Історико-мистецтвознавча обласна літня профільна школа

Департамент освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації

Тернопільське обласне комунальне територіальне відділенняМалої академії наук України

ОБЛАСНА ЛІТНЯ ПРОФІЛЬНА ШКОЛА 2015

(ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИХ, ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИХ, КРАЄЗНАВЧИХ ПАМ’ЯТОК ТЕРНОПІЛЬЩИНИ)

Тернопіль 2015

Обласна літня профільна школа 2015 / Тернопільське обласне комунальне територіальне відділення МАН України; Департамент освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації. – Тернопіль, 2015. – 97 с.

Над випуском працювали:

Мигайчук Олександра Михайлівна, директор обласного відділення МАН України (тел.: (0352) 25-88-25)

Фроленко Ольга Михайлівна, заступник директора з навчально-виховної роботи (тел.: (0352) 25-95-76)

Балик Тетяна Михайлівна, методист, відповідальна за роботу філій МАНГригорків Марія Петрівна, методист редакційно-видавничого відділуДідушицька Богдана Станіславівна, методист хіміко-біологічного відділенняЧемерис Наталія Степанівна, методист науково-технічного відділенняШтука Світлана Всеволодівна, методист історико-географічного відділення

Відповідальна за випуск: Мигайчук О. М.

2

Любов до рідного краю, знання його історії – основа, на якій тільки і може здійснюватися ріст духовної культури всього суспільства. Культура, як рослина: у неї не лише гілки, але й корені. Дуже важливо, щоб ріст розпочинався саме з коренів. Адже вивчення звичаїв, музики окремої місцевості необхідне для збереження культури цілої країни.

Обласна літня профільна школа для групи істориків та мистецтвознавців проходила під гаслом «Успішний досвід, наукові знання». Слухачі, які продемонстрували високі результати у навчанні та науковій діяльності з усіх куточків Тернопільщини мали змогу відвідати унікальні замки та палаци рідного краю, познайомитись із пам’ятками культури та мистецтва, відчути вишкіл воїнів УПА. Навчальна програма передбачала лекції, екскурсії визначними місцями краю та практичні заняття – знайомство з фортифікаційними спорудами, архітектурними комплексами, формування історико-краєзнавчих маршрутів. Щоденні теоретичні і практичні заняття давали учням знання, непередбачені шкільною програмою; виконання проектних робіт допомагало засвоїти отриману інформацію і творчо реалізуватися. Наукова діяльність поєднувалася з насиченою екскурсійною, розважальною, творчою програмою.

Літня профільна школа відкрила перед учнями яскраві горизонти. Про це свідчать незабутні враження, емоційні відгуки та щирі посмішки на фотокартках.

Музей Української повстанської армії в с. Антонівці3

Збаразький замок XVII ст. – центр Національного заповідника «Замки Тернопілля», а також одна з визначних пам’яток міста та області. Саме у Замковому палаці м. Збаража розмістилася музейна колекція, що розкриває історію нашого краю від найдавніших часів до сучасності.

Музейний фонд заповідника налічує більше 50-ти тисяч одиниць зберігання. Всі ці експонати розкривають

історію Збаразького краю у різні історичні епохи та періоди.

На території Збразького замку XVII ст.

В Збаразькому замку представлено близько двадцяти стаціонарних виставок, серед яких археологія краю; трипільська культура; етнографія; зброя; дерев’яна скульптура народного майстра Володимира Лупійчука; сакральна скульптура; антикварні меблі; нумізматика і боністика; сакральне мистецтво; музейна кімната владики Австралії, Нової Зеландії і Океанії кир Івана Прашка; галицька і волинська вишивки; народний одяг; зал кераміки Заслуженого діяча мистецтв України Тараса Левківа; зал Козацької слави; експозиція знарядь тортур у підземеллі Збаразького замку; ремесла краю; зал організації тимчасових виставок та інші.

4

Найбільш давня історія Збаражчини представлена у залах археології. Тут зібрано артефакти – матеріали з розкопок на території Збаразького району. З цих знахідок було сформовано експозиційні вітрини середнього та пізнього палеоліту, бронзової та залізної доби, черняхівської культури, періоду ранніх слов’ян та часів Київської Русі.

Окрасою археологічної колекції Національного заповідника «Замки Тернопілля» є знахідки з розкопок поселення трипільської культури поблизу села Бодаки, Збаразького району. В окремому експозиційному залі представлено знаряддя праці, виконані з кременю та кістки, кераміку та дрібну пластику трипільців, предмети культового призначення, що датуються VI тис. до н.е.

5

Дух минувшини слухачі відчули у археологічних залах Збаразького замку

У далекому 1649 р. Збаражу судилося стати ареною протистояння між польським військом і козацькими загонами під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Саме тому у Замковому палаці нашого міста було створено зал Козацької слави. Тут можна побачити ряд скульптурних портретів (погруддя) гетьмана Богдана Хмельницького, полковників Максима Кривоноса, Нестора Морозенка, Івана Богуна, виконаних скульпторами Володимиром Мельником та Іваном Мулярчуком. А ще в залі експонуються портрети козацьких полковників Заслуженого художника України Станіслава Ковальчука.

Сакральне мистецтво Збаражчини об’єднує три стаціонарні виставки. У трьох експозиційних залах Замкового палацу зібрано колекцію ікон XVII – першої пол. XХ ст. із культових споруд Збаразького району. Всі ікони були дбайливо зібрані працівниками заповідника. Більшість ікон

відреставровані художником-реставратором першої категорії станкового темперного та станкового олійного малярства Магінським Володимиром Дмитровичем.

Також цікавими є речі церковного вжитку, що розміщені у залах сакрального мистецтва: літографії та стародруки, культові та богослужбові книги, обрядові предмети для здійснення храмових богослужінь.

6

Виставкові зали сакрального мистецтва Збаразького замку

Особливої уваги відвідувачів заслуговує експозиція особистих речей Івана Прашка – єпископа Греко-католицької церкви (ГКЦ) у Австралії, Океанії та Новій Зеландії, уродженця міста Збаража. Іван Прашко був єпископом ГКЦ, починаючи з 1950 р. до 1994р. У 2001 р. священнослужитель помер, а його особисті речі були передані до заповідника.

7

Експозиція особистих речей Івана Прашка – єпископа Греко-католицької церкви

В окремому виставковому залі Збаразького замку експонується сакральна скульптура, виконана у середині XVIIІ ст. майстрами школи Іоанна Георга Пінзеля і талановитим скульптором Антоном Осінським. Роботи виконані в дереві, частково збережена поліхромія і покриття їх сусальним золотом та сріблом.

8

Доторкнутись до високого… Мистецтво як засіб творення особистості

Етнографія та побут Збаражчини представлені у трьох виставкових залах палацу. Тут розміщене унікальне зібрання галицької та волинської вишивки. Рушники та серветки, виконані різноманітними техніками на домотканому та фабричному полотні із використанням геометричного, рослинного та зооморфного орнаментів. Також у залах представлені зразки сакральної вишивки (фелон, хоругви, накривала на престоли) та елементи народного одягу Збаражчини (чоловічого та жіночого).

9

Вишиванки – як мовчазні свідки традицій та звичаїв наших предків

Про найбільш поширені ремесла краю та їх розвиток розповідає виставка, де вміщені предмети народного побуту останньої чверті ХІХ – поч. ХХ ст. Це вироби з домотканого полотна, килими, виготовлені за технікою візерунчатого ткацтва, гончарні та столярні вироби, предмети побуту, плетені з лози, соломи та лика.

10

Побут та народні ремесла Збаражчини

Справжньою гордістю Збаразького замку є колекція скульптур Народного майстра України Володимира Васильовича Лупійчука. Зібрання становить більше сорока авторських творів, виконаних у дереві (липі). Кожна окрема скульптура є втіленням певного жанрового сюжету, а ще ряд скульптур об’єднані між собою у диптихи та триптихи єдиною назвою. Народний майстер В. Лупійчук у своїх творіннях втілював образи героїв творів Т.Г. Шевченка («Чернець», «Перебендя», «Хустина», «Сова» та інші), І. Франка («Захар Беркут»), Л. України («Лісова пісня», «Я в серці маю те, що не вмирає»).

11

Поринули у загадковий світ майстра, представлений у його скульптурах …

Окремої уваги заслуговує колекція зразків зброї, що розміщена у двох виставкових залах Збаразького замку. Цю експозицію сформовано зі зброї кам’яної доби, залізного віку, періоду раннього та пізнього середньовіччя, а також зброї часів Першої Світової війни.

Майбутні історики та мистецтвознавці уважно слухали і ретельно занотовували почуті відомості.

Особливе зацікавлення викликала у хлопців вітрина зі зброєю

12

Не однострої і зброя воїна, а безстрашність, мужність і хоробрість його, дух воїна – становлять силу і нескореність нашого народу…

13

Не менш цікавою є виставка макетів дерев’яних церков України у кількості 40 експонатів, які виготовив працівник Львівського музею етнографії та художнього промислу інституту народознавства Михайло Яськович. Виготовлені макети з дерева є зменшеними копіями дерев’яних церков Лемківщини, Закарпаття, Гуцульщини, Поділля. Деяких із представлених на виставці церков уже не існує, автор відтворював їх з фотографій.

14

У залі змінних експозицій слухачі МАН оглянули виставку живопису художниці, члена Корсунь-Шевченківського літературно-мистецького об'єднання «Янталка» Тетяни Фокіної.

15

Душа митця завжди нерозгадана таємниця для майбутніх поколінь…

Шанувальники сучасного українського мистецтва завжди виявляють особливий інтерес до виставки відомого майстра-кераміста Заслуженого діяча мистецтв України Тараса Богдановича Левківа, уродженця села Мала Березовиця, Збаразького району.

У кожному творі митця за основу взятий творчий експеримент з властивостями глини, її температурою, поливами, кольором. Окрім колекції кераміки Т. Левківа у експозиції розміщені відзнаки, грамоти та дипломи митця із всеукраїнських та міжнародних конференцій, конкурсів, симпозіумів.

16

Від історії нашого минулого і сьогодення – у царину кераміки, інтарсії та графіки сюрреалізму…

Слухачі обласної літньої профільної школи завітали у Велику зелену та Малу жовту вітальню. Проекти були розроблені архітектурною майстернею Юрія Вербовецького. Нові зали наповнені старовинними меблями, а також колекцією портретів шляхтичів та князів.

17

У підземеллях Збаразького замку для загального огляду виставлені знаряддя тортур, які застосовувалися інквізицією у середньовічній Європі.

Здивовані і вражені МАНівці слухали розповідь екскурсовода…

Збаразький замок та його музейна колекція, що передає історичний колорит різних періодів історії Збаразького краю, є привабливим об’єктом для туристів з різних куточків України та гостей із зарубіжжя.

18

Екскурсії історичними місцями сприяють популяризації краєзнавчих та історичних знань у слухачів, формуванню сучасного взірця регіональної та національної ідентичності українства.

19

Вишнівецький палац — добре збережена пам’ятка XVIII ст., у смт. Вишнівець Збаразького району Тернопільської області. Замок був резиденцією князів Вишневецьких, а з 1744 року – роду Мнішеків. Оборонну фортецю на місці сучасного палацу перебудував 1640 року гетьман Ярема Вишневецький. 1675 року замок був взятий після облоги татарами. 1705 року на нього знову чекала реконструкція. 1730 року архітектор Я. Бланже на замовлення Міхала Сервація Вишневецького перебудував палац. 1848 року Вишнівець відвідав Оноре де Бальзак та назвав парк з палацом «малим Версалем». Палац зазнав руйнувань під час Першої світової війни, проте, вже в 1920-х рр. його реставрував сам Владислав Городецький.

В архітектурі Вишнівецького палацу поєднані риси пізнього бароко й класицизму. Після перебудови просторий палац набрав обрисів класичного стилю; його видовжений у плані двох'ярусний корпус із флангами, вищими на один ярус бічними еркерами становив симетричну П-подібну композицію. Центральна частина фасаду з парадним входом оздоблена

ризалітом, увінчаним трикутним щитом з пишним ліпленням.На задньому фасаді поміж ризалітами розміщується аркові галереї. Брами до

резиденції величні, виконані з наслідуванням античних тріумфальних брам.

20

Центральний в’їзд до Вишнівецького замку

Вишнівецький палац

Внутрішня структура палацу була симетрична, дзеркальна, з вестибюлем зі сходами і салоном. Ряд залів у партері, поєднаних широкими арковими переходами, становили дзеркальну галерею з численними предметами мистецтва, що була однією з найвеличніших у приватних резиденціях Речі Посполитої 18 ст.

Допитливі МАНівці прагнули доторкнутися до історії, подивитися на зали його величності – палацу, зазирнути у старовинне дзеркало,

як панянки у ХVІІІ ст.

Зразки автентичної блакитної керамічної

плитки

Внутрішнє оздоблення палацу вражає уяву сучасників: восьмидесятиметровий дзеркальний зал, керамічна плитка на підлозі (на кожній унікальний малюнок), стіни драпіровані тканинами з золотим шиттям ручної роботи, панелі оброблені цінними породами дерев, дах з танцювальним залом, покритий блакитною керамічною черепицею.

21

Наприкінці 18 ст. за межами оборонних мурів був закладений величезний ландшафтний парк. Спланував його відомий парковий архітектор Жан Якоб Бургіньйон у 1789 р., а довершив Діонісій Маклер. Бароковий сад був повністю закритий. Вхід знаходився лише з південної сторони, через ворота та з подвір’я, через праве крило палацу.

Повсюди чулося дзюрчання струмочків, спів птахів. Була тут також велика оранжерея, підвісні місточки, альтанки, клумби, водоспади, античні скульптури, кам’яні напівкруглі лавки.

До сьогодні збереглися лише кілька старих каштанів, висаджених косими рядами, біля сотні вікових лип, кам’яна лавочка, що стоїть на місці одного з оборонних бастіонів, та напівзруйнована брама.

Б

22

Існує легенда: «Хто посидить на старовинній кам'яній лавочці у Вишнівецькому парку, обов’язково невдовзі вийде заміж»

Біля підніжжя гори, на якій було зведено палац, знаходиться призамкова церква Вознесіння Господнього (реконструкція 1872-1873 pp., 1989 p.).

Перша писемна згадка про цей храм датується 1530 р. Очевидно, на початку свого існування церква

виконувала оборонну роль, про що свідчать товсті стіни та маленькі віконця-бійниці.

Церква стала усипальницею для багатьох князів Вишневецьких. В її підземеллях поховані одні з найбільших покровителів православ’я – княгиня Раїна Могилянка разом зі своїм чоловіком Михайлом Михайловичем Вишневецьким.

Навіть грізний Ярема Вишневецький, що став католиком, не посмів зруйнувати храм, де були поховані його батьки. Майже півтора століття церква залишалася православною та була під опікою князів Вишневецьких, які сповідували уже католицизм.

23

Козацький цвинтар у Вишнівці науковці вважають одним із найдавніших збережених поховань такого типу в Україні і відносять його до першої половини 16-го століття.

Встановлено деякі імена похованих тут лицарів, зокрема Дмитра з Островиці,

Павелка з Бодак, полковника козацького Пилипа та боярина (тобто керівника військового формування) великого князя Андрія Вишневецького.

Ревуцький Михайло Петрович, канд. філософських наук, доцент ТНПУім. В. Гнатюка розповідає слухачам про історичні знахідки та

впорядкування цвинтаря

24

Наступна зупинка, яка очікувала на МАНівців - чарівне містечко на окраїні Тернопільської області – Кременець. Це одне з найкрасивіших малих міст України. Тут є все, що потрібно людині, яка любить подорожувати теренами України у

пошуках незабутніх вражень: неймовірно красива природа, велика кількість цінних пам’яток архітектури, багато духовних святинь, закладів освіти.

Центральний фасад храму Преображення Господнього в Кременці

В Кременці, на рубежі XVI – XVII століть за ініціативи міського старости з магнатського роду Вишневецьких – Януша Антонія (1678 – 1741) – з’явився перший

уніатський кам’яний костел в ім’я Святого Духа. У першій половині ХІХ ст. храм переходить під опіку православ’я. Його переосвятив в Семінарську холодну церкву на честь Преображення Господнього архієпископ Волинський Никанор (1787 – 1856). У 1939 р. святиню було закрито. Лише у 1990 р. храм відновив богослужіння.

Слухачі спостерігають як проходить реставрація внутрішніх стін храму Преображення Господнього

25

У 1854–1857 рр у м. Кременці збудований костел. За взірець будівничі взяли петербурзький костел св. Катерини, споруджений за проектом відомого французького архітектора Жана Тома де Томона. 1908 р. храм оздобили чеськими вітражами. При вході в костел привертає увагу високохудожня мармурова кропильниця з барельєфом Богоматері, виготовлена 1872 р. відомим скульптором, уродженцем Волині Віктором Бродським.

У храмі є надзвичайно цікавий пам'ятник Юліушу Словацькому – робота знаменитого скульптора Вацлава Шимановського, виготовлений у Парижі таємно від царського уряду, привезений і встанов-лений у 1910 році з нагоди століття від дня

народження поета. У костелі зберігся старовинний орган на вісім

регістрів. Ще з початку ХІХ століття Кременець відомий, як центр органної освіти. У першій чверті ХІХ століття тут відкрилась і утримувалась на гроші меценатів музична школа, в якій вчили, серед інших предметів, грі на органі. У костелі св. Станіслава зберігся і використовується для служби одномануальний орган на 8 регістрів, без педалі. Збереглась табличка, на якій написано: FOSTROMECKI w Wilno 1886. Зовнішній вигляд органа — старі і витерті клавіші мануала, відсутність

написів на важелях регістрів — видають його старовину. Оскільки написи на важелях регістрів не збереглись, диспозицію органа можна визначити лише приблизно, на слух. Клавіатура має традиційні 54 клавіші. Служби в костелі відбуваються в супроводі органу. Крім того, організовуються вечори та концерти органної музики.

26

Далі історики та мистецтвознавці завітали до колишнього францисканського монастиря (I пол. XVIII ст.) з його окрасою – церквою Святого Миколая. Тут усе

пройняте духом епохи. Коли ченці католицького ордену францисканців отримали костел в своє розпорядження - храм преобразився в камені (будівництво тривало п’ять років і урочисто було завершено в 1636 році). Вже через кілька десятиліть парафія монастиря становила крім самого Кременця ще сорок сіл з майже трьома з половинами тисячами послідовників, а на його базі діяло три братства: в ім’я святого Франциска (існувало споконвічно), Пресвятої Діви Марії Шкаплерної (засновано 16 липня 1700 року) і на честь святої Анни (26 липня 1750 року), що забезпечувалося, крім іншого, крупним фундаційним капіталом в 161 771 злотих, що лежали на різних маєтках. Однак, як тільки подавляюча політика православ’я, що ішла пліч-о-пліч з Російською імперією, ступила на землі Волині в 1793 році, доля францисканського католицького кляштору була вирішена наперед, і його закриття стало лише питанням часу. 20 серпня 1832 року за розпорядженням Миколи I (1796 – 1855) обитель була закрита і з усім майном

передана православному духовенству, яке вже через півроку переосвятили собор на честь святого Миколая (6 грудня).

Юні дослідники затамувала подих, роздивляючись й приклоняючись перед святинями храму

27

Богоявленський жіночий монастир (XVIII-XX ст.) у Кременці – це комплекс споруд, що займає чотири гектари. Складається з храму з прилеглим до нього Н-подібним келійним корпусом, готелем, в’їзною брамою, дзвіницею і безліччю господарських і робочих будівель.

Костел Богоявлення, виконаний в стилі пізнього бароко, являє собою прямокутний (45м х 15м) храм з витягнутими пресвітерієм і нартексом, що трьома арочними входами відкриває шлях в основний простір під напівциркульним склепінням на распалубках. Декоративною особливістю внутрішньої обробки служать приставні пілони тосканського ордера, на які спираються підпружинені арки.

Навпроти монастиря знаходиться Церква Воздвиження (1887-1889).

ЇЇ історія сягає ще 1684 р. Проста в архітектурному плані, але на перетині жвавих торгівельних шляхів вона незабаром завоювала серця місцевих православних парафіян.

Дерев’яний одноповерховий хрестоподібний в плані храм в північній частині центральної міської вулиці є будовою в псевдоруському стилі (акцент у вигляді щипців і кибалок) з дзвіницею над бабинцем і цибулиною на високому світловому барабані над средохрестям.

28

У Кременці збереглося чимало старовинних цвинтарів, за якими можна прослідкувати історію містечка.

Серед них – Польський цвинтар, заснований у 1890 році на схилах гори Воловиці відповідно до ініціативи Антонія Полмацького, після того, коли Туницький та Василіанські цвинтарі були передані місцевим православним. У 30-х рр. ХХ ст. на цвинтарі з’явилася могила невідомого солдата, де поховано поляків, які брали участь у Першій Світовій війні. На польському кладовищі поховані також жертви німецьких бомбардувань із 12 вересня 1939 року.

29

Відразу зустрічного вітає граційна каплиця Мочульських, побудована у міжвоєнний період коштом заможної кременецької родини. Подальша доля і драма родини у часи другої світової війни склалися так, що жоден її член не спочив у родинній гробовиці. Каплиця після війни знаходилась у зруйнованому стані, лише у 1990 році її відремонтували.

30

Козацький цвинтар. На цьому цвинтарі поховані козаки загону Максима Кривоноса, що загинули під час штурму кременецького замку у 1648 році. Цвинтар називають ще П’ятницьким через те, що до 1633 року тут стояла церква Параскеви П’ятниці. У 90-х рр. ХХ ст. тут був встановлений пам’ятник загиблим козакам.

31

Єврейський цвинтар. Увесь схил гори ніби усіяний надгробними саркофагами, які лежать на землі і зроблені у вигляді невеличкої труни. І чим вище угору, тим більше зустрічається стел-мацевів – кам`яні плити, з написами на івриті і символами чи орнаментами, рельєфно вирізьбленими на камені. На самому верху кладовища ці стели творять цілі ряди.

32

Мандруючи вуличками міста МАНівці побачили велику кількість старовинних будинків.

Будинок магістрату ХІХ ст.

Найвідоміший будинок міста – «Близнюки» (XVIII-XIХ ст.). Це два будинки, поєднані спільною стіною. Хоча будівля є єдиною такого типу, що збереглася у місті, але ми можемо уявити, як було забудоване середмістя.

Типовий будинок ХІХ ст. по вул. Шумській

33

Далі слухачі попрямували на гору Замкову – перлину у

короні Кременецьких гір

Підіймаючись схилами гори Замкової, юні дослідники вивчали особливості її формування та досліджували представників місцевої флори та фауни.

34

Кременецький замок побудований в XIII столітті на замковій горі висотою 400 метрів над рівнем моря, на місці давньоруського городища. Вигідне важкодоступне розташування фортеці зумовило те, що її не зміг захопити в 1226 році угорський король Андраш II, в 1240-1241 роках монголо-татарський хан Батий, в 1255 році воєвода хана Батия - Куресма. Лише в 1261 році замок був розібраний на вимогу моного-татарського князя, правителя захоплених

монгольськими дикими ордами територій на правому березі Дніпра, Бурундая, князем Васильком Романовичем, за умовами мирного договору.

В 1529 році король Речі Посполитої і Великий князь литовський Сигізмунд I Старий передав Кременець і замок своєму позашлюбному синові - віленському єпископові Янусу. За розпорядженням останнього в Кременці було проведено ремонт замкових укріплень. В 1535—1556 роках замком володіла дружина Сигізмунда I - Бона Сфорца Арагонська, італійка, донька міланського дуки Сфорца, родичка імператора Священної Римської імперії Максиміліана. За її правління замком на горі зводяться нові фортифікаційні споруди та укріплення. На той час замок був кам’яним, мав два мости, які піднімалися в разі небезпеки, три оборонні вежі, кам’яний палац, казарму для гарнізону, багато підземних сховищ.

Мурами замку йшла крита галерея з бійницями. На території замку було збудовано церкву св. Михаїла.

35

З 1569 року, після Люблінської унії, місто і замок переходить до складу Речі Посполитої. У жовтні 1648 року, після шеститижневої облоги, замок було відбито у поляків військом Максима Кривоноса. Під час штурму фортецю було зруйновано. Після цього фортеця вже не відбудовувалася. До наших днів збереглися: двоярусна надбрамна вежа з аркою, бічні оборонні мури, частково палац і вежа над ним.

Затаївши подих, учні слухали легенду про володарку Замкової гори. Постать королеви Бони в народних переказах і легендах окутана

підступністю і жорстокістю36

На цій горі руїни, мов корона,Внизу вогнями світять вечори.Що залишилось? Бона, Бона, Бона!Ім’я печальне темної гори.

З

вершини Замкової гори відкривається надзвичайно красивапанорама на місто Кременець

37

Обговорення оптимального плану маршруту з метою подальшого проходження експедиції на найвищу гору Націона́льного природнього

парку «Кременецькі гори» – г. Драбаниху.

38

Дуже красива і надзвичайно цікава каплиця, що в селі Підлісці Кременецького району, яка стоїть на схилі невисокої гори, засадженої білокорими березами. Здавна носить вона назву Богданової каплиці. За легендою, влітку 1651 року козаки

Богдана Хмельницького освятили біля неї бойові знамена і зброю перед кровопролитним боєм з поляками під Берестечком. Після бою, на зворотному шляху, вони поховали біля каплиці тяжко поранених товаришів. Про драматично-славну історію цього клаптика української землі підліщанам і туристам досі нагадують старі козацькі могили, із плит яких час і природні стихії давно стерли написи...

Гордійчук О.М., викладач обласного відділення МАНУ, розповідає дивовижну історію Богданової каплички і козацького поховання

39

Дівочі Скелі (інші назви — Дівоча Гора, Дівичі Скелі). Про Дівочі скелі є багато легенд. Одна з них розповідає, що якось на цих горах отаборилося військо татар, і тут вони ділили поміж собою взятих у ясир дівчат. Щоб не потрапити в полон до татар, зв'язалися косами і кинулися зі скель, котрі на їх честь назвали «Дівочими». За іншою легендою, дівочі тіла перетворилася на величезні кам'яні брили, що лежать біля підніжжя скель.

40

Юліуш Словацький – один із найвідоміших світових поетів доби романтизму. Він народився 20 вересня 1809 року у м. Кременець в сім’ї професора Кременецького ліцею Евзебіуша Словацького. У Кременці збереглося чимало пам’яток, пов’язаних з іменем поета: будинок, приміщення ліцею, де викладав батько, могила матері на Туницькому кладовищі.

Кременецький літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького — музей, присвячений життю та творчості польського поета і драматурга.

Відкритий у 2004 році.

41

Літературно-мистецька зустріч із Перескоковою Наталією, відомою поетесою Кременеччини

42

Лекція-екскурс на тему: «Т. Г. Шевченко і Кременеччина»

Учні відвідали музей-світлицю У. Самчука. Трачук В. М. , викладач МАН У розповіла про письменника та його вклад у

розвиток літератури на прикладі роману-хроніки «Марія» про насильницьку колективізацію та голод 1933 року.

43

Білокриницький палац — споруда, розташована у селі Білокриниця (Кременецький район, Тернопільська область). Зараз у приміщенні палацу розташований Кременецький лісотехнічний коледж.

Палац споруджено в англо-готичному стилі, з елемантами ренесансу. На готичний стиль вказують 2 вежі з невеликими зубцями по кутах та унікальна неоготична в'їзна брама. Інтер'єр від графського палацу мало зберігся, але в коридорах можна побачити готичні арки.

На сьогодні збереглись фрагменти рову навколо замку.

Поруч із палацом розташований Білокриницький дендропарк.

44

Слухачі відвідали музей Кременецького державного лісотехнічного коледжу. Велику кількість експонатів та композицій зібрано в одному приміщенні.

Вразила присутніх кімната-криївка. Однак, у ній ще бракує документів і експонатів, які б сповна характеризували національно-визвольну боротьбу краян за незалежність України.

У музеї відкрили експозицію,

присвячену героям Майдану та учасникам

АТО, які навчалися у стінах Кременецького

лісотехнічного коледжу.

45

у Кременецьких горах, що на кордоні Рівненщини та Тернопілля, розташоване невелике село Стіжок, яке має давню історію. Перша писемна згадка — 1064 рік, як містечко Істожок. Під час Другої світової війни Кременецькі гори стали тереном активних дій українських повстанців. Зокрема, біля Стіжка був розташований табір «Хрона» (ОУН-М), а під Антонівцями, неподалік, табір ВО УПА «Волинь – Південь».

У селі Стіжок працює краєзнавчий музей, який опікується, також,

меморіальним комплексом, створеним на місці табору УПА «Волинь – Південь».

Саме у Стіжковському музеї ми дізнались, що у 1943 році, після каральної операції фашистів проти жителів Стіжка, «бандерівці» з «мельниківцями» об’єдналися та влаштували гітлерівцям відплатну акцію.

46

Учнів вразила історія про спалене село.

Юні дослідники звернулися за допомогою до екскурсовода Кузьмич С. С. з метою пошуку наукової літератури та спогадів її односельців для

написання науково-дослідницьких робіт

47

Музей під відкритим небом «Табір ВО УПА «Волинь-Південь» — музейний комплекс на теренах Шумського району Тернопільської області, що присвячений історії героїчної боротьби воїнів УПА за незалежність України.

Антонівський табір Воєнної округи УПА «Волинь-Південь» – небуденне явище

нашої історії. Вже в самому його розташуванні та побудові злились столітні традиції волинського оборонного зодчества і найновіші для сорокових років минулого століття технічні досягнення. Кожен на власному досвіді може відчути, якою важкою є дорога на цю кручу, хоча зараз вона спланована й впорядкована. Якраз на таких горах протягом тисячоліття розташовувались нездоланні городи південної Волині – Данилів, Стіжок, Шумськ. Далі проглядається і карб двадцятого століття – лінія оборони з траншеєю повного профілю. УПА в своїй бойовій практиці намагалась творчо поєднувати досвід українських повстанських формувань від Мухи до Махна з напрацюваннями найкращих на той час європейських армій.

48

Всередині будиночка власне, штабу зараз розгорнута пересувна експозиція «Визвольні змагання на Шумщині», створена зусиллями музеїв Шумщини та Шумської центральної районної бібліотеки.

Ікона Покрови Пресвятої Богородиці, яка здавна

вважалась оберегом українського козацтва та

воїнів УПА

49

Залишки криївки воїнів Української повстанської армії (с. Антонівці)

50

Ми веселі, жартівливі, любимо пісні і сміх, свою радість на дозвіллі ділим порівну на всіх.

51

52

Веселі та життєрадісні…

Творчі, неординарні з

глибоким духовним змістом…

Розумні, щирі,

відкриті та неймовірно

красиві українські

хлопці і дівчата…

Релаксація юних дослідників після складного маршруту Кременецькими горами: вдихнути чисте повітря, наповненене фітонцидами соснового гаю,

та напитися цілющої води із святого джерела…

53

Атмосфера і дух Антонівців надихнула слухачів виразити свої емоції у проекті «Нескореність української нації»

54

Яка команда виявиться найбільш творчою і неординарною?

55

Талановиті діти –

талановиті у всьому…

56

І в акторській майстерності тежСам

скажи сусіду -Ми давно ждемо обіду!

Дуже справні ми туристи -Дайте ложку, будем їсти!

В нас усіх є справна жилка -

Ми кругом,де ложка й

вилка!

57

58