старшихпідлітків у процесі занять хортингом [Електроннийресурс] / М.В. Тимчик // Теорія і методика хортингу:збірник наукових праць. – 2014. – Вип. 1. – Режимдоступу: http://horting.org.ua/node/41307.

8. Тимчик М.В. Патріотичне виховання учнів 7 – 9класів у процесі занять хортингом / М.В. Тимчик //Нові технології навчання: Науково-методичнийзбірник / Інститут інноваційних технологій і змістуосвіти МОН України. – К., 2013. – Вип. 77. – С. 37 – 41.

9. Тимчик М.В. Хортинг як засіб вихованнянаполегливості в молодших школярів / М.В. Тимчик,Е.А. Єрьоменко // Фізичне виховання в рідній школі. –2014. – № 1 (89). – С. 38 – 41.




93 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Постановка проблеми. Перші зразкизахідноєвропейського філософськогороману хронологічно належать до

епохи Просвітництва і пов’язані з французькимґрунтом, хоча елементи філософії знаходимо вжеу античній прозі. Саме період Просвітництвавідомий у Франції розквітом філософської думки,причому не тільки як знання наукового, а іпоширенням філософії серед різних прошарківнаселення. Як зазначає польський історикфілософії Владислав Татаркевич, “oживленаактуальними та прогресивними ідеями, філософія(Просвітництва – Л. С.) стала модою та охопилаширокі верстви суспільства. Поряд із філософамифахівцями, вона привабила цілі натовпи аматорів.Власне в цьому сенсі слід розуміти назву “вікфілософії” як назву, котру XVIII століття надалособі само. На початку причиною, а згодомрезультатом розповсюдження філософії була їїпопуляризація: філософствування велось на більшдоступному для загалу рівні” [10, 114].

Французькі філософипросвітники, як і згодомнімецькі романтики та пізніше французькіекзистенціалісти, були водночас літераторами.Художні твори писали Ш.Л. Монтеск’є, Вольтер,Д. Дідро, Ж.Ж. Руссо. Безумовно, що насвітоглядному рівні ці твори позначеніфілософськими переконаннями їх авторів. З іншогобоку, саме через літературну діяльність філософіву художню творчість проникає філософськапроблематика.

Метою нашої розвідки є вивченняфранцузького філософського роману епохиПросвітництва.

Завдання дослідження полягає у виявленніхарактерних рис французького філософськогороману, що був утверджений як жанровий різновиду період Просвітництва.

Виклад основного матеріалу. На думкуфранцузьких літературознавців кінця ХІХ –початку ХХ століття Гюстава Лансона і ПоляТюффро у XVIII столітті, “les philosophes ne

УДК 82 – 312.1:82 “18”

Лілія Сипа, викладач кафедри романської філології та компаративістикиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ФІЛОСОФСЬКИЙ РОМАН ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВАУ КОНТЕКСТІ ФІЛОСОФСЬКОЇ ПРОЗИ XVIII СТОЛІТТЯ

Розвідка присвячена вивченню французького просвітницького філософського роману як ключовогоетапу у формуванні європейської філософської прози. Розглядаються жанрові особливості філософськогороману епохи Просвітництва на прикладі творів Ш.-Л. Монтеск’є, Вольтера, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо та Маркізаде Сада.

Ключові слова: Просвітництво, філософський роман, роман-діалог.

Літ. 15.

Лилия Сыпа, преподаватель кафедры романской филологии и компаративистикиДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ФИЛОСОФСКИЙ РОМАН ЭПОХИ ПРОСВЕТИТЕЛЬСТВАВ КОНТЕКСТЕ ФИЛОСОФСКОЙ ПРОЗЫ XVIII ВЕКА

Статья посвящена изучению французского философского романа как ключевого этапа в формированииевропейской философской прозы. Рассматриваются жанровые особенности философского романа эпохиПросветительства на примере сочинений Ш.-Л. Монтескье, Вольтера, Д. Дидро, Ж.-Ж. Руссо и Маркиза деСада.

Ключевые слова: Просветительство, философский роман, роман-диалог.

Lilya Sypa, Lecturer of Romance Philologie and Comparativistic DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

PHILOSOPHICAL NOVEL OF THE EPOCH OF THE ENLIGHTENMENTIN THE CONTEXT OF THE PHILOSOPHICAL PROSE OF THE XVIII CENTURY

The article is devoted to the studying of the French philosophical novel of the Epoch of the Enlightenment asa key stage in the formation of the European philosophical prose. Genre peculiarities of the philosophical novel ofthe Epoch of the Enlightenment are examined. The investigation is based on the novels by Sh.-L. Montesquieu,Volter, D. Didro, J.-J. Rousseau and marquis de Sad.

Keywords: the Epoch of the Enlightenment, philosophical novel, novel-dialogue.


© Л. Сипа, 2014

94

manquèrent pas de s’emparer du roman et de le faireservir aux intérêts de leur propagande. Pour gagnerles gens du monde, aucun genre ne convenait mieux”[14, 370] (“філософи не упустили можливостізаволодіти романом і підпорядкували його своїйпропаганді. Щоб завоювати світську публікужоден жанр не підходив краще”). І далі: “Larecette du roman philosophique est assez simple: deuxigrédients, la description satirique des moeurs, lesscènes de libertinage, servent à masquer la thèsephilosophique” [14, 370] (“Рецепт філософськогороману досить простий: два інгредієнти,сатиричний опис звичаїв, сцени лібертинажу,допомагають замаскувати філософську тезу”).Скептичність оцінки літературознавців вказує надва моменти: особливу поширеність практикибелетризації філософських ідей в епохуПросвітництва та на епігонський характер низкихудожньофілософських творів тієї доби.

Позиція Г. Лансона і П. Тюффро щодожанрових особливостей філософського романуXVIII століття (філософська теза, сатиричнийопис звичаїв та сцени лібертинажу) розвинутасучасним літературознавцем Н. Забабуровою.Науковець виділяє наступні особливості поетикифранцузького філософського роману XVIIIстоліття: принципова умовність; експериментальністьсюжетних епізодів; введення фантастичних образіві ситуацій; поява персонажіврезонерів, якіперсоніфікують визначені філософські ідеї,параболічність художньої думки; парадокси.Н. Забабурова вважає, що філософський романепохи Просвітництва “орієнтований на певне колофілософських ідей (теорій), безпосередньозаявлених чи таких, що маються на увазі” [3].Дослідниця виокремлює три способи реалізаціїфілософського змісту у такій жанровій моделіфілософського роману: полеміка, тобтоспростування певних філософських теорій іпонять; дискусія – зіткнення взаємовиключаючихточок зору чи теорій, метою яких є знайти істину;апологія певної філософської теорії чи системи.Н. Забабурова визначає також елементипаратексту та тексту, що вказують на жанровуприналежність твору. Серед складовихпаратексту науковець виокремлює заголовки,підзаголовки творів та “різного роду “попереднізауваження”, без яких практично не обходивсяжоден роман ХVІІІ століття” [3]. Численніші –внутрішньотекстові елементи: конкретні номінації;пряме і приховане цитування філософських праць;вживання відповідної філософської термінології,яка відсилає до певних філософських систем;авторські примітки всередині тексту та алюзії” [3].

Традиційно право першості у жанровомустановленні французького філософського роману

літературознавці, як початку ХХ століття, так ісучасні, відводять “Персидським листам”Ш.Л. Монтеск’є [8], що вийшли друком у 1721році. Відправним пунктом роману французькогофілософа постає пошук мудрості – саме такою єодна з цілей подорожі персів Узбека і Ріки.Листування названих осіб, а також інших,пов’язаних з ними адресатів та адресантів,відтворюють дійсність двох цілком відмінних,насамперед у плані культури та релігії, парадигм:східної і західної. Однак попри описані елементимісцевого колориту Персії та нібито східногобачення реалій західного світу, зокрема Франції, зїї повсякденним життям, соціальними інститутамита політичним устроєм, у листах сформульованіпитання філософського характеру, на які їхадресанти дають відповіді у властивій для східноїманери мислення розлогій повчальній формі(історія про тронглодитів). Вирізняють“Персидські листи” також авторські міркування,які є у тексті листування.

Про свідому орієнтацію Ш.Л. Монтеск’є нафілософський аспект “Персидських листів”свідчать “Кілька попередніх роздумів” автора, щосупроводжують видання 1754 року. Тут авторфіксує два важливі для вивчення генези тажанрових особливостей філософського романумоменти: жанрове визначення “Персидськихлистів” як “своєрідного роману” та можливість“приєднати” (“joindre”) філософію, політику імораль до роману, чому сприяла епістолярнаформа твору. Додатково вкажемо на те, що героїхудожнього світу “Персидських листів” створеніяк персонажірезонери, а не характери, щорозвиваються. Таким чином, жанрова модельфілософського роману, створена Ш.Л. Монтеск’є,є взірцем філософського роману у прямомузначенні цього терміну (за визначеннямВ . Кожинова, наведеним у “Словникулітературознавчих термінів”, згідно з якимфілософський роман – це “твір власнефілософського характеру, що прийняв форму образноїрозповіді з метою більшої емоційної переконливості,популярності, жвавості і т. п.” [5, 436]).

Деякою мірою повторюють традицію“Персидських листів” Ш.Л. Монтеск’єепістолярні романи французького літератора іфілософа д’Аржана, перу якого належать“Єврейські листи” (1736 – 1737) [13],“Кабалістичні листи” (1737 – 1741) [11] та“Китайські листи” (1739 – 1740) [12]. У передмовідо “Єврейських листів” автор безпосередньовказує, що взірцем для нього послужив твір Ш.Л. Монтеск’є. Листи д’Аржана нагадують“Персидські листи” перш за все за формою,окремими особливостями побудови сюжету та



95 Молодь і ринок №5 (112), 2014

порушеною проблематикою, однак суттєворізняться за об’ємом. Кожен з творів д’Аржанаутворений кількома томами. Так, “Єврейськілисти” та “Китайські листи” складаються ізшести томів, “Кабалістичні листи” – із семи, щодало змогу авторові розгорнути велике колопитань у художньому світі творів.

Наступним етапом у розвитку французькоїфілософської прози стала творчість Вольтера.Перу Вольтера належать численні філософськіповісті, хоча, як зауважує Н. Забабурова,“принципової відмінності між великими (роман)та малими (повість, conte) філософськимижанрами XVIII століття (ідеться про реалізаціюфілософського змісту – Л.С.) немає” [3].Написання філософських повістей Вольтераприпадає на 40 – 70ті рр. XVIII століття.

Літературознавець Олександр Михайловумовно виділив кілька груп філософської прозиВольтера: кінця 40х рр. XVIII ст.; періоду другоїполовини 50х рр. та пізні повісті [6, 8 – 15]. Вокремих художньофілософських творах різнихперіодів Вольтер продовжив традицію Ш.Л. Монтеск’єу таких аспектах як звернення до східногоколориту (“Задіг, або Доля”, “ЦарівнаВавілонська”); використання епістолярної форми(“Листи Амабеда”); оцінка французької дійсностіочима чужоземця, мотив подорожі. Вже у першійфілософській повісті Вольтера (“Задіг, або Доля”),як і в низці інших (“Мемнон, абоБлагорозумність”, “Кандід, або Оптимізм”) узаголовку зазначена філософська ідея, в чомуполягає новаторство Вольтера у порівнянні зШ.Л. Монтеск’є. Винесена в заголовок ідеянаписана з великої літери, що наближує дохудожнього світу казок, у яких з великої літерипишуться назви тварин, рослин чи поняття, щонаділені роллю персонажів. У філософськихповістях Вольтера винесені у заголовок поняттяне відіграють ролі героїв у художній цілісностітворів, а втілюють провідну ідею повістейфілософа. Дослідники вважають, що філософськіповісті Вольтера будуються “як історія пригод неперсонажів, а самої ідеї. Вона, поперше, можевикриватися як абсурдна, з точки зору здоровогоглузду, помилка, і, подруге, як умогляднапобудова, що не відповідає законам реальноїдійсності” [Див. Забабурова Н.В. Французскийфилософский роман XVIII века].

Осібне місце у художньофілософськомудоробку Вольтера займає повість “Простодушний”.У цьому творі автор відійшов від умовності,властивої іншим його філософським повістям тазвернув увагу на характери персонажів. Тут, затвердженням О. Михайлова, “переживання героїврозкриваються у зіткненні з французькою

дійсністю, яка показана без яких будьякихінакомовлень, широко і вкрай критично” [6, 14].Загалом, даючи оцінку філософським повістямВольтера, О. Михайлов вказує на їх жанровуневизначеність, що пояснюється наявністю ознаккількох жанрів у художніх творах французькогофілософа. Дослідник конкретизує, що філософськіповісті Вольтера “увібрали в себе традиціїфілософського роману, роману шахрайського,казкиалегорії у східному дусі і гривуазної новелирококо з її поверхневим еротизмом і відвертогедоністичною спрямованістю”, “і елементиромануподорожі, і риси роману виховання, і окреміприкмети роману побутового. І філософськогодіалогу, і політичного памфлету. Традиції великихсатириків минулого – Лукіана, Рабле, Сервантеса,Свіфта” [6, 16]. З огляду на що О. Михайловприходить до висновку: “вольтерівські повістівиникають на схрещенні всіх цих різноріднихтрадицій і впливів і складаються у дужеспецифічний жанр – жанр “філософської повісті”[7, 16]. Зазначимо, що подібні тенденції, а самепоєднання різних жанрових ознак, щоправда вжечастково відмінних від тих, що у Вольтера,властиві і роману доби романтизму (твори В. Гюґо,Жорж Санд), що, обумовлюючи багатство такоготипу творів, ускладнює їх жанрове визначення.

Важливою віхою у розвитку філософськогороману доби Просвітництва стала творчість Д. Дідро.Новаторство Д. Дідро у розвитку філософськоїпрози полягає у створенні філософського романудіалогу, взірцем якого став “Племінник Рамо” [2],написаний у 1762 році і опублікований у 1823 (у1785 році роман вийшов друком у німецькомуперекладі Й.В. фон Ґете). Героями твору є двіособи: племінник французького композитора Рамо,який і названий племінником Рамо, та філософ.Між персонажами ведеться діалог, що триває відпочатку роману до його завершення. ПлемінникРамо на власному прикладі демонструє ідоводить своєму співрозмовнику негативні впливитодішнього французького суспільства на його(Рамо) численні вади. Людина, яка живе у такомусередовищі, звикає до його принципів тапідпорядковується їм, твердить племінник Рамо.Герой цілковито нівелює та спростовує такізагальнолюдські цінності як порядність,працьовитість, гуманність, доводячи на різнихприкладах панування лицемірства такористолюбства, чим він і керується на взірецьінших.

За рік до написання “Племінника Рамо”, у 1761році, побачив світ ще один філософський роман,відмінний від твору Д. Дідро. Це була “Юлія, абоНова Елоїза” Ж.Ж. Руссо [9]. Філософськіпереконання Ж.Ж. Руссо кардинально різнилися


96

від світобачення таких його сучасників як Д. Дідроі, особливо, Вольтер. Якщо останні утверджуваликульт розуму, Ж.Ж. Руссо відстоював позиціїкульту почуття. Відповідно і художній доробокавтора і, насамперед, роман “Юлія, або НоваЕлоїза” стали художнім втіленням філософськихпоглядів Ж.Ж. Руссо. На думку Н. Забабурової,“Нова Елоїза” і “Еміль” містять своєріднеекспериментальне випробовування руссоїзму якфілософської системи. Тому всі спробидослідників розглядати “Нову Елоїзу” яксоціальнопсихологічний роман приводять допротиріччя: доводиться визнати, що Руссовідстоює дві взаємовиключаючі істини – принципсвободи почуття і диктат морального обов’язкурозумного самообмеження” [3].

Роман Ж.Ж. Руссо написаний в епістолярнійформі, близькій письменникамфілософам епохиПросвітництва. А філософська спрямованістьроману поєднується з чітко вираженимпсихологізмом. Герої французького філософабагато розмірковують у своїх листах, дискутуютьна різні теми, висловлюють власну думку з тогочи іншого приводу, у зв’язку з чим улітературознавстві таких персонажів (а це СенПре, Юлія, Клара, мілорд Едуард, де Вольмар)називають інтелектуальними [7]. Таким чином,філософська орієнтація роману поєднується з чіткодетермінованим психологізмом. ПерсонажіЖ.Ж. Руссо – це герої з розвиненими характерами,на відміну від більшості вольтерівськихперсонажів. Додамо, що іронія та сатира відсутніу Ж.Ж. Руссо, натомість наявним є утопічнийелемент. З огляду на що, Н. Забабурова відноситьроман “Юлія, або Нова Елоїза” до жанровогорізновиду “філософського роману утопічногохарактеру, що втілює апологію певної філософськоїконцепції [3]. Звернемо увагу також на фактроздумів про музику у романі, оскільки в наступнуепоху, період романтизму, музика (частоіталійська) стане одним зі стрижневих питань,порушених у філософському романі.

Незважаючи на розвиток французькоїфілософської прози у творчості Ш.Л. Монтеск’є,Вольтера, Д. Дідро, Ж.Ж. Руссо, самевизначення “філософський роман” фігурує лишеу 1788 році у назві твору ДонатієнаАльфонсаФрансуа де Сада “Аліна і Валькур, абофілософський роман” (твір був опублікований у1795 р.). Названий роман стоїть дещо остороньвід художнього доробку французьких філософів.Як стверджує І. Ієронова, “садичний герой, навідміну від традиційних героїв просвітницькоїлітератури, представляє собою цілком новийархетип, основними рисами якого стаютьмізантропія, мізотеїзм, культове служіння пороку

і злочину, неприхована ворожість до добра,жахливий егоїзм і аморалізм” [4, 88 – 89].Згадаймо, що саме від прізвища де Сада походитьшироко вживане у ХХ та ХХІ століттях поняттясадизму.

Написаний в епістолярній формі, роман деСада “Аліна і Валькур” вміщує сукупністьрізноманітних думок кореспондентів. В основіроману – поетика контрастів, про яку авторзаявляє вже у першому реченні своєї передмови.Твір побудований на авантюрному сюжеті тазображує утопію у так званому королівстві Бютюав Африці. Однак в центрі уваги роману, завизнанням де Сада, – порок (“le vice”),змальований жахливими кольорами, з метоювикликати ненависть до нього [15, IX].

Висновки. Жанрове утвердження філософськогороману, що відбулося в епоху Просвітництва,пов’язане з двома основними фактами: появоюсамого терміну “філософський роман” таособливою роллю філософії у добу Просвітництва.Наголосимо також, що 1) становленняфілософського роману відбулося у творчостіписьменниківфілософів; 2) поширеною булаепістолярна форма філософського роману,традиційна для французької літератури XVII –XVIII століть; 3) новаторство у жанріфілософської прози полягало у створенні романудіалогу, авторство якого належить Д. Дідро.Основними філософськими елементами уфранцузькій прозі XVIII століття стали1 ) паратекстуальні ознаки; 2) наявністьфілософської ідеї чи ідей; 3) умовність художньогосвіту та персонажів.

1. Вольтер. Философские повести / Вольтер. – М.:Правда, 1985. – 576 с.

2. Дидро Д. Племянник Рамо / Дени Дидро. – К.:Изд-во полит. лит-ры Украины, 1986. – 275, [1] c.

3. Забабурова Н.В. Французский философскийроман XVIII века / Н.В. Забабурова. – XVIII век: литературав контексте культуры. – М., 1999. – С. 94 – 104.

4. Иеронова И.Ю. Философия XVІІ века и ее влияниен а х у д о жес тв ен н о е м ы ш л ен и е д е Са д а /И.Ю. Иеронова // XVІІ век в диалоге эпох и культурМатериалы научн. конф. Серия “Symposium”. – Вып.8. – СПб.: Изд-во СПб филос. общества, 2000. – С. 88 – 91.

5. Кожинов В. Философский роман // Словарьлитературоведческих терминов / В. Кожинов. – М.:Просвещение, 1974. – С. 436.

6. Михайлов А. Вольтер и его проза / А. Михайлов// Вольтер. Философские повести. – М.: Правда, 1985.– С. 3 – 18.

7. Михайлов А.Д. Французская литература впервой половине XVIII века // История всемирнойлитературы. – Т. 5. – М.: Наука, 1988. – С. 90 – 96.

8. Монтескье Ш.-Л. Персидские письма /Ш.- Л. Монтескье; пер. с фс. Н. Саркитова //



97 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Персидские письма. Размышления о причинах величияи падения римлян. – М.: “КАНОН-пресс-Ц”, “Кучковополе”, 2002. – С. 11 – 259. – (Малая серия “СivitasTERRENA” в серии “Публикации ЦентраФундаментальной Социологии”).

9. Руссо Ж.-Ж. Юлия, или Новая Элоиза [пер. с фр.М. Немчиновой, А. Худаковой] / Жан-Жак Руссо. – М.:Худ. лит., 1968. – 774 с.

10. Татаркевич В. Філософія Нового Часу до 1830 [пер.з польск. Я. Саноцький, О. Гірний] / В. Татаркевич // Історіяфілософії: в 3 т. – Т. 2. – Львів: Свічадо, 1999. –352 с.

11. Argens J.-B. de B. Lettres cabalistiques, ouCorrespondance philosophique, historique et critiqueéchangée entre deux cabalistes, divers espritsélémentaires et le seigneur Astaroth: à 7 t. / Jean-Baptistede Boyer. – La Haye: Pierre Paupie, 1769 – 1770.

12. Argens J.-B. de B. Lettres chinoises, ouCorrespondance philosophique, historique et critiqueentre un Chinois voyageur à Paris et sescorrespondants à la Chine, en Moscovie, en Perse et auJapon: à 6 t. / Jean-Baptiste de Boyer. – La Haye:P. Gosse junior, 1751.

13. Argens J.-B. de B. Lettres juives, ouCorrespondance philosophique, historique et critiqueentre en Juif voyageur à Paris et les correspondants endivers endroits: à 6 t. / Jean-Baptiste de Boyer. –Amsterdam: Paul Gautie. – 1736 – 1737.

14. Lanson G. Manuel illustré d’histoire de la littératurefrançaise / G. Lanson, P. Tuffrau. – P.: Hachette, 1932. – 814 p.

15. Sade de. Aline et Valcour ou le romanphilosophique / Donatien Alphonse François de Sade. –Bruxelles: J.-J. Gay, 1883. – 272, [1] p.


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень та публікацій.Вивчення особливостей функціонування

стилістичних засобів на рівні тексту є частиноюлінгвістичних досліджень текстотворчих функційстилістичних та текстових прийомів, розроблениху рамках лінгвостилістики та лінгвістики тексту.За спостереженнями Е.С. Азнаурової, вторинна

номінація виступає джерелом створенняекспресивнообразних та емоційнооціннихстилістичних смислів [1, 90]. Т.М. Онопрієнкотакож наголошує на важливості тропів дляреалізації прагматичної настанови творів малогожанру, наприклад, оповідання. Саме це і являєтьсяактуальністю даного дослідження.

Ми розглядаємо одиниці вторинної композиційно

УДК 81’38:81’373.612.2

Оксана Сенюта, викладач кафедри практики англійської мовиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ПРОЦЕСІВ ВТОРИННОЇКОМПОЗИЦІЙНО ЗУМОВЛЕНОЇ НОМІНАЦІЇ

Стаття присвячена особливостям функціонування лінгвостилістичних засобів на рівні тексту у системіномінації персонажів. Особливу увагу зосереджено на аналізі одиниць вторинної композиційно зумовленоїномінації на стилістичному рівні у складі засобів метафори, метонімії, перифраз та порівняння.

Ключові слова: вторинна номінація, метафора, художній текст, метонімія, перифраз, порівняння.

Літ. 14.

Оксана Сенюта, преподаватель кафедры практики английского языкаДрогобичского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ЛИНГВОСТИЛИСТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА ПРОЦЕССОВ ВТОРИЧНОЙКОМПОЗИЦИОННО ОБУСЛОВЛЕННОЙ НОМИНАЦИИ

Статья посвящена функционирования лингвостилистических средств на уровне текста в системе номинацииперсонажей. Особенное значение сосредоточено на анализе единиц вторичной композиционно обусловленнойноминации на стилистичному уровне в составе средств метафоры, метонимии, перифраз и сравнения.

Ключевые слова: вторичная номинация, метафора, метонимия, перифаз, сравнения.

Oksana Senyuta, lecturer of practice English departmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

STYLISTICAL MEANS OF THE PROCESS OF THE SECONDARY NOMINATIONThe article is devoted to the question of the stylistical means in a text level in the system of pesonages‘

nomination. Special attention is paid to the analysis of units of secondary nomination for stylistical level within themetaphor, metonymy, periphrasis and comparison.

Keywords: secondary nomination, metaphor, literary text, metonymy, periphrasis, comparison.

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ПРОЦЕСІВ ВТОРИННОЇ КОМПОЗИЦІЙНО ЗУМОВЛЕНОЇ НОМІНАЦІЇ

© О. Сенюта, 2014

98

зумовленої номінації на стилістичному рівні ускладі засобів метафори, метонімії, перифраза тапорівняння, що і є об’єктом даного дослідження.

Характер співвідношення двох типів лексичнихзначень, які співіснують у слові, виступає основоюдля формування стилістичних прийомів,зумовлюючи їх поділ на види : 1) відношення засхожістю ознак ( метафора); 2) відношення засуміжністю понять (метонімія).

У ланцюжках вторинної номінації домінуєекспресивний компонент, тобто такий, щовзаємодіє з емоційним та оцінним компонентамиі яскраво втілюється у метафоричних іметонімічних номінаціях.

“Метафора – це твердження про ознакиоб’єкта, виділені номінатором у значенніпереосмислюваної мовної форми на основіаналогії” метафоричні номінації класифікуютьсяза лексичним складом перенесених назв тастилістичною стратифікацією. За лексичнимскладом перенесених назв виділяємо такі групиметафоричних номінацій:

1) Зоометафори (назви тварин, птахів та іншихживих істот);

2) Флористичні номінації;3) Назви кулінарних виробів;4) Абстрактні іменники.Наприклад, у низці вторинних номінацій

головної героїні твору М. Лоуренс “Кам’янийангел” (M. Lawrence “The Stone Angel” – (4)зустрічаємо відповідно до наведеної вищекласифікації такі лексеми:

1) Docile rabbit, pintsized peacock, a fish on theslimed boards of a dock, an injured dog, a newborngnat, an old malevolent crow, a prowling cat, an oldbrown caterpillar, bewildered moth, a sea gull, a fishin a net;

2) A heedless and compelled maple;3) Mutton dressed as a lamb, a trussed fowl;4) Nuisance, burden, wonder, fire, angel –

M. Lawrence “SA” – (4).У художніх текстах простежуємо індивідуальні

метафори, що характеризують манеру мовленняадресанта та стиль автора. Але існують і стертіметафоричні позначення, що властиві не окремомуавтору, а лексичній системі та національнійстилістичній нормі певної мови. Наприклад :

“She`s a little spitfire, sometimes, now” said theKid – O`Henry “GP”, p. 174 – (7).

You are a surgeon, we might say, who extractsCupid‘s darts when he shoots‘em into the wrongparties. – O‘Henry “GP”, p. 640 – (7).

You little, lilywhite, finehaired, highlypolishedpiece of dumb sculpture – O‘Henry “NRM”, p. 542– (6).

Метонімія має місце, коли мовні формипереосмислюються на основі суміжності у самихпозамовних об’єктах і об’єми понять співпадаютьу певних частинах. Метонімічні номінаціїгрупуються відповідно до відношень, що лежатьв основі метонімічного переносу (матеріал,походження, локальні зв’язки). До найстійкішихсеред них належать відношення “частина – ціле”,що лежить в основі синекдохи, коли персонажномінується за певною характерною рисоюзовнішності, або деталями одягу. Так, в оповіданніJohn Cheever “The Pleasure of Solitude” приємна,але наївна Елен отримує назву “the pleasant heart”,оскільки ця прикраса привертає увагу:

In the morning the pleasant heart decided to forgetabout the boys; it was better to lose the fifteen ortwenty dollars that had been in the purse than to loseher peace of mind and to tell about them to police. –John Cheever “POS”, p.89 – (3).

Основою метонімічного переносу може бутилокальна ознака. У цьому випадку персонажномінується за місцем народження, проживаннячи перебування. Для таких номінацій основною єфункція ідентифікації ділової особи, а функціяхарактеризації стає другорядною, або зовсім нереалізується. Наприклад:

They stopped for dinner. There was anotherreason for their choice of the restaurant. He was aPolynesian restaurant holder. – J.C. Oates “H”,Р. 113 – (5).

У наведеному прикладі номінація персонажаa Polynesian слугує засобом його ідентифікаціїяк власника ресторану, який знаходиться укварталі Полінезія, недалеко від Тернпайк.

Метонімічні номінації у структурі художньоготексту надають розповіді емоційностилістичногозабарвлення. Метонімія сприяє образномузображенню персонажів, завдяки створення учитача зорової уяви про них, одночасно виявляючисуб’єктивно – оцінне ставлення автора мовлення.

Прагматична спрямованість метафоричних таметонімічних вторинних найменувань полягає устворенні емоційно – оцінних стилістичнихсмислів.

Інтенсифікація певної риси персонажа, тієї йогоякості, яка стає важливою тільки з певної причинита за певних умов забезпечується у вториннихнайменуваннях вживанням стилістичних прийомівперифраз та порівняння.

Перифраз як один із видів варіативної номінації[4, 51] є результатом гіпогіперонімічнихвідношень між номінацій ними одиницями різнихрівнів, для яких характерні обов’язковареферентна спільність та семантичний зсув,зумовлений суб’єктивністю вибору найменування.



99 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Перифраз, зокрема, створює можливість поновому характеризувати вже відомий читачевіперсонаж та замінювати стандартненайменування персонажа описовим мовнимзворотом. У якому зазначено його (персонажа)ознаки. Ці ознаки можуть бути різноманітними:вибір залежить від письменника, від того, якіпочуття викликає персонаж у нього та у дійовихосіб художнього тексту. Наприклад:

Your young lady is too young and too pleasant tosay such bad words. – C.M. Rafferty “M”, p. 323 –(9).

Get a chain. I‘ll make him stand still!” – orderedthe redfaced seeker after the truth. – W.H. Armstrong“S”, p. 60 – (1).

“I don`t know your rules at all,” said the greenone. – W.H. Armstrong “S” p. 120 – (1).

У зазначених прикладах перифраз вживаєтьсядля позначення жінки, борця за правду, людини –новачка.

На відміну від традиційних словникових чимовних перифразів, мовленнєві або стилістичніперифрази – це нова номінація героя, яка розкриваєодну з його якостей. Наші спостереження надмовною фактурою текстів свідчать, що увторинній номінації перифраз може поєднуватисяз іншими стилістичними прийомами, такими якметафора, метонімія, порівняння. Наприклад:

The princess of silks and satins wiped a red dropfrom Raggles’s brow with a fragrant cobweb –O’Henry “MNY”, p. 152 – (8).

On Broadway, Raggles, successful suitor of manycities, stood, bashful, like any country swain –O’Henty “MNY”, p. 150 – (8).

Номінації princess of silks and satins та successfulsuitor of many cities є поєднання стилістичнихприйомів перифраза та метонімії та перифраза зметафорою.

Плідним засобом характеристики персонажіву проаналізованих текстах є порівняння. У низцівторинних найменувань вони сприяють розкриттюавторського світосприйняття, актуалізуютьсуб’єктивнооцінне ставлення письменника доперсонажів художнього твору. Цей стилістичнийприйом є способом характеризації особи шляхомпорівняння її з іншою особою чи предметом, щоналежить до іншого класу речей на основіспільності певної риси. Наприклад:

By using her bones like the sails of the ship, the

old woman passed outside in the street. – R. Brautigan“WISF”, p. 119 – (2).

She opened her purse which was like a smallautumn field and near fallen branches of an old appletree, she found her keys. – R. Brautigan “WISF”,p. 120 – (2).

Each step echoed against the iron ceiling and madehim sound like a giant walking – W.H. Armstrong“S”, p. 82 – (1).

Висновки. Як бачимо, вторинні номінації ускладі порівнянь, метафори, метонімії таперифразу сприяють посиленню експресивностіхудожнього тексту, повнішому відображеннюпочуттів та емоцій персонажів, наближенню їх дочитача.

1. Азнаурова Э.С. Стилистический аспектноминации словом как единицей речи//Языкова номинация. Види найменований / Подред. Б.А. Серебринникова. – М.: Наука, 1977.– С. 86 – 128.

2. Арутюнова Н.Д. Номинация и текст //Языкова номинация. Види наименований/ Подред. Б.А. Серебринникова. – М.: Наука,1977.– С. 304 – 357.

3. Вторичная номинация в современноманглийском языке: Межвуз. сб. науч. трудов.– Пятигорск: Изд-во ПГПИИЯ, 1987. – 198 с.

4. Микитюк І.М. До питання типологіївторинних номінацій у структурі художньоготексту // Науковий вісник Чернівецькогоуніверситету: Германська філологія. –Чернівці: Рута. – 2002. – Вип. 136. – С. 89 –94.

5. Сосюр Ф. Курс загальної лінгвістики /Пер. з фр. А. Корнійчук, К. Тищенко. – К.:Основи, 1988. – 324 с.

Список скороченої літератури1. Armstrong W.H. Sounder – [S];2. Brautigan R. The weather in San Francisco

– [WISF];3. Cheever J. Pleasure od solitude – [POS];4. Lawrence M. The Stone Angel – [SA];5. Oates J.C. Happy – [H];6. O’Henry. Next to Reading Matter – [NRM];7. O’Henry. The Guilty Party – [GP];8. O’Henry. The Making of a New-Yorker –

[MNY];9. Rafferty C.M. Marmalade – [M].



100

Постановка проблеми. В англійськійлітературі ХХ століття спостерігаємоособливе зацікавлення біографічними

жанрами. Більше того, сучасний біографічнийроман стає популярним не лише в колі читачів, ай серед літературознавців. У канонах цього жанрупишуть так відомі письменники, як М. Бредбері,Д. Лодж, М. Еміс, П. Акройд, Дж. Барнс, Г. Свіфтта інші.

У цьому контексті вельми привабливим єавтобіографічний роман “Досвід” (“Experience”,2000) [6], у якому автор відслонює завісу передсвоїм потаємним внутрішнім світом, знайомитьчитача з близькими йому людьми, ділиться своїмипроблемами. Джеймс Вуд слушно зазначає: “Hisbook often reads like a letter to his family and closestfriends” [12, 4]. (“Його книга часто читається, яклист до сім’ї та найближчих друзів”).

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Про цей роман своє виважене слово сказалидослідники: Чарльз МакГрес, Джеймс Вуд, ТімАдамс, Верена Гапмаєр, Кетрін Кетмул, РаянВернер. Згадані студії головно стосуютьсяпорівняльної характеристики твору М. Еміса тазнаменитих мемуарів його батька Кінгслі Емісата відомої англійської письменниці ЕлізабетДжейн Говард, мачухи Еміса. Ідейнохудожні та

текстотвірні засади роману майже не досліджені.Це і зумовило актуальність нашої статті.

Метою статті є розкриття особливостейнаративної мотивації автобіографічної прозиМартіна Еміса. Матеріалом слугує автобіографічнийроман “Досвід”.

Виклад основного матеріалу. Ступаючикроками свого батька, письменника Кінгслі Еміса,Мартін Еміс досяг вершин в англійськійлітературі. Його постать та його твори відомінавіть пересічному читачеві. Еміса залюбкиперекладають та читають й в інших країнах світу.Нотатки про нього можна побачити на шпальтахсторінок відомих газет та журналів, а романиавтора стають бестселерами.

“Мистецтво є процесом об’єктивуваннядушевного життя” [4, 32] – ця формула О. Потебнічудово прояснює феномен “образу автора”.“Духовні стани автора, пізнавальні й творчі порухийого думок та почуттів, своєрідність йогосвітосприймання і навіть психофізичні особливості– все це знаходить своє відображення у слові,“матеріалізується” у ньому. Завдання полягає втому, щоб вичитати з тексту всю цю інформацію,і на цій основі створити образ автора” [1, 54 – 72].

Питання про необхідність вивчати письменницькуспрямованість (мотивацію) вперше порушила

УДК 821.111.09(092)“21”

Зоряна Дубравська, викладач кафедри практики англійської мовиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

НАРАТИВНА МОТИВАЦІЯ АВТОБІОГРАФІЧНОГОРОМАНУ МАРТІНА ЕМІСА “ДОСВІД”

У статті розкрито особливості наративної мотивації автобіографічної прози Мартіна Еміса наприкладі роману “Досвід”.

Ключові слова: біографічна проза, автобіографічна проза, роман, наративна мотивація.

Літ. 12.

Зоряна Дубравская, преподаватель кафедры практики английского языкаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

НАРАТИВНАЯ МОТИВАЦИЯ АВТОБИОГРАФИЧЕСКОГОРОМАНА МАРТИНА ЭМИСА “ОПЫТ”

В статье раскрыто особенности наративной мотивации автобиографической прозы Мартина Эмисана примере романа “Опыт”.

Ключевые слова: биографическая проза, автобиографическая проза, роман, наративная мотивация.

Zoryana Dubravska, Lecturer of Practice English DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE NARRATIVE MOTIVATION OF THE AUTOBIOGRAPHICALNOVEL BY MARTIN AMIS “EXPERIENCE”

The article is devoted to the revealing of the peculiarities of the narrative motivation of the autobiographicalprose by Martin Amis. The investigation is based on the novel “Experience”.

Keywords: biographical prose, autobiographical prose, novel, narrative motivation.

НАРАТИВНА МОТИВАЦІЯ АВТОБІОГРАФІЧНОГО РОМАНУ МАРТІНА ЕМІСА “ДОСВІД”

© З. Дубравська, 2014

101 Молодь і ринок №5 (112), 2014

О. Никифорова. Без вивчення письменницькоїспрямованості, – пише дослідниця, – неможливозрозуміти психологію художньої творчості, але доцих пір цей бік творчого процесу не виділявся і невивчався ні психологами, ні літературознавцями.Останні у своїх дослідженнях торкалися її, але невідрізняли від змісту творчості письменника і йогосвітогляду. Але ж письменницька спрямованістьне збігається ані з об’єктивним змістом творуписьменника, ані з його світоглядом.

Письменницька спрямованість – це те, щоробить письменника письменником, вирізняє йогозпоміж інших людей. Вона є складним психічнимутворенням” [3, 65].

Психолог вважає, що треба розрізнятизмістовий бік письменницької спрямованості,пов’язаний із загостреним інтересом до певнихракурсів дійсності. О. Никифорова вважає, щосуттєвою складовою письменницької визначеності єтакож “головний вектор мислення письменника, щовін вважає головним у житті, у чому прагне розібратисяі для чого воно йому потрібне… Нарешті, до змістовогобоку письменницької спрямованості належить також ілітературне кредо письменника – що, задля чого, длякого і як писати” [3, 65]. Якщо додати до цього всьогодумку О. Никифорової, що “передумовою формуванняписьменницької спрямованості є природні дані і соціальніумови життя” [3, 65], то ми отримаємо більшменшцілісне уявлення про поняття, яке нас цікавить.

Письменницька спрямованість корелює змотивами творчої діяльності. У сучаснійпсихології вчення про мотивацію виступає якконкретизація вчення про детермінацію. Мотив,мета діяльності, прагнення до корисногорезультату є головним детермінантним факторомдля кожної функціональної системи.

Г. Клочек вважає: “…якщо мотиви, якірухають його творчою діяльністю, стаютьзрозумілими для дослідників, тоді і приходитьрозуміння доцільності й цілеспрямованості в організаціїхудожньої системи письменника” [1, 54 – 72].

Кажучи про мотивацію письменницької праці,– продовжує дослідник, – не можна обійти питанняпро творчу обдарованість самого письменника.Масштаб і художня якість всього створеногописьменником частіше за все визначається міроюпотреби в самовираженні. Є пряма залежністьміж потребою у самовираженні особистості і їїхудожньою обдарованістю. Загостреністьчуттєвого сприйняття світу, глибина проникненняу соціальну і моральну проблематику дійсності,здатність до емпатії, тобто заряджатисядуховними станами інших людей, – усі ці ознакихудожньої обдарованості особистості зумовлюютьїї потребу у самовираженні [1, 54 – 72].

Щоб обґрунтувати мотиви відбору тем,

сюжетів, компонування окремих творів у збірку,Ю. ШерехШевельов скрупульозно вивчаєжиттєвий шлях письменника – “день за днем” [5].Таке вивчення біографічних факторів дозволяєзаглянути у мотиваційновольову сферусвідомості, що безперечно, тісно пов’язана ізобставинами (в широкому розумінні) життя.

Як зазначає американська письменниця КетрінКетмул, у 1994 – 1995 рр. Мартін Еміс переніскризу свого життя, яку відобразив у своєму романі“Досвід”. Саме це стало поштовхом длянаписання роману.

Упродовж цього важкого періоду наступні подіївплинули на авторський світогляд: Еміс розірвавстосунки та розлучився зі своєю першоюдружиною, філософом Антонією Філіпс, з якою мавдвох синів – Луїса та Джейкоба; зав’язав новістосунки з американкою уругвайськогопоходження, новелісткою Ізабель Фонсекою; йогокузина, Люсі Партінгтон, яку вважали зниклоюбезвісти, стала жертвою серійного британськогокілера Фредеріка Веста; письменник дізнався проіснування своєї 20річної доньки, Деліли Сіл, післяроману із заміжньою жінкою Ламорною Хіс; вжовтні 1995 р. пішов з життя його батько,письменник Кінгслі Еміс, який помер від хворобиАльцгеймера та алкоголю; Мартін Еміс поривавзі своїм літературним агентом Пет Кевеном тазамінює її на нового бухгалтера Ендрю Вайлі, якийсуттєво спричинився до написання новогоЕмісового роману “Інформація” (“TheInformation”) [7]; втрачає свого близького друга,письменника Джуліана Бaрнса, до слова, батькаПет Кевена. Насамкінець, він переносить важкезахворювання, що призвело до втрати всіх йогозубів, частина його нижньої щелепидеформувалася внаслідок видалення злоякісноїпухлини. Усі ці драматичні обставини життясупроводжувалися в’їдливими коментарями впресі. Скажімо, його засуджували за те, щозалишив дружину і синів, заміну агента сприймалияк жадібність до грошей, а втручання дантиста –як дорогу косметичну забаганку. Емісовінапружені стосунки з пресою і стали своєріднимтлом книги.

На перших сторінках читаємо: “Насправді, єхороша причина, чому письменникироманістиповинні хвилюватися корозивністю в пресі. КолиВи переглядаєте фільм чи даєте оцінку режисеру,Ви не робите десятихвилинний короткометражнийфільм про це (фільм) чи про нього/неї (режисера).Коли Ви пишете про художника, то не малюєтеескіз. Коли Ви пишете про композитора, нетягнетеся до скрипки. І навіть коли поет позаувагою, критик чи знавець поезії не складає вірша.Але коли Ви пишете про письменникароманіста,


102

представника епічної прози, тоді пишетерозповідну прозу. Хіба це Ваш потяг до прози –книжкові обговорення, інтерв’ю, плітки? Дорогийчитачу, не мені говорити, що це заздрість. Це типовинен визнати, що це заздрість. І заздрістьніколи не приходить на бал в одежі Заздрості. Вонаприходить одягнена дещо поіншому: якАскетизм, Високі Стандарти, Здоровий Глузд.Так чи інакше, я нікого не звинувачую, усе це тому,що слава така прекрасна!” [6, 6].

У першому розділі “Досвіду”: “Вступ: Моїзниклі безвісти” Мартін Еміс ретельно описує свійнаративний поштовх, ставлячи собі питання: (“Яписьменникроманіст, я маю досвід і можу йоговикористати для іншого. Чому я повиненрозповідати свою життєву історію?”) [6, 6].

За твердженням Мосса, наративна мотиваціяМартіна Еміса складається з трьох частин:синівська, особиста та художня [10]. Поперше,він оплакує свого батька і відчуває потребу писатипро їхній особливий статус, оскільки і батько, ісин були відомими письменниками.

В оригіналі читаємо: “I do it because my father is deadnow, and I always knew I would have to commemoratehim. He was a writer and I am a writer; it feels like a duty todescribe our case – a literary curiosity which is also justanother instance of a father and a son [6, 7]. (“Я роблю це,бо мого батька вже немає, і я завжди знав, що повиненвшанувати його. Він був письменником, я такожписьменник; я почуваюся до обов’язку описати нашвипадок – своєрідне літературне диво, що також є лишеіншим прикладом батька і сина”).

Подруге, Мартін Еміс хоче встановити рекорду стосунках з британською пресою. Він такожнамагається “говорити, як виняток, без хитрощів.І також без формальності” [6, 7].

Обидва мотиваційні аспекти тісно пов’язані зпотребою автора відновити контроль надособистою життєвою історією. З іншого боку,автор намагається уникнути прискіпливої увагизасобів масової інформації, сподівпючись, що “цяверсія проіснує довше, ніж учорашня Дейлі Мейл”[11]. Він шкодує і прагне протидіяти загальнійбезобразності життя: “Проблема життя(письменникроманіст відчує) полягає в йогохаотичності, його безглуздій плинності.Подивіться на нього: без змісту, без теми,сентиментальне та банальне […] І завжди тойсамий початок і той самий кінець” [6, 7].

Це відчуття простежується у книзі, яке пізнішепідкреслює палке бажання отримати контроль задопомогою наративних засобів: “Моє життя, якì åí ³ âèäàºòüñÿ, º áåçãëóçäî ï îòâî ðí èì . Я знаю, щоробить оповідь майстерною […] – взірець і баланс,форма, завершеність, пропорційність [6, 361].

Третя обставина, що змусила Мартіна Емісанаписати автобіографію, за словами Мосса,“більш ускладнена і, можливо, найбільшінтригуюча: як письменникроманіст, що, як і всійого попередники, вельми обережно ставиться доавтобіографії, вирішив написати її” [10].

Очевидно, Мартін Еміс був приголомшенийвикликом писати в тій формі, що не характернадля письменниківроманістів, які одночасно ікритикують її. “Досвід – це та єдина річ, яку миділимо порівну, і кожен це розуміє” [6, 6].

Звичайно, ці три різні аспекти Емісовоїнаративної мотивації не відокремлені однин відодного, вони взаємопов’язані. Саме в сукупностівони творять “Досвід” письменника.

Доречно виокремити й четвертий аспект –психотерапевтичний, який Еміс використав дляподолання жахливих подій 1994 – 1995 рр.,особливо смерті батька. Про це свідчать рядки зпершої частини “Досвіду”: “Когось більше з наминемає. Спадкоємної постаті, батька, людини, якастояла між сином і смертю, більше немає з нами;і це більше не повториться. Він втрачений. Але язнаю, і це нормально, всі, що живуть, маютьпомерти, проходячи повз життя до вічності. Мійбатько втратив свого батька, і мої діти втратятьсвого, і їхні діти (надзвичайно важко цеусвідомлювати) також втратять свого” [6, 7].

Події 1994 – 1995 років зробили Мартіна Емісамужнім, загартували його характер і змінили йогопогляди на життя і смерть.

Одначе батько, Кінгслі Еміс, не єдина людина,за якою сумував Мартін Еміс. Його кузина ЛюсіПартінгтон (Lucy Partington) та донька Деліла Сіл(Delilah Seale) також залишили сумний відбитокна житті письменника. З того, як інформує наспро це в останній частині “Вступу: Мої втрачені”,у нього є фотографії цих двох дівчат на столі.“Фотографії завжди разом, і вже понад двадцятьроків їхні теми живуть у глибині моїх думок. Тому,що вони є, чи були, моїми втраченими” [6, 8].

На світлині палітурки “Досвіду” зображеномаленького Мартіна Еміса, який тримає цигаркув роті з викликом дивиться на камеру.Непристойна поведінка маленького хлопчика,котрий палить (чи натяк на це) перегукується зобразом автора в пресі – “жахливе дитяанглійської літератури”. Отже, злий погляд, якийзображений на фото, Мартін спрямував набританську пресу, на яку продовжує так самодивиться впродовж усіх своїх мемуарів.

Очевидно, частина Мартінової мотиваціїнаписання “Досвіду” зумовлене бажанням звестирахунки з пресою і помститися за поганеставлення до себе. Незважаючи на те, що в книзі



103 Молодь і ринок №5 (112), 2014

можна знайти багато критики в бік преси,“Досвід”, як не дивно, отримав позитивну оцінкупубліки. Преса звинувачувала Мартіна в тому, щовін не був у таких близьких стосунках із кузиною,як писав, а використання згаданої теми – це лишепрагнення автора зробити свою книгубестселером. Ці та інші факти свідчать пронеприязнь преси до Мартіна.

Відкидаючи критику смерті Люсі, більшістьоглядачів погоджуються, що “Досвід” єлітературним шедевром, і не лишеписьменницькому хисту, а й завдяки граничнійвідвертості та щирості.

Фергюсон, скажімо, характеризує “Досвід”, як“унікальну, блискуче скомпоновану розповідь прочас, зміни, синівську любов та смерть”, від якої“віє духом справедливості” [9].

Вражає також й образ невинності, наївності,яка, незважаючи на все, ще живе в цьомужорстокому світі. Про невинність автор пише:“Моя мама була невинною. Тоді прийшов досвід,і вона пережила його. А тоді вона повернула своюневинність. Я завжди дивувався, як їй цевдавалося” [6, 106].

Про це також вдало висловлюється КетрінКетмул: “Якось наївність зустрічається здосвідом, а тоді стає знову наївністю. Його шлюбпомирає, батько помирає; але народжується новийшлюб і нова дитина” [8].

Мартін Еміс напрочуд майстерно доносить дочитача схожі поняття – образ смерті та образвтрати, рефлексує над ними, тлумачить їх інамагається з цим змиритися. Письменник необмежується культивуванням зображуванихприйомів, а формує текстову фактуру, частонаповнюючи її локальним колоритом. Його твірсповнений справжніми людськими почуттями –смутком, тривогами. У ньому простежуєтьсяідеалістична ідея, пошук істини з боку “Я – особи”.

Спектр мотивації творчості широкий івизначається біологічними, соціальносвітоглядними, моральними, культурнимичинниками. Шлях до пізнання формотворчогочинника як індивідуальної поетики, так і поетикиокремого твору пролягає через осмисленнясвоєрідності мотивації письменника.

Як бачимо, формуючим чинникоммистецького світогляду письменника виступаютьжиттєві обставини. “Вони не тільки формуютьсвітогляд, – зазначає літературознавець МаріяКрупа, – а певним чином корегують теми, поглядиособи на світ, формують переконання, інколиокремі життєві обставини впливають на вибіржанру, форми чи диктують його” [2, 62].

Події, представлені з позиції головного героя,

відбивають його думки, дозволяють зазирнути вдуховний світ визначної особистості, встановитивнутрішню мотивацію, що спонукала її до дій,виявити ті події, які мали особливий вплив натворчість митця.

Висновки. Наповнення образів індивідуалізованимисвітовиявами відбувається за рахунок неординарнихходів Мартіна Еміса щодо формування технікивикладу художнього матеріалу. Він не лишевіддзеркалює факти, явища, тенденції дійсності,але й креує нову художню реальність.

М. Еміс є одним із найвизначнішихписьменників Британії, а його ім’я стоїть поруч ізДжоном Фаулзом та Джуліаном Барнсом. Прозаписьменника вирізняється своєю нерівністю,певною строкатістю, неповторною образністюепатажного втілення, тематики та проблематики,оригінальністю архітектоніки та жанру.

Доробок Мартіна Еміса у багатьох царинах(проза, публіцистика, літературознавство,видавнича справа) став суттєвим надбаннямхудожньої думки Великобританії кінця ХХ –початку ХХІ століття.

1. Клочек Г. Художнє мислення письменника якформотворчий чинник // Енергія художнього слова[Текст]: збірник статей / Г. Клочек; [Кіровоградськийдерж. пед. ун-т ім. В. Винниченка]. – Кіровоград, 2007.– 448 с.

2. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художньоготексту / М. Крупа. – Тернопіль: Підручники іпосібники, 2005. – 416 с.

3. Никифорова О. Исследования по психологиитворчества / О.Никифорова. – М., 1972. – 258 с.

4. Потебня А. Эстетика и поэтика / А. Потебня. –М., 1957

5. Шерех Ю. Скарби, якими володіємо / Ю. Шерех// Сучасність, 1993. – № 6. – С. 147 – 164.

6. Amis M. Experience / Martin Amis. – New York:Vintage, 2000. – 406 p.

7. Amis M. The Information / Martin Amis. – London:Harper Perennial, 1996. – 384 p.

8. Catmull Katherine. ‘Book Reviews: Experience: AMemoir by Martin Amis’.Review: Experience by MartinAmis. The Austin Chronicle, 1 September 2000. – P. 24.

9. Ferguson E. ‘Paperback of the Week’. Review:Experience by Martin Amis / Euan Ferguson // TheObserver, 1 April 2001. – P. 18.

10. Moss S. ‘The Art of Autobiography’. Review:Experience by Martin Amis / Stephen Moss // TheGuardian Unlimited, 5 June 2000. – P. 8 – 10.

11. Rusbridger, Alan. ‘All About My Father’. TheGuardian, 8 May 2000. – P.14.

12. Wood J. The Young Turk / James Wood // Guardian,

May 20, 2000. – P. 8.



104

Постановка проблеми. В умовахінтеграції України в міжнароднийпростір, знання іноземних мов є

необхідною передумовою співпраці на освітньомута професійному рівнях. Сьогодні длямайбутнього фахівця аграрної сфери необхіднівміння читати та аналізувати науковопрактичніпраці, фахову інформацію на іноземній мові,написати реферат, підготувати анотацію статті,доповідь або повідомлення на науковійконференції, скласти бібліографію іншомовнихджерел з теми дослідження, використати такуінформацію при написанні курсових, дипломних,наукових праць, в роботі проблемних груп,проведенні науководослідницької роботи ізспеціальних дисциплін. Спеціаліст після закінченнявузу повинен володіти знаннями в конкретнихпрофесійних ситуаціях, вільно спілкуватися.Сьогодні максимально скорочений курс іноземноїмови в немовному закладі призводить до того,що більшість студентів навчається пасивно,

використовуючи ті види роботи, які передбаченіпідручником. Але готові знання не можна простоотримати і студент змушений працювати багатосамостійно. Тому організація самостійної роботистудентів є актуальним питанням методикивикладання іноземних мов в аграрних вузах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання активізації самостійної роботи завждибули предметом поглибленої уваги багатьохпедагогів. Основні аспекти організації самостійноїроботи розкриті вченими: В.М. Буринським,В.М. Вергасовим, П.І. Підкасистим, М.І. Сичовою,М.М. Солдатенком, І.М. Шимком. Аналізостанніх досліджень (В.Н. Белкіна, В.І. Боднар,З.Н. Курлянд, Н.А. Масюкова, П.Г. Москаленкота ін.) виявив протиріччя між ускладненимсоціальним замовленням, пов’язаним зпрофесійною підготовкою та встановленоюпрактикою, що виявляє орієнтацію переважно нарепродуктивний характер виконання професійнихфункцій. Розв’язання даної проблеми

УДК 372.881.1

Наталія Білан, асистент кафедри гуманітарних дисциплінВідокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України

“Бережанський агротехнічний інститут”

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ ВНЗПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

У статті розглядається питання організації самостійної роботи студентів з іноземної мови у вищихнавчальних закладах та її роль у процесі професійної підготовки спеціалістів аграрного профілю.

Ключові слова: самостійна робота, іноземна мова, мотивація.

Літ. 10.

Наталья Билан, ассистент кафедры гуманитарных дисциплинОбособленное подразделение Национального университета биоресурсов и природопользования Украины

“Бережанский агротехнический институт”

ОРГАНИЗАЦИЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ СТУДЕНТОВ АГРАРНЫХ ВУЗПРИ ИЗУЧЕНИИ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА

В статье рассматривается вопрос организации самостоятельной работы студентов поиностранному языку в высших учебных заведениях и ее роль в процессе профессиональной подготовкиспециалистов аграрного профиля.

Ключевые слова: самостоятельная работа, иностранный язык, мотивация.

Natalia Bilan, Assistant of Humanitarian Disciplines DepartmentSeparated Subdivision of National University of Life and Environmental Science of Ukraine

“Berezhany Agrotechnical Institute”

THE ORGANIZATION OF INDEPENDENT WORK OF THE STUDENTS OF AGRICULTURALHIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS FOR STUDY OF FOREIGN LANGUAGEThe article considers the issues of organization of independent work of students in a foreign language in

higher education institutions and its role in the process of professional preparation of specialists of agrarianprofile.

Keywords: Independent work, foreign language, motivation.


© Н. Білан, 2014

105 Молодь і ринок №5 (112), 2014

започатковано у доведенні того, що самесамостійна діяльність, виступає гарантомформування потреби постійного пошуку,накопичення знань, розуміння їх сенсу та значення,самостійного використання, що є необхідним дляпостійного професійного зростання з врахуваннямвимог сучасності.

Мета статті полягає у дослідженні етапіворганізації самостійної роботи студентів прививченні іноземної мови та її ролі у процесіпрофесійної підготовки спеціалістів аграрногопрофілю.

Виклад основного матеріалу. Головним унавчанні кожної людини є систематичнесамостійне оволодіння новими знаннями. Такийвид роботи враховує як індивідуальні можливостіі особливості студента, так і його потреби,дозволяє широко реагувати на зміни в різнихобластях діяльності, надавати знання з тихрозділів і питань, які є актуальними в наш час.Крім того, самостійна робота не тільки даєможливість отримати нові знання, а й дозволяєоволодіти технологіями їх отримання.

Згідно принципів Болонського процесуорганізація освіти у вищій школі ґрунтується натому, що значна частина навчального матеріалу,яким необхідно володіти студентам, відводитьсяна самостійне опрацювання. Тому використанняпродуктивних та ефективних інновацій у підготовціфахівця є сучасним та актуальним [1, 46].Самостійна робота є зараз невід’ємною і чи ненайголовнішою формою організації навчальноїдіяльності в закладах вищої освіти. Сліднаголосити, що саме ті знання, які студентотримує самостійно, через особистий досвід,діяльність, є найбільш цінними і міцними.Сучасний процес підготовки фахівців вимагає відмайбутніх спеціалістів умінь самостійноздобувати знання, постійно покращувати свійосвітній рівень, відповідно застосовувати ці знанняу своїй практичній діяльності, самостійно йактивно діяти у будьякій ситуації, бути обізнанимз досвідом вітчизняних та зарубіжних фахівців.

Виходячи з важливості самостійної роботи таїї місця у професійній підготовці студентів,з’ясуємо підходи вчених до визначеннякатегоріальної сутності головного поняття нашогодослідження.

Поняття самостійної роботи у дидактиці вищоїшколи трактується по різному. Єдиного підходудо тлумачення самостійної роботи немає.Дослідники визначають самостійну роботу зрізних позицій:

1) як вид діяльності: навчальної, в результаті якої здійснюється

відповідність конкретної дидактичної мети і задачі(С.В. Семенова), формується самостійність якриса характеру (В.Н. Гапонова);

учіння, що виконується у позааудиторний час(В.А. Козаков);

самостійної трудової, що має двоєдину метуформування самостійності та розвиток вмінь,здібностей, навичок студентів (Л.І. Іванова);

індивідуальної та колективної, групової, що єзасобом підвищення ефективності процесунавчання та підготовки до самостійногопоповнення знань (С.У. Гончаренко);

2) як метод: оволодіння знаннями, вміннями та

навичками, що формує у студентів потребу утворчій пізнавальній діяльності та вимагаєпостійної самоосвіти (К.Б. Бабенко);

навчання, організації та виконання навчальнопізнавальної діяльності (Ю.К. Бабанский);

3) як засіб: свідомого та міцного засвоєння знань, вмінь,

навичок по предмету, оволодіння прийомамисамоосвіти та формування потреби самостійногопоповнення знань (Л.І. Ломако);

ор г ан ізац і ї і виконання д ія ль ност і(Л.В. Клименко);

підвищення якості підготовки спеціаліста(І.В. Молоцька);

4) як форму: управління та самоуправління самостійною

пізнавальною діяльністю тих, хто навчається(Л.М. Журавська);

контролю чи самоконтролю здобутихсамостійно чи за участю викладача знань, уміньі навичок (А.В. Хуторський, Г.В. Воронцова);

організації індивідуального навчання(Н.П. Волкова);

організації діяльності студентів, якавідбувається без безпосереднього зовнішньоговпливу (Б.П. Есипов).

Отже, звідси і виникає проблема: яким чиноморганізувати самостійну роботу студентів, як вид,метод, засіб чи форму навчання? Кожний підхід єпосвоєму вірним. Наведені визначеннясамостійної роботи не є такими, що взаємновиключають одне одного, а навпаки взаємнодоповнюють та іноді дублюють. Встановлено, щосамостійна робота – це багатоякісне, різноманітнеявище, яке потребує всебічного дослідження,уточнення, удосконалення. Дефініції самостійноїроботи залежать від того, що визначати основниму самостійній роботі: психологічний аспект чипедагогічний; мету застосування чи спосібвиконання; з позиції викладача чи студента. Всвою чергу, самостійну роботу не можна


106

визначати як засіб навчання, так як останнійвизначено як допоміжний матеріальнотехнічнийзасіб з специфічними дидактичними функціями [3,342]. В сучасних умовах організації навчальногопроцесу самостійній роботі відводиться 50 – 60%навчального часу. Тому не викликає сумніву тойфакт, що самостійна робота студентів є однією зосновних форм навчання, особливо у вищій школі.Згідно із сучасною концепцією вищої школисамостійна робота віднесена до основних видівнавчальної діяльності студентів при вивченнідисциплін.

У структуру самостійної роботи студентіввходять: мотивація, формування мети самостійноїроботи, постановка завдань для самостійноїроботи, виконання роботи, контроль її результатів.

Проблема організації самостійної роботистудентів має три аспекти:

психологічний (формування бажання таготовності студентів займатися самостійноюроботою);

педагогічний (використання педагогічнихтехнологій, що активізують здібності та вміннястудентів, їх мотивацію до набуття і закріпленнянових знань);

організаційний (забезпечення можливостейстудентів, наявність і доступність навчальнометодичної літератури, посібників, граматичнихдовідників, розмовників).

Незважаючи на ту велику роль, яку відіграєсамостійна робота в навчальному процесі,більшість студентів не вміють її правильноорганізовувати. Виникає питання про психологічнуготовність до цього виду діяльності. Студентовіпотрібно самостійно визначити мету своєї роботи.Стимулом для самостійної роботи може бутизакріплення знань, які дає викладач на заняттях,а також для досягнення того рівня, який викладачповинен намітити для студентів.

Мотиваційний фактор є одним знайважливіших аспектів проблеми самостійноїроботи. Кожен викладач знає, що навчанняпротікає більш успішно, якщо у студентасформована позитивна мотивація, пізнавальнийінтерес, потреба в здобутті знань, почуттяобов’язку, відповідальність та інші мотиви.Формуванню позитивної мотивації студентів довиконання самостійної роботи сприяють такіфактори: 1) чітка організація процесу самостійноїроботи студентів; 2) зміст завдань і способи їхвиконання; 3) стимулювання контролюючоїфункції; 4) усунення деструктивних факторів.

Мотивуючим чинником самостійної роботи зіноземної мови є орієнтація змісту навчальногоматеріалу на життєві потреби студентів, їхні

інтереси, уподобання, використання професійноорієнтованого та практично спрямованогоматеріалу. Одним з найважливіших мотивівстудентів Бережанського агротехнічногоінституту є інтерес до майбутньої професії,прагнення відповідати високому рівню вимог, щовисуває суспільство перед молодими фахівцями,а також можливість проходження практик нафермерських господарствах Швейцарії тапродовження навчання за кордоном. Томуосновною метою самостійної роботи студентів прививченні іноземної мови є практичне оволодіннямовою, розвиток комунікативних умінь і навичок,удосконалення професійних знань за допомогоюіноземної мови.

Головними цілями самостійної роботи у планіпрактичного оволодіння іноземною мовою єдосягнення відповідного рівня іншомовноїкомунікативної компетенції в період навчання уВНЗ, а також підготовка випускників допроведення ефективної самоосвітньої роботи надіноземною мовою після закінчення вузу.

Сьогодні надзвичайно важливо в майбутніхфахівців виробити потребу в самостійномуопануванні іноземною мовою, навчити їх творчозастосовувати набуті знання у нових ситуаціях,користуватися довідковою літературою, робитивибірковий переклад, готувати доповіді, братиучасть у конференціях, анотувати статті тощо. Яквідомо, вивчення іноземної мови потребує значнихзусиль з боку студентів, їх систематичної праці,сформованості таких якостей, як працьовитість,наполегливість, уважність, самостійність,допитливість.

Організацію самостійної роботи студентів укурсі іноземної мови не можна розглядати якізольовану проблему. Загальновідомо, що вона єорганічною частиною навчального процесу,передумовою успішної реалізації програмовихвимог з цього предмета. Особливого значення прицьому все більше набувають самостійні завдання,оскільки жоден курс навчання іноземної мови недає студентам повного оволодіння мовою, а тількидопомагає їм здолати труднощі у процесізасвоєння знань та їх подальшого вдосконалення.

Основними завданнями, які постають передвикладачем під час організації самостійної роботистудентів, є індивідуальний підхід до кожногостудента, систематичність, розвиваючий характерта зацікавленість студентів процесом навчання.Ефективним є навчання, коли викладач постійноконтролює самостійну роботу студентів, особливотих, які мають низький рівень знань з іноземноїмови. Управління процесом навчання здійснюєтьсястудентом і паралельно викладачем.



107 Молодь і ринок №5 (112), 2014

У процесi вивчення iноземної мови викладачповинен вчити студентiв працювати самостiйно,прищеплювати їм навички самостiйної роботи ваудиторiї для подальшого використання їх впозааудиторнiй самостiйнiй роботi. Завдання дляпозааудиторної роботи повиннi включати вправирiзного ступеня творчостi й самостiйностi(вiдтворюючi, перетворюючi й творчi). Вонимають бути скерованi на вдосконалення всiх видiвмовленнєвої дiяльностi (говоріння, читання,письма та аудюювання) i володіти фаховоюорiєнтацiєю.

Самостiйна робота може проводитися як назаняттях iноземної мови, так i поза стiнами вузу,оскiльки самостiйна робота студента – цеспецифiчний вид дiяльностi навчання, головноюметою якого є формування самостiйностi суб’єкта,що навчається, а формування його вмiнь, знань,навичок здiйснюється опосередковано через змiстi методи всiх видiв навчальних занять [4, 15].

Самостiйна робота, її ефективнiсть значнозалежать вiд вибору та поєднання дидактичнихзасобiв. Дидактичними засобами є предмети, якi,дiючи на зiр, слух, дотик студентiв, полегшуютьїм безпосереднє й непряме пiзнання дiйсностi.Вони не роблять вирiшального впливу на кiнцевiрезультати навчальновиховного процесу, алесприяють підвищенню ефективностi методiвнавчання, збагачуючи їх [5, 241]. Дидактичнiзасоби становлять складову частинуорганiзацiйнометодичного забезпеченнясамостійної роботи студентів.

Найкраще навчальний процес вивченняiноземної мови буде органiзований, якщо всамостiйнiй роботi студентiв будуть використанiсучаснi засоби навчання, включаючи традицiйнiдидактичнi й засоби програмованого навчання. Доних можна вiднести програмованi або частковопрограмованi навчальнi посiбники в комплексi знавчаючими й контролюючими комп’ютернимипрограмами, створенi з урахуванням специфiкифаху студентiв аграрного вузу.

Для самостійної роботи необхідна відповіднаметодична література. Викладач має навчитистудентів як вивчати мову, як орієнтуватися внавчальному матеріалі, як правильно організуватироботу, як перевіряти та оцінити знання, як плануватипроцес досліджень, вирішувати нові проблеми,використовуючи досвід відомих методів, працюватиз літературою, робити узагальнення, винаходити новіметоди для розв’язання проблем. Завдання длясамостійного опрацювання повинні мати практичнузначущість, бути професійно спрямованими,викликати інтерес у студентів, мати зв’язок ізжиттям та досвідом, набутим студентами.

Для розвитку навичок самостійності у навчанніслід широко застосовувати мультимедіа, Інтернетпроекти, кейстехнології, використаннякомп’ютерів у навчальному процесі [6, 53].

Найбільш ефективними формами самостійноїроботи студентів, що можуть виконуватися нимипри вивченні іноземної мови самостійно або підкерівництвом викладача є: виконання лексичних,граматичних або фонетичних вправ різного типу;домашнє читання фахової літератури; складаннясловника незнайомих слів; здійснення перекладів;підготовка проектів та їх презентація; написаннятворчих завдань, проведення дискусій. Можнапрактикувати також і форми самостійної роботипоєднані з інформаційними технологіями: пошукінформації в Інтернеті, робота з електроннимисловниками та енциклопедіями, організація діалогув мережі, створення тематичних webсторінок.

Регулярне практичне застосування всіх видівсамостійної роботи з використаннямінформаційних технологій не тільки підвищитьінтелектуальний рівень студентів, а й збагатитьїх професійні навички, допоможе в майбутньомукраще адаптуватися до вимог сучасного ринкупраці. Адже комп’ютерні технології дозволяютьмоделювати умови комунікативної діяльності,набувати лексикограматичних навичок,диференціювати навчання, збільшувати обсягмовленнєвих вправ, сприяти формуваннюсамооцінки студентів, переносити мовнийматеріал в інші види мовленнєвої діяльності.

Самостійна робота може бути правильноорганізована лише за умови, якщо вона дійсно єорганічною частиною системи навчаннястудентів у вищій школі. Аналіз численних вправ,які виконуються ними під час аудиторної роботи,а також спостереження за пізнавальноюдіяльністю студентів переконали нас у тому, що єреальна можливість винести за рамкинавчального часу частину програмовогоматеріалу з іноземної мови, самостійнеопрацювання якого сприятиме активізаціїмовленнєвої практики майбутніх фахівців,закріпленню їх знань і вмінь оформлювати власнідумки за граматичними нормами цієї мови.

Зазначимо, що добре організована самостійнаробота є одним з визначальних чинниківпідвищення ефективності іншомовної підготовкифахівців аграрного профілю до майбутньоїпрофесійної діяльності. Саме тому вБережанському агротехнічному інститутісамостійній роботі студентів з іноземної мови запрофесійним спрямуванням приділяється великаувага. Теми, які виносяться на самостійнеопрацювання зібрані у навчальнометодичний


108

посібник. Вони доповнюють навчальний матеріалпрактичних занять та містять різноманітнізавдання, які складені за ступенем складності.Викладачі іноземної мови постійно шукають новихшляхів подальшого її вдосконалення, зокремарозробляють методичне забезпечення організаціїгрупової роботи, індивідуального тадиференційованого підходу роботи з студентами,проводять консультації, курси, організовуютьтематичні вечори та конкурси.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Самостійна робота студентів –невід’ємна частина навчального процесу у вищійшколі, що сприяє поглибленню й розширеннюзнань, посиленню інтересу до пізнавальноїдіяльності, формуванню творчої особистостіспеціаліста, здатного до саморозвитку,самовдосконалення та самоосвіти.

Таким чином, педагогічно доцільноорганізована самостійна робота студентівспонукає їх отримувати навчальну інформацію зрізноманітних джерел, формує в них навичкисамостійного планування і організації власногонавчального процесу, що забезпечує перехід донеперервної освіти після завершення навчання увищому закладі, дає змогу максимальновикористати сильні якості особистості завдякисамостійному вибору часу та способів роботи,джерел інформації.

Проблема самостійної роботи студентів вумовах докорінної перебудови вищої школи єнадзвичайно важливою і вимагає подальшогодослідження як в теоретичному, так і практичномуплані. Актуальними напрямами подальшоїрозробки окресленої проблеми є вивчення шляхівзабезпечення максимальної активізації таінтенсифікації самостійної роботи під час вивченняіноземної мови, які сприятимуть формуванню

ініціативного, самостійного, творчого іконкурентоздатного фахівцяаграрія.

1. Білоус О.А. Деякі питання організаціїсамостійної роботи студентів. // МатериалыV Международной конференции “Стратегиякачества в промышленности и образовании”6 – 13 июня 2009, г. Варна, Болгария. –Днепропетровск, 2009. – С. 45 – 47.

2. Бурденюк Г.М. Управление самостоятельнойучебной деятельностью при обучениииностранным языкам. – Кишинев, 1988. – 132 с.

3. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник длястудентів вищих навчальних закладів. – К.:Видавничий центр “Академія”, 2003. – 576 с.

4. Козаков В.А. Самостоятельная работастудентов и ее информационно-методическоеобеспечение: Учебн. пособие. – К.: Вищашкола, 1990. – 280 с.

5. Куписевич Ч. Основы общей дидактики.– М.: Высшая школа, 1986. – 368 с.

6. Кустовський С. Самостійна роботастудентів економічних спеціальностей упроцесі вивчення гуманітарних дисциплін //Педагогіка і психологія професійної освіти. –К.: Наук. думка. – 2004. – № 6. – С. 50 – 58.

7. Молоцька І.В. Організація самостійноїроботи студентів / Дніпропетровський держ.аграрний ун-т. кафедра філології. – Д.:Пороги, 2004. – 122 с.

8. Пидкасистый П.И. Организация учебно-познавательной деятельности студентов. Учебноепособие. – М.: Педаг. общ-во России, 2004. – 112 с.

9. Подласый И.П. Педагогика: В 2 кн. – М.:Владос, 1999. – Кн.1. – 360 с.

10. Трубачова С. Роль методів самостійногонабуття знань в організації пізнавальної діяльностіучнів.// Рідна школа. – 2001. – № 1. – С. 39.



“Десять тисяч професій є на світі, та вони мізерні, і тільки навчання величне”. китайське прислів’я

“Освіта – це те, що більшість здобуває, багато хто передає і лише дехто має”.

Карл Краус англійський письменник


109 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Постановка проблеми. Для досконалогоопанування іноземною мовою необхіднооволодіти засобами ритмомелодики та

навчитися правильно інтонаційно оформлюватиречення залежно від функціональних стилівмовлення. Вивчення функцій ритмомелодики ванглійській мові, а також знання стилістичнихособливостей використання інтонаційногомалюнка, сприятиме успішному здійсненнюкомунікативного акту мовлення.

Відомо, що головна роль у передачі основногоінформаційного змісту повідомлення належить лексикограматичним засобам. Водночас, саме просодичнізасоби здатні доповнити недостатню виразністьмовлення. Важливо зазначити, що просодію слідрозглядати не як ізольований феномен, а як рівноправниймовний засіб, що бере участь у формуванні і передачісмислової сторони висловлювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблемою дослідження інтонації різнихфункціональних стилів мовлення займалися якзарубіжні, так і вітчизняні фонетисти та філологи.Серед них особливої уваги заслуговують праціЛ. Щерби, С. Леонтєвої, М. Соколової, І. Корунця,С. Гайдучик, Г. Майнгольда та Д. Джонса.Вивченням цього питання продовжуютьзайматися і молоді науковці, котрі є авторамичисленних наукових дисертацій і монографій зданої проблематики: О. Алексієвєць, Т. Бровченко,А. Калита, І. Красовська, О. Руденко та ін.

Метою статті є дослідити особливостіфункціонування просодичних компонентів у такихфункціональних стилях як: інформаційний,науковий, декламаційний, публіцистичний ірозмовний.

Виклад основного матеріалу дослідження.

УДК 81.432.1–1

Юлія Демків, викладач кафедри практики англійської мовиАнтоніна Чернявська, викладач кафедри практики англійської мови


ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНТОНАЦІЇУ РІЗНИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛЯХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Стаття присвячена особливостям використання складових компонентів інтонації у різнихфункціональних стилях англійської мови. Подано різні типи класифікації функціональних стилів мови іпроаналізовано просодичні характеристики властиві для кожного із цих стилів зокрема.

Ключові слова: інтонація, інтонаційна модель, функціональний стиль, фонетичний стиль, мелодика,ритм, тембр, словесний і логічний наголос.

Літ. 10.

Юлия Демкив, преподаватель кафедры практики английского языкаАнтонина Чернявская, преподаватель кафедры практики английского язика


ОСОБЕННОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ АНГЛИЙСКОЙ ИНТОНАЦИИ В РАЗНЫХФУНКЦИОНАЛЬНЫХ СТИЛЯХ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА

Статья посвящена особенностям использования составляющих компонентов интонации в различныхфункциональных стилях английского язика. Представлены различные типы классификации функциональных стилейязыка и проанализированы просодические характеристики присущие для каждого из этих стилей в частности.

Ключевые слова: интонация, интонационная модель, функциональный стиль, фонетический стиль,мелодика, ритм, тембр, словесное и логическое ударение.

Juliya Demkiv, Lecturer of Practice English DepartmentAntonina Chernyavska, Lecturer of Practice English Department


USAGE PECULIARITIES OF THE ENGLISH INTONATION IN VARIOUSFUNCTIONAL STYLES OF LANGUAGE

The article is devoted to the use peculiarities of intonation components in different functional styles of theEnglish language. Various types of functional styles classifications were described and their prosodic characteristicspeculiar to each of them were analyzed in the research.

Keywords: intonation, intonation patterns, functional style, phonetic style, melody, rhythm, timbre, word andlogical stress.


© Ю. Демків, А. Чернявська, 2014

110

Основною функцією інтонації будьякої мови єзовнішнє оформлення речення. З допомогоюінтонації слухач безпомилково може зрозуміти, чивимовлене речення є ствердженням, запитанням,проханням чи вигуком. Окрім цього, інтонаціяздатна висловлювати наші емоції і ставлення.

Кожній мові властива специфічна, притаманнатільки для неї інтонація, яка помітно відрізняєтьсявід інтонації інших мов. В англійській мові інтонаціявідіграє особливо важливу роль, оскільки цеаналітична мова, в котрій зв’язок між словамивиражений не з допомогою закінчень, як,наприклад, в українській мові, а з допомогоюсталого порядку слів. Особливу роль в ній такожвідграють прийменники, артиклі, допоміжнідієслова і, зокрема, інтонація [1; 3].

У систему супрасегментних компонентівінтонації (просодії) входять: 1) мелодика, тобтозміна висоти голосу під час мовлення, що надаємові певного тонового забарвлення; 2) ритммовлення – чергування наголошених іненаголошених складів; 3) темп – швидкістьвимовляння слів у мовному потоці і паузи міжінтонаційними групами; 4) тембр – звуковезабарвлення, яке надає мовленню емоційнуекспресивність; 5) фразовий і логічний наголос,який слугує для виокремлення значущих слів уреченні [4, 198].

Стилі мови або вимови – це ті особливі формимови, які відповідають меті і змістувисловлювання, обставинам спілкування,характеру аудиторії і т.д. Стилістичні різновидина фонетичному рівні утворюють стилі вимовиабо ж фонетичні стилі. Дослідники виділяють різнукількість фонетичних стилів, оскільки керуютьсярізними принципами, що лежать в основі виділенняокремих стилів вимови. Однак, найбільшобґрунтованими, на нашу думку, є класифікації,що враховують умови комунікації, ситуацію, в якійвідбувається мовлення, адже наше мовлення незавжди є однаковим, воно змінюється, залежновід того, в яких умовах ми говоримо, до когозвертаємось і з якою метою. Беручи до увагирізноманітні соціальні умови, можна виокремитибагато стилів.

Наприклад, відомий британський фонетистД. Джонс класифікує стилі вимови на наступні:1)швидкий розмовний стиль, 2) повільнийрозмовний стиль, 3) стиль звертання до аудиторіївеликого розміру, 4) сценічний стиль, а також5) стиль, який використовується в співі [8, 145].

Зовсім іншу класифікацію подає російськиймовознавець Л. Щерба. Він наводить тільки двастилі вимови: 1) розмовний стиль, притаманнийдля спокійної розмови людей, що характеризуєтьсязначно меншою чіткістю вимови і 2) повний стиль,

який відзначається виразною і чіткою вимовоюусіх складів кожного слова [7, 90].

Опираючись на своє багаторічне прослуховуваннямовлення та на праці інших дослідників,Г. Майнгольд розрізняє високий І та розмовнийІІ фонетичні стилі, проте в межах кожного з нихвін виділяє ще по два рівні: для високого стилюце високий (Іа) та помірно високий (Іб), а длярозмовного стилю – це високий розмовний (ІІа)та недбалий розмовний (ІІб) [10, 88].

Вид стилю, який використовується у вимові,має певний вплив на фонематичну і алофоннупобудову слів. Неспішна і виразна вимовазумовлює використання повних голосних звуків удеяких ненаголошених складах. Приголосні, яківимовляються у формальному стилі, інодізникають в розмовному. Тому чітко можнавідстежити різні форми звукової редукції іасиміляції, що є головними фонетичнимихарактеристиками розмовного стилю. Ступіньредукції і асиміляції в сою чергу залежить відтемпу мовлення [1, 306].

На противагу попереднім дослідникам С. Гайдучикрозрізняє пјять фонетичних стилів: урочистий,науководіловий, офіційноділовий, побутовий, ірозмовний [2, 13]. Вищенаведені фонетичні стилів цілому корелюють з функціональними стилямимови, які також поділяються філологами на пјятьвидів: науковий, офіційноділовий, публіцистичний,художній і розмовний.

Хоча між дослідниками існують розбіжностіщодо кількості функціональних стилів та їх назв,ми розглядатимемо класифікацію, подануфонетистом М. Соколовою: 1) інформаційний(формальний) стиль; 2) науковий (академічний)стиль; 3) декламаційний (художній) стиль;4) публіцистичний (ораторський) стиль;5) розмовний (неофіційний) стиль [5, 184].

Функціональні стилі відображають мовніособливості на декількох рівнях, в тому числі награматичному, лексичному, і фонетичному рівнях.Формальні засоби, що використовуються дляпозначення фонетичних особливостейфункціональних стилів, – є компонентами інтонації.Саме тому ми можемо називати функціональністилі інтонаційними стилями [8, 50].

Існує три типи інтонаційних моделей, яківикористовуються в усній комунікації: а) моделі,які використовуються для інтелектуальних цілей,б) моделі, які використовуються для модальноспрямованих цілей, в) моделі, які використовуютьсядля вольових і дезидеративних цілей. Всі інтонаційністилі містять інтелектуальні моделі інтонації тому,що мета будьякого виду спілкування – податипевну інтелектуальну інформацію. Частотавиникнення і розподілу емоційних і вольових



111 Молодь і ринок №5 (112), 2014

моделей формують характерні риси кожногостилю [5, 185].

Інформаційний (формальний) стильхарактеризується використанням інтелектуальнихінтонаційних моделей. Він використовується уформальному дискурсі, де метою висловлювання єподача повідомлення, не надаючи йому ніякої емоційноїабо вольової оцінки. Цей стиль використовується радіоі теледикторами для читання новин, прогнозів погоди,або в різних освітніх описових текстах. Він вважаєтьсястилістично нейтральним. У більшості випадківмовець звучить неемоційно (спокійно).

Характерною рисою інформаційного стилю євикористання низхідних тонів, нормальної чиповільної швидкості висловлювання, тарівномірного ритму. Інтонаційні групи, як правило,короткі, паузи – середні або довгі. Короткі паузитрапляються досить рідко [4, 204].

У науковому (академічному) стилівикористовуються одночасно інтелектуальні івольові інтонаційні моделі. Мета мовця тут нетільки довести гіпотезу, створити нові концепції,розкрити зв’язок між різними явищами, але йспрямувати увагу слухача до повідомлення всемантичному компоненті. Здебільшого науковийінтонаційний стиль використовується викладачамивузів, шкільними вчителями, або вченими уформальних і неформальних дискусіях [5, 215].

Найвиразніше академічний стиль реалізуєтьсяв лекції . Тони, якІ найчастіше використовуєтьсялектором, – це низхідні тони (High Fall, FallRise),завдяки чому інтонаційні групи звучать вагомо,категорично і переконливо. Швидкістьвисловлювання коливається від нормального доприскореного темпу, але ніколи не є надтошвидкою. Науковий стиль вимови повинензабезпечити чітке сприйняття слів. Цьому сприяєдещо уповільнений темп. Рівномірно уповільненийтемп мови покликаний створити сприятливі умовисприйняття. Зміни у швидкості висловлюваннясвідчать про ступінь важливості, який надаєтьсярізним фрагментам інформації. Менш важливаінформація вимовляється з більшою швидкістю,а більш важлива – вимовляється з нижчоюшвидкістю. Крім того, мовець поперемінновикористовує різні ритмічні моделі, що різнятьсяза довжиною. Зменшення або збільшеннягучності, що контрастує з нормальною гучністюдопомагає слухачам сприймати слова, які мовецьхоче виокремити. Паузи переважно короткі.Понятійні словосполучення розділяютьсяподовженими паузами, щоб адресат кращесприймав їх зміст [4; 5; 6].

Фонетичні особливості наукового стилюзводяться до наступних: підпорядкованістьінтонації синтаксичній будові наукової мови,

стандартність інтонації, сповільненість темпу,стабільність ритмічного інтонаційного малюнка.

У декламаційному (художньому) стиліемоційна роль інтонації зростає, при цьомуінтонаційні моделі, які використовуються дляінтелектуальних, модальних і емоційних цілеймають рівну частку. Метою мовця є зверненняодночасно до розуму, волі і почуттів слухача задопомогою образних засобів. Він використовуєтьсяв сценічній мові, декламації віршів, читанні вголосхудожньої літератури. Читаючи вголос художнюлітературу, ми маємо справу з двома різновидамиусного представлення письмового тексту:1 ) читання вголос уривку описової прози(авторської мови або монологу); 2) відтвореннярозмови (мова персонажів або діалог) [5, 118 – 119].

Інтонація авторської мови або монологухарактеризується використанням низхідних тонів.Ядерний тон в останній інтонаційній групі, якправило, низький низхідний тон (Low Fall). Основніядерні тони в некінцевих інтонаційних групах є LowFall, High Fall, FallRise. Швидкість висловлюваннявідносно повільна, і в результаті немає помітнихзмін в ритмі. Паузи можуть бути різними задовжиною, але довгі паузи є поширенішими.

Інтонація читання діалогів нагадує справжнюрозмову, але між ними немає співвідношення одиндо одного. Це не є звичайнісіньким відтворенняінтонації, яку можна почути в природномумовленні людей. Читання діалогівхарактеризується використанням різноманітнихвидів шкал (низхідних, висхідних, перерванонизхідних), а також термінальних тонів (особливо,низхідновисхідних тонів). Рівень висоти голосув більшості висловлювань високий, а діапазонширокий. Швидкість висловлювання зазвичайнормальна або дещо пришвидшена порівняно зприродною мовою внаслідок чого ритм стає більшрівномірним. Паузи для вираження ваганнятрапляються рідко, лише якщо вони необхідні длястилістичних цілей [8, 176 – 177].

Вірші мають чітко визначені моделі ритму –наголошені склади чергуються один з однимчерез регулярні проміжки часу: інтервали міжнаголошеними складами приблизно одинакові.Якщо після наголошеного складу є декільканенаголошених, вони вимовляються швидше, аякщо після наголошеного складу є тільки одинненаголошений склад, то останній вимовляєтьсяповільніше. Найтиповіший тон декламації –низхідний. Низький низхідний тон (Low Fall)особливо часто використовується в спокійнихліричних поезіях. Високий низхідний тон (HighFall) використовується для вираження напруженоїатмосфери. Саме тому він використовується вграндіозних, помпезних, урочистих віршах. Темп


112

є також дуже важливою особливістю поетичноїмови. Різниця в тривалості різних строф свідчитьпро настрій читача. Паузи в поетичному стилівиконують різні функції. Паузи більшменшоднакової тривалості створюють атмосферуспокою в ліриці. Довгі паузи індукують пафоснуатмосферу. Часто зустрічаються психологічні паузи,які виконують емоційну функцію в поезії [9, 87].

У публіцистичному (ораторському) стилівольові інтонаційні моделі превалюють на фоніінтелектуальних і емоційних. Головною завданнямцього інтонаційного стилю є впливати на слухача,переконати його в тому, що інтерпретація мовця єєдино правильною. Це завдання здійснюється нетільки за допомогою логічної аргументації, але йшляхом переконання і емоційного звернення. Саметому публіцистичний стиль має спільні риси знауковим стилем, з одного боку, і декламаційним,з іншого. Це особливо помітно в політичнихпромовах, судових промовах і проповідях [5, 221].

Публіцистичний стиль характеризуєтьсянизкою фонетичних особливостей. Гучністьзначно підвищена, але іноді мовець використовуєзнижену гучність, щоб акцентувати слова і фрази,які мають першорядне значення, і створити певнийпсихологічний ефект. Рівні висоти голосуваріюються, використовуються в основномуширокі діапазони. Мовці часто використовуютьтак званий “риторичний трюк” – високі рівні шкали(High Level Heads) чергуються низькими рівнимишкалами (Low Level Heads). Термінальні тони –емфатичні, в некінцевих інтонаційних групахвикористовуються низхідновисхідні тони.Швидкість висловлювання помірноповільна, аледеякі незначні частини мови вимовляютьсяшвидше. Використання так званих “риторичнихпауз” має на меті впливати на громадськість.Ритм правильно організований. Тембр голосувеличний, впевнений у собі, захоплений [4, 205].

Для англійської мови повсякденного спілкуванняхарактерним є використання розмовного(неофіційного) стилю. Воно відбувається як усімейному колі, так і в неформальних зовнішніхвідносинах, а саме, в розмові близьких друзів абодобре знайомих людей. Оскільки цей виданглійської мови, використовується щоденно, він –дуже практичний і найменш штучний.

Аналізуючи, розмовний стиль, можемосказати, що на відміну від інших стилів, віндозволяє використання цілого спектру існуючиханглійських інтонаційних моделей. У стриманихрозмовних ситуаціях вживаються поступовонизхідні шкали, прості низхідні і висхідні тони.Односкладові відповіді є стандартизовані, в нихвикористовуються звужені висотномелодичнімоделі. Зі збільшенням інтенсивності захоплення

мовця збільшується висота тону. Як наслідокбільш емоційні ситуації характеризуютьсярозширеними висотномелодичними моделями.Окрім цього, існує поєднання різноманітних тонів,а також зовсім несподіване розміщення ядерноготону в інтонаційній групі [5, 237 – 239].

Висновки. Кожний із розглянутих функціональнихстилів характеризується наявністю тих, чи іншихпросодичних засобів. Так, наприклад, науковийстиль вирізняється наявністю інтонаційногочленування, підвищенням гучності, середнімтемпом мовлення, чітким ритмом; дляпубліцистичного стилю притаманними євикористання помірної гучності, помірного темпумовлення, чіткого ритму; декламаційний ірозмовний стилі характеризуються значноюваріативністю усіх просодичних елементів.Спільною ознакою для усіх цих функціональнихстилів є те, що вони рідко існують у чистомувигляді. Залежно від екстралінгвістичнихфакторів, тобто від мети комунікації, ситуаціїспілкування, установки мовного акту наофіційність чи неофіційність спілкування вониможуть перетинатися, доповнюючи один одного.

1. Гайдучик С.М. К вопросу о классификациифонетических стилей // Тезы докладов научно-методической конференции “Просодия текста”. – М.:МГПИИЯ им. М. Тореза, 1982. – С. 13 – 15.

2. Корунець I.В. Contrastive typology of the Englishand Ukrainian Languages. – Vinnitsa: Nova knyga,2004. – 464 p.

3. Бровченко Т.О. Фонетика англійської мови(контрастивний аналіз англійської та українськоївимови): підручник. – Миколаїв: Вид-во МДГУім. Петра Могили, 2006. – 300 с.

4. Леонтьева С.Ф. Теоретическая фонетикасовременного английского языка. – М.: Менеджер,2005. – 336 с.

5. Соколова М.А. Теоретическая фонетикаанглийского язика. – М: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС,1996. – 286 с.

6. Троянская Е.С. К общей концепции пониманияфункциональных стилей // Особенности стилянаучного изложения. – М.: Наука, 1976. – С. 47 – 53.

7. Щерба Л.В. Фонетика французского языка. –М.: Издательство литературы на иностранныхязыках, 1957. – 311 с.

8. Jones D. An outline of English phonetics. – 9thedn. – Cambridge, U.K.: Cambridge University Press,1975. – 203 p.

9. Jones D. The Pronunciation of English. – FourthEdition. – Cambridge, U.K.: Cambridge University Press,1956. – 223 p.

10. Meinhold G.Deutsche Standardaussprache,Lautschwдchungen und Formstufen. – Jena: Wiss.Beitrдge der Friedrich-Schiller-Univ. Jena, 1973. – 145 s.




113 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Актуальність дослідження зумовленавідсутністю системних дослідженьособливостей вигуків сучасної

англійської мови, які відіграють значну роль увираженні індивідуального, суб’єктивногоставлення мовця до ситуації, до об’єктивного світу,у вираженні почуттів та волевиявлень мовця.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Дослідженням вигуків займалися чималоросійських та українських лінгвістів, зокрема:О.С. Кубрякова, А.А. Григорян, Л.В. Щерба,О.М. Пешковський, О.О. Потебня, В.Г. Костомаров,В.В. Виноградов, О.О. Шахматов, Ф.Ф. Фортунатовта інші.

У західноєвропейському мовознавствівивченню вигуків присвячені праці Ш. Баллі, Ж.Вандрієса, Г. Пауля, Л. Теньєра, О. Єсперсена,С. Грінбаума, Дж. Ліча, Й. Свартвіка, А. Вежбицької,Е. Гоффмана Т. Уортона та інших.

Підсумовуючи всі погляди на вигуки можнапредставити так:

1. Вигуки не є окремою частиною мови(О.О. Потебня, О.М. Пешковський, Ш. Баллі, Ж. Вандрієс).

2. Вигуки – це частина мови (Л.В. Щерба).3. Вигуки посідають особливе місце в системі

частин мови і перебувають поза їх поділом наповнозначні й службові (Ф.Ф. Фортунатов,О.О. Шахматов, В.В. Виноградов, І.І. Мещанінов).

4. Вигуки є службовою частиною мови(О. Єсперсен).

5. Вигуки належать до повнозначних частинмови, але посідають серед них особливе місце(Ю.С. Маслов).

6. Вигуки належать до сфери мовлення(Л.І. Ібраєв).

7. Вигуки перебувають поза сфероюлінгвістики, виконуючи певні соціокомунікативніфункції (Е. Гоффман).

УДК 811.111’367.628:811.161.2’367.628

Руслан Гаськевич, викладач кафедри практики англійської мови Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВИГУКИ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХСтаття присвячується вивченню комунікативно-прагматичних особливостей вигуків сучасної

англійської мови у порівнянні з їх еквівалентами у сучасній українській мові. У статті досліджуються різнітипи вигуків, які є мовною складовою значної частини мета-комунікативних сигналів та набувають власноїіллокутивної сили, адже використовуються у різних фазах мовленнєвого спілкування.

Ключові слова: вигук, мовленнєва комунікація, вигуки-директиви, вигуки-експресиви, прагматичневаріювання, іллокутивний синкретизм.

Літ. 9.

Руслан Гаськевич, преподаватель кафедры практики английского языкаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ВОЗГЛАСЫ В АНГЛИЙСКОМ И УКРАИНСКОМ ЯЗЫКАХСтатья посвящается изучению коммуникативно-прагматических особенностей междометий

современного английского языка в сравнении с их эквивалентами в современном украинском языке. В статьеисследуются различные типы возгласов, которые являются языковой составляющей значительной частиметакомуникативних сигналов и приобретают собственную иллокутивную силу, ведь используются вразличных фазах речевого общения.

Ключевые слова: возглас, речевая коммуникация, возгласы-директивы, возгласы-экспрессивы,

прагматическое варьирование, иллокутивный синкретизм.

Ruslan Haskevych, Lecturer of English Practice DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

ENGLISH AND UKRAINIAN INTERJECTIONSThe article is devoted to the study of communicative, pragmatic peculiarities of the interjections of the

modern English language in comparison with their equivalents in the modern Ukrainian language. It deals with theclassification of interjections, which are the linguistic components of a significant part of the metacommunicativemessages and the interjections acquire their own illocutionary force, because they are used in various speechcommunication phases.

Keywords: an interjection, speech communication, interjections-directives, interjections-expressions,pragmatic variation, illocutionary syncretism.

ВИГУКИ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

© Р. Гаськевич, 2014

114

На підставі проведеного аналізу англійськихвигуків ми поділяємо думку тих вчених,(В.В. Виноградов, І.І. Мещанінов, Ф.Ф. Фортунатов,О.О. Шахматов), які вважали, що вигуки – цесамостійна частина мови, що перебуває позаподілом слів на повнозначні та службові, посідаєособливе місце в системі частин мови, а умовленні є еквівалентами речень, ціліснихвисловлень.

Метою дослідження є розгляд комунікативнопрагматичних особливостей вигуків сучасноїанглійської мови, а також аналіз особливостей їхперекладу на українську мову.

Для досягнення поставленої мети необхіднорозв’язати такі завдання:

здійснити класифікацію вигуків запрагматичними особливостями;

схарактеризувати вигуки; проаналізувати специфіку вигуків з

конвенційнообумовленим та контекстуальнообумовленим прагматичним значенням;

описати вигуки у контексті мовленнєвих актівта дискурсу, виявити притаманні їм значення;

розглянути особливості перекладуанглійських вигуків та їх українські еквіваленти.

Об’єктом дослідження є англійські таукраїнські вигуки.

Виклад основного матеріалу дослідження.Вигуки англійської мови становлять мовнууніверсалію, оскільки є граматичною категорією,властивою більшості мов світу. Вигукибезпосередньо пов’язані з прагматичноюінформацією, тобто комунікативність у нихвисувається на перший план, тому що семантикабільшості вигуків виявляється в процесікомунікації.

За синтаксичними характеристиками вигукиутворюють дві групи:

1. Однослівні вигуки, тобто вигуки, щоскладаються з одного слова;

2. Дво та багатослівні вигуки, тобто вигуки,що складаються з двох і більше слів.

Однослівні вигуки поділяються на:1.1. Первісні, непохідні вигуки. Це вигуки, що

виникли давно і обслуговують емоційну сторонужиття людини. Вони не пов’язані з певноючастиною мови. Наприклад: Ah! Aha! Aye! Bah!Chut! Oh! Phew! Це прості знаки емоційного тавольового вираження, які здебільшого походятьвід емоційних викриків, що супроводжуютьрефлекси організму на зовнішні подразнення. Цівигуки характеризуються фонетичноюоформленістю. Всі вони фіксуються словникамиз позначкою вигук. До них належать також вигуки,що виступають як сполучення двох чи кількох

первісних вигуків: Ah-a-a-ah! Ah-h-h! Er-er-er! M-m-m!

1.2. Похідні, вторинні вигуки. До них належатьвигуки, що беруть початок від повнозначнихчастин мови, які втратили притаманну їмсинтаксичну функцію, трансформувалися в іншуграматичну одиницю, втратили здатність доформоутворення і перетворилися на застиглінезмінні формули. За своїми семантичнимихарактеристиками вони стали виразниками різнихемоцій та волевиявлень. Це такі вигуки як: Excuse!Greetings! Help! Horror! Please! Surprise!Thanks! Наприклад: “…rather embarrassed andtouched: “No, please, please!” , де Please! євигуком і виражає подяку з відтінком зніяковіння.Деякі з похідних, вторинних вигуків, що генетичноберуть свій початок від повнозначних слів,десемантизуються. Наприклад, іменникfiddlesticks, що позначає смичок для гри наскрипці, і вигук Fiddlesticks! зі значеннямНісенітниця!. Саме з таким значенням цей вигукфіксує словник Longman з позначкою вигук. Пор.також swell – іменник зі значенням узвишшя,хвилювання та ін., і вигук Swell!, що виражаєрадість, здивування тощо.

Серед похідних вигуків виділяються наступні:Однослівні вигуки, запозичені англійською

мовою з інших мов: Alleluia! Ave! Eureka! Kaput!Mayday! Vivat! тощо. Такі запозичені вигукихарактерні й для інших індоєвропейських мов.Пор.: в українській мові – Алло! Караул! Браво!Полундра!; в російській – Алло! Амба! Баста!Бис! Марш! Мерси!; у французькій – Veni, vedi,veci!, Sic!; у німецькій – Fiasco! Fiat! [8, 7].

Дієслівні вигуки, наприклад: Oops! I nearlydropped my cup of tea!, де Oops! є показникоммиттєвої і несподіваної дії. Такі вигукинеоднозначно характеризуються різнимидослідниками. Одні дослідники вважають ціодиниці імперативною формою дієслова, а інші –вигуками. Не розглядаючи всіх поглядів, слідвідзначити, що такі слова є вигуками, оскількивони повністю втрачають первісне лексичнезначення, позначають не конкретні, а миттєві йнесподівані дії. Крім того, в них яскравовиявляється експресивність, про що свідчитьфіксація їх у словнику з позначкою вигук [2а, 36].

Вигуки, до складу яких входить два ібільше слова складаються з кількох підгруп:

Вигуки, до складу яких входять мовніодиниці, що являють собою сполучення з двох ібільше слів. Ці вигуки є непервісними,вторинними, похідними. Такі словосполученняпереходять до класу вигуків як готові мовленнєвіодиниці, при цьому вони ресемантизуються й



115 Молодь і ринок №5 (112), 2014

набувають цілісного вигукового значення, яке невиводиться, на відміну від вільнихсловосполучень, з семантики складових одиниць.Їхньою характерною особливістю є те, що вониможуть вживатися і як вільні словосполучення, іяк вигукові висловлення, наприклад: Oh, today isa really good morning, де good morning є вільнимсловосполученням і виконує роль члена речення–присудка; та Good morning! як вираження, щовикористовується під час зустрічі, або коли васзустрічає хтонебудь вранці, наприклад: “Goodmorning, sir!” У словосполученні So long! всіслова повністю десемантизувалися й позначаютьБувай! До побачення!, наприклад:

“Well, so long , little boy”, Riply criedhilariously.

“Oh, shut up! So long, Elwood”.“So long, Basil!”. Вигуки, що є реченнями й фразеологічними

зворотами характеризуються тим, щосприймаються як специфічна форма єдиної лексеми:Well, I never! You don’t say so! Це стосується йфразеологічних зворотів, у яких окремі компонентивже повністю десемантизувалися: Go and jumpin the river! До таких вигуків належать йзапозичені словосполучення, наприклад: Allezaporte! Cherchez la femme!

Вигуки з конвенційно-обумовленимпрагматичними значеннями мають загальномовнізначення. Вони притаманні вигукам, семантичніфункції яких спеціалізовані, тобто однозначні.Вони об’єднуються спільним прагматичнимзначенням, утворюють прагмасемантичні ряди,тобто ряди вигуків, що перебувають між собоюу відносинах семантичної тотожності, алевідрізняються сферами й умовами вживання.Серед вигуків з конвенційнообумовленимпрагматичним значенням виділяють вигукидирективи й вигукиекспресиви.

Вигуки-директиви вживаються в директивнихмовленнєвих актах, актах спонукання, в яких мовецьвисловлює свою волю, спрямовану на виконанняпевної дії. Враховуючи сферу вживання,виділяються групи одиниць за колом діяльності,за об’єктом діяльності, за суб’єктом діяльності.Вони функціонують як: 1) військові накази йкоманди (Shoulder arms!); 2) морські команди (Allhands on deck!); 3) спортивні команди (Ready!Steady! Go!); 4) команди й розпорядження, щовикористовуються в деяких професійних жаргонахі під час спільної трудової діяльності: а) у кіно йна радіо (Action!); б) у цирку (Allez!); в) під часспільної праці, піднятті вантажів тощо (Heave ho!);г) під час спільного співу, танців тощо (All togethernow!). Зазначені вигуки об’єднуються в одну

групу, оскільки їхньою іллокутивною силою єлаконічне вираження рішучої волі мовця, який неприпускає заперечення, і має, як правило, вищийсоціальноий статус.

Другу групу становлять вигуки з іллокутивноюсилою спонукання до дії, які об’єднуютьсяспільною іллокутивною метою – спонуканняслухача виконати волю мовця. Вони характернідля неофіційних ситуацій спілкування комунікантівсиметричного й асиметричного соціальногостатусу і поділяються на спонукання до: 1) дії(Come on!); 2) швидшого виконання розпочатоїдії, швидшого її завершення (Shake a leg!); 3) дії,які вживаються у звертаннях до дітей (Hush-a-bye-bye!). Відмінність цих двох груп вигуківполягає в ступені категоричності висловлення,ситуації спілкування комунікантів. Всі вигуки цихгруп належать до наказових, імперативнихмовленнєвих актів.

До вигуківдирективів належать і одиниці зіллокутивною силою спонукання до припиненнядії. Вони поділяються на підгрупи вигуків зізначенням: 1) вимоги мовця залишити його успокої (Bertie, lay off, lay off! For pity’s sake, layoff!); 2) припинення вчинення дії (Basta!); 3) проханняне поспішати (Hold it! They’re still in the hall, wemight be able to hear something); 4) припиненнярозмови на певну тему, вимоги замовкнути(Ssshh! There’s someone moving inside. You’llhave to go). Іллокутивною силою наступної групидирективних вигуків є попередження,застереження. (One! Two! Look out!). Більшачастина одиниць цих груп стилістично маркована[7, 88].

Іллокутивною метою наступної групи євираження жалю, співчуття, чуйного ставленнядо чужого горя, страждання, спроба своїмспівчутливим ставленням заспокоїти, полегшитийого, вселити адресатові бадьорість, упевненість(Now come…you must not feel sorry for yourself).

Окремими мовленнєвими актами є вигуки, якімістять згоду на щось. Це є: 1) стверджувальнавідповідь, позитивна реакція на певну ситуацію,дозвіл (May I borrow your paper? – By allmeans!); 2) вираження взаємної домовленості,згоди (I’ll handle it. – Okay!); 3) вираженняоднаковості думки, одностайності (You do notusually take this class? – Quite correct!).

Вигуки з іллокутивною силою заперечення,незгоди поділяються на дві підгрупи: 1. Вигуки,що виражають заперечну відповідь на прохання,пропозицію, ввічливу й емфатичну відмову,заборону (Will you lend me Ј5? – Nothing doing!).2. Вигуки, що виражають незгоду, розбіжність,несходження думки мовця з думкою


116

співрозмовника (What kind of someone else? –Some kind of fink. – Rubbish!).

Важливу роль у мовленні виконують вигуки-експресиви , що є складовою частиноюекспресивних мовленнєвих актів, які, виражаючиемоційний стан, включають формули соціальногоетикету. Мовленнєвий етикет диктує нормимовленнєвої поведінки.

Серед формул мовленнєвого етикетувиділяються:

1. Вигукипривітання [greeting], яківживаються як самостійно, так і як засіборганізації мовленнєвого спілкування. Вжитесамостійно, привітання виконує функцію простогоакту ввічливості: Good afternoon/day/evening!;Hello! Hi! How do you do! та інші. Вигукипривітання об’єднуються спільним прагматичнимзначенням, утворюючи прагмасемантичні ряди,під якими розуміються ряди вигуків, щоперебувають між собою у відношенняхсемантичної тотожності, але розрізняютьсясферами й умовами вживання в мові: Goodafternoon! – Hello! – Hi!

2. Вигукипривертання уваги [attentionattractant]: Hey! Hi there! Attention! I say! Listen!та інші. Вони використовуються для встановленняй відновлення мовленнєвого контакту як іззнайомими, так і з незнайомими, для підтриманняконтакту або стимулювання уваги.

3. Вигукизаповнювачі пауз [pause filler]:M…er…! You know! та інші. Вживаючи їх, мовецьвиграє час, обмірковуючи зміст висловлення іодночасно даючи змогу співрозмовниковізрозуміти, що висловлення ще не завершене.

4. Вигукипрощання [farewell]. Серед нихвиділяються вигуки, які безпосередньовживаються під час прощання: Bye! і вигуки, які єодночасно і привітаннями, і прощаннями Hello!Hi! Як прощання використовують вигукипобажання добра, вдачі: All the best! Bon voyage!;вигукипопередження, що містять прохання бутиуважним, обережним: Take care!; вигукивказівкина наступну зустріч: Till tomorrow/the next time!та інші. Об’єднуються вони спільноюіллокутивною силою прощання і вживаються зметою припинити мовленнєву взаємодію.

5. Вигукивибачення [apology]: I’m sorry!Pardon me! Excuse me!; до них належать: вигуки,в яких міститься визнання своєї провини: Myfault!; вигукипрохання не ображатися: No hardfeelings!; вигуки, в яких міститься обіцянка неповторювати своїх слів, дій: I won’t do/say it again!

6. Вигукиподяка [gratitude] . Вони єневід’ємною частиною мовленнєвого етикету:Thank you/thanks! You shouldn’t have! тощо.

Дотримання максими скромності, що входить допринципу ввічливості, визначає семантичний змістпропозиції мовленнєвого актувідповіді на подяку:It’s no trouble! It’s nothing! That’s OK! No problem!тощо.

7. Окремою групою є висловлення зіллокутивною силою привітання [congratulation].До них належать не тільки привітання, але й такіритуалізовані жанри, як тости, подяки, співчуття,запрошення тощо: Merry Christmas! Happybirthday (to you)! Welcome! тощо. Благопобажаннявиконують різні функції в мовленнєвомуспілкуванні: 1) завершення мовленнєвої взаємодіїразом з прощанням або замість нього – All thebest!; 2) побажання добра, успіху під часпривітання з святами чи якимись подіями в житті,або успіху в розпочатій справі; побажаннясмачного тощо: Bless you!

Вигукитости близькі за своєю іллокутивноюсилою до благопобажань. За семантикоюпропозиційного змісту вони поділяються напідгрупи зі значенням: 1) побажання добра,здоров’я, успіху присутнім: Cheers! Our healt!Your health! тощо; 2) симпатії, добрих почуттівдо присутніх: Good luck! тощо; 3) побажанняуспіху відсутнім: Absent friends!; 4) спогадів проминуле: To the good past!; 5) пропозиції випити додна: Bottoms up!; 6) пропозиції підняти останнійтост: One for the road! [7, 89].

Висновки. Вигук – це мовний знак, незміннеза формою слово, ізольоване в реченні знакамипунктуації, яке самостійно утворює цілу фразу, непоєднуючись з іншими реченнями (фразами);позбавлений номінативної функції; наділенийзагальнозрозумілим значенням (це контекст написьмі й інтонація в усному мовленні); служитьдля вираження волевиявлень та живої емоційноїреакції на поведінку співрозмовника абонавколишню дійсність; його динамізм іекспресивність виявляються в діалектичнійєдності почуттєвого та інтелектуального; якособливий розряд слів, вигук – на відміну від іншихчастин мови – характеризується відсутністюспеціальних граматичних показників.

Вигуки англійської мови є особливим розрядоммовленнєвих знаків. Вони становлять мовнууніверсалію, оскільки є граматичною категорією,властивою більшості мов світу. Вигукибезпосередньо пов’язані з прагматичноюінформацією, тобто комунікативність у нихвисувається на перший план, тому що семантикабільшості вигуків виявляється в процесікомунікації. Вигукові словосполучення і реченняхарактеризуються семантичною неподільністю,становлять цілісну одиницю, незважаючи на



117 Молодь і ринок №5 (112), 2014

складений характер і навіть роздільнооформленість.Всі вони можуть бути самостійнимивисловленнями, що й об’єднує їх з вигуками.

Вигуки функціонують: а) у контекстіекспресивних мовленнєвих актів, до якихналежать акти привітання й прощання, вдячності,вибачення й відповіді на них, благопобажання,тости; б) у контексті директивних мовленнєвихактів, у яких міститься вимога тиші, підкорення,вислови, що побутують у професійних жаргонах, іодиниці, що використовуються для впливу на дітейта тварин. Первісні прагматичні значення цихвисловлень зумовлюють прагматичні значеннявигуків.

Вигуки англійської мови можуть прагматичноваріювати, що пов’язане з їхньою потенційною йсинхронною прагматичною багатозначністю,зумовленою їхньою здатністю до реалізаціїкількох прагматичних значень у різних і одних ітих самих мовленнєвих контекстах функціювання.Прагматичне варіювання вигуків пов’язане з їхнімпозиційним варіюванням. Вигукам властивийіллокутивний синкретизм, пов’язаний з тим, щовигуки можуть одночасно виражати кількапрагматичних значень, що нерідкоспостерігається при транспонуванні іллокутивноїсили одиниць однієї групи в іншу. Прагматичневаріювання та прагматичний синкретизм, якправило, притаманні вигукам з конвенційнообумовленим значенням – вигукамдирективамта вигукамекспресивам.

Відношення прагматичного узгодження зіншими одиницями висловлення й, ширше,дискурсу властиві різним типам вигуковихвисловлень у різних за своєю іллокутивною силоювисловленнях. Відношення прагматичногоузгодження є важливим для вираження інтенціїмовця, ступеня впливу на адресата, додержанняпринципу кооперативності спілкування, зв’язку зетикетною стороною спілкування. Особливістьпрагматики вигукових висловлень, їхня здатністьвступати у відношення прагматичного узгодженнячи неузгодження з іншими частинами дискурсумає істотне значення з точки зору закономірностейорганізації міжособистісного спілкування, описякого правомірно проводити з урахуванням нетільки комунікативнопрагматичних типіввисловлень, але й інтеракціональних дій.

1. Бархударов Л.С. Язык и перевод:[монография] / Л.С. Бархударов – М.,“Междунар. отношения”, 1975. – 236 с.

2. Бацевич Ф.С. Основи комунікативноїлінгвістики: Підручник. – К.: Видав. центр“Академія”, 2004. – 344 с.

3. Бойко Н.І. Українська експресивналексика: семантичний, лексико-графічний іфункціональний аспекти: [монографія] / Н.І. Бойко.– Ніжин: ТОВ “Видавництво Аспект-Поліграф”, 2005. – 552 с.

4. Використання вигуків в організаціїмовленнєвої діяльності // Іноземні мови. –1997. – № 2. – С. 40 – 51.

5. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретичнаморфологія української мови: [монографія] /І.Р. Вихованець. – К.: Університетськевидавництво “Пульсари”, 2004. – 400 с.

6. Гаценко І.О. Класифікація звуконаслідувальнихслів за їх семантичними ознаками (на матеріаліанглійської мови) // Вісник КДЛУ. СеріяФілологія. – 2003. – Т. 5. – № 1. – С. 87 – 91.

7. Каптюрова О.В. Вигуки сучасноїанглійської мови (системний та дискурснийаспекти): Автореф. дис. канд. філол. наук. –К., 2005. – 13 c.

8. Комунікативноорганізуюча роль вигуківанглійської мови // Мова у соціальному ікультурному контексті: Зб. наук. праць. – К.:Логос, 1997. – С. 43 – 48.

9. Оришечко Т.А. Переклад англійськихвигуків українською мовою / Т.А. Оришечко //Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук.пр. – 2009. – Вип. 26, ч. 2. – С. 392 – 396.

Список лексикографічних джерел1а. Великий сучасний англо-український

українсько-англійський словник-довідник: 80000 слів та виразів сучасної англійської іукраїнської мови /Укладач С.Д. Романов. –Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2008. – 512 с.

2а. Медведева Л., Холден Н. Англо-український словник: Мовленнєві ідіоми,вигуки, звуконаслідування – К.: Дніпро, 2003.– 536 с.

3а. Longman Dictionary of СontemporaryEnglish. – Italy: Longman dictionaries, 2009. –2081 p.



118

Постановка проблеми. Для сучасногоперіоду розвитку історії педагогікиактуальними є дослідження

регіональних особливостей розвитку освіти удіахронному та, водночас, зіставному аспектах.Історичний процес розвитку педагогічної думкита освітня практика у Східній Галичині у кінці ХІХ– першій половині ХХ ст. відзначаютьсянаціональним та науковим поліфонізмом пізнання,багатоаспектністю його результатів, оскількивідбувалися в умовах полікультурної взаємодії,зокрема української галицької та польськоїінтелігенції, когеренції філософії, психології,антропології та педагогіки. Осередкомполіфонізму наукового пізнання та багатозначностіотриманих результатів була ЛьвівськоВаршавська філософська школа (далі ЛВФШ) –товариство інтелектуалів, яке діяло упродовж1895 – 1939 рр. при Львівському університеті іпов’язано з іменем засновника – польського

філософа, психолога, педагога КазимираТвардовського, а також іменами українських тапольських педагогів: Степана Балея, ЯрославаКузьміва, Зиґмунта Кукульського, ОлександраКульчицького, Богдана Наврочинського, СтепанаОлексюка, Казимира Сосніцького, БогданаСуходольського та інших.

Дослідження педагогічного напряму унауковому просторі ЛВФШ дозволить у контекстірозвитку педагогічної думки у Східній Галичиніу кінці ХІХ – першій половині ХХ ст. у зіставленнінапрацювань українських та польських педагогів(із числа персоналій школи) та здійснюваної нимиосвітньої практики цілісно прослідкувати, окріміншого, розвиток педагогічних ідей школи,встановити їх зв’язок і значимість для сьогодення.

Стан розробленості проблеми. В Україніісторію виникнення та науковий доробок школи,зокрема у сфері філософії та психології, цілісновивчали М. Вєрніков, Б. Домбровський, С. Іваник

Ростислав Єгоров, викладач Закарпатського базового державного медичного коледжу,м. Хуст

РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ У ЛЬВІВСЬКО-ВАРШАВСЬКІЙФІЛОСОФСЬКІЙ ШКОЛІ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

У статті здійснено постановку історико-педагогічної проблеми розвитку педагогічних ідей Львівсько-Варшавської філософської школи у зіставленні дискурсів її представників – українських і польських педагогів;які розвивалися у контексті педагогічної традиції Львівського університету та світових науково-педагогічних тенденцій.

Ключові слова: наукова школа, педагогіка, реформаторська педагогіка, навчання, виховання,особистість.

Літ. 10.

Ростислав Егоров, преподаватель Закарпатского базового государственного медицинского колледжа,г. Хуст

РАЗВИТИЕ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ИДЕЙ В ЛЬВОВСКО-ВАРШАВСКОЙФИЛОСОФСКОЙ ШКОЛЕ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМЫ

В статье осуществлена постановка историко-педагогической проблемы развития педагогическихидей Львовско-Варшавской философской школы в сопоставлении дискурсов ее представителей – украинскихи польских педагогов, которые развивались в контексте педагогической традиции Львовского университетаи мировых научно-педагогических тенденций.

Ключевые слова: научная школа, педагогика, реформаторская педагогика, обучение, воспитание,

личность.

Rostyslav Yehorov, LecturerTranscarpathian Base State Medical College, Khust

DEVELOPMENT OF PEDAGOGICAL IDEAS AT LVIV – WARSAW PHILOSOPHICALDOCTRINE: FORMULATION OF THE PROBLEM

The historical and educational problem of development of pedagogical ideas, which are based in Lviv-Warsaw philosophical school comparing with its representatives are highlighted in this article. The last, Polish andUkrainian pedagogues, improved their knowlegdes on the pedagogical traditions of Lviv university and globalscientific – pedagogical trends.

Keywords: scientific school, pedagogy, reformal pedagogy, education, upbringing, personality.

УДК 1(477+438):37.01

РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ У ЛЬВІВСЬКО-ВАРШАВСЬКІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ ШКОЛІ:ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

© Р. Єгоров, 2014

119 Молодь і ринок №5 (112), 2014

досліджував участь українських філософів унауковій діяльності школи, Т. Лещак проаналізувавтеоретикометодологічні та методичні основипедагогічної майстерності засновника школипрофесора Львівського університету кінця ХІХ –першої третини XX ст. Казимира Твардовського,Т. Завгородня, О. Гончаренко розглянулифілософськопедагогічні ідеї, відповідно: В. Кузьмівата С. Балея – українських і польських психологів,педагогів, представників ЛВФШ.

У вивченні діяльності ЛВФШ важкопереоцінити роль М. Вєрнікова (1934 – 2011), якийзапочаткував в Україні у 1964 роціфундаментальне вивчення ЛВФШ, дослідивісторію виникнення і розвитку цієї спільноти,запропонував і всебічно обґрунтував їїтрактування як філософського напряму, розкривідейнотеоретичні джерела, чим започаткувавбагатопланове вивчення доробку школи,спрямоване на дослідження загальноїфілософської платформи, внеску її представниківу психологію, педагогіку, етику, естетику та іншігалузі знань, а також започаткував в Україніфундаментальне вивчення поглядів видатногоукраїнського і польського філософа, психолога іпедагога академіка Степана Балея [9]. Однак,проблема розвитку педагогічних ідей ЛьвіськоВаршавської філософської школи, зокрема узіставленні української і польської традиції,порівняно із іншими науковими напрямками школи(філософія, психологія), є недостатньодослідженою, що й обумовило вибір теми нашогодослідження.

Метою статті є постановка історикопедагогічної проблеми розвитку педагогічних ідейЛьвівськоВаршавської філософської школи узіставленні дискурсів її представників –українських і польських педагогів.

Виклад основного матеріалу. Заснування ідіяльність ЛВФШ відбувалися у світовому таукраїнському контексті розвитку філософського інаукового пізнання, педагогіки зокрема. У кінціХІХ ст. – першій половині ХХ ст. культурноісторичні обставини розвитку освіти у СхіднійГаличині тісно пов’язані із 1) суспільнополітичнимжиттям АвстроУгорщини (до 1918 р.) та Польщі(до 1939 р.); 2) поширенням ідей реформаторськоїпедагогіки (західноєвропейської та американської)в освітньому просторі Польщі та, зокрема, СхідноїГаличини; 3) активною науковопросвітницькоюдіяльністю української галицької інтелігенції (якстрати (верстви) колоніально залежногоукраїнського етносу), її участю у збереженні ірозвитку почуття національної ідентичності,української культури, зокрема української мови та

українського національного шкільництва;4) діяльністю, роллю і значенням Львівськогоуніверситету (Львівський королівськийуніверситет імені Франца I у 1817 – 1918 роках;Університет імені Яна Казимира у Львові (1919 –1939 роках) у системі освіти Східної Галичини таПольщі в обстежуваний період.

Як висновує В. Ханенко, розвиток польськоїнауки і педагогіки в обстежуваний період бувобумовлений та визначався цілим комплексомполітичних та соціальноекономічних умов, а саме:характером суспільного ладу, станом розвиткуекономіки країни, соціальною структуроюнаселення, впливом правлячих політичних партійта угрупувань, зовнішньополітичнимичинниками. В історичному аспекті – це періодстановлення та розбудови незалежної польськоїдержави після більше 140 років існування вумовах поділу між державамизагарбниками.Водночас на розвиток польської педагогікивпливали внутрішні суспільнополітичні обставини,які визначали відповідні виховні ідеали. Упольській педагогіці того часу розвинулися різнітипи ідеологічно спрямованої педагогіки,головною метою яких було формулюваннязавдань виховання, обґрунтування їх необхідностіта шляхи реалізації у виховній практиці. Такапедагогіка носила національноорієнтованийхарактер і виражала інтереси окремої національноїгрупи, суспільного класу, політичного ладудержави, домінуючої установи суспільного життя(наприклад, церкви). У польській реальності, якзазначає В. Ханенко, вирізнилися такі типиідеологічної педагогіки: педагогіка національноговиховання; педагогіка суспільного вихованняліберальнодемократичної орієнтації; педагогікадержавницького виховання; педагогікакомуністичного (соціалістичного) виховання; педагогіка релігійного виховання з домінуваннямкатолицького виховання. У зв’язку з цимдослідник виділяє три етапи розвитку домінуючихвиховних ідеалів у міжвоєнний період: 1918 – 1926 рр.– період домінування ідеалів національноговиховання; 1926 – 1935 рр. – період пануванняідеалу державницького виховання; 1935 – 1939 рр.– панування ідеалів національногромадянськоговиховання [8, 4].

Обставини розвитку української педагогіки уСхідній Галичині в обстежуваний період упорівнянні з польською суттєво відрізнялися зарядом суспільнополітичних ознак, а саме: штучна територіальна розмежованість етнічнихземель України; умови колоніальної залежності;відсутність української держави на всій територіїУкраїни; репресивна колонізаційна політика


120

державиметрополії щодо культури українців яккорінного населення Східної Галичини, які малистатус національної меншини краю; одночаснийподвійний денаціоналізуючий польський таавстрійський (німецькомовний) тиск на розвитокукраїнської культури у краї – як з боку АвстроУгорщини, так і Польщі; активна просвітницькадіяльність української інтелігенції, зокремадуховенства краю, її участь у збереженні ірозвитку почуття національної ідентичності,української культури, зокрема української мови таукраїнського національного шкільництва.

Однак спільним чинником для розвиткупольської та української педагогіки був вобстежуваний період світовий контекст, у якомупередові педагоги у Європі і США Е. Кей,Дж. Дьюї, В. Дільтей, Е. Клапаред, Г. Кершенштайнер,М. Монтессорі, О. Декролі, В. Лай та ряд іншихвисловлювали розуміння необхідностіреформування системи освіти в цілому, шкільноїзокрема, обґрунтовували її теоретично тавтілювали свої ідеї в освітній практиці. Ідеїреформаторської педагогіки набули популярностіу Польщі в обстежуваний період, а такожкорелювалися з ідеєю національнопатріотичноговиховання вільної, гармонійно і всебічно розвиненоїособистості, яку постулювали і галицькі українськіпедагоги. Саме тому контекстом, теоретикометодологічним підґрунтям розвитку педагогікияк науки, навчальної дисципліни Львівськогоуніверситету у Східній Галичині в обстежуванийперіод стають ідеї реформаторської педагогіки,педагогіки культури зокрема, у яких відбуваласякогеренція філософії, психології, антропології івласне педагогіки.

Слід відзначити, що розвиток педагогічногонапрямку ЛВФШ пов’язаний, перш за все, зпедагогічною традицією у Львівськомууніверситеті. У короткому історичному нарисірозвитку педагогіки у Львівському університетізазначено, що у період з 1812 року викладанняпедагогічних дисциплін здійснювалося у межахбогословської підготовки студентів, а з 1871 рокубуло розмежовано педагогічну підготовкумайбутніх богословів та учителів середніх шкіл.На філософському факультеті під керівництвомЄвсевія Черкавського (1822 – 1896) розпочавсяетап становлення світської педагогічної науки.Прагнення посилити практичний характеротримуваних студентами педагогічних знаньвідображено у тематиці навчальних курсів, середяких – “Загальна педагогіка”, “Практичнапедагогіка”, “Педагогічні вправи”, “Педагогічнапсихологія”, “Гімназійна педагогіка”, “Основидидактики”, “Про завдання психології виховання”,

“Психологія у вивченні логіки, етики і педагогіки”та ін. Така варіативність номенклатуринавчальних дисциплін педагогічного циклу, як і їхтісний зв’язок із філософськими тапсихологічними лекційними курсами, зберігаласяаж до 1930х років. Серед професорів педагогікиуніверситету кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.були учні і наукові послідовники ЄвсевіяЧеркавського – Александр Скурський (1892–1902) та Болеслав Маньковський (1852 – 1921),Антоній Даниш (1853 – 1925).

Зусиллями Б. Маньковського педагогічнапідготовка у Львівському університеті набуланових форм: у складі філософського факультетубуло створено Педагогічний Семінарій – першийокремий структурний підрозділ педагогічногоспрямування в університеті. Навчальні заняття зпедагогіки поєднували методику репродуктивного,традиційного, навчання, яка була заснована наавторитеті викладача і наукового джерела (звичноце читання і наступне обговорення науковопедагогічних праць, рекомендованих керівникомзакладу) та теоретикометодологічні настановит.зв. “вільного” навчання і виховання, заснованогона засадах взаємодії, саморозвитку ісамодостатності. Студенти самостійноопрацьовували історикопедагогічні теми, а такожтогочасні питання організації освіти і шкільництва,методики викладання окремих шкільнихдисциплін, подавали виклад цих опрацювань уформі рефератів і рецензій, що передбачалопрезентацію перед аудиторією, обговорення,супроводжуване аналізом і дискусією,формулювання висновків і формування у слухачівСемінарію наукових педагогічних поглядів.Принцип зв’язку теорії і практики, що також булоознакою “нового” виховання, визначав важливістьв університетській підготовці майбутніх учителівстудентської педагогічної практики у середніхнавчальних закладах, які обиралися керівникомСемінарію у погодженні з адміністрацією Краєвоїшкільної ради у Львові. Обов’язкова програмапедагогічної практики передбачала присутністьна кількох шкільних уроках і проведення принаймніодного пробного уроку протягом одногоакадемічного семестру. Щороку слухачіСемінарію оформлювали звіт з проходженняпедагогічної практики у середній школі відповіднодо встановлених вимог, які стосувалися інформаціїпро школу, яка слугувала базою для практики, атакож апробації набутих дидактичних умінь.

Слід зазначити, що серед викладачівпедагогіки у Львівському університеті, якіздійснювали і науковопедагогічну діяльність,поруч з польськими вченимипедагогами були і



121 Молодь і ринок №5 (112), 2014

українці. Іван Бартошевський (1852 – 1921) у 1885році здійснював викладання пасторальної теологіїукраїнською мовою, лекції з педагогіки почавчитати з 1890 року, а у 1918 році на знак протеступроти полонізації Львівського університетувідійшов від викладацької діяльності.І.Бартошевський займав високі посади вуніверситетській ієрархії. Неодноразово йогообирали деканом (1888/89 і 1893/94) тапродеканом (1889/90, 1891/92, 1894/95, 1895/96 і1896/97) теологічного факультету, а в 1867/68навчальному році був він також і ректоромуніверситету. Свою діяльність у царині освіти ІванБартошевський поєднував з роботою на благоЦеркви, упродовж тривалого часу професорвиконував обов’язки радника і референта грекокатолицької митрополичої консисторії, а також бувобраний почесним каноніком митрополичоїкапітули при Соборі Св. Юра. Публікації богословаі педагога носили переважно гомілетичний(проповідницький) характер, однак досить частоу канву проповідей впліталися і дидактичні тавиховні погляди автора, тому окрім збірок“Проповіді страсні і воскресні” (1891), “Проповідінедільні” (1892 – 1897), серед його творів слідвідзначити ряд статтей на педагогічні теми –“Засоби розумової й інтелектуальної підготовкисвященника”, “До чого має прагнути кожний душпастир”, “Про шкідливість пещення дітей”, якіпублікувалися в українських журналах релігійногоспрямування, таких як “Руський Сіон”,“Галицький Сіон”, “Душпастир” та інші. Окремемісце у доробку І. Бартошевського займаєнавчальний посібник “Педагогія руска або Наукао воспитаню”, виданий 1891 році у Львові іперевиданий 1909 року під назвою “Христіянськокатолицька педагогія або наука о вихованю”.Автор пропонує розуміти педагогіку як науку, що“у систематичному порядку займаться справоювиховання, а особливо добором його цілей, засобіві методів”, а власне виховання трактується нимяк опіка дорослих над дитиною, допомога дитиніз метою розвитку її тілесного і духовного начал[3].

Уже згадуваного нами Євсевія Черкавського(1822 – 1896) називали “українцем за кров’ю іполяком за духом”, він відіграв ключову роль установленні шкільництва у Східній Галичині тапедагогіки у Львівському університеті. Він буводним із засновників Крайової шкільної ради, уякій засідав до 1884 року як делегат міської радиЛьвова, активним громадськополітичним,культурноосвітнім діячем, послом до віденськогопарламенту і галицького сейму, послом доДержавної Ради. Упродовж 1870 – 1871 років

Є. Черкавський був членом комісії, створеної уВідні із найбільш знаних і авторитетних педагогівдержави, з метою вироблення головних принципівреформування гімназійної освіти в АвстроУгорській імперії, у 1872 році склав проектшкільного статуту, який у процесі схваленняурядом зазнав значних змін, у 1874 році виступиводним із активних організаторів Товаристваучителів вищих шкіл і 9 квітня того ж року відкривйого перше засідання. У липні 1871 року педагогповернувся на викладацьку роботу до Львівськогоуніверситету, де до 1892 року займав посадупрофесора філософії і педагогіки, ставши такимчином засновником світського напрямупедагогічної підготовки львівських студентів. У1872 році Є. Черкавський обирався деканомфілософського факультету, а у 1875/1876, 1876/1877 і 1887/1888 навчальних роках – і ректоромуніверситету, що свідчить про його авторитет яквмілого організатора і досвідченого педагога [3].

Однак головна роль у підготовці педагогів устінах університету упродовж обстежуваногоперіоду належить визначному ученому,засновнику ЛВФШ Казимиру Твардовському(1866 – 1938), якого вважали одним ізнайвизначніших педагогів свого часу. Викладанняпедагогіки в університеті і теоретичнонауковийрозвиток цієї галузі знань пов’язаний у міжвоєннийперіод також із іменами польських педагогів тапсихологів: прихильника ідей “нового виховання”Зиґмунта Кукульського (1890 – 1944), теоретикапольського громадянського виховання КазимираСосніцького (1883 – 1976), а також БогданаСуходольського (1903 – 1992), Б. Наврочинського(1882 – 1974) [7]. Постать К.Твардовського уцьому ряду вирізняється не лише його роллю якзасновника потужного наукового товаристваінтелектуалів, яка уже після смерті вченогоотримала назву ЛьвівськоВаршавськоїфілософської школи, а й науковою, організаційноюдіяльністю психологопедагогічного спрямуваннясеред студентів.

Як зазначає Т. Лещак, різнобічна педагогічнаактивність Казимира Твардовського відображаєяк розмаїття дидактичних завдань і методики,так і багатогранність його педагогічноїмайстерності. Її компоненти умовно можемокласифікувати наступним чином: теоретикометодологічні – наукові філософські, психологічніта педагогічні погляди вченого, тісно інтегрованіу його етичну та логічну систему мислення;суб’єктивні або особистісні – сукупністьособистісних рис характеру, таких яквідповідальність, пунктуальність, сумлінність привиконанні своїх обов’язків, вимогливість до себе


122

і оточуючих тощо; методичні або практичні –комплекс розроблених педагогом методів, якізабезпечували успішну реалізацію на практиціпоставлених дидактичних завдань [6]. Отже,ведучи мову про розвиток педагогіки уЛьвівському університеті в обстежуваний період,слід акцентувати на тісному міждисциплінарномузв’язку, який сформувався у неї із психологією,що і відображає діяльність педагогів школи,зокрема Б. Наврочинського, Я. Кузьміва, С. Балеята інших.

Важливе місце в організації педагогічноїнаукової роботи студентів університету, які у цьомустатусі належали до ЛВФШ, було відведеносамостійному опрацюванню вибраних питаньновітньої науковопедагогічної літератури – зпитань “нового”, “вільного” виховання, якеприйшло на зміну, ревізувало ідеї “старої”,“традиційної” гербартіанської педагогіки. Ціопрацювання, як зазначає В.Бенера, становилиінтерпретації кількох позицій педагогічних працьXIX століття неогуманістичної доби, підручниківна підставі гербартіанської концепції та розмаїтихнімецьких і австрійських постгербартіанськихдидактичних досліджень (В. Рейн, Т .Ціллер,О. Вілльман, Ф. Шварц, О. Рулє, П. Рудольф,Е. Шмідт, В. Шиллінг, Ф. Регенер та ін.) [1, 227].

С. Іваник називає три основні вимоги, якимповинен відповідати статус “Учня К. Твардовського”:пройдене під керівництвом К.Твардовськогонавчання у Львівському університеті (враховуючифілософські семінари); участь у діяльностіорганізаційної наукової інституції Філософськоїшколи Твардовського – Польськогофілософського товариства (1904 – 1939), якеінтегрувало різногалузеві напрями досліджень;свідоме (чи несвідоме) використання змістовнихі методологічних засад К. Твардовського увласних роботах. Саме на основі відповідностіцим ознакам С. Іваник називає імена українськихучених, діяльність яких упродовж 1910 – 1939 рр.пов’язана із сферами філософії, психології,педагогіки у межах Польського філософськоготовариства ЛВФШ і приналежність яких до школиє фактом доведеним: Степан Балей (1885 – 1952),Степан Олексюк (1882 – 1941), Ярослав Кузьмів(1894 – 1945), Олександр Кульчицький (1895 –1980) [6].

Висновки. Педагогічне середовище Львівськогоуніверситету та освітні традиції у Східній Галичиніобстежуваного періоду у взаємодії українськогота польського струменів обумовили розвитокпедагогічного напряму у межах власне ЛВФШ,яка не була якимсь замкнутим, герметичним, сутопольським феноменом, а й українськимкультурним та науковим центром, діяльність якого

відбувалася у руслі світових педагогічнонауковихтенденцій. Перспективою подальшого вивченняпроблеми є здійснення цілісної характеристикипедагогічних ідей ЛВФШ у зіставленніпольського і українського струменя в її межах.

1. Бенера В. Теоретичні засади самостійноїроботи студентів у навчальному процесі вищихзакладів освіти України (друга половина ХІХ –початок ХХ ст.) [Текст] / В. Бенера // ВісникЧернігівського державного педагогічногоуніверситету. – Вип. 76. – Чернігівський державнийпедагогічний університет імені Т.Г. Шевченка [гол.ред. Носко М.О.] – Чернігів: ЧДПУ, 2010. – 380 с. –С. 224 – 228.

2. Верніков М.М. Львівсько-варшавськафілософська школа: хрестоматія [Текст]: у 2-х ч. /М. Верніков; [заг. і наук. ред. Вєрніков М.М.; відп. ред.Чайковський О.В.; пер. з пол., нім. і лат. мов: ВеретюкО.М. та ін.] . – Частина ІІ. – Одесса – Львів:Астропринт, 2006. – 164 с.

3. Видатні постаті академічної педагогіки уЛьвівському університеті [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/postatiukr.htm

4. Іваник С. Участь українських філософів внауковій діяльності Польського філософськоготовариства у 1910 – 1939 (у межах дослідженьЛьвівської філософської школи) [Текст] / С. Іваник //Вісник Національного університету “Львівськаполітехніка”: зб. наук. праць. – № 661: Філософськінауки. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львів. політехніка”,2010. – С. 119 – 126.

5. Лещак Т. До питання про науково-педагогічнудіяльність Казимира Твардовського у Львівськомууніверситеті [Текст] / Т. Лещак // Творча особистістьучителя: проблеми теорії і практики, Київ. – 2003. –Вил. 8. – С. 52 – 58.

6. Лещак Т. Штрихи до педагогічного портретаК. Твардовського [Електронний ресурс] / Т. Лещак. –Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/1931/1/03ltvpkt.pdf

7. Педагогіка у Львівському університеті.Короткий історичний нарис [Електронний ресурс].– Режим доступу: http:/ /www.franko.lviv.ua/Pedagogika/histukr2.htm

8. Ханенко В.С. Проблема гуманізації виховання вконтексті розвитку польської педагогіки міжвоєнногоперіоду (1918 – 1939): автореф. дис. … канд. пед. наук[Текст] / Василь Ханенко. – Луганськ, 1997. – 18 с.

9. Чайковський Олександр В. Воспоминания оПрофессоре Марате М. Вернікове (1934 – 2011)[Електронний ресурс] . – Режим доступу:y a d d a . i c m . e d u . p l / y a d d a / e l e m e n t / . . . /43_Sofia_nr11_Czajkowski.pdfэ

10. Sztobryn Sławomir. Bogdan Nawroczyński jakohistoryk filozofii wychowania [Електронний ресурс]. –Режим доступу: dspace.uni.lodz.pl:8080/




123 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Постановка проблеми та аналізостанніх публікацій. Історичнийдосвід часів незалежності держави

Україна, яка іменована християнською, бо на це їїблагословив Господь, засвідчує, що нашій нації

необхідно активніше працювати над оновленняму Св. Дусі глибинно, щомиті усвідомлюючи себеу присутності Божій (Всевидяче Око), інакше неуникнути глобальних аномалій, не вийти зполікризової клоаки.

УДК 78.2У+78.9

Наталія Сулій, магістр педагогічної освіти, викладач кафедри музикознавства та фортепіаноДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

УКРАЇНСЬКА ЦЕРКОВНО-ПІСЕННА СПАДЩИНА XIX – ПОЧ. XX СТ.В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВНЗ УКРАЇНИ: ДОЦІЛЬНІСТЬ ТА

ПЕРСПЕКТИВИ З ПРОЕКЦІЄЮ НА ПРАКТИКУВАННЯ ХРИСТИЯНСЬКОГОЖИТТЯ СТУДЕНТСТВОМ

У статті висвітлено проблему осягнення студентами музпедфакультетів ВНЗ та мистецьких освітніхзакладів церковно-пісенної творчості в християнському формотворчому аспекті. Окреслено перспективистудентства щодо Богопізнання через дотичність до зразків церковних пісень осмислено, переймаючипрактику минулих поколінь практикуючих вірян Церкви стосовно дбання про благоговійну поставу передВсевишнім, перед святістю.

Ключові слова: церковна пісня, церковно-пісенна спадщина, катарсис, християнство, християнськічесноти, студентство.

Літ. 14.

“Будьте християнами навіть тоді, коли вам це невигідно”Блаженніший Святослав (Шевчук)

Наталья Сулий, магистр педагогического образования,преподаватель кафедры музыковедения и фортепиано


УКРАИНСКОЕ ЦЕРКОВНО-ПЕСЕННОЕ НАСЛЕДИЕ XIX – НАЧ. XX В. В УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОМ ПРОЦЕССЕ ВУЗА УКРАИНЫ: ЦЕЛЕСООБРАЗНОСТЬ И

ПЕРСПЕКТИВЫ С ПРОЕКЦИЕЙ НА ПРАКТИКОВАНИЕХРИСТИАНСКОЙ ЖИЗНИ СТУДЕНЧЕСТВА

В статье освещена проблема постижения студентами музпедфакультетов вузов и художественныхобразовательных учреждений церковно-песенного творчества в христианском формотворчем аспекте.Определены перспективы студенчества по Богопознанию через причастность к образцам церковных песеносмысленно, перенимая практику прошлых поколений практикующих верующих Церкви относительно заботыо благоговейной осанке перед Всевышним, перед святостью.

Ключевые слова: церковная песня, церковно-песенная наследие, катарсис, христианство, христианские

добродетели, студенчество.

Natalia Suliy, Master of Pedagogical EducationLecturer of Musicology and Piano Department


UKRAINIAN CHURCH SONG HERITAGE OF XIX –BEGINNING XX CENTURY IN EDUCATIONAL PROCESS OF UKRAINIAN

INSTITUTIONS: EXPEDIENCY AND PROSPECTS ON PRACTICE BY STUDENTS THECHRISTIAN LIFE STILE

This article deals with the problem comprehension of students of Musical and Pedagogical Facultiesand Institutions of Arts Education of Church song Art in Christian formative aspect. Determined the prospectsof the students as for knowledge of God throughout the interaction to examples of Church songs meaningful,using the practice of past generations of faithful of Church as for anxiety about standing in front of God, beforeholiness.

Keywords: Church song, heritage of Church songs, catharsis, Christianity, Christian virtues, students.

УКРАЇНСЬКА ЦЕРКОВНО-ПІСЕННА СПАДЩИНА XIX – ПОЧ. XX СТ.В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВНЗ УКРАЇНИ: ДОЦІЛЬНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

З ПРОЕКЦІЄЮ НА ПРАКТИКУВАННЯ ХРИСТИЯНСЬКОГО ЖИТТЯ СТУДЕНТСТВОМ

© Н. Сулій, 2014

124

Фахівцянауковця у кожній професійній освітнійсфері має турбувати проблема підтримкихристиянського виховного аспекту, втілення вреалію студентського життя християнськихчеснот, замінюючи ними моральні правилаповедінки в тому аспекті, який виключав любовдо ближнього, як до самого себе, а був носіємпрагматизму (зпоміж моральних правил є саметакого порядку нюансування). Навчальновиховнізаклади України, зокрема ВНЗ відіграють чималуроль у формуванні світоглядних засад Божоготворіння, і саме від того, наскільки активною будеспівпраця викладацькопрофесорського складу зістудентством у християнському контексті,залежатиме духовне майбутнє нашої нації, їїпроцвітання на різних рівнях.

Ще на початку 2000х рр. з метоюхристиянізації студентської молоді, професорДрогобицького педуніверситету О. Вишневськийу співавторстві з науковцями О. Кобрій та М. Чепільуклав підручник “Теоретичні основи педагогіки”,де присутній християнський підхід до вихованнястудентства [4]. 2006 р.Б. – вийшла в світузагальнена праця науковцяпедагогаО.Вишневського “Теоретичні основи сучасноїпедагогіки”, доповнена посутньо [5]. Ще слідвідзначити працю науковців С. Стефанюк таР. Голянчук “Християнська педагогіка: плеканнякращих людських чеснот”, яка побачила світ 2010 р.Б.,де, власне, акцентуація на християнськихцінностях, світоглядних засадах [11]. Ці праці –свідомий крок науковців і дуже необхідний длятого, аби педагогіка природовідповідності непревалювала над християнською педагогікою,оскільки охрещені мають вищу мету: будучиствореними на образ і подобу Божу маютьобов’язок Богоуподібнюватися, одуховленимипоставати перед Всевишнім у своїй духовніймандрівці. Авторів праць на тему педагогікиприродовідповідності чимало, а на темуБоговідповідності, – символічно. У закладахосвіти є чимало дисциплін, які дотичнорозкривають суть християнства для студентства.Якщо взяти до уваги освітні заклади мистецькогонапрямку, зокрема музичнопедагогічніфакультети вишів, то дуже очевидне дбання проосягнення студентством творів мистецтвахристиянської тематики. Медієвістифахівціактивно працюють над укладанням праць зукраїнської церковної музики: проф. Н. ГерасимоваПерсидська, проф. Ю. Ясиновський, проф. Л. Корній,проф. Ю. Медведик, І. Матійчин, та ін. Проф.Л. Корній, І. Матійчин – дотично до історикомузикознавчого висвітлення тем у сфері церковноїпісні побіжно торкаються християнського

контексту церковнопісенної творчості [7, 8].Проф. Ю. Медведик у двох наукових публікаціяхвисвітлює питання катехизаційної спрямованостіцерковнопісенної спадщини епохи бароко [9].Автор статті глибинно вивчала церковнопісеннітексти “Богогласника” (Львів, 1850 р.Б.), оскількицей друкований збірник є предметом її науковогопошуку. Як результат – дві публікації: “Українськацерковна пісня як чинник формуванняхристиянського світогляду молоді (на матеріаліГосподніх пісень Львівського “Богогласника” 1850 р.Б.),“Богородична тематика пісень “Богогласника”.До питання студіювання української церковнопісенної спадщини у контексті християнськихсвітоглядних засад”, в яких саме представленоцерковнопісенний матеріал з християнськоюформотворчою метою у напрямку практикуваннястудентством правд віри, позаяк це обов’язоктворіння Божого, яке в таїнстві хрещенняотримало завдаток Св. Духа на спасіння душі [13,14]. Доцільно продовжити студії над церковнопісенними текстами, розглядати їх в курсі “Історіяукраїнської музики” та спецкурсах, які включаютьв себе вивчення церковнопісенної спадщини вконтексті залучення студентства до активнішогобуття в християнстві, а це перспектива зміцненняукраїнської нації у вірі, а значить, однодумність уСв. Дусі, духовне самозбереження, єдність в ТіліХристовому, непорушність у відстоюваннінаціональної та християнської гідності на славуВсевишнього.

Дуже важливо фахову професійністьпідтримувати живим християнством, тоді душістудентства сприйматимуть програмовийматеріал оживлено, у благодаті, бо саме Господьпросвічує свідомість щодо осягнення знань.Церква співпрацює з різними ланками освіти,зокрема з ВНЗ. В Дрогобицькому державномупедагогічному університеті імені Івана Франкаієрей Олег Кекош, як капелан, проводить зустрічізі студентством, є спільні проекти СДЄ (УГКЦ)з викладацьким складом та активнимстудентством. Отож, є надія, що ця співпрацяпринесе плоди віри, які Всевишній прийме яквдячність за рясні благословення творіння Своїхрук.

Мета статті. Висвітлити проблему вивченняцерковнопісенної спадщини студентством;окреслити статус студентства (християнськийконтекст), яке отримує в мистецьких освітніхзакладах та на музпедфакультетах ВНЗ фаховізнання інтегровано, зокрема осягає глибини жанруцерковної пісні. Розкрити сенс проекціїпрограмового матеріалу християнської тематики,зокрема церковнопісенної творчості, на




125 Молодь і ринок №5 (112), 2014

формотворчі християнські процеси духовногопотенціалу студентів поза теоретизмом, зпрактичною метою.

Виклад основного матеріалу. СтудентствоХХІ ст. у своїй більшості інкультуральне. Наперший погляд – це позитивно, але якщо поглянутина це явище з точки зору християнства, тоінкультуральність молодої особи полягає в тому,що серед осягнених нею різних культур,християнська культура займає чи ненайсимволічніше місце у її світоглядних засадах.Традиційно відомо, що кожна людина має правона вільне волевиявлення, вибір світоглядних засад,життєвих пріоритетів. Так, але це суто світськийпідхід. Якщо людина охрещена, отрималазавдаток Св. Духа з благословення Всевишнього,а це великий дар на спасіння душі, – то цезобов’язує до кропіткої праці над своєю душею:формування в християнській культурі перш за все,а зі світської культури – черпання високихестетичних цінностей, але поза надмірнимиаристократичними моделями, аби не перевищитиБога в Його неперевершеності та досконалості.

Слово Св. Письма, канонічні тексти,святоотцівська література, досвід Богоноснихсучасності в слові живої проповіді, а такожспадщина церкви, зокрема в галузі церковноїмузики – джерело для формування християнськихзасад вірян Церкви усіх вікових категорій.Студентство має усі можливості працювати надодуховленням своїх почувань, над своєю сутністюпаралельно з осягненням знань у тій чи іншій сферіосвіти. Найбільшою проблемою сучасності єборотьба між теоретизмом та практицизмомщодо самореалізації у Христовій вірі. Відомо, щотеоретично осягнути легше ту чи іншу ділянкузнань, але практикування може викликати різніпроблеми, які можна усувати, але на це необхіднийчас, бажання удосконалюватися. Якщо цестосується фахових знань, то людина знаходитьу собі сили подбати про вдосконалення своїхздібностей, навиків, але от щодо практикуваннявіри, – проблемність. Питання не полягає убракові часу, а в усвідомленні дисгармонійностісвоєї душі перед Богом. Студентство спостерігаєза собою цю дисгармонію в щоденній духовнійборотьбі, бо Господь кожну людину наділяєсумлінням (це теж дар Божий), але утриматися вусвідомленні тієї дисгармонії та ретельнішепрацювати над катарсисом не виявляє бажання, ітому постає у конфліктності з Богом, у середовищісвого екзистування, зокрема на студентській лаві.

Моральні правила студентство знає, Заповіді Божі– теж, але досягнути компромісу з Богом, і,скажімо, з викладацьким складом ВУЗу, тощо,не всім вдається. Це дуже актуальна проблемана рівні всіх ланок освіти, процес її подоланнятриває.

Катарсис – це слово, яке звучить з уст в уста,але не набирає глибинного сенсу, не реалізуєтьсяу практикуванні такою мірою, аби студентствомало змогу досягнути свободи буття, свободи відгріха на прославу Всевишнього та на досягненнягармонії тріадно: дух, душа, тіло у Св. Дусі [10].В свідомості студентства викристалізуванийподіл: церква і держава – різно. Так, але хто єгромадянами держави? Чи не віряни церквиХристової різних конфесій? Рідкісно хто згромадян України не є охрещеним, більшістьотримує дар Св. Духа в Чині хрещення, алеподіленість дуже відчутна у душах ближніх,зокрема в душах студентства1. Відрадно, щоЦерква, як офіційна інституція працює в напрямкуподолання прірви між Богом та Його творінням,пропонує співпрацю. Процес оновлення у Св. Дусітриває, але це дуже повільний процес, оскількимолодь радше прагне емоційної самореалізації,аніж працювати над досягненням станублагоговійності щодо постави перед Богом. Несуть у тому, що для студентства характернепревалювання емоційного вияву, а суть в тому, щонезначна кількість молоді у пошуку балансуваннястану душі. Відрадно, що у вишах, в курсі тих чиінших дисциплін відведено теми для вивченнястудентами глибин духовності дотично до ВченняХриста, а в мистецьких закладах, чи намузпедфакультетах ВНЗ – студіювання жанрівцерковної музики, ілюстрування музичноїцерковної спадщини, що є доцільним, і щонеобхідно плекати, аби підтримати молодь унелегкі часи важкої духовної боротьби українськоїнації, допомогти тим, хто у пошуку Богопізнання,а тим, що у конфліктній поставі щодо Бога –окреслити перспективи у християнстві та позаним. Виховання студентства у вищих навчальнихзакладах освіти належить викладацькому складу,фахівцямнауковцям, яким Бог доручив творінняСвоїх рук у формуванні багатоаспектно, алепріоритетно – у християнському Дусі, у Св. Дусі,і це нелегке завдання. Лише системне плеканняхристиянського Духа в душах студентства –запорука духовного здоров’я нації.

Церковнопісенна спадщина, яка увійшла до“Богогласника” (Львів, 1850 р.Б.), а це найкращізразки церковних пісень2, заслуговує на увагу для

1 Констатація згідно особистого життєвого та професійного досвіду (13 років співпраці зі студентством у статусівикладача фортепіано. Чимало прикладів у даній проблемі).



126

студіювання студентством, бо її зміст наповненийХристовими істинами, а це сприяє християнізаціїмолоді, зміцненню у вірі. Репертуар Львівського“Богогласника” охоплює різну тематику: Господніта Богородичні пісні, святим, а також покаянні.Кожна частина церковнопісенного збірникаукладена не тільки з метою прославиВсевишнього, Маєстату Божого, а з дидактичноюметою. Джерельну базу пісень “Богогласника”становить Біблія, Давидові псалми, гімнографічніжанри: тропарі, кондаки, стихири, а перш за все –акафісти. Частини “Богогласника” обрамленіцитатами псалмів, містять тексти церковнихпіснеспівів. “Богогласник” відносимо до джерел,з якого можна почерпнути практику Богоєднанняу співі, молитовно, в надії на Боже милосердя,отримання благодатних ласк, необхідних дляспасіння душі християнської людностінастановами святих, зокрема св. ап. Павла, якийнацілював на осягненні мети християнськогожиття – “нетлінний вінок” (1 Кор.9, 25), боостаточною метою християнської екзистенції –Бог.

Мотиви пісень “Богогласника” різноманітні,містять християнські навчальновиховні аспекти3,зокрема застановляють на благоговійній поставіперед Богом, перед святістю. Господні пісніоспівують таємницю появи Ісуса на світ, вияврадості приходу Спасителя, розкривають метувоплочення Бога, усвідомлення християнамивеличі Всевишнього, утвердження надії наспасіння через покаяння. Присутній мотивпоклоніння, прослави Бога, щирої подяки зпроханням прийняти плоди віри. Богоявленськіпісні заглиблюють в силу благодаті над дияволом,націлюють на глибоке покаяння, зміцнення у вірі.Стрітенські пісні – підводять до усвідомленнядостойної особистої зустрічі з Богом на взірецьстарця Симеона. Пісні перед Великим Постом –слугують допомогою душі у приготуванні доВеликого Посту, акцентують на збереженнівірності Спасителю у духовній боротьбі. Страсніпісні пробуджують покаянні почування черезпризму глибокого опису страждань Христа, авоскресні закликають до утвердження надії наспасіння, до прослави Бога, до праведного життяу твердій вірі.

Тексти пісень, присвячені ВознесіннюГосподньому застановляють на очікуванніприйняття Св. Духа, який настановляє, напоумляєтворіння Боже перебувати у благодаті, аби

отримати благодатні дари від Всевишнього.Доповнюють знання християн про дію Св. Духапісні на Зіслання Св. Духа. В строфах пісеньзвучить застереження про ймовірність втратиСвятого Духа в нерозкаяному стані, і як ценебезпечно для душі. Пісні Пресвятій іЖивотворній Трійці та на Преображення Господнєакцентують на важливості послуху Господній волі.Суть єднання з Богом у сопричасті, як привілейдля людини, усвідомлення вічного життя душірозкривають євхаристійні пісні. Благоговійнеставлення до Чесного Животворного Хреста,почитання та скріплення у вірі в його непереможнусилу оспівана в піснях на Воздвиження ЧесногоЖивотворного Христа. Запрошення приступатидо благодаті чудотворних ікон з конкретикоюотримання ласк Божих, зцілення – в текстахпісень, присвячених чудотворним іконам.

Пісні Богородичної тематики розкриваютьсуть прослави Богородиці, осягнення Бога іПресвятої Богородиці у вічності, націлюють навзивання до Богородиці благоговійно, на проханнівизволення від вічних мук, на слізних, поканнихпроханнях заступництва. У текстах пісеньзапрошення приступати до благодаті ПресвятоїБогородиці, яка тією благодаттю допомагає уборотьбі з пристрастями, а достойне поклоніння(катарсичне), слугує отриманню благодаті Божої,яка необхідна для реалізації у різних сферах життякожної людини, студентства, зокрема.

Пісні святим просякнуті прославою святості,подвижництва, мучеництва; шана Богоносностісвятих. Тексти покаянних пісень пронизанікатарсичними мотивами з чіткою конкретикоюнебезпек для душі людини, яка екзистуєвідсторонено від Бога, нерозкаяною. Богоносніотці Церкви наголошують на частому покаянні,аби жити в Христі Ісусі, а не поруч Нього, бо “Богє любов, і хто перебуває в любові, той перебуваєв Бозі, і в ньому Бог перебуває” (1 Ів. 4, 16).Істини Св. Письма незаперечні. Отже, церковнопісенний жанр проекційно є доцільним іперспективним щодо розвитку студентстськоїмолоді у Св. Дусі, у благоговійній поставі передВсевишнім.

Висновки. На сучасному етапі формуванняукраїнської нації дуже важливо посилити увагу надгартуванням студентства у Св. Дусі, закликаючидо одуховлення почувань шляхом Богопізнання,вправляння у християнських чеснотах, осягаючиБожі істини з першоджерел, а також з іншихджерел, які покликані християнізувати творіннярук Божих з практичною метою, поза2 У “Богогласнику“ налічується 241 пісня.

3 В рамках статті немає можливості підкріпити тезовість цитатами церковних пісень. Цитатність з коментарями –див. нукові публікації автора.




127 Молодь і ринок №5 (112), 2014

теоретизмом, у частому сопричасті зіСпасителем. Церковнопісенна спадщинакількісно представлена в Львівському“Богогласнику” (1850 р.Б.) необхідна длявикористання в навчальновиховному процесіВНЗ, оскільки демонструє закоріненість у ВченняХриста, а отже, сприятиме осягненню правд вірита принесення її плодів на прославу Всевишньогоу “свободі від гріха”. Саме до такої свободи, якає постулатом Євангельської Істини закликаютьБогоносні сучасності, зокрема КардиналЛюбомир (Гузар) [6, 5] та великосхимник Антоній(Планчак) [10] – отцістудити, духовні наставникиУГКЦ.

1. Біблія або книги Св. Письма Старого йНового Заповіту. – Київ: Українське БіблійнеТовариство, 2005. – 1072 с.

2. Богогласник: пѣ ни благоговѣ йныя

праздником Господским, Богородичным, инарочитих святых чрез год прыключающымся,

к симже нѣ которым чудотворным иконам

служащыя, также различныя покаянныя и

умилительныя содержащ. Собран, по силѣ исправлен, четырьми части опредѣ лен, типомм

и чертами Мусикїйскими напечатася и

изобразися. В Львовѣ , типом и иждивенїемм

Заведенїя Ставропїгїанскаго при Церкви

Успенїя Пресв. Богородицы. Лѣ та от

Рождества Хрїстова 1850. – 599 с.3. Вачевський М. Християнська педагогіка

у вихованні учнівської молоді / М. Вачевський// Слово. – 2010. – № (43). – С. 23 – 26.

4. Вишневський О., Кобрій О., Чепіль М.Теоретичні основи педагогіки: курс лекцій / Заред. О. Вишневського. – Дрогобич: Відродження,2001. – 268 с.

5. Вишневський О. Теоретичні основисучасної української педагогіки. Посібник длястудентів вищих нав чальних за кладів /О. Вишневський. – Дрогобич: Коло, 2006. – С. 608.

6. Кардинал Любомир (Гузар). Поза мурамихрамів / Кардинал Любомир (Гузар) //Святотроїцький Собор. – 2014. – № 2 (269) – С. 5.

7. Корній Л. Українська шкільна драма ідуховна музика XVII – першої половини XVIIІст./ Л. Корній. – Київ, 1993. – 187 с.

8. Матійчин І. Отець Лев Джулинський вісторії розвитку української духовної пісні кін.XIX – поч. XX ст./ І. Матійчин // Наукові запискиТернопільського національного педагогічногоуніверситету імені Володимира Гнатюка.Серія: Мистецтвознавство. – № 1. – 2011. –С. 97 – 103.

9. Медведик Ю. Катехизаційна спрямованістьдуховно-кантової творчості як один із чинниківхристиянізації суспільства / Ю. Медведик //Київське музикознавство: Збірка статей. –Вип. 6. – Київ, 2001. – С. 24 – 33; МедведикЮ. Теологічно-катехизаційна сутністьГосподських пісень Почаївського “Богогласника”/ Ю. Медведик // Науковий вісник НМАУ ім.П. Чайковського: Мистецтвознавчі пошуки:Збірник наукових статей, есе, присвяченийювілею Ніни Олександрівни Герасимової-Персидської. – 2008. – Вип. 78. – С. 172 – 184.

10. Схиієрм. Григорій (Планчак). Духовнеслово (дискографія) / схиієрм. Григорій(Планчак). – Колодіївка: Монастир Св.Теодора Студита, 2005.

11. Стефанюк С., Голянчук Р. Християнськапедагогіка: плекання кращих людськихчеснот. Вип. 2 / За заг. ред. С.К. Стефанюк. –Х.: Кроссроуд, 2010. – 68 с.

12. Сулій Н. Рецепція галицьких різдвянихпісень у збірнику Василя Барвінського “Колядиі щедрівки” / Н. Сулій // Молодь і ринок. – 2009.– № 3 (50). – С. 139 – 143.

13. Сулій Н. Українська церковна пісня якчинник формування християнськогосвітогляду молоді (на матеріалі Господніхпісень Львівського “Богогласника” 1850 р.Б.)/ Н. Сулій // Наукові записки Тернопільськогонаціонального педагогічного університетуімені Володимира Гнатюка. Серія:Мистецтвознавство. – № 1. – 2011. – С. 90 – 97.

14. Сулій Н. Богородична тематика пісень“Богогласника”. До питання студіюванняукраїнської церковно-пісенної спадщини уконтексті християнських світоглядних засад/ Н. Сулій // Наукові записки Тернопільськогонаціонального педагогічного університетуімені Володимира Гнатюка. Серія:Мистецтвознавство. – № 1. – 2013. – С. 28 –36.




128

Актуальність проблеми. Міжнароднийменеджмент у діловому спілкуванні, слідвідзначити, що у кожного народу існують

власні культурні традиції, власний національнийхарактер. Навіть народи сусіди, що сповідуютьодну релігію, в більшості мають відмінності у мові,традиціях, розвитку власної культури, освіти,господарської діяльності, як відзначає Г.М. Калашникв роботі [5, 143].

Менеджери в міжнародній діяльностідотримуються різних поглядів на те, якою міроюпредставники різних народів повинні враховуватинаціональні особливості спілкування при веденніспільних справ. Одні вважають, що інтенсивністьділового спілкування призводить до розмиваннянаціональних кордонів. Глобалізаціяінформаційних систем, розвиток міжнароднихполітичних, економічних і культурних зв’язківсприяє взаємному проникненню національнихстилів спілкування, формує єдині параметриведення переговорів.

Слід зауважити, що в бізнесі з’являється всебільше людей, які не володіють досвідом

міжнародного спілкування, а ведуть справи лишев національному стилі. Національний стильспілкування, лише типовий, найпоширеніший,найімовірніші особливості мислення та поведінки.Ці риси не обов’язково притаманні всімпредставникам нації.

Аналіз останніх публікацій. Даній проблемівипущено у світ значну кількість навчальнометодичної літератури відомих вітчизнянихавторів: М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон [3],І.Р. Михасюк [6], С.Г. Коберник, О.Я. Скуратович[4], А.Ф. Мельник, А.Ю. Васіна [8], В.Г. Бутенко,Я.В. Ст р ельч ук [ 2 ] , П.П . Мазур ок [ 7 ] ,А. Кринські, Д. Сенкевич, Н. Примаченко [1].

Для висвітлення даної проблеми приводимонайбільш відомих країн світу про їхні національнітрадиції та види ділового спілкування до такихкраїн відносимо:

Австралія. У діяльності міжнародногоменеджменту австралійці у спілкуванні з діловимипартнерами рекомендують уникати метушні, танадають перевагу спокійним співрозмовникам, якіне поспішають.

Владислав Гжещук, здобувач Академії Полонійної в м. Ченстохові, Польща

МІЖНАРОДНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В НАЦІОНАЛЬНОМУ СТИЛІСПІЛКУВАННЯ КРАЇН СВІТУ

У статті досліджується актуальна проблема використання новітніх педагогічних технологій вуправлінні навчальним процесом системи безперервної освіти та підготовки менеджерів до освітньоїдіяльності в сучасних умовах ринкової економіки.

Ключові слова: освіта, навчання, розвиток, виховання, управління, менеджмент, навчальні заклади,міжнародний менеджмент.

Літ. 8.

Владислав Гжещук, соискатель Академии Полонийной в г. Ченстохове, Польша

МЕЖДУНАРОДНЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ В НАЦИОНАЛЬНОМ СТИЛЕОБЩЕНИЯ СТРАН МИРА

В статье исследуется актуальная проблема использования новейших педагогических технологий вуправлении учебным процессом системы бесперервного образования и подготовки менеджеров кобразовательной деятельности в современных условиях рыночной экономики.

Ключевые слова: образование, обучение, развитие, воспитание, управление, менеджмент, учебные

заведения, международный менеджмент.

Vladyslav Hzheschuk, Applicant of Polish Academy in Chenstochova, Poland

INTERNATIONAL MANAGEMENT IN NATIONAL STYLE OF COMMUNICATIONBETWEEN COUNTRIES OF THE WORLD

The urgent question of usage of innovating pedagogical technologies in education management of continuingeducation and training managers to teaching activity in modern conditions of market economy are investigated inthis article.

Keywords: education, studying, development, upbringing, management, educational institutions,international management.

УДК 339.9:316.454.52

МІЖНАРОДНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В НАЦІОНАЛЬНОМУ СТИЛІ СПІЛКУВАННЯ КРАЇН СВІТУ

© В. Гжещук, 2014

129 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Площа – 7,7 млн. км2 . населення – 18 млн.чол. Столиця – Канберра.

Австралія – єдина країна, яка одна займаєцілий континент. Вона поділяється на 6 штатів,які мають самоврядування, і одну територію.Віддаленість від Європи перестала бутивирішальним чинником її географічногоположення. Технічний прогрес на транспорті ізасобах зв’язку зблизив її з іншими континентами.Позитивного значення набуває відноснаблизькість Австралії до країн ПівденноСхідної іСхідної Азії та Океанії.

Австралія розташована в субекваторіальному,тропічному, субтропічному і помірному поясах.Більша її частина – це пустелі і напівпустелі.Проте територія з достатньою кількістю опадівстановить 1/3 площі. “Зелена Австралія” – це 2,5млн. км2. У посушливих районах значними єзапаси підземних вод. За площею природнихпасовищ Австралія не має конкурентів на Землі.Країна посідає одне з перших місць у світі зарозмірами мінеральних ресурсів, це руди металіві вугілля. Сенсаційні відкриття нових родовищтрапляються і нині.

Населення. Австралія є переселенськоюколонією Великобританії. Англійська мовапереважає в країні. Сучасна культурасформувалась під значним впливом США.Австралійців аборигенів нараховується близько160 тисяч чоловік. Живуть вони на малопридатнихземлях у внутрішніх районах країни. Австралія– найменш заселений континент світу, пересічнагустота населення становить тільки 2,3 чол. на 1км2. Австралійці традиційно є жителями міст.Австралійські міста мають привабливий і охайнийвигляд. У центрах – забудова висотна, передмістя– одноповерхові будівлі. Головним засобомпересування жителів є власна машина. Найбільшіміста Сідней і Мельбурн. Це головні економічніцентри. Канберра – спеціально побудованестоличне місто.

Господарство – в історичному йекономічному розвитку Австралії багатоспільного з Канадою. Австралія – індустріальнорозвинута країна. Рівень життя населення, якщоне брати до уваги аборигенів, є високим. Впромисловості включає чорну металургію,машинобудування, хімічну, харчову та інші галузі.Особливий розвиток дістало автомобілебудування.Енергетика Австралії базується на вугіллі. НаТасманії, в Австралійських Альпах побудованігідроелектростанції. Збільшився видобуток власноїнафти і газу. Сільське господарствобагатогалузеве. Вільно повністю забезпечуєнаселення продовольством. Добре розвинута

транспортна система. З продуктів тваринництваекспортують вовну, м’ясо, масло і сир, шкіри, втому числі шкури кенгуру і кролів, з продуктіврослинництва – зерно, тростинний цукор і фрукти.За поголів’ям овець (150 – 180 млн. голів),настригом вовни та її експортом Австралія не знаєрівних у світі. Значна роль її в постачанні насвітовий ринок м’яса, пшениці і цукру. Експортнігалузі Австралії є основним джерелом іноземноївалюти. Водночас вони мають значення дляосвоєння цього посушливого і рідко заселеногоконтиненту.

В Австралії дуже популярні місцеві червонівина. Вважається, що вони не поступаються заякістю французьким і каліфорнійським.Розмовляючи з партнером, похваліть смакавстралійського вина і завоюєте прихильністьспіврозмовника. В Австралії ділові люди ненадають великого значення одягу. Приходити вгості без подарунка не слід: потрібно принестихоча б пляшку вина. Дистанція міжспіврозмовниками 60 – 100 см.

Австрія. Країна в якій ділові переговори тазустрічі проводяться надто пунктуально.Австрійці роблять все дуже офіційно.

Представників цієї країни не слід називатипросто по іменні, необхідно знати їхні титули. Уних прийняті міцні рукостискання і прямийвізуальний контакт. Якщо проводиться обід завстрійцями, то обов’язково необхідно триматируки на столі. Важливо пам’ятати, що не можнаназивати австрійців німцями, вони цього нелюблять і не пробачають.

Арабські країни. В арабських країнахсклалися особливі традиції ведення переговорів,привітання, зустрічей, ділової розмови, араби нелюблять поспіху, вони не вживають алкоголюперед їжею, особливе місце посідає мова жестів,вітання і інші традиції під час бесіди тапереговорів.

Відзначимо, що під час знайомства зпредставниками арабських країн потрібноактивно висловлювати прихильність і гостинність.Арабське вітання – ціла церемонія, щосупроводжується запитаннями про здоров’я, стансправ. Ці запитання можуть повторюватисявпродовж усієї бесіди. Не варто детальновідповідати на них. Численні запитання, побажаннядобра з різних причин, які супроводжуютьсячастими зверненнями до Аллаха, все це звичайнаарабська форма ввічливості. Чоловіки при зустрічізазвичай обнімаються, легко поплескують одинодного по плечах та спині. Однак пам’ятайте, щотак вітаються лише араби, іноземцям цього робитине слід.


130

Під час ділової розмови не вимагайте відповіді“так” чи “ні”: арабський етикет забороняє бутикатегоричним. Прямолінійним для них є відповідіна зразок: “Якщо Аллах забажає...” Коли жбізнесмен відмовляється від спільної праці, торобити це потрібно завуальовано, дипломатично.Відмова супроводжується схваленням рішеннявідмови.

Араби не люблять поспіху, розмови тапереговори ведуться поважно.

Арабські менеджери, зберігаючи національнітрадиції, надають перевагу тривалому торгу,відкидаючи точні та швидкі методи веденні справ.Під час переговорів часто подаютьохолоджувальні напої, чай, каву – дуже міцну, безцукру. Якщо вам запропонували невелику чашкучаю, то її наповнятимуть знову доти, доки не будепорожнім чайник. Якщо більше не хочете кави,то переверніть чашку догори дном.

Якщо перед кавою пропонували напої, то час,відведений для переговорів, закінчується. Вагомемісце посідає мова жестів. У країнах БлизькогоСходу три пальці, складені разом і поверненідогори, означають: “не поспішайте”, “почекайтехвилинку”. Якщо цей сигнал Ви побачили завтомобіля, що їде попереду, будьте уважні:попереду небезпека.

Коли перебуваєте на Близькому Сході, ніколине давайте місцевому жителю гроші абоподарунок лівою рукою: вона вважаєтьсянечистою, цим образите людину. У деякихарабських країнах, зокрема в Йорданії, проведенняпо зубах нігтем великого пальця означаєобмеженість фінансових можливостей.

У Саудівській Аравії поцілунок у маківкутлумачиться як вибачення.

Вітаючись на вулиці Тунісі, потрібновклонитися, піднести праву руку до чола, потімдо губ, а потім до серця. Цей традиційний жест –символ слів: “Я думаю про тебе, я говорю протебе, я поважаю тебе”. Дистанція для веденнябесіди в арабів не менше 20 – 40 см.

Великобританія. Великобританія країна вякій надають перевагу вести справи зі знайомимипартнерами. І чим триваліша історіявзаємовідносин, тим міцніші дружні стосунки зпартнером, тим більша ймовірність того, щоанглійський бізнесмен згідний на значні поступки.Тому важливо не розчаровувати його під часпершої зустрічі.

Площа – 244 тис. км2. Населення – 58, 1 млнчоловік. Столиця – Лондон.

Сполучене Королівство Великобританії.Великобританія – територія країни поділяється начотири адміністративні частини: Англія, Уельс,

Шотландія і Північна Ірландія. Глава держави –королева, яка більше символ країни, ніж їїкерівник. Реальна влада в державі належитьпарламенту та прем’єр міністру. Така формаправління називається конституційна монархія.Великобританія очолює Співдружність, якаоб’єднує колишні колонії. За віросповіданнямнаселення країни – християнипротестанти.

Країна розташована на Британських островах,найбільший з яких Великобританія. Воназнаходиться неподалік від важливих міжнароднихморських і повітряних шляхів. Тунель підЛаманшем безпосередньо пов’язує країну зматериковою Європою. Поверхня півночі й заходупереважно гірська, півдня й сходу – рівнинна.Клімат помірний, океанічного типу. Природніумови сприяють розвитку головним чиномтваринництва. Великобританія недостатньозабезпечена природними ресурсами. Винятокстановлять родовища коксівного кам’яноговугілля, кам’яної солі та каоліну. З 70х років уПівнічному морі розробляються родовища нафтий газу.

Великобританія – переважно однонаціональна країна. 80% її жителів – англійці,решта – шотландці, Уельсі, близько 5% –іммігранти. Офіційна мова – англійська. Природніумови сприяють розвитку головним чиномтваринництва. За останні роки вона єдина середрозвинутих європейських держав, яка збереглаприріст виробництва. На зміну колись розвинутоївугільної промисловості прийшла нова – нафто ігазовидобувна, яка зосереджена на шельфіПівнічного моря. Країна є одним з найбільших вЄвропі виробників газу і нафти.

Англійські менеджери дуже вміло уникаютьпід час бесіди “гострих кутів”. Вони схильні докомпромісу, обачні в словах, вчинках, уникаютькатегоричних тверджень, або заперечень, бо цеможе привести до відкритого зіткнення думок.Англійці часто вживають замість слів “так” і “ні”зворотний зв’язок “мені здається”, “я думаю”,“можливо, я не маю рації, проте ...”.

Від англійця рідко можна почути, що вінпрочитав чудову книжку. Вираз “здається, зовсімнепогано” потрібно тлумачити як “дуже добре”.

Вміння терпляче слухати ще не засвідчує, щоанглієць з Вами погоджується. Коли робимоспробу почути відповідь “так” чи “ні”, він починаєрозкурювати цигарку і переводить розмову наіншу тему.

Улюблені теми – погода, спорт, садівництво,хатні тварини. Саме з них радимо розпочинатикомерційні переговори з англійськими партнерами.До всього вони ставляться, як до спорту, тобто



131 Молодь і ринок №5 (112), 2014

поважають правила гри і бажають, щоб їх усівиконували. Великобританію часто називаютькраїною колекціонерів і садівництва. Садівництводля англійців означає більше, ніж захоплення, цемайже релігія. Важливий момент –пунктуальність. Перед початком переговорівзапитайте у партнера, яким часом він володіє. Випокажете, що цінуєте його час.

В англійських будинках не прийнятообмінюватися візитівками. У гостях ніколи незвертайтеся до незнайомих людей, якщо Вас невідрекомендували. Там не цілують руки жінкам.Суворо ставляться до вибору одягу під часвізитів: на обід – смокінг, на офіційний вечір – фрак.

Не можна за столом вести локальні розмови,потрібно звертатися до всіх. Виголошувати тостита чокатись також не прийнято. Якщо Визапросили англійців на чай, то маєте, як господарчастувати. Чай в Англії подають, поставивши дочашки ситечко, а лише потім наливають чай.Після цього забирають ситечко і кладуть його вспеціальну посудину. Занадто міцний чай англійцірозбавляють гарячою водою.

Не називайте шотландців, ірландців, валлійціванглійцями. Називати всіх жителів Великобританіїанглійцями –в се одно, що естонців росіянами.Офіційна назва – британці.

Діловим жінкам на переговори слід одягатинайменше прикрас. Макіяж має бути виконаний зособливою старанністю, в одязі приємневраження справляє добір кольорів білого, чорногота рожевого. В ділових переговорах, говорятьанглійці неголосно. Відстань між співрозмовниками– 50 см.

Німеччина. Німцям притаманні великапрацьовитість, організованість, скептичність,розважливість. Ці риси сприяють тривалимділовим зв’язкам. Німці дуже пунктуальні, томуякщо Вам притаманні ці риси, Ви отримаєтеповагу від партнерів.

Площа Німеччини становить – 356 тис. км2.Населення 81 млн. чол. Столиця – Берлін.Німеччина – федеративна республіка, якаскладається з 16 – ти земель. Німеччина – одназ найрозвинутіших країн світу та Західної Європи.Вона розташована в центрі Європи. На півночікраїна виходить до Північного і балтійського морів,на сході межує з Польщею і Чехією, на заході зНідерландами, Бельгією, Францією,Люксембургом, на півдні з Швейцарією і Австрією,на півночі з Данією.

До ХІХ ст. країна складалася з 300 світськихта духовних державкнязівств і 50 імперських міст,які формально входили до складу “СвященоїРимської імперії”. В останній чверті ХІХ ст. з них

була утворена єдина німецька держава. У ХХ ст.вона ініціювала початок двох світових війн. Післяпоразки в Другій світовій війні країна була поділенана дві частини: східну – НДР (НімецькуДемократичну Республіку) та західну – ФРН(Федеративну Республіку Німеччину), які з 1949по 1990 роки перебували у складі двохпротилежних світових суспільно – політичнихсистем. Після об’єднання у 1990 році регіонколишньої НДР дістав назву “нові федеральні”(східні) землі.

Природно-ресурсний потенціал країнидоволі вичерпаний. Головним багатствомНімеччини є кам’яне (Рурський та Саарськийбасейни) та буре вугілля. Промислове значеннямають будівельні матеріали. Важливуприродоохоронну функцію відіграють лісовімасиви, що займають майже 1/4 території країни.Населення – Німеччина етнічно одноріднакраїна. На кордонах з Нідерландами і Данієюпроживають кілька тисяч датчан і голландців. Насході – близько 100 тис. лужицьких сербів. Майже5 млн. становлять емігранти з Туреччини таСхідної Європи, що приїхали сюди на заробіткита на постійне місце проживання.

Господарство. Економіка країни сучасна івсебічно збалансована. Країна має потужнийпромисловий потенціал, розмір експортустановить 20% ВВП. В експорті переважномашини та хімічні продукти, в імпорті –промислові вироби, паливо, руди, деревина,продовольство, волокна. Головні торговельніпартнери країни ЄС. Сучасна Німеччина маєрозвинуту електроенергетику, що працює навласних і привізних енергоносіях. Серед галузейпромисловості найбільш розвинутімашинобудування та хімія. Металургійневиробництво зосереджено переважно в Рурі, 30%його продукції іде на експорт. За обсягом хімічноїпродукції країна поступається тільки США, а за їїекспортом посідає перше місце в світі. Німеччинапосідає перше місце і третє у світі за рівнемрозвитку суднобудування, добре розвинутевиробництво інструментів, приладів. Попитом вЄвропі користуються виготовлені в Німеччинімузичні інструменти, хутряні вироби, фарфор,мережива, поліграфічна продукція, мисливськазброя. Країна посідає перше місце в Європі завиробництвом пива за випуском паперу і картону.

Сільське господарство Німеччини –високо розвинута галузь. У ньому працює 4%зайнятого населення. Переважно фермерськігосподарства з наділами до 20 га земель. Алевласної продукції сільськогосподарськоговиробництва для населення не вистачає, тому


132

країна з Японією, є найбільшими у світіімпортерами сільськогосподарської продукції.Тваринництво дає 4/5 вартості сільськогосподарськоїпродукції. Це м’ясо, тверді сири, масло. Із зерновихкультур висівають пшеницю, жито, ячмінь.Середня врожайність зернових – 53 ц з гектара.

В міжнародному маркетингу діловихпереговорів у виборі одягу для офіційних зустрічейнімці консервативні. Зверніть увагу на взуття, невзувайте до темного костюма світлі черевики.Німці ретельно готуються до переговорів іприступають лише тоді, коли шанси на їх успіх євеликими. Обговорення питань відбуваєтьсяпослідовно, педантично розглядаються всіаспекти. Німці дуже охайні й скрупульозні,бездоганно виконують свої обов’язки і вимагаютьвід партнерів такого ж ставлення до справи. Частопри укладанні угод передбачають великі штрафигарантійного періоду на товар, що поставляється.

У процесі обговорення прагнуть до чіткості висловів,вагомого значення надають вживанню титулів, томупотрібно завчасно подбати про таку інформацію.

Винагорода офіціанту закладена в рахунок.Якщо Вас запросили додому, о принесіть господинібукет квітів, але не яскравочервоні троянди(символ кохання).

До заміжніх жінок у Німеччині звертаютьсяза титулом її чоловіка (наприклад, “Frau Doctor”).Можна вживати також звертання “Granide Frau”(милостива пані”). До дівчини звертаються“Granide Fraulein”, а просто “Fraulein” називаютьтільки працівниць сфери обслуговування (під часвиконання службових обов’язків).

Іспанія. Національному іспанськомухарактеру властиві такі риси, як відкритість,галантність, почуття гумору. Іспанці такожвирізняються серйозністю та вмінням працювати вкоманді. Однак вони не пунктуальні. Не можнапризначати ділову бесіду на південь – це час сієсти.

В діяльності міжнародного маркетингупереговори традиційно починаються зобговорення таких тем, як погода, спорт, місцевівизначні пам’ятки архітектури тощо. Іспанцібагатослівні, тому динамічного веденняпереговорів не слід очікувати. Знайомствовідбувається за загальноприйнятими правилами:рукостисканням й обмінами візитівками.

Іспанці рідко запрошують ділових партнерівдодому. Якщо Вас запросили, принесіть квіти тавино. Прохання залишитися на сніданок – лишеформальність. Не сприймайте його серйозно,відмовтеся, тільки після третього запрошення йогоможна прийняти. Снідають в Іспанії пізно – о 14год. Занадто дорогий подарунок будетрактуватися як хабар і зіпсує стосунки.

Діловим жінкам варто в одязі поєднати чорнез білим або чорне з червоним і обов’язковоприкрашене золотим шиттям. Зацікавленістьтакож викличе “маленька чорна сукня” з чорнимпіджаком і золотим шарфом або білим комірцем.

Італія. Практика ділових відносин в Італіївідповідає нормам, прийнятим у більшостієвропейських країн. Для того, щоб встановитиділові стосунки з фірмою, достатньо обмінятисяофіційними листами з пропозиціями. Дужеактивними є бізнесмени невеликих фірм.

Площа – 301 тис. км2, населення – 57 млн.чоловік. Столиця – Рим.

Італія велика країна Середземномор’я, щовходить до кладу розвинути Європейських країн.Вона займає Апеннінський півострів, островиСицилію, Сардинію та інші дрібні острови. Усучасних межах держава сформувалась у 1870 р.шляхом об’єднання князівств.

Італія парламентська республіка. Главоюдержави є президент, строк повноважень якого –7 років. Законодавчі функції має парламент, щоскладається з Сенату і Палати депутатів. РадаМіністрів має виконавчі функції, голову її призначаєпрезидент.

Рельєф країни – переважно гірський: 80%території займають гори і височини. Низовинамиє Паданська рівнина і невеликі ділянки річковихдолин і морських узбереж. Територія Італіїзумовлює незначні поклади і невеликі запасикорисних копалин. Єполіметалічні руди, якимикраїна частково забезпечує свої потреби (на 60%свинцем, на 30% – цинком). Великі запаси ртутноїруди. Країна залежить від імпорту сировини іенергоносіїв. Внутрішні водні ресурси незначні.Найбільша річка – По. Ліси поширені переважнов горах і займають 1/5 території країни.

Населення – Італія однонаціональна країна.98% її жителів становлять італійці, якірозмовляють на різних діалектах; 2% населення– словенці, греки, албанці, франкопровансальці,фріули, тірольці. Значна частина населеннязайнята в обслуговуванні туристів – міжнароднийтуризм дістав високий розвиток.

Господарство – сучасна Італія – розвинутаіндустріальноаграрна країна. Більша часткадержавної власності. Після Другої світової війниІталія досить швидко відновила своє господарствоза рахунок високих темпів розвиткупромисловості. В промисловості зайнято 23%працюючих, в сільському господарстві 13 %, вневиробничій сфері понад 5,5%. Напрям розвиткунаціонального господарства відповідаєєвропейським стандартам.

Промисловість – провідна галузь господарства.



133 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Для неї характерне переважання галузей важкоїпромисловості, особливо таких, як хімія тамашинобудування, і недостатній розвитокдобувних. В економіці переважає державнийсектор – друге місце в Європі після Австрії.Держава володіє транспортом, радіо, телебаченнямі телефонним зв’язком. З приватних монополійнайвідоміші “ФІАТ”. Сільське господарство –значно поступається промисловості таневиробничим галузям за вартістю продукції.Внутрішні потреби в головних продуктаххарчування (зерно, м’ясо) воно задовольняє тількина 70%, хоча його роль у господарстві Італії вища,ніж в інших розвинутих країнах Європи.

В міжнародному маркетингу діяльностікраїна виступає як постачальник на світовий ринокпродукції машинобудування (42% експорту),легкої промисловості (текстиль, взуття, одяг),сільськогосподарської продукції (цитрусові, овочі,вина, фрукти). В господарство Італії надходятьінвестиції зі США та західноєвропейських країн.Головними торговельними партнерами Італії єєвропейські країни (45% зовнішньоторговогообороту), США і Японія. До 35% зовнішньоторговихоперацій припадає на нафтогазоносні країниБлизького Сходу і країни Латинської Америки.Значні прибутки Італія одержує від туризму(млрд. доларів щорічно).

1. Анджей Кринські, Даріуш Сенкевич,Наталія Примаченко. Моральна культураменеджерів в глобальних економічнихпроцесах. Монографія. – Дрогобич –Ченстохова, 2013. – 280 с.

2. Бутенко В.Г., Стрельчук Я.В. Формуваннякультури морально ділових відносин уменеджерів зовнішньо економічної діяльності.Монографія. – Херсон. Гринь Д.С. 2012. –258 с.

3. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняп р о фес ій но ї комп ет енц і ї . П ід руч ни к . / /М. Вачевський. – К.: Професіонал, 2005. – 512 с.

4. Коберник С.Г., Скуратович О.Я.Географія материків і океанів. Підручник. –К.: Навчальна книга, 2002. – 319 с.

5. Калачник Г.М. Вступ до дипломногопротоколу та ділового етикету. Посібник. //Г. Калашник. – К.: Знанання.2007. – 143 с.

6. Михасюк І.Р. Глобальні світові відносини:місце України. // І. Михасюк, Ю. Присяжнюк.– Львів, 2011. – 216 с.

7. Мазурок П.П., Одягайло Б.М. Глобальнаекономіка. Навчальний посібник. // П. Мазурок.,Б. Одягайло. – Львів “Магнолія”, 2009. – 208 с.

8. Мельник А.Ф., Расіна А.Ю. Менеджментдержавних установ і організацій. Навчальнийпосібник. – К.: Професіонал, 2006. – 464 с.

Продовження статті див. в наступномучислі журналу №6(113) 2014 р.


“Ми – частина людства, тому нам слід турбуватися про людство. А якщо це не в наших можливостях, то ми повинні хоча би не вчиняти шкоди”.

Далай-Лама XIV

духовний лідер буддистів Тибету “Знання – це сила”.

Френсіс Бекон англійський політик, філософ і есеїст

“Я думаю: Яка чарівна Земля І на землі людина”.

Сергій Єсенін поет

134

Актуальність та доцільністьдослідження. Роздрібну торгівлю зпогляду маркетингу розглядають як

підприємницьку діяльність, пов’язану зі збутомтоварів і послуг кінцевим споживачам длязадоволення їхніх потреб.

Розд р ібн а тор г івля з а визн ач ення мМ. Вачевського – це діяльність з продажу товарівчи послуг безпосередньо кінцевим покупцям дляїхнього особистого споживання або користування[2, 180].

Проблеми педагогічної освіти в підготовцімайбутніх маркетологів для роздрібної торгівлі, їївідповідності потребам покупців особливоактуальні в ринковій економіці, де виникаєнеобхідність перш за все підготовки фахівців ізвисоким рівнем толерантності діловогоспілкування, знанням іноземних мов, професійнихкомпетентностей сфери послуг, оформленняммагазинів та проведення рекламних заходів щодоприваблення споживачів серед великої кількостіконкурентів.

Нині маркетологи повинні дотримуватисяправил в роздрібній торгівлі і працювати під

гаслом: “Пропонуємо надати вам допомогу взадоволенні потреби у товарі”, – а не нав’язуватитовар.

Водночас, проблема формування професійноціннісних орієнтацій та професійна підготовкамайбутніх маркетологів до діяльності у сферіпослуг торгівлі у навчальновиховному процесі упроцесі підготовки маркетологів в сфері роздрібноїторгівлі, залишалися поза увагою дослідників і небула предметом спеціального науковогодослідження.

Аналіз останніх публікацій . Вагомийвнесок у визначення найбільш цінних професійнихнапрямів підготовки та формування професійноїкомпетентності майбутніх маркетологів унавчальних закладах внесли відомі вченіВ. Андрущенко, І. Бех, М. Вачевський, А. Вихрущ,С. Гончаренко, М. Євтух, М. Єрмошенко, І. Зязюн,М. Корець, В. Мадзігон, І. Прокопенко, О. Падалка,О. Шпак та інші.

Відомі польські вчені Возняк Роберт – докторпед. наук, професор Щеціньського університету,ректор балтійської гуманістичної вищої школи(Польща), Данек Казіміж – докт. пед. наук,

Войчек Жуковські, здобувач Академії Полонійної в м. Ченстохові, Польща

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ МАРКЕТОЛОГІВВ РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ СФЕРИ ПОСЛУГ

У статті досліджується актуальна проблема едукації навчання, виховання і розвитку маркетологіву сфері торгівлі у навчальних закладах України та Польщі, в сучасних умовах ринкової економіки де дієконкуренція на ринку праці.

Ключові слова: освіта, навчання, розвиток, сфера послуг, прогрес, компетенції підготовкамаркетологів.

Табл. 2. Літ. 7.

Войчек Жуковский, соискатель Академии Полонийной в г.Ченстохове, Польша

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ МАРКЕТОЛОГОВВ РОЗНИЧНОЙ ТОРГОВЛЕ СФЕРЫ УСЛУГ

В статье исследуется актуальная проблема едукации обучения, воспитания и развития маркетологовв сфере торговли в учебных заведениях Украины и Польши, в современных условиях рыночной экономики гдедействует конкуренция на рынке труда.

Ключевые слова: образование, обучение, развитие, сфера услуг, прогресс, компетенции подготовка

маркетологов.

Voychek Zhukovsky, Applicant of Polish Academy in Chenstochova,Poland

PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE MARKETERS IN RETAIL OF SERVICESThe article deals with the actual problem of education, upbringing and development of marketers in retail at

educational institutions of Ukraine and Poland in modern conditions of market economy where there is a competitionon the labor market.

Keywords: education, studying, development, services, progress, competence, training of marketers.

УДК 378.14:378.61:339.138


© В. Жуковські, 2014

135 Молодь і ринок №5 (112), 2014

професор, завідувач кафедри педагогікиБалтійської гуманістичної вищої школи в Кошаліні(Польща), Анджей Кринський – професор, докторгаб. – ректор Академії Полонійної в Ченстохові –Польща, професор, др. габ. Стефан Моздзен,Andrzej Kryński, м. Ченстохова Польща та багатоінших [7].

Мета статті є дослідження професійноїпідготовки майбутніх маркетологів до діяльностіу сфері послуг роздрібної торгівлі та управліннярентабельністю підприємства в умовахтрансформації ринкової економіки України.

Виклад основного матеріалу. Сучаснісуспільні та економічні вимоги розбудови державивимагають перебудови системи безперервноїосвіти, зокрема підготовки майбутніхмаркетологів до діяльності у сфері послугроздрібної торгівлі. Ці зміни спрямовані назабезпечення фундаментальної науковотеоретичної, загальнокультурної, практичноїпідготовки майбутніх маркетологів сфери торгівлі,які здатні до постійного оновлення наукових знань,професійної мобільності, швидкої адаптації до зміну соціальноекономічній сфері роздрібної торгівлі.

У досліджені нами було проаналізованосистему безперервної освіти України і Польщі.Вивчення навчальнометодичної літературипоказало, що освіта максимально наближена допотреб економіки, тісно пов’язана із традиціямикраїни. Професійна підготовка майбутніхмаркетологів до діяльності і сфери торгівлімаксимально враховує потреби торговихпідприємств, фірм, установ, їхні професійніінтереси і схильності. Форми і методи професійноїпідготовки майбутніх маркетологів ґрунтуютьсяна широкому використанні інформаційнихтехнологій, використання новітніх педагогічнихтехнологій, індивідуальних і групових формахнавчання професійної освіти, як відзначаютьМ.В. Вачевський [2, 181], В.І. Жигірь, О.А. Чернєга[4, 34 – 35], Gruszecki Tomasz [6, 171 – 200].

На противагу адміністративноплановійекономіці, яка вказівками планових органівобмежувала можливостей роздрібної торгівлісамостійно організовувати торговельнудіяльність, встановлювати ціни, шукати ринокзбуту тощо, ринкова економіка покладає напідприємця всю відповідальність як за підбірасортименту товарів, їх реалізацію, так і заотримання прибутків. Причому ця діяльністьповинна вестись на достатньо високомусервісному обслуговувані, орієнтуватися напобажаннях покупців і ці побажання відповіднопередавати посередникам і виробникам товарів.

Відзначимо, що роздрібна торгівля на ринку є

зв’язуючою ланкою між виробником і споживачем.Виробник + роздрібна торгівля + споживач.

До одних із важливих правил роздрібної торгівлів сфері послуг, яких повинні дотримуватисямаркетологи, належать:

задоволення як найбільшої кількості вимогпокупців; підбір асортименту товарів та послуг; надання різноманітного сервісу; інформуванняпро свої можливості у сфері послуг.

Чим краще маркетологи в роздрібній торгівлівраховують у своєму асортименті побажанняпокупців, тим більше товарів вони зможутьпродати, відповідно тим більшим буде комерційнийуспіх. Покупці при широкому асортименті товарівта послуг через роздрібну торгівлюзадовольняють свої потреби. Таким чиномзадовольняється взаємозв’язана вигода продавцяі покупця.

Відзначимо, що маркетолог у роздрібнійторгівлі може досягати бажаних успіхів, коли будедотримуватись встановлених правил, розрахованихна задоволення потреби споживача у сфері послуг.До таких правил слід віднести:

1. Закупівлю великої кількості товарів увиробників з метою їх реалізації – продажу вмережі магазинів, що розміщені в житловихрайонах споживачів. Ця закупівля повинна матиширокий асортимент і параметричні ряди товарів,щоб задовольняти різні вимоги споживача.

2. Забезпечення перевезення товарів відвиробника до споживача. Ця вимога полягає втому, що товар повинен надходити вчасно, бутиякісним, і у необхідній кількості.

3. Зберігання товарів на складах. Завдякидоброму зберіганню товарів, роздрібна торгівляпостійно може задовольняти потреби споживачів.Отримання товарів у будьякий час, є високимрівнем сфери послуг.

4. Освоєння ринків. Виставляючи товар наринок, роздрібна торгівля засвоює сегмент ринку,має можливість просувати товар на його іншісегменти, розширювати мережу торгівлі,охоплювати широку сферу послуг.

5. Регулювання виробництва товарів тапослуг. Здійснюючи продаж, роздрібна торгівляпершою відчуває попит на ринку, що і можевідразу повідомити виробника про необхіднукількість товарів та їх функціональну властивість.Ця інформація є важливою для виробника, а такожвибору стратегії діяльності при дослідженні ринку.

6. Проведення реклами та наданняінформації споживачам. Роздрібна торгівля череззасоби реклами доводить до споживачівінформацію про товари, їх кількість, властивості,ціни, гарантії, обслуговування та користування тощо.


136

7. Отримання бажаних результатів відвтілення відзначених напрямків діяльності.Основним тут є постійне збільшення прибутків відобігу коштів, їх кількості на ринку, торговельноїплощі всіх магазинів, кількості працівників,зайнятих у сфері торгівлі, та створення фінансовихгарантій у мінливому ринковому середовищі.

Відзначені правила у деяких випадкахнеможливо досягнути одночасно. Якщозбільшується обіг коштів, то збільшуютьсявитрати на рекламу, просування, транспортування,і т.інше.

Наступним важливим напрямком діяльностідля маркетолога є вибір стратегії торгівлі сферипослуг, що включає:

місце розміщення магазину та межі бажанняпокупців до покупки; визначення прогнозу впотребах товарів; встановлення конкуренції вданий час оточуючим середовищем; вибірформи підприємства торгівлі; встановленнявеличини підприємства торгівлі; організаційнаструктура підприємства торгівлі; опис робочихмісць торгівлі; організація робочого процесуторгівлі; оформлення магазину торгівлі; формапродажу; встановлення психологічних критеріївпід час продажу.

Розкриємо кожен із цих напрямків конкретно, іще з метою практичного використанняпідприємцями та маркетологами, які приступаютьдо створення власної справи у сфері послуг,зазначено автором В. Жуковським [5, 140 – 145].

Місце розташування магазину торгівлі.Для кожного підприємця в роздрібній торгівліважливим є отримання точної інформації прооточуюче середовище. Якщо він не буде матитакої інформації, то виникає ризик отриманнянеобхідних вигод, належного забезпеченняпотреб споживачів, або виставити ті товари, якимивже наситили ринок інші підприємці. Тому дляпершого кроку слід визначити межі зони бажаннядо цього магазину і провести їх детальнішийаналіз.

Метод визначення меж зони бажанняпокупців до товару. Найбільш розповсюдженимметодом визначення меж бажання є встановленнячасу у хвилинах пішого ходу покупця від будинкудо магазину. Відштовхуючись від місцярозміщення магазину, на карту наносяться зонибажання жителів, які будуть тут здійснюватипокупки. До уваги також беруться і віддаленірайони мешканців і випадкові покупці. Відомо, щонайбільш активну кількість покупців складаютьті, що проживають не далі як за 400 метрів, відпідприємства торгівлі. Однак треба враховуватий тих кому йти до магазину 800 метрів.

Потреба в товарах. Для того, щоб визначити,на який попит повинен орієнтуватися магазин,необхідно відповісти на наступні питання:

яка густота населення в даному регіоні (зоні)? наскільки сприятливо розміщений магазин щодотранспортних шляхів, чи можливий розрахунок навипадкових покупців? наявність поблизу метро,автостанцій, кінотеатрів, інших багатолюднихспоруд? чи є можливість під’їзду до магазину,як далеко від нього автостоянки? які верствинаселення проживають поблизу магазину– високо або низько прибуткові?

Встановлення конкуренції щодо оточуючогосередовища. Під час вибору місця розміщенняособливу увагу слід звертати на розміщенняпоблизу магазинів із аналогічним асортиментомтоварів, намагатися уникнути такого сусідства.Для цього, необхідно оцінити. яка велика силаконкурентів в зоні бажання до товарів. На основізібраних відомостей можна розраховувати, якудолю ринку попередньо можна завоювати, якуйого ємність можна охопити.

Встановлення величини підприємстваторгівлі. Відомо, що жодне одне підприємствоторгівлі не в стані задовольнити всі потребипокупців з погляду цін, якості, асортиментупропонованих товарів, і у такому випадку воноповинно орієнтуватися на відповідні цільові групипокупців. Саме з цим вибором повинні створюватиторгові площі, асортимент і рівень цін.

Таким чином, маркетологам слід вибиратимагазин, що відповідає потребам і побажаннямспоживачів цільової групи, на яку слідорієнтуватися. При цьому слід врахувати, щовикористовуючи свою особисту концепцію у сферіпослуг, маркетолог також показує покупцям, заякими товарами їм варто звертатися до магазину,переконати їх, що такі товари є в достатнійкількості і асортименті, найкращої якості. Наоснові цього варто чітко розділити всіпідприємства на два види:

продуктові магазини; промислові магазини.На основі цього можна розробити типи

магазинів, що мають відповідні ознаки торгівлі танадання сервісу. До таких слід віднести.

Продуктові магазини, які можуть мати васортименті конкретні види продуктів (борошно,крупи, м’ясо, хліб і ін.), Такі магазини маютьбазовий асортимент товарів, невисокі ціни, простеоформлення, вузький асортимент і відсутністьконсультацій продавцями покупцям.

Магазини по сусідству – розрахований назадоволення потреб населення, яке проживаєбезпосередньо поблизу нього. Асортименттоварів дещо розширений. Такі магазини доцільно



137 Молодь і ринок №5 (112), 2014

розміщувати в населених пунктах де проживає неменше 5000 тис. мешканців.

Спеціалізовані магазини з продажу окремихвидів продуктів. Найрозповсюдженішим видомспеціалізованого магазину є хлібний, м’ясний,молочний і інші. В таких магазинах працюєкваліфікований персонал. Форма продажу –обслуговування продавцем. Такі магазинирозміщені по всій території проживання населення,в сільській місцевості і не пов’язані з кількістюжителів.

Гастроном – магазин з досить широкимасортиментом товарів, самообслуговуванням,середніми цінами. Розміщені в центрі міста,охоплюють широку територію обслуговуванняпокупців. Має добре налагоджену сферупостачання, склади зберігання, своїх агентів,дилерів.

Супермаркет пропонує всі види продуктів,включаючи свіжі (фрукти, овочі, м’ясо, ковбаснівироби, молочні вироби). Залежності відвеличини торговельної площі асортимент можебути доповнений і миючими засобами,господарськими та канцелярськими товарами.У такому магазині можна купити майже всенеобхідне для домашніх потреб. Магазинитакого виду розміщуються з великою зоноюпривабливості, що нараховує не менше зкількістю жителів не менше 5000 тисячмешканців. Продаж товарів здійснюєтьсяметодом самообслуговування, і тільки свіжіпродукти продає продавець.

У сфері торгівлі промисловими товарами, єтакі типи підприємств:

Універмаг продає продукцію різних галузейвиробництва. На торговельній площі не менше500 кв.м. споживачам пропонується широкийасортимент різних товарів. Універмаги, як правилорозміщені в центрі міста, де велике скупченнялюдей. Форма торгівлі різна. Приміщення у центріміста, використовують (орендують) багатопідприємців. Тут вони пропонують населеннюпереважно завезену з закордону продукцію зависокими цінами. Інший універмаг торгуєвітчизняними товарами. Асортимент їх скупий,ціни помірні, кругообіг коштів низький. Це даєпідставу стверджувати, що соціальний сферарозвитку населення впливає на сферу торгівлі тасферу послуг.

Великі спеціалізовані магазини є підприємствамироздрібненої торгівлі з великою площею,спеціалізуються на широкому асортименті товарівпевної сфери використання. Наприклад, магазинбудівельних матеріалів. Такі магазинирозміщуються на околицях міст. Торгівля

провадиться за методом самообслуговування, зацінами, що залежать від кількості продажу.

Крім зазначених, можуть бути магазинивисоких і низьких цін. Це залежить від товарногоасортименту і контингенту покупців.

Вибирати магазин треба орієнтуючись наособисту інтуїцію, враховуючи названі критерії.Необхідно розробити декілька варіантів, будовимагазину, календарний план проведення торгівлі,подбати про належне оформлення вітрин, підбірперсоналу тощо.

Встановлення величини підприємстваторгівлі. Величина підприємства торгівлі(магазину) величина торгівельної площі івідповідно кількість працівників в першу чергузалежать від вибору типу магазину. Під часвизначення величини магазину необхідно звернутиувагу на правильне співвідношення міжторговельною площею і допоміжнимиприміщеннями (складами підручними).Рекомендується, облаштовувати торгівельніприміщення таким чином, щоб під час продажукорисна площа складала 70 – 75% від загальної,а 20 – 25% складали проходи для покупців. Удеяких випадках під проходи можна відводити біля30 – 40% території магазину. Крім того, потрібновраховувати і допоміжні приміщення.

Організаційна структура підприємстваторгівлі. Після визначення необхідної форми івеличини магазину роздрібної торгівлі, потрібнорозробити чітку організаційну структуру.Маркетологи на кожного магазину торгівлі сферипослуг повинні визначити чітко два правила:

хто що повинен робити? як необхідно церобити?

Як і в інших сферах діяльності, де людипрацюють для досягнення загальної поставленоїмети, для підприємства торгівлі також доцільночітко розділити задачі. В роздрібній торгівлі,магазину середньої величини можутьстворюватися одинакові підрозділи, як показанов табл. 1.

Варто зазначити, що залежно від об’ємуреалізації товару, може створюватися відповіднаструктура підприємства торгівлі. Керівництвупідприємства підпорядковуються всі іншіпідрозділи, важливим з яких підрозділом є службамаркетингу, що виробляє стратегію торгівлі таотримання бажаних прибутків.

Опис робочих місць торгівлі. Під часстворення робочих місць керівництво магазинуспочатку визначає, які посадові (робочі місця) вмагазині повинні бути створені. Наступний кроквстановлення підпорядкованості, або управлінняпрацівниками і формування завдань для кожного


138

робочого місця. Кожен працівник повиненпідпорядковуватися загальному плану діяльності,який можна звести до наступного, (див. табл. 2).

Служба маркетингу безпосередньо контактуєіз всіма підрозділами, дає свої поради ірекомендації, погоджуючи їх з керівництвомпідприємства.

Рекомендується на кожному підприємствіторгівлі показати структуру на плакаті,ознайомити з нею усіх працівників. Це допоможекожному працівникові пройнятисявідповідальністю за загальні показники діяльності.

Приблизний опис робочих місць можедопомогти керівнику підприємства сформуватиуявлення про структуру роботи підприємстваторгівлі, а відповідно – кожному працівникузрозуміти завдання, які він повинен здійснювати,щоб досягнути загального успіху.

Отже, вдосконалення системи безперервноїосвіти із використанням новітніх педагогічнихтехнологій означає передусім встановленнядержавних стандартів, створення гнучкої системипідготовки майбутніх маркетологів до діяльностіу сфері послуг торгівлі – фахівця нового типу.Сучасна педагогічна освіта спрямовується настворення необхідних умов для інноваційногорозвитку професійного навчання різних типів, форм

власності та підпорядкування, а такожзабезпечення якісної професійної підготовкимайбутніх маркетологів до діяльності у сферіпослуг торгівлі з урахуванням потреб ринку праціта стандартів як зазначає С. Гончаренко [3, 32].

Стандарт педагогічної освіти визначає основаніпоняття стосовно управління якості освіти. Якість– сукупність характеристик об’єкта якістосуються його здатності задовольнитиустановлені й передбачені потреби фахівця доринку праці як зазначає Р. Бичківський [1, 5].

Висновки. Обґрунтовано, що роздрібніторгові підприємства класифікуються зурахуванням широти і насиченості товарнимасортиментом. Торові підприємства сфери торгівліділяться за формами власності, показникамиорганізації та обсягу послуг для споживачів,структурою товарного асортименту запринципами ведення цінової політики – низьких івисоких цін.

Встановлено, на сучасному етапі необхідноформувати нове мислення майбутніх маркетологівдо діяльності у сфері послуг роздрібної торгівлі,основою якого має стати ринкове сприйняттяреалій суспільного життя. У процесі використанняновітніх педагогічних технологій навчаннямаркетингових дисциплін розв’язується завдання


Таблиця 2. Штатний розпис робочих місць магазину торгівлі

Назва посадового місця та функціональна підпорядкованість

Функціональні обов’язки працівника в магазині торгівлі

Керівництво магазину директор, керівник відділу, продавець

Мета роботи на даному робочому місці

наприклад, продавець. Збут товарів, надання послуг покупцям

Підпорядкування працівника на займаній посаді

Продавець – керівнику відділу, нач.відділу керівнику магазину

Завдання працівників служби маркетингу в торгівлі

консультування продавців, бухгалтерів, керівників магазину, проведення реклами, виставок товарів, оформлення вітрин, виставка товарів, укладання контрактів і т.інше.

Працівники постачання забезпечення асортименту товарів, ритмічна поставка, створення каналів розподілу, складів, запасів, налагодження зв’язків з посередниками, фінансистами, дилерами і т.інше.

Таблиця 1. Організаційна структура підприємства торгівлі

Назва підрозділу торгівлі Функціональні обов’язки

закупка визначення потреб, визначення джерел закупки, порівняння пропозицій, замовлення, контроль термінів виконання

склад прийняття товарів, розміщення товарів, обслуговування товарів, видача товарів, складський контроль

продаж здійснення продажу, маркування ціни, дослідження ринку, реклама, калькулювання ціни, сервіс для покупців

управління облік і звітність, фінанси, персонал


139 Молодь і ринок №5 (112), 2014

формування в майбутніх маркетологів високихпрофесійних компетентностей, а результатом єфахова практична діяльність на ринку праці.Освоєння студентами соціальних знань дозволяєбудувати взаємовідносини з іншими людьми,суспільством, довкіллям та самим собою, тобтовизначають їх професійну поведінку в суспільстві.

1. Бичківський Р. Управління якістю. Навчальнийпосібник. // Р. Бічківський. – Львів. ДУ “Львівськаполітехніка”, 2000. – 329 с.

2. Вачевський М.В., Маркетинг Формуванняпрофесійної компетенції. Підручник.// М. Вачевський.– К.: Професіонал, 2005. – 512 с.

3. Гончаренко С.У. Державний стандарт змістушкільної осв іти (дидактична концепція ). / /С.У. Гончаренко. Професійна освіта: педагогіка і


Постановка проблеми. На зламі XX– XXI століть зміни в українськомусуспільстві торкнулися усіх сторін

людської життєдіяльності зокрема навчанняшколярів – майбутньої нації.

Останнім часом у більшості державнихпрограм стосовно реформування системи освітив Україні поступово посилюється природничийаспект навчання.

Працюючи над удосконаленням навчально

УДК 37(091)(477):373.31:502.2

Наталія Шпак, здобувачДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВИВЧЕННЯ ТА ПРАКТИЧНЕ ВТІЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИВ.О. СУХОМЛИНСЬКОГО НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

У статті проаналізовано та показано використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського упроцесі проведення уроків природознавства молодшим школярам початкової школи. Автором розглядаютьсяособливості розвитку молодших школярів крізь призму творів.

Ключові слова: розвиток молодших школярів, початкова школа, урок природознавства, навчання.

Літ. 5.

Наталья Шпак, соискательДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИЗУЧЕНИЕ И ПРАКТИЧЕСКОЕ ВОПЛОЩЕНИЕ (ИСПОЛЬЗОВАНИЕ) ПЕДАГОГИЧЕСКОГОНАСЛЕДИЯ В.А. СУХОМЛИНСКОГО НА УРОКАХ В НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ

В статье проанализировано и показано использование педагогического наследия В.А. Сухомлинскогов процессе проведения уроков естествознания младшым школьникам начальной школы. Авторомрассматриваются особенности развития младшых школьников через призму произведений.

Ключевые слова: развитие младшых школьников, начальная школа, урок естествознания, обучение.

Nataliya Shpak, ApplicantDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

STUDY AND PRACTICAL IMPLEMENTATION OF PEDAGOGICAL HERITAGE OFV.SUKHOMLYNSKY ON NATURAL SCIENCE LESSONS IN ELEMENTARY SCHOOL

The paper deals with the analyses of pedagogical heritage usage of V.Sukhomlinsky on the lessons of naturalscience of primary schoolchildren in elementary school. The author scrutinizes the development features of primaryschoolchildren in the light of his works.

Keywords: development of primary schoolchildren, elementary school, lessons of natural science, training.


© Н. Шпак, 2014

психологія: полько-український щорічник. (За ред.Т. Левовицького, І. Зязюна, І. Вільш, Н. Ничкало). –Ченстохова; – К.: Вид. вищої педагогічної школи уЧенстохові, 1999. – С. 29 – 37.

4. Жигірь В.І. , Чернєга О.А. Професійнапедагогіка. Навчальний посібник. /За ред. ВачевськогоМ.В. – К.: Професіонал. 2011. – 336 с.

5. Жуковські В.З. Управління сферою послугпідприємств роздрібної торгівлі в сучасних умовах.// В. Жуковські. / Молодь і ринок. – 2014. – №2(109). –С. 140 – 145.

6. Gruszecki T. Przedsiebiorca w gospodarcerynkowej/ Tomasz Gruszecki // Zarzadzanie і Edukacja.– 2001/-#2/-P/171-200/

7. Andrzej Kryński. Niepanstwowe szkolnictwo wyzszew polsce w latah 1990 – 2000/ Tendencje і kierunkirozwojowe/ Wydawnictwo EDUCATOR Czestochowa

2002. – 441 s.

140

виховного процесу, поліпшенням розумового,моральноетичного, трудового, естетичноговиховання школярів, зміцнення співдружностішколи і сім’ї, піднесенням ефективностіуправління школою, вчителі творчовикор истовують пед агог іч ну спад щ инуВ.О. Сухомлинського – видатного вченогогуманіста, природолюба, його багатий досвідпрактичної діяльності. Педагогічна діяльністьпедагога з роками не втрачає своєї актуальності,а відкривається все новими і новими гранями.

Аналіз досліджень і публікацій. Педагогічнінововведення В.О. Сухомлинського висвітленонауковцем М. Антонець. Педагогічну спадщинупедагога ХХ ст. у контексті ідей розвивальногонавчання молодших школярів розкрито О. Замашкіною.

Окремі аспекти поглядів В.О. Сухомлинськогощодо виховання в учнів бережливого ставленнядо природи висвітлює в кандидатськомудослідженні З.І. Шевців (1994).

Отже, метою дослідження є теоретичнеоб г р унтув ання п ед аг о г іч ної спад щ иниВ.О . Сухомлинського у процесі проведенняуроків природознавства молодшим школярампочаткової школи.

Виклад основного матеріалу. Любов дожиття прищеплюється школярам завдякиспілкуванню з кращими проявами гармоніїприроди, яскравими вчинками людей, знайомствуз долями визначних особистостей минулого йсьогодення. Такою непересічною особистістю,яка ще довгі роки буде взірцем гуманізму впедагогіці, є наш земляк Василь ОлександровичСухомлинський.

Теоретична, літературнопедагогічна творчістьі практична діяльність видатного українськогопедагога Василя Олександровича Сухомлинського(1918 – 1970) увійшла до історії вітчизняноїпедагогічної думки помітною сторінкою, йогопедагогічні, публіцистичні та літературні праці йучительський досвід значно вплинули напрактичну діяльність школи, збагатили педагогікуУкраїни новими положеннями і думками. Основніпраці вченого розпорошені по газетних іжурнальних публікаціях, немало їх зібрано іупорядковано в численні тематичні збірки. ТвориВ.О. Сухомлинського відомі у виданнях різнимимовами народів світу від болгарської до японської;його спадщина вивчається в провіднихуніверситетах і педагогічних інститутах Європи,окремі статті та уривки з фундаментальних працьдрукуються в педагогічних журналах Польщі,Німеччини, Чехії, Словаччини, Румунії, Австрії,Іспанії, Фінляндії та інших країн [2, 50].

Педагогічні погляди В.О. Сухомлинськогосформувалися унаслідок натхненної копіткої

учительської праці (розпочав викладати рідну мовуі літературу у Васильківській, потім Зибківськійшколах Онуфріївського району в 1935 р. і скінчивсвій шлях 2 вересня 1970 року на посту директораПавлиської середньої школи), творчої діяльностівченого (кандидат педагогічних наук з 1955 p.),заслуженого вчителя України, членакореспондента кількох педагогічних академій. Тожосновні праці відомого і визнаного у світі педагогаувібрали в себе і частку його практичноїдіяльності. Зараз не зустрінеш учителя, який незвертався б до педагогічної спадщини Добротворця.Педагогічна творчість В.О. Сухомлинськогоневичерпно багата й багатогранна [2, 16].

В.О. Сухомлинський започаткував цікаві ідеї ітрадиції, які допомагають зробити навчання вшколі цікавим і результативним. Природничіінтереси педагога були різнобічними. Особливомайстерно він змальовував у своїх творах ріднуземлю. Це ми можемо побачити в збірці “Всідобрі люди – одна сім’я”. До збірки увійшлидесятки, сотні оповідань, казок, притч таневеличких нарисів. У збірку включено твори, дедійовими особами є люди (розділ “Дідусеватаємниця”) [1, 77 – 151]; улюблені тварини, птахи,комахи, рослини та природні явища (розділ“Бджолина музика”) [1, 9 – 74]. Усе це розмаїттяобразів допоможе молодшим школярам відчути:все, що є у світі, все, що відбувається навкруги, –наповнене такими самими поняттями, що й життялюдини. І не має значення, де і з ким самевідбуваються ті чи інші події, бо ж усюди можнапобачити радість і смуток, щедрість, вірність тавелич учинків [1, 5]. Всі твори розкривають переднами красу навколишнього світу й рідного слова,навчають людяності і мудрості. Роботи видатногоукраїнського педагога можна використовувати підчас вивчення різних тем з природознавства.Казки, оповідання, етюди, які вчительвикористовує у своїй розповіді, допомагаютьдонести до учнів розуміння тих природних явищ,які важко уявити. Поетичні образи підводять учнівдо розуміння причиннонаслідкових зв’язків уприроді.

Педагог любив повторювати: “Тут, у природі,вічне джерело дитячого розуму” [2, 305]. Вінвважав дуже важливим, щоб перші істинимолодші школярі отримували з оточуючого світуі через світ природи входили в світ суспільнихвідносин.

У своїй кращій книзі “Серце віддаю дітям”знаменитий педагог описував, що серед природинароджується яскрава і жива думка, школярпочинає мислити образами. Зі слів В. Сухомлинського,це означає, що, слухаючи, наприклад, розповідьучителя про краплі води, учень малює у своїй уяві



141 Молодь і ринок №5 (112), 2014

і срібні хвилі вранішнього туману, і темну хмару, ігуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіші цікартини, тим глибше обдумує вона закономірностіприроди [5, 44].

Аналізуючи твір зазначаємо, що важливоюскладовою є проведення уроків природознавствана природі, де вчитель розповідає пробережливого ставлення до її багатств,усвідомлення неповторності кожного живогоорганізму, природних комплексів. Молодшішколярі мають прекрасну можливістьспостерігати пробудження природи, слухати співптахів, спостерігати за поведінкою птахів. Такіхвилини закладають позитивні емоції, сприяютьпозитивному навчанню та патріотичномуставленню до природи свого краю [5, 101].

Спілкування з природою, розпочате з першихднів навчання в початковій школі – це надзвичайноважливо, а саме проводити екскурсії до лісу, наозеро, у парк або у шкільний сад. Саме з екскурсійрозпочинається зміст навчання з учнями. Педагогспочатку навчав школярів бачити природу,відчувати її красу, навчав спостережливості йуміння співпереживати. Учитель показувавмолодшим школярам дерева, квіти, хмари, тварині комах. Він не просто називав і вказував напредмет, а описував, підкреслював особливості,навчав відчувати красу і глибоко розуміти її.Проте емоційного опису недостатньо, щобприрода сприймалася учнями як джерело думкиі слова, як краса, що лежить в основі гармонії красиприроди. Для цього необхідна активна емоційна йінтелектуальна діяльність учнів. Також педагогчитав школярам вірші, розповідав їм казки,пов’язані з природою, а потім пропонувавпоміркувати, на що схожа, наприклад, хмарина. Іучні знаходили яскраві образипорівняння.Створення фантастичних образів – захопливезаняття не лише для молодших школярів, але йдля самого вчителя. “Я тисячу разів переконувався,– наголошував В.О. Сухомлинський, – щозаселяючи навколишній світ фантастичнимиобразами, створюючи ці образи, діти відкриваютьне тільки красу, але й істину” [5, 42 – 43].

В.О. Сухомлинський радив відкривати світпізнання школярам поступово все ширше і ширше.Він попереджав: не треба поспішати, не требаробити цього одразу. Під лавиною знань та образівможуть бути приховані і допитливість, і цікавість,і сама фантазія. Це стосується й уроку. “Вмійте,– говорив він, – відкривати перед дитиною внавколишньому світі щось одне, але відкриватитак, щоб шматочок життя заграв перед дитиноювсіма барвами веселки. Залишайте завжди щосьнедоговорене, щоб дитині захотілось ще і ще разповернутися до того, про що вона дізналася” [5,

55]. Педагог не перевантажував учнів ні зоровимиобразами, ні розповідями й казками, а радивдотримуватися міри, іноді треба і помовчати.

У фундаментальній праці “Серце віддаюдітям” учений писав: “Щоб не перетворити дитинуна сховище знань, комору істин, правил і формул,треба навчати її мислити. Сама природа дитячоїсвідомості і дитячої пам’яті вимагає, щоб передмалюком ні на хвилину не закривався яскравийнавколишній світ з його закономірностями” [5, 43].

Проводячи “уроки мислення” серед природиз молодшими школярами Павлиської школи, булиодним із провідних методів засвоєння урокуприродознавства. Кожне заняття має свою тему,передбачає конкретне коло речей і явищ дляспостережень. Тут дуже важливо не обрушитина дитину лавини вражень. Колиска дитячої думкимає ту особливість, що дитина заглиблюєтьсяподумки в якусь, здавалося б, незначну деталь,зосереджує на ній всю увагу, забуває про все інше,сфера її спостережень ніби звужується, звичайно,на короткий час [3, 540].

В.О. Сухомлинський виділяє теми окремихтаких занять: “Пробудження природи від нічногосну”, “Як квіти зустрічають схід сонця”, “Якховаються від негоди метелики”, “Подорожмурахи від мурашника до крихти хліба”, “Променісонця грають у краплях роси”, “Які птахипершими зустрічають сонце в селі і в степу”,“Куди летять бжоли вранці з вулика”, “Чомуджміль не вдержався на стеблині гречки”,“Двадцять відтінків осіннього вбрання лісу – якіх назвати”, “Як співає жайворонок”, “Що чути вквітучому саду”, “Живе і неживе в природі”, “Якнавесні прокидається життя в лісі”, “Як лісготується до зимового сну”, “Сонце і зеленеполе”, “Як з крихітної макової зернинки виростаєкрасива квітка”, “Як пролісок пробиваєминулорічне листя”, “Зимове життя під снігом”,“Ой, як важко зимою синичкам під снігом”,“Подорож краплі води”, “Рослини і тварини”,“Життя у воді і на землі”, “Пшеничне зерно іколосок”, “Квітки і плоди яблуні, гарбуза троянди”,“Як ластівка будує гніздо”, “Без води немаєжиття”, “Весняні, літні, осінні квіти – як вониживуть і помирають”, “Як наближається гроза”,“Як чекають дощу пшениця, сонячник і троянда”,“Кожне явище має свої причини” [5, 540].

Учителі надають виняткового значення тому,щоб кожна з названих тем несла дитині безлічвідкриттів, зроблених нею самостійно. Ученьпізнає себе як активну творчу силу, переживаєпочуття гордості від того, що все це він побачивсам. І чим більше осягають школярі насолоду ціїєпраці – відкривати і мислити, тим органічнішезливається їх розум з волею. Педагог був


142

переконаний, що головне завдання школи –виховати учнів допитливих, творчих, вважавучнівські роки школою мислення, якарозпочиналася біля витоків слова і думки – уприроді [5, 540 – 541].

В.О. Сухомлинський разом з учителямимолодших класів для проведення уроківприродознавства видав “Книгу природи”. Накожній сторінці за яскравим спостереженнямучням ставляться запитання. Розташуваннязапропонованих питань не випадкове, апослідовне, дозволяє все глибше розуміти явищаприроди. Досліджуючи явища, школярі мализнайти відповідь. Тут часто виникали дискусії, якідопомагали народжуватися істині й активізувалидумки. Хоча уроки проходили в лісі, в саду, в полі– це були справжні уроки. Природа невичерпна ідає безмежно різноманітний, яскравий і цікавийматеріал для постановки проблем та їхньогорозв’язання.

Читаючи “Книгу природи” В.О. Сухомлинського,аналізуємо, що це не просто сторінки, а яскравіспостереження, які западають в душу і виховуютьдобрих, чуйних, лагідних і допитливих молодшихшколярів. Тих, які не зможуть просто так зірватиквітку чи зламати деревце, оскільки для них,вихованих на світосприйнятті В.О. Сухомлинського,то є жива істота, яка відчуває біль. Педагогставив за мету закарбувати у свідомості учнівяскраві картини дійсності, навчити їх бачитинавколишню красу, стати допитливимидослідниками природи, її охоронцями [5, 174 – 195].

Аналізуючи книгу “Сто порад вчителеві”зазначаємо, вчитель має поважно ставитись догідності учня, рис його людської особистості.Поважати особистісні риси кожного учня,знаходити індивідуальний підхід до молодшихшколярів. Спостерігати за поведінкою учнів, бачуїх переродження на природі. Галасливі й гомінкі встінах шкільних приміщень, вони затихають наприроді, стають уважнішими. Змінюється навітьставлення один до одного. Виділяю окремі кращідитячі вчинки, намагаюсь заохочувати їх, – писавВ. Сухомлинський. Це дає змогу виховувати вучня кращі людські якості – доброту, людяність,потребу допомагати і оберігати, а також не даєзмоги розвиватись поганим властивостям –безсердечності, жорстокості й бездушності. Щобзапобігти безсердечності, школярів потрібновиховувати у дусі турботи, тривоги про живе ікрасиве [4, 21 – 25].

Вчителям України слід використовувати твориВ.О. Сухомлинського під час проведення уроківприродознавства, оскільки вона ґрунтується наідеї всебічного розвитку особистості у поєднанніз природою.

Висновки. Вивчення й аналіз педагогічноїспадщини В.О. Сухомлинського свідчить, щоосновними напрямами щодо проведення урокуприродознавства в початковій школі повинна бутинавчальна і позанавчальна робота. Середтрадиційних і нових форм, і методів, яківикористовувалися вченим й учителями внавчальновиховному процесі початкової школислід відзначити: традиційно використовувалисяекскурсії, казки про природу, природні свята;новими нетрадиційними були уроки мислення уприроді з молодшими школярами, слуханнямузичних творів про явища природи, створенняфантастичних порівняльних образів, творчімалюнки предметів та явищ природи, спілкуванняз природою як засіб пізнання і співпереживання.

Досліджуючи спадщину В.О. Сухомлинського,робимо висновок, що метою проведення уроківприродознавства, з точки зору великого педагогаі природолюба, було цілеспрямоване формуванняу його вихованців міцних природничих знань,розуміння органічного взаємозв’язку і єдностілюдини з навколишнім середовищем, ролі природиу житті учнів. І тільки з шкільних років, колималенькі душі, як губка, втягують у себе знання,слід прищеплювати і виховувати в учнях любовдо природи. У шкільні роки найбільш активноформується світобачення школярів, її характер,звички.

Вивчення праць педагога і досліджень про йогоспадщину засвідчують, що ним було теоретичноі практично розроблено новий, продуктивнийнапрям розвитку пізнавальних сил, почуттів,емоцій молодших школярів у процесі літературноїтворчості на основі побаченого, прочитаного. Цейнапрям, як показує аналіз педагогічної літературизнайшов належне застосування у сучаснійпочатковій школі.

1. Василь Сухомлинський. Всі добрі люди – однасім’я: збірка творів / Василь Сухомлинський. – Х.: ВД“Школа”, 2013. – 160 с.

2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори / ВасильОлександрович Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1976.– 654 с. – В 5-ти т. т. 1.

3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори / ВасильОлександрович Сухомлинський. – Статті. К.: Рад.школа, 1977. – 639 с. – В 5-ти т. т. 5.

4. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві /Василь Олександрович Сухомлинський. – К.: Рад.школа, 1988. – 310 с.

5. Сухомлинський В.О. Сердце отдаю детям /Василь Олександрович Сухомлинський. – К.: Рад.школа, 1981. – 382 с.




143 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Актуальність проблеми. Середрізного роду способів і засобівмоделювання особливо широкого

застосування набули економікоматематичнімоделі у поєднанні з інформаційними технологіямиїх комп’ютерної обробки та системним аналізом.Такий підхід дозволяє проводити складніімовірнісні обчислення та прогнози для визначенняможливих оптимальних рішень і виробленнявідповідних практичних рекомендацій длякерівників усіх рівнів, від малих підприємців додержавних службовців. Завданням вищої школивиступає підготовка таких фахівців, які б не тількидобре володіли методами побудови економікоматематичних моделей та інформаційних систем,володіли теоретикоекономічними знаннями таосновами програмування, а й загальнимиосновами і логікометодологічними принципамиекономічної кібернетики та їх використанняму своїй професійній та підприємницькійдіяльності.

Економічна кібернетика – науковий напрям, щорозробляє й використовує ідеї та методи

кібернетики до економічних систем. Урозширеному і не зовсім точному значенні частопід економічною кібернетикою розуміють галузьнауки, що виникла на стику математики ікібернетики з економікою й охоплює такі напрями:математичне програмування, дослідженняоперацій, економікоматематичне моделювання,економетрію і математичну економіку.Економічна кібернетика розглядає економіку атакож її структурні і функціональні ланки яксистеми, в яких відбуваються процесирегулювання й управління, що реалізовуютьсярухом і перетворенням інформації.

Відомий російський вчений Колмогоровзазначає, що кібернетика займається вивченнямсистем будьякої природи, здатних сприймати,зберігати й переробляти інформацію тавикористати її для управління та регулювання. Прицьому кібернетика широко користуєтьсяматематичним методом і прагне до одержанняконкретних спеціальних результатів, щодозволяють як аналізувати такого роду системи(відновлювати їхній устрій на підставі досвіду дії

Тарас Сагула, здобувачДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ-КІБЕРНЕТИКІВ

У даній статті досліджуються проблеми підготовки кадрів з фаху “Економічна кібернетика” в вищихнавчальних закладах України в сучасних соціально-економічних умовах переходу до ринкової економіки.

Ключові слова: навчання, економічна кібернетика, економіко-математичне моделювання, системнийаналіз.

Літ. 5.

Тарас Сагула, соискательДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИБУДУЩИХ ЭКОНОМИСТОВ-КИБЕРНЕТИКОВ

В данной статье исследуются проблемы подготовки кадров по специальности “Экономическаякибернетика” в высших учебных заведениях Украины в современных социально-экономических условияхперехода к рыночной экономике.

Ключевые слова: обучение, экономическая кибернетика, экономико-математическое моделирование,

системный анализ.

Taras Sahula, ApplicantDrohobych State Pedagogical University

by I. Franko

FORMING THE PROFESSIONAL COMPETENCEOF FUTURE ECONOMISTS AND CYBERNETICS

This article investigates the problems of training specialists in “Economic Cybernetics” in higher educationalinstitutions of Ukraine in modern social and economical conditions of transition to market economy.

Keywords: training, Economic Cybernetics, economic and mathematics modeling, system analysis.

УДК 378.14:378.61:330.46

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ-КІБЕРНЕТИКІВ

© Т. Сагула, 2014

144

з ними), так і синтезувати їх (розраховувати схемисистем, здатних здійснювати задані дії). Завдякицьому своєму конкретному характерукібернетика жодною мірою не зводиться дофілософського обговорення природи “доцільності”у машинах і філософського аналізу досліджуваногонею кола явищ [4].

Аналіз останніх публікацій. Проблемамсучасної професійної підготовки фахівцівекономічного профілю з боку вітчизнянихнауковців приділено значну увагу. Зокрема, удокторській дисертації Л.І. Нічуговської –науковометодичні основи математичної освітистудентів економічних спеціальностей вищихекономічних навчальних закладів, М.В. Вачевського– теоретикометодичні засади формування умайбутніх маркетологів професійних компетенцій[3], С.М. Тарасова – формування готовності доуправлінської діяльності, О.М. Гончарової іТ.І . Коваль – теоретикометодичні основиформування інформатичних компетентностеймайбутніх економістів і підготовки з інформаційнихтехнологій відповідно.

Мета статті – дослідити методологічну ідидактичну підготовку майбутніх фахівців в галузіекономічної кібернетики у вищих навчальнихзакладах України в умовах сучасної ринковоїекономіки.

Виклад основного матеріалу. У ЗаконіУкраїни “Про Основні засади розвиткуінформаційного суспільства в Україні на 2007 –2015 роки” відмічено, що Україна готує і маєзначну кількість висококваліфікованих фахівців зінформаційних технологій, математики,кібернетики; у країні постійно зростає тапоновлюється парк комп’ютерної техніки,сучасних систем та засобів телекомунікації,зв’язку; високою є ступінь інформатизаціїбанківської сфери. Ці та інші передумови даютьпідстави вважати, що вітчизняний ринокінформаційних технологій перебуває у станіактивного становлення та за певних умов можестати фундаментом розвитку інформаційногосуспільства в Україні [1].

Формування у студентів кібернетичногопідходу до системного аналізу економічнихсистем постає при цьому стратегічним завданнямсистеми їх професійної підготовки. Йогорозв’язання вимагає глибокого розуміннямайбутніми фахівцями з економічної кібернетики,що використовуваний модельноматематичнийапарат є не самоціллю, а лише одним із засобівпошуку найоптимальніших варіантівуправлінського впливу на відповідні системи зметою досягнення бажаного їх стану чи траєкторії

розвитку. Як цілком справедливо підкреслюєвидатний американський філософ, педагог,теоретик і практик бізнесу Р. Акофф, “в процесінавчання необхідно безперервно синтезувати вжезасвоєні знання, перетворювати інформацію ізнання у розуміння” [2].

Практичний досвід переконливо свідчить, щозастосування науково обґрунтованих й прийнятнихекономічною практикою методів і моделей можедопомогти виробити належні підходи доефективного розв’язання задач управління,планування і прогнозування. Однак широкарізноманітність самих систем виробничого,фінансового, комерційного та іншого характеру, атакож динамічний характер сьогодення вимагаютьрозробки і використання принципово нових підходіві методів управління, які б враховували розмаїттязавдань і аспектів самого управління та його цілей,зумовлене, зокрема, і переходом нашої економікидо ринкових принципів функціонування.

Однак, на жаль, сучасним студентам доситьважко оволодівати цими підходами і методами.Це пов’язано з цілою низкою проблем. Поперше,частина викладачів не має практичного досвідупрофесійної діяльності в певних сферахекономічної науки і викладає навчальний матеріалвиключно так, як його подано в підручниках. Аяк стверджує той же Акофф, “для багатьохстудентів найкращими стимулами до навчання інайбільш ефективним способом учіння є спробирозв’язувати реальні проблеми в реальних умовахпід керівництвом людини, яка вже має подібністимули і вміє навчатися”. Подруге, навчальніплани не передбачають належної логікометодологічної підготовки майбутніх фахівців, безякої їм бракує здатності свідомо і впевненорозробляти адекватні економікоматематичнімоделі й за їх допомогою досліджувати стан іповедінку реальних систем.

Потретє, загальний стан нашої національноїекономіки, її невідповідна до умов сучасноїринкової економіки структура, нестабільнесоціальнополітичне становище призводять довідсутності орієнтації на довгостроковуперспективу у сучасних підприємцях. Тому їх нецікавлять теоретичні розвідки й математичнімоделі, за допомогою яких було б можливопланувати і прогнозувати розвиток виробничихпідприємств чи комерційних організацій. Та й данімоделі не можуть відобразити всієї повноти тієїситуації, яка завтра може статися з системамиоподаткування чи митного законодавства, якимбуде рівень інфляції, ВВП чи відсоток закредитами тощо, що в умовах сучасної кризовоїситуації вкрай важливо.



145 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Нарешті, почетверте, вкрай низький рівеньматематичної підготовки заважає глибокомурозумінню студентами навіть тих відноснопростих методів і моделей, які носять сутодемонстративний характер і призначені виключнодля полегшення їх навчальнопізнавальноїдіяльності. Вважається, що ці методи і моделідають необхідну базу для оволодіння більшскладними підходами до модельного опису стануі процесів функціонування різних реальних систем,проведення за їх допомогою системного аналізуваріантів зміни їх поведінки при здійсненні різнихуправлінських впливів на них. А саме на основірезультатів такого аналізу тільки й можнарозробляти обґрунтовані рекомендації стосовновибору найбільш доцільного управління з позиційоптимального досягнення визначених цілейсистеми.

Тому завдання спеціальності “Економічнакібернетика” полягає у підготовці висококваліфікованихфахівців широкого профілю, призначених длявиконання аналітичних робіт в економічних,соціальноекономічних, виробничих, фінансових таінших складних системах, у сфері банківського істрахового бізнесу, в маркетингу, науководослідних і навчальних закладах. Вони стаютьнеобхідними і інформаційнообчислювальних іаналітичних установах, в органах планування іуправління організаційними і соціальноекономічними системами. Сферою їх діяльностівиступає розв’язання задач аналізу іпрогнозування, планування і бухгалтерськогообліку у галузі фінансів, комерції, а такожмаркетингу і менеджменту і навіть статистики,демографії, соціології. В компетенції фахівців зекономічної кібернетики є розробка і експлуатаціяінформаційних систем соціального управління ісистем підтримки прийняття управлінськихрішень, створення програмних продуктів,підготовки кадрів економістів тощо. У більшостівипадків зусилля цих фахівців мають бутиспрямовані на ефективне розв’язаннярізноманітних соціальноекономічних проблем звикористанням потужного інструментаріюекономікоматематичного моделювання ікомп’ютерних технологій.

Добре відомо, що функціонування сучаснихвиробничих і соціальноекономічних систем тауправління ними часто відбувається в умовахістотної інформаційної невизначеності й ризику.При цьому існує достатньо широкий спектр яквидів ризиків, так і причин їх виникнення. Вкожному конкретному випадку необхіднозастосовувати відповідні підходи до визначеннямножини можливих альтернатив поведінки і

вибору найдоцільнішої з них. А все це вимагаєвід фахівців не тільки належних знань, а йкреативних здібностей та розвиненої інтуїції,оскільки далеко не для кожної можливої ситуаціїіснують стандартні, розроблені й надійноапробовані практикою моделі й навіть підходи доїх розробки. І для цього вкрай необхідною стаєвисокий рівень методологічної компетентностіфахівців.

Вона має включати навички системногоаналізу складних проблемних ситуацій і правильновизначати цілі відповідних систем і цілі розв’язанняцих ситуацій, уміння правильно обирати раціональнізасоби і способи досягнення визначених цілей,побудову адекватних моделей та їх використаннядля дослідження функціонування систем,можливих варіантів їх розвитку при різних умовах,а також розробка обґрунтованих рекомендаційстосовно доцільних управлінських рішень,ресурсного й іншого забезпечення процесівреалізації цих рішень, які необхідні для досягненнябажаних цілей [5].

Висновки. Отже підготовка фахівців зекономічної кібернетики має стати одним зпершочергових завдань вищої економічної освітив Україні, оскільки в умовах економічної таполітичної нестабільності без підготовкивисококваліфікованих управлінців всіх рівнів звідповідною економікоматематичною, інформаційноюта методологічною підготовкою, навикамисистемного та творчого мислення і розуміннямприроди соціальноекономічних процесів перехіддо ринкової економіки та постіндустріальногосуспільства є неможливим.

1. Акофф Р. “Акофф о менеджменте” / Пер.с англ. – СПб.: Питер, 2002. – 448 с.

2. Закон України “Про Основні засадирозвитку інформаційного суспільства вУкраїні на 2007 – 2015 роки”.

3. Вачевський М.В. “Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійних компетенцій” К.: 2008.

4. Колмогоров А.М. Передмова до російськоговидання книги Ешбі У.Р. Вступ до кібернетики.– М.: Іноземна література, 1959.

5. Харченко А.О. “Формування методологічноїкомпетентності майбутніх економістів”.Збірник наукових праць “Проблеми таперспективи формування національноїгуманітарно-технічної еліти” Харків.: 2012.



146

Актуальність проблеми. Ринковіперетворення, розпочаті в економіціУкраїни, спонукають вітчизняних

вченихекономістів, працівників органівдержавного управління, господарських керівниківвсіх щаблів і ланок до вивчення досвідуекономічно розвинутих країн світу, пошуку шляхівта засобів, які обумовили стабільно високий рівеньдобробуту населення цих країн. Таке вивченняпередбачає не сліпе копіювання системивзаємовідносин у процесі виробництва іуправління, а відбір тих рушійних сил, яківпливають на ефект виробничої та управлінськоїдіяльності.

Вивчення досвіду країн з розвинутою ринковоюекономікою показує, що своїми успіхами вонибагато в чому завдячують системі управліннявиробництвом та обміном матеріальних благ, якаодержала на Заході назву конкурентної ринковоїсистеми господарювання.

Успіхи чи невдачі ринкових перетворень в

економіці України багато в чому будуть залежативід людей, які здійснюватимуть ці перетвореннята керуватимуть процесом їх протікання. Мовайде про підготовку нової генерації керівників,здатних організувати виробництво і управліннязгідно законів ринку. Вищі навчальні закладиУкраїни розпочали підготовку менеджерів для всіхгалузей народного господарства та інтенсивнуперепідготовку практикуючих господарськихкерівників. Майбутні менеджери вивчають теоріюсучасного ринку та набувають практичнихнавичок по управлінню підприємствами,за зн ач ен о авто р а ми М .В . Вач е вс ь к ий ,В.М. Мадзігон, Н.М. Примаченко [2, 512].

Функції і принципи функціонування конкурентноїринкової системи господарювання нині вивчаютьтакож економісти і агрономи, інженери і бухгалтери,технологи і фінансисти, фахівці інших спеціальностей,оскільки професійна діяльність їх теж вимагає знаньринкової економіки, менеджменту, маркетингу, таінших економічних дисциплін.

Ірина Савка, здобувач Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова,м. Київ

ЗНАЧЕННЯ ШКІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПІДПРИЄМЦІВУ статті висвітлюються актуальні питання про етапи методики підготовки учнів 10 – 11 класів до

свідомого вибору професії у процесі вивчення основ економіки, розкрито суть, етапи та прийоми виховання,приведено приклад про духовність і мораль.

Ключові слова: освіта, навчання, виховання, розвиток, суть, умови, прийоми, духовність, етика, моральвиховання, ринкова економіка.

Літ. 6.

Ирина Савка, соискатель Национального педагогического университета имени М.П. Драгоманова,г. Киев

ЗНАЧЕНИЕ ШКОЛЬНОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ В ПРОЦЕССЕПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЕЙ

В статье освещаются актуальные вопросы об этапах методики подготовки учащихся 10 – 11 классовк осознанному выбору профессии в процессе изучения основ экономики, раскрыта суть, этапы и приемывоспитания, приведены примеры о духовности и морали.

Ключевые слова: образование, обучение, воспитание, развитие, сущность, условия, приемы, духовность,

этика, мораль воспитания, рыночная экономика.

Iryna Savka, ApplicantNational Pedagogical University by M. Drahomanov, Kyiv

VALUE OF SCHOOL ECONOMIC EDUCATIONIN TRAINING OF FUTURE ENTREPRENEURS

The article highlights the actual questions about stages of teaching methods of 10 – 11 forms pupils toinformed choices of a profession during learning the economic fundamentals, the essence, stages and methods ofupbringing with examples about spirituality and morality.

Keywords: education, training, upbringing, development, essence, conditions, methods, spirituality, ethics,morality, market economy.

УДК 378.015.6:378.14

ЗНАЧЕННЯ ШКІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПІДПРИЄМЦІВ

© І. Савка, 2014

147 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Аналіз останніх публікацій щодо проблеминавчання та виховання учнівської та студентськоїмолоді економічним знанням. Слід зазначити, щопедагогічній категорії навчання і вихованняучнівської молоді основам економічних знаньвипущено у світ значну кількість навчальнометодичної літератури авторів: М.В. Вачевський,В.М. Мадзігон, Н.М. Примаченко, О.І. Вишневський,П.В. Вербицька, А.В. Вихрущ, М.М. Єрмошенко,В.Г. Кремень, В.В. Кулішов, В.В. Мадзігон, В.В. Макарчик,О.С. Падалка, О. Федорович, О.Т. Шпак та інші.

Мета статті – розкрити у процесі дослідженнясуть категорії економічного навчання учнівськоїмолоді та виховання до свідомого вибору професіїу процесі вивчення основ економіки.

Виклад основного матеріалу. Розкриваючидану проблему насамперед дамо визначенняринку з погляду економічної теорії розуміння суті.

Сучасні суспільні та економічні вимогирозбудови української держави вимагаютьперебудови системи безперервної освіти. Ці зміниспрямовані на забезпечення фундаментальноїнауковотеоретичної, загальнокультурної,практичної підготовки учнів 10 – 11 класів досвідомого вибору процесії у процесі вивченняоснов ринкової економіки.

Ринок – це обмін, який ведеться за законамитоварного виробництва та обміну. Він існує вумовах різних способів виробництва, де має місцетоварне виробництво. Ринок є ефективноюформою товарного виробництва, формоюфункціонування економіки. Ринок – цевідношення, яке складається міжтоваровиробниками і покупцями на основі купівліпродажу, це форма тісного зв’язку міжвиробництвом і споживанням.

Сучасний ринок є одним з головних елементівбільш складної системи господарювання, в якійтісно взаємодіють ринковий механізм, численні,перш за все державні регулюючі інструменти. Вінвключає також стан суспільної свідомості(культуру, правосвідомість, ідеологію). Якзазначає професор Р. Гуревич, сучасна системаосвіти зорієнтована на те, щоб задовольнятипотреби різних галузей господарства України вробітничих кадрів на рівні сучаснихперспективних вимог, стати одним з важливихзасобів реалізації державної політики зайнятостіта соціального захисту населення [3]. В умовахринкової економки, головним завданням освіти єпідготовка кваліфікованих, конкурентоспроможнихфахівців, майбутніх менеджерів та маркетологівз високим рівнем професійних знань, умінь танавичок.

Внаслiдок глибоких історичних, економічних,

природних, соціальнополітичних, національних,культурних відмінностей та інших причин іфакторів конкретні ринки і господарські механізмив цілому в різних державах відрізняються.

Поперше, на них справляє великий впливрівень розвитку країн, характер ринку та йогосоціальноекономічні наслідки в державах, якіперебувають на постіндустріальній стадії, інші, ніжу країнах, що розвиваються.

Подруге, рівень технічного оснащення тапродуктивність праці, які значно вищі у першійгрупі країн, зумовлюють відмінності в самомуринковому механізмі, а саме: в мотивації праці; критеріях ефективності; ступенях розвиткубанківськокредитної системи; господарськихпропорціях; виробничих і органiзаційноуправлінських структурах та інші. Ринок маєбагато різновидів, що обумовлюютьсяспіввідношенням його складових елементів –самого ринкового механізму, державногорегулювання, рівня і стану суспільної свідомості.

Структура ринку є досить строкатою, вонапронизує всі сфери народного господарства ірегіони держави. Вся економіка країни стаєсукупністю ринків, ринкових відносин в усійекономічній системі. За своєю структурою ринкиподіляються на такі види: місцевий ринок; національний (внутрішній) ринок; світовий(зовнішній) ринок; ринок факторів виробництва; ринок товарів і послуг.

До структури ринку можна також віднестиринок чистої конкуренції і олігополістичний ринок.

Ринок чистої конкуренції складається ізбагатьох продавців і покупців одного і того жпродукту. Продавець не може встановлюватиціну більшу від ринкової, оскільки покупці можутьвільно придбати необхідний товар за ринковоюціною.

Ринок монополістичної конкуренції тежскладається з багатьох покупців і продавців, алевони здійснюють угоди не за однією ціною, а вшироких межах цін, тому що продавціпропонують покупцям різні варіанти товарів.Покупці платять різну ціну, оскільки існує певнарізниця між товарами.

Олiгополістичний ринок складається ізневеликої кількості продавців, які знижують цінина свої товари. Такий ринок не забезпечує високоїякості товарів, конкуренції, престижу, на ньомузменшується лідерство.

Ці та інші відносини між продавцями іпокупцями з приводу існуючих та потенційнихтоварів утворюють ринки до яких здійснюють всистемі безперервної освіти підготовку фахівціввідповідно державних вимог та стандартів.


148

Модернізація системи освіти в Україні означаєпередусім встановлення державних стандартів,створення гнучкої системи підготовки учнівськоїмолоді 10 – 11 класів до свідомого вибору професіїу процесі вивчення основ економіки. Сучаснаосвіта спрямована на використання новітніхпедагогічних технологій, інноваційного розвиткунавчання у всіх закладах різних типів, формвласності та підпорядкування. Забезпеченняякісної професійної підготовки кваліфікованихфахівців для галузей економіки, малого ісереднього підприємництва з урахуванням потребринку праці зазначає С.В. Мочерний [5].

У сучасному розвиненому суспільстві, де, зодного боку, неухильно зростає кількість товарів,покупців і продавців, а з іншого – розвиваютьсязасоби зв’язку, купівля – продаж можездійснюватися за допомогою телефону, поштоюта іншими сучасними засобами зв’язку. Для цьогоне потрібний безпосередній контакт суб’єктівринкових відносин, а отже, місце для їхньоїзустрічі.

Інакше кажучи, збалансування актів купівліпродажу має досягатися за допомогою цін. Цеположення має надзвичайно важливе значення,тому що лише ринок виконує роль механізму,через який досягається рівновага попиту іпропозиції.

Для кого виробляти товари, визначає попит.Якщо населення отримує високі доходи, то вономоже купувати різноманітні товари. У тому разі,коли більшість населення країни має обмеженідоходи, вона купуватиме лише предмети першоїнеобхідності. У першому випадку попитстимулюватиме виробництво, а в другому –дестимулюватиме і зумовлюватиме йогозгортання.

Важливим споживачем, а отже, стимуляторомвиробництва є підприємства, фірми. Якщо вониотримують значні прибутки, то купують чинникивиробництва (матеріали, сировину, техніку, робочусилу), що сприяє розвитку виробничогоспоживання. І, навпаки, при значній збитковостіпідприємства попит на чинники виробництвазменшуватиметься.

Замовниками вільного ринку можуть бути іуряд, іноземні фірми, що також визначаєспрямованість виробництва. Вільний ринокзабезпечує зв’язок між виробництвом іспоживанням, пропорційність процесувідтворення, його цілісність. Тут відбуваєтьсясуспільне визнання створеного продукту,суспільного характеру праці, що втілюється вньому і залежать від рівня кваліфікаціїтеоретичних умінь та практичних навичокфахівців ринку праці.

Ці ознаки визначаються як результат системибезперервної освіти: обсяг знань, якість освіти,рівень освіченості учнів загальноосвітніхнавчальних закладів, рівень підготовкивипускників ВНЗ, параметри якості освіченості,рівень професійних компетентностей знань, уміньі практичних навичок. Ознаки, які стосуютьсязабезпечення процесу навчання, йоговикористання новітніх технологій складають10,7%. Серед них названо вимоги до основнихобов’язкових засобів навчання. До цієї групи слідбуло б віднести і вимоги до засобів діагностикиякості освіти, особливо ті, які використовуютьсяв навчальному процесі, зазначає Б. Клим [4, 185– 194].

Будьяка споживна вартість починає служитилюдям лише після її реалізації, а праця, витраченана виробництво товару, стає суспільнонеобхідною. Відбувається це завдяки досягненнюрівноваги між попитом і пропозицією. На ринкукількість товарів, яку хочуть купити покупці, маєвідповідати кількості товарів, яку хочуть продатипродавці.

У цьому разі ціни встановлюються на рівніпопиту і пропозиції, що й веде до рівноваги.

Отже, ціна рівноваги – це ціна, за якоїпропозиція відповідає попиту.

Рівновага ринкових цін забезпечуєзбалансованість між різними галузямивиробництва, виробничою і невиробничоюсферами, між сумою вартостей і цін товарів, міжплатоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо ж рівновага між попитом і пропозицієюнемає, то ринок через такий його важіль, як цінавпливає і на виробництво.

Недостатня кількість певних споживнихвартостей на ринку призводить до підвищення наних цін і навпаки. Це, в свою чергу, впливає навиробництво, зумовлює його розгортання абоскорочення. Таким чином вільний ринокприводить до рівноваги виробництва товарів тапослуг.

В економічній системі ринок є внутрішнімелементом, економіка, яка регулюється ринком,є саморегульованою. Ринок – це механізмрегулювання ринкової економіки. Центральноюланкою ринкового механізму регулювання єконкуренція. Ринковий механізм – конкурентниймеханізм.

Конкуренція – це боротьба, змагання міжвиробниками за найкращі умови виробництва ізбуту товарів.

Конкуренція є силою, що змушує виробниківпідвищувати продуктивність праці, розширювативиробництво, знижувати ціну тощо. Вона діє черезпопит, пропозицію і ціну. Попит є проявом



149 Молодь і ринок №5 (112), 2014

конкуренції продавців. Отже, конкуренцію можнаототожнювати з усім ринковим механізмом, зекономічним регулюванням підготовки учнівськоїмолоді до свідомого вибору професії у процесівивчення основ економіки.

Будьяка система підготовки тієї чи іншоїпрофесії, програм з предметів та іншоїдокументації. Необхідно розробити модельнавчального процесу використання новітніхпедагогічних технологій з відповідної професії.Дослідження побудови навчальних планів,використання новітніх педагогічних технологій доформування професійних компетентностей ізвивченням спеціальних предметів йде одночасноіз підготовкою фахівця до ринку праці. Як показуєпрактика основним чинником у процесі навчанняоснов економіки учнями 10 – 11 класів у процесінавчання є гнучкість підготовки учнівської молоді,які залежать від регіону, потреб ринку , можливостіпереходити від однієї методики навчання до іншої,як зазначає М. Анісімов [1, 3 – 7].

Ринок пов’язує, мов ланцюг виробництво іспоживання, забезпечує пропорційність структуривиробництва та структури суспільних потреб.

Адже попит – це форма виразу потребсуспільства, однак не всіх, а лише тих, щозабезпечені грошима. Такий попит єплатоспроможний. Так само і пропозиція не єтотожна виробництву, бо це ж тільки ті товари,які або вже є на ринку, або можуть бути доставленіна ринок. Отже, попит і пропозиція – специфічнікатегорії, що виражають взаємодію виробництваі споживання в умовах ринку.

Співвідношення попиту і пропозиціїхарактеризує кон’юнктуру ринку, а оптимальнеспіввідношення між ними означає рівновагу попитута пропозиції. Ринкова рівновага, в свою чергу,свідчить про збалансованість, пропорційністьрозвитку народного господарства, про високийрівень інтелектуальних умінь фахівців ринку праці.

Формування інтелектуальних умінь які є такожзагальними навчальними уміннями, підвищуєефективність навчального процесу і стаєосновним завданням системи безперервної освітив процесі підготовки учнів 10 – 11 класів досвідомого вибору професії у процесі навчанняоснов економіки. Використання в процесі навчанняінтеграційного змісту повинне забезпечити йогогнучкість, мобільність, спадкоємність на різнихрівнях і ступенях освіти, а процес професійноїпідготовки та свідомого вибору професії є процесомбезперервності, як зазначає О.М. Суміна [6].

Рівновага ринкових цін встановлюється притакому стані попиту і пропозиції, коли вонизбалансовані, тобто коли кількість товарів, щобажають придбати покупці, відповідає кількості

товарів, яку хочуть реалізувати продавці. Цінарівноваги – це ціна такого рівня, при якомупропозиція відповідає попиту.

Ринок передбачає конкуренцію міжсамостійними підприємствами, яка змушуєзменшувати індивідуальні витрати виробництвадо рівня, що буде нижчим від суспільнонеобхідних, а це зумовить зниження цін. Саме наринку проявляється дія закону вартості.

Однiєю з вирішальних умов розвитку економікиє правильне дотримання співвідношення міжспоживанням та нагромадженням. Якщовиробники споживатимуть більше, ніж цеекономічно раціонально, то вони будуть “проїдати”своє майбутнє. Адже скорочення нагромадженнянеминуче приведе до скорочення виробництва, щоприродно означатиме і скорочення споживання.

Як відомо, однією з головних ознак ринку євстановлення горизонтальних зв’язків міжвиробниками та споживачами. Складнiстьпереходу до ринку пов’язана з тим, що вадмiністративнокомандній системі переважаливертикальні економічні зв’язки.

Мінiстерства і відомства не лише визначали,чого і скільки підприємства мусять виробляти, ай розпоряджалися розподілом виробленихпродуктів і одержаною виручкою, прибутком. Цебуло однією з причин, які обумовлювали відриввиробництва від споживання, коли вироблялосябагато чого, що, на жаль, переважно служило неспоживачеві, а самому ж виробництву.

Ринок не забезпечує монополії однієї формивласності, він вимагає їх багатоманітності. Самалогіка викликає необхідність нової ринкової моделіекономіки – багатоукладної, з різноманітнимиформами власності та господарювання(державна, загальнодержавна, приватна,індивідуальна, акціонерна, орендна, власністьремісника чи сім’ї).

Слід відзначити, що самостійні господарітоваровиробники одержують простір для діловоїактивності, підприємництва та ініціативи, щозабезпечує особисту матеріальну заінтересованістьв ефективній роботі та високих кінцевихрезультатах. Перехід до ринку приводить в діюекономічні інтереси, створює мотиваціюплодотворної праці.

Висновки. Отже, велика складність переходуУкраїни від командноадміністративної доринкової економіки вимагає здійснення широкогокомплексу заходів, які охоплюють економічну,соціальну і духовну сфери життєдіяльностісуспільства.

Ринкова система господарювання – цемеханізм конкуренції виробників. З розвиненимиформами власності, де діє закон попиту і


150

пропозиції, що пронизує всі сфери господарствакраїни.

Створення ринку – це широка ринковаінфраструктура: фінансів, кредиту, капіталу.валюти, праці, предметів споживання та засобіввиробництва, різноманітних установ, щозабезпечують рух товарів і капіталів, робочої силита цінних паперів.

Ринкова система має високий розвиток, якщов ній безпосередню економічну роль відіграєдержава, забезпечуючи функції ефективності,справедливості і стабільності.

1. Анісімов М. Прогностичні підходи приконструюванні навчальних планів професійно-технічних навчальних закладів.// М. Анісімов. Науковізаписки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка.2002. – Вип. 42. – С. 3 – 7.

2. Вачевський М.В., Мадзігон В.М.. ПримаченкоН.М. Основи економіки. Навчальний посібник.// М.Вачевський, В. Мадзігон, Н. Примаченко. – К.:Педагогічна думка, 2007. – 612 с.

3. Гуревич Р.С. Теоретичні та методичні основиорганізації навчання у професійно-технічних закладах:автореферат дис. на здобуття наук. ступеня докторапед. наук: 13.00.04 – теорія та методика професійноїосвіти. /Гуревич Роман Семенович. – К.: 1999. – 33 с.

4. Клим Б. Зміст основних ознак державногостандарту освіти. // Б.Клим. Педагогіка і психологіяпрофесійної освіти. 2003. – №5. – С. 185 – 194.

5. Мочерний С.В. Основи економічної теорії.Підручник.// С. Мочерний. Тернопіль, АТ “ТАРНЕКС”,– 1993, – 688 с.

6. Суміна О.М. Основи концепції безпервноїкреативної економічної освіти в системі навчанняелектронний режим доступу: http://conftres.sumdu/

edu.ua.d1204/ua/ date/sumina.rtf.


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Сьогодні спадщину великого

польського педагогареформатора, лікаря,літератора та філантропа Януша Корчака вивчаєряд вітчизняних та зарубіжних науковців.

УДК 37.013.42 (438) (091) “18/19”

Валентина Мисько, аспірант кафедри соціальної педагогіки та корекційної освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ЯНУША КОРЧАКАУ статті виокремлюються концептуальні положення соціально-педагогічної системи Я. Корчака,

аналізується аргументована позиція любові до дитини, визнання її значимості у світі дорослих.Характеризуються взаємовідносини дитина-дорослий, їх особливості в умовах діяльності сиротинця,доводиться актульність та ефективність втілення корчаківських ідей в сучасних реаліях.

Ключові слова: дитячий будинок, суспільний вплив, заперечення насильства, самовиховання, колектив,соціальна активність, повага до дитини, захист прав дитини.

Літ. 9.

Валентина Мысько, аспирант кафедры социальной педагогики и коррекционного образованияДрогобычский государственный педагогический университет имени Ивана Франко

СОЦИАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ИДЕИ ЯНУШA КОРЧАКВ статье выделяются концептуальные положения социально-педагогической системы Я. Корчака,

анализируется аргументированная позиция любви к ребенку, признание ее значимости в мире взрослых.Характеризуются взаимоотношения ребенок-взрослый, их особенности в условиях деятельности приюта,доказывается актуальность и эффективность воплощения корчаковских идей в современных реалиях.

Ключевые слова: детский дом, общественное влияние, отрицание насилия, самовоспитание, коллектив,

социальная активность, уважение к ребенку, защита прав ребенка.

Valentyna Mys’ko, Post-graduate Student Social Pedagogy and Correctional Education DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

SOCIAL AND PEDAGOGICAL IDEAS OF J. KORCZAKThe paper deals with the conceptual position of social-educational system of J. Korczak. Reasoned position of love for child,

recognizing its importance in the adult’s world are analysed. Child-adult relationships, its features in terms of activities of theorphanage are characterized, topicality and effectiveness of J. Korczak’s ideas implementation in modern reality are proved.

Keywords: children’s home, social impact, rejection of violence, self-education, group, social activity, respectfor child, protection of children's rights.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ЯНУША КОРЧАКА

© В. Мисько, 2014

151 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Особливу цінність становлять дослідженняВ. Тихолоз, Р. Новгородського, В. Шпак,В. Поліщук, О. Янкович, С. Пальчевського, котрівивчають соціальнопедагогічний вектор йоготворчості. Про активний науковий інтересукраїнських науковців свідчать дисертаційнідослідження С. Денисюк, Т. Забутої, В. Кушнір,В. Ханенко, Й. Гайди та ін. Значної увагизаслуговує доробок польських науковців, котріактивно вивчали різні аспекти його педагогічноїспадщини, а саме Я. Біньчицької, С. Волошин,А. Левіна, І. Неверлі, М. Фальковської,М. Яворського, М. Якубовського. Вартовідзначити, що з 2012 року, який у Польщі визнанороком Януша Корчака, зацікавлення цієюлегендарною постаттю зростає і поширюєтьсятеренами європейських країн та країн світу. Наданий час, в межах Міжнародного Корчаківськогоруху, функціонують товариства імені Я. Корчакав Бразилії, Канаді, Франції, Швейцарії, Японії,організуються конгреси, друкуються тапоширюються його твори.

Поряд з творчої спадщини Корчаказакордоном, в Україні його педагогічна системане набула належного розповсюдження. Ситуаціядокорінно зміналася з появою Українськоготовариства Януша Корчака та безпосередньоюпопуляризаційною роботою його засновника такерівника С. Петровської. Сьогодні, колипедагогічна наука шукає шляхів подоланняпроблеми бездоглядності дітей, зростаннякількость проблемних, безпритульних дітей, ідеїЯнуша Корчака, його досвід, є актуальними тацінними.

Метою нашої статті є – аналіз соціальнопедагогічних ідей Януша Корчака крізь призмусучасного розвитку українського суспільства.

Педагогічні погляди Я. Корчака формувалисяпід впливом багаторічних досліджень і досвідуспілкування з дітьми. Він сприймав дітей якособливий прошарок суспільства, був переконанийв абсолютній цінності дитинства. “Дитячий вік, –писав він, – довгі важливі роки у житті людини...дитячі роки – це роки, з яких ріка бере початок іде визначає свій напрямок” [3, 10]. Віннеодноразово наголошував на значенні щастя,радості у формуванні дитячої особистості,вважаючи, що без яскравого, повноцінногодитинства може бути спотвореним усе подальшежиття дорослої людини.

Основну педагогічну ідею Я. Корчак шукав уприхованих зв’язках між вихованням дітей і їхніммайбутнім, між дитинством і зрілістю. Педагогзазначає, що дитина перевищує дорослого силоюпочуттів. У галузі інтелекту вона принаймні рівна

дорослому, їй не вистачає лише досвіду. Батьки йвихователі мають дуже уважно вивчати дітей,вникати в їх внутрішній світ, відшукуватиспонукальні мотиви їхньої поведінки. Їм слідзавжди пам’ятати: все, досягнуте муштрою,насильством, заборонами, “нетривке і ненадійне.І коли слухняна, поступлива дитина раптомперестає слухатись, стає впертою й непокірливою,то найчастіше ці реакції – прояв її прагнення досамодіяльності, не треба гніватись на те, щодитина є тим, ким вона є”. Мудрість педагогікиЯ. Корчак вбачав не в тому, щоб змусити дитинуробити так, як потрібно, а в тому, щоб навчити їїсамостійно діяти, без примусу, на основі розумноїдумки, осмислення. Зробити це можна через глибокезнання індивідуальних особливостей [7, 35].

Януш Корчак вказував на прешочерговезначення виховного середовища у розвиткудитини, був переконаний, що позитивний впливкультурної атмосфери, клімат взаємноїдоброзичливості, толерантності, довіри,задоволення потреб дітей перетворюються напрофілактичний засіб таких факторів депривації,як алкоголізм, злочинність, проституція, психічніхвороби. Окрім вад виховання на дитину негативновпливають і вади економічних, моральних ісоціальних умов, в яких зростає дитина.Деморалізовані, “важкі” діти найчастіше походятьіз злочинного середовища.

Основні соціальнопедагогічні ідеї Я. Корчаказародились та знайшли своє втілення у “Будинкусиріт”, створеного для єврейських дітей у 1911 р.Цей сирітський дім став і його домівкою та,водночас, плацдармом для досліджень. Щоденнаробота Я. Корчака починалася з спостереження,аналізу поведінку груп дітей і окремої дитини врізних місцях і ситуаціях. Було важливим усе: відзважування дитини, вимірювання росту довивчення психоемоційного стану. Результатомбагатолітньої праці стали понад 100 зошитів зрізними описами, розповідями, спогадами дітей,сотні малюнків, діаграм і ін. Спираючись на 34блокноти записів про сплячих дітей, він збиравсянаписати книгу про ночі в сирітському притулку івзагалі про сон дітей [1].

Адаптація до соціального життя ставить передмалою людиною складні завдання, а їх вирішеннянапряму залежить від батьків, дорослих.Спілкування з дитиною, надання їй якомога більшеінформації про навколишній світ та процеси, щовідбуваються у ньому – це запорука успішноїадаптації та формування позитивних уявлень тапереконань. Такою була позиція Корчака. Вінзаперечував будьякі прояви насильства, в томучислі і моральнопсихологічного тиску,


152

нав’язувань, імперативів. Дитина сама єджерелом можливостей для розв’язання життєвихситуацій, їй потрібно тільки допомогти тапідтримати. Такою підтримкою насамперед єбатьки. “Я знаю одного хлопчика, у нього бувхворий брат. Дивовижна була хвороба. Навітьбатькам здавалось, що він просто неслухняний,невихований, свавільний. Ходив, їв, спав, як усі,тільки ні хвилинки не міг всидіти на місці і всебрав, хватав, псував. Якщо він чогось хотів, айому це не дозволяли, він падав на підлогу, колотивпо ній ногами, плювався, кусався і кричав такголосно, що раз навіть поліцейський прийшов:думав, що хлопчика б’ють, а над дітьмизнущатися забороняється. Тільки тоді батькивикликали лікарів” – писав Корчака [4, 211]. Такаповедінка є гострим сигналом браку батьківськоїуваги. Вважаємо, що така проблема не втратилаактуальності і сьогодні, лише зазналатрансформацій. В гонитві за матеріальнимиблагами батьки перестають спілкуватися здітьми, які шукають заміну батьківської любовіта піклування у віртуальному світі. Однак, ні одинвинахід технічного прогресу не може замінитидитині батьків, особливо матері. “Мама знаєбільше, тому що вона постійно знаходиться здитиною, не бажаючи перевантажувати батька,має право не все йому розповідати. Батько післяроботи повинен відпочити, весело поспілкуватисяі єдине – часто єдине – тепло свого життя –дитину – обійняти. Мама не скаже, їй незручно,якщо вона змушена буде звернутися до батька,щоб він навіть не палкою, а чоловічим розумомдопоміг – прирадив...” [4, 298].

Поряд з соціальною адаптацією особливе місцезаймають соціальнопедагогічні ідеї польськогопедагога щодо соціалізації дітей, котрі знаходятьсяпід опікою. Характерною особливістю педагогічноїспадщини Януша Корчака є спрямованістьпроцесу соціалізації особистості дитини настворення умов для гуманістичного формуванняособистості. Соціальнопедагогічне забезпеченняпроцесів саморозвитку, самоактуалізації тасамовиховання кожної підростаючої особистостішляхом організації основних видів їх активноїжиттєдіяльності (фізично – оздоровчої, предметно– перетворювальної, навчально – пізнавальної таін.) займало пріоритетне місце в соціальнопедагогічній системі Януша Корчака [5, 177].

Процес соціалізації дитини Януш Корчакавважав найбільш важливим. Але ставив визначенівимоги такому процесу; передбачав завершенняйого позитивного перебігу і, особливо,підкреслював важливість узгодження умов, вяких він відбувається. Дитина не повинна

почуватися відкинутою, нетолерованою,предметно трактованою. Корчак зауважував, щоаура любові, безтурботності і простоприйнятності, що має стати обов’язком дорослого,для дитини є оптимальною, в той же час, ставитьнові завдання перед нею, що непомітнопризводить до дорослості.

Корчак був противником інфантилізаціїдитинства. До дитини потрібно ставитись зповагою; сьогодні ми називаємо це суб’єктсуб’єктною взаємодією. Процес виховання неповинен опиратися на методах обмеження, а лишепереконання. Дитина повинна зрозуміти, навітьприйняти сенс того всього, чого ми від неїсподіваємося. Повинна сама робити вибір іприймати рішення. Такий метод забезпечувавздійснення процесу індивідуалізації та емансипаціїдитини. Важливим в такому підході є право дитинидо самостановлення, а не обмеження їїдієздатності наставництвом і суверенітетом віддорослого життя.

Сучасне поняття “моральне виховання” і дляКорчака було чимось дуже істотним хоча в йогочас цей термін не вживався. Формуваннястосунків між учнями інтернату, розвиток їхчутливості до добра і зла, аналіз ситуаційпорушення внутрішніх правил – це все формувалохарактери і моральний світогляд.

Не заперечуючи соціалізуючого впливуколективу на особистість дитини, Януш Корчакпропонував індивідуальний підхід до кожноговихованця. Педагог зазначав, що ставлення додитини повинно бути як до рівної дорослому, зправом на власні бажання, домагання, вимоги,інтереси, власне життя. У своїх працях він рідковикористовує слово “діти”, а частіше “дитина” –підкреслюючи індивідуальне виховання дитини.Тому педагог пропагував підхід до всіх (хворих,брудних і вередливих) на засадах педагогікилюбові і співчуття. Він помічав у дитини найменшісхильності, і зробив висновок, що виховання – цепроцес постійного пізнання дитини і розвитку їїприродних здібностей [5, 178 – 179].

В процесі соціалізації дитини в умовахдитячого будинку Януш Корчак чільне місцевідводив таким засобам соціалізації як “дошкаоголошень” з повідомленнями, попередженнями,проханнями і звітами; “Поштова скринька” длялистування вихованців з педагогами, один зодним; “шафа для знахідок” – педагог писав, щов дрібничці є своя, часто заплутана історія, своєпоходження, своє особливе значення, іноді дужевелике для дитячої душі [4, 195].

Соціальна активність дітей в Будинку сирітпроявлялась в їхньому самоврядуванні.



153 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Технологія створення дитячої системисамоврядування Я. Корчака полягала,передовсім, в організації спільного життя дорослихі дітей на основі дотримання як вихованцями, такі персоналом обов’язкових правил. Формування їїпочиналося з пропаганди громадської думкичерез газету. У цей час Я. Корчак виступав якодностайний виразник суспільних вимог. Надругому етапі запроваджувалася системачергувань і започатковувався розвитокспівгосподарювання і співуправління, щобезпосередньо сприяло передачі частиниорганізаційних функцій старшим вихованцям іактиву. На третьому етапі створювався дитячийтовариський суд, який покликаний бувзабезпечувати механізм реалізації прав дитини тазатверджених законодавчоправових норм життя.Саме на цьому етапі відбувався максимальноактивний розвиток системи самоврядування.“Дитячий суд”, який спонукав дітей задуматись,самокритично ставитись до себе, краще розумітидрузів тощо. У суду був свій “Кодекс” –продумана система ведення справ. Діти моглижалітися не тільки один на одного, але і на персоналвихователів. І хоч, як правило, “трибунал” виносивтільки два вироки – “Виправдати” або“Пробачити”, враження від нього залишалисьглибокими. Четвертий етап починався з виборівдо сейму або ради самоврядування. Створенийсамими дітьми для вирішення власних проблемсейм був вищим представницьким органомзаконодавчої влади у дитячому будинку. На цьомуетапі самовиховна активність дітей набуваласвідомо організаційних форм. У цей час йскладалася структура дитячого самоврядуванняіз законодавчими, виконавчими і контролюючимиорганами. Законодавчі функції виконував сейм тачастково судова рада, контролюючітовариськийсуд, виконавчі – опікунська комісія, відповідальназа чергування, плебісцит, газету. Провідна роль уцій системі самоврядування належала газеті,плебісциту та товариському суду [6].

Творчопедагогічна робота та практичнадіяльність педагога відбувалася в руслі соціальнопедагогічного супроводу дитини. СучасникиЯнуша Корчака називали його “Старим Лікарем”,адже його життя було не чим іншим, як щоденнимспостереженням за розвитком дитини, щоґрунтувалося на синтезі теоретичних знань тапрактичних навиків, поєднанні медицини йпедагогіки. Я. Корчак досліджував дитину якіндивідуальністьу даний час, а не як дорослого вмайбутньому. В зв’язку з цим, усі навколишніфактори, що тією чи іншою мірою здійснюваливплив на дитину розглядались з посиленою

увагою. Значна частина праць була присвяченапроблемі педагогічного супроводу дитини вумовах сім’ї. Це повість “Слава” – розповідь прожиття бідної сім’ї у капіталістичній Польщі, працяпедагогічний бестселлер “Як любити дітей”, якастала одою дитиноцентризму усієї творчоїспадщини польського педагога, “Дитина у сім’ї”(“Інтернат”, “Літні колонїї” та “Будинок Сиріт”).Підготовка батьків до спілкування з власноюдитиною, її вивченням, пізнанням її особливостей,дитячого сприйняття світу були важливоючасткою педагогічної концепції Корчака. Та всеж його болем і основною ціллю була допомогаскривдженим, бідним, голодним сиротам. Їхніінтереси не переходили в розряд пріоритетних длятогочасної політичної системи, захищати дитячіправа для Корчака було справою честі.

Уже в 1919 році Я. Корчак створив свою Хартіюправ дитини, попередивши її вихід у Женеві в 1924році.

У своєму творі “Основний закон для дітей”Я. Корчак проголошує три права дитини:

право дитини на сьогоднішній день; право дитини бути такою, якою вона є; право дитини на свою смерть.Згодом педагог розширив перелік прав: дитина має право на любов; дитина має право на визнання; дитина має право на оптимальні умови для

розвитку та росту; дитина має право на життя; дитина має право бути сама собою; дитина має право робити помилки; дитина має право на похвалу та сприйняття

її такою, якою вона є; дитина має право на повагу до її приватної

власності; дитина має право на виховання; дитина має право на оборону в суді; дитина має право передчасної смерті.Право дитини на свою смерть часто викликає

непорозуміння. Швидше за все, Корчак вживаєцей вислів полемічно ніби критикуючинеправильну виховну практику. Правильніше булоб сформулювати – “Право дитини на своє життя”.Педагог критикував виховання, яке, побоюючись,щоб із дитиною чогось не сталося, не дозволяєнормально розвиватися: не бути самостійною,експериментувати, випробовувати свої сили,довкілля, пізнавати ризик тощо.

Громаду дітей Я. Корчак називає “малорослим”народом, про який забули в період великихісторичних подій. У своїх творах, практичнійдіяльності він стає безкомпромісним захисникомцього “малорослого” народу від усіх незлагодів,


154

поборником прав дитини, кожної дитини, аленасамперед дитини, яка вимагає соціальної опіки,дитини покинутої, педагогічно занедбаної, якапотребує мудрої любові і повноцінного виховання[9, 197].

Я. Корчак робив спробу розібратись упричинах виникнення відхилень у формуванніособистості дитини на різних її вікових етапах,з’ясувати механізм розвитку і проаналізуватизв’язок зовнішніх проявів цих відхилень ізнедоліками сімейного виховання, негативнимвпливом соціуму педагогічними чинникамишкільного навчання. Саме для цього вінорганізовує літні колонії, до яких відбирає дітей,котрі у своєму житті не мали навіть місця дляночівлі. Про цей досвід Я. Корчак згодом напишепрацю “Літо в Міхалувці”. Він проводить з дітьмиліто на природі і весь час спостерігає, записує,вчиться на власний помилках, щоб не допуститиїх в організації колонії наступного року. Періоджиття колонії – це, насамперед, оздоровленнядітей, надання їм всього необхідного для росту ірозвитку організму та індивідуальності. Важливимє все – сонце, річка, здорове харчування, гра насвіжому повітрі, праця.

Польський педагог наголошує, що будьяканормальна, народжена здоровою дитина здатнавідхилятися від траєкторії розвитку, аленайбільший прорахунок батьків полягає уприховуванні недоліків дитини і помилок у їївихованні. Януш Корчак розробив класифікаціют.з. “незручних дітей”, тобто дітей із девіантноюповедінкою, серед яких кожний сучасний учительупізнає найбільш типові приклади порушеньповедінки поширених в освітніх закладахсьогодення:

“сама молодша, нижче звичайного віку; самастарша, критично налаштована і свавільна; млява,незібрана і квола; і гарячкувата, настирна;

дитина, яка переросла інтернатськудисципліну, і для якої вона є тягарем, яку принижуєрежим спальні, їдальні, молитви, гри, прогулянки;

дитина, яка повільно вдягається, вмивається,зачісується, їсть. Останньою заправляє ліжко,останньою вішає рушник, її тарілку і склянкузавжди доводиться очікувати, затримуєприбирання спальні і зі столу і відправку посудуна кухню;

дитина, яка щохвилини звертається до тебез проханнями, скаржиться, плаче, випрошує, якане любить товариства інших дітей і настирливотягнеться до тебе, завжди чогось не знає, чогосьблагає, чогось потребує, хоче сказати щосьважливе;

дитина, яка грубо відповіла, образила когось

із техперсоналу, посварилася, побилася, кидаласякамінням, навмисне щось зламала або порвала,на все відповідає “не хочу”;

дитина вразлива і примхлива, якій боляче віднайменшого зауваження, похмурого погляду, дляякої холодна байдужість – покарання;

симпатичний пустун, який накидає тобікамінців у мийку, покатається на дверях,відкрутить кран, закриє в’юшку, відкрутитьдзвоник, забруднить стіну синім олівцем, подряпаєгвіздком підвіконня, повирізує на столі букви.Вбивчо винахідлива і невтомна” [2, 135 – 136].

Важливим аспектом реабілітаційної роботиКорчака є комплексний підхід до подоланнявиявлених дефектів поведінки і розвитку дитини,тобто об’єднання зусиль вихователів, батьків ілікарів не тільки в межах освітніх закладів, але йпунктах опіки, фабричних яслах, літніх колоніях“не підміняти гігієну і соціальне забезпечення, асприяти їм” [2, 42].

Серед засобів подолання будьяких девіаційЯнуш Корчак пропонує вихователям надаватиперевагу таким, як:

гра (єдина галузь для виявлення більш абоменш широкої ініціативи дитини);

рідна мова (засіб для самовираження,повітря, яким дихає душа дитини);

режим дня дитини (включає організаціюрізних видів діяльності, відпочинок, харчування);

праця (її характер зазвичай визначаєтьсяналежністю до певних прошарків населення);

дитяче самоврядування (його неодміннимиатрибутами виступають дошка оголошень,поштова скриня, зошит обліку, нотаріальна книга,кіоск, шафа для знахідок, вішалка для підлоговихщіток) [8, 169].

Одне з основних завдань вихователя –пробудити в дитині віру в себе, життєву відвагу йусвідомлення власної самоцінності, а такождовіряти дитині. “Якщо дитина довіряє тобітаємницю, радій, ця її довіра – найвища нагорода,найкраще свідоцтво. Але не змушуй, бо вона маєправо на таємницю, не змушуй ні проханням, ніпідступом, ні погрозою – всі способи будутьоднаково негідними, не зблизять, швидшевіддалять тебе від вихованця”, – писав Я. Корчак[7, 37].

Висновки. Становище дітей у нашій країнісьогодні викликає, щонайменше, занепокоєння.Щороку зростає кількість хворих дітей, соціальнознедолених, обділених увагою і повноціннимвихованням з боку батьків, соціальних сиріт. Нанашу думку така ситуація спричинена не лишесоціальнополітичними чинниками, а й звичайноюнепідготовленістю дорослих до батьківства.



155 Молодь і ринок №5 (112), 2014

Усі заслуги Януша Корчака важко перелічити.В організації різнобічної діяльності видатнийпедагог навчався в дітей, йшов за ними, аленайбільше за все – любив їх. Самесконцентрованість на дитині, її потребах,переживаннях, індивідуальних особливостях – цепріоритетний принцип, на якому повиннабудуватися виховна система як дитини в родині,так і дітейсиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування. Життя і діяльністьЯ. Корчака були і залишаються виховнимприкладом для сучасних батьків та осіб і установ,які здійснюють опіку і піклування зазначеноїкатегорії дітей; його ідеї не втратили актульностідля організації сучасної соціальнопедагогічноїроботи з ними.

1. Історія соціальної педагогіки тасоціальної роботи: курс лекцій / Поліщук В.,Янкович О. [електронний ресурс]: Режимдоступу http://www.info-library.com.ua/books-book-118.html

2. Корчак Я. Как любить ребенка. /Я. Корчак. – М.: Педагогика, 1979. – С. 27 – 264.

3. Корчак Я. Право детей на уважение /Януш Корчак // Избр. пед. произв. – М.: изд-во1966.

4. Корчак Я. Как любить ребенка: Книга овоспитании. / пер. с польск. – М.: Полиздат,1990. – 493 с.

5. Новгородський Р. Ідеї соціалізаціїособистості в контексті педагогічноїспадщини Януша Корчака / Р.Г. Новгородський// Наукові записки НДУ ім. М. ГоголяПсихолого-педагогічні науки. – 2012. – № 3. –С. 176 – 179.

6. Пальчевський С. Соціальна педагогіка:навч. посібн. / С.С. Пальчевський. – К.: Кондор,2005. – 560 с.

7. Тихолоз В. Історія соціальної педагогіки:навч.-метод. посіб. для студентівспеціальності “Соціальна педагогіка” / автор-укладач В.В. Тихолоз. – Черкаси: Вид. від. ЧНУім. Богдана Хмельницького, 2013. – 272 с.

8. Шпак В. Ідеї реабілітаційної педагогікиу виховній практиці і публіцистичній спадщиніЯ. Корчака / В. Шпак // Гуманістичні ідеїпедагогічної спадщини Януша Корчака вХХІ столітті: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 22 – 23 жовтня 2003 року.– Умань, Науковий світ, 2003. – С. 164 –170.

9. Яворский М. Януш Корчак. / М. Яворський.– Варшава: Интерпрссс, 1978. – 205 с.



“Безперестанку моліться” (Єф.5,17).

“Сонце нехай не зійде у гніві вашому”

(Єф.4, 26).

“Більш ніж щось інше пильнуйте своє серце Молитва, яка звершується з легковажністю

І мінливістю – марнослів’я” Преподобний Антоній Великий

“Молитва – це ліки, але якщо ми не знаємо,

як потрібно прикласти ці ліки, то не отримаємо від них ніякої користі”.

Іван Золотоустий

“Уста можуть просити всього, але Бог виконує тільки те, що корисне”. Прот. Єфрем Сірин

156

Актуальність проблеми. Передумовивиникнення туризму складалися ще вглибоку давнину. Утворення перших

держав Стародавнього світу (I тисячоліття дон.е.) сприяло розвитку культурного обміну іторговельних зв’язків між народами, що, в своючергу, потребувало достовірних і докладних данихпро країни, їх населення та звичаї, зазначаютьВ.К. Федорченко, Т.А. Дьорова [14, 5].

Згадки про місця для розміщення подорожніхможна знайти ще в історії Стародавнього Єгипту.На дорогах і в містах Близького Сходу таСередньої Азії ще з давнини функціонували ханни,каравансараї, постоялі двори. Наприклад, вАссирії каравансараї існували більше ніж за 1000років до н. е. Відомий англійський археологЛеонард Вуллі, який протягом 12 років проводиврозкопки одного з найдавніших міст світу уПівденному Іраку, відзначає, що у цьому місті,

заснованому у п’ятому тисячолітті до нашої ери,уже існували ханни. Дослідник зазначає, що ханнготель, можливо, був триповерховим, адже стінинижньої його частини непомірно товсті, у нижніхповерхах споруди частково розміщувалися стійла,частину приміщень займав господар зі своєюродиною, інші пристосовані для постояльців.

Готельна сфера – це основна складоватуристичної індустрії за обсягом матеріальних іфінансових ресурсів, кількістю зайнятихпрацівників, обсягом доходів у туризмі, якстверджують М.П. Мальська, І.Г. Пандяк [9, 7].

У Греції і Римі в IV ст. до н.е. існували гостиннідоми, зокрема у місцевостях, де масовий притікнаселення був пов’язаний з періодичнимпроведенням свят, торговельних ярмарків,спортивних змагань (у Дельфах, Ефесі, Афінах,Олімпії, Римі).

З розвитком шляхів у Римській імперії виникли

УДК 332.122:379.84(477)

Уляна Левкович, аспірантДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА, СУТЬ, ВИДИ ТАСТАНОВЛЕННЯ ГОТЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ

У статті висвітлено аспекти теоретичних, методичних і практичних засад підготовки менеджерівтуристичної сфери в галузі готельної діяльності, та розвитку готельної індустрії. Організації проведеннятурів для іноземних туристів та їх розміщення в готелях, та надання сервісу в готельному бізнесі та сферіпослуг харчування.

Ключові слова: туризм, професійні компетентності, туристичний сервіс, готелі, діяльність,підготовка менеджерів до готельної індустрії, туристична галузь.

Рис. 1. Літ. 17.

Ульяна Левкович, аспирантДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИСТОРИЯ РАЗВИТИЯ ГОСТИНИЧНОГО ХОЗЯЙСТВА, СУТЬ, ВИДЫ ИСТАНОВЛЕНИЯ ГОСТИНИЧНОЙ ИНДУСТРИИ

В статье освещены аспекты теоретических, методических и практических основ подготовкименеджеров туристической сферы в области гостиничной деятельности, и развития гостиничной индустрии.Организации проведения туров для иностранных туристов и их размещение в гостиницах, и предоставлениясервиса в гостиничном бизнесе и сфере услуг питания.

Ключевые слова: туризм, профессиональные компетентности, туристический сервис, отели,

деятельность, подготовка менеджеров к гостиничной индустрии, туристическая отрасль.

Ulyana Levkovych, Post-graduateDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE HISTORY OF DEVELOPMENT OF HOSPITALITY, ESSENCE, KINDS ANDINCIPIENCE OF HOTEL INDUSTRY

The article deals with aspects of theoretical, methodical and practical principles of tourism managers trainingin hotel operations and developing of hotel industry. Organizations conducting tours for international tourists andtheir accommodation, services in hospitality and field of food services.

Keywords: tourism, professional competence, tourism service, hotels, activity, training managers to hotelindustry, tourism.


© У. Левкович, 2014

157 Молодь і ринок №5 (112), 2014

заїжджі двори, що розташовувалися на відстаніодного дня кінної їзди. Держава облаштовувалаїх у містах і на головних дорогах, якимипроїжджали державні службовці і кур’єри з Римуаж до Малої Азії або до Галлії. Ця інфраструктурарозширювалася із збільшенням території імперії.З новими завоюваннями заїжджі двори виникалиу нових провінціях і підкорених країнах.

Аналіз останніх публікацій. Слідвідзначити, що окремі аспекти становлення тарозвитку туристичної готельної індустріїдосліджувалися і висвітлені в науково навчальнихроботах авторами: А.Ю. Александрова [1],Л . Г. А г а ф о н о ва , О . С . А г а ф о н о ва [ 2 ] ,І .Т. Балабанов, А.І. Балабанов [3], М. Бойцова,О. Піроженко [4] , М.В. Вач евський [5] ,Г.М. Зайчук [6], В.Ф. Кияк [7], О.О. Любіцева[8], М.П. Мальська [9], Л.О. Малик [10],Н.М. Примаченко [11], І.В. Перішко [12],Л.М. Устименко [13], В.К. Федорченко [14],Н.В. Чорненька [16], І.М. Школа [17].

Метою статті – вироблення нової методикинавчання у майбутніх маркетологів професійнихкомпетентностей готельнотуристичної діяльностідо організаційних, управлінських та технологічнихзасад готельної сфери як теоретикометодологічного та прикладного спрямування угалузі туристичнорекреаційної індустрії.

Виклад основного матеріалу. Історичнийпринцип у вивченні сфери гостинності дозволяєвиявити головні етапи, особливості та тенденції їїрозвитку. Вплив мотивів подорожей та туризму,культурних, економічних особливостей нарозвиток системи гостинності, водночас важливовиявити зворотній зв’язок впливу системи засобівгостинності на мотиви і характер подорожей,економічний і культурний розвиток поселень.

Про те, наскільки глибоко і всебічно булирозвинуті у давнину заклади, що надавалипритулок подорожнім, може свідчити хоча б тойфакт, що римським законодавством булапередбачена особлива відповідальність такогозакладу за речі гостя. Окремі положення, щорегламентували діяльність установ, які надавалимандрівникам притулок, харчування та ночівлю ізнаходили відображення у римському праві,можна знайти у сучасному законодавстві,стандартах і правилах готельного обслуговуваннябагатьох країн.

У монголів вже до ХІІ – ХІІІ ст. була широкорозвинена ямська служба. Татарське слово “ям”означає “станція”. Величезні володіння Чингісханата інших монгольських завойовників були вкритімережею ямів. Ями, як і каравансараї та арабськіханни, розміщувалися на відстані одного кінного

переходу. Ями і були готелями того часу. Від ямудо яму гінці хана везли накази, в ямах вонивідпочивали, міняли коней.

У Європі після падіння Римської імперіїдіяльність закладів готельного типу почалапоступово завмирати і лише з часом, у зв’язку змасовими подорожами купців, підмайстрів,ремісників, учнів, різного роду артистів,паломників, знову починають розвиватисянайрізноманітніші форми надання притулку. Усередні віки обов’язок утримання установ,аналогічних готелям, покладався на церкви,монастирі. Ці послуги були тоді безкоштовними.Заради любові до ближнього притулки надавалисяцерковними організаціями, княжими дворами.

Одночасно з готелями, розташованими вздовжтранспортних шляхів, у більших населенихпунктах здавна існувала інша гілка готельногообслуговування, розрахована на заможнішихгостей, які прагнули кращих умов проживання. УКиївській Русі, у Великому Новгороді такимимісцями стали гостинні двори. У гостиннихдворах зупинялися, жили і здійснювали комерційніоперації іноземні купці, тому гостинні двори можнавважати далеким прообразом так званихінтуристівських готелів. У великих містахгостинні двори розрізнялися за національноюознакою постояльців. Так, у Новгороді в ХІІІ –ХVII ст. існували (німецький і голландськийгостинні двори, а у Москві – “Галицький”,“грецький”, “вірменський”.

Прототипи сучасних готелів виникають удругій половині XVIII сторіччя. Приблизно у цейчас була здійснена перша офіційна спроба їхкласифікації: у Берліні, який на той час налічував130 тисяч жителів, було 9 постоялих дворівпершого класу, з яких два вже називалисьготелями, 10 постоялих дворів другого класу і 13постоялих дворів третього класу.

Інтенсивний розвиток готельної справипочинається у XIX сторіччі. Зростання запитівзаможної клієнтури щодо мандрівок і відпочинкустимулює виникнення сучасних готельнихпідприємств з розкішними апартаментами,високим рівнем комфорту і широкимасортиментом послуг. Готельний бізнесперетворюється на важливу галузь економіки звисоким рівнем доходності. Виникають великісучасні готелі, розташовані у спеціальнопризначених для цієї мети спорудах на зразокприватних резиденцій або величних і гарнихдержавних особняків. Звідси походитьфранцузька назва “отель”, що означає міськийпалац магната, місце перебуванняпредставництва іноземної держави або міських


158

властей. Готель, за сучасним тлумаченням, цебудівля (будова), призначена для тимчасовогопроживання громадян, які прибули в населенийпункт. Інколи в назвах готелів відображаєтьсяспецифіка їх основної клієнтури. Наприклад, готелідля автотуристів називають мотелями. Крімадміністративних та торгових центрів,туристичних магістралей, все більшого поширеннянабувають готелі, розташовані в місцях релігійногопаломництва, курортних місцевостях, осередкахмасового відпочинку людей (на узбережжях рік таморів, високогірних площ тощо). Як і в іншихгалузях, у готельній справі конкуренція спричиняєзменшення кількості дрібних закладів і посиленняконцентрації власності.

Як стверджує Л. Малик [10, 5] світоватуристична індустрія пережила справжній бум востанні роки та утримує темпи зростання кількостітуристів і надходжень від туристичноготельноїдіяльності з кожним наступним роком ХХІ ст.

Загалом можна стверджувати, що ринковаекономіка здійснила рішучий переворот уготельному господарстві, коли значноактивізувалися ділові поїздки та подорожі, а,відповідно, до цього збільшилася потенційнаклієнтура готелів. Саме в цей час остаточноформується сучасний тип міського готелю.Згодом окремі готелі перетворюються нагромадські комплекси, в яких розміщуютьсянайбільші концертні зали, галереї, басейни тощо.Крім відзначеного в останні роки здійснюєтьсяінтенсивна професійна підготовка майбутніхмаркетологів до діяльності у сфері туристичнихпослуг, зазначає Ірина Перішко [12, 244].

Кількість готелів невпинно зростала.Наприклад, в АвстроУгорщині вже 1913 рокуіснувало 15 тисяч готелів. Здебільшого це булиневеликі готелі. Враховуючи, що загальна кількістьліжок сягала 500 тисяч, середня місткість одногоготелю становила 30 – 35 місць. Одне готельнемісце припадало на 80 жителів країни. В Німеччиніу того ж 1913 року було 90 тисяч готелів, якправило, також дрібних. Зростання кількостіготелів у Швейцарії та Італії відбуваєтьсянасамперед як внаслідок того, що ці країнипочинають інтенсивно розвивати туризм,використовуючи історичні та архітектурніпам’ятники, багатство своєї природи. Будуютьсяготелі в курортних містах, навколобальнеологічних центрів.

Перед початком першої світової війнистворюється Міжнародна спілка власниківготелів, яка об’єднує 1700 готелів в різних країнахсвіту. В Дюссельдорфі відкривається перший усвіті інститут готельного господарства.

Потенційними користувачами готелів таносіями попиту на готельні послуги сталипереважно середньо забезпечені прошаркинаселення. Внаслідок цього поряд зі створенняммісць для особливо заможних клієнтівпочинається масове будівництво готелів зраціональними і зручними номерами, без зайвоїрозкоші.

Інтенсивна концентрація готельної справи у XXсторіччі спричинила до створення так званихготельних ланцюгів (компаній). Зауважимо, що 100найбільших готельних ланцюгів світу володіютьготельним фондом в 1,6 млн. номерів, тобто наодну таку компанію у середньому припадає 16000номерів. Однак ці компанії не однорідні, серед нихє свої гіганти. На шість найбільшихамериканських готельних ланцюгів припадає 55%загального номерного готельного фонду 100компаній. Частка семи найбільшихзахідноєвропейських готельних ланцюгів у цьомуготельному фонді становить близько 23%.

Ганна Зайчук у своєму дослідженні стверджує,про важливість сегментації ринкової туристичноїгалузі із використанням управліннямаркетинговою діяльністю. Успіху досягають тітуристичні підприємства, які мають сильнімаркетинговоорієнтовані підходи до своїх справ,враховують потреби ї побажання своїх покупців,(клієнтів туристичних послуг), забезпечуючивисоку ефективність роботи на ринку туристичнихпослуг, та готельних ланцюгів [6, 30].

Існують два основних види готельнихланцюгів: інтегровані ланцюги, які створені зоднорідних одиниць, та готельні консорціуми, якіоб’єднують незалежні готелі.

Інтегровані готельні ланцюги керуютьсябезпосередньо або опосередковано черезфранчайзингову систему або за контрактом науправління. Усі готелі інтегрованого ланцюгамають спільну назву і товарний знак. Найбільшіінтегровані ланцюги діють у США “ХоспіталітіФраншиз Сістемс”, “Холідей Інн Уордвайд”.Французька група “Аккор” посідає четверте місцеу світі, британська “Форте” – дев’яте.

Еволюція готельного господарства сталаможливою завдяки зміні середовища, в якомувоно розвивалося і яке водночас можнарозглядати як рушій його розвитку, передусімвпливу низки чинників економічного, соціального,культурного та інших спрямувань. Звичайно,еволюцію готельного господарства можнаоцінювати з різних точок зору: технічної,технологічної, архітектурної тощо. Однак минамагаємося здійснити спостереження з позиції,що є предметом маркетингу. Тому вважаємо, що



159 Молодь і ринок №5 (112), 2014

особливим фактором динаміки готельного бізнесуслід називати конкурентне середовище. Тодістане зрозумілою роль та значення філософіїбізнесу, заснованого на засадах маркетингу якосновного інструмента боротьби у конкурентномусередовищі. Безумовно, що кожному з етапіврозвитку готельного господарства властиві свої,специфічні засоби та інструменти ціновоїконкурентної боротьби. Не вдаючись в детальнедослідження окремих етапів в еволюції готельногогосподарства, спробуємо виділити декількаочевидних.

Перший безтоварний етап, коли послуги зпритулку перехожих, мандрівників, паломників,гінців, поштовиків тощо надавалися монастирями,церквами безкоштовно або ж витрати з утриманнятаких закладів несла держава. Основна ознакацього періоду зародження готельногогосподарства, відсутність оплати готельноїпослуги.

Всесвітньою туристичною організацієюзапропонована тільки стандартна класифікаціязасобів розміщення, вона представлена нарисунку 1.

Другий товарний етап розвитку готельногогосподарства починається з часів надання ціновоїплатної готельної послуги, коли діяльність,пов’язана з обслуговуванням людей в їх

подорожах, оплачувалась, а, значить, сталаджерелом одержання доходів. Спочатку такіплатні послуги надавали ті ж церкви, монастирі,ями, а пізніше, зі збільшенням інтенсивностіпересування людей, розширенням таудосконаленням засобів транспортування, обсягготельних послуг досягнув параметрів, якідозволили готельному господарству виділитисяв окрему галузь.

Третій, маркетинговий, період еволюціїготельного господарства характеризуєтьсяжорсткою конкуренцією у сфері готельного бізнесу,з одного боку, та вишуканими, маркетинговимиспособами цінової конкурентної боротьби готелів,готельних груп, з другого.

У міжнародній практиці не існує єдиногопідходу до класифікації готелів. Проблемоюкласифікації більш ніж п’ятдесят років займаєтьсяМіжнародна готельна асоціація і Всесвітнятуристична організація. У 1972 році буврозроблений і запропонований проект єдиноїміжнародної класифікації готелів. Відповідно доцього проекту, готелю може бути присвоєна одназ п’яти категорій залежно від обладнання, рівнякомфорту і набору пропонованих послуг. Але цякласифікація не була схвалена національнимичленами Міжнародної готельної асоціації.Більшість країн визнали неможливим створення

Готелі й аналогічні

підприємства

Комерційні й соціальні засоби

розміщення

Спеціалізовані засоби розміщення

Спеціалізовані засоби розміщення

Готелі Туристичні бази Лікувальні готелі Приватне житло

Мотелі Молодіжні готелі Табори праці й

відпочинку Орендовані кімнати в приватних

будинках

Пансіонати Туристичні готелі Транспортні засоби

розміщення Орендовані приміщення в

приватних агентів

Пляжні готелі Туристичні поселення

Ротель Розміщення в родичів і знайомих

Клуби з номерами

Бунгало Ботель, флотель Інше

Гостеві будинки Підприємства соц.

туризму Бастай

Інші Інші засоби розміщення

Притулки, хатини Альпотелі

Рис. 1. Класифікація засобів розміщення


160

єдиної міжнародної системи класифікації готелівчерез різні підходи до оцінки якостіобслуговування, різницю у кліматичних та іншихумовах. Наприклад, наявність відкритого басейнуяк чинника категорії готелю, зумовлюєтьсягеографічною широтою його розміщення. Тому усвіті зараз діє близько тридцяти різних системкласифікації готелів. Навіть в окремих країнахспівіснують різні підходи. У зв’язку з цим вартонавести найбільш вживані, для характеристикиготелів класифікаційні ознаки. Серед них:

основне призначення готелю; місцерозташування; склад приміщень для проведеннявільного часу користувачами готельних послуг; роль готелю у суспільнополітичному життіокруги; кількість місць у готелі; співвідношенняприміщень готелю; кількість поверхівприміщення (будови) готелю; склад номерів; наявність асортименту послуг; рівенькомфортності; форма власності готелю.

У світовій практиці залежно від основногопризначення виділяють різні види готелів.Наприклад, бізнесготелі відкривають для діловихлюдей; конференцготелі для проведенняконференцій, з’їздів; курортні готелі длякурортників; готелі для туристів, спортсменів,транзитних пасажирів, мотелі, або кемпінги – дляавтотуристів. Останні, як правило, приваблюютьмісцем свого розташування (біля трас) і нижчою,порівняно з готелями, ціною. Але й у цій категоріїготелів є підприємства найвищого рівня,наприклад, 18поверховий моторготель “Хілтон”у СанФранциско містить на кожному поверсігаражі для машин клієнтів, що проживають нацьому ж поверсі.

Призначення готелю визначає місце йогорозташування. Наприклад, ділові готелі, якправило, розташовуються у центральних частинахміста, поблизу адміністративних, промислових,торговельних та інших центрів, а такожтранспортних комунікацій. Туристські готелірозміщують у зелених зонах поблизу пам’ятокархітектури, на перетинах туристських маршрутівтощо. Натомість курортні готелі розташовуютьу курортній місцевості, де є можливістьпрофілактичного лікування.

Висновки. Встановлено, що готелі, залежновід призначення, мають різний склад приміщеньдля проведення вільного часу: кегельбани, ігровіавтомати, танцювальні зали, спортивнімайданчики, солярії, конференцзали, нічніресторани та бари тощо. Залежно від наявностіпоблизу готелю громадських споруд, коливаєтьсячастка громадських і обслуговуючих приміщень.Ресторани, бари, зали для конференцій і банкетів

майже завжди розраховують на обслуговуванняяк тих, хто проживає у готелі, так і відвідувачів зісторони.

Рентабельність готелів значною міроюзалежить від співвідношення житлових інежитлових приміщень. У розвинених країнахприйнято чітко відрізняти готелі від різного родугуртожитків, будинків відпочинку, спортивнопрофілактичних центрів та інших установ, щонадають подібні послуги. Індійська системакласифікації готелів також включає п’ятькатегорій: “1 зірка”, “2 зірки”, “3 зірки”, “4 зірки”,“5 зірок”. Але вимоги до готелів оцінюються убалах. При цьому для кожного пункту вимогвстановлюється певна максимальна бальнаоцінка. Наприклад, готель категорії “1 зірка”повинен бути розташований у привабливомурайоні, у придатній для розміщення гостей будівлі.Максимальна оцінка за цим показником становить15 балів. Для отримання відповідної категоріїнеобхідно набрати такі мінімальні суми балів: “1зірка” – 100 балів, “2 зірки” – 150, “3 зірки” – 210,“4 зірки” – 260, “5 зірок” –290 балів.

У країнах СНД донедавна готелікласифікувалися відповідно до “Положення провіднесення готелів до розрядів і номерів у готеляхдо категорій”. Згідно з цим Положенням, готелізалежно від рівня благоустрою, видів і розмірівгромадських приміщень, комфортабельностіномерів, розвитку служб обслуговування, поділялина сім розрядів: “Люкс”, “Вищий А”, “Вищий Б”,І, II, III і IV. Розряд “Вищий А” орієнтовновідповідав чотирьом зіркам, “Вищий Б” – трьом.Тепер у більшості країн СНД вводять уніфікованівимоги до готелів відповідно з чиннимиміжнародними стандартами.

Міждержавний стандарт (країн СНД) зкласифікації готелів, який набув чинності в Україніз 1.01.1997 р., передбачає поділ готелів на п’ятькатегорій і мотелів на чотири категорії (від однієїдо п’яти або чотирьох зірок).

1. Александрова А.Ю. Международнийтуризм. Учебное пособие для студентов вузов.// А.Александрова. –М.: Аспект Пресс, 2001.

2. Агафонова Л.Г., Агафонова О.С. Туризм,готельний та ресторанний бізнес:ціноутворення, конкуренція, державнерегулювання. Навчальний посібник. / Київськийуніверситет туризму, економіки і права. – К.:Знання України. 2002. – 352 с.

3. Балабанов И.Т., Балабанов А.И.Экономика туризма. Учебное пособие. / /И. Балабанов, А. Балабанов. – М.: Финансы истатистика. 1999.



161 Молодь і ринок №5 (112), 2014

4. Бойцова М., Піроженко О. Усе про облікта організацію готельного бізнесу. // М. Бойцова,О. Піроженко. – Харків. Фактор. 2005. – 232 с.

5. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної комптенції. Підручник. // М. Вачевський.– К.: Професіонал, 2005. – 512 с.

6. Зайчук Г.М. Управління маркетинговоюдіяльністю в туристичній галузі. Монографія.// Г. Зайчук. – Дрогобич. ДДПУ, 2010. – 154 с.

7. Кифяк В.Ф. Організація туристичноїдіяльності в Україні.// В. Кифяк. – Чернівці.Книги – ХХІ. 2003. –300 с.

8. Любіцева О.О. Ринок туристичнихпослуг. Навчальний посібник. // О. Любіцева.– К.: Альтерпрес, 2003. – 436 с.

9. Мальська М.П., Пандяк І.Г. Готельнийбізнес: теорія і практика. Підручник. // М. Мальська,І. Пандяк. – К.: Центр учбової літератури.2012. – 472 с.

10. Малик Л.О. Економіка та організаціяформування маркетингової туристичноїіндустрії в Україні. Монографія. // Л. Малик.–Дрогобич “Коло”, 2011. –394 с.

11. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій у

процесі навчання основ підприємництва.Монографія. // Н. Примаченко. – Дрогобич:редакційно-видавничий відділ ДДПУ. 2011. –218 с.

12. Перішко І.В. Професійна підготовкамайбутніх маркетологів до діяльності у сферітуристичних послуг. Монографія.// І. Перішко.– Дрогобич, “Коло”, 2013. – 248 с.

13. Устименко Л.М., Афанасьєв І.Ю. Історіятуризму. Навчальний посібник. // Л.Устименко., І. Афанасьєв. – К.: Альтер-Прес.2005. – 208 с.

14. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історіятуризму в Україні. Навчальний посібник. //В. Федорченко, Т. Дьорова. – К.: Вища школа,2002. – 195 с.

15. Цибух В.І. Стан і перспективи розвиткутуризму в Україна. Туристично-краєзнавчідослідження. // В. Цибух. 2000. – №5. – С. 3.

16. Чорненька Н.В. Організація туристичноїіндустрії. Навчальний посібник. // Н. Чорненька.– К.: Атака. 2006. – 264 с.

17. Школа І.М. Розвиток туристичногобізнесу регіону. Навчальний посібник. / /І. Школа. – Чернівці. Книги ХХІ. 2007. – 292 с.



“Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини”.

“Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином”. “Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях

відбивається моральна чистота матері і батька”. “Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою.

Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний”.

Василь Сухомлинський український педагог, публіцист, письменник, поет

Джерела мудрості

162

Постановка проблеми. Педагогічнапрактика сьогодні шукає шляхирозвитку сучасної освітньої системи.

Це відбувається й через вирішення питань щодозмісту та організації навчання в молодшій школі.

Модернізація змісту освіти потребує системногопідходу [4]. Як нагальні визначаютьсяпроблемами пошуку оптимальних шляхівзасвоєння школярами знань, активізації їхньоготворчого потенціалу, спонукання до самостійності,

УДК 371.134(045)

Наталія Захарчук, кандидат педагогічних наук, доцентНаціонального авіаційного університету,

старший науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України, м. КиївНадія Макарчук, вчитель-методист Старосолотвинської СЗШ І – ІІІ ступенів, Житомирська обл.

ПРОЕКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ:ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

Використання проектних технологій у сучасній школі є одним з найперспективніших засобів модернізаціїта оптимізації навчального процесу. Саме тому у науковій статті з’ясовується сутність проектнихтехнологій, аналізуються особливості їх використання у навчально-виховному процесі загальноосвітніхзакладів. Окрім того, вивчаються перспективи та проблеми впровадження методу проектів у початковійшколі. На практиці авторами проілюстровано переваги застосування проектних технологій у навчаннішколярів молодших класів.

Ключові слова: навчально-виховний процес, початкова школа, проектна технологія, молодші школярі,колективна та індивідуальна робота.

Літ. 5.

Наталия Захарчук, кандидат педагогических наук, доцентНационального авиационного университета,

старший научный сотрудник Института педагогики НАПН Украины, г. КиевНадежда Макарчук, учитель-методист Старосолотвинской СОШ I – III ступеней, Житомирская область

ПРОЕКТНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ:ПУТИ РАЗВИТИЯ ТВОРЧЕСКОЙ ЛИЧНОСТИ

Использование проектных технологий в современной школе является одним из самых перспективныхсредств модернизации и оптимизации учебного процесса. Поэтому в научной статье выясняется сущностьпроектных технологий, анализируются особенности их использования в учебно-воспитательном процессеобщеобразовательных учреждений. Кроме того, изучаются перспективы и проблемы внедрения методапроектов в начальной школе. На практике авторами проиллюстрировано преимущества примененияпроектных технологий в обучении школьников младших классов.

Ключевые слова: учебно-воспитательный процесс, начальная школа, проектная технология, младшие

школьники, коллективная и индивидуальная работа.

Natalia Zakharchuk, Ph. D. (Pedagogic) Assistant professor, National Aviation University,Senior employee of a high-level scientific research, Institute of Pedagogic NAPS of Ukraine, KyivNadiia Makarchuk, teacher-methodologist, Starosolotvynska secondary school, Zhytomyr region

THE PROJECT TECHNOLOGY IN ELEMENTARY SCHOOL:THE WAY TO BRING UP A CREATIVE PERSON

The use of Project technology in modern school is one of the most promising means of modernization andoptimization of the educational process. It is the mean to bring up a creative person. Therefore, the article deals withthe investigating the scientific essence of project technologies, analyzing the characteristics of their use in theeducational process in secondary schools.

The authors show the importance to implement project technologies in teaching young learners as it is agood way to follow the active learning and collaborative principles in practice, and to use interdisciplinaryapproach in teaching. In addition, the authors analyze the essence of the prospect technology and the problems andobstacles of implementing the method of projects in elementary school. In practice, the authors illustrate the benefitsof project technology with elementary school children.

Keywords: educational process, elementary school, project technology, primary school children, collectiveand individual work.

ПРОЕКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

© Н. Захарчук, Н. Макарчук, 2014

163 Молодь і ринок №5 (112), 2014

розвитку їхньої розумової активності,стимулювання до пізнавальної діяльності. Надреалізацією цих завдань нині працюють учителіпочаткових класів.

Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід,основною технологією досягнення поставленихзавдань і формування ключових компетентностейучнів є проектна технологія. Виникнувши у 20тіроки ХХ століття у США, пізніше набувшипопулярності у Бельгії, Ізраїлі, Італії, Німеччині,Фінляндії та інших країнах Європи, метод проектівпривернув увагу й вітчизняних педагогів. Наразіцей метод навчання активно впроваджується упроцесі загальноосвітньої підготовки школярів. Якстверджує Ю.В. Момот, для педагогівпрактиків інауковців “проектне навчання має велику цінністьяк засіб відірватися від “знаннєвої” освіти та перейтидо прагматичного, діяльнісного, особистіснозорієнтованого підходів у навчанні [1, 184]”.

Проектну діяльність як метод навчання йрозвитку [3, 297 – 304] на сучасному етапірозвитку освіти справедливо вважають однією знайперспективніших складових освітньогопроцесу, оскільки саме вона створює умови длясамореалізації і саморозвитку школярів, формує їхнімовленнєві, інформаційні, соціальні, полікультурні таінші компетенції. Вона дає можливість учителюзастосовувати інтерактивні вправи, організовуватинавчальновиховний процес за принципамигуманізму, науковості, наочності, системності,індивідуальності, зв’язку навчання з життям,навчального проектування тощо.

Аналіз досліджень і публікацій. Останнімчасом з’явилося багато робіт, присвяченихвикористанню проектних технологій, що свідчитьпро актуальність цього питання, про спробивикористовувати нові досягнення науки, щогарантують результативність навчальновиховного процесу. Отже, різні аспективикористання методу проектів цікавлятьдослідників: робота над проектами в урочний час(Г.О. Руських, Є.С. Полат, О.І. Пометун та інші);використання проектних технологій дляпозаурочної роботи (Є.С. Цикало, А.М. Чайка,М.Ф. Ширшина та інші); проектна діяльність упочатковій школі (О.М. Ворожейкіна, А.Г. Каплята інші), в середній та старшій школі(Н.М. Подранецька, А.М. Чайка та інші), у вищихнавчальних закладах (Н.М. Заячківська,Г.П. П’ятакова, С.О. Сисоєва, О.І. Шапран,М.П. Щербань та інші) тощо. Науковідослідження Т.Е. Веденеєвої, Ю.В. Момот,М.Б. Павлової, Н.І. Шиян та інших акцентуютьувагу на цілісності, комплексності та системностівпровадження проектних технологій.

Тож мета статті – з’ясувати сутністьпроектних технологій, проаналізувати особливостіїх використання у навчальновиховному процесізагальноосвітніх закладів, з’ясувати перспективита проблеми впровадження методу проектів упочатковій школі, показати на практиці перевагиїх застосування у навчанні школярів молодшихкласів.

Виклад основного матеріалу. Педагогічнатехнологія, як стверджує О.І. Пометун, даєвідповідь на запитання: як, у який спосіб(методами, прийомами, засобами) досягтипоставленої мети, встановлюючи порядоквикористання різноманітних моделей навчання.Це своєрідний комплекс, який містить запланованірезультати, засоби оцінки для корекції та виборуметодів, прийомів навчання, оптимальних для тієїчи іншої конкретної ситуації, набір моделейнавчання, розроблених учителем на цій основі [2,22]. Відповідно, проектна діяльність – цеіндивідуальна, групова або колективна діяльністьшколярів, спрямована на створення певногоунікального кінцевого продукту та здійснюєтьсячерез дотримання відповідних етапів: постановкапроблема, планування, пошук інформації,створення продукту, презентація.

Сучасна школа виокремлює кілька основнихпідходів до ефективного використання проектноїтехнології щодо класноурочної системи навчання:проект як метод навчання на уроці; проект якметод, що поєднує урочну та позаурочнудіяльність учнів; проектні технологіїдистанційного навчання; для формуваннядослідницьких навичок школярів у позаурочнійроботі; як метод організації дослідницькоїдіяльності вчителів. Утім, який би з підходів нереалізувався, проектна технологія орієнтує учнівна створення певного матеріального абоінтелектуального продукту, а не на простевивчення певної теми. На шляху до мети школяріактуалізують або здобувають нові знання,радяться з учителем і між собою, виконуютьпізнавальну, дослідницьку, конструкторську таіншу роботу. Основними завданнями є навчитиучнів самостійно здобувати знання, застосовуватиїх для розв’язання нових пізнавальних іпрактичних завдань; сприяти розвиткукомунікативних навичок, здатності працювати урізноманітних групах, виконуючи різні соціальніролі (лідера, виконавця, посередника та ін.);формувати уміння користуватися дослідницькимиприйомами: добирати необхідну інформацію, вмітиїї аналізувати з різних точок зору, висуватигіпотези, уміти робити висновки тощо.

Зрештою, всі позитивні моменти використання


164

проектних технологій не можуть приховати деякихпроблем введення цього методу у навчальновиховний процес. Не можемо не погодитися зукраїнською дослідницею О.М. Саламахою, якастверджує, що подекуди важко застосовуватиметод проектів, оскільки навчальні програми непристосовані до проектної діяльності. Працюючив рамках проекту, вчитель часто змушенийвиходити за застиглі рамки програми. Крім того,багато вчителів переконані, що вони працюють надпроектними технологіями, проте лише створюютьпрезентації, демонструють їх учням на уроках, інавіть не підозрюють, що це далеко не проект [5].

Використання проектної технології упочатковій школі має свою специфіку. Вчителімають ураховувати вікові і психологічніособливості учнів, ретельно контролювати всіетапи проектної діяльності. Часто проекти дляпочаткової школи мають бути короткотривалими.Тож проаналізуємо поетапно особливостізастосування проектних технологій у навчаннімолодших школярів на конкретному прикладі.Розглянемо план проекту, який виконували учні 1– 4х класів Старосолотвинської СЗШ І – ІІІступенів Бердичівського району Житомирськоїобласті, – “Навколо світу за 30 хвилин”.

Зінтегровано предмети: “Я і Україна”,“Громадянська освіта”, читання, позакласнечитання, розвиток мовлення.

Навчальна мета: поповнювати знання учнівпро своє село, область, рідну Україну та інші країни

світу; збагачувати словниковий запас учнів;удосконалювати навички виразного читання;тренуватися в написанні віршів, складанні легенд,розповідей; працювати над розширеннямсвітогляду учнів; учити працювати з різнимиджерелами інформації; навчати створюватипроекти на основі власних знань та дібраногоматеріалу, виокремлювати головне.

Розвивальна мета: розвивати вмінняаналізувати зібрану інформацію, висловлювативласну думку щодо почутого, самостійно робитивисновки; формувати навички виразного, чіткого,послідовного викладення отриманого матеріалу;сприяти розвиткові колективної творчості,спостережливості, логічного мислення, зв’язногомовлення; стимулювати пошукові і пізнавальніінтереси учнів; формувати соціальну, полікультурну,інформаційну і комунікативну компетенції.

Виховна мета: виховувати любов до рідногосела, своєї області, рідного краю, до тутешніхзвичаїв і традицій, повагу до людей; виховуватиінтерес до пізнання інших країн світу, їх культури,розвитку, походження рослинного та тваринногосвіту; формувати шанобливе та бережнеставлення до довкілля.

Освітні технології: проектна.Тип проекту: творчопошуковий.Хід роботи над проектомІ. Організаційний етапІІ. Планування проекту1) Розроблення плану проекту (табл. 1);

Таблиця 1. Завдання та очікувані результати проекту для молодших школярів

“Навколо світу за 30 хвилин” Група Завдання Результати

1 клас Дібрати матеріали про історію свого села, найкращі куточки природи, дізнатися про жителів села, їхні заняття, звичаї, обряди, ознайомитися з історичними пам’ятками.

Розгортки “Найкраще у світі село”, “Знатні люди Солотвина”, “Історія села Солотвин”

2 клас Подорожуємо межами області. Дослідити інформацію про історію виникнення обласного міста Житомира. Провести пошукову роботу і дізнатися про видатних людей Житомирщини, їхні праці. Довідатися про стан навколишнього середовища області. Створити фотоальбом краю.

Розгортки “Краса і велич Житомирщини”, “Вірші та пісні рідного краю”, “Екологія Житомирщини”

3 клас Мандруємо просторами України. Дібрати матеріали про історію України, історію державних символів, національні святині, рослинний і тваринний світ. Провести заочну подорож по місту Києву. Дослідити інформацію про навколишнє середовище нашої країни на сьогоднішній день.

Розгортки “Моя Батьківщина – Україна”, “Краса української символіки”, “Столиця України – Київ”, “Що загрожує навколишній природі?”

4 клас Подорожуємо світом. Дібрати цікаві матеріали про історію інших країн світу, їх культуру, побут, розвиток. Провести пошукову роботу і дізнатися про екологію цих країн.

Розгортки “Країни Європи, Азії, Америки, Африки, Австралії”, “Культура народів світу”, “Різноманітність мов”, “Екологія нашої планети”



165 Молодь і ринок №5 (112), 2014

2) Розподіл дітей на групи, враховуючи їхніінтереси та вік;

3) Вказівки, інструкції щодо роботи надпроектом;

4) Складання плану дослідницької роботи;5) Ознайомлення зі схематичним зразком

оформлення проекту.ІІІ. Реалізація проекту1) Ознайомлення з метою та завданнями для

групової роботи;

2) Визначення напряму виконання, пошукуінформації та матеріалів вивчення;

3) Розподіл завдань між членами груп;4) Самостійна пошукова, творча, дослідницька

діяльність учнів;5) Відбір, систематизація та оформлення

дібраного матеріалу;6) Ознайомлення всіх учасників проекту зі

своїми знахідками та відкриттями на уроці “Я іУкраїна”.

Таблиця 2. Захист проекту у віршованому вигляді

Коли були ми ще малі, То мандрували по землі; Тепер дорослі – і відтак, Ми пересіли на літак! І гайнули в неозоре – Над широке Чорне море. В синій димці із туману Нас Туреччина чекала: Виросли скелясті гори й Зашуміло Біле море, І мечетей цілий ряд Розмістивсь як на парад. Далі Африка жарка Вабить нас із далека. Ось Єгипет пролітає, А Ніл біжить і зазиває: До пірамід і до пісків, В історію старих часів. І фараони вже рядами Стають й проходять перед нами. Зірка Канікула встає, Як свої води Ніл проллє. Поспішаємо злітати Й дику Африку вивчати, Де слони та крокодили, Леви, мавпи та горили. Тому прямуєм зараз ми У світ одвічної весни, Де унікальні птахи й звірі Живуть із давніх тих часів, Коли людських не чули слів. Ну, здогадайтесь! – Так, якраз! Мадагаскар чекає нас, Індійським океаном вмитий Та сонцем Африки зігрітий. Проте часу обмаль маєм І ми в Індію рушаєм, Де сплелися дві ріки – Дві сестриці, два світи. Там лотос цвіт свій розкриває, Європу й Азію єднає, Там прянощів пахучих гори На кораблях прямують морем, Щоби з’явитись на столі В усіх куточках на Землі. Набираєм висоти й повертаємо туди, Де сріблястими снігами Перед нашими очами

Скелі височать могутні – Гімалаї незабутні!!! А за ними, немов спить, Піднебесна майорить: Із ланами, із річками, З височенними хребтами, Де апельсинові сади, Та квіти сакури завжди. Китай стіну широку має, Народ вона охороняє, Й могутність має отаку – З орбіти видно її всю! А далі глянем у віконце – Ми летимо на зустріч Сонцю, В країну віршів та пісень, Що перша зустрічає день. Суші, сумо та кімоно З Японії прийшли давно. Автомобілі швидкі там Експортують по містам. Писемність мають дивну люди – Ієрогліфи усюди!!! Через Тихий океан Далі шлях проліг і нам. На окремий материк, Хоча той і невелик. У столицю, у Канберру Через Сідней та пустелю, Де на вулиці весь час Кенгуру чека на нас, Де в полях живуть кролі Й поїдають врожаї. Влітку там – зима пекуча, Взимку – сонечко палюче. Мешкають на тій землі Аборигени корені. Цей найменший материк До Антарктиди принишк. Враз хотіли ми податись Із пінгвінами погратись, Проте вчасно пригадали, Що теплий одяг і не брали – Не готові до льодів, До морозів та снігів! Тому вирішили ми Стати всі Колумбами. По дорозі пролетіли Вузьку й смішну країну Чілі. До Бразилії дістались,

З анакондою погрались Та й піраній половили, Ледве ті нас не вкусили. І по дощових лісах Проклали ми на Північ шлях В країну нову та цікаву, Незалежну і яскраву. Знову наш літак рушає – На нас Америка чекає. Під час польотів зголодніли, Гамбургерів всі поїли, Кокаколи напились І знову в мандри подались. Бо треба глянуть по порядку На ці їх штатів п’ять десятків: Побувати в Вашингтоні, Поблукати у Каньйоні, Покупатись у Водоспаді Всі були безмежно раді!!! Проте ми з Вами не забули, Що в Лондоні ми ще не були! Знов в Європу повертаєм – По Королівству погуляєм. Пам’ятаймо: дощ й туман Настрій не погіршать нам. Звірить час тут – без проблем! Гляньте! – Онде сам БігБен! Води Темзи тут пролиті І мостами оповиті. Тут легенда оживає – Королева всіх вітає!!! Й країну моди не забули, Лиш мить, – й до Франції гайнули. У Лувр на п’ять хвилин зайшли Мадонну зразу віднайшли, Арку Тріумфу не минули, На Ейфелеву всі майнули, Єлисейськими полями Час рушати нам додому. Дивні й гарні всі країни, Та найкраще в Україні! Мандрували ми часами, Ледь ходили від утоми – Відпочинеш вдома трішки, Й далі розминати ніжки! Пам’ятаймо – світ без меж, Й ми незупинні з Вами теж!


166

ІV. Підсумок проекту1) Підготовка до презентації;2) Захист проекту;3) Оцінювання роботи. Підбиття підсумків.Інтегрований характер роботи засвідчив

захист проекту, наприклад, що проходив у 4мукласі. Учні вирішили підсумувати зібранийматеріал у вигляді короткої презентації звіршованим супроводом, який придумалисамостійно (табл. 2). Це якнайкраще дало їмзмогу використати знання, уміння та навички зпредметів “Я і Україна”, “Громадянська освіта”,читання, позакласне читання, розвиток мовленняі скомбінувати їх із зібраною інформацією.

Проектна діяльність у початковій школіуспішно поєднується з дослідною, тому що діти– природжені дослідники, невтомні й старанні,спостережливі й допитливі. Потрібно тількивикористовувати ці особливості дляцілеспрямованого розвитку спеціальних знань івмінь, необхідних у проектній діяльності, а саме:рефлексивні вміння, пошукові (дослідницькі)вміння, комунікативні вміння, розвиток умінь інавичок експериментування, презентаційні вмінняй навички тощо.

Види проектів у початковій школі можутьрізнитися (наприклад, ділова гра, захист на вченійраді, ярмарок, вистава, телепередача, урок,реклама та ін., де використовується технологіяколективних творчих справ). Має значення длядослідної діяльності молодших школярів те, за

якими програмами і підручниками навчаєтьсяклас, які технології використовує вчитель.

Висновки. Отже, залучення молодшихшколярів до проектної роботи сприяє формуваннюв них уміння працювати в колективі, бутивідповідальними, аналізувати результатидіяльності, відчувати себе членом команди,навички аналітичного погляду на інформацію,здатність до адекватної самооцінки. Крім того,проектна технологія дає можливість педагоговіне лише застосовувати різні інтерактивні вправи,але й змінити свою роль у навчальному процесі,перетворившись на координатора цього процесу.

1. Момот Ю.В. Сучасні підходи до впровадженняпроектної технології у навчально-виховний процесзакладів середньої освіти [Текст] / Ю.В. Момот //Витоки педагогічної майстерності. – 2009. – № 6. –С. 184 – 189.

2. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивнітехнології навчання: Наук.-метод. посібн. [Текст] /О.І. Пометун, Л.В. Пироженко / За ред. О.І. Пометун.– К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

3. Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти:підручн. [Текст] / О.Я. Савченко. – К.: Грамота, 2012.– 504 с.

4. Савченко О.Я. Системний підхід до модернізаціїзмісту загальної середньої освіти [Текст] / О.Я. Савченко// Рідна школа. – 2010. – №1–2. – С. 3 – 7.

5. Саламаха О.М. Проектні технології –порятунок сучасної освіти [Електронний ресурс] /О.М. Саламаха. – Режим доступу: osvita.ua/doc/files/

news/61/6197/Proect_technologу




“Колись нашу рідну хату Темрява вкривала, А чужа сусідська хата Світлами сіяла. Та минав ти, наш Кобзарю, Чужії пороги, Орав свою вбогу ниву, Рідні перелоги. Гомоніла твоя кобза Гучною струною, В кожнім серці одбивалась Чистою луною. Спочиваєш ти, наш батьку, Тихо в домовині, Та збудила твоя пісня

Думки на Вкраїні. Хай же промінь твоїх думок Поміж нами сяє, “Огню іскра великого” Повік не згасає! Щоб між нами не вгасало Проміння величне, Ти поставив “на сторожі” Слово твоє вічне. Ми, як ти, минати будем Чужії пороги, Орать будем свої ниви, Рідні перелоги”.

Леся Українка українська письменниця, перекладач, культурний діяч

“На роковини Шевченка”

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/5_112_2014.pdf · професійно-технічних навчальних закладах

Documents