Газета «Солом'янка» №4 (квітень 2011 року)

Цього квітневого дня, коли зняли завісу з іще однієї, деся-тої плити, на якій викарбувані прізвища солом’янців, враз стало сонячно і тепло, ніби сама природа дякувала їм за

врятовані людські життя. А, можливо, і нам – за пам’ять про них. 25 років тому нечуваною бідою ввійшов у наші серця і душі Чор-нобиль, війнув чорним крилом, когось вигнавши з рідних місць, когось позбавивши здоров’я чи й життя.

Іще довго нестерпним болем нагадуватиме він про себе на-віть далеким нащадкам. Кажуть, що з часом біль минає, затягу-ються рани. Неправда. Просто біль ховається глибоко в серце і приживається там.

Чимало випробувань на стражденну долю ліквідаторів, які зупинили ланцюгову реакцію смерті. Нестерпних мук та невга-

мовного болю зазнали наші герої. Приборкуючи грізний атом, наші земляки втратили найцінніше – здоров’я. На жаль, багато з них пішло з життя. І це саме в пам’ять про них напередодні чор-нобильських роковин біля Меморіального комплексу «Жертвам Чорнобильської катастрофи» було відкрито гранітну плиту з іме-нами померлих ліквідаторів, які проживали в Солом’янському районі. На цю подію зібралися рідні, друзі, керівництво району, щоб хвилиною мовчання та Божою молитвою згадати втрачених дорогих людей, запалити свічки і покласти червоні гвоздики на сірий камінь.

Також у районі пройшла низка інших заходів до роковин Чор-нобиля: зустрічі ліквідаторів зі школярами, конференція учнів-ського самоврядування та конкурс дитячого малюнка «Знаємо,

пам’ятаємо, збережемо Україну – Чорнобиль не повторимо». А нещодавно у приміщенні Солом’янської райдержадміністрації з пошаною і вдячністю зустрічали чорнобильців, людей, які, вби-раючи небезпечні дози радіації, гасили полум’я на четвертому реакторі, рятували не тільки Україну, а й Європу. Це Володимир Гребенюк, Борис Парафейніков, Василь Соляник, Юрій Сєдих та багато інших. А всього таких у районі 4,5 тисячі чоловік.

Голова Іван Сидоров від імені мешканців району подякував ліквідаторам, і зазначив, що навіть важко уявити, які були б на-слідки та якою була б карта Європи, якби не самопожертва цих людей. Згадано було і про тих, хто вивозив подалі від лиха дітей, вручено квіти і грамоти, влаштовано чудовий концерт-реквієм.

ñòîð. 8

День здоров’я

ñòîð. 1, 3, 5

Роковини Чорнобиля

ñòîð. 2

№ 4 (150) квітень 2011“Золоте перо” 2006 рік

Звернення Олександра Попова до ліквідаторів аварії на ЧАЕС, інвалідів ЧАЕС, громадських чорнобильських організацій

ШАНОВНІ ЧОРНОБИЛЬЦІ!

Багато років тому ви проявили небачений патріотизм, стійкість та мужність під час ліквідації найбільшої техногенної катастрофи планети та зробили все можливе, щоб не допустити тяжких наслідків для людства. Ви – герої, які ціною власного життя врятували життя мільйонів.

Після страшної катастрофи з Чорнобильського краю до Києва переїхали будувати нове жит-тя понад 13 тисяч українських родин. Сьогодні вже майже 90 тисяч мешканців столиці мають статус постраждалих від атомної аварії. Серед них – ліквідатори, потерпілі, діти-інваліди, вдови учасників ліквідації. Важливе завдання міської влади – не залишити жодного киянина, доля якого пов’язана з трагічною сторінкою української історії, без належної підтримки, уваги та співчуття. Саме з цією метою у Києві діють соціальні програми підтримки чорнобильців, в рамках яких буду-

ється житло, надаються реабілітаційні лікувальні послуги, матеріальна підтримка. На превеликий жаль, сьогодні фінансові можливості міста мають певні обмеження, проте маю надію, що з кож-ним роком наша допомога чорнобильським героям буде все більш відчутною.

Разом з тим, я глибоко вдячний киянам, котрі проявили небайдужість та об’єдналися у гро-мадські організації, що повсякчас допомагають чорнобильцям, відстоюють та захищають їхні права. Сьогодні у Києві нараховується 40 таких організацій, і ми намагаємось всіляко підтриму-вати діяльність кожної з них.

Цього року Київ разом з усією Україною відзначатиме 25-ті роковини Чорнобильської тра-гедії. Закликаю всіх киян долучитися до скорботних заходів з ушанування пам’яті загиблих та висловити подяку нашим живим героям.

Шановні чорнобильці! Від імені усіх киян звертаюсь до вас з глибокою вдячністю і шаною. Зичу вам міцного здоров’я, благополуччя і миру. Низький уклін вам.

Вічна пам’ять загиблим. З повагою і вдячністю голова Київської міської державної адміністрації

Олександр ПОПОВ

День довкілля

Пам’ять Шана Подяка

Чорнобиль – зараз це слово знає весь світ. Чорнобиль – це і мука, і трагедія, це подвиг та безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.

Масштаби катастрофи могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожерт-ва сотень тисяч учасників ліквідації наслідків аварії – наших співвітчизників. Тисячі людей – ін-женерів, медиків, військових і пожежників – сприйняли ліквідацію наслідків аварії, як свій про-фесійний і громадський обов’язок, а то й життя.

Сплинув час, але у пам’яті назавжди збереглися часи лихоліття, героїчні вчинки ліквідаторів наслідків аварії.

Ми в невідплатному боргу перед тими, хто ціною свого життя врятував нас від ядерного зни-щення. Ви захистили людство від подальшого розповсюдження радіації. Ми всі вдячні за наше майбутнє!

З повагою і вдячністю голова Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації Іван СИДОРОВ

МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО ЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНАЇХНІ ІМЕНА

2Традиційно у третю суботу квітня столиця відзначила День довкілля.

Участь у суботнику взяли посадовці Київської міської державної адміні-страції. Особисто Олександр Попов долучився до при-бирання у Парку Слави. А до кому-нальних служб, державних уста-нов, державних та приватних під-приємств приєд-налися волонтери громадських організацій. Загалом, під егідою столичної влади, цього дня спільними зусиллями було прибрано близько 90 об’єктів.

«Благоустрій міста – це одночасно і особиста справа кожного, і за-гальна спільна мета. Це справа, заради якої варто об’єднатися усім – представникам влади, бізнесу та громадських організацій, дітям та до-рослим, студентам та школярам, усім, хто мешкає у цьому прекрасному місті. Саме це і сталося, коли на вулиці вийшли тисячі людей, аби зробити Київ чистим. І я вдячний усім і кожному окремо за цей внесок у розвиток столиці», – сказав Олександр Попов.

Також голова Київської міської державної адміністрації Олександр По-пов подякував працівникам комунальних служб, державних установ, дер-жавних та приватних підприємств, волонтерам громадських організацій та усім мешканцям міста, які взяли участь у загальноміському суботнику, що пройшов у всіх десятьох районах міста.

ÃÅÍÅÐÀËÜÍÅ ÏÐÈÁÈÐÀÍÍßÄåíü Äîâê³ëëÿ, ÿêèé òðàäèö³éíî ïðîéøîâ ó ðàéîí³, âçÿëè ó÷àñòü íå

ëèøå ïðàö³âíèêè êîìóíàëüíèõ ñëóæá, à é ïðåäñòàâíèêè Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéäåðæàäì³í³ñòðàö³¿, ̳í³ñòåðñòâà îõîðîíè íàâêîëèøíüîãî ïðèðîä-íîãî ñåðåäîâèùà Óêðà¿íè, Ãðîìàäñüêî¿ ðàäè ðàéîíó, Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ â ì. Êèºâ³ îðãàí³çàö³¿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â, ïðàö³âíèêè 32-õ ïðîìèñ-ëîâèõ ï³äïðèºìñòâ ðàéîíó òà 20-òè íàóêîâî-äîñë³äíèõ ³ ïðîåêòíèõ ³í-ñòèòóò³â, ìåäè÷íèõ óñòàíîâ òà îðãàí³çàö³é, à òàêîæ â³éñüêîâîñëóæáîâö³, ñòóäåíòñüêà òà ó÷í³âñüêà ìîëîäü. Çàãàëîì ó çàõîä³ âçÿëè ó÷àñòü ïîíàä 15 òèñ. ÷îëîâ³ê.

Ó ïàðêó «Â³ä-ðàäíèé» äî ñòó-äåíòñüêî¿ ìîëî-ä³ äîëó÷èëèñü ì³í³ñòð íàóêè ³ îñâ³òè Äìèòðî Òàáà÷íèê òà ì³-í³ñòð åêîëî㳿 òà ïðèðîäíèõ ðå-ñóðñ³â Ìèêîëà Çëî÷åâñüêèé, ÿê³ âèñàäèëè àëåþ áåð³çîê.

Ðîáîòè ç á ë à ã î ó ñ ò ð î þ ïðîéøëè ³ â ³í-øèõ ïàðêàõ òà ñêâåðàõ ðàéîíó, çîêðåìà ó ïàðêó ïî âóë. ³ííèöüê³é, ó ïàð-êàõ «Îðëÿòêî», «Ñóïóòíèê», «Þí³ñòü», «Ëàíäøàôòíèé». Ïðèáðàëè ñõèëè çåëåíî¿ çîíè Ïðîòàñîâîãî ßðó òà âóë. Óøèíñüêîãî. Çàãàëîì îáñÿã ðîáîòè âðàæຠñâî¿ì ðîçìàõîì: çä³éñíåíà ïîá³ëêà äåðåâ, ïîñàäæåíî äåðåâà òà êóù³, ïîôàðáîâàíî äèòÿ÷³ ìàéäàí÷èêè òà ëàâè äëÿ â³äïî÷èíêó.

Îñîáëèâî ïîñèëüíó äîïîìîãó ó ïðèáèðàíí³ íàäàëî ÄÏ «Ô³ðìà Àëü-òôàòåð Êè¿â», ÿêå âèâåçëî ìèíóëîð³÷íå ëèñòÿ òà ñì³òòÿ ç äóáîâîãî ãàþ (âóë. Àíòîíîâà, 2/32), ÷îãî, íà æàëü, íå ñêàæåø ïðî ÊÏ «Ïëåñî», ÿêå ò³ëüêè îá³öÿíêàìè î÷èùຠòåðèòîð³þ áåðåãîâî¿ ñìóãè âîäîéì..

Інформація «Солом’янки»

КВІТЕНЬКВІТЕНЬКВІТЕНЬ

№ 4 (150) квітень 2011

574-212 ПР серія КУ від 01.02.2011

вул. Донецька 8/1003151, Київ,

245-14-50

360-47-74

[email protected]

ПРЯМІ ЛІНІЇ 207-09-98, 1500-1700

заступник голови райдержадміністрації

САВИЦЬКА Олена

Володимирівна

19 травня

заступник голови райдержадміністрації

ІВАЩЕНКО Анатолій

Васильович

26 травня

Газета Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації

Газета Солом’янської районноїв місті Києві державної адміністрації

Видавець ТОВ «Медіа-Промінь»Головний редакторНаталія КапустянськаАдреса редакції:03151, м. Київ, вул. Донецька, 8/10Телефон: 245-14-50; 245-24-13e-mail: [email protected]З питань розміщення реклами звертайтеся за тел.: 360-47-74Редакція може не поділяти позицію автора.При підготовці до друку редакція має право редагувати та скорочувати всі матеріали, які надходять до газети.Рукописи редакція не рецензує і не повертає.Редакція залишає за собою право листуватися з читачами лише на сторінках газети.За зміст рекламних публікацій відповідає рекламодавець.Надруковано у друкарні ТОВ «Камертон»,м. Гайсин, вул. Південна, 18.Наклад 121 900 примірників.Свідоцтво про реєстрацію 574-212 ПР серія КУ від 01.02.2011.Розповсюджується безкоштовно у кожну поштову скриньку в Солом’янському районі.

ПРЯМІ ЛІНІЇ 207-09-98, 1500-1700

ДЕНЬ ДОВКІЛЛЯ У СТОЛИЦІ

ÓÂÀÃÀ, ÊÎÍÊÓÐÑ!Ó ðàéîí³ çàïî÷àòêîâàíî êîíêóðñ ³ç îáðàçîòâîð÷îãî òà äåêîðàòèâíî-ïðèêëàäíîãî

ìèñòåöòâà «Ìàëüîâíè÷à Ñîëîì’ÿíêà». Ìåòà êîíêóðñó – âèÿâëåííÿ òà ïîïóëÿðèçà-ö³ÿ ìèñòåöüêèõ íàäáàíü ìåøêàíö³â ðàéîíó òà ì³ñòà. Êîíêóðñ ìຠïðîäåìîíñòðóâàòè ðîçìà¿òòÿ òâîð÷èõ çäîáóòê³â, íàö³îíàëüí³ îñîáëèâîñò³ íàðîäíîãî ìèñòåöòâà òà ìèñ-òåöòâ íàö³îíàëüíèõ ìåíøèí.

Îðãàí³çàòîðîì êîíêóðñó º Ñîëîì’ÿíñüêà ðàéîííà â ì³ñò³ Êèºâ³ äåðæàâíà àäì³í³ñòðàö³ÿ.

ÊÎÍÊÓÐÑ ÏÐÎÕÎÄÈÒÈÌÅ Ó ÄÂÀ ÅÒÀÏÈ: Ïåðøèé – ç 25 êâ³òíÿ äî 10 òðàâíÿ 2011 ðîêó – ó÷àñíèêè êîíêóð-

ñó ïîäàþòü çàÿâêè äî óïðàâë³ííÿ êóëüòóðè, òóðèçìó òà îõîðîíè êóëüòóðíî¿ ñïàäùèíè (ïðîñï. Ïîâ³òðîôëîòñüêèé, 41 êàá. 317, 311);

Äðóãèé – 18 òðàâíÿ 2011 ðîêó – æóð³ ïðîâîäèòü â³äá³ð êðàùèõ ðîá³ò. Ïåðåìîæö³ êîíêóðñó áðàòèìóòü ó÷àñòü ó âèñòàâö³, ÿêà â³äáóäåòü-

ñÿ â ðàìêàõ çàãàëüíîðàéîííèõ çàõîä³â äî Äíÿ Êèºâà. Çà äîâ³äêàìè çâåðòàòèñü çà òåë.: 207-09-91, 207-09-92.

³ää³ë äåðæàâíî¿ ðåºñòðàö³¿ àêò³â öèâ³ëüíîãî ñòàíó Ñî ëî ì’ÿíñüêî ãî ðà-éîííîãî óïðàâë³ííÿ þñòèö³¿ ó ì.Êèºâ³ îãîëîøóº êîíêóðñ íà ïîñàäó ñïåö³àë³ñò ² êàòåãî𳿠ÄÐÀÖÑ (ïîñò³éíî).

Àäðåñà: ì. Êè¿â, áóë. ². Ëåïñå 1/28, òåë. 497-32-27. Îêëàä: ñïåö³àë³ñò ² êàòåãî𳿠– 960 ãðí. + ùîì³ñÿ÷íà ïðåì³ÿ.Âèìîãè: îñâ³òà âèùà þðèäè÷íà, çíàííÿ óêðà¿íñüêî¿ ìîâè, ñòàæ ðîáîòè çà ñïå-

ö³àëüí³ñòþ 3 ðîêè.Ðåæèì òà óìîâè ðîáîòè: ç 9.00 äî 18.00 (â³âòîðîê-ñóáîòà), ó ïðèì³ùåíí³.

***³ää³ë äåðæàâíî¿ âèêîíàâ÷î¿ ñëóæáè Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîííîãî óïðàâ-

ë³ííÿ þñòèö³¿ ó ì. Êèºâ³ îãîëîøóº êîíêóðñ íà ïîñàäó ãîëîâíîãî ñïåö³àë³ñòà ÂÄÂÑ (òèì÷àñîâî).

Àäðåñà: ì. Êè¿â, ïð-ò Ïîâ³òðîôëîòñüêèé, 40À, òåë. 245-05-49. Îêëàä: ãîëîâíèé ñïåö³àë³ñò – 960 ãðí. + ùîì³ñÿ÷íà ïðåì³ÿ.Âèìîãè: îñâ³òà âèùà þðèäè÷íà, çíàííÿ óêðà¿íñüêî¿ ìîâè, ñòàæ ðîáîòè çà ñïå-

ö³àëüí³ñòþ 3 ðîêè.Ðåæèì òà óìîâè ðîáîòè: ç 9.00 äî 18.00 (ïîíåä³ëîê-ï’ÿòíèöÿ), ó ïðèì³ùåíí³.Äëÿ ó÷àñò³ ó êîíêóðñ³ ïîäàþòüñÿ òàê³ äîêóìåíòè: çàÿâà ïðî ó÷àñòü ó êîíêóðñ³,

îñîáîâà êàðòêà Ï-2 ÄÑ ç äîäàòêàìè, êîï³ÿ ïàñïîðòà, êîï³ÿ äèïëîìà ç äîäàòêàìè, êîï³ÿ äîâ³äêè ïðî ïðèñâîºííÿ ³äåíòèô³êàö³éíîãî íîìåðà, äåêëàðàö³ÿ ïðî äîõîäè çà ìèíóëèé ð³ê, ôîòîêàðòêà ðîçì³ðîì 4õ6.

Çàÿâêè ïðèéìàþòüñÿ ïðîòÿãîì 30 êàëåíäàðíèõ äí³â ç äíÿ ïóáë³êàö³¿ îãî-ëîøåííÿ.

Òåëåôîí äëÿ äîâ³äîê: 242-59-71.

ÑÒÂÎÐÈÌΠϲÑÍÞ ÏÐÎ ÑÎËÎÌ’ßÍÑÜÊÈÉ ÐÀÉÎÍ

Ïîãîäüòåñÿ, áóëî á ö³ëêîì âèïðàâäàíèì ³ ã³äíèì ñëàâè íàøîãî ðàéîíó òå, ùî ïðî íüîãî ñêëàäàþòü ìèñòåöüê³ òâîðè. Ïðèãàäàéìî, ÿê ñâîãî ÷àñó áóëè ñïðèéíÿò³ «Êè¿âñüêèé âàëüñ», «Êèºâå ì³é», ï³ñí³ ïðî Àíäð³¿âñüêèé óçâ³ç, ïðî Õðåùàòèê. Äîë³ ó ï³ñåíü áóâàþòü îñîáëèâ³ – îêðåìèì ç íèõ ñóäèëîñÿ çàëèøèòèñÿ óëþáëåíèìè â íàðîä³ âïðîäîâæ áàãàòüîõ äåñÿòèë³òü. Ìîæëèâî, òðàïèòüñÿ òàê, ùî ïðèïàäå äî äóø³ ëþäÿì ³ ï³ñíÿ, îáðàçíà ïàë³òðà ÿêî¿, ïàòð³îòè÷íèé ëàä âèêëèêàòèìóòü ùèð³ ãëèáîê³ ïî÷óòòÿ äî íàøî¿ Ñîëîì’ÿíêè.

Çã³äíî ðîçïîðÿäæåííÿ Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ â ì³ñò³ Êèºâ³ äåðæàâ-íî¿ àäì³í³ñòðàö³¿ îãîëîøåíî êîíêóðñ íà êðàùó ï³ñíþ ïðî Ñîëîì’ÿíñüêèé ðàéîí. Ìåòîþ éîãî ïðîâåäåííÿ º çàëó÷åííÿ ìàéñòð³â õóäîæíüîãî ñëîâà, êîìïîçèòîð³â òà âèêîíàâö³â äî ñòâîðåííÿ òàêî¿ ï³ñí³. Ó ïåðøîìó òóð³, â³ä-á³ðêîâèì òóðîì, ÿêèé òðèâàòèìå äî 20 òðàâíÿ ö.ð., áóäå â³ä³áðàíî òà ïðî-ñëóõàíî ôîíîçàïèñè ï³ñåíü. Ó äðóãîìó òóð³, à ñàìå – 28 òðàâíÿ – ïåðåìîæ-ö³ â³äá³ðêîâîãî òóðó â³çüìóòü ó÷àñòü ó êîíöåðòí³é ïðîãðàì³, ùî â³äáóäåòüñÿ ó ðàìêàõ çàãàëüíîðàéîííèõ çàõîä³â äî Äíÿ Êèºâà. ϳä ÷àñ öüîãî êîíöåðòó æóð³ âèçíà÷èòü ïåðåìîæöÿ êîíêóðñó.

Îö³íþþ÷è êîíêóðñàíò³â, êîìïåòåíòíå æóð³, äî ñêëàäó ÿêîãî óâ³éäóòü â³äîì³ ìèòö³, äèðåêòîðè ìóçè÷íèõ øê³ë, ë³òåðàòîðè, âðàõîâóâàòèìå îðèã³-íàëüí³ñòü ìåëîä³é òà ãàðìîí³éí³ñòü ìîâè, â³äïîâ³äí³ñòü çàñîá³â âèðàçíîñò³, äîñêîíàë³ñòü ìóçè÷íî¿ ôîðìè, ÿê³ñòü òåêñòó òà çàãàëüíå âðàæåííÿ â³ä òâîð-÷î¿ ³íäèâ³äóàëüíîñò³ âèêîíàâöÿ ï³ñí³.

Çàÿâêó íà ó÷àñòü ó êîíêóðñ³ ïîòð³áíî ïîäàòè äî 20 òðàâíÿ â óïðàâë³ííÿ êóëüòóðè, òóðèçìó òà îõîðîíè êóëüòóðíî¿ ñïàäùèíè Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ â ì³ñò³ Êèºâ³ äåðæàâíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿ (ïðîñï. Ïîâ³òðîôëîòñüêèé, 41 êàá. 317, 311, òåë.: 207-09-91, 207-09-92). Ó çàÿâö³ ñë³ä âêàçàòè íàçâó ï³ñí³, ³ì’ÿ àáî ïñåâäîí³ì àâòîðà, à òàêîæ äîäàòè àóä³îçàïèñ (íà íîñ³ÿõ àóä³î ÑD ) òà äðóêîâàíèé òåêñò.

ÏÅÐÅÌÎÆÖ² ÁÓÄÓÒÜ ÍÀÃÎÐÎÄÆÅͲ ÄÈÏËÎÌÀÌÈ ÒÀ ÏÐÅ-̲ßÌÈ. ÍÀÉÂÈÙÎÞ Æ ÍÀÃÎÐÎÄÎÞ ÄËß ÏÅÐÅÌÎÆֲ ÑÒÀÍÅ ÏÎ-ÏÓËßÐͲÑÒÜ Ï²ÑͲ ÑÅÐÅÄ ÑÎËÎÌ’ßÍ×ÀÍ!

Îãîëîøåííÿijòåé, ïîòåðï³ëèõ âíàñë³äîê ×îðíîáèëüñüêî¿ êàòàñòðîôè, Êè¿âñüêà ì³ñüêà äåðæàâíà

àäì³í³ñòðàö³ÿ âæå äðóãèé ð³ê ïîñï³ëü çàïðîøóº â³äâ³äàòè Êè¿âñüêèé çîîïàðê ç 26 êâ³òíÿ ïî 1 ÷åðâíÿ 2011 ðîêó.

Âõ³ä äëÿ ä³òåé, ïðè íàÿâíîñò³ ïîñâ³ä÷åííÿ «Äèòèíè, ïîòåðï³ëî¿ âíàñë³äîê ×îðíîáèëü-ñüêî¿ êàòàñòðîôè», â³ëüíèé.

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

НАШЕ МІСТО

Óïðàâë³ííÿ æèòëîâî-êîìóíàëüíîãî ãîñïîäàðñòâà Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ â ì³ñò³ Êèºâ³ äåðæàâíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿ îãîëîøóº

êîíêóðñ íà çàì³ùåííÿ âàêàíòíèõ ïîñàä:ãîëîâíîãî ñïåö³àë³ñòà â³ää³ëó êîîðäèíàö³¿ òà ðîçâèòêó æèòëîâî-êîìóíàëüíîãî

ãîñïîäàðñòâà ðàéîíó;ãîëîâíîãî ñïåö³àë³ñòà â³ää³ëó ïî ðîáîò³ ç æèòëîâî-áóä³âåëüíèìè êîîïåðàòèâà-

ìè, îá’ºäíàííÿìè ñï³ââëàñíèê³â áàãàòîêâàðòèðíèõ áóäèíê³â òà â³äîì÷èì æèòëîâèì ôîíäîì ðàéîíó.

Âèìîãè äî êîíêóðñàíò³â: Ãðîìàäÿíñòâî Óêðà¿íè, âèùà îñâ³òà â³äïîâ³äíîãî ñïðÿìóâàííÿ çà îñâ³òíüî-êâàë³ô³êàö³éíèì ð³âíåì ñïåö³àë³ñòà àáî ìàã³ñòðà, äîñêî-íàëå âîëîä³ííÿ äåðæàâíîþ ìîâîþ, îñíîâàìè ä³ëîâîäñòâà, çíàííÿ ÏÊ.

Äîêóìåíòè ïðèéìàþòüñÿ ïðîòÿãîì 30 êàëåíäàðíèõ äí³â ç äíÿ îïó-áë³êóâàííÿ îãîëîøåííÿ êîíêóðñó çà àäðåñîþ:

ì. Êè¿â, ïðîñïåêò Ïîâ³òðîôëîòñüêèé, 41, êàá. 334; òåë. 249-47-12.

Ãðàô³ê ïðîâåäåííÿ ãðîìàäñüêèõ ñëóõàíü ó Ñîëîì’ÿíñüêîìó ðàéîí³ ì. Êèºâà

12 òðàâíÿ 2011 ðîêó î 15.00 ó ïðèì³ùåíí³ Öåíòðàëüíî¿ ðàéîííî¿ á³áë³îòåêè ³ì. Ô. Äîñòîºâñüêîãî (âóë. Îñâ³òè, 14-à) çà òåìàòèêîþ: «Ïðî ñòàí ðîáîòè á³áë³î-òå÷íèõ çàêëàä³â ç ãðîìàäñüêèìè îðãàí³çàö³ÿìè Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîíó ì. Êèº-âà». ³äïîâ³äàëüí³: Ñàâèöüêà Î. Â. – çàñòóïíèê ãîëîâè, òåë. 207-09-05; Ìàêñèìîâà Î. ². – íà÷àëüíèê óïðàâë³ííÿ êóëüòóðè, òóðèçìó òà îõîðîíè êóëüòóðíî¿ ñïàäùèíè, òåë.: 207-09-90.

19 òðàâíÿ 2011 ðîêó î 10.00 ó ïðèì³ùåíí³ ²íñòèòóòó ñåðöåâî-ñóäèííî¿ õ³ðóð㳿 ÀÌÍ Óêðà¿íè (âóë. Àìîñîâà, 6) çà òåìàòèêîþ: «Ïðî ïðîâåäåííÿ ïåíñ³éíî¿ ðåôîðìè â Óêðà¿í³». ³äïîâ³äàëüí³: Ñàâèöüêà Î. Â. – çàñòóïíèê ãîëîâè (òåë.: 207-09-05); Ïà-ï³ëåíêîâà Ò. Î. – íà÷àëüíèê ðàéîííîãî óïðàâë³ííÿ Ïåíñ³éíîãî ôîíäó Óêðà¿íè (òåë. 245-75-37); Õîìåíêî Ë. Â. – íà÷àëüíèê óïðàâë³ííÿ ïðàö³ òà ñîö³àëüíîãî çàõèñòó íà-ñåëåííÿ (òåë.: 245-19-99).

ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß ÊÓËÜÒÓÐÈ, ÒÓÐÈÇÌÓ ÒÀ ÎÕÎÐÎÍÈ ÊÓËÜÒÓÐÍί ÑÏÀÄÙÈÍÈ Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ â ì³ñò³ Êèºâ³ äåðæàâíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿ (03020 ì. Êè¿â,

ïðîñï. Ïîâ³òðîôëîòñüêèé, 41) îãîëîøóº êîíêóðñ íà çàì³ùåííÿ âàêàíòíî¿ ïîñàäè ãîëîâíîãî ñïåö³àë³ñòà â³ää³ëó ç ïèòàíü êóëüòóðíî-ìèñòåöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³, òóðèçìó òà îõîðîíè êóëüòóðíî¿ ñïàäùèíè (ê³ìí. 348, òåë.: 207-09-92).

Äîêóìåíòè ïðèéìàþòüñÿ ïðîòÿãîì 30 êàëåíäàðíèõ äí³â ç äíÿ îïóáë³êó-âàííÿ îãîëîøåííÿ êîíêóðñó.

вакансії

2

СОЛОМ’ЯНКА

заступник голови райдержадміністрації

ЯКИМОВИЧ Микола

Григорович

5 травня

перший заступник голови райдержадміністрації

ЛАПАНЬ Андрій

Григорович

12 травня

ÄÎ ÄÍß ÏÅÐÅÌÎÃÈ6 òðàâíÿ íà òåðèòî𳿠Äåðæàâíîãî ìóçåþ àâ³àö³¿ (âóë. Ìåäîâà, 1) â³äáóäåòüñÿ

òåàòðàë³çîâàíà âèñòàâà. Íà âåòåðàí³â ÷åêຠêîíöåðòíà ïðîãðàìà òà ðåêîíñòðóêö³ÿ ïîä³é ÷àñ³â Âåëèêî¿ Â³ò÷èçíÿíî¿ â³éíè.

9 òðàâíÿ (10-00) 70 âåòåðàí³â ðàéîíó áðàòèìóòü ó÷àñòü ó ñâÿòêóâàíí³ Ïåðåìîãè íà âóëèö³ Õðåùàòèê, äå ïðîõîäèòèìå Ñâÿòêîâà õîäà.

9 òðàâíÿ (13-00) ðîçïî÷íóòüñÿ óðî÷èñò³ ñâÿòêîâ³ çàõîäè â ñêâåð³ ³ì. Ì. Îñòðîâñüêîãî.

3ВАЖЛИВА ТЕМАВАЖЛИВА ТЕМАВАЖЛИВА ТЕМА

№ 4 (150) квітень 2011

КИЇВ ПАМ’ЯТАЄНапередодні 25-х роковин Чорнобильської аварії

міська державна адміністрація провела низку загаль-номіських заходів та зробила помітні кроки щодо со-ціального захисту чорнобильців. Про це «Солом’янці» розповів голова Київської міської адміністрації Олександр ПОПОВ.

– Олександре Павловичу, що вже зробила на сьогодні міська влада з увіковічення пам’яті тих, хто врятував світ від ядерного вибуху?

– Одне із завдань, яке стояло перед столичною владою до роковин аварії на Чорнобильській атомній електростанції, це вшанування тих, хто ціною свого здоров’я та життя вряту-вав людство. З цією метою у Києві відкрили одразу декілька

пам’ятних знаків. А також у планах міської влади відкрити Пам’ятний знак, присвячений роко-винам Чорнобильської катастрофи, у Дарницькому районі, першу чергу Парку Пам’яті в Дес-нянському районі та Пам’ятний знак жертвам Чорнобиля в Оболонському районі.

Крім того, у Святошинському районі до 25-тих роковин аварії на ЧАЕС відкриють алею Ге-роїв Чорнобиля, на якій буде встановлено сім бюстів пожежників – Героїв України та Радян-ського союзу і меморіальних плит на території Меморіального комплексу «Жертвам Чорно-бильської катастрофи».

Також відбудеться низка пам’ятних заходів, зустрічей столичної влади з керівниками об’єднань громадян, які постраждали внаслідок аварій на Чорнобильській АЕС. У кожному районі столиці наразі проходять мітинги-реквієми, у загальноосвітніх закладах зустрічі учнів з учасниками ліквідації наслідків аварії на атомній електростанції.

– У зв’язку з 25-ми роковинами Чорнобильської трагедії Президент України і Ка-бінет Міністрів України звернули увагу владних структур різних рівнів на необхідність проаналізувати соціальні проблеми ліквідаторів аварії на ЧАЕС. З огляду на це, чи ма-тимуть місце позитивні зміни в забезпеченні чорнобильців житлом та медичними за-собами?

– Ми робимо усе, аби ті, хто постраждав від аварії на ЧАЕС, а особливо ті, хто брав участь у ліквідації аварії, відчували підтримку столичної влади. Я підписав розпорядження Київської міської державної адміністрації, яке також передбачає виплату матеріальної допомоги потер-пілим дітям, яким встановлено інвалідність, пов’язану із Чорнобильською катастрофою, по-терпілим дітям-сиротам, учасникам ліквідації наслідків аварії на АЕС – інвалідам І групи. Крім того, планується посилити увагу до забезпечення якісною диспансеризацією громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, лікувально-профілактичними закладами. Діти, які потерпіли від аварії на ЧАЕС, безкоштовно відвідають Київський зоологічний парк.

Що стосується житлового забезпечення, то це питання також не залишається поза увагою міської влади. 20 квітня 60 родин, які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС отримали ордери на квартири. Крім того, протягом 2010-2011 років ще 70 сімей поліпшили житлові умови за про-грамою будівництва доступного житла (70х30%).

На цьому ми не зупиняємося, і наразі розпочато будівництво будинку на вул. Клавдіївській, 40А для ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.

Загалом, ми дуже серйозно підійшли до питання підготовки заходів, присвячених 25-им роковинам найжорстокішої в історії людства техногенної катастрофи. Держава заборгувала людям, які віддали своє здоров’я та життя, ліквідовуючи наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Наш обов’язок надати максимальну підтримку цим людям.

КОСМІЧНІ ПЛАНИ12 квітня в Україні відзначається не лише Всесвітній день

авіації та космонавтики, але і День працівників ракетно-космічної галузі України. Всім відомо, скільки зробила Україна і українці для того, аби космос перестав бути невідомим і недосяжним. Мен-ше говориться про те, який величезний внесок у справу осво-єння космічного простору робить наша країна зараз. Можливо, за старою звичкою в галузі не надто люблять говорити. Україна забезпечує амбітні проекти молодих (і не тільки) космічних дер-жав, але справедливу оцінку розмірів і значення цього не часто зустрінеш і в ювілейний рік космічної ери. А говорити є про що: навіть після розпаду СРСР ні в Дніпропетровську, ні в Харкові, ні в Києві робота не завмерла, адже українські спеціалісти в космічній галузі авторитет мають величезний, і тому навіть в кризу працюють стабільно за рахунок закордонних замовлень. А в червні цього року планується запуск свого надпотужного супутника дистанційного зондування «Січ-2», який передаватиме зображення планети для створення карт, моніторингу лісових по-жеж чи повеней, планування прибережних зон тощо.

Про це та багато іншого ще раз було сказано на святкуванні Дня працівників ракетно-космічної галузі України, що відбулося в Будинку культури Державного підприємства ВО «Ки-ївприлад», гендиректором цього славетного підприємства, а також представниками Націо-нального космічного агентства України і міської та районної влади, котрі прийшли на свято з привітаннями та нагородами для заводчан.

Валерій БУРЯК

АПАРАТНА НАРАДА19 квітня відбулась апаратна нарада із заступниками голови та керівниками і працівника-

ми структурних підрозділів адміністрації, на якій було розглянуто низку питань, зокрема про хід проведення весняного двомісячника з благоустрою та озеленення, про стан правової роботи у структурних підроз-ділах, про хід підготовки до святкування Дня Перемоги та Дня Києва.

Нараду відкрив голова Іван Сидоров, який зупинився на по-точних питаннях, зокрема на питаннях виконавчої дисципліни.

У роботі наради взяв участь виконуючий обов’язки началь-ника Управління державної служби України в м. Києві та Київ-ській області Григорій Романюк, який визначив Солом’янську адміністрацію як одну з потужних та ділових адміністрацій у місті, яка отримала відзнаку Кабінету Міністрів України «При-язна адміністрація». Щороку працівники беруть участь у кон-курсах «Найкращий держслужбовець» та виборюють призові місця. Він детально зупинився на результатах співробітництва у 2010 році. За його словами, ті зобов’язання, які були поставле-ні, виконані. Утім є ще деякі недоліки, зокрема не запроваджена система «Управління якістю». Також під час наради була підписана угода між Управлінням державної служби України в м. Києві та Київській області і Солом’янською державною адміністрацією на 2011 рік (на знімку).

Про стан правової роботи у структурних підрозділах доповіла начальник юридичного відді-лу Алла Стасюк. За її словами, за минулий рік юридичним відділом проведено правовий аналіз понад тисячі розпоряджень райдержадміністрації. Проведено правову експертизу 184 госпо-дарських договорів, стороною в яких є Солом’янська райдержадміністрація. Подано на дер-жавну реєстрацію до районного управління юстиції 51 розпорядження райдержадміністрації, які носять нормативно-правовий характер.

По закінченню наради був затверджений план заходів щодо підготовки та святкування травневих свят.

Інформація «Солом’янки»

ÏÎÄÀÐÓÍÊÈ ÄËß Ë²ÊÀÐͲÑîëîì’ÿíñüêà ðàéîííà îðãàí³çàö³ÿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â ³í³ö³þâàëà ïðîâåäåííÿ áëàãîä³éíîãî çà-

õîäó, ïðèñâÿ÷åíîãî Âñåñâ³òíüîìó äíþ çäîðîâ’ÿ. Òàê, 7 êâ³òíÿ ïðåäñòàâíèêè Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîííîãî îñåðåäêó Ïàðò³¿ ðåã³îí³â òà Ñîþçó çàõèñòó ïðàâ ñïîæèâà÷³â Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîíó çàâ³òàëè äî äèòÿ÷î¿ êë³í³÷íî¿ ë³êàðí³ ¹ 4.

Çóñòð³÷ ïðîéøëà ó òåïë³é, äîìàøí³é àòìîñôåð³, äå ðåã³îíàëè çìîãëè ïðåçåíòóâàëè ñâî¿ ïî-äàðóíêè, çîêðåìà äèòÿ÷³ åëåêòðîíí³ âàãè, àïàðàò ÄÌÂ-òåðàﳿ òà 2 àïàðàòè äëÿ ³íãàëÿö³¿.

²äåÿ Âñåñâ³òíüîãî äíÿ çäîðîâ’ÿ áóëà âèñóíóòà íà ïåðø³é ñåñ³¿ Âñåñâ³òíüî¿ àñàìáëå¿ îõîðî-íè çäîðîâ’ÿ ùå â 1948 ðîö³. ÂÎÎÇ ïðèñâÿ÷óº êîæåí ùîð³÷íèé Âñåñâ³òí³é äåíü çäîðîâ’ÿ ÿê³é-íåáóäü òåì³ ³ ïðîâîäèòü ð³çí³ ïðîïàãàíäèñòñüê³ çàõîäè. Öüîãîð³÷ â³í ïðèñâÿ÷åíèé ïðîáëåì³ ñò³éêîñò³ äî ïðîòèì³êðîáíèõ ïðåïàðàò³â. Çà ñëîâàìè ïðåäñòàâíèê³â ÂÎÎÇ, ÿêùî ñüîãîäí³ íå âæèòè çàõîä³â, çàâòðà ñâ³ò ìîæå çàëèøèòèñÿ áåç ë³ê³â.

Çàñòóïíèê ãîëîâè Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ îðãàí³çàö³¿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â Îëüãà Ñåðãåºâà ðîç-ïîâ³ëà ïðî ïðîâåäåííÿ ð³çíèõ ïðîåêò³â ùîäî çäîðîâîãî ñïîñîáó æèòòÿ. Çà ¿¿ ñëîâàìè, ìåòà âñ³õ öèõ ä³é – ïðèâåðíóòè óâàãó ëþäåé äî ïðîáëåì çäîðîâ’ÿ, çìóñèòè ¿õ çì³íèòè ñâîº ñòàâëåííÿ äî ñïîðòó òà çëîâæèâàííÿ øê³äëèâèìè çâè÷êàìè.

ÂÈÑÒÀÂÊÀ ÌÀËί À²ÀÖ²¯12 êâ³òíÿ çà ï³äòðèìêè Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ îðãàí³çàö³¿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â ó íàâ÷àëüíî-

âèõîâíîìó êîìïëåêñ³ äîïðîôåñ³éíî¿ ï³äãîòîâêè ìîëîä³ â³äáóëàñü ùîð³÷íà âèñòàâêà ìàëèõ ë³-òàëüíèõ àïàðàò³â, çðîáëåíèõ âëàñíîðó÷ ó÷íÿìè êîìïëåêñó, ïðèñâÿ÷åíà ïîëüîòó ïåðøî¿ ëþäè-íè, Þ.Î. Ãàãàð³íà, â êîñìîñ. Ó âèñòàâö³ âçÿëè ó÷àñòü 6 ð³çíèõ ãóðòê³â Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîíó, êîæíèé ³ç ÿêèõ ñïåö³àë³çóºòüñÿ íà áóä³âíèöòâ³, ïðîåêòóâàíí³ òà ñòâîðåíí³ ìàëèõ ë³òàëüíèõ àïà-ðàò³â. Ó÷àñíèê³â âèñòàâêè ïðèâ³òàâ ãîëîâà Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ îðãàí³çàö³¿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â, íàðîäíèé äåïóòàò Óêðà¿íè Ìàêñèì Ëóöüêèé, ÿêèé òàêîæ ïîäàðóâàâ ä³òÿì êîìïëåêòè òåõí³÷íî¿ òà ³ñòîðè÷íî¿ ë³òåðàòóðè, ÿêà îõîïëþº çîëîòèé ïåð³îä ðàäÿíñüêîãî ë³òàêî- òà ðàêåòîáóäóâàí-íÿ. «Ìè ïèøàºìîñÿ òèì, ùî íàøà óêðà¿íñüêà çåìëÿ ïîäàðóâàëà ëþäñòâó âèäàòíèõ ëüîò÷èê³â, òåõíîëîã³â, íàóêîâö³â, ³ìåíà ÿêèõ çîëîòèìè ë³òåðàìè âïèñàí³ â ³ñòîð³þ ñâ³òîâî¿ àâ³àö³¿. Êðèëàòà äîëÿ áàãàòüîõ ³ç íèõ ïî÷èíàëàñÿ â òàêèõ äèòÿ÷èõ ó÷áîâèõ çàêëàäàõ ÿê öåé – íàâ÷àëüíî-âèõîâíèé êîìïëåêñ äîïðîôåñ³éíî¿ ï³äãîòîâêè ìîëîä³», – â³äçíà÷èâ Ìàêñèì Ãåîðã³éîâè÷.

Ïî çàê³í÷åííþ âèñòàâêè áóäóòü âèçíà÷åí³ ïåðåìîæö³ – àâòîðè, äèçàéíåðè òà áóä³âåëüíèêè íàéêðàùèõ ë³òàëüíèõ àïàðàò³â.

ÑÂßÒÎ ÄÈÒß×ί ÊÍÈÃÈ 2 êâ³òíÿ ó ïðèì³ùåíí³ øêîëè-³íòåðíàòó Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîíó ¹17 â³äáóëîñü ñâÿòêóâàííÿ

̳æíàðîäíîãî äíÿ äèòÿ÷î¿ êíèãè. Ìàéæå 45 ðîê³â ó âñüîìó ñâ³ò³, â äåíü íàðîäæåííÿ âåëèêîãî êàçêàðÿ Ãàíñà Àíäåðñåíà, çà ³í³ö³àòèâè ̳æíàðîäíî¿ ðàäè ç äèòÿ÷î¿ êíèãè (²ÂÂÓ) â³äçíà÷àºòüñÿ öå ñâÿòî. Éîãî ìåòà – ïðèâåðíóòè óâàãó äî êíèæêîâî¿ êóëüòóðè äëÿ ä³òåé, äî ïðîáëåì äîñòóï-íîñò³ äèòÿ÷î¿ êíèãè òà ïîøèðåííÿ äèòÿ÷îãî ÷èòàííÿ.

Öüîãîð³÷ ïðèâ³òàòè ä³òåé ïðè¿õàëè ïðåäñòàâíèêè Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîííîãî îñåðåäêó Ïàð-ò³¿ ðåã³îí³â òà Ñîþçó çàõèñòó ïðàâ ñïîæèâà÷³â Ñîëîì’ÿíñüêîãî ðàéîíó, ÿê³ ïîäàðóâàëè ³íòåðíà-òó ë³òåðàòóðí³ òà íàóêîâ³ êíèæêè, ùî äîïîìîæóòü ä³òÿì êðàùå ï³çíàòè ë³òåðàòóðíó ñïàäùèíó íàøî¿ áàòüê³âùèíè. À ãîëîâà Ñîëîì’ÿíñüêî¿ ðàéîííî¿ îðãàí³çàö³¿ Ïàðò³¿ ðåã³îí³â, íàðîäíèé äåïóòàò Óêðà¿íè Ìàêñèì Ëóöüêèé ðîçïîâ³â ïðî ö³êàâèé ñâ³ò äèòÿ÷î¿ êíèãè. «Ñàìå ÷åðåç êíèãó ä³òè ï³çíàþòü ÿñêðàâ³ ìèò³ æèòòÿ. Íàøå çàâäàííÿ äîïîìîãòè ¿ì ï³çíàòè íàâêîëèøí³é ñâ³ò òàêèì, ÿêèì éîãî ìàëþþòü â ÿñêðàâèõ äèòÿ÷èõ êàçêàõ!» – â³äçíà÷èâ Ìàêñèì Ãåîðã³éîâè÷.

Äèðåêòîð øêîëè-³íòåðíàòó ¹ 17 ͳíà Áîðçäîâà â³ä ³ìåí³ âñ³õ áàòüê³â òà ïåðñîíàëó øêîëè ïîäÿêóâàëà ðåã³îíàëàì çà òó ï³äòðèìêó, ÿêó øêîëà â³ä÷óâຠçà äîâã³ ðîêè.

ТІНЬ ЧОРНОБИЛЯ У СЬОГОДЕННІПід такою назвою у Палаці дитячої та юнацької творчості (вул. Курська, 15) 14 квіт-

ня відбулась конференція лідерів учнівського самоврядування Солом’янського райо-ну. За словами організаторів цього заходу, конференція – це погляд сучасної молоді на чорнобильські події, розуміння масштабу цієї атомної аварії та безмежна вдячність людям, які врятували Україну.

Під музику Реквієм Моцарта бачимо хроніку 25-річної давнини: наслідки пожежі та вибу-ху реактора, спустошені житла, бродячі тварини… Історичний екскурс на чорнобильські події став темою виступу учениці Політехнічного ліцею КПІ Єлизавети Горбаченко. Вплив аварії на навко-лишнє середовище до-слідила учениця гімназії № 318 Ілона Усольцева. Про вплив радіації на люди-ну розповів учень гімназії № 187 В’ячеслав Грищен-ко. Та найбільш хвилюю-чою була розповідь про долю чорнобильських дітей на прикладі власної родини учениці фінансово-правового ліцею Ірини Алексєєвої. У ті дні її родина проживала неподалік Чорнобиля, і її сім’ю, як і багатьох інших сімей спіткала доля переселенців.

Своїми спогадами поділились і ліквідатори Володимир Гребенюк та Борис Парафейніков. Як під їхнім керівництвом бійцями спецзагону проводились заміри радіації та евакуація жителів міста Прип’яті і прилеглих сіл. Про легендарного пожежника, якого називали людиною, що врятувала світ від ядерної загрози, Леоніда Телятникова розповіла його дружила Лариса Телятникова.

У роботі конференції взяв участь голова райдержадміністрації Іван Сидоров, який дав високу оцінку цьому заходу. «Ми почули те, що говорить молоде покоління про чорнобильську подію. Звісно, виступи дітей зворушують. Ми відчули, які були б наслідки не тільки для нашої країни, а й у цілому для людства, якби не героїзм та самопожертва тих людей, які пішли на покрівлю реактора», – відзначив районний очільник.

По закінченню конференції ї ї рішення озвучила голова районної ради старшокласників Дарина Нетреба.

Наталка СРІБНЯНСЬКА

Скорботна річниця

БЛАГОДІЙНІСТЬ У РАЙОНІ

4ЛЮДИНА З СОЛОМ’ЯНКИ

№ 4 (150) квітень 2011

ОБ’ЄКТИВОБ’ЄКТИВОБ’ЄКТИВ

Вероніко Віталіївно, Ваш ліцей один із наймолодших у районі. І які успіхи?

Справді, нам є чим пишатись! Хоча б з огляду на те, що п’ять років тому у нас навча-лось усього 43 учні, а сьогодні 193 ліцеїста, і бажаючих вступити до нас багато. Скажімо, нещодавно ми проводили у ліцеї День відкри-тих дверей, то у перший день завітало понад 200 батьків. І мені приємно, що про нас почули. Навіть на Вченій Раді Національного технічного університету України, «Київський політехніч-ний інститут» наш ліцей визнали базовим у під-готовці абітурієнтів для КПІ.

До цих висот ми йшли сходинка за сходин-кою. Адже навчальна база дісталася нам у спа-док далеко не «престижна». Довелося все під-німати, щоб стати сучасним столичним ліцеєм. Підібрався колектив однодумців, які знають, вміють і люблять працювати, і поставили собі мету – бути в усьому успішними: і у районних та міських олімпіадах, і у позаурочних заходах. Приміром, наші випускники 2010 року за під-сумками ЗНО отримали 1-ше місце з матема-тики у районі та 6-те у місті.

Назву «Престиж», ми декларуємо як ПРЕ-красний СТИль Життя. І педагоги, і учні йдуть до цього, починаючи від зовнішнього вигляду ліцеїстів та оздоблення класних кімнат до зна-чних висот у навчанні й творчості.

Я знаю, що окрім навчання, у ліцеї до-бре поставлена позаурочна робота. З якою метою?

Вже з другого року нашого існування ми включились в експериментальну діяльність за програмою «Школа повного дня», яка перед-

бачає ін-т е г р а ц і ю основної і додаткової л і ц е й н о ї освіти. Це дає мож-ливість ді-тям вдало поєднува-ти і осно-вні уроки, і заняття в творчих гуртках. І батьки задоволені, і ми радіємо успіхам наших дітей. Тобто в ліцеї організували роботу так, щоб дитина розвивалася всебічно. Для цього ми визначили три основних напрями: інтелекту-альний, художньо-естетичний та спортивно-оздоровчий. Скажімо, на сьогодні на базі лі-цею працює близько 20 різноманітних гуртків.

За рішенням Ради ліцею і Батьківської ради суботу в ліцеї визначено Днем розвитку дитини. А тому по суботах в ліцеї завжди бага-толюдно. Вчителі проводять консультації, пра-цюють творчі студії: танцю, хорова, театраль-на, образотворча, діти займаються в гуртках шахів, польської мови, математики, фізики, народознавства, прикладного мистецтва, фут-больній секції.

Нещодавно у рамках проекту «Україна – Польща» ті, хто вивчають у гуртку польську мову, організували свято з виставкою малюн-ків і виставою «Спляча красуня» польською мовою Присутні на святі консул Польщі Емі-лія Романовска, представники громадських україно-польських організацій, батьки були просто у захваті!

Вероніко Віталіївно, у Вашого ліцею з’явилась власна символіка. Що означає вона для ліцеїстів?

Насамперед, це розвиває почуття гордості за свій ліцей. Загалом сині кольори, які пере-важають у навчальному закладі, є кольорами мрії та надії. Нас вони надихають у роботі і да-ють впевненість у подоланні нових висот…

Бесіду вела Наталія КАПУСТЯНСЬКА

НАЙКРАЩИЙ УЧБОВИЙ ЗАКЛАД

У «ПРЕСТИЖІ» ВЧИТИСЯ ПРЕСТИЖНО!У п’ятірку найкращих закладів району

за минулий рік увійшов ліцей «Престиж» (вул. Героїв Севастополя, 42А). І не ви-падково… У цьому ліцеї дипломів біль-ше, ніж учнів. Більше того, ліцей входить у топ-50 найкращих навчальних закладів міста. Про здобутки ліцею кореспонденту «Солом’янки» розповідає директор Веро-ніка ТУРЧИНА (на знімку).

Такий висновок я зробив із розмови з Софі-єю Іванівною Вітер – жінкою, котра навіть здалеку виглядає щасливою. І не приховує цього, охоче розкриваючи свої «секрети». Один з них – «Ніяких секретів!»: з людьми треба бути відвертою, прав-дивою і відкритою. Якщо хочеш правдивості і щи-рості у відповідь. Так було заведено в родині, так живе сама пані Софія і так виховала обох доньок. Відкритість – складова оптимізму, а той є части-ною впевненості в своїх силах. Звичайно, щоб ця впевненість була не фіктивною, варто підкріпити її освітою, організованістю та працьовитістю. В цьому нашій героїні пощастило: походить вона з сім’ї сільських інтелігентів, де і книги та спів були у великій пошані, і до фізичної роботи звичка змалечку виробилась. В дитинстві і в школі мала Софійка відзначалася любов’ю і здібностями до сцени, з задоволенням співала й танцювала, де-кламувала і грала ролі в аматорських виставах, встигаючи при цьому добре вчитися. Тому було вирішено дозволити їй не йти в пе-дагогічний, як мати та тітка, а вступати до Київського державного інституту культури ім. О. Є. Корнійчука на спеціальність «Театральний режисер», куди, крім складання іс-питів, треба було пройти ще й творчий конкурс. В інституті Софія теж не пасла задніх, адже розуміла: хороший спеціаліст – освічений спеціаліст. Вистачало часу й на твор-чість, і на громадську діяльність, і на особисте життя: того ж 1976 року отримав диплом льотчика і Анатолій, однокласник і сердечний друг, тому навесні було влаштовано гран-діозне студентське весілля. Це мало бути велике щастя, тим більше, що з направлен-ням на роботу Софії цілком заслужено пощастило: вона стала методистом по роботі з молоддю в тодішньому Радянському районі, що було цікаво, почесно і перспективно. А тут і чоловікові дозволили перевестись в Київ, що було дуже доречно, зважаючи на ва-гітність молодої дружини. Так було до грудня, коли в страшній катастрофі на підльоті до аеродрому розбився літак Анатолія. Здається, з ним розбилося все: родина, майбутнє, увесь білий світ. Але ж треба було народжувати, годувати, оберігати, виховувати і вести в світ дитя кохання, здавалося, єдине, що залишилось на всій Землі. Дівчинка, названа на честь батька, допомогла виборсатись із страшного розпачу і стала тією точкою від-ліку, від якої довелося починати нове життя. Зараз Софія Іванівна з вдячністю згадує всіх, хто словом і ділом допомагав їй тоді, запевняє, що і в той час, і нині навколо неї – хороші люди. Пані Софія потроху ожила, а пізніше знову вийшла заміж – за товариша Анатолія, народила всім на радість ще одну донечку. Повернувшись на стару роботу, побачила, що часи дуже змінилися, і ставлення людей до роботи – також: її підопічним та їх батькам тоді було не до культурних потреб. Вирішено було так: якщо задоволення від роботи нема, то не варто їздити так далеко. Краще пошукати щось поближче до дому і сім’ї, мовляв, не місце ж красить людину. Так і потрапила Софія Іванівна «на абонемент» в бібліотеку ім. М. К. Реріха. І таки швидко освоїла тонкощі бібліотечної справи, заодно показавши, що ставлення до свого робочого місця, до свого закладу, його відвідувачів може бути зовсім не пропорційним до зарплати. Виявилось, що біблі-отека, нехай і за важких часів, аж ніяк не зобов’язана бути убогеньким і сірим закладом з поламаними меблями, куди йдуть лише ті, кому вкрай необхідно. Навпаки: бібліотека може і повинна бути культурним центром мікрорайону, куди можна приходити задля задоволення духовних потреб. Тим більше, що носить вона ім’я Реріха (єдина, до речі, на всю Україну).

Запал і непідробне зацікавлення пані Вітер своєю роботою дійшло в свій час до ручки. І вона взяла цю ручку та розписалася в наказі про призначення її завідуючою. Зізнається, що було страшно, але ж і страшенно цікаво. Цікавість перемогла!

В порівнянні з першими роками становлення незалежної України нинішні часи зо-всім інакші, але це вже не так важливо: бібліотека імені Реріха тепер носить його славне ім’я зовсім не формально, вона має друзів і партнерів навіть за кордоном, життя в ній вирує, як це й повинно бути в інформаційну епоху. А в скромному кабінетику завідуючої плануються нові зустрічі і вечори, нові форми роботи з читачами, нові виставки і лек-торії.

Валерій БУРЯК

Люди завжди шукають щастя. Навіть тоді, коли не зовсім точно уявляють його. Де-які вважають, що годиться будь-який спосіб, і дуже дивуються, що це не так. Інші – не роблять нічого, тільки чекають, аж поки не стає пізно. Ще дехто намагається відібрати чуже або хоча б скористатися чужими рецептами. Це шлях широкий, але веде в нікуди. Насправді дорога до щастя у кожного повинна бути своя, починатися вона має в серці і ні в якому випадку не пролягати так, аби заважати іншим. Адже саме така дорога, не надто гладенька, а часто й терниста, і є тим самим щастям. Не треба лиш забувати, що йти варто з чистим серцем, з любов’ю до людей і з вірою в добро.

БУТИ ПОТРІБНОЮ ЛЮДЯМ

ÌÈ ×ÅÊÀªÌÎ ÍÀ ÂÀÑ ÇÀ ÀÄÐÅÑÎÞ: Ì. ÊȯÂ, ÂÓË. ÑÎËÎÌ`ßÍÑÜÊÀ, 31, ÑÒÎÌÀÒÎËÎò×ÍÀ Ê˲ͲÊÀ “Î˲ÄÅÍÒ”, ÒÅË. 275-10-10.

ÏÅÐÂÈÍÍÈÉ ÎÃËßÄ ² ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß ÁÅÇÊÎØÒÎÂÍÎ!˳ö. ÌÎÇÓ À ¹ 191924 â³ä 11.08.2006 ð.

óìíàç³ÿ ¹178 — îñíîâà äëÿ ïîäàëüøîãî ðîçâèòêó é îñâ³òè ïðîô³ë³ íàâ÷àííÿ: ô³çèêî-ìàòåìàòè÷íèé, åêîíîì³÷íèé, ë³íãâ³ñòè÷íèé, ³ñòîðèêî-ïðàâîâèé; ´ðóíòîâí³ çíàííÿ ç óñ³õ ïðåäìåò³â; çíàííÿ äâîõ ñëîâ’ÿíñüêèõ ìîâ — ðîñ³éñüêî¿ òà óêðà¿íñüêî¿; âèâ÷åííÿ 3-õ ³íîçåìíèõ ìîâ: àíãë³éñüêî¿, í³ìåöüêî¿, ôðàíöóçüêî¿; ïîòóæíà ïîçàêëàñíà, âèõîâíà, ô³çêóëüòóðíî-îçäîðîâ÷à ðîáîòà (áàñåéí, òðåíàæåðí³ çàëè òîùî).

Íàá³ð ó 2—10-³ êëàñè ç 01.06.2011 ð. (ñï³âáåñ³äà, òåñòóâàííÿ, ³ñïèòè). Ïîçà êîíêóðñîì

çàðàõîâóþòüñÿ ïðèçåðè ïðåäìåòíèõ îë³ìï³àä ð³çíèõ ð³âí³â.

óìíàç³ÿ ¹178 îãîëîøóº íàá³ð ó÷í³â äî 2—10-õ êëàñ³â

Äåòàëüíà ³íôîðìàö³ÿ ³ çàïèñ íà ñï³âáåñ³äó çà òåëåôîíàìè: 249-59-80, 244-02-32.

Íàøà àäðåñà: ì. Êè¿â, Ïîâ³òðîôëîòñüêèé ïðîñïåêò, 22.

5—7 класи — підготовка до навчання у профільних класах8—11 класи — якісне профільне навчання фізико-математичний профіль навчання економіко-правовий профіль навчання10—11 класи — довузівська фахова підготовка на всі

факультети та до інститутів НТУУ “КПІ” вивчення російської, англійської та німецької мов

Ліцей «ПРЕСТИЖ» оголошує набіручнів на 2011 – 2012 навчальний рік:

- у 10 клас фізико-математичного профілю,- у 6—9 класи (добір від одного до п’яти учнів).

Адреса ліцею: вул. Героїв Севастополя, 42-А.Тел. для довідок: 408-63-45.

²ìïëàíòàö³ÿ ñòàëà ÄÎÑÒÓÏÍÎÞ

ТЕХНІЧНИЙ ЛІЦЕЙ НТУУ «КПІ»ОГОЛОШУЄ

набір учнів до 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 класів

¯õàòè: àâòîáóñîì ¹69, òðîëåéáóñàìè ¹¹21, 22, 42 äî çóïèíêè «Êàðàâàºâ³

Äà÷³»; òðîëåéáóñàìè ¹¹17, 19 äî çóïèíêè «ªðåâàíñüêà».

Àäðåñà: âóë. Óìàíñüêà, 39Òåë.: 242-77-78, 243-08-73

www.tl-kpi.kiev.ua

Âèñîêèé ôàõîâèé ð³âåíü âèêëàäà÷³â, ôóíäàìåíòàëüíà ô³çèêî-ìàòåìàòè÷íà ï³äãîòîâêà, ãàðìîí³éíèé öèêë ãóìàí³òàðíèõ íàóê, ñó÷àñíà êîìï'þòåðíà òåõí³êà, à òàêîæ ò³ñí³ çâ'ÿçêè ç âèùèìè íàâ÷àëüíèìè çàêëàäàìè äîïîìàãàþòü äîñÿãàòè ãîëîâíî¿ ìåòè ë³öåþ:

- всі випускники стали студентами престижних ВНЗ і навчаються на бюджетній основі;- постійно зростає кількість призерів Всеукраїнських учнівських олімпіад;- ліцей визнано кращим навчальним закладом Солом’янського району у 2010 році;- задоволені навчально-виховним процесом діти та батьки;- за підсумками участі в зовнішньому незалежному оцінюванні ліцей визнано одним із кращих навчальних закладів України

Îäíèì ç ì³ô³â ó ñòîìàòîëî㳿 º ì³ô ïðî òå, ùî äåíòàëüíà ³ìïëàíòàö³ÿ - îïåðàö³ÿ êîøòîâíà ³ íå âñ³ì äîñòóïíà. Ö³íà íà ³ìïëàíòàö³þ âêëþ÷ຠäâ³ ñêëàäîâ³: ö³íè ³ìïëàí-òàòà òà âàðòîñò³ ðîá³ò ïî éîãî âñòàíîâëåííþ.

Ñòîìàòîëîã³÷íà êë³í³êà “Îëâ³Äåíò”, ÿêà á³ëüøå øåñòè ðîê³â óñï³øíî ïðàöþº íà ðèíêó ñòîìàòîëîã³÷íèõ ïîñëóã, âèêîðèñòîâóº ³ìïëàíòàòè ³çðà¿ëüñüêîãî âèðîáíèêà. Öÿ ñèñòåìà º îäí³ºþ ç êðàùèõ, òàê ÿê ïîºäíóº âèñîêó ÿê³ñòü ³ äîñòóïíó ö³íó.

Ôàêòîðîì, ùî âèçíà÷ຠö³íó íà ³ìïëàíòàòè, º áåçïîñåðåäíüî ïîë³òèêà ô³ðìè-âèðîáíèêà: çðîáèòè äåíòàëüíó ³ìïëàíòàö³þ ìàñîâîþ ³ äîñòóïíîþ. Êð³ì öüîãî, ³ìï-ëàíòàòè ïîñòà÷àþòüñÿ â êë³í³êó íàïðÿìó ç çàâîäó-âèðîáíèêà. Òàêèì ÷èíîì, ñüîãîäí³ ³ïëàíòàòè - çîâñ³ì íå ðîçê³ø. ²ìïëàíò ³ êîðîíêà - 3200ãðí. - öå ðåàëüí³ñòü!

5День довкілля і ваш

мікрорайон. Що скажете?Надія Петрівна, працююча пенсіонерка, вул. М. Василенка:— День довкілля та місячники бла-

гоустрою проводяться в найбільш під-хожий для саджанців час. І це правиль-но, але цього недостатньо: за кущами й деревами треба постійний догляд, як і за травою на газонах. Але, схоже, це нікому не треба: мешканці протоп-тують короткі стежки, ставлять машини де трапиться, а двірникам рослини – зайва морока. Деякі городяни десь дістають чи купують, а потім висаджують і доглядають кущі і квіти самостійно, але таких небагато. Та й, повторюсь, не всі двірники таке люблять… Хочу сказати, що це мало б бути під керівни-цтвом житлово-комунальних організацій, тоді й користі було б більше. Але цього не відбувається: там завжди нема грошей, ні на садівників, ні на поливання, скоро вже й на прибирання не буде. А в нас гроші, значить, завжди є: чим людина бідніша, тим справніше вона платить!

Микола Олексійович, пенсіонер, бульвар Івана Лепсе:

— Києву, щоб називатися європей-ським містом, треба більше працювати в плані благоустрою. І не лише раз на рік, і не лише школярам та двірникам. Але це частина більшої проблеми: у вла-ди то грошей перед виборами нема, то – після них, обіцянок і своїх не надто до-тримуються, а попередників і поготів.

Євдокія, прибиральниця, вул. М. Василенка:— День довкілля – це чудово. Та кожен повинен за-

йматися своєю роботою. Ось приклад: територія між бу-динками 14 і 14 А озеленена силами і коштом мешканців. Ті ж, що саджають ці кущики і квіточки, повинні ще й стерегти їх, а то буде те, що в північній частині: стоянка машин. Це не все: ось у нас тут навскісна до-ріжка, нехай вузька, але ж асфальтова-на. Був якийсь ремонт, розкопали, за-копали, асфальт замінили на цемент, котрий уже й розкришився, а поруч частину доріжки загребли-засипали грунтом. Коли мокро, то пройти тут не-можливо, треба повертатися і обходи-ти. А ми ж платимо, між іншим. І це не одне таке місце, і не лише в нашому «Грушківському».

Ольга, школярка, вул. Солом’янська:— У нас в мікрорайоні до Великодня прибрано. Пра-

цювали і служби, і добровольці. Я, на-приклад, працювала під час суботника з задоволенням: це ж для себе. Помі-тила, що смітити там, де сам же й при-бирав, вистачає совісті у небагатьох, тому від такої роботи на свіжому пові-трі є ще й виховний ефект.

Дуже шкода, що пройде свято, бі-ленькі бордюри затопчуться, траві під-нятися не дадуть пішоходи, на газонах стоятимуть автомобілі, а вітер крути-

тиме пилюку, як в африканському селищі…Владислав, менеджер, вул. Гарматна:— День довкілля лишився, але саме довкілля стає

все більш непридатним для життя. Ось приклад: бігаю на стадіоні біля школи № 229. Стадіон є, але дихати на ньому вже нема чим: під час і після побудови двох но-вих будинків там увесь час пил і бруд від автомобілів. Ще й СТО піддають жару. І це ж не тільки у нас з візо-чком дитячим пройти важко, це скрізь так по Києву. А ось і наш двір: кілька років тому більшу його частину обгородили парканом і почали копати. Видно, грошей не ви-стачило, то не будують зараз, але ж ми живемо під загрозою постання над нашими п’ятиповерхівками висотного монстра, котрий позбавить нас остан-нього простору, сонячних променів і свіжого повітря, адже новий будинок не для бідних будують, тому і автомо-білів тут додасться чималенько.

А суботники треба проводити у своїх дворах, під ке-рівництвом своїх житлових організацій, щоб було видно, куди наші гроші йдуть. Так багато б хто попрацював.

Владислав - 2, офіціант, вул. В. Гетьмана:— Мій мікрорайон зелений, але багато дерев такі

старі, що вже й не знаєш: радіти кисню чи боятися па-діння на голову. Та старі не лише дере-ва, повністю зношені будинки, дороги й тротуари, незручні проходи тощо. І нічого не оновлюється, лиш розвалю-ється. Коли сюди переїхав, то просто жахнувся: зміни лише на гірше. До того ж собаки бродячі так і ходять, як ходи-ли колись; та й «бомжі» ще трапляють-ся. Схоже, що ми стоїмо на шляху до Європи, але обличчям не в той бік.

Опитування провів Валерій БУРЯК

Ще при житті Леоніда Телятникова назвали одним із перших, хто у квітні 86-го врятував світ від атомної ката-строфи. Коли сталася Чорнобильська катастрофа, Леонід Петрович перебував в офіційній відпустці. Але, почувши повідомлення про пожежу на станції, негайно поїхав туди та взяв на себе керівництво з гасіння полум’я. Про перші години після аварії та яким у житті був Леонід Петрович згадує його дружина – Лариса ТЕЛЯТНИКОВА (на знімку).

Ларисо Іванівно, якими були для Вас перші години піс-ля аварії?

У 1986 році Леонід Петрович очолював воєнізовану пожежну частину № 2 у м. Прип’яті. Але на момент пожежі на Чорнобиль-ській АЕС він перебував у відпустці і, власне, мав право не їхати в те горнило. Але він не міг вчинити інакше. Через 15 хвилин після дзвінка він був у епіцентрі аварії, де впродовж декількох годин разом зі своєю командою гасив страшну ядерну пожежу.

Після того як чоловік поїхав, я через кожні 40 хвилин підніма-ла телефон і запитувала диспетчера: «Чи живі хлопці?». Пізніше мені сказали, що їх відвезли до лікарні.

Вранці 26 квітня, через чотири години після вибуху реак-тора, я приїхала до лікарні у пошуках свого чоловіка. Ніби була інформація, що у Леоніда Петровича обвуглені руки. На щастя, все обійшлось. Почувши мій голос, він вийшов до мене. Ми сіли на лавочку…

Про що тоді говорили?Я запитала: «Як гасили пожежу?». І почула, що нікого не до-

велось просити вдруге. Він розповів мені ситуацію на станції. Про те, що на початку п’ятої години ранку доповів директору, що пожежа локалізована. І що хлопців-пожежників відправляють в лікарню до Москви, не через опіки, а через опромінення радіа-цією. Пізніше, під час перебування в Японії, в Інституті генетики у Леоніда Петровича взяли аналіз крові, виділили двісті хромо-сом. Як з’ясувалося, сто двадцять із них були піддані значній мутації. Про це професор Акіо Акіра повідомив вже після смерті чоловіка.

Ларисо Іванівно, яким Леонід Петрович був у повсяк-денному житті?

Наше життя з Леонідом Петровичем поділене на до і після

аварії. Всі ми були здорові та щасливі. Мали хороших дру-зів, які називали його з любов’ю «Льовчи-ком». В юності любив фотографувати, і за участь у конкурсі був премійований путів-кою до «Артеку». Був майстром по боксу, гарно навчався. Дуже любив оперету та іс-торичну літературу. Скажімо, «Королів і капусту» О. Генрі перечитував кілька разів. Потім, після 86-го, почалось інше життя…

Він мав багато хороших рис, але дві з них особливі – це посмішка, яка миттєво з’являлась на його обличчі та людська порядність. І як це не звучить дивно, він був законослухняною людиною. Я пишаюся своїм чоловіком не лише як героєм, а й як людиною, що зберегла до останнього дня свого життя ці пре-красні риси.

Як Леонід Петрович сприйняв вітчизняну нагороду – Ге-роя та нагороду Великої Британії – золоту медаль «За муж-ність»?

До цього поставився спокійно. Не любив, як кажуть, «піари-тись». Щодо британської нагороди, то Леонід Петрович був пер-шим іноземцем, удостоєним такої нагороди. І взагалі не любив давати ніяких інтерв’ю, окрім як про фестиваль юних пожежни-ків, де був організатором цього конкурсу.

Тож ідея про створення фестивалю належить Леоніду Петровичу?

Так. І вже десять років поспіль у столиці проходить кон-курс юних пожежників під девізом: «Як тебе не спалити, Ки-єве мій!». Тепер це фестиваль ім. Леоніда Телятникова. Спершу конкурс проходить між школами району, а потім — міський. Фінал відбувається під аркою Дружби народів. Життя продовжується…

Спілкувалася Наталія КАПУСТЯНСЬКА

ЛЮДИНА-ЛЕГЕНДА

ЗНАЄТЕ, ЯКИМ ВІН БУВ…

НАШЕ ОПИТУВАННЯ

№ 4 (150) квітень 2011

ГРОМАДАГРОМАДАГРОМАДА

У ніч на 26 квітня 1986 року сталася найбільша в істо-рії людства техногенна катастрофа – вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної станції... У перші хвилини після аварії тамували шалений вогонь довкола двох сотень тон ядерного палива, яке містилось у розі-рваному реакторі, молоді хлопці – пожежники. Подвиг цих людей неоціненний. Про це та про професію пожежника «Солом’янці» розповідає начальник Солом’янського управ-ління з питань надзвичайних ситуацій Сергій ОКАТОВ (на знімку)

Сергію Миколайовичу, нинішні події, що відбуваються навколо Фукусіма-1, вкотре підтверджують престижність професії пожежника.

Справді, низка катастроф у світі, зокрема в Японії, ще раз підтверджують актуальність цієї професії. Так само як і у 1986 році, коли сталася аварія, пожежники не читали інструкції як їм діяти, а в перші хвилини вступили в двобій із вогнем, знаючи при цьому реальну загрозу. Вони боролись із найжахливішим вог-нем, який міг охопити інші реактори станції. Навіть важко уявити, що могло б бути з нашою країною та й планетою взагалі, якби пішла ланцюгова реакція… Пожежники добре знали цей об’єкт, знали, що їм може загрожувати. Вже з огляду тих років ми і сьо-годні не можемо повністю усвідомити якіб були масштаби ката-строфи, якби не героїзм наших пожежників.

Пожежники міста з достоїнством шанують імена тих людей, які ціною власного життя зупинили жахливу трагедію, зуміли за-хистити Україну, Європу від біди.

Чому Ви обрали професію пожежника?Подвиг цих людей зробив вибір у моїй професії. Я не пла-

нував служити пожежником, але після чорнобильської події все змінилось: я поїхав навчатись у Львів, куди, до речі, часто при-їздив один із ліквідаторів аварії – Леонід Телятников.

З яким Ви згодом потоваришували? Так. Наше справжнє знайомство відбулось у 2000 році,

коли організовувався конкурс пожежників. На цьому конкурсі наша команда зайняла перше місце у районі, потім у місті, і ми отримали путівку на Всеукраїнський конкурс, де отримали приз глядацьких симпатій. Відтоді наше спілкування з Леонідом Пе-тровичем стало не офіційним, а товариським. І коли мене при-значили начальником з охорони спеціальних об’єктів міста, він ділився з усіма нюансами протипожежного захисту цих стра-тегічних об’єктів, зокрема ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 тощо. І у такому спіл-куванні я прийшов до ідеї – про відродження добровільних по-жежних дружин. Річ у тім, що працівники підприємств володіють навиками ліквідації аварії на першій стадії – до приїзду пожеж-ників. Скажімо, час приїзду пожежної машини по Києву – це 11 хвилин. Тобто у ці перші хвилини добровільна пожежна дружина підприємства до приїзду пожежників має включитися в роботу, щоб мінімізувати наслідки. Ці навчання дають упевненість в екс-тремальних ситуаціях. Перші змагання ми проводили на ТЕЦ-5, де Леонід Петрович сам затверджував призи. Нині змагання до-бровільних пожежних дружин проходять на честь пам’яті Леоніда Телятникова. У цьому році це будуть ювілейні змагання – десяті, які плануємо провести на День рятівника.

Бесіду вела Наталія КАПУСТЯНСЬКА

ВОНИ ВРЯТУВАЛИ НАШЕ ЖИТТЯ

ДО 25-Х РОКОВИН ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АВАРІЇ

РЕДАКТОР СЛУХАЄ ЧИТАЧА 4-5 травня з 11 до 12 години,тел. 245-24-13

6

ТОВ «Ленбуд» (вул. Медова, 8) одне з небагатьох підпри-ємств, що спеціалізується на виробництві гнучкої упаковки з нанесенням флексографічного друку.

Уже понад 10 років підприємство «Ленбуд», що перекладається як «ЛЕНта БУдет» виготовляє різноманітну сучасну упаковку на влас-ному обладнанні. Поєднання сучасних технологій та матеріалів про-відних європейських фірм дали змогу запропонувати споживачеві широкий спектр високоякісної продукції. Утім, становлення підпри-ємства було нелегким. Проте модернізація виробництва, наполе-глива праця та пошук дали свої результати.

На сьогодні підприємство не тільки виготовляє просту – одно-шарову та три- та п’ятишарову плівку різної товщини та ширини, а й наносить друк на еколін, поліпропілен та фольгу.

А ідеї зароджуються у дизайн-студії, яка існує з дня заснування фірми. Саме тут у співпраці із замовником з’являється нова торгова марка та зміцнюють свої позиції вже існуючі бренди. Нині на підпри-ємстві працює майже 70 фахівців. А очолює його Дмитро Сайлєв, якого і запрошуємо до розмови.

Дмитре Геннадійовичу, який провідний напрям Вашого ви-робництва?

Це виробництво гнучкої плівки для упаковки молочних продук-тів. Навіть незважаючи на те, що вимоги до такої упаковки особливі. Вона має бути еластичною та стійкою, тобто захищати продукт.

Річ у тім, що на молочних заводах установлені різні розливні уста-новки, що ускладнювало нашу роботу. Але вивчення зарубіжного досвіду дало можливість освоїти і цей напрям роботи. Наші фахівці перш ніж запропонувати споживачеві асортимент плівки, вивчають

на якому обладнанні працює під-приємство. І на сьогодні наше об-ладнання дозволяє нам виконати всі побажання замовника.

Чи освоюєте новий вид упа-ковки?

Чорно-біла багатошарова плів ка наразі — перспективний вид упаковки. На нашому облад-нанні можна виготовляти не лише плівку для розливу молочних про-дуктів, а й плівку для фасування майонезу, кетчупів тощо.

Крім того, ми виготовляємо упаковку для морозива, примі-ром, ми першими запропонували виробникам морозива так звану «сімейну упаковку». У числі перших, хто підхопив з цю ідеєю, була компанія «Три ведмеді».

Дмитре Геннадійовичу, які компанії є Вашими партнерами?Якщо говорити про наших постійних партнерів, то географія на-

шої співпраці широка. Але першими підприємствами, з якими по-чинали працювати і працюємо донині – це «Галичина», «Добряна», Лубенський молочний завод та ін.

У питанні кого вибрати із виробників полімерної упаковки, можу сказати так: ми будемо вдячні тим підприємствам, які виберуть нас, і будемо намагатися стати для них надійними партнерами.

Наталка СРІБНЯНСЬКА

На сторінках нашої газети ми неодноразово вже висвітлювали діяльність підприємств СОЛОМ’ЯНСЬКОГО району, їх вклад у роз-виток та життя нашого району і міста в цілому. Одним з таких під-приємств, що вже понад 10 років здійснює свою діяльність саме в Солом’янському районі столиці, є ДП «Фірма Альтфатер Київ» – один з провідних перевізників у галузі поводження з відходами.

Сфера діяльності цього підприємства охоплює такі види послуг, як вивезення твердих побутових відходів з підприємств та житлово-комунальної сфери, приватного сектору, продаж та оренда спеціалі-зованих контейнерів для відходів, у тому числі й за окремими їх вида-ми, які можуть бути надалі перероблені у вторинну сировину (скло, папір, інші), продаж спецпакетів, асенізація, сортування відходів, проведення соціальних громадських заходів (толоки), навчання мо-лодших школярів та студентів екологічному поводженню з твердими побутовими відходами, та багато інших послуг.

Підприємство володіє парком спеціалізованої техніки, спецавто-транспорту, власною майстернею та парком контейнерів і забезпе-чує місту понад 150 робочих місць. Тільки навесні цього року силами ДП «Фірма Альтфатер Київ» будуть проведені толоки та організовано участь студентського комітету у прибиранні території навчальних за-кладів району та парків.

Сьогодні, не дивлячись на все ще важкі часи подолання наслід-ків кризових явищ в економіці, здорожчання бензину та запчастин, керівництво підприємства повністю забезпечує персонал необхід-ним спецодягом, інвентарем та інструментом для здійснення робіт. Працівникам створені необхідні соціально-побутові умови (побутові приміщення, душові, прання спецодягу, медпункт), проводяться Дні охорони праці та інші заходи популяризації безпечного проведен-ня робіт, нагородження переможців та кращих працівників у т. ч. до професійних СВЯТ – Дня водія, Дня довкілля, до Дня працівників ко-мунального обслуговування тощо.

Сьогодні, на відміну від інших, підприємство готове також нада-вати робочі місця людям з обмеженими можливостями (інвалідам 3 групи) – в основному робочих спеціальностей за фахом: столярних, слюсарних робіт, або загальних міжгалузевих професій (підсобний робітник, жінкам – сортувальник сировини). З питань такого працев-лаштування осіб з обмеженими можливостями (інвалідів З групи, до 50 років, крім кардіо та захворювань слуху), яким за висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інвалідів дозволено виконання таких робіт у виробничих умовах (р-н Севастопольської

площі), можна звертатись за тел. 229-78-68, 249- 95-17 до відділу кадрів.

ДП «Фірма Альтфатер Київ» протягом усього свого існування бере активну участь у суботниках та різних соціальних заходах. Не стала винятком і весна 2011 року, разом зі студентами та громад-ськими організаціями Солом’янського району, співробітники фірми були залучені до поліпшення благоустрою району. Підприємство на-дало власну спецтехніку та контейнера типу КУБО для накопичення негабаритного сміття. Силами мешканців нашого району, активістів

руху GoGreen та за безпосередньої участі співробітників ДП «Фірма Альтфатер Київ» були частково прибрані парки Ландшафтний, Пер-шотравневий, Юність, Супутник, схили Протасового Яру (загалом вивезено 40 м3 опалого листя), крім того, прибраний парк Дубова галявина (вул. Антонова) – вивезено 100 м3 дрібного гілля та листя і 11 м3 гілля, та на загальноміській толоці 16 квітня біло вивезено 3 євро-преса (180 м3) та 2 КУБО.

ЗБЕРЕЖЕМО ЧИСТОТУ НАШОГО РАЙОНУ РАЗОМ!

ЯКІСНОМУ ПРОДУКТУ – ГАРНУ ТА МІЦНУ

УПАКОВКУ

ПІДПРИЄМСТВО РАЙОНУ

ПІДПРИЄМСТВО У РАЙОНІ

№ 4 (150) квітень 2011

НАШ ДІМНАШ ДІМНАШ ДІМ

БУТИ ПЕРШИМИ В УСЬОМУ

На розі двох вулиць Соціалістичної та До-нецької знаходиться колишня перукарня «Ар-кадія», нині ПП «Тетяни Онищенко», яка понад 60 років обслуговує не одне покоління меш-канців мікрорайону.

У чому секрет такої «довгожительки» поміт-но відразу: привітність майстрів та помірні ціни. Тим паче, що у цьому мікрорайоні проживають здебільшого старожили району, а тепер і їхні діти отримують тут послуги.

Уже зайшовши в перукарню, від-чуваєш затишок та комфорт, який створила її дирек-тор – Тетяна Они-щенко. Навіть не-зважаючи на те, що будівлю, так звану «Сталінку» будува-ли ще у далекого 48-го німецькі по-лонені. І тоді ця

двоповерхівка вважалась однією із висотних бу-дівель у районі.

Тетяна Вікторівна працює у перукарні з 1979 року, відразу після закінчення училища. Спершу працювала майстром, і майже 20 років на керів-ній посаді.

Становлення як майстра і як керівника було нелегким. Адже умови у перукарні були далекі від ідеальних: не було гарячої води, а стіни… важко сказати, якого були кольору. Та попередній ди-

ректор цим не переймався. І у Тетяни Вікторівни була мрія – створити такі умови, які б були на-ближені до домашньої обстановки. Над цим і пра-цювала не один рік. Як і над іміджем майстринь, щоб зустрічали клієнта, як гостя удома, з щирим серцем, так і над самою обстановкою і дизайном. «Якщо ми вибрали собі таку професію», – зізна-ється директор, – «то й маємо бути добрими ду-шею. Недоброзичливість у нашій справі – непри-пустима».

А підбирала собі кадри в училищі перукарської справи, де є головою екзаменаційної комісії. Ска-жімо, зараз у перукарні працює 10 майстринь, які ще в училищі брали участь у різноманітних кон-курсах і ставали призерами. «Звісно, були і прикрі випадки», – розповідає Тетяна Вікторівна, – «коли погрішності молодої майстрині виправляли до-свідченіші».

Та не лише професійні якості оцінює директор у підлеглих, а і їхню духовність, без якої не може вести свій бізнес. Загалом людяність та профе-сіоналізм майстринь ставить на один щабель. І якщо ця гармонія порушується, то ця людина вже не з її команди.

Приваблює тут клієнтів не лише комплекс пе-рукарських послуг та команда професіоналів, а й помірні ціни. Приміром, для ветеранів вони нижчі на 10 відсотків.

Тим хто хоча б раз відвідав цей салон, де отри-муєш ще і заряд оптимізму, неодмінно захочеть-ся зайти іще. Вас зустрінуть усміхнені майстрині та доброзичливий директор – Тетяна Онищенко.

Наталія КАПУСТЯНСЬКА

КОЛОНКА ПІДПРИЄМЦЯ

СПАРТАКІАДА МОЛОДІ3-15 квітня 2011 року відділом у справах сім’ї, молоді та спорту

Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації спільно з управлінням освіти Солом’янської районної в місті Києві держав-ної адміністрації було проведено Спартакіаду допризовної молоді Солом’янського району міста Києва. У Спартакіаді взяли участь ко-манди школярів 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів району з таких видів спорту: стрільба, плавання, підтягування на пе-рекладині, метання гранати, біг на 100 метрів.

За результатами змагань, оголошених головною суддівською

колегією, I місце виборола ко-манда спеціалізованої школи № 52, II місце – гімназії «Міленіум» № 318, III місце – СЗШ №26.

З упевненістю можна за-значити, що молодь нашого району готова до служби у Збройних Силах України.

Бажаємо нашим переможцям гідно представити Солом’янський район у складі збірної команди міста Києва.

Інформація «Солом’янки»

ФІЗКУЛЬТУРУ У МАСИСьогодні держава приділяє значну

увагу фізичному розвитку громадян. Наразі створюються певні умови для за-лучення дітей, молоді до активного від-починку до занять фізичної культури. Не стоять осторонь і державні службовці, які відгукнулись на проведення спарта-

кіади. Так, було проведено I етап районної спар-такіади з 5-ти видів спорту. Утім, судді були вимо-гливі, і не всі ввійшли у наступний етап змагань.

7

На таку тему 20 квітня пройшов Круглий стіл, який провела служба у справах дітей Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації. Учасники заходу, а це представники органів, що опікуються долею дітей, вкотре обговорили питан-ня щодо попередження дитячої безпритульності.

Круглий стіл відкрила Тамара Олексієнко, виконувач обов’язків начальника служби у справах дітей райдержадміністрації. Вона звер-нула увагу на питання координації роботи всіх органів та служб, які опі-куються долею дітей, і повідомила, що на сьогодні дитяче населення району складає біля 58 тисяч осіб. На обліку в Службі перебуває 307 сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, в яких вихо-вується 492 дитини, ведеться облік та робота з дітьми, схильними до бродяжництва та жебрацтва. Також на обліку у Службі є 244 дитини-сироти та дитини, позбавлені батьківського піклування.

Порівняльний аналіз із зарубіжними країнами щодо профілакти-ки бездоглядності та попередження правопорушень зробила Наталія Троценко, начальник відділу з питань профілактичної роботи служби у справах дітей. За її словами, з метою раннього виявлення дітей, схильних до бродяжництва, ведеться співпраця з органами освіти та охорони здоров’я.

Крім того, у цьому році Службою проведено 8 рейдів «Діти вули-ці», в ході яких обстежено 56 сімей, за результатами - 59 батьків попе-реджено про адміністративну відповідальність, подано 1 клопотання про притягнення батьків до відповідальності, ініційовано 1 позов про позбавлення батьківських прав.

У роботі круглого столу взяла участь Ірина Пєша, кандидат педа-гогічних наук, доцент кафедри Національного педагогічного універси-тету ім. М. Драгоманова. Як вчений-психолог Ірина Василівна зупи-нилась на основних причинах, які змушують дітей залишати домівки та займатись бродяжництвом та зазначила про необхідність пошуку нових форм профілактики бездоглядності, скажімо, таких, які наразі використовують країни Прибалтики.

Не менш важливими питаннями, винесеними на обговорення, стали питання майнового та житлового захисту дітей, участь медич-них працівників щодо виявлення неблагополучних сімей та соціальні виплати дітям пільгових категорій.

Також Служба забезпечує роботу комісії з питань захисту прав ді-тей при Солом’янській районній в місті Києві державній адміністрації, засідання якої відбуваються першого та третього вівторка щомісяця. На розгляд комісії виносяться питання дотримання житлових і май-нових прав дітей, спорів щодо місця проживання, участі у вихованні дітей, особлива увага приділяється соціальному захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах. Під постійним контролем перебуває питання вчасної постановки на квартирний облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загалом, як звернула увагу Ніна Бочарова, директор Соло-м’янського районного в місті Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді потрібно посилити координацію всіх служб, які задіяні у профілактиці та виявленні дитячої бездоглядності. Для цього має бути одна ціль, спільне планування та оперативне інформування.

По закінченню Круглого столу були напрацьовані протокольні до-ручення.

Наталка СРІБНЯНСЬКА

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДИТЯЧОЇ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ ТА БЕЗДОГЛЯДНОСТІ

17-річний юнак посварився з батьками, адже він вже дорослий! Зібрав деякі речі, документи і поїхав до Києва шукати старшого брата. Факт, що останніх два роки родичі не спілкувалися і адреси прожи-вання брата немає, його не бентежив. Приїде, знайде!

На столичному вокзалі молодий чоловік зрозумів свою помилку. Що ж робити? Неповнолітній, професії та й спеціальної освіти немає, ані родичів, ані друзів. Додому до Черкас повертатися соромно, та й гроші швидко закінчилися.

Кілька днів гуляв по місту, ночував де доведеться. Досвід мав з дитинства – за бродяжництво та крадіжки останніх три роки провів у спеціалізованій школі-інтернаті. Ніч застала в мікрорайоні Кадетський гай. Спав під балконом першого поверху. Ранком замерз. На вулиці світило сонечко і бродяжка сів на лаву погрітися та поміркувати про найближче майбутнє.

Відкрите на першому поверсі вікно привернуло увагу. Навкруги нікого: ні перехожих, ні бабусь, ні матусь з дітьми. У квартирі тиша. «Є шанс знайти гроші і поїхати додому!, – подумав юнак і заліз все-редину. Пройшовся як володар кімнатою, насамперед забрав пляшку коньяку. Далі в його кишені перекочували мисливські ножі, конверт з пам’ятними монетами, 100 доларів США. І раптом з кухні вийшла гос-подиня. Вона закричала і схопила зловмисника за рукав. Хлопець міг просто втекти, літня жінка не впоралася б Із молодим чоловіком, але

він вдарив її пляшкою по голові. Другий удар, третій, поки не посипа-лися шматки скла, постраждала впала, на її голові струменіла кров. Юнак вистрибнув у вікно.

Першим на місце скоєння злочину прибув автопатруль роти па-трульної служби Солом’янського райуправління столичної міліції. По-терпілу медики госпіталізували, але до цього вона розповіла право-охоронцям про те, що трапилося і описала прикмети нападника. На адресу вже поспішали працівники карного розшуку, дільничні інспек-тори міліції, кінологи. Незабаром підозрюваний був затриманий.

Як виявилося, хлопець, тікаючи, забув залишені під балконом речі, але забрати не встиг, приїхали служителі Закону. Йому необхід-но було непомітно поцупити свій пакет, адже там документи – прямий доказ на нього. І він прикинувся звичайним «роззявою» і став чекати, чим усе закінчиться, навіть намагався щось наплести патрульним, які задавали йому питання, як можливому очевидцеві. Але міліціонери помітили кілька крапель крові на його одязі. Звідки? Згодом і потерпі-ла впізнала в свідку зловмисника.

Проти затриманого порушено кримінальну справу за скоєння квартирного розбою. Згідно кримінального кодексу України його че-кає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до два-надцяти років.

Ірина БІБА

№ 4 (150) квітень 2011

ПРАВОВА СТОРІНКАПРАВОВА СТОРІНКАПРАВОВА СТОРІНКАТУРБОТА ПРО ДИТИНУ

МАЛОЛІТНІЙ ВОЛОЦЮГА «ВИРІС» ДО КВАРТИРНОГО РОЗБІЙНИКА

«СОЛОМ’ЯНЦІ» ВІДПОВІДАЮТЬПротягом 2010-2011 року КГІ «Грушківським» було надано заявки

до КП «Притулок для тварин» на відлов 55 тварин за вищезазначеним будинком та прилеглими житловими будинками. Комунальним під-приємством «Притулок для тварин» було здійснено 5 виїздів, в ре-зультаті чого виловлено 27 тварини. Велика кількість безпритульних тварин, які мігрують на прибудинкових територіях житлових будинків № 10–№ 21 на пров. Чугуївський, є наслідком сусідства з промисло-вою зоною (ТОВ «Арсенал-центр», КАРЗ, ВАТ «Київгаз»), на якій має здійснюватися відлов за рахунок підприємств. Крім цього, технологія відлову не сприяє ефективному відлову тварин.

На сьогодні, зі слів працівників КП «Притулок для тварин», діє заборона відлову безпритульних тварин біля житлових будинків і за-явки, які надані комунальним підприємством «Грушківське» до КГІ «Притулок для тварин» не виконуються.

ØÀÍÎÂÍÀ ÐÅÄÀÊÖ²ª ÃÀÇÅÒÈ «ÑÎËÎÌ’ ßÍÊÀ»!

До Вас звертаються мешканці пров. Чугуївський, 13.

Як можна повернути Києву звання «Найкраще місто з благоустрою», коли по місту гуляє безліч безпри-тульних собак, які час від часу здійснюють напади на людей? У нас на пров. Чугуївський безпритульних собак вдосталь, не кажучи уже про доріжку понад колією. Ми неодноразово зверталися до служби 1551 і постійно отримували одні «відписки». Як, кажуть у народі, а «віз і нині там».

Нам дуже хотілося б отримати відповідь на поставлене питання щодо прийняття мір до вирішення даної, досить актуальної, проблеми.

Мешканці пров. Чугуївський, 13 (Абакумова С. О., Максименко Р. В., Чвирук О. Т.).

ÃÀÇÅÒÈ «ÑÎËÎÌ’ ßÍÊÀ»!

«Найкраще місто з благоустрою», коли по місту гуляє безліч безпри-

ЛИСТ ПОКЛИКАВ У ДОРОГУ УВАГА, РОЗШУК !26.10.2001 року близько 19.05 год. в м. Харкові дві невідомі осо-

би в темному одязі та масках з прорізами для очей з вогнепальної зброї вчинили розбійний напад на екіпаж інкасації Харківської філії АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»

Під час нападу поранено двох пра-цівників міліції, одно-го з яких смертельно. Злочинці заволоділи грошима в сумі 84,2 тис. грн., 3,3 тис. до-ларів США та 2 тис., російських рублів та викрали табельну вогнепальну зброю працівників міліції, а саме два пістоле-та «ПМ» та автомат «АКС-74у» з набоями до них. За останні роки було скоєно де-кілька подібних напа-дів із застосуванням даної зброї.

Було складено словесний портрет нападаючих:

Хто володіє будь якої інформації з даного приводу просимо телефонувати:

2753300; 2753400; 2497972 або 102.

КРИМІНАЛ

СЛУЖБА 101 ПОВІДОМЛЯЄЩорічно внаслідок

пожеж гине та страж-дає значна кількість людей. Найпошире-нішими причинами пожеж є: необережне поводження з вог-нем, паління у ліжку, порушення правил пожежної безпеки під час екс-плуатації пічного опалення, які в дим та попіл пе-ретворюють цінності людей на мільярди гривень. Внаслідок нехтування правилами пожежної безпеки в Солом’янському районі міста Києва лише за мину-лий рік загинуло 9 осіб, травмовано 10 осіб, збитки від пожежі склали 6 млн. 573 тис. грн.

Тому хочемо нагадати, що ця сумна статистика залежить лише від Вас. Ваше благополуччя та сі-мейний достаток залежить лише від того, наскільки ви приділяєте увагу і дотримуєтесь правил пожежної безпеки в Україні.

Але якщо ви опинились в осередку, чи стали свідком пожежі – рахунок часу йде на секунди. Не панікуйте та остерігайтеся: високої температури, задимленості та загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнан-ня і приладів, падіння обгорілих дерев і провалів. Знайте, де знаходяться засоби пожежогасіння та вмійте ними користуватися.

У всіх випадках, якщо ви в змозі, викличте пожежно-рятувальну службу (телефон – 101).

змаганняЮНИХ ІНСПЕКТОРІВ

РУХУ 8 квітня у Палаці дитячої та юнацької твор-

чості (вул. Курська) пройшли фінальні міські змагання ХV Всеукраїнського конкурсу серед команд веселих та кмітливих юних інспекторів руху.

У наполегливій боротьбі перемогу виборола яскрава команда КВН-ЮІР «ДНБ» школи №72 Свя-тошинського району. Учні отримали право захищати честь Києва у фіналі Всеукраїнських зональних зма-гань КВН-ЮІР-2011, який відбудеться у Вінниці.

У міському фіналі взяли участь команди пере-можці КВН-ЮІР районних змагань з Солом’янського, Дніпровського, Святошинського та Шевченківського районів. Діти з гумором звертали увагу всіх на таку серйозну проблему, як безпека руху на дорогах. Але це лише підкреслювало її актуальність.

Солом’янці – команда «SMS» школи № 115 – отримали почесне друге місце. У нагороду діти отримали настільну гру «Монополію» та білет на три-годинний відпочинок у аквапарку для кожного учас-ника команди.

Срібні призери дуже раді такому досягненню. Як розповіла Оксана Сербіненко, заступник дирек-тора з виховної роботи СШ № 115, у їхній школі вже п’ятий рік існує гурток ЮІР. Але цього року команда КВН була оновлена. На зміну випускникам прийшли учні 6-х і 7-х класів. Виступи SMS-івців минулих ро-ків, поїздки на конкурси, перемоги, подарунки були настільки вражаючими, що на початку навчального року список бажаючих вступити до команди виявив-ся завеликим. Керівнику гуртка Сергію Асманову навіть довелося проводити кастинг. Цінувалося не лише бажання брати участь, а і вміння триматися на сцені, не боятися мікрофону. Адже школярі не про-сто вивчають правила дорожнього руху, а цікаво, ве-село та з гумором розповідають це всім іншим.

Учасники КВН – це і автори, і артисти. І юним ін-спекторам руху школи № 115 таке вдається на оцін-ку 12. А допомагає їм в цьому група підтримки. Група підтримки – незмінний супровід SMS-івців не лише на конкурсах, а і на підготовці до них. Завдяки цим дівчатам та хлопцям юірівці мають змогу «відчути зал».

Також у підготовці до виступів завжди допомага-ють і вчителі, і батьки учасників. Учні захоплені ціка-вими заняттями мають мету, поважають здоровий спосіб життя. Кожен є Особистістю і Людиною. А хіба це не найголовніше у житті?

Ірина БІБА,Олег КОВАЛЕНКО

ПРОКУРАТУРА ІНФОРМУЄПрокуратурою здійснюється нагляд за до-

держанням законодавства про оплату праці. Так, протягом 2010-2011 років за актами прокурор-ського реагування відшкодовано 16675 тис. грн, до відповідальності притягнуто 26 службових осіб суб’єктів господарювання. Застосовуються заходи кримінально-правового впливу у зазначеній сфері.

Лише у цьому році прокуратурою району по-рушено 4 кримінальні справи щодо керівників підприємств-боржників у зв’язку із умисною та без-підставною невиплатою заробітної плати 130 праців-никам підприємств на загальну суму 840 тис. грн.

Крім того, прокуратурою цьогоріч подано заяв про видачу судових наказів про стягнення нарахова-ної, але не виплаченої заробітної плати на загальну суму 300 тис. грн.

Інформація прокуратури

8

У Київській клінічній лікарні №6 (проспект Кома-рова, 3) 16 квітня пройшла профілактично-оздоровча акція «День здоров’я», де мешканці могли отримати кваліфіковану консультацію. За два останніх роки, з приходом нового керівника, лікарня набула ознак су-часного лікувального закладу. У планах – піднятись до європейських стандартів якості лікування. Про це «Солом’янці» розповідає Головний лікар Київської клінічної лікарні №6, доктор медичних наук Вадим КРИЖЕВСЬКИЙ (на знімку).

Вадиме Віталійовичу, чи постійно буде проходи-ти День здоров’я?

Ця акція проходить під егідою Головного управлін-ня охорони здоров’я, з метою, щоб люди приходили не лише тоді, коли хвороба почала прогресувати, а й з ме-тою профілактики. Вона поки що буде відбуватись що-квартально.

Які консультації може отримати мешканець?Це консультації всіх лікарів, які є у нашій лікарні. А

також ті мінімальні дослідження, які ми можемо зроби-ти. У холі поліклініки також працює пункт вимірювання артеріального тиску. Під час акції можна ознайомитись з інформаційно-просвітницькими матеріалами, скажімо, щодо факторів ризику цукрового діабету та серцево-судинних захворювань.

За останні роки Ваш лікувальний заклад оновив-ся. Що відбулось?

Як бачите, ми зробили ремонт значної частини при-міщень. Завдяки місцевій владі при-вели територію в належний вигляд. А головне – ми при-дбали надсучасну медичну апаратуру, яка дає можливість лікувати та оперува-ти ті хвороби, яким немає аналогів в

Україні. Приміром, в урологію, за допомогою спонсорів, придбали діодний лазер, яким можна робити безкровно операції на передміхуровій залозі. Майстер-клас показа-ли німецькі колеги. До речі, така апаратура на сьогодні є тільки у нашій лікарні. Тривалий час у хірургії не працював лапороскоп через мийку для посуду. Закупили у кредит, і наразі робимо операції. Хірургів я навчав особисто. Сьогодні у нас у травматологічному відділенні зроблена

перша операція по замінні колінного суглобу. Всі ці ме-тодики, які ми розвинули, дають можливість надати паці-єнту допомогу на найвищому рівні. Загалом 45 відсотків операцій, зроблені у нашій лікарні за мініінвезійними ме-тодиками. Тобто не відкритим методом розрізу, а через лапороскопічні методи. Крім того, у нас почала функціо-нувати барокамера, яка має унікальність та ефективність лікування й профілактики багатьох хвороб за допомогою природних ліків – кисню.

У кого самі навчались хірургічної майстерності?Моїм вчителем був Олександр Шалімов. Пізніше вже

я став його особистим лікарем. Захистив кандидатську та докторську за цією спеціальністю.

Вадиме Віталійовичу, за два роки багато чого зроблено. Що плануєте ще?

По-перше, зупинятись на досягнутому не буде-мо. Є перспективні моменти, зокрема треба оновити комп’ютерний томограф, який вийшов із ладу.

На сьогодні лікарня приймає 490 хворих, іноді не ви-стачає місць, то хочемо збудувати лікарню швидкої до-помоги. У подальшому розвивати мініінвазійну хірургію, тобто лапороскопічні операції.

По-друге, у планах організувати харчування. Наразі шукаємо спонсорів, які б організували централізоване дієтичне харчування. Адже на території «Медмістечка» працює низка лікувальних закладів: Національний Інсти-тут хірургії та трансплантології ім. О. Шалімова, Дитяча лікарня, Центр мікрохірургії ока. А також хочемо облашту-вати сучасний дитячий майданчик.

Спілкувалася Наталія КАПУСТЯНСЬКА.

НАШЕ ЗДОРОВ’Я

ОНОВЛЕНЕ «МЕДМІСТЕЧКО» ЛІКУЄ ПО-НОВОМУ

№ 4 (150) квітень 2011

ПРО ВСЕПРО ВСЕПРО ВСЕ

Неможливо не помітити величну будівлю, що на вул. Миколи Остров-ського – вона притягує до себе і ніби запрошує увійти під її покрови. Храм Покрови Пресвятої Богородиці на Солом’янці має відносно молодий вік, але становлення і діяльність його сповнені пастирського піклування про парафіян, великої любові і поваги до канонів православної церкви.

Споруджено церкву було на тодішній околиці Києва – у селі Солом’янка, коштом Київської міської думи та добровільних пожертв за проектом архітектора І. Ніколаєва. 9 листопада 1897 р. храм було освя-чено в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці. Першим настоятелем церкви був священик Ісакій Григорович Тарасевич, який брав безпосередню участь у її будівництві.

До парафії новозбудованої церк-ви долучили парафіяльне училище (засноване 1891 р.), в якому станом на 1897 р. навчалось 70 хлопчиків та 65 дівчаток. А вже у 1915 р. до пара-фії входили «церковно-приходская школа, одноклассное городское №15 училище, таковое-же №71, одноклассное железнодорожное городское приходское училище и Высшее начальное железнодорож-ное училище».

З 1905 р. настоятелем Покровської Солом’янської церкви був о. Василь, в миру Василь Костянтинович Липківський – майбутній засно-вник Української автокефальної православної церкви. Саме з періодом його настоятельства пов’язана активна розбудова храму. З проханням до митрополита Київського і Галицького Флавіана про розширення церкви неодноразово зверталися її парафіяни. У зверненнях зазнача-лося, що «Киево-Соломенская Покровская церковь устроена в 1897 г. вместимостью на 500 человек. Между тем на Соломенке православных жителей насчитывается теперь не менее 10 000 душ и в праздничные дни, а особенно в Великий пост, бывает в церкви невыносимая давка и теснота». У 1914 р. завершилося будівництво приділу на честь Св. Жон Мироносиць, а згодом – на честь Платона Сповідника.

До 1934 р. у храмі здійснюва-ла службу парафія УАПЦ, потім традиційна – «старослов’янська». Наприкінці 30-х років Покровську Солом’янську церкву було закрито. На щастя, її не спіткала доля бага-тьох церков Києва – повна руйнація. Добротне і досить велике приміщення використовувалось для господарських потреб. Під час окупації Києва німець-кими військами богослужіння в церкві відновилося; залишалася вона діючою і в повоєнні роки. А 14 жовтня відзначаєть-ся Престольне свято Покрова Пресвятої Богородиці.

Для написання статті були використані матеріали фонду Київської духовної кон-систорії, що зберігаються в ЦДІАК України.

Олена ПОЛОЗОВА,начальник відділу використання інформації

документів ЦДІАК України

Храм ПокровиІСТОРІЯ З ГЕОГРАФІЄЮ

Добротне і досить велике приміщення використовувалось для господарських потреб. Під час окупації Києва німець-кими військами богослужіння в церкві відновилося; залишалася вона діючою і в повоєнні роки. А 14 жовтня відзначаєть-ся Престольне свято Покрова Пресвятої

Для написання статті були використані матеріали фонду Київської духовної кон-систорії, що зберігаються в ЦДІАК України.

PROДОММЕТАЛОПЛАСТИКОВІ

ВІКНА ДВЕРІБАЛКОНИ

під ключÁóäü-ÿêî¿ ñêëàäíîñò³ ç âèíîñîì

Îáøèâêà âàãîíêîþ, â³äêîñè331-62-23, 332-62-23 Âóë. Êóðñüêà, 4E-mail: [email protected], www.pro-dom.kiev.ua

ВесiлляДнi народження

Поминальнi обiдиНедорого

Смачна домашня кухня

Âóë. Êóðñüêà, 13-À, 271-13-93, 067 740-27-64

098 456-27-33КА

ФЕ

«К

ОМ

БА

Т»

ШИРОКИЙ АСОРТИМЕНТ ТА НИЗЬКІ ЦІНИу нас Ви зможете придбати все для:

òóðèçìó òðèêîòàæôóòáîëó âîëåéáîëó

Âçóòòÿ, ñïîðòèâí³ êîñòþìè, ôîðìà, ãàíòåë³, ñïîðòèâí³ ñò³íêè òà áàãàòî ³íøîãî

Áóäåìî ðàä³ áà÷èòè Âàñ ó íàøîìó ìàãàçèí³!

МАГАЗИН СПОРТТОВАРИ

Âóë. Íîâãîðîäñüêà, 1 (ïåðåõðåñòÿ ç Âîëèíñüêîþ, 16)Òåë.: 242-86-57, 8 (097) 353-18-58

КУПИМО

599-34-80, (050) 211-11-11áåç âèõ³äíèõ

Ñòàð³ ëþáèòåëüñüê³ ôîòî Ñîëîì’ÿíêè òà ³íøèõ

ðàéîí³â Êèºâà (äî 80-õ ðð.)

РЕМОНТ,ПЕРЕТЯЖКА,

ВИГОТОВЛЕННЯ МЕБЛІВ, ШАФИ КУПЕ,

КУХНІ, ВІТАЛЬНІ

2 7 5 - 1 6 - 6 32 3 2 - 7 1 - 6 3

˳êóâàííÿÏðîô³ëàêòèêà

Âñ³ âèäè ïðîòåçóâàííÿÊâàë³ô³êîâàíèé ïåðñîíàë

Ñó÷àñíå îáëàäíàííÿ òà ïåðñîíàë

Ïðåä’ÿâíèêó çíèæêà -5%×îêîë³âñüêèé áóëüâàð, 23

Òåë. (044) 227-55-57

В Кафе готелю«ОБЕРІГ»

кухарі, — з/п від 1200 грн/тиждень

офіціант-бармен, з/п +% Тел.: 275-44-70,

067 318-88-68

НА ПОСТІЙНУ РОБОТУ ПОТРІБНІ:

ВІД

ВИ

РО

БН

ИК

А!!

! Бізнес-центр ХХI століттяМеталопластикові

ВІКНА, ДВЕРІ, БАЛКОНИ

(утеплення, винос) Зимові сади, терасиВул. Ернста, 4

т. 227-44-40, 220-35-35

ЯрмаркуємоНЕБЕЗПЕКА, ЩО ХОВАЄТЬСЯ У ТРАВІВАРТО ЗНАТИ

З настанням теплої пори, відпочиваючи в лісі на молодій траві, людина може піддатися напа-ду іксодових кліщів. Така атака природного «вампіра» може призвести до розвитку бореліозу або хвороби Лайма. У минулому році у районі зареєстровано 22 таких випадки, у тому числі у 7 дітей. Їхня активність припадає на квітень-травень, другий період – відмічається у вересні-жовтні. Утім, із затяжною весною активність кліщів зсувається на червень.

Перші загальні симптоми зазвичай з’являються через 1-2 тижні після укусу кліща. На початко-ві стадії захворювання дуже схоже на застуду: головний біль, сонливість, біль у м’язах, підвищен-ня температури. Найбільш виражена ознака – кільцеподібна еритема розміром 2-5 см навколо місця укусу кліща з блідим центром. Зазвичай часто люди не пов’язують цей шкіряний симптом з нападом кліща. Без лікування еритема може зберігатися протягом кількох тижнів або місяців. Після її зникнення на шкірі залишається пігментація. Захворювання переходить у другу стадію, борелій поширюється в організмі.

Найчастіше всього кліщі прикріплюються до одягу людини, а потім до тіла. Треба ретельно оглядати себе після прогулянки в лісі. Якщо знайшли кліща важливо не роздушити його, ліпше звернутися в найближчий лікувальний заклад. Якщо це неможливо, то крапніть на кліща рослин-ною олією, це утруднить дихання кліща і його легше буде витягнути. Після видалення паразита це місце треба змазати зовнішніми антисептиками, а руки ретельно вимити з милом.

Тетяна ЖЕРІХІНА,лікар-епідеміолог санепідемстанції Солом’янського району

UVR-REALTYювр-реалті

ДОПОМОЖЕМО ШВИДКО продати, купити, здати,

зняти будь-яку нерухомість.СУПРОВІД В БТІ

Вул. Донецька 8/10, тел.: 229-23-11, (097) 954-36-34

Ñòóä³ÿ øòîð

14 травня 2011 року – вул. Івана Пулюя21 травня 2011 – П. Козицького

28 травня 2011 року – вул. Стадіонна Ма

рти

ро

сян

а,

122

45

-8

7-2

0 • тюлі, штори, ламбрекени,

покривала• ремонт одягу, шкіри

хутра• реставрація пух.

подушок, ковдр