презентація рябець т.в.

Заняття – драматизація за казкою В.О.Сухомлинського“Що сталося з моїми дітками?”

Підготувалавихователь ДНЗ№35 “Світлячок”

Рябець Тетяна Вікторівна

Мета: продовжувати вчити дітей розігрувати дії за змістом художніх творів, використовуючи не мовленнєві виражальні засоби (міміку, жести, відповідні рухи) . Вчити оцінювати вчинки героїв казок В.О.Сухомлинського, розуміти зміст народних прислів'їв, приказок. Формувати вміння оцінювати певну моральну ситуацію й висловлювати свою думку щодо неї. Розвивати емоційність, інтонаційну виразність під час промовляння віршів, закличок, прислів’їв, уміння входити в образи персонажів. Виховувати доброту, ввічливість, щирість, любов.

Що сталося з моїми дітками?

Під квочку поклали десять качиних яєць. Вона довго сиділа на них, чекала діточок. Вилупились маленькі жовтенькі каченята. Їм зараз же захотілося гуляти. Квочка повела їх на подвір'я. привела до купи гною, гребеться й малих кличе, а вони в бік дивляться. Побачили ставок, побігли до нього, поплигали у воду та й попливли. Закудкудакала тривожно квочка, дивиться на своїх діточок і кричить: - Вертайтеся! Ви ж потонете! А пташенята мов і не чують. Бо це не курчата, а качата. Довго вони плавали, тільки надвечір повернулися на берег. Квочка терпляче їх ждала. А як діждалась, повела додому. Веде й дорікає їм: - Які ви неслухняні. І хто це вас навчив плавати? Ні батько, ні мати не плавають, а ви плаваєте. Більше не пущу я вас на ставок. А каченята пищать їй у відповідь: - Мамо, завтра попливемо разом. Як гарно на воді! Дивиться квочка на малих і не розуміє: “Що сталося з моїми дітками?”

В.О. Сухомлинський так писав про казку: «Я тисячу разів переконувався, що,

наповнюючи світ фантастичними образами, створюючи ці образи, діти відкривають не лише красу, але й істину. Без казки, без гри

уяви дитина не може жити, без казки оточуючий світ перетворюється для неї в

красиву, але все ж намальовану на полотні картину; казка змушує цю картину ожити. Казка – це, образно кажучи, свіжий вітер,

що роздмухує вогник дитячої думки і мови.»

В.Сухомлинський писав «… у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості.

Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра – це величезне світле вікно.

Через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік

уявлень, понять про навколишній світ»

Сухомлинський вважав, що без казки живої, яскравої, яка

заволоділа свідомістю й почуттям дитини неможливо уявити мислення і

дитячого мовлення, як певного ступеня людського мислення й мови. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й відгукується на події і явища навколишнього світу,

висловлює своє ставлення до добра і зла.