слайди крісман обличчя візитна картка сучасної жінки квітень 2013 року

Здоров’я та краса жіночого тіла

Обличчя – візитна картка сучасної жінки

Доповідач

Крісман І.М. – лікар-дерматокосметолог МЦ «Благомед»

м. Луцьк, 16 квітня 2013 р.

Організм сучасної людини стрімко старіє і

зношується, попри всі досягнення медицини

та косметології. Між тим, тривале

насолодження зрілістю (після 45 років)

доступне всім, позаяк настання старості

залежить лише від нас самих. Ми уже всі

знаємо, як очистити печінку, шлунково-

кишковий тракт, нирки, кров та кровоносні судини. А ось як забезпечити

захист шкіри обличчя від швидкого старіння, та ще й природними

засобами, думаю, мало хто знає. Жінки багато років шукають підхожі

креми, замість того, аби використати основний природний механізм

захисту шкіри від бактерій та інших напастей — кисле середовище.

Шкіра є складно організованим органом, котрий відмежовує агресивне

зовнішнє середовище від внутрішнього середовища організму. Її

нормальне функціонування залежить від злагодженої роботи всіх

регулюючих систем, об’єднаних у єдину нейроімунно-ендокринну

систему шкіри.

Важко назвати такий гормон, який тією чи іншою мірою не впливав би

на фізіологічні процеси, які протікають у шкірі.

Шкіра людини синтезує й виділяє в судинне

русло гормони, котрі забезпечують системний

вплив. Зокрема, при старінні, коли функція статевих

залоз знижується, шкіра стає надважливим

джерелом статевих гормонів.

Гормони відіграють важливу роль у фізіології

шкіри, тому порушення гормонального балансу

негайно позначається на її стані. І надлишок, і брак

статевих стероїдів призводить до низки естетичних

дефектів, які змушують пацієнтів звертатися до

косметолога. При дефіциті жіночих статевих

гормонів (естрогенів) прискорюється старіння

шкіри, підсилюється ріст волосся на обличчі й тілі.

При надлишку естрогенів можливе посилення

пігментації шкіри. Чоловічі статеві гормони

(андрогени) викликають атрофію гормонозалежних

волосяних фолікулів на голові, що призводить до

облисіння та стимулює секрецію шкірного сала.

Ендокринна система людини, як і інші системи, у молодості має певний запас

життєвих сил, який поступово витрачається протягом життя. Із віком

продукування всіх гормонів, у тому числі й статевих, починає зменшуватися. У

чоловіків цей процес відбувається рівномірно й поступово для всіх гормонів, а в

жінок уже після 25-30 років функція статевих залоз знижується, а після 40-45

років це зниження стає особливо швидким. У результаті овуляції відбувається

все рідше, менструальний цикл стає нерегулярним, тож у 55-60 років

менструація припиняється.

Зниження рівня естрогенів є однією з важливих причин старіння шкіри.

Старіння шкіри і її патологічні вікові зміни пов'язані зі старінням всього

організму в цілому. При цьому в епідермісі спостерігаються найбільш виражені й

послідовні гістологічні зміни - згладжування

дермоепідермального переходу з стиранням дермальних

сосочків. У жінок між 30 і 90 роками більш ніж на 50%

зменшується кількість дермальних сосочків, що впливає

на трофіку шкіри. Встановлено, що у віці 30-80 років

рівень епідермального обміну дермальних сосочків

знижується приблизно на 30-50%, також зменшується

швидкість лінійного росту волосся і нігтів.

Відчутні і принципові зміни відбуваються і в дермі. У літніх людей товщина дерми

зменшується приблизно на 20%, хоча на захищених від сонця ділянках шкіри істотне

витончення відбувається тільки після 80 років. При цьому значно скорочується

клітинний склад дерми, зникають судини. Кожне десятиліття життя і у чоловіків, і у

жінок пружність і еластичність шкіри знижуються приблизно на 25%.

Розмір сальних залоз і їх число з віком не

змінюються, але продукція шкірного сала зменшується

приблизно на 23% в десятиліття, починаючи з другого,

що пов'язане зі зменшенням виробництва гонадного або

наднирникового андрогену, до якого сальні залози

винятково чутливі.

Є дані про можливі пов'язані з віком зміни у мукополисахаридах або інших

молекулах основної речовини, в які занурені колагенові та еластичні волокна. Зазначено

зменшення змісту в шкірі мукополісахаридів. У підсумку настає зневоднення шкіри, а

втрата води асоційована з сухістю шкіри у людей похилого віку.

Останнім часом приділяється велика увага віковим

змінам мікроциркуляторного русла шкіри.

Встановлено факт зниження з віком кількості

капілярів на одиницю площі. Так, у людей похилого

віку кількість судинних петель на лобі зменшена на

40%.

В основі багатьох фізіологічних змін в шкірі літніх людей лежить

пов'язана з віком втрата судин, особливо вертикальних капілярних петель,

які в шкірі молодих розташовані в дермальних сосочках. Шкірна

мікроваскуляризація у людей середнього та похилого віку може сприяти

помірному потовщення судинної стінки. Від стану мікроциркуляції

залежить також товщина шкірного покриву, при порушення

мікроциркуляції зменшується товщина всіх шарів шкіри. Наповнюваність

мікросудин кров'ю значно впливає на ступінь гідратації шкіри. Скорочення

судинної мережі, навколо цибулини волосся, потової і сальної залози, з

віком може сприяти їх поступовій атрофії і фіброзу. Вікові зміни в

судинному руслі призводять до зменшення спроможності дерми

звільнятися від трансепідермально абсорбованих речовин.

Хронічні захворювання шкіри обличчя

З віковими змінами шкіри асоційовані деякі хронічні

дерматози у жінок:

• Розацеа

• сухість шкіри

• пізні вугрі

• андрогенетическая алопеція

• вогнищева склеродермія. Розацеа - хронічне захворювання шкіри обличчя. Клінічно розацеа

характеризується еритемою центральної частини обличчя, телангіектазіями, папулами,

пустулами, вузликами, вогнищами гіперплазії сальних залоз і сполучної тканини.

Розацеа рідко виявляється у людей з темною шкірою, хворіють нею переважно

світлошкірі. Перші ознаки в основному з'являються в 30-40 років, повна клінічна

картина формується в 40-50 років. Частіше хворіють жінки.

У патогенезі розацеа значна роль відводиться патології шлунково-кишкового

тракту, дисфункції ендокринної системи, психосоматичним і імунним порушенням. У

50-90% хворих на розацеа проявляються симптоми гастриту, багатьма авторами

встановлена кореляція розацеа з гепато-холецистопатією. Однак, якщо у 28% хворих

на розацеа був підтверджений гастрит, то серед пацієнтів з іншими захворюваннями

шкіри - у 35%.

Деякі продукти, такі як алкоголь, гарячі напої, прянощі, завдяки

рефлекторній дії викликають розширення судин шкіри обличчя. Однак

існує думка, що на розширення судин більше впливають не кава, кола та

інші напої, а температура води вище 60 ͦ С. Припущення про зв'язок

надмірного захоплення м'ясними продуктами у пацієнтів з ринофімою не

підтверджується наявністю розацеа у вегетаріанців. Разом з тим, хворим

на розацеа рекомендують виключити з раціону продукти, що викликають

ерітему. Збільшують клінічні прояви розацеа такі фізичні фактори, як

сонячне опромінення, тепло, холод. Вважається, що в секреті сальних

залоз шкіри обличчя підвищений вміст порфіринів, у зв'язку з чим

виникає фотодинамічне ураження структурних елементів шкіри.

Вміст пустул при розацеа стерильно, грамнегативні мікроорганізми

виявляють тільки при важких формах - так звана грамнегативна розацеа.

Не з'ясована роль кліщів Demodex

folliculorum у розвитку розацеа. Demodex

folliculorum - фізіологічний представник

мікрофлори шкіри, і заселення ним фолікулів з

віком збільшується. Кліщі при розацеа

виявляються при гістологічних дослідженнях

вмісту інфільтратів, що може свідчити на

користь припущення про Demodex folliculorum

як причину розацеа. При всіх клінічних формах

розацеа в гирлах фолікулів і вивідних протоках

сальних залоз виявляються Demodex folliculorum

і його личинки.

Найчастіше захворювання діагностується у жінок з ранньою

менопаузою, фізіологічним або хірургічним клімаксом.У патогенезі розацеа

безсумнівна роль змін метаболізму статевих стероїдних гормонів.

Висловлювалася думка про роль психічних факторів у виникненні розацеа,

однак, швидше, можна говорити про вплив розацеа, як серйозного

косметичного дефекту, на психіку хворого.

При розацеа виникає венозний стаз в області відтоку

лицьової вени.У цю зону потрапляє і кон'юктива, що

пояснює часту наявність при розацеа кон'юнктивіту.

Припускають, що кровоносні і лімфатичні судини шкіри

первинно не залучаються в патологічний запальний

процес.

Розрізняють чотири стадії захворювання –

•ерітематозну,

• папульозну,

• пустульозну,

•інфільтративно-продуктивну. Часті епізоди припливів (перша стадія) слідують за стійкою

еритемою (эритроз) і телеангіектазією (друга стадія).

Тільки у невеликої кількості хворих розвиваються папули і

пустули (акне розацеа). Ринофіма є четвертою і останньою

стадією, що розвивається тільки у обмеженого числа хворих,

особливо у чоловіків з эритрозом, обмеженим тільки

шкірою носа. Зазвичай одночасно з акне розацеа

розвивається ураження очей.

У більшості хворих захворювання

починається з транзиторних припливів до шкіри

обличчя. Емоційні стреси, гаряча вода і їжа,

алкогольні напої, гостра їжа, інсоляція,

температурні коливання можуть бути пусковим

механізмом цих спалахів. Спочатку тривалість

еритеми коливається від декількох хвилин до

декількох годин, супроводжується відчуттям

жару або тепла і зникає безслідно. Триває це

місяці, роки. З часом виникають телеангіектазії,

які стають підкреслено рельєфними. Еритема -

більш насичена з синюшним відтінком - нерідко

переходить на шкіру носа, щік , чола і підборіддя.

Наступна стадія, акне розацеа, характеризується

появою на тлі дифузного потовщення шкіри

ізольованих і згрупованих рожево-червоних

папул, покритих ніжними лусочками. Папули

існують тривалий час.

У деяких великих папул основа інфільтрована. Потім вузлики

перетворюються в папуло-пустули і пустули. Процес захоплює шкіру чола,

завушних областей, передню поверхню шиї, виключаючи періорбітальну область.

Утворюється класична картина хворого розацеа. Ринофіма - четверта стадія

розацеа характеризується гіпертрофією сальних залоз і прилеглої сполучної

тканини із розширенням судин і лімфодемою , що призводить до дольчатого

потовщення нижньої частини носа з розширенням пор. Виявляється майже

виключно у чоловіків і може бути тільки проявом розацеа. Рубцювання при

ринофімі не характерно, форма носа стає асиметричною, на тлі рівно-синюшної

ерітеми розташовані численні великі телеангіектазії, активність сальних залоз

різко посилена. При натисненні з гирл фолікулів звільняється білуватий

пастоподібний секрет. Щоки, вуха, підборіддя, чоло зазвичай не вражені. Одного

разу з'явившись, ринофіма без хірургічного втручання не розсмоктується.

Лікування

При розацеа в патологічний процес можуть

залучатися очі.Ступінь ураження їх може бути

легкою або важкою. Прояви включають

блефарит і кон'юнктивальну гіперемію, ірит,

епісклерит, поверхневу точкову кератопатію.

Суб'єктивно ураження очей при розацеа характеризується відчуттям печії,

світлобоязню і відчуттям чужорідного тіла.

При лікуванні розацеа враховується протизапальний ефект

використовуваних засобів, призначають курси терапії, спрямовані на

корекцію різних порушень функцій внутрішніх органів (шлунково-

кишкового тракту, центральної нервової системи, гормональних

дисфункцій).

В ерітематозній стадії переважно використовують примочки з метою

протизапальної дії, зменшення приливу тепла, усунення суб'єктивних

відчуттів печії і жару. Примочки з лікарських трав (настій чаю, ромашки,

череди, шавлії, звіробою), чинять протизапальну, протинабрякову

,протисвербіжну і антимікробну дію.

На цій стадії проводять ротаційний масаж для посилення лімфодренажу

і усунення набряку (колоподібні погладжування). При папульозно-

пустульозній стадії масаж протипоказаний у зв'язку з підсиленням

гіперемїї

Коли приливи стають частішими, насамперед виключають такі

провокуючі фактори, як : алкогольні напої, гарячу і гостру їжу, тепло і

вологість, вазоактивні речовини, обмежують перебування на сонці,

енергійні фізичні навантаження. При стадії ерітроза (стійкої гіперемії)

ефективне лікування практично відсутнє; хворі повинні використовувати

фотозахисні креми і уникати

перебування на сонці.

Необхідно проводити лікування демодикоза, що

ускладнює розацеа.

При папульозно-пустульозній розацеа деякі фахівці

ефективним вважають 20% крем азелаїнової кислоти.Він

зменшує вміст вільних жирних кислот у ліпідах шкірного

сала, нормалізує процеси кератинізації в протоках сальних

залоз.

При папульозно-пустульозній формі ефективні топічні

креми з еритроміцином і кліндаміцином. Топічні стероїди

(дермозолон, синалар, лорінден, кеналог та ін.) не

призначають, в крайньому випадку - всього на 4-5 днів, щоб

уникнути формування стероїд-індукованої розацеа. Досить

високий ефект має 0,75% гель метронідазолу.

При розвитку папульозно-пустульозної форми розацеа,

як правило, призначають загальну терапію. Тетрацикліни

,доксицикліни - найбільш ефективні антибактеріальні

препарати в терапії розацеа. Лікування триває до 12 тижнів,

що пов'язане з можливістю розвитку побічних явищ. В даний

час почали використовувати антибіотики групи макролідів.

Іншим досить ефективним засобом лікування розацеа є метронідазол, він

підсилює захисні і регенеративні функції шлунково-кишкового тракту, має

протинабрякову дію; забезпечує протипаразитарний ефект по відношенню Demodex

folliculorum. Тривалість курсу метронідазолу - 4-6 тижнів, зрідка - до 8 тижнів.

Вважають, що місцеве використання метронідазолу по ефективності не

поступається системному. Останнім часом при лікуванні важких форм розацеа

(конглобатної і фульмінантної) застосовують синтетичні ретиноїди (этретинат,

ацитретин, тигазон, роаккутан). Тривалість лікування роаккутаном - 4-6 місяців.

Поліпшення відзначається вже через місяць, продовжується і після відміни

препарату. Повторний курс призначають не раніше, ніж через 8 тижнів. Ретиноїди

при лікуванні жінок можна поєднувати з антиандрогенними препаратами, які

гальмують функцію сальних залоз. Топічні ретиноїди можна застосовувати тривало

(32 тижні).

При ринофімі використовують електроскальпельну, лазерну хірургію,

дермабразію. При дермабразії видаляють епідерміс і сосочковий шар дерми, в

місцях локалізації висипних елементів створюється рівна раньова поверхня з

розрахунком на таку ж рівну епітелізацію. Існують рекомендації

щодо раціонального поєднанню хірургічного втручання з

прийомом ізотретину, що призводить до ремісії протягом

трьох років.

Електрокоагуляція застосовується для руйнування

телеангіектазій, папульозних і папульозно-пустульозних

елементів. Для деструкції телеангіектазій використовують

довгохвильові лазери.

Встановлено, що розацеа частіше виявляється у жінок з вираженими

клінічними проявами клімактеричного синдрому, у них виявляють істотні

гормональні зміни при всіх клінічних формах захворювання, в першу чергу зниження

рівня естрогенів, у меншій мірі - прогестерону.

Андрогенетична алопеція - прогресуюче облисіння, викликане дією андрогенів

на волосяний фолікул в осіб із спадковою схильністю. Питома вага цього виду

алопеції становить 90% серед облисіння у жінок. Генетично передається не

випадіння волосся як таке, а підвищена чутливість волосяних фолікулів лобно-

тім'яної зони до чоловічих статевих гормонів. Біологічна дія статевих стероїдів в

тканинах-мішенях (сальні залози, волосяний фолікул) пов'язана як з рівнем гормонів

в сироватці крові, так і з наявністю в цих органах специфічних рецепторів. У третини

осіб з обтяженою спадковістю можливий розвиток андрогенетичної алопеції

незалежно від статі. В кератиноцитах волосяних фолікулів з тестостерону під дією

ферменту

5-α-редуктази утворюєть дегідротестостерон.Він діє на фазу росту волосся так, що

волосина передчасно переходить у фазу спокою. У фолікулах лобно-тім'янної зони жінок

міститься значно більше антагоніста 5-α-редуктази-ароматази, у зв'язку з чим у жінок,

випадіння волосся дифузне і менш виражене. Клінічно хворі насамперед відзначають

заміщення довгого волосся на тонке і коротке. Спочатку цей процес звертає на себе увагу

в скроневих ділянках, потім починається порідіння волосся в тім'янній області, збережені

волосини стають тонкими. Іноді втрата волосся у жінок може відбуватися за чоловічим

типом, але частіше дифузно розподіляється в лобово-тім'янній області. Облисіння у жінок

частіше починається в тім'янної області, поступово захоплюючи скроневу, лобну і

потиличну зони. Як правило, у жінок андрогенетична алопеція не призводить до

формування лисин.

Андрогенетична алопеція є одним з проявів системних дисгормональних порушень у

жінок, які перебувають у менопаузальному періоді. Лікування андрогенетичної алопеції у

жінок в період періменопаузи базується на застосуванні замісної гормональної і місцевої

подразнюючої терапії. Найбільш ефективним засобом зовнішнього застосування в останні

роки вважають препарати мiноксидилe (наприклад, ригейн).

При старіннi шкіри відбуваються біохімічні зміни колагену,

еластину і дермальної основної субстанції. В шкірі прогресивно

зменшується співвідношення розчинного колагену до

нерозчинного.

З віком істотні зміни зазнають і сальні залози, зокрема в них починаються

атрофічні і дегенеративні зміни. Гормони стимулюють виділення шкірного сала.

Розвиток себореї у жінок клімактеричного віку пояснюється зміною нормальних

співвідношень в організмі між андрогенами і прогестероном. При цьому частіше

відзначаються гіперандрогенія в поєднанні з гіпоестрогенією або

гіперпрогестеронемією, що призводить не тільки до гіперсекреції, але і до гіперплазії

сальних залоз. Рівень гонадотропних гормонів в сироватці крові у жінок із

захворюваннями сальних залоз підвищений рівень естрадіолу - знижено, причому

більшою мірою у жінок з пізніми вуграми. З віком у жінок дисфункція сальних залоз

переважно проявляється у вигляді сухості шкіри, у частини жінок зміна секреції

шкірного сала відбувається в бік її посилення.

Така нехарактерна для передменопаузального віку гіперсекреція шкірного сала

може виразитися і в розвитку запальних папулозно-пустульозних елементів - так

званих пізніх акне. Терапія їх мало відрізняється від лікування юнацьких вугрів:

вітамін А і його синтетичні аналоги, тетрациклінова група антибіотиків,

зовнішньо комедонолітики, креми з еритроміцином і кліндаміцином. Єдиною

принциповою відмінністю в терапії пізніх і юнацьких акне є призначення

гормонозамісної терапії, яка виявляється досить ефективною.

Вплив вікових гормональних дисфункцій у жінок

клімактеричного віку на хронічно прогресуючий

перебіг дерматозів (розацеа, андрогенетична алопеція,

пізні вугрі) обгрунтовує раціональність застосування

замісної гормональної терапії після обстеження

гормонального статусу у хворих і консультації

дерматолога, гінеколога, ендокринолога.

Чому шкідливе сонце?

Давно відомо, що тривале перебування під прямими

сонячними променями шкідливе. Тут можна спалити шкіру, і

багато хто вже спробував в прямому сенсі цього слова на

собі.

Геліотерапія (сонячні ванни), як і інші методи лікування, можуть бути

рекомендовані ,аж ніяк не кожному.

Протипоказаннями до сонячної інсоляції є виражений склероз судин,

гіпертонічна хвороба, органічні захворювання центральної нервової системи,

підвищена нервова збудливість, базедова хвороба.

Розглянувши докладно сонячне випромінювання, можна розділити його на три

групи: промені спектру А, В і С.

Кожен має свої особливості і виявляє в тій чи іншій мірі шкідливий вплив для

людини.

Спектр А найбільш досягає шарів Землі, промені цього спектру особливо

позначаються на старінні шкіри і не тільки. Ці промені не викликають опіків, від

них не буває засмаги.

Спектр В - промені сприяють появі засмаги та виробленню так званого

меланіну.

Спектр С, це найнебезпечніший спектр, але боятися його не потрібно. Промені

повністю знешкоджуються озоновим шаром Землі.

Під дією УФ - випромінювання кисень стає активним, у зв'язку, з чим в клітинах

шкіри утворюються вільні радикали. Їх молекули починають атакувати стінки

клітин шкіри,внаслідок чого, виникають порушення у клітинних ядрах. Зовні це

проявляється в тому, що шкіра стає жорсткою та сухою, утворюються зморшки.

Також, одним з наслідків фотостаріння (старіння шкіри під впливом УФ-променів) є

утворення гіперпігментації на обличчі й тілі. Це обумовлено комплексом причин:

гормональними порушеннями, прийомом лікарських препаратів (контрацептивів,

знеболюючих), нанесенням спиртовмісних протизапальних гелів, мазей і впливу

сонячних променів. Утворюються сонячне лентиго, мелазми, хлоазми , які вкрай

важко виводяться косметичними засобами, а радикальні методи боротьби - лазерне

шліфування, глибокі і серединні пілінги не завжди показані.

Яких правил потрібно дотримуватись перебуваючи на

сонці?

1. Завчасно підберіть крем, що підходить вашому типу

шкіри. Рівним шаром нанесіть його за півгодини до того, як

підставити тіло сонячним променям. Особливо ретельно

змастіть ніс, лоб, груди, коліна і плечі - адже саме випуклі

частини тіла згоряють першими. Звичайний крем

забезпечує в середньому тригодинний захист. Якщо сонячні ванни супроводжуються

купанням, то оновлювати захисний шар необхідно приблизно через кожні чотири

години перед заходом у воду.

2. Час сонячного опромінення збільшуйте поступово, починаючи з мінімального - 5-

10 хвилин.

3. Перші 2-3 дні користуйтеся кремом від засмаги, потім, коли небезпечний період

пройде, можете користуватися й кремом для засмаги. Не захоплюйтеся втирання в

шкіру масла - під впливом сонця воно нагрівається і починає палити. Не можна

вживати для засмаги живильний крем.

4. Не забувайте про пляжний капелюх або панаму.

5. Розігрівшись на сонці, не поспішайте відразу під холодний душ і не кидайтеся в

море. Для початку охолоньте в тіні, пройдіться вздовж берега.

6. Утримайтесь від спиртних або дуже холодних напоїв. Тамувати спрагу добре

водою з лимонним соком. Корисні мінеральні води.

Що посилює засмагу?

Продукти, що містять вітамін А (бета-каротин), допомагають нам засмагати. Вживайте

моркву, абрикоси та персики, а також не забувайте про кавуни і ожину. Але пам'ятаєте, і про

міру. Якщо з споживанням овочів і фруктів перестаратися то можлива діарея.

Чи існує так званий «Сонячний капітал»?

Протягом життя шкіра здатна захистити організм від впливу ультрафіолетових променів

лише 50 000 годин (світлошкірі блондини) і 150 000 годин (смагляві брюнети).

Починаючи з першого року життя спілкування із сонцем повинне бути дуже акуратним і

максимально безпечним. У протилежному випадку виникає реальна можливість втратити

"сонячний капітал" - генетичну здатність шкіри до самовідновлення після контакту із

сонцем.

Негативний вплив ультрафіолету на шкіру має властивість накопичуватися. Тому при

занадто частому й тривалому перебуванні на сонці дуже рано з'являються ознаки старіння

шкіри: втрата еластичності, дряблість, зморшки, пігментні плями. Науковці стверджують, що

один сезон інтенсивного загоряння пристарює шкіру на 6 місяців. Це значить, що, якщо

останні 10 років ви проводили свої канікули переважно на пляжі, присмажуючись на сонечку,

то шанс одержати перші зморшки з'явиться у вас на п'ять років раніше від звичайного

терміну

Щоб зберегти свій "сонячний капітал",

необхідно максимально скоротити час

засмаги, а також використовувати сонцезахисні засоби.

Які поради можна дати батькам влітку?

Діти до трьох років взагалі не повинні перебувати під

прямими променями сонця. У шкірі малят дуже мало

клітин, що виробляють меланін, тому їх захисний шар

засмаги дуже слабкий. Крім того, роговий шар дитячого

епідермісу майже у два рази тонший, ніж у дорослих -

ультрафіолетові промені легко проникають вглиб шкіри,

приводячи до опіків, які в більшості випадків протікають

значно важче й довше, ніж у дорослих і можуть привести до

важких ускладнень.

Сонцезахисні засоби для дітей, що старші від 3 років

спеціально адаптовані для потреб дитячої шкіри. Вони

містять тільки нейтральні фізичні фільтри, не містять

добавок, барвників і спирту

Виходячи позасмагати, шкіру маляти обов'язково

змазуйте сонцезахисним кремом кожні 2 години, щоразу

після купання й використовуйте крем з фактором захисту не

менш 25! Це дуже важливо!

Як треба себе поводити біля водоймищ на

відкритому сонці?

Вода відбиває тільки 5% сонячних променів (на

відміну від піску, що відбиває 20%). Тому вода

підносить вам найбільше "пекучі сувеніри".

Не занадто довіряйте її звабливій свіжості й не

залишайтеся у воді надовго. Вона пропускає до 50

відсотків ультрафіолетових променів, а її свіжість і

прохолода притупляють почуття небезпеки. Тому

при купівлі сонцезахисного засобу зверніть увагу, чи

написано на тюбику або баночці слово Waterproof

("Водостійке"). Завдяки особливим

водовідштовхувальним компонентам ці препарати

ефективно захищають шкіру навіть після годинного

знаходження у воді.

Не забувайте, після кожного купання необхідно

ретельно витирати шкіру: крапельки води, що

залишилися на ній, подібні до мікролінз, що

підсилюють сонячне світло, що може викликати

сильний опік.

Перша допомога при сонячних опіках

Якщо крем не допоміг і ви все-таки обгоріли, прийміть холодну ванну або

змочіть обпалені місця вологою тканиною. Змастіть місця почервоніння

заспокійливими засобами – охолоджена «Термальна вода», спрей «Пантенол».

Можна використовувати народні методи. Для шкіри спини, живота, рук, ніг

нанесіть простоквашу або кашку з крохмалю, розведеного водою.

Для носа, лоба, підборіддя - тонкі скибочки свіжого огірка або сирої картоплі.

Для вік - пакетики з чаєм, змочені в прохолодній воді, вони здатні зменшити

набряк і полегшити біль.

Ні в якому разі не вживайте після засмаги затяжні та гарячі ванни. Верхній

роговий шар шкіри від цього висушується і швидка втрата вологи забезпечена.

Якщо відчуваєте нудоту, озноб, підняття температури, появу міхурів, загальну

слабкість, інтенсивний свербіж, обов'язково зверніться до лікаря.

Фотостаріння

Не менше шкоди, ніж сонце, шкірі завдають вітер і мороз.

Останнім часом косметологи і виробники косметичних

засобів часто говорять про фотостаріння під впливом сонця

і необхідності захисту від нього, але не говорять про

«морозостаріння». Тим часом мороз викликає висушування

і обезводнення шкіри, через що вона стає «зморшкуватою».

Якщо для захисту шкіри від сонця рекомендується застосовувати засоби з SРF, то

для захисту від морозу необхідні креми, які не містять води,і які косметологи

називають «спортивними». Догляд за шкірою в холодну погоду, особливо при

заняттях спортом на свіжому повітрі, повинен бути дуже ретельним, наприклад,

зволожуючий крем необхідно наносити не пізніше, ніж за півгодини до виходу на

вулицю. Інакше навіть при невисокій температурі (8-10 градусів нижче нуля) і

сильному вітрі, можна посилити ефект «виморожування» шкіри. На жаль, при всьому

багатстві асортименту косметичних засобів на ринку дуже мало представлено

спортивних кремів.

Крім фотостаріння, морозостаріння існує

старіння, пов'язане з неминучим плином часу -

генетичне старіння. За сучасними даними

дегенеративні процеси в шкірі значно

посилюються вже з 25 років, тоді коли про старість

навряд чи хто замислюється. Зменшуються

мітотичні (процес поділу клітин) процеси в шкірі,

зменшується вироблення колагенових і

еластинових волокон фібробластами, знижується

процес вмісту природного зволожувача в шкірі -

гіалуронової кислоти.Все це веде до витончення

всіх шарів шкіри, зниження її тургору,

еластичності, сухості і, як наслідок, до появи

спочатку дрібних, а потім середніх і великих

зморшок, складок, що ніяк не може асоціюватися з

молодістю, красою, здоров'ям і спортом.

Ще одна з так званих зовнішніх проблем, пов'язана з ураженням шкіри -

купероз. Купероз - це порушення кровообігу в шкірному покриві, що вимагає

дерматологічного рішення. Чутливість шкіри, а також дратівливі чинники стають

пусковими для виникнення даної проблеми. Мороз, вітер, перегрівання, УФ-

опромінювання, фізичне перенапруження - все це може призводити до тимчасового

розширення судин. Згодом судини розширюються, втрачають еластичність,

почервоніння стає постійним, а на обличчі й тілі можуть з'являтися видимі

розширені судини, іменовані телеангіектазіями. У свою чергу розширені судини,

будучи самі по собі ще й естетичною проблемою, призводять до значного

посилення чутливості шкіри, появі на обличчі лущень та висипань, що

супроводжуються свербінням, і часто наявність цих факторів (чутливість шкіри,

купероз) можуть бути чудовою базою, а часто і пусковим механізмом у появі таких

хронічних захворювань як себорейний дерматит, пероральний дерматит, розацея.

Методи вирішення проблем

На жаль, на сьогоднішній день практично не було

представлено методів консервативних і безболісних:

електрокоагуляція досить болюча, часто наслідком цієї

процедури може бути гіпер-і гіпопігментація, рубці.

Склеротерапія проводиться тільки в умовах стаціонару, має

також такі побічні ефекти як гіперпігментації, виразки

шкіри, алергічні реакції. Також склеротерапія практично

неефективна у відношенні капілярних телеангіоектазій.

Лазерна фотокоагуляція ще зовсім недавно не мала

альтернатив, але і на сьогоднішній день є досить дорогим

методом, з застосуванням в умовах медичного стаціонару.

Ще зовсім недавно для вирішення всіх цих проблем

доводилося виділяти багато часу і коштів. Сеанси були

тривалими, досить болючими і нудними, а, крім того, не

завжди ефективними і з масою побічних ефектів. На

сьогоднішній день завдяки застосуванню в косметології

фототехніки, лікування стало набагато ефективнішим та

безболісним, і може виконуватися в умовах будь-якого

естетичного центру.

Історія застосування фототехнологій в дерматокосметології почалася з 1990 року,

коли Морган Густавсон вперше в Стокгольмі на конгресі косметологів представив

джерело інтенсивного пульсуючого світла (Intensive Pulse Light) і дана технологія

отримала назву IPL-системи. Технологія базується на широкосмуговому джерелі

некогерентного поліхроматичного світла. З того часу ця технологія постійно

вдосконалювалася і на сьогоднішній день, можна сказати, що в основі апарату IPL

Nanolight лежить сама остання модифікація - SPL-система, що в перекладі абревіатури

з англійської Square Pulsing Light, означає прямокутне пульсуюче світло.

Як джерело світла використовуються ксенонові лампи-спалахи, які генерують

хвилі довжиною від 560 до 1200 нм. Якщо порівнювати з лазерним устаткуванням

(індукована емісія радіації), то подібне обладнання генерує світло лише однієї

довжини хвилі, тобто лазер монохроматичний.

В епідермальних і дермальних структурах існують так звані тканинні мішені, які

здатні поглинати вибірково випромінювання світла певної довжини хвилі,нагріваючи

їх до певної температури відбувається детермінація або, правильніше сказати,

коагуляція, так як по суті, ми найчастіше впливаємо на білкові структури. Це явище

лягло в основу теорії Андерсона і Парріша, яка була запропонована в 1983 році і

названа законом селективного фототермоліза. При проведенні досліджень було

визначено хвильовий діапазон переважного поглинання різними меланофорами:

Меланін волосся та шкіри 600-900 нм;

Гемоглобін 515-600 нм;

Вода (фібробласти) 900 і вище.

Впливом на дані меланофори ми досягаємо необхідних для нас цілей: небажаного

волосся, гіперпігментації на шкірі, телеангіоектазії або фібробластів.

Безумовно, впливаючи всім світловим пучком на необхідну для нас мішень

знижується ефективність процедури, тому що вплив розсіюється на конкуруючі

меланофори. Тому одним з важливих аспектів і технологічним рішенням даного

апарату є фільтри, що дозволяють максимально вибірково впливати на проблему, а

також фільтрувати непотрібну частину спектру, включаючи ультрафіолетове та

інфрачервоне випромінювання.

Фотоомолодження

Розглядаючи процедуру фотоомолодження, можна

розділити її на 2 типи:

- Вплив на гіперпігментацію та розширені судини

(Телеангіектазії).

- Вплив на зморшки (незалежно від типу старіння).

У першому випадку це вплив лампою-спалахом на шкіру, коагулює меланін, який

мігрував з дендритів меланоциту в кератиноцити. Приблизно через 7-10 днів

відбувається ексфоліація (злущування) пігментних плям. Якщо необхідно, сеанс

повторюється. Потім переходимо до наступного режиму - боротьба з розширеними

судинами. У цьому випадку мішенню буде гемоглобін і дезоксигемоглобин. Світло

передаючи свою енергію за допомогою фотонів і трансформуючись в тепло викликає

внутрішньо судинне підвищення температури до 65-70 °С. Кров коагулює і надмірне

тепло поширюється на стінки судин, які практично відразу коллаптують. Залежно від

товщини судин фахівець вибирає один з двох призначених для цього режимів і

визначається з фототипом шкіри. Таким чином, відбувається видалення пігментних

плям і судин.

Варто зазначити, що навіть при першому типі омолодження включаються

механізми, що дають стійкий ефект ліфтингу і розгладження зморшок це є основною

метою при другому типі фотоомолодження. Впливаючи на міжклітинну рідину

нашої шкіри (воду) та ендотеліальні стінкі судин ми вивільняємо медіатори

запалення, значно посилюємо мікроциркуляцію і стимулюємо фібробласти, які в

свою чергу виробляють колагенові та еластинові волокна, які є структурними та

каркасними компонентами дерми. Сеанси виконуються 1 раз в 7-10 днів, займаючи

при цьому 15-20 хвилин, і можуть виконуватися буквально в обідній перерві.

Як висновок, можна сказати що апарати IPL Nanolight ,

пропонують серію програм у лікуванні відразу декількох

проблем. Враховуючи абсолютну безпеку, малу (або повну)

безболісність, високу ефективність, легкість у використанні

та обслуговуванні, комерційну привабливість - все це

змушує не сумніватися у високій конкурентоспроможності

та успіху застосування апаратів IPL Nanolight .

Демодекоз

Демодекоз – ураження гладкої шкіри і волосся

мікроскопічним кліщем роду «демодекс». Починається

з появи висипу, вугрів, виразок на шкірі обличчя,

грудей, спини, підвищення сальності шкіри, свербіння.

Подальше прогресування захворювання приводити до

виражених косметичних дефектів: шкіра набуває

землисто-сірий колір, стає горбистою, з'являється

одутлість носа, утрудняються мімічні рухи обличчя.

При ураженні волосся – свербіж, випадання волосся і

вій. Небезпечно приєднання вторинної інфекції,

рубцевими змінами шкіри, прогресування хвороби.

Етіологія і патогенез демодекозу

Кліщ Demodex folliculorum, що викликає демодекоз, Був виявлений в 1842 році.

На сьогоднішній день відомо 65 видів кліща, але тільки три з них вражають людину,

решта паразитують лише на тваринах. Місця проживання кліща – сальна залоза і

волосяні фолікули; улюблене місце локалізації – підборіддя, ніс; демодекоз може

зустрічатися на бровах і віях, в останньому випадку розвиваються блефарити.

Розмір дорослої особи близько 0,3-0,4 мм, а його тільце покрито лусочками,

завдяки яким кліщ міцно закріплюється в волосяних фолікулах. Харчується кліщ

шкірним салом і гормонами людини. Кліщі уникають денного світла, а потім на

поверхню шкіри виходять тільки в темний час доби, що і пояснює свербіж і

дискомфортні відчуття при демодекозі, що посилюються ввечері.

Життєвий цикл збудника демодекозу становить кілька тижнів, за цей час самка

здатна зробити не одну кладку яєць, а кількість яєць в кладках може досягати

декількох десятків. Через 3-4 дні з'являються нові елементи, які через тиждень вже

готові до розмноження. Старі елементи кліща вмирають і розкладаються в волосяних

фолікулах.

Кліщ демодекс виявлений у 90% населення, але в одних людей він не викликає

демодекозу, тоді як інші не можуть вилікуватися тривалий час. Якщо у фолікулі

виявляються одиничні особи- це не привід для занепокоєння, в цьому випадку

збудник демодекозу неактивний і практично не розмножується.

Пусковий механізм, коли кліщ починає стрімко

розмножуватися, до кінця не вивчений, але в групу ризику

потрапляють люди, які відчувають стреси, нервові

перенапруження, тому як все це активізує вироблення

шкірного сала, яке і створює сприятливі умови для

життєдіяльності кліща.

- зниження імунітету, схильність до шкірних

захворюваннь, гостра їжа, тривалі інсоляції, захоплення

лазнями та саунами також викликає активізацію збудника

демодекозу.

Крім того використання косметики, що містить

гормональні препарати, в багатьох жінок призводить до

виникнення демодекозу, так як гормони і поживні речовини в

кремах – це його улюблена їжа. При такому шляху зараження

в баночку з кремом щодня потрапляють особи демодекса, і

тоді крем несе не красу і молодість, а серйозне

захворювання. Звичайно, демодекоз не тягне за собою глибоких порушень, але шкіра

обличчя псується, до того ж при великих ураженнях можливо вторинне інфікування

патогенною мікрофлорою, що ще більше ускладнює перебіг демодекозу.

У групу ризику потрапляють жінки з світлою і чутливою шкірою, схильної до

почервоніння, найчастіше це блондинки чи шатенки. У чоловіків демодекоз

зустрічається рідше, це пов'язано з голінням, так як практично щодня знімається

ороговілий шар шкіри і кліщ не може зміцнитися в шарах шкіри.

Якщо імунна система людини не порушена, то демодекоз не виникає, так як паразит

не проникає за межі базальної мембрани, але якщо ведеться прийом гормональних

препаратів або ж присутні стани, при яких відбувається активізація імунної системи, то

змінюється структура шкіри і ймовірність демодекозу різко підвищується.

Поєднання всіх або декількох патогенетичних механізмів збільшує ймовірність

виникнення захворювання, хоча не рідкісні випадки, що демодекоз діагностують у

людей, які не потрапляють ні в одну із груп ризику.

Прояви демодекозу

Основним проявом демодекозу є запальні процеси шкіри обличчя. І, якщо

звичайна противугрева косметика не приносить ефекту, а замість цього кількість

рожевих вугрів, папул збільшується, підвищується саловиділення, колір обличчя стає

нездоровим (від сірих до багряних відтінків), то слід провести мікроскопічне

дослідження на демодекс вмісту волосяних фолікулів.

Клінічні прояви демодекозу залежать від кількості кліщів, що активно

розмножуються , від загального стану організму і від типу шкіри. Велике значення в

розвитку симптоматики має і неправильний догляд за шкірою обличчя.

Існує класифікація демодекозу, в залежності від типу висипань, але найчастіше

демодекоз проявляється різноманітними формами висипки. Так само форма

демодекозу говорить про тяжкість процесу.

Ерітематозна форма демодекозу

Характеризується почервоніння обличчя і одиничним висипаннями, в цьому

випадку демодекоз потрібно диференціювати з розацеа. Причиною розацеа є судинний

невроз і приєднання бактеріальної мікрофлори. Демодекоз може ускладнювати перебіг

розацеа, але причиною її виникнення не є.

Можливе утворення пустул, вони формуються через переповнення фолікулів

шкірним салом, яке в подальшому вдруге інфікуються. Папули при демодекозі

зустрічаються найбільш часто. Їх розмір коливається від 0,5 до 2 мм. У результаті

пацієнт усипаний різноманітними елементами від рожевого до темно-червоного

кольору.

Висипання заподіюють пацієнтам дискомфорт, багато хто намагається позбутися

від них механічно, а тому крім запалень можна побачити підсохлі скоринки і синюшні

інфільтративні ділянки.

Запальний процес провокує надмірний ріст епітеліальних клітин і порушує

природне відлущування, шкірний шар потовщується, що створює ще більше умов для

прогресування демодекозу. Збудник найбільш активно розмножується у весняний та

осінній періоди, з цим пов'язана сезонність рецидивів.

Стан шкіри при демодекозі сприяє розвитку супутніх шкірних захворювань.

Симптоматика розацеа, простого вугрового висипу і дерматитів теж стає яскравішим.

Якщо спостерігається демодекоз вій, то приєднуються блефарити і кон'юнктивіти.

Розчухи і постійне травмуванні шкіри через бажання пацієнтів видалити

висипання механічно, можуть призвести до поширеної гнойничковой інфекції, яка на

відміну від демодекозу, вражає різні ділянки тіла.

Одним з ускладнень можна так само назвати замкнутість і неможливість вести

колишній спосіб життя через малоестетичність зовнішнього вигляду, В окремих

випадках це може призвести до психозів і психоневрозов.

У пацієнтів з діагнозом «демодекоз» в анамнезі присутні хронічні хвороби органів

травлення, ендокринологічні порушення, а також наявність вогнищ хронічної

інфекції.

Лікування і профілактика демодекозу

Демодекоз є хронічним захворюванням з

періодами ремісій і загострень. Лікується важко,

але можливо досягти тривалої і стійкої ремісії,

коли стан шкіри клінічно здоровий.

Застосування протипаразитарних препаратів не завжди доцільно. Так як

особливості життєвого циклу збудника демодекозу такі, що вимагаються тривалі

курси протипаразитарної терапії. І практично єдиними препаратами, якими можливе

лікування демодекозу, є препарати групи тинідазолу та метронідазолу. Але для того,

щоб досягти потрібної концентрації в шкірі, потрібно приймати високі дозування, що

несприятливо позначається на печінці і на функції кровотворення.

Гелеві препарати, що містять метронідазол, досить ефективні, так як завдяки своїй

структурі здатні проникати в глибокі шари шкіри, не містять жиру, у присутності

якого збудник демодекозу починає активніше розмножуватися, надають

охолоджуючим і зволожуючий ефект.

Спиртові та ефірні «бовтянки», зроблені в аптеці за рецептом лікаря, ефективні

при глибоких ураженнях шкіри демодекозом. Їх короткочасне застосування згубно

для основної кількості паразитів. Але при довгостроково застосуванні спирт і ефір

викликають сухість шкіри, у відповідь на це вироблення шкірного сала збільшується.

І демодекоз спалахує з новою силою.

Найбільш продуктивне лікування демодекозу полягає в спільній терапії з боку

дерматолога і дерматокосметолога. У цьому випадку медикаментозні препарати

впливають на демодекс, а косметичні процедури відновлюють захисні функції шкіри

до того стану, коли шкіра самостійно може впоратися з паразитом.

Так, сприятливий вплив робить електрофорез із зволожуючим речовинами, коли

дія електрики на час блокує активність кліща, а зволожуючі препарати проникають в

глибокі шари шкіри, тим самим оздоровлюючи її та знижуючи вироблення шкірного

сала.

Курс мікродермабразії при демодекозі в стадії ремісії,

коли висипань і запалень не так багато, допомагає механічно

видалити шар шкіри з найбільшою локалізації

кліщів. Також показана неаппаратна чистка обличчя.

А наступний пілінг з фруктовим кислотами, підкислює рН

шкіри, що в принципі перешкоджає появі запалень і рецидиву демодекозу.

Після повного клінічного вилікування від демодекозу рекомендований курс

лазерної коагуляції або фотокоагуляції судинних дефектів.

Крім того, пацієнтам слід обстежитися у ендокринолога, переглянути режим

харчування, краще під час лікування перейти на молочно-рослинну їжу.

Перед початком лікування демодекозу необхідно позбутися всіх косметичних

засобів та аксесуарів (кисті для пудри, кисті для губної помади) та протягом усього

лікування уникати використання декоративної косметики. Для зволоження шкіри

використовувати легкі гелі, бажано в разових упаковках або в контейнері з дозатором,

щоб запобігти попаданню кліщів у флакон. Рекомендована щоденна зміна постільної

білизни і більш часте прання подушок та ковдри з наступним пропрасовування з обох

сторін, так як температурні впливи згубні для збудника демодекозу.

Існує також спеціальна лікувальна косметика, яка широко пропонується хворим

демодекозом повсюдно з гарантією 100%-го результату, але підтверджених

статистичних даних про її ефективність поки не представила жодна з косметичних

компаній.

Лікування демодекозу тривале, тому що для кожного пацієнта доводиться

підбирати індивідуальну схему.

Специфічної профілактики демодекозу не існує, але, якщо дотримуватися

режиму харчування, правильно доглядати за шкірою, не використовувати чужу

косметику, то ймовірність захворіти демодекозом різко знижується. Пацієнтам, які

домоглися стійкої ремісії, навесні і восени в період загострень демодекозу слід

переходить на рослинну їжу, більш уважно ставитися до стану шкіри і проводить

привентивні заходи, відвідуючи дерматолога та косметолога.

«Лікує хвороби лікар, але виліковує природа» - Геракліт

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !!!