КОЗАК Наталія Григорівна УДК 373.015.31: 613/614 053.6 (043.5)€¦ · здоровий спосіб життя ± уявлення та знання про

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Г. КОРОЛЕНКА

На правах рукопису

КОЗАК Наталія Григорівна

УДК 373.015.31: 613/614 – 053.6 (043.5)

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧЕ ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ ОСНОВНОЇ

ШКОЛИ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:

Єжова Ольга Олександрівна,

доктор педагогічних наук,

професор

Полтава – 2016

2

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………. 4

Розділ 1. Теоретичні основи здоров’язберігаючого виховання ……… 14

1.1 Історико-філософське підґрунтя здоров’язберігаючого

виховання ………………………………………………………………….

14

1.2 Сутність провідних понять дослідження …………………………… 27

Висновки до першого розділу …………………………………………… 38

Розділ 2. Культура здоров’я підлітків як результат їх

здоров’язберігаючого виховання в основній школі ……………………

41

2.1 Психолого-педагогічні особливості сучасних підлітків …………… 41

2.2 Критерії, показники та рівні сформованості культури здоров’я

підлітків основної школи …………………………………………………

48

2.3 Стан здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи в

навчально-виховному процесі ……………………………………………

56

2.4 Модель здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи

в навчально-виховному процесі ………………………………………….

75

Висновки до другого розділу …………………………………………… 86

Розділ 3. Дослідно-експериментальна перевірка педагогічних умов

моделі здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи ….

90

3.1 Впровадження моделі та педагогічних умов здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи …………………………………….

90

3.1.1 Забезпечення орієнтації змістової складової навчально-виховного

процесу на збереження фізичного, соціального, психічного та

духовного здоров’я…………………………………………………………

94

3.1.2 Застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи ………….

106

3.1.3. Готовність педагогічних кадрів до реалізації педагогічних умов

3

здоров’язберігаючого виховання ………………………………………. 120

3.2 Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи щодо

перевірки ефективності моделі здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи в навчально-виховному процесі ……………

129

Висновки до третього розділу …………………………………………… 160

Висновки ………………………………………………………………….. 164

Список використаних джерел ……………………………………………. 169

Додатки ……………………………………………………………………. 200

4

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Державним пріоритетом завжди

виступає проблема здоров’я населення країни, зокрема дітей, підлітків і

молоді. Їх здоров’я багато в чому залежить від ставлення особистості до

нього. Найбільш сприятливим періодом для формування різних ставлень

вчені вважають саме підлітковий вік. Тому в Україні, як і інших

європейських країнах, спостерігається впровадження світових тенденцій

щодо покращення стану здоров’я дітей через освіту. Освітній процес у

загальноосвітніх навчальних закладах має потужний потенціал для

формування ціннісного ставлення до здоров’я, формування культури

здоров’я в учнів у процесі здоров’язберігаючого виховання.

У стратегічних завданнях Загальнодержавної програми “Національний

план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016

року, Концепції Державної програми “Здорова дитина” на 2008–2017 рр.

визначено пріоритетним усебічний розвиток дитини і становлення її

духовного, психічного та фізичного здоров’я. У загальноосвітніх навчальних

закладах України з 2005 року введено новий предмет “Основи здоров’я”,

основною метою якого є виховання всебічно розвиненої особистості, у

ієрархії потреб якої на першому місці є здоров’я. У країні сформовано

мережу Шкіл сприяння здоров’ю, велика кількість загальноосвітніх

навчальних закладів націлює свою діяльність на збереження, зміцнення та

формування здоров’я дітей.

На ролі людини у становленні власного фізичного, психічного і

соціального здоров’я неодноразово наголошували вітчизняні і зарубіжні

вчені І. Бех, В. Кохан, В. Льовочкін, Г. Нікіфоров, Ю. Орлов, В. Панок,

Т. Титаренко та інші. Виховання особистості на засадах духовності

розглядалисяу матеріалах досліджень І. Беха, М. Савчина. Питання

саморегуляції поведінки особистостівисвітлювалисяу працях

5

М. Боришевського, А. Брушлінського, М. Гриньової, Є. Ільїна, О. Конопкіна,

Є. Субботського, О. Тихомирова, О. Чебикіна та інших. Важливими для

формування здоров’язберігаючого виховання є концепції розвивального

навчання В. Давидова, Г. Костюка, С. Максименка, Ю. Приходько,

О. Скрипченка, Ю. Швалба та інших.

У працях сучасних дослідників (Т. Бережна, В. Горащук,

В. Оржеховська та інші) наголошується на необхідності запровадження

здоров’язберігаючого виховання у загальноосвітніх навчальних закладах і

формування у дітей, підлітків і молоді культури здоров’я, ціннісного

ставлення до здоров’я, здорового способу життя.

Різні аспекти здоров’язберігаючого виховання підлітків відображено у

науковому доробку В. Бабича, В. Горащука, Г. Кривошеєвої (формування

культури здоров’я); О. Гаснікової, О. Єжової (формування ціннісного

ставлення до здоров’я); С. Свириденко (формування здорового способу

життя).

Останніми роками захищено низку дисертацій, дотичних до проблеми

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи: формування

здоров'язбережувального середовища для молодших підлітків у

загальноосвітньому навчальному закладі (Т. Бережна); формування

духовного здоров'я учнів основної школи у процесі фізичного виховання

(О. Отравенко); виховання у підлітків здорового способу життя різними

засобами (О. Калюжна, В. Кузьменко, О. Свириденко, Д. Солопчук,

А. Полулях). Однак, проблема здоров’язберігаючого виховання у підлітків

основної школи у навчально-виховному процесі висвітлена недостатньо.

Дослідження зосереджені переважно на засобах фізичного виховання, в

умовах позашкільних навчальних закладів, дитячо-юнацьких спортивних

шкіл, а виховний потенціал навчально-виховного процесу залишається

майже не розкритим.

6

Актуальність теми засвідчує існування суперечностей між:

– соціальним замовленням суспільства щодо збереження і зміцнення

здоров’я підлітків та реальним станом здоров’язберігаючого виховання у

загальноосвітніх навчальних закладах;

– значним виховним потенціалом навчально-виховного процесу у

формуванні культури здоров’я підлітків і недостатньою розробленістю

педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання;

– необхідністю формування культури здоров’я підлітків і готовністю

вчителів до застосування сучасних форм і методів у процесі

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи.

Виявлені суперечності підтвердили актуальність проблеми та

зумовили вибір теми дослідження “Здоров’язберігаюче виховання підлітків

основної школи в навчально-виховному процесі”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри

початкової та дошкільної освіти психолого-педагогічного факультету

Полтавського національного педагогічного університету

імені В. Г. Короленка “Методолого-теоретичні основи та організаційно-

методичні механізми модернізації вищої освіти Полтавщини” (державний

реєстраційний № 0111U000702) та є складовою науково-дослідної теми

Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

імені М. В. Остроградського “Моделі взаємозв’язку наукових досліджень і

освітніх практик в умовах трансформації українського суспільства”

(державний реєстраційний № 0110U004628). Тема дослідження затверджена

Вченою радою Полтавського національного педагогічного університету

імені В. Г. Короленка (протокол № 5 від 27.10.2011 р.) та узгоджена

Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і

психологічних наук в України (протокол № 9 від 29.11.2011 р.).

Мета дослідження – на основі аналізу теоретичних засад

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи визначити та

7

апробувати педагогічні умови здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи в навчально-виховному процесі.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати історично-філософське підгрунття

здоров’язберігаючого виховання та уточнити сутність здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи.

2. Охарактеризувати критерії, показники та рівні сформованості

культури здоров’я підлітків основної школи.

3. Розробити модель здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи у навчально-виховному процесі.

4. Визначити педагогічні умови здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи у навчально-виховному процесі сільських і міських

загальноосвітніх навчальних закладів та експериментально перевірити їх

ефективність.

Об’єкт дослідження – процес здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи в загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження – педагогічні умови здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: положення

системного, компетентнісного, холістичного та особистісно орієнтованого

наукових підходів до виховання (І. Бех, О. Савченко, І. Брехман, Е. Юдін,

Дж. Равен); гуманістичної педагогіки і психології (К. Роджерс, А. Маслоу,

А. Комбс, Е. Келлі, Т. Браммельд, С. Хук), поведінкової (Дж. Уотсон,

Д. Локк, А. Бандура,Дж. Роттер), когнітивної (Дж. Келлі, Д. Дьюї, Ж. Піаже),

психоаналітичної (Е. Еріксон, А. Гезелл, Е. Фромм), соціальної

(Е. Дюркгейм, Т. Парсонс, П. Сорокін, А. Макаренко) теорій дитячого

розвитку; теоретичні положення щодо ролі виховання у формуванні

особистості (Л. Виготський, І.Зязюн, Г.Костюк, В. Оржеховська,

Н. Миропольська, О.Сухомлинська та інші).

8

На різних етапах наукового пошуку використано такі методи

дослідження:

– теоретичні: аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення

психолого-педагогічної, філософської, соціологічної літератури з теми

дослідження для обґрунтування теоретичних засад здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи у навчально-виховному процесі,

визначення та уточнення понятійного апарату дослідження, критеріїв,

показників, рівнів сформованості культури здоров’я; метод моделювання для

розроблення моделі здоров’язберігаючого виховання; аналіз програми з

предмету “Основи здоров’я”, планів виховної роботи загальноосвітніх

навчальних закладів, сценаріїв різних форм здоров’язберігаючого виховання

для визначення педагогічних умов і розроблення моделі

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи;

– емпіричні: педагогічне спостереження за проявами у поведінці

підлітків здоров’язбережувальних дій та вчинків на уроках та під час

позаурочної діяльності, тестування, анкетування, інтерв’ю, бесіди для

визначення динаміки сформованості культури здоров’я підлітків,

педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) для

перевірки ефективності розробленої моделі здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи у навчально-виховному процесі;

– статистичні: методи математичної статистики для опрацювання

результатів експериментальної роботи, визначення кількісних та якісних змін

у рівнях сформованості культури здоров’я підлітків основної школи в

навчально-виховному процесі, встановлення ступеню їхньої вірогідності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше обґрунтовано педагогічні умови здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи в навчально-виховному процесі

(забезпечення орієнтації змістової складової навчально-виховного процесу на

збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я

підлітків; застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі

9

здоров’язберігаючого виховання підлітків; готовність педагогічних кадрів до

реалізації педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання); розроблено

модель здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи;

охарактеризовано критерії та показники (уявлення та знання про здоров’я та

здоровий спосіб життя – уявлення та знання про складові здоров’я, його

значення для життя людини, уявлення та знання про фактори, що впливають

на здоров’я підлітка у процесі навчання, уявлення та знання про здоровий

спосіб життя підлітка, його значення для життя людини; вмотивованість до

збереження здоров’я – місце здоров’я в системі життєвих цінностей підлітка

основної школи, інтерес до проблем здоров’я у процесі життєдіяльності

підлітка, мотивація на здоровий спосіб життя підлітка основної школи;

здоров’язбережувальні дії та вчинки – дотримання норм і правил здорового

способу життя у школі та вдома, саморегуляція здоров’язбережувальних дій

та вчинків, відповідальна поведінка в усіх сферах життєдіяльності щодо

збереження і зміцнення свого здоров’я та здоров’я інших) та рівні

сформованості культури здоров’я підлітків основної школи (високий, вищий

за середній, середній, низький);

уточнено сутність здоров’язберігаючого виховання підлітків основної

школи в навчально-виховному процесі як процес взаємодії вихованців і

вчителів, результатом якого має стати сформованість культури здоров’я

підлітків, яка сприяє активної участі їх у виробничому, громадському й

культурному житті суспільства; зміст і технології здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи;

подальшого розвитку набули форми і методи виховання підлітків

основної школи в навчально-виховному процесі; теоретичні й методичні

основи здоров’язберігаючого виховання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні й

упровадженні методичних основ реалізації комплексу педагогічних умов

виховання здорового способу життя підлітків основної школи у навчально-

виховному процесі; розроблено, апробовано та впроваджено модель

10

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи у навчальному

процесі; підготовлено посібник для вчителів по вихованню здорового

способу життя підлітків; у використанні результатів дослідження для

доповнення змісту навчальних програм та занять курсів

підвищення кваліфікації вчителів, для студентів вищих педагогічних

навчальних закладів.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи

Лебединської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Лебединської

міської ради Сумської області (довідка № 6 від 15.01.2016 р.), Полтавського

національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка

№ 4511/01-55/26 від 25.11.2015 р.), Луцької загальноосвітньої школи І-ІІІ

ступенів № 12 Луцької міської ради Волинської області (довідка №74 від

09.07.2014р.), Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 76

Запорізької міської ради Запорізької області (довідка № 01-24/144 від

02.12.2015 р.), Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11

Черкаської міської ради Черкаської області (довідка № 443 від 08.12.2015 р.),

Міловської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Міловської районної ради

Луганської області (довідка № 16 від 11.01.2016 р.), Чорнобаївського

навчально-виховного комплексу “Загальноосвітній навчальний заклад-

дошкільний навчальний заклад” Білозерської районної ради Херсонської

області (довідка №5 від 10.07.2014 р.), Полтавського обласного інституту

післядипломної педагогічної світи імені М. В. Остроградського (довідка

№ 328 від 28.12.2015 р.).

Результати дисертації впроваджено у навчально-виховному процесі

Лебединської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Лебединської

міської ради Сумської області (наказ “Про впровадження результатів

дисертаційних досліджень” № 111 від 23 грудня 2014 р.), Полтавської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 Полтавської міської ради

Полтавської області (наказ “Про апробацію результатів дисертаційних

досліджень” № 130 від 9 вересня 2013 р.), Лохвицької гімназії № 1

11

Лохвицької районної ради Полтавської області (наказ

“Про апробацію результатів дисертаційних досліджень” № 165 від 30 грудня

2014 р.), Кобеляцького навчально-виховного комплексу № 1 Кобеляцької

районної ради Полтавської області (наказ “Про апробацію результатів

дисертаційних досліджень” № 16 від 18 січня 2013 р.), Михайлівської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Машівської районної ради

Полтавської області (наказ “Про апробацію результатів дисертаційних

досліджень” № 41-А від 14 жовтня 2013 р.).

Особистий внесок здобувача. У праці “Ефективність впровадження

здоров’язбережувальних освітніх технологій (на практиці ЗНЗ м. Кременчука

та Кременчуцького району Полтавської області)” (співавтор І. Козак)

дисертанткою проаналізовано ефективність упровадження

здоров’язбережувальних і здоров’яформуючих технологій у навчально-

виховному процесі. У навчально-методичному посібнику “Освітні моделі та

технології роботи соціального педагога” (співавтори М. Гайдар, І. Іванова,

Ю. Комишан та інші) розкрито питання здоров’язбережувального виховання

підлітків засобами медіаосвіти, підходи до формування здорового способу

життя в учнівської молоді (для фахівців психологічної служби, інших

педагогічних працівників, студентів психолого-педагогічних факультетів,

батьківської громадськості та ін.). У праці “Особистісно орієнтована освіта

як засіб формування гармонійно розвиненої здорової особистості” (у

співавторстві з Л. Малакановою) проаналізовано здоров’язбережувальний

аспект у особистісно орієнтованому підході до формування гармонійного

розвитку особистості. У праці “Роль психічної складової у

здоров’язберігаючому вихованні” (у співавторстві з Л. Малакановою)

розкрито складові здоров’язберігаючого виховання в навчально-виховному

процесі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати

дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри початкової і дошкільної

освіти Полтавського національного педагогічного університету

12

імені В. Г. Короленка, на курсах підвищення кваліфікації, засіданнях

Авторських творчих майстерень учителів основ здоров’я, біології

Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної світи імені

М. В. Остроградського та висвітлювались в доповідях та виступах на

науково-практичних конференціях та семінарах:

міжнародних: “Самоосвіта та розвиток емоційного інтелекту як

фактор удосконалення педагогічної майстерності вчителя” (Миргород, 2011);

“Здоровьесберегающие технологии в образовательном пространстве”

(Белгород, 2013), “Modern sociology and education” (Лондон, 2013); “Розвиток

та саморозвиток педагогічної майстерності у сучасному просторі”

(Полтава, 2015); “Освіта і здоров’я підростаючого покоління” (Київ-Чернігів,

2016).

всеукраїнських: “Організаційно-педагогічні основи екскурсійної роботи

вчителя природничих дисциплін” (Полтава, 2012); “Самоосвітня

компетентність учасників освітнього процесу: актуальні питання теорія та

практика” (Полтава, 2015); “Навколишнє середовище і здоров’я людини”

(Полтава, 2011); “Навколишнє середовище і здоров’я людини. Упровадження

здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі освітніх

закладів” (Полтава, 2012);

обласних: “Організація роботи практичного психолога щодо створення

здоров’язбережного освітнього простору в ЗНЗ” (Полтава, 2013); обласному

форумі батьківської громадськості (Полтава, 2015);

Публікації. Основний зміст і результати дослідження висвітлено в 18

публікаціях (14 одноосібних; 4 – у співавторстві), у тому числі: 1 статті у

колективній монографії, 1 параграфі у навчально-методичному посібнику, 6

статтях у вітчизняних фахових виданнях (5 одноосібних, 1 – у співавторстві),

1 статті в зарубіжному виданні, 4 статтях у збірниках матеріалів науково-

практичних конференцій, 5 статтях в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,

трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел

13

(296 найменувань, із них 28 латиницею), додатків на 34 сторінках. Загальний

обсяг дисертації становить 240 сторінок, з них 166 сторінок основного

тексту. Робота містить 29 таблиць та 16 рисунків на 15 сторінках (2 таблиці

на 2-х повних сторінках в основному тексті дисертації).

14

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОГО ВИХОВАННЯ

1.1 Історико-філософське підґрунтя здоров’язберігаючого

виховання

Збереження здоров’я є глобальною проблемою людства.

Надзвичайно важливою вона залишається для нашої держави. Особливо

гостро стоїть питання пропедевтичного виховання, оскільки в дитячому віці

закладаються основи фізичного, психічного, соціального й духовного

благополуччя особистості. Державною політикою передбачено виховання

здорової особистості. Нормативними документами строго регламентується

діяльність педагогів щодо збереження здоров’я школярів. Навчальні плани і

програми загальноосвітніх навчальних закладів зорієнтовані на розширення

уявлень дітей про здоров’я та його складові, визначення критеріїв його

оцінювання, сприяють усвідомленню учнями того, що індивідуальне

здоров’я людини залежить від неї самої, соціального оточення, способу

життя, мислення і світосприйняття, сформованості навичок здорового

способу життя тощо.

Аналізуючи сучасний філософсько-педагогічний підхід до проблеми

здоров’я, актуальним є висловлювання С. І. Гессена: “навіть найбільш

часткові конкретні питання педагогіки підносяться в останніх своїх засадах

до суто філософських проблем” [58]. Питання педагогіки і філософії тісно

переплітались у всі часи.

Історія філософської думки свідчить про зацікавленість мислителів усіх

часів проблемою збереження здоров’я. Поняття “здоров’я”, “здоровий спосіб

15

життя”, “здорова особистість” завжди намагалися пояснити філософи,

психологи, лікарі, педагоги. Їхні погляди часто були діаметрально

протилежними, залежно від епохи розвитку філософських знань. Хоча

розвиток медицини з часів стародавнього Вавилону, Риму, Китаю, Індії

посилює увагу до організму людини, збереження її здоров’я, ученими і досі

не вироблено універсальних шляхів виховання здорової особистості. Наше

дослідження має на меті, зокрема, проаналізувати розвиток філософсько-

педагогічної думки щодо закладення основ здорового способу життя у дітей,

збереження здоров’я та виховання здорової особистості в історичному

аспекті.

Філософи Стародавнього Китаю були прихильниками натурфілософії,

згідно з якою усе у природі залежить від гармонійного розвитку Великої

тріади: Неба, Людини і Землі. Саме за таких умов, вважали вони, можна

вирішити етичні та правові питання суспільства. Відповідно, здоров’я

людини обумовлене, на думку натурфілософів, її стосунками з довкіллям.

Вони не відділяли дух і тіло, здоров’я асоціювали із довголіттям і вважали в

ідеалі гармонійним станом людини й космосу. Хворобливий стан трактувався

як порушення гармонії з Дао – нескінченною космічною енергією.

Стародавні китайські мислителі головною метою людини на землі вбачали

наближення до Дао, за умови дотримання законів справедливості, чесності і

добра. Давньокитайський філософ Лао-цзи стверджував, що той, хто

дотримується Дао, може досягнути довголіття і щасливого життя [270; 5].

Переконання стародавніх китайських мислителів щодо дотримання міри у

всьому для досягнення успіху, поділяємо і ми. Ідеї Лао-цзи перегукуються з

нашими поглядами щодо визначення деяких складових здоров’я, зокрема,

емоційної. Усвідомлення людини себе щасливою впливає на її емоційний і

психічний стан, що, зрештою, формує стан здоров’я людини. Ці постулати

стародавніх китайських філософів є незмінними і беззаперечними в

психолого-педагогічній літературі сьогодення.

16

Важливість даосизму для пізнання істини і здоров’я не викликає

сумнівів. Особливість даосизму – ідея спонтанного розвитку космосу,

людини і суспільства. Даоси пропагували простоту життя, наближеність до

природи, відмову від цілеспрямованої діяльності, безпристрасність,

ненасилля, постійність, доброту і любов до живого, необхідність відкинути

власне “Его” та діяти відповідно до шляху Дао. Даосизм мав багато

складових: різні практики, психофізичні вправи, медитативні техніки,

гімнастичні методики. Приміром, практика “даоінь” виховувала

самодисципліну, розвивала волю і бажання самовдосконалитися. Вона

поєднувала медитацію, вправи на дихання та гнучкість.

Варто зазначити, що питання безсмертя тіла не є тим, що в наш час

поділяють учені, однак проблема єдності духовного і тілесного, ми вважаємо

важливою на сучасному етапі розвитку людства. Особливо значущим, на

нашу думку, є вплив духовного виховання, душевного стану дитини на

розвиток її фізичного здоров’я. І навпаки, піклування дитини про свій

фізичний стан є важливим для розвитку її морально-духовних якостей.

Проте, китайські філософи, стверджуючи надзвичайну сили енергії людини,

спрямовували останню до стану, по суті, надлюдини, яка може управляти не

лише потоком власної енергії, а й енергією інших, лікувати нею хвороби. З

точки зору сучасної педагогіки і психології такі переконання можуть бути

шкідливими для формування адекватної самооцінки у дитини, формування її

життєвих цінностей і цілей життя.

Тему душевного здоров’я і благополуччя досліджував у своїх творах

Піфагор. Він вбачав здоров’я людини у гармонії особистості із довкіллям і

космосом. Для цього людина має дотримуватися міри в діях, думках,

почуттях, цнотливості і порядності, берегти усе живе [162]. Ураховуючи

неконтрольований потік негативної реклами, втрату моралі і занепад

духовності у суспільстві, бездоглядність дітей, відсутність можливості

безкоштовно займатись спортом і різними видами мистецтва, і, як результат

безцільне проведення вільного часу сучасними підлітками, погляди

17

Піфагора щодо виховання у дітей міри у всьому для формування здорової

особистості лишаються актуальними для сучасної педагогіки. Важливими

для нас є його погляди щодо гармонії думки і діла, саме ці тези мислителя

реалізуються на сучасних уроках, метою кожного є не лише надання

школярам певних знань, а, головне, виховання ставлень (думок), формування

умінь (дій).

До скарбниць давньої філософської думки щодо здорового способу

життя належать висловлювання прадавніх українських мислителів Агастія та

Царака, про яких згадується в історичних працях Джавахарлала Неру [8]. За

п’ять століть до нашої ери вони проповідували позитивне мислення,

філософію добра, гармонійне співіснування з природою, відданість у

служінні Богові та своєму народові. Праці Агастія містять великий перелік

рецептів лікування травами, соками, мінералами та правила збереження

здоров’я. Царака залишив нащадкам трактат під назвою “Мудрість про

людське відродження” [7]. Цінністю цього древнього твору для нащадків є

виховання у дитини здорового тіла і здорового духу. Автор розглядає

питання спадкових хвороб та способи їх уникнення, пологів, догляду за

немовлятами, небезпеки для фізичного і духовного здоров’я жінки абортів,

подає детальний опис анатомії людини, рекомендації щодо вживання з

лікувальною метою овочів, фруктів, соків. Таким чином, наші пращури

тисячоліття тому замислювалися над питаннями збереження і покращення

здоров’я, а саме: бережливого ставлення до здоров’я жінки; ролі

материнства; моральності і небезпеки штучного переривання вагітності;

лікування природними матеріалами; вірогідності виникнення спадкових

хвороб тощо. Програмами з біології та основ здоров’я для загальноосвітніх

навчальних закладів України передбачено вивчення цих питань учнями

основної та старшої школи.

Філософія Давньої Індії включає два основні вчення: “ведична”

філософія та буддизм. Веди – переважно міфічні твори, проте в них уже

зароджується філософська думка про спосіб життя людини. Найбільше це

18

стосується “Упанішад”, де зазначено, що людина підпорядковується

універсальному закону Всесвіту. Саме в цьому трактаті сформовано уявлення

про “карму” – неминучу відплату у потойбічному світі за життя на землі, а

відповідно до діянь – переселення душі в іншу істоту. Причому, згідно із

цими віруваннями, від поведінки людини – позитивної чи негативної,

способу її життя – в земному житті залежить вибір майбутнього “господаря”

душі: людини вищої або нижчої касти чи тварини. Наукові факти свідчать,

що поруч з осмисленням людського буття стародавні мислителі часто

зосереджували свої погляди на розвитку, функціонуванні організму людини.

У цьому творі мова йде про необхідність шанування власного тіла, розвитку

душі і ведення здорового способу життя, дотримання норм поведінки для

досягнення найвищого рівня розвитку в земному і майбутньому

потойбічному житті. Нам цікава філософія давньої Індії тим, що вчені

прагнули до самопізнання, починали замислювались над вчинками, діями та

способом життя для покращення стосунків між людьми, природою і

Всесвітом, невід’ємності душі і тіла [8]. Головною темою “Упанішад”, як і

головною метою сучасної педагогіки, є усвідомлення особистістю життєвих

цінностей, призначення, переваг здорового способу життя, дотримання норм

поведінки.

Для нашого дослідження є важливим той факт, що давньоіндійські

філософи, буддисти зосереджували увагу на самопізнанні, основним вважали

розвиток особистості, що у сучасній педагогічній практиці є одним із

найважливіших факторів успішного виховання особистості. Саме

буддистська філософія стояла біля першоджерел виникнення валеологічної

науки, оскільки одне із перших застосувань поняття “правильний спосіб

життя” зустрічається саме у буддійських трактатах. Приміром, у

буддійському каноні “Дхаммапади” наголошується, що життя – це

страждання, викликане різними бажаннями, і єдиний шлях позбутися

страждань — мати правильні думки, увагу, мову, діло [8, с. 117]. Сучасні

психолого-педагогічні підходи до виховання підлітків мають спільне бачення

19

цього процесу із давньоіндійською філософською концепцією “Я”-

самопізнання, що тісно переплітається з “Я”-концепцією психологів

дев’ятнадцятого і двадцятого століть (William James та Carl Ranson Rogers) і

широко використовується в сучасній школі” [22; 212]. Однак, ми не повністю

поділяємо погляди індійських філософів стосовно того, що “не існує таких

тайн життя чи розуму, що їх неможливо було б осягнути за допомогою

методичних вправ волі і пізнання”. Проте підтримуємо їхню точку зору щодо

можливості покращення загального стану організму шляхом використання

різних фізичних вправ та засобів психологічної релаксації.

Цінними для вивчення проблеми здоров’я людини є напрацювання

античних учених, зокрема, принципів калокагатії (від грец. kalos –

прекрасний і agathos – люблячий, добрий) та “золотої середини”. Ці

принципи можна розглядати у контексті гармонійного розвитку людини,

духовної і морально-етичної складових особистості, як запоруки формування

її здоров’я. Так, Платон, стверджував, що будь-яке надмірне хвилювання –

позитивне чи негативне – для людини шкідливе, важлива ж середина між

надлишком і нестачею. Для дотримання цього необхідні особлива система

самоконтролю, самовиховання, постійна робота над собою [198, с. 16–19]. У

рамках сучасних уявлень про здоровий спосіб життя названі принципи

можуть застосовуватися у процесі здоров’язберігаючого виховання. Як і

античні вчені, представники сучасної педагогічної теорії і практики

передбачають у вихованні здорового способу життя використання

гімнастичних вправ, музичних занять, танців, інших видів мистецтва та

фізичної культури.

Мислителі античності були переконані, що людина наділена Богом

усіма важливими для життя якостями – душевними і тілесними, і тільки від

самої особистості залежить її духовний і фізичний стан. Їхні погляди з цього

питання були категоричними: звернення до лікаря засуджувалося, оскільки

означало, що людина не могла сама дати собі раду [198, с. 47–55]. На відміну

від сучасного уявлення про матеріальний світ, Платон не вважав тіло

20

справжнім існуванням і буттям. Лише ідеї, на його думку, впливають на

навколишній світ і зміцнюють здоров’я, що своєю чергою призводить до

блага.

Безперечно, найбільшої теоретичної глибини досягли античні

філософи, які вперше порушили питання взаємозалежності здоров’я

особистості від способу життя. Перше визначення поняття “здоров’я” подає у

своїх творах Алкмеон, котрий вважав причиною будь-якого хворобливого

стану порушення рівноваги елементів між тілесною і духовною сутністю

людини і зазначав, що “здоров’я є гармонія протилежно спрямованих сил”

[276, с. 242–253].

На відміну від сучасної медицини, яка лікує захворювання тіла, античні

медики тісно пов’язували медицину з морально-духовними нормами.

Медичні аспекти у вченнях античних філософів тісно переплітались із

педагогічними. Так, давньогрецький філософ Гіппократ стверджував, що для

здоров’я важливі скромність і простота у всьому, доброта і порядність,

охайність і духовна твердість. Ми вважаємо ці риси характеру необхідними

для виховання сучасної здорової особистості. Зважаючи на особливості

підліткового віку – період самовираження і самоусвідомлення – саме ці риси

отримують подальший розвиток або з’являються протилежні їм, що у

майбутньому впливає на характер і долю дитини.

Цікавими є думки мислителя античних часів Сократа, суголосні із

сучасними напрацюваннями про позитивне мислення. Тільки щаслива

людина, яка поширює добро, на думку Сократа, може бути здоровою, зло,

своєю чергою породжує хворобу. Філософ вважав, що пізнання себе лежить в

основі пізнання добра і зла, тому важливим, насамперед, є прагнення

пізнання самого себе [3, с. 10; 222, с. 41–42]. Отже, вважаємо, що думки

Сократа є актуальними для сьогодення, як такі, що несуть позитивне

світосприйняття, любов до ближнього і бажання розповсюджувати довкола

себе добро, а, відтак, підкреслюють можливість виховання здорової

особистості через внутрішній стан самої людини.

21

Важливим для нашого дослідження теми здоров’я є те, що Платон,

Аристотель та інші античні філософи Греції вживають поняття “катарсису”

(грец. “catharos”, “catharsis”, “catharmos” – “очищення”, “підняття”,

“оздоровлення”) [283, с. 261–290]. Аристотель детально досліджує цю тему і

дає своє визначення катарсису. У своїй праці “Етика” він додає, що мудра

людина, уникаючи зайвого, прагне до середини, і цим самим душа формує

таку важливу якість, як добродійність [8, с. 460–461]. На його думку, людина

отримує очищення і позбавляється страждань, коли усвідомлює їх

неминучість. Однак, не можемо погодитися із переконаннями Аристотеля

щодо відмінності розумових здібностей людей залежно від їхнього

соціального статусу. На думку філософа, фізичний і розумовий розвиток,

політичні здібності залежать від походження, через що діти із бідних родин

не можуть бути успішними, займати політичні посади тощо [5, с. 66].

Один із термінів, що стосується питання здорового способу життя, –

атараксія (з грец. ataraxia — відсутність хвилювань) – увів давньогрецький

філософ Епікур. Учений стверджував, що головним для збереження здоров’я

є душевна рівновага, відсутність страху, тривоги і хвилювань [171, с. 95].

Безперечними ці твердження залишаються і в сучасній педагогіці.

Важливою при вихованні здорової дитини є психологічна атмосфера, що

панує на уроці, спосіб спілкування педагога з вихованцями, ставлення один

до одного учасників навчального процесу. Однак досягти такої гармонійної

взаємодії нелегко у будь-які часи. Приміром, Сенека зазначав, що душевна

рівновага і, відповідно, психічне здоров’я, можуть бути лише у мудреців, які

задовольняються тим, що мають і не бажають більшого [217, с. 104].

Ще один термін, що стосується здоров’я особистості, увів Демокріт:

евфімія (грец. “euthumia”) – душевний стан людини у спокої та рівновазі

[149, с. 373]. Сучасні підлітки живуть у суспільстві, наповненому стресами,

що призводить до емоційних зривів і може стати причиною психічних

розладів у дітей. Створення ситуацій успіху на уроках, атмосфери

22

доброзичливості, толерантності допомагає досягти душевного спокою і

рівноваги, про які говорив Демокріт.

Аналізуючи філософську думку щодо здоров’я людини в історичному

аспекті, доцільно звернутися до спадщини Стародавнього Риму, одним із

видатних представників якого є Марк Туллій Цицерон. У своїх роздумах

“Про старість” він зазначає, що людина перш за все повинна шукати

позитивне сама для себе. Автор зауважував, що у будь-якому віці людина

може бути здоровою і щасливою. І здоров’я залежить не від віку, а від

прагнення до здоров’я та життєздатності, характеру і поведінки,

світосприйняття і переконань. Філософ був упевнений, що причиною

нездоров’я людей є їхня поведінка. Роздумуючи про здоровий спосіб життя,

Цицерон радить боротися із хворобою: піклуватись про власне здоров’я,

займатися фізичними вправами, споживати їжу в кількості необхідній для

нормального функціонування організму, не переїдати, стимулювати роботу

мозку інтелектуальними вправами, дбати про духовний розвиток [253, c. 28–

29]. Розмірковуючи над спадщиною Цицерона, можемо стверджувати, що

його система виховання здорової особистості багато в чому є цінною для нас.

Розвиваючи ідеї Цицерона щодо важливості постійного фізичного розвитку,

тренування волі і духу, сучасні педагоги застосовують тренінгові форми

проведення уроків, інтерактивні методи роботи, які стимулюють розвиток

цих якостей у школярів.

Звернемося до вчення Авіценни – видатного вченого, філософа, лікаря,

хіміка, астронома, теолога, поета середньовіччя. Авіценна є автором

підручника для лікарів “Канон лікарської науки”, широко відомої “Книги

зцілення”. Як і Цицерон, велику роль у формуванні здоров’я людини автор

приділяє фізичним вправам, особистій гігієні, харчуванню, здоровому сну,

відпочинку [103, с. 26–27]. Для нашого дослідження є цінним те, що аспекти

формування здоров’я у підлітків сучасної школи шляхом попередження

хвороб, їх профілактики, повністю співпадають із поглядами Авіценни.

23

Досліджуючи тему здоров’я, доцільно звернутися до спадщини наших

предків. З прийняттям християнства на Русі погляди на здоров’я від магічно-

міфічних стають більш духовними і зверненими до святого способу життя.

Тема здоров’я знаходить своє продовження у працях Володимира

Мономаха, Кирила Туровського та інших. Вони стверджували, що ведення

благочинного способу життя сприяє здоров’ю людини. Так, Володимир

Мономах у своїх “Повчаннях” вказував, що необхідно боронитися неправди,

п’янства, блуду, від чого гинуть душа і тіло [142]. У “Слові про

подвижництво” Володимир Мономах писав, що учив молодь мати чисті

душі, не галасувати під час їжі, прислухатись до думки мудрих, підкорятися

старшим, у розмові бути щирими, бути сором’язливими і зберігати цноту, не

зважати на похвалу, а чекати винагороди від Бога [31]. У “Слові про

доброчинність” він писав про необхідність життя за настановами Євангелія,

підкоряти розум і тіло, стримувати гнів, мати чисті думки і робити добрі

справи, відповідати на зло добром.

Філософ Кирило Туровський указував на позитивну роль для здоров’я

людини покаяння, добродійності та молитви [80]. Таким чином, в усі часи

нашими предками осмислювалися питання здоров’я людини – тілесного і

психічного, дотримання етичних норм, християнських та загальнолюдських

цінностей, ведення здорового способу життя.

Для середньовіччя основною була доктрина спасіння через віру в

Бога і здійснення добрих справ. Сучасна освіта відділена від церкви. Однак

питання виховання у сучасних учнів загальнолюдських цінностей, 9 із 10-ти

яких, за дослідженнями Darrell Franken, повністю співпадають із

християнськими цінностями, є одними із пріоритетних [277, p. 330].

Важливими для нас є погляди на здоров’я Г. В. Ф. Гегеля щодо

розвитку складових здоров’я у гармонії. Г. В. Ф. Гегель у праці “Філософія

Духа” інтерпретує людину як індивід, який складається з душі, духу і тіла.

Причому відмінність людини від інших істот полягає в духові із обтяженою

тілом душею. Філософ стверджує, що конфлікти, страждання, хвороби є

24

невіддільною складовою існування особистості для зміцнення духу. Велику

увагу Г. В. Ф. Гегель приділяв людському розумові, від якого, на його

думку, залежить душевний і тілесний розвиток особистості. Важливим, як

нам здається, є переконання філософа, що звичка, зрештою, переростає в

характер, який у разі необхідності дуже важко піддається

корекції [57, с. 350–364].

Необхідною складовою здоров’я людини є дотримання нею суспільних

норм поведінки. Це як беззаперечну істину сприймали у перших українських

навчальних закладах – Києво-Могилянській академії, Замостинській школі,

де викладався предмет “Етика”. Сучасною системою освіти України також

передбачено вивчення питань етики в основній школі. Про це свідчить

наявність у Типових навчальних планах загальноосвітніх навчальних

закладах предметів інваріантної складової – “Етика” та варіативної –

“Християнська етика”.

Значущими для нас в аспекті цілісного світосприйняття, гармонійного

співіснування людини і природи є погляди філософів епохи Відродження.

Відомий учений Відродження Парацельс широко запровадив

експериментальний метод у науках і наголошував на божественному

походженні людини і необхідності для її гармонійного розвитку спілкування

з природою [180, с. 126–136]. Нам близькі погляди вченого про

необхідність дотримання людиною здорового способу життя та її ролі у його

збереженні.

Декарт, яскравий представник філософії Нового часу, вважав

основними для здоров’я людини розум і наявність знань. Він вважав, що

через розум людина пізнає душу, а вже через неї піклується про своє тілесне

здоров’я і життя [3, с. 51–52]. Частково ми поділяємо погляди цього вченого.

Справді, знання про норми харчування, роль фізичного навантаження,

рухової активності тощо, мають важливу роль для виховання здорової

особистості. Однак, досвід радянської школи, коли основною освітньою

стратегією було непряме навчання, у процесі якого учні переважно

25

отримували знання заради знань; коли оцінювались теоретичні знання, а не

ставлення, уміння і навички, особливо – здорового способу життя, призвів до

того, що на уроках діти проголошували “правильні” речі, а в житті

дотримувались інших правил поведінки.

Слушними, на нашу думку, є твердження іншого філософа того часу –

Паскаля, який вважав людину дуже вразливою, але свідомою істотою,

здатною осмислено ставитись до власного здоров’я. Він був переконаний,

що ніякі наукові досягнення і авторитети не зроблять людину здоровою,

якщо вона сама не усвідомить власної відповідальності за своє здоров’я і

життя [7, с. 304].

Ідею залежності здоров’я від розуму розвиває німецька класична

філософія. Так Кант також вважає, що збереження здоров’я людиною

можливе лише за наявності власного бажання, докладання зусиль,

гармонійного поєднання професійної діяльності і відпочинку, здорового

харчування і фізичних навантажень. Високо цінуючи досягнення Канта щодо

вивчення питань здоров’я, ми більше схильні до думки про вплив на здоров’я

людини соціального і духовного благополуччя, які автор не вважав

суттєвими.

Не можна не погодитись із Фрідріхом Ніцше, представником

неокласичного напрямку філософії, щодо ролі самодисципліни, боротьби зі

злістю, заздрістю, страхом для збереження здоров’я. Ніцше вважав, що

причиною руйнації організму є завжди сама людина. Філософ також

зазначав, що людина повинна шукати позитивне у незначних речах, будувати

свою філософію навіть у найскладніші моменти життя на вірі в краще і

оптимізмі [178]. Формування позитивного мислення у вихованні школярів є

актуальною проблемою вітчизняної і зарубіжної педагогіки.

Федір Достоєвский також проповідував “життя полюбити більше, ніж

сенс його, …полюбити його перед логікою, неодмінно, щоб перед логікою”

[160, с. 54]. Проте, на відміну від Ніцше, життя для нього – Христос:

“Якби хто-небудь мені довів, що Христос поза істиною, і дійсно було б, що

26

істина поза Христом, то мені б краще хотілося залишатися з Христом, ніж з

істиною” (Письмо Наталье Дмитриевне Фонвизиной) [160, с. 54]. Слід

зазначити важливість думки Ф. М. Достоєвського щодо необхідності

духовного виховання для формування здорової особистості. Однак, не варто

настільки заглиблюватись у духовний світ, щоб повністю ігнорувати

фізичний, бо це, також, може стати причиною захворювання. Аналогічні

думки простежуються в інтегрованому підході до здоров’я Д. Є. Мєлєхова,

який намагається поєднати наукові та релігійні погляди на здоров’я, на

хвороби, що не мають органічної основи. Зокрема, неврози він вважав

захворюваннями душі, бо вони не мають ніяких органічних змін в організмі.

Не може бути людина здоровою, якщо хоча б одна із складових здоров’я

знаходиться у хворобливому стані. Також, Д. Є. Мєлєхов вважає, що деякі

хвороби дають можливість замислитись над способом життя, змінити його і,

тим самим покращити свій фізичний і духовний стан [177].

Аналізуючи такі висловлювання і думки щодо здоров’я давніх

філософів, їх інтерпретацію при подальшому розвиткові суспільства, можна

стверджувати про зародження холістичного (цілісного) підходу до здоров’я у

давні часи та необхідність його застосування у сучасних поглядах на

здоров’я та хвороби. Термін холізм (з грецької holos – ціле) “ґрунтується не

на деталізації, а на цілісному уявленні про організм людини, в якому все

взаємопов’язане і взаємообумовлене. Характер проявів цілого відзначається

новими якостями, які зовсім не властиві окремим частинам (елементам), але є

такими, що виникають унаслідок їх взаємодії за певної системи зв’язків”

[168, с. 36].

Окрім того, у філософських працях обґрунтовується тісний

взаємозв’язок між різними складовими здоров’я. Холістичне уявлення про

здоров’я (за Р. І. Айзманом) розглядає єднання духовно-психічної і

матеріально-тілесної складових, наголошуючи на значній ролі особистості у

збереженні здоров’я. Все це надає підстави у здоров’язберігаючому

вихованні підростаючого покоління обов’язково застосовувати холістичний

27

підхід до здоров’я та розглядати можливість гармонійного виховання

фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я дітей і підлітків,

зокрема.

1.2 Сутність провідних понять дослідження

Враховуючи мету та завдання роботи, провідними поняттями

дослідження вважаємо “здоров’я”, “виховання”, “здоров’язберігаюче

виховання” та “культура здоров’я”.

Кінець ХХ – початок ХХІ століть ознаменувались тим, що проблеми

здоров’я населення вийшли за рамки однієї держави і науковці усього світу

поставили їх вивчення у ряд першочергових, так званих глобальних проблем

людства. Спроби дати визначення поняття “здоров’я” мають глибокі

історичні корені, що призвело до чисельних його тлумачень. У багатьох

наукових працях мова йде про 300 різних визначень, але підкреслюється, що

єдиного тлумачення здоров’я нині не існує. Дослідження поняття “здоров’я”

надало можливість визначити ознаки, структурні компоненти цієї дефініції і

на їх основі класифікувати різні підходи до здоров’я. Так, заслуговує на

увагу класифікація підходів до “здоров’я” на основі системоутворюючої

ознаки. Такою ознакою може бути стан, властивість, процес, функція,

цінність, інтеграція декількох з них тощо.

Здоров’я як стан розглядається багатьма дослідниками. Визначаючи

різні складові здоров’я, автори відмічають, що цей стан є динамічним і

знаходиться постійно у розвитку (прогресивному чи регресивному). Загально

прийнятим визначенням цієї дефініції як стану, є викладене у Преамбулі

Статуту ВООЗ: “Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і

соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і немічності” [44].

Деякі вчені намагаються розширити його та привернути увагу до інших

аспектів. Зокрема, російський вчений М. Ф. Реймерс також визначає здоров’я

28

як стан фізичного, психологічного і соціального благополуччя, але при цьому

наголошує на обов’язковому суб’єктивному відчутті фізичного,

психологічного і соціального благополуччя [203].

Науковці зазначають, що стан здоров’я залежить від саморегуляції

організму, оптимального функціонування усіх органів і систем, емоційного

та психічного стану, від зовнішніх чинників, у тому числі екологічних і

соціальних. Так, Г. Л. Апанасенко дає таке визначення з точки зору

самоорганізації: “Здоров’я – динамічний стан людини, що визначається

резервами механізмів самоорганізації її системи (стійкістю до впливу

патогенних чинників і здатністю компенсувати патологічний процес),

характеризується енергетичним, пластичним та інформаційним регуляторним

забезпеченням процесів самоорганізації, а також є основою прояву

біологічних (виживання – збереження особи, репродукція – продовження

роду) і соціальних функцій” [10, с. 2–24]. Автор зазначає, що здоровою

людина може вважатись лише за умови повноцінного функціонування усіх

складових.

В умовах погіршення стану навколишнього середовища, збільшення

стресових ситуацій серед молоді, актуальним є визначення

Г. І. Царегородцева: “Здоров’я – це стан гармонійної саморегуляції і

динамічної рівноваги з середовищем” [249, с. 41–45].

Із огляду на особливості підліткового віку щодо соціалізації, нам

імпонує визначення дане Є. Н. Кудрявцевою, яка розглядає здоров’я як стан

організму людини, який забезпечує повноцінне й ефективне виконання нею

соціальних функцій [138, с. 33].

Р. І. Айзман досліджує здоров’я як стан організму зі стабільним

внутрішнім середовищем, яке визначається станом та рівнем здоров’я.

Учений визначає п’ять рівнів, тісно пов’язаних між собою: гармонійного

фізичного розвитку, резервних можливостей організму, стану імунної

системи, наявності хронічних захворювань та різних дефектів розвитку,

морально-вольових та ціннісно-мотиваційних установок [1, с. 27].

29

В. П. Петленко розглядає здоров’я у вигляді нормального стану

особистості, яка здатна задовольнити свої матеріальні, духовні і соціальні

проблеми, реалізувавши свій власний тілесний і духовний потенціал [194].

У І. І. Брехмана зустрічаємо визначення здоров’я через функції

організму. Саме він акцентував увагу на важливості для збереження здоров’я

індивідуума здатності адекватно сприймати і зберігати відповідно до віку усі

види вербальної, структурної та сенсорної інформації [40].

Цікавим є визначення здоров’я дане В. І. Клімовою. Вона, зокрема,

вважає, його виміром волі до життя, важливим для якого є виконання усіх

життєвих, психічних та трудових функцій. Особливу увагу автор звертає на

фізичну міцність, силу духу і високу працездатність [117]. У цьому ж аспекті:

здоров’я як показник гармонійного розвитку особистості і здатності до

трудової діяльності, його досліджує Т. П. Ламаренко [144, с. 75].

Ю. П. Лісіцин вважає здоров’я гармонійним поєднанням біологічних і

соціальних функцій, які обумовлюються вродженими та здобутими

механізмами [145, с. 8].

Багато вчених розглядають здоров’я як процес, що відбувається в

організмі людини. Так, за І. О. Гундаревим, здоров’я – це здатність людини

дожити до похилого віку, маючи необхідні фізичні, психічні, соціальні якості

і достатню соціальну активність [68, с. 158]. В. Б. Халамендик зазначає, що

здоров’я – це здатність людини досягати та зберігати стійку гармонію духа та

тіла, психічного та фізичного, внутрішнього та зовнішнього, індивіда та

соціуму, особистості та суспільства [246, с. 82–90].

В. П. Казначеєв стверджує, що здоров’я – “процес збереження і

розвитку біологічних, фізіологічних і психологічних можливостей,

оптимальної трудової і соціальної активності при максимальній тривалості

активного творчого життя” [110, с. 73]. Як гармонійну взаємодію і

функціонування усіх органів і систем людини при фізичній досконалості,

нормальній психіці, громадсько-корисній праці досліджує проблему здоров’я

С. Я. Чикін [257, с. 26]. Для максимальної продуктивності органів і систем із

30

збереженням їхньої якості, що і є саме здоров’ям (процесом), стверджує

М. М. Амосов, необхідно виконання таких умов: обмеження в харчуванні,

помірне фізичне навантаження, загартування та відпочинок [4].

М. С. Гончаренко, В. Г. Гончаренко розглядають здоров’я як процес і

результат взаємодії людини з довкіллям через речовинний, енергетичний та

інформаційний простір [60, с. 7].

Виходячи з того, що здоров’я є предметом дослідження багатьох наук,

є спроби систематизувати підходи до його визначення саме за цим критерієм

(Додаток А).

Так, у філософії, соціології здоров’я розглядається як індивідуальна і

суспільна цінність, як система, що постійно розвивається і змінюється.

Система особистісних життєвих цінностей, у якій здоров’я посідає одне з

чільних місць, її значення у регуляції поведінки людини досліджується у

психології та педагогіці. З позиції медицини, здоров’я розглядається у парі

здоров’я – хвороба. Тому науковці звертають увагу саме на стан людини та

його забезпечення різними життєвими процесами, функціонуванням

організму тощо.

Також слушними є чисельні думки про необхідність враховувати той

факт, що людина є триєдиною істотою – одночасно і організмом, і

особистістю, і соціальним суб’єктом [18]. І такий холістичний, або цілісний,

підхід до визначення здоров’я, на наш погляд, є найбільш оптимальним. Він

дає можливість дослідити поняття здоров’я як систему з визначеними

складовими у розвитку, взаємозв’язку з іншими компонентами та системами.

На холістичному підході до вивчення здоров’я базуються дослідження

вчених Д. Венедиктова, Т. В. Воронцової, Б. З. Вульфова,

В. І. Загвязинського, О. М. Ізуткіна, С. В. Кириленко, В.М. Оржеховської,

Л. П. Сущенко та багатьох інших. Заслуговують на увагу концептуальні

моделі складових здоров’я П. Й. Калью, де здійснена спроба інтеграції

різних поглядів на здоров’я. На його думку, для здорової особистості

характерними повинні бути: нормальне функціонування усіх рівнів

31

організації тіла людини та нормальна дія фізіологічних та біохімічних

процесів, динамічна рівновага організму і довкілля, повноцінне виконання

соціальних функцій, пристосованість до змін в умовах існування, відсутність

хвороб, повне фізичне, розумове та соціальне благополуччя [109, с. 17].

Дотримуючись цілісного погляду на здоров’я, вчені не заперечують

існування його складових. Тому і у межах холістичного підходу до здоров’я

виділяють, як мінімум, чотири складові здоров’я:

– фізичне здоров’я, яке визначається генетичною спадщиною,

анатомічною будовою тіла, функціонуванням фізіологічних процесів

організму, рівнем фізичного розвитку особистості;

– психічне здоров’я, яке залежить від функціонування нервової

системи, емоційного стану, розвитку чутливої сфери, потреб, установок і

цілей, характеру, темпераменту, реакції на стреси і негаразди;

– духовне здоров’я, яке пов’язане із такими складовими як релігія,

етика, мораль, мистецтво, наука, освіта, самооцінка, ідеали особистості, її

світогляд;

– соціальне здоров’я, яке залежить від сім’ї, побуту, безпеки,

матеріального рівня, соціального статусу, економічного, політичного,

соціального стану в країні тощо.

Також, науковці вважають, що для формування, збереження, зміцнення

здоров’я особистості необхідні передумови, до складу яких обов’язково

залучаються такі чинники, як:

– поняття миру, яке включає в себе не лише відсутність воєнних

дій з боку держави, а й мирне співіснування в сім’ї, громаді, в робочому

колективі;

– наявність даху над головою, що включає наявність житла, а

також стабільність у його обслуговуванні й утриманні;

– соціальна рівність, яка передбачає рівні стосунки з органами

влади, силових структур, судовими установами, особистісний розвиток

незалежно від расової, релігійної, вікової чи гендерної приналежності;

32

– рівень освіти, який впливає на стан здоров’я – чим вище рівень

освіти, тим кращі показники здоров’я населення, причому, мається на увазі

не лише загальне оволодіння інформацією, а і навчання навичкам здорового

способу життя, виховання цінностей здорового способу життя;

– харчування, яке покращує стан здоров’я і уповільнює процес

старіння, включає в себе якісні продукти харчування і питну воду, наявність

необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, харчових добавок тощо;

– прибуток, який дозволяє задовольняти потреби людини для

нормального існування у суспільстві, користуватись товарами і послугами,

необхідними для здоров’я і здорового способу життя;

– стабільна екосистема, яка забезпечуватиметься не лише

збереженням, а і відновленням екологічного балансу планети;

– збереження сталості ресурсів, що передбачає зважене

господарювання в усіх сферах – від фінансових ресурсів окремої особистості

до ресурсів країни, причому, чим більше буде ресурсів, тим більше

потенційних можливостей їхнього використання для збереження здоров’я

[244].

Слід зазначити, що дискусії серед науковців з приводу тлумачення

дефініції здоров’я призвели до створення сучасної нової концепції здоров’я у

ВООЗ. І хоча прямих змін до Статуту ВООЗ ще не внесено, здоров’я все

частіше розглядається не як стан, процес чи властивість, а як здатність:

“Здоров’я – це ступінь здатності індивіда чи групи, з одного боку,

реалізувати свої прагнення і задовольняти потреби, а з другого, змінювати

середовище чи кооперуватися з ним. Тому здоров’я розглядається як ресурс,

а не мета життя”.

Дослідження тлумачень поняття “здоров’я” дало можливість

відзначити різнобічні підходи до його вивчення і визначення. Але, не

дивлячись на це, простежується провідна тенденція щодо пов’язування

здоров’я і благополуччя людини у більшості досліджень. У своїй роботі

також уважаємо на це, і погоджуємося, що здоров’я, насамперед, має

33

виражатися через рівні благополуччя людини, яке в широкому розумінні є

багатофакторним конструктом, що уособлює взаємозв’язок культурних,

соціальних, психологічних, фізичних, емоційних, інтелектуальних, творчих,

духовних та інших факторів. Здоров’я є результатом злиття генетичної

схильності, середовища та особливостей індивідуального розвитку [281, с.7–

28].

Таким чином, підсумовуючи різні тлумачення здоров’я, вважаємо, що

здоров’я можна визначити як багатовимірну форму характеристики стану

благополуччя особистості, зумовленого взаємозв’язаним гармонійним

функціонуванням фізичної, психічної, духовної, соціальної сфер, що робить

життя людини щасливим.

Для розуміння сутності поняття “здоров’язберігаюче виховання”

необхідно звернутися до тлумачення дефініції виховання. У зв’язку з тим, що

ця дефініція є системоутворюючою і її теоретичному дослідженню

присвячені численні праці видатних і широко відомих науковців, зупинимося

лише на тих позиціях, які сприятимуть трактуванню провідного поняття

нашого дослідження – “здоров’язберігаюче виховання”.

В “Українському педагогічному енциклопедичному словнику” поняття

“виховання” тлумачиться як “процес цілеспрямованого, систематичного

формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією

багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів” [62]. С. У. Гончаренко подає

виховання у широкому розумінні як всю суму впливів на психіку людини,

спрямованих на підготовку її до активної участі у виробничому,

громадському й культурному житті суспільства та вузькому – як

планомірний вплив батьків і школи на формування особистості.

Автор словника зазначає, що метою виховання є сприяння розвиткові у

вихованця виявленого обдарування чи отримання якихось задатків

відповідно до мети (“ідеал виховання”). Провідним засобом виховання

вказується приклад, який вихователь подає вихованцеві, потім – наказ

(вимога й заборона), переконання, привчання й навчання [62, с. 71].

34

С. У. Гончаренко звертає увагу на те, що виховання з боку батьків і школи

припиняється зі втратою ними авторитету у вихованця.

Як зазначено в Енциклопедії освіти, виховання – “це усвідомлене і

цілеспрямоване зрощування людини як особистості у відповідності зі

специфікою цілей, соціальних груп і організацій, в яких воно здійснюється”

[79, с. 87]. То цілком слушно можна говорити про специфічні цілі і завдання,

які наприклад, простежуються у трудовому вихованні, фізичному вихованні,

статевому вихованні тощо, і мають бути у здоров’язберігаючому вихованні.

Отже, здоров’язберігаюче виховання розглядаємо як усвідомлений і

цілеспрямований вплив на особистість, провідною метою якого є збереження

її здоров’я.

Гуманістична психологія вважає основою виховання особистісні

задатки дитини, які педагог може і повинен розвинути (К. Роджерс,

А. Маслоу, А. Комбс, Е. Келлі, Т. Браммельд, С. Хук та інші). А. Маслоу

переконаний, що “витоки зростання та гуманності особистості лежать тільки

в самій особистості, вони ні в якому разі не створені суспільством. Останнє

може тільки допомогти або зашкодити зростанню гуманності людини,

подібно до того, як садівник може допомогти чи завадити зростанню куща

троянд, але він не може вплинути на те, щоб замість троянд ріс дуб” [195].

Таким чином, успіх дитини у будь-якій дії можливий за умови закладеного

у самій особистості і їх можна втратити, чи, навпаки, розвинути. Ідеї

гуманістичної психології мають тісно переплітатися із ідеями

здоров’язберігаючого виховання у навчально-виховному процесі.

Поведінкова теорія стверджує вплив середовища на виховання

особистості. Важливим фактором для здоров’язберігаючого виховання

підлітків виступає оточення, оскільки саме в цей період розвитку дитина

більше схильна прислуховуватись до думки однолітків, ніж дорослих.

Значущим у контексті нашого дослідження є переконання Дж. Уотсона,

Д. Локка, Б. Скіннера, А. Бандури, Дж. Роттера та інших у тому, що

поведінка дитини зумовлюється різними стимулами. Таким чином,

35

стимулюючи відповідальну поведінку підлітків, акцентуючи увагу на

позитивних діях і вчинках, спрямованих на збереження, зміцнення,

формування і відновлення здоров’я можна сформувати саме

здоров’язбережувальну поведінку дитини.

Здоров’язберігаюче виховання розглядається нами як складова

частина навчально-виховного процесу підлітків основної школи. Якщо під

процесом виховання розуміється “виховна взаємодія, в ході якої педагог як

носій суспільного досвіду систематично діє з метою вдосконалення

особистості, будує свою діяльність на основі зворотної інформації про її

результативність” [79, с. 87], то процес здоров’язберігаючого виховання

також має представляти собою взаємодію вихованців, підлітків основної

школи, та вихователів, вчителів загальноосвітніх навчальних закладів. У

навчально-виховному процесі результатом цієї взаємодії можна розглядати

набуті знання, формування певних вмінь і навичок, загальних і предметних

компетенцій, формування певних якостей особистості, розвиток її природних

здібностей тощо. Одна із загальних компетентностей, яка розвивається і

продовжує формуватися у загальноосвітньому навчальному закладі у

підлітків у процесі навчання є здоров’язбережувальна [79]. Але у роботах з

теорії і методики виховання, як правило результатом виховної роботи

розглядають не компетентності, а сформованість різновидів культури:

інформаційної культури, правової культури, демократичної культури тощо. І

для того щоб підкреслити саме результат здоров’язберігаючого виховання,

здоров’язберігаючої виховної роботи у загальноосвітніх навчальних

закладах, вважаємо за доцільне говорити про культуру здоров’я підлітків

основної школи.

Отже, здоров’язберігаюче виховання можна розглядати як систему

впливів на особистість, спрямовану на формування в неї знань про здоров’я,

ціннісне ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших людей,

здоров’язберігаючу поведінку як у загальноосвітніх навчальних закладах, так

і повсякденному житті. Але нам важливо підкреслити взаємодію дорослих і

36

дітей у процесі виховання, тому здоров’язберігаюче виховання підлітків

основної школи визначаємо як процес взаємодії вихованців і вчителів,

результатом якого має стати сформованість культури здоров’я підлітків, яка

сприяє активній участі їх у виробничому, громадському й культурному житті

суспільства.

Питання культури здоров’я вивчали В. П. Горащук [66; 64],

Г. Л. Кривошеєва [137], В. А. Скумин [218], Ю. Б. Мельник [161],

С. Ю. Лебедченко [143], C. В. Кириленко [114], Ю. В. Драгнєв [74] та інші.

Термін “культура здоров’я” за останні три десятиріччя став

традиційним предметом дослідження у вітчизняній та зарубіжній науковій

літературі. Як зазначають дослідники, культура здоров’я є складовою

загальної культури людини. Однак, аналіз педагогічних досліджень сутності

поняття “культура здоров’я” свідчить про відсутність чіткого визначення

терміну “культура здоров’я”. У вітчизняних педагогічних дослідженнях

науковці розглядають можливості формування культури здоров’я дітей,

підлітків і молоді в процесі виховання і навчання у дошкільних,

загальноосвітніх та вищих навчальних закладах.

Як зазначає О.О.Єжова, у педагогіці “культуру здоров’я” визначають

як систему знань, вмінь, навичок, які характеризуються і проявляються в

способі життя і ставленні до власного здоров’я і здоров’я інших

(В. М. Оржеховська, В. П. Горащук, С. В. Кириленко, Н. Малярчук та ін.) ”

[87]. У деяких роботах культура здоров’я визначається через зв’язки з

довкіллям та поведінку. Так, у О. І. Міхеєнка зустрічаємо, що культура

здоров’я – це динамічний стереотип мислення, поведінки та діяльності, який

сприяє збереженню і зміцненню здоров’я людини та визначає дбайливе

ставлення до здоров’я оточуючих [167]. У О. А. Ахвердової та В. А. Магіна,

що культура здоров’я – це інтегративне особистісне утворення, що є проявом

гармонійності, багатства і цілісності особистості, універсальності її зв’язків із

оточуючим світом і людьми, а також здатності до творчої і активної

життєдіяльності [11].

37

Аналіз тлумачення терміну “культури здоров’я” багатьма авторами

дозволяє стверджувати, що усі вони базуються на сутності понять „здоров’я”

та “культура”. Визначення здоров’ю наведено нами вище, тому зупинимося

на розумінні нами поняття „культура”.

У філософії “культуру” розглядають як “ … специфічний спосіб

організації і розвитку людської життєдіяльності, що представлена у

продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і

закладів, в духовних цінностях, в сукупності ставлень людини до природи,

між собою та до самої себе” [242, c. 292].

У педагогіці під культурою розуміють систему “програм людської

діяльності, поведінки і спілкування людини для зміни та удосконалення

суспільного життя в усіх його основних виявах” [79, c. 439].

Науковці у педагогічних дослідженнях розглядають культуру здоров’я

особистості: з позиції освітньої мети – і тоді ключовими визначеннями для

цього феномену будуть обсяг знань, вмінь, навичок та з позиції психічного

утворення особистості – і тоді ключовими визначеннями для цього феномену

будуть спосіб організації діяльності та спосіб життя людини загалом [87].

Нам імпонує визначення культури здоров’я В. П. Горащука:

“Культура здоров’я – важливий складовий компонент загальної культури

людини, обумовлений матеріальним і духовним середовищем

життєдіяльності суспільства, що виражається у системі цінностей, знань,

потреб, умінь і навичок людини з формування, збереження і зміцнення її

здоров’я” [64]. Тому культуру здоров’я підлітків основної школи ми

визначаємо як складову загальної культури підлітка, зумовлену соціально-

економічним та духовним розвитком суспільства, що проявляється у системі

цінностей, знань, потреб, умінь і навичок підлітка з формування, збереження

і зміцнення її здоров’я, які формуються, зокрема, у процесі

здоров’язберігаючого виховання у навчально-виховному процесі

загальноосвітнього навчального закладу.

38

Висновки до першого розділу

Проблема збереження здоров’я здавна знаходилася у фокусі уваги

людства. Про це свідчать давні вчення, трактати, твори мислителів різних

країн. Особливим надбанням людства є стародавні філософські вчення, які

лежать в основі сучасних теорій здоров’я, які застосовуються, зокрема, і в

освіті.

У всіх стародавніх вченнях підкреслюється взаємозв’язок “Великої

тріади: Неба, Людини і Землі”, взаємовідносин людини із довкіллям (вплив

довкілля на стан здоров’я людини), наголошується на необхідності

гармонізації цих взаємовідносин. Зі стародавніх китайських вчень до

сучасних уявлень про здоров’я увійшли поняття міри у житті людини,

уявлення про вплив психоемоційного стану людини на її фізичне і психічне

здоров’я і, навпаки, піклування людини про свій фізичний стан є важливим

для розвитку її морально-духовних якостей. Античні філософи зрозуміли

взаємозалежність здоров’я особистості від способу життя. Грецькі мислителі

внесли вклад у розуміння нами душевного здоров’я і благополуччя,

необхідності приділення уваги не лише фізичному тілу, а й думкам,

цінностям, ставленням. Аналогічні висловлювання знаходимо у творах

прадавніх українських мислителів Агастія та Царака щодо виховання у

дитини здорового тіла і здорового духу. Вони проповідували позитивне

мислення, філософію добра. У філософії Давньої Індії сучасна педагогіка

взяла необхідність самопізнання, усвідомлення особистістю життєвих

цінностей, призначення, переваг здорового способу життя, дотримання норм

поведінки.

У середньовічні та в нові часи тема здоров’я залишається актуальною.

Накопичення знань про організм людини та її психіку дозволили вченим

поглибити наші уявлення про взаємозв’язок здоров’я із довкіллям та різними

складовими способу життя особистості (рухова активність, харчування,

39

режим праці і відпочинку, психічний стан тощо). Отже, витоки

холістичного підходу до здоров’я знаходяться у давнині. Дослідження

історико-філософського підґрунтя здоров’язберігаючого виховання надає

підстави для застосування холістичного підходу до цього процесу.

Розглядаючи сутність провідних понять дослідження, зроблено

висновок, що найбільш часто вживаним визначенням здоров’я є викладене у

Преамбулі Статуту ВООЗ: “Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного

і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і немічності”. Але

сучасні уявлення про здоров’я вимагають його уточнення. Це спричинило до

появи численних тлумачень, серед яких “Здоров’я – це ступінь здатності

індивіда чи групи, з одного боку, реалізувати свої прагнення і задовольняти

потреби, а з другого, змінювати середовище чи кооперуватися з ним. Тому

здоров’я розглядається як ресурс, а не мета життя” претендує на включення

до Статуту ВООЗ. У педагогіці найчастіше здоров’я визначається через рівні

благополуччя людини.

Підсумовуючи різні тлумачення здоров’я, вважаємо, що здоров’я

можна визначити як багатовимірну форму характеристики стану

благополуччя особистості, зумовленого взаємозв’язаним гармонійним

функціонуванням фізичної, психічної, духовної, соціальної сфер, що робить

життя людини щасливим.

Визначаючи здоров’язберігаюче виховання, брали до уваги, що під

процесом виховання розуміється “виховна взаємодія, в ході якої педагог як

носій суспільного досвіду систематично діє з метою вдосконалення

особистості, будує свою діяльність на основі зворотної інформації про її

результативність”. Тому здоров’язберігаюче виховання підлітків основної

школи трактуємо як процес взаємодії вихованців і вчителів, результатом

якого має стати сформованість культури здоров’я підлітків, яка сприяє

активній участі їх у виробничому, громадському й культурному житті

суспільства. Здоров’язберігаюче виховання розглядається нами як складова

частина навчально-виховного процесу підлітків основної школи.

40

Для трактування культури здоров’я підлітків основної школи

скористаємося визначенням “культури здоров’я” В. П. Горащука і

визначимо її як складову загальної культури підлітка, зумовлену соціально-

економічним та духовним розвитком суспільства, що проявляється у системі

цінностей, знань, потреб, умінь і навичок підлітка з формування, збереження

і зміцнення його здоров’я, які формуються, зокрема, у процесі

здоров’язберігаючого виховання у навчально-виховному процесі

загальноосвітнього навчального закладу.

Основні результати дослідження цього розділу викладено у таких

наукових публікаціях [120; 123; 125; 130].

41

РОЗДІЛ 2

КУЛЬТУРА ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

ЯК РЕЗУЛЬТАТ ЇХ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОГО ВИХОВАННЯ

В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

2.1 Психолого-педагогічні особливості сучасних підлітків

Ситуація погіршення стану здоров’я школярів у останні десятиріччя

пов’язана, на думку вітчизняних вчених, із низьким рівнем знань дітей про

здоров’я, здоровий спосіб життя, безвідповідальним ставленням до власного і

чужого здоров’я, впливом засобів масової інформації, соціальних умов тощо

[61, с. 6–32; 92; 187].

Повністю поділяючи думку вчених вважаємо важливими для

виховання підлітків врахування таких факторів, як: психологічні особливості

підлітків, створення позитивної атмосфери в учнівському та педагогічному

колективах, навчання навичкам здорового способу життя, викладання

педагогами предметів за методикою розвитку життєвих навичок, створення

відповідних санітарно-гігієнічних умов для навчання.

Учні основної школи – це підлітки від 11 до 14–15 років. Підлітковий

вік має свої особливості, важливим для педагогів є збереження закладених в

молодшому шкільному віці цінностей здорового способу життя,

культивування їх у тих, хто ще не усвідомив важливості збереження здоров'я

для себе і оточення. Із біологічної точки зору організм підлітків зазнає

значних змін, зумовлених морфологічною та фізіологічною перебудовою

організму, початком статевого дозрівання. Л. С. Виготський наголошував на

особливостях підліткового віку, зокрема, на неузгодженості анатомо-

42

фізіологічного розвитку та соціального дозрівання. На нашу думку, ризик

деструктивної поведінки у сучасних підлітків збільшується через велику

зайнятість батьків і відсутністю з їх боку контролю за дозвіллям дітей або,

навпаки, надмірною опікою, можливістю необмеженого спілкування та

великим потоком різної за змістом інформації з мережі Інтернет, відсутністю

фізичних навантажень, учінням замість набуття навичок.

Ми вважаємо підлітковий вік важливим для виховання культури

здоров’я з огляду на незбалансованість систем і органів, фізіологічного і

психічного розвитку, через що підліткам властиве швидке звикання до

алкоголю, паління, наркотиків тощо. Намагаючись виглядати дорослим,

підліток діє, як дитина. Часто підлітки сліпо копіюють поведінку дорослих,

свого близького оточення, яке відіграє велику роль у формуванні

особистості. У цей період, разом із вразливістю до згубних вчинків, підліток

відкритий до сприйняття всього нового, тому необхідно заповнити дефіцит

знань достовірною, важливою і доступною інформацією [93, с. 50–56].

Упродовж століть відбувається боротьба двох точок зору на

особливості підліткового віку – впливу біологічних та соціальних факторів.

Прибічником першої є автор теорії психоаналізу З.Фрейд, який вважав

першопричиною конфліктної поведінки підлітків статеве дозрівання, прилив

сексуальної енергії, зокрема.

Розділяла погляди З. Фрейда Ш. М. Бюлер. Досліджуючи

пубертатний період у розвитку дитини, вона вирізняла такі характерні риси

поведінки у підлітків: дратівливість, підвищена чутливість і збудженість,

незадоволеність собою, погіршений стан здоров'я [181]. Ми вважаємо, що

фізіологічні процеси, статеве дозрівання певною мірою впливають на

поведінку підлітків. Саме в підлітковому віці виникає перше кохання,

підлітки проявляють інтерес до представників протилежної статі. Зауважимо,

що в підлітковому віці діти починають і зовні (в одязі, прикрасах, косметиці)

проявляти гендерні відмінності. Дівчатка, щоб привернути до себе увагу,

іноді, йдучи усвідомлено на конфлікт з дорослими, одягаються занадто

43

яскраво, надмірно використовують косметику. Хлопці можуть

захоплюватись “важкими” видами спорту, чи (в негативному середовищі)

починають палити, вживати алкоголь, наркотики, щоб довести свою

приналежність до дорослих. Причому, для дітей цього віку характерний

максималізм, у спорті – надмірні навантаження, у деструктивній поведінці –

необдуманий ризик.

Вплив фізіологічних змін в організмі підлітків на їхню поведінку

доведений дослідженнями М. Мід, яка заперечує біологічну зумовленість

кризи підліткового віку тим, що в примітивних культурах її не існує.

Дослідниця відмічає великий вплив на розвиток підлітка соціуму [163].

Теорію М. Мід підтверджують і наші спостереження за сучасними

підлітками. Серед них є діти, які не мають кризи підліткового віку. Це, як

правило, діти із сімей, де панує любов і гармонія. Більшість дітей основної

школи, що належать саме до підліткової категорії, своєю поведінкою

підтверджують правильність гіпотез М. Мід. Вплив засобів масової культури,

мережі Інтернет, безконтрольна реклама алкоголю, розпусти, недогляд з боку

батьків, недостатня кількість безкоштовних позашкільних закладів,

відсутність місць для проведення дозвілля (спортивних майданчиків,

велосипедних доріжок, кортів тощо) призводять до втрати морально-

духовних цінностей, зниження фізичного і психічного здоров'я, неспокійного

емоційного стану, відсутності емпатії і довіри.

Підлітки зважають більше на думку своїх ровесників, особливо тих, що

користуються авторитетом у їхньому оточенні, ніж на поради дорослих, у

цей період велику роль відіграє оточення дитини. Для батьків, педагогічних

працівників важливо формувати у дітей навички здорового способу життя,

комунікативні компетентності, уміння володіти емоціями.

На нашу думку, важливою складовою виховання здорової особистості є

самовиховання, яке сприяє формуванню вольових якостей. Хлопчики

переважно займаються “удосконаленням” власної фізичної форми, а

дівчатка – навчанням, жіночими видами сорту, мистецтвом. Розподіл

44

статевих “ролей” сприяє тому, що в майбутньому дорослому житті у них

виробиться наполегливість і працездатність.

К. С. Холл вважав підлітковий період періодом сексуального розвитку і

романтизму. Учений відзначає характерні для цього періоду дитинства

негативні прояви: конфліктність, емоційна нестриманість, важкість

виховання. Разом з тим, дослідник відмічає появу у підлітків позитивної

якості – почуття індивідуальності [248].

У підлітковому віці дитині важливо визначити подальшу стратегію

поведінки щодо власного здоров’я. Важливим є оточення підлітка, його

спосіб життя. Німецький психолог К. Ц. Левін висловив думку про існування

двох груп у сучасному суспільстві: дітей і дорослих. Особливістю

підліткового віку є те, що вони уже не бажають належати до першої групи і

прагнуть потрапити до другої, куди їх ще не приймають. Науковець вважав,

що чим довшим буде період невизначеності, тим складніше протікатиме

підлітковий період [280, с. 80–93].

Свідченням необхідності посилення уваги до виховання культури

здоров’я у підлітковому віці є дослідження Е. Х. Еріксона, який був

переконаний, що в підлітковому віці дитина займається самоусвідомленням

себе і своєї ролі в суспільстві. Однак, у цей період їй можуть бути властиві

душевні розлади, занижена самооцінка, конфліктність. Вчений назвав цей

період періодом ідентифікації особистості і переплутування ролей.

Важливими факторами є зміна видів пам’яті: від довільної до

опосередкованої, активність розвитку логіки, що іноді призводить до

конфлікту з батьками через відмову дітей автоматично виконувати

розпорядження старших. Підлітки починають усвідомлювати, аналізувати,

ставити підвищені вимоги до себе і оточуючих.

Ж. В. Піаже стверджував, що в підлітковий період формується

особистість, будується життєва програма дитини, її інтелектуальний

розвиток впливає на психічний [285; 286, с. 167–175].

45

Л. С. Виготський вважав підлітковий вік перехідним від природних

форм і способів поведінки до штучних, створених в процесі існування

людства, і це пов’язано із зміною способів мислення у підлітка. Важливим є

те, що саме в цьому віці колективні форми поведінки стають способом

пристосування, формою поведінки особистості. Причому, спочатку вони

носять характер зовнішньої поведінки і лише пізніше, завдяки спілкуванню,

накопиченню досвіду, особистість починає контролювати і регулювати свої

внутрішні процеси. У результаті соціогенезу у підлітковому віці

утворюються нові типи зв’язків між пам’яттю і мисленням, сприйняттям і

дією. Саме в підлітковому віці дитина стає особистістю [54].

Сучасні підлітки багато часу приділяють інформаційно-

комунікаційним технологіям. Як зазначено у монографії “Информационные и

коммуникационные технологии в образовании” [102], засоби масової

інформації, особливо електронні, активно проникли у життя не лише

дорослих, а й дітей у всьому світі. Відповідно до наукових досліджень,

близько 80 % інформації, яку сприймають діти, одержується ними поза

класом з джерел, що не мають паперових носіїв. Усі можливі на сьогодні

цифрові пристрої (комп'ютер, телефон, камера, телевізор, музичний плеєр,

смартфон, планшет тощо) призвели до масового розповсюдження

інформаційно-комунікаційних технологій. Цифрові комунікації

відрізняються простотою, і тепер стали доступні дітям (за соціологічними

даними у 2010 р. налічувалося приблизно 5,3 мільярда користувачів

мобільних телефонів і 2 мільярди інтернет-користувачів, серед яких основні

діти та молодь [102]).

Значна увага світової спільноти до інформаційно-комунікаційних

технологій не випадкова. Змінюються технології, змінюються покоління,

змінюються засоби опрацювання інформації. Так, у літературі з’явився новий

термін – “цифрові аборигени” або “аборигени цифрового суспільства” (digital

natives), запропонований Марком Пренскі (2001) [287]. Як вважає автор

аборигени цифрового суспільства являють собою перше покоління, що

46

виросло на нових технологіях. Вони звикли до всіх видів цифрових ігор та

гаджетів, які є невід’ємною частиною їхнього життя. Цифрова діяльність для

них – природне середовище проживання. Вони – покоління технологічної

акселерації, Інтернету і соціальних мереж. М. Пренскі стверджує, що

виростаючи в такому оточенні, вони думають і обробляють інформацію

абсолютно іншим способом, ніж попередні покоління: і це пов’язано із

зміною алгоритмів мислення [288]. Можна сказати, що сучасні підлітки

володіють інформаційно-комунікаційними технологіями на інтуїтивному

рівні: працюють на комп’ютерах, електронних пристроях і мобільному

обладнанні (смартфонах). Як вважають соціологи, сучасні діти не читають

інструкцій з експлуатації приладів, і не потребують уроків чи курсів щодо

оволодіння знаннями та формування навичок роботи на комп’ютері.

Можна погодитися із дослідниками, які серед особливо привабливих

рис цифрових технологій для підлітків називають миттєвий відгук,

яскравість, образність, вільний доступ. Такі характеристики цифрової техніки

сприяли широкому розповсюдженню в житті дітей, підлітків і молоді

інтерактивності, єдності, мобільності, цифрового спілкування та

співробітництва. Доступність до Інтернету як глобального інформаційного

середовища сприймається підлітками як норма життя.

Особливістю підліткового періоду життя дитини є самостійність у

пошуку інформації, власний вибір кола інтересів. Це сприяє їхньому

інтелектуальному розвитку, самоосвіті. Зрештою, пізнавальні, творчі

інтереси дитини стануть фундаментом для подальшої майбутньої

професійної діяльності.

Отже, при роботі з підлітками необхідно враховувати темпи та

інтенсивність їхнього розвитку і здатність сприймати ними усе нове, бажання

стати кращими, прагнення до самовдосконалення і самовираження.

Застосовуючи результати досліджень багатьох вчених, педагогам, батькам

необхідно особливу увагу звертати на позитивне й шановане ставлення до

47

школяра, зважати та ураховувати його точку зору, корегувати поведінку без

тиску на особистість.

На виховання сучасного підлітка впливають, як суб’єктивні, так і

об’єктивні фактори. Але результати сучасного стану здоров’я підлітків

викликають занепокоєння. У 2011 р. та у 2015 р. голова правління

Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка

Ольга Балакірєва оприлюднила результати дослідження, проведені

інститутом за підтримки ООН (ЮНІСЕФ) в рамках міжнародного проекту

Всесвітньої організації охорони здоров’я “Здоров’я і поведінкові орієнтації

учнівської молоді”. Результати опитування засвідчили, що українські

підлітки стали більше вживати алкоголь, палити, раніше вступати в статеві

контакти, при цьому мало хто з них почувається щасливим.

Вражаючими є відповіді близько чверті опитаних дівчаток, які

пробували алкогольні напої в 11 років і раніше, 20 % респондентів у цьому

віці вперше закурили. Серед хлопчиків третина опитуваних спробували

вживати алкоголь у ранньому віці, 25 % респондентів – почали палити. До

того ж більшість підлітків пиво не вважають алкогольним напоєм. 10-25 %

13-16-річних підлітків споживали наркотики. Як показало дослідження,

близько третини школярів у 15–16 років мають досвід статевого життя, і

третині з них властива небезпечна для ВІЛ-інфікування поведінка.

Через малорухливий спосіб життя, зумовлений поширенням сучасних

інформаційних технологій (комп’ютер, Інтернет, мобільний зв'язок,

телебачення тощо) у дітей часто зустрічається надмірна вага, погіршення

стану здоров’я, пов’язане з нераціональним харчуванням, тощо. Понад

третина 15-річних і близько половини 11-річних підлітків отримують травми

різного походження принаймні один раз на рік.

Дедалі менше дітей відчувають себе щасливими. При чому з віком

відчуття щастя зменшується. Так, в 11–12-річному віці почуваються

щасливими близько 40 % , а у 15–16-річних цей показник зменшується в

декілька разів. Майже половина опитуваних не задоволена своїм навчальним

48

закладом і зізналися, що втомлюються від навчання. Ці тривожні цифри, стан

фізичного, психічного, духовного, соціального здоров’я сучасних підлітків

викликають занепокоєння і спонукають педагогів та інших фахівців,

дотичних до цієї сфери, до пошуку шляхів вирішення проблеми.

2.2 Критерії, показники та рівні сформованості культури

здоров’я підлітків основної школи

Визначаючи культуру здоров’я як мету і результат

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи у навчально-

виховному процесі, необхідно обрати “мірило” її сформованості. У

педагогічних наукових дослідженнях таким мірилом, як правило, виступають

критерії досліджуваного предмета або явища. Отже, перед нами постає

завдання обрати критерії, показники та рівні сформованості культури

здоров’я підлітків основної школи.

Слід зауважити, що для цього, насамперед, необхідно визначити

структуру культури здоров’я підлітків основної школи. У більшості

психолого-педагогічних досліджень загальна структура певних утворень,

складових, якостей тощо містить конкретні компоненти. Переважно

дослідники виокремлюють три компоненти, пов'язані із відомою тріадою

“Знаю, хочу, можу”. Компонент, що охоплює уявлення, знання, відомості про

предмет дослідження, отримав назву когнітивного, пізнавального,

знаннєвого; компонент, що відображає окремі цінності, систему життєвих

цінностей, емоції особистості, мотивацію – емоційно-ціннісний,

мотиваційний, мотиваційно-ціннісний; компонент, пов'язаний із вчинками,

поведінкою – поведінковий, діяльнісно-практичний, діяльнісно-поведінковий

тощо.

49

Узагальнюючи дані підходи можна стверджувати, що сутність

компонентів культури здоров’я підлітків основної школи має полягати у

наступному:

– для першого компонента – у сукупності уявлень, знань про себе,

здоров’я, здоровий спосіб життя, фактори, що впливають на здоров’я,

визначають спосіб життя, значення здоров’я та здорового способу життя для

людини і т.п.;

– для другого – у сукупності емоцій, переживань, почуттів,

пов’язаних із здоров’ям та способом життя, місця здоров’я у системі

життєвих цінностей особистості і т. п.;

– для третього – у сукупності вчинків і дій, від яких залежить

збереження, зміцнення, формування здоров’я або його виснаження.

Узагальнюючи зміст кожного із зазначених компонентів культури

здоров’я, виокремлюємо такі її компоненти: когнітивний, емоційно-

ціннісний та поведінковий.

Спираючись на дослідження Т. К. Андрющенко [6], І. Д. Беха [26],

О. В. Жабокрицької [92], О. О. Єжової [86], С. В. Кириленко [114],

В. М. Оржеховської [185] та інших, до компонентів культури здоров’я

підлітків основної школи нами добрані такі критерії: для когнітивного

компоненту – знання та уявлення про здоров’я та здоровий спосіб життя, для

емоційно-ціннісного – вмотивованість до збереження здоров’я, для

поведінкового – здоров’язбережувальні дії та вчинки.

Критерій “Уявлення та знання про здоров’я та здоровий спосіб

життя” характеризує сформованість уявлень та знань про складові здоров’я

(фізичне, соціальне, психічне і духовне здоров’я), здорового способу життя,

про вплив різних чинників на здоров’я людини, зокрема, вплив різних

способів спілкування (в тому числі й інтернет-спілкування), передбачає

надання переваги тому чи іншому джерелу інформування про здоров’я,

розуміння підлітком значення здоров’я для свого життя, життя батьків і

загалом, життя людини, для її самореалізації та успішності у професійній

50

кар’єрі.

Критерій “Вмотивованість до збереження здоров’я” поєднує у собі

ціннісну і емоційну складові культури здоров’я, які знаходяться в основі

формування таких особистісних утворень як ставлення, наприклад, ставлення

до власного здоров’я та здоров’я інших, ставлення до здорового способу

життя, ставлення до фізичної культури тощо. Його характерною ознакою

можна вважати наявність і рівень сформованості пізнавального інтересу до

проблем, що стосуються збереження, зміцнення і формування власного

здоров’я. Переживання, емоції, що виникають під час різних явищ і подій,

які мають відношення до збереження, зміцнення та формування здоров’я

особистості, відіграють значну роль у формуванні мотивації до виконання

того чи іншого виду діяльності.

Причому, для здоров’язберігаючого виховання важливими є як

позитивні емоції, переживання, так і негативні. Якщо радісні, піднесені

емоції закріплюють навички здорового способу життя, сприяють намаганню

повторити такі ситуації в процесі своєї життєдіяльності, то емоції смутку,

горя, страху, больові відчуття – навпаки, сприяють виробленню поведінкової

стратегії уникнення таких ситуацій і подій. Для цього критерію важливим є

місце здоров’я в системі життєвих цінностей особистості. За сукупністю

таких показників критерію “Вмотивованість до збереження здоров’я”

можна визначити наявність чи відсутність мотивації на здоровий спосіб

життя, рівень сформованості потреби до збереження і зміцнення власного

здоров’я та здоров’я інших.

Критерій “Здоров’язбережувальні дії та вчинки” визначає не лише

усвідомлення переваг здорового способу життя, норм і правил суспільного

життя (це функція когнітивного компоненту), а й їх систематичне

дотримання. За цим критерієм можна визначати відповідність дій і вчинків

підлітків складовим здорового способу життя, рівень самовиховання і

самореалізації щодо збереження фізичного, соціального, психічного та

духовного здоров’я, відповідальності учня за власну поведінку вдома, в

51

школі, на вулиці тощо. Відповідно до викладених міркувань у таблиці 2.1.

представлено перелік показників культури здоров’я, що були обрані для

нашого дослідження.

Таблиця 2.1

Критерії та показники культури здоров’я підлітків основної школи

Компоненти

культури

здоров’я

Критерії культури

здоров’я

Показники критеріїв культури

здоров’я

Когнітивний

Уявлення та знання

про здоров’я та

здоровий спосіб життя

Уявлення та знання про складові

здоров’я, його значення для життя

людини

Уявлення та знання про фактори, що

впливають на здоров’я підлітка у

процесі навчання

Уявлення та знання про здоровий

спосіб життя підлітка, його

значення для життя людини

Емоційно-

ціннісний

Вмотивованість до

збереження здоров’я

Місце здоров’я в системі життєвих

цінностей підлітка основної школи

Інтерес до проблем здоров’я у

процесі життєдіяльності підлітка

Мотивація на здоровий спосіб

життя підлітка основної школи

Поведінковий Здоров’язбережувальні

дії та вчинки

Дотримання норм і правил

здорового способу життя у школі та

вдома

Саморегуляція

здоров’язбережувальних дій та

вчинків

Відповідальна поведінка в усіх

сферах життєдіяльності щодо

збереження і зміцнення свого

здоров’я та здоров’я інших

Відповідно до структури культури здоров’я підлітків основної школи

нами пропонується виокремити чотири рівні сформованості досліджуваного

52

феномену: високий, вищий за середній, середній та низький. На нашу думку,

наявність чотирьох рівнів сформованості будь-якого явища, феномену або

якості підтверджується відповідними методами математичної статистики та

допомагає більш точно визначити стан досліджуваної проблеми і

динаміку змін внаслідок проведення формувального етапу педагогічного

експерименту.

Для підлітків з високим рівнем сформованості культури здоров’я

характерні правильні уявлення і добрі знання про основи фізичного,

психічного, соціального, духовного здоров’я, здоровий спосіб життя,

життєдіяльність організму, зацікавленість у проблемах збереження і

зміцнення здоров’я, усвідомлення необхідності збереження здоров’я і

вмотивованість на дотримання здорового способу життя, вчинки та дії

характеризуються проявами збереження і зміцнення здоров’я.

Для підлітків з рівнем сформованості культури здоров’я вищий за

середній характерні як правильні уявлення і добрі знання про основи

фізичного, психічного, соціального, духовного здоров’я, здоровий спосіб

життя, так і наявні уявлення побутового характеру, які не відповідають

науковим знанням. Підлітки виявляють зацікавленість до проблем

збереження і зміцнення здоров’я, усвідомлюють необхідність збереження

здоров’я, але характеризуються недостатньою вмотивованістю на

дотримання здорового способу життя, вчинки та дії характеризуються

недостатніми або ситуативними проявами збереження і зміцнення власного

здоров’я.

Для підлітків із середнім рівнем сформованості культури здоров’я

характерні переважно уявлення побутового рівня, базові знання про здоров’я

та його складові, здоровий спосіб життя, життєдіяльність організму. Такі учні

проявляють нестійкий інтерес до питань збереження і зміцнення здоров’я.

Здоров’я належить до провідних цінностей підлітка, але, як правило,

характеризується декларативністю. Підлітки переважно дотримуються норм і

правил здорового способу життя, періодично вони згадують про необхідність

53

піклування щодо власного здоров’я, але зовнішні обставини сильно можуть

вплинути на них. Тому вчинки та дії, що здійснюють підлітки із середнім

рівнем сформованості культури здоров’я, залежать від соціального оточення і

не завжди мають на меті збереження і зміцнення здоров’я.

Для підлітків із низьким рівнем сформованості культури здоров’я

характерний низький рівень засвоєння знань про здоров’я та його складові,

уявлення про здоров’я переважно “міфічного” характеру, далекі від

правильного розуміння. Вони проявляють слабкий інтерес до проблем

здоров’я або загалом негативно сприймають все, що стосується здоров’я,

здорового способу життя, здоров’язберігаючого виховання; серед мотивів

здоров’язбережувальні займають одне з останніх місць. Такі учні мають

низький рівень відповідальності за свої дії та вчинки, які характеризуються

спонтанністю, ситуативністю та багато в чому залежать від впливу близького

соціального оточення.

Щодо діагностики показників критеріїв культури здоров’я підлітків

основної школи, нами проаналізовані психолого-педагогічні дослідження

сформованості культури здоров’я учнів, студентів, працівників

В. П. Горащука, С. Д. Дерябо, О. О. Єжової, Г. С. Нікіфорова,

Р. А. Березовської, В. А. Ясвіна та інших. З’ясовано, що більшість

дослідників надають перевагу анкетуванню та спостереженню за діями і

вчинками. Тому у цій роботі застосували підхід О. В. Безпалько щодо

вивчення рівнів сформованості досліджуваного явища, якості, утворення,

який полягає у створенні однієї анкети, що складається з трьох блоків: для

когнітивного, емоційно-ціннісного та поведінкового компонентів [17].

Була розроблена анкета, у якій для визначення показників критерію

“Уявлення та знання про здоров’я та здоровий спосіб життя” використані

запитання опитувальників С. Д. Дерябо [199], Р. А. Березовської [199] та

О. О. Єжової [86]; для показників критерію “Вмотивованість до збереження

здоров’я” – методика М. Рокіча “Ціннісні орієнтації” [202], методика “Рівень

суб’єктивного контролю” [202], запитання опитувальників С. Д. Дерябо,

54

Р. А. Березовської та О. О. Єжової; для критерію “Здоров’язбережувальні дії

та вчинки” – методика “Рівень суб’єктивного контролю” та запитання

опитувальників С. Д. Дерябо, Р. А. Березовської та О. О. Єжової.

У зв’язку з тим, що визначення системи цінностей поводили серед

підлітків 11–15 років, то у методиці “Ціннісні орієнтації” М. Рокіча

скоротили перелік термінальних цінностей з 18 до 12. Такі зміни

допускаються і самою процедурою проведення цієї методики [202].

Відповідно до результатів обговорення з вчителями, залученими до

проведення педагогічного експерименту до переліку цінностей увійшли такі:

– цікава робота

– розваги

– матеріально забезпечене життя

– добрі та вірні друзі

– любов

– повага оточуючих, товаришів по навчанню, роботі

– творчість

– свобода

– щастя інших

– здоров’я

– щасливе сімейне життя

– впевненість у собі.

З методики “Рівень суб’єктивного контролю” до анкети увійшли

чотири запитання:

1. Хвороба – це випадковість; якщо судилося захворіти, то нічого не

вдієш.

2. Вважаю, що правильний спосіб життя зможе більше допомогти

здоров’ю, ніж лікарі та ліки.

3. Вважаю, що мій спосіб життя ні в якій мірі не є причиною моєї

хвороби або хвороб.

55

4. Дитину завжди можна вберегти від простуди, якщо за нею

доглядати, правильно вдягати.

Ці питання стосуються так званої шкали інтернальності у ставленні

особистості до здоров’я та хвороби. Відповідно до інтерпретації результатів

анкетування за цією методикою, якщо людина відповідає “Так” на друге і

четверте запитання і “Ні” на перше і друге, то вона бере на себе

відповідальність за своє здоров’я. Якщо варіанти відповідей інші, то це

свідчить про перенесення відповідальності за своє здоров’я на лікарів, на

ближнє оточення або на інших людей, на інші причини [202].

Розроблена нами анкета наведена у додатку Б. Також показники

критерію “Уявлення та знання про здоров’я та здоровий спосіб життя”

вивчаються на основі аналізу опитувань, результатів контрольних робіт,

успішності учнів з навчального предмету “Основи здоров’я”; критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” – на основі спостережень за вчинками

і діями учнів під час перебування у школі, аналізу індивідуальних бесід і

групових дискусій з учнями на виховних годинах (годинах класного

керівника або куратора).

Інтерпретація результатів анкетування здійснюється узагальнено

відповідно до оцінювання результатів зазначених вище опитувальників,

методик і анкет. Для кінцевого встановлення рівня прояву показників і

сформованості того чи іншого критерію культури здоров’я учня має

проводитися обговорення результатів анкетування і спостереження із

класним керівником. Після того як визначені рівні сформованості кожного

критерію для кожного учня встановлюється загальний рівень сформованості

культури здоров’я учня. Для цього визначається середнє арифметичне рівнів

сформованості критеріїв:

, (2.1)

56

де:

КЗ – культура здоров’я,

рК1 – рівень сформованості критерію “Уявлення та знання

про здоров’я та здоровий спосіб життя”,

рК2 – рівень сформованості критерію “Вмотивованість до

збереження здоров’я”,

рК3 – рівень сформованості критерію “Здоров’язбережувальні

дії та вчинки”.

Далі для нашого дослідження необхідно з’ясувати стан

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи у навчально-

виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів та рівні

сформованості культури здоров’я підлітків.

2.3 Стан здоров’язберігаючого виховання підлітків основної

школи в навчально-виховному процесі

Як було зазначено вище, здоров’язберігаюче виховання підлітків

основної школи визначаємо як процес взаємодії вихованців і вчителів,

результатом якого має стати сформованість культури здоров’я підлітків.

Отже, для з’ясування стану здоров’язберігаючого виховання у

загальноосвітньому навчальному закладі важливо вивчити як ставлення і

готовність вчителів до цього процесу, так і рівень сформованості культури

здоров’я підлітків.

Представниками старшого покоління у загальноосвітніх навчальних

закладах виступають вчителі, які у навчально-виховному процесі виконують

функцію передачі досвіду молодшим поколінням. За результатами багатьох

досліджень здоров’я підлітків викликає занепокоєння і не лише в Україні,

а й у всьому світі. Як зазначається у доповіді ВООЗ “Здоров’я підлітків

світу”, здоров’я у цьому віці визначає здоров’я у старшому, зрілому віці.

57

Отже, не вирішивши проблеми у фізичному і психічному здоров’ї підлітків,

ми отримуємо їх, у набагато більшому обсязі та складності, у дорослих.

Однією із сфер впливу на здоров’я особистості є освіта. Тому важливо

зрозуміти як вчитель впливає і може вплинути на процес

здоров’язберігаючого виховання підлітків.

Для з’ясування ставлення, розуміння і готовності вчителів до

здоров’язберігаючого виховання було складено анкету, яка містить

п’ятнадцять запитань, два з яких – відкритого типу (додаток В). Перше

запитання відкритого типу мало на меті дослідження уявлень вчителів про

здоров’язберігаюче виховання, останнє відкрите запитання (На Вашу думку,

що важливо зробити в основній школі для збереження здоров’я підлітків?)

передбачало вивчення думки вчителів щодо покращення

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи. Інші запитання

мали чотири варіанти відповіді: “Ні”, “Скоріше ні”, “Скоріше так”, “Так”, з

яких вчитель міг обрати лише один варіант відповіді.

В анкетуванні брали участь 39 вчителів загальноосвітніх навчальних

закладів Полтавщини (усі жінки), з них 19 – з сільської місцевості, 20 – з

міської. Мінімальний стаж роботи у школі – 5 років, максимальний – 26

років.

Аналіз відповідей дозволяє стверджувати, що більшість (53,85 %)

вчителів під здоров’язберігаючим вихованням розуміють процес збереження

і зміцнення здоров’я вихованців. Для таких відповідей типовими були:

“Збереження здоров’я учнів під час навчання у школі”, “Профілактика різних

захворювань” тощо. Інша частка вчителів під здоров’язберігаючим

вихованням розуміла формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів,

формування здоров’я як цінності, формування здорового способу життя,

профілактика шкідливих звичок тощо, що є ближчим до нашого розуміння

сутності здоров’язберігаючого виховання.

На запитання “Чи вважаєте Ви сучасний стан виховання

здоров’язберігаючим?” 69,23 % опитаних відповіли негативно, при цьому

58

усі вчителі вважають, що санітарно-гігієнічний стан у навчальному закладі

практично дотримується (табл. 2.2). При цьому лише 12,82 % вчителів

вважають стан здоров’я підлітків задовільним, інші (48,72%) – поганим, а

38,46 % обрали відповідь “важко відповісти”.

Таблиця 2.2

Характеристика відповідей вчителів на запитання анкети щодо стану

здоров’язберігаючого виховання у загальноосвітньому навчальному

закладі, у %

Варіанти відповіді

Питання Ні

Скоріше

ні

Скоріше

так Так

Чи вважаєте Ви сучасний

стан виховання

здоров’язберігаючим?

10,26 58,97 30,77 0

Чи дотримуються вимоги

щодо санітарно-гігієнічного

стану у ЗНЗ?

0 0 82,05 17,95

Важливими для нашого аналізу стану здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи були відповіді вчителів щодо згадувань,

розповідей, актуалізації цінності здоров’я у навчально-виховному процесі.

Так усі вчителі розуміють важливість залучення дітей до цінності здоров’я на

різних уроках (табл. 2.3). Але при цьому на своїх уроках про здоров’я

практично не згадують 28,21 % вчителів.

Усі учителі вказали на значну роль позанавчальної діяльності у

формуванні культури здоров’я своїх учнів (табл. 2.3).

Готовність вчителів до організації і проведення здоров’язберігаючого

виховання у навчально-виховному процесі ми оцінювали за відповідями

щодо наявності у вчителів знань, володінням сучасними інформаційно-

комунікаційними технологіями та способу життя. Самооцінка власної

59

Таблиця 2.3

Характеристика відповідей вчителів на запитання анкети

щодо залучення учнів до цінності здоров’я у навчально-виховному

процесі, у %

Варіанти відповіді

Питання Ні

Скоріше

ні

Скоріше

так Так

Як Ви вважаєте, чи потрібно на всіх

уроках говорити про здоров’я, чи

достатньо обмежитися уроками з

основ здоров’я, фізичної культури

тощо?

0 0 7,69 92,31

Ви часто говорите з підлітками про

цінність здоров’я у житті людини на

своїх уроках

5,13 23,08 51,28 20,51

Ви часто говорите з підлітками про

цінність здоров’я у житті людини у

позанавчальній діяльності

0 0 79,48 20,51

готовності до здоров’язберігаючого виховання дала наступні результати

(табл. 2.4). На запитання “Чи вистачає Вам знань про здоров’я для реалізації

процесу здоров’язберігаючого виховання у своєму навчальному закладі”

94,87% опитаних виявили невпевненість, що свідчить про усвідомлення

вчителями важливості здоров’я і їх потенційну готовність до пошуку та

засвоєння нових знань з проблематики здоров’я.

За результатами анкетування, виявлено незначну кількість вчителів

(12,82 %), які не володіють або погано володіють сучасними інформаційно-

комунікаційними технологіями (табл. 2.4). Усі ці вчителі працюють у

сільських школах, що свідчить про необхідність посиленої уваги до цієї

категорії вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти. Крім того,

60

Таблиця 2.4

Характеристика відповідей вчителів на запитання анкети щодо їх

готовності до здоров’язберігаючого виховання у загальноосвітньому

навчальному закладі, у %

Варіанти відповіді

Питання Ні

Скоріше

ні

Скоріше

так Так

Вам вистачає знань про

здоров’я для реалізації

процесу

здоров’язберігаючого

виховання у своєму

навчальному закладі

0 20,51 74,36 5,13

Ви володієте необхідними

сучасними ІКТ для реалізації

процесу здоров’я-

зберігаючого виховання у

своєму навчальному закладі

10,26 2,56 56,41 30,77

Ви готові до реалізації

процесу

здоров’язберігаючого

виховання у своєму

навчальному закладі

5,13 35,9 43,59 15,38

на запитання про ставлення вчителів до соціальних мереж та їх використання

в навчально-виховному процесі, понад 60 % опитаних відповіли негативно,

що свідчить про недооцінювання можливостей соціальних мереж вчителями

у процесі здоров’язбергіаючого виховання.

Для з’ясування типу способу життя, який притаманний вчителям до

анкети було включено запитання “Чи виступаєте Ви прикладом для своїх

61

учнів у дотриманні здорового способу життя”. З’ясовано, що 23,07 %

вчителів не вважають себе прикладом для учнів, отже не дотримуються

навичок здорового способу життя. Лише 12,82 % від загальної кількості

опитаних впевнено відповіли “Так” на це запитання. На нашу думку, це є

значною перешкодою для ефективності здоров’язберігаючого виховання

підлітків, адже одним з основних методів виховання має бути метод

прикладу, і власного, насамперед.

Підсумовуючи результати анкетування вчителів можна зробити такі

висновки: вчителі розуміють важливість здоров’я для підлітків, мають для

цього знання і потенційно готові їх поповнювати. На жаль, не всі вчителі

реалізують здоров’язберігаюче виховання у навчальному процесі на уроках,

але всі використовують для цього позанавчальну діяльність. Також можна

стверджувати, що у навчально-виховному процесі загальноосвітнього

навчального закладу недостатньо використовуються сучасні інформаційно-

комунікаційні технології для здоров’язберігаючого виховання, й одна з

причин – невміння вчителів або слабке володіння ними. У зв’язку з тим, що

більшість вчителів не дотримуються здорового способу життя, це створює

серйозні перешкоди для ефективності здоров’язберігаючого виховання

підлітків.

Отже, можна констатувати недостатню готовність вчителів до

організації і проведення здоров’язберігаючого виховання підлітків основної

школи у сфері володіння сучасними методами і технологіями та власного

способу життя.

Цікавими виявилися відповіді вчителів на запитання “На Вашу думку,

що важливо зробити в основній школі для збереження здоров’я підлітків?”

Багато відповідей стосувалися санітарно-гігієнічних вимог, наприклад:

“підтримувати нормальну температуру в класах у зимовий період”, “зробити

нормальне освітлення”. Були пропозиції ввести додаткові факультативи на

кшталт “Школи проти СНІДу”, провести акції “День здоров’я”, “День

62

здорової їжі” тощо. Також зазначалося велике навчальне навантаження на

підлітків і значний обсяг домашніх завдань.

Аналіз стану виховної роботи в школах свідчить про представлення

тематики здоров’я у позанавчальній діяльності. Так, в усіх досліджуваних

загальноосвітніх навчальних закладах з підлітками проводяться виховні

години, шкільні акції, спортивно-фізкультурні свята. Особливістю

зазначених форм є те, що тематика як правило пов’язана із певними

календарними датами. Наприклад, у більшості шкіл проводяться Дні

здоров’я (до 7 квітня – дня здоров’я), у листопаді – заходи з профілактики

тютюнопаління (15 листопада – Міжнародний день відмови від паління),

виховні години або шкільні акції, присвячені профілактиці СНІДу (до 1

грудня – Всесвітнього дня боротьби із СНІДом) тощо.

Нами було проанкетовано 842 підлітка 22-х загальноосвітніх

навчальних закладів міст та сіл Полтавської області: Полтавська

загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 Полтавської області, Полтавська

школа-гимназия № 30 Полтавської області, Кременчуцька загальноосвітня

школа І-ІІІ ступенів № 17 “Вибір” імені М. Г. Неленя Кременчуцької міської

ради Полтавської області, Комсомольський НВК ім. Л. І. Бугаєвської “ЗОШ

І-ІІІ ст. № 5 – ліцей” Полтавської області, Загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

№ 2 м. Лубни Полтавської області, Миргородська загальноосвітня школа І-

ІІІ ст. № 9 Полтавської області, Гоголівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

Великобагачанського району Полтавської області, Глобинська

загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 5 Глобинського району Полтавської

області, Гребінківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 4 Гребінківського

району Полтавської області, Великобудищанська загальноосвітня школа І-

ІІІ ст. Диканського району Полтавської області, Зіньківська спеціалізована

загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 1 Зіньківського району Полтавської

області, Козельщинський навчально-виховний комплекс Козельщанського

району Полтавської області, Недогарківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

Кременчуцького району Полтавської області, Червонозаводська

63

загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2 Лохвицького району Полтавської області,

Михайлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. Машівського району

Полтавської області, Великосорочинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

Миргородського району Полтавської області, Лазірківська загальноосвітня

школа І-ІІІ ст. Оржицького району Полтавської області, Ліцей № 6

м. Пирятина Полтавської області, Терешківська загальноосвітня школа І-

ІІІ ст. Полтавського району Полтавської області, Жовтневий навчально-

виховний комплекс Решетилівського району Полтавської області,

Покровсько-Багачанська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. Хорольського району

Полтавської області, Чапаєвська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. Чутівського

району Полтавської області.

На констатувальному етапі експерименту одержані дані, які свідчать

про те, що у більшості підлітків основної школи критерії культури здоров’я

сформовані нерівномірно. Результати дослідження констатувального етапу

представлено на рисунках 2.1 – 2.6 і таблицях 2.5 – 2.8.

Проаналізуємо результати анкетування для критерію “Уявлення та

знання про здоров’я та здоровий спосіб життя”. Для більшості підлітків

характерний середній та вищий за середній рівень (у сумі це 63,3 %)

сформованості показників критерію “Уявлення та знання про здоров’я та

здоровий спосіб життя” (табл. 2.5, рис. 2.1). Найменша чисельність осіб із

високим рівнем сформованості показників цього критерію (7,36 % від

загальної кількості опитаних).

Таблиця 2.5

Характеристика сформованості показників критерію “Уявлення та

знання про здоров’я та здоровий спосіб життя” у підлітків 5-9 класів,

у %

Рівні низький середній вищий за

середній високий

5 клас 26,83 19,51 39,02 14,63

64

Продовж. табл. 2.5

6 клас 36,73 24,49 28,57 10,2

7 клас 27,33 34,01 31,69 6,98

8 клас 25,97 32,54 34,03 7,46

9 клас 50,68 15,07 31,51 2,74

УСІ 29,33 30,52 32,78 7,36

Аналіз показників когнітивного компоненту культури здоров’я

підлітків за класами дозволяє зробити висновок, що серед учнів 5-х і 8-х

класів найбільше спостерігається осіб з високим рівнем та рівнем вищим за

середній. Так, серед п’ятикласників таких осіб 53,65 %, а серед

восьмикласників – 41,49 %. Найменше таких учнів серед дев’ятикласників –

34,25 %.

Рис. 2.1 Характеристика рівнів сформованості критерію “Уявлення та

знання про здоров’я та здоровий спосіб життя” серед підлітків основної

школи на констатувальному етапі дослідження, у %.

65

Також необхідно звернути увагу на нерівномірність розподілу

підлітків за рівнями сформованості показників критерію “Уявлення та знання

про здоровий спосіб життя”. Для розподілу між класами характерні зміни у

вигляді синусоїди, що свідчить про недостатність традиційного навчально-

виховного процесу (навчального предмету “Основи здоров’я”) для

формування знань про здоров’я та здоровий спосіб життя і необхідність

посилення здоров’язберігаючого виховання.

Результати методики “Ціннісні орієнтації” показують, що цінність

“здоров’я” знаходиться у підлітків основної школи на першому місці. На

другому місці знаходиться цінність “щасливе сімейне життя”, на третьому –

“кохання”, на четвертому – “вірні друзі”, на п’ятому – “свобода”, на шостому

– “матеріально забезпечене життя”, на сьомому – “повага товаришів, друзів

по навчанню”, на восьмому – “впевненість у собі”, на дев’ятому – “цікава

робота”, на десятому – “щастя інших”, на одинадцятому – “розваги”, на

дванадцятому – “творчість”. Але як свідчать дані літератури, це може мати

декларативний характер. Для з’ясування цього були дослідженні обрані нами

показники критерію “Вмотивованість до збереження здоров’я”.

Отже, щодо критерію “Вмотивованість до збереження здоров’я”, то для

підлітків основної школи більш притаманний середній рівень його

сформованості (52,85 %) (табл. 2.6, рис. 2.2). Також, значна сумарна

кількість осіб з середнім та вищим за середній рівнями сформованості цього

критерію – 70,67 %. Усе це підтверджує провідне місце здоров’я серед

життєвих цінностей підлітків. У той же час, підлітків з високим рівнем його

сформованості надзвичайно мало, лише 1,54 %.

Вікова динаміка розподілу підлітків основної школи за критерієм

“Вмотивованість до збереження здоров’я” не має вигляду синусоїди, але

протягом цих років навчання знаходиться майже на одному рівні. Знову ж

66

Таблиця 2.6

Характеристика сформованості показників критерію

“Вмотивованість до збереження здоров’я” у підлітків 5-9 класів, у %

рівні низький

рівень

середній

рівень

вищий за

середній

рівень

високий

рівень

5 клас 26,83 48,78 17,07 7,32

6 клас 20,41 55,1 22,45 2,04

7 клас 29,07 52,91 17,15 0,87

8 клас 27,76 54,03 16,42 1,79

9 клас 27,4 47,95 24,66 0

УСІ 27,79 52,85 17,81 1,54

таки, це свідчить про недостатність традиційних форм і методів

здоров’язберігаючого виховання.

Рис. 2.2 Характеристика рівнів сформованості критерію

“Вмотивованість до збереження здоров’я” серед підлітків основної школи на

констатувальному етапі дослідження, у %.

67

Щодо критерію “Здоров’язбережувальні дії та вчинки” для підлітків

основної школи більш притаманний низький рівень його сформованості

(51,66 %) (табл. 2.7, рис. 2.3). Осіб із рівнем вищим за середній та високим

надзвичайно мало – лише 11,52 %.

Таблиця 2.7

Характеристика сформованості показників критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” у підлітків 5-9 класів, у %

рівні низький

рівень

середній

рівень

вищий за

середній

рівень

високий

рівень

5 клас 63,41 34,15 0 2,44

6 клас 48,98 36,73 8,16 6,12

7 клас 48,55 41,28 6,69 3,49

8 клас 55,52 31,64 8,06 4,78

9 клас 43,84 41,1 13,7 1,37

УСІ 51,66 36,82 7,60 3,92

Також спостерігаємо нерівномірність сформованості показників

цього критерію під час аналізу від п’ятого до дев’ятого класу у вигляді

синусоїди. Особливо значне збільшення осіб із низьким рівнем

сформованості показників критерію “Здоров’язбережувальні дії та вчинки”

спостерігається у восьмому класі (їх чисельність зростає до 55,52 %).

68

Рис. 2.3 Характеристика рівнів сформованості критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” серед підлітків основної школи на

констатувальному етапі дослідження, у %.

Таким чином, проведені дослідження, дозволяють стверджувати, що

найкраще у підлітків розвинуті показники критерію “Уявлення та знання про

здоровий спосіб життя”, про що ми робимо висновок на підставі 7,36 %

кількості осіб із високим рівнем його сформованості. Наприклад, таких осіб

для критерію “Вмотивованість до збереження здоров’я” зафіксовано лише

1,54 %, а для критерію “Здоров’язбережувальні дії та вчинки” – 4,02 %.

Найгірші показники сформованості виявлені для критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” – 51,66 % осіб із низьким рівнем серед

проанкетованих підлітків. Все це дозволяє констатувати декларативність

знань і ціннісних орієнтацій підлітків основної школи, які не одержали своєї

реалізації у вміннях та навичках і не стали частиною способу життя підлітків.

Наш висновок збігається і з даними літератури. Отже, провідною ідеєю нашої

моделі здоров’язберігаючого виховання має бути залучення підлітків

основної школи до здоров’язбережувальної і здоров’язміцнюючої діяльності.

69

Аналіз результатів свідчить, що для критеріїв “Уявлення та знання про

здоров’я та здоровий спосіб життя” та “Вмотивованість до збереження

здоров’я” дев’ятикласники виявилися у так званій групі “ризику”,

багато з них були віднесені до групи осіб із низьким рівнями їх

сформованості (рис. 2.1–2.2). Так, 50,68 % підлітків від загальної кількості

дев’ятикласників мають низький рівень сформованості критерію “Уявлення

та знання про здоров’я та здоровий спосіб життя” і 27,4 % критерію

“Вмотивованість до збереження здоров’я”. Водночас, значна кількість осіб з

низьким рівнем знайдена і для критерію “Здоров’язбережувальні дії та

вчинки” (43,84 %), хоча порівняно з іншими віковими категоріями їх відсоток

менший. Наприклад, серед п’ятикласників низький рівень сформованості

критерію “Здоров’язбережувальні дії та вчинки” має 63,41 % усіх опитаних

підлітків (рис. 2.3).

Також слід зазначити, що з віком спостерігаються дещо протилежні

тенденції серед підлітків основної школи щодо розподілу за рівнями

сформованості різних критеріїв культури здоров’я. Наприклад, з віком

зменшується кількість осіб із високим та вищим за середній рівнями

сформованості критеріїв “Уявлення та знання про здоров’я та здоровий

спосіб життя” та “Вмотивованість до збереження здоров’я” (рис. 2.1–2.2).

Аналогічна тенденція спостерігається і для критерію

“Вмотивованість до збереження здоров’я”, але для рівня вищого за

середній до восьмого класу (рис. 2.2).

Для критерію “Здоров’язбережувальні дії та вчинки” виявляється дещо

інша тенденція, а саме: осіб з високим рівнем його сформованості стає з

віком менше, а осіб з рівнем сформованості вищим за середній, навпаки,

зростає (рис. 2.3).

Такі зміни чисельності осіб з високим рівнем сформованості

здоров’язбережувальної поведінки ми пов’язуємо із особливостями

підліткового віку, коли підлітки 14–15 років намагаються проявити

70

незалежність від дорослих, виразити свою особистість через вчинки і дії, які

потенційно можуть негативно вплинути на здоров’я людини.

Виявлені вікові тенденції змін рівнів сформованості критеріїв

культури здоров’я свідчать про необхідність посилення здоров’язберігаючого

виховання саме з підлітками основної школи.

Звернемося до результатів дослідження сформованості культури

здоров’я у підлітків різного віку загалом. Одержані дані надають підставу

стверджувати, що різноспрямовані зміни сформованості компонентів

культури здоров’я вирівнюють і нівелюють вікові відмінності. Так,

переважна кількість підлітків 5–9 класів характеризується середнім рівнем

сформованості культури здоров’я: від 65,31 % до 72,6 % (табл. 2.8, рис. 2.4).

На другому місці за чисельністю знаходиться група осіб із низьким рівнем

сформованості культури здоров’я: від 21,92 % до 24,78 %. Осіб з рівнем

сформованості вищим за середнім у виборці підлітків виявлено від 5,48 % у

дев’ятому класі до 10,02 % – у шостому. Слід зазначити, що осіб із

високим рівнем сформованості культури здоров’я у шостому, восьмому та

дев’ятому загалом не виявлено.

Таблиця 2.8

Характеристика сформованості культури здоров’я у підлітків 5–9

класів, у %

рівні низький

рівень

середній

рівень

вищий за

середній

рівень

високий

рівень

5 клас 21,95 65,85 9,76 2,44

6 клас 24,49 65,31 10,2 0

7 клас 23,84 67,44 8,43 0,29

8 клас 24,78 65,37 9,85 0

71

Продовж. табл.2.8

9 клас 21,92 72,6 5,48 0

УСІ 23,99 66,86 8,91 0,24

Отже, загалом культура здоров’я характеризується рівномірною

сформованістю протягом навчання у п’ятому-дев’ятому класах (рис. 2.4).

Більшість підлітків у кожній віковій категорії має середній рівень його

сформованості, далі за чисельністю знаходиться група осіб з низьким рівнем,

потім – з вищим за середній, і, найменша кількість учнів належить до групи

із високим рівнем сформованості культури здоров’я. Це свідчить про

нормальний розподіл рівнів сформованості культури здоров’я серед

досліджуваних. Отже, виявлені тенденції змін рівнів сформованості культури

Рис. 2.4 Рівні сформованості культури здоров’я у підлітків основної

школи загальноосвітніх навчальних закладів на констатувальному етапі

дослідження, у %.

72

здоров’я підлітків основної школи та відсутність вірогідних змін за віком

дозволяють провести на формувальному етапі дослідження узагальнено за

класами, не враховуючи віковий розподіл в експериментальних та

контрольних групах.

Підсумовуючи результати констатувального етапу експерименту, слід

зазначити, що у підлітків основної школи з критеріїв культури здоров’я

краще сформовані “Уявлення та знання про здоров’я та здоровий спосіб

життя” та “Вмотивованість до збереження здоров’я”, що характерно для

усіх досліджуваних різних класів.

На констатувальному етапі педагогічного експерименту нами

проведено аналіз рівнів сформованості культури здоров’я міських та

сільських підлітків основної школи (табл. 2.9). У доступній нам педагогічній

Таблиця 2.9

Розподіл міських та сільських підлітків основної школи за рівнями

сформованості культури здоров’я на констатувальному етапі

експерименту

Рівні

Міські підлітки Низький Середній Вищий за

середній

високий

Усі, осіб 32 63 9 1

% 30,48 60 8,57 0,95

Рівні

Сільські підлітки Низький Середній Вищий за

середній

Високий

% 35,29 49,02 13,73 1,96

Усі, осіб 35 48 11 1

% 36,84 50,53 11,58 1,05

73

літературі не виявлено порівняльних досліджень культури здоров’я підлітків

основної школи, які навчаються у міських та сільських загальноосвітніх

навчальних закладах.

Загальний рівень сформованості культури здоров’я для підлітків

міської та сільської школи на констатувальному етапі експерименту

характеризується переважанням осіб із середнім його рівнем (рис. 2.5). Так,

серед міських підлітків таких осіб виявлено 58 % у контрольній групі та

61,82 % – в експериментальній, загалом їх кількість – 60 %. Серед сільських

підлітків осіб із середнім рівнем сформованості культури здоров’я виявлено

49,02 % в експериментальній групі, і 52,27 % – у контрольній, загалом –

50,53 %.

Рис. 2.5 Рівні сформованості культури здоров’я серед міських та

сільських підлітків, у %.

Водночас серед сільських підлітків більше осіб із низьким рівнем

сформованості культури здоров’я (36,84 % на відміну від 30,48 % у групі

74

міських підлітків), вищим за середній (на 3,01 % більше, ніж серед міських

підлітків). Кількість осіб з високим рівнем сформованості культури здоров’я

серед міських і сільських підлітків основної школи практично однакова

(1,05 % – сільські підлітки та 0,95 % – міські підлітки) (рис. 2.5).

Статистично вірогідних відмінностей між міськими і сільськими підлітками

не виявлено.

Посилення уваги педагогів і психологів до гендерних відмінностей у

вихованні і навчанні спонукає нас на дослідження статевих і вікових

відмінностей у рівнях сформованості як культури здоров’я, так і його

критеріїв. Звернемося спочатку до з’ясування наявності статевих

відмінностей. Вивчення розподілу хлопчиків і дівчаток за рівнями

сформованості критеріїв культури здоров’я дозволяє стверджувати, що

суттєвих статевих відмінностей у підлітків основної школи не виявлено, за

виключенням групи осіб з високим рівнем сформованості критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки”, а саме: серед дівчаток таких осіб

зустрічається утричі більше, ніж серед хлопчиків. Що стосується рівнів

сформованості культури здоров’я, то дівчаток з низьким його рівнем

зустрічається на 9,66 % менше, а з середнім – на 8,12 % більше, з вищим за

середній – на 1,08 %, з високим рівнем – на 0,46 % ніж серед хлопчиків (слід

зазначити, що серед хлопчиків, які брали участь у дослідженні таких не

виявлено взагалі) (рис. 2.6).

Що стосується статево-вікових відмінностей, то вони практично

відповідають загально віковим тенденціям, що відображені на рис. 2.4, на

якому проілюстровані рівні сформованості культури здоров’я серед підлітків

п’ятих, шостих, сьомих , восьмих та дев’ятих класів.

75

Рис. 2.6. Характеристика рівнів сформованості культури здоров’я

серед хлопчиків і дівчаток, у %.

Загалом, для усіх підлітків проанкетованих на констатувальному етапі

педагогічного експерименту культура здоров’я характеризується середнім

рівнем сформованості, що вимагає проектування та пошуку шляхів для її

розвитку і забезпечення умов для здоров’язберігаючого виховання усіх

суб’єктів навчально-виховного процесу.

2.4 Модель здоров’язберігаючого виховання підлітків основної

школи в навчально-виховному процесі

За результатами констатувального етапу дослідження нами

встановлено невідповідність між соціальним замовленням суспільства щодо

збереження і зміцнення здоров’я підлітків та реальним станом

здоров’язберігаючого виховання у загальноосвітніх навчальних закладах,

який впливає на рівень сформованості культури здоров’я підлітків. Ця

невідповідність простежується на рівні змісту, форм і методів (технологій),

76

недостатньої підготовленості педагогічного колективу до застосування

сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у процесі

здоров’язберігаючого виховання.

Тому у подальшій роботі постала необхідність у моделюванні процесу

здоров’язберігаючого виховання для вироблення алгоритму впровадження

педагогічних умов, необхідних для ефективного здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи.

У сучасних педагогічних дослідженнях проектування освітніх процесів

та об’єктів набуло широкого розповсюдження. За В. І. Михеєвим, це дозволяє

вивчати педагогічні явища і процеси “на спеціальному об’єкті – моделі, яка є

проміжною ланкою між суб’єктом – педагогом, дослідником і предметом

дослідження, тобто певними властивостями і відношеннями між елементами

навчально-виховного процесу” [165, с.5].

У монографії В. А. Штоффа “Моделирование и философия”, модель –

це система, яка уявлена або впроваджується; відображає об’єкт дослідження і

здатна його заміщати; її вивчення дає нову інформацію про об’єкт

дослідження [262, с.19]. З 60-х років ХХ ст. це визначення практично не

змінилося, про що свідчить стаття В.Т. Лозовецької в Енциклопедії освіти.

Тут модель визначена як “умовна або матеріально-реалізована система,

котра відображає або відтворює об’єкт дослідження і здатна змінювати його

так, що її вивчення дає нову інформацію стосовно цього об’єкта” [79, с. 516].

Отже, відповідно до наших завдань дослідження модель

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи в навчально-

виховному процесі має відображати, насамперед, процес цього виховання,

його характерні риси та надавати нову інформацію про нього.

Як зазначає І. П. Підласий, моделі систем процесу виховання в

сучасній теоретичній педагогіці можуть бути побудовані за різними

критеріями, наприклад: цілей і завдань, змісту виховного процесу, взаємодії

вихователів і вихованців, методів і форм виховної діяльності тощо [195].

Отже, у моделі структуру виховного процесу можна розглядати як сукупність

77

(послідовність) завдань, на вирішення яких спрямований процес.

Для побудови моделі здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи нам важливо визначити доцільність її побудови, тобто її

мету. Мета нашої моделі полягає, насамперед, у підвищенні рівнів

сформованості культури здоров’я підлітків шляхом педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання. Відповідно до мети мають бути добрані

наукові підходи та принципи, що сприятимуть її досягненню. Як вказують

науковці, залежно від мети моделювання необхідно визначитися із провідним

науковим підходом (науковими підходами), що застосовується у процесі

побудови моделі, та окреслити супутні [84; 251].

У нашій моделі здоров’язберігаючого виховання підлітків основної

школи вважаємо за доцільне застосовувати системний підхід у якості

провідного, компетентнісний та особистісно орієнтований у якості супутніх.

Поділяємо думку А. Д. Цимбалару, що системний підхід є одним з

універсальних, що використовується в педагогічній науці [251]. Системний

підхід дозволяє нам відобразити усі елементи здоров’язберігаючого

виховання та показати їх у взаємозв’язку, бо особливістю цього підходу

“можна назвати поєднання різних елементів, блоків системи у єдине ціле,

тому що принцип цілісності – один з провідних у системному підході” [84].

Відповідно до системного підходу, провідними елементами, що мають

бути відображені у моделі здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи є такі елементи: мета здоров’язберігаючого виховання;

наукові підходи, що забезпечують методологічну основу дослідження та

процесу здоров’язберігаючого виховання; принципи, відповідно до яких

визначаються провідні ідеї, правила, закономірності здоров’язберігаючого

виховання; напрями здоров’язберігаючого виховання, які уточнюються за

допомогою педагогічних умов; діагностика та оцінювання процесу

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи; очікуваний

результат. Усі елементи поєднані між собою зв’язками у певній логічній

послідовності. Доцільність впровадження здоров’язберігаючого виховання

78

підлітків основної школи залежить від результатів діагностики та оцінювання

процесу здоров’язберігаючого виховання у загальноосвітньому навчальному

закладі. Якщо педагогічний колектив визнає необхідність такої діяльності, то

приймається рішення і формулюється мета. Мета, у свою чергу, має

визначати підходи і принципи до здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи. На її основі формулюються завдання та окреслюються

особливості організації й управління процесом здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи за напрямами. Напрями мають бути

пов’язані із педагогічними умовами здоров’язберігаючого виховання,

забезпечення яких працює на формування культури здоров’я підлітків

основної школи. Підвищення рівнів сформованості культури здоров’я в учнів

має виступати очікуваним результатом нашої моделі.

Компетентнісний підхід, як зазначено у Концепції школи, дружньої до

дитини, “спрямований на формування в учнів компетентності як

досвідченості у певній життєвій сфері, що передбачає розвиток здатності

практично діяти, застосовувати досвід успішної діяльності в різних життєвих

ситуаціях для досягнення конкретних практичних цілей” [136]. Під час

здоров’язберігаючого виховання це буде формування

здоров’язбережувальної компетентності підлітків, яка має сприяти

збереженню, зміцненню та формуванню здоров’я у процесі їх

життєдіяльності.

Під здоров’язбережувальною компетентністю ми, вслід за І. Шульгою,

розуміємо здатність учня застосувати знання (факти, уявлення, поняття),

вміння, способи навчальної й здоров'яспрямованої діяльності у процесі

життєдіяльності для збереження і зміцнення свого здоров’я та здоров’я інших

[263]. Основою здоров’язбережувальної компетентності вважаємо

формування таких особистісних утворень – культури здоров’я та ціннісного

ставлення до здоров’я.

Особистісно орієнтований підхід вимагає зосередження педагогічних

впливів на особистості підлітка. Тому під час здоров’язберігаючого

79

виховання особистісно орієнтований підхід передбачає таку організацію

суб’єкт-суб’єктної, діалогової взаємодії педагогів і учнів, яка б сприяла

реалізації творчого потенціалу кожного з них.

Принципи здоров’язберігаючого виховання добиралися відповідно до

логіки застосування наукових підходів та мети. Відомо, що під принципами у

педагогіці розуміють основоположні правила, за якими вибудовується

здійснення будь-якої діяльності, функціонування будь-якого педагогічного

процесу. Для нашого дослідження вважаємо за необхідне застосовувати такі

педагогічні принципи:

– гуманізму, який “визнає цінність дитини як особистості, її право на

свободу, розвиток і вияв своїх здібностей; реалізується через поширення й

утвердження у відносинах між людьми гуманістичних принципів, побудови

оптимістичної траєкторії розвитку особистості в майбутньому,

стимулювання свідомого ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвих

виборів” [136];

– природовідповідності, який вимагає обов’язкового врахування

біологічних закономірностей розвитку підлітків під час організації та

здійснення процесу здоров’язберігаючого виховання в умовах

загальноосвітнього навчального закладу; наголошує на таких особливостях

як вікові та статеві, що зумовлюють необхідність диференціації змісту, форм,

методів і засобів здоров’язберігаючого виховання;

– культуровідповідності, який визначає ціннісне ядро змісту

здоров’язберігаючого виховання, забезпечує можливість впливу на творчість

підлітків, їх творчу самореалізацію та оволодіння загальнолюдськими

цінностями;

– цілісності, який випливає із системного підходу та розглядає

педагогічний процес як систему, що перебуває у певних відношеннях і

зв’язках; наголошує на забезпеченні послідовного і системного процесу

здоров’язберігаючого виховання для залучення підлітків до активної

пізнавальної та соціальної діяльності;

80

– діяльної опосередкованості у набутті позитивного соціального

досвіду, який “припускає, що основним засобом засвоєння дитиною

позитивного соціального досвіду є її активна взаємодія з найближчим

оточенням у процесі діяльності, спілкування, завдяки чому, залучаючись до

різних суспільних відносин, учень інтеріоризує загальнокультурні цінності,

визначає власні поведінкові стратегії й моделі” [136], що необхідно для

формування ціннісного ставлення до здоров’я підлітків основної школи під

час здоров’язберігаючого виховання.

Визначившись із методологічними підходами та принципами до

побудови моделі здоров’язберігаючого виховання, необхідно зазначити її

тип. Результати аналізу педагогічних досліджень, свідчать, що російські

вчені поділяють педагогічні моделі на субстанціональні, структурні,

функціональні та змішані моделі [45]:

– субстанціональні – аналогічні оригіналу за своєю фізичною

природою, отже, практично не застосовуються в педагогіці;

– структурні – відображають внутрішню будову досліджуваного

об’єкту, тому часто використовуються для проектування педагогічного

процесу;

– функціональні – надають уявлення про функцію досліджуваного

процесу;

– змішані – поєднують структурні та функціональні, утворюючи

структурно-функціональні моделі, використовуються досить часто у зв’язку з

тим, що одночасно надають інформацію про структуру та функції елементів

досліджуваного процесу.

Для нашого дослідження важливо уявляти внутрішню організацію

процесу здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи та

встановити між складовими цього процесу взаємозв’язки. Тому наша модель

належатиме до структурних.

В розроблених моделях педагогічних процесів або педагогічних систем

багатьох науковців часто застосовуються основні підходи і положення, які

81

знайшли своє відображення у теорії функціональних систем П. К. Анохіна

[86; 148; 73 та ін.]. Тому у структурі нашої моделі, вважаємо за доцільне

вказати такі блоки (рис. 2.7):

– діагностики, за результатами якого приймається рішення щодо

організації і проведення здоров’язберігаючого виховання підлітків;

– планування та передбачення очікуваного результату; у нашій

моделі цей блок поєднує мету, наукові підходи і принципи, підвищення

рівнів сформованості культури здоров’я;

– управління та забезпечення необхідних педагогічних умов, який

поєднує організацію і управління процесом здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи, напрями діяльності та необхідні педагогічні умови;

– зворотного зв’язку, який базується на оцінюванні досягнутого

результату [230], і завершує цикл (етап) здоров’язберігаючого виховання

підлітків та / або послуговує початком його нового циклу (етапу).

Зупинимося на характеристиці блоків структурної моделі

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи. Для цього знову

звернемося до його мети і акцентуємо увагу на підвищенні рівнів

сформованості культури здоров’я підлітків як очікуваного результату. Саме

на досягнення мети, очікуваного результату здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи працюють інші блоки нашої моделі.

Так, блок діагностики, за результатами якого приймається рішення

щодо організації і проведення здоров’язберігаючого виховання підлітків,

керування процесом здоров’язбереження використовується протягом усього

періоду навчання. Діагностику та оцінювання ефективності

здоров’язберігаючого виховання можна проводити як за спостереженнями

проявів поведінки підлітків, застосуванням життєвих навичок учнів, а

82

Рис. 2.7. Структурна модель здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи

Орга

ніз

ація

і у

прав

лін

ня п

роц

есом

зд

оров’я

збер

ігаю

чого

ви

хован

ня п

ідліт

ків

осн

овн

ої

школи

здоро

в’я

збер

ежу

вал

ьно

го в

их

ован

ня

Уч

ень

як с

уб

’єкт

і об

’єкт

здор

ов’я

збер

ігаю

чо

го в

их

ован

ня

Забезпечення

орієнтації змістової

складової навчально-

виховного процесу

на збереження

фізичного,

соціального,

психічного та

духовного здоров’я

1)

розр

об

лен

ня н

ауково-м

етод

ичн

ого

суп

ровод

у

здоров’я

збер

ігаю

чого

ви

хован

ня

2)

заст

осу

ван

ня і

нф

орм

ацій

но

-ком

ун

ікац

ійн

их т

ехн

ологі

й п

ід ч

ас

здоров’я

збер

ігаю

чого

ви

хован

ня

3)

гото

вн

ість

учи

телів

до з

доров’я

збер

ігаю

чого

ви

хован

ня

Пед

агогі

чн

і ум

ови

Ком

пон

енти

культу

ри

зд

оров’я

Мета здоров’язберігаючого виховання:

підвищення рівнів сформованості культури

здоров’я підлітків основної школи

Підходи:

системний

холістичний

особистісно орієнтований

компетентнісний

Когнітивний

Прийняття рішення

Емоційно-

ціннісний застосування

інформаційно-

комунікаційних

технологій у процесі

здоров’язберігаючог

о виховання

підлітків

Принципи:

гуманізму,

природовідповідності,

культуровідповідності,

цілісності,

діяльної

опосередкованості

Поведінковий

Готовність

педагогічних кадрів

до реалізації

педагогічних умов

здоров’язберігаючог

о виховання

Діагностика, оцінювання ефективності процесу

здоров’язберігаючого виховання

також за допомогою бесід, анкетування тощо. Також низка вчених

(В. П. Горащук [64], Г. С. Нікіфоров [199], С. Д. Дерябо [199], О. О. Єжова

[87; 86] та інші) рекомендують визначати ефективність педагогічних впливів

щодо формування, зміцнення та збереження здоров’я вихованців шляхом

з’ясування у них динаміки рівнів сформованості культури здоров’я або

ціннісного ставлення до здоров’я.

З огляду на важливість організації та управління навчально-виховним

процесом у загальноосвітніх навчальних закладах, вважаємо за необхідне

виокремити деякі педагогічні умови, що необхідні для ефективності

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи. Для цього,

насамперед, вважаємо за необхідне звернутися до напрацювань вчених у

сфері педагогіки та психології. Аналіз та узагальнення даних психолого-

педагогічної літератури свідчить про значний обсяг напрацювань щодо

проблеми обґрунтування, забезпечення і реалізації педагогічних,

організаційно-педагогічних, соціально-педагогічних, психолого-педагогічних

факторів і умов формування, збереження та зміцнення здоров’я дітей,

підлітків і молоді в різних типах навчальних закладів.

Так, педагогічні умови збереження і зміцнення здоров’я, формування

ціннісного ставлення до здоров’я, культури здоров’я вихованців тощо

зазначені у працях: Т. К. Андрющенко [6], Г. В. Бєлєнької і М. А. Машовець

[30] – для дошкільних навчальних закладах; В. П. Горащука [64],

П. Дрібінського [70], О. В. Сухомлинової [231], Е. А. Малолетко [158],

В. М. Оржеховської [185], І. Шульги [263] та багатьох інших – для

загальноосвітніх навчальних закладів; О. І. Смакули [220], О. І. Соколенко

[221] – для вищих навчальних закладів.

Але питання здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи

вивчено недостатньо, зокрема, відсутні дослідження щодо впливу творчої

активності підлітків, ефективності сучасних освітніх технологій, наприклад,

інформаційно-комунікаційних, на рівень сформованості культури здоров’я

84

підлітків, не дивлячись на важливість цієї проблеми у зв’язку із станом

здоров’я учнів і населення країни загалом.

Відзначимо, що часто педагогічні умови трактують як забезпечення

спрямованості об’єктивного фактора освітнього середовища на формування

конкретного психічного утворення, особистісної якості тощо [86; 115].

Вважають, що фактор набуває рушійної сили, спрямування лише при

забезпеченні низки педагогічних умов. Зважаючи на це, під педагогічними

умовами здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи ми

розуміємо сукупність обставин цього процесу, вимог, забезпечення яких

зумовлює досягнення нашої мети.

Враховуючи усе вище викладене та те, що суб’єктами моделі

здоров’язберігаючого виховання, насамперед, виступають підлітки,

провідним напрямком здоров’язберігаючого виховання обрано підтримку та

спрямування їх активності на соціально значущу діяльність, яка сприятиме

збереженню здоров’я підлітків шляхом формування у них ціннісного

ставлення до здоров’я. Тому педагогічні умови у нашому дослідженні мають

забезпечувати ефективність, насамперед, цього напряму діяльності

педагогічного та учнівського колективів загальноосвітнього навчального

закладу.

Аналіз останніх нормативно-правових документів, що регламентують

діяльність загальноосвітніх навчальних закладів свідчить про те, що основна

увага у вихованні підростаючого покоління має приділятися змісту, формам,

методам виховання, підготовці вчителів до врахування викликів сучасності у

своїй роботі. Так, у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–

2021 роки зазначається, що “ядром державної гуманітарної політики щодо

національного виховання має бути забезпечення громадянського,

патріотичного, морального, трудового виховання, формування

здорового способу життя, соціальної активності, відповідальності та

толерантності”. Для реалізації цього завдання освітня діяльність

спрямовується на “переорієнтацію пріоритетів освіти з держави на

85

особистість, на послідовну демократизацію і гуманізацію навчально-

виховного процесу”, “розроблення та реалізацію Концепції національного

виховання”, “забезпечення відповідності змісту і якості виховання

актуальним проблемам та перспективам розвитку особистості, суспільства,

держави”, “посилення впливу літератури та мистецтва на виховання і

розвиток дітей та молоді”, “формування здорового способу життя як

складової виховання, збереження і зміцнення здоров’я дітей і молоді” [175].

Одним з ключових напрямів державної освітньої політики має стати

“формування здоров’язбережного середовища, екологізації освіти,

валеологічної культури учасників навчально-виховного процессу” [175].

Важливим для досягнення освітньої мети є “удосконалення системи

підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних,

науково-педагогічних та керівних кадрів системи освіти” [175].

Результати констатувального етапу педагогічного експерименту та

теоретичного аналізу психолого-педагогічних джерел з проблеми

формування, збереження і зміцнення здоров’я підлітків основної школи у

навчально-виховному процесі дозволяють припустити, що досягнення

поставленої мети здоров’язберігаючого виховання можливе при забезпеченні

таких педагогічних умов:

1) забезпечення орієнтації змістової складової навчально-виховного

процесу на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного

здоров’я;

2) застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі

здоров’язберігаючого виховання підлітків;

3) готовність педагогічних кадрів до реалізації педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання.

Схарактеризуємо, обґрунтуємо й перевіримо ефективність

впровадження визначених нами педагогічних умов здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи у наступних параграфах роботи.

86

Висновки до другого розділу

Для ефективного здоров’язберігаючого виховання підлітків основної

школи важливими вважаємо врахування їх психологічних особливостей.

Характерними рисами поведінки підлітків 11–15 років вчені називають

дратівливість, підвищену чутливість і збудженість, незадоволеність собою,

погіршений стан здоров’я, прояв гендерних відмінностей, зваженість на

думку своїх ровесників, особливо тих, що користуються авторитетом у

їхньому оточенні, ніж на поради дорослих, почуття індивідуальності,

ідентифікації особистості, самоусвідомлення себе і своєї ролі в суспільстві,

інтерактивність, мобільність, цифрове спілкування та співробітництво.

З огляду на сукупність таких біологічних і соціальних впливів як

статеве дозрівання, значна кількість факторів, що негативно впливає на

формування як здоров’я, так і культури здоров’я підлітків (засоби масової

культури, мережа Інтернет, безконтрольна реклама алкоголю, розпусти,

недогляд з боку батьків, недостатня кількість безкоштовних позашкільних

закладів, відсутність місць для проведення дозвілля тощо) і відкритість

підлітків до сприйняття всього нового можна зробити висновок про

можливість і необхідність врахування цих особливостей у процесі

здоров’язберігаючого виховання.

Крім того, сучасні підлітки виросли на різноманітних цифрових

технологіях, які змінили суспільство. Вчені вважають, що підлітки

інтуїтивно працюють на комп’ютерах, електронних пристроях і мобільному

обладнанні. Тому нині від ступеня впровадження цифрових технологій у

навчально-виховний процес освітніх закладів залежить успішність і

навчання, і виховання підростаючого покоління. Це стосується і

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи також. Процес

формування у них культури здоров’я має бути керованим і ефективним.

87

Обрані такі критерії і показники культури здоров’я підлітків основної

школи. Для когнітивного компоненту – критерій “Уявлення та знання про

здоров’я та здоровий спосіб життя” з показниками уявлення та знання про

складові здоров’я, його значення для життя людини, уявлення та знання про

фактори, що впливають на здоров’я підлітка у процесі навчання, уявлення та

знання про здоровий спосіб життя підлітка, його значення для життя людини;

для емоційно-ціннісного – “Вмотивованість до збереження здоров’я” з

показниками місця здоров’я в системі життєвих цінностей підлітка основної

школи, інтерес до проблем здоров’я у процесі життєдіяльності підлітка,

мотивація на здоровий спосіб життя підлітка основної школи; для

поведінкового – “Здоров’язбережувальні дії та вчинки” з показниками

дотримання норм і правил здорового способу життя у школі та вдома,

саморегуляція здоров’язбережувальних дій та вчинків, відповідальна

поведінка в усіх сферах життєдіяльності щодо збереження і зміцнення свого

здоров’я та здоров’я інших.

Відповідно до структури культури здоров’я підлітків основної школи

виокремлено чотири рівні сформованості досліджуваного феномену:

високий, вищий за середній, середній та низький, що відповідає психолого-

педагогічним уявленням і правилам статистичного опрацювання результатів

дослідження.

Для діагностики показників критеріїв культури здоров’я підлітків

основної школи на основі методики М. Рокіча “Ціннісні орієнтації”,

методики “Рівень суб’єктивного контролю”, опитувальників С. Д. Дерябо,

Г. С. Нікіфорова, Р. А. Березовської, В. А. Ясвіна, анкет О. О. Єжової

розроблена інтегрована анкета, яка складається з трьох блоків. Загальний

рівень сформованості культури здоров’я учня встановлюється як середнє

арифметичне рівнів сформованості критеріїв.

Культура здоров’я підлітків характеризується рівномірною

сформованістю протягом навчання у п’ятому-дев’ятому класах. Більшість

підлітків має середній рівень її сформованості, далі за чисельністю

88

знаходиться група осіб з низьким рівнем, потім – з вищим за середній, і,

найменша кількість учнів належить до групи із високим рівнем

сформованості культури здоров’я. Виявлені тенденції змін рівнів

сформованості культури здоров’я підлітків основної школи та відсутність

вірогідних змін за класами дозволяють провести на формувальному етапі

дослідження узагальнено.

Дослідження стану здоров’язберігаючого виховання підлітків основної

школи у загальноосвітніх навчальних закладах, дозволяє зробити такі

висновки: вчителі розуміють важливість здоров’я для підлітків, мають для

цього знання і потенційно готові їх поповнювати; не всі вчителі реалізують

здоров’язберігаюче виховання у навчальному процесі на уроках, але всі

використовують для цього позанавчальну діяльність; у навчально-виховному

процесі загальноосвітнього навчального закладу недостатньо

використовуються сучасні інформаційно-комунікаційні технології для

здоров’язберігаючого виховання, слабке змістово-методичне забезпечення

здоров’язберігаючого виховання підлітків, яке потребує перегляду і

оновлення.

У моделі здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи

зазначені: мета здоров’язберігаючого виховання; наукові підходи, принципи;

діагностика та оцінювання процесу здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи; очікуваний результат.

Мета моделі здоров’язберігаючого виховання підлітків основної

школи полягає у підвищенні рівнів сформованості культури здоров’я

підлітків шляхом забезпечення педагогічних умов здоров’язберігаючого

виховання. Для її побудови застосовано системний підхід у якості

провідного, компетентнісний та особистісно орієнтований у якості супутніх.

Принципами здоров’язберігаючого виховання визначено такі:

гуманізму, природовідповідності, культуровідповідності, цілісності, діяльної

опосередкованості у набутті позитивного соціального досвіду.

89

Підвищення рівнів сформованості культури здоров’я в учнів виступає

очікуваним результатом.

На основі аналізу результатів констатувального етапу педагогічного

експерименту та теоретичного аналізу психолого-педагогічних джерел з

проблеми формування, збереження і зміцнення здоров’я підлітків основної

школи у навчально-виховному процесі виокремлено такі педагогічні умови:

1) забезпечення орієнтації змістової складової навчально-виховного

процесу на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного

здоров’я;

2) застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі

здоров’язберігаючого виховання підлітків;

3) готовність педагогічних кадрів до реалізації педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання.

Основні результати дослідження цього розділу викладено у таких

наукових публікаціях [118; 121; 122; 124; 125; 126; 127; 128; 129; 131; 132].

90

РОЗДІЛ 3

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА

ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ МОДЕЛІ

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ

ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

3.1 Впровадження моделі та педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи

Як зазначено у другому розділі роботи, провідними педагогічними

умовами, що необхідні для ефективності здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи, нами визначені:

1) забезпечення орієнтації змістової складової навчально-виховного

процесу на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного

здоров’я;

2) застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі

здоров’язберігаючого виховання підлітків;

3) готовність педагогічних кадрів до реалізації педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання.

Впровадження моделі здоров’язберігаючого виховання здійснювалося

у ході дослідно-експериментальної роботи, під час організації і проведення

якої ми керувалися основними положеннями, що окреслені у Конституції

України (1996 р.), Законах України “Про загальну середню освіту” (1999 р.

№ 651-XIV), “Про охорону дитинства” (2001 р. №2402-ІІІ), “Про

оздоровлення та відпочинок дітей” (2008 р. № 3 75-VI), Національній

стратегії розвитку освіти на період до 2021 року, Концепції

91

загальнодержавної цільової соціальної програми “Здорова нація” на 2009–

2013 роки, Концепції Загальнодержавної програми “Національний план дій

щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006–2016 роки”

(2006 р., розпорядження Кабінету Міністрів №229-р.), Основних орієнтирах

виховання учнів 1–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (2011 р.).

Слід зазначити, що дослідно-експериментальна робота щодо пошуку

педагогічних шляхів збереження і зміцнення здоров’я підлітків основної

школи проводилася з 2012 р. Виокремлено такі етапи дослідно-

експериментальної роботи: пошуковий (2012–2013 рр..), діагностично-

практичний (2013–2015 рр..) та узагальнюючий (2015–2016 рр..). На усіх

етапах застосовувалися загальні і спеціальні методи наукового пізнання,

адекватні об’єкту й предмету, меті та завданням нашого дослідження,

зокрема: теоретичні (методи теоретичного аналізу й синтезу, абстрагування

та ідеалізації, моделювання та конкретизації теоретичних знань, узагальнення

та систематизації теоретичних і емпіричних знань) і емпіричних

(узагальнення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент,

анкетування, опитування, бесіди, педагогічне спостереження, статистичні

методи опрацювання експериментальних даних тощо).

Викладемо основний зміст зазначених вище етапів дослідно-

експериментальної роботи. На пошуковому етапі було проаналізовано та

узагальнено історично-філософське підґрунтя здоров’язберігаючого

виховання, вивчено вітчизняний та зарубіжний досвід щодо збереження і

зміцнення здоров’я дітей, підлітків і молоді в навчальних закладах.

Визначено актуальність, об’єкт та предмет нашого дослідження,

обґрунтовано його мету. Здійснювалося уточнення поняттєво-

категоріального апарату щодо проблеми здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи. Складена програма педагогічного експерименту

дослідження, обрані діагностичні методики, проведені дослідження стану

здоров’язберігаючого виховання на базі таких загальноосвітніх навчальних

закладів: Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 Полтавської

92

області, Полтавська школа-гимназия № 30 Полтавської області,

Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17 “Вибір” імені

М. Г. Неленя Кременчуцької міської ради Полтавської області,

Комсомольський НВК ім. Л. І. Бугаєвської “ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 – ліцей”

Полтавської області, Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2 м. Лубни

Полтавської області, Миргородська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 9

Полтавської області, Гоголівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

Великобагачанського району Полтавської області, Глобинська

загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 5 Глобинського району Полтавської

області, Гребінківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 4 Гребінківського

району Полтавської області, Великобудищанська загальноосвітня школа І-ІІІ

ст. Диканського району Полтавської області, Зіньківська спеціалізована

загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 1 Зіньківського району Полтавської

області, Козельщинський навчально-виховний комплекс Козельщанського

району Полтавської області, Недогарківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

Кременчуцького району Полтавської області, Червонозаводська

загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2 Лохвицького району Полтавської області,

Михайлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. Машівського району

Полтавської області, Великосорочинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

Миргородського району Полтавської області, Лазірківська загальноосвітня

школа І-ІІІ ст. Оржицького району Полтавської області, Ліцей № 6

м. Пирятина Полтавської області, Терешківська загальноосвітня школа І-ІІІ

ст. Полтавського району Полтавської області, Жовтневий навчально-

виховний комплекс Решетилівського району Полтавської області,

Покровсько-Багачанська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. Хорольського району

Полтавської області, Чапаєвська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. Чутівського

району Полтавської області. На основі даних дослідження зроблено висновок

про необхідність і доцільність здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи. Були виявлені суперечності в організації та реалізації

93

здоров’язберігаючого виховання, на розв’язання яких було спрямовано

розроблення моделі та програми формувального етапу експерименту.

На діагностично-практичному етапі роботи центральне місце займав

метод педагогічного експерименту. Основними завданнями на цьому етапі

дослідно-експериментальної роботи стали: визначення педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання, добір загальноосвітніх навчальних закладів

для проведення експерименту, розроблення науково-методичного

забезпечення здоров’язберігаючого виховання, підготовка вчителів до

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи.

До проведення формувального етапу експерименту були залучені

вчителі експериментальних навчальних закладів.

Отже, на діагностично-практичному етапі була розроблена модель

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи, складена

програма формувального етапу експерименту і визначено педагогічні умови,

розроблено науково-методичне забезпечення здоров’язберігаючого

виховання у навчально-виховному процесі підлітків основної школи. На

початку етапу у декількох загальноосвітніх навчальних закладах були

апробовані елементи науково-методичного забезпечення (виховні заходи,

інтернет-анкетування, веб-квести, науково-методичні семінари для вчителів

тощо). Після незначної корекції в експериментальні заклади

впроваджувалися педагогічні умови (забезпечення змістової складової

навчально-виховного процесу на збереження фізичного, соціального,

психічного та духовного здоров’я; застосування інформаційно-

комунікаційних технологій у процесі здоров’язберігаючого виховання

підлітків; готовність педагогічних кадрів до реалізації педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання).

94

3.1.1 Забезпечення орієнтації змістової складової навчально-

виховного процесу на збереження фізичного, соціального, психічного та

духовного здоров’я

Відомо, що для підлітків основним предметом діяльності є розширення,

усвідомлення та систематизація суб’єктивного досвіду. Тому в процесі

забезпечення змістової складової навчально-виховного процесу на збереження

духовного, емоційного, фізичного, соціального та інтелектуального здоров’я

основна увага приділялася можливостям розвитку їх самостійності та творчості

у вирішенні завдань навчально-виховного процесу та набуття навичок

самостійно приймати виважені рішення.

Аналіз психолого-педагогічних наукових джерел [26; 200; 209; 211; 233;

267 та багато інших] свідчить про те, що для формування усіх особистісних

якостей та різних особистісних утворень важливим є забезпечення єдності

навчання і виховання. Застосування нами системного підходу з одного боку

уможливлює розгляд особистості як системної цілісності, з іншого – вимагає

інтеграції навчання і виховання.

Нам імпонує думка К. О. Дермельової, що “узгодження та інтеграція

навчальної та інших видів діяльності і спілкування можуть мати три аспекти:

а) змістовна інтеграція, тобто використання в процесі навчання існуючих в

учнів знань і життєвого досвіду з інформацією, яку учні постійно одержують з

інших джерел; б) використання результатів навчальної діяльності поза

навчанням, у житті учнів і класних колективів; в) регулювання тимчасових

ресурсів не тільки з урахуванням ефективності навчальної діяльності, а й усієї

системи життєдіяльності учня” [72]. Отже, насамперед, нам необхідно

забезпечити узгодження й інтеграцію змісту здоров’язберігаючого виховання і

навчання підлітків, а у позанавчальній діяльності надати їм можливість

застосування отриманих знань і вмінь для підвищення рівнів сформованості

культури здоров’я.

95

Для реалізації поставлених завдань ми маємо враховувати та наповнити

змістом, спрямованим на збереження духовного, емоційного, фізичного,

соціального здоров’я:

– змістовий контент навчально-виховного середовища, розуміння

якого вимагає систематичного приділення уваги питанням дотримання

загальноприйнятих правил і норм поведінки підлітків під час навчально-

виховного процесу та забезпечення необхідних для цього умов; набуття

учнями навичок рефлексії власних вчинків і поведінки загалом; формування

відповідальності за своє здоров’я шляхом забезпечення і реалізації

внутрішньошкільних умов перебування відповідно до сучасних вимог;

– валеологізацію загальноосвітніх навчальних предметів,

використання усього потенціалу інтегрованого предмету “Основи здоров’я” для

формування культури здоров’я;

– розширення арсеналу форм, засобів і методів здоров’язберігаючого

виховання підлітків як під час уроків, так і у позаурочній діяльності; також

формування у підлітків культури здоров’я через збагачення його когнітивного

компоненту, усвідомлення цінності здоров’я для реалізації особистісних

здібностей, наявних можливостей і загалом, для досягнення особистісного

успіху на життєвому шляху;

– творчу активність підлітків, спрямовану на формування культури

здоров’я та ціннісного ставлення до здоров’я; у процесі творчої активності

відбувається формування ініціативності у діяльності органів учнівського

самоврядування та/або учнівського колективу загалом; розвиваються навички

міжособистісного спілкування; відбувається інтеграція виховних впливів

самих підлітків, вчителів та інших дорослих щодо збереження і зміцнення

духовного, емоційного, фізичного, соціального та інтелектуального здоров’я;

проявляються нахили і здібності, які допоможуть визначитися із майбутньою

професією.

Освітнє, навчально-виховне середовище як фактор формування

особистісних якостей дітей і підлітків досліджено у працях багатьох

96

науковців. Так, російський дослідник Б. Бім-Бад, уважає, що навчання і

виховання в умовах особливої організації оточення для учнів є найбільш

ефективним принципом педагогіки [32]. Сутністю виховного середовища,

зазначає Б. Бім-Бад, є потрібний вплив не стільки на дітей, скільки на

обстановку, що їх оточує, середовище їх життєдіяльності. Отже, необхідним

для здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи вважаємо

“закладання умов для “правильного мислення” учня. Під час взаємодії

підлітків у створеному здоров’ясприятливому виховному середовищі

відбувається поступове формування ціннісного ставлення до здоров’я.

Беручи до уваги напрацювання І. Д. Беха щодо сутності виховання як

процесу прилучення вихованця до системи загальнолюдських цінностей [26],

здоров’ясприятливе виховне середовище ми розуміємо як систему

педагогічних умов для прилучення підлітків до цінності здоров’я.

Враховуючи чисельні напрацювання педагогів і психологів у розробленні

структури освітнього, навчального і виховного середовища, у

виховному середовищі ми виділяємо блок, пов’язаний із матеріально-

технічним забезпеченням здоров’язберігаючого виховання, освітній та

комунікаційний блоки.

До матеріально-технічного забезпечення здоров’язберігаючого

виховання відносимо будівельні споруди навчального закладу, їх

облаштування та усі ті ресурси, які необхідні, наприклад, для проведення

тренінгових занять на уроках з “Основ здоров’я”, виховних годин, шкільних

акцій, застосування інформаційно-комунікаційних технологій у виховному

процесі тощо. До освітнього блоку виховного середовища відносимо зміст,

форми, засоби і методи, технології здоров’язберігаючого виховання. Саме до

цього блоку причетний і зміст інтегрованого навчального курсу “Основи

здоров’я”, який було впроваджено у навчальні плани загальноосвітніх

навчальних закладів у 2005 р. [189].

Вважаємо, що нашому уявленню про напрями змісту

здоров’язберігаючого виховання відповідає зміст інтегрованого курсу

97

“Основи здоров’я” для 5–9-х класів загальноосвітніх навчальних закладів

[189]. Забезпечуючи узгодження змісту навчання і виховання підлітків

основної школи вважаємо, що змістові компоненти здоров’язберігаючого

виховання підлітків мають передбачати напрями аналогічні розділам цього

інтегрованого курсу:

– “Життя і здоров’я людини” – формування цілісного уявлення

учнів про здоров’я (єдність духовного, емоційного, фізичного,

соціального та інтелектуального здоров’я), безпеку і розвиток

людини та їх взаємозв’язок із способом життя і навколишнім

середовищем;

– “Фізична складова здоров’я” – вивчення факторів, які

впливають на фізичне благополуччя підлітка, його ріст і

розвиток; знайомство з цими факторами у шкільному та

сімейному середовищі; формування вмінь та навичок, що

сприяють збереженню емоційного, фізичного та

інтелектуального здоров’я, тобто здоров’язбережувальної

компетентності;

– “Соціальна складова здоров’я” – вивчення факторів, які

пов’язані із соціальним благополуччям людини, її прав і

обов’язків, правил безпечної поведінки у побуті, місцях навчання

та позанавчальної діяльності; формування навичок протидії

негативним соціальним впливам; формування вмінь та навичок,

що сприяють збереженню духовного, емоційного, соціального та

інтелектуального здоров’я;

– “Психічна та духовна складові здоров’я” – ознайомлення та

усвідомлення дії факторів на психічний та духовний розвиток

учня. Формування навичок позитивної самооцінки, навичок

критичного мислення й уміння приймати виважені рішення у

різних життєвих ситуаціях; формування вмінь та навичок, що

98

сприяють збереженню духовного, емоційного, соціального та

інтелектуального здоров’я [189].

Більш детально змістові характеристики здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Характеристика змісту здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи

(за навчальною програмою інтегрованого курсу “Основи здоров’я”)

Змістовий

компонент

Напрями (як складові культури здоров’я):

пізнавальний емоційно-

ціннісний поведінковий

Життя і

здоров’я

людини

Знання про

складові здоров’я,

про вплив різних

факторів на життя

і здоров’я людини

Визначення

провідних

цінностей учнів,

уявлення про

загальнолюдські

цінності, місце

здоров’я в системі

цінностей

Уміння і навички

аналізу життєвої

ситуації,

самооцінки

здоров’я, вчинків,

рефлексії щодо

збереження

здоров’я

Фізична

складова

здоров’я

Знання про

розвиток

організму людини,

узагальнене

уявлення про

обмін речовин,

вплив різних

факторів на

фізичне здоров’я

людини

Цінність

фізичного

здоров’я, значення

здоров’я для

життя людини,

переживання,

пов’язані із своїм

зовнішнім

виглядом

Уміння й навички

для організації

навчальної

діяльності,

раціонального

харчування,

рухової

активності,

особистої гігієни,

розпорядку дня

99

Продовж. табл.3.1

Соціальна

складова

здоров’я

Знання про

значення

спілкування для

людини, його

вплив на здоров’я,

“соціальні

хвороби” (СНІД,

туберкульоз,

гепатит), причини

вживання і вплив

на організм

психоактивних

речовин

Цінність

спілкування,

поцінування

інших людей,

емоційні

переживання

особистості щодо

здоров’я свого та

інших людей

Уміння й навички

спілкування у

сім’ї, навчальному

закладі, у

громадських

місцях, в

соціальних

мережах,

рефлексія своєї

поведінки

Психічна та

духовна

складова

здоров’я

Знання про

психіку людини, її

духовність,

зв’язки психічного

і духовного

здоров’я з іншими

складовими

Цінність свого

“Я”, ставлення до

себе та інших

людей,

переживання та

усвідомлення

цінності

духовного світу

особистості

Уміння

аналізувати дії та

вчинки з позиції

психічного та

духовного

здоров’я, навички

самовиховання і

самореалізації

У позаурочній діяльності здоров’язберігаюче виховання може

посилити та підвищити ефективність процесу формування культури здоров’я

підлітків. Можливості здоров’язберігаючого виховання набагато ширші, ніж

можливості курсу “Основи здоров’я”. Насамперед, це пов’язано із

можливістю спрямовувати творчу активність підлітків у напрямі

100

збереження, зміцнення здоров’я та формування культури духовного,

соціального та психічного здоров’я.

Стимулювання творчої активності підлітків, крім того, забезпечує

формування ініціативності у діяльності органів учнівського самоврядування

та учнівського колективу загалом.

Так, учнями 6-х класів було ініційовано та проведено фотовиставку на

тему “Здоров’я – моїми очима”. Особливою увагою серед відвідувачів

фотовиставки користувалися фото, на яких зображені фрагменти оздоровчо-

фізкультурної діяльності як самих учнів 6-х класів, так і учнів інших

класів. Неофіційним переможцем фотовиставки виявилося фото сім’ї одного

з учнів на ковзанах (на фото були представлені три покоління: бабуся,

дідусь, батько та два сини).

У зв’язку з тим, що спілкування та соціальні комунікації мають

значний вплив на збереження, зміцнення і формування здоров’я людини,

значна увага приділялася розвиткові навичок міжособистісного спілкування,

причому не тільки очного, а й віртуального (спілкування у соціальних

мережах) протягом усього формувального етапу дослідження. За

визначеними напрямами здоров’язберігаючого виховання добиралися такі

форми, які передбачали формування навичок міжособистісного спілкування.

Під формами здоров’язберігаючого виховання ми розуміємо способи

організації спільної навчально-виховної діяльності учнівського та

педагогічного колективів. У зв’язку з тим, що зміст пронизує практично усі

форми урочної та позаурочної діяльності учнів, то і форми

здоров’язберігаючого виховання надзвичайно різноманітні.

Для класифікації форм навчально-виховної діяльності можна

використовувати їх класифікації на суб’єктній основі (масові, групові,

індивідуальні), на основі засобів (вербальні, невербальні, змішані), на основі

мети діяльності (пізнавальні, формувальні) тощо. У нашому дослідженні ми

будемо дотримуватися класифікації форм здоров’язберігаючого виховання на

масові, групові, індивідуальні та очні і віртуальні (очні форми вимагають

101

безпосереднього спілкування між суб’єктами здоров’язберігаючого

виховання, а віртуальні – пов’язані із використанням інформаційно-

комунікаційних технологій на основі Інтернет-ресурсів).

Організовуючи здоров’язберігаюче виховання, ми намагалися поєднати

індивідуальні, групові і масові форми роботи та очні і віртуальні. До масових

заходів, які використовувалися у загальноосвітніх навчальних закладах, ми

віднесли акції, фестивалі, свята, ігри. У процесі організації таких масових

форм здоров’язберігаючого виховання забезпечувалися умови для

стимулювання творчої активності підлітків, формування у них ціннісного

ставлення до здоров’я та необхідних навичок і вмінь для його збереження.

Створенню творчої атмосфери у ході підготовки однієї з масових форм

здоров’язберігаючого виховання сприяло застосування методів змагання і

заохочення.

Найбільш дієвими груповими формами здоров’язберігаючого

виховання виявилися такі як: група соціальної мережі, он-лайн-форуми,

учнівські проекти, прес-конференції, індивідуальними – веб-квести, інтернет-

серфінг, мультимедійні презентації, консультації, виконання громадських

доручень тощо.

Моделлю здоров’язберігаючого виховання передбачено, що методи, за

допомогою яких цілеспрямовано формується культура здоров’я у підлітків

відповідають його змісту і формам.

Відомо, що методи виховання поділяють на загальні (застосовують в

усіх напрямах виховання) і часткові (використовують переважно в одному з

них – правовому, економічному, фізичному та ін.) [243].

Найчастіше у вихованні підлітків основної школи застосовуються

методи формування свідомості, суспільної поведінки, стимулювання

діяльності та просоціальної поведінки.

У здоров’язберігаючому вихованні підлітків нами використовувалися

такі методи формування свідомості:

102

– бесіди, роз’яснення – про значення здоров’я для самореалізації

людини, для її успішності, про сенс життя, про важливість правильного

вибору професії, про необхідність дотримання норм шкільного та

суспільного життя тощо;

– міні-лекції та диспути застосовувалися під час проведення

виховних годин, організації ток-шоу, де підлітки вчилися висловлювати свої

думки, правильно обґрунтовувати та відстоювати їх;

– метод прикладу застосовувався як у поведінці вчителів

(щоденний особистий приклад як взірець для наслідування у школі, за її

межами), так і за допомогою прикладів з життя відомих особистостей

(брати Клички, В. Вірастюк, В. Ломаченко, О. Сумська, А. Джолі,

Мадонна, Б. Гейтц, Н. Вуйчич тощо), літературних героїв та героїв

кінофільмів.

Для формування соціально схвалюваної поведінки підлітків ми

намагалися спрямувати їх творчу активність на соціально значущу

діяльність. Наприклад, створення комфортних умов навчання у школі

вимагає дотримання санітарно-гігієнічного режиму (чистота, провітрювання

тощо), естетичного оформлення класу, рекреаційних зон, пришкільної

території, їх озеленення. Тому підлітки брали активну участь в усіх

режимних елементах та акціях, які проводилися у школі. Особлива увага

приділялася тому, щоб ініціатива проведення акцій надходила від

представників органів учнівського самоврядування. Так, взимку під час

снігопаду учні проявили ініціативу щодо розчистки шкільного подвір’я та на

стадіоні організували виставку-конкурс снігових баб (Додаток К). Під час

цієї акції вчителі роз’яснювали вимоги до одягу і взуття, правила поведінки

для збереження здоров’я взимку (як вдягатися, чому не можна в шубі

виконувати фізичну роботу, як треба правильно дихати взимку, які

рукавички найкраще підходять для розваг на снігу та багато іншого);

слідкували за дотриманням цих правил.

103

У процесі здоров’язберігаючого виховання підлітків використовували і

метод педагогічної вимоги. Наприклад, однією з педагогічних вимог в

експериментальному класі було спілкування без лихослів’я. Відомо, що

це є проблемою не лише дорослого спілкування, а й підліткового. У зв’язку з

тим, що норми спілкування закладаються саме в дитячому та підлітковому

віці, то у процесі здоров’язберігаючого виховання їм приділялася значна

увага. Значне проникнення інформаційно-комунікаційних технологій у наше

життя викликало потребу застосувати цю вимогу не лише під час очного

спілкування, а й під час віртуального, у соціальній мережі Вконтакте.

Важливим було формування спільної думки класу щодо доцільності

виконання цієї вимоги. Тому обговорення різних аспектів спілкування

підлітків проводилося як на виховній годині, на форумі, так і в

індивідуальних бесідах. Дотримуючись загальноприйнятого учнями правилу

“Стоп лихослів’ю”, виконувався метод вправляння та привчання підлітків до

загальноприйнятих норм спілкування. Загалом методи вправляння і

привчання щодо дотримання правил і норм поведінки у школі і вдома

(спілкування, режиму дня, гігієнічних вимог, раціонального харчування,

рухової активності тощо) розглядалися нами як одні з провідних у

здоров’язберігаючому вихованні підлітків основної школи. Забезпечення

педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання сприяли виконанню

учнями таких дій і вчинків, які були необхідні для формування поведінкового

компоненту культури здоров’я.

Поступово формувалася і громадська думка щодо норм і правил

спілкування між однолітками. Суспільному та індивідуальному контролю

за дотриманням цієї педагогічної вимоги сприяли усвідомлення впливу

звукових коливань, слів як образів, пісень, віршів, думок на здоров’я людини,

на її досягнення і успішність реалізації.

Важливим у процесі здоров’язберігаючого виховання був метод

доручення, який передбачав вправляння підлітків у соціально позитивних

діях і вчинках. Відповідно до планування виховної роботи в

104

експериментальних класах, підлітки залучалися до організації та підготовки

виховних годин, шкільних акцій, виконували функції помічників

адміністратора у групі “Моє здоров’я”, створеної у соціальній мережі

Вконтакте. При цьому нами обов’язково враховувалися індивідуальні

особливості підлітків, їх здібності. Наприклад, для проведення виховних

годин формувалися організаційні групи з підлітків, які вміли створювати

презентації, працювати з інформацією, аналізувати її. До роботи у цих групах

залучалися підлітки, яким за нашими дослідженнями було необхідно

підвищити рівень сформованості когнітивного компоненту культури

здоров’я. Наприклад, для виховної години про лихослів’я, це були підлітки,

які під час спілкування часто використовували ненормативну лексику, для

виховної години “Правда про кальян” – ті, у кого спостерігалося формування

звички курити, для виховної години про слабоалкогольні напої – ті, хто під

час бесід і спілкування висловлював думки про безпечність таких напоїв і

т.п. Для помічника адміністратора групи “Моє здоров’я” добиралися

підлітки, які з одного боку мали розвинені навички роботи і спілкування у

соціальних мережах, витрачали багато часу на таке спілкування, з іншого –

вміли формулювати власні думки та відповідально ставилися до доручень

вчителя. Робота у якості помічника примушувала підлітків замислитися не

лише над проблемами збереження і зміцнення здоров’я, але й сприяла

осмисленню різних типів спілкування у соціальних мережах. Один з учнів 9-

го класу відмітив, що у процесі роботи в групі “Моє здоров’я” він зрозумів

скільки багато часу витрачалося ним на “бродіння по сторінкам різних

учнів”, і це заважало продуктивній організації вільного часу. Після перегляду

підходів до організації свого вільного часу, особливо того, що витрачався на

перебування в Інтернеті та соціальній мережі, учень чітко контролював

витрачений час на кожен окремий вид діяльності і завдяки цьому зміг більше

часу витрачати на підготовку домашніх завдань і брати більш активну участь

у підготовці до шкільного КВК.

105

Метод виховуючих ситуацій використовувався нами у процесі

здоров’язберігаючого виховання найчастіше для обговорення тих ситуацій і

подій, які учні спостерігали під час перегляду рекомендованих фільмів та

передач. У процесі обговорення відбувалося формування суспільної думки,

необхідної потім і для формування системи дій та вчинків, тобто поведінки

підлітків у різних життєвих ситуаціях. Наприклад, для молодших

підлітків було запропоновано переглянути фільм “Чучело”, у якому

піднімаються проблеми спілкування підлітків, ставлення до однолітків,

інших людей. Для старших підлітків – фільм “Тут курять” (США, 2005,

режисер Дж. Рейтман) – про відповідальність людини за свої дії і вчинки.

До методів, які впливають на діяльність підлітків, належать методи

стимулювання поведінки, такі як змагання, заохочення і покарання. Нами

найчастіше у процесі здоров’язберігаючого виховання використовувався

метод змагання, який “ґрунтується на природній схильності дітей до

здорового суперництва і самоутвердження в колективі” [243] та метод

заохочення, “суть його полягає у схваленні позитивних дій і вчинків з метою

спонукання вихованців до їх повторення” [243].

У змагальній формі проводилися різні конкурси, акції, проекти

(Додаток К). Так, у процесі здоров’язберігаючого виховання нами

використовувалися конкурси: агітбригад “Моє здоров’я – у моїх руках”,

плакатів “Ми – за здоровий спосіб життя”, девізів класу, озеленення класу,

снігових баб тощо. Проводилися змагання: з прибирання снігу, фізкультурно-

оздоровчі тощо. Змагальний характер таких форм здоров’язберігаючого

виховання вимагає визначення переможців, які нагороджуються грамотами,

подарунками, призами тощо. Для нас було важливим, що не тільки

переможці й призери нагороджувалися грамотами й солодкими призами, а

загалом усі учасники конкурсів і змагань мали невеличкі заохочувальні призи

або грамоти і подяки. Грамоти і подяки для переможців і призерів

виготовляли самі учні. А подарунки і призи забезпечував батьківський

комітет класів (якщо змагання проводилося на рівні класу) або учнівське

106

самоврядування (якщо конкурс, акція проводилися із залученням значної

кількості учасників).

Для оцінювання змін рівнів сформованості культури здоров’я підлітків

основної школи у процесі здоров’язберігаючого виховання нами

використовувалися такі методи контролю та аналізу: педагогічне

спостереження, бесіда, анкетування, аналіз результатів.

Методи виховання, які використовувалися нами під час

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи були інтегровані з

інформаційно-комунікаційними технологіями, впровадження яких є однією з

педагогічних умов ефективності здоров’язберігаючого виховання.

Далі розглянемо особливості впровадження цих технологій у процес

здоров’язберігаючого виховання.

3.1.2 Застосування інформаційно-комунікаційних технологій у

процесі здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи

Педагогічні технології стали вже звичними у навчально-виховному

процесі загальноосвітнього навчального закладу. Більшість науковців

уважають, що поняття “педагогічні технології” слід розглядати відповідно до

трактування поняття “технологія”. Отже, технологія – це сукупність “знань,

відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі

виробництва чого-небудь” [62, с. 331]. В Енциклопедії освіти педагогічні

технології визначають як “технології, які забезпечують перетворення

педагогічного процесу в освітній установі на цілеспрямовану діяльність усіх

його суб’єктів” [79, с. 661]. Тому у процесі здоров’язберігаючого виховання

ми будемо розглядати педагогічні технології як технології, що забезпечують

цілеспрямоване формування культури здоров’я підлітків основної школи

шляхом залучення їх та всіх інших суб’єктів навчально-виховного процесу до

здоров’язберігаючого виховання.

107

Ми зупинимося на тому тлумаченні поняття “педагогічні технології”, у

якому наголошується на дотриманні обов’язкової умови для технології –

це спеціально організована діяльність суб’єктів навчально-виховного

процесу. Таку точку зору висловлюють В. П. Беспалько [25, с. 176],

П. Г. Лузан [148, с.302], О. О. Єжова [86] та інші. При цьому науковці

підкреслюють, що педагогічна технологія дозволяє отримати гарантований

результат.

Аналізуючи відомі технології, що використовуються у процесі

виховання учнів (ігрова, проектна, тренінгова), ми дійшли висновку, що

добір технології має здійснюватися відповідно до найпоширенішого виду

діяльності, характерному для певного віку, етапу індивідуального розвитку

учня. Вважаємо, що для підлітків основної школи таким видом діяльності у

позаурочний час є спілкування, насамперед, з однолітками.

Ігрова, проектна та тренінгова технології забезпечують певний рівень

комунікації між суб’єктами виховання. Є низка досліджень, в яких

розглядалися дієвість та результативність зазначених технологій для

формування культури здоров’я, ціннісного ставлення до здоров’я,

критичного мислення, необхідного для збереження власного здоров’я та

здоров’я оточуючих. Але ми вважаємо, що сьогодні недостатньо

дослідженими є можливості інформаційно-комунікаційних технологій.

Отже, ми припускаємо, що дієвими технологіями у

здоров’язберігаючому вихованні можуть стати інформаційно-комунікаційні.

На сьогодні визначень цього поняття декілька. Наприклад,

В. В. Корольський інформаційно-комунікаційні технології визначає як

сукупність комп’ютерно-орієнтованих методів, засобів та організаційних

форм навчання і виховання [105, с.26]. У роботі А. Б. Антопольського – це

сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів,

інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження,

показу і використання інформації в інтересах її користувачів [9].

О. П. Значенко трактує інформаційно-комунікаційні технології як

108

“інформаційні технології на базі персональних комп’ютерів, комп’ютерних

мереж засобів зв’язку” [99, с.8–9], тобто це сукупність методів і технічних

засобів реалізації інформаційних технологій на основі комп’ютерних мереж.

Деякі науковці розглядають інформаційно-комунікаційні технології

через призму інформаційних та комунікаційних окремо. Так, Л. Данильчук

стверджує, що визначення інформаційно-комунікаційних технологій

базується на трактуванні інформаційних технологій як сукупності методів,

виробничих і програмно-технологічних засобів, об’єднаних у технологічний

ланцюжок, що забезпечує збирання, зберігання, обробку, висновок і

поширення інформації, а комунікацій як процесу обміну інформацією, засобу

її передачі [70].

Отже, інформаційно-комунікаційні технології розглядають як

сукупність методів і засобів навчання і виховання (це найчастіше

трактування в освіті), як сукупність методів, виробничих процесів і засобів

для виконання різних операцій із інформацією (найчастіше трактування в

інших галузях знань), як інформаційні технології на базі персональних

комп’ютерів.

У роботі вважаємо за доцільне використовувати визначення ІКТ, що

наведено у термінологічному словнику М. Ю. Кадемії : “Інформаційно-

комунікаційні технології – сукупність методів виробничих процесів,

програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збору, обробки,

збереження, поширення, демонстрації та використання інформації в

інтересах її користувачів” [108, с.90].

Швидка інформатизація суспільства призвела до необхідності як

масштабного застосування таких технологій, так і до дослідження їх впливу

на ефективність засвоєння нових знань, на формування особистісних якостей

тощо. Більш інтенсивно досліджено використання інформаційно-

комунікаційних технологій у процесі вивчення окремих навчальних

дисциплін: математики [105], української мови та літератури [107], у

початкових класах тощо. У виховній роботі ці технології, на жаль,

109

використовуються не часто, але їх застосування за нашими даними

усвідомлюють більшість вчителів (78%), про що свідчить проведене нами

анкетування.

Застосування цих технологій у здоров’язберігаючому вихованні

дозволить врахувати такі провідні особливості поведінки сучасних підлітків,

на які звертають увагу дослідники:

1) отримання постійного і вільного доступу до знань, який

характеризується хаотичністю та наявністю гіпертексту, на відміну від

традиційного лінійного доступу до знань та логічної послідовності

аргументів; підлітки мають інший тип концентрації уваги, вони не можуть

тримати довільну увагу довго, переходять від однієї задачі до іншої дуже

швидко;

2) спілкування у соціальних мережах (віртуальне спілкування)

сприяє виробленню навички виконувати одночасно декілька завдань.

Зважаючи на викладене, у процес здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи мають бути включені різні засоби і методи, які є

основою технологій, що дозволяють зберігати, передавати, відтворювати та

шукати інформацію за допомогою Інтернету: соціальні мережі, Інтернет-

серфінг (або веб-серфінг), веб-квест, он-лайн анкетування (Додаток Л).

Соціальні мережі з’явилися у 90-х роках, але вже стали звичними

для багатьох, особливо для підлітків і молоді. Вважається, що термін

“соціальна мережа” з’явився у 1954 році і належить американському

соціологу Джеймсу Барнсу [12]. Як зазначає В. О. Мінаєва, британські

фахівці визначають соціальні мережі як веб-сайти чи інші інструменти

Інтернету, котрі надають можливість користувачам взаємодіяти один з

одним, обмінюючись інформацією [166, 270]. До такої ж думки схиляється А.

Калінін [111].

У дисертаційному дослідженні С. М. Коноплицького он-лайнові

соціальні мережі класифікуються на такі види:

110

1. Власне соціальні мережі (Facebook, MySpace, VKontakte, Twitter та

ін.).

2. Системи миттєвого обміну повідомленнями: спілкування з іншими

користувачами через мережу в режимі реального часу (Skype, ICQ,

MSNMessenger та ін.).

3. Інтернет-чати: дозволяють одночасно декільком користувачам

спілкуватися в режимі реального часу.

4. Інтернет-форуми: надають можливість створювати нові теми,

коментувати і обговорювати повідомлення інших користувачів.

5. Веб-блоги – особисті он-лайн журнали окремих користувачів.

6. Вікі-довідники – портали, зміст яких може бути редагований

відвідувачами (Вікіпедія).

7. Інтернет-хости: розміщення відеоматеріалів на безоплатній основі

(YouTube) [134, с. 38].

У багатьох російських публікаціях, присвячених дослідженню

можливостей соціальних мереж в освіті наводяться такі дані: серед відомих

соціальних мереж (Одноклассники, Вконтакте, Мой мир) найбільшою

популярністю серед підлітків користується мережа Вконтакте, у якій їх

частка складає близько 90 %. За дослідженнями щоденно цю мережу відвідує

45 % зареєстрованих користувачів, а 70 % з них – більше, ніж один раз на

добу. Кожен учасник цієї мережі витрачає на одне відвідування понад

півгодини свого часу [12; 102; 226]. Тому серед соціальних мереж саме

Вконтакте є найбільш перспективною з точки зору проведення освітньої

роботи з підлітками у такій формі, і саме вона обрана для нашого

дослідження.

Використання засобів соціальних мереж можливе для формування

цільової аудиторії шляхом створення тематичних груп. Загальновідомо, що

кожен зареєстрований учасник соціальної мережі може створити групу,

додавати інформацію відповідного змісту, робити посилання на конкретні

сайти, запрошувати друзів по соціальній мережі, інших користувачів

111

приєднатися до групи. Технологія створення груп у соціальних мережах

використовується для поєднання людей за спільними інтересами і

захопленнями. Цьому сприяє можливість додавати коментарі, фото-, аудіо-

та відеофайли, збір статистичної інформації (наприклад, кількість

відвідувачів, кількість скачувань, моментальний аналіз анкетування тощо).

Перевага таких груп у соціальних мережах полягає і в тому, що виникає

можливість подачі необхідної інформації у зручний для користувача час. Усе

частіше спостерігається створення груп, провідною метою яких є

ознайомлення із інформацією, спрямованою на саморозвиток людини. Тому

вважаємо за можливе використовувати можливості соціальних мереж і у

здоров’язберігаючому вихованні.

Дослідники освітнього потенціалу соціальних мереж виокремлюють як

позитивні так і негативні риси такого навчання і виховання [12; 179; 226;

241].

Розглянемо їх детальніше з позиції мети здоров’язберігаючого

виховання. Не дивлячись на незначний досвід застосування соціальних

мереж у навчально-виховному процесі більшість дослідників серед переваг

відмічають, що:

– підлітки добре знають і розуміють інтерфейс, правила роботи й

спілкування у соціальних мережах, тому не треба додатково пояснювати

учням, як стати учасником групи “Моє здоров’я” та що в ній робити;

– завдяки тому, що у групі можливе застосування технології

форуму, підлітки крім запропонованого матеріалу, можуть розміщувати і

обговорювати будь-який інший; завдання адміністратора (вчителя) нашої

групи полягає і в тому, щоб контролювати відповідність матеріалу заявленій

назві групи; також адміністратор має можливість спрямовувати обговорення

у здоров’язбережувальному напрямі, дискутувати з учасниками;

– такий рівень взаємодії вчителя з учнями сприяє безперервності

здоров’язберігаючого виховання, розвитку самовиховання; активізує

112

самостійну навчально-пізнавальну діяльність підлітків щодо формування

когнітивного критерію ціннісного ставлення до здоров’я;

– деякі відеоматеріали (для нашої мети - це документальні та

художні фільми, пізнавальні передачі) важко продемонструвати

безпосередньо у школі, а за допомогою групи у соціальній мережі,

продивитися вдома їх можна набагато легше;

– крім того, зробити це можна у зручний для учня час, що

відповідає принципам особистісно орієнтованого виховання;

– неформальне спілкування у мережі сприяє формуванню довіри до

вчителя з боку підлітків і налагодженню дійсно демократичних дружніх

взаємовідносин.

У нашій роботі підтвердилися такі проблеми застосування соціальної

мережі Вконтакте щодо здоров’язберігаючого виховання:

– вчителі скептично ставилися до використання соціальної мережі

в процесі здоров’язберігаючого виховання;

– застосування соціальної мережі вимагає багато часу для добору,

аналізу матеріалів;

– не завжди можливе щоденне віртуальне спілкування, яке

необхідно для фокусування уваги саме на спілкуванні у межах

групи;

– не завжди підлітки дотримуються “мережевого етикету”.

Зупинимося на змісті комунікаційної діяльності у нашій групі. Контент

нашої групи складався з профілю і обов’язкової опції “Дружити”. Новини

групи за традицією висвітлювалися на стрічці, доступній усім учасникам

групи і її гостям. Протягом року пропонувалися такі теми для обговорення:

“Найважливішим у моєму житті є…”, “Для того, щоб здійснилася моя мрія,

мені потрібно …”, “Я – капітан свого життя? ”, “Для мене найбільша

проблема полягає у тому, що …”, “Чому люди вживають речовини, які

впливають на свідомість? ”, “Курити чи не курити? Хто робить вибір? ”,

“Одяг і здоров’я”, “Для чого людині почуття любові? ”. Обов’язковою

113

умовою змістового наповнення була спрямованість інформації на здоров’я

людини. Тому широко використовувалася будь-яка форма подачі такої

інформації, наприклад:

– календарних дат (7 квітня – День здоров’я; 1 грудня – День

боротьби із СНІДом тощо),

– історії з життя відомих людей (брати Клички, Фреді Мерк’юрі,

Анжеліна Джолі та інші),

– передачі та їх фрагменти, присвячені популяризації здорового

способу життя та профілактиці шкідливих звичок (“Скептик”, “Правила

життя”, “Среда обитания”);

– інформація про інтернет-ресурси, посилання на них для більш

детального ознайомлення із інформацією, що зацікавила.

Інтернет-серфінг або веб-серфінг – досить відома технологія, яка була

розроблена для реклами сайтів. Вважають, що веб-серфінг – найбільш

розповсюджене явище під час перебування людини в Інтернеті. Людина

шукає цікаву інформацію, переходить при цьому із сайту на сайт, що і є

суттю веб-серфінгу.

У процесі здоров’язберігаючого виховання Інтернет-серфінг

застосовувався нами як одна з технологій роботи у групі в соціальній мережі

Вконтакте для пошуку інформації на різних веб-ресурсах, адреси, яких

пропонує модератор (вчитель) групи. Головною задачею вчителя було

правильно визначити, що може слугувати “гачком”, який умотивує учня

зайнятися веб-серфінгом на корисних сайтах. Це дуже важливо, тому що під

час пошуку інформації учень може переходити з сайту на сайт і навіть забути

мету свого пошуку. Тому керівництво веб-серфінгом, на мою думку, є

обов’язковим, і залучати до нього бажано учнів 8–9 класів.

“Гачок” визначався під час педагогічних спостережень за підлітками,

бесід, дискусій, які виникали під час спілкування з ними, під час

консультацій та індивідуальних бесід з їхніми батьками. Так, під час бесіди

про важливість руху для здоров’я “гачком” виявилася тема набору маси

114

м’язів для хлопців, а для дівчат – красива фігура; у ході дискусії про

раціональне харчування – вплив продуктів харчування на стан шкіри;

“гачками” також були відомі імена (Іван Дорн, Володимир Зеленський,

Кузьма Скрябін, Океан Ельзи, Тіна Кароль, Бумбокс та інші).

Наведемо деякі приклади з нашої роботи. Так, під час обговорення

проблеми тютюнопаління на виховній годині учням 8–9 класів було

рекомендовано відвідування таких вже відомих сайтів, які успішно

використовуються під час формування ціннісного ставлення до здоров’я,

культури здоров’я, у профілактиці шкідливих звичок у підлітків і учнівської

молоді:

– www.adic.org.ua/nosmoking/ – НОУСМОКІНГ, або ресурсний

центр за контролем над тютюном;

– www.adic.org.ua/quit/ – Центр допомоги тим, хто кидає палити

КВИТ;

– www.adic.org.ua/teenager – ОПиУМ, сайт для тінейджерів. Багато

інформації про здоров’я, шкідливі звички: паління, наркотики і

алкоголь.

– www.aids.edu.vn.ua/smoking/fromsmoke/fromsmoke.html– можна

дізнатися: що таке паління, як кинути палити, що таке процес

паління з точки зору науки, є сторінка гумору [184].

Також корисною була інформація відкритої групи з соціальної мережі

Вконтакті “Ми проти паління! ” (електронний ресурс за адресою:

https://vk.com/antsmoke).

Для духовного виховання учнів було рекомендовано відвідування

такого сайту як “Воспитание характера” (електронний ресурс за адресою:

http://www.goodcharacter.ru/ ). Як зазначено на головній сторінці сайту, він

створений представниками Міжнародної Федерації Освіти (МФО). На сайті

розміщено книги для дітей з сімейно-морального виховання та лекції,

розроблені творчим колективом МФО.

Для підлітків на сайті розміщені певні рубрики, як-от:

115

– Кохання – найбільша сила

– Взаємовідносини

– Свобода приймати рішення

– Батьки і діти

– Мужність і жіночність

– Важкий вік

– Родина як школа любові

– Сексуальність людини

– Традиції родини і шлюбу

– Шлях кохання

Також врахована психологічна особливість підлітка, що він шукає

відповіді на конкретні проблеми, конкретні запитання. Тому дуже зручна

навігація сайту сприяла відразу пошуку відповідей для розв’язання

конкретної проблеми. Серед провідних проблем підлітків треба виділити

наступні:

– Як створити міцну родину?

– Алкоголь: прихована загроза

– Комп’ютерна залежність

– Тютюнопаління: ціна задоволення – смерть

– Наркотики: від реальності не втечеш

– Кохання і сексуальність

У зв’язку з тим, що проблеми кохання і сексуальності хвилюють

підлітків, для учнів 8-9 класів було також рекомендовано відвідування таких

сайтів як інформаційний веб-портал “Що потрібно знати про репродуктивне

здоров'я” (електронний ресурс за адресою:

http://reprohealth.info/uk/for/teenagers, розроблений фахівцями

Благодійного Фонду “Здоров'я жінки і планування сім'ї”. Цей інформаційний

портал охоплює широкий спектр тем і корисної інформації з питань

репродуктивного здоров'я і прав, планування сім'ї, попередження небажаної

116

вагітності та захворювань репродуктивної системи, статевого виховання

підлітків та молоді тощо.

Веб-портал покликаний стати об'єднуючим інформаційним ресурсом з

питань збереження репродуктивного здоров'я та репродуктивних прав. На

сайті є докладна та в доступному форматі інформація, яка цікава і корисна

для підлітків та їхніх батьків, на ньому також є корисні адреси, тому

Інтернет-серфінг з цих питань може бути продовжений.

Корисним для залучення підлітків до проектної роботи виявився сайт

Здоровий спосіб життя (електронний ресурс за адресою:

https://detibezpeka.wordpress.com/about/), на якому самі підлітки розміщують

інформацію про здоров’я, здоровий спосіб життя та шкільні події, пов’язані з

ними.

На цьому сайті розміщена створена дев’ятикласниками презентація

“Здоровим бути – круто!” Також розміщена цікава інформація про шкільне

життя за такими рубриками:

– Здоровий спосіб життя

– Заходи щодо збереження здоров’я

– Спорт у житті людини

– Поняття здорового способу життя

– Формування навичок ведення здорового способу життя

Також спеціально розробленим для підлітків є блог для підлітків

TEENBLOOG (електронний ресурс за адресою: http://teenbloog.org.ua/). У

цьому блозі відкрито такі рубрики: Батьки; Гроші; Дівчата; Друзі; Етикет;

Життя; Здоров'я; Знайомства; Кохання; Навчання; Побачення; Психологія

Саморозвиток; Спілкування; Спорт; Стосунки; Страхи; Уроки успіху;

Філософія; Харчування; Хлопці; Школа виживання.

Серед найпопулярніших статей сайту TEENBLOG можна назвати

наступні:

– Правила етикету, які повинен знати кожен!

– Як познайомитися з дівчиною?

117

– Як підвищити самооцінку?

– Що таке самотність?

– Я пишу любовного листа…

– Твоє перше побачення

– Залежність від комп’ютерних ігор

– Як треба сваритися, щоб не посваритися?…

– Підготовка до екзаменів: Як готуватися до екзамену?

– 13 найбільших пожирачів часу

Ресурсний центр Молодь за здоров’я (електронний ресурс за адресою:

http://www.mzz.com.ua/), що створений у рамках українсько-канадського

проекту з такою ж назвою, також використовувся нами у процесі

здоров’язберігаючого виховання підлітків, хоча інформація на ньому

оновлюється рідко.

Є і корисні сайти для батьків, що були рекомендовані їм на

батьківських зборах класів. Так, це розділ “Виховання підлітків” сайту для

батьків “Немовля” (електронний ресурс за адресою:

http://nemovlia.net/vixovannya-pidlitkiv/zdorov-ya-pidlitkiv.html); Здоровье

детей (електронний ресурс за адресою: https://zdd.1september.ru/); Будьмо

здорові (електронний ресурс за адресою: http://healthy.pp.ua/zdorovyj-sposib-

zhyttya-vyznachennya-ponyattya/).

У розмові зі старшими дівчатами виявилося, що їх турбують проблеми,

пов’язані із корекцією ваги тіла. Тому їм було запропоновано переглянути

інформацію на таких сайтах:

– Медичний центр Аніко (електронний ресурс за адресою:

http://aniko-mc.com/posluhy/35-mts-aniko/obstezhennja/165-rozrahunok-

idealnoyi-vagi-onlajn.html);

– Медичний софт України (електронний ресурс за адресою:

http://msu.dp.ua/uk/content/kalkulyator-indeksu-masi-tila).

На цих сайтах дівчата в он-лайн-режимі можуть орієнтовно

розрахувати вагу тіла, яка відповідає їх зросту (за індексом маси тіла та

118

формулою Брока) тощо. Крім цього, для дівчат проводилися бесіди і

презентації комплексів фізичних вправ, які сприяють зниженню відсотку

жиру в організмі. На таких зустрічах дівчатам обов’язково пояснювалося, що

для їх репродуктивного здоров’я тіло обов’язково повинно мати жировий

компонент, і у віці 12 років бажано мати вагу не менше 42 кг (при

середньому зрості).

Також інтернет-серфінг є корисним під час використання проектної

технології. Так, підготовка власних проектів (плакати з теми

здоров’язбереження, фотовиставка, самостійна підготовка виховної години із

зазначеної теми або міні-лекції на задану тему тощо) умотивовує учнів до

пошуку інформації. Наша сторінка тут завжди може бути в нагоді, бо містить

значний перелік електронних адрес (зазначених вище), де швидко можна

знайти потрібну інформацію. Також дуже корисним для педагогів у процесі

здоров’язберігаючого виховання підлітків виявився український сайт

autta.org.ua (Портал превентивної освіти) громадської організації “Здоров’я

через освіту”, на якому розташовані і методичні розробки вчителів, і цікаві

відеоматеріали (відеофрагменти, відеоролики, мультфільми тощо) з

проблеми збереження, зміцнення і формування здоров’я дітей і підлітків. Як

заявляють автори: “Наш портал ‒ це майданчик для обміну досвідом

педагогів і психологів, що працюють у сфері профілактичної освіти. Він

містить методичні розробки, які допоможуть Вам провести цікавий урок з

основ здоров'я, класну годину, позакласний захід або батьківські збори з

профілактичної тематики” [196].

Технологія освітніх веб-квестів (Web Quests) на теренах України

розвивається досить активно. Загально прийнятим визначенням освітніх веб-

квестів (quest – від англ. – пошук, шукати) можна вважати таке: це сайт в

Інтернеті, присвячений певній темі, що складається з декількох зв'язаних

єдиною сюжетною лінією розділів, насичених посиланнями на інші ресурси

Інтернет [235]. Творцями веб-квестів вважають Bernie Dodge (Берні Додж) і

119

Tom March (Том Марч). Bernie Dodge розробляв інформаційно-комунікаційні

додатки Інтернету для інтеграції в навчальний процес під час викладання

навчальних курсів університету [274].

Веб-квест (webquest) в освіті є певним проблемним

завданням з елементами рольової гри. Завдання вимагає залучення різних

інформаційних ресурсів Інтернету. У своїй більшості веб-квести

використовуються під час вивчення різних навчальних предметів

(математика, хімія, біологія, українська мова і література, історія тощо).

Вважають, що веб-квест спрямований на розвиток в учнів навичок

аналітичного, критичного і творчого мислення [235]. Оскільки для

формування ціннісного ставлення до здоров’я у процесі

здоров’язберігаючого виховання важливим є саме критичне мислення і

вміння приймати адекватні для збереження здоров’я рішення, ми вирішили

використовувати таку технологію для розвитку когнітивного критерію.

Найбільше для цієї мети підходять веб-квести, що розроблені учнями або

вчителями для навчального предмету “Біологія”. В Інтернеті є готові веб-

квести, які ми і використовували. Наприклад:

– веб-квест “Профілактика порушень опорно-рухової системи”

[50],

– веб-квест “Віруси” [48],

– веб-квест “Увага – ГРИП! ” [49].

Створення учнівських міні-проектів у процесі формувального етапу

експерименту відбувалося за аналогією створення веб-квестів. Учнями 9

класів було підготовлено такі проекти як “Правда про кальян”, “Чи дійсно

слабкі слабоалкогольні напої”, “Чи є в Україні культ пива?”.

Обговорення результатів проектної діяльності проводилося на

конференції, де учні презентували свій проект. Під час презентації-захисту

свого проекту у підлітків відбувається усвідомлення значущості виконаної

роботи і проявляється задоволення від отриманого результату. Для

формування ціннісного ставлення до здоров’я важливо, що в процесі роботи

120

з веб-квестами та розробленням власних проектів в учнів формуються такі

особистісні риси як відповідальність і самокритичність, стимулюються

процеси самопізнання, самовиховання і самореалізації. Особливо важливим

результатом такої проектної діяльності у процесі здоров’язберігаючого

виховання є формування командного стилю роботи, спілкування та критичне

сприйняття різної інформації, яку учні проглядають під час роботи над

проектом.

Отже, провідною особливістю сучасного здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи вважаємо застосування інформаційно-

комунікаційних технологій.

3.1.3 Готовність педагогічних кадрів до реалізації педагогічних

умов здоров’язберігаючого виховання

Провідними суб’єктами навчально-виховного процесу у

загальноосвітніх навчальних закладах виступають учні і вчителі. Тому

ефективність будь-якого освітнього процесу залежить і від підготовки

вчителя до його реалізації. Більшість дисертаційних робіт, присвячених

дослідженню педагогічних умов формування різних особистісних якостей та

особистісних утворень у дітей, підлітків і молоді, приділяють підготовці

педагогів чільне місце.

Згідно з думкою О. В. Безпалько, готовність вчителя передбачає

комплекс пов’язаних між собою мотиваційно-ціннісних, когнітивно-

інтелектуальних та операційно-діяльнісних детермінант неперервного

професійного зростання педагога, які забезпечують оптимальну реалізацію

самоосвіти, самовиховання, самоактуалізації в професійній діяльності

педагога [17, с. 19].

Враховуючи праці Н. В. Кузьміної [141], у яких автор у структурі

професійної педагогічної діяльності виокремлює зокрема, конструктивний,

121

організаційний, комунікативний, гностичний та проектувальний,

К. М. Дурай-Новакової [76], де автор звертає увагу на позитивні установки,

мотиви та цінності, В. А. Сластьоніна, який узагальнює напрацювання у

сфері педагогіки щодо готовності і робить висновок, що її компонентами є

психологічний; науково-теоретичний; практичний; психофізіологічний;

фізичний [219] та багатьох інших, ми дотримуємося виокремленню таких

компонентів готовності вчителів до реалізації педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи як когнітивний,

мотиваційно-ціннісний та практично-діяльнісний.

Сутність когнітивного компоненту складають знання, уявлення,

усвідомлення вчителів щодо провідних аспектів здоров’язберігаючого

виховання: його змісту, ефективних методів, форм і засобів, педагогічних

технологій тощо. Отже, когнітивному компоненту відповідає критерій

“Знання та уявлення про здоров’язберігаюче виховання”. Під мотиваційно-

ціннісним розуміємо сформованість мотивації вчителів до організації та

проведення здоров’язберігаючого виховання підлітків, систему життєвих

особистісних цінностей з провідною цінністю – здоров’я, установки та

бажання вчителів зберегти здоров’я учнів під час їхнього навчання у школі.

Таким чином, цьому компоненту відповідає критерій “Мотивація до

здоров’язберігаючого виховання”. Практично-діяльнісний компонент

готовності вчителів до реалізації педагогічних умов здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи передбачає наявність таких вмінь і

навичок, які б сприяли ефективному збереженню здоров’я учнів та

формуванню у них культури здоров’я. Цьому компоненту готовності

вчителів відповідає критерій “Вміння та навички для формування культури

здоров’я учнів”.

Нами було розроблено анкету для визначення рівнів готовності

вчителів до реалізації педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання

учнів (додаток Г). На її основі та на основі результатів бесід з вчителями

були виокремленні три рівні готовності вчителів: високий, середній та

122

низький. Високий рівень готовності вчителів до реалізації педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання підлітків характеризується доброю

обізнаністю вчителів щодо мети і завдань здоров’язберігаючого виховання,

можливостей інформаційно-комунікаційних технологій для використання у

процесі здоров’язберігаючого виховання учнів, усвідомленням і розумінням

необхідності валеологізації навчально-виховного процесу для формування у

підлітків культури здоров’я; вмотивованості вчителів до реалізації

здоров’язберігаючого виховання, постійного піклування про стан здоров’я

учнів; достатнім опануванням вчителями інформаційно-комунікаційними

технологіями, систематичною роботою над валеологізацією навчально-

виховного процесу та самоосвітою.

Середній рівень готовності вчителів до реалізації педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи забезпечується

фрагментарністю їх знань щодо мети, завдань і змісту здоров’язберігаючого

виховання, можливостей інформаційно-комунікаційних технологій для

використання у процесі здоров’язберігаючого виховання учнів, ситуативним

усвідомленням і слабким розумінням необхідності валеологізації навчально-

виховного процесу для формування у підлітків культури здоров’я;

спонтанною вмотивованістю вчителів до реалізації здоров’язберігаючого

виховання, ситуативного піклування про стан здоров’я учнів; недостатнім

опануванням вчителями інформаційно-комунікаційними технологіями,

несистематичною роботою над валеологізацією навчально-виховного

процесу та самоосвітою.

Для низького рівня готовності вчителів до реалізації педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання підлітків характерним є необізнаність

вчителів щодо мети і завдань здоров’язберігаючого виховання, можливостей

інформаційно-комунікаційних технологій для використання у процесі

здоров’язберігаючого виховання учнів, нерозумінням необхідності

валеологізації навчально-виховного процесу для формування у підлітків

культури здоров’я; відсутністю мотивації вчителів до реалізації

123

здоров’язберігаючого виховання, байдужість до стану здоров’я учнів;

небажання та відсутність навичок інформаційно-комунікаційних технологій,

відсутність роботи над підвищенням рівня самоосвіти у контексті

здоров’язберігаючого виховання.

Отже, для підвищення рівня готовності вчителів до реалізації

педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання нам необхідно

забезпечити їх відповідними знаннями, вміннями, для того щоб сформувати

мотивацію до впровадження педагогічних умов здоров’язберігаючого

виховання, надати певний досвід здоров’язберігаючого виховання для

широкої і повсякденної реалізації у своєму загальноосвітньому навчальному

закладі.

І на перше місце за рівнем впливу на готовність вчителів до оптимізації

професійної діяльності, переважно, ставлять науково-методичний супровід,

який сприяє формуванню знань, вмінь, навичок, мотивації та можливості

дотримання педагогічних умов у повсякденній діяльності.

Поняття науково-методичного супроводу зустрічається в низці

нормативно-правових документів, наприклад в Національній доктрині

розвитку освіти в Україні [174] та Концепції загальної середньої освіти [135].

Крім того, важливість педагогічного супроводу для розвитку дитини загалом

відмічає О. В. Сухомлинська [233], для навчального процесу В. Г. Кремень

[190] і т. п.

Лексема “науково-методичний супровід” вимагає розгляду сутності

понять “науково-методичний” та “супровід”. У тлумачному словнику термін

“науковий” трактується як такий, що базується на принципах науки,

“методичний” – як такий, що здійснюється за певним планом; дуже

послідовний, систематичний, “супровід” – як те, що супроводить яку-небудь

дію, явище [172]. Отже, “науково-методичний супровід” можна розглядати

як супроводження процесу здоров’язберігаючого виховання на основі

педагогічних принципів послідовно, систематично і за певним планом.

124

Для нашої роботи важливою є також думка Т. М. Сорочан, яка

тлумачить науково-методичний супровід з декількох позицій:

– як послідовність дій, що забезпечує конкретний результат;

– як педагогічну систему для визначення та приведення у

відповідність мети, змісту, методів та взаємодії суб’єктів

науково-методичного супроводу;

– як процес взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу [224].

Підсумовуючи аналіз поняття “науково-методичний супровід” у

педагогічній літературі, під науково-методичним супроводом

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи будемо розуміти

послідовність взаємодій суб’єктів здоров’язберігаючого виховання,

спрямованих на формування культури здоров’я підлітків шляхом

впровадження необхідних педагогічних умов.

Розроблення науково-методичного супроводу здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи надасть змогу підвищити ефективність

взаємодії усіх суб’єктів щодо формування у них культури здоров’я. У

результаті відповідної підготовки вчителі знайомляться із рекомендованим

змістом, з особливостями добору форм і методів інформаційно-

комунікаційних технологій здоров’язберігаючого виховання, оволодівають

вміннями та навичками інформаційно-комунікаційних технологій, тобто

отримують необхідну науково-методичну допомогу для забезпечення

педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання підлітків основної

школи.

Готовність вчителів до впровадження педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання також є однією з умов його ефективності. У

нашій роботі підготовку вчителів здійснювали за допомогою низки

методичних семінарів, які зорганізовувалися нами на базі

експериментального загальноосвітнього навчального закладу, та шляхом

залучення вчителів експериментальних загальноосвітніх закладів до

організації і проведення навчальних і науково-методичних заходів

125

Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

ім. М.В. Остроградського.

У ході науково-методичних семінарів розглядалися змістові та

технологічні особливості здоров’язберігаючого виховання підлітків основної

школи, можливості здоров’язберігаючого виховання щодо спрямування

творчої активності підлітків на формування культури здоров’я засобами ІКТ.

Особлива увага приділялася набуттю вчителями навичок застосування ІКТ у

процесі здоров’язбергіаючого виховання, зокрема, адміністрування групи в

соціальній мережі Вконтакті, яка була сформована для підлітків

експериментальних закладів під назвою “Моє здоров’я”. Один з семінарів

був присвячений ознайомленню педагогів із методикою оцінювання рівнів

сформованості культури здоров’я учнів. Детальний план науково-

методичних семінарів для вчителів експериментальних класів наведений у

табл. 3.2.

Таблиця 3.2

План науково-методичних семінарів

для вчителів експериментальних класів

№ п/п Тема науково-методичного семінару

1. Теоретичні основи здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи.

2. Зміст здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи.

3. Критерії добору форм і методів здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи.

4. Технологічні особливості здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи.

5. Методика оцінювання рівнів сформованості культури здоров’я

підлітків основної школи.

6. Планування констатувального та формувального етапів

педагогічного експерименту.

126

Основна увага під час роботи з вчителями приділялася їх знанням,

вмінням та навичкам, необхідним для застосування інформаційно-

комунікаційних технологій. Підвищення рівнів готовності педагогічних

кадрів до застосування саме інформаційно-комунікаційних технологій

відбувалося на курсах підвищення кваліфікації в Полтавському інституті

післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського та на семінарах

і тренінгах.

У процесі підготовчої роботи знання вчителів щодо сучасних ІКТ

зросли у 95,6 % слухачів, 84,2 % відповіли ствердно на запитання анкети

щодо покращення навичок застосування ІКТ (застосування соціальних

мереж, веб-квести та інтернет-серфінг) після тренінгів та семінарів.

У вересні 2015 року Полтавським обласним інститутом післядипломної

педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського із залученням до організації

вчителів експериментальних закладів проведено он-лайн анкетування

батьківської громади області, участь у якому була добровільною (додаток Д).

Метою даного дослідження було визначення актуальних проблем виховання

дітей у сучасній сім’ї, зокрема, здоров’язберігаючого. За результатами

анкетування з’ясовано, що батьками вдома створено спортивні куточки –

28%, 28% дітей мають можливість усамітнитись, 62 % забезпечені

комп’ютерами. У 83 % сімей створено сприятливий мікроклімат, 3,4 %

вказали на інший варіант. Труднощі у вихованні власної дитини пов’язують

із браком часу 53 % батьків, 11 % – непорозумінням з дитиною, 4 % –

незнанням методів виховання, 7 % – відсутністю знань про вікові

особливості розвитку дитини. 25 % вказали на інший варіант, проте не

вказали, який саме. Перевагами у вихованні дитини батьки вважають: 27%

формування навичок здорового способу життя, 3,5 % формування

позитивного ставлення до праці, 24 % навчання дитини, 7 % її емоційний

стан, 14 % духовний розвиток дитини, 21 % соціальну адаптацію дитини.

3,5 % вказали на інший варіант (як варіант гармонійне, повноцінне

виховання). Життєві цінності – це наш внутрішній компас, за яким ми

127

повинні звіряти кожен крок на життєвій дорозі. Найбільш вагомим для

опитаних батьків є повага до людей, толерантність (31 %), взаєморозуміння

(21 %), дисципліна (17 %), любов (11 %), патріотизм (7 %), дружба,

національні традиції, вдячність (по 4 %), оптимізм (1 %). У основі організації

та створення гармонійного сімейного середовища пріоритетну роль відіграє

спільна організація дозвілля батьків і дітей. Респонденти вказали на види

взаємодії з дітьми, які є пріоритетним для їхніх родин: 65,5 % – спільне

святкування, 13,8 % – вивчення усної народної творчості (фольклору),

20,7 % – ігри. Ці результати отримані в результаті опитування батьків учнів

загальноосвітніх навчальних закладів області. До опитування було залучено

82,8 % батьків жіночої статі, 17,2 % – чоловічої. Серед них 17,3 % 18–29

років, 4 % 30–39 років, 31% 40–49-річних, 3% 50–59-річних. Вищу освіту

мають 72,4 % респондентів, 20,7 % – професійно-технічну освіту, 6,9% –

неповну вищу освіту.

Організація такого он-лайн анкетування та підведення підсумків

дозволило вчителям опанувати навичками інформаційно-комунікаційних

технологій щодо розроблення анкети, її представлення на сайті та

опрацювання відповідей.

Порівняльний аналіз динаміки рівнів готовності вчителів до реалізації

педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи

на початку та наприкінці формувального етапу експерименту свідчить про

ефективність проведених нами заходів щодо підвищення рівнів готовності

вчителів до реалізації педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання

підлітків. Так, кількість вчителів, що характеризуються високим рівнем

готовності зросла на 38,24 % (рис. 3.1).

Також слід зазначити, що на початку формувального етапу

експерименту ні в кого з учителів не був виявлений низький рівень

готовності до реалізації педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання

підлітків. Це свідчить про систематичну роботу як самих учителів, так і

128

системи освіти загалом у сфері підготовки до здоров’язберігаючого

виховання і навчання дітей, підлітків і молоді.

Рис. 3.1. Динаміка рівнів готовності вчителів до реалізації

педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання підлітків основної

школи, у %.

Примітка: ряд 1 – початок формувального етапу експерименту,

ряд 2 – кінець формувального етапу експерименту.

У ході бесід з вчителями були визначені найбільш важливі питання та

теми, які необхідні вчителеві для ефективної організації та впровадження

здоров’язберігаючого виховання у навчально-виховний процес основної

школи. Бесіди з учнями допомогли визначити найбільш ефективні форми

здоров’язберігаючого виховання, в яких підлітки із задоволенням брали

участь та мали змогу проявити свою творчість та ініціативність (описані у

попередніх розділах).

Отже, цикл науково-методичних семінарів і тренінгів та практика

залучення вчителів до організації і проведення заходів Полтавського

обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

129

ім. М. В. Остроградського виявилася ефективною для підвищення рівнів

готовності вчителів до реалізації педагогічних умов здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи.

3.2 Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи щодо

перевірки ефективності моделі здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи в навчально-виховному процесі

Дослідно-експериментальна робота, що виконувалася на

формувальному етапі педагогічного експерименту, мала на меті апробацію та

перевірку ефективності моделі здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи в навчально-виховному процесі.

Організація формувального етапу педагогічного експерименту і

апробація моделі здоров’язберігаючого виховання здійснювалася відповідно

до Плану роботи Полтавського обласного інституту післядипломної

педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського на 2014 рік. До

експериментальних закладів був направлений лист ”Про проведення

апробації науково-педагогічного дослідження “Здоров’язберігаюче

виховання підлітків основної школи в навчально-виховному процесі”

(додаток Е), у якому зазначалися:

– перелік навчальних закладів, визначених для проведення апробації

науково-педагогічного дослідження;

– інструктивно-методичні рекомендації для шкільного координатора

з питань організації та проведення апробації дослідження;

– інструктивно-методичні рекомендації для інтерв’юера щодо

регламенту проведення опитування учнів, які беруть участь у он-лайн

анкетуванні.

До проведення формувального етапу експерименту були залучені

вчителі експериментальних навчальних закладів. Для їх підготовки нами

130

були організовані науково-методичні семінари на базі Полтавської ЗОШ

№ 30, Полтавської ЗОШ № 18 та Великосорочинської ЗОШ І–ІІІ ступенів,

проведений ряд групових та індивідуальних консультацій, організовано он-

лайн консультування протягом навчального року. Он-лайн консультування

здійснювалося на базі Полтавського інституту післядипломної педагогічної

освіти ім. М.В. Остроградського.

До експериментальної і контрольної груп входили учні міських

(Полтавська ЗОШ № 30, Полтавська ЗОШ № 18, Глобинська ЗОШ І–ІІІ ст.

№ 5) та сільських (Великобудищанська ЗОШ І–ІІІ ст. Диканського району,

Великосорочинська ЗОШ І–ІІІ Миргородського району, Жовтневий НВК

Решетилівського району) загальноосвітніх навчальних закладів. Добір

експериментальних міських та сільських загальноосвітніх навчальних

закладів здійснювався на засадах добровільної участі, методичної

підготовленості вчителів до здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи та розташування закладу (місто або село). Обов’язково

дотримувалися вимоги, які забезпечували репрезентативність

експериментальної групи. Загальна кількість підлітків основної школи, що

брала участь у дослідно-експериментальній роботі на формувальному етапі

експерименту, склала 226 осіб, серед них 115 учнів міських загальноосвітніх

навчальних закладів та 111 – сільських; 106 хлопчиків та 120 дівчаток. До

експериментальної групи увійшло 132 учня, а до контрольної – 94.

Анкетування як метод опитування передбачає фіксацію відповідей.

Нами було апробовано, а потім використано на формувальному етапі

педагогічного експерименту Інтернет-анкетування для визначення рівнів

сформованості культури здоров’я підлітків основної школи. Три блоки

анкети були розміщені в Інтернеті за такими адресами:

– Блок 1 https://docs.google.com/forms/d/1sp7oC5ANmVq3W5wm

UKQIRg405Z9e3Oef6jA4_Os5baE/viewform. Цей блок для визначення

показників когнітивного компоненту культури здоров’я.

131

– Блок 2 https://docs.google.com/forms/d/1eBylGzFg2CUiL_

dsotNrkxj-o9tEZtv9fjdL9TMawhU/viewform. Цей блок для визначення

показників емоційно-ціннісного компоненту культури здоров’я.

– Блок 3 https://docs.google.com/forms/d/1j-552KefwYjW_

wSoRNUbdhE3t C3zBmR4DcR9HkeG30s/viewform. Цей блок для визначення

показників діяльнісно-поведінкового компоненту культури здоров’я.

Регламент проведення анкетування передбачав: 5 хв. – вступне слово

інтерв’юера, інструктаж щодо роботи з анкетою; 20 хв. – відповідь учнями на

запитання анкет; 5 хв. – заключне слово інтерв’юера.

На початку і наприкінці формувального етапу експерименту були

зібрані емпіричні дані, які потім на узагальнюючому етапі дослідно-

експериментальної роботи опрацьовувалися і порівнювалися. Внаслідок

підтвердження ефективності визначених педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання успішний досвід поширювався і

впроваджувався в загальноосвітні навчальні заклади також на

узагальнюючому етапі дослідно-експериментальної роботи.

Моніторинг за ходом формувального експерименту, бесіди з вчителями

експериментальних закладів, їх анкетування, інтерв’ювання дають підстави

стверджувати, що визначені нами педагогічні умови здоров’язберігаючого

виховання загалом у повній мірі були реалізовані. Зокрема, відбувалося

впровадження розробленого дисертантом науково-методичного супроводу

здоров’язберігаючого виховання; застосовувалися інформаційно-

комунікаційні технології під час здоров’язберігаючого виховання;

підвищилася готовність учителів експериментальних закладів до

впровадження педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання. З метою

залучення учнів до здоров’язберігаючого навчання відбувалася підтримка їх

творчих ініціатив, виконання учнівських проектів тощо.

Для визначення якісних та кількісних результатів дослідно-

експериментальної роботи та з метою виявлення динаміки рівнів

сформованості культури здоров’я у підлітків основної школи

132

експериментальних і контрольних груп наприкінці формувального етапу

експерименту проведено підсумковий зріз.

Оцінювання рівнів сформованості культури здоров’я в учнів

здійснювалась за тією ж методикою, що й на констатувальному етапі

експерименту. Динаміка змін досліджувалась окремо за кожним критерієм

культури здоров’я: для усіх учасників педагогічного експерименту та для

міських і сільських підлітків окремо.

Збір емпіричного матеріалу у вигляді письмового опитування

(анкетування) та інтернет-анкетування використовувався нами на всіх етапах

дослідно-експериментальної роботи. За допомогою розроблених нами анкет

з’ясовувалися думки вчителів, оцінювався їх рівень готовності до

здоров’язберігаючого виховання тощо.

Для опрацювання одержаних результатів застосовували пакет програм

STATISTICA 10.0, який містить методи прикладної статистики (розрахунок

середнього арифметичного, середньоквадратичного відхилення, відсотки),

обчислення статистичних критеріїв Пірсона (χ2) та Спірмена.

Наприкінці формувального етапу експерименту здійснювали

порівняння даних контрольної та експериментальної груп учнів за

допомогою статистичних критеріїв Пірсона (χ2) та Спірмена. Використання

двох статистичних критеріїв (непараметричного критерію χ2 та критерію

Спірмена) для порівняння груп зумовлено тим, що у процесі обробки

результатів використовувалися як рангові, так і порядкові шкали даних.

Аналіз одержаних експериментальних даних свідчить про якісні зміни

в здоров’язберігаючому вихованні учнів основної школи, які сприяли

кількісному зростанню у підвищенні рівнів сформованості культури

здоров’я у підлітків 6–9 класів експериментальної групи.

Результати оцінювання рівнів сформованості підлітків основної школи

експериментальної групи засвідчили зростання усіх показників культури

здоров’я за критерієм “Уявлення та знання про здоров’я і здоровий спосіб

життя”. Так, відмічено зростання правильних відповідей, що стосуються

133

знань про здоров’я та факторів, що впливають на нього, зросла кількість

учнів, що адекватно оцінюють власне здоров’я. Результати дослідження та

динаміку змін за критерієм “Уявлення та знання про здоров’я і здоровий

спосіб життя” наведено у таблиці 3.3 та рисунку 3.2.

Таблиця 3.3

Порівняльна характеристика результатів дослідження критерію

“Уявлення та знання про здоров’я і здоровий спосіб життя” у підлітків

основної школи загальноосвітніх навчальних закладів

Рівні

На початку

експерименту

Низький Середній Вищий за

середній

високий

контрольна група,

осіб 28 30 30 6

% 29,79 31,91 31,91 6,38

експериментальна

група, осіб 34 40 29 3

% 32,08 37,74 27,36 2,83

Усі, осіб 62 70 59 9

% 31 35 29,5 4,5

Наприкінці

експерименту

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 23 21 38 12

% 24,47 22,34 40,43 12,77

експериментальна

група, осіб 9 44 32 21

% 8,49 41,51 30,19 19,81

134

Продовж. табл. 3.3

Критерій Пірсона (χ2),

рівень вірогідності

між КГ та ЕГ

наприкінці

формувального етапу

експерименту

χ2 = 16,572

р<0,05

Усі, осіб 32 65 70 33

% 16 32,5 35 16,5

Рис. 3.2. Динаміка змін сформованості критерію “ Уявлення та знання

про здоров’я і здоровий спосіб життя” у підлітків основної школи

загальноосвітніх навчальних закладів протягом формувального етапу

експерименту, у %.

Наприкінці формувального етапу у підлітків експериментальної групи

виявлено зменшення групи осіб з низьким рівнем критерію “Уявлення та

знання про здоров’я і здоровий спосіб життя” на 23,59 %. Водночас,

135

відбулося збільшення кількості підлітків із середнім рівнем критерію

“Уявлення та знання про здоров’я і здоровий спосіб життя” на 3,77 %, вище

середнього – на 2,83 %, а з високим – на 16,98 %. У контрольній групі також

відбулися позитивні зміни, які ми пов’язуємо із вивченням навчального

курсу “Основи здоров’я” та з традиційною організацією навчально-

виховного процесу, де питанням збереження і зміцнення здоров’я також

приділяється певна увага.

Слід зазначити, що, не дивлячись на позитивну динаміку і серед учнів

контрольної групи, наприкінці формувального етапу експерименту

встановлені статистично вірогідні відмінності між результатами у підлітків

експериментальної та контрольної груп (табл. 3.4).

При дослідженні критерію “Вмотивованість до збереження здоров’я”

також одержані позитивні зрушення у підлітків ЗНЗ. За результатами

анкетування найбільші зміни відбулися за показниками “Інтерес до здоров’я”

та “Мотивація на здоровий спосіб життя”. За показником “Місце здоров’я в

системі життєвих цінностей особистості” змін практично не виявлено, що

пояснюється високим місцем цінності здоров’я ще на констатувальному етапі

експерименту. Ці дані співпадають із даними наукових джерел [86; 250].

Детально результати дослідження та динаміку змін за критерієм “Уявлення

та знання про здоров’я і здоровий спосіб життя” наведено у таблиці 3.4 та

рисунку 3.3.

Таблиця 3.4

Порівняльна характеристика результатів дослідження критерію

“Вмотивованість до збереження здоров’я” у підлітків основної школи

загальноосвітніх навчальних закладів

Рівні

На початку

експерименту

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 26 48 18 2

136

Продовж. табл. 3.4

% 27,66 51,06 19,15 2,13

експериментальна

група, осіб 33 51 19 3

% 31,13 48,11 17,92 2,83

Усі, осіб 59 99 37 5

% 29,5 49,5 18,5 2,5

Наприкінці

експерименту

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 21 47 23 3

% 22,34 50 24,47 3,19

експериментальна

група, осіб 16 42 34 14

% 15,09 39,62 32,08 13,21

Критерій Пірсона

(χ2), рівень

вірогідності між

КГ та ЕГ

наприкінці

формувального

етапу

експерименту

χ2 = 6,864

р>0,05

Усі, осіб 37 92 57 14

% 18,5 46 28,5 7

Слід зазначити, що статистично вірогідних відмінностей між

результатами контрольної та експериментальної груп не виявлено. Це

свідчить про кращу сформованість критерію “Вмотивованість до збереження

здоров’я” (за рахунок того, що цінність здоров’я входить до трійки провідних

137

особистісних цінностей) та важкість впливу на емоційно-ціннісний

компонент ціннісного ставлення до здоров’я у підлітків основної школи.

Рис. 3.3 Динаміка змін сформованості критерію “Вмотивованість до

збереження здоров’я” у підлітків основної школи загальноосвітніх

навчальних закладів протягом формувального етапу експерименту, у %.

Для груп підлітків експериментальної групи з низьким та середнім

рівнями критерію “Вмотивованість до збереження здоров’я” характерно

зменшення чисельності на 16,04 % та 8,49 % відповідно. Для осіб з рівнями

вище середнього та високим – збільшення: на 14,16 % та 10,38 % відповідно.

Емпіричне значення критерію Пірсона хоча і не дозволяє стверджувати про

статистично вірогідні відмінності між результатами контрольної та

експериментальної груп, все ж дає підстави констатувати позитивну

тенденцію змін у підлітків основної школи експериментальної групи.

138

Результати вимірювання показників критерію “Здоров’язбережувальні

дії та вчинки” також характеризуються позитивною динамікою. Так, для

цього критерію характерні найбільші зміни, що стосуються чисельності осіб

з низьким рівнем його сформованості. В експериментальній групі кількість

підлітків з низьким рівнем критерію “Здоров’язбережувальні дії та вчинки”

зменшилася на 30,19 %, що майже на 14 % та на 7 % більше, ніж з низьким

рівнем критеріїв “Вмотивованість до збереження здоров’я” та “Уявлення та

знання про здоров’я і здоровий спосіб життя”.

Слід також зазначити незначні зрушення, на відміну від інших

критеріїв культури здоров’я, у чисельності підлітків експериментальної

групи з високим рівнем сформованості критерію “Здоров’язбережувальні дії

та вчинки” (ця група зросла лише на 4,72 % у порівнянні з початком

експерименту). Це свідчить про інерційність змін у поведінковій сфері

підлітків основної школи та необхідність систематичного та тривалого

вправляння щодо дотримання норм і правил здорового способу життя, які

необхідні кожній людині для збереження і зміцнення її здоров’я.

Таблиця 3.5

Порівняльна характеристика результатів дослідження критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” в учнів основної школи

загальноосвітніх навчальних закладів

Рівні

На початку

експерименту

Низький Середній Вищий за

середній

високий

контрольна група,

осіб 50 32 7 5

% 53,19 34,04 7,45 5,32

експериментальна

група, осіб 55 36 8 7

% 51,89 33,96 7,55 6,6

139

Продовж. табл. 3.5

Усі, осіб 105 68 15 12

% 52,5 34 7,5 6

Наприкінці

експерименту

Низький Середній Вищий за

середній

високий

контрольна група,

осіб 42 33 13 6

% 44,68 35,11 13,83 6,38

експериментальна

група, осіб 23 48 23 12

% 21,7 45,28 21,7 11,32

Критерій Пірсона

(χ2), рівень

вірогідності між

КГ та ЕГ

наприкінці

формувального

етапу

експерименту

χ2 = 12,434

р<0,05

Усі, осіб 65 81 36 18

% 32,5 40,5 18 9

Відмінності між підлітками контрольної та експериментальної груп

наприкінці формувального етапу експерименту за критерієм

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” статистично вірогідні.

Усі зрушення, що відбулися протягом формувального етапу

експерименту в учнів експериментальної групи, позитивно вплинули й на

динаміку змін у рівнях сформованості культури здоров’я у підлітків основної

школи загальноосвітніх навчальних закладів.

140

Рис. 3.4. Динаміка змін сформованості критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” в учнів основної школи

загальноосвітніх навчальних закладів протягом формувального етапу

експерименту, у %.

Результати дослідження та динаміку змін за рівнями сформованості

культури здоров’я наведено у таблиці 3.6 та рисунку 3.5.

Таблиця 3.6

Порівняльна характеристика результатів дослідження рівнів

сформованості культури здоров’я в учнів основної школи

загальноосвітніх навчальних закладів

Рівні

На початку

експерименту

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 32 52 9 1

141

Продовж. табл. 3.6

% 34,04 55,31 9,57 1,06

експериментальна

група, осіб 35 59 11 1

% 33,02 55,66 10,38 0,94

Усі, осіб 67 111 20 2

% 33,5 55,5 10 1

Наприкінці

експерименту

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 21 49 20 4

% 22,34 52,13 21,28 4,26

експериментальна

група, осіб 17 37 45 7

% 16,04 34,91 42,45 6,6

Критерій Пірсона

(χ2), рівень

вірогідності між

КГ та ЕГ

наприкінці

формувального

етапу

експерименту

χ2 = 11,308

р<0,05

Усі, осіб 38 86 65 7

% 19 43 32,5 3,5

Насамперед, слід зазначити, що найбільші зрушення щодо кількості

осіб відбулися серед експериментальних груп учнів з низьким, середнім та

вищим за середній рівнями сформованості культури здоров’я: на 16,98 %,

20,75 % та 32,07 % відповідно. Причому, якщо для середнього та низького

рівнів сформованості характерно зменшення кількості осіб, то для вищого за

142

середній та високого рівнів сформованості культури здоров’я виявлено

збільшення чисельності відповідних груп на 32,07 % та 5,66 %.

Рис. 3.5. Динаміка змін рівнів сформованості культури здоров’я в учнів

основної школи загальноосвітніх навчальних закладів протягом

формувального етапу екпсерименту, у %.

Для учнів контрольної групи характерні аналогічні зрушення, але не

такі значні як серед підлітків експериментальної групи. Так, кількість осіб із

низьким рівнем сформованості культури здоров’я зменшилася на 11,7 %, із

середнім – на 3,18 %; водночас кількість осіб з рівнем сформованості

культури здоров’я вищим за середній зросла на 11,71 %, а з високим – на

3,2 %.

Емпіричне значення критерію Пірсона (χ2 = 11,308) розраховане за

результатами контрольної та експериментальної груп наприкінці

формувального етапу дозволяє стверджувати про вірогідність відмінностей

143

між ними та констатувати ефективність запропонованих педагогічних умов,

форм і методів, що застосовувалися нами під час проведення дослідження.

У зв’язку з тим, що у нашому дослідженні до експериментальної та

контрольної груп увійшли підлітки, які навчаються як у міських, так і у

сільських загальноосвітніх навчальних закладах, уважаємо за необхідне

окремо зазначити результати педагогічного експерименту для міських та

сільських підлітків. До експериментальної групи підлітків, що навчаються і

проживають у місті увійшло 55 учнів, а до контрольної – 50, усього 105 осіб.

До експериментальної групи підлітків, які навчаються і проживають у селі,

був залучений 51 учень, а до контрольної – 44, усього 95 осіб. Кількість

підлітків для цього дослідження відрізняється від попередньої у зв’язку з

тим, що необхідно зберегти пропорційність між досліджуваними групами.

Добір до цих груп відбувався методом пар у випадковій послідовності. Тому

логічно передбачити, що зрушення у змінах рівнів сформованості як

критеріїв, так і культури здоров’я загалом будуть дещо відрізнятися від

даних попереднього узагальненого дослідження. Вважаємо, що мають

зберегтися тенденції у динаміці перерозподілу рівнів сформованості

досліджуваних критеріїв і культури здоров’я загалом.

Також слід зазначити, що відмінностей у сформованості критеріїв

культури здоров’я та узагальненого рівня сформованості культури здоров’я

між контрольними та експериментальними групами підлітків, які навчаються

в місті та селі, на початку формувального етапу експерименту не виявлено,

що підтверджують дані наведені у табл. 3.7 – 3.10.

Так, за показниками критерію “Уявлення та знання про здоров’я і

здоровий спосіб життя” серед міських та сільських підлітків осіб з низьким,

середнім та вище середнього рівнями сформованості культури здоров’я

приблизно від 23 до 39%. Різниця у кількості осіб з високим рівнем

сформованості цього показника не вплинула на вірогідність відмінностей

між досліджуваними групами.

144

Таблиця 3.7

Розподіл міських та сільських підлітків основної школи за рівнями

критерію “Уявлення та знання про здоров’я і здоровий спосіб життя”

на початку формувального етапу експерименту

Рівні

Міські підлітки Низький Середній Вищий за

середній

Високий

Контрольна група,

осіб 18 15 14 3

% 36 30 28 6

Експериментальна

група, осіб 17 20 17 1

% 30,91 36,36 30,91 1,82

Усі, осіб 35 35 31 4

% 33,33 33,33 29,52 3,81

Сільські підлітки Низький Середній Вищий за

середній

Високий

Контрольна група,

осіб 10 15 16 3

% 22,73 34,09 36,36 6,82

Експериментальна

група, осіб 17 20 12 2

% 33,33 39,22 23,53 3,92

Усі, осіб 27 35 28 5

% 28,42 36,84 29,47 5,26

Аналогічні розподіли спостерігаються і для критерію “Вмотивованість

до збереження здоров’я” культури здоров’я. Однак, на відміну від рівнів

сформованості критерію “Уявлення та знання про здоров’я і здоровий спосіб

145

життя”, у міських і сільських підлітків для критерію “Вмотивованість до

збереження здоров’я” характерний середній рівень його сформованості. Так,

осіб із середнім рівнем критерію “Вмотивованість до збереження здоров’я”

серед міських підлітків від 46 % (контрольна група) до 50,91 %

(експериментальна група), серед сільських – від 45,1 % (експериментальна

група) до 56,82 % (контрольна група) (табл. 3.8).

Таблиця 3.8

Розподіл міських та сільських підлітків основної школи за рівнями

критерію “Вмотивованість до збереження здоров’я” на початку

формувального етапу експерименту

Рівні

Міські підлітки Низький Середній Вищий за

середній

Високий

Контрольна група,

осіб 16 23 10 1

% 32 46 20 2

Експериментальна

група, осіб 18 28 7 2

% 32,73 50,91 12,73 3,64

Усі, осіб 32 51 17 3

% 30,48 48,57 16,19 2,86

Сільські підлітки Низький Середній Вищий за

середній

Високий

Контрольна група,

осіб 10 25 8 1

% 22,73 56,82 18,19 2,27

Експериментальна

група, осіб 15 23 12 1

% 29,41 45,1 23,53 1,96

146

Продовж. табл. 3.8

Усі, осіб 25 48 20 2

% 26,32 50,53 21,05 2,11

Під час дослідження рівнів сформованості критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” було з’ясовано, що для більшості

учнів характерний низький його рівень. Так, у групі міських підлітків

осіб з низьким рівнем сформованості цього критерію виявлено від 46 % (КГ)

до 50,91 % (ЕГ), а для групи сільських підлітків – від 52,94 % (ЕГ) до 61,36 %

(КГ) (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Розподіл міських та сільських підлітків основної школи за рівнями

критерію “Здоров’язбережувальні дії та вчинки” на початку

формувального етапу експерименту

Рівні

Міські підлітки Низький Середній Вищий за

середній

Високий

Контрольна група,

осіб 23 21 4 2

% 46 42 8 4

Експериментальна

група, осіб 28 21 4 2

% 50,91 38,18 7,27 3,64

Усі, осіб 51 42 8 4

% 48,57 40 7,62 3,81

Сільські підлітки Низький Середній Вищий за

середній

Високий

Контрольна група,

осіб 27 11 3 3

147

Продовж. табл. 3.9

% 61,36 26,39 6,82 6,82

Експериментальна

група, осіб 27 15 4 5

% 52,94 29,41 7,84 9,8

Усі, осіб 54 26 7 8

% 56,84 27,37 7,37 8,42

Загальний рівень сформованості культури здоров’я для підлітків

міської та сільської школи на початку формувального етапу експерименту

характеризується переважанням осіб із середнім його рівнем. Так, серед

міських підлітків таких осіб виявлено 58 % у контрольній групі та 61,82 % – в

експериментальній, загалом їх кількість – 60 %. Серед сільських підлітків

осіб із середнім рівнем сформованості культури здоров’я виявлено 49,02% в

експериментальній групі, і 52,27 % – у контрольній, загалом – 50,53 %

(табл. 3.10).

Таблиця 3.10

Розподіл міських та сільських підлітків основної школи за рівнями

сформованості культури здоров’я на початку формувального етапу

експерименту

Рівні

Міські підлітки Низький Середній Вищий за

середній

Високий

Контрольна група,

осіб 15 29 5 1

% 30 58 10 2

Експериментальна

група, осіб 17 34 4 0

% 30,91 61,82 7,27 0

148

Продовж. табл. 3.10

Усі, осіб 32 63 9 1

% 30,48 60 8,57 0,95

Рівні

Сільські підлітки Низький Середній Вищий за

середній

Високий

Контрольна група,

осіб 17 23 4 0

% 38,64 52,27 9,09 0

Експериментальна

група, осіб 18 25 7 1

% 35,29 49,02 13,73 1,96

Усі, осіб 35 48 11 1

% 36,84 50,53 11,58 1,05

Водночас серед сільських підлітків більше осіб із низьким рівнем

сформованості культури здоров’я (36,84 % на відміну від 30,48 % у групі

міських підлітків), вищим за середній (на 3,01 % більше, ніж серед міських

підлітків). Кількість осіб з високим рівнем сформованості культури здоров’я

серед міських і сільських підлітків основної школи практично однакова

(1,05 % – сільські підлітки та 0,95 % – міські підлітки) (табл. 3.10).

Аналіз результатів формувального етапу експерименту дозволив

виявити як відмінність, так і подібність у змінах рівнів сформованості

критеріїв культури здоров’я серед експериментальних груп міських та

сільських підлітків основної школи.

Результати формувального етапу експерименту наведено у таблицях

3.11 – 3.20 та проілюстровано на рисунках 3.6 – 3.9.

149

Таблиця 3.11

Розподіл міських підлітків основної школи за рівнями критерію

“Уявлення та знання про здоров’я і здоровий спосіб життя” наприкінці

формувального етапу експерименту

Рівні

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 15 15 17 3

% 30 30 34 6

експериментальна

група, осіб 5 21 18 11

% 9,09 38,18 32,73 20

Критерій Пірсона

(χ2), рівень

вірогідності між

КГ та ЕГ

наприкінці

формувального

етапу

експерименту

χ2 = 8,201

р<0,05

Усі, осіб 20 36 35 14

% 19,05 34,29 33,33 13,33

Так, наприкінці формувального етапу експерименту серед міських

підлітків у експериментальній групі констатовані статистично вірогідні зміни

(р<0,05) порівняно із контрольною групою: зменшилася кількість осіб із

низьким рівнем сформованості критерію “Уявлення та знання про здоров’я і

здоровий спосіб життя” на 21,82% та зросла – з високим рівнем – на 18,18 %

(рис. 3.6).

150

Таблиця 3.12

Розподіл сільських підлітків основної школи за рівнями критерію

“Уявлення та знання про здоров’я і здоровий спосіб життя” наприкінці

формувального етапу експерименту

Рівні

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 10 8 17 9

% 22,73 18,18 38,64 20,45

експериментальна

група, осіб 4 21 16 10

% 7,84 41,18 31,37 19,61

Критерій Пірсона

(χ2), рівень

вірогідності між

КГ та ЕГ

χ2 = 6,959

р>0,05

Усі, осіб 14 29 33 19

% 14,74 30,53 34,74 20

Наприкінці формувального етапу експерименту вірогідної різниці у

рівнях сформованості критерію “Уявлення та знання про здоров’я і здоровий

спосіб життя” серед підлітків контрольної та експериментальної груп не

виявлено. Традиційна система навчання і виховання у сільській школі також

мала позитивний ефект на рівень сформованості критерію “Уявлення та

знання про здоров’я і здоровий спосіб життя” підлітків контрольної групи.

Так, серед них зменшилася кількість осіб із середнім рівнем його

сформованості на 15,91 %, а осіб із високим рівнем стало на 13,63 % більше.

Водночас, кількість осіб контрольної групи із низьким рівнем сформованості

критерію “Уявлення та знання про здоров’я і здоровий спосіб життя” не

151

змінилася, що свідчить на користь і доводить більшу ефективність

запропонованих нами педагогічних умов здоров’збережувального виховання

в експериментальній групі, у якій кількість осіб із низьким рівнем

сформованості цього критерію зменшилася на 25,49 % (рис. 3.6).

Рис. 3.6. Динаміка змін рівнів сформованості критерію “Уявлення та

знання про здоров’я і здоровий спосіб життя” протягом формувального етапу

експерименту серед міських та сільських підлітків основної школи

загальноосвітніх навчальних закладів, у %.

Аналіз динаміки змін рівнів сформованості критерію “Уявлення та

знання про здоров’я і здоровий спосіб життя” свідчить про те, що серед

підлітків експериментальних груп наприкінці формувального етапу

відбулися однонаправлені зрушення. Серед сільських підлітків зафіксовані

більші зміни у чисельності осіб з низьким та вищим за середній рівнями

сформованості критерію “Уявлення та знання про здоров’я і здоровий спосіб

152

життя”, а серед міських – серед осіб з високим рівнем його сформованості

(рис. 3.7).

Під час дослідження динаміки змін за рівнями сформованості критерію

“Вмотивованість до збереження здоров’я” наприкінці формувального етапу

серед учнів міських та сільських шкіл вірогідних відмінностей не виявлено

(табл. 3.13–3.14).

Таблиця 3.13

Розподіл міських підлітків основної школи за рівнями критерію

“Вмотивованість до збереження здоров’я” наприкінці формувального

етапу експерименту

Рівні

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 12 21 13 4

% 24 42 26 8

експериментальна

група, осіб 10 21 16 8

% 18,18 38,18 29,09 14,55

Критерій Пірсона

(χ2), рівень

вірогідності між

КГ та ЕГ

χ2 = 5,245

р>0,05

Усі, осіб 22 42 29 12

% 20,95 40 27,62 11,43

Позитивні, хоча, як вже зазначалося невірогідні, зміни відбулися і в

контрольних, і в експериментальних групах. Так, зменшення кількості осіб з

низьким рівнем відбулося серед міських підлітків на 8 % (КГ) та 14,55 %

153

Таблиця 3.14

Розподіл сільських підлітків основної школи за рівнями критерію

“Вмотивованість до збереження здоров’я” наприкінці формувального

етапу експерименту

Рівні

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 9 24 10 1

% 20,45 54,55 22,73 2,27

експериментальна

група, осіб 6 19 18 8

% 11,76 37,25 35,29 15,69

Критерій Пірсона

(χ2), рівень

вірогідності між

КГ та ЕГ

χ2 = 6,445

р>0,05

Усі, осіб 15 43 28 9

% 15,79 45,26 29,47 9,47

(ЕГ), а серед сільських – на 2,28 % (КГ) та 17,65 % (ЕГ); з середнім рівнем –

на 4 % (КГ) та 12,73 % (ЕГ) (міські підлітки) та на 2,27 % (КГ) і 7,85 % (ЕГ)

(сільські підлітки) (рис. 3.7).

Осіб з вищим за середній та високим рівнями сформованості критерію

“Вмотивованість до збереження здоров’я” стало більше також як серед

міських, так і серед сільських підлітків основної школи: на 6% (КГ) і 16,36 %

(ЕГ) серед міських та на 4,54 % (КГ) і 11,76 % (ЕГ) серед сільських (рівень

вищий за середній) та на 6 % (КГ) і 10,91 % (ЕГ) серед міських і на 13,73 %

(ЕГ) серед сільських (високий рівень сформованості).

154

Рис. 3.7. Динаміка змін рівнів сформованості критерію

“Вмотивованість до збереження здоров’я” протягом формувального етапу

експерименту серед міських та сільських підлітків основної школи

загальноосвітніх навчальних закладів, у %.

Зміни у рівнях сформованості критерію “Здоров’язбережувальні дії та

вчинки” ціннісного ставлення до здоров’я мають вірогідний характер

порівняно із підлітками контрольної та експериментальної груп міських і

сільських підлітків (табл. 3.17–3.18).

Таблиця 3.17

Розподіл міських підлітків основної школи за рівнями критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” наприкінці формувального етапу

експерименту

Рівні

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 18 20 9 3

155

Продовж. табл. 3.17

% 36 470 18 6

експериментальна

група, осіб 10 18 19 8

% 18,18 32,73 34,55 14,55

Критерій Пірсона

(χ2), рівень

вірогідності між

КГ та ЕГ

χ2 = 11,298

р< 0,05

Усі, осіб 28 38 28 11

% 26,67 36,19 26,67 10,48

Так, серед міських підлітків в експериментальній групі спостерігається

зменшення осіб із низьким рівнем на 32,73 %, із середнім – на 5,45 %, а в

контрольній на 10 % та 5 % відповідно. Осіб із рівнем сформованості

критерію вищим за середній зростає на 27,28 %, а з високим – на 10,91 %

(рис. 3.8). Водночас, у контрольній групі зростання спостерігається лише на

10 % та 2 % відповідно.

Таблиця 3.18

Розподіл сільських підлітків основної школи за рівнями критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” наприкінці формувального етапу

експерименту

Рівні

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 25 12 4 3

% 56,82 27,27 9,09 6,82

експериментальна

група, осіб 13 20 9 9

156

Продовж. табл. 3.18

% 25,49 39,22 17,65 17,65

Критерій Пірсона

(χ2), рівень

вірогідності між

КГ та ЕГ

χ2 = 8,117

р<0,05

Усі, осіб 38 32 13 12

% 40 33,68 13,68 12,63

Серед сільських підлітків спостерігаються подібні зміни у групах осіб

із низьким рівнем, вищим за середній та високим. Виключення складає

збільшення, а не зменшення, як серед міських підлітків, осіб із середнім

рівнем сформованості критерію “Здоров’язбережувальні дії та вчинки” (їх

стає на 9,81 % більше) (рис. 3.7).

Рис. 3.8. Динаміка змін рівнів сформованості критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” впродовж формувального етапу

експерименту серед міських та сільських підлітків основної школи

загальноосвітніх навчальних закладів, у %.

157

Результати формувального етапу експерименту щодо динаміки рівнів

сформованості культури здоров’я у міських та сільських підлітків основної

школи надають підстави говорити про ефективність реалізації

запропонованої моделі здоров’язберігаючого виховання та визначених нами

педагогічних умов. Так, зміни у сформованості культури здоров’я підлітків

експериментальних груп порівняно із підлітками контрольних груп

статистично вірогідні і мають подібний характер (табл. 3.19–3.20).

Наприклад, серед підлітків експериментальних груп осіб з низьким рівнем

сформованості культури здоров’я виявлено менше на 18,18 % (місто) та

17,64 % (село) порівняно з початком формувального етапу; з середнім – на

16,37 % (місто) та 29,41 % (село); з вищим за середній, навпаки стало більше

на 27,28 % і 39,21 %; з високим рівнем – на 7,27 % і 7,84 % відповідно

(рис. 3.9).

Таблиця 3.19

Розподіл міських підлітків основної школи за рівнями

сформованості культури здоров’я наприкінці формувального етапу

експерименту

Рівні

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 10 27 9 4

% 20 54 18 8

експериментальна

група, осіб 7 25 19 4

% 12,73 45,45 34,55 7,27

Критерій Пірсона

(χ2), рівень

вірогідності між

КГ та ЕГ

χ2 = 9,915

р<0,05

Усі, осіб 17 52 38 8

% 16,19 49,52 36,19 7,62

158

Таблиця 3.20

Розподіл сільських підлітків основної школи за рівнями

сформованості культури здоров’я наприкінці формувального етапу

експерименту

Рівні

Низький Середній Вищий за

середній

Високий

контрольна група,

осіб 11 23 8 2

% 25 52,27 18,18 4,55

експериментальна

група, осіб 9 10 27 5

% 17,65 19,61 52,94 9,8

Критерій Пірсона

(χ2), рівень

вірогідності між

КГ та ЕГ

χ2 = 13,871

р<0,05

Усі, осіб 20 33 35 7

% 21,05 34,74 36,84 7,37

Серед підлітків контрольних груп також встановлено позитивні

зрушення, хоча і не такі суттєві (відсутня статистична вірогідність між

групами порівняння, р>0,05). Так, у контрольних групах дещо зросла

чисельність осіб із рівнями сформованості культури здоров’я вищий за

середній та високий. Причому це характерно як для сільських, так і для

міських підлітків.

Найбільші зміни спостерігалися у чисельності осіб із низьким рівнем

сформованості культури здоров’я: на 13,64 % для сільських та 10 % для

міських підлітків (рис. 3.9, табл. 3.19-3.20).

159

Рис. 3.9. Динаміка змін рівнів сформованості культури здоров’я

протягом формувального етапу експерименту серед міських та сільських

підлітків основної школи загальноосвітніх навчальних закладів, у %.

Отже, результати проведеного педагогічного експерименту доводять

наші припущення щодо ефективності запропонованої моделі

здоров’язберігаючого виховання для усіх підлітків основної школи, так і

незалежно від місця проживання. Слід зазначити лише, що для сільських

підлітків динаміка змін у сформованості критеріїв та загалом культури

здоров’я була більшою за амплітудою.

160

Висновки до третього розділу

Дослідно-експериментальна робота щодо пошуку педагогічних шляхів

збереження і зміцнення здоров’я підлітків основної школи проводилася на

таких етапах дослідно-експериментальної роботи: пошуковий (2012–

2013 рр..), діагностично-практичний (2013–2015 рр..) та узагальнюючий

(2015–2016 рр..). На усіх етапах застосовувалися загальні і спеціальні методи

наукового пізнання, адекватні об’єкту й предмету, меті та завданням нашого

дослідження, зокрема: теоретичні (методи теоретичного аналізу й синтезу,

абстрагування та ідеалізації, моделювання та конкретизації теоретичних

знань, узагальнення та систематизації теоретичних і емпіричних знань) і

емпіричних (узагальнення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент,

анкетування, опитування, бесіди, педагогічне спостереження, статистичні

методи опрацювання експериментальних даних тощо).

Для проведення педагогічного експерименту була розроблена модель

здоров’язберігаючого виховання, добрані загальноосвітні навчальні заклади,

розроблено науково-методичне забезпечення здоров’язберігаючого

виховання, здійснена підготовка вчителів до здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи.

Перша педагогічна умова забезпечувалася через змістовий контент

навчально-виховного середовища, розуміння якого вимагає систематичного

приділення уваги питанням дотримання загальноприйнятих правил і норм

поведінки підлітків під час навчально-виховного процесу та забезпечення

необхідних для цього умов; набуття учнями навичок рефлексії власних

вчинків і поведінки загалом; формування відповідальності за своє здоров’я

шляхом забезпечення і реалізації внутрішньошкільних умов перебування

відповідно до сучасних вимог; валеологізацію загальноосвітніх навчальних

предметів, використання усього потенціалу інтегрованого предмету “Основи

здоров’я” для формування культури здоров’я; розширення арсеналу форм,

161

засобів і методів здоров’язберігаючого виховання підлітків як під час уроків,

так і у позаурочній діяльності; також формування у підлітків культури

здоров’я через збагачення його когнітивного компоненту, усвідомлення

цінності здоров’я для реалізації особистісних здібностей, наявних

можливостей і загалом, для досягнення особистісного успіху на життєвому

шляху; активізацію активності підлітків, спрямовану на формування

культури здоров’я (ініціативність органів учнівського самоврядування

розвиток навичок міжособистісного спілкування; інтеграція виховних

впливів тощо).

Форми здоров’язберігаючого виховання надзвичайно різноманітні.

Найбільш дієвими груповими формами здоров’язберігаючого виховання

виявилися такі як група соціальної мережі, он-лайн-форуми, учнівські

проекти, прес-конференції, індивідуальними – веб-квести, інтернет-серфінг,

мультимедійні презентації, консультації, виконання громадських доручень

тощо. У здоров’язберігаючому вихованні підлітків нами використовувалися

такі методи формування свідомості: бесіди, роз’яснення, міні-лекції та

диспути, метод прикладу, метод педагогічної вимоги, метод доручення,

метод змагання, метод виховуючих ситуацій тощо.

Застосування інформаційно-комунікаційних технологій полягало,

насамперед, у створенні групи “Моє здоров’я” у соціальній мережі

Вконтакті. Протягом року пропонувалися різні теми для обговорення між

підлітками. У процесі здоров’язберігаючого виховання використовувалися

такі технології як інтернет-серфінг, технологія освітніх веб-квестів.

У процесі підготовки вчителів до здоров’язберігаючого виховання

відбулися позитивні зміни їх готовності до організації і проведення цього

процесу. Зросла кількість вчителів, що характеризуються високим рівнем

готовності на 38,24 %.

Оцінювання рівнів сформованості культури здоров’я в учнів

здійснювалась за тією ж методикою, що й на констатувальному етапі

експерименту. Аналіз одержаних експериментальних даних свідчить про

162

якісні зміни в здоров’язберігаючому вихованні учнів основної школи, які

сприяли кількісному зростанню у підвищенні рівнів сформованості культури

здоров’я у підлітків 6–9 класів експериментальної групи.

Насамперед, слід зазначити, що найбільші зрушення щодо кількості

осіб відбулися серед експериментальних груп учнів з низьким, середнім та

вище середннього рівнями сформованості культури здоров’я: на 16,98%,

20,75 % та 32,07 % відповідно. Причому, якщо для середнього чи низького

рівнів сформованості характерне зменшення кількості осіб, то для вищого за

середній та високого рівнів сформованості культури здоров’я виявлено

збільшення чисельності відповідних груп на 32,07 % та 5,66 %.

Для учнів контрольної групи характерні аналогічні зрушення, але не

такі значні як серед підлітків експериментальної групи. Так, кількість осіб із

низьким рівнем сформованості культури здоров’я зменшилася на 11,7 %, із

середнім – на 3,18 %; водночас кількість осіб з рівнем сформованості

культури здоров’я вищим за середній зросла на 11,71 %, а з високим – на

3,2 %.

Загальний рівень сформованості культури здоров’я для підлітків

міської та сільської школи на початку формувального етапу експерименту

характеризується переважанням осіб із середнім його рівнем. Так, серед

міських підлітків таких осіб виявлено 58 % у контрольній групі та 61,82 % – в

експериментальній, загалом їх кількість – 60 %. Серед сільських підлітків

осіб із середнім рівнем сформованості культури здоров’я виявлено 49,02 % в

експериментальній групі, і 52,27 % – у контрольній, загалом – 50,53 %.

Аналіз результатів формувального етапу експерименту щодо динаміки

рівнів сформованості культури здоров’я у міських та сільських підлітків

основної школи надає підстави говорити про позитивні зміни. Так, серед

підлітків експериментальних груп осіб з низьким рівнем сформованості

культури здоров’я виявлено менше на 18,18 % (місто) та 17,64 % (село)

порівняно з початком формувального етапу; з середнім – на 16,37 % (місто)

163

та 29,41 % (село); з вищим за середній, навпаки стало більше на 27,28 % і

39,21 %; з високим рівнем – на 7,27 % і 7,84 % відповідно.

Серед підлітків контрольних груп також встановлено позитивні

зрушення, хоча і не такі суттєві. Так, найбільші зміни спостерігалися у

чисельності осіб із низьким рівнем сформованості культури здоров’я: на

13,64 % для сільських та 10 % для міських підлітків.

Отже, результатами проведеного педагогічного експерименту доведено

ефективність розробленої нами моделі здоров’язберігаючого виховання та

визначених педагогічних умов як для усіх підлітків основної школи, так і

незалежно від місця проживання.

Основні результати дослідження цього розділу викладено у таких

наукових публікаціях [118; 119; 121; 123; 126; 129].

164

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування й практичне

розв’язання актуального питання здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи у навчально-виховному процесі, що знайшло своє

віддзеркалення у розробленні моделі здоров’язберігаючого виховання,

визначенні та апробації педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання.

Результати дослідження засвідчили ефективність вирішення

поставлених завдань і дали підстави для формулювання таких висновків:

1. Проаналізовано історично-філософське підгрунття

здоров’язберігаючого виховання, яке надає підстави для твердження, що

витоки холістичного підходу до здоров’я знаходяться у давнині. Поняття

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи в навчально-

виховному процесі розглядається як процес взаємодії вихованців і вчителів,

результатом якого має стати сформованість культури здоров’я підлітків, яка

сприяє активній участі їх у виробничому, громадському й культурному житті

суспільства. Здоров’я визначено як багатовимірна форма характеристики

стану благополуччя особистості, зумовленого взаємозв’язаним гармонійним

функціонуванням фізичної, психічної, духовної, соціальної сфер, що робить

життя людини щасливим; культуру здоров’я як складову загальної культури

підлітка, зумовлену соціально-економічним та духовним розвитком

суспільства, що проявляється у системі цінностей, знань, потреб, умінь і

навичок підлітка з формування, збереження і зміцнення його здоров’я, які

формуються, зокрема, у процесі здоров’язберігаючого виховання в

навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу.

2. Охарактеризовано критерії, показники та рівні сформованості

культури здоров’я підлітків основної школи: уявлення та знання про здоров’я

та здоровий спосіб життя, вмотивованість до збереження здоров’я,

165

здоров’язбережувальні дії та вчинки.

На основі зазначених критеріїв і показників виявлено високий, вищий

за середній, середній та низький рівні сформованості культури здоров’я

підлітків основної школи, що дало змогу застосовувати особистісно

орієнтований підхід до експериментальної роботи із здоров’язберігаючого

виховання підлітків основної школи в навчально-виховному процесі.

З’ясовано, що на початку педагогічного експерименту у більшості підлітків

основної школи критерії культури здоров’я були сформовані нерівномірно.

Так, якщо для критерію “Уявлення та знання про здоров’я та здоровий

спосіб життя” у більшості підлітків виявляється середній та вищий за

середній рівні (у сумі це 63,24 %), то для критерію “Вмотивованість до

збереження здоров’я” – середній (52,84 %), а для критерію

“Здоров’язбережувальні дії та вчинки” – низький (51,65 %). Найкраще у

підлітків розвинуті показники критерію “Уявлення та знання про здоровий

спосіб життя”, про що ми робимо висновок на підставі 7,33 % кількості осіб

із високим рівнем його сформованості. Наприклад, таких осіб для критерію

“Вмотивованість до збереження здоров’я” зафіксовано лише 1,54 %, а для

критерію “Здоров’язбережувальні дії та вчинки” – 4,02 %. Водночас, більша

сумарна кількість осіб з середнім та вищим за середній рівнями

сформованості виявлена для критерію “Вмотивованість до збереження

здоров’я”.

3. Розроблено модель здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи у навчально-виховному процесі, яка складається з таких

елементів: мета здоров’язберігаючого виховання; наукові підходи, принципи;

діагностика та оцінювання процесу здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи; очікуваний результат. Мета моделі

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи полягаєу

підвищенні рівнів сформованості культури здоров’я підлітків

шляхомзабезпечення педагогічних умов здоров’язберігаючого виховання.

Для її побудови застосовано системний підхід у якості провідного,

166

компетентнісний, холістичний та особистісно орієнтований у якості

супутніх.

Принципами здоров’язберігаючого виховання визначено такі:

гуманізму, природовідповідності, культуровідповідності, цілісності, діяльної

опосередкованості у набутті позитивного соціального досвіду. Підвищення

рівнів сформованості культури здоров’я в учнів виступає очікуваним

результатом.

4. Визначено педагогічні умови здоров’язберігаючого виховання

підлітків основної школи у навчально-виховному процесі, а саме:

1) забезпечення орієнтації змістової складової навчально-виховного процесу

на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я

підлітків; 2) застосування інформаційно-комунікаційних технологій у

процесі здоров’язберігаючого виховання підлітків; 3) готовність

педагогічних кадрів до реалізації педагогічних умов здоров’язберігаючого

виховання.

Перевірено ефективність впровадження моделі і педагогічних умов

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи в навчально-

виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів.

Результати оцінювання рівнів сформованості культури здоров’я

підлітків основної школи експериментальної групи засвідчили зростання

показників за усіма критеріями. Для критерію “Здоров’язбережувальні дії та

вчинки” характерні найбільші зміни, що стосуються чисельності осіб з

низьким рівнем його сформованості. В експериментальній групі кількість

підлітків з низьким рівнем критерію “Здоров’язбережувальні дії та вчинки”

зменшилася на 30,19 %, що майже на 14 % та на 7 % більше, ніж для низьких

рівнів критеріїв “Вмотивованість до збереження здоров’я” і “Уявлення та

знання про здоров’я і здоровий спосіб життя”.

Усі зрушення, що відбулися протягом формувального етапу

експерименту в учнів експериментальної групи, позитивно вплинули й на

динаміку змін у рівнях сформованості культури здоров’я у підлітків основної

167

школи загальноосвітніх навчальних закладів. Так, зменшилася на16,98 %

кількість осіб з низьким рівнем сформованості культури здоров’я, на 20,75 %

– із середнім. Спостерігалося збільшення чисельності учнів на 32,07 % із

рівнем сформованості вищим за середній і на 5,66 % – із високим.

Аналіз результатів формувального етапу експерименту дозволив

виявити як відмінність, так і подібність у змінах рівнів сформованості

критеріїв культури здоров’я серед експериментальних груп міських та

сільських підлітків основної школи.

Результати формувального етапу експерименту щодо динаміки рівнів

сформованості культури здоров’я у міських та сільських підлітків основної

школи надають підстави говорити про ефективність реалізації

запропонованої моделі здоров’язберігаючого виховання та визначених нами

педагогічних умов незалежно від місця проживання учнів. Так, зміни у

сформованості культури здоров’я підлітків експериментальних груп

порівняно із підлітками контрольних груп статистично вірогідні і мають

подібний характер. Серед підлітків експериментальних груп осіб з низьким

рівнем сформованості культури здоров’я виявлено менше на 18,18 % (місто)

та 17,64 % (село) порівняно з початком формувального етапу; з середнім – на

16,37 % (місто) та 29,41 % (село); з вищим за середній, навпаки стало більше

на 27,28 % і 39,21 %; з високим рівнем – на 7,27 % і 7,84 % відповідно. Серед

підлітків контрольних груп також встановлено позитивні зрушення, хоча і не

такі суттєві.

Отже, результати проведеного педагогічного експерименту доводять

наші припущення щодо ефективності запропонованої моделі

здоров’язберігаючого виховання для усіх підлітків основної школи.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів

здоров’язберігаючого виховання підлітків основної школи в навчально-

виховному процесі. Перспективним може бути вивчення особливостей

здоров’язберігаючого виховання з учнями молодшого та старшого шкільного

віку, дослідження і розроблення технології здоров’язберігаючого виховання

168

підлітків на основі цифрових технологій. Доцільно рекомендувати

передбачити у процесі підвищення кваліфікації вчителів на базі інститутів

післядипломної педагогічної освіти тематики щодо здоров’язберігаючого

виховання та спецкурсів з інформаційно-комунікаційних технологій

(розроблення веб-квестів, контенту сторінок (сайтів) у соціальних мережах

тощо).

169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

поточному документі джерела відсутні.

1. Айзман Р. И. Медико-биологические и социальные аспекты здоровья.

Физиологические основы здоровья / Р.И. Айзман. – Новосибирск: Изд-ая

компания Лада, 2001.

2. Айзман Р. И. Физиологические основы здоровья / Р.И. Айзман, А.Я.

Тернер. – Новосибирск : ЛАДА, 2001. – 524 с.

3. Алексеев П. В. История философии : учеб. / П. В. Алексеев. – М. : ТК

Велби, Изд–во Проспект, 2005. – 240 с.

4. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я / М.М. Амосов; з рос. переклав

М. І. Чубук. – К. : Здоров’я, 1990. – 167 с.

5. Андрущенко В. Вступ до філософії. Великі філософи / Віктор

Андрущенко. – Х. : СПДФЛ Чиженко С.Ю., ТОВ “РИФ”, 2005. – 512 с.

– С. 19 – 22.

6. Андрющенко Т. К. Формування ціннісного ставлення до власного

здоров’я в дітей старшого дошкільного віку : автореф. дис. на здобуття

наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.08 “Дошкільна педагогіка” /

Андрющенко Тетяна Костянтинівна. – К., 2007. – 20 с.

7. Антология мировой философии в 4-х т. – М. : Мысль, 1970. – 776 с. – Т.

2.

8. Антология мировой философии в 4-х т.– М. : Мысль, 1969. – 575 с. – Т.

1. – Ч.1.

9. Антопольский А. Б. Концепция электронных библиотек [Электронный

ресурс] / Антопольский А. Б., Вигурский К. В. // Электронные

библиотеки. – Режим доступа к статье :

http://www.elbib.ru/content/journal/1999/199902/antopol/antopol.ru.html

10. Апанасенко Г. Л. Превентивная медицина. Ч. І: Начала валеологии /

Г. Л. Апанасенко // Медичний всесвіт. – 2002. – № 1–2. – Т. 2. – С. 2 – 24.

11. Ахвердова О. А. К исследованию феномена “культура здоровья” в

области профессионального физкультурного образования /

170

О. А. Ахвердова, В. А. Магин. // Теория и практика физической

культуры. – 2002. – № 9. – С. 5–7.

12. Ахмедова А. Т. Интеграция социальных сетей в процесс обучения: мат-

лы VI студенческой международной заочной научно-практической

конференции “Молодежный научный форум: Гуманитарные науки”

[Электронный ресурс] / Ахмедова Айгюль Тариеловна. – Режим доступа

к статье : http://www.nauchforum.ru/ru/node/1565

13. Бабич В. І. Підготовка майбутніх учителів фізичного виховання до

формування культури здоров’я школярів : автореф. дис. ... канд. пед.

Наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / Бабич

В’ячеслав Іванович. – Луганськ, 2006. – 20 с.

14. Бабич В. И. Определение возможностей учебного курса “Основы

здоровья” в контексте формирования социального здоровья учащихся

основной школы [Электронный ресурс] / В. И. Бабич, Онучак Я. С. //

Физическое воспитание студентов. – 2012. – No 5. – С. 5–8. – Режим

доступа : http://bmsi.ru/issueview/b7bc8b9e526041649f8fc1d466985f/

files/fizicheskoe_vospitanie_studentov_5_2012.pdf

15. Бандура А. Теория социального научения / А. Бандура . – СПб. :

Евразия, 2000. – 320 с.

16. Барабаш О. Д. Становлення компетентнісного підходу у сучасній освіті

[Електронний ресурс] / О. Д. Барабаш // Нова педагогічна думка. – № 4

(72). – 2012. – Режим доступу : http://www.on-libr.info/?p=1558

17. Безпалько О. В. Формування готовності студентів педвузу до

проектування організаційних форм виховної діяльності: дис... канд. пед.

наук: 13.00.01 / Безпалько Ольга Володимирівна / Національний

педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 1998

18. Безруких М. М. Методические рекомендации: Здоровьесберегающие

технологии в общеобразовательной школе: методология анализа,

формы, методы, опыт применения / под редакцией М.М. Безруких,

171

В. Д. Сонькина / М. М. Безруких [и др.]. – М. : Триада-фарм, 2002 . –

114 с.

19. Беленов В. Н. Формирование ценностного отношения к здоровью у

старшеклассников в процессе физического воспитания / В. Н. Беленов //

Современные направления образовательной деятельности в области

физической культуры: Сб. мат. Междунар. научно-практ. конф. – Спб,

2000.

20. Бердяев Н. А. Философия свободы. Смысл творчества / Николай

Александрович Бердяев. – М. : Правда, 1989. – 358 с.

21. Бережна Т. І. Формування здоров'язбережувального середовища для

молодших підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі :

автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Т. І. Бережна; НАПН України,

Ін-т проблем виховання. – Київ, 2015. – 20 c.

22. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание [Текст] / Р.Бернс. – М. :

Прогресс, 1986. – 420 с.

23. Бескова И. А. Как возможно творческое мышление / И. А.Бескова. – М. :

Директмедиа Паблишинг, 2008. – 323 с.

24. Бескова И. А. Как возможно творческое мышление / И. А.Бескова. М.,

1993. – С. 164– 192.

25. Беспалько В. П. Основы теории педагогических систем: проблемы и

методы психолого-педагогического обеспечения технических

обучающих систем / В. П. Беспалько. – Воронеж : Воронежский ун-т,

1977. – 304 с.

26. Бех І. Д. Виховання особистості : підручник / І. Д. Бех. – К. : Либідь,

2008. – 848 с.

27. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : наук.-мет. посібник /

І. Д. Бех. – К. : ІЗМН, 1998. – 204 с.

28. Бех І. Д. Психологічні джерела виховної майстерності :

навч. посібник. / І. Д. Бех. – К. : Академвидав, 2009. – 248 с. – (Серія

“Альма-матер”).

172

29. Бех І. Д. Теоретико-прикладний сенс компетентнісного підходу в

педагогіці / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 2009. – № 2. – С. 26–31.

30. Бєлєнька Г. В. Здоров’я дитини від родини : як виховувати в сім’ї

здорову дитину від народження до повноліття / Г. В. Бєлєнька,

О. Л. Богініч, М. А. Машовець. – К. : СПД Богданова А. М., 2006. –

220 с.

31. Библиотека литературы Древней Руси / РАН. ИРЛИ; Под ред.

Д. С. Лихачева, Л. А. Дмитриева, А. А. Алексеева, Н. В. Понырко. –

СПб. : Наука, 1997. – Т. 1: XI–XII века. – 543 с. – Режим доступу:

http://pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=4863

32. Бим-Бад Б. М. Обучение и воспитание через непосредственную среду:

теория и практика / Б. М. Бим-Бад // Труды кафедры педагогики,

истории образования и педагогической антропологии Университета

РАО. – 2001. – № 3. – С. 28–48.

33. Бобрицька В. І. Теоретичні і методичні основи формування здорового

способу життя у майбутніх учителів у процесі вивчення природничих

наук : дис. ... доктора пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика

професійної освіти” / Бобрицька Валентина Іванівна. – К., 2006. – 462 с.

– С. 46.

34. Бобрицька В. І. Як зберегти психічне здоров’я : (поради вчителю) /

В. І. Бобрицька // Основи здоров’я і фізична культура. – 2005. – № 1. –

С. 6–10.

35. Бойко А. Е. Сутність та структура творчого самовираження молодших

школярів у позашкільних навчальних закладах / А. Е. Бойко //

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді :

зб. наук. праць. – Вип. 15. Книга 2. – Кам’янець-Подільський : Видавець

Зволейко Д.Г., 2011. – С. 28–36.

36. Бойченко Т. Формування здорового способу життя учнів

загальноосвітніх навчальних закладів на основі розвитку життєвих

173

навичок : навч.-метод. посіб. / Т. Бойченко, В. Дивак, Л. Тарусова ; АПН

України, Ун-т менедж. освіти. – К. 2009. – 2009. – 112 с.

37. Борзенко О. В. Взаимосвязь качества саморегуляции обучающихся и их

готовности к смыслообразованию / О. В. Борзенко // Вестник

Пензенского государственного ун-та. – 2014. – № 1 (5). – C. 19–24.

38. Боришевський М. Й. Духовні цінності як детермінанти самоактивності

особистості у вихованні й самовихованні / Боришевський М.Й. //

Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: Навч.-метод,

посібн. / За ред. М. Й. Боришевського. — К.: ЗМН, 1998.

39. Боришевський М. Й. Розвиток саморегуляції поведінки школярів: дис. ...

На здобуття наук. степ. Доктора психол. наук у формі науч. докл. :

19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія” / М. Й. Боришевський. – К.,

1992. – 77 с.

40. Брехман И. И. Валеология – наука о здоровье / И. И. Брехман. – 2-е изд.,

доп., перераб. – М. :Физкультура и спорт, 1990.— 208 с.

41. Брехман І. І. Введення у валеологію / І. І. Брехман – М. : Колос, 1992. –

214 з.

42. Брехман І. І. Валеологія – наука про духовне здоров'я / І. І. Брехман –

М. : Фізкультура і спорт, 1990. – 206 c.

43. Брушлинский А. В. Проблема субъекта в психологической науке /

А. В. Брушлинский // Психол. журн. – 1991. – Т. 12. – № 6. – С. 3–11.

44. Булич Е. Г. Валеологія. Теоретичні основи валеології: навч. посібник /

Е. Г. Булич, І. В. Муравов. – К. : ІЗМН, 1997. – 224 с.

45. Быков, А. В. Социально-психологическая помощь обездоленным детям:

опыт исследований и практической работы: учебное пособие. /

А. В.Быков, Т. И.Шульга, Л. Я.Олиференко. – М.: УРАО, 2003. – С. 336.

46. Варій М. Й. Загальна психологія: Навчальний посібник / М. Й. Варій. –

К. : Центр учбової літератури, 2005. – 567 c.

47. Ващенко Г. Г. Євангельський ідеал людини / Г. Г. Ващенко // Київ.

старовина. – 1993. – № 6.

174

48. Веб-квест “Віруси” [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://www.gymnasium9.ru/quest/virus/

49. Веб-квест “Внимание – ГРИПП! ” [Электронный ресурс] / Голюдова

А. В., Святоха Л. С. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/

vnimaniegripp/

50. Веб-квест “Профілактика порушень опорно-рухової системи” /

[Электронный ресурс] / Ліцей №410, Санкт-Петербург, 2012. – Режим

доступу: http://www.school410.spb.ru/web-quest/page10.html

51. Виховання естетичної культури школярів [Текст] : навч. посіб. /

І. А. Зязюн [та ін.] ; Ін-т змісту і методів навчання. – К. : [б.в.], 1998. –

153 с.

52. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский. – М:

Астрель: Люкс, 2005. – 671с.

53. Выготский Л.С. Психология искусства / Л. С. Выготский / Общ. ред. В.

В. Иванова, коммент. Л. С. Выготского и В. В. Иванова, вступит. ст. А.

Н. Леонтьева. 3-е изд. М. : Искусство, 1986. – 573 с.

54. Выготский Л.С. Собрание сочинений: в 6 т. / Л. С. Выготский. – М.,

1983. – Т 4. Педология подростка.

55. Вікова і педагогічна психологія : навч. посіб. / О. В. Скрипченко,

Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. – К. : Каравела, 2008.

– 400 с. – С. 151.

56. Гальперин П. Я. Краткие замечания о произвольной и непроизвольной

памяти / П. Я. Гальперин // Психологические механизмы памяти и ее

закономерности в процессе обучения: Материалы I Всесоюзного

симпозиума по психологии памяти. – Харьков, 1970. – С. 45–57.

57. Гегель Г. Философия духа / Г. Гегель // Энциклопедия философских

наук. – М. : Мысль, 1977. – Т. 1.

58. Гессен С. И. Основы педагогики / С. И. Гессен. – М. : Школа-Пресс,

1995. – С. 20.

175

59. Гончаренко М. Г. Валеопедагогичиские основы духовности : Учебное

пособие. – Х. : ХНУ имени В. Н.Каразина, 2007. – 400с.

60. Гончаренко М. С. Теоретические аспекты формирования мировоззрения

и понимания здоровья человека / М. С. Гончаренко, В. Г. Гончаренко //

Вісник Харьковского национального ун-та. – 2011. – № 978. – С. 7.

61. Гончаренко М.С. Стан та перспективи валеологічного виховання у

сучасній школі /[М. С. Гончаренко, Н. О. Березіна, С. В. Кириленко та

ін.] // Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку:

Матеріали міжнар. наук.- практ. конф. – Х., 2003. – С. 6 – 32.

62. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Семен

Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.

63. Горащук В. Принципи формування культури здоров’я школярів / В.

Горащук, В. Бабич / Вісник Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка. – 2010. – № 15 (202). – С. 16–24.

64. Горащук В. П. Формирование культуры здоровья школьников (теория и

практика) : монография / В. П. Горащук. – Луганск : Альма-матер, 2003.

– 376 с.

65. Горащук В. П. Теоретичні підходи до формування культури здоров'я

школярів / В. П. Горащук // Зб. наук. пр. Бердян. держ. пед. інституту ім.

П.Д. Осипенка (Педагогічні науки) У 2-х ч. / Редкол.: В.В. Крижко (відп.

ред.) та ін. – Бердянськ: БДПІ, 2002. – Ч. 1. – С. 128 – 136.

66. Горащук В.П. Теоретичні та методичні засади формування культури

здоров’я школярів : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01 / Горащук Валерій

Павлович / Луган. нац. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Х., 2004. – 414 с.

67. Гриньова М. В. Саморегуляція. Навчально-методичний посібник /

М. В. Гриньова. – Полтава: АСМІ. – 2008. – 268 с.

68. Гундаров И. А. Закон духовной детерминации здоровья / И. А. Гундаров

// Философия здоровья / Под ред. А. Т. Шаталова. – М., 2001.– 242 с.

69. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения / В. В. Давыдов. – М. :

Педагогика, 1986. – 197 с.

176

70. Данильчук Л. Сутність і зміст поняття “інформаційно-комунікаційні

технології” / Лариса Данильчук // Педагогіка і психологія професійної

освіти. – 2012. – № 4. – С.123–130.

71. Дем’янюк Т. Д. Організація виховного процесу в сучасному

загальноосвітньому навчальному закладі: науково-методичний посібник.

– Суми : ТОВ Видавництво “Антей”, 2006 – 384 с.

72. Дермельова К. О. Єдність навчального і виховного компонентів як засіб

соціалізації сучасної дитини / К. О. Дермельова // Засоби навчальної та

науково-дослідної роботи.– Випуск 38. – 2012. – С.21–26.

73. Доценко С. О. Формування готовності майбутніх учителів до прийняття

рішень в педагогічній діяльності : автореф. дис. … канд. пед. наук:

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти / Доценко Світлана

Олексіївна. – Харків, 2008. – 22 с.

74. Драгнєв Ю. В. Формування культури здоров’я студентів в умовах

комп’ютеризації навчання : дис… канд. пед. наук : 13.00.04 / Драгнєв

Юрій Володимирович / Луган. держ. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. –

Луганськ, 2008. – 300 с.

75. Дубогай А. Д. Психолого-педагогические основы формирования

здорового образа жизни школьников младших классов : дис. ... докт. пед.

наук : спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” /

Дубогай Александра Дмитриевна. – К., 1991. – 374 с.

76. Дурай-Новакова К.М. Формирование профессиональной готовности

студентов к педагогической деятельности: автореф. дис. канд. пед. наук

– специальность 13.00.01 “Общая педагогика и история педагогики” /

К.М. Дурай-Новакова. — М., 1983. — 32 с.

77. Дюркгейм Э. Метод социологии /Пер. с фр... Западно-европейская

социология ХІХ -начала ХХ веков / под ред. В. И. Добренькова /

Э. Дюркгейм. – М. : Издание Международного Университета Бизнеса и

Управления, 1996. – С. 309 – 365.

177

78. Дьюї Д. Психологія та педагогіка мислення / Дьюї Д. – М. :

Досконалість, 1997. – 208с.

79. Енциклопедія освіти / [голов. ред. В. Г. Кремень]. – К. : Юрінком Інтер,

2008. – 1040 с.

80. Еремин И. П. Литературное наследие Кирилла Туровского / И. П.

Еремин // Труды отдела древнерусской литературы. – М.-Л., 1957. – Т.

ХІІІ.

81. Эльконин Д. Б. Психология обучения младшего школьника /

Д. Б. Эльконин. – М. : Знание, 1974. – 245 с.

82. Єжова О. О. Концепція формування ціннісного ставлення до здоров’я в

учнів професійно-технічних навчальних закладів / О. О. Єжова //

Теоретичні питання культури,освіти та виховання : [зб. наук. праць]. –

К. : Вид. Центр КНЛУ, 2009. – Вип. 38. – С. 36–40.

83. Єжова О. О. Ціннісне ставлення до здоров’я як психолого-педагогічна

проблема / О. О. Єжова // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні

технології. – 2010. – №1(3). – С.45–55.

84. Єжова О. О. Моделювання здоров’яспрямованої діяльності навчальних

закладів / О. О.Єжова // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні

технології. – Суми: СумДПУ ім.А.С.Макаренка, 2013. – № 8. – С. 75–82.

85. Єжова О. О. Теоретичні і методичні засади формування ціннісного

ставлення до здоров’я в учнів професійно-технічних навчальних

закладів : дис. ... докт. пед. наук : спец. 13.00.07 “Теорія i методика

виховання” / О. О. Єжова. – К. : Ін-т проблем виховання НАПН Укр.,

2013. – 490.

86. Єжова О. О. Формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів

професійно-технічних навчальних закладів: монографія / Ольга Єжова. –

Суми: Макден, 2011. – 412 с.

87. Єжова О. О.Феномен культури здоров'я в педагогічних дослідженнях /

О. О. Єжова // Наука і освіта : наук.-практ. журн. Півд. наук. Центру

АПН України. – 2010. – № 6. – С. 79–83.

178

88. Єресько О. В. Особливості змісту шкільного предмета “Основи

здоров’я” / О. Єресько // Основи здоров’я і фізична культура. – 2005. –

No 2. – С. 8–11.

89. Єфімова В. М. Використання здоров’язберігаючих технологій у

викладанні навчальної дисципліни “Основи здоров’я” / В. М. Єфімова,

А. В. Дрізуль / Вісник Харківського національного університету. – 2010.

– № 907 (Серія : Валеологія : сучасність і майбутнє). – С. 79–85.

90. Єфімова В. М. Застосування здоров’язбережувальних технологій у

викладанні предмету “Основи здоров’я” / В. М. Єфімова, А. В. Дрізуль /

Валеологія : сучасний стан, напрями та перспективи розвитку / Мат. VІІІ

Міжнар. наук.-практ. конф., квітень, 2010 р. : у 3 т. / за ред. М. С.

Гончаренко // м. Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна. – 2010. – Т. 1. – С. 139–

145.

91. Єфімова В. М. Підготовка майбутніх учителів природничих дисциплін

до використання здоров’язбережувальних технологій у професійній

діяльності : теорія та методика : монографія / В. М. Єфімова. –

Сімферополь : Сонат, 2011. – 442 с.

92. Жабокрицька О. В. Педагогічні умови виховання основ здорового

способу життя підлітків у позакласній діяльності: дис. кандидата пед.

наук: 13.00.07 “Теорія та методика виховання” / Оксана Валентинівна

Жабокрицька. – Київ, 2003. – 260 с.

93. Закопайло С. А. Мотивація старшокласників до оздоровчих занять

[Текст] / С. А. Закопайло // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. – Київ, 2002.

– Т.30: Педагогіка. Філологія. – С. 50–56

94. Зенченков І. П. Формування духовних цінностей майбутнього фахівця з

основ здоров’я в процесі професійної підготовки : автореф. дис ... канд.

пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія та методика професійної освіти” /

Зенченков Ілля Петрович. – Луганськ, 2011. – 20 с.

179

95. Зінченко В. П. Розум і мислення в контексті розвивального навчання.

Сучасні шкільні технології. Частина I. / В. П. Зінченко. – 2004. – C. 95 –

103.

96. Зинченко В. П. Системный анализ в психологии / В. П. Зинченко //

Психол. журн. – 1991. – Т. 12. – № 4. – С. 120–138.

97. Зинченко П. И. Проблема непроизвольного запоминания / П. И.

Зинченко // Научные записки Харьковского педагогического института

иностранных языков. – 1939. – Т. 1. – С. 145–187.

98. Зинченко П. И. Непроизвольное запоминание / П. И. Зинченко. – М. :

Издательство Академии педагогических наук РСФСР. – 1961. – 564 с. –

С. 429.

99. Значенко О. П. Формування інформаційної культури майбутніх учителів

гуманітарних дисциплін : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

пед. наук : спец. 13.00.04 – Теорія та методика професійної освіти / О. П.

Значенко. – Київ, 2005. – 22 с.

100. Зязюн І. А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: наук.-метод. посіб. / І.А.

Зязюн. – К.: МАУП, 2000. – 312 с.

101. Идиатуллина Л.Е. Роль педагогов в создании здоровьесберегающих

условий учащимся школы в период ЕГЭ / Л.Е. Идиатуллина // Вестник

Костромского государственного университета им. Н.А. Некрасова, Том

14. – 2008. – № 1. – С.120 – 123

102. Информационные и коммуникационные технологии в образовании

ЮНЕСКО [Электронный ресурс] / Под ред. Бадарча Дендева – М.:

ИИТО ЮНЕСКО, 2013. – 320 стр. – Режим доступа:

http://iite.unesco.org/pics/publications/ru/files/3214728.pdf

103. Исхаков В. И. Этюды о здоровье: Ибн Сина и его античные

предшественники / В. И. Исхаков. – Ташкент, 1987. – С. 26–27.

104. Ільїн Є. М. Мистецтво спілкування / Є. М. Ільїн. – М., 1982. – 110 с.

105. Інноваційні інформаційно-комунікаційні технології навчання

математики [Електронний ресурс] / В. В. Корольський, Т. Г.

180

Крамаренко, С. О. Семеріков, С. В. Шокалюк. – Режим доступу:

https://books.google.com.ua/books?id=B4QGZ4IdA4IC.

106. Інтернет-версія навчального посібника “Вплив засобів масової

інформації та інших джерел на формування здорового способу життя

дітей та молоді” для молоді та підлітків України з метою формування у

останніх здорового способу життя. Київ, 2001. – Режим доступу:

http://uanew.narod.ru/maniu.htm (Цитовано 26.12.2012).

107. Інформаційно-комунікаційні технології на уроках української мови і

літератури [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.slideshare.net/kuropyatnik/ss-14374113

108. Кадемія М. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології навчання :

термінологічний словник / М. Ю. Кадемія. – Львів : СПОЛОМ, 2009. –

260 с. – С.90

109. Казин Э. М. Основы индивидуального здоровья человека: Введение в

общую и прикладную валеологию: учебн. пособие для студ. высш. учеб.

заведений / Э. М. Казин, Н. Г.Блинова, Н. А Литвинова. – М. : ВЛАДОС,

2000. 192 с.

110. Казначеев В. П. Современные аспекты адаптации / В. П. Казначеев. –

Новосибирск: Наука, Сибирское отд-ние, 1980. – 192 с.

111. Калинин А. PR в социальных сетях / А. Калинин // PR-менеджер. – № 6.

– 2011. – С. 36–44.

112. Калюжна О. І. Формування навичок здорового способу життя підлітків у

позашкільному навчальному закладі: автореф. дис. ... канд. пед. наук :

13.00.07 / О.І. Калюжна ; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2010.

– 18 с.

113. Кириленко С. В. Формування, збереження й зміцнення здоров’я

підростаючого покоління як обов’язковий компонент системи

національної освіти / С. В. Кириленко // Формування, збереження й

зміцнення здоров’я підростаючого покоління як обов’язковий

компонент системи національної освіти. – К., 1997. – С. 6 – 13.

181

114. Кириленко С. В. Соціально-педагогічні умови формування культури

здоров’я старшокласників : дис… канд. пед. наук : 13.00.07 / Кириленко

Світлана Володимирівна / Інститут проблем виховання Академії пед.

наук України. – К., 2004. – 240 с.

115. Кириченко В. І. Профілактика девіантної поведінки старшокласників у

діяльності учнівського самоврядування: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07

/ Кириченко Валентина Іванівна. – К., 2012. – 282 с.

116. Киященко Н. И. Эстетика – философская наука / Н. И. Киященко. – М. :

Изд. дом Вильямс, 2005. – 592 с.

117. Климова В. И. Человек и его здоровье / В. И. Климова. – М. : Знание,

1985. – 192 с.

118. Козак Н. Г. Виховання здорової особистості – пріоритетний напрямок

шкільної політики / Н. Г. Козак // Розвиток та саморозвиток педагогічної

майстерності у сучасному освітньому просторі : тези доповідей

Міжнародного форуму педагогічної майстерності (м.Полтава, 7–8 квітня

2015 року) / редкол. : В.В.Зелюк (голова), Я.В.Сухенко, Н.І.Білик,

З.В.Резніченко, І.О.Калініченко; Полт. обл. ін-т ім.М.В.Остроградського.

– Полтава : ФОП Гаража М.Ф., 2015. – 160 с. – С. 111–113.

119. Козак Н. Г. Особистісно орієнтована освіта як засіб формування

гармонійно розвиненої здорової особистості / Н. Г. Козак, Л. В.

Малаканова // Навколишнє середовище і здоров’я людини : Матеріали V

Всеукраїнського науково-практичного семінару (29–30 листопада 2011

року м. Полтава). – Полтава : Скайтек, 2012. – 340 с. – С. 259 – 262.

120. Козак Н. Г. Педагогічні ідеї Г. Ващенка щодо виховання здорової

особистості в контексті розбудови держави / Н. Г. Козак // Навколишнє

середовище і здоров’я людини : Матеріали V Всеукраїнського науково-

практичного семінару (29–30 листопада 2011 року м. Полтава). –

Полтава : Скайтек, 2012. – 340 с. – С. 280 – 283.

121. Козак Н. Г. Роль медіа-освіти у формуванні здорової особистості у

навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів /

182

Наталія Григорівна Козак // Вісник Харківського національного

університету імені В. Н. Каразіна. – Серія : Валеологія: сучасність і

майбутнє. – № 1016. – Випуск 13. – С. 98 – 104.

122. Козак Н. Г., Малаканова Л.В. Роль психічної складової у

здоров’язберігаючому вихованні / Н. Г. Козак, Л. В. Малаканова //

Навколишнє середовище і здоров’я людини : Матеріали VІ

Всеукраїнського науково-практичного семінару (25–26 вересня 2012

року м. Полтава). – Полтава : Астрая, 2013. – 336 с. – С. 202 – 205.

123. Козак Н. Г. Саногенне мислення як складова здорового способу життя в

процесі навчання підлітків / Наталія Григорівна Козак // Імідж сучасного

педагога. – 2012. – №1(120). – С.63–67.

124. Козак Н. Г. Ефективність упровадження здоров'язбережувальних та

здоров'яформуючих технологій у вихованні школярів при вивченні

основ здоров'я/ Наталія Григорівна Козак //Постметодика. – №5. – 2012.

– C.84–86.

125. Козак Н. Г. Здоров’язберігаюче виховання підлітків: історична

ретроспектива / Наталія Григорівна Козак // Імідж сучасного педагога.–

2015. – №3(152). – С.66–68.

126. Козак Н. Г. Моделювання здоров’язберігаючого виховання підлітків

основної школи в навчально-виховному процесі / Наталія Григорівна

Козак // Трансформаційні процеси сучасного суспільства : кол. моногр. /

за ред. С. Терепищого, О. Яремчук, Р. Кордонського, К. Сигідуса. – К. :

НПУ імені М.П.Драгоманова, 2015. – 268 с. – С.117–125.

127. Козак Н. Г. Психолого-педагогічні особливості сучасних підлітків у

контексті формування здорового способу життя / Н. Г. Козак // Обрії.

Науково-педагогічний журнал. – № 1 (36). – 2013. – С.67–69.

128. Козак Н. Г. Ціннісне ставлення до здоров’я як необхідна складова

виховання підлітків в основній школі / Наталія Григорівна Козак //

Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету :

зб. наук. праць. – Вип. 1. – Бердянськ : БДПУ, 2015. – С.94–99.

183

129. Козак Н. Г. Здоров’язбережувальне виховання підлітків / Наталія

Григорівна Козак // Інформаційний збірник для директора школи та

завідуючого дитячим садочком. – грудень 2015 р. – № 23–24 (44). –

С.30–55.

130. Козак Н. Г. Навчально-виховне середовище як фактор формування

здоров’язберігаючих цінностей підлітків основної школи / Н. Г. Козак //

Навколишнє середовище і здоров’я людини : Матеріали VІІІ

Всеукраїнського науково-практичного семінару (11 грудня 2014 року м.

Полтава). – Полтава : Астрая, 2015. – 205 с. – С. 155–157.

131. Козак Н. Г. Здоров’язберігаюче виховання підлітків засобами

медіаосвіти/ Наталія Григорівна Козак // Освіні моделі та технології

роботи соціального педагога : навчально-методичний посібник /

[Гайдар М. В.; Іванова І. В.; Козак Н. Г. та ін.]; за ред. Я. В. Сухенко. –

Полтава : ПОІППО, 2012. – 228 с. – С.156–165.

132. Козак Н. Г. Дефиниция “здоровье” в педагогической литературе:

многообразие научных подходов к содержанию и составляющим /

Н.Г. Козак // Фундаментальные исследования. – № 10 (часть 6). – 2013. –

C.1356 – 1359.

133. Конопкин О. А. Общая способность к саморегуляции как фактор

субъективного развития / О.А. Конопкин // Вопросы психологии :

издается с января 1955 года / Е.В. Щедрина. – 2004. – №2 март–апрель

2004. – С.128–136.

134. Коноплицький С. М. Соціальні аспекти комунікації в мережі Інтернет:

феноменологічний аналіз : дис. канд. соціол. наук: 22.00.01 / НАН

України; Інститут соціології. – К., 2006. – 154 c., С. 38.

135. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) [Електронний

ресурс] / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. – Режим

доступу : http://www.mon.gov.ua/education/average

136. Концепція школи, дружньої до дитини: проект [Бех І., Звєрєва І.,

Петрочко Ж. та ін. ] // Методист. – 2014. – №2. – С.23–32.

184

137. Кривошеєва Г. Л. Формування культури здоров’я студентів

університету: дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Кривошеєва Галина

Леонідівна. – Донецьк, 2001. – 228 с.

138. Кудрявцева Е. Н. Методологические аспекты анализа здоровья / Е. Н.

Кудрявцева // Здоровье человека в условиях НТР: Методологические

аспекты : Сборник научных трудов. Наука. Сиб. отд-ние, 1989 – 223 с.

139. Кузікова С. Б. Психологічні основи становлення суб'єкта саморозвитку в

юнацькому віці : [монографія] / С. Б. Кузікова. – Суми : Видавництво

“МакДен”, 2011. – 412 с.

140. Кузьменко В.Ю. Виховання в учнів 8–9 класів здорового способу життя:

Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / В.Ю. Кузьменко ; Ін-т пробл.

виховання АПН України. – К., 2003. – 20 с.

141. Кузьмина Н. В. Методы системного педагогического исследования /

Кузьмина Н. В. – Л. : ЛГУ, 1980. – 170 с.

142. Лаврентьевская летопись. Полное собрание русских летописей. –

Ленинград, 1928. – Том 1.

143. Лебедченко С.Ю. Формирование культуры здоровья будущего учителя в

процессе профессиональной підготовки : автореф. дис. … канд. пед.

наук : 13.00.08 / С.Ю. Лебедченко / Волгоград. гос. пед. ун-т.–

Волгоград, 2000. – 19 с.

144. Лимаренко Т.П. Школа сприяння здоров’ю “Гармонія, Культура,

Творчість” / Т. П. Лимаренко // Школа здоров’я. Частина 1. / Уклад.

В.В.Григораш. – Х. : Вид. група “Основа”, 2010. – 208 с. – Бібліотека

журналу “Управління школою”.

145. Лисицын Ю.П. Образ жизни и здоровье населения / Ю.П. Лисицын. – М.

: Знание, 1982. – 40 с.

146. Локк Дж. Сочинения: В 3-х т. / Под ред. И. С. Нарского. — М. :

Мысль,1985. — 623 с. –– Т. 1.

147. Локк Дж. Сочинения: В 3-х т. / Под ред. И. С. Нарского. — М. : Мысль,

1985. — 560 с. –– Т. 2.

185

148. Лузан П. Г. Теоретичні і методичні основи формування навчально-

пізнавальної активності студентів у вищих аграрних закладах освіти :

дис. … доктора пед. наук : 13.00.04 / Лузан Петро Григорович. – К.,

2004. – 505 с.

149. Лурье С. Я. Демокрит. Тексты. Переводы. Исследования / С. Я. Лурье.

— Л. : Наука, 1970. — 664 с.

150. Макаренко А. С. Педагогические сочинения. В 8-и томах / А. С.

Макаренко.– М. : Педагогика, 1983. – 368 с. – Т. 1.

151. Макаренко А. С. Педагогические сочинения. В 8-и томах / А. С.

Макаренко.– М. : Педагогика, 1983. – 512 с. – Т. 2.

152. Макаренко А. С. Педагогические сочинения. В 8-и томах / А. С.

Макаренко.– М. : Педагогика, 1984. – 512 c. – Т. 3.

153. Макаренко А. С. Педагогические сочинения. В 8-и томах / А. С.

Макаренко.– М. : Педагогика, 1984. – 400 с. – Т. 4.

154. Макаренко А. С. Педагогические сочинения. В 8-и томах / А. С.

Макаренко.– М. : Педагогика, 1986. – 320 с. – Т. 7.

155. Макаренко А. С. Педагогические сочинения. В 8-и томах / А. С.

Макаренко.– М. : Педагогика, 1986. – 336 с. – Т. 8.

156. Максимюк С. П. Суть, передумови та етапи становлення системи

розвивального навчання / С. П. Максимюк. – Педагогіка : Навчальний

посібник. – К. : Кондор, 2005. – 667 с.

157. Малафіїк І.В. Системно-розвиваюче навчання: суть, досвід, проблеми /

І.В.Малафіїк //Нова педагогічна думка. – 1999. – №7. – С.11-22.

158. Малолетко Э. Воспитание ценностного отношения детей и подростков к

здоровью в оздоровительно-образовательном процессе / Малолетко

Эльвира Анатольевна // Вестник Южно-Уральского Государственного

Университета. Серия: Образование. Педагогические Науки. – Выпуск

№ 23 (199) / 2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://cyberleninka.ru/article/n/vospitanie-tsennostnogo-otnosheniya-detey-i-

podrostkov-k-zdorovyu-v-ozdorovitelno-obrazovatelnom-protsesse

186

159. Маслоу А. Г. Мотивация и личность / А. Г. Маслоу. — СПб.: Евразия,

1999. — 478 с.

160. Мелехов Д. Е. Психиатрия и проблемы духовной жизни / Д. Е. Мелехов

// Психиатрия и актуальные проблемы духовной жизни. М., 1997.

161. Мельник Ю.Б. Формування культури здоров’я учнів початкової школи /

Ю.Б. Мельник // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми

фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під. ред. Єрмакова С.С. – Х.

: ХХПІ, 2002. – № 23. – С. 27–33

162. Мень А. В. История религии: В поисках пути, истины и жизни / А. В.

Мень : в 7 т. – Т.4 – М., 1991–1992. – С. 52.

163. Мид М. Культура и мир детства : Избранные произведения / М. Мид ;

[пер. с англ. и коммент. Ю. А. Асеева; сост. и послесловие И. С. Кона]. –

М. : Наука, 1988. – 429 с.

164. Миропольська Н. Є. Формування художньої культури учнів

загальноосвітньої школи засобами мистецтва слова [Текст] : автореф.

дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Миропольська Наталія Євгенівна ; Ін-т

педагогіки АПН України. – К., 2003. – 36 с.

165. Михеев В. И. Моделирование и методы теории измерений в педагогике

[текст]: – 3-е изд., стереотип. / В. И. Михеев. – М. : КомКнига, 2006. –

200 с.

166. Мінаєва В. О. Соціальні мережі як засіб зв’язків з громадськістю в

державному управлінні / В. О. Мінаєва // Науковий вісник Академії

муніципального управління. Серія : Управління. - 2012. - Вип. 4. - С.

136-143.

167. Міхеєнко О. І. Валеологія: основи індивідуального здоров’я людини :

навч. посіб. / О. І Міхеєнко. – Суми : Університетська книга, 2009. –

400 с.

168. Міхеєнко О.І. Холістичний підхід до оцінки рівня здоров’я організму

людини // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. –

2012. – №1(19). – С. 36–45.

187

169. Моросанова В. И. Саморегуляция и индивидуальность человека / В. И.

Моросанова. – М. : Наука, 2010. – 519 с. 4.

170. Моросанова, В. И. Стилевая саморегуляция поведения человека / В. И.

Моросанова, Е. М. Коноз // Вопросы психологии. – 2000. – № 2. – С. 34–

39.

171. Мусский И. А. 100 великих мыслителей / И. А. Мусский. – М. : Вече,

2002. – 688 с.

172. Найповніший тлумачний словник української мови онлайн

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eslovnyk.com

173. Наливайко І.П. Виховання школярів засобами мистецтва у педагогічній

спадщині В.О.Сухомлинського: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01

/ І.П. Наливайко ; Ін-т педагогіки АПН України. — К., 2001. — 20 с.

174. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. – 2002. – № 26, 24

квітня–1 травня. – С. 2–4.

175. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки

[Електронний ресурс] / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

України. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/images/files/

news/12/05/4455.pdf.

176. Нестеренко В. В. Підготовка майбутніх педагогів до виховання у

дошкільників навичок здорового способу життя : дис... канд. пед. наук :

спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / Нестеренко

Вікторія Володимирівна. – Одеса, 2003. – 229 с.

177. Нижников С.А. Пути обретения здоровья и мировоззрение / С.А.

Нижников. // Философия здоровья. Историко-философские подходы к

пониманию здоровья – М., 2001.

178. Ницше Фридрих, сочинения в 2-х томах. – Москва : Издательство

“Мысль”, 1990. – Т.2

179. Новые тренды в образовании. Блоги, вебинары, социальные сети –

[Электронный ресурс] – Режим доступа: http://itmultimedia.ru/novye-

trendy-v-obrazovanii-blogi-vebinary-socialnye-seti-i-dr/

188

180. Образы природы в творчестве Парацельса // Природа в культуре

Возрождения. – М. : Наука, 1992.

181. Общая психология / Под ред. Р.Х. Тугушева, Е.И. Гарбера. – М. : Эксмо-

Пресс, 2006. – 560 с.

182. Омельченко О. В. Особливості професійно-педагогічної діяльності

вчителя початкових класів з організації здоров’язберігаючого навчально

- виховного процесу : дис... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія і

методика професійної освіти” / Омельченко Ольга Владиславівна. –

Харків, 2008. – 194 с.

183. Омельченко С. О. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у

формуванні здорового способу життя дітей та підлітків : монографія / С.

О. Омельченко. – Луганськ : Альма-матер, 2007. – 352 с.

184. Оржеховська В. М. Здоровий спосіб життя / В. М. Оржеховська,

О. О. Єжова. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. – 188 с.

185. Оржеховська В. М. Методологічні засади діяльності освітнього закладу,

спрямованої на здоров’я / В. М. Оржеховська, О. О. Єжова // Психологія

і педагогіка : вісник АПН України. – 2009. – № 4. – С. 5–17.

186. Оржеховська В. М. Педагогіка здорового способу життя / Валентина

Оржеховська // Шлях освіти. – 2006. – No 4. – С. 29–32.

187. Оржеховська В.М. Превентивна педагогіка: Науково-методичний

посібник / В. М. Оржеховська. – АПНУ, Інститут проблем виховання. –

Ізмаїл, 2006. – 263 с.

188. Оржеховська В. М. Сучасні соціальні орієнтири здоров'язберігаючого

навчання і виховання / В. М. Оржеховська // Постметодика. – 2008. – №

2. – С. 11–15.

189. Основи здоров’я : програма для загальноосвітніх навчальних закладів.

5–9 класи. – К. ; Ірпінь : Перун, 2005. – 41 с.

190. Основні завдання АПН на виконання рішень ІІ Всеукраїнського з’їзду

працівників освіти та Указу Президента України “Про додаткові заходи

189

щодо забезпечення розвитку освіти в Україні”. Доповідь Президента

АПН України В. Кременя // Педагогічна газета. – 2001. – № 12 (41).

191. Отравенко О. В. Формування духовного здоров'я учнів основної школи у

процесі фізичного виховання : автореф. дис... канд. пед. наук : 13.00.07 /

О. В. Отравенко; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2009. –

20 c.

192. Павлова М. Б. и др. Метод проектов в технологическом образовании

школьников / Под ред. И.А.Сасовой. – М. : Вентана-Графф, 2009.

193. Павлюченкова Н. В. Саногенная рефлексия как фактор развития

эмоциональной компетентности : дис… канд. псих. наук : специальность

19.00.01 “Общая психология, психология личности, история

психологии” / Н. В. Павлюченкова. – Москва, 2008. – 170 с.

194. Петленко В. П. Етюди валеології: Здоров'я як людська цінність /

В. П.Петленко, Д. Н. Давиденко. – Зб.: Балтійська педагогічна академія,

1999. – 124 с.

195. Подласый И. П. Педагогика: Новый курс. Учеб. для студ. высш. учеб.

заведений: в 2 кн. – М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2001. – Кн. 1:

Общие основы. Процесс обучения.

196. Портал превентивної освіти. – Режим доступу: http://autta.org.ua/ua/about

197. Профилактика ВИЧ/СПИДа в детско-молодежной среде: Учебное

пособие для студентов педагогических вузов / Под ред. К. Г. Гуревича,

Л. М. Шипицыной. – М., 2006.– 80 с.: ил.

198. Психология здоровья человека: эталоны, представления, установки:

Учеб. пособие для студ. вузов. – М. : “Академия”, 2001. – 352 с.

199. Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г.С. Никифорова. –

СПб. : Питер, 2003. – 607 с.

200. Пустовіт Г. П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти і

виховання учнів 1–9 класів у позашкільних навчальних закладах :

монографія / Г. П. Пустовіт. – Луганськ : Альма-матер, 2004. – 540 с.

190

201. Радченко А. В. Професійна підготовка майбутніх вчителів основ

здоров’я у вищому навчальному закладі : дис... канд. пед. наук : спец.

13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / Радченко Аліна

Володимирівна. – Луганськ, 2012. – 246 с.

202. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты :

учебное пособие / Д. Я. Райгородский. – Самара : Издательский Дом

„Бахрах”, 1998. – 672 с.

203. Реймерс Н. Ф. Краткий словарь биологических терминов: кн. для

учителя / Н.Ф. Реймерс. – М. : Просвещение, 1995. – 368 с.

204. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості : навч. посіб. / В.

В. Рибалка. – К. : ІЗМН, 1996. – 236 с.

205. Рівень поширення і тенденції вживання тютюну, алкогольних напоїв,

наркотичних речовин серед учнівської молоді України : 2011 / О. М.

Балакірєва (кер. авт. кол.) ; Т. В. Бондар, Ю. П. Галіч та ін. Укр. Ін.-т

соц. дослідж. ім. О. Яременка. – К. : “ОБНОВА”, 2011. – 176 с.

206. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К.Роджерс.

– М., 1994. – С. 353.

207. Савчин М. В. Психологічні особливості ефективності виховних

технологій / М.В. Савчин. – Дрогобич : Коло, 2005. – 184 с.

208. Савчин М. В. Християнське духовне виховання і самовиховання / М.В.

Савчин // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць

Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка,

Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д.

Максименка, Л.А.Онуфрієвої. – Вип. 10. – Кам'янець-Подільський :

Аксіома, 2010. – С. 689–699.

209. Савченко О. Я. Розвивальний потенціал змісту освіти у

12-річній школі / О. Я. Савченко // Педагогіка і психологія. – 2008. –

№ 2. – С. 26–40.

191

210. Савченко О. Я. Виховний потенціал початкової освіти : посіб. для

вчителів і методистів почат. навчання / О. Я. Савченко. – 3-тє вид., без

змін. – К. : Богданова А.М., 2009. – 228 c.

211. Савченко О. Я. Складові реалізації компетентнісного підходу в

освітньому процесі / О. Я. Савченко // Компетентнісний підхід у

сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи. – К., 2004. –

С. 33–44.

212. Сарвепалли Радхакришнан. Индийская философия / Сарвепалли

Радхакришнан.– М. : Миф, 1993. – Том 1–2. – 624, 732 с.

213. Свириденко О. О. Педагогічні умови виховання здорового способу

життя підлітків у дитячо-юнацьких спортивних школах: автореф. дис. ...

канд. пед. наук : 13.00.07 / О. О. Свириденко ; Східноукр. нац. ун-т ім. В.

Даля. –Луганськ, 2010. – 20 с.

214. Свириденко С.О. Формування здорового способу життя молодших

школярів у позакласній виховній роботі: Автореф. дис. ... канд. пед.

наук: 13.00.01. – К., 1998. – 16 с.

215. Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий : в 2 т. / Г. К.

Селевко. – М. : НИИ школьных технологий, 2006. – Т. 1. – 816 с. –

(Серия “Энциклопедия образовательных технологий”).

216. Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий : в 2 т. / Г. К.

Селевко. – М. : НИИ школьных технологий, 2006. – Т. 2. – 816 с. –

(Серия “Энциклопедия образовательных технологий”).

217. Сенека Л. А. Моральні листи до Луцілія / Сенека Луцій Анней /

Переклад з латині, передм., прим., покажч. імен. А. Содомори. — 2-ге

вид. — К. : Основи, 1999. — 603 с.

218. Скумин В. А. Культура здоровья – фундаментальная наука о человеке /

В. А. Скумин. – Новочеркаск : ТЕРОС, 1995. – 132 с.

219. Сластенин В.А. Педагогика / В.А. Сластенин. – М.: Школа-Пресс, 2000.

– 512с.

192

220. Смакула О. І. Формування ціннісного ставлення майбутніх учителів до

фізичної культури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед.

наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / Смакула

Олександра Іванівна. – К., 2004. – 21 с.

221. Соколенко О. І. Формування ціннісного ставлення студентів вищих

педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія і

методика професійної освіти” / Соколенко Олена Іванівна. – Луганськ,

2008. – 20 с.

222. Сократ: биографические очерки. – СПб.: ЛИО Редактор, 1994. –326 с.

223. Сорокин П. Преступление и кара, подвиг и награда. Социологический

этюд об основных формах общественного поведения и морали /

Питирим Сорокин. – М. : Астрель, 2006. — 624 с.

224. Сорочан Т. М. Розвиток професіоналізму управлінської діяльності

керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі

післядипломної педагогічної освіти: дис. ... докт. пед. наук: 13.00.04. –

теорія і методика проф. освіти / Т. М. Сорочан. – Луганськ, 2005. – 472 с.

225. Соснин Э.А., Пойзнер Б.Н.. Лазерная модель творчества (от теории

доминанты к синергетике культуры): Учебное пособие / Под ред. д.ф.-

м.н. А.В.Войцеховского. Томск: Изд. Томского университета, 1997. 150

с. – С.6.

226. Социальные сети в образовании: утопия или реальность? . – Режим

доступа: http://www.openclass.ru/node/365136

227. Софій Н. З. Про сто і один метод активного навчання / Н. З. Софій, В. У.

Кузьменко. – К. : Крок за кроком, 2004. – 128 с.

228. Стовбун І.О. Ціннісне ставлення дітей дошкільного віку до іншої

людини/ І.О. Стовбун // Збірник наукових праць КПНУ імені Івана

Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Проблеми

сучасної психології. – 2010. – Випуск 10. – C.739–741.

193

229. Стрельченко О. Г. Адміністративно-правова характеристика

детермінанти “здоров’я” / О.Г. Стрельченко // Митна справа. – №6(84) .

– 2012. – частина 2 . – книга 1. – С.198

230. Судаков К. В. Нормальная физиология : учебник / К. В. Судаков. – М. :

МИА, 2006. – 918 с.

231. Сухомлинова Е. Н. Формирование ценностного отношения к здоровью у

старших школьников : диссертация ... кандидата психологических наук :

19.00.07 “Педагогическая психология” / Сухомлинова Елена

Николаевна. – Сочи : Ин-т образоват. технологий, 2012. – 197 с.

232. Сухомлинский В. А. О воспитании / В. А. Сухомлинский. – М.

: Издательство политической литературы, 1988. – 272 с.

233. Сухомлинська О. В. Про стан теорії та практики виховання в освітньому

просторі // Шлях освіти. – 1998. – № 3. – С. 5.

234. Тихоплав С. М. Школа гармонійного розвитку // Школа здоров’я.

Частина 2. / Уклад. В. В. Григораш. – Х. : Вид. група «Основа», 2010.

224 с. – Бібліотека журналу “Управління школою” .

235. Технологія “Web-Quests” в навчально-виховному процесі [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://ru.scribd.com/doc/

236. Типові проблеми у навчанні курсу “Основи здоров’я” у загальноосвітніх

навчальних закладах області : інструктивно-методичний лист / Л. О.

Малашенко. – Миколаїв : ОІППО, 2011. – 44 с.

237. Уотсон Дж. Психология, как наука о поведении / Дж. Уотсон. Москва,

1926.

238. Успенська В. М. Розвиток професійної компетентності вчителів основ

здоров’я в системі післядипломної освіти : дис... канд. пед. наук : спец.

13.00.04 “Теорія та методика професійної освіти” / Валентина

Миколаївна Успенська. – К., 2015. – 333 с.

239. Ушинський К. Д. Про народність у громадському вихованні // К. Д.

Ушинський. Вибрані педагогічні твори. [у 2-х т.]; за ред. Пискунова О.,

Костюка Г. та ін. – К. : Радянська школа, 1983. – Т. 1.

194

240. Федій О. А. Естетотерапія як фактор формування саногенного мислення

педагога / О. А. Федій // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні

технології. – 2010. – №1(3). – С. 453–462.

241. Федоров А. Примеры использования социальных сетей в обучении

[Електронний ресурс] / Федоров Андрей. – Режим доступа:

http://ideafor.info/?p=694

242. Философский енциклопедический словарь. /[Гл. редакция:

Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Королев, В. Г. Панов]. – М. : Сов.

Энциклопедия, 1983. – 840 с.

243. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи : навч. посібник / М. М. Фіцула. –

К. : Академвидав, 2006. – 352 с. – (Серія “Альма-матер”).

244. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. /

О.Яременко, О.Балакірєва, О.Вакуленко та ін. – К.: Український ін-т

соціальних досліджень, 2000.

245. Фромм Э. Здоровое общество / Перевод Т. В. Банкетовой / Э. Фромм. –

Москва: Аст, Хранитель, 2006. – 544 с.

246. Халамендик В.Б. Інформаційна гігієна як фактор збереження психічного

здоров’я людини. Гуманітарний вісник Запорізької державної

інженерної академії: Збірник наукових праць / Гол. ред. В.Г. Воронкова.

– Вип. 35. – Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2008. – 243 с.

247. Хин-шун Я. Древнекитайский философ Лао-цзы и его учение / Ян Хин-

шун. – М., 1950

248. Холл К. С., Линдсей Г. Теории личности / Келвин С. Холл, Гарднер

Линдсей . – Москва : Изд-во Института Психотерапии, 2008. – 672 с.

249. Царегородцев Г. И. Общая патология человека и метрология медицины /

Г. И. Царегородцев // Вестник РАМН. – 1998. – №10. – С.41–45

250. Цветкова И. В. Здоровье как жизненная ценность подростков /

И. В. Цветкова // Социологические исследования. – 2005. – № 11. –

С. 105–109.

195

251. Цимбалару А. Д. Моделювання інноваційного освітнього простору

загальноосвітнього навчального закладу: наукові підходи / Анжеліка

Дмитрівна Цимбалару. – Режим доступу:

http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/viewFile/159/145

252. Цись В. Формування готовності вчителів у післядипломній освіті до

застосування педагогічних здоров’язбережувальних технологій у

початковій школі : дис... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія та

методика професійної освіти” / Цись Валерія Валеріївна. – К., 2011. –

225 с.

253. Цицерон М. Т. О старости. О дружбе. Об обязанностях / М. Т. Цицерон.

– М. : ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. – 528 с.

254. Черевко С. В. Сучасні підходи до питань здорового способу життя

[Електронний ресурс] / С. В. Черевко // Педагогіка формування творчої

особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2013. – Вип. 33. – С.

409–414. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Pfto_2013_33_69.pdf.

255. Чернишова Є. Р. Підготовка вчителя до формування в учнів основ знань

про здоров’я та безпеку життєдіяльності людини : дис... канд. пед. наук :

спец. 13.00.04 “Теорія та методика професійної освіти” / Чернишова

Євгенія Радіонівна. – К., 2004. – 225 с.

256. Чернуха Н.М. Інтеграційна єдність навчання і виховання у сучасному

освітньому просторі вищого навчального закладу / Чернуха Н.М. //

Вісник Черкаського університету Серія Педагогічні науки. – 2014. – №24

– С.125–13.

257. Чикин С. Я. Медико-биологические и социальные аспекты здоровья.

Физиологические основы здоровья / С.Я. Чикин. – Новосибирск: Лада,

2001.

258. Шаповалова Т.Г. Валеологічне виховання старших підлітків у

позашкільних навчальних закладах еколого-натуралістичного профілю:

Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Т.Г. Шаповалова ; Ін-т

пробл.виховання АПН України. – К., 2006. – 20 с.

196

259. Шахненко В. І. Моніторинг здоров’я як умова уведення індивідуальної

оздоровчої програми учня / В. І. Шахненко // Педагогіка, психологія та

медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту / за ред. С. С.

Єрмакова. – Х., 2012. – № 7. – С. 115–159.

260. Шевчук О. А. Формування системи валеологічних знань учнів основної

школи у процесі навчання основ здоров’я : дис... канд. пед. наук : спец.

13.00.02 “Теорія та методика навчання (фізична культура, основи

здоров’я) ” / Шевчук Олена Анатоліївна. – Харків, 2011. – 20 с.

261. Шиян О. Державна освітня політика з питань забезпечення здорового

способу життя молоді : монографія / Олена Шиян. – Львів : Львівський

державний університет фізичної культури, 2010. – 295 с.

262. Штофф В. А. Моделирование и философия / В. А. Штофф. – М.-Л. :

Наука, 1966. – 300 с.

263. Шульга І. Формування здоров’язбережувальних компетенцій у

молодших школярів: ґендерний підхід // Освіта регіону [Електронний

ресурс] / Ірина Шульга. – Режим доступу: http://www.social-

science.com.ua/article/1118

264. Щедрина А. Г. Понятие индивидуального здоровья – центральная

проблема валеологии / А.Г.Щедрина. – Новосибирск : НГПИ, 1996. – 50

с.

265. Щеголь В. И., Емельянова Т. В. Ценностные приоритеты в

формировании духовно-нравственных качеств подростков в процессе

приобщения к культурным народным традициям / Под ред.

В. А. Сластенина. – Москва-Тольятти, 2005. – 290 с. – С. 83.

266. Юркевич Памфіл. Історія філософії; Філософія права; Філософський

щоденник / Памфіл Юркевич. – К. : Ред. журн. “Український світ”, 1999.

− 756 с.

267. Якиманская И. С. Личностно-ориентированное обучение в современной

школе / И. С. Якиманская. – М. : Сентябрь, 1996. – 96 с. – (Биб-ка

журнала “Директор школы”. – Спецвып. 2. – 1996).

197

268. Bandura А. Social Learning Theory / A. Bandura. – Alexandria, VA :

Prentice Hall, 1977.

269. Bandura А., Caprara G. V., Barbaranelli C., Pastorelli C. Sociocognitive Self-

Regulatory Mechanisms Governing Transgressive Behavior / A. Bandura and

others, // Journal of Personality and Social Psychology. – 2001. - Vol. 80, №.

1, P.125-135.

270. Barnes J. A. Class and Committees in a Norwegian Island Parish by: J. A.

Barnes / Human Relations, Vol. 7, No. 1. (1 February 1954), pp. 39–58.

271. Children’s Environment and Health Action Plan for Europe, WHO, 2004

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.euro.who.int/document/e83338r.pdf.

272. Clift Stephen, Jensen Bjarne Bruun. The health promoting School:

International Advances in Theory, Evaluation and Practice. – Copenhagen:

Danish University of Education Press, 2005. – 509 p.

273. Davies J., Coggans N. Does drug education work? In: Plant, M. A. et al.,

Alcohol and drugs: the Scottish experience / Edinburgh : Edinburgh

University Press, 1992. – P. 75–81.

274. Dodge B. Web Quest Taskonomy: A Taxonomy of Tasks. 1999. –

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://webquest.

sdsu.edu/taskonomy.html

275. Dorner P. Self-reflection and problemsolving / P.Dorner // Human and

artificial intelligence. – Berlin, 1978, pp. 101–107.

276. Foca A. The origin of experimental medicine in the school of Alcmaeon

from Kroton and the diffusion of his philosophy within the Mediterranean

area / A. Foca // Skepsis. – v. 13–14, 2002.

277. Franken Darrell. LifeSkills 101: Higher Core Values Healthy Winners Live /

Darrell Franken. – Wellness Publications, 2000.

278. Healthy Eating in Schools, Council of Europe, 2005 [Електронний ресурс].

– Режим доступу: http://www.coe.int/t/e/social_cohesion/soc-

198

sp/public_health/nutrition_food_consumer_health/ResolutionAP-2005. –

Назва з екрану.

279. Kohlberg L. Moral stages and moralization / L. Kohlberg. – New York:

Winston, 1975. – 125 p.

280. Lewin K. Time perspective and morale / In K. Lewin (Ed.), Resolving social

conflicts and field theory in social science. – Washington, D.C: American

Psychological Association, 1942. – P. 80–93

281. Marks D., Murray M., Evans В., Willing C. Health Psychology: Theory,

Research and Practice. – L., 2000. – P. 7–28

282. McClelland D.C. Human Motivation / D.C.McClelland. Cambridge:

Cambridge University Press, 1987.

283. Nussbaum M.C. Tragedy and Self-sufficiency / A.O. Rorty (ed.) // Essays on

Aristotle’s Poetics. – Princeton: Princeton University Press, 1992.

284. Parma Declaration on Environment and Health, WHO, 2010 [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.euro.who.int/document/ceh/

parma_eh_conf_edoc05-1rev2.pdf. – Назва з екрану.

285. Piaget J. The growth of logical thinking from childhood to adolescence. –

New York: Basic Books, 1958.

286. Piaget J. The relation of affectivity to intelligence in the mental development

of the child / J. Piaget // Childhood psychopathology / Harrison S.,

McDermott J. (Eds.). – N.Y., 1979. – P. 167–175

287. PrenskyM. Digital Natives, Digital Immigrants / Marc Prensky // On the

Horizon MCB University Press. – Vol. 9. – No. 5, October 2001.

288. PrenskyM. Digital Natives, Digital Immigrants, Par tII: Do They Really

Think Differently? / Marc Prensky // On the Horizon NCB University Press. –

Vol. 9. – No. 6, December 2001.

289. Radford J. Reflections an introspection / J. Radford // American Psychologist.

– 1974. – V. 29. – pp. 245 – 250

290. Shyyan O. Policies for Introducing New Knowledge to Health Educators in

Ukraine / Olena Shyyan // ATEE 2009 Annual Conference Proceedings /

199

Editors : Mireia Montané and Joana Salazar. – Brussels : [s. n.], Belgium,

2010. – P. 205–215.

291. The efficacy of play therapy with children: A Meta–analytic review of the

outcome research / S. Bratton, D. Ray, T. Rhine, L. Jones // Professional

Psychology: Research and Practice. – 2005. – № 36(4). – P. 376–390.

292. Ulrich С. Stress and sport / C. Ulrich // Science and medicine of exercise and

sports / Ed. W. R. Jonson. – 1960. – N.–Y.: Harper and Bros.

293. United Nations Millennium Declaration, UN, 2000 [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://www.un.org/millenniumgoals.

294. Watson, J. B. Psychological Care of Infant and Child. New York: W. W.

Norton & Co., 1928.

295. Watson, J.B. & MacDougall, W. The Battle of Behaviorism; an Exposition

and an Exposure. New York: W.W. Norton &Co., 1929.

296. Watson J.B., Rayner R. Conditioned emotional reactions // Journal of

Experimental Psychology. – 1920. – № 3. – pp. 1–14.

200

Додатки

Додаток А

Визначення провідних понять дослідження у науковій літературі

№

з/п

Визначення Автори Посилання

1. Здоров’я – це стан повного фізичного,

духовного й соціального благополуччя,

а не тільки відсутність хвороб або

фізичних вад

в преамбулі

Статуту ВООЗ

(1948)

Валеологія.

Теоретичні

основи валеології:

навч. посібник / Е.

Г. Булич, І. В.

Муравов. – К. :

ІЗМН, 1997. – 224

с.

2. Здоров’я людини – це її здатність

зберігати відповідно до віку стійкість в

умовах різких змін кількісних та якісних

параметрів триєдиного потоку

сенсорної, вербальної і структурної

інформації”

І. Брехман Апанасенко Г. П.

Валеологія як

наука / Г. П.

Апанасенко, Л. А.

Попова //

Валеологія. –

1996. – № 1. – С. 4

– 9

3. Здоровье - объективное состояние и

субъективное чувство физического,

психологического и социального

благополучия

Н.Ф. Реймерс

4. Здоров’я - це системне поняття, що має

інтегрований характер. Здоров’я – це

динамічна рівновага організму з

навколишнім середовищем, коли всі

закладені в біологічній та соціальній

сутності людини фізичні, духовні та

інші здібності виявляються найбільш

повно і гармонійно, всі життєво важливі

підсистеми людського організму

функціонують з максимально можливою

інтенсивністю, а загальне поєднання

підтримується на рівні, оптимальному

для збереження цілісності організму,

його працездатності, а також швидкої

адаптації до природного й соціального

середовища, що безперервно

змінюється.

Д. Венедиктов Венедиктов Д. Д.

Социально-

философские

проблемы

здравохранения /

Д. Д. Венедиктов

// Вопросы

философии. –

1980. – № 4. – С.

14 – 24.

5. Здоров’я – динамічний стан людини, що

визначається резервами механізмів

самоорганізації її системи (стійкістю до

Г. Апанасенко Апанасенко Г. Л.

Превентивная

медицина. Ч. І:

201

впливу патогенних чинників і здатністю

компенсувати патологічний процес),

характеризується енергетичним,

пластичним та інформаційним

забезпеченням процесів самоорганізації,

а також є основою прояву біологічних

(виживання – збереження особи,

репродукція – продовження роду) і

соціальних функцій. Інтеграція всіх

рівнів організації людини дає

можливість індивідові виконувати свої

біологічні й соціальні функції, що

можна трактувати як прояв здоров’я.

Чим вище здатність індивіда реалізувати

свої біологічні й соціальні функції, тим

вище рівень його здоров’я.

Начала

валеологии / Г. Л.

Апанасенко //

Медичний

всесвіт. – 2002. –

№ 1–2. – Т. 2. – С.

2 – 24.

6. Здоров’я індивіда може бути визначене

як стан організму людини, який

забезпечує повноцінне й ефективне

виконання нею соціальних функцій.

Є. Кудрявцева Климова В. И.

Человек и его

здоровье / В. И.

Климова. – М. :

Знание, 1985. –

192 с.

7. Здоров’я – міра життєвиявлення

людини, гармонійна єдність фізичних,

психічних, трудових функцій, що

обумовлює повноцінну участь людини в

різних галузях суспільної діяльності.

Тому власником гарного здоров’я

вважають не просто того, хто не хворіє,

але хто фізично міцний, духовно

сильний, зберігає високу працездатність.

В. Климова Климова В. И.

Человек и его

здоровье / В. И.

Климова. – М. :

Знание, 1985. –

192 с.

8. Здоров'я - це не просто відсутність

хвороб: це щось позитивне, радість

життя, бадьоре сприйняття особистістю

всієї відповідальності, покладеної на

людину життям.

Р. Сігеріст

9. Здоров’я - нормальний психологічний

стан і здатністьлюдини оптимально

задовольнити систему матеріальних і

духовних потреб

В.П.Петленко 1982

10. Здоров’я – це такий стан організму і така

форма життєдіяльності, які

забезпечують прийнятну тривалість

життя, необхідну його якість (фізичну,

психічну, соціальну) і достатню

соціальну дійовість

І.О. Гундаров 1993

11. Современное представление об

устройстве человека позволяет

рассматривать здоровье как

результирующую гармоничного

взаимодействия человека с окружающей

средой через информационный,

Гончаренко М. С.,

Гончаренко В. Г.

Теоретические

аспекты

формирования

мировоззрения и

понимания

здоровья человека

202

энергетический и вещественный обмен. Гончаренко М. С.,

Гончаренко В. Г.

Вісник

Харьковского

национального

университета .-

2011.-№ 978 с. 7

12. Здоров'я людини ґрунтується на основі

генетичних факторів, способу життя та

екологічних умов. Але певною мірою

воно залежить також від свідомого

ставлення людини до себе та

навколишнього середовища.

Лапін В. М. Лапін В. М.

Безпека

життєдіяльності:

Навч. посіб. — Л.,

1998.

13. Здоровье человека - это процесс

сохранения и развития его

биологических, физиологических и

психологических возможностей,

оптимальной трудовой и социальной

активности при максимальной

продолжительности активной

творческой жизни. При этом

необходимо создавать такие условия и

такие гигиенические системы, которые

обеспечивали бы не только сохранение

здоровья человека, но и его развитие

Казначеев, В.П. Казначеев, В.П.

Современные

аспекты

адаптации / В.П.

Казначеев. -

Новосибирск:

Наука, Сибирское

отд-ние, 1980. -

192 с.

(с.73)

14. Здоровье — как свойство, способность.

Здоровье человека - гармоничное

единство биологических, социальных

качеств, обусловленных врожденными и

приобретенными механизмами

Лисицын, Ю.П. Лисицын, Ю.П.

Образ жизни и

здоровье

населения / Ю.П.

Лисицын. - М.:

Знание, 1982. - 40

с.

(с. 8 ).

15. Здоровье - это состояние полного

физического, духовного и социального

благополучия, а не только отсутствие

болезней и физических дефектов.

Казин, Э.М. Казин, Э.М.

Основы

индивидуального

здоровья

человека:

Введение в

общую и

прикладную

валеологию:

учебн. пособие

для студ. высш.

учеб. заведений /

Э.М. Казин,

Н.Г.Блинова, Н.А

Литвинова. - М.:

ВЛАДОС, 2000.

192 с.

16. Здоровье — это состояние гармоничной

саморегуляции и динамического -

Царегородцев,

Г.И.,

Царегородцев,

Г.И., Общая

203

равновесия со средой патология

человека и

метрология ме-

дицины / Г.И.

Царегородцев //

Вестник РАМН. -

1998. - №10. -

С.41-45.

(с.41).

17. Здоровье - это гармоническое

взаимодействие и функционирование

всех органов и систем человека при его

физическом совершенстве и нормальной

психике, позволяющих активно

участвовать в общественно полезном

труде

Чикин, С.Я. Чикин, С.Я.

Медико-

биологические и

социальные

аспекты

здоро¬вья.

Физиологические

основы здоровья /

С.Я. Чикин. -

Новосибирск:

Лада, 2001.- 17 с.

(с. 26).

18. Здоров'я як гармонія або рівновага

протилежно спрямованих сил. В

людському організмі від час хвороби

порушується рівновага елементів.

Алкмеон

Delors J. [Delors J. Rapport

a l’UNESCO de la

Commission

Internationale sur

l’education pour le

vsngt et unime. —

siecle. — Paris:

Ed. Odil Jacob,

1996. — P. 157.].

19. Здоровье человека как целостное

состояние организма со стабильно¬стью

внутренней среды есть понятие

многомерное и динамичное.

Мно¬гомерность определяется

различными системами, участвующими

в поддер¬жании конкретного состояния,

уровня здоровья, которые сами по себе

также являются целостными,

интегрально отражающими какую-либо

сторо¬ну здоровья.

Айзман, Р.И. Айзман, Р.И.

Медико-

биологические и

социальные

аспекты здо-

ровья.

Физиологические

основы здоровья /

Р.И. Айзман. -

Новосибирск:

Изд- ая компания

Лада, 2001.- С. 19-

36.

(с.27 ).

20. Здоров’я - це перша та найважливіша

потреба людини, що визначає здатність

її до праці й забезпечує гармонійний

розвиток особистості

Лимаренко Т.П. Лимаренко Т.П.

“Школа сприяння

здоров’ю

“Гармонія,

Культура,

Творчість”/

Школа здоров’я.

204

Частина 1. /

Уклад.

В.В.Григораш. –

Х.: Вид.група

“Основа”, 2010.-

208с. – (бібліотека

журналу

“Управління

школою”; Вип. 8

(92)) (с. 75).

21. Здоров’я людини є складним

феноменом, який може розглядатися як

філософська, соціальна, економічна,

біологічна, медична категорії, як

індивідуальна та суспільна цінність,

явище системного характеру

Школа здоров’я.

Частина 2. /

Уклад.

В.В.Григораш. –

Х.: Ш 67

Вид.група

“Основа”, 2010.-

224с. –

(Бібліотека

журналу

“Управління

школою”; Вип. 10

(94)).

Доні Л.А.,

Гринькова І. Г.,

Слєпа Т.Д.,

Чокова І. М.[179]

“Школа

соціалізація

особистості”

22. Культура здоров’я – це важливий

складовий компонент загальної

культури людини, обумовлений

матеріальним і духовним середовищем

життєдіяльності суспільства, що

виражається в системі цінностей, знань,

потреб, умінь і навичок з формування,

збереження й зміцнення її здоров’я

Горащук В. П. Горащук В. П.

Формирование

культуры

здоровья

школьников

(теория и

практика) / В. П.

Горащук. –

Луганск : Альма-

матер, 2003. – 376

с. , с. 167–174.

23. Динамічний стереотип поведінки, що

сприяє здоровому способу життя і

визначає дбайливе ставлення до здоров'я

оточуючих людей

В. Колбанов, Т.

Берсенєва

Колбанов В.В.,

Берсенева Т.А.

Валеологическая

служба в

образовательных

учреждениях.

Проблемы

валеологии в

образовании. -

205

Липецк, 1995. - С.

54-55.

24. Культура здоров'я як індивідуальна і

соціальна якість людини, що відображає

характер зацікавленого особистого

ставлення до здорового способу життя

та навколишнього середовища, що

виявляється в процесі індивідуальної

участі в духовно-практичній діяльності з

пізнання, освоєння, перетворення і

збереження свого здоров'я як особистого

енергоресурсу успішної життєдіяльності

А. Мітяєва - Орел,

1999.-20 с.

Психолого-

педагогические

условия

становления

валеоло-гической

культуры

младших

подростков.

Автореферат дис.

... канд. пед. наук.

25. Культура здоров'я є частиною

загальнолюдської культури, яка

передбачає знання людиною своїх

генетичних, фізіологічних і

психологічних можливостей, методів і

засобів контролю, збереження і розвиток

свого здоров'я, а також вміння

передавати здоров'язбережувальні

знання іншим

Е.Вайнер Вайнер,

Э.Н.

Валеология: учеб.

для вузов / Э.Н.

Вайнер. - М.:

Флинта; Наука,

2001.- 416 с.

26. Культура здоров'я - це фундаментальна

наука про людину та її здоров'я,

інтегральна галузь знання, що розробляє

і вирішує теоретичні й практичні

завдання гармонійного розвитку

духовних, психічних і фізичних сил

людини, її оптимальної біосоціальної

адаптації і місця існування

Скумин В.А. Культура

здоровья -

фундаментальная

наука о человеке.

- Новочеркасск:

ТЕРОС, 1995. -

132с.

27. Культура здоров'я– це не тільки сума

знань, обсяг відповідних умінь і

навичок, але й здоровий спосіб життя

гуманістичної орієнтації. Рівень

культури здоров'я визначається знанням

резервних можливостей організму

(фізичних, психічних, духовних) і

вмінням правильно використовувати їх.

Культура здоров’я – це історично

визначений рівень розвитку вмінь і

навичок, що сприяють збереженню,

зміцненню та відновленню здоров’я

людини, реалізації з цією метою

внутрішніх резервів організму.Культура

здоров’я відбивається у специфічних

формах і способах життєдіяльності

особистості, орієнтованих на

формування як індивідуального, так і

суспільного здоров’я”

Мойсеюк В. П. Сучасні підходи

до вивчення

феномену

культури

здоров'я.-

Тернопіль:

Богдан, 2012. -

125 с.

28. Культура здоров’я особистості є

складовою фізичної культури і є

сукупністю знань вмінь та навичок

Халайцан А. П. Культура здоров’я

особистості як

складова частина

206

ведення здорового способу життя,

психологічного самовдосконалення,

соціального та фізичного розвитку.

Складовими культури здоров’я

особистості є: фізичне, психічне,

соціальне та духовне здоров’я.

її фізичної

культури //

Педагогіка,

психологія та

медико-біологічні

проблеми

фізичного

виховання і

спорту. – 2014. –

№ 3 – С. 79-84.

doi:10.6084/m9.fig

share.938185

29. Культура здоров'я - це система

орієнтацій і дій, яка об'єднує:

• сукупність цінностей, норм, ідеалів,

установок, пов'язаних з різними

аспектами розуміння здоров'я /

нездоров'я, що виконують регулятивно-

орієнтувальну функцію щодо тих видів

діяльності, які забезпечують

формування, підтримання та зміцнення

здоров'я людини;

• систему практик, що актуалізують

прийняті установки і орієнтації, що

реалізують властиві тій чи іншій

субкультурі моделі поведінки на основі

отриманих знань, відповідної

інформації, сформованих навичок дії.

Н.І. Резанова

Культура

здоровья

:Факторы и

основные

направления

формирования в

условиях среднего

города.

Социгендерный

аспект

автореф. Дис.

Канд..наук

Прикладна

культурологія

24.00.04 – М.,

2000. – 141 с.

30. У філософському розумінні здоровий

спосіб життя – це синтетична

характеристика сукупності типових

видів життєдіяльності людей (індивідів

та соціальних утворень) у поєднанні з

умовами життя суспільства. Спосіб

життя охоплює всі сфери суспільства:

працю і побут, суспільне життя і

культуру, поведінку (стиль життя)

людей та їх духовні цінності. Тобто,

поведінка, або стиль життя, є одним з

найважливіших елементів способу

життя в цілому, який не може не

впливати на здоров’я окремої особи або

на здоров’я тих чи інших соціальних

груп населення

Горащук В.П. Горащук В.П.

Основные

понятия

школьного курса

“Основы

валеологии” //

Матеріали

Міжнародної

науково-

практичної

конференції з

валеології

“Формування,

збереження і

зміцнення

здоров'я

підростаючого

покоління як

обов'язковий

компонент

системи

національної

207

освіти”. – К.:

ІЗМН, 1997.

31. Спосіб життя - сукупність форм

життєдіяльності людини, що забезпечує

її здоров’я та успішний життєвий ритм

Колотій Н.М. Колотій Н.М.

“Основи здоров’я

Моделі поведінки

в екстремальних

ситуаціях різного

походження”

Харків.: Країна

мрій, 2007

32. Поняття здорового способу життя - це

все в людській діяльності, що стосується

збереження і зміцнення здоров’я, все,

що сприяє виконанню людиною своїх

людських функцій через діяльність з

оздоровлення умов життя – праці,

відпочинку, побуту.

Сисоєнко Н. Сисоєнко Н.

Медико-гігієнічні

проблеми

збереження

здоров’я

дітей//Шестирічки

в школі – К.:

“Редакції

загально

педагогічних

газет”, 2004.

33. Здоровый образ жизни - это

максимальное количество биологически

и социально целесообразных форм и

способов жизнедеятельности,

адекватных потребностям и

возможностям человека, осознанно

реализуемых им, обеспечивающих

формирование, сохранение и укрепление

здоровья, способность к продлению рода

и достижению активного долголетия

В.В. Колбанов.

34. Здоровый образ жизни - целостная

система мероприятий, характеризующая

активность и направленность личности

на восстановление, сохранение и

укрепление физического, психического

и социально-нравственного здоровья с

помощью совокупности способов и

средств жизнедеятельности,

позволяющая наиболее продуктивно

реализовать генетические возможности

человека в условиях конкретной

социальной и природной среды

Казин, Э.М. [Казин, Э.М.

Основы

индивидуального

здоровья

человека:

Введение в

общую и

прикладную

валеологию:

учебн. пособие

для студ. высш.

учеб. заведений /

Э.М. Казин,

Н.Г.Блинова, Н.А

Литвинова. - М.:

ВЛАДОС,

2000.¬192 с. (с.

51-53).

35. Спосіб життя має велике значення для

здоров'я людини і складається з

Лапін В. М. Лапін В. М.

Безпека

208

чотирьох категорій:

1) економічної (рівень життя);

2) соціологічної (якість життя);

3) соціально-психологічної (стиль

життя);

4) соціально-економічної (устрій життя).

Отже, до способу життя людини

належать: активна участь людини в

процесі формування умов життя, її

адекватна реакція на зміну умов

навколишнього середовища, а також

праця, побут, задоволення матеріальних

і духовних потреб у суспільному житті,

норми і правила поведінки

життєдіяльності:

Навч. посіб. — Л.,

1998.

Здоровий спосіб життя – це форма

поведінки за певними правилами, що

сприяють фізичному і духовному

здоров’ю людини, яка їх дотримується

Здоров’язберігаю

чі проекти в

школі / упоряд.

Н.А.Черненко. –

З-46 К.: Шк.світ,

2011. – 128с. –

(Бібліотека

“Шкільного

світу”)

Сергій Лига,

Лариса Тур [80]

“Проект “Твоє

здоров’я – у твоїх

руках”

209

Додаток Б

Анкета для визначення рівнів сформованості культури здоров’я

підлітків основної школи

БЛОК 1. Визначення рівня сформованості показників когнітивного

компоненту

Анкета учня

Уважно прочитай твердження і познач один варіант відповіді, з яким

ти згоден

1. Під здоров’ям я розумію:

1) Стан гарного самопочуття

2) Стан фізичного, психічного та соціального благополуччя

3) Стан відсутності захворювань

2. Я допоміг би при організації виховної години на тему:

1) Рух – це життя

2) Що означає європейська інтеграція України для її громадян?

3) Україна – моя країна!

3. Про моє здоров’я свідчать (можна обрати декілька варіантів):

1) Робота організму

2) Стиль спілкування з друзями

3) Звички

4) Спосіб життя

5) Думки

4. Чи треба займатися фізичною культурою людині:

1) Так, поки вона зростає

2) Так, постійно

3) Достатньо уроків фізкультури

4) Не треба, і так все добре

5. Ми їмо для того, щоб:

1) Не загинути

2) Отримувати поживні речовини

3) Отримувати поживні речовини і енергію

4) Відчути приємний смак продуктів

210

6. Рухи людини та її здоров’я між собою не пов’язані:

1) Згоден

2) Ні, не згоден

7. За певних умов навчання може нанести шкоду моєму здоров’ю:

1) Так

2) Ні

8. Робота мобільного телефону наносить шкоду організму людини:

1) Згоден

2) Ні, не згоден, це все балачки

9. Лихослів’я є одним із чинників, що наносить шкоду моєму

здоров’ю:

1) Так

2) Це трапляється інколи

3) Нічого шкідливого в лихослів’ї немає, це – звичка

10. Здоров’я людини найбільше залежить від (підкресли тільки один

варіант відповіді):

1) Якості медичного обслуговування

2) Екології довкілля

3) Професії людини

4) Способу життя людини

5) Долі

11. Моє здоров’я можна оцінити як:

1) Погане

2) Задовільне

3) Добре

4) Відмінне

12. Я користуюся ліками:

1) Більше 4-х разів на рік

2) 3-4 рази на рік

3) 1-2 рази на рік

4) Практично не хворію, тому ліки не використовую

Інтерпретація даних анкети. Критерію “знання та уявлення про

здоров’я та здоровий спосіб життя” когнітивного компоненту культури

здоров’я відповідають показники: уявлення та знання про складові здоров’я,

уявлення та знання про фактори, що впливають на здоров’я підлітка у

211

процесі навчання, уявлення та знання про здоровий спосіб життя підлітка.

Показник “уявлення та знання про здоров’я та його складові”

характеризується запитаннями під номерами 1-10.

Ключ до анкети “Визначення рівня сформованості показників

когнітивного компоненту культури здоров’я”.

№

запитання 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

№ потрібної

відповіді 2 1

Мають бути відмічені усі

варіанти відповідей 2 3 2 1 1 1 4

Якщо кількість відповідей, що співпали із ключем, 9-12, то вважається,

що критерій сформований; якщо правильних відповідей 6-8 – середньо

сформований,3-5 - частково сформований, 0-2 – недостатньо сформований.

212

БЛОК 2. Визначення рівня сформованості показників емоційно-

ціннісного компоненту

Анкета учня

Уважно прочитай твердження і познач один варіант відповіді, з яким

ти згоден

1. У моєму житті здоров’я посідає:

1) Дуже важливе місце

2) Важливе місце

3) Звичайне місце

2. Якби треба було обирати між життєвими цінностями, я би обрав(ла)

(обери тільки один варіант відповіді):

1) Кохання

2) Здоров’я

3) Матеріально забезпечене життя

4) Свобода

3. Я вважаю, що людині здоров’я потрібно (можна обрати декілька

варіантів):

1) Для тривалого життя

2) Для вибору улюбленої професії

3) Для заробляння коштів

4) Для позитивного іміджу

5) Для створення сім’ї та виховання дітей

4. Хвороба – це випадковість; якщо судилося захворіти, то нічого не

вдієш:

1) Згоден

2) Ні, не згоден

3) Не можу сказати

5. Вважаю, що правильний спосіб життя зможе більше допомогти

здоров’ю, ніж лікарі та ліки

1) Згоден

2) Ні, не згоден

3) Не можу сказати

6. Я згадую про своє здоров’я:

1) Тільки коли хворію

2) Коли роблю те, що може нашкодити здоров’ю

213

3) Майже кожного дня

4) Не розумію, навіщо про нього згадувати

7. Здоровий спосіб життя у моєму житті:

1) Важливий

2) Не потрібний

3) Не замислююся над цим

8. Я завжди можу вберегтися від застуди, якщо правильно вдягаюся:

1) Згоден

2) Ні, не згоден

3) Важко сказати

9. Про фізичну культуру я можу сказати, що:

1) Про фізичну культуру і спорт навіть не нагадуйте, вони не

мають до мене ніякого відношення;

2) Займаюся фізичною культурою тільки за примусом

3) Я хотів(ла) би займатися у спортивній секції

4) Мені подобається займатися у спортивній секції

Інтерпретація даних анкети. Критерію “Вмотивованість до

збереження здоров’я” емоційно-ціннісного компоненту відповідають три

показника: місце здоров’я в системі життєвих цінностей особистості, інтерес

до проблем здоров’я у процесі життєдіяльності підлітка, мотивація на

здоровий спосіб життя підлітка основної школи.

Ключ до анкети “Визначення рівня сформованості показників

емоційно-ціннісного компоненту”

№ запитання 1 2 3 4 5 6 7 8 9

№ потрібної

відповіді 1 2

Мають бути відмічені всі

варіанти відповідей 2 1 3 1 1 4

Якщо кількість відповідей, що співпали із ключем, 7-9, то вважається,

що критерій сформований; якщо правильних відповідей 5-6 – середньо

сформований,3-4 - частково сформований, 0-2 – недостатньо сформований.

214

БЛОК 3. Визначення рівня сформованості показників

поведінкового компоненту

Анкета учня

Уважно прочитай твердження і познач один варіант відповіді, з яким

ти згоден

1. Я завжди піклуюся про своє здоров’я:

1) Ні, про здоров’я я згадую дуже рідко

2) Здоров’ям треба займатися час від часу, особливо, коли

захворієш

3) Так, я завжди і всюди піклуюся про своє здоров’я

2. Вважаю, що мій спосіб життя ні в якій мірі не є причиною моєї

хвороби або хвороб:

1) Згоден

2) Ні, не згоден

3) Важко сказати

3. Моя поведінка допомагає зберегти здоров’я:

1) Згоден

2) Я про це не замислююся

3) Важко сказати: буває всяке

4. Я дозволяю собі з’їсти чіпси, випити солодкої газованої води:

1) Так, досить часто

2) Так, інколи

3) Я не вживаю цих продуктів

5. Я можу сказати про себе, що відмовився від однієї (або більше)

шкідливої звички, яка шкодить моєму здоров’ю (паління, вживання пива,

лихослів’я тощо):

1) Так

2) Ні

3) Намагаюся позбавитися

6. У свій вільний час я:

1) Відвідую спортивну секцію (спортклуб)

2) Відвідую гурток (за інтересом, моє хобі)

3) Планую свій вільний час самостійно, в залежності від різних

обставин

7. Я завжди відмовляюся від вчинків, які можуть нанести шкоду

215

моєму здоров’ю (не роблю їх):

1) Я завжди зважую на можливі наслідки для здоров’я своїх

вчинків

2) По можливості намагаюся не робити таких вчинків

3) Я спочатку роблю, а потім думаю

4) Роблю те, що вважаю за потрібне, а про здоров’я не згадую

8. Я кожного дня роблю ранкову гімнастику:

1) Так

2) Ні

3) Інколи

9. Про себе я можу сказати, що інколи вживаю пиво (або

слабоалкогольні коктейлі, вино, горілку) (рахується і у свята):

1) Так

2) Ні

10. Буває я курю:

1) Так

2) Ні

11. Я завжди двічі на день чищу зуби:

1) Так, і завжди

2) Чищу тільки один раз, вранці

3) Особливо цим не переймаюся

12. Я цілком задоволений своїм способом життя:

1) Так

2) Ні

3) Намагаюся змінити свій спосіб життя, для цього контролюю

свої вчинки

Інтерпретація даних анкети. До критерію “Здоров’язбережувальні дії

та вчинки” поведінкового компоненту відносяться три показника: