http://www.dponline.cn.ua e-mail: [email protected]ЧЕТВЕР, 15 січня 2009 р. № 6 (27837) Чернігівська Чернігівська обласна газета обласна газета Заснована Заснована у січні у січні 1838 року 1838 року Головна газета Чернігівщини http://www dponline cn ua e mail: despravda@ukr net Головна газет Головна газет http://www.dponline.cn.ua e-mail: [email protected]et . Шановні наші читачі! Ось і минув ще один рік нашого з вами спіл- кування, нашого життя. Всі ми стали на рік стар- шими і хочеться вірити – мудрішими. А саме так, бо 2008-й був для нас усіх, і газети в тому чис- лі, непростим, і тому ми мали змогу, щоправда, подекуди на гірких прикладах, але робити певні висновки, вчитися на помилках і достойно ви- ходити з будь-яких ситуацій. «Деснянська правда» вистояла в боротьбі за існування і продовжує розвиватися, попри нега- разди і труднощі, яких у неї й справді було чи- мало. Складною виявилася і передплатна кам- панія на I півріччя 2009 року, й причиною тому не тільки фінансова криза. Однак ми тішимося тим, що нам таки вдалося знайти отой зворотний зв’язок з читачем, який часто і небезпідставно, принижений чиновницькою байдужістю і все- дозволеністю, звертався саме до редакції «Дес- нянської правди» – як до останньої інстанції. За минулий рік ми отримали велику кількість звер- нень громадян і через друковане слово намага- лися добитися вирішення порушених питань. У багатьох випадках нам це вдавалося. Листи, що надходили до газети, були різні: про пенсію, про тарифи, про голодомор і сучасну економіку, про роботу владних органів і… зви- чайно ж, про газету. Про те, якою вона має бути, що потрібно зробити, щоб стала цікавішою. Для нас дуже важливі всі пропозиції та зауважен- ня читачів, навіть щонайменші їхні претензії, а вони є – бо ми самі просили їх висловлювати. Нарікання ж, в основному, на те, що в період новорічних канікул вийшли об’єднані номери газети. Скаржилися і жителі віддалених райо- нів: «Деснянку» доставляють не тричі на тиж- день, а лише двічі. І це нас теж змушує замис- литися, шукати розумний вихід, аби допомогти і передплатникам, і поштовикам, і собі в тому числі. Незалежно від того, як ми виходитимемо з становища, запевняємо: читач не відчує себе обділеним інформацією. Якщо й змушені будемо скорочувати випуски, натомість збільшуватиме- мо кількість сторінок, тобто «Деснянка» «тов- стішатиме». Адже ми зацікавлені в тому, щоб з нами залишалися наші постійні шанувальники і долучалися нові. Будьте з нами! І дай усім нам Боже терпіння, мужності, натхнення, віри, надії та любові! Від щирого серця дякуємо шанованим перед- платникам і дописувачам, рекламодавцям і усім тим, хто допомагав, допомагає і допомагатиме «Деснянській правді». М инулий рік подару- вав нам чудову жі- ночу футбольну збір- ну України, яка у красивому стилі виборола право подаль- шої боротьби за золото Євро- 2009 у Фінляндії. Увесь склад нашої команди заслуговує на шану і відзначення. Підтвер- дженням тому – красномов- ний факт: основних гравців головної команди країни ми добре знаємо, їхні прізвища на слуху. Тому «Деснянська правда» й вирішила провести серед чернігівських спортив- них журналістів опитуван- ня. Потрібно було назвати п’ятірку найкращих, з їх– ньої точки зору, українських футболісток, як тих, хто грає у вітчизняному чемпіонаті, так і тих, хто представляє зарубіжні клуби. Перше міс- це оцінювалося п’ятьма, дру- ге – чотирма, третє – трьома, четверте – двома, п’яте – од- ним балами. І ось які маємо результа- ти... Надія Баранова – краща футболістка України стор. 2, 3 2, 3 стор. 11 11 стор. 10 10 стор. 19 19 Квартирне питання Як жити? Бувальщина Допоміг... Крамаров Онлайн-версія «Деснянської правди» www.dponline.cn.ua Фото Віктора КОШМАЛА
This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Чернігівська Чернігівська обласна газета обласна газета
Заснована Заснована у січні у січні
1838 року1838 рокуГоловна газета Чернігівщиниhttp://www dponline cn ua e mail: despravda@ukr net Головна газетГоловна газетhttp://www.dponline.cn.ua e-mail: [email protected]://www.dponline.cn.ua e-mail: [email protected]
Шановні наші читачі!Ось і минув ще один рік нашого з вами спіл-
кування, нашого життя. Всі ми стали на рік стар-шими і хочеться вірити – мудрішими. А саме так, бо 2008-й був для нас усіх, і газети в тому чис-лі, непростим, і тому ми мали змогу, щоправда, подекуди на гірких прикладах, але робити певні висновки, вчитися на помилках і достойно ви-ходити з будь-яких ситуацій.
«Деснянська правда» вистояла в боротьбі за існування і продовжує розвиватися, попри нега-разди і труднощі, яких у неї й справді було чи-мало. Складною виявилася і передплатна кам-панія на I півріччя 2009 року, й причиною тому не тільки фінансова криза. Однак ми тішимося тим, що нам таки вдалося знайти отой зворотний зв’язок з читачем, який часто і небезпідставно, принижений чиновницькою байдужістю і все-дозволеністю, звертався саме до редакції «Дес-нянської правди» – як до останньої інстанції. За минулий рік ми отримали велику кількість звер-нень громадян і через друковане слово намага-лися добитися вирішення порушених питань. У багатьох випадках нам це вдавалося.
Листи, що надходили до газети, були різні: про пенсію, про тарифи, про голодомор і сучасну економіку, про роботу владних органів і… зви-чайно ж, про газету. Про те, якою вона має бути, що потрібно зробити, щоб стала цікавішою. Для нас дуже важливі всі пропозиції та зауважен-ня читачів, навіть щонайменші їхні претензії, а вони є – бо ми самі просили їх висловлювати. Нарікання ж, в основному, на те, що в період новорічних канікул вийшли об’єднані номери газети. Скаржилися і жителі віддалених райо-нів: «Деснянку» доставляють не тричі на тиж-день, а лише двічі. І це нас теж змушує замис-литися, шукати розумний вихід, аби допомогти і передплатникам, і поштовикам, і собі в тому числі. Незалежно від того, як ми виходитимемо з становища, запевняємо: читач не відчує себе обділеним інформацією. Якщо й змушені будемо скорочувати випуски, натомість збільшуватиме-мо кількість сторінок, тобто «Деснянка» «тов-стішатиме». Адже ми зацікавлені в тому, щоб з нами залишалися наші постійні шанувальники і долучалися нові.
Будьте з нами! І дай усім нам Боже терпіння, мужності, натхнення, віри, надії та любові!
Від щирого серця дякуємо шанованим перед-платникам і дописувачам, рекламодавцям і усім тим, хто допомагав, допомагає і допомагатиме «Деснянській правді».
Минулий рік подару-вав нам чудову жі-ночу футбольну збір-
ну України, яка у красивому стилі виборола право подаль-шої боротьби за золото Євро-2009 у Фінляндії. Увесь склад нашої команди заслуговує на шану і відзначення. Підтвер-дженням тому – красномов-ний факт: основних гравців
головної команди країни ми добре знаємо, їхні прізвища на слуху. Тому «Деснянська правда» й вирішила провести серед чернігівських спортив-них журналістів опитуван-ня. Потрібно було назвати п’ятірку найкращих, з їх– ньої точки зору, українських футболісток, як тих, хто грає у вітчизняному чемпіонаті,
так і тих, хто представляє зарубіжні клуби. Перше міс-це оцінювалося п’ятьма, дру-ге – чотирма, третє – трьома, четверте – двома, п’яте – од-ним балами.
кою Чернігів ської міської ради, наприкінці осені встановили загальний лі-чильник на опалення, – розповідає Марія Мети-хатко. Людям обіцяли, що так буде економніше. А «економія» виявилася ось яка: ще в листопаді Марія Андріївна платила за опалення й гарячу воду 68 грн., а за грудень раху-нок прийшов уже на суму 205 грн. А ще ж електро-енергія, вода, квартпла-та… Причому наприкінці 2008 року тарифи підняли практично на всі кому-нальні послуги. Заможні-ші молодші сусіди Марії Андріївни встановили лі-чильники у себе в квар-тирах. А ті, що не мають змоги зробити це, платять у три рази більше… Така от «справедливість».
– Приїжджав депутат міської ради (прізвища не пам’ятаю), обіцяв, що нам лічильники у квартирах встановлять безкоштовно за якоюсь соціальною про-грамою. Але все затихло, – у відчаї розповідає жінка.
– У квартирах лічиль-ники встановлюють за власний рахунок. Була державна програма енер-гозбереження, але вона передбачала безкоштовні засоби обліку для будин-ків, – говорить начальник управління ЖКГ Черні-гівської міської ради Ва-дим Антошин.
Отож розраховувати залишається тільки на власні сили.
Марія Андріївна – ін-валід ІІ групи, у неї хво-ре серце, потрібна опера-ція… Вона живе з чолові-ком, теж інвалідом. Їхній сукупний місячний до-хід складає близько 1300 гривень. От і порахуємо: квартплата – 300 гривень; ліки – по 350 гривень (і ціни в аптеках ростуть, як на дріжджах) – має-мо 700. На їжу залиша-ється 300 гривень, це по 10 гривень на день (одна тільки хлібина в магази-ні коштує 2 грн. 40 коп., продукти щодня дорож-чають, а ще ж господарчі товари потрібні). Але це просто розрахунок. Дуже часто й на хліб ні копій-ки не залишається. Діти допомагати батькам фі-нансово теж не можуть, адже й самі ледве зводять кінці з кінцями.
– Зверталася в міську раду, аби пільгу якусь дали. Там порахували і сказали, що грошей у нас вистачає, витрати на ліки не враховують, тож жити можна цілком нор-мально, – з безнадією в голосі розповідає Марія Метихатко.
А скільки у нас та-ких, як ця жінка? Вла-да закликає громадян вчасно сплачувати ко-мунальні послуги. Але за який кошт? От і ви-бирають беззахисні ста-ренькі: сплатити рахунки чи купити ліки, аби про-жити (чи то проіснувати) ще трохи…
Наталія ГАРБУЗФото автора
Питання в повітря
Як жити?Мене зворушив телефонний дзвінок до
редакції пенсіонерки Марії Метихатко. Жін-ка була у відчаї: жити немає за що...
Кому квартири в Куликівці?
Занепокоєння у жителів райцентру Куликівка викликала інформація в газеті «Вісник Ч» про можливий дерибан п’яти відомчих квартир. І,
начебто, «на одну з квартир претендує голова Ку-ликівської райдержадміністрації Олег Шпак». Олег Шпак з цього приводу відповів коротко: «Я не пре-тендував, не претендую й не буду претендувати на квартиру в цьому будинку з одної простої причини – поважаю і, більше того, представляю Закон на Кули-ківщині». Крапка.
Свій день народження відзначають15 січня – Олег Петрович ВАСИЛЕНКО, голова Талалаївської районної ради.16 січня – Борис Михайлович ПЕТРЕНКО, начальник регіонального відділення Фонду держмайна по
області.17 січня – Василь Олексійович КОВАЛЬОВ, заступник голови обласної ради.
Вітаємо!16 січня день народжен-
ня відзначає голова правлін-ня ЗАТ «Носівська райаптека №19», провізор-організатор вищої категорії, ветеран ап-течної справи, член партії «Батьківщина», шанована й знана людина не тільки у сво-єму районі Анатолій Мико-лайович БАСЕНКО.
Понад 35 років він допомагає численним хворим долати неду-ги, засвідчуючи високий профе-сіоналізм і любов до людей, які опинилися в біді. Завдяки його зусиллям збережено аптечну ме-режу району, газифіковано примі-щення, створено нормальні умови
для роботи фармацевтів і безпе-ребійного постачання ліків.
Дорогою батька пішла його донька Ірина, яка навчання в На-ціональному фармацевтичному університеті поєднує з роботою
в аптеці на посаді заступника за-відувача відділу з питань запасу ліків. Її мати Валентина Іванівна – медсестра пологового відділення Носівської ЦРЛ.
Старійшину аптечної справи Анатолія Басенка, який за багато-річну і сумлінну працю відзначе-ний Почесними грамотами Мініс-терства охорони здоров’я України. облдержадміністраціїі, райдерж-адміністрації, з днем народження вітає районна організація партії «Батьківщина», в якій перебуває вся родина іменинника.
Бажаємо Вам, Анатолію Мико-лайовичу, професійного довголіт-тя, козацького здоров’я, усіляких гараздів, щоб і надалі дарувати людям радість життя.
Микола КРАВЧЕНКО,голова Носівської районної
організації партії «Батьківщина», депутат районної ради
б ф і і б
Традиція відзначати старий Новий рік у ніч із 13 на 14 січня виникла після 1918
року, коли було введено нове лі-точислення за григоріанським календарем. Колись цей день за юліанським календарем припа-дав на 1 січня й називався днем Василя, у пам’ять про найвизнач-нішого святого Василія Велико-го, архиєпископа Кесарії Капа-докійської в Малій Азії, який народився у 329 році.
За свої духовні подвиги Ва-силій отримав дар зцілення і молитвою вилікував багатьох
важкохворих. Піклувався про бідних і немічних, яким вла-штував спеціальний приту-лок, названий Василіадою. Сам же вдягав скромний одяг і їв лише хліб, сіль та воду. По-мер Василій Великий 1 січня (старий стиль) 379 р. на 50-му році життя. За переказами, не-тлінні мощі святого перевезли до Риму.
Церква визнала Василя Вели-ким. І коли нині ми відкриваємо Молитовник, то і в ранкових, і у вечірніх молитвах, і в молитвах, які християни читають перед
святим Причастям, то багото із цих молитв склав Василій, за-слуга якого у становленні хрис-тиянства величезна.
Олег ОБУШНИЙ,заступник голови обласної ради
Шана
У пам’ять про найвизначнішого святого
Саме під таким гаслом поза-вчора, 13 січня, біля примі-щення Почесного консуль-
ства Російської Федерації в Чер-нігові відбулася акція протесту, спрямована проти позиції уряду сусідньої держави та її підпри-ємства «Газпром» щодо газового конфлікту.
Учасники акції закликали ро-сійську сторону припинити по-ширення неправдивих та пере-кручених фактів, які, на думку організаторів заходу, спрямова-ні на дискредитацію України в Європі. До того ж вони вимагали негайно відновити поставки газу в Європу.
На завершення пікетувальни-ки залишили біля входу в По-чесне консульство пачку локши-ни, яка, на їхню думку, є сим-волом інформаційної політики Російської Федерації в газовому
питанні, та наклеїли на двері Звернення до російського кон-сула в Чернігові Вагіфа Алієва та Надзвичайного і Повноваж-ного Посла РФ Віктора Черно-мирдіна.
За словами організаторів акції, захід не носив жодного політично-го забарвлення і є винятково ініціа-тивою чернігівської громадськості.
Володимир ЛИСЕНКОФото автора
Акція
«Досить брехати!»
№ 6 (27837)15 січня 2009 року 3
Парадокси 90-х на прикладі однієї родиниПостперебудовчий пері-
од справді залишив нам чимало парадоксів. Один з них – прописка (нині вона стала реєстрацією, але від того суть не дуже змінила-ся, іноземці ж до цього часу не дуже розуміють, що це за штука). Другий – несприй-няття не тільки офіційни-ми органами, а й самими людьми такого поняття, як цивільний шлюб (лише в но-вому Сімейному кодексі він має достатньо прав). Третій – заплутане встановлення факту громадянства (якщо, скажімо, ти народився в од-ній республіці СССР, прожи-вав у іншій, а потім повер-нувся на історичну батьків-щину). Є ще й інші. Та для нашої ситуації й цих над-лишок. Щоправда, всі гострі кути таких проблем тепер ліквідовуються, проте в де-яких випадках перетворю-ються на кути тупі...
У Сергія Припишнюка життя було, як у більшості військових родин. Сім’я по-дорожувала країною за міс-цем служби батька. Ставши дорослим, син традиційно обрав професію військово-го. У 1985 році глава сімей-ства отримав двокімнатну квартиру в Гончарівському. В ордері були зазначені син Сергій та дружина Лідія Ві-кторівна.
Згодом батьки розлучили-ся. Колишній чоловік зали-шив житло дружині та сино-ві. Відтак за місцем служби у Києві отримав іншу квар-тиру, де тепер з ним мешкає нова родина.
Сергій продовжував слу-жити в Гончарівському. На той час, наприкінці 90-х, їхня бригада, відома як «Три п’ятірки», себто «555», була однією з найкращих. У 1997 році її передислоковують в Умань. У цей час Сергій знайомиться зі своєю май-бутньою дружиною Ната-лією, котра згодом починає проживати з його матір’ю у квартирі по вулиці Танкістів. Сергій же тимчасово пропи-сується у батька в Києві з на-дією на нове місце служби в столиці. Тим більше, що за-реєструватися в казарменній кімнатці в Умані, де вояки мешкали увісьмох, можли-вості не було.
Та тодішні перебудови в армії особливих надій на нор-мальне офіцерське життя не давали. Треба було платити за квартиру, до того ж на той час у Сергія та Наталії народилася донька Владлена. Отож Сергій Припишнюк, який тоді слу-жив начальником радіолока-ційної станції наведення – за-ступником командира ракет-ної бригади, приймає рішення звільнитися зі Збройних Сил України. Він знаходить місце у столичній охоронній служ-бі, де працює й сьогодні. Нині Сергій Віталійович – началь-ник служби безпеки готель-ного комплексу з лікувально-оздоровчою базою «Три сини» у Східниці. Два тижні він на роботі на Львівщині, а два – вдома у Гончарівському. Ро-ботою задоволений. Таким розпорядком життя – також. Дружина й діти не проти по-дібного «режиму». Адже сім’я забезпечена матеріально, а два тижні відпустки компенсують два робочих півмісяця. Поді-бним чином сьогодні живуть тисячі родин.
Та не в цьому, як ка-жуть, сіль.
Не громадянин Гончарівського?Так, за словами Сергія
Припишнюка, сказав йому голова селищної ради Ва-силь Миколайович Носко, до речі, у минулому – його вчитель фізвиховання. А у Наталії він взагалі був клас-ним керівником. Зрозуміло, що люди ці знайомі віддав-на. Та й Гончарівське – не столиця, з життям сусідів і односельців усі тут добре обізнані.
Отож проблеми у При-пишнюків почалися, відко-ли у 2006 році померла мати, Лідія Вікторівна, котра зна-чилася квартиронаймачем. На той час Сергій був про-писаний у Києві, а Наталя – взагалі ніде. Про це – окрема мова. Квартира тоді була у віданні Міноборони.
Сергій Припишнюк піс-ля смерті матері пише за-яву до будинкоуправління Гончарівської комунально-експлуатаційної частини з проханням переоформити особовий рахунок на нього. Адже фактично він зі своєю родиною весь час проживав тут. Але у цьому Сергієві Ві-талійовичу було відмовлено. Більше того, запропоновано
терміново звільнити квар-тиру. Він звернувся до вій-ськовиків, і йому порадили трохи почекати, адже по-чався процес передачі жит-ла на баланс селищної ради. Це й було зроблено 10 трав-ня 2007 року. Будинок пере-дали з кількістю мешканців – 167 – і Сергій Припишнюк був одним з них.
Здавалося б, нарешті все буде гаразд. Та не так стало-ся, як гадалося. Тепер уже селищна рада на чолі з її го-ловою Василем Носком, ви-конком та житлово-побутова комісія були категорично про-ти того, аби родина Припиш-нюків займала квартиру по вулиці Танкістів. Ось рядки з відповіді Сергієві Припишню-ку від 28.11.2007 року: «Відпо-відно до протоколу засідання житлово-побутової комісії від 27.11.2007 року громадянинові Припишнюку С.В. відмовлено по суті його заяви, у зв’язку з тим, що він на день смерті матері був прописаний у м. Київ з 19.06.1997 по 27.10.2007 року. Житлово-побутова комі-сія вирішила, що громадянин Припишнюк не має законних підстав займати цю кварти-ру, тому що вона не прива-тизована і не передається у спадок».
У даній ситуації Сергієві Віталійовичу не залишалося нічого іншого, як звернути-ся до суду.
– Дивно, – розповідає він, – мені кажуть: ти не грома-дянин Гончарівського. А я живу тут постійно. Військо-вий квиток у мене зареє-стрований у Чернігівському райвійськкоматі. Дружина працює продавцем у Гонча-рівському, діти ходять тут до школи та дитсадка. До того ж, я – чорнобилець 4 катего-рії, як і всі гончарівці...
Людина без паспортаЦе – Наталя, дружина Сер-
гія Віталійовича. Вона зі свої-ми батьками, котрі народилися на Чернігівщині, приїхала до Гончарівського з Росії, коли їй ще не було 16 років. І тут поча-лися проблеми з видачею пас-порта. Займатися українським громадянством Припишнюки почали з 1998 року. Деяких довідок доводилося чекати по півроку й більше. І от нарешті позаторік ця епопея закінчи-лася. Громадянство встанов-лено, але паспорта Наталія не
має й досі. Чому? Бо її нікуди прописати. А до квартири На-таля, доки була жива свек_руха, не прописалася з цієї ж причини, але навпаки: не було паспорта. Через це й діти Припишнюків теж не лише, мабуть, «не громадяни Гонча-рівського», а й «не земляни»... З Владленою, щоправда, все владналося трохи простіше. Її Сергій просто... вдочерив. Тому у доньки є свідоцтво про наро-дження. А у Данилка – немає. Єдине свідчення, що він існує, – довідка з пологового будинку та медична картка у поліклі-ніці. З тієї ж самої причини батьки платять повністю за дитсадок, бо, незважаючи на те, що хлопчик з народжен-ня проживає в четвертій чор-нобильській зоні, він не має відповідного посвідчення, а отже – безкоштовних пільг.
– Через рік дитині йти до школи, і невідомо, як його туди візьмуть без свідоцтва про на-родження, – переживає Сергій Віталійович. Та й у квартирі давно вже потрібен ремонт. Я нормально заробляю. І гото-вий облагородити своє житло. Та раптом потім нас звідси си-ломіць виселять? Маю сказати, що вже намагалися робити це різними способами. Один час у різні інстанції посипалися скарги, що ми варимо у квар-тирі наркоту. Наш тодішній дільничний все ретельно пере-вірила. Звіряла навіть почерк листів. Богу дякувати, усе за-спокоїлося. А щодо квартири, то за неї справді існує борг, який я одразу виплачу, тільки-но стану повноправним її на-ймачем і мешканцем. За світ-ло ми сплачуємо регулярно, і певну суму за газ. Бо мені щомісяця приходять рахунки, щоправда, «анонімні». Газівни-ки не проти оформити з нами договір, та для цього потрібна довідка про склад сім’ї, яку в селищній раді не дають – бо існує борг за квартиру. Це ще одне замкнуте коло...
Класика жанруМожливо, настане такий
час і для нас, українців, коли проблемні справи ми цивілі-зовано вирішуватимемо в суді, і слово «суд» не викликатиме у нас ніякого остраху...
Отож 10 грудня у відкри-тому судовому засіданні у Чернігівському районному суді розглядалася цивіль-на справа за позовом Сергія Припишнюка до Гончарів-ської селищної ради про ви-знання права користування житловим приміщенням.
Позивач розповів суду свою історію, коротко викла-дену у позовній заяві. Пред-ставник відповідача позов не визнав, бо «наймач кварти-ри свого часу не зверталася до селищної ради з приводу вселення сина, комунальні послуги позивач не спла-чує і на обліку на отриман-ня житла не перебуває, а в квартирі не прописаний».
Свідки ж підтвердили, що Сергій Віталійович про-живає в Гончарівському по-стійно, незважаючи на те, що прописаний був у Києві. У квартирі мешкають його дружина й діти – з самого народження.
Варто зазначити, як го-ворилося в судовому засі-данні, що при розгляді спо-рів про право користування житловим приміщенням осіб, з’ясуванню підлягають об-ставини дотримання порядку вселення, реєстрації за місцем проживання, чи було це місце постійним проживанням осо-би, чи вела така особа з квар-тиронаймачем спільне госпо-дарство і т.д. При цьому, те чи є або немає реєстрації місця проживання саме по собі не
може бути підставою для ви-знання права користування житловим приміщенням.
Тому, оскільки позивач все-лився та проживав у квартирі як член родини наймача, вів спільне господарство, хоча й частково, але сплачував ко-мунальні послуги, з займаної квартири на тривалий час не виїздив, у власності іншого житла не має, а по вулиці Тан-кістів мешкає постійно, суд за таких обставин під головуван-ням судді С.М. Майбороди ви-знав за Сергієм Припишню-ком право на користування зазначеною квартирою.
Селищний голова з таким рішенням суду не погоджу-ється й подав апеляційну скаргу. Аргументи Василя Миколайовича Носка такі: у правовій державі треба до-тримуватися законодавчих норм. У даному ж випадку, вважає селищний голова, Сергій Припишнюк у помеш-канні проживає незаконно, не перебуває на квартирному обліку, як усі, в кого немає житла. А таких у селищній раді немало, самих військо-вих – 168, серед них є й ті, що прослужили в армії по-над 30 років. Тому ця родина має виселитися, прописати-ся в одному з гуртожитків, стати на облік і чекати своєї черги. Тим більше, що Сер-гій Припишнюк, за словами Василя Носка, має право на частину батькового житла у Києві.
Замкнуте коло?
Інопланетяни, земляни чи гончарівці?
Якщо продовжити крилату фразу Ільфа і Петрова, то з милим рай у курені, коли мила прописана у курінній книзі – такий порядок. Бо лише з папірцем ти людина, а без нього, даруйте, бомж. Чи, може, іноплане-тянин... У ситуації з родиною капітана запасу Сергія Припишнюка, котра фактично проживає у селищі Гончарівському Чернігівського району, а на папері – ніде, справи ще гірші, ніж у класиків сатиричного жанру. Не тільки мила, тобто, дружина Наталія Беломитцева, не прописана у «ку-рінній» книзі, а й їхні діти – Владлена, котра народилася у 1999 році, та п’ятирічний Данилко – також. Мало того, сам глава сім’ї Сергій Припиш-нюк, чиє ім’я зазначено в ордері на квартиру №9 по вулиці Танкістів, 82, – має ту ж саму халепу. Та й «курінної» книги як такої просто немає...
Замість післямовиМи приїхали до Гончарівського 31 грудня. У Припишню-
ків готувалися до Нового року. На кухні порядкувала На-талина мама. Дітвора дивилася мультики й раділа височен-ній розцяцькованій лісовій красуні. Домашня улюблениця такса намагалася познайомитися з нами, а ще бавилася з пухнастою кицькою. Влада і Данилко час від часу погля-дали під ялинку – а раптом Дід Мороз принесе подарунки раніше. Так само вони прислухалися до нашої розмови, бо хіба від дітей приховаєш, що вони можуть залишитися без даху над головою, без дому, в якому виросли…
Наталю ми знайшли на роботі. Жінка сумно посміхну-лася й сказала, що найбільше за все вона хоче офіційно вийти заміж за свого чоловіка, а ще – аби у Данилка був і «паперовий» тато, бо найсправжнісінького, яким є Сергій, виявляється, замало. А ще вони хочуть законно жити у своїй квартирі. І більше їм нічого не треба.
Якби так сталося, на одну щасливу родину в Україні б стало більше…
Людмила ПАРХОМЕНКО
Фот
о М
икол
и ТИ
ЩЕН
КА
Сергій Припишнюк з сином та донькою
№ 6 (27837)15 січня 2009 року4
у грудні 2008 р. в області становив 102,6%, в Україні – 102,1%; з почат-ку року в області – 123,1%, в Укра-їні – 122,3%. Слід відзначити, що це найбільші річні показники за остан-ні вісім років.
Серед регіонів найвища інфляція за 2008 р. спостерігалася в Київській (125,6%) та Львівській (125,1%) областях, найнижча – у Закарпатській (115,4%) та Тернопільській (118,6%) областях.
На споживчому ринку області в грудні 2008 р. ціни на продукти хар-чування та безалкогольні напої зрос-ли на 1,5%. Продовжували дорожчати яйця (на 11%), фрукти (на 7,5%), мас-ло вершкове (на 5,3%), риба та продук-ти з риби (на 4,2%), молоко (на 2,4%), сири (на 1,1%). Також зросли ціни на безалкогольні напої (на 2,8%) та ово-чі (на 2,0%).
Разом з цим стали дешевшими: олія (на 6,5%), м’ясо птиці (на 3,9%), рис (на 1,7%), цукор (на 0,8%).
Ціни (тарифи) на житло, воду, елек-троенергію, газ та інші види палива зросли на 8,1%, в основному, за рахунок підвищення плати за природний газ (на 35,1%), проживання в гуртожитках (на 14,5%), водопостачання та каналізацію (на 8,9% та 5,1% відповідно).
Предмети домашнього вжитку, по-бутова техніка стали дорожчими на 7,6%, у тому числі холодильники – на 11,9%, обігрівачі – на 10,5%, пилососи – на 9,9%, пральні машини – на 8,7%.
У сфері охорони здоров’я ціни зросли на 1,4%, що обумовлено подорожчан-ням фармацевтичної продукції на 3,7%, стоматологічних послуг – на 2,0%.
На 10,5% зросли ціни у сфері відпо-чинку та культури, у тому числі аудіо- та відеотехніка стали дорожчими на 15,0%, туристичні послуги – на 13,1%.
Водночас на 0,2% відбулося зни-ження цін на транспорт у цілому, що
в основному пов’язане зі зниженням цін на бензин на 7,6%.
З початку року в області з продук-тів харчування найбільше подорожча-ли: на 44,5-40,8% – яйця та фрукти; на 33,3% – м’ясо та м’ясопродукти, риба та продукти з риби; на 28,2% – хліб і хлі-бопродукти; на 15,8-10,2% – молоко та
масло вершкове. На 31,7% зросли ціни на тютюнові вироби, на 16,2% – на ал-когольні напої.
Ціни (тарифи) на житло, воду, елек-троенергію, газ та інші види палива підвищилися на 26,2%, у сфері охо-рони здоров’я ціни зросли на 25,2%, транспорт став дорожчим па 16,5%.
Індекс цін виробників промислової продукції в грудні 2008 р. становив 102,1%, з початку року – 120,8%.
У добувній промисловості з початку року ціни знизилися на 45,9%. Продук-ція підприємств переробної промисло-вості подорожчала на 21,2%, зокрема у хімічній та нафтохімічній промисло-вості – на 89,2%, легкій промисловос-ті – на 33;4%, машинобудуванні – на 28,9%, у виробництві іншої неметале-вої мінеральної продукції – на 23,9%, целюлозно-паперовому виробництві – на 12,1%. На підприємствах з вироб-ництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів продукція подорож-чала на 13,2% у тому числі у вироб-ництві м’яса та м’ясних продуктів – на 35,8%, напоїв – на 19,9%, хліба та хлі-бобулочних виробів – на 19,2%, мака-ронних виробів – на 14,6%, цукру – на 6,4%, молочних продуктів та морози-ва – на 4,7%.
У виробництві та розподіленні елек-троенергії ціни зросли на 57,4%.
Діна АШИХМІНА,заступник начальника Головного
управління статистики у Чернігівській області
У дзеркалі статистики
Індекс споживчих цін (інфляції)Індекси споживчих цін в області у 2001-2008 рр.
ІСЦ на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива у 2007-2008 рр.
(відсотків до попереднього місяця)
ІСЦ на продукти харчування та безалкогольні напої у 2007-2008 рр.
в області(відсотків до попереднього місяця)
Дві склянки молока на день убережуть від серцевої катастрофи,
стверджують вчені. А ми часто п’ємо молоко?
Судячи з відвідувачів молочного павільйону Цен-трального ринку Чернігова, натуральні молокопродук-ти розкуповуються охоче. І гріх скаржитися, що ціна на цілющі дари селянських корівок висока. Так, вона зросла. Але ж і затрати на утримання молочниці ве-ликі. Та й магазинне молоко не дешевше, але ж домаш-нє – набагато жирніше. За літр заплатите від 3,50 до 4 гривень. Стільки ж пряже-ного молока коштуватиме на гривню дорожче.
Кожен продавець пропо-нує сир свого приготуван-ня. Скуштуйте і виберіть той, який вам до смаку. Але пам’ятайте: менше 17 гривень кілограм смачного сиру не коштуватиме. Літрова баноч-ка сметани, яка не гірчить і не кислить, обійдеться по-купцю у 14-16 гривень.
Торгують на базарі і мас-лом домашнього ґатунку. Коштує воно щонайменше 35 гривень за кілограм.
Якщо ви запаслися діє-тичними продуктами і вам уже набридли різні молоч-ні каші, порадуйте своїх до-
машніх молочними коржи-ками чи сирними пиріжка-ми за нашими рецептами. Ось вони.
Пиріжки сирні із джемом. Тісто: 1,5 склянки борошна, 200 г масла, 200 г сиру, 0,5 ч. ложки солі, 2 г ванільного цукру. Начинка: 0,5 склянки джему, 2 ст. ложки цукрової пудри, 1 яйце.
Розтерти масло до побі-ління, додати протертий сир, борошно, сіль, ванільний цукор і ретельно розміша-ти. Поставити тісто на 1 год.
до холодильника. Розкачати охолоджене тісто завтовшки 5 мм і вирізати склянкою або виїмкою кружечки. По-класти на середину кожного з них небагато джему, зліпи-ти пиріжки. Покласти їх на змащений лист, змазати яй-цем і випікати протягом 8-12 хв. при температурі 230-250 гр. С. Готові пиріжки обси-пати цукровою пудрою.
Сирний кекс. Тісто: 250 г борошна, 80 г маргарину, 100 г кисломолочного сиру, 2 яйця, 100 г сметани, 0,5 ч.
ложки солі, 0,5 ч. ложки чер-воного перцю, 10 г кмину.
Замісити тісто з борош-на, маргарину, сиру, смета-ни, солі, червоної паприки й 1 яйця. Добре розмішати й дати «відпочити» 30 хв. По-тім розкачати завтовшки з палець, нарізати на кубики, покласти їх на змащений і притрушений борошном лист, змазати жовтком, по-сипати кмином.
Випікати в заздалегідь розігрітій духовці на серед-ньому вогні.
Коржики молочні. Тіс-то: 3 склянки борошна, 1 склянка цукру, 0,5 склянки молока, 0,5 ч. л. соди, 1 яйце, 100 г масла або маргарину, 2 г ванільного цукру.
Борошно перемішати з содою і просіяти. Молоко з цукром скип’ятити, остуди-ти, додати ванільний цукор, яйце, розім’ятий маргарин. Усе перемішувати протягом 1-2 хвилин, потім додати бо-рошно й замісити тісто. Гото-ве тісто посипати борошном, розкачати завтовшки 5-6 мм і вирізати за допомогою круглої виїмки 10 коржиків. Покласти їх на злегка зма-щений лист і випікати про-тягом 10-12 хв. при темпера-турі 200-220 гр. С.
Микола ГОРИЦВІТ
Що і почім на базарі?
Наїлися м’яса?Переходьте на молоко
Ринки Чернігівщини можуть закритися
У тому разі, якщо депутати Верховної Ради проголосують за прийняття законопроекту «Про місцеві податки та збори» – всі ринки України припинять своє існування. У цьому переконані директори чернігівських ринків, голови профспілкових організацій підпри-ємців та представники Держкомпідприєм-ництва. У першому читанні згаданий зако-нопроект (як антикризовий) схвалили на-родні депутати 24 грудня минулого року. Про це йшлося під час засідання Чернігів-ського прес-клубу реформ.
Новий законопроект, за поясненнями голови проф-спілки «Підприємець» Віталія Сальви, передбачає відміну ринкового збору, а замість нього має бути
введений ринковий податок. Досі люди, які торгують на ринках, платять лише за місце, яке вони займають: від 1,50 грн. до 6 грн. у день, залежно від торгової площі. Якщо буде прийнятий новий закон, то податком обкла-датиметься вся земля, яка виділена під ринок (проходи між рядами, місце для сміття, автостоянка і таке інше). Цей податок формуватиметься залежно від мінімальної заробітної плати, яка буде множитися на коефіцієнт від 0,25 до 2,5 відсотка. Це означає, що підприємці будуть змушені платити у 200 (!!!) разів більше.
Віталій Сальва наголосив на тому, що запропонова-ний законопроект фінансово необгрунтований. В ньо-му немає жодного пояснення, чому вибирається ставка в розмірі 0,25 відсотка. Також не пояснено, чому така велика різниця (у 10 разів) між мінімальною і макси-мальною межами ставки.
Голова правління ЗАТ РК «Нива» Олег Мороз навів розрахунки по ринку «Нива». Отож нині підприємець, який торгує, сплачує 19,50 грн. за 1 м кв. щомісяця. Якщо закон буде прийнятий, то доведеться мінімально плати-ти: 605 грн. (мінімальна заробітна плата) помножені на 0,25 відсотка (ставка), помножені на 34356 кв. м (площа ринку) і на 26 (робочі дні) та 9577,3 кв.м (торговельна площа ринку) – це все дорівнює 151 грн. 25 коп. за 1 кв. м на місяць. Максимально ж виходить 1512 грн. 5 коп. А отже підприємцю доведеться платити більше від 775 до 7750 відсотків. Також Олег Мороз пояснив, що пода-ток буде платити ринок за всіх підприємців. Уже потім ринок збиратиме ці кошти як орендну плату за місця з підприємців. А підприємці просто «не потягнуть» що-місяця платити такі великі суми. Та й ринку ніде взя-ти стільки коштів, аби одразу заплатити за податок. До того ж, якщо сьогодні продавці платять лише за те місце, яке вони займають, то тепер доведеться їм же платити і за проходи, і за автостоянки, і за смітники та інші так звані пасивні території. Якщо закон приймуть, ринок просто буде змушений закритися, тому що сплачувати такий ринковий податок підприємцям та ринкам не під силу. «Є один вихід із ситуації – наступного дня після прийняття закону ми закриємо ринок та віддамо доку-менти на перереєстрацію ринку в торговельний центр, – сказав пан Мороз. – Тоді бюджет не отримає від нас ані ринкового податку, ані ринкового збору».
Директор ТОВ «Чернігівський колос» (Центральний ринок) Ніна Калініченко сказала, що на сьогоднішній день Центральний ринок отримує 200 000 грн. при-бутку щомісяця. Для того, аби сплатити ринковий по-даток за мінімальною ставкою, ринку доведеться що-місяця сплачувати 359 000 грн. «Ми закриємо ринок, тому що не заробляємо стільки грошей!» – сказала пані Калініченко.
Голова профкому Чернігівської профспілки підпри-ємців Олена Варнакова звернула увагу на те, що така ситуація призведе до масового безробіття. В цілому на Україні на ринках працюють близько 2 млн. українців, у Чернігові – понад 10 000 людей. А якщо взяти до ува-ги родини продавців, то без хліба залишаться понад 50 тисяч чернігівців. «Ми не можемо допустити такого, – за-явила Олена Варнакова. – Якщо нас не може захистити держава, то ми захищатимемо себе самі. Ми оголошуємо безстрокову акцію протесту».
Вона має розпочатися в Чернігові 15 січня: Красна площа перетвориться на ринок «Урядовий», де неякісний товар продаватиметься по 500 умовних одиниць. «Може, так ми назбираємо на ринковий податок», – сказала Оле-на Варнакова. Того ж дня запланована подібна акція в Києві біля будівлі Кабінету Міністрів.
Люба ЗИМА
Фото Миколи ТИЩЕНКА
105
104
103
102
101
100
99
103,
3
100,6
100,6
100,1
100,1
100,4
100,4
102,5
102,5 10
2,410
2,4
101,6
101,6
103,6
103,6
104,4
104,4
102,8
102,8
102,3
102,3
99,9
99,9
99,8
99,8
103,
7
105,
510
5,5
104,
1 2008 р.2007 р.
101,
6
100,
610
0,6
Січ
ень
Січ
ень
Лю
тий
Лю
тий
Бер
езен
ьБ
ерез
ень
Кві
тен
ьК
віте
нь
Тра
вен
ьТ
раве
нь
Чер
вен
ьЧ
ерве
нь
Ли
пен
ьЛ
ипе
нь
Сер
пен
ьС
ерпе
нь
Вер
есен
ьВ
ерес
ень
Жов
тен
ьЖ
овте
нь
Лис
топа
дЛ
исто
пад
Гру
ден
ьГ
руде
нь
100,
1
100,
210
0,2
100,
2 101,
5
100,
6
101,
510
1,5
108
106
104
102
100
98 103,
310
0,810
0,8
100,0
100,0
98,6
98,6
100,1
100,1
100,2
100,2
101,9
101,9
100,3
100,3
101,7
101,7
101,7
101,7
100,6
100,6
99,5
99,5
98,5
98,5
100,
2
102,
510
2,5
99,3
2008 р.2007 р.
99,6
100,
410
0,4
Січ
ень
Січ
ень
Лю
тий
Лю
тий
Бер
езен
ьБ
ерез
ень
Кві
тен
ьК
віте
нь
Тра
вен
ьТ
раве
нь
Чер
вен
ьЧ
ерве
нь
Ли
пен
ьЛ
ипе
нь
Сер
пен
ьС
ерпе
нь
Вер
есен
ьВ
ерес
ень
Жов
тен
ьЖ
овте
нь
Лис
топа
дЛ
исто
пад
Гру
ден
ьГ
руде
нь
100,
7 100,
110
0,1
104,
8 105,
6
102,
4
108,
110
8,1
№ 6 (27837)15 січня 2009 року 5
КА
БЕ
ЛЬ
НЕ
Т
ЕЛ
ЕБ
АЧ
ЕН
НЯ
К
АБ
ЕЛ
ЬН
Е
ТЕ
ЛЕ
БА
ЧЕ
НН
Я
К
АБ
ЕЛ
ЬН
Е
ТЕ
ЛЕ
БА
ЧЕ
НН
Я
К
АБ
ЕЛ
ЬН
Е
ТЕ
ЛЕ
БА
ЧЕ
НН
Я
К
АБ
ЕЛ
ЬН
Е
ТЕ
ЛЕ
БА
ЧЕ
НН
Я
КА
БЕ
ЛЬ
НЕ
Т
ЕЛ
ЕБ
АЧ
ЕН
НЯ
Телепрограма Телепрограма на понеділок, 19 січняна понеділок, 19 січня
AA УТ1 УТ106.00 Ранкова молитва06.05, 07.00, 08.00, 09.05,
ЧЕРНІГІВЧЕРНІГІВ 64 ТЕЛЕКАНАЛ 64 ТЕЛЕКАНАЛ08.00 Цей день в історії08.05 Інформаційно
аналітична програма «Тиждень»
08.55 Д.ф. «Про що курли-чуть журавлі»
09.30 Х.ф. «Цирк»11.00 Україна:Час місцевий.
Мовлення територіаль-них громад
13.00 Цей день в історії13.05 Інформаційно роз-
важальна програма «Телевізор»
14.05 Телеоб’єктив14.15 Знамениті українці14.45 Цей день в історії14.50 Студія «Інформ»15.00 Трансляція ТРК
«Новий Чернігів»16.00 Цей день в історії16.05 Від щирого серця16.25 М.ф. «Теремок»16.50 Земля тривоги нашої17.15 Знамениті українці17.45 Цей день в історії17.50 Студія «Інформ»18.00 Трансляція ТРК «Но-
вий Чернігів»20.00 Цей день в історії20.05 Від щирого серця20.25 Цікаво знати…20.30 «Час країни»21.00 Поза часом21.05 Студія «Інформ»21.25 Телеоб’єктив21.30 Д.ф. «Злети молодого
12.05 Кiберспорт12.20 Спорт собак12.35 Iсторiя NHL14.05 Море дайвингу14.20 Полювання в Новому Свiтi14.35 Настiльний футбол
15.20 Американський футбол16.05 Бiг та перегони16.35 Пiд водою з17.05, 20.05, 23.20 NBA Live!17.20 Off -Road Drive17.35 Настiльний хокей19.20 Зiрка автостради20.20 Класика: Прем’єр-лiга21.05 Дартс22.05 Volvo Ocean Raсe23.35, 03.15 Outrageous and
QQ РЕН ТВ РЕН ТВ05.00 Т/с «Агентство»05.30, 12.00 «Звана вечеря»07.30, 20.00 Т/с «Солдати»08.30, 11.30, 15.30, 18.30 «24»09.00 «У годину пiк». Подробицi10.00 «Година суду» з Павлом
Астаховим11.00 Д/ф «Невiдома Куба», ч. 113.30 Х/ф «Безодня»16.00, 19.00 Т/с «Боєць»17.00 «У годину пiк»18.00 «Вижити в мегаполiсi»21.00 «Гучна справа»: «Закон
буття»22.00 «Вечiр з Тиграном Кеоса-
яном»22.30 «24» Пiдсумковий випуск iз
Михайлом Осокiним23.00 «Актуальне чтиво»23.15 «Вiйськова таємниця» з
Iгорем Прокопенком00.15 «Зiрка покеру»
ee ДТВ ДТВ05.00, 01.00 «Клуб детективiв»05.55 «Музика на ДТВ»06.00 «Телекрамничка»06.30, 06.40, 06.55, 07.10
Мультфiльми07.30, 11.30, 17.55, 23.00 «Склад
злочинiв»08.00 «Поза законом (7)»08.30 Т/с «Комiсар Рекс (107)»09.30 Х/ф «Фара»12.00, 16.00 «Судовi пристрастi»13.00 «Поза законом (8)»13.30 Т/с «Безмовний свiдок (59)»14.00 Т/с «Закон i порядок:
ЧЕРНІГІВЧЕРНІГІВ 64 ТЕЛЕКАНАЛ 64 ТЕЛЕКАНАЛ08.00 Цей день в історії08.05 Студія «Інформ»08.25 Знамениті українці08.55 М.ф. «Хоробрий Пак»09.15 Реальність творчості09.40 Х.ф. «Вій»11.00 Україна: час місцевий.
Мовлення територіаль-них громад
13.00 Цей день в історії13.05 Д.ф. «Михайло Янгель»13.55 Д.ф. «Злети молодого
Сікорського»14.10 Телеоб’єктив14.20 Земля тривоги нашої14.45 Цей день в історії14.50 Студія «Інформ»15.00 Трансляція ТРК «Новий
Чернігів»16.00 Цей день в історії16.05 Від щирого серця16.25 М.ф. «Диво млин»16.45 Імена17.15 Розмова без нотацій17.45 Цей день в історії17.50 Студія «Інформ»18.00 Трансляція ТРК «Но-
вий Чернігів»20.00 Цей день в історії20.05 Від щирого серця20.25 Цікаво знати…20.30 «Час країни»21.00 Поза часом21.05 Студія «Інформ»21.25 Телеоб’єктив21.30 Студія «Діалог»22.00 Х.ф. «Заріченські
ч. 106.00, 18.00 «Вижити в мегаполiсi»06.30, 12.00 «Звана вечеря»07.30, 20.00 Т/с «Солдати»08.30, 11.30, 15.30, 18.30 «24»09.00, 17.00 «У годину пiк»10.00 «Година суду» з Павлом
ЧЕРНІГІВЧЕРНІГІВ 64 ТЕЛЕКАНАЛ 64 ТЕЛЕКАНАЛ08.05 Цей день в історії08.05 Студія «Інформ»08.25 Студія «Діалог»08.55 Мандрівка Францією09.55 М.ф. «Горіхова гілочка»10.15 Х.ф. «Заріченські
женихи»11.00 Україна: час місцевий.
Мовлення територіаль-них громад
13.00 Цей день в історії13.05 М.ф. «Гуси лебеді»13.30 Імена14.05 Телеоб’єктив14.15 Розмова без нотацій14.45 Цей день в історії14.50 Студія «Інформ»15.00 Трансляція ТРК «Новий
Чернігів»16.00 Цей день в історії16.05 Від щирого серця16.20 Д.ф «Бойки»17.15 Мистецькі барви При-
десення17.45 Цей день в історії17.50 Студія «Інформ»18.00 Трансляція ТРК «Но-
вий Чернігів»20.00 Цей день в історії20.05 Від щирого серця20.25 Цікаво знати…20.30 «Час країни»21.00 Поза часом21.05 Студія «Інформ»21.25 Телеоб’єктив21.30 Український спів у світі22.05 Х.ф. «Конотопська
відьма», 1с23.00 Студія «Інформ»23.20 Україна: час
ловлю11.20 Основний iнстинкт11.35 Overdrive12.05 Бiг та перегони12.35 Море дайвингу13.00 Футбол. Кубок Англiйської
Лiги. «Manсhester United» – «Derby Сounty»
15.20 MotorWorld16.05 Екстрим: початок столiття16.35 Настiльний футбол17.20 FIBA18.05 NBA 36019.20 Zero Graviti20.20 Класика: Прем’єр-лiга21.05 Football League Show21.45 Футбол. Кубок Англiйської
ЧЕРНІГІВЧЕРНІГІВ 64 ТЕЛЕКАНАЛ 64 ТЕЛЕКАНАЛ08.00 Цей день в історії08.05 Студія «Інформ»08.25 Д.ф. «Невідома
Україна»08.40 Міста світу09.05 М.ф. «Казка про риба-
ка та рибку»09.35 Український спів у
світі10.05 Х.ф. «Конотопська
відь ма», 1 с.11.00 Україна: час місцевий.
Мовлення територіаль-них громад
13.00 Цей день в історії13.05 М.ф. «Чемпіон»13.15 Д.ф «Бойки»14.05 Телеоб’єктив14.15 Мистецькі барви При-
десення14.45 Цей день в історії14.50 Студія «Інформ»15.00 Трансляція ТРК «Новий
Чернігів»16.00 Цей день в історії16.05 Від щирого серця16.30 Х.ф. «Золотий ключик»17.45 Цей день в історії17.50 Студія «Інформ»18.00 Трансляція ТРК «Но-
вий Чернігів»20.00 Цей день в історії20.05 Від щирого серця20.25 Цікаво знати…20.30 «Час країни»21.00 Поза часом21.10 Студія «Інформ»21.30 Телеоб’єктив21.35 Студія «Діалог»22.00 Х.ф. «Конотопська
відьма», 2 с.23.00 Студія «Інформ»23.20 Україна: час місцевий.
ч. 206.00, 18.00 «Вижити в мегаполiсi»06.30, 12.00 «Звана вечеря»07.30, 20.00 Т/с «Солдати»08.30, 11.30, 15.30, 18.30 «24»09.00, 17.00 «У годину пiк»10.00 «Година суду» з Павлом
та Ольга Яківна Верш-ки відсвяткували черго-ву дату свого подружньо-го життя: цілих 62 роки. Звісно, можна було поче-кати ще кілька літ, щоб привід для публікації був «круглішим». Однак, по-годьтеся, така дата також сприймається як подару-нок долі…
Ми довго розмовляли про те, що робить сімейне життя наповненим тим не-вловимим і водночас реаль-но присутнім почуттям за-тишку, приязні, душевного
комфорту. Що відбувається, коли минає перша ейфорія закоханості і починаються повні клопотів і життєвих випробувань будні?
– Я запасалася терпін-ням і просто чекала чо-ловіка з роботи – інколи тижнями, – говорить Оль-га Яківна.
– Як важко не було, я завжди думав про сім’ю і жив для неї, – додає Воло-димир Пилипович.
Він був міліціонером у тривожний повоєнний час, вона – матір’ю його дітей. Та доки розпочалася ця їх історія, вони встигли ще багато чого пережити.
– Коли мені виповни-лося півтора року, бать-ки, котрі мешкали в селі Волинка Сосницького ра-йону, розлучилися. Мати вийшла заміж і оселилася в сусідніх Лавах, – розпо-відає Володимир Пилипо-вич. – Я залишився жити з батьком і його новою дружиною. Мачуха була вчителькою. Хорошою, треба сказати вчитель-кою: недаремно ж у 1938 році її нагородили Орде-ном Трудового Червоного Прапора. Приведе, бувало, після уроків додому двієч-ника, нагодує і давай на-вчати. Доки не втокмачить
йому в голову все потрібне, не відпустить.
Однак мати є мати – на-став той день, коли хло-пець, уже будучи підліт-ком, утік до неньки, та й залишився у неї жити. А по сусідству бігало ру-сяве синьооке дівчатко. Тоді ще рано було гово-рити про якісь почуття – майбутній нареченій на-лежало добре підрости і перетворитися на чарів-ну юнку:
– Я вже парубкував, а вона ще в кропиві гаса-ла, у схованки з малечею гралася, – сміється Воло-димир Пилипович.
– Так і було! – погоджу-ється Ольга Яківна.
Хто знав у ті світлі, без-турботні дні, що зростати і дорослішати дівчинці доведеться як молодому саджанцю на спеченій у камінь землі: почалася війна.
Світлоокий чорнявий сусід пішов у армію. Вою-вав, одержав важке пора-нення, звання лейтенанта, бойові нагороди – Орден Червоної Зірки, Орден Ві-тчизняної війни, медалі. Повернувся після Пере-моги у Волинку, а там пустка: батька і мачуху поліцаї у 1943 році роз-стріляли – його за те, що був головою колгоспу, а її – як орденоноску.
– Довго шукав де вони поховані, але так і не знайшов, – журиться Во-
лодимир Пилипович. – А тоді оселився тимчасово у двоюрідної сестри, по-чав думати як жити далі. Молодому військовому запропонували роботу в міліції – він був назначе-ний оперуповноваженим Сосницького районного відділу НКВС. Незабаром і наречену приглянув.
Дівчат у повоєнні роки було наче кульбаб на весняному лузі. А хлоп-ців, звісно, не густо. Та в душу юнакові запала красива, спритна, пра-цьовита колишня сусід-ка – Ольга.
– Напевне тому, що зна-йома з дитинства… Ха-зяйських людей дочка… Та й батька її, як і мого, супостати розстріляли… – розмірковує Володимир Пилипович.
Незабаром молоде по-дружжя опинилося аж у Тернополі – він – по служ-бі, вона – потягнулася, як ниточка, слідом.
– Мама мене відмов-ляла, просила не їхати, – згадує Ольга Яківна. – Казала: «Нікуди твій чо-ловік не дінеться – на-катається і повернеться». Зате тітка, мамина сестра, порадила: «Хочеш бути з ним – їдь!».
…У Тернополі вони, доки знову повернулися на Чернігівщину, прожи-ли 22 роки.
Важко було. І страш-но: він – автомат на пле-
че і пішов. А вона бавить дітей, порається по ха-зяйству і чекає, чекає… Час неспокійний. Навко-ло чужі люди.
Навіть тоді, коли Во-лодимир Пилипович став начальником мілі-ції і почав бувати вдо-ма трохи частіше, Ольга Яківна непокоїлася: зу-стрічала – раділа, про-воджала – тривожилася. Трохи відсувало печальні думки рукоділля. Виши-вала подушки і картини, плела мереживні накид-ки і серветки.
І нині квартира у Верш-ків прикрашена майстер-ними руками господи-ні. Немає у них великих статків, зате є найбільше багатство – дружна ро-дина: діти, онуки, прав-нуки…
– Ми за наше спільне життя змінили 18 квар-тир, – розповідає подруж-жя. – Спокою не було. Зате були любов, взаєморозу-міння і підтримка.
Оце вам і всі секрети. Щоправда, є ще один:
– Якщо жінка права, то чому б її і не послухати? – пожартував насамкінець Володимир Пилипович.
І досі думаю: чого у тому жарті більше – гу-мору чи житейської му-дрості?
Євдокія ТЮТЮННИКм. Чернігів
Фото автора
На життєвих перехрестях
Так любити треба уміти
Інформує НБУ
Протягом дня курси обміну валют не змінюватимуться
Укрпошта пропонує
В УДППЗ «Укрпошта»відкрито центр швидкісного друку та конвертування матеріалів
Відтепер у дирекції оброблен-ня та перевезення пошти «УДППЗ» «Укрпошта» діє но-
вий центр швидкісного друку, кон-вертування та доставки матеріалів для забезпечення надання послуги гібридної пошти.
Послуга передбачає отримання від замовника матеріалів для друкуван-ня, їх підготовку і конвертування та відповідно до бази даних адресатів пересилання мережею Укрпошти.
Метою створення даного центру є надання клієнтам широкого спектра директмаркетингових послуг та по-вна універсальність здійснення по-точних різнопланових відправлень для Замовників.
Сучасне обладнання та програмне забезпечення дає змогу з мінімаль-ними фінансовими та людськими ви-тратами досягти максимальної ефек-тивності при виготовленні поштових відправлень, забезпечити простоту переобладнання для вирішення по-дібних завдань та можливість реагу-вання у найкоротші терміни.
Суттєвою перевагою комплексу обладнання, встановленого у цен-
трі, є безпечне, м’яке переміщення матеріалів та стійкий до помилок процес, що робить можливим про-пускання навіть дуже пошкодже-них конвертів, а конвертувальна система «Marathon 16» забезпечує до 16000 конвертувань за годину. Крім того, завдяки місткості по-давального пристрою, зводяться до мінімуму завантаженість опе-ратора та простій для підгонки формату.
Надання всього комплексу послуг на базі однієї Дирекції дасть мож-ливість значно скоротити терміни обробки та пересилання поштових відправлень, а також задовольни-ти потреби клієнтів у високоякіс-них, сучасних послугах поштового зв’язку.
За додатковою інформацією звер-тайтеся до відділу маркетингу та ре-алізації послуг Дирекції оброблення та перевезення пошти за телефоном (044) 247-88-15.
Відділ маркетингу та продажу послуг Чернігівської дирекції УДППЗ
«Укрпошта»(0462) 699-513
У Відокремленому структурному підрозділі Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» проходить ліцензування діяльності з надання освітньої послуги підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного «Молодший спеціаліст» з галузі знань 0501 «Інформатика та обчислювальна техніка» спеціальності 5.05010201 «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж».
Детальну інформацію розміщено на сайтах: studnati.at.ua, nauu.kiev.ua.Директор інституту В.С.ЛУКАЧ
Про це йдеться в листі На-ціонального банку Украї-ни №28-212/124-388 від 12
січня 2009 року. З 13 січня курси купівлі-продажу іноземних ва-лют у касах банків, їх окремих підрозділах та обмінниках ма-ють встановлюватися щоденно до початку робочого дня згід-но з наказом голів правління цих банків. Керівники окремих підрозділів комерційних уста-нов відтепер не мають жодного впливу на курс обміну.
За повідомленням УНІАН, відповідальність за це покла-дено на голів правління комер-ційних банків.
Підготувала Наталія ГАРБУЗ
®
№ 6 (27837)15 січня 2009 року10
Складна еконо-мічна ситуація, що склалася у
державі, вплинула на загальні обсяги буді-вельних робіт в кра-їні. Але не на всіх будівельних майдан-чиках призупинили-ся роботи, є й такі, що навіть нарощу-ють темпи будівниц-тва. Один з таких – дев’ятиповерховий жит-ловий будинок з цегли по вул. Войкова, 24, у м. Чернігів. Він рос-те щодня і у третьо-му кварталі 2009 року, як запевняють буді-вельники, роботи бу-дуть завершені. Бу-динок відповідатиме всім вимогам зруч-ного та комфортно-го житла. Раціональ-не планування дво- і трикімнатних квар-тир, площею 77, 85 та 102 кв.м, з просторими кімнатами та кухня-ми, підсоб ними примі-щеннями, вітальнями задовольнять бажання майбутніх власників, а просторий вишуканий
хол, площею більше 80 кв.м і висотою 4 м приємно вразить вас та додасть доброго на-строю. Автономне опа-лення, яке особливо актуальне у наш час, а для власників автомо-білів теплий паркінг, з якого ліфт підніме до квартири. У будинку є багато переваг пе-ред вже побудованими, але головний його ко-зир – це місце розта-шування – тихий, спо-кійний, зелений центр. Фінансова криза вне-сла корективи у наше життя, гроші швидко знецінюються і один зі способів їх зберег-ти – владати їх у неру-хомість. Це інвестиція у майбутнє: фінансо-ва криза скінчиться, а якісне житло зали-шиться на довгі деся-тиріччя.
Детальнішу кон-сультацію щодо при-дбання квартири вам нададуть за телефо-нами: 8(0462) 651-682, 611-122.
Рита БОРДОНОС
Житло будується,незважаючи на фінансову кризу
®
НАЙКРАЩІ З-ПОМІЖ БАГАТОЗНАЙОКСьогодні ми відзначаємо також наших наймолодших
читачів. Так приємно одержувати у «дорослій» газеті лис-ти, написані акуратним учнівським почерком. А ще при-ємніше, що прихильники сторінки для дітей – справж ні ерудити. Нас порадували відповіді учасників вікторини «Конкурс для багатознайок», котра відбувалася у три етапи. Діти відповідали на питання з географії, історії України та природознавства.
Переможцями стали:Артемко ТКАЧЕНКО з смт Талалаївка та Альонка
БУЛЬБА з м. Ічня. Вони отримають чудові книги та пе-нали зі шкільними наборами.
Заохочувальні подарунки – книги та фломастери – діс-тануться Альонці КОШЕЛІВСЬКІЙ з с. Липів Ріг Ніжин-ського району, Олі ЧМІЛЬ з с. Лебединці Срібнянського району та Артемку КОНОНЕНКУ з м. Чернігів.
Вітаємо вас, багатознайки! Сподіваємося, що, узявши участь у нашій вікторині, ви відкрили для себе багато нового і цікавого. Слідкуйте за нашими новими конкурсами!
Погожий січневий день – «мороз і сонце» – поступово завернув у не менш чудове, чарівне надвечір’я. Ось-ось залунають голоси щедру-вальників з побажаннями миру і достатку у кожному домі. Такі
ж світлі, добрі і щирі слова ми знаходили практично в кожному конвер-ті, які надійшли на адресу редакції від наших читачів, бажаючих взяти участь у конкурсі передплатників.
Усього ми нарахували 1209 листів з квитанціями від шанувальників «Деснянської правди». Отже, настав урочистий момент: наш ВЕЛИКИЙ РОЗІГРАШ.
Уже стало доброю традицією запрошувати витягти «щасливі» конвер-ти гостей редакції. Сьогодні ми підвели до великої купи листів красиву дівчину – кращу футболістку України, вихованку Чернігівської жіно-чої футбольної команди «Легенда» Надію БАРАНОВУ. Вона, трохи хвилюючись, бажає удачі усім читачам нашої газети і обережно, за кутики, витягає чотири конверти. Усім присутнім надзвичайно цікаво: кому ж пощастило? Тому не будемо випробовувати і ваше, шановні читачі, терпіння: у щедрий вечір щедрі по-дарунки від «Деснянської правди» одержують пере-можці конкурсу передплатників:
Л. П. ГЕРАСИМЕНКО 1. з смт Ріпки – телевізор;Ганна Семенівна КОСТЮК 2. з смт Понорниця Коропського району – мікрохвильову піч;Г. Л. КАРАПУТА 3. з м. Ніжин – пилосос;О. Т. МОЗГОВИЙ 4. з м. Чернігова – посудний набір.
Вітаємо! Свої призи ви можете одержати в ре-дакції у будь-який день, крім вихідних. При собі слід мати копію паспорта та ідентифікаційний код.
Кому не пощастило цього разу – не засмучуйте-ся. Адже з вами залишається улюблена газета, яка гарантує попереду ще багато різного роду конкурсів та розіграшів призів. Тож залишайтеся з «Деснян-кою» і ваша Фортуна обов’язково вас знайде!
Єва ДОКІЄНКОФото Любові ПОТАПЕНКО та Олександра БОЖКА
Передплата-2009
Щедрий вечір у «Деснянці»
ВУ.чам ри
му е, --
№ 6 (27837)15 січня 2009 року 11СпортСпорт
Віталій Адруг, «Деснянська правда»:1. Алла Лишафай2. Олена Мазуренко3. Тетяна Чорна4. Надія Баранова5. Валентина КотикВіктор Береговий, «Чернігівські відомості»:1. Дарина Апанащенко2. Надія Баранова3. Наталя Сухорукова4. Юлія Корнієвець5. Алла ЛишафайОлександр Волощук, «Високий Вал»:1. Надія Баранова2. Алла Лишафай3. Дарина Апанащенко4. Наталя Зінченко5. Олена Мазуренко
Всього забито у відбірковому циклі та матчах плей-оф двадцять м’ячів.
Надія Баранова відстояла 7 матчів з десяти у відбіркових іграх, пропусти-ла 2 голи, у двох матчах у воротях стояла Ірина Зварич (один гол), в одному матчі – Вероніка Шульга. Всього наша збірна пропустила три голи. Пристойний підсумок. Абсолютний результат недоторканості своїх воріт показали збірні Швеції та Норвегії. 0! Один м’яч побував у воротах Німеччини, два – у збірної Франції. З основних претендентів тільки в англійок чотири пропущені м’ячі та у датчанок – п’ять.
Всього названо 15 гравців. Всі, окрім Тетяни Чуланової, на даний момент є членами збірної країни. Шість гравців (Надія Баранова, Алла Лишафай, Наталя Зінченко, Тетяна Чорна, Олена Ходирєва, Віра Дятел) представляють чемпіона Росії – пермську «Звезду», яка, до речі, в кінці березня гратиме у півфіналі Кубку УЄФА. Наталя Сухорукова та Юлія Ващенко презентують в опитуванні чемпіона України харківський «Житлобуд-1». Капітан збірної Олена Мазуренко близько двох десятків років виводить головну команду на матчі, представляє німецький клуб «Нюрнберг». Головний бомбардир Дарина Апанащенко грає в російському чемпіонаті за «ВДВ-Рязань», Людмила Пекур – в підмосковній команді «Россиянка», Валентина Котик – теж в під-московній, але в «ШВСМ-Ізмайлово». В списку троє чернігівських футболісток «Легенди»: це – Юлія Корнієвець, Ольга Бойченко та Тетяна Чуланова.
Бліц-інтерв’ю
«Батько сказав: «Ставай на ворота. У тебе вийде»
Народилася 5 липня 1983 р. в Чер-нігові
Зріст 179 см, вага 68 кг.Майстер спорту України.Вихованка ФК «Легенда» (Чер-
нігів). Чемпіон України 2000, 2001, 2002,
2005 років, володар Кубка України 2001, 2002, 2005 років, чемпіон Росії у 2007 і 2008 роках, володар Кубка Росії-2007.
– Надіє, як ти прийшла в спорт, у футбол зокрема?
– Я – із спортивної сім’ї. Спочатку займалася плаванням. Потім батько, який знався у футбольних тонко-щах, порадив мені: «Спробуй, стань на ворота. У тебе вийде». Було це десять років тому, коли навчалася в десятому класі. А тренером, який навчив воротарським премудростям, був Сергій Григорович Умен.
– Як тепер виглядає життя чле-на збірної України? Мабуть, багато країн побачила?
– Багато, майже всю Європу. Пор-тугалія, Франція, Італія, Норвегія, Шотландія, Данія, Словакія, Сло-венія... Легше перерахувати, де не була. Хоча під час таких відвідин не до прогулянок. Країни бачимо лише з вікон автобуса, а оцінюємо через стадіони та якість футболь-ного поля.
– І що вражає під час матчу за кордоном насамперед?
– Увага вболівальників до гри сво-єї збірної. Як правило, матчі за їх участю відвідує чимало людей, кож-на гра стає подією. Бувають і цікаві моменти. Наприклад, коли ми грали у Португалії, то на наш матч з гос-подарками прийшло втричі більше українських вболівальників, аніж португальських. На заробітках там багато наших....
Інтерв’ю взявВіктор КОШМАЛ
Віталій Адруг, Д
Надія Баранова –краща футболістка України
Сергій Гайдук, «Дитинець»:1. Дарина Апанащенко2. Надія Баранова3. Юлія Корнієвець4. Алла Лишафай5. Наталя Зінченко і Ольга БойченкоСергій Кириченко, «Семь дней»:1. Надія Баранова2. Дарина Апанащенко3. Віра Дятел4. Олена Ходирєва5. Юлія КорнієвецьСергій Козлянський, «Гарт»:1. Надія Баранова2. Дарина Апанащенко3. Алла Лишафай4. Віра Дятел5. Наталя Сухорукова
Віктор Кошмал, «Черниговская неделя»:1. Алла Лишафай2. Надія Баранова3. Тетяна Чуланова4. Людмила Пекур5. Юлія ВащенкоЮрій Михуля, ТРА «Новий Чернігів», «Місто»:1. Надія Баранова2. Олена Мазуренко3. Наталя Зінченко4. Алла Лишафай5. Дарина АпанащенкоАнатолій Свистун, регіональна федерація футболу:1. Тетяна Чорна2. Віра Дятел3. Надія Баранова4. Людмила Пекур5. Алла Лишафай
1. Надія Баранова 37 балів
2. Алла Лишафай 23 бали
3. Дарина Апанащенко 22 бали
4-5. Олена Мазуренко 9 балів
4-5. Віра Дятел 9 балів
6. Тетяна Чорна 8 балів
7-8. Наталя Зінченко 6 балів
7-8. Юлія Корнієвець 6 балів
9-10. Людмила Пекур 4 бали
9-10. Наталя Сухорукова 4 бали
11 Тетяна Чуланова 3 бали
12. Олена Ходирєва 2 бали
13-15. Ольга Бойченко 1 бал
13-15. Юлія Ващенко 1 бал
13-15. Валентина Котик 1 бал
Бомбардири збірної
Фот
о Ві
ктор
а КО
ШМ
АЛА
Сторінку підготував Віктор М’ЯЧИНСЬКИЙ
№ 6 (27837)15 січня 2009 року12 СпогадиСпогади
Це, насамперед, Володимир Павло-вич Манойленко, уродженець Дроз-довиці, невтомний краєзнавець,
автор кількох художньо-документальних книг і мій шкільний учитель, котрий «змусив» мене, тоді ще семикласника, написати першу замітку до районної газети. Це і відомий український поет Абрам Ісакович Кацнельсон, який тоді ж, понад сорок років тому, підтримав мої перші поетичні спроби. Це і письменник та журналіст Микола Родіонович Заєць, родом із хутора Альошинський, з яким ми до 50-річчя Перемоги уклали книжку нарисів «Солдати Перемоги» і отримали за це обласну премію імені Василя Бла-китного. Це також учитель і поет Гри-горій Кузьмич Лопухівський, посмертну книгу якого «Зростив мене у росах Ту-пичів» мені довелося редагувати. Ще рік тому заходив у редакцію вчитель і поет з Куликівки Степан Сидорович Сахон… Ще тримає журналістське перо Іван Пе-трович Дудко…
Справді плеяда чудових людей Горо-днянського краю, серед яких, звісно, і Микола Павлович Таратин.
Власне, і почув я про нього від Во-лодимира Павловича Манойленка на початку 70-х, коли ще навчався у Ні-жинському педінституті і якось відвідав свого вчителя.
– Поглянь ось книжечку. Написав її мій колега з Вихвостова. Про історію села, про події, описані у повісті Михайла Коцюбинського «Фата моргана»…
Це була видана у Києві брошура Мико-ли Таратина «У боротьбі здобута воля».
Познайомився ж із Миколою Пав-ловичем десь років через п’ять, коли я вже жив у Чернігові, на одному із літе-ратурних свят, заходи якого проходили і у Вихвостові.
Десь у другій половині березня 1986 року наш журналістський колектив «Комсомольського гарту» проводив у
Івашківці день своєї газети. Приїхали ми до села ще зранку і оскільки голов ний захід – зустріч з молоддю – мав відбу-тися увечері, редактор газети Михайло Магула (на жаль, уже покійний), запро-понував мені:
– Давай відвідаємо Миколу Павлови-ча. Це ж не так далеко…
І ось наша редакційна «Волга» вже у Вихвостові. Розпитуємо у людей, як зна-йти Миколу Павловича.
– Він он там живе, в кінці вулиці, зліва…
Вже потім, після тих теплих гостин, натрапив я у «Деснянській правді» на вірш Кузьми Журби, в якому він роз-повідав про свої відвідини гостинної оселі Таратинів. Починався він такими рядками:
Хата на околиці, вуликів п’ятірка,На веснянім сонці тонко дзвонить
бджілка,На вербові котики кличе всіх охочих,Нині в них робота – з ранку і до ночі.Дуже заклопотаний і господар їхній,У його господі – книги, книги, книги…
Невеличка сільська хата біля поля, садок біля неї. Була ще рання весна, і посеред саду ще не стояли вулики. Лише на подвір’ї походжало кілька курок…
Наш приїзд став справжньою неспо-діванкою для Миколи Павловича. За якусь хвилину ми вже сиділи за сто-
лом, на якому з’явилася пляшчина вина. Гостинна Катерина Іванівна кинулася до печі і поки в ній шкварчала яєчня, господар встиг розповісти мені про тих письменників і журналістів, хто бував у нього в хаті, показати книги із дар-чими написами, перш за все, чернігів-ського поета Кузьми Журби, якого ша-нував по-особливому. Говорив і про сво-го однокласника Івана Стаднюка (сидів за одною партою), відомого російського письменника-москвича, автора книг «Ві-йна» та «Люди – не ангели», про свою багаторічну роботу над документальною книжкою про війну…
Він був дуже скромною людиною. Коли вже у 90-ті роки заходив до мого кабіне-ту в «Деснянській правді», обов’язково, якось по-школярськи, стукав у двері, щоразу нагадуючи:
– Це я – Микола Павлович Таратин з Вихвостова. Не забули такого…
В останні роки свого життя, під час таких зустрічей, дуже бідкався, що, мож-ливо, і не доведеться побачити виданою оту свою книжку про війну «Больно сту-пать по сердцу».
А тоді, невдовзі після відвідин хати на околиці Вихвостова, я написав вір-ша, присвяченого Миколі Павловичу. Уперше він був надрукований у вели-кій добірці моїх поезій у газеті «Ком-сомольський гарт» 1990 року. Потім – у 1997 році – в антології «Золотий гомін.
Українська поезія світу», упорядником якої, до речі, є ще один городнянець – поет і доктор філологічних наук Ана-толій Мойсієнко. Увійшов він і до моєї книжки поезій «Замкова гора», що по-бачила світ 2001 року. Ось цей вірш:
Листя грушеве, немов кармазин,Жаром осіннім підпалює хату,Вийде до саду сільський Карамзін,Поглядом спинить вогняну загату.Прямо з доріг і димів фронтових,З них озивається зранена пам’ять.Скільки з війни ненаписаних книг –Листя ж осіннє вже палять.Бджоли востаннє облітують сад,Бабине літо над садом, над полем.Стільки від того на серці досад,Серце від того займається болем.Звезено копи уже на токиЗ нашого поля – червоного жита.В полі тім й досі ви, фронтовики,Серед громів сорок першого літа.Гіркнуть меди, їх ще вистоїть час,Пам’ять з війни не поверне ніколи…Та ж маємо жити, якщо є у насДіти й онуки, і книги, і бджоли.
Ще школярем Микола Таратин заці-кавився трагічними подіями далекого 1905 року, коли місцеві багатії-верховоди вчинили жорстокий самосуд над шіст-надцятьма бідняками-повстанцями, які розгромили економію поміщика Гри-невського. Це, відомо, лягло у основу заключних розділів повісті Михайла Коцюбинського «Фата моргана». Тоді, у 1938 році, оповідання семикласника було надруковано в обласній газеті «Більшо-вик» – нинішній «Деснянці».
Пізніше, вже після війни, яку Таратин пройшов піхотинцем, працюючи дирек-тором у школі рідного села, створив уні-кальний музей повісті «Фата моргана», для якого у 1983 році було споруджено спеціальне приміщення. У ньому вже тоді було більше 7 тисяч експонатів.
Він багато писав у журнали «Огонек», «Вітчизна», «Україна», «Кур’єр Кривбасу», про Коцюбинського, про свої ратні подвиги. А ось із виданням книги не виходило.
Уже після смерті Миколи Павловича його молодша дочка, яка живе у місті Петропавловськ-Камчатський, кілька ро-ків тому видала омріяну батьком 700-сто-рінкову книгу «Больно ступать по сердцу», а потім – книги «Моє село», «М. Коцюбин-ський і село Вихвостів», книгу спогадів про батька «Вінок пам’яті». Нині там, у місті Петропавловськ-Камчатський, го-тується до видання «Сонце у Маланчи-ній хаті».
Такі рукописи, як у Миколи Павло-вича, не мають горіти…
Володимир САПОН
Хата на околиціЗгадуючи Миколу Павловича
Таратина, не можу не сказати насамперед, про його земляків-городнянців, людей його фронто-вого покоління, котрих мені дове-лося зустріти в житті, які залиши-ли добру пам’ять в моєму серці.
Іван Стаднюк, Матвій Харченко та Микола Таратин. 1967 рік
…А як виведуть вони «За ту-маном нічого не видно», так діво-чі серця й тьохнуть заклично, так парубки й підкручують свої вуса – Шевченки співають. Всемиголос. Леонтій, Аривон, Карпо, Іван, Пав-ло, Олекса ще й сестриця їх довго-коса Клавонька. І уквітчує пісня переграями Голінку, село древнє на Бахмаччині, козацьке, де аж до 17-го чуби обголювали, пам’ятаючи минувшу вольницю.
І як вони без тата випурснули з страшного голодомору, Олек-сій Федорович й досі дивуєть-ся? Федір Мусійович спікся від лиха, бо ж навколо вимирали цілі хутори. Так матінка, Па-лажка Яківна, діточок аж се-мірочко, обхопила малолітків крильми, врятувала од страш-ного голоду. Вигледіла й у день роковий проти фашистської не-правди послала. Тільки Олексі-єву хитрість, два роки силився собі приписати, з Дмитрівсько-го військкомату назад відпра-вили, додому.
В окупаційних властей був у чорнім списку: то патронів у вогонь з однолітками-відчайдухами наки-дає, то скирту в полі спалить.
У перший же день, як радян-ські війська визволили село, по-ставили Олексу начальником ви-нищувального батальйону. Видали «іст ребкам» гвинтівки з мотузя-ним реміняччям – підростайте, хлопці, до пороху. Отоді Олекса, в поміч матері, й одружився. На сирітці. Батька в неї на фронті не стало, а матінка з туги…
Ввечері ще дзвеніло весілля з картоплею-нелупкою на столі, а вранці – повістка. Обвила його молодюсінька дружина руками білими: «Чекатиму! Бога, і вста-ватиму, і лягатиму, молитиму, щоб повернувся!» Ота чудотворна, по-чорніла від часу ікона й досі при-крашає світлицю Олексія Федоро-вича Шевченка.
А взято Олексу було навесні. Це врятувало й від форсуван-ня Дніпра – червоного від крові вкраїнської. І від страшного Чор-
нобильського котла – не одну ти-сячу там перемололи беззбройних українських підлітків німецькі панцирники. Й потрапив рядо-вий Шевченко в 15-ту штурмову бригаду 4-го Українського фрон-ту. Вогнеметником. Завдання чітке й ризиковане: під нещадним вог-нем підповзти до ворожого дзоту й пекельною сумішшю висмажи-ти німців. Довго щастило. Але в одному з боїв на Львівщині таки контузило. Й поставили Олексу, видужуй сержанте, завідуючим військових складів у Яворові. По-сада офіцерська, пайок теж.
Розквартирувався в догідливої бабусі. На покутнику портрет Та-раса в багатовишиванім рушнико-ві. Тільки засвітив гасницю, тіль-ки роздягся – несмілий стукіт у двері. Олекса навіть не встиг огов-татись: чорні цівки двох бандерів-ських автоматів цілилися йому в обличчя. А свій ППШ аж он, в кутку. Не встигнеш й ворухнути бровою, прошиють навскрізь: мо-лоді, відчайдушні, такі ж, як і він
,українці, яких війна поставила по обидва боки «барикад».
«Документи!» – процідив, при-мружуючи очі той, плечистіший. Задерев’янілими пучками Олекса подав солдатську книжку. Пле-чистий узяв її й крутонувся в передню кімнату. А через хвилю двері знову відчинилися. Висо-кий, худорлявий, в цивільному, дуже схожий на вчителя чоловік, по-військовому виструнчився пе-ред Олексою: «Вибачте, пане, ви-бачте, що потурбували! Допоки будете в нашім Яворові ніхто вас і мізинцем не зачепить!»
Зляснув закаблуками й у кім-наті до самісінького ранку за-дзвеніла тиша. Кам’янів за сто-лом – вірячи й не вірячи у свій порятунок. І нічого не розу-мів. Якась дивовижна помилка. Якась… Аж сахнувся, як уві-йшла господиня. А вона – руки молитовно склала: «Йой, вибач-те, панночку! Я ж не знала, що ви – Шевченко! Хіба б вони по-сміли вас потривожити! Та й ви,
правда, схожі чимось на молодого Тараса Григоровича!»
«Від того часу я, неначе доро-гоцінність маю вишиванку», – по-сміхається очима Олекса Федоро-вич. І відбиваються в його зорі й вишневий сад, і небо мирне. Летять, летять пелюстки, немов роки прожиті. Був він і касиром, і комірником, і пожежником, і головою сільської ради. Й двад-цять років очолює сільську вете-ранську організацію. Майже сто чоловік повернулися у свої хати, у свій край, відстоявши його від навали. «Бо ж не за оцей орден Слави я воював, – аж скинувся Олекса Федорович, – а щоб діти наші в мирі жили!» А лишило-ся сивих журавлів, з обпалени-ми крильми, вісім. Заведуть вони на дев’яте травня свою улюблену: «Вйотся в тєсной печурке огонь!», щоб іще раз нагадати світові, що саме ось ці українські хлопці про-сті – врятували мир.
Іван ПРОСЯНИКБахмацький район
Й безсмертя в імені твоїм…
№ 6 (27837)15 січня 2009 року 13
КА
БЕ
ЛЬ
НЕ
Т
ЕЛ
ЕБ
АЧ
ЕН
НЯ
К
АБ
ЕЛ
ЬН
Е
ТЕ
ЛЕ
БА
ЧЕ
НН
Я
К
АБ
ЕЛ
ЬН
Е
ТЕ
ЛЕ
БА
ЧЕ
НН
Я
К
АБ
ЕЛ
ЬН
Е
ТЕ
ЛЕ
БА
ЧЕ
НН
Я
К
АБ
ЕЛ
ЬН
Е
ТЕ
ЛЕ
БА
ЧЕ
НН
Я
КА
БЕ
ЛЬ
НЕ
Т
ЕЛ
ЕБ
АЧ
ЕН
НЯ
Телепрограма Телепрограма на п’ятницю, 23 січняна п’ятницю, 23 січня
®
AA УТ1 УТ106.00 Ранкова молитва06.05, 07.00, 08.00, 09.05,
ЧЕРНІГІВЧЕРНІГІВ 64 ТЕЛЕКАНАЛ 64 ТЕЛЕКАНАЛ08.00 Цей день в історії08.05 Студія «Інформ»08.25 Студія «Діалог»08.55 Український спів у
світі09.25 М.ф. «Казка про мерт-
ву царівну»10.00 Х.ф. «Конотопська
відьма», 2с11.00 Україна: час місцевий.
Мовлення територіаль-них громад
13.00 Цей день в історії13.05 Д.ф. «Спогад про УПА14.15 Телеоб’єктив14.25 Зустріч дарована
долею14.45 Цей день в історії14.50 Студія «Інформ»15.00 Трансляція ТРК «Новий
Чернігів»16.00 Цей день в історії16.05 Від щирого серця16.25 Х.ф. «Олекса Довбуш»17.45 Цей день в історії17.50 Студія «Інформ»18.00 Трансляція ТРК «Но-
вий Чернігів»20.00 Цей день в історії20.05 Від щирого серця20.25 Цікаво знати…20.30 «Час країни»21.00 Поза часом21.05 Студія «Інформ»21.25 Телеоб’єктив21.30 Батуринські письмена21.50 Х.ф. «Сто тисяч»23.00 Студія «Інформ»23.20 Україна: час
Погода09.10 Доки батьки сплять09.25 Пiдсумочки09.35 Антивiрус для дiтей09.55 Крок до зiрок10.30 Нова армiя11.00 Муз. ua11.30 Стильна штучка12.00 Тетяна Цимбал пред-
ставляє: «Лiнiя долi»12.30 Здоров’я13.25 Благовiсник14.00 «Знайдемо вихiд» з Н.
Розинською14.50 Бiатлон. Кубок свiту.
Мас-старт (жiн.)15.20 Бiатлон. Кубок свiту.
Мас-старт (чол.)16.05, 01.30 Фiгурне катання.
Чемпiонат Європи. Гала-вистава чемпiонiв та призерiв
19.00 КВК-200821.00 «Культурний фронт» з
Ю. Макаровим21.30 Д/ф «Апельсинова
долька»22.30 Фiгурне катання.
Чемпiонат Європи. Краще
22.55 Трiйка, Кено, Максима23.00 Мультфiльм «Лу.
Рiздвяна iсторiя»23.15 Король професiї23.25 Оперативний об’єктив23.45 DW. Новини Європи00.15 Iнтерактивний проект
Янушкевич Віктор Михайло-вич, 1961 р. н.Географія приблизного пошуку:
Чернігівська обл.
Шукає:Крючкова Світлана Анатолі-ївнаІсторія:«Шукаю двоюрідного брата Вікто-
ра. Його мама, а моя тьотя, Леонова Олександра Миронівна, уродженка Орловської обл., під час війни по-трапила зі своєю сім’єю в Чернігів-ську обл. (Бахмацький р-н, с. Зе-ленівка). Там вона познайомилася з Янушкевичем Михайлом. У 1961 р. народився Віктор.
У 1973 р. Олександра Миронівна померла і Віктор жив з батьком. Я хочу дізнатися про його долю. Можливо, йому потрібна моя до-помога».
У рамках проектуУ рамках проекту
Надія завжди залишається!
Недаремно кажуть: хто знає чого хоче, рано чи пізно одержить бажане. Якщо людина наважилася втілити в життя, здавалося б, нездійсненну мрію, усе може статися саме так, як вона хоче.
Такі ситуації з несподіваними життєвими колізіями ми спостері-гаємо на телеекрані в улюбленій глядачами передачі «Жди меня». Кожна зустріч розлучених життям рідних, друзів, близьких стає переконливим свідченням того, що не варто чекати радісних змін звідкись зі сторони, їх принесуть тільки активні дії.
Тож читайте і пишіть оголошення, котрі допоможуть вам зна-йти загублених дорогих серцю людей. Обов’язково відгукуйтеся, якщо шукають вас і одержуйте незабутні позитивні враження. Шукайте, знаходьте і знаходьтеся!
№391777 ЖМ – Чекай мене!ДБК від 2006.07.25 (Листи)
Розшукуються:Діти Гончарова ІванаОстання відома адреса: Черні-
гівська обл., Городнянський р-н, с. Перепис.
Шукає:Гончарова Людмила ІванівнаІсторія:«Шукаю брата і сестру по бать-
кові. Ми з мамою Галиною і татом Іваном жили в с. Ільмівці – туди тата прислали в 1942 р. працюва-ти. Я дізналася про те, що він мав перший шлюб лише в 1992 р., коли мама померла. Пізніше не стало і тата. Я телефонувала в с. Пере-пис, однак нічого про родичів не дізналася».
№393774 ЖМ – Чекай мене!ДБК від 2006.08.05 (Листи)
Розшукується:Бєлов ВасильОстання відома адреса: Чернігів-
ська обл., м. Ніжин
Шукає:Русская Любов ВасилівнаІсторія:«Шукаю батька, якого ніколи не
бачила. Мені відомо, що він слу-жив під час Великої вітчизняної війни на військовому аеродромі в м. Ніжині».
№397035 ЖМ – Чекай мене!ДБК від 2006.08.21 (Листи)
Розшукуються:Панов Іван Федорович, 1920 р. н.Термін давності: 1946. Остання ві-
дома адреса: Чернігівська обл.Вольф Карпо Карпович, 1942 р. н.
Шукає:Панова Олена КарпівнаІсторія:«Хочу дізнатися про долю дідуся.
У січні (за документами – у лютому) 1946 р. Шабельникова Паша Пав-лівна, 1924 р. н., народила від нього доньку, Панову Аїду Іванівну (мою маму). Це було в Чернігівській обл. Бабуся сказала, що дідусь загинув, підірвався на міні під час сільсько-господарських робіт у полі. Однак у нас з цього приводу є сумніви.
Також я шукаю свого батька. Мої батьки розлучилися, коли мені було 3 місяці».
№396421 ЖМ – Чекай мене!ДБК від 2006.08.19 (Листи)
Розшукуються:однокурсникиТермін давності: 1966. Остання
відома адреса: Чернігівський педа-гогічний університет ім. Т.Г. Шев-ченка.
Шукає:Герман Василь БорисовичІсторія:«Шукаю однокурсників – ви-
пускників 1966 р., факультет 1-4-х класів».
№397610 ЖМ – Чекай мене!ДБК від 2006.08.23 (Листи)
Розшукуються:Дуров Семен Васильович, 1914 р. н.Остання відома адреса: Чернігів-
ська обл., м. Бобровиця, вул. Меха-нізаторів, 42.
Дурова Валентина Семенівна
Шукає:Сураєва Євдокія ВасилівнаІсторія:«Шукаю брата і племінницю. Я
кілька разів писала за останньою відомою адресою, однак листи по-верталися. Можливо, брата забрала до себе його донька».
№355297 ЖМ – Чекай мене!ДБК від 2006.08.01 (Internet)
Розшукується:Ставицький Георгій Іванович, 1921 р. н.Термін давності: 1943. Остання
відома адреса: 14034, м. Чернігів, вул. Ніжинська, 9, кв. 1.
оргія Івановича. Розумію, що надії майже немає – дуже багато часу минуло. І все ж…
На початку Великої Вітчизняної війни дідуся було призвано Черні-гівським військкоматом на фронт. Але, як син «ворога народу» (його батько був заарештований у 1937 р., розстріляний, реабілітований), дідусь був відправлений у резерв, в Чернігівську автоколону. Таким чином опинився на окупованій те-риторії в м. Чернігів. 5 березня 1943 р. був вивезений окупантами в Жи-томирському напрямі. З того часу про нього не було жодних звісток, хоча вивезені з ним одночасно Свєч-ников Володимир і Зінченко Петро повернулися. Нині їх уже немає в живих. Зі слів бабусі, вони нічого не розповіли про долю дідуся.
Весь цей час бабуся зверталася з пошуком у різні інстанції, почи-наючи Чернігівським міськвійськ-коматом і закінчуючи Німецькою організацією з розшуку тих, хто потрапив у полон. Відповідь скрізь негативна. У бабусі, окрім шлюб-ного свідоцтва (вони одружилися 8 травня 1942 р.), жодних докумен-тів про дідуся немає. Вона чекала його все життя, сподіваючись, що він повернеться. «Видно, не суди-лося! – каже. – Знати б хоч де його могилка». Допоможіть, будь ласка, якщо це можливо».
№363063 ЖМ – Чекай мене!ДБК від 2006.08.21 (Internet)
Розшукується:Братиця Борис Іванович, 1940 р. н.Термін давності: 1970. Географія
Шукає:Головин Микола ЙосиповичІсторія:«Шукаю однополчан. Хотілося
б дізнатися як склалася доля моїх друзів-однополчан з роти зв’язку, в/ч п/п 12823 (під час війни) і 47094 (після війни)».
№352774 ЖМ – Чекай мене!ДБК від 2006.07.25 (Internet)
Розшукується:Кольга Віктор Анатолійович, 1955 р. н.Місце народження: ст. Переяслав-
Хмельницький. Термін давності: 2006. Географія приблизного пошу-ку: Чернігівська обл.
Шукає:Кольга Віталій ВікторовичІсторія:«Мій батько поїхав до своєї рідної
сестри в м. Бобровиця Чернігівської обл. 12 травня 2006 р. Потім виїхав звідти, однак додому не повернувся. На нього це не схоже. Мабуть, щось трапилося. Мене вже замучила ця невизначеність. Якщо знайдете його – нехай хоч відгукнеться».
№353411 ЖМ – Чекай мене!ДБК від 2006.07.27 (Internet)
Розшукується:Гавриленко Наталія Олександрів-
на, 1972 р. н.Термін давності: 1991. Остання
відома адреса: Естонія, м. Таллін, вул. Кіхну, 2. Географія приблизно-го пошуку: Чернігівська обл.
Шукає:Левнер Юлія КостянтинівнаІсторія:«Шукаю шкільну подругу. Ми
навчалися в Таллінській середній школі №51. На початку 90-их ро-ків Наталія разом з батьком Олек-сандром Гавриленком, мачухою Ві-рою Гавриленко, молодшою сестрою Оленою і братом Прохором виїхала на постійне місце проживання в Україну, в Чернігівську обл. Біль-ше інформації не маю».
№ 6 (27837)15 січня 2009 року 17Ваше здоров’яВаше здоров’я
З редакційної пошти
Дякуємо спасительці
Добрий день, дорога наша «Десняночко»!Звертається до вас сім’я Губських, щоб висловити слова щирої подяки
колективу Понорницької райлікарні на чолі з уважною і чуйною людиною – головним лікарем Валентиною Маринченко.
Понад п’ять років хворів мій син Олександр, але думав самотужки здо-лати свій недуг, до лікарів не звертався. Дійшло до того, що впав непри-томним біля ліжка. Не міг ні рухатися, ні говорити. На щастя, до хати на той момент зайшли добрі люди і викликали швидку допомогу, яка до-ставила хворого до нашої лікарні-спасительки. У ній працює дуже хороший колектив кваліфікованих спеціалістів.
Ми щиро вдячні завідуючій терапевтичним відділенням Валентині Зе-ляк та сімейному лікарю Сергію Гончарову, які зробили все можливе, щоб повернути Олександра до життя. Хочеться побажати цим чудовим людям усього найкращого. Адже, незважаючи на всі негаразди сучасного життя, вони ставляться до хворих з увагою та теплотою. Такими ж співчутливи-ми і милосердними є й медсестри лікарні та молодший медичний персонал. Хочеться сказати добре слово і про кухарів лікарні, які з мізерного забез-печення продуктами харчування готують на диво гарні обіди.
Низький уклін і працівникам швидкої допомоги, яким багато наших од-носельців завдячує життям та здоров’ям.
Дай Бог усім вам міцного здоров’я на довгі, щасливі літа.З повагою –
Марія ГУБСЬКА
смт Понорниця Коропського району
Соціологічне опитування
Медичне обслуговування: оцінки чернігівців
Кожен з нас – рано чи пізно – звертається до лікарів. Цим людям ми довіряємо найцінніше – своє здоров’я, а інколи й життя. Прикро, що медична галузь має нині стільки проблем. Тому з 15 по 26 грудня 2008 року для визначення проблемності медичного обслуговування редакція газети «Деснянська правда», залучивши фахівців, провела анкетування медиків Чернігова та їхніх пацієнтів.
Анкети заповнили понад 200 осіб віком від 18 років у великих медичних закладів нашого міста. Серед опита-них 32 відсотки лікарів, 26 – інших медичних працівни-ків, 12 – хворих стаціонару, 30 – відвідувачів поліклінік (тут і далі відсотки округле-ні до цілих).
Оцінювання результа-тів проводилося загалом і окремо за вищеназваними категоріями.
В анкеті наводилися чо-тирнадцять найважливі-ших, на думку її розроб-ників, проблем. Крім того, опитувані мали змогу на-звати й інші. У другому пи-танні анкети пропонувалося вказати, які заходи поліп-шили б медичне обслуго-вування. Результати відпо-відей на це (друге) питання – в одному з найближчих номерів газети.
Згідно з результатами (див. діаграму) анкетуван-ня, найважливішою й най-гострішою проблемою є низька заробітна плата лі-карів та інших медичних працівників (принаймні – зауважимо – офіційна). Її зазначили загалом 79 від-сотків опитаних; причо-му, не лише самі медики, а й багато хворих стаціо-нару та відвідувачів полі-клініки.
Цілком очікуваною є не-гативна оцінка роботи ор-ганів державної влади над розв’язанням проблем ме-дицини (71 відсоток). Очі-куваною не лише тому, що наше медичне обслу-говування вважається пе-реважно державним, а й тому, що дуже багато гро-мадян традиційно продо-вжують надто покладати-ся на владу.
Третьою за серйозніс-тю окреслилася проблема застарілості і ненадійності медичного обладнання та апаратури (67 відсотків). Навіть зваживши на те, що ніхто з нас не застрахова-ний від мед обстеження, то наведені в графіку цифри – неприємний і тривожний сигнал.
Непокоять й оцінки та-ких проблем, як непрофе-сійність молодих лікарів, неякісне харчування в лі-карнях, неуважне ставлен-ня медиків до хворих.
Для лікарів найнагаль-ніші проблеми – низька заробітна плата лікарів та інших медичних працівни-ків (11 відсотків вважають, що ця проблема існує, 83 відсотки – що вона дуже гостра); вищі органи дер-жавної влади не працюють над розв’язанням фунда-ментальних проблем ме-
дицини (відповідно, 8 і 75); нестача в Чернігові лікарів (36 і 41); застаріле й нена-дійне медичне обладнання та апаратура (25 і 50).
Інші медичні працівники такими проблемами вважа-ють: застаріле й ненадій-не медичне обладнання та апаратура (27 і 61); низька заробітна плата лікарів та інших медичних працівни-ків (25 і 58); вищі органи державної влади не пра-цюють над розв’язанням проблем медицини (13 і 56); черги в поліклініках (33 і 21).
На думку хворих, про-блеми з медобслуговуван-ня виникають через низь-ку заробітну плату медиків (50 і 25); неякісне харчу-вання в лікарнях (67 і 8); застаріле й ненадійне ме-дичне обладнання та апа-ратуру (13 і 54).
Відвідувачі поліклінік «внесли» свої відсотки до анкет: вищі органи дер-жавної влади не працю-ють над розв’язанням про-блем медицини (33 і 32); низька заробітна плата медиків (42 і 28); черги в поліклініках (8 і 62); лі-карі призначають хворим ліки за високими цінами (24 і 44).
Микола НЕМИРИЧНаталія ГАРБУЗ
1 - низька заробітна плата лікарів та інших медичних працівників2 - вищі органи державної вла ди, Міністерст-во охорони здо ров’я України не працюють над розв’язанням фундаментальних проблем ме-ди цини3 - застаріле, ненадійне медичне обладнан-ня, апаратура4 - нестача у Чернігові лікарів5 - частина молодих лікарів мають поверх-неві знання6 - черги в поліклініках7 - лікарі призначають хворим ліки з високими цінами, бо мають зиск від їх розповсюд ження
8 - неякісне харчування в лікарнях9 - неуважне ставлення мед. персоналу до хворих10 - система «кумівства» й «кругової поруки» в мед. середовищі11 - лікарі з якісною освітою та кваліфікацією йдуть працювати в фармацевтику12 - не оперативне, неякісне надання допомо-ги хворим вдома13 - хворі добровільно й без потреби «заохо-чують» мед. персонал14 - неефективність організованих керівними мед. установами перевірок роботи медиків15 - інше
Навіщо військкомату стільки медпрацівників?
Ходити на лікарняні...не рекомендовано?На Чернігівщині відбулася робоча
зустріч керівництва обласного Фон-ду соціального страхування на ви-
падок тимчасової втрати працездатності з представниками поліклінічних відділень. Під час зустрічі було закликано медиків посилити контроль за видачею лікарня-них листів.
У зв’язку з економічною та фінансовою кризою в країні, за прогнозами страхови-ків, почнуться масові відправлення людей у змушені відпустки. А ті, в свою чергу, по-чнуть активно йти «на лікарняні».
Отож відбудеться перевитрата коштів Фонду. Тому страховики настійно просять медиків відслідковувати видачу лікарняних, щоб не допустити фальшивих, і обіцяють контролювати процес особисто. Таку інфор-мацію озвучив перед колегами з районів заступник головного лікаря поліклінічного розділу роботи з тимчасової непрацездатнос-ті (при обласній лікарні) Михайло Губко.
-Складається враження, що бит-ву з військкоматом ми програ-ли – він нас переміг, – напів-
жартома сказав головний лікар Черні-гівського обласного психоневрологічного диспансеру Володимир Ященко.
На цьому він наголосив під час зу-стрічі з медиками й журналістами об-ласті напередодні візиту на Чернігів-щину міністра охорони здоров’я Укра-їни Василя Князевича.
Проблема полягає в тому, що об-ласний військкомат за багаторічною традицією, що тягнеться з радянських часів, просить надсилати для роботи в призовній комісії лікарів і медсестер.
Але ж раніше військкомат давав Збройним Силам по 4-5 тисяч при-зовників, а в останні роки ця цифра
скоротилася до 900. Отож роботи ста-ло менше, а кількість медперсоналу не скоротилася.
За словами Володимира Ященка, його підлеглі навіщось місяцями си-дять у військкоматі, медсестри там нібито навіть виконують функції се-кретарок, а зарплати й надбавки за шкідливість вони всі одержують на основній роботі – у психоневрологіч-ному диспансері.
– А в цей час у нас катастрофа з кадрами, – говорить головний лікар названого лікувального закладу. – І взагалі, навіщо лікареві там сидіти, якщо призовникові цілком прийнят-но пройти обстеження у фахівця за місцем проживання.
Люба ЗИМА
60
50
40
30
20
10
0
27
20 1923
52 5148
29
14
22 20
1410 11
1311 12
6
1916
9 74 3
26 26 2428
37
Діаграма гостроти проблем медицини
Актуально
Від
сото
к
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
проблема є дуже гостра проблема
№ 6 (27837)15 січня 2009 року18 Реклама та інформаціяРеклама та інформація
ІНФОРМАЦІЯУправління комунального майна Чернігівської обласної ради
про оголошення конкурсу з відбору суб’єкта оціночної діяльності, який буде залучений до проведення незалежної оцінки
1. Назва об’єкта оцінки: будівля палацу П.О. Румянцева-Задунайського (пам’ятка архітектури), яка розташована за адре-сою: Чернігівська область, Коропський район, с. Вишеньки, вул.Центральна, 45.
Балансоутримувач: Управління містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації.
Мета проведення оцінки: визначення вартості майна для розра-хунку орендної плати. Претендентам потрібно подати в запечатаному конверті документацію з описом підтвердних документів:– заяву на участь у конкурсі за встановленою формою (відповідно
до Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяль-ності, затвердженого наказом ФДМУ №2100 від 25.11.03);
– копію установчого документа претендента;– копії кваліфікаційних документів оцінювачів, які працюють у
штатному складі та яких буде залучено до проведення оцінки та підписання звіту про оцінку майна;
– письмові згоди оцінювачів, яких буде додатково залучено претен-дентом до проведення робіт з оцінки майна та підписання звіту про оцінку майна, завірені їхніми особистими підписами;
– копію сертифіката суб’єкта оціночної діяльності, виданого пре-тенденту Фондом державного майна України;
– інформацію про претендента (документ, який містить відомості про претендента щодо його досвіду роботи, кваліфікації та осо-бистого досвіду роботи оцінювачів, які працюють у його штат-ному складі та додатково залучаються ним з незалежної оцінки майна, у тому числі подібного майна, тощо).Конкурсні пропозиції претендента подаються у запечатаному
конверті і мають містити пропозиції щодо вартості виконання ро-біт, калькуляцію витрат, пов’язаних з виконанням робіт, а також терміну виконання робіт.
Конкурс відбудеться в управлінні комунального майна о 16 год. 30 січня 2009 р. за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 43, кім. 314.
Документи приймаються до 23 січня 2009 р. (включно) за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 43, к. 316, тел. для довідок: 77-73-36, 77-51-83.
Колектив Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області висловлює глибоке співчуття начальнику управ-ління Державного казначейства у м. Чернігові Віктору Миколайовичу Пустовіту з приводу тяжкої втрати – смерті батькаМиколи Купріяновича ПУСТОВІТА.
Управління Державного казначей-ства у м. Чернігові висловлює глибоке співчуття начальнику управління Ві-ктору Миколайовичу Пустовіту з при-воду тяжкої втрати – смерті батькаМиколи Купріяновича ПУСТОВІТА.
Керівництво та колектив УМВС України в Чернігівській області глибоко сумують з приводу трагічної смерті ко-лишнього начальника Городнянського райвідділу внутрішніх справМиколи Михайловича ПОЛОВОГОі висловлюють щирі співчуття рідним та близьким покійного.
Правління та профспілковий ко-мітет Н.-Сіверської райспоживспіл-ки висловлюють глибоке співчуття голові правління облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку з приводу смерті
дружини.
Правління та колектив працівників Менської райспоживспілки висловлю-ють глибоке співчуття голові правлін-ня Чернігівської облспоживспілки Ми-рону Васильовичу Волощаку з приво-ду тяжкої втрати – смерті дружини
Олени Тарасівни.
Колектив Служби автомобільних доріг у Чернігівській області висловлює глибоке співчуття провідному інжене-ру відділу інвестиційно-кошторисної роботи та будівництва, ціноутворення Служби автомобільних доріг у Черні-гівській області Тетяні Петрівні Корсун з приводу смерті батька
Петра Павловича КИРЄЄВА.
Чернігівське міжрайонне управ-ління водного господарства глибо-ко сумує з приводу трагічної смерті начальника Городнянської експлуа-таційної дільниціМиколи Михайловича ПОЛОВОГОі висловлює співчуття рідним та близьким покійного.
Правління та колектив працівни-ків Корюківської райспоживспілки висловлюють щирі співчуття голові правління Чернігівської облспожив-спілки Мирону Васильовичу Волоща-ку з приводу тяжкої втрати – смерті дружини
Олени Тарасівни.
Виклики до суду
З 1 по 31 січня 2009 року
* адміністрування програми УСП
РІЗДВЯНА
За роз’ясненням ми звернулися до голови Чернігівсь кого окружного адмініст ра тивного суду, заслуженого юриста України Віталія Віталі йовича ДОБРЯНСЬКОГО.
– Справді, такі позовні заяви наш суд приймав і розглядав. Від дітей ві-йни ми одержали майже 15 тисяч звер-нень. Люди з Чернігова, а також з інших міст і сіл області їхали до суду, витра-чали час і кошти, щоб подати потрібні документи для розгляду. Все це зумо-вило певні незручності, знижувало до-ступ громадян до правосуддя.
Щоб суди стали ближчими до лю-дей, Верховна Рада України у груд-ні 2008 року внесла зміни до ст. 18 Кодексу адміністративного судочин-ства щодо предметної підсудності адміністративних справ. Цими змі-нами передбачено, що «усі адміні-стративні справи у спорах фізичних осіб із суб’єктами владних повнова-
жень з приводу обчислення, при-значення, перерахунку, здійснен-ня, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непра-цездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціаль-них послуг, допомоги, захисту, пільг» тепер будуть розглядатися місцеви-ми загальними судами, тобто безпо-середньо в районах і містах.
Після набрання чинності цим Зако-ном (а він вступає в силу з дня його опублікування, тобто з 14 січня 2009 року) окружні адміністративні суди завершують розгляд таких адміністра-тивних справ, провадження в яких було відкрито. Позови, за якими про-вадження не відкрито, передаються до відповідних місцевих загальних судів. Така вимога нового закону.
Володимир ПАВЛЕНКО
Запитували – відповідаємо
В який суд звертатисяМи, діти війни, принесли позовні заяви до Чернігівського окружного ад-
міністративного суду, щоб він зобов’язав управління Пенсійного фонду зро-бити перерахунок пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Але нам відмовили у прийомі документів. Сказали, що ці спра-ви мають розглядати в іншому суді. У чому справа?
М. ДЕНИСЕНКО, В. КОЛОМІЄЦЬм. Чернігів
Городнянський районний суд ви-кликає Аніщенко Наталію Васи-лівну (останнє відоме місце пере-бування: буд. 39-а, вул. Жовтнева, с. Хрипівка Городнянського району Чернігівської області), як відповідача у цивільній справі № 2-733/2008 р. за позовом Закритого акціонерно-го товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення забор-гованості по кредиту.
Судове засідання відбудеться у приміщенні Городнянського районно-го суду Чернігівської області 15 січня 2009 року о 14 год. 30 хв. Адреса суду: 15100, Чернігівська обл., м. Городня, вул. Радянська, 67.
кликає Хомченка Юрія Володими-ровича (останнє відоме місце пере-бування: буд. 16, кв. 1, вул. Польова, с. Ясенівка Городнянського району Чернігівської області), як відповіда-ча у цивільній справі № 2-579/2008 р. за позовом Закритого акціонер-ного товариства комерційного бан-ку «ПриватБанк» про стягнення за-боргованості по кредиту.
Судове засідання відбудеться у приміщенні Городнянського район-ного суду Чернігівської області 15 січня 2009 року о 16 год. Адреса суду: 15100, Чернігівська обл., м. Городня, вул. Радянська, 67.
• • • • • • • • • • •Бахмацький районний суд Чер-
нігівської області повідомляє, що судове засідання за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до Павленка Валерія Вікторовича (останнє відоме місце проживання: с. Тиниця, вул. Першо-травнева, 61), про стягнення боргу за кредитним договором призначено до розгляду на 19 січня 2009 року на 11 год. 30 хв., під головуванням судді Новикова О.М. у приміщенні суду за адресою: м. Бахмач, вул. Жовтнева, 42.
Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про ви-клик відповідач вважається повідо-мленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Павленка Вале-рія Вікторовича, повідомленого на-лежним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі на-явних у ній даних чи доказів (поста-новляє заочне рішення).
ської області викликає як відповіда-чів Титаренко Лідію Василівну, яка проживає за адресою: м. Мена, вул. Транспортна, 25, Чернігівської облас-ті, та Адаменка Івана Ілліча, який проживає за адресою: м. Мена, вул. Гагаріна, 100, Чернігівської області, у цивільній справі №2-992 за позо-вом Прокурора Менського району в інтересах Відкритого акціонерно-го товариства «Державний ощадний банк України» на користь Менського відділення № 3061 ВАТ «Державний ощадний банк України» до Титаренко Лідії Василівни, Адаменка Івана Ілліча про стягнення заборгованості.
Судове засідання відбудеться 15 січня 2009 року об 11 год. у при-міщенні Менського районного суду Чернігівської області, за адресою: місто Мена, вул. Леніна, 146-А, Чернігівської області, 15600.
Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик, відповідачі вважаються повідом леними про час та місце розгляду справи, тому у разі непо-відомлення про причину неявки Ти-таренко Лідії Василівни та Адаменка Івана Ілліча, повідомлених належним чином або якщо причину буде ви-знано судом неповажною, суд ви-рішить справу на підставі наявних у них даних чи доказів.
Інститут Здоров’я Нації20, 21, 22, 23, 24, 25 січня БЕЗКОШТОВНОІндивідуальні консультації з «ГРІНІЗАЦІЇ»
«Грінізація» сприяє усуненню хвороб!!!«Грінізація» – новітня медична розробка, результат
об’єднання біо- нанотехнологій та вікового медичного досвіду.
Запрошую на консультації з «Грінізації». Наші лікарі мають величезний досвід і допоможуть кожному подолати «букети» хронічних захворювань, повернути здоров’я та радість життя».
Генеральний директор Інституту Здоров’я Нації,Лауреат Державної Премії України
А. В. БУЛАВКА
– Серцево-судинні захворювання, у т.ч. атеросклероз, гіпертонія, стенокардія;
головний біль, порушення сну;– Захворювання суглобів;– Гепатити, цирози печінки;– Підвищення імунного статусу
Буде проводитись реалізація препаратів «Грінізація». Ціна 250 грн.www.izn.com.ua
Інститут Здоров’я Нації, Київ, ліц. МОЗ України АБ №299091 від 22.11.2005р. «Грінізація» – висновок ДСЕЕ №05.03.03-04/50789 від 08.08.2008 р.
Консультації з «Грінізації» відбудуться:
м. Чернігів – 20, 21, 22, 23. 24, 25 січня з 10.00 до 12.00: Будинок культури «Хіміків»: вул. Щорса, 23 (вхід зі зворотного боку)
м. Чернігів – 23, 24, 25 січня. Початок о 14-ій год.: готель «Градецький», 18 поверх, кон-ференц-зал
м. Славутич – 20, 21, 22 січня. Початок о 15-ій год.: Кіноконцертний комплекс
№ 6 (27837)15 січня 2009 року 19
Наприкінці минулого року побачила світ нова, досить неординарна, книга – «Міліція Черні-гівщини (події та люди)», серед авторів якої
й керівник обласного Управління Міністерства вну-трішніх справ України генерал-майор міліції Іван Катеринчук.
Інші автори – також, як кажуть, не теоретики, а практики міліцейської справи, обидва в минулому право ёохоронці, – голова Ради ветеранів ОВС Черні-гівської області Павло Скнар та ректор Фінансово-правової академії міста Бровари Іван Богатирьов.
Книга, яка налічує більше 450 сторінок, розповідає про становлення та розвиток міліції Чернігівщини, нелегку працю її співробітників, підрозділи, міські та районні органи обласного УМВС, та охопила со-лідний історичний відрізок – від 1917 до 1998 років. У зв’язку з цим наступного року автори планують видати ще одну книгу – «Сьогодення» – другий том «Міліції Чернігівщини», в якому йтиметься вже про сучасне життя правоохоронців нашого краю.
Під час роботи над книгою автори використали не тільки архівні матеріали, а й ветеранські спогади та кілька сотень фотодокументів.
Наприкінці минулого року в Центрі зв’язків з гро-мадськістю УМВС України в Чернігівській облас-ті відбулася презентація перших десяти сигнальних примірників книги.
Найближчим часом планується видати перший на-клад, який сягатиме 1000 примірників. Згодом нове видання отримають бібліотеки, навчальні заклади, райвідділи міліції.
Видання розраховане на широкий читацький загал, на всіх, хто небайдужий до історії рідно-го краю, бо, як наголосив під час презентації Іван Катеринчук, «хто не знає історії, той не має май-бутнього».
Володимир ЛИСЕНКОФото автора
ці минулого року побачила світ нь неординарна, книга – «Міліція Че
гівщини (події та люди)», серед авторів яй керівник обласного Управління Міністерства втрішніх справ України генерал-майор міліції ІКатеринчук.
Інші автори – також, як кажуть, не теоретикі і й ї б
15
априкінцідоситьгівщ
Автори книги (зліва направо): Іван Богатирьов, Іван Катеринчук, Павло Скнар
«Міліція «Міліція Чернігівщини Чернігівщини
(події та люди)»(події та люди)»
Буква закону
Неповнолітні Неповнолітні грабіжники: грабіжники: карати чи рятувати?карати чи рятувати?
Як бачимо, покарання досить серйозне. Але бажання пожи-витися швидко та задарма було
притаманне людству з прадавніх ча-сів – і в середньовіччі, і в часи но-вітньої історії.
Особливістю цього виду злочину в наш час є так зване «омолоджен-ня». Тобто, грабіжництвом здебіль-шого стали промишляти молодь та підлітки. Причиною цього може бути як незнання законодавства, так і бажання утвердитися, виді-литися серед підлітків якимось «ге-ройством».
Іншою характерною рисою, яка наразі особливо турбує правоохо-ронців, є скоєння злочинів просто заради забави, «приколу», аби по-хизуватися перед однолітками. І, що особливо дивує, – чималий відсоток серед юних грабіжників – підлітки із забезпечених, благополучних, на перший погляд, сімей, де батьки ні в чому не відмовляють своїм чадам. На думку правоохоронців, у цьому випадку причиною скоєння злочинів стає вседозволеність, загальна забез-печеність. Тобто, молодому поколін-ню, у якого все є, бракує адреналіну, кажучи сучасним сленгом, «драй-
ву», але, в той же час, не вистачає і «клепки в голові». А батьки зайняті бізнесом або собою.
Інша ситуація: у сім’ї Розводо-вських, де мати одна «виховує» двох синів. Вона працює робітником в ЖРЕДі, а у вільний від роботи час гуляє та пиячить. Двоє хлопців, за-лишені напризволяще, вже давно потрапили в поле зору міліції як не-благонадійні, а в грудні ще й були спіймані під час грабежу. Як резуль-тат: менший – на підписці, старший – в ізоляторі тимчасового утриман-ня. Порушена кримінальна справа, ведеться слідство...
За останній місяць кількість грабежів зросла майже вдвічі. З цього приводу начальник УМВС в Чернігівській області генерал-майор міліції Іван Катеринчук прийняв рішення про введення па-трулювання за рахунок особистого часу. Це дало певні позитивні ре-зультати. Так, у грудні співробіт-ники неоперативних підрозділів УМВС області затримали 5 гра-біжників, з них 3 – неповнолітні. Переважно, це діти з неблагопо-лучних чи неповних сімей.Однак є й такі, що скоюють злочини за-
ради здобуття «статусу» в компа-нії однолітків.
Для багатьох батьків затриманих підлітків повідомлення про кримі-нальні походеньки їхніх дітей ста-ють «холодним душем»: серйозним сигналом про збої у системі вихо-вання. Про це ми пересвідчилися, побувавши в деяких родинах...
У школах, училищах, де навча-ються малолітні правопорушники, обговорюють ці події в колективах як педагогічних, так і учнівських, роблять висновки, карають. Проте це відбувається вже потім, постфактум, коли нічого не змінити.
Тож боротьба з підлітковою зло-чинністю, а одночасно і застере-ження нашої молодої генерації від необдуманих, хибних вчинків – справа загальносуспільна. Крім сім’ї і міліції, опікою молоді ма-ють займатися заклади освіти та громадські організації. Лише разом ми зможемо врятувати наше моло-де покоління.
Борис КОНОВЧЕНКО,головний спеціаліст відділу
зв’язків з громадськістю УМВС України
в Чернігівській області
Грабіж, за визначенням Кримінального Кодексу України – відкрите викрадення чужого майна. Згідно з п.1 ст. 186 таке діяння карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів до-ходів громадян, а згідно з п.5 цієї ж статті (грабіж в особливо великих розмірах або скоєний ор-ганізованою групою) – позбавленням волі на строк від 8 до 13 років з конфіскацією майна.
Якось я гостював з дружиною у її рід-ної сестри Галі, ко-
тра живе у Вінниці. За день до Нового року зібралися їхати додому, бо ж мені 31 грудня треба було провес-ти святковий концерт у Бу-динку культури, а 2 січня їхати в Чернігів на 2-мі-сячні курси підвищення кваліфікації клубних пра-цівників.
Вранці прибули на вокзал. А там люду – не протовпиш-ся: кожен хоче зустріти свято вдома, у колі сім’ї. Чую, дех-то каже, що вже два дні си-
дить і не може виїхати. Хоч і чимало поїздів іде на Київ, але викинуть 10-15 квитків – і все. Ходжу по вокзалу, роздивляюся.
Заглянув до начальника, а той лише руками розводить:
– Хоч би, – каже, – паса-жирів з дітьми відправити.
Вийшов я від нього при-гнічений. І хоч зимовий день короткий, але тягнувся дов-го. Уже й світло загорілося. Тупаю потихеньку між ла-вами, на яких дрімають па-сажири. Раптом промайнуло знайоме обличчя.
Де ж я його бачив?
Підходжу ближче, ві-таюся.
– Вибачте, – кажу, – але ми з вами десь зустрічалися.
А він сміється:– Кінофільм «Джентльме-
ни удачі» дивилися? Там грає артист Савелій Крамаров. На нього я і схожий. Мене навіть на роботі колеги, жартуючи, звуть «Крамаром». Хоч моє прізвище Лебідь.
– А вам куди? – питаю.– У Київ. Там пересад-
ка.Ми розговорилися. Він –
інженер. Їде з відрядження. Гарно вдягнений: коричне-
ва дублянка, біла сорочка, краватка.
– У вас і одяг, як у Кра-марова, – підмічаю.
І раптом у мене народи-лася ідея, якою й поділився з Лебедем...
– Що ж, спробуйте, – по-сміхнувся він і витяг із сумки якийсь кольоровий журнал...
Підійшов я до симпатич-ної молодички із написом на рукаві: «Чергова по вокзалу» і, привітавшись, тихенько запитав:
– Савелія Крамарова, ар-тиста, знаєте? Онде він си-
дить. Через свою скромність уже цілу добу на вокзалі – не може виїхати.
Лебідь на той момент і очі скосив, як Крамаров, зробив кумедну посмішку.
– Він, точно він, – сказала чергова. – А можна в нього взяти автограф?
– Та що ви? У нього за-раз такий настрій, що від його «автографа» вам ста-не кепсько, – охолодив я її.
– Краще допоможіть узяти три квитки на Київ, а я по-стараюся, щоб про це чекан-ня не дізналися в журналі «Перець», – обіцяю, даючи черговій гроші.
Невдовзі жінка винесла три квитки і побажала щас-ливої дороги. Лебідь, я і дружина заквапилися на перон.
– Ви справжній артист, – мовив задоволено чо лов’яга. – Я б ніколи не додумався до такого.
У Києві ми розпрощали-ся. Новий рік я зустрічав у клубі разом зі своїми куль-тармійцями. А вже 2 січня їхав поїздом у Чернігів на курси. Дякуючи «Крамару», не запізнився.
Микола СЛЮСАКс. Погреби Прилуцького району
Бувальщина
Допоміг... Крамаров
Позавчора, 13 січ-ня, близько другої години ночі до Го-
роднянського райвідділу міліції надійшла інфор-мація: у лісі виявлено труп з вогнепальним по-раненням.
До місця події виїхали слідчо-оперативні групи
райвідділу та Уп рав ління МВС України в Чернігів-ській області, а також ке-рівництво управління та райвідділу.
Інформація підтверди-лася: у лісі поблизу рай-центру члени опергрупи виявили труп колишньо-го начальника Городнян-
ського райвідділу міліції Миколи Полового з вог-непальним пораненням у груди.
За повідомленням відді-лу зв’язків з громадськіс-тю обласного УМВС, при-чини та обставини трагедії з’ясовуються. Одна з версій – вбивство через необереж-ність: невідомі особи, які полювали у лісі, ймовірно, прийняли Миколу Полово-го за дичину та відкрили по ньому вогонь з автома-тичної зброї. Потім, коли
горе-мисливці під’їхали до місця «вдалих пострілів», то зрозуміли, що влучили не в дикого звіра, а в людину, і з місця пригоди втекли.
Наразі міліціонери з’я-совують осіб, підозрюваних в убивстві. У розслідуванні задіяні оперативні служби обласного УМВС на чолі з першим заступником на-чальника – начальником кримінальної міліції Сер-гієм Потапенком.
Підготував Володимир ЛИСЕНКО
Застрелили колишнього начальника райвідділу міліції
Біографічна довідкаМикола Михайлович По ло вий народився в 1961 році.
Підполковник міліції. Двічі очолював Городнянський райвідділ міліції: з 2002 по 2005 роки, та з 2006 по 2007-й. З 31 грудня 2007 року перебував на пенсії.
Тра
геді
ї
Щойно видано
•• К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р •• П О Г О Д А П О Г О Д А • • К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р • • П О Г О Д А П О Г О Д А ••
№ 6 (27837)15 січня 2009 рокуОстання сторінкаОстання сторінка20
Повний Місяць 11.01Схід 7:53Захід 16:23Тривалість 8:30
Гороскоп19.01.–25.01
ОВЕН. Почуття власної переваги може перешкоджати повноцiнному спiлкуванню з корисними людьми. Виявiть належну по-вагу до близьких людей i друзiв, а вони у вiдповiдь допоможуть реалiзувати ваші плани.
ТЕЛЕЦЬ. Нiчого не вiдкладайте на за-втра – ловiть сприятливий момент. Можливi спiвбесiди або просто розмови з начальством. Постарайтеся не давати волю язиковi й ре-тельно обмiрковувати кожне своє слово.
БЛИЗНЮКИ. Об’єднайте м’яку дип-ломатiю iз твердою цiлеспрямованiстю й нiяким труднощам перед вами не встояти. Слiд спробувати досягти своєї мети. Мож-ливо, вам доведеться щось кардинально змiнювати – не вiдмовляйтеся від допомоги родичiв та друзiв.
РАК. Всерйоз треба побоюватися пильної уваги начальства. Краще рухатися дрiбними кроками, дотримуючись плану дiй, незухва-лих сумнiвiв. Iмовiрна конфлiктна ситуацiя в родинi.
ЛЕВ. Постарайтеся не засмучуватися – у про тивному випадку, ви можете не помiтити посмiшки фортуни. Як можна бiльш шанобливо розмовляйте з начальством. Можливо, близькi потребують допомоги - запропонуйте її.
ДIВА. У вас може з’явитися шанс пере-йти на бiльш перспективну й високоопла-чувану роботу. Постарайтеся поводитися стримано – i одержите вигiдну пропозицiю. Спiлкування з людьми вiднiме до кiнця тижня багато сил, тому на вихiднi вам зна-добиться самота й вiдпочинок.
ТЕРЕЗИ. Огляньтеся навколо i без iлюзiй подивіться на своє життя, тому що настав момент конструктивних змiн. Удалий час для реалiзацiї задуманого.
СКОРПIОН. Успішливiсть залежить вiд правильної побудови стосунків iз впливо-вими людьми. Звернiть увагу на те, як ви розпоряджаєтеся своїм часом: можливо, знайдете спосiб його заощадити. Ви можете зробити важливий вчинок, що вiдiб’ється на вашому найближчому майбутньому.
СТРIЛЕЦЬ. Успіх буде супроводжувати вас багато в чому. Цiлком iмовiрно, що вас може очiкувати змiна роботи. А якщо ви не хочете нiчого мiняти, на вас буде чека-ти багато невiдкладних справ. Ви вiдчуєте приплив сил i активностi.
КОЗЕРIГ. Щоб домогтися поставленої мети, має сенс об’єднати зусилля з колегами й партне-рами з бiзнесу. Прийшов час замислитися про реалiзацiю бажань. Повне взаєморозумiння буде панувати в вiдносинах iз близькими.
ВОДОЛIЙ. Вас буде супроводжувати успіх. Постарайтеся дотримувати помiрностi в обiцянках. Може настати слушна мить для звертання до начальства з пропозицiями й про-ханнями. Вихiднi присвятіть дiтям i близьким.
РИБИ. Висока працездатнiсть, гарне само-почуття й настрiй стануть гарантiєю успiху в багатьох сферах дiяльностi. Не час нагадувати начальству про свої досягнення – вашi намiри можуть неправильно зрозуміти. Постарайтеся видiлити час, щоб приділити увагу близьким.
Куточок природи
Сильніше страхуЗимовий вечір. На горизон-
ті перестиглою вишнею за-висло сонце. З низин і па-
горбів у світло-сизе високостя здій маються гігантські повітря-ні стовпи. Білі-білі. На високому дубі, настовбурчивши розпатлане пір’я, сидить стара ворона. Мороз проймає її до кісток. А найбіль-ше дошкуляє, аж пече північний вітерець. Пташина відчуває, що замерзає. Треба сховатись у зати-шок, бо пропаде. Вона розпласта-ла крила і злетіла.
По дорозі трапилася скирта соломи. Але ворона бачила, як у надвечір’ї у тому місці мостилася буро-вогниста лисиця. Неподалік бовванів силосний курган. Однак і в ньому не знайшлося затишку. До села летіти побоялася – згада-ла жорстокі людські жарти.
Ще вдень ворона бачила, як на льоту замерзали синички, горобці і грудкою падали на жорсткий сніг. Розуміла, що через якусь хвилину подібне станеться і з нею. Якщо не зна-йде затишку – задубіє. Згада-ла, що в громадському саду на високій груші-дичці є велике гніздо. Ще й згори дашок з гі-лочок. Біля нього вдень круж-ляли сороки.
Ворона стала махати крила-ми і відчула, що вони тріщать від морозу. Все ж вдалося зле-тіти. Ось і груша з гніздом. Сіла на гілку і підскоком почала на-ближатися до нього. Забачив-ши отвір, боком впала в гніздо. Її нараз обдало теплом, щось під нею ворушилося. Інстинкт самозбереження підказав: тут хтось живе, але все потонуло, зморило в сонному напівзабутті. Вранці сонце зійшло ясно, але відчувалося в повітрі, що мороз пом’якшав, відпав. Прокинулись і мешканці «готелю». Першими
з гнізда вискочили сороки. Їх було аж шість. Щоб не замерз-нути, ночували гуртом. Прихід нічної гості їх не стривожив. І лише вранці, помітивши ворону, вилетіли з гнізда. Ще й підня-ли галас: що, мовляв, за нахаба вдерлася непрохана?!
А ворона виглянула раз-вдруге і каркнула. Мабуть, про-сила вибачити її. Мовляв, біда сюди загнала. А може, дякувала сорокам за гостину.
Микола СЛЮСАКс. Погреби Прилуцького району
Фот
о М
икол
и ТИ
ЩЕН
КА
Промовляючи слово зима, дітлахи в першу чергу згадують Новий рік, Різдво, коляд-ки і щедрівки, зимові канікули, веселі
катання на лижах і санках, снігові баби і мож-ливість пограти в сніжки.
Ця красива дівчинка – Рихлик Юля, п’ятикласниця з міста Бобровиця, як і всі діти, дуже любить зиму і з нетерпінням на неї чекає. Щороку наряджає лісову красуню, радіє пода-рункам, які готують їй батьки. Початок ново-го року завжди нагадує їй веселу, яскраву каз-ку, хоч у справжнього Діда Мороза вона вже і не вірить.
А можливо, незважаючи на вік, потрібно не пе-реставати вірити в дива, в добрих чарівників, а ще так безпосередньо і зворушливо радіти життю, як вміють робити це діти. Для них дитинство справді стає казкою, якщо поруч є добрі чарівники і феї – мама і татусь, вихователька і вчитель, і всі інші люди, які діляться з ними мудрістю і теплом, ува-гою і турботою. Тож нехай казка для Юлі та всіх дітлахів продовжується якнайдовше! А персонажі в ній будуть тільки добрі й справедливі.