ПРАВОВИЙ МЕНТАЛІТЕТ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ: …mgu.edu.ua/docs/vchen_rada/disertacii/Kobko-Odariy_AKD.pdfправовий і культурний вимір»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОБКО-ОДАРІЙ Вікторія Сергіївна

УДК: 340.12 (477)

ПРАВОВИЙ МЕНТАЛІТЕТ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ: ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТдисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Одеса – 2019

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті «Одеська юридична академія» Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор,заслужений юрист УкраїниДУДЧЕНКО Валентина Віталіївна,професор кафедри загальнотеоретичноїюриспруденціїНаціонального університету«Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,заслужений юрист УкраїниГОЛОВКО Олександр Миколайович,завідувач кафедри державно-правових дисциплінюридичного факультету Харківського національногоуніверситету імені В. Н. Каразіна;

кандидат юридичних наук, доцентБАЛТАДЖИ Поліна Миколаївна,декан факультету № 4Одеського державного університету внутрішніх справ.

Захист відбудеться «28» листопада 2019 року о «10.00» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.136.01 Міжнародного гуманітарного університету за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 33.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Міжнародного гуманітарного університету за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 33.

Автореферат розісланий «25» жовтня 2019 р.

Вчений секретарспеціалізованої вченої ради Д. Г. Манько

1

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку правової системи України висуває на порядок денний завдання щодо опрацювання нових шляхів життєдіяльності, з одного боку, а з іншого – вимагає все більш дбайливо ставитись до своєї правової спадщини та враховувати особливості національного правового менталітету.

За таких обставин дедалі більшої актуальності набуває проблема врахування правового менталітету українського народу та правової спадщини, що дасть нарешті змогу опрацювати політико-правовий курс розвитку України із збереженням самобутньої духовної специфіки. Правовий менталітет і правова спадщина містять в собі певний генетичний код, втрата котрого означає втрату історичної пам’яті.

Сталий розвиток права забезпечується генетичними властивостями правового менталітету, вираженого в правовій спадщині. Правовий менталітет бере на себе функцію збереження набутих у минулому правових цінностей, їх самобутності. Правова спадщина виявляє здатність зберігати та передавати інформацію про право за допомогою створення правових кодів. Будь-які реформи права не можуть здійснюватися з нуля, з «чистого аркушу», шляхом ігнорування правового менталітету, відмови від використання та розвитку власної правової спадщини. Врахування ролі правового менталітету та правової спадщини є запорукою успішного реформування правової системи України.

Незважаючи на існування значної кількості робіт, у яких розглядаються питання, пов’язані з окремими аспектами правового менталітету, комплексної монографічної розробки проблеми особливостей формування та розвитку правового менталітету українського народу ще не було зроблено. Вирішення вищезазначених і пов’язаних з цим проблем вимагає проведення комплексного теоретико-правового дослідження, тому що теоретичні узагальнення можливі за допомогою залучення якомога більшої кількості поставленого матеріалу.

Теоретичну основу дослідження правового менталітету та правової спадщини склали праці вчених різних галузей науки.

В українській і зарубіжній науковій літературі існує достатня кількість робіт, присвячених розгляду менталітету, в яких дана категорія розглядається в історичному аспекті (О. Я. Гуревич, В. М. Піча, Л. М. Пушкарьов, О. М. Міхіна, П. П. Музиченко та інші), у політологічному (Є. О. Ануфрієв, Р. А. Лубський, Н. Є. Новикова, Т. М. Полякова, Ю. С. Шемшученко та інші), у філософському (О. П. Огурцов, О. С. Панарін, Д. В. Полєжаєв, А. О. Рубан та інші), в культурологічному (З. В. Гіпперс, О.О. Гірко, В. В. Козловський, О. П. Скорик та інші), у соціологічному (В. М. Піча та інші).

У зарубіжній літературі проблема правового менталітету представлена в працях таких вчених, як Ф. Ар’єс, М. Блок, Г. Бутуль, Т. Гайгер, X. Гетц,

2

Ж. Ле Гофф, Ф. Граус, Ж. Дюбі, Р. Мандру, Т. Телленбах, Р. Шпандель, Л. Февр, Д. Філд та інших.

Значний внесок у розробку правового менталітету та його різних аспектів зробили такі науковці, як П. П. Баранов, Р. С. Байніязов, М. І. Бородіна, В. М. Вовк, М. І. Воловікова, М. М. Вопленко, О. О. Гірко, К. А. Грищенко, С. У. Гончаренко, М. М. Губанов, М. О. Гусарова, О. В. Довкаленко, І. В. Ємелькіна, В. І. Коваленко, І. М. Коваль, В. В. Козаченко, І. А. Кригіна, Р. А. Лубський, О. Б. Мартиненко, М. Матузов, Д. В. Міняйло, О. І. Мірошниченко, А. Ю. Мордовцев, О. В. Мурунова, О. І. Овчинников, В. П. Сальніков, М. Б. Смоленський, А. Н. Толочкова та інші.

Питання правового менталітету досліджувались у працях таких вітчизняних вчених, як І. В. Бичко, Є. Л. Бойко, І. М.. Васьковича, З. В. Гіптерса, В. М. Дем’яненка, О. П. Дзьобаня, О. І. Донченка, І. М. Коваля, Ю. П. Крисюка, В. А. Павловської-Кравчук, Ю. М. Оборотова, М. Ю. Рязанова та інших.

Серед малочислених робіт, присвячених аналізу правової спадщини України, заслуговують на увагу роботи Л. В. Авраменко, В. В. Завальнюка, С. А. Молчанової, Ю. М. Оборотова, С. А. Софронової та інші.

Проте зазначені праці не вичерпують даної проблематики, а багато викладених в них положень потребують оновлення. Це й обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукових досліджень

Національного університету «Одеська юридична академія» з питань «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011–2015 рр. (номер державної реєстрації 001U000671) та «Стратегія інтеграційного розвитку України: правовий і культурний вимір» на 2016–2020 рр. (державний реєстраційний номер 0116U001842), а також плану науково-дослідницької роботи кафедри загальнотеоретичної юриспруденції Національного університету «Одеська юридична академія» – «Наступність та оновлення як тенденція розвитку держави і права сучасної України» на 2016–2020 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретико-

правовий аналіз правового менталітету українського народу.Для досягнення зазначеної мети вирішувались наступні завдання: розкрити фундаментальні методологічні питання правового

менталітету та правової спадщини; з’ясувати вихідні, сутнісні риси правового менталітету українського

народу; проаналізувати основні підходи до інтерпретації понять «правовий

менталітет» і «правова спадщина»;

3

виявити та дослідити основні фактори, які вплинули на формування правової спадщини українського народу в контексті ґенези правової ментальності;

проаналізувати ступінь урахування правового менталітету та правової спадщини українського народу при сучасному вітчизняному реформуванні правових і державних інституцій;

виявити ступінь впливу західної та східної правової традиції на правовий менталітет українського народу;

проаналізувати особливості правового менталітету українського народу різних регіонів держави України;

запропонувати оновлене визначення поняття «правова спадщина»;сформувати пропозиції щодо врахування ментально-правових установ

українського народу у процесі державно-правових перетворень;виокремити витоки української правової спадщини та

продемонструвати її специфіку.Об’єктом дослідження є правовий менталітет.Предметом дослідження є правовий менталітет українського народу:

особливості формування та розвитку.Методи дослідження. При вирішенні поставлених завдань

автор спирався на закони та принципи діалектики, загальнонаукові та спеціальні наукові підходи й методи пізнання – такі як цивілізаційний, герменевтичний, аксіологічний, культурологічний, феноменологічний, потребовий, системний, екзистенціальний, формаційний; історичний метод, формально-юридичний, порівняльно-правовий, соціологічний, правового моделювання, циклічний. З позицій цивілізаційного підходу зроблено висновки про ментальні особливості різних народів, котрі не є тотожними з європейськими (підр. 1.2, 2.4). Герменевтичний підхід у дослідженні української правової спадщини та правового менталітету звертає увагу на мову, що дає можливість теоретично нескінченно поглиблювати розуміння змісту українського правового менталітету та правової спадщини як однієї з основ процесу інтерпретації (підр. 1.2, 2.2, 3.1). Аксіологічний підхід дозволив виробити методологічну основу вивчення ціннісних відносин. Правова спадщина та правовий менталітет мають свій ціннісний зміст, втілений в моральних і культурних складових (підр. 1.2, 3.3). Використання культурологічного підходу направлене на виявлення культурно-антропологічних аспектів української правової спадщини, її аспектів, як явних, так і латентних (підр. 1.2, 2.3). Застосування феноменологічного підходу дозволило розмежувати сам зміст правової спадщини та правового менталітету, процес їх реалізації (підр. 1.2). Потребовий підхід показав, що правовий менталітет нерозривно пов’язаний із суб’єктами права, котрі мають певні потреби, – логічним буде вести мову про потребу народу у праві, котре враховує особливості національного правового менталітету (підр. 1.2, 3.3). Загальнотеоретичне

4

дослідження правового менталітету та правової спадщини українського народу потребує широкого застосування системного підходу, тому що даний підхід дає змогу врахувати всю сукупність філософських, політичних, соціологічних, культурних, історичних аспектів, їх системних властивостей і характеристик (підр. 1.1., 1.2, 2.3). Екзистенціалізм як методологічний підхід, що застосовується при досліджені правової спадщини та правового менталітету, дозволяє зосередити увагу дослідника на певних результатах діяльності та досвіду, що залишились національній правовій системі конкретного суспільства від попередніх етапів і періодів суспільного розвитку (підр. 1.2, 3.2). Формаційний підхід показав нам, наскільки він є непродуктивним при розгляді таких правових явищ, як правовий менталітет і правова спадщина (підр. 1.2). Звернення до історичного методу дозволило виділити та розглянути коло факторів, які впливали на формування правового менталітету та правової спадщини українського народу, визначити їх характерні риси (підр. 1.2, 2.4, 3.2.). Використання формально-юридичного методу дало змогу сформулювати визначення понять «правовий менталітет» і «правова спадщина», а також сприяло виявленню суперечностей у понятійному апараті (підр. 1.2, 2.1, 3.1). Необхідність використання порівняльно-правового методу була обумовлена тим, що при зіставленні характерних рис правового менталітету формується можливість усвідомлення особливостей їх становлення та розвитку, розуміється їх суть і можливість адекватно впливати на процеси їх корегування (підр. 1.2, 2.3, 2.4, 3.1). Соціологічний метод дозволяє дослідити функціонування правової спадщини та правового менталітету на підставі конкретних фактичних даних (підр. 1.2, 2.2, 3.3). Самостійне місце серед використаних методів посідає метод правового моделювання, використання якого дозволило на основі врахування особливостей українського правового менталітету та правової спадщини українського народу створити віртуальну модель подальшого розвитку правової системи України (підр. 1.2, 3.3). Принцип циклічності найбільш вдало застосовується до правової спадщини, він дозволив встановити, , що мова йде про збереження її форми, а не змісту. Тобто рамки відтворення обмежені, це не є повторюваність у її первинному виді, а якісно новий стан того, що було втрачено на попередніх історичних етапах розвитку держави, повернення до якого зумовлено прогресивним правовим досвідом інших сучасних цій державі правових систем, які зберегли спадщину, – точніше, це повернення власних традицій (підр. 1.2).

У ході дослідження використовувались й інші загальнонаукові та спеціально-наукові підходи та методи пізнання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в цьому дослідженні вперше у вітчизняній юридичній науці здійснено комплексне загальнотеоретичне дослідження особливостей формування та розвитку правового менталітету українського народу.

5

Наукова новизна здійсненого дослідження конкретизується у тому, що:уперше: визначено та досліджено особливості формування й розвитку

правового менталітету українського народу, зокрема через соціально-політичний та світоглядний блоки; а також проаналізовано та порівняно ментальні установки жителів окремих регіонів України;

визначено проблемне поле української правової ментальності, котре стоїть на заваді не лише виробленню продуктивної державно-правової політики, але й подальшим перспективам європейської інтеграції України;

запропоновано періодизацію становлення та розвитку правової спадщини українського народу;

запропоновано розглядати правовий менталітет як один із провідних факторів вдосконалення законодавчої, правозастосовної діяльності;

обґрунтовано порівняльний аналіз правової спадщини з іншими явищами соціально-культурного життя суспільства, а саме: з правовою традицією, наступністю в праві, правовим досвідом, правовою рецепцією, циклічністю, правовим менталітетом, а також виявлено взаємозв’язок правової спадщини з даними явищами, встановлено їх відмінні та спільні риси;

обґрунтовано зв’язок правової спадщини з правовим менталітетом українського народу як прямого відображення національних традицій;

удосконалено:ідеї про формування правового менталітету українського народу під

впливом західної та східної правових традицій, які мали значний вплив впродовж довготривалого часу;

визначення та загальна характеристика поняття «правовий менталітет» – це своєрідний генетичний код національно-культурної спільноти, який формується під впливом культурно-історичних, природно-кліматичних, соціальних, релігійних факторів, що представляє собою сукупність правових архетипів, уявлень, стереотипів, які склалися на рівні колективної свідомості та визначають специфіку правової поведінки;

розуміння поняття правової спадщини, а саме – це сукупність духовних, історично сталих зв’язків, відносин, результатів юридичної діяльності, котрі забезпечують трансляцію та прийняття минулого правового досвіду, а також забезпечують орієнтацію життєдіяльності людей на зміцнення історичних і правових цінностей;

набули подальшого розвитку: уявлення про ментальні установки українського народу, які мають

стати однією з методологічних засад для юридичної науки та виступати базовою методологічною передумовою при проведенні правової політики держави;

визначення суттєвих рис українського правового менталітету. До таких рис слід віднести: спрямованість на внутрішньо-емоційний світ людини,

6

соборність, демократизм, тісний зв’язок з релігійними цінностями, патерналізм, правовий нігілізм, недовіру до органів державної влади;

уявлення про правову спадщину українського народу як релігійно насичену та пов’язану з морально-етичними факторами, які виступали стрижнем українського народу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформовані в ході дисертаційного дослідження висновки та положення можуть бути використані:

у науково-дослідницькій сфері – для подальшого вивчення багатьох теоретико-методологічних проблем правового менталітету та правової спадщини України; для створення необхідної теоретичної бази та поглиблення уявлень відносно правової спадщини України, здійснення правового виховання у дусі дотримання ментальних установок і правових традицій в умовах євроінтеграційних процесів;

у правотворчості – в процесі вдосконалення нормотворчих, правозастосовних, правоінтерпретаційних процедур з урахуванням особливостей правового менталітету та правової спадщини України, а також при формуванні основних напрямів правової політики України;

у навчальному процесі – при підготовці та проведенні занять з навчальних дисциплін «Теорії держави та права», «Проблеми теорії держави та права», «Методологія юридичної науки», «Порівняльне правознавство», а також у процесі підготовки навчальної та навчально-методичної літератури із зазначених курсів.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри загальнотеоретичної юриспруденції Національного університету «Одеська юридична академія», на наукових конференціях.

Результати дослідження було апробовано й оприлюднено у виступах на наукових конференціях: Науково-практичній конференції «Теоретичний аналіз та наукові дослідження юридичної науки у ХХІ столітті» (м. Запоріжжя, 20–30 квітня 2016 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Верховенство права та правова держава» (м. Ужгород, 21–22 жовтня 2016 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток правового регулювання у Східній Європі: досвід Польщі та України» (м. Сандомир, Польща, 27–28 січня 2017 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного та національного законодавства» (м. Харків, 17–18 лютого 2017 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Інноваційний правовий процес Європейської інтеграції» (м. Сладковіково, Словацька республіка, 10–11 березня 2017 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Традиції та новації юридичної науки» (м. Одеса, 19 травня 2017 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Концепція розвитку правової держави в Україні» (м. Київ, 13–14 жовтня 2017 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Правознавство – основна складова

7

інтеграційних процесів та сучасної правової поведінки» (м. Чісінау, Республіка Молдова, 3–4 листопада 2017 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання юриспруденції: теоретичний і практичний виміри» (м. Суми, 25–26 квітня 2018 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку України в умовах європейської інтеграції» (м. Одеса, 18 травня 2018 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток державності та права в Україні – реалії та перспективи» (м. Львів, 6–7 липня 2018 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток державності та права в Україні – реалії та перспективи» (м. Львів, 14–15 вересня 2018 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток правового регулювання в Східній Європі: досвід Польщі та України» (м. Сандомир, Польща, 27–28 січня 2017 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку України в умовах Європейської інтеграції» (м. Одеса, 18 травня 2019 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднено у восьми статтях, з яких: сім – статті в наукових фахових виданнях України, одна – в зарубіжному виданні, чотирнадцять – матеріали конференцій.

Структура та обсяг дисертації зумовлені означеною проблематикою, метою та завданнями. Дисертація складається з титульного аркуша, анотації, змісту, основної частини (вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновку), списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 230 сторінок, з них 32 – список використаних джерел, який складається з 236 найменувань та додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано наукову актуальність теми дослідження, зазначається зв’язок обраної теми з планами науково-дослідницьких робіт, визначено мету завдання, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічну базу, теоретичну основу, а також ступінь наукової новизни отриманих результатів, їх теоретичну і практичну цінність, наведено дані про апробацію та публікації основних положень дослідження.

Перший розділ «Методологічні основи дослідження правового менталітету» висвітлює стан наукової розробки теми дослідження, виявляє особливості методології загальнотеоретичного дослідження специфіки правового менталітету та правової спадщини українського народу.

У підрозділі 1.1. «Стан розроблення проблеми правового менталітету в працях вітчизняних та зарубіжних учених» здійснено

8

аналіз праць попередників здобувача, в яких тією чи іншою мірою висвітлювались питання, пов’язані з правовим менталітетом.

Виокремлено дві групи наукових досліджень з проблематики дисертації: 1) дослідження, що проводяться в рамках різних гуманітарних наук – філософії, історії, політології, соціології та ін.; 2) дослідження, що проводяться в рамках юридичної науки.

Зроблено висновок щодо відсутності прямої постановки та монографічної розробки теорії правового менталітету й правової спадщини українського народу. Наявні роботи присвячені розробці понятійного апарату правового менталітету, співвідношенню та взаємній обумовленості правового менталітету з такими феноменами, як правова культура, правова свідомість, правове мислення, правове виховання та правова ідеологія.

Звернено увагу на прогалини у наукових дослідженнях означеної проблематики: незважаючи на те, що останнім часом з’являється чимало робіт, присвячених правовому менталітету, багато питань (у тому числі тих, які поставлено в межах цього дослідження) залишаються не дослідженими. Теоретико-методологічних робіт, в яких досліджувався би правовий менталітет українського народу крізь призму правової спадщини України, практично не існує.

У підрозділі 1.2. «Методологічні особливості загальнотеоретичного дослідження специфіки правового менталітету та правової спадщини українського народу» проаналізовано можливість і ступінь ефективного застосування методології у пізнанні правового менталітету та правової спадщини українського народу.

Складність і багатоплановість предмету дослідження обумовили звернення до теоретичних розробок різних галузей наукового знання і необхідність використання широкого спектра підходів, загальнонаукових і спеціальних наукових методів. Виявлено можливості підходів і методів сучасної науки (цивілізаційний, герменевтичний, аксіологічний, культурологічний, феноменологічний, потребовий, системний, формаційний підходи, історичний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, соціологічний та інші загальнонаукові й спеціальні наукові методи) для дослідження зазначеної проблематики.

Другий розділ «Соціокультурні особливості правового менталітету українського народу» присвячено центральній проблемі дисертаційного дослідження, він складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Теоретико-правове осмислення поняття «правовий менталітет» аналізуються основні підходи до тлумачення поняття «правовий менталітет», уточняється їхній обсяг, формулюється на їх основі нове визначення та обґрунтовуються деякі висновки.

Зроблено висновок про те, що менталітет як категорія використовується в різних науках, у кожній з яких воно розкриває своєрідність. Встановлено, що менталітет охоплює всі сфери

9

життєдіяльності людини, представляє собою цілісне духовне явище і не має чіткої диференціації на політичні, соціальні, правові, культурні та інші частини. Саме тому виокремлення категорій «правовий менталітет», «політичний менталітет», «економічний менталітет» тощо, які нерозривно пов’язані із загальною ментальністю, здійснюється певною мірою умовно, з метою більш глибокого проникнення в духовний світ нації, народу.

Виявлено підстави диференціації понять «менталітет» і «ментальність». Доведено, що менталітет охоплює стереотипи свідомості, властиві не індивіду, а виключно великій соціальній групі. Ментальність відображає індивідуально психологічну специфіку та духовний стан суб’єкта (особистості, соціальної групи).

Встановлено, що невизначеність та розпливчатість даних термінів обумовлена, по-перше, громіздкістю окремих визначень поняття «менталітет», по-друге тим, що представники різних наукових галузей вкладають в дане визначення своє «забарвлення», по-третє тим, що лексичне значення залежить від тих історичних реалій і контекстів, в яких вони використовуються.

На основі критичного аналізу, існуючих у науковій літературі позицій з приводу правового менталітету, пропонується його удосконалене авторське визначення.

У підрозділ 2.2. «Сутнісні характеристики українського правового менталітету» виявляються сутнісні характеристики українського правового менталітету. У цьому контексті, по-перше, проаналізовано відмінні та спільні погляди науковців відносно домінуючих ознак українського правового менталітету, висвітлюючи й власну позицію; по-друге, здійснено ґрунтовний порівняльний аналіз українського менталітету із західноєвропейським і російським правовим менталітетом; по-третє, проаналізовано основні причини формування негативних рис правового менталітету українців та запропоновано шляхи їх вирішення.

Акцентовано, що загальнонаціональні риси українського правового менталітету зумовлені значним впливом традиційних цінностей. В свою чергу, Візантійський архетип ментальності сприяв формуванню та укоріненню таких рис менталітету українського народу, як кордоцентризм, пафос жертовності, ідеал морально-правових інститутів «правди» та справедливості, тісний зв’язок з православ’ям, схильність до ідеологізації тощо.

У підрозділі 2.3. «Особливості правового менталітету окремих регіонів української держави» установлено, що правовий менталітет того чи іншого регіону України не є відмінним і не має набору специфічних рис. Мова йде про ступінь сформованості тієї чи іншої риси, а також про специфіку їх проявів у різних регіонах. Кожна риса регіонального правового менталітету українців є складовою унікальної системи характерологічних особливостей регіону, яка саме й зумовлює специфіку правового менталітету українського народу.

10

Доведено, що відмінності в ментальних установках українців різних регіонів зумовлені впливом історичних, культурних, релігійних, географічних та інших умов.

Проведений аналіз регіональних особливостей менталітету українського народу дозволяє дійти висновку, що регіональні ментальні архетипи слід поділити на споконвічні та набуті. До перших слід віднести: відчутний пріоритет моралі як соціального регулятора по відношенню до права; емоціоналізм; пріоритет духовної константи, заснованої на сильному впливі релігійного архетипу; соборність; кордоцентризм; толерантність; демократизм; миролюбність тощо. До другої групи належать: політична демагогія та популізм; етатизм; слабке знання своїх прав і можливостей; правовий нігілізм; недовіра до державної влади та правоохоронних органів тощо.

Підрозділ 2.4. «Західні та східні цивілізаційні впливи у розвитку правового менталітету сучасної України: теоретико-компаративістський аналіз» присвячено теоретико-компаративістському дослідженню правового менталітету українського народу сучасної України, що дозволило виявити вплив західної та східної правової традиції на його формування.

Проаналізовано наукові праці, в яких міститься аналіз сутнісних характеристик ментальності західного та східного типів. Виділено складові елементи ментальних архетипів західного та східного типів.

Здійснене дослідження дозволяє дійти висновку, що українська правова культура увібрала в себе елементи як східної, так і західної правової традиції. І ті й інші детермінанти українського правового менталітету отримали своє власне оригінальне «прочитання», свій зміст, свій погляд на перспективне їх розміщення та значимість стосовно один одного.

Констатовано, що західні та східні цивілізаційні впливи були опосередкованими відносно до правової ментальності, й більш вагомими – на державно-правові інституції.

Доведено хибність тверджень про необхідність доведення українського правового менталітету «до розуму», «до єдино правильного правового ідеалу», до подолання «градусу відставання». Правовий менталітет змінюється не революційним, а еволюційним шляхом.

Доведено актуальність для нашої держави розвитку та вдосконалення ментальних настанов, споріднених із західним типом, з огляду на європейський напрям розвитку та інтеграції України до культурного та соціального кола Європи.

Третій розділ «Розвиток правового менталітету українського народу крізь призму правової спадщини» складається із трьох підрозділів, в яких представлено комплексний аналіз прояву правового менталітету в правовій спадщині українського народу.

У підрозділі 3.1. «Поняття правової спадщини та його співвідношення з правовим менталітетом та суміжними поняттями»

11

уточняється термінологічний понятійний апарат, аналізується співвідношення категорії «правова спадщина» з такими суміжними поняттями, як «правова традиція», «правовий досвід», «наступність в праві», «циклічність», «правова рецепція» та «правовий менталітет».

Це дало змогу здобувачеві, по-перше, проаналізувати основні підходи до інтерпретації поняття «правова спадщина»; по-друге, запропонувати авторську дефініцію поняття «правова спадщина»; по-третє, провести співвідношення поняття «правова спадщина» з іншими суміжними поняттями, у ході чого були визначені відмінні риси та ознаки «правової спадщини».

Наведено авторське визначення правової спадщини – це сукупність духовних, історично сталих зв’язків, відносин, результатів юридичної діяльності, котрі забезпечують трансляцію та прийняття минулого правового досвіду, а також забезпечують орієнтацію життєдіяльності людей на укріплення духовних цінностей.

Співвідношення правової спадщини з іншими суміжними поняттями дозволило зробити висновок відносно їх спільних рис: це сформована інформація, набута людством у результаті історичної діяльності; це невід’ємна частина національної правової системи; це ті основні ідентифікуючі та консолідуючі фактори, що забезпечують цілісність системи культурних координат у межах конкретної спільноти; це зв’язок правової системи з певною культурою, частковим вираженням якої вони є; це використання здобутків попередніх епох; це засоби вдосконалення національного права, котрі використовуватися не задля консервування історичного розвитку, а для позитивних змін у суспільстві.

Звертається увага на відмінності між категорією правової спадщини та іншими суміжними поняттями. Доводиться самостійність правової спадщини, правової традиції, правового досвіду, наступності у праві, правової рецепції, циклічності та правового менталітету.

Підрозділ 3.2. «Ґенеза української правової спадщини» присвячено дослідженню особливостей формування української правової спадщини та її впливу на правовий менталітет українського народу.

Запропоновано власну періодизацію розвитку української правової спадщини: 1) період становлення – починаючи з часів язичництва, набуває свого розквіту за часів Київської Русі й триває до ХVІ ст. Цей період характеризується наступними моментами. По-перше, прийняття християнства та рецепіювання візантійського права, що заклало основи правової спадщини; по-друге, структурно відокремлюються та розвиваються основні ідеї (справедливість, правда, істина, соборність тощо), що збереглися до цього часу; по-третє, закладається фундамент української ментальності; 2) період козацької доби – починається з ХVІІ ст. та триває до ХVІІІ ст. Від козацтва починаються витоки української нації, бо саме з ним пов’язані пробудження національної

12

правосвідомості, формування національних інтересів і національних ідей. Ідеали козацького вільного братерства, демократії, свободи глибоко укорінились в правовому менталітеті українців і вплинули на формування правової спадщини; 3) російсько-австрійський період (остання чверть ХVІІІ ст. – початок ХХ ст. Цей період умовно можна назвати періодом стагнації. В даному контексті слово «стагнація» слід розуміти не в значенні занепаду, а в значенні «відсутності значного розвитку», «консервативної реакції». Україна перебувала під владою різних держав, і тому розвиток власної правової спадщини був дещо «законсервованим»; 4) радянський період (1917–1991 рр.) характеризується знищенням залишків надбань дореволюційної правової спадщини і рішучим вибухом революційної практики, традицій, юридичної техніки, що вже на першому етапі соціальних перетворень унеможливило навіть формальне та практичне застосування старих інститутів; 5) сучасний період починається з моменту проголошення незалежності України і триває до цього часу. Для нього характерне бажання почати все «з нуля», правову спадщину радянського періоду здати в «архів історії» та використовувати здобутки західної правової традиції як «наздоганяльної моделі модернізації» української правової спадщини.

У підрозділі 3.3. «Розвиток державної політики України в контексті правового менталітету: проблеми та перспективи» розглянуто основні проблеми, котрі заважають виробленню продуктивної державної політики з урахуванням правового менталітету, запропоновано шляхи розв’язання даних проблем.

Доведено, що однією з головних умов успішності політики держави є врахування ментальних основ у правотворчій діяльності.

Зазначено, що основними чинниками, які уповільнюють розвиток правової системи України в контексті правового менталітету, є: надзвичайна швидкість кардинальних державно-політичних змін, що викликають реакцію недовіри, а то й відторгнення, що знаходить вихід у консервативно-очікувальній позиції, котра гальмує впровадження якісних змін; запозичення історично не притаманних, не вистражданих цінностей, які вступають в суперечку з ментальними настановами українців; відсутність ефективного пошуку форм і методів впливу на суспільство, спрямованих на бажане незворотне внесення в суспільну свідомість переконання щодо значимості базових соціальних цінностей, їх відповідності природним домаганням і потребам людини.

У цьому контексті пропонується здійснити певні кроки на шляху до подолання найактуальніших проблем, що стоять на заваді врахування ментальних установок у процесі державно-правових перетворень, зокрема: перегляд змісту та форм правового виховання й просвітництва, об’єктом котрого має стати як особистість, так і українське суспільство в цілому; запровадження експертної оцінки будь-якої законодавчої ініціативи

13

на предмет відповідності проектів законодавчих актів особливостям національного правового менталітету, основним цінностям, сформованим правовою спадщиною; залучення освітніх закладів і засобів масової інформації, завданням перших має стати правове виховання, а завданням ЗМІ – моральне осмислення правових актів, надання їм форми, доступної для розуміння всіма верствами населення, просвітницька робота, формування позитивного прикладу дотримання права, пояснення змісту закону з моральної позиції, роз’яснення можливих наслідків для суспільства у випадку його недотримання; боротьба з негативними рисами української ментальності, котрі не сприяють рухові вперед, а тягнуть нас у минуле.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено вирішення наукового завдання, яке полягає в комплексному загальнотеоретичному аналізі правового менталітету українського народу, визначенні ролі та місця категорії «правовий менталітет» у теорії права та в методологічному апараті загальнотеоретичної юриспруденції.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки та надано практичні рекомендації:

1. В сучасній юридичній науці теорію правової ментальності поки що не створено. Були зроблені лише деякі спроби визначити вихідні, постановочні акценти доктрини вітчизняного правового менталітету, яка потребує подальших досліджень своїх численних вимірів.

У зарубіжній та вітчизняній літературі поняття «правовий менталітет» трактується неоднозначно, що обумовлено складністю даного соціокультурного явища. Невизначеність і розпливчатість поняття «правовий менталітет», на нашу думку, обумовлене тим, що це поняття поки що недостатньо прояснене, а предмет чітко не окреслено.

2. Методологія дослідження особливостей правового менталітету та правової спадщини українського народу будується на основах плюралізму, що передбачає використання значної кількості методологічних підходів (які своєю чергою дають змогу зрозуміти суть досліджуваних правових явищ), а саме: цивілізаційного, історичного, порівняльно-правового, системного, аксіологічного, культурологічного, герменевтичного, феноменологічного та інших.

3. Категорію «правовий менталітет» слід визнати однією з фундаментальних категорій в теорії права. Це, в першу чергу, пов’язано з тим, що без даної категорії неможливе глибинне дослідження ідейних основ правосвідомості як індивіда, так і суспільства в цілому. А по-друге, розуміння законодавцем сутності правового менталітету власного народу сприятиме прийняттю більш обґрунтованих рішень і таких, які матимуть підтримку народу.

14

4. Аналіз наукових визначень поняття «правовий менталітет» дає змогу виокремити наступні ознаки правового менталітету:

– правовий менталітет – елемент суспільної правової психології (масової суспільної правосвідомості) соціуму на різних історичних проміжках часу;

– правовий менталітет виступає як внутрішній код соціуму, котрий забезпечує прийнятність історичного розвитку і багато в чому програмує специфіку розвитку культури певного суспільства;

– правовий менталітет концентрує в собі найбільш яскраві соціально-психологічні образи правового життя народу;

– правовий менталітет є достатньо стійким і недостатньо схильним до змін стрижнем, що пронизує всю правову історію етносу (вимірюється століттями);

– правовий менталітет є необхідною, об’єктивно існуючою духовною реальністю, що здійснює істотний консервативний вплив на державну правову ідеологію та на правову психологію соціуму;

– правовий менталітет характеризується бінарністю, яка проявляється в усвідомлених і неусвідомлених елементах;

– правовий менталітет, на відміну від поняття «ментальність», має колективний характер;

– до правового менталітету входять «потаємні», «неявні» стереотипи мислення та поведінки людей, що відрізняють одну соціально-етнічну спільноту від іншої. Це найбільш глибинний рівень свідомості, який значною мірою поєднується з підсвідомим правовим рівнем, історичною пам’яттю нації, духом народу;

– правовий менталітет містить патентну здатність діяти та сприймати навколишнє середовище в певному напрямі, відповідно до історично складеного соціально-культурного коду.

5. Запропоновано власне визначення категорії «правовий менталітет»:Правовий менталітет – це своєрідний генетичний код національно-

культурної спільноти, який формується під впливом культурно-історичних, природно-кліматичних, соціальних, релігійних факторів, представляє собою сукупність правових архетипів, уявлень, стереотипів, що склалися на рівні колективної свідомості та визначають специфіку правової поведінки.

6. Історичний характер розвитку українських територій (розділеність українського народу між різними державами; значний вплив релігійного, геополітичного та ідеологічного чинників) обумовив відмінності в правовому менталітеті різних регіонів України. Це, своєю чергою, сприяло тому, що громадянам різних регіонів української держави притаманні відмінні атрибути, засновані на традиціях, мові, релігії, національній ідентичності тощо. При цьому мова йде не про різні набори специфічних рис, а про ступінь сформованості тієї чи іншої риси, а також про специфіку її прояву.

15

7. На протязі усього свого існування Україна знаходиться на перехресті між Заходом і Сходом, що не могло не накласти відбиток на формування українського правового менталітету. Українська правова культура увібрала в себе елементи як західної, так і східної правової традиції. Завдяки цьому ми можемо констатувати, що деякі риси, притаманні західному та східному суспільству, характеризують і українських громадян. Але все ж було б неправильним стверджувати про ідентичність характерних рис, притаманних людині Заходу та людині Сходу. Скоріше мова йде про те, що ці риси мають специфічний український відтінок і своєрідну інтерпретацію. В Україні стикуються та приходять у взаємодію дві цивілізації – Захід і Схід, і саме тому українська правова система є не чисто західноєвропейською і не чисто східноазійською. А такою, що набула особливого, не схожого на інших своєрідного «звучання».

8. Доведено, що співвідношення правової спадщини та правового менталітету має суттєве методологічне значення, особливо в умовах перехідного періоду, коли продовжує формуватися національна правосвідомість народу, відбувається реформування політичної, економічної, культурної, соціальної, управлінської, духовної та правової систем українського суспільства.

З урахуванням зазначених положень запропоновано авторську дефініцію правової спадщини, під якою слід розуміти сукупність духовних, історично сталих зв’язків, відносин, результатів юридичної діяльності, котрі забезпечують трансляцію та прийняття минулого правового досвіду, а також забезпечують орієнтацію життєдіяльності людей на укріплення історичних і правових цінностей.

9. Правова спадщина українського народу бере свій початок з часів античності, набуває розвитку в Київській Русі, продовжує свій розвиток в литовсько-руську та козацьку добу.

В основному процес формування правової спадщини відбувався так само драматично, як і весь хід державно-правового розвитку України та її культури в цілому. Слід розуміти, що ґенеза української правової спадщини – це, перш за все, постійна культурна трансформація. І справа навіть не в тому, що правова спадщина українського народу має гетерогенний характер, поєднуючи в собі європейські та східні початки. Правова спадщина українського народу – це особливий світ і історія – це історія розвитку унікальної правової культури, яка суттєво відрізняється від Заходу і Сходу. Така культурна трансформація не могла не позначитись на формуванні правового менталітету, правової культури, правової свідомості багатьох поколінь українців.

10. Запропоновано власну періодизацію розвитку української правової спадщини: 1) період становлення бере свій початок з часів язичництва, набуває розвитку за часів Київської Русі й триває до ХVІ ст.; 2) період козацької доби починається з ХVІІ ст. і триває до ХVІІІ ст.; 3) російсько-

16

австрійський період – остання четверть ХVІІІ ст. – початок ХХ ст.; 4) радянський період охоплює період з 1917 року по 1991 рік; 5) сучасний період розпочався з 1991 року і триває до цього часу.

11. Правова спадщина як явище правової дійсності складається з наступних частин:

1) досягнення правової культури, які мають незмінне значення і не втрачають актуальності в сучасних умовах;

2) надбання юридичної доктрини;3) юридичний досвід минулого, який відповідає потребам нового часу; 4) правові інститути, котрі є прийнятними для використання

в практичній діяльності сучасної правової системи; 5) юридична техніка.12. Правова спадщина є складним автономним правовим явищем, яке

не є тотожним до відповідних явищ правової дійсності, а саме: наступності в праві, правовому досвіду, правовій традиції, правовій рецепції, циклічності в праві, правовому менталітету. Дані поняття мають тісний взаємозв’язок, але все ж можемо говорити про те, що вони різняться між собою як за своєю суттю, так і за складом. Зазначені правові явища мають як подібні риси, так і відмінні, що й дає нам змогу говорити про їх відмінність.

Правова спадщина включає в себе: позитивні елементи, котрі становлять основу нового розвитку правової системи; негативні елементи, які сповільнюють правовий розвиток правової системи; нейтральні елементи – ті, що жодним чином не впливають на прогрес чи регрес правової системи.

Доведено, що правовий менталітет виступає відлунням історичного процесу розвитку правової системи і проявляється в способах мислення, в образі діянь. Корінний недолік практики реформування – це незнання особливостей українського правового менталітету. Саме це незнання та нехтування особливостями українського правового менталітету лежить в основі «новаторства» – гарних концепцій, проектів, котрі розсипаються при зіткненні з українською правовою дійсністю. За таких умов важливого методологічного значення набуває з’ясування проблемного кола питань, що стоять на заваді ефективного реформування законодавства та проведення успішної державної політики:

1) ігнорування правової спадщини українського народу, не усвідомлення генетичного коду українців;

2) механічне та непродумане перенесення на український ґрунт елементів західної правової традиції, які розходяться з особливостями національного правового менталітету;

3) ігнорування основних рис українського правового менталітету;4) досить відчутними залишаються регіональні відмінності

у ментальності українців, що обумовлені історичними, географічними, культурними, релігійними та іншими факторами;

17

5) громадська пасивність населення країни, яка значною мірою породжена зневірою широких верств населення щодо політичної еліти, державних інституцій.

13. Висунуто ряд пропозицій щодо подолання найактуальніших проблем, які стоять на заваді врахування ментальних установок у процесі державно-правових перетворень, зокрема: перегляд змісту та форм правового виховання й просвітництва, об’єктом котрого має стати як особистість, так і українське суспільство в цілому; запровадження експертної оцінки будь-якої законодавчої ініціативи на предмет відповідності проектів законодавчих актів особливостям національного правового менталітету, основним цінностям, сформованим правовою спадщиною; залучення освітніх закладів і засобів масової інформації, завданням перших має стати правове виховання, а завданням ЗМІ – моральне осмислення правових актів, надання їм форми, доступної для розуміння всіма верствами населення, просвітницька робота, формування позитивного прикладу дотримання права, пояснення змісту закону з моральної позиції, роз’яснення можливих наслідків для суспільства у випадку його недотримання; боротьба з негативними рисами української ментальності, котрі не сприяють рухові вперед, в тягнуть нас у минуле.

14. Сучасна державно-правова політика України повинна будуватися на наступності та розвитку провідних ментальних установок, збереженні правових традицій. Адже менталітет нації може бути просто неготовим сприйняти ті нововведення, які суперечать правовій спадщині, правовим традиціям. Це стосується тою ж мірою і політичних, економічних, культурних, ідеологічних та інших аспектів. Тобто мова йде про те, що в практичній роботі потрібно максимально враховувати особливості національного правового менталітету.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кобко-Одарий В. С. О современном понимании и содержании категории «правовой менталитет». Юридический вестник. 2016. № 2. С. 197-201.

2. Кобко-Одарий В. С. Особенности украинского правового менталитета. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2016. Вип. 4. Т. 1. С. 17-20.

3. Кобко-Одарий В. С. Украинский правовой менталитет и его детерминанты. Право і суспільство. 2017. Вип. 1. Ч. 2. С. 9-13.

4. Кобко-Одарий В. С. Украинский правовой менталитет: между западом и востоком. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 3. С. 213-216.

18

5. Кобко-Одарій В. С. Правовий менталітет та правова традиція: співвідношення та взаємодія. Науковий вісник публічного і приватного права. 2016. Вип. 6. Т. 1. С. 12-15.

6. Кобко-Одарій В. С. Категорія правова спадщина: досвід теоретичного дослідження. Право і суспільство. 2018. Вип. 6. Ч. 2. С. 3-11.

7. Кобко-Одарій В. С. Ґенеза та особливості української правової спадщини. Jurnalul Juridic national: Teoria si Practica. 2018. Вип. 6 (№ 34). С. 14-18.

8. Кобко-Одарій В. С. Регіональні особливості українського народу. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 2. С. 7-11.

9. Кобко-Одарій В. С. Теоретико-правове розуміння категорії «правова спадщина». Інноваційний правовий процес європейської інтеграції : матер. Міжнар. наук.-практ. конфер. (м. Сладковіково, Словацька республіка, 10–11 травня 2017 р.). Сладковіково, 2017. С. 110-113.

10. Кобко-Одарій В. С. Взаємозв’язок правосвідомості та правового менталітету. Традиції та новації : матер. Міжнар. наук.-практ. конфер. (м. Одеса, 19 травня 2017 р.), до 20-річчя НУ «ОЮА» та 170-річчя Одеської школи права. Одеса, 2017. С. 447-449.

11. Кобко-Одарій В. С. Правова культура і правовий менталітет: особливості взаємозв’язку. Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного та національного законодавства : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 17–18 лютого 2017 р.). Харків : ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2017. С. 6-9.

12. Кобко-Одарій В. С. Взаємозв’язок правового менталітету та правового виховання. Верховенство права та правова держава : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 21–22 жовтня 2016 р.). Ужгород: Ужгородський національний університет, 2016. С. 17-20.

13. Кобко-Одарій В. С. Правова спадщина та наступність у праві – питання співвідношення. Актуальні питання юриспруденції: теоретичний та практичний вимір : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Суми, 25–26 квітня 2018 р.). Суми : Сумський аграрний національний університет, 2018. С. 237-240.

14. Кобко-Одарій В. С. Історичні передумови становлення українського правового менталітету. Концепція розвитку правової держави в Україні : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 13–14 жовтня 2017 р.). К.: ВД Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2017. С. 11-14.

15. Кобко-Одарій В. С. Ознаки українського правового менталітету: теоретико-правовий аналіз. Теоретичний аналіз та наукові дослідження юридичної науки у ХХІ ст. : матеріали науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 29–30 квітня, 2016 р.). Запоріжжя : ВД Класичний приватний університет, 2016. С. 11-13.

16. Кобко-Одарій В. С. Співвідношення понять «правовий менталітет» і «правова спадщина». Jurispudenta – componenta fundamentyala

19

a proceselor integrationale si a comportamentului legal contemporan : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Чісінау, Республіка Молдова, 3–4 листопада, 2017 р.). С. 30-32.

17. Кобко-Одарій В. С. Наслідування правових традицій в українському і західному праві: історичний аспект. Конгрес міжнародного та Європейського права (м. Одеса, 25–26 травня, 2018 р.). Одеса : ВД «Гельветика», 2018. С. 243-246.

18. Кобко-Одарий В. С. Правовое наследие и преемственность в праве – способы развития правовой системы. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку України в умовах Європейської інтеграції: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 18 травня 2018 р.). Одеса: ВД «Гельветика», 2018. С. 393-396.

19. Кобко-Одарий В. С. Правовое наследие и правовой менталитет: методологический аспект исследования. Актуальні питання реформування правової системи України : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпро, 6–7 липня 2018 р.). Дніпро : ГО «Правовий дім», 2018. С. 16-20.

20. Кобко-Одарий В. С. Содержание и сущность правового наследия. Розвиток державності та права в Україні – реалії та перспективи : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 14–15 вересня 2018 р.). Львів : ВД Західно-українська організація «Центр правничих ініціатив», 2018. С. 5-10.

21. Кобко-Одарій В. С. Європейська правова традиція та правовий менталітет. Розвиток правового регулювання в Східній Європі: досвід Польщі та України : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Сандомир, Польща, 27–28 січня 2017 р.). Сандомир, 2017. С. 28-31.

22. Кобко-Одарій В. С. Правова спадщина та правовий досвід в категоріальному апараті загальнотеоретичної юриспруденції. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку України в умовах Європейської інтеграції : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 18 травня 2019 р.). Одеса, 2019. С. 78-81.

АНОТАЦІЯ

Кобко-Одарій В. С. Правовий менталітет українського народу: особливості формування та розвитку. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» – Міжнародний гуманітарний університет, Одеса, 2019.

У дисертації вперше у вітчизняному правознавстві комплексно досліджено особливості формування та розвитку правового менталітету українського народу.

20

Визначено суттєві риси правового менталітету українського народу Набули подальшого розвитку ідеї про формування правового менталітету українців під впливом західної та східної правових традицій та уявлення про правову спадщину українського народу як релігійно насичену і пов’язану з морально-етичними факторами, що виступали стержнем українського народу.

Визначено проблемне поле української правової ментальності. Обґрунтовано зв’язок правової спадщини українського народу з правовим менталітетом як пряме відображення національних традицій. Висвітлено вплив західної та східної правових традицій на формування українського правового менталітету. Надано визначення та загальна характеристика поняття «правовий менталітет».

Охарактеризовано уявлення про вплив українського правового менталітету на правову систему України, у зв’язку з чим висунута авторська інтерпретація: ментальні установки українського народу мають стати однією з методологічних засад для юридичної науки та виступати базовою методологічною передумовою при проведенні правової політики держави.

Обґрунтовано співвідношення правової спадщини з іншими явищами соціально-культурного життя суспільства – правова традиція, наступність у праві, правовий досвід, правова рецепція, циклічність, правовий менталітет, виявлено взаємозв’язки правової спадщини з даними явищами. Запропоновано розуміння поняття правової спадщини:

Правова спадщина – це сукупність духовних, історично сталих зв’язків, відносин, результатів юридичної діяльності, котрі забезпечують трансляцію та прийняття минулого правового досвіду, а також забезпечують орієнтацію життєдіяльності людей на укріплення духовно-історичної константи.

Ключові слова: правовий менталітет, правова спадщина, ментальність, народний дух, цивілізаційний код, правовий архетип, правова система, правова традиція, правовий досвід, правові цінності, правова культура, правосвідомість.

АННОТАЦИЯ

Кобко-Одарий В. С. Правовой менталитет украинского народа: особенности формирования и развития. – Квалификационная научная работа на правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» – Международный гуманитарный университет, Одесса, 2019.

В диссертации впервые в отечественном правоведении комплексно исследуются особенности формирования и развития правового менталитета украинского народа.

21

Определены характерные черты правового менталитета украинского народа. Получили дальнейшее развитие идеи о формировании правового менталитета украинцев под влиянием западной и восточной правовых традиций, представления о правовом наследии украинского народа как религиозно наполненного и связанного с морально-этическими факторами, которые выступают стержнем украинского этноса.

Определено проблемное поле украинской правовой ментальности. Обоснована связь правового наследия украинского народа с правовым менталитетом как прямое отображение национальных традиций. Освещено влияние западной и восточной правовых традиций на формирование украинского правового менталитета.

Охарактеризовано представление о влиянии украинского правового менталитета на правовую систему Украины, в связи с чем выдвинута авторская интерпретация: ментальные установки украинского народа должны стать одной из методологических основ для юридической науки и выступить базовой методологической предпосылкой при проведении правовой политики государства.

В ходе исследования исторического характера развития украинских территорий было установлено, что правовой менталитет того или иного региона Украины не является отличным и не имеет набора специфических черт. Речь идет о степени сформированности той или иной черты, а также о специфике их проявлений в различных регионах. Каждая черта регионального правового менталитета украинского народа является составной уникальной системы характерных особенностей региона, которая и обуславливает специфику правового менталитета украинского народа.

Обосновано соотношение правового наследия с другими явлениями социально-культурной жизни общества – правовая традиция, преемственность в праве, правовой опыт, правовая рецепция, цикличность, правовой менталитет, выявлены взаимосвязи правового наследия с данными явлениями. Предложено понимание понятия правовое наследие:

Правовое наследие – это совокупность духовных, исторически устойчивых связей, отношений, результатов юридической деятельности, которые обеспечивают трансляцию и принятие прошлого правового опыта, а также обеспечивают ориентацию жизнедеятельности людей на укрепление духовно-исторической константы.

Изучение генезиса правового наследия Украины, а также анализ его содержания, позволяет говорить, что все, что наследуется правовой системой, условно можно поделить на: достижения правовой культуры, которые имеют неизменное значение и не теряют своей актуальности в современных условиях; достояния юридической доктрины; юридический опыт прошлого, который отвечает потребностям нового времени; правовые институты, которые являются приемлемыми для использования в практической деятельности современной правовой системы: юридическая техника.

22

Ключевые слова: правовой менталитет, правовое наследие, ментальность, народный дух, цивилизационный код, правовой архетип, правовая система, правовая традиция, правовой опыт, правовые ценности, правовая культура, правосознание.

SUMMARY

Kobko-Odariy V. S. Legal mentality of ukrainian people: features of formation and development. – Qualification Scientific Work on the Rights of the Manuscript.

The Thesis for the Degree of Candidate of Law in specialty 12.00.01 «Theory and history of the state and law; the history of political and legal studies» – International humanitarian university, Odessa, 2019.

In dissertation first the general theoretic aspects of legal mentality of the Ukrainian people are complex investigational in home jurisprudence.

The substantial lines of Ukrainian legal mentality are certain. Purchased further development of idea about forming of legal mentality of Ukrainians under act of western and east legal traditions and idea about the legal inheritance of Ukraine as religiously saturated by Orthodoxy and related to the mental and ethical factors that came forward as a bar of the Ukrainian ethnos.

The problem field of Ukrainian legal mentality is certain. Connection of legal inheritance of Ukraine is reasonable with legal mentality of Ukrainians as a direct reflection of national traditions. Influence of western is reflected and east legal traditions on forming of Ukrainian legal mentality. It is given determination and general description of concept “legal mentality”, it is set that divergences are caused by теоретико-методологічною immaturity of going near interpretation of this phenomenon.

An idea is described about influence of Ukrainian legal mentality on the legal system of Ukraine, in this connection authorial interpretation is pulled out : the mental options of the Ukrainian people must become one of methodological principles for legal science and to come forward as base methodological pre-condition during realization of legal politics of the state.

Correlation of legal inheritance is reasonable with other phenomena of sociocultural life of society is legal tradition, following in a right, legal experience, legal reception, recurrence, legal mentality, educed intercommunications of legal inheritance with these phenomena. Understanding of concept of legal inheritance offers:

A legal inheritance is totality of spiritual, historically permanent connections, relations, results of legal activity, that provide translation and acceptance of past legal experience, and also provide the orientation of vital functions of people on strengthening of spiritually-historical constant.

Keywords: legal mentality, legal inheritance, mentality, folk spirit, civilization code, legal архетип, legal system, legal tradition, legal experience, legal values, legal culture, sense of justice.

Підписано до друку 21.10.2019.Формат 60х90/16. Ум.-друк. арк. 0,9. Наклад 100 прим.

Видавець і виготовлювач ПП «Фенікс»Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1044 від 17.09.2002 р.

65009, м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25. Тел. +38(048)795-91-60.