Yevgen malanyuk

Євген Маланюк

(1897 – 1968)

Виконав : Твердохліб Максим 11-А

поет української еміграції,

публіцист, есеїст, літературо - та

мистецтвознавець, перекладач,

громадський і культурний діяч

Євген Маланюк

Народився Євген Маланюк 20 січня 1897

року в Ново-Архангельську на Херсонщині

(зараз Кіровоградська область), що за доби

Запорозької Січі було знане як місто

Архангела Михаїла. Яке, по суті, було

географічним центром України, а ще, як

пізніше писав сам митець, «околицею

"Запівніччя", «окраїною античної Еллади»,

«окраїною Київської Русі», диким

половецьким полем, «північним форпостом

Золотої Орди», згодом — турків і татар, а

також межовою територією між

Гетьманщиною і Річчю Посполитою.

Батько походив з старого козацького роду,

любив мистецтво і науку, багато працював.

Мати - дочка чорногорця Івана Стоянова,

який походив з тих переселенців, яких

Катерина II запросила на козацькі землі.

Маланюк зворушливо любив батьків і

відчував проекцію їхніх доль на свою:

"Матері (і її "традиціям") я завдячую дві речі:

серце і мистецтво.

Батькові - життьову свою невдачу"!

1912 року закінчив реальну школу в

Єлизаветграді (нині м. Кіровоград).

З 1913 навчався в Петербурзькому

політехнічному інституті.

1917 року закінчив військову школу

(Київ);

Закінчив гідротехнічний факультет

Української господарської академії в

м. Подєбради (нині місто в Чехії)

Освіта

Ще підлітком майбутній поет познайомився з

творчістю Т.Шевченка, І.Карпенка-Карого,

М.Коцюбинського. А пізніше, вже в

Єлисаветградському реальному училищі, зі стін

якого вийшли Микола Садовський, Панас

Саксаганський, мав можливість почути про

корифеїв. Є. Маланюк навчався одночасно з

Юрієм Яновським

Ще у юності майбутній поет причащався до

національних святинь.

О.Семененко писав:

"Маланюк не брав участі у аматорських

виставах - і не носив вишиваної сорочки. За його

часів у реальній школі не було таємних

українських гуртків. Але була Україна".

Вловлено дуже точно: була не шараварщина, а

дух.

У 1920 році разом з Армією УНР

Маланюк емігрував, спочатку жив у

Каліші в таборі для інтернованих

українських частин.

1922 року він разом з Ю.Дараганом

заснував журнал «Веселка».

Восени 1923 р. Є. Маланюк виїздить

до Чехо-Словаччини .

1925 року в Подєбрадах вийшла

поетична збірка Є.Маланюка «Стилет і

стилос».

1929 року Є. Маланюк очолив у

Варшаві літературне угруповання

«Танк».

1945 року опинився в Західній

Німеччині, увійшов до складу МУРу

(Мистецький Український Рух).

1949-го — переїхав до США.

1958 року Є. Маланюк став Почесним

Головою об’єднання українських

письменників «Слово».

16 лютого 1968-го помер у передмісті

Нью-Йорка.

Ім'я Маланюка в Радянській Україні

супроводжувалося лайливими епітетами.

Митцеві приписували неіснуючі гріхи,

звинувачували у зраді.

Навіть В.Сосюра у написаній на замовлення

поемі «Відповідь» протиставив себе особисто

й більшовицьку Україну Маланюкові та його

поетичному образу соборної і вільної держави

на рідній землі.

Творча спадщина1922-1923 – співвидавець журналу «Веселка»,

(Польща, м.Калуш, табір для інтернованих

вояків Армії УНР).

1922 співвидавець альманаху ―Озимина‖.

Збірки поезій

1925 ―Стилет чи стилос‖ Калуш, Польща.

1926 ―Гербарій‖ , Чехо-Словаччина

1930-1939 ―Земля і залізо‖ , Польща

―Земна Мадонна‖ , Польща

―Перстень Полікрата‖, Польща

―Вибрані поезії‖, Польща

1951 ―Влада‖, ―Поезії‖, ―Проща‖,

США

1953 Поема ―П’ята симфонія‖, США

1959 ―Остання весна ‖, США

1964 ―Серпень‖, США

1972 (Видано посмертно ) ―Перстень і

посох‖

Літературно - публіцистичні статті

1954 ―Нариси з історії нашої культури‖

1962 том І , 1966 том ІІ

―Книга спостережень‖- цикли есеїв про

творчість Т.Шевченка, І.Франка, Лесі

Українки, М.Хвильового, П. Куліша, М. Гоголя,

цикли нарисів про радянських письменників,

історіософію, проблеми творчості, про

проблеми біографії, цикл «Росія».

Позиція Євгена Маланюка – це позиція

вільної у своєму виборі людини, яка не

прислуговує ніяким партіям.

У колі його зору постійно був літературний

процес в Україні від Павла Тичини до Ліни

Костенко, а також і чехи, і поляки, і росіяни, і

музика, і малярство, і театр.

Першою пoeтичною лacтiвкoю

Є.Маланюка в 1925 році стала збірка

"Стилет' чи стилос». Це друга з

упорядкованих Євгеном Маланюком книг

поезій (перша «Гербарій»), проте їй

випало стати першою книгою, що

побачила світ.

До збірки увійшли поезії, написані

протягом 1921-1925 років

Збірка

―Стилет чи стилос‖

Стилет — це короткий гострий ніж,

який легко вихопити і застосувати у

ближньому бою.

Стилос — гостра дерев'яна паличка,

якою у давнину видряпували тексти на

залитих воском дощечках.

Збірка


Збірка


Уважно вчитуючись у його твори,

розумієш, що за залізними рядками

ховається глибокий лірик, що ця поезія

виростає з землі й губиться в небі. Нова

доба, «жорстока, як вовчиця»,

змушувала поета бути «гладіатором

нещадних рим», виховувала дисципліну

духу, випробовувала його міць.

Поезія

―Під чужим небом‖

Головна думка — людина щаслива по-

справжньому тільки на своїй батьківщині.

Розпорошені по всьому світу діти однієї

матері — України, мов ті журавлі,

розлетілися в сірій мряці по далеких чужинах.

І не скрізь вони находять надійний притулок. І

не всюди їх зустрічають з розпростертими

обіймами. І тільки пам'ять про рідну землю,

довірливе друковане слово дають їм розраду і

світлу надію на батьківщину.

Yevgen malanyuk

Documents