Zymova knyzhka (Winter Book)

Серія “Християнська читанка”

Зимова книжка

Київ 2009

-5-

Микола Калінін

Зима на носі

ідшуміла зелень літа,Задощила пізня осінь,Роздягла замерзлі віти – Каже брат: “Зима на носі!”

Я дивлюсь на ніс уважно,А на нім сніжинка тане – Отже, правду братик каже:Скоро вже зима настане!

Зоряна Живка

Про жабку та білі мухи

очереті мала жабка Зеленавка ловила на обід кома­рів, а на березі ставка сиділи мама та маленька доня й гортали товстезну книжку.

– Мамусю, а прочитай мені цей віршик!– Стриба зелена жабка.

Зелені в неї лапки,Сорочка, і спідничка,І навіть черевички!

– Яка гарнюня жабка! – розсміялася дівчинка.“Як хороше написано! – подумала Зеленавка. – Про мене!”– Матусю, а цей віршик, про кого він? Читай, будь ласка!– Білі мухи налетіли,

все подвір’я стало білим…

Зоряна Живка

Трилітка

арунок­Донечка,зірничка­сонечко!

Сукенка біла –голубки крила,усмішка – квіточка.

Стоїть Триліточкана сходах Храму – Господня Мама, ще тільки Доня –мов на долоні, святій Долоні.

Розділ 3 Наша небесна родина

-28-

Розказала сон свій, в пастиря питає:– Що то за видіння і що означає?

Почав же той старець діві повідати:– То були Спаситель і Пречиста Мати.

Всім ти удалася, усім гожа й гідна,тільки твоя гордість Богові огидна.

Ще й до того ж віри справжньої не знаєш,очі наче в більмах – у пітьмі блукаєш.

І став мудрий пастир Катерину вчити,як Христа любити, як Йому служити.

Зачинилась діва у своїй світлиці –день і ніч в молитві на хлібі й водиці.

Стала, наче свічка, тонка і прозора,до серця проймає палаючим зором.

…Якось на молитві зачала дрімати.Їй явились знову Син і Божа Мати.

Він на Катерину дивиться привітно,усмішка чудова на обличчі квітне:

– Ось тепер Я бачу: вродлива і вчена.Будь же, Катерино, Моя наречена.

І Господь підходить, руку простягаєі діві на палець перстень одягає.

Прокинулась діва, раптом бачить: що це?а на пальці перстень сяє, наче сонце.

*****************

Катерина в дівах із тих пір жилаі в ім’я Ісуса життя віддала.

-29-

Олеся Мамчич

У святої Катерини

святої Катеринидивні глечики із глини – у ряд.А у глечиках із глинисвітлом різьблені перлинигорять.Прошу я у Катеринихоч промінчик звідти, з глини – хоч пів.Він мене би – я це знаю –до червленого Синаю1

привів.

13 грудня – вшанування пам’яті св. апостола Андрія Первозванного

Ніна Даценко

День святого покровителяайдужче малий Андрійко любить празник свого

святого покровителя. Навіть не тому, що мама й татусь, а особливо бабуся дарують йому іграшки та книжечки, про які він мріяв. Таке й на Різдво буває. Андрійко любить це свято, бо увечері напередодні збирається уся­уся родина. Вони сідають до столу, співають пісень… Андрійко й собі тихенько підспівує – але усіх слів ще не знає, то трохи соромиться.

Вдень бабуся пече калиту, а на вечерю прибувають дядьки й тітки, сестрички й братики, навіть бабусин брат дід Петро приїздить. По черзі сідають верхи на рогача, який зазвичай стоїть у куточку біля печі, і намагаються верхи підскочити та вкусити цей дивовижний пиріг, підв’язаний до сволока за кільце, – якраз там, де раніше висіла Андрійкова колиска.

1 Біля підніжжя гори Синай, що в Єгипті, стоїть древній монастир св. Катерини, де покояться її святі мощі.

-50-

сестричку. Кицю треба шанувати! І якщо ви хочете сьогодні стати Миколаями для Сніжинки, подаруйте їй щось таке, що сподобається саме їй.

Маринка, Ромчик та Андрійко мерщій побігли до своєї кімнати, відчинили скриньку­скарбничку, потім попросили маму сходити з ними в магазин, адже надворі вже було темно й страшно. Купили там котячих ласощів, рибки всякої, а ще волохату мишку­іграшку та м‘ячик, з якими так люблять бавитися кошенята.

– Сніжинко, подивися, що тобі приніс Миколай! – кликали дітки кицю з­під ліжка.

Мала почула носом смачненьке й швиденько вилізла зі свого сховку:

– Няв!– А іграшки ми покладемо під подушечку, на якій вона

спить, – і завтра вранці киця їх знайде, – раділи діти.Ось так до Сніжинки прийшло аж троє Миколаїв!

22 грудня – вшанування пам’яті пророчиці Анни, матері пророка Самуїла

Валентина Вздульська

Обітницякорий грудневий вечір всіяний зорями. Міріадами

вогників­блискіток переливається сніг під ліхтарями. Діаман­товим сяйвом міняться скуті інеєм гілочки дерев. Тиха й мирна велич спустилась на землю.

Аня не помічає чару зимового вечора. Дівчинка надула червоні від морозу губи, насупила чорні бровенята, стисла руки в білих рукавицях в кулачки й невидющим зором диви­ться в кінець вулиці: “Ненавиджу його, ненавиджу!”

-82-

моя допомога!” – і рушала на варту. В той час, як її подруги веселились і підморгували молодому Місяцю, Зіронька стоя­ла на небесних чатах…

За таку відданість служінню подруги називали малу дивакуватою. Можливо, через це з нею мало­хто й дружив. Дехто з великих зірок до Зіроньки навіть не вітався. Особливо гордою була Холодна Красуня з Іншого­кінця­неба.

Одного разу посеред зими зібралися зірочки серед неба на танці. Убрали свої найблискучіші шати та й ну красуватися серед ясної ночі. Тільки мала Зіронька стояла собі тихо скраєчку – не кликали її товаришки до танцю…

Аж тут раптом урочисто пролунав янгольський голос:– Прошу уваги! Навіть дядько Місяць, що було задрімав, показався з­за

хмари.– Що сталося? – стали перешіптуватися між собою

зірочки.– Наш Творець хоче, щоб одна з вас послужила Йому у

важливій справі! – мовив Янгол.

– Я! Я! Я! – загаласували зірки.– Тихо будьте! – обізвалася Холодна Красуня з Іншого­

кінця­неба. – І так зрозуміло, що наш Творець вибере найкращу, тобто мене.

Замовкли всі: “І правда, кого ж, як не її може вибрати Творець неба і землі для Своєї важливої справи?”

А Холодна Красуня вже пропхалася наперед і стала перед Янголом.

– Ось я! – зверхньо поглянувши на своїх подруг­зірочок, мовила вона.

– Ні, не про тебе казав мені Творець, а… – Янгол роз­гублено озирнувся. – А! – вигукнув зраділо. – Ось вона!

Всі зірки та Місяць глянули на скромну Зіроньку та здивувалися. Зітхнули зірки: “З Творцем не сперечаються, Йому видніше”. Та й сказати щось погане про приятельку не могли – мала вона, проте старанна.

Отак і полетіла Зіронька нову службу нести. Безстрашно залишила рідний куточок небес і поринула в невідомі краї.

Їй було досить знати, що її потребував Сам Творець.***

У темному небі над Вифлеємом яскраво горіла Велична Зоря. Її світло вказувало шлях до міста Давидового, в якому народилося Дитятко Боже – Ісус Христос, Спаситель світу. Три мудреці­звіздарі поспішали за її променями до вертепу – вклонитися новонародженому Цареві, Тому, Хто створив землю, і розпростер небеса, і навіть кожну зірку знав на ймення.

*** – Яка вона гарна! Яка ясна! Чому ми раніше не помічали

її краси? – перешіптувалися інші зірки.– А я її знаю! Вона була моєю подругою! – радісно мовила

одна з них, показуючи на Вифлеємську Зорю, яка колись була малою смиренною Зіронькою, та за Божим промислом стала відомою на цілий світ і на всі віки.

Ангелята завзято взялися до справи. Вони створювали сніжинку за сніжинкою, і не було серед них жодної схожої. Робота так захопила небесних дітлахів, що вони не помітили, як на землі настав вечір і старші ангели вийшли в небо, щоб запалити Різдвяну Зірку.

– Полиште всі справи, – сказав архангел Михаїл. – Господь рождається!

Тоді ангелята зупинилися й поглянули на свою роботу. Круг них громадилися цілі гори сніжинок.

– Це вже не Сніжинка, а цілий Сніг! – вигукнув найменший ангелик.

– Мерщій скидаймо його на землю, – розпорядився най­стар ший. – А вранці поглянемо, що вийшло.

Так вони й вчинили. Та полетіли славити народження Ісуса Христа.

– Слава у вишніх Богові, і на землі мир, в людях благо­воління! – залунали співи, й ангели та ангелята, запаливши вогні, розлетілися по всій землі сповіщати Різдво Господнє.

***Цілу ніч на землю падали сніжинки. А вранці, коли люди

прокинулися, вся земля уже була біла­білісінька. Дерева й кущі загорнулися у сніжні кожушки й нарешті зігрілися, а звірятка радісно бігали наввипередки пухнастим килимом й рили в ньому теплі нірки.

Зійшло сонце, і сніг засяяв усіма барвами веселки, як діаманти (або як святкові шати ангелів). Люди висипали на вулицю, і радості їхній не було меж. Вони одразу придумали безліч розваг: стали ліпити сніжки, сніговиків, кататися на дошках (це вже потім винайшли санчата). А діти, які розучували до свята колядки, заспівали їх. І всі люди згадали, що нині Різдво, і прославили Господа.

-89-

Валентина Вздульська

Горобине Різдво (скорочено)

оробці Чуб, Стрибун та Ловивітер були справжніми друзями. Тому, коли розбишака Цвірінькало прогнав їх із під­дашшя, друзі вирішили разом шукати нову домівку. Було це у переддень Різдва.

Вже починало сутеніти, пустився сніг, а пташки так і не знайшли собі нової оселі. Ледь живі від утоми, Чуб, Стрибун та Ловивітер нарешті зупинилися далеко за селом, аж біля якогось хутора. Тут стояли бідні старі хатки, а за ними розкинулися ліс і поле. Втомлені, голодні, налякані горобці посідали на кущ бузку, що ріс під вікном старої хижки, вікна та двері якої були забиті навхрест дошками. Напевне, тут уже давно ніхто не мешкав – ні люди, ні тварини.

-96-

Наталя Сиротич

Як Колядка шукала свої ноти

рокинулася Колядка під засніженою стріхою гуцу­ль ської хати, де так гарно було ніжитись у теплих сніжинках.

Так­так, теплих, адже для Колядки зима – найтепліша і найщасливіша пора року! Тільки взимку Колядка й про­кидалася, а потім знову засинала тихим сном, і ніхто її не чув.

Цієї зими Колядка дозволила собі трохи довше поспати, ніж торік. От і дрімала, аж поки згадала, що минулого року так і не зробила порядок у своїх нотах, адже лягла під стріху зовсім втомлена, їй тоді не хотілося більше мандрувати світом – заснула до наступної зими.

– Куди ж мені піти? – подумала і рушила до столярні вуйка Йвана.

Там було повно всього: інструментів, дошок, столів, вели­ких і малих. Вуйко був чудовий майстер. А ще любив музику! Ніхто краще за нього не міг заграти коломийки. Коли звучали Йванові сопілка чи цимбали, все село завмирало, а Карпати раділи, як люди. Вуйка Йвана знали усі.

-97-

Колядка хотіла вже зазвучати, адже Різдво на порозі! Але затримка була за нотами… Колядка ніяк не могла їх знайти!

Колядка ще минулої зими встигла помітити у майстерні музичні інструменти, зроблені Йваном. Лежали вони у ку­точку. Напевне, всі нотки поховалися тут!

– От халепа! Куди ж ви ділися? – бідкалася стурбовано, пробираючись до музичних інструментів через купу не­обтесаних дошок. Вона ледь зачепила цимбали, швидко промчалась тунелем сопілки…

Вуйко Йван оглянувся – йому здалося, що хтось, крім нього, є у майстерні.

Тим часом Колядка радісно складала до бесаги кілька сонних ноток. Та це були зовсім не всі! А де ж решта?

Думала полинути до струмка – в надії знайти там хоч кілька дзюркотливих ноток. А ще згадала про співучий ше­лест листя… Жаль, тепер зима, листя облетіло, а струмок давно замерз.

– Де ще пошукати мої ноти? – озиралася навкруги.Аж раптом почула пташиний спів: “Незабаром Різдво!

Незабаром Різдво!” То злагоджено, ніби хор, зацвірінькали горобці.

У тому співі Колядка почула знайомі ноти, які так довго шукала. Звучали вони ніжно й радісно.

Вона стрибнула на гілку і заглянула під крильце най­меншого горобчика.

– Ось ви де! Ходіть­но до мене, зігрієтесь, – тепло запрошувала ноти у м’який тканий мішечок.

Потім весело з’їхала з гілки і застрибала по свіжому снігу. Від того стрибання з­під снігу з’явились іще дві ноти. Колядка завмерла від радості й несподіванки: от тобі й на, самі знайшлися!

Тепер вона вже не сумнівалася, що зазвучить. Радісно і святково. Та ба! Ретельно порахувавши ноти, помітила, що однієї таки бракує.

-114-

– Хвостатий Щось трішки погаявся, а тоді показався весь. – Я приніс горішків. Змітаю до купи, бо розкотилися…

Я не білочка…Катруся вже була біля ослінчика.– Ну звичайно! – щасливо вигукнула вона. – Хіба ж Бу­

рундучок може бути білочкою? Бурундучок – білочкою? Ти таке чула, Доцю? – Катруся озирнулася на ляльку. – Отож!

– Я замету скрізь… Я насмітив… – вів далі Бурундучок. – Я ненавмисне… Я…

– Я та я! – лагідно дорікнула Катруся. – Придумав! Я ще зранку все попідмітала й поприбирала. Тобі немає ніякої­ніякісінької роботи! Ти – з дороги! Ти – мій гість. Відпочивай! Де твої речі?

– Я так, – відповів Бурундучок. – Я без речей.– Як же ти доніс аж стільки горіхів? – здивувалась

Катруся.– А за щічками, – похвалився Бурундучок.– О, я так не зумію, – мовила Катруся. – У мене за щічками

хіба двоє горішків поміститься. А ти молодець – оно скільки!– Бурундукійці всі такі, – ще раз похвалився Бурундучок. –

Тепер, дівчинко, у тебе є чим зустрічати Новий рік.– Коли ще той Новий рік?! – мовила Катруся.Бурундучок на якусь мить замислився, а тоді знов

обізвався:– Та завтра ж. Хіба це не скоро? Одне мені цікаво: чи

ялинку втішить, коли ми подаруємо їй горіхи? – спитав і занепокоївся: – На ній так багато прикрас, що горішків вона й не помітить.

– Ні, Бурундучку, ні. Помітить, – заперечила Катруся. – Горішки для ялинки – то спогади про ліс. І про ліщину. І про ту галявку, де вони росли вкупці – ялинка й ліщинка. А долі нападало стільки ялинчиних шишечок і ліщинених горішків, що й ступити ніде...

– Тоді помітить, – усміхнувся Бурундучок, і вони з Катрусею проворно заходилися підвішувати горішки.

-147-

ЗмістРозділ 1. Зима прилетіла

Микола Калінін Зима на носі (вірш).................................................................... 5Зоряна Живка Про жабку та білі мухи (казка)................................................. 5Зоряна Живка Я дякую Богу (вірш).................................................................. 8Оксана Лущевська Ангел саду (казка).....................................................................12

Розділ 2. Божа Доня Надія Кметюк Зачаття Анни (вірш)................................................................ 15Ірина Команець Диво­Дівчатко (оповідання)................................................... 15Леся Павлів-Космовська Введення у Храм (вірш).......................................................... 19Валентина Вздульська Ракло і Дівчинка (оповідання) ............................................... 20Зоряна Живка Трилітка (вірш)........................................................................ 24

Розділ 3. Наша небесна родина Галина Манів Божа наречена (вірш).............................................................. 27 Олеся Мамчич У святої Катерини (вірш)........................................................ 29Ніна Даценко День святого покровителя (оповідання)............................... 29

-148-

Лідія Дяченко Андрій Первозванний (вірш)................................................. 33Галина Манів Нагорода за доброту (переказ)............................................... 34Людмила Іваннікова Свята великомучениця Варвара (переказ)............................ 38Лідія Дяченко Ой у лузі­луженьку (вірш)...................................................... 41

Надія Кметюк Святий Отче Миколаю! (вірш).............................................. 42

Валентина Вздульська Помічниця святого Миколая (оповідання) ........................... 43

Оксана Кротюк Доброму Миколаю (вірш) ..................................................... 46Микола Кондратенко Життя й пригоди святого Миколая (віршована легенда)................................................................ 47Оляна Рута Чобітки для Сніжинки (оповідання)..................................... 48Валентина Вздульська Обітниця (оповідання)............................................................ 50Надія Гербіш Боже зерно (оповідання)......................................................... 56Гавріела Шапіро Історія про Маленького Камінця, який зробив велику справу (казка)......................................... 58Юлія Морозюк Сестричка Ксеня (оповідання)............................................... 63

-149-

Любов Яскал-Лосицька Слово святого Іоана (оповідання)...........................................68Микола Мучинський Бузьки прилетіли! (оповідання)..............................................71Михайло Лосицький Пастир (оповідання).................................................................76

Розділ 4. Світла Різдвяна пора

Надія ГуменюкСвятвечір (вірш).......................................................................81Микола Мучинський Зіронька (казка).........................................................................81Зоряна Живка Різдвянка (вірш).......................................................................84Галина Манів Диво для найменшого Ангелика (казка).................................84Валентина Вздульська Горобине Різдво (казка)............................................................89Богдан Стельмах Пташина коляда (вірш)............................................................94Оксана Кротюк Різдвяні гостинці (вірш)..........................................................95Наталя Сиротич Як колядка шукала свої ноти (казка)......................................96Мар’яна Лелик Свято (оповідання).................................................................100Олеся Мамчич Ходить Мама Божа (вірш).....................................................102

-150-

Ірина Кметь Святий Йосиф (оповідання)................................................. 103Галина Манів Молитва до святого Йосифа (вірш) .................................... 105Віра БагіроваСталося пророковане Єремією (переказ)............................ 106Зоряна Живка Ім’я для Визволителя (оповідання).......................................108Дмитро Чередниченко Новорічень (вірш).................................................................. 113

Галина Кирпа Бурундукієць (казка)..............................................................113Галина Кирпа Моя ялинка (вірш)..................................................................117Степан Жупанин Щедрівка (вірш).....................................................................118

Анатолій Анастасьєв Щедрувальники (вірш)......................................................... 118

Розділ 5. Жива Вода

Галина Манів На річці Йордані (переказ)....................................................121Надія Кметюк Святий Йордан (вірш)...........................................................124Наталя Сиротич Запитай у річки (казка)..........................................................125Дарина Задніпровська Водохреща (вірш)..................................................................128

-151-

Розділ 6. Зустріч Галина Манів Чому анемони стали червоними (легенда).......................... 131Надія Кметюк Стрітення (вірш).................................................................... 133Оксана Лущевська Цілюща вода (оповідання).................................................... 135Леся Пронь Стрітенська свічка (вірш)..................................................... 136

Розділ 7. Час покаяння, прощення та примирення Мар’яна Лелик Запеклі вороги (оповідання)................................................. 139Валентина Вздульська Чорний і Білий (казка­сон)................................................... 142Тетяна Майданович Повчання Мономаха (переспів)........................................... 146

Віддруковано на

Зам. № . Формат 60х90/16. Тираж 2000 прим.

Літературно­художнє видання

Зимова книжкаСерія “Християнська читанка”

Упорядкування Галина Кирієнко, й редагування Зоя Жук Юлія Березенко,

Художнє оформлення та обкладинка Світлана Балух

Верстка Юлія Березенко

Коректори Галина Кирієнко, Юлія Березенко

Чекаємо на ваші відгуки, зауваження та пропозиції:

Зоя Жук [email protected]Юлія Березенко [email protected]Галина Кирієнко pilot­[email protected]

Видання можна придбати у церковних крамницях, книгарнях “Є”, “Смолоскип”, “Буква”

Замовлення приймаються за телефоном 8­098­43­55­309на таку електронну адресу: [email protected]