Top Banner
Видається з лютого 2002 року Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л № 12 (119) грудень 2014 Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за кошти замовника Редакція приймає замовлення на розміщення реклами. Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису. Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписані авторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам не повертаються. За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних та інших відомостей відповідають автори публікацій. Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові Підписано до друку 27.12.2014 р. Ум. друк. арк. 16,8. Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman. Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК” 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1 тел.: (0324) 41-08-90 УДК 051 © Молодь і ринок, 2014 Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук (підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.) Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації: Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р. Головний редактор Мирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України, член Національної спілки журналістів України Заст. головного редактора Наталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України Редакційна колегія: Надія СКОТНА, д.філос.н., професор Василь МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН України, член Національної спілки журналістів України Анджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО України Станіслав ЛУПІНСЬКІ , кс., проф. др. (Польща), академік АН ВО України член Національної спілки журналістів України Микола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО України Олег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО України Олег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів України Микола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН України Микола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України, член Національної спілки журналістів України Марія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професор Мирослав САВЧИН, д.психол.н., професор Микола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професор Іван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академік Олександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України член Національної спілки журналістів України Лоєк КШИШТОФ, д.пед.н., професор, Польща Іван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected] Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету (протокол №18 від 18.12.2014 р.) ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань (ISSN International Centre, м. Париж). З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.
162

Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

Aug 29, 2019

Download

Documents

lekhue
Welcome message from author
This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Transcript
Page 1: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 12 (119) грудень 2014

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 27.12.2014 р. Ум. друк. арк. 16,8.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2014

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниЗаст. головного редактора

Наталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниСтаніслав ЛУПІНСЬКІ, кс., проф. др. (Польща), академік АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниЛоєк КШИШТОФ, д.пед.н., професор, ПольщаІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №18 від 18.12.2014 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Page 2: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№12 (119) грудень 2014

Іван Михасюк, Володимир ЧаусРегуляція і дерегуляція національної економіки в екстремальних умовах...........................................8

Надія АшитокСоціалізація дітей з особливими потребами в контексті підготовки соціальних педагогів......................11

Тетяна МартинюкНаукове осмислення феномену хорової школи Анатолія Авдієвського...............................................15

Олександр Шпак, Ганна Романова, Наталія ПримаченкоПрофесійно-педагогічна підготовка викладачів вищих економічних навчальних закладівяк наукова проблема........................................................................................................................20

Станіслав ПономаревськийТарас Шевченко у контексті українського просвітництва початку ХХ століття в імперській Росії..........26

Ірина ДмитрівТема війни у творчості письменників-“логосівців”.............................................................................31

Ірина ЗваричОцінювання професійної діяльності викладачів у вищих навчальних закладах Україниз урахуванням американського досвіду.............................................................................................36

Інна РомащенкоСистема науково-дослідницької діяльності випускної кафедри в процесі підготовки фахівця..................42

Вікторія РомашенкоВіртуальний дискурс як засіб формування інформаційно-комунікації студентівОКР “Магістр”, майбутніх вчителів.................................................................................................46

Зоряна Жигаль, Андрій КовбасюкМентальні основи української співучості...........................................................................................51

Тетяна Попова, Оксана ПавлійОсобливості використання контролю на уроках виробничого навчанняз професії “Кравець” у Слов’янському професійному художньому ліцеї............................................55

Зоя ЛукашеняКонсалтингова функція сучасного університету...............................................................................60

Любов ТкачПроектування полікультурного компонента змісту педагогічної освіти.............................................65

Алла Хом’якПідготовка сучасного школяра до іншомовного спілкування в контексті викликів часу........................70

Page 3: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Ірина МатійчинАктуалізація духовнопісенної творчості як вияв суспільно-історичної свідомостіукраїнців Галичини кінця ХІХ – першої половини ХХ ст...................................................................74

Зоряна Гнатів, Оксана СможаникОбразно-символічна та інформаційна наповненість українських народних пісень(на прикладі “Гей, пливе кача по тисині”).........................................................................................80

Світлана ХоменкоІнноваційні технології в підготовці інженера-педагога економічного профілю...................................84

Юрій БриндіковСоціально-педагогічна робота з підлітками із делінквентною поведінкою як можливість їх реінтеграції у соціум....88

Олена КривильоваПроектування як чинник удосконалення психолого-педагогічної підготовки майбутніх викладачів ПТНЗ....92

Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукВзаємозалежність успішного працевлаштування випускниківта поглиблення інтеграційних зв’язків ВНЗ з потенційними роботодавцями.....................................96

Олександр ГолікОсобливості самостійної роботи магістрантів.................................................................................101

Сергій НемченкоВизначення поняття “рефлексія”....................................................................................................104

Vasil TsybulkoFactors of youth readiness for family life............................................................................................108

Петро Турянський, Юрій ДобушРозвиток інтелектуальних здібностей – важливий засіб формуваннягуманістичних якостей майбутніх педагогів....................................................................................112

Лада ШвачкаТехнологія проблемного навчання в розвитку професійної самоосвітньоїкомпетентності майбутніх викладачів в умовах магістратури...........................................................116

Світлана Теодорович, Михайло КовбасюкБагатогранність музичного мистецтва і його вплив на фізичний і душевний стан людини...................121

Богдан ЧернявськийСутність та особливості використання комп’ютерних технологій навчання у художній освіті..............126

Ольга КондрашоваПодготовка к обучению проблемы проектирования учебной деятельности.....................................130

Ольга РудницькихТренінгові технології в освіті..........................................................................................................135

Оксана ЯструбОсобливості формування культури міжособистісної взаємодіїу майбутніх учителів початкових класів у позааудиторній роботі.....................................................139

Сергій БажанФактори, що вливають на ефективність практичної підготовки молодших спеціалістівв умовах навчально-науково-виробничого комплексу......................................................................144

Page 4: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№ 12 (119) December 2014

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition considers manuscripts submitted in the original type.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by authorexpress their own point of view. Manuscripts are not returned to authors.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 27,12,2014Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed in the printing firm "Shwydkodruk" ("FastPrint")Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2014

The journal is licensed as academic, professional journal in all Pedagogical sciences(Decision of Higher Accreditation of Ukraine № 1-05/5 issued 06. 07. 2010 )

Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. FrankoIvan Franko , 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license :Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05. 02. 2007

Chief editor:Myron VACHEVSKY, Dr. Sc (Pedagogic), Prof. Academic of Academy of Science for Higher

Education of Ukraine, Member of national Union of JournalistsChief editor deputy:

Natalia PRYMACHENKO, Ph. D (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Vasyl MADZIHON, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic NAPS of Ukraine,

Member of Ukraine NUJAndrzej KRYNSKI, PhD. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEStanislav LUPINSKI, PhD. Rev. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHE

Member of National Union of JournalistsMykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEOleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSMykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMyroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola ZYMOMRYA, Dr. Sc. (Philology), Prof.Ivan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicOleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJLoyek KRZYSZTOF, Ph.D. (Pedagogic) Prof. PolandIvan VASYLYKIV, Member of Ukrainian National Union of Journalists

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str, Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111 ; E-mail: [email protected]

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 18, 18.12.2014)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

Page 5: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

CONTENTS№12 (119) December 2014

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Ivan Mykhasyuk, Volodymyr ChausNational Economy’s regulation and deregulation in extreme conditions....................................................8

Nadia AshytokSocialization of children with special needs in the context of social pedagogues’ training..............................11

Tetyana MartynyukScientific rationale of the phenomenon of the choral school by Anatiliy Avdievsky...................................15

Olexander Shpak, Hanna Romanova, Natalia PrymachenkoVocational and educational training of tutors of higher economicaleducational establishments as a scientific problem.................................................................................20

Stanislav PonomarevskyiTaras Shevchenko in the context of Ukrainian enlightenment at the beginning of the XX century in Russian Empire..26

Iryna DmytrivThe theme of war in the works of “Logos” writers................................................................................31

Iryna ZvarychThe Assessment of the Lecturers’ Pedagogical Activities at the Ukrainian’sHigher Educational Institutions with taking into consideration the American experience..........................36

Inna RomashchenkoThe system of researching activity of graduating department in the process of professional’s training..........42

Victoria RomashchenkoVirtual discourse as means of formation the informative and communicative competence of students, future teachers....46

Zoryana Zhyhal, Andriy KovbasyukMental foundations of Ukrainian singing...............................................................................................51

Tetyana Popova, Oksana PavliyFeatures of usage the control at the classes in speciality “tailor” at Slovyansk Vocational Artistic Liceum....55

Zoya LukashenyaConsulting function of modern university..............................................................................................60

Lyubov TkachDesigning of multicultural componrnt of pedagogical education content.................................................65

Alla KhomyakPupil training for foreign language communication in the context of time challenges.................................70

Page 6: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Iryna MatiychynActualization of spiritually-song creative work as display of socially and historic consiciousnessod Ukrainians of Halychyna of the end of the XIXth – the first half of the XXth centuries.......................74

Zoryana Hnativ, Oksana SmozhanykFigurative and symbolic and informative fullness of Ukrainian folk songs (for example, “Hey, plyve kacha po Tysyny”)...80

Svetlana KhomenkoInnovative technologies in the training a teacher-engineer of economic profile........................................84

Yury BryndikovSocial and pedagogical work with teenagers with delinquent behavior as an opportunity to reintegrate into society....88

Olena KryvyliovaDesign as a factor in improving psychological and pedagogical training of future teachers of vocational schools...92

Valentyna Strakharchuk, Anatoliy StrakharchukInterdependence of graduates’ successful employment and deeping of integration ties of HEE with potential Employers....96

Olexander HolikFeatures of masters’ independent works.............................................................................................101

Sergiy NemchenkoThe concept the reflection phenomenon...........................................................................................104

Vasil TsybulkoFactors of youth readiness for family life............................................................................................108

Petro Turyansky, Yury DobushDevelopment of intellectual abilities is an important means of formation humanistic features of future teachers...112

Lada ShvachkaTechnology problem-based education in the developmentof speciality competence of future teachers in a graduate....................................................................116

Svitlana Teodorovych, Mykhaylo KovbasyukDiversity of musical Art and its influence on physical ans psychic state of a human..............................121

Bohdan ChernyavskyEssence and features using of computer technology in learning artistic education..................................126

Olga KondrashovaTeaching preparation: issues of training activity designing....................................................................130

Olga RudnytskykhTraining technologies in education......................................................................................................135

Oksana YastrubThe peculiarities of creating a culture of interpersonal interaction in the workof future primary school teachers in the aspect of extracurricular activities............................................139

Sergiy BazhanFactors influencing the effectiveness of practical training of junior specialistsin the educational – scientific – production complex............................................................................144

Page 7: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

6

Життєвий шлях Мирона Васильовича розпочався у 1947 роців селі Підгородці на Сколівщині. Це казкове село, через якепротікає широка річка Стрий. Народився в складний період. Дужелюбив своїх батьків, пишався ними, шанував пам’ять про них.Завжди казав: як би вони пишалися мною, що я такий вчений,але вони мене бачать з небес. Особливо шанобливо ставився доматері, якщо приснилася, то до добра. Тепер вже розповість їмпро свій нелегкий науковий шлях.

У рідному селі закінчив середню школу, цитував слова ІванаЩура “Гімн школи”:

По житті пронесу яТвоє щире й розумне тепло,Й незабуду ніколиМою школу і рідне село.

Після закінчення середньої школи закінчив Стрийське залізнодорожне училище №8.Служив в армії, вчився у вечірній школі журналістики. Після служби в армії вступив на заочне

відділення механічного технікуму, успішно закінчив його.Протягом всього життя вчився, заочно закінчив Московський інститут патентознавства із

присвоєння кваліфікації – патентозванець. Але мріяв про роботу педагога. Працюючи наДрогобицькому автокрановому заводі, встигає вступити на заочне відділення Дрогобицькогопедінституту, отримав диплом учителя загальнотехнічних дисциплін і праці.

Шість років працював на Дрогобицькому заводі “Граніт” і плідно керував роботою винахідників іраціоналізаторів. Він завжди був епіцентром раціоналізаторських ідей, новизни. На заводі під йогокерівництвом впроваджено 120 раціоналізаторських пропозицій, а сам керівник отримав 24 авторськісвідоцтва. Своєю діяльністю і працьовитістю згуртовував творчих людей, де генерувалися нові ідеї,підходи, рішення, де збувалися найзаповітніші мрії. До нього йшли за порадою, добрим словом, бознали, що він їх вислухає, дасть розумну пораду чи прийме рішення.

Свою педагогічну роботу розпочав на посаді старшого викладача кафедри економіки ізагальноосвітніх дисциплін Дрогобицького педагогічного університету, бо багато років він віддавсправі підготовки фахівців з менеджменту і маркетингу, пройшов шлях від старшого викладача допрофесора кафедри менеджменту і маркетингу.

Щиро пишався своїм університетом де, б не перебував в Україні чи за кордоном.Є автором понад сотні наукових праць, серед яких монографії, підручники для студентів і учнів,

низка посібників, трудився і на шкільній педагогічній ниві, даючи економічні знання учням Дрогобицькогопедагогічного ліцею.

Згодом вибрав нелегкий шлях науковця, досягаючи успіхів в житті, захистив дисертацію, здобувнауковий ступінь кандидата економічних наук, доктора педагогічних наук, завжди з гордістю говоривпро свого вчителя Мадзігона Василя Миколайовича, розумного, працьовитого вченого.

Мирон Васильович був мудрою, творчою, ініціативною, працьовитою і доброзичливою особистістю,любив безмежно життя, людей, свою Україну. Дітям, внукам є ким пишатися, з кого брати приклад.

У 2000 році на конкурсній основі АПН України, обраний науковим кореспондентом Інституту педагогіки.У 2002 році Міністерством освіти та науки України Мирону Васильовичу було присвоєно почесне

звання “Відмінник освіти України”.Ефективність його наукових досліджень не можна, виміряти сферою людської діяльності, в якій

доброта і вимогливість до себе створювали найкращі умови для розвитку науки.За його творчу діяльність, публікації у 2002 році став членом Національної спілки журналістів

України.І відразу як творча людина, науковець з позитивною енергетикою замислив ідею створення

фахового журналу.

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ

Присвячую моєму батькові Вачевському Мирону Васильовичу

доктору наук, академіку, професору

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 8: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

7 Молодь і ринок №12 (119), 2014

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ

Завжди  казав:  нехай  спробують  створити  в  Україні  такий  журнал,  як  в  Дрогобицькомупедуніверситеті  імені  І.Я.  Франка.  З  ідеєю  звернувся  до  покійного  ректора  Скотного  ВалеріяГригоровича. “Твори і працюй”, – була його відповідь.

З 2002 року був головним редактором журналу “Молодь і ринок”. Це щомісячне видання є фаховимз педагогіки та популярним серед науково­педагогічної громадськості України.

У 2007, 2010, 2011 роках нагороджений знаками за “За наукові заслуги”.У вересні 2009 р. Мирон Вачевський став академіком Академії наук вищої освіти України і був

відзначений цією науковою установою нагородою Ярослава Мудрого  за визначні здобутки в галузінауки і техніки.

За професійні  здобутки батька  запрошують  на  роботу професором кафедри  теорії  і  методикипрофесійного  навчання  Національного  педагогічного  університету  імені  М.П.  Драгоманова,  уМіжнародний економіко­гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, в АкадеміюПолонійну в Ченстохові (Польща).

За  значну співпрацю  з Академією  Полонійною у сфері наукової роботи нагороджений срібноюмедаллю Академії Полонійної в Ченстохові.

Опублікував більше 250 робіт, у тому числі монографії, підручники, навчальні посібники, навчальніпрограми, статті, методичні рекомендації, авторські свідоцтва на винаходи, брошури, наукові рецензії.

До батька зверталися студенти, вчителі, здобувачі й аспіранти, науково­педагогічні працівники івідомі вчені, спілкувався як з рівними, давав необхідну пораду  і допомогу. Під його  керівництвомзахистили кандидатські, докторські дисертації. Був членом спеціалізованих вчених рад.

До кожного хто хоч раз поспілкувався з академіком і працював з ним, виявляв вагомий потенціалділових рис, високий емоційний інтелект, доброзичливе ставлення до людей.

Статус професора,  академіка –  добра освіта,  її фундамент – педагогічні науки,  глибокі  знання,бачення можливостей справи, якій присвячене життю. “Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї.І горів, і яснів, і страждав для неї”. Слова І.Я. Франка поеми “Мойсей” – найкращий епіграф до життянауковця,  педагога.

У 2010 році Академією педагогічних наук нагороджений за значний внесок у наукову роботу знакомі медаллю  ім. К.Д. Ушинського. Того ж  року отримав знак  і медаль Міністерства  освіти та наукиУкраїни ім. Петра Могили.

У  вересні  2010  року  присвоєно  звання  почесного  доктора  DOCTORA  HONORIS  CAUSAКіровоградського інституту регіонального управління та економіки.

У 2012 році нагороджений знаком і медаллю ім. Григорія Сковороди.Коротко скажу: батько мав кредо, якого дотримувався під час викладацької роботи. На першому

місці  –  культура,  виховання,  на  другому  –  знання.  І  тут  нема  якихось  суперечностей.  Батькостверджував: людина повинна здобувати знання все життя, а ось культура повинна залишатися завжди.

Безмежно любив своїх дітей, зокрема сина Ореста, з яким ділився своїми ідеями, невістку Наталю,з якою завжди знаходив спільну розмову як з педагогом. Примушував мене багато писати, передававсвій педагогічний  і журналістський досвіт. Шанував  і любив  зятя Михайла. Також гордістю булийого внуки, яких безмежно любив: Олежика, студента університету, Ростислава, учня ліцею, Юрія,школяра,  і найменшу внучку Мартусю.

Був глибоко віруючою людиною, людиною воістину високої християнської моралі.Низький тобі уклін, батьку, і вічна пам’ять науковцю, професору, доктору наук, академіку, вчителю

вищої категорії, методисту,  головному редактору науково­педагогічного журналу “Молодь і ринок”,переможцю Всеукраїнського конкурсу майстерності педагогічних працівників позашкільних навчальнихзакладів “Джерела творчості” у номінації “Керівник гуртка року”, просто добрій, щирій людині, другу,батькові, дідусеві, колезі по роботі. Хай земля буде тобі пухом. Ми завжди будемо тебе пам’ятати.

“Тих, що вчора були з нами і говорили, сьогодні з нами вже нема. Вони покликані до свого й нашого Господа, щоб кожний з них показав доробок свого життя. Погляньте на день вчорашній і сьогоднішній. Вчора минулось, мов ранній цвіт, так і сьогодні перейде, як вечірня тінь”.

св. Єфрем Сирійський Від редакції журналу “Молодь і ринок” Наталія Примаченко

Page 9: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

8

Поруч  із  економічною  складовою,вирішальне  значення  у  формуванніУкраїни як повноправного євроатлантичного

партнера мають безпека і оборонна сфери як важливаумова ефективності національної безпеки держави.Пріоритетними тут є забезпечення національнихінтересів,  державної  незалежності,  протидія  ізапобігання сучасним внутрішнім та  зовнішнімвикликам і загрозам.

Російська  агресія,  як  головна  загроза

національній  безпеці  України  та  українців,національна  безпека  внутрішнього походженнязмушує нас обирати систему колективної безпекита  оборони  країни  за  принципом  рядупострадянських країн – через НАТО – в ЄС.

Доля Європи вирішується сьогодні в Україні.Тому  Україна  мусить  не  лише  забезпечитивласну безпеку, а й зробити посильний внесок уформування простору безпеки на Європейськомуконтиненті.  Звичайно  курс  на  європейську

Іван  Михасюк,  доктор  економічних наук,  професор,  академік  академії  наук  ВО  України,завідувач  кафедрою  економіки  підприємства,

заслужений  професор  Львівського  національного  університету  імені  Івана  Франка,професор  економічних  наук  Республіки  Польща

Володимир  Чаус,  аспірант  кафедри  економіки  підприємства

РЕГУЛЯЦІЯ І ДЕРЕГУЛЯЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИВ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

Досліджено поєднання регуляції і дерегуляції національної економіки України в екстремальних умовах(російської агресії) з посиленням державного регулювання щодо зміцнення військово-промислового комплексуй  одночасного  дерегулювання  бізнесу  підприємств  в.т.ч.  оборонної  промисловості,  перспективиєвроатлантичного партнерства.

Ключові слова:  національна  економіка,  регуляція,  дерегуляція,  російська  агресія,  інтеграція,геополітика, НАТО, ЄС.

Літ. 3.

Иван  Михасюк,  доктор  экономических  наук,  профессор,академик  академии  наук  ВО  Украины,  заведующий  кафедрой  экономики  предприятия,

заслуженный  профессор  Львовского  национального  университета  имени  Ивана  Франко,профессор  экономических  наук  Республики  Польша

Владимир  Чаус,  аспирант  кафедры  экономики предприятия

РЕГУЛЯЦИЯ И ДЕРЕГУЛЯЦИЯ НАЦИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИВ ЭКСТРЕМАЛЬНЫХ УСЛОВИЯХ

Исследовано сочетание регуляции и дерегуляции национальной экономики Украины в экстремальныхусловиях (российской агрессии) с усилением государственного регулирования по укреплению военно-промышленного комплекса и одновременного дерегулирования бизнеса предприятий в.т.ч. обороннойпромышленности, перспективы евроатлантического партнерства.

Ключевые слова: национальная экономика, регуляция, дерегуляция, российская агрессия, интеграция,геополитика, НАТО, ЕС.

Ivan  Mykhasyuk,  Ph.D.  (Economy),  Prof. Academician  of   Academy  of Sciences  of UkraineHead  of  Business  Economics  Department Honored  Prof. of  Lviv  National University  by  I. Franko

Prof.  of  Economics  of  PolandVolodymyr Chaus, PhD  Student  of Business Economic  Department

NATIONAL ECONOMY’S REGULATION AND DEREGULATION IN EXTREMECONDITIONS

The  article  investigates  the  combination  of  Ukraine  National  economy’s  regulation  and deregulation  inextreme  conditions  (Russian  aggression)  with  increased  government  regulation  to  strengthening  the  military-industrial complex and simultaneous deregulation of business enterprises including defense industry and prospectsfor Euro-Atlantic Partnership.

Keywords: National Economy, regulation, deregulation, Russian aggression, integration, geopolitics, NATO,the European Union.

УДК 33(477):338.24

РЕГУЛЯЦІЯ І ДЕРЕГУЛЯЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

© І. Михасюк, В. Чаус, 2014

Page 10: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

9 Молодь і ринок №12 (119), 2014

інтеграцію  та  євроатлантичну  співпрацюпов’язаний з ризиками, усунення яких потребуєвжиття відповідних заходів. Задекларований курсУкраїни на інтеграцію в європейський політичнийі  безпековий  простір  є невід’ємною складовоюєвроатлантичного простору  і  має  спиратися  напринципово  нову модель суспільно­політичногорозвитку,  відповідну  стратегію  внутрішніхперетворень та послідовні зусилля, спрямовані назміну геополітичної ситуації.

Все це вимагає від України посилити державнерегулювання економіки в бік зміцнення військово­промислового  комплексу  (ВПК)  й одночасногодерегулювання бізнесу підприємств в тому числій оборонної промисловості.

У 2013 р. до стратегічних напрямів економічноїта  соціальної політики  України  передбачалосьвіднести такі: дерегуляція  та мотивація бізнесудо  зростання;  розвиток  внутрішнього  ринку  істимулювання  імпортозаміщення;  реалізаціяпотенціалу  аграрного  сектору  в  умовахзагострення ризиків світової продовольчої кризи;сприяння  експортерам  і  зміцненняконкурентоспроможності експорту; модернізаціяважелів макроекономічної стабілізації в умовахзбереження нестабільності глобальної економіки;оптимізація  фіскальної  політики  в  умовахжорстоких бюджетних обмежень; диверсифікаціята підвищення ефективності соціальної політики.

Проте сьогодні  (2014  р.) – в  екстремальнихумовах – окупація Криму Росією і вторгнення наСхід  України  змушує  Уряд  взяти  на  себе,насамперед, обороноздатність, а отже й змінитивектор в бік державного регулювання економікине  чекаючи  повномасштабного  вторгненняросійського  агресора.  Тому  регуляторну  рольУряду України  слід в першу чергу скерувати назміцнення військово­промислового комплексу.

Світовий  досвід вчить: раз почалась війна –все для фронту, все для перемоги. За таких умовна передній план  виходить державна регуляціяекономіки  оборонної  промисловості.  А  щобпромисловість ВПК й інших підприємств більшефективно  працювали,  слід  дерегулювати  тамотивувати  бізнес  до  зростання.  В  цьому  йполягає  поєднання  регуляції  і  дерегуляціїнаціональної економіки в екстремальних умовах.

В умовах ведення Вітчизняної війни вбачаєтьсяза  необхідне  посилити  виконання  вимогзаконодавства  України  щодо  державноїрегуляторної політики в частині кількісного аналізувигод  і  витрат  на  дотримання  обов’язковихрегуляцій  при  підготовці нормативно­правовихактів відповідних центральних органів виконавчоївлади  щодо оборонних заходів Вітчизни. З  цих

позицій  стратегічна  орієнтованість  політикидерегуляції обумовлює необхідність впровадженнямодернізованих  регуляторних  механізмів  впоєднанні  з  дерегулюванням,  насамперед,підприємств  оборонного  комплексу.  Державнерегулювання ВПК в поєднанні з дерегулюванням–  скороченням  дозвільних  і  реєстраційнихпроцедур,  поширення  практики  електронногонадання адміністративних послуг для бізнесу наусій території України, як і формування стійкогоподаткового  середовища тощо слід скеровуватив  бік  підвищення  ефективності  державноїоборонної політики.

Відомо, що в цілому нинішня ситуація в Українінестабільна.  Це  відштовхує  потенційнихінвесторів. Подібна внутрішня ситуація у свій часмала  місце  у  таких  країнах  як  Литва,  Латвія,Естонія. Ці країни прагнули приєднатися до НАТОне через те, що їм загрожував якийсь зовнішнійворог, як Україні  сьогодні,  а  задля  вигідного танадійного  проведення  внутрішніх  реформ,оптимізації  витрат  на  безпеку  і  перерозподілузвільнених  бюджетних  коштів  на  виплативчителям, лікарям, пенсіонерам. І сьогодні, життялюдей цих країн загалом відповідає європейськимстандартам,  до  яких  належать:  гарантованийсуверенітет  і національна безпека, цивілізованаполітика,  стабільна  розвинута  економіка,забезпечена старість, надійний соціальний захист,безпечна  праця.  Для  України НАТО сьогодні –це механізм реалізації більш глобальних планів,зокрема  зростання  економіки.  Адже  в  НАТОвступає не лише Міністерство оборони, а державазагалом задля серйозного впливу на внутрішнюситуацію в країні.

Процес  євроатлантичної  інтеграції  веде  допозитивних змін у різних сферах життя країни якв економіці, так і політиці, поліпшиться інвестиційнапривабливість країни. У потенційного інвесторадумка  про Україну  зміниться.  Слід прискоритидоведення  до  логічного  завершення  процесєвроінтеграції шляхом підписання  і  подальшоїратифікації парламентами всіх країн­членів ЄСУгоди про асоціацію і зону вільної торгівлі.

За  оцінками  вітчизняних  експертів,  длябезболісного  вступу  до  ЄС  Україні  бажанозбільшити  ВВП  до  300  млрд  доларів  США,  асукупний обсяг прямих іноземних інвестицій маєдосягти  майже  80  млрд.  доларів  США.  Дляподолання відчутного розриву в обсягах ВВП надушу населення між Україною  та  членами ЄСщорічні темпи зростання ВВП повинні бути на рівніне менше 6  –  7%, а товарооборот становити якмінімум 60% [1, 167].

Проте,  вказані цифри, на нашу думку,  надто

РЕГУЛЯЦІЯ І ДЕРЕГУЛЯЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

Page 11: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

10

завищені і не можуть служити головною умовоювступу  до  ЄС,  зокрема  сьогодні,  в  умовахнеоголошеної  війни  з  Росією.  Проте  лишеприєднання до цивілізації ЄС є запорукою виходуУкраїни з соціально­економічної префиренції.

Чим  більше  відставання,  тим  активнішеповинна  втручатися  держава  у  господарськийпроцес,  зокрема,  шляхом  державногоінвестування в економіку, визначення пріоритетівбюджетних  капітальних  видатків.  Інвестиційнасфера,  особливо  у  країнах  із  перехідноюекономікою,  неспроможна  одужати  за  рахуноксаморегулювальних  механізмів.  Потрібневпровадження відповідних адекватних державнихпрограм,  спрямованих  на  поліпшенняінвестиційного клімату.

На сьогодні немає загальновизнаної методикивизначення  оптимального  та  порогового  рівнядержавних витрат і, відповідно, рівня податковогонавантаження, при перевищенні яких економічнезростання  зупиняється.  Отже,  доцільноздійснювати  експертні  оцінки щодо визначенняоптимального  та порогового  рівнів  розміру  тавраховувати  їх  при  формуванні  податкової,бюджетної та інвестиційної політики.

На сьогоднішній день найбільш доцільним якдля України, так і Європи вибудувати і зміцнюватиБалтійсько­Чорноморську оборонну вісь – Швеція–  Норвегія  –  Фінляндія  –  Литва  –  Латвія  –Естонія,  Польща  – Болгарія,  а у  перспективі  іБілорусія, ініціювати взаємно вигідні умови міжвказаними країнами від торговельної до оборонноїполітики. Спільні інтереси країн Балтії і регіонуЧорного  моря  дадуть  можливість  сформуватиновий Політико­Східний Союз на теренах СхідноїЄвропи.  В  цьому  зацікавлені  також  Швеція,Фінляндія  як  позаблокові  країни  а  такожТуреччина, яка не прямо, проте підтримує своїходновірців  –  кримських татар. Правда, робитиподальших кроків в цьому плані поки що не бажає,щоб не зіпсувати відносини з Росією. Повноціннудопомогу  від  Туреччини  зможемо  отриматитільки тоді, коли США та Європа почнуть діяти.

Союз  вищевказаних  держав  був  би  значносильніший  в  економічному  і  військовомувідношенні, ніж московський агресор. Україна втакому Союзі,  зважаючи  на  розміри  території,природні  ресурси  та  географічне  положення,створення, по суті,  нової боєздатної справжньоїукраїнської армії, має шанс відіграти основну рольяк в оборонному, так і в економічному аспекті.

Для цього в першу чергу Україні слід посилитигальмування  динаміки  зростання  видатків.Головним завданням бюджетної політики має бутиоптимізація  структури  видатків.  Зокрема,

підвищення рівня соціального захисту можливе зарахунок скасування  необґрунтованих  пільг  длязаможних  верств  населення,  мінімізаціїкорупційних  втрат,  раціоналізації  структуризакупівель. На  дострокове погашення  частинизовнішнього державного боргу слід спрямуватипонадпланові надходження до бюджету, а видатки–  спрямовувати  на  проекти,  які  в  коротко­  чисередньостроковій перспективі дозволять значнозменшити  видатки  бюджету,  збільшити  йогодоходи передовсім на оборону країни.

Доцільним  у  державному  регулюванні  слідвважати  посилення  уваги  до  спрямуванняакумульованих у бюджеті коштів на цілі розвитку,уникнути розпорошення інвестиційних ресурсів.Слід  радикально  удосконалити  управліннядержавними  підприємствами  й  акціонернимитовариствами  з  контрольним  пакетом  акцій,  зогляду  на  необхідність  спрямування  коштів натехнологічну модернізацію виробництва.

В 2012 році спад промислового виробництва вУкраїні  заклав  передумови  адаптаційноїперебудови  економіки  для  функціонування  вумовах  значного  зменшення  ваги  експортногочинника.  Змістом  такої  перебудови  має  статизменшення питомої ваги традиційних експортнихсекторів промисловості, переорієнтація ресурсівна  забезпечення потреб внутрішнього  ринку  таосвоєння  нових  зовнішніх  ринків  продукції  зпереорієнтацією в країни ЄС.

Нинішня макроекономічна модель валютно­грошової  політики, в якій  грошова  пропозиціякритично залежить від стану платіжного балансу,вимагає  зміни  інструментарію  та  пріоритетівполітики державного регулювання.

В 2014  р. через витрати на оборону а  такожнизькі  темпи  зростання  експорту  українськихтоварів спонукало до цілеспрямованої девальваціїгривні,  що  вимагає  залучення  інноваційнихтехнологій. Уповільнення інвестиційної активностінегативно  позначається  на  процесахімпортозаміщення, що і без цього посилює падіннягривні.

Застосування  Національним  банкомадміністративних  заходів,  у  тому  числітимчасових  обмежень  щодо  купівлі­продажувалюти,  посилення  контролю  за  поверненнямекспортної  виручки  в  Україну,  обов’язковогопродажу  її  більшої  частини  тощо,  можутьстворити передумови для укріплення курсу гривні.

Незважаючи на зовнішні загрози, скеруванняекономіки  країни  для  перемоги  над  ворогом(регулювання економіки) держава й далі повиннадерегулювати процеси обмеження  втручання  впоточну діяльність суб’єктів господарювання при

РЕГУЛЯЦІЯ І ДЕРЕГУЛЯЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 12: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

11 Молодь і ринок №12 (119), 2014

розробленні та просуванні нових товарів на риноку спосіб повноцінного  запровадження процедурринкового  нагляду  відповідно  до міжнароднихнорм і практики країн ЄС, сприяти розширеннюбази  інвестиційних  ресурсів  підприємств  таїхньому спрямуванню в напрямах, необхідних дляреалізації  програми  модернізаційних  реформ,включно  із  новими  програмами  модернізаціїоборонного сектору України.

Після  закінчення  воєнних  дій  на  Сході  тавідновлення  припливу  інвестиційних  ресурсівможна очікувати відбудову  зруйнованих  заводів

із  застосуванням  новітніх  технологій,  а  отже,збільшення  випуску  конкурентоспроможноївисокотехнологічної продукції.

1.  Офіційний  сайт  Державного  комітетустатистики України [Електронний ресурс]. – Режимдоступу:  http://www.ukrstat.gov.ua.

2. Олег Шамшур, Микола Капітоненко. В пошукахвитраченого  часу:  проблема  вибору  стратегіїбезпеки  України.  Дзеркало  тижня,  №  40  (186)  1листопада 2014 р.

3. А. Філіпенко. Економічний часопис – ХХІ № 7 – 8,2011, С. 66.

Стаття надійшла до редакції 25.11.2014

Постановка  проблеми.  Реалізаціясоціальної  політики  щодо  осіб  зособливими  потребами  завжди була

одним з важливих показників як рівня розвиткуцієї політики, так і рівня прогресивності суспільствав цілому. Процес створення необхідних умов длятого,  щоб  інтеграція  цих  людей  у  системусоціальних  відносин  відбувалася максимальноефективно, є складним та різноспрямованим, щопередбачає матеріально­технічну  забезпеченістьзазначеного  процесу,  створення  технологічних

розробок, існування відповідної інституційної бази,формування  позитивної  громадської  думки,підготовку  команди  фахівців,  до  складу  якоївходять  не лише фахівці медичного та медико­технічного профілю,  покликані  забезпечувативласне медичну реабілітацію осіб  з особливимипотребами,  а  й  коректологи  різних нозологій  ісоціальні педагоги. Ці фахівці повинні поєднуватиу  собі  здатність  забезпечувати  для  осіб  звідповідними потребами можливість як фізичноїреабілітації, так й інтеграції в сучасний соціально­

УДК 37.013.4

Надія  Ашиток,  доктор  філософських  наук,  професорДрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИВ КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

У статті висвітлено й проаналізовано деякі підходи до процесу вдосконалення професійної підготовкимайбутніх соціальних педагогів до роботи соціалізації дітей з особливими потребами.

Ключові слова: соціалізація, освітній процес, соціальний педагог, діти з особливими потребами.Літ. 10.

Надежда  Ашиток,  доктор философских наук, профессорДрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

СОЦИАЛИЗАЦИЯ ДЕТЕЙ С ОСОБЫМИ ПОТРЕБНОСТЯМИВ КОНТЕКСТЕ ПОДГОТОВКИ СОЦИАЛЬНЫХ ПЕДАГОГОВ

В  статье  освещены  и  проанализированы  некоторые  подходы  к  процессу  совершенствованияпрофессиональной  подготовки  будущих социальных  педагогов  к  работе  социализации детей  с  особымипотребностями.

Ключевые слова: социализация,  образовательный  процесс,  социальный  педагог,  дети  с  особыми

потребностями.

Nadia Ashytok, Ph.D.(Philosophy), Professor of Drohobych State Pedagogical University by  I. Franko

SOCIALIZATION OF CHILDREN WITH SPECIAL NEEDSIN THE CONTEXT OF SOCIAL PEDAGOGUES’ TRAINING

The article analyzes some of the approaches to improve the training of future social workers to the to work with thesocialization of children with special needs.

Keywords: socialization, process of education, social educator, children with special needs.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИВ КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

© Н. Ашиток, 2014

Page 13: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

12

культурний простір  шляхом створення умов дляїх успішної соціалізації.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Проблеми  соціалізації  дітей  вивчались  такимидослідниками, як Г. Андрєєва, Н. Андрєєнкова,І. Кон, О. Кущак, Н. Лавриченко, М. Лукашевич,О. Мудрик, а також відомими педагогами, середяких В. Сухомлинський, А. Макаренко, С. Швацькийта ін. Проблеми соціалізації досліджувались й узарубіжній науці (Ф.Г. Гіддінс, Г. Тард, Д.А. Томпсон,Т. Парсонс, Ч.Х. Кулі,  У.І.  Томас, Дж.  Г.  Мід).Наша стаття присвячена трактуванню соціалізаціїосіб з особливими потребами у процесі підготовкисоціальних педагогів до роботи з цією категорієюклієнтів.  Слід  зазначити,  що  різні  аспектипрофесійної  підготовки  майбутніх  соціальнихпедагогів  до  роботи  з  дітьми  з  особливимипотребами  уже  висвітлювалися  у  працяхІ. Іванової, Л. Коваль, Л. Масунової, Л. Міщик таін. [3, 40 – 49; 6, 28 – 57; 7, 102 – 108; 8]. Проте цідослідження  не  висвітлюють  повною  мірою  ціаспекти,  а  тому  метою  нашої  статті  є  аналізпроблем підготовки фахівців до роботи з дітьмиз особливими потребами з питань їх соціалізації.

Виклад  основного матеріалу дослідження.Оскільки основною метою діяльності соціальногопедагога  є  створення  сприятливих  умов  дляособистісного розвитку  людини  (фізичного,соціального, духовно­морального, інтелектуального),надання  їй  комплексної  соціально­психолого­педагогічної допомоги у процесі соціалізації, весьпроцес підготовки такого фахівця спрямований наформування у  нього відповідних знань,  умінь  інавичок у зазначеній сфері. Одним із принципівсоціально­педагогічної  діяльності  єдиференційований,  за яким  життєві  потреби  тапроблеми клієнта потрібно розглядати у  групахсхожих явищ. У зв’язку з цим у процесі підготовкисоціальних  педагогів  до  роботи  із  особами  зобмеженими  можливостями  враховуються  їхспецифічні потреби.

Соціалізація  дітей  з  особливими  потребамивідбувається з тією ж метою, що й повносправних,–  з  метою  включення  до  системи  соціальнихвідносин  шляхом  засвоєння  зразків  поведінки,соціальних норм і цінностей. Термін “соціалізація”щодо людини впровадив у науковий обіг ФранклінР. Гіддінгс,  який  у  1897  році  в  книзі  “Теоріясоціалізації”  використав  його  в  значенні,наближеному  до  сучасного,  –  процес розвиткусоціальної природи  або  характеру  індивіда,  щовідбувається  як  у  результаті  стихійного  впливуоточення,  так  і  завдяки  впливам  суспільства.Розглядаючи  суспільство  як  фізико­психічнийособливим  способом  побудований  організм,учений вважав, що  існувати  цей організм може

лише  за  умови  формування  “плюралістичноїповедінки” своїх представників,  яка  забезпечуєвзаєморозуміння та комунікацію людей і є основоюіснування “соціального розуму” [5].

При  з’ясуванні  змісту  термінологічногословосполучення  “соціалізація  особистості”доречно відзначити його невдале формулювання.Адже так воно передбачає, що особистість мовбивже  існує  і до  її  “соціалізації”.  “Насправді ж,  –переконливо  писав Е. Ільєнков, –  соціалізуєтьсяне особистість, а природне тіло новонародженого,якому ще належить перетворитися в особистістьу процесі цієї соціалізації, тобто особистість маєще виникнути. Й акт її народження не збігаєтьсяні  за  часом,  ні  за  суттю  з  актом  народженнялюдського” [4]. Вдалішим є термін “соціалізаціялюдини”.  Народившись,  людина  має  лишеможливість  стати  особистістю.  Людське  дитяз’являється  на  світ  найменш  пристосованимпорівняно  з представниками тваринного  світу,проте саме  ця  біологічна  незапрограмованістьвідкриває можливості до  засвоєння соціальногодосвіду.  На  думку  Арнольда  Гелена,  існує“біологічна недостатність” людини, а це означає,що  вона  “не  завершена”  і  не  закріплена  утваринному царстві, а тому “відкрита” світові тапризначена для творчості. Щоб стати людиною,мало  однієї  біологічної  спадковості,  потрібнаспадковість  соціальна.  Осягається  ця“спадковість”  у  процесі  соціалізації,  що  можетрактуватися  як  перетворення  біологічногоіндивіда на соціальну істоту, входження індивідав соціум. Серед вітчизняних дослідників поширенаконцепція соціалізації, що ґрунтується на принципахісторико­культурної концепції Л. Виготського. Навідміну від соціогенетичних концепцій, де розвитокдитини розглядався як “зліпок”, результат впливузовнішнього  середовища,  цей  ученийпідкреслював, що становлення людини включаєдва відносно автономні, але нерозривно пов’язаніпроцеси: натуральний (процес фізичного дозріванняіндивіда)  і  соціальний  (визрівання  індивіда якособистості).  Натуральний ряд розвитку описуєісторію  становлення  певної  системи природнодетермінованих  якостей,  соціальний  –  етапизалучення  індивіда  до  людської  культури,оволодіння  суспільно  необхідними  знаннями,нормами  та  цінностями  і  включення  його  всуспільну діяльність [10].

Можливо  соціалізація  дітей  з  особливимипотребами  повинна  відбуватися  своєрідно,відмінно від  цього процесу для  повносправнихдітей? Ні, адже мета соціалізація всіх дітей  безвинятку  однакова.  Про  це  згаданий  вищедослідник  Л. Виготський,  заперечуючидоцільність  особливого  виховання  дітей  з

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИВ КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 14: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

13 Молодь і ринок №12 (119), 2014

особливими  потребами,  писав:  “Основнеположення  традиційної  спеціальної  педагогікидефективного дитинства: “Сліпого, глухонімого інедоумкуватого не можна міряти  тією  ж мірою,що і нормального”. У цьому альфа і омега не лишезагальнопоширених  теорій,  а  й  майже  усієїєвропейської  і  нашої  практики  вихованнядефективних  дітей.  Ми  ж  стверджуємо  якразпротилежне  психологічне  та  педагогічнеположення:  “Сліпого,  глухонімого  інедоумкуватого можна і потрібно міряти тією жмірою, що і нормального” [1]. Як же бути з тим,що зумовлює психофізичну особливість цих дітей?Порушення  зору,  слуху,  мовлення,  психічногорозвитку?  В  корекційній  педагогіці  чималонаписано  праць  про  здатність  людиникомпенсувати вроджені чи  набуті  психофізичніпорушення. На основі цієї здатності соціалізаціявідбувається  однаково,  незалежно  від того,  якіоргани чуття збережено. Наприклад, для сліпого,відзначає Л. Виготський, “голий фізичний стимулсвітла не є  повною реальністю;  тлумачення, щодається  йому  при  посередництві  соціальноїдіяльності і думки, надає йому все багатство йогозначення”. Таким чином, сліпота, що позбавляєлише “голого фізичного  стимулу”, не  закриваєзовсім наглухо вікон у світ, не позбавляє “повноїреальності”…  Вона  може  бути  компенсованавеликою  мірою  іншими  стимулами.  Важливонавчитися читати, а  не бачити літери. Важливовпізнавати людей і розуміти їх стан, а не дивитисяїм  в  очі.  Робота  очей  виступає,  зрештою,  упідпорядкованій ролі  як  знаряддя для будь­якоїдіяльності і може бути замінена роботою іншогознаряддя”  [1].

У процесі підготовки соціальних педагогів дороботи з особливими дітьми доцільно висвітлитидва підходи до розумінні ролі людини у процесісоціалізації,  оскільки в  силу специфічності цихдітей,  може  виникнути  думка  про  побудовуспеціально  створеної  для  них  взаємодії.Розглянемо ці підходи. Перший підхід припускаєпасивну позицію людини у процесі соціалізації, асаму соціалізацію розглядає як процес адаптаціїлюдини  до  суспільства.  Цей  підхід  може  бутивизначений як  суб’єкт­об’єктний  (суспільство –суб’єкт впливу, а людина – його об’єкт). Прихильникидругого підходу виходять з того, що людина береактивну участь  у процесі  соціалізації  і  не лишеадаптується  до  суспільства.  Цей  підхід  можнавизначити як суб’єкт­суб’єктний. На наш погляд, длярозуміння процесу соціалізації осіб важливий аналізздобутків обох підходів. Розглянемо деякі з них.

Основоположником  суб’єкт­об’єктногопідходу був французький соціолог кінця XIX ст.Е. Дюркгейм. Досліджуючи взаємодію людини і

суспільства, він звертався до питань соціалізації івиховання підростаючих поколінь. Е. Дюркгеймвизнавав,  що  дитина  постійно  відчуває  “тисксоціального середовища, яке прагне сформуватиїї за своїм зразком і має своїми представниками іпосередниками батьків  і  вчителів”  [2, 12  –  13].Доцільність  такого  тиску  дослідник пояснювавтим,  що  “суспільство  може  вижити  лише  тоді,коли  між  його  членами  існує  значний  ступіньоднорідності. Виховання встановлює і підкріплюєцю  однорідність,  фіксуючи  в  дитині  з  самогопочатку істотні, типові характеристики, необхіднідля колективного життя” [2, 12 – 13]. Прибічникцього ж підходу Т. Парсонс вважав, що в основіпроцесу  соціалізації  лежить  “генетичнапластичність  людського  організму  і  йогоздатність  до  навчання”,  а  завданням  цьогопроцесу є сформувати у “новачків” (представниківпідростаючого  покоління)  як  мінімум  почуттялояльності  і як максимум почуття відданості повідношенню до системи. Згідно з його поглядами,людина “вбирає” в себе загальні цінності в процесіспілкування  зі  “значущими  іншими”.  Вартозауважити, що суб’єкт­об’єктний підхід акцентуєувагу на соціальній адаптації людини до соціальногосередовища за допомогою засвоєння нею існуючихнорм, правил, цінностей, а це в умовах сучасногосуспільства  відповідає  такому  поняттю,  яксоціальному замовленню, що дійсно існує. Звісно,суб’єкт­об’єктний підхід до соціалізації дітей, утому числі і особливих, недооцінює їх здатність нелише до соціальної адаптації, а й до активної участіу житті суспільства.

Основоположниками  суб’єкт­суб’єктногопідходу вважаються американські вчені У.І. Томасі Ф. Знанецький, Ч.Х. Кулі і Дж. Г. Мід. У.І. Томасі  Ф.  Знанецкій висунули положення про те,  щосоціальні явища і процеси необхідно розглядатияк результат свідомої діяльності людей. Ч.Х. Кулі,автор теорії “дзеркального Я” і теорії малих груп,вважав,  що  індивідуальне  “Я”  кожної  людининабуває  соціальну  якість  під  часміжособистісного  спілкування.  Суть  теорії“дзеркального Я” полягає в тому, що становленнялюдини є процесом підсумовування “дзеркальнихЯ”. Для кожної особи інші люди – це дзеркала, вякі вона дивиться в процесі спілкування. Людинабудує  своє  “Я”  на  основі  думок  та  оцінокоточення.  З  часом під впливом вимог соціуму  ібезпосереднього  оточення  виробляєтьсясамоконтроль  людини,  основою  якого  стаютьзасвоювані нею норми і цінності соціуму. Дж. Г. Мід,розробляючи  напрям,  центральним  поняттямвважав міжіндивідуальну взаємодію, під час якоїформується і суспільство, і соціальний індивід, щоє  джерелом руху і розвитку  суспільства.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИВ КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

Page 15: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

14

У вітчизняній науці одним з перших дослідниківу теорії соціалізації є І.С. Кон. Цей учений вирізняє,по­перше,  виділення  в  зазначеному  процесістихійного  і  організованого  (виховання)компонентів;  і,  по­друге незмінне акцентуванняактивної позиції у процесі соціалізації. ЗдійсненеІ.  Коном  на  етнографічному  матеріаліпорівняльно­історичне  дослідження  еволюціїзмісту і методів соціалізації дітей у різних народівсвіту  дозволило  йому  виділити  загальнізакономірності: в міру збагачення культури обсягзнань, умінь і навичок, що передаються з поколінняв покоління, збільшується, а самі форми передачівсе  більш  диференціюються  і  спеціалізуються;ускладнення системи соціалізації, поглиблення їїваріативності роблять її все менш керованою, всебільш проблематичною, що супроводжується всебільшою  неузгодженістю  цілей,  засобів  ірезультатів організованої соціалізації (виховання);прискорення темпів культурного оновлення в епохунауково­технічної  революції  і  політичноїконвергенції актуалізувало проблему інновацій укультурі  і  перетворило  передачу  культурнихцінностей у селективний процес, який все більшезалежить  від  індивідуального  вибору  йогоучасників.  Звідси  –  зростає  потреба  у  всебільшій  активності  людини  у  процесі  свогостановлення  і  розвитку.  У  контексті  цихзакономірностей  інакше  сприймаютьсяпроблеми  соціалізації  дітей  з  особливимипотребами,  оскільки  цим  особам  слід  пройтипроцес соціалізації у час, коли зазначений процесвимагає  значно  більше  самостійності  іактивності від осіб, що соціалізуються.

Існують  концепції,  спрямовані  на  синтезздобутків представників обох підходів. Наприклад,Г.М. Андрєєва  визначає  соціалізацію  якдвосторонній процес: з одного боку, це засвоєнняіндивідом соціального досвіду шляхом входженняв  соціальне  середовище,  систему  соціальнихзв’язків;  з  іншого  –  це  процес  активноговідтворення  системи  соціальних  зв’язківіндивідом за рахунок його активної діяльності. Ау  роботах  В.С. Мухіної  проблема  соціалізаціїрозглядається в рамках концепції феноменологіїрозвитку  і  буття  особистості,  згідно  з  якоюіндивідуальне  буття  людини  визначаєтьсяводночас і як соціальна одиниця,  і як унікальнаособистість. Розвиток особистості розглядаєтьсяв процесі соціалізації через діалектичну єдністьзовнішніх умов, передумов і внутрішньої позиціїлюдини, що виникає в онтогенезі. Під зовнішнімиумовами  психічного  розвитку  розуміютьсяісторично зумовлені реальності існування людини,які  поділяються на:  1)  реальність предметногосвіту; 2) реальність образно­знакових систем;

3) реальність соціального простору і 4) природнуреальність. Під  попередніми  умовами  розвиткупсихіки  розглядаються біологічні  передумови,взаємодія  біологічного  і  соціального факторів,соціальне наслідування,  соціальні  умови  і  вік.Формування  внутрішньої  позиції  відбуваєтьсячерез  становлення  особистісних  смислів,  наоснові  яких  будується  світогляд  і  відбуваєтьсястановлення  індивідуального  буття особистості.

Розуміння  соціалізації  у  працях  соціологівП. Сорокіна,  М. Когана,  В. Болгаріна  [9]  такожґрунтується  на  положеннях  обох  концепційсоціалізації. Визначення ролі людини і як об’єкта,і як суб’єкта процесу соціального становлення єоднаково істинними. Адже соціалізація постає якдіалектична  єдність  суспільного  таіндивідуального.  Процес  соціалізації  здійснюєсоціальну типізацію особистості, адаптує людинудо  суспільних відносин.  У той же час  потребамати  власні  погляди,  самостійність  усамовизначенні,  самореалізації  призводить  допроцесу індивідуалізації (уособлення). У процесіуособлення  людина  намагається  дістатиціннісну,  емоційну,  поведінкову  автономність.Лише  суб’єкт  у  деяких  випадках  здатнийвиступати у ролі об’єкта. Оскільки для об’єктазміна  статусу  не  можлива,  інтегрована  формавзаємодії  у  соціологічних  і  соціально­педагогічних  працях  продовжує  називатисьсуб’єкт­суб’єктною.

Найбільш  пріоритетним  напрямком  роботисоціального  педагога  з  дітьми  з  особливимипотребами виступає суб’єкт­суб’єктна взаємодія,що  знаходить  найліпше  втілення  в  закладахінклюзивної  освіти.  У  межах  таких  закладіввідбувається повноцінне спілкування не лише міжпедагогом  і  неповносправним  учнем,  а  й  міждітьми  з  різними  освітніми  можливостями.Завдання  соціального  педагога  сприятистворенню  у  цих  закладах  умов  для  плідноїспівпраці  всіх  учасників  навчально­виховногопроцесу.

Висновки.  Соціокультурні  зміни  в сучаснійУкраїні,  визначають  актуальність  розробкитеоретичних основ впровадження  інноваційнихосвітніх  концепцій,  орієнтованих  на  якісневдосконалення  процесу  соціалізації  осіб  зособливими  потребами.  Створення  рівнихможливостей  для  цих  осіб  означає  створеннянеобхідних умов  до  реалізації  їхнього  права  наповноцінну  соціалізацію,  оволодіння  нимипрофесійним  фахом  нарівні  зі  неінвалідами.Важливим чинником  реалізації цього процесу євідповідна  підготовка  фахівців  різногоспрямування для роботи з дітьми з особливимипотребами.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИВ КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 16: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

15 Молодь і ринок №12 (119), 2014

1.  Выготский  Л.С.  К  психологии  и  педагогикедетской  дефективности  /   Хрестоматия  повозрастной  и  педагогической  психологи  /  Под  ред.И.И. Ильясова, В.Я. Ляудис / Л.С. Выготский. – Режимдоступу:  www.detskiysad.ru/ped/hrestomatia06.html.

2. Дюркгейм Е. Метод социологии / Е. Дюркгейм.– Киев; Харьков, 1899. – 264 с.

3. Іванова І.Б. Створення рівних можливостей усфері освіти для студентів з особливими потребами/  І.Б. Іванова  //  Актуальні  проблеми  навчання  тавиховання людей з особливими потребами: Зб. наук.пр. – 2004. – № 1 [3]. – С. 40 – 49.

4.  Ильенков Э.В.  Что  же  такое  личность?  /Э.В. Ильенков. – Режим доступу: http://philosophy.pp.net.ua/publ/ehv_ilenkov_chto_zhe_takoe_lichnost

5. Ковалева А.И. Социализация личности: норма иотклонение / Ин-т молодежи / А.И. Ковалева. – М.,1996. – 224 с.

6. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальнапедагогіка / Соціальна робота: навчальний посібник/ Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєва, С.Р. Хлєбік. – К.: ІЗМН, 1997.– 392с.

7. Масунова Л. Погляд на підготовку вчителя дороботи з дітьми з особливими потребами  // Крокидо  компетентності  та  інтеграції  в  суспільство  /Л. Масунова. – К.: Контекст, 2000. – С. 102 – 108.

8. Міщик Л.І. Професійна підготовка соціальногопедагога: реалії сьогодення [Електронний ресурс] /Л.І. Міщик. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pzpp/2011_13_5/251–258.pdf.

9. Педагогічна соціологія: навчальний посібник /В.С. Болгаріна, М.М. Шимановський, Л.Й. Гуменюк таін. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 144 с.

10.  Розвиток  особистості.  –  Режим  доступу:http://pidruchniki .com/13930226/sots iologiya/

rozvitok_osobistosti.

Стаття надійшла до редакції 22.12.2014

Постановка  проблеми  та  аналізостанніх  досліджень  і  публікацій.В яскравому сузір’ї діячів української

музичної культури другої половини ХХ – початкуХХІ  століття  вирізняється  постать  визначного

хорового  диригента  і  педагога  Героя  України,академіка  Анатолія  Авдієвського.  Художнійсвітогляд  та  музично­виконавська  естетикадиригента отримали всебічне висвітлення в низцінаукових праць таких відомих мистецтвознавців

УДК 78.087.68(477 – 25)

Тетяна  Мартинюк,  доктор  мистецтвознавства,  професорДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет  імені Григорія Сковороди”

НАУКОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ ХОРОВОЇ ШКОЛИ АНАТОЛІЯ АВДІЄВСЬКОГО

У статті висвітлюється художній світогляд та музично-хорова естетика Анатолія Авдієвського.Окреслюються  основні  етапи творчої діяльності  видатного диригента,  еволюція  виконавського  стилюУкраїнського народного хору.

Ключові слова: національна  хорова  культура,  дослідження  музичної  спадщини,  хорова  школа,виконавська інтерпретація хорових творів, художній світогляд, музично-хорова естетика.

Літ. 6.

Татьяна  Мартынюк,  доктор  искусствоведения, профессорГВУЗ “Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды”

НАУЧНОЕ ОСМЫСЛЕНИЕ ФЕНОМЕНА ХОРОВОЙ ШКОЛЫ АНАТОЛИЯ АВДИЕВСКОГО

В статье  освещается художественное  мировоззрение и музыкально-хоровая  эстетика АнатолияАвдиевского.  Рассматриваются  основные  этапы  творческой  деятельности  выдающегося  дирижера,эволюция исполнительского стиля Украинского народного хора.

Ключевые слова: национальная хоровая культура, изучение музыкального наследия, хоровая школа, исполнительская

интерпретация хоровых произведений, художественное мировоззрение, музыкально-хоровая эстетика.

Tetyana Martynyuk, Ph.D.(Arts), Prof.  ofSHEE  “Pereyaslav-Khmelnytsky  State  Pedagogical  University  by  H. Skovoroda”

SCIENTIFIC RATIONALE OF THE PHENOMENONOF THE CHORAL SCHOOL BY ANATILIY AVDIEVSKY

The article highlights the artistic worldview, choral and musical aesthetics by A. Avdievsky. Author lights thekey stages of the creative work of the famous conductor, the performing style evolution of the Ukrainian Folk Choir.

Keywords:  the  national  choral  culture,  the  musical heritage  research,  the  school  choir,  the  performinginterpretation of choral works, the artistic outlook, the choral and music aesthetics.

© Т. Мартинюк, 2014

НАУКОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ ХОРОВОЇ ШКОЛИ АНАТОЛІЯ АВДІЄВСЬКОГО

Page 17: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

16

як  М. Головащенко,  С. Горбенко, М.  Гордійчук,Л. Єфремова, М. Загайкевич, О. Кавунник, В. Корнійчук,А. Лащенко, С. Лісецький, В. Рожок, Г. Степанченко,А. Терещенко.

Наукові розвідки цих та інших вчених є ціннимджерелом для подальшого вивчення багатолітньоїподвижницької праці видатного  діяча музичноїкультури  сьогодення. Його  унікальний художнійта педагогічний досвід, наукові погляди набуваютьособливої вагомості в контексті розвитку сучасноїсистеми  диригентсько­хорової  освіти,  якаперебуває  в  стані  пошуку  нових  педагогічнихконцепцій та інтеграції в європейський та світовийсоціокультурний простір.

Метою нашої наукової розвідки є висвітленняхудожнього  світогляду та  музично­виконавськоїестетики  Анатолія  Авдієвського  уджерелознавчому  вимірі.

Художні  пошуки  та  інновації  АнатоліяАвдієвського завжди викликали великий резонансв  суспільстві  та  привертали  пильну  увагумистецької  наукової  спільноти. В  статті МаріїЗагайкевич “Жагуча пісня України” (на здобуттяпремії імені Т.Г. Шевченка) висвітлюється творчадіяльність  Українського  народного  хору  іменіГ.Г.  Верьовки,  окреслюється  роль  цьогоколективу як невід’ємного чинника суспільногожиття в країні. Висловлюється думка про те, щоцей мистецький колектив блискуче виконує своюісторичну  місію  і  є  виконавським організмом знеповторно­специфічним  художнім  обличчям.Народні  виконавські  традиції  обумовилисинкретичний  характер  його  мистецтва  –поєднання  співу  з  танцем,  інструментальноюгрою, елементами театралізованої дії.

Одним  із  вершинних  досягнень  хору  підкеруванням  Анатолія  Авдієвського  сталавиконавська  інтерпретація  найстародавнішихперлин  українського  фольклору  –  щедрівок  іколядок.  Самобутній  виконавський  стильколективу  є  наслідком  складної  художньоїеволюції,  в  якій  діалектично  взаємодіютьбезпосередність  естетичного  світосприйняття  звисоким  професіоналізмом,  артистичноюмайстерністю.

За  своїми  сутнісними  ознаками  і  великоюсилою художнього впливу Український народнийхор імені Григорія Верьовки виходить за межі сутоартистичного  явища,  а  переростає  у  знаменніформи  виявлення  духовного  життя  народу,віддзеркалює його минуле і сучасність.

В статті Миколи Гордійчука “Школа народногохорового  співу”  її  автор  висвітлює  проблемустановлення  і  тлумачення  народного  хоровогоспіву  на  основі  фольклорного  багатоголосся,

простежує витоки цього стилю на прикладі творчоїдіяльності  Охматівського  народного  хору  підкеруванням відомого фольклориста, композитораі  диригента  Порфирія  Демуцького.  Справжнєвідродження подібного звучання  у національнійпрофесіональній музиці, як зазначає М. Гордійчукпов’язане із заснуванням Українського народногохору. Окреслюючи постать фундатора колективуГригорія Верьовки М. Гордійчук  відзначає йогоглибокі  знання  національного  музичногофольклору  і,  головне,  своєрідності  йогоавтентичного звучання.

Визначним  явищем  в  історії  національноїмузичної культури другої половини ХХ початкуХХІ століть стала творча співпраця з Українськимнародним хором імені Григорія Верьовки одногоіз  найяскравіших  представників  сучасноїдиригентсько­хорової  школи  АнатоліяАвдієвського.  Він  не  тільки  з  розумінням,пошаною  і  справжнім  пієтетом  віднісся  дотворчих надбань свого попередника, а й збагативмистецтво колективу новими  рисами, які такожвипливали із самобутніх духовних надбань нації.

Досконала  виконавська  інтерпретаціядиригентом  фольклорних  мелодій  у  їхніхприродних гармонізаціях вразила сучасників щенезнаними та надзвичайно яскравими образами.Самобутність мистецького обдарування АнатоліяАвдієвського  розкрилася  з  усією  повнотою  утлумаченні кожної горизонтальної вокальної лініїу багатоголосній музичній тканині як довершеноїсамостійної  мелодії,  котра  так  органічнозливається з іншими в процесі єдиного звучання.

В  статті  здійснюється  семантичний  аналізокремих зразків обрядового фольклору, які сталипідґрунтям для створення яскравих виконавськихінтерпретацій  з  ознаками  театралізованогодійства. Блискучим зразком такого переосмисленняоднієї з перлин є відтворення на сцені старовинногокупальського  обряду  “Марина”.  Важливимирисами цієї виконавської інтерпретації є свідомеакцентування диригентом елементів гетерофоніїяк первісної форми багатоголосся  та витонченасистема  рухів  артистів  на  сцені. Така художняконцепція,  яка  ґрунтувалася  на  виявленіавтентичних  ознак  стародавнього  наспіву  тавідповідного  йому  режисерського  вирішеннясценічного  простору  сприяла  досягненнюнеповторного  за  своєю  красою  і  поетичністюзвучання.

В мистецтві Анатолія Авдієвського як знаковоїпостаті  сучасної  національної  диригентсько­хорової  школи,  як  наголошує  М.  Гордійчук,поєднуються  пошанування до кращих художніхтрадицій  з  динамічним  новаторством,

НАУКОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ ХОРОВОЇ ШКОЛИ АНАТОЛІЯ АВДІЄВСЬКОГО

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 18: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

17 Молодь і ринок №12 (119), 2014

надзвичайний природній дар щодо усвідомленняобразності  та  індивідуальної  сутності  певноготворчого  зразка,  які  завжди  стають  джереломнеповторних виконавських інтерпретацій. М. Гордійчукробить  висновок  про  те,  що  ці  та  інші  рисирізнобічного  художнього обдарування АнатоліяАвдієвського оправлені в яскраві та правдиві гранівисокої духовної культури визначного диригента.

Глибокий музикознавчий аналіз виконавськогостилю Національного заслуженого академічногоукраїнського  народного  хору  імені  ГригоріяВерьовки здійснюється в  низці  наукових  працьГалини Степанченко. В науковій розвідці з нагодипівстолітнього ювілею колективу розкриваютьсяосновні віхи творчої діяльності цього провідногов країні  центру народної  музичної  культури.  Встатті  висвітлюється  еволюція  музично­виконавського  стилю  Українського  народногохору імені Григорія Верьовки, яка охоплює останнідесятиліття ХХ сторіччя.  Окреслюючи постатьхудожнього  керівника  колективу  АнатоліяАвдієвського автор  статті відзначає притаманнутільки йому  творчу  одухотвореність,  своєрідневідчуття  глибин  і  неосяжних  можливостеймистецтва хорового співу.

Справжнім  відкриттям  для  культурно­мистецької спільноти стала здійснена АнатоліємАвдієвським інтерпретація хорових творів МиколиЛеонтовича,  яка  засвідчила  про  розширеннявиконавських обріїв колективу.

Визначальною  рисою  виконавського стилюмистецького колективу під керуванням АнатоліяАвдієвського в царині народної пісенної творчості,є на думку Галини Степанченко особливе звуковезабарвлення кожної пісні, яке має своїм підґрунтямїї жанрову специфіку, стильові ознаки та регіонпобутування.

Етапного  значення  у  творчій  діяльностіУкраїнського  народного  хору  імені  ГригоріяВерьовки набуло виконання фольк­опери ЄвгенаСтанковича “Цвіт папороті”. Тут вперше народнийхор  поєднаний  зі  звучанням  симфонічногооркестру.  Створений  Є.  Станковичем  твірвіддзеркалює світогляд, життя, побут українськогонароду, його велику художню обдарованість.

Національний  заслужений  академічний  хорімені Григорія Верьовки та його художній керівникАнатолій  Авдієвський,  як  зазначає  ГалинаСтепанченко,  упродовж  багатьох  десятилітьвідкривають  перед  співвітчизниками  безціннумузичну  спадщину  українського  народу  іздійснюють вагомий внесок у розвиток духовноїкультури.  В  мистецтві  колективу  поєднуютьсякращі виконавські традиції народного хоровогоспіву зі здобутками сучасної музично­виконавської

хорової школи. В процесі тривалої еволюції в кінціХХ – на початку ХХІ століть він перетворився вуніверсальний хор,  який майстерно  володіє якакадемічною, так і народною манерою співу.

В статті “Анатолій Авдієвський та його хороведиво”  Галина  Степанченко  простежує  основнівитоки  та  джерела  формування  художньогосвітогляду та неповторного виконавського стилювидатного диригента, висвітлює різноманітні гранійого надзвичайно плідної співпраці з Національнимзаслуженим  академічним  хором  імені ГригоріяВерьовки.  Представлена  програма  дозволяєзробити висновок про те, що багатолітня пліднатворча  праця  Анатолія  Авдієвського  маєконцептуальне  значення  для  розвитку  хоровоїкультури України другої половини ХХ – початкуХХІ століття не тільки в загальнонаціональному,але і в етнорегіональному вимірі.

Приєднуємося до думки вченого­музикологапро  те,  що високе  звання Герой України,  якимдержава  відзначила  внесок  АнатоліяАвдієвського  в українську культуру, – це  званняза людський подвиг Анатолія Тимофійовича, самеза  його  самовіддану,  натхненну  працю.  Підкерівництвом видатного диригента Національнийзаслужений  академічний  хор  імені  ГригоріяВерьовки  зумів  у  важкі  роки  економічнихнегараздів  вистояти  і  зберегтися як самостійнехудожнє явище, в якому сконцентровані надбаннямузичної  культури  України  від  давнини  досучасності.

Науковий дискурс щодо розкриття феноменудиригентсько­хорової школи академіка АнатоліяАвдієвського поглиблює стаття Сергія Горбенка“Велетень  української  музичної  культури”.  Встатті  окреслюються  основні  етапи  творчоїдіяльності видатного диригента, висловлюютьсядумка про те,  що  Народний хор  імені  ГригоріяВерьовки  та  його  керівник  –  це  єдине  ціле,унікальне  художнє  явище,  одна  із  вершинсучасного  національного  та  європейськогохорового  мистецтва.

Предметом  розгляду автора  наукової  праці  єхудожній  світогляд та музично­хорова естетикаАнатолія Авдієвського. Розширення репертуарнихобріїв  та  збагачення  системи  музично­виражальних  засобів  обумовили  еволюціювиконавського  стилю  Українського  народногохору.  Національна  своєрідність  мистецтваколективу виявляється найбільш яскраво в цариніфольклорної пісенно­хорової спадщини, яка була ізалишається  домінуючою  лінією  йогофункціонування в системі  української музичноїкультури.  До  найважливіших  пріоритетів  хорувідноситься також виконавське втілення хорової

НАУКОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ ХОРОВОЇ ШКОЛИ АНАТОЛІЯ АВДІЄВСЬКОГО

Page 19: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

18

музики  українських  композиторів  минулого  ісучасності.

Анатолій  Авдієвський  збагатив  жанрову  тастильову  палітру  колективу,  уперше  ввів  домистецького  обігу  широкий  масив  хоровоїлітератури.  Особливою  заслугою  видатногодиригента є довершена інтерпретація тієї частининаціонального  хорового  надбання,  яка  черезрізноманітні ідеологічні доктрини в ХХ століттібула вилучена із культурно­мистецького процесу.

Починаючи  із  середини  сімдесятих  роківминулого століття Українським народним хоромпід орудою Анатолія Авдієвського було створенонизку концертних програм, в яких  зазвучала цямузика.  Вона  стала для  сучасників  відкриттямнеосяжного образного світу та розмаїття музичноїлексики. Одночасно її звукове втілення засвідчилострімку динаміку еволюції виконавського стилюхудожнього  колективу  та  зростання  йогомистецької культури.

Творчі  проекти,  здійсненні  академікомАнатолієм Авдієвським  на  перетині ХХ  – ХХІстоліття  відзначаються  глибиною  художніхконцепцій, яскравим втіленням ідеї синтезу різнихвидів  мистецтва,  довершеною  виконавськоюстилістикою.

Висвітлюючи суто хорову естетику колективу,Сергій  Горбенко  наголошує  на  тому,  що  вонапоєднала  традиції  народного  пісенно­хоровоговиконавства  з досягненнями академічної школихорового  співу.  Надзвичайно  яскраво  новаціїАнатолія  Авдієвського  виявляються  на  думкувченого  в  тембральному  забарвленні народнихперлин.  “Саме  в пошуку звукового  забарвленнядля кожного  твору криється секрет  своєрідної,притаманної  лише  цьому  хору,  виконавськоїінтонації акордових підголосків, що зачаровуютьсвоєю красою і багатством” [3, 60].

Художні досягнення Національного академічногозаслуженого українського  народного  хору  іменіГригорія Верьовки узагальнюються в низці статейвизначного вченого­музиколога Алли Терещенко.В  статті  “На  гостинах  у  народної  пісні”висвітлюється концертний виступ колективу, якийвідбувся у 1997 році в Палаці “Україна”. В ціліснійдраматургії  концерту,  як  зазначає автор, вагомуроль відігравав пролог, який втілював важливу йактуальну  ідею  закономірної  спадковостіукраїнської культури.

На перетині ХХ – ХХІ століть Національнийнародний  хор  став  одним  із  найвидатнішихінтерпретаторів українських духовних піснеспівів.З надзвичайним натхненням  колектив  виконав“Молитву  за  Україну”  М.  Лисенка,  молитву“Вірую”  в  якій  декламаційну  псалмодію

виконував  народний  артист  України  В.  Бойко.Глибиною  відтворення  авторської  концепціїпозначена  виконавська  інтерпретація  хоровихтворів.  “Хваліте  ім’я Господнє” К. Стеценка  та“Богородице, до тебе прибігаю”.

Близькими світовідчуттю Анатолія Авдієвськогоє хорові  твори, які відзначаються філософськоюглибиною в  осмисленні багатолітньої  історії  тажиття  українського  народу.  Такою  перлиноюхорової музики є розгорнута композиція “Дібровозелена”, створена видатним диригентом на основіпісенного  фольклорного  першоджерела,  записякого здійснено в західному регіоні нашої країни.З надзвичайною виразністю хоровий колектив тайого соліст – народний артист України В. Ватаманюквтілюють  художньо­образну концепцію твору, воснові  якої  лежить  ідея  про  вічність  буття  ішвидкоплинність  людського  життя.  Вражаєтонкий психологізм художнього висловлювання,витончене  відчуття  літературно­поетичного  тамузичного  синтезу,  багатство  темброво­динамічних та інтонаційних відтінків спрямованихна відтворення сенсу людського життя.

Представлена  концертна  програма  створенапід художнім керівництвом  академіка  АнатоліяАвдієвського  є  важливою  віхою  в  історіїхудожнього колективу,  віддзеркалює  еволюціюйого  виконавського  стилю  та  високі  творчідосягнення на зламі ХХ – ХХІ століть.

Виконавські  аспекти  творчої  діяльностіНаціонального  заслуженого  академічногоукраїнського  народного  хору  імені  ГригоріяВерьовки отримали висвітлення в низці науковихпраць  Володимира  Рожка.  В  статті  “ЧетвертаМіжнародна­Пасхальна  асамблея  –  2013“Господи,  Господи,  силою  твоєю”:  кроки  довизнання” здійснюється ґрунтовний музикознавчийаналіз  цього  представницького  духовно­мистецького  форуму,  який сприяє  формуваннюнаціональної  ідентичності  громадян України тадосягненню  культурної  цілісності  суспільства.Збереження  та  збагачення  національнихкультурних  та  духовних  цінностей є важливимпріоритетом творчої діяльності провідних хоровихколективів  сучасності,  серед  яких  особливовирізняється  своєю  високою  виконавськоюмайстерністю  Національний  хор  під  орудоюакадеміка  Анатолія  Авдієвського.

Неперевершена  виконавська  інтерпретаціяукраїнської  духовної  хорової  спадщинивіддзеркалює  новітню  художню  парадигмууславленого  ансамблю,  якому  притаманнийуніверсалізм щодо осягнення різних стильових тажанрових  тенденцій  сучасного  культурно­мистецького  простору. Духовна хорова музика є

НАУКОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ ХОРОВОЇ ШКОЛИ АНАТОЛІЯ АВДІЄВСЬКОГО

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 20: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

19 Молодь і ринок №12 (119), 2014

надзвичайно  близькою світовідчуттю хоровогоколективу  та  видатного  диригента  АнатоліяАвдієвського, що засвідчило надзвичайно яскравевиконання таких музичних композицій як “Камопойду  от  лиця  Твого,  Господи”  М.  Лисенка,“Благослови, душе  моя,  Господа”  К.  Стеценка,Кант Почаївський Божій Матері,  “Отче наш” та“У  царстві Твоїм”  М.  Леонтовича;  Великоднійтропар  “Христос  воскрес”  керівника  хоруАнатолія Авдієвського.

Виконавська  естетика  та художній світоглядАнатолія Авдієвського мають своїм методологічнимпідґрунтям традиції одеської диригентсько­хоровоїшколи  та  її  фундатора  Костянтина  Пігрова.Однією  з  визначальних  ознак  цієї  музично­виконавської та педагогічної школи є соборність,яка виразно простежується в творчій діяльностіАнатолія  Авдієвського,  передусім  в  цариніхудожнього втілення духовної хорової музики.

Висновки. Маємо підстави зробити загальнийвисновок  про  те,  що  виконавський  стильНаціонального  заслуженого  академічногонародного  хору  імені  Григорія  Верьовки  наперетині  ХХ  –  ХХІ  століть  є  унікальнимкультурним феноменом,  в якому сконцентрованінайвищі  художні  досягнення  нашого  народу  вцарині пісенно­хорового, музично­інструментальногота хореографічного мистецтва.

Яскраві  концертні  програми,  створені

колективом  під керуванням видатного  хоровогодиригента  сучасності  академіка  АнатоліяАвдієвського  відзначаються  глибиною  тадосконалістю художньо­виконавських концепцій,поєднують  традиції  і  новаторство  тавіддзеркалюють світоглядні  засади  суспільства– на етапі його державотворення.

1. Авдієвський А.Т., Горбенко  С.С.  Освітнядіяльність мистецької кафедри:  від витоків досучасності:  історико-інформаційний  довідник/  А.Т. Авдієвський,  С.С. Горбенко. – К.: Вид-воНПУ  імені М.П.  Драгоманова, 2012.  – 190 с.

2. Бурбан М.І. Українські хори та диригенти/ М.І. Бурбан. – Дрогобич: Посвіт, 2007. – 672 с.

3.  Горбенко  С.С.  Велетень  українськоїмузичної культури  /С.С. Горбенко. – Мистецтвота освіта. – 2009. – № 1. – С. 60 – 61.

4. Корнійчук В.П. Маестро Анатолій Авдієвський.Портрет хору з мозаїки: художньо-документальнаповість / Володимир Корнійчук.  –  К.:  Криниця,2012.  –  496  с.:  іл.,  портр.  (Серія  “Б-каШевченківського  комітету”).

5.  Лащенко  А.П.  З  історії  київської  хоровоїшколи  /  А.П.  Лащенко.  –  К.:  Муз.  Україна,2007.  –  200 с.:  іл.

6.  Національній  музичній  академії  Україниім.  П.І.  Чайковського  100 років  /  авт.-упоряд.В. Рожок.  –  К.: Муз.  Україна,  2013.  –  512  с.

Стаття надійшла до редакції 27.11.2014

НАУКОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ ХОРОВОЇ ШКОЛИ АНАТОЛІЯ АВДІЄВСЬКОГО

“Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине. От де, люде, наша слава, Слава України”.

Тарас Шевченко Пророк України

“Учітеся, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь”.

Тарас Шевченко Пророк України

 

  

Page 21: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

20© О. Шпак, Г. Романова,Н. Примаченко, 2014

Постановка проблеми. Сучасна освітамає гуманістичну спрямованість, разоміз  тим  зрозуміло,  що  її  втілення

неможливе без сприйняття гуманістичних ідеалів

тими,  хто  здійснює  педагогічну  діяльність.Педагогічна теорія та практика свідчать про певнірозбіжності між ідеалами та реальністю.

На  сьогодні  достатньо  гострою є  проблема

УДК 378.61

Олександр  Шпак, доктор  педагогічних  наук,  професорНаціонального  педагогічного  університету  імені  М.П.  Драгоманова,  м.  Київ

Ганна  Романова,  доктор  педагогічних наук,Київського  національного  економічного  університету  імені  Вадима  Гетьмана

Наталія  Примаченко, кандидат  педагогічних  наукДрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВ ВИЩИХЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

Сучасний стан розвитку освіти в нашій країні потребує підвищення ролі педагога, викладача, оскількисаме  педагогічна  діяльність  спрямована  на  духовний  та  інтелектуальний  розвиток  нації,  становленняособистості та формування професійної компетентності фахівця. Українські педагоги, зокрема й викладачівищої  школи,  мають  бути  провідниками  національних  освітніх  і  культурних  традицій  та,  водночас,реалізовувати світові освітні тенденції у своїй професійній діяльності.

Ключові слова: економічна  освіта,  професійно-педагогічна  підготовка,  педагог-професіонал,технології навчання, професійна компетентність.

Літ. 12.

Александр  Шпак,  доктор  педагогических  наук,  профессорНационального  педагогического  университета  имени  М.П.  Драгоманова,  г.  Киев

Анна  Романова,  доктор  педагогических  наукКиевского  национального  университета  имени  Вадима  Гетьмана

Наталия  Примаченко, кандидат  педагогических  наукДрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ПОДГОТОВКА ПРЕПОДАВАТЕЛЕЙВЫСШИХ ЭКОНОМИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ КАК НАУЧНАЯ ПРОБЛЕМА

Современное состояние развития образования в нашей стране требует повышения роли педагога, преподавателя,поскольку именно педагогическая деятельность направлена на духовное и интеллектуальное развитие нации, становленияличности и формирования профессиональной компетентности специалиста. Украинские педагоги,  в том числе ипреподаватели высшей школы, должны быть проводниками национальных образовательных и культурных традиций иодновременно реализовывать мировые образовательные тенденции в своей профессиональной деятельности.

Ключевые слова: економическое образование, профессионально-педагогическая подготовка, педагог-

профессионал, технологии обучения, профессиональная компетентность.

Olexander  Shpak,  Ph.D.  (Pedagogy)  Prof.  ofNational  Pedagogical  University  by M.  Drahomanov,  Kyiv

Hanna Romanova,  Ph.D.  (Pedagogy)Kyiv National  Economical University  by V.  Hetman

Natalia  Prymachenko,  Ph.D.  (Pedagogy)Drohobych  State  Pedagogical  University  by  I.  Franko

VOCATIONAL AND EDUCATIONAL TRAINING OF TUTORS OF HIGHERECONOMICAL EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS AS A SCIENTIFIC PROBLEM

The current state of education development in our country needs enhancing the role of pedagogue, tutor, because thepedagogical activity addressed to spiritual and intellectual development of the nation, identity formation and formation ofvocational competence of professional. Ukrainian pedagogues in particular the tutors of Higher School should be leaders ofnational educational and cultural traditions and should implement the world educational trends in their professional activity.

Keywords: economical education, vocational and pedagogical training, pedagogue-professional, educationaltechnologies, vocational competence.

ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВВИЩИХ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

Page 22: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

21 Молодь і ринок №12 (119), 2014

професійно­педагогічної  підготовки  викладачіввищих  непедагогічних  навчальних  закладів,зокрема економічних. У  психолого­педагогічнійлітературі  визнаним  є  факт,  що  педагогічнийперсонал  вищих  непедагогічних  навчальнихзакладів  здебільшого  не  має  спеціальної  аніпсихологічної,  ані  педагогічної  підготовки, тожочікувати  від  викладачів  вищої  школи  високоїпсихологічної  й  педагогічної  культури  немаєпідстав  [12,  292].  Педагогічна  освіта  досізалишається  переважно  орієнтованою  напідготовку  шкільних  учителів,  діяльність  якихсуттєво відрізняється  від діяльності  викладачаВНЗ.  Таке  становище  певною  міроювідображають затверджені наказом МОН № 998від 31.12.2004 р. Концептуальні засади розвиткупедагогічної  освіти  України  та  її  інтеграції  вєвропейський освітній простір, де основна увагаприділяється педагогічній освіті вчителів школи.

Проте з розвитком вищої освіти відбувалося іформування ідеалу викладача – образу професорауніверситету, який характеризується численністюнаукових  знань;  наявністю  власної  школивикладання;  педагогічною  майстерністю;вільнодумством;  честолюбством  вченого;толерантністю. Постає питання, як досягти такогоідеалу сьогодні і чи можливо це без спеціальноїпрофесійно­педагогічної підготовки.

У ст. 48, п. 1 Закону України “Про вищу освіту”(2002 р.)  зазначається  “Посади  педагогічних  інауково­педагогічних  працівників  можутьобіймати  особи  з  повною  вищою  освітою,  якіпройшли спеціальну педагогічну підготовку” [7].Відповідно  до  згаданих  вище  Концептуальнихзасад розвитку педагогічної освіти України та їїінтеграції  в  європейський  освітній  простірпсихолого­педагогічна  підготовка  передбачаєвивчення, крім традиційних навчальних дисциплін(дидактика, теорія виховання, історія педагогіки,загальна  психологія,  педагогічна  і  віковапсихологія),  порівняльної  педагогіки,  основпедагогічної майстерності, соціальної психологіїта інших навчальних дисциплін, які визначаютьсяз урахуванням особливостей спеціальностей. Нажаль,  означені  вимоги  щодо  спеціальноїпедагогічної  підготовки  викладачівнепедагогічних  ВНЗ  сьогодні  на  практиці  невиконуються. У  ВЕНЗ викладання спеціальнихдисциплін переважно забезпечують викладачі, якімають лише фахову підготовку.

Отже,  існує  суперечність  між  визнаннямнеобхідності  професійно­педагогічної  освіти  увикладачів ВНЗ  та  її  відсутністю  у  переважноїбільшості  викладачів  вищих  економічнихнавчальних закладів.

Проблема підготовки викладачів вищої школи,зокрема  економічної,  виникла  не  сьогодні  йзалишається  актуальною. Корінням  вона  сягаєрадянських  часів,  коли  не  існувало  загальноїсистеми підготовки викладачів вищих навчальнихзакладів. Оновлення сучасної освітньої парадигмивисуває нові вимоги щодо підготовки викладачів.Зокрема,  втілення  ідей  гуманізації  таіндивідуалізації освіти неможливе без опануваннявикладачами  вмінь визначати  та враховувати  унавчанні  психологічні  особливості  студентів.Запровадження Болонських  ініціатив, уведеннякредитно­модульної  системи  передбачаєоволодіння  викладачами  відповідноюпедагогічною  технологією.  Застосуваннядистанційного  навчання  також  потребуєспеціальної  підготовки.  Ми  повністюпогоджуємося  з  думкою  О.М.  Спірна,  якийзазначає,  що  однією  з  особливостей  розвиткусистеми  вищої  освіти  в  інформаційномусуспільстві  є поглиблення  автономії  викладача,зокрема розширення  повноважень  щодо змінизмісту,  структури,  впровадження  новітніхпедагогічних  технологій  і  методик  вивченнядисципліни  та  підвищення  відповідальностівикладача за результати професійної підготовкифахівців.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Питання, пов’язані  з підготовкою викладачів нарівні  вищої  школи,  потребують  нагальногорозв’язання. Цим  питанням  присвячені  праці,C.C. Вітвицької [2], Н.В. Гузій [3], В.А. Козакова[4],  Л.П.  Пуховської  [9],  О.М. Пєхоти  [6],Ю.Г. Фокіна [10] та ін. Так, Я. Бельмаз зазначає,що Україна лише намагається робити перші крокив напрямі спеціальної підготовки викладачів ВНЗ,тоді як у США вже нагромаджено певний досвідрозв’язання  цього  питання,  втіленням  чого  єнаціональна  програма  “Підготовка  майбутніхвикладачів”  (“Preparing  Future  Faculty”  – PFF).Основними ознаками програми виховання новогопокоління викладачів є: кластерний характер (кластер–  це  головний  інститут чи  факультет, який  готуєдокторів наук, скооперований з іншими партнерськимиінститутами чи факультетами); підготовка майбутніхдокторів до всіх видів діяльності та ролей викладачавищої школи; забезпечення наставниками для всіхвидів діяльності.

Формулювання цілей  статті. Метою  статтіє  вдосконалення  професійної  підготовкивикладачів  вищих  економічних  навчальнихзакладів до проектування навчальних технологій;важливістю  врахування  у  навчальному  процесііндивідуально­психологічних  особливостейсуб’єктів викладання та учіння.

ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВВИЩИХ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

Page 23: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

22

Виклад  основного  матеріалу.  Професійнапідготовка викладачів вищих навчальних закладів,включаючи  педагогічні  коледжі,  проводитьсялише в половині Європейських країн. Більшістькраїн  Європи  мають  програми  неперервногопрофесійного розвитку вчителів та інших категорійпедагогічного  персоналу,  які,  будучиобов’язковими,  не  завжди  ведуть  до  вищоїкваліфікації.  Одначе  дипломи  ІІ  і  ІІІ  ступенівнавчання є широкодоступними для всіх, хто бажаєїх досягти.

У  нашій  країні  від  початку  становлення  їїнезалежності  проблемі  підготовки  викладачіввищих  непедагогічних  навчальних  закладівприділяється належна увага, але єдиного підходудо її вирішення так і не знайдено. На нашу думку,сьогодні, коли відбувається інтенсивний розвитоквищої економічної освіти, наукового обґрунтуванняпотребує  професійно­педагогічна  підготовкавикладачів  ВЕНЗ.  Таке  обґрунтування  маєздійснюватися  у  загальному  концептуальномуконтексті освіти.

В.А. Козаков,  наголошуючи  актуальністьпроблеми неперервної освіти для викладачів вищоїшколи  в  нашій  країні,  розглядає  два  аспектипрофесіоналізації викладацької діяльності: базовупідготовку  та  неперервне  навчання.Першийаспект,  на  його  думку,  певною  мірою  можнареалізувати  за  рахунок  масової  психолого­педагогічної  підготовки  (ППП)  студентів  унепедагогічних  університетах,  оскільки  їхвипускники  матимуть  необхідну  підготовку дляподальшої  діяльності  як  викладача,  хоч  якимшляхом вони цього прийшли. Такий підхід у 1995році запроваджено в Київському національномуекономічному  університеті  імені  ВадимаГетьмана (КНЕУ), і він себе виправдав, оскількиза  останнє  десятиліття  до педагогічного складууніверситету ввійшло чимало його випускників,котрі  ще  на  рівні  бакалаврату  здобули  другуспеціальність  “викладач  економіки”.  ППП  вКНЕУ  стала  реалізацією  заходів  Державноїнаціональної програми  “Освіта”  (“Україна ХХІстоліття”), що затверджені Постановою КабінетуМіністрів України від 3 листопада 1993 р. № 896та передбачають включення у плани підготовкифахівців  з  вищою  освітою  основ  сучасноїпсихолого­педагогчної діяльності.

Так, відповідно до листа Міносвіти № 1/9­18від  18.02.1994  р.  “Про  розробку  освітньо­професійних програм вищої освіти за відповіднимпрофесійним  спрямуванням”  до  циклугуманітарних та соціально­економічних дисциплінВНЗ включено нормативну дисципліну “Основипсихології та педагогіки” (54 год. або 1 кредит),

яка  розглядається  як  фундаментальна  з  бокугуманітарної  підготовки,  оскільки  її  зміст  єінваріантним  до  предметів  і  видів  будь­якоїпрофесійної діяльності. Призначенням дисциплінивизнано  інтеграцію  знань  про психіку  людини,закономірності  її  прояву  та  розвитку(психологічний аспект)  та знання щодо функційта  механізмів  управління  розвитком  людини(педагогічний аспект) [5].

У листі Міносвіти України від 10.11.1994 р. №1/9  –  224  “Про  реалізацію  заходів  Державноїнаціональної програми  “Освіта”  (“Україна ХХІстоліття”) /  психолого­педагогічна  підготовкастудентів”  визначено  подальші  кроки  щодовиконання  заходів програми  “Освіта”,  зокремапосилення  психолого­педагогічної  підготовкистудентів  університетів,  які  навчаються  заосвітньо­професійними програмами вищої освітиза відповідним професійним спрямуванням, щопередбачає  підготовку  бакалаврів  довикладацької  діяльності  за  дисциплінамипсихолого­педагогічного  циклу.  У  цьому  листізазначається,  що  в  державному  документі  провищу  освіту  має  бути  запис  щодо  додатковогопрофесійного  спрямування:  викладач  хімії,викладач  економіки, викладач географії  тощо,  адо  нормативних  професійно­орієнтованихдисциплін віднесено такі:

1)  професійна  педагогіка  і  психологія  (зобов’язковим виконанням курсової роботи) – 216год. / 4 кредити;

2)  методика  викладання  дисципліни  (зобов’язковим виконанням курсової роботи) – 108год. / 2 кредити;

3)  дисципліни  педагогічної  спеціалізації(педагогічна  майстерність,  вікова  психологія,методика тестового контролю тощо) – 162 год. /3 кредити;

4)  педагогічна  практика  –  до  6  тижнів  /  6кредитів.

Зазначимо, що при впровадженні визначенихзаходів  у  КНЕУ  було  враховано,  що  назваконкретних  дисциплін психолого­педагогічногоциклу  може  змінюватися  в  залежності  відкадрового або структурного забезпечення циклув  університеті.  Так,  відповідно  до  чинногонавчального  плану  КНЕУ  на  першому  курсівикладається  дисципліна  “Психологія  тапедагогіка” (перший семестр), яка є обов’язковоюскладовою  гуманітарної  підготовки.  Подальшапсихолого­педагогічна  підготовка  у  КНЕУ  знаданням  другої  спеціальності  “викладачекономіки” на сьогодні здійснюється за виборомстудентів  і складається  з навчальних дисциплін“Комунікативні  процеси  в  навчанні”  (третій

ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВВИЩИХ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 24: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

23 Молодь і ринок №12 (119), 2014

семестр), “Психологія діяльності  та навчальнийменеджмент”  (четвертий  семестр),  “Методикавикладання  економіки”  (п’ятий,  шостийсеместри),  курсової  роботи  з  методикивикладання  економіки  (п’ятий  семестр),психолого­педагогічної  практики  (шостийсеместр)  та  державного  екзамену  з  циклупсихолого­педагогічних дисциплін (в кінці шостогосеместру).

Одним  із  кроків  у  розв’язанні  проблемиметодології  психолого­педагогічної  підготовкистудентів  у  профільних  університетах  сталорозроблення  основних  її  принципів,  до  якихналежать:

­ пріоритетність досягнення афективних цілейпри вивченні дисциплін психолого­педагогічногоциклу  (позитивне  ставлення  до  цього  видупідготовки на основі адаптованих до нових умовзмісту, форм і методів цієї підготовки);

­  бінарність  когнітивних  навчальних  цілей(створення  в  процесі  засвоєння  дисциплінпсихолого­педагогічного  циклу  психолого­педагогічної  бази  майбутньої  професійноїдіяльності  у  сфері  економіки  та  забезпеченнянеобхідної й достатньої підготовки до професійноїдіяльності як викладача економіки);

­  ступеневість  змісту предметного пізнання(дотримання співвідношень “загальне – особливе–  одиничне”,  де  до  “загального”  належатьпсихологічні  аспекти  будь­якої  діяльності,  до“особливого” –  психолого­педагогічні  аспектидіяльності фахівця­економіста  та викладача якменеджерів, а “одиничним” за цих умов стаютьдидактичні,  методичні  й  виховні  аспектидіяльності навчання як викладання та учіння);

­  технологічність  навчання  і  підготовки  додіяльності  економіста  як  викладача  економіки(розуміння того, що очікуваних результатів у будь­якій  сфері  діяльності  можна  досягти  лише  занаявності адекватної технології, яку треба вмітипроектувати,  а  реалізовувати  лише  післяоволодіння певною технікою).

Доцільно  зазначити,  що  недооцінюванняпедагогічного  компоненту підготовки  студентівнівелює  ідею  педагогізації  суспільства,  тобтопідготовки молоді до виховання і освіти власнихдітей, а також формування у майбутніх фахівцівпедагогічних складових професійної компетентності.Аналіз підходів до інтеграції психології та педагогікияк наук до однієї навчальної дисципліни, здійсненийМ.В. Артюшиною,  свідчить  про  те,  що  попривиражену увагу науковців до проблем психолого­педагогічного  навчання,  стан  викладаннядисципліни  “Психологія  та  педагогіка”  увітчизняних ВНЗ досі залишається незадовільним

(практично  відсутні  навчально­методичнірозробки,  в  яких  є  єдина  ключова  ідея,здійснюється справжня інтеграція психологічногота  педагогічного  аспектів,  видання  частоперевантажені  несуттєвим  другоряднимматеріалом, слабко враховують вікові особливостіаудиторії,  якій  адресовані). Нам  близька  думкаавтора про те, що перспективним є привнесенняу  практику  психолого­педагогічної  підготовкинаукових концепцій, що  забезпечать предметнуцілісність  викладання  засад  психології  тапедагогіки,  більшу  виразність  професійногоконтексту підготовки, наблизять процес навчаннядо  проблем  розвитку  особистості  студентів  упроцесі професійної підготовки, зроблять вивченняпсихолого­педагогічних дисциплін більш цікавим,корисним,  гуманістично  зорієнтованим  [1,  207220].

У дослідженні М.В. Фоміної, яке присвяченоструктуруванню  змісту психолого­педагогічноїпідготовки майбутніх інженерів машинобудівногопрофілю, розкриваються такі важливі принципиППП у  непедагогічному ВНЗ  як неперервність,яка  реалізується  при  введенні  наскрізноїпсихолого­педагогічної підготовки на всіх освітніхрівнях,  та практична спрямованість  психолого­педагогічної  підготовки,  яка  передбачаєврахування особливостей майбутньої професійноїдіяльності при структуруванні змісту навчальногоматеріалу  цієї  підготовки.  Зокрема,  авторпропонує  розподіл  матеріалу  курсу  “Основипедагогіки і психології” на дві частини: інваріантну(загальну), яка є обов’язковою для студентів усіхспеціальностей і включає фундаментальні знанняоснов педагогіки і психології, і варіативну, матеріалякої враховує основні галузеві нюанси майбутньоїпрофесійної  діяльності  студентів.  Цей  курсдоповнюють  спецкурси,  зміст  і  структура  якихтакож відображають особливості машинобудуванняі дозволяють детальніше знайомити  студентів  ізпсихолого­педагогічними аспектами  управліннясоціальними системами (“Психолого­педагогічніоснови  управлінської  діяльності  інженера”  та“Управління  розвитком  соціально­економічнихсистем”).

Звернімось  тепер  до  такого  напрямупрофесіоналізації  викладацької  діяльності  якнеперервне навчання викладачів, відповідно  доякого  В.А. Козаков  визначає  такі  принциповіпозиції.

1.  Неприйнятність  щодо  використаннятрадиційної для ВНЗ організації навчання (лекції,семінари, жорсткий контроль тощо).

2.  Пріоритетність  засвоєння  новітніхтехнологій навчання студентів: саме ця складова

ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВВИЩИХ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

Page 25: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

24

компетентності  викладача  ніколи  не  булапредметом  інституйованої освіти;  ефективністьнавчання  визначається  не  стільки  тим,  щовивчається, скільки  тим, як вчаться.

3.  Константність  занурення  викладачів  упроцесі  навчання  у  техніку,  прийоми,  методи,способи, технології, програми.

4. Інваріантність змісту предметного навчаннявикладачів  з  метою  нейтралізації  предметноїгетерогенності  групи слухачів,  що,  як  правило,складається з представників різних кафедр.

5.  Практичність  предметної  апробаціїзасвоєного  викладачем  у  процесі  навчання:можливість для слухача впевнитися, що засвоєненим  на  “психолого­педагогічному  змісті”“спрацьовує”  і  на  його  предметі,  отже,  єфундаментальним для його діяльності.

Підтвердження  двох  останніх  принципівзнаходимо  в  дисертаційному  дослідженніМ.Г. Чобітька. Хоча праця присвячена підготовцімайбутніх  учителів,  розглядається  аналогічнапроблема  подолання  обмежень,  зумовленихспецифікою викладання тієї чи іншої навчальноїдисципліни,  визнається  важливість  для  їїрозв’язання  психолого­педагогічної підготовки.Автор  доводить,  що  психолого­педагогічнаструктура  діяльності  вчителів  різних  циклівпредметів  є  однаковою,  саме  тому  здатністьвчителя до особистісно­зорієнтованої професійноїдіяльності доцільно формувати в процесі вивченняпредметів психолого­педагогічного циклу [11, 22].

Цей  напрям  підготовки  викладачів  ВЕНЗхарактеризується наявністю для ВНЗ своєрідногодосвіду професійної підготовки викладачів, якийне  є  обов’язковим  для  впровадження  в  іншихнавчальних  закладах.  Він  реалізується  заініціативою адміністрації та науково­педагогічногоколективу,  переважно  у  таких  формах,  якспеціальні курси  (“школи молодих викладачів”,“тренінг­курси  для  викладачів”),  науково­методичні семінари, наставництво, і має бажаний,проте  необов’язковий  характер.  Прикладомдосвіду професійної підготовки викладачів на рівнінавчального  закладу є  тренінг­курси КНЕУ, якіпрацюють  з  2000  року  і  ґрунтуються  напринципових позиціях, розглянутих вище. Перші5 років  навчання  здійснювалося  за  програмою“Сучасні методи навчання” (108 год.), метою якоїбуло  забезпечення  підготовки  викладачівуніверситету до широкого  застосування методівактивного  навчання.  На  сьогодні  підготовкавикладачів реалізується за програмою “Формуванняпсихолого­педагогічної компетентності викладачів”(100 год.), метою якої визначено формування вмінь,що  забезпечують  ефективне  викладання  та

реалізацію  професійної  компетентностівикладачів. За результатами навчання викладачіуніверситету  отримують  свідоцтво  державногозразка  про  підвищення кваліфікації.  Здійсненовідповідне  науково­методичне  забезпеченнянавчання викладачів за тренінговими програмами[8]. Вважаємо, що у сучасних умовах, коли значнакількість викладачів ВЕНЗ, зокрема спеціальнихдисциплін, не  мають  професійно­педагогічноїпідготовки, політика ВЕНЗ  має  спрямовуватисьна вирішення цієї  проблеми шляхом  створенняспеціальних  курсів  для  викладачів.  Але  такожстратегія навчальних закладів повинна закладатипідвалини  для  “вирощування”  власнихпедагогічних кадрів, що передбачає наступністьу  професійно­педагогічній  підготовці  відстудентської лави до післядипломного навчання.

Викладене  свідчить  про  існування  низкиневирішених питань, пов’язаних  з  професійно­педагогічною підготовкою викладачів непедагогічнихВНЗ, зокрема це стосується цілей, змісту і технологійнавчання, концептуальних засад узагалі. На жаль,сучасна підготовка викладачів ВЕНЗ характеризуєтьсябезсистемністю та неузгодженістю її елементів. Нанашу  думку,  психолого­педагогічна  підготовкастудентів має розглядатися як складова загальноїпрофесійно­педагогічної  підготовки  викладачівВЕНЗ,  яка  повинна  продовжуватись  в  ходіпідвищення кваліфікації.

Отже,  існує  суперечність  між  вимогами  досистемності,  неперервності,  наступностіпрофесійно­педагогічної  підготовки  викладачівВЕНЗ та недостатнім рівнем  її  забезпечення напрактиці.

З огляду на те, що єдиного підходу до базовоїпідготовки  викладачів  ВЕНЗ  на  сьогодні  неспостерігається,  особливого  значення  набуваєпідвищення  їхньої  педагогічної  кваліфікації  упроцесі  педагогічної діяльності. У  цьому  планіважливе місце належить такому виду підготовкияк  спеціальні  курси  для  викладачів,функціонування яких забезпечується відповіднимнавчальним  закладом  із  урахуванням  існуючихпотреб,  вимог  та  запитів  щодо  педагогічнихкадрів.  Існування  таких  курсів  передбачаєнаявність  компетентних спеціалістів,  які  здатніреалізовувати відповідну професійно­педагогічнупідготовку. З огляду  на це,  а  також  виходячи  зпотреби  реалізації  психолого­педагогічноїпідготовки  на  етапах  бакалаврського  тамагістерського  рівнів,  у  структурі  вищогоекономічного  навчального  закладу  маєфункціонувати кафедра психології та педагогіки.

Висновки. З огляду на викладене актуальнимзавданням  підготовки  викладачів  у  системі

ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВВИЩИХ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 26: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

25 Молодь і ринок №12 (119), 2014

безперервної  освіти є  застосування та розвитоксучасних інтерактивних підходів до навчання, щопередбачає  активну  взаємодію  всіх  учасниківнавчального процесу.

Сучасні  дослідження  свідчать,  що,  недивлячись  на  інтенсивні  пошуки  ефективнихпідходів до навчання викладачів вищих навчальнихзакладів,  багато  викладачів  вищої  школи  немають  достатньої  психолого­педагогічноїпідготовки,  зокрема вважають  своєю основноюфункцією передання знань, не володіють методамиактивного  навчання,  не  можуть  вирішуватипедагогічних проблем, застосовують психозахисніформи  поведінки,  мають  нерозвинені  формиемпатії  та  рефлексивних  здібностей,демонструють  авторитарну  спрямованість  наспілкування  зі  студентами,  вирізняютьсянесформованістю концептуальної основи аналізувласної діяльності тощо.  Отже,  існує потреба упідвищенні  рівня  професійної  підготовки  таперепідготовки  викладачів  вищих  навчальнихзакладів.

Проведений аналіз стану та основних аспектівпрофесійно­педагогічної  підготовки  викладачівВЕНЗ  засвідчив  існування  низки  недоліків  таневідповідностей,  що  вимагає  нагальноговирішення таких проблем:

­  забезпечення  концептуальних  основпідготовки  викладачів  ВЕНЗ  з  урахуваннямвікових та психологічних особливостей суб’єктівнавчальної діяльності;

­  розробки  чіткої  системи  професійно­педагогічної підготовки викладачів ВЕНЗ;

­  дотримання неперервності  та  наскрізностінавчання;

­  розробки  та  застосування  ефективнихнавчальних технологій;

­  формування  психолого­педагогічноїкомпетентності  сучасного  викладача ВЕНЗ.

Узагальнення  результатів  дослідженняпідготовки  викладачів  ВЕНЗ  до  проектуваннянавчальних  технологій  дозволили  визначитиперспективні  напрями  розвитку  цієї  науковоїпроблеми,  які  представлено  на  трьох  рівнях:соціальному,  педагогічному  та  особистісно­професійному.  Перспективи,  визначені  длясоціального рівня полягають в підвищенні  ролідержави  у  професійній  підготовці  викладачівВЕНЗ. Пропозиції на педагогічному рівні пов’язаніз  вдосконаленням змістових  та  процесуальнихаспектів  підготовки  викладачів  ВЕНЗ  допроектування навчальних технологій, її науково­методичного  забезпечення.  Вдосконаленняпідготовки  викладачів  до  проектуваннянавчальних  технологій  на  особистісно­

професійному рівні  пов’язане  з самоосвітою  тапрофесійним  саморозвитком,  що  потребуєстворення на рівні держави та ВНЗ сприятливихдля цього умов.

1.  Артюшина М.В. Психологічні  та  педагогічніоснови  підготовки  студентів  економічнихспеціальностей  до  інноваційної  діяльності:монографія / М.В. Артюшина. – К.: КНЕУ, 2009. – 271,[1] с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи:метод.  посіб.  [для  студентів  магістратури]  /C.С. Вітвицька. – К.: Центр навчальної літератури,2003. – 316 с.

3.  Гузій Н.В.  Педагогічний  професіоналізм:історико-методологічні  та  історичні  аспекти:[монографія] / Н.В. Гузій. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова,2004. – 243 с.

4. Козаков В.А. Психолого-педагогічна підготовкафахівців  у  непедагогічних  університетах:[монографія] / В.А. Козаков, Д.І. Дзвінчук. – К.: ЗАТ“НІЧЛАВА”, 2003. – 140 с.

5. Лист Міносвіти № 1/9-18 від 18.02.1994 р. “Пророзробку  освітньо-професійних  програм  вищоїосвіти за відповідним професійним спрямуванням”.

6.  Пєхота О.М.  Індивідуалізація  професійно-педагогічної підготовки вчителя: автореф. дис. наздобуття  наук.  ступеня  доктора  пед.  наук:  спец.13.00.04 “Теорія та методика професійної освіти” /О.М. Пєхота – К., 1997. – 52 с.

7. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002р. № 2984 – III // Офіційний вісник України. – 2002. –№ 8. – С. 1 – 43.

8.  Психолого-педагогічні  аспекти  реалізаціїсучасних методів навчання у вищій школі: навч. посіб./ [Г.М. Романова, М.В. Артюшина, О.М. Котикова таін.];  за  ред.  М.В. Артюшиної,  О.М. Котикової,Г.М. Романової. – К.: КНЕУ, 2007. – 528 с.

9. Пуховська Л.П. Розвиток цінностей педагогів уконтексті  євроінтеграції:  науково-методичнийпосібник  /   Л.П. Пуховська,  О.С. Снісаренко,Л.П. Сніцар. – К.: УМО, 2010. – 289 с.

10.  Фокин Ю.Г.  Преподавание  и  воспитание  ввысшей  школе:  методология,  цели  и  содержание,творчество:  учеб.  пособ.  [для  студ.  высш.  учеб.заведений] / Ю.Г. Фокин. – М.: Издательский центр“Академия”, 2002 – 224 с.

11.  Чобітько М.Г.  Теоретико-методологічнізасади  особистісно  орієнтованої  професійноїпідготовки  майбутніх  учителів:  автореф.  дис.  наздобуття  наук.  ступеня  доктора  пед.  наук:  спец.13.00.04 “Теорія та методика професійної освіти” /М. Г. Чобітько. – К., 2007. – 39 с.

12. Якунин В.А. Педагогическая психология: учеб.пособ.  /  В.А. Якунин  –  2-е  изд.  –  СПб.:  Изд-воМихайлова В.А., 2000. – 349 с.

Стаття надійшла до редакції 21.11.2014

ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВВИЩИХ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

Page 27: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

26

Постановка  проблеми  та  аналізостанніх  досліджень. Звертаннядо  проблеми  започаткування

українського просвітництва та місця постатіТ.  Шевченка  в  ньому  зумовлена  цікавістю  дорозвитку сучасних процесів інтеграції суспільногожиття.  З  іншого  боку,  процеси  розбудовинаціональної  системи  освіти  вимагаютьнеод­мінного використання в її теорії та практицітакож  історичного  досвіду  тих  українців,  якірозвивали національну культуру, освіту та школув інших землях, у тому числі в Росії. Ці науковіпроблеми досліджувалися в різний час і у різнихпошукових напрямах вітчизняними вченимиІ. Огієнком, С. Борецьким, В. Рудницькою, Г. Сенченком.На  російських  теренах  аспекти  розвитку

українського  просвітництва  в  історичному  таісторико­педагогічному  аспектах  намагаютьсяз’ясувати В. Бабенко, В. Чумаченко, Є. Савенко,В.  Чорномаз,  М.  Шапошніков  та  інші.  Однакчастіше  такі  зацікавлення  обмежуються,  якправило,  короткими  посиланнями  у  контекстіпедагогічних,  соціологічних,  історичних,літературознавчих  досліджень.  У  результатіпочатки українського просвітництва в Російськійімперії,  місце  і  роль  в  ньому  постаті  Кобзарязалишаються  і сьогодні маловивченими.

Тому  метою  нашої  статті  є  дослідженнядіяльності  українських  організацій  і  окремихподвижників у Росії початку ХХ століття в напряміпоширення  ідей  національного  просвітництванапередодні революційних змін 1917 року, а також

УДК 37(09)(47)“19”:37.018.53

Станіслав  Пономаревський,  доктор педагогічних  наук,  старший науковий  співробітникІнституту педагогічної освіти  і  освіти  дорослих НАПН України,  м. Київ

ТАРАС ШЕВЧЕНКО У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВАПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ В ІМПЕРСЬКІЙ РОСІЇ

У статті проаналізовані просвітницькі процеси, які сприяли розвитку української культури та освітина початку ХХ століття в Росії. Наведені факти і конкретні ситуації, ініціативи національних громад іактивістів в регіонах Російської імперії, переважно на Далекому Сході та Кубані. Аналізувалися місце і рольпостаті Т. Шевченка в організації просвітницької діяльності. У ході підготовки статті залучено документитих літ, пов’язані з цією проблемою, статистичні дані, матеріали регіональних російських архівів.

Ключові слова: освіта, просвітництво, національний, Шевченко, український.

Літ. 10.

Станислав Пономаревский,  доктор  педагогических наук,  старший  научный  сотрудникИнститута  педагогического  образования  и  образования  взрослых  НАПН  Украины,  г.  Киев

ТАРАС ШЕВЧЕНКО В КОНТЕКСТЕ УКРАИНСКОГО ПРОСВЕТИТЕЛЬСТВАНАЧАЛА ХХ ВЕКА В ИМПЕРСКОЙ РОССИИ

В  статье  проанализированы  просветительские  процессы,  которые  способствовали  развитиюукраинской культуры и образования в начале ХХ века в России. Приведены факты и конкретные ситуации,инициативы национальных организаций и активистов в регионах Российской империи, преимущественно наДальнем  Востоке  и  Кубани.  Анализировались  место  и  роль  личности  Т.  Шевченко  в  организациипросветительской деятельности. В ходе подготовки статьи использовались документы тех лет, связанныес этой проблемой, статистика, материалы региональных российских архивов.

Ключевые слова: образование, просветительство, национальный, Шевченко, украинский.

Stanislav  Ponomarevskyi,  doctor  of  education,  senior  research  fellow atthe  Ukrainian  NAPS pedagogical  institute  of  education  and  adult-education,  Kyiv

TARAS SHEVCHENKO WITHIN THE CONTEXT OF UKRAINIAN ENLIGHTENMENTAT THE BEGINNING OF THE XX CENTURY IN RUSSIAN EMPIRE

The enlightenment processes which facilitated the development of Ukrainian culture and education at  thebeginning of XX cen. in Russia are analyzed in the article. The facts and particular situations, the initiatives ofnational organizations and activists in  the Russian regions,  especially in  the Far East and Kuban are given. T.Shevchenko’s individual place and role in the educational activity organization has been analyzed. The documentsof that time related to the problem, statistics and the materials of Russian regional archives have been used duringthe article’s preparation.

Keywords: education, enlightenment, national, Shevchenko, Ukrainian.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВАПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ В ІМПЕРСЬКІЙ РОСІЇ

© С. Пономаревський, 2014

Page 28: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

27 Молодь і ринок №12 (119), 2014

виявлення значення і впливу авторитетної постатіТ.Г. Шевченка відносно цих процесів.

Виклад основного  матеріалу. Як відомо,  вХІХ – на початку ХХ століть у Російській імперіїрозпочалися  активні  процеси,  пов’язані  зобмеженнями і заборонами відносно українськогослова. Особливо гостро ці тенденції проявилисящодо  чинників,  пов’язаних  з  розвиткомшкільництва.  Так,  у  1862  році  були  закритібезкоштовні  українські  недільні  школи  длядорослих.  У  1863  році  циркуляр  П.  Валуєвазаборонив видання підручників, літератури та книгукраїнською  мовою,  практично  відмовившиостанній у існуванні. У 1864, а потім у 1874 рокаху Росії було прийнято Статут про початкову школу,за  яким навчання  мало проводитися виключноросійською  мовою.  У  1870  році  з’явилисяроз’яснення міністра народної освіти Д. Толстогопро те, що кінцевою метою всіх освітніх завданьщодо  неросійських  народів  повинно  стати  їхкінцеве  зросійщення. У 1876  році цар підписавЕмський указ про заборону ввозити на територіюРосійської  імперії  будь­які книги  чи  брошури,написані “малоросійським наріччям”, друкуватиоригінальні  твори  та  переклади  українськоюмовою,  влаштовувати  сценічні  вистави,створювати  українські  тексти  до  нот  тавиконувати  україномовні  музичні  твори.Одночасно увійшло в практику, щоб до Українипризначати  за  розподілом  учителів­росіян,  авчителів­українців  спрямовувати  на  шкільнупрацю  до  російських  регіонів,  переважно  доПетербурзького,  Казанського  й Оренбурзькогоокругів. Згадані заходи втілювалися у конкретнихприкладах:  українських  учених  та  педагогівМ.  Драгоманова,  П.  Житецького,  П.  Видріна,О. Поповича та багатьох інших звільнили з роботиза створення наукових  і навчально­методичнихпраць з українознавчих дисциплін, а П. Лободоцького–  усього лише  за  здійснення перекладу  одногоречення з Євангелія українською мовою. У 1881році  було  заборонено  викладання  в  народнихшколах  та можливість  виголошення  церковнихпроповідей  української  мовою.  У  1892  роціобмежили переклади книг українською мовою зросійської,  а  з 1895  року головне управління  усправах  друку  перестало  видавати  українськікниги  для  дітей.  1905  року  Кабінет  міністрівімперії відхилив ініціативи студентів Київського таХарківського  університетів  скасувати  заборонищодо української мови. А протягом 1905 – 1912 рр.Міністерство освіти закрило десятки приватнихгімназій, звільнило 32 директорів та 972 учителів,а 822 учителів були “переведені” до інших шкілза  намагання  запровадити  у  викладанні

українознавчу  тематику. У  1910 році урядовимнаказом  обмежили  діяльність усіх українськихкультурних товариств,  видавництв, підтвердилизаборону читати  лекції  українською  мовою  тастворювати  будь­які  неросійські  клуби,  анаступного  1911  року  вийшла  постанова  VIIдворянського з’їзду у Москві про єдину допустимуросійськомовну  освіту  та  неприпустимістьвживання  інших  мов  у  будь­яких  навчальнихзакладах Російської імперії [4].

У таких  умовах  будь­які  прояви українськоїпросвітницької або, наприклад, шкільної справи якна теренах України, так і на території Російськоїімперії у цілому,  звісно, не могли мати місця. Зіншого  боку,  заборони  влади  на  українське,послідовно  виконуючись  у  столицях  тацентральних (європейських) регіонах, не завждинеухильно  втілювалися  в  життя  у  більшвіддалених губерніях гігантської імперії, особливотам,  де  український  конгломерат  історичноутворював значні прошарки місцевого населення.Саме в  цих  регіонах  в  останні роки  ХІХ  –  напочатку  ХХ  століть  почали  формуватисяпередумови  розвитку  явищ  українськогопросвітництва в Росії. Вони складалися у процесахзапочаткування національних громад, мистецькихколективів, асоціацій і гуртків аматорів літератури,хорового  співу,  просвіт,  декламаторських  іфольклорних спілок. Найбільш яскраво ці процесизаявили про себе на Далекому  Сході  та  Кубані,тобто там, де і виникли пізніше перші українськікультурні центри на російській землі.

Одними  з  найцікавіших  форм  українськогопросвітництва  цього  часу  постали  громадськіШевченківські  вшанування  –  символічні  дніпам’яті великого поета. Так, російський історикВ.А. Черномаз у своїх працях [9, 85 – 86] згадує,що одна із вдалих спроб започаткування сталихукраїнських  процесів  на  Далекому  Сході  булазроблена  ще  1907  року.  Восени  цього  року  уВладивостоці при місцевому Східному інститутібуло засновано Студентську Українську громаду,статут  якої  з  назвою  “Українська  Громада”  ужовтні  1907  року  зареєстровано  загальноюконференцією  інституту.  Ініціатори  організаціїкерувалися  бажанням  об’єднати  студентів,  щомали українське походження, у просвітню спілкуза національними інтересами. Статут спілки бувпідтриманий  іншими українцями:  з  18  осіб, щонавчалися в інституті, десятеро погодилися йогопідписати. Але лише п’ятеро увійшли до складугромади.  В умовах діючої  в Російській  імперіїзаборони  на  українське  слово  і  діло  значнакількість студентів  з обережністю ставилася  допопуляризації українського.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВАПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ В ІМПЕРСЬКІЙ РОСІЇ

Page 29: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

28

Починаючи  з 1909  року  студентська  спілказуміла  розширити  свою  діяльність  самеоблаштуванням  Шевченківських  свят,  які  далиможливість не тільки привернути увагу до постатівеликого  митця,  але  і  долучитися  в  умовахдалекосхідного  краю  до  культурних  традиційукраїнського народу в цілому. Зокрема, з’явилисявідповідні повідомлення в місцевій пресі (часопис“Далекая окраина”, лютий 1909), були організованівеликі концерти за  участю  українського хору таартистів, конкурси, у тому числі на кращі костюмив національному стилі. Збір коштів з усіх цих акційбуло  спрямовано  організаторами  до  фондуспорудження  пам’ятника  Тарасові  Шевченку  вКиєві,  на  який  саме  відкрили  всеросійськупідписку [7].

Подібними до Владивостоку були цього року іШевченківські  вшанування  в  Маньчжурії:місцевий  гурток  здійснив  постановку  п’єсиМ. Кропивницького  “Невольник”  за  поемоюТ. Шевченка, відбулися біографічні читання промитця, виступи хору  з виконанням творів словапоета,  підготовлено  спектакль  за  драмоюШевченка  “Назар  Стодоля”,  здійснені  “живікартинки” – “Шевченко у неволі”,  “Шевченковамогила”, та інше. Кошти, отримані від проведеннязаходу,  так  само,  як  і  студентська  спілкаВладивостоку,  передали  на  спорудженняпам’ятника Т. Шевченкові в Києві.

Одночасно в іншому регіоні Російської імперії– на Кубані – після революційних подій 1905 рокусклалися  сприятливі  умови  для  лібералізаціїукраїнських просвітницьких ідей на громадськомурівні. На той  час  у Катеринодарі вже  існувалопотужне  проукраїнське  інтелектуальнесередовище, до якого входили відомі місцеві діячіС. Ерастов, М. Дикарєв, В. Скидан, Л. Мельников,А. Бигдай, Г. Концевич, О. Кошиць, Ф. Щербина,П. Короленко,  М. Рябовол,  Я. Жарко,  І. Ротар,А. Бєлобородов,  Л. Бич  та  інші.  Частина  з  нихстали  засновниками  кубанського  відділення“Просвіти”  [6,  18  –  34].  Як  вказує  донецькийісторик  Д.Д. Білий, установчі  збори організаціївідбулися  26  серпня  1906  року  в  залікатеринодарської  жіночої  гімназії  [3,  48].  Назборах були присутні 150 осіб, переважна кількістьяких  репрезентували  собою  кубанськуінтелігенцію, переважно  учителів  і  викладачівмісцевих навчальних закладів. У головній доповідізібрання,  присвяченій  історії  України, СтепанЕрастов  розповів  про  національно­культурневідродження на українських землях, яке повиннорозгорнутися  з початком  нового ХХ  століття,  ізакликав інтелігенцію Кубані долучитися до нього.При цьому основним  напрямом діяльності було

названо  бажаний  перехід  кубанських  шкіл  наукраїнську мову навчання.

У  сфері  діяльності  кубанської  “Просвіти”планувалося  проведення  численних культурно­просвітніх заходів, зокрема організації музичних ітеатральних вистав, відкриття низки початковихукраїнських  шкіл  у  місцях  компактногопроживання українців,  видання  газет, освітніх  інаукових  часописів,  книг,  започаткуваннянаціональних  книгарень  тощо,  але  більшістьзаходів  організації  наражалася  на  низкузагальнодержавних  і  місцевих  заборон.  Усе  ж“Просвіта” зуміла влаштувати у Катеринодарі тасвоїх п’ятнадцяти станичних філіях ряд публічнихтематичних лекцій, пам’ятних вечорів, що широковисвітлювалося  місцевою  пресою  –  газетами“Заря” і “Кубанскими областными ведомостями”.

Восени  1907  року  діяльність  кубанської“Просвіти”  була  заборонена  відповідно  допостанови місцевого генерал­губернатора (“Прозакриття Кубанського просвітнього товариства заухилення  від  програми  та  за  протиправнудіяльність  філіалів”).  Під  час  знищенняцентральної управи та філій проводилися обшукита  вилучення  української  літератури.  Так,  устаниці Каневській в активіста І. Овері, учителямісцевої  школи ,  була  вилучена  бр ошураБ .  Грінченка  “Об  автономии  Украины”  [Тамсамо, 5 – 6]. Заборонені українські видання булизнайдені й у багатьох інших учасників кубанської“Просвіти”.

Всупереч  заборонам,  нелегальні  осередкипросвітян продовжували і далі виникати та діятина території Кубані (аж до початку 20­х рр. ХХ ст.).Перешкоди з боку царської влади, які чинилисящодо діяльності кубанської “Просвіти”, завадилиїй вповні розвинути заплановану широку програмудій,  але  активна  позиція цієї  організації  все  жвіддзеркалила  свої  позитивні  результати  натериторії регіону.

Суттєвим  чинником,  який  на  початку  ХХстоліть  вплинув  на  формування  українськихпросвітницьких процесів на Кубані, стала традиціявшанування  пам’ятних  і  ювілейних  дат,присвячених видатним національним  подіям  івідомим  особам.  Як  і  на  Далекому  Сході,особливого  резонансу  набували  заходи,присвячені  пам’яті Т.Г.  Шевченка.  Принагідновідмітимо, що відзначення “Шевченківських свят”з’явилися  вперше  в  кінці  ХІХ  ст.  в  Україні  встудентському  середовищі  як  знак  поваги  довеликого українського поета та подвижника, щопостав символом національного свободолюбства.Поступово образ Т. Шевченка у свідомості людейпочав  набувати  значення  знаку  українськості

ТАРАС ШЕВЧЕНКО У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВАПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ В ІМПЕРСЬКІЙ РОСІЇ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 30: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

29 Молодь і ринок №12 (119), 2014

загалом, поширився за межі інтеліґентської елітий увійшов до широкого  народного  розуміння  тасприйняття своєрідним культом загальноукраїнськоїєдності  та свободолюбства.

За  типовим  сценарієм  відбувалисяШевченківські дні в  перші роки  ХХ століття вмістах  Далекого  Сходу  та  Маньчжурії,  вПетербурзі  та  Москві,  Томську  та  Барнаулі,Іркутську  та Катеринодарі. Так,  у  Державномуархіві  Краснодарського  краю  збереглисядокументи,  присвячені  діяльності  відомогокубанського  громадського  діяча  С.  Ерастова  вНоворосійську і серед них – заява на організаціюмісцевого  заходу  на  честь   Т.  Шевч енка.С.  Ерастов  звертався  в  лютому  1912  року  домісцевої комісії з облаштування народних читаньз  проханням  “про  дозвіл  [проведення]  уНародному  Домі  11  березня  літературно­музичного  вечора,   присвяченого  пам’ятіТ.Г. Шевченка” [5, арк.13]. У заяві вказувалося,що  прибутки  від  цього  заходу  плануєтьсянадіслати на спорудження монумента Т. Шевченкув Києві, оскільки з дозволу уряду Київська міськаДума  та Полтавська  губернська  земська управаоголосили про всеросійську  передплату  на цейпам’ятник.  С. Ерастов  надав  також  програмувечора,  яка  включала:  “читання  біографіїпокійного поета, декламації..,  вокальні номери,хорові номери  у  виконанні  змішаного  хору  підкерівництвом Іващенка, живі картинки на твориТараса Шевченка”  [Там само,  арк.13  зв.].

У 1914 році, за свідченнями Т. Федіної, до 100­ліття  з  дня  народження  Т.Г. Шевченка  тим  жеС. Ерастовим до міської управи було ініційованеінше  клопотання  від  імені  “домовласників  імешканців м. Новоросійська”  [8,  199],  в  якомунадзвичайно  переконливо  йшлося  про  те,  що“духовному  центру  Чорноморського  краю  неможна  не  приєднатися  до  загальноросійськоговшанування ювілею Великого Кобзаря, як  тому,що  великі  письменники…  належать  усьомусвітові, без відмінності націй, так і тому, що окраїниНоворосійська,  а  також  найближчі  до  ньогостаниці  та  поселення  заселені  переважноукраїнським людом, драма життя якого і колишнєкріпацьке ярмо викликали найбільш потужні звукина  печальній  кобзі  Великого  Кобзаря,  ніжнолюблячого  нещасних  і  знедолених,  якийпристрасно закликав до справедливості” [2, арк.1 – 2]. У клопотанні С. Ерастова було переліченоцілий ряд заходів відносно широкого відзначенняпам’яті  Т.Г. Шевченка,  на  які  міська  управавідповіла  цілковитою  згодою,  що  тількипідтверджує  унікальність  наполегливості  таособистих  рис  постаті  Степана  Ерастова,

спрямованих  повсякчас  на  відстоюванняукраїнських національних  інтересів  на теренахтогочасної  Російської  імперії.  У  цілому  буловирішено: “1. Відкрити міську публічну бібліотекуімені  Т.Г. Шевченка.  2.  ПерейменуватиМийсхакську  вулицю  у  вулицю  імені  ТарасаШевченка.  3.  Присвоїти  18­му  початковомуміському училищу найменування  училища  іменіТараса Шевченка. 4. Місце встановлення  бюстуТ.Г. Шевченка на одній  із  міських  площ або  жбульварі  надати  особам,  які  поставили  данепитання, встановити такий бюст, крім того, такожу  приміщенні  майбутньої  бібліотеки  іменіукраїнського поета” [1, арк. 37 – 38 зв.].

З  досягненням  цих  завдань,  серед  якихШевченкові вшанування, пам’ять про визначногоукраїнського митця, як бачимо, посідали далеконе останнє місце, стає очевидним, що наступнимрішучим кроком “просування” українофільськихпросвітницьких ідей в Російській імперії повиннобуло б стати повне зняття заборон на українськеслово  і  думку,  пресу,  науку  і  шкільництво,  алецього  не сталося  у  зв’язку  з  початком  Першоїсвітової війни, драматичні події якої перемістилинаціональні  інтереси українців  на другий план.Разом з тим, не можна не згадати, що одним  ізрезультатів дієвості українського просвітництва вРосії початку ХХ століття стало започаткуваннянаціональної школи,  яка виникла  в 1916  році увіддаленій Маньчжурії, на базі Українського клубув Харбіні, про що широко сповістила тогочаснамісцева преса. Очевидець цієї  події  зауважував:“усіх окрилювало розуміння того, що з цього днявони,  українці,  посядуть  у  суспільстві  рівне  іналежне культурній  людині місце.  Цей  настрійзрозумів начальник відділу дороги (КВЖД), який,вітаючи  відкриття  школи,  сказав:  “Українці  –народ,  який  йде попереду,  він  сміливо  несе нетільки  знамено  перемоги, але й  знамено  науки;українці, яких доля закинула у далеку окраїну, незмінилися, не  розчинилися  в  загальній масі,  азалишилися  вірними  традиціям,  залишилисявірними  синами  своєї  батьківщини”  [16,  12].Правління клубу планувало відкрити школу на 50осіб,  але внаслідок  великої  кількості дітей булоприйнято більше сотні хлопчиків і дівчаток. Школапрацювала за програмою місцевих училищ, але звикладанням української мови. Викладали в нійучителі Харбінської міської гімназії, які працювалив українській школі безкоштовно, на патріотичнихзасадах.  Учителі,  крім  навчального  матеріалу,знайомили  учнів  з  українською  книгою, вчилиспівати  українських  пісень,  облаштовувалинаціональні вечори. Школа  існувала  також  і  надобровільні  пожертви,  а  також  користувалася

ТАРАС ШЕВЧЕНКО У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВАПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ В ІМПЕРСЬКІЙ РОСІЇ

Page 31: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

30

коштами, здобутими від влаштованих спектакліві  тематичних  вечорів  [9,  128]. Символічно,  щозаклад було названо  на честь Тараса  Шевченка.

Висновок. Таким чином, враховуючи зусилля,які  вдалося  здійснити у кінці ХІХ –  на початкуХХ ст. в Російській імперії українським громадам,клубам,  окремим  активістам  розвиткуукраїнського  просвітництва, було досягнуто тієїважливої  мети,  яку,  незважаючи  на  заборони,ставили перед  собою  вихідці  з  України  багатодесятиліть  –  створити  на  російських  теренахукраїнську школу. При цьому  історична постатьТ.Г.  Шевченка,  її  ідеологічний  авторитет  івсенародна популярність зіграли в цих процесахнеабияку роль.

1.  АОАН,  Ф.2  Новороссийские  годовыеотчеты. Оп. 1. Д. 742. Документы Новороссийскойгородской  управы  за 1886  –  1920  гг.  Решениегородской  управы  по  поводу  сохраненияпамяти  малороссийского поэта  Т.  Шевченка,38 л.

2.  АОАН,  Ф.2  Новороссийские  годовыеотчеты.  Оп.  1.  Д.  742.  ДокументыНовороссийской  городской  управы  за  1886  –1920  гг.  Письмо  С.Т.  Эрастова  к  городскомуголове  М.Ю.  Абакумову, 15  л.

3.  Білий  Д.Д.  Малиновий  клин.  Нариси  зісторії  українського   населення  Кубані  /Д.  Білий. – К.: Україна,  1994.  –  118  с.

4.  Вірченко  Н.  Документи  про  заборонуукраїнської  мови  (XVII–XX  ст.)  [Електроннийресурс] / Н. Вірченко. – Режим доступу до ст.:<h ttp: //a nvsu .o rg .ua /in dex. f i l es /Ar ticles /Virchenko1.htm>. – Заголовок  з  екрану. – Моваукр.

5.  ГАКК,  Ф.  А.  727  Дирекция  нар.  училищКубанской  области.  1915  – 1923  гг.  Оп.  1.  Д.187.  Документация по  отделам  просвещения,а также  распоряжения. 48 л.

6. Ерастов С. Спогади. Спомини кубанськогоукраїнця  /  С.  Ерастов  //  Пам’ятки  України:історія та культура. – 2005.– № 3 – 4. – С. XVIII– XXXIV.

7.  События  и  происшествия  //  Далекаяокраина. – 1909. –  № 22. –  25 февраля. – С. 2.

8. Федина Т.Ю. О деятельности С.И. Эрастовав  Новороссийске  (по  мат. деловой переписки)/Т.Ю.  Федина  //Україністика  в  Росії:  історія,стан,  тенденції  розвитку:  [матеріалиміжнародної науково-практичної конференції/Наук. ред. Г. Скрипник, В. Бабенко та ін.].– Київ– Москва – Уфа: УМДГУ, 2010. – С. 196 –  203.

9.  Харбинский  украинский  клуб  (письмо  изХарбина)  // Украинская жизнь. – 1916. – № 10– 11. – С.  12.

10. Черномаз В.А. Украинское национальноедвижение на Дальнем Востоке (1917 – 1922 гг.):[Монография]/В.А. Черномаз.  – Владивосток:ГПУ, 2009.  –  560  с.

Стаття надійшла до редакції 18.12.2014

ТАРАС ШЕВЧЕНКО У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВАПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ В ІМПЕРСЬКІЙ РОСІЇ

“Сенс нашого життя у “сродній” праці. Саме у праці – наше здоров’я, наша краса, наша свобода, велич існування, культура, мораль, самовдосконалення, самореалізація. Кожна праця заслуговує на повагу, вчительську працю вважають однією з найбільш складних і благородних у світі. Учитель – це передусім людина культури, духовно багата, гуманна, творча особистість, віддана своїй педагогічній справі, захоплена нею, розуміє її цінності і володіє розвинутим прагненням до творення Краси, Добра, Істини, Надії. Володіючи сильним характером і глибоко вкоріненою відповідальністю, учитель не ламається під тягарем важких випробовувань, не дає й іншим спіткнутися, наповнює внутрішній простір своїх учнів ясним розумом, дивовижною ерудицією, благородними почуваннями, чистотою помислів, вірою в Україну”.

  

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 32: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

31 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Постановка  проблеми  та  аналізосновних досліджень  і публікацій.У художній  творчості  “логосівці”

намагалися осмислити і художньо прокоментуватиподії української історії першої половини ХХ ст. Яквідомо,  цей  період  увійшов  в  історію  двомасвітовими  війнами,  що,  зрозуміло,  знайшловідображення у творчості більшості українськихписьменників того часу.

Художня спадщина “логосівців” потрапила вполе зору тих літературознавців, які творили ще вперіод  активної  діяльності  “Логосу”,  однак  ісучасне  літературознавство  не  оминає  увагоютакий  вагомий  пласт  нашого  письменства,  як“католицька  література”.  Непересічну  науковувартість мають дослідження Миколи Ільницького,в яких літературознавець дає  системне, цілісне,об’єктивне  бачення  місця  “логосівців”  улітературному процесі Західної України між двомасвітовими  війнами.  У  працях  ЯрославаГрицков’яна, Оксани  Веретюк,  Тараса  Салиги,

Лілії Гром’як, Наталії Вівчарик подано історико­літературний  аналіз  діяльності  “Логосу”,окреслено ідейно­естетичні концепції періодичнихвидань,  які  виходили з  ініціативи  “логосівців”.Отже, за останні роки з’явилася значна кількістьлітературознавчих  розвідок,  присвяченихтворчості  “логосівців”,  які  викликали серйозненаукове зацікавлення “католицькою літературою”,однак  багато  її  аспектів  ще  чекає  свогодослідника.

Актуальність  проблеми   дослідженняполягає  у  тому,  що  вперше  в  українськомулітературознавстві  зроблено  спробу  ціліснопроаналізувати твори “логосівців” на тему війни.Аналіз  здійснюється  у  контексті  історичноїтематики  загалом,  при  цьому  активнозастосовується  національно­екзистенціальнаметодологія та христологічна інтерпретація.

Мета  статті  –  простежити  особливостівисвітлення  військової  тематики в  художній танауково­популярній творчості письменників групи

УДК 883.3(09) “20”

Ірина Дмитрів,  кандидат  філологічних  наук,доцент  кафедри  української  літератури  та  теорії  літератури

Дрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

ТЕМА ВІЙНИ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ-“ЛОГОСІВЦІВ”У статті зроблено спробу проаналізувати твори письменників-“логосівців” на військову тематику. В

дослідженні визначається місце групи “Логос” у громадсько-культурному житті Західної України 20 – 30-рр.ХХ ст. та в українському літературному процесі міжвоєнного двадцятиліття, основна увага зосереджуєтьсяна націософській концепції їхньої творчості.

Ключові слова: Біблія, війна, католицька література, мир, нація, символ.

Літ. 9.

Ирина  Дмытрив,  кандидат  филологических  наук,доцент кафедры  украинской литературы  и теории  литературы

Дрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

ТЕМА ВОЙНЫ В ТВОРЧЕСТВЕ ПИСАТЕЛЕЙ “ЛОГОСИВЦЕ”  статье  сделана  попытка  проанализировать  произведения  писателей  “логосивцив”  на  военную

тематику. В исследовании определяется место группы “Логос” в общественно-культурной жизни ЗападнойУкраины 20 – 30-гг. ХХ в. и в украинском литературном процессе межвоенного двадцатилетия, основноевнимание сосредотачивается на нациософской концепции их творчества.

Ключевые слова: Библия, война, католическая литература, мир, нация, символ.

Iryna  Dmytriv, Ph.D.  (Philology)Docent of  Ukrainian Literature  and  the  Theory  of  Literature  Department

Drohobych  State  Pedagogical  University  by  I.  Franko

THE THEME OF WAR IN THE WORKS OF “LOGOS” WRITERSThis article attempts to analyze the works of “Logos” writers on military themes. The place of the group

“Logos” has been estimated in the cultural life of Western Ukraine in the 20 – 30th of the XX century and Ukrainianliterature process  of  this period. The main attention has been paid to  the national conception of  their  creativeworks.

Keywords: the Bible, war, Catholic literature, peace, nation, symbol.

ТЕМА ВІЙНИ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ-“ЛОГОСІВЦІВ”

© І. Дмитрів, 2014

Page 33: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

32

“Логос”. Звідси випливають  конкретні  завданнядослідження: визначити ідейно­естетичні засадитворчості  “логосівців”,  зосередивши  особливуувагу на націософській концепції; окреслити типнаціонального героя у художніх творах; показатисвітоглядну специфіку “логосівців” у сприйняттівійськових подій того часу.

Виклад  основного  матеріалу.  Творчістьписьменників  групи  “Логос”  –  це  спробадіагностувати українське суспільство міжвоєннихта частково повоєнних років. О. Василь Мельник(Лімниченко)  дає  таку  оцінку  тогочасномусуспільству:  “Наше  врем’я  люте  і  плачудостойне”  [4, 608]  і називає  свою епоху добоювиродження  людини.  Її  ознаки  –  духовнапорожнеча,  моральна  інерція,  ідеологічнарозгубленість (“Душа модерної людини поміліла.Загасли  в ній  божественні  вогні.  Потліли  в нійшляхетні пориви. Заіснували у ній усякі ментальнідефекти”)  [4, 606].  Як відомо, початок ХХ ст. уЄвропі ознаменований активними антихристиянськимивіяннями, які в різний спосіб торкнулися й України.У цьому  “логосівці” вбачали  основну  причинучисленних лихоліть, у тому числі і війни: “Відпадлюдини від Бога “ це один з найбільших прокльонівнашого  часу”  [4,  566].  Таким  чином,письменники­“логосівці”  розглядали українськуісторію у контексті біблійної, в якій простежуєтьсяпевна закономірність: кожне відкинення Бога неслоза собою руїну – війни, полон, пошесті, голод таін.  З  тої  причини  твори  “логосівців” рясніютьбіблійними  алюзіями  і  ремінісценціями,  якідопомагають адекватно оцінити стан тогочасноїУкраїни. Так, наприклад, в о. Василя Мельника єнизка публіцистичних статей, в яких він на основіЄвангелія дає коментар на проблеми сучасногойому  суспільства:  “Де  наші  предтечі”,  в  якійпорушується питання національного лідера; “Щови думаєте про Христа?”, де  автор  переконує утому, що усі наші біди “ це наслідок відверненнявід  Бога, єдиний рятунок для нації  “ дбати просвятість кожного зокрема, а особливо провідниківнароду;  “Кого  з  двох  ви  бажаєте?”,  у  якійписьменник  застерігає,  що  українська  націяопинилася  перед  вибором,  який  визначить  їїподальшу долю, – Христос чи розбійник Варавва,в  образі  якого  проглядається  злочиннакомуністична система. Письменники­“логосівці”також  часто  послуговуються  образамистарозавітних  пророків,  зокрема  Ісаї,  Авдія,Амоса, Єремії, які попри те, що були сумліннямдавніх євреїв і сміливо викривали їхні пристрасті,все ж  були  великими  і  справжніми  патріотамисвого  народу,  плакали  над  його  упадками  іскеровували на вірний шлях.

У цьому контексті необхідно розглянути образ

війни у річищі біблійної традиції. У біблійномурозумінні війна  – це  не  лише  людська  справа,породжена проблемами морального плану. Фактїї  існування  –  це драма, у якій  бере  участь уселюдство,  котре переслідує  мету свого  спасіння.Мова  йде  про  духовну  боротьбу  між  Богом  ісатаною.  Мета  Божого  задуму  –  мир,  якийдосягається лише перемогою після боротьби.

У всі часи війни – один з видів насильства –відігравали значну роль у житті суспільства. Длякраїн  Давнього  Сходу  війна  була  звичайнимявищем: кожен рік “царі виступали в походи” (2Сам. 11, 1). Даремно в часи великих цивілізаційпідписували  угоди про  “вічний  мир”. Розвитокподій невдовзі порушував це нетривке перемир’я.У  контексті  Божого  задуму  цей  досвід  набувспецифічного релігійного значення: війна – цезло, але водночас – постійна реальність цьогосвіту.

За таких умов історія Ізраїлю мала то славний,то  жорстокий  досвід  людської  боротьби.Ізраїльтяни вели численні оборонні, наступальні танаціонально­визвольні війни, при цьому виявляласяїхня  віра  у  Божу  допомогу,  а  також  вонинеодноразово  пересвідчувалися  у  дивовижнихпорятунках. Ці події стверджують, що боротьбалюдей досягала мети винятково завдяки Божій силі:люди воюють, але тільки Бог дарує перемогу.

Однак якщо Ізраїль був невірний Богові, тодіЯгве  карав  його  військовими  невдачами,наприклад, у час блукань по пустелі (Чис. 14, 39–44), у часи Суддів (1 Сам. 4), Саула (1 Сам. 31).Таким чином, війна “ це Божий бич, який не зникнедоти,  доки  не  зникне  гріх.  Тому  есхатологічніобітниці пророків завжди закінчуються чудеснимвидінням загального миру (Іс. 2, 4; 11, 6 – 9).

У  Новому  Завіті  ці  обітниці  звершуються.Есхатологічний бій ведеться у трьох аспектах: уземному  житті  Ісуса  Христа,  в  історії  ЙогоЦеркви, в боротьбі останніх часів. В Ісусі Христівідкривається суть есхатологічного  бою.  Це  небій  за  царство  у  цьому  світі,  саме  тому  Вінвідмовився  від  будь­якого  захисту,  це  духовнаборотьба зі злом. Перемігши світ своєю смертю(Йо. 16, 33), Ісус Христос став володарем історії(Од. 5), але все це буде продовжуватися у життіЦеркви:  смерть  і  переслідування  християн  єзапорукою перемоги над ворогом людського роду– дияволом. Останні часи, про які звіщав Христос,набудуть рис запеклих воєн на життя і смерть міждвома  таборами  –  Христа  й  Антихриста.Боротьба  ставатиме  інтенсивнішою  іжорстокішою  при  наближенні  історії до  свогокінця.  В  останньому  двобої  Христос­Вседержитель  явить  свою  славу  і  введедостойних  до  раю,  тоді  Церква  воююча  стане

ТЕМА ВІЙНИ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ-“ЛОГОСІВЦІВ”

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 34: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

33 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Церквою  прославленою,  об’єднаною  довколаХриста­Переможця [9, 141–145].

Апокаліптичні  мотиви,  а  також  темиспоконвічної  боротьби  добра  зі  злом  чи  ненайповніше  присутні  у  творчості  одного  знайактивніших “логосівців” – о. Василя Мельника(Лімниченка)  –  священика,  проповідника,публіциста, просвітянського діяча, поета, прозаїка,драматурга.  Поезія  “Хто  кого  поборе”  єквінтесенцією поетового розуміння війни, а такожпанорамною  картиною не  лише  України  добиДругої світової війни, а також усієї Європи: “Вжейде війна... вже в кожному народі / Кипить, шумить,бурлиться і клекоче / Несупокій, що в низах, ген,на споді, / І на верхах, мов грім із хмар, ґоґоче. / Іця війна, ця боротьба вогниста / Згуртує всіх людейпід два прапори. / Під знамено Христа і антихриста,/ Із кличем змагів: “Хто кого поборе?” [4, 151].

Публіцистика о. Василя Мельника (Лімниченка)засвідчує, що  письменник глибоко  переймавсянаціональними проблемами, намагався осмислититрагіку  буття  українського  народу.  Він  бувпереконаний у богообраності своєї нації, тому йоготвори наповнені різкою інвективою проти тих, хтопосягає  на  її  свободу. Однак  публіцист вважає,що  Україна  більше  страждає  не  від  зовнішніхворогів, а від власного духовного звиродніння, відчисленних  ментальних  дефектів,  які  впродовжтисячолітньої історії не раз наносили нищівногоудару  Українській  Державності.  Письменникрозуміє, що доля народу залежить від моральногоздоров’я окремої особистості, тому основну увагунеобхідно  зосередити  на  християнськомувихованні молодого покоління, яке зможе достойноочолити  провід  нації  та  виконати  її  великеісторичне призначення.

Поетична  спадщина  о. Василя  Мельника(Лімниченка) представлена  збірками “З  війни”,“Хуртовина”,  “Клонюсь”,  “Дзвонять  дзвони”.Прикметно, що свою першу збірку поет присвятив“Борцям за самостійність України”. Як зазначаєЛілія  Гром’як,  тематика  і  пафос  збіроко. В. Мельника  (Лімниченка)  “З  війни”  (1920)  і“Хуртовина”  (1921) – це картини  і настрої,  щопереживалися людьми під час війни як страшнахуртовина.  Мотиви  смерті  січових  стрільців  убойових походах, страждань їх матерів, дружин,наречених,  дітей  супроводжувалися  елегійно­драматичними настроями, які виливалися в пісніна “сумну нуту [2, 9]. До речі, такими ж мотивамипронизані  й  есеї  о. Василя  Мельника(Лімниченка),  наприклад,  “Моя  смерть”:“Сьогодні  здавалося мені, що  моє “я” померло.Коли вся Україна горіла й кров’ю закипала. Колинаші матері з болю за дітьми, що погубилися посвіті,  сходили  з  розуму.  Коли  душа  на  вид

здичавілих потвор у людській подобі каменіла...І я почував себе вже не собою, не якоюсь вартістюй величиною, не окремою  позицією  в  рахункахсвіту, а – нічим!” [4, 510].

Як уже зазначалося, у біблійній традиції війна–  це  часто  кара  за  гріхи  народу,  за  моральнезвиродніння людства.  “Логосівці” неодноразовонаголошували  на  кризі  християнської  моралі,породженій матеріалістичними віяннями початкуХХ ст. (“Згрішили ми, піднявши прапор бунту, / вім’я  науки  й  людського  ума”  [4,  222]).  Томуо. Василь Мельник (Лімниченко) у вірші “З вогнюі диму” просить Бога зупинити свою караючу рукуі припинити лихоліття війни:  “З вогню  і  димутисячних пожарів,  / З  тяжких, кривавих випарівземлі,  / З гірких глибин заслуженої кари. (…) ДоТебе кличемо, Христе розп’ятий. / До Тебе кличемов  найвищий  час:  /  –  О Боже,  Боже,  перестанькарати / І, як розбійників, помилуй нас!” [4, 221].

“Балада  про  правду”  –  це  поезія­діагноз,побудована нанизуванням експресивних образів.Прикметно, що автор не лише констатує жахіттявійни,  але намагається  збагнути причину цьогоявища:  “Гори  трупів!..Ріки  крови!..  /  Світ –страшне побоєвище, / А на ньому – й труп любови,/ Гнів над ним, мов вихор свище! / Танки і панцирнівози, / І гармати й чорні авта, / І червона кров, ісльози – / Все усуміш... з ними й правда!” [4, 239].Поет  наголошує,  що  війна  породжена  кризоюхристиянської  моралі,  коли “помирає”  любов  іправда,  натомість  “свище”  гнів  і  холоднийрозрахунок.

Поезія “Чи чуєте?” пронизана апокаліптичноютональністю,  очікуванням  другого  приходуХриста,  коли  відбудеться  остаточна  перемогадобра  над  злом:  “Чи  чуєте?..  Залізні  танки  /Дуднять  по  калиновім  мості!  /  Панцерні  возивезуть чаші / На нашу кров, на наші кості!.. / Таприйде час, а в ньому днина / Віднов жертовних іофірних: / Тоді Ісус Христос, Спаситель, / Візве впоходи своїх вірних” [4, 150].

У  контексті  військової  тематики  о. ВасильМельник (Лімниченко) виводить образ захисникаБатьківщини,  який  неодмінно  повинен  бутилицарем Христа. Поет переконаний, що людина,яка стає на боротьбу зі злом у найрізноманітнішихйого проявах, наділена рисами святості, і навітьбільше, не можна бути добрим християнином безлюбові  до свого  народу. У статті  “Великі духинароду” о. Василь Мельник писав: “Дивитись налихо народу в день погибелі його” (Авд. 1, 13) ззаложеними руками – це злочин” [4, 549]. Отже,у поезії “логосівець” неодноразово висловлювавзахоплення  відвагою  борців  за  волю  України:“Воєвики  гігантомахій  /  З  знаком  хреста  нараменах / Підуть крізь терня й камена / В сумну

ТЕМА ВІЙНИ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ-“ЛОГОСІВЦІВ”

Page 35: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

34

країну бідолахів, / Де тільки числа­імена! / Похідцих нових хрестоносців / Скріпить і похвилює всіх,/ Що їх важкий туман приліг, / Що погубили з тілакості / На хресних закрутах доріг. / Вони нагрянутьу  країну  /  Мовчазних,  горесних  людей,  /  Щополюбили Україну / За всю її страшну руїну... / Ірозпічнеться – судний день…” [4, 180].

До  речі,  поет  багато  уваги  у  своїх  творахприділяє  духовній  боротьбі.  Він  уважає,  щоневидима війна з пристрастями триває все життя,завдання людини –  вийти з неї переможцем: “Зусіх  моїх  духових  армій  /  Остали  лиш  –недобитки!  /  В  моїй  душі  (в  пустій  казармі)  /Прищухли  втомлені  думки  (…)  /  Життя  –безжалісна  руїна!  / Багато днів пішло  в  ясир.  /Душа  – сплюндрована  країна!  / Друзі  втікли  усвояси. / Я – одинокий!.. Сам у собі / Мобілізуюрешти сил / На бій за щастя, що вже в гробі, / Засенс  життя,  за  зміст,  за  стиль!  /  І  вже  з  моїхрозбитих армій / Формується дивізія!.. / Вона вжев полі, не в казармі! / Вже боремося!..Біс і я!” [4,163]. Натомість о. Василь Мельник (Лімниченко)не приховує свого захоплення тими людьми, які єдуже  відважними  у  духовній  боротьбі  і  вжездобули  чимало  небесних  трофеїв.  Звичайно,мова тут іде насамперед про богопосвячених осіб– ченців і черниць: “Благословенні ви, що смілойдете / В предвічних сонць імперію промінну / Іносите сорочку волосінну / В походах у свої далекімети!  /  Благословенні  ви,  вояки  вперті  /Розп’ятого,  скривавленого  Вождя!  /  Бо  вашікроки,  ваша  думка  кожна  –  /  Це  самопевніперекори смерті!” [4, 202].

У  поезії  на  військову  тематику  глибоковідчувається  священиче  служіння  о. ВасиляМельника (Лімниченка), він намагається збагнутиперипетії української історії, особливо її трагічністорінки у світлі біблійних подій. ХХ ст. в Україніознаменоване тяжкими випробуваннями як у доліконкретної  особи,  так  і  в долі  нації,  тому  стаєзрозумілим  і  виправданим  таке  частевикористання  мотиву  Голготи,  розп’яття,страждаючої Богоматері в українській літературі.Чого варті лише такі шедеври, як “Скорбна мати”Павла  Тичини  та  “Mater  Dolorosa”  (“СкорбнаМати”)  Богдана­Ігоря  Антонича.  Поетикатолицької  групи  “Логос”,  творчість  якихпозначена особливим пієтетом до Богородиці, тежне оминають нагоди, щоб  задекларувати образтерплячої  Богоматері  як  символу страждання.Прикметно, що у такому контексті  образ  БожоїМатері часто “націоналізується”, набирає ознактипової української матері, яка втрачає своїх дітейу  військове  лихоліття. Саме такою  тональністюпронизаний  вірш  о. Василя  Мельника(Лімниченка) “На сумну нуту” із циклу “Смерть”:

“Біліє в полі серед ночі / Новий з берізоньки хресток:/ От там замкнув навіки очі / Її надія вся, синок…”[4,  14].  У  цьому  творі  образ  БогородиціСтраждаючої виводить проникливого читача на щеширші контекстуальні обрії, оскільки символізуєУкраїну, яка оплакує своїх невинно вбитих синів.

Підсумовуючи,  зауважимо,  що  о. ВасильМельник (Лімниченко) виклав у поетичній форміпрограму національно­визвольних змагань, опертуна міцні християнські традиції: “Пронесім у життяневгомонний  протест  /  Проти безбожних  ідей  іділ! / За Христа й любов! За Марію і хрест! / Непожаліймо наших душ і тіл!” [4, 5].

Григор Лужницький, якого називають візитноюкарткою  групи  “Логос”,  у  своїх  художніх  тапубліцистичних  творах  активно  розроблявісторичну  тематику.  Варто  зауважити,що“логосівець”  виховувався  у  високоосвіченій,  здавніми  українськими  традиціями  родиніЛужницьких,  у  щоденному  житті  якої  завждидомінували  слова:  Бог,  Народ  і  Воля.  ГригорЛужницький зробив значний внесок в українськулітературу  своєю  прозою,  він  працювавздебільшого  у  жанрах  сенсаційної  повісті  такримінального роману. Прозові твори виходили підпсевдонімами: Б. Полянич, Р. Жданич, Р. Сенечільський,С. Ордівський. Починаючи з  1927 р.  і  до  війнищорічно, з’являються нові оповідання, есе, нарисиспогади: “Або плач або кров” (1927), “Смерть Куназ Кунсвальду” (1927), “Свист” (1927), “Перша ніч”(1928), “Мій перший подвиг” (1928), “Чорний сніг”(1928), “Генерал барон Гатаяма” (1928), “Маревовійни”  (1928),  “Кімната  з одним ходом”  (1931),“Гальо, гальо, напад на банк” (1932), “Годинник знадбитим склом” (1933), “Стріл уночі” (1934) та ін.

Наталія  Пазуняк  зазначає,  що  тематикапрозових творів Б. Полянича взята  переважно зукраїнського підпільного руху в Галичині, яка післяПершої світової війни опинилася під польськоюокупацією.  Різні  прояви  несправедливості  йбрутальності окупантів, що намагалися знищитидух  незалежності  серед  свідомого українськогонаселення, викликали завзятий спротив борців заволю  України,  що  виявили  свою  активність  упідпільній організації УВО. Неабиякою спонукоюдо створення повістей про  українське  підпіллямогло  бути  знайомство  з  провідниками  руху  –полковником Євгеном Коновальцем і полковникомРоманом Сушком. “Він відчував, що його працяперебуває  немовби  під  патронатом  учасниківпідпільного руху, тож свідомість цього зміцнювалайого натхнення” [5, 256].

Починаючи з 1937 р., Григор Лужницький пишебільші  за  обсягом прозові  твори  на  історичнутематику. У сенсаційних (тобто пригодницьких)історичних  повістях Г. Лужницького  “Багряний

ТЕМА ВІЙНИ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ-“ЛОГОСІВЦІВ”

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 36: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

35 Молодь і ринок №12 (119), 2014

хрест”  (1937), “Срібний  череп”  (1937),  “Чорнаігуменя”  (1938) –  непримиренна опозиція двохсвітів  –  українсько­козацького  і  російсько­московського [1, 171].

Виїхавши до США, письменник захоплюєтьсяпригодницькою  і  сенсаційно­шпигунськоютематикою. Так, у 1950 р.  з’являється  його твір“О­313” про Європу у роки після Другої світовоївійни,  у  1951  –  “Генерал  W”  про  наступтоталітарних режимів комунізму і нацизму, у 1957– “Вершники смерти” з часів Івана Виговського,у  1963  –  “Замок  янгола  смерти”  про  КирилаРозумовського та Григорія Орлика, у 1969 – “Сімзолотих чаш” з доби Івана Мазепи.

Григор Лужницький  опрацьовував  історичнутематику і в драматургії. Окрім відомих релігійнихдрам  (“Посол до  Бога”,  “Голгота”,  “Ой  зійшлазоря  над  Почаєвом”,  “Сестра­воротарка”),комедій (“Акорди”, “Муравлі”), він писав історичнідрами  –  “Дума  про  Нечая”,  “Ой  Морозе,Морозенку”, “Січовий суд”, “Лицарі ночі” та інші.

Таким  чином,  Григор  Лужницький  частозвертався до  героїчних  сторінок  нашої  історії,найчастіше доби козацтва, щоб в умовах наступуна  Українську  Церкву  і  Державу  виховуватимолоде покоління в дусі патріотизму, опираючисьна  засади  християнського  персоналізму  іволюнтаризму.

О. Степан Семчук – поет, журналіст, публіцист,один  з найбільш ліричних  поетів­“логосівців”.Богдан  Романенчук  зауважує,  що  вже  своєюпершою  збіркою  “Метеори”  (1924)  вінзадекларував  увесь  сенс  його  творчості  саме  унеобхідності  виконання  кожним  українцемсуспільного обов’язку, продемонстрував, що він чине найбільш активний поет поклику до боротьбиза державність України [6, 242]. Твори о. СтепанаСемчука  на  історичну  тематику  пронизанітрагізмом,  який  увиразнюється  через  образисмерті, боротьби, страждання: “Ой над Сяном тихогнуться / Хвиля та лоза… / Ой над Сяном хрест імаки,  /  Іскра  та  сльоза…  /  А  під  вечір  б’ютьпоклони: / Ой! Моє дитя! / У зітханнях ждуть ікони:/  Тут  буде  борня!”  [8,  6].  Автор  активнопослуговується  християнськими  (“хрест”)  тафольклорними  (“маки”, “кров”, “вогонь”, “дим”тощо)  символами  для  відтворення  трагізмулихоліть, що  спіткали  Україну.  За  тональністюпоезія о. Степана Семчука споріднена з  творамио. Василя Мельника (Лімниченка).

Інші  “логосівці”  (Олександр  Мох,  ПетроСосенко, Адам граф де Монтрезор) не залишиливагомої  літературної  спадщини  на  військовутематику, проте навіть незначний доробок свідчитьпро  їхнє  замилування  художнім  осмисленнямвизначних  історичних подій. Як зазначає  Теофіл

Коструба  [3,  122],  Петро  Сосенко  встигвидрукувати початок  історичної  повісті  з часівХмельниччини  “Чайка”  та  оповідання  “Вонаявилась їм” і “Кривоокі голови” з часів визвольноїборотьби 1918 р. Адам граф де Монтрезор написав“Думу про Україну”. Роман  Сказинський видавзбірку новел “Записки олівцем”, “В падолистовіроковини” й оповідання “Блукання велетнів”.

Висновки. Письменники­“логосівці” осмислювалинаціональну історію, зокрема добу військових лихоліть,у контексті біблійних подій, відповіді на актуальніпитання  часу  знаходили  на  сторінках  СвятогоПисьма.  Їхні  твори на теми  війни засвідчуютьневідривність  істинного патріотизму від міцниххристиянських підвалин. У розумінні “логосівців”,війна – це прообраз споконвічної боротьби добразі злом, яка завершиться остаточною перемогоюХриста у часі другого приходу на землю.

1. Андрусів С. Семен Ордівський: “сенсаційні” повісті/ Стефанія Андрусів // Андрусів С. Модус національноїідентичності: Львівський текст 30-х років XX ст.:монографія.  –  Львів:  Львівський  національнийуніверситет імені І. Франка, 2000; Тернопіль: Джура,2000. – С. 171 – 181.

2. Гром’як Л.М. Особливості християнської поезії вЗахідній Україні 20 – 40-х років ХХ століття: Мотиви,жанри, поетика: Львівська група письменників “Логос”:10.01.01. / Лілія Гром’як. – Автореф. дис. … канд. філолог.наук.  –  Тернопільський  державний  педагогічнийуніверситет імені В. Гнатюка. – Львів, 2000.– 17 с.

3. Коструба Т. Що таке “католицька література”.Огляд  української  літератури  в  1918  –  1938 рр.  /Теофіль Коструба // Життя і Слово. Квартальникдля релігії й культури. – Ватерфорд, 1948. – Ч. 1 – 2.– С. 55 – 68; 115 – 126, Ч. 3 – 4. – С. 238 – 250.

4.  Мельник В.,  о.  (Василь Лімниченко). Релігія  іжиття (поезія, проза, драма, публіцистика, релігійністатті)  /  Василь  Мельник  /  За  заг.  ред.  проф.Р. Гром’яка;  упорядник  і  післямова  Л. Гром’як.  –Тернопіль: Збруч, 1999. – 830 с.

5. Пазуняк Н. Художня проза Григора Лужницького-Полянича / Наталія Пазуняк // Записки НТШ: збірникпраць і матеріялів на пошану Григорія Лужницького(1903 – 1990). – Львів, 1996. – Т. CCXII. Філологічнасекція. – С. 256 – 264.

6. Романенчук Б. Західноукраїнська література міждвома світовими  війнами:  1919 – 1941 роки  /  БогданРоманенчук // Записки НТШ: збірник праць і матеріалів напошану Григорія Лужницького. – Львів – Нью-Йорк –Париж – Сідней – Торонто, 1996. – Т. ССХІІ. – С. 232 – 255.

7.  Святе Письмо Старого  та Нового Завіту. –United Bible Societies, 1991. – 1394 с.

8. Семчук С, о. Метеори: Поезії / Степан Семчук.– Прага – Львів, 1924. – 38 с.

9.  Словник  Біблійного  Богослов’я.  –  Львів:

Видавництво ОО. Василіян “Місіонер”, 1996. – 934 с.

ТЕМА ВІЙНИ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ-“ЛОГОСІВЦІВ”

Стаття надійшла до редакції 27.11.2014

Page 37: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

36

Постановка  проблеми. Освіта  –основа  розвитку  держави  і  воназавжди  відображає  інтереси

суспільства та виконує його соціальне замовленняна поставлене завдання, формує суспільний попитна знання і перспективи. Для її успішного розвиткунеобхідно  вивчати  зарубіжний  досвід  тавпроваджувати  передові  новітні  технології  донавчального  процесу,  зокрема,  оцінюванняпрофесійної діяльності викладачів, щоб підвищитиякість  забезпечення  освітніх  послуг. Однак  неварто  вдаватись  до  спроби  механічного

запозичення  і  копіювання  зарубіжного  досвіду,оскільки необхідно впевнитись у його дієвості таадаптації  до  загальнокультурних,  соціально­економічних  і  інституційних  умов  у  вищихнавчальних  закладах  України  та  здійснитинеобхідну діагностику щодо переваг та недоліківйого  впровадження.  І щоб  домогтися реальноїспроби  впровадження  зарубіжного  досвідунеобхідно  впевнитись  в  тому,  що ці  бажані  танеобхідні зміни є можливими, доступними і вонивплинуть  на розвиток  національної освіти та  їївдосконалення.

Ірина  Зварич,  кандидат  педагогічних  наук,  провідний  науковий  співробітникНауково-дослідної лабораторії навчально-наукового центру мовної підготовки НА СБ України, м. Київ

ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ АМЕРИКАНСЬКОГО ДОСВІДУ

У статті акцентується увага на впровадженні досвіду США з оцінювання професійної діяльностівикладачів у вищих навчальних закладах України; розглянуто і проаналізовано вітчизняні електронні сайтина  яких  висвітлюються  результати  оцінювання  професійної  діяльності  викладачів  у  ВНЗ  України;запропоновано рекомендації щодо оцінювання професійної діяльності викладачів у вищих навчальних закладахУкраїни з урахуванням американського досвіду.

Ключові слова: оцінювання, професійна діяльність, викладачі, рейтинг, вищий навчальний заклад,американський досвід, якість навчального процесу, сфера освіти, модернізація, Інтернет сайти.

Літ. 5.

Ирина  Зварич,  кандидат  педагогических наук,  ведущий  научный сотрудникНаучно-исследовательской лаборатории учебно-научного центра языковой подготовки НА СБ Украины, г. Киев

ОЦЕНИВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ ВВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ УКРАИНЫ С УЧЕТОМ АМЕРИКАНСКОГО ОПЫТА

В  статье  акцентируется  внимание  на  внедрении  опыта  США  с  оценивания  профессиональнойдеятельности преподавателей у высших учебных заведениях Украины; рассмотрены и проанализированыотечественные  электронные  сайты,  которые  отображают  результаты  оценивания  профессиональнойдеятельности  преподавателей  у  ВУЗ  Украины;  предложено  рекомендации  оценивания  профессиональнойдеятельности преподавателей у высших учебных заведениях Украины с использованием американского опыта.

Ключевые слова:  оценивание,  профессиональная  деятельность,  преподаватели,  рейтинг,  высшееучебное  заведение,  американский  опыт, качество учебного процесса,  сфера образования, модернизация,

Интернет сайты.

Iryna Zvarych,  Ph.D,  (Pedagogy)  Leading ResearcherResearch  Laboratory of Educational and  Scientific Centre  of  Linguistic Training of

  NASS  of  Ukraine,  Kyiv

THE ASSESSMENT OF THE LECTURERS’ PEDAGOGICAL ACTIVITIES AT THEUKRAINIAN’S HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS WITH TAKING INTO

CONSIDERATION THE AMERICAN EXPERIENCEIn this article the attention is being accented on introduction the USA experience of assessment the lecturers’

pedagogical activities at the Institutions of Higher Learning in Ukraine; the home electronic sites which represent theresults of assessment the  lecturers’ pedagogical activities at Institutions of Higher Learning  in Ukraine have beenobserved and analyzed; the recommendations of assessment the lecturers’ pedagogical activities at the Institutions ofHigher Learning in Ukraine with taking into consideration the American experience have been suggested.

Keywords: assessment, pedagogical activities, lecturers, rating, Institutions of Higher Learning, Americanexperience, quality of educational process, sphere of education, modernization, Internet sites.

УДК 378.011.31:371.26

ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХУКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ АМЕРИКАНСЬКОГО ДОСВІДУ

© І. Зварич, 2014

Page 38: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

37 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Освіта  є  визначальним чинником наукового,культурного,  економічного,  політичного,соціально­економічного  потенціалу  нації,суспільства  та  держави.  Вона  вважаєтьсяосновою  стратегічного  розвитку  добробутулюдей, розумного  використання  національнихресурсів,  утвердження  конкурентоспроможностіна міжнародному рівні.

Глобалізація,  зміна  різного  виду технологій,перехід до постіндустріального, інформаційногосуспільства,  утвердження  пріоритетів  країнизумовили  розвиток  особистості  як  головнийпоказник і ключовий важіль сучасного прогресу ірозвитку держави.  Необхідність реформуваннявищої  освіти  та  потреба  в  радикальніймодернізації вищих навчальних закладів, ставлятьперед  суспільством  і  державою  забезпечитипріоритетність  розвитку  освіти  і  науки,  якізалежать  від  якісної  підготовки викладачів,  їхпедагогічної компетентності, майстерності. Саметому  оцінювання  професійної  діяльностівикладачів  –  одна  із  важливих  проблемпідвищення якості навчального процесу.

В цьому відношенні чимало успіхів досягнутоу системі вищої освіти США. Завдяки реформамв американському суспільстві освіта стала більшвідкритою, різноманітною, різнобічною. Особливоважливим став процес оцінювання  професійноїдіяльності викладачів США в ході якого залученіпрацівники освіти, адміністрація вищих навчальнихзакладів,  студенти, батьки.

Оцінювання  педагогічної  компетентностівикладачів США – є одним із важливих факторівпідвищення якості навчального процесу у вищихнавчальних  закладах.  Процес  педагогічногооцінювання  реалізується  на  високому  науково­методичному рівні, який певною мірою вивчаєтьсяі почав  запроваджуватись  у  вищих  навчальнихзакладах України  та  у  багатьох  інших  країнахсвіту.

Розроблені  у  США  стандарти,  методи,принципи,  підходи  оцінювання  професійноїдіяльності викладачів  стали  значним  доробкомНаціонального центру освітньої статистики США,завдяки впровадженню програми “Визначення йвибір  компетентностей:  теоретичні  таконцептуальні засади” (“Definition and Selection ofCompetence.  Theoretical  and  ConceptualFoundations”)  або  коротка  назва  “DeSeCo”.Експертами цієї програми є представники освіти,бізнесу,  праці,  здоров’я.  Вони  визначили,  щокомпетентність це здатність працюючого успішновиконувати поставлені завдання, враховуючи, щокомпетентність  спеціаліста  ґрунтується  напоєднанні  знань,  вмінь,  практичних  навичок,

цінностей,  всіх  тих  професійних  якостей,  якімаксимально сприяють успіхові.

Аналіз  наукових  досягнень  і  публікацій.О.Г. Величко, В.П. Іващенко, О.Г. Ясев, О.Д. Рожковвважають, що найбільш раціональним способомврахування  педагогічної  складової  діяльностіпедагога  є  оцінювання  викладачів  основнимспоживачем  навчальних  послуг  –  студентами.Безумовно,  студенти  –  основний  споживачнавчальних  послуг,  а  викладачі  –  джерелонакопиченої  інформації,  яку  вони  професійнопередають  своїм  вихованцям.  Проте  будь­якіоціночні  судження  зроблені  особистістю  єсуб’єктивними, оскільки на них впливає людськийфактор.  Тому  для  об’єктивного  оцінюванняпрофесійної  діяльності  викладачів  вартовраховувати  думку  студентів,  викладачів,експертів, адміністрації і т.д.

Мета  статті  і  завдання: зосередити  увагуна  впровадженні  досвіду  США  з  оцінюванняпрофесійної  діяльності  викладачів  у  вищихнавчальних  закладах  України,  розглянути  іпроаналізувати вітчизняні  електронні  сайти наяких  висвітлюються  результати  оцінюванняпрофесійної діяльності викладачів у ВНЗ України,запропонувати  рекомендації  щодо  оцінюванняпрофесійної  діяльності  викладачів  у  вищихнавчальних  закладах  України  з  урахуваннямамериканського досвіду.

Виклад основного  матеріалу.  Оцінюванняпрофесійної  діяльності  викладачів  США  –важливий інструмент контролю та стимулюванняпедагогів  щодо  ефективності  викладаннянавчальних  дисциплін,  підвищення  якостінавчального  процесу  та  забезпечення  освітніхпослуг.  Саме  для  успішного  розвитку  освіти  вУкраїні доцільно  вивчати  зарубіжний досвід  тавпроваджувати  передові  новітні  технології  унавчальному  процесі.  Проте  необхідновраховувати  власні  традиції  та  досягнення  удіяльності вищих навчальних закладах України.

Досвід  оцінювання  професійної  діяльностівикладачів  США  та  визначення  рейтингупедагогів  поступово  вивчається  вітчизнянимидослідниками  і  впроваджується  до  вищихнавчальних закладів України.

У Національній металургійній академії України(НМетАУ)  м. Дніпропетровська  оцінюванняпрофесійної діяльності викладачів здійснюєтьсяза  такими  основними  критеріями:  написаннястатей у  вітчизняних  та  зарубіжних  виданнях,монографій,  посібників  тощо;  керівництвоаспірантами та пошукачами, науково­досліднимироботами; виконання навчального навантаження.Треба зауважити, що зазначені критерії оцінювання

ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХУКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ АМЕРИКАНСЬКОГО ДОСВІДУ

Page 39: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

38

професійної діяльності викладачів,  визначаютьпоказники кількості, а не характеризують якістьвикладання навчальної дисципліни. Чим більшеопубліковано  наукових  статей  і  захищенодисертацій  та  наукових  проектів,  тим  вищийрейтинговий  показник  у  викладачів,  хтозаймається науковою діяльністю. Викладачі,  якіменше приділяють  уваги науковій роботі маютьнижчий  рейтинг  професійної  діяльності,  недивлячись  на те,  що  вони  значно  підвищуютьсвою  педагогічну компетентність, майстерністьшляхом введення нових курсів, пошуку суттєвоїновітньої навчальної інформації тощо. Саме томунаукову роботу варто  поєднувати  з навчальною,опитуванням студентів,  прислухатись до  думкиекспертів,  адміністрації  та  колег  в  процесіоцінювання професійної діяльності викладачів [1].

Зокрема,  у  Харківському  регіональномуінституті  Національної  академії  державногоуправління  (ХарРІ  НАДУ)  впроваджуєтьсязарубіжний  досвід  і  анкетування  студентів  зоцінювання  професійної  діяльності  викладачіввідбувається  щорічно.  У  цьому  вищомунавчальному закладі створюються всі умови дляоб’єктивного діагностування рівня якості  знаньпедагогів  і  результати  оцінюваннявикористовуються  для  рекомендацій  щодонадання  їм  звання  “Викладач  року”.  Такимчином,  думка  студентів  враховується  привизначенні рейтингу викладачів  та  береться  доуваги для надання освітніх послуг в ХарРІ НАДУ.

Процес  оцінювання  професійної  діяльностівикладачів студентами є важливим і необхіднимдля підвищення якості  викладання навчальнихдисциплін,  покращання  процесу  навчання  тамодернізації  вищого  навчального  закладу.Впровадження зарубіжного досвіду є позитивнимфактом у реформуванні вітчизняної вищої освіти,однак він неохоче сприймається  у  навчальномупроцесі всіх вищих навчальних закладів України.Оскільки, багато викладачів вважають, що самерезультати оцінювання  професійної  діяльностівикладачів негативно  вплинуть  на  їх  кар’єрнезростання.  В  окремих  ВНЗ  адміністраціяпідтримує  таку  думку  викладачів  і  не  бажаєвитрачати  кошти  на  впровадження  процесудіагностування,  тому  що  вважає  результатианкетування студентів з оцінювання професійноїдіяльності  педагогів  необ’єктивними  інепрофесійними.

Варто  зазначити,  що  в  Україні  створено  вІнтернет мережі сайт з оцінювання професійноїдіяльності викладачів “anonimka.info” (Анонімка.Інфо.) який за цілями і завданнями подібний дотого, що вже існує в США “ratemyprofessors”. На

сайті  “anonimka.info”  зареєстровано  більшечотирьох тисяч користувачів, з них більше тисячівикладачів.  Для  того,  щоб  користуватисьпослугами сайту необхідно зареєструватись. Цейсайт  створено  з  метою  збору  інформації  відстудентів  та  випускників  вищих  навчальнихзакладів  про  якість  викладання  навчальнихдисциплін  окремими  викладачами  та  рівеньотримання вищої освіти у  вищому  навчальномузакладі. На цьому сайті, отримані результати відстудентів,  вважаються  рейтингом  викладачів,який  користується  популярністю  середабітурієнтів та вихованців і створюється на основіосновних  двох  важелів  –  кількості відгуків  відкористувачів сайту і виставлених балів на основізапропонованих критеріїв, що визначили думкумолоді до педагога. На сайті нараховується понад33 критерії з оцінювання професійної діяльності,зокрема педагогічної компетентності викладачів,серед  них  такі:  загальна  оцінка  викладача,активність  і  організованість  педагога,  йоговміння  викладати  навчальний  матеріал  здисципліни,  вимогливість,  об’єктивність,почуття  гумору,  шарм  та  ін.  Визначенняпедагогічної  компетентності  викладачів  запредставленими  критеріями  вказує  на  те,  щосаме цінують студенти в професійній діяльностіпедагогів.  Зазначені  критерії,  зокрема,  “шарм”більше характеризують викладача, як людину таособистість. Критерії за якими оцінюють фаховіздібностей педагога, то вони потребують чіткостіу  формуванні  та  спеціальної  направленості  впроцесі  діагностування.  Натомість,  бракуєпослідовності в  їх наявній  кількості,  до того жоцінювання професійної діяльності викладачів непредставлено зрозуміло і професійно. Окрім того,не  всі  вищі  навчальні  заклади беруть  участь  упроцесі  оцінювання  та  визначенні  рейтингупедагогів  студентами.  Небагато  бажаючихвикладачів  зареєстровано  на  сайті,  які  берутьучасть  у  процесі  оцінювання  професійноїдіяльності  студентами,  зокрема  рівня  якостівикладання  навчальної  дисципліни  у  вищомузакладі  освіти.  Це  вказує  на  зовсім  низькуактивність  педагогів  брати  участь  у  процесідіагностування.

Таким чином, досвід оцінювання професійноїдіяльності  викладачів  без  ентузіазму,  алепоступово впроваджується у вищих навчальнихзакладах  України.  Рейтинг  педагогів  Україниможна знайти на популярному серед студентів  івикладачів  сайті  “Studzona”  на  якомупредставлені:  Чернівецький  Національнийуніверситет  (ЧНУ), вищі  навчальні  заклади наДонеччині, Львівський Національний університет

ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХУКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ АМЕРИКАНСЬКОГО ДОСВІДУ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 40: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

39 Молодь і ринок №12 (119), 2014

імені  І.Я.  Франка  (ЛНУ),  Одеська  Національнаюридична  академія  (ОНЮА),  Національнаюридична  академія  імені  Ярослава  Мудрого(НЮА).

На  цьому  сайті  студенти,  випускники  тавідвідувачі можуть висловити власну думку щодорівня якості знань викладача, оцінити його вміннявикладати  навчальну  дисципліну,  триматись  ваудиторії,  спілкуватись  зі  студентами  таоб’єктивно і справедливо здійснювати оцінюваннярівня  якості  їхніх  знань.  Кожен  з  них  можедобавити ім’я та прізвище педагога до існуючогосписку  і  залишити  свій  відгук про  його рівеньзнань,  педагогічну  компетентність  та  вміннявикладати  навчальний  предмет  на  окремовідведеній  сторінці  за  такими  критеріями:загальна оцінка викладача, його об’єктивністьу  визначенні  рівня  якості  знань  студентів,вміння  викладати  навчальний  предмет,організованість, мобільність та ін. Виставленняоцінок за критерієм “загальна оцінка викладача”є одним із основних на цьому сайті. Їх виставленнявідвідувачами  коливається  від  5  –  до  5+.  Всівиставлені оцінки відвідувачами підраховуютьсяі  перетворюються  в  бали.  В  залежності  відкількості  отриманих  балів,  викладач  маєвідповідний  рейтинг  серед  педагогів  якийзаноситься  до  таблиці  “Тор  викладачів”.  Чимбільша  кількість  балів,  тим  вищий  рейтингвикладача  серед  колег.  Викладач  з  високимрейтингом,  який  значиться  у  таблиці  “Торвикладачів”,  вважається  висококваліфікованим,професійним,  компетентним,  знаючим,авторитетним  і  користується  повагою  середстудентів та колег.

На головній сторінці сайту “Studzona” із спискувказаних вищих навчальних закладів, які берутьучасть  в  процесі  оцінювання  професійноїдіяльності викладачів,  можна обрати  саме той,до якого проявляється зацікавленість відвідувачівсайту  ТОР  –  викладачів  ВНЗ.  Якщо  обратикраїну, то будуть представлені “ТОР – викладачі”вказаної країни, а якщо вказати вищий навчальнийзаклад,  то  будуть  представлені  “ТОР  –викладачів”  вищого  навчального  закладу  іззазначеної  країни. Будь­хто  із  відвідувачів  можезайти на сайт і прочитати вже існуючі відгуки провикладача,  добавити  власні  судження  такоментарі, оцінити професійну діяльність педагогаза  відповідною формою. Добавлена  інформаціяпро  викладача  може  бути як  позитивною, так  інегативною.  У  будь­якому  випадку  цезалишається таємницею, адміністрація вищогонавчального закладу не розголошує  інформаціюпро  авторів,  які  залишили  повідомлення  про

викладачів, висловили  свою власну  думку  щодоїхньої  організованості  та  вміння  викладатинавчальну  дисципліну,  і  виставили  бали  зоцінювання  професійної  діяльності  педагога,зокрема педагогічної компетентності. Викладач,який  має  більше  позитивних  коментарів,  ніжнегативних  вважається  більш  професійним  ізаймає вищий рейтинг серед педагогів у процесіпедагогічного оцінювання. Його результати можназнайти серед кращих у таблиці “Тор – викладачіВУЗу”.

За  показниками  з  оцінювання  професійноїдіяльності  викладачів  студентами  на  сайті“Studzona”,  окрім  висловленої  думки,  можнаознайомитись із кількісним показником – балами,які  вказують  на  рівень  знань  педагога,  йогопрофесійність,  вимогливість,  неупередженеставлення  до  студентів,  вміння  викладатинавчальну дисципліну та об’єктивно здійснюватиоцінювання рівня якості їхніх знань. Студенти, якправило,  порівнюють  свій  рівень  знань  ізодногрупниками  та  однокурсниками,  томунамагаються  з’ясувати  справедливістьотриманих  оцінок  і  визначити  вимогливістьпедагога,  його  професійність,  мобільність  танауковість.  Якщо,  на  думку  студентів,  оцінкивиставлені  викладачем  несправедливі  танеоб’єктивні,  то  такий  педагог  втрачає  певнукількість  балів  своїх  вихованців  в  процесіоцінювання  професійної  діяльності.  Деякістудентів намагаються виставити вищі бали томувикладачеві з яким менше проблем, бо він меншвимогливий  і  з  ним легко  можна  “домовитись”щодо складання іспиту чи заліку на заплановануоцінку.  Тоді  як  вимогливий,  об’єктивний  такомпетентний викладач  отримує сувору критикута  нещедрі  оцінки  студентів.  Саме  томудосвідчені, висококваліфіковані, вимогливі, знаючіта  досвідченні  викладачі,  вважають  студентівнепрофесійними арбітрами в процесі оцінюванняпрофесійної діяльності педагогів. Однак, у будь­кому  випадку,  електронні  сайти  з  оцінюванняпрофесійної  діяльності  викладачів  у  вищихнавчальних закладах України потрібні і їх вартовпроваджувати у мережі Всесвітньої павутини, бовони висвітлюють  рейтинги  педагогів  і  власну,можливо, щиру думку студентів, їхні відгуки проступінь  професіоналізму  наставників,  їхпедагогічну  компетентність,  неупередженеставлення до молоді, роздуми щодо викладаннянавчальної дисципліни і побажання, щоб підвищитирівень якості навчального процесу. Такий підхідвказує  на  зворотний  зв’язок  студентів  івикладачів,  тому  створені  електронні  сайти  зоцінювання професійної діяльності педагогів це –

ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХУКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ АМЕРИКАНСЬКОГО ДОСВІДУ

Page 41: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

40

одна  із  можливостей  взнати,  що  насправдідумають  студенти  про  викладача,  виправитипрогалини  в  процесі  викладання  навчальноїдисципліни, змінити підходи і методи навчання таоцінювання  рівня  якості  знань  вихованців,  аможливо, навпаки – продовжувати впроваджуватинабутий  роками  досвід  і  практику,  що  високооцінені вдячними і задоволеними вихованцями.

Оскільки  в  українській  мережі  частодискутується  питання  якості  вищої  освіти,надання освітніх  послуг вищими  навчальнимизакладами  та  проблеми  щодо  впровадженняінновацій,  тому  студенти  мають  власну  думкустосовно нововведень як  основні  суб’єкти  цихвідносин.  Вони  із  задоволенням  користуютьсяІнтернет мережею і розміщують свої відгуки настворених сайтах щодо висвітлення результатівз оцінювання професійної діяльності викладачів,зокрема  педагогічної компетентності  у  вищихнавчальних  закладах  України  з  якими  можнаознайомитись  у  відкритій  мережі:  http://www.studzona.com;  http://univerlife.com;  http://www.anonimka.info.  Сайти  з  оцінюванняпрофесійної  діяльності  викладачів популярні  уВсесвітній  Інтернет  мережі  і  широковикористовується  у  навчальному  процесі  зарубежем. У США всім відомий і доступний сайт:http://www.ratemyteachers.com, http://ratemyprofessors.com;у Російській Федерації – http://www.prepod.org;  вБілорусії  –  http://www.prepodrating.com;  уНімеччині  –  http://www.meinprof.de.

У  США,  Німеччині  засновники  проекту  зоцінювання  професійної  діяльності  викладачівотримують не лише листи скарги від викладачів,доцентів, професорів, які ображені і незадоволенірезультатами рейтингу, але і регулярні запрошенняна  судові  процеси.  Таким  чином,  “ображені”педагоги намагаються зробити все можливе, щобїх виключили із списку оцінювання професійноїдіяльності  таким  чином  вплинути на  закриттяпроекту  з педагогічного діагностування. Однак,закон на боці засновників проекту, бо в їхніх діяхнемає злочину, тому викладачі США, Німеччинизмушені  шукати  інші шляхи, методи  і  способизахисту  своєї  гідності  і  відстоювати  своюкомпетентність  і  власний  досвід  викладатинавчальний предмет.

У  США  необдумані  одиничні  випадкистудентів  в  процесі  діагностування  несприймаються серйозно кафедрою чи комітетомуніверситету,  який  займається  оцінюваннямпрофесійної  діяльності  викладачів,  щобрекомендувати  їх  до  кар’єрного  зросту  абоукладення  довготривалого  контракту  з  вищимнавчальним  закладом.  Для  прийняти  такого

важливого  рішення  необхідно,  щоб  викладачпропрацював в університеті більше ніж шість роківі  постійно брав участь  у процесі педагогічногооцінювання студентами. Протягом неодноразовогооцінювання  з’ясується  рівень  якості  знаньвикладача з навчального предмета і його вміннявикладати  навчальний  матеріал,  триматись  ваудиторії,  працювати  зі  студентами  та належновиконувати свої професійні обов’язки.

Отже,  ми  дійшли  таких  висновків,  що  узв’язку із розвитком суспільства постає потребареформуванням вищої освіти, модернізації вищихнавчальних закладів, підвищення якості освітніхпослуг, в чому має значення вивчення зарубіжногодосвіду. Особливо щодо тих перетворень в галузіінновації,  які  додають  вагомість  дипломамукраїнських фахівців до вимог загально визначенихсвітових стандартів. Необхідно покращати якістьвикладання  навчальних  дисциплін  у  вищихнавчальних  закладах,  шляхом  висвітленнярезультатів рейтингу та результатів педагогічногодіагностування на створених офіційних сайтах вІнтернет мережі.  З метою конкуренції  у  сферіосвіти,  зобов’язати  всі  ВНЗ  України  та  певнукількість  викладачів  взяти  участь  у  процесіоцінювання професійної діяльності і повідомлятипро  їхні  результати  в  Інтернет  мережі,  щобмайбутні  студенти  мали  змогу  офіційноознайомитись  із рейтингом педагогів  та рівнемякості  знань  певного  викладача  з  навчальноїдисципліни. Важливо створювати  інформаційнісайти  у  мережі павутини з  метою висвітленнярезультатів рейтингу  педагогів певного ВНЗ  натериторії  окремого  району,  округу, області,  дляпідвищення  конкуренції  серед  вищих  освітніхзакладів щоб студенти мали змогу обрати кращийнавчальний  заклад  для  навчання  і  здобуттяобраної професії.

Основним недоліком вищої освіти в Україні є,на жаль, її  корумпованість, формальність, відтікза кордон  кваліфікованих кадрів  через  низькийрівень оплати їхньої праці. Подолати ці негативнітенденції  –  першочергове  завдання  насьогоднішньому етапі. Але важливим при цьомузалишається оцінювання професійної діяльностівикладачів.  Проте  оцінювання  здійснюєтьсянесистематично,  без  застосування  перевіренихдосвідом стандартів діагностування, що утрудняєпрактичну діяльність ВНЗ,  зокрема визначеннярейтингу  викладачів  та  з’ясування  показниківїхньої професійної діяльності. Кількість балів, яківважаються засобами діагностики, певним чиномвпливають на формування оцінних  суджень  і  єстатистичними  даними,  які  висвітлюютьконкретну  інформацію  про  функціонування  і

ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХУКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ АМЕРИКАНСЬКОГО ДОСВІДУ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 42: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

41 Молодь і ринок №12 (119), 2014

результативність системи оцінювання професійноїдіяльності викладачів.

У процесі наукового дослідження ми з’ясували,що в оцінюванні професійної діяльності викладачівСША є певні недоліки: певні недоліки: збігаютьсярейтинги  оцінювання  професійної  діяльностівикладачів  досвідчених  і  початківців;простежується  вплив  на  рейтинг  педагогівпоказників  студентів;  існує  недовіра  дооцінювання  студентами  професійноїдіяльності  викладачів;  непрофесійністьдеяких  педагогів-експертів;  використаннярезультатів  професійної  діяльностівикладачів  лише  в  інтересах  вищогонавчального  закладу.  Проте  незважаючи  нанедоліки  системи  оцінювання  професійноїдіяльності викладачів США, досконале вивченнякращого  в  їхньому  досвіді  дасть  можливість  умайбутньому здійснювати цілеспрямовану роботузі  стабілізації системи  навчання у вищій школіУкраїни,  активізувати  процес  реформуваннянаціональної освіти в контексті  глобалізації  таєвроінтеграції, підвищити конкурентоспроможністьукраїнських  вищих  навчальних  закладів  наєвропейському та світовому освітньому просторі.

На  державному  рівні  було  б  доцільним:збільшити  кількість  міжнародних  обмінівпрацівників  освіти;  розширити  впровадженняінноваційних  педагогічних,  навчальних,комп’ютерних технологій та дистанційної системиосвіти;  створити  умови  для  обміну  з  іншими

країнами  інформацією  про досягнення  у  сферіосвіти,  зокрема  щодо  оцінювання професійноїдіяльності  викладачів,  їхньої  педагогічноїкомпетентності,  майстерності;  добиватисябільшої гнучкості і підвищення відповідальностіу  використанні  національних  ресурсів  длядосягнення цілей оцінювання шляхом регулярнихі  законодавчих  змін  реформування  освіти;звернути  увагу  педагогів  вищих  навчальнихзакладів  України  на  збагачення  змісту  освіти,враховуючи  досвід  США.

1.  Величко О.Г.  Розвиток  рейтинговогооцінювання  діяльності  науково-педагогічнихпрацівників  /  О.Г. Величко,  В.П. Іващенко,О.Г. Ясев, О.Д. Рожков  //  Вища школа.  –  2011.– № 3. – С. 78 – 84.

2.  Зварич І.М.  Оцінювання  професійноїдіяльності  викладачів  у  вищих  навчальнихзакладах  США  (друга половина ХХ  –  початокХХІ  століття):  моногр.  /  І.М. Зварич  –  К.:“Фенікс”, 2014. – 344  с.

3.  Рейтинг  преподавателей  [Електроннийресурс]  // Anonimka.  Info.  –  Режим  доступу:http://www.anonimka.info

4.  Studzona  [Електронний  ресурс]  //Studzona.com  –  Режим  доступу:  http://www.studzona.com

5.  Univerlife  [Електронний  ресурс]  //Univerlife.com  –  Режим  доступу:  http://www.univerlife.com

Стаття надійшла до редакції 03.12.2014

ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХУКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ АМЕРИКАНСЬКОГО ДОСВІДУ

“Думки, наче повiтря; його годi побачити, але воно твердiше землi i сильнiше води: ламає дерева, руйнує будiвлi, жене хвилi й кораблi, їсть залiзо i камiнь, гасить і роздуває полум’я. Так i думки сердечнi – начебто немає їх, але вiд цiєї iскри пожежа, хвилювання i руїна, вiд цього зерна залежить цiле дерево нашого життя”.

Григорій Сковорода український просвітитель-гуманіст, філософ, поет

“Неможливо принести у ваше життя більше, якщо ви не відчуваєте вдячності за

те, що вже маєте. Чому? Тому що думки і відчуття, що випромінюються вами, коли ви не відчуваєте подяки, – це негативні емоції. Ревнощі, роздратування, незадоволеність або відчуття “недостатності” – подібні відчуття не можуть принести вам те, чого ви хочете. Вони можуть лише повернути вам ще більше того, чого ви не хочете. Негативні емоції відгороджують вас від добра, яке в іншому випадку прийшло б до вас”.

Ронда Берн письменниця, продюсер

Page 43: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

42

Постановка  та  обґрунтуванняактуальності проблеми. Пріоритетнізавдання сучасної  освіти набувають

нового звучання, потребуючи формування всебічнорозвиненого фахівця, здатного до плідної діяльності навсіх  рівнях.  Найголовніше  завдання  вищогонавчального закладу і кафедри зокрема – не впливатина особистість,  а вчити  її  саморозвитку, вміннюрозкривати власну індивідуальність шляхом підтримкиїї на пікових етапах становлення та допомоги в обраннівекторів індивідуального розвитку через залучення донауково­дослідницької діяльності тощо.

З  метою  ефективного  формуваннякомпетентного  фахівця, необхідно  сформуватиособистість,  здатну  до  оволодіння  методикоюнаукового  пізнання,  яка  прагне  не  лише  доознайомлення  з передовим  науковим  досвідом,але  і  до  застосування  власних  дослідницькихвмінь.  Проблема  формування  такого  фахівця  єпріоритетним завданням сучасної вищої школи.

Мета   статті  –  продемонструвативзаємозв’язок  між  науково­дослідницькоїдіяльністю та формуванням особистості фахівця.

Аналіз  наукових  досліджень.  Питанняформування  особистості  вивчають  науковціС. Гончаренко,  Л. Губерський,  М. Євтух,В. Журавський, І. Зязюн, В. Кремень, О. Савченко,О. Сердюк,  І. Надольний,  В. Огневюк  та  інші.Актуальні  питання  організації  науково­дослідницької діяльності відображені у науковихроботах Н. Амеліної,  В. Андрєєва, В. Гольцової,П. Підкасистого, Н. Яковлєвої  та  інших.  Впливнауково­дослідницької  діяльності  на  якістьпідготовки  фахівців,  їх  творчого  потенціалувідзначають  В. Бабак,  В. Буряк,  А. Водовоз,А. Іодко, О. Клєпіков, О. Микитюк, В. Овчинніков.М. Піскунов,  В. Шейко,  І. Штокман  та  інші.Шляхи  удосконалення  організації  науково­дослідницької  діяльності  через  залучення  досамостійної  роботи  аналізують Т. Анохіна  [15],Л. Попов [165], І. Соколова [198] та іншi.

Виклад  основного  матеріалу.  Науково­дослідницька  діяльність  у  сучасномуінформаційно­технологічному  суспільстві  єсоціально важливою і економічно обґрунтованоюдіяльністю особистості. Вона забезпечує розвиток

УДК 371.134 – 057.875:81’243

Інна  Ромащенко,  кандидат  педагогічних  наук,  доцент  кафедри  іноземних  мовАкадемії  муніципального  управління,  м.  Київ

CИСТЕМА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИПУСКОВОЇ КАФЕДРИВ ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ

У  статті представлено  систему науково-дослідницької  діяльності  у  формуванні  та  становленнісучасного фахівця.  Проаналізовано  вплив якісного рівня  науково-дослідницької діяльності  на результатпідготовки фахівця.

Ключові слова: фахівець, науково-дослідіницька діяльність, самовираження, становлення особистості.

Табл. 1. Літ. 4.

Инна  Ромащенко,  кандидат  педагогических  наук,  доцент  кафедры  иностранных  языковАкадемии  муниципального  управления,  г.  Киев

CИСТЕМА  НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ  ДЕЯТЕЛЬНОСТИ  ВЫПУСКАЮЩЕЙКАФЕДРЫ  В  ПРОЦЕССЕ  ПОДГОТОВКИ  СПЕЦИАЛИСТА

В  статье  представлена  система  научно-исследовательской  деятельности  в  формировании  истановлении  современного  специалиста.  Проанализировано  влияние  качественного  уровня  научно-исследовательской деятельности на результат подготовки специалиста.

Ключевые слова: специалист, научно-исследовательская деятельность, самовыражения, становления

личности.

Inna  Romashchenko,  Ph.D.(Pedagogy)  Docent  of  Foreign  Languages  DepartmentAcademy  of  Municipal  Administration,  Kyiv

THE SYSTEM OF RESEARCHING ACTIVITY OF GRADUATING DEPARTMENTIN THE PROCESS OF PROFESSIONAL’S TRAINING

The article represents the system of researching activity at formation and becoming the modern specialist,analyses the influence of quality level of rwsearching activity on the result of specialist’s training.

Keywords: specialist, researching activity, self-expression, identity formation.

CИСТЕМА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИПУСКОВОЇ КАФЕДРИВ ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ

© І. Ромащенко, 2014

Page 44: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

43 Молодь і ринок №12 (119), 2014

економіки  на  перспективу,  збагачує  культуру,зміцнює  інтелектуальний  потенціал  країни,зумовлює соціальний прогрес.

Під час навчання у виші науково­дослідницькадіяльність  студентів  має  важливе  значення  іметодологічне  обґрунтування  для  подальшоїсоціалізації,  професійного  становлення  тасамореалізації  студентської молоді.

Система  науково­дослідницької  діяльностіпередбачає три напрями:

­  навчально­дослідницька  робота  (яказдійснюється  в  межах  навчального  часу  і  єголовною складовою освітнього процесу – роботаз науковою літературою  за  завданням викладача,зустріч із вченими, допомога викладачеві у обробціотриманих  результатів  наукових  досліджень,знайомство з вимогами до написання курсових робіт,дипломних проектів, складання бібліографії тощо;

­ науково­дослідна робота в поза аудиторнийчас за співпрацею із викладачами кафедр (роботанаукових клубів, товариств, участь у конференціях,читаннях, тренінгах; участь у розробці науковихтем кафедр чи дослідницьких проблем тощо;.

­  науково­технічна  творчість  та  заходинаукового спрямування (олімпіади різного рівня,виставки  наукових  досягнень,  конференції,тренінги,  круглі  столи.  Науково­дослідницькадіяльність в умовах вищого навчального закладумає  бути  присутня  в  усіх  формах  навчальногопроцесу. Так, у відповідності до Закону України“Про вищу освіту” [1] 2014 року визначає не лишеорганізацію  наукової,  науково­технічної  таінноваційної діяльності,  її  організаційні формипровадження  (стаття  67,  68),  але  і  вимогу  доосвітньо­наукової програми підготовки магістрау  обсязі  30  відсотків  кредитів  ЄКТС  надослідницьку  (наукову)  компоненту,  вимагаєвсебічного  сприяння  керівника  вищогонавчального  закладу щодо  створення належнихумов  для  діяльності  наукового  товариствастудентів  (стаття  41).  Представимо  науково­дослідницьку діяльність студентів:

­  безперервністю  науково­дослідної роботистудентів;

­  спадкоємність,  яка  базується  на  єдностіНДРС  і  удосконалення  дослідницьких  вміньстудентів;

­  врахування  етапу  навчання  та  рівнясформованості інтелектуальних та дослідницькихвмінь  студентів;

­  взаємозв’язок  індивідуальних,  групових  іколективних  форм  науково­дослідної  роботистудентів;

­  співробітництво  викладачів  і  студентів  упроцесі НДДРС;

­  набуття  досвіду  дослідницької  роботистудентів, впровадження результатів педагогічноїдіяльності

Проблеми проектування науково­дослідницькоїдіяльності  в  освітньому  процесі  вищої  школидосліджуються  науковцями  В. Сітаровим,В. Сластьоніним,  І. Ісаєвим.  У  роботахІ. Лушнікова  науково­дослідницька  діяльністьтрактується  як  сукупність  теоретико­методологічних підходів до організації  її  змісту.Як  обов’язкову  складову  підготовки  фахівцівтрактують  науково­дослідницьку  діяльністьЗ. Єсарьова,  Н. Яковлева.

Студенти виконують навчально­дослідницькізавдання(  реферати, курсові  роботи,  дипломніпроекти),  одночасно  вони  застосовуютьаналітичні,  пошукові,  синтезуючі  елементидослідницької  роботи,  які  сприяють  розвиткузагальних  та  спеціальних  наукових  моделейповедінки і узагальнення результатів дослідженняна основі критичного мислення.

Виконання студентами курсових робіт сприяєїхній самореалізації Дипломні роботи (випускнікваліфікаційні роботи) студентів  є  результатомвисокого  рівня  творчої  науково­дослідницькоїдіяльності. Дипломні роботи сприяють зануреннюстудентів у  світ науки,  знаходженню  невідомихнаукових  фактів,  даних,  закономірностей,конкретизації позитивних практичних переваг таекономічних зисків тощо.

Під  час  засвоєння  циклу  загальнихгуманітарних і соціально­економічних навчальнихдисциплін (іноземна мова, історія, культурологія,філософія, політологія, економіка та інші) студентнабувають  чи  поглиблюють  загальніметодологічні  знання.  Студенти  вивчаютьтеоретичні основи, різні класифікації та типології,вчаться  аргументувати та доводити  свої думкиабо  наукові  твердження,  розширюють  своїуявлення про шляхи та способи наукового пізнання,застосовують елементарні дослідницькі вміння.

Вивчення природничо­математичних дисциплінзаохочує  студентів  до  перевірки  гіпотез,застосування  статистичних  методів  обробкиотриманих  даних,  моделювання  шляхіврозв’язування  наукових  задач  різного  рівняскладності  тощо.  Студенти  поглиблюють  своїзнання  щодо  методів  та  методик  науковогопізнання, формують творчі засади до вирішенняпроблемних  ситуацій.  Таким  чином,  змістнавчального процесу створює  необхідну  основуформування науково­дослідницької діяльності якзасобу розвитку творчого потенціалу студента.

Важливим  напрямом  розвитку  науково­дослідницької творчості студентів  є  самостійна

CИСТЕМА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИПУСКОВОЇ КАФЕДРИВ ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ

Page 45: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

44

робота. Компетентнісний підхід в освіті декларуєнабуття  студентами  набуття  досвідусамостійного  вирішення  проблем  Самостійнаробота  студентів на сучасному етапі  є  основоювищої  освіти,  адже  недостатній  рівень  уміньсамостійної роботи  дуже  часто  стає причиноютого, що випускники вищого навчального закладуне  завжди  готові  до  творчого  використанняздобутих  знань  на  практиці,  критичної  оцінкирезультатів навчальної  діяльності,  розв’язанняжиттєвих  та  професійних  проблем  тощо.Самостійна  робота містить  усі види  навчальноїдіяльності, що виконуються без безпосередньогоконтролю з боку викладача. Основою самостійноїнавчальної  діяльності  називають  пізнавальнезавдання, яке, відображаючи  її цілі,  водночас, єзасобом  конструювання  змісту  освіти  у  формізавдань,  формування  суспільно  значущоїдіяльності й управління процесом її формування[4].

 Організації самостійної роботи у ВНЗ потребуоптимізації,  а  саме  усвідомлення  студентамипотреби самостійно працювати над підвищеннямякості  знань,  вдосконалювати  фахові вміння  йнавички.

Основними показниками рівня підготовленостістудента  до  самостійної  роботи  можуть  бути:уміння  планувати  свою  діяльність,  бачитиваріативні шляхи досягнення поставленої мети ізнаходити оптимальний з них. Так В. Лівенцованадає важливого значення сформованості навичкикомпактного  скороченого  подання  інформації;вміння виконувати різні види фіксації отриманоїінформації  (тези,  виписки,  цитування  тощо);дотримання вимог оформлення бібліографії тощо[3]. На думку О. Бодик, самостійна робота здатнавирішити завдання всіх видів навчальної роботи.Знання, які не підкріплені самостійною діяльністю,не можуть стати справжнім надбанням людини.Крім  того,  самостійна  робота  має  виховне

значення: вона формує самостійність не тільки яксукупність  умінь  та  навичок,  але  і  як  рисухарактеру,  що відіграє суттєву роль  у  структуріособистості  сучасного  спеціаліста  вищоїкваліфікації [1].

Вчена  І.  Соколова  диференціює  поточнусамостійну  роботу  і  довготривалу  науковусамостійну роботу (таблиця 1).

Випускова кафедра має послідовно і системновтілювати у навчальний процес такі види науково­дослідницької діяльності  студентів: навчально­дослідницька,  дослідницька  та  науково­дослідницька.  Для  цього  має  бути  розробленасистема заохочення або мотивації:

­  Постановка  завдання  та  представленняетапів її виконання;

­ Звітування про  результати по  завершеннюкожного етапу;

­ Моральне або матеріальне  заохочення;­ Демонстрація або підтвердження практичного

(реального)  застосування результатів;­ Залучення до виконання проектів або грантів;Традиційним  видом  науково­дослідницької

діяльності  є  залучення  студентів  до  участі  унаукових  студентських  конференціях,  фаховихолімпіадах,  конкурсах  тощо.  Така  діяльністьзабезпечує  взаємозв’язок  між  навчальнимидисциплінами і науково­дослідницькою роботоюкафедри,  створює  умови  для  врахуванняособистісних якостей студентів, їхніх навчальнихінтересів.

У  річищі нового Закону  України “Про  вищуосвіту”  (стаття  41)  особливого  значеннянадається  науковим  товариствам  студентів  тавизначено основні принципи їхньої діяльності:

1) свобода наукової творчості;2) добровільність, колегіальність, відкритість;3) рівність права осіб, які навчаються, на участь

у діяльності наукових товариств студентів (курсантів,слухачів), аспірантів, докторантів, молодих вчених.

Таблиця 1. Форми самостійної роботи студентів 

Навчальна самостійна робота  Наукова самостійна робота 

Конспект лекції  Написання реферату 

Підготовка до практичного чи семінарського заняття  Підготовка доповіді чи тез до конференції 

Доопрацювання  конспекту  лекції  з  використанням додаткових навчально­методичних джерел 

Участь у науково­дослідницькій роботі 

Відбір  та  аналіз  рекомендованої  навчальної літератури 

Робота  у  наукових  групах  у  відповідності  до наукових тем кафедр 

Самостійне вивчення окремих тем  Підготовка наочних посібників 

Консультація з незрозумілих питань  Виконання курсової роботи 

  Виконання випускової кваліфікаційної роботи 

 

CИСТЕМА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИПУСКОВОЇ КАФЕДРИВ ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 46: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

45 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Важливими  факторами  сучасної  науково­дослідницької діяльності є інформаційні процеси,обмін науковими дослідженнями різних науковихшкіл і товариств, спільна проектна діяльність нарівні регіону, а в умовах глобалізації та программіжнародного  обміну  студентами  і  наміждержавному та світовому рівнях.

Проектна  діяльність  передбачає  достатнійрівень  вільного  вибору  студента,  а  випусковакафедра  лише  коригує  загальні  параметри,спрямовує діяльність, підказує оптимальні шляхидосягнення та узагальнення результату.

Згадані  форми  організації  науково­дослідницької  діяльності  в  поєднанні  зтрадиційними формами  та  методами навчаннязабезпечують позитивну мотивацію студентів тазаохочують  їх до науково­дослідницької роботи,сприяють ефективному оволодінню дослідницькимивміннями та розвитку творчої активності.

Формування  дослідницької  компетентностімайбутніх фахівців у процесі їхнього професійногостановлення  обумовлено вимогами суспільстващодо  підвищення  ефективності  освітньогопроцесу. У значній мірі професійне становленнямайбутнього  фахівця  залежить  від  йогоіндивідуального  залучення  до  самостійногопроцесу  одержання  нових  знань  танауково0дослідницької діяльності. Виконання цьогозавдання здійснюється через пошук змісту, форм,методів  і  засобів  навчання,  що  забезпечуютьрозвиток,  саморозвиток  й  самореалізаціюособистості  в  процесі  навчання  у  вищомунавчальному  закладі  та  стимулювання  досаморозвитку  впродовж  всього  життя.Важливими  умовами  вдосконалення  науково­дослідницької  роботи  зі  студентами  є  такі:самостійної роботи майбутніх педагогів на основікомпетентнісного підходу вважаємо такі:

­  підвищення  мотивації  до  навчання  та  донауково­дослідницької діяльності;

­ дотримання принципів розвитку самостійноїпізнавальної діяльності;

­  спрямованість  на  активне,  проблемне,розвивальне навчання;

­  систематичність в  організації  самостійноїроботи на наукових досліджень.

Висновки.  На  сучасному  етапі  розвиткувищої освіти науково­дослідна робота студентівнабуває  все  більшого  значення  і  є  одним  ізосновних  компонентів  професійної  підготовкифахівця.  Оволодіння  фундаментальниминавчальними дисциплінами вимагає від студентівоволодіння  методами  наукового  пізнання  танауково­дослідницькими  методами.  Науково­дослідна  діяльність  дає  можливістьпродемонструвати  особистісні  творчі якості  таздібності  під  час  освітнього  процесу.  Вартозазначити,  що науково­дослідницька діяльністьстудентів  забезпечує  гуманізацію  освіти,гармонічний розвиток особистості,  формуваннякомпетентного фахівця.

1. Бодик О.П. Самостійна робота студентівяк  важлива  складова  навчального  процесу  вконтексті Болонського  процесу  / О.П.  Бодик  //  Болонський  процес  в  Україні  та  Європі:досвід, проблеми, перспективи:  [зб. наук.  пр.].–  Рівне, 2008. – С. 24 – 29.

2.  Закон  України  “Про  вищу  освіту”[Електронний ресурс].  –  Режим доступу:  http:/ / z a k o n . r a d a . g o v . u a / c g i - b i n / l a w s /main.cgi?nreg=2984-14.

3. Лівенцова В.А. Вдосконалення самостійноїроботи  студентів  як  умова  ефективностімодульно-кредитної системи навчання / В.А. Лівенцова//  Педагогіка,  психологія та медико-біологічніпроблеми фізичного виховання  і спорту: науковамонографія; за редакцією проф. С.С. Єрмакова.  –Харків: ХДАДМ (ХХIIІ), 2008. – № 6. – 282 с. –C. 39 – 42.

4.  Малькова  З.А.  Качество  образования  вшколе  /  З.А.  Малькова  //  Перспективы:вопросы образования. –  1990. –  № 1. –  С. 27 –37.

Стаття надійшла до редакції 23.12.2014

CИСТЕМА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИПУСКОВОЇ КАФЕДРИВ ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ

“Будьте вдячні за те, що маєте зараз. Коли ви почнете думати про все, за що ви вдячні у вашому житті, ваші думки повернуться до вас у вигляді безлічі нових речей і подій, що вселяють відчуття вдячності. Вам потрібно тільки почати, а закон тяжіння підхопить ваші вдячні думки і принесе вам ще більше подібних”.

Ронда Берн письменниця, продюсер

Page 47: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

46

Постановка  проблеми.  Дискурсвивчається  багатьма  науками,предмет яких прямо чи опосередковано

стосується вивчення функціонування мови. Середтаких  наук  лінгвістика,  літературознавство,семіотика,  соціологія,  філософія,  етнологія  іантропологія.

Чіткого  та  загальноприйнятого  визначення“дискурсу”,  яке охоплювало  б усі випадки йоговживання, не  існує,  тому значення  залежить відтого,  які  специфічні  аспекти  його прояву  хочеакцентувати автор. Найбільш широке розуміннядискурсу  (фр.  discours,  англ. discourse,  від  лат.discursus “біганина вперед­назад; рух, кругообіг;

бесіда, розмова”), мовлення, процес мовленнєвоїдіяльності; спосіб говоріння [11].

Узагальнюючи погляди на природу дискурсу ійого  функції,  О.Л.  Михальова  пропонує  йогорозуміти як “вербалізацію певної ментальності…”[9].  Таким  чином, дослідження  зосереджуєтьсяна конкретних різновидах дискурсу, які об’єднуютьстилістичну  специфіку  і  тематику  (ідеологію),тобто спосіб говоріння створює предметну сферудискурсу та відповідні їй соціальні інститути. Таквиникають  поняття  персонального  таінституціонального  дискурсу, які розглядаютьсяВ.І.  Карасиком  з  позицій  соціолінгвістики.  Надумку  дослідника,  інституціональний  дискурс

УДК 372.800.4 (045)

Вікторія  Ромашенко,    кандидат  педагогічних  наук,асистент  кафедри освітнього  менеджменту  та педагогіки

Маріупольського  державного  університету

ВІРТУАЛЬНИЙ ДИСКУРС ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇКОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ОКР “МАГІСТР”, МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

У статті проаналізовано поняття віртуального дискурсу. Визначено критерії, які є актуальними дляоперування  віртуальним  дискурсом  як  засобом  формування  інформаційно-комунікаційної  компетенціїстудентів  ОКР  “Магістр”,  майбутніх  вчителів.  Розглянуто  методичні  та  дидактичні  можливостівіртуального дискурсу.

Ключові слова: віртуальний дискурс, інформаційно-комунікаційна компетенція, інституціональнийдискурс, педагогічний дискурс.

Літ. 10.

Виктория  Ромашенко,  кандидат  педагогических  наук,  ассистент  кафедрыобразовательного  менеджмента  и  педагогики

Мариупольского  государственного  университета

ВИРТУАЛЬНЫЙ ДИСКУРС КАК СРЕДСТВО ФОРМИРОВАНИЯИНФОРМАЦИОННО-КОММУНИКАЦИОННЫХ КОМПЕТЕНЦИИ СТУДЕНТОВ

ОКР “МАГИСТР”, БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙВ статье  определено понятие виртуального  дискурса. Определены  критерии,  которые  являются

актуальными  для  оперирования  виртуальным  дискурсом  как  средством  формирования  информационно-коммуникационной компетенции студентов ОКУ “Магистр”, будущих учителей. Рассмотрены методическиеи дидактические возможности виртуального дискурса.

Ключевые слова:  виртуальный  дискурс,  информационно-коммуникационная  компетенция,

институциональный дискурс, педагогический дискурс.

Victoria Romashchenko,  Ph.D.  (Pedagogy)Assistant    of  Educational  Management and  Pedagogy  Department

Mariupol  State  University

VIRTUAL DISCOURSE AS MEANS OF FORMATION THE INFORMATIVE ANDCOMMUNICATIVE COMPETENCE OF STUDENTS, FUTURE TEACHERS

In  the article the concept of computer discourse defines. The criteria that are relevant for operating of acomputer discourse as the way of formation of informational and communicational competence of Masters, futureteachers are determined. Methodical and didactic possibilities of computer discourse are reviewed.

Keywords: computer discourse,  informational  and communicational competence,  institutional discourse,educational discourse.

ВІРТУАЛЬНИЙ ДИСКУРС ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇКОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ОКР “МАГІСТР”, МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

© В. Ромашенко, 2014

Page 48: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

47 Молодь і ринок №12 (119), 2014

представляє собою спілкування в заданих рамкахстатусно­рольових відношень, отже має такі види:політичний, дипломатичний,  адміністративний,юридичний,  воєнний,  релігійний,  містичний,медичний,  діловий,  рекламний,  спортивний,науковий, сценічний і масово­інформаційний [11],виділяють також педагогічний та комп’ютернийдискурс [5, 200 – 206].

Досліджуючи педагогічний дискурс як один ізвидів інституціонального, А.С. Роботова зазначає,що  складності виділення того чи  іншого  видудискурсу  пов’язані  зі  специфікацією  знань,мовленнєвих жанрів, прагматикою різних дискурсівта не погоджується з підходом В.І. Карасика щодовизначення  учасників  педагогічного  дискурсу(учитель  –  учень)  і  виділення  концепту“навчання”.  Натомість  дослідниця  пропонуєрозширити  склад  учасників  і  збагатитиконцептуальне визначення, на її думку, не можнаобмежуватися тільки університетом або школою[10]. Сучасне розуміння педагогічного дискурсузосереджується в тематичній площині і дозволяєвживати  цей  термін  на  позначення  текстів  зпедагогіки: теоретичних, методичних, навчальниху писемній та усній формах. Разом з цим, сучаснийпедагогічний  дискурс  не  мислиться  безінформаційно­комунікаційних  технологій,  тожелектронні тексти (зокрема і розміщені в мережіІнтернет) є його невід’ємною частиною.

Як  вид  інституціонального  дискурсу  –віртуальний  дискурс включає  в  себе науковий,розмовний, педагогічний тощо. Отже, на перетинідвох інституціональних дискурсів виникає широкеполе  діяльності,  яке  потребує  всебічногодослідження. Оцінити можливості  віртуальногодискурсу  у  формуванні  інформаційно­комунікаційної  компетенції  студентів  ОКР“Магістр”, майбутніх вчителів допоможе  аналізметодичного  та  дидактичного  потенціалу йогожанрів.

Інформаційно­комунікаційна  компетенціястудентів  ОКР  “Магістр”  у  змістовому  аспекті,на нашу думку, має інформатичну, інформаційну ікомунікаційну складові. Інформаційна складова –пошук  і  аналіз  інформації,  оперування даними,створення інформації. Комунікаційна складова –створення  комунікації  і  управління  нею.Інформатична складова – знання, уміння, навичкиі досвід у сфері інформатики, тобто вивчення основінформатики, обізнаність із технічними засобамиі  програмним  забезпеченням,  необхідним  дляуспішної експлуатації комп’ютера.

Дискурс як  мовлення,  занурене в  життя,  яктекст,  вписаний  у  комунікативну  ситуацію,  якспілкування в заданих рамках статусно­рольових

відношень тощо, поєднує в собі  інформаційну  ікомунікаційну  складові.  Віртуальний  дискурсздійснюється  за  допомогою  комп’ютернихтехнологій, а отже, включає також і інформатичнускладову. Таким чином, формуючи інформаційно­комунікаційну  компетенцію  магістрантів,  неможна оминути увагою віртуальний дискурс.

З  позиції  соціолінгвістичного  підходу  миможемо говорити про віртуальний дискурс як пролінгвістичну категорію, що поєднує в собі ознакиособистісно  орієнтованого  і  статусно­орієнтованого дискурсу. Термін  “віртуальний” вданому випадку припускає наявність особливогопростору,  штучно  створеного  за  допомогоютехнічних  засобів  в  якому  існує  можливістьінтерактивного спілкування співрозмовників.

Хронотоп віртуального  дискурсу обмеженийтехнічними  можливостями  (наявністю  абовідсутністю  комп’ютера  і  виходу  в  Інтернет)  ілюдським фактором (наявністю або відсутністюспіврозмовника в режимі “on­line”). Однак, будучиштучно створеним комунікативним середовищемвіртуальний  дискурс, по суті, умовний,  і не маєчасових  і  просторових  меж.  Можливістьспілкування  двох  і  більше  співрозмовників  вєдиний  момент  часу  з  будь­яких  точок  світувикликає “розмивання” державних, національних,політичних, економічних і просторових кордонів[7].

Вважаємо  за  доцільне  позначити  наступніконститутивні ознаки віртуального дискурсу:

­ цифровий сигнал як канал спілкування;­  віртуальність  (спілкування  з  уявним

співрозмовником);­ дистанційність, тобто роздільність в просторі

і в часі;­  опосередкованість  (здійснюється  за

допомогою технічного  засобу);­  мережева  структура  –  це  принципова

можливість учасників віртуального  дискурсу  зрівною  легкістю  спілкуватися  один  з  одним,незалежно від будь­яких соціальних, економічнихчи політичних чинників;

­ комбінація різних типів дискурсу;­ специфічна комп’ютерна етика [2, 12 – 16].Визначимо критерії,  які  будуть  актуальними

для  оперування  віртуальним  дискурсом  якзасобом формування інформаційно­комунікаційноїкомпетенції:  ознаки  віртуального  дискурсу,стилістичні особливості, правила етикету, жанровірізновиди, методичні та дидактичні можливостівідносно педагогічного дискурсу.

Віртуальний  дискурс  інтерпретується  яксистема,  для  якої,  на  думку  дослідників,характерні  такі  загально  дискурсивні  ознаки:

ВІРТУАЛЬНИЙ ДИСКУРС ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇКОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ОКР “МАГІСТР”, МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

Page 49: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

48

динамічність і процесуальність; комунікативність;персоніфікованість;  ситуативна обумовленість;конотативність;  соціальна  та  культурологічнамаркованість. [1, 82 – 101]. Віртуальний дискурсє  комплексним  утворенням,  адже  являє  собоюскладну  комбінацію  різних  видів  дискурсу:побутового,  ділового,  наукового,  рекламного,політичного. Ознаками віртуального дискурсу євіртуальність,  глобальність,  гіпертекстуальність[2, 12 – 16].

Існує  цілий  ряд  термінів,  які  позначаютькомунікацію  засобами  Інтернет­технологій:віртуальна комунікація, комп’ютерне спілкування,online­комунікація тощо. На думку О.В. Грязнової[3, 10 – 15], Інтернет­комунікація поєднує в собічотири  процеси:  створення  нової  реальності,відображення об’єктивної дійсності, вираженнясуб’єктивно­особистісного  світу  і передаванняособистого  духовного  змісту  всім  учасникамкомунікації. О.Н. Галичкіна [2, 12 – 16] зазначає,що  комп’ютерне  спілкування  може  бути“особистісно  орієнтованим”  (електроннелистування приватного  характеру)  і  “статусно­орієнтованим” (комп’ютерні конференції).

Функціонування  комп’ютерного  мовленнятехнічно  обмежено  переважно  письмовоюформою,  яка  стилістично  максимальнонаближена до неформального усного розмовногостилю.  Традиційний  письмовий  текст,потрапляючи  в  інформаційний  простір,трансформується, набуває гіпертекстової форми.О.В.  Дєдова  [4,  39 – 61] вказує  на такі  ознакистирання меж між усною та писемною формамикомунікації: велика кількість дискурсивних слів,характерних  для  усного  мовлення,  специфікавикористання розділових знаків, великих і малихлітер,  “смайликів”  або  emoticons  (EMOTionalICONS), демонстративне зневажання правиламиорфографії,  перенесення  рис  розмовності  ізниженості з чату до більш “високих” Інтернет­жанрів (інформаційних і наукових).

Дослідниця  вважає,  що  віртуальністьзазначеного  дискурсу,  через  яку  нівелюєтьсярізниця  між  міжособистісною  і  масовоюкомунікацією, сприяє виробленню особливих норметикету: певна зниженість стилю, некоректність,іноді предметна грубість; створення своєрідногоідіолекту  (комп’ютерного  жаргону)  на  основіспецифічної  комп’ютерної  лексики,  щовикористовується  як  засіб  самовираженняучасників комунікації. За  словами О.В. Дєдової,“створюється  доволі парадоксальна ситуація:  зодного  боку,  перебування  в  Мережі  –  сутоіндивідуальний досвід, з іншого – перед кожнимвідкривається  майже  необмежена  аудиторія,

з’являються  несподівані,  непередбачуваніконтакти,  які  дозволяють  при  цьому  зберегтиіндивідуальність… Не випадково стає популярнимтакий Інтернет­жанр, як публічний щоденник” [4,39 – 61].

До  жанрів  комп’ютерного  спілкуваннявідносять  також  електронну  пошту, чат, форум,електронні  дошки  оголошень,  вебінари,комп’ютерні конференції. Серед зазначених жанрівнайбільше виділяються комп’ютерна конференціята  вебінар.  Вебінар  –  це  особливий  тип  веб­конференцій. На початку появи Інтернету данимитермінами  називали  гілку  форуму,  пізніше  –спілкування в режимі реального часу. Сьогоднівебінари  використовуються  в  рамках  системидистанційного навчання. Вони можуть включатисеанси  голосувань  і  опитувань,  що  забезпечуєповну  взаємодію  між  аудиторією  та  ведучим,можуть  мати  функцію  анонімності  або“невидимості”  користувачів,  завдяки  чомуучасники  конференції  можуть  не  знати  проприсутність один одного.

У вебінарах можуть  брати участь від одногодо кількох сотень учасників, з них один або кількавиступають у якості ведучих (спікерів). Але існуєпевна різниця між вебінаром і веб­конференцією:вебінар  зручніше проводити з аудиторією до 20осіб, щоб легше було спілкуватися, відстежуватизворотній  зв’язок  і  спрямовувати  виступ.  Веб-конференції,  як  правило,  проводять  на  великіаудиторії, а матеріали заздалегідь розміщують напорталі  або  розсилають  на  електронну пошту.Спікеру обов’язково допомагає модератор,  якийслідкує  за чатом  і матеріалами веб­конференції.Тривалість  вебінару  і  веб­конференції 45  –  60хвилин,  хоча  веб­конференція  може  тривати  іблизько 3 годин. Крім того, існує ще один тип веб­конференції – промовебінар: виступ спікера аботренера  перед основним вебінаром, тривалістювід 3 до 12  хвилин. Як  правило, промовебінарипередають  учасникам  інформацію про  правилавебінару, спікера, тему тощо. Досвідчені тренеривстигають  протягом  промовебінару  датипрактичні  інструменти для  участі в  основномувебінарі.  Основна  мета  на  промовебінарі  –дотримання  регламенту  та  етичних  норм,забезпечення  активної  роботи  аудиторії,зворотного  зв’язку.

Вебінари  дозволяють  проводити  онлайн­презентації  (Power Point),  тренінги,  синхроннопереглядати сайти, відео файли та  зображення,спільно працювати з документами та додатками(Word,  Excel  тощо).  Веб­конференція  виконуєфункцію он­лайн  уроку, адже  надає можливістьспілкування з конкретною аудиторією в реальному

ВІРТУАЛЬНИЙ ДИСКУРС ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇКОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ОКР “МАГІСТР”, МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 50: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

49 Молодь і ринок №12 (119), 2014

часі за допомогою тексів, набраних на клавіатурі,а також за допомогою голосу і відео. Як і під часаудиторного  уроку,  у  веб­конференціїзабезпечується візуальний контакт, інтерактивнеспілкування,  демонстрація  наочності,  графічнапідтримка  пояснень  учителя  і  опитуванняучасників  [6, 54 – 60]. Таким  чином,  вебінар єсинтезом найбільш використовуваних на сьогодніІКТ:

­ Слайдові презентації (зазвичай створюютьсяза  допомогою  Power  Point  та  зберігаються  уформаті pdf).

­  Відео через web­камеру.­ VoIP  (аудіозв’язок через комп’ютер).­ Веб­тури – коли інформація про сеанс може

бути передана іншим учасникам для унаочненняматеріалів.

­  Запис  (розміщується  за  унікальною  веб­адресою  з  метою  подальшого  перегляду  \прослуховування  будь­яким  користувачемІнтернету).

­  Дошка  для коментарів,  на  якій усі  можутьзалишати  примітки  чи  коментувати  пунктислайдової презентації).

­  Текстовий  чат  –  для  питань  і  відповідейучасників конференції. У чаті можливе як групове(повідомлення  видно  всім  учасникам)  так  іприватне  спілкування  (розмова  між  двомаучасниками).

­  Голосування  та  опитування  (дозволяютьведучому опитувати аудиторію, надаючи на вибіркілька варіантів відповідей).

­ Робочий стіл/спільне використання додатків(коли  учасники  можуть  переглядати  все,  щопоказано  ведучим  веб­конференції).  Це  єважливою  функцією  програм  для  організаціїконференц­зв’язку.  Тобто  один  учасник  веб­конференції  може  передати  контроль  наддодатком  (наприклад,  таблицею  чи  ін.)  будь­якому іншому учаснику.

Освоєння  студентами технології проведеннявебінарів  та  конференцій  дає  можливістьрозвинути  всі  складові  ІК­компетенції.Покращуються навички інформатичної складової(програмне забезпечення, робота з web­камерою,Інтернет­платформами), інформаційної (активнеоперування  інформацією  в  режимі  он­лайн),комунікаційної  (створення  та  підтриманняІнтернет­комунікації впродовж певного терміну –45 – 60 хвилин). До того ж засвоюються правилакомп’ютерного  спілкування  –  етикету,розширюється  спектр  дискурсивноїкомпетентності  філологів,  іншими  словами,відбувається поєднання  дискурсивних практик  іінформаційно­комунікаційних технологій.  Крім

того,  відбувається  вдосконалення  професійноїкомпетентності –  студенти  засвоюють  методикувикладання мови і літератури за допомогою ІКТ,отримують необхідні знання, уміння, навички, атакож досвід дистанційного навчання дітей.

Інші  жанри  віртуального  дискурсу  упедагогічній  діяльності  також  мають  певнийметодичний  і  дидактичний  потенціал,  томувведення  їх  у  канву  педагогічного  дискурсу  єприйнятним  у  комплексі  методів  формуванняінформаційно­комунікаційної  компетенціїбакалаврів філології.

Розглянемо  методичні  та  дидактичніможливості  віртуального  дискурсу  у  сферіпедагогічного  дискурсу.  Для  унаочненнянавчального  матеріалу  на  етапах  мотивації,актуалізації,  викладу  нової  теми  можливевикористання  демонстраційних  ресурсів   уформаті відео,  аудіо,  електронних презентацій.Відповідно  подібні  дидактичні  матеріалиміститимуть  тексти  усної  та  писемної  формнавчального  спрямування,  зображення,  схеми,таблиці (педагогічний і науковий дискурс), зразкитекстів  художньої  літератури,  інших  стилів(художній,  офіційно­діловий,  розмовний  та  ін.дискурси)  тощо.  На  етапах  первинногозастосування  отриманих  знань  на  практиці,  атакож у самостійній і/або творчій роботі доцільневикористання  пошуково-довідкових  ресурсів  –електронних словників, енциклопедій, пошуковихбраузерів тощо (науковий і педагогічний дискурсу  комп’ютерному форматі). Для відпрацюваннянавичок  та  контролю  засвоєння  усталенихалгоритмів  дій  прийнятне  використаннятренінгово-контрольних  ресурсів  –  програм­тренажерів  (віртуальний  дискурс  у  сферіпедагогічного дискурсу)  [8]. Отже, віртуальнийдискурс  активно  використовується  у  сферіпедагогіки,  зокрема  в  роботі  учителя,  зметодичною  і  дидактичною  метою  в  такихнапрямах, як: формування стійкого інтересу учнівдо  навчального  предмету  на всіх  етапах уроку;підготовка  до  ЗНО;  активізація  творчогопотенціалу учнів; наукові дослідження [8].

Частиною професійної компетентності вчителяє дискурсивна компетентність, яка формується упроцесі  підготовки  у  вищому  навчальномузакладі. Віртуальний дискурс як засіб формуванняінформаційно­комунікаційної  компетенції,  єневід’ємною  складовою  і  формуваннядискурсивної компетентності учителя, отже йогоосвоєння  є  обов’язковим  для  студента  ОКР“Магістр”.  Ознаки  віртуального  дискурсу,стилістичні особливості, правила етикету, жанровірізновиди, методичні та дидактичні можливості

ВІРТУАЛЬНИЙ ДИСКУРС ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇКОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ОКР “МАГІСТР”, МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

Page 51: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

50

відносно педагогічного дискурсу можуть входитиу змістові модулі для різних дисциплін освітньо­професійної програми підготовки магістрів.

Таким  чином,  процес  формування  ІК­компетенції студентів ОКР “Магістр” поєднує дваінституціональні  дискурси  (віртуальний  іпедагогічний). У  дискурсивній  компетентностівчителів необхідним компонентом є  віртуальнийдискурс,  що  має  високий  методичний  тадидактичний  потенціал  як  засіб  формуванняінформаційно­комунікаційної компетенції студентівОКР “Магістр”, майбутніх вчителів. Врахуваннявзаємозв’язку дискурсивних практик і інформаційно­комунікаційних педагогічних технологій дозволитьоптимізувати і активізувати процес формування ІК­компетенції, підвищити її якісний показник.

1.Войскунский  А.Е.  Интернет  –  новаяобласть  исследований  в  психологическойнауке  //  ученые  записки  кафедры  общейпсихологии МГУ. – М.: Смысл, 2010. –  вып.  1.С.  82 –  101.

2. Галичкина Е.Н. Специфика компьютерногодискурса  на  английском  и  русском  языках  (наматериале жанра компьютерных конференций):автореф.  дис.  канд.  филол.  наук:  10.02.04“Германские  языки”  /  Е.Н. Галичкина.  –Волгоград,  2001.  – 19 с.

3.  Грязнова  Е.В.  Компьютерное  общениекак  социальный феномен: автореф. канд. дисс.филос.  наук:  спец.  09.00.11  “Социальнаяфилософия”  /  Е.В.  Грязнова.  –  НижнийНовгород,  2001.  – 20 с.

4. Дедова О.В. О  специфике компьютерного

дискурса // Русский язык: Исторические судьбыи  современность: тезисы  / О.В.  Дедова.  –  М.,2004. – С. 39 –  61.

5. Карасик  В.И.,  Языковой  круг:  личность,концепты, дискурс: монография  / В.И. Карасик.–  Волгоград:  Перемена,  2002.  –  477  с.

6.  Коваль Т.І.  Підготовка викладачів  вищоїшколи:  інформаційні  технології  у  педагогічнійдіяльності  /  С.О.  Сисоєва, Л.П. Сущенко.  –  К.:Вид. центр КНЛУ,  2009  –  380  с.

7. Кондрашов  П.Е. Компьютерный дискурс:социолингвистический  аспект:  Дисс.  канд.філол. наук [Электронный ресурс] / П.Е. Кондрашов.–  Красндар,  2004.  –  Режим  доступа:  http:  //w w w . d i s s z a k a z . c o m / c a t a l o g /compyuterniy_diskurs_sotsiolingvisticheskiy_aspekt.html

8.  Кулігіна  О.В.  Застосування  ІКТ  увикладанні  української  мови  і  літератури[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kuliginaelena.blox.ua/html

8.  Михалева  О.Л.  Политический  дискурс:способы реализации агональности  [Электронныйресурс].  –  Режим доступа:  www.rus-lang.com/about/group/mikhaleva/state2/

9. Роботова А.С. Современный педагогическийдискурс  [Электронный  ресурс]  //  ВестникГерценовского  университета.  –  2008. – № 12 Режим доступа:  http://cyberleninka.ru/article/n/sovremennyy-pedagogicheskiy-diskurs

10. Фролкова  Н.  Компьютерный  дискурскак  разновидность  институциональногодискурса  [Электронный  ресурс].  –  Режимдоступа:  http://rudocs.exdat.com/docs/index-152278.html

Стаття надійшла до редакції 03.12.2014

ВІРТУАЛЬНИЙ ДИСКУРС ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇКОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ОКР “МАГІСТР”, МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

“Чи вмієш ти читати по очах, Вичитувати в них чужі тривоги, І рішення, й поразки, й перемоги, Й закоханість у людях і речах? Коли це й справді так – щасливий ти: Світ збільшився в мільйони раз для тебе…”

Ігор Муратов український поет, драматург

  

 

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 52: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

51 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Постановка  проблеми.  Яскравоюрисою  менталітету  українськогонароду  є  традиція  співацької

діяльності, яка має більш ніж тисячорічну історію.Здавна  світ  пізнавав  Україну  через  її  співочутрадицію.  Перебуваючи  на  перехресті  культурСходу  і  Заходу, Україна  зберегла  притаманну  їїнароду ментальність –  природну музикальність,одним з фундаментальних виявів якої є народнийспів.

Щоб висвітлити ментальну основу українськоїспівучості  варто  проаналізувати  як  історичнорозвивалось вокальне  мистецтво.  У науковомуобігу  вітчизняного  культурознавства – поважнахронологія документальних свідчень про розвитокмузичної  освіти  в  Україні.  Здійснюємо  їхретроспективний  аналіз  з  метоюетнокультурологічних  узагальнень та виявленняшляхів розвитку мистецтва співу зокрема.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.В  україністиці  дослідження  національноїментальності  розпочалось  ще  у  XІX  століттіпрацями М. Костомарова,  І.  Нечуя­Левицького,

про особливості українського характеру писавТ.  Шевченко.  Продовжили  це  дослідженняД. Чижевський, О. Кульчицький, Б. Цимбалістий,В.  Русанівський,  М.  Холодний  та  ін.  Вонинамагались  виявити  ті  основні  риси,  якіхарактеризують українську ментальність, і знайтизасоби для її аналізу.

На  сучасному  етапі  ментальність  танаціональна  ідея  стали  об’єктами  дослідженнятаких  вчених,  як  І.   Бичко,  П.   Гнатенко,І.  Грабовська,  П. Кравченко, О.  Лісеєнко та  ін.Проблема з’ясування специфіки духовного світунації  важлива  з  точки  зору літературознавства,оскільки  сьогодні чимало науковців  аналізуютьтвори  окремих  авторів  на  основі  ментальнихособливостей.

Формулювання цілей  статті. Метою  статтіє  проаналізувати  особливості  ментальностіукраїнського  народу.  Висвітлити  термін“ментальність”. Виділити співучість українськогонароду  як  одну  з  важливих  рис  ментальногообразу.

Виклад основного матеріалу  дослідження.

УДК 784.1

Зоряна  Жигаль,  кандидат  педагогічних  наук,  доцент  кафедри  музичного  мистецтваАндрій  Ковбасюк,  викладач  кафедри театрознавства  та

акторської  майстерності  факультету  культури  і  мистецтвЛьвівського  національного  університету  імені  Івана  Франка

МЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ СПІВУЧОСТІУ статті проаналізовано особливості ментальності українського народу. Виділено співучість як одну

з важливих рис ментального образу українського народу.Ключові слова: ментальність, співучість, народ.Літ. 8.

Зоряна  Жигаль,  кандидат  педагогических  наук,  доцент  кафедры музыкального  искусства      Андрей  Ковбасюк,  преподаватель  кафедры  театроведения

и актерского  мастерства факультета  культуры  и искусствЛьвовского  национального  университета  имени  Ивана  Франко

МЕНТАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ УКРАИНСКОЙ ПЕВУЧЕСТИВ статье проанализированы особенности ментальности украинского народа. Выделена певучесть

как одну из важных черт ментального образа украинского народа.Ключевые слова: ментальность, певучесть, народ.

Zoryana Zhyhal, Ph.D.  (Pedagogy)  Docent of Musical  Art DepartmentAndriy Kovbasyuk, Lecturer of  Theater Studies and Acting Department Culture and Arts Faculty

Lviv  National Universityby  I. Franko

MENTAL FOUNDATIONS OF UKRAINIAN SINGINGThe paper analyzes the features of the mentality of the Ukrainian people. Highlighted melody as one of the

important features of the mental image of the Ukrainian people.

Keywords: mentality, melody, people.

МЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ СПІВУЧОСТІ

© З. Жигаль, А. Ковбасюк, 2014

Page 53: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

52

Ментальність українського народу  формуваласяпід  впливом  складних  історичних  обставин.Основну  роль  відіграло  геополітичнерозташування України на перехресті історичнихшляхів зі Сходу на Захід і з Півночі на Південь.Ця  обставина обумовила  химерне  поєднання  усвітогляді  українця  західної  (активно­раціоналістичної, індивідуалістичної, матеріалістичної)та східної (пасивно­споглядальної, спрямованої навищі істини) ментальності.

У наші дні  проблема ментальності викликаєпідвищений інтерес як у філософії та культурології,так  і в  історії, політиці, філології, психології  тамистецтвознавстві  зокрема.  Актуальністьзазначеного питання обумовлюється, перш за все,постійними  процесами  самоусвідомленнялюдиною себе як суб’єкта духовної діяльності.

Ментальність  (від  лат.  mens  –  розум,мислення,  спосіб мислення, душевний склад) –полісемантичне  поняття  для  позначенняглибинного  рівня  людського  мислення,  що  необмежується  сферою  усвідомленого  і  сягає  внесвідоме. Вірогідно, що термін вперше вжито Р.Емерсоном у 1856 р. Широкого вжитку в культурій науці  набуває  з  20­х pp.  XX ст.,  передусім  уФранції.  Зокрема,  фіксується  М.Прустом  утретьому томі його епопеї “У пошуках втраченогочасу”  (1921  p.).  У  середині  50­х  років  ХХ  ст.французькі  вчені  Ж.  Люб’є  і  Р.  Мандру  вжеоднозначно ввели в наукову сферу нині популярнеі широковживане поняття “ментальність”. 

Ментальність  – це  властивий  певній  добі  (ітільки  їй)  культури,  цивілізації,  суспільства,спільноти тощо загальний і спільний розумовийінструментарій,  яким  індивіди  цієї  добиоволодівають і послуговуються в неусвідомленійформі, інстинктоподібно, формуючи з неминучиминеповторними  індивідуальними  модифікаціямиособливий  загальний  образ світу,  притаманнийлише означеному суспільству (спільності, етносу,культурі), конкретніше – саме цій добі.

Деякі  науковці  наголошують,  що  категорія“ментальність”  дає  змогу  аналізуватинаціональний  характер  людей  в  етнічномуконтексті. Етнічна ментальність проявляється вдомінуючих  життєвих  настроях  людей,  ухарактерних  особливостях  світовідчуття,світосприймання,  в  системі  моральних  вимог,норм,  цінностей  та  принципів  виховання,  успіввідношенні магічних і технологічних методіввпливу  на  дійсність,  у  формах  взаємин  міжлюдьми,  в  сімейних  засадах,  у  ставленні  доприроди  та  праці,  в  організації побуту,  свят,  уконкретних актах  самоорганізації етносу тощо.Вона притаманна певному періоду розвитку нації

і відображає духовний світ людини чи соціальноїспільності, епохи або етнокультури.

Ментальність  означає  дещо  спільне,  щолежить  в  основі  свідомого  і  підсвідомого,логічного та емоційного, тобто вона є глибиннимджерелом мислення, ідеології та віри, почуттів таемоцій. Як правило, ментальність формують такічинники:  географічне  середовище,  політичніінститути  і  соціальні  структури  суспільства,культура, традиції.

Ментальність народу – сукупність психічних,інтелектуальних,  ідеологічних,  релігійних,естетичних  особливостей  мислення  народу,соціальних груп або індивіда.

М.  Костомаров  у  працях  “Книга  буттяукраїнського народу” та “Дві руські народності”робить  спробу  характерології  українського  йвеликоруського племен. Серед основних рис, щовідрізняють українців від великоросів, Костомароввиділяє такі: панування особистого над загальним(український  індивідуалізм),  що  пояснюєтерпимість  до  іноземців,  “відокремленість”дорослих дітей від батьків, “внутрішня” цілісністьцеркви і віри (на відміну від великоруських розколівчерез розбіжність обрядів і форм богослужіння),вищий  рівень  духовної  культури  (тоді  яквеликороси  більш  схильні  до  матеріального),високий  суспільний статус української  жінки  (увеликоруських піснях жінка “рідко підвищуєтьсядо  свого  людського  ідеалу,  ...  рідко виявляєтьсядоблесть і достоїнство жіночої душі”). Відмінністьсвітогляду українського і великоруського племен,на  думку  Костомарова,  базуються на  тому,  щожиття народу виникає із внутрішньої глибини йогодуху, яка постала вже у найдавнішій минувщині, зутворенням самого племені [2, 64].

Д.  Чижевський,  досліджуючи  національнийхарактер  українців,  зазначав,  що  дохарактеристики  національного  типу  можна йтитрьома шляхами. Перший – дослідження народноїтворчості,  другий  –  характеристика  найбільш“блискучих”  представників  народу.  Вченийвиділяє  такі  основні  риси  психічного  укладуукраїнця: емоційність, сентименталізм, чутливістьта  ліризм,  з  іншого  боку  –  індивідуалізм  тапрагнення до “свободи”, яке у певних випадках“веде до самоізолювання, до конфлікту з усім таусіма, до розкладу усякої життєвої форми” [8, 15].і, нарешті,  третя риса –  неспокій  і  рухливість“більш психічні, ніж зовнішні” [8, 15], що в своючергу сприяє здатності сприймати нове, створюєпередумови до психічної революції, але ця рисамає  і  негативний  вияв  –  тенденція  допротиборства, руйнування, з чим пов’язані кривавісторінки української історії.

МЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ СПІВУЧОСТІ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 54: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

53 Молодь і ринок №12 (119), 2014

На  визначальну  роль  емоційності  вукраїнському національному характері вказував іВ.  Липинський.  Ця  перевага  емоційності  надраціонально­вольовими компонентами є згубною,на  його  думку,  для  політики  та  й  взагалі  длясуспільного  життя.  Разом  з  тим  –  “нашаемоціональність,  наш політично­руїнницький,занадто  чутливий  темперамент,  можуть  статинаціонально­творчою силою” [4, 1926].

Наголошуючи  на  емоційно­почуттєвомухарактері  української  душі,  О. Кульчицькийпропонує  “генетичне  пояснення”  українськоїпсихіки  з  відповідними  світосприймальниминастановами  [3,  1992].  На  думку  дослідника,найхарактерніший  архетип  українськогоколективного  несвідомого  є  тип  ласкавої,плодючої Землі, опертий на віковий спільний досвідспівжиття  хліборобського  народу  з  доброюНенькою­Землею.

На жаль, О. Кульчицький замало уваги надаєорганічній взаємодії культури як “живої” цілісностіта  душевної  структури особистості. Врахуванняцього постійнодіючого активного зв’язку дозволяєзрозуміти механізм  передачі рис національногохарактеру,  що  визначають  особливий  спосібсприймання, мислення і поведінки народу. Самена цьому наголошує Б. Цимбалістий, пропонуючивласний  метод  дослідження  українськоїментальності  –  так  званий  метод  соціально­культурної  антропології.  Б.  Цимбалістийприпускає, що вплив культури на індивідуальнийхарактер,  на  ментальність  та  вдачу  людинивідбувається  у  її  ранні  роки  через  родину,  щовідтворює культурне середовище етногрупи. Те, щоє спільного у способі родинного виховання, і формуєпевні риси національного характеру [7, 14].

Серед  сучасних  досліджень  ментальностізаслуговує  уваги  праця  І.  Старовойта,  якийтвердить,  що  ментальність  не  вичерпуєтьсясферою  свідомості,  а  включає  і  несвідоміфеномени психіки,  і  є  явищем, що  виникає якфеномен  життєдіяльності  етносів.  Основнимиментальними  характеристиками  українців  вінвважає  емоційність  та  індивідуалізм,обґрунтовуючи  їх  історико­культурнимматеріалом.  Емоційність  розуміється  тут  якперевага  чуттєво­емоційних  чинників  надраціональними  підходами  у  сприйнятті  таінтерпретації світу [6, 12].

Спільним  моментом  поглядів  вітчизнянихвчених  є  акцентування  зв’язку  поняття“ментальність”  з  поняттям  душі  народу  та  їїскладовими:  психічними  характеристиками,волею, розумом.

Дослідники ментальності українського народу

(М. Шлемкевич, В. Дорошенко, С. Білокінь, Я. Ярема,В. Янів, П. Юркевич ін.) вважають, що духовнийсвіт українства вирізняється емоційно­чуттєвимхарактером,  характеризується  дуалістичноюцілісністю  несвідомого  і  надсвідомого,ірраціонального  і  розумового,  почуттів  і  волі.Вершинною  формою  вияву  українськоїментальності є духовність як сутність свідомоготворчого  життя  –  служіння  високим  ідеаламістини, добра, краси і мудрості.

Ментальність, на думку багатьох українськихсучасних вчених, це глибинний рівень колективноїта індивідуальної свідомості, усталена й водночасдинамічна  сукупність  настанов  особистості,демографічної групи у  сприйманні  залежно відетногенетичної пам’яті, культури тощо.

Серцевиною  національної  ментальності  єдуховна культура народу, її складники – це мова,фольклор, звичаї, традиції, література, мистецтво,релігія, філософія.

Кожний  народ  експлікує  у  мовні  формулиособливості свого світосприйняття. Він не тільки“фотографує”, інтерпретує світ засобами мовноїсимволіки, а й створює свій ментальний портретсвіту. У національній мові є невичерпний арсеналмовних артефактів – образів, символів, знаків, яківтілюють у собі результати пізнавальної діяльностівсієї етнокультурної спільноти. Національна мовау свій неповторний спосіб інтерпретує різні явища,традиції,  звичаї,  обряди,  спосіб  життя,  кодуєдосвід колективно­історичної групи.

Українське вокальне мистецтво виникло ще вдохристиянські  часи  та  існувало  у  формахтрадиційного і культового співу. У ньому глибоковкорінені  мотиви усної народної  творчості, щовирізнялася  національною  самобутністю  йнеповторністю.

У  народному співі  сформувалися  світогляд,душа й  філософія українців. У них  своєрідно йнеповторно розкривається не тільки унікальнийталант, але й історична доля нашого народу, йогодуховно­соціальна історія.

Народний спів не обслуговував  ідеологію, нефункціонував  на  соціальне  замовлення.  Йогоживила внутрішня потреба людини підтримуватидуховну  гармонію  з  природою  та  її  Творцем.Український  народний  спів  завжди  бувспрямований  на  духовний  саморозвиток,самореалізацію людини.

Національне вокальне мистецтво має  давнюісторію,  воно існувало у формах традиційного  ікультового співу, а відтак виробило і компендіумпедагогічних і методичних засад навчання співу,що  формувалися  впродовж  багатьох  віків  усвітській та духовній культурі. Історичні джерела

МЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ СПІВУЧОСТІ

Page 55: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

54

свідчать,  що  східнослов’янські  племена  ще  вдохристиянські часи мали багаті обрядові традиціїта багатожанровий фольклор. Культові відправидавніх слов’ян супроводжувалися хоровим співом,танцями  й  хороводами  під  акомпанементмузичних інструментів.

Дослідники зазначають, що основу українськоївокальної школи становить  обрядово­звичаєвийспів, концентрований у фольклорних зразках, тацерковний  спів,  що  заклав  основи  музичногопрофесіоналізму  і сприяв утворенню своєрідноїукраїнської співочої школи.

Український традиційний спів – це динамічнаструктура,  що  має  різноманітні  стильовівідгалуження і зберігає свої яскраві своєрідні риси[1, 11]. Ще в Київській Русі за часів князів Кия,Щека і Хорива (VIII  ст.), було чимало освіченихпівчих, діяльність яких підтримувала княжа влада.З  прийняттям  християнства  Київська  Русьвступила в  іншу фазу культурного розвитку. Підвпливом  Візантії  з’являються  нові  формихристиянського обряду, які значно відрізнялись відформ культу язичницького, але в народі “виникаєпевний  синкретизм  християнських  вірувань  іцерковних обрядів  із старим,  звичним  образоммислення і побутом” [5, 62].

Нагромаджений  як  видатними  митцями  –філософами,  літераторами,  співаками минулихепох (М. Дилецьким, М. Рубцем, В. Волховитиновим,П. Козицьким, І. Франком та ін.), так і сучаснимиподвижниками  та  дослідниками проблематики(В.О. Багадуровим, В.Ф. Івановим,  І.І. Огієнкомта ін.) матеріал з історії музично­співацької освітисвідчить, що в Київській Русі співацькі школи щене склались, як самостійні навчальні заклади, алесформована в них методична основа співацькогонавчання  вже  застосовувалась  за  межамимайбутньої України.

Невід’ємну  і  дуже  вагому  частину  музичноїкультури Київської Русі становили християнськіцерковні  співи,  які  стали відомі  на Русі  ще доофіційного  хрещення  і  після  введенняхристиянства  князем  Володимиром  набулизначного розвитку і поширення.

І саме з культурою церковного співу значноюмірою  пов’язують  поширене  твердження  провокальну  обдарованість  українського  народу  і

його  сприйнятливість  до  традицій  інших(православних,  зорієнтованих  на  візантійськумодель церковного обряду) європейських народів.

Набутки  української  вокальної  традиції,зосереджені  впродовж  кількох  століть  упрофесійній  сфері  церковного  хорового  співу,стають основоположними чинниками формуваннясолістів  для  світських  цілей  –  для  співу  вдомашньому  придворному  середовищі  і,  щозначно важливіше, – для оперних сцен.

Висновок. Співучість українського народу – цеодна з сутнісних прикмет його ментального образу.Яскравим підтвердженням виняткової схильностіукраїнців до музикування і співу, що супроводжує їх якнеодмінна частку їх буття від народження до смерті,може служити творчість сотень і тисяч безіменнихнародних авторів популярних і високохудожніх пісень,які  впродовж  багатьох  століть,  навіть  внайнесприятливіших соціоісторичних умовах творили“інтонаційний код” бездержавної нації і таким чиномсприяли збереженню її ідентичності.

Сучасна  епоха  повернула  одному  знайспівучіших  народів  світу  його  справжнюісторію  та  древню  культуру.  І  ми  зновуповертаємося  до  своїх  безцінних  скарбів,дарованих нашими предками, – народної пісні тадуховного  піснеспіву,  в  яких  втілено  всюдраматичну історію нашого народу.

1. Антонюк В. Вокальна  педагогіка  (сольнийспів): підручник / В. Антонюк. – К.: ЗАТ “Віпол”,2007.  –  174 с.

2.  Костомаров  М.  Дві  руські народності.  –К., 1967. – Твори: В 2-х тт. – Т. 2. – С. 64.

3.  Кульчицький О. Світовідчування українця// Українська  душа. – К., 1992. – С.  3.

4. Липинський В. Листи до братів-хліборобів.– Відень, 1926. – С. 12.

5. Маценко П. Нариси до історії українськоїцерковної  музики.  –  К.:  Вид.  М.  Т.Б.  Роблін-Вінніпег. – 1968. – 150 с.

6.  Холодний  М.  Народ  крізь  призму  мови.Київ. – 1993. –  т. 9. – С.  12.

7. Цимбалістий  В. Родина  і душа народу. –К.,  1978. – С.  14.

8. Чижевський Д. Нариси з історії філософіїна Україні. –  К.,  1992.  – С. 15.

Стаття надійшла до редакції 05.12.2014

МЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ СПІВУЧОСТІ

  

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 56: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

55 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Постановка  проблеми.  Особливостінауково­технічного  розвитку,  яківикликали  глибокі  зміни  у  сфері

виробництва, потребують уточнень у визначеннімети, структури, форм, методів і засобів навчаннята контролю. Ці  зміни  полягають насамперед удемократизації й гуманізації освіти, введенні різнихрівнів професійної підготовки, багато варіативностіі  гнучкості  у  питаннях  конструювання  змісту  іформ  навчання  та  контролю  з  урахуваннямспецифіки професії.

Аналіз  досліджень  і  публікацій.  Історичніаспекти розвитку контролю розглянуто С.Я. Батышевим,А.О.  Булгаковим,  М.І.  Глазунова.  Проблему

застосування  контролю  у навчально­виховномупроцесі досліджено у працях Т.А. Девятьярової,М.А. Горяинова, М.Г. Колесника, І.Б. Васильева,В.А.  Пакратовою.

Необхідність  використання  раціональногоконтролю у ході професійної підготовки майбутніх“кравців”  не  викликає сумніву,  але  теоретичні,дидактичні та методичні аспекти цього питаннявимагають всебічного і глибокого вивчення.

Постановка завдання. Мета дослідження –виявлення перспектив, переваг впровадження таспособів реалізації використання інформаційно­комунікаційних  технологій  для  підготовкикваліфікованих робітників в професійно­технічних

УДК 377.138.83:004.9

Тетяна  Попова,  кандидат  педагогічних  наук,  доцент  кафедри  технологій  і  дизайнуУкраїнської  інженерно-педагогічної  академії

Оксана Павлій,  майстер виробничого  навчанняСлов’янського  професійного  художнього  ліцею

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОНТРОЛЮ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГОНАВЧАННЯ З ПРОФЕСІЇ “КРАВЕЦЬ” У СЛОВ’ЯНСЬКОМУ ПРОФЕСІЙНОМУ

ХУДОЖНЬОМУ ЛІЦЕЇУ статті розглянуто перспективи впровадження та особливості використання контролю на уроках

виробничого навчання з професії “Кравець” в професійно-технічних навчальних закладах.Ключові слова: контроль, навчання, професійно-технічна освіта, майстер виробничого навчання,

методи контролю, засоби контролю, види контролю, кваліфікований робітник.

Літ. 4.

Татьяна  Попова,  кандидат  педагогических  наукдоцент  кафедры  технологий и  дизайна

Украинской  инженерно-педагогической  академииОксана  Павлий,  мастер  производственного  обучения

  Славянского  профессионального  художественного  лицея

ОСОБЕННОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ КОНТРОЛЯ НА УРОКАХПРОИЗВОДСТВЕННОГО ОБУЧЕНИЯ ПО ПРОФЕССИИ “ПОРТНОЙ”

В СЛАВЯНСКОМ ПРОФЕССИОНАЛЬНОМ ХУДОЖЕСТВЕННОМ ЛИЦЕЕВ статье рассмотрены перспективы внедрения и особенности использования контроля на уроках

производственной учебы по профессии “Портной” в профессионально-технических учебных заведениях.Ключевые слова: контроль,  обучение,  профессионально-техническое  образование,  мастер

производственного обучения, методы контроля, средства контроля, виды контроля, квалифицированный

рабочий.

Tetyana  Popova,  candidate of  pedagogical  sciencesassociate  professor  of department  of  technologies  and  design

Ukrainian  engineer-pedagogical  academyOksana Pavliy,  master of  production  studies  slavonic  professional artistic  lyceum

FEATURES OF THE USE OF CONTROL ON LESSONS OF PRODUCTION STUDIESFROM PROFESSION OF “TAILOR” SLAVONIC PROFESSIONAL ARTISTIC LYCEUM

In  the article the prospects of introduction and feature of  the use of control on the lessons of productionstudies are considered from a profession “Tailor” in profesіyno-tekhnіchnykh educational establishments.

Keywords: control, studies, profesіyno-tekhnіchna education, master of production studies, control methods,controls, types of control, a worker is skilled.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОНТРОЛЮ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯЗ ПРОФЕСІЇ “КРАВЕЦЬ” У СЛОВ’ЯНСЬКОМУ ПРОФЕСІЙНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ЛІЦЕЇ

© Т. Попова, О. Павлій, 2014

Page 57: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

56

навчальних  закладах  на  уроках  виробничогонавчання з професії “Кравець”.

Виклад  основного  матеріалу.  Управліннябудь­яким  процесом  передбачає  здійсненняконтролю,  тобто  певної  системи  перевіркиефективності  його  функціонування.  Зкібернетичних  позицій  контроль  покликанийзабезпечити  зовнішній  зворотний  зв’язок(контроль педагога) і внутрішній (самоконтрольучня).  Контроль  спрямований  на  отриманняінформації,  аналізуючи  яку  педагог  вноситьнеобхідні  корективи  в хід навчально­виховногопроцесу.  Це  може  стосуватися  зміни  змісту,перегляду  підходу  до  вибору  форм  і  методівпедагогічної  діяльності  або  ж  принциповоїперебудови всієї системи роботи.

Контроль використовується для перевірки рівнязасвоєння учнями знань,  сформованості вмінь  інавичок  розроблено  методи  контролю  ісамоконтролю.

У ході аналізу педагогічної літератури [1, 2, 4]визначено основні функції контролю:

1.  Виховна  функція  контролю  полягає  упривчанні  учнів до  систематичної роботи, в  їхдисциплінованості, виробленні волі. Очікуванняперевірки  змушує  учнів  систематично  вчитиуроки, викликає необхідність відмовлятися  відрозваг  і  задоволень,  якщо  вони  заважаютьготувати уроки.

2. Розвиваюча функція контролю знань учнівмає багаті можливості розвитку особистості учня,формування пізнавальних здібностей і засвоєнняприйомів розумової діяльності. Процес контролюзнань ефективно сприяє розвитку таких важливихякостей особистості, як самостійність мислення,багата і стійка пам’ять, виразна мова і т.д.

3.  Освітня  функція  контролю  полягає  уперевірці і оцінюванні знань та навичок учнів, заправильної їх організації слугують не тільки цілямконтролю, але і цілям навчання та практики, вонизавжди певною мірою залежать від педагогічноїмайстерності майстра виробничого навчання.

Важливу  роль  у  поповненні  і  удосконаленнізнань  відіграє  процес  підготовки  учнів  допідведення тематичних,семестрових підсумків тапоетапних атестацій,  захисту  дипломних робіт.При  цьому  ґрунтовно  перероблюється  весьфактичний матеріал даного розділу чи напрямкунавчання,його  спеціалізації,  а не тільки якоїсьчастини.  Підготовка  до  відповіді,  викладеннявідповіді на папері, усні відповіді на поставленівикладачем  запитання  і под.  завжди пов’язані  знапруженою розумовою діяльністю учнів:  зміствідповіді має бути старанно продуманим, необхіднізнання для цього уважно відібрані, щоб викладачміг їх виміряти за різними параметрами, у тій чи

іншій  формі  виражені.  Перевірка  знань  тіснопов’язана з відтворенням  і повторенням ранішевивченого,  а це  завжди ефективно допомагає  їхудосконаленню.

Контроль знань, успішності учнів має великезначення, він  повинен здійснюватися за такимипринципами:

а)  систематичність  (регулярність)  обліку  йконтролю.  Кожна  тема,  кожен  урок  повиненвідбуватися  у  прямому  і  зворотному  зв’язках.Учитель повинен систематично виявляти  знанняучнів. (В.Ф. Шаталов опитував на кожному уроці всіхучнів і по всьому матеріалу, для чого в його арсеналібуло майже 1000 методів і методичних прийомів);

б)  всеохопленість  (всебічність,  повнота)обліку і контролю. Цьому сприяє накопиченістьоцінок, періодичність контрольних робіт, ретельнаперевірка засвоєння складніших тем, проведенняспеціальних уроків перевірки  знань наприкінціпівріччя, навчального року;

в)  диференційованість  (попредметність)  таіндивідуальність (за стилем і формами контролю).Потрібно  враховувати  не  лише  диференціаціюзнань, а й індивідуально підходити до оцінки знаньучня з кожного предмета;

г) об’єктивність оцінювання – це виставленнясправедливої оцінки, яку заслуговує конкретнийучень;

ґ)  урізноманітнення  різних  видів  і  формконтролю в діяльності вчителя. Творчий учительвикористовує  ігровий,  тестовий,  ситуаційнийконтроль, самоконтроль, взаємоконтроль та іншівиди діяльності, щоб перетворити облік успішностіз нудної в цікаву процедуру;

д)  єдність  вимог  до  контролю з  боку всьогопедагогічного  колективу.  Всі  вчителі  повиннідотримуватися  загальновизнаних критеріїв,  щомістяться в кожній предметній програмі.

Отже,  систематичний  контроль  підвищуєвідповідальність за виконану роботу не лише учнів,але й педагога, привчає до охайності, формулюєпозитивні  моральні  якості  й  колективістськістосунки. Крім  того, контроль допомагає  учнюсамому розібратися в своїх знаннях і здібностях,тобто сприяє формуванню самооцінки.

З’ясовано,  що  на  різних  етапах  навчаннявикористовуються різноманітні види контролю [2,3], а саме:

1. Попередній контроль. Проводиться з метоюотримати інформацію про початковий рівень знаньучнів.  Це  вступні  екзамени,  перевірочніконтрольні  роботи  на  першому  курсі  впрофтехучилищах,  перед  вивченням  новихпредметів,  тем.  Результати  контрольних  робітнеобхідні  для  прогнозування  подальшогонавчального процесу.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОНТРОЛЮ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯЗ ПРОФЕСІЇ “КРАВЕЦЬ” У СЛОВ’ЯНСЬКОМУ ПРОФЕСІЙНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ЛІЦЕЇ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 58: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

57 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Попередній  контроль  спрямований  навиявлення знань, умінь і навичок учнів з предметучи  розділу,  який  буде  вивчатися.  У  ПТНЗприходять учні з різним рівнем підготовки. Щобспланувати свою роботу, майстер повинен знати,хто що може і які має знання. Це допоможе йомувизначити,  на яких моментах  необхідно більшезосередити увагу, вирішення яких питань потребуєбільшого  часу,  а  яких  меншого,  допоможевизначити індивідуальний підхід до кожного учня,

2. Поточний контроль. Проводиться  з метоюотримання  інформації  про  рівень  засвоєннянавчального  матеріалу  і  виявлення  прогалин  узнаннях  учнів.  Він  необхідний  для  зворотногозв’язку, мотивації, активізації учнів, коригуваннянавчального процесу та вдосконалення методики.Для цього викладач перевіряє щоденно домашнізавдання, класні письмові роботи, робочі зошити,застосовує усне опитування. Поточний контрольстимулює  учнів  до  систематичної  самостійноїроботи.

3.  Періодичний  чи  тематичний  контроль.Проводиться після вивчення логічно завершеноїчастини програми, наприкінці навчального періоду(чверті, півріччя) тобто здійснюється періодично,після вивчення нової теми чи нового розділу і маєна  меті  систематизацію  знань  учнів..  Він  маєплановий,  визначений  характер,  служить  длясамоаналізу  праці вчителя.  Цей  вид  контролюздійснюється на повторювально­узагальнюючихуроках і сприяє підготовці до контрольних заходів:усних і письмових заліків,поетапних атестацій.

Конкретні методи цього  контролю залежатьвід  предмета.  Письмова  контрольна  робота  неповинна бути несподіванкою для учнів,  її тема ідата  оголошуються  заздалегідь,  матеріалдобирається,  як правило,  середньої  трудності,застосовується варіантність. Аналіз контрольноїроботи  проводиться  на  наступному  уроці:з’ясовуються помилки, викликаються  до дошкиучні, які їх допустили, разом з ними повторює веськлас. Усна контрольна робота: завдання і питанняроздаються  учням  у  вигляді  індивідуальнихкарток  або  диктуються.

Перед учнями, які не засвоїли матеріалу темичи одержали бали на початковому рівні, ставитьсявимога обов’язкового  його  доопрацювання;  їмнадається  необхідна  для  цього  допомога,визначається термін повторної  атестації. Ученьмає  право  на  переатестацію  для  підвищенняатестаційного бала.

4.  Підсумковий  контроль.  Здійснюєтьсянаприкінці навчального року у вигляді перевіднихекзаменів  з  основних  предметів,  річнихконтрольних  робіт  або  заліків,  виконаннякваліфікаційних робіт тощо. Існують міністерські,

директорські  контрольні  роботи.  Екзаменипроводяться  за  спеціальними  інструкціями,щороку  призначаються  директивно  і  задержавним стандартом (по білетах). Підсумковийконтроль проводиться в кінці півріччя, навчальногороку, а також після проведення поетапної атестаціїз  присвоєнням  робочого  розряду,післяпроходження  виробничої  практики  напідприємстві.

На уроках виробничого навчання (практики) вкінці  семестру  проводяться семестрові роботи.Так,  майстром  виробничого  навчаннярозробляються картки, в які входять як теоретичніпитання,так й обов’язково – практичні завдання.Завдання мають бути розраховані на різній рівеньуспішності,на  вибір:  середній  (4  –  6  балів);достатній  (7  –  9  балів)  та  високий  (10  –  12балів).Завдання повинні бути розраховані такимчином ,щоб учні встигли дати повну, розгорнутувідповідь за 1 годину на теоретичні завдання (цеможуть  бути тести,письмові питання, ребуси таін.),та виконати практичну частину за 5 годин на100%.

Не  менш  важливим  питанням  у  ходіздійснення  контролю  навчально­виховногопроцесу  є  вибір  форм  контролю,  за  якими вінподіляється  на  індивідуальний,  груповий  іфронтальний [1, 2, 3, 4].

Мета  усного  індивідуального  контролю  –виявлення майстром виробничого навчання знань,умінь  і  навичок  окремих  учнів.  Учнюпропонується дати відповідь на загальне питання,яке  в  подальшому  розбивається  на  рядконкретних, уточнюючих питань. Як правило, длявідповіді учні запрошуються до дошки. Додатковіпитання при  індивідуальному контролі даютьсяпри  неповній  відповіді  учня.  Якщо  необхідноуточнити деталі,  перевірити  глибину  знань,  абож,  якщо  у  викладача  виникають  сумніви  привиставленні оцінки.

Усний  фронтальний  контроль  (опитування)вимагає  серії  логічно  пов’язаних  між  собоюпитань  за  невеликим  обсягом  матеріалу.  Прифронтальному опитуванні педагог очікує від учнівчітких,  лаконічних  відповідей  з  місця.Використовується  він  переважно  з  метоюповторення і закріплення навчального матеріалуна  короткому  проміжку  часу.  Під  часфронтального  опитування  викладач  пропонуєсерію логічно пов’язаних між собою запитань дляучнів усього  класу. Воно сприяє  систематизаціїзнань, розвиває навчальну активність учнів,  алене  враховує  індивідуального  темпу  мислення,стимулює прості відповіді,  тому його необхіднопоєднувати  з  індивідуальним  опитуванням.Ефективність методів усного контролю залежить

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОНТРОЛЮ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯЗ ПРОФЕСІЇ “КРАВЕЦЬ” У СЛОВ’ЯНСЬКОМУ ПРОФЕСІЙНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ЛІЦЕЇ

Page 59: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

58

від  ретельної  підготовки  вчителя,  чіткостіформулювання запитань (зрозумілості, лаконічності)і ступеня їх проблемності.

Стосовно  індивідуального  опитуванняфронтальний  контроль  має  свої  переваги  йнедоліки.  Переваги  полягають  у  тому,  що  вінсприяє активізації роботи всього класу, дозволяєопитати  багато  учнів,  зекономити  час.  Прифронтальному опитуванні всім учням надаєтьсяможливість брати участь у доповненні, уточненні,підтвердженні, виправленні, але після прослуханоївідповіді  товариша.  Недоліки  очевидні:  незабезпечує  перевірки  глибини  знань,  можливівипадкові вдалі відповіді учнів.

Письмовий контроль рідко буває індивідуальним,коли окремим учням  пропонуються  контрольніроботи за картками. Фронтальні та індивідуальніроботи можуть бути розраховані на весь урок абойого  частину.  Письмові  роботи  можутьпропонуватися  також  у формі  звітів,  графічнихпобудов, карток та ін. Вони спрямовані на аналіздокументального  матеріалу,  визначенняхарактеру допущених учнями помилок і способівїх подолання.

Любий вид контролю неможливо здійснити бездоцільно  обраних  методів  контролю,  до  якихвіднесено спостереження за навчальною роботоюучнів, усні опитування, письмові, практичні роботи,екзамени і заліки, програмовані методи. Методиконтролю –  це способи  визначення  результатівнавчально­пізнавальної  діяльності  учнів  іпедагогічної діяльності вчителя.

У  навчальному  процесі  в  різноманітнихпоєднаннях  використовуються  методи  усного,письмового  практичного  (лабораторного),машинного контролю і самоконтролю учнів [3, 4].Усне опитування здійснюється в індивідуальній іфронтальній формах. Контрольні та лабораторніроботи,  твори,  домашні  завдання,  графічнаперевірка,  перевірка  практикою,  тестоваперевірка.  Серед  методів  контролювиокремлюють спостереження за різними видамидіяльності учнів,  наприклад  під  час поточногоінструктажу  у  ході  виробничого  навчання.Спостереження за навчальною діяльністю учнів,як метод контролю його виокремлюють умовно,бо  спостереження  органічно  належить до  всіхметодів  навчання  і  контролю,  адже  вчительзавжди фіксує ступінь уважності учня, рівень йогомислення,  культуру  поведінки,  ставлення  донавчання.

З  розвитком  інформаційних  технологій  всеширше  використовується  машинний  контроль.Найпоширенішими  є  різноманітні  видипрограмованого  контролю,  коли  учнямпропонується  з  декількох  варіантів  можливих

відповідей  вибрати  правильну.  Перевагимашинного контролю  в його  неупередженості.Однак,  він  не  виявляє  способу  отриманнярезультату, утруднень, типових помилок та ін. Єкілька  видів  програм  для  контролю,  зокремаконтрольні,  навчально­контрольні  і  програми­тренажери.

Методи практичного контролю забезпечуютьможливість  перевірити  рівень  сформованостівміння застосовувати здобуті знання на практиці.Практичний контроль використовується на урокахвиробничого навчання  у закладах ПТО,  а такожпід час уроків професійно­теоретичної підготовки.З  цією  метою  проводяться  лабораторні  тапрактичні роботи.

Графічна перевірка використовується на урокахспеціальних  предметів,  наприклад,  на  урокахтехнології виготовлення виробів. Учні вивчаютьпослідовність  виготовлення  вузлів  виробів,  таповинні вміти виконати графічні зображення вузлівтих  чи  інших  методів  обробки.  Крім  того,основними  формами  графічної  перевірки  єскладання  таблиць,  схем,  побудова  діаграм,графіків, створення малюнків, робота з картами.Вона часто поєднується з усною або письмовою,перевірками.

Отже, графічна перевірка забезпечує розвитокпізнавального  інтересу,  економить  час,  формуєвміння  узагальнювати,  систематизувати,класифікувати  вивчений  матеріал,  сприяєрозвитку абстрактного мислення учнів.

Тестова  перевірка  знань  забезпечуєоб’єктивне вимірювання обсягу і якості засвоєнняучнями конкретних знань, умінь і навичок, але нездібностей.  Слово  “тест”  (англ.  test)  означаєвипробування, перевірку. Основні вимоги до тестівполягають  у  тому,  що  вони  мають  бутикороткотривалими, однозначними, правильними,відносно короткими, інформативними, зручними,стандартними;  відповідати  цілям  навчання,виховання і розвитку учня.

За  допомогою  тестових  завдань  можназдійснювати  поточну,  поетапну  та  підсумковуатестації результатів навчальної діяльності учнів.Використання  цього  методу  дає  змогу  значнопідвищити відповідальність учнів  за результатисвоєї  діяльності,  скоригувати  дії  вчителя  відтрансляції  знань  і  способів  діяльності  допроектування індивідуальної траєкторії розвиткуучня.

Залежно від способу відповіді тестові завданняподіляють  на  завдання  закритої  форми  іззапропонованими  відповідями,  з  яких  одна  єправильною та завдання відкритої форми з вільноконструйованими відповідями.

У  створенні  тестів  необхідно  керуватися

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОНТРОЛЮ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯЗ ПРОФЕСІЇ “КРАВЕЦЬ” У СЛОВ’ЯНСЬКОМУ ПРОФЕСІЙНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ЛІЦЕЇ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 60: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

59 Молодь і ринок №12 (119), 2014

такими основними правилами: зміст завдання маєвідповідати  вимогам  програми  і  відображатизміст навчання, тестові завдання однакової формиповинні  супроводжуватися однією  інструкцієющодо їх виконання, створення тестового завданнярозпочинається  з  формулювання  правильноївідповіді  (для  завдань  закритої  форми)  абопостановки  запитання  (для  завдань  відкритоїформи), запитальна частина тестового  завданняформулюється зазвичай у стверджувальній формі,стисло,  чітко,  без  подвійного  тлумачення  тазавдання  доцільно  виділити  іншим  шрифтом(великі літери,  активний  колір тощо),  варіантивідповідей  тестового  завдання  повинні  матиокрему індексацію (нумерацію).

Тести успішності мають істотні переваги надтрадиційними методами контролю: забезпечуютьможливість  перевірити  рівень  засвоєннянавчального  матеріалу  всіма  учнями;  даютьзмогу за порівняно короткий час перевірити значнобільший обсяг  знань, ніж  це можна зробити  задопомогою традиційного усного  чи  письмовогоопитування;  нейтралізують  вплив  зовнішніхчинників  (почерк,  граматичні  помилки,упереджене ставлення  до  учня);  забезпечуютьоперативний  і  систематичний  контроль  занавчальною діяльністю учнів, що спонукає їх дорегулярної  підготовки  з  предмета;  формуютьінтерес  до  навчання  (незвичайність  формизавдань); дають  змогу підвищити об’єктивністьпідсумкового контролю, змінити його форми.

Незважаючи  на  валідність  і  прогностичнунадійність,  тести не  завжди можуть  “виміряти”динаміку  розвитку  індивідуальних  здібностейучня,  позбавляють  його  і  педагога  “живого”спілкування.  Тому  доцільно  поєднуватитестування з іншими (традиційними) формами іметодами перевірки.

Поєднання різноманітних методів контролюотримало  назву  комбінованого  або  щільногоконтролю.  Як  правило,  це  поєднання  усного  іписьмового опитування. Сутність його полягає втому, що  до  дошки для  відповіді  викликаютьсявідразу кілька учнів, з яких один відповідає усно,інші готуються до відповіді біля дошки, частинаучнів виконує  письмові завдання  за картками, арешта бере участь в опитуванні.

Переваги  цього  методу  в  тому,  що  він  даєможливість ґрунтовної перевірки знання кількохучнів за незначний проміжок часу: застосовується,коли  весь  матеріал  засвоєний  і  є  необхідністьперевірити відразу декількох учнів.

Реалізацію  методів  контролю,  як  відомо,можливо досягти завдяки вірно обраним засобамконтролю. До засобів контролю відносять: картки–  завдання,  які  можуть  включати різнопланові

завдання  (наприклад,  на  таких  картках  учнюпропонується виконати на вибір різноступеневіваріанти завдань на виконання певних виробничихробіт). Наприклад:

1)  виконати  обробку  горловини  обшивкою(середній рівень 4 – 6 балів);

2)  обробити  застібку  гульфик  у  чоловічихбрюках(достатній 6 – 7 балів);

3) обробити рукав з цільнокроєнною манжетоюта вшити його у пройму (високий рівень 10 – 12балів).

Картки –  опитування  можуть складатись  затим же принципом, як і картки­завдання,чи матидекілька загальних питань з теоретичного курсу,або можуть бути надані у формі тестів, де кожнавідповідь оцінюється на визначену кількість балів.

Картки  самоконтролю  можуть  мати  виглядкарток –дефектів, на яких можуть бути зображеніеталонні  варіанти  виконуваних робіт  та наданіваріанти можливих дефектів і методи їх усунення.Учню  потрібно  підібрати  под.  дефект  певнийметод його усунення.

Теорією  і  практикою навчання  встановленіпедагогічні вимоги  до організації  контролю занавчальною  діяльністю  учнів:  індивідуальнийхарактер  контролю,  що  вимагає  здійсненняконтролю  за особистою навчальною  роботою  іповедінкою  кожного  учня;  систематичність,регулярність  контролю на всіх  етапах  процесунавчання,  поєднання  його  з  іншими  видаминавчальної діяльності учнів; різноманітність формпроведення  контролю,  що  забезпечуютьреалізацію навчальної і виховної функцій контролю,підвищення інтересу учнів до його проведення ірезультатів; всебічність, яка означає, що контрольповинен  охоплювати  всі  розділи  навчальноїпрограми, забезпечувати перевірку теоретичнихзнань, інтелектуальних і практичних умінь і навичокучнів;  об’єктивність  контролю,  що  усуваєсуб’єктивні  й  помилкові  оціночні  судження  івисновки  викладача,  які  ґрунтуються  нанедостатньому  вивченні  школярів  чиупередженому  ставленні  до  деяких  з  них;диференційований підхід, що враховує специфічніособливості  кожного  навчального  предмета  іокремих його розділів, а також індивідуальні якостіучнів і вимагає використання у відповідності з цимиособливостями різноманітної методики здійсненняконтролю  і педагогічного такту вчителя; єдністьвимог  викладача,  що  здійснює  контроль  занавчальною роботою, до всіх учнів. Дотриманняцих  вимог  забезпечує  надійність  контролю  івиконання ним своїх завдань у процесі навчання.

Таким чином, контроль є важливою ланкою унавчально­виховному  процесі,  який  виконуєвиховну, розвиваючу та освітню функції та має різні

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОНТРОЛЮ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯЗ ПРОФЕСІЇ “КРАВЕЦЬ” У СЛОВ’ЯНСЬКОМУ ПРОФЕСІЙНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ЛІЦЕЇ

Page 61: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

60

види  (попередній,  поточний,  періодичний  тапідсумковий), форми (індивідуальний, груповий іфронтальний),  для  забезпечення  якоговикористовуються різні засоби контролю (картки–  завдання,  тести,  картки  –  опитування  тасамоконтролю тощо).

1. Васильев И.Б. Методика обучения общетехническими  специальным  дисциплинам  /  И.Б.  Васильев,К.У.  Устемиров, Т.А. Девятьярова. Алма-Ата: РадиАл, 2006. – 304 с.

2.  Горяинов М.А., Колесник  М.Г. Организация  и

методика  контроля  за  учебно-воспитательнойработой в профессионально-технических училищах. –2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1975. – 255 с.

3. Девятьярова Т.А. Методика производственногообучения: методика и организация производственногообучения  в  учебно-производственных  мастерскихшвейного профиля. Конспект лекций для студентовспециальности 7.010104 Профессиональное обучение.Технология текстильной и легкой промышленности.– Харьков: УИПА, 2000. – 33 с.

4.  Панкратова  В.А.  Основы  производственногообучения швейников: метод. пособ. – М.: Высш. шк.,1991. – 240 с.

Стаття надійшла до редакції 18.12.2014

Постановка  проблемы.  Высшееобразование  начало  своёфункционирование в форме университетов

(XII – XIII вв.), которые заложили институциональнуюструктуру современной высшей школы. Университету

отводилась функция транслятора культуры. Научноепознание сопровождало учебный процесс и носилофакультативный  характер.  Направленностьисследовательской  деятельности  зависела  отпотенциала  познавательного  самовыражения

Зоя Лукашеня, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри технології  і образотворчого мистецтваБарановицького  державного  університету

КОНСАЛТИНГОВА ФУНКЦІЯ СУЧАСНОГО УНИВЕРСИТЕТУУ статті розглядається консалтингова функція сучасного університету. Доведено, що через реалізацію

консалтингової функції університетська освіта, визначаючи можливості і потенціал суспільства і кожноїкраїни в майбутньому, формує висококваліфіковані кадри,  для яких не лише знання, а й цінності,  ідеали,духовний  світ,  творчий  потенціал  людини  стають  важливим  джерелом  у  розвитку  економіки,  науки,виробництва.

Ключові слова: консалтингова функція,  сучасний університет, освіта, кадри, навчальний процес,інтелектуальний і моральний рівень, діяльність.

Літ. 3.

Зоя Лукашеня,  кандидат педагогических  наук,доцент  кафедры  технологии  и  изобразительного  искусства

Барановичского  государственного  университета

КОНСАЛТИНГОВАЯ ФУНКЦИЯ СОВРЕМЕННОГО УНИВЕРСИТЕТАВ статье рассматривается консалтинговая функция современного университета. Доказано, что через

реализацию консалтинговой функции университетское образование, определяя возможности и потенциалобщества и каждой страны в будущем, формирует высококвалифицированные кадры, для которых не толькознание, но и ценности, идеалы, духовный мир, творческий потенциал человека становятся важным источникомв развитии экономики, науки, производства.

Ключевые слова: консалтинговая функция, современный университет, образование, кадры, учебный

процесс, интеллектуальный и нравственный уровень, деятельность.

Zoya  Lukashenya,  Ph.D.,  assistant  professor of  technology  and visual arts  Baranovichi State  University

CONSULTING FUNCTION OF MODERN UNIVERSITYThe article deals with consulting function of the modern university. It is proved that through the implementation

of university education consulting functions, defining the possibilities and potential of society and every country inthe  future,  forms a highly qualified,  which not  only  knowledge but  also values,  ideals,  spiritual world, humancreativity are an important source of economic development, science and production.

Keywords:  consulting  function,  modern  university,  education,  human  resources,  educational  process,intellectual and moral level, activities.

УДК 378.14:378.015.6

КОНСАЛТИНГОВА ФУНКЦІЯ СУЧАСНОГО УНИВЕРСИТЕТУ

© З. Лукашеня, 2014

Page 62: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

61 Молодь і ринок №12 (119), 2014

преподавателей  и  их  непосредственногоокружения. Прагматический аспект образовательныхпроцессов  исследовательского  плана  являлсянеобязательной периферией. Существовала линияобразовательных  инициатив,  учитывающаяпотребности практики.

Функции  первых  учебных  заведенийуниверситетского типа могут быть представленыследующей  последовательностью:  ­  обучениеспециалиста­профессионала;  ­  обучениеинтеллектуала­профессионала;  ­  воспитаниеинтеллектуала­идеолога.

Университеты определяли интеллектуальныйи нравственный уровень стран, выращивали элиту,частично  помогая  реализации  прагматическихпотребностей [3].

Анализ  исследований  и  публикаций.  Впоследние два десятилетия на территории странпостсоветского пространства статус “университета”придали многим иным вузам. Предполагаем, чтоданная идея в иных условиях и иной парадигмегосударственного  управления  была  вызвананеобходимостью повышения интеллектуальногоуровня  подрастающего  поколения.  Однако,считаем  необходимым  зафиксировать факт, чтосама  содержательность  понятия “университет”была  растворена  в  рыночной  прагматике.Уровень  высшего  образования,  к  сожалению,резко  снизился  на  фоне  оптимистических  идемократических  лозунгов  универсализациипрофессиональной  подготовки  специалиста.Снижение уровня высшего образования достиглоопасной черты в контексте общего  обнищаниямысли в политике, аналитике. Вопрос стоит не оразвитии  университетов,  а  о  спасенииуниверситетского  образования [1].

В  современном  обществе  наметиласьтенденция  снижения  уровня  контроля  иповышениетребований к самоконтролю каждогочлена  общества  за  своими  действиями  ипоступками, возрастает мера ответственности заэкологию  и  мир  на  земле,  свое  здоровье  ипроцветание,  воспитание  и  образование.Повысилась  потребность  в  специалистах,которые  выполняют  функции  советников,консультантов,  организаторов  социальноговзаимодействия и совместных коллективных дел,социальной  помощи  и  поддержки  людей  всложных  ситуациях.  Сферу  образования  этотпроцесс затронул непосредственным образом. Всилу  данных  обстоятельств  существеннымобразом  изменилось  отношение  к  реализацииуниверситетами  сервисных  функций.Университеты,  согласно провозглашенной  идее,призваны  стать  современными  инкубаторами

высшего  интеллекта  и  нравственности,практической  эффективности  на  основесовмещения  научного  и  прагматическогоразума [2].

Университету предопределена роль выработкиэталонов  и  механизмов  оптимальногофункционирования  учреждений  высшегообразования  для  иных  вузов.  Обладаниестатусом  “патронажа”  для  совершенствованиямеханизмов  учебного  процесса  во  всех  вузах,приводит современный университет к реализацииконсалтинговой функции.

Цель  статьи  состоит  в  раскрытииконсалтинговой функции современного университета.

Изложение  основного  материала.  Новыйракурс  университетского  образования  приреализации  им  консалтинговой  функциипредопределен  идеями  гуманизма,  которые  всовременном мире представляют государственную,общественную  и  личностную  ценность.Согласование технологического и гуманитарногоподхода  при  организации  образовательногопроцесса предоставляет  новые  возможности  впрофессионально­личностном  становлениикаждого  студента  в  условиях  университетскойобразовательной среды.

При реализации данного  процесса  особенноважны согласованность всех сфер общественнойжизни,  определяющих  направления  развитияобщественного и  индивидуального сознания. Вчастности,  соответствия  ценностных  основ,утверждаемых  образованием,  и  реальнойпрактики деятельности государства, общества –всех его сообществ.

Парадоксально рассматривать университетскоеобразование как изолированную от общественно­государственной  жизни  структуру,  в  рамкахкоторой  в  рафинированной  ценностновыдержанной  среде  воспитывается  человек,образованная личность. Основой эффективностифункционирования  в  обществе  являетсяследование  фиксированной  норме  в  условияхжизни. Основой изменяемости действий являетсяосуществление  их  рефлексии,  а  основой  ихразвития  –  научное  и  философское  познание.Исходя  из  этого,  предназначение  университетасостоит  в  формировании  способностей  ккритериально  обеспеченной  рефлексивнойсамоорганизации,  сохраняющей  в  качествепредпосылок  и  само  действие  по  норме,  ирефлексивное сопровождение его осуществления.Решение  данных  задач  находится  в  сферереализации  консалтинговой  функцииуниверситета.  Подготовить  выпускника  кразвитию всех типов практик и саморазвитию, что

КОНСАЛТИНГОВА ФУНКЦІЯ СУЧАСНОГО УНИВЕРСИТЕТУ

Page 63: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

62

обеспечит  возможности  его  адекватноговхождения  во  все  типы  сред  окружающегосоциума,  позволяют  методологическиеинструменты  реализации  консалтинговыхпроцедур [2].

Методология  в  процессе  реализацииконсалтинговой функции университета позволяетобразованию  сформулировать  запросыгосударству  как  совокупность  системно­комплексных  условий,  обеспечивающихпродуктивность  реализации  образования  всоответствии  с  требованиями  общества,государства и человека. Как показывает практикареализации консалтинга в образовательной сфере,осмыслить и  сформулировать  данные  запросыспособно  только  гуманитарное  образование.Естественнонаучное  и технико­технологическоеобразование формулируют запросы преимущественноматериально­экономического характера, которыепланомерно  удовлетворяются.  Однако,  какпоказывает практика, осуществленные вложенияв  образование  не  оправдываются  ожидаемымповышением  его  качества  образования  и  егорезультатов [3].

В  субординации  образование  –  государствонарушена логика соотношения цели – средств ирезультата.  Цели,  поставленные  государствомперед  университетским  образованием,  итребования  общества  касаются  качествачеловека  и,  соответственно,  носят  не  вполнеобразовательный  характер.  Становлениеличности определяется не только образованием,но и другими условиями, которые образованиемуправляются  частично.  В  данном  аспектеактуализируется  необходимость  реализацииконсалтинговой  функции  университета,  какмеханизма паритетного  управления  условиямиразвития субъектов реализации образовательныхпроцедур.

В условиях исторической динамики обществачеловек  по  мере  взросления  учится  входить  вцивилизационные  рамки  общества,  страны,человечества.  Соответственно, предполагается,что студент в университете обретает способностьк  цивилизационной самоорганизации,  котораяопирается  на  мировоззрение,  предлагаемое  вданном образовательном учреждении.

Ценностные  параметры  гуманитарногообразования  ментально  идентифицируются  скачеством  социального  пространства  жизниобщества.  Гуманитарное  образованиесоотносится  с  общей  культурой,  являясьхранителем  и  средством  передачи  будущимпоколениям  культурных  традиций  иобщекультурных ценностей. Эффекты воспитания

и развития личности в гуманитарном образованиидостигаются  через  передачу  нравственныхценностей культурного наследия различных эпох.

В университетском обучении должна иметьместо  высшая  критериальная  база,  котораяявляется  базисным  условием  приобретениякультурной  формы  самоорганизации.Формирование  у  выпускника  способности  кадекватному применению высшей критериальнойпарадигмы  во  всех  типах  рефлексивнообеспеченных  действий является необходимойхарактеристикой функционирования современногоуниверситета. Данное  требование, естественно,усложняет достижение обычной, прагматическойэффективности в подготовке специалистов. Онопорождает  потребность  обеспечения  связимежду  фундаментализмом  компетенцийвыпускника  университета  и  ситуационнойпрагматикой практики. Обеспечить данную связьвозможно  через  включение  в  университетеметодологического  звена  в  профессиональнуюподготовку специалиста любого профиля.

Естественнонаучное  и  технико­техническоезнанияреализуют  отрыв  от  привычныхпредставлений через эксперимент и новаторство,которые  являются  необходимым  условием  ихразвития.  Запросы  данных  видов  знания носятинструментальный  характер,  т.к.  связаны  совладением  конкретными  компетенциями,которые  отстранены  от  мировоззренческогоконтекста.  Они  не  касаются  качестваобучающегося  как  человека и,  соответственно,не  отвечают  требованиям  современногообщества. Избыточность данного вида знаний впрофессиональной подготовке нецелесообразна,т.к.  профессиональный  запрос  будущегоспециалиста  достаточно  часто  обновляется.Обновление образования  обеспечивается точновыверенным  объемом  естественнонаучных  итехнико­технических  знаний,  обусловленногоконкретной рационально узкой специализацией.

Гуманитарное  образование  обеспечиваетчеловека гуманитарной культурой, от которой взначительной  степени  зависят  егопрофессиональные  успехи  и  карьера.  Онообеспечивает социализацию специалиста любогопрофиля: его благонадежность, коммуникативныеи  рефлексивные  способности,  устойчивость  кконфликтам,  интуитивность,  толерантность  идругие  общекультурные  качества  личности,смысл  которых  раскрывается  и  утверждаетсягуманитарным  образованием.

Его  содержание  в  университетскойобразовательной  программе  предполагаетобязательность  учета  запросов  общества  по

КОНСАЛТИНГОВА ФУНКЦІЯ СУЧАСНОГО УНИВЕРСИТЕТУ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 64: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

63 Молодь і ринок №12 (119), 2014

решению  актуальных  проблем  в  контекстеконкретной  профессиональной  подготовки.Консалтинг  данного  процесса  обеспечиваетмеханизмы  выявления  таковых  проблем  иинструменты по выявлению путей их разрешения.

Предполагается решение учебно­практическихзадач,  в  которых  содержанием  выступаютобщественно  значимые  проблемы.  В  качествесредств  реализации  данного  содержанияиспользуется  соответствующий вид анализа дляполучения  необходимых  практике  выводов,осуществляется  разработка  консультационно­нормативных  предложений.  Все  указанныепроцедуры реализуются с применением высшихкритериев, уже имеющихся в науке и философии.Процедуру  решения  такой  задачи  можнопредставить технологической последовательностьюследующих шагов: ­ исходные условия (вопросы);­  постановка  задачи;  ­  начальная  попыткарешения  задачи;  ­ фиксация  неудачи;  ­  анализпричин; ­ выделение субъективных причин;­  проектирование  развития  субъективности;­  реализация проекта развития субъективности;­ повторная попытка решения задачи; ­ фиксацияуспешности.

Учебно­практическая  задача  являетсяодновременно средством выявления недостаточностисубъективных способностей к ее решению и средствомпоследующих  субъективных  коррекций,  ростаинтеллектуальной, мотивационной и самокоррекционнойсубъективности. Содержание профессиональнойподготовки  специалиста  будет  состоять  изпоследовательности  и  иерархии  учебно­практических  задач.  Организационныепедагогические  формы  всего  цикла  решенияданных  задач  должны  соответствоватькритериям  игромоделирования  по  формамразвивающих игр. В процессе их осуществлениябудет  разработана  модель  реагированияконкретного специалиста на актуальные запросыпрактики.  При  соотнесении  с  ней  реальносформировавшихся  профессиональныхкомпетенций  студентов  будет  несложноопределить точки несоответствия  их реальныхспособностей.

Гуманитарное  образование  специалисталюбого  профиля,  осуществляемое  в  рамкахреализации консалтинговой функции университета,обеспечивает непрерывное культурное развитиеличности,  которое  способствует  егосамовыражению и успешной самореализации. Онопредопределяет непрерывность дополнительногообразования благодаря развитию рефлексивностиличности, мотивирует  человека  к  постоянномуповышению уровня своей образованности.

Студенты  смогут  рефлексивно  осознавать“точки”  в  траектории  освоения  своейспособности  к  соучастию  в  реагировании  навнешние запросы. Самоопределяясь в реализацииконсалтинговых  процедур,  они  примутнепосредственное участие в разработке общегопланамоделирования реагирования силами всейкооперативной  целостности  “командауниверситета”.

К  сожалению,  сегодня  ни  в  семье,  ни  всоциуме не культивируется  задача поддержаниякультуры  в  личном  опыте  человека.  Даннаязадача находится вне предметных сфер познанияестественных,  общественных  и  технико­технологических  знаний.  Перед  гуманитарнымобразованием  стоит  задача  по  согласованиюмировоззренческих  позиций  и  менталитета  сценностями  культуры,  которая  реализуетэтические предписания воспитания человека.

В учебных программах по всем специальностямпредполагается путь от первоначального выявленияфункции  специальности  в  единой  кооперацииуниверситетской  подготовки.  Консалтинговоесопровождение процесса решения учебных задач,автономизированных  узкой  специализацией,  крешению  учебно­практических  задачдифференциального  типа  (обусловленныхспециальностью) и затем интегрального типа прикооперативном  восстановлении  единогореагирования на запросы в модельной форме.

Благодаря  такой  организации  учебногопроцесса студенты будут постоянно наращиватьосознанную  подготовку  к  главной  частиобразовательного  процесса  –  моделированиюсоучастия  в  решении  судьбоносных  задач  ипроблем,  соответствующих запросам  общества.Поддержка человека обществом и  государствомобеспечивается  благодаря  моделированиюсогласований  условий  жизни  и  развитиятребуемому  качеству  личности.  Консалтингпрофессионального  образования  представляетсобой  процесс  социализации  индивида,  в ходекоторого  происходит  становление  егоспособностей  к  саморазвитию,  связанных  сформированием когнитивных,  деятельностных,коммуникативных  и  мировоззренческихкомпетенций.

Моделирование опирается на игровые формыосуществления  действий  в  решении  учебно­практических  задач  на  дифференциальном  иинтегральном  этапе.  Обучаемые  становятсяготовыми  к  вхождению  в  реальныеуправленческие  иерархии, к  различным типамсоучастия  в  практическом  управлении.Гуманитаризация профессионального образования

КОНСАЛТИНГОВА ФУНКЦІЯ СУЧАСНОГО УНИВЕРСИТЕТУ

Page 65: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

64

в  рамках реализации консалтинговых процедурсоздает условия для развития методологическойкультуры будущих специалистов, их рефлексивныхи интерпретативных способностей.

Современные тенденции и специфика развитиясоциально­экономической, социально­демографической,политической ситуации в мировом  сообществе,формирование  рынка  труда  и  рынкаобразовательных услуг, выбор демократическогопути  развития  общества,  сопровождающийсяосмыслением  и  вхождением  в  жизнь  идейгуманитаризации  и  гуманизации,  внеслисущественные изменения в сферу образовательныхуслуг.  Всё  это  дало  толчок  к  пересмотру  иразвитию функций образовательного учреждения.

Выпускник современного университета –  непросто  специалист  высшей  квалификации.  Вусловиях  глобализации  он:  “человек  мира”,умеющий обнаруживать проблемы, вырабатыватьспособы  их  решения,  критически  оцениватьполучаемые  при  этом  результаты  –  какнепосредственные,  так  и  отдаленные.Предполагается,  что  человек,  получившийуниверситетское  образование,  способенформировать  собственную аргументированнуюпозицию  по  любым  вопросам  общественнойжизни.  Он  готов  осваивать  новые  профессии,умеет  соотносить  собственные  интересы  иинтересы  различных  общностей,  способенграмотно  организовывать,  как  минимум,  своюсобственную  деятельность,  управлять  самимсобой,  собственной  жизнью.  Конкретныепроявления  данных  компетенций  поддаютсяобнаружению  и  даже  измерению  в  процессереализации  консалтинговой  функцииуниверситета.

Образование –  это  один из  аспектов  жизничеловека,  значимость  которого  постоянноменяется.  Общество  обустраивает  свое бытие,опираясь на образование. Однако, о том, что этонаукоемкая, экономически затратная, политически

зависимая  система  вспоминает  эпизодически.Выделяемые  при  этом  средства  улучшаютматериально­технические условия функционированиявузов,  реализуя  парадигму  “образование  какуслуга”.  Современные требования  общества  куниверситетскому  образованию  предполагаютреализацию  парадигмы  “образование  какобщественная жизнь”. Для духовного развития иреализации творческого потенциала студентов входе  подготовки  к  будущей  профессиональнойдеятельности  актуализируется  значимостьгуманитарной  образовательной  среды  в  вузе.Констатируется необходимость гуманитаризацииуниверситетского образования для обоснованиянравственных традиций специалиста в процессереализации консалтинговой функции вуза.

Выводы. Через реализацию консалтинговойфункции университетское образование, определяявозможности  и  потенциал  общества  и  каждойстраны  в  будущем,  формируетвысококвалифицированные кадры, для которых не толькознание, но и ценности, идеалы, духовный мир, творческийпотенциал человека становятся важным источником вразвитии экономики, науки, производства.

1. Лукашеня З.В. Гуманизация образовательныхпроцессов  средствами  педагогическогоконсалтинга.  Гуманизация  и  демократизацияна  университетското  образование:  сборникс  научни  стати  /четвърта  книга/;  ред.  кол.:ЕмилияРангелова [и др.]. – Китен: Изд-во ЕКС-ПРЕС  Габрово, 2009.  –  С.  378  – 384.

2. Лукашеня З.В. Педагогический консалтинг вучреждениях образования. Premenysaolyaucitelskegprofesie.Cianges in Schols  and  Teachers  Profession  /  cб.научн.  статей./  сост.  Adriana  Wigerova.  –Vydalo: Vyskum, Bratislava, 2010. – С. 146 – 153.

3.  Лукашеня З.В.  Тенденции  развитиявысшего  образования  за  рубежом:функциональный  аспект  [Текст]:  моногр.  –Барановичи: РИО  БарГУ,  2013.  –  480,  [4]  с.

Стаття надійшла до редакції 18.12.2014

КОНСАЛТИНГОВА ФУНКЦІЯ СУЧАСНОГО УНИВЕРСИТЕТУ

“У цьому світі є тільки одна річ, перед якою, належить схилятися, це – геній, і одна річ, перед якою слід упасти на коліна, – це доброта”.

Віктор Гюго французький письменник, драматург

  

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 66: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

65 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Постановка проблемы. Модернизационныепроцессы в образовании и необходимость егоосуществления во взаимосвязи с культурой

обозначили в качестве одной из важных задач подготовкувсесторонне  развитой  личности,  гражданина,принадлежащего, с одной стороны, к определенномуэтносоциуму и культуре, с другой – гражданина мира.Для  ее  реализации  содержание  образованиядолжно  включать  три  взаимосвязанныхкомпонента:  обеспечение  каждому  ребенкувозможности самоидентифицироваться; созданиеусловий  для  равноправного  диалога  споликультурным  окружением;  вовлечениерастущей личности в цивилизационные процессы,основывающиеся  на  общечеловеческихценностях. В своем исследовании мы пришли квыводу о том, что решение такой задачи доступно

поликультурно­ориентированному  педагогу,способному  сочетать  глубокие  специальныезнания  и  высокую  общую и профессионально­педагогическую культуру.

На  основе  результатов  диагностикиготовности  педагогов  к  деятельности  всовременном  поликультурном  социуме,  былавыявлена  потребность  системы образования  вкадрах, не только в хороших специалистах, но и втаких  учителях,  которые  способны  косуществлению профессиональной деятельностив  поликультурной  школе,  готовы  к  оказаниюпедагогической помощи и поддержки всем детям,независимо от их национальной принадлежности,вероисповедания, уровня личностного развития истепени культурной идентичности.

В  качестве  приоритетного  направления

УДК 378.14:373.3:373.6

Любов Ткач,  кандидат  педагогічних  наук,  доцент  кафедри педагогіки, проректор  з  навчальної  роботи

  Комратського  державного  університету  (Республіка  Молдова)

ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТАЗМІСТУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

У статті на матеріалі дисциплін художньо-естетичного циклу показано можливості проектуванняполікультурного  змісту  педагогічної  освіти,  що  забезпечує  підготовку  педагога  до  діяльності  вполікультурному соціумі.

Ключові слова: проектування, освіта, полікультурний зміст, культура образотворчої творчості,художня праця, поліхудожня компетентність педагога.

Літ. 9.

Любовь  Ткач,  кандидат  педагогических  наук,  доцент  кафедры  педагогики,  проректор по  учебной работе

  Комратского  государственного  университета  (Республика  Молдова)

ПРОЕКТИРОВАНИЕ ПОЛИКУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТА СОДЕРЖАНИЯПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ

В статье  на материале  дисциплин  художественно-эстетического  цикла показаны  возможностипроектирования поликультурного содержания педагогического образования, обеспечивающего подготовкупедагога к деятельности в поликультурном социуме.

Ключевые слова:  проектирование,  образование,  поликультурное  содержание,  культураизобразительного творчества, художественный труд, полихудожественная компетентность педагога.

Lyubov Tkach,  the  candidate  pedagogical  sciences, Associate  Professor  of  pedagogics, Vice  Rector  for Academic  Work  Komrat State University

(Republic  of  Moldova)

DESIGNING POLYKULTURNOHO COMPONENT CONTENTPEDAGOGICAL EDUCATION

The article on the material subjects of artistic and aesthetic cycle demonstrates the possibilities of designingmulticultural  content  of  pedagogical  education  that  provides  training  for  pedagogue  to  work  in  polyculturalsociety

Keywords: design, education, polycultural contents, culture of graphic creativity, art work, polyart competenceof the teacher.

ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТА ЗМІСТУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

© Л. Ткач, 2014

Page 67: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

66

деятельности  вуза  нами  была  выделенаподготовка  педагога,  обладающего  кросс­культурными  знаниями;  умеющего  вестиисследовательский  поиск;  готового  к  работе  вполикультурном  регионе;  способного  ксамообразованию и реализации гуманистическихпринципов в профессионально­педагогическойдеятельности;  владеющего  технологиямидиалогического межкультурного взаимодействия.

В контексте обозначенной проблемы возникланеобходимость проектирования соответствующегополикультурного  содержания  педагогическогообразования  и  разработки  технологий  егореализации.

Анализ  исследований  и  публикаций.Поликультурный  аспект  профессиональногообразования  не  следует  рассматривать  какдополнение  к  образовательной  программе.Проектирование  поликультурного  содержанияпедагогического образования нами видится какнаучная реконструкция базового и специальногосодержания,  направленная  на  обогащениеобразовательной  программы  подготовкибудущего педагога. При  этом следует учитыватьразличные мнения ученых по поводу характераи  путей  такой  реконструкции.  Справедливозамечание М.С.  Кагана о том, что до недавнеговремени  педагогика  оперировала  понятиямиобразование,  воспитание,  обучение,  но  неиспользовала  понятие  культура  в  качествекатегории,  способствующей  формированиючеловека.  Тем  не  менее,  именно  культуравыступает  связующим  фактором  междусоциальным и генетически детерминированнымв личности. А.В. Хуторской указывает на то, чтов  содержание  образования  необходимо“включение  культуры  в  различных  еепроявлениях” [9, 12]. Е.В. Бондаревская считает,что  следует  “содержание  с  уровня  значенийперевести  на  уровень  личностных  смыслов,чтобы  оно  воспринималось  учащимися  каксоциальная,  нравственная,  эстетическая  илидругая какая­либо ценность” [1, 103]. Н.Б. Крыловаподчеркивает,  что  “содержание  образованияявляется культурным,… но сделать образованиекультуроемким  и  культуросообразным, реальнонасытить  его  культурным  содержаниемоказывается очень трудно” [4,  133].

По  мнению  В.В.  Краевского  содержаниеобразования  в  контексте  культурологическогоподхода “не должно сводиться ни к основам наук,ни  к  системе  знаний,  умений  и  навыков.  Онореализуется  в  процессе  живого,  личностно­ориентированного  педагогического  общения,нацеленного на воспроизведение в искусственных

и  естественных  образовательных  ситуацияхкультуры”  [3,  9  –  10].  С  позиции  “целостногопредставления  культуры”  он  выделяет  триконцепции  проектирования:  сциентистская,социоориентированная, личностно­ориентированнаяи считает,  что  необходимость  проектированияобразовательных  систем  вытекает  изконцептуальных  представлений  о  целостностипедагогической  действительности  ипедагогического  знания  о  ней,  двойственнаяприрода  которого  выражается  в  совмещении  взнании двух  функций:  научно­теоретической  иконструктивно­технической.

В  качестве  методологической  основыпроектирования  поликультурного  содержанияпедагогического  образования  нами  былиопределены  фундаментальные  исследования  вобласти  проектирования  содержания  общегообразования  (В.С.  Ильин,  В.В.  Краевский,В.С. Леднев, И.Я. Лернер, М.Н. Скаткин и др.),основные  положения  которых  могут  бытьприменимы к профессиональному образованию.Содержание,  аналогичное социальному  опыту,состоит  из  четырех  основных  структурныхэлементов:

­  опыта  познавательной  деятельности,фиксированной в форме ее результатов – знаний;

­ опыта осуществления  известных способовдеятельности – в форме умений действовать пообразцу;

­  опыта творческой деятельности –  в формеумений  принимать  нестандартные  решения  впроблемных ситуациях;

­  опыта  осуществления  эмоционально­ценностных отношений – в форме личностныхориентаций [7].

Нам близка позиция В.В. Серикова по поводутого,  что  проектирование  является  способомконструктивного разрешения ряда противоречий,в  частности,  между  теоретическимипредставлениями о  содержании  образования  исложившейся практикой его построения [6].

На основе общих положений науковедческогоанализа  В.Е.  Радионов  [5]  выделяет  рядпоследовательных этапов процесса осуществленияпедагогического проектирования:

­ декомпозиция – перевод замысла, зафиксированногов концепции, в последовательность планируемыхрегулярных процедур;

­  трансформация  –  параллельное  развитиеотдельных  линий  в  проектировании  на  фонеспециальных педагогических исследований;

­  конвергенция – становление  нового обликаобразовательной системы, оснащение ее пакетомпредписаний  к  практической  педагогической

ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТА ЗМІСТУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 68: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

67 Молодь і ринок №12 (119), 2014

деятельности,  достаточным  для  устойчивогофункционирования  и  развития  системы.Завершение  данного  этапа  определяется  поналичию  системно  закрепленных  новых  чертоблика преобразуемой образовательной системы.

Справедливо  указание  В.А.  Козырева  оважности включения в этот  ряд предстартовогоэтапа,  на  котором  закладываются общие чертыпедагогической  концепции  проектныхпреобразований.  Наша  позиция  совпадает  спозицией автора о том, что условием сохранениясистемной целостности проектирования являютсяпромежуточные  модели  и  образовательныестандарты,  служащие  специальнымисемиотическими  средствами  для  субъектовпроцесса.  Это  связано  с  тем,  что  одной  изособенностей  педагогического проектированияявляется  необходимость  осуществленияспециальных  педагогических  исследований  ведином  комплексе  с  трансформирующейсяобразовательной  системой,  а  такженестабильность самой проектной задачи, котораяпроявляется  в  развитии  оснований  дляпроектирования в ходе процесса проектирования.По мнению автора, педагогическое проектированиедолжно удовлетворять системе принципов: общих(системности,  практикоориентированности,направленности на значимые компоненты среды,последовательности  и  систематичности,прогностичности  и  интеграции)  и  частных(гуманитарной детерминированности образовательногопроцесса и наполняемости учебного  предмета,историзма  и  педагогической  рефлексии,интернационализации и персонификации учебныхтекстов)  [2].

Цели и задачи педагогического проектированиямогут относиться  к различным педагогическимсистемам  и  формироваться  на  основеразнообразных  концептуальных  подходов.Социально­педагогический подход обусловливаетпроектирование  способов  упорядочениясоциально­культурной  среды  как  основыфункционирования и развития образовательныхсистем;  психолого­педагогический  –  техникуосвоения  социального  опыта  как  основыобразования; педагогический – конструированиеусловий  эффективности  педагогическогопроцесса,  содержания,  способов  и  формвзаимодействия его субъектов.

При  этом  следует  учитывать,  чтопедагогическое  проектирование  (в  широкомпонимании этого термина) можно рассматриватькак  разнообразные  виды  и  результатыпедагогической деятельности:

­  выбор  философских,  социальных,

политических, управленческих и других позицийв качестве стратегии и тактики проектированияобразования;

­ построение методологических, дидактическихи  методических  оснований  современногообразования;

­  разработка  образовательных  концепцийразного уровня (общей концепции образовательногоучреждения, концепций структуры, содержания,средств,  технологий,  контроля  образования,концепций  образовательных  областей  ипредметов, подготовки  кадров и т.д.);

­ разработка образовательных программ всехуровней, учебников, пособий, средств обучения иконтроля, методических пособий и рекомендаций[9].

Основная цель  статьи состоит  в  освещениивозможностей проектирования  поликультурногокомпонента  содержания  педагогическогообразования  на  примере  дисциплинхудожественно­эстетического цикла.

Изложение  основного материала. Понятиеполикультурного  содержания  отражаетгуманистический вектор в развитии образования,выступает  фактором его целостности в рамкахкультурологической личностно­ориентированнойпарадигмы.  Достигается  это  за  счетпроектирования содержания на основе единствакогнитивного,  ценностного  и  регулятивно­смыслового  постижения  содержания  опытакультуры,  технологической  реализацииполикультурных  свойств  образовательногопроцесса:  открытости,  диалогичности,вариативности,  субъективности  и  т.д.Поликультурное  содержание  педагогическогообразования  определяется  соответствующимсодержанием  и  характером профессионально­предметной,  социально­коммуникативной  иличностно­смысловой деятельности педагога ивыражается  в  отражении  в  нем  полноценногозначения ориентации образования на личностно­значимые,  ценностно­смысловые  и  осознанновоспринимаемые  субъектами образовательногопроцесса  элементы.  При  этом  обеспечениеусвоения  этих  элементов осуществляется путеминтеграции  духовных,  социальных  итехнологических  компонентов  культуры.Педагогическое проектирование поликультурногосодержания может  быть  осуществлено на базесуществующего  предметного  содержания,определяемого  государственными стандартами.

Так, выпускники, получившие квалификациюпо  направлению  педагогика  (Дошкольноеобразование,  Начальное  образование) должныбыть готовы  решать  учебно­воспитательные  и

ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТА ЗМІСТУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Page 69: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

68

исследовательские  задачи  в  областихудожественно­эстетического  развития  ивоспитания ребенка  на  основе  проектированияполихудожественной  образовательной  среды,соответствующей  психофизиологическимособенностям возраста и перспективам развитиякреативности  детей  и  их  художественноготворчества.  При  этом  в  условияхполикультурного  образования,  педагог  долженобладать  готовностью  к  толерантномувосприятию социальных и культурных различий,уважительному  и  бережному  отношению  кисторическому  наследию  и  культурнымтрадициям.

Образовательная  программа  подготовкиспециалистов  для  системы  дошкольногообразования,  учителей  начальных  классовтрадиционно включает дисциплины художественно­эстетического цикла. В настоящее время, в рамкахрегионального компонента, нами внедряется курс“Художественно­прикладное творчество и основыизобразительной деятельности”.  Основной  егоцелью  является  освоение студентами  культурыизобразительного творчества и их подготовка круководству  художественно­эстетическимразвитием  детей  в  условиях  поликультурногорегиона [8]. Реализация данной цели основана надеятельностном подходе и предполагает решениеследующих  задач:

­  ознакомление  с  декоративно­прикладнымтворчеством народов, населяющих регион;

­  овладение  основами  изобразительногоискусства;

­ углубление и систематизация представленийбудущих  педагогов  о  направлениях,  условиях,средствах  и  технологиях  художественно­эстетического  воспитания  в  условияхполикультурного образования.

Освоение  культуры  изобразительноготворчества в контексте декоративно­прикладногоискусства  осуществляется  путем  “перевода”художественного  текста  (ковры,  изделия  свышивкой,  керамика  и  др.)  на  языкизобразительного  искусства.  Студентызнакомятся  с  изделиями,  получаютразнообразные  сведения  из  истории промысла,техники  изготовления,  изучают  композицию  иэлементы узора, обращают внимание на цветовуюгамму.  Затем  подбирают  необходимыеизобразительные  материалы  и  создают  эскизпонравившейся работы.

Например,  в  ходе  изучения  изделий  свышивкой  будущие  педагоги  осваивают  такиеосновы  изобразительной грамоты, как свойстваи качества линий: короткие – длинные, прямые –

волнистые,  вертикальные  –  горизонтальные,пересекающиеся и т.д., форму предмета, законыи выразительные средства композиции, цветовуюгамму, овладевают техникой рисования с натуры.Технику  аппликации  студенты  изучают  впроцессе  знакомства  с  ковроткачеством(молдавские  ковры).  Разнообразные  способылепки они усваивают в процессе ознакомления сгончарным  ремеслом  и  изучения  образцовкерамических изделий.

По  итогам  освоения  курса  каждый  студентразрабатывает модуль взаимодействия с детьми(конспект  занятия  в  ДОУ  /  урока  в  школе,сценарий  внеаудиторной  деятельностихудожественно­эстетической направленности),текст  консультации  /  доклада для родителей  попроблемам развития детского изобразительноготворчества.  Наряду  с  этим,  будущие  педагогисамостоятельно  объединяются  в  творческиемикрогруппы,  создают  коллективную  работу(тема, техника по выбору студентов), оформляютгалерею студенческих работ, осваивая при  этомтехнологию организации выставок.

Такой  подход  к  изучению  дисциплиныпозволяет  формировать  у  студентовп р о ф е с с и о н а л ь н о ­ п е д а г о г и ч е с к у юнаправленность, развивать ценностно­смысловыемотивы  деятельности  и  повышать  качествообразовательного  процесса.

Формированию полихудожественной компетентностистудентов способствует авторский курс “Теория иметодика художественного труда”. Его включение вобразовательную программу обусловлено повышениемуровня требований к подготовленности педагога, егоспособностям выстраивать субъект­субъектноевзаимодействие  с  детьми,  умениям  создаватькомфортные  условия  для  всестороннего  ихличностного развития.

Ручной  труд  детей  представляет  собойхудожественно­прикладную  деятельность,  врезультате  которой  они  создают  эстетическизначимые предметы, используемые в оформлениипомещения ДОУ, при организации и проведениипраздников, развлечений, в процессе творческихигр.  Приобщение  ребенка  к  художественномутруду  позволяет  воспитывать  художественныйвкус и стремление к прекрасному.

Основная  цель  курса  “Теория  и  методикахудожественного  труда” “ подготовка  студентовк  руководству  художественно­трудовойдеятельностью детей,  углубление их  знаний  попроблемам  художественного  воспитания.  Врезультате  изучения  дисциплины  они  должнызнать виды и содержание художественного трудадошкольников,  уметь  планировать  и

ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТА ЗМІСТУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 70: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

69 Молодь і ринок №12 (119), 2014

организовывать  детскую  деятельность,  иметьнавыки  общей  культуры  труда  (планированиепроцесса изготовления, разработка технологии иизготовление изделий из различных материалов)и  представления  о  различных  свойствах  ивозможностях  обработки  разнообразныхматериалов ручным  способом.

Учитывая  факт  отсутствия  специальныхзнаний и заключение П.Я. Гальперина о том, чтовозможности  разумного  (а  тем  болеетворческого) решения задач существенно зависятот  качества  прежде  приобретенных  знаний  иумений,  мы  выделили  главную  задачу  впреподавании  данного  курса:  познакомитьстудентов  с  видами  художественного  труда  (наобразцах  и  материалах  этносов,  населяющихрегион),  технологией изготовления поделок изразличных  материалов  и  сформироватьобобщенные  способы  организации  работы  поручному  художественному  труду  с  детьмидошкольного возраста и способности переноситьих в различные ситуации, в том числе отдаленнои  опосредованно  связанные  со  знакомыми,  атакже создавать  новые способы деятельности взависимости от характера возникающих проблем.Эти  знания и  способности станут базисными имогут  быть  использованы  студентами  длярешения  творческой  задачи  –  организациихудожественного  труда  детей  дошкольноговозраста  в  зависимости  от  поликультурнойхарактеристики группы (класса).

Курс в объеме  108  часов  является практико­ориентированным:  80%  часов  отводится  налабораторно­практические  занятия. В процессезанятий  художественным  трудом  большоевнимание уделяется  формированию  у студентовнавыков  и  умений  общей  культуры  труда(планирование процесса изготовления  изделия,разработки  технологии  его  изготовления  ирасходования  материалов),  повышению  ихсенсорной  культуры,  развитию  творческоговоображения и  способностей,  поликультурныхсвойств личности.

В  процессе  самостоятельной  работыстудентов  теоретические  знания углубляются иконкретизируются  при изучении предложеннойлитературы, подготовке рефератов, закрепляются

практические навыки и умения при выполненииразличных  поделок  и  создании  зачетнойтематической композиции.

Выводы. Взаимосвязь базовой профессиональнойподготовки и активного художественного творчествастудентов  педагогических  специальностейактуализирует у них потребность непрерывногоэстетического  самосовершенствования  какосновного  показателя  культуры  человека.Использование  в  работе  этнокультурного  ирегионального материалов  позволяет  развиватьполихудожественную  компетентность  будущихпедагогов.

1.  Бондаревская  Е.В.  Теория  и  практикаличностно-ориентированного  образования  /Е.В. Бондаревская. – Ростов н/Д, 2000.  – 352 с.

2.  Козырев  В.А.  Теоретические  основыразвития  гуманитарной  образовательнойсреды педагогического университета // Автореф.дис. д-ра пед. наук. – СПб., 1999. – 46 с.

3.  Краевский  В.В.  Педагогическая  теория:Что  это  такое?  Зачем  она  нужна?  Как  онаделается?  /  В.В. Краевский. – Волгоград, 1996.

4. Крылова Н.Б. Введение в круг культурологическихпроблем  образования  //  Новые  ценностиобразования  /  Н.Б.  Крылова.  –  1996.  –  №4.  –С.  132 – 152.

5. Радионов В.Е. Нетрадиционное педагогическоепроектирование / В.Е. Радионов.  –  СПб.:  СПбГТУ, 1996. – 140  с.

6.  Сериков  В.В.  Образование  и  личность  /В.В. Сериков.  –  М.:  Перемена,  1999.  –  376 с.

7.  Теоретические  основы  содержанияобщего среднего образования / Под ред. В.В. Краевского,И.Я.  Лернера. –  М.: Педагогика, 1983. – 352 с.

8.  Ткач  Л.Т.  Подготовка  студентов  кработе  по  формированию  у  дошкольниковспособностей  к  усвоению  культурыизобразительного  творчества:  Педагогикавысшей школы: Учебное  пособие  / Л.Т. Ткач. –Тирасполь: РИО ПГУ,  2001.  –  87 с.

9.  Хуторской  А.В.  Ключевые  компетенциикак  компонент  личностно-ориентированнойпарадигмы  образования  //  Ученик  вобновляющейся  школе  /  А.В.  Хуторской.  –  М.:ИОСО  РАО,  2002.

Стаття надійшла до редакції 18.12.2014

ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТА ЗМІСТУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

  

Page 71: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

70

Постановка  проблеми.  За  умовстановлення планетарного комунікативногопростору  актуалізується  проблема

підготовки сучасного  школяра  до  іншомовногоспілкування. Іноземна мова при цьому є базою дляоволодіння міжкультурною комунікацією.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Теоретично обґрунтовуючи технологію підготовкиучнів до іншомовного спілкування, слід зазначити,що  проблема  іншомовних  здібностей  є  доситьскладною і недостатньо вивченою. До визначенняіншомовних здібностей (Б.В. Бєляєв, М.Г. Каспарова,Г.Г. Сабурова та ін.) підходять з трьох боків: а) зпозиції  виявлення  здібностей до різноманітнихаспектів мовлення і мовленнєвих умінь; б) з позиціївизначення  особливостей  психічних  процесівсприйняття,  пам’яті,  мислення,  котрі  є  ядромструктури  здібностей  стосовно  до  засвоєння

мовного  матеріалу; в)  з  точки  зору  визначеннявпливу індивідуально­психологічних, характерологічних,особистісних особливостей людини – волі, емоцій,типу  темпераменту,  екстраверсії  (інтроверсії)тощо [2, 6].

Аналізуючи психологічну природу іншомовнихздібностей у рамках першого напряму їх вивчення,Б.В.  Бєляєв вважав,  що  можна  вести  мову  продесять категорій таких здібностей. З них чотирипов’язані  з  володінням  основними  аспектамимови,  чотири  –  з  виконанням  основнихмовленнєвих  процесів  (здібності  слухання,мовлення, читання і письма іноземною мовою), адві  є центральними  (основними)  здібностями,  зкотрих  іншомовне  мислення  є  ніби  фокусомзосередження  всіх  мовленнєвих  здібностей,  авідчуття мови – мовних здібностей [2].

Іншомовне  мислення,  що  входить  в  ядро

Алла  Хом’як,  кандидат  педагогічних  наук, доцент  кафедри  прикладної  лінгвістикиСхідноєвропейського  національного  університету  імені  Лесі  Українки

ПІДГОТОВКА СУЧАСНОГО ШКОЛЯРА ДО ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯВ КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ЧАСУ

Нині відбувається становлення планетарного комунікативного простору. Це потребує підготовкисучасного  школяра  до  іншомовного  спілкування.  Іноземна  мова  при  цьому  є  базою  для  оволодінняміжкультурною комунікацією. Завдання статті – схарактеризувати специфічні особливості педагогічноїтехнології підготовки учнів до іншомовного спілкування.

Ключові слова: спілкування, педагогічна технологія, комунікація, іншомовні здібності, комунікативнівміння, комунікативні задачі.

Літ. 9.

Алла  Хомяк,  кандидат педагогических  наук,  доцент  кафедры прикладной  лингвистикиВосточноевропейского  национального  университета  имени  Леси  Украинки

ПОДГОТОВКА СОВРЕМЕННОГО ШКОЛЬНИКА К ИНОЯЗЫЧНОМУ ОБЩЕНИЮВ КОНТЕКСТЕ ВЫЗОВОВ ВРЕМЕНИ

Ныне  происходит  становление  планетарного  коммуникативного  пространства.  Это  требуетподготовки современного школьника к иноязычному общению. Иностранный язык при этом является базойдля  овладения  межкультурной  коммуникацией.  Задача  статьи  –  охарактеризовать  специфическиеособенности педагогической технологии подготовки учащихся к иноязычному общению.

Ключевые слова: общение,  педагогическая  технология,  коммуникация,  иноязычные  способности,

коммуникативные умения, коммуникативные задачи.

Alla  Khomyak, Ph.D.  (Pedagogy), Assistant  Professor  of Applied  Linguistics  Department,Lesya  Ukrainka Eastern  European  National  University 

PUPIL TRAINING FOR FOREIGN LANGUAGE COMMUNICATIONIN THE CONTEXT OF TIME CHALLENGES

Nowadays the formation of the planetary communication system is becoming the most  important issue. Itrequires the pupil’s readiness to communicate in a foreign language which is the basis for mastering interculturalcommunication. The article deals with the description of the specific features of educational technology that trainsthe pupils to communicate in a foreign language.

Keywords: communication, educational technology, intercourse, foreign language abilities, communicativeskills, communicative tasks.

УДК 371.81

ПІДГОТОВКА СУЧАСНОГО ШКОЛЯРА ДО ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯВ КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ЧАСУ

© А. Хом’як, 2014

Page 72: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

71 Молодь і ринок №12 (119), 2014

здібностей, визначається Б.В. Бєляєвим як одназ основних здібностей поряд із “відчуттям мови”.Розкриваючи  поняття  здібності  слухання,  вінзазначає й “здатність  їх  утримування в пам’ятіупродовж деякого  проміжку часу  для того,  абивідбувалось схоплювання  окремих  думок  та  їхцілісних об’єднань”  [2,  193].  Іншими  словами,автор підкреслює необхідність вивчення пам’ятідля визначення мовленнєвих здібностей.

Проведені  І.О.  Зимньою,  Л.П.  Івановою,С.Д.  Толкачевою  дослідження  іншомовнихздібностей  у  рамках  другого  підходу  виявилизначущий зв’язок  між  рівнем  розвитку певнихпоказників психічних  процесів  та  успішністюоволодіння  іноземною  мовою.  В  якості  такихпоказників виступили: об’єм оперативної пам’яті,вірогідне  прогнозування,  швидкість  повногоузагальнення  (виявлення  мовного  правила),слухова диференційована чутливість [4, 5, 8].

Два  названі  (умовно  розмежовані)  підходинайтісніше об’єднані в працях Дж. Керрола,П. Пімслера, де наводяться чотири види мовнихздібностей. Два з них відносяться до граматики–  це  “граматична  чутливість”  як  здібністьвизначати граматичну форму і здібність виведенняграматичного  правила.  Третій  відноситься  долексики – здібність механічного запам’ятовування“великої кількості  асоціацій  за  короткий  час”.Четвертий  вид  –  це  здібність  фонетичногокодування,  тобто  здібність  так  кодуватисприйнятий  на слух  фонетичний  матеріал,  абиможна було через декілька секунд пізнати його,ідентифікувати і запам’ятати  [9]. Очевидно, щовизначення  цих  здібностей  володіє  великоюдіагностичною силою.

Третій підхід найбільш явно поданий в працяхдослідницької  групи  М.Г.  Каспарової  [6],  якапоказала  значущий  зв’язок  особистісних  ікомунікативних  особливостей  людини  з  їїуспішністю оволодіння іноземною мовою.

Виклад  основного  матеріалу.  Специфічніособливості  має  педагогічна  технологіяпідготовки учнів до іншомовного спілкування.

Основу  іншомовного спілкування складаютькомунікативні вміння. Їх розвиток включає чотириетапи.

Перший етап – попередній. На цьому етапі учніоволодівають  уміннями  мовленнєвої  взаємодії(звернення, привітання, знайомство, встановленняконтактів і обміну інформацією тощо).

Другий  етап  –  мінімум  міжособистісногоспілкування.  На  цьому  етапі  відбуваєтьсяознайомлення  з  ситуацією  спілкування.  Учнівиявляють  своє  ставлення  до  спілкування,аналізують  рівень  оволодіння  способами  іприйомами спілкування.

Третій  етап  –  компетентність  уміжособистісному  іншомовному  спілкуванні. Впроцесі роботи над мовними вправами, діалогами,участі в обговореннях, рольових іграх тощо учнівдосконалюють свої уміння в спілкуванні.

Четвертий  етап  –  активність  уміжособистісному іншомовному спілкуванні. Наданому етапі учні аналізують свої дії в спілкуванні,оволодівають  прийомами  самоаналізу,самокорекції.

Зазначені  етапи  організації  іншомовногоспілкування  пов’язані  між  собою:  кожнийпопередній  є  підготовчим  по  відношенню  донаступного,  а  кожний  з  наступних  етапівобов’язково  включає  в  себе  всі  попередні  іпотенційно  вносить  якісні  зміни  в  умінняміжособистісного іншомовного спілкування.

Крім того, дані етапи функціонально наповненівідповідно  до  особистісного  засвоєння  знань,становлення  умінь,  розвитку  відносин.  Вонивідповідають  фазам  готовності  учнів  доіншомовного  спілкування:  попередній  етап  –мотиваційно­ціннісній  фазі;  етап  мінімумуміжособистісного  спілкування  –  змістовій фазі;етап компетентності у пілкуванні – оцінювально­корегуючій фазі; етап активності у спілкуванні –фазі реалізації засвоєних знань в діяльності [7].

У  процесі  розвитку  готовності  школярів  доіншомовного  спілкування  ми  базувалися  навідомій  тезі  М.М.  Бахтіна  про  те,  що  чужісвідомості  не  можна  споглядати,  аналізувати,визначати  як  об’єкти,  з  ними  можна  тількидіалогічно спілкуватися, думати про них, – отже,говорити з ними [1].

При цьому важливо, аби діяльність школярівявляла  собою систему  навчально­мовленнєвихдій,  операцій  і  вправ;  школярі  поступовопереходили від засвоєння простих мовленнєвих дійдо більш складних. У результаті виконання великоїкількості  вправ  мовленнєві  операціїперетворювалися у відповідні мовленнєві навички,а потім в уміння.

Вибір  вправ  має  визначатися  такимифакторами, як формування мотиваційної основиспілкування,  забезпечення  його  предметногозмісту, організація комунікативної атмосфери назаняттях,  наявність мовно­мислительної  задачі,спрямованість на мету висловлювання,  імітаціяреальних ситуацій у спілкуванні,  комунікативнацінність,  економність  у  часі  і  забезпеченняпродуктивності мовленнєвого уміння.

Очевидно,  що  для  вчителя  іноземної  мовиважливо  не  тільки  чітко  усвідомити  ідиференціювати навчально­мовленнєві функції, ай,  що  не  менш  важливо,  визначити,  якимикомунікативними  задачами  кожна  з  них  може

ПІДГОТОВКА СУЧАСНОГО ШКОЛЯРА ДО ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯВ КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ЧАСУ

Page 73: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

72

здійснюватися.  Отже,  для  вчителя  постаєнеобхідність  усвідомленого  цілеспрямованоговідбору цих  задач  і  вироблення відповідних  їмпедагогічних  умінь.  До  таких  загальнихкомунікативних умінь можна віднести:

­  уміння  вести  урок  іноземною  мовою,встановлювати  контакти  в системах  “вчитель­клас”,  “вчитель­учень”,  “учень­учень”,  щореалізує  організуючу  і  контролюючу  функціїнавчання;

­ уміння викликати і формувати в учнів потребуспілкуватися іноземною мовою в усній і письмовійформі. Це уміння втілює організуючу і реагуючуфункції;

­  уміння  створювати  і  використовуватинавчально­мовленнєві  ситуації  з  метоюстимулювання  мовленнєвої  діяльності  учнів  іуправління нею шляхом постійного ускладненнямовленнєвих  задач,  забезпечуючи  єдністьмовленнєвої діяльності і мовленнєвої поведінки.В  цьому  умінні  представлені  практично  всіпедагогічні функції;

­  уміння  словесно  спонукати  учнів  домотивованої мовленнєвої діяльності  і управлятинею, ставлячи певні комунікативні  задачі  (приговорінні,  аудіюванні,  читанні,  письмі).  Тутважлива  точність  володіння  вербальнимизасобами реалізації педагогічних функцій;

­ уміння перебудовувати свою мовленнєву діюв  залежності  від  конкретних  умов  навчання(спрощувати чи ускладнювати його, переходитивід  однієї  форми  спілкування  до  іншої:  відмонологічної  до  діалогічної);  це  складнекомунікативне уміння  пов’язане  із  загальнимипедагогічними функціями.

Відомо,  що  діти  вивчають  мову  в  процесізацікавленого спілкування, котре починається  змотиву і цілі. Учень має чітко уявляти, що самебуде досягнуто, коли він вимовить слово, побудуєвисловлювання,  прослухає або  прочитає  тексттощо.  Постійний  інтерес  дітей  до  іншомовноїмовленнєвої  діяльності  забезпечує  передусімвикористання  різноманітних  ігор.  При  цьомуважливо  враховувати,  що  в  навчанні  усногомовлення  провідною  мотивацією  є  ігрова,  унавчанні читання і письма – пізнавальна. Для дітейтекст – джерело, насамперед екстралінгвістичноїінформації, а не взірець можливого використаннялексико­граматичних  засобів.  Тут  важливоправильно поставити мовленнєву задачу.

Традиційно вважається, що на уроці іноземноїмови  діти  вправляються  в  письмі,  читанні,аудіюванні,  мовленні.  При  цьому  вонидемонструють,  що  щось  знають  і  вміютьіноземною мовою. Зміст діяльності, як правило,

носить  для  учня  формальний  характер  (требазнати),  він  не  вбачає  можливості  реальноскористатися  своїми  знаннями.  В  процесінавчання  можна  усунути  цей  недолік,використавши  прийоми  проектної  методики,основними принципами якої є:

­ формулювання конкретної цілі, спрямованоїна досягнення практичного результату;

­ використання мовлення для комунікативнихцілей,  аби  дізнатися  щось  нове,  в  той  час  якмовленнєва  задача  –  навчити  учнів  виражативласні думки і досвід;

­ обопільна відповідальність учнів і вчителя зарезультати  роботи;

­  кожен  учень  (або  група  учнів)  отримуєконкретне  завдання,  націлене  на  виконанняпрактичної мовленнєвої дії;

­  учні  працюють  самостійно,  вчительдопомагає їм порадами.

Особливо  важливим  є  той  факт,  що  дітививчають  іноземну  мову  не  тільки  як  засібспілкування,  а й як  засіб  прилучення  до  іншоїкультури. Ввести школяра в світ культури країнимови, що вивчається, у її співвіднесенні з рідноюкультурою  –  найважливіше  завдання  вчителя.Тому  навчання  школярів  будується  як  діалогкультур (національної та іншомовної).

Педагогічна  технологія  підготовки учнів доіншомовного спілкування важливу роль відводитьакультурації.

І.М.  Верещагін  і  В.Г.  Костомаров  [3]зазначають, що процес акультурації складаєтьсяз  трьох  етапів:  закріплюються  вже  наявніпозитивні  відомості  про  країну,  мова  якоївивчається;  запас  знань  про  країну  істотнозбільшується;  усуваються  упереджені,неадекватні  знання  про  країну  (“стереотиписвідомості”). Формується позитивне ставлення докраїни, її народу. За цих умов мова, що вивчається,є  джерелом  виховних  цінностей  для  школяра.Разом  з мовою  можуть  і повинні  засвоюватисякультурно­етичні  норми  поведінки,  властивікультурним носіям мови (вміння уважно слухатиспіврозмовника, бути доброзичливим, стриманим,тактовним),  правила  і  норми  мовленнєвоїповедінки.

Велике  значення  мають  також  ті  одиницімовленнєвого  етикету,  котрі  дозволяютьвстановлювати і підтримувати дружні контакти зіншими  людьми,  проявляючи  себе  в  якостіприємного співрозмовника – ввічливого, уважного,щедрого на похвалу. Для того,  аби стати такимспіврозмовником, треба, окрім іншого, помітитигарне  у  всьому,  що  стосується  партнера  поспілкуванню:  його характер, манери поведінки

ПІДГОТОВКА СУЧАСНОГО ШКОЛЯРА ДО ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯВ КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ЧАСУ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 74: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

73 Молодь і ринок №12 (119), 2014

(акуратний,  працелюбний,  доброзичливий,тактовний, усміхнений, з почуттям гумору тощо).

Врахування  особливостей  культури  країни,мовою якої  здійснюється спілкування, дозволяєвибрати  автентичну  (а  не  лише  граматичноправильну) форму вираження думки.

Отже,  без  знання  правил  мовленнєвої  інемовленнєвої поведінки та вміння дотримуватисяїх неможливо  очікувати коректних мовленнєвихвчинків з боку того, хто вивчає англійську мову, іадекватних реакцій його співрозмовників – носіївмови.  Тому  необхідно  повідомляти  учням  ціправила, а потім створювати відповідні ситуаціїспілкування,  які могли б  забезпечити школярамнеобхідне мовленнєве тренування.

Оптимальною формою при цьому є організаціярольового спілкування, рольової гри. Програванняролі може задавати учневі стереотип мовленнєвоїі немовленнєвої поведінки. У процесі рольовогоспілкування школяр вчиться здійснювати вчинки,запрограмовані роллю, діяти відповідно логіці ролі.Він ніби перевтілюється на  деякий час в героя.Рольова  побудова  ситуації  дасть  можливістьрозіграти  її  за певними соціальними правиламисуспільства  носіїв мови. За такої  ситуативності,коли учень будує свою поведінку, спираючись насоціальні правила і культурні знання носіїв мови,формуються навички планування мовленнєвої  інемовленнєвої  взаємодії.  Рольова  організаціянавчальної  ситуації  дозволить  привчити  учнівдотримуватися правил соціально­мовленнєвогоетикету,  які  враховують  не  лише  відноснийсоціальний ранг, а й відносний вік, стать, ступіньзнайомства.

Важливо  зазначити,  що  в  ході  рольовогоспілкування не лише особливості особистості учняздійснюють певний вплив на програвану роль, а йсама роль певним чином впливає на особистість.Побувавши в ролі емоційно чутливої, тактовної іпривітної людини, учень може відчути її “смак”,захотіти знову й знову пережити ці почуття. Такимчином школярі набувають досвіду, необхідного дляформування  їх особистості.  Програвання ролейввічливих  і  тактовних  англійців,  які  вільноволодіють  мистецтвом  спілкування,  вміють  увідповідній  ситуації  висловити  вдячність,попросити пробачення, сказати комплімент тощо,впливає  на  формування  характеру  школяра,оскільки неминуче зачіпає його емоційну сферу.Норми, що містяться в програваних учнями ролях,можуть  стати  джерелом  розвитку  адекватноїмовленнєвої  поведінки.  Так  здійснюється  непросто  навчання  іноземній  мові,  а  формування“особистості  на  рубежі  культур”.  Школярізасвоюють  деякі  норми  і  еталони  соціальних

відносин, певні стереотипи спілкування, що носятьзагальнолюдський  характер.

Тут  принципово важливим  є  те, що культурапроявляється  не  просто  у  вигляді  деякихоб’єктивно  існуючих продуктів  інтелектуальноїпраці (творів мистецтва, книг, історичних пам’ятоктощо), але й як жива діяльність людей в системіоб’єднуючих  їх  соціальних  зв’язків.  Томуосновним завданням у вивченні іноземної мови єзалучення дітей до “мікросередовища” культури,фонових  знань  їх  ровесників  за  кордоном,  доособливостей їх національних традицій.

Для підвищення країнознавчої мотивації слідвикористовувати  таку  форму  роботи,  якналагодження листування з ровесниками з країни,мова  якої  вивчається.  Насичення  цікавою  ізначущою для школярів  лінгвокраїнознавчою  ікраїнознавчою інформацією може бути пов’язанез  різними  видами  діяльності:  образотворчою,музичною,  трудовою  тощо.  Це  дає  змогупосилити мотивацію до вивчення іноземної мовита підвищити ефективність навчання,  оскількиучень використовує нову мову не тільки в штучностворюваних ситуаціях,  а й у своєму реальномужитті.

Висновки  й  перспективи  подальшихдосліджень.  Специфічні  особливостіпедагогічної  технології  підготовки  учнів  доіншомовного спілкування полягають у поетапномурозвиткові  комунікативних  умінь,  зокрема:попередній;  мінімум  міжособистісногоіншомовного  спілкування;  компетентність  уміжособистісному  іншомовному  спілкуванні;активність  у  міжособистісному  іншомовномуспілкуванні.  Ці етапи функціонально наповненівідповідно до особистісного засвоювання знань,становлення  умінь,  розвитку  стосунків  івідповідають  фазам  готовності  учнів  доіншомовного  спілкування:  попередній  етап  –мотиваційно­ціннісній,  етап  мінімумуміжособистісного спілкування –  змістовій, етапкомпетентності  у  спілкуванні  –  оцінювально­корегуючій, етап активності у спілкуванні – фазіреалізації засвоєних знань у діяльності. Зазначеніетапи  організації  іншомовного  спілкуванняпов’язані  між  собою:  кожний  попередній  єпідготовчим  по  відношенню  до  наступного,  акожний з наступних етапів обов’язково включаєв себе всі попередні і потенційно вносить якіснізміни в уміння міжособистісного  іншомовногоспілкування.  Змістовий  і  процесуальнийкомпоненти  цієї  технології  потребуютьподальшого дослідження.

1. Бахтин М.М. Собрание сочинений. Т. 5. Работы

ПІДГОТОВКА СУЧАСНОГО ШКОЛЯРА ДО ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯВ КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ЧАСУ

Page 75: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

74

1940 – нач. 1960 гг. / М.М. Бахтин. – М.: Русское слово,1997. – 732 с.

2.  Беляев  Б.В.  Очерки  по  психологии  обученияиностранным языкам / Б.В. Беляев. – М.: Просвещение,1965. – 227 с.

3. Верещагин Е.М. Лингвострановедческая теорияслова / Е.М. Верещагин, В.Г. Костомаров. – М.: Рус.язык, 1980. – 320 с.

4. Зимняя И.А. Психология оптимизации обученияиностранным  языкам  в  школе  /  И.А.  Зимняя  //Иностранные языки в школе. – 1986. – № 4. – С. 3 – 7.

5.   Иванова  Л.П.  Методы  лингвистическихисследований / Л.П. Иванова. – К.: ИСДО, 1995. – 88 с.

6.  Каспарова  М.Г.  О  некоторых  компонентахиноязычных способностей и их развитие у школьников

/ М.Г. Каспарова // Иностранные языки в школе. –1986. – № 5. – С. 25 – 29.

7. Кліш П.А., Хом’як А.П. Педагогічні технологіїформування  комунікативної  компетентностістаршокласників  у  процесі  вивчення  предметівгуманітарного  циклу.  Методичні  рекомендації  длявчителів  і учнів  / П.А. Кліш, А.П. Хом’як. – Луцьк:ВІППО, 2010. – 64 с.

8.   Толкачева  С.Д.  Реконструкция  речевогосообщения  в  различных  условиях  его  передачи:автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. психол.наук / С.Д. Толкачева. – М., 1977. – 19 с.

9.  Miller  G.A.  Language  and  Communication  /G.A. Miller. – New York; Toronto; London: McGraw-HillBook Company, 1963. – 126 p.

Стаття надійшла до редакції 05.12.2014

УДК 378.147:371.134

Постановка  проблеми.  Сучасніобставини  показують  важливістьнаціонально­патріотичного виховання

як важливого підґрунтя для побудови повноцінноїнезалежної  демократичної  держави.  Одним  ізважливих  засобів  релігійно­патріотичного

Ірина Матійчин,  кандидат  мистецтвознавства  Дрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

АКТУАЛІЗАЦІЯ ДУХОВНОПІСЕННОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ВИЯВ СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНОЇ СВІДОМОСТІ

УКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.У статті аналізується духовнопісенна творчість українців Галичини кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.

з точки зору їх співзвучності подіям і явищам, важливим для життя тогочасного суспільства. Значне місцевідводиться розгляду нових пісень, здебільшого коляд,  які виникли шляхом опрацювання та осучасненнявіршованих текстів широко відомих зразків духовнопісенної творчості із збереженням їх мелодій.

Ключові слова: духовні пісні, коляди, нововасиліянська піснетворчість, Гриць Щипавка, пісні УПА.

Літ. 18.

Ирина  Матийчин,  кандидат  искусствоведенияДрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

АКТУАЛИЗАЦИЯ ДУХОВНО-ПЕСЕННОГО ТВОРЧЕСТВА КАК ПРОЯВЛЕНИЕ ОБЩЕСТВЕННО-

ИСТОРИЧЕСКОГО СОЗНАНИЯ УКРАИНЦЕВ ГАЛИЧИНЫ КОНЦА ХІХ – ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ В.В статье анализируется духовно-песенное творчество украинцев Галичины конца ХІХ – первой половины

ХХ в. с точки зрения их созвучности событиям и явлениям, важным для жизни общества того времени.Значительное место отводится рассмотрению новых песен, преимущественно коляд, которые возникли путемобработки  и  осовременивания  стихотворных  текстов  широко  известных  образцов  духовно-песенноготворчества с сохранением их мелодий.

Ключевые слова: духовные песни, коляды, нововасилианское песенное творчество, Грыць Щипавка,

песни УПА.

Iryna  Matiychyn, Ph.D.  (Art) Docent  Drohobych  State  Pedagogical  University  by  I. Franko

ACTUALIZATION OF SPIRITUALLY-SONG CREATIVE WORK AS DISPLAY OF SOCIALLY-HISTORICCONSCIOUSNESS OF UKRAINIANS OF HALYCHYNA OF THE END OF THE XIX –THE FIRST HALF

OF THE XX CENTURIES

In the article spiritually-song creative work of Ukrainians of Halychyna of the end of the XIX –the first half ofthe  XX  centuries  is  analyzed  from  the  point  of  view  of  their  consonantness  of  the  events  and  the  phenomena,important for life of that time society. An important place is taken to consideration of new songs, mostly Christmascarols that arose up by working and modernizing of the written in verse texts of the spiritually-song creative workwith maintenance of their tunes.

Keywords: spiritual songs, carols, Novovasylian song creative, Hryts’ Shchypavka, UPA songs.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ДУХОВНОПІСЕННОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ВИЯВ СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНОЇ СВІДОМОСТІУКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

© І. Матійчин, 2014

Page 76: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

75 Молодь і ринок №12 (119), 2014

виховання українців кінця ХІХ – першої половиниХХ ст. була  духовна пісня.  У зазначений періодвона  ж  ставала  джерелом  опрацювань, у  якихавтори у доступній і пізнаваній формі старалисядонести  до  громадськості  актуальні  проблемитогочасного життя, підтримати морально  краяну важкі часи української історії. Творчість такогороду  відіграла важливу  роль  у часи визвольнихзмагань за волю України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Проблеми  патріотичного  спрямуваннядуховнопісенної творчості розглядалися у статтяхЮ. Медведика,  О.  Рудакевич,  В. Задорожного.Останній  навіть  акцентував увагу  на  еволюціїколяд  у  новітній  час  та  зробив  ряд  важливихвисновків.  Тема  потребує подальшого вивченнядля  розуміння  тих  процесів,  які  відбувалися  укультурно­історичному  житті Східної Галичиникінця ХІХ – першої половини ХХ ст.

Метою  статті  є  вияснення  ґенези  історико­патріотичного спрямування духовнопісенної лірикита окреслення жанрових трансформацій духовнихпісень  досліджуваного  періоду  з  огляду  начасткову чи повну зміну їх функцій.

Виклад  основного  матеріалу.  Нова  хвиляукраїнської духовної пісенності кінця ХІХ – першоїполовини  ХХ  ст.  розгортається  паралельно  ізпроцесом національно­патріотичного пробудженняукраїнців  Галичини  і  відображає  їх прагненнябрати  активну  участь  у  розбудові  суспільногожиття,  базуючись  на  міцних  християнськихзасадах та почутті любові до Батьківщини.

Українська  духовна  пісня,  основнимпризначенням якої завжди було у доступній формідонести  до  широких  мас  правди  віри,  надатиприклади праведного, гідного для наслідування,життя  святих  осіб  та  підживлювати  релігійніпочуття,  у  силу  демократичності  свого  жанрузазнавала впливу конкретних історичних обставин,у  яких  вона  розвивалася.  Поєднуючи  високе  іземне,  духовна  пісня  робила  доступними  ізрозумілими  універсальність,  всеосяжністьдуховного вчення, водночас відгукуючись на певніісторичні події чи явища, важливі для тогочасногосуспільства.

Прояви  такого  поєднання  знаходимо  ще  напершому етапі розвитку української духовної пісні(XVII  –  XVIII  ст.).  Особливо  чисельними  іпопулярними на той час  були  пісні,  присвяченічудодійним іконам, що оберігали людей від різниххвороб,  морових  пошестей,  загарбницькоговторгнення.  Дослідник  давніх  духовних  пісеньЮ. Медведик розцінює їх як своєрідні міні­хроніки,які  створювалися як би по  гарячих  слідах. Вінстверджує: “Коли проаналізувати виявлені такого

змісту пісні, а це мало не півтори сотні текстів, томожна  фрагментарно  відтворити  певнупослідовність  історичної  дійсності  релігійногожиття українського суспільства XVII – XVIII ст.”[10, 224]. Крім того, автор наводить тексти деякихдавніх духовних пісень, що відображають реальніподії та явища суспільно­історичного характеру:захоплення  Кам’янця­Подільського  та  іншихмістечок у 1673 р. турками під проводом султанаМагомета  (“Радуйся,  Маріє, небесна Царице”),напад  турків  на Почаївський монастир 1675  р.(Весело  співайте,  чолом  ударяйте”),  моровіпошесті  1714  та 1779 років  (“Нині прославися,Почаєвська скала”), переяславські події 1654 р.(“Кто хощет прийди  і узри”,  “Слишіте,  людіє,  івнушіте”). Окремі  пісні покликаються  на  іменазнакових осіб епохи, таких як один із очільниківунійного руху Йосафат Кунцевич,  замордованийу  1823  р.  у  Вітебську  і  згодом  проголошенийсвятим (“Злату трубу, словес губу”, “Послухайте,що зробила”)  та видатний  гетьман  Іван Мазепа(“Предста  Царица  на  високім  троні”,  “Кто  нехвалить,  кто не славить Рождества Пречистой)[10, 224].

Хоча пісні такого роду дещо відходили від суторелігійної спрямованості духовної пісні як жанру,саме прив’язка до конкретних історичних подійдала змогу Ю. Медведику на основі попередніхдосліджень  визначити  дату  виходу  в  світ двохнайвизначніших  нотованих  духовнопісенниківXVIII  ст.,  виданих  василіянами  у  Почаєві  –Співаника 1773 р.  [14] та Богогласника  (1790 –1791) [1].

Знаходимо  у  піснях  XVII  – XVIII  ст.  і  таківідчутні у подальшій духовнопісенній творчостіпатріотичні  мотиви.  Одним  із  найвідомішихзразків давньої духовнопісенної лірики є пісня доПідкамінської Богородиці “Пречистая Діво, МатиРуського  краю”, яку  В. Щурат вважав  не тількинайпопулярнішою  в  Галичині,  а  й  однією  знайкращих пісень у “Богогласнику” [18].

Ще  виразніше  патріотичні  мотивипроявляються духовнопісенній спадщині кінця ХІХ–  першої  половини  ХХ  ст.  греко­католиківГаличини,  творчість яких ознаменувала  собоюновий  етап  у  розвитку  духовної  пісенності  іввійшла в історію як нововасиліянська. Духовніпісні цього  часу стали  якісно  новим явищем  вукраїнській духовно­музичній культурі, оскількиґрунтувалися  на  розмовній  мові  галицькихукраїнців, сприяючи її впровадженню у церковнесередовище та утверджуючи її значення як мовилітературної. Неоціненним є патріотично­виховнезначення  духовних  пісень,  які  рідною  мовоюславили Бога, пропагували християнські цінності

АКТУАЛІЗАЦІЯ ДУХОВНОПІСЕННОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ВИЯВ СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНОЇ СВІДОМОСТІУКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Page 77: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

76

та просили Божого благословення для України, їїнароду. У  них  відобразилася  ідея  боротьби  заволю України, звільнення від ярма поневолювачів:

Глянь! Україна – се край могил,Залитий морем гіркого болю.Покрий нас кровом Твоїх крил,Щоб ми в борбі здобули волю.(пісня  до  св.  Михаїла  “Начальний  вожде

небесних  сил”  отця  О. Гуньовського).Осмислення  причин  багаторічної  неволі

українства  виливається  у  піснях­молитвах  заукраїнський народ:

Боже, послухай благання,Нищить недоля наш край.В єдности сила народа,Боже, нам єдність подай.Боже, здійми з нас окови,Не дай загинуть в ярмі,Волю пошли Україні,Щастя і долі дай дні.(“Боже,  послухай  благання” ,  сл.  отця

Григорія Труха).Висловлені в таких піснях думки і прагнення

перегукуються з написаним у 90­их роках ХІХ ст.в Наддніпрянській Україні гимном “Боже великий,єдиний”  (слова  О. Кониського,  музикаМ. Лисенка).  Цей  твір  був  чи  не  винятком  ізправил,  адже  на  підпорядкованих  російськомуправослав’ю  українських  землях  церковнатрадиція розвивалася у руслі консервації церковно­слов’янської мови у богослужіннях та не сприяларозвитку  духовної  творчості  національногоспрямування. Зате нововасиліянські збірки частовключали до свого складу пісню  М. Лисенка якмолитовний гимн.

Національне  самоусвідомлення  українців  –творців духовних пісень проявляється у зверненнідо славних чи трагічних сторінок минулого:

В ханській неволі, в тюрмах СкутеруТебе в молитві нарід просить.В хатині бідній, в княжій палатіТвій святий образ стіни красить.Тебе в піснях славить вікамиНаш бідний нарід в час щастя, бід,А Твою славу в піснях степамиНіс гетьман Січи в широкий світ.(“Руського  краю  крале  і  мати” ,  сл.

М. Курцеби,  муз. отця Й.  Кишакевича).О свята Ольго, славна княгине,Моя молитва до Тебе линеЗа Україну цілу святу.Ти її світлом Христа вкрасила,Ти у ній мудро колись княжила,Зглянься над нею і в пору ту.(“О свята Ольго” отця М. Лончини).

Нововасиліянські  пісні  були  потужнимнацієтворчим чинником на західних українськихтеренах  і,  за  влучним  висловом  О. Рудакевич,“першими  ластівками  нового  відродженняукраїнської музичної культури в національному дусіу новочасному розумінні цього слова” [15, 134].

Окрім  нових  духовних  пісень  у  цей  часз’являється  значна  кількість  опрацювань  вжевідомих пісень різної мистецької вартості. У своїймасі  вони  ще чекають детального дослідження,ми ж  звернемо  увагу на  ті,  в опрацюванні  якихвідобразилися реалії нового  часу. Це стосуєтьсяпереважно популярних пісень різдвяного періоду,до  яких  створювався оновлений  текст, часто  зелементами політичної сатири. Пісні ці втрачалицерковне  призначення,  вони  виконувалисяздебільшого  під  час  домашнього  колядування,проте це не завадило кращим з них стати доволіпопулярними до наших днів.

Актуалізації пісень різдвяного циклу сприялатрадиція  вертепних  постановок,  сферапобутування  яких  була  доволі  широкою:  звертепом ходили від хати до хати, виступали нашкільних  сценах,  його  використовували  уконцертних виставах. Автори  таких  постановок(здебільшого  аматори)  старалися  осучаснититрадиційні сюжети вертепного дійства, вводячинових  персонажів  та  соціально  загострюючитекст.  Часто  новації  стосувалися  і  музичноїскладової вистави. Чисельні новостворені версіїріздвяної  драми  друкувалися  і  поширювалисяневеличкими брошурками, доступними для всіх(“Вертеп”  отця  Лазаря  [2],  “Вифлеємськийвертеп”  П. Штокалка  [3],  “Різдвяна  казка”М. Шугаєвського  [17],  “Рождественська  ніч”Д. Гунькевича  [5],   “Український  вертеп”І.   Габрусевича  [4]  тощо).

Якщо  до  створення  оригіналів  пісеньпереважно  долучалися  особи  з  церковногосередовища, то до  їх подальшого опрацюваннячасто бралися люди світські, які канву популярноїколядки наповнювали  новим  змістом,  гостро  ідотепно  реагуючи  на  соціальні  викликитогочасного суспільства.

Одним із таких авторів був Осип Шпитко (1869– 1942), український та бразильський письменникі публіцист. Свої сатирично­гумористичні збіркивін підписував псевдонімом Гриць Щипавка. Пропопулярність творчості Гриця Щипавки свідчатьспогади українського поета Петра Карманського,зокрема такі: “Хто з тих, що пам’ятають “добрі”довоєнні  часи, не пам’ятають  Гриця  Щипавки(Осипа Шпитка) – цього… знаменитого товаришазабави.  Від  якого  дотепу  –  бурлескного  івульгарного, та зате геніального – люди рачкували

АКТУАЛІЗАЦІЯ ДУХОВНОПІСЕННОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ВИЯВ СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНОЇ СВІДОМОСТІУКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 78: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

77 Молодь і ринок №12 (119), 2014

по долівці?.. Хто ще сьогодні не засміється самдо  себе,  як  нагадає  одну  з  класичнихпародійованих коляд Гриця Щипавки, або пародіюз  Шевченка,  що  починалася  словами:  “Жидокпаршивий  коло  хати…”?  Або  ті  невмирущівульгарні  “Листи  з пекла?”  [5, 8]  (йдеться просатиричну брошурку “Пекельні листи Антихристадо Люцифера”).

Осип  Шпитко  на  основі  текстів  відомихцерковних  пісень  (здебільшого коляд) написавзбірку “Новомодні коляди Гриця Щипавки” [13],яка витримала кілька видань (у відділі українікиЛНБ ім. В. Стефаника знаходиться видання 1903року,  а  рецензію  на  однойменну  збіркузустрічаємо  у  “Літературно­науковому віснику”за  1901  рік).  Опрацювання  здійснене  у  жанріпародій,  які  мають  виразне  антипольське,антиросійське  і  антисемітське  спрямування.Якщо  відношення  до  галицького  єврейства  вукраїнців краю завжди коливалося у проміжку відвкрай  негативного  до  нейтрального,  то  появаполяків і московитів в одному ряду була викликанавідвертою підтримкою з кінця ХІХ ст. польськимиправлячими консервативними силами москвофілів(діяльність  яких  усіляко  підтримуваласяМосквою)  на  противагу  українському  рухові.Подаємо один із подібних новотворів, створенийна  основі  коляди  “Небо  і  земля”  (правописоригіналу збережено):

Кацап і поляк (2) нині торжествують.Крулєвство польське  (2) на  Руси  будують.Приспів: Польща диви ся, на ґвавт роди ся,Ляхи з’їжджають, “вєц” уряджають,Рай обіцяють, люд розпивають,Комедиї  грають, чудо, чудо повідають.………………………………………………..Замість триох царів (2) – канапи прийдоша,Бріхні й доноси(2) в дари принесоша. Приспів.Польській гакаті (2) себе офірують,Рублі  з  Рассєї  (2)  в  кармани  пакують.

Приспів.А ми нужденну (2) натуру кидаймоІ за ціпину (2) чим скорше хапаймо. Приспів.Не  обійшов  у  своїх  пародіях  автор  і

доморощених  “хрунів”  за  влучним  висловомІ. Франка,  та  й  образ  самого  поета  втілився  увіршованих рядках Гриця Щипавки:

Русь вся страждає –  хтож не може знати,Від хрунів як і польської гакати.Приспів: Політики сварять ся,Хоч Поляків боять ся,Хлоп від зимна трясеть ся,“Жонд” лиш з того смієть ся,А газети  плачуть,Бо неправду бачуть,

Тут­же,  тут­же,  тут­же,  тут­же,  тут.Стогне Русь бідна, лях її з’їдає,А жид клапчастий ляхам помагає. Приспів.Франко старенький голосу не має,Плаче  сердега, що Русь  загибає. Приспів.Ще й кацапнія тут ся за гніздила –Бодай би її хороба побила. Приспів (і т. д.).(на мелодію “Бог  ся рождає”).Заслуговує на увагу і пародія на пісню “Ой хто,

хто  Миколая  любить”,  що  висміює  відомогопольського політичного діяча в Галичині АнджеяПотоцького,  який  тривалий час  виступав  протизадоволення  національних  вимог  українськогонаселення  у  Галичині,  підтримувавмосквофільську течію в громадсько­політичномужитті  краю.  Невибаглива  гра  з  прізвищембагаторічного  депутата  Віденського парламентута  Галицького  сейму,  вочевидь,  малазастрахувати автора від звинувачень у наклепі.

О хто, хто П. Отоцького любить,О хто, хто П. Отоцькому служить,Тому він, як добрий пан,Все поправить кепський стан –П. Отоцький.О хто, хто знає єго двориІ лани широкі, як море,Той дивуєсь і не знає,Де він гроші подіває –П. Отоцький.…………………………………….Та за те він є паном ниніВ азийській глупій Галичині,За минувше нині з местиГайдамацтво  хоче  зместиІз  землі.Побіждай руські радикали,Лиш вважай, що нас є немало,Ти нам ротів не заткаєш,В кримінал всіх не запхаєш,П. Отоцький.Уважай лиш пане П. Отоцький,Що в тебе є розум жіноцький –Ми на “lask­и” всі начхаєм,А на всякі кривди маєм –“Сьвячені…”.Як  показали  подальші  події,  криваве

передбачення,  ледь  завуальоване  наприкінціпародії, здійснилося – А. Потоцький був убитий у1908 р. українським студентом М. Січинським назнак протесту проти виборчих зловживань.

Влучну, хоч і емоційну характеристику збірціГриця  Щипавки  надав  “Літературно­науковийвісник”  за  1901  рік:  “Є  се  парафразикількадесятьох популярних у Галичині пісень, зсильною  політичною,  антишляхоцькою  та

АКТУАЛІЗАЦІЯ ДУХОВНОПІСЕННОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ВИЯВ СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНОЇ СВІДОМОСТІУКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Page 79: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

78

антисеміцькою  закваскою. Автор  їх, що правда,не  перебирає  в  словах  і  називає  нераз  дужедосадно річи по імени. Та хто знає наші політичнівідносини, той не подивуєся тому…” [16, 8]. Назавершення рецензент проголошує, що книжечказаслуговує на  розповсюдження  й поза  межамиГаличини,  зважаючи  на  її  гострий  соціальнозначимий  зміст.

У 1929 р. виходить у світ “Новий українськийколядник”, у підзаголовку якого уточнено: “Давніукраїнські коляди  та  щедрівки  і  десять  новихпатріотичних коляд, а крім того святочні желання,відповідні при  коляді на “Рідну школу”  і иншінародні  ціли”  [11].  Це  свідчить  про  великесоціальне  значення  традиції  колядування,  якабудила національне почуття, гуртувала людей досуспільної розбудови  та  самоорганізації. Давніколяди  у  збірці чергуються  із  переробленими,новий матеріал подано в кінці.

У  1941  р.  “Новий  український  колядник”перевидається  з  деяким  доповненням.  УПередмові збірки вказано: “Ця збірочка колядокі щедрівок зроблена з тою метою, щоби ходженняз  колядою  причинилося  до  підйому  народноїсвідомости так колядників, як і тих, хто слухатимецих коляд. Для  того власне  ми  старалися  давнінайбільше знані коляди дещо змінити, щоб була вних виразна згадка про наш край і нарід (бо досібували  лише  дуже  несміливі),  а  також  уложилими кілька зовсім нових коляд, які мож співати назагально  знані  нути,  що  ми  зазначили  піднаголовками кожної з тих коляд” [12, 3].

В  цих  оновлених  піснях  осмислювалосятрагічне  минуле  народу,  а  зміна  влади  давалаукраїнцям надію на краще життя, на волю України:

Зносив народ наш велике горе,Спливало з нього сліз – крови море,Кривда  гуляла, бенкетувала,Неправда мала свій престіл.Ісусе Христе, Владико раю,Сьогодні воля є в нашім краю,Ми вже розцвіли, ми вже зраділиТвоїм Великим  Рождеством.(“З’явилась,  браття,  добра  новина”  на

мелодію  “Возвеселімся  всі разом нині”).Згадка про діяльність знакових для історичної

пам’яті народу осіб давала міцне підґрунтя вірі уневідворотність  реалізації  державницькихпрагнень українців:

У Києві рано срібні дзвони грали.Приспів: Щедрий вечір, добрий вечір,Та добрим людям на здоров’я.То  в  путь  з  поклоном  князі  вирушали.

Приспів.Вирушив  же  перший  святий  Володимир.

Приспів.Проганяв  поганство  словами  святими.

Приспів.Виступав  же  другий  преславний  Мазепа.

Приспів.Щоб  прогнати  Москву  із  рідного  степу.

Приспів.Виступав  хоробрий  і  Симон  Петлюра.

Приспів.Щоб  спровадить  сонце  на  лани  понурі.

Приспів.  (і  т.д.)(“У  Києві  рано”   на  мелодію  “Ой  в

Єрусалимі”).Ідея соборності українців також знайшла своє

відображення у піснях цього часу.  Прикладом єколяда  “Над  степом  сяє  Христова  зірниця”(створена на  мелодію “Небо  і  земля”),  а  такождо  сьогодні  відома  колядка  “Нині  РождествоБожого дитяти” (на мелодію “Бог ся рождає”):

Нині Рождество Божого дитяти.Братя Вкраїнці йдуть Його витати.Приспів: Тутки  Лемки співають,Подоляки іграють,Волиняк щось міркує,Бойко легко танцює,Полтавець плясає,Гуцул трембітає:Тра­ра, тра­ра, тра­ра, тра­ра­ра.В. Задорожний із власних записів подає інший

варіант  коляди  “Нині  Рождество”,  де  приспівзвучить так:

Щоб весело було всім,По­свойому говорім,По­вкраїнськи помолисьІ співати так берись:Ісусе на сіні,Щастя дай Вкраїні,Волі, волі, волі Боже дай [7, 74].Боротьба УПА також знайшла відображення

у модифікованій піснетворчості різдвяного періоду.Г. Дем’ян  у  своєму  дослідженні  подає  кількаповстанських пісень, створених на основі відомихколяд, зокрема такі:

Нова радість  стала,  бо  УПА  повстала,З  нев  повстане  й  Українська  Соборна

Держава.Поможи їм Боже, просимо Тя нині,Вибороти волю й долю нашій Україні.Наші хлопці славні, воїни Бандери,Їх бояться окупанти – україножери (і т. д.).

Бог ся раждає, люди веселіться,Бо й Україні воля народиться.Приспів: Сталін з злості вуса рве,Кінець царства бачить вже,

АКТУАЛІЗАЦІЯ ДУХОВНОПІСЕННОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ВИЯВ СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНОЇ СВІДОМОСТІУКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 80: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

79 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Бо УПА комуну б’єІ весело співає:Ісусе на сіні, дай волю Вкраїні,Боже, Боже, Боже щастя дай!  [6].А  в  25  томі  Літопису  УПА,  повністю

присвяченому пісням УПА, є цілий розділ колядіз посиланням на оригінал мелодії [9, 351 – 391].Варто зазначити, що джерелами  нових пісень  єтвори  і  давні  (“Вселенная  веселися”,  “Богпредвічний”,  “Ангел пастирям мовив”  та  ін.)  іновочасні (“Во Вифлеємі нині новина”, “Витай,Ісусе”, “На небі зірка”).

Пісні такого роду органічно поєднують у собірелігійні  та  патріотичні  почуття,  чітковикристалізовують  основні  цінності,  на  якихформується світобачення свідомого українця. Надумку В. Задорожного, “поява в релігійних колядахсуспільно­політичних  і  патріотичних  мотивівприродно  відбиває  розвиток  національноїсвідомості  українського  народу  і  включеннянаціональної  проблематики  в  коло  проблемсакрального  характеру,  що  переживаєтьсярелігійно.  Тут  не  релігійне  змішується  зісвітським,  а  навпаки,  актуальні  суспільно­політичні  проблеми  підносяться  до  рівнярелігійного переживання” [7, 70]. Варто зазначити,що  у  опрацьованих  піснях  не  завждивитримується стилістика  релігійної колядки.  Утакому  випадку  треба  говорити  про  жанровутрансформацію  новотворів,  зміну  їхфункціонування.

Висновки. Українська духовна пісня з давніхчасів  несла  в  собі  зерна  патріотизму,національного самоусвідомлення. Наприкінці ХІХ–  у  першій половині ХХ  ст.  патріотичність  танародна  мова  стають  визначальними  рисамидуховних пісень, забезпечують їм популярність таможливість  впливу  на  суспільну  свідомістьземляків. Бажання у доступній і популярній формідуховної  пісні,  переважно  колядки,  виразитиактуальні питання політичного життя українськоїгромади  призвело  до  появи  різних  за  якістюновотворів,  які  жанрово  виходили  за  межірелігійної пісенності. На основі духовних пісеньвиникають гострі сатиричні пародії, опрацювання,близькі до народних історичних пісень, духовно­патріотичні  пісні­гимни,  на  різних  рівняхвідображаючи  думки  і  прагнення  українцівГаличини того  часу.

1.  Богогласник:  Пісни  БлагоговійныяПраздником  Господским,  Богородичным  иНарочитых Святых чрез весь год приключающимся.– Почаїв, 1790 – 1791. – 585 с.

2. Вертеп, коляда для дітий з письм О.К. Антонєвича

/  [пер.  о.  Лазар,  ЧСВВ].  –  Жовква:  Печатнявасиліян, 1900.  –  82 с.

3.  Вифлеємський  вертеп  /  [упоряд.  ПавлоШтокалко]. –  Львів, 1907.  –  20  с.

4.  Габрусевич  І. Український  вертеп  /  ІванГабрусевич.  –  Львів, 1924.  –  14 с.

5.  Гунькевич  Д.  Рождественська  ніч.Сценічна  картина  на  дві  дії  для  українськихдітий в  Канаді  і Америці  / Дмитро Гунькевич.–  Вінніпег,  1924.  –  60 с.

6.  Дем’ян  Г.  Українські  повстанські  пісні1940 – 2000/ Григорій Дем’ян. – Львів, 2003. –450  с.

7.  Задорожний  В.  Еволюція  народноїрелігійної  колядки  в  новітній  час  //  Народнатворчість та етнографія. – 2004. – № 1 – 2. –С. 69 – 75.

8.  Карманський  П.  Перший  богеміст  нагалицькому  ґрунті  //  Молода  муза.  Антологіязахідноукраїнської поезії початку ХХ століття.–  Київ:  Молодь, 1989.  –  С.  274  –  278.

9. Коляди / [редагування Зиновія Лавришина]// Літопис УПА. – Торонто-Львів, 1996 – 1997. –С.  361 – 391.

10.  Медведик Ю.  Національно-патріотичніта  історичні  мотиви  в  українськійдуховнопісенній  творчості  XVII  –  XVIII  ст.  /Юрій  Медведик  // Українське  музикознавство.Науково-методичний  збірник.  –  Київ,  2001.  –Вип. 31. –  С. 223 –  237.

11.  Новий  український  колядник.  –  Львів,1929.  –  56с.

12.  Новий  український  колядник.  –  Львів,1941. –  62 с.

13.  Новомодні  коляди  Гриця  Щипавки.  –Чернівці, 1903. – 64 с.

14.  Пісні  до  Пісні  до  ПочаївськоїБогородиці:  перевидання  друку  1773  року  /[транскрипція, коментарі  і  дослідження ЮріяМедведика]. –  Львів:  Місіонер,  2000.  – 148 с.

15. Рудакевич  О.  Українська  національнаідея  в  духовній  музиці  Галичини  у  ХІХ  ст.  /Оксана  Рудакевич  //  Київська  церква.  –  2000.– № 3  (9). – С. 133  – 135.

16. Хроніка  і бібліографія  // Літературно-науковий вістник. – 1901. – Т. 15. – Кн. 7. – С. 8.

17. Шугаєвський  М.  Різдвяна  казка.Репертуар  “Діточого  театру”  /  МиколаШугаєвський. – Львів: Світ дитини, 1929. – 24 с.

18. Щурат  В.  Із  студій  над  ПочаївськимБогогласником.  Квестії  авторства  і  часупостання  деяких  пісень  /  Василь  Щурат.  –Львів, 1908. – 48  с.

Стаття надійшла до редакції 27.11.2014

АКТУАЛІЗАЦІЯ ДУХОВНОПІСЕННОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ВИЯВ СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНОЇ СВІДОМОСТІУКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Page 81: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

80

Постановка  проблеми.  Одним  ізспособів,  смислових  одиницьпояснення і розуміння, передачі знання

про буття та його феномени є знак, символ, кодкультури. Збереження  і  впровадження народної

пісні як складової сучасної української культури вдуховне  життя  суспільства  є  невідкладнимзавданням  державного  значення.  Народно­пісенна культура – складне та поліфункціональнеявище,  в  якому  через  пісню  та  її  соціальне

Зоряна  Гнатів,  кандидат  філософських  наук,доцент  кафедри  методики  музичного  виховання  та  диригування

Оксана Сможаник, старший викладач кафедри методики музичного  виховання та диригуванняДрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

ОБРАЗНО-СИМВОЛІЧНА ТА ІНФОРМАЦІЙНА НАПОВНЕНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХНАРОДНИХ ПІСЕНЬ (НА ПРИКЛАДІ “ГЕЙ, ПЛИВЕ КАЧА ПО ТИСИНІ”)

У сучасній музично-педагогічній думці, з огляду на посилення інтересу до вивчення глибинних рушійнихсил української культури, є вельми актуальною проблематика пісенності, що є засобом відображення риснародної ментальності. Наукові здобутки у цій сфері свідчать, що вона неодноразово ставала предметомнаукового аналізу. Водночас, з огляду на історичні події, передумови та перспективи, зберігається істотнапотреба висвітлювати феномен пісні, її образно-символічну та інформаційну наповненість, що є елементомдуховної культури України та засобом виховання особистості.

Ключові слова:  пісня,  культура, духовність, виховання,  світоглядно-ментальні  традиції,  символ,“Небесна сотня”.

Літ. 10.

Зоряна Гнатив,  кандидат  философских  наук,доцент  кафедры  методики  музыкального  воспитания  и  дирижирования

Оксана  Сможаник,  старший  преподавателькафедры  методики  музыкального  воспитания  и  дирижирования

Дрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

ОБРАЗНО-СИМВОЛИЧЕСКАЯ И ИНФОРМАЦИОННАЯ НАПОЛНЕННОСТЬУКРАИНСКИХ НАРОДНЫХ ПЕСЕН (НА ПРИМЕРЕ “ГЕЙ, ПЛИВЕ КАЧА ПО ТИСИНІ”)

В современной музыкально-педагогической мысли, учитывая усиление интереса к изучению глубинныхдвижущих сил украинской культуры, является весьма актуальной проблематика песни, которая являетсясредством отображения рис народной ментальности. Научные достижения в этой сфере свидетельствуют,что она неоднократно становилась предметом научного анализа. В то же время, учитывая историческиесобытия, предпосылки и перспективы, сохраняется существенная потребность освещать феномен песни, ееобразно-символическую  и  информационную  наполненность, что является  элементом  духовной  культурыУкраины и средством воспитания личности.

Ключевые слова: песня, культура, духовность, воспитание, мировоззренчески-ментальные традиции,символ “Небесная сотня”.

Zoryana Hnativ, Ph.D.  (Philosophy)  Docent  ofMethods of  Musical  Education  and  Conducting  Department

Oksana  Smozhanyk,  Senior  Lecturer  ofMethods of  Musical  Education  and  Conducting  Department

Drohobych  State  Pedagogical  University  by  I.  Franko

FIGURATIVE AND SYMBOLIC AND INFORMATIVE FULLNESS OF UKRAINIAN FOLK SONGS(FOR EXAMPLE, “HEY, PLYVE KACHA PO TYSYNY”)

On modern musical and pedagogical thought, is given the growing interest to learning deep mover of Ukrainianculture, the problematic of singing is very actual because it is a reflection of folk mentality. The scientific achievementson this field show that it was the subject of scientific analisys repeatedly. Simultaneously, including historical events,prerequisites and prospects, there remains a need to highlight the phenomenon of song, it’s figurative and symnolic andinformative fullness, what is the component of Ukrainian culture and means of upbringing of personality.

Keywords:  song,  culture,  spirituality,  upbringing,  ideological  and  mental  traditions,  symbol,  “Nebesnasotnya”  (heaven hundred).

УДК 784.4(477)

ОБРАЗНО-СИМВОЛІЧНА ТА ІНФОРМАЦІЙНА НАПОВНЕНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ(НА ПРИКЛАДІ “ГЕЙ, ПЛИВЕ КАЧА ПО ТИСИНІ”)

© З. Гнатів, О. Сможаник, 2014

Page 82: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

81 Молодь і ринок №12 (119), 2014

функціонування  зберігаються  та  збагачуютьсядуховні  цінності  народу,  що  передаються  відпокоління до покоління.

У  час  кардинальних  зрушень  національноїсамосвідомості актуалізується проблема етнічної/національної  ментальності.  Як  зазначаєВ. Личковах,  категорія  архетипу  в  теоріїетноментальності і філософії етнокультури загаломдоповнюється категорією сигнатури –  знаково­смислової  системи, що  упорядковує  культурнийпростір етносу. Сигнатура являє собою знаковийкомплекс,  що  символізує  смислові  константидуховної культури певного етносу, краю, регіону.В  сигнатурах  унаочнюється,  візуалізуєтьсяідейно­естетична домінанта  “культурної душі”,світоглядно­ментальний  стрижень філософії  таестетосфери етнокультури, в т.ч. і регіональної [6,15].  Українська культура  репрезентує  сигнатуруЗемлі,  Жінки,  Матері  і  Хліба,  як  того,  щонароджене,  сотворене  нею.  Настановиетноментальності  українців  пов’язані  ізсемантикою  цих сигнатур. Домінанта “серця” вукраїнській культурній ментальності виявляєтьсячерез  перевагу  емоційно­вольового  начала  надраціональним,  однак  примат  “серця”  над“головою” не означає відсутність дискурсивностів  “українській  душі”,  але  мислення  тут  стає“думанням”,  що  зачіпає  усі  сторони  людськоїсуб’єктивності,  зливаючись  з  ідеалом “цільногознання”,  притаманного філософії  етнокультурислов’янських  народів.  У  “цільному  знанні”приходять до єдності думки, почуття, воля, віра,що відтворює органічно­синкретичний стан душі,цілісний універсалізм духу” [6, 13].

Зі  зміною  історичних  епох  змінюється  типкультури, однак це не означає розриву культурноїспадщини  і  традицій,  бо  кожна  нова  доба  знеобхідністю успадковує культурні  досягненняпопередньої.

Українська  народнопісенна  культура  єджерелом збереження  історичної  пам’яті,  знаньпро народ, життєвий устрій українців, вихованнялюбові до України, прагнення до волі й ненавистідо пригнічення,  усвідомлення  своєї  людської йнаціональної гідності, пошани до батьків, родини,народу,  щирості  почуттів,  людяності,працьовитості тощо.

Мета  –   в  рамках  статті  висвітлитиінформаційну наповненість, пізнавальну цінністьта силу емоційного впливу народної пісні (зокремана прикладі “Пливе кача по Тисині”), що сприяєзбагаченню духовного світу, сприяє утвердженнюзагальнолюдських ідеалів та цінностей.

Аналіз  сучасних  досліджень  публікацій.Вияв основних рис, які характеризують українськументальність,  і  пошук  засобів  для  її  аналізу

зустрічаємо  в  працях  В.  Шинкарука,  І. Бичко,Є.  Бистрицького,  В.  Горського,  В.  Іванова,В.  Табачковського,  М.  Поповича  та  ін.  Середсучасних дослідників, хто порушує питання пророль української народної пісні в духовному життінароду  –  А.  Авдієвський,  О.  Дей,  І.  Зязюн,С. Мишанич, Г. Нудьга, М. Стельмахович, Л. Стрюк,І.  Бермес, С.  Горбенко, Ю. Мандрик, О.  Отич,І. Таран, В. Юцевич та ін.

В. Давидюк, О. Білик, М. Дмитренко – сучасніфольклористи, котрі збирають та популяризуютьне  лише  усну,  а  й  музичну  народну  творчість,переконані,  що  саме  у  фольклорі  закодовановічність  гармонійної  творчості  розуму й  серцябагатьох  поколінь.  Саме  збереження  музично­етнографічної скарбниці сприятиме зменшеннюнегативних  тенденцій  в  житті  людства  ізбереженню генетичного коду нації.

Виклад  основного  матеріалу.  Дляінформаційно­знакової  концепції  культура – цесистема висловлювань,  текстів, мов  (вербальна,штучні,  жести,  рухи,  міміка  тощо),  щоматеріалізують смисли. Смисловий світ культуризберігається і передається нащадкам як значущіпринципи  світобачення  і  способи буття  людей.Мови  культури  виступають  універсальнимспособом утвердження смислу людського життяв  його співвіднесеності  зі  смислом  існуючого.Множинність  мов  культури  (акти  людськоїповедінки,  художні  образи  у  творах мистецтва,спеціальні  обрядові,  ритуальні  церемоніальніситуації,  особливі  смислові  конструкції  уфілософських, політичних, релігійних, літературнихтекстах) розкриває багатогранність її змістів. Чимґрунтовнішим  є  семіотичний  фундаментіндивідуальної культури особистості, тим глибшеу  процесі  розпредмечення культурних  смислівактуалізується  для  неї  людський  досвід.Розуміння культури як сфери знакової діяльностілюдини відображає її семіотичний вимір, міру їїсимволічної,  смислової  та  інформаційноїнасиченості.  Багатовекторність  осмисленнякультури  провокує  прагнення  визначити  її  вреальній цілісності та повноті конкретних форм їїіснування та розвитку [10, 64 – 65].

Пісені  символи  української  культуризабезпечують  людині процес  запам’ятовування,обробку та зберігання, набутої інформації про світ­буття,  передачу  отриманого  знання  наміжпоколінневому рівні. У такий спосіб системазнаків­символів  у  “тексті”  культури  є  кодометнічного світогляду.

Все краще  і цінне, що  дала  світу  українськапісня,  породжене живим  відчуттям  свого  часу,лагідною  і  доброю душею  нашого народу, йогорозумом  і  серцем.  Пісні  відкривають  коди

ОБРАЗНО-СИМВОЛІЧНА ТА ІНФОРМАЦІЙНА НАПОВНЕНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ(НА ПРИКЛАДІ “ГЕЙ, ПЛИВЕ КАЧА ПО ТИСИНІ”)

Page 83: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

82

доступу до історичної пам’яті українців, на долюяких  випало чимало страждань та випробувань.Це  в  свою чергу часто  диктує  сумні  емоції  тавиклад їх у слова та музику. Такі пісні објєднуютьнарод.  Останнім свідченням цього  стала  пісня“Гей, плине кача по Тисині”   неофіційний гимн заневинноубієнними активістами революції Гідності2014 року,  які  увійшли  в  історію  під  назвою“Небесна сотня”.  І  хоча пісня не була написанадля подій Майдану – її значущість дійсно висока.Можливо, знали її донині не всі. Сьогодні ж цяпісня, по суті, в усіх на слуху, бо уособлює біль,журбу,  смуток  за  “Небесною сотнею”. Кожногоз невинно  вбитих  проводжали в  останню  путьсаме під неї... До того ж, це була улюблена піснябілоруса  Михайла  Жизневського,  який  один  зперших загинув 22 січня 2014 р.

Пісні  –  породження  епохи.  В  історіїукраїнського народу було чимало “згорьованих”сторінок. Впевнено можна  сказати, що  людина,яка написала цю пісню, перепустила її через своєсерце.

Гей, плине кача по Тисині,Плине кача по Тисині.Мамко ж моя, не лай мені,Мамко ж моя, не лай мені.Гей, залаєш ми в злу годину,Залаєш ми в злу годину.Сам не знаю, де погину,Сам не знаю, де погину.Гей, погину я в чужім краю,Погину я в чужім краю.Хто ж ми буде брати яму?Хто ж  ми буде  брати  яму?Гей, виберут ми чужі люди,Виберут ми чужі люди,Ци не жаль ти, мамко, буде?Ци не жаль ти, мамко, буде?Гей, як би ж мені, синку, не жаль?Як би ж мені, синку, не жаль?Ти ж на моїм серцю лежав,Ти ж на моїм серцю лежав.Гей, плине кача по Тисині,Плине  кача  по  Тисині…

(Варіант  у виконанні  Піккардійської  терції;аранжування  В.  Якимця,  поклав  на  нотиІ.   Шульга). Вся  історія нашого народу –  історіязлетів  і  падінь саме  ідеї  соборності.  Зверненнядо фольклору, до народної пісні сприяє кращомурозумінню  історії  країни, причин  і  наслідків  їїтрагічних подій. Ми не можемо забувати людей,котрі  віддали  життя  за  свою  Батьківщину.Напевно, після останніх трагічних подій українськоїісторії, з’явиться новітній пласт журливих пісень.Хтось напише це від щирого серця, хтось – для

“піару”.  Якісь  пісні виконуватимуть  і  сто  роківпотому, якісь забудуть через три дні. Але це буденовітня історія України.

На прикладі пісні “Гей, плине кача по Тисині”– гимну “Небесної сотні”   ми бачимо наскількиабстрактні  слова  можуть  набути  об’ємності,стати  певним  символом,  викликати  справжніемоції,  пробуджувати  та  виховувати  почуттясправжнього патріотизму.

Щодо походженні пісні, то можна навести різнідумки  і  наукові  обґрунтування.  Із  свідченняфольклориста,  кандидата  мистецтвознавстваІвана Хланти пісню “Гей, пливе кача по Тисині”вперше  зафіксував  в 40­х  роках  ХХ століття  вс.Воловець  Закарпатської  області  відомийкомпозитор  і  фольклорист  Дезидерій  Задор(видатна  постать  у  Закарпатській  музичнійкультурі, разом  із  Іштваном Мартоном  заснувавЗакарпатську професійну композиторську школу)і  опублікував  її  у  збірнику  “Народні  пісніпідкарпатських  русинів”,  яка  побачила  світ  вУжгороді  у  1944  році.  Пісню  частовикористовувала в  своєму репертуарі Заслуженаартистка  України,  співачка  Закарпатськогодержавного заслуженого академічного народногохору  Віра  Баганич,  яка  народилася  самев с.  Воловець. У 2000 році вийшла збірка “СпіваєВіра Баганич”, у якій зібрано 64 фольклорні пісні,що складають репертуар  співачки, серед яких –пісня “Пливе кача по Тисині”. І саме варіант ВіриБаганич,  як  зазначає  І.  Хланта  –  найбільшблизький до того виконання, який звучить як гімнНебесної сотні [1].

Хтось  називає  її  лемківською  тужливоюнародною піснею, хтось – закарпатською. Але упісні є конкертне слово, де чітко вказано, що цяпісня виникла на Закарпатті,  і  про  це говоритьперший рядок Пливе кача  по  Тисині,  тобто порічці Тиса. А як відомо, річка Тиса протікає поРахівському,  Тячівському,  Хустському  і  частиніВиноградівського районів Закарпатської області.Саме на цій території, за словами Івана Хланти, івиникла  пісня  в  часи  боротьби  за  перемогуКарпатської  України  в  березні  1939  року,  інайбільше побутує вона  саме  в  цих  районах  –починаючи  від  села  Луг  Рахівського  району,Великий  Бичків,  Бурштин,  Сокирниця,  Хуст,Велика Копаня  і  Королево,  де  протікає Тиса.  Імайже  в  кожному  селі  І.  Хланті  вдавалосязаписати цю пісню. Сьогодні ця пісня отрималадруге дихання, друге життя.

Пісня розкриває неймовірно тужливий діалогміж матір’ю  та сином. Бо  кожна мати розуміє,що виховує сина не для того, щоб відпускати навійну,  будь­який  чоловік  не  хоче  загинути  начужині,  сестра  чи  брат  не  готові  втрачати

ОБРАЗНО-СИМВОЛІЧНА ТА ІНФОРМАЦІЙНА НАПОВНЕНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ(НА ПРИКЛАДІ “ГЕЙ, ПЛИВЕ КАЧА ПО ТИСИНІ”)

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 84: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

83 Молодь і ринок №12 (119), 2014

найближчих.  Безперечно,  що  автор  пісніперепустив її через своє серце, тому разом із нимза Небесною сотнею на Майдані та по всій Українів революційний час 2014 р. в унісон плакали сотнітисяч  людей.

Як заначає художній керівник “Піккардійськоїтерції” Володимир Якимець  (до  репертуаруякого  належить  даний  твір):  “Дванадцятьроків тому, коли записували цю пісню, навіть і непередбачали,  що  вона  звучатиме  як  жалобна.Нам  важливо  було, щоби  люди  пам’ятали  свійфольклор,  а  “Пливе  кача”,  на  нашу  думку,  –найкращий зразок фольклору, отож ми хотіли, щобчерез наше виконання такі пісні набували другогожиття” [4, 4].

Інша  версія  народження  пісні  висвітлена  упублікації доктора філологічних наук, професораВасиля Сокіла “Про пісню “Пливе кача по Тисині”.На  думку  автора,  пісня  має  літературнепоходження.  Автором  поетичного  твору  єписьменник  і  перекладач  Василь  Гренджа­Донський, з ім’ям якого тісно пов’язані розвитокі  становлення  нової  української  літератури  танаціонального  відродження  на  Закарпатті.  Звикладеного  матеріалу  автор  робить  наступнівисновки:  “1)  Незаперечний  факт,  що  авторомвірша  “Пливе кача  по  Тисині”  був  В.  Ґренджа­Донський; 2) Літературний твір фольклоризувавсяу  різних варіантах;  3)  Прив’язка до  конкретноїназви  річки  Тиси  чисто  умовна,  адже  скорішейдеться про тиху, заплавну воду (озерце); 4) Мотивзагибелі  сина актуалізувався  у часи КарпатськоїУкраїни,  тому  виявлені  народні  варіантирозповсюдилися  за принципом концентричногокола  (Хустщина,  Воловеччина,  Сколівщина);звичайно, хвилі можуть заходити і далі; 5) Темазагибелі  захисників  Вітчизни  стала  на  часі  ісьогодні, надто ж у момент поховання “Небесноїсотні” [7].

“Пливе  кача”  –  пісня­реквієм  чи  пісня­застереження? Впевнено можна говорити те, щотакі пісні об’єднують народ. Адже єдність народу– це те поле, де компроміси мають бути присутніз різних боків – зі сходу і заходу, півдня й півночі.Об’єднання  навколо  ідеї  державності  –  цепрактичний  патріотизм,  непохитна  віра  у  своїспроможності,  оберіг  духовного  статку  нації.Сказано  ж  бо:  “Ubi  соnсоrdia,  ibi  victoria”  –  дезлагода, там перемога! Найперша, найголовніша,найцінніша заслуга всієї спільноти, усіх гілок влади,кожного  громадянина  –  мирний  процесдержавотворення. Лише тоді, коли ми разом – миє великою силою. З історії ми бачимо, що, лишеоб’єднавшись  в одне ціле, можна  здолати будь­якого ворога. Про  це  завжди говорили  видатнідіячі культури, мистецтва, освіти України. Саме

так вважає відомий герой повісті І. Франка ЗахарБеркут, палко  говорячи  тухольцям свої  останніслова: “Доки будете жити в громадськім порядку,дружно держатися купи, незламно  стояти всі  заодного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила непобідить вас” [9, 140].

Історичний час буття народу розгортається нелінійно. У критичних ситуаціях (точках біфуркації)майбутнє як спасіння через страждання набуваєвірогідного характеру, а його здійснення залежитьвід вибору теперішнього та його наповненості вособистісному  і  суспільному житті –  людськоюдією, вчинком, емоцією, думкою, подією, вольовимрішенням, готовністю здійснити непростий вибірі нести за нього відповідальність тощо. У періодикриз суспільного розвитку поновлюється масованадія  і  сподівання на надприродні  втручання усоціально­економічне  та  політичне  життя,  наспасіння нації.

Висновки.  Отже,  лінійне,  безперервне,міжпоколіннєве засвоєння інтелектуально­духовноїспадщини в цілому, та народної пісні зокрема творитьспецифічну, національно­забарвлену світоглядно­ментальну традицію, в якій, при потребі, кожне ізнаступних поколінь знайде “Відповідь” на “Виклик”.Викликом  українського сьогодення  є  прагненнявідтворити,  зберегти  та примножувати  всесвітукраїнської духовності, розкодовуючи  її образно­символічну наповненість.

1.  Гімн Небесної сотні – Закарпатська народнапісня  //  [Електронний  варіант]  /  Режим  доступу:http://novezakarpattya.com/

2.   Грицай С.Й. Фольклор у просторі та часі. –Тернопіль: СМП ”Астон”, 2000. – 228 с.

3.   Давидюк  В.  Національна  культура в  умовахплебеїзації  //  Концепції  і  рецепції.  –  Луцьк:  ПВД“Твердиня”, 2001. – С. 276 – 285.

4. Козирєва Т. Під голоси “піккардійців” ми вшановуємогероїв Майдану // День. – №40. – 5 березня, 2014. – С. 4.

5. Кудрик Б. Українська народна пісня і всесвітнямузика. – Львів, 1992. – С. 29.

6.  Личковах  В.А.  Філософія  етнокультури.Теоретико-методологічні  та  естетичні  аспектиісторії української культури / В.А. Личковах. – К.: Вид.ПАРАПАН, 2011. – 196 с.

7. Сокіл В. Про пісню “Пливе кача по Тисині” //Народознавчі зошити. Серія філологічна. – 2014. –№4 (118). – С. 817 – 821.

8. Феномен нації: основи життєдіяльності; [за ред.Б.В. Попова.] – К. : Товариство “Знання”, КОО, 1998.– 264 с.

9. Франко Іван. Захар Беркут. Твори в 20 томах,Т. VI, К., 1951. – С. 7 – 140.

10. Шевнюк О.Л. Культурологія: навч. посіб.  /О.Л. Шевнюк. – К.: Знання-Прес, 2004. – 353 с.

Стаття надійшла до редакції 27.11.2014

ОБРАЗНО-СИМВОЛІЧНА ТА ІНФОРМАЦІЙНА НАПОВНЕНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ(НА ПРИКЛАДІ “ГЕЙ, ПЛИВЕ КАЧА ПО ТИСИНІ”)

Page 85: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

84

Постановка проблеми. Сучасна вищапедагогічна  освіта  спрямована  наформування високорозвиненої, творчої

особистості,  зокрема  у  підготовці  інженерно­педагогічних  кадрів.  Інженерно­педагогічнаосвіта  має  враховувати  перспективи  якудосконалення  виробництва,  так  і  інтеграціїУкраїни  в  Європейське  співтовариство.Майбутній  інженер­педагог  має  поєднуватипрофесійні технічні й педагогічні знання й умінняз  майстерністю  здійснювати  підготовкуспеціалістів,  здатних  вчасно  адаптуватися  вмінливих умовах ринку.

Стрімкий розвиток  інноваційних  технологій

стає причиною масштабних освітніх реформ, щоперетворюють  освіту  на  продуктивний  секторекономіки.  В  Національній  доктрині  розвиткуосвіти  зазначено,  що  в  Україні  повинензабезпечуватися  прискорений,  випереджальнийінноваційний розвиток освіти шляхом оновленнязмісту освіти та організації навчально­виховногопроцесу відповідно до демократичних цінностей,ринкових  засад  економіки,  сучасних  науково­технічних досягнень [8].

Отже,  мова  йде  про  впровадження  певнихінновацій у сфері освіти. З одного боку, системаосвіти є виробником інновацій шляхом відповідноїпідготовки майбутніх фахівців,  з  іншого – сама

УДК 378.147:371.134

Світлана  Хоменко,  кандидат педагогічних  наук,  доцентБердянського  державного  педагогічного  університету

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПІДГОТОВЦІ ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГАЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

У статті розглядається сутність інноваційних технологій відносно професійної підготовки інженера-педагога у сучасних умовах навчання, а також принциповий перегляд організації навчального процесу у ВНЗ,який повинен будуватися так, щоб розвивати уміння вчитися, формувати у майбутніх інженерів-педагогівздібності до саморозвитку, творчого застосування отриманих знань, способів адаптації до професійноїдіяльності.

Ключові слова: інженер-педагог, новація, нововведення, інновація, інноваційний процес, інноваційнітехнології,  інноваційна  діяльність,  професійний розвиток,  професійна  підготовка, творча  активність,спостережливість, логічне мислення, активізація навчання.

Літ. 9.

Светлана  Хоменко,  кандидат  педагогических  наук,  доцентБердянского  государственного  педагогического  университета

ИННОВАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В ПОДГОТОВКЕ ИНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГАЭКОНОМИЧЕСКОГО ПРОФИЛЯ

В статье рассматриваются инновационные технологии в отношении профессиональной подготовкиинженера-педагога в современных условиях обучения, а также принципиальный анализ организации учебногопроцесса в ВУЗЕ, который должен строиться так, чтобы развивать умение учиться, формировать у будущихинженеров-педагогов способности к саморазвитию, творческому применению полученных знаний, способамадаптации к профессиональной деятельности.

Ключевые слова:  инженер-педагог,  новация,  нововведение,  инновация,  инновационный  процесс,инновационные технологии, инновационная деятельность, профессиональное развитие, профессиональная

подготовка, творческая активность, наблюдательность, логическое мышление, активизация обучения.

Svetlana  Khomenko,  Ph.D., Associate  ProfessorBerdyansk  State  Pedagogical  University

INNOVATIVE TECHNOLOGIES IN THE TRAINING OF A TEACHER-ENGINEERECONOMIC PROFILE

The article considers the essence of innovative technologies in professional training of a teacher-engineer inmodern learning environments, as well as a fundamental revision of the organization of educational process at theUNIVERSITY, which must be constructed so as to develop the ability to learn, to teach future engineers-teachers ‘ability to self-development, creative application of knowledge, ways of adapting to the professional activity.

Keywords: teacher-engineer, innovation, innovation, innovation, innovation, innovation, innovation, careerdevelopment., training, creativity, observation, logical thinking, enhance learning.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПІДГОТОВЦІ ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

© С. Хоменко, 2014

Page 86: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

85 Молодь і ринок №12 (119), 2014

стає  споживачем  інноваційних  технологій.  Нажаль,  інноваційна  діяльність  у  сфері  освіти  вУкраїні характеризується відсутністю  цілісностіта  системності  у  розробці,  обґрунтуванні  таосвоєнні  інновацій.  Відсутність  однозначнихтрактувань понять і класифікації інновацій в освіті–  одна  з  головних  причин  низьких  обсягівінвестування в такий вид інновації в Україні.

Аналіз досліджень і публікацій. Сучаснимидослідниками обґрунтовано проблему професійноїпідготовки  майбутнього  фахівця  взагалі,професійної підготовки майбутнього представникапедагогічної та інженерної професії. Висвітленнюпроблем  підготовки  інженерно­педагогічнихкадрів присвячені роботи С. Артюха, С. Батишева,Н. Брюханової,  Г. Зборовського,  Е. Зеєра,Р. Карпової, О. Коваленко, П. Лузана, Н. Ничкало,А. Пастухова,  О. Романовського,  В. Сидоренка,О. Щербак; психологічні проблеми відображені впрацях  Н. Кузьміної,  Т. Кудрявцева,  І. Лобача;дидактичні питання розглядають П. Підкасистий,Б. Соколов, Л. Тархан та інші.

Проблемам інноваційної діяльності в освітнійсфері  було  присвячено  чимало  дослідженьпровідних  вчених,  серед яких  К. Ангеловськи,Л. Ващенко, О. Козлова, Н. Артикуца, М. Поташник,О. Арламов,  М.  Бургін,  В. Журавльов,Н. Юсуфбекова,  А. Ніколс,  Г. Герасимова,Л. Ілюхина, І. Беха,  Л. Даниленко, І. Дичківська,М. Кларіна, О. Пєхота,  О. Попова, Л. Подимова,А. Прігожина, В. Сластьоніна, А. Хуторський таінші.  Але,  незважаючи  на  велику  кількістьдосліджень у цьому напрямі, й нині відсутні єдиніпідходи  як  до  визначення  поняття  “освітняінновація”,  так  і  до  класифікації  інновацій,орієнтованих  на  освітні  цілі,  що  мають  певніспецифічні особливості та властивості.

Метою  статті  є  обґрунтування  роліінноваційних  технологій  в  підготовці  таудосконаленні  професійного  рівня  інженера­педагога в галузі економіки.

Виклад основного  матеріалу. Дослідженняінноваційних технологій в освіті ведуться з кінця50­х років ХХ сторіччя, у вітчизняній практицітермін “інновація в освіті” почав використовуватисялише у середині 80­х років XX століття у зв’язку зпроцесами  перебудови  радянської  освітньоїсистеми.

На думку  Т. Яровенко відсутність  системнихта комплексних підходів до вирішення цих питаньне дозволяє конкретизувати пріоритетні напрямиінноваційного розвитку освітньої сфери; розробити“єдиний  банк  (базу  даних)”  освітніх  інновацій;підвищити ефективність управління інноваціямив освітній сфері, зокрема, організації їх експертизи;

запровадити  більш  раціональні  формифінансування інноваційних проектів у галузі освіти;здійснювати  організацію  правового  захистуосвітніх інновацій як інтелектуальної власності,тощо.

Враховуючи особливості інноваційної політикивисоко  розвинутих  країн  світу,  їх  розуміннярозвитку даної науки, в Україні на  початку 90­хроків ХХ століття  взято курс  на  інноваційнийрозвиток, який знайшов своє відображення в рядізаконодавчих і нормативно­правових документів,таких  як:  закони  України:  “Про  інноваційнудіяльність”,  “Про  пріоритетні  напрямиінноваційної діяльності”; у галузі освіти – закониУкраїни: “Про освіту”, “Про вищу освіту” та інші.

Згідно  із  законом України “Про  інноваційнудіяльність”,  “головною  метою  державноїінноваційної  політики є  створення  соціально­економічних, організаційних і правових умов дляефективного відтворення, розвитку й використаннянауково­технічного  потенціалу  країни,забезпечення впровадження сучасних екологічночистих, безпечних, енерго­ та ресурсозберігаючихтехнологій, виробництва та реалізації нових видівконкурентоздатної продукції” [2].

Глибинна особливість  освітньої політики,  завизначенням В. Кременя, полягає в тому, що вонаорганічно  поєднує  в  собі політичні,  соціальні,економічні  та власне освітні  аспекти. Тільки  затакого підходу до освіти ми зможемо вивести їїза відомчо­галузеві бар’єри та надати їй сучасноїсутності  як  сфери  інтеграції  та  реалізаціїзагальнонаціональних інтересів і пріоритетів нашоїдержави .

Відсутність  системних  та  комплекснихпідходів до вирішення  цих питань  не  дозволяєконкретизувати пріоритетні напрями інноваційногорозвитку освітньої сфери; розробити “єдиний банк(базу  даних)”  освітніх  інновацій;  підвищитиефективність управління інноваціями в освітнійсфері,  зокрема,  організації  їх  експертизи;запровадити  більш  раціональні  формифінансування інноваційних проектів у галузі освіти;здійснювати  організацію  правового  захистуосвітніх інновацій як інтелектуальної власності,тощо [3].

Інтерес до проблем інноватики, виокремленняїх як важливих напрямів сучасної наукової думкизумовлені  зростанням  динаміки  інноваційнихпроцесів у суспільстві, що характеризують йогоперехідний,  нестабільний  стан  (М. Лапін,А. Пригожин, Б. Сазонов).

Л. Даниленко характеризує освітню інноватикуяк окрему галузь педагогіки, яка має свій об’єкт(інноваційна  діяльність  учасників  навчально­

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПІДГОТОВЦІ ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Page 87: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

86

виховного  процесу)  та  предмет  (самі  освітніінновації), закономірності й тенденції розвитку.

На думку  І. Підласого,  інновації –  це  і  ідеї,  іпроцеси, і засоби, і результати, що розглядаютьсяу єдності  якісного  вдосконалення педагогічноїсистеми.

Використання  інноваційних  технологійзабезпечує підвищення ефективності навчальногопроцесу,  гарантує  досягнення  запланованихрезультатів у навчанні.

Сучасний  етап  модернізації  системи  освітихарактеризується  посиленням  уваги  доособистості,  спрямування  зусиль  педагогів  нарозвиток  творчого  потенціалу  учасниківнавчально­виховного процесу. Реалізація новихвекторів розвитку освіти потребує використанняінноваційних педагогічних технологій, творчогопошуку  нових  чи  вдосконалених  концепцій,принципів,  підходів  до  освіти,  суттєвих  змін  узмісті,  формах  і  методах навчання,  виховання,управління педагогічним процесом [4].

Інноваційну  технологію  слід  розглянути  яккомплекс,  що  складається  з подання  плановихрезультатів  навчання,  критеріїв  виборуоптимальних людей для конкретних умов.

На думку дослідників, нове у педагогіці – цене лише  ідеї, підходи,  методи,  технології,  які утаких  поєднаннях  ще  не  висувалися  або  невикористовувалися, але й той комплекс елементівчи  окремі елементи педагогічного  процесу,  якінесуть у собі прогресивне начало, що дозволяє узмінених умовах і ситуаціях достатньо ефективновирішувати завдання виховання та освіти [5].

Така  діяльність  у  сучасній  психолого­педагогічній  літературі  отримала  назвуінноваційної  і  вона  передбачає  створення  тапоширення новацій  у  системі освіти на  всіх  їїрівнях.

Отже,  інноваційна діяльність – це створеннянового  (оригінальних  прийомів,  ціліснихпедагогічних  концепцій),  що  змінює  звичнийпогляд  на  явище,  перебудовує  суспільно­педагогічні відносини.

Педагогічна інноватика – це сфера науки, якавивчає процеси розвитку навчальних закладів, щопов’язані із створенням нової практики освіти[9].Розвиток  педагогічної  інноватики  в  Україніпов’язаний насамперед  із  масовим громадсько­педагогічним рухом,  з  виникненням  протиріччяміж  потребою  у  швидкому  розвитку  освітньо­виховних  закладів  і  невмінням  педагогів  їїреалізувати.

Зріс  масовий  характер  застосування нового.У зв’язку з цим загострюється потреба у новомузнанні,  в  осмисленні  нових  понять  “новація”,

“нововведення”,  “інновація”,  “інноваційнийпроцес” та  ін., а також актуалізується проблемаформування теоретичної та практичної готовностімайбутніх  інженерів­педагогів до  інноваційноїдіяльності [6].

Інноваційною в системі освіти регіональногорівня  буде  діяльність  з  удосконалення  чионовлення освітньої практики шляхом створення,розповсюдження та освоєння нових ефективнихспособів і засобів досягнення встановлених цілейосвіти.

Інноваційне навчання  – це такий навчальнийпроцес,  що  будується  як  творча  взаємодіявикладача  та  студентів,  котра  максимальноспрямована на самостійний  пошук  студентаминових  знань,  нових  пізнавальних  орієнтиріввисокого  рівня  складності,  виробленнязагальнолюдських норм та цінностей, оволодіннямистецтвом рефлексії [5].

Мета  інноваційного  навчання  –  розвиватиможливості  творчо  освоювати  новий  досвід.Основою  такого  освоєння  є  цілеспрямованеформулювання творчого та критичного мислення,досвіду та інструментарію навчально­пошуковоїдіяльності,  рольового  та  імітаційногомоделювання,  пошуку  та  визначення  власногоособистого сенсу й ціннісних відносин [9].

Продуктами  інноваційної  діяльності  єнововведення  (новоутворення,  новації),  якіпозитивно змінюють систему освіти, визначаютьїї  розвиток  і  характеризуються  новим  чивдосконаленим  змістом  освіти,  засобаминавчання,  виховання,  освітніми  моделями  таадекватними  їм  системами  управління,зафіксованими у формах, придатних для апробації,розповсюдження та освоєння.

В  науковій  літературі  “нововведення”визначається як цілеспрямовані зміни, які вносятьв  середовище  впровадження  нові  стабільніелементи, що спричиняють перехід системи відодного стану до іншого.

В педагогічній діяльності нововведення – цекомплексний  процес  створення,  поширення тавикористання  нового педагогічного  засобу  дляякісно  кращого  задоволення  вже  відомихсуспільних потреб, процес його впровадження вокремому  навчальному  закладі  з  метоюпідвищення результативності  освітньо­виховноїдіяльності [9].

Співвідношення між поняттями “нововведення”і  “інновація”  полягає  в  тому, що  нововведення(новація)  –  це  засіб  (новий  метод,  методика,технологія, програма та ін.), а інновація – це процесосвоєння цього засобу.

В цілому під інноваційним процесом розуміють

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПІДГОТОВЦІ ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 88: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

87 Молодь і ринок №12 (119), 2014

комплексну  діяльність  щодо  створення(розробки), засвоєння, використання та поширеннянововведень  [3].

Л. Даниленко розглядає інновацію не лише якрезультат  впровадження  нового,  а  й  якновостворені  або  вдосконалені  технологіїнавчання,  виховання,  управління,  які  суттєвозмінюють структуру і якість освітнього процесу.Вважає  неможливим  реформування  освіти  ішколи,  зокрема,  без  системного  оновленняпедагогічного процесу, без системного вивченняй аналізу педагогічних досягнень вітчизняних  ізарубіжних колег.

В. Паламарчук  розглядає  інновацію  “якрезультат  творчого  пошуку  оригінальних,нестандартних рішень різноманітних педагогічнихпроблем”;

О. Савченко  –  як  “процеси  створення,поширення  і  використання  нових  засобів(нововведень) для розв’язання тих педагогічнихпроблем, які досі розв’язувалися по­іншому”;

І. Єрмаков – як “актуально значущі й системніновоутворення,  які  виникають  на  основірізноманітних ініціатив і нововведень, що стаютьперспективними для еволюції освіти і позитивновпливають на її розвиток”;

Л. Ващенко  –  як  “нові  ідеї  в  педагогіці,зорієнтовані на нові  зміни різних  структурнихсистем і компонентів освіти; процес залучення допрактики освітніх технологій, у  результаті  якихпідвищуються показники досягнень структурнихсистем  і компонентів  освіти.  Дане поняття маєсумарний характер  і  складається  з  двох  форм:власне ідеї та самого процесу її реалізації”.

Інноваційна  діяльність  –  системний  виддіяльності,  спрямований  на  реалізаціюнововведень  на  основі  використання  тавпровадження нових наукових знань, ідей, підходів;трансформації  відомих  результатів  науковихдосліджень та практичних розробок у новий абоудосконалений продукт [8].

Висновки. Кожен спосіб сприйняття знань таінформації має  свої переваги та недоліки. Томунавчання  має  бути  пристосоване  доіндивідуальних потреб студентів. Це вимагає відвикладача  різноманітних  підходів  у  навчанні.Викладач  сам  вибирає  традиційне,  чи

нетрадиційне навчання використовувати йому назанятті. Але  час  вимагає працювати  по­новому,рухатися вперед і досягати певних результатів.

Інноваційні технології навчання передбачаютьне просто отримання знань, а творче відношеннядо  них,  сприяють  формуванню  і  вихованнюосвіченого,  творчого,  професійно­здібногоспеціаліста.

Перспективи подальших розвідок у даномунапрямку  зорієнтовано  на розробку структуриготовності до  інноваційної діяльності майбутніхінженерів­педагогів економічного профілю.

1.  Василенко  Н.В.  Підготовка  керівниківзагальноосвітніх  навчальних  закладів  доінноваційної  діяльності:  Дис.  ...  канд.  пед.наук: 13.00.04.  К.,  2007.

2.  Закон  України  “Про  інноваційнудіяльність”  // Економіст. – 2004. – № 5. – С. 4–  9  /  [Електронний  ресурс]  Режим  доступу:(www.zakon.rada.gov.ua).

3. Кларін М.  Інновації  в  навчанні  //  Завуч. –2000. – № 23 –  24. –  С. 8.

4.  Ковальчук  О.  Інноваційна  робота  якпроблема  професійного  удосконаленнявчителя  //  Директор  школи,  ліцею,  гімназії.  –2002. – № 1 – 2. – С. 51 – 52.

5.  Козлова  О.Г.  Методика  інноваційногопошуку вчителя:  Навч.-методичний  посібник.–  Суми: ВВП “Мрія-1”, ЛТД, 1998.  “ 96 с.

6.  Клокар  Н.І.  Управління  професійнимзростанням  керівників  загальноосвітніхнавчальних  закладів  у  системі  післядипломноїпедагогічної  освіти  //  Рідна  школа.  –  2004.  –№ 5. – С. 25 – 29.

7.  Олійник  В.В.  Загальнотеоретичніпідходи  до  управління  і  їх  вплив  на  розвитоксистеми  підвищення  кваліфікації  тапідготовки  керівників  загальноосвітніхзакладів  //  Післядипломна  освіта в  Україні.  –2002. – № 2.  – С. 60  – 62.

8.  Паламарчук  В.Ф.  Інноваційні  процеси  впедагогіці.  К.,  1994.

9.  Уруський  В.І.  Формування  готовностівчителів  до  інноваційної  діяльності:Методичний  посібник. –  Тернопіль: ТОКІППО,2005. –  96 с.

Стаття надійшла до редакції 22.12.2014

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПІДГОТОВЦІ ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

  

Page 89: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

88

Постановка  проблеми.  Нещодавно  вУкраїні відбулись революційні зміни,які супроводжувались  зламом старої

системи норм,  правил поведінки та суспільнихцінностей. Державне керівництво в обмін старимпринципам суспільного життя пропонує нові, якіподекуди не зовсім сформовані. Швидкий плинподій, зміна суспільно – політичної системи, хитка

економіка, війна, які посилюють свою руйнівну діючерез  агресивний  вплив  засобів  масовоїінформації, провокують зародження аномічногоявища  у  суспільстві,  яке  супроводжується  упереважної  більшості  населення,  особливорадикально  налаштованої  молоді,  свідомоювідмовою  підкорятись  новим  “суспільнимправилам життя”.

УДК 37.013.42 – 053.6

Юрій  Бриндіков,  кандидат  психологічних наук,доцент  кафедри  соціальної  роботи  і  соціальної педагогіки

Хмельницького  національного  університету

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ПІДЛІТКАМИ ІЗ ДЕЛІНКВЕНТНОЮПОВЕДІНКОЮ ЯК МОЖЛИВІСТЬ ЇХ РЕІНТЕГРАЦІЇ У СОЦІУМ

В  проведеному  дослідженні  висвітлено  причини  зародження  делінквентної  поведінки  у  підлітків.Проаналізовано  зміст  та  методику  соціально-педагогічної  роботи  правоохоронних  органів,  зокремакримінальної міліції, притулків для неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді.

Надано рекомендації щодо запровадження якомога більшої кількості інноваційних технологій у роботісоціальних педагогів з підлітками із делінкентною поведінкою; тісної взаємної органів державної влади,комерційних структур, організацій та установ соціального спрямування для попередження злочинів середпідлітків та їх реінтеграції у соціум.

Ключові слова: делінквентна поведінка, підлітки із делінквентною поведінкою, реінтеграція у соціум.

Літ. 9.

Юрий  Бриндиков,  кандидат  психологических  наук,доцент  кафедры  социальной  работы  и  социальной  педагогики

Хмельницкого  национального  университета

СОЦИАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ РАБОТА С ПОДРОСТКАМИ С ДЕЛИНКВЕНТНЫМПОВЕДЕНИЕМ КАК ВОЗМОЖНОСТЬ РЕИНТЕГРАЦИИ В СОЦИУМ

В проведенном исследовании освещены причины зарождения делинквентного поведения у подростков.Проанализировано содержание и методику социально-педагогической работы правоохранительных органов,в частности криминальной милиции, приютов для несовершеннолетних, центров социальных служб длямолодежи.

Даны рекомендации по внедрению как можно большего количества инновационных технологий в работесоциальных  педагогов  с  подростками  с  делинквентным  поведением;  тесного  взаимодействия  органовгосударственной власти, коммерческих структур, организаций и учреждений социальной направленностидля предупреждения преступлений среди подростков и их реинтеграции в социум.

Ключевые слова: делинквентное поведение, подростки с делинквентным поведением, реинтеграция в

социум.

Yury  Bryndikov,  Ph.D.  (Psychology),Docent of  Social  Work  and  Social  Pedagogy  Department

Khmelnytsky  National  University

SOCIAL AND PEDAGOGICAL WORK WITH TEENAGERS WITH DELINQUENTBEHAVIOR AS AN OPPORTUNITY TO REINTEGRATE INTO SOCIETY

The study highlights the reasons for the emergence of delinquent behavior inteenagers. Analyzed the contentand methodology of social and pedagogical work of law enforcement agencies, in particular the criminal police,shelters for minors, centers of social services for young people.

Recommendations for the implementation of an increasing number of innovative technologies in the work ofsocial workers with adolescents with delinquent behavior; close cooperation between public authorities, businesses,organizations  and  institutions  of  social  orientation  for  the  prevention  of  crime  among  adolescents  and  theirreintegration into society.

Keywords: delinquent behavior, teenagers with delinquent behavior, reintegration into society.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ПІДЛІТКАМИ ІЗ ДЕЛІНКВЕНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮЯК МОЖЛИВІСТЬ ЇХ РЕІНТЕГРАЦІЇ У СОЦІУМ

© Ю. Бриндіков, 2014

Page 90: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

89 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Така  відмова  супроводжується  агресією,асоціальними діями, різноманітними девіаціями,серед  яких  часто  фіксується  делінквентнаповедінка.  Остання  носить  характердокриміногенної,  коли  індивід  ще  не  стаєсуб’єктом злочину  і  його  соціальні відхиленняпроявляються на рівні невеликих правопорушень,порушень  норм  моралі,  правил  спілкування,епізодичному вживанні алкогольних, наркотичних,токсичних речовин, порушуючих психіку, іншихасоціальних дій,  які є підгрунттям для скоєнняособою кримінально караних дій в подальшому[1, 198 – 199].

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Проблематикою  впливу  виховання  і  сімейнихстосунків на  розвиток підліткової  агресивностіпереймались дослідники А. Бандура та Р. Уолтерс.І.  Трус  досліджував  проблеми  постійногосоціально­педагогічного  супроводу  підлітків  закцентуаціями характеру.

У 80­х роках ХХ ст. російські психологи А. Лічкота К.  Платонов  запровадили  до  наукового  обігупоняття “делінквентна поведінка”, запозичившийого із зарубіжної науки, тим самим окреслившихарактерні  риси  даного  різновиду  девіантноїповедінки [2, 377, 379; 3, 209 – 210].

Мета статті. Метою даної статті є  вивченнята аналіз делінквентної поведінки серед молоді,аналіз соціально­педагогічної роботи в Україні  якоднієї з альтернатив попередження скоєння злочинів,які розглядаються слідчими та судовими органами,відносяться до криміногенних злочинних проявів танадання можливості молоді повернутися у соціум.

Виклад  основного матеріалу дослідження.Напрямом соціально­педагогічної роботи певнихінституцій соціального виховання є профілактикаделінквентної поведінки підлітків.  У соціально­педагогічній літературі середини XX ст. дітей, якіпорушували моральні та правові норми, називали“неповнолітні правопорушники”,  “педагогічнозанедбані”,  “соціально  занедбані”,  “підлітки  зповедінкою,  що  відхиляється  від  норми”,“неповнолітні  злочинці”,  “важковиховувані”,“дезадаптовані”,  “підлітки  з  протиправноюповедінкою”,  “підлітки  з  антисоціальноюповедінкою”,  “підлітки  з  кримінальноюповедінкою”.  У  80­х  роках  XX  ст.  російськіпсихологи А. Лічко та К. Платонов запровадилидо  наукового  обігу  поняття  “делінквентнаповедінка”,  запозичивши  його  із  зарубіжноїпсихологічної науки.

Перш  за  все,  необхідно  нагадати,  щоделінквентна поведінка – це різновид девіантноїповедінки,  сукупність протиправних вчинків  тазлочинів,  які  не  відповідають  формальнозафіксованим соціальним та юридичним нормам.

Вона  безпосередньо пов’язана  із  соціальноюдезадаптацією  індивіда  та  спричинень  йогонеспроможністю або  небажанням задовольнитисвої  потреби  правомірним  шляхом.  Отже,  уширокому значенні делінквентна поведінка – цезлочинна (кримінальна) поведінка, правопорушеннянекримінального характеру, порушення офіційновизначених  правил;  у  вузькому  значенні  (впсихолого­педагогічній  літературі)  –  ценекримінальні  правопорушення,  порушеннядисциплінарних  вимог,  протиправна  поведінкаособистості,  що  насамперед  притаманнопідліткам.

В науковій літературі делінквент характеризуєтьсяяк неповнолітній  з  соціальними відхиленнями  уповедінці,  який  здійснює  вчинки,  забороненідіючим законодавством та іншими нормативнимиактами. Частими порушниками бувають психічноі фізично  здорові учні  з  негативним  життєвимдосвідом,  шкідливими звичками  та  потребами,деформованими соціально­етичними знаннями.

Отже, підліток із делінквентною поведінкою –це особа віком 11 – 15 років, яка порушує нормигромадського  правопорядку,  що  за  певнихобставин може загрожувати благополуччю іншихлюдей [3, 4, 5, 6, 7].

Делінквентна поведінка підлітків спричиненапевними причинами, умовами та подіями:

­  соціальними  причинами,  обумовленимисоціально­економічними  та  соціокультурними,демографічними  особливостями  соціуму,наявними  соціальними  проблемами  тощо.Наприклад,  міграційні  процеси,  урбанізація,майнове  розшарування  суспільства,  зниженняжиттєвого  рівня  населення,  поширення  всуспільстві  кримінальних  та  гедоністичнихцінностей, проявів агресивності, негативний впливЗМІ тощо;

­  соціально­педагогічними  причинами,  щоопосередковані  проблемами,  які  виникають  умікросередовищі підлітка (сім’ї, загальноосвітньомунавчальному  закладі,  групі  однолітків  тощо).Зокрема,  послаблення  виховної  функції  сім’ї,засвоєння підлітком  через  навчання в  сім’ї чигрупі  відкритих або  прихованих  делінквентнихцінностей; бездоглядність як відсутність контролюза  дітьми  з  боку  дорослих;  негативний  впливасоціальних  груп  однолітків,  підлітковоїсубкультури; конфліктні відносини з учителями таоднолітками, неправильна  організація  дозвілляпідлітків тощо;

­  індивідуально­психологічними  причинами,пов’язаними з особливостями морфофізіологічноїсистеми  підлітка,  його  емоційно­вольовими таособистісними  характеристиками,  ціннісно­мотиваційною сферою;

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ПІДЛІТКАМИ ІЗ ДЕЛІНКВЕНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮЯК МОЖЛИВІСТЬ ЇХ РЕІНТЕГРАЦІЇ У СОЦІУМ

Page 91: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

90

­  соціально­культурні  причини, пов’язані  зізниженням морально – етичного рівня, руйнацієюдуховних цінностей, пропагандою ЗМІ західнихстереотипів поведінки [3, 210 – 211; 5, 226, 8].

Причини  делінквентної поведінки підлітківможуть бути сталими та новими, які з’являютьсяу певні часові періоди та обумовлені соціально­економічними та соціокультурними суспільнимиумовами.  Сталі  недоліки  включають  у  себенизький рівень виховної та дозвільної функцій сім’ї,а  також  неправильну  організацію  навчально­виховного процесу в загальноосвітніх закладах.

Новими детермінантами у  80­ті роки XX ст.стали міграційні процеси та урбанізація. Відбувсяруйнівний процес системи роботи піонерської такомсомольської організацій  з підлітками. Важкі90­ті ХХ ст. призвели до майнового розшаруваннясуспільства,  поширення  вживання  алкоголю танаркотиків  у дитячому середовищі,  соціальногосирітства  тощо.  Початок  XXI  століттяохарактеризувався розвитком  гедоністичних таспоживацьких  тенденцій  у  підлітковомусередовищі, агресивного впливу  інформаційнихтехнологій, комп’ютерних ігор, Інтернету тощо.

Форми  соціально­педагогічної  роботи  зпідлітками  із делінквентною  поведінкою маютьпевні  особливості  залежно  від  соціальноїінституції,  яка  здійснює  цю  роботу.  Упродовждесятиліть  загальноосвітні  навчальні  закладизалишалися провідними інститутами соціальноговиховання.  Соціально­педагогічна  робота  зпідлітками  із  делінквентною  поведінкою  узагальноосвітніх  навчальних  закладахздійснюється  у межах  первинної  та  вторинноїпрофілактики. Вони спрямовані на забезпеченнясоціальними  педагогами  та  педагогічнимколективом школи цілеспрямованого впливу  намікросередовище  та  особистість  підлітка  ізделінквентною  поведінкою  з  метою  усуненнячинників,  які  негативно  впливають  на  йогосоціалізацію  та  сприяють  подальшомувідхиленню у поведінці,  з метою формування унеповнолітнього  особистісних  якостей,  які  бунеможливлювали подальші асоціальні прояви тазабезпечували повернення неповнолітнього у соціальнежиття. Основними засобами соціально­педагогічноїроботи загальноосвітнього навчального закладу  зметою профілактики делінквентної поведінки єіндивідуальна  виховна  робота,  застосуваннякорекційного впливу на мікросередовище та залученнянеповнолітнього до позитивних соціальних відносин тасоціально ­ корисної діяльності.

З  метою  поліпшення  обліково­аналітичноїроботи  фахівців  запроваджуються  соціально­психолого­медико­педагогічні картки учнів, планиекстреного реагування на пропуски чи протиправні

вчинки підлітків, обліково­профілактичні карткироботи з неблагополучними сім’ями, карти рухуучнів  “групи  ризику”.  Для  забезпеченняіндивідуальної  роботи  з  підлітками  ізделінквентною  поведінкою  соціальний  педагогзаповнює соціально­педагогічну картку учня, якамістить наступні відомості: характеристика сім’ї;стан  здоров’я  й  розвитку  учня;  особливостінавчальної  діяльності;  статус  у  колективі,ставлення  до колективу,  громадської  діяльностіта  суспільно­корисної  праці;  спрямуванняінтересів,  сфери  вільного  спілкування  учня;самооцінка особистості та особливості поведінки.

Важливе  місце  в  системі  соціально­педагогічної роботи з підлітками із делінквентноюповедінкою посідає інспектування сімей дітей групризику, зокрема проведення рейдів із залученнямпсихолога,  соціального  педагога,  класногокерівника, представника служби у справах дітей,кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

Соціальні педагоги  активно  використовуютьінтерактивні  технології. Серед них особливогопоширення  набули:  метод  “рівний  ­  рівному”,конкурси та диспути з правової тематики, рольовіігри, інтерактивні заняття, соціально­психологічніта просвітницькі тренінги для підлітків та їхніхбатьків.

Особливий  наголос  необхідно  зробити  насоціально­педагогічній  роботі  з  підлітками  ізделінквентною поведінкою у школах – інтернатамдля  дітей­сиріт  та  дітей,  позбавленихбатьківського  піклування,  оскільки  саме  вонинайчастіше мають досвід протиправної поведінки.Така  робота  здійснюється  через  бесіди,консультації,  психокорекційні  заняття.  Середгрупових форм  найпоширеніші виховні  години,години  спілкування,  тематичні  дні,  тренінги,зустрічі з представниками кримінальної міліції усправах дітей тощо [3, 9].

Соціально­педагогічна робота із делінквентамиздійснюється  органами  державної  влади,службами та установами у справах дітей, а саме:представники кримінальної міліції у справах дітейв якості соціально­педагогічної роботи здійснюютьпросвітницько­інформаційну  роботу  середнаселення,  проводять  тематичні  зустрічі,спортивні  змагання  тощо.  Зазначені  заходиспрямовані  на виховання,  засвоєння  суспільнихцінностей.

Соціально­педагогічна  робота  працівниківкримінальної міліції у справах дітей починаєтьсязі встановлення контакту з неповнолітнім та йогосім’єю,  згодом  їх  мотивують  до  співпраці  іпрацюють  над  визначеними  проблемами.Працівники вивчають особливості особистостінеповнолітнього  та  його  соціальне  оточення,

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ПІДЛІТКАМИ ІЗ ДЕЛІНКВЕНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮЯК МОЖЛИВІСТЬ ЇХ РЕІНТЕГРАЦІЇ У СОЦІУМ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 92: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

91 Молодь і ринок №12 (119), 2014

чинники,  що  заважають  соціальній  адаптаціїнеповнолітнього, сприяють формуванню у ньогопротиправної поведінки; визначають ресурси, якіможна  використати  для  ресоціалізаціїнеповнолітнього. Соціально­педагогічна робота зпідлітками із делінквентною поведінкою має наметі  психологічну та  педагогічну  реабілітаціюнеповнолітнього.

У  діяльності кримінальної  міліції  у  справахдітей  впроваджують  такі  інновації  як  сімейнігрупові наради,  соціальний супровід підлітків,засуджених до альтернативних видів покарань.

Вторинна  та  третинна  профілактикаделінквентної  поведінки підлітків  є  провіднимнапрямом  роботи  у  притулках  для  дітей.Соціально­педагогічна  робота  в  цих  закладахздійснюється за допомогою специфічних методівта  форм  і  спрямована на  коригування  уявлень,переконання неповнолітнього, вирішення складнихжиттєвих ситуацій, які є перепоною до поверненняу соціум. Для розв’язання  зазначених завдань усвоїй  практичній  роботі  фахівці  притулківвикористовують  різноманітні  соціологічні,психологічні  та педагогічні  методи,  серед  якихможна зазначити спостереження, аналіз соціуму,біографічний  метод,  методи  психодіагностики,психотерапії,  психогімнастика,  вправляння,переконання та змагання.

З  2008  р.  в  Україні  розпочався  процеспоступової  реорганізації притулків  для  дітей  уцентри соціально­психологічної реабілітації. Утаких  центрах  переважно  здійснюєтьсяіндивідуальна робота з делінквентними підліткамишляхом  захисту  прав  дитини  та  наданнясоціальної допомоги (сприяння органам опіки тапіклування,  службі  у  справах  неповнолітніх  уподальшому  влаштуванні  дитини;  розв’язанніправових,  житлових,  проблем;  соціальногопатронажу);  побутової  реабілітації  дитини;організації  медичного  обстеження,  лікування;інтеграції дитини в соціум (відновлення втраченихта  встановлення  нових  соціальних  зв’язків);психологічної реабілітації та корекції (подоланнядеформацій поведінки, формування  позитивноїустановки  на  навчання  та  працю,  вирішенняконфліктів  з  однолітками  та  дорослими);реабілітації  у  сфері  навчальної  діяльності(повернення дезадаптованої дитини чи підлітка дозагальноосвітнього  навчального  закладу);допомоги у відновленні внутрісімейних зв’язків;підготовки дитини до  повернення  в  біологічнусім’ю чи влаштування в прийомну сім’ю, дитячийбудинок сімейного типу.

Центри соціальних служб проводять соціально­педагогічну роботу через відеолекторії, конкурсина  краще  знання  чинного  законодавства,

тематичні  зустрічі  підлітків  із  делінквентноюповедінкою  з  працівниками  правоохороннихорганів, органів державної влади тощо.

Проводиться  робота  із  створення  таборіввідпочинку  та  наметових  містечок  з  метоюзабезпечення  дозвілля  дітей  та  попередженнянегативних явищ у молодіжному середовищі.

Центри  соціальних  служб  для  молодівикористовують  метод  вуличної  роботи,  якийдопомагає виявити бездоглядних дітей, дорослих,які  втягують  дітей  у  злочинну  діяльність,запобігти правопорушенням серед підлітків.

Шляхом  різноманітних  акцій,  фестивалів,конкурсів,  тематичних  виставок  та  лекційпрацівники  центрів  намагаються  встановитидовірливі  відносини  з  підлітками,  допомогтирозв’язати їхні проблеми, захистити від насиллята повернути до повноцінного життя [1, 2, 3, 6].

Висновки  з  проведеного  дослідження.Завершуючи  дослідження щодо причин проявівделінквентної поведінки у підлітків та соціально– педагогічних шляхів подолання такої поведінки,необхідно  звернути  увагу  на  запровадженняінноваційних технологій та методів у роботі органівдержавної влади, правоохоронних органів та всіхінституцій,  які  долучаються  у  своїй  роботі  допитання повноцінного життя молоді, зокрема дітейпідліткового віку.

Проблема  пошуку  шляхів  підвищенняефективності  профілактичної  роботи  набулаостаннім часом  особливо  гостру актуальність узв’язку  з негативною тенденцією в країні щодозростання  злочинності,  і  особливо  злочинностінеповнолітніх. Тому, необхідно підкреслити, що всучасних  умовах повинні принципово мінятисяпідходи до організації профілактичної роботи, зтим щоб від  заходів  адміністративно­правовоговпливу перейти до надання соціально­педагогічноїдопомоги сім’ї, підлітку, допомоги, заснованої навивченні  особистості  неповнолітньогоправопорушника,  умов  його  сімейного  тасуспільного виховання.

Зусилля мають  спрямовуватись на вирішеннясоціально­економічних,  ідеологічних, культурнихзавдань  загальнодержавного масштабу по більшповному  задоволенню  матеріальних  і духовнихпотреб людей, формування соціальної  зрілості тагромадянської  активності  підлітків,  молоді,забезпечення виховної та профілактичної роботи,спрямованої на корекцію і попередження аморальнихявищ, протиправних дій і поведінки окремих осіб.

Така робота може вестися успішно лише приумові  високого  професіоналізму  фахівцівсоціально­педагогічної  та психологічної сфери,тісній співпраці влади, комерційних структур тавсіх соціальних інститутів.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ПІДЛІТКАМИ ІЗ ДЕЛІНКВЕНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮЯК МОЖЛИВІСТЬ ЇХ РЕІНТЕГРАЦІЇ У СОЦІУМ

Page 93: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

92

1. Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики:Учебник  для  студентов  высших  педагогическихучебных заведений. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.:Академический  проект;  Екатеринбург:  Деловаякнига, 2002. – 416 с. – (Серия “Gaudeamus”).

2.  Пальчевський  С.С.  Соціальна  педагогіка:  К.:Кондор, 2005. – 560 с.

3. Соціальна педагогіка: навч. посіб. / [О.В. Безпалько,І.Д. Звєрєва, Т.Г. Веретенко]; за ред. О.В. Безпалько. –К.:  Академвидав,  2013.  –  312  с.  –  (Серія  “Альма-матер”).

4. Жигайло Н.І. Соціальна педагогіка. Навчальнийпосібник. – Львів: Новий Світ – 2000, 2007. – 256 с.

5. За ред. проф. А.Й. Капської. Соціальна педагогіка:Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 256 с.

6.  Богданова  І.М.  Соціальна  педагогіка:  Навч.посіб.  –  К.:  Знання,  2008.  –  343  с.  –  (Бібліотекасоціального  педагога).

7. Соціальна педагогіка: словник – довідник / За заг.ред. Т.Ф. Алєксєєнко. – Вінниця: Планер – 2009. – 542 с.

8. Сорочинська В.Є. Організація роботи соціальногопедагога: Навчальний посібник. – К.: кондор, 2005. –198 с.

9.  Соціальна  педагогіка:  теорія  і  технології:Підручник / За ред. І.Д. Звєрєвої – К.: Центр навчальноїлітератури, 2006. – 316 с.

Стаття надійшла до редакції 26.12.2014

Постановка  проблеми.  Підвищенняролі  професійно­технічної  освіти  увирішенні  соціально­економічних

проблем  суспільства  ускладнює  завданнянавчання та виховання майбутніх кваліфікованихробітників  і потребує  якісних  змін у  діяльностіпрофесійно­технічних  навчальних  закладів  і

насамперед  більш  високого  рівня  підготовкипедагогічних  працівників,  зокрема  викладачівприродничо­математичного циклу.

У  цих  умовах  актуальною  є  проблемавдосконалення психолого­педагогічної підготовкимайбутніх  викладачів  професійно­технічнихнавчальних  закладів.  Вирішення  зазначеної

УДК 371.132.001.63:62

Олена  Кривильова,  кандидат  педагогічних  наук,  доцент  кафедри  професійної  освітиБердянського  державного  педагогічного  університету

ПРОЕКТУВАННЯ ЯК ЧИННИК УДОСКОНАЛЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ПТНЗ

У  статті  теоретично  обґрунтовано  процес  проектування  як  чинника  удосконалення  психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача професійно-технічного навчального закладу, з урахуваннямособливостей  викладання  предметів  природничо-математичного  циклу,  зокрема  фізики,  математики,інформатики та інформаційних технологій.

Ключові слова: проектування, психолого-педагогічна підготовка, професійно-технічний навчальний заклад.

Літ. 4.

Елена Кривилева, кандидат педагогических наук, доцент кафедры профессионального образованияБердянского  государственного  педагогического  университета

ПРОЕКТИРОВАНИЕ КАК ФАКТОР СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ ПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ ПТУЗ

В  статье  теоретически  обосновано  процесс  проектирования  как  фактора  совершенствованияпсихолого-педагогической  подготовки будущего  преподавателя  профессионально-технического  учебногозаведения,  с  учетом  особенностей  преподавания  предметов  естественно-математического  цикла,  вчастности физики, математики, информатики и информационных технологий.

Ключевые слова:  проектирование,  психолого-педагогическая  подготовка,  профессионально-

техническое учебное заведение.

Olena  Kryvyliova,  Ph.D.  (Pedagogy),  Docent of  Profwssional  Education DepartmentBerdyansk  State  Pedagogical  University

DESIGN AS A FACTOR IN IMPROVING PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICALTRAINING OF FUTURE TEACHERS OF VOCATIONAL SCHOOLS

Article theoretically grounded the design process as a factor in improving psychological and pedagogicaltraining of future teacher of vocational educational institution, allowing for the teaching of mathematical objectsnatural cycle, including physics, mathematics, computer science and information technology.

Keywords: design, psychological and pedagogical training, vocational school.

ПРОЕКТУВАННЯ ЯК ЧИННИК УДОСКОНАЛЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ПТНЗ

© О. Кривильова, 2014

Page 94: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

93 Молодь і ринок №12 (119), 2014

проблеми, на наш погляд, знаходиться у площиніпроектування системи педагогічної освіти.

Аналіз досліджень і публікацій. Методологічнізасади проектування як виду діяльності розглядалисяМ. Азимовим,  В. Гаспарським,  Ю. Громико,С. Кримським,  Г. Щедровицьким  та  ін.Загальнотеоретичні  аспекти  проектування  восвітній галузі вивчали В. Безрукова, В. Беспалько,В. Гінецинський,  В. Докучаєва,  О. Заїр­Бек,А. Лігоцький, В. Монахов О. Новиков,  В. Юдін,Н. Яковлєва та ін., технології проектування різнихаспектів організації навчально­виховного процесуу вищій школі знайшли відображення у роботахН. Баринова, Н. Суртаєва, В. Стрельнікова та ін.Однак  незважаючи  на  те,  що  проблеміпроектування  в  освітній  галузі  приділяєтьсядосить  велика  увага,  нагальним  залишаєтьсязавдання  пошуку  нових  науково­педагогічнихпідходів до проектування психолого­педагогічноїпідготовки  майбутніх  викладачів  професійно­технічних навчальних закладів.

Метою статті  є  теоретичне  обґрунтуванняпроцесу проектування як чинника удосконаленняпсихолого­педагогічної підготовки майбутньоговикладача  професійно­технічного  навчальногозакладу, з урахуванням особливостей викладанняпредметів  природничо­математичного  циклу,зокрема  фізики,  математики,  інформатики  таінформаційних технологій.

Виклад основного матеріалу. Висококваліфікованийробітник повинен поєднувати професійну мобільністьзі знаннями основ наук. У професійно­технічнихнавчальних закладах опанування змістом освітніхгалузей  здійснюється  на  засадах  професійноїспрямованості.

Фізика є важливою складовою загальноосвітньоїпідготовки. Останнім часом сталося чимало  зміну  викладанні  фізики  у  професійно­технічнихнавчальних  закладах,  а  саме:  розроблено  тарекомендовано  до  впровадження  у  навчальнупрактику  професійно­технічних  навчальнихзакладів професійно спрямовані програми з фізикиі астрономії;  розширено можливості викладачівщодо  зміни  структури  навчальної  програми  ітематичного  плану, розподілу часу  на  вивченняокремих  тем  чи  розділів  з  урахуванням  рівняпідготовки  учнів,  специфіки  професії;  зміниноменклатури  лабораторно­практичних  робіт,вибору форм контролю знань учнів; встановленоорієнтовні вимоги до виконання письмових робіт іперевірки  зошитів  з природничо­математичнихпредметів;  підвищено  вимоги  до  змістунавчальних  програм,  що  використовуються  внавчальному процесі.

Сутність принципу професійної спрямованості

викладання  курсу  математики  в  професійно­технічних  навчальних  закладах полягає  в  такійорганізації  навчання,  яка,  не  порушуючисистематичності  викладання предмета,  а  такожлогіки його падання, забезпечує більш детальнупроробку  професійно  значущого  навчальногоматеріалу. Ілюструючи практичне значення цьогопредмета  для  розвитку  тієї  чи  іншої  галузівиробництва.

Основними  принципами  викладанняматематики  у  закладах  професійно­технічноїосвіти  є  забезпечення  її  зв’язку  із  змістомпрофесійної  освіти,  відповідності  вимогамкваліфікаційної  характеристики  і  задоволенняпотреб предметів професійно­технічного циклущодо  аналізу  виробничих  та  технологічнихпроцесів, які вивчаються.

Ураховуючи  особливу  роль  інформаційнихтехнологій  у  підготовці  кваліфікованих  таконкурентоспроможних на ринку праці робітників,передбачаються два предмети ”Інформатика” та“Інформаційні  технології”.  Інформатикавивчається  учнями  у  розділі  “Природничо­математична підготовка”, інформаційні технології(професійно орієнтований предмет відповідно доспеціалізації професійно­технічного навчальногозакладу)  вивчається  учнями  у  розділі“Загальнотехнічна підготовка”. Запропонованийпрограмою  зміст,  структурування  матеріалу  тарозподіл  навчальних  годин  професійноорієнтованого курсу “Інформаційні технології” маєорієнтовний характер. Залежно від професійноїорієнтації професійно­технічного навчальногозакладу, типу обчислювальної техніки і наявностіпрограмного  забезпечення  викладач самостійнодобирає  методичні  шляхи  вирішення  освітніхзавдань  курсу,  вносить  необхідні  корективи  втермін  та  порядок  вивчення  тем  програми.Відповідно до обраної методики викладання курсувикладач добирає відповідні навчальні посібникита  дидактичне  забезпечення.  Окремі  питанняпрограми  мажуть  вивчатися  тільки  в  порядкуознайомлення,  але  за  умови,  що  в  групах,  якінавчаються на  базі  базової  загальної  середньоїосвіти з отриманням повної  загальної середньоїосвіти,  програма  курсу  “Інформатика”  будевиконана повністю.

Таким чином, специфіка викладання дисциплінприродничо­математичного циклу у професійно­технічному  навчальному  закладі  потребуєкорегування психолого­педагогічної підготовкимайбутніх викладачів під час навчання у вищомунавчальному  закладі.  Корегувальна  діяльністьпередбачає  розробку  механізму  взаємодії  усіхскладових  психолого­педагогічної  підготовки,

ПРОЕКТУВАННЯ ЯК ЧИННИК УДОСКОНАЛЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ПТНЗ

Page 95: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

94

тобто  проекту  досягнення  бажаного  стануготовності  майбутніх  фахівців  до  діяльності  упрофесійно­технічному навчальному закладі.

Згідно філософському словнику, проект – (віллат. projectus – виступаючий вперед)  прототип,прообраз  пропонованого  об’єкта.  Робота  зістворення проекту вимагає, по­перше, знання прооб’єкти проектування і  знання про призначеннята функціонування сфери діяльності (дійсності), вяку вводяться перетворювані об’єкти; по­друге,знання методик і понятійних засобів проектуванняяк  специфічної  діяльності.  Гіпотетичнеперетворення  об’єкта  пов’язано  не  тільки  зописом даності,  але враховує  також  можливістьпрактичного приведення  існуючого  об’єкта дотого вигляду, який задається в проекті. Підстави,що визначають вибір напрямку перетворень (абоідеали),  повинні  співвідноситься  з  широкимконтекстом системи, в яку входять змінні об’єкти.Бажане  зображення  об’єкта  розглядається  вякості  проекту  в  тому  випадку,  якщо  вонореалізується  у  вигляді  об’єкта  або  може  бутиреалізоване.  Оцінювання  проекту  з  точки зоруреалізованості  вимагає  від  об’єкта  наявностівластивостей,  що піддаються безпосередньомувпливу перетворювача, що фіксується в проекті.Завдання  об’єкта  починається  з  виділенняпроцесів у цьому об’єкті, насамперед функції якздійснення  впроваджувальних  перетворень.Процеси  функціонування  окреслюють  межіоб’єкта проектування як системи. У відповідностіз  отриманим  способом  функціонуванняобирається  матеріал  що  його  забезпечує.Специфічний  порядок виділення  та організаціїоб’єкта  (зворотний  класичному  природничо­науковому) характеризує структуру проектованогодослідження.  Розуміння  проекту  як  одного  зрезультатів  методологічної  роботи,  якоюохоплюються  пізнавальна,  практична  таорганізаційно­управлінська діяльність, поширюєпринципи проектування на наукове дослідженняяк  таке, що призводить  до зміни типу об’єктів,якими оперує наука  і зміни структури науковогопізнання [4].

Проектування  –  діяльність  по  створеннюпроектів.  Виходячи  з  цього  визначення, можнасказати,  що  проектування  характеризуєтьсядвома  моментами:  ідеальним  характером  дії  ійого  націленістю  на  появу  (створення)  чого­небудь  в  майбутньому.  Ці  дві  характеристикивідрізняють  проектування  від  інших  типівдіяльності.  Під  методологічними  принципамипроектування. розуміється сукупність свідомих інесвідомих установок, що визначають отриманийпродукт  в  результаті  відповідної  схеми  акту

діяльності  (постановка  завдань;  засоби,  щовикористовуються  для  їх  вирішення;  загальнаорганізація процесу і таке інше). У цих принципахвиділяється  дві  взаємозалежні,  але  далеко  нетотожні складові: онтологічна (складова баченняі розуміння) та організаційно­діяльнісна (складовадії та її організації). Без подібної двосторонньоїорганізації  будь­який  методологічний  принципперестає працювати. Перетворення здійснюютьсяспершу  в розумовій  імітації  і  лише потім  в  дії.Проектування  будується  на  основі  роботи  зузгодження  понять,  вибудовування  власнихуявлень, тобто концептуалізації.

Концептуалізація – засіб формування ідеальноїдійсності;  співорганізація  різноспрямованих  ірізноманітних  течій;  освіти  та  самоосвіти,самотворення  учасників  процесу  у  роботі  змайбутнім.  У  концепції  важливо  відобразитимеханізм  реалізації  своїх  задумів.  При  цьомуреалізація, практичність  і ефективність  задуміввиявляється прямою функцією прийнятих формсамоорганізації.  Розробка  концептуальногопроекту  (проектування),  втягує в себе  і  процесйого реалізації. Такого роду діяльність необхіднапри проектуванні многокомплексних динамічнихсистем, до яких можна віднести і освітні системи.

Можуть бути  виділені  п’ять  методологічнихпринципів,  які  досить  повно  окреслюютьсукупність  діяльностей  та  їх  можливуспіворганізацію  в  загальному  процесіпроектування  систем:  побудова  взаємодіючоїсистеми суб’єктів проектування  (їх сумісність);розвиток розумової діяльності як ядра створеннята організації  освітніх спільнот; функціональнаорієнтація  в  проектовану  сферу  інших  сфердіяльності (як провідний процес побудови сфериосвіти); рефлексивне розгортання одночасних  івзаємопов’язаних  процесів  проектування  тареалізації; індивідуалізація проектування [4].

Для розробки проекту психолого­педагогічноїпідготовки  майбутніх  викладачів  професійно­технічних  навчальних  закладів  важливовиявити:

1.  Тенденції  розвитку професійно­технічноїосвіти та нормативно­правову базу функціонуванняпрофесійно­технічних  навчальних  закладівУкраїни.

2.  Професійне  поле  діяльності  викладачівпрофесійно­технічних  навчальних  закладів  таутруднення, що виникають при її реалізації.

3. Місце психолого­педагогічної діяльності упрофесіограмі викладачів професійно­технічнихнавчальних  закладів,  зокрема  предметівприродничо­математичного циклу.

4.  Взаємозв’язок  фахової  та  психолого­

ПРОЕКТУВАННЯ ЯК ЧИННИК УДОСКОНАЛЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ПТНЗ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 96: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

95 Молодь і ринок №12 (119), 2014

педагогічної  підготовки  майбутніх  фахівців  увищих навчальних закладах.

5. Наявність  змісту  психолого­педагогічнихдисциплін спрямованого на специфічну діяльністьпрофесійно­технічних навчальних закладів.

6.  Можливості  психолого­педагогічнихдисциплін,  реалізація  яких  може  сприятиформуванню  акмеологічної  особистостімайбутнього фахівця.

7. Методологічні підходи, принципи, методики,що дозволять сформувати принципово новий змістпсихолого­педагогічної підготовки.

8. Дидактичні умови удосконалення психолого­педагогічної підготовки.

9. Науково­методичне  забезпечення процесупроектування психолого­педагогічної підготовки.

Проектування  як  чинник  зумовлює  хідпсихолого­педагогічної  підготовки  та визначаєйого характер [2].

Згідно словнику української мови, підготовка–  це  запас  знань, навичок,  досвід  і  таке  інше,набутий у процесі навчання, практичної діяльності[3].

Психолого­педагогічна  підготовка  є  ядромпрофесійної підготовки  майбутнього  викладачабудь­якої спеціальності і спрямована на розвитокйого  педагогічної самосвідомості,  його творчоїіндивідуальності,  яка проявляється  у  способаханалізу, проектування, моделювання, реалізації  ірефлексії  педагогічної  діяльності.  Психолого­педагогічна  підготовка  забезпечує  майбутніхвикладачів  фундаментальними  знаннями  вобласті педагогіки і психології, які передбачаютьоволодіння закономірностями психічного розвиткутих,  хто  навчається,  проектуванням  імоделюванням  навчально­виховного  процесу,різними  технологіями  навчання,  виховання  іуправління, основами педагогічної і психологічноїкультури.

Висновки. Вершиною очікуваних і можливихрезультатів психолого­педагогічної підготовки єакмеологічна особистість майбутнього фахівця,

яка здатна використовувати набуті знання, уміннята навички у  змінних умовах,  зокрема участі  удіяльності  професійно­технічного  навчальногозакладу. У зв’язку  з цим психолого­педагогічнапідготовка майбутнього  викладача професійно­технічного  навчального  закладу  повиннабудуватися  на  особистісно­діяльнісній  основі,виходячи  з  цілісного  уявлення  психолого­педагогічної  діяльності,  її  функцій,  класувирішуваних  завдань  і  найбільш  частовиникаючих утруднень.

Перспективи  подальших  розвідок  уданому  напрямку  зорієнтовано  на виявленнястану  психолого­педагогічної  підготовкимайбутніх  викладачів  професійно­технічнихнавчальних закладів в умовах вищого навчальногозакладу.

1. Про викладання загальноосвітніх предметіву  професійно-технічних  навчальних  закладах(ПТНЗ)  у  2004/2005  навчальному  році:  листМОН  України  №1/9–306  від  02.06.2004[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. u a z a k o n . c o m / d o cu m e n t s / d a t e _ 1 o /pg_imwexh.htm

2.  Словник-довідник  менеджерів  освіти,соціальних педагогів та працівників  соціально-педагогічних служб, консультацій / М.І. Приходько,О.М. Приходько, Н.І. Селіверстова, О.В. Турська.– Запоріжжя:  “Поліграф”, 1999.  – 132 с.

3.  Словник  української  мови:  в  11  тт.[Електронний  ресурс]  /  АН  УРСР.  Інститутмовознавства;  за  ред.  І.К.  Білодіда.  –  К.:Наукова думка, 1970  – 1980. – Т. 6. –  С. 417. –Режим  доступу:  http://ukrlit.org/slovnyk/підготовка.

4.  Философский  словарь:  крупнейшийсборник  онлайн-словарей  [Электронныйресурс]  /  С. Радионова,  С Савелова.  –  Режимдоступа:  http://www.onlinedics.ru/slovar/fil/p/proektirovanie.html,  http://www.onlinedics.ru/slovar/fil/p/proekt.html

Стаття надійшла до редакції 22.12.2014

ПРОЕКТУВАННЯ ЯК ЧИННИК УДОСКОНАЛЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ПТНЗ

“Наука – кращий спосіб задоволення особистої цікавості за державний рахунок”.

Лев Арцимович фізик, академік

Page 97: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

96

Постановка  проблеми. Сьогодні ужене  є  новиною  те,  що  основниміндикатором якості підготовки фахівців

вищим  навчальним  закладом  є  успішнепрацевлаштування  його  випускників.  Питаннязайнятості  та  працевлаштування  молодінабувають  сьогодні  особливої  актуальності  взв’язку  з  підвищенням  вимог  до  кваліфікаціїкадрів на ринку праці. Молодий спеціаліст меншзатребуваний  сьогодні,  ніж  професіонал  здосвідом роботи.

Перехід  до  постіндустріального  типуекономіки  вимагає  великої  кількості  фахівців,здатних  працювати  в  середовищі  сучаснихавтоматизованих систем і технологій в мінливихзовнішніх  умовах,  що  змушують  людинусамостійно  оцінювати  ситуацію  і  приймативідповідальні рішення. Дані проведеного аналізусвідчать  про  те,  що  за  своєю  спеціальністюпрацевлаштовуються  менше  половинивипускників  ВНЗ.  І  це  при  тому,  що  значнакількість  організацій  всіх  секторів  економіки

УДК 333.71

Валентина  Страхарчук,  кандидат  економічних наук, доцент  кафедри економічної кібернетикиАнатолій Страхарчук,  кандидат економічних наук, професор кафедри комп’ютерних технологій

Львівського  інституту  банківської  справи  УБС  НБУ

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ УСПІШНОГО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ТАПОГЛИБЛЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВНЗ З ПОТЕНЦІЙНИМИ

РОБОТОДАВЦЯМИСтаттю присвячено новітнім підходам до побудови сучасної системи підготовки фахівців. Розглянуто

взаємозалежність якості підготовки випускників та поглиблення інтеграційних зв’язків ВНЗ з потенційнимироботодавцями. Основну увагу приділено умовам формування компетенцій, зокрема, необхідності забезпеченняінтеграції  навчального  і  виробничого  процесів.  Запропоновано  інструменти  співпраці  з  потенційнимироботодавцями.

Ключові слова: компетенції, роботодавці, студент, випускник, фахівці.

Літ. 11.

Валентина Страхарчук, кандидат экономических наук, доцент кафедры экономической кибернетикиАнатолий Страхарчук, кандидат экономических наук, профессор кафедры компьютерных технологий

Львовского института банковского дела  УБД  НБУ

ВЗАИМОЗАВИСИМОСТЬ  УСПЕШНОГО  ТРУДОУСТРОЙСТВА  ВЫПУСКНИКОВ  ИУГЛУБЛЕНИЯ  ИНТЕГРАЦИОННЫХ  СВЯЗЕЙ  ВУЗОВ  С  ПОТЕНЦИАЛЬНЫМИ

РАБОТОДАТЕЛЯМИСтатья посвящена новейшим подходам к построению современной системы подготовки специалистов.

Рассмотрены взаимозависимость качества подготовки выпускников и углубления интеграционных связейвузов с потенциальными работодателями. Основное внимание уделено условиям формирования компетенций,в частности, необходимости обеспечения интеграции учебного и производственного процессов. Предложеныинструменты сотрудничества с потенциальными работодателями.

Ключевые слова: компетенции, работодатели, студент, выпускник, специалисты.

Valentyna  Strakharchuk,  Ph.D.(Economic)  Docent  of Economical Cybernetics  DepartmentAnatoliy Strakharchuk, Ph.D.  (Economic) Prof. of  Computer  Techologies  Department

Lviv  Institute  of  Banking  UB NBU

INTERDEPENDENCE OF GRADUATES’ SUCCESSFUL EMPLOYMENT AND DEEPINGOF INTEGRATION TIES OF HEE WITH POTENTIAL EMPLOYERS

The article devoted to new approaches to construction the modern system of trining specialists. Interdependenceof the training quality of graduates and deeping integration ties Higher Educational Establishments with potentialemployers were considered. The main attention was paid to conditions of formation the competence, in particular tothe need of providing integration the educational and the manufacturing process. It was offered tools of cooperationwith potential employers.

Keywords: competence, employers, student, graduate, specialists.

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ УСПІШНОГО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ТА ПОГЛИБЛЕННЯІНТЕГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВНЗ З ПОТЕНЦІЙНИМИ РОБОТОДАВЦЯМИ

© В. Страхарчук, А. Страхарчук, 2014

Page 98: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

97 Молодь і ринок №12 (119), 2014

відчувають  серйозні  проблеми  з  оновленнямкадрів.

Пріоритет  сьогодні  отримують  вимогисистемно  організованих  інтелектуальних,комунікативних  та  моральних  засад,  щодозволяють  успішно  організувати діяльність  уширокому соціальному, економічному, культурномуконтекстах. Інтеграція вищої професійної освітиУкраїни в Болонський процес вимагає підвищеннярівня соціально корисної віддачі системи освіти,забезпечення  можливості  реструктуризаціїкадрового складу організацій, усунення серйознихперешкод професійному та соціальному розвиткумолодих  фахівців,  звільнення  від  соціальноїнапруженості  на  ринку праці,  що,  в кінцевомупідсумку,  повинно  позитивно  вплинути  на  всюекономіку і на добробут громадян.

За  таких  умов  удосконалення  процесупідготовки висококваліфікованих фахівців набуваєподальшої  актуальності,  зростає його вага,  вінрозглядається  як  основний  чинник  освітньоїдержавної  політики.  Відтак,  процес  підготовкифахівців  сучасного  рівня  вимагає  постійногоудосконалення  на  базі  наукових  досліджень,розробки єдиних вимог, критеріїв, нових стандартівзадля забезпечення підготовки конкурентноспроможнихпрофесійних кадрів світового рівня.

Дослідження  свідчать  –  більшу  частинусучасних  завдань, поставлених  перед  освітою,неможливо  вирішити  з  допомогою  освітніхструктур,  Особливістю  нового  освітньогостандарту  є  зміна  ролі  роботодавця.  Оцінкакваліфікації  студентів­випускників  сьогодні(освоєння професійних модулів) має проходити припровідній ролі роботодавців.

Відтак,  сьогодні  вкрай  необхідна  розробкасистеми взаємовигідного співробітництва ВНЗ таринку  праці,  розробка програми  взаємозв’язкуфахівців з потребами ринку праці. Це  завдання єактуальним на різних рівнях: як на державному –взаємодії системи освіти, економіки та промисловості,так і на рівні ВНЗ та випускаючих кафедр – взаємодіїз роботодавцями, кадровими агентствами тощо.

Викладення  основного  матеріалу.Система  освіти  та  вимоги  до  його  змістуеволюціонізує разом  із  розвитком  суспільства.Ринкова  економіка  сьогодні  пред’являє  новівимоги до випускників ВНЗ. На сучасному етапірозвитку  ринкової  економіки  удосконаленняпроцесу підготовки висококваліфікованих фахівцівдля  економіки  країни  набуває  подальшоїактуальності,  зростає  його  вага.  Відтакзабезпечення  рівня  конкурентоспроможностівипускників  є  одним  з  найважливішихстратегічних завдань ВНЗ.

Перехід ВНЗ до нової системи освіти окресливнизку ключових проблем. Істотно зросли вимогидо якості освіти, до більш широкого впровадженняактивних  форм  навчання  з  використаннямсучасних  інформаційних  і  комунікаційнихтехнологій.  Сучасна  освіта  висуває  підвищенівимоги  до  рівня  загальнокультурних  тапрофесійних компетенцій і ступеня інноваційностівикладацького  складу  вузу.  Низька  якістьпідготовки абітурієнтів, і як наслідок, проблеми ззабезпеченням  якості  навчаються  у  вузі  івипускників.  Відсутність  довгострокових  іефективних  зв’язків  між  роботодавцями  танавчальними  закладами.  Постійні  змінинормативно­правого характеру, що ускладнюютьфінансовий  стан  вищих  навчальних  закладів.Реалізація  сучасних  освітніх  програм  такожнеможливе без суттєвого оновлення навчально­лабораторної  бази  ВНЗ,  удосконалення  йогоінфраструктури [10].

Всі ці фактори, суттєво впливаючи  на якістьпідготовки  фахівців,  визначають  успішністьпроцесу  працевлаштування.  Дослідженняефективності працевлаштування випускників ВНЗсвідчить про такі гальмівні чинники в цій сфері:

­ використання молодих фахівців найчастішеяк дешевої робочої сили на низькокваліфікованихпосадах,  не  виділяючи  їх  як  носіїв  сучасних,високотехнологічних, наукоємних, практикоорієнтовнихзнань;

­  відсутність  інноваційної  взаємодії  вищихнавчальних  закладів,  кадрової  індустрії  тароботодавців  з  метою  якісного  покращеннязабезпечення кадрами економіки країни;

­  невідповідна  якість  підготовки  сучасногоспеціаліста вимогам роботодавців та неправильнепланування спеціальності, що не дає підстав длягарантування працевлаштування;

­ недостатня практична підготовка випускників,що  не  дає  їм  можливості,  виходячи  з  ВНЗ,працевлаштуватися  за спеціальністю;

­ величезний розрив у вимогах до підготовкивипускників з боку професорсько­викладацькогоскладу та менеджерів компаній.

Отже,  за  таких  умов,  відсутність  робочихмісць  є  наслідком,  а  не  причиною  проблемипрацевлаштування випускників.

Водночас, зміна парадигми вищої освіти на основікомпетентностного підходу вимагає введення в діюнових  стандартів,  базовою  основою  яких  єпроголошення компетентнісного підходу і має замету перенесення акцентів з організації навчальногопроцесу на його кінцевий якісний результат. Отже,за  таких  умов  в  процесі  навчання  необхідноформувати не кваліфікації, а компетенції [5].

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ УСПІШНОГО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ТА ПОГЛИБЛЕННЯІНТЕГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВНЗ З ПОТЕНЦІЙНИМИ РОБОТОДАВЦЯМИ

Page 99: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

98

Досвід  застосування  методів  вимірюваннязагальних  здібностей  студентів,  які  пройшлидослідну перевірку на гуманітарних, економічнихта  технічних  спеціальностях  ВНЗ  підтвердилигіпотезу,  що  на  розвиток  соціокультурнихкомпетенцій впливають, як мінімум, два фактори:

­  інтеграція  навчального  і  виробничогопроцесів;

­ інноваційний характер діяльності.У  студентів,  залучених  до  виробничого

процесу, рівень компетенцій вище, ніж у решти, ав групі працюючих студентів виділяються ті, якімають досвід інноваційної діяльності [8].

Практика  доводить  –  підвищення  якостіпідготовки фахівця  сучасного рівня  є  одним  зішляхів  ефективного  формування  компетенційвипускників ВНЗ. З погляду роботодавців сучасніпідходи  до організації  навчання  забезпечуютьефективне формування загальних та професійнихкомпетенцій з певних дисциплін та задовольнитьвиклик часу щодо підвищення якості підготовкивипускника ВНЗ, характерної здатністю:

­ орієнтуватися в суміжних галузях знань;­  застосовувати  нетрадиційні  підходи  до

вирішення  різних  проблем,  знаходитиконкурентоспроможні рішення проблем;

­  володіти сучасними  засобами  комунікації,методами  економічного  аналізу  та  організаціїмаркетингової діяльності;

­  просувати  результати  своєї  професійноїдіяльності на відповідних ринках;

­ підтримувати професійну конкурентоспроможністьна всіх етапах професійної кар’єри.

Зазначені проблеми викликають необхідністьневідкладного вирішення наступних завдань:

­  реалізація  на  основі  взаємовигідногостратегічного  партнерства  з роботодавцями тавсіма  зацікавленими  сторонами  узгодженогоспектру рівнів  і форм  отримання безперервноїпрофесійної освіти. Це забезпечить для кожногостудента можливість формування індивідуальноїосвітньої  траєкторії  з  урахуванням  подальшогопрофесійного,  кар’єрного  та  особистісногозростання;

­  реалізації  всіх  переваг  сучасної  моделіпроектно­орієнтованого інноваційного ВНЗ;

­ вдосконалення системи менеджменту якостіз  метою  забезпечення  гарантій  якості  освіти,підвищення  ефективності  і  результативностінаукових досліджень, більш повне використаннянаукового потенціалу ВНЗ для підвищення якостіпідготовки фахівців, реалізація принципу навчаннячерез проведення наукових  досліджень  на всіхетапах підготовки фахівців;

­ підготовка науково­педагогічних кадрів, що

володіють  необхідними  компетенціями  таінноваційним мисленням.

­ впровадження нових  освітніх  технологій  іпринципів  організації навчального процесу,  щозабезпечують ефективну реалізацію інноваційнихмоделей безперервної освіти і проблемноорієнтованогонавчання, у тому числі з використанням сучаснихінформаційних і комунікаційних технологій.

­ моніторинг працевлаштування та кар’єрногозростання випускників [10].

Результати дослідження викладених проблемдозволила  запропонувати  низку  інструментівспівпраці  з  потенційними  роботодавцями  дляпідвищення ефективності навчального  процесу,підвищення якості підготовки фахівців сучасногорівня,  а  відтак  і  сприяння  працевлаштуваннювипускників ВНЗ.

Практика доводить,  що найбільш ефективніформи  та  механізми  взаємодії  ВНЗ  зпрацедавцями такі:

З боку ВНЗ:­ погоджувати  з підприємствами  (підготовка

офіційної  рецензії  тощо)  навчальні  планиспеціальностей та робочі програми дисциплін;

­  розробити  нові  форми  залученняпредставників  підприємств  до  навчальногопроцесу  (участь  у  проміжній  та  підсумковійатестаціях, керівництво курсовими та дипломнимироботами тощо);

­  формування  інституту стажорства в  межахнавчального  закладу  (використання  зв’язків  зпредставниками бізнесу різних сфер);

­  створення комплексної системи договірнихвідносин  з  роботодавцями,  що  передбачаєгарантоване  працевлаштування  випускників(працевлаштування  студентів старших курсів напосади тощо);

­  систематичний  моніторинг  вимогроботодавців, що забезпечить ВНЗ інформацією,необхідною  при  складанні варіативної частининавчальних  програм,  програм  факультативів,разових тренінгів для студентів;

­  моніторинг  випускників  ВНЗ  (виявленняпереліку  компетенцій,  недостатньо  засвоєнихстудентом для успішної кар’єри, з метою корекціїнавчальних програм);

­  поширення досвіду  щодо надання  іменнихстипендій  кращим  студентам­магістрам  знаданням  можливості  їх  подальшогопрацевлаштування;

­  розробка  за  посередництва  роботодавцівпрофорієнтаційних тестів на кожному етапі (курс)навчання  з  метою  надання  студенту  виборувідповідних  факультативних  та  варіативнихпредметів, а потім і теми для дипломних робіт;

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ УСПІШНОГО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ТА ПОГЛИБЛЕННЯІНТЕГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВНЗ З ПОТЕНЦІЙНИМИ РОБОТОДАВЦЯМИ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 100: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

99 Молодь і ринок №12 (119), 2014

­  залучення представників  роботодавців длявикладання профільних дисциплін;

­ надання освітніх послуг з перепідготовки тапідвищення кваліфікації співробітників підприємствпо спільно розроблених навчальним програмами.

­  залучення  працедавців  до  наданняконсультацій  студентам  щодо  правовогозабезпечення  працевлаштування,  щодоправильного планування своєї спеціальності, якголовного гарантування працевлаштування.

­ вивчення попиту на освітні послуги, вимогидо знань і вмінь випускників

­ розроблення нових способів позиціонуваннякафедри на освітньому ринку.

­  проведення  опитувань  та  анкетуваньпрактичних  працівників  з  метою  вивченнянайбільш важливих напрямків підготовки фахівцівз  конкретної  спеціальності,  основних критеріїввідбору випускників при працевлаштуванні тощо.

­  інформування випускників щодо технологійпошуку  роботи,  ознайомлення  з  правиламипроведення співбесід випускників з роботодавцямишляхом організації  діалогу  працевлаштованихвипускників кафедри зі студентами ВНЗ тощо.

З боку роботодавця:­  розроблення  та  запровадження  програм

адаптації випускників вищих навчальних закладівна виробництві;

­  проведення  оцінки  рівня  компетенційстудентів старших курсів  і молодих спеціалістівна підприємствах;

­  створення  моделі  затребуваного  молодогоспеціаліста;

­  надання  матеріально­технічної  бази  дляпроходження  практик,  науково­дослідницькоїдіяльності студентів та ін.;

­ інвестування в молодих фахівців ще на стадіїїх навчання у ВНЗ (іменні стипендії, опікунськарада, організація конкурсів);

­  участь  у  розробці  навчальних  планів  ірецензуванні робочих програм дисциплін;

­  участь у  формуванні  тематики  курсових  ідипломних проектів;

­  організація  інформаційного  обміну  звипусковою  кафедрою,  участь  у  проведеннікруглих  столів,  надання  інформації  про  своюкомпанію для розробки навчальних посібників;

­  створення вхідної  тренінгової  системи дляВНЗ  з  метою конкурсного  відбору випускниківна вакантні місця.

­  проведення  семінарів­тренінгів  щодопобудови професійної кар’єри.

З боку  студента:­ формування навичок усвідомленого навчання

в рамках  навчального  закладу.

­ коригування студентом свого курсу навчанняв  напрямку  побудови  індивідуальної  освітньоїтраєкторії на основі більш тісного спілкування зроботодавцем  [11].

Дія  перерахованих  механізмів  буде  служитипідвищенню якості, доступності та ефективностівищої освіти.

Отже, на основі вищезазначеного, ми вбачаємоподальшу  роль  випускових  кафедр  в  сферісприяння працевлаштуванню своїх випускників утакому:

­ розробка  ефективної  технологію роботи  звипускниками  щодо  проведення  моніторингкар’єрного росту випускників ВНЗ.

­  освоєння  нової  технології  та  розробкукритеріїв оцінки “якості” випускника відповіднозгідно  з  вимогами  працедавців  до  підготовкисучасного фахівця.

­  проведення  системної  пропагандистудентської  праці  серед  потенційнихроботодавців і майбутніх випускників.

­  здійснення  в  студентському  середовищікоригування  невиправданих  очікувань  (заумовами  та  змістом  роботи,  за  формами  тарозмірами оплати праці тощо).

Висновки.  Отже,  проведені  дослідженнядозволили зробити низку висновків щодо реалійсьогодення. Вони такі:

­ вища професійна освіта суттєво відстає відпроцесів,  що  відбуваються  в  суспільстві,  і  неповною мірою відповідає запитам ринку праці;

­  розрив  взаємозв’язків  між  вищиминавчальними  закладами  і  підприємствами,недостатній  моніторинг динаміки  ринку  праціпризводить  до  зниження  якості  професійноїпідготовки випускників ВНЗ;

­ невідповідності між результатами діяльностівищої  школи  та  очікуваннями  ринку  працігальмують розвиток вищої школи [10].

Відтак,  розробка  системи  взаємодії  ВНЗ  таринку праці забезпечить:

­ для роботодавця – зниження витрат на пошук,навчання  і  залучення  персоналу,  підвищенняпродуктивності праці в умовах конкретної фірми;

­ для студента – успішне працевлаштування ікар’єрне просування після закінчення ВНЗ;

­  для  ВНЗ  –  формування високого  рейтингуна ринку праці, на ринку вищої професійної освіти.

Позитивний вплив  інтеграції навчального тавиробничого  процесів  на  якість  підготовкифахівців  підтверджує  необхідність  розвиткувсебічної взаємодії вищих навчальних закладів іреального  сектора  економіки.  Така  співпраця євзаємовигідною для всіх його учасників, і, першза все, для майбутніх фахівців.

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ УСПІШНОГО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ТА ПОГЛИБЛЕННЯІНТЕГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВНЗ З ПОТЕНЦІЙНИМИ РОБОТОДАВЦЯМИ

Page 101: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

100

Відтак, на шляху просування до європейськогоосвітянського  простору  ВНЗ  повинні  дедалінаполегливіше  працювати  над  створеннямналежних умов  підготовки  професійних  кадрівсвітового рівня для галузей економіки України.

1.  Закон  України Про вищу  освіту  № 1556-VII  від 01.07.2014 р.  –  К.:  /Голос  України  за06.08.2014 р.  №  148  (5898)

2.  Основні  засади  розвитку  вищої  освітиУкраїни  в  контексті Болонського  процесу  /  Заред.  В.Г.  Кременя.  –  Тернопіль:  вид-во  ТДПУімені  В. Гнатюка,  2004.  –  147  с.

3.  Архипенко  А.Ю.  Обучение  молодыхспециалистов  на  основании  моделикомпетенций  организации  (на  примере  ОАО“УАЗ”). Управление качеством: формированиекомпетенций  выпускников  ВУЗа:  Материалыпервой  региональной  научно-практическойконференции/  А.Ю.  Архипенко  –  Ульяновск:УлГТУ,  2012. – 109  с.

4.  Бакова  І.В.  Інноваційні  підходи  щодопідвищення якості вищої освіти  // Економічнийвісник  університету  збірник  наукових  працьучених  та аспірантів.  Вип. 5.  Материалы  1-йМеждународной конф. “Условия экономическогороста рыночной экономикой” / І.В. Бакова, О.І. Пронін–  Переяслав-Хмельницький  ДПУ  ім.  ГригоріяСковороди,  2008.  –  495  с.

5.  Бакова  І.В.  Інформаційні  технології  якінноваційний  засіб  формування  економікизнань/  І.В.  Бакова,  О.І.  Пронін  –  Одеськийдержавний  економічний  університет,  2010.

6.  Воронкова  В.Г.  Болонський  процес  як

засіб  інтеграції  і  демократизації  вищої освітикраїн Європи  /  В.Г. Воронкова  // Гуманітарнийвісник  ЗДІА. – Запоріжжя: ЗДІА,  2005. –  Вип.№22, С. 38 – 50.

7. Головань М.С. Компетенція і компетентність:досвід теорії, теорія досвіду. Тези  доповідей VIIIМіжнародної  науково-практичної  конференції“Війскова  освіта  та  наука:  сьогодення  тамайбутнє”/  М.С.  Головань  [Текст]  /  за  заг.редакцією В.В. Балабіна. – К.: ВІКНУ, 2012. – 460 с.

8.  Жук  А.Я.  Вища  освіта  вимагає  дієвихрадикальних  заходів/  А.Я.  Жук, H.К. Желябіна– “Новий  колегіум”,  №1, 2000.

9.  Королев  С.Я.  Задачи  университета  припереходе на двухуровневую систему образования.Управление  качеством:  формированиекомпетенций  выпускников  ВУЗа:  материалыпервой  региональной  научно-практическойконференции,  1  декабря  2011,  Ульяновск  –УлГТУ,  2012. – 109  с.

10. Королев  С.Я.  Взаємозалежність  якостіосвіти  і  соціального  взаємодії  ВНЗ  здержавними структурами та роботодавцями/Управление качеством: формирование компетенцийвыпускников вуза: материалы первой региональнойнаучно-практической конференции,  1  декабря2011,  Ульяновск:  УлГТУ,  2012.  –  109 с.

11. Новікова  О.Д. Задачи университета припереходе на двухуровневую систему образования.Управление  качеством:  формированиекомпетенций  выпускников  вуза:  материалыпервой  региональной  научно-практическойконференции,  1  декабря  2011,  Ульяновск:УлГТУ,  2012. – 109  с.

Стаття надійшла до редакції 30.12.2014

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ УСПІШНОГО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ТА ПОГЛИБЛЕННЯІНТЕГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВНЗ З ПОТЕНЦІЙНИМИ РОБОТОДАВЦЯМИ

“Релігія – це не знання про Бога. Релігія – це зустріч із Богом. Така зустріч може бути лише особиста. Чи може бути справжньою зустріч в Інтернеті чи, скажімо, по телефону? Ні. Зустріч – це коли особи зустрічаються фізично, особисто. З Господом Богом все так само. Спілкування з Ним не має бути механічним, масовим. Це явище добре лише з тієї точки зору, що ми можемо подивитися Літургію, яку правлять, скажімо, у Римі. Завжди добре почути проповідь, гарну музику, але якщо ти бачиш це тільки через монітор, воно не гріє твого серця. …Порівняйте п'єсу, переглянуту на телебаченні, з тією, яку ви побачили в театрі – різниця колосальна”.

Любомир Гузар Єпископ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 102: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

101 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Постановка  проблеми.  Основнезавдання  вищої  освіти  полягає  уформуванні  творчої  особистості

фахівця,  здатного до саморозвитку, самоосвіти,інноваційної діяльності. Вирішення цього завданнянавряд  чи  можливе  шляхом  передачі  знань  уготовому вигляді від  викладача до магістранта.Необхідно перетворити магістранта з пасивногоспоживача знань на активного їх творця, що вмієсформулювати проблему, проаналізувати  шляхиїї  вирішення,  знайти  оптимальний результат  ідовести  його  правильність.  Сучасна  реформавищої освіти пов’язана по своїй суті з переходомвід парадигми навчання до парадигми освіти. Уцьому сенсі варто визнати, що самостійна роботамагістрантів  є  не  просто  важливою  формоюосвітнього процесу, вона є його основою.

Аналіз  досліджень  і публікацій. Проблемиорганізації  самостійної  роботи  магістрантіврозглядали у своїх працях Л. Аристова, В. Буряк,П. Гальперін,  Є. Голант,  С. Гончаренко,

М. Данилов,  О. Дубасенюк,  Б. Єсипов,Л. Жарова, В. Козаков,  Б. Коротяєв,  Р. Назімов,П. Паламарчук,  П. Підкасистий,  О. Савченко.

Мета  статті.  Розглянути  різновидисамостійної роботи магістранта, її основні функції,етапи та умови організації.

Виклад  основного  матеріалу.  У  сучаснійдидактиці  самостійна  робота  магістрантіврозглядається,  з  одного  боку,  як вид  навчальноїпраці,  який здійснюється без безпосередньоговтручання викладача, але під його керівництвом,а  з  іншого – як  засіб залучення магістрантів досамостійного оволодіння  методами  самостійноїпізнавальної  діяльності  й  розвиткуінтелектуальних  потенціальних  можливостейкожного, але цього можна досягти лише тоді, коливона організується й реалізується  в  навчально­виховному процесі як цілісна система, що пронизуєвсі етапи навчання магістрантів у вищому закладіосвіти.

Це припускає  орієнтацію на активні методи

УДК 378.147:378.22

Олександр  Голік,  кандидат  педагогічних  наук,  доцентБердянського  державного  педагогічного  університету

ОСОБЛИВОСТІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАГІСТРАНТІВУ статті розкрито особливості самостійної роботи магістрантів, яка дозволяє досягати професійної

компетентності при участі викладача в її плануванні й оцінці досягнення конкретного результату. Зазначеноряд основних функцій самостійної роботи, зокрема пізнавальну, самостійну, прогностичну, коригувальну,виховну.  Відображено  етапи  початкової  організації  та  самоорганізації  самостійної  роботи,  умови  їїреалізації у вищому навчальному закладі.

Ключові слова: магістрант, самостійна робота, умови, функції.

Літ. 2.

Александр  Голик,  кандидат  педагогических  наук,  доцентБердянского  государственного  педагогического  университета

ОСОБЕННОСТИ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ МАГИСТРАНТОВВ  статье  раскрыты  особенности  самостоятельной  работы  магистрантов,  которая  позволяет

достигать профессиональной компетентности при участии преподавателя  в  ее планировании и оценкедостижения конкретного результата. Указан ряд основных функций самостоятельной работы, в частностипознавательную, самостоятельную, прогностическую, корректирующую, воспитательную. Отражены этапыначальной  организации  и  самоорганизации  самостоятельной  работы,  условия  ее  реализации  в  высшемучебном заведении.

Ключевые слова: магистрант, самостоятельная работа, условия, функции.

Olexander  Holik,  Ph.D.  (Pedagogy),  DocentBerdyansk  State  Pedagogical  University

FEATURES OF INDEPENDENT UNDERGRADUATESThe article describes the features of the independent work of undergraduates who can achieve professional

competence in teacher participation in its planning and evaluation of any specific result. The specified number ofbasic functions independent work, including cognitive, independent, predictive, corrective, educative. Displayingthe initial stages of self-organization and self-study, conditions for its implementation in higher education.

Keywords: undergraduate, independent work, provided the function.

ОСОБЛИВОСТІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАГІСТРАНТІВ

© О. Голік, 2014

Page 103: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

102

оволодіння  знаннями,  розвиток  творчихздібностей магістрантів, перехід від потоковогодо  індивідуалізованого  навчання  з  урахуваннямпотреб і можливостей особистості. Посилення ролісамостійної  роботи  магістрантів  означаєпринциповий  перегляд  організації  навчально­виховного процесу, що повинен  будуватися длярозвитку  вміння  вчитися,  формувати  вмагістранта здібності до саморозвитку, творчогозастосування здобутих знань, способів адаптаціїдо професійної діяльності в сучасному світі.

Згідно  з  Положенням  “Про  організаціюнавчального  процесу  у  вищих  навчальнихзакладах”,  самостійна  робота  магістранта  єосновним  засобом  оволодіння  навчальнимматеріалом  у  час,  вільний  від  обов’язковихнавчальних завдань. Під  самостійною роботоюрозуміють сукупність усієї самостійної діяльностімагістрантів як у навчальній аудиторії, так і позанею, у  контакті  як  з викладачем,  так  і  за  йоговідсутності.

Самостійна робота реалізується:1. Безпосередньо в процесі аудиторних занять:

на лекціях, практичних і семінарських заняттях,у процесі виконання лабораторних робіт.

2.  У  контакті  з  викладачем  поза  рамкамирозкладу: на консультаціях з навчальних питань,під  час  творчих  контактах,  при  ліквідаціїзаборгованостей, при виконанні  індивідуальнихзавдань тощо.

3. У бібліотеці, удома, у гуртожитку, на кафедріпід час виконання студентом навчальних і творчихзавдань.

Основними  структурними  елементамисамостійної роботи магістранта є її мета й мотиви.Відповідність мотивів меті самостійної діяльностіє передумовою професійного  та  особистісногорозвитку.

У сучасній педагогічній літературі виділяютьчотири різновиди самостійної діяльності в процесінавчання, кожне з яких відрізняється специфікоюпланування та визначенням мети, а саме:

­ визначенням мети та плануванням діяльностіза допомогою педагога;

­ визначенням мети за допомогою викладача;планування  роботи  здійснюється  суб’єктомнавчання самостійно;

­  визначенням  мети  та  планування,  щоздійснюються суб’єктом навчання самостійно вмежах поставленого  педагогом  завдання;

­  робота  здійснюється  суб’єктом  навчання  звласної  ініціативи:  без  допомоги  педагогасамостійно визначається зміст, мета, складаєтьсяплан роботи, що здійснюється самостійно.

Чим  більше  самостійності  надаєтьсямагістранту,  тим  точніше треба  визначити  той

обсяг  знань,  який повинен  засвоїтися  з кожноїтеми навчального курсу. Для цього  існують такзвані тематичні бази знань, які включають перелікосновних понять  і положень,  а також модель  їїзасвоєння  (репродуктивний,  конструктивний читворчий рівні).  Модель  засвоєння бази  знань  зтеми  повинна  точно  визначати,  які  з  названихпонять,  теоретичних  і  практичних знань  маютьбути  засвоєні  на  творчому,  а  які  –  нарепродуктивному чи конструктивному рівнях. Укожній  тематичній  базі  знань  маютьпередбачатися відповідні форми контролю.

Технологія  виконання  самостійної  роботистудентом багато в чому залежить від того, наскількивін володіє методами опрацювання наукових джерел,наскільки опанував умінням конспектувати, укладатитези, робити виписки, готувати реферати, що надалістане  основою  для  написання  курсових,кваліфікаційних та дипломних робіт. Викладач такожвизначає види самостійної роботи (план, тези, виписки,конспект чи реферат), які повинен виконати студент,де і яким чином він прозвітує про виконання завданьіз самостійної роботи.

Оскільки  визначене  викладачем  завданнямагістрант виконує самостійно, плануючи свій час,місце та порядок його виконання й займається цієюдіяльністю  без  контролю  з  боку  викладача,самостійну роботу можна назвати лише частковокерованою.

Таким чином, самостійна робота магістрантів–  це  організаційно  й  методично  спланованапізнавальна  діяльність,  яка  здійснюється  безпрямої  допомоги  викладача  для  досягненняконкретного  результату.

Основними  ознаками  самостійної  роботимагістрантів вважають:

­  наявність  пізнавального  або практичногозавдання, проблемного питання або  завдання йособливого часу на їх виконання, вирішення;

­ свідому самостійну активність магістрантіву процесі вирішення поставлених завдань;

­ володіння навичками самостійної роботи;­  здійснення управління та  самоврядування

самостійною  пізнавальною  й  практичноюдіяльністю магістранта.

Ключовим  моментом  самостійної  роботи  єпізнавальне або проблемне завдання. Саме йогонаявність обумовлює процес самостійної роботи,передбачає самостійне вирішення й підготовку довиконання  навчальних  і  професійних  завдань.Мета самостійної роботи магістрантів двоєдина– формування самостійності як риси особистостіта засвоєння знань, умінь, навичок.

Основними  функціями  самостійної  роботимагістрантів  є  пізнавальна,  самостійна,прогностична, коригувальна та виховна.

ОСОБЛИВОСТІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАГІСТРАНТІВ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 104: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

103 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Пізнавальна функція визначається засвоєннямстудентом систематизованих знань з дисциплін.

Самостійна функція  – це формування вміньі навичок, самостійного їх оновлення й творчогозастосування.

Прогностична функція є вмінням магістрантавчасно  передбачати  й  оцінювати  як  можливийрезультат, так і саме виконання завдання.

Коригувальна функція  визначається вміннямвчасно коригувати свою діяльність.

Виховна  функція  –  це  формуваннясамостійності як риси характеру.

Підготовка спеціалістів вищої кваліфікації маєбути  спрямована  на  формування  здатності  досамостійної творчої діяльності. Вона повинна матисистематичний, а не епізодичний характер,  щовимагає теоретичного обґрунтування педагогічнихумов організації  та  стимулювання  самостійноїроботи магістрантів вищих навчальних закладівосвіти;  вивчення  видів  самостійної  роботи  таметодів  її  проведення;  експериментальноїперевірки  системи  педагогічних  умовудосконалення самостійної роботи магістрантів;розробки методичних рекомендацій з її організації.

Непряме педагогічне управління самостійноюроботою  магістрантів  –  засіб  опосередкованоїкоординації  процесу  їхнього  професійногорозвитку, що впливає на особистість без жорсткоїрегламентуючої  дії  з  наданням  права  виборуособистих стратегій поведінки, яке реалізуєтьсяна базі непрямих впливів, рефлексії та співтворчоївзаємодії  в процесі  індивідуальної  та  груповоїсамостійної творчої діяльності [2].

Організація  самостійної  роботи проходить удва етапи:

1.  Початкова  організація,  що  передбачаєбезпосередню  участь  викладача  в  діяльностімагістрантів та виявлення причин появи помилок.

2. Самоорганізація, що не вимагає безпосередньоїучасті  викладача  в  процесі  самостійногоформування знань магістрантів.

Для  ефективної  самостійної  роботимагістрантів необхідно виконати ряд умов:

1.  Забезпечити правильне поєднання обсягіваудиторної та самостійної роботи.

2. Методично правильно організувати роботумагістранта в аудиторії й поза нею (застосуванняновітніх  технологій  організації  самостійноїпізнавальної, наукової та виробничої діяльностімагістрантів,  урахування  специфіки  вивченнянавчальних дисциплін).

Крім  цього,  обов’язково  мають  бути  чітковизначені: мета й  завдання самостійної роботи;ставлення  магістрантів  до  необхідностісамостійної  роботи;  обґрунтованість  змісту  йзасоби здійснення самостійної роботи; розподіл

магістрантів  за  рівнями  на  основі  чиннихвідмінностей в особливостях і змісті самостійноїнавчально­пізнавальної діяльності, їх мотивації таумінні  організовувати  самостійну  роботу;уявлення  кожним  студентом  того  обсягусамостійних  практичних робіт,  які  він повиненвиконати  за певний проміжок навчального часу(за  семестр  чи  навчальний  рік);  практичнізавдання  для  самостійної  роботи;  зразкипрактичних робіт і рекомендації до їх виконання;вимоги до оцінювання кожної роботи викладачем;можливості  своєчасного  отримання  потрібноїконсультації.

3.  Забезпечити  магістранта  необхіднимиметодичними  матеріалами  для  перетворенняпроцесу самостійної роботи на творчий процес.

4. Контролювати організацію й хід самостійноїроботи та заходи, що заохочують магістранта заїї якісне виконання.

Перша умова ефективної самостійної роботимагістрантів полягає в необхідності оптимальногоструктурування  навчального  плану не  тільки  всенсі послідовності вивчення окремих курсів, алей  доцільного  співвідношення  аудиторної  йсамостійної  роботи. Важливу  роль  тут  відіграєправильне визначення трудомісткості різних видівсамостійних  робіт,  зокрема  курсових проектів,розрахунково­графічних робіт та інших завдань.

Друга  умова  –  це  методично  раціональнаорганізація  роботи.  Важливо  поступовозмінювати стосунки між студентом і викладачем.Якщо на перших етапах навчання в магістратурівикладачеві  властива  активна творча позиція,  амагістрант найчастіше просто йде за викладачем,то надалі ця послідовність повинна змінитися, щобспонукати  магістранта  працювати  самостійно,активно прагнути самоосвіти. Самостійна роботаповинна вчити мислити, аналізувати, враховуватиумови, ставити завдання, вирішувати проблеми,тобто  цей  процес  поступово  повиненперетворюватися на творчий.

Третя  умова  –  це  забезпечення  магістрантавідповідною навчально­методичною літературою.На сьогодні ситуація у вищій школі не дозволяєзабезпечити  магістранта  необхідноюлітературою,  виданою  центральнимивидавництвами,  тому,  з  огляду  на  економічніумови  й  можливості  поліграфічних  баз,  варторекомендувати  перехід на  електронні лекційніматеріали викладачів.

Для  організації  самостійної  роботимагістрантів  необхідно:  –  формувати  вмагістрантів потреби та  інтерес  до  самостійноїроботи;  ураховувати  індивідуальні  особливостімагістрантів  у  процесі  визначення  завдань  длясамостійної  роботи;  а  також  їхні  групові

ОСОБЛИВОСТІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАГІСТРАНТІВ

Page 105: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

104

особливості  (рівень  інтелектуального  розвитку,провідний тип  темпераменту, мотив навчальноїдіяльності тощо); розробляти індивідуальні творчізавдання для самостійної роботи магістрантів надпроблемними  темами  курсу;  забезпечуватинеобхідним  методичним  матеріалом  дляорганізації  самостійної  роботи  магістрантів;грамотно  керувати  самостійною  роботоюмагістрантів  і  надавати  вчасну  допомогу,  щобусунути недоліки [1].

Висновки.  Самостійна робота  магістрантівбазується  на  нормативно­правових  засадах  тавиконує  ряд  основних  функцій,  зокремапізнавальну,  самостійну,  прогностичну,

коригувальну,  виховну.  Реалізується  на  етапахпочаткової  організації  та  самоорганізації  як  унавчальної аудиторії, так і поза нею, у контакті якз викладачем, так і за його відсутності.

Перспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Дослідити особливості  контролю таоцінки знань, умінь та навичок магістрантів.

1. Голік О.Б. Педагогічна майстерність: організаційно-управлінський аспект: Навчальний посібник / О.Б. Голік. – Донецьк:вид-во “Ноулідж” (донецьке відділення), 2010. – 242 с.

2.   Немченко  С.Г.  Педагогіка  вищої  школи:Підручник для студентів вищих навчальних закладів /С.Г. Немченко,  О.Б. Голік,  О.В. Лебідь.  –  Донецьк:

ЛАНДОН-ХХІ, 2014. – 534 c.

Стаття надійшла до редакції 22.12.2014

Актуальність  і  постановкапроблеми. Сучасний період розвиткудержави  України  відзначається

високою  мінливістю  культурних  впливів,безперервною  зміною  вимог  до  пріоритетів,настанов,  цінностей.  Така  ситуація  зумовлює

УДК 37.014.5

Сергій  Немченко,  кандидат  педагогічних  наук,доцент  кафедри  управління  навчальним  закладом,  педагогіки  вищої  школи

Бердянського  державного  педагогічного  університету

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “РЕФЛЕКСІЯ”У статті розглядаються проблеми визначення поняття “рефлексія”. Існує велика кількість підходів

до визначення цього поняття, загального визначення поняття рефлексії на сьогодні не існує, що значноюмірою  ускладнює  процес  її  дослідження.  У  статті  надаються  приклади  визначення  цього  поняття  взалежності  від  застосованого  підходу. Аналіз  цих  визначень  надав можливість  автору  зробити  власнетрактування визначення цього феномену.

Ключові слова:  рефлексія,  підходи  до  визначення  рефлексія,  рефлексивний  аналіз,  проектування,практика.

Літ. 13.

Сергей  Немченко,  кандидат  педагогических  наук,доцент  кафедры  управления  учебным  заведением,  педагогики  высшей  школы

Бердянского  государственного  педагогического  университета

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПОНЯТИЯ “РЕФЛЕКСИЯ”В статье  рассматриваются проблемы определения понятия “рефлексия”. Существует большое количество

подходов к определению этого понятия,  единого понятия рефлексии на данный момент не существует, что взначительной мере усложняет процесс ее исследования. В статье приводяться примеры определения этого понятияв зависимости от применяемого подхода и на их основе предлагается авторское определение этого феномена.

Ключевые слова: рефлексия, подходы к определению понятия “рефлексия”, рефлексивный анализ,

проектирование, практика.

Sergiy  Nemchenko,  Ph.D.  (Pedagogy)  Docent  ofManagement  the  Educational  Establishment,  Pedagogy  of Higher School Department

Berdyansk  State  Pedagogical  University

THE CONCEPT  THE REFLECTION PHENOMENONThe article concepts reflection phenomenon, considers the problems of the definition of reflection, which are

associated with a large number of approaches to the definition of this concept. Examples of such definitions is givenits own definition of the phenomenon of reflection.

Keywords: reflection, approaches to the definition of reflection, reflective analysis, design, operation.

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “РЕФЛЕКСІЯ”

© С. Немченко, 2014

Page 106: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

105 Молодь і ринок №12 (119), 2014

об’єктивну необхідність у здійсненні рефлексії, щопокликана посилити адаптивні, самоактуалізуючиможливості людини та її особистісні, стрижневіякості, які визначають її самоцінність і мають бутизбережені в процесах соціального самовираження,захищені від нівелювання зовнішніми впливами,розкриті в продуктивному  творенні.  Рефлексіялежить  в  основі  стосунків  особистості(спілкування,  комунікації,  кооперації  і  т.д.),  єзагальною  формою  розвитку,  початком,  щоорганізовує та управляє всією життєдіяльністюлюдини і її систем.

Аналіз досліджень і публікацій. Теоретичнідослідження категорії “рефлексія” здійснюютьсяв багатьох науках (філософії, психології, педагогіціта  ін.),  так  рефлексія  визначається  як:універсальне  усвідомлення  предметно­практичного  ставлення  людини  до  світу,  йогопізнання  (Г. Гегель,  І. Кант,  Дж. Локк  та  ін.);різновиду мислення в контексті вікової періодизаціїособистості  (П. Блонський,  Ж. Піаже  та  ін.);одного з принципів організації розвитку психіки,самосвідомості  людини  (Б. Ананьєв,Л. Виготський, С. Рубінштейн, І. Сечєнов та ін.);умови організації конкретно­наукових дослідженьз вивчення процесів, типів, різновидів рефлексії(Н. Гуткіна,  І. Семьонов,  В. Слободчиков,С. Степанов,  Г. Щедровицький  та  ін.).  Але  недивлячись на ґрунтовність цих досліджень, вонине  вирішили  усіх  проблем,  пов’язаних  з  цимфеноменом.

Мета  статті  –  визначення  сутності  тауточнення поняття “рефлексія”.

Виклад  основного  матеріалу .  Предметдослідження  рефлексії  у  більшості  випадківрозкрито  лише  у  загальному  плані  тагносеологічному аспекті, але не визначено такою,що володіє системою особистих закономірностейпсихічної  реальності.  Суттєві  труднощі  утеоретичному  плані  обумовлені  великоюкількістю  існуючих  підходів  до  визначенняпоняття рефлексія. Так А. Карпов  [5]  у своємудослідження  наводить  декілька  підходів  дорозуміння  поняття  ”рефлексія”,  а  саме:кооперативний  (В.  Лепський,  В.  Лефевр,Г.   Щедровицький)  –  розгляд  під  час  аналізусуб’єкт  –  суб’єктних  видів  діяльності  зурахуванням необхідності координації професійноїпозицій  та  групових  ролей  суб’єктів,  а  такожкооперації їх сумісних дій; соціально­психологічний(комунікативний)  (Г. Андрєєва,  А.  Бодальов таін.)  –  рефлексія  розглядається,  як  суттєваскладова  розвинутого  спілкування  таміжособистісного  сприйняття,  як  специфічнаякість пізнання людини людиною; когнітивний або

інтелектуальний (А. Брушлинський, Г. Корнилова,Ю.  Кулюткина,  І. Семенов  та  ін.)  –  рефлексіярозуміється  як вміння  суб’єкта  виокремлювати,аналізувати  та  співвідносити  з  предметноюситуацією особисті дії, а також розгляд рефлексіїу  зв’язку  з  вивченням  механізмів  мислення;особистісний (загально психологічний) (В. Аллахвердов,Ф. Василюк,  В. Петренко, С.  Степанов та  ін.) –рефлексія  розглядається,  як  побудова  новихобразів себе, свого “Я”, у результаті спілкуванняз  іншими  та  активної  діяльності,  а  такожопрацювання нових знань про світ.

Рефлексія  виступає  як  процес  осмисленняособистісних змістів (образів особистості, з якимототожнює  себе  “Я”),  який  призводить  до  їхпоступових  змін  і  породжує  новоутворенняособистості  (Н.  Гуткіна,  І.  Бех,  В.  Зарецький,О.  Новікова, С.  Степанов  та  ін.); усвідомлення(Л. Виготський, О. Леонтьєв, І. Семенов, О. Смирнова,С. Степанов  та  ін.);  мислення  (П.  Алексєєв,О. Брушлинський, В. Давидов, С. Рубінштейн таін.); творчості (Я. Пономарьов, С. Степанов, І. Семеновта  ін.);  спілкування  (Г.  Андрєєва,  А. Бодальов,С. Кондратьєва та ін.); особистості (К. Абульханова­Славська, Л. Анциферова, Б. Зейгарник та ін.)

Як  бачимо,  зараз  відсутній  не тільки ціліснаузагальнена концепція рефлексії, але  і єдність упідходах до її визначення.

Розпорошеність  теоретичних  знань  прорефлексію є  загальнонауковою  проблемою,  прицьому розбіжність виявляється на двох рівнях:1) міждисциплінарному, де кожна наука пояснюєїї по­своєму; 2) внутрішьодисциплінарному, де різніпозиції протистоять одна одній усередині науковоїгалузі.

Все  це  обумовлює  об’єктивну  потребу  всистематизації наукового знання про рефлексію.

Починаючи з перших теоретичних розробок ідо нашого часу, рефлексія науково визначаєтьсяяк  фундаментальна  основа  особистості,провідний  принцип  мислення,  свідомості,діяльності  і  їхнього  зв’язку,  “господиня”  всіхпсихічних  функцій,  властивостей  і  станів,  щоуправляє  ними  й  інтегрує  в  цілісну  психічнуреальність, унаслідок чого  рефлексія  виступаєметапроцесом,  рефлексивність  –  метаякістюособистості,  рефлексивні  здібності  –метаздібностями, що займають  вищий рівень вієрархії здібностей [1]. На думку С. Рубінштейна,загальним для психологічних досліджень рефлексіїє  осмислення  даного  феномена  якфундаментальної здатності свідомого істоти бутиу  ставленні  до  власного свідомості,  мислення  іспособам здійснення життєдіяльності. “Вона нібизупиняє неперервний процес життя  і  виводить

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “РЕФЛЕКСІЯ”

Page 107: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

106

людину  за  його  межі.  Людина  наче  займаєпозицію над життям. Це вирішальний поворотниймомент. Тут починається або шлях до душевноїспустошеності, нігілізму, морального скептицизму,цинізму  (або  в  менш  гострих  формах  доморальної  нестійкості),  або  інший  шлях  –  допобудови морального людського життя на новій,свідомій  основі. З  появою  рефлексії  пов’язанефілософське осмислення життя” [8, 348].

Науковці, які досліджують феномен рефлексії,відзначають її значення для розвитку особистостіі  соціальної  спільноти  в  залежності від вмістузавдань життєдіяльності. “Рефлексія у широкомурозумінні  є  відображенням  себе,  своговнутрішнього світу і власної поведінки у свідомостіособистості.  Вона  є  основою  розвиткусамосвідомості  та  об’єднує  самопізнання,переживання  свого  ставлення  до  себе  тасаморегуляцію своєї поведінки” [2]; “рефлексія ємеханізмом  особистісного  розвитку”  [4];“рефлексія  –  усвідомлення  того,  як  йогосприймають  й  оцінюють  інші  індивіди  абоспільноти, вид пізнання, у процесі якого суб’єктстає  об’єктом  свого  спостереження;  роздуми,аналіз  власного  психічного  стану”  [6];“осмислення своїх суджень й учинків з точки зоруїх  відповідності  задуму  та  умовам  діяльності,самоаналіз”  [9];  “рефлексія  виступаєкардинальним  способом  вирішення  основногопротиріччя свідомості – суперечність між наївною(цілком  арефлексивною)  і  трансцендуючою(максимально рефлексивною) свідомістю. Аналізпроблем свідомості – це насамперед дослідженняфеномену  рефлексії  як  сенсового  центру  всієїлюдської реальності” [11].

За  визначенням  В.  Вульфова,  рефлексія  цезіткнення вербального, суб’єктивного подається,з  нещадно  реальним.  Це  зіткнення  рольового(незмінно умовного) і дійсного. Це поєдинок, алез самим собою, і, на жаль, не завжди переможний.Це спілкування, але внутрішнє. Це діяльність, аледіяльність моральна,чисто стихійна, спочатку немає конкретної мети. Це процес, що супроводжуєнас  скрізь  і  завжди.  Відсутність  рефлексії  –духовна  трагедія,  безжиттєвість,  оскількирефлексія один з реальних способів спілкуваннязі світом, один із чинників формування відносиндо нього, спонукач діяльності, цьому відношеннювідповідною [3, 62 – 63].

Рефлексія  являє собою особливе  оперуваннясуб’єкта  із власною свідомістю, що породжує  врезультаті ідеї про цю свідомість; рефлексивнийкомпонент  виступає  як  фактор  організаціїмислення  через  визначення  спрямованостіпізнавальної  активності  суб’єкта;  рефлексія

розглядається як можливість “виходу” з процесуздійснення діяльності і як можливість подальшогопроектування  на  основі  рефлексії майбутньогошагу  розвитку  діяльності.  До  рефлексіївідноситься осмислення людиною власних дій,власного “Я”, а також внутрішнього світу людей,разом з якими він здійснює групову діяльність [7;10]. Рефлексія визначається як одна з важливихособливостей  людського  пізнання,  без  якоїнеможливо його нормальне функціонування. Упроцесі  власного  дослідження,  що  стосуєтьсяпроблемам, рефлексивного управління знайденоробоче визначення поняття “рефлексія”.

Рефлексія – це роздуми про минуле спрямованіу  майбутнє.  Не  дивлячись  на  простоту  цьоговизначення,  на  наш  погляд,  вона  повністюрозкриває сутність цього феномену. Роздуми проминуле,  це  фактично  віддзеркалення  та аналізминулої  діяльності,  розгляд  відбувається  усучасності,  робляться  висновки  та  плануєтьсянеобхідна робота – це процес проектування, щоспрямовано  у  майбутнє,  у  якому  відбудетьсядіяльність. Таким чином розкриття цього поняттяможливо відобразити як схему: аналіз (минуле) –проектування  (сучасність)  –  діяльність(майбутнє).

Рефлексивний аналіз має особливе значення вцілісному процесі діяльності, оскільки призначенийдля  розкриття  минулого  досвіду  діяльностіособистості  (її початковий стан)  та у  визначенійого  бажаного  стану.  Рефлексивний  аналізвключає  три  стадії:  рефлексивний  аналізпочаткового стану діяльності; ситуаційний аналіз,зміст якого обумовлено результатами попередньоїстадії;  конкретизація ключових  характеристикбажаного стану діяльності.

Рефлексивний  аналіз  початкового  станудіяльності  можна  розглядати  як  прагненняособистості дослідити грунт, на якому виникаютьідеї  та  припущення  відносно  стратегіїсамокерованого розвитку особистості.

Проектування  –  діяльність  над  діяльністю(одна діяльність спрямована на створення такихорганізаційних моделей, які потім реалізуються вінший),  таке  накладання  є  та ситуація,  “яка,  вкінцевому рахунку, породжує задачу діяльності вїї рафінованому вигляді” [13].

Проектування  –  співвідношеннясформульованих  цілей  і  завдань  з  реальнимпродуктам  і наслідків дії;  точність  відтворенняоб’єктивної структури ситуації, в якій здійснюєтьсядія; розуміння того, якою мірою необхідні змінидіяльності  можуть бути результатом природнихпроцесів і якою мірою для їх здійснення потрібносвідоме, цілеспрямоване втручання; визначенням

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “РЕФЛЕКСІЯ”

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 108: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

107 Молодь і ринок №12 (119), 2014

критеріїв  для  відповіді  на  питання,  що  такевдосконалення та розвиток діяльності.

Діяльність – це будь­яка активність суб’єкта,яка має смислову та цільову спрямованість.

Отже, рефлексія як особистісне якість впливаєна  розвиток  потреби  людини  в  самоосвіті,самореалізації,  самовдосконаленні  і  тіснопов’язана  з  творчістю  в  професійній  сфері,  вусвідомленні  себе  в  цій  позиції  і  оцінкоюефективності  своєї діяльності,  з осмисленням  їїне тільки “для себе”, а й для “інших”. Рефлексія,на наш погляд, забезпечує адаптивність людинидо нових умов діяльності, демонструє, що функціярефлексії  виникає  і  реалізується  в  будь­якійдіяльності, коли виникає якесь утруднення.

Людина  стає  для  самого  себе  об’єктомуправління,  тому  рефлексія  як  “дзеркало”відображає всі зміни, які відображаються в ньому,стає основним способом саморозвитку,умовою іспособом особистісного зростання [12].

На  нашу  думку,  це  підтверджує  те,  щорефлексія  як  механізм  зворотного  зв’язку  вжиттєдіяльності  людини  –  не  тільки  певнийрезультат,  але  й  процес,  який  пов’язаний  звнутрішніми перетвореннями –  осмисленням  іпереосмисленням когнітивних стереотипів  і  їхевристичним подоланням, аж до створення новогокреативного інноваційного змісту свідомості.

Рішення  подібних  завдань  призводить  доцілісного подання,  знанню  про  зміст, способи  ізасоби  своєї  діяльності;  дозволяє  критичнопоставитися до себе і своєї діяльності в минулому,сьогоденні  і  майбутньому;  робить  людинусуб’єктом власної активності.

Висновки.  Рефлексія як особистісна  якістьвпливає практично на всі сфери людського буття,а  саме  на  розвиток  його  потреб  у  самоосвіті,самореалізації  та  пов’язана  з  творчістю  упрофесійній сфері, усвідомлені себе у цій позиціїта  оцінкою  ефективності  своєї  діяльності,осмислення її не тільки для себе, а  і для інших.Рефлексія  забезпечує адаптивність  людини  донових умов діяльності,  демонструє, що функціярефлексії  виникає  та  здійснюється  у будь­якійдіяльності.

Перспективи  подальшого  дослідженьвбачаємо  у  подальшій  роботі  по  уточненнюпоняття “рефлексія”, розробці конкретних методівнавчання рефлексії.

1.  Акофф,  Р.  Искусство  решения  проблем:пер. с англ. / Р. Акофф. – М.: Мир, 1982. – 224 с.

2. Бех І.Д. Виховання особистості / І.Д. Бех.–  В  2-х  кн.  –  К.:  Либідь,  2003.  –  Кн.  2:Особистісно  орієнтований  підхід:  науково-практичні  засади:  Навч.-метод.  посібник.  –344  с.

3.  Вульфов  Б.З. Рефлексия:  Учить,  управляя/  Б.З.  Вульфов  //  Мир  образования.  –  1997.  –№ 1. – С. 63 – 64.

4. Выготский Л.С. Методика рефлексологическогои психологического исследования. //Выготский Л.С.Собр.соч.  в  6-ти  томах.  М.,  1982.  –  Т.  1.

5.  Карпов  А.В.  Психология  рефлексивныхмеханизмов деятельности  / А.В. Карпов. –  М.:ИП РАН, 2004. – 278  с.

6. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія/Л.Е. Орбан-Лембрик: Підручник: У  2-х кн. Кн.2:  Соціальна  психологія  груп.  Прикладнасоціальна психологія. – К.: Либідь, 2006. – 560 с.

7. Пономарев  Я.А.  Психология  творчестваи  педагогика/  Я.А.  Понамарев.  –  М.:Педагогика,  1976.  – 290 с.

8.  Рубинштейн  С.Л.  Проблемы  общейпсихологии  /  С.Л.  Рубинштейн.  –  М.:Просвещение, 1976.  –  416  с.

9. Руденко Ю.Д. Основи сучасного українськоговиховання / Ю.Д. Руденко; Нац. пед.  ун-т  ім. М.П.Драгоманова.  –  К.:  Вид-во  ім. Олени  Теліги,2003.  –  328 с.

10. Семенов И.Н., Степанов С.Ю. Рефлексияв  организации  творческого  мышления  исаморазвития личности /И.Н. Семенов, С.Ю. Степанов/ // Вопросы психологии. – 1983. – № 2. – С. 35–  42.

11. Слободчиков  В.И.,  Исаев  Е.И. Основыпсихологической антропологии. / В.И. Слободчиков,Е.И.  Исаев:  Психология  развития  человека:Развитие  субъективной  реальности  вонтогенезе:  Учеб.  пособие  для  вузов. –  М.:Школьная Пресса,  2000.  –  416  с.

12.  Третьяков П.И. Адаптивное  управлениепедагогическими  системами:  учеб.  пособиедля  студентов  высших  педагогическихучебных  заведений  /  П.И.  Третьяков.  –  М.:Издательский центр “Академия”, 2003. – 368 с.

13. Щедровицкий  Г.П.  Рефлексия  вдеятельности  /  Г.П.  Щедровицкий  // Вопросыметодологии.  – 1994. – №  3/4. – С. 76  – 119.

Стаття надійшла до редакції 23.12.2014

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “РЕФЛЕКСІЯ”

  

Page 109: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

108

Problem setting. Family, its  character  andlevel  of material  prosperity,  spiritual  andmoral  health  form  the  personality  today.

However, the current state of the family in this countrycan be described  as  a  crisis  one: divorce  rates  arerising,  birth  has  fallen,  being  a  mother  is  notprestigious, system of behavioral norms in the sphereof marriage and family, as well as the essence of thefamily  roles  are  not  stable.  Many couples  are  notsatisfied with emotional and psychological climate inthe  family. Antisocial  relationships  in  families  aregetting wide spread. It must be noted that at presentthe views of young people about marriage and familybehavior are influenced by popular culture, experienceand traditions of their environment. That is why theformation of youth readiness for marriage and familylife problems are especially important nowadays.

Recent  research  and  publications  analysis.The problem of  family and premarital  education ofthe young  generation  is  reflected  in  the  works  ofeminent scientists such as K.D. Ushynskyi, O.C.

Makarenko, V.A. Sukhomlynskyi, L.N. Hudkovych,I.V.  Grebennikov,  S.V.  Kovaliov, A.V.  Mudryk,V.S. Mukhina, Y.M. Orliv, L.N. Tymoschenko  etc.).They emphasized  that  the  need  for  the  family doesnot occur by itself, it should be brought up in everyperson,  and  formation  of  a  family  man  should  becarried out at all stages of a person’s development.

Paper  objective  is  to  determine  the  factorscontributing  to  the  willingness  of young  people  tofamily life.

Paper main body. As we have noted, the problemof youth readiness for family life is not new. Its originscan  be  found  even  in  the  writings  of  prominentthinkers of antiquity. Thus, the benefits of marriage,harmonious relationship between husband and wife,the need to prepare children for future life in the familysays Aristotle  in  his  works.  Socrates  said  thatcommitment to marriage should be formed since earlychildhood in children of both sexes, and Plato believedthat boys and girls should be taught marital arts sincechildhood,  to  ensure a healthy generation  [7, 123].

УДК 316.614.3

Vasil Tsybulko,  Ph.D.  (Pedagogic) Docent  of  Social Work  and  Social  Pedagogic  DepartmentKhmelnytsky  National  University

FACTORS OF YOUTH READINESS FOR FAMILY LIFEThe article deals with the problem of youth readiness for family life. It was established that readiness for

family life is a complex social and psychological formation of the individual‘s structure that is  formed by manyinterconnected factors. The key factors that influence the willingness of young people for family life were revealed.

Keywords: youth, family, marriage, readiness for family life, impact factors on readiness for family life.

Lit. 8.

Василь  Цибулько, кандидат  педагогічних  наук,доцент  кафедри  соціальної  роботи  і  соціальної педагогіки

Хмельницького  національного  університету

ФАКТОРИ ГОТОВНОСТІ МОЛОДІ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯУ статті висвітлено проблему готовності молоді до сімейного життя. З’ясовано, що готовність до

сімейного життя – це складне соціально-психологічне утворення в структурі особистості, яке формуєтьсябагатьма взаємопов’язаними факторами. Розкрито провідні фактори, що впливають на готовність молодідо сімейного життя.

Ключові слова: молодь, сім’я, шлюб, готовність до сімейного життя, фактори впливу на готовністьдо сімейного життя.

Василий  Цыбулько,  кандидат  педагогических  наук,доцент  кафедры  социальной  работы  и  социальной  педагогики

Хмельницкого  национального  университета

ФАКТОРЫ ГОТОВНОСТИ МОЛОДЕЖИ К СЕМЕЙНОЙ ЖИЗНИВ статье освещена проблема готовности молодежи к семейной жизни. Выяснено, что готовность к семейной

жизни – это сложное социально-психологическое образование в структуре личности, которое формируется многимивзаимосвязанными факторами. Раскрыто ведущие факторы, влияющие на готовность молодежи к семейной жизни.

Ключевые слова:  молодежь,  семья,  брак,  готовность  к  семейной  жизни,  факторы  влияния  наготовность к семейной жизни.

FACTORS OF YOUTH READINESS FOR FAMILY LIFE

© V. Tsybulko, 2014

Page 110: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

109 Молодь і ринок №12 (119), 2014

The formation of the readiness for family life problemhas been raised in works of such eminent philosophersand  teachers  as Y.A.  Comenskyi,  Z.Z.  Rousseau,I.G.  Pestalotsi.  Famous  Ukrainian  educator  andscientist K.D. Ushynskyi developed recommendationsas  for  the education  of  children  in  the  family  andprepare them for future family life [7, 123]. Modernscholars E.F. Achildiyeva, O.M. Zhukova, S.V. Kovaliova,T.I. Gurko, I.V. Berezko, A.P. Pryhozhan, P.S. Perepelytsiaand others considered different aspects readiness ofboys and girls for family life boys and girls. They aremotivation, knowledge, and  individual’s  traits. Andalmost  all  the  authors  reach  the  opinion  that  thecreation of a stable young family requires from youngcouple  certain  knowledge,  attitude  to  the  futuremarriage, its value, understanding of the nature of ahusband and  wife,  the  ability  to behave  in  conflictsituations [1, 8].

Karasevych A.P.  defines  the  essence  of  theconcept of “readiness for family life” as a moral andpsychological,  social  and  gender  role  individual’smaturity, her or his achievement of social standardsof behavior which ensure the successful creation andfunctioning  of  the  family  [3,  9].  Zritneva  O.I.determines  the  readiness  for  family  life as  a  socio­psychological formation of the personality’s structurethat  integrates perception  family values  as a  socialinstitution with  special knowledge and  skills  in  thefield  of  psychology,  family  relations,  properhousekeeping,  family  pedagogy,  interpersonalcommunication [2, 13].

The  development  of psychological  readiness  ofyoung people  for marriage essentially depends on anumber of factors both subjective and objective. Toaffect  these  factors  positively,  there  is  a  need  toidentify and study them comprehensively as low levelof readiness of youth for a family life is the cause ofwrong decision­making and the creation of unstablemarriages. This,  in  its  turn, negatively  affects  theirmental well­being, behavior and activities. Therefore,a holistic understanding of readiness for family life isimpossible without knowledge of the factors causing it.

N.V. Maliarova  determines  readiness of youngpeople for marriage as a system of social adjustmentsof  the individual  that determines  the emotional  andpsychological  attitude  to  lifestyle  and  values  ofmarriage. According  to  N.V. Maliarova,  readinessfor marriage is the integrated category, which includesa  range of  aspects:

1. Formation of  a  certain  moral  complex  is  thewillingness of the individual to assume a new systemof  responsibilities  of his  or  her  marriage partner,unborn children.

2. Readiness for interpersonal communication andcollaboration. The  family  is  a  small group.  For  its

normal functioning sequence of wife’s and husband’slife  rhythms  is necessary.

3. The  ability  of  dedication  to  the  partner.  Itincludes the ability to conduct activities based primarilyon the quality and properties of altruism of a personwho loves another one.

4. Availability  of  the  qualities  associated withpenetration  into  the  inner  world of  a  man.  It  is  anempathy  complex  which  includes  the  ability  forempathy,  understanding  and  feeling  the  partner‘semotional world.

5. High level of the individual‘s aesthetic cultureof feelings and behavior.

6. The ability to resolve conflicts in a constructiveway, the ability to regulate own psyche and behavior[6, 11].

Sydorenko A.V.  divides  all  factors  of  youthreadiness for a family life into the internal and externalfactor  groups.

The  researcher  considers  internal  factors  to bethe motives for marriage, psychological compatibilityof  partners,  marriage  and  family  demands,peculiarities of temperament, responsibility, empathy[8, 244].

Thus, the motif of family creation is a long processin which  the viewpoints,  attitudes and orientationsemerged in certain circumstances, encourage peopleto intensify their activities towards meeting their socialand  natural  needs  in  marriage.  Contemporarypsychology distinguishes three youth motivations tomarry. They are motivation  in  the  fact  of marriage,the  motivation  for  a  certain  type  of  marriage,  themotivation for a certain person.

Psychological compatibility of partners is one ofthe most  important conditions of stability and well­being of  the couple. Compatibility of  a  couple  is apartners‘  mutual  decision,  based  on  the  optimalcombination  of  similarity  or  complementarity  ofpersonal and psyche physiological characteristics andvalues.

Matrimonial demands are a set of desires, hopes,expectations  and  requirements  experienced  by  aperson  about  the  future  marriage.  Interrelatedcomponents of marriage and family demands includedemands with respect to a spouse, children and familyrelationships. Coincidence of both partners‘ demandsto family value, the role behavior in the family allowsthem  to establish a  favorable psychological  climateand avoid many conflicts.

Temperament  peculiarities  of  a  future  spouseinfluence  the  behavior  and communication  in  thefamily. S.V. Kovaliov utters  that  couples  should beformed of people with different temperaments. Dueto this fact the marriage will be characterized by highlevel of stability [4, 126].

FACTORS OF YOUTH READINESS FOR FAMILY LIFE

Page 111: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

110

Responsibility  in  marriage  and  family  relationsimplies  the  willingness  of  the  individual  to  takeresponsibility for own lives, relationships, partner, forchildren. The ability to take responsibility for the fateof others is  the main sign of  adulthood. Empathy isalso one of the most important factors of psychologicalreadiness of youth for family life, which provides thestrength of emotional relations of a spouse. Levytska T.L.emphasizes  that  marriage will be  successful  if  thepartner is able  to show tolerance for the expressionof  another  partner‘s  emotions; be able  to penetratedeep into the inner world of his or her partner [5, 9].

Sydorenko  A.V.  relates  characteristics  ofpremarital  communication,  partners‘  income,  theimpact  of  parental  family,  schools,  media,  etc.  toexternal factors [8, 245].

Premarital communication, premarital period is thetime  rich  in  positive  and  emotionally  intenseexperience for a young couple. During this period arealistic  vision  of  a  partner  is  formed  with  alladvantages and disadvantages, accumulation of jointexperience and impressions, knowledge of each other,checking the decision to marry take place.

Financial  position  of  marriage  partners,unfortunately, plays a crucial role in satisfaction withtheir  marriage.  Substantial  financial  and  housingproblems of young couples  leave a little chance foran optimistic attitude to the future and many doubtsas  to  the  possibility  of  its  material  support.  Thisuncertainty about the future, the ability  to provide afamily with a proper support often hinders its creationor expansion.

There  is  a  strong  parental  family  influence  onreadiness of young people to create their own family.Structure and social psychological characteristics ofparental family affect the formation of ideas of youngmen about  family life,  their attitude  to  the oppositesex,  roles  in  the  family as  a young person  takes  ineverything that happens in the family as “a sponge”and later projects everything on his or her own family.That`s why the culture of couple`s relationship shouldbe  a  top  priority  in  a  family when  the children  areborn.

Education and  training  are  important  factors  ofpsychological  readiness  of  youth  to  a  family  life.Educational institution shouldn‘t not function if its workisn‘t  aimed at developing youth positive attitude  tothe  family as  the most  important value;  to  expandideas  about  features  of  marital  relationship;  thedevelopment of  such qualities  as  respectful attitudeto the wishes and needs of the partner and other familymembers, equal rights, trust, mutual help and supportto each other; to raise level of responsibility for familylife.

Mass media is one of  the most powerful factors

influencing the formation of youth readiness for familylife as nowadays young people often learn the  rolesand rules of behavior  in the family from TV serials,programs,  magazines,  books  etc.  Unfortunately,modern media decreases communication of  familymembers, forming a passive interlocutor.

Taking into consideration above mentioned ideas,we can agree to I.V. Grebennikov, who emphasizesthat  the preparation  of  youth  for  family  life  shouldinclude the following aspects [1, 46]:

1. Social ones which reveal  the  social nature ofmarriage  and  family  relations,  family  destination,family value, social roles of husband and wife, parentsand others.

2. Moral and ethical ones which include trainingsuch moral qualities as friendly attitude towards theperson of another sex; respect for the mother, father,older  and younger  generations;  need  for  educationof children; responsibility, fidelity, honesty, compliance,kindness,  abstinence,  sense  of  duty  to  his  wife(husband), family, children; culture of intimate feelings.

3. Psychological ones which form the concept ofindividual‘s development, features of the psychologyof  interpersonal  youth  relationships, psychologicalfundamentals of marriage and family life, the abilityto understand the psychology of others, developmentof  experiences  that  are necessary  for marriage andfamily life,  communication skills.

4. Pedagogical ones which  include  formation ofideas  about  the  role  of  family  while  bringing  upchildren, its pedagogical potential, family educationpeculiarities,  educational  functions  of  father  andmother, the ways of improving the educational cultureof  parents.

5. Physiological and hygienic ones which includesknowledge of the physiological peculiarities of maleand female organism; features of sexual life, personalhygiene  issues,  etc.

6.  Legal ones oriented on  an acquaintance withfundamentals of marriage and family legislation, withthe  most  important  provisions  of  family  law,responsibilities of spouses as to each other, childrenand the society they live in.

7.  Business  and economic  ones provide youngpeople with the knowledge about the family budget,culture of everyday life, the ability to manage.

Conclusions. Thus, readiness for family life is acomplex  social  and  psychological  formation of  theindividual‘s  structure,  which  is  formed  by  manyinterconnected factors. These factors can be dividedinto  two  groups.  They  are  internal  (motives  formarriage,  psychological  compatibility  of  partners,marriage  and  family  demands,  temperamentpeculiarities,  responsibility,  empathy)  and  externalfactors  (characteristics  of  premarital  partners

FACTORS OF YOUTH READINESS FOR FAMILY LIFE

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 112: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

111 Молодь і ринок №12 (119), 2014

intercourse,  partners‘  income,  the  impact  of  theparental  family,  mass  media  and  educationalestablishment).  The  complex  interaction  of  thesefactors determines how successful  the family life ofa young couple will be.

1.  Grebennikov  I.V.  Fundamentals  of  familylife  /  I.V. Grebennikov.  –  M:  Education,  1991.  –158  p.

2.  Zritneva  E.I.  Formation  of  senior  pupil‘sreadiness  for  marriage  and  family  life:. Abstractof  the  thesis  of  Candidate  of  PedagogicalSciences;  13.00.01  /  E.I.  Zritneva  –  Stavropol,2001.  –  26 p.

3.  Karasevych  A.P.  Formation  of  students‘readiness  for  creation  of  the  family: Abstract  ofthe  thesis of  Candidate  of  Pedagogical Sciences;13.00.07  / A.P.  Karasevych  – Kyiv,  2009.  –  21  p.

4. Kovalev S.V. Psychology of  a  contemporaryfamily:  inform.  and  method.  materials  on  ethicsand  psychology course of  family  life  / S. Kovalev.–  M.:  Education,  1988.  –  208  p.

5. Levytska T.L. The development of psychologicalreadiness of students  for marriage: Abstract  of  thethesis  of  Candidate  of  Psychological  Sciences:19.00.09  / T.L.  Levitska.  –  Khmelnytsky,  2009.  –20 p.

6.  Maliarova N.V. Family  conflict  as an objectof  applied  sociological  research:  theoretical  andmethodological  problems: Abstract  of  the  thesisof  Candidate  of  Philosophy Sciences;  09.00.01  /N.V.  Maliarova.  –  M.:  Institute  of  SociologicalResearch of  the USSR Academy of Sciences, 1984.– 19 p.

7.  Pakanych  M.M.  Youth  readiness  for  familylife  as  a  social  and  psychological  problem  /M.M.  Pakanych  //  Scientif ic  magazine  NEAnamed  after  Dragomanov;  PedagogicalSciences: Realities and  Prospects – 2011  –  №26– P. 122  –  128.

8.  Sydorenko  A.V.  Factors  that  determinestudents  readiness  for  family  life  / A.V. Sydorenko// Theoretical and applied problems of psychology– 2013  – № 3  (32) – P. 243 – 247.

Стаття надійшла до редакції 31.12.2014

FACTORS OF YOUTH READINESS FOR FAMILY LIFE

“Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя”.

Василь Сухомлинський український педагог, публіцист, письменник, поет

“Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім

чоловіком”. Василь Сухомлинський

український педагог, публіцист, письменник, поет

“Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, – з усякого погляду справжня людина”.

Василь Сухомлинський український педагог, публіцист, письменник, поет

“Людина така, яке її уявлення про щастя”.

Василь Сухомлинський український педагог, публіцист, письменник, поет

  

Page 113: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

112

Постановка  проблеми .  Процесидемократизації вищої освіти, наданняїй  гуманістичної,  особистісно

орієнтованої  спрямованості  вимагають  відпрофесійної  підготовки  майбутніх  педагогівпошуку  нових  шляхів  якісного  вдосконаленняпрофесійної  підготовки, створення  і реалізаціютакої моделі навчання студентів, яка б дозволялаїм оптимально вирішувати складні питання своєїжиттєтворчості,  успішно  реалізовуватиособистісні та суспільні цілі. Особлива увага прицьому  звертається на розробку нових  освітньо­виховних  технологій,  які  б  забезпечувалиформування  і  розвиток  гуманістичнихособистісних якостей як домінуючих у розвиткуціннісної системи у майбутніх педагогів. Здобуттявищої  освіти  певною  мірою  ґрунтується  на

методологічних  засадах  західної  гуманістичноїпедагогіки і психології: самоцінність особистості,створення умов для її всебічного і гармонійногорозвитку,  самореалізації  та  самоствердження,глибока повага та емпатія до неї, її свобода виборута  соціальна  відповідальність  тощо. Одним  іззасобів реалізації цих засад є розвиток у майбутніхпедагогів  інтелектуальних  здібностей  якпізнавальних.

Стан  розробленості  проблеми.  Проблемарозвитку інтелектуальних здібностей особистостівирішується на міжгалузевому рівні  – на основіздобутків  філософського,  психологічного  тапедагогічного  знання  у  дослідженнях  І.  Беха,О.  Бодальова,  Л.  Виготського,  X.  Гарднера,Дж.  Гілфорда,  В.  Дружиніна,  Л.  Дяченко,Г. Костюка, Ж. Піаже, Е. Торндайка, М. Смульсона,

Петро  Турянський,  доцент  кафедри  народних  музичних  інструментів  та  вокалуЮрій  Добуш,  доцент  кафедри  методики музичного  виховання  та  диригування

Дрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ – ВАЖЛИВИЙ ЗАСІБФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВУ статті обґрунтовано необхідність розвитку інтелектуальних здібностей майбутніх педагогів як

важливого  засобу  формування  їх  гуманістичних  якостей.  Встановлено,  що  використання  особистісноорієнтованої  технології  навчання  дозволить  при  цьому  уникнути  негативних  наслідків  сцієнтизму  татехнократизму.

Ключові слова: розвиток, інтелектуальні здібності, гуманістичні якості, особистісно орієнтованийпідхід.

Літ. 9.

Петр  Турянский,  доцент  кафедры  народных  музыкальных  инструментов  и  вокалаЮрий  Добуш,  доцент  кафедры  методики  музыкального  воспитания  и  дирижированияДрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

РАЗВИТИЕ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫХ СПОСОБНОСТЕЙ – ВАЖНОЕ СРЕДСТВОФОРМИРОВАНИЯ ГУМАНИСТИЧЕСКИХ КАЧЕСТВ БУДУЩИХ ПЕДАГОГОВ

В статье обоснована необходимость развития интеллектуальных способностей будущих педагоговкак  важного  средства  формирования  их  гуманистических  качеств.  Установлено,  что  использованиеличностно ориентированной технологии обучения позволит при этом избежать негативных последствийсциентизма и технократизма.

Ключевые слова: развитие, интеллектуальные способности, гуманистические качества, личностноориентированный поход.

Petro Turyansky,  Docent  of Musical  Instruments  and Singing  DepartmentYury  Dobush,  Docent  of  Musical Education and Conducting  Department

Drohobych  State  Pedagogical  University  by  I.  Franko

DEVELOPMENT OF INTELLECTUAL ABILITIES IS AN IMPORTANT MEANS OFFORMATION HUMANISTIC FEATURES OF FUTURE TEACHERS

The article substantiates the need for the development of intellectual abilities of future teachers as importantmeans of forming their humanistic qualities. It has been established that while using personally oriented technologiesof teaching will enable avoiding the negative consequences of scientism and technocracy.

Keywords: development, intellectual abilities, humanistic qualities, personally oriented approach.

УДК 784.14:378.03

РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ – ВАЖЛИВИЙ ЗАСІБ ФОРМУВАННЯГУМАНІСТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

© П. Турянський, Ю. Добуш, 2014

Page 114: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

113 Молодь і ринок №12 (119), 2014

М.  Холодної  та  інших.  Зокрема  у  межахгуманістичної теорії особистості А. Маслоу, Г. Олпорт,К. Роджерс та інші визначили гуманістичні якості,пов’язані  із  проблемами  самоактуалізації,самоствердження  та  самореалізації.  Однакпроблема розвитку  інтелектуальних  здібностеймайбутніх педагогів як засобу формування у нихгуманістичних  якостей  в  межах  професійноїкомпетенції не вичерпана у своєму вивченні, що йобумовило вибір теми нашого дослідження.

Об’єктом дослідження є процес формуваннягуманістичних  якостей  майбутніх  педагогів.Предметом  –  розвиток  інтелектуальнихздібностей як засобу у цьому процесі.

Метою статті є  обґрунтування необхідностірозвитку  інтелектуальних здібностей майбутніхпедагогів  як  важливого  засобу  формування  їхгуманістичних якостей.

Виклад матеріалу. Одним з найважливішихзавдань  навчально­виховного  процесу  у  вузі  єрозвиток  інтелектуальних  здібностей студентів,у  тому  числі  майбутнього  педагога.  Широкаерудиція викладача, його духовність, глибина знаньу великій  мірі  сприяє формуванню у  студентівгуманістичних якостей.

Ефективність  інтелектуального  розвиткумайбутнього педагога, підготовка до професійноїдіяльності в школі залежить в основному від двохкомпонентів:  методики  роботи  викладача  іпсихологічних особливостей студента.

У практичній діяльності викладача потрібнозвертати  увагу  не тільки на  зміст  програмногоматеріалу, а й на шляхи і методи, які сприятимутьутвердженню в них гуманістичних ідеалів.

Важливо,  щоб  студент  зростав  творчоюнатурою, здатною осмислювати явища і процеси.І тут треба враховувати, що і як буде сприйнятостудентом, що  буде  їм  відомо, що  цікавим, щоважким тощо.

Творче осмислення викладачем своєї практикисприяє  його  професійному  ростові.  Ніякийбагаторічний досвід автоматично не спрацьовує.Результативно подати навчальний матеріал можнапри врахуванні психологічних особливостей тогочи  іншого  студента. Важливо  при  цьому  братидо  уваги  два  типи  впливу  –  імпульсивний  тавольовий.  В  основі  першого  з  них  лежитьактуальна  ситуація,  конкретне  “миттєве”.Переживання студента тут такі, що він не завждивідчуває  себе  суб’єктом  поведінки, не виявляєсамо  активності  Я.  При  вольовій  поведінціосмислюється майбутнє. Ситуація сприймаєтьсяне безпосередньо, а  в уяві.  В результаті студенткерується  метою своєї  майбутньої професійноїдіяльності, яка спонукає його до пошукових дій.

Багаторічний досвід роботи показує, що високаерудиція,  інтелект  забезпечують  ефективнеформування у студентів  гуманістичних якостей.

Розвиток  інтелектуальних  здібностеймайбутніх  педагогів  є  складовою  загальногоінтелектуального  розвитку  особистості,здійснення якого М. Смульсон визначає за умови,“коли,  по­перше,  відбуваються  якісні  змінипевного  психічного  явища,  які  стосуютьсяперебудови його глибинних механізмів і відповідноїдіяльності, по­друге, ці якісні зміни виступаютьяк саморозвиток. Так, інтелектуальний розвиток(саморозвиток) має місце тоді, коли відбуваєтьсяфункціонально­структурне інтегрування інтелекту,ампліфікація  (поширення,  збільшення  – прим.П.Т.)  і  перетворення ментальних моделей світу,якісні  зміни  у  змісті  понять  та  в  операціях,  здопомогою  яких  здійснюється  інтелектуальнадіяльність”  [8, 357].  Слід пам’ятати, що  рівенькваліфікації майбутнього педагога безпосередньозалежить  не від обсягу  отриманих знань,  а  відйого  індивідуальних  особливостей  таінтелектуальних здібностей, які визначають мірузасвоєння знань, а тому ефективність підготовкидо професії виявляється практично в рівній мірізалежною від  інтелекту. Л.В. Дяченко визначаєінтелектуальний  розвиток  у  вищій  школі  яквдосконалення логічного, абстрактного, творчогомислення індивіда і здатності його практичноговикористання  у  процесі  особистісного  іпрофесійного  становлення.  Інтелектуальніздібності  майбутнього педагога виявляють  себев уміннях і навичках: розуміти завдання в різнихформулюваннях  і  контекстах;  самостійнопоповнювати знання і орієнтуватися в стрімкомупотоці інформації; знаходити необхідну інформаціюв  різних  джерелах;  тривалий  час  знаходититематичну  інформацію;  застосовуватиінструментарій  для  підготовки  і  здобуттяінформації; переробляти отриману  інформацію,систематизуючи  її  за  певними  ознаками;аргументувати  власні вислови; встановлюватиасоціативні  і  практично  доцільні  зв’язки  міжінформаційними  повідомленнями;  виділятиголовне  в  інформаційному  повідомленні;застосовувати  інструментарій  для  підготовки  іпередачі інформації, креативного її використання[4].  Таким  чином,  інтелектуальні  здібностімайбутнього  педагога  виявляють  ті  розумовіоперації пізнавальної діяльності, яка відбуваєтьсявідповідно до рівня розвитку та  індивідуальнихособливостей  його  фізично­тілесної,  чуттєво­почуттєвої, емоційно­психічної та інтелектуально­раціональної  сфери.  Взаємодія  чуттєвого  тараціонального  складає  механізм  генерування

РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ – ВАЖЛИВИЙ ЗАСІБ ФОРМУВАННЯГУМАНІСТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Page 115: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

114

знання  людини  про  оточуючий  світ  та  себе  уньому.  У  суб’єкт­об’єктних  пізнавально­навчальних стосунках  майбутнього  педагога  ізоточуючим світом  особистість  учня  (дитини)  єосновним об’єктом вивчення (пізнання), а також іпроцес його навчання і виховання в межах певноїспеціальності і спеціалізації педагогічного вишу.На рівні емпіричного пізнання майбутній педагогзбирає, накопичує  інформацію, фіксує  зовнішніпрояви та властивості про об’єкт свого пізнання.На цьому рівні дійсність відображається у формахвідчуттів (зорові, слухові, дотичні, смакові, нюхові),сприйняття (синтез окремих певних відчуттів)  іуявлення  (узагальнений чуттєво­наочний образпредмета,  конкретне,  цілісне  відображення  усвідомості  предметів  і  явищ).  На  відміну  відчуттєвого  і,  водночас,  у  взаємозв’язку  з  нимôî ðì óºòüñÿ раціональне пізнання, яке найбільшповно  й  адекватно  виражене  у  мисленні  –  упоняттях  (які  допомагають  виділити  у  об’єктіпізнання суттєве,  загальні  властивості,  ознаки,функції), судженнях (логічний зв’язок декількохпонять),  висновках  (умовиводах),  у  якихвідображаються суттєві  зв’язки між  об’єктами,закономірності  їхнього розвитку. Таким чином,сам  інтелектуальний розвиток  є  безперервнимпроцесом пізнання, який здійснюється у діяльностівідповідно до певного типу інтелекту.

За  теорією  Г.  Гарднера,  виділяють  7  типівінтелекту,  які  майже  повністю  збігаються  звідомими видами здібностей  та  обдарованості:1)  лінгвістичний  –  здатність  створювати  іпередавати  інформацію  (поети,  редактори,журналісти); 2) музичний – здатність виконуватичи створювати музику (виконавці, композитори);3) логіко­математичний – здатність досліджуватикатегорії,  взаємовідношення,  оперуватисимволами  (математики, вчені); 4)  просторовий–  здатність  сприймати,  уявляти  і  створюватипросторові композиції  (архітектори,  інженери,хірурги); 5)  тілесно­кінестезичний  –  здатністьвиконувати  і  використовувати  рухові  навички(танцівники, спортсмени, механіки); 6) інтраособистісний–  здатність  керувати  своїми  почуттями,розрізняти,  аналізувати  і  використовуватиінформацію  у  своїй  діяльності  (письменники,юристи); 7) інтерособистісний інтелект – здатністьпомічати і розуміти потреби і наміри інших людей,керувати їхніми настроями, передбачати поведінкув  різних  ситуаціях  (політики,  педагоги,психоаналітики,  політологи)  [6,  88].  Сучаснапарадигма української освіти орієнтована на новіпотреби суспільства; вироблення нової системицінностей  у  молоді  і  нових  відносин  міжвикладачем  і  студентом;  формування  такої

мотивації  навчання,  яка  допоможе  подолатитехнократизм  освіти,  актуалізувати  власнусистему  цінностей,  самореалізуватися  тасамоутвердитися.

Поняття “самоутвердження”  є  міжгалузевим,актуальним  як  для  філософії,  педагогіки  тапсихології.  Самоутвердження  –  це  стійкепрагнення людини до високої оцінки і самооцінкисвоєї  особистості,  що  спонукає  її  до  активноїдіяльності і поведінки. Задоволення цієї потребивідбувається по­різному: у результаті підвищеннядієвої активності і досягнення вагомих результатіву  якійсь  діяльності  [7,  315].  Таким  чиномпрослідковуємо  процес  самоутвердженняособистості у процесі формування гуманістичнихякостей  майбутніх  педагогів  шляхомсамовизначення. Нова парадигма  освіти  має  заоснову суб’єкт­суб’єктні відносини у навчальномупроцесі,  коли  викладач  більше  допомагаєстудентові вчитися,  ніж навчає його. Суть  новоїпарадигми  вищої освіти  полягає у  зміні ролейучасників навчального процесу, коли студенти самівідповідають за своє навчання. Головне завданнявикладачів – сформувати потяг і творче ставленнястудентів  до  навчання,  створити  для  цьоговідповідні умови. Викладач  виступає скоріше уролі тренера, який розробляє план гри, дає корисніпоради і контролює роботу учасників команди [1,190].  Шлях  самовизначення  майбутньогопедагога  передбачає  свідоме  виявлення  івстановлення  власної  позиції  у  професійномусамовизначенні.  Слід  зазначити,  що  длясвітоглядної ментальності українців  характернаповага до іншої особистості, її внутрішнього світу,емоцій, почувань, волевиявлення, що відповідаєвимозі  самоутверджуючого,  особистісноорієнтованого виховання.

Найвищою  в  ієрархії  потреб  людини можнавважати  потребу самореалізації. Самореалізаціяособистості –  це процес покладання­здійсненнялюдиною  свого  “Я”  у  світі,  що  передбачаєнайоптимальнішу  для  конкретної  людинивзаємодію  сутнісних  сил,  розгортання  яких  ємірилом людинотворчого потенціалу конкретно­історичних типів соціуму та культури. У сучаснійфілософії  дедалі  більшої  ваги  набуває  ідея“гомеостазису” людини  й світу  [9,  563  – 564].Причому  рівновага,  як  основа  принципугомеостазу,  є  поняттям  динамічним,  рухомим,оскільки пов’язана з постійним процесом розвиткута  саморозвитку  оточуючого  світу,  всесвіту,особистості,  прагненням  самоактуалізації  тасаморегуляції на всіх етапах її онтогенезу. З точкизору адептів “гуманістичної психології” (А. Маслоу,Б. Кеннон, Д. Роджерс та  ін.),  у розробках якої

РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ – ВАЖЛИВИЙ ЗАСІБ ФОРМУВАННЯГУМАНІСТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 116: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

115 Молодь і ринок №12 (119), 2014

поняття  особистості  поєднано  із  здатністюлюдини до самоактуалізації, умінням  злитися  ізсвоєю  внутрішньою  природою,  вибрати  своюмотивацію  до  життя,  здатністю  постійнорозгортати свої потенції. Процес самореалізаціїособистості  пов’язаний  із  збереженнямгомеостазу,  оскільки  людський  організм  єнадзвичайно складною системою, що відображаєєдність  тіла,  душі  та  розуму,  природних  тасоціальних зв’язків і прагне зберегти стабільністьу взаємодії  з оточенням. Поняттям стабільністьу  даному  випадку  окреслено  стан  динамічноїрівноваги людського організму, світу як системи,що  зберігається  завдяки  протидії  зовнішнім  івнутрішнім впливам, що порушують цю рівновагу.Велике значення при цьому має здатність людинидо випереджаючого відображення, бо саме вонодає змогу швидко і ефективно реагувати на змінузовнішніх  впливів  і  здійснювати  відповіднусаморегуляцію  [2,  87].  Покликання  педагогаполягає  у  допомозі  своєму  вихованцеві  самореалізуватися, що можливе лише за умови власноїсамореалізації та досягнення гармонії і рівновагиу стосунках зі  світом.

Кожна людина  –  неповторна особистість нетільки внаслідок унікальності її генофонду, але йзавдяки  власним  зусиллям,  спрямованим  нарозвиток  та реалізацію  природного  потенціалу.Майбутній педагог, коли засвоює морально­правовінорми,  теоретичні  та  методологічні  засадипрофесійної діяльності, базові знання дисципліносновного  циклу  та  спеціалізації,  методичнінавички та уміння стає не просто представникомобраної професії, спільноти педагогів, а продовжуєзалишатися унікальною  особистістю  саме тому,що  усі  зовнішні  впливи  пропускає  черезвнутрішню  духовну  призму.  Отже,  виробляєвласне ставлення до життя, створює, будує власнуособистість, у кінцевому випадку і життя. Такимчином,  самореалізація  та  самоутвердженняособистості майбутнього педагога формується якоснова  гуманістичних  якостей  особистостімайбутнього вчителя в умовах гуманізації освіти.

Як  зазначає  С.  Гончаренко, визначальним  утлумаченні суті гуманізації освіти є філософськетлумачення  гуманізму  –  змінюваної  з  історієюрозвитку  суспільства  системою  поглядів,  якавизначає цінність людини як особистості, її правона  свободу,  щастя,  розвиток  і  прояв  своїхздібностей,  яка вважає благо людини критеріємоцінки соціальних інститутів, а принципи рівності,справедливості,  людяності – нормою стосунківміж  людьми.  Відповідно  до  цього  гуманізаціїосвіти і гуманізацію школи в широкому значенніслід розуміти як їх переорієнтацію на особистість,

на формування  людини як унікальної,  цілісної,творчої індивідуальності, що прагне максимальнореалізувати свої можливості (самоактуалізування),яка  відкрита для  сприймання  нового  досвіду,здатна  здійснювати  свідомій  і  відповідальнийвибір  у  різноманітних  життєвих  ситуаціях.Одночасно гуманізація освіти означає створеннянайсприятливіших  умов  для  усвідомлення  йреалізації особистістю своїх потреб та інтересів.Гуманізація  освіти  –  це  процес  і  результатпріоритетного  розвитку  загальної  культури  ісамоствердження  особистості,  формуванняособистісної  зрілості  [3,  157].  Таким  чином,формування гуманістичних  якостей  майбутніхпедагогів відбувається у процесі гуманізації освітишляхом  утвердження  нової  парадигмиособистісно орієнтованого навчання і вихованняяк технології.

Сформовані гуманістичні якості майбутньогопедагога  становлять  один  із  аспектів  йогокомпетентності, яка у Законі України “Про вищуосвіту” (набрання чинності відбудеться 06.09.2014року) визначена як “динамічна комбінація знань,вмінь і практичних навичок, способів мислення,професійних,  світоглядних  і  громадянськихякостей,  морально­етичних  цінностей,  якавизначає  здатність  особи  успішно здійснюватипрофесійну та подальшу навчальну діяльність і єрезультатом  навчання  на  певному  рівні  вищоїосвіти”  [5].  У  свою  чергу  професійнакомпетентність  визначає  зміст  педагогічноїдіяльності, а також вимоги, які вона ставить передмайбутнім  педагогом.

Висновки.  Інтелект  та  інтелектуальніздібності  є  найбільшим  важливим  чинникомуспішності в професійній діяльності, відображаютьздатність майбутнього  педагога  до пізнання  якспецифічного  різновиду  духовної  діяльності,процес осягнення навколишнього світу, отриманняй  нагромадження  знань.  Однак  здійсненняпрофесійної педагогічної діяльності у майбутніхпедагогів пов’язана із особистісно орієнтованимизнаннями,  уміннями  і  навичками,  щозабезпечують  освітній  процес  новимиметодиками  із  гуманістичним  спрямуванням;орієнтують  на цілісно­розумовий та  морально­естетичний зміст навчання, привнесення в ньогоелементів  духовної  самобутності  та  реальноїсамодіяльності,  актуалізацію  власної  системицінностей,  самореалізацію та  самоутвердження,що є основою формування гуманістичних якостеймайбутнього вчителя.

1. Волович В. Болонський процес і нова парадигмаосвіти  в  Україні  /  Соціологія:  теорія,  методи,

РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ – ВАЖЛИВИЙ ЗАСІБ ФОРМУВАННЯГУМАНІСТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Page 117: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

116

маркетинг: наук.-теор. Часопис. – 2004. – № 4. –С. 189 – 199.

2. Гомеостаз // Психологічна енциклопедія /Автор-упорядник О.М. Степанов. – К.: Академвидав, 2006. –424 с. – С. 87 – 88.

3. Гончаренко С. Гуманізація освіти / С. Гончаренко//  Енциклопедія  освіти  /Акад.  пед.  наук  України;головний ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008.– 1040 с. – С. 156 – 157.

4.  Дяченко  Л.В.  Інтелектуальний  розвитокстудентів в процесі професійного навчання / Л. Дяченко[Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу:  http://www.rusnauka.com/27_NNM_2009/Pedagogica/53125.doc.htm

5. Закон України “про вищу освіту” [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/law/2235/

6. Лейтес Н.С. Одарённые дети / Н. Лейтес // М.:АСАДЕМА, 2007. – 332 с.

7. Самоутвердження // Психологічна енциклопедія/Автор-упорядник О.М. Степанов. – К.: Академвидав,2006. – 424 с.

8.  Смульсон  М.Л.  Інтелект  /  М.  Смульсон  //Енциклопедія  освіти  /Акад.  пед.  наук  України;головний ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008.– 1040 с. – С. 356 – 357.

9 .   Т а б а ч к о в с ь к и й   В .   С а м о р еа л і з а ц і я   /В .   Табачковський,  Г.  Шалашенко  //  Філософськийенциклопедичний словник [за ред. Шинкарука В.І.] –К.: Абрис, 2002. – 742 с. – С. 563 – 564.

Стаття надійшла до редакції 27.11.2014

Постановка  проблеми.  Самоосвіта  єневід’ємною  умовою  професійноїдіяльності,  яка  є  фактором

особистісно­професійного зростання викладача, атакож  диктується  соціальним  замовленням

суспільства. У наш час викладач вищої школи –носій високих ідеалів, здатний реально впливати іформувати  світогляд  молоді.  Саме  томупроблема  розвитку  професійної  самоосвітньоїкомпетентності  майбутнього  викладача набуває

УДК 378.6:001. 7Лада  Швачка,  асистент кафедри  педагогіки  та  методики  професійного  навчання

Української  інженерно-педагогічної  академії

ТЕХНОЛОГІЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ В РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООСВІТНЬОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

Стаття присвячена питанню підготовки майбутніх викладачів вищої школи, а саме технології проблемногонавчання в розвитку їх професійної самоосвітньої компетентності, що в сучасних умовах організації навчально-виховного процесу магістратури зі спеціальності “Педагогіка вищої школи” набуває вагомої актуальності.

Ключові слова: технологія, проблема, магістрант, підготовка, розвиток, самоосвіта, компетентність.

Рис. 1. Літ. 6.

Лада  Швачка, ассистент  кафедры  педагогики  и  методики  профессионального  обученияУкраинской  инженерно-педагогической  академии

ТЕХНОЛОГИЯ ПРОБЛЕМНОГО ОБУЧЕНИЯ В РАЗВИТИИПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ

ПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ В УСЛОВИЯХ МАГИСТРАТУРЫСтатья  посвящена  вопросу  подготовки  будущих  преподавателей  высшей  школы,  конкретно

технологии проблемного обучения в развитии их профессиональной самообразовательной компетентности,что в современных условиях организации учебно-воспитательного процесса  магистратуры “Педагогикавысшей школы” приобретает значимой актуальности.

Ключевые слова: технология,  проблема,  магистрант,  подготовка,  развитие,  самообразование,

компетентность.

Lada  Shvachka,  Assistant  professor  of  pedagogy and  methodology  of  professional  education ofthe  Ukrainian  engineering  pedagogics  Academy

TECHNOLOGY PROBLEM-BASED EDUCATION IN THE DEVELOPMENT OFSPECIALTY COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS IN A GRADUATE

The article is devoted to the training of future teachers of higher school, specifically the technologists ofproblem-based education in the development of their professional competence, self-educational that the educationalprocess “Рedagogy graduate high school” is of significant relevance.

Keywords: technology, the issue, the undergraduate, preparation, development, self-education, competence.

ТЕХНОЛОГІЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ В РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООСВІТНЬОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

© Л. Швачка, 2014

Page 118: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

117 Молодь і ринок №12 (119), 2014

особливого  значення  для  його  майбутньогопрофесійного зростання. А професійна самоосвітавикладача  –  це  цілеспрямована  самостійнадіяльність з удосконалення наявних і придбаннянових  психолого­педагогічних  та  методичнихзнань,  метою  якої  є  самовдосконалення  вособистому та професійному плані. Одже тількиза допомогою сучасних ефективних технологій єможливість допомогти майбутньому викладачевірозвивати  зазначену компетентність.

Аналіз  основних  досліджень  і  публікацій.Про  значущість  розвитку  професійноїсамоосвітньої компетентності в процесі підготовкимайбутніх фахівців наголошується в ряді сучаснихдосліджень.  Так,  на  думку  М. Сметанського,самостійна  робота  спонукає  по­іншомурозглядати сутність і зміст навчальних дисциплін.Принципово  змінюється  характер пізнавальноїдіяльності:  замість  відтворення  й  закріпленнязнань – самостійний пошук елементів творчогодосвіду,  що  входять  у  зміст  освіти.  Отже,стимулюються активність і пізнавальний інтерес,забезпечується розвиток педагогічного мисленнямайбутнього вчителя, його професійних якостей[2, 105].

Так як здатність до самоосвіти виявляється вдіяльності, автори Є.Н. Фоміна, Є.С. Чеботарьова,Є.К.  Арінханова  виділяють  таке  поняття,  як“самоосвітня  компетентність”.  На  їх  думкусамоосвітня  компетентність  визначається  якякість  особистості,  яка  характеризуєтьсяздатністю  до  систематичної  самостійноорганізацією пізнавальної діяльності, спрямованоїна  продовження  власної  освіти  взагальнокультурному  і професійному аспектах.Крім  того,  вчені  підкреслюють,  що  данакомпетентність  базується  на  досвідісамоосвітньої діяльності, на прагненні педагогарозширити свій освітній потенціал.

Ми поділяємо погляди О. Глузмана [1], що принавчанні у ВНЗ у багатьох формується прагненнядо  проведення  самостійних  експериментів,поступово  накопичується  досвід  виконанняневеликих навчальних досліджень. Разом з тим,проблема сучасної магістратури зі спеціальності“Педагогіка  вищої  школи”  полягає  в  тому,  щосамостійна  робота  не  розглядається  якорганізований  найважливіший  компонентпрофесійної підготовки, тому не носить постійниймасовий характер.

Не  зважаючи  на  значну  кількість  науковихпублікацій,  в  яких  вивчаються  різні  аспектипроблеми  підготовки  майбутніх  викладачів  допрофесійної  діяльності,  питання  розвиткупрофесійної  самоосвітньої  компетентності

магістрантів зі  спеціальності “Педагогіка вищоїшколи” залишається ще не до кінця дослідженим.

Постановка  завдання.  Тому  метою  нашоїстатті є розгляд технологій розвитку професійноїсамоосвітньої компетентності майбутніх магістрівзі  спеціальності  “Педагогіка  вищої  школи”  впроцесі професійної підготовки.

Виклад  основного матеріалу дослідження.Аналіз реальної практики організації навчально­виховної роботи в магістратурі “Педагогіка вищоїшколи”  дає  можливість  виділити  основні видисамостійної роботи в процесі навчання: вивченняокремих  тем  або  питань,  що  передбачені  длясамостійного  опрацювання;  підготовка  допрактичних,  семінарських  занять;  перекладіноземних  наукових  текстів;  читання  й  аналізнаукових  текстів;  систематизація  вивченогоматеріалу курсу; пошук й опанування інформаціїв  мережі  Інтернет;  написання  реферату  зазаданою проблематикою; підготовка критичногоесе на статті зарубіжних і вітчизняних авторів ізпевної  тематики;  пошук  та  огляд  літературнихджерел  за  заданою  проблематикою  курсу;аналітичний розгляд наукової публікації та ін.

Однією  з  найбільш  поширених  формсамостійної діяльності магістратів спеціальності“Педагогіка  вищої  школи”  є  науково­досліднаробота над конкретною науковою проблемою підкерівництвом викладача  (наукового  керівника).Магістранти  мають  можливість  займатисянауково­дослідною  діяльністю  індивідуально,зокрема при вивченні навчальних дисциплін.

Проблемі формування самостійної дослідницькоїдіяльності присвячено дисертаційне дослідженняМ. Князян.  Автор  говорить  про  принциповівідмінності цього виду праці магістрантів:

­  самостійна  робота включає  дослідницькудіяльність у структуру своїх організаційних формяк  найвищу  фазу  актуалізації  творчоїсамостійності  особистості;  такий  рівеньсамостійної  роботи  дозволяє  науковцямстверджувати  про  наявність  “самостійноїдослідницької роботи” (М. Фалько), “самостійноїроботи пошукового  характеру”  (Н. Коваль);

­  дослідницька  діяльність  інкорпорує  власніелементи  до  структури  самостійної  роботи  (увигляді  окремих  етапів  цієї  діяльності  абокомплексів  пошукових  дій),  наприклад,опрацювання  певної  наукової  літератури,комплектування бібліографії,  створення “банкутворчих ідей” тощо [3, 18].

Цікавою нам вважається позиція автора, якийу структурі  самостійно­дослідницької діяльностівиокремлює компоненти: мотиваційно­ціннісний,змістовий, процесуально­операційний, рефлексивний.

ТЕХНОЛОГІЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ В РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООСВІТНЬОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

Page 119: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

118

Мотиваційно­ціннісний компонент передбачаєформування системи мотивів, що  відбиваютьсяв  інтересах,  цінностях,  життєвих  цілях,переконаннях,  ідеалах;  закладає  фундаментособистості;  визначає  прикінцеву ефективністьсамостійно­дослідницької  діяльності,  їїспрямованість  на  оптимізацію  професійноїпідготовки майбутніх педагогів.

Змістовий  компонент  синтезує  науково­педагогічну  інформацію  академічного  тапрактико­орієнтованого  сегментів.  Структуруакадемічного сегменту складають методологічний,історичний,  теоретичний,  технологічний  блокиінформації, а структуру практико­орієнтованого –методичний, суб’єктно­комунікативний і змістово­рольовий блоки.

Процесуально­операційний  компонентпередбачає оволодіння магістрантами комплексамисамостійно­дослідницьких дій, до яких відносятьрозробку  вихідної бази дослідження,  вивченнятеоретичної інформації, проведення констатувальногоексперименту,  розробку моделі формувальногоетапу педагогічного експерименту, аргументаціювласної  наукової  позиції,  узагальненняекспериментальних  даних,  прогнозуваннянаслідків дослідження,  оформлення  результатівнаукового пошуку.

Рефлексивний  компонент  передбачаєсаморозкриття, самопроектування, самоздійсненнямайбутніх магістрів,  що сприяє  стабілізації  їхсамостійно­дослідницької діяльності, безперервностій  динамічності  функціонування,  визначенняперспектив її розвитку [3, 20].

Для  більш  чіткого  розуміння  проблеминеобхідно  також  виділити певні    вимоги щодоорганізації й методики самостійної дослідницькоїроботи.  Для  цього  ми  вважаємо  за  необхіднезвернутися  до міркувань А. Афанасьєва:

1) Розвиток мотиваційної установки. Установкавідчутно  впливає  на  характер  і  результатидіяльності  магістрантів,  сприяє  підвищеннюефективності  дій,  активізує мислення, пам’ять,робить  сприйняття  точнішим,  увагу  більшзосередженою, спрямованою на об’єкт пізнання.

2) Систематичність і безперервність. Тривалаперерва в роботі з навчальним матеріалом негативновпливає на засвоєння знань, спричинює втрату логічногозв’язку  з  раніше  вивченим.  Несистематичністьсамостійної роботи унеможливлює досягнення високихрезультатів у навчанні.

3)  Послідовність  у  роботі, що  означає  чіткуупорядкованість,  черговість  етапів  роботи  [4,142 – 143].

Зазначені вище завдання самостійної роботивимагають  застосування  певних  педагогічних

технологій для розвитку професійної самоосвітньоїкомпетентності  майбутнього  викладача  вищоїшколи.  Зроблений  нами  аналіз  в  магістратурі“Педагогіка  вищої  школи”  даного  питанняпідводить  нас до висновку:  необхідно звернутиуваги  викладачів  магістратури  на  окресленепитання.

Так поняття “педагогічна технологія” відомез 20­х років XX ст.,  і зустрічається у працяхА.  Ухтомського,  С.  Шацького,  В.  Бехтєрєва,І.  Павлова.  Вже  тоді  воно  трактувалося  по­різному. В одному разі – як сукупність прийомів ізасобів,  спрямованих  на  чітку  й  ефективнуорганізацію  навчальних  занять,  що  нагадуєвиробничу  технологію;  в  іншому  –  як  умінняоперувати  навчальним  і  лабораторнимобладнанням, використовувати наочні посібники.У подальші роки сутність поняття досліджувалиТ.  Ільїна,   С.  Шаповаленко,  Л.  Прессман,Д. Чернілєвський, О. Філатов, І. Лернер, В. Беспалько,М. Кларін, В. Гузєєв, А. Кушнір, В. Монахов,Г.  Селє вко,  М.  Чошанов,  В.  Євдокимов,І. Прокопенко, В. Паламарчук, С. Сисоєва, О. Пєхота,Т. Назарова та ін.

Теоретичні й практичні аспекти інноваційнихпедагогічних  технологій  організації навчально­виховного процесу у вищих навчальних закладахрозглядались в дослідженнях О. Гохберг, О. Євдокимова,І. Козловської, А.  Слободенюка.

З  розвитком  навчальної  техніки  ікомп’ютеризації навчання “технологія навчання”і “педагогічна технологія” стали усвідомлюватисьсистемою засобів, методів організації і управліннянавчально­виховним процесом. На кінець 70­х –початок 80­х років відокремились два складникапедагогічної технології: використання системногознання  для  вирішення  практичних  задач  івикористання  в  навчальному  процесітехнологічних засобів.

На  відміну від  поняття  “технології  в  освіті”,що  відповідало  поняттю  “технічні  засобинавчання” під педагогічною технологією почалирозуміти  сукупність  засобів  і  методівпедагогічного процесу.

У  документах  Асоціації  з  педагогічнихтехнологій СПІА підкреслювалось: “педагогічнатехнологія є комплексним інтегральним процесом(люди, ідеї, засоби і способи організації діяльності)для  аналізу  проблем  планування всіх  аспектівзасвоєння знань”.

Найбільш  цілісним  є  підхід  до  визначенняпоняття “технології” у Т. Назарової. Вона зробилаопис  понять,  з’ясувала  відмінності  між  ними,довела, що на кожному з них діє  ієрархія цілей,завдань,  змісту.

ТЕХНОЛОГІЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ В РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООСВІТНЬОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 120: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

119 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Освітні  технології  відбивають  загальнустратегію  розвитку  освіти,  єдиного  освітньогопростору, їх призначення – прогнозування розвиткуосвіти, його конкретне проектування і планування,передбачення  результатів,  а  також  визначеннявідповідних освітнім цілям стандартів.

Прикладами освітніх технологій можуть бутиконцепції освіти, освітні системи. На сучасномуетапі – це гуманістична концепція освіти.

Якщо освітні технології відбивають стратегіюосвіти,  то  педагогічні  втілюють  тактику  їїреалізації у навчально­виховному процесі шляхомвпровадження  моделей  останнього  і  тотожнихйому  моделей  управління  цим  процесом.Наприклад, модель особистісно­орієнтованого  ірозвивального навчання, модульно­розвивальногонавчання, проблемного навчання та інші.

Отже,  можна  зробити  висновок,  щопедагогічна  технологія  відображає  модельнавчально­виховного  і управлінського  процесівосвітнього закладу і об’єднує в собі зміст, формиі засоби кожного з них.

Навчальна технологія – поняття близьке, алене тотожне поняттю педагогічна технологія. Воновідбиває шлях освоєння конкретного навчальногоматеріалу  (поняття)  в  межах  відповідногонавчального предмета, теми, питання. Потребуєспеціальної  організації  навчального  змісту,адекватних йому форм  і  методів  навчання. Алеможливі  й  такі  варіанти:  до  форм  навчаннядобираються  зміст  і  методи  навчання  або  дометодів – форми і структурується зміст навчання.Наприклад, це можуть бути предметне навчання,ігрова  технологія,  технологія  проблемногонавчання  (на  рівні  методу),  інформаційнітехнології, технологія використання опорних схем,конспектів, класичне лекційне навчання, навчанняза допомогою аудіовізуальних технічних засобівчи  книжки,  система  “консультант”,  система“репетитор”  (індивідуальне),  дистанційненавчання, комп’ютерне навчання та ін.

Педагогічна  техніка  відбиває  рівеньмайстерності викладача, тобто рівень володіння

ним прийомами навчання, виховання, що визначаєступень  розвитку  суб’єктів    педагогічногопроцесу  (як мета,  результат).

Це означає, що поняття  педагогічна техніка,безумовно,  пов’язане  з  поняттями  навчальна(виховна)  технологія,  педагогічна  технологія,освітня технологія.

Змістовий взаємозв’язок розглянутих понятьможна показати схематично.

1 – освітні технології2 – педагогічні технології3 – технології навчання (виховання, управління)4 – педагогічна технікаҐрунтовний  аналіз  літературних  джерел

дозволив нарахувати деяким авторам понад 300визначень “педагогічна  технологія”. У сучаснійнауці педагогічна  технологія  розглядається  якчітке  наукове  проектування  і  відтвореннягарантуючих успіх педагогічних дій.

Теоретичний аналіз проблеми свідчить, що підпедагогічною  технологією,  насамперед,розуміється  система  найбільш  раціональнихспособів досягнення педагогічної мети, науковаорганізація  навчально­виховного  процесу,  щовизначає  найбільш  раціональні  й  ефективніспособи досягнення кінцевих освітньо­культурнихцілей.

Ми  схиляємось  до  думки,  що  педагогічнатехнологія розвитку професійної  самоосвітньоїкомпетентності  майбутніх  викладачів в  умовахмагістратури “Педагогіка вищої школи” повинназадовольняти деяким основним методологічнимвимогам, критеріям технологічності:

­ концептуальність (опора на певну концепцію,що містить філософські, психологічні, дидактичніі  соціально­педагогічні обґрунтування  освітніхцілей);

­ системність (педагогічна технологія повиннамати всі ознаки системи);

­  логічність  процесу, взаємозв’язок усіх  йогочастин, цілісність;

­  керованість  (можливість  цілепланування,проектування  процесу  навчання,  поетапної

     

Рис. 1. Змістовий взаємозв’язок понять педагогічної технології 

1 2

3 4

ТЕХНОЛОГІЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ В РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООСВІТНЬОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

Page 121: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

120

діагностики, варіювання  засобами  і  методами зметою корекції результатів);

­  ефективність  (оптимальність  витрат,гарантованість  досягнення  запланованогорезультату –  певного стандарту навчання);

­  відтворюваність  (можливість  застосуванняв інших однотипних умовах, іншими суб’єктами);

­ єдність змістової і процесуальної частини, їхвзаємо обумовленість.

За рівнем застосування педагогічна технологіярозвитку професійної самоосвітньої компетентностімайбутніх викладачів  повинна бути  локальноютехнологією,  яка  визначає  вирішення окремихдидактичних  завдань  (формування  понять,технологія самостійної роботи та ін.).

Враховуємо  що  до  початку  навчання  умагістратурі майбутній викладач, як студент, вжебув  залучений  до наступних видів діяльності  впопередньому навчанні:

1. Повідомлення необхідних знань;2. Формування вмінь на репродуктивному рівні:а)  демонстрація  діяльності  в  цілому,  за

елементами;б) організація відроблення вмінь у спрощених

умовах;в)  організація  самостійної  практики  з

безперервним зворотнім зв’язком  і позитивноюпідтримкою з боку викладача.

3. Перехід до пошукової продуктивної фази:а)  організація  різноманітних  проблемних

ситуацій – розв’язання нестандартних завдань, ав  окремих  випадках  –  імітаційне моделюванняреальності;

б)  обов’язковий  аналіз  студентами  своєїдіяльності, її обговорення з викладачем (у групі).Прикладом  може  бути  формування  вміньдоводити теореми.

Для  розвитку,  на  підставі  вже  набутої,професійної  самоосвітньої  компетентностімайбутніх викладачів ми бачимо наступні завдання:

­ розвиток мислення, здібностей особистості,її творчих умінь;

­ виховання активної творчої особистості, якавміє бачити, ставити й вирішувати нестандартніпроблеми;

­  засвоєння  майбутнім  викладачем  знань,умінь,  які  самостійно  здобуті  в  ході  активноїпізнавальної діяльності.

Для  розв’язання  зазначених  завдань  мипропонуємо простий спосіб: створення проблеми.Це такий різновид, наприклад питання, відповідьна яке не має в набутому досвідові майбутньоговикладача і тому потребує відповідних практичнихі теоретичних самостійних дій, які відрізняютьсявід простого інформаційного пошуку.

Під  проблемними питаннями ми розуміємонаукові  завдання, що належать  до  певної  галузінаукового  дослідження. Дослідження  з окремихтем  можуть  бути  індивідуальними  абопроводитись  групою  на  факультативних  чиосновних заняттях.

Визначення проблеми вказує саме  на те,  щомагістрант має певний запас знань, які необхіднідля набуття нових, поглиблення в сутність процесуабо  явища.  Одночасно  воно  свідчить  пронедостатність  досягнутого  рівня  знань.  Томупроблема визначається  як  знання  про  незнанняхоча  не  будь­яке  знання  про  незнання  єпроблемою.

Ми  бачимо  наступні  шляхи  утворенняпроблемних  ситуацій  (висвітлюємо  їх  позростанню складності):

1.  Спонукання  магістрантів  до  виборуправильного варіанта відповіді та її обґрунтування.

2. Спонукання магістрантів до пояснення явищ,фактів,  їх  зовнішньої  невідповідності,суперечливості.

3.  Перехід  від  поодиноких  фактів  доузагальнень.

4. Зіставлення суперечливих фактів, явищ.5. Вирішення суперечностей між теоретично

можливим  засобом  розв’язання  завдання  іпрактичною  нездійсненністю  обраного  засобудіяльності.

Алгоритмічно  пропонуємо  основні  етапивирішення проблеми:

­  виявлення  суперечностей,  створенняпроблемної ситуації, її усвідомлення магістрантом;

­  виділення  проблеми,  її  формулювання  наоснові аналізу ситуації;

­ висунення гіпотез, пошук засобів розв’язання;­  аналіз  гіпотез,  установлення  шляхів

вирішення проблеми;­ перевірка правильності вирішення,­ самостійне оперування набутими знаннями.Висновки.  Отже,  ми  поділяємо  погляди

зазначених  в  даному  дослідженні  науковців  ірозвиток професійної самоосвітньої компетентностімайбутніх  викладачів  в  умовах  магістратурирозглядаємо  як  системоутворюючий  факторпрофесійного  становлення,  духовного  іморального  розвитку  й  безперервногоособистісного  самовдосконалення магістрантів.

1. Глузман А.В. Профессионально-педагогическаяподготовка студентов университета:  теория  иопыт  исследования:  монографія  / А.В. Глузман.–  К.:  Институт  педагогики  и  психологиипрофессионального  образования  АПНУкраины,  1998.  –  255 с.

ТЕХНОЛОГІЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ В РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООСВІТНЬОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 122: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

121 Молодь і ринок №12 (119), 2014

2. Сметанський М. Деякі аспекти поліпшенняякості педагогічної освіти  майбутніх  учителів/  М. Сметанський  //  Вища  освіта  України.  –2008.  –  № 1.  –  С.  103 – 109.

3. Князян М. О. Система формування самостійно-дослідницької діяльності  майбутніх  учителівіноземних  мов  у  процесі  ступеневоїпідготовки: автореф. дис. на  здобуття  наук.ступеня  доктора  пед.  наук:  спец.  13.00.04“Теорія  і  методика  професійної  освіти”  /М.О. Князян.  – Одеса,  2007. –  45  с.

4. Афанасьєв А.О. Основи наукових досліджень:навчальний  посібник  /  А.О. Афанасьєв,Є.Ю. Кузькін. – Харків:  ХНЕУ,  2005  –  157  с.

5.  Курило В.С. Взаємодія науки й практики:проблема  зміцнення  /  В.С. Курило  //  ОсвітаДонбасу.  –  2010.  –  № 4 – 5.  –  С.  5 – 7.

6.  Рептух Н.О.  Підготовка  до  науково-дослідної  діяльності  магістрів  як  науково-теоретична  проблема  /  Н.О. Рептух  //  ВісникНаціональної  академії оборони. – 2009.  – № 4.–  С.  54 – 59.

Стаття надійшла до редакції 17.12.2014

Постановка  проблеми.  З  давнинивикористовується  цілющість  музикине тільки для духовного здоров’я, але

й  для  фізичного  та  психічного.  Терапевтичнувластивість  музики  підкреслюють  і психологи,стверджуючи, що  за допомогою  певної мелодіїможна  спонукати  певного  емоційногостану людини. 

Особливу  актуальність  мають  заходи  зудосконалення  існуючих  та  створення  новихефективних  засобів,  що  підвищують  резервні

духовно­фізіологічні можливості організму. Усебільшого  визнання  набувають  інтегративніметоди  відновлення,  зміцнення  та  збереженняфізичного й психічного благополуччя педагога тавихованця. Одним з таких перспективних методіввизнаний ключовий вид психолого­педагогічного,естетотерапевтичного впливу на особистість, це–  музикотерапія.

Дослідницьку думку зосереджуємо на аналізі впливувисоких взірців класичного і народного музичногомистецтва на фізичне і душевне здоров’я людини.

УДК 781.3

Світлана  Теодорович,  викладач  кафедри  хорового  співуМихайло  Ковбасюк,  доцент  кафедри хорового  співу  факультету  культури  і  мистецтв

Львівського  національного  університету  імені  Івана  Франка

БАГАТОГРАННІСТЬ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І ЙОГО ВПЛИВНА ФІЗИЧНИЙ І ДУШЕВНИЙ СТАН ЛЮДИНИ

У даній статті проаналізовано вплив високих взірців класичного і народного музичного мистецтва нафізичне і душевне здоров’я людини.

Ключові слова: музична терапія, фізичне здоров’я, емоції, душа особистості.

Літ. 6.

Светлана  Теодорович,  преподаватель  кафедры  хорового  пенияМихаил  Ковбасюк,  доцент  кафедры  хорового  пения  факультета культуры  и  искусств

Львовского  национального  университета  имени  Ивана  Франко

МНОГОГРАННОСТЬ МУЗЫКАЛЬНОГО ИСКУССТВА И ЕГО ВЛИЯНИЕНА ФИЗИЧЕСКОЕ И ДУШЕВНОЕ СОСТОЯНИЕ ЧЕЛОВЕКА

В данной статье проанализировано влияние высоких образцов классического и народного музыкальногоискусства на физическое и душевное здоровье человека.

Ключевые слова: музыкальная терапия, физическое здоровье, эмоции, душа личности.

Svitlana Teodorovych,  Lecturer  of  Choral  Singing DepartmentMykhaylo Kovbasyuk,  Docent  of  Choral  Singing  Department Culture  and Arts  Faculty

Lviv National University  by  I.  Franko

DIVERSITY OF MUSICAL ART AND ITS INFLUENCEON PHYSICAL ANS PSYCHIC STATE OF A HUMAN

This article analyzes the impact of higher models of classical and folk music on physical and mental health.Keywords: music therapy, physical health, emotions, the soul of the individual.

БАГАТОГРАННІСТЬ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І ЙОГО ВПЛИВНА ФІЗИЧНИЙ І ДУШЕВНИЙ СТАН ЛЮДИНИ

© С. Теодорович, М. Ковбасюк, 2014

Page 123: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

122

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Паростки психологізації музикознавства помітнівже  у  працях  Е.  Курта,  а  продовжуються  удослідженнях  Б.  Асаф’єва,  В. Медушевського,Є. Назайкінського та інших.

Існують  дослідження,  які  не  залишаютьосторонь  аспект  емоційно­естетичного  впливумузики  на  людину.  Зокрема  таю  вчені,  якМ.Чепига,  С.Чепіга  вперше  комплексновисвітлюють  проблему  оздоровлення  людини,стимулюючого  впливу  енергетики  музики  нанавчання  і працездатність. Секрети лікувальноїмузики, терапевтичного ефекту музикотерапії, тавпливу на  людину  розкрили  в  своїх  роботахС. Шабутіна, С. Хміль, І. Шабутіна та інші.

Такі вчені, як Л. Брусиловський, Т. Натансон,X. Аллояров. І.Павлов, В. Бехтерев, І Тарханов,З. Фрейд, Є. Назайкінський, В. Асаф’єв, Е. Куртдосліджували процес впливу музики на людинуна  трьох  рівнях:  фізичному,  душевному  ідуховному.

С. Бепяєва­Екземппярська, Е. Курт, В. Петрушин,В.  Бехтерев,  І. Павпов, Т.  Сеченов,  І. Тархановпроводили психологічні і фізіологічні дослідженнямузичного сприйняття і впливу музики на людину.

Формулювання цілей  статті. Метою  статтіє  вивчення  теоретико­методологічних  засадмузичної мови як ефективного естетотерапевтичноговпливу на людину та обґрунтування необхідностізапровадження музикотерапії в сучасне освітньо­педагогічне  середовище.

Виклад  основного матеріалу дослідження.Музика приходить  в  життя  людини  з  першоюколисковою піснею матері; вона активно впливаєна  фізичне  і  духовне  самопочуття,  наповнюєжиття  яскравими  фарбами,  підносить  дух  вжиттєвих випробуваннях.

Відомий індійський філософ, суфій, психолог,музикант  Хазрат  Інайят  Хан  в  своїй  праці“Містицизм  звуку”  говорить:  “Музика  ємініатюрою гармонії Всесвіту, тому що гармоніяВсесвіту  є  саме  життя,  і  людина  також  якмініатюра  Всесвіту  демонструє  гармонійні  абонегармонійні акорди у своєму пульсі, в ударах серця,у своїй вібрації, ритмі і тоні. Її здоров’я і хвороба, їїрадість і смуток – все свідчить про наявність абовідсутність музики в її житті” [5, 200].

Давньогрецькі філософи Аристотель, Піфагор,Платон звертали увагу людей на профілактичну ілікувальну силу музики. Вони вважали, що музикавстановлює  порядок  у  Всесвіті  і  гармонізуєлюдське  тіло.  Ще  знаменитий  перський  лікарАвіценна  (Ібн  Сіна)  стверджував, що “музика –це  нелікувальний  спосіб  лікування”,  поряд  здієтою, пахощами і сміхом.

Французький  психіатр  Жан­Етьєн  ДомінікЕскіроль в XIX  столітті почав  використовуватимузичну терапію в психіатричних закладах. Щена початку ХХ  століття було експериментальнодоведено,  що музичні  звуки  сприяють вібраціїкожної  клітини  організму.  Музикотерапія  вмедицині  є  інтегративною  дисципліною,  якарозвивається на зламі нейрофізіології, психології,рефлексології,  музичної  психології  імузикознавства.  Яким  же  чином  відбуваєтьсявплив музики на організм?

В  людському  мозку  існують  електричніколивання  з  різним  діапазоном  частот;  отже,мозок має декілька  ритмів – альфа,  бета,  тета,гама.  Альфа­хвилі  мають  найбільшу  частотуколивання – від 14 до 100 Гц. Вони домінують унашому мозку під час чування, відповідають  заактивне пізнання світу. Бета­хвилі – від 8 до 13Гц  –  виникають  в  стані  релаксації  іумиротворення, тета­хвилі – від 4 до 8 Гц – підчас переходу до сну, і дельта­хвилі – менше 4 Гц– фіксуються під час сну.

За  допомогою  різноманітних  звуків  музикаактивізує роботу всього мозку. “Звук є вібрацією,а на нашій Землі вібрує все. З цієї причини на Землінемає предмету,  який не можна було  б почути”[6,  123],  –  стверджував  Джон  Мілтон  Кейдж,американський  композитор,  філософ,музикознавець.  Музичні  вібрації  уловлюютьсявухом  і  передаються  в  мозок.  Вонисинхронізуються  між  собою,  гармонійновзаємодіють  один  з  другим,  або  ні.  Музичнізвукові  хвилі  за довжиною, частотою  і  іншимипоказниками можуть співпадати чи не співпадатиіз біополем людини. При співпадінні народжуєтьсягармонія,  людина  отримує  найвищу  естетичнунасолоду, слухаючи улюблені твори. В результатібагатьох експериментальних досліджень науководоведено,  що музика укріплює  імунну  систему,активізує  відновлювальні  процеси в  організмі,покращує обмін речовин, впливає на клітини тіла.

Музично­терапевтичне  товариство  Швеціїздійснило експеримент, в якому довело, що звукидзвону, які мають ультразвукове випромінювання,вбивають  тифозні палички,  збудників  жовтухи  івіруси  грипу  за  декілька  секунд.  Сильнийтерапевтичний  ефект  має  духовна,  релігійнамузика.  Але  найбільш  позитивний  вплив  наорганізм має музика В.А. Моцарта. Цей музичнийфеномен називається “ефект Моцарта”, але вінтак і не розгаданий до кінця. Про нього пише усвоїй  книзі  “Ефект  Моцарта”  відомийамериканський музикант Дон Кемпбелл:  “Вченівисловили  припущення,  що  прослуховуваннямузики  В.  Моцарта  дозволяє  “впорядкувати

БАГАТОГРАННІСТЬ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І ЙОГО ВПЛИВНА ФІЗИЧНИЙ І ДУШЕВНИЙ СТАН ЛЮДИНИ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 124: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

123 Молодь і ринок №12 (119), 2014

вогняну силу” нейронів в корі головного мозку. Цеособливо посилює творчі процеси правої півкулі,які пов’язані  з просторово­часовим мисленням.Прослуховування музики, на думку вчених, діє як“модельна  вправа”,  що  покращує  симетричнуорганізацію,  пов’язану  з  вищими  функціямипівкуль мозку” [2, 10].

Музична терапія отримала широке визнання івикористовується в медичних  установах  різнихкраїн  світу. Певні музичні  твори,  маючи  сильнуанальгетичну дію, полегшують  післяопераційніболі.

Наш  мозок  виробляє  хімічну  речовину  –ендорфін,  який  може  діяти  як  опіум  –  гаситибольові  відчуття  та  викликати  природнепіднесення. Як  зазначає  американський  вченийАвраам  Гольштейн,  під  час  прослуховуваннярадісної,  піднесеної  музики  в  організміутворюються  анестетики,  які  сприяютьзміцненню імунної системи. Він вибудував теорію,згідно  з  якою  музичне  задоволення  –  відчуттяпіднесення,  радості,  доброго  самопочуття  відпрослуховування  певної  музики –  це  результатвивільнення ендорфіну. Ця речовина виробляєтьсягіпофізом і є результатом електричної активності,яка поширюється в мозку і пов’язана з діяльністюлімфатичних і автономних центрів керування.

У  медичній  літературі  за  останній  часзбільшилась  кількість публікацій про  вражаючіефекти лікування “музичним еліксиром життя”,тобто музикою. Це наводить на думку, що такийметод лікування – панацея майбутньої медицини.Людський  організм  є  досконалою  симфонієюВсесвіту,  у  якій  Творець  збалансував  звучаннякожної  групи  “інструментів”  (органів  тіла),  якіпороджують неперевершений консонанс – нашездоров’я.

Окрім  вібраційно­лікувального  впливу  наорганізм людини, музика має неабиякий вплив настан  душі  особистості.  Як  зазначає  львівськаспівачка і педагог Анна Дашак, “високе мистецтвозбагачує душу, очищає  її, виявляє і пробуджує  їїглибинні пласти. Це той момент, коли говориться,що  душа  з  душею  розмовляє,  або  спілкуєтьсясерце з серцем. За словами Бертольда Авербаха,німецького письменника, “лише музика є світовоюмовою  і не потребує перекладу,  адже говоритьпро душу” [1, 67].

В чому ж причина такого глибинного ефекту,про  який  ми навіть  не  завжди  замислюємося?Справа в тому, що музичне мистецтво, як, зрештою,й інші види мистецтв, несе в собі певний емоційнийзаряд. Щоб бути послідовним, треба розібратися,що таке емоція, які є види емоцій і емоційних станів,і як вони взаємодіють з душею людини.

Сучасні українські психологи Михайло і ЛюсіяНекрасови  дають  наступне  визначення  емоції:“Емоція – це одна з психічних функцій, основнепризначення  якої –  активізація або пригніченняжиттєвих процесів живих систем з метою успішноїреалізації їхніх потреб і цінностей. Іншими словами,емоція  –  це  здатність,  при  необхідності,гіперболізовано реагувати на ті чи  інші життєвіситуації і зміни” [3, 125]. І ця здатність зовсім неє  розкішшю,  вона  необхідна  для  виживання  іможливого розвитку  істот  і організмів. Все, щоздатне  боротися  за  життя  і  розвиватися,  є по­своєму емоційним а, отже, має “психею”, тобтодушу.

Емоції поділяються на позитивні, негативні інейтральні. Найціннішими є позитивні емоції, алене всі  так  звані “позитивні”  емоції є насправдітакими.  Справа в  тому,  що  позитивною  є  такаемоція, що служить творенню та зміцненню життяу всіх його проявах і на всіх рівнях. Якщо людинарадіє,  коли  отримала  владу  над  людьми,втішається з чужої біди або хитрістю здобула собіомріяні  пільги,  то  радість,  задоволення,  якіпереживає особа,  не  є  емоціями  позитивними,тому що торжествує лише его  і  невтішно сумуєдуша.

Оскільки  все  живе  за  своєю  природою  єемоційним,  тому  і  всі  структурні  складовілюдської  істоти  (тіло,  особистість,  душевнасфера)  є  також  по­своєму  емоційними.  Натілесному  рівні  людський  організм  здатнийемоційно  реагувати  на  події,  пов’язані  іззадоволенням  тілесних  потреб,  і відчувати такіемоції як біль, голод, спрага, бажання сну, легкістьта інші. Особистісні емоції – найбільш дослідженагалузь  емоцій.  До  них  належить  страх,  гнів,образа, гордість, роздратування, радість і багатоінших.  А  ось  емоції  і  емоційні  стани  душіназиваються почуттями, і емоційна сфера душі єнезрівнянно  багатшою,  ніж  емоційна  сфераособистості. На відміну від особистісних емоцій,душевні почуття­емоції не залежать від діяльностісвідомості. Чим більш багата душа людини, тимяскравішим буде прояв її почуттів, незалежно відїї  розумового рівня. Але більшість  емоцій душічасто  залишається  поза  увагою  особистісноїсвідомості.  Доступ  до  потаємних  переживаньдуші  інколи  відкривається  у  сновидіннях,  векстремальних  психофізичних  ситуаціях,  вмедитації, молитві і при прослуховуванні високихвзірців  класичного  і  народного  мистецтва.Музичний  критик  Олександр  Серов  сказав:“Музика  –  це  мова  душі;  це  галузь  почуттів  інастроїв; це життя душі, відображене в звуках”.

Музичний твір зароджується спочатку в душі

БАГАТОГРАННІСТЬ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І ЙОГО ВПЛИВНА ФІЗИЧНИЙ І ДУШЕВНИЙ СТАН ЛЮДИНИ

Page 125: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

124

композитора,  і  вже  в  розумі,  в  свідомостізароджується форма його втілення у життя. Якщов душі забриніли життєстверджуючі, оптимістичніструни,  то  в  музичному  творі  неодмінно  будеприсутня  ця  енергія,  навіть  якщо  твірторкатиметься не дуже веселої або сумної теми.Наприклад, “Реквієм” В.А. Моцарта присвяченийлюдині,  яка  відійшла  в  інший  світ,  і  на  рівнісвідомості  може  сприйматись  як  панахида,служба  за  померлим,  але  на  рівні  душі  –  цевеличний гімн Життю. Автор ніби промовляє нам:“Цінуй  кожну  хвилину  свого  життя,  особливоперед лицем смерті, живи  повноцінно  і творчо,адже життя  прекрасне!”

Звичайно,  велике  значення  має  щеобдарованість і майстерність митця, але все­такитвори, в яких закладена руйнівна і песимістичнаенергетика, незважаючи на талант їхніх авторів,приречені на забуття. Натомість, доторкнувшисьдо  такого  твору,  як  “Реквієм”  В.А.  Моцарта,слухач  відчуває оновлення, душевне очищення,просвітлення на емоційному і душевному рівнях.

У  своїй  праці  “Народження  громадянина”Володимир  Сухомлинський  сказав:  “Пізнаннясвіту  почуттів  неможливе  без  розуміння  іпереживання  музики,  без  глибокої  духовноїпотреби  слухати  музику  і  отримувати  насолодувід неї” [4, 553].

Дмитро  Кабалевський  у  свої  книжці  “Якрозповідати  дітям про музику?” описує  останніхвилини  перед загибеллю пароплава  “Титанік”,який наскочив на айсберг і через це почав тонути.Жах охопив людей, які були на пароплаві.  І  тутсталося  щось  неймовірне.  На  верхню  палубувийшли музиканти симфонічного оркестру, що бувна  “Титаніку”  і  вечорами  давав  концерти  дляпасажирів. Вони вийшли зі своїми інструментамив руках, посідали в такому ж порядку, як завждисиділи на концертах,  і  заграли... Заграли Третюсимфонію  Бетховена.  Героїчну  симфоніюгероїчного  композитора.  Симфонію  великогомузиканта,  чиє  життя  і  чия  творчість  булинасичені  невтомною,  напруженою  боротьбоюпроти жорстоких ударів долі, що звалювалися нанього буквально з перших до останніх днів йогожиття.  Музика  Бетховена  звучала  мужньо  івелично, заглушаючи шум води, що заповнювала“тіло”  корабля,  заглушаючи  стражданнянещасних людей. Вона звучала до тієї хвилини,доки хвилі не вкрили палубу разом із музикантами,разом  із  останніми  звуками  бетховенськоїсимфонії. Яку могутню силу повинна мати музика,щоб підтримувати людей у таку трагічну хвилинужиття,  допомогти  їм  не  втратити  душевноїрівноваги,  людської  гідності!  Отже,  музика  є

своєрідним  емоційним  камертоном,  вонадопомагає людям у різних життєвих ситуаціях.

Кожний  музичний  твір  несе  в  собі  певнуемоційно­інформаційну  наповненість,  і  це  єнаслідком того душевного стану композитора, вякому  він писав свою музику.  Чим чистішою  ібагатшою є його душа, тим гучніше в його творахзвучить  лейтмотив любові до життя, прагненнясвободи, волі до перемоги світла над темрявою.Ці почуття  знайдуть відгук в серцях  слухачів  і,можливо,  завдяки  цьому  світ  стане  трошкидобрішим, світлішим і більш гармонійним.

Усі види мистецтва пов’язані з формою, лишемузика  безформна.  Тому  вона  є  містком  міжформою  і  безформним.  І  тому  з  усіх  видівмистецтва музика, за своєю духовною цінністю,стоїть найближче до Великого і Безформного, доАбсолюту.

Кожна  людина  тягнеться  до  музики,  алезалежно  від  рівня  своєї  духовної  еволюції,характеру, смаків, інтелектуального розвитку вонавіддає  перевагу  певному  виду  музики.  Лишемузика  шліфує  найтоншими  гранями  людськудушу,  одухотворює  її  і  сповнює  натхненням.Оскільки  музика  –  досконала  й  універсальнамова,  за  допомогою  якої  можна  виразити  весьпсихічний і духовний світ, вона – єдина мова, якоюможна  спілкуватися,  не  знаючи  інших  мов.Музика, яка не має ні матеріальності, ні форми,музика як абстрактна категорія найкраще сприяєдуші у її стремлінні до наближення і сприйняттяБезмежного,  Ідеалу Досконалості  –  до Бога. НаСході  музика  служить також  для  медитації  якнайтонший і найвпливовіший фактор у союзі душіі  Вищого Ідеалу.  Під  час  духовної концентраціїмузика органічно зливається із піднесеним станомдуші.  Душа  стає  музикою,  а  музика  підноситьдушу у Високі сфери Світла і в екстазі очищує її.Таке глибоке, містичне сприйняття музики і звукув цілому служить високим цілям духовної еволюціїі  є  результативним  засобом  у  вдосконаленнілюдства.

Треба відмітити, що сьогодні не тільки на Сході,а й на нашому технократичному Заході починаєпробуджуватись  глибокий  інтерес до духовногорозвитку, медитації, східної філософії і психології,езотерики. У Львові, наприклад, з 2004 року існуєкоординаційний  центр  всіх  психологічних  іезотеричних  напрямків,  який  очолює  йогозасновник біоенергетик Олександр Корицький.Тут відбуваються семінари, тренінги, зустрічі, яків  переважній  більшості  супроводжуютьсяспеціально підібраною музикою.

Широкий  спектр  наукових  медичнихдосліджень  у  сфері  вібраційного  впливу  на

БАГАТОГРАННІСТЬ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І ЙОГО ВПЛИВНА ФІЗИЧНИЙ І ДУШЕВНИЙ СТАН ЛЮДИНИ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 126: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

125 Молодь і ринок №12 (119), 2014

організм  людини  відкриває  нові перспективи умузичному  вихованні  майбутніх  поколінь.Космічна основа музики, яка має “право голосу”у багатьох  інших  аспектах  життя,  а не лише  увузькопрофесійному, змусить майбутні поколіннямузикантів  визнати  її  “всесвітню  прописку”,  їїмогутній  вплив  на духовне  і  фізичне  здоров’ялюдства,  а  це  зумовить  розширене  баченняперспектив  розвитку  музичної  творчості,  їїмасштабне  застосування  у  духовній  еволюціїлюдства.

Висновки.  Музичне  мистецтво  в  цілому  іособливо його високі взірцеві надбання – народнатворчість, класична музика – мають величезнийпотенціал впливу як на фізичний стан людини, такі  на  її  душевну  сферу,  формуючи  людинубагатогранну, духовно багату, яка може й повинназмінювати світ на краще.

Музика,  завдяки своїй  властивості впливатина внутрішній світ людини, допомагає звільнитисявід  душевного  дискомфорту,  конфлікту,  можевідновити душевний спокій, створюючи необхідніумови  для  ефективного  навчання  й  вихованнядитини  в  умовах  навчального  закладу.  Зусиллясучасних  педагогів,  психотерапевтів­музикознавців створюють необхідні умови щодоширокого  використання  технік  музикотерапії  в

традиційній  роботі  педагога,  незалежно  віднаявності в нього спеціальної музичної освіти йсуттєво  впливати  на  результати  професійноїдіяльності вчителя.

Отже, музиканти­педагоги, що  працюють  змолоддю, мають бути добре обізнані в сучаснихнаукових  відкриттях  щодо  впливу  музичногомистецтва на всі сфери буття людини і сприятиутвердженню національно свідомої і духовно зрілоїособистості.

1.  Дашак  А.  Божественна  природа  звуку.Навчальний  посібник  для  студентів  вищихнавчальних  закладів  культури  і  мистецтв.  –Львів: Світ, 2003. – 130  с.

2. Кемпбелл  Д. Эффект  Моцарта. –  Минск,1999.  –  320 с.

3. Некрасов М.М., Некрасова Л.С. Вітапсихологія.– “Манускрипт”, Львів, 2011. –  283 с.

4. Сухомлинський В.О. Народження громадянина/ В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5-ти т. –К.: Рідна школа, 1976. – Т. 3.  – 654  с.

5.  Хан  Хазрат Инайят Мистицизм звука. –М.,  1997. – 342 с.

6.  Cage  John.  1973.  Silence:  Lectures  andWriting.  –  Wesleyan  University  Press,  Hanover,1973.  –  277 p.

Стаття надійшла до редакції 27.11.2014

БАГАТОГРАННІСТЬ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І ЙОГО ВПЛИВНА ФІЗИЧНИЙ І ДУШЕВНИЙ СТАН ЛЮДИНИ

“Ідеальна музика – це тиша, а музиканти займаються створенням красивої рамки навколо цієї досконалості”.

Стінг англійський рок-музикант і актор

“Людина народжується не заради музики єдиної. Тому ніколи не сприймайте

музику надто серйозно. Нехай вона розважає вас”. Річі Блекмор

британський рок-музикант “Мелодія – єдине, що пережило всі музичні епохи”.

Ігор Стравінський російський композитор та диригент українського походження

  

Page 127: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

126

Постановка  проблеми.  Початокнового тисячоліття характеризуєтьсяреформаторськими  підходами  до

реалізації освітньої мети, професійної підготовкимайбутніх учителів образотворчого мистецтва довикористання комп’ютерних технологій навчання.Зміна освітньої парадигми вимагає відображенняв  спрямованості  освітнього  процесу  у  вищихнавчальних  закладах,  у  методологічнійпереорієнтації професійної підготовки майбутніхучителів  в  Україні.  Назріла  необхідністьконцептуального  переосмислення,  подоланняінертності  навчально­виховного  процесу  упедагогічних  коледжах  І –  ІІ  рівня акредитації.Нині особливу роль відіграє інноваційний потенціалсуспільства,  що  потребує  людей,  здатнихсистемно  й  конструктивно  мислити,  швидкознаходити потрібну інформацію, приймати рішення,генерувати принципово нові ідеї в різних галузях

знання.  А  це,  у  свою  чергу,  формує  соціальнезамовлення на нові підходи в системі освіти, новепедагогічне  мислення, нове ставлення педагогадо своєї діяльності. В освітній сфері має пануватидух  творчості,  постійного  пошуку,  які  станутьпідґрунтям  нових  ідей,  пошуків,  досягнень  ухудожній освіті.

Сутність  процесу  підготовки  майбутніхучителів  образотворчого  мистецтва  довикористання комп’ютерних технологій навчанняполягає в тому, що на всіх відділеннях вивчаютьсягуманітарні  дисципліни,  які  не  вимагаютьвивчення  об’єктів  техніки  –  від  комп’ютерноїтехніки до оволодіння вмінням працювати з нею.У  здійсненні  даного  поєднання  образотворчемистецтво  виступає  одним  з  найсуттєвішихчинників виконання таких важливих завдань, якінтеграція  гуманітарних  і технічних  дисциплін.Саме ці дисципліни, в першу чергу, потребують

УДК 373.1:63:004

Богдан  Чернявський,  викладач  Богуславського  гуманітарного  коледжуімені  І.С.  Нечуя-Левицького

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙНАВЧАННЯ У ХУДОЖНІЙ ОСВІТІ

У статті розглянуто сутність використання комп’ютерних технологій навчання у художній освіті,висвітлено сучасний стан комп’ютеризації навчальних закладів. Запропоновано впровадження у навчальнийпроцес  сучасних  інформаційних  освітніх  технологій,  передусім  інтеграція образотворчого  мистецтва  зкомп’ютерними формами навчання.

Ключові слова: комп’ютерні  технології,  художня  освіта,  учитель  образотворчого  мистецтва,Інтернет.

Літ. 4.

Богдан  Чернявский, преподаватель  Богуславского  гуманитарного  колледжаимени  И.С.  Нечуй-Левицкого

СУЩНОСТЬ И ОСОБЕННОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ КОМПЬЮТЕРНЫХТЕХНОЛОГИЙ ОБУЧЕНИЯ В ХУДОЖЕСТВЕННОМ ОБРАЗОВАНИИ

В  статье  рассмотрены  сущность  использования  компьютерных  технологий  обучения  вхудожественном  образовании,  освещено  современное  состояние  компьютеризации  учебных  заведений.Предложено  внедрение  в  учебный  процесс  современных  информационных  образовательных  технологий,прежде всего интеграция изобразительного искусства с компьютерными формами обучения.

Ключевые слова: компьютерные технологии, художественное образование, учитель изобразительного

искусства, Интернет.

Bohdan  Chernyavsky, Lecturer ofBohuslav  Humanitarian  College  by  I.  Nechuy-Levutsky

ESSENCE AND FEATURES USING OF COMPUTER TECHNOLOGYIN LEARNING ARTISTIC EDUCATION

In the article using essence of computer technology in learning artistic education, modern status educationalinstitutions  were  considered.  Proposals  introduction  to  teaching  process  of  educational  technology,  first  totalintegration of art forms of teaching.

Keywords: computer technologies, art education, teacher of arts, internet.

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯУ ХУДОЖНІЙ ОСВІТІ

© Б. Чернявський, 2014

Page 128: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

127 Молодь і ринок №12 (119), 2014

наочних  посібників  при  пояснювально­ілюстративному навчанні. Особливо важливо такподати  навчальний  матеріал,  щоб  студентотримав цілісне уявлення про предмет вивчення,вірно сприйняв і осмислив отриману інформацію[1].

Зараз  загальноосвітні,  вищі  та  професійнінавчальні заклади забезпечені майже формальновикладачами  образотворчого  мистецтва.Відповідно існує гостра потреба у зміні підходівдо  змісту  навчальної  дисципліни, принциповихпозицій  щодо  її  творчоактивізуючого впливу наособистість,  саме  тому  комп’ютерні  технологіївідкрили  шлях  новим  методам  поданнянавчального  матеріалу.  До  недавнього часу  бувприсутній певний консерватизм у розробці зміступідготовки  вчителів  образотворчого  фаху  тауникання  широкого  впровадження  сучаснихосвітніх  технологій.  За  останні  десятиріччявідбувся  бурхливий  розвиток  комп’ютерної  таоргтехніки, які стали використовуватися в системіосвіти.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Вчені Н. Завізєна, О. Ямпольська, В. Александров,В. Шнейдеров, Н. Володіна­Панченко, О.  Ларіннаголошують, що образотворча роль комп’ютераунікальна. Велике значення мають образотворчіефекти комп’ютера,  з допомогою яких  можутьдемонструватися процеси і явища, що вивчаються[3].

С.  Гончаренко,  розглядаючи  методику  якгалузь сучасної педагогічної науки, наголошує набезумовно необхідній зміні “знанієвої парадигми”на  діяльнісну  та  творчо­розвиваючу  іобов’язковому  підході  від  “інформаційно­репродуктивного  навчання  до  особистісноорєнтованого”.

В  освітній  програмі  О.Д.  Сороновичтрадиційний  зміст  образотворчого  мистецтвадоповнений розділами “Архітектура та дизайн”,“ДПМ”, а можливості мікропроцесорної технікидозволяють  транспонувати  зміст  деяких  із  цихтем на  мову  комп’ютера.

Виклад  основного  матеріалу.  Способитворчої  діяльності  вимагають  пошуку  власнихшляхів реалізації  задумів, перенесення відомихспособів діяльності у нестандартні ситуації.

Особливого  значення  набувають  способиобразотворчої діяльності у різних видах мистецтвата художніх техніках їх виконання з використаннямкомп’ютерних  технологій.  Об’єм  знань  зобразотворчого мистецтва,  графічні вміння, щозасвоюються  лише  за  зразком,  не  можутьзабезпечити  реалізацію  творчих  можливостейособистості,  якщо  вони  не  базуються  на

автентичній основі і не враховують особливостейпрофесійного,  народного,  самодіяльного  абодитячого  мистецтва  з  використаннямкомп’ютерних технологій.

Програми курсу образотворчого  мистецтва,варто розглянути під новим кутом зору, а саме: зврахуванням  розвитку сучасних  інформаційнихтехнологій,  але  на  автентичній  основі.  Такаможливість уже  назріла  і  є  реальною. Важливодля вчителя  бути  обізнаним  в  образотворчомумистецтві та сучасних комп’ютерних технологіях.

Образотворче  мистецтво  належать  допредметів  такого  типу,  в  яких  провіднимкомпонентом  змісту освіти є  емоційно­цінніснаоцінка навколишнього, особистісне сприймання,усвідомлення власного ставлення до явищ, подійта  об’єктів  довкілля.  Найдоступнішим  дляучителів вищих навчальних закладів є не стількискладний рисунок (професійний рівень), скількикомп’ютерні  технології  (сучасний  графічнийрівень).

Комп’ютер,  дуже  вдало  входить  у  синтез  зтрадиційним,  природним  середовищем школимистецтв,  гармонійно  доповнює  його  і  значнорозширює можливості для інтенсивного, емоційноактивного введення  дитини  у світ мистецтва тахудожньої  творчості,  спроможний  сприятиформуванню  чутливості  як  особистісноївластивості дитини.

Графічні  системи  є  новим  інструментом  вруках  майстра,  їх  можливості  дозволяютьмаксимально  наблизити  графічну  модель  дореального об’єкта.

Цілком  зрозумілим є  те, що великий  інтересдо  комп’ютерної графіки виявляють  і студенти,адже  їм  властивий  потяг  до  малювання,схильність  фантазувати,  бажання  висловитивласне  світосприйняття  через  малюнок.Водночас комп’ютер є для підлітків надзвичайнопривабливим  інструментом.  Таким  чином,комп’ютерна  графіка  з  одного  боку  сприяєрозвитку естетичних, художніх і конструкторськихздібностей майбутнього викладача образотворчогомистецтва, а  з  іншого, є  великим стимулом дляопанування студентами сучасних інформаційнихтехнологій  в  тому  числі  і  з  опорою  накомп’ютерну графіку.

З метою  залучення  молоді до комп’ютерноїграфіки  та  активізації  роботи  з  впровадженняперспективних технологій в навчальних закладаху багатьох  країнах  світу  проводяться  численніконкурси та олімпіади з комп’ютерного дизайну.В  Інтернет  можна  знайти  сайти  клубів,  щооб’єднують  тих,  хто  цікавиться комп’ютерноюграфікою,  та  надають  можливість  авторам

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯУ ХУДОЖНІЙ ОСВІТІ

Page 129: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

128

(професіоналам та  аматорам) розміщувати  тамсвої роботи [4].

Олімпіади  з  комп’ютерного  дизайну  даютьзмогу  учням  не тільки підтвердити свої  знаннящодо сучасних  інформаційних технологій,  а  йвиявити власну творчу індивідуальність, відкритив собі митця.

Проведення олімпіад з комп’ютерного дизайнусеред школярів повинне стати традицією,  аджекомп’ютерна  графіка  заслуговує  на  те,  щоб  ушкільних програмах їй приділялося більше уваги.При вивченні основ орнаментацій  з  опорою  накомп’ютерну  графіку  разом  з  уміннямкористуватися сучасними графічними системамиформується естетичне  ставлення  до  дійсності,розвивається  уява  та  фантазія.  Це  сприяєхудожньому  збагаченню  молодої  людини,розкриває  перед  нею  невичерпні  творчіможливості.

Навчання  образотворчому  мистецтву  зкомп’ютерною підтримкою має ґрунтуватися назнанні комп’ютерних  технологій та  глибокомурозумінні  законів  автентичного  мистецтва.  Тутповинні  співпрацювати вчителі  інформатики таобразотворчого мистецтва із залученням останніхдо  опанування  сучасних  інформаційнихтехнологій. Творча взаємодія представників різнихгалузей  знань  забезпечує  перспективу  дляефективного  використання  інформаційнихтехнологій в  системі  дидактичних засобів дляцілісного сенсорного всебічного розвитку учнів.

У контексті розвитку методики викладання ПКв  рамках  сучасної  педагогіки  доцільним  єзосередження уваги на розгляді першочерговогозавдання  уроків  образотворчого  мистецтва  наформуванні  в  дітей  спроможності  сприйматихудожній образ з його подальшим відтворенняму власних художніх творах.

Викладання  образотворчого  мистецтва  всучасних умовах потребує від учителя широкоговпровадження  електронно­інформативнихметодів,  прийомів  та  засобів  навчання,  якізабезпечуються  використанням  комп’ютернихпрограм.

Комп’ютер  дозволяє  створювати  малюнки,фотоколажі,  електронні  аплікації,  прибратипроблему  пошуку  кольорових  декоративнихпоєднань, розбиття площини картини і заповненняїї  симетричними,  асиметричними  і  рекурсивноповторювальними  елементами.  Він  креслитьшрифти,  будує  проекції  деталей,  обертає  йпереміщує їх, змінює масштаб, генерує кольоровіі тонові зображення різних поверхонь.

Комп’ютер  спроможний  швидко  створитибагато ескізних варіантів майбутньої композиції,

внести зміни, зберігаючи попередні замальовки,записати у пам’ять та, за необхідності, відтворитиїх всі.

Комп’ютерні технології які наділені графічнимиможливостями  під  час  занять  з образотворчогомистецтва,  ефективно  реалізують  найбільшзначущі,  з  позиції  дидактичних  принципів,методичні цілі:

1)  комп’ютерна  візуалізація  навчальноїінформації:  по­перше, досліджуваного  об’єкта(наочне подання на  екрані комп’ютера об’єкта,його складових частин або їхніх моделей, а принеобхідності  –  у  будь­яких ракурсах, у деталях,із  можливістю  демонстрації  внутрішніхвзаємозв’язків  складових  частин);  по­друге,досліджуваного процесу (наочне подання на екранікомп’ютера  даного  процесу  або  його моделі,  утому числі  схованого  в  реальному  світі,  а  принеобхідності – у розвитку, у часі  і просторовомурусі, подання графічної інтерпретації досліджуваноїзакономірності процесу, який вивчається);

2)  моделювання  або  імітація  всіхдосліджуваних об’єктів, процесів або явищ;

3)  проведення  контрольних  робіт  в  умовахімітації  в  комп’ютерній  програмі  реальногодослідження або  експерименту;

4) створення і використання інформаційних базданих,  необхідних  у  навчальній  діяльності,  ізабезпечення доступу до інформаційної мережі;

5) посилення мотивації навчання (наприклад,за рахунок образотворчих засобів програми абовикористання ігрових ситуацій);

6) розвиток наочно­образного виду мислення;На  основі  перерахованих  методичних цілей

використання  програмних  засобів,  наділенихграфічними можливостями, наведемо типологіюза методичним призначенням:

­  навчальні  програмні  засоби,  методичнепризначення  яких  –  повідомлення  суми знань  звідповідними  ілюстраціями,  формування вмінь,навичок  навчальної  і  практичної  діяльності,забезпечення необхідного рівня засвоєння, якийвстановлюється зворотним зв’язком, реалізуєтьсязасобами  програми;

­  програмні  засоби  (системи)  –  тренажери,призначені  для  відпрацювання  вмінь,  навичокнавчальної діяльності, здійснення самопідготовки,звичайно  використовуються  при  закріпленніраніше вивченого матеріалу;

­ інформаційно­пошукові програмні системи,інформаційно­довідкові  програмні  засоби,  щодають можливість вибору і виведення необхідноїкористувачу  інформації,  частіше  за  все  їхметодичне  призначення  –  формування вмінь  інавичок щодо систематизації інформації;

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯУ ХУДОЖНІЙ ОСВІТІ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 130: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

129 Молодь і ринок №12 (119), 2014

­  імітаційні програмні  засоби  (системи),  щоявляють  собою  певний  аспект  реальності  длявивчення  його  основних  структурних  абофункціональних  характеристик  за  допомогоюдеякого обмеженого числа  параметрів;

­  моделюючі  програмні  засоби  довільноїкомпозиції,  що  дають  у  розпорядження  учняосновні елементи і типи функцій для моделюванняпевної реальності. Вони призначені для створеннямоделі  об’єкта,  явища,  процесу  або  ситуації(реальних  або  віртуальних)  з  метою  їхньоговивчення, дослідження;

­  демонстраційні  програмні  засоби,  щозабезпечують  наочне  подання  навчальногоматеріалу,  візуалізацію  досліджуваних  явищ,процесів і взаємозв’язків між об’єктами;

­ навчально­ігрові програмні засоби, призначенідля програвання навчальних ситуацій;

­ дозвільні програмні засоби, які використовуютьсядля організації навчально­ігрової  і просто  ігровоїдіяльності учнів, що мають на меті, як правило,розвиток уваги, реакції, пам’яті.

Серед запропонованих напрямів використаннякомп’ютерної  графіки в процесі  навчання слідособливо  виділити  наступні:  візуалізаціянавчального  матеріалу  при  пояснювально­ілюстративному  навчанні  (застосовуються видикомп’ютерної  графіки,  що  дозволяютьдемонструвати  наочний  матеріал,  будову  тавластивості досліджуваних об’єктів, що дозволяєрозвивати  наочно­образний  вид  мислення);розміщення графічних зображень в програмнихзасобах навчального призначення та дистанційнихнавчальних  системах  при  комп’ютерному  тадистанційному  навчанні  (види  комп’ютерноїграфіки,  які  підтримуються  при  розробціпрограмних  засобів  навчання,  дозволяютьрозмістити  наочний  матеріал  у  комп’ютернихнавчальних програмах для  забезпечення  більшзрозумілого сприйняття  інформації);  імітація  тамоделювання  при проблемному навчанні  (видикомп’ютерної  графіки,  які  володіютьінтерактивними  властивостями  і  дозволяютьздійснювати  дослідницьку  діяльність  щодооб’єктів,  явищ,  процесів);  для  практичногонавчання  можливості  комп’ютерної  графікиполягають у роботі студентів з графічними данимиза  допомогою професійно­орієнтованих пакетів(картографічні, пакети інженерної графіки), пакетівділової графіки, графічних редакторів тощо.

Одним  із  найважливіших  завдань  сучасноїосвіти  є  створення  необхідних  умов  дляформування  творчої  особистості,  реалізація  їїприродних здібностей. Особливе місце в процесігуманізації  освітнього  середовища  належитьхудожньо­естетичному  циклу  навчальних

дисциплін. Так, сьогодні образотворче мистецтвоє  важливою  складовою  частиною  системихудожньої  освіти.  Педагогічна  інтерпретаціяпроблеми навчання студентів вищих навчальнихзакладів  комп’ютерній  графіці  на  заняттях  зобразотворчого мистецтва  передбачає  розробкуз систематизацію і узагальнення методів, а такожстворення  нових  методик,  які  дозволили  бконструктивно впливати на систему компонентівестетичної культури у їх взаємозв’язку; розробкукомплексу відповідних педагогічних умов.

Перед  нами постає  питання про можливістьзалучення саме студентів вищої школи до занятьцим  складним  і  водночас  цікавим  видомобразотворчого мистецтва, який поєднує  в собівелике  різноманіття  трудових  операцій  іможливість творчого самовираження.

Впровадження комп’ютерної графіки в процеснавчання образотворчого  мистецтва  відповідаєтим вимогам, які висувають педагоги і психологистосовно  організації  занять.  Займаючиськомп’ютерною  графікою  на  заняттях  зобразотворчого  мистецтва  мають  можливістьсамостійно  творити  створюючи  стилізованірисунки, спираючись на історичні відомості провидатні події в житті народу, народний фольклор,твори  видатних  українських  художників,використовувати традиційні народні орнаменти,предмети  побуту, національний одяг.  Крім  тогокомп’ютерна графіка дає можливість  залученнястудентів  до  дизайн­освіти,  бо  він  тіснопов’язаний з різними видами не тільки мистецтваа й технологіями матеріалів.

Особливого  значення  набувають  способиобразотворчої діяльності у різних видах мистецтвата художніх техніках їх виконання. Це, насамперед,стосується  образотворчого  мистецтва,  колизастосовують  традиційні  і  сучасні  методи  таприйоми. Об’єм знань образотворчого мистецтваі художньої праці, графічні вміння, що засвоюютьсялише  за  зразком,  не  можуть  забезпечитиреалізацію  творчих  можливостей  особистості,якщо вони не базуються на автентичній основі іне  враховують  особливостей  професійного,народного,  самодіяльного  або  дитячогомистецтва  [2].

Висновки.  Отже,  комп’ютерні  технологіїнавчання  спрямовані  на  розвиток  творчоїздатності  майбутніх  учителів,  яка  забезпечуєпрактичну, духовну  і широку світоглядну основусуспільної  та  навчальної  діяльності.  Це  маєдопомогти  їм у пошуках повноцінних сучаснихзасобів  створення  предметного  простору:проектування  матеріальних  об’єктів  імоделювання життєвих функцій на основі методукомпонування,  щоб  надати  результатам

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯУ ХУДОЖНІЙ ОСВІТІ

Page 131: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

130

проектування  естетичних  і  гуманних  якостейсуспільства,  гармонізувати  взаємодію  людини  ісуспільства.

1. Биков В.Ю., Гапон В.В., Плескач М.Я. Розвитокструктури  комп’ютерних  систем  опрацюваннястатистичної звітності для забезпечення управлінняосвітою // Комп’ютер в школі та сім’ї. – 2005. – №3.– С. 3 – 6.

2. Биков В.Ю., Луговий В.І., Жалдак М.І., Морзе Н.В.та  ін.  Концепція  інформатизації  освіти  //  Ріднашкола. – 1994. – № 11. – С. 26 – 29.

3. Володіна-Панченко Н.В. Комп’ютер замість олівцяі пензля // Мистецтво і освіта. – 1998. – №2. – С. 12 – 16.

4. Гуржій А.М., Биков В.Ю., Гапон В.В., Плескач М.Я.Аналіз  стану  комп’ютеризації  загальноосвітніхнавчальних закладів за 1997 – 2001 роки // Комп’ютеру школі та сім’ї. – 2002. – №4. – С. 3 – 7.

Стаття надійшла до редакції 29.12.2014

УДК 37.361:356.13

Ольга  Кондрашова,  преподаватель  кафедры  иностранных  языков,  аспирантКременчуцкого  национального  университета  имени  Михаила  Остроградского

ПОДГОТОВКА К ОБУЧЕНИЮ:ПРОБЛЕМЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

В  статье  представлен  взгляд  на  подготовку  к  обучению  как  проблему  проектирования  учебнойдеятельности. На основе деятельностного подхода исследованы сущность и этапы подготовки преподавателяк обучению в контексте проектирования развивающей среды в процессе учебной деятельности. Отмечено, чтово время проектирования занятия процес подготовки преподавателя к обучению должен учитывать тему,доступное время, общие и конкретные цели обучения и содержать такие параметры: 1) фазы занятия (введение,основная часть, выводы); 2) методы; 3) средства; 4) планирование времени. Представлено модель плана занятия,правила его подготовки и концептуальный образец плана занятия.

Ключевые слова: подготовка к обучению, проектирование учебной деятельности, деятельностный подход.

Рис. 1. Табл. 2. Лит. 3.

Ольга  Кондрашова,  викладач  кафедри  іноземних  мов,  аспірантКременчуцького  національного  університету  імені  Михайла  Остроградського

ПІДГОТОВКА ДО НАВЧАННЯ:ПРОБЛЕМИ ПРОЕКТУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У  статті представлено  погляд  на підготовку  до навчання  як проблему проектування навчальноїдіяльності. На основі діяльнісного підходу досліджені сутність та етапи підготовки викладача до навчанняв контексті проектування розвивального середовища у процесі навчальної діяльності. Зазначено, що під часпроектування заняття процес підготовки викладача до навчання має враховувати тему, доступний час,загальні й конкретні цілі навчання та включати наступні параметри: 1) фази заняття (вступ, основна частина,висновки); 2) методи; 3)  засоби; 4) планування часу. Представлено модель плану заняття, правила йогопідготовки та концептуальний зразок плану заняття.

Ключові слова: підготовка до навчання, проектування навчальної діяльності, діяльнісний підхід.

Olga  Kondrashova,  Lecturer  of  Foreign  Languages  Department,  Ph.D. Student ofKremenchuh  National  University  by  M.  Ostrohradsky

TEACHING PREPARATION: ISSUES OF TRAINING ACTIVITY DESIGNINGThe  article  takes  a  look  at  the  teaching  preparation  as  the  problem  of  training  activity  designing.  The

purpose of the article is to investigate on the base of experiential approach the process and the stages of teacherpreparation to teaching in the context of designing developing environment in the process of training activity. Isindicated that during the designing of a class the process of teacher preparation to the training activity considersthe topic, available time, general and specific learning objectives and includes the following options: 1) phase ofthe classes (introduction, body, conclusion); 2) methods; 3) means; 4) time planning. Emphasis is also that the useof  the learning means should be planned according to the selection criteria, namely: relevance of content; cost;effectiveness; frequency of use; the number of students; suitability of equipment.

Keywords: teaching preparation, designing of training activity, experiential approach.

Постановка  проблемы.  Проектированиекомпонентов  системы  подготовки  будущихспециалистов  в различных областях  можно без

преувеличения отнести к признакам современнойпедагогики  в  действии.  Научно­методическоеобеспечение  профессиональной  подготовки

ПОДГОТОВКА К ОБУЧЕНИЮ: ПРОБЛЕМЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

© О. Кондрашова, 2014

Page 132: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

131 Молодь і ринок №12 (119), 2014

будущих менеджеров  организаций  определеннотребует использования интерактивных, игровых,информационных и коммуникационных технологийобучения, что связано  с  новыми требованиямирынка  труда  к  подготовке будущих менеджероворганизаций. Однако, результативность обучениязависит  от их рационального  и  продуманногоиспользования  при  проектировании  учебнойдеятельности.

Анализ  основных  исследований  ипубликаций.  Значительныйинтерес для  нашего  исследованияпредставляют труды по технологияминтерактивного обучения (Н. Волкова,С .   Ко ж уш ко ,   Е .   П а в л е н ко ,Н.   Поб ирч енко,   Е .   Пометун ,С .   Сысоева, Л. Шиффлер  и  др.),игровым технологиям (А. Капская,С. Клепко, Е. Пехота, В. Платонов ,Г.   С елев ко,   О .   Тарнопольский)и технологиям проектного обучения(О. Овчарук, Л. Паращенко, И. Чечель).В работах многих ученых (С. Бушуєв,И. Бабаев, В. Олейник, С. Кожушко,Е. Павленко, Д. Виддоусан и др.) подчеркивается,что  сегодня рынок  труда  ожидает  от  будущегоменеджера  организаций  компетентности  вприменении прогрессивного управления и самихактуальных  технологичных  инструментов  [1],которые  бы  базировались  на  довольно­такиглубоком  понимании  среды,  в  которой  сейчасфункционируют  организации.  Для  этогонеобходимы  актуальные  знания,  что,  в  своюочередь,  выдвигает  требования  как  ккомпетециям преподавателя, так и к организациипроцесса обучения.

Цель  статьи.  Исходя  из  вышесказанного,цель данной статьи состоит в  исследовании наоснове  деятельностного  подхода  подготовкипреподавателя  к  обучению  как  проблемыпроектирования учебной деятельности.

Изложение основного материала. Известно,что  обычно  преподаватель  при  подготовке  кзанятию  ориентируется  на  следующее:  тему,доступное время, общие и, возможно, конкретныецели. Используя эти три элемента, преподавательдолжен подготовиться к  обучению и составитькурс (цикл занятий).

Следует  отметить,  что  уже  сама  фазаподготовки  побуждает  преподавателя ответитьна  вопросы: 1)  о  целевой  группе  (Кто  целеваягруппа?  Какой  уровень  их  знаний  порассматриваемой  теме?  Как  вызвать  у  нихинтерес?);  2)  о  структурировании  предмета(Как  структурировать  предмет  согласнодоступному  времени,  чтобы  преобразовать

сообщение?  Как  определить  рассматриваемуютему  и обновить  знания? Какой метод обучениялучше выбрать относительно  заданной  темы?);3) о цели  (установить цели, если они не даны);4)  об  этапах  обучения  (определить  этапыобучения  и  расписание).  При  подготовке  кпроведению  обучения  преподавателю  следуетпринять  во  внимание  следующие  компоненты(рис. 1):

При общей разработке занятия, подготовке к

его  проведению, преподавателю  следует учестьи  соединить  все  представленные  на  рис.  1компоненты. Ученые сходятся во мнении, что длякаждой  фазы  обучения  (занятия)  следуетвыбрать  соответствующий  метод,  ресурсыобучения и его продолжительность.

Рассмотрим  более подробно  фазы занятия.Занятие подразделяется на три основные  части:введение, основная  часть,  заключение.

(А) Введение. Введение служит для введенияв занятие. Оно обычно короткое (приблизительно5 минут), и включает следующие элементы: связь(с предыдущим материалом), цели, содержание,мотивацию.  Преподавателю  необходимо  четкопродумать  и  спроектировать  каждый  изэлементов.  Так,  касательно  связи:  необходимообозначить студентам связь между этим занятиеми предыдущим. Быстро вспомнить предыдущиезанятия, используя вопросы или дискуссию, чтобыубедиться,  что  студенты  накопили  достаточнознаний,  чтобы  понять  новый  материал.  Еслизанятие  не  связано  с  предыдущим,  следуетпостараться установить связь с работой студентовили поточными проблемами.

Цель  занятия состоит в  том,  чтобы  донестисодержание  предмета,  который  изучается.  Онаустанавливает  то,  что  студент  будет  способенделать в определённые сроки, при определённыхусловиях  и  критериях.  Преподаватель  можетпросто  воспроизвести  цели  занятия  своимисловами  или  оставить  их  написанными  нафлипчарте / доске на протяжении всего занятия.

 Рис. 1. Компоненты фазы подготовки к обучению (занятию) 

Изложение материала ­ введение ­ содержание ­ выводы 

       Методы 

Средства -наглядные пособия ­ вербальные средства 

          Время 

ПОДГОТОВКА К ОБУЧЕНИЮ: ПРОБЛЕМЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Page 133: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

132

Содержание  занятия    –  это  представлениематериала, которое раскрывает рассматриваемуютему  (что?)  так же, как и применяемые методы(как?).

Мотивация    –  это  причины,  по  которымстуденты  получат  пользу  от    занятия.  Нашеисследование  показало,  что  важно  взывать  к:любопытству  студентов;  выгодам,  которые  онимогут  получить от  этого.  Наилучшее  средстводля  обучения  –  это  желание  учиться.  Следуетпопытаться разбудить  это желание.

По поводу Введения методисты в разные годаприходили к  мнению,  что  не  следует  готовитьвведение,  пока  не  закончена  работа  надпредставлением содержания  и  выводами.  Цельвведения – подготовить студентов к восприятиюновых  знаний.  Поэтому  важно  составитьразличные  части  введения  (связь,  цели,содержание и  мотивация)  так, чтобы  получитьлогическую  и  полную  взаимосвязь,  следованиеодного  из  другого.  Не  следует  представлятьвведение  систематически:  “Цель  –  это…,причины  такие­то...”  и  т.д.  Преподавателюследует  проявить фантазию: можно мгновеннопоймать внимание  студентов,  начав с  анекдота,шутки или практической демонстрации по теме.Следует  помнить,  что  успех  занятия  можетзависеть от введения.

(Б) Основная часть. Это самая продолжительнаячасть  занятия.  Это  та  часть,  в  которойдействительно  происходит  обучение.  Онавключает  следующие элементы: главную часть,выбор  метода  обучения,  выбор  визуальныхсредств,  выбор  вербальных  средств  иупражнения.

Следует обратить  внимание на  три  главныхмомента, касающиеся этой части проектированиязанятия:  организация  и  план  занятия;  выборформы  занятия;  необходимость  повторения  вконце  каждого  шага  с  целью  закрепленияматериала.

Организация.  Необходимо  разделитьпредмет на естественные  части и расположитьих  в  логической  последовательности.Технологические принципы организации занятиянами обобщены в таблице 1.

При  проектировании учебной  деятельностипреподавателю следует также обратить внимание на

элементы,  которые  необходимо  учесть  приорганизации  занятия,  а  именно:  возможныеисточники: части анализа, цели обучения, средстваоценивания (например, тест), справочная информация;возможная  последовательность:  от  легкого  ксложному, от частного к целому, от  знакомого кнезнакомому, в хронологической последовательности,в последовательности выполнения, по частоте, поважности;  группирование:  одинаковое/разное,связанные элементы.

Формы занятия. Выбор  форм преподаваниязанятия  будет  зависеть  от  целей,  доступноговремени, знаний участников учебного процесса иокружения.

Общепринято,  что  преподавателю  лучшеорганизовать  работу  так,  чтобы  вовлечьстудентов  в  большее  количество  видовдеятельности.  Поэтому  никогда  не  следуетговорить студентам то, что они уже могут знать.Проводя  занятие,  важно  поощрять  студентовпринимать  участие  в  учебной  деятельностипосредством дискуссий, вопросов и обсужденияпроблем.  Желательно  сделать  идеи  и  понятияматериальными,  используя  учебные  пособия,примеры, сравнения и статистику.

При  подготовке  формы  занятияпреподавателю необходимо выбрать:

­  методы  обучения  (лекция,  семинар,мозговой  штурм,  демонстрация,  стимуляция:кейс­истории, ролевые игры);

­  визуальные  средства   (методическиерекомендации для студента, брошюры, флипчарт,диапроектор, видео);

­ вербальные средства (примеры, сравнения,цитаты,  аргументы,  статистика).

При отборе упражнений следует помнить, чтоони могут быть устными  (например, вопросы),письменными или практическими. Их цель состоитв постепенной проверке прогресса студентов.

В результате проведенного исследования намивыделено несколько правил проведения занятия,а именно:

1)  во  время  проведения  занятия  студентампередаются новые знания;

2)  следует  начинать  с  материала  (передачазнаний!), который студенты поймут более легко;

3)  представление  материала  следуетсфокусировать на  студентах;

Таблица 1. Проектирование учебной деятельности: технологические принципы организации занятия 

Для правил: ­ субъект ­ фрагмент ­ интерпретация ­ польза 

Для педагогических техник: ­ объяснение ­ демонстрация ­ практическая часть ­ исправление ошибок 

Для принципов: ­ опыт ­ анализ результатов ­ выведение принципа ­ его применение  

 

ПОДГОТОВКА К ОБУЧЕНИЮ: ПРОБЛЕМЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 134: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

133 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Таблица 2. Концептуальный образец плана занятия [3, 47 – 48] 

Время  Содержание  Заметки для преподавателя 

8:30  Связь На предыдущих занятиях мы увидели, что: ­выброс через открытые двери является  основной причиной смерти в автомобилях ­статистические данные показывают, что пристегнутые ремни безопасности могут спасти жизнь Теперь мы готовы рассмотреть,  каким должен быть хороший ремень безопасности. ЦЕЛЬ Вы сможете: ­ выполнить (глагол действия) ­ указать три основных качества утвержденных ремней безопасности Условия: ­индивидуальный подход ­не использовать источники  ­самостоятельная работа Стандарты: ­по памяти ­без ошибок 

Утверждение          Сформулируйте цель        Объяснить содержание 

           8.35 

­ в течение 1 минуты Опишете в общих чертах Мы рассмотрим три качества утвержденных  ремней безопасности: ­прочность ­надёжная фиксация ­быстрое освобождение Это теоретическая часть. Мотивация После этого занятия вы сможете с первого взгляда распознавать неисправные ремни безопасности Изучаемые пункты Теперь, когда мы уверены, что ремни безопасности имеют решающее значение для сохранения жизни, давайте рассмотрим качества: 1) Прочность а) Содержание: ­  прочность на разрыв ­  материал: нейлон       б) Упражнение Вопрос: На какое качество ремня безопасности мы должны обратить внимание в первую очередь? Ответ: прочность.  2) Надёжная фиксация  а) Содержание:  ­ сопротивляемость воздействию  силы  ­ установка:          ­рама (корпус)          ­крепление к полу          ­пластина          ­фиксирующие шайбы 

     Утверждение       Статистика на плакате   Используя ремень безопасности, обратите внимание на его прочность Обратите внимание на место крепления к болту   Вопрос к студентам Это поточная проверка  Диаграмма 1 (плакат) Диаграмма 2 (плакат)        

ПОДГОТОВКА К ОБУЧЕНИЮ: ПРОБЛЕМЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Page 135: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

134

ПОДГОТОВКА К ОБУЧЕНИЮ: ПРОБЛЕМЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Продовження таблиці 2. 

  

         ­гайки  б) Упражнение Вопрос: Какое второе по важности качество? Ответ: Надёжная фиксация  3)Быстрое освобождение а) Содержание:  ­ застёжка  ­ металл­металл  ­ отсутствие острых краёв  ­ доступность:  ­ лёгкий доступ из различных положений  ­ большой ручной захват  б) Упражнение Вопрос: Какое третье по важности качество? Ответ: Быстрое освобождение    

Вопрос к учащимся Поточная проверка       Покажите модель и продемонстрируйте быстрое освобождение     Вопрос к учащимся Поточная проверка  

 4) нужно оценить, сколько времени необходимо

для каждой части занятия;5)  представлять  материал  в  темпе,

позволяющем  студентам  усваивать  новыезнания;

6) если вопросы или обсуждения показывают,что  студенты  не  понимают,  преподавателю  неследует  продолжать  изложение  материала.Следует  вернуться  к  предыдущему  вопросу  иобъяснить  его снова.

(В) ВыводыВыводы – это заключительная стадия занятия

(максимум  пять  минут).  Выводы  включаюттакие элементы, как: резюме, подведение итогов,обратная  связь.

Во  время  заключительной  фазы  занятияпреподавателям  рекомендуется:

1)  предложить  студентам  задать  вопросы,чтобы прояснить, какие пункты они не полностьюпоняли;  2)  задать  вопросы,  предложитьстудентам продемонстрировать технику обученияили решить проблемы, чтобы понять, достигнутыли цели; 3) коротко повторить основные пункты.То  есть,  необходимо  сделать  резюме  иобеспечить обратную связь.

Важным  для  проектирования  выводов  (какфазы  подготовки  занятия) нам  представляютсятакже  такие  идеи:  не  следует  избегать  шагов,которые  показывают,  в  какой  степени  каждаяцель  занятия  была  достигнута;  если  остаётсямало времени, лучше отложить последнюю частьтемы, чем не  подвести  итоги; нужно проверитьдостижение  всех  целей;  если  для  понимания,достигнута  ли  цель,  необходимо  проверитьконкретные моменты, то преподавателю следуетзадать вопросы или предложить решить проблему,которая  одновременно  проверит  и  память,  ипонимание;  вопросы,  проблемы  и  ответырекомендуем  полностью  отражать  в  плане

занятия;  необходимо  оставить  время  длядополнительных  вопросов  и  проблем,  чтобыгарантировать большую  гибкостью; не  следуетповторять  материал всего  занятия,  только  лишьглавные  идеи,  например  пункты,  которыеосвещают типичные вопросы и случаи, которыене были полностью усвоены студентами.

При  проектировании  занятия  не  последнееместо  отводится  личной  подготовкепреподавателя  [2].  Во  время  подготовки  кпроведению  обучения  преподаватель  готовитнеобходимые  материалы,  чтобы  чувствоватьсебя  более  свободно,  если  будут  неожиданныевопросы. Он также готовит вопросы заранее: этопоможет продвинуть предмет обучения и оценитьдостигнуты  ли  цели;  разрабатывает  слайды,упражнения и другие рабочие материалы.

На протяжении всего  занятия преподавательпридерживается плана занятия. Это связующая нитьизложения материала.  План занятия содержит  указанияпреподавателю о том, как занятие должно развиваться,определяет  метод обучения, раздаточные материалы,визуальные и другие вспомогательные средства,которые будут использоваться и пр.

Модель  плана  занятия,  как  правило,  имееттакой  вид:  (1)  введение,  (2)  обучение,  (3)заключение. В плане занятия указывается время,отведенное на каждый шаг.

Планы занятия должны быть полезными длядругих  преподавателей   в  их  будущей  учебнойдеятельности.  Поэтому  при  подготовке  планазанятия  необходимо  соблюдать  следующиеправила:

­  как  можно  меньше  комментировать,поскольку трудно проследить ход мысли;

­ писать с двойным межстрочным интервалом;­ подчеркивать основные моменты;­  перечислять  наглядные  пособия, которые

планируется использовать;

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 136: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

135 Молодь і ринок №12 (119), 2014

­приложить  копии  примеров,  которыепланируется  представлять,  сложные  вопросы,которые  могут  возникнуть  у студентов,  текстыдля  распространения среди студентов;

­ обратить внимание на время, в которое будетнеобходимо провести занятие;

­ внести необходимые изменения в план послепроведения занятия.

Концептуальный образец плана занятия можетбыть  представлен в форме таблицы (табл. 2).

Выводы  и  перспективы  дальнейшихисследований.  Таким  образом,  подготовку  кобучению следует рассматривать  как ресурс длядостижения  успехов  в  обучении.  Тем  самым,подготовка  к  обучению  является  актуальнойпроблемой  проектирования  учебнойдеятельности.

По нашему мнению, перспективы дальнейшихисследований  состоят  в  сборе  лучшего

практического  опыта  учебных  заведений  ипрофессиональных ассоциаций, которые проводятна основе компетентностного подхода обучениеи  повышение  квалификации;  в  обсуждениипредложенных  передовых  практик  с  цельюразработки  стандартов  и  инструментов  ихвнедрения  (например,  практическихрекомендаций, базовых учебных планов, планов­конспектов занятий, ориентированных на стандартытой или иной профессиональной деятельности).

1. Mintzberg, Henry: The strategy process; Concepts,Contexts, Cases: Global Edition.

2. Учебно-методическое пособие для проведенияучебного  курса  “Инструменты  эффективногоуправления” / под. ред. В. Заложа, Б. Литовченко. – К.:BAITE, 2012. – 196 с.

3. Train the trainers. Annex G., p. 47 – 48. // WCO,2005.  –  [Електронний  ресурс].  –  Режим  доступа:http://www.wcoomd.org

Стаття надійшла до редакції 28.12.2014

Постановка проблеми  у  загальномувигляді та  її зв’язок  із важливиминауковими  чи  практичними

завданнями.  Репродуктивний  характерзасвоєння  знань  та набуття умінь та  навичок  увищій  школі  було  змінено  на  інтерактивний

УДК 378.147

Ольга  Рудницьких,  аспірантка  Дніпропетровського  Університету  імені  Альфреда  Нобеля

ТРЕНІНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІВ статті висвітлюються особливості використання тренінгових технологій в освітньому процесі. Це є важливим

завданням для вчителів та тих хто навчається, адже здатність до застосування та сприйняття інтерактивнихтехнологій є свідоцтвом готовності обох суб’єктів до участі у навчальному процесі, в якому обидві сторони беруть насебе відповідальність за освітній процес та результати тренінгу. Метод проектів та коучінг стимулюють умінняучасників самостійно знаходити вирішення проблем, спираючись на власний досвід та особистісний потенціал.

Ключові слова: тренінгові технології, інтерактивне навчання, метод проектів, коучінг.

Літ. 11.

Ольга  Рудницких,  аспирантка  Днепропетровского  Университета  имени  Альфреда  Нобеля

ТРЕНИНГОВЫЕ  ТЕХНОЛОГИИ  В  ОБРАЗОВАНИИВ  статье  освещаются  особенности  использования  тренинговых  технологий  в  образовательном

процессе. Это является важным заданием для учителей и учеников, поскольку способность к использованиюи восприятию интерактивных технологий – это свидетельство готовности обоих субъектов к участию вучебном процессе, в котором обе стороны берут на себя ответственность за сам процесс и за результатытренинга. Метод проектов и коучинг стимулируют способность участников тренинга самостоятельнонаходить решение проблем, опираясь на собственный опыт и личностный потенциал.

Ключевые слова: тренинговые технологии, интерактивное обучение, метод проектов, коучинг.

Olga  Rudnytskykh,  Ph.D.  Student of Dnipropetrovsk University  by A.  Nobel

TRAINING TECHNOLOGIES IN EDUCATIONThe article deals with peculiarities of training technologies implementation in the educational process. It

becomes an important task for teachers and students, since this ability to use and perceive training technologiesproves the importance for both subjects to participate in the teaching-learning process, where they are responsiblefor both  the process  itself and training  results. Project method and couching  stimulate students’ ability  to  findproblems solution independently, being based on their own experience and personal potential.

Keywords: training technologies, interactive education, project method, couching.

ТРЕНІНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ

© О. Рудницьких, 2014

Page 137: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

136

характер взаємодії учнів між собою та вчителем.Інтерактивні  методи  сприяють  реалізаціїпізнавальних потреб тих хто навчається у режимібагатосторонньої  комунікації  та  мінімальноїсконцентрованості на точці зору викладача, де тойхто  навчає  і  ті  хто  навчається  стаютьрівноправними учасниками процесу. Адже вірноорганізований  навчальний  процес  дозоляєстудентам навчатись один у одного, усвідомившивласний  потенціал  та  виходячи  за  рамкиоднобічної комунікації. Моделювання спеціальнихзавдань­ситуацій  надає  студентам  можливістьдля  розвитку  та  закріпленню  знань,  а  такожзмінення  їх  ставлення  до  використання  вжезвичних  традиційних  моделей  навчання.  Такемоделювання  можливе  у рамках  використаннятренінгів як навчальної технології,  яка дозволяєприділяти  увагу  саме практичному  засвоєннюматеріалу.  На  сучасному  етапі  розвиткуосвітнього  процесу  ми  вважаємо  найбільшефективними такі освітні тренінгові технології якметод проектів та коучінг.

Аналіз  основних  досліджень  і  публікацій,в  яких  започатковано  розв’язання  даноїпроблеми. Проблемою використання тренінговихтехнологій в освіті займались такі дослідники якП.О. Бавіна, О.А. Комар, С.О. Сисоєва, Г.О. Селезньовата І.Я.  Іполітова, С.В. Страшко, А.В. Щербаков.Проблемою  коучінгу  в  контексті  освіти  насучасному  етапі  займаються  як  окремідослідники­практики – А. Браун, Дж. Джеймсон,К.  Колетт,  так  і  соціальні  інституції  –  як,наприклад,  Національний  Коледж  ШкільногоЛідерства Великобританії The National College forLeadership  of Schools  and Children’s Services)  таЛондонський Міський Інститут Профсоюзів (TheCity and Guilds of London Institute). В Україні темікоучінгу в освіті присвятила свої роботи С.М. Романова.

Виділення  невирішених  раніше  частинзагальної проблеми.  Потреба  вищої  освіти  успеціалістах здатних працювати у різноманітнихвиховних системах спричинила запит на фахівців,які  б  володіли  технологіями  самоосвіти  тасаморозвитку  [6,  429].  Ми  вважаємо  щеневирішеною проблему адаптування педагога усфері освіти, де вчитель мусить вирішувати задачівиховання. Здатність до цього – це важлива риса,що  завдячує  своїй  наявності  попередньомунавчанню, в якому мають бути застосовані активніметоди  та  форми.  Серед  завдань,  що  стоятьперед  сучасним  педагогом,  є  здібністьзастосовувати ці технології у власній професійнійдіяльності. Ми згідні  з  А.В. Щербаковим, якийнаголошує  на  тому,  що  саме  тренінгова форманавчання  сприяє  активації  та  розвитку

особистісних та професійних якостей спеціалістачерез  актуалізацію  знань  у  стабільні  психічніутворення  що  реалізуються  у  процесіпоновлюваних вправ  окремої дії  “….  в умовахіндивідуалізації, систематичності, повторюваності,збільшення навантаження та рефлективної оцінкирезультату”  [9].  Всі  ці  дії  можливі  в  рамкахпедагогічного  тренінгу,  що  є  обумовленимформами  та  методами  згідно  з  засвоєннямпевного рівня готовності до виховної роботи.

Формування  цілей  статті  (постановказавдання):  розглянути  питання  використаннятренінгових технологій в освіті, зокрема методупроектів  та  коучінгу.  Дати  детальнухарактеристику  кожного  з  них.  Визначитиособливості використання в освітньому процесіпроектного методу та коучінгу.

Виклад  основного матеріалу дослідження.Тренінгові  технології  в  освіті  передбачаютьвикористання інтерактивних технологій навчання,які, за О. Пометун, залучають учня у навчальнийпроцес, унеможливлюючи його неучасть у “<…>колективному взаємодоповнюючому, заснованомуна  взаємодії  всіх  його  учасників  процесіначального пізнання” [4, 19]. Їх спільною ознакоює  чітке  планування  та  отримання  очікуваногорезультату  навчання,  а  також  стимулюючіінтерактивні методи та прийоми, для досягненняцього  результату.  Ми  вважаємо  суттєвимзауваження  дослідниці  про  те,  що  кінцевийрезультат  навчального  процесу  визначаєтьсясамою структурою інтерактивних технологій, навідміну  від  застосування  методик,  щодобираються для виконання певних завдань. ЗаC.М.  Романовою  саме  розкриття  особливостістудента  та  його  індивідуальних  можливостеймусить стати ознакою адаптації вищої школи донових соціальних та економічних умов. Навчальнадіяльність  сучасного  педагога  повинна  бутинаправленою  на створення таких педагогічнихумов,  за  яких  студенти  б  сприймали  знанняактивно, формуючи  тим самим  в собі навичкисамоосвіти, необхідні конкурентноспроможномукваліфікованому спеціалісту  сьогодення  [5, 83].Тренінги сприяють тому, що необхідних знань тавмінь  студенти  набувають безпосередньо черезпрактичний  досвід  взаємодії  під  час  занять.Тренінгова  форма  навчання  розглядаєтьсявченими як така  система, що має місце під часпрофесійної  підготовки  тих хто  навчається,  тахарактеризується запланованістю та передбачуваністюрезультату. П. Бавіна простежує еволюцію поняттявід  соціальної  психології  Курта  Левіна  (якомуналежить  ідея проведення  групових тренінгів  зметою  змін  особливостей  поведінки)  до

ТРЕНІНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 138: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

137 Молодь і ринок №12 (119), 2014

сьогодення  (коли  рольові  ігри  з  елементамидраматизації  стали  використовувати  дляформування комунікативних навичок) на прикладітренінгових  занять  по  формуваннюкомунікативних навичок. Авторка зазначає, що зчасів своєї першої апробації у 1950­х роках у Т­групах  К.  Левіна, поняття тренінгу  включало всебе  фактор групової  динаміки та дослідженняучасниками взаємодій. У 60­х роках, з опорою натрадиції  гуманістичної психології  К.  Роджерса,зявились тренінги соціальних та життєвих вмінь,що застосовувались для  професійної підготовкименеджерів  з  метою  психологічної  підтримки.Наступним  етапом  дослідниця  вважаєрозроблений, під керівництвом М. Форверга, у 70роки  ХХ  сторіччя,  соціально­психологічнийтренінг  з  опорою  на рольові  ігри та  елементидраматизації,  що  створювали  умови  дляформування комунікативних навичок. У 1982 р.Л.  Петровська  застосувала  цей  термін  у  своїймонографії [1]. За часи провадження тренінговихтехнологій у навчальний процес, тренінг отримавхарактеристику  певної форми групової  роботи,“що забезпечує активну і творчу взаємодію йогоучасників між собою та тренером” [8].

С. Сисоєва виділяє такі види тренінгів як методпроектів,  метод  дискусії,  ігровий  метод, методмозкової  атаки, метод “дельфі”, кейс­метод,  таінші  [7,  127  –  217].  Особистісно орієнтованийпідхід  відображено  у методі проектів як такий,що  стимулює  уміння  адаптуватися  дошвидкозмінного  соціального життя.  Реалізаціяметоду проектів може бути використана завдякизацікавленості учасників  тренінгу  у  знаннях  татому як їх можна використати у реальному житті.Прагматичність  спрямованості  проектногометоду на результат відображено в самій сутностіпоняття  “проект”,  адже  результат  може  бутиотриманий  при  вирішенні  певної  проблеми.Характер  проектної  діяльності  виявляє  себе  упроцесі вирішення проблеми, адже він потребуєвід  тих  хто  навчається  здатності  самостійномислити  та  знаходити  вирішення  проблемакумулюючи та поєднуючи знання з різних галузей,прогнозувати  результати  та  встановлюватипричинно­наслідкові  зв’язки.  Метод  проектівпередбачає  таку результативність,  де  результатмає  бути  наявним: при  постановці  теоретичноїпроблеми має бути знайдено її вирішення, якщорозробляється практична проблема – очікуєтьсярезультат,  готовий  для  впровадження.  Середвимог  до  використання  методу  проектів  яктренінгової технології дослідниця виділяє наступні:1) формулювання проблеми або задачі, що б малазначущість у дослідницькому аспекті та вимагала

інтегрованого знання та дослідницького пошукудля свого вирішення; 2) наявність практичної, або(в залежності від поставленої задачі) теоретичноїта  пізнавальної  значущості  прогнозованихрезультатів;  3)  різні  види  самостійної(індивідуальної або групової) діяльності учнів;4)  структурування  змістової  частини проекту  звизначеними результатами його окремих етапів;5) використання таких дослідницьких методів, якіб  передбачали  певну  послідовність  дій:обговорення методів  дослідження,  обговоренняспособів оформлення кінцевих результатів, збір тааналіз отриманих даних, оформлення результатівта їх презентація, висування нових проблем дляподальших  досліджень  [7, 119  –  121].  Іншимипараметрами  за  якими  С.  Сисоєва  розрізняєпроекти визначено: тематику проектів (адже темипроектів  мусять  відображати  необхідні  длявирішення  конкретні  проблеми);  кількістьучасників (як було зазначено вище – одноосібні,парні,  групові);  тривалість  (дослідниця  ділитьпроекти на короткострокові, середньої тривалості,довгострокові). Щодо наступної,  вибраної намидля  аналізу  технології  –  коучінгу,  то  один  іззасновників  коучінгу як  технології формуванняособистості,  Т.  Голві  зазначив, що  роль коуча­консультанта  полягає  в  тому,  щоб  спроститинавчання,  але не здатна вирішити проблем тиххто навчається [2, 194]. Загальними принципамикоучінгової діяльності вважають економічність такомплексність,  підвищення  ефективностідіяльності та простоту, соціальне партнерство таоб’єктивність. Принципами впливу на аудиторіюстають такі, що здатні впливати на поведінку тиххто навчаться  з  метою  їх  розвитку,  на  засадахзастосування  встановлених  норм  коучинговоїкомунікації. Вважається, що цю групу становлятьтакі  принципи:  мотивованість,  формуванняунікального  потенціалу, усвідомлення, розподілвідповідальності,  цілеспрямованість.  З  іншогобоку, серед принципів за якими діє сам коуч, вартовиділити  здатність  інформувати  аудиторію,ненав’язуючи їй власної позиції (тобто, як ми вжезгадували, взаємодія має більш консультативнийхарактер);  комунікативність  та  самостійністьвикладача.  Коучінг  представляє  собою  діалогтренера та групи, коли до процесу залучено всіхйого  учасників  у  міру  їх  власного  бажання  таможливостей.

Активність  тих  хто  навчається  у  процесіотримання  знань  зумовлена,  перш  за  все,  їхособистою  мотивацією  та  амбіційністю,  алеформування повноцінного діалогу можливо лишеза  умов  інтеракції під час навчального  процесу.О.А. Комар пропонує відокремлювати активне та

ТРЕНІНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ

Page 139: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

138

інтерактивне  навчання,  маючи  на  увазіміжособистісне  педагогічне  спілкування.Інтерактивність у навчанні дослідниця  пояснюєяк  здатність  до  взаємодії.  За  О.  Комар,інтерактивними є такі технології, які створюютьумови для активної взаємодії тих хто навчається,що дозволяє всім учасникам процесу отримуватинові знання на основі внеску кожного з учасників.Адже,  як  було  зазначено,  в  рамках  вірноорганізованого навчального процессу, студенти нетільки усвідомлюють  власний потенціал,  але йнавчаються одне в одного [3, 63].

Висновки  та  перспективи  подальшихдосліджень.  Як  тренінгові  технології  –  іпроектний метод і коучінг – сприяють тому, щобнавчальний процес не було замкнуто на вчителі,роль  якого  полягає  в  забезпеченні  інтеракціїучасників, що, за створення вірних педагогічнихумов, беруть на себе відповідальність за процеста результати,  навчаючись на власному досвіді.Практичність методу проектів та коучінгу виявляєсебе  у  особистісно  орієнтованому  підході,  яктакому,  що  є  притаманним  обом  видамтренінгових технологій, що стимулюють  умінняучасників  адаптуватися  до  швидкозмінногосоціального  життя  та  професійної педагогічноїдіяльності. Перспектива подальших  дослідженьполягає у вивченні феномену освітніх тренінгів,як  таких,  що  формують  суб’єктів  освітньоїдіяльності,  здатних  рефлексувати  тавикористовувати  свій  інтелектуальний  таособистісний  потенціал  самостійно,  а  такожвиявляти та практикувати його в учнях.

1.  Бавина  П.А.  Тренинговые  технологии  вформировании коммуникативной компетентностибудущих менеджеров: автореферат  дисертаціїна  здобуття  наукового  ступеня  кандидатапедагогічних  наук.  /  П.А.  Бавина.  –  Санкт-Петербург:  2006  [електроний  ресурс].  –Режим  доступу:  http://nauka-pedagogika.com/pedagogika-13-00-02/dissertaciya-treningovye-tehnologii-v-formirovanii-kommunikativnoy-kompetentnosti-buduschih-menedzherov

2. Голви Тимоти У. Работа  как  внутренняяигра.  Москва.  –  2005  [електроний  ресурс].  –Режим  доступу:  http://chuprina.kz/wp-content/up load s/2 013/11/ timo ti-g olv i-ra bota-ka k-vnutrennyaya-igra.pdf

3.  Комар  О.А.  Теоретичні  та  методичнізасади  підготовки  майбутніх  вчителівпочаткової  школи  до  застосуванняінтерактивної  технології:  дисертація  наздобуття  наукового  ступеня  докторапедагогічних  наук./ О.А.  Комар.  –  Умань:  2011

[електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://dspace.udpu.org.ua:8080/jspui/bitstream/6789/393/1/zastosyvania_interakt.pdf

4. Пометун О.І. Сучасний урок:  інтерактивнітехнології навчання / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко.–  К.:  А.С.К.,  2004  електронний  ресурс].  –Режим  доступу:  http://pedagogika.ucoz.ua/knygy/Suchasnyj_urok.pdf

5. Романова С.М. Коучінг як нова технологіяв професійній освіті  /  [електроний  ресурс].  –Режим  доступу:  http://ecobio.nau.edu.ua/index.php/VisnikPP/article/viewFile/2145/2136

6. Селезньова Г.О. Запровадження тренінгіву  навчальний  процес  з  метою  формуваннякомпетентного  фахівця  /  Селезньова  Г.О,Іпполітова  І.Я.  –  Бізнесінформ №  4,  2013.

7.  Сисоєва  С.  Інтерактивні  технологіїнавчання  дорослих:  навчально-методичнийпосібник,  К.:  ВД  “ЕКМО” – 2011.

8.  Страшко  С.В.  Тренінг  як  організаційнаформа  навчально-виховної  роботи:автореферат  дисертації  на  здобуттянаукового  ступеня  кандидата  педагогічнихнаук./  С.В.  Страшко,  –  Полтава:  2010[електроний  ресурс]. – Режим  доступу:  http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/2688

9.  Щербаков  А.В.  Педагогический  тренінгв  индивидуализации  підготовки  студентов  квоспитательной  работе  в  школе:автореферат  дисертації  на  здобуттянаукового  ступеня  кандидата  педагогічнихнаук./  А.В.  Щербаков,  –  Челябинск:  2000[електроний  ресурс].  – Режим  доступу: http://www.dissercat.com/content/pedagogicheskii-trening-v-individualizatsii-podgotovki-studentov-k-vospitatelnoi-rabote-v-shvospitatelnoi-rabote

10. Coaching  for  teaching  and  learning:  apractical  guide  for  schools,  Guidance  reportRachel Lofthouse, David Leat, CarlTowler. – CFBT–  2010.  [електронний  ресурс].  –  Режимдоступу:  http://www.ncl.ac.uk/cflat/news/documents/5414_CfT_FINALWeb.pdf

11. The  role  of  coaching  in  vocationaleducation and training, – City And Guilds (CentreFor Skills  Development): Alan  Brown, Universityof  Warwick;  Liz  Browne,  Oxford  BrookesUniversity; Kathleen Collett, City & Guilds Centrefor  Skills Development; Chris Devereux,  Instituteof  Education;  Jill  Jameson,  University  ofGreenwich,  Centre  for  the  Use  of  Research  andEviden.  –  London,  2012  http://www.skillsdevelopment.org/pdf/Insights-the-role-of-coaching-in-vocational-education.pdf

Стаття надійшла до редакції 29.12.2014

ТРЕНІНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 140: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

139 Молодь і ринок №12 (119), 2014

Актуальність  проблеми .  Насучасному етапі модернізації системивищої  освіти  актуальності  набуває

проблема культури міжособистісної взаємодії міжїї  суб’єктами,  оскільки  ефективна  і  успішнадіяльність її учасників підвищує результативністьнавчально­виховного процесу школи. Організація

міжособистісної  взаємодії  майбутніх  учителівпочаткових класів  у  позааудиторній  роботі  маєбути  спрямована  на  формування  здатностіособистості ефективно взаємодіяти з оточуючимилюдьми  в  системі  міжособистісних  відносин;пошук  ефективних  методів  діяльності  якіндивідуально,  так  і  з  іншими  людьми;  на

Оксана  Яструб,  аспірантка  Східноєвропейського  національного  університетуімені  Лесі  Українки,  м.  Луцьк

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПОЗААУДИТОРНІЙ РОБОТІ

У статті, на основі аналізу підходів учених до трактування понять “формування”, “позааудиторнаробота”, “міжособистісна взаємодія”, позааудиторну роботу з формування культури міжособистісноївзаємодії визначено як цілісну, взаємообумовлену систему виховних заходів, науково-дослідної та практичноїдіяльності, включення у яку майбутніх учителів початкової школи сприятиме вихованню всебічно розвиненоїособистості зі сформованою моральною культурою, конструктивним рівнем налагодження міжособистісноївзаємодії,  творчим  мисленням,  різнобічними  інтересами  та  прагненнями  їх  задоволення  та  високоюконкурентоспроможністю.

Ключові слова: формування, позааудиторна робота, культура міжособистісної взаємодії, формуваннякультури міжособистісної взаємодії майбутніх учителів початкової школи в позааудиторній роботі.

Літ. 11.

Оксана  Яструб,  аспирантка  Восточноевропейского  национального  университетаимени Леси  Украинки,  г.  Луцк

ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ КУЛЬТУРЫ МЕЖЛИЧНОСТНОГОВЗАИМОДЕЙСТВИЯ У БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ ВО

ВНЕАУДИТОРНОЙ РАБОТЕВ статье, на основе анализа подходов ученых к трактовке понятий “формирование”, “внеаудиторная

работа”,  “межличностное  взаимодействие”,  внеаудиторную  работу  по  формированию  культурымежличностного взаимодействия определено как целостную, взаимообусловленную систему воспитательныхмероприятий,  научно-исследовательской  и  практической  деятельности,  включение  в  которую  будущихучителей  начальной  школы  будет  способствовать  воспитанию  всесторонне  развитой  личности  сосложившейся  моральной  культурой,  конструктивным  уровнем  налаживания  межличностноговзаимодействия, творческим мышлением, разносторонними интересами и стремлениями их удовлетворенияи высокой конкурентоспособностью.

Ключевые слова: формирование, внеаудиторная работа, культура межличностного взаимодействия,формирования  культуры  межличностного  взаимодействия  будущих  учителей  начальной  школы  во

внеаудиторной работе.

Oksana Yastrub, Ph.D. StudentEast  European  National  University  by  L.  Ukrainka

THE PECULIARITIES OF CREATING A CULTURE OF INTERPERSONALINTERACTION IN THE WORK OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS IN THE

ASPECT OF EXTRACURRICULAR ACTIVITIESThe  article  is  based  on  the  analysis  of  approaches  interpretating  concepts  of  scientists  “building”,

“extracurricular activity”, “interpersonal interaction”, еxtracurricular activity in building culture of interpersonalinteraction is defined as an integrated and interdependent system of educational activities, scientific research andapplied activity, which include the future primary school teachers and that will help in educating a open-mindedpersonality  with  developed  moral  values,  with  a  constructive  level  of  adjustment  to  interpersonal  interaction,creative thinking, diverse interests and high competitiveness.

Keywords: building, extracurricular activity, the culture of interpersonal interaction, a culture of interpersonalinteraction for future primary school teachers in extracurricular activities.

УДК 373.011.31:37.06

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У МАЙБУТНІХУЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПОЗААУДИТОРНІЙ РОБОТІ

© О. Яструб, 2014

Page 141: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

140

оволодіння уміннями використовувати різноманітністратегії поведінки з метою ефективної співпраціз  колегами,  працівниками;  готовністьдотримуватися кодексу професійної етики й нормпедагогічної практики.

Аналіз  останніх  досліджень  із  проблеми.Проблема формування культури міжособистісноївзаємодії  науковцями  розглядається  в  різнихаспектах. Так, нові підходи до виконання завданьпідвищення  культури  спілкування  молодіпредставлено в працях І. Беха, С. Бондаревської,В. Радула  та  ін.;  формування  комунікативноїкультури  майбутніх  учителів  розглядається  удослідженнях  О.  Гаврилюк,  З.  Залібовської­Ільніцької; особливості формування комунікативноїкультури  майбутніх  фахівців  у  позааудиторнійроботі  аналізуються К.  Галацин,  Н.  Скрипник,Н.  Руденко;  міжособистісні  відносинирозглядаються в наукових  доробках О. Маріни,В. Коваль та ін.

Значний  внесок  у  розробку  теоретико­методичних засад створення та функціонуванняпедагогічних навчально­виховних систем, основпозааудиторної  виховної  роботи  здійснилиА. Алексюк,  Г. Андрєєва,  Ш. Амонашвілі,Ю. Бабанський,  С. Вітвицька,  Н. Волкова,О. Коберник, В. Кузь, А. Макаренко, Г. Пустовіт,М. Сметанський, В. Сухомлинський та ін.

Проте  вченими  недостатньо  висвітлюютьсяособливості формування культури міжособистісноївзаємодії майбутніх учителів початкової школи впозааудиторній роботі.

Мета статті полягає у визначенні особливостейформування культури міжособистісної взаємодії умайбутніх  учителів  початкових  класів  упозааудиторній роботі.

Виклад основного матеріалу й обґрунтуванняотриманих результатів дослідження. Вважаємоза  необхідне  звернутися  до  з’ясування  самогофеномену “формування”  і  трактування  поняття“формування культури міжособистісної взаємодіїстудентів у позааудиторній роботі”, розглядаючипроблему формування культури міжособистісноївзаємодії у майбутніх учителів початкових класіву позааудиторній роботі.

Як свідчить аналіз психолого­педагогічної тафілософської літератури,  термін  “формування”(від  лат.  formo  –  утворюю)  визначається  якстановлення  людини  як  особистості,  якевідбувається в результаті розвитку  та вихованняі  має  певні  ознаки  завершеності  [11].  Підформуванням  розуміється  певна  завершеністьлюдської  особистості,  досягнення визначеногорівня зрілості, стійкості.

Варто  відзначити,  що формування – процес

становлення  людини  як  соціальної  істоти  підвпливом усіх без винятку факторів: екологічних,соціальних,  економічних,  ідеологічних,психологічних і т. ін. Одним із найважливіших, алене  єдиних  факторів  формування  майбутніхучителів  початкової  школи,  є  виховання,  якездійснюється цілеспрямовано як у навчальній, такі в позааудиторній роботі.

Позааудиторна робота  –  процес,  що  сприяєзростанню  інтелектуального  потенціалу,професійної  культури,  виступає  платформоюформування культури міжособистісної взаємодії,відповідальності,  оволодіння  засобамисамоактуалізації,  самовиховання,  самоосвіти.Вона  дає  змогу  студентам  гармонізувативнутрішні  та  зовнішні  фактори  формуванняпрофесійної  культури, створює додаткові умовидля  реалізації  внутрішнього  потенціалу,задоволення тих потреб, які в процесі аудиторноїроботи  не  задовольняються.  У  позааудиторнійроботі використовуються потенційні можливостістудентів  для  організації  міжособистісноївзаємодії як і в процесі організації та проведеннясистеми виховних заходів, так і в ході проходженнястудентами різних  видів  практик та  здійсненнянауково­дослідницької роботи.

Позааудиторна робота вченими визначаєтьсяяк система пізнавальних і виховних заходів, метоюяких є поглиблення і розширення знань, одержанихв  умовах  навчального  процесу,  формуваннятворчих  здібностей,  наукових  інтересів,різноманітних умінь  і навичок та як спеціальноорганізовані  й  цілеспрямовані  позааудиторнізаняття  [10].  Н.  Скрипник  розглядаєпозааудиторну  діяльність  як  системувзаємопов’язаної діяльності суб’єктів освітньогопроцесу, що є невід’ємною складовою професійноїпідготовки  і  здійснюється  поза  розкладомнавчальних занять із метою створення умов дляособистісного  розвитку  студентів  і  їхсамореалізації  [9,  566].  До  основних  видівпозааудиторної роботи студентів учені відносятьнауково­дослідну  роботу,  проходженнястудентами різних  видів  практик,  суто виховнуроботу, гуртки, секції та індивідуальну самостійнуроботу  студентів.  Л.  Петриченко  зазначає,  щосистема позааудиторної  роботи  має поєднуватитакі  компоненти,  як позааудиторна  навчально­дослідницька  та  науково­дослідна  роботастудентів  (НДР),  “суто”  виховна позааудиторнаробота  творчого  характеру  та  студентськесамоврядування  [6,  33]. Ми підтримуємо думкуК. Галацин, і компонентами позааудиторної роботибудемо  визначати  науково­дослідну  роботустудентів,  яка  передбачає  й  їхню  самостійну

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У МАЙБУТНІХУЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПОЗААУДИТОРНІЙ РОБОТІ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 142: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

141 Молодь і ринок №12 (119), 2014

роботу,  їх  практичну  підготовку  (проходженнярізного виду практик) і виховну роботу у вищомунавчальному закладі [4, 133].

Позааудиторна робота, незважаючи на зв’язокз  аудиторною  роботою  має  певні  відмінності,оскільки  участь  студентів у  ній  ґрунтується напринципах  добровільності,  ініціативності  ісамодіяльності;  суспільна  спрямованість  нарозвиток винахідливості, студентської художньоїтворчості  та  ін.  Позааудиторні  заходи  маютьневимушений  характер,  оскільки  виключаютьконтроль у вигляді оцінок умінь, навичок, знаньта  єдину  програму.  Тому,  організовуючипозааудиторну роботу  з формування  у студентівкультури  міжособистісної  взаємодії,  необхідновраховувати їх ініціативність, інтереси та бажаннябути активними учасниками цієї діяльності.

Культуру  міжособистісної  взаємодії  мирозуміємо  як  складову  загальної  культуриособистості  і  як  сформоване  інтегральнеутворення  особистості,  котре характеризуєтьсясистемою  індивідуальних  властивостей,забезпечує  свідоме  гармонійне  поєднання  їїдуховного  світу  із  зовнішнім  соціальнимсередовищем та  сприяє успішній  комунікації  уколективній  діяльності на основі  сформованихзнань й умінь теорії спілкування.

Позааудиторну роботу з формування культуриміжособистісної  взаємодії  ми  визначаємо  якцілісну,  взаємообумовлену  систему  виховнихзаходів,  науково­дослідної  та  практичноїдіяльності,  включення у яку майбутніх учителівпочаткової  школи  сприятиме  вихованнювсебічнорозвиненої  особистості  з сформованоюморальною  культурою,  конструктивним  рівнемналагодження міжособистісної взаємодії, творчиммисленням,  різнобічними  інтересами  іпрагненнями  їх  задоволення  та  високоюконкурентоспроможністю.

Метою виховання культури міжособистіснихвідносин  студентів  у  позааудиторній  роботі  єформування системи знань про сутність культуриміжособистісних відносин, спілкування у процесіспівпраці та  постійне  корегування на  їх  основівласної поведінки.

Зміст виховної роботи з формування культуриміжособистісної  взаємодії  передбачаєформування системи знань із теорії спілкування,міжособистісного  спілкування,  побудовиміжособистісних  взаємин;  умінь  налагодженняуспішної комунікації у  колективній  діяльності,здатності обирати відповідну тактику і стратегіюповедінки  з урахуванням особливостей  ситуаціївзаємин,  уникати  й  ефективно  вирішуватиконфліктні  ситуації,  протистояти  агресивним

формам поведінки, аналізувати реальні результатисвоїх учинків; навичок міжособистісних взаємин.У  ході  виховних  заходів  варто  розвиватиповедінкові  форми міжособистісної  взаємодії,  асаме  взаємодії  на  основі  дружби  і  любові,альтруїстичної  поведінки,  уникати  у  взаємодіїдеструктивних форм та конфліктної взаємодії.

Ефективності виховання культури міжособистісноївзаємодії сприяє індивідуальна виховна робота, уході  якої  ведеться  активний  процесцілеспрямованого впливу на студента. Очікуванірезультати  виховання культури міжособистісноївзаємодії  тим  вагоміші,  чим  повнішевраховуються  основні характерологічні функціїособистості – вибірковість (здатність людини довибору); рефлексія (оцінка своєї поведінки); пошуксенсу  життя  та  творчості;  формування  образу“Я”; відповідальність; автономність особистості(у  міру  розвитку  вона  дедалі  більше  стаєвивільненою від впливу інших факторів) [7].

У процесі формування культури міжособистісноївзаємодії  варто  акцентувати  увагу  на  тому,  щозміст  впливу  на  студента  має  бути  соціально­ціннісним.  Саме  викладач  повинен  вносити  угрупу  цінність  і,  ініціюючи  ціннісне ставленнячленів  групи,  сприяти  перетворенню  всієїсукупності  взаємин  у  групі.  Як  наголошуєН.   Руденко,  “залучити”  до  групи  цінність  –значить  виразити  соціально­ціннісне ставлення“тут  і  зараз”,  виявити  його,  проілюструвати,продекламувати,  затвердити,  привселюднозахистити,  відстояти,  оцінити  значимість  дляжиття  людини.  Засоби  такого  привнесеннянайрізноманітніші, як різноманітні у своїх проявахвзаємини: слово, міміка, жест, дія, учинок, поза,інтонація та інше [7].

У  свою  чергу,  зміст  завдань  із  науково­дослідної  та  практичної  роботи  передбачаєвиконання  студентами  системи  вправ  ізформування  знань  про  спілкування,міжособистісну  взаємодію  студентів  вищогонавчального  закладу,  що  характеризуєтьсявиявленням  рівноправної  співпраці  усоціокультурному середовищі.

Важливою особливістю формування культуриміжособистісної взаємодії у вищому навчальномузакладі  є  врахування  вікових  особливостейстудентства як спеціальної демографічної групи.Л.  Божович,  характеризуючи  юнацький  вік,акцентує  увагу на динаміці внутрішньої позиціїособистості,  що формується. На думку  вченого,внутрішня позиція складається з того, як людинана  основі  свого  попереднього  досвіду,можливостей, своїх потреб і прагнень ставитьсядо того об’єктивного становища, яке вона займає

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У МАЙБУТНІХУЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПОЗААУДИТОРНІЙ РОБОТІ

Page 143: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

142

в  житті на сьогодні,  і яке становище  вона хочезаймати. Відомий психолог зазначає, що внутрішняпозиція особистості обумовлює певну структуруїї  ставлення  до  дійсності,  до  оточуючих  і  досамого себе. У цьому контексті правомірно вестимову  про  самотворчу  діяльність  молоді,  їїактивність у формуванні культури міжособистісноївзаємодії [2].

В  юнацькому  віці  гостро  постає  проблемасамовираження як  спосіб не тільки  вияву свого“Я”, а й важлива умова адекватного і гармонійногорозвитку особистості. Самовираження особистостістає основою її самоствердження, самореалізаціїпроцесів, визначальних у життєтворчості людини.Саме у  процесі взаємодії  з  іншими  студентами,викладачами  особистість  може реалізувати своїтворчі сили, свою індивідуальність, своє “Я”.

У процесі наукового пошуку нами відзначено,що  культура  міжособистісної  взаємодіїформується і у процесі соціальної діяльності. Длятого, щоб стати справжнім суб’єктом спілкування,пізнання, праці, на думку І. Кона, “індивід повинен,перш  за  все,  усвідомити  своє  соціальнестановище,  визначити  життєві  цілі  та  ідеали  ізнайти способи їх предметної реалізації” [5].

Формування  культури  міжособистісноївзаємодії  майбутніх учителів початкової школизалежить  і  від  рівня  сформованості  культуриспілкування  молоді.  Під  час  спілкуванняздійснюється  комунікативний  процес:  обмінінформацією, думками, почуттями, способами йрезультатами  діяльності  і  т.  ін. –  відбуваєтьсявзаємодія,  взаємовплив  людей,  виникаєвзаєморозуміння.  Також  саме  у  процесіспілкування людина завжди прагне певним чиномвпливати  на  свого  партнера  і  сама  піддаєтьсявпливу з боку останнього.

У процесі формування культури міжособистісноївзаємодії майбутніх учителів початкової  школинеобхідно враховувати вплив навчально­виховногосередовища  вищого  навчального  закладу.  Увеликому  тлумачному  словнику  сучасноїукраїнської  мови  знаходимо  таке  визначенняслова  “середовище”  –  це  соціально­побутовіумови життя людини (оточення) [3, 1116]. Вартозауважити,  що  не  все  навчально­виховнесередовище має розвивальний потенціал, а лишете,  в  якому  створені  сприятливі  умови  дляформування особистості. Можливість створеннясприятливого  навчально­виховного  середовищавищого  навчального  закладу  беззаперечна,оскільки  навчальний  заклад  –  це  відкритаорганізація, у який наявні можливості контакту здержавними,  суспільними,  громадськими,культурними,  науковими  установами,  іншими

освітніми закладами, родинами студентів, а такожзавданнями  навчального  закладу є  задоволенняінтелектуальних,  духовних,  культурних  потреблюдини  та  збереження  і  підвищення  рівняпрогресивних цінностей у соціумі.

Конструктивними у цьому контексті є науковідумки С.Скидана про  нерозривність людськогофактора  та факторів  навчального середовища;цілісність системи “викладач ­ студент ­ навчальнесередовище”. Саме такою тріадою і визначаєтьсяпедагогічна  взаємодія  у  вищому  навчальномузакладі.  Під  педагогічною  взаємодієюрозуміється  співпраця всіх суб’єктів навчально­виховного  процесу  з  метою  організаціїжиттєдіяльності студентів і науково­педагогічнихпрацівників, у ході якої відбувається формуванняціннісних  орієнтацій,  набуття  необхіднихпрофесійних компетенцій,  соціального  досвіду,моральних  рис  і  якостей,  необхідних  длягуманістичної діяльності та досягнення життєвогоуспіху [8].

Суб’єктами педагогічної  взаємодії  у процесіпозааудиторної  роботи  є:  студенти  (активні,пасивні),  викладачі,  адміністрація,  керівникикультурних,  спортивних,  творчих  об’єднань  іорганізацій,  які  здатні  зрозуміти,  підтриматитворчу особистість (яскраву, ініціативну), створитиумови  для  творчого  розвитку  та  ненав’язливокоректувати  роботу.  І  саме  сформованістькультури  міжособистісної  взаємодії  майбутніхучителів  початкової  школи  буде  залежати  відсприятливого навчального середовища закладу,компетентності  і  ефективної  педагогічноївзаємодії її суб’єктів.

В  умовах  педагогічного  процесу  вищогонавчального закладу ефективність сприятливогонавчально­виховного  середовища  виявляєтьсятакож у високому рівні мотивації всіх суб’єктів,професійному зростанні педагогів, в академічнихуспіхах студентів,  у  високих показниках  різнихінтелектуальних змагань, в науково­дослідницькійдіяльності, зростанні рівня культури спілкуваннявсіх суб’єктів та ін. Адже сприятливе середовищезабезпечує  взаєморозуміння,  довіру,  розвитокгармонійних  взаємин  між  усіма  суб’єктаминавчально­виховного  процесу,  тобто  вмінняпогоджувати  своє  життя  з  іншими  на підставідовіри й взаємної відповідальності. Сприятливиймікроклімат  сприяє  створенню  успіху  суб’єктівпедагогічного процесу за умови взаємодії [1].

Висновки  та  перспективи  подальшихдосліджень.  Отже,  формування  культуриміжособистісної  взаємодії  майбутніх  учителівпочаткової  школи  в  позааудиторній  роботі  єцілеспрямованим, розгорнутим у  часі  процесом

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У МАЙБУТНІХУЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПОЗААУДИТОРНІЙ РОБОТІ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 144: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

143 Молодь і ринок №12 (119), 2014

співпраці,  взаємоконторлю,  ваємовпливу,вазморегулювання  його  суб’єктів  із  метоюпробудження  у них природної  активності  черезреалізацію внутрішнього потенціалу, задоволенняособистісних потреб, що впливають на культурудій, відносин і почуттів.

Формування  культури  міжособистісноївзаємодії майбутніх учителів початкової школи упроцесі  позааудиторної  роботи  має  своїособливості,  серед яких:  врахування специфікипозааудиторної  роботи  у  вищому  навчальномузакладі;  врахування  вікових  та  індивідуальнихособливостей студентства; наявність сприятливогонавчально­виховного середовища і компетентнихсуб’єктів  формування культури міжособистісноївзаємодії у майбутніх учителів початкової школи.

Проведене  дослідження  не  претендує  навичерпний  розгляд  усіх  аспектів  означеноїпроблеми, а відкриває перспективи подальшоговивчення  змісту,  форм  і  методів  ефективногоформування культури  міжособистісної  взаємодіїу  майбутніх  учителів  початкової  школи  впозааудиторній роботі.

1.  Белкин  А.С.  Ситуация  успеха.  Как  еесоздать:  кн.  для  учителя  /  А.С.  Белкин.  – М.:Просвещение, 1991.  –  176  с.

2.  Божович Л.И.  Проблемы  формированияличности  /  Л.И. Божович.  –  Воронеж:  НПОМОДЭК,  1995.  – 352 с.

3.  Великий  тлумачний  словник  сучасноїукраїнської  мови  /  уклад.  і  голов.  ред.В.Т. Бусел.  – К.;  Ірпінь:  ВТФ “Перун”,  2002.  –1440  с.

4.  Галацин  К.О.  Умови  ефективногоформування комунікативної культури майбутніх

інженерів у позааудиторній роботі / К.О. Галацин//  Науковий  вісник  СНУ  ім.  Лесі  Українки.  –Луцьк: РВВ  Вежа, 2013. – № 7  (256). – С.  133–  138.

5.  Кон И.С.  Психология  ранней  юности:[кн. для учителя] / И.С. Кон. – М.: Просвещение,1989.  –  255 с.: ил. –  (Психологическая  наука  –школе).

6. Петриченко  Л. Система  позааудиторноїроботи, спрямованої на підготовку майбутньоговчителя  до  творчої  професійної  діяльності/  Л.  Петриченко  // Випуск LI Словянськ, 2010.–  С. 33 – 40.

7.  Руденко Н.В.  Методики  вимірюваннярівня  сформованості  міжособистіснихвзаємин  студентів  на  засадах  гендерногопідходу  у  позанавчальній  виховній  роботіВТНЗ:  методичні  рекомендації  / Л.С. Рибалко,Н.В. Руденко.  –  Х.:  Харківський  нац.автомобільно-дорожній  ун-т,  2011.  –  56  с.

8. Скидан С.О. Ергономічні основи навчальногопроцесу у вищій школі: автореф. дис. … докторапед.  наук:  спец.  13.00.01  “Теорія  та  історіяпедагогіки” / С.О. Скидан. – К., 1999. – 34 с.

9. Скрипник Н.С. Позааудиторна діяльністьстудентів  вищих  навчальних  закладів:сутність,  структура  й  особливості  [Текст]  /Н.С.  Скрипник  //  Педагогіка  формуваннятворчої особистості у вищій і загальноосвітнійшколах. – 2012. – Вип. 27 (80).  – С. 566  – 571.

10. Соціолого-педагогічний словник  / уклад.:С.У.  Гончаренко,  В.В. Радул, М.М.  Дубінка  [таін.];  за ред.  В.В. Радула. –  К.,  2004. –  С.  5.

11.  Філософський  словник  соціальнихтермінів  [упоряднки: В. Андрущенко та  ін.]. –Х.:  Корвін, 2002.  –  672  с.

Стаття надійшла до редакції 05.12.2014

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У МАЙБУТНІХУЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПОЗААУДИТОРНІЙ РОБОТІ

“Знання – це сила”.

Френсіс Бекон англійський політик, філософ і есеїст

“Я думаю: Яка чарівна Земля І на землі людина”.

Сергій Єсенін поет

 

Page 145: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

144

Постановка проблеми.  Формуваннята  закріплення  вмінь  і  навичок,узагальнення  досвіду  навчально­

практичної  роботи  коледжів  та  технікумів  вумовах навчально­науково­виробничих комплексівпоказує, що вирішальне значення для формуванняпрактичних  вмінь  студентів  мають:  структуранавчального матеріалу, методи навчання, свідомадіяльність  викладачів,  злагодженість  взаємодій

учасників  навчально­науково­виробничихкомплексів,  умови  організації  навчально­виробничого процесу. Успіх практичного навчаннябагато  в  чому  залежить  від  матеріально­технічного  забезпечення  учасників  навчально­науково­виробничих  комплексів.  У  сучаснихумовах – це один з найбільш проблемних чинниківорганізації практичного навчання.

Навчально­матеріальна  база  вищих

УДК 378.091.33 – 027.22 – 057.87(477)(045)

Сергій Бажан,  аспірант кафедри  менеджменту  освіти,  економіки  та  маркетингуДВНЗ “Університет  менеджменту  освіти”  НАПН  України

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИМОЛОДШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВО-

ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСУУ  статті  визначені  фактори  що  впливають  на  ефективність  практичної  підготовки  молодших

спеціалістів (в подальшому – молодших бакалаврів) в умовах навчально-науково-виробничого комплексу таз’ясовано роль практики у фаховій підготовці молодого фахівця в умовах навчально-науково-виробничогокомплексу.  Проаналізовані  основні  ознаки  факторів  практичної  підготовки  студентів  технічнихспеціальностей.  Обговорено  наслідки  впливу  існуючих  факторів,  що  заважають  процесу  практичногонавчання студентів в набутті практичних навичок та вмінь.

Ключові слова: вищий навчальний заклад, вища освіта, практична підготовка студентів, практика,молодший бакалавр, практичне навчання, практичні навички, вміння, ефективність практичної підготовки,практична педагогічна система.

Літ. 17.

Сергей  Бажан,  аспирант  кафедры  менеджмента  образования,  экономики  и  маркетингаГВУЗ  “Университет  менеджмента  образования”  НАПН Украины

ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРАКТИЧЕСКОЙПОДГОТОВКИ МЛАДШИХ СПЕЦИАЛИСТОВ В УСЛОВИЯХ УЧЕБНО-НАУЧНО-

ПРОИЗВОДСТВЕННОГО КОМПЛЕКСАВ статье определены факторы, влияющие на эффективность практической подготовки младших

специалистов (в дальнейшем – младших бакалавров) в условиях учебно-научно-производственного комплексаи выяснена роль практики в профессиональной подготовке молодого специалиста в условиях учебно-научно-производственного комплекса. Проанализированы основные признаки факторов практической подготовкистудентов  технических  специальностей.  Обсуждены  последствия  влияния  существующих  факторов,мешающих процессу практического обучения студентов в приобретении практических навыков и умений.

Ключевые слова: высшее учебное заведение, высшее образование, практическая подготовка студентов,практика,  младший  бакалавр,  практическое  обучение,  практические  навыки,  умения,  эффективность

практической подготовки, практическая педагогическая система.

Sergiy Bazhan,  Ph.D.  Student  of Management  of  Education,  Economic  and Marketing  DepartmentSHEI  “University  of  Educational  Management”

FACTORS INFLUENCING THE EFFECTIVENESS OF PRACTICAL TRAINING OFJUNIOR SPECIALISTS IN THE EDUCATIONAL-SCIENTIFIC-PRODUCTION COMPLEX

The  article  identifies  the  factors  influencing  the  effectiveness of  practical  training  of  Junior  specialists(hereinafter – the younger bachelors) in the conditions of educational-scientific-industrial complex and to clarifythe role of practice in  the professional training  of young specialists  in the conditions of educational-scientific-production complex. Analyzed the main characteristics of the factors of practical training of students of technicalspecialties. A discussion of the implications of the impact of the factors hindering the process of practical trainingfor students in the acquisition of practical skills.

Keywords: high school, higher education, practical training of students, practice, Junior bachelor, hands-on training, practical skills, the effectiveness of practical training, practical teaching system.

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХСПЕЦІАЛІСТІВ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСУ

© С. Бажан, 2014

Page 146: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

145 Молодь і ринок №12 (119), 2014

навчальних закладів та підприємств являє собоюсукупність  матеріальних  засобів  та  умов,необхідних для ефективної організації практичногонавчання,  виховання  та  професійної  орієнтаціїмайбутніх фахівців. З педагогічної точки зору напрактиці  широко  застосування  набув  методпроблемного  навчання,  заснований  наконструюванні  практичних  навчальних  завдань,що  стимулюють  пізнавальний  процес  іпідвищують  загальну  активність  студентів,проблемне  навчання  формує  їх  пізнавальнуактивність,  сприяє  виробленню  психологічноїустановки на подолання пізнавальних труднощів,розвитку творчих здібностей.

Проблемою  формування  вмінь  у  студентівзаймаються не тільки сучасні вітчизняні вчені, а івчені­дослідники  минулих  століть.  Наприклад,німецький філософ, психолог і педагог І.Ф. Гербартвважав,  що  метою  навчання  є  формуванняінтелектуальних умінь студентів та їх розумовийрозвиток. Для засвоєння студентами певних знаньі  навичок  він  запропонував  чотири  ступенінавчання:  початкове  наочне  ознайомлення  зматеріалом,  засвоєння  зв’язку  нових  уявлень  зістарими  в  процесі  бесіди,  цілісна  подачаматеріалу  викладачем,  багаторазове  виконаннявправ  і  застосування  нових  знань  і  вмінь  напрактиці [1].

Питання формування вмінь досліджували таківідомі психологи та педагоги, як С.Л. Рубінштейн,Л.М. Фрідман, Е.А. Климов та ін. Л.М. Фрідманвизначає  вміння  як  здатність  до  дії,  яка  ще несформована,  але  здійснювалася  цілком свідомо[2].  Е.А.  Климов  визначає вміння як  системніутворення, стійкі цілісності в структурі діяльностісуб’єкта, що  включають методи орієнтування узовнішній і внутрішній частині діяльності, знання,навички, здійснення діяльності залежно від зміниумов. Зовні вміння проявляються в успішному ілегкому вирішенні професійно­виробничих абожиттєвих завдань. Він вважав помилкою зведеннявміння  до  виконавчої  сторонни  поведінки,недооцінювати  при  цьому  пізнавальну  імотиваційну основу, яку забезпечує ця поведінка[3].

Психологи  та  педагоги  Л.М.  Фрідман  таС.Л.  Рубінштейн  вважали,  що  процес  набуттялюдиною професійних знань, умінь і навичок непереривається  протягом усього життя.

Практична підготовка  майбутнього  фахівцяздійснюється під впливом різних факторів та умов.Аналіз  наявної  літератури  засвідчує,  що  насьогоднішній  день  відсутня  термінологічнаєдність  стосовно  категорій  –“фактор”  та“педагогічна умова”, де “умова” – це обстановка,

від  якої  щось  залежить.  У  своїх  педагогічнихдослідженнях  учений  С.І.  Ткачук  розглядаєпедагогічні умови, психолого­педагогічні умови,організаційно­педагогічні  умови,  дидактичніумови як об’єктивні та суб’єктивні [4]. В. Манькозазначає, що “умова” розглядається як видова повідношенню  до родових понять  “середовище”,“обставина”, “обстановка” [5]. Ці вчені тлумачатьсутність  поняття  “фактор”  як  момент,  суттєвуобставину  в  будь­якому  процесі  чи  явищі  абоумови, як  рушійну  силу  та  причину  будь­якогоявища.  Тож  нечітке  визначення  категорій“фактор”  та  “педагогічна  умова”  спричиняєдосить невизначене їх застосування в методологіїдослідження. Так, зустрічаються підходи, за якихпід психолого­педагогічними умовами розуміютьсукупність  факторів:  режимних,  культурних,пізнавально­психологічних,  педагогічних.  Ціфактори забезпечують обставини для оволодінняновими знаннями [6].

Мета  статті:   Визначити  фактори,  щовпливають на ефективність практичної підготовкимолодших  спеціалістів  (в  подальшому  –молодших  бакалаврів)  в  умовах  навчально­науково­виробничого комплексу.

Виклад основного матеріалу. Ми визначаємопедагогічну  умову  як  обставину,  яка  сприяєрозвитку або гальмуванню явища, процесу, якиму нашому випадку є процес практичного навчання.Умова  може  бути  суб’єктивною,  якщохарактеризує  пізнавальну діяльність  студентів  івраховує лише суб’єктивні особливості. Може бутиі  об’єктивною,  незалежно  від  суб’єктівпедагогічної  взаємодії  –  реально  діючою.Головне,  що  педагогічна  умова  в  навчально­практичному процесі повинна бути реалізованою.Педагогічний  фактор,  як  доводить  П.  Лузан,перетворюється із можливості в дійсність якразпри реалізації певних педагогічних умов [7].

В організації навчально­виробничого процесув  умовах  навчально­науково­виробничихкомплексів важливу роль відіграють викладачі тапрацівники коледжів  і  технікумів.  Їх  діяльністьбезпосередньо пов’язана з плануванням  занять,вибором  форм,  методів  та  засобів  навчаннястудентів. У той же час сам студент бере участьу організації навчально­пізнавальної діяльності.Пізнавальна  самостійність,  самоорганізація  тасамовиховання є головними складовими системипсихолого­педагогічних  умов,  які  забезпечуютьефективне оволодіння знаннями.

Сучасний  етап  розбудови  економіки  країнихарактеризується  динамічними  змінами  увиробництві, перебудовою виробничо­економічнихвідносин, незбалансованістю  кадрової  політики

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХСПЕЦІАЛІСТІВ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСУ

Page 147: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

146

підприємств  з  потребами  держави.  Це  доситьгостро  відчувають  викладачі  коледжів  татехнікумів  саме  в  той  час,  коли  постаєнеобхідність у плануванні та організації практикив  умовах  діючих  підприємств  –  учасниківнавчально­науково­виробничих  комплексів.Зазначимо, що проблема організації практичноїпідготовки  молодих  спеціалістів на  базі  діючихвиробництв  надзвичайно  актуальна  і  потребуєсистемного підходу і негайного на найвищому рівніуправління освітою.

У  бесідах  з  представниками  коледжів,учасниками  навчально­науково­виробничихкомплексів, ми  з’ясували,  що  підприємства  неприділяють  достатньої уваги  якості  практичноїпідготовки студентів з таких причин:

­ незадовільний стан  матеріально­технічноїбази;

­ закриття виробництв на підприємствах, якітрадиційно були визначені як базові;

­ зменшення обсягів продуктивного виробництвата скорочення чисельності персоналу підприємств;

­  відсутність  ранньої  виробничої  адаптаціївипускників коледжів та технікумів.

Не  менш  важливим  фактором  впливу  наефективність  практичної  підготовки  є  сім’я  іродинні традиції студентів. Зазначимо, що сімейніумови,  включаючи соціальні умови,  рід  занять,матеріальний стан, освіта батьків певною міроювизначають життєвий шлях студента.

Вчені  наголошують,  що  саме  в  сім’їформується  характер  особистості  тазакладаються основи ціннісної мотивації [8]. Нажаль,  що  підтверджує  і  наше  дослідження,  незавжди родина  створює  сприятливі  умови длявиховання дітей. Такий стан справ у першу чергу,пов’язаний з невмінням батьків узгоджено діятипри вирішенні  проблемних  виховних  ситуацій,створювати сприятливу сімейну атмосферу, бутипослідовними в заходах та спілкуванні з дітьми.Через  це  виникає  проблема  професійногосамовизначення дитини, і полягає вона в тому, щовипадковий вибір дитиною професії призводить донизької продуктивності праці, помилок і браку вроботі,  незадоволення  і  пригніченого  станулюдини, економічних втрат на перенавчання таперекваліфікацію тощо.

Науковці стверджують, що відповідальність заправильність вибору  професії покладається насамого студента, однак не слід забувати про рольбатьків у процесі професійного самовизначеннямолоді,  які  повинні  діяти  злагоджено  і  вчаснокоригувати зазначений процес.

На  етапі  розбудови  української  економікидаються взнаки соціальні негаразди, що негативно

відбиваються  на  положенні  сім’ї.  Аморальнаповедінка батьків, низький культурний і освітнійрівень,  недостатнє  матеріальне  забезпечення,конфліктність у  взаєминах  –  це лише основні знесприятливих умов для виховання.

Діяльність  керівників  практики  відпідприємства  та  від  навчального  закладу,  якфактор впливу на якість практичної підготовки,також потребує дослідження. До такого фактору,в першу чергу, слід віднести:

­  індивідуально­психологічні  особливостіособистості – інтерес, здібність, воля, професійнаспрямованість  тощо;

­  організаційно­соціальні  властивості  –кількість  дисциплін, що одночасно  вивчаються;педагогічні технології підготовки, побут, здоров’я;

­  безпосередня  педагогічна  взаємодія,професійна  компетентність  викладача  та  йогоналаштованість  на  позитивні  суб’єктнівзаємовідносини зі студентами;

­  зацікавленість  підприємств,  учасниківнавчально­науково­виробничих  комплексів  уорганізації  навчально­виробничого  процесустудентів.

Іншими  словами,  можна  сказати,  що  наефективність  практичної  підготовки  студентівнайбільш  суттєво  впливають  організаціянавчально­виробничого  процесу  та  технологіїпідготовки фахівців  в умовах навально­науково­виробничого  комплексу.  Зупинимося  на  цихаспектах більш  детально.

Як  справедливо  зазначає  В.  Безпалько,педагогічна  система  включає  шість  основнихвзаємопов’язаних  елементів:  1 –  студенти;  2  –мета виховання; 3 – зміст виховання; 4 – процесвиховання; 5 – викладачі та технологічні засобинавчання; 6 – організаційні форми [9, 67].

Доречно  зазначити,  що  розуміння  сучасної“педагогічної  технології”  відображає  пошукспособів  підвищення  педагогічних  результатівшляхом аналізу, відбору, конструювання і контролюкомпонентів навчально­практичного процесу. Заознаками, в загальному розумінні, це системнийметод  створення,  застосування  і  визначеннявсього  процесу  навчання,  засвоєння  знаньстудентами  із  урахуванням  технічних  ресурсів.Іншими  словами,  це  практична  педагогічнасистема.

Українські вчені­педагоги: А. Дьомін, І. Прокопенко,В.  Євдокимов,  В.  Галузинський,  М.  Євтухвідзначають,  що  педагогічна  технологія,  якасьогодні  існує  у  вищих  навчальних  закладахУкраїни, переважно зорієнтована, з одного боку,на викладання наукових знань, а з іншого, на їхзасвоєння.  Викладач  виступає  як  контролер  і

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХСПЕЦІАЛІСТІВ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСУ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 148: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

147 Молодь і ринок №12 (119), 2014

інформатор,  а  студент  –  пасивний  споживачінформації  і  відповідач.  Дуже  часто  студентвивчає достатньо велику кількість  теоретичногоматеріалу  і  змушений вирішувати не  проблемуоволодіння знаннями, а проблему здачі іспиту чизаліку [10].

В.І.  Євдокимов  вважає,  що  традиційнапедагогічна  технологія  навчання  базується  начіткій  установці,  де  викладене  на  лекціях  та  впідручнику,  відповідно до програми навчальноїдисципліни,  студент  повинен  знати  і  вмітивідтворити. Головним чинником тут стає пам’ятьстудента  [11].

Зазначимо,  що  по  засобах  педагогічнихтехнологій можна  структурувати  елементи,  яківиступають  самостійними  детермінантамиефективності  практичної  підготовки  студентів.Основним  елементом  будь­якої  педагогічноїсистеми є особистість студента з його цінностямиі  потребами,  здібностями,  установками,інтересами та  ідеалами. В особистості  студентазначна роль належить ціннісним орієнтаціям якважливому  психологічному  елементу.  Коженстудент має свій набір життєвих цінностей і своюдіяльність завжди будує відповідно до них.

За  існуючими філософськими визначеннямипід ціннісними орієнтаціями розуміють важливіелементи  внутрішньої  структури  особистості.Вчені  зазначають,  що  в  основі  ціннісногоставлення до оточуючого світу, в основі системицінностей людини лежать їх потреби та інтереси[12, 351]. Цінностями  особистості  виступаютьпредмети людських захоплень, бажань, явища, щоне  залишають  людину  байдужою,  здатніпримусити  її  до певних дій. Ціннісні орієнтаціївиступають  для  особистості  цілями  життя  іосновними  засобами  їх  досягнення  і  томунабувають найважливіших регуляторних функційсоціальної поведінки людини [12, 352].

Соціолог В. Водзинська вважає, що “потреба”,“інтерес”,  “установка”  регулюють  поведінкуособистості в кожному конкретному випадку [13].

С.  Рубінштейн  та  його  послідовникидотримуються переконань про те, що існує тіснийзв’язок ціннісних  орієнтацій  зі  спрямованістюособистості  [14].

Для нашого дослідження практичної підготовкистудентів  це  положення  особливо  важливе.Підготовка  фахівців  для  потреб  сучаснихпідприємств повинна відтворювати принциповонову  роль  студента  в  навчальному  процесі.Акценти з виявлення рівня засвоєних знань, вміньта навичок переміщуються до мотиваційної сферижиття особистості. Кожен студент повинен чіткоусвідомлювати  необхідність  засвоєння

запропонованого навчального матеріалу для йогоподальшої професійної діяльності. Вчений­педагогВ. Сєріков говорив про те, що є тільки один спосібреалізації  особистісного  підходу  в навчанні,  цезробити  навчання  сферою  самоствердженняособистості [15, 51].

Отже, ми розглянули ціннісні орієнтації студентаяк мотиваційний компонент навчально­практичноїдіяльності.  Зазначимо,  що  в  тісному  зв’язку  зозначеним фактором виступає операційна складоваготовності студента до самостійної діяльності.

Педагогічні  дослідження  переконливодоводять, що на розвиток навчально­практичноїдіяльності  студента  значним  чином  впливаєволодіння ним системою вмінь  і навичок.  Крімтого, якість володіння цими вміннями визначаютьі пізнавальні здібності.

З позиції ефективного оволодіння професійнимизнаннями, вміннями  і навичками  нас  цікавитькатегорія  здібностей  до  навчання.  Дійсно,повсякчас  ми  спостерігаємо,  що  один  студентздатний  швидко  оволодіти  навчальнимматеріалом, ґрунтовно запам’ятати інформацію,засвоїти прийоми виконання складних професійнихдій, а в іншого це виходить складніше. Є студенти,яким  необхідно  набагато  більше  часу  дляосмислення змісту навчальної інформації  і вонизустрічаються  з  труднощами  під  часзастосування знань на практиці. Вчені це явищепов’язують  з  різнорівневим  розвиткомвластивостей людини: узагальненість розумовоїдіяльності та її спрямування на узагальнення сутінавчального матеріалу; усвідомленість мислення,яка  визначається співвідношенням практичної  ілогічної сторони; гнучкість та стійкість розумовоїдіяльності; самостійність мислення, прийнятністьдопомоги та інше [16, 103].

У процесі дослідження ми зробили висновок,що  означені  властивості  мають  безпосереднєвідношення до пізнавальних здібностей студента.

Коротко  зупинимося  на  можливостяхрізновидів практики при підготовці студентів. Унавчальному  плані  спеціальності  5.07010602“Обслуговування  та  ремонт  автомобілів  ідвигунів”  є  вимоги  до  формування  у  студентазасобами  практичного  навчання  відповіднихпрофесійних вмінь та навичок.

До  видів  практичного  навчання  відносятьнавчальну,  виробничу,  технологічну  тапереддипломну практики.

До навчальної практики належать:­  практичне  навчання  студентів  робочих

професій (слюсарна практика);­  навчальна  практика  з  окремих  навчальних

дисциплін (монтажно­демонтажна практика);

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХСПЕЦІАЛІСТІВ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСУ

Page 149: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

148

­  навчальна  практика  за  спеціальністю(практика  з обслуговування  автомобілів).

Доцільно зазначити, що залежно від характерунаведеної  спеціальності  навчальна  практикапроводиться  в  навчальних  чи  навчально­виробничих  майстернях,  лабораторіяхнавчального закладу, підприємствах.

Ми досліджуємо  практичне  навчання, котрепроводиться Дніпродзержинським індустріальнимколеджем ДВНЗ “Український державний хіміко­технологічний університет” на базі підприємствнавчально­наукового­виробничого  комплексу“Прометей”.

Під  час  виробничої  практики  студентивиконують завдання, що сприяють реалізації мети зпідготовки фахівця певного рівня.  Проведенняпрактики в умовах діючих підприємств на реальнихробочих  місцях  з  оплатою  праці  сприяютьоволодінню  студентами  в процесі  практичногонавчання  робочими  професіями,  визначениминавчальним планом. Виконуючи робочий навчальнийплан  практики,  студенти  вчаться  у  реальнихвиробничо­технологічних умовах  застосовуватизнання  та вміння, набуті у процесі  теоретичногонавчання, виконання лабораторно­практичних робітта проходження інших навчальних практик.

Важливу  роль  у  підготовці фахівця  відіграєпереддипломна практика,  яка  теж проводитьсяна виробництві. Цей вид практики є поєднуючимелементом  між  навчальною  та  виробничоюдіяльністю  майбутнього  молодого  фахівця.Завдання переддипломної практики є наступними:

­  набуття  студентами  вмінь  та  навичокорганізаторської роботи на виробництві;

­ узагальнення і закріплення професійних вміньі навичок;

­  ознайомлення  з  економікою  конкретноговиробництва;

­ підбір матеріалів для виконання дипломногопроекту;

­  адаптація  майбутніх  фахівців  до  умовреального виробництва;

­  подальше  формування  професійноїкомпетентності  студента,  розвиток  йогопрофесійної мотивації;

­ набуття досвіду роботи на окремих робочихмісцях, становлення професійного динамічногостереотипу  [17].

Молодий фахівець повинен бути підготовленийдо активної професійної діяльності, яка б сприялапроцесу  здобуття  нових  знань,  вмінняконтролювати  і коректувати  зроблене.

За  кваліфікаційною  характеристикоюмолодший спеціаліст з обслуговування та ремонтуавтомобілів і двигунів повинен вміти:

1.  Заповнювати  встановлені  форми  облікунаявності,  руху,  технічного  обслуговування,ремонту і пробігу рухомого складу і агрегатів.

2. Заповнювати технічний  паспорт  рухомогоскладу і заносити до нього зміни.

3. Визначати виробниче  завдання  бригадам,окремим робітникам, розробляти змінно­добовийплан дільниці.

4. Перевіряти якість виконаних робіт кожнимвиконавцем.

5.  Виконувати  економічні  розрахунки,направлені  на  підвищення  ефективностівиробництва і підвищення продуктивності праціна дільницях з ремонту.

6. Видавати завдання ремонтним робітникам,доцільно розміщуючи їх по робочих місцях.

7.  Виконувати  роботи  з  технічногообслуговування  і  ремонту  рухомого  складу  звикористанням  технологічного  оснащення,пристроїв та інструменту.

8.  Виконувати  розрахунки,  необхідні  дляскладання  заявок  на  постачання  ремонтногофонду,  запасних  частин  і  експлуатаційнихматеріалів для дільниць.

9.  Проводити  інструктаж  ремонтнихробітників,  забезпечувати  дотримання  нимиправил техніки безпеки, промислової  санітарії  іпожежної безпеки.

Повинен знати:1.  Форми первинних  документів,  порядок  їх

ухвалення і реєстрації.2.  Нормативні  матеріали  з  розробки  й

оформлення технічної документації.3. Порядок прийому нового рухомого складу і

порядок його списання.4.  Систему  технічного  обслуговування  і

ремонту рухомого  складу.5.  Норми  витрат  паливно­мастильних

матеріалів, положення про нарахування премії заекономне  використання  або  утримання  заперевитрату паливно­мастильних матеріалів.

6.  Основне  технологічне  і  діагностичнеоснащення,  пристрої  та  інструменти,  якізастосовуються  під  час  технічногообслуговування  і  ремонту  рухомого  складу,принципи роботи і правила технічної експлуатації,технологію виробництва, спеціалізацію дільниць івиробничі зв’язки між ними.

7.  Правила  техніки  безпеки,  промисловоїсанітарії і протипожежного захисту.

8.  Способи  контролю  якості  технічногообслуговування і ремонту автомобілів і агрегатів.

9. Шляхи підвищення продуктивності праціремонтних  робітників,  зниження  вартості  зарахунок високої якості ремонтних робіт.

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХСПЕЦІАЛІСТІВ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСУ

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 150: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

149 Молодь і ринок №12 (119), 2014

На підставі вищевикладеного можна зробитивисновок  про те,  що  на  практичну  підготовкумайбутніх фахівців з обслуговування та ремонтуавтомобілів і двигунів обов’язково впливатимутьтакі фактори:

­ технологія підготовки молодших спеціалістіву коледжах і  технікумах;

­  професійна  спрямованість  особистостістудента та його ціннісні орієнтації;

­  матеріально­технічна  база  технікуму,коледжу та підприємств;

­ сім’я, родинні традиції студентів;­  професійна  компетентність  викладачів,

майстрів виробничого навчання;­ пізнавальні здібності студентів;­  сукупна  колективна  навчальна  діяльність

навчально­науково­виробничих комплексів;­  зміст  практичної  підготовки  майбутнього

фахівця;­ оцінка якості підготовки майбутнього фахівця;­ форми і методи практичного навчання.Висновки. Вищезазначені фактори показують,

що  формування  професійної  компетентностістудентів є одним з головних завдань навчально­практичного навчання, і для їх якісної підготовкинеобхідно створити всі необхідні умови. Однією знайважливіших  складових  якісної  підготовкифахівців,  які відповідають  запитам сьогодення,безперечно, є практична підготовка, оскільки вонасприяє глибшому сприйняттю обраної студентомспеціальності і швидшій адаптації випускників дороботи  в  ринкових  умовах  на  виробництві.Система організаційно­методичного забезпеченняпрактичної  підготовки  студентів  в  коледжах  ітехнікумах,  які входять в структуру навчально­науково­виробничих комплексів, потребує суттєвоїреорганізації,  відродження  і  нарощенняефективності практичної підготовки студентів зарахунок інновацій, що мають впроваджуватись.

Практична  підготовка  студентів  повинназдійснюватись  за спеціальними  педагогічнимитехнологіями,  які  забезпечать  досягненняпоставлених завдань.

1.  История  педагогики  и  образования.  Отзарождения  воспитания  в первобытном обществедо конца XX в.: Учебное пособие для педагогических

учебных заведений / Под ред. академика РАО А.И. Пискунова.– 2-е изд., испр. и дополн. – М.: ТЦ “Сфера”, 2001. –512 с.

2.  Изучение  личности  учащегося  и  ученическихколлективов: Кн. для учителя / Л.М. Фридман,Т. А.   Пушкина,  И.Я.  Каплунович.  –  Москва:Просвещение, 1988. – 206, 2 с.

3.  Климов  Е.А.  Образ  мира  в  разнотипныхпрофессиях. – М.; 1995. – 180 с.

4.  Ткачук  С.І.  Організаційно-педагогічні  умовизалучення учнів 8 – 11 класів до продуктивної праці вучнівських  кооперативах.  Дис...  канд.  пед.  наук13.00.02. – К., 1998. – 174 с.

5.  Манько  В.М.  Теоретичні  основи  методикинавчання  механізації  тваринництва.  –  К.:  РВВНаукметодцентру агроосвіти, 2000. – 359 с.

6.  Свистун  В.І.  Психолого-педагогічні  умовиудосконалення  економічної  підготовки  студентіввищих аграрних закладів освіти: Дис... канд. пед. наук.13.00.02. – К., 1999. – 287 с.

7. Лузан П.Г. Активізація навчання студентів / Заред.  А.І.  Дьоміна.  –  К.:  Ред.  вид.   відділНаукметодцентру Агроосвіти, 1999. – 216 с.

8. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М. Галузяк,М.І. Сметанський, В.І. Шахов. – Вінниця, РВВВ АТ“Віноблдрукарня”, 2001. – 200 с.

9.  Беспалько  В.П.  Слагаемые  технологическойтехнологии. – М.: Педагогика, 1989. – 190 с.

10.  Галузинський  В.М.,  Євтух  М.Б.  Основипедагогіки та психології вищої школи в Україні. – К.:ІНТЕЛ, 1995. – 166 с.

11.  Євдокимов  В.І.,  Луценко  В.В.  Особистістьстудента  як  об’єкт  і  суб’єкт  альтернативнихпедагогічних технологій // Теор. питання освіти тавиховання. – 2000. – № 10. – С. 48 – 50.

12.  Социология:  Наука  об  обществе.  Учебноепособие /  Под ред. проф. В.П. Андрющенко, проф.Н.И. Горлача. – Харьков: Основа, 1996. – 688 с.

13.   Водзинская  В.В.  Понятие  установки,отношения  и  ценностных  ориентаций  всоциологическом исследовании  // Научные докладывысшей школы философии. – 1968 – № 2. – С. 48 – 54.

14. Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развитияпсихологии. М., 1959. – С. 45 – 132.

15. Сериков В.В. Образование и личность. Теория  іпрактика проектирования педагогических систем. – М., 1999.

16. Фридман Л.Н., Кулачина Н.Ю. Психологическийсправочник учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 288 с.

17.  Мельничук  А.С.  Практическое  обучение  //Педагогика / Под общ. ред. А.П. Кондратюка. – К.:Вища школа, 1982. – С. 174 – 199.

Стаття надійшла до редакції 25.12.2014

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХСПЕЦІАЛІСТІВ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСУ

  

Page 151: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

150

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2014 РОЦІ

                                                    №1 (108) 2014                                 Стр.

Надія СкотнаСамовизначення особистості в цивілізаційному вимірі………….............................................……...............................…7Олександр Шпак, Людмила Повалій, Наталія ПримаченкоПовага підлітків до батьків як компонента морального виховання…...........................................................................…13Andrzej Kryński“Paidagogos” – “ten, ktуry prowadzi”. Koncepcja pedagoga na wspуіczesne czasy…...................................................18Андрій ЦинаМета і кінцеві результати інвестицій суб’єктів професійної підготовки в людський капітал майбутніх учителів.................23Тетяна МолчановаЧитання з листа і транспонування як важливі компоненти фахової лабораторії піаніста­концертмейстера.....................…27Віктор МадзігонДержавне регулювання підприємницької діяльностіна основі податків та оборотності капіталу його складу і структури…............................................................................33Владислав ГжещукСуть, поняття та рівні управління менеджменту і підходи до управління в ринковій економіці………....................39Вячеслав ОсадчийВикористання мультимедійних технологій під час професійної підготовки учителів………………..................……45Оксана ДубінінаКреативність як засіб і результат формування математичної культури інженера ІТ­галузі……….......................…51Тетяна ПоповаОрганізація різнорівневого виробничого навчання для спеціальностей швейного профілюна основі диференційованого підходу……..................................................................................…......................................56Олександра Ванівська, Руслана ПреснерПроектна технологія в системі компетентнісної освіти….....................................................................................………..62Ольга Гарбич-Мошора, Михайло ЛучкевичРозробка інформаційної системи автоматизації діяльності мережі аптек “Фармако”…………….........................…66Марина РаткоЕстетизація освітнього простору як чинник гармонійного розвитку особистості……….…………......................…70Леся ШагалаКонцепція педагогічних засад Ярослава Грицковяна на тлі українського шкільництва (1956 – 2006)...................…75Галина Юзьв’якРозвиток творчих здібностей майбутніх педагогів під час навчання у ВПНЗ…………......………...............................79Ігор КозубцовСтруктура та зміст методологічної компетентності аспіранта, ад’юнкта вищого навчального закладу….......................84Вікторія ВолодавчикПрофесійна мобільність фахівця як науково­педагогічна проблема….......................................................................…88Олена ГотькоСлов’янські лексичні запозичення в німецькій мові………...................................................……….................................93Юлія ПотуйПрофесійні цінності економіста як науково­педагогічна проблема…...........................................…............................96Іван ОсередчукПсихолого­педагогічні засади використання віртуальноїнавчальної лабораторної роботи під час самоосвіти студентів………......................................................................…100Войчех ЖуковськіПризначення майбутнього маркетолога, його доручення та ефективністьв туристичній діяльності ринкової економіки…………...................................................................................................…104Даріуш СенкевичПрофесійна підготовка майбутніх менеджерів до підприємницької діяльності…..............………….........................108Олександра ХохловаСтруктура економічної компетентності майбутнього фахівця хімічної промисловості……………....................…115Мар’яна АйзенбартФормування соціально­комунікативної компетенції старших дошкільників як педагогічна проблема................…119Наталія СаланьПідготовка майбутнього педагога до здійснення позаурочної роботиз математики як важливе завдання сучасних ВНЗ…………….......................................................................................…124Володимир КулішовПроектна реклама як засіб економічної підготовки учнів старшої профільної школи………………….................129Світлана ВітерЕкспериментальна перевірка ефективності моделі формуванняекономічної компетентності молодших спеціалістів……………….................................….............................................135Олег ВачевськийРеалізація алгоритмів пошуку найкоротших шляхів та їх практичні відомості застосування……......................…..142Гейдаров Ханлар Бейляр оглыЦеновой механизм как средство социально­экономического управления в аграрной сфере………....................148Мар’яна ПетречкоФілософія освіти Хелен Паркхерст………................................................................................….........................................153Олексій ПетрицинРеалізація мультимедійних технологій на лекційних курсах при підготовці майбутнього вчителя технологій…................158Мирон Вачевський, Василь МадзігонПромисловий маркетинг як один із напрямів формуванняпрофесійних компетентностей майбутніх маркетологів до ринку праці……….......................................................…164

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 152: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

151 Молодь і ринок №12 (119), 2014

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2014 РОЦІ

                                                    №2 (109) 2014                                 Стр.Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Наталія ПримаченкоМетодологічне забезпечення конструктивної діяльності педагога…….......................................................................….6Andrzej Kryński“Paidagogos” – “ten, ktуry prowadzi”. Koncepcja pedagoga na wspуіczesne czasy……………………........................13Василь Мадзігон, Мирон ВачевськийОсобливості конкуренції на розвиток освіти та формування професійних компетенціймаркетологів виробничої сфери…………………..................................................................................................................19Віктор МадзігонМікроаспекти функціонування оптимізаційного розвитку підприємництва та шляхи ефективного розвитку…..............25Галина Білавич, Борис СавчукРозвиток неперервної сільськогосподарської освіти в Галичині на початку ХХ ст………………….......................…32Вячеслав ОсадчийОсобливості використання електронних підручників у професійній підготовці майбутніх учителів…...............…36Інна РомащенкоРоль науково­дослідницької діяльності у формуванні творчої особистості……….............…………...........................41Оксана СєргєєваСтан професійної підготовки перекладачів в українських ВНЗ………….....................................................................…45Світлана Лисенко, Роман КопитінАналіз історико­педагогічних умов становлення гуманістичної спрямованості вихованнястудентів у вітчизняній вищій школі другої половини XIX – початку XX ст………………….........................………..50Тетяна ПоповаДослідження організаційно­виховного процесу у вищому навчальному закладі………………….........................…57Ольга Ванівська, Дося ДубравськаІдіоматичні одиниці на позначення частин тіла в різних жанрах англомовного дискурсу: ергономічний підхід.............…62Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукШляхи удосконалення процесу банківського споживчого кредитування………........................……............................67Микола ГалівЕпістемологія наративного підходу в історико­педагогічній науці…..............................................…............................74Лариса ГриценкоІнтерактивні технології викладання креслення у професійній підготовці конкурентноспроможних робітників….............80Олександр МалюгаДо питання інтерактивних методів навчання іноземної мови студентівнефілологічних спеціальностей на заключному етапі вищої школи…........................................................................…86Олена МацюкІнтенсифікація процесу навчання іноземних мов засобами ІКТпід час професійної підготовки майбутніх перекладачів………….....................................................................................90Наталя СорокаДо питань функції мотивації людини як основного чинника її діяльності…………….................................................94Маргарита РомановаДілова гра як засіб формування професійної компетентності молодших спеціалістів……………….....................…99Ірина БілецькаДвомовна освіта та її функціонування у США…………....................................................................................................104Ігор КаньковськийРеалізація моделі позиційного навчання в процесі професійної підготовкиінженера­педагога автотранспортного профілю……………............................................................................................108Тетяна МішенінаОрганізація науково­дослідницької роботи майбутніх учителів філологічних спеціальностейу змісті компетентнісно­орієнтованої вищої освіти……....................................................................................................112Богдан КосопудКамерно­вокальна шевченкіана у творчості львівських композиторів….....................................................................119Олена ЛазуренкоДо проблеми визначення змісту емоційної компетентності…….............................................…...............................…124Олександр МаляровФормування професійної культури майбутнього інженера­педагога….......................................................................130Даріуш СенкевичТенденції розвитку менеджменту та економічна сутність функцій менеджменту в галузі освіти…..................…135Войчек ЖуковськіУправління сферою послуг підприємств роздрібної торгівлі в сучасних умовах………….............................……..140Іван ВасиликівІнформаційні технології у формуванні маркетингової компетенції майбутніх спеціалістів………….....................145Ірина СавкаСучасна економічна освіта молоді як основа формування професійної компетенції……………….....................…147Владислав ГжещукЯкості менеджера навчального закладу та управління менеджментом в закладах освіти………….........................153Наталя ЧередніченкоІнтеграційні педагогічні функції вчителів інформатики в Нідерландах….....................................................................159Наталія СкляренкоМоделі аргументації у процесі навчання монологу­доказу німецькою мовою після англійської……..............…164Маргарита СуровицькаВплив гри на розвиток особистості молодших школярів…….................................................…….................................170

Page 153: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

152

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2014 РОЦІ

                                                    №3 (110) 2014                                 Стр.Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Наталія ПримаченкоКонструктивна складова професійної діяльності педагога……..............................................................................……….6Галина ЩукаОрганізація науково­дослідної роботи студентів напряму підготовки “Туризм”…….....................………………….11Мирон Вачевський, Анджей КринськийВикористання педагогічних технологій у процесі лекційного матеріалуі їх взаємозв’язок з реформами економічної освіти в Україні та Польщі….....................................................................16Владислав ГжещукСуть конкуренції в ринковій економіці промислових підприємств…..............................................................................23Олена БистроваПолікультурний аспект творчості Лесі Українки………….......................................................……...................................28Алла Смерчко, Антон СмерчкоТопоніми як мотивуюча і дериваційна база слов’янських фразеологізмів (словникові матеріали)…….............…33Галина ВарнацькаМіж літературою і живописом: трансформація екфразису………...............................................…...............................38Ірина Єременко, Світлана ГригорукТворчість Миколи Гоголя в оцінці Івана Франка………............................................................……..................................41Мирослава ІванишинТеорія національної ідентичності в українському літературознавстві: концептуальні принципи та ідеї...............…45Наталія Лазірко“Повість про двоє міст” Ч. Діккенса у літературознавчій оцінці Юрія Клена............................................................…51Олена Куцик, Марія КолечкоКонцепт “Сон” у малих фольклорних жанрах (на матеріалі збірника В. Даля “Пословицы русского народа”)..................55Светлана РоманюкРоль междисциплинарной интеграции при формировании поликультурной профессиональной компетентностина магистерской программе по специальности “Правоведение”…………....……........................................................59Олена МацюкФормування позитивної мотивації навчання засобами ІКТпід час професійної підготовки майбутніх перекладачів………......................................................................................…64Віталій КульчицькийСоціально­педагогічні основи патріотичного виховання у педагогічній спадщині В. Сухомлинського.............…70Галина ЛещукВплив засобів масової інформації на процес соціалізації підлітків…..............................................................................76Людмила ПетришинСтруктура об’єкт­суб’єктної взаємодії в системі формування креативності майбутніх соціальних педагогів……81Катерина СкибаОсобливості та сутність підготовки перекладачів в університетах Канади…..................................................................88Вікторія МаркоОсобливості соціально­педагогічної праці на парафії……….......................................................................................….92Іван БаховРеалізація ідеї полікультурності в освіті США і країнах Європи: сучасний стан і перспективи розвитку................…96Ольга Морозова, Галина СікораРозвиток музичного смаку у молодших школярів….............................................................……....................................102Світлана ДолецькаОсновні етапи патріотичного виховання молодших школярів засобами краєзнавчої роботи……….....................106Зоряна ГнатівСпецифіка диригентсько­хорових дисциплін як фахових предметівта виду виконавського мистецтва в сучасній музично­педагогічній освіті…..............................................................112Тетяна СкрябінаМетодична підготовка майбутнього вчителя історії до реалізації методу проектів в процесі навчання....................…116Павло КузьменкоВпровадження інформаційно­педагогічних технологій у забезпеченні самостійної роботи студентів….................120Ірина КаленикКонцертмейстерська діяльність – історичний та педагогічний аспекти.....................................…...............................124Ольга Петришин, Олександра ЛужецькаОсобливості фонетичної асиміляції англіцизмів у сучасній українській мові.........................…….......................…129Любов ПетрицяКритерії визначення фразеологічних словосполучень…..............................................................…...............................134Валерій ТитаренкоТеоретико­методична підготовка вчителя технологій у вищих педагогічних закладах……………........................…139Тетяна ФойдерДо питання розвитку творчих навичок студента концертмейстерського класу...........................................................143Віра Кузьо, Леся ЧавваДо питання пріоритетності засад виконавської діяльності вчителя музичного мистецтва…………....................…146Даріуш СенкевичГлобалістика та глобалізація фіскальної і монетарної політикив підготовці майбутніх менеджерів підприємництва……......................................................……...................................150Войчех ЖуковськіКласифікація сфери послуг в маркетинговій діяльності……......................................................................................….157Надія ПискоЕкзистенція жінки у творчості Олени Теліги: історіографічні аспекти….......................................................................163Ігор ГриникФормування системи професійної підготовки соціальних педагогів у Німеччині на початку ХХ століття...................…167

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 154: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

153 Молодь і ринок №12 (119), 2014

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2014 РОЦІ

                                                    №4 (111) 2014                                 Стр.Олена Квас, Лілія ВовкПедагогічні умови гендерної соціалізації дітей молодшого шкільного віку.................................................................…7Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Наталія ПримаченкоПроектування особистісно орієнтованих форм проведення занять…............................................................................12Надія АшитокМовна соціалізація дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах інформаційного суспільства....................17Ганна Іваночко, Леся Грабинська, Даріуш СенкевичСамопідготовка учнів у навчальному процесі……………….................................................…….................................…21Інна РомащенкоЗміст та функції науково­дослідницької діяльності майбутніх фахівців гуманітарних спеціальностей…................26Ольга КобрійПроектування змісту педагогічних дисциплін навчальною літературоюу сучасних вищих навчальних закладах України……………................................................................................................31Ольга ГуманковаРеалізація міжпредметних зв’язків у контексті підготовки майбутніх учителівгуманітарних дисциплін до здійснення диференційованого підходу у навчанні……………………............................35Тетяна Григор’єваУправління процесом мотивації навчання дорослих іноземним мовам…....................................................................41Галина ОжубкоДослідження структури професійної діяльності менеджера (теоретичний аспект)……………..........................……45Ніна ГрибокЗастосування інтерактивних методів навчання в процесі теоретичної підготовки з фізичного виховання у контекстіпідвищення рівня культури здоров’я студентів спеціальної медичної групи…………….............................................54Леся Баранська, Марія СтецикСакральні концепти “Армагедон” і “Вавилон” у повісті Марії Матіос “Армагедон уже відбувся…”…................58Юлія ВознаСоціалізованість особистості як результат інтерналізації соціальних татеатральних ролей засобами сценічного мистецтва…………......................................................................................…62Любов МельникДивосвіт рідної мови у творчості Є. Маланюка……........................................................…………...................................67Людмила ЛевицькаІнноваційні технології у процесі професійної підготовки вчителів іноземної мови………………….....................…71Микола ГалівОб’єктивність як проблема історико­педагогічного наративу…….............................................…................................75Agnieszka SynowiecProblem zaniechania inwestycji na gruncie ustawy z dnia 11 marca 2004 r. o podatku od towarów i usług…...............82Людмила БазілевськаРозвиток професійної рефлексії майбутнього психолога у контексті становлення його професіогенезу.................88Богдан ЩурикМодест Менцинський – один з найвидатніших тенорів світу…..................................................……..............................92Світлана Гайдукевич, Любомир Колодійчук, Микола ПотапенкоОсобливості застосування ігрових методіву навчанні майбутніх інженерів­енергетиків сільськогосподарського виробництва………........................................95Наталія Журавльова, Ірина КаленикСамостійна робота як одна з основних умов професійної підготовки майбутніх вчителів музики……...............100Оксана СмирноваФормування професійної культури майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу….................…105Ірина МикиткаСучасні підходи до процесу викладання іноземної мови професійного спрямування………………....................110Мар’яна КекошСакральний аспект раннього романтизму в Німеччині….......................................................…….................................114Євгенія СухрамендаВивчення особливостей формування ціннісних орієнтацій сучасного старшокласника у гендерному аспекті.............120Мирослав ФрайтНейрохронаксична теорія Р. Юссона: теорія і практика її застосування у сучасній вокальній педагогіці.................125Владислав ГжещукНапрями формування професійної компетенції майбутніх менеджерів в процесі вивчення маркетингу...............128Войчек ЖуковськіМісце і роль оптової торгівлі на основі маркетингу……….......................................................…...................................133Андрій ЧехЄвропейські стратегії модернізації загальної освіти та реформування освітньої системи в Україні….................138Лілія ЯвірФлоролексеми­символи мікрополя “Квіти” в поетичних текстах Івана Франка……...........………...........................142Любов СливкаРецепція та інтерпретація українського класичного письменництва у метадискурсі Ю. Бачі………...................…147Ван ЦзиюньбоРоль англіцизмів у зміні аксіологічної картини світу сучасних носіїв російської мови…………….....................…151Юлія ЯнісівПоняття та завдання “Інноваційного розвитку освіти”……....................................................…….................................155Вікторія ГарагаКонцептуальні основи педагогічної герменевтики……........................................................……...............................…159Леся КомарОсобливості англійських фразеологізмів у сигніфікативно­денотативній сфері………..........……...........................163Уляна ЛевковичВиди готелів та їх рівень комфорту надання послуг маркетологами для туристів в ринкових умовах...................166

Page 155: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

154

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2014 РОЦІ

                                                    №5 (112) 2014                                 Стр.Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Наталія ПримаченкоВикористання особистісно орієнтованих технологій в професійній підготовці майбутніх педагогів.................……6Вячеслав Осадчий, Олексій НаумукОрганізація лабораторних занять з дисципліни “Адміністрування комп’ютерних мереж”…………….....................11Мирон ВачевськийХристиянська педагогіка у вихованні учнівської молоді……...........................................…………................................16Орест ГукГромадсько­просвітницька діяльність Г.Г. Ващенка…….................................................…………....................................20Інна РомащенкоМодель процесу формування конкурентоздатності студентів за допомогою наково­дослідної діяльності..........................25Світлана ХоменкоПідвищення якості підготовки студентів інженерно­педагогічних спеціальностейекономічного профілю засобами інформаційних технологій……………........................................................................29Оксана БобечкоТворча постать бандуристки Олесі Левадної в контексті трансформації виконавськоїта педагогічної традиції в кобзарському мистецтві…..........................................................................................................33Роман ВишнівськийІван Франко про роль інтелігенції у вихованні української молоді…...............................................…...........................40Наталія БахматВикористання хмарних сервісів у навчально­виховному процесі вищої школи…...............................................……45Олена КривильоваОсобливості психолого­педагогічної діяльності викладачів професійно­технічних навчальних закладів…………......49Тетяна Попова, Юлія ЯковенкоВикористання інформаційно­комунікаційних технологій для підготовки кваліфікованих робітників в професійно­технічних навчальних закладах на уроках виробничого навчання з професії “Кравець”............................................53Олександр ГолікУправління інноваційною діяльністю в умовах загальноосвітнього навчального закладу………….........................58Олександр ЛогвиненкоЗдоровий спосіб життя як наукове інтегроване поняття…….........................................................................................…62Світлана КожушкоСтратегії колаборативного навчання у вищому навчальному закладі…........................................................................65Оксана Павлішак, Оксана ГутирякКомунікативна компетенція у підготовці вчителя іноземної мови…..............................................................................71Ольга КобрійПринципи оновлення змісту педагогічних дисциплін у сучасних вищих навчальних закладах України.............…75Тетяна ЩокінаАудіювання як один із видів мовленнєвої діяльності на заняттях з іноземної мови…......…………...........................79Ірина КлішСпівачка з “напрочуд гарним голосом” (До 140­річчя від дня народження Філомени Лопатинської)................…83Роман ПроцьХортинг як чинник військово­патріотичного виховання учнівської молоді в процесі допризовної підготовки..............…88Лілія СипаФілософський роман епохи Просвітництва у контексті філософської прози XVIII століття…………...................…93Оксана СенютаЛінгвостилістичні засоби процесів вторинної композиційно зумовленої номінації….......…………….....................97Зоряна ДубравськаНаративна мотивація автобіографічного роману Мартіна Еміса “Досвід”……….........…………............................100Наталія БіланОрганізація самостійної роботи студентів аграрних ВНЗ при вивченні іноземної мови…………….......................104Юлія Демків, Антоніна ЧернявськаОсобливості використання інтонації у різних функціональних стилях англійської мови……………..................…109Руслан ГаськевичВигуки в англійській та українській мовах…………....................................................................................................…..113Ростислав ЄгоровРозвиток педагогічних ідей у Львівсько­Варшавській філософській школі: постановка проблеми…...............…118Наталія СулійУкраїнська церковно­пісенна спадщина XIX – поч. XX ст. в навчально­виховному процесі ВНЗ України: доцільністьта перспективи з проекцією на практикування християнського життя студентством…............................................123Владислав ГжещукМіжнародний менеджмент в національному стилі спілкування країн світу............................................................…128Войчек ЖуковськіПрофесійна підготовка майбутніх маркетологів в роздрібній торгівлі сфери послуг…………….......................…134Наталія ШпакВивчення та практичне втілення педагогічної спадщини В.О. Сухомлинськогона уроках природознавства у початковій школі…….........................................................................................................139Тарас СагулаФормування професійної комптентності майбутніх економістів­кібернетиків……...............................................…143Ірина СавкаЗначення шкільної економічної освіти у процесі професійної підготовки майбутніх підприємців………...........146Валентина МиськоСоціально­педагогічні ідеї Януша Корчака………......................................................................................................……150Уляна ЛевковичІсторія розвитку готельного господарства, суть, види та становлення готельної індустрії……….......................…156Наталія Захарчук, Надія МакарчукПроектні технології в початковій школі: шляхи розвитку творчої особистості……...................….........................…162

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 156: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

155 Молодь і ринок №12 (119), 2014

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2014 РОЦІ

                                                    №6 (113) 2014                                 Стр.Василь МадзігонСуть сфери послуг в сучасних умовах туристично­рекреаційної індустрії….................................................................6Лілія Морська, Джоанна СкібськаОрганізація навчання іноземних мов у сучасній профільній школі: обґрунтування вибору навчальних технологій..12Інна РомащенкоНауково­дослідницька діяльність студентів як засіб забезпечення якості освіти……………………........................…18Вікторія ЖигірьЗначення аналітичної компетентності у професійній діяльності менеджера освіти………....……….........................22Микола ГладкийВиховний потенціал українських колядок………….........................................................................….................................26Наталія КорольоваЗдоров’язберігаючі технології в освітньому процесі……......................................................……................................…32Зоя КорнєваКомпонентний склад іншомовної професійно орієнтованої комунікативної компетентності студентів ВТНЗ……36Олена СасЛінгводидактична спадщина Є. І. Тихеєвої у збагаченні словника дітей дошкільного віку…………….....................41Андрій ПетрицяОсобливості використання цифрових лабораторій у навчальному фізичному експерименті…………..................44Галина Кемінь, Ірина ВолошанськаФормування у студентів вищих навчальних закладів комунікативної компетенції на заняттях англійської мови……48Інна Шевчук, Ірина Шаклеіна, Любов ВоронякОрганізація самостійної роботи учнів засобами інформаційних технологій при вивченні фізики……...............…53Тетяна БіланХудожньо­мистецькі основи педагогічної освіти……................................................................……..................................57Світлана КожушкоПідготовка майбутніх фахівців до професійної взаємодії у контексті зарубіжної педагогіки………….................…61Ганна АлєксєєваМодель формування готовності майбутніх соціальних педагогівдо застосування комп’ютерних технологій у професійній діяльності…..........................................................................66Анатолій СільвейстрДидактичні основи організації навчання фізики майбутніх учителів хімії і біології в педагогічному університеті.......................72Микола Моклюк, Ольга МоклюкOn­line система дистанційної підтримки навчання та її використання під час вивчення фізики………..............…78Уляна ПроценкоФорми та методи психолого­педагогічної підготовки майбутніх фахівцівз фізичного виховання та спорту у вищих спеціалізованих навчальних закладах України (1930 – 1991 рр.).................…83Ігор ЗубрицькийПитання антиалкогольного виховання дітей та молоді на сторінках часопису “Українська школа” (1925 – 1943 рр.)...88Наталія ВеличкоТеатральна діяльність як засіб естетичного виховання учнів початкових класів у школах Великої Британії.....................93Марта МацьківЕфективність гейміфікації на уроках іноземної мови…........................................................………..................................96Аgnieszka SynowiecMeandry techniki podatkowej wprowadzenie……….......................................................................…....................................99Ольга ВащилоФормування іншомовної професійно орієнтованої комунікативної компетентностів говорінні студентів магістратури технічних спеціальностей……………..................................................................…107Інна МашковаЗапочаткування україномовної освіти в Канаді: організаційний аспект…...................................................................113Ольга Сеньків, Божена ВитрикушВикористання онлайн­ресурсів при навчанні англомовної лексики учнів молодшого шкільного віку(фрагмент уроку “Мій будинок. Моя квартира”)…..........................................................................................................118Юлія ПавловськаЕкспериментальна перевірка методики індивідуалізації навчання англомовногопрофесійно орієнтованого писемного мовлення майбутніх аналітиків систем…......................……………….......122Оксана ВолохОбґрунтування проблеми сучасної дитячої хорової музики……...................................................................................127Людмила ВолоткоШляхи модернізації професійної підготовки педагога в системі вищої освіти в Україні………………....................131Владіслав ГжещукМіжнародний менеджмент в національному стилі спілкування країн світу…….....................……...........................135Войчек ЖуковськіМаркетингові рішення у роздрібній торгівлі та ринкова торгівля на основі маркетингу……….……................…141Ірина СавкаПредмет і завдання економіки та організації виробництва народного господарства………....…….........................147Уляна ЛевковичМаркетинг використання нових педагогічних технологій туристичних послуг в готельно­курортній діяльності…...152Наталія ДзіковськаФормування педагогічних умов у процесі фахової підготовки вчителів початкових класів: постановка проблеми..157Галина Юзьв’якФормування інноваційної компетентності у майбутніх менеджерів сфери послуг під час навчання у виші............…162Олег ЦебенкоУчасть Гербуртів в розвитку освіти, культури та мистецтва у Галичині ХVІ – початку ХVІІ століття.......................165

Page 157: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

156

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2014 РОЦІ

                                                    №7 (114) 2014                                 Стр.Олена ЗеленськаПрислів’я і поговірки на юридичну тематику на заняттях з іноземної мови у ВНЗ системи МВС України......................6Марія Федурко, Віра КотовичОномастичний компонент у мовній освіті майбутніх учителів початкової школи.......................................................11Леонід ОлійникРекомендації  по  впровадженню  методичної  системи  навчання  військово­спеціальних  дисциплін  магістріввійськово­соціального управління...........................................................................................................................................16Оксана ЖигайлоМетодична компетентність як інтегральна характеристика фахової підготовкимайбутнього вчителя початкових класів................................................................................................................................21Олена ЛіннікЗавдання дослідно­рефлексивного характеру в організації виробничої педагогічної практики...............................25Петро ФризРоль хореографічного мистецтва в полікультурному вихованні.....................................................................................28Єлизавета Яковенко-ГлушенковаОсобливості предметного аспекту змісту навчання професійно орієнтованоїусномовленнєвої комунікативної компетентності майбутніх учителів французької мови.........................................32Наталія ЛупакПедагогічна творчість як наукова (фахова) проблема.........................................................................................................37Лілія КравчукШляхи модернізації фахової підготовки вчителя іноземних мов.......................................................................................41Людмила СилюгаРеалізація технології розвивального навчання Л.В. Занкова у процесі вивчення математики у початкових класах.....44Сергій ГуменюкФормування компетенції педагогічного мислення майбутніх учителів фізичної культури.......................................48Наталія КалитаПроблема виховного ідеалу у контексті сучасних модернізаційних концепцій виховання.........................................52Оксана ПетрівХудожнє сприйняття: проблема взаємодії автора і реципієнта.........................................................................................57Наталія Муляр, Лариса КостюкМетодичні особливості проведення нестандартного урокув курсі “Методика навчання освітньої галузі “Суспільствознавство”..............................................................................63Леся КолтокПроблема інтенсифікації навчального процесу у сучасній школі...................................................................................67Наталія Стасів, Тарас ВійчукФормування в учнів уявлень про змінну величину як чинник алгебраїчної пропедевтикиу початковому курсі математики.............................................................................................................................................71Оксана КудряПідготовка майбутніх учителів до навчання учнів технології побутової діяльності.....................................................75Оксана ТинкалюкВиди комунікативних бар’єрів студентів­майбутніх економістіву процесі вивчення іноземної мови професійного спілкування.......................................................................................79Иван НаливайкоОсобенности обучения младших школьников игре на музыкальных инструментах...................................................84Інна МашковаПроцеси становлення україномовної освіти та школи в Канаді після Другої світової війни.....................................89Лариса КупчикВплив глобалізації та інтернаціоналізації суспільства на мовну політикуі трансформацію цілей шкільної іншомовної освіти у Швейцарії....................................................................................93Олена Кравченко-ДзондзаФормування комунікативної компетентності студентів у процесі вивчення дисциплін філологічного циклу....................98Леся ЛужецькаПароніми та їх роль у забезпеченні точності мовлення...................................................................................................102Іван Околович, Любомир МартинівПластичні властивості мовної і музичної інтонації та значення інтонаційної теорії для музичного виховання..................106Наталя МайбородюкДослідження мотивації досягнення успіху у студентів напряму підготовки 6.010102 Початкова освіта....................110Agnieszka SynowiecMeandry techniki podatkowej wprowadzenie.........................................................................................................................114Владіслав ГжещукСучасна модель підготовки маркетологів для роботи у виробничо­промисловій діяльності.................................120Ірина СавкаЗміст і методика навчання основ економіки учнів 10 – 11 класів загальноосвітніх шкіл...........................................126Войчек ЖуковськіКомерційні відносини підприємств роздрібної торгівлі в сучасних умовах................................................................131Оксана ЯворськаСуб’єкт пам’яті та його наративні стратегії в мемуаристиці...........................................................................................137Світлана ПшеславськаОсобливості функціонування інституту сім’ї в сучасній Україні....................................................................................142Світлана БезбородихСтруктура конкурентоспроможності майбутніх педагогів..............................................................................................146Ганна КузьменкоТенденції підготовки викладацьких кадрів в університетах Іспанії.................................................................................150Уляна ЛевковичВиди готелів та їх рівень комфорту надання послуг маркетологами для туристів в ринкових умовах...................154Вікторія ДволучанськаХарактеристика технології організації педагогічної взаємодії.........................................................................................159

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 158: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

157 Молодь і ринок №12 (119), 2014

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2014 РОЦІ

                                                    №8 (115) 2014                                 Стр.Олександра ЯнковичПідготовка майбутніх учителів початкової школидо організації педагогічної діагностики з використанням інформаційних технологій...................................................7Ірина АкуленкоАктуальні тенденції та впливи в теорії та практиці професійної підготовки майбутнього вчителя математики................10Марія Федурко, Віра КотовичОномастичний компонент у мовній освіті майбутніх учителів початкової школи.......................................................14Дмитро ЛуцикУкраїна в контексті Європейського освітнього простору, місце українського народу у цьому просторі...............19Олена ЯроваНаціональна політика та виклики в початковій математичній освіті країн Європейського союзу............................23Оксана ВознюкФормування професійної культури майбутніх фахівців залізничного транспорту в умовах неперервної освіти..............29Ольга Дем’яненкоБагатомовна професійна освіта як форма ефективної міжкультурної підготовки вчителя іноземної мови..................33Лілія Стахів, Василь Стахів, Сузанна ВолошинЗастосування педагогічних інновацій в навчально­виховному процесі вищої школи.................................................37Ірина СадоваОсобистісно орієнтований підхід до професійної підготовки сучасного вчителяв умовах модернізації кредитно­модульної системи навчання.........................................................................................41Інна Грод, Оксана КарабінМотивація використання дослідницьких стандартних програм в навчальному процесі............................................46Олександра Шаран, Наталія ЖукВикористання електронних освітніх ресурсів як засобу формування пізнавального інтересу молодших школярів...................49Інна РомащенкоОсновні фактори формування творчої особистості фахівця.............................................................................................54Наталія МайєрОсобливості формування методичної самостійності майбутніх викладачів французької мови...............................58Юрій БлажевичЗастосування елементів вітагенних технологій у курсі релігієзнавства для студентів факультету початкової освітита  філології  Хмельницької  гуманітарно­педагогічної  академії  при  використанні  інформаційно­довідковихматеріалів місцевого церковного образотворчого мистецтва...........................................................................................64Михайло СидорКультові придорожні об’єкти в контексті матеріалів курсу “Історія українського мистецтва”.................................69Ірина СередаАналіз навчального заняття як метод контролю за рівнем сформованості здоров’язбережувальної компетентностістудентів відділення “Початкова освіта” в процесі фізичного виховання.......................................................................73Марія Проць, Любов СкаличТеатрально­ігрова діяльність дошкільнят як вид художньо­мовленнєвої діяльності.....................................................80Світлана ЛуцівРиторична майстерність майбутнього вчителя початкових класів через призму історико­педагогічного досвіду..................84Алла Зимульдінова, Галина Філь, Іван КутнякПідготовка майбутніх учителів початкових класів до здійснення інтегрованого вивчення предметів за галузями знань...89Оксана ЖигайлоМетодична компетентність як інтегральна характеристика фахової підготовки майбутнього вчителя початкових класів...95Любов СидоренкоФормування духовних цінностей молодших школярів.......................................................................................................99Ярослава ДробчакВикористання на заняттях трудового навчання елементів інтерактивних технологій...................................................103Галина ШубакСпецифіка організації процесу навчання в сільських малокомплектних школах різних типів і структур..................108Жанна Ясеницька, Галина СавчинСучасні технології художньо­творчого розвитку учнів.....................................................................................................115Олександр ЛівшунДієвість акмеологічної технології у процесі формування професійної готовностімайбутнього вчителя технологій до навчання учнів основ агровиробництва............................................................120Олег ХищенкоІсторія використання проектної діяльності у практиці роботи школи...........................................................................127Ольга АндрєєваФормування позитивного професійного іміджу майбутнього вчителя на основі педагогічної системи В.О. Сухомлинського..132Людмила ПагутаОсобистісний вимір системи освіти в умовах її модернізації...........................................................................................136Ірина ЯнковичПроблеми підготовки вчителів у вищих навчальних закладах Польщі до виховної роботи з учнями....................140Тарас СавшакМетодика навчання історії рідного краю в українських школах Галичини в австрійський період..........................144Олеся ЧеховскаяКоммуникативно­деятельностный подход к обучению гуманитарных дисциплин.....................................................148Войчех ЖуковськіЕкспериментальний процес ефективного формування професійних компетентностеймайбутніх маркетологів в галузі оптової та роздрібної торгівлі.......................................................................................153Владіслав ГжещукТеоретичні і практичні принципи менеджменту та його основні функції у виробничій сфері..............................159Уляна ЛевковичМодель учіння маркетингу готельно­ресторанного бізнесу цінової політики,та якість сфери послуг туристичної діяльності...................................................................................................................165

Page 159: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

158

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2014 РОЦІ

                                                    №9 (116) 2014                                 Стр.Іван МихасюкГлобалізована Європа й світ в неоголошеній українсько­російській війні......................................................................6Мирон ВачевськийРеформа освіти у США та оцінювання компетентностей викладачів навчальних закладів...........................................9Володимир КовальчукІнформатизація освіти як основа модернізації фахової підготовки сучасного вчителя...............................................14Ігор ЛазурчакОсобливості підготовки магістрів в галузях педагогічної освіти, природничих та фізико­математичних наук.........................18Віктор МадзігонПедагогічні умови реалізації змісту технологічного профілю з основ маркетингу.....................................................22Іван КутнякІнноваційні технології у процесі фахової підготовки майбутніх учителів початкових класів......................................27Валентина ДротенкоГносеологічний простір поняття “модернізація”.................................................................................................................31Тетяна ОсьмакПолікультурне виховання майбутніх педагогів....................................................................................................................36Любов Білецька, Руслан БілецькийОсобливості використання інноваційних технологій під час вивчення математики у початковій школі.................39Алла Хом’якПедагогічна технологія як інтегративна модель навчально­виховного процесу............................................................44Світлана ШехавцоваСуб’єкт­суб’єктна педагогічна взаємодія як механізм формуваннясуб’єктивності студента до професійно­педагогічної діяльності......................................................................................50Алла Зимульдінова, Галина ФільОрганізація самостійної роботи молодших школярів.........................................................................................................54Олександра Шаран, Володимир ШаранВикористання завдань краєзнавчого характеру як засобу формування математичної компетентності учнів...................60Лілія РускулісУрахування специфічних принципів навчання в теоретико­методичнійпідготовці майбутнього вчителя української мови...............................................................................................................64Олександр Кучик, Олег ЦебенкоДіяльність роду Гербуртів у контексті ухвал Берестейської унії на теренах Галичини XVI – XVII століття..........................69Катерина ГалацинІнноваційні методи у процесі викладання англійської мови у вищих технічних навчальних закладах......................74Інна ЯнковськаМетодика формування художнього образу в процесі образотворчої діяльності учнів початкових класів.....................78Сергій ЧупахінПроблеми формування професійної компетентності майбутніх інженерів­зв’язківців.............................................83Ірина Савченко, Ірина ТропінаДесимінація досвіду стандартизації в системі професійно­технічної освіти.................................................................88Леся ШагалаСтановлення ліцею в Ліґниці: контекст розвитку українського шкільництва в Польщі................................................95Тетяна ЛукашенкоПроблеми проектування індустріальних парків на Львівщині........................................................................................100Неоніла ГоловецькаОбрази історичних осіб в українському політичному анекдоті ХХ століття...............................................................104Руслана ДанилякВикористання традицій народної педагогіки у вихованні школярів в умовах модернізації освіти..........................110Світлана СтеблюкПедагогічні умови економічної підготовки майбутніх молодших спеціалістівсфери кооперації та реалізація їх в умовах коледжу...........................................................................................................113Тетяна РуденькаТехнологія формування професійної компетентності майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей засобамиарт­педагогіки в умовах навчання у коледжі.......................................................................................................................117Леся ОхріменкоВикористання технології розвивального навчання на уроках української мови в початкових класах....................123Войчех ЖуковськіПедагогічна модель формування професійних компетентностей майбутніх маркетологівсфери послуг в галузі торгівлі................................................................................................................................................129Владіслав ГжещукТеоретичні і практичні принципи сучасних реформ в галузі освіти у Польщі та європейської шкільної освіти..............136Зоя ГурічОсобливості підготовки вчителів образотворчого мистецтва у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст....................141Олександра ДудникЧитанки для першокласників як засіб формування відповідальності.............................................................................145Лариса ГончароваРозвиток творчої активності людей похилого віку.............................................................................................................150Наталія СорочанДослідження проблематики сучасних ринкових вимог до молодих фахівців з маркетингу......................................155Надія АнтонюкДослідно­експериментальна робота з формування діалогічних умінь у майбутніх учителів початкової школи..................160Наталія СаланьПідготовка майбутнього вчителя фізико­математичних дисциплін до організації гурткової роботи у закладах освіти..164

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 160: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

159 Молодь і ринок №12 (119), 2014

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2014 РОЦІ

                                                    №10 (117) 2014                               Стр.Інна ШоробураУніверситетська географічна наука як передумова розвитку шкільної географічної освіти в Україні......................6Ольга КобрійІдея гуманізації змісту педагогічних дисциплін у сучасних ВНЗ України.......................................................................10Andrzej KryńskiNiewydolność systemu społecznego jako przyczyna ubóstwa materialnego i kulturowego..............................................14Надія АшитокГуманістична парадигма в умовах кризових явищ в освіті................................................................................................19Алла СоколоваАктуалізація проблем формування дитячої хорової культурив методичних працях представників музично­педагогічної думки 20 – 80­х років ХХ ст............................................24Jadwiga Uchyła-ZroskiMuzyka mową dźwięków i ciszy..................................................................................................................................................29Людомир Філоненко, Олександра НімиловичМузично­педагогічне мистецтво в житті і творчості Святослава Процика (До 70­річчя від дня народження).............34Емілія КостишинДуховна криза суспільства як проблема освітнього простору.........................................................................................40Ліана Бурчак, Станіслав БурчакЕфективні шляхи підготовки вчителя­дослідника у вищій школі.......................................................................................45Наталія ЗайченкоЗміст соціально­педагогічної діяльності соціальних служб в Іспанії...............................................................................50Юлія ВознаЗначення та роль практичної складової у системі соціальної освіти за рубежем........................................................56Валентина ЦинаМоделювання процесу формування особистісно професійної зрілості майбутніх педагогів в умовах ВНЗ......................61Лариса БеземчукСтруктура підготовки майбутнього викладача музичного мистецтва до професійної діяльності в умовах ВНЗ.........................66Оксана ВасильєваХорове мистецтво у гімназіях Харкова кінця ХІХ – початку ХХ ст.................................................................................70Інга ГалатирТеоретичний аналіз поняття соціально­педагогічний супровід роботиз молоддю загальноосвітніх та вищих навчальних закладів інклюзивної орієнтації.......................................................74Росіна ГуцалРозквіт українського національного мистецтва м. Кам’янця­Подільськогов контексті історичних та культурних подій 1918 – 1920 рр................................................................................................78Андрій Григорович, Ольга Заяць, Мар’яна ГладкевичАналіз проблематики розвитку креативних здібностей у процесі позакласної роботи...............................................83Андрій Душний, Андрій БоженськийКолективне інструментальне музикування педагогічних університетів на прикладі конкурсу “ Perpetuum mobile”....89Аліна МарловаПедагогічні умови формування готовності до опрацювання іншомовноїфахової літератури у студентів вищих медичних навчальних закладів..............................................................................97Лариса Ороновська, Анатолій ОроновськийХоровий колектив: аналіз дефініцій та провідних ознак.....................................................................................................101Вікторія ПолюгаТворчий акт, музика, екзистенція – феномени особистісного буття людини...............................................................105Ольга ХомаПедагогічна практика у системі підготовки майбутніх учителів початкової школи....................................................109Дзвенислава ВасиликХорові твори Богдани Фільц на слова Тараса Шевченка..................................................................................................112Андрій СлавичОсобливості хорового письма Михайла Гайворонського..................................................................................................117Наталія ЧетоваЛідія Шапіро – диригент хору і педагог................................................................................................................................119Руслан КундисХореографічні колективи Львова як чинник вдосконалення акордеоніста­акомпаніатора........................................123Оксана ВолохДуховний потенціал хорового мистецтва на сучасному етапі розвитку українського суспільства........................128Владіслав ГжещукПедагогічні технології професійної підготовки менеджерів до якості виробництвав системі безперервної освіти у процесі вивчення економічних дисциплін.................................................................133Войчех ЖуковськіНапрями формування професійної підготовки маркетологівсфери послуг роздрібної та оптової торгівлі в міжнародних відносинах......................................................................138Христина ГолубінкаСпецифіка і втілення художнього образу у диригентському мистецтві........................................................................144Ольга Карась (Кметі)Пріоритети учня­баяніста (акордеоніста) ДМШ з позиції репертуарної політики(друга половини ХХ ст. – сьогодення)....................................................................................................................................147Галина МіськоЗразки зимово­обрядової пісенності у репертуарі хорових колективів Тернопільщини..........................................154Ігор ЦмурДо питання формування творчої особистості майбутнього вчителя музики.............................................................158Віра Кузьо, Леся ЧавваПріоритетні дослідження мистецько­педагогічних інновацій ХХІ століття...................................................................162Світлана ЦарукУчні “Варшавського періоду” Олександра Мишуги – видатні співаки та педагоги...................................................167Оксана СмалькоОсобливості формування відповідального ставленнядо батьківства в студентів університету у позааудиторній виховній роботі..................................................................172Олег ЦебенкоПоходження та генеалогія роду Гербуртів на теренах Галичини та Поділля XIV – XVII ст........................................176

Page 161: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

160

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2014 РОЦІ

                                                    №11 (118) 2014                               Стр.Лариса ЗданевичВикористання кейс­стаді як інтерактивного методу взаємодії в процесі підготовки майбутніх вихователів..................6Ігор ВойтовичВикористання синергетичного підходу у навчанні майбутніх учителів інформатики.................................................11Леонід ОршанськийПроблеми, пріоритетні напрями та завдання вітчизняної професійної освіти..............................................................16Віталій ХоменкоДослідження загальнонаукових підходів до побудови моделей змісту навчання в ракурсі розробки системидуального змісту професійної підготовки майбутніх інженерів­педагогів.....................................................................21Марина СавченкоМодель гендерного виховання дітей старшого дошкільного віку.....................................................................................26Лілія ОнофрійчукРетроспектива проблеми підготовки майбутніх вихователів дітей дошкільного віку....................................................32Оксана Бартків, Євгенія ДурманенкоСуб’єктність педагога: теоретичний аналіз проблеми.......................................................................................................37Діана ТерещукСтратегії ведення переговорів як необхідна складова змісту навчанняміжкультурної компетентності студентів європейського вишу..........................................................................................41Олександр КошелєвПроведення ділових ігор при вивченні курсу “Основи наукових досліджень”...............................................................44Вікторія Лучкевич, Уляна ПаньківРозвиток франкомовної граматичної компетентності студентів філологічних спеціальностей.................................49Наталія КарапузоваПідготовка майбутніх учителів початкових класів до позакласної роботи з математики............................................52Лілія ПавленкоМетодика розв’язання прикладних задач з використанням комп’ютерних технологійстатистичного опрацювання експериментальних даних.....................................................................................................57Ірина СкрипченкоВикористання тренажерів, що імітують скальний рельєф для підготовки майбутніх фахівців з фізичного вихованнята спорту на практичних заняттях з дисципліни “Туризм”.................................................................................................62Степан СеньківЗакономірності сполучуваності п’ятьох приголосних фонем в інтервокальній позиції.............................................69Олена ЧернєгаМодель формування професійної компетентності бакалавра­викладача практичного навчанняв галузі економіки у вищому навчальному закладі.............................................................................................................74Вікторія ЖигірьНапрями удосконалення професійної підготовки менеджера освіти у ВНЗ.................................................................80Наталія ЗайченкоСоціально­педагогічна робота з дітьми та молоддю у країнах Латинської Америки:соціальні виклики, особливості розвитку................................................................................................................................85Людмила ЛевицькаДомашнє читання як складовий компонент навчання іноземної мови в середній школі..........................................90Людмила СмалиусІнноваційні освітні технології у фаховій підготовці майбутніх психологів......................................................................95Ганна КрасильниковаКласифікація моделей моніторингу якості складових педагогічної системиу вітчизняних вищих навчальних закладах.............................................................................................................................99Алла ГрушеваРезультати діагностики рівнів значущості управлінської компетентності у майбутній професійній діяльності економістів...103Оксана СкварокРеалізація особистісно орієнтованого підходу до навчання у вищій школіяк шлях до формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя...................................................................108Ірина КізинВикористання концептуальних положень та ідей Едварда Жарського у сучасній педагогічній практиці....................111Лада ШвачкаУмови розвитку професійної самоосвіти компетентності майбутніх викладачів вищої школи...............................116Олеся МисикПедагогічна практика як чинник формування фахової компетентності у майбутніх вихователів дітей дошкільного віку..121Оксана БобакЗасади сімейного виховання дошкільників в Україні у ІІ­й половині ХХ ст..................................................................126Роман Михаць, Микола МихацьМузично­сценічна творчість Михайла Вербицького (до 200­от літнього ювілею композитора)..............................132Римма РедчукСучасний погляд на проблему формування готовності майбутніх фахівцівз документознавства до професійної взаємодії у сфері соціальних комунікацій.........................................................137Людмила МатвійчукТеоретичні підходи до проблеми фахової підготовки засобами інформаційно­комунікаційних технологій.................141Анна КуриловичДо питання дослідження екологічного виховання молодших школярів (друга половина XX ст.)............................145Марія СуділовськаОсвітня діяльність Дмитра Чижевського: празький період...............................................................................................149Марина МаркоТеоретичні засади формування математичної компетентності майбутніх учителівпочаткових класів у контексті реформування освіти..........................................................................................................152Олександр ОмельчукВикористання методу творчих проектів у профільному навчанністаршокласників художнього оброблення матеріалів.......................................................................................................156Сергій НемченкоОсобливості підготовки майбутнього керівника загальноосвітнього навчального закладудо рефлексивного управління.................................................................................................................................................161Наталія КугайДо питання про методологічну компетентність майбутнього вчителя математики.................................................165Ірина КолесникТеоретико­методологічні аспекти педагогічної системи А.С. Макаренка...................................................................169Світлана Гончарова, Вікторія КонопляВивчення теми “Наближені методи розв’язання рівнянь і нерівностей”на факультативних заняттях з математики в школі...............................................................................................................173Павло КошелєвСтруктура особистості управлінської організованості керівників ЗНЗ.........................................................................177

Молодь і ринок №12 (119), 2014

Page 162: Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/12_119_2014.pdf · З червня 2013 року журнал співпрацює з

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України