ЗМІСТ · 2011-11-01 · банку, його клієнтури, форм організації аналітичної роботи в банку є найважливішим

ЗМІСТ

Вступ .............................................................................................. 9

Розділ 1. Організація економічного аналізу діяльності комер

ційного банку ................................................................ 13

1.1. Зміст економічного аналізу, його роль та завдання

в умовах переходу до ринкової економіки ............................. 13

1.2. Предмет економічного аналізу та його об'єкти. Суб'єкти аналізу діяльності банку .......................................................... 17

1.3. Основні напрями організації і завдання аналітичної роботи банку ........................................................................................... 24

1.4. Організація економічного аналізу діяльності банків ............. 27 1.5. Критерії та види аналізу банківської діяльності .................... 31 1.6. Метод економічного аналізу, його особливості .................... 41 1.7. Технічні прийоми аналізу банківської діяльності.................. 43

1.8. Інформаційне забезпечення аналізу діяльності банку ... 58 1.9. Особливості організації аналітичного процесу

в казначействі комерційного банку ......................................... 63

Розділ 2. Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку .... 71

2.1. Економічна сутність пасивних операцій комерційного банку. Зміст та завдання аналізу пасивних операцій комерційного банку. Аналіз джерел формування ресурсів банку .......................................................................... 72

5

Зміст

2.2. Аналіз структури капіталу банку, виявлення його

суми за балансом та ефективність його використання ... 78

2.3. Аналіз достатності банківського капіталу ......................................... 91

2.4. Аналіз процесу капіталізації комерційних банків ...........................98

2.5. Статутний капітал комерційного банку. Аналіз порядку формування

статутного капіталу .......................................................................... 103

2.6. Аналіз порядку формування загальних резервів

та резервних фондів комерційного банку ....................................... 110

2.7. Зміст та завдання аналізу зобов'язань комерційного банку. Аналіз

структури зобов'язань банку ........................................................... 112

2.8. Аналіз структури депозитної бази комерційних банків 116

2.9. Аналіз ефективності використання комерційним банком своїх

зобов'язань ....................................................................................... 123

2.10. Аналіз використання міжбанківського кредиту

у формуванні ресурсів банку ......................................................... 125

Розділ 3. Аналіз активних операцій комерційного банку ........... 131

3.1. Зміст та завдання аналізу активних операцій комерційного банку

............................................................................................................ 132

3.2. Аналіз змін у структурі активних операцій.

Аналіз якості активів........................................................................ 134

3.3. Аналіз структури кредитних вкладень .......................................... 147

3.4. Аналіз якості кредитного портфеля ................................................ 154

3.5. Аналіз характеру повернення наданих кредитів ........................... 167

3.6. Аналіз факторингових операцій комерційного банку 176

3.7. Зміст, види інвестиційних операцій. Завдання аналізу інвестиційної

діяльності комерційного банку ....................................................... 182

3.8. Оцінка доцільності капіталовкладень (маркетингової привабливості

проектів) ............................................................................................ 188

3.9. Аналіз виконання програми капітального будівництва та введення в

дію основних фондів і виробничих потужностей ......................... 194

3.10. Оцінка ефективності інвестицій банку в будівельну діяльність

підприємств ...................................................................................... 201

3.11. Аналіз фінансових інвестицій у цінні папери................................ 203

3.12. Оцінка банківських акцій ................................................................ 216

3.13. Аналіз нефінансових інвестиційних активів ................................. 221

3.14. Аналіз лізингових операцій комерційного банку .......................... 226

Розділ 4. Аналіз виконання банком платіжних зобов'язань ........ 234

4.1. Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборго

ваності, виконання зобов'язань перед клієнтами

з розрахункового обслуговування ................................................. 235

6

Зміст

4.2. Аналіз своєчасності сплати податків до бюджету

та позабюджетних фондів ................................................................ 242

4.3. Аналіз своєчасності та повноти виплати за депозит

ними вкладами, міжбанківськими кредитами, нарахо

ваними процентами за акціями та пайовими внесками,

виконання зобов'язань з розрахункового обслугову

вання клієнтів .................................................................................. 242

Розділ 5. Оцінка дотримання комерційними банками економіч

них нормативів та рівня банківських ризиків ............ 248

5.1. Зміст, завдання, показники та джерела аналізу економічних

нормативів та рівня банківського ризику ...................................... 249

5.2. Розрахунок та аналіз показників ліквідності ................................. 251

5.3. Управління ліквідністю комерційного банку

та оптимізація фінансового результату........................................... 267

5.4. Поняття ризику та умови його появи в банківських операціях,

методи їх розрахунку ....................................................................... 271

5.5. Види ризиків банківської діяльності та методи управління ними 274

5.6. Аналіз зовнішніх ризиків банківської діяльності

та методи управління ними ............................................................. 277

5.7. Аналіз внутрішніх ризиків банківської діяльності ....................... 281

5.8. Аналіз ризику інвестування капіталовкладень ............................ 285

5.9. Інвестиційний ризик за операціями з цінними паперами та його

аналіз ................................................................................................. 287

5.10. Порядок розрахунку загального ризику комерційного банку ..... 294

5.11. Розрахунок і аналіз нормативів банківського ризику 296

5.12. Контроль за дотриманням економічних нормативів комерційних

банків та механізм їх розрахунку ................................................... 313

Розділ 6. Аналіз результатів діяльності банків .......................... 317

6.1. Зміст, завдання та джерела аналізу фінансових результатів діяльності

комерційного банку ......................................................................... 318

6.2. Аналіз структури доходів комерційного банку

та його дохідності ............................................................................ 325

6.3. Аналіз процентних доходів комерційного банку .......................... 331

6.4. Аналіз структури витрат комерційного банку .............................. 336

6.5. Аналіз процентних витрат комерційного банку ............................ 341

6.6. Аналіз інших небанківських витрат та витрат банку

на посередництво ............................................................................ 346

6.7. Аналіз прибутку банку .................................................................... 348

7

6.8. Розрахунок і аналіз показників прибутковості (рентабельності)

комерційного банку ......................................................................... 352

6.9. Аналіз ефективності діяльності працівників комерційного банку

............................................................................................................ 363

Розділ 7. Визначення узагальнюючої оцінки фінансового стану

комерційного банку .................................................... 365

7.1. Зміст та завдання аналізу системи рейтингової оцінки фінансового

стану комерційного банку ............................................................... 375

7.2. Аналіз капіталу банку ....................................................................... 379

7.3. Аналіз активів ................................................................................... 383

7.4. Аналіз менеджменту при рейтинговій оцінці фінансового стану

банку .................................................................................................. 387

7.5. Аналіз надходжень при визначенні рейтингу банку __________ 390

7.6. Аналіз ліквідності комерційного банку при рейтинговій оцінці .. 392

7.7. Чутливість до ринкового ризику ..................................................... 395

7.8. Процес затвердження комплексного рейтингу .............................. 399

7.9. Порівняльний аналіз діяльності банку ........................................... 402

Розділ 8. Основи аналізу балансів зарубіжних комерційних

банків ......................................................................... 404

8.1. Характеристика стандартів обліку і звітності зарубіжних

комерційних банків .......................................................................... 405

8.2. Форми балансів зарубіжних комерційних банків ......................... 406

8.3. Основні показники оцінки балансу зарубіжного комерційного банку

............................................................................................................ 410

8.4. Методи оцінки рейтингу банків у зарубіжній практиці 417

8.5. Аналіз процесу капіталізації в зарубіжних комерційних банках 420

8.6. Світовий досвід використання обов'язкового резервування при

проведенні грошово-кредитної політики ___________________ 428

ДОДАТКИ ......................................................................... 435

Додаток 1. Балансовий звіт комерційного банку ................................... 435

Додаток 2. Звіт про прибутки та збитки комерційного

банку .................................................................................. 438

Додаток 3. Перелік файлів та форм звітності депозитних

банків, що надаються Національному банку

України ............................................................................... 443

ЛІТЕРАТУРА ................................................................... 455

ВСТУП

Одним із найважливіших елементів інфраструктури економіки країни є

комерційні банки. Вони відіграють вирішальну роль у забезпеченні взаємозв'язку

між виробниками продукції (продавцями) та її споживачами (покупцями),

здійснюючи розрахунки між ними, залучають як плату тимчасово вільні кошти

юридичних і фізичних осіб, надають кредитні ресурси в позику, виконують

багато інших операцій та послуг. Ця роль зростає ще більше в умовах розвитку і

становлення ринкових відносин. Образно банківську систему можна назвати

"кровоносною системою" економічного організму, через яку проходять

взаєморозрахунки й платежі підприємств, організацій, установ і населення.

Успішний розвиток і надійність банківської системи в умовах ринкової

економіки багато в чому залежать від постановки в банках аналітичної роботи,

яка дає можливість реально і всебічно оцінювати досягнуті результати діяльності

банків, виявляти їх сильні та слабкі сторони, визначати конкретні шляхи

розв'язання проблем, що виникають. Аналіз діяльності банку є основою

ефективного управління ним, вихідною базою прийняття управлінських рішень.

За допомогою такого аналізу розробляють стратегію і тактику розвитку

банку, обґрунтовують плани й управлінські рішення, здійснюють контроль за їх

виконанням, виявляють резерви підвищення ефективності проведення активних і

пасивних операцій, оцінюють результати діяльності банку, його окремих

підрозділів.

9

Вступ

Діяльність комерційних банків аналізують як у масштабах країни, тобто на

макрорівні, так і в масштабах окремих банків, тобто на мікрорівні.

Проведення аналізу банківських операцій на макрорівні необхідне

Національному банку для вивчення та прогнозування ситуацій на фінансовому та

кредитному ринках країни, стійкості та надійності як банківської системи в

цілому, так і окремих банків, їх груп по різних регіонах, контролю за виконанням

банками встановлених стандартів і нормативів, а також визначення основних

напрямів грошово-кредитної політики.

Не менш важливим є й аналіз банківської діяльності на мікрорівні як одному

з етапів економічної роботи банку. Ця робота спрямована на управління його

активними та пасивними операціями. Чим більший банк, тим важливіше значення

має правильна організація роботи на цій ділянці для його нормального й

ефективного функціонування. Це пов'язано з розвитком пайової (акціонерної)

форми власності у банківському секторі економіки.

Робота банків на комерційних умовах визначає орієнтацію їх діяльності на

максимізацію прибутку. Отримати прибуток можна лише за умов найбільш

ефективного використання ресурсів, економічного ризику, оригінальних ідей у

бізнесі. Це спонукає керівництво комерційних банків застосовувати попередній,

прогнозуючий аналіз на стадії підготовки управлінських рішень.

Робота банків на комерційних умовах вимагає від них і в процесі діяльності

переглядати традиційні форми і методи проведення операцій, проводити

регулярний аналіз ефективності їх здійснення.

Аналіз балансу банку дає змогу визначити ліквідність, дохідність та ступінь

ризику окремих банківських операцій, джерела капіталу банку та його

зобов'язань, структуру їх розміщення на визначену дату або за певний період, а

також встановити спеціалізацію та значення діяльності окремих банків або їх

угруповань у банківській системі країни.

За допомогою аналізу балансу банку можна оцінити ситуацію на фінансових,

у тому числі кредитному, ринках країни. Наприклад, аналіз окремих статей

активу балансу комерційного банку, таких як позики під цінні папери, дає

картину біржового ажіотажу або кризи. У період ажіотажу позики банків під

цінні папери зростають, а в період кризи різко скорочуються.

Комерційні банки — унікальне фінансово-економічне формування, яке

найбільш гнучко реагує на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому

ринку, а також на методи добування грошей, оскільки останні з'являються в

результаті будь-якої банківської операції. Погіршення фінансового стану або

банкрутство банку — це суб'єктивна причина. Банк, що стабільно працює,

"звалити" дуже складно. Це можливо лише за умов професійно непридатного

керівництва або здійснення високо-

10

Вступ

ризикових масштабних фінансових операцій, пов'язаних із порушенням законів або загальноприйнятих правил банківської діяльності.

Формування й успішне функціонування банківської системи України, включення вітчизняних банків до міжнародного бізнесу значно залежать від кваліфікації банківських працівників, їхніх знань і досвіду.

Тому працівникам банку необхідно вміти глибоко аналізувати ко-мерційну діяльність свого банку і банків — конкурентів із метою визна-чення основних напрямів грошово-кредитної політики, прогнозування ситуації на кредитних ринках, виконання встановлених стандартів і нормативів, одержання прибутку.

Виходячи з цього, вивчення методів і прийомів аналізу діяльності банку, його клієнтури, форм організації аналітичної роботи в банку є найважливішим напрямом при підготовці сучасних банкірів.

Отже, розв'язання завдань побудови ринкового організаційного економічного механізму в банківській системі залежить від удосконалення методології і організації комплексного економічного аналізу, особливо на рівні комерційного банку як первинної ланки банківської системи країни.

Методику аналізу діяльності комерційних банків викладено у по-сібнику відповідно до нормативних актів Національного банку України, Міжнародних стандартів обліку з урахуванням рекомендацій Міжнародного валютного фонду і Місії Світового банку.

Посібник "Економічний аналіз діяльності комерційних банків" складається з восьми розділів.

Зміст посібника "Економічний аналіз діяльності комерційних банків" тісно пов'язаний з предметами "Облік у банках", "Банківські операції", "Економічний аналіз", "Кредитування та контроль", "Банківська статистика" та ін.

11

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Перехід до ринкових відносин вимагає вдосконалення управління всіма сферами банківської діяльності. Науковий рівень управління пов'язаний зі всебічним розвитком аналітичної роботи. Економічний аналіз має важливе значення в системі управління економікою країни, в тому числі в банках. Це один із видів управлінської діяльності, який

передує прийняттю будь-яких рішень, є їх обґрунтуванням.

1.1. Зміст економічного аналізу, його роль

та завдання в умовах переходу до ринкової економіки

Розвиток людського суспільства неможливий без пізнання об'єктивної реальності, дійсності, матеріальної діяльності людини, що становить

основу розвитку людського суспільства. Свідома діяльність людини формується шляхом не тільки спосте-

реження за об'єктивною дійсністю, а й постійного її вивчення, внаслідок чого виникають нові поняття, що дають можливість приймати необхідні рішення у практичній діяльності. Теорія пізнання є одним із фундаментальних методологічних розділів філософії, вивчає можливості

та закономірності пізнання від почуттів, уявлень до об'єктивної реальності, дійсності, всебічно досліджує етапи, ступені й форми пізна-

13

Розділ 1

вального процесу, умови і критерії його вірогідності й істинності. Об'єкт пізнання

— практика з її чуттєво-речовинним, життєво-соціальним і природоохоронним

змістом.

Узагальнюючи методи й прийоми сучасної науки, процес пізнання широко

використовує такі найважливіші інструменти, як аналіз і синтез, експеримент і

моделювання. Активна складова тут — людське мислення, що є найвищою

аналітично-синтетичною спроможністю людського мозку. Людина за своєю

природою запрограмована бути немов живим аналітико-синтетичним апаратом.

Аналіз (від гр. — analysis) у перекладі означає розклад, розчленування.

У науковому розумінні аналіз — це метод дослідження, який полягає в

уявному розчленуванні цілого на складові й виділенні окремих сторін,

властивостей, зв'язків.

Таке розчленування дає змогу з'ясувати внутрішню сутність і природу

процесу, що вивчається, його залежність від факторів формування.

У практичній діяльності використовують різні види аналізу: медичний,

хімічний, математичний, біологічний, фізичний та ін.

Економічний аналіз — метод, за допомогою якого пізнають і досліджують

економічні категорії та відносини в суспільстві.

Економічний аналіз є засобом вивчення та оцінки економічних показників

діяльності підприємств, об'єднань, організацій та установ різних форм власності.

Економічний аналіз діяльності комерційного банку становить систему

спеціальних знань, пов'язаних із вивченням фінансово-економічних результатів

діяльності банку, виявленням чинників, тенденцій і пропорцій господарських

процесів, обґрунтуванням напрямів розвитку банку.

Перехід України до ринкової економіки передбачає розв'язання цілої низки

проблем, серед яких найскладнішими є організаційно-економічні.

Щоб досягти успіху в підприємницькій діяльності, необхідне глибоке

аналітичне дослідження усіх сфер діяльності банку, виявлення недоліків та

факторів, що їх зумовили, наявності невикористаних можливостей.

Розвиток банківської системи, її надійність в умовах ринкової економіки

великою мірою залежать від стану і якості аналітичної роботи в центральному

банку країни та комерційних банках. Аналіз діяльності банків є відправним

пунктом ефективного управління як окремим комерційним банком, так і

банківською системою в цілому, а також вихідною базою для прийняття

управлінських рішень на всіх рівнях.

Аналізом керуються при виконанні більшості банківських операцій — він

підказує, як забезпечити дохідність та ліквідність банку,

14

Організація економічного аналізу діяльності комерційного банку

витримати конкуренцію на ринку банківських послуг, здобути довіру вкладників

та клієнтів.

Оцінка наявних можливостей банку дає змогу забезпечити їх збалансованість

з ринковими вимогами, розробити обґрунтовані програми розвитку і поведінки

банку на ринку, створити адекватну основу для прийняття рішень.

Банки на ринку діють із різною ефективністю. Але простежується така

закономірність: далеко позаду залишають конкурентів ті, хто бездоганно

обслуговує клієнтів і робить це з мінімальними витратами. Оцінюючи

ефективність діяльності банку, надзвичайно важливо звіряти її з вимогами ринку.

Кваліфіковано проведений економічний аналіз діяльності банків є джерелом

цінної інформації для самих банків, юридичних й фізичних осіб (як потенційних

клієнтів банку), Національного банку України.

Лише ті колективи комерційних банків, які мають досконалу систему

аналітичних досліджень, можуть уникнути ризику в прийнятті господарських

рішень, швидко адаптуватися до зміни ринкового середовища.

Зміст економічного аналізу передбачає:

• комплексне і взаємопов'язане глибоке дослідження економічних явищ;

• визначення причин відхилень від планів, розрахункових, прогнозованих

показників;

• виявлення невикористаних резервів;

• сприяння виробленню ефективних управлінських рішень та їх реалізації.

Слід зазначити, що в сучасних умовах переходу до ринку економічний аналіз

суттєво змінює цільову орієнтацію, предмет і метод дослідження. У зоні інтересів

аналітичних досліджень перебувають державні економічні й правові регулятори

ринкових відносин.

Посилюється функціональна роль аналізу таких сфер дослідження:

• ринкове середовище;

• ефективність управління фінансовими ресурсами;

• обґрунтованість і дієвість механізму реалізації управлінських рішень;

• виробничо-господарський потенціал банку. За

допомогою такого аналізу досягають:

• швидкої адаптації до змін ринкової кон'юнктури;

• передбачення можливих змін поведінки партнерів;

• уникнення невиправданого ризику.

Основною метою економічного аналізу є сприяння підвищенню ефективності

діяльності комерційного банку, подальшому його розвитку, розробці та реалізації

оптимальних управлінських рішень щодо пошуку резервів удосконалення

діяльності банку.

15

Розділ 1

Для досягнення цієї мети в процесі економічного аналізу необхідно вирішити такі завдання:

• оцінити обґрунтованість розроблених планових завдань (прогнозів), їх відповідність потребам ринку;

• оцінити рівень виконання планових завдань і динаміку їх змін за всіма показниками;

• визначити причину і розрахувати її вплив на рівень показників та їх динаміку;

• виявити резерви підвищення ефективності діяльності та шляхи їх мобілізації;

• розробити організаційно-технічні заходи, які забезпечили б успі шну діяльність в умовах ринку,

• спрогнозувати результати діяльності на майбутнє;

• вивчити конкурентоспроможність комерційного банку. Економічний аналіз діяльності банку виконує три основні функції: . оцінну; • діагностичну; • пошукову.

У ході оцінного аналізу встановлюють відмінності фактично досяг-нутого стану від запланованого (бажаного) шляхом порівняння з уста-новленими критеріями.

За допомогою діагностичного аналізу дають якісну характеристику об'єкта, що аналізується, з'ясовують наслідкові зв'язки.

Пошуковий аналіз полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо приведення об'єкта в бажаний стан, виявлення глибинних резервів, підвищення ефективності діяльності.

Питання для самоконтролю

1. Що таке економічний аналіз? 2. Дайте визначення економічного аналізу діяльності банку.

3. Що є змістом економічного аналізу? 4. Яка основна мета економічного аналізу? 5. Укажіть, які функції виконує економічний аналіз: а) — оцінну;

— діагностичну; — пошукову;

б) —результативну;

— управлінську; — наукову.

16


1.2. Предмет економічного аналізу та його об'єкти.

Суб'єкти аналізу діяльності банку

Кожна наука має свій предмет дослідження, який вона вивчає з відповідною

метою притаманними цій науці методами. Якщо немає предмета дослідження,

немає й науки. Визначення предмета має принципове значення для обґрунтування

самостійності й відокремленості тієї чи іншої галузі знань.

Філософія під предметом будь-якої науки (включаючи й економічний аналіз

банківської діяльності) розуміє якусь частину чи сторону об'єктивної діяльності,

що вивчається тільки цією наукою. Один і той самий об'єкт можуть розглядати

різні науки, при цьому кожна з них знаходить у ньому специфічні сторони чи

відношення.

Банківська діяльність є об'єктом дослідження багатьох наук: економічної

теорії, макроекономіки, банківського менеджменту, організаціїі планування

фінансової діяльності, статистики, бухгалтерського обліку та ін. Економіка

вивчає вплив загальних, окремих та специфічних законів на розвиток

економічних процесів у конкретних умовах банківської галузі або окремого

банку. Статистика досліджує сторони масових кількісних економічних явищ і

процесів, які відбуваються в банківській діяльності. Предметом бухгалтерського

обліку є кругообіг фінансового капіталу в процесі повсякденної фінансової

діяльності. Бухгалтерський облік документально підтверджує всі фінансові та

господарські операції, процеси і пов'язані з ними обіг грошових коштів банку і

результати його діяльності.

Слід підкреслити, що визначення предмета будь-якої науки — досить складне

завдання, в тому числі в економічному аналізі банківської діяльності.

Незважаючи на те, що це питання досліджують вже кілька десятиліть, остаточної

крапки у визначенні предмета економічного аналізу банківської діяльності ще не

поставлено. Усі визначення предмета економічного аналізу банківської

діяльності, які найчастіше зустрічаються в літературі й більш-менш відповідають

його сутності, можна згрупувати таким чином:

• фінансова та інша діяльність комерційного банку;

• різні процеси і явища, що відбуваються як в окремому банку, так і в

масштабах економіки країни.

При більш уважному розгляді цих визначень, можна помітити, що

економічний аналіз вивчає не саму фінансову діяльність банку, а економічні

результати цієї діяльності як наслідок економічних процесів.

17

Розділ 1

Щоб визначити процеси, які належать тільки до економічного аналізу

банківської діяльності, необхідно виходити із сутності діяльності банку.

Процес — це причинно зумовлений хід подій, зміна явищ, стан об'єктів

відповідно до визначеної мети або результату. Результати економічних

процесів, що безпосередньо впливають на діяльність банку, плануються і

прогнозуються на майбутнє у відповідних показниках, враховуються в

міру фактичного їх виконання, а потім аналізуються. Але результати як

наслідок процесів є не предметом, а об'єктами економічного аналізу

банківської діяльності. Предмет економічного аналізу є причини

створення і зміна результатів фінансової діяльності. Пізнавання причинно-

наслідкових зв'язків у діяльності банку дає змогу розкрити сутність

економічних явищ і на цій основі дати правильну оцінку досягнутих

результатів, виявити резерви підвищення ефективності діяльності банку,

обґрунтувати плани й управлінські рішення.

Тільки після розкриття причинно-наслідкових зв'язків різних сторін

діяльності банку можна досить швидко прорахувати, як змінюються

основні фінансові показники за рахунок того чи іншого чинника,

обґрунтувати те чи інше управлінське рішення, розрахувати, як зміняться

сума прибутку, значення економічних нормативів фінансової стійкості

банку в разі зміни кон'юнктури різних ринків.

Таким чином, предметом економічного аналізу діяльності банків є

причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, які впливають

прямо чи побічно на діяльність банку.

Економічний аналіз вивчає ці зв'язки в діяльності комерційних банків

з метою оцінки результатів цієї діяльності, їх прогнозування, виявлення

невикористаних резервів, дослідження конкурентоспроможності банку,

підвищення економічної ефективності й остаточних результатів за

мінімальних витрат.

Оцінюючи діяльність банків, економічний аналіз має на меті виявити

умови, за яких працював банк, та їхній вплив на остаточні результати його

діяльності.

Саме тому об'єктами економічного аналізу банку є всі сторони його

діяльності, а також усі процеси, пов'язані з цією діяльністю.

При аналізі (розкритті) причинно-наслідкових зв'язків виникає

необхідність у їх вимірюванні, а отже, і в певному інструментарії для

цього. Такими "інструментами" є показники і цифрові дані (числа).

Показники виражають конкретний економічний зміст певних процесів і

явищ (факторів і кінцевих результатів) і завжди мають вигляд певних

величин (чисел). Цифрові величини відображають кількісну сторону

процесів і явищ (факторів і кінцевих результатів), впливу факторів на

зміну величини кінцевого результату, тобто міру зв'язку між

18


ними. Тому розрізняють показники кінцевих результатів (наприклад, обсягу

послуг, собівартості, прибутку тощо) і факторні показники.

Усі показники можуть бути двох видів. Одні з них вимірюють загальний

сумарний розмір (обсяг) того або іншого явища й умовно називаються

абсолютними, об'ємними, екстенсивними, кількісними (кількість, тобто фізичний

обсяг послуг певного виду, загальні витрати банку і т. ін.) Ці показники

одержують як підсумок безпосереднього підрахунку або додавання окремих

індивідуальних величин і є вихідними первинними. Абсолютні (кількісні)

показники відображають природну основу явищ. Вони бувають натуральними,

трудовими і вартісними (в деяких випадках — умовно натуральними).

Інші показники вимірюють рівень явища або процесу з розрахунку на ту або

іншу одиницю, сукупність і умовно називаються якісними, інтенсивними:

фондовіддача, продуктивність праці, ліквідність тощо. Ці показники

одержуються шляхом ділення об'ємних показників, тобто мають розрахунковий,

вторинний характер. Вони вимірюють інтенсивність, ефективність явища або

процесу і, як правило, є або середніми, або відносними величинами.

Відносні показники виражають міру кількісних співвідношень конкретних

явищ (здебільшого абсолютних). Це — коефіцієнти, або проценти.

Важливе значення для аналізу мають середні величини, що узагальнюють

відносну сукупність типових, однорідних процесів і явищ. Вони дають

можливість переходити від одиничного до загального, від випадкового до

закономірного; без них неможливе порівняння ознак, що вивчаються за різними

сукупностями, неможлива характеристика зміни показника, який варіюється у

часі, вони дають змогу абстрагуватися від випадковості окремих значень і

коливань.

Однак середня величина не дає уявлення про індивідуальні значення ознаки,

що варіюється, і відмінності між ними. Тому в аналізі використовують також

показники варіації (різні варіації, середнє лінійне відхилення, дисперсія, середнє

квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації). Показники, що використовуються

для аналізу, одержують безпосередньо як з інформаційних джерел плану,

звітності, обліку, вибіркових спостережень, так і внаслідок перетворювання й

обробки цих інформаційних джерел, тобто аналітичних досліджень.

За допомогою аналітичних показників можна дослідити динаміку окремих

господарських явищ, розкрити взаємозв'язок складових і сторін цих явищ.

Аналітичні показники отримують, зіставляючи, оцінюючи та перетворюючи

показники плану, обліку, звітності, спостережень.

У попередніх питаннях теми неодноразово вживалося поняття "фактор" і

акцентувалося, що оцінка впливу факторів є важливим моментом аналізу.

19

Розділ 1

Що таке фактор? Стан аналізованого об'єкта, причинно-наслідкові зв'язки

процесів і явищ змінюються під впливом сил, що активно діють, тобто причин.

Причина (активне начало) — це явище, що примушує інше явище змінюватися.

Але причина сама собою не визначає наслідку, який залежить від умов, за яких

діє причина. Умови відіграють пасивну роль, визначають спосіб дії причини, але

активно не виробляють наслідок. Для виникнення наслідку необхідне органічне

поєднання причин і умов, що називаються факторами. Отже, фактори — це сили,

що активно діють за певних умов, викликають позитивні або негативні зміни в

стані об'єкта, який аналізується, або в кінцевому результаті певного виду

діяльності людей.

В економічному аналізі фактори класифікують за різними ознаками. Загальну

їх класифікацію подано нарис. 1.1.

Рис. 1.1. Класифікація факторів, що впливають на діяльність банків

Одним з основних завдань економічного аналізу банку є виявлення

внутрішніх невикористаних резервів підвищення ефективності діяльності.

20


Резерви — це потенційні можливості підвищення ефективності діяльності за

рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок впровадження певних

заходів.

Розрізняють два поняття резервів:

• резервні запаси (матеріально-речові запаси, які в цей період не

використовуються, а зберігаються на випадок виникнення потреби в них за тих чи

інших обставин). Такі резерви аналізують з погляду відповідності нормативам,

реальним потребам;

• невикористані можливості (упущена вигода) — посилення дії

позитивних і нейтралізація негативних факторів для збільшення і здешевлення

продукту, підвищення його конкурентоспроможності.

На виявлення таких резервів і має бути в основному спрямований

економічний аналіз.

Ці резерви прийнято називати господарськими.

Цілеспрямований пошук резервів можуть здійснювати спеціалісти, які мають

такі риси:

• нестандартне мислення;

• підприємливість;

• зацікавленість;

• економічна грамотність.

Господарські резерви комерційного банку в економічному аналізі прийнято

класифікувати за відповідними ознаками (рис. 1.2).

Суб'єктами аналізу діяльності комерційних банків (тобто можуть проводити

аналіз діяльності) є: комерційні банки, контрагенти банку, Національний банк

України, міські та центральні органи влади, аудиторські фірми, реальні і

потенційні клієнти, інші кредитні установи; інші юридичні та фізичні особи.

Перед кожним із суб'єктів у процесі аналізу постають власні цілі, тому є різні

напрями та критерії дослідження.

Комерційні банки на підставі аналізу намагаються:

• досягти оптимальної структури активних та пасивних операцій з метою

одержання максимального прибутку;

• визначити, як зробити банківські доходи якісними і стійкими;

• дотримуватися всіх вимог щодо ліквідності;

• підтримувати капітал у стані адекватності й достатності.

Аналіз прибутковості, ліквідності й достатності капіталу банку дає

змогу оцінити ефективність управління, конкурентоспроможність банку на ринку

послуг, а також зважити вплив фінансової політики держави на діяльність

банківської системи в цілому.

Економічна робота в банку, як і визначення класу кредитоспроможності

позичальника, аналіз стану обліку та звітності, укладання угод обов'язково

передбачає аналіз фінансового стану банку, на основі якого:

• приймаються управлінські рішення;

21

Розділ 1

Рис. 1.2. Класифікація резервів діяльності комерційного банку

• координується діяльність різних підрозділів і служб; • з'ясовується об'єктивна оцінка результатів діяльності установи і

перспектив її розвитку; • визначається надійність і фінансова стійкість банку-партнера, клієнта,

кореспондента. Оцінка своїх можливостей дає банкам змогу забезпечити узгодженість

балансу банку з ринковими потребами, розробити обґрунтовані програми розвитку, створити адекватну основу для прийняття управлінських рішень. Ці можливості аналізують з погляду дослідження зовнішніх і внутрішніх умов діяльності банку. Зовнішні умови, за яких функціонує банк, визначаються спрямованістю економічної політики держави, а також контрольною роллю Національного банку України. Аналіз внутрішніх умов діяльності банку будується на оцінках його фінансово-економічного становища, поведінки на ринку, рівня технічного оснащення, а також на аналізі організаційної структури банку. 22


Клієнти банку на підставі аналізу звітності визначають стійкість фінансового стану банку, доцільність та перспективність подальших взаємовідносин із ним.

Перед аудиторами стоїть зовсім інше завдання — перевірка до-стовірності обліку та звітності, балансу, а також підтвердження резуль-татів діяльності банків.

Національний банк України на основі аналізу діяльності банків прогнозує ситуацію на кредитних ринках країни, робить висновки щодо стійкості та надійності банківської системи в цілому, контролює виконання банками встановлених економічних нормативів.

Незважаючи на наявність різних напрямів та критеріїв аналізу, методика читання та аналізу балансу банку має бути єдиною, щоб за-безпечити співставлення одержаних у процесі аналізу даних.


1. Дайте визначення економічного аналізу діяльності банку. 2. Що є об'єктом аналізу діяльності банку? 3. Які показники використовують для проведення економічного

аналізу? 4. Розкрийте зміст поняття "фактори". 5. Розкрийте зміст поняття "резерви". 6. Хто може бути суб'єктом аналізу балансу комерційного банку? 7. Назвіть цілі, які ставлять комерційні банки, аналізуючи свою

діяльність. 8. Що хочуть з'ясувати в процесі аналізу звітності банку його

клієнти? 9. Які завдання аналізу діяльності комерційних банків стоять перед

аудиторськими установами. 10. Яка мета проведення аналізу діяльності комерційних банків

Національним банком України?

23

Розділ 1

1.3. Основні напрями організації і завдання

аналітичної роботи банку

Оскільки кожний із суб'єктів аналізу ставить свої цілі, є різні напрями аналізу

діяльності комерційного банку (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Напрям аналізу діяльності банку

Основними завданнями загального аналізу діяльності комерційного банку є:

• визначення джерел, якості та стійкості банківських доходів;

• дотримання всіх вимог щодо ліквідності;

• підтримання стану адекватності й достатності капіталу.

Балансовий звіт комерційного банку — складова пакета фінансо

вої звітності, що характеризує фінансовий стан банку та відображає

активи, зобов'язання та капітал банківської установи в грошовій формі

станом на певну дату.

У балансовому звіті активи відображають ліворуч, а зобов'язання та капітал

(пасиви) — праворуч.

Балансові звіти комерційних банків є основною частиною звітності. Аналіз

балансових звітів дає змогу контролювати ліквідність банків, удосконалювати

управління банківською діяльністю. Керівництво банків, використовуючи звіти

інших банків, ознайомлюється зі станом

24


справ у них при встановленні кореспондентських відносин, наданні позик та ін.

Балансовий звіт комерційних банків складають за уніфікованою формою.

Ступінь деталізації операцій обмежений комерційною таємницею, характерною

для практики комерційних банків, що працюють в умовах конкуренції. Звичайно

у балансах не виділяють сумнівні й збиткові операції. Одночасно необхідно

забезпечити достовірність і наочність балансу з тим, щоб не підірвати

конкурентоспроможності банків і довіри до них.

Приклад балансового звіту комерційного банку наведено у дод. 1.

Форма балансового звіту допомагає концентрувати увагу на типах активів та

пасивів. Методика аналізу полягає в розмежуванні депозитів на депозити до

запитання, термінові та ощадні.

Вважається, що:

• депозити до запитання безпосередньо пов'язані з проведенням розрахунків

і через це досить стабільні та нечутливі до змін процентної ставки;

• термінові депозити, а також депозити корпорацій та фізичних осіб

найбільш чутливі до змін процентної ставки;

• ощадні рахунки становлять досить стабільні заощадження населення.

Сплата процентів за рахунками до запитання певною мірою нівелює типи

рахунків та їх ціну.

Позики та депозити мають класифікуватися за строками погашення та

залучення, оскільки у балансі відображають їх первинну, початкову тривалість, а

не період часу, що залишився до погашення. Однак деякі форми звітності

показують активи та пасиви за строками, що залишилися до їх погашення,

доповнюючи інформацію, яку дає баланс.

Позабалансові статті — це зобов'язання, взяті банком від імені свого

клієнта, які можуть змусити банк видати позику в разі відсутності грошей у

клієнта. Оскільки ці зобов'язання не мають кредитного ризику, вони додаються

до активів, зважених на ризик при підрахунку достатності капіталу.

На позабалансових рахунках відображають рух цінностей і документів, що

надійшли в установи банків на зберігання, інкасо чи на комісію. Сюди також

належать бланки суворої звітності, бланки акцій, акції за дорученнями і на

зберіганні, інші документи і цінності.

Аналіз прибутковості, ліквідності й достатності капіталу банку дає змогу

оцінити ефективність управління і таким чином визначити здатність банку

конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив

макрофінансової політики на діяльність банківської системи.

25

Розділ 1

Аналіз фінансових форм звітності — це процес, який має на меті визначити

оцінку поточного і минулого фінансового стану банку, основних результатів його

діяльності. Першочерговою метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і

прогнозу майбутніх результатів діяльності банку. З форм фінансової звітності

найбільш важливою при аналізі діяльності банку є "Звіт про прибутки та збитки

комерційного банку". В цій формі відображають результати діяльності банку, усі

здійснені різноманітні видатки й отримані доходи у звітному періоді за

операціями банків.

При аналізі застосовують квартальні або річні дані про прибутки та збитки,

підраховують середні показники ключових категорій балансового звіту за період,

що характеризується цими даними, та визначають:

• стан надходжень через прибуток на середні активи та на капітал;

• середні процентні ставки, отримані та сплачені;

• коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та капіталу)

на персонал;

• вартість посередництва;

• продуктивність роботи персоналу, що вимірюється через дохід на

працівника, та окупність витрат на утримання персоналу.

Цей підхід поєднує дані балансового звіту та звіту про фінансові результати

для вироблення ключових індикаторів (коефіцієнтів) діяльності, що не залежать

від розміру банку. їх можна порівнювати з даними інших банків та один з одним.

Оскільки доходи та видатки аналізують відносно середніх активів та зобов'язань

за період звіту про фінансові результати, то можна порівнювати періоди часу з

різною тривалістю. Звісно, таке порівняння можна здійснити лише в тому разі,

якщо установа не зазнає сезонних змін, як банки, які обслуговують сільсько-

господарські підприємства.


1. Перелічіть основні напрями аналізу діяльності комерційного банку.

2. Що являє собою балансовий звіт комерційного банку?

3. Які питання можна з'ясувати при аналізі прибутковості, ліквідності та

достатності капіталу?

4. Розкрийте зміст аналізу фінансових форм звітності.

26


1.4. Організація економічного аналізу діяльності

банків

Економічний аналіз діяльності банків є важливою ділянкою економічної

роботи комерційних банків.

Успішне проведення аналітичної роботи (економічного аналізу) залежить від

детально продуманої її організації, що зумовлюється характером діяльності

об'єкта аналізу, технічним рівнем управління та структурою апарату управління.

Раціональна організація забезпечує ефективність і дієвість аналізу. Аналітичну

роботу виконують функціональні відділи (управління) банку, його економічні

служби або спеціальні структурні відділи економічного аналізу. Координацію цієї

роботи забезпечують керівник банку або його заступники на основі планів і

програм аналізу.

У планах передбачають об'єкти аналізу, види робіт, строки їх виконання,

виконавці, а в програмах — мета і завдання аналізу, джерела інформації, порядок

реалізації результатів аналізу. Головна вимога до організації аналітичної роботи в

банку — її загальність і дієвість.

Аналітичну роботу в банках здійснюють у певній послідовності.

Без правильної організації економічної роботи в банках неможливе

забезпечення їх успішного функціонування.

Головною ознакою економічного аналізу є комплексне і системне

дослідження економічних явищ і процесів, факторів та причин, що їх

зумовлюють.

Методика комплексного економічного аналізу включає такі моменти:

• розробка програми і визначення послідовності проведення аналізу;

• визначення способів і прийомів аналізу економічної інформації;

• перелік етапів проведення аналізу;

• способи отримання та опрацювання інформації;

• розподіл обов'язків при проведенні комплексного аналізу.

Саме тому системне і комплексне проведення економічного аналізу

потребує правильної організації аналітичної роботи.

В умовах переходу до ринкової економіки питання правильної організації

економічного аналізу набувають особливої актуальності.

Під організацією економічного аналізу слід розуміти систему методів і

засобів, що забезпечують оптимальне її функціонування.

Основними завданнями організації економічної роботи є:

• забезпечення ефективності аналізу, його розвиток та вдосконалення;

• раціональна організація праці;

• забезпечення ефективного використання аналітичної інформації

в управлінні;

27

Розділ 1

• автоматизація аналітичної роботи;

• підвищення якості аналітичної інформації; • скорочення термінів проведення аналітичної роботи;

• раціоналізація аналітичних процесів. Виходячи з викладеного, діяльність комерційних банків аналізують у

певній послідовності. Хоча напрями та критерії, за якими аналізується робота банку, різно-

манітні, технологія проведення аналізу єдина і передбачає такі етапи: попередній; аналітичний; заключний (інтерпретаційний) (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Етапи аналізу банківської діяльності

На попередньому етапі звітність готують до подальшої аналітичної роботи: оцінюють правильність її складання і ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті активу і пасиву балансу, звіту про прибутки і збитки, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показники. Потім на основі опрацьованої первинної інформації

28


відбирають абсолютні й відносні показники, які характеризують ту чи іншу

сторону діяльності банку і визначають порядок їх розрахунку. Зрештою, всі

показники групують в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів

досліджень.

Крім того, на попередньому етапі визначають види та необхідну кількість

аналітичних таблиць, обирають методи аналізу, форми відображення динаміки та

структури досліджуваних показників, роблять необхідні розрахунки.

На першому етапі відбувається так зване читання балансу. Під "читанням"

балансу розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи банку

та його фінансовим станом. "Читання" балансу починають з установлення змін у

розмірі валюти балансу за звітний період. Для цього підсумок балансу на кінець

звітного періоду порівнюють із підсумками балансу на початок звітного періоду.

Це дає змогу визначити загальний напрям руху балансу. В умовах стабільної еко-

номіки збільшення валюти балансу оцінюють позитивно, а зменшення —

негативно. В умовах інфляційних процесів необхідно коригувати валюти балансу

на рівень інфляції у звітному періоді.

Після визначення динаміки зміни балансу потрібно встановити її

відповідність динаміці обсягів послуг банку, прибутку. Більш швидкі темпи

зростання обсягів послуг і прибутку порівняно з темпами зростання валюти

балансу свідчать про доцільніше використання коштів цим банком, і навпаки, —

відставання темпів зростання обсягу послуг і прибутку від темпів зростання

валюти балансу свідчить про погіршення використання коштів.

Наступним етапом "читання" балансу є визначення показників капіталу і

прибутку. їх потрібно обчислити і порівняти з даними минулих років, з

аналогічними показниками інших банків та середньога-лузевими. Ці показники в

умовах ринкової економіки використовують для характеристики ділової

активності керівників банків.

У процесі "читання" балансу проводять візуальну та найпростішу перевірку

показників балансового звіту за формальними та якісними ознаками. З цією

метою структурують окремі його статті, групують рахунки пасиву і активу за

різними критеріями. У процесі "читання" балансу здійснюється перевірка:

• відповідності окремих груп активу і пасиву балансу за строками, видами

витрат, їх джерелами, категоріями контрагентів;

• дотримання нормативних вимог Національного банку України;

• дотримання внутрішніх правил комерційного банку.

Крім того, перевіряють:

• правильність заповнення балансу, звітних форм, тобто наявність усіх

підписів, підсумків балансу, його розділів, статей;

• взаємозв'язок показників різних форм звітності.

29

Розділ 1

"Читання" бухгалтерського балансу передбачає також визначення характеру

змін окремих статей і розділів балансу. Позитивно оцінюють збільшення в активі

балансу залишків грошових коштів, цінних паперів, коротко- і довгострокових

фінансових вкладень, і, як правило, основних засобів, капітальних вкладень,

нематеріальних активів і виробничих запасів; у пасиві балансу — капіталу банку

й особливо сум прибутку, доходів, спеціальних фондів і фондів цільового

фінансування. На негативну оцінку заслуговує зростання дебіторської заборгова-

ності в активі й кредиторської заборгованості у пасиві балансу.

Особливу увагу в процесі "читання" балансу приділяють так званим хворим

статтям балансу. Читання "хворих" статей балайсу дає можливість зробити деякі

висновки про фінансовий стан банку.

Наприклад, наявність збитків свідчить про нерентабельність певного банку.

Наявність сум резервів під можливі втрати за сумнівною дебіторською

заборгованістю свідчить про недоліки в платіжній дисципліні банку, наявність

резерву під кредити та фінансовий лізинг — про недоліки в проведенні кредитної

політики банку та ін.

Тільки виконавши таку роботу, приступають до розрахунку показників,

необхідних для аналізу, які будуть відображатися у зведених таблицях.

На аналітичному етапі проводять аналіз, тобто опис, одержаних

розрахункових показників і динаміки даних, що аналізуються, роблять висновки,

готують аналітичні записки, коментарі, доповіді.

На третьому, заключному (підсумковому), етапі здійснюють експертну оцінку

підсумків аналізу, розробляють пропозиції щодо вдосконалення роботи банку.

Етапи аналітичної роботи відрізняються за трудомісткістю роботи, обсягом

інформації, що обробляється, та часом проведення. Відповідно до цього

змінюються кваліфікаційні вимоги до службовців банку, зайнятих на окремих

етапах аналітичної роботи.

Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними

і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану

банку. Процес аналізу можна порівняти з народженням мистецького твору.

"Матеріальної основи" аналізу для отримання конкретних і достовірних даних

часто недостатньо. "Домальовують" цілісний образ інтелект, логіка, досвід,

належний рівень кваліфікації того, хто зайнятий цією справою, а також додаткова

інформація про об'єкт дослідження.

3О



1. Яку роботу проводять на попередньому етапі аналізу банківської

діяльності?

2. Розкрийте змістроботи на другому (аналітичному) етапі аналізу

банківської діяльності.

3. Яка мета третього (заключного) етапу аналізу банківської діяльності?

4. Які моменти включає методика комплексного аналізу діяльності

комерційного банку?

5. Перелічіть основні завдання організації економічної роботи в банку.

6. Назвіть етапи комплексного аналізу діяльності комерційного банку.

7. Розкрийте зміст терміна "читання балансу".

1.5. Критерії та види аналізу банківської діяльності

Як відомо, об'єктами економічного аналізу банку є всі сторони його

діяльності, а також процеси, пов'язані з цією діяльністю.

Конкретні об'єкти і зміст економічного аналізу залежать від ступеня

охоплення діяльності банку, характеру дослідження, періодичності, термінів

його проведення, мети аналізу.

В економічній літературі (як вітчизняній, так і зарубіжній) наводиться кілька

класифікацій видів економічного аналізу, тому виникає необхідність науково

обґрунтованої класифікації видів аналізу. В основу класифікацій покладено

відповідні ознаки. Наведемо одну з класифікацій економічного аналізу.

• Попередній (перспективний, прогнозний) аналіз передує прийняттю

управлінських рішень, призначений для розгляду явищ і процесів із позицій

майбутнього, тобто перспективи розвитку, прогнозування результатів

діяльності, виконання замовлень, завдань, зобов'язань. Попередній аналіз

проводять також при оцінці аналітичних розрахунків для виявлення можливості

здійснення комерційним банком будь-яких операцій. Перспективний аналіз

використовують для прогнозування результатів, що очікуються в наступному

періоді, та визначення подальших напрямів грошово-кредитної політики.

31

Розділ 1

• Наступний {ретроспективний) аналіз проводять після закінчення

надання послуг. За допомогою цього виду аналізу можна глибоко і всебічно вивчити економіку банку, виявити фактори впливу, резерви, недоліки.

• Оперативний аналіз як складову наступного аналізу проводять безпосередньо в процесі поточної роботи банку, за підсумками цього аналізу оперативно приймають відповідні управлінські рішення. Важ-

ливою його характеристикою є висока оперативність, за якої він набуває ознак експрес-аналізу. До оперативного аналізу вдаються для оцінки дотримання нормативів ліквідності та інших показників, для вжиття термінових заходів, що забезпечують їх виконання, а також отримання достатнього прибутку.

У складі наступного аналізу виділяють також поточний (періодичний),

призначений для комплексного і всебічного вивчення діяльності на основі підсумкових даних за відповідні календарні періоди (місяць, квартал, півріччя, рік).

• Комплексний (підсумковий) аналіз охоплює всю діяльність бан ку з метою об'єктивної оцінки досягнутих економічних результатів, ефективності діяльності комерційного банку для виявлення резервів

збільшення прибутковості. Тематичний (цільовий, локальний) аналіз призначений для

вивчення окремих найактуальніших питань. Якщо при комплексному (повному) аналізі вивчають всі сторони

роботи комерційного банку, то при тематичному торкаються лише вузь-кого кола питань, які дають змогу виявити можливості поліпшення

окремих сторін діяльності комерційного банку. Прикладами тематичного аналізу є:

• аналіз балансового прибутку; • аналіз структури кредитів або депозитів; • аналіз структури витрат або доходів та ін.

• Техніко-економічний аналіз досліджує технічні процеси, техно-логічні операції і пов'язані з ними витрати живої та уречевленої праці.

• CmamucmuKO-економічний аналіз вивчає загальні закономірності та тенденції розвитку, масові явища і процеси з метою загальної оцінки діяльності, контролю за цією діяльністю банку і визначення основних

напрямів розвитку. • Фінансово-економічний аналіз досліджує фінансові результати,

фінансовий стан, виконання фінансових планів. • Функціонально-економічний (функціонально-вартісний) аналіз

(ФЕА) досліджує функції процесів, їхні споживні вартості й оптимальні способи реалізації. При цьому абстрагуються від технічних, економічних,

організаційних принципів діяльності. Цей вид ана-

32


лізу дає змогу знаходити джерела економії витрат на створення продукту за

окремими функціями.

Функціонально-економічний аналіз балансу банку дає можливість визначити

спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце у системі

госпрозрахункових відносин, можливості, форми та перспективи взаємовідносин

з іншими контрагентами цієї системи. Крім того, функціональний аналіз дає

можливість оцінити ефективність та доцільність функцій, які здійснюються

банком. Дослідження виконується на підставі загальної суми балансів,

співвідношення розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а

також питомої ваги міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і їх

вкладень. У ході аналізу визначаються основні напрямки аналізу діяльності

комерційних банків, які визначають його спеціалізацію. Питома вага тих чи

інших операцій, які виконуються банком, у загальній сумі балансу характеризує

їх вагу для банку. В умовах розвитку конкуренції між банками за клієнтуру, а

також аналізу процесів регіонального розвитку зростає значення аналізу операцій

комерційних банків у територіальному розподілі.

Функціонально-економічний аналіз поглиблює дослідження дохідності банку

і дає уявлення про вартість, збитковість та рентабельність певних операцій. Він

дає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку

і визначити головні напрямки депозитно-позикової політики банку щодо

конкретних контрагентів з метою максимізації прибутку.

• Галузевий аналіз діяльності банку дає можливість визначити масштабність

активно-пасивних операцій та їх прибутковість, а також ступінь участі

комерційних банків у формуванні маси позикового фонду країни. Масштабність

активно-пасивних операцій аналізується шляхом зіставлення масштабів

конкретних видів операцій із середнім рівнем аналогічних показників або з

абсолютними масштабами по банківській системі в цілому. Аналіз масштабності

та спектра послуг, що надаються банком, здійснюють шляхом порівняння

масштабів конкретних видів операцій із середнім рівнем чи абсолютними

(максимальним і мінімальним) значеннями по банківській системі в цілому.

• Рейтинговый аналіз — це метод порівняння діяльності кількох банків.

Метою рейтингової оцінки є відображення в однаковій та зрозумілій формі

фінансового стану банків, дотримання ними вимог законодавчих та нормативних

актів і загальної надійності їх функціонування. Більш детально на рейтинговому

аналізі зупинимося при вивченні спеціальної теми курсу, присвяченої цьому

питанню.

• Соціально-економічний аналіз (СЕА) досліджує соціальні про

цеси діяльності банку і пов'язані з ними витрати живої та уречевленої

праці.

2 5-508

Розділ 1

• Економіко-екологічний аналіз (ЕЕА) досліджує економічні й екологічні

процеси, зв'язки природи і людини, а також витрати, пов'язані зі збереженням

балансу в цих зв'язках.

• Специфічним видом аналізу є маркетинговий контроль. Він включає

контроль за виконанням показників плану; аналіз можливостей реалізації послуг;

аналіз ъїх прибутковості; надання нетрадиційних і прогресивних послуг; аналіз

співвідношень між витратами на маркетинг і вартістю послуг; аналіз частки

ринку; ревізію маркетингу.

Виконання показників плану контролюють за традиційною схемою,

показаною на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Зміст маркетингового контролю

Моніторинг як вид аналізу — постійне і безперервне дослідження

функціонування новацій у конкретному середовищі господарського механізму.

Банківська діяльність супроводжується безперервним розв'язанням

інформаційних завдань банківського аналізу. Кожне завдання, що розв'язується,

підтримується засобами сучасних інформаційних технологій і потребує

інформаційного забезпечення. Якщо завдання розв'язується строго регулярно або

досить часто (частіше одного разу на тиждень) з настанням певних передбачених

подій (наприклад, виплати або надходження коштів за операціями банку), то

інформаційне забезпечення доцільно виконувати з використанням системи

моніторингу, яка реалізується, як правило, засобами експертної системи.

Розглянемо застосування алгоритмів моніторингу для розв'язання трьох

практичних завдань банківської діяльності.

1. Узгодження активів і пасивів комерційного банку. Ліквідність — це

один із показників рейтингу комерційного банку, який визначається істотною

мірою ступенем узгодженості за часом обсягів ресурсів, що 34


використовуються в активних операціях банку (Sа, і тих, що отримуються банком від депозитних операцій (SД ). При цьому має виконуватися нерівність

де S0 — власні ресурси банку. Тоді параметри ліквідності підтримуються на потрібному рівні. Остання нерівність має максимально наближатися до рівності, оскільки залучені ресурси SД банку доводиться оплачувати, їх надлишок зумовлює невиправдані витрати для банку.

Реквізити активних і пасивних операцій банку зводять у таблицю, що зберігається в базі знань експертної системи (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Реквізити активних і пасивних операцій банку

Унаслідок виконання операцій банк здійснює виплати (S-) і отримує (S+)

грошові кошти. Виплата здійснюється у формі кредитів (Sn, що надаються

банком, а також як повернення депозитних вкладів (SДв) і процентів за

депозитними вкладами (SДП ), тому:

Надходження здійснюються при поверненні кредитів (SB) та плати за них,

при отриманні депозитних вкладів (S ), тому виплата або надходження

супроводжують активні й пасивні операції. Позначимо через RS* результуючу

суму надходжень (підсумок за і) виплат (підсумок за j), тоді:

Цикл моніторингу виконується щоразу при

черговому надходженні (і) або виплаті (у), і при цьому перевіряється нерівність

35

Рjзділ 1

У разі виконання нерівності ліквідність банку не перебуває в небезпеці, в

іншому разі він має вишукати додаткові надходження ресурсів.

2. Супроводження кредитних угод. Після укладення кредитної угоди

складається графік виконання зобов'язань за кредитом, який має такий вигляд.

Реквізити виконання зобов'язань вказують на форму і суми виплат як самого

кредиту, так і плати за користування кредитом. Комерційний банк може

одночасно супроводжувати сотні кредитних угод, і на кожну з них складається

графік, що зберігається в базі знань експертної системи. Цикл моніторингу

здійснюється щодня за всіма графіками. У разі збігу поточної дати з датою,

зазначеною у графіку, перевіряють реквізити виконання зобов'язань. У разі

невиконання заходу сповіщається працівник, який супроводжує угоду, і

приймається рішення про подальші дії. Тоді приймається рішення відповідно до

п'ятої інформаційної ситуації і використовуються її критерії. Економічне

середовище (позичальник) може при цьому мати такі стратегії:

• погоджується повернути кредит і плату за нього з відстрочкою;

• відмовляється повернути кредит і плату за нього;

• готовий частково повернути кредит і плату за нього з погодженням;

• просить про пролонгацію строку повернення кредиту.

Банк має такі варіанти рішень:

• не вживає ніяких дій (якщо втрати неістотні для банку або немає жодної

надії на позитивне завершення угоди);

• погоджується на пролонгацію угоди;

• застосовує санкції, звертається до гарантій або суду.

Для стратегій банку і позичальника складають матрицю оцінювання,

визначають імовірність характеристики застосовуваних стратегій і

використовують критерії Вальда і/або Севіджа. Усі ці дії виконують, звичайно

шляхом контактів з позичальником.

3. Диверсифікація кредитного портфеля комерційного банку. Проблема

диверсифікації розв'язується стосовно кредитного портфеля в цілому із

застосуванням алгоритму моніторингу. При цьому можна виділити два етапи

розв'язання завдання: обґрунтування загальних характеристик портфеля; оцінка

кожної кредитної операції з позиції диверсифікації.

36


Перший етап розв'язання здійснюється в рамках дослідження банківського

аналізу. Його можливий результат — обґрунтування максимальних обсягів

кредитів і рекомендації про кількість позичальників п, що одночасно

обслуговуються банком. Максимальні обсяги кредитів визначено в інструкції

НБУ "Про порядок регулювання діяльності комерційних банків в України" (2001

p.). Щодо обґрунтування числа п, то при припущенні про приблизну рівність

обсягів кредитів й оцінці рівня ризику за дисперсією ризиків окремих

позичальників і рівень

ризику залежить обернено-пропорційно від значення . Для діючих

банків можна прийняти п > 100, тому внаслідок диверсифікації за критерієм

рівень ризику знижується принаймні на порядок, тож диверсифікацію портфеля

кредитів можна оцінити позитивно.

На відміну від портфеля цінних паперів, кредитні операції не здійснюються в

пакеті, а виконують послідовно. Тому важливо знайти алгоритм для другого

етапу розв'язання проблеми: визначити умовно оцінки кожної кредитної угоди,

що укладається, з позицій диверсифікації. Процес диверсифікації реалізується

шляхом укладення нових кредитних угод, оскільки кожна нова угода збільшує

глибину диверсифікації. Порівняємо очікувані позитивні й негативні наслідки

нової угоди. Позитивні наслідки: від виконання кредитної угоди банк передбачає

отримувати прибуток П:

де S — сума кредиту; t — строк надання кредиту; — процентна ставка за кредит

на одиницю часу його надання.

У методичних рекомендаціях Національного банку України щодо

економічного аналізу діяльності комерційного банку наведено такі критерії і

види фінансового аналізу діяльності банку (рис. 1.6).

За періодичністю проведення аналіз поділяють:

• на щоденний;

• щотижневий;

• місячний;

• квартальний;

• річний.

Залежно від спектра питань, що вивчаються, аналіз поділяють:

• на повний, тобто вивчаються всі аспекти діяльності банку, його зовнішні

та внутрішні зв'язки;

• тематичний, коли з метою поліпшення окремих напрямів діяльності

банку розглядається лише вузьке коло питань.

За метою і характером розрізняють:

37


• попередній аналіз, який застосовують, щоб, оцінивши стан рахунків,

з'ясувати, чи спроможний комерційний банк здійснювати ті чи інші операції;

• оперативний аналіз, який проводиться у ході поточної діяльності банку з

метою перевірки дотримання нормативів та інших показників. У разі

необхідності вживають термінові заходи, щоб підтримувати на належному рівні

нормативи та інші показники, а також одержувати достатній прибуток;

• остаточний (подальший) аналіз, необхідний для визначення ефективності

роботи комерційного банку у звітний період, виявлення резервів підвищення

дохідності;

• перспективний аналіз, що застосовується для прогнозування очікуваних

результатів у майбутньому періоді, вибору нових видів операцій та визначення

внутрішньобанківської політики.

Залежно від об'єкта аналіз поділяють на шість видів:

• функціональний аналіз дає змогу з'ясувати спеціалізацію, місце установи в

системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими

контрагентами системи, а також допомагає оцінити ефективність і доцільність

функцій, які виконує банк. Такий аналіз здійснюють на підставі загальної суми

балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, частки міжбанківських

операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень. Мета функціонального аналізу

— виявити можливості щодо підвищення прибутку від банківських операцій та

їх ліквідність. її досягають, відмовляючись від неефективних та обираючи

прогресивні шляхи виконання потрібних операцій;

• структурний аналіз здійснюють за видами банківських операцій.

Базується на процентних значеннях кожного рядка таблиці щодо загального

підсумку. Зміни відносних показників окремих статей відображають зміни

частки активів чи пасивів та прибутків або збитків від окремих операцій банку;

• операційно-вартісний аналіз розгортає масштабну картину стано

вища банку при визначенні його дохідності, допомагає точніше оцінити

вартість конкретних операцій, їх прибутковість чи збитковість. Аналіз

дає змогу з'ясувати значення кожного виду операцій у формуванні при

бутку банку, розробити основні напрями депозитно-позичкової політики

щодо конкретних контрагентів із метою максималізації доходу;

рейтинговий аналіз має виняткове значення для комплексної

оцінки фінансового стану комерційних банків і порівняння їх. Рейтинг

визначають на підставі висновків, зроблених спеціалістами різних ка

тегорій:

— експертна оцінка ґрунтується на досвіді та кваліфікації фахівців, які,

використовуючи доступну їм інформацію, аналізують якісні й кількісні

параметри;

Розділ 1

— бухгалтерську оцінку здійснюють на основі офіційної фінансової звітності

банку шляхом аналізу лише кількісних показників;

• факторний аналіз покликаний з'ясувати вплив окремих чинників на

показники фінансового стану банку, виявити його сильні та слабкі сторони,

зорієнтувати, як найповніше використовувати внутрішні резерви, приймати

правильні управлінські рішення та розробляти ефективну стратегію розвитку. В

практиці факторного аналізу застосовують методи ланцюгових підстановок і

пайової участі;

• макроекономічний аналіз дає змогу визначити масштаби активно-пасивних

операцій та обсяг банківського прибутку, а також рівень участі комерційного

банку чи групи банків у формуванні грошової маси, розподілі банківських послуг,

регіональному розподілі кредитних ресурсів. Як правило, його проводить

центральний банк.

Масштабність активно-пасивних операцій аналізується шляхом співставлення

розмірів конкретних видів операцій з середнім або абсолютним значенням

аналогічних показників за банківською системою в цілому. Вплив кредитно-

розрахункової діяльності комерційних банків на величину грошової маси

визначають за статтями, на яких відображаються операції, пов'язані з емісією

платіжних засобів, формуванням грошової маси. До таких операцій належать

факторингові, позикові операції, операції з цінними паперами та ін.

Слід зазначити, що в практичній роботі всі види аналізу застосовують у

комплексі, оскільки вони доповнюють один одного і дають можливість виробляти

рекомендації щодо прийняття правильних управлінських рішень, спрямованих на

підвищення ефективності діяльності банку.


1. За якими ознаками класифікують економічний аналіз?

2. Від чого залежить вибір виду аналізу банківського балансу?

3. Який вид аналізу діяльності банку буде застосовуватися у разі

необхідності оцінки його результатів за певні звітні періоди?

4. В якому обсязі вивчають сторони роботи банку при повному і

тематичному аналізі?

5. Чим відрізняється попередній аналіз від оперативного?

6. Який вид аналізу використовують за необхідності визначення

ефективності діяльності банку та визначення резервів збільшення його

прибутковості?

7. Який вид аналізу ви застосуєте при прогнозуванні результатів діяльності

банку, що очікуються у наступному періоді?

40


8. За допомогою якого виду аналізу можна визначити спеціалізацію

діяльності банку та доцільність його функцій?

9. З'ясуйте сутність функціонально економічного аналізу.

10. Для чого і ким проводиться галузевий аналіз?

11. Розкрийте, чим займається моніторинг як вид економічного аналізу.

1.6. Метод економічного аналізу, його особливості

В економічній літературі тлумачать поняття "метод економічного аналізу",

"метод" та "метод науки".

Метод — це шлях дослідження, теорія, вчення. У широкому розумінні слова

під методом розуміють шляхи, способи пізнання дійсності, сукупність способів

дослідження процесів, явищ у природі та суспільстві.

Метод науки — це властивий науці спосіб проникнення у зміст предмета, що

вивчається.

Метод економічного аналізу також визначається змістом та особливостями

його предмета, вимогами і завданнями. Якщо предмет відповідає на запитання

"Що вивчається?", то метод — "Як вивчається?", "В який спосіб?".

Під методом економічного аналізу розуміють діалектичний спосіб підходу

до вивчення й оцінки результатів і динаміки економічного розвитку

підприємства, об'єднання, фірми, організації та узагальнення впливу факторів на

досягнуті результати шляхом опрацювання спеціальними прийомами

відповідної інформації.

Метод економічного аналізу має особливості:

• системний підхід у дослідженні економічних явищ;

• комплексність;

• результативність;

• використання системи показників;

• вивчення впливу факторів;

• пошук резервів щодо підвищення ефективності діяльності та шляхів їх

мобілізації.

Найбільш характерною особливістю методу, ядром методології ком-

плексного економічного аналізу є системний підхід у дослідженні економічних

явищ, який включає:

• об'єктивність і повноту розгляду проблем та явищ;

• дослідження соціально-економічних процесів у їх динаміці та розвитку;

• вивчення явищ у їх взаємозв'язку і взаємозалежності.

Тобто кожний об'єкт економічного аналізу розглядається як складна

динамічна система, що складається з ряду елементів, які в певний

Розділ 1

спосіб пов'язані один з одним і зовнішнім середовищем. Кожний об'єкт має досліджуватись з урахуванням усіх внутрішніх та зовнішніх зв'язків, взаємозалежності і взаємопідпорядкованості окремих його елементів. Так, аналіз якості активів супроводжується дослідженням рівня і видів їх ризику, структури, які, у свою чергу, також є об'єктом економічного аналізу діяльності банку.

Важливою особливістю методу аналізу є комплексність, яка ви-являється в тому, що проводиться комплексна оцінка підсумків діяльності і можливостей підвищення ефективності як результату комплексної взаємодії різних факторів, що її визначають. Це дає можливість встановити дійсне фінансове положення банку і, таким чином, визначити необхідні заходи з поліпшення функціонування банку.

Однією з особливостей методу економічного аналізу є результа-тивність. Результативність економічного аналізу визначається його орієнтацією на виділення "вузьких місць" і провідних ділянок. Це дає можливість сконцентрувати увагу на тих сторонах діяльності комер-ційного банку, від поліпшення яких значною мірою залежить підвищення ефективності роботи.

Особливостями методу економічного аналізу також є: • використання системи показників; • вивчення впливу факторів; • пошук резервів щодо підвищення ефективності діяльності та шляхів

їх мобілізації. Як зазначалося вище, в аналізі використовують систему показників,

що формується в процесі оперативного бухгалтерського обліку і контролю. Частина показників, яких не вистачає, розраховується у процесі дослідження. Зумовленість економічних явищ і процесів причинним зв'язком вимагає від аналізу вивчення чинників, що викликають зміну тих чи інших показників. За допомогою аналізу визначають найбільш суттєві факторні показники, що впливають на зміну результатів діяльності банку.

Виявлення і вимірювання взаємозв'язку між показниками, що ана-лізуються, забезпечує комплексне, органічно взаємопов'язане дослідження роботи комерційного банку, пошук резервів щодо її удосконалення.

Таким чином, економічний аналіз діяльності банків розглядає еко-номічні явища у взаємозв'язку і розвитку, в суперечному впливі пози-тивних і негативних чинників, у відкиданні старого і становленні нового, більш прогресивного, у переході кількості в якість, виявленні суперечностей у комерційній діяльності й дослідженні способів їх по-долання.

42



1. Розкрийте сутність терміна "метод". 2. Дайте визначення методу економічного аналізу.

3. Перелічіть особливості методу економічного аналізу. 4. Перелічіть елементи системного підходу комплексного еконо-

мічного аналізу. 5. Назвіть особливості методу економічного аналізу. 6. Дайте характеристику комплексності методу економічного

аналізу.

7. Охарактеризуйте результативність методу економічного аналізу.

1.7. Технічні прийоми аналізу банківської діяльності

На сучасному етапі розвитку економіки країни технічні, економічні й

соціальні процеси тісно взаємопов'язані. Один і той самий фактор,

будучи причиною одного явища, часто є наслідком іншого. Виявленню

таких причинно-наслідкових зв'язків, ступеня їх взаємного впливу на

діяльність банків слугує факторний аналіз.

Результати діяльності комерційних банків вивчають й оцінюють за

допомогою спеціальних технічних прийомів. Деякі з них розроблено

власне на теорії аналізу, інші запозичено з математики, статистики,

бухгалтерського обліку, управління, технології.

Технічні прийоми аналізу полегшують і прискорюють аналітичну

роботу і забезпечують розгляд різних сторін діяльності банку у взає-

мозв'язку. Вибір технічних прийомів визначається метою аналізу і

характером джерел інформації.

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на три великі

групи (рис. 1.7).

Вибір прийому або комплексне застосування кількох прийомів у

кожному конкретному випадку залежить як від об'єктів і мети аналізу,

так і від інформації, яку має аналітик. Наприклад, для аналізу виконання

плану доходів комерційного банку достатньо способу порівнянь

фактичних даних із показниками фінансового плану, а для встановлення

причин відхилень треба застосовувати елімінування.

43

Розділ 1

Рис. 1.7. Групи прийомів економічного аналізу

Математичні прийоми аналізу

До основних логічних прийомів аналізу належать поведінки наведені на

рис. 1.8.

Рис. 1.8. Основні види логічних прийомів аналізу

Найбільш поширеним є прийом порівняння. Сутність його полягає у зіставленні даних за показниками. В економічному аналізі цей спосіб вважають одним із найважливіших, оскільки з нього власне і розпочинається аналіз.

Залежно від того, що беруть за базу для порівняння, розрізняють кілька його видів:

44


• фактичних показників звітного періоду з плановими показниками

(завданнями, нормативами, лімітами, прогнозами);

• планових показників звітного періоду з фактичними показниками

минулого періоду;

• аналогічних показників роботи структурних підрозділів банку,

споріднених банків;

• досягнутих результатів із середньогалузевим рівнем;

• досягнутих і запланованих показників діяльності з економічною моделлю, з

показниками "банку майбутнього";

• досягнутих результатів з нормативами Національного банку України.

Обов'язковою умовою використання методу порівняння є те, що дані за

показниками, що порівнюються, мають формуватися з дотриманням таких

принципів:

• за однаковий відрізок часу;

• в однакових одиницях виміру;

• за єдиною методикою;

• в однакових умовах.

Використання прийому порівняння дає можливість визначити причини та

ступінь впливу динамічних змін та відхилень за статтями балансу на ліквідність

банку, прибутковість його операцій, а також виявити резерви підвищення

дохідності операцій. Порівняльний аналіз можна проводити не лише за певний

період діяльності одного банку, а й порівнюючи звітність двох або більше

аналогічних банків. Чим ширше коло банків, що порівнюються, тим більша

можливість виявити, а потім і поширити передовий досвід. Порівняння можна

використовувати також для зіставлення планових та фактичних показників.

Цей прийом аналізу широко використовують банки-кореспонден-ти,

потенційні клієнти, а також пайовики банку для оцінки результативності

банківського менеджменту.

До найбільш поширених способів аналізу взагалі, а до банківського аналізу

зокрема належить прийом групувань. Цей метод дає змогу шляхом

систематизації даних балансу розібратися в сутності, причинах виникнення та

наслідках явищ і процесів, що аналізуються.

Сутність методу полягає в групуванні однорідних показників, явищ за

істотними ознаками. За допомогою цього методу економічні явища в їх

взаємозв'язку і взаємозалежності визначають вплив найбільш суттєвих факторів,

виявляють певні закономірності, властиві цим явищам.

Розрізняють структурні групування, які використовують при вивченні

складу самих банків (основних фондів, капіталу, депозитів, кредитів), а також

структури послуг, і аналітичні групування, при-

45

Розділ 1

значені для встановлення взаємозв язку, взаємозалежності і взаємодії між

показниками, явищами, об'єктами.

Групування здебільшого використовують під час аналізу. Поряд із цим

деякі з них відображені безпосередньо у звітності, особливо у зведеній.

Види групувань, які застосовують у банківському аналізі, багато-

сторонні, і вибір їх залежить від мети аналізу (рис. 1.9).

Рис. 1.9. Види групувань, що застосовуються при аналізі банківської

діяльності

Одним з основних прийомів економічного аналізу є деталізація. Вона дає змогу більш глибоко і всебічно оцінити економічні явища. Сутність цього методу полягає в розкладанні загальних показників на складові:

• за часом; • місцем здійснення операцій; • частинами; • центрами відповідальності.

Деталізація за часом дає можливість встановити періоди, на які припадають кращі й гірші результати. Це дає змогу закріпити на практиці передовий досвід, вжити заходів щодо усунення причин недоліків.

Завдяки деталізації за місцем здійснення операцій встановлюють передові й відстаючі ділянки діяльності банку, виявляють внесок кожного з них у загальні результати.

46


Деталізація показників за частинами, тобто за факторами, дає можливість

встановити причинно-наслідкові зв'язки в економіці.

Деталізація за центрами відповідальності сприяє індивідуалізації оцінки

роботи окремих служб, відділів, працівників.

У ході аналізу широко використовують середні і відносні величини (проценти,

коефіцієнти, індекси).

Середні і відносні величини розраховують для виявлення закономірностей

досліджуваних процесів, коли необхідно виділити загальні ознаки із сукупності й

усунути випадкові. У них відображаються загальні кількісні властивості явищ,

згладжуються відмінності і крайні значення. Наприклад, середній рівень

процентних ставок за позиками відхиляється від індивідуальних показників у той

чи інший бік, але відображає те, що спільне, характерне для кожного виду

наданих кредитів. Тому середні величини мають в економічному аналізі певне

значення. Залежно від вихідної інформації і мети розрахунків використовуються

такі показники:

• середнє арифметичне і гармонічне (прості і зважені);

• середнє геометричне;

• хронологічне;

• мода і медіана.

Застосування середніх величин потребує дотримання вимоги про

однорідність сукупності одиниць, із яких визначається середнє.

Для повного і більш глибокого аналізу загальні середні показники слід

доповнювати даними про окремі, як правило, кращі підрозділи або банки. Це

викликано тим, що середні величини згладжують індивідуальні ознаки,

приховують не лише передовий позитивний досвід, а й негативне, відстале або

навіть шкідливе. Певне значення тут має застосування середньо-прогресивного

— з показників, вищих від середнього в сукупності.

Розрахунок коефіцієнтів дає змогу виявити кількісний взаємозв'язок між

різними статтями, розділами або групами статей балансу. За допомогою цього

методу визначають частку тієї чи іншої групи статей у валюті балансу або у

відповідному розділі активу чи пасиву. Балансові рахунки можна порівнювати

як з аналогічними рахунками балансів минулих періодів, так і з протилежними

рахунками за пасивом чи активом, згрупованими за ідентичними ознаками.

Коефіцієнтний аналіз балансового звіту банку проводять з використанням

трьох основних коефіцієнтів:

• коефіцієнт ліквідних активів;

коефіцієнт співвідношення позик та депозитів;

• коефіцієнт достатності капіталу.

Коефіцієнт ліквідних активів — це коефіцієнт вимірювання ліквідності,

який обчислюється шляхом додавання до готівки та при-

47

Розділ 1

рівняних до неї коштів міжбанківських активів за мінусом міжбанків-

ських пасивів та позичок від центрального банку. Він також може роз-раховуватись як відсоток до загальних (або робочих) активів.

Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів визначається як відношення суми всіх активів із нормальним ризиком (дисконти, позики та авізо) до основних депозитів (включаючи "до запитання", термінові та ощадні депозити за винятком коротко- та довгострокових запозичень

грошового ринку). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість надавати в кредит ці депозити.

Коефіцієнт достатності капіталу відображає співвідношення капіталу із загальними активами, зваженими на ризик. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредитів та вкладників банку від непередбачених

збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності. Таким чином, це показник того, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та труднощам.

У процесі аналізу балансу банку в різних випадках також викори-стовують інші коефіцієнти. Більш детально зміст і методику проведення коефіцієнтного аналізу діяльності банку буде розглянуто далі у

відповідних темах розділу курсу. Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі

фінансового стану банку, обмежена кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати.

Коефіцієнти у межах одного року можуть бути перекручені сезонними змінами, особливо тоді, коли банки здійснюють фінансування

сільськогосподарських робіт, або коли деякі накопичення можуть здійснюватися тільки один раз на рік чи півроку. Таким чином, най-кориснішим буде аналіз тенденцій за ряд років, що дає змогу відокремити вплив сезонних факторів на ключові коефіцієнти фінансового стану банку. Коефіцієнти фінансового стану банку залежать від ринкових умов, за яких банку доводиться працювати, включаючи макро-фінансову

політику, обґрунтовані законодавчі акти та стандарти здійснення бухгалтерського обліку, конкуренцію та практику ведення бізнесу.

Надзвичайно важливим прийомом аналізу є ряди динаміки, оскільки вони дають можливість пізнати один із найважливіших принципів діалектики — принцип розвитку. Це ряди послідовних статистичних показників, що характеризують зміну явищ у часі. Вони дають

можливість виявити закономірності розвитку і відтворити їх у цифровій формі.

Наприклад, динамічний ряд прибутковості праці за певну кількість років свідчитиме про тенденцію зміни обсягу послуг, рівня організації праці, удосконалення технології діяльності, стимулювання.

48


Прийом перерахунку показників полягає в коригуванні показника, який

береться за основу порівняння. Наприклад, порівняння фактичної і планової

чисельності працівників дасть об'єктивний результат, якщо планову чисельність

перерахувати на фактичний обсяг наданих послуг.

Балансовий прийом аналізу полягає у встановленні рівноваги між кількома

однорідними і взаємопов'язаними показниками з метою виявлення значення

одного з них за умови відомих значень інших. Прикладом є баланси трудових

ресурсів, платоспроможності банку.

Сальдовий прийом застосовують, коли відомий вплив усіх факторів на

відхилення за показником, що аналізується, крім одного, а прямий розрахунок

впливу цього фактора викликає ускладнення. В цьому разі вплив фактора

визначають як сальдо між загальною сумою відхилення і результатами впливу

обчислених факторів.

Для визначення впливу факторів у економічному аналізі широко

використовують елімінування. Це логічний прийом, за допомогою якого

вивчається дія зміни даних за одним факторним показником на зміну даних за

головним показником.

Це здійснюють різними способами, з яких найбільш поширеним є прийом

ланцюгових підстановок. Він поділяється на два види:

• повний спосіб ланцюгових підстановок;

• скорочений спосіб ланцюгових підстановок, або його також називають

спосіб різниць.

Повний спосіб ланцюгових підстановок застосовують, коли показник, що

аналізується, є часткою від ділення впливаючих факторів, або коли на

аналізуючий показник впливає велика кількість факторів (більше двох).

Сутність цього прийому полягає у послідовній заміні планової величини

кожного з факторів, що взаємодіють, фактичною, розрахунку умовних

аналізуючих показників та в порівнянні результатів, які послідовно одержують

при кожній такій заміні. Водночас елімінується (виключається) вплив окремих

факторів на узагальнюючий показник.

Цим способом можна скористатися лише тоді, коли буде досліджуватися

така залежність між явищами, яка має строго функціональний характер.

Слід також запам'ятати, що спочатку здійснюють заміну кожного будь-якого

кількісного показника на фактичний, а потім кожного будь-якого якісного — на

фактичний. Кількість умовних аналізуючих показників має бути на 1 менша від

кількості факторів, що впливають.

У табл. 1.2 наведено умовні дані для розрахунку.

49

Розділ 1

Таблиця 1.2. Вихідні дані для розрахунку впливу факторів на процентні

витрати банку

100 % • 365дн.

Перевірка правильності розрахунків:

+239 тис. у. о. - 227 тис. у. о. + 305 тис. у. о. = +317 тис. у. о.

Висновок. Процентні витрати банку збільшилися проти плану на 317

тис. у. о. Це пов'язано зі зростанням середньої суми платних ресурсів на 2910 тис. у. о., що призвело до зростання витрат банку на 305 тис. у. о. За рахунок підвищення середньої процентної ставки за платними ресурсами на 5 % витрати банку зросли на 239 тис. у. о., ско-

50


рочення середнього строку залучення платних ресурсів на 10 днів зменшило

процентні витрати банку на 227 тис. у. о.

Наведений розрахунок можна також виконати за допомогою табл. 1.З.

Пофакторна перевірка:

+239 тис. у. о. - 227 тис. у. о. + 305 тис. у. о. = 317 тис. у. о.

Спосіб різниць використовують при дослідженні впливу окремих факторів.

Цей прийом ґрунтується на визначенні різниць між фактичними і плановими

(базовими) частковими показниками та множенні їх за кожним показником на

абсолютні значення другого взаємопов'язаного з ним часткового показника.

Для визначення ступеня впливу кількісного фактора на відхилення за

загальним показником необхідно різницю за кількісним показником помножити

на планове значення якісного показника.

Для того щоб визначити вплив зміни якісного показника на відхилення за

загальним, слід різницю за якісним показником помножити на фактичний

кількісний показник.

Розрахунок впливу факторів за методом різниць такий (табл. 1.4).

Загальним показником є фонд оплати праці. Відхилення за фондом оплати

праці залежить від зміни середньооблікової чисельності працівників (кількісний

показник) і середньорічного заробітку одного робітника (якісний показник).

Обчислюємо вплив цих двох факторів:

Таблиця 1.4. Розрахунок впливу факторів за методом різниць

51


Висновок. Зі збільшенням чисельності працівників на шість осіб розмір

фонду оплати праці збільшився на 18 000 у. о. За рахунок підвищення

середнього заробітку на одного працівника фонд оплати праці збільшився на 45

100 у. о.

Результати зведення та групування найзручніше подавати у вигляді

аналітичних таблиць.

Аналітична таблиця — це форма раціонального викладення статистичних

даних. Стисле і точне розміщення даних у таблиці допомагає кращому їх

розумінню та аналізу.

Таблиця утворюється горизонтальними рядками і вертикальними графами,

які перетинаються. Назва таблиці, сукупність горизонтальних рядків,

вертикальних граф та їхніх заголовків становлять макет таблиці.

Розрізняють загальні та внутрішні заголовки таблиці. Загальний заголовок

стисло характеризує основний зміст таблиці. Його розміщують над таблицею.

Внутрішні заголовки пояснюють зміст чисел у відповідних рядках і графах.

Будь-яка аналітична таблиця має два основних елементи: підмет і присудок.

Підмет у таблиці — це перелік одиниць сукупності або їх груп, які

характеризуються показниками. Він вказує на об'єкт, що вивчається, розміщений

зліва у вигляді назв горизонтальних рядків і відповідає на запитання:хто? що?

Присудок аналітичної таблиці — це система показників, якими

характеризується підмет. Він розміщений праворуч у вигляді назв вертикальних

стовпчиків (граф) і відповідає на запитання: якими показниками

характеризується об'єкт?

На вид таблиці впливає побудова підмета. Залежно від побудови підмета

аналітичні таблиці поділяють на прості, групові та комбіновані.

Математичні прийоми аналізу

З посиленням впливу ринкових факторів на діяльність банків виникає

необхідність використання в економічному аналізі більш тонких методів та

прийомів сучасного математичного апарату.

При використанні математичних моделей слід дотримуватись такої

послідовності:

визначити завдання відповідно до поставленої мети;

• обґрунтувати завдання;

• сформулювати математичну модель у вигляді системи рівнянь і

нерівностей;

• підготувати інформацію для розв'язання завдань моделі;

Розділ 1

• розробити (або використати наявний) алгоритм розв'язання зав-

дання на ЕОМ;

• розв'язати завдання;

інтерпретувати отримані результати;

• на основі інтерпретації результатів прийняти відповідне рішення.

Найбільшого поширення у зарубіжних фірмах (і меншою мірою у

вітчизняних банках) набули математико-статистичні моделі. В їх основі

лежить наявність неповного вірогідного зв'язку між показниками, що

досліджуються.

Банк математичних моделей — це комплекс моделей, призначених для

розв'язання оптимізаційних задач. Ці моделі стосуються різних аспектів

діяльності банків.

Основними математичними прийомами економічного аналізу є:

• кореляційний аналіз;

• дисперсійний аналіз;

• теорія масового обслуговування;

• графічний прийом аналізу.

Кореляційний аналіз (кореляція — співвідношення) дає змогу виявити

зв'язок між окремими явищами або показниками. Цей зв'язок може бути

повним, тобто функціональним, за якого коефіцієнт кореляції дорівнює

одиниці. В інших випадках зв'язку може не бути, тобто дорівнювати

нулю.

На практиці застосовують парну кореляцію, яка дає можливість

перевірити наявність зв'язку між двома явищами, і множинну, за до-

помогою якої перевіряють зв'язок між кількома явищами.

Дисперсійний аналіз — це статистичний метод аналізу результатів

спостережень, які залежать від різних одиниць факторів, що одночасно

діють, вибору найбільш важливих із них та оцінки їх впливу. Завдання

дисперсійного аналізу — дати оцінку співвідношення між факторами, аби

визначити істотність або неістотність різних умов спостереження.

Цей метод може застосовуватись при аналізі економічної ефективності

впровадження нововведень, особливо там, де результати цього

впровадження не піддаються строгому кількісному вимірюванню

(впровадження нової системи організації або підготовки окремих видів

діяльності, організації праці, перебудови управління, бухгалтерського

обліку, впровадження нових форм обслуговування клієнтури, підвищення

кваліфікації працівників тощо).

Теорія масового обслуговування використовується при аналізі

ситуацій, в яких є потік вимог, які слід обслужити, але обмеженість

обслуговуючих засобів призводить до того, що не всі вимоги можуть бути

виконані одночасно, і ті, що залишились, утворюють чергу.

54


Прикладами завдань масового обслуговування у банку можуть бути: вибір

найкращої схеми обслуговування клієнтури, видача готівки з каси, робота

пунктів обміну валюти, обслуговування й організація роботи оперативних

відділів тощо.

Для розв'язання завдання досить знати потік вимог (заявок) на об-

слуговування, механізм обслуговування (кількість вимог, що можуть

обслуговуватись; тривалість обслуговування; дисципліну обслуговування, тобто

порядок, згідно з яким для обслуговування вибирають одну вимога з тих, що

очікують).

Застосування теорії масового обслуговування дає змогу зменшити витрати на

5—7 % , істотно скоротити втрати.

Графічний прийом аналізу полягає в наочному зображенні виконання плану,

динаміки, структури процесів і явищ. Графіки добре сприймаються. Особливого

значення слід надавати графікам при поточному аналізі. Так, за їх допомогою

можна здійснювати оперативний контроль за дотриманням економічних

нормативів, виконанням плану доходів і витрат та ін. філіями банку. На практиці

застосовують різні види графічних прийомів:

• графіки;

• діаграми;

• картосхеми і картограми.

Якщо є потреба показати взаємозв'язок досліджуваних процесів у просторі

або часі, доцільно скористатися графіком. Це дає змогу дійти висновків про

наявність і напрям зв'язку, а також обрати математичну модель для його

вираження.

Евристичні (психологічні) прийоми аналізу

В основу евристичних методів покладена евристика (наука про творче

мислення). Застосування цих методів часто веде до абсолютно нових рішень, у

тому числі винаходів, відкриттів.

У практиці економічного аналізу використовують такі евристичні прийоми:

• аналогії;

• інверсії;

• "мозкового штурму";

синектики;

• контрольних запитань;

• колективного блокнота.

Прийом аналогії передбачає використання подібного відомого рішення. Для

того щоб оволодіти цим прийомом, необхідно виробити такі особливості

характеру: спостережливість, "далекоглядність" щодо пошуку розв'язання

завдання, здатність до перейняття досвіду.

Розділ 1

Прийом інверсії полягає в застосуванні системи "навпаки". Цей прийом

привчає до гнучкості мислення, відмови від традиційних рішень, дає можливість

переборювати психологічну інерцію.

Прийом "мозкового штурму" — метод інтенсивного генерування ідей шляхом

творчої праці групи спеціалістів. Будучи ніби єдиним мозком, група "штурмує"

труднощі завдання, перепони, що виникають на шляху до його розв'язання.

Завдання керівника групи полягає в сприянні активізації творчого мислення всіх

учасників групи, висуненню найбільшого числа варіантів.

Після цього ідеї детально обговорюють, дають їм економічну оцінку. З

великої кількості ідей відбирають найкращі.

Прийом синектики ґрунтується на обговорюванні різнобічних елементів. При

використанні синектики шляхи розв'язання проблеми шукає група спеціалістів

різних професій. В основу синектики покладено пошук потрібного рішення за

рахунок подолання психологічної інерції, яка полягає в намаганні розв'язати

проблему традиційним шляхом.

Прийом контрольних запитань дає змогу підійти до розв'язання проблеми за

допомогою навідних запитань.

Прийом колективного блокнота дає можливість поєднувати незалежне

висунення ідей кожним членом групи з колективною їх оцінкою і процесом

вироблення рішень. Сутність цього прийому в тому, що кожний із членів групи

одержує блокнот, в який протягом місяця записує ідеї, що виникають з

поставленої проблеми, оцінює їх і визначає, які з них можуть забезпечити

найкраще розв'язання завдання. Для систематизації матеріалів блокноти здають

керівнику групи, який організує творче обговорення матеріалу всіма членами

колективу.

До інших психологічних прийомів аналізу належать показані на рис. 1.10.

Окрему групу прийомів аналізу становлять:

• спосіб експертних оцінок;

• розрахунково-конструктивні способи;

• економічна діагностика.

Спосіб експертних оцінок застосовують для аналізу в тих випадках, коли

немає достатньої інформації для вивчення того чи іншого явища, процесу і

виявлення факторів, які викликали відхилення. Як правило, таку оцінку дають

кваліфіковані спеціалісти, в тому числі — зарубіжні вчені.

Розрахунково-конструктивні способи використовують тоді, коли необхідно

провести аналіз господарського процесу, явища, вивчити підсумки роботи, дати

об'єктивну оцінку і на цій основі розробити науково обґрунтоване рішення.

Економічна діагностика — це спосіб з'ясування характеру порушень

нормального ходу господарського процесу за типовими ознака-

56

Рис. 1.10. Класифікація інших психологічних прийомів аналізу

ми цих порушень. Вона застосовується для виявлення порушень в економіці на

основі економічних ознак.


1. Назвіть основні технічні прийоми, які застосовують при аналізі


2. В яких випадках застосовують метод порівняння?

3. Які питання можна проаналізувати за допомогою методу групувань?

4. Перелічіть основні види групувань, що використовуються при аналізі


5. В яких випадках в аналізі застосовують метод коефіцієнтів?

6. Назвіть три основні коефіцієнти, які використовують при аналізі


7. Що означає коефіцієнт ліквідних активів?

8. Що характеризує коефіцієнт співвідношення позик та депозитів?

9. Визначте сутність коефіцієнта достатності капіталу.

10. У чому полягає балансовий прийом аналізу?

11. В яких випадках застосовують сальдовий прийом аналізу?

12. В яких випадках застосовують повний спосіб ланцюгових підстановок?

57


Розділ 1

13. Розкрийте сутність повного способу ланцюгових підстановок.

14. В яких випадках застосовують скорочений спосіб ланцюгових підставок?

15. Назвіть правило застосування скороченого способу ланцюгових

підстановок.

16. Перелічіть послідовність використання в аналізі математичних моделей.

17. Які ви знаєте математичні прийоми аналізу?

18. Розкрийте сутність кореляційного аналізу.

19. В яких випадках застосовують теорію масового обслуговування?

20. Перелічіть основні евристичні (психологічні) прийоми аналізу.

1.8. Інформаційне забезпечення аналізу

діяльності банку

Діяльність банку аналізують за допомогою різноманітних показників

діяльності комерційного банку, які беруть з документів, що формують

інформаційну базу економічного аналізу.

Інформація — це впорядковані повідомлення про господарські процеси і

явища, що відбуваються, сукупність певних даних і знань про них.

Інформацію можна виразити за допомогою літер, цифр, символів. В основу

створення раціонального потоку інформації покладено такі принципи:

• єдність інформації;

• оперативність інформації;

• виявлення інформаційної потреби та способів найефективнішого її

задоволення;

• об'єктивність відображення господарських процесів.

Інформаційне забезпечення економічного аналізу діяльності комер

ційного банку становить систему зовнішньої і внутрішньої інформації.

Система зовнішньої інформації призначена для забезпечення керівництва

банку необхідними відомостями про стан середовища, в якому функціонує банк.

Збирання зовнішньої інформації припускає накопичення різних даних про

ситуацію на ринку (про конкурентів, клієнтів та ін.). Основну зовнішню

інформацію можна отримати з таких джерел: газет, журналів, телебачення, радіо,

річних звітів (що публікуються у пресі), виробничої статистики, статистки

споживання, особистих контактів з клієнтурою, обміну інформацією з

службовцями інших банків.

58


Система внутрішньої інформації характеризує банк з погляду внутрішнього

стану його справ. Вона виникає в результаті діяльності самого банку і має бути

спрямована на повне відображення поточної ділової інформації, а також видачу

оперативних відомостей. Безумовно, виконання такого завдання потребує

наявності у банку автоматизованої системи збирання і надання новітніх

інформаційних технологій.

До джерел внутрішньої інформації можна віднести: статистичну звітність,

бухгалтерську звітність, оцінкові розрахунки з кредитування, результати

внутрішніх досліджень, акти ревізій і перевірок, довідки різного роду та ін.

Склад інформаційної бази економічного аналізу діяльності банку формується

з таких складових (рис. 1.11).

Інформація, яка використовується при аналізі діяльності банку, має

відповідати таким вимогам:

• доступність;

значущість;

• матеріальність;

• надійність;

• порівнянність.

Доступність передбачає, що інформація, яка входить до фінансових звітів,

має бути зрозумілою для користувача з певним рівнем розуміння бізнесу,

економіки і бухгалтерського обліку. Складна інформація, необхідна для повного

розкриття ситуації, повинна надаватися найбільш зрозумілим способом.

Під значущістю розуміється те, що інформація у фінансовій звітності

повинна впливати на рішення економічного характеру своєю корисністю при

оцінці минулих, теперішніх і майбутніх подій.

Для того щоб інформація була значущою, вона має бути матеріальною.

Інформація є матеріальною, якщо її ненадання або неправильне подання може

вплинути на рішення економічного характеру.

Надійність інформації забезпечується тоді, коли для неї не є характерними

матеріальні помилки.

Надійність інформації передбачає такі аспекти:

1. Правдиве уявлення, тобто позиція фінансової звітності, забезпечує

правдиве її подання, якщо інформацію можна оцінити з достатньою точністю,

щоб бути корисною.

2. Перевагу змісту над формою. Іншими словами, інформація повинна

надаватися відповідно до її економічного ефекту, а не просто за її юридичною

формою.

3. Нейтральність — інформація має бути вільною від упередженості, її

подання у фінансовій звітності не повинно бути вибірковим для досягнення

попередньо встановленого результату.

59


4. Для того щоб відповідати таким вимогам, як надійність і значущість,

фінансова звітність повинна включати інформацію, яка базується на певних

розрахунках (наприклад, можливість повернення боргів, строки функціонування

виробничих активів). При розрахунках для запобігання матеріальній недооцінці

або переоцінці позицій фінансової звітності, необхідно керуватися принципом

"обмеженості".

Порівнянність фінансової звітності забезпечується тоді, коли:

1) є можливість порівняти фінансову звітність комерційного банку, що

аналізується, з аналогічною звітністю інших комерційних банків для

порівняльної оцінки їх фінансового стану і результатів їх діяльності.

2) можна порівняти фінансову звітність комерційного банку протягом часу

для визначення тенденцій у фінансовому стані та результатах діяльності банку.

Дотримання наведених вимог до фінансової звітності комерційних банків

з'ясовують у процесі перевірки її достовірності. Перевірка звітності може бути:

• формальна;

• логічна;

• обліково-контрольна.

Формальна перевірка звітності банків передбачає перевірку повноти складу

наданих документів відповідно до їх складу, передбаченого Правилами

організації фінансової та статистичної звітності банків України, затвердженими

постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 1997 р. №

436 (з подальшими змінами і доповненнями). Крім того, при формальній

перевірці звітності визначається правильність її оформлення відповідно до

вимог, викладених у названій постанові Національного банку України.

Логічна перевірка передбачає перевірку взаємозв'язку ідентичних показників

у різних формах звітності.

Обліково-контрольна перевірка передбачає перевірку правильності

розрахунку окремих показників комерційних банків.

Перелік форм звітності та методологію їх складання передбачено

Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України.

Основними з них, які найчастіше використовують при аналізі, є:

• балансовий звіт комерційного банку (форма 11 (місячна));

• звіт про кредитний портфель (форма 301 (місячна));

• звіт про залишки за депозитами (форма 341 (місячна));

• звіт про прибутки та збитки комерційного банку;

• звіт про дотримання економічних нормативів (форма 611);

• звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції (форма 542);

61

Розділ 1

• звіт про відкриті валютні позиції (форма 540, що розраховується на підставі даних 01 файла).

Основним джерелом аналізу банківської діяльності є банківський баланс та спеціалізовані форми звітності. Форми звітності комерційних банків поділяють на щоденні, щомісячні й щоквартальні. Основні форми звітності наведено в додатках.

Аналізуючи фінансову звітність, підраховують середні показники ключових категорій балансового звіту за період, що покривається цими даними, та визначають:

• стан надходжень — за прибутком на середні активи та капітал; • коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та

капіталу); • продуктивність роботи персоналу; • отримані та сплачені середні процентні ставки; • вартість посередництва. За такого підходу для вироблення ключових індикаторів (показників)

діяльності поєднують дані балансового звіту та звіту про фінансові результати, що не залежать від розміру банку. їх порівнюють із даними інших банків та один з одним. Оскільки доходи й видатки аналізують щодо середніх активів та зобов'язань за період, охоплений звітом про фінансові результати, то можуть порівнюватися різні за тривалістю періоди часу.


1. З чого складається інформаційна база економічного аналізу діяльності банку?

2. Яким вимогам має відповідати інформація, що використовується при аналізі?

3. Що розуміють під поняттям "доступність інформації"? 4. Розкрийте зміст поняття "значущість інформації".

5. Як вирозумієте термін "матеріальність інформації"? 6. Розкрийте зміст поняття "надійність інформації". 7. В яких випадках забезпечується, принцип порівнянності фінансової

звітності?

8. Розкрийте сутність формальної перевірки звітності. 9. Що мається на увазі під логічною перевіркою звітності банків?

10. Як ви розумієте поняття "обліково-контрольна перевірка звітності"?

11. Які основні форми звітності комерційного банку використовують при економічному аналізі.

62


1.9. Особливості організації аналітичного процесу

в казначействі комерційного банку

Такий структурний підрозділ, як казначейство, є порівняно новим для

української банківської практики, деякі банки лише починають його формувати.

В економічній літературі дають різні трактування складу та функцій

казначейства. З метою з'ясування особливостей діяльності казначейства та

організації аналізу казначейських операцій розглянемо організаційну структуру

в "ідеальному" банку (за результатами узагальнення зарубіжної практики).

Казначейство (або департамент активних і пасивних операцій) банку

займається фінансовими операціями на відкритих ринках — валютному,

грошовому, фондовому, ринку капіталів, ринку деривативів. Цілями діяльності

казначейства є зниження загального рівня ризиків банку, збереження

ліквідності, підвищення прибутковості, розширення активно-пасивних операцій

банку.

Казначейство посідає особливе місце в структурі будь-якого комерційного

банку і є його основним робочим підрозділом. Володіючи широким спектром

інформації про поточний стан фінансових ринків, воно бере участь у

формуванні зовнішньої та внутрішньої цінової політики банку. Тут

обґрунтовуються курси купівлі-продажу іноземних валют, рівень пропонованих

банком процентних ставок, формується політика трансфертного ціноутворення.

Казначейство здійснює операції з профітцентрами банку з умовного

використання ресурсів шляхом їх купівлі та продажу за трансфертною ціною.

(Методику оцінки ефективності основних фінансових операцій комерційного

банку за допомогою системи трансфертного ціноутворення буде розглянуто в

темі "Аналіз фінансових результатів діяльності комерційного банку".)

Через систему трансфертного ціноутворення воно впливає на ефективність

стратегії управління активами і пасивами, водночас виявляючи

високорентабельні, чи навпаки, збиткові банківські продукти.

Таким чином, у казначействі концентрується інформація не лише про стан

зовнішніх фінансових ринків, а й про справжню внутрішню вартість та

ефективність використання банківських ресурсів. Це своєрідний інформаційний

центр банку, який, одержуючи за специфікою функціональних особливостей

щодня значний обсяг інформації зі структурних підрозділів, агрегує її та

передає на різні ієрархічні рівні, в тому числі керівництву банку.

Слід зазначити, що організаційно казначейство є відносно автономною

структурою, що проводить фінансові операції як із власної ініціа-

63

Розділ 1

тиви, так і за дорученням інших підрозділів банку. З огляду на це воно створюється як технологічно замкнутий підрозділ, який планує свою діяльність та керує фінансовими потоками в режимі взаємодії з депар-таментами, управліннями, що самостійно функціонують у структурі банку філіями (див. рис. 1.12).

Рис. 1.12. Організаційна структура та функції підрозділів казначейства банку

Саме ця обставина є визначальною в процесі організації обліково-аналітичної роботи за цим напрямом банківської діяльності. Специфіка полягає у відокремленні служб обліку, аналізу та аудиту від загаль-

нобанківської бухгалтерії, аналітичних та аудиторських підрозділів. Як відомо, кожен банк очолює правління, до складу якого входять

фінансовий директор, директор з аудиту, виконавчий директор (головний бухгалтер), хоча перелік керівних посад залежно від напрямів

64 з

Організація економічного аналізу діяльності-комерційного банку

діяльності та потреб банку може бути й ширший. Обов'язковою є вимога, щоб

функціональні обов'язки директорів та підпорядкованість їм окремих підрозділів

не перехрещувалися.

Наступний щабель в ієрархічній структурі займає казначей банку, який

очолює казначейство і підпорядковується раді директорів. Казначейство посідає

особливе місце в структурі будь-якого комерційного банку і є його основним

робочим підрозділом. Стосовно термінології варто зазначити, що запозичені з

англійської мови назви поширилися й у вітчизняній практиці, а українські

відповідники поки що не знайдено.

Кожен із офісів має власне призначення та функції.

Так, фронт-офіс займається проведенням операцій на відкритих фінансових

ринках і забезпечує виконання основних функцій казначейства банку.

Структура фронт-офісу включає такі відділи:

• валютних (дилінгових) операцій;

• операцій на грошовому ринку (короткострокові);

• операцій на ринку капіталів (довгострокові);

• операцій із деривативами;

• емісійних операцій;

• операцій з акціонерним капіталом;

• власних торговельних операцій;

• управління активами і пасивами (УАП).

За винятком відділу управління активами і пасивами банку, всі інші

підпорядковуються казначею банку. Структурно кожен із відділів фронт-офісу,

крім двох (управління активами і пасивами та власних торговельних операцій),

поділяється на два сектори: міжбанківських операцій (гуртові операції) та

операції, які здійснюються за кошти і на замовлення клієнтів (роздрібні

операції). Структурні підрозділи казначейства мають право самостійно

приймати рішення щодо проведення фінансових операцій у межах,

встановлених для кожного з них лімітів, перевищення яких можливе лише за

умови додаткового погодження з вищим керівництвом банку. Ліміти (для

структурних підрозділів, операцій чи індивідуальні для дилерів) затверджує

комітет управління активами і пасивами банку (КУАП).

Відділ управління активами і пасивами проводить фінансові операції з

метою зниження ризиків усього банку (а не лише казначейських), а його

керівник підпорядковується не казначею, а безпосередньо фінансовому

директору. Цей структурний підрозділ банку забезпечує підтримання

ліквідності, проводить операції хеджування ризиків, коригує валютні позиції

банку тощо. Це означає, що фахівці відділу мають право здійснювати

фінансові операції на всіх ринках — фондовому, валютному, строковому тощо.

Особливе місце в структурі фронт-офісу належить відділу власних

торговельних операцій (proprietary trading), основним призначенням

З 5-508 65

Розділ 1

якого є проведення спекулятивних операцій з метою збільшення прибутків банку. Іноді подібні підрозділи називають відділами незалежних спекулянтів або торговців. За умови виникнення сприятливої кон'юнктури ринку фахівці відділу можуть на власний розсуд проводити будь-які фінансові операції — валютні, з цінними паперами, дери-вативами та іншими інструментами. Принагідно зазначимо, що в окремих зарубіжних банках подібні відділи разом із відділами операції з деривативами забезпечують близько ЗО % сукупного прибутку банку. З метою уникнення надто високих ризиків, пов'язаних із проведенням фінансових операцій спекулятивного характеру, для відділу власних торговельних операцій встановлюють досить суворі ліміти. Контроль за їх дотриманням здійснюють шляхом складання звітності в режимі он-лайн, яка негайно потрапляє до мідл-офісу.

Мідл-офіс забезпечує дотримання законодавчих вимог та внутріш-ньобанківських правил і лімітів при проведенні казначейських операцій банку. Основна його функція полягає в організації аудиту операцій, здійснених працівниками фронт-офісу в режимі моніторингу. Всі повідомлення, що надходять із фронт-офісу, фіксують у комп'ютерній мережі мідл-офісу та контролюють на предмет відповідності лімітам, встановленим як за клієнтськими, так і за власними операціями банку. Також перевіряють, чи дотримуються особистих лімітів дилери різних рангів.

Такий метод управління, як встановлення системи внутрішніх лімітів, дає змогу керівництву банку оперативно контролювати поточну діяльність усіх підрозділів фронт-офісу, а також аналізувати її ефективність, порівнюючи фактичні результати з прогнозованими та виявляючи причини відхилень. У стратегічному аспекті встановлення системи лімітів сприяє зниженню ризиковості банку, а в підсумку — підвищенню ринкової цінності банківської установи.

У зв'язку з цим важливо підкреслити, що мідл-офіс підпорядковується не казначею банку, а безпосередньо директору з аудиту. Це дає змогу дотримуватися основного правила аудиту — незалежності аудиторської служби від безпосереднього керівництва, у цьому разі — від казначея банку. Інформація про виявлені в мідл-офісі відхилення від нормативів, лімітів чи вимог законодавства негайно повідомляється у відповідні підрозділи фронт-офісу для проведення коригувальних дій (якщо є така можливість).

Після реєстрації у мідл-офісі інформація про здійснені фронт-офі-сом фінансові операції надходить у бек-офіс. Тут усі повідомлення, одержані у вигляді комп'ютерних сліпів (тикетів), перевіряють на наявність необхідних реквізитів та відповідного документального підтвердження. Надалі роблять бухгалтерські проводки, а в деяких банках складають навіть власний баланс казначейства. Як бачимо, бек-офіс виконує функції бухгалтерії казначейства. Зауважимо, що у ве-

66


ликих зарубіжних банках щодня реєструють близько 1500 повідомлень, тоді як у

вітчизняних цей показник на порядок нижчий (як правило, 100—200).

Підкреслимо, що хоча бек-офіс організаційно належить до казначейства банку,

його керівник підпорядковується не казначею, а безпосередньо головному

бухгалтеру банку (в зарубіжних банках це посада виконавчого директора).

Отже, служби обліку, аналізу та аудиту казначейських операцій

організаційно належать до структури казначейства, що істотною мірою визначає

специфіку їх діяльності. Водночас підпорядкованість та організація роботи мідл-

офісу і бек-офісу зорієнтована на реалізацію базового принципу контролю —

принципу незалежності. Подібний підхід дає змогу і службі внутрішнього

аудиту, і бухгалтерії казначейства якісно виконувати свої функції та знизити

ризик недобросовісного втручання з боку вищих посадових осіб банку. Це

особливо важливо, зважаючи на те, що казначейство, крім власних операцій,

виконує заявки інших структурних підрозділів банку, а отже, мідл-офіс і бек-

офіс фактично контролюють більшість усіх банківських операцій.

Щодо аналітичної роботи, то питання її раціональної організації в

казначействі вирішити значно складніше. Варто зауважити, що аналіз у тій чи

іншій формі має місце в діяльності всіх підрозділів казначейства банку. Так,

рішення щодо проведення фінансових операцій (фронт-офіс) приймається за

результатами аналізу ендогенних та екзогенних чинників. У процесі аудиту

(мідл-офіс) переважає порівняльний аналіз — із лімітами, централізовано

встановленими нормативами (наприклад, обов'язковими нормативами

центрального банку) чи іншими вимогами. За даними обліку аналізують

загальні обсяги та структуру здійснених протягом дня казначейських операцій

(бек-офіс).

Отже, аналітична функція іманентно притаманна процесу управління

фінансами комерційного банку. Саме на цьому базується організація роботи

казначейства в зарубіжних банках, де кожен дилер одночасно є й фінансовим

аналітиком, що оцінює ситуацію і приймає рішення. Це дає змогу звести до

мінімуму час між надходженням інформації та прийняттям управлінського

рішення, а отже, працювати в режимі реального часу. Разом із тим слід

підкреслити, що успіх практичної реалізації цього підходу прямо залежить від

рівня професіоналізму працівників казначейства. Розосередження аналітичної

функції можуть собі дозволити лише ті банки, які абсолютно впевнені у

високому професіоналізмі відповідних фахівців, мають їх достатню кількість, а

також належне інформаційно-технічне забезпечення. Банкам, які таких

можливостей не мають, доцільніше піти шляхом спеціалізації й аналітичну

функцію сконцентрувати в одному структурному підрозділі казначейства, який

збиратиме первинну інформацію, аналізуватиме та систематизуватиме її. За

такої організації аналітичної роботи хоч і

Розділ 1

подовжується тривалість управлінського процесу, але з'являється можливість приймати зважені та обґрунтовані рішення.

Технологія аналізу казначейських операцій у цілому не відрізняється

від загальної і складається з трьох основних етапів: підготовчого, аналітичної обробки інформації та заключного, на якому узагальнюють результати аналізу. При здійсненні оперативного управління фінансовими потоками банку аналітичний процес потребує певної деталізації. Технологія аналітичного процесу в казначействі банку - це послідовність кількох етапів, які одночасно є ієрархічними рівнями проведення

аналізу, оскільки на кожному з них агрегується інформа-ція, одержана з попередніх рівнів.

На першому, підготовчому, рівні здійснюються збирання та первинна систематизація інформації в режимі реального часу. Інформаційними джерелами є всі параметри укладених казначейством угод — суми, строки, валюти, процентні ставки, контрагенти тощо. Перелік вхідних

параметрів визначається змістом фінансової операції банку відповідно до вимог управлінського процесу. Одержана від дилерів інформація фіксується в таблицях, які становлять лістинги згрупованих за певними ознаками казначейських операцій. Такими ознаками є види фінансових інструментів, види валют, позиції за коррахунка-ми, угоди за міжбанківськими кредитами (МБК) тощо.

Аналітична обробка інформації здійснюється на другому і третьому рівнях. На другому рівні всі проведені за день операції консолідують, обробляють лістинги та за сальдовим методом формують портфелі казначейства банку. Аналітичні таблиці складають щодня після закі-нчення операційного дня, вони вміщують повний набір параметрів кож-ного портфеля. Наприклад, для портфеля МБК аналітична номенклатура

(набір параметрів) буде такою: назва банку-контрагента, обсяг (абсолютна сума) операції, процентна ставка, термін залучення чи розміщення, сума, яку належить повернути чи отримати (з урахуванням процентів), графік виплати процентів, додаткова інформація. Ступінь деталізації аналітичних номенклатур завжди визначається потребами майбутнього управлінського рішення, для обґрунтування якого проводиться аналіз.

У подальшому оцінюють результати роботи кожного структурного підрозділу казначейства за банківський день. Оперуючи одержаною аналітичною інформацією, розробляють тактику на наступний день, яку може використати фінансовий директор, казначей та керівник структурних підрозділів казначейства.

На третьому рівні формують результати таблиці за відокремленими

групами фінансових операцій (портфелями) наростаючим підсумком із початку звітного періоду. Така інформація дає змогу проаналізувати ефективність проведення певних операцій, оцінити результа-

68


тивність роботи окремих відділів фронт-офісу, своєчасно виявити можливі

несприятливі тенденції динаміки портфелів, складати прогнози на

середньостроковий період.

Наступні рівні стосуються узагальнення аналітичної інформації та складання

звітності казначейства. На четвертому рівні формують щоденну звітність, для

чого інформацію, одержану на попередніх етапах, консолідують до рівня

рахунків синтетичного обліку. Звіт про проведені казначейські операції банку

складають щодня і подають не лише в центральну бухгалтерію для зведення

щоденного балансу, а й надсилають керівництву банку. Фактично в такий спосіб

складають щоденний баланс казначейства банку.

Для ефективного здійснення управлінського процесу номенклатури

бухгалтерських рахунків може виявитися недостатньо. Тоді паралельно

формують внутрішню (управлінську) звітність у розрізі аналітичної

номенклатури, необхідної для управління фінансовими потоками банку.

Наприклад, звіти можуть складатись як за видами операцій, так і за відділами

фронт-офісу, які провели ці операції, або за строками укладених угод. Це дає

змогу щодня аналізувати ефективність роботи структурних підрозділів

казначейства, оцінювати потребу в ліквідних коштах та вплив процентного

ризику (за даними про залишкову строковість активних і пасивних операцій),

коригувати валютні позиції.

На п'ятому рівні складають внутрішню звітність казначейства за певний (як

правило, звітний) період за тими напрямами, які необхідно проаналізувати з

метою підвищення ефективності роботи казначейства. Серед них —

рентабельність роботи підрозділів за звітний період, рентабельність окремих

видів операцій, вартість підтримки ліквідної позиції та обов'язкових резервів,

доходи (витрати) за валютними операціями, середні ставки запозичених та

розміщених на міжбанківсько-му ринку ресурсів тощо. Зазначимо, що зведена

фінансова звітність банку за період формується за даними, які щоденно

надходять із казначейства до бухгалтерії (четвертий рівень), а тому аналітична

інформація п'ятого рівня в бухгалтерію банку може не подаватися або надходити

лише для перевірки.

Організований у такий спосіб аналітичний процес допомагає сформувати

масив інформації, який слугує базою для прийняття управлінських

фінансових рішень як на рівні казначейства, так і на рівні всього банку.

Очевидно, що така інформаційно-аналітична система потребує постійної

підтримки та щоденних дій, спрямованих на одержання, обробку та

систематизацію даних, які утворюють інформаційні потоки в банку.

Розглянутий підхід дає уявлення про логіку, технологію та організацію

інформаційно-аналітичних систем у казначействі банку.

69


1. Якими операціями займається казначейство банку? 2. Опишіть організаційну структуру казначейства банку. 3. Які відділи входять до фронт-офісу? 4. Які функції виконує мідл-офіс? 5. Назвіть функції бек-офіса.

6. Вкажіть етапи аналітичного процесу в казначействі банку. 7. Розкрийте сутність підготовчого етапу аналітичного процесу в

казначействі банку. 8. Яку роботу виконують на другому і третьому етапах аналітичної

роботи в казначействі банку?

70

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ КАПІТАЛУ ТА ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Фінансова стійкість та ефективність комерційних банків значною мірою

залежать від якості, стабільності їх ресурсної бази, оптимального

співвідношення між статутним капіталом, резервним фондом, коштами суб'єктів

господарювання, вкладами населення, субордино-ваним боргом,

міжбанківськими кредитами тощо.

Ефективне управління банківськими пасивами сприяє зниженню рівня витрат

банків та підвищенню рівня прибутковості їх діяльності.

В умовах ринкової економіки виняткової важливості набувають процес

формування банківських пасивів, оптимізація їх структури і, у зв'язку з цим,

якості управління всіма джерелами грошових коштів, які утворюють ресурсний

потенціал комерційного банку. Тому особливої ваги набуває аналіз пасивів

банку, метою якого і є надання інформації про поточний стан банківських

ресурсів (кількісна і якісна оцінка структури власних і залучених коштів), яка

становить основою при прийнятті рішень про оптимізацію їх структури.

Банківські ресурси складаються з власних і залучених коштів.

Зміцнення ресурсної бази комерційних банків — одна з головних передумов

подолання кризи української економіки, оскільки від цього великою мірою

залежить розв'язання проблеми підвищення інвестиційної активності.

У зв'язку з цим дослідження діяльності комерційних банків необхідно

починати з пасиву балансу, який характеризує джерела коштів і

71

Розділ 2

природу фінансових зв'язків банку, тому що саме пасивні операції

істотною мірою визначають умови, форми і напрями використання бан-

ківських ресурсів, тобто склад і структуру активу.

2.1. Економічна сутність пасивних операцій

комерційного банку. Зміст та завдання аналізу

пасивних операцій комерційного банку. Аналіз

джерел формування ресурсів банку

Як уже відомо, діяльність комерційних банків полягає в залученні

коштів і наданні їх у позику або інвестуванні за більш високими про-центними ставками. Банки є посередниками між тими, хто має тимчасово вільні кошти, і тими, кому вони необхідні. Мета цієї посередницької діяльності — отримання доходів.

Операції, за якими банк формує свої ресурси, є пасивними.

Ресурси банку — це сукупність грошових коштів, які є у розпоря-дженні банку і використовуються для забезпечення його діяльності.

Сутність пасивних операцій полягає в залученні різноманітних видів вкладів у межах депозитних і ощадних операцій, отриманих кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також проведення інших операцій, у результаті яких збільшуються грошові кошти в пасиві

балансу комерційного банку. При цьому слід зазначити, що пасивні операції історично відігравали

первинну і вирішальну роль щодо активних операцій, оскільки необхідною умовою для здійснення активних операцій є достатність банківських коштів, наведених у пасиві балансу.

За допомогою пасивних операцій банки формують свої ресурси.

Слід зауважити, що перехід до ринкової моделі економіки, ліквідація монополії держави на банківську справу, створення дворівневої банківської системи докорінно змінюють характер банківських ресурсів. При цьому необхідно розуміти, що поняття "банківські ресурси" ширше від поняття "ресурси кредитування", оскільки перші використовують не тільки для цілей кредитування, а й для фінансування і виконання інших

активних операцій банків. Є чотири форми пасивних операцій:

• емісія засновницьких цінних паперів комерційного банку;

• депозитні операції (в тому числі розрахунки за трастовими опе-

раціями);

• отримання кредитів від інших банків (міжбанківські кредити);

72

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

• випуск банками цінних паперів власного боргу.

За допомогою першої складової цих операцій створюється власний капітал

банку, решта операцій формують залучені й позичені ним кошти.

Уся діяльність комерційного банку набуває концентрованого відображення у

двох найважливіших документах — балансі та звіті про прибутки та збитки.

Пасивні операції характеризують пасив балансу.

Пасив балансу поділений на дві частини:

• капітал банку;

• зобов'язання банку.

У пасиві балансу комерційного банку відображають його капітал та

зобов'язання.

Сума претензій банку має бути еквівалентною повній сумі його активів.

Претензії виникають унаслідок передачі коштів інвесторами для придбання

банком активів. Якщо претензії фіксовані, тобто відомо, хто саме і протягом

якого періоду є власником певної суми коштів, вони називаються

зобов'язаннями.

Всі інші претензії мають назву "капітал". Вони не є фіксованими, оскільки

власники капіталу зможуть реалізувати своє право власності на активи тільки

після задоволення претензій-зобов'язань.

Головною метою аналізу пасивних операцій комерційного банку є

визначення:

• джерел і природи фінансових ресурсів;

• вартості ресурсів банку;

• ефективності використання фінансових ресурсів;

• невикористаних резервів із підвищення ефективності використання

фінансових ресурсів банку.

Інформаційною базою аналізу пасивних операцій є такі джерела:

• балансовий звіт;

• звіт про прибутки та збитки;

звіт про залишки за депозитами;

• звіт про суми і процентні ставки за депозитами (щоденний і щомісячний);

• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями клієнтів: резидентів

України (в розрізі галузей економіки та форм власності);

• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за

галузями економіки);


секторами економіки);

• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за видами

економічної діяльності);


формами власності);

73

Розділ 2

• звіт про достатність капіталу;

• дані аналітичного обліку; • різні позаоблікові матеріали. У зв'язку з неоднорідністю структури активів і пасивів різних груп

комерційних банків України необхідно застосовувати різноманітні дов-гострокові стратегії в управлінні їх ліквідністю залежно від структури активів і пасивів.

Спершу розглядають співвідношення між власним капіталом та зобов'язаннями банку.

При цьому визначають: 1) частку кожної складової ресурсів банку в їх загальній сумі; 2) абсолютне відхилення загальної суми ресурсів і кожної їх складової

на звітну дату проти базового періоду.

Цей аналіз здійснюють за допомогою різноманітних таблиць, форма і зміст яких залежать від поставленої мети аналізу.

Аналіз змін у співвідношенні між капіталом банку і його зобов'я-заннями показано в табл. 2.1.

Наведені дані свідчать, що розмір пасивних операцій комерційного

банку становив на кінець звітного періоду 15 549 тис. у. о. проти 12 701

тис. у. о. на початок звітного періоду. Тобто, допущено зростання суми

пасивних операцій у звітному періоді на 2848 тис. у.о., або на 22,4 % . Це

пов'язано зі збільшенням у звітному періоді капіталу банку на 1724 тис.

у.о., або на 37,2 %, та суми зобов'язань на 1124 тис. у.о., або на 13,9 % .

Випереджаюче зростання сукупного капіталу банку характеризує

прагнення банку забезпечити власну капітальну базу, і позитивні підсумки

роботи банку за період, що аналізується. Водночас основну частку в

загальній сумі пасиву балансу продовжують становити зобов'язання банку

(59,1 %), хоч і намітилася тенденція до її зни-

74


ження (на початок звітного періоду їх частка становила в пасиві балансу 63,5%).

На наступному етапі аналізу дається більш детальна характеристика змін у

структурі пасивних операцій. Структура ресурсів банку визначає його тактику у

формуванні ресурсів.

Основним завданням аналізу структури зобов'язань комерційного банку є

визначення раціональності такої структури з погляду забезпечення стабільності

джерел коштів для банку.

Перш за все слід визначити за даними балансу обсяг сумарних зобов'язань

комерційного банку. Звичайно, про зобов'язання не можна сказати, як про

активи: чим більший їх розмір, тим привабливішим є банк. Проте необхідно

зіставити (в абсолютному виразі) обсяги зобов'язань і активів. У результаті

одержимо показник балансового капіталу, про що вже йшлося.

Стаття "Заборгованість перед бюджетними установами" показує суму

коштів, яку комерційний банк винен різним державним установам та установам,

що утримуються за рахунок державного бюджету. Як правило, залишки такої

заборгованості є в банках, які мають право на здійснення касового

обслуговування державного бюджету. З погляду на реальний стан економіки

України навряд чи можна розглядати заборгованість перед державним

бюджетом як стабільне джерело фінансування.

Стаття "Заборгованість перед НБУ" показує кошти, що було надано банку

(переважно у вигляді стабілізаційних кредитів) Національним банком України.

Зупинимося тепер на показниках "Залишки на коррахунках" і "Кредити та

депозити", об'єднаних спільною назвою "Заборгованість перед банками".

Зауважимо: чим надійнішим є банк з погляду інших банків-контрагентів, тим з

більшою готовністю вони вкладають свої кошти на коррахунок у цьому банку.

Отже, наявність залишку на коррахунку в пасиві (звичайно, в розумних межах),

як правило, свідчить про довіру до банку з боку інших фінансово-кредитних

установ. Зовсім інакше слід ставитися до заборгованості за кредитами,

отриманими від інших банків. Значна частка цієї заборгованості може свідчити

про надмірну залежність банку від міжбанківського ринку кредитів, які

здебільшого дорогі. Звичайно, сам факт наявності такої заборгованості ще не є

негативною ознакою, але стала тенденція до її збільшення справді може

сигналізувати про потенційні негаразди банку.

Під спільною назвою "Заборгованість перед клієнтами" ("Юридичні особи"

та "Фізичні особи") зазначені суми залишків за депозитними, розрахунковими,

картковими рахунками відповідної категорії клієнтів. Вважається, що саме ця

заборгованість як відносно найстабільні-ша повинна мати найбільшу частку в

зобов'язаннях банку.

75

Розділ 2

Стаття "Цінні папери власного боргу" відображає обсяг цінних паперів,

випущених банком. З неї видно, якою мірою банк застосовує один із поширених

методів залучення коштів клієнтів.

Остання стаття — "Інші зобов'язання" — включає кредиторську за-

боргованість, субординований борг банку, внески за незареєстрованим статутним

фондом тощо. Деякі з цих зобов'язань стабільні, практично перманентні

(наприклад, субординований борг, внески за нову емісію акцій тощо), деякі —

сумнівні. Частка останніх не повинна бути значною.

У табл. 2.2 показано структуру пасивних операцій банку.

76


Наведені в табл. 2.2 дані свідчать, що ресурси комерційного банку на кінець

звітного періоду в основному сформовані за рахунок статутного капіталу (35,4

%), коштів до запитання клієнтів (20,8 %), депозитів і кредитів банків (18,3 %) та

строкових депозитів клієнтів (9,9 %). У структурі ресурсів комерційного банку у

звітному періоді відбулися значні зміни. Так, істотно зменшилась у них частка

коштів до запитання клієнтів (на 14,5 % )і строкових депозитів клієнтів (на 3,3

%)за одночасного підвищення частки депозитів та кредитів банків (на 14,7 %).

Це свідчить про обмежені можливості банку самостійно залучати у звітному

періоді кошти підприємств і організацій, що примусило його залучати більш

дорогі ресурси у вигляді позичених коштів, тобто депозитів і кредитів інших

банків.

Для зручності аналізу ресурси комерційного банку в процесі їх вивчення

класифікують за різними ознаками:

• належністю;

• місцем мобілізації;

• можливостями прогнозування.

За належністю ресурси комерційного банку поділяють на власний капітал і

зобов'язання. Залежно від місця мобілізації ресурси поділяють на мобілізовані

самим банком і отримані від інших банків. Залежно від можливості

прогнозування величини ресурси поділяють на ресурси прямого і непрямого

прогнозування.

До ресурсів прямого прогнозування належать:

• статутний капітал банку;

• резервні фонди, сформовані за рахунок відрахування від прибутку;

• нерозподілений прибуток;

• строкові депозити клієнтів.

Ресурси непрямого прогнозування складаються:

• з коштів у розрахунках;

• коштів і депозитів юридичних і фізичних осіб до запитання;

інших зобов'язань;

• цінних паперів власного боргу.

Наведені дані ще раз підтверджують, що аналіз структури пасивних

операцій здійснюється за різними ознаками та критеріями, вид яких залежить

від поставленої мети аналізу.

Після вивчення структури пасивних операцій на подальших етапах аналізу

дається характеристика кожної їх складової.


1. Розкрийте сутність пасивних операцій комерційного банку.

2. Назвіть критерії оцінки ресурсів комерційного банку.

77

Розділ 2

3. Укажіть склад ресурсів прямого прогнозування. 4. Що входить до складу ресурсів непрямого прогнозування? 5. Що є головною метою аналізу пасивних операцій?

2.2. Аналіз структури капіталу банку, виявлення його

суми за балансом та ефективність його використання

Власний капітал комерційного банку становить одне з головних джерел ресурсів банку. За рахунок власного капіталу банки покривають близько 20—25 % загальної потреби в ресурсах. Він незамінний на початкових етапах діяльності банку, коли засновники здійснюють низку первісних витрат, без яких банк не може почати своєї діяльності. Не менш важлива роль власного капіталу банку як джерела фінансування витрат банку на наступних етапах його діяльності.

Крім того, значення для діяльності банку має капітал, оскільки від його розміру істотною мірою залежать:

• фінансовий стан банку; • забезпеченість ресурсами, потрібними для роботи банку; • створення бази для подальшого зростання і розширення; • захист банку від ризиків; • довіра до банку клієнтів, зокрема інвесторів.

Термін капітал (фр., англ. — capital, лат. — captalis — головний) означає багатство (цінні папери, грошові кошти, майно), яке викори-стовується для збільшення самого себе.

Виходячи з цього, можна дати таке визначення капіталу комерційного

банку — це сукупність внесених власниками — учасниками капіталу — власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників.

Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності капітал комерційних банків має значно меншу частку в сукупному капіталі. Це

пояснюється специфікою діяльності комерційної банківської установи, яка здійснює мобілізацію вільних коштів на грошовому ринку і надає їх у борг. Тому капітал банківської діяльності має призначення, що відрізняється від інших сфер підприємницької діяльності.

Сутність банківського капіталу виявляється через його функції (рис. 2.1).

Отже, капітал банку в процесі організації банківської діяльності одночасно виконує кілька функцій, що забезпечує найвищий ефект від проведення банківських операцій, тобто максимізацію прибутку.

78

Однак (особливо в умовах нестабільної економічної ситуації, яка склалася в

Україні) не менш важливим результатом можна вважати стабільний

поступовий розвиток банку.

Якщо в інших сферах підприємницької діяльності капітал забезпечує

платоспроможність і виконує більшість оперативних функцій підприємства, то

комерційному банку капітал потрібний перш за все для страхування інтересів

вкладників. Тобто першочергове призначення капіталу банку — це виконання

ним захисної функції.

У зв'язку з цим розмір капіталу є важливим фактором надійності фун-

кціонування банку і повинен перебувати під суворим контролем Націо-

нального банку України, що регулює діяльність комерційних банків.

Основні завдання аналізу власного капіталу комерційного банку такі:

оцінка стану капіталу комерційного банку;

• вивчення змін у структурі власного капіталу банку;

• характеристика ефективності використання власного капіталу

комерційним банком.

Джерелами інформації для аналізу капіталу банку є:


79


Розділ 2

• звіт про достатність капіталу;


• дані аналітичного обліку;

• різноманітні позаоблікові матеріали.

Математична формула капіталу в обліку відповідно до міжнародних

стандартів така:

Капітал = Активи - Зобов язання

Отже, капітал банку — це залишковий інтерес банку в активах за

вирахуванням зобов'язань.

Капітал банку відображається в класі 5 Плану рахунків бухгалтерського

обліку комерційних банків, затвердженого постановою Правління Національного

банку України від 21 листопада 1997 р. № 388 з урахуванням подальших змін і

доповнень.

У консолідованому балансі банку відображається сукупний капітал.

Проте для аналізу реального капіталу та для розрахунку економічних

нормативів слід визначити чистий, або регулятивний, капітал.

Регулятивний капітал банку обчислюється за формулою

РК = ОК + ДК- В,

де PK — регулятивний капітал банку; OK — основний капітал (капітал І рівня);

ДК — додатковий капітал (капітал II рівня); В — відвернення.

Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяльності банків,

основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних

ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення

захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільності діяльності банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з

урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх

своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію,

визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні

коригування їх власності шляхом формування резервів для покриття очікуваних

(можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів. Банки формують резерви за

такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними

паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад ЗО днів та

сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями;

коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і

нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням

уповноважених органів або які зареєстровані в офшорних зонах.

Порядок класифікації активних операцій банків і визнання їх не-

стандартними, формування та використання резервів під ці операції, мінімальний

розмір резервів під активні операції банків установлю-

80


ється відповідними нормативно-правовими актами Національного банку

України. Ці питання буде розглянуто в наступних темах посібника.

Основний капітал вважається більш незмінним, тобто таким, що не підлягає

передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

До складу основного капіталу (капіталу І рівня) входять:

• фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (за

підсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного ка

піталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за раху

нок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до

методики, визначеної Національним банком);

розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподі

леного прибутку (резерви, оприлюднені банком у фінансовій звітності);

• дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;

• емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) — сума перевищення

доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій

та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних

прав);

• резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні

банківських операцій:

• прибуток минулих років;

• прибуток минулих років, що очікує на затвердження.

Зареєстрований сплачений статутний капітал — номінальна

вартість, одержана банком від акціонерів від реалізації акцій.

Капіталізовані дивіденди — дивіденди, спрямовані на збільшення

статутного капіталу в разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів

про капіталізацію дивідендів.

Емісійні різниці — суми понад номінальну вартість, одержані від реалізації

акцій.

Резервні фонди утворюються за рахунок прибутку і призначені для

покриття можливих збитків та інших витрат. Відрахування до резервних

фондів здійснюється в розмірах, передбачених законодавством.

Прибутки минулих років — накопичена сума чистого доходу, зароблена з

моменту організації банку, за вирахуванням підсумкової суми дивідендів,

сплачених акціонерам.

Прибуток минулого року, що очікуєна затвердження, — це прибуток до

його затвердження зборами акціонерів.

Ці складові включають до капіталу І-го рівня лише за умови, що вони

відповідають таким критеріям:

• відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після опо

даткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі по

тенційні податкові зобов'язання;

Розділ 2

• призначення резервів та фондів і рух коштів за цими резервами і

фондами окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

• фонди мають перебувати в розпорядженні банку з метою необме-

женого і негайного їх використання для покриття збитків;

• будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів прово-диться лише через рахунок прибутків та збитків.

При цьому необхідно враховувати те, що загальний розмір основного

капіталу визначається з урахуванням очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки: за кредитними

операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборго-

ваністю; простроченими понад ЗО днів та сумнівними до отримання

нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними

на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які

визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених

органів або які зареєстровані в офшорних зонах;

• нематеріальних активів за вирахуванням суми зносу;

• капітальних вкладень у нематеріальні активи;

• збитків минулих років, що очікують на затвердження;

• збитків поточного року.

Додатковий капітал має менш постійний характер, його розмір

піддається змінам.

Додатковий капітал (капітал II рівня) складається з таких елементів:

• резерви під стандартну заборгованість інших банків;

• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними

операціями банків;

• результати переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу

девальвації чи ревальвації гривні;

• результати переоцінки основних засобів;

• прибуток поточного року;

• субординований борг, що враховується до капіталу (субордино-

ваний капітал).

Результати переоцінки основних засобів відображають результати

індексації основних засобів.

Резерви під стандартну заборгованість інших банків та за кредитами,

наданими клієнтам, — резерв на можливі втрати за заборгованістю інших

банків та за кредитами, які надані клієнтам.

Субординований капітал включає кошти, залучені від юридичних осіб

— резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на

умовах субординованого боргу.

82


Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні

інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть

бути взяті з банку раніше ніж через п'ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації

повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума

таких коштів, включених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру

основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 % від його первісної вартості

протягом п'яти останніх років дії угоди.

З метою запозичення коштів на довгостроковій основі банки вдаються до

емісії довгострокових цінних паперів (боргових зобов'язань). Як передбачено

Базельською угодою про міжнародні стандарти капіталу, випуск таких паперів

банки можуть використовувати для збільшення сукупного капіталу, адже

зазначені зобов'язання мають характер або субординованих (тобто

підпорядкованих), або зобов'язань другої черги. Це означає, що в разі ліквідації

банку сукупні зобов'язання мають погашатися після розрахунків із вкладниками

та кредиторами, але перед розрахунками з акціонерами. В контексті

фінансового обліку субординований капітал є зобов'язаннями банку, але йому

властиві й ознаки власного капіталу. Зокрема, в разі погіршення фінансового

стану банку-боржника виплата процентів інвесторам може (якщо це пе-

редбачено угодою) призупинитися; у разі ліквідації банку власники

субординованого капіталу отримують свої кошти лише після погашення

претензій вкладників та кредиторів, але перед розрахунками з акціонерами;

можливе переведення (конвертування) субординованого капіталу до категорії

статутного (в установленому чинним законодавством порядку).

Залучення коштів на умовах субординованого боргу вигідніше (порівняно з

іншими методами збільшення капіталу) для банків із кількох причин. Головні

серед них такі:

• субординовані зобов'язання менш ризиковані, ніж, наприклад, акції

банку, оскільки мають нижчий рівень дохідності та є дешевшим (порівняно з

емісією акцій) джерелом формування банківського капіталу;

• проценти за субординованим боргом сплачуються за рахунок збільшення

валових витрат;

• боргові зобов'язання не надають їх власникам права на управління

банком, тобто не виникає загрози втрати акціонерами контролю над

банківською установою;

• механізм залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу

простіший, ніж застосовуваний, наприклад, у разі емісії акцій;

• формування капіталу шляхом емісії субординованих зобов'язань

і цінних паперів сприяє підвищенню прибутковості акцій (звісно, якщо

дохід від розміщення коштів перевищує витрати, пов'язані з їх запо

зиченням);

83

Розділ 2

• залучення коштів на умовах субординованого боргу є прийнят

нішим для банків також з огляду на складну економічну ситуацію в

Україні, за якої банківським установам проблематично розміщувати

акції, оскільки їх придбання можливе лише за рахунок власних коштів

акціонерів (засновників).

Водночас залучення коштів на умовах субординованого боргу має й деякі

недоліки:

• не всі банки можуть сповна користуватися зазначеним джерелом капіталу,

адже воно наповнюється лише за наявності довіри інвесторів до країни та до

конкретного банку. Міжнародна рейтингова агенція "Fitch" нещодавно присвоїла

Україні довго- і короткостроковий валютні рейтинги на рівні відповідно "В-"і

"В", а також довгостроковий рейтинг зобов'язань у місцевій валюті на рівні "В-".

Експерти агенції пов'язують порівняно низькі рейтинги нашої країни з її

економічним станом, макроекономічною та політичною нестабільністю,

реструктуризацією боргу, а також із млявістю структурних реформ;

• зазначений вище спосіб формування капіталу впливає на співвідношення

власного і залученого та позиченого капіталів. Він може справляти негативний

вплив також на фінансову стійкість банку та на курс його акцій. Законом України

"Про банки і банківську діяльність" спеціалізованим банкам (за винятком

Ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) фізичних осіб в обсягах, що

перевищують 5 % від капіталу банку. Оскільки капітал банку, як зазначається в

законі, — це залишкова вартість активів банку після врахування всіх його зобо-

в'язань, то збільшення останніх (у тому числі за рахунок субординованого боргу)

впливає на співвідношення власних і залучених коштів.

За економічною сутністю субординовані зобов'язання є для банку

позичковими грошовими коштами, які, зрештою, потрібно повертати власникам.

Та з огляду на достатньо тривалий строк використання зазначених коштів і

можливість їх конвертування (зокрема на акції банку) такі позичкові кошти

прирівнюються до власних. Банки можуть погашати попередній борг за рахунок

нового, користуючись цим джерелом коштів необмежено довго.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до

капіталу банку після отримання дозволу Національного банку України в разі їх

відповідності таким критеріям:

• є небезпечними, субординованими і повністю сплаченими;

• не можуть бути погашені за ініціативою власника;

• можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку

вимоги щодо припинення торговельних операцій;

• дають можливість відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати

відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.

84


Відповідно до вимог Національного банку України банки, строк діяльності

яких не менше ніж один рік (з метою підвищення рівня капіталізації), можуть

залучати незабезпечені кошти юридичних осіб — резидентів і нерезидентів

(далі — інвестор) у грошовій формі — як у національній, так і в іноземній

вільно конвертованій валюті і групи класифікатора іноземних валют

Національного банку (далі — іноземна валюта) на умовах субординованого

боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу II

рівня).

Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою урахування цих

коштів до капіталу банку може здійснюватися у вигляді кредитів (депозитів) від

банків та депозитів інших юридичних осіб (не-банківських установ).

Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу для

врахування цих коштів у розрахунок капіталу банку становить 100 тис.грн.

Банк має право залучати кошти на умовах субординованого боргу в

іноземній валюті, якщо ним отримано письмовий дозвіл Національного банку

України на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення

та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та/або

міжнародних ринках.

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від нерезидентів

в іноземній валюті угода про залучення коштів на умовах субординованого

боргу підлягає обов'язковій реєстрації в Національному банку України

відповідно до Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають

виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за

залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті,

затвердженого постановою Правління Національного банку України від 22

грудня 1999 р. № 602 (z0015-99).

Реєстрація має бути здійснена до часу фактичного одержання банком

коштів на умовах субординованого боргу.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, включають до

розрахунку капіталу після дати прийняття комісією Національного банку

рішення України про надання дозволу, починаючи з дня отримання від банку-

боржника форми № 610 "Інформація про включення субординованого боргу в

розрахунок капіталу банку".

Якщо кошти на умовах субординованого боргу залучені в іноземній валюті,

то для визначення розміру субординованого боргу, що має враховуватися до

капіталу банку, вони перераховуються в гривні за офіційним курсом гривні

щодо іноземних валют, установленим Національним банком України на дату

зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку-боржника, та їх

розмір фіксується в дозволі.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, включають до капіталу

банку в розмірі відповідно до наданого дозволу, але не більше

85

Розділ 2

ніж сума, яка обліковується на рахунок 3660 "Субординований борг банку" з

урахуванням строку, що залишився до дати погашення. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені строком на

п'ять років, то сума субординованого боргу включається до капіталу банку з щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 % від їх первісного розміру на кінець кожного річного періоду за таким графіком:

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу строком понад

п'ять років, включають до розрахунку суми капіталу банку в період, що перевищує п'ять років, — у повній сумі, в останні п'ять років дії угоди — за графіком, наведеним вище.

Розглянемо приклад розрахунку суми субординованого боргу, що включається до капіталу банку:

Строк дії угоди 7 років (з 01.10.2001 до ЗО.09.2008);

сума субординованого боргу, що включається до розрахунку капіталу

банку, — 400 000 грн.

Розрахунок суми, що включається до капіталу, здійснюється у такому

порядку:

з 01.10.2001 до 30.09.2004 — 100 % — 400 000 грн; з 01.10.2004 до 30.09.2005 — 80 % — 320 000 грн; з 01.10.2005 до 30.09.2006 — 60 % — 240 000 грн; з 01.10.2006 до 30.09.2006 — 40 % — 160 000 грн; з 01.10.2007 до 30.09.2008 — 20 % — 80 000 грн;

наО1.10.2008 — 0.

Розмір коштів, залучених на умовах субординованого боргу, що

включається до розрахунку капіталу банку, визначається за формою

звітності № 610 "Інформація про включення субординованого боргу в

розрахунок капіталу банку", яка подається банком-боржником до На-

ціонального банку України. Територіальне управління Національного банку України (або струк-

турний підрозділ центрального апарату Національного банку, який безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником) подає акт пере-

86


вірки та свої пропозиції до комісії Національного банку України про скасування

дозволу.

Здати прийняття рішення комісією Національного банку України про

скасування дозволу сума залучених коштів, що врахована до капіталу банку на

умовах субординованого боргу, не враховується до капіталу банку II рівня.

Як зазначалося вище, за Базельською угодою капітал банку складається з

елементів капіталу І та II рівнів, які певною мірою лімітуються й обмежуються.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" до банківського

капіталу входять основний і додатковий капітали. У свою чергу, додатковий

капітал, який не повинен бути більшим за основний, включає, зокрема, гібридні

(борг/капітал) капітальні інструменти та субординований борг. Максимальна

сума субординованого строкового боргу обмежується 50 % суми елементів

капіталу І рівня.

Серед гібридних (борг/капітал) капітальних інструментів є такі, яким

властиві ознаки й акціонерного капіталу, й боргу. Ці інструмен-тиурізних

країнах мають певні відмінності. Але основні критерії, яким вони

відповідають, однакові:

• гібридні капітальні інструменти є незабезпеченими, субордино-ваними і

повністю сплаченими;

• вони не можуть бути погашеними з ініціативи власника (або без

попереднього дозволу на це наглядового органу);

• гібридні капітальні інструменти можна вільно використовувати для

покриття збитків, не висуваючи банку вимоги щодо припинення торгових

операцій;

• капітальний інструмент (на відміну від дивідендів або простого

акціонерного капіталу та подібно до кумулятивних привілейованих акцій)

передбачає можливість відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати

процентів, якщо рівень прибутковості банку не дає змоги зробити такі виплати.

Норми чинного українського законодавства не містять чіткого переліку

видів гібридних капітальних інструментів, проте визначають критерії, яким

вони мають відповідати. Ці критерії практично узгоджуються з Базельською

угодою про капітал.

Для визначення реального розміру регулятивного капіталу банку, що

перебуває в його господарському обороті, загальний розмір капіталу першого

і другого рівнів додатково зменшується на балансову вартість відвернень,

тобто таких активів:

• акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у портфелі

банку на продаж та інвестицій, випущених банком;

• інвестицій у капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових

установ у розмірі 10 % і більше їх статутного капіталу та в дочірні установи;

87

Розділ 2

• коштів, вкладених в інші банки на умовах субординованого боргу.

Стан капіталу банку (як і будь-якої установи або фірми) характеризується його

розміром, структурою (відносними частками різноманітних його складових) і

темпами зростання як капіталу в цілому, так і окремих його складових. Тому при

проведенні аналізу стану капіталу насамперед необхідно визначити відповідність

його розміру вимогам Національного банку України. Відповідно до інструкціїНБУ

"Про порядок регулювання діяльності банків в Україні" від 28 серпня 2001 р.

розмір регулятивного капіталу Національний банк установлює норматив

мінімального розміру регулятивного капіталу (if,), якого всі банки зобов'язані

дотримуватися.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу діючих банків має

становити:

• для місцевих кооперативних банків:

— на 17 січня 2003 р. — не менше ніж 1 000 євро,

— на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 1 150 000 євро,



— на 1 січня 2007 року — не менше ніж 1 500 000 євро;

• для банків, які здійснюють діяльність на території однієї області

(регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

— до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 3 000 000 євро,




— до 1 січня 2007 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;

• для банків, які здійснюють діяльність на території всієї України

(міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і роз

рахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:





— до 1 січня 2007 р. — не менше ніж 8 000 000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу іінову створених

банків має становити:

• для місцевих кооперативних банків:

— до одного року діяльності — 1 000 000 євро,

88


— до двох років діяльності — 1 100 000 євро,

— до трьох років діяльності — 1 200 000 євро,

— до чотирьох років діяльності — 1 350 000 євро,

— починаючи з п'ятого року діяльності — 1 500 000 євро;

• для банків, які здійснюють діяльність на території однієї області

(регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:





— починаючи з п'ятого року діяльності — 5 000 000 євро;

• для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї

України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних

і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:





— починаючи з п'ятого року діяльності — 8 000 000 євро.

Національний банк залежно від економічного становища країни, стану

світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу

національної валюти може переглянути мінімальний розмір регулятивного

капіталу. Для банків встановлюється перехідний період для нарощування

капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.

На наступному етапі аналізується характеристика змін у структурі капіталу

його складових (табл. 2.3).

89

Розділ 2

Дані табл. 2.3 свідчать, що сукупний капітал банку на кінець звітного

періоду проти даних на початок звітного періоду зріс на 1724 тис. у. о., або на 37,2 % , в основному за рахунок збільшення статутного капіталу на

1000 тис. у. о., або на 22,2 %, нерозподілених прибутків і резервів — на 261 тис. у. о., або на 1087,5 % , та на 463 тис. у. о., або на 406,1 % , за рахунок прибутків поточного року.

За звітний період відбулися також значні зміни в структурі капіталу банку. Так, при зростанні абсолютної суми статутного капіталу його частка в загальній сумі капіталу зменшилася з 97 % на початок звітного

періоду до 86,5 % на кінець звітного періоду за одночасного збільшення частки нерозподілених прибутків минулих періодів та резервів, сформованих за рахунок відрахувань від прибутку. Наведені дані підтверджують ефективну (прибуткову) роботу банку.

В аналогічному порядку аналізують зміни у структурі сукупного і регулятивного капіталу.

Крім аналізу структури капіталу, у процесі аналізу дуже важливо визначити ефективність його використання.

Аналіз проводять за допомогою таких показників: • дохід на капітал; • величина кредитних вкладень на 1 у. о. капіталу.

Ці показники розраховують таким чином:

Наведені показники аналізують шляхом зіставлення даних на звітну

дату з даними на відповідну дату минулого року. На подальших етапах аналізу власного капіталу банку здійснюється

детальний аналіз достатності банківського капіталу та змін, які відбулися

в його складових.


1. Назвіть функції капіталу банку. 2. Що входить до складу основного капіталу? 3. Що входить до складу додаткового капіталу? 4. Яке першочергове призначення власного капіталу комерційного

банку? 5. З яких компонентів складаються відвернення?


6. Назвіть показники, що характеризують ефективність використання

капіталу комерційного банку.

7. Якими показниками характеризується стан капіталу банку?

8. Охарактеризуйте вимоги міжнародного співтовариства і чинного

вітчизняного законодавства до структури капіталу банку.

2.3. Аналіз достатності банківського капіталу

За рівнем капіталізації банки поділяються так: 55 з них мають статутний

капітал понад 5 млн евро (тобто згідно зі статтею 31 Закону України "Про

банки і банківську діяльність" діють на території всієї України); 53 банки — від

3 до 5 млн; 46 — до 3 млн евро.

На фінансовий стан банків та перспективи їх розвитку впливає система

факторів, визначальним серед яких є рівень капіталізації. Тож нарощування і

поліпшення якості капіталу з метою забезпечення фінансової стійкості та

сталого розвитку є пріоритетним завданням банківських установ.

Протягом 2002 р. спостерігалася стійка тенденція до зростання

балансового статутного та регулятивного капіталу.

Оскільки банківський капітал виконує регулюючу функцію та сприяє

захисту від ризиків, у вітчизняній банківській системі дедалі важливішого

значення набуває нарощування регулятивного капіталу.

У процесі аналізу діяльності недостатньо виявити за балансом комерційного

банку суму його власного капіталу. Потрібно знати, чи достатньо цих коштів

для нормального функціонування банку, захисту інтересів його клієнтів.

Достатність (адекватність) капіталу — спроможність банку захистити

кредиторів або вкладників від непередбачених збитків, яких може зазнати банк

у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Достатність капіталу відображає загальну оцінку надійності комерційного

банку. Вона зумовлює залежність між величиною капіталу і схильністю банку

до ризику. Звідси правило: чим вища частка ризико-вих активів у балансі

банку, тим більшим має бути його власний капітал. Визначення достатності

капіталу установи банку важливе не тільки для оцінки стабільності окремого

індивідуального банку, а й для оцінки безпеки та надійності всієї банківської

системи. Аналіз достатності банківського капіталу вимагається Національним

банком України при проведенні реорганізації та структурних змін у банку.

Дотримання вимог щодо достатності капіталу банку допомагає:

забезпечувати довіру суспільства до стабільності окремої індивідуальної

банківської установи та до системи комерційних банків;

91

Розділ 2

• підтримувати обсяги, типи та характер операцій, що проводяться;

• забезпечувати можливість покриття збитків;

• надалі задовольняти законні кредитні потреби банківського співтовариства.

Таким чином, у процесі аналізу потрібно постійно оцінювати, чи достатній

рівень капіталу банку для його життєдіяльності. При комплексній оцінці

достатності капіталу розглядають широку низку кількісних та якісних показників.

Кількісна оцінка достатності капіталу, як правило, подається у вигляді

коефіцієнтів. До якісних факторів, окрім іншого, відносять:

• стан ліквідності банку;

• якість його управління;

• якість активів;

• прибутковість.

Кількісна оцінка достатності капіталу банку відповідно до інструкції

Національного банку України "Про порядок регулювання діяльності банків в

Україні" визначається такими показниками:

• мінімальний розмір статутного капіталу;

• мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1);

• норматив адекватності регулятивного капіталу Н2 (платоспроможність

банку);

• норматив адекватності основного капіталу Нs (достатність капіталу

(співвідношення основного капіталу і загальних активів, зменшених на створені

відповідні резерви) за активними операціями банків).

Для оцінки достатності капіталу банку Національним банком України

затверджено відповідні нормативи капіталу комерційного банку.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не

може бути меншим:

• для місцевих кооперативних банків — 1 млн евро;

• для комерційних банків, які здійснюють діяльність на території однієї

області, — 3 млн евро;

• для банків, які здійснюють діяльність на території всієї України, — 5 млн

евро.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюється за

офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним

банком України на день укладення установчого договору.

За підсумками року на підставі фінансової звітності банки зобов'язані

коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні

за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до

методики, встановленої Національним банком України.

Національний банк України має право встановити для окремих банків

залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на

момент реєстрації банку, але не нижче від вказаних розмірів.

92


Розмір мінімального статутного капіталу контролюється Національним

банком України тільки на час створення та реєстрації комерційних банків згідно

з вимогами чинного законодавства.

Другий показник, що характеризує достатність, — норматив адекватності

регулятивного капіталу, розраховується так:

де PK — регулятивний капітал банку; А ■ - сумарні активи, зважені щодо

відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику залежно від групи ризику, до якої

належать актив.

Співвідношення регулятивного капіталу банку (PK) і активів (А ) (його ще

називають коефіцієнт Кука) визначає достатність капіталу банку для

проведення активних операцій з урахуванням ризиків, характерних для

різноманітних видів банківської діяльності. Тобто норматив адекватності

регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність

банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що

випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового

характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу,

тим менша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки: чим

нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її беруть на себе

кредитори (вкладники) банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для

запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику не-

повернення банківських активів на кредиторів (вкладників) банку.

При визначенні адекватності регулятивного банку його активи підсу-

мовуються за ступенем ризику вкладень. Рівень ризику активів вста-

новлюється Національним банком України. З цією метою всі активи

комерційного банку залежно від рівня ризику та можливості втрати частини їх

вартості згруповані в п'ять груп (активи з ризиком):

1)0%;

2) 10 %;

3) 20 %;

4) 50 %;

5) 100 %.

Крім того, до груп 4 та 5 відносять позабалансові статті. Нормативне

значення Н2 для діючих банків має бути не нижчим від 8 % .

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має

становити:

• протягом перших 12 місяців (з дня отримання ліцензії) — не менше ніж

15 %;

• протягом наступних 12 місяців — не менше ніж 12 % ;

- надалі — не менше як 8 % .

93

Розділ 2

Норматив адекватності основного капіталу (Н3) встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків:

де OK — основний капітал банку; ЗА — загальні активи.

Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригують (зменшують) на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки за активними опе-раціями банків;

• нематеріальних активів за мінусом суми зносу; • капітальних вкладень у нематеріальні активи; • збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують на

затвердження; • збитків поточного року.

Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного ка-піталу включають:

• готівкові кошти; • банківські метали; • кошти в Національному банку України; • казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані

Національним банком України; • кошти в інших банках; • сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанків-

ськими операціями; • дебіторську заборгованість за операціями з банками; • кредити, надані центральним і місцевим органам виконавчої влади,

суб'єктам господарської діяльності, фізичним особам; • дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами; • транзитний рахунок за операціями з клієнтами; • цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції; • товарно-матеріальні цінності; • інші активи банку; • суми до з'ясування та транзитні рахунки; • операційні та не операційні основні засоби. При розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума

загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизовано-го дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

94


Нормативне значення нормативу Нs має бути не меншим ніж 4 % .

При аналізі адекватності капіталу перш за все визначається виконання

економічних нормативів за трьома показниками, встановленими НБУ.

Приклад розрахунку та оцінки дотримання нормативу адекватності

капіталу нормативу платоспроможності за показником Н2 наведено в табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Розрахунок та оцінка дотримання адекватності капіталу

нормативу платоспроможності за показником Н2

Висновок. Наведені дані свідчать, що банк дотримується нормативу

достатності капіталу за показником (Н2). При нормативному значенні даного показника не менш як 8 % фактично він становив 36,7 % .

Розділ 2

Крім названих показників достатності банківського капіталу в банківській практиці (як у вітчизняній, так і зарубіжній) деякі банки для

характеристики достатності капіталу використовують ще такі показники.

• Співвідношення капіталу і пасивів банку:

Оптимальним вважається значення цього коефіцієнта в межах від

0,15 до 0,20. • Співвідношення чистого капіталу і зобов'язань банку:

96

-

_ Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

Названий показник показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (регулятивний капітал), вистачить для забез-печення надійності вкладення коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен покривати на 25 — ЗО

% його зобов'язання. • Співвідношення регулятивного капіталу банку і сукупного капі

талу:

Оптимальне значення названого показника має бути від 0,5 до 1,0. Цей показник дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу банку.

- Співвідношення статутного капіталу і сукупного капіталу банку:

Статутний капітал я.

Мінімальне значення цього показника — 0,15, максимальне — 0,5. Цей

показник дає змогу банку охарактеризувати залежність його діяльності від

засновників банку. Сума коштів, що інвестується в розвиток установи, має

удвічі перевищувати внески засновників.

Дотримання банківських нормативів достатності капіталу дає змогу

комерційним банкам:

- зменшити кредитний ризик;

• відмовитись від кредитування чи надання послуг у разі, якщо

сума банківського капіталу близька до нормативів достатності ка

піталу;

• скасувати кредитні ліміти;

- змінити плату за кредит.

Наступний етап аналізу достатності капіталу передбачає вивчення причини

змін:

• абсолютної суми капіталу банку;

• абсолютної суми статутного капіталу;

• абсолютної суми загальних активів;

• абсолютної суми збиткових активів.

Після здійснення цієї роботи слід провести розрахунок впливу зазначених

чинників на зміну рівня показників Н2 та Н3. Для цього необхідно

використати повний спосіб ланцюгових підстановок. Таким чином, основне

завдання аналізу капіталу полягає в тому, щоб вчасно визначити та збільшити

до нормативного обсяг капіталу.

Розділ 2


1. За допомогою яких показників дається кількісна оцінка достат-ності капіталу банку?

2. В якій сумі Національний банк України установив для комерційних банків мінімальну суму:

а)регулятивного капіталу; б) статутного капіталу?

3. Що визначає співвідношення капіталу банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику?

4. Яке нормативне значення показника достатності капіталу Н3? 5. За допомогою яких додаткових показників можна оцінити до-

статність капіталу банку?

2.4. Аналіз процесу капіталізації комерційних банків

Обсяг капіталізації вітчизняної банківської системи не відповідає економічним потребам суб'єктів господарювання, а також вимогам зарубіжних інвесторів. Тому потреба у подальшому зростанні капіталу банків посилюється. Цьому сприяють:

• конкуренція між українськими банками (за надання широкого спектра послуг, за платоспроможність позичальника тощо);

• конкуренція між українськими банками і банками-нерезидентами; • збільшення обсягів угод із цінними паперами (зростання угод за

такими операціями потребує наявності в банку значного капіталу); • залучення коштів зовнішніх інвесторів (на ринку капіталів вони

вважають банки найризикованішими установами); • зростання інфляції (збільшуючи обсяги активів і пасивів, вона разом

з тим зменшує капітал банку); • нестійкий характер економіки, що спонукає банки до значних

ризиків, пов'язаних із прагненням мати стабільні прибутки. Крім того, впровадження у банківську систему України бухгал-

терського обліку за міжнародними стандартами також вимагає в най-ближчій перспективі зростання капіталів комерційних банків.

Визначаючи необхідний розмір капіталу банку, керівництв банку насамперед, слід врахувати мінімально допустимі розміри його капіталу та нормативи достатності капіталу, встановлені Національним

98


банком України. У зв'язку з тим, що ці нормативи пов'язані з визначенням

капіталу як бази проведення різних активних операцій банку і залучення коштів

вкладників, з їх наявності випливає, що коли банк планує збільшити розмір

активів, перерозподілити їх структуру з підвищенням частки більш ризикових

активів або надавати більші кредити, то для дотримання встановленого

нормативу достатності у нього може виникнути потреба збільшити розмір

капіталу.

Аналогічна ситуація можлива, якщо банку несподівано запропонують

великий депозит, суму якого можна було б вигідно розмістити, а розмір

капіталу не відповідатиме припущеній сумі активів з урахуванням ризику або

максимального розміру ризику на одного позичальника. Таким чином, ця

ситуація є проявом ризику недостатності капіталу банку. Крім того, однією з

головних проблем при плануванні капіталу банку є вибір значення

співвідношення між власним капіталом та зобов'язаннями.

Важливість цього завдання зумовлена тим, що, з одного боку, чим більше

таке співвідношення, тим вищий ступінь надійності банку. З іншого боку, чим

більша частка зобов'язань у загальній сумі ресурсів банку, тим вищою за інших

однакових умов буде прибутковість капіталу. У теорії фінансового аналізу

такий ефект називається ефектом фінансового важеля. Це пов'язано з тим, що

прибуток, зароблений шляхом використання всіх ресурсів банку, як власних,

так і залучених, буде відноситись на суму капіталу.

Таким чином, при визначенні необхідного розміру капіталу банку

доводиться йти на компроміс, вибираючи між ступенем його надійності з

погляду можливості протистояти непередбаченим фінансовим ускладненням і

прибутковістю капіталу. Крім того, треба також ураховувати припущений

обсяг активів і вимог до розміру капіталу, тобто дотримання нормативу Н3.

При прийнятті рішення про збільшення капіталу банку необхідно вибирати

доцільні шляхи (рис. 2.2). Капітал банку можна збільшити за рахунок:

• внутрішніх джерел, тобто доходу від операцій, продажу частки

активів, переоцінки основних засобів;

- зовнішніх джерел, тобто випуску додаткових акцій.

У тих випадках, коли припускається повільне зростання капіталу банку з

урахуванням зростання активів, збільшення такого капіталу можна

забезпечити за рахунок внутрішніх джерел. Якщо планується швидке

зростання активів або необхідне несподіване істотно збільшення капіталу

відповідно до зміни вимог Національного банку України, то потрібне

залучення капіталів зовнішніх інвесторів за рахунок значної емісії акцій.

99

Але такий спосіб має як переваги, так і недоліки. З одного боку, в

цьому разі капітал банку зростає на значну суму, з іншого — акціонери банку можуть незадовільно поставитися до випуску додаткових акцій,

тому що це призведе до зменшення прибутку на одну акцію і падіння курсової вартості акцій на ринку.

Крім того, виникає ризик придбання інвесторами великої кількості акцій, які потім можуть суттєво вплинути на політику банку та керів-ництво ним.

При збереженні великого розміру дивідендів і значного збільшення

кількості акцій можливі додаткові видатки. Таким чином, визначаючи необхідний розмір капіталу банку і вибираючи варіанти його збільшення, необхідно враховувати всю сукупність розглянутих факторів і пов'язаних із ними можливих ризиків.

Для забезпечення реальної капіталізації банків України всі банки поділяють за рівнем достатності капіталу:

• на добре капіталізовані; • достатньо капіталізовані; • недокапіталізовані; • значно недокапіталізовані; • критично недокапіталізовані.

Добре капіталізованим вважається банк, у якого:

• розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим міні-мальним вимогам;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), перевищує його нормативне значення і становить не менше ніж 17 % ;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) більше, ніж його нор-мативне значення, і становить 8 % та більше.

Достатньо капіталізованим вважається банк, у якого:

100

Розділ 2


• розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним

вимогам;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів,

зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності

регулятивного капіталу Н2), відповідає його нормативному значенню і

становить не менше ніж 8 % або наближається до 17 %;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив

адекватності основного капіталу H3) становить не менше ніж 4 % або

наближається до 8 % .

Недокапіталізованим вважається банк, у якого:

• розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним

вимогам;



регулятивного капіталу Н2), менше, ніж його нормативне значення, але

становить не менш як 6 % ;


адекватності основного капіталу Н3) менше, ніж його нормативне значення, але

становить не менш як З % або наближається до 4 %.

Значно недокапіталізованим вважається банк, у якого:

• розмір регулятивного капіталу менший, ніж встановлений мінімальний

розмір регулятивного капіталу, але не більше ніж 20 % установленого

мінімального розміру регулятивного капіталу;



регулятивного капіталу Н2) менше, ніж його нормативне значення, і перебуває

в межах від 6 до 2 % ;


адекватності основного капіталу H3) менше, ніж його нормативне значення і

перебуває в межах від 3 до 1,3 % ;

• обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сфор

мованих резервів під активні операції) перебуває в межах від 45 до 60 %

регулятивного капіталу банку.

До негативно класифікованих активів належать: кредитні операції та

дебіторська заборгованість, класифіковані за ступенем ризику як "сумнівні",

"безнадійні"; прострочені понад ЗО днів та сумнівні до отримання нараховані

доходи; кошти, розміщені на кореспондентських рахунках у банках

(резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідуються за

рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Підставою для їх класифікації є нормативно-правові акти Національного банку

та внутрішні положення банків.

Критично недокапіталізованим вважається банк, у якого:

101

Розділ 2

• розмір регулятивного капіталу менший, ніж встановлений міні-мальний розмір регулятивного капіталу на суму, що становить понад 20 % установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Я2), менше ніж 2 % ;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Я3) менше ніж 1,3 % ;

• обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сфор-мованих резервів під активні операції) перевищує 60 % регулятивного капіталу банку.

Залежно від рівня достатності капіталу банку Національний банк рекомендує комерційним банкам вжити таких заходів:

а) банкам, що не дотримуються вимог Національного банку щодо мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (Н3), винести на розгляд правління та ради банку перелік заходів щодо розвитку його капітальної бази (програму капіталізації) або питання щодо його реорганізації шляхом приєднання чи злиття.

У разі прийняття правлінням і радою банку відповідного рішення банк має укласти з територіальним управлінням Національного банку України (Національним банком України — якщо нагляд за банком безпосередньо здійснює структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату) письмову угоду щодо прийняття програми капіталізації банку;

б) недокапіталізованим банкам — припинити в будь-якій формі виплату дивідендів (крім виплати дивідендів у вигляді власних акцій) та викуп власних акцій (паїв/часток учасників у статутному капіталі), а також внести на розгляд правління та ради банку перелік заходів (про-граму) фінансового оздоровлення банку.

Крім того, недокапіталізованим банкам рекомендується встановити

такі обмеження:

• тимчасово припинити залучення коштів фізичних та юридичних

осіб;

• обмежити активні операції з акціонерами та інсайдерами банку;

• припинити вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних

осіб;

• припинити надання бланкових та пільгових кредитів;

• припинити нарахування і сплату процентів за міжфілійними кре-

дитами;

в) значно недокапіталізованим банкам припинити:

102


• виплату дивідендів у будь-якій формі (крім виплати дивідендів у

вигляді власних акційДпаїв/часток)) та викуп власних акцій (паїв/

часток/ учасників у статутному капіталі);

- відкриття нових депозитних рахунків фізичним особам і попов

нення діючих;

• проведення подальшої емісії цінних паперів (крім випуску влас

них акцій) та розширення кола фізичних і юридичних осіб — клієнтів

банку з обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів, збільшен

ня обсягу цих операцій, у тому числі пов'язаних з веденням рахунків

депозитарного обліку;

г) критично недокапіталізованим банкам припинити виплату про

центів за субординованим боргом;

д) значно недокапіталізованим або критично недокапіталізованим бан

кам внести на розгляд загальних зборів акціонерів (учасників) питання

щодо санації банку його акціонерами (учасниками) або інвесторами.


1. Які причини зумовлюють потребу зростання капіталу банку?

2. Розкрийте механізм нарощування власної капітальної бази комерційних

банків, встановлений Національним банком України.

3. За рахунок яких джерел можна збільшити капітал банку?

4. На які категорії поділяють банки залежно від рівня достатності

капітал у?

5. Які обмеження рекомендує Національний банк України для комерційних

банків у їх діяльності відповідно до встановленої категорії капіталу?

6. Від яких умов залежить вибір способу збільшення капіталу?

2.5. Статутний капітал комерційного банку. Аналіз

порядку формування статутного капіталу

Статутний капітал банку — кошти, внесені акціонерами (пайовиками,

засновниками) банку шляхом придбання його акцій.

Найбільшу частку в сумі капіталу комерційного банку становить статутний

капітал. Статутний капітал є одним з основних показників розвитку банку.

Формування статутного капіталу здійснюється при

103

Розділ 2

створенні комерційного банку шляхом внесків засновників банку і випуску акцій.

Розмір статутного капіталу комерційного банку визначається його засновниками,

але він не може бути меншим, ніж встановлений Національним банком України

рівень.

Мінімальний розмір статутного капіталу контролюється Національним

банком України тільки на час створення та реєстрації комерційного банку згідно

з вимогами чинного законодавства.

Є кілька понять статутного капіталу.

1. Номінальний, або мінімальний, — це сума статутного капіталу, необхідна

для отримання ліцензії на здіснення діяльності банку.

2. Зареєстрований — це сума статутного капіталу, зареєстрована в

регіональному управлінні Національного банку. Вона може бути більшою, ніж

номінальний статутний капітал.

3. Сплачений — це сума статутного капіталу, за яким надійшла оплата від

акціонерів.

4. Оголошений — це номінальний або початково заявлений статутний

капітал, збільшений на будь-яку суму.

Статутний капітал може бути сплачений повністю або частково, але на

момент отримання ліцензії він має бути сплачений у розмірі, не меншому за

мінімальний розмір на момент реєстрації банку, тобто 1 млн євро для місцевих

комерційних банків, 3 млн євро для комерційних банків, які здійснюють

діяльність на території однієї області, і 5 млн євро для банків, які здійснюють

діяльність на території всієї України.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюється за

офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним

банком України на день укладення установчого договору.

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов'язані

коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації

гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку.

Національний банк має право встановити для окремих банків залежно від їх

спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент

реєстрації банку, але не нижче від розмірів, передбачених Законом України "Про

банки і банківську діяльність".

Поповнення статутного капіталу комерційного банку за рахунок не-

розподіленого прибутку не допускається. При розрахунку власного капіталу

банку враховують тільки сплачену частину статутного капіталу.

Аналіз статутного капіталу починають з оцінки його динаміки, тобто зміни

його суми за ряд років, його частки в загальній сумі власного капіталу

комерційного банку, у валюті балансу, в зобов'язаннях банку.

104


Крім того, в процесі аналізу формування статутного капіталу аналізують

структуру акціонерного капіталу, і насамперед, склад акціонерів банку. Для

цього використовують дані аналітичного обліку. Водночас слід зазначити, що

частка будь-якого із засновників, акціонерів (учасників) не повинна

перевищувати 35 % статутного капіталу комерційного банку.

Один акціонер (учасник) банку або його довірена особа може прямо або

непрямо володіти (управляти) акціями (частками) в цьому банку в межах 35 %

статутного капіталу банку. Обмеження щодо непрямої участі в статутному

капіталі банку не поширюється на іноземного акціонера (учасника).

Непрямою вважається участь акціонера (учасника) в статутному капіталі,

якщо:

• цей акціонер (учасник) має частку в статутному капіталі іншого акціонера

(учасника) цього ж банку і ця частка становить 10 % і більше;

• він володіє 10 % і більше голосів під час прийняття рішень або має змогу

на підставі договору чи іншим чином впливати на прийняття рішень цим

акціонером (учасником).

Частка акціонерів (учасників) у статутному капіталі банку, якою він володіє

непрямо, повністю включається до розрахунку частки його участі в статутному

капіталі цього банку.

Цей аналіз дає можливість визначити, яким фізичним та юридичним особам

належить більшість голосів на загальних зборах акціонерів. Крім того, на

початковому етапі діяльності банку аналізують сплату статутного капіталу і

виявляють ще несплачену його частину.

Необхідно враховувати те, що відповідно до вимог чинного законодавства

юридичним особам — акціонерам банку заборонено використовувати для

формування статутних капіталів банків:

• кошти, одержані у кредит;

- бюджетні кошти;

• кошти власних статутних фондів;

• кошти резервних фондів;

• кошти цільового фінансування.

Внески до статутних капіталів банків здійснюються юридичними особами

— акціонерами банків тільки за рахунок наявних вільних власних коштів у

грошовій формі у національній валюті України та вільно конвертованій

іноземній валюті (для засновників, акціонерів (учасників) банку —

нерезидентів України).

Перерахування сум з іноземної вільно конвертованої валюти, внесених

іноземними засновниками — акціонерами (учасниками), в національній

валюті України здійснюється за офіційним курсом грошової одиниці України,

визначеним Національним банком України на дату підписання установчого

договору при створенні банку. Кошти

105

Розділ 2

можуть перераховуватися тільки з поточних рахунків юридичними особами та фізичними особами в безготівковій або готівковій формі.

У зв'язку з цим у процесі аналізу правильності формування статутного капіталу необхідно перевірити щодо кожного акціонера банку:

• наявність аудиторських висновків незалежних аудиторських організацій, які підтверджують достовірність балансових даних юри-дичних осіб — акціонерів банку про наявність у них вільних власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних капіталів банків у обсягах, передбачених установчими документами, а також оцінки фінансового стану і платоспроможності акціонерів;

• наявність балансів підприємств — акціонерів банків (ф. № 1) та звіту "Про фінансові результати та їх використання" (ф. № 2).

Крім того, у процесі аналізу правильності формування статутного капіталу необхідно перевірити наявність:

• висновків про підсумки аудиторської перевірки юридичних осіб — засновників, які мають частку в загальному оголошеному статутному капіталі не менше від 5 % ;

• копій платіжних документів із відповідним призначенням платежу, завірених банківськими печатками;

• виписок із протоколів уповноважених на те органів або письмової заяви акціонерів про спрямування нарахованих, але не виплачених дивідендів на формування статутного капіталу банку.

Наявні вільні власні кошти в юридичних осіб — акціонерів (учас-ників) банків розраховують, виходячи з балансових даних за станом на перше число місяця, в якому здійснюються фінансові вкладення.

Розмір наявних вільних власних коштів у юридичних осіб — акці-онерів банків дорівнює різниці між сумою джерел власних і прирівняних до них коштів (підсумок І розділу пасиву балансу), за винятком коштів статутного і резервного фондів, коштів цільового фінансування та сумою коштів, іммобілізованих в основні засоби та інші необоротні активи (підсумок І розділу активу балансу). Розмір наявних вільних власних коштів у юридичних осіб — акціонерів банку за кожним акціонером необхідно порівняти з розміром його фактично зробленого внеску до статутного капіталу банку.

Економічна оцінка платоспроможності та фінансової стійкості юри-дичних осіб — акціонерів комерційних банків здійснюється за допо-могою такої системи показників.

1. Показники платоспроможності:

а) коефіцієнт загальної ліквідності (KJIJ; б) коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності (КЛ2); в) коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (КЛ3); г) коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань власним обо

ротним капіталом (Кп з).

106


2. Показники фінансової стійкості:

а) коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (Кя);

б) коефіцієнт фінансової незалежності (КН);

в) коефіцієнт автономності (КА);

г) коефіцієнт маневреності власних коштів (KM).

3. Інші показники фінансового стану:

а) коефіцієнт реальної вартості основних і обігових засобів (KP);

б) коефіцієнт покриття інвестицій (Кп .);

в) коефіцієнт інвестування (Кін);

г) коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні (К );

д) коефіцієнт покриття балансу (К 6);

є) коефіцієнт використання власних коштів (Кв к);

ж) коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна (Кв ).

Методику розрахунку наведених показників буде розглянуто в наступній

темі.

Порядок формування статутного капіталу залежить від форми організації

банку. Якщо комерційний банк утворюється у формі акціонерного товариства

відкритого типу, то статутний капітал формується шляхом відкритої підписки

на акції, а якщо у формі акціонерного товариства закритого типу — у порядку

перерозподілу всіх акцій серед засновників банків згідно з розміром їх частки у

статутному капіталі. При утворенні банку як товариства з обмеженою

відповідальністю статутний капітал поділяється на частки, розмір яких

фіксується в засновницьких документах, а учасники банку несуть

відповідальність за його зобов'язаннями у межах своєї частки.

Статутний капітал комерційного банку у формі акціонерного товариства

створюється шляхом випуску та продажу двох видів акцій — звичайних та

привілейованих.

Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банком і поділяють з

ним усі його доходи, збитки та ризики. Якщо комерційний банк не заробляє

прибутку, власники звичайних акцій не отримують дивідендів, їм нічого не

гарантується у разі ліквідації банку.

Однак збитки власників звичайних акцій не можуть бути більшими, ніж

первісна вартість їхніх інвестицій, а дохід у разі прибуткової роботи банку

вони можуть отримувати значний, тому що прибуток розподіляється між

власниками простих (звичайних) акцій.

Привілейовані акції дають їх власникам право на отримання фіксованого

розміру дивідендів, який не залежить від отриманого банком прибутку.

Власникам привілейованих акцій у разі ліквідації банку повертається вартість

акцій після того, як буде задоволено грошові вимоги кредиторів банку.

Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні комерційними

банками.

107

Розділ 2

У процесі аналізу правильності формування статутного капіталу банку

необхідно перевірити дотримання акціонерами банку нормативних значень

показників платоспроможності та фінансової стійкості.

Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту

статутного капіталу (Кп ):

Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення

діяльності банку та зміцнення його статусу.

Іншими показниками, що характеризують зміни статутного капіталу в часі

або у просторі, є середньорічні темпи зростання за певні роки по певному

комерційному банку або в регіональному розрізі. Аналіз цих показників можна

деталізувати за різними ознаками.

Ефективність використання статутного капіталу визначають за допомогою

таких показників:

• розмір кредитних вкладень на 1 у. о. статутного капіталу;

• розмір прибутку на 1 у. о. статутного капіталу,

• розмір прибутку на 1 акцію;

• розмір прибутку на 1 акціонера.

Значення статутного капіталу в діяльності комерційного банку визначають за

допомогою таких показників:

• частки статутного капіталу в загальній сумі капіталу;

• частки статутного капіталу у валюті балансу.

Комплексний аналіз статутного капіталу можна провести за допо

могою табл. 2.5.

Наведені дані свідчать, що абсолютна сума сплаченого статутного капіталу

за звітний період зросла на 1000 тис. у. о., але темп його зростання зріс на 9,7 % .

При цьому необхідно визначити зменшення його ролі у формуванні сукупного

капіталу. Так, частка сплаченого статутного капіталу в сукупному капіталі банку

на кінець звітного періоду становила 86,5 % проти 97 % на початок звітного

періоду. Розмір його на одного акціонера збільшився у звітному періоді на 1,4

тис. у. о. Ефективність використання статутного капіталу за звітний період

значно підвищилася, про що свідчать показники розміру прибутку банку на 1 у.

о. статутного капіталу на одну акцію та на одного акціонера.

Ступінь покриття активів за рахунок акціонерного капіталу харак-

теризується особливим показником — мультиплікатором капіталу:

Капітал банку становить гарантійний фонд покриття можливих витрат. Із

цього випливає, що чим менше числове значення мульти- І

108


Таблиця 2.5. Динаміка та ефективність використання статутного капі-талу

плікатора капіталу, тим істотнішим є потенційний ризик втрат банку. Для середнього банку мультиплікатор капіталу становить 14—15 % , а для великого банку, фінансового центру — 20—25 % . Цей показник можна проаналізувати також у динаміці.

109

Розділ 2


1. Який порядок контролю встановлений Національним банком України за дотриманням комерційними банками мінімального розміру статутного капіталу?

2. Які поняття статутного капіталу ви знаєте? 3. Створені за рахунок яких джерел кошти заборонено використо-

вувати юридичним особам для формування статутних капіталів ко-мерційних банків?

4. За рахунок яких коштів юридичним особам дозволено здійснювати внески до статутних капіталів комерційних банків?

5. Як розраховується сума наявних власних вільних коштів у юри-дичних осіб — акціонерів?

6. За якими показниками дається оцінка платоспроможності та фінансової стійкості юридичних осіб — акціонерів комерційних банків?

7. Як розраховують показник, що дає характеристику масштабів діяльності банку?

8. Назвіть показники, що характеризують ефективність викори-стання статутного капіталу.

9. Назвіть показники, що визначають значення статутного ка піталу в діяльності комерційного банку.

2.6. Аналіз порядку формування загальних резервів та

резервних фондів комерційного банку

Загальні резерви та резервні фонди банку — це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, спеціальних потреб та покриття збитків, зафіксовані його статутом (рис. 2.3).

Тобто при створенні акціонерного банку в його установчих докумен-тах та статуті розмір резервного фонду фіксується завжди як певний відсоток статутного капіталу та розмір щорічних відрахувань на його створення або поповнення.

Загальні резерви та резервні фонди на відміну від статутного капіталу формують у процесі подальшої діяльності комерційного банку за рахунок відрахувань від прибутку. Резервний фонд поряд зі статутним капіталом та нерозподіленим прибутком становить основне джерело капіталу для комерційного банку і входить до суми основного капіталу.

110

Основна відмінність між ними полягає у ступені здатності банку вико-

ристовувати кошти цих фондів для покриття витрат та збитків. Якщо

нерозподілений прибуток, що залишається в розпорядженні банку, може

використовуватися практично без обмежень, кошти резервного фонду можуть

бути використані тільки на чітко визначені цілі, а кошти статутного капіталу —

тільки при ліквідації комерційного банку. Резервний фонд призначений:

• для покриття збитків комерційного банку за операціями, які він

проводить;

• виплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього

недостатньо прибутку.

Протягом п'яти років величина резервного капіталу має становити не менше

як 25 % статутного капіталу, тобто досягти нормативного значення. Якщо в

процесі або після створення резервного капіталу з нього здійснювалися

виплати для покриття збитків і непередбачених видатків, то відрахування від

прибутку поновлюються до досягнення необхідного розміру цього капіталу.

Важливе значення має правильність визначення розміру відрахувань від

прибутку на формування резервного капіталу. Прискорене відрахування з

метою швидкого створення резервного капіталу може знизити розмір

дивідендів за акціями, ринкову вартість акцій і негативно вплинути на

формування акціонерного капіталу взагалі.

Дуже низькі норми відрахувань від прибутку призведуть до повільного

формування резервного капіталу і можуть негативно вплинути на

забезпечення фінансової стійкості банку. Тому комерційні банки часто

вибирають змішаний порядок формувань резервного капіталу, коли протягом

кількох років здійснюється підвищене відрахування від

111


Розділ 2

прибутку, а потім установлюються повільні та низькі норми відрахувань до

досягнення встановленого розміру цього фонду.

У процесі аналізу резервного капіталу комерційного банку необхідно:

• перевірити правильність створення резервного капіталу відповідно до

чинного законодавства;

• проаналізувати тенденції зростання резервного капіталу;

• проаналізувати причини витрат кожної суми вказаного капіталу (тобто

причини, напрями, заходи).


1. Назвіть джерела формування резервного фонду комерційних

банків.

2. Для яких цілей призначений резервний фонд комерційного банку?

3. Що забезпечує комерційному банку наявність резервного фонду?

4. Якою має бути величина резервного фонду?

5. Яким питанням приділяється увага при аналізі резервного фонду?

2.7. Зміст та завдання аналізу зобов'язань комерційного

банку. Аналіз структури зобов'язань банку

Провідне місце в загальній сумі ресурсів, якими володіє банк, займають

зобов'язання банку.

Зобов'язання — вимоги до активів банківської установи, що зобов'язують її

сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. При веденні

обліку та складанні звітності до зобов'язань також включають кредиторське

заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочену

дебіторську заборгованість за доходами, але не включають доходи, прибуток та

внутрішньобанківські розрахунки.

Оскільки банк — це установа, яка працює в основному із залученими

коштами, то співвідношення між капіталом та зобов'язаннями має становити не

менш як 1 : 25—ЗО (у банках зарубіжних країн це співвідношення становить від

1:10 або навіть від 1: 50).

Для зручності проведення аналізу зобов'язання банку класифікують за

різноманітними ознаками, тобто залежно від вкладників, від форми власності, від

строку і порядку повернення та ін. (рис. 2.4).

112

Так, за якісним складом зобов'язання "брутто" поділяють на такі групи (рис. 2.5).

Можна також проаналізувати структуру ресурсів банку за допомо-гою такої класифікації (табл. 2.6).

Звичайно, названі класифікації можна доповнити залежно від по-авленої мети аналізу. Передусім слід пам'ятати, що більшість зобов'язань є платними, і

через це витрати банку збільшуються. Проте серед зобов'язань є й де-шеві ресурси:

■ залишки на рахунках клієнтів; • депозити до запитання; • кредиторська заборгованість. До дорогих ресурсів належать:

• строкові депозити; • міжбанківські кредити та депозити.

113


Розділ 2

Збільшення зобов'язань банку оцінюють позитивно, адже це свід-

чить про зростання суми кредитних ресурсів.

Таблиця 2.6. Класифікація структури ресурсів банку

Аналіз зобов'язань банку починають із визначення їх суми за балансом

шляхом складання залишків за визначеними рахунками на підставі балансу комерційного банку. На цьому ж етапі аналізу дається характе-ристика змін суми зобов'язань банку в динаміці, а також у їх структурі. У

процесі аналізу зобов'язань банку їх структуру можна проаналізувати: • за джерелами формування;

• за групами клієнтів; • за строками.

Цей аналіз дає можливість визначити, з яких секторів економіки, на який

строк, у якій формі залучається основна маса коштів. При аналізі зобов'язань банку використовують:


• нормативні акти уряду, Верховної Ради України і Національного банку

України;

• баланс комерційного банку;

• дані про обороти та залишки на рахунках;

• дані за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами та

депозитами;

• звіт про суми і процентні ставки за депозитами;

• звіт про кредитний портфель та залишки за депозитами;

• звіт про залишки за депозитами;

• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями клієнтів — резидентів

України (у розрізі галузей економіки та форми власності);

• звіт про залишки за депозитами — зобов'язаннями (класифікація за видами


• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями клієнтів — резидентів

України (в розрізі видів економічної діяльності та форм власності);

• різноманітні позаоблікові матеріали та ін.

У табл. 2.7 показано структуру зобов'язань певного банку.

115

Розділ 2

Аналіз структури зобов'язань банку показує, що основну їх частку становлять

кошти до запитання клієнтів — 35,3 % на кінець звітного періоду проти 55,6 % на

початок звітного періоду, тобто їх частка в загальній сумі зобов'язань банку

скоротилася на 20,3 % . Друге місце в структурі зобов'язань банку посідають

депозити та кредити банків — 30,9 % на кінець звітного періоду проти 5,7 % на

початок звітного періоду, тобто їх частка збільшилася в загальній сумі зобов'язань

на 25,2 % . На частку строкових депозитів клієнтів на кінець звітного періоду

припадає 16,8 % проти 20,8 % на початок звітного періоду, тобто зменшення на

4,0 % . Наведені дані свідчать про погіршення структури зобов'язань

комерційного банку, що пов'язано з обмеженістю можливостей із залучення

коштів клієнтів та залежністю від стану ринку міжбанківських кредитів.

Необхідно зазначити також погіршення структури самої депозитної бази банку,

про що свідчить наявна тенденція до зниження частки стабільної частини ресурсів

(строкових депозитів) у звітному періоді на 4,0 % . Підтвердженням погіршення

структури депозитної бази банку є зниження частки коштів до запитання клієнтів

у валюті балансу з 35,3 % на початок звітного періоду до 20,3 % на кінець

звітного періоду. Відомо, що в банківській практиці вважається, коли їх частка

менша від 25 % валюти балансу, то це характеризує стан депозитної бази банку

негативно.


1. Дайте визначення терміна "зобов'язання".

2. Розкрийте склад зобов'язань комерційного банку.

3. За якими ознаками класифікують зобов банку?

4. Визначте якісний склад зобов'язань банку.

5. За якими критеріями аналізують структуру зобов'язань банку?

6. Назвіть джерела аналізу зобов'язань банку.

2.8. Аналіз структури депозитної бази комерційних

банків

Більшість зобов'язань банку формується в процесі проведення цим банком

депозитних операцій.

У структурі зобов'язань комерційних банків 64 % припадає на депозитні

зобов' язання. їх середньорічний приріст за останні п'ять років становив 106 % .

Домінуючим видом зобов'язань є депозити до запи-

116


тання — 62,4 % . Банки залучають вільні кошти як у національній, так і в

іноземній валютах.

В умовах ринкових відносин роль депозитних банківських операцій зростає.

Правильна, ефективна організація цих операцій необхідна для забезпечення

нормальної банківської діяльності на комерційних началах, регулювання

грошової маси країни, успішного здійснення традиційних операцій банку,

розширення послуг, що надаються вкладникам.

Депозит (від лат. — річ, віддана на збереження) — це зобов'язання банку за

тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними

паперами за відповідну плату.

Практично всі клієнтські рахунки в пасиві називають депозитними.

Депозитним може бути будь-який рахунок, відкритий клієнтові у банку, на

якому зберігаються грошові кошти клієнта. У світовій практиці їх частка в

структурі пасивів становить від 60 до 80 % .

Згідно зі світовою практикою депозити за їх економічним змістом поділяють

на такі групи:

• депозити до запитання;

• строкові депозити;

• ощадні вкладення населення;

• цінні папери власного боргу.

Депозити до запитання — це кошти, які можуть бути вилучені клієнтами у

будь-який час, тобто термін зберігання коштів не обумовлюється. У більшості

комерційних банків депозити до запитання мають найбільшу частку в структурі

зобов'язань банку.

Строкові депозити — це кошти, розміщені клієнтом банку на депозитних

рахунках на визначений строк.

Ощадні депозити — це заощаджені кошти населення.

Цінні папери власного боргу — депозитні сертифікати, векселі тощо —

своєрідні фінансові інструменти, тому що вони відіграють роль депозитів і

разом з тим можуть використовуватись як застава при кредитних операціях, як

документи при розрахунках. Ці властивості роблять цінні папери банківського

боргу високоліквідними, і банки застосовують випуск цих цінних паперів для

збільшення депозитів.

Депозитний ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво кредитної

установи про депонування грошових коштів на визначений термін, яке дає

право вкладникові одержувати депозитну суму і встановлений дохід.

Фінансовий вексель — це цінний папір, який вільно обертається на ринку

цінних паперів; платником за ним є банк, тому цей вексель може широко

використовуватись як депозитний інструмент. Проте класична основа

вексельного обігу має позичковий характер на відміну від депозитної природи

сертифікатів, чеків.

117

Розщіп 2

Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку:

• є головним джерелом проведення активних і насамперед пасивних

операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і,

відповідно, розмір доходу банку;

• правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність

комерційних банків;

• депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;

• ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, значно дешевші від

міжбанківських кредитів.

Водночас депозитні операції мають деякі недоліки:

• операції із залучення коштів у вклади пов'язані зі значними мар-

кетинговими зусиллями, грошовими витратами комерційних банків. Це не дає

комерційному банку можливості у разі необхідності оперативно отримувати

грошові кошти для проведення активних операцій, здійснення непередбачених

платежів;

• мобілізація коштів у вклади і депозити в більшості випадків залежить від

вкладників, а не від комерційного банку, якому часто важко, а то й неможливо

досягти додаткового залучення коштів;

• загальний обсяг тимчасово вільних грошових коштів у рамках

окремо взятого банку або району об'єктивно обмежений.

Суб'єктами аналізу депозитних операцій є, з одного боку, боржники, самі

комерційні банки, а з іншого, кредитори, — державні й приватні підприємства і

організації, фізичні особи, громадські організації і фонди.

Об'єкти аналізу депозитних операцій — вкладення, які на певний строк

осідають на рахунках у комерційному банку.

З метою залучення коштів клієнтів для своєї діяльності комерційні банки

розробляють стратегію депозитної політики, виходячи з цілей і завдань

комерційних банків, закріплених у їх статутах, але при цьому комерційним

банкам треба завжди дотримуватися основних умов:

• депозитні операції повинні сприяти банківському прибутку чи створенню

умови для досягнення цієї мети у майбутньому;

• дотримуватися диверсифікації (урізноманітнення) депозитів;

• забезпечувати відповідність депозитних і активних операцій за термінами;

• віддавати перевагу найбільш ліквідно-строковим депозитам;

• розвивати банківські послуги і підвищувати якість та культуру

обслуговування клієнтів, що сприяє зміцненню депозитної бази.

При аналізі обсягу депозитів банку важливою є як їх кількісна, так і якісна

оцінка. Збільшення сум депозитів банку свідчить про зростання депозитної бази

банку. При цьому також необхідно проаналізувати їх якісну структуру. Чим вища

частка депозитів клієнтів банку (під-

118


приємств та організацій), залучених на довгостроковій основі, тим вища

стабільна частина ресурсів комерційного банку, що позитивно впливає на його

ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик.

Строкові депозити є найбільш стабільною частиною покупних ресурсів, що

дає банку можливість здійснювати кредитування на більш тривалі строки і,

отже, під вищий процент. Оптимальний рівень строкових депозитів у ресурсній

базі має становити не менш як 50 % .

Обслуговування поточних рахунків — найдешевший ресурс для банку.

Збільшення частки названого компонента в ресурсній базі зменшує процентні

витрати банку. Але необхідно мати на увазі, що поточні рахунки — найбільш

непередбачений інструмент, тому висока їх частка знижує ліквідність банку.

Оптимальною вважається частка поточних рахунків у ресурсній базі на рівні 30

% .

У загальній сумі зобов'язань комерційних банків України велика частка

належить заощадженням населення.

Частка депозитів фізичних осіб у загальних депозитах становить в Україні 35

% . Швидкими темпами почали зростати обсяги депозитів фізичних осіб після

запровадження гривні. У вкладах населення переважають строкові депозити, їх

майже втричі більше, ніж депозитів до запитання. Певною мірою це свідчить

про недостатній розвиток розрахункових послуг банків населенню.

Слід зазначити, що основна сума депозитів населення розміщена не в

Ощадбанку, а в інших банках, хоча на Ощадбанк припадає 21,6 % усіх вкладів

фізичних осіб. У сімці найбільших банків розміщена переважна частина

депозитів населення (68 %), з них на Ощадбанк припадає 31,7 % , що свідчить

про втрату Ощадбанком монополії на вкладні операції населення. Для оцінки

стабільності грошових вкладів населення використовують такі показники.

1. Середній строк збереження вкладеної у. о. Цей показник ви

значають за формулою

де Сд — середній строк зберігання, дні; Зск — середній залишок вкладів; Я —

оборот за видачею вкладів; Д — кількість днів у періоді.

Від строку збереження вкладів залежить тривалість строку їх використання

як ресурсів кредитування.

2. Рівень осідання коштів на рахунках за вкладами (%) визна

чається за такою формулою

119

Розділ 2

де Р — рівень осідання коштів на рахунках за вкладами, % ; 3 — залишок

вкладів на кінець року; Зп — залишок вкладів на початок року; Н — надходження на рахунки за вкладами.

Рівень осідання коштів на рахунках за вкладами характеризує їх стабільність, що дає банку можливість використовувати їх як довго-


Практика показує, що значна частка коштів, які надходять на поточні рахунки

клієнтів банку, залишається без руху протягом тривалого строку. Банки

зацікавлені в залученні цих коштів на строкові депозити для зміцнення

стабільності депозитної бази. Тому комерційні банки за допомогою такої

методики можуть допомогти клієнтам у визначенні частки коштів від планового

виторгу, що осідає на поточному рахунку, яка без шкоди для підприємства

можна розмістити на строковий депозитний рахунок:

де Ч — частка коштів від планової виручки, що може бути розміщена на

строковий депозитний рахунок; Зср — середній залишок коштів на поточному

рахунку за відповідний період минулого року; Нф — фактичні надходження на

поточний рахунок (фактична реалізація за відповідний період минулого року);

Нпл — очікувані надходження на поточний рахунок підприємства (план з

реалізації).

Приклад

Залишок коштів на поточному рахунку клієнта у минулому році становив:

• на 1 січня минулого року — 12 тис. у. о.;

• на 1 квітня минулого року — 15,2 тис. у. о.;

• на 1 липня минулого року — 13,0 тис. у. о.;

• на 1 жовтня минулого року — 13,2 тис. у. о.;

• на 1 січня поточного року — 14,0 тис. у. о.

Фактичний виторг у 2001 р. становив 436,9 тис. у. о.

План реалізації (плановий виторг) у 2002 р. — 500 тис. у. о.

Звідси:

ь (12:2) + 15,2 + 13,0 + 13,2 + (14:2) iq„ З = ---------------------------------------------------- = 13,6 тис. грн;

4

500 тис. у. о.-2,8 % 100

%

121

Розділ 2

Кошти, що залучаються комерційними банками як депозити строком

до одного року, можуть у певних економічних межах використовуватися не тільки для видачі короткострокових позик, а й для надання їх на більш тривалий строк. Для того щоб установити межу, в рамках якої можливе спрямування короткострокових ресурсів на серед-ньо- і довгострокове кредитування, банки розраховують коефіцієнт трансформації короткострокових ресурсів у довгострокові за такою

формулою:

де К — коефіцієнт трансформації; R — короткострокові ресурси; S — короткострокові позики і вкладення капіталу.

Цю формулу широко застосовують у банківській системі Франції. У нашій країні банки з цією метою використовують формулу

де Кт — коефіцієнт трансформації; До — дебетовий оборот із видач ко-роткострокових позик строком до одного року; Ко — кредитовий оборот із

надходжень коштів на депозитні рахунки строком до одного року.


1. Дайте визначення терміна "депозит". 2. На які групи поділяють депозити банку за економічним змістом? 3. За якими ознаками класифікують зобов'язання банку? 4. За якою форму лою визначають частку коштів клієнтів, що осідає

на їх поточному рахунку, яку можна розмістити на строковий депозит?

5. Наведіть формулу коефіцієнта трансформації короткострокових

позик у довгострокові. 6. Як розраховують рівень осідання коштів на рахунках за вкладами?

122


2.9. Аналіз ефективності використання комерційним банком своїх зобов'язань

Одним із найважливіших моментів аналізу зобов'язань банку є аналіз

ефективності їх використання. Це пов'язано з тим, що зростання в умовах

ринкових відносин ролі депозитних операцій у діяльності банку зумовлює

збільшення частки їхньої вартості в загальних видатках банку, що в кінцевому

результаті відображається на фінансових результатах банку і його фінансовому

стані. Наведені причини спонукають комерційні банки знаходити шляхи

найефективнішого використання залучених коштів.

Для оцінки ефективності використання банком своїх зобов'язань

застосовують такі показники:

• норматив загальної ліквідності;

• ефективність використання платних пасивів;

• ефективність використання сукупних зобов'язань;

• коефіцієнт ефективності використання зобов'язань.

Наведені показники аналізують у динаміці, а також шляхом порівняння

фактичних показників з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу

факторів на показники ефективності використання зобов'язань банку

використовують повний спосіб ланцюгових підстановок.

Основним показником, що характеризує ефективність використання

комерційним банком своїх зобов'язань, є показник загальної ліквідності, який

розраховується за такою формулою:

де Л3— показник загальної ліквідності; Л — активи банку; З зання

банку.

Нормативне значення названого показника має становити не менше як 100

% . Виходячи з наведеної формули, причинами, які впливають на рівень

загальної ліквідності, є:

• зміна абсолютної суми активів банку;

• зміна абсолютної суми зобов'язань банку.

Для кількісного вимірювання зазначених чинників на рівень ліквідності

застосуємо повний спосіб ланцюгових підстановок:

123

—зобов'я-

Розділ 2

Л -Л = Вплив на рівень загальної ліквідності зміни суми зобов'я- з. ум. з. н. з. п ґ г^ •*

зань банку;

Л — Л = Вплив на рівень загальної ліквідності зміни суми ак- з. н. з. п з. ум. ґ *

тивів;

А — активи на початок звітного періоду;

Зп — зобов'язання на початок звітного періоду;

А — активи на кінець звітного періоду;

З — зобов'язання на кінець звітного періоду.

Методику, наведену при розрахунку впливу чинників на зміну рівня загальної

ліквідності, застосовують і при розрахунку впливу чинників на показники

ефективності використання платних пасивів і ефективності використання

сукупних зобов'язань.

Депозити банку є платними ресурсами. Тому від ефективного їх

використання залежить одержання банком прибутку, необхідного для погашення

своїх зобов'язань перед клієнтами.

Ефективність використання платних пасивів банку визначають за такою

формулою:

де £ — ефективність використання платних пасивів; ДА — доходні активи; ПП —

платні пасиви.

Як показує практика, норматив використання платних пасивів має становити

не менше ніж 90 % .

Зауважимо, що порядок визначення суми дохідних (робочих) активів буде

розглянуто в темі "Аналіз активних операцій комерційного банку".

Для оптимальної діяльності комерційного банку необхідне ефективне

використання не тільки платних ресурсів, а й усіх сукупних зобов'язань.

Ефективність використання сукупних зобов'язань визначимо за формулою

„ ПА

124


де Е с.з.— ефективність використання сукупних зобов'язань банку; ДА — дохідні

активи; СЗ — сукупні зобов'язання.

Вважається, що банк ефективно використовує в господарському обороті

сукупні зобов'язання, якщо наведений показник буде не менше ніж 50 %.

Ефективність використання банком своїх зобов'язань можна також

проаналізувати за допомогою коефіцієнта ефективності їх використання, який

розраховують за такою формулою:

Це співвідношення показує, яка сума зобов'язань банку припадає на 1 у. о.

кредитних вкладень. Якщо зазначений показник буде більший від одиниці, то це

свідчить про недостатньо ефективне використання зобов'язань, тому що банк

проводить недостатньо активну кредитну політику.


І.Які показники використовують при оцінці ефективності використання

зобов'язань банка?

2. За якою формулою розраховують норматив загальної ліквідності? Яке

нормативне значення названого показника?

3. Який показник використовують для оцінки ефективності ви користання

платних ресурсів? Як його розраховують?

4. Укажіть оптимальне значення показника ефективності використання

платних ресурсів.

5. За якою формулою розраховують ефективність використання сукупних

зобов'язань?

6. Укажіть оптимальне значення показника ефективності використання

сукупних зобов'язань.

2.10. Аналіз використання міжбанківського кредиту у

формуванні ресурсів банку

Для оперативного залучення необхідних додаткових коштів комерційні

банки використовують можливості міжбанківського ринку ресурсів, на якому

здійснюється продаж грошових коштів, мобілізованих іншими кредитними

установами.

125

Розділ 2

Міжбанківський ринок — частка ринку позикових капіталів, де тимчасово

вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками

між собою.

Міжбанківські позики є ще одним важливим джерелом ресурсів комерційного

банку і складовою його зобов'язань. Вони становлять близько 20 % структури

пасивів банку.

Міжбанківський кредит — це оперативне за способом залучення коштів, але

дороге джерело ресурсів банку.

Вільними кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі банки, в яких

завжди є надлишок коштів, і, щоб вони приносили дохід, банки прагнуть

розмістити їх в інших банках-позичальниках. Нині банку вигідніше позичити

кошти іншому банку, ніж підприємству, тому що гарантія повернення позички з

боку банку більша, ніж з боку підприємства. Крім того, міжбанківський кредит —

це досить ліквідні кошти, для нього характерні короткостроковість і

оперативність одержання.

Причини продажу одним комерційним банком іншому банківських ресурсів

різноманітні:

• відсутність належного попиту і вигідного розміщення ресурсів серед своїх

клієнтів;

• необхідність установлення більш тісних взаємовідносин між банками;

• прибутковість цієї операції.

Міжбанківські кредити використовують:

• для оперативного регулювання ліквідності балансу банку;

• надання кредитів вигідним позичальникам.

Метою аналізу міжбанківського кредиту є визначення:

• залежності діяльності комерційного банку від міжбанківських кредитів;

• доцільності залучення міжбанківських кредитів;

• ефективності використання міжбанківських кредитів.

Наведені показники аналізують у динаміці.

Міжбанківські позики аналізують за їх видами, строками погашення, а також

за типами кредитних установ, від яких вони були отримані.

Для оцінки залежності діяльності комерційного банку від міжбанківських

кредитів можна використати показник максимального розміру отриманих

міжбанківських позик. Цей показник розраховують за такою формулою:

де МБо — загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позик;

ЦК — загальна сума залучених централізованих коштів; К — капітал банку.

126


Максимальне значення показника не повинно перевищувати 300 % . У

комерційного банку (див. дод. 1) дорівнюватиме: на початок звітного

періоду:

Наведені дані свідчать, що комерційний банк дотримується встановленого

оптимального рівня, хоча спостерігається тенденція до підвищення залежності

діяльності банку від міжбанківських кредитів.

Деякі комерційні банки для аналізу залежності своєї діяльності від

міжбанківських кредитів ще використовують коефіцієнти рефінансування, тобто

показники співвідношення загальної суми отриманих міжбанківських позик:

• до суми власного капіталу банку;

• суми кредитних вкладень;

• суми зобов'язань;

• суми валюти балансу.

Загальна сума отриманих міжбанківських кредитів Власний

капітал банку

Загальна сума отриманих міжбанківських кредитів _

Чим вищі названі показники, тим більша залежність діяльності банків від

міжбанківських позик. Якщо в структурі зобов'язань банку на частину

міжбанківського кредиту припадає 50 % і більше, то їх структура вважається

ризиковою.

Показники залежності діяльності банку від міжбанківських позик

аналізують у динаміці. За їх допомогою можна визначити резерви підвищення

дохідності комерційного банку.

Для оцінки доцільності залучення міжбанківських кредитів насамперед

необхідно зіставити вартість залучених міжбанківських ресурсів

127

Розділ 2

і вартість коштів на поточних та інших рахунках, депозитних вкладах,

коштів у розрахунках, вартість операцій з цінними паперами. Вартість ресурсів визначають у відсотках і розраховують за формулою

Наведені дані свідчать, що середньорічні залишки міжбанківських кредитів

дуже великі, хоч і залишаються на рівні 75 % у середньорічних залишках

залучених коштів. Водночас частка витрат на залучення цього виду ресурсів

становить 95,9 % у минулому році і 96,5 % — у звітному році.

Для оцінки обґрунтованості залучення міжбанківських кредитів дуже

важливо зіставити вартість залучених коштів на міжбанківському ринку з

вартістю розміщених коштів. Якщо ці кошти банк мобілізує за більш високою

ціною, ніж витрачає, то таке залучення коштів неефективне. Але якщо ресурси

реалізують за більш високою ціною і в скорочені строки, то це буде приносити

банку певний дохід табл. 2.9.

Для ресурсного регулювання банки щодня складають розрахунковий

платіжний баланс, на підставі якого зіставляють подальше надходження коштів і

суми належних до виконання зобов'язань. У разі створення негативного сальдо

платіжного балансу необхідно залучити додаткові кредитні ресурси (це може

бути й міжбанківський кредит);

128


Виходячи з розрахунків станом на 10 січня, у банку (дод. 1) вивіль-няються ресурси в розмірі 395 тис. у. о., які можна запропонувати для реалізації на міжбанківському ринку або розмістити в інші активи.


1. Назвіть причини продажу одним комерційним банком іншому банківських

ресурсів.

2. За допомогою якого показника визначають вартість ресурсів? Наведіть

формулу його розрахунку.

3. Які показники характеризують залежність діяльності банку від

міжбанківських кредитів?

4. З якою метою в комерційному банку складають розрахунковий платіжний

баланс?

5. За допомогою яких показників оцінюють ефективність використай ня

міжбанківських кредитів?

РОЗДІЛ З

АНАЛІЗ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ

КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Активні операції банків — фінансові операції з розміщення коштів із метою

отримання доходу.

До активних операцій банку належать:

• касові операції;

• надання кредитів та позичок;

• придбання цінних паперів;

• вкладення коштів у комерційні проекти;

• лізингові операції;

• факторингові операції;

• операції з векселями;

• валютні операції;

• інші банківські операції.

У попередній темі було визначено, що аналіз структури ресурсної бази банку

дає загальне уявлення про пасиви банку з погляду їх кількісних і якісних

характеристик. Водночас для оцінки фінансового стану банку, аналізу його

ліквідності необхідно:

• розглянуту вище методику аналізу ресурсної бази пов'язати з оцінкою

основних напрямів розміщення ресурсів;

• визначити найважливіші (для банку) джерела коштів у взаємозв'язку з

напрямами їх розміщення;

• проаналізувати активні операції банку;

• дати оцінку їх ефективності.

131

Розділ З

Викладене свідчить, що в діяльності комерційного банку важливим моментом

є не тільки формування ресурсів, а й ефективне їх розміщення. Тому одним з

основних напрямів аналізу банківської діяльності є аналіз його активних операцій.

Він повинен сприяти підвищенню ефективності управління активами банку.

Аналізуючи активи банку, слід ураховувати їх органічний діалектичний

зв'язок з пасивами, бо це одні й ті ж засоби, але характеризуються двояко. З

одного боку, як пасиви — джерела засобів для створення активів — надання

послуг (виробництво продукту), а з іншого — як активи — джерела для

погашення зобов'язань (пасивів) банку. Взаємозв'язок між активом і пасивом

балансу банку, наприклад, чітко проектують при розрахунку ефективності

використання комерційним банком залучених коштів як відношення залучених

ресурсів до загальної суми кредитних вкладень. Значення наведеного показника у

більш як 100 % пов'язане з випереджаючими темпами формування портфеля

депозитів порівняно з темпами зростання кредитних вкладень і свідчить про

використання залучених коштів не тільки як кредитних ресурсів, а й як джерела

інших активних операцій, у тому числі для покриття власних витрат банку, що,

безумовно, не можна охарактеризувати позитивно.

Головною метою аналізу активних операцій банку є виявлення напрямів

розміщення ресурсів банку, які приносять найбільший дохід.

3.1. Зміст та завдання аналізу активних операцій

комерційного банку

Активні операції банків — це фінансові операції з розміщення коштів із

метою отримання доходів. До них належать надання кредитів та позичок, купівля

цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові

операції, операції з векселями тощо.

Активи — це об'єкти, необхідні банку для його функціонування, тобто

засоби виробництва, кошти в касі й на кореспондентському рахунку та в

розрахунках (дебіторська заборгованість), його продукти, які приносять банку

дохід — послуги, господарські процеси, пов'язані з розміщенням коштів у НБУ

та інших банках, цінних паперах, наданих кредитах і позичках, а також із

вкладанням коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові, вексельні та

інші банківські послуги. Загальна сума активів — це сума всіх категорій активів

за вирахуванням суми всіх контрактивних рахунків інших резервів під можливі

збитки від кредитної діяльності та дисконту за придбаними цінними паперами.

132

Аналіз активних операцій комерційного банку

Виходячи з викладеного, бачимо, що й термін "актив", і термін "активні

операції" мають одну економічну природу і тісно пов'язані.

Загальна сума активів — це сума всіх категорій активів за вирахуванням

суми всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від

кредитної діяльності та дисконту за придбаними цінними паперами.

Усі активні операції комерційного банку є ризиковими, проте вони

забезпечують йому значну частину доходів.

Мета дослідження активних операцій полягає в тому, щоб визначити

шляхом аналізу по вертикалі динамічні зміни у структурі активів. На основі

оцінки по горизонталі аналізують зміни в динаміці, зіставляючи дані за різні

періоди.

Основні напрями дослідження активів банку такі:

• аналіз структури активних операцій;

• оцінка економічної доцільності та ризикованості окремих активних

операцій.

Як зазначалося, в активі балансу комерційного банку відображають напрями

використання коштів. Використання коштів залежить від особливостей

конкретного комерційного банку і визначається ним.

Основні завдання аналізу активних операцій банку передбачають вивчення

та оцінку таких показників (рис. 3.1).

ЗАВДАННЯ АНАЛІЗУ

' і < Г < '

Склад і стан

активів Якість активів Ефективність

використання

Рис. 3.1. Завдання аналізу активних операцій банку

Виходячи з цього, аналіз активів банку становить оцінку ефективності

скоординованого управління банківським балансом. Інформаційною базою

аналізу є:

• балансовий звіт банку;

• звіт про кредитний портфель;


• звіт про класифіковані активи;

• звіт про суми і процентні ставки за кредитами (щоденний і місячний);

• звіт про залишки заборгованості за кредитами клієнтів — резидентів

України, включаючи нараховані прострочені проценти (в розрізі видів


133

Розділ З

• звіт про заборгованість за пролонгованими кредитами;

• звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за секторами економіки);

• звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за цільовим спрямуванням);

• звіт про списану безнадійну заборгованість; • звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам

(класифікація за формами власності); • звіт про залишки за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за

галузями економіки); • звіт про прострочені активи, за якими не нараховуються проценти; • звіт про заборгованість за простроченими кредитами, за якими не

нараховуються проценти; • розрахунок резерву на можливі втрати за позичками комерційних

банків; • дані аналітичного обліку; • різні позабалансові матеріали.


1. Дайте визначення активних операцій банку. 2. Розкрийте значення терміна "актив". 3. Що мають на увазі під терміном "загальна сума активів"? 4. Яка мета дослідження активних операцій банку? 5. Що є інформаційною базою аналізу активних операцій комерційного

банку? 6. Назвіть основні завдання аналізу активних операцій банку.

3.2. Аналіз змін у структурі активних операцій.

Аналіз якості активів

Оцінка якості активів — важливий показник для визначення ступеня надійності банку та ефективності його діяльності.

Для досягнення названої мети аналіз активних операцій починають з визначення змін у їх структурі.

Аналіз структури активних операцій банку становить аналіз напрямів використання його ресурсів. Перевірка й аналіз активів належать до найбільш тривалої і важливої стадії аналізу діяльності комерційного банку. Зарубіжні експерти свідчать, що аудитори, які пере-

134


віряють надійність банку, становлять звичайно групи з 12 осіб, з яких 8 оцінюють якість активів. Причина цього в тому, що структура і якість активів значною мірою зумовлюють ліквідність і платоспроможність банку і в кінцевому результаті його надійність.

Зміни в структурі активних операцій можна проаналізувати за до-помогою вертикального і горизонтального аналізу (рис. 3.2).

виділити окремі види активних операцій і оцінити їх значущість

у структурі балансу

визначити ступінь зміни масштабів конкретних видів банківських

операцій ВЕРТИКАЛЬНИЙ

АНАЛІЗ ДАЄ

МОЖЛИВІСТЬ

простежити зміни руху залишків за

окремими балансовими рахунками

визначити відхилення за статтями балансу,

що впливають на стійкість, дохідність,

продуктивніть, прибутковість і ліквідність

активних статей балансу банку

Рис. 3.2. Завдання вертикального аналізу активних операцій банку

На основі горизонтальної оцінки активних операцій банку аналізують зміни в динаміці шляхом зіставлення даних за різні періоди. Зіставлення даних дає змогу виявити відхилення в абсолютній сумі й у процентах:

• за основними робочими активами;

• неробочими активами; • витратами на власні потреби; • іммобілізованими активами і коштами. Наведені групування активів банку дають можливість охарактери-

зувати якісний склад активів банку. Вертикальний і горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу

виявити зміни в розподілі агрегованих статей балансу як у динаміці, так і у внутрішній структурі активних операцій балансу банку і визначити, за рахунок яких операцій зросла (зменшилася) прибутковість (збитковість), виявити зміни (збереження пріоритетів) у банківській діяльності.

135

Розділ З

Аналіз структури активних операцій поділяють на якісний і кількісний.

Важливою стадією аналізу структури активів банку є їх кількісний аналіз за

даними бухгалтерського балансу й аналітичного обліку.

При цьому необхідно визначити частку різних статей активу балансу, що

дасть можливість охарактеризувати значущість тих чи інших активних операцій в

діяльності банку, тобто з'ясувати основні напрями використання коштів банку.

На основі якісного розподілу активів і використання методу порівняння

визначають пропорції між рахунками балансу і виявляють тенденції їх зміни та

простежують, якою мірою ці зміни і відхилення вплинули на ліквідність та

прибутковість операцій банку. Крім того, наведені показники порівнюють з

аналогічними показниками інших банків, а також з даними в цілому за

банківською системою "України. Визначення частки окремих статей активів у їх

загальній сумі дає змогу охарактеризувати значення певних активних операцій у

діяльності банку, тобто з'ясувати напрями використання коштів банку. Для цього

складають табл. З.1.

Рядок "Сукупні активи" відображає загальний розмір активів банку. Саме

за цим показником банки розподіляють за групами та ранжують у межах своєї

групи. Слід зазначити, що в цій графі, як і в інших, активи наводяться в так

званій чистій сумі, тобто за вирахуванням усіх контрак-тивних резервів, але з

доданням нарахованих не отриманих процентів. Це стандартний підхід, який

застосовують у більшості країн світу.

Рядки "Грошові кошти" та "Кошти в НБУ" показують наявність у банку

ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових

операцій. Щодо цього показника не можна застосувати формулу "чим більше —

тим краще", адже ці кошти здебільшого не приносять банку доходу. Відтак, їх

надмірний рівень (ідеться про частку в сумарних активах) фактично призводить

до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак у

період фінансової нестабільності значні обсяги названих активів вважають

позитивною ознакою стабільності банку.

Кошти на коррахунках в інших банках так само, як і кошти в НБУ,

відіграють роль миттєво ліквідних активів для проведення розрахунків. За ними

банк не отримує доходів, тому їх частка в сумарних активах, як правило,

незначна. Ще однією причиною цього є відносна ризиковість операцій за

коррахунками. Натомість за депозитами та кредитами в інших банках

фінансово-кредитна установа отримує доходи. Але слід пам'ятати, що основним

завданням банківської діяльності в усі часи було залучення тимчасово вільних

коштів та їх вкладення в реальні операції, тобто надання іншим, небанківським

установам. Відтак надто велика (порівняно із іншими) частка виданих міжбан-

136


Таблиця 3.1. Структурний аналіз банку

№ Види операцій На початок звітного

періоду На кінець звітного

періоду

Відхилення +/-

тис.

у. о.

частка, %

тис.

у. о. частка %

тис.

у. о. %

1 Валюта, монети та бан-

ківські метали, дорожні чеки

235 1,9 180 1,2 -55 -23,4

2 Кошти на коррахунку

вНБУ

496 3,9 590 3,8 +94 +19,0

3 Інші кошти в НБУ 346 2,7 240 1,5 -106 -30,6

4 Кошти на коррахунках в

інших банках

384 3,0 250 1,6 -134 -34,9

5 Депозити і кредити в

інших банках 649 5,1 1260 8,1 +611 +94,1

6 Цінні папери в портфелі

банку 261 2,1 322 2,1 +61 +23,4

7 Кредити та фінансовий

лізинг 7243 57,1 9040 58,1 +1797 +24,8

8 Інвестиції капіталу в дочірні та асоційовані компанії

92 0,7 120 0,8 +28 +30,4

9 Нематеріальні активи 123 1,0 132 0,8 +9,0 +7,3

1

0 Матеріальні активи 2220 17,4 2 565 16,5 +345 +15,5

1

1 Інші активи 652 5,1 850 5,5 + 198 +30,4

1

2 Сукупні активи 12 701 100 15 549 100 +2 848 +22,4

ківських депозитів та кредитів може свідчити про відсутність у банку надійних клієнтів-позичальників із числа небанківських установ.

Наступний рядок — "Портфель цінних паперів" характеризує за-гальний обсяг вкладень банку в державні цінні папери, в тому числі реструктуровані, а також на загальний обсяг вкладень у боргові та ка-пітальні цінні папери, випущені корпоративними, тобто недержавними, емітентами.

Показник "Кредити та фінансовий лізинг" характеризує суму опе-рацій кредитного характеру, за винятком операцій міжбанківського кредитування.

137

Розділ З

"Матеріальні активи" — це показник наявності в банку операційних та

неопераційних основних засобів, тобто приміщень, будівель тощо, та капітальних

вкладень у них. Зауважимо, що вкладення значних коштів у недохідні активи

погіршує структуру активів та їх дохідність.

До категорії "Інші активи" віднесено дебіторську заборгованість, тобто

активи, які здебільшого не приносять банкові доходу і не можуть бути віднесені

до будь-якої іншої категорії активів.

Основним прийомом аналізу статистичної структури активів є визначення та

порівняння частки кожної категорії активів. Саме це дає змогу уявити, чим саме

відрізняється характер діяльності різних банків. Традиційно вважається, що

найбільшою має бути частка кредитного портфеля, процентні доходи від наданих

кредитів мають становити левову частку всіх доходів. Зрозуміло, в нинішніх

умовах в Україні досягти цього складно. Крім того, бажано не перебільшувати

значення великої частки основних фондів того чи іншого банку, адже на сьогодні

це, мабуть, найменш ліквідні інвестиції, оскільки високо-оснащені банківські

приміщення досить важко реалізувати. Найнега-тивнішою ознакою є значна

частка інших активів (особливо якщо вони переважають всі інші категорії

активів), оскільки:

• інші активи не приносять банку доходу, а відтак навіть при великому

обсязі сумарних активів прибутковість, а отже, і стабільність капіталу банку

хитка;

• свого часу деякі банки намагалися "приховати" в інших активах, зокрема в

дебіторській заборгованості, активи низької якості, тобто активи, які фактично є

збитками банку.

У нашому прикладі дані таблиці свідчать, що сума сукупних активів

становила на кінець звітного періоду 15 549 тис. у. о. проти 12 701 тис. у. о. на

початок звітного періоду, тобто вони зросли на 2848 тис. у. о., або на 22,4 % .

Основну частку в активних операціях мають надані клієнтам кредити та

фінансовий лізинг (58,1 і 57,1 %), при цьому простежується тенденція до

подальшого їх зростання. Вони зросли у звітному періоді на 1797 тис. у. о., або на

24,8 % . Друге місце в активних операціях банку посідають матеріальні активи

банку (17,4 і 16,5%).

Спостерігається тенденція до підвищення в діяльності банку ролі

міжбанківських кредитів, наданих іншим банкам. Якщо їх частка в сукупних

активах банку на початок звітного періоду складала 5,1 % , то на кінець звітного

періоду — 8,1 % , в абсолютній сумі їх сума зросла у звітному періоді на 611 тис.

у. о., або на 94,1 %.

Інші види активних операцій відіграють незначну роль у діяльності банку і

коливаються від 0,1 до 5,6 % , але є тенденція до їх зростання. Викладене

свідчить, що основним джерелом доходів комерційного банку є кредитні операції,

тобто головну роль в активних операціях банку відіграють кредитні операції.

138


Сума матеріальних активів становила у банку на кінець звітного періоду 2565

тис. у. о. проти 2220 тис. у. о. на початок звітного періоду, тобто зросла на 15,5

%. Але їх частка в сукупних активах становить 16,5 % проти 17,4 % , тобто

знизилась на 0,9 % . Оцінюючи вкладення банком коштів у основні засоби, слід

мати на увазі, що в банківській практиці вважається, що банк може мати у

власності нерухоме майно загальною вартістю не більш як 25 % капіталу банку,

інакше це може негативно відображатися на ліквідності та прибутковості банку.

Це обчислення не поширюється:

• на приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських

функцій;

• майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав

заставодержателя відповідно до умов договору застави;

• майно, набуте банком із метою запобігання збиткам за умови, що таке

майно має бути відчужене банком протягом одного року з моменту набуття

права власності на нього.

При виявленні структури розміщення банківських ресурсів застосовують

метод групувань.

Види групувань активів банку залежать від поставленої мети аналізу.

Групування активів банку здійснюють за такими ознаками:

• за видами операцій;

• за строками розміщення;

• за ступенем ліквідності;

• за ступенем ризику;

• за впливом на рівень дохідності банку.

З погляду видів операцій активи комерційного банку можна поділити на

п'ять основних категорій (рис. 3.3).

1. Готівка і

прирівнені до

неї кошти

5. Розрахункові

операції

4. Споруди і

обладнання

2. Інвестиції

*

3 Позикові

операції

Рис. 3.3. Основні категорії активів комерційного банку

139

ОСНОВНІ

КАТЕГОРІЇ

АКТИВІВ

КОМЕРЦІЙ-

НОГО БАНКУ

Розділ З

За строками розміщення банківських ресурсів рахунки активу балансу

комерційного банку поділяють:

• на поточні; • строкові; • квазістрокові.

Поточні активи — це активи до запитання, які повертаються за першою вимогою кредитора.

Строкові активи — це кошти, розміщені банком на певний строк. Квазістрокові активи — кошти, які не мають визначеного строку

повернення і не можуть бути повернені за першою вимогою. їх повер-тають тільки за певних умов.

Для визначення відхилень за статтями балансу, що впливають на стійкість банку, проводять групування статей активу балансу за спадним ступенем ліквідності активів.

Ліквідність активів — це швидкість і наявність можливостей трансформації окремих їх видів у грошові кошти.

За рівнем ліквідності статті балансу поділяють на шість основних груп (рис. 3.4).

ОСНОВНІ ГРУПИ АКТИВІВ

БАЛАНСУ ЗА РІВНЕМ ЛІКВІДНОСТІ

- ̂ / \ <С~

1. Високо-

ліквідні

активи

2. Лік-

відні

активи

3. Низь- коліквід-ні

активи

4. Неліквідні

активи ! 5. Недо-

хідні

активи 6. Ква зі-

активи

Рис. 3.4. Основні групи активів балансу за рівнем ліквідності

До складу наведених категорій активів входять такі активи: Високо ліквідні активи (або первинні резерви) — це всі касові активи, кошти комерційних банків на кореспондентському рахунку в Національному банку України.

Ліквідні активи (або вторинні резерви) — це активи, які приносять комерційному банку дохід, а саме:

• усі надані кредити; • депозити в інших банках; • цінні папери; • вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

Низьколіквідні активи — пролонгована та дебіторська заборгованість. Неліквідні активи складаються з простроченої та сумнівної до по-

вернення заборгованості за кредитами.

140


Недохідні активи становлять:

• основні засоби та нематеріальні активи;

• капіталовкладення;

• товарно-матеріальні цінності.

Квазіактиви:

• нараховані доходи (витрати) банку, пов'язані з залученням коштів;

• прострочені нараховані доходи та інші активи.

Із класифікації активів за ліквідністю можна зробити такі узагальнюючі

висновки:

• високоліквідні активи мають становити відносно робочих активів

щонайменше 20 % , а в сукупних активах — 15 % ;

• лише ліквідні активи приносять банку дохід. їх оптимальна частка у

структурі активних операцій — 61 — 70 % .

Зростання низьколіквідних та неліквідних активів — явище негативне,

оскільки призводить до зниження доходів банку.

У нашому прикладі (див. табл. 3.1) характерно, що при збільшенні суми

сукупних активів на 22,4 % високоліквідні активи зменшилися:

• валюта, майно та банківські метали — на 23,4 % ;

• інші кошти в НБУ — на 30,6 % ;

• кошти на коррахунках в інших банках — на 34,9 % .

Постійне підвищення в балансі активів з високим рівнем ліквідності

сприяє зміцненню фінансової стійкості банку. При цьому потреба в

найліквідніших активах (у тому числі готівці) у різних банків неоднакова. Вона

залежить від особливостей клієнтури банку, структури його зобов'язань,

сезонних коливань, місцезнаходження банку, його віддаленості від банківської

установи, в якій поповнюється касова готівка. Так, визначаючи необхідну

кількість грошової готівки комерційному банку, слід враховувати такі чинники:

• обсяги і розподіл у часі потоків грошової готівки;

• можливість відстрочки платежів кредиторами;

• надходження грошової готівки від операцій у цілому і за винят

ком платежів із погашення основного боргу, дивідендів і капітало

вкладень.

Якість активів банку залежно від їх ліквідності аналізують за допомогою

різноманітних таблиць відповідно до поставленої мети аналізу. В процесі аналізу

дається характеристика зміни як абсолютної суми всіх ліквідних активів банку,

так і окремих їх видів у динаміці, а також зміни в структурі ліквідних активів.

Крім того, рівень ліквідності активів можна визначити за допомогою таких

показників: величина ліквідних активів на 1 у. о. зобов'язань банку, величина

високоліквід-них активів на 1 у. о. статутного капіталу.

Для характеристики структури і якості активів банку також використовують

показник співвідношення середніх залишків позикових активів і сукупних

активів:

141

Розділ З

Середні залишки позикових активів

Середні залишки сукупних активів

У банківській практиці вважається: якщо названий показник пе-ревищує 0,8 пункта, то можна дати позитивну оцінку діяльності банку щодо активності його кредитних вкладень. Якщо наведене співвідношення менше ніж 0,8 пункта, то банку слід змінити структуру активів у бік збільшення позикових активів. Цей показник аналізують також у часі, при

цьому підвищення темпів його приросту вважається позитивним результатом діяльності банку, тому що, як відомо, позикові активи є одним з основних джерел доходів комерційного банку.

Активні операції банку є високоризиковими. Залежно від рівня ризику активів та ймовірності втрати частини їхньої

вартості всі активи банку поділяють на п'ять груп:

• І група — 0 % , • II група — 10 % , • III група — 20 % , • IV група — 50 % , • V група — 100 % .

І група активів, рівень ризику якої становить 0 % , складається з

рахунків, відображених у першому класі рахунків, тобто:

• готівкові кошти; • банківські метали; • кошти в Національному банку України; • боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що

рефінансуються та емітовані Національним банком України, у портфелі

банку на інвестиції; • нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінан-

суються та емітовані Національним банком України; • боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади в пор-

тфелі банку на інвестиції.

До складу групи II активів із ризиком 10 % входять:

• коротко- та довгострокові кредити, надані центральним органам

державного управління;

• нараховані доходи за кредитами, що надані центральним органам

виконавчої влади.

Активи з рівнем ризику 20 % (III група) складаються з таких компо-

нентів:

• боргові цінні папери місцевих органів державного управління в

портфелі банку на інвестиції;

142


• боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що ре-

фінансуються та емітовані Національним банком України;

• боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку

на продаж та на інвестиції;

• кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний

рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який

має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• депозити овернайт, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний

рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• інші короткострокові депозити, розміщені в банку, який має офіційний

кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• нараховані доходи за депозитами овернайт, гарантійними депозитами,

іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має

офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що

розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж

інвестиційний клас;

• нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими

короткостроковими кредитами, що розміщені в банку, який має офіційний

кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас.

До IV групи активів, рівень ризику якої становить 50 % , входять:

• кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного

класу;

• нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не

належать до інвестиційного класу;

• депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до

інвестиційного класу;

• коротко- та довгострокові кредити, надані місцевим органам виконавчої

влади;

• нараховані доходи за кредитами, що надані місцевим органам виконавчої

влади;

• гарантійні депозити в інших банках (покриті);

• зобов'язання з кредитування, надані банкам, та інші зобов'язання, надані клієнтам;

• валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані;

• активи до одержання.

До V групи активів з ризиком 100 % належать:

• прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках;

143

Розділ З

• прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані центральним і

місцевим органам виконавчої влади;

• короткострокові депозити, розміщені в інших банках, що не належать до


• нараховані доходи за строковими депозитами, що розміщені в інших

банках, які не належать до інвестиційного класу;

• довгострокові депозити, що розміщені в інших банках;

• гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

• прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими

депозитами, що розміщені в інших банках;

• кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями РЕПО та інші

короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до


• довгострокові кредити, надані іншим банкам;

• нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, які не належать

до інвестиційного класу;

• фінансовий лізинг (оренда), наданий іншим банкам;

• пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам;

• прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами,

що надані іншим банкам;

• кредити, надані суб'єктам господарської діяльності;

• нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарської

діяльності;

• прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами,

що надані суб'єктам господарської діяльності;

• пролонгована заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам

господарської діяльності;

• сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, що надані суб'єктам

господарської діяльності;

• сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанків-ськими

операціями;

• дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з

клієнтами банків;

• сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за

операціями з клієнтами банків;

• транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками

через банкомат;

• пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, які

надані центральним та місцевим органам виконавчої влади;

• кредити, які надані фізичним особам;

• пролонгована заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

• нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам;

144


• прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за

кредитами, що надані фізичним особам;

• сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

• сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з

клієнтами;

• акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на

продаж та інвестиції;

• боргові цінні папери, випущені фінансовими (небанківськими) установами

та нефінансовими підприємствами, у портфелі банку на продаж та інвестиції;

• нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі

банку на продаж та інвестиції;

• прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі

банку на продаж та інвестиції;

• товарно-матеріальні цінності;

• основні засоби;

• інші активи банку;

• зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

• непокриті акредитиви;

• сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами;

• цінні папери до одержання за операціями андерайтингу;

• сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім

інструментів валютного обміну.

Оцінити якість активів з погляду ризику можна за допомогою коефіцієнта,

який визначає рівень активів із підвищеним ризиком та характеризує ступінь

ризиковості кредитної політики банку:

Рівень активів із

підвищеним ризиком

Активи підвищеного ризику

Сукупні активи

До активів підвищеного ризику належать цінні папери (за винятком

державних боргових зобов'язань), факторинг, лізинг, інвестиційні вкладення,

перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською.

З погляду впливу видів активів банку на рівень дохідності вони поділяються

на робочі та неробочі.

До складу робочих активів входять:

• кошти на коррахунку;

• касові активи;

• кошти, вкладені у майно;

• кошти, розміщені в інших банках;

• кошти, вкладені в цінні папери;

• надані кредити;

• інші активи, що дають дохід.

145

Розділ З

До неробочих активів належать рахунки, що не приносять дохід банку. До їх

складу входять:

• кошти в розрахунках;

• резерви;

• дебітори;

• відвернення за рахунок прибутку;

• видатки і збитки.

У зв'язку з цим продуктивність використання активів банку (І7а) можна

охарактеризувати коефіцієнтом відношення дохідних, робочих активів (Ра) до

загальної суми активів (3J і визначається за формулою

Я =^-100%. За

14 447 тис. у. о. У банку, що аналізується, П дорівнює 92,9 % : ----------------------------------------

а 15 549 тис. у. о.

■100 % = 92,9 %, але такий високий рівень І7а свідчить про дуже ри-

зикову політику, яку проводить банк щодо розміщення фінансових ресурсів.

На подальших етапах аналізу активних операцій комерційного банку

характеризують і оцінюють окремі їх види.


1. Які види аналізу активних операцій комерційного банку ви знаєте?

2. Які питання можна проаналізувати за допомогою вертикального аналізу

активних операцій?

3. Назвіть основні завдання аналізу активних операцій.

4. У чому сутність горизонтального аналізу активних операцій?

5. Розкрийте склад робочих активів.

6. Що входить до складу неробочих активів?

7. На які основні групи поділяють активи балансу залежно від рівня

ліквідності?

8. Назвіть основні види групувань банківських ресурсів залежно від строків

розміщення.

9. Перелічіть основні напрями розміщення комерційними банками власного

капіталу і своїх зобов'язань.

10. У чому полягає сутність аналізу активів банку?

146


3.3. Аналіз структури кредитних вкладень

Основним видом активів банку, як правило, є кредитні, тобто позикові,

операції. Це пов'язано із закономірною властивістю капіталу спрямовуватися у

сфери, які мають найбільш високу норму прибутку. Позикові операції є одним із

найефективніших, тобто прибуткових, способів розміщення ресурсів банку.

Водночас кредитні операції є найбільш ризиковим видом операцій комерційного

банку.

Кредитом (позикою) називається будь-яка угода між банком та контрагентом

(клієнтом або іншим банком), згідно з якою банк за винагороду надає кошти у

розпорядження контрагента на умовах стро-ковості повернення.

Як відомо, видача кредиту оформляється кредитною угодою, яка визначає

умови цієї операції. Умови звичайної кредитної угоди можуть включати:

• зобов'язання з кредитування;

• процентну ставку;

• графік погашення заборгованості за основною сумою боргу та за

процентами.

До кредитних операцій належать активні операції банку, пов'язані з наданням

клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у

готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у

формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових

операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або взяттям зобов'язань про

надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств,

авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за

дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андерайтинг), будь-яке

продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання

боржника щодо повернення заборгованої суми.

Кредитні операції банку формують його кредитний портфель.

Кредитні вкладення, або кредитний портфель комерційного банку, —

сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Банк може видавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з по-

зичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим

кредитором, шляхом укладення договору з позичальником.

Кредитний портфель банку включає агреговану балансову вартість усіх

кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до

повернення.

147

Розділ З

Кредитний портфель банку не включає:

• проценти нараховані, але не сплачені, не профінансовані;

• зобов'язання видати кредит;

• кредитні лінії, які ще не використані;

• гарантії та акредитиви;

• оперативний лізинг.

Від структури і якості кредитного порфеля банку значною мірою залежать

його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно

аналізувати якість позичок, проводити незалежні експертизи великих кредитних

проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики.

Працівники банку, які займаються кредитною роботою, зобов'язані

спрямовувати свої зусилля на виявлення у складі кредитного портфеля великих

кредитів, а також проблемних позичок, що потребують підвищеної уваги.

Кредитні операції аналізують за допомогою методу групувань з ви-

користанням даних:

• балансу банку;

• статистичних форм звітності;

• аналітичного й оперативного обліку банку;

• різних позаоблікових матеріалів (кредитні угоди, листування з клієнтами,

звіти перед Національним банком України, акти ревізій і перевірок та ін.).

У процесі аналізу виявляють, де, коли, кому, на який строк і в якій формі

надано позики і наскільки вони ефективні. Але головною метою аналізу

кредитного портфеля є оцінка його якості.

Кредитна діяльність банку аналізується за такими напрямами:

• оцінка дотримання банком основних принципів кредитування, у тому

числі перевірки кредитоспроможності позичальника та наявності забезпечення

кредитів і виконання встановлених Національним банком України вимог щодо

концентрації ризиків;

• вивчення руху кредитів;

• розподіл кредитів за секторами економіки, строками, економічними

контрагентами, ступенем ризику;

• оцінка забезпеченості позик;

• якості аналізованих характеристик повернення наданих кредитів;

• аналіз якості кредитів, виданих банком (його кредитного портфеля).

Тобто у процесі аналізу виявляють, де, коли, кому, на який строк і в якій

формі надано позики і наскільки вони ефективні. Але головною метою аналізу

кредитного портфеля є оцінка його якості.

Вивчаючи рух кредитів особливу увагу слід приділити сумі виданих позичок,

бо вона характеризує розвиток діяльності банку (табл. 3.2).

148


Таблиця 3.2. Динаміка кредиторської заборгованості банку

з/п Показник Короткострокові

позички Довгострокові

позички Разом

1 Залишок заборгованості на початок

звітного періоду, тис. у. о. 7892 — 7 892

2 Знову видані у звітному періоді кредити,

тис. у. о.

12 340 — 12 340

3 Погашено кредитів у звітному періоді,

тис. у. о. 9992 — 9 992

4 Списано кредит, тис. у. о. — — —

5 Залишок заборгованості на кінець

звітного періоду, тис. у. о.

10 300 — 10 300

Наведені дані свідчать, що знову видані кредити у звітному періоді відносно

залишку позичкової заборгованості становили 119,8 % [(12 340:10 300) • 100 %],

майже весь залишок кредитів було видано у звітному періоді. Процент

погашення кредитів, наданих у минулому звітному періоді, становив 100 % .

Таким чином, можна зробити висновок, що банк проводить активну кредитну

політику з короткострокового кредитування, одночасно не виявляючи ініціативи

щодо розвитку довгострокового кредитування.

При аналізі кредитних вкладень комерційного банку їх доцільно

класифікувати відповідно до запланованих строків повернення.

За строками позики поділяють на:

• короткострокові кредити;

• середньо- і довгострокові кредити.

У свою чергу короткострокові позики поділяють на такі групи:

• до запитання;

• строком до 1 міс;

• строком від 1 до 3 міс;

• строком від 3 до 6 міс;

• строком від 6 міс. до 1 року.

Такий поділ дає можливість оцінити заплановані строки повернення наданих

позик, прогнозувати ситуацію на позикових рахунках клієнтів. За оборотами з

цих рахунків можна буде виявити суми пролонгованих позик.

За економічними контрагентами кредити групують за такими ознаками (рис.

3.5).

Поділ позик за економічними контрагентами дає можливість оцінити той

сегмент ринку, на якому працює банк.

149

Розділ З

ОЗНАКИ ГРУПУВАННЯ КРЕДИТІВ ЗА ЕКОНОМІЧНИМИ

КОНТРАГЕНТАМИ

По

зики

дер

жав

ни

м п

ідп

ри

ємст

вам

і

ор

ган

ізац

іям

По

зики

сіл

ьго

спп

ідп

ри

ємст

вам

По

зики

ор

енд

арям

По

зики

фер

мер

ам

По

зики

нас

елен

ню

По

зики

під

пр

иєм

цям

По

зики

акц

іон

ерн

им

то

вар

ист

вам

По

зики

ор

ган

ам д

ерж

авн

ої

влад

и

По

зики

ін

ши

м б

анкам

По

зики

під

пр

иєм

ствам

м

алого

біз

нес

у

Рис. 3.5. Ознаки групування кредитів банку

Співвідношення суми кредитної заборгованості за рахунками кожного з

перелічених секторів економіки до загальної суми кредитних вкладень становить

частку цього виду позик у загальному обсязі кредитного портфеля банку.

З погляду повернення наданих кредитів виділяють:

• кредити, погашені в строк;

• кредити, строк погашення яких ще не настав;

• пролонговані кредити;

• прострочені кредити.

Цей вид групування є одним зі способів оцінки якості кредитного портфеля.

Підвищення частки прострочених і пролонгованих позик у загальному обсязі

свідчить про підвищення ризику кредитних операцій і зниження ліквідності

балансу. Вважається, що при досягненні частки пролонгованих і прострочених

позик у загальній сумі кредитів 5,0 % і більше кредитний портфель буде

неякісним, а кредитні операції ри-зиковими.

Залежно від виду забезпеченості кредити поділяють за такими ознаками:

• ломбардні;

• гарантовані;

• застраховані;

• бланкові.

150


Аналіз цього групування позик дає змогу встановити рівень не тільки їх

ризиковості, а й прибутковості, оскільки найбільш ризикові вкладення є

водночас дуже дорогими, а отже, дохідними.

З погляду механізму погашення виділяють позики, що сплачуються:

• одночасно;

• певними частками у встановлені строки з розстрочкою платежу.

Різноманітність позикових операцій комерційних банків зумовлює

безліч варіювань видів кредиту. В цьому разі розглянуто лише основні види

групувань позик, що використовуються в ході аналізу кредитного портфеля

банку.

За даними наведених видів групувань кредитних вкладень можна розрахувати

відносні показники, що характеризують частку:

• позик різної строковості в загальному обсязі кредитів, наданих банком;

• кредитної заборгованості тієї чи іншої групи позичальників у загальному

обсязі кредитних вкладень банку;

• забезпечених і незабезпечених позик в їх загальній сумі;

• прострочених позик у загальному обсязі кредитів тієї чи іншої строковості.

Наведені показники аналізують у динаміці за допомогою різноманітних

таблиць, оскільки це дає можливість визначити тенденції у розвитку кредитної

політики банку.

Для оцінки кредитної політики банку визначають частку наданих позик в усіх

залучених банком коштах:

К ^100%,

де Ян — кредити, надані банком; Зк — залучені кошти банку.

Значення цього показника, що перевищує 75 % , свідчить про ри-зикову

кредитну політику банку, а співвідношення менше ніж 65 % показує, що банк

здійснює пасивну кредитну політику, що, у свою чергу, відображається на

показниках прибутковості та дохідності його діяльності. Таким чином,

оптимальне (ідеальне) значення цього показника перебуває в межах від 65 до 75

% .

Для характеристики загальної кредитної активності комерційного банку в

банківській практиці використовують показник частки усіх наданих кредитів у

сукупних активах банку:

. Усього наданих кредитів Загальна кредитна активність банку =------------------------------------------------- .

Сукупні активи

На позитивну оцінку заслуговує банк, де значення цього показника

перевищує 0,55 пункта. Якщо він нижчий, банку слід терміново

151

Розділ З

зайнятися проблемою управління активами, а саме змінити їх структуру. Якщо

названий показник перевищує 0,8 пункта, то це означає, що у банку серйозні

проблеми з ліквідністю балансу.

У нашому випадку загальна кредитна активність банку становить 0,58 пункта:

9040 тис. у. о.

15 549 тис. у. о.

Кредити банку — величина малорухома. Банк надає кредити не кожну годину

і навіть не кожного дня. Але з метою аналізу зміни середніх залишків позик (як

основного джерела доходів банку) в динаміці необхідно розрахувати такий

показник, як темп зростання позикових активів:

Середні залишки позикових активів за звітний період

Середні залишки позикових активів за відповідний

період минулого року

Якщо Т к> 100 % , то діяльність банку оцінюється позитивно, при Т < 100 %

роботі банку можна дати негативну оцінку. Сповільнення темпів зростання

призведе до втрати позицій банку і витіснення його з кредитного ринку більш

конкурентоспроможними банками.

Крім того, темп зростання позикових активів (Т J у процесі аналізу

порівнюють з темпами зростання сукупних активів. Отриманий показник

називають коефіцієнтом випередження:

_ Темп зростання позикових активів ВИП т . '

Темп зростання сукупних активів

Цей коефіцієнт показує, у скільки разів зростання середніх залишків

позикових активів перевищує зростання сукупних активів. Значення цього

коефіцієнта більше ніж 1 свідчить про активну роботу комерційного банку в

сфері кредитних операцій.

Дотримання принципів кредитування (наприклад строковості) аналізується

шляхом порівняння планової і фактичної тривалості обороту кредитних вкладень.

Фактичну тривалість обороту кредитів розраховують за такою формулою:

Середня величина дебетового -, Кількість робочих

сальдо за позиковими рахунками * г«(ф.кт) = ——

—: —

. , — днів у періоді, що аналізується.

Планову тривалість обороту кредитів розраховують за формулою

152

Фактичний кредитовий оборот за

позиковими рахунками


Плановий розмір кредитів Кількість робочих днів Плановий

оборот з погашення у плановому періоді, заборгованості за

кредитами

Наведений показник аналізується шляхом порівняння фактичної тривалості

обороту кредитів із плановою, а також з попередніми звітними періодами і

відповідними періодами минулого року.

Істотний вплив на визначення структури кредитного портфеля має

координування кредитної діяльності комерційних банків із боку Національного

банку України. Це стосується насамперед таких показників:

• норма обов'язкового резервування;

• норматив платоспроможності;

• норматив ліквідності.

Крім аналізу динаміки кредитних вкладень банку необхідний також їх

якісний аналіз, який передбачає детальне дослідження кожної кредитної угоди,

об'єкта кредитування, строків, сум можливих ризиків, забезпечення кредиту та

ін. Узагальнення цієї інформації дає можливість зробити висновки про якість

кредитного портфеля.

Тому після аналізу змін у структурі кредитного портфеля за названими

критеріями проводиться основний етап його аналізу — аналіз якості кредитного

портфеля.


1. Дайте визначення кредитного портфеля. 2. З'ясуйте зміст аналізу кредитного портфеля комерційного банку. 3. На які види поділяють позики в кредитному портфелі банку залежно від

строків позик? 4. За якими ознаками здійснюють групування, кредитів за економічними

контрагентами? 5. Перелічіть критерії групування кредитів комерційного банку з погляду

повернення наданих кредитів. 6. За якими ознаками поділяють кредити банку залежно від виду

забезпеченості? 7. Як називається і розраховується показник, що характеризує загальну

кредитну активність банку? Яке оптимальне значення цього показника? 8. З якою метою при аналізі кредитного портфеля, банку використовують

показник темпів зростання кредитних вкладень? 9. За допомогою якого показника здійснюють аналіз дотримання принципів

кредитування?

153

Розділ З

3.4. Аналіз якості кредитного портфеля

Особлива увага при аналізі позикових операцій, як зазначалося вище,

приділяється аналізу якості кредитного портфеля комерційного банку.

У процесі функціонування банк, здійснюючи кредитно-інвестиційну

політику, ставить такі цілі:

1) внутрішні:

• отримання максимальної суми прибутку від вкладень;

• підтримання необхідного рівня ліквідності та платоспроможності;

• створення бази і резервів зростання;

2) зовнішні:

• розвиток підприємництва в України;

• підтримання економічної і політичної стабільності в країні.

При цьому слід звернути увагу на те, що обсяг активів (їх кількісна оцінка),

взятий сам собою, не може претендувати на об'єктивність аналізу діяльності

банку. Відповідно до міжнародної практики оцінюють не обсяг, а якість активів.

Завдання оцінки надійності банку в тому і полягає, щоб визначити безнадійні

(проблемні, безповоротні) активи, оцінити їх за реального вартістю.

У зв'язку з цим, показник обсягу кредитів (у тому числі частка окремих їх

видів до загального обсягу) з позиції системи оцінки надійності банківської

діяльності не завжди об'єктивний. Може статися, що банк, внаслідок великого

розміру свого статутного капіталу так розмістив кошти і збільшив свої активи,

що це призвело до ускладнення своєчасного повернення позик і знизило

ефективність банківської діяльності. Зростання суми кредитів може бути

наслідком недостатньої надійності кредитного портфеля. Таким чином,

особливого значення набуває якісний аналіз активів і управління ними.

Під якістю кредиту розуміють ступінь кредитного ризику, притаманний цій

позиції. Рівень показника якості кредиту обернено пропорційний рівневі

кредитного ризику (чим вища якість позики, тим менша вірогідність її

неповернення або затримки погашення, і навпаки). При цьому, на відміну від

показників кредитного ризику, якість кредиту або кредитного портфеля банку —

це реальна величина, що визначається за вже наданими банком показниками.

154


Кредитна діяльність комерційних банків — це одне з основних джерел їхніх

доходів та збитків, а отже, кредитні ризики — головна проблема банків.

Це пов'язано з тим, що зі зниженням якості кредитного портфеля виникає

загроза несвоєчасного повернення, а в деяких випадках і повної втрати наданих

кредитів, що призводить до погіршення фінансового стану комерційного банку, а

то й до банкрутства.

Зрозуміло, що надання кредитів — пріоритетна економічна функція банків.

Але ця функція також пов'язана з ризиком, оскільки вплив як зовнішніх умов

(головним чином економічних), так і внутрішніх факторів (включно з

управлінськими помилками та незаконними операціями) можуть призвести до

значних збитків для банку. Та в будь-яких економічних умовах, щоб

контролювати фактори ризику, забезпечити здійснення зваженої кредитної

політики й практики, кредитна функція банку має постійно регулюватися. Це

реалізується шляхом встановлення письмових правил і процедур для обробки

кожної кредитної заявки та наявності опису кредитної політики, що містить

інформацію про те, які види кредитів і умови кредитування найкраще захищають

стійкість банку й допомагають задовольнити потреби свого регіону.

Іншими словами, внутрішньобанківський контроль за якістю кредитного

портфеля та факторами ризику є одним із найважливіших напрямів

внутрішньобанківської роботи й набуває втілення в системі управління

кредитними ризиками, яка має визначити стратегію кредитної діяльності, тобто

правила і процедуру кредитування, а точніше кредитну політику.

Кредитна політика — комплекс рішень, ухвалених правлінням банку, в яких

зафіксовано умови, параметри надання кредитів; організація кредитної функції,

що, у свою чергу, включає:

• розподіл обов'язків персоналу, повноважень при прийнятті рішень;

• процес перевірки якості кредиту;

• відповідні санкції до персоналу за неналежне виконання функцій,

передбачених кредитною політикою та процедурою.

Отже, банківська політика та відповідні процедури мають:

• охоплювати всі етапи управління кредитною діяльністю: попередню

перевірку позичальника, прийняття рішення, підписання договору, контрольний

супровід, пролонгацію строку надання кредиту, політику гарантійного

забезпечення повернення кредитів, процентних ставок;

• забезпечувати виконання правил і процедур з кредитування;

• організовувати внутрішній контроль за процесом кредитування;

• забезпечувати достовірність бухгалтерського обліку та звітності кредитних

операцій.

Слід зауважити, що цю систему слід розглядати не лише з погляду

економічної безпеки банку (у зв'язку з якими-небудь зловживаннями

155

Розділ З

його службовців чи несумлінними клієнтами), а й як засіб визначення стану

ліквідності банківських операцій, ступеня концентрації їх ризи-ковості,

ефективності розміщення власних і залучених грошових засобів. Тому аналіз

якості кредитного портфеля повинен включати:

• класифікацію кредитного портфеля залежно від рівня ризику;

• аналіз дотримання технології кредитування;

• аналіз кредитних ризиків.

Позики кредитного портфеля банку залежно від можливості їх повернення,

тобто рівня ризику, класифікують відповідно до Положення про порядок

формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за

кредитними операціями комерційних банків.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту

інтересів кредиторів і вкладників комерційні банки зобов'язані створювати

резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів

та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній

валютах, включаючи надані депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам

господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції,

фінансовий лізинг, надані гарантії та поручительства).

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків

(далі — резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність

формування якого зумовлена кредитними ризиками, притаманними банківській

діяльності. Створення резерву під кредитні ризики — це визнання витрат для

відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення

якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

З метою нарахування резерву та оцінки якості кредитного портфеля

комерційні банки класифікують видані кредити та оцінюють кредитні ризики з

урахуванням таких критеріїв:

• фінансового стану позичальника;

• стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості;

• рівня забезпеченості кредитної операції.

За результатами класифікації кредитного портфеля визначають категорію

кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна",

"сумнівна" чи "безнадійна".

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий

кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними

операціями визначають чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках)

шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями

ризику, на вартість прийнятого забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування

можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за

156


основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма

видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах.

Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його

фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з

урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника юридичної особи

банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

• платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної

ліквідності);

• фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів,

співвідношення залучених і власних коштів);

• обсяг реалізації;

• обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки

позичальника і суми кредиту, наявність рахунків у інших банках);

• наявність картотеки неплатежів (у динаміці);

• склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній

звітний та поточний роки);

• собівартість продукції (у динаміці);

• прибутки та збитки (у динаміці);

• рентабельність (у динаміці);

• кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому,

наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначають за такими показниками.

• Коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ}), що характеризує, як

швидко короткострокові зобов'язання можна погасити високоліквід-

ними активами:

КЛ, 3„

де А — високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти

та поточні фінансові інвестиції; 3 — поточні (короткострокові) зобов'язання,

що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ} — не менше ніж 0,2.

• Коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість

погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки:

КЛ3=-±,

157

Розділ З

деАл — ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської

заборгованості, векселів одержаних; Зп — поточні (короткострокові) зобов'язання,

що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 — не менше ніж 0,5.

• Коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує на

скільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна по

гасити за рахунок усіх ліквідних активів:

КП=^,

де Ао — оборотні активи; Зп — поточні (короткострокові) зобов'язання, що

складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника ЯЛ — не менше ніж 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками.

• Коефіцієнт маневреності власних коштів (KM), що характе

ризує ступінь мобільності використання власних коштів:

км = Вк

~А»,

де В — власний капітал підприємства; А — необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника KM — не менше ніж 0,5.

• Коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінан

сового ризику:

КН = ^

вк'

де 3 —залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання); В — власний

капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН — не більше ніж 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками.

• Рентабельність активів:

P-EL

А'

де Пц — чистий прибуток; А — активи.

• Рентабельність продажу:

158


де Пч — чистий прибуток; О — обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Грошові потоки позичальника мають аналізуватися з урахуванням

показника чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі

відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та

відсотками за нею, з урахуванням строку дії кредитної угоди (для

короткострокових кредитів):

(н.-в)-(З.-'О-з, К= -------- с. ------------ •

де Ясм — середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом

трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів); С — сума кредитів та

проценти за них; п — строк дії кредитної угоди, місяці; Зм — щомісячні умовно-

постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати

тощо); 3. — податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що

мають бути сплачені з рахунка позичальника, крім сум зобов'язань, строк

погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього

балансу).

Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана із сезонним

характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12

місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К — не менше ніж 1,5.

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються

такими показниками:

• ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і

структурних змін в економіці та галузі промисловості;

• наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

• ефективність управління позичальника;

• професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

• інша інформація.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фізичної особи

мають ураховуватися:

• загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно,

право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством

України; відповідні підтверджувальні документи);

• соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи,

сімейний стан;

• вік клієнта;

159

Розділ З

• інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у

минулому та своєчасність погашення їх і процентів (комісій тощо) за ними, а

також користування іншими банківськими послугами тощо, ділова репутація;

• інша інформація.

Позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану класифікують з

урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.

Клас "А" — фінансова діяльність дуже добра (прибуткова, рівень

рентабельності вищий, ніж середньогалузевий, якщо такий визначається), що

свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними

операціями, зокрема погашення основної суми боргу та процентів за ним

відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених

значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника,

затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника

має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника — бездоганна.

Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним. Немає жодних

свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі

сплатою процентів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність

і надалі провадитиметься на такому ж високому рівні.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть

належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не

нижчий за показник АА, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових

рейтингових компаній ("Fitch IBCA", "Standart & Poor's", "Moody's" тощо), а

також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються економічних

нормативів, установлених Інструкцією про порядок регулювання діяльності

комерційних банків в Україні, за умови, що нормативи платоспроможності та

достатності капіталу цих банків перевищують установлені нормативні значення

не менше ніж у чотири рази.

Клас "Б" — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за

характеристиками до класу "А" (тобто фінансова діяльність добра або дуже

добра, (рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий визначається,

окремі економічні показники погіршились або мають неістотні відхилення від

мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримання її на цьому рівні

протягом тривалого часу є низькою). Позичальники (контрагенти банку),

віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки,

що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування

боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх

діяльності. Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів

(щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод

160


про забезпечення кредитних операцій тощо). Аналіз коефіцієнтів фінансового

стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності

позичальника.

Недоліки в діяльності позичальників, віднесених до класу "Б", мають бути

лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника слід

знизити.



нижчий за показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових

рейтингових компаній ("Fitch ІВСА", "Standart & Poor's", "Moody's" тощо), а

також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених

економічних нормативів за умови, що нормативи платоспроможності та

достатності капіталу таких банків перевищують установлені нормативні

значення не менше ніж у три рази.

Клас "В" — фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж

середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники

не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує більш

детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника

свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в

повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть

усунені. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними

операціями необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність

застави тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і

поліпшення фінансового стану позичальника.



нижчий за показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових

рейтингових компаній ("Fitch ІВСА", "Standart & Poor's", "Moody's" тощо), а

також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених

економічних нормативів.

Клас "Г" — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не

відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність

протягом року; є високий ризик значних збитків; імовірність повного

погашення кредитної заборгованості та процентів за нею

НИЗЬКОЮ.

При проведенні подальшої класифікації, якщо немає безсумнівних

підтверджень поліпшення протягом одного місяця фінансового стану

позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника

потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). Позичальника, якому видано

кредит під сумнівне забезпечення або без забезпечення та якого віднесено до

цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, слід класифікувати на

клас нижче (клас "Д").

161

Розділ З

Клас "Д" — фінансова діяльність незадовільна, є збитки, кредитна операція

не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не

відповідають установленим значенням, імовірність виконання зобов'язань з боку

позичальника (контрагента) банку практично відсутня.

Якщо забезпечення за кредитною операцією є першокласним, то клас

позичальника можна підвищити.

У разі відсутності достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку

фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених

документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, такі

позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г".

За станом погашення позичальником (контрагентом банку) кредитної

заборгованості за основним боргом (у тому числі за строковими де- | позитами та

операціями репо) та процентів за ним на підставі кредитної історії позичальників

та їх взаємовідносин з банком обслуговуван-

——

• "добрим":

— якщо заборгованість за кредитом і проценти (комісії та інші пла

тежі з обслуговування боргу) за ним сплачуються в установлені строки і

або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

— або кредит пролонговано без зниження класу позичальника та

процентів за ним сплачуються в установлені строки, або з максималь

ною затримкою до семи календарних днів, або кредит пролонговано зі

зниженням класу позичальника до 90 днів та проценти за ним сплачу- і

ються в установлені строки, або з максимальною затримкою до семи

календарних днів;

• "слабким": якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до

90 днів та проценти за ним сплачуються з максимальною затримкою

від 8 до ЗО днів, або кредит пролонговано зі зниженням класу позичаль- |

ника на строк від 91 до 180 днів, але проценти сплачуються в строк,

або з максимальною затримкою до ЗО днів;

• "незадовільним": якщо заборгованість за кредитом простроче

на понад 90 днів, або кредит пролонговано зі зниженням класу пози

чальника понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної

операції, не виконується, то таку операцію відносять до групи, нижчої на один

рівень.

Обслуговування боргу не може вважатися "добрим", якщо заборгованість

за кредитною операцією включає залишок рефінансованої заборгованості,

тобто якщо відбувається погашення старої заборгованості за рахунок видачі

нового кредиту.

162


При визначенні групи кредитної операції також мають ураховуватися

зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум і строків погашення

основного боргу і процентів за ним (якщо такі зміни відбулися з

погіршенням умов для кредитора).

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кре-дитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, віднесеній до нижчої групи.

Зобов'язання за наданими гарантіями, поруками та авалями за станом

обслуговування боргу вважається "добрим" до часу їх виконання.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель класифі-кується за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Класифікація кредитного портфеля банку за ступенем ризику

Фінансовий стан Обслуговування боргу позичальником (група)

позичальника (клас)

"Добре" "Слабке" "Незадовільне"

"А" "Стандартна" "Під контролем" "Субстандартна"

"Б" "Під контролем" "Субстандартна" "Сумнівна"

"В" "Субстандартна" "Сумнівна" "Безнадійна"

кр»» "Сумнівна" "Безнадійна" "Безнадійна"

"Д" "Безнадійна" "Безнадійна" "Безнадійна"

"Стандартні" кредитні операції — це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить 2 % чистого кредитного ризику.

"Під контролем" — це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може підвищитись внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить 5 % чистого кредитного ризику.

"Субстандартні" кредитні операції — це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 % чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості у повній сумі та в строки, передбачені кредитним договором.

"Сумнівні" кредитні операції — це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 % чистого кредитного ризику.

163

Розділ З

"Безнадійні" кредитні операції — це операції, імовірність виконання

зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням

фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня,

ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Платоспроможність — здатність позичальника (контрагента банку) своєчасно

здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань.

Необхідно врахувати, що при визначенні чистого кредитного ризику для

розрахунку резерву сума валового кредитного ризику за кожною кредитною

операцією окремо може зменшуватися на вартість прийнятого забезпечення

(гарантії та застави майна і майнових прав).

Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів

під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної

операції (табл. 3.4).

Таблиця 3.4. Класифікація видів гарантій і забезпечення кредитної заборгованості

банку

Класифі-

ковані

кредитні

операції

Відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного

ризику за окремою кредитною операцією

Гарантії Застава

в '£. о 'я Я fr я со Я .3 я ІО D. в х

5 'о. о С а Е-03 2 К S3 а. ■ ж а. •< >> 3

в '2 і в ю м *• я я § ч& 2 ^ о. о 03 0 я Й й S •3 в 2 ю

ф Я ф к н с я 8 S - S о 2 ю а Ь я в я М •.-• в в >я 2 ° :Я « 'ж і f о. ч 5 . т а в - в Я « а ■

£ І * я, §* В Я -.и В * «О ЄЄ Я (ґ Р>»

Э я Я Ь4 В Я в га °- 2 с я

0) X Ч я >я в в 0 О я а 2

о.

X я 1 І

'5

я я -в в 5 *а S в а 5 ш в ч к

X Ц я" § Є І

я І 1 І

•а І|а X О >. я я о. о. а я о S я в ч я •- а* ' В В а в в н я щ 0) В Я

с ч к t. >я х ф В В В я Я В S S в

а : а я 2 0 -

0 2 0 X

>, а.

"Стан-

дартна"

100 100 100 100 100 100 50 25

"Під контро-

лем"

100 100 100 100 100 80 40 20

"Субста-

ндартна" 50 100 100 100 100 50 20 10

"Сумнівна" 20 20 20 20 100 20 10 0

"Безна-

дійна" 0 0 0 0 0 0 0 0

На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятого

забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик

164


за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт

резервування (табл. 3.5).

Для оцінки якості кредитного портфеля і розрахунку необхідної суми резерву

для відшкодування можливих втрат складається табл. 3.6.

Таблиця 3.5. Коефіцієнт резервування за видами кредитного ризику

Категорія кредитної операції Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику), %

1 "Стандартна" 2

"Під контролем" 5

■"Субстандартна" 20

■"Сумнівна" 50

І "Безнадійна" 100

Таблиця 3.6. Розрахунок суми резерву за кредитними ризиками

Класифікація кредитного портфеля

Сума, тис. у. о.

Структура, %

% ри-зику

Сума ре-зерву, тис. у. о.

1. Стандартні кредити 7639 84,5 2 152,8

2. Кредити під контролем — — 2 —

і. Субстандартні кредити 714 7,9 20 142,8

4. Сумнівні кредити 325 3,6 50 162,5

15. Безнадійні кредити 362 4,0 100 362,0

■.Усього кредитний портфель 9040 100 X 820,1

Висновок. Наведені дані свідчать, що кредитний портфель банку неякісний,

оскільки стандартні кредити з найменшим рівнем ризику становили тільки 7639

тис. у. о., або 84,5 % загальної суми кредитного портфеля. Кредити, які

викликають занепокоєння (сумнівні і безнадійні) становлять 3,6 і 4,0 % у

загальній сумі кредитного портфеля. Згідно зі встановленим законодавством і

відповідно до рівня ризику кредитного портфеля банку мав бути сформований

резерв під можливі втрати внаслідок неповернення наданих кредитів у сумі

820,3 тис. у. о., або 9,1 % від загальної суми наданих кредитів.

Якість кредитного портфеля можна також проаналізувати за допомогою

показника співвідношення резервів на випадок збитків за позиками та

загальних позик. Чим менше його значення, тим якісніший, а відтак менш

ризиковий, кредитний портфель.

165

Розділ З

У нашому випадку він становить 7,38 % :

820.ІТИС. у. о.-152,8тис. у. о. 9040тис.

у. о.

Якість кредитного портфеля з погляду проблематичності повернення кредитів

можна проаналізувати за допомогою визначення частки сумнівної до повернення

заборгованості в загальній сумі кредитних вкладень. Значення цього показника не

повинно перевищувати 5 % . Створений резерв використовують на покриття

безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку. Резерв

під кредитні ризики поділяється на резерв під стандартну заборгованість за креди-

тами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під

контролем, субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити).

Аналіз дотримання технології кредитних операцій реалізує на практиці

кредитну політику банку, яка визначається, по-перше, загальними настановами

щодо операцій з клієнтурою, що розробляються і фіксуються в меморандумі про

кредитну політику, і, по-друге, практичними діями банківського персоналу, який

інтерпретує та втілює ці настанови в життя. Як наслідок, у кінцевому підсумку

здатність управляти ризиком залежить від компетентності керівництва банку та

рівня кваліфікації його рядового складу, який займається відбором конкретних

кредитних проектів та розробкою умов кредитних угод.

Отже, саме аналіз дотримання технології кредитування є базою управління

ризиками, пов'язаними з банківським портфелем. А з цього випливає, що

менеджмент кредитного ризику — це і є управління позичковими операціями, бо

на практиці технологію кредитування розробляють на основі висновків аналітиків

кредитного ризику. Тому можна сказати, що призначення управління кредитними

ризиками полягає в прогнозуванні й підтриманні якості кредитного портфеля, а за

необхідності — й у санації кредитної діяльності банку. Ось чому простежується

чітка відповідність між процесами аналізу кредитних операцій та аналізу

кредитних ризиків з погляду сфер і послідовності перебігу. Так,

внутрішньобанківський процес аналізу кредитних ризиків складається з чотирьох

стадій:

1) оцінка роботи банку з організації надання кредиту (оцінюється,

затверджується та документально відображається кредитний ризик, визначається

його категорія);

2) визначення кредитного ризику (розробка прогнозу з урахуванням ступеня

ризику з моменту надання кредиту до його повного погашення);

3) нагляду за боржниками за конкретними угодами, ризиковими кредитами і

рівнем їх концентрації за категоріями ризиків;

4) аналізу процесу погашення заборгованості.

166


Названі вище стадії аналізу якості кредитного портфеля демонструють

одночасність етапів аналізу дотримання технології кредитування й управління

кредитними ризиками. У зв'язку з цим їх аналіз буде детально розглянуто в темі

"Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів та рівня

банківських ризиків".

Оскільки якість кредитного портфеля комерційного банку в основному

залежить від несвоєчасного повернення наданих кредитів, то на подальших

етапах аналізу кредитного портфеля аналізують причини несвоєчасного

повернення наданих банком кредитів.


І.Які джерела використовують при аналізі кредитних операцій?

2. На які групи поділяють позики банку з погляду їх повернення?

3. За якими критеріями надається характеристика якості кредитного

портфеля банку?

4. Які показники використовують при оцінці фінансового стану

позичальника (юридичної особи)?

5. Назвіть критерії оцінки фінансового стану позичальника (ко мерційного

банку) за рівнем ліквідності.

6. На які категорії поділяють кредити банку згідно з оцінкою фінансового

стану позичальника?

7. За яких умов здійснюють групування кредитної заборгованості, виходячи

зі своєчасності погашення заборгованості?

8. На які категорії поділяють позики банку залежно від рівня ризику?

9. На які цілі використовують створені банком резерви?

3.5. Аналіз характеру повернення наданих кредитів

"Недоброзичливість" господарського середовища та недосконалість

банківського менеджменту підштовхують банки до проведення занадто

ризикованої кредитної політики, що негативно впливає на результати

діяльності банку в цілому, тому перед спеціалістами банків постає проблема

врахування цілої низки можливих ризиків у кредитній діяльності, зокрема

ризику неповернення позичальником кредиту.

Отже, однією з головних проблем кредитної діяльності комерційних банків

у сучасних умовах є несвоєчасне погашення наданих позик.

У процесі аналізу своєчасності повернення кредитів треба:

Розділ З

• визначити загальну суму простроченої заборгованості за позиками банку і

процентів за ними;

• проаналізувати зміни цієї суми в динаміці;

• проаналізувати структуру простроченої заборгованості в розподілі клієнтів;

• проаналізувати давність її виникнення;

• визначити причини виникнення простроченої заборгованості у кожному

випадку;

• визначити суму і частку кредитів, погашених за рахунок прострочених

позик у загальній сумі кредитів;

• проаналізувати заходи, які вживає банк для стягнення простроченої

заборгованості і процентів.

Для аналізу своєчасності погашення кредиту використовують дані:

• балансу;

• форм статистичної звітності;

• аналітичного й оперативного обліку;


Як показує практика, головними причинами виникнення простроченої,

пролонгованої і сумнівної до повернення заборгованості за кредитами є різні

недоліки в роботі комерційних банків, тобто суб'єктивні причини.

Так, успіх кредитної угоди значною мірою залежить від правильно

встановленого строку позики. Якщо в кредитній угоді буде передбачено дуже

напружені строки, то позичальник може залишитись без капіталу, що може

призвести до спаду виробництва. Якщо буде установлено ліберальні строки

умови погашення, то позичальник певний час використовуватиме

неконтрольовані банком кошти. Це може призвести до зниження доходів банку.

Не менш важливо для своєчасного погашення кредиту правильно визначити

його суму. Заниження суми призведе до порушення строків кредитування, тому

що кредитний захід не буде закінчено в строк. Підвищення суми призведе до

нецільового використання отриманих коштів.

Невстановлення Радою банку надійних Положень кредитування або

невстановлення Правлінням достатнього методичного забезпечення, або

невиконання обома органами функції моніторингу та управління кредитною

службою призводить до значних проблем у кредитній діяльності банків.

Кредитні проблеми можуть бути спричинені серіями помилок, яких банк

дозволив припуститися позичальнику.

Важливе значення має також правильне визначення способу погашення

кредиту. Тому своєчасність погашення залежить від кваліфікації та компетенції

економістів банку, якості аналізу документів клієнта, наданих для отримання

кредиту.

Головні причини "проблемних" кредитів показано на рис. 3.6.

168


Завелике

кредитування Самокредитування Гонка за доходом

о Незадовільний

відбір ризиків Конкуренція

Причини

"проблем-

них"

кредитів

Компроміс із кредит ними

принципами Неукладання 1

чи незастосування 1

угод при погашенні

кредиту

< ---------- Неповна кредитна

інформація

S > ' Відсутність

нагляду ^

Самозадоволення & Технічна

некомпетентність

Рис. 3.6. Причини "проблемних" кредитів

Розглянемо кожну з названих причин виникнення проблемних кредитів.

Самокредитування

Самокредитування є однією з основних причин несвоєчасного повернення

кредитів. Практика самокредитування може набувати різних форм. Найчастіше

це невиправдане використання кредитів інсайдерами.

Інсайдер — споріднена щодо комерційного банку особа (фізична або

юридична).

Установа вважається спорідненою щодо іншої установи в межах

корпоративного об'єднання, якщо:

• філія установи повністю підпорядкована основній установі або

контролюється нею;

• основна установа та її філії контролюються третьою стороною —

головною установою (засновником корпоративного об'єднання).

Інсайдери поділяються на фізичних та юридичних осіб.

А. Фізичні особи:

1) акціонери, учасники банку, які мають частку в статутному фонді банку в

10 % і більше;

2) керівники банку (голова та члени Ради акціонерів, президент, віце-

президенти, голова Правління, заступники голови Правління, головний

бухгалтер та його заступники, начальники структурних підрозділів);

Розділ З

3) керівники установ — акціонерів (учасників) банку (директор, головний

бухгалтер та їх заступники); 4)контролери:

• особа, яка призначена за дорученням виконувати або контролювати право голосу за часткою у статутному фонді банку в 10 % і більше на загальних зборах установи або її філій;

• особа, яка є працівником центральних та місцевих органів вико-

навчої влади, покликана здійснювати контроль за діяльністю банків;

5) асоційовані особи:

• дружина, чоловік, діти, батьки, брати, сестри керівників банку і установ — акціонерів (учасників) банку;

• особи, які мають з асоційованими особами угоду або домовленість на спільне утримання, розпорядження, купівлю-продаж, використання акцій банку або його установ — акціонерів (учасників) банку;

• керівники, які мають право впливати на діяльність банку, його філій і дочірніх фірм;

6) особи, споріднені в межах некорпоративних установ, а саме: ке рівники і контролери та асоційовані з ними особи, які займають керівні

посади в установах, пов'язаних з банком фінансовими інтересами.

Б. Юридичні особи:

1) установи — акціонери (учасники) банку, які мають частку в ста-

тутному фонді (капіталі) банку в 10 % і більше; 2) установи — акціонери (учасники) банку в межах корпоративного

об'єднання:

• банк повністю контролюється установою-акціонером (учасником);

• установа-акціонер (учасник) контролюється третьою стороною (учасником корпоративного об'єднання);

3) споріднена (асоційована) установа щодо установи — акціонера (учасника) банку (установа, яка має кваліфікований фінансовий інтерес

— частку в статутному фонді банку 20 %); 4) установа, яка має повний контроль над установою-акціонером

(учасником), безпосередньо або за дорученням контролює частку у ста-тутному фонді (капіталі) банку в 50 % і більше;

5) асоційовані особи:

• установа, в якій керівником є дружина (чоловік), діти, батьки,

брати і сестри керівників та контролерів банку, а також його установ-

засновників;

170


• особа, яка має угоду або домовленість з асоційованими особами про купівлю-продаж, розпорядження, утримання і використання акцій банку або його установ-засновників;

6) некорпоративні установи, з якими керівники та контролери бан ку споріднені.

Керівники та контролери банку вважаються спорідненими з іншою

установою, зареєстрованою в Україні або за кордоном, якщо вони:

• обіймають керівні посади в такій компанії (в тому числі як ре-зультат наданої позики або через фінансовий інтерес банку до цієї

установи); • або є його асоційованими особами, як визначено вище, і разом

утримують частку в статутному фонді (капіталі) банку в 10 % і більше;

• є особами, які мають право приймати керівні рішення, що впли-

вають на діяльність цієї установи;

7) головна споріднена установа, тобто яка має у власності 20 % або більше номінальної вартості акцій, що класифікується як кваліфіко ваний фінансовий інтерес, за відсутності документально підтвердже них заперечень.

Про невиправдане використання інсайдерами банківських послуг свідчить видача їм кредиту на пільгових умовах, пільгова ставка за

депозитами чи пільгові комісійні, які не пропонуються іншим клієнтам банку. Тому в процесі аналізу необхідно з'ясувати, що становище та

механізми роботи з кредитами, які було надано інсайдерам, не відрізня-ються суттєво від становища та механізмів щодо інших схожих кредитів

портфеля банку. У разі потреби слід внести зміни до кредитних положень банку щодо включення механізму кредитування інсайдерів. Для зменшення випадків самокредитування або пільгового (преферен-ційного) режиму банку необхідно здійснювати чіткий контроль за ви-

дачею кредитів. Тому слід ретельно вивчати кредити з пільговими став-ками або строками погашення, які було видано інсайдерам та їх спорід-

неним особам; кредити, спрямовані на невиробничі або навіть спеку-лятивні цілі; кредити з невиправданим ризиком.

Гонка за доходами

Кредитні та інвестиційні портфелі є найбільш прибутковими стат-

тями активів банківського балансу. Однак фактор прибутковості в діяльності банку ніколи не повинен переважати над фактором надій-ності та розумного взяття ризику.

171

Розділ З

Якщо таке трапляється, це призводить до збільшення обсягу кредитів та інвестицій з неналежними ризиками або незадовільними умовами та строками повернення. Хоча зазначене вище справедливе як для великих, так і для менших за розмірами банків, але, звичайно, частіше воно виявляється в більших банках, причому така ситуація скоріше характерна для певних конкретних сфер кредитної діяльності, а не для окремих кредитів. Одним із факторів, що свідчить про наявність подібної ситуації, є незвичайно привабливі процентні ставки. Свідченням можливої гонки за доходом будуть або надзвичайно низькі процентні ставки за користування кредитом для залучення ширшого кола підприємств, або надзвичайно високі ставки, які свідчать про вищий ступінь ризику. Якщо видача таких кредитів з привабливими ставками невиправдана, то збитки від них будуть перевищувати очікувані прибутки. Ненадійні кредити коштують набагато більше, ніж дохід, що вони приносять.

Компроміс із кредитними принципами

З різних причин керівництво банку може видавати кредити з нена-лежними ризиками або незадовільними умовами та строками повернення з повним усвідомленням порушення надійних принципів кредитування.

Причин таких компромісів дуже багато, від невпевненості при роботі з особами, що мають домінуючі риси характеру або впливові зв'язки, до дружби чи персональних конфліктів. У великих банках ключовим фактором може бути потенційна втрата "компенсаційних депозитних рахунків".

Компенсаційні рахунки — це депозитні рахунки, які банк може

вимагати від позичальника як умову для надання кредиту. Відкриття позичальником таких рахунків у банку може бути і просто елементом його відносин з банком. Часто процентна ставка кредиту залежить від компенсаційних рахунків у разі фінансування ним свого кредитного портфеля за рахунок цих коштів. У такий момент банк перебуває в тяж-кому становищі, оскільки можливо для підтримки необхідних компен-

саційних рахунків йому потрібно буде надавати ненадійні кредити. До компромісу з кредитними принципами також можуть призвести само-кредитування, гонка за доходом та тиск конкуренції.

Відсутність повної або своєчасної кредитної інформації

Відсутність супровідної кредитної інформації є важливою та частою причиною можливих проблем та помилок при кредитуванні. Кредит має бути підтриманий відповідною супровідною кредитною інформацією.

Кредитна інформація є необхідною для визначення кредито-

172


спроможності та здатності позичальника або потенційного позичальника

повернути кредит. Необхідна кредитна інформація змінюється залежно від

цільового призначення, характеру та умов кредиту, юридичного статусу

позичальника та попереднього досвіду роботи з ним. Одна лише фінансова

звітність не завжди відповідає вимогам достатніх кредитних даних. Інформацію

про позичальника можна також отримати з прогнозів, операційних кошторисів,

фінансових планів, коментарів спеціалістів тощо. Важливо, щоб банк мав у

кредитній справі достатньо інформації для пояснення рішення щодо надання чи

ненадан-ня кредиту; ще більш важливо точно оцінити кредитний ризик для за-

побігання погіршенню якості кредиту та виникненню збитків. Кредитні

положення банку мають установлювати характер кредитної та фінансової

інформації, яку необхідно отримати для різних типів позичальників та різних

обсягів заборгованості.

Неукладання чи незастосування угод про повернення кредиту

Це дуже важлива причина проблем із кредитування. Надання кредиту без

чіткої угоди, що встановлює механізм його повернення, порушує

фундаментальний принцип кредитування, принцип повернення наданих

кредитів. Ця проблема більше властива невеликим банкам, оскільки великі банки

звичайно мають більш широкі та деталізовані положення щодо кредитування та

погашення кредитів. У великих банках проблемою подібного значення є

проблема застосування угод про повернення кредиту. У багатьох випадках вона

постає тоді, коли позичальник мав змогу і повинен був повернути кредит, проте з

певних причин цього не зробив. В обох випадках імовірне перетворення виданих

кредитів на проблемні.

Незважаючи на це, розмір банку не повинен бути виправданням відсутності

якісних положень та механізмів повернення заборгованості, які б визначали,

коли і як зобов'язання мають погашатися.

Самозадоволення

Основними ознаками наявності самозадоволення керівництва банку є:

• відсутність відповідного контролю за старими чи знайомими по-

зичальниками;

• залежність від усної інформації, наданої позичальником, замість надійних

письмових джерел фінансових даних;

• оптимістична інтерпретація відомих кредитних недоліків, що ґрунтується

на тому, що в минулому такі загрози та періодичні важкі ситуації було

пережито.

173

Розділ З

Хоча ці фактори найчастіше притаманні невеликим банкам, але такі випадки трапляються й у великих, коли спеціаліст із кредитування має

надмірно оптимістичний погляд на здібності позичальника до керівництва. Це звичайно призводить до перевидачі кредитів для того, щоб дати компанії (позичальнику) можливість самостійно вирішити проблеми, тобто до викидання "живих" грошей на вітер услід за вже "мертвими".

Технічна некомпетентність

Технічна некомпетентність звичайно властива невеликим банкам. Це відсутність досвідчених спеціалістів із кредитування або відсутність технічної здатності аналізувати фінансову звітність, отримувати та оцінювати іншу кредитну інформацію, що спричиняє появу в банку кредитів із низькою якістю та участь в операціях, для яких не вистачає досвіду.

Неякісний відбір ризиків

У процесі роботи з основними, надійними підприємствами великі банки можуть диверсифікувати свої кредитні портфелі за географічними регіонами та за галузями економіки. Невеликі банки більш обмежені в цьому відношенні, і тому вони використовують наявні для них можливості, що може призвести до слабкої бази активів.

Ухвалення кредитів має базуватися на надійних та глибоких стан-дартах оцінки та відбору ризику. Як правило, до типів позик, що можуть підпадати під категорію поганого відбору ризику, належать такі позики (рис. 3.7).

Завелике кредитування

З погляду остаточних збитків майже однаковий ефект має позичання великої суми грошей фундаментально надійному позичальнику й позичання ненадійному позичальнику. Позики, що виходять за межі

обґрунтованої здатності позичальника їх погасити, є ненадійними. Ніде так не ціниться здоровий глузд, як при визначенні безпечного макси-мального рівня позики ненадійному кредитору.

З метою мінімізації впливу названого чинника на своєчасність по-гашення наданих кредитів Національним банком України встановлено спеціальні економічні нормативи, що обмежують розмір наданих позик

одному позичальнику. Порядок розрахунку та аналізу дотримання цих нормативів розглядатиметься в наступних темах.

174


Позики на фінансу-

вання становлення

підприємства, за якими

основна частка необхідних

капітальних вкладень

порівня-

но з обсягом інвестицій

акціонерів здійснюється

банком

Позики, видані

внаслідок іншої вигоди — контролю

Позики для спеку-

лятивного придбання

цінних паперів 'її

за великим сальдо депозиту в банку, і не базовані на

або товарів. Заставні

позики, що здійснюються без

достатньому рівні

власних коштів чи застави

Позики, що

під падають під

категорію

відповідної маржі чи

забезпечення

поганого відбору

ризику

Позики, покриті Позики,послаблені заставою пробле-

матичною ліквіда- великим моральним

ризиком ційною вартістю ' ' Позики, що базуються

більше на очікуванні

успішного проведення

ділової операції, ніж на

наявності власних

коштів позичальника

Рис. 3.7. Категорії поганого відбору кредитних ризиків

Конкуренція

Конкуренція між банками за вплив на суспільство може призвести до компромісу з кредитними принципами та до виникнення ненадійних кредитів. Остаточні витрати на ненадійні кредити завжди переважають тимчасовий виграш від розширення та впливу.

Після вивчення змін у загальній структурі кредитних операцій банку та своєчасності їх повернення на подальших етапах аналізують особ-ливості окремих видів наданих позик та окремих видів активних опе-рацій, що розглядатиметься далі.

175

Розділ З


1. Назвіть основні завдання аналізу своєчасності повернення наданих

кредитів.

2. Укажіть головні причини, які визначають наявність "проблемних кредитів".

3. Назвіть головні ознаки самокредитування. 4. За яких умов банк іде на компроміс із кредитними принципами?

5. Які типи позик можуть підпадати під поганий відбір ризиків? 6. Назвіть ознаки гонки за доходами банку.

7. Дайте визначення, терміна "інсайдер". 8. Перелічіть ознаки невиправданого використання інсайдерам.и

банківських послуг.

3.6. Аналіз факторингових операцій комерційного

банку

Одним із видів кредитних операцій комерційного банку є факторингові.

Можливість проведення факторингових операцій у нашій країні

пов'язана з переходом від адміністративних до економічних методів

управління, активізацією товарно-грошових відносин і підвищенням

самостійності низових ланок економіки.

У процесі господарської діяльності у підприємств часто виникає

потреба в терміновому перетворенні дебіторської заборгованості в "живі"

гроші. У таких випадках їм на допомогу приходять спеціальні факто-

рингові компанії і банки, що займаються купівлею платіжних документів

клієнтів за певну комісійну винагороду і проценти, які покривають

видатки цих компаній і банків з вивчення кредитоспроможності

платників, інкасації і становлять прибуток кредитних установ.

Факторинг — це специфічна послуга, яка надається банками своїм

клієнтам у зв'язку з розрахунково-платіжним обслуговуванням останніх.

Головна мета факторингу — забезпечення постачальнику своєчасної

оплати відвантажених товарів для скорочення його втрат внаслідок

затримки платежу і запобігання появі сумнівних боргів, надання кредиту

у формі попередньої оплати, допомога підприємствам у веденні

бухгалтерського обліку. Головним механізмом цієї операції є надання

кредиту під боргові вимоги постачальника або зобов'язання платника.

176


Це свідчить про поєднання у факторингу великої кількості банківських послуг:

розрахунково-платіжних, кредитних, аудиторських, інформаційних, ведення

обліку та ін.

У світовій практиці склалося таке визначення факторингу.

Факторинг — це товарно-комісійна операція, що поєднується з

кредитуванням оборотного капіталу клієнта і пов'язана з переуступкою клієнтом-

постачальником факторинговій компанії (банку) неспла-чених платіжних вимог

за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги і, відповідно, права

отримання платежу за ними, тобто інкасування дебіторської заборгованості

клієнта.

Таким чином, факторинг — це переуступка факторинговій компанії

несплачених боргових вимог, що виникають між контрагентами в процесі

реалізації товарів і послуг, на умовах комерційного кредиту відповідно до

елементів бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного

та іншого обслуговування постачальника.

Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятої у 1988 р.

Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається

факторингом, коли відповідає як мінімум двом із чотирьох ознак:

• наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

• ведення бухгалтерського обліку постачальника, передусім, обліку

реалізації;

• інкасування заборгованості постачальника;

• страхування постачальника від кредитного ризику.

Факторинг конвенційний — це універсальна система факторингового

кредиту, який виконує всі чотири зазначені функції. Клієнт у цьому разі виконує

лише виробничі функції.

Разом з тим у ряді країн використовують факторинг конфіденційний, що

полягає тільки в обліку фактор-фірмою (чи банком) рахунків клієнта, виписаних

на його боржників, та наданні кредиту в рахунок майбутньої сплати боргів

боржниками.

Також розрізняють такі види факторингових операцій:

• внутрішні або міжнародні;

• відкриті або закриті;

• з правом регресу та без такого права;

• з умовами кредитування постачальника у формі попередньої опла

ти боргових вимог, що переуступаються ним, або оплати вимог на визна

чену дату.

Внутрішній і міжнародний факторинг відрізняється за місцезнаходженням

постачальника і клієнта (в одній країні або в різних). Відкритий і закритий

факторинг припускає повідомлення (або непові-

177

Розділ З

домлення) боржника про участь в угоді факторингової компанії. Право

регресу припускає право зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму. Ці умови пов'язані з кредитним ризиком, тобто відмовою

платника від виконання зобов'язань. Тому банк-посередник, укладаючи угоду, диференційовано підходить до її проведення, з урахуванням вимог до ліквідності свого балансу, а також кредитоспроможності боржника.

Купівля боргів клієнтів означає придбання банком права на стягнення боргів з дебіторів, яких повідомляють про необхідність спрямовувати кошти на оплату виставлених розрахункових документів безпосередньо

банку. Зміст факторингових операцій показано на рис. 3.8.

1. Відвантаження товару

Постачальник Покупець

2. Акцепт розрахункових

3. Пред'яв-

лення роз-

рахункових

/ k документів за продукцію

5. Оплата 6. Оплата розрахункових розрахункових

документів документів

документів Факторинговий банк

4. Перевірка платоспроможності

покупця

Рис. 3.8. Схема факторингових операцій банку

Факторингові операції кредитів обліковують у класі 2 Плану рахунків

"Операції з клієнтами". Факторингові операції зручні та вигідні як для банків, так і для їх

клієнтів. Тому вони мають перспективу розвитку в господарстві України, особливо для підтримки малого і середнього бізнесу в міру ринкової трансформації економіки та оздоровлення грошового обігу.

Факторингові операції — це ризиковий вид операцій комерційного

банку, але з високим рівнем рентабельності. У момент придбання дебі-торської заборгованості клієнта банк, як правило, сплачує її у розмірі 80—90 % всієї вартості. Останні 10—20 % є гарантією від можливих збитків у зв'язку з непередбаченими обставинами (недопоставка товарів таін.).

Головна мета аналізу факторингових операцій — визначення неви-користаних резервів щодо підвищення рівня їх ефективності.

178


Аналіз факторингових операцій здійснюється у два етапи: попередній і

наступний.

У процесі проведення попереднього етапу аналізу (до моменту здійснення і

складання угоди) банк має:

• оцінити кількість і частку випадків відмови від платежу з причини

поставки неякісної продукції, кількість рекламацій;

• вивчити обсяг і темпи зростання реалізації для визначення межі суми

боргових зобов'язань, що переуступаються банку;

• проаналізувати платоспроможність боржників;

• оцінити якість боргових вимог і частку, яка не може бути переуступлена

або яку клієнт не бажає переуступати банку;

• розрахувати суми процентів за операціями факторингу і комісійні

винагороди;

• визначити ступінь розширення масштабів факторингових операцій і

оцінити раціональність їх здійснення.

На наступному етапі аналізу факторингових операцій необхідно визначити:

• рівень покупки дебіторської заборгованості;

• значущість у діяльності банку;

• дохідність і прибутковість;

• доцільність проведення.

Джерелами даних для аналізу факторингових операцій є:

• баланс; Є. Є.


• дані оперативного і аналітичного обліку;

• позаоблікові матеріали.

Для визначення рівня покупки дебіторської заборгованості необхідно суму,

перераховану фактор-банком постачальникам за торгово-комісійними

операціями, поділити на суми первісно пред'явлених документів платникам і

помножити на 100 % :

Сума, перерахована постачальникам фактор-банком Суми,

первісно пред'явлені платниками

Значення факторингових операцій у діяльності комерційного банку

визначають за допомогою таких показників:

• розмір факторингових операцій на 1 у. о. капіталу;

• розмір факторингових операцій на 1 у. о. статутного капіталу;

• частка факторингових операцій у загальній сумі активних операцій

комерційного банку.

При розрахунку суми доходу від факторингових операцій слід пам'ятати,

що він складається із суми комісійних зборів за проведення банком цієї

операції і суми процентів за наданий кредит фактор-бан-

179

Розділ З

ком. Розмір процента за кредит визначається на рівні ринкової ставки за

короткостроковими позиками зі збільшенням її на кілька (2—3) пунктів. Розмір

комісійної винагороди встановлюють з урахуванням набору послуг, що

надаються. її розмір, як правило, коливається від 0,5 до 3 % від суми куплених

розрахункових документів.

Рівень прибутковості факторингових операцій можна розрахувати за

допомогою такої формули:

Сума доходу від факторингових операцій Сума, що

перерахована фактор-банком на оплату

розрахункових документів

Вигідність (доцільність) факторингових операцій для комерційного банку

визначають шляхом зіставлення частки прибутку від факторингових операцій у

загальній сумі банківського прибутку з часткою факторингових операцій у

загальній сумі активів банку.

При визначенні плати за факторинг виходять з прийнятого сторонами угоди

процента за кредит і середнього строку перебування коштів у розрахунках із

покупцями. Наприклад:

• процент за кредит — 18 % річних;

• середній строк оборотності коштів у розрахунках з покупцями — 14 днів.

Виходячи з наведених даних, плата за факторингові операції становитиме

0,690 % суми розрахункових документів, прийнятих до оплати за факторинговою

операцією (18,0 • 14 : 365). За оплату продавцю розрахункових документів на

2000 тис. у. о. фактор-банк отримує від нього 13,8 тис. у. о. (2000 тис. у. о. • 0,690

% : 100 %), у разі розміщення розрахункових документів продавця до картотеки

покупця вся сума пені також є доходом фактор-банку. Таким чином,

факторингові операції дають змогу прискорити оборот капіталу, розширити

можливості залучення банківського кредиту і значно збільшити клієнтську базу

банків.

Розглянемо порядок аналізу факторингових операцій за допомогою табл. 3.7

за умови, що кредит наданий строком на 30 днів.

Виходячи з наведених даних, бачимо, що факторингові операції в діяльності

цього комерційного банку посідають незначне місце (тільки 1,6 % від усіх

операцій банку, на 1 у. о. капіталу — 0,05 у. о., статутного капіталу — 0,05 у. о.).

Водночас ці операції дуже вигідні для банку, тому що частка прибутку від

факторингових операцій у загальній сумі прибутку банку становить аж 4,3 % .

Сума доходу від факторингових операцій становила 25 тис. у. о., у тому числі за

рахунок комісійних винагород — 7,5 тис. у. о. і за рахунок процентів за наданий

кредит — 17,5 тис. у. о.

180


Таблиця 3.7. Оцінка ефективності факторингових операцій банку

1 №. з/п

Показник

Суми, первісно пред'явлені постачальниками платникам (тис. у. о.) 250

Суми, перераховані фактор-банком постачальнику за торговельно-

комісійними операціями:

2.1 у тис. у. о. 250

2.2 у процентах до початкового дебіторського рахунка клієнта 100

Суми, відшкодовані платниками фактор-банку:

3.1 у тис. у. о. 220

3.2 у процентах до початкового дебіторського рахунка клієнта 88,0

Суми, невідшкодовані платниками фактор-банку (ряд. 1 - ряд. 3):

4.1 у тис. у. о. ЗО

4.2 у процентах до початкового дебіторського рахунка клієнта 12,0

Розмір торговельно-комісійних операцій, здійснених фактор-банком:

на 1 у. о. власних коштів банку 0,05

на 1 у.о.статутного фонду 0,05

Частка факторингових операцій у загальній сумі активів 1,6

Доходи за факторинговими операціями: 25

7.1. комісія — у %

— у тис. у. о. 3,0 7,5

проценти за кредит — у % річних — у

тис. у. о. 85

17,5

Прибутковість факторингових операцій (ряд. 7 : ряд. 2), у. о. 0,1

Частка прибутку від факторингових операцій у загальній сумі прибутку 4,3

При цьому слід зазначити, що в результаті недостатньо якісної перевірки

платоспроможності покупців ними не було відшкодовано фактор-банку ЗО тис.

у. о., що є невикористаним резервом підвищення дохідності факторингових

операцій.

181

Розділ З


1. Що таке факторинг?

2. Які ви знаєте види факторингових операцій?

3. Розкрийте зміст факторингової операції.

4. Які показники характеризують ефективність факторингових

операцій?

5. Як визначають суму втрат від факторингових операцій?

6. За якими показниками надається характеристика значення

факторингових операцій у діяльності банку?

7. З яких компонентів складається сума доходу від факторингових

операцій?

8. За якою формулою обчислюють рівень прибутковості факто

рингових операцій?

9. Як визначають вигідність (доцільність) проведення факто-

рингових операцій для комерційного банку?

10. Розкрийте зміст попереднього етапу аналізу факторингових

операцій.

3.7. Зміст, види інвестиційних операцій. Завдання

аналізу інвестиційної діяльності комерційного банку

Процес перетворення державної економіки в систему ринкових

відносин потребує якнайшвидшого формування сприятливого середовища

для розвитку конкуренції приватного бізнесу і підприємництва.

Вдосконалення виробництва, підвищення його ефективності, швидка

адаптація до роботи в ринкових умовах безпосередньо пов'язані з інве-

стиційною діяльністю.

Проблема інвестицій і розширення капітального будівництва — одна з

найактуальніших в Україні. Вирішення цієї проблеми прискорить

здійснення економічних реформ, вихід країни з кризового стану.

Загальнонародною справою в усіх сферах економіки, в економічній

політиці держави є пошук і мобілізація джерел інвестування та реальне

здійснення програм інвестування, підвищення ефективності

інвестиційної діяльності. Важливу роль у вирішенні цього завдання

відіграють відродження ринку цінних паперів та інвестиційні операції

комерційних банків.

182


Ефективність діяльності банку в довгостроковій перспективі, забез-печення високих темпів його розвитку і підвищення конкурентоспро-можності в ринкових умовах істотною мірою визначаються рівнем і масштабами інвестиційної діяльності банку. Тому, крім авансування

ресурсів у позикові активи, чимала частина банківського капіталу має форму інвестиційних активів.

Інвестиційний капітал будь-якої країни використовується на виробничі цілі (купівля робочої сили, засобів праці тощо), що в кінцевому результаті розвиває господарство цієї держави. Інвестиційній капітал живиться із трьох джерел: власних заощаджень підприємця, уряду і позичених

заощаджень. Як тільки заощадження перетворюються на інвестиції, вони починають працювати на розвиток будь-якої форми підприємництва.

В умовах ринкової економіки комерційному банку складно розра-ховувати на якісне управління активними операціями без здійснення інвестиційної діяльності. Проведення банком тільки позикових операцій дає йому можливість мати достатній прибуток, але не дозволяє

розраховувати на низький рівень ризику. Надаючи позики, банк постійно ризикує не повернути їх назад. Отже, активні операції не можна обмежувати тільки кредитними послугами.

Маючи у розпорядженні вільні грошові кошти, банк повинен забез-печити не тільки їх збереження, отримати відповідний дохід, а й по-турбуватися про диверсифікацію і ліквідність.

Диверсифікація — це розподіл інвестиційного портфеля між різними фінансовими інструментами та іншими активами для зниження рівня ризику. Цим вимогам відповідають інвестиційні операції комерційного банку.

Інвестиціями називають усі види грошових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів

діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційна діяльність становить сукупність дій банків щодо реалізації інвестицій.

До інвестицій належать: • грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, акції та інші цінні

папери; • рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання тощо); • майнові права, що випливають з авторського права, ноу-хау, інші

інтелектуальні цінності; • права користування землею та іншими природними ресурсами. Інвестиції у відтворення основних фондів можуть бути здійснені у

формі капітальних вкладень.

183

Розділ З

Інвестиції поділяють на реальні й фінансові, валові й чисті, приватні й

державні.

Реальні (прямі) інвестиції — це вкладення коштів у основний капітал,

придбання реальних активів.

Фінансові (портфельні) інвестиції — це вкладення капіталу в різноманітні

види цінних паперів.

Валові інвестиції — це сумарні вкладення, необхідні для відновлення і

приросту основного капіталу.

Чисті інвестиції відповідають валовим, за вирахуванням суми амортизації

основного капіталу.

Приватні інвестиції фінансуються за рахунок власних і залучених коштів

інвесторів.

Державні інвестиції фінансуються з державного бюджету.

Комерційні банки здійснюють фінансові (прямі та портфельні) і нефінансові

(капіталізовані) інвестиції.

• Прямі фінансові інвестиції — це вкладення коштів у діяльність інших

підприємств, організацій і установ на довгостроковій основі, тобто фінансування

капітальних вкладень у розвиток вітчизняного виробництва.

• Портфельні інвестиції, якими є цінні папери, — це високолік-відний вид

фінансових інвестицій, що легко реалізується, але є більш ризиковим. Вони

вільно котируються на ринку цінних паперів. Портфельну форму інвестування

банки, як правило, використовують як спосіб тимчасового розміщення вільного

банківського капіталу.

Інвестиційні вкладення до 20 % голосів вважають портфельними, від 20 до 50

% — капітальними вкладеннями в асоційовані компанії, від 50 до 100 % голосів

— капітальними вкладеннями в дочірні підприємства.

Інвестиційний портфель комерційного банку містить:

• цінні папери у портфелі банку на продаж — для операцій із цінними

паперами, які котируються на активному ринку та придбані з метою отримання

прибутку від їх подальшого продажу до строку погашення;

• цінні папери у портфелі банку на інвестиції — для операцій із цінними

паперами, придбаними на строк до дати погашення або з метою інвестиції на

строк понад рік. Різниця між цінними паперами на продаж та цінними паперами

на інвестиції визначається за намірами керівництва банку на час їх придбання;

• цінні папери, щорефінансуються НБУ;

• цінні папери, які придбані або зберігаються за дорученням клієнтів;

184


• вкладення в асоційовані компанії;

• вкладення у дочірні установи.

Слід зауважити, що вкладення в асоційовані компанії та дочірні установи

належать до довгострокових вкладень банку.

Портфельні інвестиції лише частково спрямовують на збільшення реального

капіталу. Вкладення коштів у цінні папери має на меті: збереження коштів,

розподіл їх між різними об'єктами для зменшення ризику, дохід та ліквідність.

Портфельні інвестиції не мають на меті отримання швидкого прибутку —

здебільшого це інвестиції великих промислових програм, у тому числі за участю

держави.

Інвестиційні операції відрізняються від кредитів такими ознаками:

по-перше, кредит допускає використання коштів протягом відносно

короткого проміжку часу за умови повернення їх і сплати процентів, а

інвестування в цінні папери (чи прямі інвестиції) — це вкладення коштів з

метою забезпечення прибутку на тривалий термін;

подруге, при банківському кредитуванні ініціатором угоди, звичайно, є

боржник, а при інвестуванні — банк;

по-третє, у більшості кредитних угод банк — головний і тільки один з

небагатьох кредиторів, тоді як в інвестиційному процесі він, як правило, один із

багатьох кредиторів;

по четверте, кредитування пов'язане з особистими стосунками боржника і

кредитора, інвестування — це відособлена операція.

Як зазначалося, банки (інвестори) можуть здійснювати довгострокові

вкладення коштів (інвестиції) в асоційовані та дочірні компанії (підприємства),

а також у нематеріальні активи та основні засоби.

Асоційована компанія (підприємство) — це компанія, в якій інвестор (банк)

має значний вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним

підприємством інвестора. Значний вплив передбачає, що інвестор прямо або

через дочірні компанії володіє 20 % або більшою часткою капіталу компанії.

Значний вплив має місце, якщо інвестор (банк) прямо або через дочірні

компанії володіє часткою капіталу компанії менш як 20 % , з дотриманням

таких умов:

• інвестор має представників у Раді директорів;

• інвестор бере участь у вивченні стратегії компанії;

• проводяться істотні операції між інвестором та компанією;

• здійснюється обмін управлінським персоналом між інвестором і

компанією;

• інвестор надає компанії суттєву технічну або комерційну інформацію.

Дочірня компанія (підприємство) — компанія, що контролюється іншою

компанією. Контроль передбачає, що материнська компанія

185

Розділ З

прямо або через дочірні компанії володіє 50 % або більшою часткою капіталу

компанії. Контроль також можливий, якщо банк (материнська компанія) прямо

або через дочірні компанії володіє часткою капіталу компанії менш ніж 50 % , але

має:

• частку управлінських голосів у компанії, що перевищує 50 % завдяки

угодам з іншими інвесторами;

• право керувати фінансовою та виробничою політикою підприємства згідно

зі статутом або угодою;

• право призначати або звільняти більшість членів Ради директорів;

• право визначального голосу в Раді директорів.

Комерційні банки (інвестори) у своїй інвестиційній політиці мають спиратись

на норматив інвестування, який не повинен перевищувати 60 % розміру капіталу

банку.

Норматив інвестування характеризує використання капіталу банку на

придбання часток (акцій, цінних паперів) акціонерних товариств, підприємств.

Портфельні інвестиції лише частково спрямовують на збільшення реального

капіталу.

Вкладаючи свої заощадження у фінансові (портфельні) інвестиції,

індивідуальні та інституціональні інвестори бажають досягти таких цілей:

• безпечності вкладень;

• їх дохідності;

• зростання вкладень;

• їх ліквідності.

Досягти всіх цілей одночасно неможливо, необхідно знайти компромісне

рішення, з'ясувати, що для інвестора на певний момент є пріоритетним, а що —

другорядним.

Так, комерційні банки як інвестиційні інвестори, вкладаючи кошти в цінні

папери, можуть сформувати вторинні ліквідні ресурси для поліпшення своєї

ліквідності, і ця мета буде для них настільки важливою, що на ринку цінних

паперів банки встановлюватимуть таку ціну на свої фінансові активи, аби

якнайшвидше їх конвертувати в готівку, незважаючи на інші цілі інвестування.

Безпечності вкладень також досягають за рахунок зменшення дохідності

паперів та зменшення капіталу. Під безпечністю вкладень у цінні папери

розуміють їх незалежність від перепадів на ринку цінних паперів.

Найбезпечніше вкладати кошти в облігації державних позик, муніципальні

облігації, акції фінансово стійких фірм, оскільки такі цінні папери забезпечені

державними ресурсами чи багатством фірми. Дохідність цих паперів не дуже

велика, оскільки досить висока купівельна ціна у зв'язку з високим попитом на

них. 186


Максимальний дохід від інвестицій у цінні папери інвестор одержить тоді,

коли вкладе кошти в акції фірм, які щойно створились. Ці фірми виплачують

високі дивіденди як плату за ризик.

Щодо примноження капіталу, то істотне його зростання можливе у власників

звичайних (простих) акцій економічно стійких акціонерних компаній (космос,

електроніка тощо). Дивіденди тут невисокі, але капітал інвестора зростатиме.

Більш-менш компромісно розв'язати це питання можна, застосувавши метод

диверсифікації інвестицій, що одночасно є методом зниження інвестиційного

ризику.

Головною метою аналізу операцій банку з цінними паперами є виявлення

найбільш перспективних вкладень банку в цінні папери та поліпшення якості

інвестицій.

Основними завданнями аналізу операцій з цінними паперами банку є оцінка:

• їх структури;

• значущості цих операцій у діяльності банку;

• якості портфеля цінних паперів; '

дохідності та ефективності.

Основні завдання аналізу капіталовкладень банку такі:

• оцінка доцільності капіталовкладень (маркетингової привабливості

об'єкта) та розробка відповідних критеріїв прийняття інвестиційних рішень;

• вибір напрямів інвестиційної діяльності та інвестиційних проектів банку;

• рейтингова оцінка інвестиційних проектів з погляду показників фінансової

ефективності та обґрунтування програм забезпечення їх реалізації;

• обґрунтування програми і плану капітального будівництва та оцінка їх

виконання;

• обґрунтування та оцінка виконання програми й плану введення

дію основних фондів і виробничих потужностей;

• оцінка ефективності інвестиційної і будівельної діяльності під

приємства.

Для аналізу капіталовкладень банку використовують:

• стратегічний бізнес-план;

• концептуальну оцінку інвестиційних проектів;

• нормативну базу регулювання інвестиційної діяльності банку;

• проектно-кошторисну документацію;

• планові та звітні дані капітального будівництва;

• сіткові та календарні графіки виконання робіт;

• дані бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку;

• дані спеціальних обстежень.

Розділ З


1. Дайте визначення терміна "інвестиції".

2. Визначте функціональноелементний склад інвестицій.

3. Які інвестиції називають реальними?

4. Що розуміють під терміном "фінансові (портфельні) інвестиції"?

5. Назвіть особливості інвестиційних операцій.

6. Дайте визначення терміна "інвестиційна діяльність".

7. Визначте основні завдання аналізу капіталовкладень.

3.8. Оцінка доцільності капіталовкладень

(маркетингової привабливості проектів)

У ході аналізу насамперед дають оцінку доцільності капіталовкладень.

Рішення стосовно доцільності капіталовкладень (маркетингової привабливості

проектів) є одним з найважливіших, із яким стикаються фахівці банку.

Процес оцінки доцільності капіталовкладень включає такі шість етапів:

• визначення вартості проекту;

• оцінка можливих грошових потоків від проекту, включаючи собівартість

активу на визначену кінцеву дату;

• оцінка рівня ризику проектованих грошових потоків;

• визначення відповідної вартості капіталу, на яку необхідно дисконтувати

грошові потоки, проекту при цьому рівні ризику;

• знаходження теперішньої вартості очікуваних грошових потоків для

отримання величини вартості активу підприємства;

• порівняння теперішньої вартості й очікуваних грошових прибутків із

необхідними витратами проекту.

Для розв'язання питання про доцільність капіталовкладень застосовують такі

основні показники:

• період окупності;

• чиста теперішня вартість (ЧТВ);

• внутрішня норма прибутку (рентабельності інвестицій) (ВНП або PI).

188


Насамперед пояснимо, як розраховується кожний критерій.

Період окупності — період часу, необхідний для того, щоб чисті прибутки

від інвестицій відшкодували понесені витрати.

Капіталовкладення вважають доцільними, якщо термін їх окупності не

перевищує часу, який керівництво банку вважає за критерій рентабельності.

Визначимо період окупності проектів А та В.

Для цього використаємо схему грошових потоків цих двох проектів.

Грошові потоки проектів А та В

Очікувані чисті грошові потоки після

сплати податків, (у. о.)

Рік Проект А Проект В

Ох) (10 000) (10 000)

1 5 000 1000

2 4 000 3 000

3 3 000 4 000

4 1000 6 000

Проект Ад 1

1 1

2 1

3 1

4 1

-10 000 5000 4000 3000 10(

Проект В 0

1 1

1

2 1

3 1

4

1

Роки

Роки

-10 000 1000 3000 4000 6000

х) — первісні витрати або чисті інвестиційні витрати.

Проекти А та В, період окупності

Проект А Роки 0 12 3 4

І _________ І _________ І _________ І____________ І

Грошовий

потік

Сукупний

грошовий -10ООО -5000 -1000 2000 3000 потік

п п ° 1

Проект В і __________ і

Грошовий

потік

Сукупний

грошовий -10 000 -9000 -6000 -2000 4000 потік

Роки

189

10 000 5000 4000 3000 1000

10 000 1000 3000 4000 6000

Розділ З

Як бачимо, за проектом А наприкінці третього року сукупне надходження

більше, ніж потрібно на відшкодування первісних витрат. Таким чином,

інвестиція покривається наприкінці третього року. Якщо грошові потоки

здійснюються фактично протягом року, то період покриття має місце у 73 року.

Враховуючи, що 1000 у. о. залишається невідшкодованими наприкінці другого

року, а у третьому році ми отримуємо 3000 у. о. у вигляді чистого грошового

потоку, то період окупності проекту А дорівнює 2\3 року.

Невідшкодовані

Рік до витрати

повного на початок року 1000 Окупність = .а + --------------------------- = 2 + -------- — = 2,33 року.

відгико- Грошовий потік 3000 дування на початок року

Окупність проекту В дорівнює 3,33 року:

2000 3 + -------- = 3,33 року.

6000

Таким чином, якщо банк потребує період у окупності не більшого, ніж три

роки, то доцільно було б прийняти проект А та відмовитись від проекту В. Коли ці

два проекти виключають один одного, тобто якщо І один проект розглядається як

доцільний для кредитування, від другого необхідно відмовитись. Проект А

отримує вищу оцінку, ніж проект І В, оскільки він має коротший період

окупності.

Чим коротший період окупності, тим більша величина ліквідності І проекту.

Триваліший період окупності означає, що проект досить ри- І зикований, оскільки

надходження грошових потоків очікується про- І тягом тривалого часу.

Користуючись показником періоду окупності, слід мати на увазі, що він

добре працює за наявності таких припущень:

• усі створювані за його допомогою проекти мають однаковий строк

життя;

• усі проекти передбачають одноразове вкладення початкових інвестицій;

• після завершення вкладення коштів інвестор починає отримувати

однакові щорічні грошові надходження протягом усього періоду життя

інвестиційних проектів.

Деякі зарубіжні фірми замість звичайного періоду окупності вико-

ристовують дисконтований період окупності — період часу, необхідний для

того, щоб чисті прибутки від інвестицій, дисконтовані на вартість капіталу

інвестиції, покрили витрати на інвестиції.

190


Визначимо дисконтований період окупності для проектів А та В.

Припускається, що обидва проекти мають вартість капіталу в 10 % . Кожний

грошовий прибуток у попередній схемі ділиться на

(1 + *)* = (1,10)*,

де t — рік, протягом якого здійснюється грошовий потік; k — вартість капіталу

проекту.

Через три роки проект А забезпечить отримання 10 105 у. о. у вигляді

дисконтованих грошових прибутків:

5000 4000 3000

(ІДО)1 (ІДО)

2 (ІДО)

3 4545 + 3306 + 2254.

Оскільки витрати дорівнюють 10 000 у. о., то ця інвестиція буде відшкодована

протягом трьох років, тобто:

Дисконтований період окупності проекту

А = 2 + 2149 : 2254 = 2,95 року,

(2 — рік до повного відшкодування, 2149 — невідшкодовані витрати на початок

року, 2254 — грошовий потік на початок року.)

Дисконтований період окупності проекту

В = 3 + 3607 : 4 098 = 3,88 року.

Якщо банк вимагає дисконтовану окупність не більшу ніж три роки, то перевагу

буде віддано проекту А.

Дисконтовані грошові потоки проектів А та В

Проект А о 1 2 З 4 Роки

Чистий

грошовий 10 000 5000 4000 3000 1000

Цисконто-

еаний грошо-

вий потік

Сукупний

дисконтова-

ний грошовий

потік

10 000

10 000

4545 3306

-5455 -2149

2254

105

683

788

191

Розділ З

0 Проект В |_

Чистий грошовий потік

10 000 1000

2

_| ___

3000 4000

4 Роки

6000

Дисконтова

ний грошо -ЮООО 909

вий потік

Сукупний

дисконтований

грошовий потік

3005

-3607

4098

491

Крім наведених методів оцінки доцільності капітальних вкладень у

банківській практиці використовують метод чистої теперішньої вартості

(ЧТВ) (NPV).

Цей метод є найкращим засобом вимірювання прибутковості, оскільки дає

можливість прямо вимірювати грошовий прибуток акціонерів на основі

теперішньої вартості проекту.

ЧТВ дорівнює теперішній вартості чистих грошових потоків, дисконтованій

на граничну вартість капіталу.

Гранична вартість капіталу (ЧВК) — це вартість останньої умовної

одиниці нового капіталу, який збільшує підприємство, фірма, установа.

Іншими словами, чиста теперішня вартість — це різниця між сумою

грошових надходжень (грошових потоків, припливу коштів), породжених

реалізацією інвестиційного проекту, і дисконтуванням поточних вартостей усіх

затрат, необхідних для його реалізації.

CF CF NPV = CF0 + ' ,+

2 . + ... + -

CR

^=Х-

СЕ

де CF — очікувані чисті грошові потоки у період t; К — вартість капіталу

проекту.

Грошові витрати розглядають як негативні грошові потоки. При оцінці

проектів А та В тільки CF0 — негативні.

При вартості капіталу 10 % ЧТВ (NPV):

• проекту А дорівнює:

5000 4000 3000 1000 NPV, =-10 000 +

(1,10)' (ІДО)2 (ІДО)

3 (ІДО)

4

192

2479

-10 000 -9091 -6612

:788 у.о.;


• проекту В дорівнює:

,~ ™„ 1000 3000 4000 6000 ІМ NPVR=-10 000 + ------------ г + -------- г + -------- г + -------- г =

491 У-°-

(ІДО)1 (ІДО)

2 (ІДО)

3 (ІДО)

4

Якщо ЧТВ = 0, це означає, що отримані грошові потоки проекту достатні

тільки для:

• відшкодування інвестованого капіталу;

• забезпечення одержання необхідної норми прибутку на капітал.

Якщо проект має позитивне значення ЧТВ, тоді його грошові потоки

утворюють надлишок прибутку.

У нашому прикладі обидва проекти мають позитивне значення.

Розглянемо наступний метод оцінки доцільності капіталовкладень —

внутрішню норму прибутку ВНП (IRR), або рентабельність інвестицій.

Цей метод за даними Харольда Байєрмана, опублікований у 1995 p.,

застосовують 99 % компаній Великобританії.

Розрахунок показника, що характеризує рентабельність інвестицій, дає

можливість визначити, якою мірою зростає цінність (привабливість) проекту в

розрахунку на 1 у. о. інвестицій. Якщо в результаті розрахунку одержимо

показник, що є більшим від 1, то проект інвестицій можна вважати

привабливим.

Рентабельність інвестицій розраховують за формулою

У ------------ = 0,

ha+iRR)'

де CF\ — надходження грошових потоків наприкінці періоду; IRR— внутрішня

норма прибутку.

Тобто внутрішня норма прибутку (рентабельності) визначається як

дисконтна ставка, що зрівнює теперішню вартість майбутніх грошових

прибутків від інвестицій та теперішню вартість грошових витрат проекту.

У вітчизняній практиці частіше визначають середню норму прибутку на

інвестиції (бухгалтерську рентабельність). Цей показник орієнтований на

оцінку інвестицій на основі не грошових надходжень, і а бухгалтерського

показника — доходів підприємств. Він становить відношення середньої

величини доходу підприємства за бухгалтерською звітністю до середньої

величини інвестицій.

Для розрахунку середньої норми прибутку використовують формулу

ROI=EBIT(l-H) (Ca" -Ca"):2

193

Розділ З

де ЕВІТ — дохід, з якого стягують проценти та податкові платежі; Н — ставка

оподаткування; Cn — звітна вартість активів на початок періоду; Сак — звітна

вартість активів на кінець періоду.

Як бачимо, різні методи оцінки доцільності капіталовкладень пропонують

різні типи інформації, яка розглядається у процесі прийняття рішень. Для

кожного окремого рішення найкраще застосовувати якийсь один метод, більш

притаманний йому. Але не слід ігнорувати інформацію, яку несе кожний зі

згаданих вище методів.

Слід пам'ятати, що оцінка доцільності інвестицій — це завжди оцінка

проектів із ризиком.

Отже, можна визначити такі основні критерії прийняття інвестиційних

рішень:

• висока рентабельність проекту;

• дешевизна проекту;

• оптимальний для банку період окупності витрат;

• забезпечення стабільності надходжень;

• оптимізація інвестиційного портфеля за критеріями прибутковості та

ризику;

• відсутність більш вигідних альтернатив.


1. Які етапи включає процес аналізу доцільності капіталовкладень?

2. Які показники характеризують доцільність капіталовкладень?

3. Дайте визначення терміна "період окупності".

4. Яка сутність дисконтованого періоду окупності?

5. Як розраховують середню норму прибутку на інвестиції?

3.9. Аналіз виконання програми капітального

будівництва та введення в дію основних фондів і

виробничих потужностей

Оскільки реалізація інвестиційних проектів найчастіше пов'язана з

капітальним будівництвом, то виконання програми капітального будівництва та

введення в дію основних фондів і виробничих потужностей потребують

глибокого дослідження та оцінки.

194


Основними завданнями аналізу цих показників є вивчення та оцінка:

• виконання планових завдань введення в дію основних фондів і виробничих

потужностей;

• структури інвестування, відтворення основних фондів;

• ритмічності та якості будівельно-монтажних робіт, дотримання строків

введення об'єктів у дію;

• ефективності інвестиційної і будівельної діяльності.

Для аналізу використовують:

• план капітального будівництва;

• титульні списки;

• проектно-кошторисну документацію;

• звіт про введення в дію основних фондів, виробничих потужностей;

• акти введення в дію об'єктів;

• дані первинного синтетичного та аналітичного обліку капітальних

вкладень;

• матеріали ревізій, перевірок.

Виконання програми капітального будівництва передбачає своєчасне та

якісне введення в експлуатацію об'єктів виробничого і невиробничого

призначення за мінімальних витрат усіх видів ресурсів.

У ході аналізу необхідно згрупувати об'єкти:

• за виробничим призначенням;

• окремими замовниками;

• напрямами нарощування виробничих потужностей;

• джерелами фінансування;

• строками і черговістю введення в дію.

Загальна оцінка виконання плану введення в дію виробничих потужностей і

об'єктів будівництва передбачає використання таких показників:

• договірна (кошторисна) вартість будівництва;

• натуральні показники, які характеризують введені об'єкти та потужності;

• норми тривалості будівництва;

• строки здачі об'єктів;

• якість будівельно-монтажних робіт;

• показники економічної ефективності будівництва.

Виконання завдань введення в дію основних фондів і виробничих

потужностей оцінюють за методом порівняння фактичних показників

з плановими.

195

Розділ З

Аналіз виконання завдань введення в дію основних фондів і виробничих

потужностей показано в табл. 3.8.

Таблиця 3.8. Оцінка введення в дію основних фондів

Об'єкти Потужності вве-

дення, млн у. о.

продукції

Введення основних

фондів, тис. у. о. Строки введення,

шифр місяця

План Факт План Факт План Факт

Об'єкти виробничого

призначення

№1 2700 3000 2500 2750 04 06

№2 600 500 3200 3400 07 08

Об'єкти невиробничого

призначення

№1 580 600 950 1000 03 05

№2 420 475 1270 1230 06 06

Складання висновків за даними цієї таблиці труднощів не викликає.

На відхилення щодо введення об'єктів за потужністю, кошторисною

вартістю та строками впливають:

• форми організації будівництва;

• якість проектно-кошторисної документації;

• зміна залишків незавершеного будівництва;

• розпилювання коштів за численними будовами;

• порушення організації будівельних робіт.

Аналіз передбачає оцінку впливу кожного з названих чинників. За

відбудовчою структурою інвестиції можуть бути спрямовані:

• на технічне переозброєння;

• нове будівництво;

• реконструкцію і розширення діючих підприємств.

Спрямування інвестицій на зростання та інтенсифікацію використання

активної частини основних виробничих фондів є найбільш ефективним.

У ході аналізу дають оцінку співвідношення приросту введення основних

фондів до приросту інвестицій.

196


Переважаючий приріст введення машин і устаткування свідчить про

прогресивні зрушення у структурі інвестицій і введення в дію основних фондів.

Аналіз введення в дію об'єктів, як відомо, передбачає оцінку ритмічності

виконання будівельно-монтажних робіт (відповідно до графіка) та їх якості.

Ритмічність визначає рівень організації виробництва і праці, роботу

структурних підрозділів і окремих працівників. Вона залежить від стану

виробничої, технологічної і трудової дисципліни та рівня координації дій

суміжних і власних структурних підрозділів.

Ритмічність виконання будівельно-монтажних робіт — один із чинників,

який впливає на якість робіт, їх відповідність технічним умовам та

будівельним нормам і правилам.

Аналізуючи якість будівельно-монтажних робіт, слід мати на увазі, що

неякісне виконання робіт призводить до переробок та доробок. А це, у свою

чергу, збільшує строки будівництва і витрати на будівництво.

Вивчають причини, що впливають на якість робіт:

• якість проектно-кошторисної документації;

• рівень механізації та автоматизації робіт;

• дотримання технології і технічних умов будівництва;

• кваліфікацію робітників;

• рівень організації виробництва і праці.

Важливо вивчити дотримання строків введення об'єктів у експлуатацію

та нормативних строків тривалості їх будівництва. Для цього порівнюють

фактичні і планові дати введення об'єктів у експлуатацію, а також фактичні й

нормативні строки тривалості будівництва, виявляють відхилення та

розраховують їхній вплив на діяльність підприємства, фірми.

Уразі недотримання, строків введення об'єктів у дію і виявлення недоробок

доцільно обчислити розмір економічних втрат. Величину їх можна

визначити сумою додаткових затрат на усунення недоробок і кількістю

недоданої продукції у результаті невиконання плану з введення в

експлуатацію основних фондів і потужностей. Останній показник

розраховують за формулою

о = Р В П

, 12 міс. 100 %

деО — зміна обсягу продукції; Р — річна виробнича потужність об'єкта; В

— відхилення фактичних строків тривалості будівництва від нормативних;

II — процент освоєння виробничої потужності на дату введення об'єктів у

дію.

197

Розділ З

Якщо виробнича потужність вимірюється іншими показниками, спосіб

розрахунку впливу тривалості будівництва залежить від типу та характеру

об'єктів. Так, порушення строків тривалості будівництва об'єктів житлового,

комунального призначення, охорони здоров'я, освіти впливають:

• на забезпеченість трудовими ресурсами;

• величину втрат робочого часу;

• стан соціально-психологічного клімату трудового колективу.

Конкретні значення такого впливу можна визначити, використовуючи

матеріали аналізу трудових ресурсів.

При довгостроковому введенні в експлуатацію виробничих потужностей

визначається економічний ефект за рахунок скорочення строків будівництва і

додаткового випуску продукції (Е).

Обчислення виконують за формулою

Е = (Тн-Тф)Пр,

де Тн і Тф — нормативний і фактичний строки будівництва, роки, місяці; П —

прибуток від річного обсягу продукції за проектом, тис. у. о.

Встановлюють причини порушення строків будівництва. Основні з них такі:

• запізнення з одержанням будівельного майданчика;

• порушення строків подання та низька якість проектно-кошторисної

документації;

• відхилення в порядку укладання договорів;

• недотримання умов договорів;

• незадовільне забезпечення матеріальними, трудовими та фінансовими

ресурсами;

• незадовільний контроль за роботою будівельних організацій, бригад;

• неповне застосування економічних санкцій, передбачених нормативними

актами.

Залежно від причин визначають заходи щодо їх усунення.

Ступінь виконання програми інвестування і введення в експлуатацію

основних фондів безпосередньо впливає на зміну обсягу незавершеного

будівництва. При аналізі цього показника вивчають:

• зміни в обсязі незавершеного будівництва;

• структуру незавершеного будівництва;

• негативні відхилення та причини їх виникнення.

Аналіз залишків незавершеного будівництва (НЗБ) розраховується за

формулою балансу НЗБ:

198


НЗБ НЗБ VKB УВДО

на звітну = на початок + засвоєний за звіт- _ введено в діло

дату звітного ний період обсяг основних засобів періоду капіталовкладень за звітний період

Залишок кошторисної вартості = £ кошторисної вартості — за своєний

VKB з початку будівництва (£ введені в дію основні фонди з початку будівництв

+ НЗБ на звітну дату).

Наведені в табл. 3.9 дані свідчать, що внаслідок недовиконання планових

завдань з обсягу капітальних вкладень за рік на -1050 тис у. о. (6750 - 7800),

мало місце недовиконання завдань щодо введення в дію основних фондів на

2440 тис. у. о. (7460 - 9900), що призвело до зростання незавершеного

будівництва на кінець року, порівняно з планом на+1390 тис. у. о. (1630 - 240).

За технологічною структурою капітальних вкладень відбулися такі зміни:

• з будівельно-монтажних робіт — завдання з обсягу капітальних вкладень

недовиконано на -800 тис. у. о. (3900 - 4700), що призвело до невиконання

завдання щодо введення в дію будівельно-монтажних робіт на -1700 тис. у. о.

(4200 - 5900) і відповідно до зростання залишків незавершеного будівництва на

+900 тис. у. о. (930 - ЗО);

• з устаткування, інструментів, інвентарю — план із засвоєння капітальних

вкладень недовиконано на -300 тис. у. о. (2600 - 2900), вна-

і слідок чого мало місце недовиконання плану щодо введення в дію основних

фондів на -700 тис. у. о. (3000 - 3700) і обсяг незавершеного будівництва на

кінець року зріс на +400 тис. у. о. (590 - 190);

• з інших капітальних вкладень — план за обсягом капітальних

вкладень перевиконано на +50 тис. у. о. (250 - 200). Але невиконання

завдань щодо введення в дію будівельно-монтажних робіт, устаткуван

ня, інструменту, інвентарю не дало змоги списати витрати за проект

но-кошторисною документацією, за технаглядом, за утриманням буді

вельного майданчика тощо.

Крім того, при аналізі інвестиційних вкладень у капітальне будівництво,

необхідно контролювати залишки кошторисної вартості з метою організації

планування порівняння суми кошторисної вартості затвердженого проекту із

сумою засвоєного обсягу капітальних вкладень як з початку вартості, так і в

розрізі технологічної структури.

Наявність залишків кошторисної вартості будівлі дає можливість

розподіляти обсяги інвестицій у будівництво на подальші періоди.

199

структури незавершеного будівнитства, тис. у. о. Незавершене будівництво на

кінець року

Незавершене будівни-цтво на початок року Технологічна

структура капітальних

вкладень

№ з/п

Будівельно-

монтажні

роботи І Устатку-

вання,

інструмент,

інвентар

Інші капі-

тальні

вкладення

Таблиця 3.9. Динаміка змін стану технологічної ст] Введено в дію основних засобів за звітний рік

Обсяг засвоєння капіта льних вкладень за рік



1. Які основні завдання аналізу показників виконання капітального будівництва?

2. Визначте показники, за допомогою яких здійснюється загальна оцінка виконання плану введення в дію виробничих потужностей і

об'єктів будівництва. 3. Які причини впливають на ритмічність виконання будівельно-

монтажних робіт?

4. За яким показником визначають економічний ефект за рахунок скорочення строків будівництва?

5. За якою формулою розраховують розмір економічних втрат при недотриманні строків введення об'єктів у дію?

3.10. Оцінка ефективності інвестицій банку в

будівельну діяльність підприємств

Одним із головних завдань аналізу є оцінка ефективності інве-

стиційної і будівельної діяльності підприємств.

Найбільш узагальнені результати цієї оцінки можна отримати при озрахунках таких показників:

• зниження собівартості будівельно-монтажних робіт і послуг; • скорочення питомих інвестицій; • мінімізація питомих зведених інвестицій; • скорочення обороту окупності інвестицій.

Розглянемо коротко кожний із цих показників.

Зниження собівартості продукції, виконуваних робіт і послуг

осягають за рахунок:

■ раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів; ' скорочення частини умовно-постійних витрат внаслідок нарощування масштабів будівництва тощо.

Скорочення питомих інвестицій є наслідком зростання потужності (продуктивності) інвестованих об'єктів. Питомі інвестиції (k)

визначають відношення обсягу інвестування (К) до потужності (про-дуктивності) інвестиційних об'єктів (П):

201

Розділ З

П

Питомі інвестиції — це відносний показник. Оскільки на його величину впливають ціни, тривалість реалізації інвестиційних проектів, кон'юнктура різних сегментів ринків, то цей показник при виборі варіанта інвестування має проходити детальну експертну оцінку.

Мінімізацію питомих зведених інвестицій визначають з розрахунку:

С + EHk—>min,

де С — собівартість одиниці продукції, виконуваних робіт і послуг; Е — нормативний коефіцієнт освоєння інвестиційного проекту; k — питомі інвестиції, у. о.

Визначають і оцінюють динаміку питомих зведених інвестицій і на

основі цього роблять висновок щодо зміни ефективності реалізації різних інвестиційних проектів, причин цих змін та розробляють заходи з оптимізації проектів.

Скорочення строку окупності інвестицій досягають шляхом покриття

суми інвестування за рахунок:

• зниження витрат на будівництво, виконання робіт, послуг; • приросту обсягу отриманого прибутку. Фактичний строк окупності інвестицій (Гф) визначають, як вказу-

валось вище, за формулами:

АК «. ,_ ЛК

Т* = -------- , або Т\ = ------ , ф Сг-Сх

ф АР

де АК — приріст обсягу інвестування; Сх і С2 — собівартість продукції до і після реалізації інвестиційного проекту; АР — приріст прибутку при реалізації інвестиційного проекту.

Нормативний строк окупності (Тн) визначають з розрахунку

г--і- н Е: І

де Е —нормативний коефіцієнт освоєння інвестиційного проекту. Фактичний строк окупності інвестицій порівнюють з нормативним І і

визначають скорочення строку окупності, що свідчить про підвищен- І ня

ефективності інвестування.

202



1. Назвіть показники, за допомогою яких дається оцінка ефектив-ності інвестицій у будівельну діяльність підприємств.

2. За рахунок яких чинників досягають зниження собівартості ви

конуванихробіт і послуг? 3. Наведіть формулу розрахунку скорочення питомих інвестицій. 4. Як розраховують мінімізацію питомих зведених інвестицій? 5. Наведіть формулу розрахунку строку окупності інвестицій.

3.11. Аналіз фінансових інвестицій у цінні папери

Окрім реальних виробничих інвестицій, за якими у практиці гос-подарювання закріпилась назва капітальних вкладень, банки вкладають свій капітал у цінні папери, тобто здійснюють портфельні фінансові інвестиції.

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право во-лодіння і визначають відносини між емітентом та їх власником і пе-редбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або про-центів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що ви-пливають із цих документів, іншим особам.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" в Україні можуть випускатися й перебувати в обігу такі види цінних паперів:

• акції; • облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

• облігації підприємств; • казначейські зобов'язання; • ощадні сертифікати; • векселі; • приватизаційні папери.

В обігу також можуть перебувати похідні цінні папери — форвардні таф'ючерсні контракти, опціони тощо, цінні папери зарубіжних інве-

сторів, допущені до обігу в Україні. Усі цінні папери класифікують за видами сплати доходу та за фор-

мою випуску.

Розділ З

За видами сплати доходу цінні папери поділяють:

• на цінні папери з визначеним процентним доходом (купонні цінні папери, боргові зобов'язання);

• цінні папери з невизначеним доходом (акції та папери, що засві-дчують право на паї).

За формою випуску цінні папери розрізняють так:

• цінні папери у паперовій (документальній) формі;

• цінні папери у вигляді електронних записів на ДЕПО-рахунках

(бездокументарна форма).

Цінні папери, придбані банком з метою отримання необхідного до-ходу і підтримання необхідного розміру ліквідності, називають порт-фелем цінних паперів.

Портфелі цінних паперів є двох типів:

• активний — зорієнтований на отримання основного доходу вна-слідок операцій з цінними паперами на активному ринку. Активний ринок — ринок для будь-яких цінних паперів, на якому є можливість у будь-який час продати певний папір за ціною, що переважає на ринку під

час виставлення цього папера на продаж (первинний резерв); • пасивний — зорієнтований на отримання доходу у формі процентів

і дивідендів та підтримування ліквідності банку (вторинний резерв).

Банківські портфелі цінних паперів класифікують так:

• портфель цінних паперів на продаж; • портфель цінних паперів на інвестиції; • портфель пайової участі (вкладень в асоційовані компанії); • портфель вкладень у дочірні компанії;

• портфель цінних паперів, що придбані або зберігаються з дору-ченням клієнтів;

• портфель цінних паперів, рефінансованих Національним банком І

України.

Цінні папери в портфелі банку на продаж — це цінні папери, при- І дбані для перепродажу з метою отримання доходів від короткостроково- І го підвищення ринкової ціни їх, які відповідають одразу двом вимогам: І

• вільно обертаються на ринку;

• мають визначений короткостроковий період дії (не більше одно- І

го року).

Цей портфель ще можна називати портфелем доходів. Портфель банку на інвестиції складається із цінних паперів, придбаних для зберігання аж до

періоду погашення чи отримання до-1

204


ходу від довгострокового вкладення (портфель зростання капіталу). Цінні

папери тут вкладаються на строк більший за один рік.

Відмінність між цінними паперами на продаж і на інвестиції полягає у

ставленні до них самого інвестора, а також залежно від того, на який період

вони придбані.

Тому однотипні цінні папери можуть бути короткостроковим вкладенням в

одну компанію, але довгостроковим в іншу.

Портфель цінних паперів власного боргу складається із векселів, депозитних

сертифікатів та інших боргових зобов'язань, емітованих банком для залучення

коштів.

Цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, — це цінні

папери, що входять до переліку цінних паперів, які приймає Національний банк в

обмін на кошти; можуть перебувати у портфелі на продаж або на інвестиції.

Цінні папери, придбані на доручення клієнтів, зберігаються в депозитаріях

банків.

За кожним придбаним цінним папером банк заводить справу про

характеристику його ринку, на підставі якої папір зараховується до

відповідного портфеля. У цій справі має міститись така інформація:

• сума та обсяг емісії цінного папера (за номінальною або ринковою

вартістю);

• наявність та кількість брокерів, банків та інших посередників, що

забезпечують постійне або майже постійне котирування;

• оцінка фінансового стану емітента;

• рішення керівництва банку про ліквідність ринку цього цінного папера.

Операції комерційних банків з цінними паперами поділяють на балансові та

позабалансові. Балансові класифікують на пасивні та активні операції.

Позабалансові класифікують:

• на первинний випуск і розміщення цінних паперів іншого емітента;

• виконання банками доручень клієнтів про продаж (купівлю) цінних

паперів;

• зберігання й управління цінними паперами.

Поділ операцій комерційних банків із цінними паперами на активні

йпасивні наведено в табл. 3.10.

Позабалансові операції комерційні банки здійснюють із фондовими

цінними паперами (акціями, облігаціями, приватизаційними сертифікатами),

тому їх ще можна назвати фондовими операціями, які здійснюються за

власний рахунок чи за рахунок клієнтів, — фондові комісійні операції.

205

Розділ З

Таблиця 3.10. Операції банків з цінними паперами

Активні операції банків з

цінними паперами Пасивні операції банків з

цінними паперами

1 Підтримка ліквідності активів 1 Формування і збільшення банківського

капіталу

1.1

1.1.1

1.1.2

1.1.3

1.2

1.2.1

Обліково-кредитні операції Ломбардні

кредити під заставу цінних паперів

Дисконтування векселів Операції РЕПО

Інвестиційні операції Купівля

високоліквідних цінних паперів

1.1

1.2

1.3

Акціонерний капітал (випуск акцій)

Додатковий капітал (незабезпе-чені

облігації) (вітчизняні банки ці операції

не здійснюють) Надлишковий капітал

2 Акумуляція залучених коштів

2.1

2.2

Залучені депозити (депозитні та

ощадні сертифікати) Позикові

кошти (облігації) 2 Досягнення високої дохідності

2.1

2.1.1

2.2 2.3

Обліково-кредитні операції

Довгострокові ломбардні кредити під

заставу цінних паперів Інвестиційні операції

Арбітражні фондові операції

(спекулятивні)

Фондові операції за власний рахунок банку можуть здійснюватися за такими

видами (рис. 3.9).

Фондова операція з купівлі/продажу цінних паперів

Продаж цінного папера з власного

інвестиційного портфеля

Купівля цінного папера за рахунок

власних коштів

Арбітражні опера-

ції з власними чи

клієнтськими

цінними паперами

Не стягуються комісійні,

прибуток банку утворю-

ється за рахунок різниці між

курсами покупця і продавця

Банк використовує курсову різницю одних

і тих же цінних паперів, що перебувають одночасно на

різних фондових біржах

Рис. 3.9. Види фондових операцій банку за власний рахунок

206


Комісійні операції комерційних банків з фондовими цінними папе-рами від свого імені, але за рахунок клієнта, називають брокерськими операціями (тут банк виступає у ролі брокера).

Використовуючи функції фінансового брокера, банк приймає на комісію цінні папери, перепродує їх, а купує ті цінні папери, що не-обхідні клієнту.

Брокерські операції банків можуть здійснюватися на підставі договору комісії або договору-доручення. У першому випадку банк діє від власного імені, у другому — від імені клієнта.

Комісійні угоди за операціями з цінними паперами є двох видів:

• комісія за власною участю банку;

• проста комісія.

При простій комісії банк зобов'язаний здійснити операцію шляхом контругоди з третьою особою, а при комісії за власною участю комісіо-нер може купити у клієнта цінні папери за рахунок власних коштів чи продати йому цінні папери з власного портфеля на продаж, причому це мають бути папери, допущені до офіційної чи регульованої торгівлі на фондових біржах.

Брокерські операції на підставі договору-доручення передбачають доручення клієнта банкові купити чи продати цінні папери від імені та за рахунок клієнта.

Основними завданнями аналізу операцій з цінними паперами банку є оцінка:

• структури цінних паперів; • прогнозування очікуваного прибутку цінних паперів; • ефективності використання акцій; • значущості цих операцій у діяльності банку; • ступеня ризику інвестицій у цінні папери.

Аналіз операцій банку з цінними паперами починають з оцінки змін у структурі вкладень банку. Для цього складається табл. 3.11.

Наведені дані свідчать, що операції з цінними паперами в діяльності анку посідають незначне місце — лише 0,3 % , але простежується тен-денція їх зростання проти минулого року більш як у 4 рази.

Структуру портфеля цінних паперів можна вважати задовільною і ііквідною, тому що 44,5 % загальної суми цінних паперів належить доОВДП (облігацій внутрішньої державної позики).

На наступному етапі слід проаналізувати зміни в структурі операцій зцінними паперами за напрямами діяльності (табл. 3.12).

Зтабл. 3.12 бачимо, що найбільший обсяг операцій із цінними па-перами мають операції зі збереження та управління цінними паперами задорученням. За звітний період структура операцій з цінними па-перами поліпшилася, стала більш диверсифікованою, з'явилися нові

207

uu


Інвестиційна політика банку в галузі цінних паперів має бути спря-мована на підтримання відповідних пропорцій між первинними і вто-ринними резервами цінних паперів, а також на використання активів обох резервів у суворій відповідності до їх призначення.

Розглянемо порядок аналізу банківських операцій з акціями й об-лігаціями.

Акція — це вид цінного папера без установленого строку обігу, який підтверджує участь її власника у формуванні статутного фонду (капіталу акціонерного товариства), підтверджує право на участь в управлінні акціонерним товариством, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду й участь у розподілі майна при ліквідації AT. Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані та прості.

Загальна сума прибутку від операцій з цінними паперами складається:

• з дивідендів; • підвищення ринкової ціни акції; • збільшення кількості акцій у результаті їх подрібнення.

Відповідно до порядку сплати дивідендів акції поділяють на звичайні та привілейовані. Порядок сплати і розрахунку суми дивідендів за зви-чайними і привілейованими акціями буде розглянуто у підрозд. 4.3. Слід звернути увагу на те, що випуск привілейованих акцій відповідно до чинного законодавства обмежується 10 % статутного капіталу акціонер-ного товариства.

Будь-яка акція має номінальну вартість (яка зазначена на ній) і ринкову вартість (або курс), за якою вона продається і купується. На ринкову вартість акції впливає велика кількість чинників, серед яких найбільше значення мають співвідношення між попитом і пропозицією акцій на ринку, річний дохід за акціями і норма позикового процента.

Курс акції можна розрахувати за формулами.

Курс акції = Дивіденд

Позиковий процент 100 %,

або:

Курс акції і Ринкова вартість

Номінальна вартість •100 %.

Дивіденд, що сплачується за акціями, становить частку прибутку акціонерного товариства, що призначений для розподілу між акціоне-рами і припадає на одну акцію. Таким чином, дохід за акціями напряму залежить від прибутку організації.

209

Розділ З

При визначенні дохідності (ефективності) різних фінансових операцій з акціями використовують річні ставки простих і складних процентів. Ці проценти називають ефективними.

Доходи від підвищення ринкової ціни акцій отримують ті, хто купує дохідні акції на період, за який ринкова ціна акції зросла.

Якщо через певний час власник акцій вирішить продати свої акції, то при продажу він отримає дохід не лише від дивідендів, а й від різниці вартості акції на момент продажу та купівлі (дисконт).

Наприклад, якщо банк купив ЗО звичайних іменних акцій акціо-нерного товариства за номінальною ціною 100 у. о. кожна і сплатив комісійні 1,5 % вартості покупки, то витрати на купівлю становили:

[(30 ■ 100) + (3000 • 0,015)] = 3045 у. о.

Через рік кожна акція коштувала 125 у. о., а річний дивіденд становив 10 % номінальної вартості акції.

Якщо ви вирішили, продати. акліД, то за умови, що величина комі-сійних не змінилась, ви одержите виручку від продажу в сумі

[(30 • 125) + (3750 • 0,015)] = 3806,25 у. о.

Отже, чистий прибуток від продажу акцій становить:

3806,25 - 3045,0 = 761,25 у. о.

Порядок обчислення доходів від відносного збільшення кількості акцій у результаті їх подрібнення. Рішення про подрібнення приймається у випадку процвітання акціонерного товариства, різкого зростання на біржі курсу його акцій. Настає час, коли цих акцій майже ніхто не купує, лише невелика кількість людей спроможні купити "круговий лот" у 100 акцій.

Оскільки це невигідно для фірми, то вона приймає рішення про подрібнення акцій, наприклад 3 :1, водночас ціна цих акцій знижується втричі й збільшується їх купівля-продаж.

Обчислимо суму прибутку від цієї фінансової операції.

Приклад

У 1993 р. куплено 100 акцій фірми за ціною 25 у. о. Витрати при купівлі разом із 5 % комісійних становили

(100 • 25) + (100 • 25 • 0,05) = 2500 + 125 = 2625.

У 1993 р. було прийнято рішення про подрібнення акцій 3 : 1, 1992 р. — 2:1,1997 р. — 3 : 1. У 1998 р., коли ринкова ціна акцій х становила 40 у.

о., пакет продали. Який прибуток отримали від продажу (без урахування дивідендів за ці роки), якщо комісійні становили 3 % ?

Спочатку обчислимо кількість акцій у пакеті станом на 1998 р. після 3-разового подрібнення акцій:

210


100-3-2-3 = 1800.

Виручка від продажу 1800 акцій за вирахуванням сплачених комісійних

становила:

1800 • 40 • (1 - 0,03) = 1800 • 40 • 0,97 = 69 840 у. о.

З урахуванням щорічних дивідендів сума доходу власника пакета акцій

зросла б ще більше.

Одержані результати дають аналітику підстави зробити висновок про

доцільність довгострокових інвестицій.

Наступним етапом аналізу є оцінка ефективності використання акцій,

прогнозування подальших тенденцій.

На сучасному етапі застосовують такі показники ефективності використання

акцій.

Дохід у Чистий дохід за звичайними акціями

розрахунку на акцію Середня кількість акцій, випущених в обіг

Чистий дохід за звичайними акціями +

Рух наявних грошей + Амортизація

у розрахунку на акцію Середня кількість акцій, випущених в обіг

Дивіденди Виплачені дивіденди

і розрахунку на акцію Середня кількість акцій, випущених в обіг

Коефіцієнт _ Дивіденд на акцію

виплати дивідендів Дохід у розрахунку на акцію'

Коефіцієнт відношення

ціни до прибутку

Ринкова ціна акції

"Книжкова" Акціонерний капітал

вартість акції Середня кількість акцій, випущених в обіг

Ринкова ціна акції "Книжкова" вартість акції

Основним статистичним індикатором, який

використовується для порівняння дохідності акцій різних фірм, корпорацій,

а також акцій з

ми альтернативними видами заощаджень є прибутковість акцій.

прибутковість акцій визначає дохід, який мають власники часток талу

фірми від своїх інвестицій.

211

(коефіцієнт дохідності) доход у Розрахунку на акції

Коефіцієнт відношення

ринкової ціни до книжкової вартості акції

Розділ З

,-г . ... Дивіденди , ЛЛ „. Прибутковість акції = ------------------------------------ 100 %.

Ринкова ціна акції

У ході аналізу також обчислюють і дають оцінку такому важливому

показнику, як коефіцієнт окупності акціонерного капіталу.

_ Чистий прибуток за звичайними акціями

Середня величина активів

Чим вищий цей коефіцієнт, тим більш привабливими будуть цінні папери для

інвесторів.

Після визначення названих коефіцієнтів необхідно дати їм аналітичну оцінку,

дослідити тенденцію до зміни або стабільності показників. Це дасть можливість

визначити ступінь стабільності становища підприємства, фірми.

Рекомендується порівняти значення коефіцієнтів підприємства, фірми,

діяльність яких досліджується, з коефіцієнтами інших підприємств.

Важливим завданням аналізу цінних паперів є оцінка ризику інвестицій.

При певному рівні ризику інвестори віддають перевагу більшим доходам

перед меншими. Так само при цьому рівні очікуваних доходів інвестор віддає

перевагу меншому ризику перед більшим.

Основне завдання — розподілити ризик на кілька цінних паперів з тим, щоб

зменшити загальний ризик. Цього можна досягти у два способи:

• додатково вкласти гроші в різноманітні цінні папери портфеля;

• знайти і придбати цінні папери, доходи від яких мають іншу амплітуду

коливань, ніж ті, що вже є в портфелі.

Пошук таких цінних паперів із різною амплітудою коливань полегшується,

якщо скористатись критерієм коваріації — статистичним методом, який

застосовують для порівняння напрямів змін активів у портфелі.

Облігація — це цінний папір, який становить боргове зобов'язання

позикодавця-емітента повернути кредитору-інвестору в обумовлений строк

номінальну вартість облігації і сплатити певний процент за користування

позиковими коштами.

Облігації, так само як і акції, мають різні види вартості: номінальну, викупну

і курсову.

Номінальна вартість облігації зазначена на самому цінному папері і є базою

для нарахування процентів.

Викупна (або ціна погашення) може як збігатися, так і значно відрізнятися від

номінальної вартості залежно від умов позики.

212


Курсова вартість облігації складається під впливом тих чинників, що і для

акцій (попит і пропозиція на ринку цінних паперів). Додатковими є номінальна

вартість облігацій, строк її погашення, частота нарахування, доходу.

Курс облігації в процентах до номіналу визначається за формулою

(Но + Пп) 100 % Курс облігації ■

100 % + пПП

деНо — номінальна вартість облігації; П — процент, що сплачується за

облігацією; п — кількість років, що залишається до погашення облігації; ПП —

норма позикового процента.

Для розрахунку курсу облігації можна скористатися іншим методом за

формулою

' . ... Ринкова вартість ,_Л „. Курс облігації = --------------------------------------- 100 %.

Номінальна вартість

При купівлі облігацій джерелом доходу є фіксовані проценти, а також

різниця між ціною придбання облігації і номінальною її вартістю, за якою вона

викупається. Ціна облігації при її купівлі може бути нижчою від номіналу,

дорівнювати йому або бути вищою за номінал.

При купівлі акцій і облігацій одного акціонерного товариства банку потрібно

враховувати принцип фінансового левериджу.

Фінансовий леверидж становить співвідношення між облігаціями і

привілейованими акціями, з одного боку, та звичайними акціями — з іншого.

л_(о±Л)

де Л — рівень лівериджу; О — облігації, тис. у. о.; А — привілейовані акції, тис.

у. о.;Аз — звичайні акції, тис. у. о.

Фінансовий леверидж є показником фінансової стійкості акціонерного

товариства, що відображається і на дохідності портфельних інвестицій.

Високий рівень левериджу — це небезпечне явище, оскільки веде до фінансової

нестабільності.

Приклад

Акціонерне товариство випустило 40-процентні облігації на суму 10 тис. у.

о., привілейовані акції на 2 тис. у. о. (з фіксованим дивідендом 100 %) і звичайні

акції на 20 тис. у. о.

Використовуючи наведену вище формулу обчислюємо

Л = (10 + 2) : 20 = 0,6.

213

Розділ З

Висновок. Рівень левериджу достатньо високий, що вкрай небезпечно. Припустимо, що прибуток товариства становить 6,2 тис. у. о. і роз-

поділяється так: 4 тис. у. о. — на сплату процентів за облігаціями (10 • 40 : ІООУ, 2 тис. у. о. — на дивіденди за привілейованими акціями (2 • 100 : 100); 0,2 тис. у. о. — на дивіденди за звичайними акціями (6,2 тис. - 4 тис. - 2 тис). Якщо прибуток товариства становитиме, наприклад, 4,2 тис. у. о., то акціонерне товариство, сплативши проценти за облігаціями, не зможе сплатити дивіденди не тільки за звичайними, а й за привілейованими акціями. Подальше зниження прибутку призведе до несплати процентів і за облігаціями. Обережні інвестори, як правило, запобігають купівлі таких цінних паперів.

У процесі аналізу операцій з облігаціями необхідно дати оцінку якості управління, виявити, чи управління буде спроможне підвищувати стійкий фінансовий стан і рівень дохідності, щоб поліпшити або зберегти на належному рівні інвестиційну якість облігацій установи. Тобто необхідно переконатись у тому, що підприємство або установа зможе повністю виконати зобов'язання перед власником облігацій.

Саме з огляду на можливість невиплати за облігаціями досліджують цей вид цінних паперів.

Коротко зупинимося на рейтингу облігацій. Основні критерії рейтингу облігацій такі:

• коефіцієнти боргового зобов'язання, коефіцієнт своєчасно отри-маного процента, поточний коефіцієнт та ін.;

• забезпечення облігацій заставою; • підпорядковані положення: якщо облігація є підпорядкованою

іншому борговому зобов'язанню, вона буде вважатися щонайменше на один пункт нижчою від того рейтингу, який могла б мати, якби не була підпорядкованою;

• гарантійні положення: деякі облігації гарантуються іншими сильними фірмами, компаніями. Таким облігаціям надається рейтинг сильної компанії;

• наявність фонду відшкодування, який забезпечує систематичну виплату процентів;

• строк платежу: облігація з коротким строком платежу буде менш ризикованою, ніж довгострокова облігація, і це буде відображатися у рейтингах;

• стабільність прибутків фірми; • антимонопольний фактор; • зовнішні операції тощо.

Необхідним етапом аналізу операцій із цінними паперами є визна-чення джерел надходження цінних паперів, тобто їх частки для портфеля інвестицій, придбаних за рахунок прибутку.

214


Значущість операцій із цінними паперами в діяльності банку ха-

рактеризується такими показниками:

• розмір операцій із цінними паперами на 1 у.о.:

а) капіталу банку;

б) статутного капіталу;

• частка операцій з цінними паперами в загальній сумі активів

банку.

Для характеристики ефективності й доцільності операцій із цінними паперами

використовують такі показники:

• дохідності;

• рентабельності;

• прибутковості;

• зіставлення частки прибутку від операцій із цінними паперами в загальній

сумі прибутку з часткою цих операцій у загальній сумі активу.


1. Дайте визначення терміна "інвестиційний портфель".

2. Які є типи інвестиційного портфеля банку?

3. Назвіть види цінних паперів, що можуть випускатися й перебувати в

обігу в Україні.

4. Як цінні папери поділяють за видами сплати доходу?

5. Перелічіть види операцій комерційних банків із цінними паперами.

6. Назвіть основні завдання аналізу операцій із цінними паперами банку.

1. Sa якими показниками дається характеристика значущості операцій

комерційних банків із цінними паперами?

8. За якими показниками характеризується ефективність ви

користання акцій та прогнозування подальших тенденцій?

9. Як визначається прибутковість акцій?

10. Які основні критерії рейтингу облігацій?

215

Розділ З

3.12. Оцінка банківських акцій

Як уже відомо, ціна акції — це грошове вираження суми, яка задо-вольняє умови емітента й інвестора. При продажу акції й інвестор, і

емітент домовляються, що акція має певну вартість. Іншими словами, ціна акції — це її узгоджена ринкова вартість.

При реєстрації банку на фондовій біржі його акції котируються, і ціни встановлюються професійними учасниками ринку. Якщо банк не зареєстровано на фондовому ринку, тобто його акції не котируються на біржі, то зовні встановленої ціни акції немає, і тому акції закритого ак-

ціонерного банку потребують оцінки при новому випуску акцій. Окрім того, акції закритої компанії потребують оцінки в таких випадках:

• при поглинанні або злитті банку; • при купівлі голосуючого контрольного пакета акцій; • при перетворенні закритого банку у відкрите акціонерне товариство

і випуску акцій у вільний продаж; • при видачі забезпечення позики у вигляді акцій. Є такі способи оцінки вартості акцій банку: — оцінка на базі ліквідаційної вартості; — оцінка на базі співвідношення ціна — прибуток. Розглянемо короткий зміст кожного зі способів оцінки вартості

акцій закритого акціонерного банку.

Оцінка на базі ліквідаційної вартості

При цьому способі ліквідаційна вартість акцій ґрунтується на вартості активів.

Ліквідаційна вартість акцій — це сума грошей, яку можна отримати, коли банк буде ліквідований. У цій оцінці не враховують видатки ліквідації і надбавки до ціни за продаж (купівлю) контрольного пакета

акцій, а також прийнята умова, що всі акції прості, тобто немає привілейованих акцій, номінальну вартість яких разом із заборгованістю за дивідендами, які підлягають оплаті за привілейованими акціями, необхідно відрахувати з вартості звичайних акцій.

Ліквідаційна вартість акцій відображає мінімальний дохід, який можуть очікувати акціонери від своїх акцій. Зіставлення ліквідаційної

вартості акцій, що котируються на фондовому ринку, з їхньої курсовою вартістю дає змогу оцінити конкурентоспроможність банку. Розглянемо приклад розрахунку ліквідаційної вартості акцій (табл. 3.13).

216


Таблиця 3.13. Розрахунок ліквідаційної вартості активів

з/п Статті балансу На початок

звітного

періоду

На кінець

звітного

періоду

Відхилення (+/-)

1 Робочі активи 11 703 14 459 +2 756

і 2 Процентні доходи, % до робочих

активів

17,6 27,1 +9,5

3 Оцінна вартість робочих активів (ряд.

1 + ((ряд. 1 • ряд. 2): 100 %)

13 763 18 377 +4614

4 Неробочі активи 998 1090 +92

: 5 Ліквідаційна вартість активів

(ряд. 3 + ряд. 4) 14 761 19 467 +4706

: 6 Зобов'язання, що підлягають

погашенню 8063 9187 + 1124

Статутний капітал 4500 5500 + 1000

Кількість акцій 4500 5500 +1000

Номінальна вартість однієї

простої акції 0,889 0,818 -0,071

Ліквідаційна вартість акцій

(ряд. 5-ряд. 6) 6698 10 280 +3582

Ліквідаційна вартість однієї акції (ряд.

10 : ряд. 8)

1,49 1,87 +0,38

Динаміка ліквідаційної вартості акцій банку, який розглядається,

відображає якісну стратегію на фінансовому ринку. Іншими словами,

управління спрямоване на збільшення ціни власного капіталу банку.

Оцінка на базі відношення ціна — прибуток

Це метод, у якому як базу для оцінки вартості акцій використовують

прибуток. Співвідношення ціна — прибуток становить відношення ціни акції

до чистого прибутку банку на одну акцію. Якщо ринкова ціна акції відома, то

відношення ціна — прибуток розраховують так:

Загальна ринкова вартість усіх акцій : Загальний чистий прибуток = =

Ринкова вартість однієї акції : Чистий прибуток на одну акцію.

Якщо банк не зареєстрований на фондовій біржі, то ринкова ціна акцій

невідома. Але можна припустити, якою має бути ціна акції цьо-

217

Розділ З

го банку при поточних значеннях співвідношення Ц : П для банківського сегмента

фондового ринку.

Розглянемо приклад розрахунку ринкової ціни однієї акції, що припускається

(табл. 3.14).

Таблиця 3.14. Розрахунок ринкової ціни однієї акції

№ з/п

Показник На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

Відхилення (+/-)

1 Чистий прибуток, тис. у. о. 114 577 +463

2 Кількість акцій, шт. 4500 5500 +1000

3 Чистий прибуток на одну акцію, тис. у.

о.

0,025 0,105 +О,О80І

4 Значення відношення ціна — прибуток для

банківського сегмента фондового ринку

9,07 9,6 +0,53

5 Ринкова вартість однієї акції, що при-

пускається (ряд. 3 • ряд. 4), тис. у. о.

0,22 1,01 +0,79 І

Певним недоліком отриманої вартості акції є те, що вона отримана зі

співвідношення Ц: П банків, зареєстрованих на фондовій біржі, тоді як банк, що

аналізується, — закрите акціонерне товариство. Але у зв'язку з тим, що ціни

мають сенс тільки в порівнянні, то цей спосіб можна використати для виявлення

конкурентоспроможності акцій на фондовому ринку, враховуючи наведені вище

припущення.

Наведені методи оцінки вартості акцій закритого акціонерного банку мають

певний зв'язок із фінансовим ринком:

• у першому випадку ліквідаційну вартість акції визначено через норму

процента на фінансовому ринку;

• у другому випадку відношення Ц : П визначено через оцінку банківської

галузі фондовим ринком.

За допомогою названих методів оцінки акцій банку можна:

1. Оцінити можливості відкритої емісії акцій, якщо банк має намір

перетворитися на відкрите акціонерне товариство, і на попередньому етапі

розробки проекту емісії отримати уявлення про конкурентоспроможність акцій

на фондовому ринку.

2. Інвестору при купівлі голосуючого контрольного пакета акцій оцінити не

тільки потенційну ефективність вкладень, а й визначити

218


максимальну надбавку до ціни купівлі акцій, яка, як правило, встановлюється за

такої угоди.

3. Банку зважити свої можливості при залученні додаткових інвестицій на

свій розвиток без змін організаційно-правової форми на різних умовах (спільна

діяльність або довгостроковий інвестиційний кредит на технічне оснащення

банку).

4. Інвестору при купівлі невеликого пакета акцій оцінити ефективність

вкладень і ризик втрати інвестицій.

5. При входженні банку до холдингу оцінити можливі права і привілеї

засновників, зіставляючи ціну своїх акцій із ціною акцій структури, що

поглинає.

6. При поглинанні або злитті компаній акціонерам банку, що поглинає,

враховувати свої інтереси і потенційні вигоди від злиття або поглинання.

Наприклад, влада на ринку, взаємне підсилення компаній, що злились, податки і

неефективне управління, рівень падіння котирувань акцій банку, що поглинає,

на фондовому ринку або їх можливе зростання.

З урахуванням наведених способів комплексного аналізу діяльності банку

можна розробити стратегію придбання, виділяючи головні цілі при злитті або

поглинанні:

• диверсифікованість і рівновага ринку;

• підвищення якості активів, їх привабливості на ринку і вартості

поглинання;

• збільшення обсягу банківських операцій, націлених на високоприбуткові

операції;

• впровадження технологій, що підвищують продуктивність і допомагають

зберегти провідне становище на ринку і в рівні доходів;

• збільшення цінності, підвищення ринковоїдиверсифікованості, майбутньої

прибутковості.

7. Керівництву банку оцінити результативність управління ресурс

ною базою банківської установи.

Виходячи з викладеного вище, можна зробити висновок, що кількісна оцінка

акцій банку тісно пов'язана з якісним станом активів і пасивів у розподілі

досліджуваних періодів (на що зверталася увага при аналізі активних і

пасивних операцій). Так, найбільша ліквідаційна вартість акції припадає на

період звітного року, а її відхилення у вартості, розраховане на основі

співвідношення Ц: П у тому ж періоді, пояснюється значним збільшенням

прибутку банку.

Як бачимо, наведені методи не дають можливості отримати фактичну

ринкову ціну продажу акції, але вони дають змогу спрямувати інвестора до

ціни, яку він може заплатити з мінімальним ризиком втрати дохідності

вкладених коштів, а керівництво банку — до більш глибо-

219

Розділ З

кого аналізу і синтезу методів і способів управління загальним капіталом банку.

Розглянуті методи кількісної оцінки акцій банку можна застосовувати:

• для попереднього аналізу вкладень інвестицій при злитті та поглинанні;

• для оцінки вигоди від консолідації капіталів і вартості, яка базується на

отриманні додаткових переваг від з'єднання частин у нове об'єднання, тобто на

тому, що вартість нового утворення може мати більшу (меншу) величину на

ринку, ніж сума вартостей до об'єднання.

Як відомо, тепер у зв'язку з об'єктивними і суб'єктивними причинами

відбувається процес злиття комерційних банків.

За допомогою поєднання методів оцінки акцій і аналізу діяльності банку ми

можемо виявити додаткові переваги, які виникають у результаті об'єднання

компаній (синергізм) за будь-якої з таких умов.

1. Вертикальна інтеграція — ситуація, коли частина, що погли

нається, знаходиться на іншому рівні (вище чи нижче) технологічного

ланцюжка будь-якого виду діяльності, що здійснюється банком, що

поглинає. Така інтеграція може забезпечити більш низькі (високі) ви

трати обігу або більш ефективний (неефективний) розподіл ресурсів (на

приклад, поглинання і приєднання філії до банку).

2. Горизонтальна інтеграція — ситуація, коли банк, що поглинається,

ідентичний за спрямованістю діяльності та має невикористані сумісні

технологічні ресурси або маркетингові можливості, якими могло б скористатися

материнське підприємство (купівля дочірнього банку). Це сприяє скороченню

виробничих витрат, розширенню масштабів операцій, мобільності та розподілу

фінансових ресурсів.

3. Фінансові можливості — частина, що поглинається, може мати

невикористані можливості отримання кредитів або здійснення емісії власних

цінних паперів (обмін частками капіталу).

4. Посилений потік грошових коштів — об'єкт, що поглинається, може мати

привабливі потоки грошових коштів. Наприклад, ши-року клієнтську і

кореспондентську мережі банку.

5. Диверсифікація — можливості скорочення ризику шляхом при- І

дбання організації зі спеціалізацією в іншій сфері фінансового ринку І

або в іншому географічному регіоні.

220



1. В яких випадках виникає необхідність оцінки акцій закритого акціонерного

банку?

2. Назвіть способи оцінки вартості банківських акцій.

3. Дайте визначення терміна "ліквідаційна вартість акції".

4. Розкрийте сутність методу оцінки акцій банку на базі відношення ціна —

прибуток.

5. Наведіть формулу розрахунку загальної ринкової вартості всіх акцій

банку.

6. Перелічіть головні цілі при злитті та поглинанні комерційного банку.

7. В яких випадках у діяльності банків використовують методи

кількісної оцінки акцій банку?

3.13. Аналіз нефінансових інвестиційних активів

Нефінансові інвестиційні активи комерційного банку поділяють на

матеріальні й нематеріальні. За рівнем ліквідності ці активи посідають останнє

місце в балансі, хоча ризик їх розміщення невеликий (за винятком лізингових

операцій).

Нематеріальні активи становлять невідчутні цінності й відображаються в

класі 4 Плану рахунків.

Іншими словами, нематеріальні активи — це засоби, які не мають

матеріально-речової форми, однак дають прибуток чи створюють умови для

нормальної діяльності банку та отримання прибутку.

їхню вартість в умовній оцінці аналізують за такими основними

групами:

• ділові зв'язки банку;

• розміщення клієнтури;

' монопольні права і привілеї;

• престиж фірмових знаків;

• патенти і ліцензії;

• інтелектуальна власність.

При аналізі нематеріальних активів крім їх структури аналізують зміну їх

суми в динаміці.

221

Розділ З

Успіх банківської діяльності, більш вигідне становище порівняно з

конкурентами сприяють досягненню рентабельності, що перевищує середню

норму прибутку на банківський капітал. Тому аналіз нематеріальних інвестицій

використовують у ході вивчення фінансового стану банку, при реитинговій оцінці

комерційного банку, а також при зіставленні результатів діяльності двох або

більше комерційних банків.

Основні засоби є матеріальними активами, оскільки мають фізичну форму.

До основних засобів банку належать:

• земля;

• будівлі;

• устаткування;

• комп'ютерна та обчислювальна техніка;

• обладнання;

• меблі;

• транспортні засоби;

• інструменти;

• інвентар та інші матеріальні цінності зі строком користування більше

року.

За функціональним призначенням розрізняють операційні та не-операційні

основні засоби.

Операційні засоби — це ті, що беруть безпосередню повну або часткову

участь у банківській діяльності чи сприяють її виконанню.

Неопераційні основні засоби — це ті, що не беруть безпосередньої або

побічної участі у банківській діяльності. Наприклад, основні засоби, придбані

для здачі у фінансовий лізинг.

Від того, як комерційний банк забезпечений основними фондами та від

ефективності їх використання значною мірою залежать результати його

господарсько-фінансової діяльності. Це зумовлено тим, що підвищення віддачі

основних фондів дає змогу збільшити обсяг послуг без додаткових капітальних

вкладень, знизити їхню собівартість.

Мета економічного аналізу полягає у визначенні забезпечення комерційного

банку основними фондами за умови найінтенсивнішого їх використання та

пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Аналіз матеріальних активів комерційного банку проводять аналогічно

аналізу на інших підприємствах, тобто виявляють склад, рух, якісний склад,

початкову і залишкову вартість цих активів, простежують динаміку за звітний

період, з'ясовують суму додатково нарахованої амортизації за рахунок прибутку

банку при вибутті не повністю амортизованих основних засобів, визначають

коефіцієнти реальної вартості основних засобів і накопичення амортизації.

Нагадаємо, ощ останній показник становить співвідношення суми нарахованого

зно-

222


су та початкової вартості майна, що аналізується. Коефіцієнт накопичення

амортизації свідчить про інтенсивність вивільнення відвернених до

капіталізованих активів коштів.

Розпочинають аналіз матеріальних активів з вивчення динаміки обсягу,

складу і структури основних фондів у грошовому виразі.

Спочатку визначають, які зміни відбулися в загальній вартості основних

фондів та, зокрема, в операційних основних засобах та не-операційних

основних засобах на кінець звітного періоду порівняно з початком, дають

економічну оцінку цим змінам.

Для вивчення змін, що сталися у структурі основних фондів, необхідно

визначити частку кожного виду основних фондів у загальній їх вартості,

зробити відповідні висновки.

Доцільно визначити зміни частки активної частини виробничих

основних фондів.

Збільшення активної частини промислово-виробничих фондів (операційних

фондів) позитивно впливає на підвищення ефективності їх використання.

Оцінку динаміки показників структури основних фондів необхідно давати

не менш як за 3—5 років.

Крім оцінки забезпеченості основними фондами у вартісному вира-кенні

застосовують показник фондоозброєності:

Фондоозброєність ■

Середньорічна вартість основних

фондів за почат новою вартістю

Чисельність працівників

Наступний етап аналізу — вивчення технічного стану основних фондів та їх

руху. З цією метою розраховують коефіцієнти, що характеризують рух

основних фондів, їх технічний стан:

Коефіцієнт оновлення =

Коефіцієнт вибуття

Основні фонди, введені в експлуатацію у

звітному періоді

Основні фонди на кінець періоду

Основні фонди, що вибули у

звітному періоді

Основні фонди на початок періоду Знос

основних фондів

Коефіцієнт зносу = Основні фонди

При визначенні всіх коефіцієнтів основні фонди враховують за їх

початковою вартістю. Наведені коефіцієнти аналізують у динаміці.

223

Розділ З

Основною характеристикою технічного рівня основних фондів є їх віковий

склад.

Щоб оцінити віковий склад основних фондів, аналізують установлене

устаткування за строками його експлуатації. Визначають тривалість експлуатації

устаткування за періодами: до 5 років, 5—10 років, 10—20 років і т. ін.

У ході аналізу встановлюють кількість різних груп устаткування з різними

періодами експлуатації та їх частку, розробляють заходи щодо оновлення.

Технічний рівень основних засобів характеризується також часткою

прогресивного устаткування у загальній його кількості.

Основним етапом аналізу є дослідження та оцінка економічної ефек-

тивності функціонування основних виробничих фондів.

Найбільш узагальнюючими показниками ефективності використання

основних фондів є фондовіддача і фондомісткість.

Фондовіддача показує, скільки надано послуг або скільки прибутку отримано

на кожну умовну одиницю, вкладену в основні фонди (рис. 3.10).

Фондовіддача

Обсяг

наданих послуг

Прибуток

Середньорічна

вартість основ-

них виробни-

чих фондів

Рис. 3.10. Схема розрахунку показників фондовіддачі

При аналізі фондовіддачі фактичні показники порівнюють з розрахунковими

(проектними) показниками, з даними попередніх періодів, фондовіддачею інших

банків та дають оцінку одержаним відхиленням.

Оберненим до фондовіддачі є показник фондомісткості, який характеризує

вартість основних виробничих фондів, що припадає на одиницю вартості

наданих послуг або на одиницю прибутку (рис. 3.11).

Фондомісткість

Середньорічна

вартість основних

виробничих фондів

Обсяг

наданих

послуг

Прибуток

Рис. 3.11. Схема розрахунку показників фондомісткості

224 85


У ході аналізу ефективності використання основних фондів визначають

коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (за потужністю) та

екстенсивного використання (за кількістю устаткування і часом роботи).

Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (К. ) обчислюють:

Фактичний обсяг послуг за\ машино- год. (Оф) #,

Плановий обсяг послуг за 1 машино год. (Оп)

Рівень інтенсивного використання залежить від застосування сучасної

технології, поліпшення режиму роботи устаткування, його технічного рівня.

Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування застосовують для

оцінки ефективності використання устаткування за кількістю устаткування і

часом роботи. Він визначається як відношення фактичної кількості

відпрацьованих машино-годин (Г ) до планового фонду машино-годин (Т ).

Д.,

Для деталізації аналізу екстенсивного використання устаткування важливе

значення має аналіз змінності його роботи. Для цього визначають коефіцієнт

змінності (К ) як відношення кількості фактично відпрацьованих машинозмін (Т

) до кількості одиниць встанов-

леного устаткування (О ):

Т

о.

Фактичний коефіцієнт змінності необхідно порівняти з плановим і відшукати

шляхи підвищення змінності роботи устаткування.

Заключний етап аналізу — це розробка заходів щодо поліпшення структури

основних фондів та підвищення ефективності їх використання.


1. На які групи поділяють нефінансові інвестиційні активи комерційного

банку?

2. Визначте сутність нематеріальних активів.

3. На які групи за функціональним призначенням поділяють ос мовні засоби?

і« 225

Розділ З

4. Дайте визначення терміна "операційні основні засоби".

5. Назвіть основні завдання матеріальних активів.

6. Які показники характеризують забезпеченість банку основними фондами?

7. За якими показниками вивчають технічний стан основних фондів банку?

8. Які показники характеризують ефективність використання основних

фондів?

3.14. Аналіз лізингових операцій комерційного банку

Особливістю аналізу матеріальних активів комерційного банку є вивчення

лізингових операцій банку.

Лізинг — це своєрідна альтернатива банківському кредитуванню. У світовій

практиці банки широко практикують здійснення лізингових операцій, інколи

створюючи спеціально для цих цілей ряд дочірніх лізингових компаній. За

сутністю лізинг близький до кредиту, зберігає сутність кредитної угоди і

відрізняється лише тим, що позика має грошовий, а лізинг — товарний характер.

Лізинг — це довгострокова здача в оренду з правом викупу основних засобів,

куплених орендодавцями з метою їх виробничого використання.

Лізингові операції поділяють на кілька груп залежно від:

• характеру відносин власності;

• природи об'єкта лізингу;

• специфіки ринку, на якому здійснюються лізингові операції.

За характером власності лізингові операції банку поділяють:

• на оперативний лізинг;

• фінансовий лізинг;

• поворотний лізинг;

• чистий лізинг;

• револьверний (відновлювальний) лізинг тощо.

Оперативний лізинг — оренда майна, обладнання на термін, менший за

термін його функціонування, і витрати за термін оренди не покриваються для

лізингодавця. Лізингоодержувач розпоряджається майном невеликий період

часу (2—5 років) і до закінчення терміну лізингової угоди може:

• завершити лізингові платежі й повернути майно лізингодавцю,

яке стане об'єктом нової лізингової угоди;

226


• відновити договір на нових умовах;

• викупити майно за погодженою з орендодавцем ціною.

Фінансовий лізинг — це основний вид договору на оренду засобів фінансового

характеру, що ґрунтується на тому, що лізингодавець купує обладнання на

замовлення клієнта, якому і здає його в довгострокову оренду, при цьому вартість

обладнання й експлуатаційні витрати повністю скуповуються лізингодавцем

протягом терміну оренди.

Лізингоодержувач після закінчення терміну договору викуповує предмети

лізингу за залишковою вартістю.

Поворотний лізинг характеризується тим, що власник обладнання

(постачальник) продає його лізинговій компанії й одночасно бере це обладнання

в неї в оренду. Цей вид лізингу використовують тоді, коли власник обладнання

таким шляхом поліпшує своє фінансове становище.

Чистий лізинг — це відносини, за яких лізингоодержувач бере на технічне

обслуговування орендне майно і до платежів за лізингом не додаються витрати

лізингодавця з експлуатації майна, тобто це чисті платежі.

Револьверний лізинг — у лізинговій угоді передбачається періодична заміна

обладнання на вимогу лізингоодержувача на найсучасніші зразки.

За природою обслуговування лізинг поділяють:

• на лізинг рухомого майна;

• лізинг нерухомого майна;

• лізинг споживачів товарів тривалого користування.

Лізинг виконує кілька функцій:

• є формою вкладення коштів у основні фонди;

• є одним із найпрогресивніших методів матеріально-технічного

забезпечення виробництва.

Отже, лізинг — це гнучка альтернатива повному фінансуванню чи

кредитуванню на довгий строк.

Виникненню лізингу у сфері кредитно-грошових відносин сприяють такі

причини:

• проблема купівлі (продажу) на ринку інвестиційних товарів;

• зміни ситуації на ринку грошових капіталів;

• особливості податкової політики держави, що є достатньо пільго

вими для орендних відносин порівняно з торговельними відносинами.

Лізинг має суттєві переваги перед довгостроковими цільовими кредитами

комерційних банків:

• по-перше, надається на досить тривалий термін (до 20 років);

227

Розділ З

• по-друге, розширює можливості кредитних інвесторів у галузі їх активних

операцій;

• по-третє, кредитор не залишає за собою права власності на об'єкт кредиту,

а лізингодавець залишається власником об'єкту лізингу (зрозуміло також, що

лізингова угода може передбачати викуп об'єкта лізингу лізингоодержувачем).

Привабливість лізингу для банків визначається:

• наявністю у цій формі вкладення коштів, реального забезпечення;

• достатньо високим ступенем рентабельності;

• закріпленням традиційних зв'язків із клієнтом;

• встановленням нових форм партнерських зв'язків із клієнтом;

• поширенням сфери впливу банку.

Для клієнтів банку вигідність лізингу визначається:

• використанням лізингоодержувачем товарно-матеріальних цінностей без

одночасних витрат коштів на їх купівлю;

• уникненням збитків, пов'язаних із моральним старінням обладнання;

• використанням найновішого обладнання;

• можливістю встановлення платежів один раз на квартал, півріччя і навіть

після поставки обладнання.

Комерційні банки, в основному, використовують фінансовий лізинг, за якого

роль банку зводиться до виплати постачальникові вартості обладнання,

замовленого орендарем, і передачі цього обладнання в оренду.

Розвиток лізингового бізнесу в нашій країні стикається з проблемою

мобілізації значних обсягів грошових коштів. Найбільш реальними

господарськими суб'єктами у зв'язку з цим є банківські установи. Це доводить і

підтверджує доцільність включення лізингу до підприємницької діяльності

комерційних банків. Через лізингові платежі банки знаходять нове джерело

своїх доходів.

Джерелами даних для аналізу лізингових операцій є:

• баланс;


• дані аналітичного й оперативного обліку;

• різні позаоблікові матеріали.

У процесі аналізу лізингових операцій розраховують частку придбаного

майна, призначеного для лізингу і фактично переданого в оренду в загальному

обсязі основних засобів або активів. Крім того, визначають величину

номінального і реального, фактично отриманого до-

228


ходу від лізингових активів. Дохід від лізингових операцій становить суму фактично отриманої плати від орендарів.

До орендної плати входять такі складові (рис. 3.12).

ОРЕНДНА ПЛАТА

Сума аморти-I

зації майна, що

орендується

Плата за використані

кредитні ресурси

Комісійні

виплати

Плата за додаткові

послуги

Рис. 3.12. Складові орендної плати

Суму амортизації майна, що орендується, можна розрахувати за такою формулою:

100 %

деА — амортизаційні відрахування; С — балансова вартість обладнання; На — норма амортизаційних відрахувань; Т — термін дії лізингової угоди.

Дохід лізингодавця за послуги, що надаються (лізингова маржа), ризикова

премія складаються з плати за використані кредитні ресурси і комісійних виплат.

Плату за використані кредитні ресурси розраховують за формулою

П _ ЯРСкР кр

100 % '

Якр — плата за використані кредитні ресурси; К — величина кревних ресурсів, залучених для проведення лізингової операції; С —

Кр авка за використання кредитних ресурсів.

Величина кредитних ресурсів, залучених для проведення лізинго-ї операції, дорівнює

#„ ..ffldfi

деСп — вартість обладнання на початок року; Ск — вартість обладнання на кінець року; Т — термін, на який укладено угоду.

229

Розділ З

Комісійні виплати за лізинговими операціями можна розрахувати за

формулою

100 % де П — плата комісійних; С

— ставка комісійних виплат; К — г^ ком ком р величина кредитних ресурсів, залучених для проведення лізингової операції.

Плата за додаткові послуги лізингодавця дорівнює

ПП=РВІЛ+РП+РР+РІИ,

де Пп —плата за послуги лізингодавця; Раі —витрати на відрядження працівників

лізингодавця; Рп — витрати на оплату різних послуг; Р — витрати на рекламу; Р

— інші види витрат.

Податок на додану вартість, що вноситься лізингодавцем до бюджету,

дорівнює

пдв = впс

™, 100 %

де В — виторг за лізинговою угодою; ПС в — процентна ставка податку на

додану вартість.

Суму виторгу, що отримується від надання послуг зі здачі в оренду майна й

оподатковується податком на додану вартість, розраховують за формулою

в = Пкр + Пком + Пп.

Звідси загальна сума лізингового платежу за лізинговою угодою буде

дорівнювати

ЛП = А + Пк+Пкон+Пп+ПДВ.

Наведену методику визначення лізингових платежів можна застосовувати як

основу розрахунку плати за лізингом незалежно від його виду. Разом із тим у

кожному конкретному випадку розрахунок лізингового платежу залежить від

особливостей лізингової угоди та обраного виду лізингових платежів. У будь-

якому разі орендна плата покриває не тільки витрати лізингодавця, пов'язані з

придбанням об'єктів лізингу, а й включає прибуток лізингодавця.

Виходячи з цієї схеми, ми бачимо, що прибуток від лізингових oпе-рацій

дорівнює різниці між сумою фактично отриманої орендної пла ти і сумою

нарахованої амортизації на лізингове майно, а сума дохо ду — сумі фактично

отриманої орендної плати. Таким чином, щоб роз рахувати рівень дохідності

лізингових операцій, необхідно скориста-тися формулою 230


Сума фактично отриманої орендної плати від орендарів Сума

майна, переданого в оренду

Для розрахунку рівня рентабельності лізингових операцій викори-

стовують формулу

_______ Прибуток від лізингових операцій _________ 0/

Сума нарахованої амортизації на лізингове майно

Прибутковість лізингових операцій дорівнює співвідношенню між

сумою прибутків від лізингових операцій і сумою майна, переданого в

оренду.

Тобто за допомогою цього показника можна розраховувати величину

отриманого прибутку на одну умовну одиницю лізингового майна.

Масштаби лізингового майна (значущість цих операцій) для комер-

ційного банку аналізують

за допомогою показників

(рис. 3.13). Частка майна, призначеного для

передачі в оренду, в загальній сумі

активу балансу

Показники значущості лізингових операцій

для комерційного банку

Частка майна, призначеного

для передачі в оренду, в

загальній сумі основних засобів

Рис. 3.13. Основні показники значущості лізингових операцій для комерційного банку

Крім того, у процесі аналізу лізингових операцій використовують такий показник, як доцільність проведення цих операцій для банку. Показник визначають шляхом зіставлення частки прибутку від лізин-гових операцій у загальній сумі прибутку банку з часткою лізингових операцій у загальній сумі активу балансу банку.

Аналіз лізингових операцій здійснюють у динаміці, а також по-рівняно з відповідним періодом минулого року.

Лізингові операції аналізують за допомогою табл. 3.15. Наведені дані свідчать, що лізингові операції в діяльності комер-

ційного банку посідають незначне місце. їх частка в активних операці-

231

Розділ З

ТаблицяЗ.15. Оцінка ефективності лізингових операцій комерційного банку

№

з/п

Показник

1 Вартість придбаного майна, призначеного для передачі в

оренду,тис. у.о.

200 і

2 Вартість майна, переданого в оренду, тис. у. о. 180 j

3 Сума нарахованої амортизації з лізингового майна, тис. у. о. 18

4 Сума орендної плати, яка підлягає стягненню з орендарів, тис. у. о. 27

5 Сума орендної плати, фактично отриманої від орендарів, тис. у. о. 26

6 Прибуток від лізингових операцій (ряд. 5 - ряд. 3), тис. у. о. 8

7 Дохідність лізингових операцій (ряд. 5 : ряд. 2), у. о. 0,14

8 Прибутковість лізингових операцій (ряд. 6 : ряд. 2), у. о. 0,04

9 Рентабельність лізингових операцій (ряд. 6 : ряд. 3-100 % ), % 44,4 |

10 Частка прибутку від лізингових операцій у загальній сумі доходу від

лізингових операцій, % 30,8 II

11 Частка майна, призначеного для здачі в оренду:

11.1 у загальній сумі основних коштів, % 7,6

11.2 у загальній сумі активу, % 1,3

12 Величина лізингового майна на 1 у. о.:

12.1 капіталу банку 0,04

12.2 статутного капіталу 0,04;

13 Частка прибутку від лізингових операцій у загальній сумі прибутку

банку,%

1,4

ях банку становить тільки 1,3 % , величина лізингового майна на 1 у. о. капіталу банку — тільки 0,04 у. о., на 1 у. о. статутного капіталу — 0,04 у. о. Водночас частка прибутку від лізингових операцій у загальній сумі прибутку банку становила 1,4 % , їх рентабельність — 44,4 %, тобто лізингові операції вигідні для банку. При цьому слід зазначити, що банк має невикористані резерви щодо подальшого збільшення суми прибутку від лізингових операцій, підвищення їх рентабельності та дохідності за рахунок:

• передачі в оренду придбаного майна, призначеного для передачі в

оренду на 20 тис. у. о.; 232


• стягнення з орендарів несплаченої орендної плати в сумі 1 тис. у. о.

Лізингові операції належать до банківських операцій із достатньо високим ступенем ризику. В умовах високих темпів інфляції будь-які довгострокові банківські операції (а саме до них належать операції фінансового лізингу) стають для банків дуже ризиковими. Тому ко-мерційні банки віддають перевагу передачі майна в лізинг на строки, що не перевищують 3—6 міс. В умовах нестабільності комерційні банки утримуються від довгострокового кредитування. Але навіть при спаді виробництва і зниженні ділової активності потреба в структурній перебудові галузей зберігається, що підтверджує необхідність розвитку лізингових операцій у нашій державі.


1. Які показники характеризують значущість лізингових операцій , у діяльності банку?

2. Що являє собою дохід від лізингових операцій? 3. Як розраховують суму прибутку від лізингових операцій? 4. Як визначають вигідність для банку лізингових операцій? 5. З яких компонентів складається орендна плата з лізингового

майна?

6. За якою формулою розраховують рівень рентабельності лізин-I гових операцій?

7. Які види лізингу ви знаєте? 8. Якими причинами визначається привабливість лізингу для І банків? 9. За якою формулою розраховують суму орендної плати?

233

РОЗДІЛ 4

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ БАНКОМ

ПЛАТІЖНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Переважну частину пасиву балансу комерційного банку становлять його зобов'язання.

Зобов'язання — це вимоги до активів банку на фіксовану суму коштів, яку він повинен сплатити у визначений час у майбутньому.

До зобов'язань банку належать:

• залишки на коррахунках банків; • залишки на поточних рахунках клієнтів; • депозити — строкові та до запитання; • міжбанківські кредити, в тому числі отримані від Національного

банку України; • залишки на рахунках обліку випущених банком боргових зобо-

в'язань, що обертаються на ринку; • кредиторська заборгованість.

Комерційному банку, як і будь-якому підприємству, необхідно сте-жити за дотриманням своєї платіжної дисципліни, оскільки це один із показників, що характеризує його фінансову стійкість. Своєчасне ви-конання банком платіжних зобов'язань є одним із основних мотивів вибору банку клієнтами, що цілком залежить від спроможності банку мобілізувати свої активи. Виконання платіжних зобов'язань у комер-ційному банку обліковують на активно-пасивних рахунках дебіторсько-кредиторської заборгованості у класі 3 Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

234

Аналіз виконання банком платіжних зобов'язань

4.1. Аналіз стану дебіторської та кредиторської

заборгованості, виконання зобов'язань перед

клієнтами з розрахункового обслуговування

Важливе місце в аналізі балансу комерційного банку посідає вивчення

дебіторської і кредиторської заборгованості, порівняння їх за сумою,

економічним змістом та строками сплати. Для управління банком особливе

значення має аналіз його платоспроможності на перспективу, тобто на

наступний рік. На основі даних такого аналізу банк може впливати на розрив у

строках погашення активів і пасивів, тобто управляти ризиком незбалансованої

ліквідності.

Спочатку дамо визначення термінів дебіторська та кредиторська

заборгованість.

Дебіторська заборгованість банку — це сума стандартних та сумнівних

боргів (що належать юридичним та фізичним особам), які виникають у процесі

взаємовідносин із банком.

Кредиторська заборгованість банку — зобов'язання банку, що є

короткостроковими, самостійними зобов'язаннями банківської установи,

здійснити оплату на користь інших осіб (фізичних та юридичних), які

виникають у процесі взаємовідносин із банком.

Виходячи з викладеного вище, дебіторсько-кредиторська заборгованість

характеризує своєчасність стягнення боргів банком, з одного боку, і

своєчасність повернення боргів самим банком.

Згідно з міжнародними стандартами обліку дебіторську заборгованість

банку поділяють на такі групи:

• дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку;

• рахунки за податками та обов'язковими платежами;

• дебіторська заборгованість за операціями з банками;

• дебіторська заборгованість за операціями банку з фінансовими

інструментами;

• дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку;

• дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами;

• сумнівна дебіторська заборгованість;

• сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку.

Кредиторська заборгованість банку складається з таких компонентів:

235

Розділ 4

• кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку;

• інші нараховані витрати; • кредиторська заборгованість за розрахунками з працівниками

банку; • кредиторська заборгованість за операціями банку з фінансовими

інструментами; • розрахунки з акціонерами; • розрахунки за податками та обов'язковими платежами.

Комерційні банки мають стежити за своєчасністю розрахунків для того, щоб залишки дебіторсько-кредиторської заборгованості були

мінімальними, а розрахунки завершувались своєчасно.

Аналіз платіжної дисципліни включає:

• аналіз стану і складу дебіторської заборгованості;

• аналіз стану і складу кредиторської заборгованості;

• вивчення своєчасності та повноти розрахунків із бюджетом і по-

забюджетними фондами; • виконання зобов'язань перед клієнтами за їх розрахунками: об-

слуговування, нарахування процентів за акціями та ін.

Значні суми дебіторсько-кредиторської заборгованості, несвоєчасне

проведення розрахунків негативно впливають:

• на платоспроможність банку; • якість розрахунково-касового обслуговування клієнтів; • довіру клієнтів та контролюючих органів.

Отже, стан платіжної дисципліни є одним із найважливіших питань

економічної та аналітичної роботи комерційного банку.

Процес аналізу розрахунково-платіжного стану комерційного банку складається з вирішення певних завдань:

• розробка заходів, спрямованих на ліквідацію необґрунтованої дебіторсько-кредиторської заборгованості, своєчасне проведення роз-

рахунків; • з'ясування причин несвоєчасного проведення розрахунків, ви-

никнення необґрунтованої дебіторсько-кредиторської заборгованості; • оцінка стану дебіторсько-кредиторської заборгованості на звітну

дату і в динаміці.

Інформаційною базою аналізу стану платіжної дисципліни банку є:

• дані обліку рахунків класу 3 Плану рахунків; • дані аналітичного і синтетичного обліку; • складені угоди з питань діяльності банку;

236


• листування з питань дебіторсько-кредиторської заборгованості;

• інструктивні матеріали;

• звіт про стан дебіторсько-кредиторської заборгованості по країнах СНД.

При аналізі дебіторсько-кредиторської заборгованості з'ясовують:

• її розмір;

• за ким її враховано;

• дату її виникнення;

• джерела покриття;

• приблизний строк повернення;

• заходи, що вживаються для погашення заборгованості.

Стан дебіторсько-кредиторської заборгованості аналізують за допомогою

різноманітних таблиць, склад і зміст яких залежать від поставленої мети аналізу

(табл. 4.1).

Таблиця 4.1. Структура дебіторсько-кредиторської заборгованості

Актив Частка, %

Пасив Частка, %

Дебіторська заборгованість

ігосподарською діяльністю інку

42,3 1. Кредиторська заборгованість

за господарською діяльністю

банку

52,3

.Рахунки за податковими

іобов'язковими платежами

11,0 2. Рахунки за податковими та

обов'язковими платежами

12,0

[.Дебіторська заборгованість

•операціями з банками

26,5 3. Кредиторська заборгованість за

операціями з банками

22,8

.Дебіторська заборгованість

»операціями банку з фінан-

ювми інструментами


операціями банку з фінансовими

інструментами

0,5

(.Дебіторська заборгованість

■розрахунками з працівни-

Ши банків


розрахунками з працівниками

банків

12,0

і.ївші нараховані доходи 3,8 6. Інші нараховані витрати 0,4

П.Сумнівна дебіторська забор- гованість

—

8.Разом 100 7. Разом 100

Дані таблиці свідчать, що основну частку в дебіторсько-кредиторській

заборгованості банку мають розрахунки за господарською

237

Розділ 4

діяльністю банку (42,3 і 52,3 %). Друге місце в загальному обсязі дебіторсько-

кредиторської заборгованості посідають розрахунки за операціями з банками (26,5

та 22,8 %). Значну частку в загальній сумі дебіторсько-кредиторської

заборгованості становлять розрахунки за податками та обов'язковими резервами

(11,0 і 12,0 %), дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку

(12,7 та 12,0 %).

При цьому особливу увагу необхідно приділити аналізові складу та причин

виникнення сумнівної дебіторської заборгованості. Відомо, що на цьому рахунку

враховують інші активи щодо повного або часткового повернення яких є сумнів.

Основна мета аналізу сумнівної дебіторської заборгованості — оцінити міри

сумніву щодо заборгованості.

Для характеристики стану дебіторської заборгованості за строками

виникнення використовують табл. 4.2.

Таблиця 4.2. Дебіторсько-кредиторська заборгованість за строками виникнення

Статті дебіторської заборгова-

ності

Всього на

кінець

року,

тис. у. о.

У тому числі за строками виникнення

ДО 1

міс. від 1 до 3

міс.

від 3 до

6 міс. від 6 міс. до

1 року

понад 1

1 рік 1

1. Дебіторська заборгованість за

господарською діяльністю банку

"

2. Рахунки за податками та обов'язковими платежами

— — -


операціями з банками

60 60 — —

4. Дебіторська заборгованість

за розрахунками з

працівниками банку


операціями з клієнтами

240 20 180 40 — - І

6. Сумнівна дебіторська

заборгованість

—

7. Сумнівна дебіторська

заборгованість за операціями з

клієнтами банку

160 160

Разом дебіторської заборгованості 460 80 340 40 — -

238


Наведені дані свідчать, що загальна сума дебіторської заборгованості

становить 460 тис. у. о., у тому числі до 1 міс. — 80 тис. у. о., від 1 до 3 міс. —

340 тис. у. о., від 3 до 6 міс. — 40 тис. у. о. Дебіторська заборгованість, пов'язана

за операціями з банками, становить 60 тис. у. о., і за операціями з клієнтами

банку — 240 тис. у. о. Сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з

клієнтами банку становить 40 тис. у. о. Аналіз складу дебіторської

заборгованості за строками показує, що основною причиною її виникнення є

суб'єктивні обставини, тобто неякісний аналіз банком платоспроможності

позичальників. Викликає занепокоєння тривалість строків виникнення

дебіторської заборгованості.

У процесі аналізу сумнівної дебіторської заборгованості необхідно

визначити:

• її склад у розподілі клієнтів та за змістом;

• дату виникнення;

• причини виникнення;

• ефективність використання коштів, що перебувають у розрахунках;

• своєчасність і повноту нарахування резерву під можливі втрати за

сумнівною дебіторською заборгованістю;

• заходи банку зі стягнення сумнівної дебіторської заборгованості та

запобігання її виникненню в майбутньому.

Дебіторсько-кредиторську заборгованість аналізують у динаміці. На наступному

етапі детально аналізують кожну зі складових заборгованості. Це питання можна

вирішити за допомогою табл. 4.3.

Таблиця 4.3. Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості за її

складовими

Наймену-

вання під-

приємства

Сума,

тис. у. о. За що 3 якого

часу Джерела

покриття Строк

повер-

нення

Заходи

1 Завод

харчових

кислот

2 Нараховані

проценти за

позиками

1/ІИ

1998 р.

Виторг 20/ІП Написано

листа керів-

ництву заводу

Таблиця 4.3 дає можливість проаналізувати склад дебіторської за-

боргованості в розподілі окремих контрагентів, сум, причин, термінів, а також

розглянути перспективи її погашення.

239

Розділ 4

Для оцінки ефективності використання комерційним банком коштів, що

перебувають у розрахунках, у банківській практиці використовують коефіцієнти

оборотності дебіторсько-кредиторської заборгованості й тривалість обороту

(період погашення) дебіторської або кредиторської заборгованості в днях.

Коефіцієнти оборотності розраховують як співвідношення кредитового

обороту банку за період, що аналізується, до середніх залишків дебіторської або

кредиторської заборгованості.

Наприклад, щоб розрахувати коефіцієнт оборотності дебіторської

заборгованості необхідно:

к - ко

об.д здз>

де КО — кредитовий оборот банку за звітний період; ЗДЗ — середні залишки

дебіторської заборгованості.

Середні залишки дебіторської заборгованості (ЗДЗ) розраховують за

формулою середньохронологічної заборгованості.

Тривалість обороту в днях (період погашення) дебіторсько-кредиторської

заборгованості розраховують за формулою

т = здзд ко '

де Д — кількість днів у звітному періоді.

За аналогічною методикою розраховують і показники оборотності

кредиторської заборгованості. Наведені показники аналізують у динаміці. Для

розрахунку впливу чинників на зміну показників оборотності дебіторсько-

кредиторської заборгованості використовують повний спосіб ланцюгових

підстановок. На зміну показників оборотності дебіторсько-кредиторської

заборгованості впливають зміна середніх залишків дебіторської або

кредиторської заборгованості та зміна величини кредитового обороту. Щоб

визначити суму додатково залучених або вивільнених із господарського обороту

банку коштів у зв'язку зі зміною тривалості обороту дебіторсько-кредиторської

заборгованості, необхідно одноденний кредитовий оборот банку помножити на

зміну тривалості обороту в днях.

Для аналізу дебіторської заборгованості деякі банки використовують

показники, що характеризують її відношення до сукупних активів і доходу

банку, а також визначають частку сумнівної дебіторської заборгованості в

загальній її сумі. Останній показник характеризує "якість" дебіторської

заборгованості. Тенденція до її зростання свідчить про зниження ліквідності

банку. Збільшення частки дебіторської заборгованості в сукупних активах банку

свідчить про зниження ліквідності активів банку і, отже, про погіршення

фінансового стану банку. 240


З метою запобігання виникненню дебіторської заборгованості комерційні

банки в процесі практичної діяльності вдаються до таких заходів:

• ретельно контролюють стан розрахунків за пролонгованими та

простроченими позиками;

• по можливості орієнтуються на диверсифікацію позик серед клієнтів із

метою зниження ризику, несплати боргу одним або кількома з них;

• групують дебіторів і кредиторів за строками оплати, що дає можливість

встановити календарні строки ймовірної загрози виникнення неплатежів;

• стежать за станом дебіторської і кредиторської заборгованості.

Перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською означає, що вона

не тільки поглинула всі взяті банком у кредиторів кошти, а й відвернула з

обороту банку частину власного капіталу банку. І навпаки, перевищення

кредиторської заборгованості над дебіторською означає, що частка отриманих

від кредиторів коштів залучена в господарський оборот. Значне перевищення

дебіторської заборгованості створює загрозу фінансової стійкості банку і

спонукає його до додаткового залучення інших джерел коштів.


1. Вивчення яких питань включає аналіз платіжної дисципліни?

2. На які показники банку має негативний вплив наявність дебі шорсько

кредиторської заборгованості?

3.З яких етапів складається процес аналізу розрахунково-платі жноі

дисципліни?

4. Розкрийте склад інформаційної бази, що використовується при аналізі

стану платіжної дисципліни банку.

5. Яким моментам приділяють увагу під час аналізу дебіторсько-

кредиторської заборгованості?

241

Розділ 4

4.2. Аналіз своєчасності сплати податків до бюджету та

позабюджетних фондів

Одним із головних джерел доходів державного бюджету є податки.

Тому не менш важливим в аналізі платіжної дисципліни банку є аналіз

своєчасності та повноти сплати обов'язкових податків і платежів до бюджету і

різноманітних позабюджетних фондів.

Суб'єкти підприємницької діяльності (в тому числі комерційні банки)

сплачують податки відповідно до чинного законодавства.

Розглянемо зміст аналізу стану розрахунків банку з бюджетом та

позабюджетними фондами за допомогою блок-схеми (рис. 4.1).

Своєчасність сплати податків до бюджету та позабюджетних фондів

аналізують у динаміці.


1. Розкрийте зміст аналізу стану розрахунків банку з бюджетом та

позабюджетними фондами.

2. В якому порядку аналізують своєчасність сплати податків до бюджету

та позабюджетних фондів?

4.3. Аналіз своєчасності та повноти виплати за

депозитними вкладами, міжбанківськими кредитами,

нарахованими процентами за акціями та пайовими

внесками, виконання зобов'язань з розрахункового

обслуговування клієнтів

Комерційні банки мають своєчасно розраховуватися за депозитними

вкладами, міжбанківським кредитом, нарахованими процентами за акціями та

пайовими внесками.

Процес аналізу виконання зобов'язань комерційного банку передбачає:

• аналіз загальної структури виплат;

• вивчення джерел повернення виплат банком;

242


VIII. Розробка пропозицій і

рекомендацій щодо поліпшення

розрахунків із бю-джетом і позабюджет-

ними фондами

VII. З'ясування причин недоліків у

розрахунках із бюджетом та

позабюджетними фондами

VI. Перевірка своєчасності складання актів звірення розрахунків

V. Аналіз причин нарахування пені за несвоєчасне відрахування коштів

IV. Перевірка своєчасності складання звітів щодо фондів та витрат

III. Аналіз правильності проведених відрахувань

II. Перевірка правильності розрахунків з перерахування коштів

І. Ознайомлення з Положенням про оподаткування прибутку, створення і використання коштів позабюджетних фондів

Рис. 4.1. Зміст аналізу стану розрахунків банку з бюджетом

• аналіз структури виплат у розподілі окремих клієнтів і кореспон-дентів;

• вивчення достатності коштів на кореспондентському рахунку;

• перевірку правильності нарахованих сум виплат.

Джерелом виплат комерційним банком за зобов'язаннями є дохід


243

Розділ 4

Платою за капітал акціонерного банку є дивіденди, які виплачуються

акціонерам за їх акціями.

Відомо, що акція — це вид цінного папера без установленого строку обігу,

який підтверджує участь її власника у формуванні статутного капіталу

акціонерного товариства, підтверджує право на участь в управлінні акціонерним

товариством, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду й

участь у розподілі майна при його ліквідації.

Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані та

прості.

Власник акції є, таким чином, учасником капіталу акціонерного товариства.

Дохід за акціями виплачують у вигляді дивіденду, під яким мається на увазі

частка чистого прибутку акціонерного товариства, що належить до розподілу

серед акціонерів і припадає на одну акцію. Залежно від особливостей порядку

нарахування акції поділяють на привілейовані та прості. Тому курс (ціна)

продажу простих і привілейованих акцій може відрізнятися від їхнього номіналу.

За рахунок такої різниці можна створити додатковий капітал банку у формі

емісійних різниць.

Дивіденд за привілейованими акціями, як правило, оголошується в процентах

від їх номіналу. При цьому оголошений дивіденд не може бути більшим за

зазначений при їх випуску. Сума нарахованого дивіденду буде дорівнювати:

де Кпр — кількість привілейованих акцій; Nпр — номінал привілейованої акції; /

— ставка процента за акціями у відносних одиницях.

Приклад

Банк розмістив 1000 привілейованих акцій номіналом 500 у. о. Мінімальний

річний дивіденд при емісії акцій було оголошено в розмірі 25 % їх номіналу.

Мінімальна сума, яку банк мав сплачувати у вигляді дивіденду за

привілейованими акціями, становитиме

S = 1000 шт. • 500 у. о. • 0,25 = 125 000 у. о.

Різниця між чистим прибутком і сплаченими дивідендами за при-

вілейованими акціями становить дохід на прості акції. Дохід на одну акцію буде

дорівнювати:

Чистий прибуток -

-Дивіденди за привілейованими акціями Дохід на одну акцію = -------------------------------------------------------------------- —.

Кількість простих акцій

244


Оскільки на виплату дивідендів за простими акціями може спрямовуватись не

вся сума доходу, дивіденд, що сплачується, визначається дивідендним виходом:

„ .-. Дивіденд на акцію Дивідендний вихід = ------------------------------------ =

Дохід на акцію

Дивіденд на акцію ■ Кількість простих акцій

Чистий прибуток - Дивіденд за привілейованими акціями

_ Дивіденд за простимії акціями

Чистий прибуток- Дивіденд за привілейованими акціями

Приклад

У звіті комерційного банку наведено такі дані на одну просту акцію:

• дохід— 1,56 у. о.;

• оголошений дивіденд — 1,56 у. о.

Таким чином дивідендний вихід становив 1,56 у. о. : 1,56 у. о. = = 1 • 100 %

=100 % (весь дохід на акцію було сплачено у вигляді дивіденду).

У певних комерційних банках дивіденди оголошують у вигляді річних

процентних ставок.

Процентну ставку визначають за формулою

де і — річна процентна ставка у відносних одиницях; / — сума процентів за

рік;/» — сума, на яку нараховуються проценти.

Виходячи з викладеного вище, суму процентів за рік можна розрахувати за формулою: [

а за п років

І = п-Ір =пір.

Приклад

Банк оголосив, що дивіденди за його акціями за рік становили 80 % річних

за звичайними акціями номіналом 1 тис. у. о. і 120 % річних за

привілейованими акціями номіналом 500 у. о.

Розрахуємо суму дивідендів на одну просту акцію:

245

Розділ 4

Д = 0,8 • 1000 у. о. = 800 у. о.,

а на одну привілейовану акцію:

Д= 1,2-500 у. о. =600 у. о.

Зобов'язання комерційних банків можна умовно поділити на дві категорії:

• депозити, які включають кошти на різних рахунках, а також депозитні

сертифікати;

• позики у вигляді кредитів, отриманих у Національного банку, у інших

банків і кредитних установ, а також у вигляді випуску боргових зобов'язань.

Ініціаторами вкладення грошей у банки в першому випадку є клієнти банків,

яким банки пропонують різні інструменти розміщення тимчасово вільних

грошових коштів. У другому випадку ініціаторами залучення грошових коштів є

самі банки.

За використання залучених коштів банки виплачують їх власникам дохід у

вигляді процентів, що є для банків процентними видатками, сума яких

відображається за відповідними статтями звітів банків про прибутки та збитки.

Детально структуру та її аналіз процентних видатків буде розглянуто в

наступних темах посібника. Зараз розглянемо витрати, які банк несе за вартістю

та своєчасністю розрахунків із наведених платежів.

Сума процентних видатків залежить від таких чинників:

• суми боргу;

• строку сплати боргу;

• рівня процентної ставки.

Залежно від способу нарахування проценти поділяють на прості та складні.

Процентні видатки становлять основну частку видатків банків, тому їх

детальний аналіз має велике значення. У процесі аналізу процентних видатків їх

класифікують залежно від поставленої мети аналізу (табл. 4.4).

Приклад

Дані таблиці свідчать, що основну частку в процентних видатках мають

платежі банку за коштами банків і кредитних установ — 38,2 % і за коштами

клієнтів — 60,4 % .

Порядок аналізу причин змін процентних видатків буде розглянуто в

наступних темах посібника.

Одним із найважливіших моментів аналізу процентних видатків є аналіз

своєчасності виконання банками зобов'язань перед клієнтами з розрахункового

обслуговування, а також організації міжбанківських

246


Таблиця 4.4. Класифікація процентних видатків

3 П Статті процентних видатків Сума, тис.

у. о. Частка у ви-

датках, %

1 За коштами Національного банку України — —

2 За коштами банків і кредитних установ 2630 38,2

3 За коштами клієнтів 4165 60,4

і За борговими зобов'язаннями 31,0 0,4

5 За іншими коштами 71,0 1,0

j 6 Процентні видатки — всього 6897 100

розрахунків. Одна з можливих причин затримки виконання банком названих

зобов'язань — нестача коштів на кореспондентському рахунку комерційного

банку в регіональному управлінні Національного банку України. Відповідно до

чинного законодавства комерційний банк може виконати свої зобов'язання

перед клієнтами з перерахування платежів з їх поточних рахунків тільки в

межах залишків на кореспондентському рахунку комерційного банку в

регіональному управлінні Національного банку України, зменшеного на суму

мінімального розміру залишку коштів на кореспондентському рахунку.

Тому, виходячи з викладеного вище, при аналізі причин несвоєчасних

розрахунків банку з клієнтами насамперед необхідно проаналізувати

дотримання банком названих вимог Національного банку України.


1. З'ясуйте зміст процесу аналізу зобов'язань комерційного банку.

2. Які ви знаєте джерела повернення зобов'язань банку?

3. Який показник характеризує значення зобов'язань у банківській

діяльності?

4. Перелічіть чинники, що впливають на суму процентних видатків за

зобов'язаннями банку.

5. За якою формулою нараховують суму дивіденду за привілейова ною

акцією?

6. Наведіть формулу розрахунку доходу на одну просту акцію.

7. Як визначається дивідендний вихід?

247

РОЗДІЛ 5

ОЦІНКА ДОТРИМАННЯ КОМЕРЦІЙНИМИ

БАНКАМИ ЕКОНОМІЧНИХ НОРМАТИВІВ

ТА РІВНЯ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ

Довіра партнерів (держави, вкладників, кредиторів, клієнтів та ін.) до

комерційних банків базується насамперед на здатності банків у будь-який час і в

повному обсязі виконати свої зобов'язання — захищати інтереси партнерів.

Спроможність банку своєчасно і без збитків для себе виконувати власні

зобов'язання — одна з основних складових його фінансової стійкості.

Перехід до ринкової економіки поставив перед кожним суб'єктом

підприємницької діяльності низку нових завдань, з яких найголовнішими стали

оцінка та мінімізація ризику. Поява ризику зумовлена специфікою та

особливостями ринкового механізму, в тому числі певною свободою дій, яка

надана кожному суб'єкту ринкової економіки. Суб'єктивні й об'єктивні чинники

ринкового механізму, що функціонують у будь-якій діяльності, швидко і суттєво

відгукуються в банківській сфері, впливаючи прямо або побічно також на

клієнтів банку. Тому в умовах економічної кризи серед найскладніших проблем,

які постали перед банками, — ризики, пов'язані з наданням підприємствам усіх

форм власності довго- і короткострокових кредитів.

Національний банк України, реалізуючи передбачену законодавством

контрольно-наглядову функцію на основі постійного аналізу діяльності

комерційних банків і за допомогою встановлених економічних нормативів,

контролює виконання цими банками їхніх основних завдань, функцій та їх

надійність.

248

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

Для оцінки надійності комерційних банків Національним банком України

встановлено цілу низку економічних нормативів. Методика аналізу цих

показників розглядатиметься в цій темі.

5.1. Зміст, завдання, показники та джерела аналізу

економічних нормативів та рівня банківського ризику

Важливим принципом діяльності комерційних банків є повна економічна

самостійність, яка передбачає економічну відповідальність за результати

діяльності, виконання зобов'язань банку перед своїми клієнтами і кредиторами.

Діяльність комерційних банків базується на ринкових відносинах між банком і

його клієнтами. Виходячи з цього, банки повинні оптимізувати передусім

ринкові критерії прибутковості, ризику.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою

захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків

Національний банк України встановив обов'язкові для всіх банків економічні

нормативи.

Всі економічні нормативи поділені на три великі групи:

• нормативи капіталу;

• нормативи ліквідності;

• нормативи ризику.

Нормативи капіталу включають:

• мінімальний розмір регулятивного капіталу банку;

• мінімальний розмір статутного капіталу банку;

• норматив адекватності регулятивного капіталу;

• норматив адекватності основного капіталу.

Нормативи ліквідності включають:

• миттєву ліквідність;

• поточну ліквідність;

• короткострокову ліквідність.

Нормативи ризику охоплюють:

• максимальний ризик на одного позичальника;

• норматив великих кредитних ризиків;

• максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих

одному інсайдеру;

• максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств,

наданих інсайдерам;

249

Розділ 5

• інвестування і цінні папери окремо за кожною установою;

• загальні суми інвестування;

• загальна відкрита (довга, коротка) валютна позиція банку.

Система нормативів спрямована на скорочення зовнішніх і внутрішніх

ризиків, на підвищення ліквідності комерційних банків.

Контроль за дотриманням комерційними банками економічних нормативів

здійснюють відділи банківського нагляду регіональних управлінь і управління

контролю економічних нормативів Департаменту безвиїзного нагляду

Національного банку України.

Економічні нормативи аналізують за такими напрямами:

• порівняння фактичних значень показників із нормативними;

• аналіз динаміки змін показників, що аналізуються;

• виявлення чинників, які вплинули на показники економічних нормативів

та кількісне вимірювання впливу цих факторів на розмір економічних

нормативів;

• аналіз заходів, які здійснюються комерційним банком щодо дотримання

економічних нормативів;

• розробка пропозицій щодо підвищення ліквідності, платоспроможності

банку та зниження рівня ризиковості його діяльності.

Джерелами даних для аналізу економічних нормативів банку є:

• баланс;


• довідка про залучені кошти та їх залишки для визначення розміру

обов'язкових резервів;

• звіт про надані банком "великі" кредити (у розрізі "великих" кредитів);

• звіт про надані банком "великі" кредити (у розрізі позичальників);

• звіт про зважену відкриту валютну позицію на кінець операційного дня;

• звіт про дотримання економічних нормативів;

• звіт про кредитний портфель;


Економічні нормативи аналізують за допомогою методу групувань.

У зв'язку з тим, що порядок аналізу нормативів капіталу банку висвітлено у

питанні 2.3, далі буде розглянуто лише питання аналізу нормативів ліквідності

та нормативів ризику.

250



1. На які групи поділено економічні нормативи, що регламентують

діяльність комерційного банку?

2. Розкрийте склад нормативів капіталу.

3. З яких показників складаються нормативи ліквідності?

4. Які показники формують нормативи ризику?

5. Назвіть основні напрями аналізу економічних нормативів.

5.2. Розрахунок та аналіз показників ліквідності

Ліквідність — термін латинського походження, який означає легкість

реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей на грошові кошти.

Розрізняють такі поняття ліквідності:

• ринку — достатня кількість грошових коштів в учасників ринку для

забезпечення його нормального функціонування;

• банку — спроможність своєчасно погашати свої зобов'язання;

• балансу — відповідність співвідношення окремих статей балансу

встановленим нормативам;

• активів — швидкість і наявність трансформації окремих їх видів у грошові

кошти.

Ліквідність банку — здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх

зобов'язань. Ліквідність банку визначається збалансованістю між строками і

сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а

також строками та сумами інших джерел та напрям використання коштів типу

видачі кредитів та понесених витрат.

Тобто ліквідність банку — це мобільність його активів для забезпечення

вчасного виконання заздалегідь узятих зобов'язань та вимог, що виникли в

процесі господарювання. Тому ліквідність передбачає не лише проплату

рахунків за дорученням клієнтів, видачу їм готівкових коштів, здійснення

переказу коштів на рахунки інших організацій, ай надання кредитів і гарантій,

інвестування вільних коштів у цінні папери тощо. З цих міркувань банкіри

вважають, що без ліквідності жоден банк не відчинить свої двері перед

клієнтами й не розв'яже основних завдань і проблем підприємницької


251

Розділ 5

Як відомо, основним джерелом доходу банку є трансформація ко-

роткострокових пасивів у відносно довгострокові активи. Якщо банк перевищує

розумну межу розбіжності у строках, він може наразитися на проблему

ліквідності. Навіть якщо ця проблема виявляється у що-найм'якшій формі, банк

мусить звернутися за позичкою на грошовий ринок (узяти міжбанківський

кредит). Різкий розрив у строках взагалі може дестабілізувати банк.

Виходячи з викладеного вище, показники ліквідності характеризують

збалансованість активів і пасивів банку, ступінь відповідності строків

розміщених коштів строкам залучених.

Отже, ліквідність, під якою розуміють спроможність банку виконувати свої

зобов'язання, тобто своєчасно і без збитків для себе погашати борги, є поряд із

платоспроможністю, найбільш важливим фактором фінансової стійкості банку.

Фінансова стійкість, у свою чергу, залежить від загального стану економіки

країни.

Комерційні банки, як і будь-які інші підприємницькі структури, зацікавлені в

наявності у них засобів у ліквідній формі, тобто таких активів, які можна швидко

і без значних втрат перетворити на грошові кошти.

Банківський баланс вважається ліквідним, коли сума готівкових коштів та

інших ліквідних активів, а також можливості швидко мобілізувати засоби з

інших джерел достатні для своєчасного погашення боргових зобов'язань.

Ліквідними активами є кошти в касі, на кореспондентських рахунках,

відкритих у національному банку та інших банках, а також активи, які можна

швидко конвертувати в готівкові чи безготівкові кошти.

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності — ризику недостатності

надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що

банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з

неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні

засоби без істотних втрат.

У зв'язку з цим банки мають постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її

на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх взятих на себе зобов'язань

з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати

потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати

оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів із

прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог

вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Показники ліквідності банку виражаються у процентах або коефіцієнтах.

252


Коефіцієнт ліквідності — показник, що характеризує ступінь здатності банку

перетворювати свої активи на наявні кошти (готівкові чи безготівкові) для

задоволення вимог вкладників та кредиторів банку.

Банки повинні володіти доступними ліквідними активами, які можна легко

перетворити на готівку, або мати можливість збільшити свої фонди і за першою

вимогою виконати зобов'язання.

Пошук доступних ресурсів для оперативного підвищення ліквідності — це

функція управління як активними, так і пасивними операціями.

Загалом управління ліквідністю здійснюється двома шляхами: через

нагромадження ліквідних коштів або набуття їх на грошовому ринку.

Набуття ліквідності проводиться у формі створення запасу коштів у касі та на

коррахунках. Така ліквідність формується завдяки перетворенню й

переміщенню активів із метою одержання готівкових коштів. Вхідний потік

"живих" грошей у формі погашення попередньо наданих позичок, зроблених

вкладень у цінні папери та доходів за ними у вигляді процентів, комісійних,

дисконту тощо планується заздалегідь. Він покриває потік майбутніх виплат і

перерахувань за зобов'язаннями та запитів позичальників.

Набуття банками ліквідності на грошовому ринку можливе завдяки

управлінню активами й зобов'язаннями. Поява ліквідних коштів як наслідок

управління активами спостерігається тоді, коли банк своїми діями прискорює

потік надходження коштів. Цього досягають, якщо активи продаються або

позичаються на період до настання термінів погашення їх (РЕПО-угоди, цінні

папери на продаж). Ліквідність завдяки управлінню пасивами сформовують

тоді, коли банки з високою фінансовою репутацією і кредитоспроможністю

здійснюють у разі потреби придбання нових рентабельних ресурсів для задово-

лення попиту на позички чи інвестиції. Техніка управління пасивами полягає в

постійному розширенні бази дохідних активів на противагу структурним

зрушенням в активах і в дотриманні сталості набуття ліквідності.

В аналітичній роботі з управління ліквідністю доводиться розв'язувати такі

завдання:

• щоденно вивчати дотримання банком і його відділеннями нормативів

ліквідності, встановлених НБУ;

• оцінювати стан і дотримання графіка та сум відрахувань до обов'язкових

мінімальних резервів;

• спостерігати за динамікою трансформації ресурсів, оборотності активів та

ділової активності банку;

• оцінювати стан ліквідності позиції банку на довільну дату;

• прогнозувати вплив контрольованих і неконтрольованих факторів на

зміну ліквідності банку.

Розділ 5

Керівників найчастіше тривожить стан миттєвої ліквідності в банку та його

відділеннях. Так, порушення нормативів ліквідності установою в окремі дні

викликає занепокоєння у менеджерів низової ланки, оскільки заплановані ними

заходи з регулювання ліквідності не виконуються. Порушення їх кілька днів

поспіль викликає тривогу в керівників середньої ланки, оскільки потребує заходів

раннього попередження.

Якщо за підсумками місяця порушено вимоги НБУ щодо нормативів

ліквідності, то до банку застосовують штрафні санкції.

Сутність показників ліквідності зумовлює їх широке використання для

контролю з боку як Національного банку України, так і самих комерційних

банків.

На сьогодні для оцінки ліквідності комерційних банків використовують такі

показники.

1. Збалансованість між статтями активів і пасивів:

Коефіцієнт співвідношення позик і депозитів = Всі позикові

активи з нормативним ризиком Основні депозити

Цей коефіцієнт характеризує здатність банку залучати депозити для

підтримки своїх кредитних операцій і надавати ці депозити у кредит.

Високе значення цього коефіцієнта традиційно асоціюється з більшим

ризиком, оскільки свідчить про слабшу ліквідність та вразливість щодо дій

кредиторів, несприятливі економічні умови чи наслідки швидкого вилучення

депозитів.

Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неможливість прийняти

наявний ризик у кредитуванні та про ймовірність збитків від кредитної

діяльності в майбутньому.

Оптимальне значення цього коефіцієнта — в межах 70—80 % . Це межа

оптимального співвідношення між дохідністю та ліквідністю.

2. Норматив миттєвої ліквідності розраховують як співвідношення суми

коштів на кореспондентському рахунку та в касі до зобов'язань, що

обліковуються за поточними рахунками за такою формулою:

НА = Ккр+К

* 100%, р

де Н4 — норматив миттєвої ліквідності; Кк — кошти на кореспондентському

рахунку. Сюди включають залишки коштів на кореспондентському рахунку в

НБУ та кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках; Ка — кошти в

касі. До них входять банкноти та монети в касі банку, касах безбалансових

установ банку, в обмінних пунктах,

254


банкоматах, у дорозі, а також 50 % дорожніх чеків; П — поточні рахунки

складаються із залишків:

• на кореспондентському рахунку Національного банку України в

комерційному банку,

• кореспондентських рахунках інших банків;

• коштів бюджету та позабюджетних фондів;

• коштів клієнтів банку;

• кредиторської заборгованості та транзитних рахунків за операціями з

клієнтами;

• транзитних рахунках за іншими розрахунками.

Норматив миттєвої ліквідності встановлюють для контролю за здатністю

банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок

високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських

рахунках)протягом одного дня.

Нормативне значення нормативу Н4 має становити не менш як 20 % , тобто

ризику можуть бути піддані не більше ніж 80 % зобов'язань банку або не менше

як 20 % зобов'язань мають покриватися високолікві-дними активами. Іншими

словами, норматив миттєвої ліквідності допомагає оцінити спроможність

комерційного банку одночасно погасити всі свої зобов'язання.

За рівня Н4 у 20 % клієнти банку можуть бути впевненими у вільному

доступі до коштів, що перебувають в управлінні банку та його установ.

Оперативний аналіз динаміки цього нормативу менеджери установи банку та

його головної контори здійснюють щодня.

На рівень ліквідності впливають стан і зміни в складі часткових факторних

показників, що входять до розрахункової формули. Оскільки взаємозв'язок між

факторними показниками й вимірником детермінований, то вплив факторів

легко виявити за допомогою прийому ланцюгових підстановок, а за

необхідності поглиблення — скориставшись прийомом пайової участі.

Під час оперативного аналізу миттєвої ліквідності можливі три ситуації: Н4 >

20 % , Н4 = 20 % , Н4 < 20 % .

Якщо фактичне середньозважене значення Н4 вище за нормативне йця

тенденція спостерігається кілька днів поспіль, то банк може нагромаджувати

кошти для надання позичок чи здійснення інвестицій; і у нього недопустимо

велика частка зобов'язань до запитання, і він І остерігається раптового їх

відпливу; спостерігаються тимчасові труд-I нощі з підпроцентним розміщенням

залучених коштів; управління І ліквідністю неналежно організоване тощо.

Якщо ситуація свідчить про непокриття нормативу, то банк може мати

проблеми з виконанням зобов'язань перед клієнтами, покривати стрімкий

відплив коштів із депозитів, допускати невчасну проплату

255

Розділ 5

рахунків клієнтів, а отже, його фінансове становище катастрофічно погіршується.

У головному банку оперативний аналіз Ні виконують як і у відділеннях — за

щоденними даними балансу. Аналізують також дотримання інших нормативів

установами та банком загалом. У ході оперативного аналізу спочатку оцінюють

коливання динаміки загальних змін відносно середнього рівня в банку і у разі

необхідності вдаються до поглибленого розкриття причин, які зумовили негативні

тенденції в окремих установах банку. Відділення, в яких рівень нормативів

ліквідності нижчий від середнього рівня в банку, потребують додаткового

вивчення та оцінювання. Корисною є практика вивчення динаміки непокрит-тя

нормативів, зокрема Н4, шляхом побудови аналітичної таблиці, зразок якої

наведено нижче (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. Динаміка непокриття нормативу

Норматив Н4, % Кількість відділень

До 3 днів ВідЗ до 5

днів Від 5 до 10

днів

Від 10 до 15 днів

До ! 4 2 1 —

Зміна за день + 1 -1 0 —

Від 1 до 2 3 1 1 —

Зміна за день + 2 + 1 -1 —

Від 2 до 3 1 1 0 —

Зміна за день 0 0 0 —'

Тощо

Разом 8 4 2 —

Отже, за останні п'ять банківських днів ситуація щодо миттєвої ліквідності

відчутно погіршилась. Особливо вона загострилася за останні три дні, оскільки з

24 відділень цей норматив порушили 8. За минулий банківський день

непокриття Я4 до 1 % припустилося ще одне відділення, до 2 % — два

відділення. Із трьох відділень, у яких НА непокритий від 5 до 10 днів, ситуацію

виправило тільки одне відділення.

За подібною методикою доцільно вивчати й динаміку надлишку нормативу

миттєвої ліквідності. Це зумовлено тим, що надмірна ліквідність призводить до

зниження дохідності активів. Тому підтриман-

256 9


ня оптимального співвідношення між ліквідністю й прибутковістю є постійним

завданням в управлінні ліквідністю.

За даними балансу комерційного банку показник миттєвої ліквідності на кінець

звітного періоду:

590 тис. у. о.+ 250 тис. у. о.+ 180 тис. у. о. 620

тис. у. о. + 5240 тис. у. о.

_1020тис.у.о._100% = 2М%;

3860 тис. у. о.

• на початок звітного періоду:

496 тис. у. о.+ 231 тис. у. о.+ 2 тис. у. о.+ 384 тис. у. о.

4486 тис. у. о.+ 1053 тис. у. о.

1113 тис. v. о. ■100% = 20,1%.

5539 тис. у. о.

Наведені дані свідчать, що на кінець звітного періоду комерційний банк

негайно міг погасити 26,4 % миттєвих вимог клієнтів при передбачених

нормативом 20 % . Тобто вимоги Національного банку України було виконано.

При цьому слід зазначити, що протягом звітного періоду банк вжив цілу низку

заходів для підвищення миттєвої ліквідності, оскільки на початок звітного

періоду вона становила 20,1 % при нормативному значенні 20 % .

Проте оперативний аналіз миттєвої ліквідності за даними балансу

операційного дня є спостереженням за минулим, яке свідчить про тенденцію та

дає змогу оцінити вплив управлінських заходів на її зміну. Для менеджменту

важливо дещо випереджати появу небажаних змін. У зв'язку з цим потрібно

попередньо аналізувати структуру зобов'язань! дотримання вимог та графіка

проведення відрахувань від залучених коштів на банківські вклади до

обов'язкових резервів.

Коефіцієнт структури зобов'язань розкриває частку коштів до запитання (на

поточних рахунках) у мобілізованих. Але кошти на поточних рахунках — це

не лише найдешевший, а й найменш передбачуваний ресурс. Тому висока

частка їх ослаблює ліквідність банку. У світовій практиці оптимальним це

співвідношення вважається в межах ЗО % . Співвідношення між строковими

депозитами й депозитами до запитання більшість банків намагаються

утримувати на рівні не нижчому від 50 : 50. Американські банки обмежують

частку строкових депозитів з сукупних рівнем у 60 % . Висока частка

строкових депозитів свідчить про можливість планування зміни їх, тобто

вилучення згідно з договорами й угодами, тоді як вилучення з вкладів до запи-

тання часто коливається, а тому не так легко піддається плануванню.

257

100% =

100% =

Розділ 5

Норма мінімальних резервних вимог НБУ слугує засобом підтримання

ліквідності банку і є інструментом регулювання обсягу грошової маси в обігу. Як

страховий резерв мінімальні резерви гарантують повернення вкладів клієнтам.

Графік проведення таких відрахувань затверджується НБУ й може бути

щоденним, щотижневим чи щодекадним.

За недотримання норми відрахувань до обов'язкового резерву банк сплачує

штраф. Тепер такі заходи щодо порушників є стимулом для проведення

заздалегідь аналізу дотримання графіків і обсягів відрахувань до обов'язкових

резервів кожною установою зокрема і банком у цілому.

3. Коефіцієнт ліквідності за строковими зобов'язаннями визначається

відношенням різниці між високоліквідними активами (Авл ) і зобов'язаннями на

вимогу (3) до строкових зобов'язань 3 .

А -З Коефіцієнт ліквідності за строковими депозитами =— -------------------- 100 % .

Він показує, яку частину строкових зобов'язань можна погасити з гарантією в

разі призупинення банком проведення операцій. Цей показник є від'ємним і

свідчить про те, що погашення строкових зобов'язань можливе тільки за рахунок

погашення наданих позичок у міру повернення їх. Його допустиме значення -25

% , а критичне — 50 %. Звісно, на повернення позик впливає якість кредитного

портфеля. Тому ця обставина завжди береться до уваги як фактор обмеження.

4. Характер управління ліквідністю відображається у ліквідності. Він

визначається відношенням активів банку до його зобов'язань і має становити не

менше ніж 100 % .

Загальну ліквідність Л^ розраховують як співвідношення загальних активів

(А) до загальних зобов'язань (3):

Лз =А\З*100%.

Активи банку (А) — це сума всіх категорій активів за вирахуванням суми

всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної

діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами.

Зобов'язання банку (3) — вимоги до активів банківської установи, що

становлять її зобов'язання сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у

майбутньому. До зобов'язань також включають кредиторську заборгованість за

нарахованими процентами та відстрочену

258


дебіторську заборгованість за доходами, але не включають доходи, прибуток та

внутрішньобанківські розрахунки.

Оптимальне значення показника загальної ліквідності має бути не меншим

ніж 100 % .

У нашому прикладі загальна ліквідність банку становить:

• на кінець звітного періоду:

15549 Т И С

-У

" ° -=169,3%; 9187 тис. у. о.

• на початок звітного періоду:

12 701ТИС

-у-°-100 о/о = 157,2%. 8063 тис. у.

о.

Тобто, при оптимальному значенні не меншому від 100 % фактично загальна

ліквідність становила 157,2 % на початок звітного періоду і 169,3 % на кінець

звітного періоду. Наведені дані свідчать про наявну тенденцію поліпшення

загальної ліквідності банку.

5. Деякі банки для характеристики ліквідності використовують коефіцієнт

співвідношення високоліквідних і робочих активів.

Він характеризує частку високоліквідних активів (ВJ у робочих активах (Рn )

і розраховується за формулою

Співвідношення висококваліфікованих активів до робочих актів =

= Ва\100%.

Активи високо ліквідні (В ) — кошти в касі, у Національному банку України та

в інших банках, а також активи, які можна швидко конвертувати у готівкові та

безготівкові кошти, тобто це абсолютно ліквідні активи в касі та на коррахунках

банку, а також банківські метали, строкові депозити в НБУ (за операціями РЕПО

і короткострокові) та в інших банках (овернайт та інші короткострокові), боргові

цінні папери, що рефінансуються НБУ, в портфелях банку на продаж І та на

інвестиції. Високоліквідні активи не включають резерви під знецінення боргових

цінних паперів, що рефінансуються НБУ, простроченої заборгованості,

нарахованих доходів і прострочених нарахованих доходів, гарантійних та

довгострокових депозитів, розміщених банком, коштів на накопичувальному

рахунку НБУ. Отже, на відміну від абсолютно ліквідних активів, високоліквідні

засвідчують ту частку активів, які можна продати чи перемістити, щоб одержати

"живі" гроші для виконання зобов'язань незалежно від масштабів банку.

259

Розділ 5

Активи робочі (Ра) — це кошти в касі та на коррахунку банку, на депозитах в

інших банках, надані кредити і придбані цінні папери, інвестиції в асоційовані та

дочірні компанії, дебіторська заборгованість, що приносять дохід, і 50 % вкладень

в основні засоби й нематеріальні активи та капіталовкладення в банку. Робочі

активи не включають створених резервів на покриття втрат за наданими

кредитами, придбаними цінними паперами, сумнівною дебіторською

заборгованістю; нарахованих доходів і прострочених нарахованих доходів, зносу

за операційними і неопераціиними основними засобами та нематеріальними

активами.

Оптимальне значення цього показника має бути не меншим ніж 20 % .

Оперативний аналіз коефіцієнта співвідношення високоліквідних і робочих

активів подібний до методики аналізу інших нормативів ліквідності. Непокриття,

як і надлишок коштів понад нормативне значення, — явище негативне.

Недотримання оптимального значення свідчить про погіршення фінансового

становища банку. Надлишок свідчить про втрату банком майбутніх доходів. Це

пов'язано з розумінням того, що різницю між робочими й високоліквідними

активами та основними засобами становлять підпроцентні активи. Тому

зростання частки високоліквідних активів супроводжується зниженням частки

дохідних активів, і навпаки, якщо частка знерухомлених та подібних їм активів у

структурі робочих активів не змінюється. Тому в управлінні ліквідністю банку

намагаються підтримувати цей показник у межах, близьких до оптимального.

6. Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення

збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку.

Норматив поточної ліквідності визначають як співвідношення активів

первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними

строками виконання і розраховують за формулою

Н5 =Апв\ Р+З*100%,

де А — активи первинної та вторинної ліквідності; Рп — поточні рахунки для

розрахунку нормативу поточної ліквідності; 3 — зобов'язання банку.

Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховують вимоги і

зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно).

260


До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу

поточної ліквідності належать:

• готівкові кошти;

• банківські метали;

• кошти на кореспондентських рахунках, відкритих у Національному банку

України та інших банках;

• строкові депозити, розміщені в Національному банку України та інших

банках;

• боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним

банком України у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

• боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

• надані кредити.

До зобов'язань належать:

• кошти до запитання;

• коротко- та довгострокові кредити, одержані від Національного банку

України та інших банків;

• кошти державного бюджету України;

• строкові депозити інших банків та клієнтів;

• цінні папери власного боргу, емітовані банком;

• субординований борг банку;

• зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;

• зобов'язання з кредитування, надані клієнтам одним банком.

Нормативне значення нормативу Н має бути не меншим ніж ЗО % , зі липня

2002 р. — 35 %,з1 січня 2003 р. — 40%.

7. Норматив короткострокової ліквідності (Н ) встановлюється для І контролю

за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за

рахунок ліквідних активів.

Норматив короткострокової ліквідності визначають як співвідношення

ліквідних активів до короткострокових зобов'язань і розрахо-I вують за

формулою

А Н= Ал\Рп+Зк*100 %,

■ деА — ліквідні активи; Р — поточні рахунки для розрахунку норма-I тиву

короткостроковоїліквідності; З — короткострокові зобов'язання. До розрахунку

нормативу короткостроковоїліквідності включають ліквідні активи та

короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

261

Розділ 5

До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності

включають:

• готівкові кошти;

• банківські метали;

• кошти на кореспондентських рахунках, відкритих у Національному банку

України та інших банках;

• короткострокові депозити, розміщені в Національному банку України та

інших банках;

• короткострокові кредити, надані іншим банкам.

Короткострокові зобов'язання банку складаються:

• з коштів до запитання;

• коштів державного бюджету України;

• короткострокових кредитів, одержаних від Національного банку України

та інших банків;

• короткострокових депозитів інших банків і клієнтів;

• короткострокових цінних паперів власного боргу, емітованих банком;

• зобов'язань за всіма видами гарантій, порук, авалів;

• зобов'язань з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не меншими ніж 20 %.

До чинників, що впливають на ступінь ліквідності банківського балансу,

належать:

• якісна структура активу балансу;

• ступінь ризику активних операцій;

• якість управління банком;

• співвідношення строків залучення й запозичення ресурсів від фізичних та

юридичних осіб і строків розміщення засобів в активних операціях;

• якісна структура пасиву балансу.

З погляду строків залучення і розміщення банківських коштів рахунки

активу і пасиву класифікують як:

• поточні або до запитання;

• строкові;

• квазістрокові.

Змістом кожної з наведених класифікацій є:

• поточні, або до запитання, активи і пасиви — це кошти, які

повертаються за першою вимогою кредитора;

• строкові кошти, які можуть бути коротко-, середньо-, довгостроковими.

До них належать кошти, що акумулюються на певний строк;

262


• квазістрокові — це кошти, які не мають визначеного строку повернення і

не можуть бути повернені за першою вимогою. Вони повертаються тільки за

певних умов. Наприклад, кошти, заброньовані на окремих рахунках при

розрахунках акредитивами, повертаються тільки при поданні

товаротранспортних накладних, що підтверджують відвантаження товарів;

кошти, заброньовані при розрахунках лімітованими чековими книжками, —

тільки при отриманні банком розрахункового чека та ін.

Ліквідність банку підтримується завдяки залученню коштів на депозитні

рахунки, надходженню платежів і перерахувань за позичками й цінними

паперами, укладенню РЕПО-угод, запозиченям на міжбанківському ринку та в

Національного банку України (ломбардні, аукціонні кредити та ін). Оскільки

кредити та інші банківські інвестиції, що мають конкретний строк погашення,

забезпечують природний і сталий приплив грошей, ліквідність прямо залежить

від оборотності складових кредитно-інвестиційного портфеля.

8. В основі управління ризиком ліквідності лежить аналіз відносних

показників і грошового потоку. Серед коефіцієнтів ключовими є відно

шення залучених коштів до власних і відношення кредитів до депозитів:

PK Д'

деЗк — залучені кошти; PK — регулятивний капітал; К — кредити надані; Д —

строкові депозити банку.

Ці показники привертають увагу аналітика не лише щодо активності

залучення коштів на грошовому ринку та вигідного розміщення їх, а й свідчать

про здатність банку набувати ліквідності шляхом залучення коштів із зовні та

надходження платежів і перерахувань.

Аналіз грошового потоку зосереджується на вимірюванні активів, придатних

для швидкого конвертування в "живі" гроші, й виявленні пасивів, які можна

втратити в нормальних умовах, несприятливих і загрозливих ситуаціях.

9. Коефіцієнт мобільності високоліквідних активів визначається

відношенням абсолютно ліквідних до високоліквідних активів:

4»

Він показує, якою часткою грошової наявності можна скористатися для

негайного виконання чи погашення зобов'язань і боргів безпосередньо в

установах одного банку.

263

Розділ 5

10. Коефіцієнт мобільності гривневої (інвалютної) складової висо-

коліквідних активів визначається діленням гривневих (інвалютних) готівкових

коштів на сукупні високоліквідні: Ка\Авл

Він уточнює частку гривневих коштів у касі та на коррахунках у наявних

високоліквідних.

11. Коефіцієнт трансформації залучених коштів визначається

діленням різниці між зобов'язаннями й підпроцентними активами на

зобов'язання банку.

3-Ава\З

З

де 3 — зобов'язання банку; Апа — підпроцентні активи.

Він деталізує використання залучених коштів для погашення платежів, видач

готівкою, переказів та інших вилучень і перерахувань.

12. Коефіцієнт ліквідних активів визначається додаванням міжбан

ківських активів до високоліквідних, відніманням міжбанківських

зобов'язань і позичок від НБУ та діленням отриманого результату на

робочі активи:

МБА + Ав1 - МВЗ

Ар

де МБА — міжбанківські активи (надані міжбанківські кредити); А —

високоліквідні активи; МБЗ — міжбанківські зобов'язання (отримані

міжбанківські кредити); А — робочі активи.

Цей показник розкриває намагання банку поліпшити свою ліквідність

коштами міжбанківських запозичень. У США й Канаді цей показник становить

24 % . Методику його розрахунку рекомендував Банк міжнародних розрахунків.

13. Коефіцієнт співвідношення короткострокових позичок і стро-

кових депозитів jj свідчить про ефект оборотності активів, сформованих зі

сталого джерела ресурсів. Це означає, що строкові депозити j здійснюють

максимальне число обертів з відповідною масою прибути без завдання шкоди

платоспроможності банку. Безпечна зона такого кредитування встановлюється

банком і становить, як правило, до 50 %. Цей показник аналізують більшість

банків.

264


Крім нормативів і коефіцієнтів, у банку щодня аналізують стан ліквідної

позиції. Вона передбачає порівняння залучених і розміщених коштів за

строками. Згідно з чинними МСБО терміни настання моменту погашення

можуть бути виражені:

• періодом, який залишився до дати погашення;

• початковим періодом до дати погашення;

• періодом, який залишився до наступної дати, протягом якого можуть

змінитися процентні ставки.

Аналіз активів і зобов'язань за періодами, які залишилися до дати погашення,

дає найкращу основу для оцінювання ліквідності банку. Але терміни погашення

можна виразити у вигляді періоду, що залишився до дати погашення за умовами

договору або до фактичної дати терміну погашення. Як правило, фактична дата

погашення настає після дати, обумовленої в договорі. Проте банківським

менеджерам слід аналізувати договірні терміни погашення, якщо навіть

договірний період погашення не збігається з фактичним. Це зумовлено тим, що

дати, зазначені в договорі, відображають ризики, пов'язані з ліквідністю щодо

активів і зобов'язань банку. Деякі активи банку не мають договірного терміну

погашення. Період, протягом якого передбачається настання терміну погашення

за цими активами, як правило, приймається за строк, упродовж якого активи

можна реалізувати.

Активи і зобов'язання за термінами погашення, що базуються на початковій

даті погашення, аналізують з метою надання керівництву банку інформації про

його фінансову та ділову стратегію.

Аналітичне вивчення активів і зобов'язань банку шляхом групування їх за

термінами погашення, що базуються на періоді, який залишився до наступної

дати, впродовж котрого можуть змінитися процентні ставки, проводиться з

метою відображення ймовірного ризику за активами, пов'язаними зі зміною

процентних ставок.

Запровадження в українських банках міжнародної системи аналітич-I ного

обліку та звітності дає можливість оцінити ліквідність банку за строками

погашення активів і зобов'язань у названих вище напрямах.

З метою узгодження термінів погашення активів та зобов'язань і в такий

спосіб оцінювання ліквідної позиції банку менеджери, як правило, будують

аналітичну таблицю. Залучені та розміщені кошти групують у ній за видами.

Так, надходження коштів, наприклад депозиту, заносять у позицію на дату чи

період його повернення. Подібно роблять і з розміщеними коштами. При

видачі позики її суму записують в позицію на дату її погашення. Отже, кожну

операцію банку із залучення чи розміщення коштів відображають у позиції

ліквідності. Внаслідок цього на кожен наступний день, тиждень, місяць

менеджер бан-

265

Розділ 5

ку має інформацію про співвідношення вимог і зобов'язань, що підлягають

погашенню. Якщо сума зобов'язань більша за суму вимог, то спостерігається

нестача ліквідності, а якщо навпаки, то наявний надлишок ліквідних коштів.

У ході аналізу ліквідної позиції слід пам'ятати, що до неї можна включати

тільки основну суму вимог і зобов'язань або основну суму разом з процентами за

нею. Усі розрахунки ліквідної позиції на задану чи вільну дату в установах банків

комп'ютеризовані.

При вивченні фактичного покриття потреби в ліквідних коштах виходять із

розуміння того, що приріст ліквідних коштів є різницею між приростом

депозитів, приростом додаткових відрахувань до обов'язкового резерву і

приростом надання кредитів за наданими гарантіями. Потребу в ліквідних коштах

аналізують за щоденними балансами. Це дає змогу регулювати ліквідність і

контролювати використання залучених коштів.

Банківська діяльність підпадає під постійний вплив факторів зовнішнього і

внутрішнього середовища. їхній вплив може бути контрольованим і не

контрольованим керівництвом банку.

Контрольовані фактори зміни банківської діяльності пов'язані з аспектами

внутрішньої діяльності. Це, зокрема, види й напрями надання позичок, якість

кредитно-інвестиційного портфеля, дієвість системи оцінювання

кредитоспроможності позичальників, відносини з клієнтами та ін. Менеджери

банку можуть своїми зусиллями безпосередньо впливати на дію цих факторів.

Серед неконтрольованих факторів на ліквідності позначаються своєю дією

інфляція, зміна процентних ставок, курсу валют, норми мінімальних резервів,

вимог до нормативів та ін. Менеджери банку безпосередньо вплинути не можуть

на дію цих факторів, проте можуть ослабити негативну дію останніх завдяки

вдалому менеджменту, підтриманню іміджу установи та довіри до неї. Цього

досягають шляхом моніторингу факторів і ризиків зовнішнього середовища та за-

вчасним розпізнанням майбутніх труднощів, на які може наразитися банківська

установа.

Отже, аналіз ліквідності банку пов'язаний із щоденними спостереженнями за

ліквідною позицією банку, дотриманням його установами й банком у цілому

вимог НБУ до нормативів ліквідності, з вивченням динаміки коефіцієнтів, що

поглиблюють аналітичні оцінки. Загалом це дає змогу контролювати дію

факторів внутрішнього середовища й ослаблювати негативний вплив зовнішніх

факторів на ліквідність банку сьогодні та в перспективі.

В управлінні ліквідністю комерційного банку можна виділити два основні

критерії: управління ліквідністю в коротко- та довгостроково-

266


му аспектах. Під управлінням ліквідністю в короткостроковому аспекті

мають на увазі моделювання та прогнозування грошових потоків банку, виходячи з наявної в нього відповідної ресурсної бази та структури

активів. Об'єктом уваги в довгостроковому аспекті є, відповідно, фор-мування оптимальної ресурсної бази та структури активів. При цьому структура активів, яку банк може дозволити собі без завдання відчутних втрат ліквідності, є похідною від ресурсної бази.


1. Дайте визначення ліквідності банку. 2. Що характеризує коефіцієнт ліквідності? 3. Наведіть формулу, за якою розраховують норматив миттєвої

ліквідності. 4. Наведіть формулу, за якою розраховують норматив загальної

ліквідності. 5. За якою формулою обчислюють співвідношення високоліквід-них

активів до робочих активів? 6. Які основні чинники впливають на ступінь ліквідності? 7. На які групи поділяють банківські кошти з погляду строків

залучення і розміщення банківських коштів? 8. Визначте сутність поточних активів або пасивів. 9. Дайте характеристику строкових коштів.

10. Дайте визначення квазістрокових коштів. 11. Перелічіть склад високоліквідних активів банку.

5.3. Управління ліквідністю комерційного банку та

оптимізація фінансового результату

У попередніх розділах було визначено, що ефективне управління ліквідністю є однією з найважливіших проблем у діяльності кожного комерційного банку.

Розглянемо детальніше зміст поняття "ефективне управління ліквідністю". Виникають запитання: чи є еталоном банк лише за тієї умови, що він не допускає затримок із виконанням своїх грошових зобо-в'язань перед контрагентами?; якими саме критеріями визначається ступінь ефективності управління ліквідністю? Відповідь дає ґрунтовний економічний аналіз. Ідеться про два основоположні поняття: сутність

банківської ліквідності (своєчасне виконання грошових зобо-

267

Розділ 5

в'язань) та основну мету функціонування будь-якого комерційного банку

(одержання прибутку). Якщо з першим критерієм усе зрозуміло, то другий —

ціна, яку сплачує банк за підтримання своєї ліквідності на достатньому рівні, —

досить часто обминають увагою, коли досліджують поняття банківської

ліквідності та методи управління нею.

Доведемо це на прикладі умовного комерційного банку, який має стабільні

позиції на ринку та впевнений, що зможе у будь-який час додатково залучити

необхідні кошти з міжбанківського кредитного ринку. Такий банк проводить

активну кредитну політику, вкладаючи кошти в обсягах, які перевищують його

наявну, відносно стабільну, ресурсну базу (строкові депозити юридичних та

фізичних осіб, середні залишки на поточних рахунках клієнтів) та прогнозовані

надходження від інвестицій, здійснених у попередні періоди. При цьому він ви-

ходить із такої теоретичної концепції управління ліквідністю, як управління

пасивами. За стабільної економіки та в умовах відносної прогнозованості грошово-

кредитного ринку така стратегія себе цілком виправдовує — саме тому вона й

користується популярністю в банківських системах країн із розвинутою

економікою. Але що відбувається за нестабільного грошово-кредитного ринку

(яскравим прикладом якого є ситуація, що свого часу спостерігалася в Україні,

коли процентні ставки з такого виду запозичень, як міжбанківські кредити

овернайт, і протягом одного календарного місяця могли коливатися від 6 до 120 %

■ річних)? Відтак виникає питання щодо ціни, яку платить банк за підтримання

ліквідності на належному рівні. Адже можлива, напри-клад, ситуація, коли плата

банку за залучені на міжбанківському ринку кошти сягає настільки великого

розміру, що привабливішою є відмова від кредитування вигідних проектів (за

умови відсутності вільних коштів), оскільки збитки від підтримання ліквідності на

належному рівні значно перевищують прибутки від отриманих процентів за цими

кредитами.

У сучасній економічній літературі така ситуація розглядається в аспекті

ризику зміни процентних ставок, який визначається як імовірність того, що

середня ставка за залученими банком коштами може перевищити середню

процентну ставку за активами, що призведе до збитків. Отже, логічним буде

висновок, що ефективне управління таким ризиком значною мірою залежить від

обраного методу управлі ня ризиком незбалансованої ліквідності.

Викладене вище переконує: не можна проводити дослідження т будувати

моделі управління банківською ліквідністю без адекватног аналізу ймовірного

впливу відповідних рішень у сфері управлінн ліквідністю на рівень

прибутковості банку.

Виробити відповідну стратегію управління ліквідністю практич неможливо

без адекватної оцінки наявної на конкретний момент ча

268


структури активів та пасивів банку за строками та достовірної оцінки ймовірності

своєчасної трансформації відповідного виду активу в грошові кошти.

Підхід до проблеми забезпечення банківської ліквідності великою мірою

залежить від розуміння сутності. Тривалий час стан ліквідності банку визначають

здебільшого на основі даних про залишки активів і пасивів банківських балансів.

Баланс вважається ліквідним, якщо його стан дає змогу за рахунок швидкої

реалізації коштів за активами покривати строкові зобов'язання за пасивами. А

можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для

виконання зобов'язань визначається низкою факторів, серед яких вирішальним є

відповідність строків розміщення коштів і залучення ресурсів. Інакше кажучи,

яким є пасив за строком залучення, таким має бути й актив за строком

розміщення. Відтак забезпечується рівновага в балансі між сумою та строком

вивільнення коштів за активами і сумою та строком очікуваного платежу за

зобов'язаннями банку.

Таким чином, банківський баланс вважається ліквідним, якщо суми коштів,

які банк у змозі швидко мобілізувати за активами, забезпечують своєчасне

виконання зобов'язань за пасивами. Проте за такого підходу не беруть до уваги

можливі у процесі банківської діяльності зміни в обсягах і структурі активів та

пасивів. Цей метод лише фіксує стан ліквідності на певну дату. Більше того,

оцінка ліквідності за таким методом ґрунтується на даних звітних балансів, у

яких відображено стан справ на минулу звітну дату. Інакше кажучи, оцінка

ліквідності відображає колишній стан справ, тоді як для банку важливо ви-

значити насамперед майбутній стан ліквідності. У цьому, власне, й полягає сенс

управління ліквідністю.

В економічній літературі поширені два підходи, два погляди щодо сутності

ліквідності: "Ліквідність можна розуміти як запас або як потік. Цю думку

формулюють ще й так: суттєва відмінність кейнсіан-ської теорії переваги

ліквідності від теорії позикових фондів полягає в тому, що перша

формулюється у термінах запасу, а друга — у термінах потоку.

При цьому оцінку ліквідності з погляду запасу характеризують як доволі

вузьке розуміння, оскільки до уваги не беруть ліквідні кошти, які банк може

отримати на кредитних ринках або у вигляді доходів. Коли ліквідність

розглядають як "потік", враховують не тільки можливість перетворення менш

ліквідних активів у більш ліквідні, а й прогнозують приплив додаткових

коштів, включно з отриманням позик.

Викладене вище підводить до висновку, що сутність ліквідності включає не

тільки характеристики даних про залишки на рахунках банківського балансу, а

й про приплив коштів та зміни структури ак-

269

Розділ 5

тивів і пасивів банку. Докладна характеристика ліквідності має враховувати не

лише дані звітних балансів банків про залишки на активних і пасивних рахунках

балансу, а й іншу різнобічну інформацію.

Відтак на перший план виходить фактор спроможності банку прогнозувати

відповідні зміни в обсягах і структурі своїх активів та пасивів. Істотною умовою

такого прогнозу є обов'язкове включення до аналізу позабалансових вимог та

зобов'язань банку. Наприклад, включення прогнозу щодо ймовірного відпливу

коштів згідно із зобов'язаннями банку за відкритими кредитними лініями, які на

час складання прогнозу не сповна використані позичальниками. Аналогічний

приклад — надання банком фінансових гарантій своїм позичальникам: такі

зобов'язання не відображають у банківському балансі, проте відплив коштів за

ними з погляду ліквідності банку може бути досить значним.

Вчасно отримана інформація про ймовірність несвоєчасного погашення

кредиту чи необхідність виконання зобов'язань за наданими фінансовими

гарантіями дасть банку змогу скоригувати свої грошові потоки і, таким чином,

досягти максимального за цих обставин економічного ефекту. Володіючи такою

інформацією, менеджери банку зможуть заздалегідь планувати обсяги й терміни

залучення необхідних додаткових коштів та відповідні дані щодо розміщення

тимчасово вільних коштів. Тепер розглянемо доцільність такого прогнозування в

аспекті економічного сенсу банківської діяльності, тобто з погляду

прибутковості. Зупинимося зокрема на термінах залучення додаткових та

розміщення тимчасово вільних коштів. Маючи інформацію про дефіцит

(надлишок) коштів у кожний конкретний період, менеджери банку зможуть

заздалегідь планувати їх залучення (розміщення) у необхідних обсягах. На цьому

етапі постає важливе питання щодо терміну, на який банк із найбільшою для

себе вигодою може залучити кошти для покриття тимчасового дефіциту або

розмістити на ринку власні тимчасово вільні ресурси.

Найпростішою моделлю поведінки в цьому разі буде чітке дотримання

таких строків залучення й розміщення коштів, які б відповідали термінам

наявності дефіциту ліквідності чи тимчасово вільних коштів. Таку модель

можна назвати моделлю структурного збалансування портфелів активів та

пасивів. Ризик збитків від зміни процентної ставки тут мінімальний (за умови,

що вартість коштів на ринку в період залучення не перевищує рівня дохідності

активів банку, які спричинили дефіцит ліквідності), оскільки є чітка

відповідність між строками залучення та строками розміщення коштів.

Можна застосувати також альтернативний підхід — так звану не-

збалансовану за строками стратегію. Ця стратегія відкриває потенційні

можливості для отримання вищих прибутків за рахунок зміни процентних

ставок і базується на прогнозі швидкості, напряму та величини


зміни процентних ставок на ринку. За такого підходу строки залучення коштів

мають бути коротшими від строків їх розміщення, якщо прогноз свідчить про

майбутнє зниження процентних ставок, і навпаки: строки виконання зобов'язань

банку мають перевищувати строки розміщення коштів в активи, якщо

прогнозується зростання процентних ставок. "Незбалансована за строками

стратегія" дає змогу макси-мізувати прибуток, але характеризується істотно

вищим ризиком, пов'язаним із невизначеністю зміни процентних ставок.

За другого підходу гостро постає питання якості прогнозу динаміки

процентних ставок на грошовому ринку. Та яку б стратегію не обрав банк,

головним чинником успішного управління ліквідністю на практиці буде

комплексний підхід до управління грошовими потоками, в основі якого —

максимально точне прогнозування змін у структурі його активів та пасивів.


1. Поясніть необхідність побудови моделі управління банківською

ліквідністю.

2. Які є підходи і погляди щодо сутності ліквідності?

3. Розкрийте сутність моделі структурного збалансування портфелів

активів та пасивів.

4. Дайте визначення незбалансованої за строками стратегії управління

ліквідністю.

5.4. Поняття ризику та умови його появи

в банківських операціях, методи їх розрахунку

Ризик — це вартісне вираження ймовірності події, яка призводить до витрат

або недоотримання доходів порівняно з планом, прогнозом, проектом,

програмою. У банківській практиці ризик означає небезпеку (можливість)

втрати банком своїх ресурсів, недоотримання доходів або понесення додаткових

витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.

Іншими словами,ризик банківський — можливість зазнати втрат у разі

виникнення несприятливих для банку обставин.

Ризик наявний практично в будь-яких банківських операціях. Можливі

причини його виникнення такі.

271

Розділ 5

1. Ризик зумовлений можливою, неплановою зміною умов діяль

ності, що визначають видатки банку на забезпечення власної діяль

ності.

Появу цього ризику зумовлюють такі чинники:

• зміна ринкової ситуації, яка призводить до різкого відпливу вкладів;

• підвищення оплати праці персоналу в інших банках, що визначає вжиття

аналогічних заходів;

• зміна ринкової ситуації, що призводить до необхідності підвищення

процентних виплат вкладникам;

• дефіцит кредитних ресурсів, який збільшує їхню вартість.

2. Ризик зумовлений появою збитків, пов'язаних:

• із нераціональним розміщенням коштів;

• недостатньою обґрунтованістю та достовірністю прогнозу розвитку

ринкової ситуації;

• виникненням непередбачених ситуацій, зумовлених політичними,

економічними, соціальними та іншими чинниками;

• недобросовісною конкуренцією великих банків або інших фінансово-

кредитних установ.

3. Ризик пов'язаний із втратами, які сприймаються як непередба

чене зниження банківського прибутку залежно від таких чинників:

• несподівані несприятливі зміни умов банківської діяльності внаслідок

введених у дію нормативно-правових актів;

• недостатня обґрунтованість і достовірність відмови у видачі кредиту

клієнтам, спроможним своєчасно його повернути;

• недостатня обґрунтованість і достовірність оцінки ділової і фінансової

спроможності клієнта, його гарантій і, як наслідок, видача кредиту

позичальнику, не спроможному його повернути;

• недостатньо якісна оцінка справжніх цілей позичальників, здатних на

правопорушення і недоброякісну конкуренцію.

4. Ризик залежить від стихійних лих (пожеж, землетрусів тощо),

впливу кримінального середовища, в тому числі правопорушень бан

ківського персоналу.

У зв'язку з цим комерційні банки вимушені:

• розпізнавати і передбачати можливі випадки виникнення ризику;

• оцінювати масштаби ймовірної шкоди;

• знаходити способи попередження або знаходження джерел покриття

ризиків.

Аналіз ризику починається з виявлення його джерел і причин виникнення.

При цьому вкрай необхідно встановити, які причини є пе-

272


реважними. Необхідно також зіставити можливі втрати і вигоди. Ризик, не

підкріплений розрахунками, завжди приречений до втрат, яким при розумному

ставленні до них, можна було б запобігти.

Аналіз та оцінка ризиків ґрунтуються на певних методах розрахунку ризику.

Залежно від методів розрахунку ризики поділяють на сукупні (загальні) і

часткові.

Сукупний ризик передбачає оцінку і прогнозування величини ризику банку

залежно від його доходу, дотримання економічних нормативів ліквідності.

Частковий ризик оцінюють на основі шкали коефіцієнтів ризику за окремою

банківською операцією чи групами операцій.

Методи розрахунку дають змогу визначити розмір ризиків. Від їх вибору

залежить правильність оцінки прогнозованих втрат.

Склалося чотири основних методи оцінки ризиків: експертних оцінок,

аналітичний та частковий (статистичний), комплексний.

Метод експертних оцінок ґрунтується на вивченні висновків, зроблених

експертами банку, і передбачає складання узагальнюючих рейтингових оцінок.

Цей метод охоплює рейтингові оцінки кредитоспроможності позичальника та

страхового ризику, дотримання економічних нормативів діяльності банку,

розрахунок розміру ризику за кредитним портфелем банку, а також визначення

розміру необхідного резерву для покриття збитків від кредитної діяльності

банку, класифікацію кредитів за ступенем ризику тощо.

Аналітичний метод передбачає аналіз зон ризику зі встановленням

оптимального його рівня для кожного виду банківських операцій та їх

сукупності.

Частковий (статистичний) метод полягає в оцінці часткового ризику,

тобто визначенні розміру втрат за окремою операцією банку щодо активів,

зобов'язань тощо відповідно до ступеня ризику; зіставленні фактичної величини

ризику з очікуваною згідно з нормативними документами; виявленні фактичних

зон ризику для окремо взятого банку щодо окремої операції; з'ясуванні ступеня

їх допустимості, встановленні максимально можливого розміру ризику за

окремо взятою операцією банку.

Комплексний метод базується на сукупній оцінці ризику щодо банку в

цілому. Головним в управлінні ризиковими операціями банку є визначення

ступеня допустимості та виправданості того чи іншого ризику та прийняття

рішення. Перспективним є визначення ступеня допустимості загального ризику

банку для встановлення нормативу відрахувань від прибутку до резервного

фонду.

273

Розділ 5


1. Дайте визначення терміна "ризик банківський". 2. Визначте причини виникнення банківського ризику. 3. Які фактори зумовлюють ризик, пов'язаний з появою збитків? 4. Від яких чинників залежить поява ризику, пов'язаного внаслідок

втратами внаслідок непередбаченого зниження прибутку? 5. Перелічіть методи розрахунку ризику. 6. Охарактеризуйте сукупний ризик. 7. Що являє собою частковий ризик? 8. Дайте характеристику методу експертних оцінок ризику. 9. Охарактеризуйте зміст часткового (статистичного) методу

оцінки ризиків. 10. На чому базується сукупний метод оцінки ризику?

5.5. Види ризиків банківської діяльності та методи

управління ними

Конкретні об'єкти і зміст аналізу ризиків банківської діяльності залежить від ступеня охоплення діяльності банку, характеру дослідження, періодичності, термінів його проведення, мети аналізу. Тому для зручності аналізу ризики банківської діяльності класифікують за певними

ознаками:

• основними чинниками виникнення; • групами ризиків; • часом; • методами розрахунків;

• ступенем (рівнем) зваження; • характером обліку; • можливістю управління.

Класифікацію ризиків діяльності банку за різними ознаками показано на рис. 5.1.

Наведені дані свідчать, що за сферами виникнення банківські ризики поділяють на економічні й політичні.

Політичні ризики — це ризики, зумовлені зміною політичної ситуа-ції, яка негативно впливає на результати діяльності банків (закриття кор-донів, воєнні дії, заборона на вивезення товарів до інших країн та ін).

274


РИЗИКИ БАНКІВ

Економічні

(комерційні) Політичні

Зовнішні Внутрішні

Країни Валютний Стихійних

лих Склад

клієнтів Характер банківських

операцій

Кредитний

Мікрорівень

Ризик виду

операцій

За позабалан-

совими

операціями

Лізинговий

Факторинговий Макрорівень

За активними


ліринговии та ін.

Ризик структури балансу

За пасивними


Іроцентнии

изик

Ризик незба-

лансо ваності

ліквідності

Ризик інфляції

Ринковий

ризик

Ризик невід-

повід ності

ресурсів і

вкладень за

строками

Ризик диверсифікації

Рис. 5.1. Класифікація ризиків діяльності банку

Економічні ризики — це ризики, зумовлені несприятливими змінами в економіці самого банку або країни в цілому. їх можна представити зміною кон'юнктури ринку, рівня управління та ін. Ці основні види ризиків тісно пов'язані один з одним і на практиці їх часто важко роз-різнити.

У свою чергу політичні й економічні ризики є зовнішніми та вну-трішніми.

275

Розділ 5

Зовнішні ризики безпосередньо не пов'язані з діяльністю банку.

Внутрішні ризики залежать від роботи конкретного банку. Крім наведених у

схемі внутрішніх ризиків, їх можна поділити на ризик основної і допоміжної

діяльності банку. Ризики основної діяльності утворюють головну групу ризиків.

До них належать такі ризики: кредитний, процентний, за лізинговими або

факторинговими операціями, а також за операціями з цінними паперами. Ризики

допоміжної діяльності банку включають: втрати з формування депозитів і ризики

поточних витрат; кадрових, банківських зловживань, втрату репутації банку,

зниження банківського рейтингу та ін.

Ця група ризиків відрізняється від першої тим, що вони мають лише умовну

оцінку і виражаються у втраченій вигоді. Наприклад, ризик поточних видатків

пов'язаний з неспроможністю банку відшкодовувати зростаючі адміністративно-

господарські видатки, що забезпечують нормальний ритм роботи установи.

Приклад кадрового ризику — надмірна залежність діяльності банку від

діяльності кількох службовців. Доходи можуть знижуватися внаслідок поганих

стосунків між співробітниками.

За часом ризики поділяють на ретроспективні, поточні та перспективні.

Аналіз ретроспективних ризиків (їх характеру і способів зниження) дає

можливість більш точно прогнозувати поточні та перспективні ризики.

Залежно від методів розрахунку ризики бувають комплексні (сукупні) і

часткові.

Комплексний ризик включає оцінку і прогнозування величини ризику банку

і додержання економічних нормативів банківської діяльності.

Частковий ризик ґрунтується на основі зваження ризику за окремою

банківською операцією або групою операцій.

За ступенем (рівнем) зваження розрізняють ризики повний, помірний і

низький — залежно від розташування за шкалою ризиків. Ступінь банківського

ризику характеризується ймовірністю події, що веде до втрати банком коштів за

цією операцією.

За характером обліку розрізняють банківські ризики за балансовими і

позабалансовими операціями.

Залежно від можливості управлін ня ризики бувають відкритими і

закритими.

Відкриті ризики не підлягають регулюванню, закриті — регулю- . ються.

До основних методів управління ризиками можна віднести:

• використання принципу зваження ризиків;

• урахування зовнішніх ризиків;

• систематичний аналіз фінансового стану клієнта-позичальника;

• проведення політики диверсифікації;

276


• використання плаваючих процентних ставок;

• страхування кредитів і депозитів;

• введення заставного права та ін.

Наведена класифікація має на меті не перелічення всіх видів ризиків, а

створення певної системи, що дає банку можливість врахувати окремі різновиди

ризику при визначенні загального розміру ризику у своїй діяльності.

Усі види ризиків тісно пов'язані й мають вплив на діяльність банку. Зміна

одного виду ризику призводить до зміни практично всіх інших видів. Це

природно ускладнює вибір методу аналізу рівня конкретного ризику. Прийняття

рішення щодо його оптимізації потребує поглибленого аналізу безлічі інших

ризикових чинників.


1. За якими ознаками класифікують ризики банківської діяльності?

2. Розкрийте зміст політичних ризиків.

3. За яких умов виникають економіч ні ризики?

4. Розкрийте зміст внутрішніх ризиків, назвіть основні їх види.

5. На які види поділяють ризики, згруповані за часом?

6. Охарактеризуйте ризики, згруповані залежно від можливості управління.

7. Які ви знаєте основні методи у правління ризиками?

5.6. Аналіз зовнішніх ризиків банківської діяльності та

методи управління ними

У попередньому розділі було визначено, що залежно від сфери виникнення

банківські ризики поділяють на зовнішні й внутрішні. Зовнішні ризики

безпосередньо не пов'язані з діяльністю банку. До зовнішніх ризиків діяльності

банку належать:

• ризики країни (регіону, області);

• валютний ризик;

• ризик стихійних лих.

Ризик країни — це небезпека втрат у зв'язку з тим, що іноземна держава не

побажає чи не зможе виконати свої зобов'язання перед кредиторами або

інвесторами з причин, які не стосуються до звичайних банків-

277

РОЗДІЛ 5

ських ризиків і виникають у зв'язку з кредитуванням або інвестуванням. Ризики

країни актуальні для всіх банків, створених за участю іноземного капіталу, і

банківських установ, що мають генеральну ліцензію. Основні помилки, яких

припускається керівництво банків, пов'язані з неправильною оцінкою фінансової

стійкості іноземного контрагента. У зв'язку з цим оцінка ризику країни становить

аналіз минулої, теперішньої і майбутньої кредитоспроможності країни-

позичальниці, тобто її можливості виконувати свої фінансові зобов'язання.

Ризик країни складається з економічного ризику, що залежить від платіжного

балансу і системи господарювання в країні, і політичного ризику, що втілюється

у небезпеці переворотів, відмові влади від сплати своєї зовнішньої

заборгованості та ін.

Економічний зовнішній ризик оцінюють на підставі даних національної

статистики, а політичний — експертним шляхом.

На зовнішні ризики впливає безліч факторів: політичні, економічні,

соціальні, страхові, макроекономічні, природні (стихійні лиха) тощо. Банки

можуть наражатися на регіональні, районні та інші ризики, кожен із яких

характеризується різним ступенем впливу перелічених факторів.

Аналіз проводять, щоб з'ясувати втрати банку в наступному звітному періоді

внаслідок впливу зовнішніх факторів, а також сформулювати стратегію банку.

Послуговуючись отриманими даними, розраховують вплив зовнішнього ризику і

виявляють фактори, які його визначають.

У міжнародній практиці ефективнішим вважають двоступеневий аналіз

зовнішніх ризиків.

Спочатку оцінюють економічну ситуацію в країні, потім обчислюють рівень

сумарного ризику країни, використовуючи такі показники:

• приріст валового продукту,

• співвідношення величини інвестицій і величини валового доходу;

• ефективність інвестицій;

• середній рівень інфляції;

• зростання грошових надходжень;

• рівень реального внутрішнього продукту;

• податковий баланс як відсоток від валового продукту;

• конкурентоспроможність економіки;

• торговельний баланс (експорт-імпорт);

• загальна зовнішня заборгованість;

• міжнародні резерви;

• вартість послуг щодо обслуговування зовнішньої заборгованості;

• величина політичного ризику;

• рівень безробіття;

• зростання ВНП на душу населення.

278


Щоб безпомилково визначити ризик певної країни, можна користуватися

також оцінками провідних країн, здійсненими за окремими показниками. Ці

показники публікують.

Крім аналізу ризику країни, необхідно зважати на ризики, пов'язані з

зовнішньоекономічною діяльністю. їх можна віднести як до зовнішніх, так і до

внутрішніх ризиків банку залежно від того, які рішення прийме менеджмент

банку за конкретних обставин щодо його внутрішньої діяльності.

Валютний ризик пов'язаний із невизначеністю майбутнього руху процентних

ставок і ціни національної валюти щодо іноземної. Він поділяється на

економічний валютний ризик, ризик переведення і ризик угод.

Економічний валютний ризик — це ризик зміни вартості активів чи пасивів

банку внаслідок майбутніх змін курсу. Аналізують економічний валютний ризик

за допомогою таких показників: частка валютних кредитів у валюті балансу

банку; частка валютних кредитів, виражених у національній валюті й виданих за

рахунок коштів, залучених у національній валюті; частка створених резервів за

валютними кредитами, вираженими в національній валюті, в обсязі загальних

резервів банку на покриття збитків за кредитами; частка позитивної чи нега-

тивної курсової різниці в обсязі валютних операцій банку тощо.

Ризик переведення — це ризик зміни вартості активів і зобов'язань банку,

пов'язаний зі зниженням курсу валюти. Потребує переоцінки активів і

статутного капіталу банку, вираженого у валюті. Його аналізують та оцінюють

за даними руху вартості валют і прогнозів зміни курсу.

Ризик угоди зумовлюється невизначеністю вартості в національній валюті

майбутньої угоди, укладеної в іноземній валюті. Щоб оцінити цей ризик, слід

проаналізувати:

• частку хеджування в конверсійних угодах, валютних свопів (рівновеликі

кредити з однаковими строками, сумами і способами погашення, виражені в

різних валютах у двох банках різних країн), угод спот (купівля і продаж валюти

в обумовлену на майбутнє дату за обумовленою ставкою);

• наявність і частку взаємних заліків ризиків за активами і пасивами

(визначають, віднімаючи суму валюти, що надійшла, від усієї вивезеної

валюти);

• частку великих валютних угод, динаміку операційних витрат за

валютними операціями, швидкість розрахунків, обсяг угод між філіями,

кількість застрахованих угод;

• збалансованість активів та зобов'язань банку за видами валют і строками;

частку форвардних, ф'ючерсних, опціонних операцій у зовнішньоекономічній


279

Розділ 5

Крім зазначених факторів на валютний ризик банку впливає індекс ефективного валютного курсу. Як додаток до статистики валютних курсів, щодо окремих валют та грошово-валютного ринку в розрізі спот і форвард

за курсами покупця і продавця валюти використовують середні величини цих курсів. Дані щодо курсів форвард публікують за строками форвардних угод. Щодня дані про курси узагальнюють за певні проміжки часу у вигляді середньої геометричної величини. Це дає змогу послабити вплив окремих відхилень курсу, які відрізняються від основної сукупності даних: К = 1(К1, К2,..., Кп). Хоча зміна валютного курсу в часі вимірюється за

допомогою індивідуальних індексів валютного курсу, на неї впливають не лише попит і пропозиція на цю валюту, а й попит і пропозиція на валюту, щодо якої змінено курс. Тому індекс ефективного валютного курсу дає змогу краще врахувати валютний ризик. Він визначається співвідношенням середньозважених курсів валюти країни ("кошика") за поточний і базовий періоди. Слід пам'ятати про різні темпи інфляції у

країнах. Аналізуючи валютні ризики, необхідно виділити такі: додаткові, які виникають при кредитних операціях (кредитний, процентний, ризик резервування); при розрахункових операціях (ризики угод, втрати доходів унаслідок заморожування чи конфіскації вимог за вказівкою держави, викликаних валютними труднощами, зміною уряду чи війною).

Найпоширенішими способами управління валютними ризиками у

світовій практиці є:

• вибір як валюти платежу національної валюти; • включення до кредитної угоди захисного застереження (валюти

платежу, міжнародної грошової одиниці — євро, валютного "кошика"); • хеджування валютних ризиків; • використання "тактики нульового балансу", тобто зрівноваження в

слабкій іноземній валюті. У результаті програм за активними операціями, пов'язаними зі знецінюванням валюти, буде компенсовано виграш за пасивами.

Ризик стихійних лих залежить як від наявності або відсутності стихійних явищ природи і пов'язаних з ними наслідків, так і від різно-

манітних обмежень з боку держави. Цей вид ризику не є суто банків-ським, однак може вирішально вплинути на фінансове становище банку. Обмежити вплив ризику стихійних лих на діяльність банку можна тільки шляхом своєчасного інформування про зміну обставин.

280



1. Охарактеризуйте зміст зовнішнього ризику банку.

2. Які види зовнішніх ризиків ви знаєте?

3. Розкрийте зміст ризику країни.

А. Дайте характеристику валютному ризику.

5. Охарактеризуйте економічний валютний ризик.

6. Що становить ризик переводу?

7. Чим зумовлюється ризик угоди?

8. За якими критеріями визначають рівень ризику країни?

9. Назвіть основні способи управління валютними ризиками.

5.7. Аналіз внутрішніх ризиків банківської діяльності

Внутрішні ризики виникають у результаті діяльності самого банку і залежать

від операцій, які він проводить. Відповідно вони пов'язані:

• з активами банку (кредитні, валютні, ринкові, розрахункові, лізингові,

факторингові, касові, інвестиційні ризики тощо);

• із зобов'язаннями банку (ризики за вкладами та іншими депозитними

операціями, за міжбанківськими отриманими кредитами);

• з якістю управління банком власними активами та пасивами (процентний

ризик, ризик незбалансованої ліквідності, неплатоспроможності, ризик

структури капіталу, недостатності капіталу);

• із ризиком реалізації фінансових послуг (операційні, технологічні,

стратегічні, адміністративні, бухгалтерські ризики, а також ризики, пов'язані з

інноваціями, безпекою, зловживаннями).

Рівень конкретного ризику банку, пов'язаний з тією чи іншою подією,

постійно змінюється внаслідок змін динамічного характеру зовнішнього

оточення банків, впливу зовнішнього середовища. Це змушує банк постійно

уточнювати своє місце й оцінювати ризик своєї діяльності на ринку,

переоцінювати відносини з клієнтами і якість власних активів і пасивів, а також

вибирати оптимальну політику у сфері управління банківськими ризиками.

Основна частина аналізу й оцінки внутрішніх ризиків ґрунтується на теорії

ймовірності — систематичному статистичному методі визначення вірогідності

тієї чи іншої події в майбутньому. Як правило, таку вірогідність виражають у

відсотках. Із метою ранжування альтерна-

281

Розділ 5

тивних подій необхідно розробити певні критерії ризику (наприклад, активи

банку) за ступенями ризику. Проте перш ніж застосувати ці критерії необхідно

проаналізувати наявну ситуацію.

Кредитний ризик є найпоширенішим прикладом для банків. До нього

відносять прострочені позички. Особливо це стосується середньо-і

довгострокових кредитів, виданих під заходи, терміни здійснення яких, а

відповідно, й розрахункові терміни окупності, порушені.

Кредитні ризики спричиняються погіршенням фінансового стану

позичальника, непередбаченими ускладненнями в його діяльності,

несприятливими обставинами на ринках. Падіння попиту на продукцію,

неплатоспроможність покупців, економічна криза, некомпетентність чи

недобросовісність керівництва підприємства — усе це теж впливає вкрай

негативно.

Ступінь кредитного ризику, характерного для банківської системи України,

залежить від таких факторів:

• концентрації кредитної діяльності банку в будь-якій сфері, чутливій до

змін в економіці, а також у маловивчених, нових, нетрадиційних сферах;

• внесення частих або істотних змін у політику банку з надання кредитів;

• недоступності достовірної інформації про кредитну історію клієнтів;

• частки недавно залучених клієнтів (їх надійність ще не перевірено

кредиторами);

• незадовільного фінансового стану більшості позичальників, якими є в

основному державні підприємства і організації;

• недосконалістю правової бази щодо захисту інтересів кредиторів.

Для запобігання кредитному ризику комерційні банки України вживають

такі заходи:

• лімітування кредитів. Ліміти встановлює Національний банк України;

• диверсифікація кредитних вкладень. Диверсифікація — обов'язковий

захід захисту від ризику, який застосовується практично всіма банками України.

Диверсифікація позичок, як спосіб захисту від кредитного ризику, — це

розподіл наданих кредитів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними

особами). Чим більша кількість позичальників отримає кредит, тим, за інших

рівних умов, буде менший ступінь ризику неповернення боргу, оскільки

вірогідність банкрутства багатьох позичальників значно менша, ніж кількох.

282


• попереднє вивчення й оцінка кредитоспроможності позичальника. Цей

метод захисту від ризику є обов'язковим для всіх банків. Як правило, він має

формальний характер, особливо у невеликих банках;

• вимога достатньо якісного забезпечення кредиту. Українські банки охоче

надають кредити під заставу нерухомості, обладнання, транспортних засобів,

інших матеріальних цінностей. Як забезпечення намагаються не приймати цінні

папери, гарантії, поручительства, договори страхування. Винятком можуть бути

гарантії уряду;

• оперативність у стягненні боргу;

• страхування кредитних операцій. Внутрішнє страху вання полягає в

забезпеченні подолання негативних фінансових наслідків за рахунок

резервування частини фінансових ресурсів. Зовнішнє страхування кредитних

операцій в Україні нерозвинуте. Знизити небезпечність неповернення боргу від

високоризикових кредитних угод банки намагаються за рахунок зменшення суми

кредиту та вимоги якіснішого забезпечення.

Розглядаючи ризики, пов'язані з зобов'язаннями, особливу увагу слід

приділити аналізу формування депозитів. Негаразди в діяльності банку може

спричинити дострокова вимога вкладу чи міжбанківсько-го кредиту. На

дострокові вимоги, крім різких непередбачуваних змін у фінансовому становищі

вкладника, можуть впливати фактори, пов'язані з хиткою політичною чи

економічною ситуацією у країні, а також кризи. Аби убезпечитися від цього,

необхідно зазначити у кредитній угоді особливі умови (наприклад, про відмову

від дострокового повернення вкладу або про несплату чи зниження процентної

ставки). Задля попередження і регулювання ризику щодо формування депозитів

банки аналізують співвідношення між позичальниками і депозитами, враховують

процентний ризик, який виникає при формуванні депозитів.

Вивчаючи ризики, пов'язані з якістю управління активами і зобов'язаннями,

слід особливо уважно аналізувати процентний ризик, тобто небезпеку втрат

унаслідок перевищення сплачених процентних ставок над отриманими.

Підвищення процентних ставок призведе до падіння курсів цінних паперів із

твердими процентами, а відтак і до знецінення банківського портфеля, завдасть

курсових збитків. Крім того, різниця між процентними доходами і витратами

становить основу банківського прибутку. Різка зміна ставок у різних сегментах

ринку може негативно позначитися на прибутковості операцій банку.

Це спонукає банки аналізувати попит і пропозицію кредитних ресурсів,

порівнювати проміжок часу між строками вивільнення депозитів та розміщених

коштів і коливаннями процентних ставок (останні — вельми різноманітні,

залежать від загального попиту на кредитні ресурси цього банку, наявності цих

ресурсів, характеру, розміру та строків позички; процент є регулятором

ринкових відносин).

283

Розділ 5

Аби зменшити ризик, деякі банки вводять до процентної ставки за

розміщеними коштами ризикову процентну ставку (договірну надбавку) або

розмір страхового процента (коли позичку страхує сам банк). В умовах інфляції

аналізують реальні та номінальні проценти. Щоб уникнути процентного ризику,

банки активніше надають кошти на тривалі строки, а для рефінансування

залучають кошти на короткий термін.

Обчислюючи коефіцієнт процентного ризику, банки враховують

ускладнення, які майже завжди виникають під час погодження строків платежу

банку за зобов'язаннями, й отримання платежів від клієнта; ймовірність

невиконання партнером зобов'язань через тимчасову нестачу коштів; операційні й

технічні затримки; вплив кредитного, валютного, ринкового та інших ризиків.

Щодо ризиків, пов'язаних із реалізацією фінансових послуг, застосовують

спеціальні методи аналізу. Вивчаючи операційні ризики банку, оцінюють, як

збільшується вартість послуг банку та зростають поточні витрати.

До технологічних відносять ризики збою технології здійснення операцій

(ризики, пов'язані з неполадками в комп'ютерній системі, втратою документів,

комп'ютерним шахрайством тощо). Аналізуючи тенденцію до зростання чи до

зменшення кількості таких випадків, визначають вірогідність їх повторення.

Вивчаючи ризики безпеки, звертають увагу на її загальний стан (надійність

приміщень посиленого захисту, куди мають доступ лише окремі особи та

охоронці), "вузькі" місця в її організації (захист у комп'ютерному центрі,

неприступність сейфів, охорона каси, стан протипожежної безпеки).

Прогнозуючи стратегічні ризики, розраховують: ризик недоотри-мання

запланованого прибутку внаслідок перевищення допустимого ризику; ризик

непродуманого вибору і помилкової оцінки розміру та ступеня ризику; ризик

неправильного рішення банку (наприклад, неодноразової пролонгації однієї і

тієї ж позички); ризик помилки при визначенні термінів операцій; ризик

відсутності контролю за втратами банку; ризик неправильного фінансування

втрат тощо. Такий аналіз дасть змогу різнобічно охарактеризувати якість

управління банком. Проте рівень внутрішніх ризиків зростає, якщо проблеми

виникають раптово; при аналізі поставленого завдання, відмінного від тих, які

банку доводилося розв'язувати в минулому, керівництво неспроможне за

результатами аналізу вжити необхідних і термінових заходів для поліпшення

ситуації; чинний порядок діяльності банку або недосконалість законодавчої і

нормативної бази гальмують процес виправлення виявлених недоліків. Якщо

ризики оцінено неправильно чи немає можливості негайно поліпшити ситуацію,

визнану в результаті аналізу критичною, — наслідки можуть бути щонайгірші.

284



1. Які види банківських ризиків ви знаєте?

2. Що може спричинити виникнення кредитного ризику?

3. За яких умов виникає процентний ризик?

4. Назвіть причини виникнення валютного ризику.

5. Розкрийте зміст терміна "диверсифікація позичок".

6. Перелічіть заходи банку, до яких він вдається для зниження процентного

ризику.

5.8. Аналіз ризику інвестування капіталовкладень

Головним завданням аналізу є виділення інвестиційних проектів із

підвищеним ризиком.

Розрізняють такі методи аналізу ризику капіталовкладень:

• аналіз чутливості реагування;

• аналіз сценарію;

• моделювання Монте-Карло;

• позиція особи, що приймає рішення.

Аналіз чутливості реагування використовують для визначення зміни чистої

теперішньої вартості (ЧТВ) залежно від змін обсягів продажу товарів, ціни

робочої сили, матеріалів, дисконтної ставки тощо. З кількох проектів

ризикованішим вважається той, в якого більша зміна ЧТВ.

Наприклад, необхідно порівняти, який з двох проектів є ризикованішим при

зростанні дисконтованої ставки. З цією метою порівнюють ЧТВ проектів за

старою і новою ставками. Той проект, в якого ЧТВ у процентному відношенні

зменшиться істотніше (при зростанні ставки дисконта), і є ризикованішим,

оскільки він найбільше чутливий до змін.

Окрім цього методу, в зарубіжній практиці широко використовують аналіз

сценарію — методику ризику, яка розглядає чутливість реагування ЧТВ до змін

у ключових змінних величинах та можливий інтервал значень цих змінних.

При цьому розглядають:

• сценарій найгіршого випадку: аналіз, коли всі наведені варіації

належать до гіршої очікуваної вартості;

285

Розділ 5

• сценарій кращого випадку: аналіз, коли всі наведені варіації належать до

кращої очікуваної вартості;

• сценарій базового випадку: аналіз, коли всі наведені варіації належать до

можливої очікуваної вартості.

Тобто відбирають "поганий" (низька ціна продажу, низький обсяг продажу,

високі змінні витрати на одиницю тощо), середній, або "більш можливий", та

"добрий" набори обставин.

Потім розраховують чисті теперішні вартості за поганих і сприятливих

обставин і порівнюють з очікуваною ЧТВ, або ЧТВ у базовому випадку, тобто

порівнюють найкращі значення ЧТВ з очікуваною ЧТВ проекту.

Сценарій можна проаналізувати, використовуючи персональні комп'ютери з

програмою електронних таблиць або навіть застосовуючи калькулятори.

Моделювання Монте-Карло — методика аналізу ризику, в якій

комп'ютерними програмами, що при цьому використовуються, моделюються

ймовірності майбутніх подій і таким чином визначаються прибутковість та

ризиковість проекту.

Оцінка доцільності капіталовкладень, вибір інвестиційного проекту в умовах

ринку значною мірою залежить від позиції особи, що приймає рішення (ОПР).

Розрізняють такі три типи ОПР:

• ОПР, яка негативно ставиться до ризику (намагається уникнути вибору

проектів, пов'язаних із ризиком і знайти варіанти, які є для неї прийнятними);

• ОПР, яка полюбляє ризикувати (шукає варіанти, пов'язані з підвищеним

ризиком, але які дають надію на отримання значних прибутків);

• ОПР, що займає нейтральну позицію щодо ризику (бажання ризикувати

або утримуватися від ризику, взаємно врівноважені).

Важливий вплив на вибір проектів має життєвий цикл товару на ринку.

Врахування життєвого циклу товару дає можливість вибрати найкращі, з погляду

стабільності доходу, проекти виробничих інвестицій. Найбільш вигідним є

проект, що відповідає раннім фазам ринкового циклу, оскільки завоювання

позицій на ринку під час його зростання передбачає отримання значних

прибутків. Однак на цій фазі ринку витрати пов'язані з особливо великим

ризиком. Саме тому в такому разі необхідно використовувати метод

"розсіювання" ризику. Сутність цього методу полягає в тому, що він допускає

одночасне інвестування кількох проектів.

286



1. На які групи поділяють інвестиційні ризики? 2. З яких видів ризиків складаються зовнішні інвестиційні ризики?

3. Розкрийте суть ринкових інвестиційних ризиків. 4. Визначте сутність методів аналізу ризику капіталовкладень. 5. У чому сутність аналізу чутливості реагування? 6. Дайте визначення терміна "аналіз сценарію"'. 7. Визначте сутність моделюванняМонте Карло. 8. Назвіть основні критерії прийняття інвестиційних рішень.

5.9. Інвестиційний ризик за операціями з цінними

паперами та його аналіз

Втрата частки вартості активів за окремими типами цінних паперів, а також за всіма категоріями позик призводить до інвестиційного ризику банку. Банківським інвестиціям у цінні папери притаманні всі види ризиків. Тому інвестиційний ризик банківської діяльності може бути:

• системним (недиверсифікованим); • несистемним (диверсифікованим); • процентним; • ринковим; • ризиком ліквідності цінних паперів.

Системний ризик залежить від загального стану фондового ринку і включає зміни процентної ставки, а також ризик падіння загально-ринкових цін.

Системний ризик відображає зв'язок окремої акції з безліччю інших фондових цінностей, що обертаються на біржі. Цей вид ризику можна

розраховувати за спеціальною методикою, яка базується на аналізі ста-тистичних зв'язків між біржовим курсом акцій, що аналізуються, і загальним станом ринку, відображеним у біржових індексах.

Основні методи регулювання ризиків операцій із цінними паперами такі:

• правильна оцінка якості цінних паперів; • маневрування видами угод із цінними паперами; • ретельне формування курсів цінних паперів.

287

Розділ 5

Для вимірювання системного ризику є спеціальний коефіцієнт (Я ),

який характеризує нестійкість (мінливість) курсу цього виду цінних паперів відносно вартості ринкового портфеля. Інакше кажучи, коефіцієнт Я визначає вплив загальної ситуації на ринку на частку кожного цінного папера. У зв'язку з цим коефіцієнт Я; іменують "бета цінних паперів виду і відносно ринку" або "бета і-го вкладу".

Якщо значення Я, додатне, то ефективність цінного папера відповідає

ефективності ринку, якщо значення Яj від'ємне, то ефективність і-го цінного папера буде знижуватися при зростанні ефективності ринку.

Коефіцієнт Я; розраховується за формулою:

V .

Я =Vmi-Vm

де Vm — оцінка варіації ефективності ринку; Vmi — оцінка коваріації

ефективності ринку і кожного цінного папера:

Vmi =1\T-1+ (К -Mm)(Ri-Mi)

де R!, R'm — ефективність цінного папера виду у. та ринку в цілому за

період; t, М;, Мт — відповідно середні значення ефективностей R\ і

За допомогою коефіцієнта і можна оцінити ризиковість акціонерного

капіталу за формулою

R\=Ai+R'm+E',

де R[ — дохід на цінний папір (і) за період t;A. — постійна величина; -R^,

— середній дохід на цінний папір, розрахований за допомогою ринкового

індексу.

Оптимальним значенням Я є його розмір від 0,5 до 1,5, але реально може виходити за ці межі. Для так званої середньої акції, зміна ціни якої збігається із загальною для ринку, Я = 1. Це означає, якщо на ринку

відбудеться падіння курсу ціни акцій у середньому на 10 процентних пунктів, то так само зміниться і курс середньої акції.

Якщо Я < 1, наприклад 0,5, то нестійкість конкретної акції становить лише половину ринкової, тобто курс акції компанії може підвищуватися або знижуватися на 50 % повільніше від ринкового. Отже, портфель таких акцій буде у два рази менш ризиковим, ніж портфель із акцій з Я =

1. При Я > 1, наприклад 1,5, курс акцій компанії може підвищуватися

або знижуватися на 50 % швидше ринкового. Портфель, що складається із акцій Я > 1, є ризиковим. 288


Для портфеля акцій Я розраховують як середньозважене для кожної окремої

акції.

де Я. — бета (і) акції в портфелі; d. — частка і акції в портфелі; п — номер акції в

портфелі.

Протягом низки років коефіцієнт Я для акцій однієї компанії може мати

додатне значення протягом одного проміжку часу і від'ємне протягом іншого.

Інтерпретація вибіркових значень коефіцієнта Я наведено в табл .5.2.

У країнах із розвинутою економікою інвесторам не потрібно розраховувати

величину Я. самостійно. її значення регулярно публікують для акцій багатьох

компаній, що дає можливість оцінити, наскільки очікуване зростання курсу

компенсує ризикованість вкладень у цей вид цінних паперів.

Таблиця 5.2. Інтерпретація вибіркових значень коефіцієнта Я

ft Зміна ціни акції Інтерпретація

2 Така ж, як на ринку У 2 рази менш ризикована порівняно з ринковим

1 Така ж, як на ринку Ризик дорівнює ринковому

0,5 Така ж, як на ринку Ризик дорівнює половині ринкового

0 Не корелюється 3 ринковим ризиком

-0,5 Протилежна ринковій Ризик дорівнює половині ринкового

-2 Протилежна ринковій У 2 рази ризикованіше порівняно з ринковою

На сучасному етапі розвитку українського ринку цінних паперів використання

класичних показників утруднене, тому що через нерозвиненість фондового ринку

значення можуть бути недостовірними. У зв'язку з цим ризик часто аналізують за

допомогою експертних оцінок, коли котирування акцій достовірно відображають

економічну ситуацію на поточний момент.

Премію за ризик (перевищення над безкризовою ефективністю) розраховують

за формулою

те,-г0=B,(АГщ-!•„),

де г0 — ефективність безкризового вкладу.

Розділ 5

Наведена формула свідчить, що премія інвестиційного ризику за операціями з

цього виду цінних паперів пропорційна премії за ризик ринку в цілому, а

коефіцієнт пропорційності є "бета цінного папера виду (і) відносно ринку".

Співвідношення, наведене у формулі, прийнято називати основним рівнянням

рівноважного ринку.

Процентний ризик — це ймовірна втрата доходу банку в результаті зміни

рівня ринкової процентної ставки, і, як наслідок, значного зменшення маржі,

доведення її до нуля або від'ємного значення. Процентний ризик належить до

ризиків активних операцій, тому управління ним складається з управління

активами (кредитами та інвестиціями) і пасивами (зобов'язаннями та капіталом).

Управління активами залежить від рівня ліквідності самого банку, структури

портфеля цінних паперів, а також від ступеня наявної конкуренції (цінової і не-

цінової). Управління пасивами залежить від доступності залучення коштів для

надання позик.

Процентний ризик виникає і тоді, коли не збігаються строки повернення

наданих кредитів і строки зобов'язань банку або коли ставки за активними і

пасивними операціями встановлюються різними способами (фіксовані ставки

проти змінних і навпаки). З цим видом ризику стикаються банки, які регулярно

практикують гру на процентних ставках із метою отримання спекулятивного

прибутку, а також банки, які не приділяють достатньої уваги прогнозуванню

зміни процентних ставок.

Є кілька шляхів управління процентним ризиком:

• узгодження активів і пасивів за строками їх повернення;

• проведення процентних свопів;

• купівля і продаж ф'ючерсів і опціонів;

• укладення форвардних угод.

Ринковий ризик — це ризик, пов'язаний із можливим знецінюванням цінних

паперів. При цьому фондовий ринок чутливо реагує на мінімальні зміни в

структурах суспільного виробництва. Як правило, ціни на фінансові активи

достатньо високі, і тому ці активи користуються попитом у період відносної

стабілізації та економічного піднесення. Особливо чутливі до змін в економіці

цінні папери галузей невиробничої сфери. Попит на їх фінансові активи в період

кризи спадає в першу чергу.

Ринковий ризик може бути зумовлений цілою низкою причин:

• коливанням норми позикового процента. Коливання процентних

ставок грошового ринку веде до постійної зміни ринкової вартості

цінних паперів. Навіть дуже якісні активи в моменти підвищення про

центних ставок не можуть бути продані банком без збитку для себе;

290


• зміною прибутковості й фінансового благополуччя окремих компаній. Курс

акцій прямо залежить від дивідендів, прибутковості компаній;

• інфляційним знецінюванням грошей. Підвищення рівня інфляції викликає

падіння реальних доходів за цінними паперами, водночас збільшується їх

пропозиція, і в результаті знижується вартість цінного папера. Інфляція може

сприяти підвищенню ціни акцій, тому що, як правило, паралельно зі

знецінюванням грошей збільшується розмір дивідендів і, як результат, зростає

попит на акції.

До основних методів (до яких вдаються комерційні банки) зниження

ринкового ризику належать:

• диверсифікація інвестиційного портфеля цінних паперів за строками їх

погашення. Маючи у своєму портфелі цінні папери з різними строками

погашення, банки можуть досить ефективно маневрувати ними для розв'язання

завдань інвестування. У разі підвищення процентних ставок грошового ринку

ринкова вартість цінних паперів, незалежно від їх якості, знижується. Тому

збалансований за строками портфель інвестицій дає змогу розв'язати завдання

реінвестування коштів, що вивільняються у різні строки, в інші активи, вигідні

банку. Але диверсифікація складна внаслідок недостатньої кількості, низької

якості та високої вартості цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку

країни;

• купівля-продаж опціонів, що дає право купити чи продати акції або інші

цінні папери протягом обумовленого строку;

• складання ф'ючерсних контрактів на купівлю-продаж цінних паперів. Вони

дають право власнику на купівлю-продаж відповідних цінних паперів за

попередньо встановленим курсом.

Несистемний ризик специфічний для цього конкретного акціонерного

товариства і не залежить від загального стану фондового ринку. Він включає

галузевий і фінансовий ризики.

Галузевий ризик — це можливі збитки банків у результаті невдалого вибору за

галузевою ознакою цінних паперів. Цей вид ризику не піддається прогнозуванню.

Фінансовий ризик залежить від розмірів позичених коштів у сукупному

капіталі акціонерного товариства. Чим більший розмір позичених коштів, тим

менше в інвесторів шансів на швидке отримання доходу на вкладений капітал.

Цей фактор необхідно враховувати при виборі цінних паперів.

Фінансові ризики банку показано на рис. 5.2.

Усі види ризиків тісно пов'язані. Очевидно, що кредитний ризик веде,

наприклад, до ризику ліквідності. Процентний ризик за природою самостійний,

оскільки діє як зовнішній чинник, що не залежить від банку. Але й він може

збільшити кредитний ризик і весь ланцю-

291

Розділ 5

КОМЕРЦІЙНІ РИЗИКИ

(ЕКОНОМІЧНІ РИЗИКИ)

Спекулятивні Чисті

Фінансові ризики

£

Кредитний

ризик

т

Валютний

ризик Процентний

ризик

Ризик упущеної вигоди

Ризик ліквідності

£

Ризик незбалансо-

ваної ліквідності

£

Ризик ліквідності

цінних паперів

Г Ризик неплато-

спроможності банку

Рис. 5.2. Фінансові ризики банківської діяльності

жок ризиків, якщо банк не буде пристосовуватися до змін рівня ринкової

процентної ставки.

Ризик упущеної вигоди є ризиком дії непрямої фінансової шкоди

(недоотримання прибутку). Це може відбутися в результаті нездійснення будь-

якого заходу (наприклад страхування).

Небезпека втрат банком у разі його неспроможності покрити свої

зобов'язання за пасивом балансу вимогами за активом називається ризиком

незбалансованості ліквідності.

Ризик є найвищим, коли банк не в змозі задовольнити кредитну заяву або

відповісти на вимогу вкладника. Відповідно розрізняють ліквідність активів і

ліквідність пасивів.

Банки мають два джерела для забезпечення відповідної ліквідності:

внутрішнє і зовнішнє. Внутрішня ліквідність втілена в певних видах активів, що

швидко реалізуються, для яких є стійкий ринок і які є надійним об'єктом

розміщення грошей (наприклад ДКЗ). Зовнішню інвестиційну ліквідність можна

досягнути шляхом придбання банком на ринку таких зобов'язань, які збільшать

запас його ліквідних коштів (сертифікати та ін.).

Розглянемо розрахунок ризику банку, що пов'язаний з оцінкою руху готівки.

Величину майбутнього грошового потоку готівкових коштів розраховують за

формулою

292


E(R) = Ri*Pi i=1

де Е (R) — майбутнє значення потоку грошових коштів протягом певного

фінансового періоду; R — величина потоку готівки, якщо і = = (і =1, 2, ..., L); Р.

— кількість можливих випадків.

Приклад розрахунку припливу готівки на кінець року

За інвестиційною програмою "Д" планують у майбутньому фінансовому році

такий рух готівки:

Рух готівки, тис. у. о. 8000 9000 10 000 11000 12 000

Імовірність дій 0,1 0,2 0,4 0,2 0,1

Необхідно розрахувати приплив готівки на кінець року. Підставимо у

формулу значення з таблиці:

£(Я) = 0,1-8000 + 0,2-9000 + 0,4-10 000 + 0,211 000 + 0,112 000 = 10 000.

Приплив готівки на кінець року становитиме 10 000 тису. о.

Таким чином, значення потоку грошових коштів, що планується — це

середньозважена величина руху готівки залежно від імовірності дії.

Ризик, пов'язаний з оцінкою потоку грошових коштів, можна розрахувати за

допомогою середньоквадратичного відхилення:

Середньоквадратичне відхилення є показником абсолютного ризику. Мається

на увазі, чим більше значення середньоквадратичного відхилення, тим вищий

ризик.

Показником відносного ризику є коефіцієнт варіації:

V=100%. O2\K

Чим більше значення коефіцієнта варіації, тим вищий ризик.

Ризик ліквідності цінних паперів — це ситуація, коли банк може не знайти

покупця за необхідності термінового продажу конкретного цінного папера і

перетворити його на готівку. Найменший ризик ліквідності характерний для

фінансових активів компаній, включених до котирувального листа фондової

біржі.

Крім розглянутих ризиків інвестування за операціями з цінними паперами, ще

є ризик неплатоспроможності банку, тобто використання акціонерного капіталу

для погашення своїх зобов'язань за відсутності будь-яких інших джерел. Щоб

запобігти цій ситуації, необхідно

293

Розділ 5

підтримувати на відповідному рівні нормативи достатності капіталу (див. підрозд.

2.3).

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що визначення ступеня ризику

інвестицій, оцінка загального ризику для конкретного виду цінного папера

складається з оцінки диверсифікованого і недиверсифікова-ного ризиків.


1. Які ви знаєте види інвестиційного ризику за операціями з цінними

паперами?

2. Розкрийте зміст систематичного ризику.

3. Розкрийте зміст коефіцієнта вимірювання рівня систематичного ризику,

наведіть формулу його розрахунку.

4. Назвіть шляхи управління процентним ризиком за операціями з цінними

паперами.

5. За яких умов виникає ринковий ризик?

6. Які ви знаєте методи управління ринковим ризиком?

7. Охарактеризуйте зміст несистематичного ризику.

8. Розкрийте, склад фінансових ризиків.

9. За яких умов виникає ризик упущеної вигоди?

10. Розкрийте зміст ризику не збалансованої ліквідності.

11. Що означає термін "ризик ліквідності цінних паперів"?

5.10. Порядок розрахунку загального ризику


Ступінь допустимого ризику комерційного банку розраховують за формулою

Н = Р1+Р2+... + Рі + ... + Р„

К Е,

деН — ступінь допустимого загального ризику банку; Р — ризики банку за всіма

операціями або зважені на рівень ризику активів банку; К — капітал банку; Е —

корелюючий коефіцієнт зовнішніх ризиків банку (коефіцієнт ризику країни).

294

___________ Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

В основу оцінки ризику взято такі критерії:

Н'= 0—5 — низький рівень ризику; Н = 5—

10 — середній рівень ризику; Н = 10 —

високий рівень ризику.

Показник загального ризику банку відображає максимально допустимий

ступінь ризику банку за певний період, після чого настає банкрутство банку

(якщо Н > 10). Якщо, наприклад, Н = 2, то банк певний час може не контролювати

свої ризики, а приділити більше уваги побудові раціональних взаємовідносин із

клієнтами, а також розрахунку ризику кредитування конкретних позичальників.

Коригувальний коефіцієнт для оцінки ризику кредитування комерційного

банку будь-якої держави (або коефіцієнт ризику країни) розраховують так:

EF

(Fl+F2+... + Fi+F„y

де EF — максимально можлива сума впливу всіх чинників, що враховуються

(Юд); F — ступінь впливу кожного фактора.

На основі розрахунку коефіцієнта загального ризику банку (Н) можна

обчислити коефіцієнт ризику кожного окремого позичальника банку (-#„)•

Формула розрахунку цього показника буде мати такий вигляд:

_ R1+R2+... + Ri+R К„ - Кр -------------------------------Е,

АвкЛ

де К — коригувальний коефіцієнт ризику, який враховує кредитоспроможність

клієнта (його абсолютне значення для клієнтів 1-го класу дорівнює 1; 2-го класу

— коливається від 2 до 3; 3-го класу — від 4 до 5), ступінь ринкової самостійності

позичальника, наявність ділової активності, забезпеченість трудовими ресурсами,

рівень прострочених позик за минулий рік, достатність власних коштів та ін.; R —

розмір ризику, що пов'язаний із кредитною операцією; і£вкл — кредитні вкладення

за позичальником; Е — коригувальний коефіцієнт зовнішніх ризиків банку.

Приклад розрахунку коефіцієнта ризику на одного позичальника

Банк надав новий вид кредиту в сумі 1000 тис. у. о. Необхідно розрахувати

розмір ризику за цим видом кредиту, якщо ступінь ризику за короткостроковим

кредитом — 30 % , за гарантіями і поручительствами, наданими банком — 50 % ,

за розрахунковими документами, що очікують акцепту — 25 %. Коригувальний

коефіцієнт за внутрішнім ризиком позичальника — 2,5, за зовнішніми ризиками

—1,4.

Розділ 5

Розмір ризику за цим видом кредиту буде складатися:

1 000 0000,3 + 1 000 000 0,5 + 1 000 0000,25 К„ =2,5 -------------------- ' ------------------------------------------------ ■ --- 1,4 = 3,7.

1 000 000

Таким чином, коефіцієнт ризику з цього позичальника має відносно низьке

значення і може підвищуватися до максимально допустимого рівня — 10.


1. Наведіть формулу розрахунку сукупного (загального) ризику комерційного

банку.

2. Які критерії взято за основу оцінки загального ризику комерційного банку?

3. За якою формулою розраховують коефіцієнт ризику кожного окремого

позичальника банку?

5.11. Розрахунок і аналіз нормативів банківського ризику

З метою захисту інтересів вкладників та забезпечення стабільності

банківської системи Національний банк України встановив нормативи ризику за

основними видами банківської діяльності.

Кредитний ризик регламентується за допомогою таких показників.

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного

контрагента (Н7) встановлюють з метою обмеження кредитного ризику, що

виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначають як

співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента (за мінусом

фактично сформованих резервів) та всіх позабалансових зобов'язань, наданих

банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента


Я7=-^-100 %, 7 PK

296


де Зо — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами,

факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими/

сумнівними нарахованими доходами, 100 % суми позабалансових зобов'язань, наданих щодо одного контрагента (або групи пов'язаних контрагентів), за мінусом сформованих резервів під ці операції щодо такого контрагента; PK — регулятивний капітал банку.

До вимог банку щодо контрагента включають:

а) oодо банків-контрагентів:

• строкові депозити, розміщені в інших банках; • кредити, надані іншим банкам; • сумнівну, пролонговану та прострочену заборгованість за креди-

тами/депозитами, наданими іншим банкам, та заборгованість за про-строченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;

• дебіторську заборгованість та сумнівну дебіторську заборгованість за операціями з банками;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

• заборгованість за кредитами; • сумнівну, пролонговану та прострочену заборгованість за кредитами

та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами;

• дебіторську заборгованість та сумнівну дебіторську заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

• заборгованість (у тому числі прострочену й сумнівну) за факто-ринговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж та на інвестиції, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

• акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та фінансових установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 7 розділу II Інструкції "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні" далі — Інструкція).

До позабалансових зобов'язань, наданих банком, включають:

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком; • сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком. Значення нормативу Н7 не повинно перевищувати 25 % .

297

Розділ 5

Іншими словами загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника

(фізичної чи юридичної особи, в тому числі банку) перед банком у результаті

надання останнім одного або кількох кредитів не повинна перевищувати 25 %

капіталу банку.

Економічний зміст цього показника полягає в обмеженні кредитного ризику

для всього портфеля позик комерційного банку шляхом диверсифікації кредитних

вкладень і недопущення надмірної концентрації заборгованості одним

позичальником.

Банк, який є добре капіталізованим або "достатньо капіталізованим" і

проводить беззбиткову діяльність протягом останніх шести місяців, може за

дозволом комісії Національного банку України надавати кредити в обсягах, що

перевищують установлений норматив максимального розміру кредитного ризику

на одного контрагента (Н7), у разі кредитування клієнтів, за якими

обслуговування боргу забезпечено грошовим покриттям (депозитом чи

депозитним сертифікатом) або безумовним зобов'язанням, що було надане

безпосередньо на користь банку:

• урядами або центральними банками держав, що належать до категорії А,

чи країн — членів ЄЕС;

• або Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським

банком реконструкції та розвитку;

• або першокласними банками, які мають опублікований кредитний рейтинг

не нижчий за інвестиційний клас — за зобов'язаннями контрагентів зі строком

виконання один рік і менше.

Перелік країн, що включені до категорії А: Австралія, Австрія, Бельгія, Данія,

Німеччина, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нова Зеландія,

Нідерланди; Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії,

Португалія, США, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція та Японія.

Інвестиційний клас — кредитний рейтинг (не нижчий за ВВВ),

підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній

(ІВСА, "Standart & Poor's", "Moody's"), який свідчить про низьку ймовірність

невиконання зобов'язань.

2. Норматив великих кредитних ризиків (Hs):

• установлюють з метою обмеження концентрації кредитного ризику за

окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів;

• кредитний ризик, прийнятий банком на одного контрагента або групу

пов'язаних контрагентів, уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до

цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових

зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних

контрагентів, становить 10 % і більше регулятивного капіталу банку;

298


• норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми

всіх зобов'язань одного контрагента або групи пов'язаних контрагентів перед

банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових

зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних

контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків розраховують за формулою

де Зв — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами,

факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами,

акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими/сумнівними

нарахованими доходами, 100 % суми позабалансових зобов'язань, що

враховуються в комерційному банку за "великими" кредитами за одним

контрагентом (або групою пов'язаних контрагентів) за мінусом сформованих

резервів під ці операції щодо такого контрагента.

До вимог банку до контрагента або пов'язаних контрагентів включають:

а) щодо банків контрагентів:

• строкові депозити, розміщені в інших банках;

• заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам;

• сумнівну, пролонговану та прострочену заборгованість за креди-

тами/депозитами, наданими іншим банкам, заборгованість за простроченими і

сумнівними до погашення нарахованими доходами;

• дебіторську заборгованість та сумнівну дебіторську заборгованість за

операціями з банками;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

• заборгованість за кредитами;

• сумнівну, пролонговану і прострочену заборгованість за кредитами,

заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими

доходами;

• дебіторську заборгованість та сумнівну дебіторську заборгованість,

прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

• заборгованість (у тому числі прострочену й сумнівну) за факторинговими

операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними

паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у

портфелі банку на продаж та на інвестиції, прострочені й сумнівні до погашення

нараховані доходи за ними;

299

Розділ 5

• акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та фінансо

вих установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з

пунктом 7 розділу II Інструкції).

До позабалансових зобов'язань, наданих банком, включаються:

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

• сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком.

Рішення про надання великого кредиту приймають згідно з відповідним

висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням

(радою).

Нормативне значення нормативу HgHe повинно перевищувати 8-кратний

розмір регулятивного капіталу банку.

Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір

регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного

капіталу (Н2) автоматично підвищуються.

При перевищенні не більше ніж 50 % , вимоги до нормативу адекватності

регулятивного капіталу (Н2) подвоюються.

Якщо перевищення більше ніж 50 % , то вимоги до нормативу адекватності

регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного

банку консорціуму включають лише частину кредиту, надану безпосередньо цим

банком.

3. Важливим напрямом нормативного регулювання рівня ризику за

позиковими операціями комерційних банків є також обмеження обсягу кредитів,

наданих інсайдерам, тобто юридичним або фізичним особам, які так чи інакше

пов'язані з банком (акціонери, учасники, керівники, їхні родичі та ін.). З цією

метою Національним банком України встановлено норматив максимального

розміру кредитів, гарантій, поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9).

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств,

наданих одному інсайдеру, встановлюють для обмеження ризику, який виникає

під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та

непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк

проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що

призводить до істотних проблем, оскільки в таких випадках платоспроможність

контрагента не завжди визначають об'єктивно.


наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань

цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх

позабалансових зобов'язань.

300



наданих одному інсайдеру, розраховують за формулою

де З.н — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими/ сумнівними нарахованими доходами, 100 % суми позабалансових зобо-в'язань щодо одного інсайдера, за мінусом сформованих резервів під ці операції щодо такого інсайдера.

До зобов'язань одного інсайдера перед банком входять: • строкові депозити, розміщені в інших банках; • заборгованість за кредитами; • сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за креди-

тами/депозитами, заборгованість за простроченими й сумнівними до погашення нарахованими доходами;

• дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

• заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факто-ринговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

• акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та фінансових установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 7 розділу II Інструкції).

Позабалансові зобов'язання перед банком включають: • гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, надані банком; • сумнівні гарантії та поручительства; • зобов'язання з кредитування, надані банком.

У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу го-ловного банку консорціуму включають лише частину кредиту, надану безпосередньо цим банком.

Значення нормативу Нд не повинно перевищувати 5 % .

4. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Нш), установлюють для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначають як співвідношення

301

Розділ 5

сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком (за мінусом

фактично сформованих резервів) і 100 % суми позабалансових зобов'язань,

наданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та

поручительств, наданих інсайдерам, розраховують за формулою

де СЗ. t — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами,

факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами,

акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими/ сумнівними

нарахованими доходами, 100 % суми позабалансових зобов'язань щодо всіх

інсайдерів, за мінусом сформованих резервів під ці операції щодо всіх інсайдерів.

До зобов'язань інсайдерів перед банком включаються:

• строкові депозити, розміщені в інших банках;

• заборгованість за кредитами;

• сумнівну, пролонговану та прострочену заборгованість за креди-

тами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення

нарахованими доходами;

• дебіторську заборгованість та сумнівну дебіторську заборгованість,

прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

• заборгованість (у тому числі прострочену й сумнівну) за факторинговими

операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними

паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

• акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та фінансових установ,

на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 7 розділу II

Інструкції.

До позабалансових зобов'язань, наданих банком інсайдерам, входять:

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, надані банком;

• сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком.

У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного

банку включають лише частину кредиту, надану безпосередньо цим банком.

Значення нормативу Н10 не повинно перевищувати 40 % .

Зрозуміло, обмеження розміру кредитних вкладень щодо осіб, спроможних

впливати на прийняття рішень про надання кредитів, є однією

302


з необхідних умов мінімізації кредитного ризику загалом — у плані

недопущення фактичного фінансування банками своїх власників, оскільки подібна однобічна спрямованість кредитної політики в аспекті перерозподілу залучених ресурсів на користь інсайдерів у підсумку може призвести до збитків комерційного банку, а відтак і до проблем зі стійкістю всієї банківської системи. Тож дещо сумнівною видається доцільність встановлення ліберального нормативного значення для

максимального ризику кредитів усім інсайдерам — 40 % . Критеріаль-ний рівень цього нормативу можна було б обмежити 25 % .

Важливим фактором, який може вплинути на фінансову активність банку, є обсяг зобов'язань щодо отриманих і наданих міжбанківських кредитів — доволі мобільної складової ресурсів та вкладень банківських установ. Тому для регулювання кредитної активності комерційні банки в

цій сфері використовують такі показники:

• максимальний розмір наданих міжбанківських позик (Н12) — 200 % власного капіталу банку;

• максимальний розмір отриманих міжбанківських позик (Н13), загальний обсяг яких не повинен перевищувати трикратного розміру

власних ресурсів комерційного банку.

5. Показник максимального розміру наданих міжбанківських позик розраховується за такою формулою:

де МБн — загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських

позик. Максимальне значення цього показника не повинно перевищувати 200

%.

6. Показник максимального розміру отриманих міжбанківських

позик:

де МБо — загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позик; ЦК — загальна сума залучених централізованих коштів.

Максимальне значення показника РМБо не повинно перевищувати 300

%. Отже, як випливає з банківської практики, комерційні банки можуть

залучати на міжбанківському ринку кредитних ресурсів у 1,5 раза більше, ніж надавати позик. Це дає можливість банківським устано-

303

Розділ 5

вам повноцінно маневрувати власними ресурсами та своєчасного залучати

необхідні кошти в інших комерційних банків за нагальної потреби оплати своїх

зобов'язань перед клієнтами. По суті, це спосіб підтримання належного рівня

платоспроможності.

Однак зважаючи на забезпечення реалізації зазначених завдань (передусім

підтримання платоспроможності банку) критеріальне значення максимального

розміру отриманих міжбанківських позик, на нашу думку, є дещо завищеним.

Слід враховувати, що надмірний обсяг залучених міжбанківських кредитів у

складі ресурсів комерційного банку може зумовити його значну залежність від

кон'юнктури фінансового ринку, котра є досить чутливою не лише до суто

грошових, а й до загальноекономічних, політичних та інших факторів, які можуть

впливати на динаміку процентних ставок. Відтак високий процентний ризик

призведе до підвищення кредитного ризику та негативно позначиться на стійкості

банківських установ на ринку (до того ж істотна ресурсна взаємозалежність

кредитних установ негативно позначається на стійкості всієї банківської системи).

Серед регулятивних показників ризику, встановлених для комерційних банків

нашої країни, є й нормативи інвестування, які визначають можливості

використання банківського капіталу для придбання цінних паперів акціонерних

товариств, інших підприємств та недержавних боргових зобов'язань.

З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме

за прямими інвестиціями, Національний банк України установлює нормативи

інвестування.

Прямі інвестиції банків — це внесення банками власних коштів або майна

до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції,

пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Банки мають право здійснювати прямі інвестиції (за рахунок власних коштів

і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку

України, що надається згідно з правилами, встановленими відповідними

нормативно-правовими актами Національного банку.

Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозволу

Національного банку України, якщо:

• інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 %

регулятивного капіталу банку;

• юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде діяльність виключно

з надання фінансових послуг;

• регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим

цією інструкцією, та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-

правовими актами Національного банку України.

304


Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом

яких передбачено повну відповідальність їх власників.

З метою обмеження інвестиційного ризику, пов'язаного зі здійсненням

інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Національний

банк України установив такі нормативи інвестування: норматив інвестування в

цінні папери окремо за кожною установою (НІІ), норматив загальної суми

інвестування (Н12).

До розрахунку нормативів інвестування не включають суми акцій та інших

цінних паперів, придбаних банком:

• у зв'язку з реалізацією права заставодержателя, та за умови, що банк не

утримує їх більше одного року;

• з метою створення фінансової холдингової групи, за умови, що емітентом

придбаних акцій є інший банк;

• у результаті андерайтингу, за умови, що придбані цінні папери

перебувають у власності банку не більше ніж один рік;

• за рахунок та від імені своїх клієнтів.

6. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)

встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання

коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу

банку.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою

визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання

акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу

банку.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою


де Кін — кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток/ паїв) окремо

за кожною установою; до них належать:

• випущені установою акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком

у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

• вкладення в асоційовані та дочірні фінансові установи.

ЦП — цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції з урахуванням

загальної суми сформованого резерву під знецінення цінних паперів у портфелі

банку на продаж та на інвестиції; Вак — вкладення в капітал (що не

консолідується) інших банків та установ у розмірі 10 % і більше їх статутного

капіталу та в дочірні установи.

При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного

капіталу банку додається сума вкладень у випущені банками цінні

305

Розділ 5

папери в портфелі банку на продаж та інвестиції (за мінусом суми сформованого

резерву під знецінення таких цінних паперів), і вкладень у статутні фонди інших

банків та фінансових установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.

Нормативне значення нормативу Н12 не повинно перевищувати 15 %.

7. Норматив загальної су ми інвестування (Н12) встановлюється

для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого

чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких

юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання

акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

Норматив загальної суми інвестування визначають як співвідношення суми

коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної

особи, до регулятивного капіталу банку і розраховують за формулою

де Кін — кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток/ паїв) будь-

яких юридичних осіб:

• випущені банками й фінансовими установами та іншими емітентами;

• вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного

капіталу банку додається сума вкладень у випущені банками цінні папери в

портфелі банку на продаж та інвестиції (за мінусом суми сформованого резерву

під знецінення таких цінних паперів) і вкладень у статутні фонди інших банків та

фінансових установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.

8. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої ва

лютної позиції (Н13). Діяльність банків на валютних ринках, що по

лягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті, пов'язана

з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які ви

никають у зв'язку з використанням різних валют під час проведення

банківських операцій.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк

України установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої)

валютної позиції банку Н13), у тому числі обме-

306


жується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик

загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових)

та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. За

їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності — відкритою. Відкрита

позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою перевищує

обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог, за купленою валютою, перевищує обсяг

зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі

знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція зі знаком мінус.

На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

• купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні й

строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та ін.), за якими виникають

вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм

розрахунків за ними;

• одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та

нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

• купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за

іноземну валюту;

• надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

• погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання

якої здійснюється з відповідного рахунка витрат);

• інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній

валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що

призводять до зміни структури активів за незмінності пасивів і навпаки).

У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої

(довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі

валютні операції:

• купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед не-резидентами

за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для

виконання власних зобов'язань за наданими гарантіями, поручительствами,

векселями;

• купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для

виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними

договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком України

кредитами (позиками), одержаними резидентами від уповноважених банків та

уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;

307

Розділ 5

• купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за

неторговельними операціями. Операції з продажу готівкової іноземної валюти в

касі банку та в пунктах обміну іноземної валюти, не пов'язані з виконанням

зазначених зобов'язань, можуть здійснюватися лише в межах суми іноземної

валюти, купленої касою банку та пунктом обміну іноземної валюти;

• купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-

матеріальних цінностей;

• залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та

розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних

операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

• з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті

(списання здійснюється з відповідного рахунка витрат);

• за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та

нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з

одержання (сплати) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;

• з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з

міжнародними платіжними системами за платіжними картками.

Уповноважений банк набуває права на відкриту валютну позицію з дати

отримання ним від Національного банку України дозволу на здійснення операцій

із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії

Національним банком України та/або припинення дозволу на здійснення

операцій із валютними цінностями.

Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому

та зовнішньому грошово-кредитних ринках визначає особливості щодо окремих

напрямів діяльності уповноважених банків, пов'язаних зі здійсненням операцій на

міжбанківському валютному ринку України.

У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (дов-

гої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі обмеження ризику загальної

довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1 ) та ризику загальної короткої

відкритої валютної позиції банку (Н13-2 ) Департамент валютного регулювання

та Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку

України можуть вносити певні обмеження щодо регулювання окремих активних

операцій із валютними цінностями уповноважених банків, пов'язаних з

питаннями курсоутворен-ня національної валюти та створення чіткішого й

прозорішого механізму контролю за валютними операціями окремих банків.

У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (дов-

гої/короткої) валютної позиції з метою запобігання порушенням при

308


застосуванні Національним банком України вимог чинного законодавства

України про валютне регулювання і валютний контроль Департамент валютного

регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування можуть

вносити пропозиції щодо встановлення лімітів довгої/короткої відкритої валютної

позиції у вільно конвертованій та неконвертованій валюті за погодженням з

органами банківського нагляду на розгляд і затвердження Правлінням або

Комісією Національного банку України.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку

встановлюють для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на

валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку

(Н13) визначають як співвідношення загальної величини відкритої валютної

позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до

регулятивного капіталу банку і розраховують за

формулою

де ВП — загальна відкрита валютна позиція за балансовими та позабалансовими

активами і зобов'язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому

еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату), яка визначається як сума

абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у

гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (без урахування

знака) за всіма іноземними валютами.

При розрахунку нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції

уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, розраховану за

балансом станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку

цих нормативів.

За кожною іноземною валютою обчислюють підсумок за всіма балансовими і

позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими

зобов'язаннями банку та розраховують загальну відкриту валютну позицію банку

в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (розрахунок

проводять за звітну дату).

Величину загальної відкритої валютної позиції банку визначають як суму

абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у

гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами.

Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конвертованій валюті,

внаслідок чого виникає порушення нормативу загальної довгої відкритої

валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті,

309

Розділ 5

установлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку не

враховується до розрахунку нормативу загальної довгої відкритої валютної

позиції банку у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на

окремому депозитному рахунку в Національному банку України (лише та

частина, що призводить до порушення цього нормативу).

Обсяг валюти на окремому рахунку в Національному банку України для

розрахунку загальної довгої відкритої валютної позиції визначають уповноважені

банки самостійно.

Значення нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної

позиції (Н13) має бути не більш як 35 % , у тому числі:

• загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше ніж ЗО

% ;

• загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не більше ніж 5

% .

Національний банк України регулює діяльність спеціалізованих банків і

встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більш як 50 % його

активів є активами одного типу, пов'язаного з іпотекою, інвестиційною

діяльністю, кліринговою діяльністю, а також статусу ощадного банку — якщо

більш як 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Спеціалізованим банкам та уповноваженим банкам, що спеціалізуються на

здійсненні однієї чи кількох банківських операцій, залучають кошти фізичних

осіб для довгострокового кредитування будівництва житла, у зв'язку з

концентрацією ризиків установлюють спеціальні (підвищені) значення

економічних нормативів для забезпечення більш високого, порівняно з

універсальними банками, рівня адекватності регулятивного та основного

капіталу, рівня ліквідності та запобігання надмірному перекладанню банками

ризиків на своїх кредиторів (вкладників).

Для спеціалізованих ощадних банків установлюють спеціальні значення

таких економічних нормативів:

• нормативу миттєвої ліквідності (Н4) — не менше ніж ЗО % ;

• нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного

контрагента (Н7) — не більше ніж 5 % ;

• нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств,

наданих одному інсайдеру (Н9), — не більше ніж 2 % ;

• нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та

поручительств, наданих інсайдерам Н10), - не більше ніж 20 % .

310


Для спеціалізованих іпотечних банків установлюють спеціальні значення


• нормативу миттєвої ліквідності (Н4) — не менше ніж ЗО % ;

• нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного

контрагента (Н7) — не більше ніж 5 % ;

• нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств,

наданих одному інсайдеру (Н9), — не більше ніж 2 % ;

• нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та

поручительств, наданих інсайдерам (Ню), — не більше ніж 20 % .

Для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків установлюють

спеціальні значення таких економічних нормативів:

• нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) — не менше ніж 20 %;

• нормативу адекватності основного капіталу (Н3) — не менше ніж 12%;

• нормативу миттєвої ліквідності (Н4) — не менше ніж 90 % ;

• нормативу великих кредитних ризиків (Н8) — не більше ніж 100 %;

• нормативу загальної суми інвестування (Н12) — не більше ніж 10 %;

• залучення вкладів фізичних осіб має становити не більш як 5 %


Для спеціалізованих інвестиційних банків установлюють спеціальні значення



• нормативу адекватності основного капіталу (Н3) — не менше ніж 12 %;

• нормативу загальної суми інвестування (Н12) — не більше ніж 90 %;

• залучення вкладів фізичних осіб має становити не більш як 5 %


Для уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для

фінансування житлового будівництва, установлюють спеціальні значення таких

економічних нормативів:

• мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) — не менше ніж 35

% від суми залучених коштів фізичних осіб та одночасно не менше ніж 5 млн

евро;


311

Розділ 5

• нормативу адекватності основного капіталу (Нs) — не менше ніж 12%;

• нормативу миттєвої ліквідності (Н4) — не менше ніж ЗО % .

Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих

банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для

фінансування житлового будівництва, установлюють такі самі, як для

універсальних банків.

Залежно від виду спеціалізації зазначених вище спеціалізованих банків та

уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування

житлового будівництва, Національний банк України може висувати до них

додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цих банків.

Залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками не може

становити більш як 5 % регулятивного капіталу банку.

До зобов'язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

• поточні рахунки фізичних осіб;

• кошти фізичних осіб у довірчому управлінні;

• кошти в розрахунках фізичних осіб;

• кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

• нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

• короткострокові депозити фізичних осіб;

• довгострокові депозити фізичних осіб;

• нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

• ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком (тільки в частині

іменних ощадних сертифікатів);

• нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами,

емітованими банком (тільки в частині іменних ощадних сертифікатів).

Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб недокапі-талізованих

банків не повинен становити більше ніж 100 % регулятивного капіталу банку.

Для значно недокапіталізованих і критично недокапіталізованих банків

забороняється додаткове залучення вкладів фізичних осіб або продовження дії

угод з фізичними особами до часу досягнення такими банками рівня не нижчого

від достатньо капіталізованих банків.

Недотримання банками встановлених спеціальних значень економічних

нормативів є підставою для вжиття Національним банком України відповідних

заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та

нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до

банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства

(Положення НБУ про застосування НБУ заходів впливу за порушення

банківського законодавства від 28 серпня 2001 р. наведено в додатках).

312



1. За якою формулою розраховують максимальний розмір ризику на одного позичальника? Яке його нормативне значення?

2. За яких умов комерційний банк може надавати кредити в обсягах, що перевищують установлений норматив максимального розміру ризику на одного позичальника?

3. Наведіть формулу розрахунку нормативу "великих" кредитних ризиків (H8) та його нормативне значення.

4. Хто приймає рішення про надання "великого" кредиту? 5. Які вимоги ставлять до платоспроможності комерційного банку,

коли сума всіх "великих" кредитів перевищує 8-кратний розмір капіталу: а) не більше ніж на 50 %; б) більше, ніж на 50 %?

6. За якою формулою розраховують норматив максимального роз-міру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайде-РУ{Н9)?

7. Назвіть допустимо максимальне значення нормативу Н12 . 8. З якою метою Національний банк України встановив норма-тив

інвестування? 9. Дайте визначення терміна "асоційована компанія".

10. Що означає термін "валютна позиція банку"? 11. Назвіть види валютних позицій. 12. Що таке "валютна позиція відкрита"? 13. Назвіть види відкритої валютної позиції. 14. Що означає термін "валютна позиція закрита"? 15. Як розраховують норматив загальної відкритої валютної по

зиції(Н13)?

5.12. Контроль за дотриманням економічних

нормативів комерційних банків та механізм

їх розрахунку

Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нор-мативів здійснюють відповідні територіальні управління та підрозділи

центрального апарату банківського нагляду Національного банку України щодня та щомісяця на постійній основі.

313

Розділ 5

Економічні нормативи банки (юридичні особи) розраховують на підставі

щоденних балансів. При цьому звітними вважаються економічні нормативи,

розраховані:

а) за щоденними розрахунками: нормативи максимального розмі

ру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних

ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручи

тельств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного роз

міру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

б) за формулою середньоарифметичної величини (за місяць): нор

мативи адекватності регулятивного капіталу (Н2), адекватності основ

ного капіталу (Н3), ліквідності (Н4,, Н5, Н6), інвестування в цінні папе

ри окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування

(Н12), норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної

позиції банку (Н13).

Банки та банківські об'єднання (головні банки банківських об'єднань або

центральний кооперативний банк) мають подавати консолідовану фінансову

звітність згідно з Правилами організації фінансової та статистичної звітності

банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку

України від 12 грудня 1997 р. № 436 (у043б500-97) (зі змінами), починаючи з

річної звітності за 2002 р.

До складу учасників банківських об'єднань належать:

• учасники банківської холдингової групи, фінансової холдингової групи,

банківської корпорації;

• учасники центрального кооперативного банку (місцеві кооперативні

банки);

• установи, вкладення банку до яких становлять 10 % і більше їхнього

статутного капіталу, та дочірні установи банку;

• установи, в яких юридична особа володіє не менше ніж 5 % акцій

(паїв/часток) з правом голосу цієї установи, за умови, що троє найбільших за

часткою в капіталі цієї установи акціонерів (учасників) у сумі володіють меншою

кількістю акцій з правом голосу, та жоден з інших учасників цієї установи не

володіє більшою ніж 5 % часткою з правом голосу.

Будь-яка установа — учасник об'єднання може бути включена до

консолідованої звітності тільки одного банківського об'єднання.

Консолідований звіт подається банком (головним банком, центральним

кооперативним банком) у 10-денний термін після закінчення строку,

встановленого для подання консолідованої звітності:

а) щокварталу подають такі звіти:

• консолідований звіт про склад учасників банківського об'єднання;

314


• консолідований звіт про відкриту валютну позицію (крім фінан

сової холдингової групи);

• консолідований звіт про прибутки та збитки;

• консолідований балансовий звіт;

• консолідований звіт про зміни в капіталі;

• розрахунок обов'язкових економічних нормативів на базі консолідованої

звітності;

• розрахунок нормативу обов'язкового резервування;

б) річний звіт включає:

• консолідований звіт про прибутки та збитки;

• консолідований балансовий звіт.

Під час проведення консолідації фінансову звітність складають у звичайному

порядку: звітність формується та зводиться окремо банками — учасниками

об'єднання — з урахуванням філій, представництв, відділень на території України

і за її межами, окремо кожним головним банком, а потім цю звітність

консолідують з урахуванням дочірніх небанківських установ, дочірніх банків за

банківськими об'єднаннями, центральним кооперативним банком — з

урахуванням місцевих кооперативних банків.

Банки та інші установи, що входять до консолідованого звіту банків,

зобов'язані надавати уповноваженим працівникам Національного банку України

повну інформацію, потрібну для виконання ними наглядових функцій щодо

діяльності банків.

Банки зобов'язані мати внутрішні контрольні механізми, адміністративні та

облікові процедури, які дають можливість у будь-який час перевірити

відповідність діяльності банків вимогам банківського законодавства.

Механізм розрахунку економічних нормативів банку

І Середньозважену величину розраховують за формулою

Середньолінійне відхилення розраховують за формулою

де хі — значення економічного нормативу за і-й робочий день; хі — x3 —

абсолютне значення відхилення за і-й робочий день; п — кількість робочих днів у

місяці.

Перерахування середньозваженої xd здійснюють за формулою:

315

Середньозважену величину за нормативами ризику загальної відкритої

(короткої/довгої) валютної позиції банку (Н13) розраховують за ті дні, коли банк

відкривав валютну позицію, проводились валютні операції та відбувалося значне

коливання курсу.

Заходи впливу за порушення банками економічних нормативів застосовують

згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та

Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за

порушення банківського законодавства, затвердженим Постановою Правління

Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 369.


1. Хто здійснює контроль за дотриманням комерційними банкА ми

встановлених нормативів?

2. За якими даними розраховують економічні нормативи?

3. Які економічні нормативи вважають звітними?

4. За якою формулою розраховують середньозважені величини?

5. За якою формулою розраховують середньолінійне відхилення?

6. Відповідно до яких нормативних актів Національний банк України

застосовують заходи впливу за порушення комерційними бан-ками економічних

нормативів.

316

РОЗДІЛ 6

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

У Законі України "Про підприємство" передбачено, що на всіх підприємствах і в установах України основним показником, який уза-гальнює результати діяльності, є прибуток.

Орієнтир банківської діяльності в ринковому господарстві спрямо-ваний на максимізацію прибутку від операцій при зведенні до мінімуму втрат. Прибутки або збитки, отримані і понесені банком, — показники, які концентрують у собі результати різноманітних пасивних та активних операцій банку і відображають вплив усіх чинників на діяльність банку.

Іншими словами, прибуток — це фінансовий показник результа-тивності діяльності банку. В загальному вигляді прибуток залежить від трьох "глобальних" компонентів: доходів, видатків і податків, спла-чуваних до бюджету.

Розмір прибутку комерційного банку важливий для всіх, хто бере безпосередню участь в економічному процесі. Інвестори (пайовики й акціонери) зацікавлені у прибутку як нормі доходу на вкладений капітал. Позичальники зацікавлені в достатності банківського прибутку, тому що спроможність банку надавати позики залежить від розміру і структури капіталу, а прибуток — це одне з основних його джерел. Обсяг прибутку в цілому за банківською системою забезпечує її надійність, гарантує безпеку вкладів і наявність джерел кредиту, від яких залежать споживачі банківських послуг.

317

Розділ 6

Аналіз кінцевого фінансового результату діяльності банку складається

з таких елементів: • аналіз джерел прибутку; • аналіз доходів комерційного банку: структурний аналіз, оцінка рівня

доходів; • аналіз видатків банку: структурний аналіз, оцінка рівня видатків; • аналіз фінансових коефіцієнтів прибутковості: вивчення динаміки

коефіцієнтів, оцінка коефіцієнтів із погляду їх нормативного рівня, факторний аналіз динаміки коефіцієнтів.

6.1. Зміст, завдання та джерела аналізу фінансових

результатів діяльності комерційного банку

Банківська діяльність — це комплекс взаємопов'язаних господарських процесів, які залежать від численних факторів. Відтак рівень прибутковості визначається як внутрішніми (ендогенними), так і зов-нішніми (екзогенними) факторами. Перші прямо залежать від організації роботи банку, другі — від зовнішніх умов. Цим поділом, на нашу думку, доцільно керуватися, моделюючи фінансово-господарську діяльність, здійснюючи комплексний пошук резервів для підвищення ефективності роботи банку та максимізації його прибутку.

Вирішальне значення для прибутковості банку має забезпечення взаємозв'язку між управлінням активами та управлінням пасивними операціями. При цьому важливо зважати не тільки на загальний обсяг прибутку, а й на структуру його розподілу, особливо на ту частку, яка спрямовується на розширення та вдосконалення операцій та банківських технологій, сучасне комп'ютерне, інформаційно-програмне забезпечення, рекламну та маркетингову діяльність, зниження витрат і підвищення якості обслуговування. Крім того, слід враховувати, що прагнення збільшити прибуток та необхідність вести конкурентну боротьбу в галузі фінансових послуг в умовах перехідної економіки призводить до зростання ризику. Подоланню ризику сприяє дотримання банком нормативів ліквідності, його спроможність формувати відповідні обов'язкові резерви на випадок можливого дефіциту платіжних ресурсів та резерви власного капіталу для відшкодування невиправданого ризику активних операцій, зокрема для покриття збитків за кредитами.

Внутрішні фактори поділяють на дві підгрупи: соціальні й економічні. До соціальних належать соціальна компетенція менеджерів

318

Аналіз результатів діяльності банків

банку, підвищення кваліфікаційного рівня його працівників, поліпшення умов їх

праці та життя. Все це забезпечує ефективнішу роботу персоналу, а відтак —

якісніше обслуговування клієнтів.

Успішна робота комерційного банку істотно залежить від політики, якою він

керується при виборі концепції власного розвитку, від характеру його діяльності,

продукту, який він пропонує ринку (видів кредиту, спектра платних послуг тощо).

Це так звані внутрішньо-банківські економічні фактори, серед яких важливим є

оптимальне розміщення банківських коштів у різні види активів. При цьому ко-

рисним засобом для одержання максимального прибутку є ретельне зіставлення

граничних витрат на залучення коштів із гранично можливими доходами від

активних операцій. Останнє означає, що банківські ресурси

використовуватимуться ефективніше: зменшуватимуться видатки на формування

грошових ресурсів і збільшуватиметься дохідність активів.

Щодо впливу на фінансову стійкість і результативність роботи банку

визначальними внутрішніми факторами є концепція його розвитку та внутрішня

економічна політика. Вони мають обумовлювати такий розподіл активів та

формування пасивів, який би забезпечував:

• достатній ступінь надійності, що виявляється в розумному роз

поділі активів за функціональними групами на умовах строковості;

• достатній ступінь ліквідності, що виражається в управлінні порт-

фелем активів на умовах строковості; • достатній рівень рентабельності, що

виявляється у максимізації прибутків від активних операцій та одночасній

мінімізації витрат на залучення банківських ресурсів.

Забезпечити фінансову стабільність та ефективність діяльності банку можна

за виконання таких принципів структуризації активів і пасивів:

• конвертування фінансових коштів і цінних паперів, що не приносять

доходів, у грошові кошти й високоліквідні прибуткові активи;

• скорочення витрат, не пов'язаних із забезпеченням відтворення обігових

коштів, розширення кількості операцій та банківських послуг;

• негайний продаж тих активів, які в певній кон'юнктурній ситуації

фінансового ринку виявляються непотрібними чи нерентабельними;

• професіоналізм у проведенні операцій із купівлі-продажу валют

них коштів з урахуванням кон'юнктури всіх світових відкритих ва

лютних ринків, а не лише місцевого, як це робиться в Україні;

• блокування переходу частини активів у дебіторську заборгова

ність та її скорочення шляхом продажу банкам, які здійснюють фак

торингові операції;

319

«

Розділ 6

• участь у перерозподілі високоліквідних високообігових активів як у самому

банку, так і між банками.

Однак прибутковість діяльності комерційного банку залежить не лише від

внутрішніх (ендогенних), а й від зовнішніх (екзогенних) факторів, які включають

такі аспекти:

а)ринкові: економічні умови господарювання, рівень техніки й технології,

реальні доходи населення, довіра суб'єктів господарювання та приватних осіб до

банківської системи, демографічні чинники (зростання кількості населення),

структура ринку (скажімо, кількість банків, які обслуговують один ринок),

конкуренція та пропозиція і попит на кредит, потенційна кредитоспроможність

позичальників, ціна кредитних ресурсів;

б) адміністративні: важелі державного регулювання, фінансова, грошово-

кредитна та податкова системи, механізм розподілу прибутку тощо.

Серед зовнішніх факторів можна виділити ті, які справляють найістотніший

вплив на фінансову стійкість банку та його дохідність.

Так, особливе значення для успішної діяльності банку має фаза економічного

циклу, в якій перебуває країна. У період кризи в цілому знижуються доходи

суб'єктів економічної діяльності, відносно й навіть абсолютно скорочуються

розміри прибутку підприємств, у тому числі комерційних банків (унаслідок

погіршення структури розміщення активів). Усе це призводить до зниження

ліквідності та надійності. Відтак у період кризи зростає кількість неплатежів, а

отже, й кількість банкрутств банківських установ. Суттєво впливають на

фінансову стійкість і прибутковість також рівень, динаміка та коливання реаль-

них доходів юридичних і фізичних осіб. Від цього, зокрема, залежить стійкість

депозитної бази банку. У свою чергу, рівень реальних доходів населення

залежить від фази економічного циклу. Крім того, у банківській сфері зростає як

міжбанківська конкуренція, так і конкуренція комерційних банків із

різноманітними фінансово-промисловими групами, корпораціями,

інвестиційними фондами та компаніями, страховими й пенсійними фондами,

кредитними спілками тощо. Гострота конкурентної боротьби — важливий фактор

впливу на прибутковість банківської діяльності. Серйозними макроекономічними

чинниками фінансової стабільності є грошово-кредитна і податкова політика,

ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи та зовнішніх економічних

зв'язків; істотно впливає на неї також курс валют.

Фінансова стійкість і рівень прибутковості комерційних банків залежать

також від загальноекономічної стабільності, що особливо відчутно впливає на

діяльність вітчизняних банків. Розглядаючи фінансову стабільність і дохідність

банку, не можна не враховувати ставлення дер-

320 11


жави до банківської справи, принципи державного регулювання банків-ської сфери, відносини власності, заходи захисту підприємницької діяль-ності. На жаль, одним із найнесприятливіших факторів, які дестабілізують фінансове становище в Україні, є інфляція.

Порівнюючи вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на можливості максимізації банківського прибутку, доходимо висновку, що недостатній ступінь конкуренції на ринку та неминуче у перехідний період підвищення ризику неповернення коштів за багатьма активними опе-раціями вносять корективи у схему формування і розподілу фінансових ресурсів банку. Так, за даних умов необхідно приділити підвищену увагу механізму управління комерційним банком: прогнозуванню (кон'юнктури кредитного ринку, цін на кредитні ресурси, попиту на кредит), плануванню (заходів щодо зменшення витрат, підвищення якості банківських послуг і конкурентоспроможності банку) та вибору розумної банківської стратегії (оптимізації структури балансу, формуванню кредитної, інвестиційної політики, моніторингу позичок тощо). Досконале управління комерційним банком дасть змогу досягти бажаних результатів у банківській діяльності.

Банківська діяльність — надто складний і комплексний економічний процес, щоб дати однозначну відповідь на багато запитань, які виникають при аналізі.

Перше і найскладніше з них — чи оптимально використовувалися соціальні й економічні фактори для досягнення максимального прибутку за максимальної стабільності та мінімального ризику банківських операцій.

Друге — чи адекватно враховано банківськими менеджерами зовнішні та внутрішні фактори, щоб забезпечити максимально ефективний режим роботи комерційного банку. В результаті виникає запитання, чи було реалізовано прогнози, плани та банківську стратегію при управлінні діяльністю банку, тобто чи відповідають реальні ціни на кредитні ресурси прогнозованим, чи досягнуто оптимальної структури банківського балансу та обсягів банківських послуг тощо.

Взаємозв'язок між факторами максимізації банківського прибутку та механізмом управління можна простежити за схемою, наведеною на рис. 6.1.

Фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, який залежить в основному від співвідношення його доходів і видатків.

У Плані рахунків комерційних банків України наведено чотири групи результативних рахунків:

1)доходів; 2)видатків; 3)прибутку або збитку; 4) відвернених коштів за рахунок прибутків.

321

Розділ 6

322


Аналіз фінансових результатів бажано здійснювати за допомогою:

• економічно обґрунтованих групувань дохідних і видаткових ана-літичних рахунків балансу;

• вертикального і горизонтального аналізу; • оцінки динамічних рядів показників, їх показників за кварталами і

роками; • розрахунку й оцінки ступеня залежності прибутку від окремих

чинників; • зіставлення отриманих результатів із рекомендованими в зарубіжній

і вітчизняній практиці рівняннями.

Метою аналізу фінансових результатів є виявлення невикористаних резервів збільшення прибутковості банківської діяльності та формування на цій основі рекомендацій з подальшої роботи. При цьому стратегія банку повинна будуватися за такими принципами:

• якомога дешевше придбати капітал;

• продати капітал і послуги за рентабельними ставками;

• знизити банківські ризики витрат шляхом відбору надійних клієнтів і отримання гарантій, диверсифікації операцій та засвоєння ринків позикового капіталу.

Аналіз банківської діяльності з погляду її дохідності дає керівництву банку можливість формувати кредитну і проценту політику, виділити найменш прибуткові операції і розробити пропозиції щодо можливого отримання більших доходів.

Основні джерела аналізу фінансових результатів діяльності комер-

ційного банку такі:

• баланс комерційного банку; • статистична форма звітності № 2-КБ "Звіт про прибутки та збитки";

• дані оперативного обліку банку; • фінансовий план банку; • різноманітні позаоблікові матеріали.

Статистична звітність за формою № 2-КБ "Звіт про прибутки та збитки" є основним звітом, який характеризує фінансовий стан банку і

складається з доходних статей, розміщених у лівій частині форми, та витратних, розміщених справа. Всі доходи і витрати банку групують за їх характером та основними видами доходів і витрат. Цей документ ґрунтується на концепції потоків: спочатку в ньому зазначають показники процентного доходу і доходу від платних послуг, від суми яких віднімають операційні витрати, потім відображають неопераційні доходи

чи витрати, резерви для покриття сумнівних кредитних вимог і податки, а насамкінець підсумовують чистий прибуток.

323

Розділ 6

Аналіз кінцевого фінансового результату діяльності банку складається з

кількох елементів:

• аналіз доходів комерційного банку;

• аналіз структури видатків комерційного банку;

• аналіз показників рентабельності (прибутковості) банку;

• визначення причин, які зумовили зміни у фінансових результатах;

• аналіз формування прибутку комерційного банку і його структури;

• розробка пропозицій і використання в діяльності комерційного банку

виявлених резервів.

Фінансові результати банку аналізують за двома напрямами: аналізу

структури доходів і витрат та коефіцієнтного аналізу.

Серед найважливіших методів аналізу фінансових результатів головним слід

вважати структурний аналіз, який здійснюють шляхом визначення кожної позиції

у процентах від загального. Зміна частки позицій у часі свідчить про зміни у

сферах діяльності банку.

Наприклад, підвищена залежність від доходу комісії свідчить про проблеми

банку щодо основних надходжень від процентної різниці й про те, що

керівництво, можливо, намагається підвищити дохід від плати за послуги через

надання нетрадиційних послуг.

Коефіцієнтний аналіз фінансових результатів передбачає аналіз їх структури

за рахунок віднесення доходів та видатків до відповідних статей балансу.

Основні коефіцієнти показників фінансових результатів діяльності банку

324


Кількість коефіцієнтів, які можна випробувати при аналізі фінансових результатів банку, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати.

Основні коефіцієнти показників, що використовуються у світовій практиці як оптимальні, такі:

Коефіцієнти фінансових результатів банку залежать від ринкових умов, за яких банку доводиться працювати, включаючи макрофінан-сову політику, нормативно-правові акти та стандарти ведення бухгалтерського обліку, конкуренції і здійснення бізнесу.


1. Назвіть завдання аналізу фінансових результатів діяльності банку. 2. Вкажіть основні джерела аналізу фінансових результатів діяль-

ності банку. 3. За якими принципами має будуватися стратегія банку, спрямована

на підвищення прибутковості діяльності? 4. За допомогою яких прийомів аналізують фінансові результати

діяльності банку? 5. З яких елементів складається аналіз фінансових результатів

діяльності банку? 6. З'ясуйте сутність структурного аналізу результатів діяльності

банку. 7. Розкрийте зміст коефіцієнтного аналізу фінансових результатів


6.2. Аналіз структури доходів комерційного банку

та його дохідності

Аналіз фінансових результатів діяльності починається з аналізу доходів комерційного банку.

Доходи банку — збільшення економічної вигоди за сукупністю гос-подарських операцій, крім операцій із реалізації додаткової кількості акцій банку, які приводять:

• до збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми її зобов'язань, або зменшення суми зобов'язань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів;

• примноження капіталу банку без додаткових внесків акціонерів.

325

Розділ 6

Іншими словами, доходи — це збільшення економічних вигод протягом

звітного періоду завдяки припливу чи зростанню активів або зменшенню

зобов'язань, які збільшують капітал і не є внесками акціонерів.

Доходи комерційного банку складаються з таких компонентів:

• процентні доходи;

• комісійні доходи;

• непередбачені доходи;

• інші небанківські операційні доходи;

• інші банківські операційні доходи;

• результат від торговельних операцій.

Усі операційні доходи комерційних банків поділяють на банківські та

небанківські.

До банківських належать доходи, безпосередньо пов'язані з банківською

діяльністю.

Небанківські доходи можуть включати інші доходи, які не належать до

основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Банківські доходи поділяють:

• на процентні;

• комісійні;

• торговельні;

• інші банківські операційні доходи.

Процентні доходи, обчислюються пропорційно часу і сумі та є компенсацією

банку за взятий на себе кредитний ризик. Вони складаються:

• з доходів за кредитами і депозитами та за іншими процентними

фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фінансовим

прибутком, що так чи інакше підраховані;

• доходів у вигляді амортизаційного дисконту (премії) за цінними паперами;

• комісійних, подібних за природою до процентів, наприклад, доходів від

розміщення коштів у вигляді позики або за зобов'язання її надати, що

визначаються пропорційно часу і сумі вимоги (зобов'язання). До таких комісій

належать комісії з надання гарантій за зобов'язання надати кошти (підтвердження

кредитних ліній, акцепти).

Комісійні доходи — це доходи за всіма послугами, наданими (отриманими)

клієнтами, крім комісійних, що подібні за природою до процентів. До категорії

комісійних належать:

• комісійні за гарантії розміщені від імені інших кредиторів та за

операціями з цінними паперами;

326


• комісійні доходи від операцій за розрахунково-касове обслуговування

кредитних (депозитних) рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій

із цінними паперами;

• комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або

купівлю монет і банківських металів для третіх осіб;

• інші комісійні доходи за операціями.

Торговельні прибутки (збитки) — це чисті прибутки (збитки) від операцій

купівлі-продажу різних фінансових інструментів. До торговельних доходів банку

відносять:

• чисті прибутки (збитки) від діяльності на валютному ринку банківських

металів;

• чисті прибутки (збитки) від операцій з цінними паперами на продаж;

• чисті прибутки (збитки) від торгівлі іншими фінансовими інструментами.

Інші банківські операційні доходи складаються з доходів від операцій із

цінними паперами з непередбаченим доходом (дивіденди від акцій, що

зберігаються як об'єкт торгівлі та капіталовкладень).

До небанківських операційних доходів відносять інші небанківські доходи, які

складаються: з доходів від продажу основних засобів, нематеріальних активів і

фінансових інвестицій (вкладень у цінні папери на інвестиції, в асоційовані та

дочірні компанії), доходів від орендних операцій та доходів від продажу окремих

небанківських послуг (аудиторські послуги, розробка і впровадження програмних

продуктів (забезпечення), консультації нефінансового характеру).

Доходи комерційного банку відображають у класі 6 Плану рахунків.

Основною метою аналізу доходів комерційного банку є виявлення

потенційних резервів зростання дохідності банківської діяльності.

У процесі аналізу доходів банку необхідно:

• визначити відхилення суми доходів проти плану і відповідного періоду

минулого року;

• проаналізувати зміни в їх структурі;

• визначити причини змін у сумі й у структурі доходів;

• провести кількісне вимірювання чинників, що вплинули на зміну суми

доходів;

• виявити невикористані банком резерви зі збільшення суми доходів.

Аналіз доходів комерційного банку починають з оцінки виконання плану і

змін у структурі валового доходу шляхом зіставлення даних за звітний період із

плановими даними, а також фактичними даними за відпо-

327

Розділ 6

відний період минулого року. Аналіз структури доходів передбачає також

визначення частки відповідних груп доходів у загальній їх сумі.

Структурний аналіз доходів банку здійснюють задля визначення частки

кожного виду доходів і тенденцій його зміни. Завданнями структурного аналізу є:

• виявлення основного фактора дохідності банку;

• дослідження цільового ринку банківських послуг, які відповідають

основному фактору дохідності, і вивчення можливостей збереження цього

джерела доходу в майбутньому;

• визначення ступеня стабільності доходу.

На основі аналізу структури доходів можна зробити низку висновків.

Основна функція банку — залучати кошти (це в основному власний капітал і

депозити) й інвестувати їх у продуктивні активи задля отримання процентного

доходу. Крім того, банк надає платні фінансові послуги, формуючи таким чином

дохід від них та від комісійних. Щоб такий дохід отримати, банк має інвестувати

кошти в системи забезпечення цієї діяльності, а також у персонал. Керувати

банком повинні фахівці, які зможуть оптимізувати витрати.

Так, ритмічність приросту операційних доходів свідчить про розвиток і

удосконалення суто банківських операцій. Якщо в результаті аналізу

спостерігається збільшення частки небанківських або інших доходів, то це

свідчить про погіршення якості керування банком або зміни напрямів банківської


Збільшення частки комісійних доходів свідчить, що банк має проблеми з

отриманням основного процентного доходу, і його керівництво, вірогідно,

намагається збільшити надходження від платних послуг і комісійних, надаючи

клієнтам нетрадиційні послуги.

Зростання непроцентних доходів сприяє приросту доходів банку без

збільшення балансу. Проте, як правило, платні послуги трудомісткі й потребують

належної кваліфікації персоналу, тому зростатимуть операційні витрати. Відтак

цілком можливо, що банк, рівень доходів якого від платних послуг вищий від

середнього, більше витрачатиме на заробітну плату. Швидке зростання доходів

від платних послуг може свідчити про те, що банк веде ризикову діяльність, якої

уникають інші банки (надання гарантій, валютний арбітраж тощо).

Аналіз здійснюється за допомогою табл. 6.1.

Аналіз наведених даних свідчить, що план доходів банком перевиконано на

249 тис. у. о. або на 3,2 % , проти минулого звітного періоду сума доходів

збільшилася на 3 510 тис. у. о. або на 79,0 % . Це пов'язано з перевиконанням

плану доходів за всіма видами діяльності банку.

328

Розділ 6

Проти минулого звітного періоду доходи також збільшилися за всіма складовими.

Водночас слід зазначити, що при тенденції темпів зростання комісійних

доходів (на +9,9 %), результатів від торговельних операцій (на 57,1 %), розміру

інших небанківських доходів на рівні минулого року темпи зростання процентних

доходів знизилися на 23,2 % . Аналіз змін у структурі доходів проти плану також

свідчить про випереджаюче зростання комісійних доходів (+33,4 %), інших

банківських доходів (+70 %), результатів від торговельних операцій (+10,2 %) над

процентними доходами (+1,4 %). Наведені дані свідчать, що банк має проблеми з

отриманням основного процентного доходу і його керівництво намагається

збільшити надходження від платних послуг і комісійних, надаючи клієнтам

нетрадиційні послуги.

Залежність діяльності комерційного банку від непроцентних доходів можна

проаналізувати за допомогою розрахунку частки інших операційних доходів у

сумі середніх загальних активів. Цей показник розраховують за такою формулою:

Наведений показник аналізують у динаміці. Його збільшення може свідчити

про рівень диверсифікації в платні, фінансові послуги чи нездорове намагання

досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного

банківського доходу від процентів.

Для визначення рівня дохідності кожного виду діяльності комерційні банки

розраховують відношення відповідної частини операційних доходів до розміру

активних операцій, що аналізуються.

Загальним показником дохідності є величина доходу на одного працівника

банку. Цей показник розраховується за такою формулою:

Крім того, для характеристики рівня дохідності деякі банки використовують

такий показник:

Оптимальне значення цього показника не повинно перевищувати 95 %.

Процент дохідності (дієздатності) є прогнозним інструментом для оцінки

стабільності діяльності банку. Для життєздатності банку необ-

330


хідно, щоб операційні та інвестиційні витрати покривалися за рахунок

доходів від усіх операцій. У нашому прикладі коефіцієнт дохідності (дієздатності) дорівнює

90,8% (7219 тис. у. о. : 7952 тис у. о. • 100 %)проти98,7 % (4250 тис. у. о. : 4452 тис. у. о. • 100 %) у минулому році. Наведені дані свідчать, що рівень дохідності комерційного банку у звітному році підвищився на 4,9 % , 90,8 % доходів іде на покриття витрат банку, а 9,2 % доходів формують прибуток комерційного банку.

Наведені показники аналізують порівняно з планом і в динаміці.

Після оцінки змін загальної суми доходів проти плану і в динаміці на наступному етапі з'ясовують причини, які зумовили зміни в загальній сумі доходів і їх складових.


1. Дайте визначення терміна "доходи банку". 2. З яких компонентів складаються доходи банку? 3. Які види доходів належать до банківських доходів? 4. Дайте визначення небанківських доходів. 5. З яких видів доходів складаються процентні доходи? 6. Розкрийте сутність комісійних доходів. 7. Що означає термін "торговельні прибутки (збитки)"? 8. Що входить до складу торговельних доходів (витрат)? 9. Що входить до складу небанківських доходів (витрат)?

10. Наведіть формулу розрахунку коефіцієнта залежності діяльності банку від непроцентних доходів.

11. Як розраховують рівень дохідності кожного виду діяльності комерційного банку?

12.3а якою формулою розраховують величину доходу на одного пра-цівника банку?

13. Які чинники впливають на величину доходів банку?

6.3. Аналіз процентних доходів комерційного банку

Основну частку (про що свідчать дані табл.) у загальній сумі доходів мають процентні доходи, тому їм приділяють основну увагу в процесі аналізу.

Аналіз процентних доходів насамперед починається з вивчення змін у їх структурі показано в табл. 6.2.

331

Наведені дані свідчать про зміни у структурі процентних доходів комерційного банку. У поточному році скоротилася частка в загальній сумі процентних доходів за кредитами суб'єктам господарської діяльності з 84 % у минулому році до 80,2 % у звітному році за одночасного підвищення частки процентних доходів за коштами, розміщеними в інших банку, на 0,4 % , процентних доходів за кредитами фізичним особам — на

2,5 % , інших процентних доходів — на 0,8 % , процентних доходів за цінними паперами — на 0,1 % . Загальна сума процентних доходів у звітному році зросла на 3208 тис. у. о. або на 76,8 % . Спостерігається зростання суми процентних доходів за всіма їх складовими. Але слід зазначити відставання темпів зростання доходів за кредитами суб'єктам господарської діяльності (68,7 %) від темпів зростання загальної суми

процентних доходів (76,8 %) за випереджаючих темпів зростання доходів за коштами, розміщеними в інших банках (82,9 %), процентних доходів за кредитами фізичним особам (302,5 %),

332

Розділ 6


процентних доходів за цінними паперами (+114,3 % ) та інших процентних доходів

(+514,3 %).

У процесі аналізу структури процентних доходів необхідно обов'язково

приділяти увагу таким моментам:

• зростання суми отриманих процентів за короткостроковими позиками

порівняно з довгостроковими в умовах інфляції можна розцінювати позитивно,

тому що тільки короткострокові вкладення у цьому разі можуть бути

ефективними і визначити швидкість знецінення грошової одиниці;

• неможливо повністю відмовлятися від довгострокових позик, які найбільше

схильні до інфляції, в майбутньому вони можуть принести більші доходи. їх

частка не повинна перевищувати 15 % загальної суми кредитних вкладень (для

банків, що не займаються інвестиційною діяльністю);

• частка надходжень за простроченими позиками не повинна перевищувати

2—З % . Інакше можна говорити про незадовільний стан якості кредитного

портфеля і загрозу рівню ліквідності банку;

• зростання доходів від міжбанківських кредитів свідчить про спеціалізацію

банку на міжбанківських операціях.

На величину процентних доходів впливають три чинники:

1) зміна середніх сум наданих кредитів;

2) зміна рівня середньої процентної ставки;

3) зміна строку кредитування.

Кількісний вплив цих чинників на зміну величини процентних доходів

визначають, використовуючи спосіб ланцюгових підстановок, за допомогою

табл. 6.3.

Перевірка правильності розрахунку:

+ 1032 тис. у. о. - 1332 тис. у. о. + 405 тис. у. о. = +105 тис. у. о.

Висновок. План процентного доходу перевиконано на 105 тис. у. о., тому при

плановій сумі процентного доходу 7280 тис. у. о. фактично він становив 7385 тис.

у. о. Перевиконання плану процентних доходів пов'язане зі збільшенням суми

наданих кредитів на 4105 тис. у. о., що підвищило суму доходу на 1032 тис. у. о.

За рахунок підвищення середніх процентних ставок на 3,6 % сума доходів

збільшилася на 405 тис. у. о. В аналогічному порядку аналізують вплив факторів

на суму доходу звітного періоду проти відповідного періоду минулого року.

Середню процентну ставку розраховують за даними балансу банку та його

звіту про прибутки та збитки (табл. 6.4).

Середня процентна ставка = Процентні доходи : (Видані кредити + + Цінні

папери в портфелі банку на інвестиції) • 100 % .

Якщо, скажімо, за серпень сума виданих кредитів та цінних паперів у

портфелі банку на інвестиції становила 79 660,33 тис. у. о., процентні доходи —

1217,31 тис. у. о., то середня процентна ставка дорівнювала 1,53 % (1217,31 :

79660,33 • 100 % ).

334

Розділ 6


Аналогічно визначають процентну ставку за кредитами клієнтів (933,80 : 71

434,13 ■ 100 % = 1,31 %), за міжбанківськими кредитами (208,34 : 6491,60 • 100 %

= 3,21 % ).

Після розрахунку впливу чинників на зміну процентних доходів за наданими

кредитами на наступних етапах аналізу з'ясовують причини змін у сумі наданих

кредитів та змін у рівні середньої процентної ставки (рис. 6.2.)

Рис. 6.2. Класифікація причин зміни процентних доходів банку

335

Розділ 6


1. Чому основну увагу в процесі аналізу доходів банку приділяють аналізу

процентних доходів?

2. Назвіть основні етапи аналізу процентних доходів.

3. Розкрийте сутність аналізу структури процентних доходів.

4. Перелічіть основні питання, якими приділяють особливу увагу при аналізі

процентних доходів.

5. Які чинники впливають на зміну процентних доходів?

6. За допомогою якого прийому аналізу здійснюють розрахунок впливу

чинників на зміну суми процентних доходів?

6.4. Аналіз структури витрат комерційного банку

Метою та рушійним мотивом діяльності комерційних банків є одержання

банківського прибутку. Саме він показує потенційну можливість банку

нарощувати фонди, сплачувати дивіденди, фінансувати програми свого розвитку.

Величина банківського прибутку великою мірою залежить від економного

використання наявних ресурсів. Особливої актуальності ця проблема набуває в

умовах становлення й поглиблення ринкових відносин, коли результати роботи

кожного суб'єкта господарювання та конкурентоспроможність починають все

більше залежати від рівня його витрат.

Під терміном витрати розуміють зменшення економічної вигоди у звітному

періоді у формі відпливу або зменшення активів чи збільшення заборгованості,

що призводять до зменшення власного капіталу, крім тих, що пов'язані з

розподілом частки доходу між власниками капіталу.

Витрати — це або збільшення суми зобов'язань без відповідного зростання

суми активів, або зменшення суми активів без відповідного зниження суми

зобов'язань. Якщо доходи збільшують суму капіталу, то витрати її зменшують.

У зв'язку з цим здійснення дійового контролю витрат з метою постійного

зниження величини їх стає одним із важливих завдань системи управління

діяльністю.

Можна зазначити, що система витрат комерційного банку, який працює в

умовах ринку, — це "серце" всієї системи управління, ос-


кільки саме тут збирається вся інформація про фактичні витрати. Отже,

утворюються основи для підрахунку фактичного доходу.

Необхідно мати на увазі, що витрати можна розглядати у двох аспектах. З

одного боку, в центрі уваги перебуває визначення й закріплення витрат їхніми

джерелами, що характерно для традиційного обліку витрат. З іншого — витрати є

предметом організаційних заходів. Заходи впливу на витрати об'єднують

поняттям аналізу та управління витратами. При цьому традиційний облік, аналіз,

управління витратами не є незалежними, а навпаки, впливають одне на одного.

Слід зазначити, що аналіз витрат і управління ними — складний процес, тому

в ньому іноді виникають серйозні проблеми. Оптиміза-ція організації аналізу

витрат банку означає, по суті, вдосконалення всієї діяльності, оскільки охоплює

всі основні сторони господарської діяльності банку.

Витрати визначають у звіті про прибутки та збитки на підставі без-

посереднього зв'язку між понесеними витратами і надходженнями за

визначеними статтями доходу.

Аналіз витрат виконують за допомогою методу групувань.

Усі операційні витрати поділяють на банківські та небанківські.

Банківські витрати поділяють:

• на процентні;

• комісійні;

• інші банківські операційні витрати.

До небанківських витрат належать:

• інші небанківські операційні витрати;

• відрахування до резервів;

• непередбачені витрати.

Витрати комерційного банку складаються з таких елементів:

• непередбачених витрат;

• відрахувань до резервів;

• комісійних витрат;

• процентних витрат;

• інших небанківських операційних витрат;

• інших банківських операційних витрат.

Витрати комерційного банку відображають у класі 7 Плану рахунків.

Основними завданнями аналізу витрат банку є:

• оцінка змін у їх сумі проти плану та відповідного періоду мину

лого року;


За допомогою табл. 6.6 розглянемо приклад структурного аналізу

Наведені в табл. 6.6 дані свідчать, що проти плану фактичні витрати банку у звітному році зменшилися за всіма його складовими, за винятком процентних витрат. Загальна сума видатків проти відповідного періоду минулого року збільшилася за рахунок процентних витрат на 2918 тис. у. о., або на 73,3 % , а також інших небанківських операційних витрат на 40 тис. у. о., або на 17 % . Дані табл. 6.6 також свідчать, що основну частку мають процентні витрати.

При аналізі банківських витрат визначають роль і місце кожної групи витрат у загальній їх сумі, наприклад:

• частка операційних витрат у сукупних активах:

Оптимальне: значення наведеного показника в банківській практиці

прийнято на рівні 3,5 % ;

• частка витрат за сплаченими процентами за кредитні ресурси у сукупних витратах:

• частка штрафів, пені в загальній сумі витрат:

Для оцінки собівартості банківських операцій деякі банки викори-

стовують показник розміру витрат на 1 клієнта банку

Цей показник аналізується порівняно з планом в динаміці, а також

порівняно з аналогічним показником інших банків. Наступний етап аналізу фінансових результатів банку — це аналіз

прибутку банку, який є різницею між сумою отриманих доходів і здійснених витрат.

339


З метою виявлення невикористаних резервів зі зменшення витрат банку на подальших етапах аналізу дається характеристика окремих статей витрат банку.


1. Дайте визначення терміна "витрати комерційного банку". 2. На які групи поділяють витрати банку? 3. З яких елементів складаються витрати комерційного банку? 4. Назвіть основні завдання аналізу витрат банку. 5. З якою метою аналізують зміни у структурі витрат банку?

6.5. Аналіз процентних витрат комерційного банку

У зв'язку з тим, що основну частку в загальній сумі витрат банку ма-ють процентні витрати, основну увагу при аналізі приділяють саме їм.

Аналіз процентних витрат також починають з вивчення змін у їх структурі (табл. 6.7).

341

Розділ 6

Висновок. Загальна сума процентних витрат банку у звітному періоді зросла

на 2918 тис. у. о. практично за всіма їх складовими. Необхідно зазначити істотні

зміни в структурі процентних витрат. Значно підвищилась частка витрат за

коштами, отриманими від інших банків, з 13,6 % у минулому році до 38,1 % у

звітному періоді та витрат за коштами фізичних осіб (1,7 % до 18,5 %) за

одночасного зниження витрат за коштами до запитання суб'єктів господарської

діяльності (з 83,7 % і 41,9 %). Наведені дані свідчать про погіршення ресурсної

бази банку, що спонукало його вдаватися до більш дорогих ресурсів міжбанків-

ського ринку у вигляді міжбанківського кредиту.

У процесі аналізу структури процентних витрат необхідно враховувати такі

моменти.

• Витрати банку з обслуговування поточних рахунків клієнтів, як правило,

найменші. Це найдешевший ресурс для банку. Збільшення частки названого

компонента в ресурсній базі банку скорочує процентні витрати. Але зміна

залишків на поточних рахунках не передбачувана, тому що клієнти можуть

вимагати свої кошти одночасно. У зв'язку з цим велика частка їх у зобов'язаннях

банку послаблює його ліквідність. Оптимальний рівень залишків поточних

рахунків у ресурсній базі банку — до ЗО % .

• Незважаючи на зростання процентних витрат, збільшення частки

строкових депозитів у загальній сумі підпроцентних зобов'язань є позитивним

моментом, тому що вони є найбільш стабільною частиною ресурсів банку. Саме

цей вид ресурсів дає можливість надавати кредити на більш тривалий строк, хоча

за цей вид сплачують більший процент. Рекомендований рівень цього виду

ресурсів у загальній ресурсній базі — не менше як 50 % .

• Міжбанківський кредит — це найбільш дорогий вид ресурсів, тому його

висока частка в загальній сумі зобов'язань призводить до подорожчання

кредитних ресурсів банку. Високу залежність діяльності банку від

міжбанківських кредитів не можна оцінити позитивно. Рекомендований рівень

міжбанківських кредитів у загальній сумі ресурсів банку становить 20 % .

• Витрати на вклади громадян значно нижчі, ніж на міжбанківський кредит.

Тому робота банків має бути спрямована на максимальне залучення коштів від

громадян.

Але про вплив витрат банку на результати його діяльності не можна судити

за абсолютними сумами таких витрат. Якщо розширюється банк, його активи,

закономірно, що зростає й абсолютна величина витрат. Тому для оцінки

закономірності зміни окремих видів витрат використовують відносний показник

— розмір витрат на 1 у. о. активів.

Цей показник розраховують за формулою:

342


Усі або окремі види процентних витрат за період, що аналізується

Активи банку

На основі аналізу динаміки названого показника можна судити про зростання або зниження певних витрат, закономірність їх зміни.

Розглянемо приклад аналізу динаміки витрат банку за допомогою показника розміру витрат на 1 у. о. активів (табл. 6.8).

Як бачимо, розмір витрат на 1 у. о. активів банку становив у звітному періоді 0,46 у. о. проти 0,33 у. о. у відповідному періоді минулого року. Витрати банку зросли за рахунок процентних витрат на 0,13 у. о. Усі інші складові витрат банку залишилися на рівні минулого року.

На наступному етапі аналізу для з'ясування причин зростання окремих груп витрат здійснюють детальний аналіз їх.

З цією метою на прикладі проаналізуємо процентні витрати банку (табл. 6.9).

Виходячи з даних табл. 6.9, можна зробити висновок, що операційні витрати банку на 0,13 у. о. зросли за рахунок зростання витрат:

• за коштами, отриманими від інших банків на 0,166 у. о.;

• коштами фізичних осіб на 0,075 у. о.

Водночас витрати за коштами до запитання суб'єктів господарської діяльності зменшилися на 0,07 у. о. Наведені дані ще раз підтверджують наші попередні припущення, що у зв'язку з погіршенням ресурсної бази

банк був змушений вдаватися до залучення більш дорогих ресурсів — міжбанківських кредитів.

343

На розмір процентних операційних витрат банку впливають (як і на розмір доходів) такі чинники:

• зміна середньої процентної ставки за платні ресурси;

• зміна середніх залишків платних ресурсів; ' зміна строку залучення ресурсів.

Вплив названих чинників розраховують за допомогою способу лан-цюгових підстановок у такому ж порядку, як і при аналізі доходів, який вже розглянуто у підрозділі 6.3.

Сплачену середню ставку обчислюють за аналогічною методикою за формулою

За аналогічною методикою розраховують і середні процентні ставки,

сплачені за окремими видами платежів. Після розрахунку впливу чинників на зміну процентних витрат банку

на подальших етапах аналізу визначають причини змін у середніх сумах підпроцентних зобов'язань та змін у рівні середньої сплаченої процентної ставки (рис. 6.3).

344

Розділ 6


1. Назвіть основні етапи аналізу процентних витрат комерційного банку.

2. Охарактеризуйте зміст аналізу змін у структурі витрат ко-мерційного банку.

3. Які чинники необхідно враховувати при аналізі структури ви трат банку?

4. Який оптимальний рівень залишків поточних рахунків у ресурсній базі банку?

5. Як впливають отримані міжбанківські кредити на розмір про-центних витрат банку?

6. За якою формулою розраховують показник закономірності зміни витрат банку?

7. Які чинники впливають нарозмір процентних витрат і за якою методикою розраховують їхній вплив?

8. Як обчислюють середню сплачену ставку за ресурси?

345


Розділ 6

6.6. Аналіз інших небанківських витрат та витрат

банку на посередництво

Як правило, у структурі витрат найбільшу частку мають процентні витрати. Проте за критеріями Світового банку слід приділяти значну увагу також іншим небанківським операційним витратам. Збільшення частки інших небанківських витрат свідчить про погіршення управління банківськими операціями.

Аналіз витрат на посередництво полягає в розподілі непроцентних витрат на групи. Це здійснюють шляхом оцінки кожної статті непро-центних витрат як процента від загальних середніх активів.

Відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку не-процентні витрати банку складаються:

• з податків на дохід; • витрат на утримання працівників (включаючи додаткові премії і

заохочення); • витрат на забезпечення під збитки за позиками; • податків на діяльність та плати за ліцензування діяльності; • зносу та амортизації; • створення капіталу (прибутків);

• витрат на утримання приміщення; • інших операційних витрат; • забезпечень, зменшених на отримані кошти; • інших видатків.

У країнах, що розвиваються, банки зазвичай працюють неефективно. Порівнюючи співвідношення різних фінансових показників цих банків і банків промислово розвинутих країн, зауважимо, що операційні витрати

других банків не вельми високі. Аналіз свідчить: майже всі банки у країнах, що розвиваються, приречені обмежуватися збідненим технічним "раціоном" — вони економлять на вкладеннях в обладнання і кваліфікований персонал, дарма що це — необхідна умова зростання якості послуг та успішної конкуренції на фінансовому ринку.

Оформляють операції і реєструють дані переважно вручну, а над-

лишкова звітність, особливо пов'язана з директивним кредитуванням, потребує ручної обробки значної кількості матеріалу. Трудомісткість цих операцій змушує збільшувати кількість працівників. Та оскільки заробітна плата низька, а обладнання використовується мало, опе-

346


раційні витрати можуть бути невисокими. Низька заробітна плата —

слабкий стимул для працівників, тож банк не в змозі залучати й утри-мувати висококваліфікованих спеціалістів.

Трапляється, що є надлишок людей, зайнятих на виконанні най-простіших функцій, і водночас бракує фахівців для такої важливої роботи, як управління ризиками і контроль за позичальниками. Більше того, багато банків не бажають здійснювати витрат на рекламу, оплату юридичних послуг і зовнішній аудит. Проте з розвитком конкуренції на фінансових ринках ситуація поступово змінюватиметься.

Зрозуміти структуру витрат банку важливо й для того, щоб оцінити рівень розподілу трудових ресурсів і характер діяльності. Наприклад, якщо установа робить ставку на платні послуги, такі як консультації щодо складання та заповнення акредитивів і стосовно іноземної валюти, то операційні витрати у процентному відношенні до активів, які приносять дохід, у такої установи будуть вищими, ніж у іншої, націленої лише на

оптове кредитування великих позичальників. Витрати на посередництво (непроцентні витрати) аналізують шляхом

порівняння фактичних витрат з плановими показниками, а також з фактичними показниками за відповідний період минулого року в цілому і в розподілі їх статей.

Для оцінки кількості коштів, виділених банківською системою на

посередництво між тими, хто надає кошти, і тими, хто їх використовує, розраховують процент чистої операційної (чи посередницької) маржі за такою формулою:

Іншими словами, посередницька маржа — це різниця між вартістю залучення коштів та доходом за дохідними активами плюс дохід від відповідних комісійних та зборів.

Крім того, для вимірювання ефективності діяльності банку в процесі економічного аналізу використовують цілу низку показників:

• Частка непроцентних витрат у загальних активах банку:

347

Розділ 6

• Частка витрат на оплату праці у сукупних активах:

Витрати на оплату праці

Оптимальне значення цього показника має становити не менш як 2 %.

• Частка інших операційних витрат у сукупних активах:

Оптимальне значення цього показника має становити не менше ніж

1,5%. • Частка витрат на банківські ризики для покриття збитків за кре

дитами в сукупних активах:

Оптимальне значення такого показника має становити не менше ніж

0,5 %.

Наведені показники аналізують у динаміці, шляхом порівняння їх фактичної величини з оптимальними значеннями та з аналогічними показниками інших банків.


1. Розкрийте склад непроцентних витрат.

2. Які причини впливають на зміну непроцентних витрат?

3. В якому порядку аналізують витрати на посередництво?

4. Наведіть формулу розрахунку чистої операційної (посередницької) маржі.

5. За допомогою яких показників аналізують ефективність діяльності банку?

Наведіть оптимальне значення цих показників.

6.7. Аналіз прибутку банку

Фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, який

в основному залежить від співвідношення доходів і витрат цього банку, тому що

прибуток комерційного банку це перевищення доходів над витратами.

348


Розрізняють:

• прибуток до оподаткування (або валовий прибуток) — різниця між сумами доходів та витрат банківської установи до виплати нею обов'язкових та інших платежів до бюджету;

• прибуток після оподаткування (або чистий прибуток) — сума прибутку до оподаткування мінус сума обов'язкових та інших пла-тежів до бюджету. У світовій практиці вважається, якщо сума чистого доходу до оподаткування становить не менш як 2,0 % від суми капіталу, то банк працює ефективно.

У свою чергу чистий прибуток банку поділяють:

• на капіталізований, тобто спрямований на збільшення власних банківських фондів;

• прибуток, що розподіляється між акціонерами у вигляді дивідендів.

Відповідно до класифікації доходів і витрат прибуток банку скла-дається:

• із прибутку від операційної діяльності; • прибутку від комісійних операцій; • іншого банківського прибутку від операційної діяльності; • інших прибутків від неопераційної діяльності.

Розмір прибутку комерційного банку залежить від зміни таких чин-ників:

• рівень процентних ставок; • рівень процентів за платні ресурси; • обсяг послуг банку; • рівень інфляції;

. . .

• рівень дохідності активів.

Головною метою аналізу прибутку банку є виявлення невикористаних резервів його збільшення.

У процесі аналізу прибутку банку необхідно:

• дати характеристику змін у сумі прибутку; • визначити причини змін, що відбулися в сумі прибутку; • розрахувати кількісний вплив чинників на розмір прибутку; • дати характеристику заходів банку зі збільшення прибутку.

Аналіз прибутку банку починають із загальної оцінки змін прибутку банку. Цей аналіз здійснюється за допомогою табл. 6.10.

Наведені дані свідчать, що сума прибутку до оподаткування становила у звітному періоді 733 тис. у. о. проти 192 тис. у. о. в минулому році, тобто збільшилася на 541 тис. у. о., або на 281,8 % . Це пов'язано

349

зі збільшенням суми прибутку від операційної діяльності на 248 тис. у. о. (за

наявності в минулому році з цього виду діяльності збитків у, сумі 41 тис. у. о.),

прибутків від комісійних операцій на 251 тис. у. о., або на 123,6 % , інших

прибутків від операційної діяльності на 7 тис. у. о., або на 100 % , непередбачених

доходів на 2 тис. у. о., або на 100 %, суми небанківських прибутків на 2 тис. у. о.,

або на 100 %. Основну частку в прибутку банку має прибуток від операційної

діяльності 28,2 % і прибуток від комісійних операцій 61,9 %. У звітному році не-

обхідно зазначити підвищення частки прибутку від операційної діяльності за

одночасного зниження частки прибутку від комісійних операцій. Наведені дані

свідчать про зусилля керівництва банку, спрямовані на підвищення ефективності

операційної діяльності. Сума прибутку в таблиці за окремими видами діяльності

обчислена з урахуванням розподілу інших небанківських і непередбачених

витрат.

Аналіз прибутку необхідно продовжити та розглянути причини і глибину

явищ, що відбуваються. Оцінюючи щорічний приріст прибутку, необхідно

враховувати те, що він не повинен бути нижчим від темпів інфляції, інакше

реальні доходи банку будуть скорочуватися і банківський капітал знеціниться. У

зв'язку з цим при аналізі прибутку банку його величину необхідно коригувати з

урахуванням темпів інфляції.

350

Розділ 6


Після аналізу структури прибутку банку на наступному етапі слід

проаналізувати кожну складову прибутку, насамперед прибуток від наданих кредитів, тобто процентні прибутки (табл. 6.11).

Таблиця 6.11. Динаміка прибутку від кредитних операцій

Рівень дохідності кредитних операцій поточного року збільшився за рахунок підвищення процентних ставок за кредитами на 8,61 % . Вартість кредитних ресурсів збільшилася на 7,73 % .

Проведемо розрахунок впливу на прибуток від кредитної діяльності названих чинників:

1. Вплив зміни суми наданих кредитів:

+4105 тис. у. о. 0,78%

100 % 2. Вплив

зміни рівня дохідності кредитів:

+8,81 % .29 375 тис. у. о.

+2529 тис. у. о.

100 % 3.

Перевитрачання:

+7,73% .29 375 тис. у. о.

= -2271тис.у. о.

100 %

Підрахуємо вплив усіх чинників на розмір прибутку:

+32 тис. у. о. + 2529 тис. у. о. - 2271 тис. у. о. = +290 тис. у. о.

Висновок. Розмір прибутку від кредитних операцій у звітному році збільшився на 290 тис. у. о., в тому числі за рахунок збільшення суми наданих кредитів на — 32 тис. у. о., за рахунок підвищення рівня до-

351

+32,0 тис. у. о.

Розділ 6

хідності наданих кредитів — на 2529 тис. у. о. Негативний вплив на розмір прибутку від кредитних операцій справило підвищення рівня витрат на 7,73 % , що зменшило суму прибутку на 2271 тис. у. о.

Основні напрями дослідження прибутку дають можливість розкрити причини змін доходів і витрат, що є актуальними для виявлення резервів зростання банківського прибутку. Такий аналіз здійснюють в абсолютних величинах. Але метод оцінки прибутку банку за допомогою відносних показників, який називається коефіцієнтним і пов'язаний із поняттям рентабельності (рівня прибутковості).


1. Дайте визначення терміна "прибуток комерційного банку". 2. Що означає термін "чистий прибуток банку"? 3. На які види поділяють чистий прибуток банку? 4. Розкрийте елементний склад прибутку банку. 5. Які чинники впливають на зміну розміру прибутку банку? 6. Перелічіть основні завдання аналізу банківського прибутку. 7. Охарактеризуйте зміст аналізу змін у структурі прибутку. 8. Назвіть чинники кредитної діяльності банку, що впливають на

зміну розміру його прибутку.

6.8. Розрахунок і аналіз показників прибутковості

(рентабельності) комерційного банку

Одним із шляхів характеристики ефективності роботи комерційного банку є оцінка рівня його прибутковості (рентабельності, рівня дохідності).

Дохідність комерційного банку — це сумарний позитивний сукупний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності. За рахунок доходів банку покривають усі його операційні витрати, формують прибуток, обсяг якого визначає рівень дивідендів, зростання капіталу, розвиток пасивних та активних операцій.

Дохідність банку залежить насамперед від оптимальної структури

його балансу в частині активів і пасивів та від цілеспрямованої роботи банківського персоналу. Важливими умовами забезпечення дохідності банку є оптимізація структури доходів і витрат, визначення мінімально допустимої процентної маржі, виявлення тенденцій у дохідності кредитних операцій, планування мінімальної дохідної маржі для про-

352


гнозування орієнтовного рівня процентів за активними і пасивними

операціями. Дохідність банківської діяльності залежить також від підтримання ліквідності, управління банківськими ризиками та їх

мінімізації. У банківської установи багато джерел доходів та напрямів витрат, що

зумовлює необхідність постійного компетентного контролю стабільності джерел надходжень і можливих витрат. Аналіз прибутковості дає змогу встановити конкретні причини негативних змін фінансового стану банку та виявити резерви поліпшення результатів його діяльності.

Основою для розгляду прибутковості є балансовий звіт і звіт про прибутки й збитки. На першому етапі проводять структурний аналіз звітів, щоб визначити відносну важливість окремих видів активних і пасивних операцій банку та відповідні їм доходи і витрати; він також дає змогу оцінити структурні зміни, що відбуваються.

За допомогою коефіцієнтного аналізу оцінюють якісні характеристики.

Кількість коефіцієнтів, які можна використати при аналізі фінансового стану, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про прибутки і збитки. Тому важливо, щоб керівництво та особи, котрі приймають рішення, визначилися щодо найсуттєвіших, базових, показників прибутковості, які слід постійно відстежувати й контролювати.

Процентні доходи традиційно мають найбільшу частку в структурі

банківських доходів. Планування й оцінка їх стабільності та дії факторів, які впливають на зміни дохідності операцій, є складовими аналізу прибутковості. Складність такого аналізу полягає в тому, що нинішній стан надходжень — це інтегральний показник фінансового стану банку, який залежить від якості активів, стабільності джерел фінансування, правильності попередніх управлінських рішень і далекоглядності та

прагматизму керівництва щодо майбутнього. Можливості залучення банком ресурсів істотною мірою залежать від

надходжень, у тому числі процентних. При аналізі прибутковості велику увагу приділяють збалансованості процентних доходів та витрат банку. Здатність виживати у конкурентному середовищі — це мистецтво приваблювати клієнта, пропонуючи йому кращі умови, що визначаються

фінансовими можливостями банківської установи. Процентні витрати — одна з найвагоміших статей витрат у банків-

ському бізнесі. Найдорожчими ресурсами є строкові вклади населення, ресурси міжбанківського ринку; дешевими — кошти на поточних рахунках клієнтів. Завдання, що постають перед аналітиками стосовно оцінок тенденцій зміни процентних ставок, актуальні при аналізі як складу

активів, так і зобов'язань. Перехідній економіці притаманні невизначеність основних макро-

економічних показників, істотний політичний ризик, тому достовірні

08 353

Розділ 6

прогнозні розрахунки в рамках стратегічного планування — це справа

майбутнього. Нині оптимальним періодом планування роботи банків є один рік.

Це відповідає практиці їх діяльності, коли річні плани складають із

щоквартальною та щомісячною розбивкою.

План розгортається від планової суми прибутку, яка базується на інформації

попередніх років, передбаченнях найімовірніших умов діяльності банку, зокрема

щодо встановлення процентних ставок, конкурентного оточення, попиту на

банківські продукти і послуги. Бачення майбутньої діяльності слід відповідно

відобразити у внутрішніх документах — положеннях, бізнес-планах. Для цього

використовують сценарії майбутнього розвитку, які дають змогу врахувати

можливі зміни в зовнішньому середовищі та діяльності самого банку. Вхідною

інформацією для побудови таких сценаріїв мають стати прогнозні баланси, дані

про процентні ставки.

Для етапу поточного контролю актуальний аналіз фактичних даних роботи

банку, зіставлення їх із плановими, коригування планів, дослідження динаміки

показників та виявлення тенденцій розвитку. За нестабільності економічних умов,

мінливості процентних ставок, мобільності ринку фінансових послуг

оптимальним періодом для аналізу прибутковості є один місяць — це дає змогу

своєчасно оцінити основні показники, розробити і вжити регулюючі заходи.

Підсумкові дані можна використати для оцінки ефективності відповідних

підрозділів банку.

Прибутковість банку в основному аналізують за допомогою таких

показників:

• загального показника дохідності;

• чистої маржі;

• дохідності активів;

• прибутковості витрат;

• чистого спреду;

• процента дохідності.

Порівняльний аналіз проводять у двох напрямах:

• розгляд динаміки, тобто зіставлення результатів звітного періоду з

попередніми;

• порівняння фактичних показників із плановими.

Аналіз динаміки й відповідності фактичних даних плановим виявляє

позитивні чи негативні тенденції в роботі та дає змогу спрогнозу-вати майбутній

фінансовий стан банку. Для контролю за показниками прибутковості корисним є

аналіз відхилень.

Щоб з'ясувати причини змін, що відбуваються, необхідно розмежувати

зовнішні та внутрішні фактори. Оскільки банк не може впли-

354


вати на дію зовнішніх факторів, які виявляються як різноманітні ризики, притаманні банківському бізнесу взагалі (економічні, політичні, природні), перед менеджментом банку постає завдання максимально

пристосовуватися до наявних умов діяльності. Внутрішні ризики (кре-дитний, процентний, ліквідності, операційний тощо) слід постійно відстежувати та контролювати. На всіх структурних рівнях установи належить розробити й запровадити процедури, які б давали змогу ефек-тивно знижувати та покривати ризики. При цьому необхідно визначити відповідні втрати банку та скоригувати плани на наступні періоди. З

іншого боку, запровадження таких процедур допоможе виявити резерви підвищення ефективності роботи.

Важливою характеристикою якості активно-пасивних операцій банку є стабільність показників прибутковості. Коливання значень у різні періоди можуть свідчити про орієнтацію установи на спекулятивні джерела надходжень, недоотримання доходів, розбалансованість активних і

пасивних операцій. Темпи зростання процентних витрат мають відповідати темпам збільшення процентних доходів.

Вплив чинників на зміну показників прибутковості банку розрахо-вують за допомогою повного способу ланцюгових підстановок.

Двома найбільш важливими показниками аналізу прибутковості банку

є показники:

• процента дохідності активів;

• процента дохідності капіталу.

Процент доходу на активи розраховують за формулою

Цей показник можна використовувати як коефіцієнт для оцінки

діяльності керівництва банку. За допомогою цього коефіцієнта визначають рівень рентабельності

сукупних активів. Його застосовують при порівнянні прибутковості різних банків. Мінімальне значення коефіцієнта — 0,75 % , максимальне — 1,5%.

Фактори, які впливають на показник рентабельності активів, пов'язані зі змістом чисельника і знаменника, тобто він змінюється під впливом динаміки абсолютної величини прибутку та активів. Його зменшення може бути викликане вищими темпами зростання активів порівняно з

темпами зростання чистого прибутку або зі зменшенням прибутку при незмінних активах чи їх збільшенні.

У свою чергу, на прибуток впливають такі фактори: співвідношення темпів зростання доходів і витрат, рівня процентних ставок і комісії,

355

Розділ 6

обсяг окремих банківських послуг; частка активів, які приносять дохід, у

сукупних активах; своєчасність погашення процентних платежів позичальниками;

частка ризикових активів, вартість ресурсів тощо.

Незначний вплив доходу на активи може бути результатом консервативної

кредитної та інвестиційної політики, а також наслідком великих витрат. Високого

значення прибутку на активи досягають за рахунок ефективної діяльності банку і

великих ставок доходу від активів. В останньому випадку банк, можливо, значно

ризикує. Та цілком вірогідно й те, що він вдало оперує своїми активами, хоча при

цьому потенційно не виключені чималі втрати.

Але у зв'язку з тим, що не всі активи приносять дохід, деякі банки в процесі

аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують показник процента дохідності

активів і розраховують процент дохідності робочих активів

(Да1):

Зіставлення показників Да і Да1 дає можливість виявити невикористані

резерви підвищення дохідності робочих активів за рахунок поліпшення їх

структури, більш ефективного використання.

На практиці вважається, якщо рівень дохідності робочих активів перевищує 1

% , то банк працює рентабельно.

Наведені показники дохідності активів можна деталізувати за допомогою

чистого процентного доходу на загальні активи:

Зазначений коефіцієнт відрізняється від коефіцієнта доходу на активи на

обсяг непроцентних операційних доходів, сплачених податків та непередбачених

доходу чи збитку.

Приклад порядку оцінки рівня дохідності його активів (Да) наведено в

табл.6.12.

Розрахунок впливу чинників на рівень дохідності активів:

За минулий рік Умовний показник За звітний рік

114тис.у.о. 114тис.у.о. 577 тис.у.о.

10 240тис. у.о. 14 125тис.у.о. 14 125 тис. у. о.

•100%=1,1% 1 0 0 % = 0 , 8 % .1 0 0 %=4 ,1 %

0,8 % -1,1 %= -0,3 % 4,1 % - 0,8 %= +3,3 %

Висновок. Проти минулого року рівень дохідності активів зріс на 3,0 % , у

тому числі за рахунок збільшення абсолютної суми прибутку на 3,3 % . Зростання

абсолютної суми активів знизило дохідність активів на 0,3 % . Банк працює

рентабельно, тому що процент дохідності перевищує оптимальне значення на 1,8

% .

На сучасному етапі однією з головних проблем розвитку вітчизняної

банківської системи є стійка тенденція до зниження рівня прибутковості

банківських активів, про що свідчить аналіз динаміки показника ROA (відношення

чистого прибутку до активів). Це явище швидше закономірне, ніж випадкове, і

зазначена тенденція рано чи пізно мала виявитися, оскільки в банках розвинутих

країн значення ROA коливається в межах 0,75—1,5 % , що значно нижче, ніжу

вітчизняних.

Наступним показником, що характеризує рівень прибутковості банку, є

процент дохідності капіталу:

Оптимальне значення цього показника не менше від 15 % .

На практиці деякі банки (а особливо їх акціонери) цей показник

прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу:

Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення

акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також

спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і

пайовиків цього банку важливе значення має зіставлення процента віддачі

статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для з'ясування сфер

найбільш дохідного і вигід-


Розділ 6

ного розміщення своїх коштів. Оптимальне значення процента віддачі статутного

капіталу — 10—20 % .

Для оцінки ефективності видатків банку використовують показник рівня їх

прибутковості (Пв), який розраховується за формулою

Аналогічно аналізують інші показники прибутковості.

Ефективність операційної діяльності комерційного банку можна оцінити за

допомогою показника чистого спреду, який розраховують за такою формулою:

Аналіз чистого спреду пов'язаний із процентною політикою банку, яка

відображається у динаміці процентних ставок за активними і пасивними

операціями. У попередніх розділах ми розглянули, як розраховують середні

процентні ставки за наданими кредитами та зобов'язаннями. Мінімізувати

процентний ризик дасть змогу узгоджена процентна політика за кредитними і

депозитними операціями. Ступінь такої узгодженості характеризує чистий спред.

Інакше кажучи, чистий спред — це різниця між процентними ставками,

отриманими і сплаченими. За його допомогою визначають необхідну мінімальну

різницю між ставками за активними й пасивними операціями, яка дасть змогу

банку покрити витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника

— 0). Оптимальне значення чистого спреду — не менш як 1,25 % .

Цей коефіцієнт має враховувати лише активи і пасиви, до яких застосовують

процентні ставки. Саме в такий спосіб уникають впливу безпроцентних депозитів

до запитання, капіталу та невиконаних вимог резервування на чисті отримані

проценти, а відтак — на прибутки банку. Коли процентна ставка не справляє

впливу на прибутки банку, досягають глибокого розуміння джерел прибутку

банку та наслідків уразливості надходжень.

Істотним для аналізу є використання показника вартості залучення

процентних активів (ВЗА), який відображає процентні витрати (ПВ) на одиницю

працюючих активів (ПА):

Аналіз результативних рахунків балансу також дає змогу розрахувати

мінімальну дохідну маржу, тобто розрив у ставках за активними

358


і пасивними операціями, який дає можливість банку покривати необхідні витрати,

але не приносить прибутку. Для розрахунку коефіцієнта мінімальних доходів

банку Ктіп маржі використовують формулу

Чим менше значення цього коефіцієнта, тим більша можливість банку

збільшити прибуток, тим вища конкурентоспроможність банку. Низька маржа

показує, що банк, залучаючи дорогі ресурси, бере участь в операціях із низькою

дохідністю і невисоким рівнем ризику, і навпаки, якщо маржа підвищена, то це

може бути наслідком або високого рівня дешевих ресурсів, або ризикової

кредитної політики.

Загальна сума чистого процентного доходу може бути значною, але

абсолютне значення не дає змоги співвіднести отриманий результат із

масштабами діяльності банку. Тому використовується чиста процентна маржа

(ЧПМ), яка є процентним вираженням чистого процентного доходу відносно

середніх процентних активів банку.

За допомогою показника чистої процентної маржі можна проаналізувати

здатність банку приносити прибуток у вигляді його доходу від процентної різниці

як процент до середніх загальних активів:

Цей показник часто розраховують відносно сукупних активів, але при

використанні у знаменнику середньої суми процентних активів безпосередньо

оцінюють ефективність працюючих активів, у тому числі вплив обсягів

високоліквідних активів, основних засобів. Чисту процентну маржу можна

поліпшити шляхом:

• установлення вищих ставок за кредитами, придбання високодохідних

цінних паперів;

• зменшення рівня недоходних активів;

• здешевлення ресурсної бази за рахунок збільшення капіталу або

безоплатних зобов'язань (поточних рахунків клієнтів).

Аналізуючи прибутковість банків за допомогою чистої процентної маржі,

розраховують процентні ставки, отримані та сплачені за кожним окремим

видом процентних активів і зобов'язань:

Розділ 6

де ДАі — процентна ставка, отримана за і-м видом процентних активів; ПДі —

процентні доходи, пов'язані з активом і; ПА. — середня сума процентних активів

і-го виду; ВЗі — процентна ставка, сплачена за і-м видом процентних зобов'язань;

ПВі — процентні витрати, пов'язані з зобов'язанням і; ПЗі — середня сума

процентних зобов'язань і-го виду.

Ці коефіцієнти мають враховувати лише активи та пасиви, до яких

застосовуються процентні ставки. Значення отриманих та сплачених процентних

ставок розраховують у розрізі окремих видів операцій — наприклад, депозити і

кредити в інших банках, цінні папери у портфелі банку на продаж, цінні папери у

портфелі банку на інвестиції; кредити і фінансовий лізинг, надані клієнтам;

депозити і кредити, отримані від банків, депозити клієнтів; боргові цінні папери,

емітовані банком тощо.

Класифікацію проводять за статтями відповідно до балансового звіту (форма

11) і деталізують для розгляду прибутковості певних операцій, наприклад, за

напрямами кредитування, видами депозитів. Ступінь деталізації інформації

залежить від потреб менеджменту обсягів операцій, того чи іншого банку.

Середня ставка, отримана за процентними активами (дохідність активів) є

узагальнюючим показником:

ДА = {ПД : ПА) К 100 % .

Аналогічно розраховують середню ставку, сплачену за процентними

зобов'язаннями (витратність зобов'язань);

ВЗ = {ПВ : ПЗ) К • 100 % .

Аналізуючи чисту процентну маржу, слід брати до уваги її призначення:

маржа слугує для покриття витрат банку і ризиків, у тому числі інфляційного,

створення прибутку, покриття договірних угод. Оптимальним значенням цього

показника є 4,5 % .

Якщо є невідповідність між обсягами активів і зобов'язань, чутливих до змін

процентних ставок, то в умовах нестабільності останніх надходження

зазнаватимуть істотного впливу. Таким чином, важливим є питання оцінки

чутливості позиції банку та її впливу на найважливіші показники прибутковості.

Для визначення суми активів і зобов'язань, які закінчуються у певному

часовому підінтервалі, доцільно використати дані звіту про структуру активів і

пасивів (форма 631), де відповідні статті балансу відображають залежно від

строку, що залишається до погашення. До цієї суми додають активи та пасиви, за

якими встановлено плаваючі ставки. Отриману суму можна коригувати з

урахуванням минулого досвіду та прогнозів. Чутливість зручно вимірювати як

відсоток загальної суми процентних активів чи зобов'язань.

360


Стабільність банківських процентних доходів і витрат прямо залежить

від різниці між чутливими до змін процентних ставок активами (ЧПА) та зобов'язаннями (ЧПЗ), тобто розриву (гепа). Розрив можна вимірювати в

абсолютних одиницях:

Р = ЧПА - ЧПЗ

або у відносних

р = ЧПА : ЧПЗ.

Розрив вважають позитивним, якщо сума чутливих до змін процентних ставок активів перевищує суму чутливих до змін процентних ставок зобов'язань,тобто

Р>0 абор> 1,

і навпаки — негативним, якщо:

Р<Оабо р< 1.

Зміни чистого процентного доходу (ЧПД), які відбуваються при зміні процентних ставок (ПС), описують співвідношенням:

АЧПД=АПСР

Загалом підвищення процентних ставок матиме позитивний вплив у разі перевищення суми чутливих до змін процентних ставок активів над сумою відповідних зобов'язань (позитивний розрив). Навпаки, при зниженні процентних ставок бажаним є негативний розрив, що знизить вартість обслуговування зобов'язань більшою мірою, ніж дохідність активів, і поліпшить значення показників прибутковості.

Розрив вимірюють за кількома підінтервалами розподілу строків погашення або переоцінки: терміном один місяць, від місяця до трьох, від трьох місяців до півроку, від півроку до року і понад один рік. Це дає змогу оцінити розриви в обсягах чутливих активів і зобов'язань у різні періоди, ймовірні зміни в надходженнях та своєчасно розробити і вжити заходи щодо усунення невідповідностей. Аналіз розриву не стосується зміни ринкової вартості активів і зобов'язань.

Якщо аналітики та керівництво передбачають зростання процентних ставок у майбутньому, то є сенс:

• працювати з короткостроковими вкладеннями або активами з плаваючими ставками;

• утримуватися від придбання довгострокових активів із незмінними ставками;

• залучити максимум довгострокових ресурсів під дешевші фіксовані проценти;

• позбавитися зобов'язань, чутливих до змін процентних ставок.

361

Розділ 6

За високої ймовірності зниження процентних ставок стратегія керівництва

має передбачати:

• придбання довгострокових активів із фіксованими ставками;

• поновлення/подовження на діючих умовах активів, термін яких

закінчується;

• утримання від придбання довгострокових джерел фінансування;

• віддання переваги ресурсам із плаваючою процентною ставкою.

Передбачити майбутні зміни процентних ставок — складне завдання: вони

можуть змінюватися швидко і несподівано. Співвідношення процентних активів і

пасивів — компонент інертніший і залежить від складу клієнтів банку, його місця

на ринку фінансових послуг. Зміни структури активів і пасивів мають

довгостроковий характер і потребують розробки відповідної стратегії, що дає

змогу в майбутньому досягти позитивного фінансового результату. Стратегія

банку може полягати як у мінімізації розриву, що свідчить про прагнення

мінімізувати ризик змін процентних ставок, так і в поглибленні розриву, що

свідчить про спекулятивні очікування. Слід зважати на те, що навмисна, значна

зміна розриву, його розширення в одному чи кількох напрямах можуть виявитися

ризикованими й обернутися "грою" з банківським капіталом, а то й із

платоспроможністю. Економічні прогнози клієнтів, якщо вони збігаються з

банківськими, перешкоджатимуть бажаному регулюванню вкладень і ресурсів.

Зауважимо, що стратегії можна реалізувати лише певною мірою. Підвищення

вагомості конкретного банку, розширення кола його клієнтів, збільшення обсягів

операцій — це копітка робота щодо реалізації стратегії розвитку банку, яка

потребує часу та відповідного менеджменту.

Зменшення процентної маржі сигналізує про загрозу банкрутства. Основними

причинами зменшення процентної маржі є зниження процентних ставок за

кредитними операціями, подорожчання ресурсів; скорочення частки активів, що

приносять дохід, у загальному їх обсязі; хибна процентна політика банку.

Причому в банківській практиці вважається, якщо маржа перебуває на рівні 3

% , то банк обслуговує компанії різних галузей, а якщо 6 % , то більше банк

приділяє уваги споживчому кредиту.

У своїй практиці деякі банки для оцінки рентабельності використовують

показник рівня покриття непроцентних витрат непроцентни-ми доходами:

Рівень покриття Непроцентні доходи непроцентних витрат = Непроцентні витрати '

Оптимальним значенням цього показника в банківській практиці вважається

50 % . Це означає, що рівень непроцентних доходів має становити не менше ніж

50 % непроцентних витрат.

362


У процесі аналізу показників рентабельності необхідно пам'ятати про зворотний зв'язок рівня рентабельності й показників ліквідності балансу банку. Висока частка дешевих ресурсів у пасиві сприяє підвищенню рентабельності, але знижує рівень ліквідності балансу, і навпаки, значна

величина активів, що не приносять дохід, знижує рентабельність, але підвищує ліквідність.


1. Дайте визначення терміна "дохідність комерційного банку". 2. Наведіть показники, що використовуються при аналізі при-

бутковості банку. 3. Наведіть формулу розрахунку процента дохідності. 4. Які фактори впливають на рентабельність активів? 5. З якою метою розраховують показник дохідності робочих ак-

тивів?

6. Наведіть формулу розрахунку чистого операційного доходу на загальні активи.

7. Як визначають процент дохідності капіталу? 8. За якою формулою розраховують процент віддачі статутного

капіталу? 9. Як розраховують рівень прибутковості банку?

10. З якою метою розраховують показник чистого спреду?

6.9. Аналіз ефективності діяльності працівників


Оскільки оплата праці є основним компонентом непроцентних ви-датків банку, то продуктивність роботи працівників, що вимірюється як через витрати на їх утримання, так і через їх кількість, може свідчити про ефективність роботи самого банку. Однак продуктивність слід розглядати

з огляду на той факт, що у поточний період часу економія на заробітній платі шляхом її значного скорочення (або скорочення чисельності працівників) може призвести до зниження якості та мотивації роботи, а звідси — до зниження через певний час ефективності роботи банку.

Продуктивність роботи працівників банку розраховують за формулою

363

Показник продуктивності працівників банку аналізують порівняно з планом, а

також з аналогічним показником відповідного періоду минулого звітного року

або з аналогічними показниками інших банків. При цьому необхідно звернути

увагу на те, що цей показник істотно відрізнятиметься при порівнянні банку з

невеликою кількістю працівників (але з високою заробітною платою) і банку з

великою кількістю низькокваліфікованих працівників (із низькою заробітною

платою). Щоб уникнути цих розбіжностей для порівняння застосовують показник

окупності витрат на утримання персоналу

Цим коефіцієнтом вимірюється окупність витрат на утримання працівників

банку. Оскільки він є універсальнішим, ніж коефіцієнт, що характеризує чистий

дохід на одного працівника, то дає змогу певним чином порівнювати організації

різного типу. Цей коефіцієнт показує чистий ефект від рішень щодо мотивації

праці працівників незалежно від того, чи ці рішення спрямовані на низьку

кваліфікацію та низьку заробітну плату, чи на високі видатки для

висококваліфікованих працівників.

Наведені показники, крім порівняння з показниками інших банків, також

аналізують у динаміці.

На зміну їх величини впливають:

• сума чистого прибутку;

• сума видатків на утримання персоналу;

• чисельність працівників.

Кількісне вимірювання впливу наведених показників на коефіцієнти

ефективності роботи працівників банку можна здійснити за допомогою повного

способу ланцюгових підстановок.


1. За якою формулою розраховують показники чистого доходу на працівників

банку?

2. Як визначають показник окупності витрат на утримання банку?

3. Який порядок аналізу показників ефективності діяльності працівників

банку?

4. За допомогою якого прийому аналізу розраховують вплив фак

торів на зміну показників ефективності роботи працівників банку?

364

РОЗДІЛ 7

ВИЗНАЧЕННЯ УЗАГАЛЬНЮЮЧОЇ ОЦІНКИ

ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО

БАНКУ

Зміни останніх років в економіці змусили кардинально переглянути старі

підходи до аналізу діяльності банків. Якщо раніше їх робота як складових

державної системи грошового обігу оцінювалася переважно з погляду виконання

заданих нормативно-планових показників, то тепер на перше місце вийшли

загальновизнані у світі параметри, що характеризують економічний стан банку і

динаміку його розвитку. Однак вітчизняний досвід такого аналізу залишається

досить скромним, а наукових підходів із цієї тематики практично немає.

У вітчизняній економічній літературі поки не вироблено єдиного підходу до

визначення фінансової стійкості банку. Відсутність чіткого визначення поняття

фінансової стійкості банку призводить до ототожнення цього поняття з іншими

економічними поняттями — надійністю, платоспроможністю, ліквідністю. При

цьому нерідко терміни "стійкість" та "надійність" використовують як синоніми.

Термінологічна плутанина виникає внаслідок прагнення розв'язати проблему без

її обґрунтування. Очевидно, без чіткого і ретельного аналізу критеріїв та

складових фінансової стійкості неможливо дати інтегральну характеристику

цього поняття.

У зв'язку з цим вважаємо за необхідне зосередити увагу на таких аспектах

проблеми.

1. Виявлення домінантних факторів (груп факторів) забезпечення фінансової

стійкості комерційного банку.

365

Розділ 7

2. Роль фінансової стійкості як інтегрального (узагальнюючого) критерію в

системі сучасного банківського менеджменту.

3. Тлумачення поняття "фінансова стійкість".

Розглядаючи поширені в сучасній економічній літературі підходи до питання

фінансової стійкості, можна виділити такі напрями:

• фінансова стійкість — це ліквідність і платоспроможність;

• фінансова стійкість як своєрідне перевищення доходів над витратами;

• фінансова стійкість — стан фінансів суб'єкта фінансово-господарської

діяльності, що характеризується певним набором показників (саме набором, бо

вони залежать від галузі, структури джерел коштів і тощо).

Слід звернути увагу на істотну відмінність між поняттями "ліквідність" і

"платоспроможність". Із класичного визначення категорії ліквідності

комерційного банку випливає, що вона характеризує механізм перетворення

фінансових чи матеріальних активів комерційного банку в грошові кошти з

метою своєчасного виконання зобов'язань.

Платоспроможність комерційного банку оцінюють шляхом зіставлення

власних коштів банку та його зобов'язань, зважених на коефіцієнти ризику. У разі

тимчасових ускладнень із ліквідністю банк може не повернути кошти у

встановлений термін. Після поповнення корра-хунка банку його ліквідність

відновлюється: банк у змозі повернути кошти і сплатити штрафи за затримку

платежів. При цьому, незважаючи на несвоєчасне виконання зобов'язань,

платоспроможність банку залишається сталою. Крім варіанта

"платоспроможність — неліквід-ність", можлива також ситуація

"неплатоспроможність — неліквід-ність". Вона виникає, коли банк, підтримуючи

ліквідність, виконує зобов'язання у належні строки, залучаючи нові ресурси у

дедалі більших обсягах. Це відомий економічний феномен — "піраміда". Система

"піраміди" ліквідна, проте неплатоспроможна. Якщо не надходять нові кошти,

вона стає також неліквідною. Неплатоспроможність ліквідної "піраміди"

виявляється у неспроможності своєчасно виконувати фінансові зобов'язання за

відсутності нових позик.

Ситуація "неліквідність — платоспроможність" не може тривати довго, бо

зобов'язання, як правило, зростають швидше, ніж активи. Неліквідний стан банку

призводитиме до втрати довіри вкладників та кредиторів і може спровокувати

масовий відплив коштів з установи. Якщо банк зуміє відновити ліквідність у

рамках цього періоду, криза ліквідності залишається тимчасовою. Інакше він із

кризи ліквідності вступає в кризу неплатоспроможності. Ситуація "ліквідність —

неплатоспроможність" небезпечніша, оскільки платоспроможність відновити

важче, ніж ліквідність.

Визначення узагальнюючої оцінки фінансового стану комерційного банку

Ототожнення фінансової стійкості з прибутковістю (перевищенням доходів

над витратами) хибує однобокістю. Взаємозв'язок понять "фінансова стійкість" і

"прибутковість" можна розглядати за аналогією з розглянутим вище зв'язком

ліквідності та платоспроможності. Безумовно, в довгостроковій перспективі

прибутковість банку, яка означає періодично відновлювану здатність створювати

грошові кошти в результаті банківської діяльності, є надійним узагальнюючим

показником фінансової стійкості. Крім того, стабільний тренд прибутку — одна з

гарантій кредитоспроможності банку та його здатності вийти зі скрутного

становища. Позиція банків Англії щодо цього питання досить конкретна:

"Достатні надходження необхідні як для першочергового захисту від збитків, так і

як джерело нового капіталу, що створює можливості для нарощування бізнесу".

Прибуток банку — це підсумковий показник, але для фінансової стійкості

важливо, за рахунок яких джерел його отримано і як цей прибуток

використовувати в подальшому. Тобто ознакою фінансової стійкості є

стабільність джерел доходу (у сукупних доходах банку має бути високою частка

процентного доходу та комісійних, тоді як доходи від валютних операцій є

непостійними). Досить спірними видаються твердження, що фінансова стійкість

банку визначається сумою його прибутку та сплачуваних дивідендів. Високий

дивіденд, за всієї його привабливості для акціонерів, — ще не показник

високоефективної діяльності банку. Прибуток слід розглядати з позиції його

достатності для зростання банківського капіталу: раціональніше зберегти прибу-

ток від надмірного розподілу на споживчі цілі.

Щодо третього підходу, то його можна загалом охарактеризувати як спробу

визначити поняття фінансової стійкості у рамках набору показників. Групу

коефіцієнтів для оцінки стійкості банку формують переважно на основі аналізу

джерел його коштів (залежність від кредитів, розмір власних коштів відносно

залучених і т. ін.). Тобто показники фінансової стійкості обмежуються аналізом

пасиву балансу без урахування змін в активі. Зважаючи на відсутність єдиних

нормативних критеріїв щодо показників, які характеризують фінансову стійкість,

а також на залежність цих показників від багатьох факторів (галузі, принципів

кредитування, структури джерел коштів тощо), банки на власний розсуд

формують їх перелік і пріоритетність. Однак сформоване таким чином поняття

інтегральної стійкості не підтверджується вивіреним і ретельним факторним

аналізом.

Викладене вище дає змогу сформулювати низку висновків:

• полеміка, яку впродовж тривалого часу ведуть економісти-нау-ковці, — це

не абстрактний диспут. Вона відображає складність поняття фінансової стійкості

та суперечності щодо його визначення;

367

Розділ 7

• неможливо визначити поняття фінансової стійкості без аналізу факторів,

що впливають на неї;

• для осмислення поняття фінансової стійкості наявних її визначень

недостатньо, отож спробуємо зробити це самі — на основі аналізу

узагальнюючих факторів.

Вихідними домінантами при формуванні підходів до визначення поняття

фінансової стійкості комерційного банку є:

• стійкість капіталу;

• ресурсна кількість;

• організаційно-функціональна стійкість (стійкість менеджменту).

Стійкість капіталу. Капітал комерційного банку — це сукупність внесених

засновниками та акціонерами власних коштів, які зростають у результаті

ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за

рахунок додаткових внесків учасників банку. Чільна роль капіталу в забезпеченні

фінансової стійкості банку зумовлена його функціями.

По-перше, власний капітал банку в частині статутного фонду, сформованого

засновниками банку, відіграє на першому етапі роль стартових коштів,

необхідних для будівництва чи оренди приміщень, установки банківського

обладнання, найму кваліфікованого персоналу та інших витрат, без яких

установа не може розпочати діяльність. У період зростання банку виникає

потреба в додатковому капіталі для розробки і розвитку нових напрямів

діяльності, пов'язаних із розширенням спектра послуг, упровадженням

прогресивних технологій тощо. Залучення додаткового капіталу дає банку змогу

посилити власні позиції на ринку, надавати клієнтам банківські послуги на

сучасному рівні.

По-друге, величина капіталу забезпечує довіру клієнтів до банку, переконує

вкладників, які прагнуть уникнути ризику при розміщенні своїх коштів, у

можливості їх відшкодування, а потенційних позичальників — у спроможності

установи забезпечити попит на кредитні ресурси.

По-третє, капітал, захищаючи від банкрутства у разі несприятливої ситуації

та непередбачених витрат, є своєрідним буфером, який захищає від поточної

неефективної діяльності банку до вирішення його керівництвом назрілих

проблем.

І нарешті, капітал є досить принциповим регулятором діяльності банку в

довгостроковій перспективі, за допомогою якого органи державного

регулювання задають банку норми економічної поведінки. Встановлюючи

кваліфікаційні розміри капіталу для різних банківських операцій, органи нагляду

зменшують потенційну необхідність регулювального втручання у діяльність

банків.

368


До елементів власного капіталу належать резерви на покриття витрат за

активними операціями комерційних банків. Із прагматичних позицій збитки за

кредитами — нормальне явище у банківській справі, а зменшення валового

доходу на величину, необхідну для створення та підтримання резервів на

покриття безнадійних боргів, є засобом урівноваження доходів та витрат. І хоча

через неоднорідність структури резервів їх збільшення на випадок непогашення

позик не зовсім доречно ототожнювати зі зростанням банківського капіталу,

наявність достатнього резервного капіталу має важливе значення для діяльності

банку. Зауважимо, що вітчизняна практика формування резервів перебуває у

процесі становлення.

У США криза кредитно-депозитних установ та позичкової індустрії значною

мірою спричинила недостатність капіталу в галузі. Банківська криза XIX ст. в

Англії призвела до централізації капіталу, бо головною причиною банкрутства

банків були порівняно невеликі обсяги капіталів. Якщо у Франції налічується

вісім класів банківських операцій, під кожен із яких банки створюють резерви, то

в Україні обов'язковим є лише формування резервів за наданими позиками,

цінними паперами та дебіторською заборгованістю.

Вирішення проблеми віднесення резервів до основного капіталу можливе у

разі запровадженні вимоги про створення резервів для широкого кола активних

операцій банку.

Ресурсна стійкість як важлива складова фінансової стійкості комерційного

банку охоплює, зокрема, такі аспекти:

• зміст і рівень співробітництва банку із суб'єктами ринкової інфра

структури (банками, клієнтами та ін.);

ступінь інтегрованості у систему міжбанківських відносин;

• залежність діяльності банку від стану економіки країни в цілому;

• концентрація вкладів фізичних осіб у загальному обсязі пасивів банку;

• стабільність поповнення ресурсної бази банку;

контроль галузевих (відомчих) фінансових потоків;

• обслуговування коштів бюджету тощо.

Під впливом зрушень на макро- та мікроекономічному рівнях, ситуації на

грошово-кредитному ринку, структурних коливань у доходах юридичних та

фізичних осіб і, як наслідок, зміни у регулюванні банківської діяльності,

можливості формування ресурсної бази комерційного банку не залишаються

стабільними. На практиці функції управління пасивами та активами

безпосередньо пов'язані між собою.

При цьому структура джерел фінансування має бути адекватною структурі

банківських активів, тобто певні види зобов'язань (пасиви) за розмірами та

строками залучення мають відповідати елементам ак-

369

Розділ 7

тивів (також за строками та обсягами). Нехтування цим важливим правилом

здебільшого призводить до збільшення витрат на покриття боргів та збитків за

рахунок власного капіталу.

Зокрема, залучення міжбанківських кредитів — найдорожчих ресурсів для

банку — повинно мати цільовий характер, спрямовуватися лише під уже

визначену програму кредитування чи інвестицій. Якщо міжбанківські кредити

використовують для поповнення коррахунків із метою виконання зобов'язань

перед клієнтами, це призводить до зростання витрат та ставить під загрозу

короткострокову ліквідність банку. З іншого боку, деякі вітчизняні банки

збільшували свій прибуток саме шляхом надання короткострокових

міжбанківських кредитів. Однак такий спосіб підвищення дохідності доцільний

лише за стабільної тенденції до зростання залишків коштів на розрахункових

рахунках клієнтів та розширення депозитної бази банку. Підтримання постійного

балансу між потребами в ресурсах та можливості їх придбання за принципом

достатності (обсяг мобілізованих на грошово-кредитному ринку коштів має бути

не меншим, але й не більшим, ніж потрібно для розміщення коштів у

найприбутковіших операціях) є важливою умовою забезпечення фінансової

стійкості банку.

Інший напрям оптимізації структури пасивів балансу банку пов'язаний із

якісним удосконаленням уже наявних видів обслуговування і пошуком варіантів

модифікацій продуктів та послуг, які б не лише задовольняли потреби клієнтів, а

й сприяли освоєнню нових сегментів ринку банківських продуктів та послуг. При

цьому управління зобов'язаннями ускладнюється обмеженим вибором і розміром

боргових інструментів, які банк може успішно розмістити серед вкладників та

кредиторів у будь-який час. До того ж управління активами і встановлення плати

за користування ресурсами обмежуються вимогами щодо ліквідності та

кредитного ризику, а також ціновою конкуренцією з боку інших банків. Важливе

практичне значення має спрямованість менеджменту на підтримання структури

пасивів, за якою забезпечується таке співвідношення власних та запозичених

джерел коштів, яке дає змогу збільшити прибуток банку та підвищити його

фінансову стійкість.

Організаційно-функціональна стійкість комерційного банку — це

адекватність структури банку обраній стратегії розвитку та ринковій кон'юнктурі.

Передусім вона визначається структурно-функціональними нормами, які

регламентують усі аспекти діяльності банку (в тому числі організаційну

структуру, банківські операції тощо).

Аналіз навіть очевидної структурної суперечності між спеціалізацією та

універсалізацією окреслює низку складнопідлеглих явищ, зумовлених

унікальністю такого складного соціально-економічного об'єкта, як комерційний

банк. Тому доцільно розглянути сучасний комерційний банк як систему.

370


Хоча поняття "система" широко використовують практично у всіх наукових

дисциплінах і воно має багато визначень, розглянемо систему як цілісну та

обмежену середовищем сукупність взаємопов'язаних елементів. Поняття системи

поширюється також на всі складові фінансової стійкості (ресурсну стійкість

капіталу).

Комерційний банк можна розглядати як систему управління, що трансформує

ресурси та ризики зовнішнього середовища. Причому в діяльності банку

виявляється його подвійна соціально-економічна природа: це не лише

самостійний фінансово-господарський суб'єкт, діяльність якого орієнтована на

отримання прибутку від послуг, що надаються, а й кредитний інститут, ключовий

елемент інфраструктури фінансово-кредитного сектору економіки. Роль

комерційного банку як соціального інституту, на відміну від інших комерційних

структур, слід розглядати з позиції соціально-вартісного виміру.

Визначення сукупності складових такої системи становить процес

дезінтеграції вказаної системи (комерційного банку) за такими особливими

ознаками:

• видами операцій;

• видами ресурсів;

• регіонами;

• організаційними підрозділами банку;

• складом учасників банку;

• центрами прийняття рішень із відповідних питань.

Отже, залежно від аспекту розгляду функціонування комерційного банку його

структуру можна визначити по — різному. Комерційний банк — це своєрідна

складна система, елементи якої тісно пов'язані структурними взаємозв'язками і

трансформаційними процесами. При цьому між складовими системами може бути

кілька взаємозв'язків.

Однак це лише суто банківські, внутрішні складові. Зовнішнє середовище

комерційного банку не є аморфним: це динамічна система, що має у своєму

складі сукупність органів, норм, відносин, які взаємодіють між собою. Ринковий

механізм господарювання охоплює сьогодні значну частину вітчизняної

економіки, в тому числі її фінансовий сектор та банківську систему. Водночас

інша частина економіки країни продовжує діяти за адміністративно-

господарськими принципами. Отже, у зовнішньому економічному середовищі

можна виділити такі складові: ринкові відносини, адміністративно-командний

вплив та інституціональне оточення (як результат взаємодії інститутів — банків,

підприємств, державних органів тощо).

Очевидно, сучасне зовнішнє середовище комерційного банку одночасно

неможливо віднести до конкретного типу. Процес ослаблення характерних

особливостей адміністративно-командного впливу та по-

371

Розділ 7

силення ролі альтернативних ринкових елементів, окрім позитивних результатів,

має негативні — зростання нестабільності, ризиків у діяльності, ймовірності

банкрутства тощо.

Крім того, зберігається імперативний характер впливу держави та її органів

на діяльність комерційних банків. Середні за розмірами комерційні банки

практично не в змозі впливати на економічне оточення; лише великі банки, їх

керівництво здатні впливати навіть на економічну політику уряду. Тому

відносини комерційного банку із зовнішнім середовищем можна характеризувати

як цілеспрямований вплив на нього з боку держави та її органів шляхом

прийняття законів і встановлення економічних нормативів, обов'язкових для

виконання комерційним банком, що істотно впливає на його діяльність. Отже, у

площині "комерційний банк — зовнішнє економічне середовище" перший є

об'єктом як цілеспрямованого (з боку держави), так і випадкового впливу за

наявності у нього певного ступеня свободи, в рамках якої він має можливість

визначати самостійно пріоритетність своїх дій та рішень на основі власних цілей


Відтак можна сформулювати проблему функціонування комерційного банку:

проблему забезпечення стійкості його діяльності, тобто здатності виконувати свої

функції з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком, витримуючи

зовнішній вплив.

Поняття "стійкість" походить із механіки. Під ним розуміють стан рівноваги

твердих тіл. Аналогічно трактує це поняття і радянський "Великий

енциклопедичний словник": "Стійкість рівноваги — спроможність механічної

системи, яка перебуває під дією сил у рівновазі, після незначного відхилення

повертатися до стану рівноваги". Далі там само зазначено: "Стійкість системи —

спроможність системи відновлювати попередній (або близький до нього) стан

після деякого збурення, яке виявляється у відхиленні параметрів системи від

номінального значення. Умови, в яких зберігається стійкість руху, називають

критерієм стійкості".

Інше видання містить таке визначення: "Стійкість — сталість, постійність,

непідвладність ризику втрат і збитків".

Відомий тлумачний словник В. Даля трактує цей термін так: "вистояти

супроти чогось, встояти, успішно протистояти силі, витримати, не поступитися".

Метою стійкого розвитку об'єкта чи системи за "Малим енциклопедичним

словником" є пошук "надійної розумної основи".

Тлумачний словник української мови трактує стійкий стан як такий, що

"довго зберігає і виявляє свої властивості, не піддається руйнуванню, псуванню і

т. ін."; "для якого характерні стабільність, постійність; сталий".

372


Отже, етимологічно тлумачення стійкості ґрунтується на стабільності стану,

сталості якихось параметрів.

У широкому розумінні стійкість означає спроможність певної системи

виконати свої функції попри вплив зовнішніх факторів. Стійкість — складне

поняття, що інтегрує в собі різні складові та базується на кількох детермінантах:

• стабільності діяльності;

• стійкості проти факторів впливу;

• життєздатності — спроможності відновити свої функції після потрясінь.

Для розуміння сутності поняття необхідно осмислити суперечність

попередніх його дефініцій, спробувати охопити і вивчити всі аспекти і зв'язки.

Межі поняття "фінансова стійкість комерційного банку" об'єктивно зумовлені

середовищем його вжитку: комерційний банк — це система трансформації

ресурсів і ризиків. І його складові мають діяти скоординовано і синхронно — як

єдина система заходів у сфері грошей та кредиту, спрямованих на ефективне

виконання установою своїх функцій та вирішення завдань близької та далекої

перспективи.

Тут слід зробити акценти на таких питаннях:

• інтегральну характеристику фінансової стійкості комерційного банку не

можна обмежувати лише набором кількісних показників (ліквідність,

платоспроможність, прибутковість тощо), це результат аналізу більш широкого та

детального. Врахування соціальних цілей діяльності банку, що мають особливу

значущість у вітчизняних умовах, передбачає дослідження впливу чималої

кількості факторів, які прямо не пов'язані з отриманням грошових прибутків, але

значною мірою забезпечують імідж банку, його суспільний статус та ін.;

• численність підходів до визначення поняття фінансової стійкості ко-

мерційних банків свідчить, що жоден із них не є чітко формалізованим;

• фінансова стійкість банку не є конкретним числовим показником його

діяльності; це — якісна характеристика.

Тож навряд чи показник фінансової стійкості банку буде остаточно

формалізовано.

Причина цього, по-перше, унікальність ситуації у нашій країні: на фоні

загального становлення засад ринкової економіки відбувається калейдоскопічно

стрімкий процес розбудови вітчизняної банківської системи — українські банки

залічені роки проходять шлях, який банки Заходу долали протягом століть. Отже,

змінюються і критерії фінансової стійкості.

По-друге, усвідомлення того, наскільки важливою є фінансова стійкість

банків за умов вітчизняної економіки, прийшло в результаті

373

Розділ 7

аналізу досвіду банківських систем світу. У деяких країнах (наприклад у США)

важливе значення надають публікації звітності банків. Передбачається, що на

основі цієї інформації ринок сам оцінить фінансовий стан банків. В Японії та

країнах Скандинавії вимоги до інформації, що публікується, нижчі, а відтак

підвищується роль органів нагляду в оцінці фінансового стану банків. Інтегральні

характеристики діяльності зарубіжних банків змінюються вельми інертно,

причина — у стійкому економічному розвитку.

Слід пам'ятати, що формалізація фінансової стійкості банку істотно залежить

від розвинутості відкритої системи рейтингів та оцінок. Те, що навіть за наявності

нормативно-правової бази в Україні акції вітчизняних комерційних банків не

проходять біржового лістингу, свідчить про незатребуваність учасниками ринку

об'єктивної інформації про банки при оцінці економічних інтересів. На Заході

біржові рейтинги та індекси лежать в основі незалежної оцінки фінансового стану

банку. За умови відсутності відкритої інформації про банківські капітали та їхню

ринкову вартість узагальнююча оцінка буде не зовсім об'єктивною.

Отже, фінансова стійкість комерційного банку — це динамічна інтегральна

характеристика спроможності банку як системи трансформування ресурсів та

ризиків повноцінно (з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком)

виконувати функції, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього

середовища.

У зв'язку з тим, що сьогодні в комерційних банках поширені різні підходи до

оцінки свого фінансового стану, у Національного банку України постала потреба

розробки єдиної системи оцінки фінансового стану комерційних банків, яка б

забезпечила можливість порівнювати результати діяльності різних комерційних

банків у масштабах країни. З цією метою проводять порівняльний аналіз

діяльності банків за допомогою рейтингової системи. Такою системою є

загальновідома система "CAMELS", зміст якої буде розглянуто в цій темі.

Враховуючи важливе значення комплексної оцінки фінансового стану банку,

Національним банком України розроблено та з 1 січня 2005 р. вводиться в дію

методичні вказівки з оцінки фінансового стану банку на основі системи оцінки

ризиків.

374


7.1. Зміст та завдання аналізу системи рейтингової

оцінки фінансового стану комерційного банку

Рейтинг — це метод порівняльної оцінки діяльності кількох банків.

Реитингова система дає контролюючому органу можливість зрозуміти та

оцінити важливі фактори та чинники фінансової й операційної діяльності та

дотримання нормативних вимог для того, щоб визначити рейтинг кожного з

комерційних банків, діяльність яких регулюється Національним банком України.

Метою рейтингової системи є відображення в однаковій та зрозумілій формі

фінансового стану комерційних банків, дотримання ними вимог законодавчих та

нормативних актів і загальної надійності функціонування. Реитингова система не

тільки є зручним інструментом для формування висновків щодо стану та

діяльності окремих банків, а й допомагає громадянам та урядові оцінити загальну

надійність та стабільність фінансової сфери.

Нагляд за діяльністю банків грунтується на оцінках ризиків, тобто реитингова

система CAMEL полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних

критеріїв, які охоплюють діяльність банку з усіх боків. Така єдина система

рейтингу допоможе визначити банки, в яких фінансовий стан, операції або

менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до банкрутства та потребують

особливої уваги з боку органів нагляду і, якщо треба, втручання Національного

банку України для розв'язання найбільш гострих проблем.

Єдина система рейтингу дає змогу Національному банку України скласти

загальне уявлення про стан і стабільність банківської системи. Така оцінка

системного ризику дає можливість визначити пріоритети, а також методи нагляду

та потребу в ресурсах для здійснення належного контролю за банківською

системою.

Система рейтингової оцінки вимагає ретельного аналізу стану банку. Таку

оцінку можна здійснити лише під час комплексного аналізу. Крім того, лише у

процесі повного аналізу діяльності банку можна повністю зрозуміти, як ставиться

до ризиків керівництво банку, на які ризики воно готове йти та як здійснює

управління ризиками.

Основою рейтингової системи є оцінка ризику за п'ятьма основними

компонентами:

Достатність капіталу (С)

Якість активів (А)

Менеджмент (М)

375

Розділ 7

Надходження (Е)

Ліквідність (L)

Чутливість до ринкового ризику (S)

Комплексний рейтинг (рейтинг CAMELS) визначається для кожного банку

відповідно до оцінок цих шести основних компонентів. Рейтин-гова система дає

змогу оцінити всі фактори, за якими визначають якість управління, фінансовий

стан банку та якість операцій кожного комерційного банку, за котрим здійснює

нагляд Національний банк України.

Визначення рейтингу за системою CAMELS — це стандартизований метод

оцінки банків і його ефективності, залежить від кваліфікації та об'єктивності

економістів банку й інспекторів нагляду, які здійснюють аналіз і надають оцінку

банків на регулярній основі.

Рейтинг є власністю Національного банку України, конфіденційною

інформацією і призначений тільки для внутрішнього користування.

За рейтинговою системою передбачається визначити кожному банку

цифровий рейтинг за всіма шістьма компонентами, а комплексна рейтингова

оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих

компонентів. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п'ятибальною

шкалою, де оцінка "1" є найвищою оцінкою, а оцінка "5" — найнижчою,

комплексна рейтингова оцінка також визначається за п'ятибальною шкалою.

Визначення комплексної рейтингової оцінки є суб'єктивним процесом, воно

має бути добре обґрунтованим і спиратися на переконливі аргументи.

Комплексна рейтингова оцінка може визначатись як середнє арифметичне

рейтингових оцінок за компонентами рейтингової системи: має бути цілим

числом та враховувати всі основні фактори, що відображені при визначенні

рейтингових оцінок за всіма компонентами. Також підраховується, скільки

компонентів рейтингової системи мають однакову рейтингову оцінку;

аналізується, які саме компоненти мають однакову рейтингову оцінку; як

правило (в більшості випадків), комплексна рейтингова оцінка виставляється за

рейтинговою оцінкою, що трапляється найчастіше.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку "1" або "2", є надійними

за всіма показниками, здатними протистояти більшості економічних спадів (крім

надзвичайних), вважаються стабільними і такими, що мають кваліфіковане

керівництво.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку "З", мають суттєві

недоліки, і якщо ці недоліки не буде виправлено за обґрунтовано визначений для

цього час, то вони призведуть до значних проблем, пов'язаних з

платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації служба банківського нагляду

має надати чіткі вказівки керівництву банку щодо подолання наявних проблем.

376


Банки, які отримали комплексну рейтингову оцінку "4" або "5", мають

серйозні проблеми, що вимагають ретельного нагляду і спеціальних оздоровчих

заходів. Такі комплексні рейтингові оцінки свідчать, що загальна

платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні конкретні дії служби

банківського нагляду.

До банків, що отримали комплексні рейтингові оцінки "З" або "4", або "5"

застосовують відповідні заходи впливу згідно з вимогами нормативно-правових

актів Національного банку.

Рейтинг банку складають за результатами кожної комплексної перевірки.

Базовим є рейтинг, який визначено за результатами останньої комплексної

перевірки банку — юридичної особи.

Рейтинг за установами банків, які не є юридичними особами, не складається.

Система рейтингу банків в Україні має включати визначення таких понять

(рис. 7.1).

Розглянемо, чому саме цим показникам віддано перевагу при визначенні

рейтингу банку.

Рис. 7.1. Система рейтингу банків

• Достатність капіталу є одним із ключових компонентів системи

"CAMEL", оскільки за рахунок капіталу можливе покриття збитків. Відповідно,

достатність капіталу є одним із ключових чинників, що визначають фінансовий

стан та умови роботи банку.

• Якість активів — основна складова рейтингової системи, оскільки рівень

ризику балансових активів є індикатором якості надходжень та можливості

потенційних збитків у майбутньому.

• Менеджмент (управління) — визначальний момент рейтингової системи,

оскільки якість управління багато в чому визначає достатність і адекватність

положень, механізмів та систем контролю щодо управління ризиком і, таким

чином, уникнення збитків у майбутньому.

• Надходження є одним із головних чинників, що впливають на фінансовий

стан банку. Рівень та якість надходжень зумовлюють

377

Розділ 7

здатність комерційного банку сплачувати дивіденди акціонерам та підтримувати

достатній рівень власного капіталу.

• Ліквідність є однією з ключових складових рейтингової системи, оскільки

стан ліквідності банку відображає його здатність задовольняти передбачені та

непередбачені потреби у фінансуванні. Будь-яке реальне чи уявне зниження рівня

ліквідності може негативно вплинути на довіру суспільства до банку та призвести

до значного відпливу депозитів та вкладів.

• Нарешті, чутливість банку до ринкового ризику відображає ступінь

залежності його діяльності як від рівня ринкового ризику, так і здатності банку

управляти ним. Від уміння керувати ризиками залежать фінансова стабільність і

надійність банку.

В основу рейтингової оцінки фінансового стану банку покладено якісні

критерії діяльності банку, які характеризують надійність, стабільність банку.

Система рейтингу банків передбачає визначення таких понять:

• якість капіталу — підраховують, чи достатній розмір капіталу банку для

захисту інтересів вкладників та підтримання платоспроможності;

• якість активів — визначають, чи спроможний банк повернути активи;

аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблем

них кредитів на загальний фінансовий стан банку;

• якість управління (менеджменту) — з'ясовують, чи сприяють ме

тоди управління банком підвищенню ефективності його діяльності, за

яким розпорядком працює установа, чи здійснюється надійний контроль

за дотриманням вимог нормативних актів та чинного законодавства;

дохідність — перевіряють, чи достатньо доходів банку для його

майбутнього розвитку;

• ліквідність — з'ясовують, чи в змозі банк виконувати як звичні, так і

непередбачені зобов'язання;

• чутливість до ринкового ризику — визначають, чи спроможний банк

керувати взятими на себе ризиками.


1. Що означає термін "рейтинг"?

2. Яка мета рейтингової системи?

3. Яке значення має рейтингова система для Національного банку

України?

378


4. Що є основою рейтингової системи?

5. Чиєю власністю є визначений рейтинг комерційних банків та які межі його використання?

6. За допомогою якої шкали здійснюють рейтингові) оцінку фінан-сового стану комерційного банку?

7. Як визначають загальний рейтинг комерційного банку? 8. Дайте характеристику фінансового стану банку, в якого ви-

значений сукупний рейтинг дорівнює "1". 9. Які має характеристики фінансовий стан банку із сукупною

рейтинговою оцінкою "2"?

10. За якими умовами визначають су купний рейтинг комерційного банку з оцінкою "З"?

11. Охарактеризуйте фінансовий стан банку із сукупною рейтинговою оцінкою "4".

12. За яких умов комерційному банкові встановлюють сукупний рейтинг з оцінкою "5"?

7.2. Аналіз капіталу банку

Рейтинг достатності капіталу визначають за системою рейтингу CAMELS за допомогою таких факторів:

• відповідність обсягу регулятивного капіталу напрямам діяльності банку (банківські та інші операції);

• відповідність зростання обсягів статутного, регулятивного (в розрізі складових) капіталу зростанню активів на дату інспекційної перевірки, плани і перспективи;

• дотримання вимог банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку (у тому числі нормативи капіталу);

• наявність внутрішніх процедур щодо визначення достатності ка-піталу банку з урахуванням усіх ризиків, притаманних його діяльності (у тому числі ризику країни);

• наміри і можливості акціонерів щодо нарощування статутного капіталу з метою мінімізації ризиків, притаманних діяльності банку, дивідендна політика;

• вплив ризиків (у тому числі кредитного, валютного, зміна про-центної ставки тощо), притаманних банку, на капітал банку;

• рівень формування резервів під активні операції; • прибутковість та її вплив на регулятивний капітал банку; • співвідношення обсягу негативно класифікованих активів (з ура-

хуванням сформованих резервів під ці активні операції) до регулятив-

379

Розділ 7

ного капіталу. До негативно класифікованих активів належать: кредитні операції

та дебіторська заборгованість, що класифіковані за ступенем ризику як

"сумнівні", "безнадійні"; прострочені понад 31 день та сумнівні до отримання

нараховані доходи; кошти, що розмішені на кореспондентських рахунках у

банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами чи ліквідовуються за

рішенням уповноважених органів або які зареєстровані в офшорних зонах.

Підставою для їх класифікації є нормативно-правові акти Національного банку та

внутрішні положення банків;

• відповідність розмірів статутного та/або регулятивного капіталу планам

розвитку мережі філій, відділень на місцевому, регіональному (в межах однієї

області), міжрегіональному (на території всієї України) та міжнародному рівнях,

а також відповідність їх розмірів проектам будівництва та реконструкції;

• доступ до ринків капіталу.

Питання аналізу достатності капіталу, платоспроможності та достатності

капіталу рівня прибутковості вже детально викладено у попередніх темах

підручника.

Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "1" має такі ха-

рактеристики:

• показники регулятивного капіталу, адекватності основного і ре-

гулятивного капіталу перевищують встановлені нормативні значення;

• високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує прибуткову

діяльність;

• добре врегульований процес зростання капіталу, який визначено

політикою банку і підтверджується фактичними даними показників діяльності

банку;

• керівництво банку добре розуміє операції банку і здатне визначати

ризики, пов'язані з цими операціями, та їхній вплив на достатність

регулятивного капіталу, здатне сформувати в повному обсязі резерви під

активні операції;

• акціонери здатні в разі потреби нарощувати капітал, розмір дивідендів

обґрунтований (у тому разі, коли вони забезпечують дохід акціонерам, не

перешкоджаючи необхідному зростанню статутного та/ або регулятивного

капіталу);

• незначний рівень негативно класифікованих активів (з урахуванням

сформованих резервів під ці активи).

Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "2" має такі самі

характеристики, що і банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "1". Це

банк, у якого значення показників регулятивного капіталу, адекватності

основного і регулятивного капіталу перевищують норма-

380


тивні значення, проте він має незначні недоліки, пов'язані з одним або кількома з

перелічених факторів, а саме:

• банк може мати високий і стабільний рівень надходжень і добре

контролювати зростання регулятивного капіталу, разом з тим за результатами

інспекційної перевірки банку потрібно деформувати резерви під активні операції

(тобто обсяг негативно класифікованих активів за результатами інспекційної

перевірки значно більший, ніж за даними банку), що призводить до зменшення

показника регулятивного капіталу (але не нижче, ніж його нормативне значення);

• або керівництво такого банку не підтримує статутний та/або регулятивний

капітал на рівні, що достатній для захисту від ризиків, пов'язаних з операціями

банку (наприклад, значення показників адекватності основного і регулятивного

капіталу за результатами інспекційної перевірки значно зменшилися, хоча і

відповідають нормативним значенням. Крім того, якщо проблеми в діяльності

банку, що спричинили погіршення цих показників, не будуть виправлені

найближчим часом, то за будь-якого незначного негативного впливу зовнішніх

та/ або внутрішніх ризиків банк порушить названі нормативи).

Однак такі недоліки можуть бути виправлені протягом досить незначного

періоду часу (під час інспекційної перевірки або у строк до двох місяців після її

закінчення) без посилення контролю з боку служби банківського нагляду.

Банк з рейтинговою оцінкою "достатності капіталу "З" має значні недоліки,

пов'язані з одним або кількома з перелічених попередніх факторів. Капітал

(статутний та/або регулятивний) такого банку потребує серйозної уваги з боку

служби банківського нагляду для забезпечення належного вирішення

керівництвом та/або акціонерами проблем, пов'язаних із достатністю капіталу, та

вжиття заходів для поліпшення достатності капіталу. Підставами для визначення

рейтин-гової оцінки достатності капіталу "З" можуть бути такі характеристики

діяльності банку:

• недостатність надходжень за одночасної потреби деформування резервів

під активні операції за результатами інспекційної перевірки;

• або неконтрольоване зростання активів, що не пов'язане зі збільшенням

статутного капіталу, з одночасними недоліками в діяльності банку, які

спричиняють недотримання деяких перелічених факторів;

• або високий рівень негативно класифікованих активів, який має тенденції

до збільшення тощо.

Якщо вчасно не вжити заходів щодо виправлення ситуації, то ці недоліки

можуть призвести до значного зниження капіталу і непла-

381

Розділ 7

тоспроможності банку. Крім того, банк може отримати рейтингову оцінку

достатності капіталу "З", якщо значення показників регулятивного капіталу,

адекватності основного і регулятивного капіталу менші, ніж їх нормативні

значення, його акціонери не здатні збільшити статутний капітал до розміру, що

покривав би ризики за операціями банку, але при цьому наявні позитивні

перспективи (плани) щодо усунення проблем, пов'язаних із недотриманням

факторів, визначених у параграфі 7.1 (наприклад, найближчим часом буде

укладена угода про залучення коштів на умовах субординованого боргу тощо), за

обґрунтовано визначений для цього строк.

Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "4" має значні проблеми,

які призвели до того, що капітал неспроможний захистити банк від ризиків,

пов'язаних з його операціями, має значні збитки від кредитних операцій та/або

від операцій з цінними паперами, та/або валютних операцій, та/або його витрати

значно перевищують доходи і мають тенденцію до зростання, банк має високий

рівень негативно класифікованих активів (до 60 % регулятивного капіталу з

урахуванням резервів під ці активи). Банк може дотримуватися або не

дотримуватися нормативів капіталу, але за результатами інспекційної перевірки

очевидно те, що його капітал недостатній для покриття ризиків за активними

операціями. Якщо керівництво та/або акціонери не зможуть вжити негайних

заходів для виправлення недоліків і порушень, то банк може стати

неплатоспроможним у найближчому майбутньому. Банк з рейтинговою оцінкою

достатності капіталу "4" потребує суворого контролю служби банківського

нагляду щодо вжиття керівництвом та/або акціонерами банку відповідних

заходів для покращення якості активів і підвищення рівня достатності капіталу.

Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу "5" є неплато-

спроможним, а в його діяльності наявні значні порушення і недоліки, які

спричиняють недотримання майже всіх перелічених факторів. Збитки від

операцій з цінними паперами, кредитних, валютних та інших операцій такого

банку становлять значний обсяг, мають тенденцію до зростання та можуть

призвести до втрати регулятивного капіталу або зменшення показника

адекватності регулятивного капіталу до однієї третини встановленого

нормативного значення; обсяг негативно класифікованих активів (з урахуванням

сформованих резервів під ці активи) становить 60 % і більше регулятивного

капіталу банку. Ймовірність того, що дії керівництва та/або акціонерів зможуть

запобігти банкрутству банку, дуже мала. Такий банк потребує особливої уваги

служби банківського нагляду та негайного вжиття відповідних заходів (у тому

числі скликання загальних зборів акціонерів для вирішення питання щодо

санації або реорганізації чи ліквідації банку тощо) з метою зведення до

мінімуму збитків вкладників та кредиторів.

382



1. За допомогою яких факторів визначають рейтинг достатності

капіталу комерційного банку?

2. За якими критеріями надають рейтинг капіталу банку "1"?

З. Які ознаки достатності капіталу зарейтинговою оцінкою "5"?

4. Охарактеризуйте умови надання комерційному банкурейтин-гової оцінки

за достатністю капіталу з оцінкою "2".

5. За якими критеріями визначають рейтинг капіталу банку з оцінкою "4"?

6. Які ознаки достатності капіталу за рейтинговою оцінкою "З"?

7.3. Аналіз активів

Аналіз якості активів було розглянуто при вивченні теми 1.3. Розглянемо це

питання з погляду впливу рівня якості активів на рейтинг комерційного банку.

При визначенні рейтингової оцінки якості активів потрібно враховувати такі

фактори:

• співвідношення між обсягом нестандартних активів та сукупними

активами. Нестандартні активи складаються з кредитних операцій,

класифікованих як "під контролем", "субстандартні", "безнадійні", операцій з

цінними паперами, якщо їхня ринкова вартість є меншою ніж їх балансова

вартість; коштів, що розміщенні на кореспондентських рахунках у банках-

нерезидентах, які віднесені до груп 3—7, а також у банках, що визнані

банкрутами або ліквідуються, або які зареєстровані в офшорних зонах і віднесені

до групи 8; дебіторської заборгованості, яка віднесена до II—IV груп ризику;

нарахованих доходів, прострочених понад 31 день і сумнівних щодо отримання

нарахованих доходів. Сумнівними до отримання нарахованими доходами за

активними операціями банків вважаються доходи, якщо платіж за основним

боргом прострочений понад 90 днів або проценти за ним прострочені понад 60

днів;

• рівень активів із негативною класифікацією з урахуванням сформованих

резервів під ці активи в сукупних активах;

• дотримання вимог банківського законодавства України, у тому числі

нормативно-правових актів Національного банку (у тому числі нормативи

кредитного ризику та інвестування);

383

Розділ 7

• обсяг операцій з інсайдерами та ставлення до них керівництва;

• ефективність управління кредитним портфелем і портфелем цінних

паперів з погляду стратегій, положень, процедур та систем контролю;

• претензійно-позовну роботу;

• рівень резервів на покриття можливих збитків за активними операціями

(порівняно з нестандартними активами), правильність їх розрахунків і повнота

формування;

• якість, обсяги, тенденції та управління іншими активами, у тому числі

кошти в інших банках, дебіторська заборгованість, вкладення в основні засоби та

нематеріальні активи тощо.

Банк з рейтинговою оцінкою якості активів "1" має такі характеристики:

• співвідношення між обсягами нестандартних активів та сукупних активів

низьке і добре контрольоване;

• рівень активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих

резервів під ці активи в сукупних активах не викликає занепокоєння служби

банківського нагляду;

• концентрації за активними операціями (у тому числі з урахуванням:

галузей, операцій з пов'язаними особами/інсайдерами, вкладень під заставу

одного типу, ризику країни тощо) добре контрольовані та пов'язані з

мінімальним ризиком;

• внутрішні положення, що регулюють проведення активних операцій,

достатні та враховують усі зміни, які відбулися в банку та в нормативно-

правових актах України з питань банківської діяльності;

• банк дотримується нормативних вимог, установлених Національним

банком, щодо кредитного ризику та інвестування;

• управління кредитним портфелем і цінними паперами ефективне та добре

контрольоване, тобто банк користується продуманими та обґрунтованими

критеріями кредитної/інвестиційної діяльності, контролює проблемні

кредити/вкладення та кредити інсайдерам тощо;

• керівництво забезпечує достатній рівень резервів на покриття можливих

збитків за активними операціями (у тому числі кредитними);

• ризик, що пов'язаний з іншими активами банку (дебіторська за-

боргованість, кошти в інших банках тощо), є прийнятним і не становить загрози

збитків.

Стан банку з рейтинговою оцінкою якості активів "2" подібний до стану

банку з рейтинговою оцінкою якості активів "1", але має недоліки, пов'язані з

одним або кількома з перелічених факторів. Керівництво здатне виправити ці

недоліки без посилення контролю органів банківського нагляду. Цей банк може

мати одну або більше з перелічених нижче характеристик:

384


• обсяги нестандартних активів та/або негативно класифікованих за

результатами інспекційної перевірки більші, ніж за даними банку, але разом з тим

вони не загрожують капіталу банку, керівництво звернуло на цей факт належну

увагу та має намір і змогу виправити ситуацію;

• критерії надання кредитів, здійснення інших активних операцій та методи

контролю з боку керівництва мають деякі недоліки;

• потребують вдосконалення порядок ідентифікації осіб та процедури

здійснення операцій з інсайдерами банку;

• активні операції (крім кредитних та операцій з цінними паперами)

малоприбуткові або пов'язані з дещо підвищеним ризиком, але не становлять

реальної загрози для ліквідності і платоспроможності банку.

Банк з рейтингового оцінкою якості активів "З" має суттєві недоліки, пов'язані

з одним або кількома з перелічених факторів. Активи банку з рейтингового

оцінкою якості активів "З" мають одну або кілька з таких характеристик:

• співвідношення між обсягом нестандартних активів та сукупними активами

має тенденцію до збільшення, рівень активів з негативною класифікацією з

урахуванням сформованих резервів під ці активи до сукупних активів не

контролюється належним чином;

• недостатній резерв для відшкодування можливих втрат за активними

операціями (у тому числі кредитними);

• недосконалі критерії здійснення активних операцій, у тому числі кредитної

діяльності, недостатні процедури здійснення контролю;

• операції з інсайдерами проводяться на пільгових (більш спріят-ливих)

умовах та викликають занепокоєння служби банківського нагляду;

періодично порушуються окремі нормативи кредитного ризику

та/або інвестування;

• інші активи банку (крім кредитів) пов'язані з підвищеним ризи

ком, який може погіршити ліквідність і платоспроможність банку.

Служба банківського нагляду має контролювати діяльність такого банку та

вплинути на його керівництво з метою вжиття негайних заходів щодо

виправлення недоліків.

Банк з рейтингового оцінкою якості активів "4" має значні недоліки в

діяльності, які можуть призвести до суттєвого погіршення стану капіталу банку

та його неплатоспроможності, якщо їх негайно не виправити. Активи банку з

рейтингового оцінкою якості активів "4" мають одну або кілька з таких

характеристик:

• обсяг нестандартних активів (у тому числі кредитів, крім класи

фікованих "під контролем") за результатами інспекційної перевірки

продовжує зростати, призводить до зменшення регулятивного капіта-

385

Розділ 7

лу та може призвести до неплатоспроможності, якщо не вжити негайних заходів

щодо виправлення ситуації;

• обсяг активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих

резервів під ці активи наближається до граничного значення (співвідношення

між обсягом негативно класифікованих активів з урахуванням резервів під ці

активи та сукупними активами менше ніж 60 %);

• обсяг нестандартних кредитів (особливо кредитів з негативною

класифікацією) значно перевищує резерв для відшкодування можливих втрат за

кредитними операціями і становить загрозу капіталу;

• інші активи становлять загрозу втрати капіталу і можуть призвести до

неплатоспроможності банку.

Служба банківського нагляду має приділяти особливу увагу такому банку

для того, щоб забезпечити негайні заходи щодо виправлення недоліків з боку

його керівництва.

Рейтингова оцінка якості активів "5" свідчить про те, що обсяг негативно

класифікованих активів з урахуванням сформованих резервів під ці активи

становить 60 % і більше сукупних активів та призводить до зниження показника

адекватності регулятивного капіталу до 2 %. У діяльності банку є значні

порушення та недоліки, пов'язані з переліченими факторами. Ймовірність того,

що заходи, здійснені керівництвом банку, для поліпшення якості активів будуть

успішними, дуже мала.

Для того щоб запобігти подальшому зменшенню регулятивного капіталу

банку та захистити інтереси вкладників та кредиторів, служба банківського

нагляду має встановити суворий контроль за таким банком та вжити адекватних

заходів впливу (скликати загальні збори учасників банку, призначити тимчасову

адміністрацію тощо).


1. Які фактори треба враховувати при визначенні рейтингу якості

активів?

2. За якими ознаками визначають рейтинг якості активів "З"?

3. Охарактеризуйте рейтинг якості активів із оцінкою "5".

4. Дайте характеристику рейтингу якості активів із оцінкою "1".

5. За яких умов визначають рейтинг якості активів із оцінкою "2"?

6. Охарактеризуйте фінансовий стан комерційного банку з рей-тинговою

оцінкою якості активів "З".

386


7.4. Аналіз менеджменту при рейтинговій оцінці

фінансового стану банку

Для визначення рейтингової оцінки менеджменту банку потрібно враховувати

такі фактори:

• повне розуміння керівництвом банку ризиків, пов'язаних з діяльністю

банку, зі змінами в економічному середовищі та обізнаність спостережної

(наглядової) ради зі справами банку;

• фінансовий стан банку, а саме: достатність капіталу, якість активів,

надходження, ліквідність та чутливість до ринкового ризику:

• підготовка та запровадження планів (як коротко-, так і довгострокових),

достатність внутрішніх положень, процедур (у тому числі тих, що регламентують

діяльність підрозділів та працівників банку в частині виявлення і запобігання

відмиванню грошей та банківському шахрайству) та систем внутрішнього

контролю на всіх основних напрямах діяльності банку;

• наявність внутрішнього та зовнішнього аудиту, їх незалежність і

достатність, реагування керівництва банку на результати аудиту;

• належне виконання вимог чинного законодавства України та нормативно-

правових актів Національного банку;

• наявність практики і тенденцій щодо кредитування інсайдерів на більш

сприятливих умовах, оцінка впливу інсайдерів на діяльність банку;

• роль і взаємодія правління (ради директорів) та спостережної (наглядової)

ради банку, наявність/відсутність конфлікту інтересів;

• оптимальність організаційної структури, чітко розроблений механізм

взаємозв'язку між підрозділами, наявність постійно діючої програми підготовки

кадрів і її фактичне виконання;

• достатність інформаційних систем управління, оцінка внутрішньої

звітності та звітності, що подається до Національного банку, її достовірність та

адекватність;

• наявність системи RISK-MANAGEMENT, яка має відповідати

міжнародним стандартам і мати міжнародну ліцензію на використання. Система

RISK-MANAGEMENT — це комплексна система (інтегрована модульна система)

управління фінансовими ризиками, що використовує VAR-технології та

забезпечує практично всі етапи технології торгівлі на фінансових ринках, у тому

числі аналіз і ціноутворення фінансових інструментів. Система RISK-

MANAGEMENT має відповідати міжнародним стандартам і мати міжнародний

сертифікат на використання;

387

Розділ 7

• наявність плану дій на випадок непередбачених обставин;

• розвиток мережі підрозділів банку (філій, відділень тощо) та якість

управління ними, оптимальність проектів будівництва та реконструкції;

• якість виконання банком функції "агента чистих грошей";

• реагування на рекомендації, зауваження та вимоги Національного банку, у

тому числі щодо порядку класифікації активних операцій, виправлення звітності

за результатами інспекційної перевірки тощо.

Банк з рейтинговою оцінкою менеджменту "1" має такі характеристики:

• керівництво банку досвідчене і компетентне;

• всі основні показники фінансової діяльності банку відповідають

нормативним вимогам або перевищують їх;

• повне розуміння керівництвом банку ризиків, пов'язаних з діяльністю

банку;

• розуміння керівництвом банку економічного середовища та відповідне

реагування на зміни в ньому;

• наявність належного внутрішнього аудиту та належне здійснення ним

своїх функцій;

• виважений підхід до планування, розроблення внутрішніх положень,

процедур та засобів контролю, а також активний контроль за їх виконанням;

• відсутність ознак кредитування інсайдерів на більш сприятливих умовах;

• належний рівень роботи спостережної ради щодо визначення політики

банку та її тісне співробітництво з правлінням (радою директорів) банку;

• досконала (оптимальна) організаційна структура, наявність постійно

діючої програми підготовки кадрів;

• відповідальне ставлення правління (ради директорів) та спостережної ради

банку до зауважень та рекомендацій Національного банку.

Банк з рейтинговою оцінкою менеджменту "2" має такі самі характеристики,

що й банк з рейтинговою оцінкою менеджменту "1", однак має деякі недоліки,

що можуть бути виправлені досить легко без втручання служби банківського

нагляду. Ці недоліки пов'язані з одним або кількома наведеними факторами і

можуть бути підставою для рейтин-гової оцінки менеджменту "2". Якщо

вирішується питання вибору рей-тингової оцінки менеджменту між "1" та "2", то

потрібно обов'язково враховувати фінансовий стан банку та інші фактори, що

свідчать про дотримання банком вимог банківського законодавства (у тому числі

економічних нормативів, стану сформованих банком резервів під активні

операції).

388


Банк з рейтингового оцінкою менеджменту "З" має суттєві недоліки, пов'язані

з кількома факторами, що враховуються при оцінці менеджменту. Потрібні дії

служби банківського нагляду для того, щоб керівництво банку вжило заходів для

усунення недоліків. Рейтингова оцінка менеджменту "З" може свідчити про такі

недоліки: негативну практику кредитування інсайдерів на більш сприятливих

умовах; проведення операцій з порушенням вимог банківського законодавства

України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, внутріш-

ньобанківських положень, незадовільне управління ризиками та планування

діяльності банку, а також неадекватне реагування на негативні тенденції в

економіці та/або незадовільні фінансові результати діяльності та невиконання

вимог служби банківського нагляду.

Банк з рейтингового оцінкою менеджменту "4" має істотні недоліки, пов'язані

з більшістю зазначених факторів. Потрібні рішучі дії служби банківського

нагляду, що спрямовуватимуться на те, щоб керівництво банку негайно вжило

заходів щодо усунення проблем. Національний банк або спостережна рада банку

мають розглянути заходи щодо повного або часткового відсторонення голови,

його заступників та/або членів правління (ради директорів), головного бухгалтера

та/або його заступників від обійманих посад. Рейтингова оцінка менеджменту "4"

визначається в разі виявлення істотних зловживань у практиці кредитування

інсайдерів, інвестиційній діяльності, недотримання облікової та процентної

політики, ігнорування вимог Національного банку, якщо дії або бездіяльність

керівництва завдали такої шкоди фінансовому стану банку, що він опинився під

загрозою неплатоспроможності.

Банк з рейтингового оцінкою менеджменту "5" має абсолютно неефективне та

некомпетентне керівництво і більшість із наведених характеристик та фінансові

результати діяльності банку є незадовільними. Банк з такою рейтингового

оцінкою менеджменту потребує негайних та рішучих заходів з боку служби

банківського нагляду. Національний банк має розглянути питання щодо

повного/часткового негайного відсторонення службових осіб банку від

обійманих посад або щодо призначення тимчасової адміністрації, або щодо

застосування інших заходів впливу.


1. Перелічіть фактори рейтингу менеджменту.

2. Охарактеризуйте рейтинг менеджменту з оцінкою " 1".

3. Назвіть умови визначення рейтингу менеджменту комерційного банку з

оцінкою "2".

389

Розділ 7

4. Дайте характеристику рейтингу менеджменту комерційного

банку з оцінкою "З". 5. За яких умов визначають рейтинг менеджменту банку з оцінкою

"4"? 6. Назвіть умови присвоєння рейтингу менеджменту банку з оцінкою

"5".

7.5. Аналіз надходжень при визначенні рейтингу

банку

Для визначення рейтингової оцінки надходжень банку слід врахо-

вувати такі фактори:

• оцінку тенденцій та рівень прибутковості; • якість, структуру і достатність надходжень (здатність покривати

витрати, збитки, забезпечувати стабільне зростання рівня регулятивного капіталу, повноту формування резервів під активні операції та виплату дивідендів акціонерам у достатньому розмірі);

• обсяг і тенденції змін різних компонентів доходів/витрат, при-бутковості активів і витрат за зобов'язаннями (тенденції);

• залежність від непередбачених доходів та схильність до неперед-бачених витрат від ризикових видів діяльності або нетрадиційних джерел доходу;

• якість бюджетного (підготовка кошторисів) та фінансового пла-нування, а також якість контролю за виконанням цих планів;

• коригування статей доходів/витрат, результату діяльності за ре-зультатами інспекційної перевірки;

• ефективність системи ціноутворення; • вплив можливих санкцій за судовими процесами тощо.

Для полегшення процесу визначення рейтингової оцінки надходжень доцільно використовувати рентабельність активів. Однак зазначені вище фактори вважаються більш вагомими, ніж порівняння середніх значень

рентабельності активів за відповідною групою банків із значеннями рентабельності активів для конкретного банку, який належить до цієї групи. Наприклад, значення рентабельності активів банку може бути високим, але джерелом надходжень при цьому є здійснення операції, яка не належить до сфери традиційних банківських послуг і пов'язана з підвищеним ризиком. Крім того, і за наявності високого значення

рентабельності активів розмір прибутку до оподаткування може бути недостатнім для забезпечення темпу зростання регулятивного капіталу відповідно до темпу зростання активів.


Банк з рейтинговою оцінкою надходжень "1" має такі характеристики:

• доходи банку достатні для виконання вимог щодо створення резервів під

активні операції і забезпечення покриття витрат, для зростання регулятивного

капіталу та виплати дивідендів акціонерам у достатньому розмірі;

• ефективні бюджетне та фінансове планування, контроль доходів та витрат

за цими планами;

• наявність позитивних тенденцій основних компонентів доходів та витрат;

• мінімальна залежність від непередбачених та нетрадиційних джерел

доходів.

Банк з рейтинговою оцінкою надходжень "2" має достатні доходи для

виконання вимог щодо створення резервів під активні операції, забезпечення

зростання рівня регулятивного капіталу та виплати дивідендів. Але такий банк

має недоліки, пов'язані з одним або кількома з наведених факторів, а саме:

спостерігається низка негативних тенденцій, пов'язаних зі збільшенням частки

непередбачених джерел доходів для зростання свого прибутку, нестабільним

рівнем доходів. Керівництву потрібно поліпшити процес бюджетного та

фінансового планування і посилити контроль за стабільністю надходжень.

Керівництво має бути здатним виправити зазначені недоліки без втручання

служби банківського нагляду.

У діяльності банку з рейтинговою оцінкою надходжень "З" є суттєві недоліки,

пов'язані з одним або кількома із зазначених факторів. Внаслідок дій або

бездіяльності керівництва банку стан надходжень має тенденції до погіршення,

наприклад: основним джерелом доходів такого банку можуть бути не процентні,

а комісійні доходи (спостерігається тенденція щодо зростання комісійних доходів

та нестабільності отримання загальних доходів протягом року); процентні ставки

і комісійні винагороди за активними операціями встановлюються на рівні, що є

нижчим від собівартості банківських послуг у цьому банку. Якщо ситуацію не

змінити, то рівень регулятивного капіталу банку стане нижчим за нормативні

значення, тому потрібні дії служби банківського нагляду, спрямовані на те, щоб

керівництво банку вжило необхідних заходів щодо покращення стану

надходжень.

Банк з рейтинговою оцінкою надходжень "4" має дуже великі проблеми з

надходженнями. Банк може мати прибуток, однак недостатній для підтримання

на потрібному рівні резервів під активні операції та забезпечення зростання рівня

регулятивного капіталу відповідно до нормативних вимог, також значна частка

витрат може бути пов'язана, наприклад, з обслуговуванням субординованого

боргу. Без негайних виправних заходів витрати (збитки) банку можуть зрости

настільки, що це

391

Розділ 7

загрожуватиме його платоспроможності. За таких умов керівництво банку має

вжити негайних заходів для підвищення та оптимізації рівня доходів, посилення

контролю за витратами. Також потрібні рішучі дії служби банківського нагляду

щодо поліпшення стану надходжень та запобігання втраті капіталу, у тому числі

обмеження, зупинення або припинення проведення окремих видів здійснюваних

банком операцій з високим рівнем ризику та висунення до керівництва банку

вимоги щодо зменшення темпів зростання активів (крім зростання обсягу

активів, що пов'язане зі збільшенням статутного капіталу).

Банк з рейтинговою оцінкою надходжень "5" має збитки, що становлять

пряму загрозу його платоспроможності. У разі значного недо-формування

резервів під активні операції немає реальних джерел збільшення резервів,

фактичний обсяг доходів у такого банку не здатен покривати небанківські

операційні витрати (на утримання персоналу, основних засобів та

нематеріальних активів тощо). Потрібні негайні та рішучі дії служби

банківського нагляду для забезпечення спостережною (наглядовою) радою

(зборами акціонерів) вжиття заходів щодо санації або реорганізації банку,

оскільки збитки неминуче призведуть до його неплатоспроможності.


1. Перелічіть фактори, іцо враховуються при визначенні рейтингу

надходжень.

2. За яких умов надають рейтинг надходжень з оцінкою " 1"?

3. Які недоліки є у діяльності комерційного банку з рейтинговою оцінкою

його надходжень "З"?

4. Який рівень прибутковості при присвоєнні комерційному банкові

рейтингу надходжень з оцінкою "5"?

7.6. Аналіз ліквідності комерційного банку

при рейтинговій оцінці

Для визначення рейтингової оцінки ліквідності банку враховують такі

фактори:

• компетентність керівництва і фахівців відповідних підрозділів банку з

питань визначення ліквідності банку, ефективності стратегії управ-

392


ління фінансовими потоками і політики забезпечення ліквідності, з питань

контролю та моніторингу ліквідної позиції банку;

• оперативність, вчасність та адекватність рішень щодо управління активами

і пасивами;

• тенденції, обсяг і джерела ліквідних активів (у тому числі висо-

коліквідних), що можуть бути використані для виконання поточних зобов'язань

банку;

• стабільність залучених коштів, відповідність строків і сум повернення

залучених та розміщених коштів;

• залежність від дорогих, нестабільних джерел фінансування (між-банківські

кошти тощо) для забезпечення потреб у ліквідності;

• можливість банку диверсифікувати джерела фінансування балансових і

позабалансових статей;

• процеси планування, у тому числі наявність планів фінансування в

надзвичайних ситуаціях та на випадок непередбачених проблем з ліквідністю,

контролю та моніторингу;

• виконання вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо

ліквідності банку (у тому числі нормативи ліквідності), аналіз причин

невиконання, тенденцій;

• інформаційні системи управління ліквідністю.

Одним з основних обов'язків керівництва банку є підтримання обсягу

ліквідних активів на рівні, достатньому для виконання поточних зобов'язань, за

умови максимального збільшення надходжень та зменшення ризику. Цей

обов'язок вимагає від керівництва ґрунтовного розуміння балансу банку, його

клієнтської бази (кредитів, депозитів та інших залучених коштів) і економічної

ситуації. Керівництво, яке підтримує ліквідні активи (у тому числі

високоліквідні) на високому рівні, звичайно, не йде на високий ризик і обсяг

надходжень за таких умов буде нижчим. Якщо керівництво підтримує обсяг

ліквідних активів (у тому числі грошових коштів) на мінімальному рівні, забезпе-

чуючи короткочасні великі прибутки, то це може свідчити про те, що активні

операції в такому банку пов'язані з більшим ризиком. Керівництво, яке підтримує

ліквідність банку через залучення міжбанківсь-ких кредитів, має розуміти, що за

таких умов процес управління активами та зобов'язаннями стає складним,

потребує особливих умінь і кваліфікації та не може продовжуватись на такому

рівні тривалий час.

Банк з рейтинговою оцінкою ліквідності "1" має такі характеристики:

• керівництво добре розуміє баланс банку, знає свою клієнтуру та

економічну ситуацію;

• обсяг ліквідних активів достатній для задоволення щоденного попиту на

кредити та непередбачені зміни в ньому, а також для вико-

393

Розділ 7

нання зобов'язань банку в разі як очікуваних, так і непередбачених змін в обсязі

депозитів (вкладів);

• мінімальне залучення міжбанківських кредитів для забезпечення потреб у

ліквідності;

• запроваджено обґрунтований та детальний процес планування, контролю і

моніторингу ліквідності;

• працівники банку мають достатні кваліфікацію і досвід для підтримання

певних пропорцій (відповідностей) між строками отримання коштів у погашення,

наприклад, строки повернення кредитів збігаються з відповідними строками

погашення платежів за депозитами, що підтверджується даними балансу;

• депозитна база банку адекватно диверсифікована як щодо строків

погашення, так і щодо діапазону контрагентів, тобто він має коротко-, середньо- і

довгострокові депозити від фізичних осіб, приватних підприємців, підприємств,

банків тощо;

• виконуються вимоги щодо ліквідності банку.

Банк з рейтингового оцінкою ліквідності "2" має характеристики, подібні до

характеристик банку з рейтингового оцінкою "1", але такий банк має окремі

недоліки, пов'язані з одним чи кількома визначеними факторами. Однак ці

недоліки можна усунути за короткий час без посилення контролю служби

банківського нагляду. До названих недоліків належать такі:

• банк задовольняє свої потреби в ліквідності, але працівникам банку або

керівництву бракує досвіду, або процес планування та контролю ліквідності

недостатньо ефективний;

• або банк мав тимчасові проблеми з ліквідністю, і працівники банку або

керівництво виправили цю ситуацію, однак не вжили необхідних заходів для

запобігання повторенню таких проблем;

• або керівництво не усвідомлює, що в банку виникли негативні тенденції

(зменшення рівня ліквідних, у тому числі високоліквідних активів, або зростає

нестабільність ресурсної бази, або спостерігається періодична залежність від

міжбанківських кредитів тощо) чи не приділяє їм належної уваги.

Банк з рейтингового оцінкою ліквідності "З" має суттєві недоліки, пов'язані з

одним або кількома визначеними факторами. Підхід керівництва банку з

рейтингового оцінкою ліквідності "З" до управління ліквідністю спрощений, і це

призводить до того, що в банку часто виникають проблеми з ліквідністю, а

також спостерігається регулярна залежність від міжбанківських кредитів. Крім

того, в банку обмежені можливості щодо активних операцій — швидкого їх

продажу, а щодо пасивних операцій — швидкого залучення нових джерел

фінансування. Керівництво банку має негайно звернути належну увагу на нега-

394


тивні тенденції та вжити заходів щодо виправлення недоліків для того, щоб банк

не втратив здатності виконувати свої поточні зобов'язання. Для цього потрібні

відповідні дії служби банківського нагляду.

Банк з рейтингового оцінкою ліквідності "4" має значні проблеми з

ліквідністю, що вимагає негайних та рішучих дій служби банківського нагляду.

Керівництву банку потрібно вжити заходів щодо зміцнення стану ліквідності для

забезпечення виконання своїх грошових, короткострокових зобов'язань,

збалансованості строків і сум активів та зобов'язань банку. Також воно має

розпочати планування ліквідності з метою вирішення проблем, що пов'язані з

короткостроковими та непередбаченими потребами в ліквідності.

Банк з рейтингового оцінкою ліквідності "5" має проблеми, пов'язані з

визначеними факторами, потребує фінансової допомоги із зовнішніх джерел

(шляхом додаткових внесків акціонерів або залучення нових акціонерів з метою

формування дешевої ресурсної бази) для задоволення потреб у ліквідності. Така

негайна фінансова допомога потрібна для того, щоб запобігти банкрутству банку

внаслідок нездатності задовольнити вимоги кредиторів і вкладників.


1. Охарактеризуйте фінансовий стан комерційного банку з рей тингом

оцінки ліквідності "1".

2. Назвіть недоліки фінансового стану комерційного банку з рей-тинговою

оцінкою ліквідності "2".

3. Дайте характеристику фінансового стану комерційного банку

зрейтинговою оцінкою ліквідності "З".

4. Які чинники враховують при визначенні рейтингу ліквідності комерційного

банку з оцінкою "4"?

5. Охарактеризуйте фінансовий стан комерційного банку з рейтинговою

оцінкою ліквідності "5".

1.1. Чутливість до ринкового ризику

Рейтингова оцінка чутливості банку до ринкового ризику визначається з

урахуванням таких факторів:

• чутливість надходжень банку або економічної вартості його капіталу до

несприятливих змін процентних ставок за залученими і роз-

395

Розділ 7

міщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо;

• розуміння керівництвом банку ринкових ризиків, його здатність визначати

їх, вимірювати, здійснювати моніторинг за ними та їх контролювати, враховуючи

розмір банку, складність його операцій та притаманні цим операціям ризики;

• характер, складність та обсяги операцій, пов'язаних із ринковим ризиком,

на який наражається банк;

• наявність, адекватність положень і процедур, інформаційних систем

управління (у тому числі системи RISK-MANAGEMENT, внутрішньої звітності

тощо) щодо управління ринковим ризиком;

• наявність і ефективність лімітів (числових обмежень) ринкового ризику;

• виконання вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо

обмеження ринкового ризику (у тому числі норматив ризику загальної відкритої

довгої/короткої валютної позиції);

• ефективність внутрішнього контролю, що забезпечує надійність

функціонування процесу управління ринковим ризиком, у тому числі визначає

підзвітність і розмежування повноважень;

• достатність функцій внутрішнього аудиту, що забезпечують періодичні

перевірки дотримання вимог внутрішніх лімітів і положень: щодо управління

ринковим ризиком, а також вимог Національного банку щодо його обмеження;

достовірності та структури систем вимірювання ринкового ризику (у тому числі

методів вимірювання); підтвердження припущень (вихідних даних).

Банки наражаються на ринковий ризик унаслідок прийняття ними

"неторговельних позицій" (їх чутливість до змін процентних ставок, валютних

курсів), а також унаслідок торговельної діяльності (операції купівлі, продажу

фінансових інструментів). Незалежно від джерела або характеру ринкового

ризику керівництво банку має належним чином усвідомлювати, який вплив має

ринковий ризик на поточний та майбутній стан банку, здійснювати управління

ним в усіх основних напрямах діяльності банку, зокрема в залученні коштів,

кредитуванні, інвестиційних, валютних та позабалансових операціях тощо.

Банки з незначним ринковим ризиком, але недостатньою системою

управління ним можуть отримати нижчу рейтингову оцінку за цим компонентом,

ніж банки з помірним рівнем ринкового ризику, які за результатами інспекційної

перевірки продемонстрували, що ринкові ризики контролюються і

контролюватимуться в майбутньому.

Банк з рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику "1" має такі

характеристики:

396


• низька або помірна чутливість надходжень банку або економічної вартості

його капіталу до несприятливих змін процентних ставок за залученими і

розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо;

• внутрішньобанківські положення та процедури належним чином

відображають порядок управління ринковим ризиком;

• наявність достатньої системи вимірювання всіх ринкових ризиків,

використовуються загальноприйняті фінансові поняття та методики вимірювання

ризику, а також відображені у внутрішніх документах банку припущення та

параметри, покладені в основу цих методик;

• ефективне використання лімітів ринкового ризику, що встановлюються для

його контролю і обмеження, а також відповідають розміру активів банку,

складності його операцій та достатності капіталу;

• наявність належних інформаційних систем управління, орієнтованих на

відповідних працівників банку, які забезпечують отримання керівництвом

(комітетом/підрозділом з питань аналізу та управління ризиками) узагальненої

інформації, а керівниками середньої ланки — детальних звітів щодо оцінки

ризиків та дохідності операцій;

• ефективна система внутрішнього контролю, що забезпечує надійне

функціонування процесу управління ринковим ризиком, у тому числі визначає

підзвітність та чітке розмежування повноважень;

• внутрішній аудит з достатньою періодичністю здійснює перевірки

дотримання вимог внутрішніх лімітів: щодо обмеження ринкового ризику і

положень щодо управління ринковим ризиком, а також вимог Національного

банку щодо його обмеження;

• підтвердження припущень (вихідних даних), структури та достовірності

систем вимірювання ринкового ризику;

• виконуються вимоги нормативно-правових актів Національного банку

щодо обмеження ринкового ризику.

Банк з рейтингового оцінкою чутливості до ринкового ризику "2" має

характеристики, подібні до характеристик банку з відповідним рейтингом "1", але

має окремі недоліки, пов'язані з одним або кількома визначеними факторами. Ці

недоліки можна виправити в короткий термін без додаткового контролю служби

банківського нагляду. Наприклад, чутливість до ринкового ризику банку низька,

проте керівництво банку не встановило відповідні ліміти щодо його обмеження

або є випадки перевищення встановлених лімітів (обмежень), а керівництво

досить повільно знижує ризики до відповідних рівнів.

Банк з рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику "З" має

неприйнятний рівень ринкового ризику, керівництво демонструє брак досвіду або

знань і розуміння щодо визначення, вимірювання, здійснення моніторингу і

контролю ринкових ризиків. Рейтингова оцінка чутливості до ринкового ризику

"З" означає, що примітивний

397

Розділ 7

підхід керівництва до управління ринковим ризиком призводить до частого

перевищення лімітів (обмежень) та до отримання збитків за окремими

операціями. Унаслідок відсутності досконалих (ефективних) процесів управління

ринковим ризиком виникають негативні тенденції в операціях, що пов'язані з

ринковим ризиком, а також сумніви щодо здатності керівництва негайно

вирішити ці проблеми з метою запобігання впливу надмірного ринкового ризику

на надходження або на економічну вартість капіталу. Тому потрібний посилений

контроль служби банківського нагляду з метою забезпечення належного

вирішення керівництвом проблем банку.

Банк з рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику "4" має значні

недоліки, пов'язані з більшістю наведених факторів, здійснює діяльність з

високим рівнем ринкового ризику, при цьому система управління ним —

недостатня. Така ситуація вимагає негайного та рішучого зміцнення контролю

служби банківського нагляду. Слід вжити заходів щодо зниження обсягів

операцій, пов'язаних із ринковим ризиком, та зміцнити здатність керівництва

визначати, вимірювати, здійснювати моніторинг і контроль за ринковим ризиком.

Банк з рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику "5" наражається

на такий рівень ринкового ризику, який загрожує його платоспроможності.

Потрібне негайне втручання Національного банку для того, щоб запобігти

банкрутству банку та забезпечити вжиття керівництвом банку відповідних

заходів, спрямованих на зниження ринкового ризику та запровадження

ефективних систем визначення, вимірювання, моніторингу і контролю ринкового

ризику.


1. Перелічіть фактори, що враховуються при визначенні рейтингу виходячи з

чутливості до ринкового ризику.

2. За яких умов надається рейтинг чутливості до ринкового ризику з оцінкою

" 1"?

3. Які недоліки є в діяльності банку з рейтинговою оцінкою чутливості до

ринкового ризику "З"?

4. За якими критеріями визначають рейтинг чутливості до ринкового ризику

банку "4"?

5. Які ознаки чутливості до ринкового ризику має банк за рейтинговою

оцінкою "5"?

398


7.8. Процес затвердження комплексного рейтингу

Офіційний процес затвердження звіту про інспектування та комплексну

рейтингову оцінку необхідний для того, щоб забезпечити послідовність

процедури визначення комплексного рейтингу банку, який надається на основі

результатів комплексної перевірки банку.

Рейтинг банків складається за результатами кожної інспекційної перевірки та

є дійсним до проведення наступної інспекційної перевірки. Базовим є рейтинг,

визначений за результатами останньої інспекційної перевірки банку. Якщо в

період між інспекційними перевірками працівники служби банківського нагляду

провели перевірку окремого компонента реитингової системи (наприклад,

достатність капіталу та/або якість активів тощо), то затверджений рейтинг банку

може бути змінений (поліпшений/погіршений) на підставі даних цієї перевірки.

Рейтинг банку, встановлений за результатами інспекційної перевірки, яку

проводять працівники територіального управління Національного банку,

затверджується начальником територіального управління Національного банку

(або його заступником) та надсилається окремим файлом електронною поштою не

пізніше ніж через 14 робочих днів після закінчення інспекційної перевірки разом

із супровідним інформаційним листом і звітом про інспекційну перевірку для їх

погодження Департаментом інспектування та моніторингу банків.

Якщо працівники територіального управління Національного банку провели

перевірку окремого компонента реитингової системи та за її результатами

прийнято рішення про зміну реитингової оцінки за цим компонентом, що була

визначена раніше на підставі комплексної інспекційної перевірки, то нова

рейтингова оцінка та комплексна рей-тингова оцінка банку (у разі її зміни)

затверджується і надсилається Департаменту інспектування та моніторингу банків

у порядку, визначеному в абзаці першому цього пункту.

Якщо працівники Департаменту інспектування та моніторингу банків за

результатами розгляду звіту про інспекційну перевірку (або довідки) дійшли

висновку, що рейтинг (або рейтингова оцінка окремого компонента) банку,

виставлений працівниками територіального управління Національного банку, не

відповідає висновкам, зробленим у звіті про інспекційну перевірку (або довідці),

то до територіального управління Національного банку не пізніше ніж через 10

робочих днів після отримання звіту про інспекційну перевірку або довідки надси-

лається повідомлення про непогодження із результатами інспекційної перевірки

або перевірки окремого компонента реитингової системи

399

Розділ 7

(звіту про інспекційну перевірку або довідки, рейтингових оцінок або рейтингу

банку) із зазначенням причин непогодження.

Рейтинг банку (за результатами інспекційної перевірки) або рей-тингова

оцінка (за результатами перевірки окремого компонента рей-тингової системи),

який виставляється працівниками центрального апарату Національного банку,

погоджується директорами Департаменту інспектування та моніторингу банків і

Генерального департаменту банківського нагляду та затверджується заступником

Голови Національного банку, який за посадовими обов'язками керує службою

банківського нагляду.

Порядок погодження та затвердження рейтингу банку (рейтинго-вої оцінки

окремого компонента рейтингової системи) за результатами інспекційної

перевірки (перевірки окремого компонента), яку проводять працівники

центрального апарату Національного банку, включає такі послідовні дії:

• управління інспектування банків Департаменту інспектування та

моніторингу банків передає звіт про комплексне інспектування (довідку) до

Управління моніторингу великих банків (або Управління моніторингу банків),

яке протягом п'яти робочих днів із часу отримання звіту про інспекційну

перевірку (довідки) аналізує його та готує письмовий висновок щодо інформації,

викладеної у звіті про інспекційну перевірку (довідці), у тому числі щодо

погодження/непогодження рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого

компонента рейтингової системи);

• обговорення висновків інспекційної перевірки (перевірки окремого

компонента) та рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента

рейтингової системи) за участю керівників управлінь інспектування та

моніторингу великих банків (моніторингу банків), керівника інспекційної групи і

працівника, який здійснює безвиїзний нагляд за відповідним банком;

• погодження рейтингу (рейтингової оцінки окремого компонента

рейтингової системи) директором Департаменту інспектування та моніторингу

банків (його заступником);

• здійснення доповіді та погодження висновків і результатів інспекційної

перевірки (у тому числі рейтинг банку) та перевірки окремого компонента

рейтингової системи за участю директорів (їх заступників) Генерального

департаменту банківського нагляду, Департаменту інспектування та моніторингу

банків та керівників його управлінь, керівника інспекційної групи і працівника,

який здійснює безвиїзний нагляд за цим банком. З метою вдосконалення процесу

інспектування та формування інспекційних груп із кваліфікованих інспекторів за

відповідними напрямами інспекційної перевірки керівник інспекцій-

400


ної групи готує для обговорення доповідну записку з інформацією щодо оцінки

кожного з членів інспекційної групи. Підсумком доповіді має бути виставлення

оцінки інспекційній групі в цілому та погодження рейтингу банку (рейтингової

оцінки окремого компонента рейтинго-вої системи) директором Генерального

департаменту банківською нагляду (його заступником);

• подання звіту про інспекційну перевірку та рейтингу банку із доповідною

запискою, в якій викладаються висновки обговорення та висловлюються

пропозиції щодо доцільності/недоцільності застосування до банку заходів впливу

(у разі наявності підстав) заступнику Голови Національного банку, котрий за

посадовими обов'язками керує службою банківського нагляду, для затвердження

рейтингу банку. У разі його відсутності рейтинг банку затверджується

директором Генерального департаменту банківського нагляду.

Якщо працівники центрального апарату Національного банку здійснили

інспекційну перевірку банку (перевірки окремого компонента рейтингової

системи), нагляд за діяльністю якого здійснює територіальне управління

Національного банку, то протягом трьох робочих днів після затвердження

рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи)

відповідному територіальному управлінню Національного банку надсилають звіт

про інспекційну перевірку (довідка) та рейтинг (рейтингова оцінка) банку для

подальшого нагляду та роботи з банком з метою встановлення контролю за

виправленням порушень, виявлених під час комплексної інспекційної перевірки.


1. Обґрунтуйте необхідність офіційного затвердження комплексного

рейтингу оцінки діяльності банку.

2. Яка процедура затвердження комплексного рейтингу банку.

3. Яка установа затверджує результати комплексного рейтингу оцінки


401

Розділ 7

7.9. Порівняльний аналіз діяльності банку

Крім рейтингової оцінки фінансового стану комерційного банку також

передбачений порівняльний аналіз діяльності банку.

Порівняльний аналіз діяльності банку має на меті за допомогою порівняння

великого переліку показників банку за певний проміжок часу або кількох банків

скласти об'єктивну оцінку фінансового стану банку. Дані порівняльного аналізу

допомагають відстежувати діяльність банку в динаміці, а також робити прогнози

щодо його фінансового стану в майбутньому.

При порівняльному аналізі застосовують три види вихідних даних, що

використовуються при проведенні аналізу фінансового стану банків, а саме:

• індивідуальні показники діяльності банку;

• середні показники за групою банків, до якої входить банк, що аналізується

(або відхилення від середньої по групі);

• місце банку серед банків цієї групи за кожним показником.

За допомогою порівняльного аналізу можна:

• прогнозувати фінансовий стан банку залежно від тих чи інших

економічних обставин;

• бачити своє місце серед банків своєї групи;

• порівнювати свої показники із середніми показниками своєї групи банків;

• робити висновки щодо своєї діяльності в певній галузі на ринку

банківських послуг.

Порівняльний аналіз діяльності банку здійснюють за даними зведеного звіту


Відповідно до поставлених завдань порівняльний аналіз повинен

проводитись за такими часовими вимірами:

за 5 робочих днів — тижневий аналіз;

• за 4(5) тижнів — місячний аналіз;

• за 3 міс. — квартальний аналіз;

• за 6 міс. — піврічний аналіз;

• за 12 міс. — річний аналіз;

• за кілька років — аналіз розвитку банку.

Залежно від часового виміру така система дає змогу робити прогнозні

розрахунки щодо діяльності банку в майбутньому.

402



1. Яка основна мета порівняльного аналізу діяльності банків? 2. За допомогою яких вихідних даних проводять порівняльний аналіз? 3. Які сторони діяльності банку можна проаналізувати за допомогою

порівняльного аналізу? 4. За якими часовими вимірами можна проводити порівняльний аналіз

діяльності банку?

403

РОЗДІЛ 8

ОСНОВИ АНАЛІЗУ БАЛАНСІВ ЗАРУБІЖНИХ

КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Становлення банківської системи незалежної України відбувається за

несприятливих соціально-економічних умов. Ще не досягнуто стабілізації

виробництва й нефінансової системи, залишається незбалан-сованою структура

економіки, не налагоджено взаємовигідні внутрішні та зовнішні зв'язки між

ринковими суб'єктами, різко скоротилися капіталовкладення, істотно зменшився

платоспроможний попит населення. Такі обставини не сприяють стабільній і

динамічній роботі комерційних банків, обмежують можливості їхнього впливу

на подолання кризових явищ в економіці.

Більше того, тривала криза спіткала банківську систему.

Очевидно, що значною мірою кризовий стан багатьох банків є наслідком

невмілої роботи їх спеціалістів, некваліфікованих менеджерських рішень в

умовах швидкої зміни ділової кон'юнктури та ситуації на фінансово-кредитному

ринку, нездатність здійснювати поточний і підсумковий аналіз банківських

операцій.

Поступове інтегрування економіки України в міжнародні зв'язки зумовить

проникнення на її внутрішній ринок у значних обсягах іноземного капіталу,

зростання філій та представництв закордонних банків, розширення асортименту

їх послуг тощо. Вітчизняні банки все більше відчуватимуть конкурентний тиск, і

вистояти на грошово-кредитному ринку їм буде все складніше.

404

Основи аналізу балансів зарубіжних комерційних банків

Бухгалтерський облік — це "мова ділових відносин". Він повинен надавати

своєчасну, правдиву і точну інформацію, яка є основою прийняття оптимальних

економічних і управлінських рішень. Міжнародна інтеграція капіталів, робочої

сили ставить певні вимоги до компаній, банків, фінансових інститутів, країн. Ці

вимоги містяться в уніфікації обліку, яка дає можливість зробити форми звітності

інвесторів, кредиторів різних країн порівнянними, зіставними.

Без бухгалтерського обліку, що відповідає загальноприйнятим міжнародним

стандартам, користувачі фінансової звітності не можуть оцінити фінансовий стан

компанії або банку. Якщо звітність неможливо прочитати, то ніхто не буде її

вивчати. Така ситуація змушує кредиторів, інвесторів у своїх оцінках виходити з

гірших припущень, що призводить до відмови у фінансуванні, кредиті або до

встановлення дуже жорстких умов.

Тому уніфікація обліку вигідна як користувачам, так і власникам

бухгалтерської інформації. Вона допомагає інвесторам і кредиторам прийняти

рішення про вкладення капіталу; біржі — отримати порівняльну інформацію про

котирувані акції компаній.

У свою чергу, власники звітності зможуть отримати порівняльну інформацію

для оцінки своїх результатів і ефективності вкладень; залучити капітали на

міжнародних ринках, встановити взаємовідносини із зарубіжними партнерами.

Для уніфікації правил бухгалтерського обліку і надання фінансової

інформації у світлі визначених міжнародних стандартів бухгалтерського обліку

(МСБО) комерційні банки в Україні з 1 січня 1998 р. перейшли до обліку

банківських операцій відповідно до МСБО.

Успіх у цьому залежить від перебудови роботи комерційних банків, їх

здатності використовувати зарубіжний досвід з урахуванням вітчизняних

особливостей.

8.1. Характеристика стандартів обліку і звітності

зарубіжних комерційних банків

Користувачами банківської звітності за кордоном є насамперед центральні

банки як органи нагляду, кредитори банку, менеджери, акціонери та інвестори

банку.

В окремих країнах вимоги до змісту і періодичності подання звітності суттєво

відрізняються. Порядок і структуру звітності визначають органи нагляду, тому

що вони зацікавлені в підтриманні "здоров'я" банківської системи і ранньому

виявленні банків, які здійснюють сумнівні й особливо ризиковані операції.

405

Розділ 8 ______________________________________________________________

Кредитори спираються на звітність з метою прийняття рішення із

питань інвестування коштів на умовах їх повернення, відкриття ко-респондентських рахунків в інших банках.

Акціонери зацікавлені в добробуті та процвітанні банку, оскільки вони ризикують передусім вкладеним у банк капіталом. Тому фінансову звітність аналізують всі її потенційні користувачі з позицій надійності та ліквідності.

Вимоги до набору інформації, що міститься у звітності, встановлю-ються різними законодавчими органами, які регулюють банківську діяльність.

Наприклад, у США такими органами є:

1) Контроль грошового обігу; 2) Федеральна корпорація депозитів; 3) Федеральна резервна система; 4) Комісія з цінних паперів і бірж.

Обов'язковими формами звітності, що подаються щокварталу, є:


• звіт про фінансові результати.

Ці форми звітності істотно відрізняються для банків залежно від

обсягу активів і наявності філій за кордоном. Наприклад, при обсязі

активів понад 300 млн дол. США обсяг звітності суттєво розширюється і

включає:

• звіт про акціонерів; • звіт про трастову діяльність; • звіт про депозити; • звіт про втрачені цінні папери; • звіт про операції в евровалютах та ін.

8.2. Форми балансів зарубіжних комерційних банків

Перше, що привертає увагу користувача звітності за кордоном, — це баланс, його структура, порівняльний аналіз активних і пасивних операцій, аналіз коефіцієнтів, які відображають ліквідність і креди-тоспроможність банку. Потім предметом аналізу стає прибуток банку.

Розглянемо структуру балансу західного банку (табл. 8.1). Аналіз структури наведеного балансу свідчить, що статті активу і

пасиву побудовані за певним принципом. Так, усі активи розміщені за ступенем зниження їх ліквідності.

406


407

Розділ 8

Пасив представлений двома великими групами статей: зобов'язаннями і

капіталом.

Зобов'язання розміщені за ступенем скорочення строків їх виникнення, а суми

акціонерного капіталу відображені в нижній частині пасиву і завершують його.

Капітал виконує низку функцій, однією з яких є захисна. У разі втрати

вартості активів капітал слугує амортизуючою подушкою. Тому в усьому світі

фінансову стійкість банків насамперед оцінюють шляхом зіставлення власного

капіталу і активів, зважених з урахуванням ступеня їх ризику.

В активі балансу банку можна виділити п'ять великих категорій (рис. 8.1).

408


Розглянемо короткий зміст кожної категорії.

Касова готівка — це перш за все банкноти і монети, які банк утримує для

задоволення потреб клієнтів, що здійснюють платежі. Депозити у федеральних,

резервних та інших банках по суті є рахунками до запитання, що

використовуються для задоволення резервних вимог та полегшення клірингу між

банками. Ці депозити звичайно використовують для придбання і продажу цінних

паперів Казначейства.

Позики — основний актив комерційних банків, тому що вони є основним

джерелом доходу. Вони несуть у собі найвищий ризик непога-шення і є відносно

неліквідними.

Зобов'язання, що містяться в пасиві, розміщені в порядку підвищення їх

стабільності. Розділ пасиву починається з міжбанківських запозичень, у тому

числі у центрального банку у формі овердрафту, відображених у числі перших як

найбільш стійкі. Суми, які належать до виплати підприємства, розміщені нижче і

розглядаються як найбільш стабільні.

Структура пасиву впливає на ступінь ліквідності банку і дохідності.

Зобов'язання із системним терміном погашення, які потребують безперервного

оновлення, збільшують операційні витрати і підвищують ризик банку при зміні

ринкової ліквідності та процентних ставок. Якщо основним джерелом доходів

банку є процентні доходи, що отримуються в результаті трансформації

короткострокових ресурсів в операції порівняно довгострокового характеру (які

більш винагороджуються), то завданням банку є встановлення розумного

взаємозв'язку між строками і сумами розміщення коштів. Крім того, залежність

банку від невеликої кількості великих джерел кредитування може бути настільки

ж небезпечною, як і залежність від своєчасного погашення боргів кількома

великими позичальниками.

Регулюючі органи в деяких країнах вимагають реєстрації резервів на покриття

збитків за кредитами в розділі зобов'язань. Це призводить до завищення активів і

пасивів, що може спричинити перекручення даних, якщо суми кредитів великі.

Крім резерву на можливі втрати за позиками банків, вони можуть створювати

резерви за іншими позиціями, за якими банк очікує на видатки, пов'язані з

поточним або минулим періодами.

У структурі пасивів балансу західного банку є така стаття, як су-

бординований борг. Це позики, в яких домагання кредиторів на активи банку

підпорядковані іншим претендентам. Наприклад, як вкладники.

409

Розділ 8

8.3. Основні показники оцінки балансу зарубіжного комерційного банку

У зарубіжній практиці баланс виражають рівнянням:

Активи (А)= Пасиви (П) + Власний капітал (ВК). Це рівняння

можна перетворити так:

ВК = А-П.

Перетворене рівняння показує, наскільки власний капітал покриває різницю

між втратами вартості активів і зобов'язаннями банку перед вкладниками.

Розглянемо структуру балансового звіту банку (табл. 8.2).

Таблиця 8.2. Балансовий звіт зарубіжного банку

Актив % Пасив %

Готівка 5 Зобов'язання (залишки на рахунках і

депозити грошового ринку)

90

Цінні папери 10

Кредитний портфель 80

Фінансові активи 5 Власний капітал 10

Наведені дані свідчать, що при втраті частки вартості активів баланс банку не

зрівнюється. Активи мають властивість знецінюватись, тобто втрачати вартість.

Особливо це стосується кредитів. Припустимо, що кредитний портфель на ЗО %

представлений втраченими кредитами, повернення яких надто сумнівне. В

такому разі активи реально представляють лише 70 % до валюти балансу і не

покривають потреби з пасиву, оскільки зобов'язання в пасиві становлять 90 % .

При цьому слід зазначити, що з бухгалтерських книг актив дорівнюватиме

пасиву, але насправді вартість активів менша на 30 % і їх буде недостатньо, щоб

покрити зобов'язання перед вкладниками. За такого становища банк матиме

власний капітал з мінусом 20 % , оскільки частка власного капіталу в пасиві

балансу становить лише 10 % , а втрачені кредити — ЗО %, тобто 10 % - 30 %= -

20 % . Це означає, що капітал у банку зник.

Тому не випадково Базельський комітет із банківського регулювання і

нагляду вважає одним із найбільш важливих показників стійкості комерційних

банків достатність капіталу.

410


Відповідно до рішення комітету з нагляду за діяльністю комерційних банків показник достатності капіталу розраховують як співвідношення основного капіталу банку до активів і позабалансових зобов'язань, зважених за ступенем ризику. Розглянемо, як у міжнародній практиці зважують активи за ступенем ризику (табл. 8.3).

Таблиця 8.3. Розподіл активів за ступенем ризику

Активи % ризику

Банкноти, монети та інша готівка 0

Кореспондентський рахунок у центральному банку 0

Зобов'язання уряду 0

Заборгованість інших банків 20

Аванси і дисконт 100

Інвестиції 100

Банківські приміщення та інші активи 100

Документарні акредитиви (комерційні) 20

Гарантії 100

Разом: сума активів, зважених за ступенем ризику

Отже, методологія розрахунку суми активів, зважених за ступенем ризику, не відрізняється від методології, що застосовується в нашій країні.

Відповідно до Базельської угоди співвідношення капіталу першого рівня і активів, зважених за ступенем ризику, має перебувати на рівні 4 % , співвідношення капіталу першого і другого рівнів — 8 % .

Серед показників, які оцінюють фінансову спроможність банку, можна виділити показники ліквідності.

У різних країнах використовують різні показники ліквідності.

Наприклад, Банк Франції зобов'язує комерційні банки дотримуватись двох показників ліквідності:

• коефіцієнта короткострокової ліквідності;

• коефіцієнта середньострокової ліквідності.

Коефіцієнт короткострокової ліквідності розраховують як відношення ліквідних коштів до коштів до запитання плюс різниця між залученими і розміщеними банківськими депозитами терміном до трьох місяців.

411

Розділ 8

_ Ліквідні кошти

Кошти до запитання з пасиву +

+ Різниця між залученими

і розміщеними банківськими депозитами

Норма цього показника становить 60 % .

Коефіцієнт середньострокової ліквідності розраховують так:

Нормативне значення середньострокової ліквідності становить 0,8

пункта. У Німеччині Бундесбанк звітність про стан ліквідності комерційних

банків подає на кінець кожного місяця на підставі такого розра-хунку:

Активи (А1) = Вимоги до банків і не банків строком у чотири роки і

більші + Некотирувані цінні папери + Фіксовані активи (А ). Пасиви (П1)= Власні кошти + Зобов'язання перед банками і не банками

строком чотири роки і більше + 10 % зобов'язань перед не банками на строк до чотирьох років + 60 % ощадних вкладів + 60 % відрахувань до пенсійного резерву.

Співвідношення активів (А1) і пасивів (П1) не повинно перевищувати 100 % .

Активи (А2) = Вимоги до банків строком від трьох місяців до чо-тирьох років + Вимоги до не банків строком, до чотирьох років + Куп-лені а-"форфе" векселі + Інші активи за мінусом вартості золота та інших коштовних металів.

Пасиви (П2) =10% зобов'язань перед банками строком до трьох місяців + 50 % зобов'язань перед банками строком від трьох місяців до чотирьох років + 20 % ощадних вкладів + 60 % зобов'язань перед не

банками строком до чотирьох років (за винятком заощаджень і вкладів)+ Активи з формули "А" (А1) за мінусом пасивів (П1) - (П2).

СпіввідношенняА2 - П2 не повинно перевищувати 100 % .

412


Ліквідність комерційного банку. У світовій банківській практиці виділяють

дві теорії ліквідності: строковості активів та пасивів і переміщення активів.

Теорія строковості активів і пасивів. Згідно з цією теорією характер

активних статей банку, їх довго- чи короткостроковість має відповідати характеру

пасивних статей, їх довго- чи короткостроко-вості. Німецький економіст Вебер

вважав, що характер пасивних операцій банку визначає характер його активних

операцій, стверджуючи, що "цей принцип є основою всієї банківської політики,

базисом, на якому будується вся банківська діяльність".

На підставі положення, що банки можуть задовольнити вкладників шляхом

реалізації свого активу, прибічники теорії строковості активів і пасивів, особливо

англійські економісти, висунули припущення, що актив банку визначається його

пасивом, а отже, банкам, які займаються депозитними операціями, слід надавати

лише короткострокові позики, враховувати короткострокові векселі тощо, адже

такий актив легко мобілізувати в разі необхідності, щоб задовольнити вимоги

клієнтів.

Англійський банкір Паунолл, наприклад, зазначав, що банк, позичаючи гроші

у суспільства, бере на себе зобов'язання повернути відповідні суми за першою

вимогою або через певний короткий період. Тому він повинен мати касовий

резерв, короткострокові векселі та цінні папери, які легко реалізуються. Завдання

банків, на думку Паунол-ла, — надавати короткострокові кредити для торгових

або виробничих цілей; довгострокове фінансування, скажімо, вкладення коштів у

капітальне будівництво тощо, не є прерогативою банків.

Теорія переміщення активів. Прибічники теорії переміщення активів

критикували теорію строковості активів та пасивів. Вони стверджували, що для

банків проблема полягає не в ліквідності, тобто спроможності справляння боргів,

а в переміщенні активних статей, у передачі цих статей іншим банкам.

Американський економіст Мільтон зазначав, що в період стабільності

проблема ліквідності є проблемою не стільки строковості позик, скільки передачі

активних статей іншим банкам в обмін на готівку. Засобом збереження мінімуму

резерву є не строковість позик, а наявність достатньої кількості активних статей,

які в разі необхідності можна передати іншим банкам до настання їх термінів. За

словами Мільтона, ліквідність рівноцінна переміщенню.

Таким чином, на противагу прихильникам теорії строковості, центр тяжіння

переносився зі спроможності погашення позик боржниками банку, з

короткостроковості його портфеля на можливість переобліку, отримання кредиту

в інших банках. Апологети теорії переміщення зазначали, що цілковите її

визнання не означає проведення занадто ризи-кових операцій. Ця теорія базується

на припущенні, що в надзвичай-

413

Розділ 8

них випадках активні дохідні статті доцільно переміщувати, але при цьому

необхідною умовою є їх надійність. Лише кращі статті (з виправданим ризиком)

активу можуть слугувати для переміщення.

Нині в американській практиці не передбачено строгих формул оцінки

ліквідності різноманітних банків. При проведенні аналізу ліквідності підходи

змінюються залежно від ринку, на якому працює банк; типу або виду

комерційного банку; змісту і набору банківських послуг.

Разом із тим можна назвати низку показників, що використовуються для

оцінки ліквідності комерційних банків США:

1)ступінь сталості депозитів;

2) ступінь надійності фондів, які залежать від зміни процентної ставки;

3) спроможність депозитів швидко обмінюватись на готівку;

4) доступність грошових ринків;

5) ефективність управління активами і пасивами, менеджмент у цьому

питанні;

6) відповідність досягнутих показників внутрішній політиці з дотримання

ліквідності;

7) зміст, обсяг і прогноз кредитних угод на майбутню дату.

Першорядне значення надають показнику стійкості депозитної бази банку.

При цьому депозити банку поділяють на стійкі й нестійкі.

Стійкі депозити ще називають основними, або серцевинними. Іншими

словами, це депозити, які не "підводять" банк. Ці депозити можна побачити серед

різних зобов'язань, але їх частка вища серед депозитів до запитання.

Серед строкових і ощадних вкладів їх частка нижча, оскільки за названими

депозитами встановлюється більш високий процент. Вважається нормою, коли

частка стійких (серцевинних) депозитів сягає більш як 75 % загальної суми

залучених коштів.

Спроможність активів швидко обмінюватися на готівку звичайно вимірюють

таким показником:

Чим вищий цей показник, тим вища ліквідність банку, але нижча дохідність.

Доступно комерційного банку до грошових ринків оцінюють на підставі

динаміки такого показника:

414


Позики, отримані в інших банках, включаючи центральний Сума

залучених коштів

Цей показник має певні недоліки, тому що висока частка запозичень свідчить

про слабкість банку і низьку ліквідність. У свою чергу, низьке значення цього

співвідношення свідчить про недовіру до банку. У зв'язку з цим додатково

аналізують:

• частоту запозичень;

• умови запозичень;

• причини підвищення додаткової ліквідності;

• рівень процента за позиками.

Ефективність стратегії управління активами і пасивами оцінюють на підставі

динаміки співвідношення позикової заборгованості і депозитів, з одного боку, і

частки отриманих кредитів від інших банків у загальній сумі залучених коштів, з

іншого.

Відповідність досягнутих показників внутрішній політиці з дотримання

ліквідності перевіряють шляхом зіставлення планових показників ліквідності з їх

фактичними показниками за минулий і поточний період.

Планування ліквідності — невід'ємна частина стратегії управління активами

і пасивами банку. Воно включає відстеження частих депозитних "витрат" та

"надходжень" і прийняття рішення про те, як фінансувати недостачу або

інвестувати зайві кошти. Такий прийом аналізу ліквідності ґрунтується на оцінці

грошових потоків готівки. Банк щодня зводить баланс між надходженням

грошових коштів і їх витратами, які виникають при прийнятті керівних рішень. Із

середини 50—60-х років в англосаксонських країнах почалася робота зі складання

звітів про рух грошових коштів (ще їх називають звітами про змінену фінансового

стану) спочатку для підприємств. Така звітність була встановлена в багатьох

країнах у стандартах обліку і є офіційною. Банки використовували і

використовують ці звіти підприємств для аналізу кредитоспроможності клієнтів.

Але з кінця 70-х років необхідність складання таких звітів охопила також фондові

біржі, страхові компанії, банки. Звіт про рух грошових коштів у банку дає керів-

ництву банку можливість оперативно керувати його діяльністю і стежити за

зміною фінансового стану банку.

Для оцінки загальних результатів діяльності банку застосовують схему

"ризик—дохід". Відношення прибутку банку до власного капіталу і зміна цього

показника є ключовим елементом такого підходу.

Це співвідношення вимірює прибутковість банку з погляду акціонерів і

розраховується так:

415

Розділ 8

Середня величина власного капіталу

У

свою чергу цей показник можна представити в іншому вигляді:

Наведена формула показує взаємозв'язок показника рентабельності банку з

його показником прибутковості та стійкості. Показник рентабельності тим

вищий, чим вища прибутковість і чим менша стійкість

банку. Показник, що відображає можна представити як

відношення

Наведене співвідношення називають мультиплікатором капіталу. Цей

показник — це банківський важель, який спирається на фундамент власного

капіталу. Він є важелем, що збільшує могутність власного капіталу.

Наступний стан аналізу результатів діяльності банку, що називається при

дослідженні фінансів корпорацій аналізом на основі моделі du Ponf (Дюпона),

ґрунтується на аналізі співвідношення прибутку й активів.

Цей підхід до аналізу результатів діяльності комерційного банку ґрунтується

на коефіцієнтах.

Інший спосіб оцінки фінансових результатів діяльності банку — модель

формування прибутку банком.

Розглянемо структуру звіту про прибутки і збитки західного банку.

Звіт про прибутки і збитки

1. Процентний дохід.

2. Проценти за кредитами.

3. Доходи від платних послуг, пов'язаних із наданням кредитів.

4. Дохід, що забезпечується форвардними контрактами.

5. Інший процентний дохід.

6. Процентні видатки.

7. Заборгованість кредитним інститутам.

8. Заборгованість процентів клієнтам.

9. Проценти з облігацій та інших боргових зобов'язань.

10. Чистий процентний дохід.

11. Інші операційні доходи.

416


12. Доходи від інвестицій. 13. Плата за послуги і комісійні. 14. Прибуток (збиток) від фінансових операцій. 15. Чистий дохід від лізингу.

16. Інші операційні доходи. 17. Валовий операційний дохід (збиток). 18. Операційні видатки. 19. Заробітна плата. 20. Орендні платежі. 21. Податки і ліцензії.

22. Амортизація. 23. Інші операційні видатки. 24. Чистий операційний (збиток). 25. Видатки на створення резерву. 26. Списання інвестицій. 27. Дохід (збиток) до обліку надзвичайних ситуацій.

28. Надзвичайні прибутки (збитки). 29. Чистий дохід до сплати податків. 30. Прибутковий податок. 31. Чистий дохід (збиток).

При аналізі звіту про прибутки та збитки необхідно приділяти увагу основному джерелу доходів комерційного банку і його достатності для поточних і майбутніх операцій. Надходження слід оцінювати з погляду їх якості. Це означає, якщо банк заявив про великі прибутки, то необхідно встановити, чи те джерело, з якого отримані такі прибутки, має регулярний характер, чи прибуток було отримано від одиничної угоди. Прибуток необхідно оцінити також із погляду його достатності для дорахування резервних вимог. Такі основні напрями аналізу діяльності комерційних банків за кордон.

8.4. Методи оцінки рейтингу банків у зарубіжній

практиці

Міжнародна практика знає різні типи оцінок діяльності комерційних

банків щодо цілей, які перед ними ставляться.

Найбільш поширеними є два типи:

1. Оцінка кількісних, обсягових показників. 2. Оцінка якісних показників, що характеризують надійність ко-

мерційних банків.

«5-508 417

Розділ 8

Обидва різновиди оцінок правомірні, оскільки виконують притаманні їм

функції, в основі яких лежать різні критерії і показники.

Оцінка кількісних обсягових показників має на меті визначити масштаби

розвитку діяльності окремих банків, а також ступінь розвитку всієї банківської

системи.

Названий критерій оцінки продиктований перш за все потребою суспільства

знати рівень розвитку банківської системи країни як відображення рівня розвитку

економіки. Масштаби розвитку банківської системи, основу якої становлять

депозитні й кредитні операції, свідчать про обсяги виробництва, обігу і

споживання, розвиток внутрішнього ринку країни, рівень економічного

потенціалу.

Необхідність кількісних обсягових показників діяльності банку зумовлена

також потребами клієнтів. їм необхідно визначити, з яким банком краще мати

ділові відносини. Відомо, що значний клієнт зацікавлений у великому банку,

відповідно середній клієнт — у середньому за масштабами банку, дрібний клієнт

— у невеликому банку. Розглянемо склад обсягових показників, що

використовуються при визначенні рейтингу банку (рис. 8.3).

Саме ці показники покладено в основу виділення групи банків світової еліти.

Обсяг активів відіграє головну роль при визначенні рангу банку. Інформація

про ранжування банків за обсяговими показниками публікується у відкритій

пресі й застосовується різними користувачами з аналітичною метою.

За такою інформацією можна не тільки порівняти окремі банки, а й визначити

певні відносні показники, які характеризують внутрішні сторони їх діяльності. 418


Найбільш цікавим у цьому відношенні є визначення:

• частки депозитів у загальній сумі активів;

• частки кредитів у загальній сумі активів; • співвідношення кредитів і депозитів; • частки власного капіталу в активах; • частки прибутку в активах і частки в капіталі.

Другим типом оцінки діяльності комерційних банків є оцінка їх

надійності.

Надійність комерційного банку — це певний його стан, який скла-дається під впливом багатьох протилежних факторів. Цю характеристику можна встановити лише на підставі аналізу тенденцій і факторів, які справили вплив на формування таких показників діяльності банку:

• ліквідність; • прибутковість; • достатність капіталу; • ступінь ризику активів; • рівень управління.

Стан кожного з названих показників, у свою чергу, зумовлюється комплексом різних факторів.

За кордоном оцінка надійності комерційного банку зведена до рангу державного нагляду. Законодавством встановлено вимоги до комерційних банків щодо забезпечення їх надійності; передбачено орган банківського нагляду, наділений правами контролю за банківською системою. У різних

країнах функцію державного нагляду за надійністю банківської системи виконують такі відомства: Міністерство фінансів — у Японії і Німеччині, Федеральна резервна система — контролер грошового обігу при Міністерстві фінансів і Федеральна корпорація страхування депозитів — у США.

В Японії та Німеччині рейтинг надійності комерційних банків не

виводиться. У процесі аналізу звітності та інспекційних перевірок головну увагу приділяють дотриманню відповідних законодавчих та інших нормативних активів, що визначають вимоги до результатів діяльності банків і їх менеджерів. У США використовують реитингову систему оцінки діяльності банків. При цьому результати перевірок органами нагляду комерційних банків та визначений темп рейтингу надійності цих

банків є конфіденційною інформацією. На відміну від інформації про ранжування банків за обсяговими показниками, рей-тингова оцінка комерційних банків не публікується в пресі.

Для рейтингової оцінки діяльності комерційних банків викори-стовують систему "CAMEL".

419

Розділ 8

8.5. Аналіз процесу капіталізації в зарубіжних

комерційних банках

Стратегія банку щодо управління й аналізу капіталом має бути спрямована на

досягнення певних цілей. Основною метою будь-якого кредитного інституту є

максимізація прибутку. Похідними від неї є утворення "чистого майна" фірми та

завоювання (або збільшення) своєї частки ринку.

Обов'язкові передумови успішної діяльності банку — ліквідність і захист від

ризиків. Тож фінансово-кредитна установа зазвичай намагається реалізувати у

своїй діяльності "магічний трикутник" цілей: збільшити прибутковість,

зменшивши ризиковість та забезпеченість ліквідності.

Управління власним капіталом охоплює такі складові:

• керівництво мобілізацією банківського капіталу;

• управління використанням власних коштів.

Передусім менеджери банку мають визначити його потребу у власних

коштах. При цьому слід враховувати правові рамкові умови, оскільки саме

нормативи регулюючих органів визначають мінімальну потребу в капіталі. Проте

капітал необхідний банкові як для покриття оперативних ризиків, так і для

запобігання стратегічним ризикам. Тому слід встановлювати нижні й верхні межі

забезпечення фінансово-кредитної установи власним капіталом, керуючись і

правовими вимогами, і внутрішніми потребами банку.

Після того, як менеджери банку визначили потребу у власному капіталі, вони

повинні обрати шляхи її оптимального покриття.

У світовій практиці використовують чимало способів збільшення власного

капіталу. Найпоширеніші з них базуються на змінах у структурі балансу, яких, у

свою чергу, досягають:

• шляхом обмеження можливостей зростання ризикових активів при

збереженні їх структури;

• у результаті обмеження можливостей зростання ризикових активів шляхом

зміни їх структури завдяки впровадженню операцій із невисоким ступенем

зважування активів на ризик;

• внаслідок обмеження зростання ризикових активів шляхом продажу

балансових активів.

Обґрунтовуючи різні шляхи реструктуризації, менеджери зарубіжних банків

порівнюють можливі втрати доходів-нетто внаслідок проведеного

перегрупування структури балансу. Обирають варіант із найменшими втратами

доходів.

420


Потреби у банківському капіталі можна задовольнити також методом

"непрямого ефекту фінансування", який передбачає:

• злиття банків із метою збільшення банківського капіталу;

• зниження як позицій відрахування від основного капіталу, так і відвернень

від сукупного капіталу (основний + додатковий капітал);

• створення і використання резервів переоцінки.

Саме злиття банків (економічне і правове об'єднання двох чи кількох

кредитних інститутів) у сучасних умовах України є найефективнішим способом

збільшення банківського капіталу.

Банківський капітал можна збільшити також за допомогою внутрішніх

джерел. До них належать:

• відкрита тезаврація прибутку (тобто розподіл отриманого протягом року

прибутку на виплату дивідендів і на збільшення власного капіталу за рахунок

нерозподіленого прибутку);

• відкрите дотування резервів за рахунок чистого прибутку (тобто створення

фондів на покриття загальних банківських ризиків);

• прихована тезаврація — утворення прихованих резервів (тобто загальних

резервів на випадок невиплат за позиками).

Слід зазначити, що за допомогою внутрішніх джерел капітал можна

збільшити, якщо банк одержує прибуток і не виплачує його у вигляді дивідендів.

Детальніше зупинимося на питанні збільшення власного капіталу шляхом

відкритої тезаврації прибутку. Практикуючи цей метод, зарубіжні фахівці

застосовують кілька надійних інструментів управління власними коштами. Серед

них:

• утримання частини прибутку для поповнення власного капіталу (крім

випадків, коли швидке збільшення депозитів спонукає продавати додаткові акції

за будь-якою ціною);

• дивідендна політика, яка дає змогу підвищити ринкову ціну акцій банку і

продати додаткові акції за вищими цінами.

Перевагою першого інструмента є те, що банк, збільшуючи за його

допомогою капіталу, не залежить від отриманих на ринку коштів, а отже,

акціонерам не загрожує втрата контролю над банком. Однак цей інструмент має

такий недолік: одержаний цим шляхом прибуток оподатковується, отож банк

потрапляє під додатковий вплив макроеко-номічних факторів.

Визначаючи потреби в мобілізації власних коштів на ринку капіталів,

зарубіжний банк водночас повинен щороку планувати також потреби у власному

прибутку. Для цього необхідно:

421

Розділ 8

• визначити потреби у власних коштах для збільшення обсягів ко-

мерційних угод (або банківських активів) та для покриття банківських

ризиків;

• розрахувати обсяг прибутку, необхідного для виплати дивідендів і

проведення процентних виплат за додатковими елементами банківського

капіталу (субординованим боргом і гібридними інструментами на зразок

залученого боргу);

• врахувати такі фактори впливу, як податки і процентні ставки за

мінімальними резервами.

Це можна зробити за такою методикою.

1. Визначення потреби в основному капіталі-нетто:

де ОК

в — основний капітал; ВКа — нагальна потреба у власних коштах;

ВК ,— потреба у власних коштах, необхідних для зростання банківських активів; ВКr — потреба у власних коштах для покриття банківських ризиків; OK" — наявний основний капітал. Або:

ОКв = Квота основного капіталу • Потреба у власних коштах --

Основний наявний капітал.

2. Визначення потреби в додатковому капіталі-нетто:

де ДЯ

в — додатковий капітал; ДК" — наявний додатковий капітал.

Або ж ДКв = Квота додаткового капіталу ■ Потреба у власних

коштах - Наявний додатковий капітал.

3. Визначення потреби у прибутку після сплати прибуткового

податку:

де G — прибуток після сплати податків; OK

3 — основний капітал, мо-

білізований за допомогою зовнішніх джерел: ДК3 — додатковий капітал,

мобілізований за допомогою зовнішніх джерел; МВок — необхідні

мінімальні витрати на виплату дивідендів за акціонерним капіталом; MB

— необхідні мінімальні витрати на процентні виплати.

Розглянемо приклад визначення потреби у власних коштах і потреби у

прибутку німецького банку:

Показники банку N за 2003 р.:

422


— ризикові активи — 12 500 млн євро;

— основний капітал — 600 млн євро;

— додатковий капітал — 500 млн євро.

На 2004 р. керівництво банку планує:

— квоту основного капіталу — 4,5 % ;

— квоту додаткового капіталу — 4 % ;

— збільшення банківських активів — на 5 % ;

У 2004 р. банк N планує також змінити комерційну політику, відтак

передбачаються додаткові власні кошти для покриття ринкових ризиків на суму

1000 млн євро. Аби не зашкодити біржовій оцінці своїх акцій, банк має намір

виплатити мінімум 25 % дивідендів (із 200 млн німецьких марок акціонерного

капіталу). Передбачається збільшення акціонерного капіталу на 100 млн євро.

Збільшення капіталу за рахунок таких зовнішніх джерел, як су-бординований

борг та гібридні інструменти на зразок залученого боргу, не планується.

Обчислення

Основна потреба у власних коштах:

12 500 + 5 % • 12 500 + 1000 = 14 125.

1. Потреба в основному капіталі-нетто:

4,5% -14 125-600=36 (округлено).

2. Потреба в додатковому капіталі-нетто:

4 ,0% -14 125-500 = 65.

3. Потреба у прибутку після податків:

60 - (36 - 100) + (65 - 10) = 51. Отже, якщо банк у 2004 р.

планує збільшити свій капітал на 100 млн євро (вартість емісії), то його потреби у

прибутку становитимуть 51 млн євро після сплати податків.

Методи розподілу банківського капіталу. Ризикові активи у поточному

році становлять 100 гр. од.

На наступний рік заплановано зростання банківських угод на 12 % , тобто на

12 гр. од.

Отже, ризикові активи наступного року становитимуть 112 гр. од. Розподіл

ризикових активів (112 гр. од.) між комерційними відділами А, В, С, D буде таким:

1) за наявністю — 100 гр. од.;

2) за обсягом — 6 гр. од.:

відділ А — 20 % від обсягу угод (6 • 20 %) — 1,2 гр. од.; В — 50 %

від обсягу угод (6 • 50 % ) — 3 гр. од.; С — 15 % від обсягу

угод (6 * 15 %) — 0,9 гр. од.; D — 15 % від обсягу угод (6 •

15 % ) — 0,9 гр. од.

3) за рентабельністю капіталу (ROE) (табл. 8.4).

423

Розділ 8

Отже, варіант розподілу власних коштів на наступний рік матиме такий

вигляд:

Ризикові активи у

поточному році —

100 гр. од.

Відділ А:

20 гр. од. — за наявністю 1,2 гр. од. — за обсягом

1,3 гр. од. — за RОЕ

Усього: 22,5 гр. од.

Відділ В: 50 гр. од. — за наявністю З гр.

од. — за обсягом 1,6 гр. од. —

зa RОЕ Усього: 54,6 гр. од.

План на наступний рік: 1) за наявністю — 100 гр. од 2)+12 % зростання: — за обсягом (6 гр. од.)

— за ROE(6 гр. од.)

І Відділ С:

15 гр. од. — за наявністю 0,9 гр.

од. — за обсягом

1 гр. од. — за RОЕ

Усього: 16,9 гр. од.

Відділ D: 15 гр. од. — за наявністю 0,9 гр. од. — за обсягом

2 гр. од. — за RОЕ Усього: 17,9 гр. од.

424

112 гр.од.


Одним із способів визначення зваженої процентної ставки, яким часто

користуються німецькі комерційні банки, є метод імітаційного моделювання.

Його сутність така.

Припустимо, що банк із власним капіталом К має норму чистого прибутку на

капітал— Р , щорічну ставку дивідендних виплат—Р ; решту чистого прибутку

використовує для збільшення власних коштів. У такому разі через п

років обсяг його власного капіталу К

дорівнюватиме:

Обсяг дивідендів, виплачених через п років, обчислюється за фор-

мулою

Для більшості кредитних інститутів дуже важливим є питання про те, якими

будуть темпи зростання банківських операцій на основі додатково збільшеного

банківського капіталу (наприклад, за рахунок невиплаченого у вигляді дивідендів

банківського прибутку). Відповідь на нього можна одержати за допомогою

рівності:

BS(1+ ^BS) ЕК

BS ЕК = BS(1 + ABS)rBS(l - а),

де BS — балансова сума; rBS — процентна маржа-нетто; власного капіталу; (1-а) — квота тезаврації.

Із цієї рівності, у лівій частині якої представлено більш ніж

необхідну квоту власного капіталу , а у правій — невиплачений прибуток,

випливають такі перетворення:

квота

Розділ 8

Ці перетворення у формулі показують:

• наскільки високими мають бути рендити (проценти) на сукупний капітал,

щоб за певної квоти тезаврації або квоти виплати дивідендів та за наявності

необхідної частки власного капіталу відбулося заплановане зростання

банківських операцій (балансової суми);

• наскільки високою мають бути виплати дивідендів (а відповідно квота

тезаврації банківських прибутків), якщо банк хоче за певних виплат процентів

(рендитів) на сукупний капітал досягти запланованого зростання.

Внутрішні джерела збільшення банківського капіталу, безумовно, потрібні,

проте лише за їх рахунок накопичити значні власні кошти складно. Банкам не

обійтися без зовнішніх джерел покриття потреб у власному капіталі.

Один зі шляхів збільшення основного капіталу — зростання акціонерного

капіталу. Проте випуск звичайних акцій з огляду на їхню високу вартість не

завжди веде до бажаної мети. Крім того, дивіденди не впливають на зниження

податків, які у більшості західних країн сплачують із доходів після виплати

дивідендів. Тому для збільшення власного капіталу зарубіжні банки часто

використовують його замінники — так званий додатковий капітал. Це передусім

субординовані боргові зобов'язання (претензії, які задовольняються після

виконання усіх претензій вкладників, але перед задоволенням претензій

акціонерів) і гібридні інструменти на зразок залученого боргу.

Застосовуючи розглянуту методику обчислення потреби у власних коштах,

можна скласти комерційну планову калькуляцію оптимальної структури власних

коштів. її призначення — сприяти зменшенню витрат власних коштів (МК + ME),

тобто мінімізувати виплати за зовнішніми джерелами власного капіталу, пов'язані

з необхідністю виплачувати дивіденди на ринку капіталів (причому вони мають

бути принаймні такими, як у подібних за параметрами економічних суб'єктів).

При цьому слід з'ясувати такі моменти.

• Який за обсягом акціонерний та зовнішній додатковий капітали

(субординований борг і гібридні інструменти на зразок залученого боргу) банк

може мобілізувати на ринку?

• До якої межі можна мінімізувати дивіденди за акціями, щоб це не

зашкодило їх котируванню на біржі, а отже, й подальшому капіта-лоутворенню?

• Як мінімізувати процентні ставки за зовнішнім додатковим капіталом, щоб

мати у майбутньому можливість реалізувати ті ж емісії?

Слід брати до уваги також інші фактори.

426


Варто зупинитись і на таких аспектах управління банківським капіталом, як

мобілізація і розподіл власних коштів з метою одержання прибутку. Якщо

узагальнити практику комерційних банків Німеччини, можна виділити кілька

основних етапів цього процесу.

1. Правління банку вирішує, на скільки процентів має зрости наступного

року обсяг банківських угод, а отже, й ризикових активів.

2. Про це рішення повідомляється певний комерційний відділ банку

(наприклад, відділ балансу), який визначає активи, зважені на ризик, а отже, й

необхідні власні кошти (капітал) за банківськими нормативами та

внутрішньобанківськими вимогами.

3. Відділи, які мобілізують банківський капітал, подають інформацію про

обсяг можливих новостворених власних коштів.

4. Після цього відділ контролінгу розподіляє необхідні ризикові активи між

підрозділами банку, які проводять кредитно-інвестиційні операції. Це означає, що

кількість здійснюваних ними ризикових угод обмежується лімітом власного

капіталу, який ці підрозділи одержали від відділу контролінгу.

Отже, перед банком постає завдання: розподілити власний капітал між

комерційними відділами так, щоб одержати найвищий прибуток. Це можна

зробити, скориставшись таким методом F:

• За рентабельністю (ROE) банківського капіталу.

ТT 3 * Доходи банку

Відділ із вищою рентабельністю власного капіталу отримує й більше власних

коштів, тобто має змогу провести більше операцій, яким притаманні ризики (а

отже, має у розпорядженні більше ризикових активів). Такий розподіл є

найекономічнішим, хоча й не позбавленим певних недоліків. Адже відділи з

невисокою рентабельністю власного капіталу можуть узагалі не отримати

ризикових активів. До того ж їх розподіл лише за рентабельністю не завжди є

справедливим.

• За обсягом банківських операцій. Такий розподіл власного капіталу теж має

вади, оскільки відділи з високою прибутковістю (КОЕ), але з незначними

обсягами банківських операцій не одержать власного капіталу (ризикових

активів).

Тому, на нашу думку, слід взяти до уваги досвід банків, які, розподіляючи

між комерційними відділами власний капітал, поєднують такі методи:

427

Розділ 8

1) за наявністю (якщо банк планує на наступний рік певне зростання

банківських угод, то кожний відділ одержує мінімальний обсяг власного капіталу

на рівні поточного року);

2) за обсягами (передусім банківських операцій);

3) за рентабельністю власного капіталу (за прибутковістю кожного

відділу).

8.6. Світовий досвід використання обов'язкового

резервування при проведенні грошово-кредитної

політики

Як зазначалося, регулювання грошово-кредитного ринку за допомогою

обов'язкових резервів полягає в обов'язковому для кредитних установ утриманні

безпроцентних вкладів на коррахунках у центральному банку (або у своїх касах)

пропорційно до залучених ними депозитів. З цією метою центральні банки

встановлюють норму обов'язкового резервування на ті чи інші види депозитних

вкладів у кредитних установах. Аналіз тенденцій норми обов'язкового

резервування у світовому масштабі допоможе зрозуміти загальні перспективи

щодо зміни основних інструментів регулювання грошово-кредитного ринку в

країнах з перехідною економікою.

Історично обов'язкові резерви за кордоном було введено для забезпечення

стабільності діяльності фінансової системи, тобто для захисту банківської

ліквідності від непередбаченого вилучення депозитів. Але на початку XX

століття, з розвитком банківських клірингових розрахунків та з введенням

механізму дисконтних операцій, ця функція втратила значення.

З часом обов'язкові резерви стали використовувати як інструмент впливу на

експансію банківського кредитування. Так, Федеральна резервна система США

(РЕО) протягом програми кредитного контролю (1930, 1980 pp.), намагаючись

скоротити банківський кредит, збільшувала норму обов'язкового резервування.

Для стимулювання банківських позик у 1990 р. цю норму було знижено. Але

світова еволюція розвитку фінансової системи призвела до зменшення ролі, яку

відіграють банки на ринку кредитів. Іншим фактором зменшення ролі

обов'язкового резервування є те, що змінити пропозицію резервів ефективніше і

швидше виконати за допомогою операцій на відкритому ринку.

Однак основне те, що обов'язкові резерви стали інструментом контролю

пропозиції грошей. Рівень обов'язкових резервів є важливою компонентою

грошового мультиплікатора, який пов'язує кількість резервів центрального банку

і грошову масу. З цієї причини велике

428


значення надавалось контролю резервів як засобу, що знижує інфляційний тиск.

Так, якщо збільшувати норму обов'язкового резервування (rd, то це призведе до

зменшення грошового мультиплікатора (mm), а відповідно, пропозиції грошей

(Мs), та до виникнення очікуваної інфляції (СРІ

E). Схематично це можна

записати як:

. У малих відкритих економіках

обов'язкові резерви застосовували як засіб, що міг

протидіяти небажаному рухові капіталу за лан-

цюгом: — ринкова процентна ставка, e

— валютний курс, ЕX— експорт товарів та послуг). Остання залежність має

місце за умови наявності ефекту доходу (при зменшенні грошової маси

зменшується і попит на облігації, що знижує їхню ціну та збільшує отриману

ставку процента). У разі наявності ефектів підвищення цін та очікуваної інфляції

при зміні грошової маси результат буде протилежний.

Саме з цих причин обов'язкові резерви та їх норма є головним інструментом

при проведенні грошово-кредитної політики в багатьох країнах світу.

Ринкові процентні ставки визначаються попитом та пропозицією резервів

(рис. 8.4).

Попит на резерви (TRD) спочатку виник внаслідок потреби кредитних установ

задовольняти вимоги з обов'язкового резервування (RR). До того кредитні

установи можуть тримати кошти у вигляді надлиш-

429

Розділ 8

кових резервів (ER). В більш широкому змісті: надлишкові резерви — це кошти,

які перебувають і на кореспондентських рахунках, і в касах комерційних банків,

що перевищують обсяги обов'язкового резервування. Кошти, які знаходяться на

кореспондентських рахунках не приносять процентів комерційним банкам, але

останні тримають надлишкові резерви на коррахунках в Центральному банку з

двох причин:

• для страхування виконання резервних вимог за депозитами;

• для того щоб мати вільну ліквідність з метою можливого кредитування

клієнтів.

Саме з другої причини надлишкові резерви часто називають вільною

ліквідністю. Тобто вільна ліквідність — це кошти, якими володіє комерційний

банк з метою можливого кредитування в певний момент часу. Щодо попиту на

резерви діє рівність

Виходячи з наведеного графіка попит на резерви обернено пов'язаний з

ринковими процентними ставками з двох причин:

• високі процентні ставки змушують вкладників переключати фонди від

трансакційних рахунків до нерезервованих активів, що знижує попит на

обов'язкові резерви

• як тільки ринкові ставки підвищуються, витрати на

утримання фондів на коррахунках збільшуються і це СТИМУЛЮЄ кредитні устано-

ви до зменшення надлишкових резервів

Пропозиція резервів складається з позичкових резервів (BR) та не-позичкових

резервів (NBR), тобто з боку пропозиції резервів спостерігається

рівність:

Позичкові резерви (ВК) — це резерви, які беруть у кредит у центрального

банку. Комерційні банки позичають резерви для того, щоб виконати резервні

вимоги або збільшити вільну ліквідність з метою розширення активних операцій.

Якщо доходи за державними облігаціями значно перевищують ставку

рефінансування (rr), то комерційні банки можуть отримати прибутки шляхом

позичання резервів у центральному банку та використання цих коштів на

купівлю облігацій. Тобто позичкові резерви збільшуються у разі зменшення

ставки рефінансування та збільшення ринкової процентної ставки. Функціональ-

но ця залежність визначається формулою

де r - ринкова процентна ставка; rr — ставка рефінансування; EС —

пролонговані кредити.

430


Непозичкові резерви — це резерви банківської системи, які утворюються за

рахунок активів комерційних банків. Величину непозич-кових резервів визначає в

основному центральний банк через операції на відкритому ринку. Так, якщо

центральний банк скуповує цінні папери (В ), то непозичкові резерви

збільшуються, крива пропозиції зміщується вправо і процентні ставки

зменшуються, що й відображається

Незважаючи на значення для проведення монетарної політики такого

інструмента, як резервні вимоги, протягом останнього десятиріччя в

індустріально розвинутих країнах обов'язкові резерви постійно зменшувались і

навіть сягали нуля. У розвинутих країнах стала переважати думка, що обов'язкові

резерви є корисною, але не основною частиною монетарної політики. Це

пояснюється такими факторами:

• при проведенні грошово-кредитної політики центральні банки дедалі

більшу увагу приділяють контролю за короткостроковими процентними ставками

замість контролю за резервами;

• обов'язкові резерви утворюють додатковий податок на депозитарні

установи, що знижує їх конкурентоспроможність відносно інших фінансових

інститутів;

• інновація ринку капіталу (шляхом переключення від депозитів, що

резервуються, до депозитів, що не резервуються) призводить до зниження дії

обов'язкових резервів навіть без їх формального зниження.

Наприклад, з 1990 p. FED знижувала норму обов'язкового резервування два

рази. Значно зменшились норми обов'язкового резервування в Німеччині, Франції

та Японії.

Норми обов'язкового резервування в індустріально розвинутих країнах.

Слід підкреслити, що вже нині у певних країнах грошово-кредитна політика

успішно проводиться без обов'язкового резервування (насамперед у Канаді,

Великій Британії, Новій Зеландії). Незначна норма обов'язкового резервування у

Великій Британії (0,35 %) не спрямована на досягнення цілей монетарної

політики і має єдину мету — забезпечення доходу для Банку Англії. З 1989 р. у

Франції дія цього інструмента постійно слабшала з причини скорочення норми

обов'язкового резервування, і зараз її зведено до мінімуму. Без обов'язкового

резервування проводять грошово-кредитну політику і такі країни, як Бельгія,

Данія, Швеція.

Обов'язкові резерви покриваються коррахунками в центральних банках та

частково грошима в сейфах комерційних банків. При цьому світова тенденція

така, що з часом обсяги на коррахунках зменшуються, а використання

грошей в касах комерційних банках збільшується. Так, в останні роки у США

26 000 кредитних установ

431

Розділ 8

мали резервні зобов'язання, і тільки 2000 з них тримали гроші на кор-рахунках у

FED.

Зменшення обов'язкового резервування у свою чергу впливає на

співвідношення між монетарною політикою та платіжними системами.

Тобто попит на коррахунки в умовах зменшення обов'язкового резервування

залежить від потреб кредитних установ у здійсненні платежів. Тому монетарна

політика і платіжні системи напряму пов'язані і зміни в платіжній системі

потребують відповідних змін у проведенні монетарної політики.

Наявність коррахунків кредитних установ у центральному банку з метою

проведення розрахунків забезпечує концептуальну основу для монетарної

політики в умовах, коли не застосовується обов'язкове резервування.

Удосконалення руху платежів може знизити невизначеність коливань

коррахунків та знизити попит на них.

Попит на коррахунки відносно нееластичний до процентних ставок, і це

збільшує мінливість процентних ставок. Наприклад, центральний банк має на

меті встановлення процентної ставки i0. Якщо пропозиція коррахунків

зменшиться від S до S1 , то ринкова ставка буде збільшуватися залежно від

величини еластичності кривої попиту на коррахунки (рис. 8.5).

432


Так, якщо попит на коррахунки менш еластичний (крива D1) відносно

процентної ставки, то центральні банки можуть відчувати більшу мінливість у зміні процентних ставок відносно зміни пропозиції кор-рахунків(i2> i1).

Таким чином, в умовах поступової відмови від обов'язкового ре-

зервування основною проблемою для центральних банків є управління

мінливістю процентних ставок. Цю проблему вирішують за допомогою

операцій на відкритому ринку. Збільшуючи пропозицію коррахунків, центральні банки можуть встановлювати верхню границю для короткострокових процентних ставок (iu) і купуючи коррахунки, нижче від ринкової ставки (і0), можна встановити нижню межу процентної ставки (iL) (рис. 8.6).

Рис. 8.6. Процес зменшення мінливості процентних ставок

Використовуючи операції на відкритому ринку стільки разів, скільки це необхідно протягом дня, центральний банк може підтримувати процентну ставку в границях вузького діапазону.

У цих умовах грошову масу регулюють виключно на рівні встанов-лення прогнозованого рівня короткострокової процентної ставки. При цьому аналізують щоденні тенденції за змінами грошового агрегату MО за

минулі роки (за умови збереження цих тенденцій у майбутньому). Якщо значення MО зростає, то це призводить до зменшення резервів (за сталої грошової бази) і, відповідно, — до зростання короткострокової процентної ставки. У разі якщо це так, то можна направлено регу-

15 5-508 433

лювати пропозицію резервів за допомогою продажу чи купівлі цінних паперів на

вторинному ринку.

Учасники ринку можуть робити й самостійні кроки, спрямовані на зниження

мінливості процентної ставки. Наприклад, кредитні установи, очікуючи на велику

мінливість процентних ставок, можуть тримати надлишкові коррахунки як

пересторогу від непередбачених змін на ринку. Така поведінка може вплинути на

еластичність попиту на коррахунки відносно процентної ставки.

Для країн з перехідною економікою ці питання досить важливі. У країнах

СНД норму обов'язкового резервування використовують як інструмент впливу на

обсяги банківського кредитування та контролю пропозиції грошей. У певних

умовах тимчасове збільшення норми обов'язкового резервування призводить не

тільки до зниження інфляційного тиску, а й до утримання курсу внутрішньої

валюти. Прикладом вдалого використання цього важливого інструмента є саме

Україна.

434

ДОДАТКИ

Додаток 1

Балансовий звіт комерційного банку, у. о.

" ____ " _______________________________ 200 __ р. Керівник ___________

______________________________________________ Головний бухгалтер (прізвище виконавця, телефон)

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28

червня 1996 р. — К.: Преса України, 1997. — 80 с

2. Закон України "Про Національний банк" від 20.08.99 № 679-XIV// За-

конодавчі і нормативні акти з банківської діяльності: Дод. до журн. "Вісник

Національного банку України" — 1999. — № 7.

3. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7.12.2000 № 2121-

ШП Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності: Дод. до журн.

"Вісник Національного банку України. — 2001. — № 1.

4. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

від 16.07.99 № 996-XIV // Бухгалтерський облік і аудит. — 1999. — №9.

5. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в

Україні" //Постанова Верховної Ради України від ЗО. 10.1996 № 475/96-ВР.

6. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991 // Відо-

мості БРЕШУ. — 1991. —№38.

7. Закон України "Про обіг векселів в Україні" // Нормативні акти України

AT Інформтехнологія (044) 228-15-12.

8. Указ Президента України "Про розширення сфери обігу векселів" від

26.07.95 №685/95.

9. Указ Президента України "Про заходи щодо зміцнення банківської

системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень" від

14.07.2000 № 89/2000.

455

Література

10. Постанова Верховної Ради України "Про порядок видачі дозволу на

здійснення діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів" від 20.07.95 №123.

11. Постанова Верховної Ради України "Про використання векселів у

господарському обороті України" від 17.06.92 № 2470-7.

12. Правила організації фінансової та статистичної звітності України: Затв.

Пост. Правління Національного банку України від 12.12.97 № 436.

13. Положення про порядок створення і реєстрацію комерційних

банків: Затв. Пост. Правління Національного банку України від 21.07.98

№ 261 (зі змін. та доп.). 14. Положення про порядок визначення та застосування комплексної

рейтингової оцінки комерційних банків за системою CAMELS: Затв. Постановою

Правління Національного банку України від 08.05.2002 № 171 (зі змін. та доп.).

15. Положення про порядок формування і використання резерву для

відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків: Затв. Пост.

Правління Національного банку України від 11.07.2001 № 279 // Банківська

справа в Україні: Законодавчі і нормативні акти. — 2000. — №268. — С 25—31.

16. Положення щодо організації діяльності комерційних банків на ринку

цінних паперів: Затв. Пост. Правління Національного банку України від 30.12.97

№ 466 (зі змін. та доп.).

17. Положення про порядок планування та порядок проведення інспекційних

перевірок: Затв. Пост. Правління Національного банку України від 17.07.2001

№276.

18. Положення про порядок формування резервів Національного банку

України на покриття фінансових ризиків, пов'язаних із виконанням його функцій:

Затв. рішенням Ради Національного банку України від 10.09.2002 № 16.

19. Положення "Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в

банківських установах України": Затв. Пост. Правління Національного банку

України від 30.12.98 № 566 // www.rada.kiev.ua

20. Положення Національного банку України "Про кредитування" // Бан-

ківська справа в Україні: Законодавчі і нормативні акти. — 1995.— №246. — С

8—34.

21. Принципи управління кредитними ризиками, прийняті Базельсь-ким

комітетом з банківського нагляду у 2000 р. // 18 І UR І ИОНО.

22. Положення Національного банку України "Про кредитування" // Бан-

ківська справа в Україні: Законодавчі і нормативні акти. — 1995. — №246. — С

8—34.

23. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами

установами комерційних банків України: Затв. Пост. Правління Національного

банку України № 466 від 30.12.1997 р. (з наступ. змін.).

24. Інформаційний випуск № 179 відділу науково-економічної інформації

Промінвестбанку України "Депозитні операції комерційних банків". — К., 1994.

456

http://www.rada.kiev.ua/


25. Інструкція Національного банку України "Про порядок регулювання

діяльності банків в Україні": Затв. Пост. Правління Національного банку України

№ 368 від 28.08.2001.

26. Інструкція Національного банку України про порядок застосування Плану

рахунків бухгалтерського обліку від 21.11.97 (з наступ. змін.).

27. Правове регулювання на фондовому ринку України. Державна комісія з

цінних паперів та фондового ринку, Український інститут розвитку фондового

ринку.— К., 1998. — 505 с

28. Методическая разработка, факторинговые операции. — М., 1991.

29. Методика розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності

банків в Україні: Затв. Пост. Правління Національного банку України № 489 від

28.11.2001.

30. Анализ деятельности коммерческого банка / Сост. АО "Моск. фин.

объед."; Под общ. ред. СИ. Кумок. — М.: АОЗТ "ВЕЧЕ", 1994. — 400 с.

31. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. — М.:

Экономика, 1989. — 520 с.

32. Антонов Н.Г., Песселъ МЛ. Денежное обращение, кредит и банки. — М.:

АО "Финстатинформ", 1995. — С. 81.

33. Афанасьев А. Планування структури капіталу // Банківська справа. —

2000. — № 2. — С. 23—24.

34. Бабичева ЮЛ. Банковское дело: Справочное пособие. — М.: Экономика,

1999.

35. Бабичева ЮЛ. Краткий словарь-справочник финансово-экономических

терминов. — М.: УМК Госбанка СССР, 1991.

36. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. — М.:

Финансы и статистика, 1997. — 415 с.

37. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. — М.:

Финансы и статистика, 1996. — 285 с.

38. Балабанов И.Т. Финансовый менеджмент. — М.: Финансы и статистика,

1994. — 218 с.

39. Банковский портфель — 2: Книга банковского менеджера. Книга бан-

ковского финансиста. Книга банковского юриста. — М.: СОМИНТЭК, 1994.

40. Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого

банка. — М.: Логос, 1998. — 252 с.

41. Белобородова ВЛ., Новодворский В.В., Романов А.Н., Слабинский В.Т. и

др. Как читать балансовый отчет. — М.: Финансы и статистика, 1992. —362 с.

42. Бор М.З. Менеджмент банков: организация, стратегия, планирование. —

М.: ИКЦ "ДИС", 1997. — 288 с.

43. БуздалинА.В. Проблемы ранней диагностики финансового состояния

коммерческих банков // Банковское дело. — 1997. — № 11. — С. 24—28.

44. Буренин А.Н. Рынок ценных бумаг и производных финансовых ин-

струментов: Учеб. пособие. — М.: Изд. 1-й Федерат. Книготорг. Коми., 1998.—

352 с.

45. Буиіуєва І., Галіцин В. Вирішення банківських завдань за допомогою

алгоритмів моніторингу // Банківська справа. — 2001. — № 3.

457


46. Васюренко О.В. Банківський менеджмент. — К.: ВЦ "Академія", 2001. —

313 с.

47. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання",

КОО, 2000. — 243 с — (Вища освіта XXI століття).

48. Васюренко О.В. Современные методы управления банковскими ре-

сурсами. — X.: Гриф, 1997. — 392 с.

49. Васюренко О.В. Управління залученням ресурсів у комерційних банках //

Фінанси України. — 1999. — № 11 — С. 88—92.

50. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику. —

К.: ДЕМІУР, 1996. — 212 с

51. Вітлінський В.В. Концепція стратегії кредитного ризику // Банківська

справа. — 2000. — № 1.

52. Вітлінський В.В. Кредитний ризик комерційних банків: Навч. посіб. — К.:

Т-во "Знання", КОО, 2000. — 258 с

53. Внукова H.H., ОльховиковО.В. Мирлизинга. —Х.: Основа, 1994. — С 138.

54. Волохата К.О., ЧуніховськаЛ.В. Економічний аналіз діяльності ко-

мерційних банків. — X.: ХБК, 2000. — 379 с

55. Волошин І.В. Визначення лімітів у операціях кредитування за допомогою

коефіцієнтного аналізу і повної моделі випадкового функціонуючого аналізу //

Банківська справа. — 2000. — № 4. — С. 36—41.

56. Волошин І.В. Консервативний підхід до формування резервів для малих

кредитних портфелів // Вісник НБУ. — 2000. — № 7. — С. 13—15.

57. Волошин І.В. Часова структура кредитних ризиків // Вісник НБУ. — 1998.

— № 12. — С 25—28.

58. Волошин І.В., Примостка Л. Організація аналітичного процесу в

казначействі банку // Вісник НБУ. — 2001. — № 9. — С 21—23.

59. Галасюк В.В. Оцінка кредитоспроможності позичальників //

Вісник НБУ. — 2001. — № 5. — С 54—58. 60. Галасюк В.В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальника //

Вісник НБУ. — 2001. — № 9. — С 54—56.

61. ГаліцинВ.К. Системи моніторингу. — К.: КНЕУ, 2000. — 302 с

62. Герасимович A.M. Облік та аудит у комерційних банках: Навч. посіб. —

Л.: Фенікс, 1999. — 510 с

63. Глян А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку. — К.: Основи, 1997.

64. Голова С.Ф. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. — К.:

Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998. — С 498— 503.

65. Головач A.B., Захожай В.Б., Базилевич К.С. Статистика банківської

діяльності. — К.: МАУП, 1999. — 173 с

66. Голуб В. Концептуальні підходи до управління проблемними кредитами в

комерційних банках // Вісник НБУ. — 2000. — № 2. — С 34—40.

67. Градова А.П. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой. —

СПб.: Специальная литература, 1996. — 510 с.

458


68. ГуревичАЛ., Свистельник АЛ., Власюк М.И. Использование функции

Харрингтона при построении рейтинговых методик // Компьютеры + Программы:

Банковские технологии. — 1996. — № 3. — С. 51.

69. Дзюблюк О. Особливості застосування політики облікової ставки як

інструмента управління грошово-кредитними відносинами // Банківська справа.

— 2000. — № 3.

70. Дзюблюк О. Формування процентної політики комерційних банків. — К.:

Економіка України. — 2000. — № 12. — С 14—18.

71. Довгань Ж. Управління власним капіталом комерційного банку // Вісник

НБУ. — 1999. — № 9. — С 47—49.

72. ЕкушовА.И. Модели учета и анализа в коммерческом банке. — Ка-

лининград: Янтарная сказка, 1997. — 208 с.

73. Єпіфанов Н.О. Регіональна економіка: Навч. посіб. — К.: Наукова думка,

1999. — 355 с.

74. Жуков Е.Ф. Банки и банковские операции: Навч. посіб. — М.: ЮНИТИ,

1997.—471с.

75. Загородиш А., Селюченко Н. Лізинг як альтернативна форма банківського

фінансування // Вісник НБУ. — 1998. — № 11. — С. 51.

76. Заруба ОД. Банківський менеджменті аудит.—К.:Лібра, 1996. —218с.

77. Заруба ОД. Фінансовий менеджмент у банках. — К.: Знання, 1997. — 172

с.

78. Зінченко В. Виїзне інспектування банків — метод поточного контролю за

діяльністю банківської системи в Україні // Вісник НБУ. — 1998. — №7.—С. З—

5.

79. Иванов И.В. Анализ надежности банка. —М.: РДЛ, 1996. — 211 с.

80. Іващук І., Оконська О. Кількісна оцінка банківських ризиків // Банківська

справа. — 2000. — № 5. — С 7—9.

81. Ілляшенко С. Кредитні ризики та створення резервів для їх покриття //

Вісник НБУ. — 1997. — № 7. — С 39—42.

82. Калина A.B. Работа современного коммерческого банка: Навч. посіб. —

К.: Т-во "Знання": МАУП, 1997. — 234 с

83. Карагодова О. Проблеми оптимізації структури кредитного портфеля

комерційного банку // Банківська справа. — 2000. — № 2. — С 40—45.

84. Карасьова З.М. Кредитування фізичних осіб під заставу дорогоцінних

металів за участю ломбарду // Вісник НБУ. — 2000. — № 5. — С 34—36.

85. Карлин Т.Р. Анализ финансовых отчетов. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 448

с.

86. Карманов Є.В. Банківське право України: Навч. посіб. — X.: Кон-

сум,2000. — 464 с

87. Киселев В.В. Управление коммерческим банком в переходный период. —

М.: Логос, 1997. — 144 с.

88. Кіндрацька Л. Формування і використання резервів під кредитні ризики

та методика обліку цих операцій у комерційних банках України // Банківська

справа. — 2000. — № 3. — С 58—60.

459


89. Клименко В. Основні напрямки регулювання кредитного ризику // Вісник

НБУ. — 1999. — № 5. — С 49—51.

90. Клименко Т. Кредитна діяльність банків України // Економіка України. —

1999. — № 8. — С 28—35.

91. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия.

— М.: Центр экономики и маркетинга, 1997. — 188 с.

92. Ковалев А.П. Диагностика банкротства. — М.: АО "Финстатин-форм",

1995.— С. 96.

93. Ковалев В.В. Финансовый анализ. — М.: Финансы и статистика, 1995. —

432 с.

94. Ковалев В.В. Финансовый анализ. — М.: Финансы и статистика, 1997. —

С. 104—105.

95. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і

підприємств. — К.: Скарби, 2001. — 334 с.

96. Комашко О.В., Рябий МА., Распутина Л.В. SARCH-моделі та про-

гнозування в умовах невизначеності // Банківська справа. — 1998. — №4. — С

47—52.

97.Корн Г., Корн Т. Справочник по математике. — М.: Наука, 1997. — 832 с. 98. Корнієнко Т. Методика визначення класу позичальника для розрахунку

розміру відшкодування втрат за кредитними операціями // Вісник НБУ. — 2000.

— № 3. — С 35—37.

99. Корнієнко Т. Оцінка збалансованості процентних операцій при аналізі

прибутковості комерційного банку // Вісник НБУ. — 2000. — №11. —С. 24—28.

100. Костпюченко В. Формування резервів для покриття кредитних ризиків //

Вісник НБУ. — 1999. — № 2. — С 25—30.

101. Коцовська, P.M. Операції комерційних банків: Навч. посіб. — Л.: "Центр

Європи", 1997. — 277 с

102. Кочетков В.Н., Омельченко A.B. Економічний аналіз діяльності

комерційних банків і підприємств. — К.: Скарби, 2001. — 334 с

103. Блумфилд Кристофер У. Как взять кредит в банке: Пер. со 2-го англ.

изд. — М.: ИНФРА-М, 1996. — С. 50—51.

104. Кукушкина Е. Системный анализ основных моделей принятия решений в

области управления финансами // Комьютеры + программы: Банковские

технологии. — 1997. — № 2. — С. 70—73.

105. Кулюк СИ. Анализ деятельности коммерческих банков. — М.: ИНФРА-

М, 1995.

106. Курілін Б.І. Безпека банківських операцій. — К.: Ін-т банкірів України,

1995. — 184 с

107. Лаврушин О.И. Банковское дело. — М.: Банковский и биржевой научно-

консультативный центр, 1992. — 365 с.

108. Лаврушин О.И. Основы банковского менеджмента. — М.:

ИНФРА-М, 1995. — 144 с. 109. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — К.:

Знання, КОО, 1999. — 385 с.

460


110. Лифляндчик Б.И., Лиходеев Н.П. Бизнес-разведка: задачи и принципы //

Мир безопасности. — 1998. — № 5—7. — С. 17—23.

111. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика та особливості її реалізації в

Україні // Фінанси України. — 2000. — № 1. — С. 45—48.

112. Малярецъ Л., Оген ко І. Визначення оптимальної структури капіталу

банку при розрахунку узагальнюючого показника його діяльності за допомогою

математичних методів // Банківська справа. — 2000. — № 2. — С 17—19.

113. Маршалл Дж.Ф., Бансал Випул К. Финансовая инженерия. Полное

руковоство по финансовым нововведениям: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1998.

— 784 с.

114. Маслеченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке. —

М.: Перспектива, 1996. — 159 с.

115. Мертонс О., Урга Д. Ефективність банківської системи України. — К.:

Банківська справа, 1999. — С. 29—36.

116. Месарович М., Мако Д., ТакахараИ. Теория иерархических мно-

гоуровневых систем. — М.: Мир, 1973.

117. Мороз A.M. Банківська енциклопедія. — К.: Ельтон, 1993. —

303 с. 118. Мороз A.M. Банківські операції: Навч. посіб. — К.:КНЕУ, 2000. — 384 с.

119. Мусієць Т. Діяльність зарубіжних банків в Україні: досвід і проблеми //

Банківська справа. — 1997. — № 1. — С. 25—3О.

120. Новикова В. Характеристика действующих моделей рейтинга на-

дежности банков // Бюллетень финансовой информации. — 1996. — №9(16).—С.

12—23.

121. Олійник Д. Управління ліквідністю КБ на основі оптимального

використання залишків тимчасово вільних коштів на поточних рахунках

клієнтів//Банківська справа. — 2001. — № 2. — С. 31—34, 41.

122. Олійник Д. Управління ліквідністю КБ та оптимізація фінансового

результату // Вісник НБУ. — 2000. — № 9. — С. 28—29.

123. Павлова Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. —

М.: Финансы и кредит, 1996. — 272 с.

124. Панова Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. —

М.: Финансы и статистика, 1996.

125. Панова Г.С. Кредитна політика комерційних банків: Навч.

посіб. — М.: НКЦ, НДС, 1997. — 464 с. 126. Пантпілєєв В., Халява С. Фінансова стійкість комерційного банку:

проблеми регулювання // Банківська справа. — 1996. — № 1. — С 32—39.

127. Первозванский А.А., Первозванская Т.Н. Финансовый рынок: расчет и

риск. — М.: ИНФРА-М, 1994. — 295 с.

128. Пернарівський О. Ризик та ліквідність комерційного банку // Вісник

НБУ. — 2000. — № 4. — С. 31—34.

129. Петриченко Л. Надійність комерційного банку: методологічні підходи

до її визначення // Банківська справа. — 2000. — № 1. — С. 46—48.

461


130. Побединська В. Проблеми споживчого кредитування в Україні // Вісник

НБУ. — 1999. — № 2. — С 18—20.

131. Пономаренко В. Стратегічний моніторинг у комерційних банках. — К.:

Банківська справа. — 2000. — № 2. — С. 11 —14.

132. Примостка Л.О. Методичні аспекти аналізу ефективності управління

портфелями комерційних банків // Банківська справа. — 2000. — №1. — С 28—

3О.

133. Примостка Л.О. Управління активами і пасивами комерційного банку //

Вісник НБУ. — 2001. — № 2. — С 39—43.

134. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посіб. — К.:

КНЕУ, 1999. — 280 с.

135. Раєвський К., Раєвська Т. Методичні рекомендації щодо економічного

аналізу діяльності комерційних банків // Вісник НБУ. — 1999. — № 3, № 4.

136. Раєвський К.Є. Визначення узагальнюючої оцінки фінансового стану

комерційного банку // Вісник НБУ. — 1996. — № 4. — С. 31—36.

137. Распутина Л.В., Журавльов В.Н. Прогнозування попиту на кредитні

ресурси комерційного банку на основі аналізу часових рядів // Банківська справа.

— 1998. — № 2. — С 16—23.

138. Рид Э. и др. Коммерческие банки. — М.: Прогресс, 1983. — 139 с.

139. Романенко О. Управління активами та пасивами у процесі керівництва

комерційним банком // Вісник НБУ. — 2000. — № 9. — С. 26—28.

140. Роуз Питер С. Банковский менеджмент: Пер. с англ. — М.: Дело Лтд,

1995. — 768 с.

141. Русак НА., Русак В.А. Финансовый анализ субъектов хозяйствования. —

Минск: Высш. шк., 1997. — 309 с.

142. Савлук М.М. Банковская энциклопедия. — К.: Эльтон, 1993

143. Савлук МЛ. Гроші та кредит. — К.: Либідь, 1992. — 130 с.

144. Савлук М.І., Мороз A.M., Коряк A.M. Вступ до банківської справи. — К.:

Лібра, 1998. — 341 с.

145. Сало LB. Фінансово-кредитна система України та перспективи розвитку.

— К.: Наук. думка, 1995. — 178 с

146. Синки Дж. мл. Управление финансами в коммерческих банках: Пер. с

англ. — М.: Gatallaxy, 1994. — 820 с.

147. Скакун Л. Неперервність процесуризик-менеджменту кредитних

операцій банку як основа їх беззбитковості // Банківська справа. — 2000. —

№5.—С 9—12.

148. Скворцов І., ЗавгороднійА. Економетричний аналіз позикової вартості //

Банківська справа. — 2001. — № 3. — С. 45—48.

149. Соколовський С. Методика оцінки основних фінансових операцій

комерційного банку за допомогою трансфертного ціноутворення // Вісник НБУ.

— 2000. — № 8. — С 31—33.

150. Спицын И.О., Спицын Я.О. Маркетинг в банке. — М.: Тарнекс, 1993. —

214 с.

151. Стражева В.И. Анализ хояйственной деятельности в промышленности.

— Минск: Выс. шк., 1998. — 398 с.

462


152. Стратегія кредитного ризику комерційного банку / За ред. В.В. Віт-

лінського. — К.: Т-во Знання, КОО, 2000. — 274 с 153. Облік у банках: Підручник / Т.П. Табачук, Л.М. Барабан, В.М. Сердюк,

В.М. Каднічанськата ін. — К.: НБУ, 1999. — Ч. 1. — С 369; Ч. 2. —С 288 с.

154. Ткаченко І., Луців Б. Моделювання управління динамікою кредитного

портфеля // Вісник НБУ. — 2000. — № 5. — С. 15—17.

155. Тмоти У. Кох. Управление банком. — Ч. І. — М.: УФА-СПЕКТР, 1993.

— С. — 195 (Деньги, кредит, финансирование).

156. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк. Управление и

операции. — М.: Все для вас, 1996. — 320 с.

157. Финансовый менеджмент / Под ред. Е.С. Стояновой. — М.: Перс-

пектива, 1993. — 268 с.

158. ФіліпенкоА.С. Міжнародні валютно-кредитні відносини. — К.: Либідь,

1997. — 205 с.

159. Фуклєв В. Стратегія і тактика управління прибутковістю комерційного

банку // Банківська справа. — 1998. — № 4. — С. 3—6.

160. Харрис Л. Денежная теория. — М.: Прогресс, 1990. — 503 с

161. Чайка О. Шляхи зниження відсоткових ставок за банківськими

кредитами в Україні // Вісник НБУ. — 1999. — № 8. — С 24—30.

162. Чекмарева E.H. Лизинговый бизнес: Практ. пособ. — М.: Экономика,

1994.

163. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. — М.:

ИНФРА-М, 1995. — 272 с.

164. Шарп. У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции. — М., 1997. — С. 87—

95.

165. Шевченко О., Марийська О. Лізинг — альтернатива банківському

кредитуванню // Банківська справа. — 2000. — № 4. — С. 31—33, 41.

166. Шеремет А.Д., Сайфулин P.C. Методика финансовго анализа. — М.:

ИНФРА-М, 1996. — 172 с.

167. Шибиволок 3. Аналіз ліквідності банку // Банківська справа. — 2000. —

№ 2. — С. 33—37.

168. Ширинская О.Б. Операции коммерческих банков: российский и

зарубежный опыт. — М.: Финансы и статистика, 1995. — С. 57.

169. Ширинська Є.Б. Рейтинг і лімітна політика банків // Вісник НБУ. —

1996. — № 5. — С 29—31.

170. Шматов О. Методика визначення рейтингу банків України // Вісник

НБУ. — 1997. — № 5. — С 39—41.

171. Шпич Ф., Деркач А. и др. Модель управления платежным календарем //

Финансовые риски. — 1997. — № 7. — С. 100—106.

172. Экономический анализ деятельности банка: Учеб. пособие. — М.:

ИНФРА-М, 1996. — 144 с.

173. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ринками. — К.: Т-во

Знання, КОО, 1998. — 443 с

174. ЯцківМ.І. Теорія економічного аналізу. —Л.: Світ, 1993. — 215 с

463

ЗМІСТ · 2011-11-01 · банку, його клієнтури, форм організації аналітичної роботи в банку є найважливішим

Documents