Лекція № 14. Лобіювання: соціальні медіа та суспільно-політичні трансформації. Вступ до лекції Ця завершальна лекція є підсумком всього матеріалу та аналізом потенціалу та можливостей соціальних медіа в адвокаційних (лобістських) кампаніях, тобто відстоюванні окремими групами або суспільством своїх інтересів, проведення громадських ініціатив. Одним з інструментів соціальної комунікації є цивілізоване лобіювання, а також його різновид інтернет-лобіювання, однак ще не всі працівники третього сектору ознайомлені з перевагами використання Інтернету для побудови громадянського суспільства. Згідно з визначенням Ю. Ганжурова, лобіювання – це форма політичної комунікації, що являє собою механізм впливу груп тиску на процес прийняття органами влади 1 . Так, лобіювання можуть використовувати організації третього сектору для: реорганізації бюрократичної структури з метою оптимізації її діяльності; упливу на ухвалення рішень щодо конкретного рішення; зміни тарифів на ті чи на ті управлінські послуги; обстоювання інтересів певної групи впливу тощо. На думку досвідченого російського практика та теоретика з лобіювання А. Вуйми, щоб переконати владу будь-якого рівня в необхідності рішення, найчастіше потрібно довести їй, що воно потрібне населенню, тобто донести до адміністрації повідомлення щодо бажання великої кількості людей 2 , а далі багато що залежить від конфлікту інтересів 3 . Але ніколи не варто забувати, що влада не може ігнорувати вимоги народу. Представники влади змушені тим чи тим чином реагувати: або підкорятися вимогам, або йти на конфронтацію. Умовно лобіювання для НГО можна розділити за різними критеріями, наприклад, за географією (світові, загальнодержавні, локальні) або локалізацією (медіалобіювання в мережі та традиційне лобіювання). Ми навмисне не згадуємо такий антипод цивілізованого обстоювання інтересів, як коридорне (кабінетне) лобіювання, оскільки вважаємо, що, по- перше, воно є синонімом корупції, по-друге, щороку його ефективність знижується, хоча вряд чи коли-небудь зійде нанівець остаточно (як і такі девіантні соціальні феномени на кшталт хабарництва, проституції, наркоманії тощо). Щоб організації третього сектору досягнути чогось, її керівництву та складу потрібно чітко розуміти певну структуру, робочий механізм, за яким організовують будь -яке лобіювання. Без чіткого відпрацювання всіх елементів успіху навряд чи буде досягнуто. Спочатку формують повідомлення – ту проблему, проти якої діють суб’єкти лобіювання, наприклад, купа піску на виїзді з двору багатоповерхівки. Наступний крок – формулювання абсолютно конкретного вирішення цієї проблеми – змусити голову ЖЕКу дати команду своїм підлеглим на усунення купи піску. Для цього потрібно чітко визначити оптимальну форму донесення цієї інформації до відома представника влади – телефонний дзвінок службовцю від голови будкому, мітинг, відкритий лист жителів будинку чи залучення телевізійної бригади вечірніх новин місцевого ТБ. 1 Ганжуров Ю. С. Парламент України в політичній комунікації: політологічний аналіз : автореф. дис. ... д-ра наук із державного управління : спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси” / Ю. С. Ганжуров – К., 2008. 2 Вуйма А. Ю. Лоббирование. Как добиться от власти нужных решений / А. Ю. Вуйма. – Спб. : 2008. – С. 13. 3 Лісничук О. В. Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз : автореф. дис. ... канд. політ. наук : спец. „Політичні інститути та процеси” / О. В. Лісничук. – К., 2000.
12
Embed
Лобіювання: соціальні медіа та суспільно-політичні трансформації
This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Transcript
Лекція № 14. Лобіювання: соціальні медіа та суспільно-політичні трансформації.
Вступ до лекції
Ця завершальна лекція є підсумком всього матеріалу та
аналізом потенціалу та можливостей соціальних медіа
в адвокаційних (лобістських) кампаніях, тобто
відстоюванні окремими групами або суспільством
своїх інтересів, проведення громадських ініціатив.
Одним з інструментів соціальної комунікації є
цивілізоване лобіювання, а також його різновид
інтернет-лобіювання, однак ще не всі працівники
третього сектору ознайомлені з перевагами
використання Інтернету для побудови громадянського
суспільства.
Згідно з визначенням Ю. Ганжурова, лобіювання – це форма політичної комунікації, що
являє собою механізм впливу груп тиску на процес прийняття органами влади1. Так,
лобіювання можуть використовувати організації третього сектору для: реорганізації
бюрократичної структури з метою оптимізації її діяльності; упливу на ухвалення рішень
щодо конкретного рішення; зміни тарифів на ті чи на ті управлінські послуги; обстоювання
інтересів певної групи впливу тощо.
На думку досвідченого російського практика та теоретика з лобіювання А. Вуйми, щоб
переконати владу будь-якого рівня в необхідності рішення, найчастіше потрібно довести їй,
що воно потрібне населенню, тобто донести до адміністрації повідомлення щодо бажання
великої кількості людей2, а далі багато що залежить від конфлікту інтересів
3. Але ніколи не
варто забувати, що влада не може ігнорувати вимоги народу. Представники влади змушені
тим чи тим чином реагувати: або підкорятися вимогам, або йти на конфронтацію.
Умовно лобіювання для НГО можна розділити за різними критеріями, наприклад, за
географією (світові, загальнодержавні, локальні) або локалізацією (медіалобіювання в
мережі та традиційне лобіювання). Ми навмисне не згадуємо такий антипод цивілізованого
обстоювання інтересів, як коридорне (кабінетне) лобіювання, оскільки вважаємо, що, по-
перше, воно є синонімом корупції, по-друге, щороку його ефективність знижується, хоча
вряд чи коли-небудь зійде нанівець остаточно (як і такі девіантні соціальні феномени на
кшталт хабарництва, проституції, наркоманії тощо).
Щоб організації третього сектору досягнути чогось, її керівництву та складу потрібно чітко
розуміти певну структуру, робочий механізм, за яким організовують будь-яке лобіювання.
Без чіткого відпрацювання всіх елементів успіху навряд чи буде досягнуто. Спочатку
формують повідомлення – ту проблему, проти якої діють суб’єкти лобіювання, наприклад,
купа піску на виїзді з двору багатоповерхівки. Наступний крок – формулювання абсолютно
конкретного вирішення цієї проблеми – змусити голову ЖЕКу дати команду своїм підлеглим
на усунення купи піску.
Для цього потрібно чітко визначити оптимальну форму донесення цієї інформації до відома
представника влади – телефонний дзвінок службовцю від голови будкому, мітинг, відкритий
лист жителів будинку чи залучення телевізійної бригади вечірніх новин місцевого ТБ.
1 Ганжуров Ю. С. Парламент України в політичній комунікації: політологічний аналіз : автореф. дис. ... д-ра
наук із державного управління : спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси” / Ю. С. Ганжуров – К., 2008. 2 Вуйма А. Ю. Лоббирование. Как добиться от власти нужных решений / А. Ю. Вуйма. – Спб. : 2008. – С. 13.
3 Лісничук О. В. Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз : автореф. дис. ... канд.
політ. наук : спец. „Політичні інститути та процеси” / О. В. Лісничук. – К., 2000.
Четвертим кроком стане створення події, такого інформаційного приводу, на який зверне
увагу якомога більша аудиторія. Зазвичай вистачає запрошення чиновника на тематичні
збори жителів будинку. Але якщо існує конфлікт інтересів (купа піску належить місцевому
багатієві, який дав хабара службовцю за те, аби ніхто її звідти не прибрав), то доводиться
залучати більше сил та проводити серйозніші лобістські заходи, щоб якось уплинути на
відповідального або навіть прибрати його з посади. На Заході такі технології називають
grassroots (корені трави).
Найлегшими техніками традиційного лобіювання для представників низової ініціативи є
мітинги та листи. При цьому потрібно розуміти, що влада – поняття віртуальне, а отже, її
представники бояться будь-яких, навіть законних, навіть тимчасових заперечень її
законності. Такі зустрічі громадян із певними вимогами – універсальний прийом
представлення інтересів зацікавленої групи. Головна мета – донести інформацію, месидж не
тільки до адресата, тобто чиновника, який часто просто зобов’язаний виконати свій
посадовий обов’язок, а до загалу, аудиторії.
Акції прямої дії на виконання судових рішень постійно організовують вже кілька років
поспіль ліві активісти низової ініціативи SOK (www.SaveOldKyiv.org). Часто для досягнення
своєї мети низка НГО об’єднується з іншими акторами, наприклад, представниками другого
сектору, у коаліції.
Ще одна історія вдалого лобіювання спільноти третього сектору на місцевому рівні
відбулася в місті Рівне восени 2008 року. Тут державні службовці (представники першого
сектору) були залучені для тиску на бізнес-організацію (другий сектор) Тоді спільноті
молодих протестантів на чолі із С. Терентьєвим, нині активістом „Опори”, які становили
громадську організацію „Новий рівень”, не сподобався лайтбокс з оголеною дівчиною, що
рекламує комп’ютери. На вимогу зняти провокативний плакат власники не відреагували.
Тоді представники НГО запросили з Києва представника Національної експертної комісії із
захисту суспільної моралі та депутата міської ради. Усе це дійство було зняте у вигляді
спеціального репортажу для вечірніх новин „Ехо подій” місцевого каналу „Сфера ТВ”. На
плівці зафіксоване також опитування більше ніж десятка перехожих щодо їхнього ставлення
до плакату – плюралізму думок також було дотримано. Після „профілактичної розмови”
власник залишив лише силует дівчини на плакаті, написавши на ньому „цензура”. На одному
з форумів він висловив припущення, що дії громадської організації проплачені конкурентами
і є наступом на свободу слова4.
Інтернет-лобіювання
Інтернет-лобіювання певної ініціативи називають
netroots за аналогією з grassroots5. Хвиля акцій
протесту накрила арабські країни: слідом за
революціями в Тунісі та Єгипті вибухнули Алжир,
Іран, Бахрейн, Лівія. Усі ці події об’єднувала одна річ –
демонстранти координували свої дії за допомогою
соціальних медіа Facebook і Twitter6.
Революція 2.0 в Єгипті почалася з того, що після
вбивства в Олександрії поліцейськими 28-річного
4 Репортаж про боротьбу з рекламою. // YouTube –
http://www.youtube.com/watch?v=an0UEjlu1bM&feature=player_embedded. 5 Kenny C. Hello, I’m a Democrat, In These Times (http://www.inthesetimes.com/article/3202/hello_im_a_democrat).
6 Галустян А., Кузьменкова О. «Retweet-революция», The New Times, 21 февраля 2011 года