Міграція гусей на території Північно-східної України та проблема пом’якшення конфліктів між людиною

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н.КАРАЗІНА

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ

М.В.Банік, А.А.Атемасов

Міграція гусей на території Північно-східної

України та проблема пом’якшення

конфліктів між людиною та гусьми

Харків, 2011

2

УДК 574.91:598.252.2(477.52/.54)+635.042

У брошурі обговорюється проблема, що існує у Північно-східній Україні

протягом останніх десятиліть – пошкодження посівів сільськогосподарських ку-

льтур тундровими гусьми під час весняного перельоту. Подано інформацію щодо

видового складу, чисельності і строків прольоту гусей на території Північно-

східної України, перелічені основні місця їх зупинок, описано поведінку птахів,

наведені відомості про визначення звичайних видів гусей в польових умовах.

Визначені особливості впливу гусей на посіви сільськогосподарських культур та

висвітлено європейський досвід вирішення конфліктів між гусьми та фермерами.

Запропоновано схему визначення збитків від потрав та шляхи відшкодування

витрат. Подано інформацію про сучасні методи попередження потрав посівів

гусьми.

Видання призначене для фермерів, мисливців та робітників єгерської слу-

жби, працівників державних управлінь охорони навколишнього природного се-

редовища та аграрної політики і продовольства, представників громадських при-

родоохоронних організацій, любителів птахів.

Рекомендовано до друку Вченою Радою НДІ біології Харківського націо-

нального університету імені В.Н.Каразіна. Протокол № 2 від 8.02.2011.

Видано за фінансової підтримки Університетської федерації безпеки тва-

рин, Велика Британія (University Federation for Animal Welfare, United Kingdom)

Рецензенти:

Зав. кафедрою зоології природничого факультету Харківського національ-

ного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, доктор біологічних наук,

професор, Л.П.Харченко

Професор кафедри зоології та екології тварин біологічного факультету

Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, доктор біологічних

наук В.А.Токарський

© Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2011

© Банік М.В., Атемасов А.А., 2011

3

ВСТУП

Іще буквально декілька десятків років тому можна було тільки вража-

тися описам перельоту гусей вздовж берегів Балтійського та Північного мо-

рів та їх зимівель у Західній Європі, які були описані на початку і в середині

дев’ятнадцятого століття видатними натуралістами минулого, наприклад,

А. Бремом. Останній, зокрема, писав про те, як величезні зграї чорних каза-

рок затьмарювали небо під час кормових переміщень вздовж морського узбе-

режжя Німеччини. Здавалося б, ці картини лишилися в минулому і сучасна

людина ніколи не побачить таких величезних скупчень гусей. Проте, часи

змінюються. Змінюється й відношення людини до птахів. У Західній Європі

поступово, з року в рік, збільшувалась кількість країн, в яких було прийнято

закони щодо вилучення всіх видів гусей з мисливських списків. Одним з

останніх бастіонів лишалася Голландія, в якій традиції полювання на гусей

сягають сивої давнини. Але й тут нещодавно, з 2002 р., було проголошено

заборону на полювання на цих птахів (за спеціальними ліцензіями полювання

дозволяється, але лише як засіб боротьби із потравами). Одночасно, з після-

воєнних часів в Європі неймовірно високими темпами розвивалося сільське

господарство. Всі ми добре знаємо про успіхи голландських та німецьких

фермерів у виробництві продукції сільського господарства. Вони значною

мірою завдячують збільшенню інтенсивності використання будь-яких прида-

тних земель під пасовища. Продуктивність таких пасовищ постійно зростала.

Виявилося, що гуси охоче користаються нагодою отримувати впродовж всьо-

го зимового періоду вдосталь зеленого корму. Інтенсифікація сільського гос-

подарства разом із забороною полювання призвели до поступового, але до-

сить сталого збільшення чисельності цих птахів. Не виключено, що до дії

зазначених вище факторів долучилося також і потепління клімату, зокрема, у

зимові і весняні сезони, яке триває в Європі з останніх десятиліть двадцятого

сторіччя. Зростання чисельності гусей розпочалося ще у 1970-ті роки і, схо-

же, продовжується й дотепер1. І це, – незважаючи на досить суттєвий вплив

полювання на цих птахів на шляху їх перельоту до місць гніздування в євра- 1 Наприклад, між 1995 та 2008 роками чисельність гусей, що зимують у Пів-нічно-західній Європі, зросла на 24% з близько 3,5 мільйонів до 4,3 мільйонів особин (Fox et al., 2010).

4

зійській тундрі на території Російської Федерації, звідки походить переважна

більшість зимуючих у Західній Європі гусей. У Росії відкрите не тільки осін-

нє, але й весняне полювання, а це – суттєве навантаження на популяції! І все

ж таки, сприятливі умови зимівлі поки що повністю компенсують вилучення

птахів під час міграції і на місцях гніздування.

Повсюдно в Європі зростання чисельності гусей є причиною конфлік-

тів з людиною. Така ж сама ситуація нині спостерігається і на території Пів-

нічної Америки, де в останні роки надзвичайно зросла чисельність деяких

видів гусей. Всі гуси – виключно рослиноїдні птахи, причому основу їх жив-

лення складають молоді, ніжні пагони трав’янистих рослин. Тому гуси впро-

довж більшої частини свого життя залежать від стану пасовищ. А пасовища-

ми для цих птахів можуть бути не тільки природні угіддя, але і сільськогос-

подарські лани, зокрема, посіви озимини. У окремі сезони року гуси також

охоче споживають зерно. Все це призводить до зростання напруженості у

відносинах між птахами і сільськими мешканцями. Конфлікти із фермерами –

лише одна з сторін цієї проблеми. Важливим є також і питання про полюван-

ня на гусей, оскільки значна більшість мисливців вважає, що даний ресурс

використовується недостатньо. Проте окрім господарчих аспектів проблеми

існує ще і природоохоронний. Важко знайти більш вражаючу та грандіозну

картину у житті птахів, ніж узгоджені перельоти багатотисячних зграй гусей.

Тому місця масової зимівлі арктичних гусей у Західній Європі приваблюють

тисячі спостерігачів, любителів природи. Вони включені до загальноєвропей-

ської мережі екологічного туризму, що сприяє розвиткові місцевої економіки.

До того ж, арктичні гуси – суттєвий компонент екосистеми тундрової зони, і

від їх чисельності та благополуччя залежить життя багатьох інших живих

істот півночі.

Як свідчать наші дослідження останніх років в Україні також відчува-

ється вплив зростання чисельності мігруючих гусей. Зокрема, на території

Харківської області впродовж минулого десятиліття виявлено декілька пос-

тійних місць зупинок арктичних видів гусей, де щовесни збираються десятки

тисяч цих птахів. Звичайно ж, гуси чинять шкоду сільськогосподарським

угіддям навколо місць своїх ночівель та денного відпочинку. Проте в Україні

і досі немає спроб цивілізованого вирішення конфліктів між людьми та гусь-

5

ми, і ті фермери, чиї посіви були частково пошкоджені птахами, вимушені

відшкодовувати збитки виключно за власний рахунок. На цьому тлі недив-

ним, хоча й волаюче варварським, виглядає факт масової загибелі близько

півтори тисячі гусей навесні 2009 року на Краснопавлівському водосховищі

внаслідок отруєння протравленим зерном кукурудзи. Ця трагедія отримала

широкий розголос у пресі не тільки в нашій країні, але і за її межами. Можна

нагадати, що Україна взяла на себе зобов’язання щодо охорони мігруючих

птахів, зокрема, і гусей, після підписання Боннської конвенції про мігруючих

тварин2 та Бернської угоди про збереження середовищ існування диких тва-

рин в Європі3. Але виконання взятих на себе зобов’язань вимагає, зокрема, і

прагнення до розв’язання зазначених вище конфліктів.

У 2010 році під егідою Університетської федерації охорони тварин

(Велика Британія) та за її фінансової підтримки спеціалістами-орнітологами

НДІ біології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

було виконано проект з визначення основних місць масових зупинок мігрую-

чих гусей в Харківській області та розробки заходів, які були б здатні

пом’якшити глибину конфліктів між фермерами та птахами. У брошурі, яка

пропонується, подано відомості про характер міграції гусей в нашому регіоні,

проаналізовано світовий досвід вирішення проблемних питань, які пов’язані

із зростанням чисельності популяцій гусей, та запропоновано низку заходів,

що можуть слугувати фундаментом для розробки загальнодержавної стратегії

вирішення конфліктних ситуацій між птахами і людьми.

2 Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (англ. Convention on the Conservation of Migratory Species of Wild Animals, CMS) або Боннська конвенція – міжнародна угода, що була підписана у 1979 році в Бонні (Німе-ччина) з метою охорони тварин на шляхах їх міграції. Україна приєдналася до угоди у 1999 році. 3 Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існу-вання в Європі (англ. Convention on the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats) або Бернська конвенція – міжнародна угода, яка була підпи-сана у 1979 році у Берні (Швейцарія) з метою захисту видів рослин і тварин в їх природному середовищі існування в Європі. Україна приєдналася до угоди у 1996 році.

6

ХАРАКТЕР МІГРАЦІЇ ГУСЕЙ У ПІВНІЧНО-СХІДНІЙ УКРАЇНІ:

ВИДОВИЙ СКЛАД ТА ЧИСЕЛЬНІСТЬ, СТРОКИ МІГРАЦІЇ,

ГОЛОВНІ МІСЦЯ ЗУПИНОК

На території Північно-східної України підчас весняної та осінньої міг-

рації щорічно, регулярно зустрічаються три види гусей: гуменник (Anser

fabalis), білолоба гуска (A.albifrons) та сіра гуска (A. anser). Окрім того, відомі

вірогідні зустрічі декількох інших видів, які потрапляють на територію регіо-

ну випадково. Це – біла гуска (Chen caerulescens), канадська (Branta

canadensis), білощока (B. leucopsis), чорна (B. bernicla) і червоновола

(B. ruficollis) казарки. Для малої гуски (A. erythropus) відомості про зустрічі

на Північному сході України не можна вважати достатньо доведеними4. Се-

ред залітних видів лише червоновола казарка трапляється в нашому регіоні

більш-менш регулярно. Міграційний шлях казарки проходить на півдні Укра-

їни, вздовж морських берегів: птахи летять до місць зимівлі в Румунії і Бол-

гарії, а потім за тим самим маршрутом прямують в напрямку області гнізду-

вання в тундровій зоні Росії. Окремі особини відхиляються від знайомих

шляхів і потрапляють в Харківську область. Їх можна інколи побачити у ве-

личезних зграях тундрових гусей навесні. Зустрічі решти видів пов’язані або

з мандрівками поодиноких особин, що втекли із зоопарків та приватних ко-

лекцій (біла гуска, канадська казарка), або із зальотами одинаків і сімейних

груп (білощока казарка), які випадково потрапляють до зграй масових мігру-

ючих видів, гуменника та білолобої гуски.

Серед перелічених видів тільки сіра гуска гніздиться на території Пів-

нічно-східної України. Нещодавно, наприкінці 1980-х і на початку 1990-х

років, вона була досить чисельною. У той час гуси з долин великих річок Лі-

вобережного Подніпров’я, Орелі і Самари, розселялися у північному, північ-

но-східному і східному напрямках. В Харківській області в середині 1990-х

років гніздилося не менше 600 пар сірих гусок. Проте згодом ситуація зміни-

лася. З початку 2000-х років сірі гуси почали стрімко зникати. Чисельність

скоротилася щонайменше вдвічі, особливо в центральній частині області.

4 Короткі відомості про перелічені види, зокрема про міста їх гніздування та зимівель, а також природоохоронний статус, наведені у Додатку I.

7

Сіра гуска лишається більш-менш звичайним видом тільки в басейні р. Орелі.

Підчас весняної міграції сіра гуска є найменш чисельним видом. Серед про-

літних гусей вона далеко поступається і гуменнику, і білолобій гусці. У цей

час більшість сірих гусей, яких можна побачити на водоймах, – це птахи, які

будуть гніздитися десь неподалік. Лише інколи невеличкі пролітні зграйки

цього виду приєднуються до величезних скупчень гуменників і білолобих

гусей.

У місцях, де поруч гніздиться багато пар сірих гусей, можна спостері-

гати зграї нестатевозрілих або холостих птахів, які не приступають до розм-

ноження, але перебувають поблизу майбутніх чи колишніх місць гніздуван-

ня. У післягніздовий час спостерігається формування скупчень, які розпада-

ються, зазвичай, із початком сезону полювання на водно-болотяну дичину у

серпні. Восени, на відміну від весняного сезону, сіра гуска – найчисельніший

пролітний вид. Проте вона ніколи не утворює таких величезних скупчень в

місцях денного і нічного відпочинку, як це притаманне для арктичних видів

гусей. В осінній період через Харківську область пролітають в напрямку

місць зимівель сірі гуси, місця гніздування яких поки що лишаються невідо-

мими. Чисельність їх – декілька тисяч особин. У нашому регіоні найбільше

значення для місць зупинок сірої гуски в міграційний і післягніздовий періо-

ди має Краснопавлівське водосховище.

У нашому регіоні найбільш вражаючим за обсягами і інтенсивністю є

весняний переліт арктичних видів гусей: гуменника і білолобої гуски. Для

цих видів характерним є утворення спільних зграй на місцях відпочинку і

годівлі, та і під час перельоту з одного місця відпочинку до наступного на

шляху міграції. В способі життя у гуменників і білолобих гусок є багато спі-

льного. Зимують ці птахи на заході Європи, в Голландії і прилеглих частинах

Німеччини, що встановлено результатами кільцювання, а також, в останні

часи, і даними стеження за птахами, які були помічені супутниковими пере-

давачами. Зокрема, всі закільцьовані гуменники і білолобі гуски, яких було

знайдено в Харківській області, починаючи з 2000 р., були помічені на місцях

зимівлі в Голландії або на шляху перельоту в Німеччині. Гніздяться ці птахи

в європейській та західносибірській тундрі.

8

До місць розмноження арктичні гуси летять за доволі незвичним, на

перший погляд, маршрутом. Спочатку вони прямують вздовж узбережжя

Балтійського моря в Німеччині, а далі повертають в глибину континенту, пе-

ретинають Польщу і Білорусь та потрапляють на Україну. Тут гуси, фактич-

но, прямують у південно-східному і південному напрямках. Потім птахи за

великою дугою перетинають Центральну і Північно-східну Україну і летять

вже на схід та північний схід, поступово наближаючись до місць гніздівель в

Арктиці. Отже, шлях гусячого перельоту схожий на довжелезну дугу від бал-

тійського узбережжя Німеччини і Польщі до російської тундри. На сьогодні-

шній день всі особливості шляху перельоту гуменників і білолобих гусок

виявлені остаточно за даними супутникового стеження за міченими птахами.

Чому гуси летять за таким складним маршрутом? Ще на початку

1970-х років західноєвропейські орнітологи, Руді Дрент, Барт Еббінге та Мі-

рфін Оуен, спробували відповісти на це запитання, назвавши такий переліт

гонитвою за «зеленою хвилею». Вони припустили, що весною гуси мандру-

ють від одного місця стоянки до іншого таким чином, щоб на кожному з них

захопити початкові стадії розвитку рослинності, коли вміст поживних речо-

вин (білків) у молодих пагонах злаків і осок сягає максимуму. Відомо, що

саме зелені частини рослин слугують для гусей основним джерелом білків,

тоді як вуглеводи і жири вони можуть отримати, споживаючи залишки зерна,

наприклад, кукурудзи, на убраних полях. Білки ж потрібні тундровим гусям

перш за все для того, щоб бути в змозі негайно після прильоту до місць гніз-

дування приступити до розмноження у мінливих умовах нетривалого арктич-

ного літа5. Ці речовини складають запас, що його використовують птахи для

формування кладки яєць, насиджування і охорони гнізда в перші тижні свого

перебування у місцях гніздування. Таким чином, весною гуси штучно подов-

жують свій маршрут, щоб повсюди знайти улюблену кормову рослинність у

найніжнішому стані.

5 Тому для гусей дуже важливо набрати нормальну вагу підчас зупинок на шляху перельоту весною (Ebbinge et al., 1982). І саме тому весняне полюван-ня має вкрай негативні наслідки: чим більше гусей турбують підчас міграції, тим меншими є їх шанси на успішне розмноження.

9

Гуменник – самий масовий мігруючий вид гусей в Харківській області.

За останніми оцінками щорічно через Харківську область навесні пролітає

від 50 до 100 тисяч гуменників, що складає 6-12% загальносвітової чисельно-

сті виду. Гуменник – мінливий вид. Систематики розрізняють тундрових і

тайгових гуменників, які, в свою чергу, поділяються на ряд географічних

форм. Деякі орнітологи вважають тундрових і тайгових гуменників окремими

видами.

Білолоба гуска підчас весняного перельоту в Харківській області пос-

тупається за чисельністю гуменнику. Ці птахи частіше користуються проліт-

ними шляхами, що пролягають або північніше нашого регіону, у центральних

районах Європейської Росії, або південніше Харківської області, вздовж пів-

нічного узбережжя Чорного і Азовського морів. Але нині загальна чисель-

ність зимуючих у Європі білолобих гусок значно вища, ніж загальна чисель-

ність гуменників. Тому і через Харківську область прямує все ж таки немало

цих гусей, – десятки тисяч. Цікаво, що на початку весняного сезону, в березні

та першій половині квітня, білолобих гусок у змішаних скупченнях на місцях

зупинок буває відносно більше, ніж наприкінці квітня та на початку травня.

На початку весни біля половини птахів у таких скупченнях, – це білолобі

гуски, а в травні, в середньому, – не більше десяти відсотків. Це означає, що

переліт білолобої гуски йде інтенсивніше ранньою весною і до початку трав-

ня ці птахи майже повністю залишають територію Північно-східної України.

Міграція гусей навесні починається з появи сірих гусок, найчастіше, в

перших числах березня. У теплі весни їх можна зустріти поблизу місць гніз-

дування вже наприкінці лютого, а в м’які зими невеличкі групи сірих гусей

навіть перезимовують у південно-західному куточку Харківської області, в

долині р. Орелі. Міграція сірої гуски швидко закінчується і вже у другій по-

ловині березня їх найчастіше можна бачити в парах поблизу місць гніздуван-

ня. Уже наприкінці березня та на початку квітня у сірої гуски починається

період відкладання яєць.

Картина весняного перельоту гусей в нашому регіоні визначається

строками міграції гуменника і білолобої гуски, як найбільш численних видів.

У ранні весни перші тундрові гуси з’являються в середині та наприкінці пер-

шої декади березня. Але масовий переліт починається вже в другій половині

10

березня. У роки з пізньою весною перші гуси прилітають в середині березня

або й трохи пізніше. У більшості районів білолобі гуски і гуменники

обов’язково з’являються до середини останньої декади березня. Масовий

проліт у західній та північній частинах області триває протягом останніх днів

березня та у першій половині квітня. Пізніше гуси трапляються зрідка. Проте,

на півдні, в степовій частині області, а також подекуди і в центральних і де-

яких північних районах, гуси надовго затримуються на постійних місцях від-

починку. Звідси вони остаточно вирушають в напрямку місць гніздування в

першій декаді травня. Деякі зграї затримуються до середини травня.

На різних місцях постійних скупчень арктичні гуси затримуються на

різні строки. У скупченнях у центральній частині Харківської області вони

перебувають протягом двох-чотирьох тижнів, а на півдні області затриму-

ються на значно довший час, від п’яти до восьми тижнів.

Коли тундрові гуси з’являються на території нашого регіону на почат-

ку весни, більшість водойм іще вкрита кригою. Єдиним виключенням є озеро

Лиман у центрі Харківської області, яке є водоймою-охолоджувачем Зміївсь-

кої ГРЕС, і тому частково не замерзає зимою. Отже гуси використовують

його як місце ночівлі та денного відпочинку. У решті випадків вони обира-

ють для відпочинку ті місця, що швидко звільняються від снігу: залиті водою

луки в заплавах великих річок або луки в пониженнях на вододілах, серед

сільськогосподарських земель.

У пониженнях на вододілах, де не буває так багато води, як у заплавах,

птахи можуть відпочивати в денний час, ночувати та споживати прорість лу-

чних злаків, не здійснюючи далеких перельотів для годівлі на полях. Особли-

во привабливі ці луки для гусей після багатосніжних зим та у роки з великою

кількістю опадів весною.

Після танення криги більшість птахів вирушає до більш безпечних

місць відпочинку на водосховищах. З початку другої декади квітня та до по-

чатку травня скупчення гусей в Харківській області зосереджені на великих

водоймах.

На даний час відомі місця постійних зупинок гусей на оз. Лиман, Оре-

льківському, Краснопавлівському, Червонооскільському та Печенізькому

водосховищах. На всіх цих місцях відпочинку збирається щорічно не менше

11

п’яти тисяч птахів. Серед них унікальним є Краснопавлівське водосховище:

тут щорічно може зупинятися більше п’ятидесяти тисяч гусей. Привабливість

його для перелітних гусей визначають великі розміри акваторії, водоохорон-

ний статус об’єкту, його розташування в центрі степового району на вододілі

басейнів Дніпра та Дону, а також відносна віддаленість від населених пунк-

тів. Скупчення гусей на водосховищі навесні сягають величезних розмірів.

Можна беззаперечно стверджувати, що Краснопавлівське водосховище є од-

ним з найбільших місць (якщо не найбільшим!) масової концентрації гумен-

ників у міграційний час на території Європи. За критерієм чисельності птахів,

які щорічно зупиняються на водоймі (більше 20000 особин), Краснопавлівсь-

ке водосховище – перший кандидат на присвоєння статусу Рамсарського

угіддя6 серед інших важливих для птахів водойм Харківської області.

Місця зупинок тундрових гусей відомі також на великих ставах та во-

досховищах у сусідніх областях: на північному заході Донецької області

України та в Бєлгородській області Росії (Баник и др., 2011).

Деякі місця відпочинку використовуються гусьми впродовж десятків, а

то і сотень років. Відомо, що гуси зупинялись підчас міграції на озерах Ли-

манської системи поблизу м. Зміїва іще в другій половині дев’ятнадцятого

століття (Сомов, 1897), а згодом – у двадцяті роки двадцятого століття (не-

опубліковані щоденники В.Г. Аверіна). Ці угіддя використовуються гусьми і

дотепер. Проте, зрозуміло, що із зростанням чисельності мігруючих птахів

вони знаходять нові придатні місця для відпочинку, на яких раніше міграцій-

них скупчень не спостерігали.

Життя гусей у великих скупченнях підпорядковане певному ритмові.

Розклад добових переміщень між місцями годівлі та відпочинку витримуєть-

ся особливо чітко, якщо птахи відпочивають на водоймі. Двічі на добу гуси

6 Рамсарське угіддя – водно-болотне угіддя міжнародного значення. Визнача-ється за певними критеріями в межах Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середо-вища існування водоплавних птахів (англ. The Convention on Wetlands of International Importance, especially as Waterfowl Habitat). Конвенція була під-писана у 1971 році у м. Рамсар (Іран). Україна приєдналася до Рамсарської конвенції у 1996 році.

12

літають годуватися, повертаючись в середині дня та на ніч до місця відпочи-

нку на воді. Вночі птахи лишаються на місці відпочинку, в середньому, впро-

довж 8 годин.

З місця постійного нічного та денного відпочинку птахи розлітаються

для годівлі на полях у різних напрямках. Відома нам максимальна дальність

переміщень у пошуках корму становить 20-25 км. Однак, частіше гуси літа-

ють на менші відстані. Декілька разів нам доводилося спостерігати, як зграї

гусей опускалися на найближче до місця ночівлі поле, пролетівши буквально

декілька сотень метрів.

Гуси використовують будь-яку можливість, щоб зменшити енергетич-

ні витрати на переміщення між місцями відпочинку та годівлі. Дальність їх

добових перельотів залежить від того, наскільки цих птахів турбують брако-

ньєри, та від розташування придатних для годівлі полів в околицях водойм.

ЯК НАВЧИТИСЯ ВІДРІЗНЯТИ В ПРИРОДІ ТРИ ВИДИ ГУСЕЙ, ЩО

НАЙЧАСТІШЕ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ПІДЧАС ПЕРЕЛЬОТУ В

НАШОМУ РЕГІОНІ?

Сіра гуска. Більша за розмірами порівняно з іншими звичайними ви-

дами гусей в Харківській області. Близькими або однаковими з нею за розмі-

рами інколи бувають лише тайгові гуменники. Для сірої гуски характерним є

виразний ясно-сірий колір на покривному пір’ ї крила. Різниця між цим світ-

ло-сірим, попелястим забарвленням передньої частини крила та рештою його

оперення дуже добре помітна, якщо Ви маєте змогу бачити крило зверху (а

це досить часто буває, коли птах злітає або сідає). Нижня частина крила та-

кож не однотонна, на відміну від інших гусей. На череві у дорослих гусок

часто-густо бувають розкидані чорні плями, як у білолобої гуски, але менші

за розмірами. Від білолобої гуски та гуменника сірі гуски відрізняються та-

кож товстішою шиєю, відносно більшою головою та масивнішим дзьобом.

Голос сірої гуски схожий на гоготання свійських гусей. Чисельність виду в

останнє десятиріччя суттєво скоротилася, тому побачити великі зграї можна

лише зрідка, підчас осінньої міграції. А численні зграї гусей, які можна зу-

13

стріти повсюдно в Харківській області навесні, складаються з двох арктичних

видів гусей, про які йдеться нижче.

Гуменник – другий за розмірами серед наших гусей. Він відрізняється

від інших видів виразно темним забарвленням голови і шиї, наявністю на

дзьобі ділянок із темним забарвленням (у сірих та білолобих гусей дзьоб по-

вністю, рівномірно забарвлений), а також відсутністю темних плям на череві.

Гуменники, які трапляються в Харківській області, відносяться до двох під-

видів, що добре відрізняються в природі. Масовим пролітним птахом навесні

є гуменник тундровий. У період міграції він утворює спільні зграї із білоло-

бою гускою і повсюдно, під час місцевих та далеких перельотів, на місцях

відпочинку та годівлі, зустрічається разом із нею. Зрідка і у дуже невеликій

кількості трапляється весною і гуменник тайговий. Він крупніший за тундро-

вого, за розмірами майже такий, як сіра гуска. До того ж у тайгового гумен-

ника найчастіше у темний колір забарвлена лише невеличка частина дзьобу у

його основи, сам дзьоб більш видовжений і тонший у основи, голова також

видовжена, довжина шиї більша, порівняно із тундровим гуменником. Тунд-

ровий гуменник за розмірами близький до білолобої гуски. Голос гуменника

– «гагакання», нижчий за тоном, грубіший, ніж у сірої та білолобої гуски.

Голос гуменника можна чути нечасто, на відміну від гоготання дуже крикли-

вої білолобої гуски.

Білолоба гуска. За розмірами білолоба гуска – найменший серед зви-

чайних видів пролітних гусей в Харківській області. Взагалі це – короткоши-

їй, ладний птах. Дорослі білолобі гуски добре відрізняються від гуменників і

сірих гусей за наявністю білого оперення на лобі. Проте у щільних зграях на

великій відстані білу пляму можна і не помітити, а у молодих птахів восени

білих пір’ їн на лобі взагалі немає. Характерними ознаками для білолобої гус-

ки є форма голови із «високим» лобом (не таким округленим, як у гуменника

та сірої гуски) і чорні плями на череві (тільки у дорослих птахів). Остання

ознака (так звана «матроска») дозволяє з легкістю визначити цей вид у

польоті. У змішаних зграях білолобу гуску можна відрізнити за забарвленням

шиї, яка не виглядає настільки темною, порівняно із оперенням спини, як у

тундрового гуменника. Надійно впізнати білолобу гуску можна також за го-

14

лосом. Він мелодійний, високий за тоном, часто звучить як «лі-лі» або «лі-

лік», здалека інколи навіть нагадує собаче гавкання.

Досить часто до рук мисливців або сільських жителів потрапляють ні-

жні та шийні кільця, якими мітять гусей на місцях зимівлі у Західній Європі,

– в Голландії та Німеччині. На даний час у Харківській області найчастіше

можна побачити гуменників, що помічені жовтими шийними кільцями, і бі-

лолобих гусок, які помічені шийними кільцями світло-зеленого (салатного)

кольору.

Інформацію про всі знайдені кільця слід обов’язково надсилати на ад-

ресу Харківського відділення Українського орнітологічного товариства (Ка-

федра зоології та екології тварин, біологічний факультет, Харківський націо-

нальний університет імені В.Н. Каразіна, пл. Свободи, 4, м. Харків, 61022)

або Українського центру кільцювання птахів (Український центр кільцюван-

ня птахів, вул. Богдана Хмельницького, 15, Київ-30 МСП, 01601). Достатньо

вказати місце, де було знайдене кільце, дату знахідки, а також колір кільця

(найчастіше кольоровими бувають шийні кільця) та його номер, що склада-

ється з літер і цифр. Бажано також акуратно переписати і надіслати додатко-

ву інформацію, що може бути вказана на кільці (найчастіше – адреса центру

кільцювання, під проводом якого були виготовлені кільця). Кожна знахідка

має значення і щось додає до нашого розуміння того, яким шляхом прямують

птахи, як швидко вони переміщаються, скільки живуть і т. ін.

ЯК ГУСИ ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

УГІДЬ?

Гуси можуть пошкоджувати посіви, вириваючи озимину з корінням,

витоптуючи зелені частини рослин або вибираючи зерна на щойно засіяних

ланах. Пошкодження відбивається у змінах низки показників, а саме щільно-

сті рослин у посівах, кількості пагонів та/або колосків у перерахунку на одну

рослину, кількості зернин у колосках, розміру та ваги зернин, вмісту в зерни-

нах білків тощо (Summers, 1990). Ділянки із сильним пошкодженням посівів

скоріше заростають бур’янами, боротьба з якими призводить до додаткових

15

витрат (van Eerden, 1990; Wallin, Milberg, 1995). Окрім того, пошкодження

озимини може спричиняти затримку у строках збирання врожаю

(Summers, 1990).

Спеціальні дослідження впливу пошкодження посівів гусьми на вро-

жайність неодноразово проводились в Західній Європі та США (van

Eerden, 1990; Mooij, 1998). Зазвичай, порівнювали урожайність на місцях, де

була потрава, і на недоторканих птахами ділянках того самого поля. В деяких

дослідженнях використовували приручених птахів, що випасалися на огоро-

джених ділянках поля. Аналіз зібраних західними дослідниками даних свід-

чить, що для отримання вірогідних результатів про рівень втрат внаслідок

потрави вкрай важливим є ґрунтовне планування дослідження. Врожайність

може суттєво різнитися навіть на одному полі в залежності від відстані до

його краю (лісосмуги), відмін у вологості ґрунту тощо. Тому контрольні ді-

лянки слід розміщувати на тому самому полі, де вивчається рівень пошко-

дження, і в таких самих умовах (відстань від краю поля і т. ін.).

Рівень пошкодження можна оцінювати за станом рослин, а також, не-

прямим чином, за даними про рівень пасовищного навантаження. Наванта-

ження визначається на основі даних про чисельність гусей в розрахунку на

одиницю площі та часу (тобто птахів в день на 1 гектар). Отримати детальні

відомості про кількість гусей, що відвідували певні поля впродовж певного

проміжку часу, важко. Тому показником навантаження можуть слугувати

дані про кількість гусячих екскрементів на одиницю площі. Для отримання

такої інформації випадковим чином закладають серії площадок площею 1 м,

на яких підраховують кількість екскрементів. Бажано зібрати дані щонайме-

нше на 10 площадках на кожному полі або ділянці, для якого розраховується

рівень навантаження. Дані розрахунків свідчать, що щільність екскрементів у

30 штук на 1 м2 відповідає рівню навантаження у 3000 гусей в день на 1 га

(Mooij, 1998). За даними інших авторів щільність у 30 штук на 1 м2 може від-

повідати і меншій чисельності гусей – 1050 гусей в день на 1 га в Канаді (біла

гуска; Gauthier, Bedárd, 1991). Різними авторами було визначено, що в проце-

сі випасання одна білолоба гуска продукує, в середньому, 10-11 екскрементів

за годину (Owen, 1972; Mooij, 1998). Аналіз літератури свідчить, що схожі

співвідношення є характерними і для інших видів гусей (Mooij, 1998). Корис-

16

туючись цими даними і знаючи хоча б приблизно строки перебування гусей

на полі, можна розрахувати щільність пасовищного навантаження за відомо-

стями про кількість знайдених екскрементів.

Результати досліджень доводять, що граничним рівнем навантаження,

після якого вплив випасання дійсно позначається на величині врожаю, є 2000

гусей в день на 1 га для посівів багаторічних трав та 1500 гусей в день на 1 га

для посівів зернових. Ці граничні умови відповідають щільності екскрементів

20 та 15 штук на 1 м2, відповідно (Mooij, 1998). Втрати врожаю зернових за

умови рівню навантаження 2500-3500 гусей в день на 1 га становлять 10-20%

(Mooij, 1998). Схожі дані отримані у дослідженні впливу випасання гусей на

врожайність ячменю у Данії – 7-20% (Lorenzen, Madsen, 1986). Рівень пошко-

дження залежить не тільки від кількості гусей, що випасаються на полі, але й

від погодних умов, особливо, опадів, а також від стану посівів перед тим, як

птахи починають відвідувати посіви (детальніше – див. нижче). Тому деякі

(незначні!) втрати врожаю можливі і за умови меншого навантаження. Якщо

ж його рівень перевищує 3000 гусей в день на 1 га, втрати стають невідворо-

тними. Для пасовищ (посівів багаторічних трав) і посівів озимини втрати

врожаю можуть складати біля 30%, якщо рівень навантаження становить

6000 гусей в день на 1 га (Mooij, 1998). Проте не у всіх дослідженнях був ви-

явлений прямий зв'язок між рівнем пасовищного навантаження (кількість

гусей на полі за певний проміжок часу, щільність гусячих екскрементів тощо;

див. Wallin, Milberg, 1995) та величиною втрат врожаю.

Рівень пошкодження залежить від особливостей вибору птахами місць,

де вони будуть пастися (Courtens et al., 2005; Гавриленко, Листопадсь-

кий, 2008). Гуси віддають перевагу великим полям, ділянкам, де відсутні лі-

сосмуги чи просто дерева. Вони майже ніколи не зустрічаються поблизу

шляхів і нечасто обирають місця годівлі неподалік від населених пунктів.

Таким чином гуси обирають поля, які віддалені від можливих джерел небез-

пеки. До того ж, вони використовують особливості рельєфу місцевості і часто

обирають ділянки із підвищеннями (звідки можна спостерігати за околицями)

або пониженнями (де можна сховатися від небажаного ока та знайти воду). В

таких місцях рівень пошкодження посівів є найвищим.

17

Зрозуміло, що ступінь пошкодження залежить від чисельності птахів в

перерахунку на одиницю площі угідь і тривалості їх перебування на полі. Але

результати пошкодження (тобто реальні втрати врожаю в майбутньому) ви-

значаються не тільки інтенсивністю випасання гусей. Вітчизняні та зарубіжні

дослідження впливу потрав на врожайність зернових свідчать, що він завжди

опосередкований дією інших чинників (Percival, Houston, 1992; Гавриленко,

Листопадський, 2008). Зрештою врожайність після потрави залежить і від

того стану, в якому перебувала озимина перед тим, як була пошкоджена гу-

сьми, і від погодно-кліматичних умов у цей період і після того, як сталося

пошкодження, та від наявності поживних речовин у ґрунті.

Ризик пошкодження збільшується у певних погодних умовах. При не-

сприятливих обставинах, в умовах низьких (нижче нуля) температур і за від-

сутності снігового покриву, гуси при тривалому перебуванні на полі здатні

повністю виїдати зелені пагони. Якщо це призводить до розкриття вузла ку-

щіння, то можлива загибель посівів (van Eerden, 1990; Гавриленко, Листопад-

ський, 2008). Весною таке можливе або в умовах надмірно високої чисельно-

сті гусей, або у вкрай несприятливі періоди повертання холодів, що буває

далеко не щорічно (Percival, Houston, 1992).

Ще одним чинником, що збільшує ризик пошкодження посівів гусьми,

є порушення усталених агротехнічних прийомів. Це, перш за все, стосується

тих районів, де потрави можливі іще підчас осінньої міграції та зимою.

У нашій країні – тільки на півдні. В.С. Гавриленко та М.А. Листопадський

(2010) цілком слушно зазначають, що на тих полях, де посів озимих культур

відбувається одночасно із переорюванням пожнивних залишків, існує вели-

кий ризик пошкодження.

Серйозне об’ їдання зелених частин рослин не обов’язково призводить

до значних втрат урожаю. Слабке ж і середнє за інтенсивністю пошкодження

може навіть призвести до його збільшення! Так, у ході детального дослі-

дження впливу об’ їдання гусьми зелених пагонів у посівах озимини в запові-

днику Асканії-Нова виявилось, що рослини здатні нормально витримувати

помірне пасовищне навантаження, особливо в умовах теплих, м’яких зимо-

вих сезонів. До того ж, екскременти гусей можуть бути додатком до джерел

18

мінерального живлення рослин (Гавриленко, Листопадський, 2008)7. Резуль-

тати робіт в Асканії-Нова свідчили, що вплив поїдання частини пагонів приз-

водить до мобілізації фізіологічних процесів та до збільшення ваги і кількості

зернин. І тому вилучення зеленої маси далеко не завжди позначається на ве-

личині врожаю (Гавриленко, Листопадський, 2008).

Схожі результати були отримані, наприклад, в іще одному дослідженні

в Данії, де, незважаючи на 72% зниження щільності пагонів ячменю після

потрави гусьми, втрати врожаю склали лише 8%. Рослини здатні компенсу-

вати пошкодження: закладаються нові пагони та збільшується вага зернин

(Lorenzen, Madsen, 1986). Дослідження впливу випасання гуменників на по-

лях поблизу місця відпочинку у Південній Швеції також свідчили про відсу-

тність вірогідних відмін у врожайності озимої пшениці на ділянках, де году-

валися гуси, та на огороджених ділянках (Wallin, Milberg, 1995). Автори дос-

лідження вважають, що у м’яких кліматичних умовах посіви добре перено-

сять пошкодження гусьми. Вони дійшли висновку, що пошкодження посівів

частіше призводить до втрат врожаю в місцях зимівлі, де тривалість перебу-

вання гусей вища, порівняно із місцями зупинок на прольоті. Цей висновок

підтверджується на основі аналізу багатьох літературних джерел (Lorenzen,

Madsen, 1986; Wallin, Milberg, 1995). Схожі результати отримували в Західній

Європі, вивчаючи вплив потрав на урожайність посівів багаторічних трав

(Owen, 1990). У деякі роки після потрави обсяги заготівлі зеленої маси віро-

гідно зменшувалися, а в інші, – навпаки, підвищувалися. Вважається, що ре-

зультати пошкодження посівів багаторічних трав гусьми дуже залежать від

кліматичних умов року (Owen, 1990).

Проблеми, що виникають внаслідок пошкодження гусьми посівів сіль-

ськогосподарських культур, пов’язані, перш за все, із певним розподілом

птахів підчас міграції (Mooij, 2000). Гуси шкодять там, де є величезні скуп-

чення в період прольоту, і там, де вони затримуються на довший час. На реш-

ті території вплив їх діяльності може бути мінімальним або й геть непоміт-

ним. Тому проблема має виражено місцевий характер і потребує вирішення 7 У інших дослідженнях, наприклад, в Голландії, вірогідні зміни вмісту осно-вних елементів живлення, а саме: азоту, фосфору, калію, в ґрунті після над-ходження гусячих екскрементів не виявлені (Groot Bruinderink, 1989).

19

на місцевому рівні (van Eerden, 1990; Cope et al., 2006). До того ж, і в місцях

масових зупинок на прольоті рівень пошкодження варіює в залежності від

величини щорічної чисельності гусей, змін у строках їх міграції, а також в

залежності від розподілу уразливих типів культур на полях, рівню турбуван-

ня птахів з боку людини, погодних умов, ступеню розвитку озимини тощо

(Mooij, 2000). Відповідно, рік від року суттєво коливається і рівень реальних

втрат на окремих полях та в межах окремих господарств.

ПРОБЛЕМА КОНФЛІКТІВ МІЖ ГУСЬМИ ТА ЛЮДИНОЮ

Якщо держава бере на себе зобов’язання охороняти окремі види пта-

хів, зокрема, мігруючих гусей, то вона повинна мати законодавчі акти, на

основі яких компенсуватимуться збитки, що сталися внаслідок життєдіяльно-

сті таких видів. Україна підписала і ратифікувала низку міжнародних угод, в

додатках до яких в переліку видів значаться, зокрема, білолоба гуска та гу-

менник. Тому на рівні держави повинні бути прийняті підзаконні акти, які б

дали можливість за рахунок хоча б часткового відшкодування збитків змен-

шити напругу конфлікту між фермерами та гусьми.

У багатьох країнах Європи законодавчі акти стосовно порядку відшко-

дування державою збитків, які нанесені внаслідок діяльності диких тварин і,

зокрема, внаслідок потрав і пошкодження посівів гусьми, були прийняті на

початку 1990-х років (de Klemm, 1996). Виплата компенсацій за пошкоджен-

ня передбачена в Голландії, Німеччині (на рівні рішень окремих земель),

Швеції, Естонії, Чехії та інших країнах.

Найбільш розвинене і давнє законодавство стосовно відшкодування

збитків, що нанесені сільському господарству внаслідок потрави посівів гу-

сьми, існувало у Голландії. Це і не дивно, оскільки голландські низовини зда-

вна використовуються різними видами тундрових гусей для зимівлі. Зимуючі

гуси, що затримуються у Голландії, щонайменше, на чотири місяця, звичайно

ж наносять велику шкоду сільськогосподарським полям. Тому дуже давно у

голландців виникла потреба у розробці відповідного законодавства. Воно

передбачало повне відшкодування втрат, які несуть фермери внаслідок пот-

рави посівів гусьми.

20

Розрахунок збитків в Голландії здійснювався негайно, якщо потрава

була восени, та незадовго до збирання врожаю, якщо вона відбулася взимку

або навесні. Рішення приймала провінційна комісія щодо пошкоджень, яка

надсилала свого експерта. Досвід експерта дозволяв достеменно визначити,

діяльність якого виду водоплавних птахів спричинила потраву, і чи дійсно

необхідна компенсація. Сума, яка мала бути компенсована, була предметом

домовленості між фермером та експертом. Після цього постраждалий складав

запит та направляв його до компенсаційного фонду, який фінансувався пере-

важно державою і, частково, за рахунок мисливських внесків.

Сучасна ситуація в Голландії змінилася настільки, що урядом країни

був у 2003 році прийнятий новий план з метою поступового зменшення ви-

трат на виплату компенсацій. Передбачалося, що на території країни буде

виділено 80000 га земель, на яких гуси почуватимуться вільно, оскільки їх

ніхто не турбуватиме. Всі фермерські господарства, які потрапляють до таких

«зон спокою», можуть повною мірою розраховувати на відшкодування збит-

ків. На решті території країни фермерам дозволялося відлякувати гусей за

допомогою будь-яких законних заходів, зокрема, і шляхом відстрілу (Kwak et

al., 2008; Leistra et al., 2008). Проте, тут фермери вже не можуть розраховува-

ти на компенсації з боку держави, хоча б які збитки вони не понесли. Вважа-

ється, що здатність гусей, оцінювати рівень небезпеки та уникати її, є запо-

рукою їх перерозподілу в межах країни таким чином, що більшість зимува-

тиме саме в межах «зон спокою». Обліки підтвердили, що, наприклад, взимку

2005/06 років більшість птахів зосередилася в «зонах спокою», проте все ж

таки значна їх частка (21-47%) перебувала за їх межами (Kwak et al., 2008).

Однак, виконання плану наштовхнулося на проблеми в окремих провінціях.

Для багатьох фермерських господарств, які позбулися підтримки держави,

засоби відлякування птахів виявляються надто важкими для виконання або

надмірно дорогими (Leistra et al., 2008).

Уряди західноєвропейських країн витрачають значні кошти для того,

щоб пом’якшити глибину конфліктів між гусьми та людьми, які працюють у

сільськогосподарському виробництві. Наприклад, у 2008 році урядом Швеції

було витрачено півмільйона євро на заходи з попередження пошкодження

посівів та на відшкодування завданих збитків (Hake et al., 2010). У Німеччині

21

на компенсацію збитків, що спричинили гуси, у 1980-ті роки витрачали декі-

лька тисяч євро, а у 1990-ті – від 7 до 17 мільйонів євро (Mooij, 2000). Зрос-

тання чисельності гусей на зимівлях у Голландії призвело до того, що у 2002

році на компенсації збитків було витрачено близько 2 мільйонів євро, що на

півмільйона перевищує суму компенсацій у 1996 році та на півтора мільйона

– суму, яка була витрачена у 1990 році (Leistra et al., 2008). Збільшення сум

компенсацій призвело в Голландії до зміни урядової політики у вирішенні

конфліктних ситуацій (див. вище).

Узагалі, виплата компенсацій за пошкодження посівів – це загальноп-

рийнятна практика в Європі. Проте, передумовою для цього є можливість

щорічного виділення коштів на державному рівні або на рівні місцевої влади

у достатніх обсягах та гарантування своєчасного процесу виплат. У будь-

якому разі механізм виділення коштів на покриття збитків фермерських гос-

подарств передбачає процедуру засвідчення факту пошкодження та його сту-

пеню незалежними експертами у встановлені терміни. Слід зазначити, що в

багатьох європейських країнах в останні роки стає ясно, що виплата компен-

сацій як єдиний шлях вирішення конфліктних ситуацій, не може бути загаль-

ноприйнятною (Cope et al., 2006).

Проблема пошкодження посівів гусьми, як правило, носить локальний

характер (можливо, за винятком Голландії). Вона виникає там, де є місця ве-

личезних скупчень птахів підчас перельоту або зимівлі. У Шотландії, де зи-

мує декілька видів гусей, пошкодження проявляється яскраво лише в небага-

тьох місцях концентрації птахів, що призводить до виникнення місцевих

конфліктів у так званих «гарячих точках» (Cope et al., 2006). У Харківській

області, наприклад, потрави є відчутними неподалік від великих водосховищ:

Краснопавлівського, Орільківського, Червонооскільского, Печенізького. То-

му і вирішення проблеми можливо на місцевому рівні, як це практикується в

деяких країнах, наприклад, у Шотландії, в якій урядом започатковано вве-

дення в дію спеціальних локальних програм пом’якшення конфліктів

(MacMillan et al., 2004).

Проблема вирішення конфліктних ситуацій є насправді проблемою

спілкування, винайдення спільної мови для всіх задіяних груп. У даному ви-

падку – для тих, хто захищає птахів, і тих, хто несе збитки внаслідок потрави

22

посівів. Важливо, щоб голос кожної із сторін був почутий та врахований у

колективному рішенні.

МЕТОДИКА ОЦІНКИ ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВІДШКОДУВАННЯ

ЗБИТКІВ

Для вирішення проблеми конфліктів на місцевому рівні ми пропонує-

мо робочу схему оцінки пошкоджень та відшкодування збитків. Її можна змі-

нювати за згодою сторін-учасників та пристосовувати для умов окремих ра-

йонів. Схему розроблено на основі методики оцінки збитків та відшкодуван-

ня витрат, що використовується в Естонії (Procedure.., 2003), та з урахуван-

ням досліджень вітчизняних вчених на базі біосферного заповідника Асканія-

Нова на півдні України (Гавриленко, Листопадський, 2010).

На рівні області створюється незалежна експертна комісія з питань

пошкоджень, що спричинені впливом диких тварин. До її складу обов’язково

входять декілька спеціалістів-зоологів (бажано, щоб в комісії були присутні

фахівці-орнітологи, що добре знаються на водоплавних птахах), представни-

ки громадських природоохоронних організацій, аграрних і фермерських спі-

лок, державного управління охорони навколишнього природного середовища

в області, Екологічної інспекції, Українського товариства мисливців та риба-

лок і обласного управління лісового та мисливського господарства. Загаль-

ний нагляд за діяльністю комісії та її організаційну підтримку здійснює дер-

жавне управління охорони навколишнього природного середовища в області.

Комісія діє як дорадчий орган, консультує фермерів та делегує представників

до районних місцевих комісій з питань пошкоджень. Окрім того, комісія по-

дає заявки на фінансування до позабюджетного фонду охорони навколиш-

нього природного середовища. Саме цей фонд може бути джерелом коштів,

які необхідні для відшкодування збитків фермерських господарств внаслідок

пошкодження посівів гусьми. Члени комісії збираються на засідання декілька

разів впродовж весняного сезону та розбирають звернення фермерів стосовно

потрав посівів гусьми та висновки за матеріалами обстеження місць, де були

потрави.

23

У районах постійної концентрації гусей в період весняної міграції

створюються місцеві комісії з питань пошкоджень, до складу яких входять

делеговані обласною комісією спеціалісти-зоологи, представники районних

фермерських організацій, районних управлінь охорони навколишнього при-

родного середовища. Місцева комісія бере участь у безпосередньому засвід-

ченні фактів пошкоджень (див. нижче), а також активно розшукує можливос-

ті для зменшення впливу потрав на місцевому рівні. Зокрема, нею видаються

поради і консультації фермерам стосовно використання певних відлякуючих

заходів або інших способів зменшення впливу гусей на стан сільськогоспо-

дарських угідь.

Факт пошкодження засвідчується місцевою комісією. За усною теле-

фонною заявою фермера на місце потрави у семиденний термін виїжджає

незалежний експерт-зоолог. Він проводить обстеження разом із двома пред-

ставниками місцевої комісії. Якщо експертами виявлені порушення нормаль-

них агротехнічних прийомів, які явно збільшують ризик пошкодження посі-

вів гусьми, заява фермера відхиляється на місці, про що складається відпові-

дний акт. Якщо ж таких порушень не було, то у присутності постраждалого

представники місцевої комісії складають акт-висновок, який направляється

до обласної комісії. Разом із ним надсилається письмова заява фермера, в

якій вказуються ім’я та паспортні дані постраждалого; його адреса; банківсь-

кий рахунок; географічне положення місця, де відбулася потрава, і час, коли

це сталося; вид птахів (або інших тварин), що її спричинили; сільськогоспо-

дарська культура, посіви якої були пошкоджені; площа пошкодженої ділян-

ки; середня врожайність; опис заходів, що були використані для запобігання

пошкодженню. Витрати на обстеження сплачує постраждалий. Якщо у семи-

денний термін обстеження проведене не було, постраждалий втрачає право

на відшкодування збитків. Після збирання врожаю постраждалий направляє

до обласної комісії письмову довідку про розміри врожаю, що був зібраний

на пошкодженій ділянці. Впродовж одного місяця після отримання цієї дові-

дки обласна комісія приймає рішення про розміри відшкодування, складає

відповідний акт, сповіщає постраждалого і надсилає йому копію акту.

24

Методика оцінки пошкоджень.

При виїзді на місце пошкодження обов’язково визначають площу по-

шкодженої ділянки у відсотках відносно загальної площі поля. Для оцінки

ступеню пошкодження на ділянці, де сталася потрава, закладають випадко-

вим чином не менше 10 площадок площею 1 м2. Площадки закладають таким

чином, щоб була охоплена вся пошкоджена ділянка, – як її центр, так і краєві

зони. На площадках підраховують кількість гусячих екскрементів. У подаль-

шому користуються шкалою для переведення даних про щільність екскреме-

нтів у проценти втрат урожаю. Для розрахунку втрат урожаю враховують

відносну площу пошкодженої ділянки та середню врожайність (або корегу-

ють цифри з урахуванням дійсного розміру врожаю на даному полі). Оцінку

проводять з урахуванням останніх офіційно оголошених закупівельних цін.

Таблиця.

Пасовищне навантаження гусей та оцінка майбутніх втрат урожаю.

Ступінь пошкодження Екскрементів на 1 м2 Оцінка ймовірних

втрат врожаю

Слабке 1-15 5

Помірне 16-25 10

Середнє 26-35 20

Значне 35-50 30

Надмірне > 50 50

Якщо підрахунок щільності екскрементів провести немає можливості,

необхідно оцінити ступень пошкодження на десяти випадково обраних пло-

щадках площею 1 м2 за схемою, що наведена нижче. Сильне пошкодження

відповідатиме 40% втратам врожаю, середнє – 20%.

Схема для оцінки інтенсивності потрави (за Wallin, Milberg, 1995, із

змінами):

1. Сильно пошкоджені ділянки: всі листочки на рослинах скусані, загаль-

на висота рослини не перевищує 10% висоти рослин на неушкоджених ділян-

ках.

2. Середній рівень пошкодження. Частина листочків, але не всі, скусані.

25

3. Немає пошкодження. Жодних ознак потрави, усі листочки на рослинах

цілі. Немає слідів гусячих екскрементів.

Якщо комісією засвідчене дуже серйозне пошкодження, що може бути

підставою для пересівання, то в якості величини збитків використовують ви-

трати на підготовку поверхні поля для засіву, власне засів та вартість посів-

ного матеріалу.

Приклади розрахунку величини збитків:

1. На полі озимої пшениці площею 200 га пошкоджено ділянку загаль-

ною площею 15 га. Оцінка рівня навантаження на десяти ділянках дала на-

ступні цифри для прогнозованих втрат врожаю: 5, 5, 5, 10, 10, 10, 10, 20, 20,

30. Розраховуємо середню величину втрат – 13%. Середня урожайність в да-

ному районі становить 32 ц/га. Загальна величина втрат зерна на пошкодже-

ній ділянці поля складає 0,13 × 32 × 15 = 62,4 ц або 6,24 т зерна. Остання за-

купівельна ціна на зерно даної категорії становить 2000 грн. за 1 т, тобто ве-

личина збитків становитиме 12480 грн.

2. На полі озимої пшениці площею 100 га пошкоджено 25 га. Оцінка

рівня пасовищного навантаження на десяти ділянках у відсотках прогнозова-

них втрат врожаю: 5, 5, 5, 5, 5, 10, 10, 10, 10, 20. Середня величина втрат ста-

новитиме 8,5%. Загальний урожай на полі склав 250 т. Закупівельна ціна ста-

новила 2000 грн. за 1 т. Визначаємо, якою була врожайність в тонах з одного

гектару при відсутності впливу потрави: 250 / 75 + 25 × 0,915 = 2,55 т. Звідси

подраховуємо величину збитків від втрат зерна на пошкодженій ділянці поля:

25 × 0,085 × 2,55 × 2000 грн. = 10840 грн.

ЗАСОБИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОТРАВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПОСІВІВ ГУСЬМИ

Розберемо головні заходи для попередження потрав посівів гусьми в

місцях їх концентрації. Першу категорію складають методи, які призводять

до зменшення чисельності птахів шляхом їх систематичного винищення (від-

стріл). У Північній Америці проблему надмірної чисельності білої гуски ви-

рішують саме за рахунок розширених можливостей полювання: збільшені

26

припустимі норми добування і строки полювання, фермерам дозволено, за-

хищаючи посіви, відстрілювати гусей (Cope et al., 2006).

У Європі використання такої практики захисту посівів хоча і можливе

в окремих випадках, проте суттєво обмежене. Як справедливо зазначають

шотландські фахівці, прийняття подібних рішень на рівні окремої країни або

всього Європейського Союзу, означає визнання того, що гусям абсолютно

нічого не загрожує, а втрати від пошкодження ними посівів є надмірними. Це

насправді не так (Cope et al., 2006). В Україні використання відстрілу, як ме-

тоду вирішення конфліктів, пов’язане із забороною весняного полювання на

гусей. До того ж, нагадаємо і про необхідність дотримання чинного законо-

давства в сфері міжнародних зобов’язань України за декількома природоохо-

ронними угодами. Відкриття весняного полювання, навіть в окремих райо-

нах, а не повсюдно в країні, на нашу думку, не є бажаним, оскільки воно не-

минуче призведе до прискорення катастрофічного падіння чисельності сірої

гуски.

Другу категорію складають заходи, що не призводять до загибелі пта-

хів. Серед них можна виділити наступні:

1. Створення відволікаючих посівів (кормових полів) або підгодову-

вання птахів. Мета заходу – утримати щонайбільше птахів зі скупчення на

постійному місці ночівлі поблизу нього та зменшити навантаження на решту

полів в його околицях.

Поблизу постійного місця ночівлі на одному чи декількох полях ство-

рюють посіви тих культур, яким гуси надають перевагу для годівлі. Бажано,

щоб було достеменно відомо про відвідування цих полів птахами в минуло-

му, оскільки зазвичай гуси традиційно використовують одні і ті самі місця

впродовж багатьох років. На відволікаючих полях гуси користуються режи-

мом максимальної безпеки, тобто їх тут не турбують та підгодовують (на-

приклад, зерном). В ідеальних умовах кількість відволікаючих полів повинна

залежати від кількості птахів, що зупиняються на даному місці відпочинку.

Підгодовування зерном особливо важливо тоді, коли ризик пошкодження

довколишніх полів є найбільшим. Проблема застосування заходу полягає в

тому, що він є, по-перше, коштовним, а, по-друге, залежить від доброї волі

одного великого чи, скоріше, декількох великих землевласників.

27

2. Відлякування птахів за допомогою різноманітних приладів, знарядь

або дій. Мета заходу – недопущення птахів до тих сільськогосподарських

угідь, які є на даний час найбільш вразливими відносно потрави.

Відлякувати гусей можна, застосовуючи будь-які знаряддя та прилади,

що продукують гучні, незвичні звуки (сирени і т. ін.), генерують специфічні

сигнали тривоги або характерні крики хижих птахів. В іншому класі засобів

використовується зорові стимули, що лякають гусей: прапорці; вимпели на

жердинах; повітряні змії; наповнені гелієм повітряні кулі із намальованими

очима; стаціонарні опудала – фігури людей, собак і т. ін.; надувні опудала,

що з’являються зі сховища з нерегулярним інтервалом. Відлякувати птахів

можуть і засоби, які поєднують слухову та зорову стимуляцію: пропанові

гармати; піротехнічні засоби; команди людей, що стріляють в повітря з руш-

ниць холостими набоями або просто сполохують птахів, наприклад, за допо-

могою собак.

Гуси швидко навчаються розрізняти, коли люди несуть їм небезпеку, а

коли можна і не турбуватися. Нагадаємо, що до нас летять ті самі птахи, що

зимують у Західній Європі, в умовах іншого відношення до них людей. Там

за гусьми, які відшукують корм на пасовищах і полях, можна спостерігати на

відстані сотні або й менше метрів, не побоюючись, що вони одразу ж підій-

муться у повітря. У нас ті самі птахи ведуть себе напрочуд обережно, не під-

пускаючи людину ближче, ніж на 200-250 м. У той же час, і в Україні є осе-

редки спокою, де гуси, яким нічого не загрожує, змінюють поведінку. Так,

В.С. Гавриленко та М.А. Листопадський (2010) повідомляють, що в заповід-

нику Асканія-Нова гуси можуть спокійно пастися за 20-50 м від сторожових

постів або автомобільних шляхів з інтенсивним рухом.

Отже гуси, як і інші птахи, постійно змінюють свою поведінку. Вони

швидко звикають до певних засобів відлякування і припиняють реагувати на

них. Тому, щоб досягти відчутного успіху, слід пам’ятати про два головних

правила (Dolbeer, 1999). По-перше, варто комбінувати різні засоби відляку-

вання і не сподіватися на абсолютну дієвість лише одного з них. По-друге,

необхідно постійно змінювати час та місце застосування засобів відлякуван-

ня.

28

Детальну інформацію щодо основних варіантів пристроїв та заходів

для відлякування, які можуть бути використані в умовах нашої країни, пода-

но нижче.

3. Створення умов, в яких рослини в посівах сільськогосподарських

культур стають для гусей неїстівними. Мета заходу – зниження пасовищного

навантаження гусей на угіддя.

Для досягнення цієї мети на посівах зернових розпилюють речовини,

які роблять рослини неїстівними для птахів та, одночасно, не впливають на

їстівність зерна для людини. Ці речовини повинні бути безпечними і для са-

мих гусей, і для будь-яких інших істот, зокрема, і для людини. Серед речо-

вин, що змінюють смак пагонів, та є безпечними для людини, можна вказати

на диметил антранілат, метил антранілат (Cummings et al., 1991). Ці речовини

подразнюють слизові оболонки у ротових і носових порожнинах птахів і то-

му гуси забираються геть з оброблених ділянок.

4. Створення фізичних перешкод (огорожі), що заважають гусям пот-

рапляти на лани. Мета заходу – недопущення гусей, що пішки прямують на

кормові угіддя (линяючі птахи і дорослі птахи із виводками), до посівів сіль-

ськогосподарських культур.

Цей засіб практикується у Західній Європі, де посіви часто-густо пош-

коджуються гусьми підчас гніздування та водіння виводків. Низька чисель-

ність сірої гуски на гніздуванні на більшій частині території України робить

його використання недоцільним.

5. Зміна стратегії ведення фермерського господарства. Мета заходу –

зменшення ймовірності пошкодження гусьми посівів.

При можливості це означає зміни у веденні господарства, зокрема, ро-

зміщення посівів, ймовірність пошкодження яких є найвищою, там, де гуси

бувають нечасто (наприклад, поблизу людських поселень, автошляхів із жва-

вим рухом транспорту тощо). Іншим варіантом може бути вирощування сор-

тів рослин, для яких проходження уразливих стадій розвитку не співпадає з

строками масової міграції гусей. В.С. Гавриленко та М.А. Листопадський

(2010) пропонують користатися тим, що гуси у нас більш-менш чітко дотри-

муються безпечної відстані у 200-250 м від краю поля. Тому, створюючи по-

сіви озимини на ділянках не ширше 500 м, можна зменшити ризик їх пошко-

29

дження гусьми. Таку ж роль відіграє і недопущення зведення лісосмуг та під-

тримання їх у нормальному стані. Гуси частіше обирають ті поля, лісосмуги

навколо яких або розріджені, або й зовсім відсутні (Гавриленко, Листопадсь-

кий, 2010). Про необхідність дотримання тих (до речі, усталених) правил аг-

ротехніки, які зменшують привабливість посівів для птахів, вже йшлося ви-

ще.

Безумовно, найкращого ефекту у зменшенні потрав можна досягти,

комбінуючи різні заходи, наприклад, створення відволікаючих полів із відля-

куванням птахів з тих ділянок, на яких ризик ураження є найбільшим. На наш

погляд, найбільш цивілізованим методом зменшення ризику пошкоджень є

створення спеціальних кормових (відволікаючих) полів поблизу місць ночі-

вель великих скупчень гусей. На таких полях можна практикувати посів ба-

гаторічних трав, озимої пшениці та підгодовувати гусей низькосортним зер-

ном, наприклад, кукурудзи. Якщо одночасно навколо місця ночівлі забезпе-

чується охоронний режим (що може підтримуватися єгерськими службами

УТМР за умови сприяння з боку фермерських господарств), то гуси будуть

використовувати найближчі до водойми кормові угіддя, де їх ніхто не турбу-

ватиме. Доцільним є створення зони безпеки навколо місць ночівель на водо-

сховищах шириною до 1 км. Збитки від потрав на полях, що входять до зони

безпеки, але не є відволікаючими, повинні бути компенсовані повною мірою.

Безумовно, створення такої системи потребує високої свідомості фермерів, їх

доброї волі, підтримки таких зусиль з боку місцевої та центральної влади

тощо.

Як свідчать спеціальні дослідження в європейських країнах, де рівень

гостроти проблеми є значно вищим, ніж в Україні, жоден з методів її вирі-

шення не може вважатися абсолютним, завжди дієвим і загальноприйнятним

(Cope et al., 2006). Найважливішим моментом є те, що проблема пошкоджен-

ня лишається проблемою суто місцевою. Вона виникає там, де існують вели-

чезні скупчення птахів підчас міграції або зимівлі, і, безумовно, повинна ви-

рішуватися на місцевому рівні. Однак, не викликає сумнівів також і те, що її

вирішення повинне бути ініційоване на рівні держави. Важливим кроком

уперед було б створення групи експертів, яка б могла давати ґрунтовні пора-

ди місцевим фермерам стосовно зменшення втрат від пошкодження посівів

30

гусьми, допомагати відшукувати ті заходи, що будуть дієвими саме в конкре-

тних місцевих умовах.

СУЧАСНІ МЕТОДИ І ЗАСОБИ УПРАВЛІННЯ ПОВЕДІНКОЮ

ПТАХІВ

Розвиток науки та сучасні можливості виробництва дають змогу замо-

внику обирати серед великої кількості засобів для управління поведінкою

птахів той, що відповідає його потребам та фінансовим можливостям. Існує

декілька варіантів класифікації засобів управління поведінкою птахів.

Зокрема, виділяють активні і пасивні засоби. Дія активних засобів ске-

ровується безпосередньо командами людини (оператора). Засоби такого типу

не діють без постійного нагляду з боку людини. На відміну від них пасивні

працюють автономно, не потребуючи участі людини.

Ефективність використання активних засобів буде завжди вищою. Це і

зрозуміло, оскільки, якщо за процесом слідкує та ним керує досвідчена лю-

дина, то вона буде у змозі корегувати режим використання засобів для управ-

ління поведінкою птахів в залежності від тієї їх реакції, що спостерігатиме, та

від особливостей ситуації, що складатиметься.

До класу активних засобів відносяться мобільні біоакустичні установ-

ки, порохові та пневматичні рушниці, ловчі птахи, лазерні генератори тощо.

Серед пасивних засобів можна назвати стаціонарні біоакустичні уста-

новки, що програмуються, ультразвукові прилади, дзеркальні та повітряні

кулі, макети птахів і т. ін.

Іншим чином можна поділити засоби управління на прості та комплек-

сні. Прості засоби відтворюють лише один із стимулів, що впливають на по-

ведінку птахів. Комплексні ж – здатні відтворювати два чи більше стимулів,

що відносяться до одного типу, або навіть до різних типів впливу на птахів.

Прості засоби поступаються комплексним за ефективністю, оскільки

птахи завжди оцінюють будь-які процеси, явища та об’єкти за інформацією,

що надходить одразу з кількох каналів комунікації (наприклад, із зорового та

звукового).

31

До простих засобів відносяться такі, що відтворюють силует хижого

птаха, стрічки із дзеркальної фольги, кольорові кулі, миготливі ліхтарі, біоа-

кустичні прилади, що продукують один і той самий сигнал, газові пушки то-

що.

Серед комплексних засобів варто вказати піропатрони, що спеціально

призначені для відлякування птахів, ловчих птахів, біоакустичні установки,

що програмуються, та ін., а також комплекси з різних простих засобів, які

застосовуються разом або по черзі на одній і тій самій території.

Поділяють засоби для управління поведінкою птахів і на контактні та

безконтактні.

Контактні засоби – це засоби, що становлять загрозу для здоров’я або

навіть і життя окремого птаха. Немає значення, як довго їх використовують:

все одно вони не викликають ефекту привикання або зникнення очікуваної

реакції на вплив засобу на більшість особин. Якщо реакція на такий засіб

згасає, це неминуче означає збільшення рівня загрози для життя птаха.

До контактних засобів відносяться, наприклад, ловчі птахи, а також

такі технічні установки, що дозволяють збільшити рівень впливу до гранич-

них, дуже високих значень.

Нарешті, можна розділити заходи за типом дії, тобто на акустичні, ві-

зуальні, хімічні, механічні, біологічні тощо.

Ця класифікація є традиційною, а в її основі лежить характер відтво-

рення ефектів та характер їх впливу, тобто через який канал отримання інфо-

рмації вони діють на птахів.

Акустичні засоби

Стрілянина з рушниць холостими набоями

Цей засіб акустичного відлякування птахів є одним із найдавніших та

найбільш поширених. Його ефективність буває достатньо високою, оскільки

він одночасно є комбінованим: на птахів впливає і власне поява людини.

Особливо непогані результати він дає у поєднанні з іншими засобами, напри-

клад, із трансляцією криків тривоги або стріляниною з ракетниць. Для відля-

32

кування птахів зазвичай достатньо зробити три постріли: один – в момент

підходу до них, другий – підчас їх злету і третій – наздогін.

Звукові гармати

Звукові (або газові) гармати належали до найпопулярніших засобів ві-

длякування птахів ще декілька десятиліть тому. Це пристрої, завдяки яким

можна отримати вибух, гучність якого є надзвичайною: вона сягає 150 деци-

бел. Працюють вони на скрапленому газі. Робота з газовими гарматами пот-

ребує спеціальних дозволів, кваліфікації відповідного персоналу та суворого

дотримання техніки безпеки.

Цей метод застосовують для відлякування птахів, що підчас міграції

збираються на відкритих просторах у величезній кількості (гуси, качки, ку-

лики). Гармати встановлюють в місцях концентрації птахів. Частота пострілів

не повинна перевищувати одного протягом 5-10 хвилин. Для більшої ефекти-

вності відлякування радять щоденно міняти проміжок часу між пострілами та

переміщати гармати на нові місця.

Стрілянина з газових гармат у поєднанні із біоакустичними засобами

інколи дає стовідсоткову ефективність. Непогані результати отримано також

за умови одночасного використання газових гармат та хімічних речовин, що

здатні відлякувати птахів.

Однак, слід пам’ятати, що гармати ефективні лише тоді, коли місця їх

розташування змінюються або коли вони постійно переміщаються. Площа їх

ефективного застосування також є невеликою. Наразі газові гармати ще ви-

користовуються в деяких країнах, проте частота їх застосування постійно

знижується. Нині їх лише інколи використовують як головний засіб відляку-

вання.

Біоакустичні засоби

Дія біоакустичних засобів основана на трансляції приладами пташиних

криків тривоги або небезпеки, що змушує їх покидати територію. У більшості

сучасних приладів використовуються такі сигнали, що притаманні лише да-

ному видові птахів, якого і намагаються позбутися. Описувані прилади обла-

днані зручною панеллю управління, що дозволяє змінювати кількість сигна-

лів, їх гучність та послідовність відтворення, тривалість пауз між окремими

33

сигналами, загальний час роботи: день, ніч, доба тощо. Всі варіанти сигналів

тривоги зберігаються у пам’яті приладу. Їх компактність дозволяє не тільки

стаціонарне використання, але й розташування на автомобілі.

Ефективність відлякування птахів за допомогою трансляції сигналів

небезпеки залежить від часу доби та пори року. Впливають також і погодні

умови. Вночі та за умови слабкої видимості птахи зазвичай відлякуються

краще. Проте у непогоду ефективність методу суттєво знижується: сильний

вітер та зливи призводять до зменшення радіусу дії приладу. Кращого ефекту

можна досягнути, використовуючи біоакустичні прилади у місцях ночівель

або денного відпочинку. Якщо ж застосовувати метод поблизу місць гнізду-

вання або годівлі, то він потребує підкріплення іншими засобами.

Найефективнішою трансляція сигналів тривоги буває підчас підльоту

зграї птахів або в момент її посадки. Важливо не перевищувати загальну три-

валість відтворення криків небезпеки. Вона не повинна перевищувати

1-2 хвилин, а інакше ефективність засобу різко знижується. Якщо використо-

вувати трансляцію сигналів тривоги тривалий час, птахи звикають до них і

перестають реагувати. Тоді допомогти може лише періодична заміна одного

сигналу на інший, якщо це взагалі можливе. Бажане комбінувати крики три-

воги, що були записані від різних особин, а також використовувати сигнали

споріднених видів або видів, що гніздяться поруч. Звикання птахів усуваєть-

ся і використанням додаткових засобів, наприклад, холостих пострілів, пуску

сигнальних ракет тощо.

Ультразвукові засоби

У деяких літературних джерелах радять використовувати для відляку-

вання ультразвукові пристрої, що транслюють звукові сигнали високої часто-

ти (вище 20 кГц). Проте наукові дослідження свідчать, що жоден з видів пта-

хів, для якого існують дані спеціальних досліджень, не проявляв чутливості

до звуків із частотами вище 20 кГц (Beason, 2003). Наскільки ефективними

можуть бути ці пристрої по відношенню до певних видів птахів може вирі-

шити лише користувач. Нагадаємо, що ультразвук не сприймається на слух

людиною. Слід пам’ятати, що ультразвукові сигнали розповсюджуються в

повітрі гірше, ніж звукові, тому ультразвукові прилади мають невеликий ра-

34

діус дії. Їх використовують, переважно, у закритих приміщеннях. Зазначимо,

що деякі люди, особливо діти, підлітки і жінки чують ультразвук, та, відпові-

дно, відчувають дискомфорт і навіть головний біль.

Піротехніка

Піротехнічні засоби впливають на птахів за посередництвом двох ка-

налів передання інформації: акустичного (гучний звук) і зорового (спалах

полум’я). До цих засобів відносяться різноманітні ракети, феєрверки, спеціа-

льні набої. Перевагою піротехніки є її доступність, простота в експлуатації,

відносно невелика вартість, чималий радіус дії (кілька сотень метрів) і доста-

тньо висока ефективність відносно багатьох видів птахів. Однак, птахи здатні

звикати і до використання цих заходів, отже періодично доводиться одночас-

но застосовувати інші методи відлякування (трансляція сигналів небезпеки,

стрілянина з газових гармат або рушниць).

Візуальні засоби

Опудала

Використання різних опудал для відлякування птахів відоме з давни-

ни. Раніше часто для відлякування розвішували та розміщували на помітних

місцях вбитих птахів. Пізніше почали застосовувати опудала мертвих птахів,

проте цей метод нині навряд чи можна назвати прийнятним. До того ж, що-

найменше для одного виду гусей (канадська казарка) доведено слабку ефек-

тивність використання опудал мертвих птахів (Seamans, Bernhardt, 2004).

Застосовують для відлякування пластикові опудала хижих птахів, роз-

мір яких відповідає натуральному. Їх встановлюють на гнучких жердинах.

Використання вказаних засобів дає відчутний ефект лише там, де не-

має особливо сприятливих умов для годівлі мігруючих птахів. Їх дія потребує

постійного підкріплення з боку інших методів (стрілянина з ракетниць, тран-

сляція криків тривоги тощо). Місця розташування опудал бажано постійно

змінювати.

Суттєво знизити звикання птахів до моделі хижака може її рухливість.

Було запропоновано використовувати декілька засобів, що створюють ілюзію

35

руху, а також різноманітні механізми, які здатні надати опудалу руху. До пе-

рших можна віднести зображення моделі хижака на різних фазах руху, які за

умови обертання конструкції створюють ілюзію, нібито він рухається. Конс-

трукція рухається завдяки силі вітру і обертається навколо своєї осі (принцип

флюгера). У деяких пристроях для управління поведінкою птахів використо-

вують більш ефективні рухливі моделі хижака.

Замість опудала або моделі хижака часто застосовують макети людсь-

кої постаті, наприклад, мисливця, що підіймає рушницю. Підйом її супрово-

джується звуками, які імітують постріл. В.С. Гавриленко та

М.А. Листопадський (2010) радять встановлювати їх від центра поля у шахо-

вому порядку, дотримуючись відстані у 250 м одне від одного.

Прапорці, стрічки, кулі

Птахи зазвичай уникають блискучих та переливчастих предметів. Во-

ни викликають реакцію уникання. На цій особливості поведінки птахів за-

сновано дію таких засобів відлякування, як розвішування голографічних

стрічок та блискучих дисків. Голографічні стрічки, прапорці з блискучої фо-

льги або білого і чорного пластику наклеюють на поверхню або розвішують

на жердинах у місцях, де підчас місцевих перельотів з’являються птахи. Для

відлякування гусей на полях рекомендують використовувати прапорці шири-

ною 15 см і довжиною 1,5 м (Dolbeer, 1999). При цьому радять дотримувати-

ся щільності встановлення: 10 прапорців на кожні 4 га сільськогосподарських

угідь (Mason et al., 1993; Mason, Clark, 1994; Dolbeer, 1999). Для відлякування

можна використовувати і блискучі диски (наприклад, кришки від пивних

пляшок, лазерні диски тощо), які розміщують на струні. Їх приводить у рух

вітер, що врешті решт лякає птахів. Важливо підкреслити, що метод розвішу-

вання прапорців і стрічок є одним із найдешевших та, одночасно, достатньо

ефективних засобів захисту посівів.

Використовують для відлякування і надувні вінілові кулі із намальова-

ними на них очами хижого птаха. Кулі закріплюють таким чином, щоб пта-

хам вони були помітні здалека: на дахах будинків, деревах тощо. Яскраві кулі

з малюнками очей лякають птахів.

36

Розроблені оптичні пристрої, що представляють собою зручну і легку

конструкцію у вигляді напівсферичних дзеркал із спеціальною плівкою. Дзе-

ркальні деталі закріплюються по колу на штангах під різними кутами нахилу.

Під впливом вітру пристрій починає обертатися та за допомогою сонячних

променів виникає оптичний ефект. Чисельні спалахи «сонячних зайчиків»

непокоять птахів і вони зазвичай відлітають якомога далі від місця розташу-

вання пристрою.

Світ і лазер

Для відлякування птахів використовують яскраве світло. Застосовують

потужні освітлювачі, що дають коротенькі спалахи різних кольорів. У ре-

зультаті птахи дезорієнтуються. Використання таких освітлювальних при-

строїв буває дуже ефективним для розсіювання птахів, які зібралися на ночі-

влю або на місці денного відпочинку. Схожим чином діють на птахів і лазер-

ні промені, а їх спрямована дія визначає можливість застосування в тих умо-

вах, де освітлювачі незастосовні.

Лазерні прилади використовують для відлякування будь-яких видів

птахів, вони є простими і зручними. Пристрій являє собою невеличкий при-

лад, який генерує лазерне випромінювання у червоному і зеленому діапазо-

нах. Його можна переносити в руках та використовувати для розсіювання

скупчень птахів на значних відстанях, до 800 м та навіть більше, в залежності

від погоди та освітлення. Лазерний пристрій буває ефективним у сутінках,

вночі, на світанку, а також у похмурі дні, коли освітленість не перевищує

3 люксів.

Лазерні прилади зазвичай використовують для розсіювання птахів на

ночівлі. Для їх застосування необхідно відшукати місце ночівлі і більш-менш

точно знати час, коли до нього починають прилітати перші птахи. Від цього

часу і до настання повної темряви слід намагатися за допомогою лазера роз-

сіяти скупчення. Ефективність забезпечується, якщо лазер постійно викорис-

товується впродовж трьох-п’яти ночей.

Лазерні прилади не завжди є прийнятними для розсіювання птахів. Ві-

домо, що їх ефективність залежить від виду птахів, якого намагаються позбу-

тися, та від умов застосування засобу (Blackwell, 2002). Експериментально

37

доведено, що лазери можуть бути придатними для відлякування деяких видів

гусей і качок (Blackwell et al., 2002). Однак, слід пам’ятати про можливість

звикання птахів і до дії цього засобу відлякування.

Повітряні змії та моделі на радіоуправлінні

Багато видів птахів бояться хижаків, особливо хижих птахів. Повітряні

змії, які зроблені у вигляді силуетів хижих птахів і відповідно пофарбовані,

використовують для відлякування небажаних птахів над сільськогосподарсь-

кими посівами.

Моделі літаків на радіоуправлінні почали використовувати для відля-

кування птахів поблизу аеропортів з початку 1980-х років. Їх застосовують

також, щоб розігнати птахів зі скупчень у сільській місцевості та на звали-

щах. Метод проявив себе як достатньо ефективний і зараз активно повсюдно

застосовується.

Візуальні засоби відлякування птахів ефективні у поєднанні із засоба-

ми іншого типу, наприклад, акустичними. Для того, щоб уникнути реакції

звикання, необхідно застосовувати їх в різних місцях та по-різному поєдну-

вати.

Хімічні засоби

Незважаючи на те, що нюх у птахів слабкий, існує можливість відля-

кування їх за допомогою запахів. Місця, на яких сідають птахи, обробляють

репелентом, запах якого для птахів є неприємним. Інколи з тією ж метою ви-

користовують розкидання пористих гранул, що наповнені репелентом. Птахи

уникають таких місць, а ефект може зберігатися протягом місяця після обро-

бки.

Для зниження ефекту потрав на полях та в садах використовують об-

роблення зелених пагонів, ягід, плодів тощо спеціальними речовинами. Вони

є безпечними для птахів, але знижують смакові якості завдяки надання їжі

гіркого присмаку. Птахи навчаються уникати таких ділянок.

38

Серйозним недоліком цього методу є надмірна вартість його застосу-

вання.

Біологічні засоби

Дія біологічних репелентів заснована на приваблюванні хижих птахів

до площ, які треба захистити. Використовувати такий метод на великих пло-

щах, фактично, неможливе, оскільки він потребує тривалої підготовки хижих

птахів та наявності спеціально навченого персоналу, що здатний із ними пра-

цювати.

Ефективним може бути відлякування птахів за допомогою службових

собак. Вважають, що один дресирований собака із хазяїном можуть допомог-

ти у відлякуванні птахів на площі близько 50 км². Однак, метод потребує по-

стійного патрулювання території: птахи вертаються на те місце, з якого були

сполохані, як тільки собака з людиною лишають охоронювану територію.

Відповідно, зростають витрати на застосування такого методу.

ЛІТЕРАТУРА

Баник М.В., Белик В.П., Атемасов А.А., Атемасова Т.А., Гончаров Г.Л., Гугу-

ева Е.В., Девятко Т.Н., Соколов А.Ю., Шаповалов А.С. 2011. Весенняя

миграция гусей и места их остановок в центральной части Восточно-

Европейской равнины // Казарка. Вып. 14. С. 90 123.

Гавриленко В.С., Листопадський М.А. 2008. Інтегральна оцінка впливу міг-

руючих зграй Гусеподібних на агроценози біосферного заповідника // Звіт

про виконання науково-дослідної роботи за науково-технічним проектом

"Провести моніторинг взаємовпливу природних і штучних екосистем Біо-

сферного заповідника "Асканія-Нова" за 2008 рік. Асканія-Нова. С. 73-80.

Гавриленко В.С., Листопадський М.А. 2010. Взаємодія гусей та журавлів з

агроценозами в регіоні біосферного заповідника «Асканія-Нова» і шляхи

зменшення їх впливу (аналітичний огляд з методичними вказівками). Ас-

канія-Нова. 36 с.

Звонов Б.М. 2010. Орнитологическая безопасность: учебное пособие. Щелко-

во: Издатель Мархотин П.Ю. 66 с.

39

Рогачев А.И., Лебедев А.М. 1984. Орнитологическое обеспечение безопасно-

сти полетов. Москва: Транспорт. 126 с.

Руководство по аэропортовым службам. Часть 3. Создаваемая птицами опас-

ность и методы ее снижения. 1991. 31 с.

Сомов Н. Н. 1897. Орнитологическая фауна Харьковской губернии. Харьков:

тип. А. Дарре: I-IX, 1-194, 1-680.

Beason R.C. 2003. Through a bird’s eye – exploring avian sensory perception //

Bird Strike Committee Proceedings. 2003 Bird Strike Committee USA/Canada,

5th Joint Annual Meeting, Toronto, ONT. 14 p.

Blackwell B.F. 2002. Understanding avian vision: the key to using light in bird

management // Timm R.M., Schmidt R.H. (Eds.). Proceed. 20th Vertebr. Pest

Conf. Davis: Univ. of California press. P. 146-152.

Blackwell B.F., Bernhardt G.E., Dolbeer R.A. 2002. Lasers as nonlethal avian

repellents // J. Wildl. Manag. vol. 66. № 1. P. 250-258.

Cope D.R., Vickery J.A., Rowcliffe J.M. 2006. From conflict to coexistence: a

case study of geese and agriculture in Scotland // Waterbirds around the world.

Eds. G.C. Boere, C.A. Galbraith & D.A. Stroud. Edinburgh: The Stationery

Office. P. 791-794.

Courtens W., Vantieghem S., Kuijken E. 2005. The East coast polders, a table laid

for wintering geese? // Natuur.oriolus. Jg. 71 (Bijlage). P. 122-130. (голл.).

Cummings J.L., Mason J.R., Otis D.L., Heisterberg J.F. 1991. Evaluation of

dimethyl and methyl anthranilate as a Canada Goose repellent on grass // Wildl.

Soc. Bull. vol. 19. P. 184-190.

de Klemm C. 1996. Compensation for damage caused by wild animals. Ser. Nature

and environment. No. 84. Council of Europe Publishing. 57 p.

Dolbeer R.A. 1999. Overview and management of vertebrate pests// Ruberson J.R.

(ed.). Handbook of pest management. New York – Basel: Marcel Dekker, Inc.

P. 663-691.

Ebbinge B., St.Joseph A., Prokosch P., Spaans B. 1982. The importance of spring

staging areas for Arctic-breeding geese, wintering in Western Europe // Aquila.

Bd. 89. S. 249-258.

Fox A.D., Ebbinge B.S., Mitchell C., Heinicke T., Aarvak T., Colhoun K., Clausen

P., Dereliev S., Farago S., Koffijberg K., Kruckenberg H., Loonen M. J. J. E.,

40

Madsen J., Mooij J., Musil P., Nilsson L., Pihl S., van der Jeugd H. 2010.

Current estimates of goose population sizes in western Europe, a gap analysis

and an assessment of trends // Ornis Svecica. vol. 20. No. 3-4. P. 115-127.

Gauthier G., Bedárd J. 1991. Experimental tests of the palatability of forage plants

in Greater Snow Geese // J. Appl. Ecol. vol. 28. P. 491-500.

Groot Bruinderink G.W.T.A. 1989. The impact of wild geese visiting improved

grasslands in the Netherlands // J. Appl. Ecol. vol. 26. P. 131-146.

Hake M., Månsson J., Wiberg A. 2010. A working model for preventing crop

damage caused by increasing goose populations in Sweden // Ornis Svecica.

vol. 20. No. 3-4. P. 225-233.

Kwak R., van der Jeugd H., Ebbinge B. 2008. The new Dutch policy to

accommodate wintering waterfowl // Vogelwelt. Bd. 129. S. 134-140.

Leistra G., Keulartz J., Engelen E. 2008. Wintering geese in the Netherlands.

Legitimate Policy? // The International Library of Environmental, Agricultural

and Food Ethics. vol. 14. Part II. P. 25-45.

Lorenzen B., Madsen J. 1986. Feeding by geese on the Filsø Farmland, Denmark,

and the effect of grazing on yield structure of spring barley // Ecography. vol. 9.

Iss. 4. P. 305-311.

MacMillan D., Hanley N., Daw M. 2004. Costs and benefits of wild goose

conservation in Scotland // Biol. Conserv. vol. 119. Iss. 4. P. 475-485.

Mason J.R., Clark L., Bean N.J. 1993. White plastic flags repel snow geese (Chen

caerulescens) // Crop Protect. vol. 12. № 7. P. 497-500.

Mason J.R., Clark L. 1994. Evaluation of plastic and Mylar flagging as repellents

for snow geese (Chen caerulescens) // Crop Protect. vol. 13. № 7. P. 531-534.

Mooij J.H. 1998. Goose damage to grassland and winter cereals by White-fronted

and Bean geese (Anser albifrons and A. fabalis) in the Lower Rhine area,

Germany // Die Vogelwarte. Bd. 39. P. 264-280.

Mooij J.H. 2000. Gänse und Landwirtschaft – Entwicklung der Bestandszahlen

und Schadensprobleme im Norden Deutschlands // Beitr. Wild- und

Jagdforschung. Bd. 25. S. 293-315.

Owen M. 1972. Movements and feeding ecology of White-fronted Geese at the

New Grounds, Slimbridge // J. Appl. Ecol. vol. 9. P. 385-398.

41

Owen M. 1990. The damage-conservation interface illustrated by geese // Ibis.

vol. 132. P. 238-252.

Percival S.M., Houston D.C. 1992. The effect of winter grazing of barnacle geese

on grassland yields on Islay // J. Appl. Ecol. vol. 29. P. 35-40.

Procedure and methodology for assessment of damage caused by protected animals

or birds on migration. 2003. Tallinn. 6 p.

Seamans T.W., Bernhardt G.E. 2004. Response of Canada Geese to a dead goose

effigy // Timm R.M., Gorenzel W.P. (Eds.). Proceed 21st Vertebr. Pest Conf.

Davis: Univ. of California press. P. 104-106.

Summers R.W. 1990. The effect on winter wheat of grazing by Brent Geese Branta

bernicla // J. Appl. Ecol. vol. 27. P. 821-833.

Van Eerden, M.R. 1990. The solution of goose damage problems in The

Netherlands, with special reference to compensation schemes // Ibis. vol. 132.

P. 253-261.

Wallin E., Milberg P. 1995. Effect of bean geese (Anser fabalis) grazing on winter

wheat during migration stopover in southern Sweden // Agriculture,

Ecosystems and Environment. vol. 54. P. 103-108.

ДОДАТОК 1

Види гусей, що достовірно зустрічаються в Харківській області або можуть бути знайдені на цій території.

Назва виду Де гніздиться Де зимує Статус виду в Харківсь-кій області

Природоохо-ронний ста-

тус* )

Гуменник Anser fabalis Гуменник Bean Goose

Тундровий підвид – у тун-дрі Європейської Росії та Західного Сибіру; Тайговий підвид – у тайзі Західного Сибіру (ймовір-но)

Переважно на заході Єв-ропи, у Голландії та Німе-ччині, деякі – в басейні середнього Дунаю

Масовий пролітний

БрК (III), БК (II), Ає

Білолоба гуска Anser albifrons Белолобый гусь Greater White-fronted Goose

У тундрі Європейської Росії та Західного Сибіру

Переважно на заході Єв-ропи, у Голландії та Німе-ччині, деякі – в басейні середнього Дунаю

Звичайний пролітний

БрК (III), БК (II), Ає

Мала гуска Anser erythropus Пискулька Lesser White-fronted Goose

У тундрі Європейської Росії та Центрального Си-біру (Таймир)

Західні частини басейну Чорного моря (Румунія, Болгарія)

Немає дос-товірних зустрічей

МЧК (враз-ливий),

ЧКУ (вразливий), БрК (II), БК (I, II), Ає

43

Назва виду Де гніздиться Де зимує Статус виду в Харківсь-кій області

Природоохо-ронний ста-

тус* )

Сіра гуска Anser anser Серый гусь Greylag Goose

Єдиний гніздовий вид се-ред гусей; походження пролітних птахів невідоме

Басейн Чорного моря Нечислен-ний гніздо-вий та про-літний

БрК (III), БК (II), Ає

Біла гуска Chen caerulescens Белый гусь Snow Goose

В Харківську область залітають птахи, які найймовірні-ше походять із зоопарків або приватних колекцій

Рідкісний залітний

Канадська казарка Branta canadensis Канадская казарка Canada Goose

В Харківську область залітають птахи, які найймовірні-ше походять із зоопарків або приватних колекцій

Рідкісний залітний

Білощока казарка Branta leucopsis Белощекая казарка Barnacle Goose

Переважно в тундрі вздовж арктичного узбе-режжя Європейської Росії

Західна Європа (Голлан-дія)

Залітний БрК (II), БК (II), Ає

Чорна казарка Branta bernicla Черная казарка Brent Goose

В тундрі вздовж арктично-го узбережжя Сибіру (Таймир) та на арктичних островах

Західна Європа (Франція, Південна Голландія, Вели-ка Британія)

Рідкісний залітний

БрК (III), БК (II), Ає

44

Назва виду Де гніздиться Де зимує Статус виду в Харківсь-кій області

Природоохо-ронний ста-

тус* )

Червоновола казарка Branta ruficollis Краснозобая казарка Red-breasted Goose

В тундрі вздовж арктично-го узбережжя Сибіру (пе-реважно, Таймир)

Басейн заходу Чорного моря (Румунія, Болгарія), зрідка і в Україні

Регулярно залітний

МЧК (знахо-диться під загрозою

зникнення), ЧКУ (вразли-

вий), БрК (II),

БК (I, II), Ає, ВК (II)

* ) БрК = Бернська конвенція (Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в

Європі), у дужках – номер додатку до якого внесений вид БК = Боннська конвенція (Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин), у дужках – номер додатку до якого внесений вид Ає = Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів МЧК = Міжнародна Червона Книга; в дужках – статус виду (у 2011 році) ЧКУ = Червона Книга України, 3-є вид., 2009; в дужках – статус виду ВК = Вашингтонська конвенція (Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебу-вають під загрозою зникнення); в дужках – номер додатку, до якого внесений вид

ДОДАТОК 2

Пристрої для відлякування птахів

АКУСТИЧНІ Компанія «ГРОМПУШКА – Росія» (http://www.grompushka.ru/) виготовляє механічні та електронні звукові гармати для відлякування птахів і звірів. Механічна гармата DBS-M (орієнтовна ціна: еквівалент 19200 російських рублів)

Проміжок часу між пострілами регу-люється: від 2 до 20 хвилин. Рівень звуку (пострілу) – 119 Дцб. Не потребує батарейок або акумулято-рів. Всі компоненти стійкі до дії сонця, дощу та інших несприятливих погод-них умов. 10 кг балон із рідким газом дозволяє зробити 12500 пострілів. Працює без відбою. Принцип роботи: один такт роботи (постріл) відбувається за наповнення камери згорання за допомогою пьєзо-запальнички. Посилення звукової хвилі йде за рахунок форми стволу гармати.

Проміжок між пострілами регулюється шляхом зменшення або збільшення надходження газу (регулятором).

Електронна гармата DBS-E (орієнтовна ціна: еквівалент 22000 російських рублів) Регулювання проміжку часу між пострілами (від 2 до 20 хвилин) здійснюється за рахунок електроніки. Рівень звуку (пострілу) 119 Дцб. Всі компоненти стійкі до дії сонця, дощу та інших несприятливих погодних умов. 10 кг балон із рідким газом дозволяє зробити 12500 пострілів. Працює без відбою.

46

Додаткові можливості електронного пристрою: Випадковий часовий інтервал між окремими пострілами. Режим подвійних пострілів. Денний, нічний та комбінований режими. Принцип роботи: один такт роботи (постріл) відбувається за наповненням камери згорання за допомогою електронного запалювання. Посилення звуко-вої хвилі йде за рахунок форми стволу гармати. Проміжок часу між пострі-лами регулюється на панелі управління. Режими роботи активізуються за допомогою фотодатчиків (дозволяє виключити звикання та посилити ефект відлякування). Контакти в Україні: АР Крим, м. Сімферополь, телефон: +38-050-534-05-30. E-mail: [email protected]; http://scarers.com.ua/ Набій «Терен-3М-9мм Р.А.» (орієнтовна ціна: 250 грн.)

Набій «Терен-3М-9мм Р.А.» використову-ється для стрільби з газового/сигнального пістолету калібру 9 мм Р.А. Використову-ється як сигнальний засіб для подання шумових сигналів, відлякування звірів і птахів, а також для використання в ком-плекті з насадкою для пістолету для того, щоб подавати світлові сигнали у вигляді сигнальних ракет. Право на придбання

шумових набоїв у відповідності до чинного законодавства мають всі грома-дяни, що досягли 18-річного віку. Технічні характеристики:

Калібр – 380/9 мм Габаритні розміри, довжина (мм) – 17,6-1,0 Габаритні розміри, діаметр (мм) – 11,0-0,1 Кількість набоїв у коробці – 50 Маса коробки з набоями, г – 201 Маса одного набою, г – 4,0±0,5

Контакти: телефон: +38050-334-37-03, +38097-260-64-18. http://teren.elitno.net

47

БІОАКУСТИЧНІ

Біоакустичні пристрої «Універсал-Акустик» моделі АЕРО-1С Обладнання «Універсал-Акустик» розроблене компанією «Два Крила» у 2008-09 рр. за участі спеціалістів Відомчої групи авіаційної орнітології Державного центру «Безпека польотів на повітряному транспорті» Федеральної служ-би нагляду у сфері транспорту Міністерства транспорту РФ і Лабораторії екології і управління поведінкою птахів Інституту проблем екології і еволюції імені О.М. Сєвер-цева Російської академії наук. Електронне обладнання «Універсал-Акустик» являє со-бою нове покоління спеціалізованих засобів відлякуван-ня. Воно розроблялося спеціально для російських аеро-портів на основі багаторічного національного та світово-го досвіду в сфері використання біоакустичного методу відлякування птахів. За деякими експлуатаційними хара-ктеристиками пристрій перевершує всі відомі аналоги. Висока потужність, унікальна прогресивна система про-

грамування режимів роботи і широкий спектр сигналів, що доступні для тра-нсляції, є головними особливостями пристрою, що перешкоджають форму-ванню ефекту звикання у птахів. Для трансляції використовують записи криків тривоги та небезпеки різних видів птахів, синтезовані сигнали, записи пострілів з мисливських рушниць, сирени, сигнали DK-синтезу. Контакти: Росія, Московська обл., м. Митищі, телефон +7-926-510-22-52. E-mail: [email protected], [email protected]; http://otpugivanie.narod.ru/ Біоакустичний прилад БАП-03 (орієнтовна ціна: еквівалент 75000 російських рублів)

Біоакустичний прилад БАП-03 приз-начений для відлякування птахів за методом трансляції спеціальних сиг-налів або криків тривоги. Вихідна по-тужність приладу становить 60 Вт, що дозволяє впливати на поведінку птахів на відстані до 500 м (в залежності від напряму та сили вітру). Завдяки жив-ленню від акумуляторної батареї на-пругою 12 В прилад можна оператив-но перевозити до місць найбільших скупчень птахів, що не тільки поси-

48

лює його вплив, але й зменшує ефект звикання птахів до нього. Можливість програмування режиму трансляції дозволяє обирати найбільш ефективні сиг-нали, тривалість та регулярність їх трансляції. Наявність фотоелементу, що відключає трансляцію у темний час доби, зменшує витрати електроенергії і дозволяє збільшити строк роботи приладу без підзарядки акумуляторної ба-тареї. У приладі записані 4 звуки, які транслюються з тривалістю 30, 60, 90 і 120 секунд, з паузами між трансляцією у 10, 20, 40 і 60 хвилин, що дає мож-ливість операторові обирати оптимальний режим трансляції. Контакти: Росія, 630033, м. Новосибірськ, вул. Тюменська, 18, 3 поверх, ПП Карін Ігор Валентинович. тел. +7-383- 214-06-74, +7-383- 380-54-74 E-mail: [email protected]; http://www.ptiz.net Біоакустичний прилад для відлякування птахів Bird Gard Super Pro AMP (орієнтовна ціна: 58500 грн.)

Вважається найпотужнішим засобом захис-ту від будь-яких видів птахів за винятком воронових. Використовується для захисту великих те-риторій, наприклад, аеродромів, сільського-сподарських підприємств, портових споруд. Змінна пам'ять прибору містить 8 різних цифрових записів голосів птахів. Набір за-писів може бути змінений в залежності від завдання замовника, тобто, власне, від того, яких саме птахів слід відлякувати. Площа території, що буде захищена – до 12 га. Діапазон частот – 2000-10000 Гц. Живлення – від автомобільного акумулято-ру. Наявність у комплекті сонячної панелі дозволяє суттєво подовжити час між підза-

рядками батареї. Контакти: Алес Груп, ООО, вул. Енергетична, 9а, Дніпропетровськ, 49089. Телефон: +380-56-7887755, +380-67-706-06-17. http://www.alesgroup.com.ua.

49

ВІЗУАЛЬНІ

Пристрій для відлякування птахів візуальний Флюгер-2 (орієнтовна ціна: 15 грн.)

Візуальний пристрій для відлякування пта-хів являє собою двосторонню ламіновану підвіску із стилізованим зображенням ока хижого птаха. Підвіска відлякує птахів і може бути використана на дахах будівель і споруд, на елеваторах, у садах, виноград-никах та в інших сільськогосподарських угіддях. Рухливе кріплення дозволяє підві-сці обертатися під впливом вітру, що поси-лює ефект впливу на птахів.

Візуальний пристрій для відлякування птахів виконується у декількох розмі-рах, його можна застосовувати як окремо, так і в комплексі з біоакустичними та ультразвуковими приладами для посилення їх впливу на птахів. Ефект посилюється при тривалому впливі протягом 2-3 тижнів. До переваг цього засобу відлякування відносяться:

- дешевизна і безпечність; - водонепроникність; - нешкідливість для птахів; - легкість та надійність в експлуатації; - простота установки і догляду за виробом.

Стандартний розмір підвіски – 150 мм х 200 мм Контакти: ФЛП Баришовець Н.Л., м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Родникова, 14/97. Телефон: +38050-550-70-90. http://www.ati.com.ua/186046 Ручний лазерний прилад для відлякування птахів Avian Dissuader (орієнтовна ціна: 35000 грн.)

Лазерна техніка в останні часи все частіше за-стосовується для захисту від птахів на відкри-тих просторах, зокрема, на аеродромах, в аква-торіях портів, на ставкових господарствах та біля інших промислових і сільськогосподарсь-ких об’єктів, а також у закритих приміщеннях. Прилади виготовлені на основі лазерів червоно-го або зеленого кольорів, вони безпечні для лю-дини і тварин, надійні та зручні у використанні.

Використовуються в умовах слабкої освітленості.

50

Технічні характеристики приладу: вага – 900 г; довжина – 30 см; вихідна потужність – 50 мВт (клас III в); довжина хвилі – 650 нм (червоний) або 532 нм (зелений); живлення – батарейка 9В (типу "Крона"); діаметр променю на виході – 50 мм; ефективна робоча дистанція – не менше, ніж 800 м.

Контакти: Алес Груп, ООО, Дніпропетровськ 49089, вул. Енергетична, 9а. Телефон: +380-56-7887755, +380-67-706-06-17. http://www.alesgroup.com.ua

КОМБІНОВАНІ

Універсальний прилад для відлякування птахів «НЛО» (орієнтовна ціна: 4700 грн.)

Комплекс для відлякування птахів «НЛО» використовує ультразвуковий, лазерний і оптичний вплив. Акустичні випромінювачі розташовані перпендику-лярно один одному та забезпечують кру-гову направленість ультразвукового ви-промінювання. Випромінювачі працюють в діапазоні ультразвукових частот та є безпечними для здоров’я людини. Блін-кери (проблискові маячки) випромінюють світло у видимому діапазоні.

Пристрій для формування лазерного випромінювання здатен виробляти лазе-ри червоного та зеленого світіння. Просторова картина випромінювання фо-рмується зі 150 променів. Потужність зеленого лазеру з довжиною хвилі 532 нм – 50 мВт, червоного з довжиною хвилі 650 нм – 100 мВт. Технічні характеристики:

Напруга: 220 В. Потужність: 60 Вт. Габаритні розміри: 630 х 680 х 200 мм. Маса: 11 кг.

Контакти: Інтернет-магазин «ультразвукових пристроїв для відлякування», вул. 9 січня, 15, офіс 302, м. Херсон, 73000. Телефон: +380-50-507-87-93, +380-50-576-83-99, +380-67-841-83-33, +380-67-841-97-77, +380-67-706-06-17. E-mail: [email protected]; http://krisam-net.uaprom.net/p704340-universalnyj-otpugivatel-ptits.html

51

ЗМІСТ Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Характер міграції гусей у північно-східній Україні: видовий склад та чисельність, строки міграції, головні місця зупинок . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Як навчитися відрізняти в природі три види гусей, що найчастіше зустрічаються підчас перельоту в нашому регіоні? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 Як гуси впливають на стан сільськогосподарських угідь? . . . . . . . . . . . . . . . 14 Проблема конфліктів між гусьми та людиною . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19 Методика оцінки пошкоджень та відшкодування збитків . . . . . . . . . . . . . . . . 22 Засоби попередження потрав сільськогосподарських посівів гусьми . . . . . . 25 Сучасні методи і засоби управління поведінкою птахів . . . . . . . . . . . . . . . . . 30 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 Додаток 1. Види гусей, що достовірно зустрічаються в Харківській області або можуть бути знайдені на цій території . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 Додаток 2. Пристрої для відлякування птахів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Зміст . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51

52

Група прикладних проблем екології тварин НДІ біології

Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна

Група прикладних проблем екології тварин створена у 1988 році. Нау-

кові завдання групи полягають у отриманні даних щодо угруповань тварин у

біогеоценозах північно-східного регіону України, розробці стратегії їх збере-

ження та раціонального використання.

Наразі співробітниками групи проводяться дослідження організації

угруповань тварин наземних та водних екосистем, а також структури та ди-

наміки популяцій різних видів тварин. Більшість робіт, що виконуються, –

довгострокові дослідження, які забезпечують моніторинг стану угруповань,

а також окремих видів та популяцій.

Співробітниками групи можуть бути здійснені роботи по обліку мис-

ливських видів ссавців та птахів, рідкісних та інших видів тварин; проведена

експертна оцінка стану мисливської фауни та угідь; інші роботи.

Інформація для контактів:

Група прикладних проблем екології тварин

Науково-дослідний інститут біології

Харківський національний університет імені В.Н.Каразина

м. Свободи, 4

Харків 61022, Україна

тел.: +38057-7075340, +38057-7075172

e-mail: [email protected]

[email protected]