Газета «Солом'янка» №4 (квітень 2013 року)

стор. 8стор. 3, 6 стор. 7

СВІТ МАНДРІВОК

ПОВІНЬ ВІДСТУПИЛА

ТОЛОКА НА СОЛОМ’ЯНЦІ

«Золоте перо» 2006 рік №4 (174) · квітень 2013

Все далі й далі відходить від нас та далека, жахлива війна, яка принесла стільки горя на українську землю, змінила історію народів.

Ми не повинні, не маємо права забути тих, хто подарував нам 68-у мирну весну, якою ціною завойовано цей спокій, чому нам пощастило

народитися вільними людьми, кому ми повинні дякувати за це…

Для вшанування тих, хто

пройшов горнило Другої сві-тової, для вічної пам’яті про тих, хто не вижив у війні, в Солом’янському районі міста Києва протягом травня про-ходить низка культурно-мис-тецьких заходів.

Це конкурси дитячих малюнків, науково-практич-ні конференції, літератур-ні виставки, уроки Пам’яті, екскурсії до музеїв, зустрічі учнівської молоді з ветерана-ми у бібліотеках та навчаль-них закладах району.

Щорічно 9 травня о 8 ранку розпочинається уро-чисте покладання квітів до пам’ятників та монументів загиблим воїнам. Біля кожно-го пам’ятника та меморіалу школярі району нестимуть вахту пам’яті.

Святковий мітинг та кон-

цертна програма до Дня Пе-ремоги «Серед братських могил у Жулянськім краю» пройде 9 травня о 10.00.

Найяскравіші урочис-тості до дня Перемоги відбу-дуться 9 травня в парку ім. М. Островського. Це священне свято має традиції, які прита-манні саме Солом’янському району, на теренах якого розташований потужний військовий потенціал. Саме участь офіцерів Національ-ного Університету оборони, Національної академії вну-трішніх справ, військових частин у cвятковому прохо-дженні, присвяченому 68-й річниці Перемоги, надає осо-бливої урочистості святково-му заходу.

А розпочне свято о 13-00 – реквієм пам’яті на Солом’янському меморіалі,

урочистий мітинг, з прохо-дженням колони офіцерів Національного Універси-тету оборони, Національ-ної академії внутрішніх справ, військових частин по Повітрофлотському проспекту.

З 14.30 всіх гостей свята запрошуємо на мистецьку програму «Це свято – День Перемоги!». У програмі братимуть участь відомі естрадні виконавці, самодіяльні та дитячі колективи району, духові оркестри.

Військові частини району пригощатимуть солдацькою запашною кашею.

Приєднуйтесь до святкування Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Згадаємо всіх, чиє жит-тя забрала війна, низько вклонимось ветеранам, які на своїх плечах вине-сли тягар війни та підняли країну з руїн у повоєнні роки та уславимо тих, хто в тилу самовідданою пра-цею наближав розгром ворога.

«Не я б’ю – верба б’є: за тиждень Великдень! З вербною неділею будьте здорові!» так

примовляли українці, здійснюючи ритуал освячення вербою за тиждень до найбільшого

свого весняного свята Великодня. так говорили сто, двісті, та й тисячу років тому. так говорять

і тепер: на щастя, ми зуміли зберегти славну традицію своїх предків.

Наші люди заздалегідь

готуються до свята: при-чепурюють й прикрашають свої оселі, власноруч ви-пікають великодні хліби, які вважаються священними, розмальовують писанки… Наші предки схилялися пе-ред величністю світобудови і свої почуття висловлювали, як справжні художники. Осо-бливе місце в тих орнамен-тах належить Сонцю. Як не славити це світило: без ньо-го неможливо уявити навіть один день свого життя!

Тож нині пора особли-ва: йде весна красна: весе-лішають люди, а особливо найменші з нас – дітлахи. Які дзвінкі дитячі голоси о цій прекрасній порі – варто лише прислухатись. А які пташині переспіви розлива-ються в просторі! Здається, найбільше стараються ті із птахів, хто пережив довгу розлуку з рідною землею….

Так сталося, що в основі християнського культу відо-бражені найдавніші тради-ції нашого народу, а саме

– культ Сонця прирівнюєть-ся до культу Ісуса Христа. Християни вважають, що їхній духовний Вчитель ви-промінює духовне світло, і так само, як Сонце, несе людству ідею Воскресіння – духовного і фізичного від-родження.

Наші давні предки вва-жали, що на Великдень «сонце грає», а християни так само повторюють: «Цьо-го дня все радіє на небі й на землі».

За давніми переконан-нями, у цей день все має ра-діти, сумувати на Великдень – гріх, аби не довелося суму-вати цілий рік.

Ми не розучилися радіти Сонцю і Весні. Тому маємо всі підстави щасливо жити на рідній землі!

З ВЕЛИКОДНЕМ!

ЛЮДСЬКОЇПАМ’ЯТІ СТОРІНКА

ВЕсЕЛИЙ ХороВоД ВЕЛИКоДНЯ

№ 4 (174) • квітень 2013

2

СО ЛО М’ЯН КАЗасНоВНИК: СО лО М’ЯН СьКА рАйОННА В МІСТІ КиєВІ ДерЖАВНА АДМІНІСТрАЦІЯ

www.solor.gov.ua

ВИДаВЕць ТОВ «МеДІА-ПрОМІНь»

ГоЛоВНИЙ рЕДаКтор

НАТАлІЯ КАПУСТЯНСьКА

аДрЕса рЕДаКції:

03151, М. КиїВ, ВУл. ДОНеЦьКА, 8/10

тЕЛЕфоН: 245-14-50; 245-24-13

e-mail: [email protected]

З ПиТАНь рОЗМІЩеННЯ реКлАМи ЗВерТАйТеСЯ ЗА Тел.: 360-47-74

реДАКЦІЯ МОЖе Не ПОДІлЯТи ПОЗиЦІю АВТОрА.

При ПІДгОТОВЦІ ДО ДрУКУ реДАКЦІЯ МАє ПрАВО реДАгУВАТи ТА СКОрОчУВАТи ВСІ МАТерІАли, ЯКІ НАДХОДЯТь ДО гАЗеТи.

рУКОПиСи реДАКЦІЯ Не реЦеНЗУє І Не ПОВерТАє.

реДАКЦІЯ ЗАлишАє ЗА СОБОю ПрАВО лиСТУВАТиСЯ З чиТАчАМи лише НА СТОрІНКАХ гАЗеТи.

ЗА ЗМІСТ реКлАМНиХ ПУБлІКАЦІй ВІДПОВІДАє реКлАМОДАВеЦь.

МАТерІАли ПОЗНАчеНІ р ДрУКУюТьСЯ НА ПрАВАХ реКлАМи

НАДрУКОВАНО У ДрУКАрНІ ТОВ «КАМерТОН»,

М. гАйСиН, ВУл. ПІВДеННА, 18.

НАКлАД 121 900 ПриМІрНиКІВ.

СВІДОЦТВО ПрО реєСТрАЦІю

574-212 Пр СерІЯ КУ ВІД 01.02.2011.

рОЗПОВСюДЖУєТьСЯ БеЗКОшТОВНО

У КОЖНУ ПОшТОВУ СКриНьКУ В СО лО М’ЯН СьКОМУ рАйОНІ.

ПРЯМІ ЛІНІЇ207-09-98, 1500-1700

ПРЯМІ ЛІНІЇ207-09-98, 1500-1700

квітень

заступник голови райдержадміністрації з житлово-комунального

господарства

ГЛотоВВітаЛіЙ

МИКоЛаЙоВИЧ

23 траВНЯ

голова райдержадміністрації

ЛуцьКИЙМаКсИМ

ГЕорГіЙоВИЧ

30 траВНЯ

заступник голови райдержадміністрації з економічних питань

ЯКИМоВИЧМИКоЛа

ГрИГороВИЧ

16 траВНЯ

8 травня – вул. стадіонна

15 травня – вул. освіти17 травня –

вул. Козицького18 травня –

вул. стадіонна24 травня –

вул. Керченська25 травня –

вул. Героїв севастополя31 травня –вул. освіти

ПіДПИсаНо уГоДу

Вже 10 років поспіль підписується угода з ветеранськими організаціями та солом’янською

райдержадміністрацією. Мета цієї співпраці – соціальне партнерство.

Як відзначив при підписанні Угоди до 2016 року голова райдержадміністра-ції Максим луцький, пріоритетним на-прямком роботи є турбота про ветера-нів війни, учасників бойових дій та дітей війни. І хоча у зв’язку з ліквідацією райрад фінан-сові можливості невеликі, та все ж будуть вишукуватись додаткові кошти для того, щоб надавати допомогу тим, хто її вкрай потребує. Ска-жімо, з досвіду попередніх років, до співпраці залучали і бізнесові структури. Так, за підтримки соціальної іні-ціативи Максима луцького десяткам ветеранів надали безкоштовні медичні послу-ги. Зокрема, Київський центр «Мікрохірургії ока», головним лікарем якого є доктор ме-дичних наук Сергій риков.

На цьому, власне, і ак-центував увагу присутніх го-лова ради ветеранів району Борис Парафейніков. Угода підписана напередодні істо-ричної дати: 70-річчя визво-

лення Києва та України від фашистських загарбників. А попереду знаменна подія – 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Саме тому сьогодні як ніколи влада по-винна потурбуватися не тіль-ки про ветеранів війни, а й про дітей війни.

Нагадаємо, тільки вете-ранська районна організація налічує 20 тисяч членів, куди входять і ветерани війни, і учасники бойових дій, і вете-рани Збройних Сил.

Підписали Угоду Борис Парафейніков, Олександ Марчевський – голова ор-ганізації інвалідів війни та збройних сил і Марія юрчен-ко – керівник Спілки ветера-нів Афганістану.

Ната КИР’ЯНОВА

13 квітня ц. р. відбувся суботник у рамках двомісячника із благоустрою, озеленення та

поліпшення санітарного стану міста. акцію «За чисте довкілля» підтримали і мешканці району. Заступник голови КМДа Віктор Корж особисто

долучився до благоустрою солом’янки. разом з головою рДа Максимом Луцьким та мешканцями

району на суботнику прибирав опале листя та гілля після коронування дерев. Нашому

кореспондентові вдалось поспілкуватися з Віктором КорЖЕМ (на знімку).

— Вікторе Петровичу, сьогодні Ви взяли участь у толоці в нашому районі. Ваші враження?

— Мені приємно брати участь у толоці на Солом’янці. А ще приємніше бачити, як працють поруч і ветерани, і молодь.

— Вікторе Петровичу, Ви опікуєтесь соціально-гуманітарним напрямком діяльності міської держад-міністрації. Які завдання будуть пріоритетними?

— Наше завдання – спря-мувати зусилля на покра-щення якості освіти, охорони здоров’я та на забезпечення соціальних гарантій малоза-хищених громадян. Сьогодні в Києві ініціюється і реалі-зується низка соціальних програм. Насамперед вони стосуватимуться ветеранів і малозабезпечених грома-дян, а також молоді.

Серед пріоритетних на-прямків роботи і – впрова-дження медичної реформи. На черговому засіданні Ки-ївради депутати розгляда-тимуть відповідний проект рішення щодо пощирення досвіду пілотних Дарницько-го та Дніпровського районів по всьому місту. Наразі ми вже маємо відпрацьований

алгоритм медичної допо-моги – посилення первинної ланки. Основною її метою є доступна і своєчасна ме-дична допомога мешканцям столиці. Адже своєчасна діагностика дозволить міні-мізувати наслідки хвороби, а профілактичний напрямок роботи лікарів загальної сі-мейної практики сприятиме покращенню стану здоров’я киян. А головне – матеріальні витрати як держави, так і сім’ї будуть набагато меншими.

Днями відбулась спільна нарада представників Мініс-терства охорони здоров’я і КМДА на якій було про-аналізовано статистику на-роджуваності. Так, у грудні 2013 року у столиці відкри-ють другий перинатальний центр. його створять на базі Київського міського центру репродуктивної та перина-тальної медицини. Наразі завершується розробка про-ектно-кошторисної докумен-тації, а реконструкція розпо-чнеться у травні 2013 року. Новий перинатальний центр стане найпотужнішим серед інших. Він також виконува-тиме функцію методичного осередку та координуватиме діяльність всієї системи пе-ринатальної допомоги міста.

Це унікальний для Украї-ни досвід, бо в інших регіонах перинатальні центри не ма-ють окремих спеціалізацій. В столиці ж уже відкрито пер-ший перинатальний центр, створений для забезпечення передчасних пологів та вихо-джування малюків з критично малою вагою тіла. Другий на-даватиме допомогу вагітним з інфекційною патологією. Крім того, третій столичний перинатальний центр ство-рять на базі Київського місь-кого пологового будинку №5. Там надаватимуть медичну допомогу вагітним з екс-трагенітальною патологією. Адже потрібно забезпечити здоров’я як матері, так і дити-ні. Перинатальний центр – це не просто нова споруда, це насамперед нове ставлення до майбутньої матері: увага й піклування. Ми будемо пра-цювати за європейськими зразками: рання діагностика і її супровід.

— Ви, напевне, вже зна-

єте, що у нашому районі сконцентровано найбільше навчальних закладів. Тоб-то наш район молодіжний. Якою буде взаємодія вла-ди з молоддю?

— На сьогодні ми акти-візували припинений діалог з молоддю. лише протягом останнього місяця провели три зустрічі з активістами молодіжних організацій. До-мовились, що підтримаємо цікаві ініціативи молоді. При-міром, молоді люди оголо-сили конкурс щодо стажу-вання у КМДА. Особисто Олександр Попов і ми, його заступники, візьмемо за руки конкурсантів, заведемо в ка-бінети і покажемо, як реаль-но працює влада, щоб вони ознайомилися з роботою керівництва міста і застосу-вали свої знання на практиці. А ще – аби побачили, о котрій годині керівникові треба при-ходити на роботу, закінчува-ти роботу і який її обсяг ви-конувати.

Ми будемо підтримувати студентські загони, загалом всі цікаві молодіжні і студен-ські ініціативи. Нещодавно в Українському Домі відбувся масштабний освітянський захід з метою надання на-шим студентам можливості навчатися за кордоном.

Як бачите, планів ба-гато… І я переконаний, що у плідній співпраці міської влади та молодіжних гро-мадських організацій нам вдасться досить швидко, а головне – якісно поліпшити життя молоді у всіх сферах життєдіяльності.

Розмову вела Наталія КАПУСТЯНСЬКА

Ярмаркуємо

управління праці та соціального захисту на-селення солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації оголошує конкурс на замі-щення тимчасово вакантних посад: провідного спеціа-ліста відділу обробки доку-ментів за єдиною техноло-гією; провідного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку пільг; (на час відпуст-ки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х ро-ків).

Вимоги до конкурсан-тів: громадянство України, повна вища освіта відповід-ного спрямування (юрист, економіст), досвід роботи за фахом не менш як три роки, досконале володіння дер-жавною мовою, основами діловодства, знання законів України та нормативних до-кументів, знання ПК.

Документи приймають-ся протягом 30 календар-них днів з дня опублікування оголошення про конкурс за адресою: м. Київ, просп. По-вітрофлотський, 40, кім. 215; тел. 207-39-00.

управління охорони здоров’я солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації оголошує конкурс на за-міщення вакантної посади головного спеціаліста відді-лу фінансово-економічного забезпечення.

Вимоги до конкурсан-тів: громадянство України, повна вища освіта відповід-ного спрямування, доско-нале володіння державною мовою, знання ПК, діловод-ства, досвід роботи за фа-хом не менш як три роки.

Документи приймають-ся протягом 30 календар-них днів з дня опублікування оголошення про конкурс за адресою: м. Київ, просп. По-вітрофлотський, 41, кім. 452; тел. 207-09-25, 207-09-69.

Вакансії

Важливий ветеранський документ

ЗастуПНИК ГоЛоВИ КМДа

ВіКтор КорЖ: «ПрИЄМНо БаЧИтИ,

ЯК ПрацЮЮть ПоруЧ і ВЕтЕраНИ, і МоЛоДь»

ЗустріЧ З аКтИВоМ МіКрораЙоНу ЖуЛЯНИ

солом’янський район має найбільший приватний сектор у місті. Звісно, проблем у приватному

секторі вистачає. це: і водовідведення, і каналізація, і ремонт доріг.

Ці питання підні-малися на зустрічі 17 квітня ц. р. активу мі-крорайону Жуляни з керівництвом району: головою райдержад-міністрації Максимом луцьким, першим за-ступником голови Ан-дрієм лапанем.

Особливо турбує мешканців водовідведення. І хоча вже здали в експлуата-цію водовідведення на 17 ву-лицях, утім, ще залишається не розв’язаною проблема на 12 вулицях. Але і на тих ву-лицях, де є вода, прориває труби. За словами голови ву-личного комітету Валентини Сідляренко, скажімо, тільки на вулиці Т. шевченка за рік відбулось 150 таких пошко-джень.

Як відзначила секретар самоврядування Валентина Мишко, мешканців турбує енергопостачання – постійно немає напруги, адже ця сис-тема була побудована ще у 60-х роках.

Амбулаторія медичної допомоги, Будинок культури,

дитячий садочок… Це дале-ко не повний перелік об’єктів соціальної інфраструктури, які потребують капітального ремонту.

Про дороги, освітлення, світлофори – окрема розмо-ва. Ті, хто хоч раз побував у Жулянах, мабуть, вже не за-хочуть їхати «битими» доро-гами. Тим паче, ще й світло-фора немає…

Тож під час зустрічі одна сторона висувала низку про-блем, друга – уважно вислу-ховувала, протоколювала й обіцяла, що поступово буде вирішувати проблеми мікро-району, які через недостатнє фінансування переносяться з року в рік.

Наталія КИРИЧЕНКО

Відділ у справах сі-м’ї, молоді та спорту солом’янської районної в місті Києві державної адмі-ністрації оголошує конкурс на заміщення вакантної посади спеціаліста 1-ої категорії від-ділу у справах сім’ї, молоді та спорту.

Вимоги до конкурсантів: громадянство України, повна вища освіта відповідного спря-мування (педагогічна освіта, гуманітарні науки, соціальне забезпечення), досконале воло-діння державною мовою, знання ПК, діловодства, досвід роботи за фахом не менш як три роки.

Документи приймаються протягом 30 календарних днів з дня опублікування оголошен-ня про конкурс за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський 41, кім. 269, тел.: 207-09-80.

Вакансії

Шановні водії!Відповідно до змін, внесе-

них до пункту 15.10 Правил до-рожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 р. №111, стоянка транспортних засобів на газонах забороняється.

За паркування на газонах порушники будуть притягнуті до адміністративної відповідаль-ності працівниками ДАІ.

В свою чергу Солом’янська районна в місті Києві державна адміністрація попереджує влас-ників автотранспортних засобів, що забороняється паркування на прибудинковій території.

№ 4 (174) • квітень 2013

3важлива тема

своє перше інтерв’ю газеті, перебуваючи на посаді голови райдержадміністрації, надав

Максим Луцький. це людина не нова у нашому районі. Він засновник «соціальної ініціативи» й

знає всі проблеми мешканців.Про перші враження і про плани почуємо, як

кажуть, з перших вуст.

— Максиме Георгійо-вичу, насамперед вітаю Вас з призначенням. І хочу запитати про Ваші перші враження від роботи на по-саді голови райдержадмі-ністрації?

— Знаєте, мені не було часу подумати навіть про враження. Бо вже з перших днів своєї роботи довелось брати участь у ліквідації на-слідків березневого сніго-паду, потім – підтоплення у приватному секторі у Жуля-нах, а далі – зсув грунту на «Батиєвій горі». Так що, як бачите, за якихось пару тиж-нів довелось ліквідовувати катаклізми природи. Утім, ми вистояли перед несподівани-ми випробуваннями. Навіть

по очистці снігу ми зайняли 1-ше місце серед районів міста. Щоправда, допомага-ли нам і військові, і курсанти, і студенти.

А загалом у мене пози-тивні емоції від району, бо він мені рідний: я тут навчав-ся і в ньому проживаю. Мені знайомі проблеми мешкан-ців, оскільки я декілька років тому як народний депутат за-снував власну «Соціальну іні-ціативу». І мені, звісно, не со-ромно за свою діяльність. Бо роботи у соціальному плані і справді зроблено багато. Це і допомога Територіальному соціальному центру, і чер-воному Хресту, і пересічним мешканцям. Ми і надалі бу-демо продовжувати ті тради-

ції, які започатковані Іваном Сидоровим, а це насампе-ред, турбота про ветеранів Великої Вітчизняної війни, про самотніх людей. Мене як батька двох дітей посада зобов’язує більше уваги приділити молоді, ство-рюючи максимальні умови для занять спортом, її працевла-

штуванню. Потрібно переко-нувати молодь про необхід-ність вести більш активний та здоровий спосіб життя. Мрію про те, щоб і мої сини, і всі студенти, які навчаються у вишах району, були патріота-ми своєї держави.

— Чи будете проводити

кадрові ротації?— Ніяких кадрових ро-

тацій я проводити не буду. Якщо працівнику неком-фортно зі мною працювати, я тримати не буду. Ну і, звісно, єдиною перепоною буде пен-сійний вік. Загалом я хочу, щоб працівники адміністрації постійно підвищували свою

кваліфікацію відповід-но до вимог часу і

уважно вивчали проблеми ра-йону та більше спілкувалися з мешканцями.

— Декіль-ка слів про плани?

— Продовжуючи вашу тему про враження, не-сподівано для себе провів паралель між статусом на-родного депутата та голо-ви райдержадміністрації. Позитивні висновки зробив на користь останнього – це живе спілкування з людьми,

конкретна діяльність, хоча вона і супроводжується цілою низкою проблем, які потрібно наполегливо вирішувати. І я до цього готовий.

Наголошую: пріоритет-ним напрямком нашої робо-ти буде і надалі турбота про ветеранів війни, дітей війни. Тим паче, що ми напередодні визначних дат: 70-річчя ви-зволення столиці та 70-річчя визволення України від ні-мецько-фашистських загарб-

ників. Тож будемо вті-

лювати в життя со-ціальні ініціативи, визначені Прези-дентом України.

— Максиме Георгійовичу, ми

з Вами зустріча-ємось напере-додні двох свят: державного – Дня Перемоги – і релігійного – Великодня. Ваші побажання мешканцям?

— Я ба-жаю ветеранам здоров’я, родин-ного затишку, довголіття, без-

хмарного неба. Нехай у до-мівках кожної родини панують мир, злагода, любов і доста-ток! А всім солом’янчанам на-передодні Великодня бажаю жити у мирі і злагоді, в любові до свого ближнього.

Розмову велаНаталія КИРИЧЕНКО

МАКСИМ ЛУЦЬКИЙ: «ПРІОРИТЕТНИМ

НАПРЯМКОМ НАшОї РОбОТИ

І НАДАЛІ бУДЕ ТУРбОТА

ПРО ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ…»

Коли люди гинуть на війні або вмирають від невиліковних хвороб, з цим злом хоча і важко

примиритись, однак його неминучість ще можна зрозуміти. Коли ж у мирний час у звичайній

повсякденній праці люди отримують каліцтва, від яких стають інвалідами, то подібне явище сприймається не тільки трагічно, воно ніяк не

вкладається у свідомість.

Міжнародна статистика свідчить, що в наш час трав-матизм може бути прирівня-ний хіба що до епідемії. Так, за даними Всесвітньої орга-нізації охорони праці, смерт-ність від нещасних випадків на сьогодні займає третє міс-це після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди.

Тому, починаючи з 2002 року, понад 100 країн світу 28 квітня відзначають Всесвітній день охорони праці. Девізом цього року, за рекомендаці-єю Міжнародної організації праці, є Запобігання профе-сійним захворюванням.

Зараз рівень професійної захворюваності є серйозною медико-соціальною та еко-номічною проблемою гло-бального масштабу. Щорічно в світі реєструється близько

260 млн. випадків професій-них захворювань. Скажімо, в Україні щороку реєструється від 5 до 8 тис. професійних захворювань та до 10,5 тис. нещасних випадків на вироб-ництві. Держава несе значні економічні збитки, пов’язані з відшкодуванням втрати працездатності, інвалідності, лікуванням потерпілих вна-слідок професійних захво-рювань.

На жаль, за останні 20 ро-ків у країні система профілак-тичної медицини на вироб-ництві, що існувала раніше, була зруйнована, кількість лікарів зменшилась більше ніж у 10 разів. Недоскона-лість системи профілактики професійних захворювань дуже негативно впливає не лише на працівників та їхні родини, але й на суспіль-ство в цілому. Мова йде про

економічні втрати через зни-ження продуктивності праці та збільшення навантаження на систему соціального за-безпечення. При цьому слід зауважити, що профілакти-ка професійних захворю-вань набагато ефективніша і менш витратна, ніж лікування або реабілітація потерпілих. Саме тому ми повинні зро-бити конкретні кроки, щоб розширити можливості про-філактики професійних за-хворювань.

Охорона праці є невід’ємною складовою за-безпечення гармонійного розвитку суспільства, а збе-реження здоров’я та життя працівників залежить від промислової безпеки та від кожної людини, яка бере участь у трудовій діяльності. Тому важливо пам’ятати, що дотримання законодавства у сфері охорони праці, розви-ток культури охорони праці у суспільстві стане запорукою збереження здоров’я праців-ників та найціннішого – люд-ського життя.Оксана РИМАР-ЩЕРбИНА,

завідувач секторуз питань охорони праці

13 квітня ц. р. на території солом’янського району відбувся суботник у рамках загальноміської акції

«За чисте довкілля».

Заступник голови КМДА Віктор Корж та голова райо-ну Максим луцький вийшли прибирати вулиці від торіш-нього опалого листя та гілля разом з усією громадою ра-йону. Активно попрацювавши на кількох об’єктах, керівники влаштували об’їзд територі-єю та на власні очі побачили як солом’янці прибирають рідний район.

За інформацією прес-служби райдержадміністра-ції у суботнику взяли участь майже 6 тисяч осіб, які разом прибрали 130 га території. Допомагали їм у цьому по-над 70 одиниць різноманітної техніки: від невеличких трак-торців до потужних дробиль-них машин, камазів та екска-ваторів.

З перших вуст

28 квітня – Всесвітній день охорони праці

НаЙціННіШЕ – ЛЮДсьКЕ ЖИттЯ

тоЛоКа На соЛоМ’ЯНці

оголошенняСередня загальноосвітня школа №161

Солом’янського району (вул. Каблукова, 14) прово-дить набір учнів до 1-го класу дітей з вадами зору. Кількість учнів в класі не більше 12 дітей. Передбаче-но корекційно-розвивальні заняття зі спеціалістами (тифлопедагог, логопед, лікар-офтальмолог).

За довідками звертатися по тел.: 497-73-13.

ПроВоДИтьсЯ НаБір

в ініціативну групу по будівництву

гаражів на Караваєвих Дачах

тел. (050) 28-48-001 р

№ 4 (174) • квітень 2013

4 об’єктив

Неподалік севастопольської площі на Чоколівському бульварі є незвичайний будинок.

Чому незвичайний? – запитаєте. а тому, що він збудований фахівцями у 50-ті роки на

замовлення військових пілотів. а ще в цьому будинку проживає і незвичайна людина –

колишній військовий льотчик-штурмовик Євген Нечипоренко, який у свої 90(!) зберіг почуття

любові до життя і вчить нас любити це життя.

…Ми сидимо з євге-ном Мусійовичем у світлій і охайній кухні, на стіні го-динник – який через кожні півгодини відлічує новий час. А ми переносимось на 70 років назад – у 43-й, на Західний фронт, де ніс нелегку ношу військового наш сьогоднішній ювіляр – євген Нечипоренко.

Добре запам’ятався йому липень 43-го, коли на своєму бойовому літаку вщент розбомбив усі воро-жі бліндажі і завдяки цьому наземні радянські війська змогли просунутись впе-ред. За цей бій отримав орден «червоної Зірки». Були й інші бойові вильо-ти. З-поміж них особливий – серпневий – який ледь не завершився трагічно для євгена.

Після виконання завдан-ня, коли до лінії фронту зали-шалось якихось 10 кілометрів 20-річний євген побачив, що німецька зенітка зачепила його літак й мотор почав ро-бити перебої. В думках було одне – дотягнути до своїх. Пам’ятає, як сідав літаком на верхівки дерев у брянському лісі, як до нього приїхала «по-луторка», як підбігали люди у військовій формі. Тоді все

закінчилося добре. І бойове завдання – підтвердити, чи просуваються колони проти-вника по Варшавському шосе – було виконано. Вже на дру-гий день євген з парашутом відбув до свого 189-го гвар-дійського штурмового авіа-ційного Брестського полку, у якому, власне, і ніс нелегкі воєнні будні: від Калуги до Бреста. А далі була Польща. В одному з повітряних боїв єв-гена Нечипоренка було тяжко поранено – передбачалась

ампутація ноги. Здавалось, в одну мить все могло закін-читись… Як же літати?! Та на життєвому воєнному шляху нашому герою зустрівся Фе-дір Колесников, головний хі-рург шпиталю №2922, який зробив неможливе – зберіг обидві ноги.

– Ми робили свою справу в небі, а такі лікарі, як Фе-дір Колесников – на землі. Ця людина пройшла через всі воєнні лихоліття: шпи-таль, полон, підпілля. За-вдяки йому я ще й після війни понад десять років піднімався в небо. В небо, між хмаринки…

Після демобілізації єв-ген Мусійович ще більше 30 років присвятив себе кінофікації – був директо-ром кінотеатру «Супутник», згодом його запросили очолити й кінотеатр «Київ». Вже за свою цивільну пра-цю отримав орден «Друж-би Народів». У ті часи кіно-театри були популярними: проводились фестивалі, творчі вечори з відомими радянськими акторами.

Я пам’ятаю, як складно було придбати квиток на останній сеанс, його потрібно було ку-пляти заздалегідь. В євгена Мусійовича є улюблена кіно-стрічка – «Біле сонце пустелі» й улюблений актор – леонід Биков.

Наша розмова підходи-ла до кінця, з вікна квартири видно, як по чоколівському бульвару снували машини. А колись тут, – ділиться євген Мусійович, – буяли сади…

Ната КИР’ЯНОВА

Герої поруч

МіЖ ХМарИНКаМИ…

Що знаємо ми про себе? Хто ми, якого роду-племені? Звідки прийшли й куди підемо? Що

робимо на цій землі? Хто тут був до нас?

Коли задаємо собі ота-кі питання, а рано чи пізно до цього приходить кожна люди-на, машина часу повертає все вглибше у товщу століть, аж до того періоду, який зветься Трипільською цивілізацією.

Це словосполучення чув, мабуть, кожен із нас, і ми з гордістю промовляємо його, знаючи, що трипільці – це наші предки. Ми прагнемо до кінця

осмислити, зрозуміти: а що ж таке особливе було в них, оскільки минула вже не одна епоха, а ми йдемо за голосом своєї прапам’яті, за голосом крові, аби відчути, пізнати чи просто доторкнутися до однієї з найзагадковіших таємниць нашої історії.

На теренах сучасної Укра-їни, в межах її декількох об-ластей, котрі знаходяться між

Карпатами і Дніпром, 5-3 ти-сячі років до нашої ери сфор-мувалось, викристалізувалось і функціонувало суспільство, яке стояло на найвищому ща-блі цивілізації своєї епохи. Трипільці творили, винаходи-ли, жили у гармонії із Всесві-том, були першими хліборо-бами і водночас переймалися більше життям духовним. Це те, що ми знаємо. А що було далі, куди вони зникли, зали-шивши нам як загадку вели-чезний пласт своєї культури?

Щоб трохи відкрити цю

завісу, нагадати якого ми ро-ду-племені, КВПУ швейного та перукарського мистецтва спільно з бібліотекою ім. М. реріха зорганізували святкову зустріч – презентацію «Далеке та близьке Трипілля», приуро-чену 120-річчю відкриття Три-пільської цивілізації.

І от 4 квітня ц. р. в актовій залі училища розпочалось дійство. Сторінки популяр-них та наукових видань» по-відали історію рідного краю очима молоді; про мистецьку грань Трипілля розповіли На-родний майстер України з ре-конструкції трипільської кера-міки людмила Смолякова та

заслужений майстер народ-ної творчості ганна Ушеренко; художнє слово про символізм і значення цивілізції трипільців для кожного з нас висловила дитяча письменниця Марія Морозенко через поетичні рядки, а композитор Ігор Яку-бовський з допомогою музики нагадав, що скільки б тисячо-літь не проходило, люди – за-вжди люди, вони радіють сон-цю, природі, життю…

І, найголовніше, – справж-ньою окрасою, перлиною свята була демонстрація ко-лекції одягу «Трипілля». Зал не відпускав юних моделей, довго аплодував вишуканос-

ті й елегантності, сучасності і водночас дотриманню всіх іс-торичних канонів, мистецькій роботі звичайного училища, результати якого достойні найвищих модних подіумів на-шої держави.

І вже менше питань лиши-лось: ми ніби побачили нашу землю тисячі років тому і від-чули та усвідомили, що воіс-тину можемо пишатися своєю історією, своєю землею і тим, що серед нас є ті, хто здатен творити красу і нести її до лю-дей як достойні нащадки тих давніх, загадкових трипіль-ців...

Іванна ЩЕРбИНА

Кому не приходила ця проста думка: навіщо людям війни? Невже не можна на нашій красивій

планеті жити в мирі й у радості? та війни тривають, і тим, хто знає їм ціну не з книг чи

кінофільмів, а з власного життя, неймовірно боляче реагувати на це

У моєї співрозмовниці, голови районної організації в’язнів – жертв нацизму лідії Іванової війна вкрала дитин-ство. Коли почалося те все-планетарне лихо, їй минуло всього десять років. Золотий вік! їй би наповнювати розум і душу світлими мріями, ви-сокими почуттями! Не ви-йшло… Дівчинка-підліток за злим роком долі опинилася в одному з німецьких концен-траційних таборів в естонії.

– Ми, малолітні в’язні, перебуваючи в тих жахливих умовах ізоляції, не знали, що відбувається у світі, – розпо-відає лідія Михайлівна. – Не знали, де наші рідні, ніхто не приносив нам ніяких вісток. Було повне забуття! А в гли-бині жила віра: нас звільнять!

Оту подію, насправді своє друге народження, ді-вчина бачила як уві сні: за-хворіла на малярію…

А далі було велике жит-тя. Вона здобула освіту в ленінградському технікумі радіоелектроніки. Працюва-ла в лабораторії математики конструкторського бюро на заводі Корольова. Пізніше – інженером-економістом на заводі реле та автоматики. Згодом заочно здобула вищу освіту в інституті народного господарства.

Скрізь, де б не доводи-лось працювати, вона вияв-ляла активність. Навіть там, де жила: із 1960 року до сьо-годнішнього дня лідія Івано-

ва незмінно керує домовим комітетом свого будинку!

Впродовж довгих років вона не могла нікому роз-повісти про випробування, які довелося пережити в ди-тинстві. Більше того, в ра-дянських документах була графа: чи не перебував на окупованій ворогом терито-рії. Тож довелося більше со-рока років мовчати, аж поки суспільство почало зміню-вати свої цінності у бік людя-ності. Так, у 1988 році у Ки-єві відбулася перша зустріч колишніх малолітніх в’язнів фашистських концтаборів. А далі ці люди почали гурту-ватися в об’єднання й орга-нізації. Так було і в нашому районі.

… Напевно, потрібно мати особливий характер, аби у зрілому віці, а лідії Івановій на той час було 75 років, погодитись очолити таку організацію. Ніхто не обіцяв підтримки й сприяння – покладатись потрібно було лише на власний ентузіазм, як кажуть у народі, працю-вати «за спасибі». лідія Ми-хайлівна рішуче взялася за справу.

лідії Івановій вдалося багато зробити: вона-таки відвоювала для організації світле приміщення, змогла добитися, аби там з’явилися пристойні меблі.

Та найбільше турбуєть-ся вона тим, щоб полегшити життя людям, які перебува-

ють на обліку в організації. Більшість із них – похилого віку, є самотні, дуже хворі. Усіх, хто до неї звертається, лідія Михайлівна уважно ви-слуховує, заспокоює, дає по-ради…

Минулого року в день в’язнів жертв нацизму за сприяння теперішнього го-лови райдержадміністрації Максима луцького та відо-мого київського мецената В’ячеслава Непопа вдалося накрити стіл, вручити членам організації грошову допо-могу.

Приємно згадати їй і 22 червня того ж року. У той день члени організації зна-йшли можливість зібратися. люди спілкувалися, грав баян, звучали пісні далеких воєнних років. лідія Михай-лівна відчувала тепло люд-ського спілкування і щиро тому раділа. Життя особли-во прекрасне, коли в ньому присутня ця розкіш – щире людське спілкування!

Тетяна НЕТУДИХАТА

Людина з со ло м’ян ки

ДЕ ПаНуЄ ДоБрота,таМ ВіЙНИ НЕ БуДЕ!

ЗоЛотИЙ ВіК НаШої КуЛьтурИ

Київський професійний ліцей «аВіаНт»ОГОЛОшУЄ ПРИЙОМ УЧНІВ

tмайстер з діагностики та налагодження електронного устаткування автомобільних засобів;tслюсар з ремонту автомобілів; водій автотранспортних засобів категорія «Вс»;tверстатник широкого профілю; оператор верстатів з програмним керуванням;tслюсар - складальник літальних апаратів; слюсар-клепальник;tслюсар з ремонту автомобілів; токар; фрезерувальник;tслюсар-електрик з ремонту електроустаткування (на автомобільному транспорті);tелектромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж; слюсар-електрик з ремонту електроустаткування;tелектрозварник; рихтувальник кузовів;tстоляр; верстатник деревообробних верстатів

КПЛ «аВіаНт» 03067, м. Київ-67, вул. Гарматна,10

телефони для довідок:(044) 456-50-37(044) 456-10-02

Наш сайт:www.aviant.kiev.ua

e-mail:[email protected]

Ліцензія МоНу серія аВ №420980 від 13.11.2008

тЕрМіН НаВЧаННЯ:1. На базі загальної середньої освіти з отриманням повної загальної середньої освіти (після 9 класів) — 3 роки.

2. На базі повної загальної середньої освіти (після 11 класів) — 1 рік.3. На базі 8-го класу (з отриманням свідоцтва про базову загальну середню освіту та атестата про повну

загальну середню освіту) — 4 роки.

солом’янка мистецька

№ 4 (174) • квітень 2013

5ЯК ЗБИраЄтЕсь сВЯтКуВатИ ВЕЛИКДЕНь?

Вікторія, студентка медичного університету, вул. Васильченка:

— Для мене найголовніше – про-вести цей святий день у своєму рід-ному селі на черкащині. Не знаю, чи встигну випекти разом з бабусею ве-ликодні хліби, пофарбувати крашан-ки… Я з дитинства люблю цим займа-тися і завжди буду дякувати бабусі за

те, що вона навчила мене цьому мистецтву … Звісно, у цей день разом з рідними обов’язково піду до церкви, щоб все освятити. А потім у нашій родині відбудеться найголовніше: з різних місць України на гостину до бабусі мають з’їхатися її діти, ми сядемо за святковий стіл і відчуємо себе щасли-вими... Т

тамара, викладач, вул. Донецька:— Великодній хліб не випікатиму.

На моє переконання, він не вийде у газовій духовці таким гарним, як це вміють робити київські хлібопекарі. З великим задоволенням куплятиму гостинці своїм рідним – крашанки, дерев’яні писанки, сувеніри. На жаль, не можу сказати, що дуже люблю це

свято. Напевно, спрацьовує стереотип нашого радянсько-го минулого: все дитинство, молодість Великдень не до-зволялося святкувати. А тепер мене ще й інша думка бенте-жить: символом свята є не лише воскресіння, а й розп’яття. То хіба з цього приводу можна радіти?

Едуард савелійович, пенсіонер, вул. Волинська:

— Допомагатиму дружині на кух-ні: разом випікатимемо паску, фар-буватимемо крашанки. Уже зараз відчуваємо святковий настрій, бо на Великдень до нас має приїхати з Мо-скви син із своєю сім’єю. Ми, на жаль, так рідко бачимося, а тому завжди

дуже радіємо своїм дорогим гостям. Зазвичай в тісних с ті-нах міської квартири не сидимо, а їдемо на природу. Немає нічого кращого, ніж зустріти весну на нашій дачі у живопис-ному селі під радомишлем.

Вагіф, приватний підприємець, вул. Народного ополчення:

— Минає двадцятий рік, як я про-живаю в Україні і щоразу із задоволен-ням святкую український Великдень. Мені дуже подобається спостерігати, що українці у цей день такі радісні, хо-дять один до одного в гості, цілують-ся й обнімаються. Як можу намагаюсь

підтримувати цю традицію: купляю перші овочі для салатів. Накриваю на стіл… Коли моєю дружиною була українка, то мені разом з нею подобалося фарбувати крашанки, разом ходити до церкви освячували паску…

тамара Яківна, пенсіонерка, Чоколівський бульвар:

— До Великодня я завжди ретель-но готуюсь. Коли у мене була сім’я, то я обов’язково самостійно випікала паску. Тепер же купую її в магазині. А от всі інші святкові страви намагаюсь приготувати сама: і ковбасу за на-родною традицією готую, і крашанки фарбую. З великою радістю йду до

церкви в парк імені Островського. Встаю дуже рано – при-близно о четвертій ранку. А повертаюся з храму із запа-леною свічкою. Далі свяченою водою окроплюю квартиру, щоб усе лихе вийшло, а поселились здоров’я і достаток. Сподіваюся, що у цей день до мене в гості приїде внучка з правнучком…

Юрій, працівник охоронної фірми, вул. Волинська:

— Я дуже люблю в цей день встати якомога раніше й піти до церкви. Зве-чора готую великодню корзину. Туди кладу паску, яку зазвичай ми з мамою випікаємо разом. Ми не купуємо цей виріб у магазинах, бо вважаємо, що в нього потрібно вкласти частинку

своєї душі. Так споконвіку робили в народі, то чи маємо ми право порушувати давню традицію? А у мене це ще й хобі: оскільки я свого часу закінчив кулінарний технікум, то із за-доволенням готую всі продукти до великоднього столу…

Опитування провела Тетяна НЕТУДИХАТА

На алеї педагогічної слави (сквер ім. К. Д. Ушинського) розміщене фото творчого

колективу, який винятково гарно володіє музичною грамотою.

Перше моє знайомство з цим колективом відбулось три роки тому. І з тих пір я стала прихильницею твор-чості цього ансамблю. Запи-таєте: чому саме «ластівка», адже в нашому районі бага-то інших творчих обдарова-них дитячих колективів? річ у тім, що спів і танець учас-ників ансамблю гармонічно поєднуються з традиціями українського народу. А ре-пертуар, що складається з творів класичної, народної та сучасної музики, доповню-ють цей тандем. З особливим захопленням глядач сприй-має виступ соліста ансамб-лю Олега Александрова. У свої юні роки цей хлопчина по-дорослому виконує кла-сичні та естрадні твори. Тож недарма ансамбль «ластів-ка» вважається найтитуло-

ванішим колективом на Відрадному. Низка пер-ших премій на фестивалі польської пісні, на Все-українському фестивалі дитячої творчості «чисті роси»... А на минулоріч-ному Міжнародному фести-валі у м. Несебр (Болгарія) колектив випередив всіх і отримав найвищу нагороду.

Навчає і кличе дітей у світ прекрасного художній керівник колективу Наталія ренкова. А допомагають їй однодумці – композитор і оранжувальник Олександр лісінчук, який пише музику на вірші Марічки Морозен-ко і Миколи Сигнаївського, Оделла Колісніченко, яка роз-робляє яскраві й різнобарвні декорації та ліанна Ковален-ко – хореограф.

Наталія Іванівна – з ди-

настії кіномитців: мистецтво любить з дитинства. Для неї робота – це життя. І пані На-талія безмежно радіє кожно-му успіхові своїх вихованців. На запитання, чому коллек-тив назвали «ластівкою», від-повіла:

— У фольклорі багатьох народів ластівка символізує

весну. А весна – це під-несений настрій… Я хо-тіла, щоб такий настрій панував в ансамблі. А загалом, у нас є дуже ба-гато виробів, на яких від-творена ластівка. І хоча ця пташка не співає, ска-жімо, так, як соловейко, але у неї дивовижна гра-ція, її люблять у народі, вважають, що вона несе

добро і любов. «Прихилимось до любові»… Пісня під такою назвою звучить у кожному ви-ступі ансамблю. Вона – як ві-зитка картка «ластівки» – вес-на і любов…

Символічно, що день концерту, який вокальний ансамбль «ластівка» давав на підтвердження звання На-родного художнього колек-тиву, збігся з поверненням на рідну землю птахів, які віщу-ють добро й любов. То нехай же й надалі дзвінкі й натхненні голоси «ластівки» приносять в душі слухачів світлі вістки!

Наталія КАПУСТЯНСЬКА

громадаНаше опитуванняалея педагогічної слави

Поезія… таке натхненне, піднесене й світле слово! та на сьогоднішній день у читацькому

фаворі поезія займає, на жаль, не перше місце. однак, дуже добре, що серед нас є люди, котрі

щиро вболівають за те, щоб поетичне слово, особливо слово молодих авторів, знаходило

свого читача.11 лютого стартував цьо-

горічний Всеукраїнський по-етичний мега-марафон «Ві-ршень 2013». Промовиста назва проекту, як і ім’я ідей-ного натхненника цієї благо-родної ініціативи, літератора і видавця Сергія Пантюка, говорять самі за себе. Вико-нуючи обов’язки секретаря Спілки письменників України, пан Сергій всіляко підтримує та популяризує творчість своїх молодих коллег – по-етів, котрі впевнено ступають на професійну літературну ниву, а в межах проекту «Ві-

ршень» так координує їхню діяльність, що у всіх куточках України доволі широка ауди-торія поціновувачів рими має змогу чути їхнє живе поетич-не слово.

Бібліотека ім. М. реріха (вул. Єреванська, 12), відзна-чаючи Міжнародний день по-езії, перейняла естафету по-етичного марафону і в своїх стінах провела творчу зустріч «Віршень у гостях у реріха». Тон бібліотечному «Віршню» задав сам Сергій Пантюк. Виконавши почесну місію, він передав від Спілки письмен-

ників України у дарунок біблі-отеці близько 20 примірників книжок сучасних авторів, за-ворожив присутніх багато-гранністю своєї творчості. Підхопили цей тон молоді поети Дмитро Княжич і Таня Землякова, котрі через вира-жені у віршах емоції й відчут-тя показали своє самобутнє і неповторне бачення світу.

Важливо, що аудиторія зібралась теж юна, і без пе-ребільшення можна сказати, що для переважної її части-ни отака «віршнева» зустріч з поетами стала кому наступ-ною, а кому і першою сходин-кою до зацікавлення поезією взагалі та сучасною україн-ською зокрема.

Проведення такого по-етичного марафону, хоч як би пафосно це не звучало, ширше відкриває очі на світ нам, не поетам, а звичай-ним людям (хоча у душі, ма-буть, всі ми хоч трішки, та поети) і нагадує, що «поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»…

Іванна ЩЕРбИНА,завідучка бібліотеки

ім. М. Реріха

7 квітня в усьому світі відзначається Всесвітній день здоров’я. ВоЗ щороку визначає актуальну

тему. цьогоріч такою темою вибрано гіпертонію. і не випадково. Від цієї недуги потерпає 40

відсотків дорослих людей в усьому світі. Про це – наша розмова із завідувачкою ревмо-

кардіологічним відділенням Київської клінічної лікарні №6 Галиною іВаНоВоЮ (на знімку).

— Галино Петрівно, на недавній Міжнародній конференції, присвяче-ній гіпертонії, в якій Ви брали участь, прозвучав девіз: «Стежте за своїм кров’яним тиском – ско-ротіть ризик інфаркту та інсульту». Чи правда, що гіпертонія призводить до таких хвороб?

— Насамперед належить визначитись, що таке гіпер-тонія. Це – підвищений висо-кий кров’яний тиск: від 140 / 90 мм рт. ст. і вище. гіперто-нія (або високий кров’яний тиск) справді підвищує ризик розвитку кардіо-васкулярних проблем (інфаркту, інсульту та ниркової і серцевої недо-статності). За дослідження-ми Інституту кардіології ім.

М. Д. Стражеска, артеріаль-на гіпертензія виявляється у понад третини населення, частіше серед чоловіків. За-галом цю хворобу виявля-ють щорічно у 1 млн. україн-ців. Тому це питання наразі розв’язується на державному рівні. Скажімо, вже минув рік, як набула чинності постанова Уряду щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для ліку-вання осіб з гіпертонічною хворобою. Для того, щоб при-дбати ліки за таким рецептом потрібно звернутись до тера-певта чи кардіолога за місцем проживання. (Списки аптек див. у наступному номері).

—Чи можна мінімізува-ти ризик розвитку гіпер-тензії?

— Можна. Треба стежити за своїм артеріальним тис-ком й дотримуватись порад лікаря. й сам пацієнт пови-нен вести здоровий спосіб життя, оскільки артеріальна гіпертензія в 6 раз частіше виникає саме в осіб з не-збалансованим харчуван-ням. Потрібно скоротити вживання солі до 5 г/добу, відмовитись від шкідливих звичок, таких як алкоголь до 30 г/добу алкоголю чоловіки, жінок -20 г/добу та тютюно-паління, психоемоційних ви-снажень й бути фізично ак-тивною людиною. гіпертонії

можна запобігати і лікувати її. Приміром, у деяких розви-нених країнах профілактика і лікування гіпертонії привели до зменшення смертності від хвороб серця.

— А як, скажіть, можна вплинути на такий чинник, як спадковість?

— На жаль, вплинути на такий чинник ми не можемо, оскільки народжуємось з 29 відсотками генетично сфор-мованими від батька та ма-тері можливими захворюван-нями, а решту здобуваємо собі протягом життя.

— Галино Петрівно, якщо людина вперше ви-явила, що у неї підвище-ний кров’яний тиск. до кого й куди їй потрібно зверта-тись?

— Необхідно звернутись до сімейного лікаря за міс-цем проживання, терапевта чи кардіолога, котрі вирішать подальшу діагностику та лі-кування. Здоров’я необхідно берегти та не призводити до ускладнень.

Розмову вела Наталка СРІбНЯНСЬКА

МЕДИЧНИЙ БЮЛЕтЕНь: ГіПЕртоНіЯ

ВірШЕНь у ГостЯХ

«ЛастіВКу» ЗустріЧаЮть раДо

Наше здоров’я

Знайомтесь: Народний художній колектив вокаль-

ний ансамбль «Ластівка» Центру дитячої та юнацької творчості Солом’янського району (вул. Героїв Севас-

тополя, 35) та його керівник Наталія Ренкова, відмінник

освіти України.

Міжнародний день поезії

№ 4 (174) • квітень 2013

6

ось уже протягом кількох років ДП «фірма альтфатер Київ» активно впроваджує соціальний

проект для освітніх закладів міста. і наразі, зважаючи на актуальність теми екологічної освіти серед молоді, успішно продовжує реалізовувати дану програму у школах солом’янського району.

Освітня програма дозво-лила поглибити знання учнів загальноосвітніх закладів у сфері поводження з відхо-дами та екології. Приміром, протягом курсу школярі здо-бували практичні знання про раціональне використання ресурсоцінних відходів. Да-ний проект також пропонує впровадити європейську систему поводження з від-ходами (роздільний збір відходів) на території шкіл Солом’янського району.

Так, за час ознайомлен-ня з проектом було прове-дено 287 освітніх уроків для цільової аудиторії (школярі 3-6 класів, всього 7400 учнів), впроваджена система роз-

дільного збору на території освітніх закладів, що були учасниками проекту, та вста-новлено контейнери для роз-дільного збору на кожний об’єкт (всього 86 контейнерів різного об’єму).

Враховуючи успішність реалізованого проекту та за-цікавленість учнів у подаль-шому його впровадженні, ДП «Фірма Альтфатер Київ» продовжує свою ініціативу у співпраці з молоддю, зокре-ма з 30-ма школами району.

Як повідомили редакції, мета даної акції полягає у підвищенні рівня обізнаності підростаючого покоління у сфері збереження ресурсів планети. А ціль акції – загаль-

новідома: зменшення об-сягу відходів, що підлягають утилізації, збереження при-родних ресурсів. А головне – підвищити рівень екологічної культури наших дітей та дати відходам друге «життя». Ска-жімо, за підрахунками еко-логів, 1 тонна паперу з маку-латури зберігає: 17 дерев, 30000 літрів води, 2000Квт/г електроенергії.

Дана акція буде проводи-

тись на конкурсній основі за підтримки Управління осві-ти району та дирекцій шкіл-учасниць. За результатами зібраної макулатури будуть визначатись переможці та відбудеться їхнє нагоро-дження цінними призами від Veolia environmental services ДП «Фірма Альтфатер Київ».

Крім того, ДП «Фірма Аль-тфатер Київ» має пропозиції щодо реалізації та запро-вадження нових соціальних проектів, які у подальшому планується узгодити з керів-ництвом району.

І, погодьтеся, тут доречні слова Матері Терези: «Те, що ми робимо – це лише крапля в океані, але без цієї краплі океан буде ставати меншим».

Детальнішу інформацію можна отримати у ДП «Фірма Альтфатер Київ» за тел.: 501-59-13, 501-59-14.

Інформація «СОЛОМ’ЯНКИ»

Днями голова солом’янської райдержадміністрації Максим Луцький

зустрівся з активом осНів. Нагадаємо, в районі зареєстровано 13 органів самоорганізації

населення. Найбільші з них: «Батиєва гора», «рідна оселя», «Жуляни». Є й «наймолодший» осН

– «Дачі Караваєві».

Органи самооргані-зації населення є важли-вою і невід’ємною ланкою системи місцевого само-врядування столиці, адже ці представницькі органи народовладдя гуртують навколо себе людей. Тому сьогодні саме органам са-моорганізації населення відводиться вагома роль у розв’язанні проблем райо-ну. Власне, про це і йшлося на зустрічі.

За словами голови рай-держадміністрації Максима луцького, сьогодні у світі немає жодного міста без проблем. Але якщо поруч два під’їзди, і один з них сяє чистотою, а другий – зане-

дбаний, то, звісно, відразу виникає питання… А чому так?

На зустрічі обговорю-валися і проблеми, з якими наразі стикаються керівни-ки органів самоорганізації населення. Скажімо, мікро-район «Совки» вкрай потре-бує медичної амбулаторії, мікрорайон «Жуляни» – за-кінчення робіт з водовідве-дення та каналізації.

По закінченні зустрі-чі прозвучали й ініціативи, зокрема щодо озеленення паркових зон відпочинку. Адже тільки спільними зу-силлями можна досягнути певних результатів.

Ната КИР’ЯНОВА

наш дімсоціальний проектГромадське самоврядування

осВітНЯ ЕКоЛоГіЧНа ПроГраМа «аЛьтфатЕра»КоНструКтИВНа ЗустріЧ

ГроМаДсьКа раДа В Дії

10 квітня ц. р. відбулось перше засідання переобраної Громадської ради при солом’янській районній в місті Києві державній адміністрації, на якому схвалено Положення і регламент та обрано

керівний склад і голів постійних комітетів.

головою громадської ради переобрано Дмитра Оніщенка, першим заступ-ником – Олексія шереметьє-ва, заступниками – Ніну Но-вікову і галину Кузьмич.

На засіданні громадської ради було сформовано вісім комітетів, які відображають різні напрямки життєдіяль-ності району. Це – освіта, культура, промисловість, житлово-комунальне госпо-дарство, соціальний захист населення та ін.

За словами Дмитра Оні-

щенка, рада налаштована на конструктивну співпрацю з Солом’янською райдер-жадміністрацією. Цього дня було затверджено і План роботи, згідно якого розпо-чнеться діяльність ради на благо солом’янців. Першим кроком у цьому став загаль-номіський суботник, у якому члени громадської ради взя-ли активну участь – прибра-ли гілля після коронування дерев на вул. Метробудів-ській.

Наталія КИРИЧЕНКО

Ліфт – це справді диво: якби його не було, то зовсім інший вигляд мала б наша земля. Зрозуміло,

що люди б не могли б жити у високості, зате рівномірніше розселялися б по земних просторах.

А скільки історій пов’язано з цим витвором цивілізації! Якби описати найвиразніші із них, то вийшов би детек-тив із детективів! часом від ліфта залежить найголовніше – саме життя. От до хворого, який потребує невідкладної медичної допомоги, поспішає бригада лікарів. І раптом злий рок: застрягли у ліфті!..

ліфт у невідповідному до норми технічному стані за-вжди несе з собою неперед-бачуваність. На щастя, не завжди драматичну чи навіть трагічну. Знайдеться, думаю, чимало людей, які могли б розповісти й дуже кумедні історії, пов’язані з ліфтами. Цілком ймовірно, що у за-стряглий ліфт може постука-ти сама Доля… От зупинився ліфт і двом людям стало зро-зумілим: сама Доля їх звела…

Та час із лірики переклю-читися на нагальні проблеми

ліфтів рідної Солом’янки.Звісно, ліфти в нашому

районі різні. Приємно зу-стрічати людей, які впевнено стверджують: «Нам соромно скаржитись на ліфт, бо пра-цює він бездоганно!»

…У нову красиву висотку по вулиці Волинській, 10, одна з секцій якої має 25 поверхів, я зайшла, щоб з’ясувати, як же там працює ліфт.

– Яких мук я нещодавно зазнала, коли не було світла, – поскаржилася Наталя, меш-канка 19-го поверху. – Уявіть, як це непросто бодай двічі на день пішки піднятися в свою квартиру!

Уявляю, бо десятки разів піднімала коляску з дитиною на свій п’ятнадцятий, поки в нашому новому будинку не вдалося налагодити роботу ліфта…

Зайшла я і в значно ста-ріший житловий будинок по

вулиці Мартиросяна, 25. Як з’ясувалося, побудований він ще в 1971 році. Тож вирішила я «прокататись», аби відчу-ти, чи комфортно їздити лю-дям у цьому ліфті. Від самого зовнішнього вигляду «дива цивілізації» стало сумно: об-дертий, зношений, брудний, а біля дверей, напевно, від «старості», утворилася велика смуга – справжня дірка, крізь яку все видно…

Зайшла я й до будинку по вулиці Ушинського, 25. По-будований він у 1995 році. Скільки ж довелося почути на цю тему від консьєржа Ольги! Жінка розповіла, що голов-ною проблемою будинку є саме ліфт, адже на 123 квар-тири він один. Точніше, їх два: вантажний та пасажирський. Однак обидва ліфти постійно виходять з ладу, і скільки разів одному пристроєві доводить-ся підніматися-опускатися, якщо число мешканців помно-жити бодай утричі!

– Для ремонту ліфтів час-то не вистачає запчастин, – розповіла Ольга. – Ми ста-раємося вчасно викликати

аварійну службу. Зазвичай вона не затримується, при-ємно, що люди добросовісно виконують свої обов’язки. Та скажу про наболіле: я помі-тила, що самі мешканці бру-тально ставляться до ліфтів. Наприклад, викликають одно-часно два – мовляв, дуже по-спішаємо. Але таке ставлення до технічного пристрою є не-щадним!

А скільки разів у цьому будинку ліфти були розма-льовані підлітками! Мешкан-ці будинку хитали головами: батьки не займаються дітьми, і в такий спосіб ті відповіда-ють на байдужість… Місцевий активіст домового комітету Іван Назаренко не раз витра-чав власні кошти і власноруч перефарбовував та облашто-вував ліфт. Як же боляче було спостерігати, що його роботу невдовзі шкодили…

…Безперечно, аби техніка добре служила людині, по-трібно вдячно до неї стави-тись. Виявляється, ліфт, цей диво-витвір цивілізації, ще й перевіряє нас на людяність!

Тетяна ОЛІЙНИК

Під такою назвою 19 квітня ц. р. пройшла акція у школах солом’янського району. Випускникам 11-х класів допомагала і малеча. тож цього дня

висадили 100 дерев.

Крім висадки дерев, старшокласники облашту-вали шкільні території, ви-садили дерева та кущі, обрі-зали сухе гілля, підготували клумби для висадження кві-тів. Учні шкіл №№: 52, 54 173, 174, ліцею «Престиж» працю-вали у парку «Тампере».

чудовий вигляд має те-пер парк «Орлятко» після того, як учні шкіл №№ 46, 67, облаштували його терито-рію. Старшокласники школи №121 працювали не лише на території свого навчального закладу, а з великою відпо-відальністю поставилися до прибирання території, де велично стоїть пам’ятник за-

гиблим воїнам. Учні ліцею №144 та

учні шкіл №279, №187 упо-рядковували місця біля пам’ятників та обелісків за-гиблим воїнам в с. Жуляни та на червонозоряному про-спекті. З радісними посміш-ками на обличчі та неабия-ким завзяттям працювала учнівська юнь школи № 69 у сквері по вул. Мартиросяна, а вчителі спеціалізованої школи №149 зі своїми ви-хованцями – у сквері біля пам’ятника Ушинського.

Педагогічний колектив, учнівська молодь, батьків-ська громадськість гімназії біотехнологій №177 та шко-

лярі середньої школи №166 активно працювали у парку «юність», який по новому засяяв після завершення ро-біт. школярі навчальних за-кладів №№: 60, 187, 221, 115 цього дня завзято працюва-ли у ландшафтному парку.

Неймовірно, але як же

швидко наступила весна: ще декілька тижнів тому товща снігу вкривала нашу Солом’янку, а тепер скрізь квітують первоцвіти, радує око смарагдова свіжа тра-вичка... Природа вміє твори-ти красу.

Наталія КУЧЕР

Місцеве самоврядування

Проблема

справи освітянські

ДИВо тЕХНіКИ і …МораЛь

«ПосаДИ ДЕрЕВо, ВИПусКНИКу!»

15-51іНфорМаціЙНа

сЛуЖБа КМДа

№ 4 (174) • квітень 2013

7

цей день, мабуть, важко назвати святом, швидше – днем Пам’яті. За інформацією КМДа, сьогодні

у Києві проживає більше 2-х тисяч колишніх в’язнів концентраційних таборів, зокрема у

солом’янському районі – 440 чоловік.

Традиційно з нагоди цієї дати у Територіальному центрі соціального захисту (бульв. І.Лепсе, 83-А) відбу-лась зустріч солом’янського осередку в’язнів фашист-ських концтаборів.

На долю цих людей ви-пало тяжке випробування: фашистські концтабори, при-мусові роботи… Багато хто з них був тоді ще зовсім малою дитиною. Але в пам’яті вкар-бувались «недитячі» картини життя.

Згадує Клара Кузьміна:— В концтабір я потра-

пила з матір’ю і братом. Мені

на той час було чотири роки. Але я добре пам’ятаю колючу огорожу. Коли я намагалась її перелізти, це побачив ні-мецький солдат і нагайкою вдарив мене. Цей шрам на спині залишився на все жит-тя.

Івану шеремету було сім років, коли вони з матір’ю та двома сестрами зробили підкоп у концтаборі «Вінниця» і втекли з нього. Пам’ятає, як просили милостиню, допоки не дійшли до рідного села на Київщині. А там родину чека-ло спалене вщент німцями село.

— Колюча огорожа, гавкіт вівчарок і пасинкування тю-тюну на плантації – оце моє дитинство…

гостей вітали директор Терцентру галина Вітавська, голова ради ветеранів району Борис Парафейніков та меце-нат Андрій шульга, завдяки якому цей захід, власне, і від-бувся. А музичним подарун-ком став виступ колективу «Кумоньки». Співали про очі

волошкові, про солдатську шинель. У вальсі «спогадів» по-молодечому закружляла і голова солом’янського осе-редку лідія Іванова, на долю якої випали фашистські та-бори в Прибалтиці з 1943 по 1945 роки.

Ще довго звучала гар-мошка, лунали пісні… і щем-ливими та болючими спога-дами озивалася пам’ять.

Ната КИР’ЯНОВА

Нинішня весна принесла багато сюрпризів – окрім снігових заметів, ще й підтоплення та зсув

грунтів. особливо від природних катаклізмів постраждав приватний сектор району – Жуляни.

Втім, наслідки могли б бути катастрофічними, якби не спрогнозовані дії керів-ництва району та служби надзвичайних ситуацій. Впродовж 10 діб садиби мешканців Жулян цілодо-бово допомагали рятувати від підтоплення рятівники зведеного загону головного управління Державної служ-би з надзвичайних ситуацій України в луганській області. В ліквідації підтоплення мі-крорайону Жуляни було заді-

яно 7 одиниць спецтехніки та 41 рятівник особового скла-ду на чолі з командиром за-гону підполковником служби цивільного захисту Сергієм Іванушкіним.

В знак вдячності 11 квітня у приміщенні Солом’янської райдержадміністрації го-лова райдержадміністрації Максим луцький урочисто вручив нагороди рятівникам – грамоти та годинники й по-дякував за надану допомогу.

Ната КИР’ЯНОВА

ЗЛОЧИНЕЦЬ У КАПЮШОНІВищий спеціалізований суд україни з розгляду

цивільних і кримінальних справ залишив без змін вирок солом’янського районного суду м.

Києва, за яким неповнолітнього розбійника засуджено до 5 років позбавлення волі

(ч. 2 ст. 187 КК України «Розбій»).

У жовтні 2010 року 17-річ-ний зловмисник зі своїми товаришами на дитячому майданчику в парку «Відрад-ний» напали на трьох шко-лярів. Хлопець взяв на себе роль головного у ситуації і, погрожуючи насильством, став вимагати у потерпілих їхні мобільні телефони. По-боюючись за своє життя та здоров’я, двоє підлітків від-дали йому свої телефони вартістю 500 грн. та 1000 грн. Третій – віддавати не захотів, тоді зловмисник вдався до більш серйозних погроз і приставив йому до горла ніж. Зіткнувшись із

опором потерпілого зло-чинець ще й вдарив його по голові. Побоюючись за своє життя, потерпілий таки від-дав телефон зловмиснику вартістю майже 2,5 тис. грн. Вдома школярі розказали все батькам та звернулися до міліції.

Хоча під час нападу зло-чинець був у капюшоні, у ході проведення слідчих дій по-терпілі впізнали його одразу та надали детальну інфор-мацію щодо вчиненого від-носно них злочину. Прес-служба прокуратури

Солом’янського району міста Києва

турБота Про ДИтИНуЯким чином вирішуєть-

ся спір між батьками щодо того, з ким буде проживати дитина після розлучення подружжя?

— Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які про-живають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Для розв’язання цієї проблеми один із батьків звертається до органу опіки та піклування за фактичним місцем прожи-вання дитини або до суду за місцем реєстрації відповіда-ча (залучає в якості 3-ї особи орган опіки та піклування за фактичним місцем проживан-ня дитини) та надає необхідні документи. У разі проживан-ня дитини в Солом`янському районі м. Києва відповідний перелік документів, зазначе-

ний на сайті Солом’янської ра-йонної в місті Києві державної адміністрації.

Чи можливо після розі-рвання стосунків та роз̀ їзду батьків дитини, які продо-вжують перебувати в шлю-бі, визначити місце про-живання дитини з одним із них?

— Так, чинним законо-давством передбачено таке право батьків, які проживають окремо, але не дійшли згоди щодо цього питання.

Чи можливо визначити місце проживання дитини, яка досягла 15 років?

— Ні, місце проживання неповнолітньої дитини, тоб-то такої, яка досягла 14 років, визначається нею самою, від-повідно до ст. 160 Сімейного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про свободу пере-сування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Вікторія ДАВИДЕНКО

правова сторінка

Прокуратура інформує Консультації

11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів

«КоЛЮЧЕ» ДИтИНстВо ВрЯтуВаЛИ ВіД ПоВЕНі

інформація щодо отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості

ПІІ у формі ТОВ “AsBIs - Україна” повідомляє про наміри щодо отримання дозволу на ви-киди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для топкової офісного центру, розташо-ваної за адресою: вул. газова, 30 у Солом’янському районі м. Києва, що забезпечує примі-щення офісного центру теплом та гарячою водою.

Топкова вказаного офісного центру належить до 3-ої групи обєктів, для яких розробля-ються Документи з обґрунтування викидів. Згідно зі Звітом про інвентаризацію викидів за-бруднюючих речовин в атмосферне повітря на майданчику за вказаною адресою діють 2 ста-ціонарних джерела, від яких в атмосферу надходить 6 найменувань забруднюючих речовин у кількості 0,008305 т/рік (при спалюванні природного газу в котлах в атмосферу надходять парникові гази у кількості 63,235267 т/рік).

За результатами розрахунків розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному пові-трі, виконаних у ході проведення робіт з обгрунтування обсягів викидів для отримання Дозво-лів, встановлено, що найбільші концентрації по двоокису азоту та окису вуглецю, які надхо-дять від топкової офісного центру ПІІ у формі “AsBIs - Україна”, у приземному шарі атмосфери на межі санітарно-захисної зони значно менші гранично-допустимих концентрацій.

Таким чином, діяльність топкової офісного центру по вул. газова, 30 не спричиняє небез-печного впливу на стан атмосферного повітря, що надає можливість отримати в установле-ному порядку Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Пропозиції надсилайте у місячний термін до Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації за адресою: 03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 41, тел. 207-09-06

Заява про екологічні наслідкиФілія «Холодокомбінат №4 ПП «рось», розташоване за адресою: 03126, м. Київ, вул. Ака-

деміка Білецького, 34. Підприємство введене в експлуатацію у 1967 році.Підприємством передбачено ліквідацію та перепрофілювання деяких цехів.Значне виділення інертних газів, тепла, вологи та ін.. не відбуватиметься, тому змін мі-

кроклімату не передбачається.Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря матимуть місце при роботі дільниці

фасування твердого сиру, а саме: оксид вуглецю – 0,00017 г/с, 0,0012 т/рік; кислота оцтова - 0,00036 г/с, 0,0026 т/рік. При газорізальних роботах: заліза оксид (у перерахунку на залі-зо) – 0,0047 г/с, 0,0017 т/рік; марганець і його сполуки (у перерахунку на діоксин марганцю) – 0,00014 г/с, 0,000052 т/рік; азоту діоксин – 0,0024 г/с, 0,00088 т/рік; вуглецю оксид – 0,0024 г/с, 0,00087 т/рік.

Процес ліквідації та перепрофілювання цехів не несе за собою утворення виробничих стічних вод. При експлуатації комплексу утворюються тверді побутові відходи від працівників у кількості 695,8 кг/рік. робота філії не призведе до погіршення умов проживання і здоров’я населення. Філія «Холодокомбінат №4 ПП «рось» розташовано в промисловій зоні. Норма-тивна СЗЗ (50 м) витримана.

шановна редакціє!Сьогодні в магазинах дуже

великий асортимент продук-тів. Особливо хлібобулочних виробів. І це добре. А було б ще краще, якби такий асортимент, ну принаймні, хоча б три види продукції, були виготовлені і для діабетиків. Колись були у продажу такі булочки «сайки» діабетичні. Та, на жаль, їх чо-мусь перестали виготовляти.

Думаю, що на таку продук-цію чекають багато хворих на цукровий діабет.

Ваша читачка, Раїса Федорівна.

бУДІВНИЦТВО бАГАТОПОВЕРХІВКИЗАбОРОНИЛИ

господарський суд задовольнив позов прокуратури Солом’янського району Києва та зобов’язав забудовника повернути до комуналь-ної власності 0,3 га землі вартістю майже 1,5 млн грн біля столичного залізничного вокзалу.

Київрадою у 2005 році ТОВ «еліон» передано в оренду 0,3 га землі для будівництва багатопо-верхового житлового будинку з вбудованими не-житловими приміщеннями на вул. юліуса Фучи-ка у Солом’янському районі Києва.

Прокурорською перевіркою встановлено, що договір оренди землі закінчився ще у 2010 році.

Натомість, за висновками головного управ-ління земельних ресурсів КМДА на земельній ділянці ростуть зелені насадження та будь-яке будівництво й досі не ведеться.

За рішення суду забудовника зобов’язано привести земельну ділянку у належний стан та повернути її до комунальної власності.

Прес-служба прокуратури Солом’янського району Києва

оДНораЗоВа аДрЕсНа МатЕріаЛьНа ДоПоМоГа

З нагоди відзначення 68-ї річниці Пере-моги у Великій Вітчизняній війні ветеранам війни Київською міською владою, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київ-ської міської ради (Київської міської держав-ної адміністрації) №470 від 05.04.2013 р. буде надано одноразову адресну матеріальну до-помогу. В Солом’янському районі до кінця квітня отримають допомогу близько 10 тисяч ветеранів. Цьогоріч допомога досить суттєва – від 1500 грн. особам, які мають особливі за-слуги перед Батьківщиною до 200 грн. учас-никам війни. Допомогу ветерани отримають за місцем отримання пенсії. При цьому дер-жателям «Картки киянина» виплата допомоги проводиться шляхом зарахування коштів на картковий рахунок в рамках впровадження проекту системи «Карка киянина».

За дорученням голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова стан виплат контролюється управлінням пра-ці та соціального захисту населення.

Послухайте й менесЕрЕДНЯ ЗаГаЛьНоосВітНЯ ШКоЛа №54оголошує набір учнів до 10 медичного класу

Навчання проходить у Київському медичному коле-джі імені П.і.Гаврося з використанням навчально-ме-тодичної та матеріально-технічної бази вузу. Заняття проводять викладачі КМК ім. П.і.Гаврося.

Випускники профільного медичного класу отриму-ють якісні знання, підтверджені свідоцтвом про здо-буття професії молодшого медичного працівника.

У шКОЛІ З 8-ГО КЛАСУ ДОПРОФІЛЬНА ПІДГОТОВКА, КУРСИ ЗА ВИбОРОМ, ФАКУЛЬТАТИВНІ ЗАНЯТТЯ, ПРЕДМЕТНІ ГУРТКИ.

ПРОДОВжУЄТЬСЯ НАбІР УЧНІВ У 5-Й ТА 1-І КЛАСИ,ХОРЕОГРАФІЧНІ ГРУПИ.

ДЕтаЛьНа іНфорМаціЯ Про ШКоЛу За тЕЛЕфоНоМ 404-61-90 та На саЙті www.school54.oits.chНаШа аДрЕса: ВуЛ. а. БіЛЕцьКоГо, 7

рр

№ 4 (174) • квітень 2013

8 про все

КуПИМоКартИНИ

будь-який живопис, старовинні речі, посуд,

годинники, фарфор та меблі

229-72-63(098) 928-98-95

РЕМОНТ,ПЕРЕТЯЖКА,

ВИГОТОВЛЕННЯ МЕБЛІВ, ШАФИ КУПЕ,

КУХНІ, ВІТАЛЬНІ

2 7 5 - 16 - 6 32 3 2 -7 1 - 6 3

ДоПоМоЖЕМо ШВИДКо

продати, купити, здати, зняти будь-яку нерухомість.Вул. Донецька 8/10, тел.: 229-23-11, 221-04-64

(097) 954-36-34UV

R-R

ea

lt

Yю

вр

-р

еа

лт

і

Перше квітня для багатьох – День сміху, а для декого ще й Всесвітній день ... птахів.

Ми іноді не задумуємось, яка ж роль цих істот у нашо-му житті. А вона надто велика. Скажу про себе: мені, примі-ром, так не вистачало нашої звичної зграї горобців, коли я була на екскурсії у латинській Америці. Зазвичай ми цих сі-реньких пташок недолюблю-ємо. Скажімо, за те, що вони поїдають зерно у сільському дворі... Та й біля голубів вони попереду всіх... Але коли уяви-мо лише на хвилину, що не чути оцього галасливого й дзвінкого цвірінькання горобців, то наше життя стає іншим. А у сьогод-нішній розмові від колеги я почула, що незадовго до сходу сонця всі птахи на 8 хвилин за-мовкають. Ці хвилини є Божою балагодаттю…

У нинішню київську берез-неву заметіль залетів до наших будинків шпачок – з породи птахів, які зазвичай тримають-ся осторонь. Ясно, що саме не-года змусила його прибитись до зграї «свійських» пташок. Кого тут тільки не було: здава-лось, позлітався весь пташи-ний світ. Поважнішою за всіх була ворона. Конс’єржка бу-

динку, баба галя, привчила її до печива. Тож та ворона так «зна-хабніла», щоранку прилітала до під’їзду і «карр... рр-р». Мовляв, винось печиво... Загалом воро-ни якісь дивакуваті, але чомусь вчені їх вважають розумними «істотами». І недарма... Треба бачити, як вони восени з горі-хами справляються. Знаходять горіх, залітають на дерево і ви-пускають з лап... Щоб горіх роз-бився... Так одного разу було у сквері на вулиці Мартиросяна. Ми з подругою вмостились на лавку погомоніти. Аж тут горіх за горіхом як почали падати... Ми здивувались: не горіхове ж дерево... Піднімаємо вгору голови: та то ж ворона захоті-ла поласувати горішками! А ще беруть ворони горіх у дзьоб і підлітають, випускаючи його. І так кілька разів, допоки горіх не розлущиться об асфальт.

А сойки-скрекотушки, коли висиджують своїх малят, за версту котів і собак не підпуска-ють до дерева з гніздечком. Як почнуть скрекотати, то на всю околицю чути – «ворог» підкра-дається. У «Мамаєвій Слободі» навіть свято влаштовували на честь сороки-іменинниці. Та, на жаль, недавня негода так і не дала можливості виготови-ти шпаківні і птахів радісно зу-стріти. Втім, все ще попереду. Вони знову летять до нас з да-леких країв, несуть нам світлі й радісні звістки. Знову в нашім краї розливатимуться непере-вершені пташині пісні. Завжди, коли бачиш ключ птахів, які на-решті повертаються додому, переживаєш особливі почуття. У ті прекрасні хвилини хочеться вірити, що саме щастя несуть птахи на своїх крилах!

Отакі вони наші друзі – пта-хи!

Наталія КАПУСТЯНСЬКАФото Ярослави КУЛИК

ЗаКарПаттЯ – тЕрра іНКоГНіта

Закарпаття відоме як край мальовничих гір і долин, величних лісів і бурхливих гірських річок, квітучих садів і розкішних виноградників. у будь-яку пору

року природа Закарпаття напрочуд гарна і чарівна, а теплий і м’який клімат сприятливий для здоров’я

людини. та й замки «сент-Міклош», «Паланок», палац графів Шенборнів, палац князів ракоци

знаходяться не за кордоном, а у нас – на Закарпатті.

Тут з навколишніх гір течуть стрімкі річ-ки, у лісах багато різ-номанітних тварин, а в долині вирощують виноград. Як не див-но, але до 1946 року такої назви регіону, як Закарпаття, не існува-ло. Багатьом народам припала до душі ця територія, за неї про-лито багато крові. Найдавніші археологічні знахідки Закар-паття походять з неолітичної доби. Тут були болгари, серби, кельти, турки, монголо-татари, німці, чехи, угорці, русини, єв-реї, цигани… Багато з них і досі живуть тут. Величезна кіль-кість національностей і наро-дів, що облаштувались у цьому краї, обумовила толерантне та гостинне ставлення до будь-якої людини, що відвідує За-карпаття.

Мені вкотре пощастило: я опинилася на Закарпатті на-прикінці березня. Коли у Києві панували цьогорічні могутні снігові замети, у Мукачевому снігу зовсім не було, а на клум-бі біля ганку квітли фіалки… Клімат – дуже м’який, нагадує Середземноморський. У сад-ку мого товариша «оселились» персики, ківі, хурма, інжир, фундук, з десяток сортів ви-нограду… Звісно, потрібно «докласти руку» до всього, але це не складає труднощів для працелюбного місцевого на-селення.

Тож помандруємо по За-карпаттю…

МукачевеІснує декілька варіантів по-

ходження назви міста, та, ймо-вірніше за все, вона походить від угорського слова «мунко», що означає «робота». Ще на-півкочові язичницькі пращури угорців – угри, йшли з Уралу у пошуках батьківщини. Вони подолали цей шлях за декілька десятків років і пройшли тисячі кілометрів, брали участь у вій-ськових сутичках і війнах.

Мукачевим володіли тран-сильванські князі, австрійські габсбурги, польські шляхтичі,

чехи, угорці… Не дивлячись на короткий проміжок часу панування чехів – 18 років – більшість будинків у Мукаче-вому побудовано саме ними. Безумовно, у вишуканих фор-мах архітектури відчувається «рука» угорців.

Мукачеве впевнено могло би посперечатися за статус столиці Закарпаття, принаймні історико-культурної, оскіль-ки увібрало у себе найкраще з культур всіх народів, що ним володіли.

Подільський князь Федір Коріятович успадкував Поді-лля і побудував у Мукачеві не-ймовірний замок Паланок. Під час його будівництва у скелі, на якій він стоїть, був вирубаний 75 метровий колодязь! Воду діставали за допомогою ве-ликого колеса, в яке входила людина.

За довгу історію замок пе-режив багато злетів і падінь, героїзму і зради, любові і нена-висті. Сьогодні у Паланку роз-ташовані чудові музеї, відрес-тавровано багато приміщень.

Мукачеве має неймовір-ної краси ратушу і дуже милий старовинний центр, кожен ку-точок якого дихає історією. є тут палац ракоци, монастир 14-го століття, драматичний театр, численні пам’ятники, зокрема Кирилу та Мефодію, справжньому сажотрусу та безліч інших цікавинок. Прогу-люючись містом, не можна не зайти у затишну кав’ярню і не скуштувати тістечко із запаш-ною кавою…

(Далі буде.)Ганна КОНОНЧУК

Туристична компанія «МІж ПОЛЮСАМИ»

ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß ÎÊÓ˲ÑÒÀ

МÀГÀЗИÍ «ÎПÒИÊÀ»Піäáèðàííÿ

îêóëÿðіââóë. Âèáîðçüêà, 69,

òåë. 458-17-95працюємо без вихідних

çíèæêà íà ñ/ç îêóëÿðè

PRoДоМ www.pro-dom.kiev.ua

МеТАлОПлАСТиКОВІ

ВіКНа

БаЛКоНИ«ПІД Ключ»

роЗстроЧКа 0%без довідки про доходи

iобшиття, утепленняiзварювальні роботи (винос)iдах, винос підлогиiпроти москітні сіткиiпідвіконня «Данке»iвідкоси

ЗНИЖКа

25%331-62-23332-62-23

hВідновлення структури (пропитка)hремонт тріщин і розривів (рідка шкіра)hфарбування hЗаміна підкладуhШапки, х/ч дублянок

ремонт одягу будь-якої складностіМартИросЯНа, 12

245-87-20

РЕСТАВРАЦІЯ ШКІРЯНИХТА ХУТРЯНИХ ВИРОБІВ

у районі стартувала спартакіада серед учнівської та студентської молоді вищих навчальних закладів

і-іі рівня акредитації, що функціонують на території солом’янського району. у рамках спартакіади

відбулися змагання з волейболу, баскетболу та настільного тенісу.

У змаганнях з волейболу переможцем стала коман-да Державного вищого на-вчального закладу «Київський електромеханічний коледж». Команда цього навчального закладу стала переможцем і в змаганнях з настільного тені-су. Загалом цей освітянський заклад гостинно прийняв ко-

манди юнаків, які брали участь у Спартакіаді зі змагань з бас-кетболу. Тут учасники і вболі-вальники мали чудову мож-ливість протягом двох днів отримувати задоволення не лише від командної гри, а й від спілкування один з одним.

За результатами змагань було визначено команди, що

посіли призові місця. Так, І місце виборола команда Ки-ївського коледжу будівництва, архітектури та дизайну, ІІ місце команда Київського технікуму менеджменту та транспортно-го будування, ІІІ місце команда Державного вищого навчаль-ного закладу «Київський елек-тромеханічний коледж».

Всі команди-переможці змагань отримали кубки, гра-моти та призи, а кожний гра-вець команд-призерів тепер пишається медаллю за заво-йоване в цих змаганнях місце.

Наталія КИРИЧЕНКО

сПартаКіаДа МоЛоДісолом’янка спортивна Дорогами україни

солом’янські замальовки

ВЕсiЛЛЯДНi НароДЖЕННЯ

ПоМИНаЛьНi оБiДИНедорого!!!

Смачна домашня кухня!!!Âóë. Êóðñüêà, 13-À,

(на закритій території академії оборони)271-13-93, (093) 718-82-09,

(067) 242-62-13

КафЕ «КоМБат»

СОЛОМ’ЯНСЬКІ ЖАРТИ

ВЕсіЛЛЯДНі НароДЖЕННЯ

ДНі ПаМ’Ятіамурська площа, дом 2

(по вул. трутенка)228-11-25, (066) 199-12-35

ті, Що На КрИЛаХ ЩастЯ НЕсуть!

ШИРОКИЙ АСОРТИМЕНТ ТА НИЗЬКІ ЦІНИу нас Ви зможете придбати все для:Å òóðèçìó Å òðèêîòàæÅ ôóòáîëó Å âîëåéáîëó

Взуття, спортивні êостюми, ôорма,ãантелі, спортивні стінêи, сêейти, ролиêи,

самоêати та баãато інøоãоÁóäåìî ðàäі áà÷èòè Âàñó íàøîìó ìàãàçèíі!

МАГАЗИН СПОРТТОВАРИ

Âóë. Íîâãîðîäñüêà, 1 (ïåðåõðåñòÿ ç Âîëèíñüêîþ, 16)Òåë.: 242-35-36, 8 (097) 353-18-58

В Кафе готелю«оБЕрiГ»

Бармен-офіціантз/п + %

тел.: 275-44-70,(067) 209-97-67

На ПостіЙНу роБоту ПотріБНі

На ПостіЙНу роБоту ПотріБНі

ПоМіЧНИК КуХарЯ

271-13-93, 093-718-82-09,(067) 242-62-13

Âóë. Êóðñüêà, 13-À,

КафЕ «КоМБат»

КуХар

БарМЕН

ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ

по Закарпаттю і всьому світу!

360-47-37, 245-77-79, 360-47-27

тури

рЕМоНтКоМП’ЮтЕріВ

НоутБуКіВ

(093) 858-73-14бЕЗ ВИХІДНИХ

КрЕДИтИНа ВИГіДНИХ

уМоВаХ(067) 984-05-61(095) 407-03-12(093) 405-69-13(066) 433-78-81

ліц

. нб

у №

07

від

10

.10

.20

11

р.

МаГаЗИН А нжеліка

ПЛ. сЕВастоПоЛьсьКа, 5/7,рИНоК «сЕВастоПоЛьсьКИЙ»(зі сторони бульв. Чоколівського, галерея, №3)

тЕЛ. (095) 55-29-724ВуЛ. ЩЕрБаКоВа, 64

тЕЛ. (066) 021-65-26

сПіДНИці*БрЮКИНоВа КоЛЕКціЯ ВЕсНа-Літо

МЕДИЧНИЙ цЕНтр «уроМЕД»

Просп. Повітрофлотський, 58 тел.: (044) 331-98-84, (044) 246-00-77

уЛьтраЗВуКоВа ДіаГНостИКа•уроЛоГ •ГіНЕКоЛоГ

•ЕНДоКрИНоЛоГ•ГастроЕНтЕроЛоГ

Пн.— пт. — з 8.00 до 20.00, сб. — з 9.00 до 15.00 САМОлІКУВАННЯ МОЖе БУТи шКІДлиВиМ ДлЯ ВАшОгО ЗДОрОВ’Я

ліц.

МОЗ

У Ае

№19

6343

від 2

9.11.

2012

розмовляють дві білявки:— Я сьогодні тест на ва-

гітність здала.— Складні питання

були?***

Оголосили в місті ви-ставку ослів. Огородили місцевість, продали білети.

люди прийшли, побро-дили трохи і запитують один в одного:

— А де ж осли?***

— Звідки в тебе, Петру-сю, ґуля на лобі? — стурбо-вано запитує мама.

— Ми працювали сьо-годні в шкільній теплиці, і я впав, — пояснює син.

— Як це в тебе вийшло?— Та сперся на лопату й

задрімав...

суЧасНИЙ iNteRNet-МаГаЗИН

ПостіЛьНої БіЛИЗНИ

www.laVaNDa.iN.Ua(097) 683-68-84(063) 393-55-90

лаванда, інтернет