Презентація результатів фокус-групових дискусій «Потреби та програми для ВПО. Взаємодія з місцевими

Результати фокус-групових дискусій на тему:

«Потреби та програми для ВПО. Взаємодія з місцевими

громадами»

Розділи1. Ситуація в містах: тенденції, зміни, перспективні проекти

2. Ставлення до ВПО в місцевих громадах

3. Адаптація у містах, актуальні проблеми. Державна політика у питаннях ВПО

4. Психологічний стан, посттравматичний стресовий розлад

5. Донори і організації громадянського суспільства: отримана допомога, ставлення, оцінка роботи, залучення ВПО6. Перспективні напрямки/потреби і проекти для ВПО. Спільні проекти з місцевими громадами

7. Перспективи повернення на Донбас. Мінські домовленості

Сєвєродонецьк

Очевидні зміни в житті міста пов’язані із набуттям обласного статусу, діяльністю міжнародних організацій та фондів і збільшенням коштів на відновлення регіону.

1. Ситуація в містах: тенденції, зміни, перспективні проекти

Вінниця та Київ

Респонденти підкреслювали відсутність змін, зростання негативних тенденцій – кризи, корупції, дисфункції державних органів та політики.


«И что режет просто, себя чувствуешь не в своей тарелке, переехали, в принципе, за демократическую страну, каждый имеет свой взгляд на разные вещи, но когда тебе откровенно человек в милиции говорит: а ты что думаешь, здесь будет Украина? И ты понимаешь, что это человек, который здесь несет власть, и он в принципе, что, только что оттуда приехал или тут уже флаг поменяли? И таких в милиции большинство. И сколько я здесь нахожусь, я пока перемен не вижу, я вижу смену фамилий, и то, где-то. Я вижу смену должностей. Но радикально здесь ничего не поменялось. В принципе, одни люди и здесь и в ЛНР сегодня, фактически одно и то же, просто разные флаги.»

(Сєвєродонецьк, ВПО, чоловіки)


Ставлення до ВПО в громадах не є 100% негативним, але упередження є достатньо поширеними.

Для Києва та Вінниці ВПО є «наглими, невдячними донецькими», «латентними сепаратистами».

У Сєвєродонецьку навпаки – саме місто є більш проросійськи налаштоване, а людей, що втекли з ЛНР можуть назвати «бандерівцями» і «зрадниками».

Дані упередження виражаються у реальних наслідках - відмовах у прийнятті на роботу, оренді житла тощо.


Більш негативним є ставлення до чоловіків, від яких очікують, що вони мають воювати в лавах ЗСУ, або ж підозрюють у сепаратизмі.

Сприйняття ВПО, як «некультурного і неосвіченого робітничого класу», «люмпену».

Навколо Донбасу та його вихідців існує ряд усталених негативних стереотипів, в тому числі пов’язаних з президентом В.Януковичем, ПР і їх політичною діяльністю.

З іншого боку, існує об’єктивна культурна, ментальна (в тому числі політична і ідеологічна) різниця, яка стає причиною напруження, конфліктів і подальшої дискримінації ВПО.


Негативне ставлення до ВПО через конкуренцію за дефіцитні ресурси - напруження виникає через пільги, які отримують ВПО і не отримують місцеві жителі: місця в дитячих садках, невиплата платежів в садках чи школах, отримання дітьми безкоштовної допомоги, пільги для ВПО тощо.


«Как лично я слышал – ни один человек говорил, что те, кто с Донецкой и Луганской области, тех надо вообще всех бомбить. Без разборов уничтожить, и все. Разные слова бывают, разные разговоры. Но особо ничего хорошего.»

(Київ, ВПО, чоловіки)


«Знаете, как я решаю этот вопрос? Мне когда начинают говорить, что ты с Донбасса приехал, понаехал. Я говорю ребята, а вы что, против объединения? Вы же тут все машете флагом «Єдина Україна». Говорю, ты сепаратист? И все, вопросы прекращаются.»



Більшість ВПО виїздили зі своїх міст маючи впевненість, що за кілька місяців повернуться, адже регіон буде звільнено, відтак не брали з собою речей, необхідних для життя на довший час.

Ключовою проблемою лишається перспектива власного житла. Наразі більшість доходу опитаних ВПО іде на оренду житла і ця ситуація не є прийнятною і задовільною в довгостроковому плані.

Деякі респонденти говорили про те, що грошей може не вистачати на їжу, що зарплата одного з батьків не покриває орендної плати, тобто на оренду витрачають 2/3 доходу.


Проблеми адаптації ВПО самотніх жінок з дітьми. Цим жінкам набагато важче, адже жінки заробляють менше чоловіків і для утримання родини доводиться набагато більше працювати, плюс облаштовувати побут, плюс дбати про дітей тощо. Даній категорії треба приділити окрему увагу.


Чоловіки не отримують статус ВПО, і уникають офіційного працевлаштування, оскільки уникають мобілізації.

Реєстрацію та отримання виплат робить жінка на себе і дітей. Імовірно що це може дещо вплинути на державну статистику ВПО – частина чоловіків ВПО не є зареєстрованими.

Також чоловікам меншою мірою надаються послуги та допомога організацій громадянського суспільства (ОГС), таким чином вони менше соціалізовані до будь-яких суспільних інституцій, ніж жінки.


«Я работаю, я здесь хорошо устроилась на работу. Да, у меня карьерный рост, хорошая у меня зарплата. Меня все устраивает. Но меня не устраивает то, что я опять бомж.

Да, я жду, что когда-то случится такое чудо и у меня будет свое жилье.

Представьте. У меня в Луганске частный дом с большим огородом, с беседочкой, где мы жарили шашлыки, где я могла посадить огурчик-помидорчик. А здесь я живу в съемной квартире.»

( Вінниця, ВПО, жінки)


«Если бы такая программа, что человек приехал квартиру приобрести. На каких-то 5-10 лет. Я сейчас снимаю, по 4-5 тысяч плачу за жилье. Лучше бы не давало государство мне, как переселенцу. Лучше бы я 4 тысячи платил этому государству, но квартира через 5-10 лет осталась мне. Вот представьте. За 5 лет я по 4 тысячи. Там выйдет пол миллиона. Я сейчас пол миллиона просто отдам кому-то и квартиры не будет.»



Жінки більш емоційно сприймають ситуацію, довше відпускають минуле, більш прив’язані до власних будинків.

Ресурсом жінок є те, що вони швидше знаходять соціальні зв’язки, є більш комунікабельними.


Чоловіки в стані стресу більш схильні зосереджуватися на вирішенні поточних проблем, на пошуку перспектив, вони легше відпускають минуле.

Чоловіки, втративши звичне коло спілкування, є більш вразливими, вони важче знаходять друзів, ідуть на контакт.


«Я не могу сказать обо всех женщинах. Но я так заметил, что если даже есть недвижимость, я психологически поставил крест. То женщины мои, они надеются, верят в то, что вернутся, держатся за прошлое. Я думаю, что еще нужны психологические тренинги, которые помогут победить себя, трудности и переживания.»

(Вінниця, ВПО, чоловіки)


«Мужчины оторваны от своего привычного круга, своей среды, они могут очень и очень растеряться, женщина быстрей привыкает.»

(ВПО, Київ, жінки)


До ОГС респонденти переважно ставляться позитивно - зазначають, що ОГС займаються тим, чим має займатися держава.

Без допомоги ОГС ВПО було би дуже важко.

Суттєвою проблемою є консолідація ВПО, про що говорили у Вінниці (у місті 15 тис. ВПО, в організації зареєстровано 750 осіб, а активних лише 150)

5. Донори і організації громадянського суспільства: отримана допомога, ставлення, оцінка роботи, залучення ВПО

Порівняно з чоловіками жінки отримували більше допомоги, є більш залученими до діяльності ОГС та є більш поінформованими.

Частково це пов’язано з більшою комунікабельністю і відсутністю бар’єрів щодо прийняття допомоги.

Первинні зв’язки з ОГС налагоджувалися саме через отримання гуманітарної допомоги, частина жінок ВПО у Вінниці та Сєвєродонецьку вже стали громадськими активістками.


«…не очень это все скоординировано. Есть у нас на Гвардейском какой-то центр, я к ним зашла сама, узнать, как они работают, от какой-то международной организации. Но мало того, что у них пусто, по ним я не увидела не заинтересованности, ничего. Я оставила свои координаты, говорю: давайте как-то мероприятие проведем. У них есть помещение, давайте вместе работать. Но абсолютно никакого интереса не проявилось. И многие такие же. Очень не хватает юридической помощи, грамотного действительно специалиста, который скажет, как вести себя с той же квартирой, которая осталась в Луганске, с документами и так далее. Этого катастрофически не хватает.»

(Сєвєродонецьк, ВПО, жінки)


Враховуючи вищенаведені проблеми ВПО, респонденти визначили перелік перспективних напрямів, розвиток яких міг би вирішити частину проблем.

Серед них:• Майданчики для спілкування - знайомства, обмін досвідом тощо• Перекваліфікація, навчання• Бізнес-майданчики, інкубатори, міні-гранти • Ознайомлення з можливостями та напрямками створення та діяльності ОГС• Програми ремонту, відбудови житла

6. Перспективні напрямки/потреби і проекти для ВПО. Спільні проекти з місцевими громадами

«Важна организация, которая бы приглашала людей. Клуб Луганчан, допустим. Чтобы знакомились. Кто-то устроился уже, кто-то не устроился. И друг другу помогали. Как диаспора такая своеобразная.

Вот есть в Фейсбук группа Донецкие киевские. Там выбрасывают объявления. Кто хочет работу такую-то. Иногда приятно увидеть, что кто-то из своих открывает и набирает из своих.»

(Київ, ВПО, жінки)


Перспективи повернення на Донбас розглядає меншість респондентів, переважно у Сєвєродонецьку, певною мірою у Києві.

Повернення додому вважають можливим за умови настання миру, перспектив відновлення і розвитку регіону.

В той же час респонденти зазначають, що частина ВПО не змогла адаптуватися і була вимушена повернутися на Донбас навіть за умов конфлікту.


Мінські домовленості респонденти вважають неефективними, дипломатичними іграми, які не можуть призвести до встановлення миру.

Настання миру можливе за умов перекриття кордону з Росією силами міжнародних миротворців і зачистки регіону від найактивніших сепаратистів.


«…Может, неправильно говорю, но будущего нет, по сути. Будущего нет у моих детей, если я их туда повезу. Территория, забросанная снарядами. Мы до сих пор собираем со Второй мировой войны. Это элементарная безопасность.

Плюс, все-таки те люди, которые сначала занимали одну позицию, потом они поменяли другую позицию, потом придет еще что-то – они третью позицию.

Это неблагоприятная среда вообще для детей и для будущего.»

(Вінниця, ВПО, жінки)


«О возвращении можно говорить, когда там будет название Украина, когда это будет легитимная территория. Когда у детей будет возможность получения нормального образования, с нормальными документами, чтобы они могли дальше развиваться и интегрироваться, даже переехать в другую страну, если им так захочется.»

(Київ, ВПО, жінки)


«Я поеду туда, когда там уже полностью будет украинская территория. Может быть, это исходя из дальнейших обстоятельств. Либо продать нормально жилье, хоть как-то легально. И куда-то эти деньги здесь вложить. Либо, если там начнет налаживаться – просто жить здесь, а там построить какой-то новый бизнес, чтобы зарабатывать.»

(Вінниця, ВПО, чоловіки)


Гендерний вимір фокус-групових дискусій

Жінки- Жінки-ВПО більше обізнані щодо можливостей- Більше ознайомлені з діяльністю донорських і

громадських організацій. - За умов миру готові повернутися або зі своїми

місцями роботи, або ж в межах громадських організацій і готові працювати в програмах примирення.

- Готові працювати з місцевим населенням і ВПО. - Перспективним напрямком роботи вважають

культурну діяльність - до приїзду ВПО в місті могло не бути масових заходів, святкувань (водночас свідчать, що українська програма не сприймається місцевими жителями - за українські пісні організаторів можуть назвати «бандерівцями»).

Чоловіки- Чоловіки-ВПО фокусуються на ризиках

(складність, незручність, непродуманість системи перепусток і неврегульованість,

відсутність сполучення з територіями ЛНР – усе це неадекватно по відношенню щодо

людей і налаштовує проти державної політики).

- Впевнені, що в разі не врегулювання конфлікту Сєвєродонецьк не є безпечним містом, що в ньому досить велика частка

«проросійського населення», на ключових посадах також знаходяться не патріоти, відтак

ситуація не є безпечною і до ВПО ставляться як до «зрадників».

Сєвєродонецьк


Жінки

Враховуючи, що у Києві, як і у Вінниці, на адресу чоловіків частіше лунає критика, то як правило саме жінки займаються освоєнням міста, інфраструктури та спектру послуг для ВПО.

У Києві, наприклад, жінки виявили можливості для ВПО, такі як навчання на базі центру зайнятості. Як правило, користувачами послуг для ВПО здебільшого є жінки.

Чоловіки

І жінки, і чоловіки ВПО у Києві найбільш актуальною вважають інформацію про ринок

праці і про те як зорієнтуватися на ринку (як писати резюме, як подавати себе,

спілкуватися з роботодавцем тощо), в тому числі, як не стати жертвою шахрайств, коли

люди працюють, але їм не оплачують їх роботу і звільняють.

Київ


Жінки

• Жінки у місті почувають себе комфортно, незадовільним є лиш рівень зарплат і певний негатив у ставленні місцевого населення.

Чоловіки

• І жінки і чоловіки респонденти-ВПО відзначили, що місто комфортне і більш культурне, аніж

більшість міст на Донбасі. Однак для бізнесу місто надто мале, ринок нерозвинутий,

зарплати і прибутки менші.• Чоловіки більш схильні до критики, до

порівнянь з умовами, які вони мали у своїх містах. Наприклад, ВПО чоловіки напряму

говорили про те, що «вінничани ліниві».

Вінниця


Жінки

• В цілому до людей, що приїхали з Донбасу, досить упереджене ставлення, що базується на узагальненнях окремих негативних випадків. Таке ставлення поширюється і на жінок. Зокрема, місцеві мешканці наводили приклад коли жінка з Донбасу, яку пустили на проживання, «вижила» господаря квартири.

Чоловіки

• Чоловіки виглядають більш дискримінованими в порівнянні з жінками ВПО, ставлення до них є

на рівень гіршим. Щодо чоловіків з Донбасу у місцевого населення (Київ, Вінниця) є стале

очікування, що вони мають йти до лав ЗСУ та воювати на Сході.

• Чоловіки ВПО говорять про те, що це дуже складна для них ситуація, оскільки з іншого боку можуть опинитися родичі і знайомі, це

було би певним «спаленням мостів», точкою неповернення.


Жінки

• Якщо жінка є фахівцем чи підприємцем, є соціально активною, то вона у новому місті також намагається знайти відповідну роботу і реалізувати себе (Вінниця, Сєвєродонецьк). Хоча помітно також, що одружені жінки більшу фінансову відповідальність покладають на чоловіків.

• Про ймовірні найбільші складнощі самотніх жінок з дітьми, порівняно з одруженими чоловіками та жінками, згадували інші респонденти. Цим жінкам набагато важче, адже жінки заробляють менше чоловіків і для утримання родини доводиться набагато більше працювати, плюс облаштовувати побут, плюс дбати про дітей тощо.

Чоловіки

• Для чоловіків ВПО, як і для більшості чоловіків, робота, заробіток і сфера реалізації є дуже

значущою, відтак важливо відновити втрачений статус і заробіток – ця проблема найбільш

гостро звучала у чоловіків-підприємців у Вінниці.

• Питання значущості (втраченого) статусу і відновлення діяльності, більшої фінансової

відповідальності чоловіків є гендерною різницею, яку можна відзначити.


Жінки• Жінки можуть довше відпускати минуле,

згадувати в деталях полишені цінні речі, житло, не приймати поточну ситуацію.

• В той же час жінки швидше і природніше починають спілкуватися, налагоджувати нові зв’язки і коло спілкування.

• Жінки більш комунікабельні, швидше знаходять нових подруг і цим полегшують свій емоційний стан.

Чоловіки• Чоловіки більшою мірою вдаються до

профілактики депресії працею, одначе також зазначають, що цим вони відволікаються від

важкого емоційного стану, але не долають його і негативні наслідки можуть виникнути пізніше.

• Чоловіки без усталеного і звичного кола спілкування почувають себе відірваними від

середовища, нові зв’язки не виникають, якщо не вдалося вписатися в колектив, почати

реалізувати себе професійно чи в бізнесі.

Розуміння того, що повернення додому відбудеться нескоро (ніколи?) часто призводило до депресивних важких станів і у чоловіків, і у жінок.


Жінки

• Як вже згадувалось, задля уникнення мобілізації, чоловіки ВПО часто уникають офіційної реєстрації і тому саме жінки, як правило, контактують з ОГС, звертаються по гуманітарну допомогу, користуються тими чи іншими послугами для ВПО.

• Саме через отримання гуманітарної допомоги після приїзду жінки ВПО починали знайомства з ОГС і потім більш активно долучалися до діяльності.

Чоловіки

• В Києві і частково в Сєвєродонецьку жінки акцентували увагу на те, що чоловікам не

видавалася допомога, що є певною дискримінацією і бар’єром участі в інших

заходах. Так, якщо самотній молодий чоловік потребує ковдру чи взуття, то неправильно

йому відмовляти в його потребі тому що він чоловік.


Жінки• Жінки більше зацікавлені у питаннях здоров’я

та у отриманні якісних медичних послуг, а також психологічної допомоги, реабілітації.

• Також жінки наголошували на необхідності спілкування як всередині громади ВПО, так і інтеграцію до місцевої громади. Іноді дивувалися, що люди з одного під’їзду можуть не знати одне одного.

• Також жінки частіше озвучували ідеї по започаткуванню курсів підвищення кваліфікації, отриманню нової професії, а також бізнес-інкубатори тощо.

Чоловіки• Чоловіки говорили про те, що вони хотіли б

мати коло спілкування, щоб було з ким проводити дозвілля.

• • Також висловлювали готовність приєднуватися

до життя громади, однак визнавали наявність певних проблем у спілкуванні з місцевим

населенням, із воїнами з АТО.• Висловлювали зацікавленість у можливості

отримання нових професій – наприклад в сефрі ІТ.


• Більшість респондентів ВПО говорили про те, що зараз про повернення не може бути і мови через небезпеку. Багатьох влаштувала би можливість продати нерухомість (оскільки це найвагоміший фактор, який тримає людей і примушує подумки повертатись в свої міста та села) і остаточно оселитися в своїх нових містах.

• У Сєвєродонецьку було найбільше респондентів, які налаштовані на повернення, вибір міста був зумовлений тим, щоб далеко не від’їздити від регіону і мати змогу навідувати родичів, житло.


Жінки

• До Мінських угод жінки відносяться так само скептично, як і чоловіки і вважають, що це дипломатичні ігри для затягування процесу, який влаштовує політиків. Однак варто пригадати, що серед тих, хто ходив на псевдо-референдум про приєднання до Росії, більшість була саме жінки.

Чоловіки

• Саме чоловіки періодично навідуються на окуповані території, щоби провідати родичів

або ж перевірити стан майна. Чоловіки, власне як і значна частина жінок, вважають, що армія

була готова і мала ресурс завершити конфлікт з самого початку, навесні 2014 року.


ДЯКУЮ!THANK YOU!

[email protected]

Презентація результатів фокус-групових дискусій «Потреби та програми для ВПО. Взаємодія з місцевими

Government & Nonprofit