Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)

Безпековий огляд ЦДАКР № 20 (83)

31 жовтня 2017

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 жовтня 2017

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКРСамусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)


3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики та ризики для України у другій половині жовтня 2017 року

Войско польское и проблемы его перевооружения

Донбасс: тупик «миротворческой саги»?

Організації ветеранів АТО: вижити в обіймах держави

Пацієнт скоріше мертвий… Або про спільну політику безпеки та оборони ЄС

Спеціальні служби Республіки Молдова: під румунським тяжінням


4

Фахівці Центру досліджень ар-мії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпе-ки і оборони другої половини жов-тня 2017 року.

Внутрішньополітичні викликиРозпал політичної осені цього-

річ припав на середину жовтня. В межах протестної акції, яка триває під стінами Верховної Ради, опози-ція провела «рекогносцировку» в очікуванні виборів президента та парламенту, що заплановані на 2019 рік. Зондування реакції сило-вих органів на розгортання кампа-нії опору засвідчило, що нинішні можновладці засвоїли уроки своїх попередників і утрималась від си-лового сценарію, який міг би спри-чинити більш масштабні виступи.

Обрана тактика поступово мар-гіналізує протест. Цьому сприяє також те, що парламентські політ-

сили, які солідаризувалися з вимо-гами мітингу 17 жовтня, після встановлення наметового містечка на вулиці Грушевського, почали дистанціювались від цього проек-ту. Очевидно, більшість лідерів опозиції не хочуть раніше часу (тобто фактичного старту виборчої кампанії) викладати на стіл усі ко-зирі (такі теми як зняття депутат-ської недоторканості, антикоруп-ційні суди тощо). Відповідно у влади є час залатати «пробоїни», які незабаром можуть дати течу. Отож, хоч човен вітчизняної полі-тики і потрапив у хитавицю, його ватерлінія залишається над кала-мутними водами нової революції.

Однак навіть незначна внутріш-ньополітична турбулентність сут-тєво полегшує роботу російським спецслужбам та їхнім агентам все-редині країни. Звісно, резонансний теракт біля каналу «Еспресо», як і розстріл автомобіля колишніх бій-

Загальні оцінки

Основні виклики та ризики для України у другій половині жовтня 2017 року

Зондування реакції силових органів на розгортання кампанії опору

засвідчило, що нинішні можновладці засвоїли уроки своїх попередників і

утрималась від силового сценарію, який міг би спричинити більш

масштабні виступи

Навіть незначна внутрішньополітична

турбулентність суттєво полегшує роботу російським спецслужбам та

їхнім агентам всередині країни

5

ців-добровольців Аміни Окуєвої та Адама Осмаєва, не має жодного прямого стосунку до акцій опози-ції. Але, якщо за цими інцидентами стоїть Кремль або Грозний (за сло-вами власне Ігоря Мосійчука «все більше і більше з’являється під-тверджень того, що за замовленням вбивства стоять спецслужби Ро-сії»), то час атаки міг бути обраний не випадково. До того ж, враховую-чи, що більшість подібних злочинів залишаються нерозкритими, ро-сійська агентура в Україні почува-ється практично безкарною. Відтак теракти, спрямовані проти праців-ників органів безпеки, ветеранів добровольчих батальйонів та дер-жавних діячів, можуть ще не один рік залишатись малопривабливою і трагічною стороною українського сьогодення.

Іншим джерелом загроз націо-нальній безпеці України є тактика викрадення українських громадян, до якої активно вдаються російські спецслужби. Її мета - поширення фейків про підривну чи навіть «те-рористичну» діяльність україн-ських органів розвідки на території Росії, а також захоплення нових за-ручників для подальшого обміну на засуджених в Україні представ-ників терористичних псевдореспу-блік. Останні приклади злочинної діяльності РФ - викрадення на те-риторії Білорусі Павла Гриба, а та-кож двох українських прикордон-ників (за даними видання

«Українська правда» вітчизняні спецслужби два місяці фіксували переговори росіян, де ставилось завдання затримати двох україн-ських прикордонників для подаль-шого обміну) свідчать не лише про відвертий цинізм Кремля, але й що така практика фактично поставле-на на «конвеєр». Враховуючи ці об-ставини, фахівці ЦДАКР наголо-шують на необхідності посилення прикордонного контролю.

Очевидно, що законодавча іні-ціатива щодо тимчасового обме-ження права певних категорій гро-мадян України (перш за все державних службовців) на виїзд до держави-агресора – є непропорцій-ною відповіддю в умовах терорис-тичної війни, яку РФ здійснює в Україні. Відтак доцільними вбача-ються такі кроки як проведення широкої кампанії інформування населення про відповідні ризики у випадку поїздки до Росії, а також введення візового режиму з остан-ньою.

Між тим заяви та сигнали, які останнім часом надсилають широ-кій громадськості учасники пере-говорного процесу щодо врегулю-вання збройного конфлікту на сході нашої держави, свідчать, що ініціатива введення миротворчої місії на Донбас починає пробуксо-вувати. Так нещодавно Москва, вустами голови комітету Держду-ми з міжнародних справ Костянти-на Косачова, звинуватила спецп-

Доцільними вбачаються такі кроки як проведення широкої кампанії

інформування населення про відповідні ризики у випадку поїздки до Росії, а також введення візового

режиму з останньою

6

редставника Держдепу США з питань України Курта Волкера у спробі «зірвати мінські домовле-ності». «Відсутність миротворців з РФ не відповідає – а, називаючи речі своїми іменами, суперечить мінським угодам, які є єдиним ва-ріантом вирішення ситуації на схо-ді України», – резюмував росій-ський сенатор.

Ця заява є черговим свідченням того, що в Кремлі остаточно пере-конались - Вашингтон цілком поді-ляє позицію української сторони (розміщення міжнародного кон-тингенту на всій території окупо-ваних районів, включно з непід-контрольною Києву ділянкою українсько-російського кордону). Не зумівши виторгувати у Заходу поступки щодо ключових параме-трів мандату гіпотетичної місії ООН на Донбасі, Москва може вкотре вдатись до тактики шанта-жу і провокацій. Щоб зміцнити ар-гументацію довкола власного ба-чення формату місії ООН, який обмежує її роль захистом спостері-гачів ОБСЄ, Москва зробить усе щоб створити в зоні конфлікту умови, в яких безпечна робота СММ ОБСЄ буде, як мінімум, ускладнена.

У зв’язку з цим в ЦДАКРі кон-статують, що в жовтні фіксується нарощування кількості обстрілів з боку проросійських бойовиків. За даними прес-центру штабу АТО, з 15-го по 29 жовтня втрати ЗСУ ста-

новлять 9 вбитих і 26 поранених військовослужбовців.

Виклики на міжнародній ареніТим часом хвиля дипломатич-

ного демаршу, який Україні вла-штували деякі західні сусіди через статтю про мову навчання нацмен-шин у законі «Про освіту», докоти-лася і до сфери відносин України з ЄС та НАТО. Найбільшу готовність охолодити євроінтеграційний за-пал Києва демонструє уряд Угор-щини. Так 20 жовтня посол Угор-щини в Україні застеріг, що Будапешт блокуватиме подальшу інтеграцію України в Євросоюз че-рез статтю про мову навчання на-цменшин в українському законі «Про освіту». Згодом Глава угор-ського МЗС Петер Сіярто заявив, що його країна заветувала скли-кання засідання комісії НАТО-Україна, начебто заплановане на 6 грудня. Щоправда в самому НАТО поспішили запевнити, що прово-дити засідання Комісії і не плану-вали. Як би там не було, кейс між-народного скандалу довкола закону «Про освіту» має стати черговим нагадуванням для вітчизняної ди-пломатії, що барикади на шляху до Об’єднаної Європи можуть вини-кати не лише на сході України, але й на західних кордонах. Єдина пра-вильна позиція в цих умовах про-довжувати пошуки компромісу, який не порушуватиме українські національні інтереси.

7

Ще одним «заклятим» другом України в ЄС може стати Австрія. Партією-переможцем парламент-ських виборів до австрійської На-ціональної ради, що відбулись 15 жовтня, прогнозовано стала Ав-стрійська народна партія. Її очіль-ник Себастьян Курц та його потен-ційний партнер по коаліції Хайнц-Крістіан Штрахе (лідер уль-траправої Австрійської партії сво-боди) публічно підтримували «пом’якшення» (Курц) і навіть ска-сування санкцій проти Росії (Штра-хе). Риторика правоцентристів та націоналістів має своє фінансове підґрунтя – місцевий бізнес давно обстоює перегляд санкційної полі-тики. Інший показовий приклад - австрійський нафтовий концерн OMV є одним із основних учасни-ків будівництва газопроводу «Пів-нічний потік – 2». В той же час на-вряд чи Відень піде на відкритий конфлікт з Берліном та Брюсселем у питанні антиросійських санкцій. Навпаки, Відню доведеться синх-ронізувати свої відносини з Росією у відповідності з загальноєвропей-ською динамікою, а не передвибор-чою риторикою.

У сусідній Німеччині почалися переговори щодо можливого фор-мування так званої коаліції «Ямай-ка» - союзу християнських та віль-них демократів із Зеленими. Якщо такий союз буде сформовано, за прогнозами більшості спостеріга-чів, посаду глави МЗС ФРН отри-

має представник Вільних демокра-тів (зокрема, обговорюється кандидатура лідера останніх Кріс-тіана Лінднера), а його важко за-підозрити у прихильному ставлен-ні до Кремля. Однак принципова позиція однопартійців Лінднера щодо осуду антидемократичного путінського режиму суттєво слаб-не поза темою прав людини. Відтак, в ході вересневої парламентської кампанії претендент на посаду очільника дипломатичного корпу-су Німеччини українцям запам’ятався закликами «поверну-тися до традиційної німецької по-літики розрядки» у відносинах із Москвою, та неоднозначною зая-вою про необхідність «заморозити конфлікт, не визнаючи анексії Кри-му, та запропонувати діалог щодо інших питань». Звісно, міністр за-кордонних справ ФРН не формує одноособово геополітичний курс Берліну. Однак, враховуючи, що вільні демократи традиційно від-стоюють інтереси середнього та ве-ликого бізнесу Німеччини, Україні варто бути готовою до того, що санкції ЄС набуватимуть формаль-ного характеру.

В цілому ж тема санкцій на за-гальноєвропейському рівні сьогод-ні відійшла в тінь, яку утворила криза у стосунках Мадрида та Бар-селони. Вочевидь, увага Брюсселя ще не один місяць буде прикута до кризи на Піренейському півостро-ві. Однак, оскільки Каталонія має

В цілому ж тема санкцій на загальноєвропейському рівні

сьогодні відійшла в тінь, яку утво-рила криза у стосунках Мадрида та

Барселони

8

мінімальні шанси на успіх свого незалежницького проекту, дана си-туація не матиме значного впливу на євроінтеграційні перспективи України. Інакше ситуація склада-ється ще на одному півострові ЄС– Апеннінському.

За результатом референдумів, які пройшли в двох північних об-ластях Італії - Венето і Ломбардії, абсолютна більшість громадян проголосувала за розширення ав-тономії цих регіонів. Незважаючи на зовнішню схожість із нещодав-нім референдумом у Каталонії, во-левиявлення жителів Венето і Лом-бардії проводилося в рамках Конституції Італії і мало консуль-таційний характер, у зв’язку з чим його результати не викличуть авто-матичних змін у взаєминах із Ри-мом. Разом з тим слід взяти до ува-ги, що голосування в регіонах Венето і Ломбардії, ініційоване опозиційною партією «Ліга Півно-чі», відомою прихильним ставлен-ням до Кремля. Розігрівання не-вдоволення італійських регіонів відносинами з центром може вда-рити по позиціях правлячої Демо-кратичної партії напередодні пар-ламентських виборів у лютому 2018 року. Нинішні опитування фіксу-ють електоральне лідерство єврос-кепничної популістської партії «Рух п’яти зірок» (її лідер Беппе Ґрілло відомий своїм комплімен-тарним ставленням до Кремля). Тому для збереження влади Демо-

кратичній партії, цілком ймовірно, доведеться запрошувати до форму-вання уряду політсилу Сільвіо Бер-лусконі – «Вперед, Італія». Не се-крет, що колишній прем’єр міністр Італії підтримує дружні стосунки з Путіним (в жовтні цього року Бер-лусконі прилітав у Сочі на святку-вання дня народження Путіна, а у вересні 2015-го політик відвідав окупований Крим). Тож, якщо на початку весни наступного року таки відбудеться політична «реін-карнація» Берлусконі, Італія, яка й раніше не виявляла особливого ен-тузіазму щодо антиросійських санкцій, може долучитись до не-формального клубу країн ЄС не-вдоволених такою політикою.

Головні ризики воєнного характеру

За даними Генштаб ЗСУ, після стратегічних навчань «Захід-2017» на території Білорусі залишилися військові РФ. «На території Біло-русі було створено угрупування бі-лорусько-російських ЗС приблиз-но у кількості 12 тисяч осіб, з яких 5800 представники РФ. Військові розуміють, що штаб та інші підроз-діли залишаються на території Бі-лорусі, і під час міжнародних ін-спекцій підтвердилось, що там є російські війська», - зазначив пред-ставник Генштабу ЗСУ. Окрім того, за даними українського команду-вання, організатори «Заходу-2017» не надали доступ до всіх військо-

9

вих часин, які залучалися до на-вчань. Таку поведінку Росії засуди-ли і в Альянсі. Там звинуватили Росію у введенні в оману НАТО масштабом навчань «Захід-2017» та у нарощуванні напруженості з За-ходом.

Що ж до оцінки чисельності військ, які були залучені до вико-нання плану навчань «Захід-2017», тут дані сторін досі суттєво різ-няться. Так, якщо за інформацією міністерства оборони Росії, у на-вчаннях взяли участь близько 12 700 військовослужбовців, то ко-мандувач армії США в Європі гене-рал-лейтенант Бен Годжес озвучив цифру у понад 40 тисяч. «Кількість військовослужбовців, що брали участь у навчаннях, значно переви-щила кількість, оголошену перед їхнім проведенням, сценарій був іншим, а географічний обсяг був більшим, ніж раніше», - солідари-зувався з Годжесом генсек НАТО Йенс Столтенберг.

Росія, у свою чергу, звинувачує НАТО у складуванні у регіоні зброї, достатньої для розгортання ще од-нієї бригади, окрім уже розгорну-тих бронетанкової і авіаційної бри-гад США. Нещодавно міністр оборони Росії Сергій Шойгу зая-вив, що війська Західного військо-вого округу, що межує у тому числі з Україною, до кінця 2017 року отримають понад 1,8 тис. одиниць нової та модернізованої техніки. Окрім того, в Міноборони РФ на-

рахували понад 20 організаційних заходів в 2017 році, спрямованих на підвищення бойового потенціа-лу Західного військового округу РФ. На цьому фоні небезпідстав-ними виглядають побоювання, що Росія планує проводити велико-масштабні військові навчання «За-хід» раз на два, а не чотири роки, як це було раніше.

Зважаючи на це, варто звернути увагу на останні тенденції в захід-них експертних колах щодо усві-домлення загрози з боку Москви. Приміром, німецький тижневик Der Spiegel нещодавно оприлюднив інформацію про частину змісту внутрішнього звіту НАТО, в якому автори дійшли висновку про не-здатність альянсу відбити потен-ційний російський наступ зі сходу. Як пише Der Spiegel, у звіті наголо-шується на браку командної і логіс-тичної здатності Альянсу ефектив-но діяти на територіях нових країн-членів на сході континенту. До схожих висновків прийшли і в Carnegie Europe у своєму звіті. Екс-перти організації стверджують: «процес зміцнення східного флангу альянсу далекий від завершення» і закликають країни НАТО до на-ступного алгоритму посилення по-тенціалу стримування Росії:1. Узгодити нову довготермінову

стратегію щодо Росії, звернувши увагу на гібридні загрози та кі-бербезпеку. Між іншим, акту-альність даної тези підтверджу-

Небезпідставними виглядають побоювання, що Росія планує прово-

дити великомасштабні військові навчання «Захід» раз на два, а не

чотири роки, як це було раніше

10

ється новиною останніх днів про причетність Росії до злому смартфонів чотирьох тисяч вій-ськових НАТО, які дислокують-ся в Польщі і Прибалтиці.

2. Розглянути можливість постій-ного базування військ у країнах Балтії та Польщі.

3. Започаткувати «військовий шен-ген» – систему домовленостей про безперешкодний перетин європейських кордонів для військ і техніки.

4. Переглянути «Засадничий акт Росія-НАТО», або відкинути його повністю і запропонувати нову домовленість.Відповіддю Альянсу на такі

експертні оцінки має стати ство-рення двох командних центрів з метою покращення логістики і за-хисту шляхів забезпечення військ. Перша структура зосередиться на завданнях зменшення часу перемі-щення військ та озброєння на східні теренах НАТО. Друга – на захисті морських шляхів в Атлан-тичному та Північному льодови-тому океанах і захисті від росій-ських субмарин. Нову структуру

органів управління міністри обо-рони країн-членів НАТО розгля-нуть на своїй щоквартальній нара-ді в листопаді.

Тим часом Балтійські країни та-кож не сидять склавши руки. 16 жовтня у Латвії розпочалися великі військові навчання НАТО «Срібна стріла-2017» (Silver Arrow 2017) за участю 3500 військовослужбовців з 11 країн. Маневри тривали до 29 жовтня. Метою навчань було під-вищення функціональної суміс-ності Національних збройних сил Латвії і союзних військ, а також проведення комплексного спільно-го планування, оборони та бойової підтримки.

26 жовтня військове відомство Литви і норвезька компанія Kongsberg Gruppen підписали уго-ду про постачання до балтійської країни комплексів ППО NASAMS - спільної норвезько-американської розробки. Операцію планується завершити за три роки, а Вільнюс витратить на неї €109 млн. Таким чином, Литва стане першою з країн Балтії, яка придбає зенітно-ракетні комплекси середнього радіуса дії.


11

Украинская сторона продолжает упорно цепляться за «миротворче-скую соломинку» в урегулировании ситуации на Донбассе. Как мини-мум, на уровне официальных заяв-лений. Касаемо войны на востоке страны ставка на миротворцев ста-ла лейтмотивом выступлений пре-зидента П.Порошенко (окончатель-но загнав в тень «строгую приверженность к Минским согла-шениям»). О безальтернативности развертывания миротворческой миссии системно заявляет постоян-ный представитель Украины при ООН Владимир Ельченко. Можно не сомневаться, что вопрос о миро-творцах был одним из ключевых во время недавней встречи президента

со спецпредставителем Госдепарта-мента США Куртом Волкером.

Базовым моментом украинско-го миротворческого варианта уре-гулирования является размещение миротворцев на всей территории ОРДЛО с передачей миротворче-ской миссии контроля над участ-ком границы с Россией, пребываю-щего ныне в полном распоряжении вооруженных сил РФ. Логика та-ких притязаний проста – перекры-тие поставок военной техники, бо-еприпасов и других видов боевого обеспечения оккупационным си-лам в ОРДЛО приведет к исчезно-вению в короткое время т.н. ЛДНР, и Путин попросту будет вынужден покинуть украинский Донбасс.

Донбасс: тупик «миротворческой саги»?

У дзеркалі експертноі

думки

Владимир Копчак,заместитель директора

Центра исследований армии, конверсии и разоружения

12

Насколько готов к такому раз-витию событий Кремль, хорошо себе представляют президентские администрации и в Киеве, и в Ва-шингтоне. При этом продолжают формировать в сознании обще-ственности «миротворческую за-весу» для процесса поиска урегули-рования конфликта, отчетливо осознавая тупиковость миротвор-ческой идеи из-за позиции Кремля.

Хозяин Кремля в очередной раз жестко очертил этот тупик во вре-мя последнего форума на Валдае - месте, которое эксперты и конспи-рологи считают одной из главных площадок для ключевых посылов Западу. Так, в последней валдай-ской речи Путина в общем потоке недвусмысленных рассуждений на тему «медведя в тайге» прозвучало, в том числе, и следующее: «Если дать возможность до решения по-литических вопросов, до решения вопроса о придании этим террито-риям особого статуса... если не принять закон об амнистии, то за-крытие границы между Россией и непризнанными республиками приведет к ситуации наравне со Сребреницей. Там просто будет резня устроена. Мы этого не смо-жем допустить. И никогда не допу-стим».

С четким сигналом о текущей неготовности уходить с Донбасса все ясно. Однако упоминание бос-нийского города Сребреница реза-нуло ухо основательно. Интересно,

что имел в виду Путин, и думал ли вообще, озвучивая этот - то ли экс-промт, то ли кем-то подготовлен-ный спитч? Параллели между насе-лением ныне оккупированной части Донбасса и боснийскими му-сульманами, а также Украинской Армии с армией Республики Серб-ской откровенно порадовали. Так кто там кого должен по мнению строителя «русского мира» резать? И это заявляет человек, который так похож на покойного апологета «мира сербского» Милошевича, как раз благословившего резню в Сребренице (и не только) с целью любой ценой удержать расползаю-щуюся югославскую «империю», полагая, как и нынешний кремлев-ский стратег, что ему все сойдет с рук. При этом Путина совершенно не беспокоит, как к его такой кон-нотации отнесутся нынешние сербские радикалы (считающими себя «патриотами» Сербии) – тра-диционные друзья-товарищи Кремля…

Ложь, шантаж и провокацииНа самом деле смысл посыла о

Сребренице в исполнении крем-левского вождя весьма прост. Ког-да Путин говорит и «бойне» и пре-достерегает от «резни», это следует понимать как «мы готовы убивать и дальше»: не пойдете на наши ус-ловия по миротворцам, будете про-двигать свои идеи без нас - получи-те очередное обострение на фронте. Только и всего. Это не что иное, как

Насколько готов к такому разви-тию событий Кремль, хорошо себе

представляют президентские администрации и в Киеве, и в Ва-

шингтоне. При этом продолжают формировать в сознании обще-

ственности «миротворческую заве-су» для процесса поиска урегулиро-

вания конфликта, отчетливо осознавая тупиковость миротвор-

ческой идеи из-за позиции Кремля.

13

угроза. Кремлевский торговец смертью в очередной раз обозна-чил, что готов и дальше играть на повышение ставок. Просто сегодня кроме как кровью ему торговать больше нечем… А степень глупо-сти в сравнениях значения не име-ет. (Результаты возможной «резни» со стороны Украинской Армии можно ощутить, посетив давно ос-вобожденные Славянск или Кра-маторск).

К подобного рода сигналам из Кремля следовало привыкнуть уже давно. Причем, адресаты посылов с откровенным шантажом могут быть самыми разными.

Например, кремлевские страте-ги могут потролить белорусский генштаб, навязав ему в рамках ле-генды совместных стратегических учений «Запад-2017» борьбу с госу-дарственным образованием «Вейшнория», возникшем на тер-ритории Беларуси при поддержке Запада; при этом с южного направ-ления должны прорываться отря-ды «Правого сектора»… На самом деле это был сигнал администра-ции Лукашенко: мы готовы сделать с вами что угодно – например, соз-дать или сымитировать создание сепаратистского анклава и потом героически вас спасти со всеми вы-текающими бонусами полной ин-теграции в «русский мир». Сегодня Учения «Запад-2017», несмотря на небывалую шумиху в прессе и экс-пертной среде, потихоньку забыва-

ются, остается только победа «Вейшнории» в информационной войне Кремля против Минска…

Можно также вспомнить заяв-ления околокремлевских глашата-ев после терактов в Брюсселе, Па-риже или Берлине – вас взрывают, и будут взрывать, пока вы не при-соединитесь к нам в борьбе с тер-рором…

Посыл Путина о Сребренице, кстати, определенно напоминает недавние истерики Кремля вокруг возможного «хорватского сцена-рия» в решении вопроса по окку-пированной части Донбасса. Июнь-ские украинско-хорватские консультации вызвали мгновен-ную реакцию российского МИДа и всего околокремлевского оголтело-го пропагандистского пула экспер-тов и журналистов. А означало все это – дать понять, что Россия не от-кажется от всевдореспублик на Донбассе, как в свое время Сербия поступила с Сербской Краиной в Хорватии.

Так что нынешняя ситуация с миротворцами на Донбассе пока выглядит логичным продолжени-ем агонии Минска-2. Она опреде-ленно проживет дольше, чем исто-рия с вооруженной полицейской миссией ОБСЕ (интересно, о ней еще кто-то вспоминает хоть ино-гда), но смысла это не меняет. Ту-пиковый баланс будет сохранять-ся, и нарушить его могут только кардинальные необратимые про-

К подобного рода сигналам из Крем-ля следовало привыкнуть уже

давно. Причем, адресаты посылов с откровенным шантажом могут

быть самыми разными

Нынешняя ситуация с миротворца-ми на Донбассе пока выглядит

логичным продолжением агонии Минска-2

Тупиковый баланс будет сохранять-ся, и нарушить его могут только кардинальные необратимые про-

цессы в Кремле

14

цессы в Кремле или… А вот вари-анты «зрады» рассматривать не хотелось бы.

Тем временем же Курт Волкер заявляет, что резолюция по миро-творческой миссии на Донбассе может быть готова к концу года, не

представляя при этом участия в ней России. В ответ в Совете Феде-раций РФ его обвинили в попытке срыва Минских договоренностей, что вынуждает Россию наложить вето на подобную резолюцию Со-вбеза ООН…


15

Війна на Донбасі залишила гли-бокі борозни на тілі українського народу. Її безжальний плуг вивер-нув зі звичного соціального серед-овища сотні тисяч людських жит-тів. Так зародилась спільнота ветеранів АТО, яка на четвертому році бойових дій стала потужним полюсом вітчизняного соціуму.

Каркас новітнього ветерансько-го руху утворюють численні орга-нізації учасників російсько-україн-ської війни. Незалежно від форми об’єднання, чисельності, ресурсної бази та сфери діяльності, вони сформували горизонтальну мере-жу, яка забезпечує соціальну адап-тацію вчорашніх захисників ві-тчизни.

Сфера діяльності таких об’єднань охоплює різноманітні напрямки. Ключові з них - це допо-мога у подоланні психологічних на-слідків перебування на фронті та реабілітації тяжкопоранених, під-тримка сімей загиблих, правова до-помога, працевлаштування вете-ранів АТО і мінімізація ризику криміналізації тих, хто повернувся до мирного життя. Не менш важ-ливою є залученість ветеранських організацій до патріотичного вихо-вання молоді та формування пози-тивного образу українського воїна.

Більший об’єм цієї роботи майже не афішується в ЗМІ. Інакше буває, коли певні ветеранські організації, часто загорнувшись в обгортку яко-

Організації ветеранів АТО: вижити в обіймах держави

Володимир Солов’ян,керівник зовнішньополітичних проектів ЦДАКР

Сфера діяльності таких об’єднань охоплює різноманітні напрямки.

Ключові з них - це допомога у подоланні психологічних наслідків

перебування на фронті та реабілітації тяжкопоранених,

підтримка сімей загиблих, правова допомога, працевлаштування

ветеранів АТО і мінімізація ризику криміналізації тих, хто повернувся

до мирного життя. Не менш важли-вою є залученість ветеранських

організацій до патріотичного вихо-вання молоді та формування пози-тивного образу українського воїна

16

гось із добровольчих батальйонів, ви-ринають у міжпартійній боротьбі. Як правило, такі кишенькові структури не мають нічого спільного з реабіліта-цією або іншою підтримкою учасни-ків АТО. Не менш резонансними ста-ють випадки участі вчорашніх ветеранів війни на Донбасі в рейдер-стві та інших «з’ясуваннях стосунків» з відверто кримінальним душком.

Відтак широка громадськість отримує спотворену картинку про основи руху у всій його багатогран-ності. Разом із тим інформаційна абе-рація підриває опірність ветеран-ських організацій перед численними кампаніями дискредитації, до яких вдається ворог. До речі, в ряди-годи держава сама виставляє підніжки. Не-щодавній приклад – слова головного психіатра Міноборони, начальника клініки психіатрії Національного вій-ськово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний гос-піталь» полковника Олега Друзя. На круглому столі Комітету Верховної ради з питань охорони здоров’я, в рамках своєї доповіді він назвав 93% учасників АТО «прихованими воро-гами». Чиновника відсторонили, але воду, пролиту на млин російської про-паганди, назад уже не відкачати.

Чому бюджетна гривня оминає новоявлені ветеранські

організації?Як би там не було, політизація,

криміногенна ситуація в країні чи інформаційні провокації не є голо-

вними факторами, що стримують розвиток національної мережі ор-ганізацій ветеранів АТО. Ключо-вою проблемою залишається брак коштів. Питання з приміщенням зі скрипом вирішується – відповідно до законодавства ветеранські орга-нізації мають право на оренду ко-мунального майна за символічну суму – 1 гривню на рік. Але цим по-треби організацій ветеранів АТО, звісно, не вичерпуються. Тому чи-мало таких об’єднань тримаються на плаву виключно завдяки ентузі-азмові ініціативного ядра та добро-вільним пожертвуванням.

Не в останню чергу така ситуа-ція склалась «завдяки» корупцій-ним схемам фінансування ветеран-ських організацій з бюджету країни. Парадоксально, але на чет-вертому році війни державну під-тримку отримує ряд псевдо-вете-ранських структур, діяльність яких вичерпується проведенням плену-мів, покладанням «квіточок-віноч-ків» та друком календариків.

Торік на цю «важливу» для вою-ючої країни діяльність Держслуж-ба у справах ветеранів війни та учасників АТО виділила більше 20 млн грн. Місцевим бюджетам утри-мання таких організацій також об-ходиться в копійчину - приміром на різноманітні заходи, оплату ко-муналки і статутну діяльність, сто-личні ветеранські осередки отри-мають у поточному році 12 млн грн.

Чимало таких об’єднань трима-ються на плаву виключно завдяки

ентузіазмові ініціативного ядра та добровільним пожертвуванням

17

Навесні громадським активіс-там вдалось скаламутити цю ко-рупційну заводь, в якій колишні де-факто підрозділи Комуністич-ної партії України почуваються як риби у воді, а організації ветеранів АТО йдуть на дно. Однак попри низку гучних скандалів справа так і не зрушила з місця, адже в уряді не квапляться з переведенням фінан-сування ветеранських організацій на проектно-конкурсну основу – саме такий механізм відстоює пре-важна більшість ветеранів АТО та волонтерів. Відтак, за перше пів-річчя 2017 року з держбюджету по старих потоках направили 9,5 млн грн., а обіцянка Мінсоцполітики розподілити решту коштів на кон-курсній основі зависла в повітрі.

Прозоре фінансування ветеран-ських організацій під конкретні проекти може створити здорову конкуренцію між організаціями ве-теранів АТО, яким нині доводиться чубитись один з одним за подачки від держави. В нових умовах таким спільнотам доведеться «укрупнюва-тись» - об’єднуватись або координу-вати певний фронт робіт. Інакше вони ризикуватимуть опинитись на голодному пайку.

Кому потрібні «мертві душі» серед ветеранських організацій?

Саме через об’єднання можна уникнути надмірного розпорошен-ня потенціалу ветеранського руху. Сьогодні він роздроблений на

близько 750 громадських об’єднань (таку цифру наводить Держслужба у справах ветеранів війни та учас-ників АТО). При цьому варто вра-ховувати що частина подібних ор-ганізацій існує виключно на папері або з певних причин згорнула ак-тивну діяльність, хоч досі залиша-ються в списках держустанови.

До чого може призвести прак-тика маргіналізації руху ветеранів АТО в довгостроковій перспективі можемо побачити на прикладі Бос-нії та Герцеговини. Бойові дії на те-риторії республіки завершилася в далекому 1995 році. Попри це в країні спостерігається справжня «гіперінфляція» різноманітних ве-теранських асоціацій – їх в країні більш ніж півтори тисячі. Така си-туація викликає обурення серед ветеранів Боснійської війни. В рамках політичного протесту, кіль-ка десятків колишніх учасників бо-йових дій прожили все літо 2017 року в палатках навпроти будівлі уряду. За словами мітингарів пере-важна більшість цих організацій іс-нує для маніпуляцій виборцями та політичного рекрутингу. Тому од-нією з вимог ветеранів-протесту-вальників було припинення фінан-сування «липових» ветеранських осередків з федерального та місце-вого бюджетів.

Іншою проблемою, що змусила цих людей вийти на вулицю Сарає-ва, стало штучне роздування кількості учасників бойових дій.

18

Так, за даними Міністерства у спра-вах ветеранів Боснії та Герцегови-ни на території федерації проживає 570 тис. ветеранів війни, хоч за час конфлікту в лавах Армії Республі-ки Боснії і Герцеговини та Хорват-ської ради оборони воювало близь-ко 280 тис. осіб. Такий «приріст» числа ветеранів у маленькій країні (кожен 5-й дорослий громадянин!) відбувся завдяки рішенню влади зарахувати до числа ветеранів ме-диків, волонтерів та поліцейських, які були залучені до забезпечення воєнних операцій, а також праців-ників місцевих оборонних підпри-ємств.

На переконання протестуваль-ників, у такий спосіб влада купує прихильність певних категорій громадян. Виходом із ситуації, на думку боснійських ветеранів, має стати створення єдиного реєстру учасників війни 1992-1995 років. Такий крок прорідить ряди «ново-ветеранів», що дозволить вивіль-нити більше коштів на реабілітацію і пільги для «бойових» ветеранів.

Для України ця проблема є не менш актуальною. Специфіка на-шої ситуації полягає в тому, що досі неврегульованим залишається пи-тання надання статусу учасника бойових дій (УБД) членам військо-вих формувань, які не побажали увійти в підпорядкування регуляр-них силових структур, або тим до-бровольцям, які пішли на фронт на початковому етапі війни і з тих чи

інших причин не можуть докумен-тально підтвердити свій внесок в оборону держави. Наразі такі ви-падки вирішуються в індивідуаль-ному порядку, адже законопроек-ти, які передбачають розширення категорії УБД на ветеранів-добро-вольців та волонтерів, які діяли на території проведення АТО, не про-йшли сито профільного комітету ВР. Таким чином, з одного боку отримуємо ситуацію, коли у вете-ранському середовищі виникає лі-нія розколу – між «офіційною» більшістю та «неформатною» мен-шістю, яка позбавлена права на частину пільг. З іншого боку, таке рішення законодавців дає підстави сподіватись, що в майбутньому Україні вдасться уникнути босній-ської історії з маніпуляціями на-вколо кількості учасників бойових дій.

Міністерство ветеранів: панацея чи популізм?

Узгодити ці та інші протиріччя всередині ветеранського руху, а за-разом і зміцнити структури органі-зацій ветеранів АТО покликана іні-ціатива створення Міністерства у справах ветеранів. Про підтримку цієї ідеї з боку США було заявлено ще 1 липня за результатами зустрі-чі президента Петра Порошенка з міністром оборони США Джейм-сом Меттісом. Тоді ж почались по-їздки вітчизняних парламентарів за океан - переймати відповідний

19

досвід американських та канад-ських партнерів.

Більшість керівників ветеран-ських спілок та асоціацій з ентузі-азмом сприйняли таку ідею – мов-ляв під парасолькою єдиної установи буде легше відстояти свої права (зараз програми підтримки ветеранів в Україні розосереджені між більш ніж 20 міністерствами та відомствами). Є прихильники та-кої ініціативи і в Міністерстві со-цполітики, яке опікується ветеран-ськими організаціями. Вочевидь, там були б раді скинути з плечей цю «брикливу» ношу.

Критики ідеї Міністерства ве-теранів застерігають, що влада може скористатись новостворе-ним відомством для «причісуван-ня» ветеранського руху, що було б для неї особливо доречно напере-додні виборчих кампаній, які уже не за горами. До того ж наразі між владними колами, громадськістю та військовими немає єдиної пози-ції щодо сфери компетенції гіпо-тетичного міністерства у справах ветеранів.

В будь-якому випадку, очіку-вання від нового відомства бу-дуть значно вищими у повірянні із «замазаною» в численні сканда-ли Держслужбою у справах вете-ранів війни та учасників АТО. Але чи матиме нове відомство до-статній інструментарій, в першу чергу фінансовий та управлін-ський для координації діяльності

з органами місцевого самовряду-вання, між якими розподілено виконання основного об’єму пільг ветеранів?

З огляду на важливість держав-ної підтримки організацій ветера-нів АТО, слід віддати належне ідеї створення Міністерства ветеранів. Однак, враховуючи вищезазначені застереження, навряд чи варто по-спішати з впровадженням даної ініціативи. В протилежному випад-ку, такий орган перетвориться на цапа-відбувайла у відносинах вете-ранських організацій з державою (нині в такій ролі опинилось Мін-соцполітики). Тому наразі осно-вний фронт підтримки ветеран-ських організацій варто зосередити на місцевому рівні – через ради ве-теранів АТО при муніципальних органах управління.

Попри міжнародні дипломатич-ні зусилля, бойові дії на сході нашої держави можуть тривати ще не один рік. Таким чином, потік вете-ранського руху, в який вливати-муться нові й нові тисячі вчораш-ніх захисників вітчизни й надалі змінюватиме ландшафт соціально-го простору України. Сьогодні, пе-ребуваючи всередині цього проце-су, будучи його учасниками і «ровесниками», не просто оцінити скільки часу і зусиль знадобиться для «розмінування» суспільства. Очевидно одне - без допомоги ве-теранських організацій, держава не в змозі подолати цей виклик.

Критики ідеї Міністерства ветера-нів застерігають, що влада може

скористатись новоствореним відомством для «причісування»

ветеранського руху, що було б для неї особливо доречно напередодні

виборчих кампаній, які уже не за горами. До того ж наразі між

владними колами, громадськістю та військовими немає єдиної позиції

щодо сфери компетенції гіпоте-тичного міністерства у справах

ветеранів


20

Агресія Росії в Україні активізу-вала Європейський союз в питанні вироблення ефективної спільної політики безпеки та оборони. Зо-крема, минулого року вперше, по-чинаючи з 2003 р. була прийнята нова безпекова стратегія ЄС. Крім того, започатковано ряд механіз-мів, що мають посилити безпекову та оборонну складові Євросоюзу. Однак, незважаючи на такі дійсно вражаючі - порівняно з минулими роками - кроки вперед, вони на-вряд чи призведуть до того, що ЄС в питанні власної обороноздатнос-ті хоча б на трохи наблизиться до НАТО і стане, як того б декому хо-тілось, його альтернативою. При-чини такого стану речей під час не-

щодавньої Ризької конференції розкрила старший науковий спів-робітник Німецького інституту з міжнародних відносин і безпеки Клаудія Майор.

В червні 2016 року під час самі-ту Європейської ради була пред-ставлена стратегія зовнішньої по-літики і політики безпеки ЄС, яка отримала назву «Загальне бачення, єдиний підхід: сильна Європа» (далі – Стратегія). В передмові до неї Верховний Представник ЄС із закордонних справ і політики без-пеки, Заступник Голови Європей-ської Комісії Федеріка Могеріні за-значила, зокрема, таке: «Мета і навіть саме існування нашого Со-юзу ставляться під сумнів. І, тим не

Пацієнт скоріше мертвий… Або про спільну політику безпеки та оборони ЄС

Ігор Федик, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

21

менш, нашим громадянам і всьому світу, як ніколи раніше, необхідний сильний Європейський Союз. Весь наш регіон став менш стабільним, менш захищеним. Кризи всередині кордонів нашої Спільноти і за її межами мають безпосередній вплив на життя наших громадян. Жодна з наших держав не володіє міццю чи ресурсами, щоб впорати-ся з цими загрозами і використову-вати всі можливості нашого часу в поодинці… …Ця стратегія плекає прагнення Європейського Союзу до стратегічної автономії. Вона не-обхідна, щоб просувати спільні ін-тереси наших громадян, а також наші принципи і цінності. Однак ми знаємо, що подібного роду пер-шорядні завдання найкращим чи-ном вирішуються, якщо ми не одні. Наш Союз буде працювати над тим, щоб зробити наших партнерів сильнішими. Ми будемо поглиблю-вати трансатлантичні зв’язки і наше партнерство з НАТО, пара-лельно з цим встановлюючи зв’язок з новими гравцями і вивчаючи можливості нових форматів. Ми будемо інвестувати в регіональні системи і в співробітництво між регіонами і в їх рамках. І ми будемо сприяти реформі глобального управління, яке могло б впоратися з викликами XXI століття».

Однак для реалізації таких досить амбітних цілей, закладених в вищезазначеній стратегії, на дум-ку німецького експерта, європей-

ським функціонерам на сьогодні необхідно якнайшвидше дати від-повідь на такі важливі запитання:

Чи є в ЄС стабільна основа для цього?

Чи відповідають механізми в сфері безпеки і оборони, які на сьо-годні обговорюються в ЄС, сучас-ним викликам і загрозам, яків сто-ять перед ним?

Чи є на сьогодні в країнах-чле-нах ЄС бачення і політична воля для реалізації вищезазначених ме-ханізмів?

Якщо не дати чіткої відповіді на ці запитання, то є велика вірогід-ність того, що всі сучасні потуги ЄС в сфері безпеки і оборони за-кінчаться так, як закінчувались ра-ніше всі подібні ініціативи.

В той же час, німецький експерт сама спробувала дати відповіді на поставлені запитання, з яких мож-на зробити висновок, що сьогодні є досить велика вірогідність того, що всі зазначені в новій Стратегії кра-сиві слова так і залишаться на па-пері.

А для чого це все ЄС?Незважаючи на наявність в ЄС

таких амбітних механізмів як Узго-джений річний оборонний огляд (Сoordinated Annual Review on Defence, CARD), Постійна струк-турна співпраця (Permanent Structured Cooperation, PESCO), а також запропонована президентом Франції Е.Макроном ініціатива

Чи відповідають механізми в сфері безпеки і оборони, які на сьогодні

обговорюються в ЄС, сучасним викликам і загрозам, яків стоять

перед ним?

22

щодо спільного оборонного бю-джету ЄС та спільних сил реагу-вання, німецький експерт переко-нана, що їх реалізація на сьогодні є неможливою через відсутність сильної основи для цього.

За її словами, мотивації членів ЄС дуже різні і часто суперечливі. Є країни, які беруть участь в євро-пейській оборонній і безпековій кооперації тому, що вони реально зацікавлені в європейській інтегра-ції. Як, наприклад, ФРН. Інші краї-ни виступають за формування на-дійних сил безпеки і оборони. Інші – просто хочуть взяти участь в оборонних ініціативах ЄС просто, щоб не опинитись за бортом євро-пейських процесів. Однак, така ко-операція не є сильною основою для того, щоб побудувати щось ефек-тивне. Так, Євросоюзу потрібна внутрішня домовленість щодо всіх питань, але в той же час, йому так само потрібна ясність стосовно того, що він хоче досягти, і для чого всі ці оборонні механізми запуска-ються.

Тому, в даному контексті екс-перт ставить перед ЄС ще декілька уточнюючих запитань: «Чи вла-штовує їх нинішня основа для обо-рони і безпеки? Чи довірятимуть європейські країни Євросоюзу в питанні оборони так, як вони дові-ряли до цього США і НАТО? Хто повинен бути лідером оборони ЄС? Чи можна оборону ЄС побудувати без лідера? В НАТО цей лідер чітко

виражений – це США. Хто буде цим лідером в ЄС? – Інша країна, інституція, чи це можна буде зро-бити без лідера?». Єдине, в чому вона висловила впевненість – та-ким лідером точно не буде ФРН.

Окрім внутрішнього самовиз-начення, ЄС також має надати й чіткі меседжі стосовно того, що він хоче досягти, для зовнішнього сві-ту. Так він може говорити про єв-ропейську оборону, стратегічну ав-тономію тощо. Але чи дійсно європейці хочуть бути автономни-ми і якщо так, то від кого? Якщо ж ЄС хоче мати стратегічну автоно-мію і займатись кризовим менедж-ментом і стабільністю на Півдні Європи, то йому тоді про це краще чітко заявити, щоб уникнути непо-розуміння зі своїми партнерами.

Однак експерт переконана, що в сьогоднішніх умовах говорити про стратегічну автономію ЄС недо-цільно, адже, без конвенційних і ядерних сил США в Європі та мож-ливостей Великобританії ЄС не в змозі забезпечити свою власну без-пеку і оборону. Більш реальним для європейських країн є згода з військовою присутністю США в Європі та одночасна твереза оцінка своїх оборонних можливостей і на-прямів, де ці можливості можна найефективніше застосувати.

Повертаючись до питання ліде-ра для спільної безпеки і оборони ЄС, експерт зазначила, що потреба в його наявності залежатиме від

Мотивації членів ЄС дуже різні і часто суперечливі

В сьогоднішніх умовах говорити про стратегічну автономію ЄС

недоцільно, адже, без конвенційних і ядерних сил США в Європі та можли-востей Великобританії ЄС не в змозі

забезпечити свою власну безпеку і оборону

23

того, що собою являтиме поняття європейської безпеки і оборони. Якщо це буде посилення можли-востей щодо кризового управління на південних кордонах ЄС, то тут лідером може періодично бути будь-яка країна. Якщо це полягати-ме в координації збільшення обо-ронних бюджетів і посилення інду-стріальної бази, то для цього не потрібно лідера. Однак обидва ви-падки, на її думку, не відповідають сучасним безпековим і оборонним потребам ЄС. Єдине, що їм відпо-відатиме – це збереження військо-вої присутності США в Європі, а також усвідомлення необхідності збільшення оборонних видатків в рамках НАТО.

Поряд з цим вона вважає, що ЄС все ж потрібно готуватись до того дня, коли в США буде змінено фокус на інший регіон чи встанов-лено інші пріоритети, в результаті чого ЄС все ж таки отримає т.зв. стратегічну автономію, при чому як політичну і конвенційну, так і ядерну.

Проблеми з реалізацією амбіцій До сьогоднішнього дня оборон-

ну співпрацю в рамках ЄС можна вважати позитивом для багатьох країн. Однак, при цьому, ця співп-раця не є їх необхідністю. Необхід-ність оборонної співпраці – це те, що більшість країн ЄС робить в рамках НАТО. І на сьогодні вини-кають запитання: «Чи є можливість

перетворити в необхідність обо-ронне співробітництво в рамках ЄС? Наскільки сильно європейці захочуть це зробити? Це буде їх власне бажання, чи це можливо тільки в результаті зовнішнього впливу, як на приклад, загроз з боку Росії чи політики США?» Якщо ж Сполучені Штати дійсно приймуть рішення щодо поступо-вого зменшення своєї військової присутності в Європі чи взагалі ви-ходу з НАТО (до чого сьогодні за-кликають деякі експертні групи в США), то тоді вони почнуть пере-кладати всю свою відповідальність на ЄС. І це стане великим випробу-ванням для Євросоюзу. Адже, в ЄС дуже великі оборонні амбіції, од-нак не має справжнього бажання їх реалізувати: ні політично, чітко за-являючи про власні бажання та на-міри, ні з питань фінансів та інфра-структури. І ті інструменти, які на сьогодні активно обговорюються – CARD, PESCO, європейський обо-ронний фонд – навряд чи зможуть щось змінити, оскільки це більше процеси та інституції, аніж реальна демонстрація намірів щось зроби-ти.

Суверенітет в обмін на безпекуЩе однією проблемою для ефек-

тивної реалізації спільної політики безпеки та оборони ЄС, є те, що для цього його країнам-членам по-трібно максимально віддати йому свій суверенітет. Оскільки і CARD,

24

і PESCO, і пропозиція президента Макрона є найвищим рівнем інте-грації і в той же час – найвищим рівнем позбавлення суверенітету, який країни-члени ЄС могли на сьогодні отримати. З іншого боку, жодна країна самостійно не може зробити нічого суттєвого для за-безпечення безпеки і оборони в Європі. Тобто, якщо говорити про колективну оборону ЄС, то євро-пейські країни повинні усвідоми-ти, що вони залежать одне від од-ного, і що їх безпека залежить від передачі частини свого сувереніте-ту до інституцій ЄС. І тут виникає чергове запитання: «А наскільки країни ЄС готові віддати йому свій суверенітет в обмін на підвищення власної безпеки?»

Однак, якщо вже бути взагалі відвертим, то європейські країни мають усвідомити, що їх безпека вирішується не на європейському, а на євроатлантичному рівні.

Підсумовуючи все вищесказа-не, стає очевидним, що на сьогод-ні в ЄС є сильні амбіції щодо по-будови колективної оборони, але не має справжнього бажання їх реалізувати: ні політично, ні фі-нансово, ні практично (інфра-структура та обладнання). З огля-ду на це, запропоновані в рамках ЄС інструменти як, наприклад, CARD, PESCO, чи спільний обо-ронний бюджет, не стануть силь-ною основою для спільної обо-ронної політики ЄС, оскільки вони є більше процесами та інсти-туціями, а не реальними намірами щось змінити.

В той же час очевидним є й те, що ефективна реалізація спільної політики безпеки та оборони ЄС є малоймовірною і, як результат, безпека і оборона європейських країн й надалі залежатиме від НАТО, зокрема, присутності США в Європі.

Європейські країни мають усвідоми-ти, що їх безпека вирішується не на європейському, а на євроатлантич-

ному рівні


25

У вересні 1991 р. у Республіці Молдова був ліквідований Комітет державної безпеки (КДБ)1, а на його основі створене Міністерство наці-ональної безпеки (МНБ). Останнім Головою КДБ і першим міністром нової структури став колишній полковник міліції Анатолій Плуга-ру, звільнений з МВС за участь у Демократичному русі на підтримку перебудови2. Як і у багатьох по-страдянських країнах нові молдов-ські спецслужби за інерцією продо-

1 Четверо з дев’яти керівників КДБ Молдав-ської РСР (1954-1991) були українцями.

2 Плугару Анатолий Фёдорович (Анатол Ту-дор). [Електронний ресурс]. – Режим досту-пу: http://shieldandsword.mozohin.ru/personnel/plugadu_a_f.htm

вжували діяти поза правовим полем. Лише у жовтні 1995 р. пар-ламент Молдови прийняв профіль-ні закони «Про державну безпеку» і «Про органи державної безпеки».

Наприкінці 1999 р. МНБ було реорганізоване у Службу розвідки та безпеки (СРБ) РМ3. Хоча реорга-нізація проходила з «оглядкою» на румунський досвід4, розвідуваль-ний і контррозвідувальний підроз-

3 Назву цього відомства з румунської мови (Serviciul de Informaţii şi Securitate) перекла-дають як Служба інформації та безпеки, од-нак у контексті діяльності спецслужб термін «informațiе» більш доцільно перекладати як «розвідка».

4 У Румунії у 1990 р. була створена окрема Служба зовнішньої розвідки.

Спеціальні служби Республіки Молдова: під румунським тяжінням

Володимир Паливода, старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки

Національного інституту стратегічних досліджень

26

діли залишилися у складі СРБ. Крім цього, на СРБ покладені завдання захисту конституційного ладу, бо-ротьби з тероризмом, охорони дер-жавної таємниці та ведення вій-ськової контррозвідки.

На сьогодні систему спеціаль-них служб РМ складають: СРБ; Де-партамент розвідки МО; Служба державної охорони і захисту (СДО-іЗ); Прикордонна поліція МВС; Митна служба.

Починаючи з 1992 р., головним об’єктом роботи спецслужб Молдови залишається так звана Придністров-ська Молдавська Республіка (ПМР), а головним противником - Міністер-ство державної безпеки (МДБ) само-проголошеної держави5. Найбільш відомим епізодом цього багаторічно-го протистояння є справа керівника Тираспольського відділення Народ-ного фронту Молдови та прибічника об’єднання з Румунією Іліє Ілашку. Під час збройного конфлікту у Придністров’ї колишній кадровий офіцер Радянської армії командував розвідувально-диверсійною групою (РДГ) «Бужор». За однією з версій, вона підпорядковувалась МНБ6, за ін-шою, - Ілашку діяв самостійно і ніко-ли не був співробітником спецслужб РМ, але регулярно, за власною ініціа-тивою, передавав їм певну інформа-

5 У 2012-2016 рр. МДБ мало назву Комітет державної безпеки ПМР.

6 «Дело Илашку», или 20 лет спустя. [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http://enews.md/blogs/view/4586/

цію7. Пізніше виникла ще одна версія про те, що РДГ «Бужор» - провокація МДБ ПМР, яке впровадило у лави місцевих націоналістів свого агента-провокатора. Саме він вчиняв теро-ристичні акти, та не за вказівками з Кишинева, а за завданням придні-стровських сепаратистів8.

7 Бергман М. «Вождь в чужой стае». [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http://femida-pmr.narod.ru/pol it ika/051012_bergman.htm

8 Бергман заявил, что диверсионную группу «Бужор» создал Антюфеев. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vedomosti.md/news/Bergman_Zayavil_Chto_ Diversionnuyu_Gruppu_Buzhor_Sozdal_Antyufeev

Ілюстрація № 1.Джерело: http://mgb-pmr.com/uploaded/2017/

Gerb%20MGB.jpg

27

У червні 1992 р. Ілашку та члени його групи були затримані, а пізні-ше засуджені судом ПМР. Смертну кару для Ілашку потім замінили на довічне ув’язнення. За час перебу-вання у тюрмі його двічі обирали депутатом парламенту Молдови. У 2000 р. Ілашку прийняв румунське громадянство і був обраний сена-тором від націоналістичної партії «Велика Румунія». У 2001 р. на про-хання нового президента Молдови Володимира Вороніна його екстра-дували на Батьківщину. Вважаєть-ся, що на видачі Ілашку наполягла Росія, для якої комуніст Воронін міг стати більш тісним союзником, ніж його попередники9.

Після звільнення Ілашку був на-городжений («за особливі заслу-ги») найвищими орденами Румунії та Молдови. Незважаючи на те, що у Кишиневі ніколи не підтверджу-вали його зв’язків зі спецслужба-ми, у румунськомовній версії «Вікі-педії» говориться про Ілашку як «командира загону спеціального призначення МНБ РМ»10.

У січні 2003 р. МДБ ПМР опри-люднило інформацію, яка виявила-ся неприємною несподіванкою для СРБ Молдови. Протягом семи ро-

9 Молдавская «Группа Илашку» - террористы или политзеки? [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: https://regnum.ru/news/465200.html?forprint

10 Ilie Ilaşcu. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ro.wikipedia.org/wiki/Ilie_Ilaşcu

ків придністровська контррозвідка проводила оперативну гру з мол-довською спецслужбою, де були впевнені, що мають особливо цін-ного агента у Тирасполі, в оточенні самого міністра державної безпеки. Агентові, крім збору інформації про діяльність міністерства (зокре-ма, про виїзди його керівництва в Україну), відпрацьовувалися за-вдання щодо підготовки державно-го перевороту в ПМР та фізичного усунення Володимира Антюфєєва, який очолював МДБ Придністров’я.

Майор Олег Осадчук після отримання цих завдань відразу до-повідав про них у своєму рідному відомстві, і до Кишинева постійно надходила добре підготовлена де-зінформація11. Як тут не пригадати слова з відомої пісні Володимира Висоцького «Пародия на плохой детектив»: «Враг не ведал, дурачи-на: тот, кому всё поручил он, был чекист, майор разведки и прекрасный семьянин».

Зоною особливої уваги сепара-тистська ПМР є не тільки для СРБ Молдови. Так, у березні 2012 р. від-булися молдовсько-румунські кон-сультації делегацій військових спецслужб двох країн, на яких об-говорювались ситуація у Придністров’ї та перспективи по-дальшого співробітництва. Зважа-

11 СИБ Молдовы готовит захват государствен-ной власти в Приднестровье – признания агента. [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: https://novostipmr.com/old/2003/ol99-01-03.html

28

ючи на фігуру керівника Департа-менту розвідки МО РМ полковника В’ячеслава Герваса, випускника зе-нітно-артилерійського училища у м. Сібіу (Румунія), таке співробіт-ництво має бути плідним12.

Бунтівний регіон понад Дні-стром інколи стає «яблуком роз-брату» між Україною та Молдовою. У квітні 2012 р. (тринадцятого чис-ла, у п’ятницю!) в Одесі, у приват-ній квартирі оперативниками СБУ за підозрою в шпигунській діяль-ності був затриманий громадянин РМ Семен Нікулін13. Затримання відбувалося, як говориться, у кра-щих традиціях жанру. Процес пе-редачі іноземцеві документів таєм-ного характеру фіксувався на приховану відеокамеру. Господар квартири – співробітник одного з державних органів України отри-мав ці документи у Місії ЄС з на-дання прикордонної допомоги Україні і Молдові (EUBAМ). Він потрапив у поле зору СБУ як особа причетна до витоку таємної інфор-мації, тому контррозвідникам не довелось довго «умовляти» чинов-ника провести контрольовану зу-стріч з Нікуліним.

12 Спецслужбы Молдовы и Румынии объединяют усилия. [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: https://dniester.ru/node/6713

13 СМИ: в Одессе по подозрению в шпионаже задержан гражданин Молдовы. [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http://du msk ay a . ne t / ne w s / s m i - v - o d e ss e - p o -podozreniyu-v-shpionage-zadergan-021010/

За твердженнями деяких ЗМІ, іноземний громадянин начебто збирав для СРБ Молдови дані про рух вантажів з території України через придністровську ділянку українсько-молдовського кордону, оскільки Кишинів не довіряв офі-ційній інформації, що надходила з Києва. У свою чергу, газета «Сегод-ня», посилаючись на власне джере-ло в СБУ, повідомляла, що молдо-ванин відслідковував потік контрабанди зброї з Росії через Україну до невизнаної ПМР. Реак-ція сусідньої країни на ситуацію з

Ілюстрація № 2.Джерело: http://dumskaya.net/news/osug-dennyj-v-odesse-moldavskij-shtirlic-intere-

so-027369/

29

Нікуліним була прогнозованою. Місцева преса назвала це провока-цією, а СРБ оприлюднила заяву на-ступного змісту: «Затриманий у квітні в Одесі Службою безпеки України громадянин Молдови Се-мен Нікулін не був залучений до будь-якої діяльності, пов’язаної зі Службою розвідки та безпеки РМ»14.

Хоча до подібних заяв прийнято ставитися з недовірою, та цього разу СРБ не покривила душею. Аналіз біографії іноземця дає усі підстави стверджувати, що він пра-цював на військову розвідку. Отож, Семен Нікулін народився у 1974 р. у Кишиневі. У 1992-1996 рр. на-вчався в Одеському інституті Су-хопутних військ. Після його закін-чення протягом року він прослужив в українській армії (причому, у вій-ськовій розвідці!), а у 1997 р. подав рапорт на звільнення, нібито через конфлікт з начальством. Повернув-шись до Молдови, поновлюється на військовій службі у Департамен-ті розвідки МО РМ. У 2002-2003 рр. Нікулін - начальник розвідки 2-ї піхотної моторизованої бригади імені Стефана Великого.

У 2003 р. він знову звільняється з армії (на цей раз - з молдовської), мотивуючи звільнення низькою зарплатою. Нове місце роботи йому

14 Молдавская разведка утверждает, что задержанный в Одессе шпион – не её. [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://dumskaya.net/news/moldavskaya-razvedka-utvergdaet-chto-zadergannyj-021061/

допомогли знайти колишні (чи не колишні?) колеги по розвідці. Ні-кулін, не маючи фахової освіти, стає журналістом державного ін-формагентства «Moldpres», де спе-ціалізується на придністровській проблематиці. У 2004-2007 рр. він працює оглядачем газети «Незави-симая Молдова». Ймовірно, за змістовні статті невдовзі отримує наступне військове звання «майор»15 . Потім на кілька років сліди Нікуліна губляться, а у 2011 р. він вже директор зареєстрованої у Кишиневі фірми «SCOF_Consulting R.A.»16. Це дає йому можливість часто відвідувати Україну у «бізне-сових» справах. На момент затри-мання в Одесі Семен Нікулін мав документи співробітника прес-центру Об’єднаної контрольної ко-місії 17.

Фінал цієї історії виявився до-сить несподіваним. Спійманому на «гарячому» громадянину Мол-дови, згідно із санкцією ч. 1 ст.

15 Осужденный в Одессе «молдавский Штир-лиц» интересовался флотским спецназом и полетами самолётов-разведчиков над Румынией. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dumskaya.net/news/osugdennyj-v-odesse-moldavskij-shtirlic-intereso-027369/

16 Источник: задержанный в Одессе агент мол-давской разведки «светил» транзит грузов через приднестровскую границу. [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http://dumskaya.net/news/istochnik-zadergannyj-v-odesse-agent-moldavskoj--021017/

17 Тристоронній орган, який керує миротвор-чою операцією у Придністров’ї.

30

114 Кримінального кодексу Укра-їни («шпигунство»), «світило» від восьми до п’ятнадцяти років по-збавлення волі. Разом з тим, у лю-тому 2013 р. він був засуджений лише до одного року, а через два місяці звільнений, оскільки май-же весь термін відсидів у СІЗО. Судячи з усього, таке поблажливе ставлення до Нікуліна – резуль-тат джентльменської угоди між Києвом і Кишиневом. Підтвер-дженням цього стала заява ано-німного офіцера СРБ РМ про те, що Семена Нікуліна судили не за шпигунство, а, навпаки, за ви-криття агента СБУ у Молдові. І українська контррозвідка, таким чином, звела з ним свої рахунки18.

18 Гражданину Молдовы Никулину дали год за

Значить, можна припускати, що мав місце класичний обмін роз-відниками на кшталт того, який показаний у фільмі Стівена Спіл-берга «Шпигунський міст».

Віддаючи данину європей-ським традиціям, молдовський парламент у жовтні 2012 р. затвер-див на посаді Директора СРБ кар’єрного дипломата Міхая Бала-на, який професійну освіту здобу-вав на курсах при МЗС Румунії. Як і кожний новий керівник, Балан вирішив, що спецслужба потребує термінових змін. Він закликав пе-реймати досвід «не лише у КДБ Ро-сії, але й брати приклад з європей-

шпионаж и выпустили на свободу. [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http://nbnews.com.ua/ru/news/84877/

Стара емблема СРБ.Ілюстрація № 3.

Джерело: http://www.heraldicum.ru/mol-dova/images/securit.gif

Нова емблема СРБ.Ілюстрація № 4.

Джерело: http://www.moldova.org/ru/wp-content/uploads/sites/3/2016/02/logo-

31

ських колег: Франції, Великої Британії»19.

У 2014 р. була прийнята Стра-тегія інституційної реформи СРБ, розрахована на п’ять років20. Про її результати громадськість дові-дається наступного року. Нато-мість, єдиною відомою новацією у роботі молдовської спецслужби стала зміна її емблеми. З неї при-брали зображення щита і меча, за-лишивши тільки зірку з гербом країни. У такий спосіб новий

19 У Службы информации и безопасности Молдовы - новое лицо. [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.newscom.md/admin/index.php?section=documents&action=add&id= 2&page=1

20 Nivelul de implementare a Strategiei de reformare instituţională pentru anii 2014-2018, discutat în cadrul Colegiul SIS. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sis.md/ro/comunicare/noutati/nivelul-implementare-strategiei-reformare-institutionala-anii-2014-2018-discutat

очільник відомства вирішив по-кінчити з чекістською символікою. Він також має намір змінити назву СРБ, виключивши з неї слово «безпека»21.

З початком українсько-росій-ського конфлікту Молдова відчула на собі відлуння гібридної війни. На додаток до ПМР на її території мала б з’явитися ще одна псевдо-країна – «Республіка Буджак», до складу якої планувалося включи-ти Гагаузію та частину Одеської області. У листопаді 2015 р. СРБ РМ затримала у Кишиневі колиш-нього співробітника Федеральної митної служби Росії, котрий разом із групою прибічників-сепаратис-тів через соціальні мережі прово-див агітацію за відторгнення від

21 Молдавская спецслужба избавится от «сим-волов КГБ». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://lenta.ru/news/2013/03/13/sib/

32

Молдови і України згаданих тери-торій. Раніше подібною агітацією в Одеській області займалися чле-ни пов’язаної з російськими спец-службами так званої «Народної ради Бессарабії», але її діяльність була припинена СБУ22.

Загострення політичного про-тистояння між гілками влади (осо-бливо після минулорічних прези-дентських виборів) призвело до певних змін у системі спеціальних служб Молдови. У грудні 2016 р. законодавчий орган РМ прийняв законопроект, згідно з яким Глава держави був позбавлений права призначати директора СРБ та ко-ординувати діяльність спецслуж-би. Одночасно у підпорядкування СРБ, яка перейшла під парламент-ський контроль, передано СДОіЗ та Державну фельд’єгерську служ-бу23. На думку колишнього заступ-ника міністра національної безпе-ки РМ Бориса Гамураря, такі зміни є непродуманими, тому що орга-нами безпеки колективно керува-ти не можна24.

22 В Молдове задержали российского агента, агитировавшего за «республику Буджак». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.blackseanews.net/read/108147

23 Служба информации и безопасности более не в компетенции президента Молдовы. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://deschide.md/ru/russian_news/politic_ru/4298/ Служба-информации-и-безопасности-более-не-в-компетенции-президента-Молдовы.htm

24 Перетягивание спецслужбы по-молдавски.

Справжні причини обмеження повноважень проросійського пре-зидента Ігоря Додона стали зрозу-мілими у травні 2017 р., коли МЗС Молдови оголосило «персонами нон грата» п’ятьох дипломатів з посольства РФ (не виключено, що за підказкою з Бухареста). Одним із них став помічник військового аташе Олександр Грудін, якого місцева контррозвідка звинувати-ла у вербовці екс-депутата парла-менту Юрія Болбочану. Сам Бол-бочану заарештований за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії, йому загрожує по-карання до 20 років тюремного ув’язнення25.

У вересні 2017 р. відбулася ще одна подія, яка засвідчила продо-вження «дрейфу» Кишинева у бік свого західного сусіда. Профільна комісія парламенту надала пози-тивний висновок стосовно зако-нопроекту, що дозволяє подвійне громадянство для співробітників СРБ26. Якщо брати до уваги, що понад 445 тисяч громадян Молдо-ви отримали румунські паспорти,

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dniester.ru/node/15380

25 Страна нон грата: зачем Молдове скандал с высылкой дипломатов? [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: https://ru.sputnik.md/analytics/20170530/12894775/moldova-non-grata-skandal-diplomat.html

26 Депутаты не возражают, чтобы офицеры СИБ-а имели гражданство других госу-дарств. [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: https://www.noi.md/ru/news_id/246916

33

то цілком ясно про яку «подвій-ність» йде мова27. Коментуючи цю ситуацію, колишній заступник мі-ністра закордонних справ і євро-пейської інтеграції РМ Валерій Осталеп заявив: «Потрібно розу-міти, що подвійне громадянство має на увазі подвійну лояльність. Це особливо актуально в сфері спеціальних служб, так як дозвіл їх співробітникам ставати грома-дянами іноземних держав стано-

27 Румынские паспорта начнут бесплатно выдавать молдавским гражданам. [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: https://www.kp.md/daily/26629/3648536/

вить загрозу національній безпеці. При вступі на службу будь-який офіцер дає клятву на вірність сво-їй державі, а згідно із законом на нього покладається обов’язок слу-жити інтересам однієї, але не кіль-кох держав. Тепер припустимо, що співробітник СРБ отримує грома-дянство Румунії або Росії. Чи існу-ють у цих країн державні інтереси, що суперечать нашим? Думаю, що так»28.

28 Депутаты не возражают, чтобы офицеры СИБ-а имели гражданство других госу-дарств. [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: https://www.noi.md/ru/news_id/246916


34

Часть 2. Вооружение Войска Польского

Так погибают замыслы с размахом,вначале обещавшие успех, от

долгих отлагательств.Вильям Шекспир «Гамлет»

ВС Польши частично оснащены устаревшим советским вооружени-ем (в т.ч. лицензионным и иногда мо-дернизированным), частично – уста-ревшим западным вооружением,

полученным от союзников по НАТО безвозмездно, а также относительно современным западным вооружени-ем, выпускаемым в Польше по ли-цензии. Сейчас ведется перевоору-жение ВС современными образцами, но оно осуществляется медленно и с задержками. Пока преобладает уста-ревшее вооружение.

ВООРУЖЕНИЕ СВ ПОЛЬШИ в 2016 г приведено в табл. 1, а стрел-ковое оружие – в табл. 2 [1, 2]

Аналітичні розробки

Войско польское и проблемы его перевооружения

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

Таблица 1

Классы вооружений Количества и типы вооружений Танки 985: 346 Т-72М1 (в резерве), 159 Т-72М1Z, 233 РТ-91, 142

Leopard 2A4, 105 Leopard 2A5

БМП гусеничные 1305: 1268 БМП-1, 37 БРМ-1К

35

Танки включает Т-72М1, Т-72М1Z, РТ-91 и Leopard-2А4/5.

Т-72М1 производился в Польше по лицензии. Часть их (159 ед.) была модернизирована до уровня РТ-91 и получила обозначение Т-72М1Z (на вооружении 3-х бригад). Осталь-ные Т-72М1 находятся в резерве.

РТ-91 – это выпускавшийся в Польше глубоко модернизирован-

ный Т-72М1 с цифровой СУО, те-пловизором, двигателем увеличен-ной мощности, динамической защитой и радиостанцией, совме-стимой с принятыми в НАТО.

Танки Т-72М1/М1Z и РТ-91 считаются устаревшими, но в 2017 г решено продлить их эксплуата-цию на 10-15 лет. Разработаны про-екты глубокой модернизации

ББМ колёсные 700 Rosomsk 8х8 (всего заказано 880, в т.ч. 480 БМП и БРМ)БА MRAP 115: 30 Maxxpro, 40 Cougar, 45 M-ATVБРДМ 329: 237 БРДМ-2, 92 WD R-5Самоходные гаубицы 431: 292 122-мм 2С1, 111 152-мм М-77 Dana, 28 155-мм Crab Миномёты 192: 89 98-мм M-98, 95 120-мм M-120, 8 самоходных Rak (+

500 LM-60D) РСЗО 180: 30 122-мм RM-70, 75 БМ-21, 75 WR-40СПТРК 18 Конкурс ПТРК 198: 100 Фагот, 98 Spike-LR (всего заказано 264 ПУ и 2675

ракет)Зенитные установки 324: 252 23-мм ЗУ-23, 72 ZUR-23-2S/KGЗСУ 28: 8 23-мм ЗСУ-23-4, 20 ЗСУ-23-4МP BialaД-ны ЗРК (батр/ПУ) 9 (36/144): 5 (20/80) Куб-М1, 4 (16/64) Оса-РПЗРК 938: 627 Стрела-2М, 311 GromУдарные вертолёты 28 Ми-24В/ДВертолёты обеспечения 98: 41 Ми-2, 14 Ми-8, 9 Ми-17, 34 W-3 Sokol БпАК (БЛА) 20 (69): 15 (45) Orbiter, 1 (8) Scan Eagle, 4 (16) Fly Eye

Таблица 2Классы оружия Типы оружияПистолеты P-64 CZAK, P-83 Wanad, WIST-94, Glock 17Пистолеты-пулемёты PM-84 GlauberytАвтоматы АКМ, АКМС, Beril, Mini BerilГладкоствольные ружья Mossberg 590Снайперские винтовки СВД, SWD-M, SAKO TRG-21/22, Bor, TorПулемёты ПКМ, UKM-2000, MG-3, ДШК, НСВТ, WKM-BГранатомёты Pallad, Pallad-D, SBAO-40, RGP-40, автоматический Мк19ПТ гранатомёты РПГ-7, RPG-76 Komar, СПГ-9, Carl Gustav M3

36

Т-72М1 до уровня Т-17 и менее глубокой – Т-72М1 и РТ-91 до уровня РТ-91М2. Проект Т-17 соз-даётся с использованием 120-мм украинской пушки КБМ2, польско-го АЗ в нише башни, польских ком-позитных панелей брони, новой СУО и дистанционно управляемой пулемётной турели. Проект РТ-91М2 более дешёвый и создаётся с использованием новой ДЗ и СУО.

Leopard-2A4 и Leopard-2A5 из ФРГ являются наиболее современ-ными в парке. Их поставили из за-пасов бундесвера по символиче-ской цене. Leopard-2A4 были изготовлены в 1985-1987 годах, их ресурс выработан и они требуют капремонта и модернизация. Кро-ме того, их техобслуживание вдвое дороже, чем у РТ-91. Тем не менее, было поставлено ещё 14 Leopard-2A4 и 105 более современных Leopard-2A5. Из 11 польских тан-ковых б-нов 3 оснащены Т-72М1Z, 4 – РТ-91, 2 – Leopard-2A4 и 2 – Leopard-2A5. Обсуждалась воз-можность закупки ещё до 60 тан-ков Leopard-2 для 1 б-на, но запасы бундесвера исчерпаны.

ББМ включают БМП-1, БРМ-1К и новые колёсные 8х8 Rosomak.

БМП-1 составляют основу пар-ка БМП. Они выпускались по со-ветской лицензии под обозначени-ем BWP-1, давно устарели и нуждаются в замене. Разрабатыва-лось несколько программ их мо-дернизации (с перевооружением

25-, 30- и 40-мм пушками), но они не были реализованы, поэтому 14 механизированных б-нов СВ из 22 по-прежнему оснащены старыми БМП-1. Чтобы продлить на 25 лет срок их эксплуатации, планирова-лась ограниченная модернизация 468 БМП-1 до уровня БМП-1М Puma без усиления вооружения (установка ночных прицелов, заме-на двигателя и усиление брони). Но и эта программа была отменена в 2009 г.

БРМ-1К (BWR-1K) также уста-рели аналогично БМП-1.

ББМ Rosomak – модифициро-ванные финские колёсные 8х8 ма-шины AMV, производимые в Поль-ше по лицензии. Ими уже оснащено 5 механизированных б-нов в 12-й и 17-й бригадах.

Вес БМП 22,5 т (может перевоз-иться самолётом С-130 и плавать), размеры 7,8х2,8х3,2 м, двигатель 543 л.с., скорость 100-120 км/ч (на плаву 10), пробег 600-800 км. Бро-ня защищает от 14,5-мм пуль. Эки-паж 3 чел., десант – 6-8. БМП имеет итальянскую башню Hitfist-30P с американской 30-мм пушкой Мк-44 и 7,62-мм пулемётом. Недостат-ки БМП – слабая броня и большие размеры.

Выпускались следующие вари-анты ББМ Rosomak:• БМП ISAF – с усиленной бронёй

(защищает от ПТУР, РПГ-7 и мин), но вес вырос до 26 т, разме-ры 8,2х3,7х3,3 м, десант станет 6

37

чел. и машина не может плавать и перевозиться самолётом С-130. Применялась в «горячих точках».

• БТР – вес 21 т, размеры 7,8х2,8х2,4 м, вооружение 12,7-мм и 7,62-мм пулемёты, 40-мм гранатомёт Мк19.

• БТР S – перевозит 2 расчёта ПТРК Spike-LR (для противо-танковых взводов механизиро-ванных б-нов).

• 120-мм самоходный миномёт М-120К Rak.

• Бронированная медицинская машина (БММ) WEM – вес 22,5 т, размеры 7,8х2,8х3,1 м, экипаж 4 чел. + 3 лежачих раненых.

• БММ WEM ISAF – с усиленной бронёй, вес 26 т, размеры 8,4х3,8х3,2 м, машина не может плавать и пе-ревозиться самолётом С-130.

• Машина управления огнём (МУО) AWD для М-120К Rak. Вес 22,5 т, размеры 8,2х3,7х2,5 м.

• БРМ R-1 (командирская разве-дывательная) и R-2 (разведыва-тельная). Оснащена башней Hitfist-30P и разведывательным оборудованием. Вес 23,3 т, раз-меры 8,7х3х3,5 м.

• Машина-носитель БпАК FlyEye WSRiD.

• Машина технической диагно-стики WRT с краном г/п 1,3 т, вес 22,5 т, размеры 8,3х3х2,9 м, эки-паж 4-5 чел.

• Учебная машина NJ. Вес 22,5 т, размеры 7,9х2,8х3,1 м, экипаж 2-4 чел.

Созданы: • БМП М – модернизированная с

ПТРК Spike-LR и системой управления боем.

• Машина непосредственной под-держки (БМТВ) Wilk с бельгий-ской башней CT-CV 105 HP (105-мм пушка с ПТУР Falarick-105, 7,62-мм и 12,7-мм пулемёты). Вес машины 26 т, размеры 8,5х2,8х3,6 м.

• Машина непосредственной под-держки Wilk-2 с бельгийской башней XC-8 120HP (120-мм/47 пушка с ПТУР Falarick-120 и 7,62-мм пулемёт). Вес машины 30-32 т, двигатель 604 л.с.

• Боевой модуль ZSSW-30, имею-щий 30-мм пушку Мк-44, 7,62-мм пулемёт и 2 ПТУР Spike-LR. Им будут вооружаться БМП и БРМ второго заказа [18]. Создаются машины артилле-

рийской разведки AWR, управле-ния ПВО Lowsza/Rega, РХМ RSK и БРЭМ WPT.

Первый заказ 2002 г включал 690 ББМ Rosomak (313 БМП с баш-нями Hitfist-30P, 125 БТР и 252 спе-циальных машин). По нему было выпущено 570 ББМ 8х8 (машины 6х6 не выпускались). Второй заказ 2013 г включал 307 ББМ (поставка до 2019 г). В сумме было заказано 877 ББМ (в т.ч. 359 БМП с башнями Hitfist-30P и 122 БМП с боевыми модулями ZSSW-30) [2, 3, 4].

Бронеавтомобили 4х4 класса MRAP (защищённые от мин и за-

38

сад) включают машины Maxxpro, Cougar, M-ATV из США. Они ак-тивно используются в миротворче-ских операциях, в которые вовле-чены ВС Польши.

Самоходные гаубицы включает 122-мм 2С1 «Гвоздика» и 152-мм Dana (обе не удовлетворяют стан-дартам НАТО), а также новые 155-мм Krab.

СГ 2С1 (советские лицензион-ные) считаются устаревшими и нуждаются в замене. Ими воору-жены 11 д-нов (9 из бригад и 2 из артполка 12-й дивизии).

СГ М-77 Dana (чешские колёс-ные 8х8) удовлетворяли требова-ниям войск, но тоже будут нуж-даться в замене. Ими вооружены 2 д-на в 12-й и 17-й бригадах на ББМ Rosomak и 1 д-н в артполку 11-й дивизии.

СГ Krab поступили на вооруже-ние первого полкового д-на. Они созданы по стандартам НАТО и имеют 155-мм/52 немецкие гауби-цы (дальность стрельбы до 40 км) в башне от английской СГ AS-90 на гусеничной базе южнокорейской СГ К9 (вес 48 т). Всего планируется закупить 120 ед. для оснащения 5 д-нов [2, 5].

РСЗО включают чешские 122-мм RM-70, устаревшие советские БМ-21 «Град» и её модернизирован-ные образцы WR-40 Langusta (122-мм блок стволов от БМ-21 на новом колёсном 6х6 шасси автомобиля P662D.35G-27 с бронированной ка-

биной, новой СУО и ракетами с дальностью стрельбы до 42 км). Все-го в 3-х артполках есть 7 д-нов РСЗО (1 RM-70, 3 БМ-21 и 3 WR-40).

Система управления огнём (СУО) артиллерии имеет высокую степень автоматизации. СУО ZZKO Topaz и системой показа картины общевойскового боя, куда подклю-чены элементы Topaz, SZPW Trop, уже оснащены 8 д-нов СГ 2С1 и бу-дут оснащены все д-ны СГ Dana, Krab и РСЗО Langusta.

Миномёты включает польские 60-мм LM-60, 98-мм М-98 и уста-ревшие советские 120-мм М-120. Поступили на вооружение новые польские башенные 120-мм само-ходные миномёты M-120K Rak на колёсном шасси ББМ Rosomak (планируется закупить 64 ед. для 8 батарей), созданы самоходные ми-номёты M-120G на гусеничном базе UMPG (возможна закупка до 112 для 14 батарей) [6].

ПТРК включают устаревшие со-ветские комплексы (самоходные 9П148 «Конкурс» и переносные «Фагот»), а также новые израиль-ские переносные Spike-LR. На БМП-1 стояли устаревшие ПТРК «Малютка», которые вероятно уже сняты с вооружения. ПТРК Spike-LR заменяют остальные ПТРК и также устанавливаются на боевые модули ZSSW-30 БМП и БРМ Rosomak [2, 3, 4].

Буксируемые ЗУ включали уста-ревшие советские 23-мм ЗУ-23. Часть

39

их была модернизирована до уровня ZUR-23-2S/KG с улучшенным при-целом и 2 ПЗРК «Стрела-2М»/Grom. Они находятся в полках ПВО 3-х ди-визий и в 2-й, 15-й, 20-й и 21-й бри-гадах (всего 7 д-нов). В 7-й, 12-й, 17-й бригадах есть 3 д-на ЗСУ Hibneryt (ZUR-23-2КG, установленные на ав-томобили Star 266) [2].

ЗСУ включают устаревшие со-ветские 23-мм ЗСУ-23-4 «Шилка». Для её замены была разработана польская ЗСУ PZA Loara (спарен-ная 35-мм установка по типу не-мецкой ЗСУ Gepard на базе танка Т-72). Планировалось их закупка, но её отменили из-за высокой цены ЗСУ. Взамен этого были модерни-зированы ЗСУ-23-4 до уровня ZSU-23-4MP Biala с установкой вместо РЛС пассивных приборов обнару-жения (телекамеры и тепловизора), новой СУО и 4-х ПЗРК Grom [2]. Ими вооружены 4 д-на бронетан-ковых бригад (9-й, 10-й, 34-й и 1-й).

ЗРК включают советские ком-плексы «Оса-P» и 2К12 «Куб-M1».

ЗРК «Оса-P» – модернизиро-ванный ЗРК 9К33М2 «Оса-АК» с новыми системами «свой-чужой» и отслеживания целей, телекамерой, инфракрасной камерой, лазерным дальномером, генератором и циф-ровыми индикаторами. Далее предполагалось оснащение ЗРК (проект Blyskawica) новой ЗУР IRIS-T SL. Ранее намечалось ис-пользовать ЗУР SL-AMRAAM (AIM-120), но от этого отказались

из-за дороговизны ракет. Плани-руется иметь ЗРК «Оса-P» на воо-ружении до 2026 г.

ЗРК «Куб-M1» тоже намечалось модернизировать с установкой ЗУР AIM-120 или RIM-7B Sea Sparrow (срок службы ЗУР 3M9M3 ЗРК «Куб» истечет к 2018 г), но этот проект был отменён. Польский ЗРК PZR Loara создавался для замены ЗРК «Куб-M1», но этот проект тоже был отменён.

Сейчас в полках ПВО СВ 8 д-нов ЗРК (4 «Куб-M1» и 4 «Оса-P») [2].

ПЗРК включают устаревшие со-ветские Стрела-2М и более совре-менные польские Grom.

Средства управления и развед-ки целей войск ПВО СВ в тактиче-ском звене были серьёзно улучше-ны путём информатизации и автоматизации. Систему WZR RAWAR внедрили в конце 90-х го-дов и сейчас все части ПВО СВ Польши оснащены ею. В составе каждого д-на и управления полка ПВО имеется РЛС NUR-21 или NUR-22, которые могут вести об-зор на дальность 70-80/100-120 км, и передают информацию команд-ной машине полка/д-на, и/или ко-мандной машине огневой батареи. Кроме того, КШМ полка/д-на мо-гут принимать информацию от об-зорных РЛС радиотехнических во-йск, типа NUR-31/41.

Командная машина полка ПВО/д-на Łowcza-3 выполнена на базе Opal (польская модификации

40

МТЛБ, выпущено 4 машины ZWD-10R) и Lowcza-3K (на шасси грузо-вика Star 944, выпущено 27 ZWD-10K).

Командные машины батареи Rega-1 и Rega-2 ЗРК «Куб-М1»/«Оса-Р» и ЗСУ Biala выполне-ны на шасси машины Honker. Это станции сети ПВО этих зенитных комплексов.

Rega-3 – это станции команди-ров взвода ПВО в смешанных д-нах ЗУ-23 и ПЗРК. Отделения ЗУ-23 и ПЗРК имеют планшеты Rega-4.

Станция Rega-5 предназначена для связи и взаимодействия с вой-сками НАТО. Это самый новый терминал, и он проверен на учени-ях в 2012-2013 годах [2].

Армейская авиация включает вертолёты советского производ-ства (ударные Ми-24В/Д и боевого обеспечения Ми-8/17), а также вы-пускавшиеся в Польше по лицен-зии светские Ми-2 и машины поль-ской разработки W-3. Относительно современными вертолётами счита-ются только Ми-17. Имеются но-вые лёгкие БпАК (американские Scan Eagle, израильские Orbiter и польские Fly Eye).

Стрелковое вооружение вклю-чает советские образцы, в т.ч. ли-цензионные и модернизированные (автоматы АКМ и АКМС, снайпер-ские винтовки СВД и SWD-M, пу-лемёты ПКМ, UKM-2000, ДШК и НСВТ, ПТ гранатомёты РПГ-7 и СПГ-9); польские образцы (писто-

леты P-64, P-83 и WIST-94, пистоле-ты-пулемёты PM-84, автоматы Beril и Mini Beril, снайперские вин-товки Bor и Tor, пулемёты WKM-B, гранатомёты Pallad, Pallad-D, SBAO-40 и RGP-40, ПТ гранатомё-ты RPG-76); западные образцы (пистолеты Glock 17, ружья Mossberg 590, снайперские винтов-ки TRG-21/22, пулемёты MG-3, гра-натомёты Мк19, ПТ гранатомёты Carl Gustav M3). Устаревшее совет-ское оружие заменяется современ-ными польскими и западными об-разцами под стандартные патроны НАТО. Создана и заказана модуль-ная система стрелкового оружия MSBS, которая собирается по обычной схеме или «буллпап».

Анализ состояния вооружения СВ показывает, что большая его часть устарела, в т.ч. 75% танков (Т-72М1/M1Z и T-91), 65% ББМ (БМП-1 и БРМ-1К), 68% самоход-ных гаубиц (2С1), 92% 120-мм ми-номётов, 58% РСЗО (БМ-21 и RM-70), 55% ПТРК («Конкурс», «Фагот»), все ЗСУ (Biala) и ЗРК («Куб-М1» и «Оса-Р»), 67% ПЗРК (Стрела-2М) и 93% вертолётов (Ми-24, Ми-2, Ми-8 и W-3).

Приоритетность в оснащении СВ Польши новым и модернизиро-ванным вооружением определя-лась исходя из необходимости ре-шения самых актуальных задач (в рамках союзнических обязательств перед США и НАТО, миротворче-ских операций и операций по ста-

41

билизации), степени морального и физического старения ВВТ, объёма и доли устаревшего ВВТ, а также научно-производственных, им-портных и финансовых возможно-стей. Исходя их этого, ранее реали-зовались программы закупки систем управления и связи, колёс-ных ББМ Rosomak, БА класса MRAP, ПТРК Spike-LR, ПЗРК Grom, танков Leopard-2A4/5, вер-толётов W-3, модернизации части танков Т-72М1, БРДМ-2, РСЗО БМ-21 и ЗСУ-23-4. При этом задер-жались программы закупки новых самоходных гаубиц Krab и была отменена закупка ЗСУ и ЗРК Loara, разработка ударных вертолётов Huzar, модернизация БМП-1, ЗРК «Куб-М1», вертолётов Ми-24 и Ми-8.

Из-за нехватки нового воору-жения, основная его часть (танки Leopard-2A4/5, ББМ Rosomak,

ПТРК Spike-LR, БА класса MRAP) используется в соединениях, задей-ствованных в межнациональных силах НАТО, стабилизационных и миротворческих формированиях. С усилением военной угрозы со стороны России новое ВВТ стало поступать в соединения на востоке Польши. Исходя из всего этого, приоритет в закупке сейчас имеют гусеничные БМП, самоходные гау-бицы и миномёты, ОТРК/РСЗО крупного калибра, ПТРК, ЗРК ма-лой дальности и ближнего дей-ствия, вертолёты и БпАК.

ВООРУЖЕНИЕ ВОЗДУШ-НЫХ СИЛ в 2016 г приведено в табл. 3 [1].

Истребители-бомбардировщи-ки включают сильно устаревшие советские Су-22M-4 и учебно-бое-вые Су-22УМ3K.

Многоцелевые истребители включают современные американ-

Таблица 3Классы вооружений Количество и тип вооруженийБоевые самолёты 98Истребители-бомбардировщики 18: 12 Су-22M-4; 6 Су-22УМ3KМногоцелевые истребители 48 F-16C/D Block 52+ Fighting Falcon; (36 C и 12D)Истребители 32: 26 МиГ-29A, 6 МиГ-29УБТранспортные самолёты 44: 5 C-130E Hercules, 16 C-295M, 23 M-28 Bryza TDУчебные самолёты 66: 6 M-346, 32 TS-11 Iskra, 28 PZL-130 Orlik;Вертолёты 78Транспортные 38: 8 Mи-17, 9 Mи-8, 11 W-3 Sokol; 10 W-3WA Sokol

(VIP)Лёгкие 16 Mи-2Учебные 24 SW-4 PuszczykБатареи ЗРК (ПУ) 18 (74): 17 (68) С-125SC и 1 (6) С-200С

42

ские F-16C/D Block 52+ Fighting Falcon (в т.ч. учебно-боевые).

Истребители включают уста-ревшие советские МиГ-29A и учеб-но-боевые МиГ-29УБ.

Вооружение боевых самолётов включает: советские УР «воздух-воздух» Р-60 и Р-73, Р-27Т, амери-канские AIM-9 Sidewinder; AIM-120C AMRAAM; советские УР «воздух-земля» Х-25 и Х-29, амери-канские AGM-65J/G Maverick и AGM-158А JASSM.

Транспортные самолёты вклю-чают американские C-130E, испан-ские C-295M и польские, построен-ные по советской лицензии M-28 Bryza TD.

Учебные самолёты включают но-вые итальянские M-346, устаревшие польские TS-11 Iskra и PZL-130 Orlik.

Вертолёты включают транс-портные (российские современные Mи-17 и устаревшие Mи-8, а также польские PZL W-3 и W-3WA Sokol (VIP)), устаревшие лёгкие Mи-2 и польские современные учебные SW-4 Puszczyk.

ЗРК представлены устаревши-ми советскими комплексами малой дальности С-125SC и дальнего дей-ствия С-200С. Они были модерни-зированы: ЗРК С-125SC переведен на цифровую аппаратуру и стал са-моходным за счёт установки ПУ на базу снятых с вооружения танков Т-55, а его РЛС – на шасси от ОТРК 2К72; ЗРК С-200С – переведен на цифровую аппаратуру и у него была улучшена материальная база. Но эти ЗРК всё равно нуждаются в замене [1, 7, 8].

Анализ состояния вооружения воздушных сил показывает, что большая его часть устарела, в т.ч. 51% боевых самолётов (Су-22M-4/УМ3K и МиГ-29A/УБ), 52% транс-портных самолётов (M-28 TD), 91% учебных самолётов (TS-11 и PZL-130), 59% вертолётов (Ми-2, Mи-8 и W-3/3WA) и все ЗРК (С-125SC и С-200С). Исходя из этого, приори-тет в замене имели ЗРК, учебные самолёты и вертолёты.

ВООРУЖЕНИЕ ВМС в 2016 г приведено в табл. 4 [1]

Таблица 4

Классы вооружений Количество и тип вооруженийПодлодки 5: 4 Sokol (из Норвегии Type 207), 1 Orzel (советская пр.

877Э)Фрегаты 2 Pulaski (из США, типа Perry, 1 учебный) Корветы 1 пр.620 Kaszub Ракетные катера 3 пр.660 Orkan (из ГДР, пр.151) Искатели мин 4:1 пр.258 Kormoran, 3 пр.206FM MewaТральщики 17: 1 пр.207DM Gopło; 12 пр.207P Gardno; 4 пр.207M

Mamry

43

Подлодки включают поставлен-ные из Норвегии немецкие Type 207 (водоизмещение 370/530 т, во-оружение 8 533-мм ТА и 8 торпед), советскую пр. 877Э (2300/3040 т, 6 533-мм ТА и 18 торпед). Они уста-рели и нуждаются в замене.

Фрегаты включают американ-ские типа Oliver Hazard Perry (4200 т, 1 ПУ с 4 ПКР Harpoon и 36 ЗУР SM-1, 1 76-мм и 1 6х20-мм пушки, 2х3 324-мм ТА, вертолёт SH-2). Они нуждаются в модернизации.

Корвет польской постройки пр.620 (1051/1183 т, 1 76-мм, 1 35-мм и 2х2 23-мм пушки, 2х2 533-мм ТА).

Ракетные катера пр.660 постав-лены ФРГ и построены в ГДР (пр.151) (370 т, 8 ПКР RBS-15 Mk3 с дальностью стрельбы 200 км, 1 76-мм и 1 6х30-мм пушки). Они отно-сительно современны.

Искатели мин включают поль-ские новые пр.258 (830 т, 35-мм пушка) и модернизированные пр.206FM (426 т).

Тральщики включают польские пр.207DM, 207P и 207M (203/217 т).

Десантные корабли включают пр. 767 (1675 т, несёт 9 танков; 135 чел.), могут выставлять минные поля.

Десантные катера включают пр.716 (несёт 50 чел.).

Береговая оборона имеет но-вые норвежские ПКРК NSM.

Зенитные средства включают устаревшие советские ЗУ С-60, ЗУ-23 и современные польские ПЗРК Grom.

Морская авиация представлена самолётами (патрульными М-28RM и М-28E Bryza, транспорт-ными М-28TD и 2 M-28B TD Bryza) и вертолётами (противолодочны-ми Mи-14ПЛ и SH-2G Super Seasprite, спасательными Mи-14ПЛ/Р, W-3RM и W-3WA RM Anakonda, транспортными Mи-17, 4 Mи-2; 1 W-3A; 2 W-3T) [1, 9].

Анализ состояния вооружения ВМС показывает, что большая его часть устарела, в т.ч. все подлодки (особенно, Type 207), фрегаты

Десантные корабли 5 пр. 767 LublinДесантные катера 3 пр.716 DK-11Корабли обеспечения 21Береговая оборона 6 ПУ ПКРК NSMЗенитные средства 48 ЗУ С-60 + ЗУ-23 и ПЗРК GromМорская авиация:Патрульные самолёты 10: 8 М-28RM и 2 М-28E BryzaТранспортные самолёты 4: 2 М-28TD и 2 M-28B TD BryzaПротиволодочные вертолёты 11: 7 Mи-14ПЛ; 4 SH-2G Super SeaspriteСпасательные вертолёты 8: 2 Mи-14ПЛ/Р; 4 W-3RM и 2 W-3WA RM AnakondaТранспортные вертолёты 8: 1 Mи-17, 4 Mи-2; 1 W-3A; 2 W-3T

44

(нуждаются в модернизации), зе-нитные средства (С-60 и ЗУ-23), вертолёты морской авиации.

ВООРУЖЕНИЕ СПЕЦИАЛЬ-НЫХ ВОЙСК приведено в табл. 5 [10]

Специальные войска имеют но-вейшее и лучшее стрелковое ору-жие, технику и оснащение, заку-пленное в Польше, США, Западной Европе, Израиле и др., хотя в них сохранились и советские образцы.

В этих странах закупались сле-дующие образцы:• Польша: пистолеты-пулемёты

PM-98, автоматы Beryl и Mini-

Beryl, снайперские винтовки Bor и Tor, пулемёты WKM-B, гранато-мёты Pallad, ПТ гранатомёты RPG-75TB и RPG-76 Komar, мино-мёты LM-60K, LRM vz.99 ANTOS, ПЗРК Grom, автомобиль Scorpion 3 и Star 1444, БпАК Fly Eye;

• США: автоматы M4 и M14, ружья Remington 870 и Mossberg 590, снайперские винтовки Remington 700, SR-25, Chey Tac M200 и M107, пулемёты M2 QCB, гранатомёты M203, квадроциклы Polaris Sportsman 500 EFI, автомобили HMMWV и M1240A1, лодки

Таблица 5Виды оружия Типы оружияПистолеты SIG-Sauer H226, HK USP, Beretta 92, Glock 17, FN 57, HK Mk23,

подводный СПП-1 Пистолеты-пулемёты FN P90 TR, Uzi, MP5, PM-98Автоматы АКМС, FN F2000, Beryl, Mini-Beryl, HK416, HK G36, M4, M14,

подводный АПСГладкоствольные ружья Remington 870, Mossberg 590Снайперские винтовки СВД, Remington 700, Steyr SSG, SR-25, SAKO TRG-21/22, Chey

Tac M200, Bor, AWM-F, HK PSG1, M107, Tor, PGM HekateПулемёты FN Minimi Para, ПКМ, M2 QCB, WKM-BГранатомёты 40-мм Pallad, M203, HK69A1, HK GLM, HK AG36, автоматический

HK GMGПТ гранатомёты РПГ-7, RPG-75TB, RPG-76 Komar, AT-4, Carl Gustav M3Миномёты 60-мм LM-60K, LRM vz.99 ANTOSПТРК и ПЗРК Spike-LR и GromМотоциклы Honda TRX400, Polaris Sportsman 500 EFI, Yamaha XT660Автомобили 4х4 Scorpion 3, M1240A1, Land Rover Defender 110, Toyota Hilux

D-4D, Range Rover Armoured, Mersedes G, HMMWV, грузовые Star 1444, Volvo FM, Mersedes Atego 1323AK

Моторные лодки Zodiac FC 470 Futura CommandoВертолёты (из ВВС) 8: 4 Ми-17В и 4 Ми-17-1В БПЛА Orbiter, Scan Eagle, Fly Eye

45

Zodiac FC 470 Futura Commando, БпАК Scan Eagle;

• ФРГ: пистолеты SIG-Sauer H226, пистолеты-пулемёты HK USP, HK Mk23 и MP5, автоматы HK416 и HK G36, снайперские винтовки HK PSG1, гранатомё-ты HK69A1, HK GLM, HK AG36 и HK GMG, автомобили Mersedes G и Mersedes Atego 1323AK;

• Великобритания: снайперские винтовки AWM-F, автомобили Range Rover Armoured и Land Rover Defender 110;

• Франция: снайперские винтовки PGM Hekate;

• Италия: пистолеты Beretta 92;• Бельгия: пистолеты FN 57, пи-

столеты-пулемёты FN P90 TR, автоматы FN F2000, пулемёты FN Minimi Para;

• Австрия: пистолеты Glock 17, снайперские винтовки Steyr SSG;

• Швеция: ПТ гранатомёты AT-4 и Carl Gustav M3, автомобили Volvo FM;

• Финляндия: снайперские вин-товки SAKO TRG-21/22;

• Израиль: пистолеты-пулемёты Uzi, ПТРК Spike-LR;

• Япония: мотоциклы Yamaha XT660, квадроциклы Honda TRX400, автомобили Toyota Hilux D-4D.

• СССР: подводные пистолеты СПП-1, автоматы АКМС и АПС (подводные), снайперские вин-товки СВД, пулемёты ПКМ, ПТ гранатомёты РПГ-7, вертолёты Ми-17 [10].ВООРУЖЕНИЕ ВОЙСК ТЕР-

РИТОРИАЛЬНОЙ ОБОРОНЫ в 2016 г приведено в табл. 6 и вклю-чает, в основном, современные польские образцы [11].

Часть 3. Проблемы перевооружения Войска Польского

В настоящее время реализуется «План технической модернизации ВС Польши на период с 2013 по

Таблица 6

Классы оружия Типы оружияПистолеты PR-15 RagunАвтоматы Beryl, Mini-BerylСнайперские винтовки Bor, TorПулемёты UKM-2000P, WKM-BГранатомёты GPBO-40, GSBO-40, RGP-40ПТ гранатомёты РПГ-7, RPG-76 Komar Миномёты LM-60DПротивотанковые мины MN-123, MPB-ZNЗенитные средства ZUR-23-2, ПЗРК Grom и PiorunТранспортные средства квадроциклы, снегоходы, автомобили 4x4 Mustang,, Jelcz, Star

46

2022 год» (ПТМ-2022) [12]. Соглас-но ему военные расходы должны были ежегодно расти. Бюджет МО на 2017 ф.г. составит 9,619 млрд. долл. В сравнении с 2016 ф.г. он вы-рос на 374,2 млн. долл. и достиг 2,01% ВВП.

В 2017 г на техническую модер-низацию ВС предусмотрено напра-вить 2,446 млрд. долл. (на 1,4% боль-ше, чем в 2016 г). Из них 1,82 млрд. долл. (на 33% больше, чем в 2016 г) намечается выделить на реализа-цию приоритетных задач техниче-ской модернизации ВС Польши. С 2017 г было намечено интенсифи-цировать поставки новых образцов ВВТ в войска. Планировалось за-ключение контрактов по приори-тетным программам, в т.ч. по закуп-ке ЗРК малой дальности, ударных вертолетов, кораблей, подлодок и артиллерийских систем. До 25,4% военного бюджета в 2017 г намече-но направить на реализацию ПТМ-2022. Но по большинству программ отмечается отставание от назначен-ных сроков [12].

Реализация планов перевоору-жения ВС Польши. В 2014 г на тех-ническую модернизацию ВС Поль-ши было потрачено 2 млрд. долл. (26% военного бюджета). Реализо-ванные сделки включали 8 учебно-боевых самолетов M-346, крылатые ракеты JASSM и противокорабель-ные ракеты NSM (заказано 48 ед.). В 2015 г Польша выбрала новые ЗРС и многоцелевые вертолеты.

В 2015 г Варшава выбрала побе-дителей конкурсов по БЛА Gryf и Zefir, системам ПВО Poprad и Pilica, РСЗО Homar, СГ Krab и модерни-зации танков Leopard 2A4. В конце 2015 г завершились поставки оставшихся танков Leopard 2A5 и вертолетов W-3PL/W-3, модерни-зированных за счет установки РЛС. Несмотря на отдельные успехи, от-стаёт большинство программ. С 2016 г Польша стала тратить на оборону 2% ВВП, но задержки про-должались [12].

Программы перевооружения ВС Польши

Сухопутные войска: «Интегрированные системы

управления войсками»:• Создаётся интегрированная си-

стема управления СВ Wierzba (отставание 2 г).

• Создаётся интегрированная си-стема управления специальны-ми войсками Spartan (отстава-ние 2 г).

• Создаётся интерактивная систе-ма отображения оперативной обстановки в режиме реального времени POSO (отставание 1 г). «Модернизация бронетанковых

и механизированных войск»:• Закуплено 119 танков Leopard-2

(105 А5 и 14 А4) с отставанием 1 г.

• Планируется модернизация 142 Leopard 2A4 до уровня Leopard 2PL в 2018-2021 годах (отстава-ние 3 г).

47

• Планировалось реализовать 2 проекта по ББМ следующего по-коления на базе универсальной модульной гусеничной платфор-мы UMPG:

• Для замены БМП-1, намечалось на базе легкого варианта UMPG (вес 25/30 т) создать БМП Borsuk, воо-руженную 30-мм пушкой Mk44 и ПТУР Spike-LR в дистанционно управляемой башне ZSSW-30, и закупить с 2021 г 800 БМП и 800 машин на её базе (отставание 3 г).

• Для замены танков T-72M1 и PТ-91, намечалось на базе тяже-лого варианта UMPG создать машину огневой поддержки (БМТВ) Gepard весом 35 т со 120-мм пушкой (создан концепт PL-08 Anders) и закупить с 2022 г 400 машин (отставание 4 г, за-тем программа отменена). «ББМ на базе Rosomak»:

• Закупается до 2020 г 307 шасси Rosomak, поставлено св. 110 ед. (отставания нет).

• Создаётся дистанционно управ-ляемая башня ZSSW-30 для БМП/БРМ Rosomak и планиру-ется закупка с 2019 г 208 башен (отставание 3 г).

• Закупается по 2017 г 33 машин технической диагностики Rosomak-WRT, поставлено св. 17 ед. (опережение 1 г).

• Планируется закупка с 2018 г 18 БРЭМ Rosomak-WPT.

• Закупается в 2016-2017 годах 10 компьютерных тренажёров эки-

пажа ББМ Rosomak (отставания нет).«Модернизация ракетных войск

и артиллерии»:• Для замены СГ Dana и 2С1 заку-

пается в 2017-2025 г 120 155-мм СГ Krab с управляемыми снаря-дами Szczerbiec, поставлено 24 СГ (отставание 2 г).

• по дополнительному заказу, для замены СГ Dana (и 2С1?) созда-ётся колёсная 155-мм СГ Kryl весом 19-23 т (израильская 155-мм/52 гаубица ATMOS 2000 на польском шасси 6×6 Jelcz 663.32), планируется закупка 72-168 ед.

• Создаётся РСЗО/ОТРК WR-300 Homar (блок стволов от амери-канской РСЗО/ОТРК HIMARS с ракетами от GMLRS/ATACMS на польском шасси 6х6 Jelcz 663.32) и планируется закупка с 2019 г 56 ПУ (отставание 4 г).

• Для замены буксируемых мино-мётов закупается в 2017-2019 го-дах 64 120-мм самоходных мино-метов Rak и 32 машины управления AWD на шасси БТР Rosomak, поставлено 8 Rak и 4 AWD (отставание 3 г).

• Закупается до 2019 г 7 РЛС ар-тиллерийской разведки Liwiec (отставание 2 г).«Индивидуальная система эки-

пировки военнослужащих Titan»: планируется создание экипировки Tytan и закупка с 2020 г 11 тыс. ком-плектов (отставание 4 г).

48

«ПТУР Spike-LR»: закупаются в 2017-2020 гг. 1000 ПТУР (отстава-ния нет).

«Тактическая разведка»:• Планировалась закупка 50 дис-

танционно управляемых разве-дывательных машин Tarantula (программа отменена – не соот-ветствовали ТТХ);

• Планируется создание и закупка с 2021 г 200-240 колёсных 4х4 или 6х6 легкобронированных разведывательных машин Kleszcz (отставание 4 г).

• Планируется создание и закупка с 2020 г 118 аэромобильных ко-лёсных 4х4 легкобронирован-ных машин разведки Zmija (от-ставание 3 г) [12-15]. Воздушные силы:«Модернизация системы ПВО»:

(приоритетная программа):• Для замены ЗРК С-200С и

С-125SC планировалась закупка в 2019-2026 годах 8 батарей ЗРС средней дальности Wisla по 4 ПУ американских ЗРС Patriot PAAC-4 c ЗУР Skyceptor (отставание 3 г).

• Для замены ЗРК С-125SC и «Куб-М1» планируется закупка c 2021 г 19 батарей ЗРК малой дальности Narew: в конкурсе участвуют немецкий ЗРК IRIS-T SL, французский MICA-VC, из-раильский Spyder, норвежско-американский NASAMS II (от-ставание 3-5 лет).

• Планируется закупка в 2018-2021 г 79 польских самоходных

ЗРК ближнего действия Poprad, ПУ c ПЗРК Grom/Piorun на поль-ском шасси 4х4 Zubr-P (отстава-ние 2 г).

• Закупаются в 2017-2022 годах 420 польских ПЗРК Piorun (от-ставание 1 г).

• Закупались в 2014 г 200 польских ПЗРК Grom и с 2016 г ещё 180 (отставания нет).

• Закупались в 2014-2015 годах 8 польских пассивных РЛС SOLA с дальностью действия 25-40 км (отставания нет).

• Планируется закупка в 2018-2022 г 19 польских мобильных РЛС Bystra с дальностью дей-ствия 60-80 км на шасси БА Zubr (отставание 2 г).

• Планируется закупка в 2018-2021 гг. 6 батарей польского ЗАК ближнего действия Pilica на базе ZUR-23-2SP с ПЗРК Piorun (от-ставание 4 г).

• Планируется закупка в 2019-2022 годах 24 польских 35-мм ЗАК Notec.«Закупка вертолетов» (приори-

тетная программа, т.к. намечено снять с вооружения до 200 вертоле-тов (в 2019 г – Ми-24, в 2021 г – Ми-8, к 2031 г – Ми-17, в 2040 г – W-3):• Для замены ударных вертолетов

Ми-24, планируется закупка с 2019 г 24-32 Kruk: американские AH-64E Guardian или AH-1Z Viper (отставание 3 г).

• Для замены многоцелевых вер-толетов Ми-8 и W-3 планирова-

49

лась закупка в 2018-2022 гг. 50 новых H225M (EC725 Caracal), что было отменено, затем – 20 американских лицензионных S-70i или UH-1Y Venom (отста-вание 3 г).

• Закупались в 2013 г 5 вертолётов VIP W-3WA (отставания не было).

• Планируется закупка в 2017 г 1 компьютерного тренажёра пи-лота вертолета SW-4 Puszczyk (отставание 1 г).«Средства воздушной развед-

ки»: намечена закупка с 2020 г (от-ставание 3 г):• 4 оперативных комплекса по 3

ударных средневысотных БЛА большой продолжительности полета Zefir: американские MQ-9 Reaper или израильские Hermes 900.

• 12 дивизионных комплексов по 4 БЛА Gryf среднего радиуса действия: израильские Hermes 450 польской постройки.

• 12 бригадных комплексов по 3-5 БЛА Orlik, польские.

• 15 батальонных комплексов по 4-5 мини-БЛА Wizjer, польские.

• 15 комплексов вертикального взлёта мини-БЛА Wazka c 2018 г, польские.

• 6 комплексов микро-БЛА c 2017 г, польские.«Закупка реактивных учебно-

боевых самолетов»: в 2016-2017 гг. 8 итальянских М-346, поставлено 6 (отставания нет).

«Закупка компьютерных трена-жёров пилота самолета»:• МиГ-29: в 2015 г поставлен 1 (от-

ставания нет).• С-295М: в 2017 г поставлен 1 (от-

ставания нет).«Закупка транспортных самоле-

тов»:• М-28: в 2013 г поставлены само-

лёты, в 2015 г – тренажёр (отста-вания нет).

• С-295М: в 2013 г поставлены са-молёты, в 2014 г – 3 модернизи-рованы (отставания нет).«Закупка ракет «воздух-земля»

по дополнительному заказу:• закупаются в 2016-2019 гг. 40 УР

AGM-128А JASSM, дальность стрельбы 360 км, КВО 3 м, вес БЧ 435 кг (отставание 1 г).

• планируется закупка c 2020 г 70 КР AGM-128В JASSM-ER. КР с дальностью стрельбы до 980 км [12-14]. Военно-морские силы

• Планируется закупка польско-го патрульного корабля пр.621М типа Slazak в 2018 г, водоизмещение 1650/2050 т, 76-мм и 2 30-мм пушки (отстава-ние 2 г).

• Закупка польского тральщика - искателя мин пр.258 типа Kormoran II в 2017 г и ещё двух до 2021 г (отставания нет).

• Планируется закупка 3-х поль-ских патрульных кораблей типа Miecznik в 2021-2026 гг. (отста-вание 4 г).

50

• Планируется закупка 3-х поль-ских противоминных кораблей типа Czapla в 2021-2026 гг. (от-ставание 4 г).

• Планируется закупка 3-х швед-ских подлодок типа А26 в 2024-2026 гг., 2300 т с 4 533-мм ТА и 18 КР Tomahawk с дальностью стрельбы до 1600 км (отставание 5 лет).

• Закупались в 2014-2015 гг. 24 ПКР NSM для оснащения 1-го берегового ракетного д-на и за-купаются в 2017-2018 гг. 24 ед. для 2-го (отставания нет) [12-14]. Выше приведено 55 основных

проектов технической модерниза-ции ВС Польши (22 проекта СВ, 26 воздушных сил и 7 ВМС). Из них один проект шёл с опережением (машины диагностики Rosomak-WRT) и 13 не имели отставания (шасси Rosomak, ПТУР Spike-LR, ПЗРК Grom, вертолёты W-3WA, са-молёты М-346, тральщики Kormoran, ПКР NSM и др.), что со-ставляло 25% всех проектов. Ещё 35 проектов (64%) имели отстава-ние на 1-5 лет или были отменены, причём 13 проектов (24%) отстава-ли на 1-2 года, 22 (40%) – на 3-5 лет или были отменены. В их числе 2 важнейших проекта, обеспечиваю-щие стратегическое неядерное сдерживание – подлодки А26 с КР Tomahawk (на 5 лет) и ОТРК Homar (на 4 г). Также отстают проекты БМП Borsuk (на 3 г), СГ Krab (на 2 г), СМ Rak (на 3 г), ЗРК Wisla и

Narew (на 3-5 лет), БпАК Zefir и Gryf (на 3 г) и др. А проекты БМТВ Gepard и робота Tarantula были во-обще отменены. По 6 проектам (11%) нет данных, но там тоже можно прогнозировать отстава-ние.

Российские эксперты справед-ливо отмечают отставание поль-ских военных программ, но надо заметить, что все российские го-спрограммы вооружений (ГПВ-2005, ГПВ-2010 и ГПВ-2015) тоже были провалены по срокам и но-менклатуре поставляемого ВВТ, а нынешняя ГПВ-2020, судя по фак-там, не станет исключением. И это несмотря на то, что Россия имеет многократно большие возможно-сти, чем Польша. Даже США c их огромным экономическим и техно-логическим потенциалом в своё время отменили ряд крупных во-енных программ, например, само-ходных гаубиц Crusader, разведы-вательно-ударных вертолётов Comanche и грандиозную програм-му перспективного вооружения СВ Future Combat Systems. Так что от-ставание польских программ, ко-нечно, является недостатком, но не решающим. Тем более, что сейчас в его устранении наметился опреде-лённый прогресс.

Ряд приоритетных долгосроч-ных проектов, которые перейдут в «План технической модернизации ВС Польши на период с 2017 по 2026 год» см. ниже.

51

Системы стратегического нея-дерного сдерживания могут вклю-чать: • 40 КР AGM-158A JASSM для 48

истребителей F-16C/D (даль-ность пуска 360 км, вес БЧ 450 кг, КВО 3 м) поступили с 2017 г. Для применения ракет потребуется модернизация этих самолётов.

• 70 КР AGM-158B JASSM-ER (дальность пуска 980 км) посту-пление намечено после 2020 г.

• 54 ОТР ATACMS на 54 СПУ РСЗО/ОТРК WR-300 Homar (дальность пуска 270 км, вес БЧ 227 кг, КВО 5-10 м), поступление намечено в 2019-2021 гг.

• 54 КР Tomahawk на 3-х подлод-ках А26 Orka (дальность пуска 1600 км, вес БЧ 340 кг, КВО 5-10 м), поступление намечено в 2024-2026 гг.

• 24 ПКР RBS-15 Mk3 на 3-х ракет-ных катерах пр.660 (дальность пуска 200 км, вес БЧ 200 кг). На вооружении.

• 48 ПКР NSM на 12 СПУ (даль-ность пуска 185 км, вес БЧ 120 кг). На вооружении 24 ПКР, в 2018 г будет 48. В 2017 г потенциал их удара

оценивается в 88 высокоточных ракет (40 КР AGM-158A, 24 ПКР RBS-15 и 24 NSM), и они могут на-нести удары только по Калинин-граду и Балтийску (AGM-158A ещё и по Петербургу). В 2022 г этот по-тенциал может составить 236 ракет (40 КР AGM-158A и 70 AGM-158В,

24 ПКР RBS-15 и 48 NSM, 54 ATACMS), из них 70 AGM-158В смогут нанести удары и по Москве. В 2027 г этот потенциал может со-ставить 290 ракет (40 КР AGM-158A, 70 AGM-158В, 54 Tomahawk, 24 ПКР RBS-15 и 48 NSM, 54 ATACMS), из них 124 (70 AGM-158В и 54 Tomahawk) смогут нане-сти удары и по Москве.

То есть сейчас потенциал стра-тегического сдерживания у ВС Польши мал, в 2022 г может приоб-рести большие возможности (в т.ч. ударов по Москве), а в 2027 г станет ещё более ощутимым. Но это при условии реализации польских пла-нов, а как показывает реальность, они могут откладываться, и надол-го.

ПВО. Планируется создать ком-плексную систему ПВО/ПРО Tarcza Polski. Она должна будет защитить не только территорию Польши, но и позиции американской системы ЕвроПРО, начало развертывания которой в Польше намечено на 2018 г.

Первым эшелоном ПВО/ПРО должна стать американская ЗРС ПВО/ПРО средней дальности Patriot (проект Wisla). Польша планировала приобрести до 8 батарей по 4 ПУ в т.ч. первые 2 батареи в промежуточ-ной конфигурации с РЛС секторного обзора, системой управления огнём IBCS и ЗУР PAC-3MSE в 2019 г (пере-несено на 2022 г), затем 2 батареи с РЛС кругового обзора, сетецентри-

52

ческой системой управления и ЗУР PAAC-4 Skyceptor на базе израиль-ской ЗУР Stanner должны быть по-ставлены к 2022 г (сдвигается на 2024 г). Требуемые характеристики ЗРС пока не достигнуты и многие её ком-поненты еще необходимо создать. Также Польша хотела модернизиро-вать к 2025 г все 8 батарей, включая 2 в промежуточной конфигурации из 1-й партии (тоже сдвигается по сро-кам). Стоимость сделки 8 млрд. долл.

Второй эшелон ПВО должен со-стоять из 19 батарей ЗРК малой даль-ности Narew (10 батарей могут заме-нить 17 батарей С-125 Нева-SC в войсках ПВО воздушных сил и 9 – 16 батарей ЗРК Куб-M1 в войсках ПВО СВ). В конкурсе участвуют не-мецкий ЗРК IRIS-T SL, французский MICA-VC, израильский Spyder, нор-вежско-американский NASAMS II, но Польша хочет, чтобы ЗРК Narew базировался преимущественно на местных технологиях, поэтому наме-чено, в основном, использовать ра-кеты этих ЗРК, производимые по ли-цензии. Сообщалось, что вероятно будет выбран ЗРК NASAMS II, по-скольку для ЗРК Narew выбрана аме-риканская РЛС, которая будет про-изводиться в Польше по лицензии. Первоначально будет закуплено 9 батарей за 3 млрд. долл.

Третий эшелон ПВО будет бази-роваться на ПЗРК Grom и позд-нее – Piorun.

Система ПВО Tarcza Polski бу-дет взаимодействовать с комплек-

сами ПВО СВ: упомянутыми выше 9 батареями ЗРК Narew и 6 батаре-ями польского ЗПРК ближнего действия Pilica в полках ПВО диви-зий, а также 19 батареями самоход-ных ЗРК Poprad (79 СПУ) в д-нах ПВО бригад.

В систему ПВО будут включены польские РЛС: 8 SOLA PESA и 19 Bystra AESA (ближнего действия, для ЗПРК Pilica и ЗРК Poprad), P-18L AESA (дальнего действия) и РЛС PLC/PET для ЗРС Wisla и ЗРК Narew.

ВВС. В перспективе МО намеча-ло купить 64 многофункциональ-ных истребителя 5-го поколения F-35A для 4-х эскадрилий, чтобы за-менить устаревшие Су-22 и МиГ-29, затем эти планы были уменьшены до 32 самолётов (2 эскадрильи) для замены Су-22 после 2025 г. Этот проект не приоритетен, и поэтому возможны задержки. К тому же фи-нансовые ресурсы Польши ограни-чены, поэтому МО изучает вопрос о закупке за 2,5 млрд. долл. 96 бывших в эксплуатации истребителей F-16 и модернизации их в Польше. С ними намечено сформировать 6 эскадри-лий. Если такое решение будет при-нято, в ВВС станет 144 F-16, что втрое увеличит их число. Но про-блема состоит в том, что США стре-мятся продать старые самолёты F-16A/B, а Польша хочет купить бо-лее современные F-16C/D.

Военные спутники. Намечено по-строить два военных спутника, для

53

чего будет создан международный консорциум. Запуск 1-го спутника запланирован через 8 лет, а до этого времени Польша будет использовать данные итальянской военной спут-никовой группировки CSG.

ВМС. Закуплен тральщик – ис-катель мин пр. 258 Kormoran II, строятся ещё два (намечено посту-пление до 2022 г, отставания нет). Планируется закупить патрульный корабль пр.621М (поступление в 2018 г, отставание 2 года), 3 па-трульных корабля типа Miecznik и на его корпусе – 3 противоминных корабля типа Czapla (намечено по-ступление всех до 2026 г, отстава-ние 4 года).

Планируется дальнейшая мо-дернизация 3-х ракетных катеров пр. 660 за счет установки новых двигателей и систем РЭБ. Их наме-чено оставить на вооружении до 2022 г [12-15].

Перевооружение ВС и ОПК. Программа развития ВС Польши на 2013-2022 годы предусматрива-ет затраты до 35 млрд. долл. на за-купку ВВТ. Использование столь крупных средств связано с преоб-ладанием в ВС устаревшего воору-жения и необходимостью решения накопленных проблем, поскольку перевооружение сильно запоздало. Особое беспокойство польского руководства вызывают ВМС, име-ющие корабли 1960-70-х годов.

Цели программы перевооруже-ния ВС Польши состоят в выводе

из кризиса не только ВС, но и ОПК. При проведении тендеров приоритет получают те зарубеж-ные компании, которые участвуют в конкурсе совместно с польскими производителями. Очевидна наце-ленность на получение технологий в рамках совместных производств, а также выход при поддержке пар-тнеров на зарубежные рынки. Но пока Польша вынуждена закупать все больше вооружений за рубе-жом, а доля польских компонен-тов в производимом вооружении падает.

Препятствием для реализации программы перевооружения явля-ется отсталость ОПК. Польша ни-когда не обладала конструктор-ским потенциалом, достаточным для инновационных разработок. Предприятия демонстрируют не-эффективность и неспособность к рентабельной работе. Особенно это касалось крупнейшего оборон-ного холдинга Bumar, который по-стоянно срывал контракты и нахо-дился на грани банкротства. Государственная поддержка, скуп-ка активов, реструктуризация и переименование не имели большо-го успеха.

Серьезной проблемой модерни-зации ВС является неготовность союзников по НАТО, прежде всего США, предоставлять Польше но-вейшие и стратегические вооруже-ния, например, крылатые ракеты Tomahawk.

54

Организация перевооружения не имеет четкой стратегии. Наблю-дается распыление средств и стрем-ление выполнить наибольшее чис-ло программ, а не сосредоточить средства на самых важных. Неред-кими являются пересмотр сроков реализации и коррекция приори-тетов из-за смены правительств и их политики. Польское руковод-ство импровизирует в условиях се-рьезных ограничений. Имеет место лоббизм и коррупция. Борьба за контроль над закупкой вооруже-ний стала причиной многочис-ленных трений в среде военного и политического руководства. Не-достаток системного планирова-ния, борьба интересов и неготов-ность ОПК к модернизации продолжают препятствовать про-грамме перевооружения [16].

Модернизация ОПК. С 1989 г польский ОПК переживает про-цесс поэтапной трансформации. Политические изменения суще-ственно повлияли на состояние ряда предприятий ОПК и их до-ступ к экспортным рынкам. Сейчас Польша начала масштабную техни-ческую модернизацию ВС, где её ОПК отведена ключевая роль.

До 1989 г объекты польского ОПК находились в госсобственно-сти. Заводы массово выпускали по лицензии советское вооружение для своих потребностей и на экс-порт, при возможности, производя ВВТ собственной разработки. Из-

менение геополитического вектора Польши привело к ограничению заказов со стороны ВС и зарубеж-ных стран. В 1990-х годах предпри-ятия активно реструктуризирова-лись, ориентируясь на гражданский рынок. В итоге сократилась заня-тость. А падение экспорта увеличи-вало долю госзаказа даже на фоне уменьшения расходов на нужды МО. В этот период государствен-ная поддержка не приносила ожи-даемых результатов, а часть нача-тых программ развития нового вооружения так и не была реализо-вана. Также ограниченным был масштаб поставок или модерниза-ции советских вооружений.

Одной из ключевых особенно-стей этого периода была коммер-циализация госпредприятий путем превращения их в акционерные общества, контролируемые Фон-дом госимущества. Тогда появи-лись и первые частные оборонные фирмы, например, WB Electronics. Сейчас WB получает большинство доходов по экспорту БпАК, систем управления огнем и связи.

С вступлением Польши в НАТО в 1999 г, модернизацию ВС было решено интенсифицировать, воен-ные расходы были законодательно закреплены на уровне 1,95% ВВП. Были реализованы через оффсет-ные механизмы 3 крупные про-граммы: поставок истребителей F-16C/D Block 52+, ББМ Rosomak и ПТРК Spike-LR.

55

В 2002 г было решено консоли-дировать государственный ОПК и Кабмин утвердил стратегию его преобразований на 2002-2005 гг. Госпредприятия объединялись во-круг двух групп (первая, Bumar, выпускающая боеприпасы и бро-нетехнику и вторая группа – объе-динившая 6 компаний Агентства развития промышленности). Остальные предприятия ОПК пла-нировалось приватизировать. Ожидалось, что все пройдут ре-структуризацию.

В рамках программ поставок ББМ Rosomak и ПТРК Spike значи-тельная часть производства была перенесена на государственные объекты. Однако оффсет, связан-ный с покупкой истребителей F-16 вызвал много нареканий.

В 2007 г была принята очеред-ная стратегия консолидации ОПК, но запланированные цели достиг-нуты не были. Продолжался про-цесс структурной трансформа-ции – в компании, контролируемые Фондом госимущества, были пре-образованы также военные ре-монтные предприятия. В 2008-2013 гг. военный бюджет Польши был сокращен ниже 1,95% ВВП, что притормозило процесс модерниза-ции и реализации новых заказов в ОПК.

С началом XXI века активно проводилась приватизация ряда авиационных заводов (PZL Rzeszow, PZL Mielec, PZL Swidnik,

PZL Warszawa-Okecie). Они были включены в состав иностранных концернов (UTC, Lockheed Martin, Finmeccanica и Airbus). Пришед-шие инвестиции позволили повы-сить эффективность работы заво-дов, увеличить их технологические возможности. В итоге, они обеспе-чивают большинство польского экспорта продукции военного и двойного назначения. С другой стороны, государство потеряло над ними контроль.

В конце 2012 г Польша приняла рассчитанный на 35 млрд. долл. План технической модернизации ВС. Параллельно прилагались уси-лия для дальнейшей консолидации ОПК – так чтобы обеспечить ее максимальное участие в реализа-ции Плана. Сначала, в 2013 г Grupa Bumar была преобразована в Поль-ский оборонный холдинг. В том же году было принято решение о соз-дании PGZ – национального кон-церна, который охватывает все го-сударственные предприятия ОПК.

Целью преобразований стало в т.ч. улучшение координации и лик-видации внутренней конкуренции между государственными фирма-ми. Таким образом, планируется завершить процесс консолидации польского ОПК под единым руко-водством, что должно увеличить результативность и обеспечить эф-фект синергии. Несмотря на вы-бранную стратегию, и в дальней-шем в группе имеют место

56

внутренние конфликты, что отри-цательно сказывается на произво-дительности предприятий. В целом же решение о консолидации при-знаётся правильным. PGZ уже под-писала несколько контрактов по модернизации вооружений поль-ских ВС.

Вызовом для польского ОПК остается также создание условий для «технологического скачка». Та-кой шаг можно осуществить, реа-лизуя с иностранными контраген-тами программу модернизации польских ВС. На данный момент польский ОПК не обладает соот-ветствующим технологическим по-тенциалом, чтобы стать независи-мым в ключевых программах, например, в развитии ракетных технологий. Поэтому стоит усовер-шенствовать механизмы реализа-ции тендеров, относящихся к мо-дернизации ВС Польши, в первую очередь, по системам ПВО, а также по новым БМП. В свою очередь, сильной стороной польских пред-приятий являются собственные высокотехнологические решения в секторах систем управления, связи, наблюдения и радиолокационной разведки.

Основным покупателем поль-ского ОПК остаются националь-ные ВС. Польша экспортирует от-носительно немного вооружений, но в последнее время видны при-знаки прогресса. Шансом для поль-ского ОПК является увеличение

оборонных расходов в странах НАТО в Центральной и Восточной Европе. Однако в последние 25 лет потенциал польского ОПК исполь-зовался не полностью. Причины этого – недостаточная эффектив-ность руководства ОПК, а также уменьшение масштабов модерни-зации ВС (особенно в 1990-х го-дах). С другой стороны, удалось со-хранить функционирование серийных заводов и часть мощно-стей до начала реализации нацио-нальных проектов с замкнутым циклом производства. Благодаря этому Польша сохраняет потенци-ал для создания и поставок соб-ственных вооружений.

ОПК Польши требует новых управленческих подходов, боль-шей поддержки со стороны госу-дарства (в частности, в сфере НИ-ОКР) и трансферта технологий. Толчком к достижению этих целей станет реализация планов модер-низации ВС Польши. Выделение на военные расходы 2% ВВП и бо-лее должно стабилизировать фи-нансирование оборонных заку-пок. Но реальность планов перевооружения ВС зависит от дальнейших действий польского руководства [17].

Реалии перевооружения. С на-значением на должность министра обороны, А. Мацеревич приоста-новил на год реализацию всех про-грамм «Плана технической модер-низации ВС на 2013-2022 годы»

57

под предлогом их пересмотра и уточнения. Был отменен контракт на покупку 50 многоцелевых вер-толетов H225M Caracal, затяну-лись переговоры о приобретении ЗРС Patriot, а подписание контрак-та о закупке подлодок Orka стало под вопросом. Программы по ос-нащению ВС комплексами БЛА не реализуются уже 3 года. По вопро-сам закупки ВВТ для ВС появляет-ся все больше неясностей и беспо-рядка, чему способствовало увольнение начальника инспекто-рата вооружения. Нарушена не-прерывность функционирования и обеспечения ВС страны. Модер-низация вряд ли быстро активи-зируется, так как все проекты и программы по оснащению ВС но-вейшими образцами ВВТ перено-сятся в будущее, лишь бы в бли-жайшее время профинансировать приоритетные замыслы министра обороны, в т.ч. создание войск территориальной обороны [18].

Но есть надежда, что эти объек-тивные и субъективные трудности будут преодолены. Об этом гово-рят последние решения президента А. Дуды, обратившего особое вни-мание на укрепление Войска Поль-ского [19].

ЗАКЛЮЧЕНИЕ. ВС Польши в основном оснащены устаревшим вооружением (лицензионным со-ветским и западным, полученным безвозмездно), а также частично – современным западным лицензи-

онным вооружением. Сейчас ве-дется медленное перевооружение ВС современными образцами.

Вооружение СВ включает:• 985 танков (346 старых Т-72М1 в

резерве, 159 модернизирован-ных Т-72М1Z и 233 РТ-91, 142 более современных Leopard 2A4 и 105 Leopard 2A5);

• 1305 старых гусеничных БМП (1268 БМП-1, 37 БРМ-1К), и 700 новых колёсных 8х8 ББМ Rosomsk (заказ 880, в т.ч. 480 БМП/БРМ);

• 115 новых БА MRAP (30 Maxxpro, 40 Cougar и 45 M-ATV) и 329 БРДМ (237 старых БРДМ-2 и 92 новых WD R-5);

• 431 самоходных гаубиц (292 старых 2С1 и 111 Dana, 28 новых Crab);

• 192 миномётов (89 M-98, 95 ста-рых M-120, 8 новых Rak + 500 LM-60D);

• 180 РСЗО (30 старых RM-70 и 75 БМ-21, 75 модернизированных WR-40);

• 18 старых СПТРК «Конкурс» и 198 ПТРК (100 старых «Фагот» и 98 новых Spike-LR – заказано 264 ПУ и 2675 ракет);

• 324 ЗУ (252 старых ЗУ-23, 72 мо-дернизированных ZUR-23-2S/KG) и 28 ЗСУ (8 старых ЗСУ-23-4, 20 модернизированных ЗСУ-23-4МP Biala);

• 9 д-нов ЗРК (36 батарей/144 ПУ) (5 (20/80) старых Куб-М1, 4 мо-дернизированных (16/64)

58

«Оса-Р») и 938 ПЗРК (627 старых «Стрела-2М», 311 новых Grom);

• 28 старых ударных вертолётов Ми-24В/Д и 98 вертолётов обе-спечения (41 старых Ми-2, 14 Ми-8, 34 W-3 Sokol и 9 новых Ми-17);

• 20 новых БпАК (69 БЛА) (15 (45) Orbiter, 1 (8) Scan Eagle, 4 (16) Fly Eye). Большая часть вооружения

устарела, в т.ч. 75% танков (Т-72М1/M1Z и T-91), 65% ББМ (БМП-1 и БРМ-1К), 68% СГ (2С1), 92% 120-мм миномётов, 58% РСЗО (БМ-21 и RM-70), 55% ПТРК («Конкурс», «Фагот»), все ЗСУ (Biala) и ЗРК («Куб-М1» и «Оса-Р»), 67% ПЗРК («Стрела-2М») и 93% вертолётов (Ми-24, Ми-2, Ми-8 и W-3).

Ранее реализовались програм-мы закупки систем управления и связи, колёсных ББМ Rosomak, БА класса MRAP, ПТРК Spike-LR, ПЗРК Grom, танков Leopard-2A4/5, вертолётов W-3, модернизации ча-сти танков Т-72М1, БРДМ-2, РСЗО БМ-21 и ЗСУ-23-4. При этом задер-жались программы закупки новых СГ Krab и была отменена закупка ЗСУ и ЗРК Loara, разработка удар-ных вертолётов Huzar, модерниза-ция БМП-1, ЗРК «Куб-М1», верто-лётов Ми-24 и Ми-8.

Из-за нехватки более современ-ного вооружения, основная его часть (танки Leopard-2A4/5, ББМ Rosomak, ПТРК Spike-LR, БА клас-са MRAP) используется в соедине-

ниях, задействованных в силах НАТО, стабилизационных и миро-творческих формированиях. С уси-лением военной угрозы со стороны России новое ВВТ стало поступать и в соединения на востоке Польши. Исходя из всего этого, приоритет в закупке сейчас имеют гусеничные БМП, самоходные гаубицы и мино-мёты, ОТРК/РСЗО крупного кали-бра, ПТРК, ЗРК малой дальности и ближнего действия, вертолёты и БпАК.

Вооружение воздушных сил включает:

98 боевых самолётов:• 18 старых истребителей-бомбар-

дировщиков (12 Су-22M-4; 6 Су-22УМ3K);

• 48 новых многоцелевых истре-бителей F-16C/D Block 52+ (36 C и 12D);

• 32 устаревших истребителя (26 МиГ-29A, 6 МиГ-29УБ);44 новых транспортных самолё-

та (5 C-130E, 16 C-295M, 23 M-28);66 учебных самолётов (6 новых

M-346, 32 старых TS-11 и 28 PZL-130);

78 вертолётов: 38 транспортных (8 новых Mи-17, 9 старых Mи-8, 11 W-3; 10 W-3WA (VIP)); 16 старых лёгких Mи-2; 24 новых учебных SW-4 Puszczyk

18 батарей старых ЗРК (74 ПУ) (17 (68) С-125SC и 1 (6) С-200С)

Большая часть вооружения воздушных сил устарела, в т.ч. 51% боевых самолётов (Су-22M-4/

59

УМ3K и МиГ-29A/УБ), 52% транс-портных самолётов (M-28 TD), 91% учебных самолётов (TS-11 и PZL-130), 59% вертолётов (Ми-2, Mи-8 и W-3/3WA) и все ЗРК (С-125SC и С-200С). Исходя из всего этого, приоритет в замене имеют ЗРК, учебные самолёты и вертолёты.

Вооружение ВМС включает:40 подлодок, боевых кораблей и

катеров:• 5 старых подлодок (4 Type 207, 1

пр. 877Э);• 2 устаревших фрегата типа Perry

(1 учебный) и 1 корвет пр.620; • 3 ракетных катера пр.660; • 4 искатели мин (1 пр.258, 3

пр.206FM); • 17 старых тральщиков (1

пр.207DM, 12 пр.207P, 4 пр.207M);

• 5 десантных кораблей пр. 767 и 3 десантных катера пр.716.21 корабль обеспеченияБереговая оборона: 6 ПУ ПКРК

NSMЗенитные средства: 48 ЗУ С-60 +

ЗУ-23 и ПЗРК GromМорская авиация:

• 14 самолётов: 10 патрульных (8 М-28RM и 2 М-28E), 4 транс-портных (2 М-28TD и 2 M-28B TD)

• 28 вертолётов: 11 противолодоч-ных (7 Mи-14ПЛ и 4 SH-2G); 8 спасательных (2 Mи-14ПЛ/Р, 4 W-3RM и 2 W-3WA RM); 8 транс-портных (1 Mи-17, 4 Mи-2, 1 W-3A; 2 W-3T).

Большая его часть вооружения ВМС устарела, в т.ч. подлодки (осо-бенно, Type 207), фрегаты (нужда-ются в модернизации), тральщики, зенитные средства (С-60 и ЗУ-23), вертолёты морской авиации.

Сейчас реализуется «План тех-нической модернизации ВС Поль-ши на период с 2013 по 2022 год» (ПТМ-2022). Согласно ему воен-ные расходы должны ежегодно ра-сти. Бюджет МО на 2017 ф.г. соста-вил 9,619 млрд. долл. (в сравнении с 2016 ф.г. он вырос на 374,2 млн. долл. и достиг 2,01% ВВП). В 2017 г на техническую модернизацию ВС планируется 2,446 млрд. долл. (на 1,4% больше, чем в 2016 г). Из них 1,82 млрд. долл. (на 33% больше, чем в 2016 г) намечено выделить на реализацию приоритетных проек-тов технической модернизации ВС. С 2017 г намечено интенсифициро-вать поставки новых образцов ВВТ в войска. Планировалось заключе-ние контрактов по приоритетным программам. До 25,4% военного бюджета в 2017 г намечено напра-вить на реализацию ПТМ-2022. Но по большинству его программ уже отмечается отставание от плано-вых сроков.

План технической модерниза-ции включал следующие проекты:

Сухопутные войска:• Интегрированные системы

управления войсками (сухопут-ными Wierzba и специальными Spartan, отображения оператив-

60

ной обстановки POSO) – созда-ются.

• Модернизация бронетанковых и механизированных войск (заку-плено 119 танков Leopard-2А4/5; модернизация 142 танков Leopard 2A4 до Leopard 2PL; реа-лизация 2-х проектов по новым ББМ на базе универсальной мо-дульной гусеничной платформы UMPG, в т.ч. БМП Borsuk для за-мены БМП-1 и закупка 800 БМП и 800 машин на её базе, а также БМТВ Gepard для замены танков T-72M1 и PТ-91 и закупка 400 ед. – но последний проект отме-нили).

• ББМ на базе Rosomak (закупает-ся 307 шасси Rosomak, поставле-но св. 110 ед.; создаётся дистан-ционно управляемая башня ZSSW-30 для БМП/БРМ Rosomak и планируется закупка 208 ба-шен; закупается 33 машины тех-нической диагностики Rosomak-WRT и поставлено св. 17 ед.; планируется закупка 18 БРЭМ Rosomak-WPT; закупается 10 компьютерных тренажёров эки-пажа ББМ Rosomak).

• Модернизация ракетных войск и артиллерии (закупается 120 155-мм СГ Krab для замены СГ, поставлено 24 ед.; по доп. заказу создаётся колёсная 155-мм СГ Kryl для замены СГ и планирует-ся закупка 72-168 ед.; создаётся РСЗО/ОТРК WR-300 Homar и планируется закупка 56 ед.; заку-

пается 64 120-мм самоходных минометов Rak и 32 машины управления AWD на шасси БТР Rosomak для замены миномётов М-120, поставлено 8 Rak и 4 AWD; закупается 7 РЛС артилле-рийской разведки Liwiec).

• Индивидуальная система экипи-ровки военнослужащих Titan (планируется создание и закупка 11 тыс. комплектов).

• ПТУР Spike-LR (закупается 1000 ПТУР).

• Тактическая разведка (планиро-валась закупка 50 дистанционно управляемых разведывательных машин Tarantula – программа от-менена; планируется создание и закупка 200-240 колёсных легко-бронированных разведыватель-ных машин Kleszcz, а также 118 аэромобильных колёсных легко-бронированных машин развед-ки Zmija) Воздушные силы:

• Модернизация системы ПВО (планируется закупка 8 батарей ЗРС средней дальности Wisla – Patriot PAAC-4 для замены ЗРК С-200С и С-125SC; 19 батарей ЗРК малой дальности Narew – NASAMS II для замены ЗРК С-125SC и «Куб-М1»; 79 поль-ских самоходных ЗРК ближнего действия Poprad c ПЗРК Grom/Piorun; закупаются 420 польских ПЗРК Piorun и 380 польских ПЗРК Grom; 8 польских пассив-ных РЛС SOLA; планируется за-

61

купка 19 польских мобильных РЛС Bystra, 6 батарей польского ЗАК ближнего действия Pilica на базе ZUR-23-2SP с ПЗРК Piorun и 24 польских 35-мм ЗАК Notec).

• Закупка вертолетов (планирова-лась закупка 24-32 ударных вер-толетов Kruk для замены Ми-24 – AH-64E и 50 многоцелевых вертолетов H225M – последнее было отменено, затем – 20 S-70i; 1 компьютерного тренажёра пи-лота вертолета SW-4; закуплены 5 вертолётов VIP W-3WA).

• Средства воздушной разведки (намечена закупка 4-х оператив-ных ударных средневысотных БпАК Zefir большой продолжи-тельности полета – MQ-9 Reaper или Hermes 900; 12 дивизионных БпАК Gryf среднего радиуса дей-ствия – Hermes 450 польской по-стройки; 12 польских бригадных БпАК Orlik; 15 польских бата-льонных БпАК Wizjer с мини-БЛА; 15 польских БпАК Wazka вертикального взлёта с мини-БЛА; 6 польских БпАК с микро-БЛА.

• Закупка реактивных учебно-бо-евых самолетов (8 М-346 – по-ставлено 6).

• Закупка компьютерных трена-жёров пилота самолета (МиГ-29 – поставлен 1 и С-295М – по-ставлен 1).

• Закупка транспортных самоле-тов» (М-28 – поставлены самолё-ты и тренажёр; С-295М – постав-

лены самолёты и 3 модернизированы).

• Закупка ракет «воздух-земля» (по доп. заказу закупаются 40 УР AGM-128А; планируется закуп-ка 70 КР AGM-128В). Военно-морские силы

• Закупка польского тральщика - искателя мин пр.258, планирует-ся ещё 2.

• Планируется закупка польского патрульного корабля пр.621М; 3-х польских патрульных кора-блей типа Miecznik; 3-х польских противоминных кораблей типа Czapla.

• Планируется закупка 3-х швед-ских подлодок типа А26 с КР Tomahawk.

• Закуплены 24 ПКР NSM, плани-руется закупка ещё 24 ед. Из 55 этих проектов техниче-

ской модернизации ВС Польши один шёл с опережением (машины диагностики Rosomak-WRT) и 13 не имели отставания (шасси Rosomak, ПТУР Spike-LR, ПЗРК Grom, самолёты М-346, тральщики пр.258, ПКР NSM и др.), что состав-ляло 25% всех проектов. Ещё 35 проектов (64%) имели отставание на 1-5 лет или были отменены, при-чём 13 проектов (24%) отставали на 1-2 года, 22 (40%) – на 3-5 лет или были отменены. В их числе 2 важнейших проекта, обеспечиваю-щие стратегическое сдерживание – подлодки А26 с КР Tomahawk (на 5 лет) и ОТРК Homar (на 4 г). Также

62

отстают проекты БМП Borsuk (на 3 г), СГ Krab (на 2 г), СМ Rak (на 3 г), ЗРК Wisla и Narew (на 3-5 лет), БпАК Zefir и Gryf (на 3 г) и многие другие. А проекты БМТВ Gepard и робота Tarantula вообще отменены. По 6 проектам (11%) нет данных, но там тоже отставание.

Ряд приоритетных долгосроч-ных проектов перейдут в «План технической модернизации ВС Польши на период с 2017 по 2026 год», в т.ч.

Системы стратегического нея-дерного сдерживания могут вклю-чать: • 40 КР AGM-158A для 48 истре-

бителей F-16C/D (дальность пу-ска 360 км).

• 70 КР AGM-158B (980 км). • 54 ОТР ATACMS на 54 СПУ

РСЗО/ОТРК Homar (270 км). • 54 КР Tomahawk на 3-х подлод-

ках А26 Orka (1600 км). • 24 ПКР RBS-15 Mk3 на 3-х ракет-

ных катерах пр.660 (200 км). • 48 ПКР NSM на 12 СПУ (даль-

ность пуска 185 км). В 2017 г потенциал их удара

оценивается в 88 высокоточных ракет, и они могут нанести удары только по Калининграду и Балтий-ску (AGM-158A ещё и по Петербур-гу). В 2022 г этот потенциал может составить 236 ракет, из них 70 AGM-158В смогут нанести удары и по Москве. В 2027 г этот потенциал может составить 290 ракет, из них 124 (70 AGM-158В и 54 Tomahawk)

смогут нанести удары и по Москве. Сейчас потенциал стратегического сдерживания у ВС Польши мал, в 2022 г может вырасти (возможны удары по Москве), а в 2027 г будет ощутимым. Но это станет возмож-но в случае реализации данных планов.

ПВО. Планируется создать ком-плексную систему ПВО/ПРО Tarcza Polski. Её первым эшелоном долж-на стать ЗРС ПВО/ПРО средней дальности Patriot (проект Wisla) – 8 батарей по 4 ПУ. Второй эшелон ПВО должен состоять из 19 бата-рей ЗРК малой дальности NASAMS II (проект Narew), третий будет ос-нован на ПЗРК Grom/Piorun. Си-стема ПВО Tarcza Polski будет взаи-модействовать с комплексами ПВО СВ (в т.ч. 6 батарей польского ЗПРК ближнего действия Pilica в полках ПВО дивизий и 19 батарей ЗРК Poprad (79 СПУ) в д-нах ПВО бри-гад).

ВВС. В перспективе МО наме-чало купить 64 истребителя F-35A для 4-х эскадрилий, чтобы заме-нить устаревшие Су-22 и МиГ-29, затем эти планы были уменьшены до 32 самолётов (2 эскадрильи) для замены Су-22 после 2025 г. Но фи-нансовые ресурсы Польши ограни-чены, поэтому МО изучает вопрос о закупке 96 бывших в эксплуата-ции истребителей F-16 и модерни-зации их в Польше. С ними намече-но сформировать 6 эскадрилий. Если такое решение будет принято,

63

в ВВС станет 144 F-16, что весьма усилит ВВС. Намечено построить и 2 спутника.

ВМС. Закуплен искатель мин пр. 258, строятся ещё 2. Планирует-ся закупить патрульный корабль пр.621М, 3 патрульных корабля типа Miecznik и на его корпусе – 3 противоминных корабля типа Czapla. Планируется дальнейшая модернизация 3-х ракетных кате-ров пр. 660.

Перевооружение ВС и ОПК. Программа развития ВС Польши на 2013-2022 годы предусматрива-ет затраты до 35 млрд. долл. на за-купку ВВТ. Использование столь крупных средств связано с преоб-ладанием в ВС устаревшего воору-жения и необходимостью решения накопленных проблем, поскольку перевооружение сильно запоздало.

Цели программы перевооруже-ния ВС Польши состоят в выводе из кризиса не только ВС, но и ОПК. При проведении тендеров приори-тет получают те зарубежные ком-пании, которые участвуют в кон-курсе совместно с польскими производителями. ОПК нацелен на получение технологий в рамках со-вместных производств. Но пока Польша вынуждена закупать все больше вооружений за рубежом, а доля польских компонентов в про-изводимом вооружении падает.

Препятствием для реализации программы перевооружения явля-ется отсталость ОПК. Польша ни-

когда не обладала конструктор-ским потенциалом, достаточным для инновационных разработок. Предприятия демонстрируют не-эффективность и неспособность к рентабельной работе.

Серьезной проблемой модерни-зации ВС является неготовность союзников по НАТО, прежде всего США, предоставлять Польше но-вейшие вооружения.

Организация перевооружения не имеет четкой стратегии. Наблю-дается распыление средств и стрем-ление выполнить наибольшее чис-ло программ, а не сосредоточить средства на самых важных. Неред-кими являются пересмотр сроков реализации и коррекция приори-тетов из-за смены правительств и их политики. Польское руковод-ство импровизирует в условиях се-рьезных ограничений. Имеет место субъектвизм, лоббизм и корруп-ция. Недостаток системного пла-нирования, борьба интересов и не-готовность ОПК к модернизации продолжают препятствовать про-грамме перевооружения.

Реалии текущего перевооруже-ния. С назначением на должность министра обороны, А. Мацеревич приостановил на год реализацию всех программ «Плана технической модернизации ВС на 2013-2022 годы» под предлогом их пересмотра и уточнения. Был отменен контракт на покупку 50 вертолетов H225M, затянулись переговоры о приобре-

64

тении ЗРС Patriot, а подписание контракта о закупке подлодок Orka стало под вопросом. Программы по оснащению ВС комплексами БЛА не реализуются уже 3 года. По во-просам закупки ВВТ для ВС появ-ляется все больше неясностей и бес-порядка. Нарушена непрерывность функционирования и обеспечения ВС страны. Модернизация вряд ли быстро активизируется, так как все проекты и программы по оснаще-нию ВС новейшими образцами ВВТ переносятся в будущее, лишь бы в ближайшее время профинансиро-вать приоритетные замыслы мини-стра обороны, в т.ч. создание войск территориальной обороны.

Но есть надежда, что эти объек-тивные и субъективные трудности будут преодолены. Об этом гово-рят последние решения президента А. Дуды, обратившего особое вни-мание на укрепление Войска Поль-ского.

ЛИТЕРАТУРА1. The Military Balance 2017 //

IISS 2017 2. Польская армия // http://

waroffline.org/lofiversion/index.php/t546.html

3. Таблица «Росомаков» // http://forum.militaryparitet.com/viewtopic.php?id=17721

4. KTO Rosomak // http://fighting-vehicles.com/kto-rosomak/

5. Новости в сфере 155-мм ар-тиллерийских систем // https://

topwar.ru/92917-novosti-v-sfere-155-mm-artilleriyskih-sistem.html

6. Самоходные минометы Rak поступают на вооружение поль-ской армии // http://bmpd.livejournal.com/2700832.html

7. Корчагин С. Состояние и перспективы развития ВВС Поль-ши // Зарубежное военное обозре-ние. – 2015. – №4 С.66-74

8. ВВС Польши могут срав-няться с ведущими странами НАТО // https://topwar.ru/107049-vvs-polshi-mogut-sravnyatsya-s-veduschimi-stranami-nato.html

9. Фёдоров А. Польша бьёт в ба-рабаны и гонит волну // http://www.oborona.ru/ includes/per iodics/navy/2015/0113/204015045/detail.shtml

10. Командование специальных операций вооружённых сил Поль-ши (2017) // http://politinform.su/a r m i y a - i - k o n f l i k t y / 6 9 5 0 3 -komandovanie-specialnyh-operaciy-vooruzhennyh-sil-polshi-2017.html

11. U Z B R O J E N I E , WYPOSAŻENIE I STRUKTURY WOJSKA POLSKIEGO – WOJSKA OBRONY TERYTORIALNEJ // H T T P : / / M I L I TA R I U M . N E T /UZBROJENIE-WYPOSAZENIE-I-S T R U K T U R Y - W O J S K A -POLSKIEGO-WOJSKA-OBRONY-TERYTORIALNEJ/

12. Корчагин С. Реализация тех-нической модернизации воору-жённых сил Польши // Зарубежное военное обозрение. – 2017. – №6 С.24-28

65

13. Алексеев А. Программа модер-низации польских вооруженных сил 2014-2023 // https://topwar.ru/91471-programma-modernizacii-polskih-vooruzhennyh-sil-2014-2023.html

14. Зверев Ю. Польша усиленно перевооружается // http://eurasia.e x p e r t / p o l s h a - u s i l e n n o -perevooruzhaetsya/

15. Out with the old: Polish land systems modernisation // http://www.j a n e s 3 6 0 . c o m / i m a g e s /assets/699/53699/Pol ish_land_systems_modernisation.pdf

16. Офицеров-Бельский Д. Мо-дернизация вооружённых сил Польши // http://www.f o r e i g n p o l i c y . r u / a n a l y s e s /

modernizatsiya-vooruzhennyh-sil-polshi/

17. Паловски Я. Трансформация ОПК Польши: от выживания к тех-нологическому рывку // http://sprotyv.info/ru/news/harkov/transformaciya-o p k - p o l s h i - o t - v y z h i v a n i y a - k -tehnologicheskomu-ryvku

18. В Польше увольняют гене-ралов // http://www.melkon.lv/analyt ics/2017/02/12/v-polshe-uvolnyayut-generalov/

19. Паливода В. Реформа систе-ми керівництва і командування збройними силами Республіки Польща // ВИКЛИКИ та РИЗИКИ. Безпековий огляд ЦДАКР. – №16. – С. 28-35

Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)

News & Politics