КУРСОВА РОБОТА - ito.vspu.netito.vspu.net/duplomni_rob/2017-2018r/Kyrsovi_17_18/4apo_2s/Popil/… · компетентності. Аналіз літературних

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Навчально-науковий інститут педагогіки, психології, підготовки фахівців

вищої кваліфікації

Кафедра інноваційних та інформаційних технологій в освіті

КУРСОВА РОБОТА

з методики професійного навчання

на тему:

«МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН СЕРВІСІВ ПІД ЧАС

ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ»

Студента 4 курсу АПО групи

Напряму підготовки: 6.010104 Професійна освіта

(комп’ютерні технології)

Попіля Олександра Руслановича

Керівник кандидат педагогічних наук,

Чехместрук І. В.

Національна шкала _________________________

Кількість балів _______ Оцінка: ECTS __________

Члени комісії: __________ ________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________ ________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________ ________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________ ________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Вінниця 2018

2

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1 ...................................................................................................................... 5

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ЯК ПСИХОЛОГО-

ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА .................................................................................... 5

1.1. Педагогічні аспекти формування професійної компетентності майбутніх

вчителів у закладах вищої освіти ........................................................................... 5

1.2. Роль та місце інформаційно-комунікаційних технологій у освітньому

процесі закладів вищої освіти ................................................................................. 8

1.3. Аналіз сучасних мережевих комунікації та онлайн сервісів ...................... 13

РОЗДІЛ ІІ.................................................................................................................... 20

ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН СЕРВІСІВ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ

ПІДГОТОВКИ ........................................................................................................... 20

2.1. Основні категорії онлайн технологій та онлайн співтовариств ................. 20

2.2. Переваги та недоліки використання онлайн сервісів Google ..................... 24

2.3. Методичні підходи використання онлайн сервісів майбутніми вчителями

.................................................................................................................................. 27

ВИСНОВКИ ............................................................................................................... 38

Список використаних джерел: ................................................................................. 39

ДОДАТКИ .................................................................................................................. 40

3

ВСТУП

Актуальність дослідження. Тенденції розвитку високих технологій

зумовлюють зростання їх ролі у розвитку людства. Тому модернізації потребує

інформаційно-освітнє та наукове середовище навчального закладу. Саме

онлайн сервіси, які є нині передовими сервісами інформаційного суспільства,

можуть відіграти роль провідного інструменту інформатизації освіти.

Рівень професійної підготовки майбутніх фахівців (вчителів) не повністю

відповідає сучасним вимогам суспільства і не забезпечує студента обсягом

знань та умінь, що необхідні для майбутньої фахової діяльності. Володіння

вчителем професійними знаннями, вміннями та навичками визначає готовність

його до педагогічної діяльності та педагогічного спілкування, сформованість

особистості учителя як носія певних цінностей, ідеалів і педагогічної

свідомості. Дозволяють усвідомлювати свої права, обов’язки, відповідальність

перед державою, суспільством, самим собою, а також володіти сформованою

професійною компетентністю, щоб відповідати тенденціям розвитку

українського суспільства.

У дослідженнях зарубіжних і вітчизняних учених спостерігається інтерес

до віртуальних предметних спільнот, що зумовлено їх зростаючою кількістю,

постійними змінами і впровадженням новітніх технологій для підтримки їхньої

діяльності.

В сучасних умовах наукові пошуки орієнтовані на педагогічні підходи до

вивчення онлайн сервісів, відображено у працях Бикова В., Жалдака М.,

Задорожної Н., Кухаренко В., Малицької І., Морзе Н. (Україна), Андрєєва О.,

Патаракіна Є., Полат Є., Хуторського А. (Росія), Віркус С. (Великобританія),

Боуден Д. (США) та ін. Різні аспекти використання ІКТ у навчальному процесі

розглядали у своїх працях: В. Биков, Р. Гуревич, Гжегош Кедрович, М. Жалдак,

І. Захарова, М. Кадемія, О. Спірін, І. Роберт, Є. Полат, І. Трайнєв та ін. Питання

використання «онлайн сервісів» в процесі професійної підготовки майбутніх

вчителів та підвищення якості знань учнів досліджено недостатньо. Не

4

зважаючи на велику кількість наукових досліджень, обґрунтувань, результатів,

доцільно продовжувати дослідження в цьому напрямку, оскільки хмарні

технології знаходяться в постійному розвитку, створюються нові online-сервіси

та середовища, які потребують детального вивчення на предмет їх

використання в освітньому процесі.

Об’єкт дослідження – навчальний процес у закладах вищої освіти.

Предмет дослідження – використання онлайн сервісів у процесі

професійної підготовки майбутніх вчителів.

Мета дослідження – визначити можливості і перспективи,

проаналізувати методики використання онлайн сервісів у навчальному процесі.

Гіпотеза дослідження – якісна професійна підготовка майбутніх вчителів

можлива за умов використання онлайн сервісі у навчальному процесі.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наукову, методичну, педагогічну літературу з проблеми

використання онлайн сервісів у підготовці майбутніх фахівців.

2. Визначити основні поняття, характеристику, переваги і недоліки,

преспективи розвитку онлайн сервісів у підготовці майбутніх фахівців.

3. Дослідити методику використання онлайн сервісів у навчальному

процесі.

5

РОЗДІЛ 1

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Педагогічні аспекти формування професійної компетентності

майбутніх вчителів у закладах вищої освіти

Суспільство вимагає від сучасного учителя високої культури, глибокої

моральності, сформованих цінностей і переконань, громадянської позиції,

зацікавленості педагога в розвитку творчого потенціалу своїх учнів, здатності

до інноваційної діяльності, самовдосконалення, професійної активності і т. д. У

зв'язку з цим одним з основних завдань вищої школи, поряд з формуванням

гармонійно розвиненої особистості, є завдання формування професійно

компетентного фахівця.

Проблеми компетентнісної освіти активно досліджують вітчизняні

науковці. Однак, як зазначає академік Н. Бібік, процес роботи в освіті України

«за компетенціями» лише розпочався і потребує глибокого й різнобічного

опрацювання [3].

По-перше, професійно компетентний учитель надає позитивний вплив на

формування творчих учнів у процесі навчально-виховної роботи по-друге,

зможе домогтися кращих результатів у своїй професійній діяльності, по-третє,

сприяє реалізації власних професійних можливостей.

Розглядаючи цю проблему, необхідно, в першу чергу, визначити, що таке

професійна компетентність, виявити її структуру та умови її формування. Слід

зазначити, що в даний момент немає однозначного визначення поняття

професійної компетентності.

Дослідженню проблеми підготовки майбутніх учителів у вищих

навчальних педагогічних закладах присвячено праці багатьох науковців.

Вивченням професійної компетентності займалися Б. Ананьєв, Ю. Бабанський,

В. Буташко, Р. Гуревич, Є. Зеєр, І. Соколова, Я. Цехмістер. Т. Шамов та ін. У

роботах цих учених розкриті такі аспекти педагогічної компетентності, як

управлінський аспект, психологічний аспект, педагогічний аспект.

6

Аналіз наукової літератури свідчить про постійний інтерес науковців до

проблем професійної підготовки майбутнього учителя в аспектах професійної

підготовки та діяльності учителя (Н. Ничкало, О. Пєхота та інші). Проблемою

психолого-педагогічних умов та шляхами формування професійної

компетентності учителя займалися В. Баркасі, В. Введенський, В. Калінін.

Л. Карпова, Г. Копил, Н. Ничкало. О. Пометун, В. Хуторський та інші, питання

компетентності учителя розглядали вітчизняні (Л. Собко, О. Спірін) та

зарубіжні (В. Котенко. С. Сурменко. Р. Горохова, Т. Довнес) науковці.

Сьогодні немає сумніву в тому, що компетентнісний підхід є одним із тих

чинників, що сприяють модернізації змісту освіти. Слід зазначити, що він

доповнює ті освітні інновації і класичні підходи, що допомагають освітянам

гармонійно поєднувати позитивний досвід для реалізації сучасних освітніх

цілей.

Освоєння компетентнісного підходу дасть можливість підвищити

адаптованість випускників до життєдіяльності в умовах зростаючого динамізму

і невизначеності, підготувати їх як активних суб’єктів нової освітньої

парадигми – «освіта протягом усього життя». Підхід визначається певною

ідеєю, концепцією, принципами і центрується на основних для нього одній або

двох-трьох категоріях. Так. наприклад, для системного підходу такою

визначальною категорією є «система»; для проблемного підходу – «проблема».

Відповідно для компетентністного підходу такими категоріями є «компетенція»

і «компетентність» у різному їх співвідношенні [4].

Поняття «компетентність» не є новим ні в зарубіжній, ні у вітчизняній

педагогіці. Так. уже у 80-х роках ідея і термін «компетентність» широко

використовувались у США та деяких країнах Європи у зв'язку з проблемою

0індивідуалізації навчання. Саме поняття «компетентність» виникло в процесі

вивчення досвіду роботи провідних учителів США [1, с. 87]. Уже тоді було

здійснено спробу використати термін «компетентність» у значенні «освітній

результат діяльності учня». Ідея формування компетентності учнів

пов'язувалась з інтелектуальним розвитком, з їхнім соціальним статусом. І в

7

зарубіжній, і у вітчизняній науковій практиці цим поняттям послуговувались

здебільшого у професійній педагогіці, а також у методиках навчання,

наприклад, лінгво-дидактичні компетенції застосовувались при викладанні мов,

а комунікативні – інформатики. За дослідженням російського методиста

О. Божович, термін «мовленнєва компетентність» виник і поширився ще у

середині 20-х років [4]. У другій половині 80-х років у Росії вперше у

професійну педагогіку термін «компетентність» ввела відома дослідниця

Н. Кузьміна. яка визначила його як інтегративну властивість особистості

[1, с. 20]. Як зазначає Н. Бібік. у науковий обіг шкільної дидактики поняття

«компетентність» і «компетенція» запозичені з професійної педагогіки

[2, с. 49].

Компетентний [нім. kompetent «фр. compfltent лат. competens (competentis)

– що відповідає; здатний] – це знаючий, обізнаний, авторитетний у певній

області (наприклад, компетентний фахівець, компетентний висновок,

компетентна думка); той, хто володіє компетенцією (наприклад, комісія в

цьому питанні не цілком компетентна, передати справу в компетентну

інстанцію) [5].

Компетенція трактується як: (від лат. competo – добиваюся; відповідаю,

підходжу) – коло повноважень, наданих законом, статутом або іншим актом

конкретному органу або посадовцю (наприклад, справа не входить до чиєї-

небудь компетенції); знання, досвід у тій або іншій області [1, с. 147]. або коло

питань, у яких хто-небудь добре поінформований [4]; коло повноважень

установи або особи, те, що підлягає їх веденню [5]; коло питань, із якими

людина обізнана та які необхідні для здійснення її діяльності; галузь знань або

практики, в якій компетентна особа володіє великими точними знаннями і

досвідом практичної діяльності.

Таким чином, можна зробити висновок, що компетентність» визначається

через людину як одна з її властивостей, а «компетенція» – через коло питань чи

повноважень, якими володіє людина.

Сформовані компетентності людина використовує у різних соціальних та

8

інших контекстах залежно від умов та потреб щодо здійснення різних видів

діяльності. Компетентна людина застосовує ті стратегії, які здаються їй

найприйнятнішими для виконання окремих завдань. Отже, компетентність – це

результативно-діяльнісна характеристика освіти. Нижній поріг, рівень

компетентності – це рівень діяльності, необхідний і достатній для мінімальної

успішності в одержанні результату.

Розвиток професійної компетентності студента є одним з основних

завдань будь-якого навчального закладу, тим часом на сьогодні поки що не

вироблено єдиної думки щодо проблеми формування професійної

компетентності. Аналіз літературних джерел дає можливість окреслити кілька

основних підходів. Ключовим з них є концепція Н. Кузьміної, яка визначила

компетентність через сфери здібностей необхідних педагогу. Ряд інших авторів

включає в ці здібності і психологічні якості особистості. Деякі автори

вважають, що компетентність педагога включає такі особистісні якості, як

ініціативність, відповідальність, працьовитість, цілеспрямованість, впевненість

в собі. Іншим здається, що необхідно включити в структуру компетентності і

мотиваційно-ціннісну сферу, яка значною мірою визначає рівень оволодіння

знаннями. Таким чином, перераховані складові професійної компетенції

означають зрілість людини у професійній діяльності, у професійному

спілкуванні становленні особистості професіонала, його індивідуальності.

1.2. Роль та місце інформаційно-комунікаційних технологій у

освітньому процесі закладів вищої освіти

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) вже зайняли відповідне

місце у освітньому процесі закладів вищої освіти (ЗВО). На сьогоднішній день

у ЗВО активно впроваджуються інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ),

що сприяють інтенсивному розвитку навчального програмного забезпечення,

яке дозволяє успішно вирішувати багато завдань сучасної освітньої системи,

забезпечуючи: доступність освіти, різноманітність форм подання навчального

матеріалу, можливості використання нових технологій і методів навчання і

9

багато інших можливостей. Крім цього, ІКТ сприяють вирішенню однієї з

важливих проблем інформатизації освіти, а саме, проблеми застосування

комп’ютерних технологій у навчанні.

Питання використання ІКТ широко висвітлюються в зарубіжних

дослідженнях (Б. Ла Велл, Р. Морено, Р. Майер, В. Вестера, Д. Льюіс,

Р. Гудісон), де розглядаються: проблеми підвищення ефективності навчальної

діяльності засобами ІКТ; питання створення особистісно- орієнтованих

програмних засобів; особливості використання ІКТ в індивідуальній та

групових формах навчальної роботи; особливості використання ІКТ в різних

предметних областях і багато інших питань. Використання ІКТ в освітньому

процесі вузу досліджувалося багатьма вітчизняними вченими (В. Вакулюк,

І. Захарова, Ю. Карякін, С. Крамаров, С. Панюкова, А. Сукіязов, Е. Фаустова,

Є. Ширшов та ін.) У їхніх роботах проаналізовано багато важливих аспекти

застосування ІКТ в освітньому процесі вузу, в тому числі: особливості

використання засобів ІКТ в навчальній діяльності студента, принципи

створення освітніх програмних засобів ІКТ, роль інформаційно-комунікаційних

технологій у розвитку системи освіти, педагогічні можливості окремих

програмних продуктів, особливості використання ІКТ для організації різних

видів занять і ін. Проблему ефективності використання програмних засобів ІКТ

в освітньому процесі вивчали Ю. Дубенський, С. Кальней, В. Стародубцев,

В. Беспалько, Ю. Волков, Е. Трофимова, І. Богданов та ін

Одним з пріоритетних напрямків розвитку сучасної вищої школи є

впровадження нових інформаційних технологій в освітній процес. У 1987 році

американський учений Г. Клейман назвав школи, які застосовують такі

технології в освітньому процесі, школами майбутнього. І саме з упровадження

в освіту інформаційних технологій призвело до виникнення терміну

інформаційно освітнє середовище, що включає в себе сукупність комп’ютерних

засобів та способів їх функціонування, які використовуються для реалізації

навчально-виховної роботи.

10

Упровадження інформаційних технологій тісно пов’язане з появою в

галузі освіти поняття інформаційне освітнє навчальне середовище (простір). У

психолого-педагогічній та методичній літературі дане поняття трактується по-

різному, а саме:

“комп’ютерне середовище” (І. Зязюн) [ 12], (О. Коротков);

“інноваційно-розвивальне середовище”(Л. Ващенко);

“єдине освітнє інформаційне середовище” (В. Носков та інші);

“інформаційне освітнє середовище” (Н. Алєксєєв);

“інформаційно-навчальне середовище” (С. Гончаренко);

“комп’ютерне навчально-розвивальне середовище” (С. Сисоєва);

“навчальний інформаційний електронний простір” (В. Биков);

“комп’ютерне орієнтоване навчальне середовище” (В. Биков), тощо.

Застосування комп’ютерних технологій у навчанні є необхідною умовою

досягнення цілей інформатизації освіти. Нині пріоритетом для розвитку

системи освіти є впровадження засобів ІКТ, які забезпечують доступ до мережі

баз даних, розширюють можливості студентів до сприймання складної

інформації. Ми погоджуємося з думкою С. Сисоєвої, А. Алексюка, П. Воловика

[109, с. 34], що впровадження ІКТ повинно здійснюватися шляхом створення

індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності в

залежності від конкретних потреб, використання можливостей Інтернет,

впровадження гнучких технологій у дистанційній освіті, видання електронних

підручників тощо. Держава всебічно підтримує використання комп’ютерних

технологій у системі оцінки знань, дистанційної освіти, сприяє забезпеченню

навчальних закладів комп’ютерами, побудові міжвузівських інформаційно-

освітніх мереж і т.д.

Єдине інформаційне освітнє середовище поєднує широкий вибір

навчального програмного забезпечення та мережних технологій, включаючи

електронну пошту, форуми, програмне забезпечення колективного

використання, чати, відеоконференції, записи аудіо та відео, та широке коло

навчальних інструментів, що базуються на використанні Веб-технологій.

11

Рис 1 Освітній сайт

Ця проблема висвітлена в багатьох працях і дослідженнях. Особливо

активно нині вивчаються аспекти зосереджені на підходах до навчальних

структур, що дозволяють безперешкодно забезпечити кожного користувача

навчальним матеріалом за допомогою традиційних або безпровідних мереж.

Наші дослідження свідчать, що розвиток єдиного ІОС у навчальному

закладі створює нові можливості для подальшого трансформування

традиційних форм освіти, на новий якісний рівень. (Рис. 1)

Аналіз інформаційного поновлення Інтранет-ресурсів, ступінь їхньої

структурованості та інтеграції в єдине освітнє середовище дав можливість

зробити висновок, що в зв’язку із зростанням обсягу та різноманітністю

інформаційних ресурсів виникає проблема їхнього якісного наповнення.

Розширення доступу до даної інформації висуває питання якості змісту

відповідно до завдань та мети навчального процесу. При цьому необхідно

розробити методичні матеріали із використання електронних освітніх ресурсів;

тематику інформаційного наповнення мережі Інтранет; визначити якість

наданих послуг.

Також потрібно здійснювати постійний та системний аналіз

інформаційних потреб користувачів Інтранет-ресурсів, з’ясовувати вимоги до

системи, до категорій та критеріїв, фіксації проблем, шляхів розв’язування

проблем.

Як зазначає М. Кадемія [2, с. 56], важливим є аналіз стабільності системи,

12

який включає відслідковування критичних для системи чинників, динамічний

стан системи та її взаємозв’язок із критичними чинниками.

Однією з проблем розвитку освітнього інформаційного середовища, на

думку А. Манако, є одержання навчальних матеріалів, що знаходяться на

центральному сервері мережі Інтранет. Для цього, як показує досвід, необхідно

розв’язати такі завдання:

дослідити доступ до освітнього середовища та інформаційно-

навчальних ресурсів;

приймати запити на одержання навчальних матеріалів;

розробити систему формування навчальних курсів для індивідуальної

траєкторії навчання кожного курсанта або студента.

На підставі підсумків такого аналізу ми розробили методику збереження,

пошуку та представлення інформації, укріплення інфраструктури доступу до

інформаційних ресурсів; створення системного каталогу з усіх ресурсів.

У дослідженні ми враховували той факт, що використання інформаційних

технологій на усіх ланках технологічної підготовки фахівців призводить до

того, що вони стають: незамінним джерелом інформації; каналом спілкування,

що дозволяє здійснювати обмін інформацією (е-mail, форуми, чати); засобом

для висловлення та творчості (текстові редактори, графічні програми, веб-

сторінки, мультимедійні презентації); інструментом пізнання та обробки

інформації; інструментом управління на різних рівнях; інтерактивним

навчальним ресурсом.

Водночас, слід наголосити, що метою успішного розвитку ІОС

навчального закладу є створення автоматизованої системи цього закладу, котра

об’єднує всі підструктури та ланки його діяльності та досягається завдяки:

створенню єдиного інформаційного простору, розвиненої комунікативної

інфраструктури цієї системи; створенню та впровадженню нових форм і

методів управління навчальним закладом; зменшенню часового проміжку між

одержанням інформації та прийняттям рішення; впровадженню єдиного

стандарту роботи з електронними документами, забезпеченню доступності до

13

них; автоматизації, підвищення ефективності роботи з педагогічними

працівниками, підструктурами; створенню інфраструктури управління

корпоративними знаннями. Мережі Інтернет та Інтранет є ресурсом, що

забезпечує доступ до інформаційних матеріалів, вимагає створення

інфраструктури, яка дозволила б ефективне збереження, поповнення,

управління інформаційними освітніми ресурсами.

Організація та здійснення інформатизації навчального закладу з метою

підготовки високваліфікованих фахівців, підвищення їхньої кваліфікації,

перепідготовка кадрів є одним із основних напрямів модернізації освіти, її

розвитку на основі використання сучасних інформаційних технологій, надання

можливості кожному вчитися неперервно та одержувати сучасні професійні

знання.

Освітнє середовище забезпечує реалізацію наступних функцій:

інформаційну, яка надає відкритий доступ до інформації, створює умови

для інформаційного обміну;

інтерактивну, що дозволяє з реалізовувати внутрішньосистемні зв’язки;

комунікаційну, яка дозволяє підтримувати зв’язки “всередині”, а також

із “зовнішнім” інформаційним простором;

координуючу (фіксація та представлення у взаємозв’язку змісту, який

адресований різним суб’єктам);

розвивальну (розвиток інтелекту, особистих творчих якостей);

культуроформуючу, що пов’язана з інформаційною культурою;

професійно-орієнтуючу, орієнтовану на профіль майбутньої

професійної діяльності.

1.3. Аналіз сучасних мережевих комунікації та онлайн сервісів

Мережева комунікація, як порівняно недавній вид інформаційно-

комунікаційного спілкування, — малодосліджена царина. Інтернет та інші

новітні технології досі розглядалися в комунікативній схемі лише як джерело

отримання та передавання інформації.

14

За популярною соціологічною формулою масова комунікація включає

п'ять елементів процесу спілкування: хто повідомив (комутатор), що (зміст

повідомлення), якими каналами (засоби комунікації), кому (аудиторія), з яким

ефектом (вплив масової комунікації).

Комунікація — спілкування, передавання інформації, процес

інформування широких мас із використанням технічних засобів, засобів

масової комунікації (преси, радіо, телебачення, Інтернету тощо).

Найповніше, з означенням усіх характеристик, функцій та складників

трактування комунікації бачимо у В. Різуна. Відповідно до авторського

тлумачення, «це зумовлений ситуацією та соціально-психологічними

особливостями комунікаторів процес встановлення і підтримання контактів між

членами певної соціальної групи чи суспільства в цілому на основі духовного,

професійного або іншого єднання учасників комунікації, який відбувається у

вигляді взаємопов’язаних інтелектуально-мислительних та емоційно-вольових

актів, опосередкованих мовою та дискретних у часі й просторі, — тобто у

вигляді актів мовлення, актів паралінгвістичного характеру та

психофізіологічного впливу, актів сприймання та розуміння і т. п., пов’язаних із

процесами збирання фактів, їх зберігання, аналізу, переробки, оформлення,

висловлення та при потребі поширення, сприймання і розуміння, відбуваються

з використанням чи без нього різних знакових систем, зображень, звуків

(письмо, жести, міміка та ін.), засобів комунікації (газети, журнали,

аудіовізуальні програми і т. п.), засобів зв’язку (телефон, телеграф, транспорт

тощо), і результатом яких є конкретна інтелектуально-мислительна й емоційно-

вольова поведінка співбесідника, конкретні результати його діяльності,

прийняті ним рішення, що задовольняють членів певної соціальної групи або

суспільства в цілому» [5].

Деякі науковці вважають прийнятнішим термін інтернет-комунікація.

Проте ми схильні саме до мережевої комунікації, оскільки сучасні технології

спілкування вже вийшли за межі інтернету й забезпечують діалог та полілог

багатьма іншими засобами спілкування.

15

Вільна енциклопедія (Вікіпедія) пропонує варіант — комунікаційна

мережа, під якою розуміють «мережу, основним завданням якої є передача

даних без помилок і спотворень і є ядром інформаційної мережі, що забезпечує

передачу та деякі види опрацювання даних» [2].

Віталій Карпенко виділяє такі види комунікації: вербальна (звичайне

спілкування), невербальна (міміка, жести, поза, тип одягу); усна, писемна,

друкована; формальна (офіційні ситуації) та неформальна (невимушена

розмова); внутрішня (сам із собою); міжособистісна (що найменше дві особи);

публічна (від кількох десятків до кількасот осіб); масова (1000 та більше осіб);

міжнародна й міжкультурна комунікації тощо [1, с. 85].

Якщо розглядати й підсумовувати стандартні схеми та моделі

комунікації, як іноземних так і вітчизняних науковців, резюме яких найкраще

реалізували В. Різун та В. Іванов, то найпростіші з них мають такий вигляд:

відправник — інформація — отримувач (1)

відправник — канал передачі / кодування — інформація — канал

декодування — отримувач (2)

Схема (1) являє собою базову модель міжособистісного спілкування,

схема (2) — модель із залученням додаткових засобів передавання і

сприймання інформації.

Чимале значення при формуванні соціальних спільнот у соціальних

мережах належить саме мережевій комунікації. Основою будь-якої спільноти є

спілкування між людьми, котрі мають спільні або подібні погляди на ті чи ті

явища дійсності. Інтернет забезпечує широкі можливості для створення таких

спільнот: у мережі легко знайти людей зі схожими поглядами та думками;

знайомство та спілкування в Інтернеті, завдяки анонімності, відбувається

простіше, оскільки людина почувається в мережі більш комфортно.

Нині без використання сучасних інформаційних технологій не можлива

ефективна праця жодної освітньої установи. При цьому зміст і розвиток власної

IT-інфраструктури в кожному навчальному закладі передбачає наявність

чималих коштів. З кожним роком рівень даних витрат невпинно зростає. Великі

16

кошти йдуть на комп'ютерну техніку, телекомунікаційне обладнання та

програмне забезпечення.

Хмарні технології — це технологія, яка надає користувачам Інтернету

доступ до комп’ютерних ресурсів сервера і використання програмного

забезпечення як онлайн-сервіса, тобто якщо, є підключення до Інтернету то

можна виконувати складні обчислення, опрацьовувати дані використовуючи

потужності віддаленого сервера.

Хмарні обчислення (англ. Cloud Computing) є альтернативою класичного

процесу навчання. Адже ця модель забезпечує істотну економію коштів

освітньої установи, в якому вона використовуються. В цьому випадку

комп'ютерна інфраструктура та інформаційні сервіси надаються як послуги

хмарного провайдера. Документи, електронні листи, програми та інші дані

учасників навчального процесу зберігаються на віддалених серверах

провайдера. При цьому для освітнього закладу немає необхідності утримувати

власну IT-інфраструктуру і переплачувати за обчислювальні ресурси, які в

більшості випадків не задіяні на повну потужність.

Аналізуючи онлайн сервіси, як і будь-які технології, що швидко

розвиваються, можна виділити їх як переваги, так і недоліки:

Переваги Недоліки

Хмара пропонує віртуально

необмежений простір для зберігання

інформації

Відсутність належності до одного

комп'ютера чи мережі; документи та

програми залишаються однаковими

незалежно від того, за яким

комп'ютером працює користувач

Надійність збереження даних,

комп'ютерний збій у хмарі не

призведе до втрати даних

У хмарі не має значення, якою

операційною системою користується

користувач

Хмарні сервіси значно

скорочують апаратне та програмне

обслуговування для підприємств усіх

Технологія є вимогливою щодо

доступу до Інтернету, його

безперебійності та швидкодії;

бувають випадки, коли сервер може

бути недоступний, і тоді ця послуга

стає неможливою

Аспекти безпеки даних; закон

«Про захист персональних даних» не

передбачає використання хмарних

сервісів

Малоефективна робота при

низькій швидкості каналу зв'язку

Велика кількість ризиків втрати

інформаційних даних, серед яких

найголовнішими є: ризик захоплення

даних на шляху від компанії до

сервера, витік інформації з центрів

17

розмірів

Можливість багатьох

користувачів легко організовувати

спільну роботу над документами і

проектами

Покращена сумісність форматів

документів; не існує жодних

форматних несумісностей, коли всі

користувачі та документи

знаходяться у хмарі

Хмара завжди має останню

версію документа

обробки даних, де розташовані хмари

У своїй професійній діяльності майбутній вчитель може використовувати

будь-який онлайн сервіс.

Проблема використання педагогами онлайн сервісі є актуальною та

малодослідженою, оскільки ці технології стрімко розвиваються, проте

очевидний той факт, що система онлайн дозволяє вчителю по-іншому

побудувати процес навчання: проводити уроки на відкритому повітрі, не

переривати процес навчання під час карантину чи хвороби учнів, надавати

повноцінні освітні послуги учням з обмеженими можливостями, працювати над

проектами спільно з учнями з різних куточків планети тощо. До того ж перед

навчальним закладом не постає проблема у придбанні ліцензійного

програмного забезпечення та його оновлення і єдиною умовою успішного

впровадження хмарних технологій є наявність високошвидкісного Інтернету.

Для того, щоб в аудиторії можна було організувати сучасний навчальний

процес з використанням онлайнових технологій, необхідна наявність ноутбуків

(нетбуків, планшетів, смартфонів) і безпровідної мережі. Працювати «в хмарі»

можна і з персональними комп’ютерами – тут важливим є наявність Інтернету.

Наповнення електронного освітнього простору здійснюють як викладачі,

так і студенти навчального закладу. Для прикладу розглянемо розроблений

нами сайт «Звіт з педагогічної практики», як елемент освітнього простору

(ДОДАТОК А).

У освітньому процесі доцільно використовувати наступні онлайн

технології:

18

- Web-додатки для навчання.

- Електронні журнали і щоденники.

- Он-лайн сервіси для навчального процесу, спілкування, тестування.

- Системи дистанційного навчання, бібліотеки, медіатеки.

- Сховища файлів, спільний доступ.

- Ресурси для спільної роботи.

- Засоби для проведення відеоконференцій.

Найбільш популярними та доцільними для навчання є наступні сервіси:

1. Хмарна платформа Microsoft Live@edu (http://www.liveatedu.com) –

можливість створення електронної поштової скриньки, робота з календарем,

сервісом для проведення веб-конференцій з можливістю відеозв’язку,

віртуальною дошкою та спільним доступом до робочого столу; створення та

підтримка власного веб-сайту; створення та редагування документів Word,

PowerPoint, Excel, OneNote будь-якої складності.

2. Хмарна платформа Google Apps (https://www.google.com.ua/) –

можливість створення поштової скриньки з підтримкою текстового, голосового

Google Talk та відеочату; робота з календарем Google; з диском Google –

сховищем файлів; Google Docs – інструментом для створення документів,

таблиць, презентацій, форм і малюнків будь-якої складності із можливістю

використання шаблонів; сайтів Google – інструментом для створення сайтів за

допомогою шаблонів та інші.

3. Хмарні сховища файлів (Dropbox, Яндекс.Диск, SkyDrive, cloud.mail.ru,

GoogleDocs тощо).

4. Хмарні технології для створення тестів. Наприклад, OpenTest

(http://www.opentest.ru/), тесторіум (http://www.testorium.net/), майстер-тест

(http://master-test.net/uk).

5. Онлайнові інструменти для навчання різних предметів («Академія

хана» - https://uk.khanacademy.org/, «Інтернет-підручник з хімії» -

http://www.hemi.nsu.ru/, «Підручник з біології» - http://www.biology.ru/,

онлайновий клавіатурний тренажер «Все 10» - http://vse10.ru/, «Алхімік» -

19

http://www.alhimik.ru/, «Основи хімії» - http://www.hemi.nsu.ru/, «Математика

для школи» - http://formula.co.ua/, «Географія онлайн» - http://geography-

online.ru/, «Портал практичної географії» - http://www.geoasset.com/, «Фізика

онлайн» - http://fiz.cloudportal.biz/, «Вся фізика» - http://www.allfizika.com/,

«Вивчення математики онлайн» - http://ua.onlinemschool.com/, «Вивчаємо

математику» - http://testmath.com.ua/ тощо).

20

РОЗДІЛ ІІ

ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН СЕРВІСІВ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ

ПІДГОТОВКИ

Для успішного здійснення процесу онлайн-навчання мережевий викладач

і педагог-куратор повинні володіти технологічними аспектами організації

освітньої діяльності студентів, які включають в себе різні прийоми роботи у

форумі, чаті, теле- і відеоконференції, а також з електронною поштою та

іншими комунікаційними сервісами. Дамо коротку анотацію окремих

технологій і видів діяльності учасників навчального онлайн співтовариства.

2.1. Основні категорії онлайн технологій та онлайн співтовариств

Електронна пошта - це стандартний сервіс Інтернету, що забезпечує

передачу повідомлень, як у формі звичайних текстів, так і в інших формах

(програм, графіки, звуку, відео) у відкритому чи зашифрованому вигляді. У

системі освіти електронна пошта використовується для організації спілкування

викладача і учня або групи учнів, а також учнів між собою.

Форум - найпоширеніша форма спілкування викладача та учнів у

дистанційному навчанні. Кожен форум присвячений якійсь проблемі або темі.

Модератор форуму (мережевий викладач) регулює дискусію або обговорення,

стимулюючи питаннями або повідомленнями. Програмне забезпечення для

форумів дозволяє приєднати різні файли певного розміру. Кілька форумів

можна об'єднати в один великий. Наприклад, працюючи в малих групах

співробітництва над проектом, створюються форуми для кожної окремої групи

для спілкування в ході роботи над вирішенням поставленого для даної групи

завдання, потім - обговорення загальної проблеми проекту всіма учасниками

навчального процесу (веб-конференція). Можливість створення «великого

форуму» дозволяє систематизувати поточний навчальний матеріал

обговорення.

Чат (від англ. Chat - бесіда) - спілкування користувачів по мережі в

режимі реального часу, засіб оперативного спілкування людей через Інтернет.

Існує кілька різновидів чатів: текстовий, голосовий, аудіовідеочат. Найбільш

21

поширений текстовий чат. Голосовий чат дозволяє спілкуватися за допомогою

голосу, що при вивченні іноземної мови в дистанційній формі є важливим

моментом. Аудіовідеочат - це спілкування в мережі на сайті текстом, голосом і

відео. В освітніх цілях при необхідності можна організувати спілкування в

чатах з носіями мови. Це реальна можливість мовної практики, яка проводиться

в рамках запропонованої для дискусії проблеми, спільної проектної діяльності,

обміну інформацією.

Відеоконференція - це конференція реального часу в on-line режимі. Вона

проводиться в певний день і в призначений час. Для якісного проведення

відеоконференції, як і телеконференції, необхідна її ретельна підготовка:

складання програми (мережевий викладач), своєчасна інформація на сайті і за

списком розсилки (педагог-куратор). Відеоконференція - один із сучасних

способів зв'язку, що дозволяє проводити заняття в «віддалених класах», коли

учні і викладач рознесені в просторі. Таким чином, обговорення і прийняття

рішень, дискусії, захист проектів відбуваються в режимі реального часу.

Викладач і учні можуть бачити один одного, викладач має можливість

супроводжувати лекцію наочним матеріалом.

Блог (скорочення від weblog - logging the web «веду щоденник в мережі»

www.mblog.ru) Блог нагадує форум, в якому право на публікацію належить

одній людині або групі осіб. В Інтернет-курсі з іноземної мови технології блогу

можна використовувати при навчанні у співробітництві, груповій роботі.

Наприклад, автор (один учень або група учнів) виконав певне творче завдання

(твір, есе), яке розміщується на сайті свого мережевого щоденника (блога),

потім автор блогу дає можливість іншим учням читати і коментувати

розміщений матеріал. В учнів з'являється можливість обговорення та оцінки

якості публікації і коментарів іноземною мовою, що сприяє розвитку мовних

навичок.

Технології WikiWiki (гавайське слово wikiwiki - «швидко, швидко»)

забезпечують можливість колективної роботи з документами, це енциклопедії

колективного авторства. Дані технології можливі в організації колективної

22

роботи в мережевому навчальному співтоваристві, де йде навчання у співпраці,

використовується проектний метод. В Інтернет-курсі з іноземної мови

технології WikiWiki можна використовувати для роботи з матеріалом, який

підлягає редакції будь-яким учасником навчального процесу. У результаті

колективної творчої роботи можуть бути створені літописи, енциклопедії,

розповіді, твори і т.д.

Особливу роль у дистанційному навчанні відіграє організація взаємодії

учнів між собою і викладача з учнями. Учневі Інтернет-навчання необхідно

інтерактивне спілкування з партнерами по курсу, з викладачем, що виключає

почуття ізольованості і сприяє підвищенню мотивації вивчення предметів.

Учень спілкується з віртуальним викладачем з початку навчальних занять і

впродовж всього курсу. Перше знайомство з учнями та налагодження

зворотного зв'язку - це дуже важливий момент для мережевого викладача. На

початку курсу він може написати спільне звернення до всіх учнів з проханням

відповісти на деякі питання.

По мірі надходження відповідей, викладач може попередньо вже оцінити

учнів на ступінь їх комунікабельності, на рівень володіння комп'ютерними

технологіями. Інший варіант першого знайомства з учнями - аналогічні листи

не за списком розсилки, а індивідуально кожному учневі на його електронну

адресу. Вірогідність отримати відповідь лист від кожного учня збільшується.

Зав'язуються перші контакти викладача та учнів. Важливий момент для

знайомства один з одним всіх учасників курсу це використання в оболонці

спеціального інструменту, так званої, «візитної картки», де є місце для

фотографії та текстової інформації про себе.

Педагог-куратор надає допомогу учням в освоєнні і використанні

програмного забезпечення протягом усього періоду навчання.

При роботі в інтегрованому інформаційному середовищі навчання

мережевий викладач і педагог-куратор може зіткнутися з низкою психолого-

педагогічних проблем:

створення сприятливого психологічного клімату;

23

труднощі встановлення міжособистісних контактів учасників

навчального співтовариства;

складності формування малих груп співробітництва;

володіння сучасними педагогічними технологіями з урахуванням

дистанційної форми навчання;

підвищення у студентів мотивації навчання та ін. (Рис. 2)

Рис 2 Освітній сайт

Успіх Інтернет-навчання багато в чому залежить від уміння викладача

спілкуватися зі студентами в мережі і студентів з викладачем і між собою,

дотримуючись правил мовленнєвого, ділового, педагогічного етикету. Етика -

це норми поведінки, моралі людини якого-небудь класу, суспільної чи

професійної групи. До етичних норм відноситься прояв таких якостей, як

ввічливість, тактовність, доброзичливість, стриманість. Писати повідомлення,

що відправляються по електронній пошті, на телеконференції, на форумах,

необхідно гарною мовою, без помилок. Специфіка мережевого спілкування

вимагає від учасників навчального співтовариства знання і дотримання правил

електронного етикету. Існують основні правила спілкування у віртуальному

просторі - Online Netiquette.com (www.onlineneiquette.com):

перш ніж послати своє повідомлення в форум, чат і т.д., слід

прочитати вже наявні повідомлення, щоб зрозуміти, які теми цікавлять

учасників, як проходить обговорення, який стиль спілкування;

24

направлене повідомлення повинно супроводжуватися тематичної

рядком, який дає уявлення іншим учасникам про його зміст;

всі повідомлення, зауваження повинні відповідати тематиці

обговорення;

не радимо друкувати своє повідомлення великими літерами - це

створює враження крику;

уникайте жаргонних слів, образливих виразів, складних

незрозумілих абревіатур;

не розголошуйте публічно інформацію, що стосуються особистих

справ студентів / учнів.

Віртуальне спілкування значно відрізняється від спілкування в реальному

часі, це необхідно враховувати. Учасники чату, наприклад, не мають часу на

літературне оформлення повідомлення, тому в даному випадку допустимі

короткі висловлювання, скорочення і випадкові помилки. Для спілкування у

форумі учасники мають час на правильне складання повідомлень. Віртуальні

співрозмовники позбавлені можливості використовувати жести, міміку, тембр і

силу голосу, але у віртуальному спілкуванні набуло широкого поширення

введення «емоційних» реакцій, символів у вигляді «смайликів».

Представлені в даному розділі сучасні педагогічні технології створюють

загальну картину про можливості організації повноцінного, якісного навчання

студентів у інформаційно-освітньому середовищі. онлайн-навчання це нова

форма навчання, націлена не тільки на формування знань, навичок і вмінь у

певній галузі, а й на формування особистісних якостей майбутніх вчителів

таких, як дисциплінованість, самостійність, відповідальність, співробітництво.

2.2. Переваги та недоліки використання онлайн сервісів Google

Перевагами використання онлайн сервісів Google серед інших є:

можливість вибору доступу до ресурсів та сервісів (індивідуальний,

загальнодоступний); можливості формування груп користувачів;

безкоштовність; україномовний інтерфейс; можливість використання з

мобільних пристроїв; інтеграція з іншими програмними засобами освітнього

25

закладу; відсутність витрат коштів на необхідне для роботи програмне

забезпечення; безкоштовна підтримка та адміністрування; адаптованість до

змін; посилення цінності співпраці та взаємодії всіх учасників освітнього

процесу в інформаційно-освітньому середовищі. Недоліки – не в кожному

браузері всі функції повноцінно доступні; відсутність або перебої у роботі

мережі Інтернет. Як показує досвід, застосування можливостей онлайн сервісів

у навчальному процесі сприяє розвитку знань та навичок цифрової епохи.

Також їх застосування активізує командну роботу, спільну роботу над

документами, що передбачає спільне використання ресурсів для навчання,

обмін досвідом, знаходження розв’язку проблем тощо. Модель доступу до

матеріалів для спільної роботи забезпечується через налаштування обмежень

рівнів використання хмарного ресурсу Google. За класифікацію взято опис

рівнів доступу З.С. Сейдаметової [9]: Рівень приватного використання —

освітній ресурс на хмарному сервісі створюється і контролюється однією

організацією, особою. Відповідно доступ до такого ресурсу обмежується

організацією, особою. 1. Загальнодоступний, який передбачає спільне

використання ресурсу. 2. Груповий, згідно якого декілька організацій, осіб

спільно використовують створений ресурс. 3. Гібридний — передбачає

поєднання кількох зазначених вище рівнів. В практичній діяльності нами

використано гібридну модель, яка за своїми можливостями є найоптимальніша

для організації освітнього процесу професійної підготовки майбутніх вчителів.

Опис методики використання онлайн сервісів полягає у:

по-перше – пріоритетності практико-орієнтованих форм організації

пізнавальної діяльності перед лекційними формами;

по-друге – розробці інтерактивного контенту.

Як приклад, для отримання теоретичних знань та виконання навчальних

завдань викладачами створюються власні освітні ресурси, який виступає тим

самим інтерактивним засобом.

Використання технологій Google при розробці навчальних курсів реалізує

наступні можливості:

26

посторінковий доступ до теоретичного та практичного матеріалу – це

забезпечує послідовність викладу матеріалу та переміщення по тексту з

демонстрацією всіх пов’язаних елементів;

можливість швидкого доступу до розділів, тем навчального матеріалу

через структуровану навігацію – це забезпечує розуміння логіки курсу в

цілому та можливість повторного звернення до інформації;

пошук за ключовим словом, словосполученням – уможливлює

знаходження необхідної інформації навіть не маючи уявлення про логіку

викладу інформації навчального курсу.

Таким чином, в результаті використання онлайн-сервісів Google в

освітньому процесі нам вдалось вирішити ряд завдань, а саме:

створення навчальних груп на базі кожного лекційного потоку;

проведення обговорення окремого завдання, теоретичного матеріалу,

консультування;

спільне редагування чи коментування документа декількома учасниками

групи (не вимагається пересилка файлів чи створення нових документів);

розміщення навчальних, методичних матеріалів з можливістю їх оновлення

в поточному файлі;

моніторинг виконання освітніх завдань;

організація синхронної та асинхронної мережевої взаємодії;

можливість доступу в режимі 24/7 будь-де та з будь-якого пристрою.

Зазначимо, що використання онлайн сервісів надає викладачам широкий

спектр можливостей ведення освітньої діяльності без необхідності

використання додаткових апаратно-програмних засобів і залучення ІТ-

фахівців. Отже, нові потреби сучасного суспільства змінюють парадигму

освіти від формально-знаннєвої до практико-орієнтованої. Навчання та

супровід освіти педагога, зокрема з питань активного використання

сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та засобів, будується

таким чином, щоб в короткі терміни відбувалось засвоєння і закріплення

професійно необхідних навичок, перетворюючи знання-відомості в знання-

27

навички. Тому, організацію навчального процесу з використанням хмарних

технологій в системі післядипломної освіти спрямовано на створення умов

розвитку психолого-педагогічної готовності педагога до оволодіння

новітніми інформаційними ресурсами з подальшою можливістю їх

застосування у практичній діяльності. У цілому відмітимо, що методика

розвитку ІКТ-компетентності педагога сприяє його соціалізації в

глобалізованому суспільстві, становленню активної життєвої позиції

особистості, успішній професійній діяльності.

2.3. Методичні підходи використання онлайн сервісів майбутніми

вчителями

Онлайн сервіси наразі є повноцінним навчальним інструментом, що

дозволяє навчальному закладу створити власний онлайн-простір та формувати

особисте освітнє середовище учнів та викладачів максимально ефективно.

Головною функцією онлайн технологій є задоволення потреб користувачів, що

потребують віддаленої обробки даних. Користувач, створивши обліковий запис

на