Інвестиційний менеджмент

0

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізька державна інженерна академія

Мамотенко Д.Ю.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Навчально-методичний посібник для студентів

напрямку 030601 «Менеджмент»

спеціальності 7.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування»

та 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування»

денної та заочної форм навчання

Запоріжжя

2012

1

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізька державна інженерна академія

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Навчально-методичний посібник для студентів

напряму 030601 «Менеджмент»

спеціальності 7.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування»

та 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування»

денної та заочної форм навчання

Рекомендовано до видання

на засіданні кафедри МО,

протокол № 16 від 07/02/2012 р.

2

Інвестиційний менеджмент: Навчально-методичний посібник для студентів

денної та заочної форм навчання напряму 030601 «Менеджмент» спеціальності

7.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування» та 8.03060101

«Менеджмент організацій і адміністрування»

/ Укл.: Д.Ю. Мамотенко – Запоріжжя: РВВ ЗДІА, 2012. - 153 с.

Укладач: Мамотенко Д.Ю. к.е.н., доцент

Відповідальний за випуск : зав. кафедрою МО

д.ф.н., професор В.Г. Воронкова

3

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................................... 6

1. СУТНІСТЬ, МЕТА ТА ФУНКЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ .... 8

1.1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства ............................. 8

1.2. Поняття валових та чистих інвестицій ................................................................... 10

1.3. Класифікація інвестицій підприємства .................................................................. 10

1.4. Сучасні форми державного регулювання інвестиційної діяльності підприємств

в Україні ..................................................................................................................... 12

1.5. Суб'єкти інвестування, їх основні типи ................................................................. 14

1.6. Поняття та основна мета інвестиційного менеджменту ...................................... 16

1.7. Основні завдання інвестиційного менеджменту ................................................... 17

1.8. Основні функції інвестиційного менеджменту ..................................................... 18

Контрольні питання до семінарського заняття .................................................................. 19

Дискусійні питання до семінарського заняття .................................................................. 19

Питання для самостійного вивчення .................................................................................. 19

Теми рефератів ...................................................................................................................... 19

Тестові завдання з теми ........................................................................................................ 19

2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ................................................................ 22

2.1. Концепція оцінки вартості грошей у часі. Методичний інструментарій

визначення майбутньої і теперішньої вартості чистого грошового потоку від

інвестиційної діяльності .......................................................................................... 22

2.2. Інфляція та її вплив на результати інвестиційної діяльності ............................. 25

2.3. Поняття, класифікація та оцінки рівня інвестиційних ризиків .......................... 27

2.4. Модель оцінки капітальних активів. Лінія надійності інвестиційного ринку . 29

2.5. Поняття ліквідності інвестицій. Премія за ліквідність інвестицій та методи її

розрахунку ................................................................................................................ 33


Завдання до практичного заняття ........................................................................................ 34

Практичне завдання для самостійної роботи ..................................................................... 35

Теми рефератів ...................................................................................................................... 37


3. ОЦІНКА ТА ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ 3.1. Характеристика інвестиційного ринку .................................................................. 40

3.2. Кон'юнктура інвестиційного ринку ....................................................................... 41

3.3. Інвестиційний клімат ............................................................................................... 42

3.4. Інвестиційна привабливість об’єктів ринку інвестицій ..................................... 43


Дискусійні питання до семінарського заняття .................................................................. 51


Завдання для самостійної роботи ....................................................................................... 51

Теми рефератів ...................................................................................................................... 52


4. ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА 4.1. Сутність інвестиційної стратегії підприємства .................................................... 54

4.2. Принципи і послідовність розробки інвестиційної стратегії підприємства ..... 55

4.3. Обґрунтування стратегічних напрямків і форм інвестиційної діяльності ........ 60

4.4. Оцінка результативності розробленої інвестиційної стратегії ........................... 63



4

Теми рефератів ...................................................................................................................... 65


5. ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

ПІДПРИЄМСТВА .......................................................................................................... 66

5.1. Поняття інвестиційного капіталу інвестиційних ресурсів підприємства,

класифікація, форми залучення. ............................................................................ 66

5.2. Завдання та основні етапи розробки політики формування інвестиційних

ресурсів підприємства. ............................................................................................ 69

5.3. Поняття та оцінка вартості інвестиційних ресурсів. Середньозважена вартість

інвестиційного капіталу .......................................................................................... 70

5.4. Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів за

формами залучення і видами .................................................................................. 75



Завдання до практичного заняття ........................................................................................ 75

Теми рефератів ...................................................................................................................... 78


6. УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА ............. 80

6.1. Роль реального інвестування в розвитку підприємств. Характеристика

основних форм реальних інвестицій підприємства. ............................................ 80

6.2. Методичні засади управління реальними інвестиціями підприємства. Основні

етапи процесу управління реальними інвестиціями на підприємстві ............... 81

6.3. Бізнес-план реального інвестиційного проекту, методичні засади його

розробки. Зміст бізнес-плану інвестиційного проекту та характеристика

основних його розділів ............................................................................................ 84

6.4. Принципи оперативного управління реалізацією реальних інвестиційних

проектів ..................................................................................................................... 84



Теми рефератів ...................................................................................................................... 90


7. ПРАВИЛА ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ .................................... 92

7.1. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів ........................................ 92

7.2. Методи оцінки аналізу ризику інвестицій ............................................................ 98

7.3. Управління інвестиційними ризиками ................................................................ 100

Контрольні питання до семінарського заняття ................................................................ 101

Завдання до практичного заняття ...................................................................................... 101

Практичне завдання для самостійної роботи ................................................................... 102

Тестові завдання з теми ...................................................................................................... 104

8. ФОРМУВАННЯ ПРОГРАМИ РЕАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА .......................................................................................................................................... 106

8.1. Поняття програми реальних інвестицій та принципи її формування. ............. 106

8.2. Основні етапи формування програми реальних інвестицій на підприємстві 107

8.3. Методичні підходи до відбору реальних інвестиційних проектів, що можуть

включатися до програми реальних інвестицій підприємства .......................... 108

8.4. Критерії відбору до програми реальних інвестиційних проектів .................... 109

8.5. Оптимізація програми реальних інвестицій підприємства ............................... 112


Питання для самостійного вивчення ................................................................................ 112


5

9. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА ....................................................................................................... 114

9.1. Поняття інноваційних інвестицій підприємства та характеристика їх основних

форм. ........................................................................................................................ 114

9.2. Мета та принципи інноваційної діяльності ........................................................ 116

9.3. Ресурси фінансування інновацій .......................................................................... 119




10. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА .... 123

10.1. Особливості здійснення фінансових інвестицій на підприємстві ......... 123

10.2. Характеристика основних інструментів інвестування фондового ринку

України .................................................................................................................... 124

10.3. Основні етапи процесу розробки політики управління фінансовими

інвестиціями на підприємстві ............................................................................... 127

10.4. Принципи й методи оцінки інвестиційної привабливості фінансових

інструментів ............................................................................................................ 130



Практичне завдання для самостійної роботи ................................................................... 135


11. УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЕМ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

ПІДПРИЄМСТВА ....................................................................................................... 138

11.1. Портфель фінансових інвестицій: сутність і класифікація .................... 138

11.2. Принципи і послідовність здійснення процесу формування портфеля

фінансових інвестицій підприємства ................................................................... 138

11.3. Обґрунтування управлінських рішень щодо реконструкції портфеля

фінансових інвестицій, ефективних форм реінвестування капіталу ............... 146




Теми рефератів .................................................................................................................... 147


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ........................................................................................... 150

6

ВСТУП

Розвиток будь – якої держави неможливий без динамічних інвестиційних

процесів, структурного і якісного оновлення економіки й створення ринкової

інфраструктури. Для здійснення інвестицій надзвичайно важливе значення має

об’єктивна економічна оцінка результатів впровадження тих чи інших проектних

рішень. З особливою актуальністю необхідність впровадження сучасних методів

економічної оцінки фінансово-економічних рішень виникає в галузях, що активно

розвиваються. Ця обставина потребує від спеціалістів з менеджменту володіння

основними поняттями й навичками визначення потреб в інвестиціях і оцінки

ефективності їх вкладення.

Навчально-методичний посібник «Інвестиційний менеджмент» розроблено

згідно з вимогами освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних

програм підготовки магістрів і спеціалістів за спеціальністю «Менеджмент

організацій». У навчальному посібнику послідовно викладено теоретичні й

методологічні аспекти інвестиційного менеджменту. Висвітлено сутність і

класифікацію інвестицій та наведено їх характеристику. Визначені особливості

інвестиційної діяльності та інвестиційного ринку. Розглянуто основні проблеми

інвестиційного менеджменту, що виникають у процесі діяльності суб'єктів

господарювання.

Метою навчально-методичного посібника «Інвестиційний менеджмент» є

формування у студентів сучасного економічного мислення та системи спеціальних

знань у галузі управління інвестиційною діяльністю підприємств, відповідних

компетенцій на основі засвоєння основних теоретичних положень та опанування

необхідними практичними навичками, що дозволяють ефективно здійснювати цю

діяльність на підприємстві.

Даний посібник допомагає підготовити студентів к рішенню таких питань:

- сучасні методи оцінки та прогнозування інвестиційного ринку;

- розробка інвестиційної стратегії підприємства;

- визначення основних підходів до формування інвестиційних рішень з вибору

напрямів та інструментів інвестування;

- правила прийняття рішень щодо реальних інвестиційних проектів підприємства;

- методи оцінки ефективності, ризиків, ліквідності окремих реальних проектів та

фінансових інструментів, що є об'єктами інвестування;

- формування інвестиційної програми та інвестиційного портфеля підприємства, їх

оцінка та оптимізація;

- оперативне управління інвестиційною програмою та інвестиційним портфелем

підприємства.

Результатом вивчення дисципліни «Інвестиційний менеджмент» є набуття

студентами таких компетенцій:

- формулювання цілей інвестиційної діяльності підприємства;

- формування системи організаційного та інформаційного забезпечення

інвестиційного менеджменту на підприємстві, здійснення інвестиційного аналізу

та планування інвестиційної діяльності, забезпечування контролю за основними

формами та напрямами інвестиційної діяльності підприємства;

- уміння застосовувати основні методи прогнозування інвестиційного ринку;

- розроблення бізнес-планів реальних інвестиційних проектів, обґрунтування

інвестиційної програми;

- уміння здійснювати оцінку фінансових інвестицій та формувати інвестиційний

портфель підприємства;

7

- проводити оцінку інвестиційних ризиків, обґрунтовувати методи їх мінімізації.

Теоретичний матеріал у посібнику підкріплено практичними викладками, що

дозволяє на прикладах розглянути найбільш типові питання, що зустрічаються в

сфері бізнесу при застосуванні інвестиційного менеджменту. Наприкінці кожного

розділу подано питання до семінарського заняття, практичні завдання, тести.

Важливою складовою роботи студентів є самостійна підготовка матеріалів,

питань, завдань з кожної теми навчального курсу. Значно підвищується значення та

статус самостійної роботи при введенні кредитно-модульної технології навчання, за

якою скорочується обсяг аудиторної роботи.

Мета самостійної роботи - сприяти засвоєнню в повному обсязі навчальної

програми та формуванню самостійності як особистісної риси та важливої професійної

якості - уміння систематизувати, планувати та контролювати власну діяльність.

Форми самостійної роботи:

- опрацювання лекційного матеріалу;

- підготовка до практичних занять;

- самостійна робота з підручником, науковою та періодичною літературою;

- вивчення та аналіз законодавчих та нормативних документів;

- пошук і опрацювання матеріалів через мережу Інтернет;

- узагальнення та аналіз фактичних даних;

- проведення самостійних наукових досліджень;

- підготовка аналітичних записок, доповідей, рефератів, презентацій;

- виконання індивідуальних завдань;

- підготовка до іспиту.

Таким чином, в навчально-методичний посібник включено завдання для

самостійної роботи студентів: частина обов’язкового теоретичного програмного

матеріалу, а також практичні самостійні завдання.

Навчально-методичний посібник призначен для підготовки до практичних та

семінарських занять, самостійної та індивідуальної роботи над дисципліною,

підготовки до іспиту студентів як денної, так і заочної форм навчання.

8

1. СУТНІСТЬ, МЕТА ТА ФУНКЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства.

1.2. Поняття валових та чистих інвестицій.

1.3. Класифікація інвестицій підприємства.

1.4. Сучасні форми державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні.

1.5. Суб'єкти інвестування, їх основні типи.

1.6. Поняття та основна мета інвестиційного менеджменту.

1.7. Основні завдання інвестиційного менеджменту.

1.8. Основні функції інвестиційного менеджменту.

1.1 Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства. Світовий

досвід свідчить, що країни з перехідною економікою не в змозі розвивати

господарство без залучення й ефективного використання інвестицій. Акумулюючи

підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних

технологій та менеджменту, інвестиції не тільки сприяють формуванню національних

інвестиційних ринків, але й пожвавлюють ринки товарів та послуг. Крім того,

інвестиції, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації та

дозволяють вирішувати соціальні проблеми трансформаційного періоду.

До початку 90-х років в Україні категорії «інвестиції» не знаходилось місця як

у теорії, так і на практиці. Уперше - це поняття у вітчизняній економічній літературі

почало зустрічатися, коли підмінялось поняттям «капітальні вкладення». Інвестиції

розглядались, як правило, в якості найважливішого економічного інструменту, який

характеризував діяльність будівельного комплексу. В цьому випадку капітальні

вкладення (іноді - інвестиції) аналізувались у двох аспектах: як економічна категорія

та як процес, пов'язаний з рухом грошових коштів (ресурсів).

Поступово, із формуванням в Україні основ ринкових відносин починають

змінюватися наукові світогляди сутності інвестицій (капітальних вкладень),

виникають та розвиваються чисто ринкові підходи до їх оцінки та прогнозуванню

форм, методів та принципів здійснення інвестиційної діяльності.

Існує багато модифікацій поняття «інвестицій», появлення яких обумовлено

специфікою та традиціями різних економічних шкіл та течій.

В Україні теоретичне пізнання категорії інвестицій знайшло своє

відображення в Законі України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність» -

«...інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що

вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті

якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими

цінностями можуть бути:

грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно;

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші

інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань,

оформлених у вигляді технічної інформації, навичок та виробничого досвіду,

необхідних для організації того чи іншого виробництва;

права користування землею та інші цінності» [1].

Таке визначення носить синтетичний характер указаної категорії. По-перше, в

ньому враховано динамізм інвестицій, тобто розкривається взаємозв'язок, процес

перетворення інвестиційних ресурсів у вкладення, витрати, і, по-друге, дана широка

класифікація інвестицій.

9

У відповідності до Закону України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну

діяльність» № 1560 - XII інвестиційна діяльність визначена як сукупність

практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій.

Вона здійснюється на основі:

- інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами,

господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;

- державного інвестування, яке здійснюється органами влади та управління

України, а також державними підприємствами та установами;

- іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами,

юридичними та фізичними особами;

- спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними

особами України та інших держав [1].

Інвестиційна діяльність розглядається як інвестиційний процес:

мотивація інвестиційної діяльності;

прогнозування та програмування інвестицій;

обґрунтування доцільності інвестицій;

страхування інвестицій;

державне регулювання інвестиційного процесу;

планування інвестицій;

фінансування інвестиційного процесу;

проектування та ціноутворення;

забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами;

освоєння інвестицій;

підготовка до виробництва продукції;

попередня здача в експлуатацію;

кінцева здача об'єкта в експлуатацію.

Звичайно, інвестиційний процес розпочинається з мотивації інвестиційної

діяльності. Основним мотивом такої діяльності є надлишок певних коштів у суб'єкта

господарювання або приватної особи, яких не влаштовують відсотки за банківськими

депозитами. Інвестор, що є власником цих нагромаджень (збережень), прагне

придбати на інвестиційному ринку фінансові активи або інвестиційні товари (реальні

активи), тобто здійснити інвестиції.

При виборі об'єкта інвестування проводиться низка передінвестиційних

досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяться маркетингові

дослідження, оцінюються напрямки інвестування. Обґрунтування доцільності

інвестицій потребує розгляду якомога більшої кількості інвестиційних проектів із

метою вибору найкращого. Звичайно, в цій справі інвестору допомагають інші

учасники (посередники) інвестиційного процесу.

Для інвестування, як правило, не вистачає власних коштів інвестора і тому він

прагне одержати позичковий, або залучений капітал, тобто використати інші джерела

фінансування, крім власних. Визначення джерел фінансування (інвестиційних

ресурсів), обґрунтування їх структури передує інвестуванню, воно необхідне для

переконання й залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.

Ресурсне забезпечення об'єкту інвестування здійснюється також за допомогою

інших учасників інвестиційної діяльності, як правило, на контрактних засадах.

Освоєння інвестицій означає їх, капіталізацію, тобто створення фінансових та

реальних активів. Уведенням в експлуатацію не закінчується реалізація

інвестиційного проекту. У процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для

10

підтримки виробництва і його розвитку, таким чином, починається знову процес

передінвестиційних досліджень.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому

числі основні фонди й оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного

господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція,

інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення та використання яких не

відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та

інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та

інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняється законом.

1.2. Поняття валових та чистих інвестицій. В економічному аналізі

розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції характеризують загальний обсяг інвестиційних коштів у

певному періоді, спрямованих на відтворення (нове будівництво, реконструкція,

розширення, придбання засобів виробництва), приріст товарно-матеріальних запасів,

а також на підтримання діючих потужностей [30].

Чисті інвестиції є вкладенням коштів у виробничі фонди, що заново

створюються, та виробничий апарат, що відновлюються. Вони дорівнюють сумі

валових інвестицій, зменшеній на суму амортизаційних відрахувань у певному

періоді [30].

Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного

розвитку країни в розрізі співвідношення між простим та розширеним відтворенням.

Якщо сума чистих інвестицій складає від’ємну величину (тобто обсяг

валових інвестицій менший суми амортизаційних відрахувань), це означає зниження

виробничого потенціалу і, як наслідок, зменшення обсягу випуску продукції.

Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (обсяг валових інвестицій

дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це говорить про відсутність

економічного росту, бо виробничий потенціал залишається при цьому незмінним.

І нарешті, якщо сума чистих інвестицій є додатною величиною (обсяг

валових інвестицій перевищує амортизаційні відрахування), це означає, що економіка

знаходиться на стадії розвитку, бо забезпечується розширене відтворення її

виробничого потенціалу.

Зростання обсягу чистих інвестицій зумовлює збільшення доходів, причому

темпи зростання суми доходів значно перевищують темпи росту обсягу чистих

інвестицій. В економічній теорії цей процес називається «ефект мультиплікатора».

1.3. Класифікація інвестицій підприємства. Інвестиції в об’єкти

підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. В економічній теорії і на

практиці з метою ведення обліку, аналізу і планування інвестиції класифікують за

окремими ознаками [48].

1. За об’єктами вкладення. В економічній теорії принциповою ознакою

класифікації інвестицій є виділення реальних та фінансових інвестицій.

Реальні інвестиції – це вкладення коштів у реальні активи як матеріальні

(виробничі основні та оборотні фонди, будівлі, споруди, обладнання, товарно-

матеріальні цінності), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, «ноу-хау», технічна,

науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна).

Фінансові інвестиції – вкладення коштів у різні фінансові інструменти

(активи), наприклад, фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові)

банківські вкладення, депозити, паї і т.д.

11

2. За способом участі в інвестиційному процесі виділяють прямі та непрямі

інвестиції.

Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі

об’єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюють

підготовлені інвестори, які мають достатньо інформації про об’єкт інвестування і

знають механізм інвестування. Прямі інвестиції, як правило, здійснюються у формі

кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом

акцій компанії.

Непрямі інвестиції – під ними розуміють інвестування, опосередковане третіми

особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). Не усі інвестори мають

достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування та подальшого

управління ними. У цьому випадку вони придбавають цінні папери, що випускаються

інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні

сертифікати інвестиційних фондів або інвестиційних компаній), а останні

розміщують зібрані таким чином інвестиційні кошти на власний розсуд у найбільш

ефективні об’єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані доходи

розподіляють серед своїх клієнтів.

3. Залежно від форми власності інвесторів розрізняють державні, приватні,

іноземні та спільні інвестиції.

Державні інвестиції – це вкладення, які здійснюють центральні і місцеві органи

влади та управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і залучених

коштів, а також інвестиції державних підприємств та закладів за рахунок власних і

залучених коштів.

Приватні інвестиції – вкладення коштів громадянами, а також підприємствами

недержавних форм власності, перш за все, колективної (акціонерні товариства і

кооперативи).

Іноземні інвестиції – вкладення, які здійснюються іноземними громадянами,

юридичними особами та державами.

Спільні інвестиції – вкладення, що здійснюються суб’єктами даної країни та

іноземних держав, а також інвестиції підприємств за участю іноземних інвесторів.

4. За періодом інвестування виділяють короткострокові та довгострокові

інвестиції.

Короткострокові інвестиції – це вкладення капіталу на період, що не

перевищує одного року (наприклад, короткострокові депозитні вклади, купівля

короткострокових ощадних сертифікатів тощо).

Довгострокові інвестиції – вкладення капіталу на період більше одного року.

Це критерій, прийнятий у практиці обліку, але, як свідчить досвід, він потребує

подальшої деталізації. У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові

інвестиції деталізуються наступним чином: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років; в) від 3

до 5 років; г) більше 5 років.

5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції внутрішні та зовнішні.

Внутрішні інвестиції – вкладення коштів в об’єкти інвестування, розташовані в

територіальних межах даної країни.

Зовнішні інвестиції (вивезення капіталу) – вкладення коштів в об’єкти

інвестування, розташовані за межами даної країни. До них належить і купівля різних

фінансових інструментів інших країн – акцій іноземних компаній, облігацій інших

держав.

Наведена класифікація інвестицій відображає найбільш суттєві їх ознаки, а при

необхідності вона може бути поглиблена

залежно від підприємницької або

дослідницької мети.

12

1.4. Сучасні форми державного регулювання інвестиційної діяльності в

Україні. Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою

реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Державне

регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями,

а також регулювання умов інвестиційної діяльності й контроль за її здійсненням усіма

інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом

прямого (адміністративно-правового) та непрямого втручання в інвестиційну

діяльність ( рис. 1.1).

Рис. 1.1 - Важелі державного впливу на інвестиційний клімат

Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні,

регулюються Законом «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.[1] та

іншими законодавчими актами України. Інвестиційна діяльність суб'єктів України за

її межами регулюється законодавством іноземної держави, на території якої ця

діяльність здійснюється, відповідними договорами України, а також спеціальним

законодавством України. Особливості здійснення інвестиційної діяльності на

території України суб'єктами інвестиційної діяльності, розташованими за межами

України, а також цих суб'єктів і суб'єктів України в зонах вільного підприємництва на

Україні визначаються спеціальним законодавством України. При цьому створюються

пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш

важливих для задоволення суспільних потреб напрямах.

Форми державного регулювання

інвестиційної діяльності

Інвестиційний клімат

- прийняття законів та інших

нормативних актів, що регулюють

інвестиційну діяльність;

- надання фінансової допомоги у вигляді

дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних

позик на розвиток окремих регіонів,

галузей, виробництв;

- встановлення державних норм та

стандартів;

- встановлення антимонопольних заходів;

- регулювання участі інвестора у

приватизації власності;

- визначення умов користування землею,

водою та іншими природними ресурсами;

- проведення обов’язкової державної

експертизи інвестиційних програм та

проектів будівництва;

- забезпечення захисту інвестицій тощо.

- бюджетно-податкова політика;

- грошово-кредитна політика;

- амортизаційна політика;

- регулювання фондового ринку;

- інноваційна політика;

- політика заохочення іноземних

інвестицій;

- інші непрямі форми державного

регулювання інвестиційної

діяльності.

Прямі

Непрямі

13

Одним із найважливіших методів державного регулювання інвестиційної

діяльності є обов'язкова комплексна державна експертиза інвестиційних програм та

проектів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок

затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх

комплексної державної експертизи» від 11 квітня 2002 р. № 483 інвестиційні

програми й проекти будівництва незалежно від джерел фінансування підлягають

обов'язковій комплексній державній експертизі у повному обсязі, крім об'єктів,

затвердження проектів будівництва яких не потребує висновку комплексної

державної експертизи.

Основними формами непрямого регулювання державою інвестиційної

діяльності є: створення відповідного інвестиційного середовища (політичного,

економічного, правового, соціального), що передбачає, у свою чергу, крім створення

певних економічних умов господарювання для суб'єктів інвестиційної діяльності й

методи макроекономічного впливу на інтенсивність інвестування через бюджетно-

податкову, грошово-кредитну, амортизаційну та інноваційну політики, а також

політику сприяння залученню іноземних інвестицій [36].

Бюджетно-податкова політика держави направлена, у першу чергу, на

систему заходів, пов'язаних з перерозподілом доходів підприємств і громадян країни,

з метою оптимального формування дохідної частини бюджету й збереження у

підприємств ринкових стимулів до інвестиційної діяльності та одержання прибутків.

Оскільки бюджет складається з доходної та витратної частини, то і бюджетні методи

регулювання інвестиційної діяльності можна розділити за двома напрямками:

податкова політика держави та державне управління видатковою частиною бюджету.

Податкова політика держави вважається одним із найвагоміших напрямків

регулювання інвестиційної діяльності. Важлива роль в активізації інвестиційної

діяльності засобами податкової політики належить загальному рівню оподаткування

та ставкам окремих податків, які формують обсяги прибутків господарюючих

суб'єктів. Стратегічною метою податкової політики є створення стабільної податкової

системи, яка забезпечувала б достатній обсяг надходжень до бюджетів усіх рівнів,

ефективне функціонування економіки, створення умов для подальшого інтегрування

України до світової економіки.

Державне управління видатковою частиною бюджету є дієвим механізмом

або засобом впливу на економічне зростання й підвищення інвестиційної активності.

Бюджетне регулювання інвестицій здійснюється переважно через: визначення обсягів

бюджетного фінансування та кредитування для пріоритетних галузей економіки;

державні контракти, за допомогою яких можна регулювати інвестиційну активність

підприємств недержавної форми власності, продукція яких є важливою необхідністю

для державного споживання. Розробка, фінансування та реалізація цільових

комплексних програм - це також одна з форм державного регулювання, а у країнах із

ринковою економікою вона є основною формою програмного управління.

Значний вплив на рівень інвестиційної активності має грошово-кредитна

політика держави, яка проводиться Національним банком України, і в рамках якої

можуть застосовуватися інструменти прямого державного регулювання. У даному

випадку об'єктом регулювання виступає грошова маса, яка у відповідних

співвідношеннях з основними макроекономічними показниками позитивно або

негативно впливає на економічне зростання в країні та на рівень інвестиційної

активності. Суб'єктом грошово-кредитної політики виступає НБУ, який здійснює

грошову емісію та за допомогою арсеналу засобів, а саме ставки рефінансування,

норми обов'язкових резервів, операцій на відкритому ринку та валютних

14

інтервенцій, впливає на рішення суб'єктів господарювання про доцільність

інвестування.

Значний вплив на рівень інвестиційної активності в Україні має й

амортизаційна політика, яка мас бути спрямована на підвищення фінансової

заінтересованості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний

капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.

В Україні підприємству надано можливість самостійно вибирати метод

амортизації [25]. Підприємства можуть також використовувати і податковий

метод нарахування амортизації, яким встановлено конкретні норми амортизації

та чітко регламентовано порядок її нарахування. Податкову амортизацію можна,

по суті, розглядати і як пільгу для підприємств, які інвестують свій капітал у

розширення виробництва, придбання основних фондів і підтримання їх у

належному стані.

1.5. Суб'єкти інвестування, їх основні типи. Суб'єктами інвестиційної

діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а

також держави. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають

рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних

цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників,

кредиторів, покупців. А також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної

діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та

юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій, як

виконавці замовлень, або на підставі доручення інвестора [29].

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути виробничо-господарські

утворення, держава через свої інституції, фінансові установи, а також інші

функціональні учасники.

Зокрема, до виробничо-господарських утворень відносять:

1. Акціонерні товариства - це товариства, які мають статутний фонд,

поділений на певну кількість акцій. Акціонерне товариство несе відповідальність за

своїми зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть

відповідальність пропорційно до кількості акцій, що їм належать. Статут товариства

складається з не менше ніж 1250 мінімальних заробітних плат. Воно може бути

відкритим або закритим. У свою чергу, закрите може бути реорганізоване у відкрите

шляхом перереєстрації акцій.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю - це товариства, статутний фонд

яких повинен становити не менше 625 мінімальних заробітних плат. Статутний фонд

поділяється на частки, розмір яких визначено установчими документами. Учасники

товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків або пропорційно до них.

Зміна вартості майна, а також додаткові внески учасників не впливає на розмір їх

частки у статутному фонді.

3. Товариства з додатковою відповідальністю - це товариства, статутний фонд

яких поділяється на частки, що належать учасникам. Учасники відповідають за

боргами товариства пропорційно до своїх внесків, а в разі нестачі коштів -

додатковим майном, що належить всім учасникам товариства. Граничний розмір

відповідальності визначено установчими документами.

4. Повні товариство - це товариства, всі учасники якого займаються спільною

підприємницькою діяльністю і несуть колективну відповідальність за зобов'язаннями

товариства всім своїм майном, причому відповідальність учасники несуть незалежно

від часу виникнення боргів;

15

5. Командитні товариство - це товариства, які включають поряд з одним або

кількома членами, що несуть повну відповідальність, також одного або декількох

учасників, відповідальність яких обмежується сумою внесків у майні товариства.

Перші несуть солідарну відповідальність за боргами товариства і здійснюють

управління справами командитного товариства Сукупний розмір внесків других

учасників у майні товариства обмежується 50% статутного фонду і в разі ліквідації

товариства їхні внески повертають у першу чергу.

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути і виробничо-господарські

угруповання, які створюються у вигляді холдингових компаній, промислово-

фінансових груп, концернів тощо з метою поєднання своїх капіталів для спільної

інвестиційної діяльності. Зокрема:

Холдингова компанія - це компанія, суть діяльності якої полягає в придбанні

юридичними особами контрольних пакетів акцій різних компаній та здійснення

контролю над такими юридичними особами як пов'язані особи [29].

Промислово-фінансова група (ПФГ) - це велике угруповання підприємств,

банків, інших юридичних осіб, які займаються виробничою, торгівельною, фінансово-

кредитною діяльністю [14]. На відміну від холдінга, ПФГ не має компанії, що

спеціалізується на управлінні. Ці групи створюються, як правило, на міжгалузевих

засадах, що дозволяє здійснювати спільні інвестиції у великі проекти.

В Україні промислово-фінансові групи створюються двох типів: на підставі

об'єднання статутних фондів (статутні групи) та на підставі об'єднання всіх

фінансових ресурсів із єдиним управлінням (договірні групи у формі консорціуму).

Активним учасником інвестиційної діяльності є держава. Вона бере участь в

інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і побічно,

через свої інституції: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування,

Національний банк, Фонд держмайна та Державний антимонопольний комітет

Міністерство фінансів України та інші.

Держава здійснює інвестування тих галузей і виробництв, продукція яких має

загальнонаціональний характер, а при активізації інвестиційної діяльності вона може

інвестувати кошти також у розвиток виробництв, доцільність яких обґрунтовується

необхідністю прискореного розвитку економіки.

До форм побічного впливу держави на інвестиційну діяльність можна віднести

наступні: державне кредитування, державні позики, роздержавлення та приватизацію,

податкове регулювання, амортизаційну політику, ліцензування й квотування,

антимонопольні заходи, стандартизацію та інше. Засоби непрямого впливу держава

реалізує через свої інституції як учасник інвестиційного процесу. Держава здійснює

захист національного ринку шляхом митної та податкової політики, тим самим

заохочує розвиток національного виробництва, експорт товарів, прагне залучити

іноземні інвестиції.

Дійовими суб'єктами інвестиційного процесу є фінансові установи, до яких

відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання

ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664 - III [18] відносять банки,

кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії,

установи накопичувального пенсійного забезпечення, інститути спільного

інвестування та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання

фінансових послуг.

Зокрема, банки в інвестиційному процесі поряд із традиційними функціями

кредитно-розрахункового та касового обслуговування, депозитними операціями

значно розширюють свою діяльність через запровадження операцій з цінними

паперами, зокрема, виконують функції депозитаріїв та незалежних реєстраторів

16

цінних паперів акціонерних товариств; інвестиційного кредитування; проектного

фінансування; довірчих операцій; обслуговування іноземної інвестиційної діяльності.

З прийняттям Закону України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року

№ 2908 - III активізувалась діяльність і кредитних спілок - неприбуткових

організацій, заснованих фізичними особами на кооперативних засадах із метою

задоволення потреб їх членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг

за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитні спілки

надають своїм членам кредити; залучають на договірних умовах внески (вклади) на

депозитні рахунки; виступають поручителем виконання членом спілки зобов'язань

перед третіми особами та інші фінансові послуги [10].

Активними суб'єктами інвестиційної діяльності є також інститути спільного

інвестування (ІСІ), до яких відносять корпоративний інвестиційний фонд або пайовий

інвестиційний фонд, які провадять діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням)

грошових коштів інвесторів із метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні

папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Крім фінансових установ, активними суб'єктами інвестиційної діяльності є

функціональні учасники, до яких належать:

Фірми - девелопери - юридичні особи, які беруть на себе функції з повної

реалізації капіталу, що інвестується. Такі фірми самостійно здійснюють пошук

найвигіднішого місця вкладання коштів інвестора, розробку проекту, його

фінансування, реалізацію та введення в експлуатацію. Окремі функції з реалізації

проекту в цілому чи його окремого етапу може брати на себе проект-менеджер

(керівник проекту), який залучається спеціально на період реалізації інвестиційного

проекту.

Фірми-ріелтери - це фірми посередники з торгівлі нерухомістю. Вони

працюють не лише за угодами з продавцями нерухомості, а й визначають інвесторам

економічну доцільність придбання готових будівель, споруд чи незавершених

будівельних об'єктів.

Інжиніринго - консалтингові фірми - це фірми. Які займаються розробкою на

договірних засадах різного роду документації - інформаційної, науково-технічної,

проектно-кошторисної та інших. За замовленням окремого інвестора інжиніринго-

кон-салтингові фірми виконують також техніко-економічне обґрунтування проекту,

розробляють бізнес-план, здійснюють моніторинг проекту, авторський та технічний

нагляд при його виконанні, організовують та проводять тендерні торги.

Будівельні фірми - виконують весь комплекс робіт за інвестиційним проектом

(проектно-кошторисні, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні) та здають

інвестору готовий об'єкт.

Аудиторські фірми - виконують в інвестиційному процесі функції перевірки

фінансово-господарської діяльності як самого інвестора так і інших його партнерів.

Аудитори дають оцінку активів та пасивів балансів фірми, розраховують показники

ліквідності балансу, здійснюють оцінку інвестиційних якостей цінних паперів, оцінку

капіталу самого інвестора та його акціонерів.

1.6. Поняття та основна мета інвестиційного менеджменту. Найважливішою

складовою управління діяльності підприємства є інвестиційний менеджмент, який

представляє собою систему принципів та методів розробки та реалізації

управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням різних аспектів інвестиційної

діяльності. [30]. Інвестиційний менеджмент тісно пов'язаний з іншими

фундаментальними системами управління підприємства. Наприклад, із фінансовим

менеджментом через формування Інвестиційних ресурсів; із виробничим

17

менеджментом цей зв'язок опосередковується через спільне управління формуванням

основних та оборотних коштів; із менеджментом персоналу через здійснення

інтелектуальних інвестицій у робітників підприємства.

Мета інвестиційного менеджменту - максимізація добробуту власників

підприємства в поточному й перспективному періодах, забезпечення найбільш

ефективних шляхів реалізації стратегії розвитку підприємства на окремих стадіях

його життєвого циклу [29].

Ефективне управління інвестиційною діяльністю має здійснюватися на основі

таких принципів як:

Взаємозв'язок із загальною системою управління на підприємстві в цілому та з

окремими функціональними системами управління зокрема.

Спрямованість дій інвестиційного менеджменту на досягнення конкретних цілей


Визначення напрямків інвестиційного менеджменту в залежності від об 'ектів


Єдність інвестиційної стратегії та інвестиційного менеджменту на підприємстві.

Єдність інвестиційних цілей, результатів інвестиційної діяльності та засобів їх

досягнення.

Комплектність інвестиційного менеджменту, що передбачає планування, аналіз,

регулювання та контроль за інвестиційною діяльністю.

Розробка методів та засобів інвестиційного менеджменту з урахуванням

підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку та мінімізації

інвестиційних ризиків.

1.7. Основні завдання інвестиційного менеджменту. У процесі реалізації

основної мети та з урахуванням основних принципів інвестиційний менеджмент має

вирішувати такі основні завдання [29]:

- Забезпечити високий темп економічного розвитку суб'єктів « підприємництва

шляхом здійснення ефективної інвестиційної діяльності, розширення її обсягів, а

також шляхом галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї


- Максимізувати прибутки від інвестиційної діяльності, бо прибуток є не тільки

результатом інвестиційної, а й усієї господарської діяльності підприємства. Тому, при

наявності альтернативних напрямків інвестування, потрібно вибирати такий об'єкт,

який забезпечить найбільшу суму чистого прибутку в розрахунку на вкладений

капітал.

- Мінімізувати інвестиційні ризики, бо за несприятливих умов вони можуть

призвести до втрати не тільки прибутків, а й частини інвестиційного капіталу.

- Забезпечити фінансову стабільність і платоспроможність суб'єктів

підприємництва у процесі реалізації інвестиційних програм. Оскільки інвестиційна

діяльність пов'язана з вкладанням значних фінансових ресурсів, як правило, на

тривалий період, то це може призвести до зниження платоспроможності інвестора,

несвоєчасної сплати поточних рахунків і платіжних зобов'язань перед контрагентами,

державним бюджетом тощо. Тому під час формування джерел фінансових ресурсів

слід прогнозувати вплив інвестиційної діяльності на фінансову діяльність суб'єкта та

його платоспроможність.

- Визначити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних програм.

Останні необхідно реалізувати якнайшвидше, оскільки це сприятиме прискоренню

економічного розвитку підприємств (організацій), швидкому формуванню грошових

18

потоків у вигляді прибутку від інвестицій та амортизаційних відрахувань,

скороченню темпів використання кредитних ресурсів, зменшенню інвестиційних

ризиків, пов'язаних із несприятливими змінами кон'юнктури інвестиційного клімату.

1.8. Основні функції інвестиційного менеджменту. Усі розглянуті завдання

тісно взаємопов'язані між собою та визначають такі основні функції інвестиційного

менеджменту[29]:

дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозування

кон'юнктури інвестиційної діяльності;

розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності підприємства;

розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів суб'єкта інвестиційної

діяльності;

пошук та оцінювання найефективніших інвестиційних проектів;

оцінювання інвестиційних якостей фінансових інструментів і вибір із них

найефективніших;

формування та оцінювання інвестиційного портфеля за критеріями доходності,

ризику та ліквідності;

поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих програм та

проектів;

пошук найефективніших заходів мінімізації інвестиційних ризиків;

здійснення ефективного контролю за реалізацією інвестиційної діяльності.

Інвестиційний менеджмент має свою специфіку, що визначається такими

напрямками як:

1. Управління реальними інвестиціями.

2. Управління фінансовими інвестиціями.

3. Управління інвестиційним портфелем підприємства.

4. Управління формуванням інвестиційних ресурсів.

Кожен із цих напрямків має свої завдання.

Наприклад, у процесі управління реальними інвестиціями важливим є

формування програми реальних інвестицій, визначення загального обсягу та об'єктів

реального інвестування з урахуванням високої ефективності, ліквідності та

мінімального ризику.

Політика управління фінансовими інвестиціями включає в себе аналіз

фінансових ринків, визначення обсягів фінансових інвестицій у поточному періоді,

вибір об'єктів інвестування (фінансових інструментів), оцінку інвестиційних якостей

окремих фінансових інструментів, формування портфеля фінансових інвестицій та

забезпечення його ефективного управління.

У керуванні інвестиційним портфелем важливим є процес його формування та

реструктуризація з урахуванням доходності, ліквідності та ризикованості об'єктів, які

підбираються у портфель.

У процесі управління формуванням інвестиційних ресурсів важливим є

визначення загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів, вибір ефективних

схем фінансування інвестиційної діяльності, забезпечення максимального обсягу

залучення власних Інвестиційних ресурсів за рахунок внутрішніх джерел,

забезпечення необхідного обсягу залучення власних інвестиційних ресурсів із

зовнішніх джерел, визначення оптимального співвідношення структури капіталу та

забезпечення мінімізації вартості залучених інвестиційних ресурсів із різних джерел.

19

Таким чином, основною метою інвестиційного менеджменту є визначення

напрямків, методів, засобів та форм інвестування з метою підвищення ефективності

виробництва та збільшення прибутку підприємства.

Контрольні питання до семінарського заняття 1. Визначте характерні ознаки економічної категорії «інвестиції».

2. Визначте зміст інвестиційної діяльності підприємства.

3. Визначте ознаки, за якими класифікують інвестиції.

4. Фінансові інвестиції та їх особливі ознаки.

5. Реальні інвестиції та їх особливі ознаки.

6. Поняття валових та чистих інвестицій.

7. Назвіть форми державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні.

8. Визначте функції держави як суб'єкта інвестування.

9. Охарактеризуйте напрямки інвестиційної діяльності компанії (фірми).

10. Охарактеризуйте напрямки інвестиційної діяльності комерційного банку.

11. Визначте та охарактеризуйте діяльність інститутів спільного інвестування.

12. Визначте роль фінансових установ на інвестиційному ринку.

13. Визначте роль функціональних учасників інвестиційної діяльності.

14. Основна мета інвестиційного менеджменту.

15. Визначте основні завдання інвестиційного менеджменту.

16. Основні функції інвестиційного менеджменту.

Дискусійні питання до семінарського заняття

1. Тенденції розвитку світового господарства, що обумовлюють активізацію

інвестиційної діяльності.

2. Які фактори обумовлюють надзвичайну важливість створення ефективних

інвестиційних механізмів в Україні?

3. Іноземні прямі інвестиції: вплив на економіку країни, форми, особливості реалізації

на українському ринку.

4. Інтелектуальні інвестиції: характеристика видів, об’єктів, способів придбання.

5. Значення інноваційної діяльності для підвищення конкурентоздатності

підприємства, галузі, національної економіки. Етапи та умови розвитку інноваційної


Питання для самостійного вивчення 1. Інвестиції в інтелектуальну власність: види, об’єкти, способи передавання [42].

2. Інноваційна форма інвестування: поняття інновації, інноваційного процесу, етапу

інвестиційного циклу [42].

Теми рефератів 1. Ефект інвестиційного мультиплікатора і його значення для розвитку економіки і

підприємництва.

2. Регулювання прав інтелектуальної власності в Україні та способи їх передавання.

3. Організаційні форми передавання технологій в інвестиційній діяльності.

4. Форми і види іноземних інвестицій, що можуть бути реалізовані в Україні.

Тестові завдання з теми

1. Яке з визначень інвестицій найбільше близько до загальноприйнятого

(відповідно до закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р.):

а) Інвестиції - це всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються з

метою одержання доходу або соціального ефекту;

б) Інвестиції - це вкладення у витрати на відтворення робочої сили й матеріальних

факторів виробництва;

20

в) Інвестиції - це витрати на нове будівництво, здійснюване підрядним способом.

2. Інвестори — це суб’єкти інвестиційної діяльності, які:

а) приймають рішення про вкладання власних коштів в об’єкти інвестування;

б) приймають рішення про вкладання власних, позичкових і залучених майнових та

інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування;

в) забезпечують реалізацію інвестицій, виступаючи в ролі кредиторів;

г) приймають рішення про вкладання коштів на підставі доручення кредитора.

3. По об'єктах вкладення коштів інвестиції діляться на:

а) Реальні й фінансові

б) Прямі й непрямі

в) Приватні, державні, спільні, іноземні

4. Реальні інвестиції це:

а) вкладення коштів у матеріальні й нематеріальні активи

б) вкладення коштів у різні фінансові інструменти - цінні папери, депозити, цільові

банківські вклади.

5. За характером участі в інвестуванні інвестиції діляться на:

а) прямі й непрямі;

б) Реальні й фінансові;

в) Інвестиції на підставу об'єкта, інвестиції на розширення, реінвестиції.

6. Які з нижчеперелічених інвестицій є самими ризикованими:

а) інвестиції на створення об'єкта, які здійснюються при будівництві або покупки

підприємства;

б) інвестиції на розширення (екстенсивні інвестиції), що направляються на

збільшення виробничого потенціалу;

в) реінвестиції;

7. Будь-які інвестиції варто розглядати, насамперед, з погляду того:

а) як вони впливають на цінність фірми (підприємства),

б) чи ведуть вони до розширення виробництва;

в) збільшують дохід власників фірми (підприємства).

8. Обсяг валових інвестицій відрізняється від обсягу чистих інвестицій

розміром:

а) амортизаційного фонду;

б) виплачених податків;

в) зміни цін;

г) використання в інвестиціях позичкових коштів.

9. Якщо загальний річний обсяг капітальних вкладень в економіці країни

менший від загального обсягу амортизації основних фондів, чи можна говорити про

розширене відтворення в економіці:

а) так;

б) ні;

в) залежить від інших умов.

10. Зі збільшенням вартості кредитних ресурсів у країні обсяг інвестицій:

а) зростає;

б) зменшується;

в) залежить від інших економічних умов.

11. Які цілі (з нижчеперелічених) не є цілями інвестиційної діяльності:

а) підвищення вартості фірми,

б) підвищення іміджу фірми,

21

в) досягнення певних цілей у конкуренції,

г) досягнення максимальної споживчої задоволеності,

д) одержання стабільного високого доходу.

12. Інвестиційний менеджмент являє собою:

а) систему принципів і методів розробки й реалізації управлінських рішень,

пов'язаних із процесом інвестування;

б) вибір найбільш ефективних методів і форм інвестування.

13. С чим зв'язаний принцип інвестиційного менеджменту - високий динамізм

управління:

а) с високою динамікою факторів зовнішнього середовища й зі зміною внутрішнього

середовища підприємства;

б) с змінами фінансового або товарного ринків;

в) с зміною внутрішніх умов функціонування підприємства.

14. Що означає принцип інвестиційного менеджменту - варіативність

підходів до розробки окремих управлінських рішень:

а) підготовка кожного управлінського рішення в сфері інвестицій повинна

враховувати альтернативні можливості дій.

б) інвестиції повинні забезпечити й ріст ефективності операційної діяльності, і

оптимальне фінансуванням інвестиційних проектів, і впровадження досягнень

технологічного прогресу й т.п.

15. Який взаємозв'язок між інвестиційними й стратегічними цілями

підприємства:

а) інвестиційні цілі орієнтовані на стратегічні;

б) не зв'язані між собою

в) залежно від форм і методів можливих інвестицій формуються стратегічні цілі

підприємства

16. Головною метою інвестиційного менеджменту підприємства, відповідно

до сучасних теорій є:

а) максимізація прибутку.

б) забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку

в) забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному й

перспективному періоді.

17. Чи можуть поняття: «інвестиції» і «капітальні вкладення»

використатися як синоніми?

а) Це методологічна помилка.

б) Так, адже це передбачено Цивільним кодексом України.

в) Так, хоча це не зовсім коректно.

18. Можуть фізичні особи (не підприємці) вважатися інвесторами?

а) Так.

б) Ні.

в) Якщо буде прийнятий відповідний законодавчий акт.

г) Питання поставлене некоректно.

22

2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ

ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

2.1. Концепція оцінки вартості грошей у часі. Методичний інструментарій визначення

майбутньої і теперішньої вартості чистого грошового потоку від інвестиційної


2.2. Інфляція та її вплив на результати інвестиційної діяльності.

2.3. Поняття, класифікація та оцінки рівня інвестиційних ризиків.

2.4. Модель оцінки капітальних активів. Лінія надійності інвестиційного ринку.

2.5. Поняття ліквідності інвестицій. Премія за ліквідність інвестицій та методи її

розрахунку.

2.1 Концепція оцінки вартості грошей у часі. Методичний інструментарій

визначення майбутньої і теперішньої вартості чистого грошового потоку від

інвестиційної діяльності. Фактор часу обов'язково враховується в будь-яких

довгострокових фінансових операціях, і у фінансових обчисленнях концепція вартості

грошей у часі відіграє основну роль.

Ця концепція полягає в тому, що ця вартість із часом змінюється з

урахуванням норми прибутку на фінансовому ринку, у якості якої звичайно

виступає норма позичкового відсотка (або відсотка). Показники, що враховують

вартість грошей у часі наведено в табл. 2.1.

Основні терміни, що використовуються при визначенні вартості грошей в часі,

наступні [37]:

Дисконтування – процес приведення майбутньої вартості грошей до їх

теперішньої вартості.

Компаундинг – процес приведення теперішньої вартості грошей до їх

майбутньої вартості.

Майбутня вартість грошей – сума інвестованих теперішніх грошових коштів,

приведених з урахуванням певної ставки відсотка до майбутнього часу.

Теперішня вартість грошей – сума майбутніх грошових коштів, приведених з

урахуванням певної ставки відсотка до теперішнього часу.

Відсоток – сума доходу від надання капіталу в борг або сплата за користування

позиковим капіталом (депозитний, кредитний, за облігаціями, за векселями тощо).

Простий відсоток – сума доходу, що нараховується до основної суми капіталу

в кожному інтервалі, за якою подальші розрахунки платежів не здійснюються.

Складний відсоток – сума доходу, що нараховується в кожному інтервалі, але

не виплачується, а приєднуються до основної суми капіталу, і в подальшому

платіжному періоді ця сума приносить доход.

Відсоткова ставка – питомий показник, за яким у встановлений термін

виплачують суму відсотка в розрахунку на одиницю інвестиції.

Дисконтна ставка – це відсоткова ставка, що застосовується до майбутніх

платежів для врахування ризику.

Період нарахування – загальний період часу, протягом якого здійснюється

процес нарощення або дисконтування вартості грошових коштів.

Інтервал нарахування – обумовлений конкретний часовий термін (є частиною

загального періоду нарахування), в рамках якого розраховується окрема сума відсотка

за встановленою ставкою.

Ануїтет (фінансова рента) - довготривалий інвестиційний потік платежів, що

характеризується однаковим рівнем відсоткових ставок протягом усього періоду.

23

Таблиця 2.1 - Формули для розрахунку показників вартості грошей та аннуїтетних платежів

24

Продовження таблиці 2.1

25

Складний процент може нараховуватися кілька разів у межах одного року.

Відповідно, чим частіше нараховуються проценти, тим більшою є сума накопичення.

Отже, якщо m – кількість разів нарахування складного процента протягом року, тоді

майбутня вартість FV депозиту РV за ставки процента i після п років становить:

(2.1)

Попередній метод нарахування відсотку (пренумерандо або антисипативний) –

розрахунок платежів, за яким нарахування відсотку здійснюється на початку кожного

часового інтервалу

Наступний метод нарахування відсотку (постнумерандо або рекурсивний) -

розрахунок платежів, за яким нарахування відсотку здійснюється в кінці кожного

часового інтервалу.

Чистий Cash-flow (рух грошових коштів) по підприємству за звітний період

розраховується як арифметична сума Cash-flow від усіх видів діяльності. Він

дорівнюватиме приросту грошових коштів та їх еквівалентів за означений період.

Чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності прийнято позначати

як операційний Cash-flow, чистий рух коштів від інвестиційної діяльності — як

інвестиційний Cash-flow. Різниця між вхідними та вихідними потоками в рамках

фінансової діяльності (у вузькому розумінні) — Cash-flow від фінансової діяльності.

У вітчизняній літературі досить часто при характеристиці Cash-flow вживається

термін «грошовий потік», «чистий грошовий потік».

Вартість грошей у часі змінюється під впливом наступних факторів:

Інфляція – процес постійного перевищення темпу зростання грошової маси над

товарною (враховуючи вартість послуг), внаслідок чого виникає переповнення

каналів обороту грошима, що супроводжується їх знеціненням і зростанням цін.

Вплив інфляції на діяльність підприємства – відносне заниження вартості окремих

матеріальних активів, зниження реальної вартості грошових коштів та інших

фінансових активів, спад реального рівня майбутніх інвестиційних доходів

підприємства тощо.

Ризик – атрибут прийняття рішень у ситуації невизначеності. Інвестиційний

ризик – ймовірність знецінення інвестицій, передусім капіталовкладень, унаслідок дії

комплексу факторів ризику. Інвестиційний ризик впливає на рівень доходності

підприємства та є основною формою генерування загрози банкрутства підприємства.

Ліквідність – здатність окремих видів майнових цінностей швидко

конвертуватися в грошову форму без втрати своєї поточної вартості в умовах певної

кон’юнктури ринка. Ліквідність інвестицій – здатність об’єктів інвестування бути

реалізованими за короткий період часу без втрати своєї реальної ринкової вартості.

2.2. Інфляція та її вплив на результати інвестиційної діяльності. Концепція обліку впливу фактору інфляції в керуванні грошовими потоками

підприємства укладається в необхідності реального відбиття їхньої вартості, а також у

забезпеченні відшкодування їхніх втрат, викликуваних інфляційними процесами, при

здійсненні різних фінансових операцій [32].

При розрахунках, пов'язаних з коректуванням грошових потоків у процесі

інвестування з урахуванням інфляції, прийнято використовувати два основних

поняття

номінальна сума коштів та номінальна ставка відсотку,

реальна сума коштів та реальна ставка відсотку.

26

Номінальна сума коштів та номінальна ставка відсотку не враховує зміну

купівельної спроможності грошей у зв’язку із інфляцією.

Реальна сума коштів та реальна ставка відсотку - враховують зміни купівельної

спроможності грошей у зв'язку із процесом інфляції.

У фінансово-економічних розрахунках, пов'язаних з інвестиційною діяльністю,

інфляція враховується в наступних випадках:

при корегуванні нарощеної вартості коштів,

при формуванні ставки відсотка (з урахуванням інфляції), яку

використовують для нарощення й дисконтування,

при прогнозі рівня доходів від інвестицій, що враховують темпи

інфляції.

У процесі оцінки інфляції використовуються два основних показники:

темп інфляції ТИ, що характеризує приріст середнього рівня цін у

розглянутому періоді,

індекс інфляції I (зміна індексу споживчих цін), що дорівнює 1+ТИ.

При аналізі співвідношення номінальної ставки відсотка з темпом інфляції

можливі три випадки:

1. r = TИ: нарощення реальної вартості коштів не відбувається, тому що приріст

їхньої майбутньої вартості поглинається інфляцією.

2. r > TИ: реальна майбутня вартість коштів зростає незважаючи на інфляцію.

3. r < TИ: реальна майбутня вартість коштів знижується, тобто процес

інвестування стає збитковим.

Методичний інструментарій формування реальної процентної ставки з

урахуванням фактору інфляції ґрунтується на прогнозованому номінальному її рівні

на фінансовому ринку й результатах прогнозу річних темпів інфляції. Для визначення

реальної процентної ставки (Ір) використовується формула, яку запропонував відомий

економіст І. Фішер:

TИ

ТИrrp

1, (2.2)

де rp - реальна процентна ставка,

r - номінальна процентна ставка,

ТИ - темп інфляції (фактичним або прогнозований).

При оцінці майбутньої та теперішньої вартості коштів з урахуванням фактору

інфляції використовуються формули наведена в таблиці 2.1.

Методичний інструментарій формування необхідного рівня прибутковості

фінансових операцій з урахуванням фактору інфляції покликаний забезпечити

розрахунок суми й рівня «інфляційної премії» і розрахунок загального рівня

номінального доходу, що забезпечує відшкодування інфляційних втрат і одержання

необхідного рівня реального прибутку.

1) Інфляційна премія – це додатковий прибуток, який передбачений до

виплати інвестору з метою відшкодування збитків від знецінювання коштів,

пов’язаних з інфляційними процесами При визначенні необхідного розміру

інфляційної премії використовується формула

ТИТИrП pi , (2.3)

де Пі - сума інфляційної премії в певному періоді,

pr - реальна процентна ставка,

ТИ - темп інфляції в розглянутому періоді.

27

2) При визначенні загальної суми необхідного доходу по фінансовій

операції з урахуванням фактору інфляції використовується формула Дн = Др + Пі, де

Дн - загальна номінальна сума необхідного доходу по фінансовій операції з

урахуванням фактору інфляції в розглянутому періоді, Др - реальна сума необхідного

доходу по фінансовій операції в розглянутому періоді, обчислена по простих або

складних відсотках з використанням реальної процентної ставки, Пі - сума

інфляційної премії в розглянутому періоді.

3) При визначенні необхідного рівня прибутковості фінансових операцій з

урахуванням фактору інфляції використовується формула Удн = (Дн/Др)-1, де Удн -

необхідний рівень прибутковості фінансових операцій з урахуванням фактору

інфляції.

2.3. Поняття, класифікація та оцінки рівня інвестиційних ризиків. Інвестиційний ризик - ймовірність відхилення величини фактичного

інвестиційного доходу від величини очікуваного: чим ширше шкала коливань

можливих доходів, тим вище ризик, і навпаки [45].

Оцінка фактору ризику складається в об'єктивній оцінці його рівня з метою

забезпечення формування необхідного рівня прибутковості інвестиційних операцій і

розробки системи заходів, які мінімізували б його негативні фінансові наслідки для

інвестиційної діяльності підприємства.

Для обліку й аналізу інвестиційних ризиків необхідна їхня класифікація по

певних ознаках, яка наведена на рисунку 2.1

Рис. 2.1 – Класифікація інвестиційних ризиків

Систематичний (ринковий) ризик - ризик, пов'язаний зі зміною кон'юнктури

всього фінансового ринку (або окремих його сегментів) під впливом

макроекономічних чинників. Він виникає для всіх учасників цього ринку і не може

бути усунутий ними в індивідуальному порядку.

Несистематичний (специфічний) ризик - сукупна характеристика внутрішніх

фінансових (інвестиційних) ризиків, притаманних діяльності конкретних

господарюючих суб'єктів (емітентів цінних паперів, дебіторів і т.п.).

Методи оцінки інвестиційних ризиків можна об'єднати у дві групи [45]:

Об'єктивні - засновані на обробці статистичних показників;

Суб'єктивні - засновані на особистому досвіді, оцінці експертів, думці

фінансових консультантів і інших фахівців.

Об'єктивні (економіко-статистичні методи). Ризик - категорія ймовірнісна, а

28

тому для його кількісної оцінки в умовах невизначеності використовуються методи

теорії ймовірностей і математичної статистики:

а) математичне очікування - середнє значення випадкової величини - х );

б) дисперсія - σ2;

в) середнеквадратичне відхилення - σ;

г) коефіцієнт варіацій - ν;

а) Математичне очікування (Рівень інвестиційного ризику). Він характеризує

середнє значення можливості одержання певного результату (доходу, втрат...)

Середнє значення випадкової величини ( х ) розраховується по формулі:

n

i

ii pxx1

(2.4)

де i =1.....n - область зміни випадкової величини;

хi – значення випадкової величини;

рi – імовірність появи випадкової величини.

б) Дисперсія (2). Вона характеризує ступінь мінливості досліджуваного

показника стосовно його середньої величини. Розрахунок дисперсії здійснюється по

наступній формулі:

n

i

ii pxx1

2_

2 )( (2.5)

в) Середньоквадратичне (стандартне) відхилення. Цей показник є одним з

найпоширеніших при оцінці рівня індивідуального інвестиційного ризику, так само

як і дисперсія визначальний ступінь мінливості й побудований на її основі. Він

розраховується як корінь із дисперсії.

г) Коефіцієнт варіації. Він дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники

середнього очікуваного доходу від здійснення інвестиційних операцій різняться між

собою. Розрахунок коефіцієнта варіації здійснюється по наступній формулі:

_

x

CV

(2.6)

Приклад. За двома проектами було отримано по три прогнозні оцінки

вірогідного доходу. За допомогою стандартного середньоквадратичного відхилення і

коефіцієнта варіації визначити, якому з проектів віддасть перевагу інвестор, що не

схильний до ризику.

Варіант

прогнозної

оцінки

Прогноз прибутку за проектом,

тис.грн

Проект А Проект Б

1 55 155

2 65 172

3 71 161

Визначимо:

1) Середньо очікуваний прибуток по проекту А:

Ax = 3

716555 =63,7 тис грн;

Середньо очікуваний прибуток по проекту Б:

Бx = 3

161172155 = 162,7 грн;

2) середньоквадратичне відхилення проекту А:

29

σА = 6,63

)7,6371()7,6365()7,6355( 222

грн,

середньоквадратичне відхилення проекту Б :

σБ = 04,73

)7,162161()7,162172()7,162155( 222

грн,

3) коефіцієнта варіації проекту А:

CVА = %04,11007,63

6,6

,

коефіцієнта варіації проекту Б:

CVБ = %32,41007,162

04,7

.

Таким чином, мінливість проекту Б більша (середньоквадратичне відхилення

7,04>6,6 та коефіцієнта варіації також 4,32>1,04), отже він більш ризикований.

2.4. Модель оцінки капітальних активів. Лінія надійності інвестиційного

ринку. Премія за ризик - додатковий дохід, виплачуваний (або передбачений до

виплати) інвестору понад того рівня, який може бути отриманий за безризиковими

фінансовими операціями. Цей додатковий дохід повинен зростати пропорційно

збільшенню рівня систематичного ризику по конкретному фінансовому (фондового)

інструменту [28].

1. При визначенні необхідного рівня премії за ризик використовується наступна

формула:

Рівень премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту =

(Середня норма прибутковості на фінансовому ринку - Безризикова норма

прибутковості на фінансовому ринку) ×

×Бета-коефіцієнт (β).

2. При визначенні необхідної суми премії за ризик використовується наступна

формула:

Сума премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту в дійсній

вартості = Вартість (котирувана ціна) конкретного фінансового інструмента×

×Рівень премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту.

3. При визначенні (необхідного) загального рівня прибутковості фінансових

операцій з урахуванням фактора ризику використовується наступна формула:

Загальний рівень прибутковості по конкретному фінансовому інструменту з

урахуванням фактора ризику = Безризикова норма прибутковості на фінансовому

ринку + Рівень премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту.

Викладений вище методичний інструментарій формування необхідного рівня

прибутковості фінансових операцій з урахуванням фактора ризику побудований на

«Моделі Оцінки Капітальних Активів» (МОКА), розробленої Г. Марковіцем і У.

Шарпом (за розробку цієї Моделі вони були удостоєні в 1990 році Нобелівської

премії).

Модель оцінки капітальних активів - модель визначення необхідного рівня

прибутковості окремих фінансових (фондових) інструментів з урахуванням рівня їх

систематичного ризику, вимірюваного за допомогою бета-коефіцієнта.

Систематичний ризик у МОКА, як правило, позначається через β-коефіцієнт.

Він характеризує залежність між середньою дохідністю ринкового портфеля та ціною

30

окремого ринкового інструменту, який входить до його складу. Вказаний коефіцієнт

може бути розрахований стосовно окремих акцій, інших об’єктів інвестування чи

портфелів інвестицій. Для обчислення β-коефіцієнта слід обробити статистичні дані,

які характеризують варіацію (коливання) рентабельності обраного об’єкта інвестицій

за кілька попередніх періодів, безризикову процентну ставку і середню дохідність

ринкового портфеля. З цією метою слід розрахувати такі показники:

середнє квадратичне відхилення (σА) значень рентабельності аналізованого активу

(RА) в окремі періоди від середньої рентабельності активу за досліджуваний

період (RА);

коефіцієнта кореляції K(RA;RM), щільності зв’язку між нормою дохідності

досліджуваного активу (RА) та середньою нормою дохідності по ринку в цілому

(RM);

середньоквадратичне (стандартне) відхилення (σM) рентабельності інвестицій (RM)

по ринку в цілому.

За наявності заданих показників, β-коефіцієнт (систематичний ризик

інвестицій в актив А) рекомендується розраховувати за таким алгоритмом:

(2.7)

Значення β-коефіцієнта слід інтерпретувати таким чином:

якщо β = 1, то ризик інвестицій в аналізований актив знаходиться на рівні

ринкового, а отже, і премія за ризик буде наближеною до середньоринкової ставки

дохідності;

якщо β > 1, то вкладення в актив вважатимуться такими, яким властивий

вищий, ніж середньоринковий рівень ризиковості, а отже, інвестори вимагатимуть

більшу, ніж середньоринкову норму дохідності;

якщо β < 1, то це свідчить про нижчий за середньоринковий ризик інвестицій

в аналізований актив, як наслідок — премія за ризик, на яку сподіватиметься інвестор

буде меншою, ніж середньо ринкова;

якщо β = 0, то це означає, що ризик вкладень в актив становить 0; ідеться про

безризикові інвестиції.

Модель оцінки дохідності капітальних активів будується, як правило, в

графічному вигляді, де першим кроком є побудова так званої лінії ринку капіталів.

Ця лінія в системі координат (R — σ) описує залежність очікуваної норми

прибутковості максимально диверсифікованого ринкового портфеля цінних паперів

від рівня його ризиковості. Кінцевим етапом побудови МОКА є виведення на основі

лінії ринку капіталів, прямої ринку цінних паперів (security market line, SML, лінія

надійності ринку), яка показує залежність між очікуваною нормою прибутковості

вкладень в окремі види активів, що є складовою ринкового портфеля інвестицій, від

рівня їх ризиковості.

Лінія надійності ринку (ЛНР)- графічний метод визначення залежності між

рівнем систематичного ризику по конкретному фінансовому інструменту (цінного

паперу) і рівнем необхідної дохідності по ньому.

Згідно з припущеннями всі учасники ринку прагнуть сформувати

найоптимальніший портфель інвестицій з погляду ризиковості та прибутковості. На

графіку (рис. 2.2) з допомогою кривої АВ представлені різні комбінації портфелів

інвестицій. З метою найповнішої диверсифікації вкладень раціональні інвестори

формують свої інвестиційні портфелі за рахунок усіх наявних на ринку фінансових

інструментів. Кожна точка на кривій АВ характеризує іншу комбінацію капітальних

активів. Структура вкладень у ризикові активи, які представлені в ринковому

31

портфелі, є для всіх інвесторів однаковою: кожен інвестор володіє певною їх

частиною. Окремі ринкові портфелі різняться між собою лише співвідношенням між

ризиковими та безризиковими інструментами, які є в їх складі. Це співвідношення

залежить від схильності до ризику окремих інвесторів.

Рис. 2.2 - Пряма ринку капіталів

Можливість залучення та вкладення коштів за безризиковою ставкою (і)

суттєво розширює діапазон можливих альтернатив для інвесторів. Пряма ринку

капіталів утворюється в результаті дотику прямої, яка характеризує безризикові

вкладення, та кривої портфеля ризикових інвестицій. Отже, М — репрезентує

фондовий ринок у цілому, тобто сукупний ринковий портфель або

«суперінвестиційний портфель, який є міні-зрізом сукупного ринкового портфеля».

Зрозуміло, що такий портфель є суто теоретичним. Пряма іМG характеризує лінійну

залежність між премією, якої очікує інвестор при вкладанні коштів у ринковий

портфель капітальних активів, і рівнем ризику σ.

Ця пряма репрезентує найефективніші варіанти інвестиційних портфелів, які

включають ризикові та безризикові активи. Всі інші точки на кривій АВ (що

репрезентують ринковий портфель) є менш ефективними, оскільки за однакового

ризику з відповідним портфелем на прямій ринку капіталу портфелі

характеризуються меншим рівнем рентабельності або за однакового рівня

прибутковості є ризикованішими.

Різниця (RM – i) показує величину премії, на яку очікує інвестор, готовий

інвестувати кошти в середньоринковий портфель з рівнем ризику σM. Інакше кажучи,

це — середньоринкова ціна ризику за наявності ринкової рівноваги.

У той час як пряма ринку капіталів характеризує «ринкову ціну ризику»,

тобто середню вартість капіталу на ринку за умов невизначеності, пряма ринку

цінних паперів виражає спробу з’ясувати можливу ринкову ціну (курсову вартість)

окремих цінних паперів чи інших ризикових активів, які входять до складу ринкового

портфеля інвестицій. Модель оцінки прибутковості інвестиційних вкладень полягає

саме в побудові прямої ринку цінних паперів. Для цього слід побудувати систему

координат R — b, де R — очікуваний рівень рентабельності капітальних активів; b —

рівень систематичного ризику вкладень в окремі акції чи інвестиційний портфель

(рис. 2.3). Точка (і) характеризує рівень прибутковості вкладень у безризикові активи.

МОКА передбачає, що існує лінійна залежність між ризиком (бета-

коефіцієнтом) та премією за ризик, яку очікують інвестори. Кожна точка на прямій

ринку цінних паперів дорівнює частці ризику (відповідно прибутковості), яка

відповідає окремому активу, що входить в максимально диверсифікований ринковий

інвестиційний портфель М.

32

Рис. 2.3 – Модель оцінки капітальних активів (МОКА)

Отже, очікувана рентабельність окремого виду капітальних активів за умови,

що всі можливості диверсифікації вичерпані, залежить від таких чинників:

- безризикової процентної ставки на ринку капіталів (і);

- бета-коефіцієнта (рівень систематичного ризику, властивого для активу);

- очікуваної середньої прибутковості максимально диверсифікованого ринкового

портфеля інвестицій (RM).

Модель оцінки капітальних активів можна уявити у вигляді очікуваної

рівноважної рентабельності вкладень, яка дорівнює сумі безризикової процентної

ставки та премії за ризик вкладень у певний актив, що визначається як добуток

рівня систематичного ризику, властивого цьому активу, та середньоринкової премії

за ризик:

МОКА (RA) = i + (RM– i)×βА , (2.8)

де МОКА (RA) — очікувана інвестором рентабельність капітальних активів за

умови ринкової рівноваги.

Правило прийняття інвестиційних рішень згідно з МОКА має такий

вигляд: слід вкладати кошти в ті інвестиції, прогнозована рентабельність яких є

вищою, ніж рівноважна рентабельність, розрахована за МОКА. У разі наявності

багатьох альтернатив слід віддати перевагу тим, рентабельність яких найбільш

відрізняється від рівноважної у бік збільшення. Для того, щоб зрозуміти механізм

прийняття інвестиційних рішень за допомогою МОКА, розглянемо умовний приклад.

Приклад. Оцінимо доцільність вкладення коштів в окремі акції за даними:

Показник Акції А Акції Б Акції В

1. Очікувана рентабельність інвестицій, % 10 15 20

2. Середнє квадратичне (стандартне) відхилення (σА)

рентабельності інвестицій, % 8 12 16

3. Коефіцієнт кореляції K(RA; RM) між нормою дохідності

планових інвестицій та середньою нормою дохідності по

ринку в цілому

0,7 0,9 0,8

4. Середньоквадратичне відхилення (σM) рентабельності

інвестицій по ринку в цілому, % 7 7 7

5. Бета-коефіцієнт 0,8 1,5 2,3

6. Середня дохідність диверсифікованого портфеля

інвестицій (RM), % 10 10 10

7. Безризикова процентна ставка на ринку капіталів (і), % 9 9 9

33

Розрахунок: А. МОКА Ra = 0,09 + (0,1 – 0,09)×0,8 = 9,8 %

Б. МОКА Rб = 0,09 + (0,1 – 0,09)×1,5 = 10,5 %

В. МОКА Rв = 0,09 + (0,1 – 0,09)×2,3 = 11,13 %

Згідно з правилом прийняття інвестиційних рішень за МОКА, найвигіднішим

буде вкладення коштів у варіант В, оскільки очікувана рентабельність найбільше

відрізняється в сторону збільшення від рівноважної рентабельності.

2.5. Поняття ліквідності інвестицій. Премія за ліквідність інвестицій та

методи її розрахунку. Підготовка управлінських рішень по використанню капіталу в інвестиційній

діяльності підприємства безпосередньо пов'язана з оцінкою ліквідності об'єктів

інвестування. Це пов'язано з тим, що ліквідність об'єктів інвестування робить

істотний вплив на рівень прибутковості відповідних фінансових операцій. Чим нижча

ліквідність окремих об'єктів (інструментів) інвестування, тим відповідно вище

повинен бути необхідний рівень дохідності за ними, що забезпечує відшкодування

фінансових втрат, пов'язаних з майбутньою високою тривалістю їх реалізації при

реінвестування капіталу. Взаємозв'язок цих показників носить зворотний характер і

формує шкалу «дохідність - ліквідність», визначальну кількісні пропорції їх рівнів в

процесі здійснення фінансових операцій, пов'язаних з інвестуванням капіталу. Таким

чином, фактор ліквідності є об'єктивним фактором, що обумовлює вибір

управлінських рішень щодо формування рівня прибутковості відповідних фінансових

операцій [28].

Концепція обліку фактора ліквідності полягає в об'єктивній оцінці її рівня з

наміченим об'єктів інвестування з метою забезпечення необхідного рівня дохідності

за ними, що відшкодовує можливе уповільнення грошового обороту при

реінвестування капіталу.

Ліквідність - здатність окремих видів майнових цінностей бути швидко

конверсованих в грошову форму без втрати своєї поточної вартості в умовах

сформованої кон'юнктури ринку. Таке поняття ліквідності характеризує її як функцію

часу (періоду можливого продажу) та ризику (можливої втрати вартості майна при

термінового його продажу).

Ліквідність інвестицій - характеристика об'єктів інвестування (як реальних,

так і фінансових) за їхньою здатністю бути реалізованими протягом короткого

періоду часу без втрати своєї реальної ринкової вартості при зміні раніше прийнятих

інвестиційних рішень і необхідності реінвестування капіталу.

Премія за ліквідність - додатковий дохід, виплачуваний інвесторові, з метою

відшкодування ризику можливих фінансових втрат, пов'язаних з низькою ліквідністю

об'єктів (інструментів) інвестування.

Методичний інструментарій оцінки рівня ліквідності інвестицій забезпечує

здійснення такої оцінки в абсолютних і відносних показниках.

1. Основним абсолютним показником оцінки ліквідності є загальний період

можливої реалізації відповідного об'єкта (інструмента) інвестування. Він

розраховується за наступною формулою:

Загальний період ліквідності конкретного об'єкта інвестування, в днях =

Можливий період конверсії конкретного об'єкта інвестування в грошові кошти, в

днях - Технічний період конверсії інвестицій з абсолютною ліквідністю в грошові

кошти, що приймається звичайно за 7 днів.

2. Основним відносним показником оцінки рівня ліквідності інвестицій є

коефіцієнт їх ліквідності, що визначається за формулою:

34

Коефіцієнт ліквідності інвестицій = Технічний період конверсії інвестицій з

абсолютною ліквідністю в грошові кошти, що приймається зазвичай за 7 днів /

Можливий період конверсії конкретного об'єкта (інструмента) інвестування в

грошові кошти, в днях.

Методичний інструментарій формування необхідного рівня прибутковості

інвестиційних операцій з урахуванням фактора ліквідності заснований на

взаємозалежності цих показників, що визначають шкалу «дохідність - ліквідність».

Для того, щоб інвестор був зацікавлений у виборі середньо-і низьколіквідних

об'єктів інвестування, він повинен отримати певні стимули у вигляді додаткового

інвестиційного доходу. Чим нижче рівень (коефіцієнт) ліквідності об'єкта

інвестування, тим вище повинен бути розмір інвестиційного доходу або премія за

ліквідність.

1. Визначення необхідного рівня премії за ліквідність здійснюється за

наступною формулою:

Необхідний рівень премії за ліквідність, у відсотках = (Загальний період

ліквідності конкретного об'єкта інвестування, в днях × Середня річна норма

прибутковості по інвестиційних об'єктах з абсолютною ліквідністю, у відсотках) /

360.

2. Визначення необхідного загального рівня прибутковості з урахуванням

фактора ліквідності здійснюється за наступною формулою:

Необхідний загальний рівень прибутковості з урахуванням фактора

ліквідності, у відсотках = Середня річна норма прибутковості по інвестиційних

об'єктах (інструментах) з абсолютною ліквідністю, у відсотках + Необхідний рівень

премії за ліквідність, у відсотках.

Контрольні питання до семінарського заняття

1. Концепція вартості грошей та фактори, що її визначають.

2. Принципи оцінки вартості грошей за часом.

3. Майбутня і теперішня вартість грошей. Прості і складні проценти.

Дисконтування грошових потоків.

4. Поняття ефективної процентної ставки.

5. Поняття «ануїтет» і його обчислення.

6. Інвестиційні ризики, їх класифікація.

7. Середнє квадратичне відхилення та коефіцієнт варіації.

8. Модель оцінки капітальних активів /МОКА/.

9. Ліквідність інвестицій.

10. Методи оцінки ліквідності інвестицій за часом і рівнем фінансових витрат.

11. Премія за ліквідність.

Завдання до практичного заняття Завдання 1. Розрахувати теперішню вартість 1000 грн, які будуть отримані через 12

років, зважаючи на те, що ставка дисконтування становить 7 %.

Завдання 2. Розрахувати майбутню вартість вкладу через 3 роки за складним

відсотком, якщо початкова сума вкладу — 1000 грн, річний відсоток — 15 %.

Завдання 3. Компанії необхідно нагромадити 2 млн. грн для придбання через 10 років

будівлі під офіс. Найбезпечнішим способом нагромадження є придбання серій

безризикових державних цінних паперів, що генерують річний дохід за ставкою 8 %

річних з нарахуванням процентів кожні півроку. Яким має бути початковий внесок

фірми?

35

Завдання 4. Підприємство планує інвестувати 3,5 млн. грн в розробку та

впровадження проекту з модернізації виробництва. Розпочати роботу над проектом

планується через 6 років, а до цього часу накопичувати потрібну суму, відкладаючи

щоквартально однакові за величиною суми коштів на депозитний рахунок у банк під

14 % річних. Визначити, якими мають бути щоквартальні внески підприємства, щоб

до запланованого часу накопичити необхідну суму коштів.

Завдання 5. У вашому розпорядженні є 10 млн. грн. Ви хотіли б потроїти цю суму

через 7 років. Яким є мінімально прийнятне значення процентної ставки?

Завдання 6. Розрахувати розмір інфляційної премії, якщо річний реальний

середньоринковий рівень доходу на інвестиції — 20 %, темп інфляції — 25 % у рік.

Завдання 7. Провівши вдосконалення технологічного процесу підприємство протягом

п'яті наступних років планує отримання щорічного збільшення грошового прибутку

на 10 000 дол. Ці гроші воно збирається негайно вкладати під 10 відсотків річних,

бажаючи через п'ять років накопичити суму для придбання нового обладнання. Яку

суму грошей підприємство отримає через п'ять років

Завдання 8. Підприємство володіє 160 000 дол. і планує вкласти їх у власне

виробництво, одержуючи протягом чотирьох наступних років щорічно 50 000 дол. У

той самий час підприємство може купити на цю суму акції однієї солідної корпорації,

що приносять 12% річних. Який варіант є більш прийнятним, якщо більш вигідної

можливості вкладення грошей ніж під 12% річних у підприємство немає.

Завдання 9. Необхідно оцінити рівень ризику інвестиційної операції за наступним

даними: на розгляд представлено два альтернативних інвестиційних проекти (проект

«А» і проект «Б») з імовірністю очікуваних доходів, представленої в табл. Значення

кон'юнктури інв.

ринку

А Б

дохід Значення

ймовірності

дохід Значення

ймовірності

Висока 600 0,25 800 0,2

середня 500 0,5 450 0,6

низька 200 0,25 100 0,2

1 1

Завдання 10. Приватний інвестор вирішив вкласти свої грошові заощадження в цінні

папери. Виходячи із критерію ризику необхідно зробити вибір між звичайними

акціями компанії А и Б, що мають однакову номінальну вартість, якщо за попередні

10 років діяльності компаній дивіденди на акцію склали: Компанія Дивіденди на акцію за минулі періоди, грн.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

А 30 30 30 30 35 35 40 40 40 45

Б 30 30 30 32 32 35 35 40 40 45

Практичне завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Необхідно визначити суму простого відсотку, якщо початкова сума

вкладу – А у.о.; процентна ставка, що сплачується щокварталу – В %. № варіанту Сума вкладу, А Процентна ставка, В

1 1000 25

2 2000 12

3 1000 20

4 3000 9

5 5000 5

Завдання 2. Необхідно визначити теперішню вартість грошових коштів і суму

дисконту за простими та складними відсотками за рік при наступних умовах:

майбутня вартість грошових коштів визначена в розмірі А у.о.; ставка, що

використається для дисконтування Б% річних.

36

№ варіанту Сума вкладу, А Процентна ставка, В

1 1000 25

2 2000 12

3 1000 20

4 3000 9

5 5000 5

Завдання 3. Підприємство взяло кредит у розмірі А тис. грн. на Б років за ставкою

складних відсотків, що дорівнює В%. Розрахувати заборгованість підприємства. № варіанту Сума вкладу, А Період, Б Процентна ставка, В

1 100 000 5 15

2 300 000 7 12

3 700 000 3 11

4 100 000 8 14

5 200 000 6 8

Завдання 4. Визначте, скільки потрібно внести на депозитний рахунок сьогодні, щоб

одержати через А років Б млн. грн.., при ставці В% на рік. № варіанту Період, А Сума вкладу, Б Процентна ставка, В

1 5 800 000 14

2 7 900 000 13

3 3 1 000 000 10

4 8 800 000 12

5 6 900 000 7

Завдання 5. Перед інвестором стоїть завдання розмістити 100 у.о. на депозит

терміном на один рік. Один банк пропонує інвестору виплачувати прибуток за

складними відсотками в розмірі 23% в квартал; другий – у розмірі 30% один раз у

чотири місяця; третій –45% два рази на рік; четвертий –100% один раз на рік.

Завдання 6. А тисяч гривень покладено на депозит під В% річних. Знайти накопичену

суму та суму відсотків через 3, 6, 12 місяців. № варіанту Сума вкладу, А Процентна ставка, В

1 100 25

2 200 12

3 100 20

4 300 9

5 500 5

Завдання 7. На депозит покладена А тисяч гривень під відсотки за наступною

схемою: 1-е півріччя під Б% річних; 2-е півріччя під В% річних. Знайти накопичену

суму без реінвестування та з реінвестуванням. № варіанту Сума вкладу, А Процентна ставка, Б Процентна ставка, В

1 1000 4 11

2 2000 12 4

3 1000 8 16

4 3000 9 10

5 5000 5 15

Завдання 8. Вам пропонують інвестувати гроші з гарантією А їхню кількість через В

років. Яка процентна ставка такої інвестиції (по простим та складним відсоткам).

№ варіанту А В

1 подвоїти 5


3 потроїти 5


5 потроїти 3

37

Завдання 9. За який термін можна з А тис. грн. отримати В тис. грн. при нарахуванні

складних відсотків річних: з щорічним нарахуванням, з поквартальним

реінвестуванням. № варіанту Сума вкладу, А Сума вкладу, В

1 10 100

2 50 80

3 10 50

4 30 120

5 20 70

Завдання 10. Фінансовий менеджер підприємства запропонував Вам інвестувати ваші

А тис дол. в його підприємство, пообіцявши повернути Вам Б тис. дол. через два

роки. Маючи інші інвестиційні можливості, Ви повинні з'ясувати, яка процентна

ставка прибутковості запропонованого Вам варіанту. № варіанту Сума вкладу, А Сума вкладу, В

1 100 200

2 500 600

3 100 300

4 300 380

5 200 300

Завдання 11. Річна процентна ставка, по якій щокварталу здійснюється нарахування

відсотка, становить А% . Знайти ефективну. варіант 1 2 3 4 5

А, % 4 5 6 7 8

Завдання 12. Виплата відсотків по облігаціях відбувається в А% річних з помісячною

виплатою та їхнім реінвестуванням щомісяця. Знайти ефективну ставку. варіант 1 2 3 4 5

А, % 7 8 6 9 10

Завдання 13. Створюється фонд, у який робляться внески протягом 10 років один раз

наприкінці року по А тис. грн. На зібрані кошти нараховуються відсотки по складній

ставці 10 %. Який розмір фонду до кінця строку?

варіант 1 2 3 4 5

А 10 15 6 7 8

Завдання 14. Родина хоче нагромадити А тис.дол. на машину, вкладаючи в банк 1000

дол. щорічно. Річна ставка відсотків у банку 7%. Як довго їй прийде збирати?

варіант 1 2 3 4 5

А 12 15 9 70 22

Завдання 15. Вам потрібні 20,000$ для того, щоб платити за навчання протягом

наступних 3 років. Платіж відбувається щорічно (по 20 000 кожного року). Яка сума

Вам потрібна сьогодні при можливості вкласти гроші на депозит під 8% у рік.

Завдання 16. Розрахувати теперішню вартість 10-річного ануїтету вартістю А тис.

грн., за ставкою Б%. варіант 1 2 3 4 5

А 1 2 1 3 2

Б 13 10 9 11 8

Теми рефератів

1. Ресурси суб’єктів інвестиційної діяльності та теорія граничної ефективності

інвестування Кейнса.

2. Ресурси суб’єктів інвестиційної діяльності та теорія граничної ефективності

інвестування Тобіна.

3. Інвестиційні ризики: класифікація.

38

4 . Інвестиційні ризики: методи оцінки.

5 . Теорія вартості грошей: основні принципи та методи оцінки.

6 . Фактори, що впливають на вартість інвестиційних грошей і цінних паперів.

Тестові завдання з теми 1. Як змінюється вартість активів у часі згідно концепції інвестиційного

менеджменту:

а) зростає;

б) зменьшується;

в) не залежить від часу.

2. Від чого залежить швидкість нарощення (компаудінг) вартості активів:

а) від первісної вартості й процентної ставки;

б) від первісної вартості;

в) від кількості інтервалів нарощення.

3. Дисконтування при обґрунтуванні проекту застосовується:

а) для врахування ризику;

б) для врахування інфляції;

в) для приведення платежів до умов можливості їх порівняння за чинником часу.

4. Що таке реінвестування:

а) вкладення інвестицій у певні види діяльності;

б) повторне вкладення виручених коштів;

в) приєднання відсотків до основної суми з метою подальшого нарощення.

5. При яких умовах з формули простих відсотків можна одержати формулу

складних:

а) при тривалих розрахунках;

б) при реінвестуванні з періодом співпадаючим з часовою базою.

6. Який метод нарахування відсотків використовують, якщо період

нарахування приймається за точну кількість днів, а тимчасова база за 360 днів:

а) точні;

б) комерційні;

в) банківські.

7. Що таке дисконтування:

а) процес розрахунку майбутньої вартості коштів, які інвестуються сьогодні;

б) зворотний розрахунок цінності грошей, тобто визначення того, скільки треба

було б інвестувати сьогодні, щоб одержати деяку суму в майбутньому;

в) фінансова операція, що припускає щорічний внесок коштів заради нагромадження

певної суми в майбутньому.

8. Номінальна і реальна оцінки прибутковості інвестування відрізняються:

а) рівнем ризику;

б) рівнем інфляції;

в) урахуванням альтернатив;

г) дисконтною ставкою.

9. Реальна процентна ставка (ір) при обліку темпу інфляції (ТI)

розраховується за наступною формулою:

а) б) в)

ТИ

TИriр

1 ТИ

riр

1

1

ТИ

ТИriр

1

39

10. Для чого необхідна формула FV= PV x ( 1 + jm )m × n

,

а) у випадку якщо використовують різні процентні ставки;

б) у випадку якщо відбувається нарахування відсотків m раз у році;

11. Для чого необхідна ефективна процентна ставка:

а) для порівняння різних інвестиційних умов;

б) для розрахунку реальної майбутньої вартості;

в) ефективна процентна ставка враховує певні ризики.

12. Аннуітет - це:

а) серія платежів з рівними сумами та з однаковими інтервалами часу;

б) платіж у певний момент часу при визначеній відсотковій ставці;

в) платіж з необмеженим періодом.

13. Рівень ризику проекту визначається через:

а) можливі відхилення реальних від прогнозованих результатів проекту;

б) імовірність недосягнення запланованих результатів проекту;

в) невизначеність розвитку подій при реалізації проекту;

г) імовірність критичних проблем при реалізації проекту.

14. Як сформульоване «золоте правило інвестування»:

а) чим більше ризик - тим більше прибутковість;

б) чим більше ризик - тим менше прибуток;

в) ризик і прибуток незалежні.

15. При прийнятті рішення про інвестування за наявності альтернативного

проекту для інвестора, не схильного до ризику, перевагу має той проект, у якого:

а) менше значення коефіцієнта варіації;

б) більше значення коефіцієнта варіації;

в) показник коефіцієнта варіації не може бути використаний.

16. При аналізі фінансових інструментів коефіцієнт β відображає ризик за

окремим цінним папером як об’єктом фінансового інвестування. Якщо β цінного

папера більше 1, то ризик інвестування в ці цінні папери:

а) нижче середньоринкового рівня ризику;

б) на рівні середньоринкового рівня ризику;

в) вище середньоринкового рівня ризику.

17. Залежно від наслідків ризиків вони підрозділяються:

а) чисті й спекулятивні;

б) припустимий, критичний і катастрофічний;

в) комерційний і фінансовий.

18. Несистематичний ризик пов’язан:

а) з проблемами фінансування проекту;

б) з настанням критичних для проекту подій;

в) із загальноекономічною ситуацією у країні;

г) з можливістю погіршення зовнішніх умов реалізації проекту.

19. Можна зменшити несистематичний ризик за рахунок диверсифікації:

а) так;

б) ні.

20. У яких випадках застосовують суб'єктивні методи виміру ризику:

а) якщо існує статистична вибірка по ризиках у певній інвестиційній сфері;

б) при наявності експертів, фінансових консультантів і інших фахівців у певній

інвестиційній сфері.

40

3. ОЦІНКА ТА ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ

3.1. Характеристика інвестиційного ринку

3.2. Кон'юнктура інвестиційного ринку

3.3. Інвестиційний клімат

3.4. Інвестиційна привабливість об'єктів ринку інвестицій.

3.1. Характеристика інвестиційного ринку Інвестиційний ринок у сучасній

ринковій економіці є одним із найважливіших сегментів загального ринку. Це

складний механізм, що складається з великої кількості виробничих, комерційних,

фінансових, інституціональних та інформаційних структур, що взаємодіють в

інвестиційній сфері на основі розгалуженої системи норм інвестиційного бізнесу.

Інвестиційний ринок - ринок, на якому продаються різноманітні об'єкти й

інструменти інвестування; складається з ринка об'єктів реального інвестування і

ринка фінансових інструментів інвестування [27].

Ринок реального інвестування включає: іпотечний ринок (приватизовані

об’єкти, що цілком продаються на аукціонах, за конкурсом або трудовим колективам

за приватизаційні чеки й гроші, нерухомість); ринок інших об'єктів реального

інвестування (об’єкти тезаврації – колекціонування, антикваріату, художні твори та

інші цінності); ринок капітальних вкладень або підрядний ринок (капітальні

вкладення в нове будівництво, на реконструкцію, розширення, технічне

переозброєння діючих підприємств, дослідницькі, конструкторські, монтажні,

пусконалагоджувальні та інші роботи й послуги); ринок об'єктів інноваційного

інвестування або ринок інтелектуальних цінностей (нові технології, ліцензії, патенти

на винаходи й відкриття, досвід, знання, ноу - хау, інжинірингові послуги); ринок

персоналу (продаж робочої сили).

Ринок фінансових інструментів інвестування включає: грошовий ринок

(банківські депозити, валюта), страховий ринок, ринок цінних паперів (первинний, на

якому розміщуються нові цінні папери, і вторинний ринок, де здійснюється торгівля

цінними паперами, що були випущені раніше й перебувають в обігу).

Ринок інвестицій (обмін інвестиціями) характеризується пропозицією

інвестицій (капіталу) із боку інвесторів, що виступають у даному випадку як

продавці, і попитом на інвестиції з боку потенційних учасників інвестиційної

діяльності, які виступають у ролі покупців інвестицій (капіталу).

На практиці існує два види інвестиційного попиту: потенційний та

конкретний.

Потенційний попит виникає при відсутності намірів юридичної або фізичної

особи при наявності доходу (прибутку) направляти його на інвестування. Такий

попит називається формальним та виступає як інвестиційний потенціал - джерело

для майбутніх інвестицій.

Конкретний попит (пропозиція капіталу) - характеризується конкретною

реалізацією намірів суб'єктів інвестиційної діяльності на ринку.

Необхідною умовою, властивою ринковим відносинам конкурентної о типу,

при відносно стабільному інвестиційному попиті є випереджаючий розвиток

інвестиційної пропозиції.

Врівноваження інвестиційного попиту та пропозиції проходить через механізм

ціноутворення, який виникає та діє тільки в умовах вільних конкурентних ринків, які

передбачають організацію обміну товарами на основі врівноваженого попиту та

пропозиції. Наприклад, інвестиційний попит на конкретний об'єкт вкладання

перевищує пропозицію. В умовах конкурентного ринку це, у свою чергу, обумовлює

41

підвищення цін даного інвестиційного товару, а висока ринкова вартість

інвестиційного товару є свідченням його привабливості з точки зору найбільшої

віддачі інвестицій. З іншого боку, переливання капіталу (інвестицій) у певну

«ефективну» точку інвестиційної сфери приведе у кінцевому підсумку до

розширення даної о інвестиційного товару і відповідного зниження його ціни.

Функціонування інвестиційного ринку здійснюється через інфраструктуру,

яка формує інформаційне та обслуговуюче середовище, яке дозволяє інвестору

працювати з мінімальним ризиком. Інфраструктуру ринку інвестицій можна умовно

поділити на регулюючу, функціональну та інформаційну складові.

Зокрема, регулююча складова інфраструктури здійснює впорядкування

інвестиційних відносин шляхом установлення правил, стандартів та критеріїв

поведінки на ринку, та яка включає в себе: державні органи регулювання ринку

інвестицій (Кабінет Міністрів, НБУ, Міністерство економіки, Міністерство

фінансів, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет), які виконують на

ринку законодавчі, ліцензійні та наглядові функції та процедури. Таким чином, її

основою є законодавча база, яка регулює відносини суб’єктів підприємницької

діяльності на інвестиційному ринку.

Функціональна складова інфраструктури інвестиційного ринку - це

фінансово-кредитні інститути та сервісні організації, які здійснюють спеціалізовану

діяльність із:

залучення тимчасово-вільних коштів на фінансування інвестиційних проектів;

створення правових, економічних і організаційних умов для сталою розвитку

приватного підприємниці ви;

співробітництва з міжнародними, іноземними та українськими організаціями у

питаннях розвитку підприємництва;

забезпечення проведення техніко-економічних експертиз програм та проектів

підприємницької діяльності та вирішення питання;

консультаційної підтримки підприємців із юридичних питань, ведення

бухгалтерської звітності, оподаткування Та пошуку ефективних джерел

фінансування;

страхування проектних та кредитних ризиків;

сприяння становлення ринкових відносин в Україні через створення, підтримку

та розвиток малих та середніх приватних підприємств тощо.

Інформаційна складова інфраструктури інвестиційного ринку включає в себе

ділові видання, інтернет-сайти рейтингових систем привабливості підприємств

тощо.

3.2. Кон'юнктура інвестиційного ринку.

Кон'юнктура інвестиційного ринку - це форма виявлення на інвестиційному

ринку в цілому, або на окремих його сегментах системи факторів (умов), які

визначають співвідношення попиту, пропозиції, цін та конкуренції [37].

Для кон'юнктура інвестиційного ринку характерні 4 стадії:

1) Підйом кон'юнктури, який пов'язано з підвищенням активності ринкових

процесів у зв'язку з пожвавленням економіки в цілому. Він характеризується ростом

обсягів попиту на об'єкти інвестування. Підвищенням рівня цін, розвитком

конкуренції серед інвестиційних посередників.

2) Кон'юнктурний бум, який пов'язано з різким зростанням попиту на усі

інвестиційні товари, які пропозиція не дивлячись на ріст, задовольнити не може.

42

Одночасно ростуть ціни на усі об'єкти інвестування, підвищуються доходи

інвесторів та інвестиційних посередників.

3) Ослаблення кон'юнктури, яке пов'язане із зниженням інвестиційної

активності у зв'язку із спадом в економіці в цілому, відносно повним насиченням

попиту на об'єкти інвестування та деяким надлишком їх пропозиції. Для цієї стадії

характерні спочатку стабілізація, а потім і початок зниження рівня цін на більшість

об'єктів інвестування. Відповідно понижаються доходи інвесторів та інвестиційних

посередників.

4) Кон'юнктурний спад - це найбільш не сприятлива стадія на інвестиційному

ринку з позицій інвестиційної активності. Вона характеризується найнижчим рівнем

попиту та скороченням обсягів пропозиції об'єктів інвестування. На цій стадії КІР

суттєво знижуються ціни на об'єкти інвестування, а доходи інвесторів та

інвестиційних посередників падають до самої низької позначки, а в ряді випадків

інвестиційна діяльність є збитковою.

У зв'язку з тим, що кон'юнктура інвестиційного ринку постійно змінюється, то

її необхідно систематично досліджувати для формування ефективної інвестиційної

стратегії та прийняття економічно обґрунтованих інвестиційних рішень. Вивчення

кон'юнктури інвестиційною ринку охоплює такі стадії:

Поточне спостереження за інвестиційною активністю і, в першу чергу, в

тих сегментах ринку, в яких планується здійснити, або вже здійснюється

інвестиційна діяльність.

Аналіз поточної кон'юнктури інвестиційного ринку та виявлення сучасних

тенденцій її розвитку. Цей аналіз складається з виявлення особливостей конкретних

сегментів інвестиційного ринку і тих змін, які відбуваються на ринку у момент

спостереження порівняно з попереднім періодом.

Прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку дня вибору основних

напрямків стратегії інвестиційної діяльності та формування інвестиційного

портфелю. Основна задача прогнозу - визначити тенденції факторів, які формують

інвестиційних клімат та які впливають на стан інвестиційного ринку у перспективі.

3.3. Інвестиційний клімат

Інвестиційний клімат - це сукупність політичних, правових, економічних та

соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних

та іноземних інвесторів [30].

Сприятливий інвестиційний клімат повинен забезпечити насамперед захист

прав інвестора від інвестиційних ризиків, тобто непередбачених втрат доходу й

капіталу.

До чинників, що формують інвестиційний клімат країни відносять:

- рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного ринку - це стан та

структура виробництва, рівень розвитку робочої сили, стан ринку інвестиційних

товарів та послуг.

- політичні та правові чинники - створення відповідного законодавчого та

нормативного поля, яке залежить від політичної волі законодавчої та виконавчої

гілок влади; заходи з державної підтримки та стимулювання інвестиційної

діяльності; досягнення стабільності національної грошової одиниці; валютне

регулювання; забезпечення привабливості об'єктів інвестування.

- стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників:

інвестиційна діяльність комерційних банків; рівень розвитку та функціонування пара

банківської системи; інвестиційна політика НБУ.

43

- статус іноземного інвестора: режим іноземного інвестування; діяльність

міжнародних фінансово-кредитних інституцій; наявність вільних економічних та

офшорних зон.

- інвестиційну активність населення: відносини власності в державі; стан

ринку нерухомості; стабільність національної валюти тощо [34].

3.4. Інвестиційна привабливість об'єктів ринку інвестицій Однією з головних задач, які стоять перед інвестором на ринку інвестицій є

вибір об'єктів інвестуванні, які мають найкращі перспективи розвитку та можуть

забезпечити найбільш високу ефективність інвестицій. Основою такого вибору є

оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості держави, регіонів, окремої

сфери діяльності (галузі) та підприємств чи фірм.

Інвестиційна привабливість держав розраховується міжнародними

організаціями й установами, однак математичний підхід є однаковим, - це розрахунок

рейтингової системи оцінок держави. Ранжування країн світу за цим показником

характеризує інвестиційну привабливість країни і слугує своєрідним «барометром»

для іноземних інвесторів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 - Показники, що використовуються для оцінки інвестиційної

привабливості України

Показники Рекомендоване

значення

Індекс журналу «Institutional Investor» 100

Рейтинг агентства Euromoney 100

Рейтинг привабливості «Central European economic Review» 10

Індекс економічної свободи («Wall Street Journal») 100

Дефіцит державного бюджету не більше 2,6%

Обслуговування державного боргу (у відсотках до ВВП) не більше 60 %

Обсяг ВВП повинен зростати

Обсяг експорту й імпорту товарів і послуг позитивне сальдо

Норма (рівень) інвестицій (обсяг інвестицій у відсотках до ВВП) 15 – 20 %

Рівень приватних інвестицій не менше 60%

Рівень заощаджень населення повинен зростати

Динаміка частки інвестицій в основний капітал повинна зростати

Питома вага прямих іноземних інвестицій (у відсотках до ВВП) не більше 6,0 %

Інвестиційна привабливість галузей економіки - комплексна характеристика

окремих галузей (підгалузей) економіки з позицій інвестора з метою вибору їх

підприємств для інвестування. Інвестор не буде вкладати кошти у привабливе

підприємство галузі, що знаходиться в кризовому стані або в непривабливому

регіоні.

Інвестиційна привабливість регіонів України оцінюється на базі 5

узагальнюючих показниках, які у свою чергу включають такі аналітичні показники:

1. Рівень загальноекономічного розвитку регіону:

44

1.1. Питома вага регіону у ВВП і національному доході.

1.2. Обсяг виробленої промислової продукції на душу населення.

1.3. Рівень самозабезпечення регіону основними продуктами.

1.4. Обсяг та динаміка капітальних вкладень у регіоні на душу населення.

1.5. Число компаній та фірм різних форм власності та інше.

2. Рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону.

2.1. Число підрядних будівельних організацій усіх форм власності.

2.2. Обсяг місцевого виробництва основних видів будівельних матеріалів.

2.3. Виробництво енергетичних ресурсів на душу населення.

2.4 Забезпеченість залізничним та автомобільним транспортом.

3. Демографічна характеристика регіону.

3.1. Питома вага населення реї іону в загальній чисельності жителів України.

3.2. Співвідношення сільських і міських жителів.

3.3. Питома вата населення, яке зайняте у громадському виробництві на

підприємствах усіх форм власності.

3.4. Рівень кваліфікації працівників регіону.

4. Рівень розвитку ринкових відносин та комерційної інфраструктури регіону.

4.1. Питома вага приватизованих підприємств у загальному числі підприємств.

4.2. Питома вага компаній та фірм недержавних форм власності у загальній

кількості виробничих підприємств.

4.3. Чисельність спільних підприємств.

4.4. Чисельність банківських установ.

4.5. Чисельність страхових компаній.

4.6. Чисельність бірж (фондових, товарних, спеціалізованих).

5. Рівень кримінальних, екологічних та інших ризиків.

5.1. Рівень економічних правопорушень.

5.2. Питома вага підприємців із шкідливими виробництвами.

5.3. Середній радіаційний фон тощо.

Інвестиційна привабливість окремої сфери діяльності (галузі) включає:

1. Важливість галузі - значення продукції, її особливість, частка експорту,

залежність від імпорту, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни тощо.

2. Характеристика споживання продукції галузі, рівень конкуренції чи

монопольності, особливості ринку збуту, фактичні та потенційно можливі обсяги

ринку тощо.

3. Рівень державною втручання у розвиток галузі (законодавство, податки,

амортизаційна та кредитна політика тощо).

4. Соціальна роль галузі та кількість робочих місць, середня зарплата,

екологічна забезпеченість виробництва тощо.

5. Фінансові умови роботи галузі (середній рівень прибутковості, оборотність

активів тощо).

На основі оцінки галузей (регіонів) за окремими параметрами розраховують

інтегральний показник їх інвестиційної привабливості, через який проводять

відповідне їх ранжування, що дозволяє сформувати наступні групи галузей (регіонів)

[30]:

І група – галузі (регіони) з найвищою (пріоритетною) інвестиційною

привабливістю;

II група - галузі (регіони) з високою інвестиційною привабливістю;

III група - галузі (регіони) з середньою інвестиційною привабливістю;

IV група – галузі (регіони) з низькою інвестиційною привабливістю.

45

Інвестиційна привабливість підприємства – це сукупність характеристик

його фінансово – господарської й управлінської діяльності, перспектив розвитку й

можливості залучення інвестиційних ресурсів.

Визначення інвестиційної привабливості слід розглядати не тільки як

інтегральний фінансово-економічний показник, а й як систему кількісних показників

оцінки господарського, фінансового, технічного потенціалів підприємства, що

дозволяє оцінити позицію конкретного підприємства відповідної галузі та регіону.

Кінцевий результат щодо інвестиційної привабливості підприємства дає змогу

замовникам більш об'єктивно оцінити стан і можливості певного підприємства

України.

Оцінка інвестиційної привабливості повинна здійснюватися у два етапи:

перший етап: розрахунок інтегрального показника за кожним

підприємством окремо на підставі фінансової та бухгалтерської звітності;

другий етап: визначення оцінки інвестиційної привабливості

підприємства шляхом корегування інтегрального показника, розрахованого на

першому етапі з урахуванням привабливості на мезоекономічному рівні, впливу

результатів фінансово-господарської діяльності та ризиків діяльності підприємства.

На першому етапі для визначення показника привабливості конкретного

підприємства використовується метод розрахунку інтегрального показника.

Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за назвою,

одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує

процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції. Для розв'язання цих завдань і

забезпечення об'єктивної оцінки інвестиційної привабливості підприємств

використовується така послідовність визначення інтегрального показника (рис. 3.1).

Рис. 3.1. - Послідовність розрахунку інтегрального показника інвестиційної

привабливості підприємства

46

Аналіз діючих методик проведення фінансового аналізу з урахуванням

Положень (стандартів) бухгалтерської та фінансової звітності дозволяють

сформувати п'ять груп показників (загалом 45 показників), які використовуються для

визначення інтегрального показника (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Показники визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства

Група показників Назва показників

Перша група.

Оцінка майнового стану

1.1. Темпи зростання оборотних активів.

1.2. Коефіцієнт придатності необоротних активів.

1.3. Коефіцієнт придатності основних засобів.

1.4. Коефіцієнт зносу основних засобів

Друга група.

Оцінка ліквідності

2.1. Маневреність власних оборотних коштів.

2.2. Коефіцієнт покриття.

2.3. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

2.4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

2.5. Частка оборотних коштів в активах.

2.6. Частка виробничих запасів у поточних активах

Третя група.

Оцінка фінансової

стійкості

3.1. Коефіцієнт фінансової автономії.

3.2. Коефіцієнт залучення власних коштів (фінансової

залежності).

3.3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

3.4. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу.

3.5. Коефіцієнт покриття довгострокових вкладень.

3.6. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів.

3.7. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів.

3.8. Коефіцієнт структури залученого капіталу.

3.9. Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел

Четверта група.

Оцінка ділової

активності

4.1. Балансовий прибуток.

4.2. Фондовіддача.

4.3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

4.4. Період оборотності дебіторської заборгованості.

4.5. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

4.6. Період оборотності кредиторської заборгованості.

4.7. Коефіцієнт оборотності запасів.

4.8. Період оборотності запасів.

4.9. Коефіцієнт оборотності активів.

4.10. Тривалість фінансового циклу.

4.11. Тривалість операційного циклу.

4.12. Коефіцієнт покриття дебіторської заборгованості.

4.13. Оборотність власного капіталу.

4.14. Оборотність основного капіталу.

4.15. Коефіцієнт стійкості економічного зростання

П'ята група.

Оцінка рентабельності

5.1. Обсяг чистого прибутку.

5.2. Рентабельність продукції.

5.3. Рентабельність активів.

5.4. Рентабельність власного капіталу.

5.5. Рентабельність основного капіталу.

5.6. Операційна рентабельність реалізованої продукції.

5.7. Чиста рентабельність реалізованої продукції.

5.8. Валова рентабельність продажу

Перша група (оцінка майнового становища) дозволяє з'ясувати джерела

формування майна й оцінити, як воно використовується. Показники ліквідності і

47

платоспроможності (друга група) характеризують можливість підприємства

своєчасно та повною мірою провести розрахунки за своїми зобов'язаннями.

Показники фінансової стійкості (третя група) дають можливість визначити

фінансовий запас міцності підприємства, тобто стабільність його діяльності з позиції

довгострокової перспективи. Ділова активність підприємства (четверта група)

виявляється у динаміці його розвитку, досягненні обраних цілей, розширенні ринків

збуту. Показники рентабельності (п'ята група) характеризують економічну

ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства.

Розрахунок інтегрального показника інвестиційної привабливості

підприємства здійснюється у такій послідовності:

- уведення вихідних даних підприємства. Дані вносяться в електронні таблиці,

виконані у вигляді форм бухгалтерської та фінансової звітності: форми № 1 за ДКУД

(Баланс підприємства) та форми № 2 за ДКУД (Звіт про фінансові результати);

- розрахунок показників за групами;

- розрахунок інтегрального показника інвестиційної привабливості.

Розраховані на другому етапі показники використовуються для визначення

інтегрального показника інвестиційної привабливості з урахуванням їх значимості за

формулою

(3.1)

де xij — значення і-го показника;

dі — рівень значимості і-го показника;

п — кількість показників;

xi_min — мінімальне значення і-го показника (при мінімізації);

хi_max — максимальне значення і-го показника (при максимізації).

Рівень значимості розраховується за формулою

(3.2)

де Rі — ранг і-го показника згідно з підсумковим ранжуванням.

Для визначення значимості окремих показників та їх груп використовується

один із методів експертних оцінок — метод рангової кореляції.

У результаті здійснення першого етапу «Методики оцінки інвестиційної

привабливості підприємств» отримуємо інтегральний показник інвестиційної

привабливості за кожним підприємством.

На другому етапі здійснюється оцінка інвестиційної привабливості через

корегування інтегрального показника з урахуванням факторів, які суттєво впливають

на інвестиційну привабливість підприємства:

1) інвестиційна привабливість на мезоекономічному рівні;

2) оцінка управління підприємством на підставі аналізу руху грошових коштів;

3) вплив зовнішніх ризиків;

4) вплив внутрішніх ризиків.

1. Для врахування результатів оцінки привабливості галузі і регіону за

наведеними показниками використовується матриця привабливості на

мезоекономічному рівні (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Матриця інвестиційної привабливості на мезоекономічному рівні

Привабливість регіону Привабливість галузі

висока низька

Привабливий 2 1

Непривабливий 1 0

48

Якщо ні регіон, ні галузь не є інвестиційно-привабливими, зрозуміло, що не

може бути і мови про інвестування будь-якого підприємства, яке працює в цій галузі

та розташоване у відповідному регіоні. Коли або галузь, або регіон є привабливими

для інвестора, тоді вплив негативних і позитивних сторін привабливості на

мезоекономічному рівні компенсують одна одну. У цьому випадку прийняти рішення

про інвестування певного підприємства можна тільки на підставі оцінки його

інвестиційної привабливості. Для підприємства, яке розташоване в інвестиційно-

привабливому регіоні і належить до привабливої галузі, оцінка привабливості зростає

вдвічі.

2. Для підвищення довіри інвестора до підприємства і об'єктивнішої оцінки

інвестиційної привабливості необхідні найбільш узагальнені показники діяльності

підприємства на основі бухгалтерської та фінансової звітності, тобто відкритої

інформаційної бази. Саме таким показником є рух грошових коштів підприємства

(форма № З ДКУД), а тому при оцінці привабливості підприємства необхідно її

корегувати на підставі аналізу руху грошових коштів від усіх видів діяльності.

Дієздатність підприємства визначається вмінням генерувати значні суми

грошових коштів для того, щоб своєчасно реагувати на потреби та можливості, які

несподівано виникають. Інформація про рух грошових коштів від основної діяльності

допомагає оцінити фінансову гнучкість підприємства. Оцінка здатності підприємства

пережити, наприклад, несподіване падіння попиту, може включати аналіз руху

грошових коштів від основної діяльності за минулі періоди. Чим істотніші потоки

грошових коштів, тим вища здатність підприємства витримати несприятливі зміни

економічних умов.

Аналіз грошових коштів дає змогу визначити їх стан і загальну оцінку

управління підприємством. Нині її рекомендується враховувати відповідно до стадій

життєвого циклу підприємств в Україні. Інвестиційна спрямованість у діяльності

підприємств на стадіях "рання" та "остаточна зрілість" дають змогу використовувати

коефіцієнти щодо показника інвестиційної привабливості підприємства та результатів

його фінансово-господарської діяльності від усіх видів діяльності.

Величини, наведені в табл. 3.4, відображають потенційні можливості підприємства

як об'єкта інвестування, тобто ступінь вірогідності повернення чи не повернення

вкладених коштів.

Таблиця 3.4 - Вплив результатів фінансово-господарської діяльності від усіх видів

діяльності відповідно до окремих стадій життєвого циклу підприємства

Оцінка якості управління

підприємством

Стадія життєвого циклу підприємства

1-ша 2-га 3-тя 4-та 5-та

Добра 1,0 1,5 2,0 1,5 1,0

Нормальна 0,5 1,0 1,5 1,0 0,5

Кризова 0 0,5 1,0 0,5 0

Визначення впливу результатів усіх видів діяльності за стадіями життєвого

циклу підприємства дає можливість охарактеризувати внутрішнє середовище

підприємства, тобто його цілі, організаційну структуру, методи планування,

інвестиційну спрямованість і можливі інвестиційні рішення залежно від стадії

життєвого циклу. Така характеристика подана в табл. 3.5.

3. Суть інвестування полягає у вкладенні в певні види активів, які повинні

забезпечити в майбутньому отримання прибутку. В будь-якому разі для прийняття

рішення про вкладення капіталу необхідно володіти інформацією про те, наскільки

передбачуваний ефект зможе компенсувати ризик, який виникає через невизначеність

49

кінцевого результату. Ще одним важливим фактором інвестиційної привабливості

підприємства є вплив певних видів ризиків.

Таблиця 3.5 - Характеристика внутрішнього середовища підприємства

Хар-ка

внутріш

нього

середови

ща

Стадія життєвого циклу

Народжен

ня Дитинство Юність

Рання

зрілість

Остаточн

а зрілість Старіння

Ціл

і

під

пр

иєм

ств

а

Виживання

та вихід на

ринок

Закріплення

на ринку,

отримання

прибутку

Завоювання

позицій

лідера,

забезпечення

прибутковос

ті інвестицій,

диверсифікац

ія

Розширення

частки

ринку,

максимізація

ринкової

вартості


Утримання

частки

ринку,

утримання

обсягів

продажу

Виживання

Ор

ган

ізац

ійн

а

стр

ук

тур

а

Аморфна,

відсутність

чіткого

розподілу

функцій та

відповідаль

ності

Функціональн

а

персоніфікація

в розподілі

функцій та

відповідальнос

ті

Функціональ

на з

елементами

децентраліза

ції

Децентралізо

вана дивізіональна

або матрична

Централіз

ація

структури

Спрощення

структури,

різке

зменшення

кількості

членів

апарату

управління

Мет

оди

пл

ан

ув

ан

ня

Відсутність регулярного

планування

Періодичне

несистемне


витрат і

доходів

Цільове

планування,

розвиток

перспективн

ого


Програмно-

цільове

планування,

стратегічне


Генетичне

плануванн

я

Програмно-

цільове


Інв

ест

иц

ійн

а

сп

ря

мов

ан

ість

Наявність

інвестицій

засновникі

в, пошук


Пошук

зовнішніх

інвесторів

Розробка

інвестиційних

пропозицій,

пошук

стратегічних

інвесторів

Поглинання конкурентів,

розширення

обсягу

фінансових


Мобілізація

внутрішніх

резервів,

Впровадж

ення

досягнень

НТП

Диверсифік

ація,

реорганізац

ія або

реструктур

изація

Мо

жл

ив

і ін

вест

иц

ійн

і

ріш

енн

я

Обов'язков

і вкладення

Обов'язкові

вкладення,

вкладення з

метою

підвищення

конкурентосп

роможності

виробництва

Вкладення з

метою

розширення

та освоєння

товарів

(послуг) або

ринків,

оновлення

активів


Придбання


активів,

вкладення в

розробки та дослідження

Оновлення

активів

підприємс

тва

-

Однак загальний рівень впливу ризиків на макрорівні (зовнішніх) та на

мікрорівні (внутрішніх) різний. Аналізуючи публікації вітчизняних фахівців щодо

кількісної оцінки впливу ризиків на діяльність підприємства та досвід роботи

підприємств, можна зробити висновок, що в сучасних умовах в Україні зовнішні

ризики впливають на діяльність підприємства на 70 %, а внутрішні — на 30 %.

50

Ступінь впливу кожного окремого ризику можна оцінити тільки маючи

достатню інформацію про діяльність конкретного підприємства, його відносини з

зовнішнім середовищем і повну характеристику внутрішнього середовища з

урахуванням життєвого циклу підприємства.

Послідовність проведення корегування інтегрального показника наведено на

рис. 3.2.

Рис. 3.2. - Послідовність оцінки інвестиційної привабливості підприємств

Оцінка інвестиційної привабливості підприємства визначається за формулою

(3.5)

де І — інтегральний показник;

К1

ij — відповідний коефіцієнт за матрицею привабливості на

мезоекономічному рівні (табл. 3.2);

К2

ij — коригуючий коефіцієнт оцінки управління (табл. 3.4);

К3 — вплив зовнішніх ризиків;

К4 — вплив внутрішніх ризиків.

Вплив ризиків внутрішнього та зовнішнього характеру на діяльність й

інвестиційну привабливість підприємств визначається за допомогою ступеня впливу

відповідних ризиків (R2, R3), які були визначені шляхом рангової кореляції на підставі

анкетування експертів-практиків відповідних підприємств. За результатами

розрахунків їх обсяг був уточнений порівняно з теоретичними значеннями 0,7 та 0,3,

відповідно ступінь впливу ризиків дорівнює: зовнішніх — R1 = 0,68, внутрішніх — R2

= 0,32.

Зазначимо, що залежність між впливом ризиків і привабливістю підприємства

обернена, тобто чим вищий вплив ризику на діяльність підприємства, тим нижча його

привабливість. Тому при обчисленні оцінки інвестиційної привабливості

підприємства необхідно вплив ризиків ураховувати такими виразами:

51

де R1,2 — вплив відповідних видів ризиків.

Для підприємств, які перебувають на IV—V стадіях свого життєвого циклу, а

це більшість промислових підприємств України, за всіх можливих позитивних

факторів впливу максимальне значення оцінки інвестиційної привабливості не

повинно перевищувати 100 одиниць.

Розрахунки оцінки інвестиційної привабливості можна використовувати на

підприємстві на замовлення інвестора чи комерційної структури для прийняття

інвестиційного рішення про вкладання коштів.

Застосування "Методики оцінки інвестиційної привабливості" дає змогу

комплексно оцінити рівень інвестиційної привабливості промислових підприємств,

що є основою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень суб'єктами


Методика може використовуватися для оцінки інвестиційної привабливості,

оцінки фінансового становища у процесі приватизації та розробки заходів щодо

санації або ліквідації підприємства. Отже, методику можна використовувати для

визначення інвестиційної привабливості окремого підприємства, а також при

проведенні фінансового аналізу за ініціативою як самого підприємства, так й

інвесторів, які розглядають питання про вкладення коштів у виробництво.

Контрольні запитання до семінарського заняття

1. Визначте характерні ознаки інвестиційного ринку.

2. Охарактеризуйте зміст інвестиційного попиту та пропозиції.

3. Охарактеризуйте основні складові інфраструктури ринку інвестицій.

4. Охарактеризуйте стан кон'юнктури інвестиційного ринку в Україні.

5. Визначте основні складові ринку інвестицій та інвестиційних товарів.

6. Визначте чинники, що роблять інвестиційний клімат сприятливим.

7. Охарактеризуйте інвестиційний клімат в Україні.

8. Охарактеризуйте чинники, за якими визначається інвестиційна привабливість


9. Охарактеризуй чинники, за якими визначається інвестиційна привабливість

регіону.

10. Охарактеризуйте чинники, за якими визначається інвестиційна привабливість

сфери діяльності (галузі).

11. За якими критеріями визначається фінансово-економічний стан підприємства.

Дискусійні питання до семінарського заняття

1. Характеристика інвестиційного клімату України. Місце в системі

міжнародних рейтингів.

2. Динаміка іноземного інвестування в економіку країни: напрями, проблеми і

перспективи.

3. Чому вільні економічні зони розглядаються як форма активізації

інвестиційної діяльності? Які типи ВЕЗ Ви знаєте? Які об’єктивні та суб’єктивні

фактори стримують створення ВЕЗ в Україні?

Питання для самостійного вивчення 1. Порядок створення і функціонування вільних економічних зон в Україні [6].

2. Міжнародні інститути, що впливають на реалізацію інвестиційної діяльності

[51].

Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Підбір статистичних матеріали, що свідчать про динаміку руху прямих

інвестицій та закордонних інвестицій в Україні (за географічною, галузевою,

52

регіональною ознаками, динаміка за періодами). На основі зібраних даних зробіть

висновки про особливості участі України в процесах міжнародної інвестиційної


Завдання 2. Наведіть конкретні приклади виходу на український ринок

багатонаціональних компаній та проаналізуйте їх вплив на національну економіку.


1. Динаміка залучення іноземних інвестицій в Україні. Порівняльний аналіз з іншими

країнами (за вибором).

2. Особливості функціонування спільних підприємств в Україні.

3. Діяльність транснаціональних корпорацій на українському ринку (на основі

конкретної компанії).

4 . Вплив міжнародних інститутів на міжнародну інвестиційну діяльність

(Багатостороннє агентство гарантування інвестицій, Міжнародна фінансова

корпорація тощо).

5 . Міжнародні рейтинги, що використовуються для оцінки інвестиційної

привабливості національних економік.

6. Місце Україні в системі міжнародних рейтингів, що визначають привабливість

інвестиційного клімату країни.

7. Досвід функціонування вільних економічний зон, як чинника

стимулювання інвестиційної діяльності (на конкретному прикладі, за вибором).

8. Використання змінних засобів прямого впливу на стимулювання інвестиційної

діяльності в Україні.

9. Використання змінних засобів непрямого впливу на стимулювання інвестиційної

діяльності в Україні.

10. Методи і механізми селективного регулювання іноземної інвестиційної діяльності.

11. Основні завдання БАГІ у сфері стимулювання інвестиційної діяльності та його

механізм.

12. Стимули інвестиційної діяльності, що реалізуються через державну політику.


1. Ринок, на якому продаються різноманітні об'єкти й інструменти

інвестування, має назву:

а) фінансовий;

б) інвестиційний;

в) ринок інструментів інвестування;

г) ринок об’єктів інвестування.

2. Форма прояви на інвестиційному ринку або окремих його сегментах

системи факторів, що визначають співвідношення обсягу попиту й пропозиції, рівня

цін і конкуренції має назву:

а) інвестиційний клімат;

б) кон’юнктура;

в) інвестиційна привабливість;

г) інвестиційне середовище.

3. Значне зростання попиту на всі об’єкти інвестування, попит не повністю

задовольняється пропозицією на ринку, зростання доходів інвесторів і посередників,

це ознаки стадії кон’юнктури, що має назву:

а) підвищення кон’юнктури;

б) кон'юнктурний бум;

в) послаблення кон’юнктури;

53

г) кон'юнктурний спад.

4. Система правових, економічних і соціальних, географічних умов здійснення

інвестиційної діяльності на всіх рівнях має назву:


б) кон’юнктура;

в) інвестиційна привабливість;

г) інвестиційна політика.

5. Інтегральний показник рейтингової системи оцінок держави за певними

показниками має назву:


б) інвестиційна привабливість;

в) кон’юнктура;


6. Забезпеченість усіма видами ресурсів, наявність ринків збуту, наявність

спеціального режиму інвестиційної діяльності, прогноз соціальних, економічних і

технологічних умов цих територій, обсяг реалізації готової продукції підприємств

міста, податки, сплачені підприємствами, доходи і витрати підприємств,

обумовлені інвестиційною діяльністю; все це напрямки, за якими визначається:

а) інвестиційна привабливість держави;

б) інвестиційна привабливість галузі;

в) інвестиційна привабливість регіону;

г) інвестиційна привабливість невеликих територіально – адміністративних одиниць.

7. Агреговані індекси динаміки поточних ринкових цін, що відображують

стан кон'юнктури в розрізі окремих сегментів інвестиційного ринку, це:

а) індикатори інвестиційного ринку;


в) кон’юнктура;


8. Інвестиційна діяльність підприємства – це:

а) максимізація добробуту власників підприємства в поточному й перспективному

періодах, забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації стратегії розвитку

підприємства на окремих стадіях його життєвого циклу;

б) система принципів і методів розроблення й реалізації управлінських рішень,

пов'язаних зі здійсненням різних аспектів інвестиційної діяльності підприємства;

в) комплекс питань, що пов'язані зі здійсненням інвестиційної діяльності

підприємства, які потребують знань теорії і практики прийняття управлінських

рішень щодо процесу інвестування;

г) процес пошуку необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об'єктів

(інструментів) інвестування, формування збалансованої за вибраними параметрами

інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) й забезпечення її реалізації.

9. Процес перетворення прямих фінансових зобов’язань з визначеними

характеристиками в інші з другими характеристиками має назву:

а) інвестиційна діяльність;


в) фінансове посередництво;


54

4. ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА 4.1. Сутність інвестиційної стратегії підприємства

4.2. Принципи і послідовність розробки інвестиційної стратегії підприємства

4.3. Обґрунтування стратегічних напрямків і форм інвестиційної діяльності

4.4. Оцінка результативності розробленої інвестиційної стратегії

4.1. Сутність інвестиційної стратегії підприємства

Інвестиційна стратегія - система довгострокових цілей інвестиційної

діяльності підприємства, обумовлених загальними задачами його розвитку й

інвестиційною ідеологією, а також вибір найбільш ефективних шляхів їхнього

досягнення [39].

Інвестиційну стратегію можна представити як генеральний план дій у сфері

інвестиційної діяльності підприємства, що визначає пріоритети її напрямків і форм,

характер формування інвестиційних ресурсів і послідовність етапів реалізації

довгострокових інвестиційних цілей, що забезпечують передбачений загальний

розвиток підприємства. З'єднання в інвестиційній стратегії системи цілей і шляхів

їхнього досягнення визначає границі можливої інвестиційної активності підприємства

і прийнятих інвестиційних рішень по напрямках і формам його інвестиційної

діяльності в перспективному періоді. Інвестиційну стратегію підприємства можна

охарактеризувати також як систему формалізованих критеріїв, по яких воно оцінює і

реалізує свої інвестиційні можливості, моделює свою перспективну інвестиційну

позицію і забезпечує її досягнення. Резюмуючи вищевикладене, можна констатувати,

що інвестиційна стратегія являє собою системну концепцію, що зв’язує і напрямну

розвиток інвестиційної діяльності підприємства.

Розробка інвестиційної стратегії являє собою великий творчий процес, що

включає постановку цілей інвестиційної діяльності, визначення її пріоритетних

напрямків і форм, оптимізацію структури формованих інвестиційних ресурсів і

їхнього розподілу, вироблення інвестиційної політики по найбільш важливих

аспектах інвестиційної діяльності, підтримка взаємин із зовнішнім інвестиційним

середовищем.

Процес розробки інвестиційної стратегії зв'язаний з попереднім виділенням

об'єктів стратегічного управління підприємства. З позицій інвестиційного

менеджменту виділяють звичайно три основні групи об'єктів стратегічного

управління: інвестиційна діяльність підприємства в цілому; інвестиційна діяльність

стратегічної зони господарювання; інвестиційна діяльність стратегічного

інвестиційного центра.

Підприємство як об'єкт стратегічного інвестиційного управління являє собою

відкриту комплексну систему, що інтегрує всі напрямки і форми інвестиційної

діяльності різних структурних господарських його підрозділів.

Стратегічна зона господарювання являє собою самостійний господарський

сегмент у рамках підприємства (організації), що здійснює свою діяльність у ряді

суміжних галузей, об'єднаних спільністю попиту, використовуваного чи сировини

виробничої технології. Інвестиційна стратегія стратегічної зони господарювання

виступає звичайно як самостійний (відносно автономний) блок у загальній системі

стратегічного інвестиційного управління підприємством.

Стратегічний інвестиційний центр являє собою самостійну структурну

одиницю підприємства (організації), що спеціалізується на виконанні окремих чи

функцій напрямків інвестиційної діяльності, що забезпечує ефективну господарську

діяльність окремих стратегічних зон господарювання і підприємства в цілому.

55

Інвестиційна стратегія таких центрів обмежена функціональними напрямками їхньої

діяльності і підлегла задачам загального стратегічного інвестиційного управління

підприємством.

Інвестиційна стратегія відіграє велику роль у забезпеченні ефективного

розвитку підприємства. Ця роль полягає в наступному [46]:

1. Розроблена інвестиційна стратегія забезпечує механізм реалізації

довгострокових загальних і інвестиційних цілей майбутнього економічного і

соціального розвитку підприємства в цілому й окремих його структурних одиниць.

2. Вона дозволяє реально оцінити інвестиційні можливості підприємства,

забезпечити максимальне використання його внутрішнього інвестиційного

потенціалу і можливість активного маневрування інвестиційними ресурсами.

3. Вона забезпечує можливість швидкої реалізації нових перспективних

інвестиційних можливостей, що виникають у процесі динамічних змін факторів

зовнішнього інвестиційного середовища.

4. Розробка інвестиційної стратегії враховує заздалегідь можливі варіації

розвитку неконтрольованих підприємством факторів зовнішнього інвестиційного

середовища і дозволяє звести до мінімуму їхні негативні наслідки для діяльності


5. Вона відбиває порівняльні переваги підприємства в інвестиційній діяльності

в зіставленні з його конкурентами.

6. Наявність інвестиційної стратегії забезпечує чіткий взаємозв'язок

стратегічного, поточного й оперативного управління інвестиційною діяльністю


7. Вона забезпечує реалізацію відповідного менталітету інвестиційного

поводження в найбільш важливих стратегічних інвестиційних рішеннях


8. У системі інвестиційної стратегії формується значення основних

крітеріальних оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових

інструментів інвестування.

9. Розроблена інвестиційна стратегія є однієї з базисних передумов

стратегічних змін загальної організаційної структури управління й організаційної

культури підприємства.

4.2. Принципи і послідовність розробки інвестиційної стратегії


В основі розробки інвестиційної стратегії підприємства лежать принципи нової

управлінської парадигми — системи стратегічного керування. До числа основних з

цих принципів, що забезпечують підготовку і прийняття стратегічних інвестиційних

рішень у процесі розробки інвестиційної стратегії підприємства, відносяться [46]:

1. Розгляд підприємства як відкритої соціально-економічної системи, здатної

до самоорганізації. Цей принцип полягає в тому, що при розробці інвестиційної

стратегії підприємство розглядається як визначена система, цілком відкрита для

активної взаємодії з факторами зовнішнього інвестиційного середовища.

2. Облік базових стратегій операційної діяльності підприємства. Будучи

частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства, що забезпечує в

першу чергу розвиток операційної діяльності, інвестиційна стратегія носить стосовно

неї підлеглий характер. Тому вона повинна бути погоджена зі стратегічними цілями і

напрямками операційної діяльності підприємства. Інвестиційна стратегія при цьому

розглядається як один з головних факторів забезпечення ефективного розвитку

підприємства відповідно до обраного їм загальною економічною стратегією.

56

Разом з тим, інвестиційна стратегія сама впливає на формування стратегічного

розвитку операційної діяльності підприємства. Це зв'язано з тим, що основні цілі

операційної стратегії,— забезпечення високих темпів реалізації продукції, зростання

операційного прибутку і підвищення конкурентної позиції підприємства зв'язані з

тенденціями розвитку відповідного товарного ринку (споживчого чи факторів

виробництва). Якщо тенденції розвитку товарного й інвестиційного ринків (у тих

сегментах, де підприємство здійснює свою господарську діяльність) не збігаються,

може виникнути ситуація, коли стратегічні цілі розвитку операційної діяльності

підприємства не можуть бути реалізовані в зв'язку з інвестиційними обмеженнями. У

цьому випадку відповідно коректується операційна стратегія підприємства.

3. Переважна орієнтація на підприємницький стиль стратегічного керування

інвестиційною діяльністю Інвестиційне поводження підприємства в стратегічній

перспективі характеризується прирісним чи підприємницьким стилем.

Основу прирісного стилю інвестиційного поводження складає постановка

стратегічних цілей від досягнутого рівня інвестиційної діяльності з мінімізацією

альтернативності прийнятих стратегічних інвестиційних рішень. Кардинальні зміни

напрямків і форм інвестиційної діяльності здійснюються лише як відгук на зміни

операційної стратегії підприємства. Такий стиль інвестиційного поводження

характерний звичайно для підприємств, що досягли стадії зрілості життєвого циклу.

Основу підприємницького стилю інвестиційного поводження складає активний

пошук ефективних інвестиційних рішень в усіх напрямках і формах інвестиційної

діяльності, а також на різних стадіях інвестиційного процесу. Цей стиль

інвестиційного поводження зв'язаний з постійною трансформацією напрямків, форм і

методів здійснення інвестиційної діяльності на всьому шляху до досягнення

поставлених стратегічних цілей з урахуванням факторів зовнішнього інвестиційного

середовища.

В економічній літературі прирісний стиль інвестиційного поводження

підприємства в стратегічній перспективі розглядається як консервативний, у той час

як підприємницький стиль — як агресивний, орієнтований на прискорений ріст. При

цьому більшість економістів дійде висновку, що підприємницький стиль

інвестиційного поводження найбільшою мірою листується з новою управлінською

парадигмою стратегічним керуванням.

4. Забезпечення сполучення перспективного, поточного й оперативного

керування інвестиційною діяльністю. Концепція стратегічного керування передбачає,

що розроблена інвестиційна стратегія підприємства одержує свою подальшу

конкретизацію в процесі поточного керування інвестиційною діяльністю шляхом

формування інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) підприємства. На

відміну від інвестиційної стратегії формування інвестиційної програми є

середньостроковим управлінським процесом, здійснюваним у рамках стратегічних

рішень і поточних інвестиційних можливостей підприємства. У свою чергу, процес

поточного керування інвестиційною діяльністю одержує найбільше детальне

завершення в оперативному керуванні реалізацією реальних інвестиційних проектів і

реструктуризацією портфеля фінансових інструментів інвестування. Таким чином,

розробка інвестиційної стратегії є тільки першим етапом процесу стратегічного

керування інвестиційною діяльністю підприємства. Форми взаємозв'язку окремих

етапів цього процесу: розробка інвестиційної стратегії підприємства, хоча й

орієнтована в основному на довгострокові цілі, включає також формування окремих

стратегічних цільових нормативів і показників, що дають можливість виробляти в

наступних середньостроковому і короткостроковому періодах конкретні інвестиційні

рішення по формуванню інвестиційної програми й інвестиційного портфеля, а також

57

реалізації реальних інвестиційних проектів і реструктуризації портфеля фінансових


Формування інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) підприємства,

орієнтуючись на меті інвестиційної стратегії і реалізуючи стратегічні задачі

середньострокового періоду, є основою добору основних реальних інвестиційних

проектів до складу інвестиційної чи програми основних груп фінансових інструментів

до складу інвестиційного портфеля. Одночасно визначаються терміни й обсяги

реалізації окремих реальних інвестиційних проектів у розрізі конкретних

короткострокових періодів, орієнтовані на здійснення цілей інвестиційної стратегії.

Оперативне керування реалізацією реальних інвестиційних проектів і

реструктуризацією портфеля фінансових інструментів інвестування, орієнтуючись

на сформовану підприємством інвестиційну програму й інвестиційний портфель і

задачі керування ними в короткостроковому періоді передбачає розробку

оперативних інвестиційних рішень у частині окремих реальних об'єктів і фінансових

інструментів інвестування, а в необхідних випадках — підготовку положень про

реструктуризацію інвестиційної програми (портфеля) підприємства.

5. Забезпечення адаптивності інвестиційної стратегії до змін факторів

зовнішнього інвестиційного середовища. Ця адаптивність реалізується в системі

загального ситуаційного підходу до майбутнього діяльності підприємства,

обумовленого парадигмою стратегічного керування. Суть цього основного підходу

полягає в тому, що всі майбутні стратегічні зміни в інвестиційній діяльності

підприємства — її напрямках, формах, методах планування і контролю,

організаційній структурі керування й інвестиційній культурі і т.п. — є

прогнозованою чи оперативною його реакцією на відповідні зміни різних факторів

зовнішнього інвестиційного середовища.

6. Забезпечення альтернативності стратегічного інвестиційного вибору. В

основі стратегічних інвестиційних рішень повинний лежати активний пошук

альтернативних варіантів напрямків, форм і методів здійснення інвестиційної

діяльності, вибір найкращих з них, побудова на цій основі загальної інвестиційної

стратегії і формування механізмів ефективної її реалізації. Альтернативність є

найважливішою відмітною рисою всієї системи стратегічного керування

підприємством і зв'язана з всіма основними елементами стратегічного інвестиційного

вибору — інвестиційними цілями, інвестиційною політикою по окремих аспектах

інвестиційної діяльності, джерелами формування інвестиційних ресурсів,

менталітетом інвестиційного поводження і т.п..

7. Забезпечення постійного використання результатів технологічного

прогресу в інвестиційній діяльності. Формуючи інвестиційну стратегію, варто мати

на увазі, що інвестиційна діяльність є головним механізмом упровадження

технологічних нововведень, що забезпечують ріст конкурентної позиції підприємства

на ринку. Тому реалізація загальних цілей стратегічного розвитку підприємства в

значній мірі залежить від того, наскільки його інвестиційна стратегія відбиває

досягнуті результати технологічного прогресу й адаптована до швидкого

використання нових його результатів.

8. Облік рівня інвестиційного ризику в процесі прийняття стратегічних

інвестиційних рішень. Практично всі основні інвестиційні рішення, прийняті в

процесі формування інвестиційної стратегії, у тім чи іншому ступені змінюють рівень

інвестиційного ризику. У першу чергу, це зв'язано з вибором напрямків і форм

інвестиційної діяльності, формуванням інвестиційних ресурсів, упровадженням нових

організаційних структур керування інвестиційною діяльністю. Особливо сильно

рівень інвестиційного ризику зростає в періоди коливань ставки відсотка і росту

58

інфляції. У зв'язку з різним менталітетом інвестиційного поводження по відносин до

рівня припустимого інвестиційного ризику на кожнім підприємстві в процесі

розробки інвестиційної стратегії цей параметр повинний установлюватися

диференційовано.

9. Орієнтація на професійний апарат інвестиційних менеджерів у процесі

реалізації інвестиційної стратегії. Які би фахівці не залучалися до розробки окремих

параметрів інвестиційної стратегії підприємства, її реалізацію повинні забезпечувати

підготовлені фахівці — інвестиційні менеджери. Ці менеджери повинні бути

ознайомлені з основними принципами стратегічного керування, механізмом

керування реальними інвестиційними проектами і портфелем фінансових інвестицій,

володіти методами стратегічного інвестиційного контролінгу.

10. Забезпечення розробленої інвестиційної стратегії підприємства

відповідними організаційними структурами керування інвестиційною діяльністю і

принципами інвестиційної культури. Найважливішою умовою ефективної реалізації

інвестиційної стратегії є відповідні їй зміни організаційної структури керування й

інвестиційної культури. Стратегічні зміни, що передбачаються, в області

організаційної структури й інвестиційної культури повинні бути складовою частиною

параметрів інвестиційної стратегії, що забезпечують її реализуємість.

Процес розробки інвестиційної стратегії підприємства здійснюється по

наступним етапах [39]:

1. Визначення загального періоду формування інвестиційної стратегії. Цей

період залежить від ряду умов.

Головною умовою його визначення є тривалість періоду, прийнятого для

формування загальної стратегії розвитку підприємства, тому що інвестиційна

стратегія носить стосовно неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі

цього періоду.

Важливою умовою визначення періоду формування інвестиційної стратегії

підприємства є передбачуваність розвитку економіки в цілому і кон'юнктури тих

сегментів інвестиційного ринку, з якими зв'язана майбутня інвестиційна діяльність

підприємства — в умовах нинішнього нестабільних (а по окремих аспектах

непередбаченого) розвитку економіки країни цей період не може бути занадто

тривалим і в середньому повинний визначатися рамками 3 років.

Умовами визначення періоду формування інвестиційної стратегії є також

галузева приналежність підприємства, його розмір, стадія життєвого циклу й інші.

2. Дослідження факторів зовнішнього інвестиційного середовища і

кон'юнктури інвестиційного ринку. Таке дослідження визначає вивчення економіко-

правових умов інвестиційної діяльності підприємства і можливої їхньої зміни в

майбутньому періоді. Крім того, на цьому етапі розробки інвестиційної стратегії

аналізується кон'юнктура інвестиційного ринку і фактори її визначальні, а також

розробляється прогноз кон'юнктури в розрізі окремих сегментів цього ринку,

зв'язаних з майбутньою інвестиційною діяльністю підприємства.

3. Оцінка сильних і слабких сторін підприємства, що визначають особливості

його інвестиційної діяльності. У процесі такої оцінки необхідно визначити чи володіє

підприємство достатнім потенціалом, щоб скористатися інвестиційними

можливостями, що відкрилися, а також які внутрішні його характеристики

послабляють результативність інвестиційної діяльності. Для діагностики внутрішніх

проблем здійснення цієї діяльності використовується метод управлінського

обстеження підприємства, заснований на вивченні різних функціональних зон

підприємства, що забезпечують розвиток інвестиційного процесу. Для розробки

інвестиційної стратегії в управлінське обстеження рекомендується включати наступні

59

функціональні зони: маркетингові можливості розширення обсягів і

диверсифікованості операційної (а відповідно й інвестиційної діяльності); фінансові

можливості формування інвестиційних ресурсів; чисельність, професійний і

кваліфікаційний склад персоналу, що забезпечує його розробку і реалізацію

інвестиційної стратегії; наявна на підприємстві інформаційна база, що забезпечує

підготовку альтернативних стратегічних інвестиційних рішень; стан організаційної

структури керування й інвестиційної культури.

4. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності підприємства.

Головною метою цієї діяльності є підвищення рівня добробуту власників

підприємства і максимізація його ринкової вартості. Разом з тим ця головна мета

вимагає визначеної конкретизації з урахуванням задач і особливостей майбутнього

інвестиційного розвитку підприємства.

Система стратегічних цілей повинна забезпечувати вибір найбільш ефективних

напрямків реального і фінансового інвестування; формування достатнього обсягу

інвестиційних ресурсів і оптимізації їхнього складу; прийнятність рівня

інвестиційних ризиків у процесі здійснення майбутньої господарської діяльності і т.п.

5. Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегічних напрямків і форм

інвестиційної діяльності. Цей етап розробки інвестиційної стратегії є одним з

основних. Він включає пошук альтернатив рішення поставлених стратегічних

інвестиційних цілей, їхній відповідну оцінку з позицій зовнішніх можливостей і

небезпек, а також реального внутрішнього інвестиційного потенціалу і добір

найбільш прийнятних їхній їх. Такий пошук альтернатив і вибір стратегії, що

відповідають поставленим цілям, ведеться в галузевому і регіональному розрізі, по

різних об'єктах стратегічного керування, по реальних і фінансових інвестиціях і т.п.

6. Визначення стратегічних напрямків формування інвестиційних ресурсів. У

процесі цього етапу розробки інвестиційної стратегії прогнозується загальний обсяг

необхідних інвестиційних ресурсів, що забезпечують реалізацію стратегічних

напрямків і форм реального і фінансового інвестування; диференціюється потреба в

інвестиційних ресурсах по окремих етапах стратегічного періоду; оптимізується

структура джерел їхнього формування, що забезпечує фінансову рівновагу

підприємства в процесі його розвитку.

7. Формування інвестиційної політики по основних аспектах інвестиційної

діяльності. Цей етап формування інвестиційної стратегії дозволяє забезпечити

інтеграцію цілей і напрямків інвестиційної діяльності з основними механізмами

їхньої реалізації в розглянутій перспективі.

Інвестиційна політика являє собою форму реалізації інвестиційної ідеології й

інвестиційної стратегії підприємства в розрізі найбільш важливих аспектів

інвестиційної діяльності на окремих етапах її здійснення [39]. На відміну від

інвестиційної стратегії в цілому, інвестиційна політика формується лише по

конкретних напрямках інвестиційної діяльності підприємства, що вимагає

забезпечення найбільш ефективного керування для досягнення головної стратегічної

мети цієї діяльності. Формування інвестиційної політики по окремих аспектах

фінансової діяльності підприємства може носити багаторівневий характер. Так,

наприклад, у рамках політики керування реальними інвестиціями можуть бути

розроблені реноваційна політика, політика інноваційного інвестування і т.п.

8. Розробка системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення

реалізації інвестиційної стратегії. У системі цих заходів передбачається формування

на підприємстві нових організаційних структур керування інвестиційною діяльністю;

створення «центрі інвестиції» різних типів; упровадження нових принципів

60

інвестиційної культури; створення ефективної системи стратегічного інвестиційного

контролігу т.п.

9. Оцінка результативності розробленої інвестиційної стратегії. Така оцінка

проводиться по системі спеціальних економічних і позаекономічних критеріїв,

установлюваних підприємством.

4.3. Обґрунтування стратегічних напрямків і форм інвестиційної

діяльності. Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності підприємства

базується на системі цілей цієї діяльності. У процесі розробки послідовно

вирішуються наступні задачі [39]:

1. Визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах

перспективного періоду.

2. Визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності.

3. Визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності.

Визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах

перспективного періоду зв’язано насамперед з дією об’єктивних зовнішніх і

внутрішніх факторів [39].

1. Функціональна спрямованість діяльності підприємства істотно впливає на

співвідношення форм реального і фінансового інвестування. Підприємства —

інституціональні інвестори здійснюють свою інвестиційну діяльність переважно на

ринку цінних паперів. Отже, основною формою їх довгострокової інвестиційної

діяльності буде інвестування в акції, облігації, ощадні сертифікати й інші фондові

інструменти. Питома вага реального інвестування в таких підприємств може

коливатися лише в межах, дозволених законодавством для кожної з цих груп

інвесторів.

У той же час у підприємств здійснюючих виробничу діяльність, переважною

формою інвестування будуть реальні вкладення (у формі капітальних вкладень,

покупки об’єктів приватизації і т.д.). Саме ця форма інвестування дозволяє таким

підприємствам розвиватися найбільш високими темпами, освоювати нові види

продукції, проникати на нові товарні і регіональні ринки. Фінансові інвестиції таких

підприємств зв’язані, як правило, з короткостроковими вкладеннями тимчасово

вільних чи коштів здійснюються з метою встановлення контролю (впливу) за

діяльністю окремих фірм (підприємства-партнерів; підприємства-конкурентів і т.п.).

2. Стадія життєвого циклу підприємства визначає потреби і можливості

здійснення різних форм інвестування. Так, на стадіях «дитинства» і «юності» гнітюча

частка здійснюваних підприємством інвестицій носить реальну форму; на стадії

«ранній зрілості» ця форма інвестицій також переважає; лише на стадії «остаточній

зрілості» підприємства можуть дозволити собі істотне розширення питомої ваги

фінансових інвестицій.

3. Розміри підприємства впливають на співвідношення форм реального і

фінансового інвестування через можливий обсяг формування інвестиційних ресурсів.

У невеликих і середніх підприємств, вільний доступ яких до позикових фінансових

ресурсів обмежений, маються визначені складності у формуванні «критичній маси

інвестицій», що забезпечує рентабельний розвиток операційної діяльності. У зв’язку з

цим, інвестиційна діяльність невеликих і середніх виробничих підприємств

сконцентрована переважно на реальному інвестуванні, тому що для здійснення

фінансових інвестицій у них відсутні відповідні ресурси. У той же час у великих

підприємств рівень фінансової гнучкості (доступ до зовнішніх джерел фінансування)

більш високий, що дає їм можливість здійснювати фінансове інвестування в більш

широких масштабах.

61

4. Характер стратегічних змін операційної діяльності визначає різну

циклічність формування і використання інвестиційних ресурсів, а відповідно і форми

їхнього залучення в інвестиційному процесі. У сучасній літературі виділяється дві

принципові характеристики стратегічних змін операційної діяльності підприємства —

поступові і переривчасті зміни. Поступові стратегічні зміни характеризують

внутрішньою логікою динаміки операційної діяльності і зв’язані з відносно

незначними обсягами її нарощення в розрізі окремих інтервалів стратегічного

періоду. Переривчасті стратегічні зміни характеризуються істотними відхиленнями

обсягів операційної діяльності від традиційного вектора росту і здійснюються

стрибкоподібно.

При поступових стратегічних змінах операційної діяльності формовані

підприємством інвестиційні ресурси споживаються, як правило, у рамках кожного з

інтервалів стратегічного періоду на нестатки реального інвестування. У цих умовах

фінансове інвестування носить короткостроковий характер використання тимчасово

вільних інвестиційних ресурсів і здійснюється в невеликих обсягах. При

переривчастих стратегічних змінах операційної діяльності в підприємств

накопичується досить значний обсяг тимчасово не використовуваних інвестиційних

ресурсів, що може бути задіяний у процесі фінансового інвестування — як коротко -,

так і довгострокового.

5. Прогнозована ставка відсотка на фінансовому ринку впливає на

співвідношення форм реального і фінансового інвестування підприємства через

механізм формування норми чистого інвестиційного прибутку. У реальному

інвестуванні ріст ставки відсотка викликає відповідне зниження норми чистого

інвестиційного прибутку, тому що за інших рівних умов збільшує вартість

приваблюваних інвестиційних ресурсів. У фінансовому інвестуванні спостерігається

протилежна тенденція — з ростом ставки відсотка норма чистого інвестиційного

прибутку по більшості фінансових інструментів зростає.

6. Прогнозований темп інфляції впливає на співвідношення форм реального і

фінансового інвестування підприємства в зв’язку з різним рівнем протиінфляційній

захищеності об’єктів (інструментів) інвестування. Реальні інвестиції мають високий

рівень протиінфляційній захисту, тому що ціни на об’єкти реального інвестування

зростають звичайно пропорційно темпу інфляції. У той же час рівень

протиінфляційного захисту більшості фінансових інструментів інвестування дуже

слабкий — у процесі інфляції знецінюється не тільки розмір очікуваного

інвестиційного прибутку, але і вартість самих інструментів інвестування, що

підлягають наступному погашенню. Відповідно, прогнозований ріст темпів інфляції

буде викликати підвищення частки реального інвестування, у той час як прогнозоване

зниження темпів інфляції викликає активізацію фінансового інвестування


Альтернативність стратегічного вибору форм реального і фінансового

інвестування на окремих етапах стратегічного періоду може визначатися

соціальними, екологічними й іншими інституціональними факторами.

З урахуванням цих факторів співвідношення різних форм інвестування

диференціюється по окремих інтервалах стратегічного періоду.

Визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності є найбільш

складною задачею розробки інвестиційної стратегії. Вона вимагає поетапного підходу

до прогнозування інвестиційної діяльності в ув’язуванні з загальною стратегією

економічного розвитку підприємства.

На першому етапі досліджується доцільність галузевої концентрації чи

диверсифікованості інвестиційної діяльності. Як правило початкові етапи діяльності

62

підприємства зв’язані з концентрацією її на одній галузі, найбільше добре знайомої

інвесторам. Огляд західної практики показує, що багато хто з найбільш щасливих

інвесторів досягли високого рівня добробуту, використовуючи стратегію

концентрації, тобто не виходячи за рамки моногалузевої діяльності. Особливо яскраві

приклади дає нам виробництво окремих видів наукомісткої продукції (комп’ютерна

техніка, комп’ютерні програми і т.п.) чи продукції, що задовольняє нові потреби

великого кола споживачів. У той же час слід зазначити, що серед інвесторів, що

використовують цю стратегію, спостерігається найбільше число банкрутств. Це

зв’язано з тім, що концентрація зв’язана з більш високим рівнем інвестиційних

ризиків, чим можуть дозволити собі багато інвесторів.

Стратегія галузевої концентрації, може бути використана лише на перших

трьох стадіях життєвого циклу підприємства, тому що при сприятливих обставинах

вона може забезпечити найбільш високі темпи виробничого чи розвитку збільшення

капіталу. На наступних стадіях життєвого циклу підприємства в міру задоволення

потреби в продукції (товарах, послугах) основного контингенту споживачів їй на

зміну повинна прийти стратегія галузевої диверсифікованості інвестиційної


На другому етапі досліджується доцільність різних форм галузевої

диверсифікованості інвестиційної діяльності в рамках визначеної групи галузей.

Такими групами можуть бути галузі сільськогосподарського виробництва, харчової

промисловості, транспорту і т.п. Така галузева диверсифікованість дозволяє інвестору

більш широко використовувати накопичений досвід у сфері маркетингу, виробничих

технологій і т.п., а отже в більшій мері визначати ефективність інвестування. Крім

того, використання галузевої диверсифікованості навіть у таких обмежених рамках

дозволяє істотно знизити рівень інвестиційних ризиків.

Диверсифікованість інвестиційної діяльності підприємства в рамках визначеної

групи галузей зв’язана з формуванням «стратегічних зон господарювання» (таке

формування здійснюється в процесі розробки загальної стратегії економічного

розвитку компанії). На стратегічній зоні господарювання лежить повна

відповідальність за розробку асортименту конкурентоздатної продукції, ефективної

збутової стратегії, а також забезпечує їхній інвестиційної стратегії.

Разом з тим, така стратегія інвестиційної діяльності також не позбавлена

визначених недоліків. Основний з них полягає в тім, що суміжні галузі в рамках

визначеної групи мають, як правило, аналогічний у часі галузевий життєвий цикл, що

підсилює інвестиційний ризик, особливо в традиційних галузях економіки. Крім того,

продукція таких галузей піддається звичайно впливу однакових у часі кон’юнктурних

циклів, що в ще більшому ступені підсилює інвестиційний ризик в окремі

несприятливі періоди. Тому використання стратегії диверсифікованості інвестиційної

діяльності в рамках визначеної групи галузей ефективно лише при сприятливому

прогнозі кон’юнктури відповідних товарних ринків.

На третьому етапі досліджується доцільність різних форм

диверсифікованості інвестиційної діяльності в розрізі різних не зв’язаних між собою

груп галузей. Необхідність використання такої стратегії визначається тим, що для

багатьох великих і середніх компаній, що здійснюють свою діяльність протягом

тривалого періоду, традиційно обрані галузі (окремі чи в рамках визначених груп),

стримують темпи перспективного розвитку, одержання високої віддачі від інвестицій,

а іноді визначає стратегічну уразливість у конкурентній боротьбі. Забезпечити нові

можливості розвитку для таких підприємств може інвестування в інші альтернативні

групи галузей.

63

Умовою здійснення такої диверсифікованості інвестиційної діяльності є

формування так званих «стратегічних центрів господарювання», до складу якого

включаються кілька стратегічних зон господарювання (система таких стратегічних

центрів господарювання вперше була реалізована в американській фірмі «Дженерал

електрик», що дозволило їй значно підвищити ефективність інвестиційної і

господарської діяльності). Стратегічний центр господарювання цілком формує свою

інвестиційну стратегію, що є самостійним складеним елементом інвестиційної

стратегії компанії. За рахунок вибору галузей з різними стадіями життєвого циклу і з

різними в часі коливаннями кон’юнктури на їхню продукцію істотно знижується

рівень інвестиційних ризиків.

Диверсифікованість інвестиційної діяльності, здійснювана в процесі другого і

третього етапів розробки галузевої спрямованості інвестиційної стратегії, дозволяє

одержати ефект синертізму, при якому загальний ефект полігалузевої діяльності

підприємства значно більше, ніж ефект окремих галузевих його підрозділів. Для

одержання ефекту синертізму в процесі галузевої диверсифікованості інвестиційної

діяльності підприємство може обрати наступальну інвестиційну стратегію, коли як

критерій пошуку об’єктів інвестування використовуються майбутні переваги

галузевого конгломерату, чи захисну інвестиційну стратегію, коли пошук об’єктів

інвестування спрямований на усунення слабостей окремих галузевих виробництв.

З галузевим вибором інвестиційної діяльності зв’язано, таким чином, дві

принципові інвестиційні стратегії — конкурентна, котра спрямована на забезпечення

максимізації інвестиційного прибутку в рамках однієї галузі, і портфельна, котра

дозволяє максимізувати інвестиційний прибуток (при одночасному зниженні рівня

інвестиційного ризику) за рахунок правильного сполучення підрозділів міжгалузевої

спрямованості.

4.4. Оцінка результативності розробленої інвестиційної стратегії. Оцінка

результативності інвестиційної стратегії, розробленої підприємством, здійснюється

по наступним основних параметрах [39].

1. Погодженість інвестиційної стратегії підприємства з загальною

стратегією його розвитку. У процесі такої оцінки виявляється ступінь погодженості

цілей, напрямків і етапів у реалізації цих стратегій.

2. Погодженість інвестиційної стратегії підприємства з передбачуваними

змінами зовнішнього інвестиційного середовища. У процесі цієї оцінки визначається

наскільки розроблена інвестиційна стратегія відповідає прогнозованому розвитку

економіки країни і змінам кон'юнктури інвестиційного ринку в розрізі окремих його

сегментів.

3. Погодженість інвестиційної стратегії підприємства з його внутрішнім

потенціалом. Така оцінка дозволяє визначити, наскільки обсяги, напрямки і форми

інвестиційної стратегії взаємозалежні з можливостями формування внутрішніх

інвестиційних ресурсів, кваліфікацією інвестиційних менеджерів, організаційною

структурою керування інвестиційною діяльністю, інвестиційною культурою й

іншими параметрами внутрішнього інвестиційного потенціалу.

4. Внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії. При проведенні такої

оцінки визначається наскільки погодяться між собою окремі цілі і цільові стратегічні

нормативи майбутньої інвестиційної діяльності; наскільки ці мети і нормативи

листуються зі змістом інвестиційної політики по окремих аспектах інвестиційної

діяльності; наскільки погоджені між собою по напрямках і в часі заходу щодо

забезпечення її реалізації.

64

5. Реалізуємість інвестиційному стратегії. У процесі такої оцінки в першу

чергу розглядаються потенційні можливості підприємства у формуванні необхідного

обсягу інвестиційних ресурсів із усіх джерел і у всіх формах; наскільки технологічні

обрані для реалізації інвестиційні проекти; чи мається на інвестиційному ринку

достатній перелік фінансових інструментів, що забезпечують формування

ефективного інвестиційного портфеля; які організаційні і технічні можливості

успішної реалізації обраної інвестиційної стратегії.

6. Прийнятність рівня ризиків, зв'язаних з реалізацією інвестиційної стратегії.

У процесі такої оцінки необхідно визначити, наскільки рівень прогнозованих

інвестиційних ризиків, зв'язаних з діяльністю підприємства, забезпечує достатня

фінансова рівновага в процесі його розвитку і відповідає інвестиційному менталітету

його власників і відповідальних інвестиційних менеджерів. Крім того, необхідно

оцінити, наскільки рівень цих ризиків допустимо для інвестиційної діяльності даного

підприємства з позицій можливого розміру фінансових втрат і генерування погрози

банкрутства;

7. Економічна ефективність реалізації інвестиційної стратегії. Оцінка

економічної ефективності інвестиційної стратегії здійснюється, насамперед, на основі

прогнозних розрахунків раніше розглянутої системи основних інвестиційних

коефіцієнтів і заданих цільових стратегічних нормативів, зіставлених з базовим їхнім

рівнем.

8. Зовнішньоекономічна ефективність реалізації інвестиційної стратегії. У

процесі такої оцінки враховуються ріст ділової репутації підприємства, підвищення

рівня керованості інвестиційною діяльністю структурних його підрозділів (при

створенні центрів інвестицій»); підвищення рівня матеріальної і соціальної

задоволеності інвестиційних менеджерів (за рахунок ефективної системи їхнього

матеріального стимулювання за результати інвестиційної діяльності; більш високого

рівня технічного оснащення їхніх робочих місць і т.п.).

При позитивних результатах оцінки розробленої інвестиційної стратегії, що

відповідають обраним критеріям і менталітету інвестиційного поводження, вона

приймається підприємством до реалізації.


1. Поняття інвестиційної стратегії підприємства.

2. Зв'язок інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку


3. Основні етапи процесу формування інвестиційної стратегії підприємства.

4. Оцінка інвестиційної стратегії підприємства за критеріями:

5. відповідності загальній стратегії його економічного розвитку,

внутрішньої збалансованості її розділів,

узгодженості із зовнішнім інвестиційним середовищем,

урахування впливу факторів зовнішнього інвестиційного середовища,

ресурсного потенціалу підприємства, рівня інвестиційного ризику,

проектної результативності.

6. Оптимізація співвідношення різних форм інвестування за окремими етапами

реалізації його інвестиційної стратегії.

Завдання для самостійної роботи 1. На основі Методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств

та організацій [24] ознайомитись з основними показниками та їх нормативними

значеннями, що використовуються для оцінки інвестиційної привабливості

65


2. Підбір матеріалів, що свідчать про стратегічне управління та інвестиційну

стратегію окремих підприємств України. На основі зібраних даних, спробуйте

проаналізувати, які фактори вплинули на ефективність діяльності підприємства.


1. Класифікація та зміст інвестиційних стратегій підприємства.

2. Особливості інвестиційних стратегій виробничих підприємств.

3. Фактори, що визначають вибір стратегії інвестування.

4. Ознаки активної стратегії реального інвестування.


1. Чи можна вважати інвестиційну стратегію підприємства його

довгостроковим планом розвитку?

а) так;

б) нi.

2. На який стиль переважно орієнтується стратегічне керування

інвестиційною діяльністю, згідно принципу розробки інвестиційної стратегії

підприємства:

а) на підприємницький стиль інвестиційного поводження;

б) прирісний стиль інвестиційного поводження;

в) авторитарний стиль інвестиційного поводження.

3. Якщо при інвестиційному менеджменті обрана стратегія, що

використовує мінімум інформації про майбутнє, то це:

а) активна стратегія;

б) пасивна стратегія;

в) структурна стратегія.

4. Творчий процес, що включає: постановку цілей інвестиційної діяльності,

визначення її пріоритетних напрямків і форм, оптимізацію структури формованих

інвестиційних ресурсів і їхнього розподілу, вироблення інвестиційної політики по

найбільш важливих аспектах інвестиційної діяльності, підтримка взаємин із

зовнішнім інвестиційним середовищем, це -

а) процес розробка інвестиційної стратегії;

б)процес формуванні інвестиційної програми;

в) процес розробки інвестиційного проекту;

г) правильної відповіді не має.

5. Альтернативність стратегічного вибору форм реального і фінансового

інвестування на окремих етапах стратегічного періоду може визначатися:

а) факторами;

б) екологічними факторами;

в) іншими інституціональними факторами;

г) всі відповіді вірні.

4. Що не відноситься до основних параметрів оцінки результативності

інвестиційної стратегії:

а) погодженість інвестиційної стратегії підприємства з загальною стратегією

розвитку;

б) внутрішня збалансованість фінансових та економічних показників;

в) рівень ризиків та економічна ефективність;

г) оптимізація операційної діяльності;

д) зовнішньоекономічна ефективність.

66

5. ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

ПІДПРИЄМСТВА 5.1. Поняття інвестиційного капіталу інвестиційних ресурсів підприємства,

класифікація, форми залучення.

5.2. Завдання та основні етапи розробки політики формування інвестиційних

ресурсів підприємства.

5.3. Поняття та оцінка вартості інвестиційних ресурсів. Середньозважена вартість

інвестиційного капіталу.

5.4. Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів за формами

залучення і видами.

5.1. Поняття інвестиційного капіталу, інвестиційних ресурсів

підприємства, класифікація, форми залучення Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій,

матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів, у

свою чергу інвестиційні ресурси – це всі форми капіталу, що залучаються суб’єктом

господарювання з метою здійснення вкладень у об’єкти інвестування [28].

Систематизовану класифікацію капіталу підприємства наведено в табл. 5.1.

На ефективний результат діяльності підприємств впливає структура капіталу,

яка являє собою «склад інвестицій за їх видами, напрямками використання та їх

часткою у загальних інвестиціях» [34] або «співвідношення власних і позичкових

фінансових засобів, що використовує підприємство у процесі господарської

діяльності» [45]. Особливості складових частин структури капіталу підприємства

наведено в табл. 5.2.

Інвестиційна діяльність підприємства здійснюється за рахунок усіх можливих

джерел, класифікацію яких наведено в табл. 5.3

Таблиця 5.3- Класифікація джерел фінансування Ознака

класифікації Джерела фінансування

За відносинами

власності

- власні (прибуток, амортизаційні відрахування, повернення збитків, грошові

накопичення й збереження фізичних і юридичних осіб);

- залучені (кошти від продажу акцій, пайові та інші вклади фізичних та

юридичних осіб);

- позикові (облігаційні займи банківські й бюджетні кредити тощо)

За видами

власності

- державні інвестиційні ресурси (бюджетні, позабюджетні, держвласність

тощо);

- ресурси офіційних фінансово – кредитних установ (банки, інвестиційні і

пайові фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові лізингові компанії тощо);

- фінансові кошти індивідуальних інвесторів;

- інвестиційні ресурси іноземних інвесторів; -корпоративні інвестиції

(акціонерні товариства тощо)

За рівнем

власників

- на рівні держави (макрорівень);

- на рівні регіонів, галузей, на муніципальному рівні (мезорівень);

- на рівні підприємств, комплексів (макрорівень)

67

Таблиця 5.1 – Класифікація капіталу підприємства [28]

Ознака Характеристика

Належність

підприємству

- власний - загальна вартість коштів підприємства, що належать йому на правах власності й використовуються ним для

формування визначеної частини активів (чисті активи);

- позичений – позичені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі грошові кошти або інші майнові

цінності (фінансові зобов’язання)

Мета

використання

- продуктивний (реальне інвестування) кошти підприємства, інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо

- збутової діяльності;

- позичковий (фінансове інвестування) – частина капіталу, що використовується в процесі інвестування у грошові

інструменти (депозитні вклади в банках) і фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати);

- спекулятивний (фінансове інвестування) – частина капіталу, що використовується в процесі здійснення спекулятивних

(базуються на різниці в цінах) фінансових операціях

Форми

інвестування

- грошовий, фінансовий, матеріальний, нематеріальний – капітал, який використовують для формування статутного фонду

підприємства (дозволено законодавством при створенні нових підприємств і збільшення обсягу їх статутних фондів)

Об’єкт


- основний – частина капіталу, що інвестована в усі види його необоротних активів;

- оборотний - частина капіталу, що інвестована в оборотні активи

Форма знаход-

ження в процесі

кругообігу

- грошовий;

- товарний;

- виробничий

Форма власності - приватний, державний – капітал, що класифікують за формами власності підприємств

Організаційно -

правова форма

- акціонерний – капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств;

- пайовий – капітал партнерських підприємств – товариств з обмеженою відповідальністю,командитних тощо);

- індивідуальний – капітал індивідуальних підприємств – сімейних тощо)

Характер

використання в

господарському

процесі

- робочий – частина капіталу, що приймає безпосередню участь у формуванні доходів і забезпеченні операційної,

інвестиційної і фінансової діяльності підприємств;

- неробочий «мертвий» - частина капіталу що інвестована в активи, які не приймають участі в здійсненні різноманітних видів

господарської діяльності й формуванні доходів

Характер

використання

власниками

- споживчий – дезінвестиції підприємства, що здійснюють з метою споживання (виплата дивідендів, відсотків, задоволення

соціальних потреб персоналу тощо). Після розподілу капіталу за метою використання втрачає функції капіталу;

- накопичувальний – реінвестиції підприємства, що являють собою різні форми приросту капіталу в процесі прибутку,

дивідендних виплат тощо.

Джерела

залучення

- національний (вітчизняний);

-іноземний.

68

Таблиця 5.2 – Особливості структури капіталу підприємства [28]

В

ид

ка

піт

ал

у

Переваги Недоліки Форми

функціонування

Джерела

внутрішні

зовнішні

довгострокові коротко-

строкові

Вл

асн

ий

-простота

залучення;

-здатність

генерування

більш високого

прибутку;

-забезпечення

фінансової

стійкості

розвитку


-обмеженість

обсягу залучення;

-висока вартість;

-невикористання

можливості

приросту ефекту

рентабельності

-статутний фонд;

-резервний фонд

(резервний

капітал);

-спеціальні

(цільові) фінансові

фонди;

-нерозподілений

прибуток;

-інші форми

власного капіталу

-прибуток;

-амортизаційні

відрахування

-додатковий пайовий або

акціонерний капітал;

-капітал приватних

інвесторів, безпосередньо

вкладений в статутний фонд

-інші зовнішні джерела

-незворотна фінансова допомога держави й

місцевих бюджетів, недержавних фондів та

інститутів

По

зич

ко

ви

й

-широкі

можливості

залучення;

-збільшення

фінансового

потенціалу


-формування

необхідного

обсягу

інвестиційних

ресурсів

-генерація

найбільш

небезпечних

ризиків у

діяльності фірми;

-формування

меншої норми

прибутку;

-залежність

вартості такого

капіталу від

кон’юнктури

ринку;

-складність

процедури

залучення

-грошова

(банківський

кредит); -

обладнання

(фінансовий

лізинг);

-товарна

(комерційний або

товарний кредит); -

нематеріальна

(інтелектуальний

кредит)

-внутрішня

кредиторська

заборгованість

-підприємство – лізінгодавач;

-державні цільові й пільгові

кредити;

-товарний

(комерцій-

ний)

кредит

-кредити банків;

-кредити і займи небанківських

фінансових установ

69

5.2 Завдання та основні етапи розробки політики формування

інвестиційних ресурсів підприємства. Формування інвестиційних ресурсів – процес залучення капіталу в усіх його

формах з різних джерел для здійснення інвестицій. Мета формування капіталу

підприємства – задоволення потреб у придбанні необхідних активів і оптимізація

його структури. З урахуванням цієї мети процес формування капіталу базується на

відповідних принципах (рис. 5.1).

Реалізація цих принципів є основою процесу формування інвестиційними

ресурсами підприємства.

Рис. 5.1 - Формування й оптимізація структури капіталу [37]

Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів має виконувати такі

основні завдання:

1) визначення загальної потреби в інвестиційних ресурсах на окремих етапах

інвестиційної діяльності підприємства;

2) оптимізація співвідношення власних і позикових інвестиційних ресурсів у

процесі їх формування;

3) визначення структури інвестиційних ресурсів підприємства за окремими

формами залученого капіталу;

70

4) визначення структури власних і позикових інвестиційних ресурсів за

джерелами їх залучення;

5) забезпечення фінансової рівноваги підприємства на всіх етапах його


5.3. Поняття та оцінка вартості інвестиційних ресурсів. Середньозважена

вартість інвестиційного капіталу.

Управління формуванням інвестиційних ресурсів базується на концепції

вартості капіталу. Вартість капіталу являє собою ціну, яку підприємство платить за

його залучення з різних джерел [45]. Сфери використання показника вартості

капіталу наступні (табл. 5.4).

Таблиця 5.4 – Сфери використання вартості капіталу [37]

Сфера Характеристика

Міра прибутковості

операційної діяльності

Характеризує частину прибутку, який повинен бути сплачений за

використання сформованого або залученого нового капіталу для

забезпечення випуску й реалізації продукції:

- для інвесторів і кредиторів – норма прибутку на наданий в

користування капітал;

- для суб’єктів господарювання – питомі витрати з залучення й

обслуговування використовуємих фінансових засобів.

Як критерій в процесі

здійснення реального


Виступає як дисконтна ставка, за якою сума чистого грошового потоку

зводиться до теперішньої вартості в процесі оцінки ефективності

реальних проектів. Слугує базою порівняння внутрішньої ставки

доходності інвестиційного проекту - якщо вона є нижчою ніж рівень

показника вартості капіталу, проект слід відхилити.

Базовий показник Дозволяє оцінити не тільки реальну ринкову вартість або дохідність

ефективності окремих інструментів фінансового інвестування, але й сформувати

фінансового ефективні напрями й види цього інвестування на попередній стадії

інвестування формування інвестиційного портфеля.

В управлінні

структурою капіталу

Мінімізація вартості позиченого капіталу забезпечується в процесі

оцінки вартості капіталу й формуванні відповідної структури джерел

його використання підприємством.

Показник рівня

ринкової вартості


Зниження рівня вартості капіталу призводить до відповідного зростання

ринкової вартості підприємства й навпаки.

Принципи оцінки капіталу наведено в табл. 5.5

Таблиця 5.5 – Оцінка капіталу підприємства [37]

Принцип Характеристика

1 2

Попередньої за

елементною оцінкою

Використовуваний капітал підприємства слід розкласти на окремі

складові елементи - джерела, кожне з яких повинне бути об’єктом

оціночних розрахунків

Узагальнююча оцінка

вартості капіталу

Поелементна оцінка є основою для визначення узагальнюючого

показника – середньозваженої вартості капіталу

Порівняння оцінки

вартості власного та

позиченого капіталу

Суми використовуваного власного й позиченого капіталу, відображені

в пасиві балансу підприємства мають неспівставне значення.

Позичений капітал оцінений за ринковою вартістю, власний капітал,

відображений в балансі, відповідно до теперішньої ринкової вартості

має занижене значення. Для порівняння й коректності розрахунків

середньозваженої вартості капіталу сума власного капіталу повинна

бути виражена в ринковій вартості

71

1 2

Динамічна оцінка

вартості капіталу

Внаслідок зміни факторів, що впливають на вартість окремих елементів

капіталу, змінюється й середньозважена вартість вже сформованого

капіталу. Оцінка вартості планованого до залучення капіталу носить

ймовірний характер внаслідок прогнозних значень кон’юнктури ринку,

рівня власної кредитоспроможності підприємства, рівня ризику тощо.

Взаємозв’язок оцінки Залучення додаткового капіталу підприємства за рахунок власних та

теперішньої й позичкових джерел має на кожному етапі розвитку підприємства

майбутньої свої економічні межі. Використання показника граничної корисності

середньозваженої капіталу і врахування його динаміки сприяє ефективному

вартості капіталу управлінню фінансовою діяльністю підприємства.

Визначення межі Оцінка вартості капіталу повинна бути завершена виробленням

ефективного критеріального показника граничної ефективності капіталу, який

використання характеризує рівень вартості кожної додатково залученої

додаткового капіталу підприємством одиниці капіталу.

Підходи до оцінки вартості капіталу диференціюються в розрізі окремих

елементів власного й позикового капіталу (рис. 5.2).

Рис. 5.2 – Система базових елементів оцінки вартості капіталу підприємства [37]

72

Обсяг загальної потреби в інвестиційних ресурсах на окремих етапах

інвестиційної діяльності підприємства визначається як сума необхідного капіталу за

такими напрямками [1]:

1) потреба в капіталі для забезпечення заміни окремих видів основних фондів

і нематеріальних активів, що вибувають внаслідок повної їх амортизації;

2) потреба в капіталі для розширення складу основних фондів і

нематеріальних активів у процесі нарощення обсягів операційної діяльності;

3) потреба в капіталі для забезпечення приросту оборотних активів у процесі

нарощення обсягів операційної діяльності;

4) потреба в капіталі для розширення обсягу фінансових інвестицій і

придбання додаткових фінансових активів.

Важливість оцінки вартості капіталу при управлінні його формуванням

визначає необхідність його розрахунку (табл. 5.6) [3, 34, 45].

WACC - це середньозважена вартість капіталу, показник використовується при

оцінці необхідності інвестування в різні цінні папери, проекти та дисконтування

очікуваних доходів від інвестицій і вимірі вартості капіталу компанії [38].

Середньозважена вартість капіталу показує мінімальне повернення коштів

підприємства на вкладений у його діяльність капітал, або його рентабельність.

Економічний зміст середньозваженої вартості капіталу полягає в тому, що

організація може приймати будь-які рішення (у тому числі інвестиційні), якщо рівень

їхньої рентабельності не нижче поточного значення показника середньозваженої

вартості капіталу. WACC характеризує вартість капіталу, авансованого в діяльність

організації.

WACC розраховується по наступній формулі:

iidrWACC , (5.1)

де ri - дохідність (норма прибутку) з капіталу, одержаного з і-го джерела; di —

частка капіталу (інвестиційних ресурсів), одержаного з і-го джерела. Норма прибутку

позикового капіталу корегується на величину (1-Т), де T - ставка податку на прибуток

(в %).

WACC виражається процентною величиною.

Вартість капіталу показує рівень рентабельності інвестованого капіталу,

необхідного для забезпечення максимальної ринкової вартості компанії. Показник

середньозважена вартість капіталу організації інтегрує в собі інформацію про

конкретний склад елементів сформованого (формованого) капіталу, їхній

індивідуальній вартості й значимості в загальній сумі капіталу. Він визначає

відносний рівень видатків (у формі процентних платежів, дивідендів, винагород і т.п.)

за користування вкладених у діяльність підприємства фінансовими ресурсами.

WACC звичайно формується на підставі припущення про те, що капітал

компанії складається з: позикових коштів; привілейованого акціонерного капіталу;

звичайного акціонерного капіталу.

Основна складність при розрахунках показника WACC укладається в

обчисленні ціни одиниці капіталу, отриманого з конкретного джерела коштів, тому

що від цього залежить точність розрахунку WACC. Для деяких джерел її можна

обчислити досить легко й точно (наприклад, вартість банківського кредиту); для ряду

інших джерел це зробити досить складно, причому точне обчислення в принципі

неможливо. Проте, навіть приблизні оцінки WACC прийнятні для аналітичних цілей

(корисні як для порівняльного аналізу ефективності авансування коштів в

організацію, так і для обґрунтування інвестиційної політики організації).

73

Таблиця 5.6 – Показники оцінки вартості капіталу [37]

74

Продовження табл. 5.6

75

5.4 Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів за

формами залучення і видами

Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення використання

власних і позичених коштів, при якому забезпечується ефективна пропорційність між

коефіцієнтом фінансової рентабельності й коефіцієнтом фінансової стійкості

підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Оптимальну структуру капіталу кількісно визначити неможливо, керівництво

підприємства може знати приблизне її значення, вирахуване на підставі практичного

досвіду.

Процес оптимізації структури капіталу наведено на рис. 5.3 [45].

Основними методами аналізу капіталу підприємства є фінансовий леверидж і

модель Дюпона (табл. 5.7).


1 Охарактеризуйте зміст інвестиційних ресурсів підприємства.

2. Визначте принципи формування інвестиційних ресурсів підприємства.

3. Назвіть основні форми інвестиційних ресурсів підприємства.

4. Обґрунтування потреби в інвестиційних ресурсах.

5. Характеристика способів залучення капіталу. Проаналізуйте переваги та недоліки.

6. Назвіть схеми та джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства.

7. Назвіть проблеми формування та акумулювання фінансових ресурсів

підприємства для забезпечення інвестиційної діяльності.

8. Охарактеризуйте основні методи фінансування інвестиційної діяльності.

9. Визначте роль амортизації у фінансуванні інвестиційних проектів.

10. Назвіть основні методи нарахування амортизації.

11. Визначте роль банківського кредитування у фінансуванні інвестиційних

проектів.

12. Охарактеризуйте економічну сутність вартості капіталу інвестиційного проекту.

13. Охарактеризуйте модель середньозваженої вартості капіталу.

14. Назвіть методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів.

15. Розкрийте зміст фінансового та оперативного важелю.

16. Як визначається оптимальна структура ресурсів з урахуванням ризику?

Завдання для самостійної роботи

1. Пригадайте відомі Вам види банківських кредитів за різними ознаками.

Проаналізуйте, як вибір виду кредиту пов’язаний з особливостями інвестиційного

проекту. Як поділяють проектні кредити залежно від методів надання?

2. Проаналізуйте та складіть порівняльну таблицю переваг і недоліків

(обмежень) фінансування за рахунок залучення кредиту.

3. Оформлення документів для подання заявки на кредит.

4. Сучасні методи фінансування окремих інвестиційних проектів і програм -

повне самофінансування, акціонування, кредитне фінансування, фінансовий лізинг і

селенг, змішане фінансування.

Завдання до практичного заняття Завдання 1. Підприємство планує реалізувати інвестиційний проект вартістю 240 тис.

грн. Вартість позичкового капіталу становить 12 %, а ставка дохідності інвестованого

капіталу (власний капітал + довгострокова заборгованість) - 14 %. Визначити

рентабельність власного капіталу та його відносну зміну, якщо частка боргу у

структурі капіталу збільшиться з 40 % до 60 %; розрахувати рівень фінансового

важеля кожної структури капіталу.

76

Рис. 5.3 - Етапи оптимізації структури капіталу

77

Таблиця 5.7 - Методи аналізу капіталу підприємства

78

Завдання 2. Підприємство має інвестиційну потребу в залученні 2500 тис. грн;

розробило два альтернативні плани фінансування: випуск простих акцій та отримання

кредиту. Вартість обох альтернативних джерел становить 18 %. Інвестиційний проект

строком на один рік, незалежно від джерела фінансування інвестицій, приносить 9200

тис. грн, собівартість продукції (без відсоткових платежів) становить 5900 тис. грн,

податок на прибуток - 20 %. Визначити, який з двох планів має перевагу за

результатом чистого прибутку.

Завдання 3. Банк надав кредит на суму 40 млн грн строком на 5 років під 10% річних.

Погашення боргу проводиться рівними щорічними виплатами в кінці кожного року,

включаючи погашення основної суми боргу та відсоткових платежів. Нарахування

відсотків проводиться 12 раз на рік. Складіть план погашення боргу.

Завдання 4. Капітал компанії сформовано за рахунок:

короткострокової позики в банку в розмірі 500 тис. грн під 8 % річних;

привілейованих акцій на суму 100 тис. грн (вартість капіталу — 10,5 %);

звичайних акцій на суму 1200 тис. грн (вартість капіталу — 14 %);

нерозподіленого прибутку в розмірі 1,5 млн грн (вартість капіталу — 13,5 %).

Розрахувати середньозважену вартість капіталу (WACC) компанії в цілому.

Завдання 5. Для фінансування інвестиційної діяльності компанія використала різні

джерела. Ставка податку на прибуток дорівнює 20 %. За даними, наведеними в

таблиці, розрахувати середньозважену вартість фінансування компанії. Джерело

Кількість,

тис.

Номінал,

грн.

Ставка

доходу,%

Емісійні

витрати,%

Річний

відсоток,%

Розмір запози

чення,тис. грн.

Звичайні акції 100 10 15 - - Привілейовані

акції 10 10 12 - -

Облігації 4 1000 10 5 - Банківський кредит - - - - 25 80


1. Вплив значення фінансового лівериджу на вартість капіталу.

2. Амортизація як джерело фінансування.

3. Використання фінансового лізингу для фінансування інвестиційної діяльності

(досвід, динаміка).

4. Фінансовий лізинг як джерело фінансування інвестиційної діяльності (поняття,

критерії, особливості реалізації лізингових відносин).

5. Фінансування державних централізованих капітальних вкладень.

6. Етапи банківського інвестиційного кредитування.

7. Форми забезпечення банківського інвестиційного кредиту, вимоги до застави.


1. Всі види фінансових та інших активів, що залучаються суб’єктом

підприємництва з метою здійснення вкладень у об’єкти інвестування, це:

а) інвестиційні ресурси;

б) формування інвестиційних ресурсів;

в) структура капіталу;

г) інвестиційний лізинг.

2. Специфічна форма зобов’язання, що складається з передачі власником

(юридичними або фізичними особами) прав з користування й розпорядження його

майном (будинки, споруди, сировина й матеріали, цінні пери, продукти

інтелектуальної та творчої праці) за відповідну плату, це:

а) інвестиційні ресурси;

79

б) інвестиційний селенг;

в) структура капіталу;

г) інвестиційний лізинг.

3. Територіальна структура інвестицій передбачає:

а) внутрішньофірмові, місцеві, регіональні, закордонні інвестиції;

б) боргові, часткові, власний капітал;

в) державні, приватні, колективні інвестиції;

г) проектно-розвідувальні, будівельні, монтажні й пусконалагоджувальні роботи,

придбання машин, обладнання.

4. До зовнішніх джерел фінансування на макрорівні відносять:

а) власні кошти підприємств, ресурси фінансового ринку, заощадження населення,

бюджетні інвестиційні асигнування;

б) іноземні інвестиції, кредити, займи;

в) бюджетні інвестиції, кошти кредитних установ, страхових компаній, недержавних

пенсійних та інвестиційних фондів, заощадження населення, емісія цінних паперів;

г) прибуток, амортизація, інвестиції власників підприємства.

5. До власних джерел фінансування відносять:

а) прибуток;

б) емісія акцій;

в) довгострокове кредитування, інвестиційний селенг;

г) вірної відповіді не наведено.

6. До залучених коштів відносяться:

а) безоплатне цільове інвестування, що надається комерційними структурами;

б) інвестиційний селенг;

в) амортизаційні відрахування;

г) випуск довгострокових облігацій.

7. До позикових коштів відносяться:

а) прибуток;

б) цільовий державний кредит,

в) емісія акцій,

г) безкоштовне цільове інвестування.

8. Зовнішній контроль за ефективністю інвестиційної діяльності є перевагою

наступного джерела фінансування:

а) зовнішнього джерела фінансування;

б) внутрішнього джерела фінансування;

в) власного джерела фінансування;

г) усі відповіді вірні.

9. Надання необхідних гарантій потребують джерела:

а) зовнішні;

б) внутрішні;

в) власні;


10. Підвищення ризику банкрутства підприємства у зв’язку з несвоєчасним

погашенням отриманих кредитів – це недолік джерел фінансування:

а) зовнішніх;

б) внутрішніх;

в) власних;


80

6. УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

6.1. Роль реального інвестування в розвитку підприємств. Характеристика основних

форм реальних інвестицій підприємства.

6.2. Методичні засади управління реальними інвестиціями підприємства. Основні

етапи процесу управління реальними інвестиціями на підприємстві.

6.3. Бізнес-план реального інвестиційного проекту, методичні засади його розробки.

Зміст бізнес-плану інвестиційного проекту та характеристика основних його розділів.

6.4. Принципи оперативного управління реалізацією інвестиційних проектів.

6.1. Роль реального інвестування в розвитку підприємств.

Характеристика основних форм реальних інвестицій підприємства. Основою інвестиційної діяльності підприємства є реальне інвестування. В

сучасних умовах для більшості підприємств реальне інвестування – єдиний напрямок

їх інвестиційної діяльності, що забезпечує інфляційний захист інвестицій, тому що

темпи зростання цін на ці об’єкти не тільки не відповідають, але в багатьох випадках

навіть перевищують темпи зростання інфляції. Крім того, за вкладання коштів у

об’єкти реального інвестування досягається значно вища віддача капіталу, ніж за

вкладеннями в фінансові папери. Реальні інвестиції є також найефективнішим

інструментом забезпечення високих темпів розвитку й диверсифікації діяльності

зростаючих підприємств і фірм. Здійснення реальних інвестицій обумовлено низкою

їх особливостей (табл.6.1)

Таблиця 6.1 - Характеристика особливостей реального інвестування [41] Особливості Характеристика

Головна форма реалізації

стратегії економічного

розвитку підприємства.

Забезпечення здійснення високоефективних реальних

інвестиційних проектів. Таке інвестування дозволяє підприємству

успішно проникати на нові товарні й регіональні ринки,

забезпечувати постійне зростання своєї ринкової вартості.

Тісний взаємозв’язок з

операційною діяльністю


Реальне інвестування суттєво впливає на збільшення обсягу

виробництва й реалізації продукції, розширення асортименту

виробленої продукції, підвищення її якості, зниження поточних

операційних витрат тощо.

Забезпечення більш

високого рівня

рентабельності в порівнянні

з фінансовими інвестиціями

Здатність реальних інвестицій генерувати високу норму прибутку

є одним з основних мотивів діяльності підприємництва

Забезпечення для

підприємства стійкого

грошового потоку

Чистий грошовий потік формується за рахунок амортизаційних

відрахувань від основних засобів і нематеріальних активів (навіть

коли реалізовані проекти не приносять підприємству прибутку)

Високий рівень Стрімкий технологічний прогрес обумовлює тенденцію до

ризику морального збільшення рівня ризику в процесі реального інвестування як на

старіння стадії реалізації інвестиційних проектів, так і на стадії

післяінвестиційної експлуатації

Високий ступінь

інфляційного

захисту

В умовах високих темпів інфляції темпи зростання цін на об’єкти

реального інвестування не тільки відповідають, але в багатьох

випадках випереджають темпи зростання інфляції, чим

обумовлюють інфляційний попит на матеріалізовані об’єкти

Мають найменшу

ліквідність

Вузькоспеціалізована спрямованість форм цих інвестицій, що не

мають альтернативного господарського використання, обумовлює

складність фінансування початку здійснення таких інвестицій.

Реальні інвестиції здійснюються підприємствами в різноманітних формах,

характеристику яких наведено в табл. 6.2

81

Таблиця 6.2 - Склад розділів реального інвестиційного проекту підприємства

Форма Характеристика

1 2

Придбання цілісних

майнових

комплексів

Інвестиційна операція, що передбачає придбання господарських об'єктів із

закінченим циклом виробництва і реалізації продукції для забезпечення

галузевої, товарної або регіональної диверсифікації операційної

діяльності. Ця форма інвестицій забезпечує «ефект синергізму», що

полягає в зростанні сукупної ринкової вартості активів підприємства за

рахунок можливостей більш ефективного їх загального фінансового

потенціалу, технологій і номенклатури продукції, можливостей зниження

операційних витрат, спільного використання збутової мережі тощо.

Нове будівництво Інвестиційна операція, що передбачає здійснення будівництва нового

об'єкта за індивідуальним або типовим проектом на спеціально відведеній

території. До цієї форми реальних інвестицій підприємство вдається при

кардинальному збільшенні обсягів своєї операційної діяльності в

майбутньому періоді, забезпеченні конкурентоспроможності продукції та

підприємства в цілому.

Реконструкція Інвестиційна операція, що пов'язана з суттєвим перетворенням усього

виробничого процесу на основі сучасних науково-технічних досягнень для

радикального збільшення виробничого потенціалу підприємства, значного

підвищення якості продукції, впровадження ресурсозберігаючих

технологій тощо.

Модернізація Інвестиційна операція, що передбачає вдосконалення й приведення

активної частини виробничих основних фондів до стану, що відповідає

сучасному рівню здійснення виробничих процесів, шляхом

конструктивних змін основного парку машин, механізмів і обладнання


Оновлення окремих

видів основних

фондів

Інвестиційна операція, що передбачає заміну (у зв'язку з фізичним

зношенням), або доповнення (у зв’язку з поширенням обсягу діяльності)

парку обладнання окремими новими його видами, що не змінюють

загальної схеми здійснення

Інноваційне

інвестування в

нематеріальні

активи

Інвестиційна операція, спрямована на придбання і використання в

господарській діяльності підприємства нових наукових і технологічних

знань з метою досягнення комерційного успіху

Інвестування в

запаси матеріальних

оборотних активів

Інвестиційна операція, спрямована на забезпечення збільшення

матеріальних оборотних активів підприємства, що використовуються в

процесі зростання обсягу його операційної діяльності

Усі перераховані форми реального інвестування можуть бути зведені до трьох

основних його напрямків: капітальному чи інвестуванню капітальним вкладенням

(перші шість форм); інноваційному інвестуванню (сьома форма) і інвестуванню

приросту оборотних активів (восьма форма).

Вибір конкретних форм реального інвестування підприємства визначається

задачами галузевої, товарної і регіональної диверсифікованості його діяльності

(спрямованими на розширення об’єму операційного доходу), можливостями

впровадження нових ресурсо- и працьоощадних технологій (спрямованими на

зниження рівня операційних витрат), а також потенціалом формування інвестиційних

ресурсів (капіталу в грошовій і іншій формах, приваблюваного для здійснення

вкладень в об’єкти реального інвестування).

6.2. Методичні засади управління реальними інвестиціями підприємства.

Основні етапи процесу управління реальними інвестиціями на підприємстві.

82

Специфічний характер реального інвестування і його форм визначають

визначені особливості його здійснення на підприємстві. При високій інвестиційній

активності підприємства з метою підвищення ефективності керування реальними

інвестиціями розробляється спеціальна політика такого керування.

Політика керування реальними інвестиціями являє собою частину загальної

інвестиційної стратегії підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку і реалізацію

найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів.

Процес формування політики керування реальними інвестиціями підприємства

здійснюється в розрізі наступних основних етапів [49].

1. Аналіз стану реального інвестування в попередньому періоді. У процесі

цього аналізу оцінюється рівень інвестиційної активності підприємства в

попередньому періоді і ступінь завершеності початих раніше реальних інвестиційних

проектів і програм.

На першій стадії аналізу вивчається динаміка загального об’єму інвестування

капіталу в приріст реальних активів, питома вага реального інвестування в

загальному обсязі інвестицій підприємства в передплановому періоді.

На другій стадії аналізу розглядається ступінь реалізації окремих

інвестиційних проектів і програм, рівень освоєння інвестиційних ресурсів,

передбачених на ці мети, у розрізі об’єктів реального інвестування.

На третій стадії аналізу визначається рівень завершеності початих раніше

реальних інвестиційних проектів і програм, уточнюється необхідний обсяг

інвестиційних ресурсів для повного їхнього завершення.

2. Визначення загального обсягу реального інвестування в майбутньому періоді.

Основою визначення цього показника є планований обсяг приросту основних засобів

підприємства в розрізі окремих їхніх видів, а також нематеріальних і оборотних

активів приріст обсягів, що забезпечує, його виробничо-комерційної діяльності.

Обсяг цього приросту уточнюється з урахуванням динаміки обсягу раніше

незакінченого капітального будівництва (незавершених капітальних вкладень).

3. Визначення форм реального інвестування. Ці форми визначаються виходячи

з конкретних напрямків інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечують

відтворення його основних засобів і нематеріальних активів, а також розширення

обсягу власних оборотних активів.

4. Пошук окремих об’єктів інвестування й оцінка їхньої відповідності

напрямкам інвестиційної діяльності підприємства. У процесі реалізації цього

напрямку інвестиційної політики вивчається поточне пропозиція на інвестиційному

ринку; відбираються для вивчення окремі реальні інвестиційні об’єкти, що найбільше

повно відповідають напрямкам інвестиційної діяльності підприємства (її галузевої і

регіональної диверсифікованості); розглядаються можливості й умови придбання

окремих активів (техніки, технологій і т.п.) для відновлення складу діючих їхніх

видів; проводиться ретельна експертиза відібраних об’єктів інвестування.

5. Підготовка бізнес-планів реальних інвестиційних проектів. Усі форми

крупно об’ємних реальних інвестицій (крім відновлення окремих видів механізмів і

устаткування в зв’язку з їхнім зносом) розглядаються як реальні інвестиційні проекти.

Підготовка таких інвестиційних проектів вимагає розробки їхніх бізнес-планів у

рамках самого підприємства. Для невеликих реальних інвестиційних проектів

допускається розробка короткого варіанта бізнес-плану (з викладом тільки тих

розділів, що прямо визначають доцільність їхнього здійснення).

6. Забезпечення високої ефективності реальних інвестицій. Відібрані на

попередньому етапі об’єкти інвестування аналізуються з позиції їхньої економічної

ефективності. При цьому для кожного об’єкта інвестування використовується

83

конкретна методика оцінки ефективності. За результатами оцінки проводиться

ранжирування окремих інвестиційних проектів за критерієм їхньої ефективності

(прибутковості), за інших рівних умов відбираються для реалізації ті об’єкти

реального інвестування, що забезпечують найбільшу прибутковість.

7. Забезпечення мінімізації рівня ризиків, зв’язаних з реальним інвестуванням. У

процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики повинні бути в першу чергу

ідентифіковані й оцінені ризики, властивому кожному конкретному об’єкту

інвестування. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремих об’єктів

інвестування за рівнем їхніх ризиків і відбираються для реалізації ті з них, що за

інших рівних умов забезпечують мінімізацію інвестиційних ризиків. Поряд з

ризиками окремих об’єктів інвестування оцінюються інвестиційні ризики, зв’язані з

реальним інвестуванням у цілому. Це напрямок інвестиційної діяльності зв’язано з

відволіканням власного капіталу у великих розмірах і, як правило, на тривалий

період, що може привести до зниження рівня платоспроможності підприємства по

поточним зобов’язаннях. Крім того, фінансування окремих інвестиційних проектів

здійснюється часто за рахунок залучення значного обсягу позикового капіталу, що

може привести до зниження фінансової стійкості підприємства в довгостроковому

періоді. Тому в процесі формування даної інвестиційної політики варто заздалегідь

прогнозувати, яке вплив інвестиційні ризики зроблять на прибутковість,

платоспроможність і фінансову стійкість підприємства.

8. Забезпечення ліквідності об’єктів реального інвестування. Здійснюючи

реальне інвестування варто передбачати, що в силу істотних змін зовнішнього

інвестиційного середовища, кон’юнктури інвестиційного чи ринку стратегії розвитку

підприємства в майбутньому періоді по окремих об’єктах реального інвестування

може різко знизиться очікувана прибутковість, підвищитися рівень ризиків, знизитися

значення інших показників інвестиційної привабливості для підприємства. Це

зажадає ухвалення рішення про своєчасний вихід ряду об’єктів реального

інвестування з інвестиційної програми підприємства (шляхом їхнього продажу) і

реінвестування капіталу. З цією метою по кожнім об’єкті реального інвестування

повинна бути оцінений ступінь ліквідності інвестицій. За результатами оцінки

проводиться ранжирування окремих реальних інвестиційних проектів за критерієм

їхньої ліквідності. За інших рівних умов відбираються для реалізації ті з них, що

мають найбільший потенційний рівень ліквідності.

9. Формування програми реальних інвестицій. Відібрані в процесі оцінки

ефективності реальні інвестиційні проекти підлягають подальшому розгляду з

позицій рівня ризиків їхньої реалізації й інших показників, зв’язаних з цілями їхнього

здійснення. На основі такої всебічної оцінки з урахуванням планового обсягу

інвестиційних ресурсів підприємство формує свою програму реальних інвестицій на

майбутній період. Якщо ця програма сформована по визначальній пріоритетній меті

(максимізація прибутковості, мінімізація інвестиційного ризику і т.п.), то

необхідності в подальшій оптимізації програми реальних інвестицій не виникає.

Якщо ж передбачається збалансованість окремих цілей, то портфель оптимізується по

різних цільових критеріях для досягнення їхньої збалансованості, після чого

приймається до безпосередньої реалізації.

10. Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів і інвестиційної

програми. Основними документами, що забезпечують реалізацію кожного

конкретного реального інвестиційного проекту, є капітальний бюджет і календарний

графік реалізації інвестиційного проекту.

Капітальний бюджет розробляється, звичайно, на період до одного року і

відбиває усі витрати і надходження засобів, зв’язані з реалізацією реального проекту.

84

Календарний графік реалізації інвестиційного проекту (програми) визначає

базові періоди часу виконання окремих видів робіт і покладання відповідальності

виконання (а відповідно і ризиків невиконання окремих етапів робіт) на конкретних

представників замовника (підприємства) чи підрядчика відповідно до їх

функціональних обов’язків, викладеними в контракті на виконання робіт.

6.3. Бізнес-план реального інвестиційного проекту, методичні засади його

розробки. Основою для формування бізнес-планів підприємства є, з одного боку,

дані щодо кон’юнктури ринку і попиту на його продукцію, реальних можливостей

матеріально-технічного забезпечення виробництва, з іншого - наміри уряду щодо

обсягів державного контракту (обов’язкового як для державних, так і недержавних

підприємств).

Бізнес-план - це документ, що містить всі основні аспекти комерційного

підприємства, що буде утворено. У ньому повинні бути відбиті питання ємності і

перспективи майбутнього ринку збуту; оцінені усі витрати, що співвідносяться з

доходами від запланованого продажу продукції з метою визначення потенційної

прибутковості справи, що зароджується. Розробляється бізнес-план на перспективу

(3-5 років) з розподілом по роках, причому перший рік дробиться на квартали і місяці

[44].

Склад розділів реального інвестиційного проекту підприємства за вимогами

правових норм України й за вимогами міжнародних правових норм наведено в табл.

6.3.

Таблиця 6.3 - Склад розділів реального інвестиційного проекту підприємства

За вимогами правових норм України (при

залученні вітчизняних інвесторів)

За вимогами міжнародних правових норм за

рекомендаціями UNIDO (при залученні

іноземних інвесторів)

1. Юридичний статус підприємства 1. Стисла характеристика проекту (або «резюме»)

2. Стисла історична довідка про діяльність


2. Передумови й основна ідея проекту

3. Характеристика продукції (послуг), що

виробляються або пропонуються до

виробництва підприємством, і ринків збуту

3. Аналіз ринку й концепція маркетингу

4. Характеристика конкурентного середовища 4. Сировина й постачання

5. План маркетингової діяльності 5. Місце розташування й навколишнє середовище

6. План виробничої діяльності підприємства 6. Проектування й технологія

7. Організаційний план 7. Організація управління

8. План охорони навколишнього середовища 8. Трудові ресурси

9. Фінансовий план і програма інвестицій 9. Планування реалізації проекту

10. Аналіз можливих ризиків і страхування 10. Фінансовий план і оцінка ефективності


Зміст розділів бізнес – плану інвестиційного проекту за вимогами

міжнародних норм наведено в табл. 6.4 [44].

6.4. Принципи оперативного управління реалізацією інвестиційних

проектів. Оперативне управління процесом реального інвестування капіталу

спрямовано на реалізацію відібраних реальних проектів у передбачені терміни з

метою забезпечення своєчасного повернення вкладеного капіталу у вигляді чистого

грошового потоку і отримання передбаченої інвестиційного прибутку. Це управління

здійснюється в розрізі кожного реального проекту, включеного до інвестиційної

програми підприємства.

85

Таблиця 6.4 - Зміст розділів бізнес – плану інвестиційного проекту Назва розділу Зміст розділу

1 2

1. Резюме Коротке викладення основних положень проекту, який включає наступні дані:

-ідеї, цілі й сутність проекту; -особливості пропонованих товарів (послуг, робіт) і їх переваги в порівнянні з аналогічною

продукцією конкурентів; -стратегії й тактика досягнення поставлених цілей; -кваліфікація персоналу й особливо провідних

менеджерів; -прогноз попиту, обсяги продажу товарів (робіт, послуг) і суми виручки у найближчій період (місяць, квартал,

рік тощо); -запланована собівартість продукції та потреба у фінансуванні; -очікуваний чистий прибуток і потреба в

фінансуванні; -основні фактори успіху – опис способів дії та заходів.

Складається після всіх розділів, розміщується на першій сторінці.

2.Опис галузі Аналіз поточного стану й перспектив розвитку обраної сировинної галузі бізнесу, включаючи характеристику:

-її сировинної бази; -сегменту ринку й частки підприємства в ньому; -потенційних клієнтів і їх можливостей; -регіональної

структури виробництва; -основних фондів і їх структури; -інвестиційних умов.

3. Характеристика


Повний перелік відомостей про компанію крім короткої економіко – географічної та історичної довідки:

-ідентифікаційний номер, код; -повна скорочена назва підприємства, код;

-дата реєстрації підприємства, номер реєстраційного свідоцтва, назва органу, який зареєстрував підприємство;

-поштова і юридична адреса підприємства: індекс, область, тощо, код;

-підпорядкованість підприємства -вищий орган, код; -вид діяльності(основний), код;

-організаційно – правова форма підприємства, код;

-форма власності, код і частка держави в капталі, %;

-чи включено в державний реєстр України підприємств – монополістів;

-банківські реквізити;

-адреса податкової інспекції, яка контролює підприємство;

-організаційна структура підприємства, її філіали;

-П.І.Б., телефони, факси адміністрації підприємства; -характеристика менеджерів, які відповідають за результати роботи

підприємства(вік, освіта і кваліфікація, попередні три посади, стаж роботи на підприємстві.

4. Вибір виду

діяльності(товару,

послуги, роботи)

Слід надати чіткий опис корисного ефекту, внаслідок якого користувачі будуть придбавати цей товар: -яку саме потребу він

задовольняє; -як реалізується цей товар або надається послуга; -рівень ціни й група покупців, якій товар є доступним; -

характеристика попиту на пропонований товар; -яким чином товар продається;

-слабкі сторони товару;

-величина постійних витрат, пов’язаних з виробництвом товарів або наданням послуг;

-хто повинен освоїти виробництво визначеного товару;

-переваги товару; -пропонуємий термін життєвого циклу товару;

-патентна ситуація; -можливості й необхідність модернізації товару (послуги);

-перспектива зміни цього товару іншим.

86


1 2

5. План Основні етапи аналізу ринку:

маркетингу -характеристика потенційних споживачів даної продукції; -види продукції, розглянуті в ІП, що знаходяться на

внутрішньому ринку й оцінка сучасного обсягу попиту на продукцію на цьому ринку за останні три роки;

-прогноз можливого обсягу реалізації продукції в рамках ІП на найближчі 5 років на внутрішньому (місто, регіон) і

зовнішньому ринках;

-оцінка рівня й динаміки цін на продукцію на внутрішньому й зовнішньому ринках;

-оцінка сучасного рівня конкуренції , який прогнозується на внутрішньому й зовнішньому ринках.

6. Виробничий

план

Короткий опис технологічного процесу надання послуги і розрахунок всіх видів використовуваних ресурсів:

-потужність підприємства (максимальну та нормальну);

-загальний обсяг запланованого випуску продукції у середньому на рік за виходу об’єкта на проектну потужність і за

роками інвестиційного проекту, розрахунки наводять у натуральних одиницях, національній валюті;

-наявність кадрів або плана їх навчання; -реальне забезпечення виробництва необхідною сировиною, енергетичними

ресурсами тощо;

-екологічним оточенням і впливом надаваних послуг (виготовлених товарів) на оточуюче середовище; -використання

енергозберігаючих технологій.

7. Організаційний

план

Формують організаційну структуру підприємства, спрямовану на встановлення чітких взаємозв’язків між його окремими

підрозділами: -кількість і розмір виробничих підрозділів, їх взаємопідпорядкованість; -розміри й організаційна структура

обслуговуючих і управлінських підрозділів, а також адміністрації; -чисельність управлінського персоналу за функціями

управління; -чисельність лінійного управлінського персоналу; -кількість рівней ієрархії системи управління підприємством,

кількість структурних ланок на кожному рівні; -ступінь централізації управління; -опис засновників підприємства – перелік

осіб і частка кожної в капіталі підприємства.

8. Фінансовий план Вміщує узагальнені матеріали попередніх розділів, які представлені у вартісному виразі: -графік потоку інвестицій,

пов’язаних з будівництвом (розширенням, технічним переозброєнням) і введенням об’єкта в експлуатацію (табл.); -

загальний обсяг інвестицій (кошторис витрат), обсяг створюваного страхового фонду за ІП (табл.).; -план доходів і витрат,

пов’язаних з експлуатацією ІП; -точка беззбитковості за ІП; -період окупності або повернення інвестицій, вкладених у

проект.

9. Аналіз Здійснюють якісний і кількісний аналіз ризиків, визначаючи:

ризиків -середнє очікуване значення; -коливаність очікуваного значення; -аналіз чутливості проекту за факторами – ціна одиниці

продукції (роботи, послуги), обсяг продажу, собівартість одиниці продукції (роботи, послуги), рівень інфляції в плановий

період, рівень затримки платежів за надані послуги; -страхування ризиків.

10. Стратегія Визначаються:

фінансування -джерела фінансування ІП; -склад найбільш привабливих джерел інвестицій; -форми залучення інвестицій (грошові і

майнові внески, передача права на використання патентів, ліцензій, «ноу – хау» тощо).

87

По кожному наміченому до реалізації інвестиційного проекту зазвичай

призначається керівник, який організовує підготовку всіх необхідних планових

документів і забезпечує реалізацію основних показників планів його здійснення. За

великим інвестиційним проектам, що виконуються підрядним способом, керівник

проекту повинен розподілити функції управління в розрізі окремих учасників

проекту.

У процесі управління реалізацією інвестиційного проекту забезпечується

[28]:

1. Розробка календарного плану реалізації проекту. Цей план розробляється з

урахуванням забезпечення наступних основних принципів:

а) принцип часової диференціації календарного плану. Він передбачає різну

ступінь його деталізації в часі і за формами розробки.

Річний графік реалізації інвестиційного проекту є початковим і основним

документом, що відображає результати оперативного планування. За проектами, що

реалізуються протягом декількох років, він охоплює тільки той обсяг робіт, який

передбачається виконати в рамках планованого календарного року. За проектами, що

реалізуються в рамках одного року, він характеризує послідовність виконання

проекту в цілому. При розробці річного графіка реалізації інвестиційного проекту

використовуються два основні методи - метод сітьове планування та метод

критичного шляху.

Квартальний та місячний плани робіт з реалізації проекту охоплюють

конкретні їх обсяги в рамках зазначених часових інтервалів. Основою їх розробки є

річний графік реалізації інвестиційного проекту з відповідною наступною

деталізацією. Квартальний план робіт видається і затверджується одночасно з

наданням річного графіка.

б) принцип функціональної диференціації календарного плану. Він передбачає

планування строків виконання окремих видів робіт за окремими функціональними

блокам, склад яких залежить від стадії реалізації і розміру інвестиційного проекту. За

великим інвестиційним проектам календарний план їх реалізації диференціюється

зазвичай по шести функціональним блокам: підготовчі роботи, проектно-

конструкторські роботи, матеріально-технічне забезпечення виконання робіт за

планом, будівельно-монтажні роботи, введення об’єкта до експлуатації, освоєння

проектних потужностей.

Розроблений з урахуванням цих принципів і узгоджений зі сторонами

календарний план (в табличній або графічній формі) розглядається і затверджується

керівником відповідного центру інвестицій.

2. Розробка капітального бюджету. Вихідними передумовами розробки цього

бюджету з реального інвестиційного проекту є:

календарний план реалізації інвестиційного проекту;

бюджетні заявки на виконання окремих видів робіт і придбання сировини,

матеріалів, механізмів та устаткування, розроблені виконавцями окремих

функціональних блоків проекту;

загальна стратегія (схема) фінансування інвестиційного проекту;

попередній графік потоку інвестиційних витрат, складений на етапі розробки

бізнес-плану проекту;

фінансовий стан інвесторів проекту.

Так як обсяг і структура інвестиційних витрат попередньо визначаються ще на

стадії обґрунтування бізнес-плану інвестиційного проекту, то процес розробки

розділу «капітальні витрати» бюджету зводиться звичайно до чотирьох процедур:

88

1) вилучення із загального обсягу інвестиційних витрат, визначених бізнес-

планом, тієї їх частки, яка належить до розглянутого поточного періоду (якщо

тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік);

2) уточнення обсягу інвестиційних витрат поточного періоду з урахуванням

коректив, внесених підрядником у технологію робіт;

3) уточнення обсягу і структури інвестиційних витрат у зв'язку зі зміною

індексу цін після затвердження показників бізнес-плану проекту;

4) уточнення первісного обсягу інвестиційних витрат з урахуванням резерву

фінансових коштів, передбаченого в контракті з підрядчиком на покриття

непередбачених витрат (у порядку внутрішнього страхування інвестиційних ризиків).

Обсяг цього резерву при розробці капітального бюджету повинен визначатися з

урахуванням тільки тих категорій витрат, які увійшли до первісної оцінку

інвестиційних ризиків.

Процес розробки розділу «надходження коштів» бюджету передбачає зазвичай

такі процедури:

1) уточнення загального обсягу надходження коштів - цей показник повинен

кореспондуватися з показником загального обсягу інвестиційних витрат по першому

розділу бюджету;

2) уточнення структури джерел надходження коштів (якщо змінюється

показник загального їх обсягу);

3) забезпечення стикування обсягу надходження коштів за окремими періодами

формування прибуткової частини бюджету з обсягом інвестиційних витрат,

передбачених в окремих періодах відповідно до календарного плану здійснення робіт.

Так само як і календарний план, капітальний бюджет розробляється спочатку

на майбутній рік у розрізі кварталів, а потім у рамках майбутнього кварталу

деталізується в розрізі місяців.

3. Побудова системи моніторингу (контролінгу) реалізації окремих

інвестиційних проектів. Такий контролінг будується у межах раніше розглянутих

його принципів. Основною метою розробки системи цього контролінгу є своєчасне

виявлення відхилень від календарного плану та капітального бюджету окремих

показників кожного інвестиційного проекту, що уповільнюють його реалізацію;

аналіз причин, що викликали ці відхилення, і розробка пропозицій по відповідній

корекції окремих напрямків інвестиційної діяльності з метою її нормалізації і

підвищення ефективності.

4. Обґрунтування і прийняття рішень про «вихід» окремих інвестиційних

проектів з інвестиційної програми підприємства. У процесі підготовки таких рішень

необхідно виявити причини, що викликають це зниження. До числа основних з цих

причин відносяться:

1) значне збільшення тривалості будівництва. Воно призводить, як правило, до

перевитрати інвестиційних витрат, піддає проект додаткових ризиків негативного

впливу факторів зовнішнього середовища, віддаляє терміни отримання

інвестиційного прибутку;

2) істотне зростання рівня цін на основні будівельні матеріали. В окремі

періоди (будівельного сезону, зниження обсягу пропозиції на ринку і т.п.) зростання

цін на основні види будівельних матеріалів може істотно обганяти загальний індекс

інфляції. Якщо такий період збігається з піком будівельного циклу здійснення

інвестиційного проекту, ефективність його реалізації суттєво знизиться через

зростання обсягу інвестиційних витрат (при незмінності показників очікуваної

інвестиційного прибутку);

89

3) значне зростання вартості виконання будівельно-монтажних робіт. Воно

тягне за собою ті ж негативні наслідки для ефективності інвестиційного проекту, що і

в попередньому випадку;

4) відчутне зростання рівня конкуренції на ринку. Воно може відбутися за

рахунок появи нових вітчизняних виробників аналогічної продукції або її імпорту. Це

може викликати зниження рівня цін на продукцію, приріст якої підприємство

забезпечує за рахунок реалізації інвестиційного проекту. При незмінному рівні

інвестиційних витрат це спричинить за собою зниження суми та рівня розрахункової

інвестиційного прибутку в процесі подальшої експлуатації проекту;

5) значне зростання ставки відсотка за кредит у зв'язку зі зміною кон'юнктури

фінансового ринку. Воно викликає негативні економічні наслідки з тим

інвестиційним проектам, у складі інвестиційних ресурсів яких позикові джерела

фінансування займають високу питому вагу. Збільшуючи зростання інвестиційних

витрат, воно призводить одночасно до зростання ризику неплатоспроможності


6) недостатньо обґрунтований підбір підрядника (субпідрядників) для

реалізації проекту. Будівельний досвід, технологія здійснення будівельно-монтажних

робіт, парк використовуваних механізмів підрядника (субпідрядників) можуть не

відповідати особливостям реалізації конкретного інвестиційного проекту. Це тягне за

собою, як правило, збільшення тривалості будівництва, низька якість робіт (яке

згодом позначиться на ефективності експлуатації об'єкта) і незапланований

перевитрата планового обсягу інвестиційних витрат;

7) істотне посилення системи оподаткування. Воно призводить не тільки до

зниження суми чистого інвестиційного прибутку, а й взагалі може «стимулювати»

припинення відповідної інвестиційної діяльності.

Основні форми виходу окремих проектів з інвестиційної програми

підприємства є:

відмова від реалізації проекту до початку будівельно-монтажних робіт;

продаж частково реалізованого інвестиційного проекту у формі об'єкта

незавершеного будівництва;

продаж інвестиційного об'єкта на стадії початку його експлуатації у формі

цілісного майнового комплексу;

залучення на будь-якій стадії реалізації інвестиційного проекту додаткової

стороннього пайового капіталу з мінімізацією своєї частки пайової участі в

інвестуванні;

акціонування інвестиційного проекту на будь-якій стадії його реалізації з

мінімізацією своєї частки акціонерного капіталу в ньому (якщо проект структурно

може бути виділений в цілісний майновий комплекс);

роздільна продаж основних видів активів закривається інвестиційного проекту.

Можливості та форми швидкого «виходу» проекту з інвестиційної програми

підприємства повинні розглядатися ще на стадії його розробки. У процесі вибору

конкретних форм такого «виходу» слід виходити з економічних критеріїв і перш за

все - з мінімізації втрат інвестованого капіталу.

Контрольні питання до семінарського заняття 1. Роль реального інвестування в розвитку підприємств.

2. Характеристика основних форм реальних інвестицій.

3. Методичні засади управління реальними інвестиціями підприємства.

4. Основні етапи процесу управління реальними інвестиціями на підприємстві.

5. Бізнес-план реального інвестиційного проекту.

90

6. Зміст бізнес-плану реального інвестиційного проекту та характеристика

основних його розділів.

7. Принципи оперативного управління реалізацією реальних інвестиційних

проектів.

8. Календарний план реалізації реального інвестиційного проекту та порядок його

розробки.

9. Бюджет реального інвестиційного проекту, його види.

10. Зміст та порядок розробки поточного бюджету експлуатації реального

інвестиційного проекту.

11. Побудова системи моніторингу реалізації реальних інвестиційних програм і

проектів.

12. Система основних показників моніторингу.

13. Аналіз резервів і можливостей нормалізації ходу виконання окремих

інвестиційних проектів.

14. Необхідність оперативного коригування форм реалізації інвестиційних

проектів.

15. Критерії припинення реалізації інвестиційного проекту та «виходу» із нього

Питання для самостійного вивчення

1. Система основних показників, що входять до складу окремих розділів бізнес-

плану реального інвестиційного проекту, та методи їх розрахунку.

2. Розподіл відповідальності і ризиків замовника та підрядчика під час реалізації


3. Особливості розробки капітального бюджету.

4. Метод «гнучкого бюджету» реалізації інвестиційного проекту і принципи його

розробки.


1. Юридичне забезпечення інвестиційного проекту.

2. Організація оперативного управління проектом.

3. Організаційний план інвестиційного проекту.

4. Аналіз соціальних аспектів проекту.

5. Екологічна експертиза проекту.

6. Завдання аналізу інвестиційного проекту.

7. Типові помилки при реалізації проекту.

8. Причини припинення робіт за проектом. Форми виходу з проекту.

9. Аналіз контрактного забезпечення проекту.

10. Аналіз зовнішніх умов реалізації проекту.

11. Порядок проведення експертизи інвестиційного проекту.

12. Аналіз комерційної здійснюваності проекту.


1. Інвестиційна операція, що передбачає здійснення будівництва нового

об'єкта за індивідуальним або типовим проектом на спеціально відведеній території

має назву:

а) придбання цілісних майнових комплексів;

б) нове будівництво;

в) реконструкція;

г) модернізація.

91

2. Чистий грошовий потік формується за рахунок амортизаційних

відрахувань від основних засобів і нематеріальних активів, що притаманне

інвестиціям:

а) фінансовим;

б) реальним;

в) все наведене вище;

г) не наведено правильної відповіді.

3. Основний документ, за яким здійснюється реальне інвестування, в якому у

загальноприйнятій послідовності розділів викладаються головні характеристики

проекту й фінансові показники, що пов'язані з його реалізацією, має назву:

а) інвестиційна політика підприємства;

б) інвестиційна програма підприємства;

в) реальний інвестиційний проект.

4. Форма представлення результатів оперативного планування фінансового

забезпечення реалізації інвестиційного проекту має назву:

а) капітальний бюджет інвестиційного проекту;

б) інвестиційний контролінг;

в) стратегічний контролінг;

г) поточний контролінг.

5. Однією з форм виходу реального проекту з інвестиційної програми

підприємства є:

а) залучення на будь-якій стадії реалізації інвестиційного проекту стороннього

пайового капіталу з мінімізацією своєї частки пайової участі в інвестуванні;

б) недостатньо обґрунтований вибір підрядника (субпідрядників) для реалізації

проекту;

в) значне зростання тривалості циклу будівництва об'єкта;

г) суттєве зростання рівня податкових ставок і інших умов оподаткування

інвестиційної і відповідної операційної діяльності.

6. Однією з основних причин мотивації управлінських рішень щодо виходу

реального проекту з інвестиційної програми підприємства у ході його реалізації є:

а) суттєве зростання рівня податкових ставок і інших умов оподаткування

інвестиційної і відповідної операційної діяльності;

б) продаж частково реалізованого проекту в формі об'єкта незавершеного

будівництва;

в) роздільний продаж окремих видів активів нереалізованого інвестиційного проекту.

г) продаж інвестиційного проекту на стадії початку його експлуатації в формі

цілісного майнового комплексу.

7. Одна з форм оперативного інвестиційного плану підприємства, що

передбачає обсяги, терміни й виконавців окремих робіт за окремим проектом має

назву:

а) календарний план реалізації реального інвестиційного проекту;

б) капітальний бюджет;

в) бізнес - план;

г) не наведено вірної відповіді.

8. Зміст процесу управління реалізацією реального інвестиційного проекту

передбачає:

а) розробка технологічного процесу виробництва продукції;

б) аналіз господарської діяльності підприємства;

в) розробка капітального бюджету за проектом;

г) планування фінансової діяльності підприємства.

92

7. ПРАВИЛА ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ ¶ 7. 1. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів: чистий приведений дохід,

індекс дохідності, період окупності, внутрішня норма дохідності.

7.2. Методи оцінки аналізу ризику інвестицій.

7.3. Управління інвестиційними ризиками.

7. 1. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

Узагальнюючим критерієм· економічної доцільності здійснення того чи іншого

інвестиційного проекту є оцінка його економічної ефективності.

«Ефект» (effectus) з латинської мови – виконання, дія, що приносить результат,

спрямована на досягнення цілей; в свою чергу, поняття «ефективність» - це

результативність розглядаємих, прийнятих чи здійснюваних дій або рішень,

результативність виробничого процесу. Поняття «ефективність» характеризує

співвідношення між досягнутими результатами і потрібними для цього витратами;

виражається відносними, рівневими показниками. Основним узагальнюючим

показником ефективності реальних інвестиційних проектів є показник економічного

ефекту, що представляє собою перевищення результатів заходу над сукупними

витратами [41].

Необхідність приведення різночасних грошових потоків (результатів, витрат і

їхньої різниці – економічного ефекту) до розрахункового року пояснюється тим, що

номінально однакова сума грошей, отримана в різні роки, має різну вартість. З позиції

сьогодення ця сума реально коштує менше їй номінальної величини, а з позиції

майбутнього періоду вона коштує більше її номінальної величини.

Як правило, сукупний економічний ефект визначається за весь життєвий цикл

проекту. При цьому в якості розрахункового року може бути прийнятий як останній

рік життєвого циклу, так і його перший рік. При приведенні прямого економічного

ефекту, отриманого в різні роки, до останнього року життєвого циклу проекту

визначається, яка сума буде отримана в майбутньому. Якщо сьогодні вона складає

деяку конкретну величину і буде спрямована в подальшому в господарський оборот. І

навпаки, при приведенні прямого економічного ефекту, отриманого в різні роки, до

першого року життєвого циклу визначається, яку суму потрібно направити в

господарський оборот сьогодні, щ об у t – ому році життєвого циклу одержати

визначену суму прямого економічного ефекту [33].

Сучасні методи оцінки інвестиційних проектів можна умовно розділити на дві

групи: статичні (не включають приведення різночасових грошових потоків до одного

року – далі «приведення») і динамічні (включають приведення) (табл.7.1).

Міжнародна практика оцінки ефективності інвестицій базується на концепції

тимчасової вартості грошей і заснована на наступних принципах [38]:

1) Оцінка ефективності використання вкладеного капіталу виробляється

шляхом зіставлення грошового потоку (cash flow), що формується в процесі реалізації

інвестиційного проекту і вихідної інвестиції. Проект визнається ефективним, якщо

забезпечується повернення вихідної суми інвестицій і необхідна прибутковість для

інвесторів, що надали капітал.

2) Капітал, який інвестується так само як і грошовому потоці приводиться до

дійсного чи часу до визначеного розрахункового року (який, як правило, передує

початку реалізації проекту).

3) Процес дисконтування капітальних вкладень і грошових потоків

виробляється по різних ставках дисконту, що визначаються в залежності від

93

особливостей інвестиційних проектів. При визначенні ставки дисконту враховується

структура інвестицій і вартість окремих складових капіталу.

Таблиця 7.1 – Порівняння методів оцінки ефективності інвестиційних проектів [37]

Ознака

порівняння

Методи, що

не використовують приведення

грошових потоків

використовують приведення

грошових потоків

Призначен-

ня

для оцінки проектів, що

реалізують протягом року

(короткострокові)

для оцінки проектів, що реалізують

терміном більше року (довгострокові)

Підприєм-

ства

Малі й середні Великі

Масштаб

проекту

Малі Крупні

Ризики Враховують не в повній мірі Враховують

Інфляція Не враховують Враховують

Показники

Термін окупності інвестицій Дисконтований термін окупності


Норма прибутку на капітал Внутрішня норма прибутку

Накопичене сальдо грошового

потоку

Чистий приведений доход

Порівняння прибутку або витрат Індекс доходності

Метод оцінки аннуїтету

Визначення точки беззбитковості

Переваги Простота розрахунків Легкість у

розумінні Традиційність

використання Відповідність

загальноприйнятним методам

бухгалтерського обліку;

Доступність вихідної інформації

(дані бухгалтерського обліку)

Враховують альтернативну вартість

використовуваних ресурсів Визначення

показників здійснюють на основі

моделювання грошових потоків Оцінку

ефективності виконують з позиції

інвестора

Недоліки Екстраполяція минулих тенденцій

в майбутнє (прив’язка до

облікових даних) Не враховують

альтернативну вартість

використовуваних ресурсів Не

враховують зміну цінності

грошових потоків у часі Ризик

збільшується побічно

Прогноз грошових потоків не завжди

достатньо точний Складність у

використанні Обмеження припущень

використання дисконтованих грошових

потоків Складно економічно

обґрунтувати норму дисконту

Найбільш поширені наступні показники ефективності капітальних вкладень:

чистий приведений дохід (NPV), індекс дохідності (РІ), період окупності (PP),

внутрішня норма дохідності (IRR).

Чистий приведений дохід (NPV)

Метод NPV базується на порівнянні величини первісної інвестиції із

загальною сумою дисконтованих грошових потоків (теперішня вартість майбутніх

грошових надходжень мінус сума первісних інвестицій).

Теперішнє значення вхідного грошового порівнюється з теперішнім значенням

вихідного потоку, зумовлюваного капітальними вкладеннями для реалізації проекту.

Різниця між потоками є чисте теперішнє значення, т.п. значення, величина якого

визначає правило прийняття рішення [45].

Загальну формулу NPV для n лет, можна сформулювати таким чином:

94

, (7.1)

де NPV – чиста приведена (теперішня) вартість,

CF – величина грошового потоку;

PV – значення вкладеної суми грошей;

IC – первісна інвестиція;

t – період часу (рік);

r – ставка відсотку.

Рішення для незалежного інвестиційного проекту приймається виходячи із

наступного:

кщо NPV проекту більше чи рівне 0, проект приймається до реалізації;

якщо NPV проекту менш 0, проект відхиляється.

Рішення для декілька альтернативних інвестиційних проектів приймається

виходячи із наступного:

якщо NPV проектів менш 0, усі проекти слід відхилити;

якщо NPV кожного проекту позитивне, приймається до реалізації проект з

більшим значенням NPV.

Приклад 1. Підприємство розглядає доцільність придбання нового обладнання

за ціною 18 000 грн. Щорічні надходження після урахування податків складуть 5 700

грн. Робота обладнання розрахована на 5 років. Необхідна норма прибутковості –

12%. Оцініть доцільність методом NPV.

Проект приймається тому що NPV позитивний.

Приклад 2. Холдингова компанія має можливість придбання нової

технологічної лінії. Вартість якої 15 000 тис. грн., строк експлуатації 5 років, знос на

обладнання нараховується методом лінійної амортизації, тобто 20% річних. Виручка

від реалізації продукції прогнозується по роках в наступному обсязі ( тис. грн.): 10

200, 11 400, 12 300, 12 000, 9 000. Поточні витрати по роках здійснюється таким

чином: 5 100 тис. грн. в перший рік експлуатації. Щорічно експлуатаційні витрати

зростаються на 4 %. Ставка податку на прибуток – 40%. Ціна авансованого капіталу

– 14%.

Розрахуємо дані по роках.

Показники Роки

1 2 3 4 5

Обсяг реалізації, тис. грн. 10 200 11 100 12 300 12 000 9 000

Поточні витрати, тис. грн. - 5 100 - 5 304 - 5 516,2 - 5 736,8 - 5 966,3

Знос, тис. грн. - 3 000 - 3 000 - 3 000 - 3 000 - 3 000

Прибуток до оподаткування, тис.

грн.

2 100 2 796 3 783,8 3 263,2 33,7

Податок на прибуток, тис. грн. - 840 - 1 118,4 - 1 513,2 - 1305,3 -13,5

Чистий прибуток, тис. грн. 1 260 1 677,6 2 270,6 1 957,9 20,2

Чисти грошові надходження, тис.

грн.

4 260 4 667,6 5 270,6 4 957,9 3 020,2

NPV = 4 260 x 1,14-1

+ 4 667,6 x 1,14-2

+ 5 270,6 x 1,14-3

+ 4 957,9 x 1,14-4

+ 3 020,2 x

1,14-5

– 15 000 = 15 390,0 – 15 000 = 390 тис. грн.

Проект приймається тому що NPV позитивний.

ICPVr

CF

r

CF

r

CF

r

CF

r

CFCFNPV

n

t

n

tt

t

n

n

10

3

3

2

2

1

10

)1()1(...

)1()1()1(

27,25441800027,2054718000)12,01(

5700

)12,01(

5700

)12,01(

5700

)12,01(

5700

)12,01(

570054321

NPV

95

Індекс доходності (РІ) Визначення індексу доходності (profitability index - РІ) - показник, що

відображає міру зростання цінності фірми в розрахунку на 1 грн. од. інвестицій [45].

Розрахунок цього показника проводиться за формулою:

ICr

CF

PIt

n

t

t

/)1(

1

(7.2)

Даний показник оцінює грошові надходження в t-му році, одержані завдяки

інвестиціям (CFt) з величиною первісних інвестицій IC.

Якщо PI = 1, то це означає, що дохідність інвестицій точно відповідає

нормативу рентабельності. Якщо PI > 1, то проект прибутковий, і навпаки, якщо PI <

1 - проект збитковий.

Приклад. Скориставшись даними прикладу 1, визначимо індекс рентабельності

для даного проекту:

Індекс рентабельності:

PI = 15 390 : 15 000 = 1,026 (102,6 %).

Отже, PI > 1 — проект прибутковий.

Внутрішня норма прибутковості (IRR) За визначенням внутрішня норма прибутковості – це таке значення показника

дисконту, при якому значення інвестиції дорівнюється значенню грошових потоків

надходжень або значення показника дисконту, при якому забезпечується нульове

значення чистого дисконтованого доходу [45].

Наприклад, для реалізації інвестиційного проекту одержана банківська

позичка, значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківського

відсотка, перевищення якого робить проект збитковим.

Математичне визначення внутрішньої норми прибутковості IRR=r, при якому

NPV = 0, припускає рішення наступного рівняння:

, (7.3)

де CF – величина грошового потоку;

IC – первісна інвестиція;

t – період часу (рік);

r – вартість капіталу (ставка дисконту.

Рішення на основі метода приймається виходячи із наступного:

якщо IRR проекту більше або рівно вартості капіталу, проект приймається до

реалізації;

якщо IRR проекту менш вартості капіталу, проект відхиляється.

У практиці розрахунків IRR застосовують формулу:

, (7.4)

де і1 - ставка дисконту, при якій значення NPV додатнє;

і2 - ставка дисконту, при якій проект стає збитковим і NPV стає від’ємним;

NPV1 - значення чистої поточної вартості при і1;

NPV2 - значення чистої поточної вартості при і2.

ICIRR

CFn

tt

t

1 )1(

)(

)(

21

1211

NPVNPV

iiNPViIRR

96

Практичне застосування цього методу зводиться до того, що в процесі аналізу

відсотків за позичковий капітал вибирається два значення ставки дисконту і1 < і2

таким чином, щоб в інтервалі (і1, і2) функція NPV = f(і) змінювала своє значення з «+»

на «–» або навпаки.

У проектному аналізі цей показник дає аналітикам еталон для порівняння

альтернативної вартості капіталу (дійсну ставку дисконту, прийнятну для проекту) зі

значенням внутрішньої норми дохідності.

Водночас деякі властивості IRR можуть обмежити його застосування. По-

перше, для проекту може й не існувати єдиної IRR (математична модель може дати

кілька значень внутрішньої норми дохідності). Така множинність рішення

з’являється, якщо щорічні чисті грошові потоки в період реалізації проекту змінюють

знак (наприклад, з негативного на позитивний і навпаки) кілька разів. Це відбувається

у тих випадках, коли гроші, отримані від проекту, знову реінвестуються у проект.

По-друге, застосування єдиного значення ставки дисконту і передбачає, що

його величина є постійною протягом строку служби проекту. Однак для проектів з

тривалими часовими горизонтами, враховуючи їх високу невизначеність у пізніші

періоди, навряд чи можна застосувати єдиний коефіцієнт дисконтування продовж

усього життєвого циклу проекту.

По-третє, на відміну від чистої поточної вартості та коефіцієнта вигоди -

витрати критерій внутрішньої норми дохідності встановлює інші пріоритети при

ранжуванні проектів, які взагалі неприйнятні для взаємовиключаючих проектів.

Сучасний аналіз проектів наголошує на сукупному застосуванні показників

NPV та IRR .

Приклад. Необхідно визначити значення IRR для проекту, розрахованого на 3 роки,

який вимагає інвестицій у розмірі 20 000 грн. і має прогнозні грошові потоки у

розмірі 3 000 грн., 8 000 грн., 14 000 грн.

Візьмемо два значення ставки відсотка для коефіцієнта дисконтування r 1= 15

%, r 2= 20 %.

Розрахунок приведемо у таблиці:

Рік Грошовій

потік,

тис. грн.

r 1= 15 %

dt=1/(1+0,15)

t

NPV1,

тис.

грн.

Рік Грошовій

потік,

тис. грн.

r 2= 20 %

dt=1/(1+0,20)

t

NPV2,

тис.

грн.

0 - 20,0 1,0 - 20,0 0 - 20,0 1,0 -20,0

1 6,0 0,8696 5,2176 1 6,0 0,8333 4,9998

2 8,0 0,7561 6,0488 2 8,0 0,6944 5,5552

3 14,0 0,6575 9,2050 3 14,0 0,5787 8,1018

0,4714 -1,3432

По даним розрахунку знайдемо визначення IRR:

Таким чином, внутрішня норма доходності складе 16,3 відсотка, тобто при

такій процентній ставці інвестиції дорівнюються значенню грошових потоків

надходжень.

Період окупності інвестицій (PP) Кількість років, за яки відшкодуються початкові інвестиції, становить період

окупності (PP) – найпоширеніший з показників оцінювання ефективності інвестицій,

період часу необхідний для повного відшкодування інвестицій за рахунок чистих

грошових надходжень від їх використання [45].

%3,16)1520()3432,1(4714,0

4714,015

IRR

97

Період окупності розраховується як відношення первісних інвестицій до

річного грошового потоку.

де PP – період окупності;

CFср – величина середнього грошового потоку;

IC – інвестиції.

Якщо період окупності прийнятний для підприємства, проект буде схвалено.

Коли порівнюються два чи більше проектів, перевага надається проектам з коротким

періодом окупності. Проте ухвалені проекти не повинні перевищувати необхідний

період окупності, який слід визначити заздалегідь.

Приклад. Впровадження проекту з початковими інвестиціями в розмірі 980

тис. грн. передбачає такі грошові надходження протягом 4-х років: 1-й рік — 120 тис.

грн, 2-й рік — 280 тис. грн, 3-й рік —280 тис. грн, 4-й рік — 250 тис. грн. Розрахувати

строк окупності інвестиційного проекту. Ставка дисконтування становить 10 %.

Для знаходження строку окупності необхідно:

1. розрахувати загальну прибутковість усього проекту з урахуванням ставки

дисконтування (CF):

грнCF 721600170700210400231400109100)1,01(

250000

)1,01(

280000

)1,01(

280000

)1,01(

1200004321

Розрахувати середню прибутковість CFср

CFср=CF/n,

де n-кількість періодів здійснення проекту

CFср=721600/4=180400 грн

2. Розраховуємо строк окупності РР

срCF

ICPP лет43,5

180400

980000

Таким чином строк окупності більше 5 років.

Приклад. Компанія володіє фабрикою, обладнання якої вимагає модернізації. Є

два варіанти рішення:

Перший варіант: інвестувати 40 000 дол. сьогодні і одержати 58 000 дол. через три

роки.

Другий варіант: інвестувати 40 000 дол. сьогодні і одержати 46 000 дол. через рік;

Обидва варіанта не вимагають інших інвестицій продовж 4 років. Необхідна

норма прибутковості 10%. Який варіант обрати? (Необхідно розрахувати значення

чистої приведеної вартості, індексу прибутковості, строк окупності).

Рішення:

Визначимо критерії оцінки ефективності:

по першому проекту -

NPV = 58000/(1 + 0,1)3 - 40000 = 3576 дол.

.089,140000

)1,01(

580003

PI

.75,2

343576

40000годаPP

по другому проекту -

NPV = 46000/(1 + 0,1) - 40000 = 1818,2 дол.

98

.045,140000

)1,01(

46000

PI

PP = 40000/41818,2 = 0,957 роки.

Таким чином, хоча перший варіант за критеріями NPV і PI є більше вигідним,

слід віддати перевагу другий варіант, тому що строк окупності по цьому варіанті

значно менше.

Суб’єкти господарювання діють в умовах невизначеності: неоднозначному

розвитку конкретних подій у майбутньому, неможливості передбачити основні

показники діяльності підприємства, у тому числі впровадження інвестиційного

проекту.

В умовах невизначеності однозначно прийняти рішення щодо прийняття

інвестиційного проекту складно, але можливі інтервали значень за кожним з

параметрів інвестиційного проекту обумовлюють відповідний інтервал значень

показника ефективності, серед яких – точка беззбитковості (табл. 7.2). Аналіз

беззбитковості – невід’ємна частина інвестиційного проектування, що визначає

взаємозв’язок витрат і доходів при різних рівнях виробництва (продажу).

Таблиця 7.2. – Розрахунок точки беззбитковості

Чим нижча точка беззбитковості, тим менш чутливий проект до зміни його ключових

параметрів (показників ціни, обсягу, витрат), тим нижчий ризик провалу проекту.

7. 2. Методи оцінки аналізу ризику інвестиційних проектів.

До методів аналізу ризиків відносяться загальновідомі методи: аналіз

чутливості; метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності

представляють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту.

Враховуючи ці методи, оцінка проекту повинна здійснюватися в такій

послідовності [30]:

- Готується модель, здатна прогнозувати майбутню реальність.

- Відбираються ключові змінні ризику.

- Визначаються обмеження значень можливих змінних.

- Імовірнісні ваги розміщуються за граничним значенням.

- Встановлюються відношення кореляційних перемінних.

- Генеруються випадкові сценарії, основані на допущеннях.

- Проводиться статистичний аналіз результатів імітацій.

99

Загальним правилом в цьому процесі повинно бути те, що слід вибирати

проект з таким розподілом імовірнісного доходу, яке найкращим чином відповідає

відношенню інвестора до ризику. '

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект

можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію.

Цей вид аналізу може виконуватися як за допомогою електронних таблиць, так і з

застосуванням спеціальних комп'ютерних програм, які дозволяють використовувати

методи імітаційного моделювання.

В першому випадку формуються 3-5 сценаріїв розвитку проекту. Кожному

сценарію повинні відповідати:

- набір значень початкових змінних;

- розраховані значення результатних показників;

- певна вірогідність настання даного сценарію, яка визначається експертним

шляхом.

В результаті розрахунку визначаються середні (з врахуванням вірогідності

настання кожного сценарію) значення результатних показників.

В випадку невеликого числа змінних та можливих сценаріїв розвитку проекту

для аналізу ризику можна використовувати метод дерева рішень.

Перевага даного методу - в його наочності. Послідовність збору даних для

побудови дерева рішень для аналізу ризику включає наступні етапи:

- • визначення складу та довготривалості фаз життєвого циклу проекту;

- • визначення ключових подій, які можуть вплинути на подальший розвиток

проекту;

- • визначення часу настання ключових подій;

- • формулювання усіх можливих рішень, які можуть бути прийняті в результаті

настання кожної окремої ключової події;

- • визначення вірогідності прийняття кожного рішення;

- • визначення вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між

ключовими подіями).

На базі отриманих даних будується дерево рішень. Його вузли являють собою

ключові події, а стрілки, що поєднують вузли, - виконувані роботи з реалізації

проекту. Крім того, на дереві рішень наводиться інформація відносно часу, вартості

робіт та вірогідності прийняття того чи іншого рішення.

В результаті побудови дерева рішень визначається вірогідність кожного

сценарію розвитку проекту, ефективність за кожним проектом, а також інтегральна

ефективність проекту. Додатна величина ефективності проекту (наприклад, чистого

дисконтованого доходу) вказує на прийнятний ступінь ризику, що пов'язаний зі

здійсненням проекту.

При формуванні сценаріїв з використанням методів імітаційного

моделювання застосовується така послідовність дій:

• визначаються інтервали можливої зміни початкових змінних, в межах яких

ці змінні є випадковими величинами;

• визначаються види розподілу вірогідностей в межах заданих інтервалів;

• встановлюються коефіцієнти кореляції між залежними змінними:

• багаторазово (не менш 200 разів) розраховуються результатні показники;

• отримані результатні показники розглядаються як випадкові величини, яким

відповідають такі величини: математичне очікування, дисперсія, функція розподілу

та щільність вірогідностей);

• визначається вірогідність попадання результатних показників в той чи інший

інтервал, вірогідність перевищення мінімально припустимого значення та ін.

100

Аналіз значень результатних показників при сформованих сценаріях дозволяє

оцінити можливий інтервал їх зміни при різних умовах реалізації проекту.

Вірогідність характеристики використовують для:

1. прийняття інвестиційних рішень;

2. ранжування проектів;

3. обґрунтування раціональних розмірів та форм резервування та страхування.

7.3. Визначення заходів щодо зниження інвестиційних ризиків.

Серед засобів зниження ризику слід виокремити загальноприйняті прийоми та

рекомендації (рис 7.1):

Рис 7.1 – Управління інвестиційним ризиком [48]

• страхування проекту як єдиного комплексу або, якщо це не вдається (через значний

ризик українські страхові компанії практично ігнорують цей вид страхових послуг),

страхування окремих активів проекту;

• забезпечення високої ліквідності інвестицій. Бажано, щоб активи проекту мали

ринковий попит не лише з боку проекту. Це гарантуватиме можливість їх продажу в

разі припинення проекту і зменшить збитки від рішення про вихід з проекту. Про

ліквідність активів проекту слід вирішити заздалегідь, до прийняття рішення щодо

його реалізації;

• диверсифікація — розподіл капіталу за кількома об’єктами (проектами) з метою

зниження впливу однієї негативної події на ефективність всієї програми інвестицій.

Диверсифікація може здійснюватися також у межах одного проекту: орієнтація на

101

кількох споживачів продукції проекту, організація збуту в різних місцях або регіонах,

використання обладнання різних типів тощо;

• розподіл проекту на кілька частин і створення об’єкта інвестування як об’єднаного

комплексу таких частин. Кожну з частин комплексу можна буде експлуатувати

автономно, вона даватиме прибуток і окупатиме витрати. Крім фінансової економії

коштів через передчасне введення об’єкта в експлуатацію поетапність забезпечує

перевірку комерційної реальності проекту і ранню діагностику доцільності проекту

при використанні лише частини капіталу;

• хеджування — використання механізмів закріплення договірних умов у відносинах

партнерів на прогнозований період з тим, щоб обидві сторони, які домовляються,

«забезпечили тили» в разі негативних змін у кон’юнктурі ринку в майбутньому;

• своєчасне планування та створення необхідних резервів і запасів матеріальних та

фінансових ресурсів, а також часу;

• кваліфіковане опрацювання договорів і контрактів між партнерами інвестиційного

проекту, своєчасне опрацювання в них прав та обов’язків сторін за умов можливих

негативних подій і конфліктних ситуацій;

• повноцінне інформаційне забезпечення інвестиційних планів, постійний

інформаційний моніторинг ситуації на ринку, у партнерів, споживачів, в економіці

країни;

• орієнтація на сфери діяльності з підвищеним рівнем монополізму (регіонального,

місцевого) на ринку, на взаємопов’язані виробництва (інтегрований бізнес);

• використання загальноприйнятих систем і засобів безпосередньої охорони майна

проекту.


1. Назвіть основні критерії та показники за якими визначається ефективність


2. Що таке чистий приведений дохід, індекс рентабельності інвестицій та як вони

визначаються?

3. Охарактеризуйте зміст внутрішньої норми доходності інвестицій.

4. Як визначається строк окупності інвестицій?

5. Що таке аналіз чутливості інвестиційного проекту?

6. Що таке аналіз беззбитковості і як він проводиться на практиці?

7. Що включає в себе процедура вивчення та оцінки проектних ризиків?

8. Що включає в себе розрахунок показників ризику вкладення інвестицій?

9. Які моделі використовуються при аналізі інвестиційних ризиків?

10. Що таке метод дерева рішень?

11. Охарактеризуйте заходи щодо зниження інвестиційних ризиків.

12. Як використовується страхування в інвестиційній діяльності?

Завдання до практичного заняття Завдання 1. Фірмі запропоновано інвестиційний проект вартістю 200 тис. гр. од. з

наступними фінансовими потоками: 1-й рік – 68860; 2-й рік – 79000, 3- рік – 78000; 4-

й рік – 79000 гр. од. Ставка дисконту складає 12%. Визначити показник NPV.

Завдання 2. Для підприємства обсяг початкових вкладень склад 20 тис. гр. од. Після

сплати податків очікуються наступні грошові кошти. Визначити IRR. Роки 1 2 3 4

Грошові кошти, гр.од 68 000 79 060 78 000 64 000

Завдання 3.Турпідприємство розглядає проект, вартість якого складає 300 тис. гр. од.

дисконтовані грошові потоки від його реалізації наведено в табл Для прийняття

рішень менеджеру слід визначити індекс рентабельності.

102

Роки 1 2 3 4

Грошові кошти, гр.од 70000 85000 150000 50000

Завдання 4. Керівництвом фірми було прийнято рішення про придбання комп’ютера.

Початкові інвестиції на придбання і встановлення обладнання склали 15000 гр. од.

Керівництво фірми визначає виправданим термін окупності протягом 5 років.

Прибуток фірми протягом кожного року з 5-ти років експлуатації складе 2000 грн. од,

амортизація – 20% річних. Податок на прибуток складає 25%. Визначити термін

окупності обладнання й доцільність його придбання.

Завдання 5. У готелі проведено реконструкцію будівлі й технічне переозброєння

виробництва, на проведення яких було використано 5 млн. гр. од. Щорічні

прогнозовані грошові потоки від операційної діяльності (результати) наведено в табл.

Ставка дисконту складає 15%. Визначити термін окупності різними методами.

Роки 1 2 3 4 5

Дисконтовані результати, тис. гр. од. 1,2 1,8 2,0 2,5 1,5

Завдання 6. За вихідними даними табл. розрахувати термін окупності за кожним

проектом і визначити найбільш прийнятний проект.

Проект Роки

0 1 2 3

„А» -3000 3000 0 0

„Б» -3000 1500 1500 1500

„В» -3000 0 3000 5000

Завдання 7. За вихідними даними табл. розрахувати період окупності за кожним зі

проектів і розглянути можливість комбінації проектів.

Рік

Дисконтовані грошові потоки за проектами

„А» „Б» „В» „Г» „Д»

0 -10 -10 -10 -20 -20

1 0 10 0 0 10

2 20 0 0 20 0

3 5 15 15 20 30

Завдання 8. Підприємство планує придбати павільйони й одержати дозвіл на

здійснення виставкової діяльності. Первісні витрати – 500 тис. грн. од., протягом

першого року необхідно додатково інвестувати 200 тис. грн. од. Щорічний грошовий

потік прогнозують в розмірі 100 тис. грн. од. Ліквідаційна вартість павільйонів

оцінюється в розмірі 110 тис. грн. од. Дисконтна ставка становить 12%, рівень ризику

– 2%, прогнозний рівень інфляції – 3% щорічно протягом 8 років. Необхідно

визначити економічний ефект від реалізації інвестиційного проекту.

Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Розрахувати значення чистої приведеної вартості (NPV) та індексу

прибутковості проекту. Ставка дисконтування становить 20 %. Рік реалізації

проекту

Обсяг інвестицій,

тис.грн

Дохід, тис.грн Поточні витрати на

виробництво, тис.грн.

0 340 - -

1 - 800 600

2 - 800 610

3 - 810 610

Завдання 2. Впровадження проекту з початковими інвестиціями в розмірі 980 тис.

грн. передбачає такі грошові надходження протягом 4-х років: 1-й рік — 120 тис. грн,

2-й рік — 280 тис. грн, 3-й рік —280 тис. грн, 4-й рік — 250 тис. грн. Розрахувати

строк окупності інвестиційного проекту. Ставка дисконтування становить 10 %.

103

Завдання 3. Визначити внутрішню норму прибутковості проекту і порівняти з

очікуваною інвестором дохідністю інвестицій на рівні 30 %. Зробити висновок щодо

доцільності реалізації проекту. Рік реалізації проекту Обсяг інвестицій,

тис.грн

Поточні доходи від

проекту, тис.грн

Поточні витрати

проекту, тис.грн.

1 100 230 170

2 - 270 180

Завдання 4 Інвестиційна компанія одержала для розгляду кілька інвестиційних

проектів. Проект Інвестиції, тис. грн. Надходження, тис. грн.

А 10 000 24 000

Б 30 80

В 300 360

Г 80 78

Д 120 170

Е 160 240

Ж 600 680

З 150 000 190 000

І 120 000 175 000

На основі критерію індексу прибутковості обрати з вищенаведених проектів

найбільш ефективний, а також ті проекти, які доцільно реалізувати виходячи з

бюджету в 130 200 тис. грн.

Завдання 5. Підприємство розглядає два проекти, в яких потоки платежів на кінець

року характеризуються наступними даними.

Проект Роки

1 2 3 4 5 6 7 8

„А» - 200 - 300 100 300 400 400 350 -

„Б» - 400 - 100 100 200 200 400 400 - 350

Ціна авансованого капіталу – 10 %.

Який проект найбільш привабливий для підприємства з точки зору метода NPV?

Завдання 6. Підприємство „Вега» придбало обладнання строком експлуатації 5 років

за 35 тис. грн. Впровадження нової технологічної лінії дозволить щорічно

генерувати грошовий потік вартістю 15 тис. грн. Керівництво підприємства

розраховує на економічну ефективність свого вкладення – 12%. Необхідно визначити

доцільність методом чистої теперішньої вартості.

Завдання 7. Для придбання нових газових плит кафе планує затратити 6 000 грн. У

цьому випадку річна економія складає 1 500 грн. Строк використання плит – 10

років. Необхідно визначити внутрішню норму прибутковості.

Завдання 8. Грошові потоки інвестиційного проекту компанії мають такий вигляд:

Рік Грошовий потік

1 2 000

2 4 000

3 6 000

4 5 000

5 1 000

Початкові інвестиції у проект становлять 14 000. Розрахувати період окупності.

104

Тестові завдання з теми 1.Економічне обґрунтування проекту визначається як

а) комплекс економічних показників, що відображають цінність проекту (вигоди від

проекту - витрати на реалізацію проекту);

б) співвідношення між результатами, отриманими в процесі інвестування й

витратами суспільної праці, пов'язаними з досягненнями цих результатів.

2.Ефективність інвестиційних проектів характеризується системою

показників:

а) комерційних, бюджетних і економічних;

б) кількісних і якісних;

в) бухгалтерської й фінансової звітності;

г) правильні відповіді а і б.

3.Зазначте визначення економічного змісту показника чистої приведеної

вартості проекту:

а) а) сумарний поточний прибуток за проектом;

б) б) усі прибутки від реалізації проекту, скориговані на розмір інфляції;

в) в) сумарна за всіма роками життя проекту приведена до поточного періоду

різниця між прибутками і витратами за проектом.

г) г) різниця між отриманим доходом і сумою інвестованих коштів.

4.Проект уважається ефективний якщо чиста приведена вартість:

а) ≥0;

б) ≤0;

в) ≠0.

5.Внутрішня норма прибутковості (ВНП) - це

а) процентна ставка, при якій величини наведених ефектів і капіталовкладень рівні

між собою;

б) прибутковість, необхідна інвестором;

в) відношення суми наведених ефектів до величини капіталовкладень.

6.Період окупності інвестицій характеризує:

а) а) ступінь покриття поточних зобов’язань за рахунок поточних активів;

б) б) рівень дохідності інвестицій;

в) в) термін, за який інвестиції повністю окупаються;

г) г) правильні відповіді а, в.

7.Значення індексу прибутковості, що свідчить про те, що проект є

прийнятним, відповідає:

а) РІ ≤ 0;

б) РІ ≥ 0;

в) РІ ≤ 1;

г) РІ ≥1.

8.Аналіз точки беззбитковості проекту визначає:

а) мінімально необхідний обсяг фінансування проекту;

б) мінімально необхідний обсяг позики;

в) припустимий рівень витрат за проектом;

г) мінімально необхідний обсяг виробництва для покриття витрат за проектом.

9.Зазначте, з яким показником порівнює інвестор внутрішню норму

прибутковості проекту, приймаючи рішення щодо його ухвалення:

а) з фондовіддачею;

б) з середньою ринковою дохідністю;

в) з очікуваною рентабельністю інвестицій.

105

10.Визначити мінімальний необхідний обсяг місячного прибутку за проектом

для того, щоб окупити інвестиції в розмірі 200 тис. грн за 25 місяців, якщо

прогнозована ціна одиниці продукції становить 10 грн, змінні витрати на одиницю

продукції — 4 грн, умовно-постійні поточні щомісячні витрати за проектом — 10

тис. грн.:

а) 800 од. продукції;

б) 3 тис. од. продукції;

в) 6 тис. од. продукції.

11.Визначити термін окупності проекту, що при інвестуванні 200 тис. грн

передбачає протягом трьох років поточний прибуток 100 тис. грн і ліквідаційну

вартість активів проекту 50 тис. грн (дисконтна ставка — 20 %):

а) 2 роки;

б) 3 роки;

в) проект не окупається.

12.Визначити, чи варто інвестору, який очікує дохідність інвестування понад

30 %, використовувати проект, за яким чиста приведена вартість при дисконтній

ставці 10 % становить 100 тис. грн, а при ставці 50 % — мінус 30 тис. грн.

а) Так;

б) Ні.

13.Визначити, який з двох проектів вигідніший, якщо обидва проекти

розраховані на два роки, потребують однакових інвестицій у перші півроку і

передбачають такі поточні доходи, тис. грн.:

1-й рік 2-й рік

Проект А 100 250

Проект Б 150 200

а) проект А;

б) проект Б.

14.Які основні прийоми використовуються в при управлінні інвестиційними

ризиками:

а) запобігання, утримання й передача ризиків;

б) зниження ступеня ризику;

в) оптимізація портфеля інвестицій за певними критеріями.

15.Зниження ступеня ризику містить у собі:

а) диверсифікованість, придбання додаткової інформації про вибір і результати;

б) лімітування, страхування й самострахування;

в) відхилення від заходу, пов'язаного з ризиком.

106

8. ФОРМУВАННЯ ПРОГРАМИ РЕАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

ПІДПРИЄМСТВА 8.1. Поняття програми реальних інвестицій та принципи її формування.

8.2. Основні етапи формування програми реальних інвестицій на підприємстві.

8.3. Підходи до відбору реальних інвестиційних проектів, що можуть включатися до

програми реальних інвестицій підприємства.

8.4. Критерії відбору до програми реальних інвестиційних проектів.

8.5. Оптимізація програми реальних інвестицій підприємства.

8.1. Поняття програми реальних інвестицій та принципи її формування.

Програма реальних інвестицій - цілеспрямовано сформована сукупність

інвестиційних проектів, що призначені для здійснення реального інвестування згідно

з розробленою інвестиційною політикою.

Головна мета формування інвестиційної програми підприємства -

забезпечення реалізації інвестиційної стратегії підприємства шляхом відбору

найбільш ефективних і безпечних інвестиційних проектів. Формування й реалізація

програми реальних інвестиційних проектів забезпечує:

- високі темпи розвитку підприємства;

- створення додаткових робочих місць;

- формування високого іміджу;

- певну державну підтримку інвестиційної діяльності.

Програма реальних інвестицій на відміну від портфеля фінансових інвестицій

звичайно буває: найбільш капіталомісткою (великий обсяг інвестицій); найменш

ліквідною; більше ризикованою (через тривалість реалізації); найбільш складною і

трудомісткою у керуванні. Тому програма реальних інвестицій вимагає ретельного

відбору кожного інвестиційного проекту, що включається в портфель.

Формування програми реальних інвестицій ґрунтується на принципах:

1. Багатокритеріальний відбір проектів. Цей принцип дозволяє врахувати в

процесі формування інвестиційної програми всю систему цілей інвестиційної

стратегії підприємства, а також характер завдань інвестиційної діяльності, що

виникають під впливом змін зовнішніх і внутрішніх чинників її здійснення в

середньостроковому періоді. Принцип багатокритеріальності заснований на

ранжуванні цілей (завдань) інвестиційної діяльності за їх значимістю, виділення

головного цільового показника в якості основного критерію відбору інвестиційних

проектів і використанні окремих цільових показників як системи відповідних

обмежень у процесі здійснення їх відбору.

2. Диференціація критеріїв відбору за видами інвестиційних проектів, яка

здійснюється в розрізі конкретних форм реального інвестування за незалежними,

взаємозалежними і взаємовиключними інвестиційними проектами.

3. Облік об'єктивних обмежень інвестиційної діяльності підприємства. При формуванні програми реальних інвестицій основними з об'єктивних обмежень

інвестиційної діяльності підприємства, які вимагають обліку, є: передбачаються

обсяги інвестиційної діяльності відповідно до інвестиційної стратегії; напрями і

форми галузевої та регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності; потенціал

формування власних інвестиційних ресурсів; можливості залучення позикового

капіталу до фінансування окремих інвестиційних проектів; основні державні

нормативні вимоги до реалізації інвестиційних проектів

4. Забезпечення зв'язку інвестиційної програми з виробничою і фінансовою програмою підприємства. Цей зв'язок забезпечується комплексним формуванням

грошових потоків по розглянутим видам діяльності підприємства в рамках

http://ua-referat.com/Стратегії_підприємства

http://ua-referat.com/Інвестиції

107

конкретних часових періодів. Так, реалізація кожного інвестиційного проекту та

інвестиційної програми в цілому повинна бути забезпечена відповідним

фінансуванням, синхронізованим з нею в часі. Потік інвестованого капіталу, що

забезпечує передбачену ефективність кожного інвестиційного проекту та

інвестиційної програми в цілому повинен бути забезпечений випуском та реалізацією

відповідної продукції у запланованих обсягах і термінах. Тому в процесі формування

інвестиційної програми необхідно синхронізувати її основні параметри з

відповідними параметрами виробничої та фінансової програм розвитку підприємства.

5. Забезпечення збалансованості інвестиційної програми за найважливішими параметрами. Внутрішня збалансованість інвестиційної програми

підприємства забезпечується, насамперед, ефективним співвідношенням таких

найважливіших її параметрів як рівень прибутковості, ризику і ліквідності. Таке

співвідношення параметрів інвестиційної програми в цілому визначається за шкалою

«дохідність - ризик» та «дохідність - ліквідність» з урахуванням обраної інвестиційної

ідеології (агресивною, помірною або консервативної). У процесі забезпечення

збалансованості інвестиційної програми по розглянутих параметрами повинні бути

вишукані резерви зниження рівня ризику і підвищення рівня ліквідності при заданому

значенні рівня її прибутковості.

8.2. Основні етапи формування програми реальних інвестицій на

підприємстві: 1. Вибір головного критерію відбору проектів в інвестиційний портфель.

Головний критерій відбору проектів повинен бути пов'язаний з показниками

ефективності, що відображають темп або обсяг приросту капіталу, тому перевага

віддається показнику чистого дисконтованого доходу.

2. Диференціація кількісного значення головного критерію по типах

інвестиційних проектів. Для можливості відбору інвестиційних проектів у програму

головний критерій повинен мати кількісне значення, що, як правило,

диференціюється по типах проектів:

3. Пошук можливих варіантів реальних інвестиційних проектів здійснюється

незалежно від наявності в підприємства інвестиційних ресурсів, стану інвестиційного

ринку й інших факторів. Кількість притягнутих до вибору інвестиційних проектів

повинне значно перевищувати їхня кількість, що передбачається для реалізації.

4. Розгляд і оцінка бізнес-планів окремих інвестиційних проектів - загальне

знайомство з інвестиційними проектами, при необхідності напрямок проектів на

доробку.

5. Первинний відбір інвестиційних проектів для більш поглибленого аналізу -

виключення із загальної безлічі проектів тих, які не відповідають головному

критерію.

6. Побудова системи обмежень відбору проектів в інвестиційну програму. За

результатами оцінки інвестиційних проектів у розрізі окремих показників

визначається загальний рівень їх інвестиційних якостей. Відібрані в процесі

попередньої оцінки проекти підлягають подальшій поглибленій експертизі.

7. Експертиза відібраних інвестиційних проектів:

за критерієм ефективності: перевірка реальності наведених у бізнес-плані

основних показників (обсягу інвестицій, графіка інвестиційного потоку прогнозу

грошового потоку в період експлуатації); розрахунок показників оцінки ефективності

(чистий дисконтований дохід NPV, індекс прибутковості РІ, внутрішня норма дохід -

IRR, період повернення інвестицій).

http://ua-referat.com/Відповідь


108

за критерієм ризику: розрахунок рівня ризику по кожному інвестиційному

проекті; ранжирування інвестиційних проектів за рівнем ризику ( у порядку його

росту); відбір інвестиційних проектів виходячи із критерію ризику.

8. Експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ліквідності

здійснюється на основі періоду інвестування (до початку експлуатації об'єкта). При

цьому виходять з того, що інвестиційний проект, доведений до експлуатації, має бути

проданий (акціонований і т.п.) швидше, ніж проект незавершений. Для оцінки

ліквідності проекти групуються по тривалості періоду інвестування.

9. Остаточний відбір інвестиційних проектів в інвестиційну програму із

урахуванням оптимізації й забезпечення необхідної диверсифікованості інвестиційної

діяльності:

- якщо є пріоритетний критерій (висока прибутковість, безпека й т.п.), то

необхідності в оптимізації не виникає;

- якщо передбачається збалансованість цілей (прибутковості, ризику й

ліквідності), те потрібна оптимізація по співвідношеннях: прибутковість - ризик,

прибутковість - ліквідність.

10. Оцінка сформованого інвестиційного портфеля по прибутковості, ризику й

ліквідності:

- рівень прибутковості проектів портфеля визначається на основі загального

показника чистого дисконтованого доходу всіх проектів, включених у програму;

- рівень ризику проектів портфеля визначається на основі коефіцієнта варіації

показника чистого грошового потоку або чистої приведеної вартості;

- рівень ліквідності проектів портфеля визначається на основі

середньозваженого коефіцієнта ліквідності інвестицій окремих проектів (зважування

виконується по обсязі інвестицій у проект).

8.3. Підходи до відбору реальних інвестиційних проектів, що можуть

включатися до програми реальних інвестицій підприємства.

Головний критерій відбору проектів повинен бути пов'язаний з показниками

їх ефективності, що відображають темп або обсяг приросту капіталу в процесі

інвестиційної діяльності. У практиці інвестиційного менеджменту така перевага

віддається зазвичай показником чистого приведеного доходу (іноді в цих цілях

використовується також показник внутрішньої ставки дохідності). Вибір в якості

головного критерію відбору проектів в інвестиційну програму підприємства

показника чистого приведеного доходу пов'язаний з тим, що він дає найбільш наочне

уявлення про можливості приросту власного капіталу (а відповідно і ринкової

вартості підприємства) як в абсолютному, так і у відносному вираженні.

З метою здійснення відбору інвестиційних проектів за обраним головному

критерію, він повинен мати певне кількісне значення. У практиці інвестиційного

менеджменту це кількісне значення головного критеріального показника відбору

диференціюється зазвичай за формами здійснення реальних інвестицій (проекти, що

забезпечують різні форми реального інвестування можуть мати різні кількісні

значення головного критеріального показника), а також за характером самих

проектів. Зокрема, диференціація кількісних значень головного критерію відбору

здійснюється з незалежних, взаємозалежним і взаємовиключних інвестиційним

проектам.

За незалежними інвестиційним проектам кількісним значенням головного

критерію відбору виступає звичайно цільової стратегічний норматив ефективності

інвестиційної діяльності (цільовий норматив одного з показників оцінки ефективності

інвестиційних проектів при їх відборі).

http://ua-referat.com/Перевал

http://ua-referat.com/Вибір

http://ua-referat.com/Капітал

http://ua-referat.com/Здійснення_реальних_інвестицій

http://ua-referat.com/Диференціал_5

109

За взаємозалежним інвестиційним проектам аналогічний критерій

приймається не по кожному конкретному інвестиційному проекту, а по всьому

взаємопов'язаному їх комплексу.

За взаємовиключним інвестиційним проектам відбір здійснюється за

найвищими значеннями обраного головного критеріального показника (на основі

порівняльної його оцінки).

8.4. Критерії відбору до програми реальних інвестиційних проектів.

Система обмежень, що встановлюється в процесі відбору реальних

інвестиційних проектів у формовану інвестиційну програму підприємства, включає

зазвичай основні та допоміжні нормативні показники.

В якості основних обмежуючих нормативних показників встановлюються

зазвичай наступні:

- чистий приведений дохід;

- мінімальна внутрішня ставка прибутковості;

- максимальний дисконтований період окупності проекту;

- максимально допустимий рівень загального ризику проекту;

- максимально допустимий період або мінімальний коефіцієнт ліквідності

інвестицій.

В якості допоміжних обмежуючих нормативних показників можуть бути

використані наступні:

1. Рівень готовності інвестиційного проекту до реалізації (наявність завершеного

бізнес-плану; завершеність проектних робіт; апробованість схем фінансування

проекту і т. п.);

2. Передбачуваний період здійснення інвестиційної стадії проекту (до його виходу

на експлуатаційну стадію і початку формування поворотного грошового потоку);

3. Рівень реалізованості проекту (з економічних, техніко-технологічним,

економічним і іншим параметрам);

4. Інноваційний рівень проекту (його відповідність останнім досягненням

технологічного прогресу);

5. Можливість диверсифікації ризику інвестиційної програми підприємства за

рахунок галузевої чи регіональної спрямованості проекту;

6. Синхронність формування передбачаються грошових потоків з реалізації

інвестиційного проекту та його фінансування з різних джерел;

7. Можливість відстрочки реалізації інвестиційного проекту без істотного збитку

для реалізації стратегічних цілей розвитку підприємства.

Процес ранжування розглянутих інвестиційних проектів за головним

критерієм і системи обмежень: На першому етапі інвестиційні проекти ранжуються за обраним головним

критерієм їх відбору в інвестиційну програму підприємства.

На другому етапі інвестиційні проекти, які плануються до включення у

програму реальних інвестицій підприємства ранжуються по кожному з показників,

включених в систему обмежень їх відбору.

На третьому етапі шляхом завдання конкретної значущості кожного

обмеження для інвестиційної діяльності підприємства окремі рангові значення

інвестиційних проектів інтегруються в єдиний ранговий їх показник по всій системі

обмежень. До встановлення конкретної значущості обмежень можуть бути залучені

експерти.

http://ua-referat.com/Інновації

110

На четвертому етапі ранжування окремих інвестиційних проектів за обраним

головним критерієм уточнюється з урахуванням інтегрального рангового їх значення

за системою обмежень.

8.5. Оптимізація програми реальних інвестицій підприємства. Підприємство має обмежені вільні ресурси, доступні для інвестування, тому

виникає завдання оптимізації інвестиційної програми, тобто оптимізації розподілу

інвестицій по декількох проектах.

У практиці інвестиційного менеджменту часто зустрічається ситуація, коли

пріоритетом інвестиційної діяльності підприємства на окремих етапах його

стратегічного розвитку виступає необхідність швидкого виходу на задані обсяги

виробництва та реалізації продукції (при стратегії прискореного зростання, стратегії

прискореної галузевої чи регіональної диверсифікації операційної діяльності тощо). У

цьому випадку програма реальних інвестицій підприємства формується за критерієм

відбору інвестиційних проектів на основі показника продуктивності інвестованого

капіталу (з цією метою ранжування інвестиційних проектів здійснюється за

показником обсягу виробництва або реалізації продукції на одиницю інвестованого

капіталу). Для вирішення цієї задачі розробляється спеціальна модель оптимізації

інвестиційної програми підприємства при заданій виробничій програмі (заданому

обсязі приросту виробництва або реалізації продукції). Вихідними умовами побудови

такої моделі є: інвестиційні проекти мають бути незалежними, тобто виключають

один одного; до моменту формування інвестиційної програми вже необхідно

визначити необхідний приріст виробництва (реалізації) продукції у відповідності зі

стратегічними цілями розвитку підприємства; у процесі попереднього розгляду

інвестиційних проектів підприємства необхідно провести їх ранжування за

показником обсягу виробництва (реалізації) продукції на одиницю інвестованого

капіталу (при відповідній скринінгової їх очищення по системі обраних обмежень).

Формування інвестиційної програми в умовах обмежень середньозваженої

вартості інвестиційних ресурсів. Така ситуація виникає в тому випадку, якщо

реалізація інвестиційних проектів пов'язана з використанням позикового капіталу,

обсяг і вартість залучення якого зростають при розширенні обсягів інвестиційної

діяльності. Вихідними умовами побудови моделі розв'язання цього завдання є:

інвестиційні проекти є незалежними, тобто не виключають один одного; при

формуванні інвестиційної програми чітко визначені показники граничної вартості

інвестиційних ресурсів (ПСІР) при збільшенні обсягу додаткового залучення

капіталу; у процесі розгляду інвестиційних проектів підприємства проведене

попереднє їх ранжування за показником внутрішньої ставки дохідності (IRR), яка для

цих цілей обирається як головний критеріальний показник їх відбору до інвестиційної

програми (при відповідній скринінгової їх очищення по системі обраних обмежень).

Формування інвестиційної програми в умовах обмежень загального обсягу інвестиційних ресурсів. Така ситуація виникає в тому випадку, якщо можливості

формування власних інвестиційних ресурсів у підприємства обмежені, а обсяг

запозичень капіталу понад певних меж може негативно відбитися на стані його

фінансової стійкості і платоспроможності. Вихідні умови побудови моделі,

вирішальною це завдання, ті ж, що і в попередньому випадку. Вони доповнюються

лише загальним обсягом можливого залучення підприємством інвестиційних ресурсів

для реалізації реальних проектів, що включаються до його інвестиційну програму.

Сутність фінансової оптимізації - найбільш вигідне використання

обмежених фінансових ресурсів. Наприклад з безлічі інвестиційних проектів, що

http://ua-referat.com/Ситуація

http://ua-referat.com/Виробництво


111

мають позитивний чистий дисконтований дохід (NPV > 0), потрібно сформувати

інвестиційну програму з обліком двох критеріїв:

- максимізації сумарного чистого дисконтованого доходу програми;

- рівності загального обсягу інвестицій програми обсягу інвестицій

підприємства даного року.

Це завдання не має єдиного й простого рішення; чітких правил прийняття

оптимального рішення не існують. Розглянемо наближені методи рішень, придатні

для практичного застосування. Більше складні варіанти оптимізації інвестиційних

портфелів вирішуються за допомогою методів лінійного програмування.

Розрізняють просторову й часову оптимізації інвестиційного процесу.

I. Просторова оптимізація (оптимізація інвестиційного портфеля на 1 рік) -

це рішення завдання, спрямованої на одержання максимального сумарного приросту

капіталу, при реалізації декількох незалежних інвестиційних проектів, загальний

обсяг інвестицій яких перевищує інвестиційні ресурси підприємства.

Просторова оптимізація припускає наступну ситуацію:

а) загальна сума інвестиційних ресурсів на конкретний період (найчастіше 1

рік) обмежена;

б) є кілька незалежних інвестиційних проектів з обсягом необхідних

інвестицій, що перевищують інвестиційні ресурси підприємства;

в) потрібно скласти інвестиційний портфель (найчастіше на 1 рік), який

максимізує можливий приріст капіталу.

При цьому можливі два варіанти

1. Розглянуті проекти піддаються дробленню, тобто інвестиційні проекти

можна реалізовувати не тільки цілком, але й у будь-якій його частині (брати участь у

пайовому фінансуванні): при цьому до розгляду приймається відповідна частка

інвестицій і чистого дисконтованого доходу.

Порядок розрахунків:

а) для кожного інвестиційного проекту портфеля розраховується індекс

прибутковості РI;

б) проекти впорядковуються по убуванню індексу прибутковості;

в) в інвестиційний портфель включаються перші k проектів, які можуть бути

профінансовані підприємством у повному обсязі;

г) залишок коштів вкладається в черговий проект у тій частині, у якій він

може бути профінансований (залишковий принцип), при цьому величина чистого

дисконтованого доходу береться пропорційно обсягу інвестицій.

2. Розглянуті проекти не піддаються дробленню, тобто інвестиційний

проект може бути прийнятий і реалізований тільки в повному обсязі.

Для знаходження оптимального варіанта інвестиційного портфеля

розглядаються всі можливі сполучення проектів, сумарний обсяг інвестицій по яких

не перевищує фінансові можливості підприємства. Комбінація проектів, що

забезпечує максимальне значення сумарного чистого дисконтованого доходу, буде

оптимальною.

При просторовій оптимізації вважається, що будь-які інвестиційні

можливості, не використані в плановому періоді, назавжди губляться підприємством

(тобто проекти, не включені в інвестиційний портфель, надалі підприємством не

можуть бути реалізовані). Однак цілком імовірно, що прийняття деяких

інвестиційних проектів може бути відкладене до закінчення періоду обмеження (до

наступного періоду). Можливість відстрочки повинна враховуватися при формуванні

інвестиційного портфеля.

II.Часова оптимізація припускає наступну ситуацію:

112

- загальна сума фінансових ресурсів у планованому році обмежена;

- є кілька незалежних проектів, які через обмеженість фінансових ресурсів не

можуть бути реалізовані в плановому році, однак у наступному році нереалізовані

проекти можуть бути реалізовані.

Порядок розрахунків:

а) по кожному інвестиційному проекті розраховується спеціальний індекс -

індекс можливих втрат, що характеризує величину відносних втрат чистого

дисконтированного доходу, якщо проект буде відстрочений до виконання на 1 рік,

тобто його реалізація почнеться не в плановому році, а в наступному.

Індекс визначається по формулі (показує величину відносних втрат при

перенесенні початку реалізації проекту на 1 рік):

IC

NPVNPVI ПC (8.1)

де: NPVП- NPV проекту, якщо його реалізація почнеться в плановому року;

NPVC- NPV проекту, якщо його реалізація почнеться на наступний рік;

ІС- величина інвестицій по проекті;

rNPVNPV ПC

1

1 (8.2)

б) реалізація проектів (або частин), що мають мінімальний індекс можливих

втрат, переноситься на наступний рік.


1. Дайте визначення програми реальних інвестицій.

2. Яка головна мета формування інвестиційної програми підприємства.

3. принципи її формування програми реальних інвестицій.

4. Основні етапи формування програми реальних інвестицій на підприємстві.

5. Головний критерій відбору проектів до інвестиційної програми.

6. Критерії відбору до програми реальних інвестиційних проектів.

7. Процес ранжування інвестиційних проектів.

8. Формування інвестиційної програми в умовах обмежень середньозваженої

вартості інвестиційних ресурсів.

9. Формування інвестиційної програми в умовах обмежень загального обсягу

інвестиційних ресурсів.

10. Оптимізація програми реальних інвестицій підприємства.


1. Методи оптимізація програми реальних інвестицій підприємства.

2. Методи спряженого планування інвестиційних потреб і фінансових

можливостей підприємства [28].

Завдання до практичного заняття

Завдання 1. Сформуйте оптимальну інвестиційну програму, якщо є три незалежних

проекти А, Б, В (табл.8.1) і підприємство планує направити на інвестування в

плановому році 1000 у.о. Передбачувана «ціна» капіталу 10% (r= 10%).

Таблиця 8.1- Вихідні дані й показники ефективності по проектах проект Інвестиції буд.е. Доходи по роках NPV PI

1 2 3

А -400 100 200 300 81,6 1,2

Б -440 200 240 280 150,5 1,34

В -420 200 200 200 77,3 1,18

Завдання 2. За вихідним даними завдання 1 скласти оптимальний інвестиційний

портфель, якщо проекти не піддаються дробленню.

113

Завдання 3. За умовами завдання 1 необхідно скласти оптимальну інвестиційну

програму на 2 роки, якщо обсяг інвестицій на плановий рік обмежен сумою 800 у.о.; r

= 10%.


1. Цілеспрямовано сформована сукупність інвестиційних проектів, що

призначені для здійснення реального інвестування має назву:

а) інвестиційна політика підприємства;

б) інвестиційна програма підприємства;

в) фінансовий портфель;

г) фінансова програма підприємства.

2. Якими принципами варто керуватись при формуванні інвестиційної

програми?

а) максимілізація прибутку та короткостроковість капітальних вкладень;

б) безпека та ліквідність вкладень, стабільність одержаного прибутку.

в)максимізація прибутку.

3. Головна мета формування інвестиційної програми підприємства:

а) забезпечення реалізації інвестиційної стратегії підприємства шляхом відбору

найбільш ефективних і безпечних інвестиційних проектів.

б) забезпечення високих темпів розвитку підприємства;

в) створення додаткових робочих місць;

г) формування високого іміджу;

4. Що не входить до принципів формування програми реальних інвестицій:

а) Багатокритеріальний відбір проектів;

б) Диференціація критеріїв відбору за видами інвестиційних проектів;

в) Облік об'єктивних обмежень інвестиційної діяльності підприємства;

г) Забезпечення зв'язку інвестиційної програми з виробничою і фінансовою

програмою підприємства;

д) Забезпечення високих темпів розвитку підприємства.

5. Перший етап формування програми реальних інвестицій на підприємстві:

а) Вибір головного критерію відбору проектів в інвестиційну програму;

б) Розгляд і оцінка бізнес-планів окремих інвестиційних проектів;

в) Первинний відбір інвестиційних проектів;

г) Експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ефективності.

6. В якості основних обмежуючих нормативних показників до програми

реальних інвестиційних проектів встановлюються наступні:

а) Чистий приведений дохід;

б) Рівень готовності інвестиційного проекту до реалізації

в) Рівень реалізованості проекту;

г) Інноваційний рівень проекту.

7. Коли виникає завдання оптимізації інвестиційної програми:

а) Підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси,

б) Низький рівень готовності інвестиційних проектів до реалізації;

в) Наявність більш вигідних інвестиійних проектів;

г) оптимізації інвестиційної програми – обов’язковий етап формування програми

8. На що спрямована просторова оптимізація інвестиційної програми:

а) На одержання максимального сумарного приросту капіталу;

б) На мінімізацію загального ризику програми;

в) На максимізацію ліквідності всіх проектів програми;

г) На одержання високого рівня фінансової незалежності.

http://ua-referat.com/Інновації

114

9. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ

ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

9.1. Поняття інноваційних інвестицій підприємства та характеристика їх

основних форм.

9.2. Мета та принципи інноваційної діяльності.

9.3. Ресурси фінансування інновацій.

9.1 Поняття інноваційних інвестицій підприємства та характеристика їх

основних форм Термін «інновація» в економічній літературі трактується переважно як

перетворення потенційного науково – технічного прогресу в реальний результат

діяльності шляхом втілення його в нових товарах, продуктах, технологіях. Інновація –

це створені (вдосконалені) поширювані й застосовувані продукти, технології,

послуги, рішення, що характеризуються науково – технічною новизною і

задовольняють нові суспільні потреби або нова науково - організаційна комбінація

виробничих чинників, мотивована підприємницьким духом [43]. З терміном

«інновація» тісно пов’язані такі поняття як «новаторство», «нововведення»,

«винахід», «відкриття». Існують наступні типи інновацій (табл. 9. 1).

Таблиця 9.1 – Типи інновацій [61, 64]

Тип інновації Характеристика

Новий метод виробництва Створення нового методу виробництва, в основу якого не

обов’язково покладено нове наукове відкриття, який може полягати

в новому способі комерційного використання відповідного товару

Новий ринок збуту Освоєння нового ринку збуту, на якому певна галузь промисловості

країни ще не була представлена, незалежно від того, існував цей

ринок раніше чи ні

Нове джерело сировини Залучення нового джерела сировини або напівфабрикатів, незалежно

від того, існувало це джерело раніше, чи просто не бралося до уваги,

вважалося недоступним, або його створення тільки передбачалося

Інновація є елементарною обов’язковою складовою підприємництва, вона

завжди притаманна конкуренції та ринковій економіці. Інновація виконує наступні

функції (табл. 9.2).

Таблиця 9.2 – Функції інновації

Функція Характеристика

відтворювальна важливе джерело фінансування розширеного відтворення, тобто грошова

виручка, одержана від продажу інновації на ринку, може бути спрямована на

розширення обсягів виробничо – торгівельної, інвестиційної, інноваційної і

фінансової діяльності

інвестиційна прибуток, одержаний за рахунок реалізації інновації, може

використовуватись в різних напрямках, у тому числі і як капітал, тобто

використання прибутку від інновації для інвестування нових інновацій

стимулююча одержання підприємцем прибутку за рахунок реалізації інновації, що є для

нього стимулом і спонукає його постійно вивчати попит, вдосконалювати

організацію маркетингової діяльності, використовувати більш сучасні

прийоми управління фінансами

Класифікацію інновацій наведено в табл. 9.3 [45], основні види інновацій, що

використовуються на підприємстві, наведено на рис. 9.1.

115

Таблиця 9.3 – Класифікація інновацій

Ознака класифікації

Характеристика

Об’єкт інноваційної діяльності

Інновації – продукти; Інновації – процеси

Зміст діяльності

Продуктові – створення нових продуктів, що споживаються у сфері виробництва чи споживання—винаходи, корисні моделі, промислові зразки, секретні об’єкти, сорти рослин, породи тварин, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, доменні імена, зазначення місцезнаходження товарів, комп’ютерні товари

Технологічні – нові способи виробництва старих продуктів, впровадження інформаційних систем – комерційні секрети (ноу – хау), наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції, науково – технічна інформація, топографії інтегральних мікросхем

Виробничі – орієнтовані на розширення виробничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяльності, зміну структури виробництва

Управлінські – нові методи праці, що використовуються апаратом управління, методи моделювання процесів, методи управління персоналом

Економічні – нововведення у фінансовій та бухгалтерській сферах діяльності, спрямовані на зниження виробничих витрат, зростання матеріального стимулювання, зацікавленості працівників, раціоналізації системи обліку

Торговельні – використання нових методів цінової політики й форм взаємодії з постачальниками, замовниками

Юридичні – прийняття нових нормативно – правових актів

Соціальні – процес змін умов праці, культурних, екологічних і політичних аспектів, зміна способу життя в цілому

Управлінські – вдосконалення організаційної структури, стилю й методів прийняття рішень, використання нових засобів опрацювання інформації та документації

Ступінь новизни

Засновані на нових відкриттях;

Створені на основі нового способу, застосовуваного до відкриттів

Ступінь значущості

Епохальні – перевороти, що здійснюються один раз на кілька століть і докорінно змінюють світ. Базисні (фундаментальні) – радикально змінюють усталений або формують новий напрям діяльності. Поліпшуючі (модифікувальні) -здійснюють у межах удосконалення й розвитку базисних. Мікроінновації – мають за мету поліпшення окремих параметрів продукції, що випускається, використовуваної технології, екологічних, соціальних, політичних систем. Псевдоінновації – оманливі шляхи людського винахідництва, спрямовані на часткове поліпшення й продовження терміну занепаду застарілих технологій, суспільних систем і інституцій. Зовнішні неістотні зміни продуктів або процесів, що не мають принципової новизни й не створюють жодних додаткових переваг для споживачів. Антиінновації.

Роль у реалізації цілей організації

Поліпшуючі – проводяться в межах розвитку й удосконалення напрямів діяльності.

Стратегічні – створюють нові напрями діяльності або забезпечують успішне функціонування існуючих напрямів на тривалий період

Економічна значущість

Базисні – сприяють створенню нових ринків і галузей промисловості

Революційні – забезпечують технологічні прориви й принципово нові рішення проблем на основі нових знань. Виникають завдяки адаптації інновацій до вимог ринку

Простор дії Глобальні, цивілізаційні національні, регіональні, локальні, точкові.

116

Рис. 9.1. - Види інноваційних інвестицій підприємства [43]

У своєму розвитку (життєвому циклі) інновації змінюють форму, розвиваючись

від ідеї до впровадження (рис. 9.2). Етапи життєвого циклу інновації наступні:

інвестиційний, піднесення, зростання, зрілості, спаду, реінвестування, повторного

зростання.

Рис. 9.2 - Життєвий цикл інновації

Інноваційний продукт – це результат виконання інноваційного проекту й

науково – дослідної і (або) дослідно – конструкторської розробки нової технології чи

продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії [45].

Інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру й комплекс усіх

необхідних заходів (у т.ч. й інвестиційних) щодо створення й реалізації

інноваційного продукту [27]. Згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність»

державна підтримка інноваційного проекту здійснюється за умови його державної

реєстрації (рис. 9.3).

9.2 Мета та принципи інноваційної діяльності

Об’єктом інноваційної діяльності є науковий і науково – технічний результат,

тобто продукт інтелектуальної діяльності, на який поширюються авторські й

аналогічні права, оформлені відповідно до діючих міжнародних, національних,

корпоративних та інших законодавчих і нормативних актів, а саме [37]:

- запровадження випуску нового продукту (товарна інновація);

- введення нового методу виробництва (технологічна інновація);

117

- створення нового ринку товарів чи послуг (ринкова інновація);

- освоєння нового джерела постачання сировини чи напівфабрикатів (маркетингова

інновація);

- реорганізація структури, методів і стилів управління (управлінська інновація).

Рис. 9.3 - Етапи процесу державної реєстрації інноваційного проекту

Суб’єктами інноваційної діяльності, що зумовлюють створення (виникнення)

інновацій, їх запровадження, є:

- держава – особливий вид владних повноважень, що виникають на основі

передачі громадянами частини своїх прав для контролю своєї діяльності в сфері

специфікації та захисту прав власності, створення каналів обміну інформації,

розробки стандартів міри й ваги, створення каналів фізичного обміну товарів і послуг,

правоохоронної діяльності й виробництва суспільних благ. Діяльність держави

мотивується орієнтацією на максимізацію сукупного доходу його громадян і є

відповідною до громадських угод;

- організація – одиниця координації, що володіє доступними для визначення

межами й функціонує для досягнення мети чи сукупності цілей, які розділяють її

члени – учасники (підприємець, група, фірма);

- домашнє господарство – група людей, об’єднана спільним завданням

розширеним відтворенням людського капіталу, місцем проживання, бюджетом і

сімейно – родинними відносинами. Діяльність домашнього господарства регулюється

нормами традиційних угод;

- соціальний рух – діє у відповідності з нормами традиційної, індустріальної

та громадянської угод, тому що захищає не тільки інтереси учасників (групи), але й

людей, які мають подібні інтереси.

Учасників інноваційної діяльності наведено на рис. 9.4

Інноваційною є діяльність, спрямована на використання й комерціалізацію

результатів наукових досліджень і розробок, зумовлює випуск на ринок нових

конкурентоздатних товарів і послуг [27]. Згідно з Господарським кодексом України

інноваційною діяльністю в сфері господарювання є діяльність учасників

господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій, з метою

виконання довгострокових науково – технічних програм з тривалими строками

окупності витрат і впровадження нових науково - технічних досягнень у виробництво

та інші сфери суспільного життя.

118

Рис. 9.4 - Схема інноваційної діяльності

119

Інноваційний процес – це підготовка й здійснення інноваційних змін.

Метою інноваційного процесу є підвищення ефективності господарської

діяльності шляхом оновлення технологій, товарів, управління та інших складових

організаційної системи. До складу інноваційного процесу входить сім елементів,

об’єднання яких у єдиний ланцюг утворює структуру інноваційного процесу [8]:

- ініціація (вибір мети інновації, постановка задачі, виконуваної інновацією.

Пошук ідеї інновації, її техніко – економічне обґрунтування, матеріалізація ідеї

(перетворення ідеї в річ, майно, новий продукт, документ майнового права – ліцензію

на право використання ноу – хау, технології);

- маркетинг інновації (вивчення попиту на новий продукт або діяльність,

визначення кількості або обсягу випуску, визначаються споживчі якості, товарні

характеристики);

- випуск (виробництво) інновації;

- просування інновації (комплекс заходів, спрямованих на реалізацію

інновацій – передача інформації, реклама, організація торгівлі тощо);

- реалізація інновації;

- оцінка економічної ефективності інновації (результати – доходи, прибуток -

реалізації інновації порівнюються з затратами на її виробництво, реалізацію й

просування, систематизуються й аналізуються);

- дифузія інновації (розповсюдження вже освоєної інновації в нових регіонах і

новій фінансово – економічній ситуації).

Управління інноваціями спрямовано на прийняття таких рішень, які могли б

забезпечити створення конкурентоспроможної продукції, досягнення ефективних

результатів інноваційної діяльності. Особливості прийняття рішень в управлінні

інноваціями залежать від ступеня невизначеності досягнення бажаних результатів,

передбачених кінцевою й проміжною цілями інноваційного процесу. Управлінські

рішення повинні спрямовуватись на зменшення комерційного ризику інвесторів на

прискорення в часі виходу на ринок з новим товаром.

Ефективність інноваційної діяльності підприємства виражається через

економічні й фінансові показники. В умовах ринкової економіки не може бути

уніфікованої системи показників – кожний інвестор самостійно визначає цю систему

виходячи з особливостей інноваційного проекту, професіоналізму фахівців тощо.

Але, якщо взяти до уваги тільки кінцеві результати впровадження нововведень, будь-

який вид інноваційної діяльності можна оцінити у вартісному вимірі (рис. 9.5) [19]

9.3 Ресурси фінансування інновацій. Форми інвестування інноваційної

діяльності наведено в (табл. 9.4) [43]. Лібералізація фінансових ринків створила

можливості для фінансування нових підприємницьких ініціатив, що пов’язане,

насамперед, з розвитком венчурних механізмів залучення фінансових ресурсів.

Таблиця 9.4 – Форми інвестування інноваційної діяльності Форма інвестування Су’єкт інвестування

Державне (комунальне)


Органи державної влади або органи місцевого самоврядування

Комерційне


Су’єкти господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з

метою розвитку бази підприємництва

Іноземне інвестування Іноземні юридичні або фізичні особи, а також держави

Спільне інвестування Суб’єкти України разом з іноземними юридичними або фізичними

особами

Соціальне інвестування Будь – які юридичні або фізичні особи України, а також іноземні

120

Рис. 9.5 - Система показників ефективності інноваційної діяльності підприємства

Венчурний капітал – це економічний інструмент, що застосовується для

фінансування введення в дію компанії, її розвитку, захоплення або викупу інвестором

при реструктуризації власності: інвестор надає фірмі потрібні кошти, вкладаючи їх у

статутний капітал і (або) виділяючи кредит [61]. Типи венчурних інвестицій наведено

в табл. 9.5 [61].

Венчурний капітал приваблює інвесторів, оскільки дає змогу рівномірно

розподіляти їхній ризик при фінансуванні інноваційних проектів малих і середніх

компаній.

121

Таблиця 9.5 – Основні характеристики вкладень венчурного капіталу

Вид венчурного

фінансування

Термін

інвестицій,

років

Обсяг

інвестицій,

млн. у.од.

Очікувани й

доход, % на

рік

Частка компаній, що

пропонують такий вид

фінансування, %

Передстартове 7 – 12 0,2 – 4,0 до 100 1 – 2

Стартове 5 – 10 4 – 20 35 – 50 5

Початкова стадія розвитку 4 – 7 10 – 40 30 10

Безпосередній розвиток 2 – 5 20 – 80 25 50

Купівля підприємства

управлінським персоналом

2 -4 200 -1000 20 -25 100

Структуру ринку венчурного капіталу наведено на рис. 9.6 [43]. Особливості

венчурних інвестицій наступні: венчурний вкладник поділяє свій ризик з

підприємцем; тривалий інвестиційний період (3-7 років); повернення коштів

інвесторові здійснюється у вигляді реалізації наприкінці інвестиційного періоду

частки інвестора у вартості компанії, ціна на яку зросла; крім здійснення інвестицій,

інвестор бере участь в управлінні компанією, забезпечуючи її підтримку через власні

зв’язки й набутий досвід.

Рис. 9.6 - Структура ринку венчурного капіталу

Через високий ризик венчурний капітал надається під вищий відсоток, ніж

кредит.

Венчурні підприємства – малі фірми в сферах наукових досліджень,

інженерних розробок, створення і впровадження нововведень ризикового характеру.


1. Як трактується термін «інновація» в економічній літературі?

2. Назвіть основні типи інновацій та дайте їм характеристику.

3. Назвіть функції інновації.

4. Дайте характеристику класифікації інновацій та кожному виду інновації.

5. Види інноваційних інвестицій підприємства

6. Як змінюють форму інновації у своєму розвитку (життєвому циклі)?

7. Назвіть об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності.

122

8. Етапи процесу державної реєстрації інноваційного проекту.

9. Дайте визначення інноваційної є діяльності.

10. Мета інноваційного процесу.

11. Структура інноваційного процесу.

12. На прийняття яких рішень спрямовано управління інноваціями?

13. Визначення ефективності інноваційної діяльності підприємства.

14. Система показників ефективності інноваційної діяльності підприємства.

15. Форми інвестування інноваційної діяльності.

16. Визначення венчурного капіталу.

17. Основні характеристики вкладень венчурного капіталу.

18. Структуру ринку венчурного капіталу.


1. Управління інноваційними інвестиціями підприємства як інструмент реалізації

інноваційної стратегії.

2. Обґрунтування основних напрямів інноваційної діяльності підприємства і

потреби в інноваційних інвестиціях у плановому періоді.

3. Порядок вибору об'єктів інноваційних інвестицій та методи оцінки їх вартості.


1. Перетворення потенційного науково – технічного прогресу в реальний

результат діяльності шляхом втілення його в нових товарах, продуктах, технологіях

– це:

а) інноваційний процес;

б) інновація;

в) об’єкт інноваційної діяльності;

г) суб’єкт інноваційної діяльності.

2. Науковий і науково – технічний результат, тобто продукт

інтелектуальної діяльності, на який поширюються авторські й аналогічні права,

оформлені відповідно до діючих міжнародних, національних, корпоративних та інших

законодавчих і нормативних актів – це:

а) інноваційний процес;

б) інновація;

в) об’єкт інноваційної діяльності;

г) суб’єкт інноваційної діяльності.

3. Функції інновації:

а) стимулююча;

б) інвестиційна;

в) відтворювальна;

г) усі перераховані вище.

4. Структура інноваційного процесу складається з наступних елементів:

а) ініціація, маркетинг, виробництво, просування;

б) реалізація, оцінка економічної ефективності, дифузія інновації;

в) усе перераховане вище;

г) вірної відповіді не наведено.

5. Розповсюдження уже освоєної інновації в нових регіонах і новій фінансово –

економічній ситуації має назву

а) дифузія інновації;

б) маркетинг інновації;

в) виробництво інновації;

г) просування інновації.

123

10. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА 10.1. Особливості здійснення фінансових інвестицій на підприємстві.

10.2. Характеристика основних форм та інструментів інвестування фондового ринку

України

10.3. Основні етапи процесу розробки політики управління фінансовими інвестиціями

на підприємстві.

10.4. Принципи й методи оцінки інвестиційної привабливості фінансових

інструментів.

10.1. Особливості здійснення фінансових інвестицій на підприємстві

Фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного

використання тимчасово вільного капіталу, або як інструмент реалізації

стратегічних цілей, зв’язаних з диверсифікованістю операційної діяльності

підприємства [31].

Здійснення фінансових інвестицій характеризується особливостями [31]:

1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для

підприємств реального сектора економіки. Ця незалежність виявляється як стосовно

операційної діяльності таких підприємств, так і стосовно процесу їхнього реального

інвестування. Стратегічні операційні задачі розвитку таких підприємств фінансові

інвестиції вирішують лише в обмежених формах (шляхом вкладення капіталу в

статутні фонди і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств).

2. Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством

зовнішнього інвестування. Всі основні форми й інструменти фінансових інвестицій

мають зовнішню спрямованість інвестиційного капіталу, що виходить за рамки

відтворювальних процесів свого підприємства. За допомогою фінансових інвестицій

підприємства мають можливість здійснювати зовнішнє інвестування як у межах своєї

країни, так і за рубежем.

3. У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектора

економіки фінансові інвестиції формують інвестиційних потреб другого рівня (другої

черги). Вони здійснюються такими підприємствами звичайно після того, як

задоволені його потреби в реальному інвестуванні капіталу. У зв’язку з цією

особливістю фінансові інвестиції, як правило, не здійснюються на таких ранніх

стадіях життєвого циклу підприємства, як. «народження», «дитинство» і «юність».

Можливість досить великого задоволення потреби у фінансових інвестиціях

з’являється в підприємства, як правило, лише на стадії «ріння зрілість».

4. Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому

реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим

шляхом. Так, при галузевій чи регіональній диверсифікованості операційної

діяльності, нарощенні обсягів виробництва і реалізації продукції шляхом «захвата»

підприємств-конкурентів у своєму сегменті ринку й інших аналогічних випадків

замість придбання цілісних майнових чи комплексів будівництва нових об’єктів,

підприємство шляхом відповідних форм фінансового інвестування може придбати

контрольний пакет акцій (контрольну частку в статутному фонді) цікавлячих його

суб’єктів господарювання, максимальна сума покупки яких складає не набагато

більше половини реальної ринкової вартості їхнього бізнесу (50% плюс одна акція).

5. Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами

реального сектора економіки в основному в двох цілях:

одержання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних

грошових активів і їх протінфляційного захисту. Цілеспрямоване формування

124

інвестиційних ресурсів для здійснення портфельних фінансові інвестиції такі

підприємства, як правило, не роблять. І хоча звичайно фінансові інвестиції

забезпечують більш низький рівень прибутку, чим функціонуючі операційні активи

підприємства, вони формують додатковий її приплив у періоди, коли тимчасово

вільний капітал не може бути ефективно використаний для розширення операційної


6. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон

вибору інструментів інвестування по шкалі «доходність – ризик». У порівнянні з

реальним інвестуванням ця шкала значно ширше – вона включає групу як

безризикових, так і високоризиковых (спекулятивних) інструментів інвестування,

дозволяючи інвестору здійснювати свою інвестиційну політику в широкому

діапазоні: від украй консервативної до вкрай агресивної.

7. Фінансові інвестиції надають підприємству досить широкий діапазон

вибору інструментів інвестування і по шкалі «доходність – ліквідність». Хоча в

порівнянні з реальними інвестиціями вони характеризуються більш високим рівнем

ліквідності, цей рівень варіює в дуже широких межах.

8. Процес обґрунтування управлінських рішень, зв’язаних зі здійсненням

фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким. Він не зв’язаний з

істотними передінвестиційними витратами фінансових засобів, аналогічними

підготовці реальних інвестиційних проектів; алгоритми оцінки ефективності

фінансових інвестицій носять більш диференційований характер стосовно об’єктів

інвестування, що підвищує надійність здійснення такої оцінки; реалізація прийнятих

управлінських рішень у сфері фінансового інвестування займає мінімум часу.

9. Висока амплітуда кон’юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним

визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового

інвестування. Відповідно й управлінські рішення, зв’язані зі здійсненням фінансового

інвестування, носять більш оперативний характер.

10.2. Характеристика основних інструментів інвестування фондового ринку України. Фінансові інвестиції підприємства здійснюються в різноманітних

формах:

1) вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів - інвестиційна

операція, що передбачає придбання підприємством у власність різних видів цінних

паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку, з метою отримання

інвестиційного доходу в різних його формах;

2) вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів - інвестиційна

операція, що передбачає розміщення тимчасово вільних грошових активів

підприємства в формі депозитних вкладів, фінансових кредитів тощо, з метою

одержання інвестиційного доходу;

3) вкладення капіталу в уставні фонди спільних підприємств - інвестиційна

операція, що передбачає розміщення будь-яких форм капіталу підприємства в

заснування інших підприємств з метою диверсифікації операційної діяльності й

отримання інвестиційного доходу[51].

Основні характеристики цінних паперів наведено на рис. 10.1, їх економічні

характеристики - в табл. 10.1 [37].

Класифікацію фінансових інструментів інвестування наведено в табл. 10.2,

види цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку України – в табл. 10.3.

125

Рис. 10.1 - Основні характеристики цінних паперів

Таблиця 10.1 – Економічні характеристики цінних паперів

Показник Характеристика

Ліквідність Можливість швидко й без втрат продати цінний папір за реальною ціною або

величина, обернено пропорційна часу, необхідному для перетворення цінного

паперу в гроші

Рівень

ліквідності

Показник якості цінного паперу, що вимірюється від 0 до 1. Найвищий ступінь

ліквідності мають державні цінні папери й «голубі фішки»

Доход Відношення доходу, одержаного від цінних паперів (дивіденди, відсотки, премія)

до інвестицій у цінні папери. Виражається у відсотках і прив’язується до річного

обчислення. Існує: -доход з цінних паперів, пов’язаний з володінням цими

паперами; -доход з операцій з цінними паперами, пов’язаний з розпорядженням

цінними паперами

Курс

цінних

паперів

Ціна, за якою купують і продають цінні папери на фондовому ринку, на неї

впливають доход з цінних паперів і співвідношення попиту й пропозиції на них.

Надійність Стійкість курсу цінних паперів до змін ринкової кон’юнктури: синтетичний

показник, що залежить від економічних і політичних факторів; здатність цінних

паперів виконувати покладені на нього функції протягом проміжку часу в умовах

врівноваженого ринку

126

Таблиця 10.2 – Класифікація фінансових інструментів інвестування Класифікаційні

ознаки

Види фінансових

інструментів інвестування Характеристика фінансових інструментів

У залежності від

характеру


зобов’язань

Дольові Акції, інвестиційні сертифікати – цінні папери, що засвідчують право їх володаря на частку в

статутному капіталі емітента й одержання відповідного доходу (звичайно у формі дивіденду)

Боргові Облігації, ощадні (депозитні), сертифікати, векселя, казначейські зобов’язання – цінні папери, що

засвідчують відносини позики між їх володарем (кредитором) і їх емітентом (боржником) і

зобов’язують емітента погасити у передбачені терміни їх номінальну вартість і сплатити додаткову

фіксовану винагороду (звичайно у вигляді відсотку)

За відношенням

до первинної

емісії

Первинні (першого порядку) Акції, облігації – цінні папери, що випущені в обіг первинним їх емітентом і посвідчують майнові

права або відносини позики

Похідні (другого порядку),

або «деривативи»

Опціони, свопи, форвардні контракти, ф’ючерсні контракти, фондові деривативи, валютні

деривативи, товарні деривативи – цінні папери, що підтверджують право чи зобов’язання їх

власника купити або продати цінні папери, валюту, товари або нематеріальні активи на заздалегідь

визначених умовах. Використовуються для проведення спекулятивних інвестиційних операцій і

страхування цінового ризику («хеджування»)

За періодом

обороту

Короткострокові Здійснюють свій обіг на грошовому ринку терміном до 1 року

Довгострокові Здійснюють свій обіг на грошовому ринку терміном понад 1 року

За рівнем ризику Безризикові Гарантовано не завдадуть збитків

Низькоризикові Збитки прогнозують в розмірі очікуваного поточного доходу

Середньоризикові Збитки прогнозують в розмірі несплаченого очікуваного поточного доходу й поточним зниженням

курсової різниці (реальної ринкової вартості)

Високоризикові або

«спекулятивні»

Фінансові втрати прогнозують в розмірі не тільки поточного доходу, а й усього інвестованого

капіталу але у випадку одержання доходу мають і найбільшу премію за ризик

За

передбачуваною

доходністю

3 фіксованим доходом Підтверджують зобов’язання емітента відшкодувати вартість цінного папера й або виплату

фіксованого відсотка в передбачений термін

3 невизначеним доходом Зобов’язання емітента

За оподаткування

доходу

3 інвестиційним доходом, що не підлягає оподаткуванню

3 інвестиційним доходом, який підлягає оподаткуванню

За характером

випуску, обігу

Іменні Cкладна процедура оформлення й високий ступінь контролю з боку емітента, тому менш ліквідні

На пред’явника Мають вільний обіг, що підвищує їх ліквідність

За характером

емітента

Казначейські векселі й облігації - випускає МФУ від імені держави для забезпечення коштів бюджету

Муніципальні й комунальні Муніципальні й комунальні облігації та акції комунальних підприємств

Ц/п фінансових інститутів Цінні папери корпорацій і баків (депозитні сертифікати, чеки, закладні листи, власні зобов’язання)

Цінні папери підприємств Акції, облігації, боргові векселі, ф’ючерси, контракти та інші похідні цінні папери

127

Таблиця 10.3 – Види цінних паперів

Вид Характеристика

Акції Цінні папери без встановленого строку обігу, що засвідчують часткову

участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджують

членство й право на участь в управлінні ним.

Облігації Цінні папери, що засвідчують вкладення її власником грошових коштів і

підтверджує зобов’язання підприємства відшкодувати йому номінальну

вартість такого цінного паперу в передбачений в ньому термін з виплатою

фіксованого відсотка

Векселі Цінні папери, що засвідчують незаперечне грошове зобов’язання

векселедавця сплатити після настання певного терміну визначену суму

грошей власникові векселя.

Опціони Цінні папери, що є терміновим контрактом, укладеним між емітентом і

інвестором з метою купівлі – продажу в майбутньому права на проведення

певної фінансової операції. Опціонний контракт – договір, що зобов’язує

учасника тримати пропозицію в силі протягом певного терміну.

Фінансові

ф’ючерси

Цінні папери, що є терміновим контрактом, укладеним між емітентом і

інвестором з метою купівлі – продажу в майбутньому цінних паперів чи

фінансових інструментів за зафіксованою раніше ціною

Варранти Цінні папери, за якими продавець надає покупцеві право власності на певні

цінні папери

Казначейські

зобов’язання

Цінні папери на пред’явника, що засвідчують внесення власником коштів

до бюджету й дають право на одержання фіксованого доходу

Ощадний

сертифікат

Письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, що засвідчує

право власника на одержання після закінчення встановленого терміну суми

депозиту й відсотків з нього

Приватизаційні

майнові

сертифікати

Державні цінні папери, що засвідчують право власника на безоплатне

одержання у процесі приватизації частки майна підприємств державного

фонду

Житлові чеки Державні цінні папери, що засвідчують право власника на безоплатне

одержання у процесі приватизації частки майна підприємств державного

житлового фонду

Земельні бони Державні цінні папери, що засвідчують право на безоплатне одержання у

процесі приватизації частки майна державного земельного фонду

Компенсаційні

сертифікати

Приватизаційні цінні папери, що випускають як компенсацію на внески в

ощадбанк і страхові внески

10.3. Основні етапи процесу розробки політики управління фінансовими

інвестиціями на підприємстві.

З урахуванням особливостей і форм фінансового інвестування організується

керування ними на підприємстві. При досить високій періодичності здійснення

фінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такого

керування.

Політика керування фінансовими інвестиціями являє собою частину загальної

інвестиційної політики підприємства, що забезпечує вибір найбільш ефективних

фінансових інструментів вкладення капіталу і своєчасне його реінвестування [31].

Формування політики керування фінансовими інвестиціями здійснюється по

наступним основних етапах:

1. Аналіз стану фінансового інвестування в попередньому періоді. Основною

метою проведення такого аналізу є вивчення тенденцій динаміки масштабів, форм і

ефективності фінансового інвестування на підприємстві в ретроспективі.

128

На першій стадії аналізу вивчається загальний обсяг інвестування капіталу у

фінансові активи, визначаються темпи зміни цього обсягу і питомої ваги фінансового

інвестування в загальному обсязі інвестицій підприємства в передплановому періоді.

На другій стадії аналізу досліджуються основні форми фінансового

інвестування, їхнє співвідношення, спрямованість на рішення стратегічних задач

розвитку підприємства.

На третій стадії аналізу вивчається склад конкретних фінансових

інструментів інвестування, їхнього динаміка і питома вага в загальному обсязі

фінансового інвестування.

На четвертій стадії аналізу оцінюється рівень прибутковості окремих

фінансових інструментів і фінансових інвестицій у цілому. Він визначається як

відношення суми доходів, отриманих у різних формах по окремих фінансових

інструментах (з її коректуванням на індекс інфляції), до суми інвестованих у них

засобів.

Рівень прибутковості фінансових інвестицій підприємства зіставляється із

середнім рівнем прибутковості на фінансовому ринку і рівнем рентабельності

власного капіталу.

На п’ятої стадії аналізу оцінюється рівень ризику окремих фінансових

інструментів інвестування і їхнього портфеля в цілому. Така оцінка здійснюється

шляхом розрахунку коефіцієнта варіації отриманого інвестиційного доходу за ряд

попередніх звітних періодів. Розрахований рівень ризику зіставляється з рівнем

прибутковості інвестиційного портфеля й окремих фінансових інструментів

інвестування (відповідність цих показників ринковій шкалі „доходність—риск»).

На шостій стадії аналізу оцінюється рівень ліквідності окремих фінансових

інструментів інвестування і їхнього портфеля в цілому. Оцінка цього показника

виробляється на основі розрахунку коефіцієнта ліквідності інвестицій на дату

проведення аналізу (в останньому звітному періоді). Розрахований рівень ліквідності

зіставляється з рівнем прибутковості інвестиційного портфеля й окремих фінансових


Проведений аналіз дозволяє оцінити обсяг і ефективність портфеля фінансових

інвестицій підприємства в попередньому періоді.

2. Визначення обсягу фінансового інвестування в майбутньому періоді. Цей

обсяг на підприємствах, що не є інституціональними інвесторами, звичайно

невеликий і визначається розміром вільних фінансових засобів, накопичуються

заздалегідь для здійснення майбутніх реальних чи інвестицій інших витрат

майбутнього періоду. Позикові засоби до фінансового інвестування підприємства

звичайно не залучаються (за винятком окремих періодів, коли рівень прибутковості

цінних паперів істотно перевершує рівень ставки відсотка за кредит).

Визначений обсяг фінансового інвестування диференціюється в розрізі довго- і

короткострокових періодів його здійснення. Обсяг довгострокового фінансового

інвестування визначається в процесі рішення задач ефективного використання

інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, страхових і

інших цільових фондів підприємства, формованих на довгостроковій основі. Обсяг

короткострокового фінансового інвестування визначається в процесі рішення задач

ефективного використання тимчасово вільного залишку грошових активів (у складі

оборотного капіталу підприємства), утвореного в зв’язку з нерівномірністю

формування позитивного і негативного грошових потоків.

3. Вибір форм фінансового інвестування. У рамках планованого обсягу

фінансових засобів, виділюваних на ці мети, визначаються конкретні форми цього

129

інвестування. Вибір цих форм залежить від характеру задач, розв’язуваних

підприємством у процесі своєї господарської діяльності.

Рішення стратегічних задач розвитку операційної діяльності зв’язано з

вибором таких форм фінансового інвестування, як вкладення капіталу в статутні

фонди спільних підприємств і придбання контрольного пакета акцій окремих

компаній, що представляють стратегічний інтерес для цілей диверсифікованості цієї


Рішення задач приросту капіталу В довгостроковому періоді зв’язано, як

правило, з його вкладеннями в довгострокові фондові і грошові інструменти,

прогнозована прибутковість яких з урахуванням рівня ризику задовольняє інвестора.

Рішення задач одержання поточного доходу і протиінфляційними захисту

тимчасово вільних грошових активів зв’язано, як правило, з вибором

короткострокових грошових чи боргових фондових інструментів інвестування,

реальний рівень прибутковості яких не нижче сформованої норми прибутку на

інвестуємий капітал (відповідній шкалі «доходність – ризик»).

4. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів. Методи

такої оцінки диференціюються в залежності від видів цих інструментів; основним

показником оцінки виступає рівень їхньої прибутковості, ризику і ліквідності. У

процесі оцінки докладно досліджуються фактори, що визначають інвестиційні якості

різних видів фінансових інструментів інвестування – акцій, облігацій, депозитних

внесків у комерційних банках і т.п. У системі такого аналізу одержують відображення

оцінка інвестиційної привабливості галузей економіки і регіонів країни, у якій

здійснює свою господарську діяльність той чи інший емітент цінних паперів.

Важливу роль у процесі оцінки грає також характер звертання тих чи інших

фінансових інструментів інвестування на організованому і неорганізованому

інвестиційному ринку.

5. Формування портфеля фінансових інвестицій. Це формування здійснюється

з урахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів. У

процесі їхнього добору у формований портфель враховуються наступні основні

фактори: тип портфеля фінансових інвестицій, формований відповідно до його

пріоритетної мети; необхідність диверсифікованості фінансових інструментів

портфеля; необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля й інші. Особлива

роль у формуванні портфеля фінансових інвестицій приділяється забезпеченню

відповідності цілей його формування стратегічним цілям інвестиційної діяльності в

цілому.

Сформований з урахуванням викладених факторів портфель фінансові

інвестиції повинний бути оцінений по співвідношенню рівня прибутковості, ризику і

ліквідності для того, щоб переконатися в тім, що по своїх параметрах він відповідає

тому типу портфеля, що визначений цілями його формування. При необхідності

посилення цілеспрямованості портфеля в нього вносяться необхідні корективи.

6. Забезпечення ефективного оперативного керування портфелем фінансових

інвестицій. При істотних змінах кон’юнктури фінансового ринку інвестиційні якості

окремих фінансових інструментів знижуються. У процесі оперативного керування

портфелем фінансових інвестицій забезпечується своєчасна його реструктуризація з

ланцюгом підтримки цільових параметрів його первісного формування.

Розроблена політика керування фінансовими інвестиціями підприємства

визначає основні параметри інвестиційної діяльності підприємства в цій сфері і її

найважливіші критерії.

130

10.4. Принципи й методи оцінки інвестиційної привабливості фінансових інструментів . Для проведення оцінки інвестиційних якостей акцій і облігацій, що

обертаються на фондовому ринку України їх попередньо класифікують за основними

ознаками, що наведені в табл. 10.4 і 10.5.

Таблиця 10.4 – Класифікація акцій

Класифікаційні ознаки Види акцій за класифікаційною ознакою

За особливостями реєстрації й обігу Акції іменні

Акції на пред'явника

За характером зобов'язань емітента Акції прості

Акції привілейовані

За формами власності емітента Акції державних компаній

Акції недержавних компаній

За регіональною приналежністю емітента Акції вітчизняних емітентів

Акції іноземних емітентів

За величиною доходів Акції дохідні

Акції циклічні

За ступенем ризику Акції спекулятивні

Акції ациклічні

Таблиця 10.5 – Класифікація облігацій

Класифікаційні ознаки Види облігацій за класифікаційною ознакою

За видами емітентів

Облігації внутрішньої державної позики

Облігації внутрішньої місцевої позики

Облігації підприємств

За терміном погашення Короткострокові облігації

Довгострокові облігації

За особливостями реєстрації й обігу Облігації іменні

Облігації на пред'явника

За формами виплати доходів Відсоткові (купонні) облігації

Безвідсоткові (дисконтні) облігації

За регіональною приналежністю емітента Облігації вітчизняних емітентів

Облігації іноземних емітентів

За ступенем ризику Облігації гарантовані (безпечні)

Облігації незабезпечені

За принципом викупу (погашення) Облігації серійні

Облігації ординарні

За можливостями дострокового викупу

З правом дострокового викупу

Відшкодовані облігації

Конвертовані облігації

За можливістю конвертації Ліквідні

Конвертовані

Неконвертовані

Інвестиційна якість фінансових інструментів інвестування – інтегральна

оцінка окремих видів фінансових інструментів інвестування з позицій рівня їх

доходності, ризику й ліквідності. Лістинг – допуск конкретного цінного паперу (акції

або облігації) до офіційного котування (продажу) на фондовій біржі після ретельної

оцінки його інвестиційних якостей.

131

У процесі оцінки інвестиційних якостей акцій використовується система

фінансових коефіцієнтів, яку наведено в табл. 10.6.

Параметри оцінки інвестиційних якостей цінних паперів наведено в табл. 10.7.

Таблиця 10.6 - Фінансові коефіцієнти, що використовуються в процесі оцінки

інвестиційних якостей акцій [31]

Назва коефіцієнта Алгоритм розрахунків

1. Коефіцієнт співвідношення ціни й

доходу за акцією

Кц/д = ринкова ціна акції / чистий прибуток на одну

акцію


активів за акцією

Кц/а = ринкова ціна акції / балансова вартість активів

на одну акцію


обсягу реалізації продукції за акцією

Кц/р = ринкова ціна акції / обсяг реалізації продукції на

одну акцію

4. Коефіцієнт співвідношення цін

пропозиції й попиту за котировкою за

акцією

Кп/п = Середній рівень цін пропозицій за акцією на

фондовому ринку / Середній рівень цін попиту за

акцією на фондовому ринку

5. Коефіцієнт ліквідності акцій Кл = обсяг продажу акцій на торгах / обсяг пропозиції

на торгах

Рейтингова оцінка цінних паперів - система оцінки інвестиційних якостей

конкретного цінного паперу, що обертається на фондовому ринку, з присвоєнням

йому певного оціночного індексу (табл. 10. 6).

Основна мета оцінки ефективності фінансових інструментів інвестування -

оцінка реальної ринкової вартості певного фінансового інструмента, що забезпечує

одержання очікуваної норми інвестиційного доходу з нього або оцінка очікуваного

рівня інвестиційного доходу за фінансовим інструментом при певній (фіксованій)

його ринковій вартості.

Система моделей оцінки реальної ринкової вартості окремих фінансових

інструментів інвестування ( табл. 10.8 та 10.9) [31].

Таблиця 10.8 - Моделі оцінки реальної вартості окремих видів акцій

132

Таблиця 10.7 - Основні параметри оцінки інвестиційних якостей цінних паперів

№ Акцій Облігацій

1 2 3

1. Вид цінного паперу згідно з класифікацією

1 - Привілейовані – рівень безпеки інвестування значно вищий у

зв’язку з референтним правом на отримання раніше передбаченого

рівня дивідендів і частини майна при ліквідації акціонерного

товариства

- Прості – більш пристосовані до умов інфляційної економіки й

змінам кон’юнктури фондового ринку, володарі акцій приймають

безпосередню участь у розробці дивідендної політики акціонерної

компанії

Внутрішнього державного займу – найменш ризиковані й доходні

Компаній і фірм – найбільш ризиковані й доходні

Короткострокові – менш ризиковані, отриманий капітал після

погашення може бути реінвестований

Довгострокові – більш ризиковані, менш ліквідні

Відсоткові – більш ліквідні, кошти вкладаються з метою приросту

капіталу в грошовій формі

Безвідсоткові – доход (винагород) у вигляді товару або послуги

2. Оцінка інвестиційної привабливості

2 галузі, в якій здійснює свою діяльність емітент, – середній рівень

рентабельності підприємств галузі й рівень оподаткування їх

прибутку можуть бути вагомими критеріями оцінки можливого

рівня дивідендів за акціями

регіону (за облігаціями місцевих займів) – вивчення динаміки сальдо

місцевих бюджетів і структуру джерел їх формування

3. Оцінка основних показників діяльності емітента:

3 господарської діяльності:

-рівень віддачі акціонерного капіталу;

-балансова вартість однієї акції;

-коефіцієнт дивідендних виплат

-коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими

активами

-коефіцієнт покриття дивідендів за привілейованими акціями

фінансової стійкості й платоспроможності:

-кредитний рейтинг підприємства;

-ступінь його фінансової стійкості та її прогноз на період погашення

облігації;

-наявність частково сформованого викупного фонду за обіговими

короткостроковими зобов’язаннями;

4. Оцінка характеру обороту цінних паперів на фондовому ринку:

4 -рівень виплати дивідендів;

-коефіцієнт співвідношення ціни й доходності;

-коефіцієнт ліквідності;

-коефіцієнт співвідношення котуємих цін пропозиції й попиту

акцій;

-коефіцієнт обігу акцій

-коефіцієнт співвідношення ринкової ціни облігації та її реальної

вартості;

-термін, що залишився до погашення облігації емітентом

133


1 2 3

5. Оцінка умов емісії цінних паперів

Рейтингова оцінка акцій Рейтингова оцінка облігацій

5 Простих («стандарт енд

Пурс»)

Привілейованих («канадіан Бонд

Рейтинг Сервіс») За системою компанії Форми рейтингової оцінки цінних паперів

"Стандарт Енд

Пурс"

"Мудіс"

Індекс Значення Індекс Значення

А+ Найвища якість Р+ Найвища якість («супер») ААА Ааа Найвищі інвестиційні якості

А Висока якість Р 1 Вища якість АА Аа Високі інвестиційні якості

А Якість вище

середнього Р 2

Дуже хороша якість А А Інвестиційні якості вищі за середній

В+ Середня якість Р 3 Добра якість ВВВ Ваа Середні інвестиційні якості

В Нижче

середньої якості Р 4

Середня якість ВВ Ва Інвестиційні якості нижчі за середні

В Низька якість Р 5 Низька якість (акції носять

спекулятивний характер В В

Спекулятивні цінні папери з досить високим

рівнем ризику

С Дуже низька

якість ССС

СС

С

Саа

Са

С

Високоризиковані цінні папери (з

диверсифікацією за рівнем ризику)

ДДД

ДД

Д

Цінні папери неплатоспроможних емітентів

(з диверсифікацією за рівнем

неплатоспроможності %.

134

Таблиця 10.9 - Моделі оцінки реальної вартості окремих видів облігацій

Контрольні запитання до семінарського заняття 1. Цілі та умови здійснення фінансових інвестицій.

2. Характеристика основних форм фінансових інвестицій підприємства.

3. Основні етапи процесу розробки політики управління фінансовими інвестиціями

на підприємстві.

4. Принципи й методи оцінки інвестиційної привабливості фінансових інструментів.

5. Характеристика основних інструментів інвестування фондового ринку України.

6. Особливості показників і методів оцінки їх інвестиційної привабливості.

7. Рейтингова оцінка інвестиційних якостей акцій, облігацій та інших цінних

паперів.

8. Характеристика основних інструментів інвестування грошового ринку України.


Завдання 1. Відомо, що очікуваний дивіденд наступного року складає 2,5 грн,

прогнозовані дивіденди компанії протягом двох років зростатимуть на 15 %, приріст

третього року — 10 %, четвертого — 8 %. Необхідна ставка доходу — 10 %.

Розрахувати максимальну поточну вартість цієї акції.

Завдання 2. Прогноз дивідендів за простою акцією – 100 ум. од за перший рік. У

наступні роки вона буде зростати на 20 ум. од. щорічно. Норма поточної доходності

(інвестиційного доходу) акцій даного типу – 15% річних. Акція визначена інвестором

до використання на майбутні 4 роки. Визначити поточну ринкову вартість акції на

прогнозований розрахунковий період.

Завдання 3. За акцією сплачується щорічний постійний дивіденд у сумі 10 ум. од.

Очікувана норма поточного прибутку акцій даного типу складає 15%. Визначити

вартість акції зі стабільним рівнем дивідендів.

Завдання 4. Останній дивіденд, сплачений за акцією, складав 100 ум. од.

Підприємство постійно збільшує суму щорічно сплачуваних дивідендів на 10 %.

Очікувана норма поточної доходності акцій цього типу складає 15% щорічно.

Визначити вартість акції зі постійно зростаючим рівнем дивідендів.

Завдання 5. Дивідендна стратегія компанії – перші два роки компанія виплатить 50

ум. од. за акцію, наступні два роки – 70 ум. од. за акцію. Норма очікуваної доходності

– 20% щорічно. Визначити поточну ринкову вартість акції.

Завдання 6. Номінал облігації, випущеної терміном на 3 роки, складає 50 ум. од.

Відсоткові виплати за облігацією здійснюють щорічно за ставкою 20% до номіналу,

очікувана норма інвестиційного прибутку – 25% за рік. До погашення цінного паперу

135

залишилось 2 роки. Ціна облігації на фондовому ринку – 45 ум. од. Визначити

реальну ринкову вартість облігації та її відповідність ціні продажу.

Завдання7. Номінал облігації – 80 ум. од, ціна реалізації на ринку – 60 ум. од.

Погашення облігації і одночасна виплата суми відсотку за нею за ставкою 15%

передбачені через 4 роки, очікувана норма інвестиційного прибутку за облігаціями

такого типу – 20%. Визначити ринкову вартість даної облігації.

Практичне завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Розрахувати поточну вартість облігації з купонною ставкою — А,

номіналом 1000 грн. та строком погашення — Б, якщо ставка дисконту становить В.

За допомогою таблиць процентного фактору теперішньої вартості та процентного

фактора теперішньої вартості ануїтету обрахуйте, як зміниться вартість цієї облігації

за ставки дисконту Г. Зробіть висновок про вплив ставки дисконту на зміну оцінки

облігації.

Варіант 1 2 3 4 5

А (%) 7 8 8,5 9 9,5

Б (років) 3 4 5 3 4

В (%) 8,5 9 7,5 8 8,5

Г (%) 6 7 10 10 11

Завдання 2. Дивіденди компанії щорічно зростали на А %. Сподіваються на

збереження темпів приросту. Останні щорічні дивіденди склали 2,5 грн на акцію.

Визначити вартість звичайної акції, якщо необхідна ставка доходу становить 12 %. Варіант А, % Б, грн. В, %

1 7 1,5 12

2 5 1,2 11

3 4 0,8 10

4 3 0,6 11

5 5 0,9 12

Завдання 3. Облігація внутрішнього місцевого займу номіналом у 100 ум. од.

реалізується за ціною 80 ум. од. Її погашення передбачено через 2 роки, норма

інвестиційної рентабельності очікується 10%. Визначити поточну вартість облігації.

Завдання 4. Номінал облігації – 50 ум. од., її поточна ринкова вартість – 40 ум. од.,

купонна ставка – 10%. Визначити коефіцієнт поточної доходності облігації.


1. Фінансові інструменти, що підтверджують право володіння або

відношення позики, визначають взаємні зобов'язання між їх емітентом і інвестором

(власником), що передбачають виплату інвестиційного доходу за ними у формі

дивідендів, відсотків або премій, це:

а) дольові цінні папери;

б) боргові цінні папери;

в) цінні папери;

г) первинні цінні папери.

2 Яке визначення цінному паперу дано в законі України?

а) Цінним папером є документ, що засвідчує право володіння або відносини позики,

визначає взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і

передбачає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а

також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих

документів, іншим особам.

б) Цінним папером є документ, що засвідчує з дотриманням установленої

136

Міністерством економіки України форми й обов'язкових реквізитів майнові права,

здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні.

в) Цінним папером є документ, випуск якого у встановленому порядку затверджений

проспектом емісії, і який дає право його власникові на одержання доходу.

3 Акції - це:

а) борговий цінний папір;

б) дольовий цінний папір;

в) проізводний цінний папір;

г) ордерний цінний папір.

4 Привілейовані акції, відповідно до законодавства України, не можуть бути

випущені на суму, що перевищує:

а) 10 % статутного фонду;

б) 25 % статутного фонду АТ;

в) 50 % статутного фонду АТ;

г) обмеження не встановлене.

5 Облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість,

це:

а) відсоткові облігації;

б) дисконтні облігації;

в) цільові облігації.

6 Цінний папір, за яким емітент несе зобов’язання повернути у визначений

строк кошти, інвестовані в його діяльність, але який не дає права власникам на

участь в управлінні справами емітента, належить до групи:

а) пайових цінних паперів;

б) іпотечних цінних паперів;

в) боргових цінних паперів;

г) товаророзпорядчих цінних паперів;

д) похідних цінних паперів.

7 За умови ліквідації акціонерного товариства пріоритет під час виконання

зобов’язань мають:

а) акції прості;

б) акції привілейовані;

в) облігації.

8 До похідних строкових контрактів належать:

а) форварди, ф’ючерси;

б) опціони, свопи;

в) опціонні сертифікати;

г) фондові;

9 Опціон, згідно з яким покупець отримує право купити базовий актив у

продавця, а продавець бере на себе безумовне зобов’язання продати базовий актив

або здійснити взаєморозрахунки, є:

а) опціоном пут;

б) опціоном колл.

10 Фондовий індекс, що відбиває вартість акцій усіх корпорацій, що

котируються на Нью-Йоркській, Американській фондових біржах і у позабіржовому

обігу, — це:

а) Dow Jones Index;

б) Value Line Composite Index;

в) NYSE Composite Index;

г) Wilshire-5000;

137

д) Standart’s & Poor’s Index.

11 Кон’юнктура фондового ринку характеризується динамікою спеціальних

індексів, що будуються як усереднений розмір котирувань цінних паперів обраного

кола компаній. При побудові індексів стану фондового ринку використовуються

наступні методи розрахунку:

а) темпи зміни середньоарифметичної величини цін певного набору акцій;

б) темпи зміни середньозваженої величини ціни акцій;

в) середньоарифметичний темп зміни ціни акцій;

г) середньогеометричний темп зміни цін акцій;

д) зазначені в пунктах А і Б;

12 Індекс, що найширше відображає узагальнену оцінку даних українського

фондового ринку, — це:

а) індекс КАС-20(s) простий;

б) індекс КАС-20(w) зважений;

в) інтегральний індекс;

г) ПФТС- індекс;

д) індекс ProU-50.

13 Зазначте, чи може акціонерне товариство випускати облігації

підприємства для покриття збитків, пов’язаних з його господарською діяльністю:

а) так;

б) ні;

в) може, якщо отримало дозвіл ДКЦПФР;

г) може, якщо розмір збитків не перевищує 2 % статутного фонду.

14 Обмеження щодо випуску облігацій підприємств в Україні існують:

а) якщо сума випуску облігацій становить більш як 25 % розміру власного капіталу;

б) якщо сума випуску облігацій становить більш як 50 % розміру власного капіталу;

в) якщо сума випуску облігацій становить більш як 100 % розміру власного капіталу;

г) якщо випуск облігацій здійснюється до повної оплати всіх випущених акцій;

д) немає ніяких обмежень;

15 Середній показник біржової активності, який узагальнює динаміку цін на

цінні папери і свідчить про зміни в рівні цін за певний час, — це:

а) курсова ціна;

б) котирувальна ціна;

в) біржовий індекс;

г) середньозважена ціна.

16 Ринок цінних паперів - це:

А) сфера обороту цінних паперів, куди вони попадають;

Б) економічний простір, що цінний папір проходить від емітента до покупця;

В) механізм, за допомогою якого встановлюються економічні взаємини між

підприємцями, корпораціями, структурами.

138

11. УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЕМ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

ПІДПРИЄМСТВА

11.1 Портфель фінансових інвестицій: сутність і класифікація

11.2Принципи і послідовність здійснення процесу формування портфеля фінансових

інвестицій підприємства

11.3 Обґрунтування управлінських рішень щодо реконструкції портфеля фінансових

інвестицій, ефективних форм реінвестування капіталу.

11.1 Портфель фінансових інвестицій: сутність і класифікація Портфель фінансових інвестицій - цілеспрямовано сформована сукупність

фінансових інструментів, що призначені для здійснення фінансового інвестування

підприємства згідно з розробленою інвестиційною політикою [29]. Типізацію

інвестиційних портфелів підприємства наведено в табл. 11.1 [51], їх зв’язок з типом

інвестора - в табл. 11.2.

Таблиця 11.1 – Типи інвестиційних портфелів підприємства

Тип

інвестора

Мета


Ступінь

ризику Тип цінного паперу

Тип портфеля

Консер-

вативний

Захист від

інфляції

Низька Державні цінні папери, акції й

облігації великих стабільних

емітентів

Високонадій-

ний, але низь-

кодоходний

Помірно-

агресивний

Тривале

вкладення

капіталу та його

зростання

Середня Мала частка державних

цінних паперів, велика частка

цінних паперів великих і

середніх, але надійних

емітентів з тривалою історією

Диверсіфіко-

ваний

Агре-

сивний

Спекулятивна

гра, можливість

швидкого

зростання

вкладених

коштів

Висока Висока частка

високодоходних цінних

паперів невеликих емітентів,

венчурних компаній тощо

Ризикований,

але високодо-

ходний

Нераціо-

нальний

Немає чіткої

мети

Низька Довільно підібрані цінні

папери

Безсистемний

Формуючи структуру інвестиційного портфеля необхідно враховувати

оптимальне поєднання наступних характеристик інвестицій: доходність, ліквідність,

час реалізації інвестування й ризик. Систему формування інвестиційного портфеля

наведено на рис. 11.1.

11.2. Принципи і послідовність здійснення процесу формування портфеля

фінансових інвестицій підприємства Із врахуванням інвестиційних якостей цінних паперів інвестор здійснює

формування фінансового портфеля, що ґрунтується на пріоритетних цілях інвестора.

Його ефективне формування базується на принципах і методах сучасної «портфельної

теорії».

139

Таблиця 11.1 - Типізація інвестиційних портфелів підприємства

Класифікаційна

ознака

Вид портфелю Характеристика портфелю

1 2 3

За цілями

формування

інвестиційного

доходу

Портфель доходу

Портфель, що сформовано за критерієм максимізації рівня інвестиційного

прибутку в поточному періоді (незалежно від темпів приросту капіталу в

довгостроковій перспективі)

Портфель зростання

Портфель, що сформовано за критерієм максимізації темпів приросту капіталу в

майбутній довгостроковій перспективі (незалежно від рівня формування

інвестиційного прибутку в поточному періоді)

За рівнем ризиків

(в залежності від

поєднання цілей

інвестора)

Агресивний (спекулятивний)

портфель Забезпечує високий доход при високому рівні ризику

Помірний (компромісний)

портфель Забезпечує середні доходи при середньому рівні ризику

Консервативний портфель Спрямований на надійність вкладень і низький ризик, зведений до мінімуму

За рівнем

ліквідності

Високоліквідний портфель

Портфель, сформований з короткострокових фінансових інструментів

інвестування, а також з довгострокових інструментів, що користуються високим

попитом на ринку, за яким регулярно здійснюються угоди купівліпродажу

Середньоліквідний портфель

Портфель, який разом з інструментами, що користуються високим попитом на

ринку, включає також певну частину інструментів, що не користується високим

попитом і з нерегулярною частотою транзакцій

Низьколіквідний портфель

Формується, як правило, з облігацій з високим періодом погашення або акцій

окремих підприємств, що забезпечують більш високий (в порівнянні з

середньоринковим) рівнем інвестиційного доходу, що користується низьким

попитом або взагалі не котується на ринку

За інвестиційним

періодом

Короткостроковий портфель Портфель, що формується на основі фінансових активів, що використовуються

протягом не більше року

Довгостроковий портфель Портфель, що формується на основі фінансових активів,що використовуються

протягом більше року

140


1 2 3

За умовами

оподаткування

інвестиційного

доходу

Портфель, що підлягає

оподаткуванню

Портфель, що складається з фінансових інструментів інвестування, доход за якими підлягає

оподаткуванню на загальних засадах у відповідності до діючої в країні податкової системи

Портфель, вільний від

оподаткування

Портфель, що складається з таких фінансових інструментів інвестування, доход за якими не

підлягає оподаткуванню

За стабільністю

структури основних

видів фінансових

інструментів


Портфель з фіксованою

структурою активів

Портфель, в якому питомі ваги окремих видів фінансових інструментів інвестування (акцій,

облігацій, депозитних вкладів тощо) залишаються незмінними протягом тривалого періоду

часу

Портфель з гнучкою

структурою активів

Портфель, в якому питомі ваги основних видів фінансових інструментів змінюються під

впливом факторів зовнішнього середовища або цілей здійснення фінансових інвестицій

За спеціалізацією

основних видів




Портфель акцій

Портфель, що складається з акцій,

- дозволяє забезпечити високі темпи приросту інвестуємого капіталу в майбутній

довгостроковій перспективі

Портфель облігацій

Портфель, що складається з облігацій,

- дозволяє забезпечити високі темпи формування поточного доходу, мінімізації

інвестиційних ризиків, отримання ефекту «податкового щиту» в процесі фінансового


Портфель векселів

Портфель, що складається з векселів,

- дозволяє забезпечити отримання поточного доходу в короткостроковому періоді за

рахунок ефективного використання тимчасово вільного залишку грошових активів

Портфель міжнародних


Портфель, що складається з міжнародних інвестицій,

- спрямований на реалізацію мети забезпечення мінімізації рівня інвестиційних доходів

Портфель депозитних

внесків

Портфель, що складається з депозитних внесків,

- дозволяє цілеспрямовано досягати такі цілі його формування як забезпечення необхідної

ліквідності, отримання поточного інвестиційного доходу й мінімізації рівня інвестиційних

ризиків

Портфель інших форм

спеціалізації

Портфель, що базується на виборі одного з інших видів фінансових інструментів


За числом

стратегічних цілей


Моноцільовий портфель Портфель, при якому всі фінансові інструменти, що входять до його складу, відібрані за

критерієм досягнення однієї зі стратегічних цілей його формування

Поліцільовий

(комбінований) портфель

Портфель, що передбачає можливості одночасного досягнення ряду стратегічних цілей його


141


1 2 3

За первинністю


Стартовий портфель Портфель, в якому збережено початкову структуру фінансових інструментів

Реструктурований портфель Портфель, структура якого змінювалась

За

спеціалізацією

портфеля

Галузевий портфель Портфель, що складається з інвестицій, відібраних за галузевою ознакою

Регіональний портфель Портфель, що складається з інвестицій, відібраних за регіональною ознакою

Загальнодержавний портфель Портфель, що складається з інвестицій, представлених у різних регіонах

Муніципальний портфель Портфель, що складається з інвестицій, представлених з одного міста або області

Портфель іноземних інвестицій Портфель, що складається з іноземних інвестицій

За метою


З метою отримання прибутку Портфель, що сформовано з метою отримання прибутку від операцій з цінними

паперами

З метою збереження капіталу Портфель, що сформовано з метою збереження капіталу у вигляді ліквідних активів

З метою приросту капіталу Портфель, що сформовано з метою приросту капіталу

З метою забезпечення резервів Портфель, що сформовано з метою забезпечення резервів

З метою підтримки ліквідності Портфель, що сформовано з метою підтримки ліквідності

З метою розширення економічного

впливу

Портфель, що сформовано з метою збереження і розширення економічного впливу

на ті суб’єкти господарювання, чиї цінні папери присутні в інвестиційному портфелі.

З метою забезпечення спекулятивних

цілей

Портфель, що сформовано з метою майбутнього продажу тих цінних паперів,

вартість яких зростає

Залежно від

способів

диверсифікації

Диверсифікований (збалансований) Портфель, що забезпечує високий доход при високому рівні ризику

Недиверсифікований (однорідний) Портфель, що забезпечує доход при помірному рівні ризику

Залежно від

способу

одержання

доходу

Портфель, орієнтований на

одержання доходів у вигляді

відсотків чи дивідендів

Портфель, що сформовано з метою одержання доходів за рахунок отримання

дивіденді або відсотків

Портфель, орієнтований на приріст

курсової вартості цінних паперів

Портфель, що сформовано з метою збільшення його вартості за рахунок зростання

вартості цінних паперів, включених до портфелю

142

Рисунок 11.1 – Система формування інвестиційного портфеля [37]

143

«Портфельна теорія» являє собою заснований на статистичних методах

механізм оптимізації сформованого інвестиційного портфеля за певними критеріями

співвідношення рівня його прибутковості й ризику [51]. Основні положення сучасної

портфельної теорії [47]:

1. Всі види інвестиційних рішень, пов’язаних з формуванням портфеля,

приймаються тільки на один період часу, який називається «періодом володіння».

2. Інвестиційний ринок у всіх його сегментах є ефективним; усі інвестори

мають однаковий доступ до інформації, що дозволяє їм прогнозувати очікуємо

величину доходів, середньоквадратичне відхилення розподілу її ймовірності, а також

коваріацію і кореляцію між доходами для будь-яких фінансових інструментів

інвестування, що розглядаються.

3. При формуванні портфеля здійснюється відбір тільки ризикованих

фінансових інструментів інвестування; середньоквадратичне (стандартне) відхилення

доходності в повній мірі характеризує ризик обігу кожного з них (ризик придбання їх

інвестором).

4. Інвестиційні рішення, пов’язані з відбором окремих фінансових активів у

інвестиційний портфель, що формується, базуються на наступних критеріальних

показниках: а) рівні очікуваного доходу; б) індивідуальному рівні ризику

(вимірюється середньоквадратичним відхиленням або дисперсією доходів); в)

характері коваріації та ступеню кореляції доходності фінансових активів, що

розглядаються.

5. У процесі формування портфеля транзакційні витрати й податки, пов’язані з

купівлею або продажем окремих фінансових інструментів інвестування, в розрахунок

не приймаються.

Основним принципом сучасної портфельної теорії є принцип переваг

інвестора, що полягає в наступному: при інших рівних умовах інвестори віддають

перевагу більшого доходу меншому, а також менший ризик більшому, тобто в

процесі формування інвестиційного портфеля кожний інвестор повинен оцінювати

рівень доходності й ризику портфеля й вибрати кращий варіант портфеля.

При оптимізації портфеля визначають середньоквадратичне відхилення

(дисперсії) доходності окремих фінансових інструментів інвестування; коваріацію й

кореляцію, що вимірюють характер зв’язку між показниками доходності цих

інструментів; коефіцієнт «бета», що вимірює систематичний ризик окремих

фінансових активів тощо (табл. 11.3).

Управління інвестиційним портфелем – це діяльність щодо його формування

й підтримки з метою досягнення поставлених інвестором перед портфелем цілей при

збереженні необхідного рівня його ліквідності й мінімізації витрат, пов’язаних з ним.

Структура управління інвестиційним портфелем наведена на рис. 11.2.

Рис. 11.2 - Структура управління інвестиційним портфелем

144

Таблиця 11.3. - Показники, за якими проводять оптимізацію портфеля

145

Основна мета управління інвестиційним портфелем – це запобігання

зниження передбаченого рівня доходності й зростання рівня ризику інвестиційного

портфеля шляхом перевірки відповідності окремих його інструментів інвестиційним

цілям інвестора. Зміст і результати окремих етапів формування інвестиційного

портфеля відповідно до "портфельної теорії" розкрито в табл. 11.4 [30].

Таблиця 11.4 - Зміст і результати окремих етапів формування інвестиційного

портфеля відповідно до "портфельної теорії"

Назва етапу Основний зміст робіт Результат робіт за етапом

1. Оцінка інвестиційних

якостей окремих

фінансових інструментів


Процес розгляду переваг

і недоліків окремих видів

фінансових інструментів,

відповідно до цілей

політики фінансового


Визначення співвідношення

дольових і боргових фінансових

інструментів у портфелі, а в кожній

з цих груп -структури за окремими

видами фінансових інструментів

(акцій, облігацій тощо)

2. Формування інвестицій-

них рішень щодо

включення в портфель

окремих фінансових

інструментів інвестування

Процес розгляду й оцінки

конкретних фінансових


інвестування, що

обертаються на ринку та

їх ранжування

Ранжований за рівнем доходності й

ризику перелік конкретних

фінансових інструментів, що

можуть бути включені до портфеля

3. Оптимізація інвестицій

ного портфеля, що

спрямована на зниження

рівня його ризику при

заданому рівні доходності

Оцінка коваріації і

відповідна

диверсифікація

конкретних фінансових

інструментів портфеля

Забезпечення мінімально

можливого рівня інвестиційного

ризику при заданому рівні

доходності портфеля відповідно до

його типу

4. Сукупна оцінка

сформованого

інвестиційного портфеля

за співвідношенням рівня

дохідності й ризику

Проведення розрахунків

рівня доходності

портфеля і рівня його

ризику та їх

співставлення

Визначення ефекту зниження рівня

портфельного ризику до

середньоринкового його значення в

заданому рівні інвестиційної

доходності портфеля

Диверсифікація інвестиційного портфеля – включення в портфель фінансових

інструментів з протилежною коваріацією для досягнення оптимального сполучення

цих параметрів для портфеля в цілому.

Диверсифікованість дозволяє зменшити вплив факторів несистематичного

ризику на вартість портфеля, тому що знижується ризик збитків у випадку спаду, що

охопив лише одну компанію або лише одну з галузей економіки. Систематичний

ризик можна тільки відшкодувати премією за ризик, але він не може бути зменшений

за допомогою диверсифікованості.

"Метод Грехема" - інвестиційна теорія, яка стверджує, що найбільш

ефективною портфельною стратегією є його формування за рахунок таких

фінансових інструментів, ринкові ціни на які нижче їх реальної вартості. Вона

розрахована за відповідними моделями і враховує обсяг чистих активів компанії [29].

Введення в портфель фінансових інструментів, прибутковість яких

протилежна прибутковості основних активів портфеля, називають хеджуванням, яке

використовують для обмеження втрат або повного їх уникнення при несприятливому

розвитку ситуації, тобто його можна порівняти зі страховкою. Імунізація портфеля -

один з видів портфельної стратегії щодо формування боргових цінних паперів

портфелю, згідно з якою до нього мають включатися лише такі фінансові

146

інструменти, період погашення яких не може виходити за прогнозований період

незмінності відсоткової ставки на фінансовому ринку [29].

Збалансований інвестиційний портфель - інвестиційний портфель, що

складається з фінансових інструментів, які повною мірою відповідають цілям і

критеріям його формування виходячи з політики фінансового інвестування, що

розробляється на підприємстві.

11.3 Обґрунтування управлінських рішень щодо реконструкції портфеля

фінансових інвестицій, ефективних форм реінвестування капіталу. У процесі інвестиційної діяльності всі інвестори прагнуть поліпшити свої

позиції на ринку капіталу шляхом об'єктивної оцінки ефективності вкладень і

своєчасного реінвестування коштів при настанні несприятливих обставин для

використання активів. Тому в систему оперативного керування інвестиційним

портфелем входять заходу, зв'язані як з реалізацією проектів, так і з їхнім поточним

коректуванням.

Необхідність коректування інвестиційного портфеля диктується двома

причинами:

1. Появою на ринку більше ефективних об'єктів або інструментів вкладення

коштів;

2. Зниженням ефективності окремих складених елементів інвестиційного

портфеля.

Головною умовою для виходу з інвестиційних проектів і продажу фондових

інструментів є наступна залежність:

НД < ДП + Пінф. + Пр + Пл , (11.1)

де НД - норма прибутковості по інвестиційному портфелю(%);

ДП - середня ставка депозитного відсотка на грошовому ринку (%);

Пінф. - премія за інфляцію (%);

Пр – премія за ризик (%);

Пл – премія за ліквідність (%).

Контрольні питання до семінарського заняття 1. Мета і завдання управління формуванням портфеля фінансових інвестицій


2. Види портфелів цінних паперів та їх характеристика.

3. Типи портфелів фінансових інвестицій, їх характеристика.

4. Принципи і послідовність здійснення процесу формування портфеля фінансових

інвестицій підприємства.

5. Типи портфелів цінних паперів та їх характеристика.

6. Загальна оцінка сформованого портфеля інвестицій підприємства

7. Принципи та параметри оперативного управління портфелем фінансових

інвестицій підприємства.


1. Особливості відбору інструментів інвестування до портфеля фінансових

інвестицій: акцій, облігацій, ощадних сертифікатів та інших.

2. Методичні підходи до мінімізації ризиків портфеля, у т.ч. через

диверсифікацію фінансових інструментів.

3. Основні фактори, що впливають на зниження ефективності фінансових

інвестицій, методи оцінки їх впливу.

147

4. Організація системи моніторингу ефективності портфеля фінансових


5. Найбільшими інституційними інвесторами, що здійснюють виключно

портфельне інвестування є інвестиційні фонди. Ознайомтесь з нормативно-правовою

базою їх функціонування в Україні. Проаналізуйте відмінності в структурі портфелів

диверсифікованих, недиверсифікованих та венчурних фондів [6; 22]


1. Модель оптимального портфеля інвестицій Марковиця.

2. Оцінка ефективності інвестиційного портфеля (моделі Шарпа, Тейлора, Дженсона).

3. Класифікація портфельних ризиків.

4. Агресивна стратегія управління інвестиційним портфелем.

5. Використання коефіцієнтів коваріації та кореляції для вимірювання ступеня

взаємозв’язку дохідностей двох цінних паперів.

6. Етапи формування стратегії на фондовому ринку.

7. Джерела інформаційного забезпечення портфельного інвестора.


Завдання 1. Умовний інвестор сформував портфель цінних паперів за рахунок

придбання наступних:

1) 5000 одиниць акцій підприємства А за ціною 3 грн з дохідністю 14 %;

2) 6000 одиниць акцій підприємства Б за ціною 5 грн з дохідністю 13 %;

3) 500 облігацій підприємства А за номіналом 1000 грн з дохідністю 10 %;

4) 500 державних облігацій внутрішньої позики з номіналом 1000 грн і дохідністю

7%. Розрахувати середню дохідність сформованого портфеля інвестора.

Завдання 2. За трьома видами акцій проведено оцінку спільного вірогідного

розподілу дохідностей. Обчислити очікувану дохідність і стандартне відхилення

портфеля цінних паперів, якщо умовний інвестор 30 % коштів спрямує в придбання

акцій А, 40 % — в придбання акцій Б і 30 % — в акції В. Припускається, що

дохідність кожного цінного папера некорельована з дохідністю інших цінних паперів. Варіант

Результат Дохідність акцій Вірогідність розподлу

дохідності акції А Б В

1 1 -10 10 0 0,30

2 0 10 10 0,20

3 10 5 15 0,30

4 20 -10 5 0,20

2 1 -5 0 5 0,10

2 10 5 -5 0,40

3 0 5 5 0,40

4 15 10 5 0,10

3 1 -5 10 0 0,15

2 0 5 5 0,35

3 5 15 10 0,35

4 -10 5 0 0,15

4 1 -5 0 5 0,30

2 -10 5 5 0,20

3 0 5 5 0,30

4 15 10 5 0,20

5 1 -5 10 0 0,10

2 0 5 5 0,40

3 5 15 10 0,40

4 -10 5 0 0,10

148

Тестові завдання з теми 1. Процес ротації окремих фінансових інструментів портфеля з метою

підвищення загального рівня доходності, зниження загального рівня його ризику, або

досягнення інших цілей фінансового інвестування, це:

а) інвестиційна якість фінансових інструментів;

б) лістинг;

в) рейтингова оцінка цінних паперів;

г) реструктуризація інвестиційного портфеля.

2. Цілеспрямовано сформована сукупність фінансових інструментів, що

призначені для здійснення фінансового інвестування підприємства згідно із

розробленою інвестиційною політикою, це:

а) портфель росту;

б) портфель доходу;

в) фінансові інструменти інвестування;

г) портфель фінансових інвестицій.

3. Інвестиційний портфель, що сформований за критерієм максимізації рівня

інвестиційного доходу в поточному періоді не залежно від темпів приросту

інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі, це:



в) фінансові інструменти інвестування;

г) портфель фінансових інвестицій.

4. Статистична характеристика, що ілюструє міру подібності (або

відмінності) двох розглянутих величин у динаміці, амплітуді й напрямках зміни, це:

а) портфель фінансових інвестицій;

б) портфельна теорія;

в) коваріація

г) диверсифікація інвестиційного портфеляю.

5. Метод формування інвестиційного портфеля за рахунок розширення

найменувань фінансових інструментів з протилежною коваріацією, що спрямований

на зниження рівня несистематичного й загального його ризику, це:



в) коваріація;

г) диверсифікація інвестиційного портфелю.

6. Інвестиційна теорія, яка стверджує, що найбільш ефективною

портфельною стратегією є його формування за рахунок таких фінансових

інструментів, ринкові ціни на які нижче їх реальної вартості, що розрахована за

відповідними моделями і враховує обсяг чистих активів компанії, це:

а) метод Грехема;

б) імунізація портфеля;

в) збалансований інвестиційний портфель;

г) диверсифікація інвестиційного портфеля.

7. Один з видів портфельної стратегії щодо формування боргових цінних

паперів портфеля, згідно з якою до нього мають включатися лише такі фінансові

інструменти, період погашення яких не може виходити за прогнозований період

незмінності відсоткової ставки на фінансовому ринку, це:




149


8. Інвестиційний портфель, що складається з фінансових інструментів, які

повною мірою відповідають цілям і критеріям його формування виходячи з політики

фінансового інвестування, що розробляється на підприємстві, це:





9. Механізм оптимізації інвестиційного портфеля, що формується відповідно

до критеріїв співвідношення рівня його доходності й ризику, що задаються:



в) коваріація;

г) диверсифікація інвестиційного портфелю.

10. Сформована сукупність фінансових інструментів інвестування, за якими

загальний рівень портфельного ризику (а відповідно й рівень інвестиційного доходу

наближений до середньоринкового), це:



в) консервативний портфель;

г) помірний портфель.

150

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правова:

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. №1560-ХІІ (зі

змінами).

2. Закон України «Про іноземні інвестиції» (зі змінами).

3. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VІ.

4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. №436 – IV.

5. Закон України «Про банки та банківську діяльність» (зі змінами).

6. Закон України «Про загальні основи створення і функціонування спеціальних

(вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р. N 2673-XII(зі змінами).

7. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р.

№236/ 96 – ВР (зі змінами).

8. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 р. №40 – ІV (зі

змінами).

9. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні

інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 року № 2299-ІІІ(зі змінами).

10. Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908-ІІІ(зі

змінами).

11. Закон України «Про лізинг» від 16.12.97 року № 723/97(зі змінами).

12. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» № 51/95-ВР (зі

змінами)

13. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від

16 січня 2003 р. № 13 – IV (зі змінами).

14. Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21 листопада

1995 року (зі змінами).

15. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р (зі

змінами).

16. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності

технологічних парків» від 16 липня 1999 р. № 991 – ХIV (зі змінами).

17. Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. (зі змінами).

18. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків

фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ (зі змінами)..

19. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 року №

1201 – XII (зі змінами).

20. Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості

електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року (зі

змінами).

21. Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Положення про

оцінку та конкурсний відбір запропонованих міністерствами, іншими

центральними та місцевими органами виконавчої влади інвестиційних проектів,

що передбачають залучення коштів державного бюджету, та створення

відповідної Комісії Мінекономіки» від 27 листопада 2000 року № 258.

22. Постанова Верховної Ради України «Про концепцію науково-технологічного та

Інноваційного розвитку України» від 13 липня 1999 року № 916-XIV.

23. Положення «Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що

підлягають приватизації», затверджене Наказом Міністерства фінансів України та

Фонду державного майна України від 26.01.2001 р. № 49/121 та зареєстрованого у

Міністерстві Юстиції України 8.02.2001 р. № 121/ 5312

151

24. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та

організацій, Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств та

організацій від 23.02.98 № 22: Зареєстровано в МЮУ 31.03.98 № 214/2654.

25. Указ Президента України «Про Концепцію амортизаційної політики» від 7

березня 2001 року №169/2001.

26. Фондовий ринок України: правове регулювання. Нормативні документи

ДКЦПФР: Ч.1, 2: . — К.: Україн. ін-т розвитку фонд. ринку, 2001. — 975 с.

Основна: 27. Балдин К.В., Быстров О.Ф., Соколов М.М. Инвестиции. Системный анализ и

управление. – М.: Дашков и К, 2007. – 288с.

28. Бланк И. А. Управление использованием капитала. – К.: Ника – Центр, 2000. –

656 с.

29. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента: в 2 т. / И.А. Бланк. - К.:

Ника-Центр, 2004.

30. Бланк І.О., Гуляєва Н.М. Інвестиційний менеджмент : підручник / за ред. А.А.

Мазаракі. - К. : КНТЕУ, 2003. - 398 с.

31. Бланк І.О., Ситник Г.В. Управління фінансами підприємств: підручник. - К. :

КНТЕУ, 2006. - 780 с.

32. Блех Ю., Гетце У. Инвестиционные расчеты: Модели и методы оценки

инвестиционных проектов: Пер. с англ. – Калининград: Янтарный сказ, 2000. –

414 с.

33. Бузова И.Н. Коммерческая оценка ивестиций : учебник / И.Н. Бузова. - СПб.:

Питер, 2004.

34. Вовчак О.Д. Інвестування. – Львів: «Новий Світ-2000», 2008. – 544 с.

35. Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П., Великий Ю.М.

Інвестиційний менеджмент. – Харків: ВД «ІНЖЕК», 2005. – 664 с.

36. Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування: – К.:

Каравела, 2007. – 424 с.

37. Інвестиційний менеджмент (в прикладах і завданнях): навч. посібник / С. О.

Погасій, О. В. Познякова, Ю. В. Краснокутська; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва.

– Х.: ХНАМГ, 2009. – 337 с.

38. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. – М.: Финансы и

статистика, 1998. – 144 с.

39. Лахметкина Н.П. Ивестиционная стратегия предприятия : учеб. пособие / Н.П.

Лахметкина. - М.: КноРус, 2006. - 184 с.

40. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных

проектов / рук. авт. кол. В.В. Коссов, А.Г. Шахназаров. -М.: Экономика, 2008.

41. Оценка эффективности инвестиционных проектов: теория и практика.

Виленский П.Л, Лившиц В.Н, Смоляк С.А. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Дело,

2002. — 888 с.

42. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. К.: Издательство Либра»

ООО, 1996. - 344 с.

43. Петрова Н.Б., Мущинська Н.Ю., Чеканова Л.Г. Інноваційний менеджмент у

прикладах і завданнях – Харків: ХНАМГ, 2009. – 248 с.

44. Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О., Дерев’янко О.Г. Бізнес –

план: технологія розробки та обґрунтування – К.: КНЕУ, 2002. – 379 с.

45. Сергеев И.В. Организация и финансирование инвестиций: Учеб. Пособие. – 2-е

изд., перераб. И до. / И.В. Сергеев, И.И. Веретенникова, В.В. Яновский - М. :

Финансы и статистика, 2002. – 400 с.

152

46. Ушакова Н.Н., Унковская Т.Е., Гуляева Н.Н., Гринюк Н.А. Инвестирование,

финансирование, кредитование: стратегия и тактика предприятия. – К.:

Киевский государственный торгово – экономический университет, 1997. – 190

с.

47. Фабоцци Ф. Управление инвестициями: Пер. с англ. – М.: ИНФРА – М, 2000.-

932 с.

48. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник. – М.: МАУП, 1999.

– 184с.

49. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство. – К.: МАУП, 200. – 408 с.

50. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.

51. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. – М.: ИНФРА –

М, 1997. – 1024 с.

Додаткова:

52. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений: Пер. с

англ. – М.: ИНФРА – 1996. – 432 с.

53. Бухаров А.В., Никитин Н.В., Сазыкин Б.В. Разработка бизнес-плана:

обучающий курс. – М.: Логос, 2007. – 176 с.

54. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління

економічним ризиком. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.

55. Горемыкин В.А. Бизнес – план: Методика разработки. 25 реальных образцов

бизнес – плана. – М.: «Ось 89», 2005. – 592 с.

56. Гранатуров В.М., Шевчук О.Б. Ризики підприємницької діяльності: Проблеми

аналізу. – К.: Зв’язок , 2000. – 152 с.

57. Диброва А. М., Лагоша Б. А., Хрусталев Е.Ю., Барановская Т.П.

Моделирование рисковых ситуаций в экономике и бизнесе. – М.: Финансы и

58. Еш С.М. Фінансовий ринок . – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 528 с.

59. Лимитовский М.А. Основы оценки инвестиционных и финансовых решений. –

М.: ТОО Инжиниринго – консалтинговая компания «Дека», 1997. – 184 с.

60. Мелкумов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций и

финансирование инвестиционных проектов. – М.: ИКЦ «ДИС», 1997. – 160 с.

61. Мойсеєнко І.П. Інвестування: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 490 с.

62. Несветаев Ю.А. Экономическая оценка инвестиций – М.: МГИУ, 2006. – 164 с.

63. Пономаренко В.С., Ястреммська О.М. Реальне інвестування суб’єктів

господарювання – Харків: ХДЕУ, 2000. – 168 с.

64. Реверчук С.К., Реверчук Н.Й., Скоморович І.Г. та ін. Інвестологія: наука про

інвестування – К.: Атіка, 2001. – 264 с.

65. Скотт М. Факторы стоимости: Руководство для менеджеров по выявлению

рычагов создания стоимости. Пер. с. англ. – М.: ЗАО «Олимп – Бизнес», 2000. –

250 с.

66. Эдвардс Б. Руководство по кредитному менеджменту. Пер. с англ. – М.:

ИНФРА – М, 1996.- 300 с.

Електронні джерела: 1. http://www.globalpolicy.igc.org. — висвітлює новини світового бізнесу, інвестицій

та фінансів.

2. http://www.iplanet.net/fdisurvey — інформація щодо світових потоків прямих


3. http://www.oecd.org. — офіційний сайт організації економічного співробітництва

та розвитку (ОЕСР), надає інформацію щодо індикаторів розвитку країн ОЕСР.

153

4. http://www.standartsandpoors.com — сайт компанії Standarts & Poors, інформація

щодо ризиків, рейтингів фінансових інструментів.

5. http://www.moodys.com — сайт рейтингового агентства Moody’s, інформація

щодо ризиків, рейтингів фінансових інструментів.

6. http://www.transnationale.org. — надає інформацію про більш ніж 10000 компаній,

включаючи ТНК.

7. http://www.unctad.org/wir/index.htm — інформація щодо оглядів світових


8. http://www.finance.yahoo.com — новини світового бізнесу, інвестицій та фінансів.

9. http://www.fdi.eu.com — інформація щодо світових потоків ПІІ та діяльності ТНК.

10. http://www.ssmsc.gov.ua — офіційний сайт Державної комісії по цінним паперам

та фондовому ринку.

11. http://www.rada.gov.ua — офіційний сайт Верховної Ради України.

12. http://www.ufs.com.ua. — український фінансовий сервер.

13. http://www.investfunds.com.ua — інформаційний фінансовий сервер.

Інвестиційний менеджмент

Documents