СТОРІНКАМИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИlib.vsau.org/old/text/our/pokazhchyky/vvv.pdfЦіна перемоги для України становила,

СТОРІНКАМИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

2

3

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІБЛІОТЕКА


м. Вінниця – 2010 р.

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ — 9 травня — всенародне свято, встановлене Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року в ознаменування перемоги Радянського Союзу над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні. Щорічно у цей день до пам'ятників, меморіалів, братських могил покладаються вінки і квіти. У кожному селі і місті жителі України віддають данину пам'яті полеглим воїнам, вшановують живих учасників Великої Вітчизняної війни. Кожного року 9 травня відбувається артилерійський салют в столиці України Місті-герої Києві, в Містах-героях Одесі, Севастополі, Керчі та в обласних центрах. Відбувається артилерійський салют (святковий фейерверк) в столицях колишніх союзних республік, Містах-героях, Фортеці-герої Бресті, у великих містах.

Один з урочисто-траурних ритуалів свята Перемоги, який щорічно транслювався в Радянському Союзі Центральним телебаченням та Всесоюзним радіо – ХВИЛИНА МОВЧАННЯ світлій пам'яті загиблих в роки Великої Вітчизняної війни. В ній – данина пам'яті людям, які загинули в боротьбі з фашизмом в роки війни, любов та пошана до воїнів-переможців, партизанів, підпільників, трудівників тилу, усіх, хто не шкодував свого життя в ім'я перемоги над фашизмом.

Двічі прокотився українською землею руйнівний воєнний вал, не обминувши жодного, навіть найменшого населеного пункту. Оборонні та наступальні бої, які точилися на її території, стали важливою складовою небаченої битви на просторах від Баренцового до Чорного морів.

Ціна перемоги для України становила, за різними даними, від 8 до 10 мільйонів людських життів, колосальними сумами економічних втрат.

Українська республіка дала армії і флоту понад 7 мільйонів воїнів. Кожний другий з них поліг на фронтах, а кожрий другий з тих, хто залишився у живих, повернувся додому інвалідом. У Збройних Силах СРСР, за кількістю удостоєних звання Героя Радянського Союзу та інших бойових нагород, українцям та вихідцям з України належить друге місце. Вони ж очолювали більшість з 15 фронтів, були широко представлені серед інших полководців та воєначальників.

Важкий був 1941-й рік. Україна прийняла підступний удар ворога. Героїчно оборонялися прикордонники. Деякі прикордонні застави, гарнізони кількістю 40-50 чоловік, озброєні лише стрілецькою зброєю, утримували рубежі оборони 2-3 дні, хоча гітлерівці планували захопити ці пункти за 15-30 хвилин бою. В перші дні війни 23-29 липня радянські механізовані війська завдали могутнього контрудару по ворожих танкових військах в районі українських міст Дубно, Луцьк, Броди, Рівне. В результаті наступ фашистських полчищ на Київ було затримано. Яскраві сторінки в літопис бойової слави вписали захисники Києва, Одеси, Севастополя. І хоча радянські війська понесли значні втрати в оборонних боях, тисячі бійців і командирів потрапили в полон, ворог також заплатив дорогу ціну. Героїчна оборона Києва та Одеси допомогла Радянській Армії зірвати фашистський план блискавичного наступу на Москву, Крим та Кавказ. У Голосієвому під Києвом пролунав перший залп реактивної артилерії – легендарних «катюш», – який викликав цілковиту розгубленість і паніку в стані ворога. Мільйони синів і дочок України билися з ворогом в лавах Радянської Армії і Військово-Морського Флоту. В 650 винищувальних батальйонах

6

налічувалося 150 тисяч бійців. До народного ополчення вступило близько 1,3 млн. чоловік. Понад 2 млн. брали участь у спорудженні оборонних укріплень.

У роки війни загинув кожний шостий житель України. Більше ніж двісті п'ятдесят українських сіл були спалені окупантами дотла.

*** Упав Берлін. Іще боями гула розвихрена земля, а вже з барвистими квітками вступила тиша на поля. І сходив мир на доли й води і в гарячковий стук сердець. Удари з заходу і сходу сказали ворогу: «Кінець!» Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів. Кінець. І тиша оглушила людей, що звикли до громів. І всі звели до сонця чола, що довго снилось їм у млі. І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи такої тиші на землі.

Володимир Сосюра

7

Найважливіші події Великої Вітчизняної війни

1941 22 червня – віроломний напад фашистської Німеччини та її сателітів на

Радянський Союз. Початок Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу проти німецько-фашистських загарбників.

22 червня – 20 липня – героїчна оборона Брестської фортеці. 10 липня – 9 серпня 1944 – битва за Ленінград. 10 липня – 10 вересня – Смоленська битва. 11 липня – 19 вересня – героїчна оборона Києва. 22 липня – перший наліт німецько-фашистської авіації на Москву. 5 серпня – 16 жовтня – героїчна оборона Одеси. 8 серпня – перший наліт радянської авіації на військові об'єкти Берліна. 8 вересня – початок героїчної оборони Ленінграда в умовах блокади. 30 вересня 1941 – 20 квітня 1942 – битва під Москвою. 30 жовтня 1941 – 4 липня 1942 – героїчна оборона Севастополя. 7 листопада – парад радянських військ на Красній площі в Москві.

1942 1 січня – підписання у Вашингтоні Декларації 26 держав (Декларація Об'єднаних націй). 8 січня – 20 квітня – загальний наступ Радянської Армії. 12 – 29 травня – Харківська битва. 17 липня 1942 – 2 лютого 1943 – Сталінградська битва. 27, 30 серпня, 10 вересня – радянська авіація далекої дії нанесла удари по Берліну.

8

22 жовтня – розгром німецько-фашистського десанту, який намагався перекрити Ладозьку дорогу життя до Ленінграда. 18 грудня – радянські війська вступили на українську землю; 1-ша гвардійська армія генерала В. І. Кузнецова звільнила с. Півневку Меловського району Луганської області – перший населений пункт на території України.

1943 Січень – травень – визволення радянськими військами більшої частини території Північного Кавказу. 12–18 січня – прорив блокади Ленінграда. 13 січня – наказ Гітлера про тотальну мобілізацію – надзвичайні заходи для відновлення людських та матеріальних ресурсів на радянсько-німецькому фронті. 29 січня – 18 лютого – наступальна операція радянських військ у Донбасі. 1 квітня – французька ескадрилья «Нормандія» в складі 1-ї повітряної армії Західного фронту вперше прийняла бій. 5 липня – 23 серпня – Курська битва. 12 липня – зустрічна танкова битва під Прохорівкою – найбільша танкова битва Другої світової війни. 25 липня – 8 вересня – падіння фашистського режиму в Італії, капітуляція Італії. 5 серпня – перший артилерійський салют у Москві в ознаменування визволення Орла і Бєлгорода. Серпень – грудень – битва за Дніпро. 21 – 22 вересня – вихід радянських військ до Дніпра. 26 вересня – початок визволення Білорусії. 9 жовтня – повне визволення Таманського півострова; завершення битви за Кавказ. 10–14 жовтня – ліквідація радянськими військами плацдарму ворога на лівому березі Дніпра; визволення Запоріжжя.

9

12 жовтня – день народження Війська Польського. 3–13 листопада – Київська наступальна операція.

1944 5 – 10 січня – Кіровоградська наступальна операція. 24 січня – 17 лютого – Корсунь-Шевченківська наступальна операція. 27 січня – остаточне визволення Ленінграда від фашистської блокади. 17 березня – вступ радянських військ на територію Молдавської РСР. 26 – 27 березня – вихід радянських військ на державний кордон СРСР з Румунією на р.Прут; вступ на територію Румунії. 26 березня – 14 квітня – Одеська наступальна операція. 8 квітня – 12 травня – Кримська наступальна операція. 6 червня – висадка військ союзників у Нормандії; відкриття другого фронту в Європі. 13 липня – 29 серпня – Львівсько-Сандомирська наступальна операція. 17 липня – радянські війська вступили на територію Польщі. 1 серпня – 2 жовтня – Варшавське повстання. 17 серпня – радянські війська вийшли на кордон з Німеччиною (Східна Прусія). 23 – 24 серпня – антифашистське збройне повстання в Румунії; оголошення Румунією війни Німеччині. 29 серпня – 27 жовтня – словацьке національне повстання. 8 вересня – радянські війська вступили до Болгарії; оголошення Болгарією війни Німеччині. 15 вересня – оголошення Фінляндією війни Німеччині. 20 вересня – вступ радянських військ до Чехословаччини.

10

23 вересня – вступ радянських військ до Угорщини. 28 вересня – вступ радянських військ на територію Югославії. 22 жовтня – війська Карельського фронту вийшли на державний кордон з Норвегією. 28 жовтня – радянські війська повністю завершили визволення України. Кінець жовтня – радянські війська завершили звільнення району Петсамо (Печенги). Повністю відновлений державний кордон СРСР.

1945 12 січня – 3 лютого – Вісло-Одерська операція радянських військ. 12 січня – лютий – наступ радянських військ в Західних Карпатах. 16 березня – 15 квітня – Віденська операція радянських військ. 1 квітня – завершення визволення Угорщини. 9 квітня – радянські війська штурмом оволоділи містом-фортецею Кенігсберг (Калінінград). 16 квітня – 8 травня – Берлінська операція радянських військ. 25 квітня – зустріч радянських та американських військ на річці Ельба в районі Торгау. 30 квітня – радянські воїни підняли Прапор Перемоги над рейхстагом в Берліні. 2 травня – радянські війська завершили розгром оточеного угруповання німецько-фашистських військ в Берліні і повністю оволоділи столицею фашистської Німеччини. 5–11 травня – збройне антифашистське повстання в столиці Чехословаччини Празі; Празька операція радянських військ. 8 травня – підписання в Карлсхорсті (передмістя Берліна) акту про безумовну капітуляцію фашистської Німеччини. 9 травня – День Перемоги над фашистською Німеччиною.

11

24 червня – парад Перемоги в Москві на Красній площі. 9 серпня – початок бойових дій Радянських збройних сил на Далекому Сході. 2 вересня – підписання акту про безумовну капітуляцію імперіалістичної Японії; закінчення Другої світової війни.

НАПИСАНО ПРО ВІЙНУ …

1. Бондарчук, І. Всенародна боротьба в Україні проти фашистських загарбників

(1941–1945) [Текст] / І. Бондарчук // Економіка АПК. – 2008. – № 5. – C. 149–156.

2. Варивонник, Н. Незримая схватка [Текст] / Н. Варивонник // Киевский вестник.

– 2009. – 6 июня.

3. Велика Вітчизняна війна у фотографіях військових журналістів [Текст] //

Шкільна бібліотека. – 2005. – № 1. – C. 65–131.

4. Великая победа ВОВ. Всё короче список живых творцов Великой Победы. Но

только их правда о войне – настоящая правда [Текст] // Аргументы и факты в

Украине. – 2009. – № 19. – С. 24–25.

5. Великий День Великої Перемоги [Текст] // Податки та бухгалтерський облік. –

2007. – № 36/37. – C. 29.

6. Власенко, С. Місце України в економічних планах Німеччини напередодні

другої світової війни: аграрне питання у поглядах нацистів [Текст] / С. Власенко

// Історичний журнал. – 2005. – № 2. – C. 39–45.

7. Война: вглядываясь сквозь годы [Текст] // Наука и жизнь. – 2005. – № 5. – C.

6–9.

8. Голиш, Г. М. Наслідки німецько-радянської війни для неповнолітніх громадян

України [Текст] / Г. М. Голиш // Український історичний журнал. – 2005. – № 3. –

C. 37–49.

9. З Днем Перемоги! [Текст] // Юридичний вісник України. – 2008. – Трав.,

№ 18/19. – С. 1.

10. Карпов, В. Маршал Жуков [Текст] / В. Карпов // Киевский вестник. – 2009. – 31

окт.

11. Кентій, А. В. Партизанський рух 1941–1944 рр. в Україні [Текст] / А. В. Кентій,

В. С. Лозицький // Український історичний журнал. – 2005. – № 3. – C. 3–16.

12. Король, В. Ціна перемоги: військові втрати народів СРСР у роки Великої

Вітчизняної війни (1941–1945 рр.) (нові аспекти проблеми) [Текст] / В. Король //

Історичний журнал. – 2005. – № 2. – C. 18–29.

13

13. Король, В. Ю. Визвольні бої Червоної армії на території України (1943–1944 рр.)

[Текст] / В. Ю. Король // Український історичний журнал. – 2005. – № 1. – C. 16–

33.

14. Лисенко, О. Є. Друга світова війна як предмет наукових досліджень та феномен

історичної пам'яті [Текст] / О. Є. Лисенко // Український історичний журнал. –

2004. – № 5. – C. 3–15.

15. Лисенко, О. Є. Підсумки Другої світової війни та Україна [Текст] / О. Є.

Лисенко // Український історичний журнал. – 2005. – № 6. – C. 128–138.

16. Маркус, Айкель "Через брак людей..." Німецька політика набору робочої сили

та примусові депортації робітників із окупованих областей України 1941–1944

рр. [Текст] / Айкель Маркус // Український історичний журнал. – 2005. – № 6. –

C. 139–159.

17. Михайлюк, М. Нацистський режим в Україні: побут і дозвілля окупантів [Текст]

/ М. Михайлюк // Історичний журнал. – 2007. – № 5. – C. 101–110.

18. По страницам войны [Текст] // Новая волна. – 2009. – 17–23 июня.

19. Потильчак, О. Поховання іноземних військовополонених Другої світової війни

в Україні ( 50–70-ті роки ХХ ст.) [Текст] / О. Потильчак // Історичний журнал. –

2004. – № 12. – C. 8–17.

20. Реєнт, П. Україна в період Першої світової війни: історіографічний аналіз

[Текст] / П. Реєнт, Б. М. Яншин // Український історичний журнал. – 2004. – № 4.

– C. 3–37.

21. Романько, О. ОУН і УПА в Другій світовій: боротьба за національне визволення

чи громадянське протистояння? [Текст] / О. Романько // Історичний журнал. –

2007. – № 3. – C. 3–11.

22. Сидоров, С. В. Штрафні підрозділи як форма покарання радянських

військовослужбовців та бойового використання військ у роки Другої світової

війни [Текст] / С. В. Сидоров // Український історичний журнал. – 2005. – № 6. –

C. 60–68.

23. Сорока, Ю. Нове дослідження з історії партизанського руху в Україні [Текст] /

Ю. Сорока // Історичний журнал. – 2006. – № 3. – C. 118–120.

24. Тронько, П. Т. Внесок народу України в Перемогу над гітлерівськими

14

загарбниками [Текст] / П. Т. Тронько // Український історичний журнал. – 2005. –

№ 3. – C. 95–100.

25. Уткін, О. Наш та їхній рахунки війни: Велика Вітчизняна. Людські та військово-

технічні втрати у світлі останніх досліджень [Текст] / О. Уткін // Політика і час. –

2005. – № 7. – C. 50–57.

26. Холодний, Л. Важка Перемога [Текст] / Л. Холодний // Подолія. – 2007. –

24 жовт.

27. Царенко, М. Правда про штрафбат [Текст] / М. Царенко // Погляд. – 2007. –

27 жовт.

28. Шаповалов, В. Капут вовчої зграї [Текст] / В. Шаповалов // Сільський час. –

2006. – 14 лип.

29. Шипин, О. Солдаты Победы – полководцы Великой Отечественной войны

[Текст] / О. Шипин // Киевский вестник. – 2010. – 6 март.

15

31. Аверичева, С. П. Дневник разведчицы [Текст] / С. П. Аверичева. – М. :

Воениздат, 1986. – 352 с. – (Библиотека юного патриота). Документальное повествование о суровых событиях Великой Отечественной войны. 32. Анфиногенов, А. З. Мгновение – вечность [Текст] : роман / А. З. Анфиногенов. –

М. : Сов. писатель, 1983. – 350 с. Это роман о боевых делах наших летчиков-штурмовиков и истребителей – в один из самых тяжелых и напряженных периодов Великой Отечественной войны – битвы за Сталинград. 33. Белобородов, А. П. Всегда в бою [Текст] / А. П. Белобородов. – М. : Экономика,

1984. – 347, [5] с. – (Военные мемуары). В годы Великой Отечественной войны Советского Союза 1941–1945 гг. автор командовал 78-й стрелковой дивизией, 5-м и 2-м гвардейскими корпусами, а с мая 1944 г. – армией. 34. Берхін, І. Б. Історія СРСР 1917–1984 [Текст] : навч. посіб. для студ. вузів /

І. Б. Берхін. – К. : Вища шк., 1984. – 684 с. Висвітлюється історія радянського суспільства від часу підготовки і проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції і до 1984 р. Узагальнюються досягнення радянської історичної науки у вивченні історії радянського суспільства. Багато уваги приділяється найважливішим процесам в історії країни: економічному і соціальному розвиткові, політичному і громадському життю, культурному будівництву. 35. Бибиков, С. М. Нас не покорить [Текст] : документальная повесть / С. М. Бибиков.

– Х. : Прапор, 1991. – 222 с. Автор книги провел в фашистских лагерях почти четыре года, совершил несколько побегов. Его воспоминания – волнующий рассказ о несгибаемом мужестве советский людей, которые даже в плену продолжали бороться против фашизма. 36. Богомолов, В. О. Момент истины (В августе сорок четвертого...) [Текст] : роман /

В. О. Богомолов. – М. : Худож. лит., 1991. – 430 с. – (Советский детектив). Роман В. Богомолова – это остросюжетное произведение рассказывает о чрезвычайном розыске, происходившем летом 1944 года на территории Белоруссии и Прибалтики. 37. Бондарев, Ю. В. Горячий снег. Батальоны просят огня [Текст] : роман, повесть /

Ю. В. Бондарев. – М. : Сов. писатель, 1985. – 544 с. Роман известного советского писателя – страницы высокой художественной правды о Великой Отечественной войне, о героической битве советского народа с фашизмом.

38. Бондарев, Ю. В. Горячий снег. Последние залпы [Текст] : роман и повесть / Ю. В.

16

Бондарев. – М. : Современник, 1988. – 496 с. – (Библиотека советского романа). В книгу известного советского писателя лауреата Ленинской и Государственных премий Ю. Бондарева вошли романы посвященные героическим страницам ВОВ. 39. Бондарев, Ю. В. Тишина [Текст] : роман, повесть / Ю. В. Бондарев. – М. : Сов.

писатель, 1991. – 496 с. Действие романа развертывается в послевоенные годы, в обстоятельствах драматических, которые являются для главных персонажей произведения, вчерашних фронтовиков, еще одним, после испытания огнем, испытанием "на прочность" душевных и нравственных сил. 40. Братченко, И. Огонь ведут "Катюши" [Текст] / И. Братченко. – К. : Политиздат

Украины, 1985. – 213 с. Книга бывшего наводчика реактивной установки, комсорга дивизиона гвардейских минометов посвящена боевым побратимам – гвардейским минометчикам, коммунистам и комсомольцам, людям, воспитанным в духе любви к Родине. 41. Бурченко, Д. Т. Рейд к Южному Бугу [Текст] / Д. Т. Бурченко. – 2-е изд., перераб.

и доп. – К. : Политиздат Украины, 1988. – 239 с. Книга воспоминаний Д. Т. Бурченко, бывшего секретаря Винницкого подпольного обкома партии и комиссара партизанского соединения, которое в 1943–1944 гг. дважды прошло рейдом от полеских дубрав к берегам Южного Буга и Днестра, – это волнующий рассказ о подвигах подпольщиков и партизан в борьбе с немецко-фашистскими оккупантами в годы Великой Отечественной войны. 42. Буянов, В. В. Грозовые дни и ночи [Текст] / В. В. Буянов, И. И. Залещенко. По ту

сторону фронта / И. П. Новиков. – К. : Политиздат Украины, 1989. – 448 с. Книга включает документальный рассказ бывшего командира партизанского отряда о боевых буднях бойцов, командиров, политработников партизанского соединения им. Ленина. 43. Быков, В. В. Карьер [Текст] : роман / В. В. Быков. Сотников : повесть /

В. В. Быков. – М. : Правда, 1988. – 448 с. – (Библиотека журнала "Знамя").

44. Быков, В. В. Колокола Хатыни [Текст] / В. В. Быков. – М. : Правда, 1987. – 176

с. В настоящую книгу вошли публицистические произведения писателя. 45. Быков, В. В. Собрание сочинений [Текст] : повести. В 4 т. Т. 2 / В. В. Быков. –

М. : Молодая гвардия. – 1985. – 495 с. Во 2-й том вошли повести "Дожить до рассвета", "Его батальон", "Сотников", "Западня", в котором писатель продолжает раскрывать тему героизма и мужества советского народа в годы второй мировой войны.

17

46. Быков, В. В. Третья ракета ; Сотников ; Обелиск ; Дожить до рассвета ; Его

батальон [Текст] : повести / В. В. Быков. – М. : Сов. писатель, 1986. – 592 с.

47. В тылу и на фронте: Женщины-коммунистки в годы Великой Отечественной

войны [Текст]. – М. : Политиздат, 1984. – 319 с. Эта книга – коллективный портрет советских женщин-коммунисток, которые в годы Великой Отечественной войны заменили на заводах и колхозных полях, ушедших на фронт мужчин. В нее вошли очерки, написанные писателями и журналистами. 48. Вінничани на Великій Вітчизняній [Текст] : Книга спогадів жителів міста над

Бугом про свою молодість, опалену війною. Т. IV / В. Алексєєв, П. Бондаренко,

І. Гудожник. – Вінниця, 2005. – 239 с. : фото. Хоча й відділяють шість десятиліть наше сьогодення від буремних сорокових минулого століття, але живою залишається в душі українського народу пам’ять про трудову звитягу патріотів Вітчизни, котрі боронили рідний край від чужинських загарбників. Пам’ять нашу збагачують розповіді тих, хто пройшов крізь пекло війни. Вінничани глибоко шанують пам’ять полеглих, вслухаються до слів живих ветеранів. Піклується про них і міська влада, яка вирішила з метою увіковічення пам’яті своїх визволителів видати четвертий том книги "Вінничани на Великій Вітчизняній". Нариси розташовані в алфавітному порядку та вказано прізвища авторів, які їх готували. 49. Вінничани на Великій Вітчизняній [Текст] : Книга спогадів жителів міста над

Бугом про свою молодість, опалену війною. Т. V / П. Бондаренко, І. Гудожник,

В. Єлізаров та ін. – Вінниця : Поліграфічний центр "Фенікс": "Інфракон-1", 2006.

– 280 с.

50. Вінничани на Великій Вітчизняній [Текст] : Книга спогадів жителів міста над

Бугом про свою молодість, опалену війною. Т. III / В. Алексєєв, П. Бондаренко, І.

Гудожник. – Вінниця, 2003. – 304 с. : фото. Є події, які залишають і в історії глибокий слід і довгий час служать уроком не тільки для тих, хто був їх учасником, але й для наступних поколінь. До цього числа відносяться події, пов'язані з Великою Вітчизняною війною. Щоб увіковічити пам'ять Героїв війни, міська влада вирішила видати третій том книги "Вінничина на Великій Вітчизняній". Як і в попередніх томах, в основі книги – короткі біографічні характеристики безпосередніх учасників бойових дій та розповіді про те, як наші земляки-вінничани захищали рідну Вітчизну від фашистських загарбників. Нариси розташовані в алфавітному порядку та вказано прізвища авторів, які їх готували. 51. Вінок безсмертя [Текст] : Книга-меморіал / ред. О. Ф. Федоров. – К. : Політвидав

України, 1988. – 578 с. : ил.

18

"Вінок безсмертя" – перша спроба звести воєдино в книзі-меморіалі й увічнити в пам'яті народу села України. 52. Василевский, А. М. Дело всей жизни [Текст] : воспоминания. Кн. 2 /

А. М. Василевский. – 6-е изд. – М. : Политиздат, 1988. – 363 с. Во вторую книгу воспоминаний Маршала Советского Союза А. М. Василевского вошли главы, охватывающие период с июля 1943 года по сентябрь 1945 года.

53. Василевский, А. М. Дело всей жизни [Текст] : Воспоминания. Кн. 1 /

А. М. Василевский. – 6-е изд. – М. : Политиздат, 1988. – 320 с. Эта книга выдержала уже пять изданий. Настоящее издание подготовлено в двух книгах. В первую книгу включены главы, рассказывающие о довоенном периоде жизни А. М. Василевского и о первых военных годах (1941–1943 гг.). 54. Васильев, Б. Л. А зори здесь тихие... [Текст] / Б. Л. Васильев. – К. : Радянська

школа, 1985. – 480 с. В книгу вошли произведения писателя о героизме, мужестве и стойкости советских людей, защитивших мир от фашизма в годы Великой Отечественной войны. 55. Васильев, Б. Л. В списках не значился [Текст] : роман / Б. Л. Васильев. – Х. :

Прапор, 1990. – 208 с. – (Доблесть: Серия основана в 1983 г). Роман о Великой Отечественной войне, о героической защите Брестской крепости. В центре повествования – лейтенант Николай Плужников, накануне войны прибывший в Брестскую крепость после окончания училища. Так и не занесенный в списки личного состава, он в первый же день принимает боевое крещение. 56. Васильев, Б. Л. Летят мои кони... [Текст] : повести и рассказы / Б. Л. Васильев. –

М. : Сов. писатель, 1984. – 317 с. Новый сборник Б. Васильева открывает повесть, рассказывающую о последнем бое танкового корпуса уже после Дня Победы. В ней рассказывается о тех, кто встретил войну в семнадцать лет. Все повести и рассказы сборника объединены нравственной тематикой – основным мотивом творчества автора. 57. Великая Отечественная война: Вопросы и ответы. [Текст]. – М. : Политиздат,

1984. – 430 с.

Эта книга – рассказ о подвиге советского народа в годы Великой Отечественной войны. Построенная в форме вопросов и ответов на них, она ярко раскрывает всемирно-историческое значение нашей Победы, принесшей народам всей планеты долгожданный мир. 58. Великая Отечественная война 1941–1945 [Текст] : энциклопедия / ред. М. М.

Козлов. – М. : Сов. энциклопедия, 1985. – 832 с.

19

Книга о многогранной деятельности советских людей в военные годы, состоит из вводного обзора и 3300 расположенных по алфавиту статей.

59. Вербинский, М. Ради победы [Текст] : документальные повести / М.

Вербинский. – М. : ДОСААФ СССР, 1984. – 206 с. В повести рассказывается о жителях Волынского села, спасших советского летчика с подбитого самолета, экипаж которого повторил подвиг Н. Гастелло. В других раскрывается героизм танкистов, разведчиков, пулеметчиков. 60. Вершигора, П. П. Люди с чистой совестью [Текст] / П. П. Вершигора. – К. :

Политиздат Украины, 1985. – 744 с. Эта книга – своеобразная художественно-документальная летопись партизанского соединения С. А. Ковпака, его смелых рейдов по вражеским тылам от Брянских лесов до Полесья, Киевщины, к Карпатам. 61. Вечный день. Писатели социалистических стран о победе над фашизмом [Текст]

: сб. / сост. А. Н. Плотников, С. А. Небольсин. – М. : Молодая гвардия, 1984. –

591, [1] с. : ил. В сборник вошли произведения писателей социалистических стран, посвященные победе над фашизмом, издание рассчитано на массового читателя. 62. Войскунский, Е. Л. Кронштадт [Текст] : роман / Е. Л. Войскунский. – М. : Сов.

писатель, 1984. – 448 с. Новое произведение писателя – роман-эпопея о Балтийском флоте в годы войны, о легендарном городе-крепости, защитившем Ленинград с моря. Судьбы героев прослеживаются с огненных лет войны до наших дней.

63. Воловик, В. И. Обязаны выстоять [Текст] : повесть / В. И. Воловик. –

Днепропетровск : Проминь, 1984. – 255 с. Повесть русского советского писателя живущего в Запорожье, посвящена подвигу участников подполья, действовавших на запорожской земле в годы фашистской оккупации. 64. Воробьев, К. Д. Убиты под Москвой. Это мы, господи! [Текст] : повести / К. Д.

Воробьев. – М. : Худож. лит., 1987. – 159 с. В книгу вошли повести – о героизме и мужестве советских воинов в жестокой схватке с врагами, а также автобиографическая повесть. 65. Грімстед, П. К. Доля українських культурних цінностей під час другої світової

війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв [Текст] / П. К. Грімстед. – Л. : Фенікс,

1992. – 119 с.

20

Нещодавно відкриті радянські секретні архіви, які містять багато нової інформації щодо трагічного винищення, бібліотечних і музейних пам'яток в Україні. 66. Гракина, Э. И. Ученые – фронту. 1941–1945 [Текст] / Э. И. Гракина; АН СССР.

Отделение истории. – М. : Наука, 1989. – 256 с. – (Борьба народов против

фашизма и агрессии). В монографии в проблемно-хронологическом аспекте показана робота советских ученых во время Великой Отечественной войны. На основе разнообразных источников в ней раскрываются организация советской науки в годы войны, основные направления научной деятельности, вклад научных коллективов под руководством выдающихся ученых и конструкторов военной техники и оружия в победу над фашизмом. 67. Границы отважные бойцы [Текст] : рассказы, очерки / сост. Г. Г. Кузовкин. –

Л. : Каменяр, 1984. – 261 с. Тысячи подвигов совершили на западном рубеже Родины доблестные пограничники в схватках с вражескими агентами, в жестоких сражениях с фашистскими захватчиками в годы Великой Отечественной войны. Они всегда являли собой образец высокой бдительности, мужества, отваги, беспредельной преданности Коммунистической партии, советскому народу. В книге рассказов и художественно-документальных очерков, посвященной 60-летию Краснознаменного Западного пограничного округа КГБ СССР, писатели и журналисты повествуют о ратном труде, славных боевых делах доблестных стражей легендарного западного кордона. 68. Гридчин, И. И. Партизанский набат [Текст] / И. И. Гридчин. – К. : Политиздат

Украины, 1983. – 176 с. – (Мемуары). Автор книги, бывший редактор газет в партизанских соединениях А. Н. Сабурова и И. И. Шитова, посвятил книгу своих воспоминаний зарождению и развитию партизанской печати как грозного оружия народных мстителей в борьбе с немецко-фашистскими оккупантами, работе партизанских журналистов и полиграфистов. 69. Гуляев, В. Л. В воздухе "илы" [Текст] / В. Л. Гуляев. – М. : ДОСААФ, 1985. –

141 с.

70. Гуммер, И. С. Память [Текст] : документальные повести / И. С. Гуммер. – М. :

ДОСААФ СССР, 1983. – 127 с. Эта книга – о героических традициях советского народа, его армии. Заглавная повесть – "Память" посвящена самоотверженной поисковой работе преподавательницы-махачкалинки В. В. Макаровой, установившей фамилии и нашедшей могилы более трех тысяч солдат и офицеров, считавшихся пропавшими без вести в годы Великой Отечественной войны. 71. Гуреев, О. Комендантский час [Текст] : повесть о киевских подпольщиках /

О. Гуреев; авт. с укр. пер. Ю. Саенко. – Б. м. : Сов. писатель, 1988. – 399, [1] с. Повесть Олексы Гуреева "Комендантский час" посвящена борцам героического киевского партийно-комсомольского подполья в период фашистской оккупации. Факты, взятые из исторических источников, дополнены свидетельствами участников событий. Автор вводит в свое

21

документально-художественное повествование дневники героев, тексты радиограмм, другие документы, помогающие правдиво воссоздать атмосферу тех дней. 72. Давыдов, И. Священная высота [Текст] : документальные повести / И. Давыдов.

– М. : ДОСААФ СССР, 1984. – 192 с. На страницах книги мы встретимся с бойцами партизанского отряда – А. Долгушиным и юной белорусской патриоткой М. Артюховой. А рядом – повествования о прославленных пограничниках, и о тех, кто ныне несет службу на заставах их времени.

73. Далекий, Н. За живой и мертвой водой [Текст] : трилогия / Н. Далекий. – К. :

Дніпро, 1990. – 793 с. Трилогия русского советского писателя посвящена самоотверженной борьбе советских разведчиков, партизан, подпольщиков с немецким фашизмом в годы ВОВ. 74. Джигурда, О. Теплоход "Кахетия". Подземный госпиталь. Тыловые будни

[Текст] : записки военного врача / О. Джигурда. – М. : Правда, 1988. – 432 с. Записки военного врача Ольги Джигурды "Теплоход "Кахетия", "Подземный госпиталь" и "Тыловые будни" отразили героическую борьбу советских людей против немецко-фашистских захватчиков в осажденном Севастополе. Произведения написаны на документальном материале. 75. Дольд-Михайлик, Ю. П. И один в поле воин [Текст] / Ю. П. Дольд-Михайлик.

– Д. : Промінь, 1986. – 494 с. Роман украинского советского писателя Юрия Дольд-Михайлика "И один в поле воин" широко популярен в нашей стране и далеко за ее пределами. Подвиг советского разведчика , проникшего в период Великой Отечественной войны в глубокий тыл врага, его жизнь и борьба в самом фашистском логове, связи с французскими партизанами-маки, с гарибальдийцами в оккупированной фашистами северной Италии легли в основу романа. 76. Дяченко, О. С. Подвиг народу [Текст] : літ.-критич. нарис / О. С. Дяченко. –

Перевид., перероб. і доп. – К. : Дніпро, 1984. – 248 с. У полі зору дослідника – твори української літератури, написані у роки Великої Вітчизняної війни та в перші повоєнні десятиліття, коли письменники виступали і воїнами, і літописцями героїчних звершень багатонаціонального радянського народу. 77. Егоров, А. В. Мы – танкисты [Текст] / А. В. Егоров. Был отец рядовым / Ю. Ф.

Шиненков. – М. : Молодая гвардия, 1984. – 256 с. – (Летопись Великой

Отечественной). Автор первой повести – генерал-майор бронетанковых войск. Он рассказывает о танковых сражениях под Сталинградом, где командовал танковой бригадой. Автор второй повести – литератор. Его повесть о поисках сыном могилы отца, погибшего в 1943 году в боях под Сталинградом.

22

78. Еременко, В. Н. Дождаться утра [Текст] : повесть / В. Н. Еременко. – М. :

Молодая гвардия, 1984. – 365 с. Повесть о детстве, опаленном войной, о мужании характера подростка, вместе со взрослыми прошедшего все испытания сражающегося Сталинграда. Свое повествование автор доводит до тех дней, когда уже дети тех мальчишек сороковых годов держат первый жизненный экзамен на право быть Человеком.

79. Історія України. Україна в 1917–1920 рр. Відновлення державності українського

народу [Текст] : текст лекцій / Б. І. Білик, І. С. Гриценко, Я. С. Калакура. – К. :

НМК ВО, 1991. – 96 с.

80. Книга пам'яті України. Вінницька область. – К. : Українська енциклопедія ім.

М. П. Бажана, 1994–1997.

Кн. 1: м. Вінниця. Барський район. Бершадський район / відпов. за вип. В. І.

Конверський. – 1994. – 972 с. В історично-меторіальному виданні заненсено імена вінничан, що полягли в роки другої світової війни.


М. П. Бажана. – 1994–1997.

Кн. 2: Вінницький район. Гайсинський район. м. Жмеринка. Жмеринський район.

Іллінецький район. – 1994. – 1083 с.


М. П. Бажана. – 1994–1995.

Кн. 3: Калинівський район. Козятинський район. Крижопільський район.

Липовецький район. – 1994. – 1011 с.


М. П. Бажана. – 1994–1995.

Кн. 5: Оратівський район. Піщанський район. Погребищенський район. Теплицький

район. Тиврівський район. – 1994. – 1009 с.


23

М. П. Бажана. – 1994–1995.

Кн. 6: Томашпільський район. Тростянецький район. Тульчинський район.

Хмільницький район. – 1995. – 922 с.


М. П. Бажана. – 1994–1995.

Кн. 7: Чернівецький район. Чечельницький район. Шаргородський район.

Ямпільський район. – 1995. – 985 с.


М. П. Бажана. – 1994–1995.

Кн. 8: Вінницька область. – 1995. – 160 с.


М. П. Бажана. – 1994–1995.

Кн. 9: Вінницька область. – 1997. – 52 с.

88. Ковпак, С. А. Від Путивля до Карпат [Текст] / С. А. Ковпак. – К. : Видавництво

політичної літератури України, 1984. – 286 с. Ця книга присвячена героїчним ділам Сумського партизанського з'єднання. В 1942 році був здійснений похід із Брянських лісів на Правобережну Україну, а в 1943 р. – легендарний Карпатський рейд. 89. Медведев, Д. Н. Это было под Ровно [Текст] / Д. Н. Медведев. Конец "осиного

гнезда" : повесть / Г. Брянцев. – М. : Правда, 1987. – 496 с. – (Мир

приключений).

90. Подвигу жити в віках. Дніпропетровський державний аграрний університет

[Текст] : літопис Великої Вітчизняної війни. Вип. 1 / ред. В. І. Шемавньов. – Д. :

Дніпропетровський державний аграрний університет, 2005. – 99 с. : фото. Літопис, присвячений 60-річчю перемоги у Великій вітчизняній війні. 91. Сербін, Ф. П. Виходжу на ціль [Текст] : Записи штурмана 80-го гвардійського

бомбардувального авіаполку / Ф. П. Сербін. – К. : Молодь, 1988. – 122 с.

24

Автор, Герой Радянського Союзу, колишній штурман, розповідає про своїх однополчан – льотчиків 80-го гвардійського бомбардувального авіаполку, з якими пройшов бойовими дорогами від Москви до Берліна. 92. Хліб, що пахне порохом [Текст] / упоряд. М. В. Кравченко, рец.

В. М. Нем'ятий. – К. : Політвидав України, 1984. – 165 с. До збірника увійшли спогади колгоспників, робітників радгоспів і оповіді літераторів про трудовий подвиг, звершений хліборобами в роки Великої Вітчизняної війни.

25

Вірші про війну

26

Ми повернемось

В'їдався в очі попіл бою, Димами слався по ріллі. Ми відступали і з журбою Палили хати у селі,

Щоб під ногами людожера, Ввібравши наш великий гнів, Кипіли ріки і озера, Вогонь розплати пломенів. І всюди, в полі і в окопі, Де посивіли стебла трав, Душив катів гарячий попіл, Пісок могильний замітав. Настане судний день розплати! Ми відступали по землі, Щоб місце дати, де лежати Фашистам в чорній бугилі. А ми знайдем шляхи додому, Як птиця їх знаходить вік, По яснім сонцю після грому, По дзвону білоруських рік.

Максим Танк, 27 серпня 1941 рік

27

Жди меня, и я вернусь

Жди меня, и я вернусь. Только очень жди, Жди, когда наводят грусть

Желтые дожди, Жди, когда снега метут, Жди, когда жара, Жди, когда других не ждут, Позабыв вчера. Жди, когда из дальних мест Писем не придет, Жди, когда уж надоест Всем, кто вместе ждет.

Жди меня, и я вернусь, Не желай добра Всем, кто знает наизусть, Что забыть пора. Пусть поверят сын и мать В то, что нет меня, Пусть друзья устанут ждать, Сядут у огня, Выпьют горькое вино На помин души... Жди. И с ними заодно Выпить не спеши. Жди меня, и я вернусь, Всем смертям назло. Кто не ждал меня, тот пусть Скажет: – Повезло. Не понять, не ждавшим им, Как среди огня Ожиданием своим Ты спасла меня. Как я выжил, будем знать Только мы с тобой, – Просто ты умела ждать, Как никто другой.

Константин Симонов, 1941

28

Коли земля пробуджується

Лиш гарматні гули Зникнуть за рікою – Закує зозуля Ранньою порою. Жайворонка голос Висне в небошатах, Там, де в'яне колос, Там, де смерть на чатах. Передзвоном синім Вабить луг квітчастий. Я не можу нині

Автомат відкласти, Я вслухаюсь в кожний Пісні звук охоче. Тільки чом тривожно Заіскрились очі? Чуєш, мила пташко, Ранньою весною Вже не так і тяжко Помирать герою. І хто бивсь хоробро, Того смерть не мітить – Йому сонце добре І крізь землю світить.

Саломея Неріс, 1942 рік

29

Напис

В моїм будиночку, в зеленім Ірпені Була поліція. Запроданці брудні Творили над людьми нелюдську тут розправу, Все глибше грузнучи в липучу твань криваву. Їх пан в Німеччині, що хтів би цілий світ Загородить в один колючий, ржавий дріт, Навчив і посіпак, – тож круг мойого саду Колючу і вони поставили ограду. Як спомин про страшні, про зловорожі дні, Не стерто напису у мене на стіні: «Такого-то числа такого-то убито...» Яку трагедію в тім написі відбито, Хто був незнаний той, чи написав він сам, На страту ідучи, прощавшися з життям, Ту епітафію, чи друг його й товариш, – Не знати. Та ножем страшніше не удариш У серце, як отим незграбним олівцем Мене уражено! – Ми топчемо й женем Сьогодні зграю злу. Услід за хазяями Втікають зрадники гарячими шляхами У прірву, де їх жде заслужений кінець. А невідомий той – можливо, що боєць, Вояк заслужений чи, може, комсомолець З Іртиських затишків чи київських околиць, – В могилі десь лежить, і квітка польова Могилу золотом пахучим обвива... Спи, брате дорогий, товаришу і сину! Безсмертен будеш ти, бо вмер за Україну, Твій напис глибоко ми в серці бережем, Катів караючи залізом і вогнем! На нашій вулиці настало, друже, свято! Знов будем ми свій сад ретельно доглядати, Жита посіємо по рідних облогах, І, твій шануючи безвісний, скромний прах, Дерева молоді на цій землі посадим, І обів'ємо дім веселим виноградом!

Максим Рильський, 22 квітня 1943 рік

30

Мы за ценой не постоим Здесь птицы не поют, деревья не растут. И только мы, плечом к плечу, врастаем в землю тут. Горит и кружится планета, над нашей Родиною дым. И значит нам нужна одна победа, Одна на всех – мы за ценой не постоим. Одна на всех – мы за ценой не постоим. Нас ждет огонь смертельный, но все-ж бессилен он Сомненья прочь, уходит в ночь отдельный Десятый наш, десантный батальон. Десятый наш, десантный батальон. Едва огонь угас, звучит другой приказ, И почтальон сойдет с ума, разыскивая нас. Взлетает красная ракета, бьет пулемет, неутомим. Так значит, нам нужна одна победа. Одна на всех – мы за ценой не постоим. От Курска и Орла война нас довела До самых вражеских ворот, такие, брат, дела. Когда-нибудь мы вспомним это, И не поверится самим. А нынче нам нужна одна победа. Одна на всех – мы за ценой не постоим.

Булат Окуджава

31

Ліс (З поеми «Відплата»)

Згадаю я ліс Білорусі, Ввійду в його храм І низько лісам поклонюся, Хвалу їм віддам. З дитинства зайшли мені в пам'ять їх шум, голоси. Крізь давності хугу співають До мене ліси. Ні далеч, ні час не закриють Коханих гаїв. Живуть вони в серці і мріють, Як друзі мої. Стоять дерева аж під зорі, Стуливши верхи. Я бачу мережки, узори, Що ткали мохи. Стежок лісових повороти На трави, на цвіт, Жучків з мурашами турботи У затінку віт. Як гляне ж весна крізь світанок На землю ясну, І стиха розсуне серпанок Зимового сну. Тоді розворушені крони Дух будять лісів. І плинуть-бринять передзвони Між сосен, дубів. І сніг сколихнеться зернистий, Струмком промовля. Брусниці листок урочисто Підносить земля. Розкриються нетрі соснові, Дух смол струменять,

32

Весни таємничі розмови Довкола бринять. Здається, на дереві в вітах Сидять гуслярі, І пісня, і дума привітом Спливає вгори. А лісу хороми чудові Відчинено всім, – Тут люди і трави в обнові Знаходять свій дім. Не раз у юнацькії роки І в дні сталих літ У ліс я заходив широкий, Ніс пущам привіт. І часто думки сумовиті І настрій гіркий Розвіював шелест у вітті, В красі лісовій. То як же б той ліс не згадали На рідній землі, Де люди від злої навали Притулок знайшли.

Якуб Колас, 1943 рік

33

***

Мяли танки теплые хлеба, И горела, как свеча, изба. Шли деревни. Не забыть вовек Визга умирающих телег, Как лежала девочка без ног, Как не стало на земле дорог. Но тогда на жадного врага Ополчились нивы и луга, Разъярился даже горицвет, Дерево и то стреляло вслед, Ночью партизанили кусты И взлетали, как щепа, мосты, Шли с погоста деды и отцы, Пули подавали мертвецы, И, косматые, как облака, Врукопашную пошли века. Шли солдаты бить и перебить, Как ходили прежде молотить. Смерть предстала им не в высоте, А в крестьянской древней простоте, Та, что пригорюнилась, как мать, Та, которой нам не миновать. Затвердело сердце у земли, А солдаты шли, и шли, и шли, Шла Урала темная руда, Шли, гремя, железные стада, Шел Смоленщины дремучий бор, Шел глухой, зазубренный топор, Шли пустые, тусклые поля, Шла большая русская земля. 1941 или 1942

Илья Эренбург

34

Воїнові

Коли затихне вітер у деревах І води віддзеркалять рідний дім. Коли по вікнах і столі твоїм Заграє сонце в одсвітах рожевих І мати, що устала із труни, Тобі розчеше кучері русяві, – Про дні, прожиті у диму і в славі, Ти для сусідів слово розпочни.

Згадай про них, товаришів незмінних – Степовиків, поморів, шахтарів, – З незнаним часто передзвоном слів. Але в одвазі й вірності єдиних. Багато з них, немов стебло трави, Ворожа сила в полі підкосила, Але усіх вела вперед і гріла Сурма неподоланної Москви. І сам: ти впав був од тяжкої рани, Та прапор полку у руці втримав, – І орден серце мужнє осіяв Героєві без плями і догани. Великий гнів і непогасний пал Тобі левину навівали силу, Бо всі боролись за Отчизну милу, Як за життя, – солдат і генерал. Ти пам'ятаєш мури Сталінграда І грізні громи Курської дуги, Приніс ти на дніпрові береги Гілля зелене батьківського саду! Од Волги й Дону ніс ти до Карпат, Свого народу здійснюючи волю, Жадобу помсти, крик святого болю, Син матері і брату – рідний брат. Поглянь в вікно – твоя це перемога, Це дружби й братства пам'ятник живий, – Цей лан, цей сад, цей порив твій і мій,

35

Ця в безміри прокладена дорога. Вершиться суд над душогубом злим, Вінчає лавр чоло твоє стемніле, І знову ти обличчя бачиш миле В сусідськім колі крізь родимий дим. Живе сім'я велика ї єдина! Твій крок твердий усі світи потряс – І на стіні до Пушкіна Тарас Промовив: «Воскресає Україна!»

Максим Рильський, 16 серпня 1944 рік

В землянке Огонек чадит в жестянке, Дым махорочный столбом... Пять бойцов сидят в землянке И мечтают кто о чем. В тишине да на покое Помечтать оно не грех. Вот один боец с тоскою, Глаз сощуря, молвил: "Эх!" И замолк, второй качнулся, Подавил протяжный вздох, Вкусно дымом затянулся И с улыбкой молвил: "Ох!" "Да",- ответил третий, взявшись За починку сапога, А четвертый, размечтавшись, Пробасил в ответ: "Ага!" "Не могу уснуть, нет мочи! – Пятый вымолвил солдат. – Ну чего вы, братцы, к ночи Разболтались про девчат!" Эдуард Асадов

37

Я убит подо Ржевом Я убит подо Ржевом,

В безыменном болоте, В пятой роте, на левом, При жестоком налете. Я не слышал разрыва,

Я не видел той вспышки,– Точно в пропасть с обрыва –

И ни дна ни покрышки. И во всем этом мире,

До конца его дней, Ни петлички, ни лычки

С гимнастерки моей. Я – где корни слепые Ищут корма во тьме;

Я – где с облачком пыли Ходит рожь на холме;

Я – где крик петушиный На заре по росе;

Я – где ваши машины Воздух рвут на шоссе;

Где травинку к травинке Речка травы прядет, –

А. Т. Твардовский

38

Зинка

Мы легли у разбитой ели, Ждем, когда же начнет светлеть. Под шинелью вдвоем теплее На продрогшей, сырой земле. – Знаешь, Юлька, я против грусти, Но сегодня она не в счет. Дома, в яблочном захолустье, Мама, мамка моя живет. У тебя есть друзья, любимый. У меня лишь она одна. Пахнет в хате квашней и дымом, За порогом бурлит весна. Старой кажется: каждый кустик Беспокойную дочку ждет Знаешь, Юлька, я против грусти, Но сегодня она не в счет. Отогрелись мы еле-еле, Вдруг приказ: «Выступать вперед!» Снова рядом в сырой шинели Светлокосый солдат идет. С каждым днем становилось горше. Шли без митингов и замен. В окруженье попал под Оршей Наш потрепанный батальон. Зинка нас повела в атаку. Мы пробились по черной ржи, По воронкам и буеракам, Через смертные рубежи. Мы не ждали посмертной славы, Мы со славой хотели жить. Почему же в бинтах кровавых Светлокосый солдат лежит

39

Ее тело своей шинелью Укрывала я, зубы сжав. Белорусские хаты пели О рязанских глухих садах. Знаешь, Зинка, я против грусти, Но сегодня она не в счет. Дома, в яблочном захолустье Мама, мамка твоя живет. У меня есть друзья, любимый У нее ты была одна. Пахнет в хате квашней и дымом, За порогом бурлит весна. И старушка в цветастом платье У иконы свечу зажгла Я не знаю, как написать ей, Чтоб она тебя не ждала.

Юлия Друнина

40

Песня военных корреспондентов От Москвы до Бреста Нет такого места, Где бы не скитались мы в пыли. С лейкой и с блокнотом, А то и с пулемётом Сквозь огонь и стужу мы прошли. Без глотка, товарищ, Песню не заваришь, Так давай по маленькой нальём. Выпьем за писавших, Выпьем за снимавших, Выпьем за шагавших под огнём! Есть, чтоб выпить, повод – За военный провод, За У-2, за эмку, за успех. Как пешком шагали, Как плечом толкали, Как мы поспевали раньше всех. От ветров и водки Хрипли наши глотки, Но мы скажем тем, кто упрекнёт: «С наше покочуйте, С наше поночуйте, С наше повоюйте хоть бы год!» Там, где мы бывали, Нам танков не давали – Но мы не терялись никогда. На пикапе драном И с одним наганом Первыми въезжали в города. Так выпьем за победу, За нашу газету. А не доживём, мой дорогой, Кто-нибудь услышит, Снимет и напишет, Кто-нибудь помянет нас с тобой!

К. Симонов

41

Вот человек – он искалечен

Вот человек – он искалечен, В рубцах лицо. Но ты гляди И взгляд испуганно при встрече С его лица не отводи. Он шел к победе, задыхаясь, Не думал о себе в пути, Чтобы она была такая: Взглянуть – и глаз не отвести!

Сергей Орлов

42

Їм вічна пам’ять…

Літа збігають ручаями, А з ними й пам’ять З різних дат… Ждав передишок між боями В атаках зморений солдат.

Він пригадав круті дороги, Розтерзаний передній край, Солдатські думи і тривоги, Нестерпну лють ординських зграй.

І хлопців – друзів убієнних, Що йшли на Захід крізь громи, Простих, хоробрих і пісенних, Що світ спасали від чуми.

…Нас небагато вже осталось, Ми йдемо ротами в той світ, І злигодні, що нам дістались, Хай згадуються сотні літ…

Ми не забули їх імення, Їх береже в серцях народ, І все земне, і вдячне плем’я Всіх паралелей і широт.

Л. Фастовець

ЦІНА ПЕРЕМОГИ

44

Перемога СРСР у Великій Вітчизняній війні – великий подвиг радянського народу.

Понад 11 500 воїнів стали Героями Радянського Союзу, більш ніж 7 млн. нагороджено бойовими орденами та медалями.

З п'ятнадцяти фронтів, що діяли під час Великої Вітчизняної війни, більше половини були очолені маршалами та генералами, українцями за походженням. Серед них: командуючі фронтами Й. Р. Апанасенко, М. П. Кирпонос, С. К. Тимошенко, А Л. Єременко, І. Д. Черняховський, Р. Я. Малиновський, Ф. Я. Костенко, Я. Т. Черевиченко. Близько 2,5 млн. воїнів-українців нагороджені орденами та медалями, понад 2 млн. – удостоєні звання Героя Радянського Союзу, з них тричі удостоєний цього звання І. М. Кожедуб.

Зі ста п'ятнадцяти двічі Героїв Радянського Союзу – тридцять два є українцями або уродженцями України. З чотирьох Героїв Радянського Союзу і, одночасно повних кавалерів ордена Слави, два – українці. Це черкащанин І. Г. Драченко і херсонець П. Х. Дубинда. Близько 4-х тисяч бійців – представників 43-х національностей удостоєні звання Героя Радянського Союзу за мужність і відвагу в боях на території України.

Воїни-українці були визволителями народів Європи, вони штурмували Берлін, а українець Ф. М. Зінченко, Герой Радянського Союзу, командир 756-го стрілецького полку, був першим комендантом рейхстагу.

СРСР втратив у Великій Вітчизняній війні понад 28 млн. чоловік (40% усіх загиблих у Другій світовій); матеріальні втрати обчислювалися в 2600 млрд. крб., зруйновано сотні міст, 70 тис. сіл, близько 32 тис. промислових підприємств.

Смертоносним смерчем пронеслася війна над багатостраждальною українською землею, принесла їй величезні матеріальні й людські втрати. Якщо перші більш-менш досліджені й визначені, то про людські, особливо військові, відомо й сьогодні мало, не можливо точно визначити їхню кількість.

Україна протягом 1941-1945 гг. направила в Збройні Сили СРСР більше 7 млн. чоловік і кожний другий з них загинув, із загальних військових безповоротних втрат на частку громадян України випадає більше 3,5 млн. чоловік. За час окупації України 1941-1944 pp. гітлерівці знищили понад 5 млн. чоловік (3,8 млн. мирних жителів і близько 1,5 млн. військовополонених); 2,4 млн. чоловік вивезли на роботи до Німеччини.

45

Перемозі

О, як тебе ми виглядали Крізь ніч, крізь морок, крізь туман, Як ми для тебе засівали Від ворога відбитий лан, Які човни, які причали Благословенній готували, Яким напоєм налипали Жадоби невтолимий жбан! Клонилась мати при дорозі, Простягти руку в далечінь, Де на дощі і на морозі Іржав синовній вірний кінь. Земля здригалася в погрозі. І омивали чисті сльози Сипів, що впали на порозі Життя майбутніх поколінь. Коли під гордою Москвою Ворожі пінились вали І терези страшного бою, Як світ, розгойдані були, – Ми, сильні силою одною, Попід Кремлівською стіною Стояли, сповнені тобою, Тобою дихали й жили. Серед німих воронок чорних У сталінградському диму, В ділах, як юність, неповторних, В гостях у смерті, як в дому, Ми, військо друзів непоборних, З ланів, з хребтів високогорних Мололи ворога на жорнах І пастку ставили йому. Єдина воля нас живила, Єдине сонце гріло нас, Коли тупа ворожа сила Отрути повіддю лилась, Маляток білих кров'янила. Дівчат неволею душила І провіщала, чорнокрила,

46

Нам рабства час і смерті час! Та в кузнях сивого Урала, В сухому мареві степів, В тумані тундри, що лежала, Неначе мертва, вік віків, Одна рука мечі кувала, Орала, сіяла, збирала, Щоб затупились чорні жала У зловорожих літаків. Т час настав, прийшла година, Незнаменована пора, Коли воскресла Україна, Мов цвіт, обаполи Дніпра, І грізна поплила лавина, Злетіла зграя соколина За батька мститись і за сина, За те, що мучилась сестра. Що для безсмертя народилось, Від зброї смертних не умре! Ми всі збратались і зсестрились, Новим овіявши старе, Ми всім народом ополчились, Дніпро і Волга розгнівились – І морем бурним покотились До збаламученої Шпре! Все чесне і живе на світі Із нами стало в дружний ряд, Щоб мертвородники неситі, Сини злочинства, діти зрад, Святою правдою побиті, Навік неславою покриті, Постали на суді в одвіті За Ленінград і Сталінграді І обернувшися весною, – Та й ким же ще ти стать могла? – Прийшла ти, рідна, з поля бою До білосніжного стола, І хліб лежить перед тобою, Що певтомленною рукою В змаганні з тугою-бідою Солдатка сіяла й пекла.

47

Шумлять світи зеленим шумом І жайворонками дзвенять. Тече непереборним шумом Тепла і праці благодать, І не гуляти чорним чумам По полю, всіяному сумом, – Рости-цвісти народним думам, Пшениці й пісні розцвітать! Весняний гук іде в народі, Що рідну землю засіва.., Ой скільки тонів і мелодій! Ой що ж то будуть за жнива! Тремтить розбійник, никне злодій, Почувши стогромове годі, І сонце, що зійшло па Сході, Огнями всесвіт залива!

Максим Рильський, 1945 рік

48

***

Было трудно порою – верьте, Было горько порою – верьте, И самое главное, верьте, Мы дали стране бессмертье! В пожарищах алых душа обгорела, Шагать тяжело и потери страшны, Но для тех, кто воюет за правое дело, Лишь к победе ведут все дороги войны. Коль выживешь здесь, проживешь и столетье, Не кланяйся пулям, не горби спины. Мы бессмертными стали, встречаясь со смертью Каждый день, каждый час на дорогах войны. Пройдут года, и даты сменят даты, Иная новь взойдет в моем краю, Но не забудут старые солдаты Единственную молодость свою.

С. Наровчатов

49

До Дня Перемоги

То був останній день, останній день свободи Він закінчився так швидко наче і не був, Неначе місяць, сонце й зорі зникли з неба назавжди І вітер на прощання ледь листям шелеснув. То був останній день, останній день свободи Він віщував початок другої війни, Коли на всіх казали: «враг народа», можливо це був ти, Та ні! Ти ще не був у материнськім лоні, не жив тоді. То був останній день, останній день свободи І кров у ріки полилася, у моря, І крики матерів над вбитими синами Було чути крізь свист гармат. Так, так... Небо рвало на шматки, землю вже давно порвало, Танки по трупах повзли й їх кістки ламали. Війна не чує болю і страждань, а людей умирало не мало. Ніхто й ніколи не зможе всіх героїв перерахувати. То був неначе поштовх, неначе сонце в землю ударяло, Усіх людей те горе зачіпало, кров’ю друзів обливало. І серце кожного здригалось вмить й ридало Спокою день і ніч воно не знало, проклинало. То був останній день, останній день свободи Ніхто не знав, де той кінець і чи то він буде. Збивались в купи всі народи І виглядали чи Гітлер не іде. Місяць був у повні, вовки вили по лісах, Та ніхто не чув ту пісню зло віщого свята Нарешті буде задоволена їх душа, Отримають вони усі сповна. І я, і я умру, ні я живу, тепер живу Й страждатиму, нових ідей і промахів муки. Не знаю як, але живем й вчорашнім днем умрем Тепер останній день, останній день війни

50

Ніхто не знає нащо йому тепер чекати, Які покари тепер у тюрмах відбувати. Усі біжать у бій покінчити з кінцем, Але увінчують кривавим їх вінцем. Ніхто не знав про таємниці всіх страждань, Про те, що ніхто не міг про це узнать, А ми маєм забути про ті жахливі роки То був останній день, останній день війни.

Аніта Мізеб

51

Минута молчания Не забывайте о солдатах,

Вступившихся за честь страны, Не забывайте свист снарядов, И будьте памяти верны! Не забывайте о солдатах, Что бились из последних сил, В бинтах стонали в медсанбатах И так надеялись на мир! Но вновь солдат с больничной койки Вставал – и шел на честный бой! Не за награды был он стойким, За край сражался свой родной! Не забывайте о солдатах! Тот миг, когда он погибал, Не похоронки скорбной датой – Молчания минутой стал!

Молчалив солдат и печален Он уходит, в чужие дали Избавлять мир от темных пятен Его воля прочнее стали. Он бросался на танк с гранатой Когда сотни бойцов отступали Он окопы, копал лопатой Получал ордена и медали. Не страшна ему немецкая мина Воды рек и пожаров пламя Он прошел от Москвы до Берлина Водрузил над Рейхстагом знамя.

Дмитрий Сучков

52

Журавли

Мне кажется порою, что солдаты, С кровавых не пришедшие полей. Не в землю нашу полегли когда-то, А превратились в белых журавлей. Они до сей поры с времен тех дальних Летят и подают нам голоса. Не потому ль так часто и печально Мы замолкаем, глядя в небеса. Летит, летит по небу клин усталый, Летит в тумане на исходе дня. А в том строю есть промежуток малый, Быть может это место для меня. Настанет день и с журавлиной стаей Я поплыву в такой же синей мгле, Из под небес по птичьи окликая Всех тех, кого оставил на земле.

Расул Гамзатов

53

Враги сожгли родную хату

Враги сожгли родную хату, Сгубили всю его семью. Куда ж теперь идти солдату, Кому нести печаль свою? Пошел солдат в глубоком горе На перекресток двух дорог, Нашел солдат в широком поле Травой заросший бугорок. Стоит солдат – и словно комья Застряли в горле у него. Сказал солдат. "Встречай, Прасковья, Героя – мужа своего. Готовь для гостя угощенье, Накрой в избе широкий стол. Свой день, свой праздник возвращенья К тебе я праздновать пришел..." Никто солдату не ответил, Никто его не повстречал, И только теплый летний ветер Траву могильную качал. Вздохнул солдат, ремень поправил, Раскрыл мешок походный свой, Бутылку горькую поставил На серый камень гробовой: "Не осуждай меня, Прасковья, Что я пришел к тебе такой: Хотел я выпить за здоровье, А должен пить за упокой. Сойдутся вновь друзья, подружки, Но не сойтись вовеки нам..." И пил солдат из медной кружки Вино с печалью пополам.

54

Он пил – солдат, слуга народа, И с болью в сердце говорил: "Я шел к тебе четыре года, Я три державы покорил..." Хмелел солдат, слеза катилась, Слеза несбывшихся надежд, И на груди его светилась Медаль за город Будапешт.

Исаковский

55

В тот день, когда окончилась война

В тот день, когда окончилась война И все стволы палили в счет салюта, В тот час на торжестве была одна Особая для наших душ минута. В конце пути, в далекой стороне, Под гром пальбы прощались мы впервые Со всеми, что погибли на войне, Как с мертвыми прощаются живые. До той поры в душевной глубине Мы не прощались так бесповоротно. Мы были с ними как бы наравне, И разделял нас только лист учетный. Мы с ними шли дорогою войны В едином братстве воинском до срока, Суровой славой их озарены, От их судьбы всегда неподалеку. И только здесь, в особый этот миг, Исполненный величья и печали, Мы отделялись навсегда от них: Нас эти залпы с ними разлучали. Внушала нам стволов ревущих сталь, Что нам уже не числиться в потерях. И, кроясь дымкой, он уходит вдаль, Заполненный товарищами берег. И, чуя там сквозь толщу дней и лет, Как нас уносят этих залпов волны, Они рукой махнуть не смеют вслед, Не смеют слова вымолвить. Безмолвны. Вот так, судьбой своею смущены, Прощались мы на празднике с друзьями. И с теми, что в последний день войны Еще в строю стояли вместе с нами; И с теми, что ее великий путь Пройти смогли едва наполовину; И с теми, чьи могилы где-нибудь Еще у Волги обтекали глиной;

56

И с теми, что под самою Москвой В снегах глубоких заняли постели, В ее предместьях на передовой Зимою сорок первого; и с теми, Что, умирая, даже не могли Рассчитывать на святость их покоя Последнего, под холмиком земли, Насыпанном нечуждою рукою. Со всеми - пусть не равен их удел, – Кто перед смертью вышел в генералы, А кто в сержанты выйти не успел – Такой был срок ему отпущен малый. Со всеми, отошедшими от нас, Причастными одной великой сени Знамен, склоненных, как велит приказ, – Со всеми, до единого со всеми. Простились мы. И смолкнул гул пальбы, И время шло. И с той поры над ними Березы, вербы, клены и дубы В который раз листву свою сменили. Но вновь и вновь появится листва, И наши дети вырастут и внуки, А гром пальбы в любые торжества Напомнит нам о той большой разлуке. И не за тем, что уговор храним, Что память полагается такая, И не за тем, нет, не за тем одним, Что ветры войн шумят не утихая. И нам уроки мужества даны В бессмертье тех, что стали горсткой пыли. Нет, даже если б жертвы той войны Последними на этом свете были, – Смогли б ли мы, оставив их вдали, Прожить без них в своем отдельном счастье,

57

Глазами их не видеть их земли И слухом их не слышать мир отчасти? И, жизнь пройдя по выпавшей тропе, В конце концов у смертного порога, В себе самих не угадать себе Их одобренья или их упрека! Что ж, мы трава? Что ж, и они трава? Нет. Не избыть нам связи обоюдной. Не мертвых власть, а власть того родства, Что даже смерти стало неподсудно. К вам, павшие в той битве мировой За наше счастье на земле суровой, К вам, наравне с живыми, голос свой Я обращаю в каждой песне новой. Вам не услышать их и не прочесть. Строка в строку они лежат немыми. Но вы – мои, вы были с нами здесь, Вы слышали меня и знали имя. В безгласный край, в глухой покой земли, Откуда нет пришедших из разведки, Вы часть меня с собою унесли С листка армейской маленькой газетки. Я ваш, друзья, – и я у вас в долгу, Как у живых, – я так же вам обязан. И если я, по слабости, солгу, Вступлю в тот след, который мне заказан, Скажу слова, что нету веры в них, То, не успев их выдать повсеместно, Еще не зная отклика живых, – Я ваш укор услышу бессловесный. Суда живых – не меньше павших суд. И пусть в душе до дней моих скончанья Живет, гремит торжественный салют Победы и великого прощанья.

Твардовский

58

Давайте скажем что-то о Победе ...

Начало мая. Красные гвоздики, Как слезы тех далеких страшных лет. И ветеранов праведные лики, Особенно, которых больше нет. Когда опять подходят даты эти. Я почему-то чувствую вину – Все меньше вспоминают о Победе, Все больше забывают про войну. Никто из нас за это не в ответе. И сам с собой веду я разговор: Так много было войн на белом свете, Так много лет уже прошло с тех пор. И, как обычно, вспоминаю папу, Вернувшегося без обеих ног... Как поднимался он легко по трапу, Как танцевать он на протезах мог... Идут по телевизору парады, Горят в архивных фильмах города. Тем, кто остался, раздают награды. И кажется, что было так всегда. Война еще исчезнуть не готова. Те годы – миллионы личных драм. А потому, давайте вспомним снова Всех тех, кто подарил Победу нам. Когда гулять, на майские, поедем, Веселые, довольные вполне, Давайте скажем что-то о Победе И вспомним, хоть немного, о войне.

59

60

Неймовірно важкий іспит війни випав на жителів Вінниччини. Окупована

фашистами територія (в липні 1941 р.) стала краєм партизанської боротьби. За роки Великої Вітчизняної війни фашисти знищили 42 тисячі мирних жителів. 13 тисяч були вивезені на каторжні роботи в Німеччину.

На Вінниччині безпосередньо діяли 6 партизанських з’єднань, 10 окремих партизанських загонів, 17 диверсійних і диверсійно-розвідувальних партизанських груп загальною чисельністю 19 тисяч чоловік. Вони знищили 24 тисячі окупантів, пустили під укіс 265 ешелонів ворога, знищили велику кількість ворожої техніки.

26 березня 1944 року був звільнений від німецько-фашистських загарбників останній населений пункт області. Вінниччина на полях другої світової війни втратила 360 тисяч своїх земляків. На теренах області зараз нараховується 820 військових поховань.

61

Пам’ятаємо подвиги наших близьких, хто захищав Батьківщину на полі бою, хто пройшов концтабори, кого вивезли остарбайтерами до

Німеччини, про тих, хто не повернувся з війни. Ми низько вклоняємось їм.

62

Сорока Галина Петрівна і Василенко Федір Якович, пройшли всю війну від 1941 по 1945 рр.

Федір Якович був поранений в битві під Сталінградом

(Бабуся і дідусь завідувача інформаційно-бібліографічного відділу бібліотеки ВНАУ Н. Г. Дудкевич )

63

Дацюк Микола Тимофійович, військовий льотчик, пройшов війну, концтабори, був поранений,

47 осколків приніс в собі з війни

(Дідусь головного бібліографа інформаційно-бібліографічного відділу бібліотеки ВНАУ О. А. Шевчук )

64

Дзісь Андрій Іванович, у 16-річному віці був вивезений в концтабір на території Польщі, до кінця1944 працював остарбайтером, при визволенні був призваний на строкову службу до армії, брав участь у форсуванні річок Одер і Рейн, був поранений, приймав

участь у штурмі Берліна, має медаль «За взяття Берліна»

(Дідусь головного бібліографа інформаційно-бібліографічного відділу бібліотеки ВНАУ О. А. Шевчук )

65

Яковенко Василь Панасович, пройшов вогняними стежками війни, був снайпером, загинув у грудні 1944 року

(Дідусь бібліотекаря І-ї кт. інформаційно-бібліографічного відділу бібліотеки

ВНАУ Л. В. Кулакевич )

66

Шинкар Любов Володимирівна, у 1941 році (в 16 років) була відправлена до Німеччини, де працювала на

воєнному заводі

(Бабуся бібліотекаря читального залу № 5 бібліотеки ВНАУ О. В. Зубар)

67

Бакун Ганна Андріївна, 1922 р.н. була відправлена до Німеччини, де працювала на суконній фабриці три роки

(виготовляли мотузки)

(Бабуся бібліотекаря читального залу № 5 бібліотеки ВНАУ О. В. Зубар)

68

Ковальчук Стапан Олександрович з дружиною Ковальчук Марією Костянтинівною,

був артилеристом на Фінському фронті, має медаль «За відвагу», інвалід війни

(Дідусь і бабуся інженера відділу інформатизації бібліотеки ВНАУ В. С. Гадомського)

69

Побережник Іван Андрійович та Тимофійшина Ільїна Мильонівна, Іван Андрійович 1920 р. народження, загинув у 1944 році в Чехословаччині

(Дідусь і бабуся бібліотекаря І-ї категорії відділу комплектування та обробки

літератури бібліотеки ВНАУ Н. А. Непорочної)

70

Зліва на фото: Тимофійшин Мильон Митрофанович з однополчанином, 1900 року народження,

пройшов всю війну, був нагороджений наградними знаками

(Прадід бібліотекаря І-ї категорії відділу комплектування та обробки літератури бібліотеки ВНАУ Н. А. Непорочної)

71

Кадлуцький Фелікс Іванович, 1924 р.н. З 1944 р. почав воювати у сформованому загоні в м. Жмеринці, воював у

Польщі, Чехословаччині. Отримав поранення, лікувався у польському госпіталі «Новий Сонч». Родина двічі отримувала похоронки. День Перемоги зустрів на

кордоні з Німеччиною, закінчував службу у Кореї. Сьогодні, Фелікс Іванович інвалід І-ї групи, голова Ради ветеранів, яких в

с. Потоки залишилось 4 чол.

(Дідусь бібліотекаря відділу комплектування та обробки літератури бібліотеки ВНАУ А. М. Савіна)

72

Мороз Степан Юхимович, у 1944 році пішов на фронт, пройшов до Берліна, до 1947 року був у Берліні з

визвольною місією

(Батько завідувача відділу книгозбереження бібліотеки ВНАУ С. С. Тишевич)

73


Упорядники: Н. Г. Дудкевич, О. А. Шевчук, Л. В. Кулакевич, О. П. Дончевська Редактор Г. М. Калінкіна Відповідальна за випуск: Н. С. Головко

Підписано до друку 5.05.2010 р. Формат А5 (143,5х210 мм) Ум. друк. арк. 1. Тираж 10 прим.

Зам. №

Редакційно-видавничий відділ Вінницького національного аграрного університету

21008, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3

74

СТОРІНКАМИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИlib.vsau.org/old/text/our/pokazhchyky/vvv.pdfЦіна перемоги для України становила,

Documents