Van5 11 - agrovisnyk.com · травень 2011 р. Вісник аграрної науки 5 УДК619:615:636 ©2011 Б.Т.Стегній, академік НААН ННЦ «Інститут

5Вісник аграрної наукитравень 2011 р.

УДК 619:615:636© 2011

Б.Т. Стегній,академік НААНННЦ «Інститутекспериментальноїі клінічної ветеринарноїмедицини»

НАУКОВІ ЗАСАДИ ВЕТЕРИНАРНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТВАРИННИЦТВАУКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Роз лян то стан і проблеми ветеринарно озабезпечення тваринництва У раїни.Запропоновано системи заходів, я і сприятим тьспішном реформ ванню тваринниць ої ал зів державі.

Забезпечення стабільної епізоотичної ситу-ації в Україні є однією із важливих умов збере-ження поголів’я тварин, запобігання зоонозам,виробництва якісної продукції тваринництва,біологічної безпеки держави, підтримання їїекономічного потенціалу.Останнім часом, завдяки розробкам науко-

вих установ НААН і Держкомветмедицини, вУкраїні налагоджено виробництво вакцин про-ти найпоширеніших інфекційних хвороб і засобівїхньої діагностики. Головним чином їхнє вироб-ництво розміщене на 4-х державних біофабри-ках за традиційними технологіями (корпуску-лярні живі та інактивовані вакцини, антигени,поліклональні сироватки та імуноглобуліни),приватних науково-виробничих підприємствах(близько 15) і експериментально-виробничихбазах наукових установ.Нині в Україні зареєстровано близько 670

ветеринарних біопрепаратів, з яких 44% — віт-чизняні (понад 50% розроблено в наукових ус-тановах НААН) (рис. 1). Водночас у структурізагального реєстру вакцин (450) вітчизняні зай-мають лише 26%, а діагностикумів (трохи біль-ше 160) — 81%. Найбільшу частку (95%) вітчиз-няні імунобіологічні засоби займають у групілікувально-профілактичних препаратів (сиро-ватки, пробіотики) і середовищ.Водночас на вітчизняному ринку представ-

лено продукцію ряду виробників із Росії та понад10 відомих закордонних фірм Європи і США.Щодо забезпечення галузей тваринництва

засобами специфічної профілактики, то із 88зареєстрованих вакцин проти хвороб свиней 47розроблено науковцями України (проти класич-ної чуми свиней, сказу, хвороб Ауєскі та Теше-на, пневмоентеритів, лептоспірозу, сальмоне-льозу, ешерихіозів, пастерельозу, анаеробноїентеротоксемії та хламідіозу), для жуйних — 54та 41, відповідно (проти сказу, лейкозу, рота- ікоронавірусних інфекцій, інфекційного рино-

трахеїту, парагрипу-3, вірусної діареї, хворобиАуєскі, сибірки, лептоспірозу, брадзоту, емфі-зематозного карбункулу та анаеробної ентеро-токсемії, некробактеріозу, сальмонельозу, еше-рихіозів, пастерельозу, хламідіозу, дермато-мікозів). Найменший сегмент ринку займаютьвітчизняні вакцини проти інфекційних хворобдиких і домашніх м’ясоїдних — 13 (проти ска-зу, лептоспірозу, стафілококової та ентероко-кової інфекцій, дерматомікозів), їхня загальнакількість — 57.Найбільше вакцин — 229, зареєстровано

для птахівництва, практично проти всіх інфек-ційних захворювань, але з них лише 20 вітчиз-няного виробництва (проти високопатогенногогрипу птиці, хвороб Ньюкасла, Марека, Гамбо-ро, віспи птиці, вірусного гепатиту каченят, ін-фекційного бронхіту курей, синдрому знижен-ня несучості, реовірусного теносиновіту, респі-раторного мікоплазмозу, пастерельозу курей таводоплавної птиці). Причому в галузі перева-жають імпортні технології з використанням за-кордонних біопрепаратів. У разі нарощуванняв Україні поголів’я великої рогатої худоби і сви-ней із запровадженням імпортних технологійподібна ситуація може виникнути і в інших га-

Рис. 1. Стр т ра рин ім нобіоло ічних ве-теринарних препаратів в У раїні: 1 —імпортні; 2 — вітчизняні

56% 44%

12

НайактуальнішеНайактуальнішеНайактуальнішеНайактуальнішеНайактуальніше

6 Вісник аграрної науки травень 2011 р.

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ

лузях тваринництва. Відсутність науково-мето-дичної бази маркетингових досліджень і мене-джменту не дає змоги визначити частку біо-препаратів у вартісній структурі вітчизняногоринку. Водночас недостатньою є інноваційнадіяльність наукових установ щодо власних роз-робок біопрепаратів, оскільки близько 30% їх нерозміщені на виробництві.Пріоритетні напрями наукового забезпечен-

ня розвитку виробництва імунобіологічних пре-паратів з використанням сучасних біотехно-логій в Україні:аналіз та прогнозування епізоотичної ситу-

ації в Україні та світі, вивчення біологічнихособливостей збудників інфекційних хвороб,розробка на їх основі засобів захисту тварин звикористанням молекулярно-генетичних ме-тодів, генної інженерії, нанотехнологій, проте-оміки, клітинної терапії;створення методологічних засад маркетин-

гових досліджень у ветеринарній медицині, ап-робації та трансферу наукоємної продукції вбіотехнологічну галузь;розробка національної системи контролю за

якістю та безпекою біопрепаратів під час їхньоїреєстрації та в процесі використання в тварин-ництві;розробка системи контролю біологічної ак-

тивності та чистоти виробничих штамів мікро-організмів і виробництва імунобіологічних пре-паратів за специфічністю та активністю.Зважаючи на це, незаперечною є потреба

модернізації вітчизняного виробництва засобівдіагностики та захисту тварин за світовими стан-дартами на основі досягнень молекулярної біо-логії, генної інженерії, фармакогенетики, гено-міки, молекулярної епізоотології для швидкогореагування на ризики спалахів епідемій та епі-зоотій через глобальне трансграничне і транс-континентальне переміщення тварин, продуктівтваринництва та рослинництва, макроеволюціюсвітового нозоареалу інфекційних хвороб і їхнюемерджентність, біологічний тероризм, змінуприродно-географічних комплексів, ускладнен-

Наукові засади ветеринарного забезпеченнятваринництва України в сучасних умовах

ня екологічної ситуації та невпинне збільшеннямасштабів факторних хвороб.Незважаючи на всі складності, науковими

установами відділення ветеринарної медицинина основі сучасних біотехнологій розроблено тазареєстровано низку вітчизняних засобів длядіагностики високопатогенного грипу птиці(ПЛР), ньюкаслської хвороби (ПЛР, ІФА), бру-цельозу (ІФА) сказу (ІФА), респіраторно-репро-дуктивного синдрому свиней (ІФА), африкансь-кої чуми свиней (ПЛР), туберкульозу (ПЛР,ІФА), які можуть використовуватися в системізагальнодержавного моніторингу емерджент-них інфекцій.Нині в структурі витрат на забезпечення ве-

теринарно-санітарних заходів і протиепізоотич-ної роботи значне місце займають лікування тавакцинопрофілактика, що не дає змоги ефек-тивно запобігати хворобам, виявляти, викорі-нювати їх та стримує розвиток тваринництва.У результаті реформування принципів розподі-лу фінансових коштів на ветеринарно-санітарнізаходи потрібно збільшити витрати на моніто-ринг і прогнозування, а також ранню діагности-ку завдяки впровадженню нових імунобіологіч-них препаратів на основі молекулярно-генетич-них, клітинних та нанобіотехнологій. Також єпотреба у створенні механізмів молекулярно-епізоотологічного моніторингу, картографічнихсистем і філогеографічного прогнозування, ви-знаних ефективними у протиепізоотичній ро-боті в більшості країн світу. Запровадження цієїмоделі розподілу коштів дасть змогу привестиструктуру затрат на ветеринарно-санітарні за-ходи в Україні у відповідність до сучасного між-народного рівня (рис. 2).Водночас в умовах реформування галузі

тваринництва для забезпечення сучасними віт-чизняними засобами захисту тварин потрібнаДержавна Цільова програма щодо розробки тавиробництва ветеринарних препаратів на ос-нові сучасних біотехнологій. При цьому в Про-грамі розвитку виробництва імунобіологічнихпрепаратів ветеринарного призначення потріб-но передбачити комплекс заходів.

1. Оптимізація і реструктуризація системивиробництва ветеринарних імунобіологічнихпрепаратів:удосконалення нормативно-правової бази та

проведення атестації виробництва всіх формвласності;визначення стратегічного державного об’єк-

та виробництва ветеринарних біопрепаратів,розроблення для нього програми модернізаціїта розвитку;удосконалення та розвиток системи ліцензу-

вання виробництва вітчизняних біопрепаратів;створення механізмів державного регулю-

вання ринку біопрепаратів щодо особливо не-безпечних та економічно значимих заразниххвороб;розроблення механізмів захисту внутріш-

Рис. 2. Стр т ра оштів, що передбачаєть-ся спрям вати на проведення ветеринарно-санітарних заходів в мовах реформ ваннятваринництва У раїни: 1 — моніторин і про-ноз вання; 2 — рання діа ности а; 3 — ла-бораторна діа ности а; 4 — ва цинопрофіла -ти а; 5 — дезінфе ція; 6 — інші; 7 — лі -вання

1 2

4

3

567

30%20%

10%

25%6%3%

6%


НАЙАКТУАЛЬНІШЕНаукові засади ветеринарного забезпеченнятваринництва України в сучасних умовах

нього ринку;створення механізмів формування націо-

нального мобілізаційного резерву ветеринар-них імунобіологічних препаратів;формування переліку перспективних для

розробки і виробництва ветеринарних імунобіо-логічних препаратів;удосконалення нормативно-правової бази

контролю якості та безпечності імунобіологіч-них препаратів;формування ефективної системи дистрибуції;інформаційно-аналітичне забезпечення про-

сування вітчизняних біопрепаратів на внутріш-ній та зовнішній ринки;створення системи інноваційно-інвестицій-

ного клімату для розробки і виробництва вітчиз-няних імунобіологічних препаратів.

2. Удосконалення науково-методичного за-безпечення розробки і виробництва біопрепа-ратів:запровадження конкурсної системи на роз-

робку ветеринарних імунобіологічних препа-ратів;створення банку еталонних штамів і рефе-

ренс-сироваток;розробка системи валідації ветеринарних

імунобіологічних препаратів і технологій їх ви-робництва;створення ефективної системи наукового й

авторського супроводу ветеринарних імунобіо-логічних препаратів при їх виробництві та зас-тосуванні;створення пілотного виробництва з метою

адаптації лабораторних технологій до умовпромислового виробництва;створення загальної системи доклінічних і

клінічних випробувань ветеринарних імунобіо-логічних препаратів.

3. Забезпечення матеріально-технічної татехнологічної бази для розробки й виробницт-ва ветеринарних імунобіологічних препаратіввідповідно до сучасних вимог:створення на базі однієї із державних біоло-

гічних фабрик сучасного виробництва ветери-нарних імунобіологічних препаратів згідно звимогами належної виробничої практики (GМР)

та міжнародних стандартів біологічної безпекиабо будівництво нового підприємства;розроблення програм переходу підприємств

на виробництво згідно з вимогами GМР;матеріально-технічна модернізація наукових

підрозділів НДУ НААН;будівництво комплексу з проведення доклі-

нічних і клінічних випробувань ветеринарнихімунобіологічних препаратів

4. Підготовка кадрів для ветеринарної біоло-гічної промисловості:розроблення навчальних профільних про-

грам для магістрів терміном 2 роки;створення єдиного навчально-наукового

центру підготовки фахівців для біологічної про-мисловості;створення ефективної системи підвищення

кваліфікації і атестації фахівців біологічної про-мисловості;підготовка наукових кадрів для ветеринарної

біологічної промисловості.Важливою передумовою успішного розв’я-

зання в перспективі проблеми розробки і ви-робництва для потреб тваринництва Українисучасних імунобіологічних препаратів також єнаявність Національної колекції клітинних куль-тур і Колекції штамів мікроорганізмів, яким від-повідними Постановами Уряду надано статусНаціонального надбання.В умовах вступу України до СОТ, а у перс-

пективі — інтеграції у європейські та інші міжна-родні економічні структури, особливого значен-ня набувають удосконалення нормативно-пра-вової бази та гармонізація її до міжнароднихстандартів. Зокрема, важливі складники забез-печення розробки та впровадження у вироб-ництво засобів захисту тварин: гармонізаціянаціональних стандартів до міжнародних (рис.3); упровадження системи якості ISO 9001,ISO 17025, GLP, GMP; упровадження вимог біо-логічної та екологічної безпеки.З метою ефективнішого впровадження нау-

коємної продукції в умовах реформування аг-ропромислового комплексу України потрібно:проведення маркетингових досліджень рин-

ку засобів захисту тварин;розробка та реалізація інноваційно-інвести-

ційних бізнес-проектів;створення дієвих механізмів трансферу інно-

вацій у практику ветеринарної медицини;удосконалення систем рекламно-інформа-

ційного та консалтингового забезпечення.Зокрема, заслуговує на увагу досвід розпо-

чатого широкого впровадження ефективних віт-чизняних засобів захисту тварин у досліднихгосподарствах системи НААН. Наприклад, ННЦ«ІЕКВМ» плідно співпрацює з такими дослідни-ми господарствами установ НААН: ДП ДГ «Ку-тузівка», «Комсомольське», «Бірки» Харківськоїобл.; ДП ДГ «Оленівське» Київської обл.; ДГ«Асканійське» Херсонської обл.Слід зазначити, що за укладеними у 2008—

Рис. 3. Розроб а національних стандартівветеринарними становами НААН (2004—2009 рр.): сьо о розроблено ДСТУ — 110,СОУ — 86; армонізовано ІSO — 23

200180160140120100

80604020

0ННЦ «ІЕКВМ» ІВМ ІЕ

185

32

2


НАЙАКТУАЛЬНІШЕНаукові засади ветеринарного забезпеченнятваринництва України в сучасних умовах

2010 рр. господарськими та ліцензійними уго-дами до спецфонду державного бюджету ННЦ«ІЕКВМ» надійшло понад 8,8 млн грн.Нині в Україні, насамперед, існує потреба у

створенні, виробництві, впровадженні та широ-кому використанні сучасних засобів моніторин-гу, прогнозування, діагностики емерджентнихінфекційних хвороб на основі новітніх нанобіо-технологій.Наприклад, упровадження системи протиту-

беркульозних заходів у тваринництві (у т.ч.ППД туберкуліну для ссавців і птиці ННЦ«ІЕКВМ») забезпечує економічну ефективністьу середньому на рівні 0,5—2,5 млн грн на 1 гос-подарство на рік. Дотримання виконання вимогчинної «Інструкції щодо профілактики та оздо-ровлення великої рогатої худоби від лейкозу»та впровадження ННЦ «ІЕКВМ» набору компо-нентів для діагностики лейкозу великої рогатоїхудоби в РІД забезпечить економічний ефекту межах 450—500 грн на 1 гол. великої рогатоїхудоби та дасть змогу найближчим часом по-вністю оздоровити господарства України відцієї інфекції. Окреме місце займають вірусніреспіраторні хвороби великої рогатої худоби.Інфекційний ринотрахеїт (ІРТ) і вірусна діарея(ВД) ВРХ, які зумовлюють вторинні імунодефі-цити та зменшення на 20—25% молочної там’ясної продуктивності у перехворілих тварин.Збитки від недоотримання приплоду та знижен-ня молочної продуктивності сягають 1500—2000 грн на рік на 1 тварину. Специфічна профі-лактика ІРТ і ВД базуватиметься на застосуваннівинятково інактивованих вакцин, розроблениху ННЦ «ІЕКВМ». Запобігання інфекційному без-пліддю корів, спричиненому хламідіями, міко-плазмами та вірусами ІРТ і ВД, дасть змогу до-датково отримувати 15—25% телят.Крім того, є проблема розробки та впровад-

ження засобів контролю блютангу та іншихтрансмісивних прикордонних інфекцій тварин.Для подальшого успішного розвитку птахів-

ництва України важливим є своєчасне виявлен-ня ризиків занесення та запобігання спалахамемерджентних хвороб птиці, зокрема високопа-тогенного грипу, ньюкаслської хвороби, а такожінших хвороб птиці, які завдають значних еко-номічних збитків. З цією метою в ННЦ «ІЕКВМ»розроблено систему епізоотологічного моніто-рингу, діагностики та профілактики інфекційниххвороб птиці з використанням вітчизняних діаг-ностичних тест-систем і вакцин. Економічнаефективність від упровадження цих розробок з

попереджених збитків становить 7,5—18,5 грнна 1 грн витрат.Найактуальнішими напрямами забезпечен-

ня ветеринарно-санітарного благополуччя всвинарстві є моніторинг, прогнозування, діагно-стика та профілактика особливо небезпечнихвірусних інфекцій: африканської чуми свиней(АЧС), класичної чуми свиней (КЧС), репродук-тивно-респіраторного синдрому (РРСС), парво-вірусної та цирковірусної інфекцій свиней таінших. У ННЦ «ІЕКВМ» уже розроблено низкудіагностичних тест-систем на основі ІФА та ПЛРдля контролю поширення цих хвороб. Економіч-на ефективність від їх застосування станови-тиме щонайменше 13—18 грн на 1 грн витрат.Крім того, важливим напрямом наукових до-

сліджень у ветеринарній медицині є розробкависокоефективних засобів та регламентів дез-інфекції приміщень і профілактики поширеннязбудників із використанням сучасних ефек-тивних препаратів. Це дасть змогу зменшитимікробне навантаження на тварин і птицю, за-побігти появі резистентних форм патогенів.Упровадження розроблених у ННЦ «ІЕКВМ»високоефективних дезінфікуючих препаратівдасть змогу знизити вартість проведення дезін-фекції у 2,3 раза порівняно з використаннямзакордонних аналогів.У ННЦ «ІЕКВМ» також проводяться дослі-

дження щодо моніторингу та профілактики ін-фекційних хвороб риб, бджіл і дрібних домаш-ніх тварин. Для наукової координації та супро-воду заходів з діагностики та профілактикизахворювань тварин в Україні ННЦ «ІЕКВМ»розроблено та представлено на державному тарегіональному рівнях 15 інноваційних проектів,що потребують загальних інвестицій на сумублизько 10 млн грн.Зважаючи на сучасні європейські та світові

тенденції, основу економічного розвитку аграр-ного виробництва становить забезпечення рин-ку високоякісною та безпечною для здоров’яспоживачів продукцією сільського господар-ства. З метою широкого впровадження розроб-лених у ННЦ «ІЕКВМ» систем моніторингу тасертифікації якості кормів на контамінацію міко-токсинами та іншими токсикантами є потребастворити в Україні регіональні центри безпекита якості сільськогосподарської продукції щодоконтролю продукції за всіма показниками без-пеки (залишкові кількості пестицидів, гормонів,регуляторів росту, лікарських і протипаразитар-них засобів, мікотоксинів, включаючи ГМО).

Нині установи ветеринарної медициниНААН співпрацюють з провідними науковимицентрами США, Канади, Великої Британії,Італії, Німеччини, Іспанії, Швеції, Швейцарії,Польщі, Сербії, Російської Федерації та інших

Висновки

країн СНД за актуальними напрямами вете-ринарної науки. Розв’язання всіх вищенаведе-них проблем ветеринарної науки значноюмірою сприятиме успішному реформуваннютваринницької галузі в Україні.


УДК 631.452:349.415© 2011

О.Г. Тараріко,академік НААНІнститутагроекології і економікиприродокористуванняНААН

В.О. Греков,В.М. Панасенко,кандидати сільсько-господарських наукДержавний технологічнийцентр охорони родючостіґрунтів Мінагрополітикиі продовольства України

ОХОРОНА ТА ВІДНОВЛЕННЯДЕГРАДОВАНИХ ҐРУНТІВВІДПОВІДНО ПРОЕКТУ ҐРУНТОВОЇДИРЕКТИВИ ЄВРОСОЮЗУ

Висвітлено основні положення Ґр нтовоїДире тиви Європарламент і Ради Європи.Проаналізовано стан вирішення проблемиохорони ґр нтів від де радації і забр дненняв У раїні. Запропоновані заходи з адаптаціїнаціональної системи охорони ґр нтів доДире тиви Євросоюз .

В проекті Рамкової Ґрунтової ДирективиЄвропарламенту і Ради Європи зазначено, щоґрунти є невідновлюваним ресурсом, тому щошвидкість їх деградації може бути значною, апроцеси регенерації надзвичайно повільними івитратними. Тому метою Директиви є забезпе-чення захисту ґрунтів на основі принципів збе-реження їх функцій, запобігання та зменшеннядеградації, а також негативних наслідків. Важ-ливою складовою також є відновлення дегра-дованих ґрунтів та інтеграції цих завдань в по-літику інших секторів охорони навколишньогосередовища, шляхом створення як спільноїпрограми, так і виконання спільних дій [1].Отже, ґрунтам потрібно надати такого рівнязахисту як, наприклад, повітрю або воді.Нині євроінтеграційні процеси у різних сфе-

рах життєдіяльності, в тому числі охороні при-родного середовища, і, зокрема, ґрунтів, однез головних завдань України. Незважаючи на те,що у цьому напрямку виконано значний обсягробіт [2—8], все ж актуальним є подальшаадаптація національного законодавства достандартів, регламентів, методичних положеньта інших нормативних документів щодо раціо-нального використання і охорони ґрунтів.Результати досліджень та їх обговорен-

ня. Згідно проекту Рамкової Ґрунтової Директи-ви Європарламенту та Ради Європи кожна зкраїн-членів після прийняття Ґрунтової Дирек-тиви, протягом п’яти років має визначити насвоїй території масиви, на яких протікають, абоє вірогідність розвитку деградаційних процесів.Інформація про такі зони ризику має бути опри-люднена та періодично переглядатися. Перед-бачається, що у визначених зонах або масивахбуде вжито заходів щодо запобігання дегра-дації ґрунтів шляхом зниження ризику виник-нення деструктивних процесів та відновлення

вже деградованих ґрунтів. Отже, кожній країніпотрібно розробити національні програми,спрямовані на досягнення цих цілей.Значна увага має приділятись збільшенню

рівня обізнаності суспільства про важливістьґрунтів для життя людини та екосистем, спри-яння передачі знань і досвіду з питань ґрунто-охоронного землекористування. Країни-члениповинні вживати заходів для обмеження на-криття ґрунтів (забудова, дороги) та пом’якшен-ня негативних наслідків цього явища, напри-клад, шляхом реабілітації ділянок для вторин-ної забудови, зменшуючи, таким чином,кількість ділянок для первинної забудови.Особливу увагу в проекті Директиви приділе-

но питанню забруднення ґрунтів та їх реабілі-тації шляхом:запровадження заходів з обмеження над-

ходження небезпечних речовин в ґрунти та їхнакопичення;визначення факторів, що призводять до заб-

руднення ґрунтів та проведення інвентаризаціїзабруднених ділянок;визначення територій, які знаходяться в зоні

ризику забруднення.На основі цієї інформації здійснюється підго-

товка загальноєвропейської та національнихдоповідей про стан ґрунтів, розробка націо-нальних стратегій реабілітації забруднених те-риторій.Передбачається, що із метою збереження

функцій ґрунтів, країни-члени вживатимуть на-лежних пропорційних заходів для обмеженнянавмисного або ненавмисного внесення небез-печних речовин у ґрунт, включаючи такі, щовиникли внаслідок переміщення по повітрю і ті,що є наслідком природного явища або над-мірного, неминучого та непереборного харак-теру з метою уникнення їх накопичення, яке




погіршить функції ґрунтів та сприятиме значно-му ризику для здоров’я людей і природногосередовища.В контексті співпадіння понять і визначень

у галузі ґрунтознавства країн Європи й Украї-ни, потрібно відзначити, що існує певна від-мінність науково-методичних підходів до охоро-ни ґрунтів. Наприклад, у країнах Євросоюзувідсутнє поняття «родючість ґрунтів»; не вжи-вається такий термін як гумус, натомість вико-ристовується поняття «органічна речови-на», хоча методи визначення цього показникаідентичні. До Рамкової Ґрунтової Директиви неввійшло таке актуальне проблемне для Украї-ни питання як підкислення. Натомість в Україніне приділяється уваги такому деградаційномупроцесу як «накриття ґрунту» та «втрати біоло-гічного різноманіття ґрунтів».Розглянемо відповідність положенням Ґрун-

тової Директиви нашої національної системимоніторингу деградації ґрунтів та їх охорони покожній з позицій.Водна ерозія та дефляція. Водна ерозія і

дефляція в Україні є найнебезпечнішими чин-никами зниження родючості ґрунтів, продуктив-ності агроекосистем та деградації агроланд-шафтів. Однак існуюча інформація про ступіньі масштаби розповсюдження цих небезпечнихпроцесів є дуже застарілою, тому що протягомбагатьох років моніторинг ерозії ґрунтів не ви-конувався. Отже, цифри, які наводяться навітьв офіційних джерелах відносно площ еродова-них ґрунтів, далеко не завжди відповідаютьреальному стану і в своїй більшості відносять-ся до експертних оцінок.Призупинення протягом останніх 20 років

загальнодержавних, обласних і районних про-грам захисту ґрунтів від ерозії, порушення про-тиерозійної організації території, розпаюванняземель без еколого-ландшафтного обґрунту-вання, недотримання науково обґрунтованихсівозмін та технологій обробітку призвели доінтенсифікації ерозійної деградації ґрунтів навеличезній площі (близько 16 млн га). Катаст-рофічно збільшується ступінь еродованостіґрунтів в Степовій зоні, де активно діє як вод-на ерозія, так і дефляція. Разом з тим не роз-роблено механізми контролю розвитку цьогонегативного явища, важелів економічного сти-мулювання застосування протиерозійних за-ходів та відповідних санкцій за порушення за-конодавства з охорони ґрунтів. В Україні роз-роблено ґрунтозахисну контурно-меліоративнусистему землеробства, яка при виробничомувипробуванні показала високу ґрунтозахисну іагроекономічну ефективність, не реалізованана практиці і в сучасних умовах потребує до-опрацювання, насамперед, з урахуванням на-слідків земельної реформи.

Охорона та відновлення деградованих ґрунтіввідповідно проекту Ґрунтової Директиви Євросоюзу

Отже, вирішення питання захисту ґрунтів відерозії є надзвичайно актуальним і дуже склад-ним для виконання. Але без вирішення цієїпроблеми нереальним видається досягненняцілей та завдань зі стрімкого нарощування об-сягів виробництва зерна, технічних та енерге-тичних культур, яке планується державою внайближчі роки. Насамперед, потрібно відпра-цювати систему моніторингу ерозії ґрунтів, ви-конати обстеження земель сільськогосподарсь-кого призначення з метою виділення територійз інтенсивним проявом ерозійних процесів.Такі, надзвичайно великі обсяги робіт, можли-во виконати лише за умови застосування дис-танційних методів досліджень з використаннямкосмічних та ГІС-технологій. Водночас, не див-лячись на те, що Україна є космічною держа-вою, наукові розробки з цього напряму робітзнаходяться на початковій стадії. Отже, длявідпрацювання методико-технологічних питаньпотрібно розробити і прийняти науково-техніч-ну програму «Агрокосмос», що сприятиме про-веденню, на сучасному рівні, чергового ґрунто-вого обстеження, удосконаленню системи мо-ніторингу ґрунтів, у тому числі деградаційнихпроцесів та контролю агроресурсів.Дегуміфікація ґрунтів. За результатами аг-

рохімічної паспортизації земель сільськогос-подарського призначення протягом 1986—2005 рр. уміст гумусу в ґрунтах зменшився на0,5% (рисунок). Якщо врахувати, що для підви-щення його вмісту на 0,1% потрібно, за умовиналежної сільськогосподарської практики 25—30 років, то ці втрати можливо компенсувати вперспективі протягом багатьох десятків років.Такі значні втрати органічної речовини ґрунтупов’язані зі зниженням загальної культури зем-леробства, зменшенням обсягів застосуванняорганічних добрив, неконтрольованого розвит-ку водної ерозії та дефляції ґрунтів [9].Слід наголосити, що показник вмісту гумусу

в ґрунті в Україні досить надійно контролюєть-ся протягом майже 50 років. Таким чином, ви-значення цього показника досить швидко адап-тується до вимог Ґрунтової Директиви, а удос-коналення може торкнутись лише методичнихположень щодо просторового визначення місцьвідбору ґрунтових проб, їх підготовки та част-ково виконання аналітичних робіт.Уміст фосфору і калію. В процесі контро-

лю стану родючості ґрунтів важливе місце зай-має визначення вмісту фосфору та калію. Узв’язку з від’ємним балансом цих мікроеле-ментів в агроекосистемах відзначається зни-ження їх умісту в ґрунті з 112 (1966—1970 рр.)до 103 (2001—2005 рр.) мг/кг ґрунту [9]. Анало-гічна закономірність спостерігається і по калію(рисунок). Усі ці негативні процеси щодо зни-ження вмісту мікроелементів можна визначати


НАЙАКТУАЛЬНІШЕОхорона та відновлення деградованих ґрунтіввідповідно проекту Ґрунтової Директиви Євросоюзу

як ознаки деградації ґрунтів і тому вони потре-бують додаткової уваги при обстеженні конк-ретних землекористувань та надання рекомен-дацій виробництву.Водночас, для АПК України моніторинг умі-

сту поживних речовин у ґрунтах є дуже важли-вим і необхідним для вирішення стратегічнихпитань охорони родючості ґрунтів. Таким чи-ном, ці роботи в системі агрохімічної паспорти-зації мають виконуватись у подальшому із за-лученням космічної інформації, ГІС/GPS техно-логій, сучасних лабораторій, які здатнінадавати виробникам відповідну інформацію тарекомендації в короткі терміни.Реакція ґрунтового розчину. Розповсюд-

ження кислих ґрунтів має місце в різних ґрун-тово-кліматичних зонах. На цей процес впли-ває низка факторів, у тому числі застосуванняфізіологічно- і хімічно-кислих добрив, випадан-ня кислотних опадів, інфільтрація і винос каль-цію з біомасою. Все більшого значення в цьо-му відношенні набувають зміни клімату в бікпотепління, але це питання потребує додатко-вого вивчення. Загалом площа кислих ґрунтіву відсотках від обстеженої, тільки за останні 5років, збільшилась майже в усіх областях, утому числі Волинській, Львівській, Київській,Сумській на 6—8%, Чернігівській, Вінницькій,Закарпатській — на 10—14% [9].Загальна площа сильно- та середньокислих

ґрунтів в Україні становить більше 1 млн га, або5% обстеженої ріллі і має стійку тенденцію дозростання. У результаті значно знижуєтьсяефективність добрив, продуктивність агроеко-систем, а також підвищуються коефіцієнти пе-реходу важких металів і радіонуклідів у рослин-ницьку продукцію, тобто зростають ризики по-гіршення її якості.Ґрунтова Директива не відносить підкислен-

ня ґрунтів, як і вміст поживних речовин тощо,до деградаційних процесів. Проте для Українимоніторинг цих показників має надзвичайно

велике значення і тому на національному рівні,в системі агрохімічної паспортизації, вони ма-ють і в подальшому визначатися та використову-ватися при розробці відповідних контрзаходів,агротехнологій та систем землекористування.Забруднення ґрунтів. Необхідність контро-

лю забруднення ґрунтів викликана тим, що над-ходження небезпечних речовин із ґрунтів в про-довольчі і кормові культури має негативнийвплив на якість продуктів харчування, створю-ючи загрозу здоров’ю людей. В Україні моніто-ринг забруднення ґрунтів, у тому числі важкихметалів, радіонуклідів, залишків пестицидів ви-конується також у процесі агрохімічної паспор-тизації. В результаті багаторічних спостере-жень встановлено, що забруднення ґрунтів натериторії сільгоспугідь, як правило, має локаль-ний характер. Насамперед, це території, при-леглі до промислових об’єктів, атомних елект-ростанцій, сміттєзвалищ, складів агрохімікатівтощо. Визначення забруднення виконуєтьсятакож у мережі моніторингових постійних діля-нок. Зараз накопичений значний об’єм інфор-мації про забруднення ґрунтового покриву важ-кими металами, радіонуклідами та залишкамипестицидів, у тому числі атразину, 2,4-Д, гек-сахлорану, байлетону, ГХЦГ, харнесу та іншихгербіцидів. Водночас у процесі адаптації довимог Директиви потрібно передбачити вико-нання додаткового обстеження забрудненихтериторій з метою уточнення їх меж, створен-ня вітчизняних приладів та розробки заходів зреабілітації.Важкі метали. Обстеження земель сільсько-

господарського призначення на вміст таких еко-логічно небезпечних хімічних елементів як сви-нець, кадмій, ртуть, мідь засвідчило, що їх кон-центрація в ґрунті, в основному, знаходиться нарівні фонових значень [9, 10]. ПеревищенняГДК спостерігається лише на угіддях, прилег-лих до великих промислових підприємств, атакож на територіях виноградників, садів тахмільників, де відзначається забруднення ґрун-тів міддю. Отже, можна вважати, що землі сіль-ськогосподарського призначення у відношеннізабруднення важкими металами є переважноекологічно безпечними і не потребують спеці-альних заходів щодо зменшення їх надходжен-ня в рослинницьку продукцію.Водночас території поблизу великих про-

мислових об’єктів, міських агломерацій, цент-ральних автомобільних доріг, розташуванняколишніх садів, виноградників, хмільників, скла-дів агрохімікатів потребують ретельнішого об-стеження, виділення на місцевості та інвента-ризації з наступним вжиттям заходів з їхньоговідновлення.Залишки пестицидів у ґрунтах. Істотне

зменшення застосування пестицидів у період

3,7

3,6

3,5

3,4

3,3

3,2

3,1

3

Динамі а вміст м с , фосфор і алію вґр нті (середнє по У раїні): 1 — фосфор;2 — алій; 3 — м с

Фосфор

, калій

, мг/кг

Гумус

, %

Рік

120

110

100

90

80

70

60

50

1966—1970

1971—1975

1976—1980

1981—1985

1986—1990

1991—1995

1996—2000

2001—2005

1

2

3



2000—2010 рр., а також перехід на безпечнішіпрепарати значно зменшило ризики забруднен-ня як ґрунтів, так і рослинницької продукції.Нині залишки стійких хлорорганічних сполуктрапляються лише у 5—7% відібраних проб, восновному, на ділянках, наближених до хіміч-них складів, або під давніми виноградниками,садами та хмільниками. Отже, можна зробитивисновок, що загалом ситуація з забрудненнямґрунтів залишками пестицидів значно покращи-лась і землі сільськогосподарського призначен-ня за цим показником можна віднести до еко-логічно безпечних. Невеликі локальні території,забруднені пестицидами, підлягають інвентари-зації, занесення до відповідної інформаційноїбази, та розробки відповідних заходів з їх по-етапного відновлення. Отже, процес адаптаціїдо Директиви з цього напрямку буде доситьпростим.Радіонукліди. Забруднення сільськогоспо-

дарських територій радіонуклідами ще протя-гом багатьох років потребуватиме моніторинго-вих спостережень, враховуючи небезпеку під-вищення коефіцієнтів їх переходу із ґрунту врослинницьку і тваринницьку продукції, під дієюяк природних, так і антропогенних факторів.Найскладніша ситуація щодо забруднення сіль-ськогосподарської продукції цезієм-137, спосте-рігається у Рівненській області, а локально і вінших регіонах. Стронцієве забруднення ґрунтіврозповсюджено в значно більших масштабах,ніж цезієве (у межах 0,74—5,55 кБк/м2 строн-цієм-90 забруднено 4,6 млн га).Зараз на радіоактивно забруднених терито-

ріях виділено «критичні угіддя» і «критичні на-селені пункти», характерною ознакою яких єґрунти з високим коефіцієнтом переходу радіо-нуклідів у рослинницьку і тваринницьку продук-цію, особливо молоко. Не дивлячись на те, що«критичні» території добре вивчені і визначені,все ж потрібно провести додаткове детальнеуточнення забруднених ґрунтів, з метою точні-шої дефініції меж «критичних» територій. У ме-жах «критичних» населених пунктів потрібно

посилити контроль присадибних ділянок. Ди-рективою визначення радіоактивного забруд-нення ґрунтів не передбачається, але для на-шої країни, тобто на національному рівні, воноє обов’язковим і необхідним.Біологічне різноманіття. Питання моніто-

рингу зниження біологічного різноманіття ґрун-тів, як виду деградації, в Україні відпрацьова-но недостатньо і виконується фрагментарнотільки в процесі наукових досліджень. Тому цейнапрям досліджень потребує відпрацюванняметодичних положень і є наступним етапомудосконалення ґрунтового моніторингу в про-цесі адаптації до Директиви.Ущільнення ґрунтів. Переущільнення ґрун-

тів — деградаційний процес, який має широкерозповсюдження в Україні. Це питання глибо-ко опрацьовано вітчизняними спеціалістами,зокрема співробітниками ННЦ «Інститут ґрун-тознавства і агрохімії» ім. О.Н. Соколовського»[11]. Отже, може бути адаптоване до вимогҐрунтової Директиви.Засолення. Цей вид деградації є особливо

актуальним для умов зрошення. Існуючий ме-ханізм проведення агрохімічної паспортизаціїземель також задовільно вирішує це питання ітаким чином легко адаптується до вимог Дирек-тиви.Накриття розглядається як різновид дегра-

дації, викликаний постійним накриттям ґрунтунепроникними матеріалами. Щодо сільськогос-подарських територій, то важливим у цьомувідношенні, є сільські поселення, де ці проце-си можуть спостерігатись. Ці питання в розу-мінні Директиви не відпрацьовані і потребуютьнормативного, науково-методичного та органі-заційного забезпечення.Зсуви та повені розглядаються в Директиві

як загроза деградації ґрунтів і в нашій країні єособливо актуальними для передгірських тагірських регіонів. Адаптацію цього питання доположень Директиви можна вирішити за умо-ви науково-методичного забезпечення в про-цесі ґрунтового обстеження.

Проблема родючості ґрунтів, охорона їх віддеградації і забруднення потребує запровад-ження нових організаційних і науково-мето-дичних підходів, які б дали можливість адап-туватись до вимог і правил ЄвропейськогоСоюзу. Зважаючи на важливість такого при-родного ресурсу як ґрунти для сталого роз-витку АПК, продовольчої безпеки та здоров’янаселення, потрібно створити відповіднийНаціональний керівний орган, виконати підго-

Висновки

товчі роботи з інвентаризації деградованихземель, а також небезпечно забруднених діля-нок, розробити порядок їх реабілітації, фінан-сування та контролю.Враховуючи, що в найближчій перспективі

передбачається законодавчо врегулюватипитання купівлі-продажу земель сільськогос-подарського призначення, особливої актуаль-ності набуває створення реєстру деградова-них та забруднених ділянок, порядку надання



1. Проект Рамкової Ґрунтової Директиви Євро-пейського парламенту та Ради Європи. — Брюс-сель, 22.09.2006. СОМ (2006) 232. — 2006/0086(COD).

2. Медведев В.В. Мониторинг почв Украины.Концепция, предварительные результаты, задачи.— Харьков: Антиква, 2002. — 428 с.

3. Медведєв В.В. Родючість ґрунтів (моніторингта управління). — К.: Урожай, 1992. — 246 с.

4. Бондар О.І., Тараріко О.Г. та ін. Впрова-дження європейських стандартів і нормативів усистемі Державного екологічного моніторингуУкраїни: Наук.-метод. посіб. — К.: Аксіома, 2005.— 250 с.

5. Науково-методичні рекомендації з адаптаціїсистеми моніторингу ґрунтів земель сільськогоспо-дарського призначення до європейських стан-дартів і нормативів. Основні положення/ТарарікоО.Г., Медведєв В.В. та ін. — Державний техноло-гічний центр охорони родючості ґрунтів Мінагропо-літики України. — К., 2006. — 23 с.

6. Основні принципи удосконалення та приве-дення у відповідність до європейських вимог спо-стережної мережі моніторингу ґрунтів земельсільськогосподарського призначення/Тараріко О.Г.,Медведєв В.В. та ін. — Державний технологічнийцентр охорони родючості ґрунтів Мінагрополітики

Бібліографія

України. — К., 2006. — 8 с.7. Основні вимоги до відбору індикаторів

еколого-агрохімічної оцінки ґрунтів відповідноєвропейських вимог. Керівний нормативний до-кумент/Тараріко О.Г., Медведєв В.В. та ін. —Державний технологічний центр охорони ро-дючості ґрунтів Мінагрополітики України. — К.,2006. — 12 с.

8. Рекомендації щодо адаптації існуючої систе-ми моніторингу забруднення ґрунтів відповідно допроекту Рамкової Ґрунтової Директиви ЄС та РадиЄвропи/Тараріко О.Г., Греков В.О. та ін. — К.,2011. — 28 с.

9. Національна доповідь «Про стан родючостіґрунтів України»/Міністерство аграрної політики іпродовольства України, Державний технологічнийцентр охорони родючості ґрунтів. — К., 2010. —111 с.

10. Мірошниченко М.М., Фатєєв А.І. та ін. Еко-логічне нормування та охорона ґрунтів від забруд-нення в контексті євроінтеграції/Національна еко-логічна політика в контексті європейської інтеграціїУкраїни: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф.(Київ, 27 жовтня 2010 р.). — К.: Центр екологічноїосвіти та інформації, 2010. — С. 58—62.

11. Медведев В.В. Твердость почвы. — Харьков:Изд. КП «Городская типография», 2009. — 152 с.

обов’язкової інформації щодо деградації ґрун-тів, відповідно з правилами, які передбаченіДирективою. Вирішення цього питання та-кож прискорить запровадження заходів з від-новлення забруднених та деградованих зе-мель. Науковим установам НААН, які забезпе-чують методичне супроводження моніторин-гу ґрунтів, потрібно в наукових програмахврахувати розробку відповідного науково-ме-тодичного забезпечення моніторингу дегра-даційних процесів земель із застосуваннямновітніх інформаційних технологій, сучасно-

го програмного забезпечення та створеннявідповідних баз даних. Важливим в цьомувідношенні є підготовка кадрів та інформу-вання населення.В умовах ринку земель сільськогосподарсь-

кого призначення потрібно розробити таприйняти національну стратегію (програму)охорони, раціонального використання і віднов-лення деградованих ґрунтів та запровадитиконкретні поетапні кроки на різних рівнях уп-равління з дотримання принципів, передбаче-них Ґрунтовою Директивою.


Землеробство,Землеробство,Землеробство,Землеробство,Землеробство,ґґґґґрунтознавство,рунтознавство,рунтознавство,рунтознавство,рунтознавство,агрохіміяагрохіміяагрохіміяагрохіміяагрохімія

УДК 631:435© 2011

М.І. Драган,В.І. Гамалєй,кандидати сільсько-господарських наукННЦ «Інститутземлеробства НААН»

В.А. Величко,доктор сільсько-господарських наукННЦ «Інститутґрунтознавства та агрохіміїімені О.Н. Соколовського»

ПИТОМА ПОВЕРХНЯГРАНУЛОМЕТРИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВПРОФІЛЮ СІРОГО ЛІСОВОГО ҐРУНТУ

Досліджено за альн зовнішню і міцелярна тивн питом поверхню ран лометрично ос лад сіро о лісово о ґр нт за різних мовви ористання.

Перерозподіл гранулометричного складу попрофілю, співвідношення між фізичними піскомі глиною визначають домінуючу серед усіх ін-ших властивість ґрунту — активну питому по-верхню його елементарних частинок. Ґрунт, яксередовище полідисперсне і гетерогенне, скла-дається з механічних елементів різної величи-ни та форми, різного мінералогічного і хімічно-го складу. Усе це вносить відповідні корективиу визначення активної питомої поверхні еле-ментарних частинок, особливо міцелярної (вну-трішньої). Тому в методах, широко застосову-ваних у ґрунтознавстві й колоїдній хімії, перед-бачено певні припущення і допуски, що цілкомприйнятно для таких аналізів.Якісна оцінка продуктивної здатності ґрунту

значною мірою залежить від гранулометрично-го складу та, особливо перерозподілу по про-філю фізичної глини і зокрема, мулу. Невипад-ково мулисту фракцію гранулометричного скла-ду ще називають «плазмою ґрунту». Вона береучасть майже в усіх ґрунтоутворювальних про-цесах [4]. Адже при інтенсифікації сільськогос-подарського використання саме ця фракціяґрунту зазнає кількісних і якісних змін: відбува-ються нагромадження агрегованого мулу тазменшення частки сильнозв’язаної підфракціїмулу, а також перехід гумусу із сильнозв’яза-ного стану до більш активної форми [2].Установлено, що у фракціях фізичної глини

зосереджено 85—100% гумусу і глинистих мі-нералів, а азот, фосфор, калій та кальцій та-

кож в основному містяться в тих самих фрак-ціях [9].Мета досліджень — дослідити величину

зовнішньої, внутрішньої (міцелярної) і сумарноїпитомої поверхонь фракційного складу меха-нічних елементів морфогоризонтів сірого лісо-вого ґрунту.Методика досліджень. Експериментальну

роботу щодо поглиблення уявлень і значеннябонітувального за гранскладом показника ґрун-ту, загального вмісту та перерозподілу за гене-тичними горизонтами первинних елементівпроводили в північному Лісостепу з періодич-но промивним водним режимом (річна кількістьопадів — 540—570 мм) на контурно обмеженійтериторії, яка входить у землекористуванняННЦ «Інститут землеробства НААН», на тери-торіально наближених (60—100 м) ділянках.Результати досліджень. Визначення за-

гальної питомої поверхні гранулометричногоскладу у зразках сірого лісового ґрунту за різ-них умов довготривалого використання прово-дили 2-ма методами. Визначення зовнішньоїпитомої поверхні, проводили геометричним ме-тодом, запропонованим П.В. Вершиніним. Дляодержання кінцевих результатів зовнішньої пи-томої поверхні (Р) нами було підготовлено до-поміжні дані (табл. 1) з урахуванням питомоїмаси твердої фази ґрунту, розміру структурнихелементів та їх середнього ефективного діа-метра.Зростання зовнішньої питомої поверхні ме-


ЗЕМЛЕРОБСТВО,ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

ханічних елементів ґрунту відбувається у гео-метричній прогресії у міру зменшення їх ефек-тивного діаметра. Зміна фізичної активної по-верхні гранулометричних елементів описуєть-ся таким рівнянням регресії:

Y = 13,6:(–0,03Х),

де Y — питома поверхня елементарних части-нок, X — їх ефективний діаметр.Зовнішню питому поверхню 1 г ґрунту наве-

дено в табл. 1. Сумарна зовнішня питома по-верхня фракційного складу ґрунту визначаєть-ся формулою:

Р=k1P1+k2P2+kзPз+k4P4+k5P5+k6P6/100,

де Р — сумарна зовнішня питома поверхня,см2/г; k1, k2, … k6 — уміст окремої фракції ме-

Питома поверхня гранулометричнихелементів профілю сірого лісового ґрунту

ханічних елементів, %; P1, P2, …, P6 — зовніш-ня питома поверхня кожної фракції, м2/г; 100 —сумарний уміст усіх фракцій у зразку ґрунту.Сумарна зовнішня питома поверхня механіч-

них елементів ґрунту в інтенсивному обробіткугор. НЕ набуде такого числового значення:

Р=(5,4⋅21)+(7,6⋅682) + (610,5⋅1540)+(6,4⋅6390)+ +(2,1⋅15400)+(17,1⋅350000)/100=6,1×104см2/габо 6,1 м2/г.

Аналогічні розрахунки було проведено дляусіх інших морфовідмін і горизонтів ґрунту(табл. 2).Зменшення частки крупних елементів твер-

дої фази ґрунту та активне мулонакопичення вілювіальному горизонті позначилося на питомійповерхні. У ґрунті польової сівозміни у гор. І

1—0,25 0,63 2,4×10–4 6,4×10–4 1,6×103 9,3×10–2 210,25—0,05 0,15 3,4×10–6 9,1×10–6 1,1×105 6,2×10–3 6820,05—0,01 0,03 2,7×10–8 7,2×10–8 1,4×107 1,1×10–3 15400,01—0,005 0,0075 4,2×10–10 11,2×10–10 9×108 7,1×10–5 63900,005—0,001 0,003 2,7×10–11 7,2×10–11 1,4×109 1,1×10–5 15400>0,001 0,0002 5,3×10–14 14,2×10–14 7×1012 5,0×10–8 350000

1. Допоміжний матеріал для розрах н зовнішньої питомої поверхні ран лометрично о с ла-д сіро о лісово о ґр нт еометричним методом [3]

Зовнішняпитома поверхня (Р), см2

в 1 г1-ї частки

Розмірчасток, мм

Середнійефективнийдіаметр, мм

Об’ємчасток, см3

Масачасток, г

Кількістьчасток в 1 г,

шт.

Ґрунт в інтенсивному використанні в сівозмініНЕ 1×10–3 5,2×10–3 9,5×10–2 4,1×10–2 3,8×10–2 6,0 10×10–2 6,0 6,1Іе – 2,5×10–3 9,7×10–2 3,0×10–2 4,5×10–2 7,6 9,9×10–2 7,7 7,8І – 2,2×10–3 8,6×10–2 4,0×10–2 2,5×10–2 10,4 8,8×10–2 10,5 10,6Ір 2×10–4 1,2×10–2 7,2×10–2 2,4×10–2 2,9×10–2 6,9 8,4×10–2 7,0 7,1р 4×10–4 1,9×10–2 4,7×10–2 1,1×10–2 5,8×10–2 5,9 6,6×10–2 5,9 6,0

Ґрунт виведений з обробітку протягом 20-річного термінуНЕ 2×10–4 1,6×10–3 9,1×10–2 3,3×10–2 9,6×10–2 6,2 2,3×10–2 6,3 6,4Іе 1×10–3 1,7×10–3 10,1×10–2 1,6×10–2 10,7×10–2 6,1 10,3×10–2 6,2 6,3І – 4×10–4 9,7×10–2 5,0×10–2 5,6×10–2 8,2 9,7×10–2 8,3 8,3Ір 1×10–3 З×10–4 9,1×10–2 3,9×10–2 10,4×10–2 8,1 9,2×10–2 8,2 8,2р 4×10–4 1,0×10–2 6,2×10–2 1,9×10–2 5,1×10–2 6,8 7,3×10–2 6,8 6,9

Ґрунт виведений з обробітку протягом 60-річного термінуНЕ 3×10–4 2,0×10–3 8,6×10–2 2,2×10–2 12×10–2 6,0 8,9×10–2 6,2 6,3Іе 2×10–4 1,6×10–3 9,0×10–2 1,7×10–2 9,8×10–2 6,8 9,2×10–2 6,9 7,0І 2×10–4 3,0×10–3 7,4×10–2 4,3×10–2 9,3×10–2 8,2 7,7×10–2 8,3 8,4Ір 2×10–4 1,7×10–3 7,4×10–2 2,0×10–2 10,5×10–2 10,2 7,6×10–2 10,3 10,4р 5×10–4 1,2×10–2 5,1 10–2 2,2×10–2 9,6×10–2 6,5 6,3×10–2 6,6 6,6

2. Зміна зовнішньої питомої поверхні механічних елементів сіро о лісово о ґр нт за різнихмов ви ористання, м2/

Розмір фракції, мм

1—0,25 0,25—0,05 0,05—0,01 0,01—0,005 0,005—0,001 <0,001

Сумарназовнішняпитомаповерхня

Символікагенетичнихгоризонтів

Фізичнийпісок,

>0,01 мм

Фізичнаглина,

<0,01 мм




сумарна зовнішня питома поверхня становила10,6 м2, що більше в 1,7 раза порівняно з гор.НЕ і 1,4 раза, ніж у перехідному Іе горизонті.Тривале вилучення сірого лісового ґрунту з

обробітку поглибило процеси переносу високо-дисперсної його частини. За 20 років перелогупорівняно з аналогом зменшилась сумарна зо-внішня питома поверхня елементарних частокілювіального горизонту до 8,3 м2/г, натомістьдо 8,2 м2/г збільшилась активна поверхня у пе-рехідному (Ір) горизонті. За довготривалого (по-над 60 років) виключення антропогенного впли-ву на ґрунт сумарна зовнішня питома поверх-ня гор. Ір була найвищою і становила 10,4 м2/г.Таке зміщення сумарної питомої поверхні гра-нулометричних фракцій вниз по профілю ґрун-ту призвело до зростання мулистої фракції у«шапці» материнської породи, активна поверх-ня 1 г якої зросла до 6,6—6,9 м2/г.Номенклатура механічних елементів за гра-

нулометричним складом зумовлює зміни міце-лярної питомої поверхні, яка в сумі із зовніш-ньою складає загальну активну поверхню ґрун-ту. Дослідження загальної питомої поверхніпроводили за методикою БЕТ, в основу якоїпокладено аналіз полімолекулярної сигмоїдноїадсорбції при наростанні рівноважного тискуводяної пари від 0 до повної (96—98%) віднос-ної вологості. Насичення ґрунту в такому се-редовищі відповідає максимальній гігроскопіч-ній вологоємності (МАВ).Для визначення МАВ було використано сіль

сірчанокислого калію (К2SO4), яка спроможнав обмеженому об’ємі створити тиск пару (Р)17,2 мм рт. ст. за співвідношенням Р:РS —0,980, де РS — пружність пару насиченого про-стору (ексикатора). Пружність парів в ексика-торі, створена К2SO4 за температури 20°С, єнадто високою. Для порівняння електролітСаСl⋅6Н2O, який часто застосовують у подібниханалізах, за аналогічних умов створює тиск,який дорівнює лише 5,66 мм рт. ст., а співвідно-шення Р:РS — 0,323. Тому значення МАВ з ви-користанням К2S04 являє собою полімолеку-лярність адсорбції водних парів, тоді як загаль-на питома поверхня елементарних часток

ґрунту визначається за мономолекулярною ад-сорбцією.Проте щодо кількості мономолекулярних ша-

рів у гідратизованому ядрі гранули у літературіне існує усталеної думки. Так, А.М. Mitscherlichстверджує, що максимальна гігроскопічністьвідповідає моношару молекули води [14],Z.D. Baver — 5—7 шарам [13], П.В. Вершинін іП.І. Андріанов схильні до думки про більш тов-сту гідратну оболонку, яка приблизно дорівнює10 шарам [3]. У роботі С. Брунауера відзначе-но, що максимальна гігроскопічність ґрунтуможе визначатись десятками і сотнями моле-кул води [1].Виявляється, що стандартна товщина гід-

ратної оболонки не може існувати не лише длярізних ґрунтів, а й різних механічних елементіводного типу ґрунту і навіть однієї елементар-ної частинки. Товщина гідратної плівки залежа-тиме від величини механічного і хімічного скла-ду елементів. З огляду на низький уміст гуму-су в наведеній формації ґрунтів та високийуміст SiO2 з аморфними гідрофільними влас-тивостями вважаємо, що полімолекулярністьмеханічних елементів гідралізованого ядраSiO2 становить 5 шарів.Визначивши максимальну гігроскопічність

ґрунту за морфогоризонтами та полімолеку-лярність гідратної оболонки, загальну питомуповерхню адсорбента (S, м2/г) обчислюємо затакою формулою:

S=Wm×NW0/Md,

де S — загальна питома поверхня ґрунту, м2/г;Wm — кількість вологи, необхідної для покрит-тя 1 г ґрунту, г; N — постійна Авогадро —6,02380×1023; М — атомна маса молекули Н20==18; W0 — площа, яку покриває молекула водипри гексагональній укладці, м2 =10–20; d — кіль-кість умовно мономолекулярних шарів угідратній плівці = 5.Для гор. НЕ ґрунту за інтенсивного викори-

стання формула набуде такого цифрового зна-чення:

S=0,036⋅6,02380⋅1023⋅10,8–10–20/18⋅5=23,9 м2/г.

НЕ 23,9 6,1 17,8 21,0 6,4 14,6 22,4 6,3 16,1Іе 28,2 7,8 20,4 24,6 6,3 18,3 27,4 7,0 20,4І 40,5 10,6 29,9 37,8 8,3 29,5 39,0 8,4 30,6Ір 23,9 7,1 16,8 39,8 8,3 31,5 40,4 10,4 30,0Р 13,7 6,0 7,7 20,2 6,9 13,3 18,8 6,6 12,2

3. За альна, зовнішня і міцелярна питома поверхня сіро о лісово о ґр нт за зміни мовцільово о ви ористання, м2/

Символікагенетичнихгоризонтів

Цілина 60 роківПоле сівозміни Переліг 20 років

загальна зовнішня міцелярна загальна зовнішня міцелярна загальна зовнішня міцелярна




Різниця між загальною питомою поверхнею(S) і зовнішньою (Р) дорівнюватиме міцелярній(SМ) питомій поверхні 1 г ґрунту (табл. 3).У зразках ґрунту, які перебували в стані пе-

релогу у верхньому горизонті, вона зменши-лась до 14,6—16,1 м2/г. Причина цього — знач-не зростання фракції крупного і середньогопіску у гор. НЕ перелогових ґрунтів. Ілювіальнігоризонти сірого лісового ґрунту характеризу-ються найбільшою не лише зовнішньою, а йміцелярною активною питомою поверхнею, яказа різного цільового використання істотно незмінилась і становила 29,9—30,6 м2/г. Нато-мість для перехідного горизонту (Ір) перелого-вих земель виявлено значне зростання внут-

Зовнішня питома поверхня механічних еле-ментів ґрунту визначається фізичною глиною,передусім, високодисперсною мулистою фрак-цією, частка якої становить 94—97% загаль-ної активної зовнішньої поверхні. Сумарна (зов-нішня + міцелярна) питома поверхня зумовле-на інтенсивністю процесів мулонакопиченнязалежно від цільового використання ґрунту. Длясірого лісового крупнопилувато-легкосуглинко-вого ґрунту найбільше значення загальної пи-томої поверхні механічних елементів за інтен-

Висновки

сивного використання одержано для ілювіаль-ного горизонту 40,5 м2/г, у перелогових земляхв гор. Ір — 39,8–40,4 м2/г. У гумусо-елювіально-му горизонті через низький уміст гумусу неза-лежно від зміни цільового використання загаль-на питома поверхня становила 21—23,9 м2/г.Співвідношення між зовнішньою і міцелярною ак-тивною поверхнею гранулометричного складумеханічних елементів для гор. НЕ за умов по-лімолекулярної гідратної оболонки у 5 шарівстановить 1:2,3—2,9.

1. Брунауер С. Адсорбция газов и паров. Фи-зическая адсорбция/С. Брунауер. — М., 1948. —Т. 1. — 210 с.

2. Божков Д.В. Влияние удобрений на урожай-ность и качество озимой пшеницы/Д.В. Божков,Т.В. Мурачева, Т.В. Бабичева//Материалы V Все-рос. съезда об-ва почвоведов им. В.В. Докучае-ва. — Ростов-на-Дону, 18—23 августа 2008 г. —Ростов-на-Дону: Ростиздат, 2008. — С. 159.

3. Вершинин В.П. Основы агрофизики/В.П. Вер-шинин. — М., 1959. — Ч. II. — С. 224—225.

4. Вальков В.Ф. Почвенная экология сельско-хозяйственных растений/В.Ф. Вальков. — М.: Аг-ропромиздат, 1986. — 208 с.

5. Воронин А.Д. Некоторые свойства фракциймеханических злементов комплекса почв светло-каштановой подзоны/А.Д. Воронин//Вестн. Моск.ун-та. — 1958. — № 4. — С. 93—102.

6. Гамалєй В.І. Родючість сірого лісового ґрун-ту за різних умов його використання/В.І. Гамалєй,М.І. Драган, Л.І. Шкарівська//Вісн. аграр. науки. —2008. — № 10. — С. 10—15.

7. Гедройц К.К. Ультрамеханический составпочвы и зависимость его от рода катиона, нахо-дящегося в почве в поглощенном состоянии; из-весткование, как мера улучшения ультрамеха-нического состава почвы/К.К. Гедройц//Опыт-


ная агрономия. — 1923. — Т. ХХII. — С. 74—76.8. Горбунов Н.И. Высокодисперсные минералы

и методы их изучения/Н.И. Горбунов. — М.: Изд-во АН СССР, 1963. — 54 с.

9. Кобцева М.А. Распределение гумуса и NPKпо гранулометрическим фракциям почв/М.А. Коб-цева//Материалы V Всерос. съезда об-ва почво-ведов им. В.В. Докучаева. — Ростов-на-Дону, 18—23 августа 2008 г. — Ростов-на-Дону: Ростиздат,2008. — С. 24.

10. Мазур Г.А. Відтворення і регулювання ро-дючості легких ґрунтів: Монографія/Г.А. Мазур. —К.: Аграр. наука, 2008. — 308 с.

11. Роде А.А. Дисперсность твердой фазы/А.А.Роде//Почвоведение. — 1938. — № 2. — С. 91.

12. Тюлин А.Ф. Различное количество почвен-ных водопрочных агрегатов в зависимости от ґрун-тового состава вторичных частиц менее 0,01 мм/А.Ф. Тюлин, А.В. Коровкина//Почвоведение. —1950. — № 3. — С. 46—49.

13. Baver Z.D. Aggregata anaeysis as an aid inthe study of soil structure relationships/Z.D. Baver//Jornal Amer. Soc. Agron. — 1932. — V. 24. —P. 920—925.

14. Mitscherlich A.M. Zur. Metodik der Bestim-mung der Bedetzungswarme des Ackerbodens;Zandw. Jahrb/A.M. Mitscherlich, 1923. — S. 76.

рішньої поверхні елементарних механічних ча-стинок до 30—31,5 м2/г, що вдвічі більше по-рівняно з полем сівозміни. Значно зросла ак-тивна поверхня у цих ґрунтах і у верхній час-тині материнської породи.Загальна активна поверхня механічних еле-

ментів профілю сірого лісового ґрунту зміню-валась за параболістичним принципом. Черезневисокий уміст гумусу (1,3—1,5%) у гор. НЕсумарна питома поверхня становила 21—23,9 м2/г, збільшуючись до 40,5 м2/г у гор. Іґрунту з інтенсивним використанням і до 39,8—40,4 м2/г у гор. Ір перелогових земель та змен-шуючись до 13,7—21,2 м2/г у верхній частиніматеринської породи.


Рослинництво,Рослинництво,Рослинництво,Рослинництво,Рослинництво,кормовиробництвокормовиробництвокормовиробництвокормовиробництвокормовиробництво

УДК 635.631.17© 2011

В.А. Кравченко,академік НААННауково-досліднийі навчальний центрзакритого ґрунту

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУГАЛУЗІ ОВОЧІВНИЦТВА В УКРАЇНІ

Роз лян то стан виробництва овочіві перспе тиви розвит ал зі овочівництвав У раїні.

Відомо, що овочі є цінним харчовим продук-том. Вони є джерелом вуглеводів: глюкози,фруктози, поліцукрів, цінних білків, мінеральнихсолей, ароматичних ефірних олій, вітамінів [3].Багато овочевих рослин містять цінні амінокис-лоти, алкалоїди, феноли, терпеноїди, фітонци-ди — антиоксиданти, що підвищують імунітетлюдини, уповільнюють старіння організму. Вжи-вання овочів оптимізує співвідношення білків,жирів, вуглеводів у щоденному раціоні людини.Безперечне значення овочів як дієтичних,

протекторних, цілющих властивостей [1].Згідно з медичними нормами людина щод-

ня має споживати близько 400 г овочевої про-дукції, або 140 кг на рік.Площі під овочевими рослинами становлять

450—458 тис. га, 86,5% яких знаходяться в гос-подарствах населення. На ринок України над-ходить понад 40 видів овочевої та баштанноїпродукції. За обсягом на 1-му місці помідор(23,4%), далі — капуста, цибуля й огірок (9,8—11,6%).У 2009 р. було вироблено овочевої та баш-

танної продукції 8976 тис. т.Проте залежно від культури 50—70% овочів

надходить на переробку, консервування, автрати при зберіганні сягають 40%. Тому рівеньспоживання овочів на душу населення за рікстановить 85—100 кг. Наприклад, середньо-статистичний українець споживає за рік 2,4 кгпомідорів, тоді як населення ЄС — 22,5,США — 32,5 кг.Згідно з нормами харчування, розроблени-

ми Академією медичних наук України, людиніза рік потрібно вживати: капусти білоголової —25—38 кг, помідорів — 25—35, моркви — 7—10, огірків — 9—13, столових буряків — 6—10,цибулі та часнику — 9—13, інших (зелених,пряноароматичних, перцю, баклажанів, цвітноїкапусти) — 19—26, баштанних — 18—26 кг. Яксвідчить рівень виробництва овочів, в Україніне витримано ні фізіологічних норм, ні асорти-менту.Отже, основним завданням при виробницт-

ві овочів залишається нарощування об’ємівпродукції, головним чином, збільшуючи вро-жайність, для чого Україна має величезні мож-ливості. Так, у 2009 р. середня врожайність по-мідорів в Україні становила 22,6 т/га, в сіль-ськогосподарських підприємствах — 38,8 т/га,

Капуста 21,6 21,6 22,8 21,5 100

Огірок 14,0 28,0 16,1 14,0 50

Помідор 22,6 22,6 38,8 19,4 100

Столовий буряк 19,2 32,0 15,4 19,3 60

Морква 16,5 33,0 18,1 16,3 50

Цибуля 15,0 30,0 18,1 14,6 50

Кавун 7,8 15,6 7,7 7,8 50

Диня 5,6 10,1 4,2 5,7 55

Урожайність овочів в У раїні (2009 р.), т/ а [2]

У тому числі Потенційніможливостікультури

КультураУсі категоріїгосподарств

Постійніможливості, % сільськогосподарські

підприємствагосподарстванаселення

РОСЛИННИЦТВО,КОРМОВИРОБНИЦТВО


а передові підприємства отримують 100—110т/га (таблиця). Аналогічна ситуація спостері-гається і щодо інших культур. Тобто сучаснеовочівництво України використовує потенціалтехнологій та генетичних конструкцій лише на10,1—33%.Для підвищення врожайності овочевих рос-

лин важливим буде створення і вирощуваннянових гібридів, як це відбувається в передовихкраїнах світу. Практично більшість іноземнихфірм упроваджує у виробництво лише гібриди.В українській селекції щодо основних культурвони або відсутні, або не мають виробничогопоширення. А створення нових високоефектив-них гібридів це ціла селекційна індустрія, якапотребує величезних затрат: фінансових, інте-лектуальних, організаційних, забезпеченостігенетичним потенціалом, кадрами, приладамита обладнанням.Наступний важливий фактор — чітке зональ-

не розміщення овочевих рослин і зростання їхплощ у великих сільськогосподарських підпри-ємствах. Так, у США помідор вирощують у шта-ті Каліфорнія, що забезпечує потреби внутріш-нього і зовнішнього ринків.За підрахунками вчених, на півдні України

можна виростити 4 млн т помідорів. Проте унаселення вкорінилася думка (і не безпідстав-но), що найякісніші, а значить найсмачніші тапоживні помідор, кавун, диню вирощують наХерсонщині. Так само, як перспективним будевирощування коренеплідних, огірків — у цент-ральних, а капусти, зелених — у північних і за-хідних регіонах. Це відразу дасть змогу підви-щити врожайність та якість овочевої продукції.Великі сільськогосподарські підприємства

мають більше змоги застосувати сучасні техно-логії, техніку, крапельне зрошення, ніж госпо-дарства населення. Тому потрібно економіч-ними, правовими, організаційними важелямизменшувати кількість овочевих у господарствахнаселення і нарощувати потужність великихсільськогосподарських підприємств.У фінансово міцних, стабільних великих під-

приємствах є всі умови для дотримання сучас-них технологій. Основою їх є: якісне насіння,системи удобрення та захисту від шкідників іхвороб, механізація всіх процесів, аж до зби-рання продукції, доробка продукції, зберіганняїї, переробка [4—7]. Великі підприємства маютьзмогу формувати значні партії для реалізації вУкраїні та за її межами.Дотримання цих технологічних процесів, оп-

тимізація їх до умов регіону та біологічних особ-ливостей рослини дає змогу отримувати мак-симальний врожай за високої якості. У цьомувідношенні провідну роль відіграють фінансові,організаційні та кадрові можливості. Висококва-ліфіковані овочівники мають професійні підхо-

Перспективи розвиткугалузі овочівництва в Україні

ди та досвід щодо використання ґрунту, техні-ки, нових видів добрив та захисту рослин. Томуна сучасному етапі розвитку галузі овочівниц-тва є визначальним, щоб випускники вузівйшли до землі, а не в інші сфери діяльності.Тут значну роль відіграватимуть розв’язаннясоціальних і культурних проблем на селі.Важливим резервом підвищення врожайнос-

ті та якості продукції овочевих рослин є опти-мальний рівень використання органічних і міне-ральних добрив [6]. Однією з основних умов їхоптимального використання є строки, способита норми внесення. Ефективне управлінняфункціональним станом рослин є поєднання водну систему впливу на неї кореневого та по-закореневого живлення із дією біологічно ак-тивних речовин різного спектра дії.Врожай та якість овочевої продукції забез-

печують системи захисту рослин, основою якихє дотримання технологій, використання стійкихсортів і гібридів, застосування хімічних і біоло-гічних препаратів. Перспектива у створенні йзастосуванні найефективніших препаратів ізнайменшою шкідливістю для людини та довкіл-ля. Тут мають значення й активна основа пре-парату, його дози, строки та способи внесенняз урахуванням стану рослини, активності пато-генів і системи взаємодії «рослина — патоген».Висока продуктивність овочевих визначаєть-

ся взаємодією факторів: температура, волога,світло. Використання зрошуваних земель, особ-ливо в південних регіонах, сприятиме підвищен-ню урожайності. В Україні близько 430 тис. газрошуваних земель. Це не так багато, врахову-ючи, що в радянські часи плановою цифроюплощ зрошення було 4 млн га.Перспективою розвитку овочівництва є зас-

тосування краплинного зрошення [7]. Застосу-вання його, завдяки нормованій подачі полив-ної води з розчиненими в ній поживними речо-винами, мікроелементами, засобами захистурослин безпосередньо в зону живлення кожноїрослини відповідно до її біологічних потреб,дає змогу до 2-х і більше разів збільшити уро-жайність овочевих культур при одночасномуполіпшенні їх якості. Водночас економно вико-ристовують воду, добрива і засоби захисту, змен-шуються витрати на їх застосування завдякиавтоматизації процесу водопостачання, зао-щаджуються робочий час і кошти. Упроваджен-ня краплинного зрошення дає змогу отримува-ти продукцію високої якості: огірків — 100 т/га,помідорів — 120, перцю солодкого — 60, цибу-лі — 100 т/га.Отриманню ранньої продукції сприяють ви-

користання тимчасового плівкового накриття,мульчування ґрунту плівкою, вирощування нашпалерах та опорах. У десятки разів можназбільшити урожайність овочевої продукції



ефективним застосуванням закритого ґрунту. Усучасних, технологічно оснащених теплицяхможна отримувати 60—100 кг/м2 плодів помі-дорів, огірків [1], у період міжсезоння — зеленірослини, редиску, перець солодкий, баклажан,кавун, диню.Зменшити витрати на вирощування дасть

змогу застосування механізованого збиранняплодів овочевих рослин. У цьому плані ефек-тивним буде створення генетичних конструкцій,придатних до механізованого збирання, та кон-струювання відповідних механізмів.Проблемними в Україні залишаються проце-

си логістики закупівлі, перевезення, зберіганняовочів [5]. Потрібна чітка схема управління по-токами овочевої продукції, оскільки тут якість,витрати та прибутки. Забезпечити споживачаовочами можна за спільної стратегії вирощу-вання, післязбиральної доробки, зберігання,транспортування і маркетингу. Дотримати всіхскладників стратегії реально лише у великихсільськогосподарських підприємствах або приоб’єднанні зусиль окремих фермерських госпо-дарств.Аналіз стану овочівництва на сучасному ета-

пі в Україні свідчить про його позитивну дина-міку. В українських овочівників ще є багато не-використаних можливостей. Однією з них є ви-рощування продукції на експорт. Значнукількість її щороку завозять країни ЄС. У Росії,в середньому, ціни на овочі на 30% вищі, ніжв Україні. До того ж овочі, що поставляються зУкраїни в Росію, не обкладаються митом. Із-раїль вирощує для Росії моркву по ціні 1,3 до-лара США за 1 кг. Очевидно, що овочівникиУкраїни могли б вирощувати моркву для Росії,тим паче за таку достойну ціну, і не лише мор-кву. В Росії цінять українські овочі, високі вро-жаї яких, за досвідом передових приватних під-приємств і фермерів, в Україні можна вирощу-вати. У південних регіонах є всі можливості длявирощування великих урожаїв зелених культур,які ввійшли в моду, і ціни на них постійно зро-стають. Проте є власники землі, які часто незнають як її використовувати. Якраз тут очевид-на роль дорадництва, економічних законів, якіб стимулювали розвиток необхідних важливих,прибуткових напрямів овочівництва. Потрібніцентри, навколо яких могли б об’єднуватисяприватні господарства: кооперативи, асоціації,фірми, союзи, холдінги. У цьому відношенніперспективними будуть: пільгові кредити, фі-нансування під майбутній урожай, прийнятливіумови закупівлі техніки, добрив, засобів захис-ту; гарантовані можливості реалізації продукції.Заплановані обсяги і показники якості маютьстимулювати, дисциплінувати напрями вирощу-вання овочевої продукції.Також потрібна допомога держави у ство-

ренні нової техніки для галузі овочівництва,особливо уніфікованих сівалок, машин для зби-рання і сортування плодів. Бажані фінансовіважелі, які б регулювали виробництво та зас-тосування мінеральних добрив, засобів захис-ту рослин.Одна з вимог галузі — відновлення системи

насінництва овочевих рослин. Україна має до-свід вирощування насіння овочевих для всьо-го колишнього Радянського Союзу. Ефективненасінництво зумовлюється наявністю високо-продуктивних сортів і гібридів української се-лекції. В цьому плані можуть бути ефективни-ми інвестиції в селекцію та насінництво.Нині актуальним є «короткий шлях овочів до

споживача» — виробник — споживач. Оптиміс-тичним прикладом може бути планування оп-тового ринку в Донецькій області, який об’єднає525 виробників овочевої продукції. Функціону-вання такого ринку забезпечить: робочі місця,реалізацію без посередників, розвиток малогота середнього бізнесу, доробку, переробку,охолодження, сховища, роботу магазинів, про-даж насіння, техніки, засобів живлення та за-хисту рослин, організацію Днів поля, виставок,реклами.За таким принципом планується організація

агроміста в Луганській області, завдання якого— обслуговування овочівників. Такі об’єднан-ня вже існують навколо великих міст Європи.Особливе значення має пошук нових брен-

дів: у США — зростає виробництво різнокольо-рової салатної цибулі; в світовій практиці: ор-ганічні овочі, в переробці — буряковий сік.Величезним рушієм у виробництві овочевої

продукції є експортно-імпортна політика. Особ-ливо це важливо на фоні росту цін на овочі у2011 р. Передбачається зростання цін: на кар-топлю — на 47%, капусту й цибулю — 16—18,столові буряки — 29%, у багатьох країнах Єв-ропи виробництво продукції переробки зростена 10—30%.Основними ринками для експорту є: Росія,

Білорусь, Литва, Латвія, Польща, Західна Євро-па. Яскравим прикладом може бути Чилі, якавивозить овочі на відстань 10 тис. км і більше.Україна ж знаходиться в центрі Європи і маєдостатньо короткі важелі доставки.У 2010 р. Україна експортувала 261429 т

овочів на суму 161,9 млн доларів США, в тойчас як США експортують овочів на 40 млрддоларів (18% світового експорту).Водночас імпорт овочів в Україну інтенсив-

но зростає. Так, у 2010 р. Україна завезла ка-пусти в 12,5 раза більше, ніж у 2009 р., морк-ви та інших коренеплодів — у 5 разів, часнику— в 3 рази. До цього призводять проблеми роз-витку овочівництва і вступ України до Всесвіт-ньої торговельної організації (ВТО), яка сприяє





імпорту овочів в Україну і потребує зниженняввізного мита.Тому важливим буде розробка заходів конку-

рентоспроможності в умовах ВТО та вільної тор-гівлі країн ЄС. Подальші кроки до поліпшенняекспорту — це інтенсифікація виробництва ово-чів, розвиток промислової переробки, розвитокінфраструктури, логістики, контролю за якістю,згідно з вимогами ЄС функціонування відповід-них лабораторій. В Україні існують складнощіщодо формування великих партій овочів,транспортування, оформлення документів длямитного контролю та податкової інспекції.Проблемою є і те, що країни ЄС не відкри-

вають для України свої овочеві ринки. Їхня сис-тема цін на овочі, що ввозяться (мито розра-ховується щодня, залежно від цін), практичноє 100%-м бар’єром для імпорту.Потрібно звільнити овочевий ринок від іно-

земних поставок. У 2010 р. Україна завозила насвої ринки помідори, цибулю, часник, капусту,моркву, огірки, малопоширені овочі. Проблемане лише в їхній кількості та якості, а ще і в тому,що близько 30% овочів втрачається на шляхувід поля до споживача (мінімум 2,8 млн т).На споживання імпортних овочів міг би впли-

нути простий підхід — маркування: імпортна,вітчизняна. Однак при цьому має бути високоювітчизняна логістика доставки овочів до спожи-вача: сортування, мийка, пакування, реалізація.Водночас особливе значення мають контакт-ність менеджерів, продавців, обслуговуючогоперсоналу, інформація про якість товару, ціно-ва політика. Ми ще не навчилися реалізовува-ти овочеву продукцію. Навіть у деяких супер-маркетах овочеву продукцію, особливо цибулю,моркву, столовий буряк реалізовують у нечис-тій тарі, ворохом.Для стимуляції процесів розвитку в овочів-

ництві потрібні законодавчі акти, які б регулю-вали та стимулювали розвиток галузі. Особли-во це стосується систем «експорт — імпорт»,інвестицій, стимуляції інновацій, державної під-тримки ряду напрямів. Наприклад, у країнахЄвропи 35% витрат на вирощування овочів узакритому ґрунті компенсується державою, вКанаді, США передбачено пільги.Розвиток овочівництва потребує соціально-

го підходу та пільгових кредитів. Відомо, щорозвиток сільського господарства в країнах Аф-рики розпочинався із «соціального бізнесу» принаданні кредитів не вище 2%.

Для розвитку овочівництва в Україні по-трібні: законодавчі акти, що сприятимуть ви-робництву овочевої продукції та об’єднаннюприватників у великі формування; ефективнаекспортно-імпортна політика; розвиток ін-фраструктури для новітніх технологій, ло-гістики доставок до споживача; подальшийрозвиток переробної промисловості; ціноваполітика; упровадження Європейських стан-

Висновки

дартів якості, організація лабораторій длявідповідних оцінок; застосування інноваційнихпроектів у технологіях вирощування; розроб-ка пільгових заходів для стимулювання вироб-ництва відповідних рослин; наявність висо-копрофесійних спеціалістів, менеджерів; роз-ширення площ під поливом; розвиток напрямузакритий ґрунт; концентрація, спеціалізація,зональне розміщення овочевих рослин.

1. Кравченко В.А., Приліпка О.В. Селекція і на-сінництво овочевих культур у закритому ґрунті/В.А. Кравченко, О.В. Приліпка. — К.: Аграр. наука,2002. — 261 с.

2. Кучеренко Т. Производство и перспекти-вы овощеводства на Юге Украины/Т. Кучерен-ко//Овощеводство. — 2010. — № 12. —С. 10—15.

3. Пивоваров В.Ф. Овощи России/В.Ф. Пивова-ров. — М., 2006. — 384 с.

4. Сич З.Д. Будущее — за крупными овощны-ми хозяйствами/З.Д. Сич//Овощеводство. — 2011.


— № 1. — С. 18—20.5. Сич З.Д., Фодосій І.О., Подпрятов Г.І. Після-

збиральні технології доробки овочів для логістикиі маркетингу/З.Д. Сич, І.О. Фодосій, Г.І. Подпрятов.— К., 2010. — 439 с.

6. Сучасні технології в овочівництві/К.І. Яко-венко, Т.К. Горова, А.І. Ящук [та ін.]. — Харків,2001. — 125 с.

7. Технології вирощування овочевих культурпри крапельному зрошенні в умовах України/М.І. Ромащенко, В.М. Корюненко, О.Г. Матвієць [таін.]. — К., 2006. — 123 с.


РОСЛИННИЦТВО, КОРМОВИРОБНИЦТВО

УДК 633.64:578.85\86© 2011

І.П. Жук,кандидатбіологічнихнаук

О.В. МінченкоІнститут мікробіологіїі вірусології НААН

ОСОБЛИВОСТІВІРУСІНФЕКЦІЙНОСТІКАЛЮCНОЇ ТКАНИНИ ТЮТЮНУПРИ СУБКУЛЬТИВУВАННІ

Установлено, що тривале с б льтив вання ВТМ-інфе ційної алюcної льт ри тютюн призвелодо зниження ній міст вір с . Причиною цьо оє мінливість само о вір с та різна швид істьрозмноження здорових і ражених вір сомлітин.

Калюсну культуру тканини, уражену вірусом,можна вирощувати in vitro так само, як і здо-рову. Вона не відрізняється від здорової ні заморфологією, ні анатомічно. Лише зараженнямолодих рослин соком калюсної тканини даєзмогу виявити захворювання.Нами досліджувалось, як змінюється вірус-

інфекційність калюсної тканини при субкульти-вуванні.Методика досліджень. Об’єктом дослід-

ження була ВТМ-уражена культура тканинитютюну, яку вирощували за температури 25°С,відносної вологості повітря 75—80%, освіт-леності 3—5 тис. лк, тривалості фотоперіоду16 год. Для ініціювання культури тканини якекспланти (0,5 см висічки) використовувалисвітло- і темно-зелені зони мозаїчних листківтютюну, сприйнятливого до вірусу тютюновоїмозаїки (ВТМ) сорту Імунний 580 (N-гендефі-цитний мутант), який штучно шляхом інокуляціїбув заражений вірусом. Вибір експлантів дляодержання культури тканини зумовлений тим,що вірус у листках рослин тютюну при систем-ному його ураженні розподіляється нерівно-мірно і спричиняє мозаїчну плямистість лист-ків, — чергування темно- і світло-зелених зон.У темно-зелених зонах міститься не більше 5%тотальної кількості вірусу й інфіковано небільше 5% клітин, у світло- і світло-зеленихзонах — значно >5% і до 70—80% інфікованихклітин [4]. Контролем була культура тканини,ініційована з експлантів вирізок листків здоро-вих рослин тютюну.Для одержання калюсної культури висічки-

експланти висаджували на тверде живильнесередовище Т. Муpacигe i Ф. Скуга [2], яке міс-тило 2 мг/л γ-нафтилоцтової кислоти і по0,2 мг/л бензиламінопурину і кінетину. На 15-йдень у більшості з них утворювався калюс, час-тину якого на 8-й від початку ініціації день ви-користовували для визначення мітотичного ін-дексу (підраховували по 5000 клітин). Крімпервинного калюсу, мітотичну активність визна-чали ще в 1—3- і 5-му пасажах калюсної тка-

нини на 8-й день після перенасаджування її насвіже живильне середовище.Мітотичну активність клітин калюсної ткани-

ни досліджували на тимчасових давлених пре-паратах, забарвлених 1%-им ацетоорсеїном(фірма «Меrek», Darmstadt). Для цього калюс-ну тканину фіксували впродовж 1 год у сумішіспирту з льодовою оцтовою кислотою (3:1),після промивали в 70°-му спирті, переносилив розчин барвника на 1 добу; після пофарбу-вання поміщали на предметне скло в крапель-ку 45%-ої оцтової кислоти і нагрівали до 70—80°С. Шматочками фільтрувального паперу оц-тову кислоту видаляли до знебарвленняклітинної тканини, на яку поміщали покривнескло, а зверху — кілька листків фільтрувально-го паперу, легким натиском тканину роздавлю-вали до одноклітинного шару. Крім мітотичноїактивності, на 8-й день від початку ініціації ка-люсу в ньому визначали вміст вірусу, іншу ча-стину калюсу пересаджували на свіже живиль-не середовище. Уміст вірусу визначали ще в1—3-, 5- і 7-му пасажах.Вірусний інокулюм одержували шляхом го-

Первиннийкалюс 1,7±0,1 2,1±0,2 2,1±0,2

Пасаж:

1-й 1,9±0,1 2,2±0,2 2,3±0,2

2-й 2,0±0,1 1,9±0,1 2,0±0,1

3-й 1,9±0,4 2,0±0,4 2,2±0,4

5-й 2,1±0,3 2,2±0,2 2,1±0,3

Динамі а іль ості мітозів льт рі т анинитютюн , раженої ВТМ

Мітотичний індекс, %

Експланти зТип

калюсноїтканини листків

здоровихрослин

світло-зеленихділянокмозаїчнихлистків

темно-зеленихділянокмозаїчнихлистків



могенізації вірусовмісного калюсу з розрахун-ку 1 г на 10 мл 0,02 М фосфатного буфера (рН7,2), що містив 0,3% аскорбінової кислоти і0,3% сульфіту натрію. Інфекційність ВТМ ви-значали титруванням на листках дурману(Datura stramonium L.). Для цього використову-вали молоді рослини з 3—5-ма добре сформо-ваними листками середнього і верхнього ярусів(нижні листки обламували за 2 дні до заражен-ня). У кожному варіанті використовували по 5—6 листків.Результати досліджень. Мітотична ак-

тивність клітин первинного калюсу, регенеро-ваного із зон листків, насичених вірусом(світло-зелені зони), була нижчою, ніж у калю-су з менш насичених вірусом зон (темно-зеленіділянки) та у регенерованого з експлантів здо-рових листків (не заражених вірусом) рослин(таблиця).У 1-му пасажі спостерігали її деяке збіль-

шення в усіх калюсах незалежно від походжен-ня, однак, зберігалася така сама закономір-ність: при більшому інфікуванні вірусом міто-тична активність тканини була дещо нижчою.Подальше пасажування тканини згладжувалорізницю по величині цього показника між калю-сами, хоча на контролі і за низької концентраціївірусу мітотична активність калюсів була мен-шою, ніж у калюсу 1-го пасажу.У міру пасажування калюсу вміст вірусу в

ньому зменшувався — у 7-му пасажі в 3-х із

Особливості вірусінфекційностікалюcної тканини тютюну при субкультивуванні

4-х зразків калюсу його виявити не вдалося.Елімінація вірусу з калюсної тканини при суб-культивуванні може бути наслідком різноїшвидкості розмноження безвірусних і вірусо-вмісних клітин [1, 3]. Однак в окремих зразкахкалюсу вміст вірусу хоч і зменшувався порівня-но з концентрацією у вихідному калюсі, алевпродовж усього періоду культивування ткани-ни завжди виявлявся. Гомогенат калюсу цьогозразка було використано для зараження рос-лин тютюну сорту Імунний 580 (N-гендефіцит-ний мутант). На 8-му добу від дня інокуляціївірусу на первинно інфікованих листках і відро-стаючих з’являвся мозаїчний рисунок, який іс-тотно відрізнявся від перебігу захворювання,індукованого вихідним вірусом. Якщо вихіднийізолят вірусу після зараження індукував налистках тютюну чітку плямисту жовто-зеленумозаїку, то ізолят із культури тканини — лишеслабку. Відмінність виявлено за симптомами іна рослинах-індикаторах: квасолі (Phaseolusvulgaris, сорт Pinto), дурману (Datura stramo-nium), лободі (Chenopodium guinoa).Отже, проведені дослідження свідчать про

те, що тривале підтримування вірусінфекційноїкалюсної тканини в пасажованій культурі при-звело до елімінації вірусу з калюсу, що, очевид-но, пов’язано з різною швидкістю розмножен-ня вірусінфікованих і безвірусних клітин, зі змі-ною інфекційності вірусу, зменшенням йоговірулентності.

При тривалому субкультивуванні вірусо-вмісної калюcної тканини у ній зменшуєтьсявміст вірусу, і можлива повна втрата інфек-

Висновки

ційності. Причиною цього є зміна самого віру-су та різна швидкість розмноження здоровихі уражених вірусом клітин.

1. Жук И.П. Культура клеток и тканей растенийв молекулярно-биологических и прикладных ис-следованиях фитопатогенных вирусов//С.-х. био-логия. — 1987. — № 8. — Р. 57—62.

2. Калинин Ф.Л., Сарнацкая В.В., Полищук В.Е.Методы культуры тканей в физиологии и био-химии растений. — К.: Наук. думка, 1980. —448 с.


3. Щербатенко И.С. Биотехнологические мето-ды конструирования и отбора вирусоустойчивыхформ растений//Микробиол. журн. — 1993. — 55,№ 1. — Р. 89—101.

4. Loebenstein S., Cohen J., Chabtai et al. Dis-tribution of cucumber mosaic virus in systemicallyinfected tobacco leaves//Virology. — 1977. — 81,№ 1. — Р. 117—125.


Тваринництво,Тваринництво,Тваринництво,Тваринництво,Тваринництво,ветеринарнаветеринарнаветеринарнаветеринарнаветеринарнамедицинамедицинамедицинамедицинамедицина

УДК 619:577.151© 2011

А.М. Головко,академік НААН

В.О. Ушкалов,член-кореспондентНААН

Л.С. Рєзніченко,кандидатбіологічних наукДержавний науково-контрольний інститутбіотехнології та штамівмікроорганізмів

М.Є. Романько,кандидатбіологічних наукННЦ «Інститутекспериментальноїі клінічної ветеринарноїмедицини»

Т.Г. Грузіна,С.М. Дибкова,кандидатибіологічних наук

З.Р. Ульберг,доктор хімічних наукІнститут біоколоїдноїхімії ім. Ф.Д. ОвчаренкаНАН України

ОЦІНЮВАННЯТА КОНТРОЛЮВАННЯ БІОЛОГІЧНОЇБЕЗПЕКИ НАНОМАТЕРІАЛІВУ ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ

Теоретично та е спериментально обґр нтованометодоло ію оцінювання та/або онтролюваннябіобезпе и наноматеріалів, перспе тивних дляветеринарної медицини та біотехноло ії, на моделібіоло ічних систем різно о рівня ор анізації зави ористання системних біомар ерів(моле лярно- енетичних, фізіоло ічних,біохімічних та ін.).

Нанотехнології нині — на чо-лі розвитку науково-технічногопрогресу, а вивчення ефектівнаноматеріалів є одним з про-відних напрямів науки та прак-тики у світі. Нанотехнології —сукупність наукових знань, спо-собів і засобів спрямованого ре-гульованого синтезу різних ре-човин, матеріалів та виробів(наноматеріалів) з лінійним роз-

міром елементів структури вдіапазоні 1—100 нм [9, 15]. Уні-кальність наноматеріалів пов’я-зана з їх високою хімічною ак-тивністю, здатністю проникатичерез біологічні бар’єри тависокою біологічною активністю— впливом на метаболічні про-цеси та структуру ДНК у кліти-нах і тканинах живих організмів[22].Відповідно до сучасного рів-

ня наукових знань найперспек-тивнішими для потреб ветери-нарної та гуманної медицини єнаночастинки металів, які можутьзастосовуватись у відгодівлітварин, лікуванні, діагностиці тапрофілактиці захворювань різ-ної етіології. Наночастинки ме-талів можуть бути використаніяк компоненти імунобіологічнихпрепаратів і сировини (пробіо-тиків, вакцин, поживних середо-вищ), стимулятори біологічнихвластивостей промислово зна-чимих штамів і вектори для ці-льової терапії. У такому кон-тексті наночастинки металівможна розглядати як субстанціїпри виготовленні ветеринарнихзасобів [17, 20, 24, 25]. На особ-ливу увагу заслуговують нано-частинки металів у складі кор-мових добавок до раціону тва-

рин і птиці — нанонутрицевти-ків. Отже, наночастинки металівмають високий комерційний по-тенціал.З огляду на це дослідження,

виробництво, використання таутилізація наноматеріалів різноїприроди мають бути чітко рег-ламентовані нормативно-пра-вовою документацією. Сучас-ний розвиток нанотехнологій вУкраїні потребує насампередстворення банку охарактеризо-ваних наноматеріалів, які мож-ливо використовувати для по-треб ветеринарної (і гуманної)медицини, і потребує терміно-вого законодавчого впровад-ження методичної бази оцінкиїх біобезпечності. Крім того,вважаємо, що є нагальна по-треба у створенні нормативно-правової процедури реєстраціїнаноматеріалів. Одним із ос-новних етапів на цьому шляхує комплексна оцінка їх біологіч-ної безпеки.Питання біобезпеки нано-

матеріалів — неоднозначне ібагатогранне, тому потребуєкомплексного науково обґрунто-ваного підходу щодо його роз-в’язання [11, 21]. Дослідженняпотенційних ризиків викорис-тання наноматеріалів може


ТВАРИННИЦТВО,ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

бути адекватним за використан-ня системних біомаркерів —ключових системних характе-ристик живого організму (фізіо-логічних, біохімічних, імуноло-гічних, генетичних та ін.), якічутливі до токсичної дії. До тогож, вважаємо, що вивченню біо-логічної дії наноматеріалів вобов’язковому порядку маютьпередувати дослідження сто-совно їх фізико-хімічних власти-востей: природи, форми, роз-мірів та ін.Мета роботи — узагальнен-

ня фундаментальних науковихрозробок, що стали підґрунтямметодичного забезпечення оці-нювання рівня біобезпеки призастосуванні наноматеріалівдля потреб ветеринарної меди-цини. Такий науковий доробок— основа проектів нормативно-правових документів методич-ного забезпечення в галузі комп-лексної системи оцінки біологіч-ної безпеки наноматеріалів уветеринарії при їх дослідженні,виробництві, застосуванні таутилізації.Матеріали і методи. Препа-

рати наночастинок срібла (Ag),міді (Cu), цинку (Zn) та заліза(Fe) отримували конденсацій-ним методом шляхом віднов-лення солей відповідних ме-талів; наночастинки золота (Au)— відновленням аурату каліюацетоном або етанолом мето-дом Девіса [14].У роботі використовували

наночастинки металів: Au —розміром 10 нм у концентрації11,06 і 11,06·10–5 мкг/мл; 20 нм— 11 і 11·10–5 мкг/мл; 30 нм —14 і 14·10–5 мкг/мл; 45 нм — 38,6і 38,6·10–5 мкг/мл; Ag — 30 нм —86 і 86·10–5 мкг/мл; Fe — 14 нм— 21 і 21·10–5 мкг/мл; 18 нм —29 і 29·10–5 мкг/мл; 23 нм — 16і 16·10–5 мкг/мл; 77 нм — 18 і18·10–5 мкг/мл відповідно.У роботі щодо вивчення

впливу наночастинок на біо-логічні властивості та біохімічніпоказники використовували клі-тини культур: клітини E. coli Г 35— № 1 — 413, Ent. faecalis Г 35— № 4 — 410, L. acidophilusАН-100, E. coli M-17, Bif. bifidumштамів-пробіонтів; клітини E. coli

виробничих штамів № 20, 24,25 і 57, P. multocida виробничихштамів № 1718, 15, 5 і 396;культури клітин: СНО-К1 —клітини яєчника китайського хо-м’ячка, U937 — клітини гістіоци-тарної лімфоми людини, життє-здатність яких оцінювали з ви-користанням 0,3% трипановогосинього та кількість яких стано-вила не менше ніж 90%.Експерименти in vivo викона-

но з використанням лаборатор-них тварин: білих нелінійнихщурів із середньою масою180—230 г та мурчаків — 350—450 г з дотриманням правил«Європейської конвенції прозахист хребетних тварин, щовикористовуються в експери-ментальних та інших науковихцілях» [7].Вплив наночастинок металів

на біологічні системи різногорівня організації вивчали з ви-користанням ряду системнихбіомаркерів.Фізіологічні біомаркери. Для

оцінювання дії наноматеріалівзастосовували інтегральний по-казник стану нормофлори шлун-ково-кишкового тракту тварин(ШКТ) in vitro в моделях, якіімітують умови травлення. Зцією метою підраховували кіль-кість (в КУО) мікроорганізмівпробіотичних культур, що нако-пичилися за наявності наноча-стинок та без них. Рівень інтен-сивності дихальної активності(ДА) бакклітин оцінювали за по-казником вмісту ендогенногоО2, визначаючи його концент-рацію О2-чутливим електродом(типу Кларка, МО 128, «MettlerToledo», Швейцарія).Генетичні біомаркери. Гено-

токсичну дію наноматеріалів наізольовані еукаріотичні (в куль-турі клітин) та органні клітини (зорганів-мішеней піддосліднихтварин) досліджували методом«ДНК-комет» [19]; мутагеннуактивність наноматеріалів ви-значали з використанням ана-фазного методу підрахунку хро-мосомних аберацій у клітинахапікальної меристеми цибуліAllium cepa [13] та мікроядер-ного тесту лейкоцитів мурчаків[16].

Оцінювання та контролювання біологічноїбезпеки наноматеріалів у ветеринарній медицині

Біохімічні біомаркери. Рівеньінтенсивності процесів окисню-вання у ізольованих мембран-них фракціях нативних і ліо-філізованих/регідратованихбакклітин — перекисного окис-нювання ліпідів (ПОЛ) та окис-нювальної модифікації білків(ОМБ) визначали за утворен-ням їх продуктів у гептан-ізо-пропанольних екстрактах таальдегідо- і кетопохідних нейт-рального і основного характеруза відомими методами [1, 2].Також досліджували активністьферментних систем: мембра-нозв’язаної Н+–АТР-зи бакклітинта Na+–, K+–АТР-зи у клітинах лі-нії U937 [8]; цитозольної лактат-дегідрогенази (ЛДГ) і β-лакта-мази [23]. Проникність клітинноїоболонки бакклітин оцінювализа елімінацією внутрішньоклі-тинних метаболітів у зовнішнєсередовище [3].Статистичний аналіз резуль-

татів досліджень проводили за-гальноприйнятими методами[10].Результати досліджень та

обговорення. Створення ком-плексної системи оцінюваннябіобезпеки наноматеріалів ор-ганічної та неорганічної приро-ди потребує розробки методівтестування з використаннямширокого спектра біологічнихоб’єктів різного рівня органі-зації. Відомо, що складникимікробоценозу організму тваринє «мішенями» дії наноматеріа-лів [11]. Зміни певних показниківжиттєдіяльності мікробіологіч-них тест-об’єктів in vitro або ви-дового складу та властивостейнормальної мікрофлори кишеч-нику in vivo (мікробоценозуШКТ) за дії наноматеріалу є по-казником його токсичності.Так, наночастинки Au розмі-

ром 20 і 30 нм індукували акти-вацію фізіологічних процесів уклітинах бактерій штамів-про-біонтів [12].Результати досліджень з ви-

користанням типових представ-ників нормофлори ШКТ твариндали змогу констатувати без-печність наночастинок Au роз-міром 20 і 30 нм у діапазоні кон-центрацій (4—14·10–5) мкг/мл, а



наночастинок Ag — 30 нм у10–5 мкг/мл за металом відпо-відно [6].Тестування мутагенної актив-

ності наночастинок металів завикористання анафазного ме-тоду показало, що наночастин-ки Au розміром 10, 20 і 30 нм таAg — 30 нм не призвели дозбільшення хромосомних абе-рацій у клітинах апікальної ме-ристеми Allium cepa навіть зазначної стимуляції мітотичнихпроцесів (30%). Оцінка мутаген-ної дії наночастинок за мето-дом мікроядерного тесту налейкоцитах мурчаків довела,що наночастинки Au розміром30 нм викликали появу незнач-ної кількості мікроядерних струк-тур (2,2%), а отже, не спричиня-ли мутагенної дії.Токсичність наноматеріалів

у більшості випадків зумовленапоявою первинних пошкодженьДНК. Результатами система-тичних досліджень доведенонаявність для деяких зразківнаночастинок типових первин-них пошкоджень ДНК тест-клітин СНО-К1 і U937. Одержа-но електрофоретичні зобра-ження таких пошкоджень увигляді «ДНК-комет» (рис. 1).Так, в експериментах in vitro

показано, що наночастинки Auрозміром 30 і 45 нм, Ag — 30нм і Fe — 77 нм не мали гено-токсичних властивостей. Гено-токсичну дію на еукаріотичнітест-клітини виявляли наноча-стинки Au розміром 10 і 20 нм,Cu та Zn — 20 нм і Fe — 14, 18і 23 нм відповідно у дослідже-ному концентраційному діапа-зоні [4].В експериментах in vivo вста-

новлено, що наночастинки Auрозміром 20, 30 і 45 нм не вияв-ляли генотоксичної дії на кліти-


ни печінки, нирок, кишечнику такісткового мозку — показники«ДНК-руйнівної активності»були на рівні аналогічного по-казника негативного контролю.Проте наночастинки Au розмі-ром 20 нм спричиняли пошко-дження ДНК (показник «% ДНКу хвості» у клітинах селезінкистановив 21% проти 0,3% у не-гативному контролі) [5].Узагальнюючи результати

досліджень за використання ге-нетичних біомаркерів (геноток-сичності та мутагенності), мож-на констатувати, що наночас-тинки Au розміром 10 і 20 нм,Cu та Zn — 20 нм і Fe — 14, 18і 23 нм здатні призводити допервинних ДНК-пошкодженьеукаріотичних клітин, що свід-чить про потенційну небезпеч-ну їхню дію на геном.Проте результати дослід-

ження зразків нанометалів свід-чать, що вони не індукували му-тагенної дії в експериментах invivo, що може бути результатомпрояву метаболічних і репара-ційних процесів у цих умовах.Отже, у кожному конкретномувипадку застосуванню наноча-стинок певних розмірів, перс-пективних у біотехнології, меди-цині, ветеринарії чи фармако-логії, має передувати всебічневивчення можливих потенцій-них ризиків.Токсичність наноматеріалів

може бути зумовлена і розвиткомоксидативного стресу, що можепризводити до запальних ре-акцій, некрозу та апоптозу клі-тин. Оксидативні порушеннятрапляються у випадках, коликонцентрація активних мета-болітів кисню перевищує здат-ність клітин їх елімінувати. Відо-мо, що цитоплазматична мем-брана насамперед зазнаєзовнішнього негативного впли-ву, наслідком чого є накопичен-ня токсичних мембран-альтеру-ючих продуктів ПОЛ. Так, привзаємодії з наночастинками Auрозміром 20, 30 і 45 нм у мем-бранах клітин E. coli штамів№ 20, 24 і 25 виявлено гальму-вання інтенсивності процесівПОЛ: зниження вмісту ДК іМДА становило у середньому

14,3—71,5 і 15,9—78,7% відпо-відно (Р≤0,05).Оксидативні порушення про-

являються й у вигляді швидкогорозкладання білків, що є ре-зультатом окиснювальних мо-дифікацій. Саме надмірне утво-рення похідних останніх є мар-кером білкового окиснювання, аотже, небезпечного стану кліти-ни. Показано, що при взаємодіїз наночастинками Au розміром20, 30 і 45 нм у мембранахклітин E. coli штамів № 20, 24 і25 спостерігали гальмуванняінтенсивності процесів ОМБ:зниження вмісту похідних ней-трального і основного характе-ру становило в середньому27—64,9 і 13,2—62,2% відповід-но (Р≤0,05) [18].Інші механізми токсичної дії

наноматеріалів можуть бутипов’язані з пошкоджувальноюдією мембранозв’язаних фер-ментних систем, насампереденергоперетворювальних. Дотаких ферментних систем на-лежить АТР-ий комплекс, зав-дяки якому формується різницяелектрохімічних потенціалів набіомембрані. Доведено, щовнаслідок післядії наночастинокAu розміром 30 і 45 нм у мемб-ранних фракціях бактеріальнихклітин E. coli штаму Г35 № 1—413 виявляли підвищення Н+–АТР-ї активності на 20—40%(рис. 2, а).Щодо впливу наночастинок

на енергоперетворювальні фер-менти мембранної фракції еу-каріотичних клітин було показа-но, що наночастинки Au розмі-ром 10 нм на 70% інгібуютьNa+, K+–АТР-ну активність, арозміром 30 нм — підвищуютьна 20—40% (див. рис. 2, б).Вивчення активності цито-

зольних ферментів при дії на-ночастинок довело наступне:наночастинки Au розміром 10 і20 нм у діапазоні концентрацій0,1—1,1 мкг/мл за металом кон-центраційно залежно інгібуваливідповідно на 80 і 30% β-лакта-мазну активність, яка є одним зголовних ферментів, що визна-чає антибіотикорезистентністьклітин штамів-пробіонтів (рис. 3,а). Але за дії наночастинок Au

Рис. 1. Еле трофоретичнезображення пош одженоїДНК (еле трофоретичні тре-и тип «ДНК- омет»)



розміром 30 і 45 нм у дослідже-ному концентраційному діапа-зоні посилення β-лактамазноїактивності у середньому стано-вило 30—50%.Дослідження ЛДГ-ї активнос-

ті за впливу наночастинок свід-чить, що наночастинки Au роз-міром 10 нм у середньомув 4—4,5 раза стимулювали ак-тивність ферменту у цитозоль-ній фракції клітин лінії U937, арозміром 30 нм — у 1,5—2 разивідповідно (рис. 3, б).Дихальна активність — одна

з основних фізіологічних реак-цій мікроорганізмів — є інтег-ральним параметром рівня енер-гізації клітин, тому її доцільно

використовувати в оцінці біо-безпечності наноматеріалів яксистемний фізіологічний біомар-кер. На моделі регідратованихклітин бактерій було показано,що за наявності у середовищікультивування наночастинок Auі Ag розміром 30 нм інтенсив-ність ДА значно підвищувалась,порівняно з контролем. Це мо-же свідчити про підвищеннявідновлювального потенціалуклітин під дією наночастинок.Так, зростання рівня ДА за на-явності наночастинок Au і Agдля клітин P. multocida штамів№ 1718, 15, 5 та 396 станови-ло 3; 2,2; 0,7 та 1,2; 2,8; 4,1; 1,2та 1,2 раза відповідно (Р≤0,05).

Ключова роль клітинної обо-лонки бактеріальних клітин по-лягає у створенні захисного ба-р’єра, тому оцінка ступеня їїцілісності за зовнішньої дії євисокопрогностичним тестомпри визначенні потенційно не-безпечної дії. Показано, що придії наночастинок Au на клітиниE. coli штаму Г35 № 1-413рівень проникності клітинноїоболонки зменшувався. ДляEnt. faecalis штаму Г35 № 4-410спостерігали іншу картину:лише за дії наночастинок Auрозміром 20 і 30 нм у концент-рації 1,38 і 1,1 мкг/мл за мета-лом проникність клітинної обо-лонки знижувалась (Р≤0,05).


Рис. 3. Зміни величин: а — βββββ-ла тамазної а тивності (А/А0, відн. од.) літин штам Escherichiacoli Г35 № 1 — 413; б — ЛДГ-ї а тивності (А/А0, %) цитозольної фра ції літин лінії U937під впливом наночастино Au розміром: 1 — 10 нм, 2 — 20, 3 — 30, 4 — 45 нм (M±m; n=5,Р<0,05 відносно онтролю). Приміт и: 1. За одиницю прийнято значення βββββ-ла тамазної а -тивності літин без вплив наночастино Au; 2. За 100% ( онтроль) прийнято величинЛДГ-ї а тивності за відс тності наночастино Au

Рис. 2. Зміни величин: а — Н+–АТР-ї а тивності нативних літин E. coli штам Г35 № 1 —413; б — Na+, К+–АТР-ї а тивності (А/А0, %) мембранної фра ції літин лінії U937 під впли-вом наночастино Au розміром: 1 — 10 нм, 2 — 20, 3 — 30, 4 — 45 нм (M±m; n=5, Р<0,05відносно онтролю — А0).Прим і т а . За 100 % ( онтроль) прийнято величин ферментативної а тивності за відс т-ності наночастино Au

АТР

-азна

активність

,відн

. од

.

Концентрація наночастинок золота, мкг металу/мкг білкаа

2

3

4

A/A0, відн. од.

Концентрація наночастинок золота, мкг/мл за металом

A/A0, %

Na

+,

K+–АТР

-азна


б

1

2

3

4


β-лактамазна


A/A0, відн. од.

а б

Лактатдегідрогеназна


A/A0, %


4

1

4

32 1

2

3



Результати експериментальних дослідженьз використанням молекулярно-генетичних, біохі-мічних та фізіологічних системних біомаркерівсвідчать про те, що за їх допомогою можливоадекватно оцінити біобезпечність наночасти-нок металів, а отримані результати можутьбути прогностичними стосовно перспектив

Висновки

їхнього використання у ветеринарній медициніта суміжних галузях.Отримані результати підтверджують по-

требу розробки та затвердження нормативно-методичної бази оцінювання та/або контролю-вання біобезпечного та ефективного викорис-тання наноматеріалів.

1. Арчаков А.И. Модификация белков активнымкислородом и их распад/А.И. Арчаков, И.М. Михосо-ев//Биохимия. — 1998. — 54, № 2. — С. 179—186.

2. Гаврилова В.Б. Спектрофотометрическое оп-ределение содержания гидроперекисей липидов вплазме крови/В.Б. Гаврилова, М.И. Мишкорудная//Лаб. дело. — 1985. — № 3. — С. 33—35.

3. Грузина Т.Г. Изучение ингибирующего влиянияионов свинца на клетки некоторых штаммов бакте-рий рода Pseudomonas/Т.Г. Грузина, Т.П. Чеховская,М.Н. Балакина//Укр. біохім. журн. — 2002. — 74,№ 2. — С. 115—119.

4. Дибкова С.М. Визначення ушкоджень ДНК на-ночастинками металів, перспективних для біотехно-логії/С.М. Дибкова, М.Є. Романько, Т.Г. Грузіна [таін.]//Біотехнологія. — 2009. — 2, № 3. — С. 80—85.

5. Дибкова С.М. Оцінка in vivo ДНК-ушкоджуваль-ної дії наночастинок золота різного розміру/С.М. Диб-кова, Л.С. Рєзніченко, Т.Г. Грузіна, З.Р. Ульберг//Біо-технологія. — 2010. — 3, № 3. — С. 66—71.

6. Дибкова С.М. Оцінка стану мікрофлори шлун-ково-кишкового тракту людини при дії наночастинокзолота і срібла/С.М. Дибкова//Вісн. проблем біол. тамедицини. — 2010. — № 3. — С. 223—227.

7. Загальні етичні принципи експериментів натваринах//Ендокринологія. — 2003. — 8, № 1. —С. 142—145.

8. Карамушка В.И. Роль мембранных процессовв накоплении Au (III) и Au (0) бактериями/В.И. Ка-рамушка, З.Р. Ульберг, Т.Г. Грузина//Укр. биохим.журн. — 1990. — 62, № 1. — С. 76—82.

9. Кобаяси Н. Введение в нанотехнологию/Н. Ко-баяси: Пер. с япон. — М.: БИНОМ. Лаборатория зна-ний, 2007. — 134 с.

10. Лакин Г.Ф. Биометрия: учебное пособие длябиологических специальностей ВУЗов/Под ред.Г.Ф. Лакина. — М.: Высш. шк., 1990. — 352 с.

11. Онищенко Г.Г., Арчаков А.И., Бассонов В.В.и др. Методические подходы к оценке безопаснос-ти наноматериалов/Г.Г. Онищенко, А.И. Арчаков,В.В. Бассонов [и др.]//Гигиена и санитария. — 2007.— № 6. — С. 3—10.

12. Патент України на корисну модель МПК(2006): А61К 35/66 Спосіб підвищення фізіологіч-ної активності ентеробактерій Escherichia і/абоEnterococcus/З.Р. Ульберг, Т.Г. Грузіна, С.А. Не-миро; Заявл. 04.12.2007; Опубл. 25.11.2008, Бюл.№ 22. — 4 с.

13. Паушева З.П. Практикум по цитологии расте-ний/З.П. Паушева. — М.: Агропромиздат, 1988. —272 с.


14. Перцов А.В. Методические разработки к прак-тикуму по коллоидной химии/Под ред. А.В. Перцо-ва. — М.: Изд-во МГУ, 1976. — 128 с.

15. Пул Ч., Оуенс Ф. Нанотехнологии/Ч. Пул,Ф. Оуенс: Пер. с англ. — М.: Техносфера, 2006. —334 с.

16. Рахманин Ю.А. Полиорганный микроядерныйтест в эколого-гигиенических исследованиях/Подред. Ю.А. Рахманина, Л.П. Сычевой. — М.: Гениус,2007. — 312 c.

17. Рєзніченко Л.С. Нормалізація біохімічних по-казників крові молодняку сільськогосподарських тва-рин під впливом пробіотичного препарату «Окарін-Вет»/Л.С. Рєзніченко, Т.Г. Грузіна, В.О. Ушкалов//Вет. біотехн. (бюлетень). — 2008. — № 13 (2). —С. 195—204.

18. Романько М.Є. Мембранотропний вплив на-ночастинок ауруму та арґентуму на інтенсивністьокиснювальних процесів у клітинах Escherichia заумов їх ліофілізації/регідратації/М.Є. Романько//Біо-логія тварин. — 2010. — 12, № 2. — С. 460—473.

19. Романько М.Е. Оценка генотоксическихсвойств наноматериалов ветеринарного назначенияметодом ДНК-комет in vitro/М.Е. Романько, С.Н. Дыб-кова, Т.Г. Грузина [та ін.]//Аграр. наука. — 2010. —№ 1. — С. 28—31.

20. Ульберг З.Р., Грузіна Т.Г., Карпов О.В. Нано-технології в медицині: роль колоїдно-хімічних про-цесів/З.Р. Ульберг, Т.Г. Грузіна, О.В. Карпов//Вісн.НАНУ. — 2008. — № 8. — С. 28—41.

21. Чекман І.С. Нанотоксикологія: напрямки дос-ліджень/І.С. Чекман, А.М. Сердюк, Ю.І. Кундієв [таін.]//Довкілля та здоров’я. — 2009. — 48, № 1. —С. 3—7.

22. Шпак А.П. Коллоидно-химические основынанонауки/Под ред. А.П. Шпака, З.Р. Ульберг. — К.:Академпериодика, 2005. — 466 с.

23. Эйдельштейн М.В. β-лактамазы аэробныхграммотрицательных бактерий: характеристика, ос-новные принципы классификации, современныеметоды виявления и типирования/М.В. Эйдель-штейн//Клин. микробиол. антимикроб. химиотер. —2001. — 3, № 3. — С. 223—242.

24. Caruthers S.D. Nanotechnological applicationsin medicine/S.D. Caruthers, S.A. Wickline, G.M. Lanza//Current Opinion Biotechnology. — 2007. — 18, № 1.— P. 26—30.

25. Medina C. Nanoparticles: pharmacological andtoxicological significance/C. Medina, M.J. Santos-Mar-tinez, A. Radomski [et. al.]//British Journal of Pharma-cology. — 2007. — V. 150. — P. 552—558.



ТВАРИННИЦТВО, ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

УДК 636.52/.58.087.7© 2011

Л.С. Дяченко,доктор сільсько-господарських наук

В.В. БількевичБілоцерківськийнаціональний аграрнийуніверситет

НОВА КОРМОВА ДОБАВКАНУПРО У СТАРТОВИХ КОМБІКОРМАХДЛЯ КУРЧАТ-БРОЙЛЕРІВУ двох на ово- осподарсь их дослідахстановлено оптимальн доз нової ормовоїдобав и Н Про (2% за масою омбі орм )та вивчено вплив різних термінів з одов ванняїї на збереженість, інтенсивність рост , забійніі м’ясні я ості рчат-бройлерів.

Бройлерне птахівництво — одна з тих галузей,які нині найінтенсивніше розвиваються і свідчатьпро значущі успіхи в генетиці, селекції і годівлі.Підтвердженням цьому є досягнення в умовахпромислової технології живої маси одного брой-лера 1,5—2,5 кг упродовж 38—42-х днів, тоді якдо 1956 р. для цього потрібно було не менше 84,а до 1966 р. — 60 днів [5]. За перший тижденькурчата-бройлери високоінтенсивних кросів збіль-шують свою масу у 4—5 і більше разів [3]. Про-те такого прогресу можна досягти лише завдякивисокій біологічній цінності та багатофакторнійзбалансованості раціонів птиці. З огляду на ценині в годівлі курчат-бройлерів, поряд з основни-ми високоенергетичними і високопротеїновимикормами застосовують надто широкий асорти-мент нетрадиційних кормових добавок і препа-ратів, серед яких на ринку України з’явилася новакормова добавка (препарат) НуПро, джереломвиробництва якої є ядра дріжджових клітин, щой визначає її назву — нуклеопротеїн [2, 4].Враховуючи відсутність науково обґрунтова-

них даних щодо ефективності використання Ну-Про в раціонах птиці, зокрема бройлерів, і вироб-ничої апробації його в умовах різних господарствУкраїни, вважали актуальним проведення дослі-джень у цьому плані.Мета досліджень — оцінка показників росту,

конверсії корму, забійних і м’ясних якостей кур-чат-бройлерів та економічного ефекту за різнихдоз і термінів згодовування НуПро.Матеріал і методика досліджень. Відповід-

но до мети дослідження у виробничих умовахСтаросільської дільниці ТОВ «Черкаська птахо-

фабрика» (с. Старосілля Городищенського ра-йону Черкаської області) у 2009—2010 рр. про-вели 2 науково-господарські експерименти накурчатах-бройлерах кросу Рос-308. У 1-му експе-рименті досліджували ефективність згодовуван-ня упродовж 1-го тижня вирощування курчат-бройлерів різних доз нової кормової добавки(препарату) НуПро в комбікормі (1, 2, 3 і 4%). Ус-тановлено його оптимальну дозу — 2% за масоюкомбікорму [1].У 2-му експерименті, матеріали якого наведе-

но в цій статті, досліджували ефективність різнихтермінів згодовування курчатам-бройлерам опти-мальної дози НуПро згідно зі схемою (табл. 1).Для досліду безпосередньо у пташнику за-

гальною місткістю 16 тис. гол. відібрали 500 гол.курчат-бройлерів, яких розподілили на 5 груп по100 гол. у кожній. Починаючи з 1-ї доби, курча-там І (контрольної) групи згодовували повнораці-онний комбікорм, а ІІ, ІІІ, ІV і V дослідних груп та-кий самий комбікорм, але з додаванням до ньо-го, відповідно, упродовж 7-, 14-, 21- і 42-х дібНуПро в дозі 2% за масою комбікорму. Трива-лість вирощування бройлерів — 42 доби.Результати досліджень. Додавання до ком-

бікорму препарату НуПро в оптимальній дозі уп-родовж 7-ми діб стартового періоду 1 (0—7 діб)сприяло збільшенню споживання корму бройле-рами дослідних груп, порівняно з контролем, на2,6—3,1, а загалом за весь дослід — на 5,6—7,1%. Це, у свою чергу, позитивно позначилосяна інтенсивності росту курчат-бройлерів (табл. 2).Так, бройлери усіх дослідних груп, які на 1-му

тижні вирощування отримували оптимальну дозу

Кількість курчат у групі, гол. 100 100 100 100 100Вік курчат, діб: на початку досліду 1 1 1 1 1

у кінці досліду 42 42 42 42 42

Загальна тривалість досліду, діб 42 42 42 42 42

Тривалість згодовування НуПро, діб – 7 14 21 42

Доза НуПро в комбікормі, % – 2 2 2 2

1. Схема на ово- осподарсь о о дослід на рчатах-бройлерах

І II ІІІ ІV V

Показник

Група

контрольна дослідні



НуПро в комбікормі, за середньодобовими при-ростами випереджали контрольних ровесників на12,02—12,98%, 2-му — 10,82—13,61 і на 3-мутижні — на 9,85—14,52% (Р<0,05).За період вирощування від 21- до 42-ї доби,

коли НуПро отримувала птиця лише V дослідноїгрупи, середньодобові прирости дослідних курчатусіх груп переважали контроль на 8,72—14,23%.Загалом, за весь дослід середньодобові приро-сти бройлерів ІІ, ІІІ, ІV і V дослідних груп буливищими за контроль, відповідно, на 9,27 (Р<0,01);12,90; 13,41 і 13,74% (Р<0,001). Щодо збереже-ності курчат, то вона була найвищою у ІІІ і ІV гру-пах — 99%, а затрати корму на приріст у птиціІІ—V дослідних груп зменшувалися на 3,52—9,57%.У результаті дослідження забійних і м’ясних

якостей виявлено, що передзабійна маса брой-лерів ІІ—V дослідних груп перевищувала конт-рольних аналогів на 187,6—265,6 г, що поліпшу-вало також забійні показники (табл. 3).Зокрема, патрані тушки дослідних бройлерів

переважали за масою контрольних аналогів на141,9—206,4 г, або 10,36—15,1%. При цьому най-більша різниця між показниками маси патранихтушок бройлерів дослідних і контрольної групмала місце за згодовування НуПро упродовж 14і 21-ї доби (ІІІ і ІV дослідні групи) та безперервно(V дослідна група).Щодо забійного виходу патраної тушки, то він

у бройлерів дослідних груп також був вищим, по-рівняно з контролем, на 0,87—1,42%.Тушки бройлерів дослідних груп переважали

також контроль і за м’ясними якостями. Так, за-гальна маса їстівних частин у ІІ дослідній групібула більшою за контроль на 6,07 та на 18,3—19,5% (Р<0,001) у ІІІ—V дослідних групах.

Нова кормова добавка НуПроу стартових комбікормах для курчат-бройлерів

Щодо відносних показників, то, наприклад,співвідношення маси їстівних частин до маси пат-раної тушки контрольних бройлерів становило82,22%, а ІІ—V дослідних груп — на 2,31—3,17%(Р<0,01) більше. При цьому різниця між масоюм’язів тушок ІІІ, ІV і V дослідних груп і контролембула дуже близькою: 164,4—178 г, або 19,7—21,3%. Це свідчить про те, що краще наростан-ня м’язової тканини у тілі птиці під впливом Ну-Про вичерпується за згодовування його птиці уп-родовж 14-ти діб.Диференційована оцінка м’язової тканини по-

казала, що маса грудних м’язів у тушках брой-лерів ІІ—V дослідних груп була вищою, ніж уконтролі, на 15—24,2%, маса м’язів стегон і гомі-лок — 10,9—17,4 та тулуба, крил і шиї — на17,3—24,3%.Уведення в комбікорм НуПро сприяло змен-

шенню неїстівних частин у тушках бройлерів дос-лідних груп, порівняно з контролем, на 4,2—5,8%,що поліпшувало у них індекс м’ясності (5,46—5,84 проти 4,62 у контролі).Отже, найкращий вплив на ріст курчат-брой-

лерів має 42-, 21- і 14-денний терміни згодову-вання НуПро. Проте таке твердження потребуєекономічного обґрунтування, оскільки додаванняНуПро до комбікорму в дозі 2% (20 кг/т) здорож-чуватиме кожну тонну його на 880 грн. Проведе-ний у цьому плані аналіз свідчить про наступне.Вартість додатково отриманих 191; 226 і 276 г

загального приросту маси тіла одного бройлераІІ, ІІІ і ІV дослідних груп відповідно становить 2,87;3,99 і 4,14 грн. Вилучивши з цієї суми вартістьспожитих понад контроль комбікорму (0,44; 0,28і 0,28 грн) і НуПро (0,17; 0,50 і 1,03 грн), отри-маємо, порівняно з контролем, додатковий при-буток, відповідно за групами — 2,26; 3,21; 2,83 грн.

Кількість курчат у групі, гол.: на початку досліду 100 100 100 100 100 в кінці досліду 98 97 99 99 95Збереженість, % 98 97 99 99 95Приріст маси тіла за добуу віці, г:

0—7 діб 17,72±0,82 20,02±0,54* 19,85±0,48* 20,15±0,61* 19,96±0,56*

7—14 діб 24,76±0,78 27,44±0,88* 28,03±0,96* 28,13±0,79* 27,97±0,93*

14—21 доба 34,43±9,13 37,82±8,06 38,36±7,53 39,13±9,27 39,43±11,47

21—42 доби 72,32±12,36 78,62±12,09 81,87±13,56 81,96±13,10 82,60±12,87

за дослід (42 доби) 48,98±1,02 53,52±1,13** 55,30±1,21*** 55,55±1,08*** 55,71±1,12***

У % до контролю 100 109,27 112,90 113,41 113,74Затрати корму на приріст,кг/кг 2,06 1,99 1,89 1,88 1,94

* Р<0,05; **Р<0,01; ***Р<0,001 (до табл. 2 і 3).

2. Збереженість, динамі а рост та затрати орм рчат-бройлерів (n=100)

І II ІІІ ІV V

Показник

Група




Нова кормова добавка НуПроу стартових комбікормах для курчат-бройлерів

Стосовно V дослідної групи, то безперервнезгодовування упродовж 42-х діб НуПро сприялоотриманню на кожному бройлерові 283 г додат-кового приросту на суму 4,24 грн. Проте, якщо від

І II ІІІ ІV V

Показник

Група


Передзабійна маса, г 2105,4±33,10 2293,0±31,14** 2361,0±34,42** 2367,5±30,32** 2371,0±32,31**Патрана тушка, г 1369,6±20,40 1511,5±21,11** 1563,7±19,83*** 1567,0±22,07*** 1576,0±20,71***Забійний вихід патраноїтушки, % 65,05±0,48 65,92±0,54 66,23±0,52 66,19±0,46 66,47±0,44

Маса їстівних частинУсього, г 1126,1±20,32 1277,7±21,80** 1332,1±23,56*** 1334,1±22,10*** 1345,7±26,62***у % до патраної тушки 82,22± 0,32 84,53±0,37** 85,19±0,40** 85,14±0,33** 85,39±0,35**М’язів: г 834,6±20,77 948,8±23,41* 999,0±19,66** 1003,7±21,24** 1012,6±20,80*** % 44,08±0,29 45,63±0,33* 46,56±0,24* 46,54±0,29* 46,86±0,30*М’язів, г: грудних 317,2±23,55 364,8±24,43 388,2±23,72 388,8±22,54 394,1±21,43* стегон і гомілок 357,6±19,17 396,6±21,21 415,9±18,80 417,4±23,05 419,8±22,30 тулуба, крил, шиї 159,8±11,35 187,4±13,42 194,9±10,91 197,5±12,10 198,7±11,53*Маса неїстівних частин, г 243,6±12,89 233,8±13,32 231,6±10,29 232,9±14,00 230,3±11,21Індекс м’ясності 4,62±0,19 5,46±0,24* 5,75±0,18** 5,72±0,23** 5,84±0,17**

3. Забійні і м’ясні я ості рчат-бройлерів (n=6)

За комплексною оцінкою результатів дослі-джень, найефективнішим терміном згодовуван-ня курчатам-бройлерам оптимальної дози (2%за масою комбікорму) НуПро є 14—21-ша добастартового періоду.Згодовування у складі комбікорму оптималь-

ної дози НуПро, незалежно від терміну (упро-довж 7-, 14- і 21-ї доби та безперервно), підви-щує, порівняно з контролем, споживання кормуна 5,6—7,1; збереженість поголів’я — 1, серед-ньодобові прирости — на 9,27—13,74%; змен-шує затрати кормів на приріст на 3,52—9,57%і поліпшує забійні та м’ясні якості курчат-брой-лерів, зокрема, загальна маса їстівних частин

Висновки

збільшується на 6,07—19,5%, індекс м’ясності(співвідношення маси їстівних і неїстівних час-тин) зростає до 5,46—5,84 проти 4,62. Викорис-тання НуПро в комбікормах для бройлерів у дозі2% за масою комбікорму протягом 7-, 14- і 21-їдоби дає змогу отримати прибуток у розрахун-ку на 1 гол., відповідно 2,26; 3,21 і 2,83 грн.Безперервне згодовування курчатам-бройле-

рам НуПро хоча і сприяє підвищенню інтенсив-ності росту та помітно поліпшує забійні там’ясні якості птиці, проте, за економічною оцін-кою, воно є невигідним, оскільки висока вар-тість препарату (44 грн/кг) спричинює збитоку сумі 0,31 грн/гол.

цієї суми відняти вартість додатково спожитогокомбікорму (0,56 грн) і НуПро (3,99 грн), то за-мість прибутку матимемо на кожному бройлерузбиток 0,31 грн.

1. Бількевич В.В. Перетравність корму, ба-ланс азоту і мінеральних елементів та ріст курчат-бройлерів за згодовування різних доз препара-ту НуПро/В.В. Бількевич, Л.С. Дяченко//Сучаснептахівництво. — 2010. — № 7—8 (92—93). —С. 23—26.

2. Крук Юрек. Эффективность примененияНуПро в Польше/Юрек Крук//Фокус на птицевод-ство. — 2009. — № 3. — С. 2.

3. Околелова Т.М. Препарат Форми в комбикор-


мах для бройлеров/Т.М. Околелова, А.С. Кузне-цов, В.С. Савченко//Ефективне птахівництво. —2010. — № 4. — С. 37—39.

4. Рева А. Больше мяса — больше денег/А. Рева//Рекламный проспект компании «Оллтек-Украина»: фокус на птицеводство. — 2009. —№ 3. — С. 1—2.

5. Сурай П.Ф. Жирорастворимые витамины впромышленном птицеводстве/П.Ф. Сурай, А.А. Бу-жин, Ф.А. Ярошенко. — Черкассы, 1997. — 296 с.


Генетика, селекція,Генетика, селекція,Генетика, селекція,Генетика, селекція,Генетика, селекція,біотехнологіябіотехнологіябіотехнологіябіотехнологіябіотехнологія

УДК 581.522.5:631.52632:634.11

© 2011

Д.Г. МакароваО.І. Китаєв,кандидатбіологічних наукІнститутсадівництва НААН

СУМІСНІСТЬ СОРТОПІДЩЕПНИХКОМБІНАЦІЙ ЯБЛУНІ

Наведено рез льтати вивчення 18сортопідщепних омбінацій ябл ні. На основітермоінд ованих змін фл оресценції хлорофілдоведено повн с місність сортів ябл ні зпідщепами серії ІС та виділено омбінації,ращі за ф н ціональною стій істю пластидно оомпле с листя.

Розкриття біологічного потенціалу сортів яб-луні можливе лише за високої адаптивностідерев до ґрунтово-кліматичних умов вирощу-вання [4], яка значно варіює залежно від сту-пеня сумісності сортопідщепної комбінації. На-віть несумісність прихованої дії погіршує роботуфотосинтезуючого апарату листків, порушуєводний баланс у рослині, змінює в ній хід ме-таболічних процесів, унаслідок чого істотно по-гіршується стійкість плодових дерев до еколо-гічного тиску довкілля [3], знижується їх продук-тивність, прискорюється старіння. Визначенняступеня сумісності і пов’язаних з ним адаптив-них можливостей дерев є важливим елементомоцінки сортопідщепних сполучень яблуні щодопридатності до виробничого застосування.У щеплених дерев, що мають певний тип

несумісності (особливо приховану), не завждивиражено це явище зовні, що ускладнює або йунеможливлює його раннє виявлення в розсад-нику чи саду. Доводиться вивчати рослинивпродовж багатьох років, щоб визначити впливна них різних стрес-факторів, які провокуютьпрояви несумісності (посуха, гіпоксія коренів,інфекційні хвороби, віруси тощо). Експрес-діаг-ностування рівня сумісності та екологостабіль-ності нових сортопідщепних комбінацій яблунів певних макро- та мікрозонах вирощуваннянадзвичайно важливе для швидкого визначен-ня їх перспектив для промислового садівницт-ва, особливо при змінах клімату, спричиненихглобальним потеплінням. Значно прискоритиоцінку інтенсивних яблуневих насаджень даютьзмогу сучасні фізіологічні методи досліджень.З останніх дуже інформативними, швидкіснимита досить зручними у виконанні є люмінесцент-ні методи, засновані на зміні оптичних власти-востей хлорофілів [3, 5].

Мета досліджень — експрес-діагностуван-ня сортопідщепних комбінацій яблуні за суміс-ністю і функціональною стійкістю та добір кра-щих з них для створення незрошуваних насад-жень цієї культури в умовах Правобережноїпідзони Західного Лісостепу України.Методика досліджень. Роботу виконували

у 2006—2008 рр. на базі сектору фізіології рос-лин Інституту садівництва УААН в незрошува-ному саду, закладеному навесні 2002 р. на при-датному для саду ґрунті, високозабезпеченомуосновними поживними речовинами [6]. Дослі-джували дерева зимових сортів яблуні Асколь-да і Спартан, одержані від щеплення на кло-нові підщепи переважно серії ІС. З них напів-карликові і середньорослі (схема садіння4×3 м) — на ІС 2-7, ІС 2-161, ІС 2-182, ІС 2-244,ІС 2-247, 54-118 (контроль), карликові (4×2 м)— на ІС 1-41, Д 1071, 62-396 (контроль). Фор-ма крони — веретеноподібний кущ.Вивчення проводили за методиками

М.В. Андрієнка, І.П. Гулька [7], П.В. Кондратен-ка, М.О. Бублика [8]. Для оцінки екологоста-більності щепленої яблуні і рівня сумісності їїкомпонентів застосовували люмінесцентнийметод аналізу термоіндукованих змін флуо-ресценції нативних хлорофілів у модифікаціїО.І. Китаєва [2, 3].Ступінь сумісності визначали за часовим

діапазоном (τγ–β) між виникненням термоін-дукованих хвиль флуоресценції. Для яблунісвідченням прихованої несумісності і ризику за-гибелі через це явище рослин уже в перші ро-ки після закладання насадження є часовий діа-пазон між ініціацією β- і γ-хвиль флуоресцен-ції в межах 18—20 с. За даними багаторічнихдосліджень сектору фізіології ІС НААН, про-міжок часу в 24—28 с характеризує щеплені


ГЕНЕТИКА,СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

дерева яблуні як недостатньо сумісні. Для та-ких рослин існує небезпека відмирання в саду,особливо за умов значного екологічного тиску(гіпоксія коренів після вимокання, вплив ґрун-тової посухи, високий рівень карбонатів уґрунті, вірусні захворювання) або за низькогорівня агротехніки. Рослини яблуні, для якихрівень τγ–β перевищує 35 с, є повністю суміс-ними.Періодичні посухи 2006—2007 рр., різкі зміни

водного режиму в 2008 р. (від надлишку опадівдо комбінованої дії на рослини повітряної і ґрун-тової посух під час проведення дослідів) ство-рювали перешкоди нормальному росту й роз-витку рослин яблуні. Вплив метеорологічнихумов 2006—2008 рр. позначився на роботі фо-тосинтетичного апарату досліджуваної яблуні,що дало змогу оцінити сумісність щепленихдерев та стабільність роботи їх пластидногокомплексу в умовах істотного екологічного тиску.Результати досліджень. Щорічні польові

обстеження плодоносних дерев сортів Асколь-да й Спартан не виявили в них ознак сортопід-щепної несумісності. За роки досліджень небуло зафіксовано завчасного пожовтіння абоінших змін у забарвленні листя, передчасногозавершення чи подовження кінця вегетаціїщеплених дерев яблуні, загибелі їх через не-сумісність підщепи та щепленої рослини, ознакголодування підщепи. Підтвердила абсолютнусумісність комбінацій досліду і цитоморфоло-гічна оцінка пилку за вмістом у ньому оптично-порожніх зерен та формою пилкових трубок.

Сумісністьсортопідщепних комбінацій яблуні

Оцінка рівня сумісності компонентів деревза часовим діапазоном τγ–β термоіндукованихβ- і γ- хвиль флуоресценції показала, що зароки досліджень останній становив не менше30 с (таблиця). Це підтверджують дані польо-вого обстеження рослин щодо повної суміс-ності їх компонентів.Екологічні стреси, як і явище несумісності,

позначаються на звуженні часового діапазонуτγ–β. Тому визначення рівня фізіологічної спо-рідненості компонентів щеплених плодовихдерев, у тому числі яблуні, бажано проводитина фоні контролю (еталону) з відомими значен-нями параметра τγ–β. Під час оцінки сумісностінових сортопідщепних пар рівні термінальнихзначень τγ–β, які характеризують певну функціо-нальну реакцію організму саме на агроеколо-гічні умови вирощування, у контрольних рослиннайчастіше невідомі. У цьому випадку слід уве-сти в дослід як фізіологічний контроль най-більш поширену у виробництві, перевірену ча-сом сортопідщепну комбінацію з безперечновисоким рівнем часового параметра τγ–β. Такийприйом дає змогу порівнювати вплив на росли-ни зовнішнього (екологічні умови) і внутрішньо-го (сортопідщепна взаємодія) факторів і точні-ше визначати той рівень термінальних значеньτγ–β, що засвідчував би високу сумісність щеп-лених дерев у поєднанні з достатньою функ-ціональною стійкістю їхнього пігментного ком-плексу. У подальшому такі комбінації можназастосовувати як фізіологічний контроль прививченні нових сортопідщепних сполучень,

Карликові62-396(контроль) 86 62 38 64 62-396 (к) 57 36 37 41

Д 1071 54 48 35 45 Д 1071 60 45 57 54

ІС 1-41 42 42 30 38 ІС 1-41 66 35 30 44

НІР05 6,3 3,5 1,8 НІР05 3,0 3,5 4,6

Напівкарликові та середньорослі54-118(контроль) 45 35 32 37 54-118 (к) 63 56 42 54

ІС 2-7 54 41 35 43 ІС 2-7 54 53 39 54

ІС 2-161 54 39 53 49 ІС 2-161 48 39 47 45

ІС 2-182 51 39 37 42 ІС 2-182 39 35 42 41

ІС 2-244 58 35 38 44 ІС 2-244 51 40 36 47

ІС 2-247 44 39 36 39 ІС 2-247 63 60 51 58

НІР05 3,1 3,6 3,2 НІР05 3,2 2,6 2,7

Ф н ціональна стій ість пі ментно о омпле с лист ів сортопідщепних омбінацій ябл ні(ІС НААН)

Часовий діапазон між ініціацією хвильфлуоресценції (τγ–β), с

Часовий діапазон між ініціацією хвильфлуоресценції (τγ–β), с

2006 2007 2008 середнє2006 2007 2008 середнє

Аскольдана

підщепах

Спартанна

підщепах



Сумісністьсортопідщепних комбінацій яблуні

якщо останні містять у собі той з компонентіветалону (прищепу або підщепу), вплив якого натермічну ініціацію хвиль флуоресценції був іс-тотним.Для більш адекватного визначення ступеня

екологічної стабільності пластидного комплек-су і сумісності досліджуваних сортопідщепнихкомбінацій нами використано як еталон фізіо-логічну стійкість дерев сорту Аскольда на на-півкарликовій підщепі 54-118. ДослідженнямиО.І. Барабаша, О.І. Китаєва, В.І. Дубровського[1] встановлено високу функціональну стійкістьфотосинтетичного апарату листя цього сорто-підщепного сполучення в умовах значного еко-логічного тиску. Нами з’ясовано, що в 2006—2008 рр. на фоні фізіологічного контролю дере-ва всіх сортопідщепних сполучень досліду булидобре сумісними та переважно достатньо стій-кими функціонально. Рівень функціональноїстійкості пігментного комплексу листків деревсортів Аскольда і Спартан на карликових під-щепах виявився достатнім (діапазон τγ–β був неменше 30 с), щоб протидіяти стрес-факторам

довкілля. Потужнішу протидію екологічномутиску завдяки вищій стабільності мембран зе-лених пластид було відзначено в дерев обохсортів на карликовій підщепі Д 1071 (в 1,2 разапорівняно з варіантом на ІС 1-41), а також усорту Аскольда на 62-396 (1,7 раза). Стійкістьпігмент-білкового комплексу листків у сортівАскольда і Спартан на напівкарликових і серед-ньорослих підщепах була в 1,1—1,6 раза ви-щою, ніж в еталонних дерев (Аскольда на 54-118). Стабільність функціонування фотосинте-тичного апарату в дерев І сорту на підщепіІС 2-161 і сорту Спартан — на ІС 2-247 буламаксимальною.Статистичний аналіз 2-факторного досліду

щодо дії екологічних умов на щеплені дереваяблуні виявив, що функціональна стійкість фо-тосинтетичного апарату визначалася переваж-но впливом підщепи і сортопідщепної взаємо-дії (частка фактора становила 49,1—49,7%).Вплив сортових особливостей на стабільністьпігмент-білкового комплексу за всі роки вивчен-ня був мінімальним.

Комплексна оцінка дерев яблуні на клоновихпідщепах серії ІС за термостабільністю піг-ментного комплексу листя і на основі візуаль-ної діагностики засвідчила повну сумісність їхкомпонентів. Рівень функціональної стійкостіпігментного комплексу листків слаборослихдерев сортів Аскольда і Спартан був достат-

Висновки

нім, щоб протидіяти стрес-факторам виро-щування. Потужнішою протидією екологічно-му тиску за рахунок стабільності мембранзелених пластид відзначалися обидва сортина підщепах 62-396 і Д 1071 (група карлико-вих), Аскольда на ІС 2-161 і Спартан — ІС 2-247 (група напівкарликових і середньорослих).

1. Барабаш О.І. Оцінка посухо- та жаростійкостіоднорічних сорто-підщепних комбінувань яблуні зафункціональним станом їх листкового апарату/О.І. Барабаш, О.І. Китаєв, В.І. Дубровський//Садів-ництво. — 2000. — Вип. 51. — С. 246—251.

2. Брайон О.В. Вивчення фотосинтетичногоапарату за допомогою індукції флуоресценції хло-рофілу. Навч. посіб./О.В. Брайон, Д.Ю. Корнєв,О.І. Китаєв. — К., 1999. — 12 с.

3. Китаєв О.І. Оцінка сорто-підщепних комбі-націй яблуні за аналізом функціонального стану їхлисткового апарату/О.І. Китаєв, В.М. Пелехатий//Садівництво. — 1998. — Вип. 46. — С. 174—176.

4. Кондратенко Т.Є. Яблуня в Україні. Сорти.— К.: Світ, 2001. — 298 с.

5. Макарова Д.Г. Потенційна продуктивність тасумісність сортів яблуні на клонових підщепах се-


лекції ІС УААН/Д.Г. Макарова, О.І. Китаєв//Вісн.Львів. НАУ. — Серія: Агрономія, 2008. — № 12 (2).— С. 97—101.

6. Макарова Д.Г. Господарсько-біологічні влас-тивості та адаптивність зимових сортів яблуні(Malus domestica Borkh.) на клонових підщепахселекції Інституту садівництва УААН/Д.Г. Макаро-ва, Т.П. Рабочая//Наук. вісн. Нац. ун-ту біоресурсіві природокористування України. — 2009. — Вип.133. — С. 237—245.

7. Методика изучения подвоев плодовых куль-тур в Украинской ССР/Под ред. М.В. Андриенко,И.П. Гулько. — К.: Укр. НИИ садоводства, 1990. —104 с.

8. Методика проведення польових дослідженьз плодовими культурами/Кондратенко П.В., Буб-лик М.О. — К.: Аграр. наука, 1996. — 96 с.


ГЕНЕТИКА, СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

УДК 631.11.000.57:638.1:631.527.5:582.681.71

© 2011

О.В. Хареба,кандидат сільсько-господарських наукІнститутовочівництваі баштанництваНААН

ГОСПОДАРСЬКО-БІОЛОГІЧНИЙПОТЕНЦІАЛ НОВИХБДЖОЛОЗАПИЛЬНИХ ГІБРИДІВF1ОГІРКА

Досліджено біоло ічні особливості рослин ново осортимент о ір а. Установлено впливтехноло ічних заходів на інтенсивністьформ вання асиміляційної поверхні тафотосинтетичні по азни и в онто енезі ібридівF1. Уточнено тривалість етапів ор ано енез тавизначено їх с марно-адаптивн прод тивність.

В Україні огірок вирощують у відкритомуґрунті на 12—15%, захищеному — 40—65% за-гальної площі, зайнятої овочевими культурами.Урожайність його в спорудах захищеного ґрун-ту ще залишається досить низькою і в серед-ньому не перевищує 10 кг/м2 [5, 10].Одними з найважливіших і недостатньо вив-

чених елементів технології вирощування огір-ка у плівкових теплицях, які потребують постій-ного вдосконалення, є нові високоякісні гібри-ди, мінеральне живлення та захист рослин відшкідників і хвороб. При виборі гібрида F1 пере-ваги слід надавати більш пристосованим доумов вирощування: короткого дня і пониженоїосвітленості у зимові місяці, довгого дня і ви-сокої освітленості у весняні і літні місяці, пони-жених температур уночі і високих удень та під-вищеної вологості повітря [1—3]. Важливимивластивостями гібридів є стійкість до різкихперепадів освітлення, ураження хворобами ішкідниками, швидке відростання пагонів та за-безпечення формування урожайності у ранністроки [4—6, 11].На жаль, нині у виробництві немає рекомен-

дацій, а в літературі трапляються лише фраг-ментарні дані з вирощування нових бджолоза-пильних гібридів огірка в плівкових теплицях.Тому дослідження нових, високопродуктивних,конкурентоспроможних, бджолозапильних гіб-ридів F1 огірка є актуальним для науки і вироб-ництва.Основні завдання досліджень — провести

господарсько-біологічну оцінку зарубіжних і віт-чизняних гібридів F1 огірка, підібрати найбільшранньостиглі і високопродуктивні, дослідитиособливості росту і розвитку рослин новихбджолозапильних гібридів F1 огірка при виро-щуванні їх у зимово-весняній культурозміні.Мета досліджень — обґрунтувати та визна-

чити ефективні технологічні заходи і способиодержання високого, сталого врожаю бджоло-запильних гібридів F1 огірка при вирощуванніу плівкових теплицях в умовах IV світлової зониУкраїни.

Методика досліджень. Експериментальнідослідження проводили упродовж 2003—2005 рр. у плівкових теплицях СВАТ «Київськаовочева фабрика» і лабораторних умовах Ін-ституту овочівництва і баштанництва та Інсти-туту агроекології НААН згідно з «Методикоюдослідної справи в овочівництві і баштанницт-ві», «Основами наукових досліджень з овоче-вими культурами у захищеному ґрунті» та «Ме-тодикою державного сортовипробування сіль-ськогосподарських культур» [7—9].Результати досліджень. При вирощуван-

ні у плівкових теплицях бджолозапильні гібри-ди F1 огірка проходять вегетативну та генера-тивну фази росту і розвитку рослин. Прове-деними дослідженнями установлено, що сходиу вигляді 2-х еліптичних сім’ядольних листоч-ків з’являлись на 4-й день після сівби (26.01).Перший справжній листок формувався через5—7 діб після сходів, а 2-й — через 7—9 дібпісля 1-го. Третій і наступний листки у рослиногірка утворювались через 4—5 діб, а пізні-ше — щодня. До початку цвітіння гібридів F1огірка у рослин переважали ростові процеси,які сприяли формуванню генеративних орга-нів. Забезпечення оптимальних умов виро-щування позитивно впливало на збалансо-ваність вегетативної і генеративної фаз розвит-ку. З початком цвітіння квіток огірка процесивегетативного і генеративного розвитку прохо-дили з однаковою інтенсивністю. Фазу цвітіннядосліджуваних гібридів F1 огірка у середньомуза 2003—2005 рр. нами відзначено на 44—49-у добу після сходів. Найшвидше (44—46-удобу) цвітіння жіночих квіток розпочиналось угібридів F1 Сувенір, М-2302, Атлет і Бажаний.Це на 1—3 доби раніше порівняно з контролем.Плодоношення досліджуваних гібридів F1 на-ставало через 54—63 доби після сходів та 10—13 діб після цвітіння жіночих квіток. При цьомуспостерігалась аналогічна закономірність. Ра-ніше на 2—5 діб порівняно з контролем всту-пали у плодоношення гібриди F1 Сувенір,Атлет, Бажаний та М-2302. Тривалість періо-



ду від першого до останнього збору плодівстановила 101—110 діб. Найкоротшу (101) йо-го тривалість відзначено у гібридів F1 Сло-божанський і Ксана, найдовшу (110 діб) —Атлет, що на 7 діб менше і відповідно на 2 до-би більше порівняно з гібридом F1 Естафе-та (контроль).Приріст стебла у середньому за добу за пе-

ріод від сходів до висаджування розсади у теп-лицю становив 0,6—0,8 см, на початку цвітіння— 2,7—4,6 см, початку плодоношення — 6,9—10,1 см. Найбільшим (8,8—10,1 см) він був угібридів F1 Бажаний, М-2302, Бакс, Атлет,М-2306 і Сувенір, що на 0,8—2,1 см перевищу-вало показники контролю.Характеризуючи асиміляційну поверхню до-

сліджуваних гібридів F1 огірка у середньому за2003—2005 рр., слід відзначити, що перед ви-саджуванням розсади у теплицю площа листків1-ї рослини неістотно відрізнялась від контро-лю (Естафета F1). Позитивну динаміку форму-вання асиміляційної поверхні у гібридів F1 М-2302, Атлет, М-2306, Бажаний, Сувенір та Баксвідзначено нами на початку цвітіння та плодо-ношення огірка.Одним із найважливіших показників, які зу-

мовлюють доцільність вирощування певногогібрида огірка, є врожайність та ранньостиглість(табл. 1). У середньому за 2003—2005 рр. уро-жайність бджолозапильних гібридів F1 огірка заперші 30 діб плодоношення становила 4,9—9,1 кг/м2. При цьому найвищою (7,8—9,1 кг/м2)вона була у гібридів F1 Сувенір, Атлет та

Господарсько-біологічний потенціалнових бджолозапильних гібридів F1 огірка

М-2302, що на 0,5; 1,3 і 1,8 кг/м2 більше по-рівняно з контролем.Аналізуючи динаміку формування врожай-

ності впродовж періоду плодоношення огірка,потрібно зазначити, що у березні технічної стиг-лості досягло 8—10% плодів, квітні — 30—40,травні — 27—31, червні — 18—21 і липні — 5—8%. Отже, найвища врожайність плодів форму-валася впродовж квітня та травня. При цьомугібриди F1 М-2306, Сувенір, Атлет таМ-2302 за врожайністю на 1,7%, 2,6, 6,4 і 13,6%перевищували контроль. Гібрид F1 Атлет від-носно стійкий до впливу підвищених темпера-тур. У травні, червні та липні він забезпечивнайвищу врожайність товарних плодів середінших гібридів — відповідно 7,8, 5,3 і 1,7 кг/м2.

Естафета (контроль) 7,0 7,9 7,1 7,3

Атлет 8,1 9,0 8,7 8,6

Сувенір 7,4 8,1 7,9 7,8

Бажаний 7,2 8,2 7,8 7,7

Константний 5,5 5,7 5,9 5,7

Славний 6,1 6,7 6,4 6,4

Слобожанський 4,6 5,4 4,8 4,9

Ксана 5,0 5,8 5,5 5,4

Бакс 6,3 7,4 6,6 6,8

М-2302 8,6 9,7 9,0 9,1

М-2306 7,3 7,9 7,0 7,4

НІР05 0,34 0,35 0,36

1. Урожайність за перші 30 діб плодоношення бджолозапильних ібридів F1 о ір а при ви-рощ ванні плів ових теплицях

Урожайність товарних плодів, кг/м2

Середнє2003 2004 2005

РікГібрид F1

Динамі а форм вання врожайності плодівпротя ом період плодоношення бджоло-запильних ібридів F1 о ір а, 2003—2005 рр.:

— березень; — вітень; — травень;— червень; — липень

Урожайність

, кг

/м2

Гібрид F1

Естафета

(контроль)

Сувенір

Бажаний

Константний

Славний

СлобожанськийКсана Ба

кс

М-2302

М-2306Атлет




Установлено, що загальна врожайність іс-тотно залежала від гібрида F1 та умов, які скла-дались у роки вирощування огірка. У середньо-му за 2003—2005 рр. найвищу (24,1—26,7 кг/м2)урожайність товарних плодів одержано при ви-рощуванні гібридів F1 Сувенір, Атлет і М-2302, щона 0,6, 1,5 і 3,2 кг/м2 більше порівняно з конт-ролем (табл. 2).Крім ранньостиглості та високої врожайності,

важливими показниками оцінки гібридів F1 огір-ка є середня маса плодів та їх товарність.Се-редня маса товарних плодів істотно залежалавід гібрида і становила у середньому за 3 роки89—125 г. Найбільшою (118—125 г) вона фор-мувалась у гібридів F1 Атлет та М-2302. То-варність плодів огірка була досить високою істановила в середньому 93,4—97%.За результатами проведених досліджень,

гібриди Атлет F1, М-2302 F1 і Сувенір F1 у про-цесі вегетації мали істотну перевагу над конт-ролем (гібрид Естафета F1) за кількістю листківна 1-й рослині, їх площею на 1 м2, накопичен-ням урожаю сухої біомаси, фотосинтетичнимпотенціалом і коефіцієнтом використання фо-тосинтетичної активної радіації. Так, після за-кінчення плодоношення гібридів F1 Сувенір, Ат-лет, М-2302 вони перевищували контроль на0,04%, 0,10 і 0,19% відповідно.Крім високої продуктивності рослин, велике

значення для оцінки огірка має хімічний складплодів, який істотно змінюється залежно відгібрида, умов і технології вирощування. У се-редньому за 2003—2005 рр. уміст сухої речо-

вини в плодах огірка становив 3,6—4,3%. Най-більшим умістом (4,2—4,3%) характеризували-ся плоди огірка гібридів F1 Атлет, Бакс і М-2302,а найменшим (3,6%) —Ксана.Уміст цукрів у плодах огірка у середньому за

3 роки досліджень становив 1,9—2,2%, аскор-бінової кислоти — 9,1—10,9 мг/100 г. Найбіль-шим (2,1—2,2%) уміст цукрів був у плодахгібридів F1 Атлет, Сувенір, Бакс і М-2302; ас-корбінової кислоти (9,8—10,9 мг/100 г) угібридів F1 Сувенір, М-2306, Бакс і М-2302.Уміст нітратів у плодах огірка у середньому за2003—2005 рр. становив 145—322 мг/кг сироїмаси. Це відповідно на 78 — 255 мг/кг меншегранично допустимої концентрації — 400 мг/кг.Варто зазначити, що рослини бджолоза-

пильних гібридів F1 огірка мають високу ста-більність (Sgi<25) за ознакою врожайності. Ви-сокий ефект загальної адаптивної здатності(ЗАЗ) мали гібриди F1 М-2302, Атлет, М-2306 іСувенір, специфічної адаптивної здатності(САЗ) — Сувенір, Атлет, Слобожанський і Бакс.Найвищу селекційну цінність генотипу (СЦГ)становили гібриди F1 огірка М-2302, Атлет, Су-венір і М-2306.За результатами господарсько-біологічної

оцінки нових бджолозапильних гібридів F1 огір-ка при вирощуванні їх у плівкових теплицяхслід виділити Атлет F1, М-2302 і Сувенір F1.Вони характеризуються найкращим ростом ірозвитком рослин, формують найбільшу дов-жину і товщину стебла, кількість листків на рос-лині та площу асиміляційної поверхні, на 1—

Естафета (контроль) 22,6 24,9 23,0 23,5 – – – –

Атлет 24,0 26,5 24,5 25,0 +1,4 +1,6 +1,5 +1,5

Сувенір 22,9 25,8 23,6 24,1 +0,3 +0,9 +0,6 +0,6

Бажаний 22,1 23,9 22,7 22,9 –0,5 –1,0 –0,3 –0,6

Константний 19,2 20,9 19,6 19,9 –3,4 –4,0 –3,4 –3,6

Славний 19,5 21,3 20,1 20,3 –3,1 –3,6 –2,9 –3,2

Слобожанський 16,4 18,8 17,0 17,4 –6,2 –6,1 –6,0 –6,1

Ксана 17,2 18,3 17,9 17,8 –5,4 –6,6 –5,1 –5,7

Бакс 21,7 24,1 22,3 22,7 –0,9 –0,8 –0,7 –0,8

М-2302 25,8 27,4 26,9 26,7 +3,2 +2,5 +3,9 +3,2

М-2306 22,7 25,5 23,5 23,9 +0,1 +0,6 +0,5 +0,4

НІР 05 1,3 0,8 0,6

2. Урожайність бджолозапильних ібридів F1 о ір а при вирощ ванні плів ових теплицях

Гібрид F1

кг/м2

Урожайність товарних плодів ± до контролю

Рік

2003 2004 2005Середнє

Рік

2003 2004 2005Середнє




Визначено динаміку формування плодів угібридів огірка. Найвища врожайність за пер-ші 30 діб плодоношення була у гібридів F1М-2302 — 9,1, Атлет — 8,6, Сувенір —7,8 кг/м2, що на 1,8; 1,3 і 0,5 кг/м2, або на 24,7,17,8 і 6,8 % перевищувало показник контро-лю (Естафета F1). Решта досліджуваних гіб-ридів мали урожайність на 6,8—32,9% нижчу,ніж на контролі.Найвищу врожайність товарних плодів і до-

стовірну надбавку порівняно з контролем за-безпечували гібриди огірка F1 М-2302, Атлеті Сувенір. Виявлено, що ці гібриди мали най-більшу (18,35—8,43%) селекційну цінність ге-нотипу за врожайністю, високу екологічну

Висновки

стабільність (3—6,24) і пластичність (1,44—0,71). За комплексом ЗАЗ, САЗ та СЦГ пере-важали гібриди F1 Атлет, Сувенір, М-2302,Бажаний і Ксана.Гібриди F1 огірка мали високі показники

якості. За вмістом сухої речовини в плодахістотно переважали контроль (Естафета)гібриди F1 М-2302, Атлет, Бакс, цукрів — М-2302, Атлет, Сувенір, Бакс, Константний.Найбільше аскорбінової кислоти в плодах на-копичували гібриди F1 М-2302, Бакс, Атлет,М-2306, Сувенір. За рівнем накопичення ніт-ратів жодний з бджолозапильних гібридів огір-ка не перевищував гранично допустимої кон-центрації (400 мг/кг).

1. Барабаш О.Ю. Гарбузові овочеві культури/[Барабаш О.Ю., Гутиря С.Т., Хареба В.В., Андро-щук О.О.]. — К.: Вища шк., 2001. — С. 16—24.

2. Белогубова Е.Н. Современное овощеводствозакрытого и открытого грунта/Е.Н. Белогубова,А.М. Васильев, Л.С. Гиль. — К.: Киевская Правда,2006. — 527 с.

3. Гавриш С.Ф. Пчелоопыляемые гибриды огур-ца для защищенного грунта: Особенности биоло-гии и технологии выращивания/С.Ф. Гавриш,В.Г. Король, А.В. Шамшина. — М.: НП НИИОЗГ,2005. — 136 с.

4. Іваненко П.П. Закритий ґрунт: навч. посібник/П.П. Іваненко, О.В. Приліпка. — К.: Урожай, 2001.— 360 с.

5. Кравченко В.А. Оцінка колекції огірка на ран-ньостиглість та продуктивність/В.А. Кравченко,Н.І. Янчук//Біологічні науки і проблеми рослинницт-ва. — Умань: Уман. ДАУ, 2003. — С. 436—439.


6. Кравченко В.А. Огірок: селекція, насінницт-во, технології. — К.: ЕКМО, 2008. — 176 с.

7. Методика дослідної справи в овочівництві ібаштанництві/[за ред. Г.Л. Бондаренка, К.І. Яко-венка]. — Харків: Основа, 2001. — 369 с.

8. Методика державного сортовипробуваннясільськогосподарських культур: Картопля, овочевіта баштанні культури. — К., 2001. — 369 с.

9. Моисейченко В.Ф. Основы научных исследо-ваний с овощными культурами в защищенномгрунте/В.Ф. Моисейченко. — К.: УСХА, 1990. —76 с.

10. Приліпка О.В. Інноваційний розвиток ефек-тивного функціонування підприємств закритогоґрунту. (Теорія. Методологія. Практика). — К.,2008. — 333 с.

11. Рекомендации по выращиванию культурогурца и томата в защищенном грунте IV зоныестественной освещенности. — Л., 1985. — 98 с.

3 доби раніше вступають у фази цвітіння та 2—5 діб — плодоношення. Ці гібриди F1 середдосліджуваних забезпечують найвищу ранню

(7,8—9,1 кг/м2) і загальну (24,1—26,7 кг/м2) уро-жайність та високу (94,3—96,7%) товарність іякість плодів.


ГЕНЕТИКА, СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

УДК 57.085.2:634.14© 2011

Ю.М. БундукІ.П. Григорюк,член-кореспондент НАНУкраїни

М.Д. Мельничук,член-кореспондент НААН

А.А. Клюваденко,кандидат сільсько-господарських наукНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

ІНІЦІАЦІЯ КУЛЬТУРИ АЙВИЗВИЧАЙНОЇ IN VITRO

Визначено найоптимальніші параметристерилізації е сплантатів айви звичайної(Cydonia oblonga Mill.) для введення їх

льт р in vitro.

Важливою ланкою інтегрованої системи за-хисту рослин є моніторинг садових агроценозів,в яких проводять систематичну оцінку змін фі-тосанітарної ситуації. У плодових насадженняхпоширена значна кількість хвороб інфекційної(грибні, вірусні, мікоплазмові, бактеріальні) і не-інфекційної природи (несприятливі умови жив-лення, вологи, температури та ін.). Наймас-штабніших економічних збитків завдають садамінфекційні хвороби, які нині дуже поширилисячерез глобальне потепління клімату. У природ-них умовах на одних і тих самих рослинах час-то спостерігається комплекс інфекційних і не-інфекційних хвороб, які нерідко взаємопов’я-зані, внаслідок чого зростання шкідливостіодних значно підсилюється негативним впли-вом на організм інших [4].На плодових і ягідних культурах зареєстро-

вано понад 5 тис. збудників інфекційних хво-роб, із яких у СНД — понад 2 тис. Переважнабільшість з них шкодять періодично і незнач-но. Кілька десятків видів інфекційних хворобвирізняються постійною шкідливістю [7]. Ниніпотенційно небезпечними для садів України є150 видів шкідників і 70 видів збудників хвороб.Установлено, що плодові насадження Лісосте-пу України істотно уражують близько 100 гриб-них, бактеріальних і вірусних хвороб, що при-зводить до зниження врожайності на 30—45 ітоварності плодів — 45—60% [5].Якість садивного матеріалу має у садівницт-

ві надзвичайно велике значення, оскільки на-садження цієї галузі багаторічні, а ефект відних з’являється лише через кілька років. Дос-ліди з трав’янистими і деревними рослинамивиявили змогу отримання елітного садивногоматеріалу біотехнологічними методами, зокре-ма через культуру тканин in vitro [2]. Одним ізголовних факторів, що впливає на процес мік-роклонального розмноження рослин, є стери-

лізація вихідного матеріалу. Етап стерилізаціїексплантата для введення в культуру in vitroвизначає подальший його розвиток. Для знеза-ражування вихідного матеріалу використовуютьзагальноприйняті стандартні методики [1, 6].Мета досліджень — визначення найопти-

мальніших параметрів стерилізації експлан-татів рослин айви звичайної для введення їх укультуру in vitro.Матеріали та методи. Дослідження прово-

дили в умовах лабораторії біотехнології та се-лекційного відбору Української науково-дослід-ної станції карантину рослин НААН. За помо-логічними ознаками, відсутністю симптомівбактеріальних і вірусних хвороб й карантиннихоб’єктів відбирали вихідний рослинний матері-ал — айву анжерську (тип А), яка надана намдля експериментів приватним фермерськимгосподарством «Яніс» (с. Малинці Хотинсько-го району Чернівецької області) та рекомендо-вана для Лісостепової зони України. Рослинивирощували в умовах відкритого ґрунту на ко-лекційній ділянці Української науково-дослідноїстанції карантину рослин НААН (с. Бояни Но-воселицького району Чернівецької області).Стерилізацію рослинного матеріалу і вве-

дення експлантатів у культуру in vitro здійсню-вали в ламінар-боксі BL 1200-F. Підготовку ла-бораторного посуду, інструментів і живильнихсередовищ у стерильних умовах виконувализгідно з методами, які застосовують у дослід-женнях з культури ізольованих клітин, тканинта органів рослин [6]. Культивування експлан-татів проводили в хімічних пробірках (1,5×16см), які містили 10 мл живильного середовища.Для ініціації культури in vitro використовува-

ли такі типи експлантатів: апікальні меристеми,апікальні та латеральні бруньки, виділені з рос-лин, що не мають симптомів вірусної інфекції.З метою оптимізації умов одержання асептич-



них культур вегетативних підщеп айви звичай-ної рослинний матеріал обробляли розчинамиртуті дихлориду (сулеми) (HgCl2), нітратусрібла (AgNO3) і перекису водню (H2O2) у відпо-відних концентраціях та з різним часом експо-зиції (таблиця).Стерилізацію первинних експлантатів рос-

лин айви звичайної проводили в умовах стериль-ного боксу. Виділення апікальних меристемздійснювали мікрохірургічними інструментами ззастосуванням мікроскопа МSТ 130, розмір якихстановив 200—300 мкм. На етапі введення вкультуру і проліферації використовували жи-вильні середовища Мурашіге-Скуга (мод.), Ку-аріна й Лепуавра [8], Шенка-Хельдебранта [9]і Табачника-Кестера [10], що містили 6-бензил-амінопурин (БАП) у концентрації 0,5 та 1 мг/л.Стерилізацію живильних середовищ виконува-ли автоклавуванням за температури 120°С ітиску 0,008—0,01 МПа упродовж 20 хв.Рослини вирощували в умовах культивацій-

ної кімнати за 16-годинного світлового дня,інтенсивності освітлення 2000—2500 лк, тем-ператури 22—25°С і відносної вологості повітря60—70 %. Інфіковані і некротизовані експлан-тати відбраковували, а ті, що прижились, пере-саджували на живильне середовище для роз-множення. Чергові пересаджування екс-плантатів здійснювали через 25—30 діб іпідраховували коефіцієнт розмноження.Результати досліджень. Стерилізуюча ре-

човина, яку використовують для асептичноїкультури, має знищувати клітини мікроорга-нізмів і не пошкоджувати при цьому клітинирослин. Однак поєднання цих умов повною мі-рою неможливе, оскільки перша з них супере-чить іншій [3]. У наших експериментах, при вве-денні в культуру in vitro вихід стерильного ма-теріалу виявився невисоким і залежав від типуексплантата. Основним інтегральним показни-ком ефективності стерилізуючої речовини єкількість асептичних експлантатів, що в подаль-шому оптимально розвиваються. У результатівипробування 10%-го розчину перекису воднюза експозиції 5 хв нами отримано рівень інфіко-ваності дослідних апексів у межах 94%. При

Ініціація культуриайви звичайної in vitro

стерилізації 0,6%-м розчином азотнокислогосрібла вихід стерильних експлантатів становив85%, а 0,6%-м розчином сулеми — 78% (рис. 1).Найбільший відсоток життєздатних експлан-татів отримано нами за умов стерилізації роз-чином сулеми (58%), дещо менше — розчиномазотнокислого срібла (32) і найменше — пере-кису водню (5%) (рис. 2).Регенеровані мікропагони рослин айви зви-

чайної культивували на найефективніших опти-

70%-й розчин етанолу 1 с 70%-й розчин етанолу 1 с 70%-й розчин етанолу 1 с

Стерильна вода 10 хв Стерильна вода 10 хв Стерильна вода 10 хв

0,6%-й розчин срібла 40 с 0,6%-й розчин сулеми 40 с 10%-й розчин перекису 5 хвазотнокислого водню

Стерильна вода 10 хв Стерильна вода 10 хв Стерильна вода 10 хв

Варіанти стерилізації вихідних е сплантатів рослин айви звичайної

321

ЕкспозиціяСтерилізуючий агентЕкспозиціяСтерилізуючий агент ЕкспозиціяСтерилізуючий агент

Рис. 1. Ефе тивність стерилізації е сплан-татів рослин айви звичайної антисептичнимиа ентами

Стерильних експлантатів,

%

Сріблоазотнокисле

Сулема Перекисводню

Рис. 2. Ст пінь виживання е сплантатів рос-лин айви звичайної після стерилізації анти-септичними а ентами

Життєздатних експлантатів,

%

Сулема Сріблоазотнокисле

Перекисводню



Ініціація культуриайви звичайної in vitro

мально збалансованих живильних середови-щах [6] (рис. 3). Отримані показники свідчать,що найбільший відсоток експлантатів (84,7%),що прижилися, отримано на середовищі Мура-шіге-Скуга з концентрацією БАП 0,5 мг/л. Знач-но нижчий ступінь приживлюваності зафіксова-но на інших середовищах. При цьому ступіньприживлюваності експлантатів на живильних

1. Бартыш И.В., Меркулов С.М., Корховой В.И.,Копань В.П. Микроклональное размножение грушиin vitro//Физиология и биохимия культ. растений. —1994. — 26, № 1. — С. 84—91.

2. Бленда А.В. Вплив генотипу на особливостімікроклонального розмноження представників під-родини Prunoidae: Автореф. дис.... на здобут. наук.ступ. канд. с.-г. наук. — К., 2000. — 17 с.

3. Валиханова Г.Ж. Биотехнология растений. —Алма-Аты: Конжык, 1996. — 272 с.

4. Довгань С.В., Орлова О.М., Сядриста О.Б.Фітосанітарний моніторинг. — 22.01.09. www/golvdergzahist. com. ua.

5. Захист насаджень зерняткових культурв Лісостепу України від основних шкідників тахвороб до початку цвітіння//Пропозиція. —2008. — № 5.


6. Кушнір Г.П., Сарнацька В.В. Мікроклональ-не розмноження рослин//Теорія і практика. — К.:Наук. думка, 2005. — 242 с.

7. Хвороби плодових культур//Агроогляд: овочіта фрукти 2003—2006 рр. За матеріалами М. До-ля, Г. Покозій, М. Мамчур.

8. Quoirin M., Lepoivre P. Improved media for invitro culture of Prunus sp.//Acta Hort. — 1977. — № 78. — P. 437—442.

9. Schenk R., Hildebrand A. Medium and tech-niques for induction and growth of mono- and dico-tyledonous plant cell cultures//Can. J. Bot. — 1972.— № 50. — P. 199—204.

10. Smith D.R. Radiata pine (Pinus radiate Don.)//Biotechnology in Agriculture and Forestry/Ed/byY.P.S. Bajaj. — Berlin etc.: Springer-Verlag, 1986. —P. 274—290.

Для введення в культуру in vitro найопти-мальнішим типом експлантатів є апікальнімеристеми розміром 200—300 мкм. Найбіль-ший відсоток життєздатних експлантатіврослин айви звичайної (58%) отримано за умов

стерилізації 0,6%-м розчином сулеми протя-гом 40 с. Максимальну регенераційну здат-ність експлантатів айви звичайної (84,7%)зафіксовано на живильному середовищі Мура-шіге-Скуга з концентрацією БАП 0,5 мг/л.

Рис. 3. К льт ра рослин айви звичайної на:А — 3-тю; Б — 8-м ; В — 20-т доб льти-в вання

Рис. 4. Вплив с лад живильних середовищна ст пінь приживлюваності е сплантатів рос-лин айви звичайної: — БАП 0,5 м /л; —БАП 1 м /л; 1 — М раші е-С а; 2 — К арі-на-Леп авра; 3 — Табачни а-Кестера; 4 —Шен а-Хельдебранта

середовищах з умістом БАП 1 мг/л різнився завеличинами (рис. 4).Подальші дослідження передбачають ви-

вчення впливу складників живильного середо-вища на морфогенетичний потенціал тканинта органів рослин айви звичайної в культуріin vitro з метою підвищення коефіцієнта роз-множення.

А Б В 1

Життєздатність

експлантата

, %

2 3 4

Висновки


Механізація,Механізація,Механізація,Механізація,Механізація,електрифікаціяелектрифікаціяелектрифікаціяелектрифікаціяелектрифікація

УДК 624.664© 2011

М.І. Черновол,член-кореспондентНААН

Ю.В. Кулєшков,кандидаттехнічних наукКіровоградськийнаціональний технічнийуніверситет

ОПТИМІЗАЦІЯ ЗУБЧАСТОГОЗАЧЕПЛЕННЯ ШЕСТЕРЕННОГОНАСОСА ТИПУ НШ У НАПРЯМІПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ПИТОМОГОРОБОЧОГО ОБ’ЄМУ

Підвищення питомих по азни ів є основнимнапрямом подальшо о розвит б дь-я оїтехні и. А том підвищення питомо о робочо ооб’єм шестеренних насосів- ідроприводівсільсь о осподарсь их машин шляхомоптимізації параметрів йо о з бчасто озачеплення є одним з першочер ових завданьподальшо о вдос оналення шестеренних насосів.

Постановка завдання. У попередніх стат-тях авторів [2, 4] наведено результати дослід-ження математичної моделі (ММ) питомого ро-бочого об’єму насоса (ПРОН). При цьому виз-начали ступінь впливу параметрів зубчатогозачеплення (ЗЗ) шестеренного насоса (НШ) наПРОН. Отримані результати дають можливістьвизначити пріоритетні нап2рями подальшогопідвищення ПРОН і подачі НШ. Питомий робо-чий об’єм насоса визначає технічний рівень ЗЗнасоса за подачею і може слугувати критеріємоптимізації ЗЗ НШ за цією ознакою.Мета публікації — оптимізація параметрів

ЗЗ НШ у напрямі підвищення ПРОН і подачіНШ.Зі статей [2, 4] видно, що міжцентрова

відстань (МЦВ) — А, зовнішній діаметр шесте-рень — De, кількість зубів шестерень — z, кутзубчастого зачеплення — α, висота головкизуба — χm, є конкуруючими параметрами заступенем впливу на ПРОН — V0уд.Запропонована ММ оптимізації параметрів

ЗЗ, за яких ПРОН набуває максимального зна-чення, являє систему рівнянь і граничних умов.Рівняння — це частинні похідні від рівняння

залежності ПРОН [2] по відповідних парамет-рах ЗЗ: по МЦВ — А, зовнішньому діаметрушестерень — De, кількості зубів шестерень —z, куту ЗЗ — α, коефіцієнту висоти головки зуба— χ, куту вихідного профілю — α0 і по коефіці-єнту профільного зміщення (КПЗ) — ξ, що при-рівнюються до нуля.

Обмежуючі умови включають залежності, якізабезпечують роботоздатність ЗЗ НШ [2].Крім цього, ММ оптимізації параметрів ЗЗ

НШ має включати умову, яка визначає типо-розмір НШ:

G≤A+De, (1)

де G — довжина подовжньої (більшої) осі на-соса, мм.Для забезпечення роботоздатності торцевих

ущільнювачів має виконуватись така умова:

i zD dh,

2

−≥ (2)

де Di — діаметр западин шестерень, мм; dz —діаметр цапф шестерень, мм; h — ширинаущільнювального паска, мм.Тоді шукана математична модель матиме

такий вигляд:

0 0 0

0 0 0

0

V V V

V V V

0

Ve

0 0

i zL P e

K K K0; 0; 0;

De A z

K K K0; 0; 0;

K0; 6 z 35; 0 S 0,2m;

1; 0,7 0,9; 10 40 ;

D dG A D ; h.

2

∂ ∂ ∂⎧= = =⎪

∂ ∂ ∂⎪⎪ ∂ ∂ ∂⎪ = = =⎪ ∂ α ∂ ξ ∂ α⎪∂⎪ = < < < <⎨∂ χ⎪

⎪ε ≥ − ≤ ξ ≤ ≤ α ≤⎪⎪ −ρ < ρ ≤ + ≥⎪⎪⎪⎩

(3)


МЕХАНІЗАЦІЯ,ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ

При оптимізації параметрів ЗЗ вирішувалисистему рівнянь (3), використовуючи в якостіфункції оптимізації — ПРОН. Вирішення систе-ми (3) дає змогу знайти таке значення вихіднихпараметрів ЗЗ шестерень і НШ, які забезпечу-ють максимальне значення ПРОН, а значить іподачі для заданих обмежуючих умов проекту-вання.Розрахунок запропонованої ММ починаєть-

ся з вибору параметра — G (m, z, α, ξ, χ). Вибірпараметра G (m, z, α, ξ, χ) накладає обмежен-ня на габарити качаючого вузла НШ, тобто ви-діляє частину простору, в який має бути впи-саний спроектований качаючий вузол насоса.Вибір параметра G (m, z, α, ξ, χ) ідентичнийвибору типорозміру насоса, який проектується.Далі вибираємо кут вихідного профілю — α0.

Тут вибір не відрізняється різноманітністю, якправило, цей кут вибирають стандартним —α0=20о, що, перш за все, пов’язане з обмежен-ням, що накладається використанням стан-дартного зуборізного інструменту.Після цього треба вибрати ширину ущільню-

вального паска, відповідно із залежністю (2).Для цього необхідно задатися діаметром цапф— dz, а діаметр западин зубів шестерень ви-значають відповідно до залежності [1, 3, 5]:

Di=Dе–2(2χ+χc– ξy), (4)

де c — коефіцієнт радіального зазору; ξy —коефіцієнт зрівняльного зміщення.У загальному випадку цього вибору достат-

ньо, щоб реалізувати запропоновану ММ опти-мізації параметрів ЗЗ, що дає змогу набутимаксимального значення ПРОН для заданихумов проектування. При цьому слід відзначи-ти, що існує можливість введення обмежень іпо інших параметрах, наприклад по кількостізубів шестерень — z або по МЦВ — A.Після введення початкових даних вирішує-

мо систему (3), яка дає можливість визначитивихідні параметри ЗЗ, при яких ПРОН набуваємаксимального значення. Після отримання ви-хідних параметрів розрахунок ЗЗ НШ проводи-мо у відповідності до алгоритму розрахунку ЗЗ[1, 3, 5].Отримані результати мають бути відкоректо-

вані, зокрема, щодо модуля ЗЗ — m, який є од-ним з основних параметрів, що визначають гео-метричні параметри формоутворюючого ін-струменту, а значить і форму зубів шестерень,і який вибирається із стандартного ряду.Отримана ММ дає змогу реалізувати і інший

сценарій оптимізації: для заданого типорозмі-ру НШ із ЗЗ, в якому визначено кількість зубів— z і модуль ЗЗ — m, проводять розрахунокрешти вихідних параметрів ЗЗ із системи (3),які забезпечують розрахунок ЗЗ з максималь-ним значенням ПРОН.

Оптимізація зубчастого зачепленняшестеренного насоса типу НШ у напряміпідвищення його питомого робочого об’єму

Особливістю результатів, що отримуються впроцесі реалізації запропонованої ММ оптимі-зації параметрів ЗЗ НШ є те, що, як правило,отримуємо нульову передачу. Відомо, що прикількості зубів z<14 — зуби шестерень вихо-дять підрізаними, що пов’язане з небезпекоювтрати міцності зубів на згин. Для звичайнихзубчатих передач, що використовуються в за-гальному машинобудуванні, це є свого родутабу, а тому ця зона існування ЗЗ до цих пірне використовувалася. Використання такого ЗЗдає істотне збільшення ПРОН і подачі НШ, прицьому підрізання зубів компенсується пропор-ційним збільшенням коефіцієнта перекриттяЗЗ, який істотно зростає і часто перевершуєзначення ε≥1,3—1,5. Збільшення коефіцієнтаперекриття ЗЗ веде до збільшення плавностіроботи ЗЗ, до зниження шуму, а також до зни-ження навантаження, що сприймається зубамишестерень.Крім того, запропонована методика розра-

хунку ЗЗ дає можливість розширення зони існу-вання ЗЗ за рахунок зменшення кута вихідно-го профілю — α0, що ще більшe підвищуєПРОН НШ. Але вторгнення в цю зону існуван-ня ЗЗ потребує серйозних досліджень ЗЗ наміцність.З метою порівняння ефективності різних ал-

горитмів розрахунку ЗЗ нами пропонується про-вести порівняльний аналіз результатів розра-хунку на конкретних прикладах.У табл. 1 і 2 представлено результати роз-

рахунку ЗЗ НШ за різними методиками: при за-даному КПЗ — ξ, при заданій МЦВ — А постандартній методиці і при заданій МЦВ — Апо запропонованій методиці.У табл. 1 представлено результати розра-

хунків ЗЗ з параметрами m=5, z=8, які викорис-товуються в насосі НШ-32 УК. Для підтвер-дження невипадковості переваг запропонова-ної методики розрахунку ЗЗ в табл. 2 наведенорезультати розрахунків ЗЗ НШ з параметрамиm=4, z=12, , які використовуються в насосі НШ-20 Г. Насоси марок НШ-32 УК і НШ-20 Г випус-каються в Україні на Кіровоградському ВАТ«Гидросила». Результати розрахунків в кожнійтаблиці надані для 3-х значень кута вихідногопрофілю: α0=20°, α0=12° і α0=25°. В якості кри-терію технічного рівня за подачею виступаєПРОН.Порівнюючи результати розрахунків ЗЗ, на-

ведені в табл. 1 і 2, видно, що результати роз-рахунку ЗЗ при заданому КПЗ — ξ і МЦВ — Апо стандартній методиці, практично не відрізня-ються, якщо судити про це по ПРОН.Розрахунок шестерень при заданій МЦВ по

запропонованій методиці дає істотний виграшпо вказаному критерію. Питомий ПРОН НШ із ЗЗ,розрахованим по запропонованій методиці, іс-




тотно вищий, ніж по тих, що існують від 32% (приm=4, z=12 і α0=20°) і до 39,5% (при m=5, z=8 іα0=20°). Це стало можливим завдяки тому, що

Кількість зубів шестерень, z 8 8 8

Модуль зубчастого зачеплення, m, мм 5 5 5

Граничне значення товщини зуба шестерень 1,0, прийнятне 1,0, прийнятне 1,0, прийнятнебіля його вершини — Se=0,2 m 1,0 1,016 0,9129

Діаметр вершин зубів шестерень — Deпри граничному значенні — Se, мм 55,0 54,98 51,04

Коефіцієнт перекриття ЗЗ, ε 1,044 1,0425 1,84

Діаметр западин — Di, мм 33,74 32,52 23,05

Ширина вінця шестерень, b, мм 22 22 22

Робочий об’єм насоса, g, мм3 32050 31985 36837

ПРОН, V0уд, при куті вихідного профілю α0=20о 0,30 (100,0%) 0,299 (99,7%) 0,4185 (139,5%)



1. Порівняльний аналіз рез льтатів розрах н ЗЗ насоса НШ — 32 УК при заданом ое-фіцієнті профільно о зміщення — ξξξξξ і міжцентровій відстані — А при m =5 i z=8

Найменування геометричного параметразубчастого зачеплення шестеренного насоса

по методиці

При заданій МЦВ — А

Результати розрахунку геометричних параметрів ЗЗ НШ

при заданомуКПЗ — ξ

запропонованійстандартній

Кількість зубів шестерень, z 12 12 12

Модуль зубчастого зачеплення, m, мм 4 4 4

Граничне значення товщини зуба шестерень 0,8, прийнятне 0,8 0,8, прийнятнебіля його вершини — Se=0,2m 0,685 0,827

Діаметр вершин зубів шестерень — Deпри граничному значенні — Se, мм 61,348 58,86 57,32

Коефіцієнт перекриття ЗЗ, ε 1,218 1,4963 1,9712

Діаметр западин — Di, мм 43,6 37,94 34,076

Ширина вінця шестерень, b, мм 22 22 22

Робочий об’єм насоса, g, мм3 32570 33785 36584

ПРОН, V0уд, при куті вихідного профілю α0=20о 0,239 (100 %) 0,2359 (98,7%) 0,3163 (132,3%)


ПРОН, V0уд, при куті вихідного профілю α0=25о 0,251 (105,0%) 0,2184 (91,4) 0,2859 (119,6%)

2. Порівняльний аналіз рез льтатів розрах н ЗЗ насоса НШ — 20 Г при заданом оефіцієнтіпрофільно о зміщення — ξξξξξ і міжцентровій відстані — А при m=4 i z=12

Найменування геометричного параметразубчастого зачеплення шестеренного насоса по методиці

При заданій МЦВ — А

Результати розрахунку геометричних параметрів ЗЗ НШ

при заданомуКПЗ — ξ

запропонованійстандартній

розрахунок ЗЗ за пропонованим способом даєможливість зменшити МЦВ, що істотно зменшуєгабаритні розміри ЗЗ, і збільшити коефіцієнт




висоти головки зуба, що призводить до зростаннядіаметра шестерень. Одночасне зростанняшестерень по діаметру та істотне зменшенняМЦВ і дає змогу досягти такого результату.Подальше підвищення ПРОН можливе шля-

хом зміни кута стандартного вихідного профілю— α0=20°. У табл. 1 і 2 представлено резуль-тати розрахунку ЗЗ за різних значень кута ви-хідного профілю: стандартного α0=20° і кутавихідного профілю, який іноді використовуютьу загальному машинобудуванні: α0=12° і α0=25°.З представлених результатів видно, що

зменшення кута вихідного профілю до α0=12°призводить до зменшення ПРОН для ЗЗ, роз-рахованого при заданому КПЗ до 92,5% від по-чаткового значення; до зростання ПРОН дляЗЗ, розрахованого при заданій МЦВ по стан-дартній методиці до 107—108% від початковогозначення і до зростання ПРОН для ЗЗ, розра-хованого при заданій МЦВ по пропонованій

методиці до 141—149% від початкового зна-чення.Збільшення кута вихідного профілю до

α0=28° неприпустимо, оскільки в цій зоні дослі-джувані ЗЗ виходять за межі існування, томудосліджували ПРОН ЗЗ при збільшенні кутавихідного профілю до α0=25°. Збільшення кутавихідного профілю до α0=25° призводить донезначного зростання ПРОН для ЗЗ, розрахо-ваного при заданому КПЗ до 103—105% відпочаткового значення; до незначного знижен-ня ПРОН для ЗЗ, розрахованого при заданійМЦВ по стандартній методиці до 99,5—99,8%від початкового значення і до істотного зрос-тання ПРОН для ЗЗ, розрахованого при за-даній МЦВ по пропонованій методиці — до119—120% від початкового значення. Але такезростання ПРОН порівняно із ЗЗ зі стандарт-ним кутом вихідного профілю α0=20° слід ви-знати незадовільним.

1. Вулгаков Э.Б. Эвольвентные зубчатые пере-дачи в обобщающих параметрах: [справочник погеометрическому расчету]/Э.Б. Вулгаков, Л.В. Ва-сина. — М.: Машиностроение, 1978. —174 с.

2. Кулєшков Ю.В. Дослідження поведінки мате-матичної моделі питомого робочого об’єму шесте-ренного насоса типу НШ від параметрів зубчасто-го зачеплення/[Ю.В. Кулєшков, М.І. Черновол,Т.В. Руденко, В.І. Гуцул]//Зб. наук. праць Кірово-град. НТУ. Техніка в сільськогосподарському ви-робництві, галузеве машинобудування, автомати-зація. — Кіровоград, КНТУ. — 2010. — Вип. 23. —С. 278—390.


3. Передачи зубчатые цилиндрические эволь-вентные внешнего зацепления. Расчет геометрии:ГОСТ 16532—70. — [Введен с 01.01.1972. Пере-издан в августе 1983]. — М.: Изд-во стандартов,1983. — 19 с.

4. Черновол М.І. Основні напрями вдосконален-ня шестеренних насосів сільськогосподарськоїтехніки/М.І. Черновол, Ю.В. Кулєшков//Вісн. аграр.науки. — 2008. — № 8 — С. 52—54.

5. Юдин Е.М. Шестеренные насосы. Основныепараметры и их расчет/Е.М. Юдин. — 2-e изд.,перераб. и доп. — М.: Машиностроение, 1964. —236 с.

В якості критерію оптимізації запропоно-вано використовувати питомий робочийоб’єм насоса, який відображає, яку частинуоб’єму, зайнятого вінцями шестерень, скла-дає робочий об’єм насоса. Запропонованийкритерій оптимізації дає змогу розробити ма-тематичну модель оптимізації, що дала мож-ливість знайти такі параметри зубчастогозачеплення НШ, за яких питомий робочийоб’єм насоса досягає максимально можливогозначення для заданих умов проектування.Запропоновані алгоритм оптимізації і ме-

тодика розрахунку ЗЗ дають можливістьістотно підвищити питомий робочий об’ємнасоса не менше ніж на 20—35%. Це стало

Висновки

можливим завдяки тому, що пропонована ме-тодика дає змогу змінювати параметри ЗЗ унапрямі зростання питомого робочого об’ємунасоса і одночасного зменшення його габа-ритних розмірів.Подальше підвищення питомого робочого

об’єму насоса можливе шляхом використаннязуборізного інструменту із зменшеним кутомвихідного профілю інструменту — α0. Змен-шення кута вихідного профілю до α0=12о даєможливість збільшити питомий робочийоб’єм насоса ще на 11—12%. Але реалізаціяцього параметра на практиці пов’язана з не-обхідністю використання нестандартногозуборізного інструменту.


МЕХАНІЗАЦІЯ, ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ

УДК 663.62:631.5/9© 2011

О.І. Рудник-Іващенко,доктор сільсько-господарських наукНаціональна академіяаграрних наук України

Л.І. Сторожик,кандидат сільсько-господарських наукІнститут біоенергетичнихкультур і цукрових буряківНААН

БІОЕНЕРГЕТИЧНА ЦІННІСТЬСОРГОВИХ КУЛЬТУР

Проведено аналіз альтернативних видівбіопалива. По азано цінність сор ових льт ря одно о з джерел цих видів. Роз ритопотенціал рослин сор о ц рово о яе ономічно ви ідної льт ри для ви отовленнябіоетанол .

За прогнозами ОПЕК глобальні запаси наф-ти в світі наближаються до критичної межі. УСША запаси «чорного золота» будуть вичер-пані в 2020 р., Росії — 2021 р. Лише Іран таІрак ще володіють стратегічними світовими за-пасами нафти.Нині найперспективнішою альтернативою

нафті є 2 основні види відновлювального па-лива — біодизель і біоетанол, індустріальневиробництво яких у світі стрімко зростає [1]. Заоцінками експертів, Україна самостійно покри-ває власні потреби всього на 53%, імпортуючипри цьому 85% необхідних обсягів нафти танафтопродуктів, і вже в 2011 р. потреба в паль-ному становитиме понад 32 млн т [6]. Викорис-тання відновлювальних джерел енергії для Ук-раїни є стратегічною проблемою розвитку їїекономіки, особливо агропромислового комп-лексу. Для цього потрібно розв’язати ряд дер-жавних завдань: забезпечення енергетичноїбезпеки та зниження залежності від імпортуенергоносіїв; стабільного розвитку агропромис-лового виробництва через розширення сферипопиту на агропродукцію; створення нових ро-бочих місць і завдяки цьому збільшення фінан-сових надходжень у сферу аграрної економіки.І найголовніше, вирішується проблема пол-іпшення довкілля, що забезпечується значнимзниженням шкідливих викидів в атмосферу.Нині біоенергетика — один із найбільш пер-

спективних секторів відновлюваних джереленергії в Україні. Вона заснована на викорис-танні енергії біомаси. Біомаса є універсальнимджерелом, яке можна використовувати для ви-робництва електроенергії і тепла та отриман-ня біопалива.Біосировиною для виробництва біодизель-

ного пального можуть бути різні рослинні оліїта супутні продукти виробництва олійної галузі.Найбільш перспективними джерелами рослин-них олій для виробництва біодизельного паль-ного в Україні є адаптовані до екологічних умов

олійні культури, що можуть забезпечити висо-кий рівень збору олії з одиниці площі, — ріпак,соняшник, соя, рицина, льон та інші. Кожна зцих культур має зональну пристосованість, ітому жодна з них не може бути визнана винят-ковим джерелом цих видів промислової сиро-вини [8].Біоетанол — це етиловий спирт, який вироб-

ляють із зерна сільськогосподарських культур,цукрових буряків і тростини. Він є замінникомбензину для двигунів внутрішнього згорання.Його індустріальне виробництво в Україні, вра-ховуючи внутрішній потенціал зернових сиро-винних ресурсів країни, є перспективнішим, ніжвиробництво біодизеля. Україна — одна з про-відних країн-виробників зерна в світі. Її зерно-ва галузь є досить стабільною і має перспек-тиви нарощування. Профільними зерновимикультурами для індустріального виробництвабіоетанолу в Україні (враховуючи існуючий між-народний досвід) можуть бути пшениця, трити-кале, кукурудза, сорго. Отже, Україна має знач-ний потенціал рослинної сировини, придатноїдля виробництва біоетанолу. Технології вироб-ництва енергії з біомаси рослин у нашій країнізнаходяться на початку свого розвитку, алемають перспективи і потужний потенціал, од-ним із джерел якого може бути біомаса сорго-вих культур. [2]. За продовольчої кризи нині до-цільно замінити використання зернових злаківна вегетативну біомасу рослин.Біомаса — це вуглецевмісні органічні речо-

вини рослинного та тваринного походження(деревина, солома, рослинні залишки сільсько-господарського виробництва, меляса, гній, ор-ганічна частина твердих побутових відходів таіноді торф).Етанол з біомаси, що застосовують як пали-

во, називають паливним етанолом, або біоета-нолом (європейський термін). По суті він є аб-солютним етиловим спиртом. Використаннябензину з умістом до 15% етанолу зменшує



концентрацію шкідливих компонентів у вихлоп-них газах (чадного газу, закису та оксиду азо-ту), що надзвичайно важливо для великих міст,де головним джерелом забруднення є авто-мобільний транспорт. Спалювання етанолу, от-риманого з біомаси, не збільшує парниковийефект, оскільки біомаса є СО2-нейтральною.Мета досліджень — обговорення питання

раціонального використання нетрадиційних ви-дів енергетичної сировини для виробництваальтернативних видів палива, одним із важли-вих джерел якого є соргові культури.Завдання досліджень — оцінити біоенер-

гетичний потенціал соргових культур для пере-робки вегетативної біомаси на біоетанол.Матеріали та методи досліджень. Матері-

алами досліджень є наукові праці з питань по-точних і перспективних ресурсних можливостейвиробництва біопалива в Україні та результа-ти досліджень науково-дослідних установ із се-лекції та насінництва соргових культур. Під часпроведення досліджень було застосовано ме-тоди кількісного та якісного порівняння, абст-рактно-логічний, аналітичний.Сорго (Sorghum vulgare) — одна з давніх

культур у світовому землеробстві. Його батьків-щина — Африка, Індія і Китай. Найбільші площійого посівів знаходяться в Індії — 16 млн га,країнах Африки — 14, США — 6 млн га [3]. Сор-го належить до ксерофітів, має високу жаро- тапосухостійкість, економно витрачає вологу приформуванні врожаю, характеризується підви-щеною солевитривалістю [10]. Тому є цінноюзернофуражною і продовольчою культурою,рослини якої не мають собі рівних за продук-тивністю в засушливих регіонах.В Україні сорго вирощують із середини ХІХ ст.

Його зерно — цінний концентрований корм ісировина для комбікормової, крохмале-патоко-вої, спиртової промисловостей та виробництвабіопалива. У ньому — 70—73% крохмалю, 12—15% — білка, 3,5—4,5% — жиру. З 1 га цукро-вого сорго, що містить 18—20% цукру, можнаотримати 25—30 ц цукрового сиропу [4].За кормовими властивостями зерно і зеле-

на маса сорго не поступаються кукурудзі. Зер-но цієї культури є чудовим концентрованимкормом для свиней, птиці, великої рогатої ху-доби, овець, коней. Зі спеціальних сортів сор-го виготовляють крупу, яка за технологічнимита органолептичними властивостями не посту-пається рису і пшону. Один кілограм зерна сор-го прирівнюється до 1,20—1,27 к.од., містить80—90 г перетравного протеїну [11].За багаторічними результатами досліджень

Державної служби з охорони прав на сортирослин, у засушливих районах України вро-жайність зерна сорго на 27% вища від посівівкукурудзи. Основні його площі зосереджені в

Біоенергетичнацінність соргових культур

південному регіоні: Миколаївській, Одеській,Дніпропетровській, Донецькій областях і Криму.Залежно від господарського використання

соргові культури поділяють на зернову (зерно-ве сорго і сориз), кормову (цукрове сорго, су-данська трава, сорго-суданкові гібриди) та віни-кову (віникове сорго) групи. Технологія вирощу-вання — однакова для всіх форм.Для виробництва біоетанолу певне значен-

ня мають рослини цукрового сорго, яке є од-нією з найбільш економічно вигідних культур узеленому конвеєрі. По-перше, посіви її встига-ють вирости до початку посухи, рослини маютьздатність відростати після скошування, даютьна неполивних землях 2—3, зрошуваних — до4-х укосів зеленої маси з урожайністю відповід-но 400—500 та 1000—15000 ц/га. По-друге,норма висіву насіння в 3—4 рази менша, ніж,скажімо, кукурудзи, а ціна однакова. По-третє,при використанні сортів і гібридів сорговихкультур різних груп стиглості та різних строківсівби досягається гарантована забезпеченістькормами в конкретно визначений термін у по-трібній кількості. Зменшуються витрати на сівбута збирання — 1 раз посіяти й можна збиратиціле літо, провівши кілька укосів [7,9, 12].З однорічних культур цукрове сорго є однією

з найбільш високоенергетичних та економічновигідних культур на основі таких показників:

· високий фотосинтетичний потенціал (удві-чі вищий, ніж у цукрових буряків, пшениці, соїта інших культур);

· низька потреба у водоспоживанні (значнонижча, ніж у кукурудзи, ячменю, рису, пшениці).На створення 1 од. сухої речовини сорго ви-трачає 300 частин води, кукурудза — 338, пше-ниця — 515, ячмінь — 543, горох — 730, куку-рудза — 895;

· висока стійкість до посухи (висока ксеро-фітність, потужна коренева система, щільнийепідерміс, білий восковий наліт на листках уперіод високих температур). Крім того, соргоздатне припиняти ріст у період особливих не-сприятливих умов для росту й розвитку, пере-буваючи в анабіозі до настання сприятливихумов;

· висока врожайність (70—85 т/га) зеленоїмаси;

· можливість отримувати 4—5 т етанолу з1 га посівів (вихід з 1 т сорго 0,5 т етанолу зумістом крохмалю 70% і більше, ячменю —0,33 т, пшениці — 0,37, кукурудзи — 0,41 т);

· низька норма висіву (5—7 кг/га);

· вихід цукру 5—7 т/га і 15 т/га сухої біома-си цукрового сорго та 3—5 м3 етанолу з 1 га по-сіву [5].Ураховуючи те, що сорго сіють по найгіршим

попередникам, на засолених ґрунтах і в райо-нах з випаданням опадів менше 300 мм у рік,



Біоенергетичнацінність соргових культур

використання культури як альтернативногоджерела енергії є найбільш актуальним.Україна без шкоди для виробництва продо-

вольства може передати на енергетичні потре-би 500 тис. га сільськогосподарських площ.Така кількість площ, зайнятих під обробіток цук-рового сорго, дасть змогу виробляти 4 млн тбіоетанолу на рік.За даними Міністерства аграрної політики

України, атестовані виробники насіння щорокувиробляють значну кількість елітного та репро-дукційного насіння соргових культур. Проте че-

рез значне коливання цін на зерно цих культурпростежується нестабільна динаміка посівнихплощ і відповідно виробництво насіння сорго-вих культур.Оскільки планетарні зміни клімату найближ-

чими роками можуть внести корективи в струк-туру вирощування відповідного асортиментукультур, то соргові можуть мати значний попит,бо їх рослини є високо-, жаро- та посухостій-кими. Такий розвиток ситуації можуть з високоюймовірністю передбачити як науковці, так і аг-рарії-виробники.

Дослідженнями встановлено, що сорго цук-рове є однією з найбільш високоенергетичнихта економічно вигідних культур. Позитивнийвплив соргових культур на збереженість та

Висновки

відтворення екосистем дасть можливістьпозбутися проблем, пов’язаних із забруднен-ням довкілля, мінімізує тенденції глобальногопотепління.

1. Биомасса спасет мир//Зеленая энергетика.— 2004. — № 3. — С. 7—9.

2. Бузовський Є.А. Нетрадиційні поновлювальніджерела енергії. Навч.-метод. посіб./Є.А. Бузовсь-кий. — К.: ННІ ПО НАУ, 2007. — С. 21.

3. Вавилов Н.И. Происхождение и географиякультурных растений. — Л.: Наука, 1987. — 438 с.

4. Исаков Я.И. Сорго. — М.: Россельхозиздат,1992. — 133 с.

5. Кадыров С.В., Федоров В.А., Большаков А.З.и др. Сорго. — Ростов: ЗАО «Ростиздат», 2008. —80 с.

6. Калетник Г.М. Розвиток ринку біопалива вУкраїні/Г.М. Калетник. Моногр. — К.: Аграр. наука,2008. — 464 с.

7. Ковальчук В.П., Григоренко Н.О., КостенкоО.І. Цукрове сорго — цукровмісна сировина тапотенційне джерело енергії//Цукр. буряки. — 2009.


— № 6. — С. 6—7.8. Концепція розвитку біоенергетики в Україні/

Г.Г. Гелетуха, Т.А. Желєзна, С.В. Тишаєв та ін. —Ін-т теплофізики НАН України, 2001. — 14 с.

9. Малиновский Б.Н., Пойда В.В.Урожай фито-массы, содержание и накопление сахара в сокестеблей сорго в зависимости от сроков посева вострозасушливом 1998 году//Тез. докл. «Селек-ция. Семеноводство, технология и переработкасорго». — Зеленоград, 1999. — С. 64.

10. Agrometeorology of Sorghum and Millet in theSemi — Arid tropics: Proceedings of the InternationalSymposium, 15—20 Nov. 1982, ICRISAT Center,India, Patancheru, 1984. — 322 p.

11. Arkin G.F., Vanderlip R.L., Ritchie J.T. A dy-namic grain sorghum growth model. — Trans. ASAE.— 1976. — 19, № 4. — Р. 626—630.

12. Sorgo.inf.ua/[Електр. ресурс].


Агроекологія,Агроекологія,Агроекологія,Агроекологія,Агроекологія,радіологія,радіологія,радіологія,радіологія,радіологія,меліораціямеліораціямеліораціямеліораціямеліорація

УДК 502.654; 631.48© 2011

Л.В. Єтеревська,доктор сільсько-господарських наук

Г.Ф. Момот,В.В. Шимель,кандидати сільсько-господарських наукНаціональнийнауковий центр «Інститутґрунтознавства та агрохіміїімені О.Н. Соколовського»

О.А. Демидов,кандидат сільсько-господарських наукМіністерствоаграрної політики тапродовольства України

ВИКОРИСТАННЯ РЕКУЛЬТИВОВАНИХЗЕМЕЛЬ ПІВДЕННОГО ЛІСОСТЕПУПІД ТРАВОСІЯННЯ

Обґр нтовано і запропоновано систем заходівщодо оптимізації технічно о і біоло ічно о етапівре льтивації для стабілізації родючостіре льтивованих ґр нтів південної частиниЛівобережно о Лісостеп та визначено напрямиїхньо о раціонально о осподарсь о ови ористання.

Рекультивовані землі є в усіх природно-клі-матичних зонах, їхні площі становлять менше1% загальної площі земель країни. Через не-досконалість проектних рішень формуваннявідвалів і технології гірничотехнічного етапурекультивації ці ґрунти характеризуються ком-плексністю ґрунтового покриву, строкатістю,незадовільним станом фізико-хімічних і агро-фізичних властивостей. Особливостями мор-фології техногенних ґрунтів на відміну від не-порушених є скороченість ґрунтового профілюі слабка виразність генетичних горизонтів при50—70% продуктивності від зональних непору-шених ґрунтів.За існуючого принципу повернення рекуль-

тивованих земель у ті самі угіддя, з яких їх буловилучено (переважно у ріллю), обмеженоготерміну біологічної рекультивації (4—5 років)існує проблема щодо їхнього раціонального таекологобезпечного використання. Усвідомлен-ня потреби зменшення розораності і збільшен-ня площі екологобезпечних угідь, зумовившиідеї консервації земель, опосередковано впли-ває і на систему поглядів щодо розв’язанняпроблеми рекультивації земель.

Відновлення порушених функцій техноген-них ґрунтів (їхньої родючості) залежить від оп-тимального поєднання гірничотехнічного етапурекультивації, який базується на спрямованомувідтворенні ґрунтового покриву, та механізмів,що управляють їхньою еволюцією і пов’язані змеліоративним арсеналом прикладної екології.Основною концепцією у відтворенні родючостітехногенних ґрунтів є активізація біотичних таабіотичних процесів з їхньою здатністю до са-морегуляції, що можливе лише за постійногорозвитку фітоценозу з багатовидовими компо-нентами на ґрунтоутворювальній породі.З цього приводу найбільш відпрацьованими

є заходи щодо відновлення продуктивності ре-культивованих земель, площа яких найбільшав країні, в степовій зоні (дослідження Дніпро-петровського державного аграрного університе-ту, ННЦ «ІГА імені О.Н. Соколовського).Головним досягненням попередніх дослі-

джень стало положення про родючість гірськихпорід [1, 7]. Установлено азональність техно-генних територій та зональний тип ґрунтоутво-рювального процесу, визначено асортиментрослин для господарського використання в різ-


АГРОЕКОЛОГІЯ,РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

них регіонах, особливу роль багаторічних бо-бових трав у біологізації гірських порід [2, 4–6, 9].Основою створення стійких стабільних еко-

систем на рекультивованих ґрунтах є змога ре-гульованого впливу на основні її елементи:фітоценоз та едафотоп. Екологічну та фітоцено-тичну стійкість і стабільність забезпечують: до-бір асортименту рослин, еколого-біологічні влас-тивості компонентів щодо вологи, живлення,світла, аерації, несприятливих умов вирощу-вання, багатокомпонентність і фітоценотичнасумісність [8]. Стійкість і стабільність забезпе-чуються зниженою міжвидовою конкуренцією,позитивним взаємовпливом компонентів, опти-мальною кількістю і підбором ценотично й еко-логічно взаємопоповнювальних видів [7, 8].Висока продуктивність і стійкість агроценозів

із застосуванням багаторічних бобових і злако-вих трав забезпечуються підбором компонентівз просторовою диференціацією травостою заярусами у надземній частині та різноглибиннимрозміщенням кореневої системи [2, 4—6, 9].За результатами багаторічних досліджень

[8], у степовій зоні України розроблено енерго-ощадну технологію використання літоземів підкормові угіддя, яка включає створення однови-дових агрофітоценозів із багаторічних бобовихтрав з паровим полем між посівами (7—10 ро-ків) і складних бобово-злакових багаторічнихагроценозів (6—8 років). У подальшому приперезалуженні залежно від рівня родючостілітоземів частка багаторічних бобових травзбільшується з 50 до 66—75% загальної нор-ми висіву.Мета досліджень — обґрунтувати систему

заходів щодо оптимізації технічного і біологіч-ного етапів рекультивації для стабілізації родю-чості рекультивованих ґрунтів південної части-ни Лівобережного Лісостепу та визначити на-прями їхнього раціонального господарськоговикористання.Об’єкт, методи та умови досліджень. До-

слідження проведено на модельному полігоні,рекультивовані ґрунти якого — потенційно ро-дючі гірські породи неогену і антропогену, їхсуміші, з використанням ґрунтової маси зональ-ного ґрунту та в суміші з лесоподібним суглин-ком (Харківська область, Нововодолазький рай-он, Новоселівське родовище скляних пісків).Площа кожної моделі — 0,2 га, потужність ре-культиваційного шару — 1 м.Рослинний покрив на полігоні створено у рік

його формування (1986) стартовим посівом 6-компонентної злаково-бобової травосумішки ізлюцерни синьогібридної, еспарцету піщаного,конюшини рожевої, стоколосу безостого, міт-лиці лучної, грястиці збірної; співвідношеннябобових і злакових компонентів — 50:50%. Уствореному агроценозі відбулась зміна еколо-

гічних сукцесій у ряді: домінування бобовихтрав — стадії розвитку злаково-бобової сумішки— злакові трави. З метою поліпшення траво-стою і інтенсифікації процесів ґрунтоутворенняу 2003 р. на частині полігону проведено коре-неве поліпшення травостою із застосуванням4-компонентної злаково-бобової травосумішкиіз люцерни синьогібридної, еспарцету піщано-го, стоколосу безостого, райграсу пасовищно-го, компоненти якої виявилися найпродуктивні-шими та пристосованими до умов техногеннихґрунтів Південного Лісостепу; співвідношеннябобових і злакових компонентів — 60:40%. Рай-грас пасовищний у попередніх дослідженнях невикористовували, його додали до складу тра-восумішки замість мітлиці лучної.Щороку проводили облік урожаю зеленої ма-

си багаторічних трав і запасів кореневих сис-тем у шарі ґрунту 0—20 см. У рослинах визна-чали: вміст N, Р, К [10]; розраховували запасиN, Р, К у зеленій продукції, мортмасі (опаді),коренях (живих і загиблих). У ґрунтових зраз-ках визначали: загальний гумус за Тюріним[14], рухомі форми Р2О5 і К2О [3, 12], уміст ва-лового фосфору [13]. Проведено енергетичнуоцінку технологій вирощування багаторічнихтрав на рекультивованих землях (укісне та без-укісне використання за різного видового скла-ду травосумішок) [11].Результати досліджень. Застосування та-

кої технології забезпечує у перші 3 роки ста-більно високий урожай сіна багаторічних травна рівні 56—80 ц/га. Протягом 8—10 років тра-ви можна вирощувати на одній рекультива-ційній ділянці, забезпечуючи урожаї виробни-чого значення (25—38 ц/га сіна). Багаторічнітрави вирізняються більшою стабільністю уро-жаїв порівняно з чистими посівами бобових травта фітоценозами, що утворилися природнимшляхом. Поступово, зі зниженням урожайностітравосумішки, завдяки зміні видового складу,знижується як поживність корму, так і фітоме-ліоративна дія трав на освоювані ґрунти.Рослинна продукція, отримана на полігоні,

за якістю зеленої маси і сіна (вміст протеїну,клітковини, фосфору, кальцію) мало відрізня-ється від продукції, вирощеної на зональнихнепорушених ґрунтах, за винятком каротину,його в травах на непорушених ґрунтах накопи-чується більше (46—48 мг/кг), проти 8—37 мг/кгу травах, вирощених на техногенних ґрунтах.Широкий діапазон умісту каротину у зеленіймасі трав пов’язаний із різним видовим складомтравосумішок.Застосування технології забезпечує позитив-

ний баланс гумусу: в роки максимальної про-дуктивності трав з переважанням у травосу-мішці бобової компоненти, середньої продук-тивності, за співвідношення бобових і злакових

Використання рекультивованихземель Південного Лісостепу під травосіяння



трав 1:1. Уміст N, Р, К у рослинницькій про-дукції бобових трав стабільний і мало варіюєза роками, у злакових травах щодо вмісту цихелементів спостерігається залежність від троф-ності ґрунту. Тобто кількість елементів-біофілів,що можуть бути залучені в біологічний круго-обіг, під бобовими травами значно вища, ніжпід злаковими, враховуючи вищу продуктив-ність перших. Застосування обробітку ґрунту непризводить до погіршення агрофізичних влас-тивостей рекультивованих ґрунтів, термін ста-білізації ґрунтової структури — 1 рік. Отже,створення постійно функціонуючого фітоцено-зу з домінуючою бобовою компонентою є ос-новним заходом відновлення родючості ре-культивованих ґрунтів. Економічний ефект відупровадження розробки — 2,5 тис. грн на рік.Проведено енергетичну оцінку [11] функціо-

нування окремо бобових і злакових компонен-тів травосумішок як початкової та кінцевоїстадії розвитку складного злаково-бобового аг-роценозу за їх укісного та безукісного викорис-тання. Враховано види енергії та структуру зат-рат в агротехнологіях: фотосинтетично-актив-ну радіацію; затрати енергії трудових ресурсів,енергії пального та електроенергії, енерго-ємність використання сільськогосподарськоїтехніки; енергетичні затрати на відновлення ба-лансу біогенних елементів і гумусу; енерговмістурожаю.Розрахунки балансу гумусу та біогенних еле-

ментів, економії енергії на відтворення родю-чості ґрунту дають змогу визначити показникибіоенергетичної ефективності використання ре-культивованих ґрунтів під травосіяння.У результаті розрахунків показників біоенер-

гетичної оцінки різних технологій використаннярекультивованих земель (укісне та неукісневикористання бобових і злакових травосумішок)у середньому за час функціонування агроцено-зу встановлено, що коефіцієнти утилізації со-нячної енергії як взагалі, так і з урахуванняменергоємності агротехнологій та їхнього впли-ву на показники родючості ґрунту найвищі привикористанні бобових травосумішок — 1,47(злакових — 0,77). Вид використання (укіснийабо неукісний) неістотно вплинув на різницю вцих показниках у межах кожної групи рослин(1,71—1,91 і 0,86—0,98 відповідно для бобовихі злакових трав). Коефіцієнти енергетичноїефективності з урахуванням витрат антропо-генної енергії на вирощування і відновлення


родючості ґрунту дуже різняться залежно відвиду використання травосумішок (15,4—29,74та 154,79—297,32 відповідно для укісного і не-укісного використання). Загальний вихід зв’яза-ної енергії неістотно різниться між видами ко-ристування травосумішок, на відміну від різниціцього показника за видовим складом рослин(102284—105487 МДж/га для бобових і 51548—54771 МДж/га для злакових компонентів).Методичний підхід до оцінки енергетичної

ефективності застосування агротехнологій даєзмогу розробляти технології використання ре-культивованих земель (підбір компонентів рос-лин, агрозаходів), які сприятимуть перебігу на-копичувальних режимів з максимальним ефек-том.На основі динамічної моделі накопичення

Ієні розроблено прогнозні моделі гумусонако-пичення в техногенних ґрунтах модельного по-лігону в шарі у профілі рекультивованих ґрунтівза різних напрямів їхнього використання: сіно-жаті (зі стартовим посівом багаторічних злако-во-бобових травосумішок) з кореневим поліп-шенням травостою та природне заростання(при стартовому посіві багаторічних злаково-бобових травосумішок).У дерново-літогенних ґрунтах модельного

полігону стабілізація вмісту гумусу у верхньо-му 0—10 см шарі відбувається через 60 роківз умістом гумусу 2,4—2,5%, у шарі 60—70 см— через 40 років (0,6%). Щодо техногенногоґрунту, сформованого із суміші гумусованогошару і лесоподібного суглинку, то у віці 110років уміст гумусу по профілю не стабілізуєть-ся; максимальні значення вмісту гумусу у шарі0—10 см — 2,7%, 60—70 см — 0,7%. Рекуль-тивований ґрунт, сформований із гумусовано-го шару, характеризується вищими абсолютни-ми значеннями вмісту гумусу, стабільним, про-те повільним накопиченням його вмісту попрофілю до глибини 60 см і інтенсивнішим про-явленням цього процесу в поверхневих шарахґрунту; на глибині 50—70 см процеси гумусо-накопичення уповільнюються.Зі збільшенням умісту новоутвореного гуму-

су зростає вміст рухомих форм фосфору в дер-новому шарі ґрунту і спостерігається тенденціящодо підвищення вмісту валового фосфорузавдяки перенесенню фосфатних сполук ізнижчих горизонтів та накопичення органофос-фатів. Крім того, відбувається підвищеннявмісту рухомих форм калію.

Висновки

Розроблена технологія використання набіологічному етапі рекультивації земель ба-

гатокомпонентної злаково-бобової травосу-мішки з домінуючою бобовою компонентою за-




безпечує протягом 5—7 років стабільний уро-жай на рівні зональних ґрунтів з високим ви-ходом зв’язаної в урожаї енергії та пози-тивний баланс гумусу в роки максимальноїпродуктивності травосумішки. За умов пере-бування ґрунтів у перелоговому стані в тех-ногенних ґрунтах, сформованих з викорис-танням гумусованого шару зонального ґрун-ту, не відбувається відновлення вмісту

гумусу до рівня еталону. Це свідчить про по-требу збільшення терміну біологічної рекуль-тивації рекультивованих ґрунтів, а теза простабільний уміст гумусу з глибини 50—60 см(у гумусованому шарі рекультивованого ґрун-ту) має бути підставою для визначення оп-тимальної потужності гумусованого шаруґрунту для рекультивованих ґрунтів південноїчастини Лівобережного Лісостепу України.

1. Бекаревич Н.Е. К вопросу о плодородии почви пород/Н.Е. Бекаревич, Н.Т. Масюк, Л.П. Сидоро-вич//Освоение нарушенных земель. — М.: Наука,1986. — С. 5—24.

2. Бекаревич Н.Е. Рекультивация черноземов/Н.Е. Бекаревич, Н.Т. Масюк//Русский чернозем —100 лет после Докучаева. — М.: Наука, 1983. —С. 228—241.

3. Ґрунти. Визначення рухомих сполук фосфо-ру і калію за модифікованим методом Мачігіна:ДСТУ 4114—2002. — Замість ГОСТ 26205—91;[Чинний від 2002-06-27]. — К.: Держкомітет Украї-ни з питань технічного регулювання та споживчоїполітики, 2002. — 6 с. — (Національні стандартиУкраїни).

4. Етеревская Л.В. К вопросу об особенностяхпочвообразования на лессовых породах рекульти-вируемых земель северной Степи/Л.В. Етерев-ская//Рекультивация земель, нарушенных при до-быче полезных ископаемых. — М.: Наука, 1977. —С. 47—55.

5. Етеревская Л.В. Особенности формирова-ния свойств техногенных почв Украины/Л.В. Ете-ревская//Проблемы охраны, рационального ис-пользования и рекультивации черноземов. — М.:Наука, 1989. — С. 166—175.

6. Етеревская Л.В. Процессы почвообразова-ния в техногенных ландшафтах Степи УССР /Л.В.Етеревская, В.А. Угарова//Почвообразование втехногенных ландшафтах. — Новосибирск: Наука,1979. — С. 140—155.

7. Єтеревська Л.В. Рекультивація земель/Л.В.Єтеревська. — К.: Урожай, 1977. — 125 с.

8. Забалуєв В.О. Едафо-фітоценотичне обґрун-


тування формування та функціонування стійкихагроекосистем на рекультивованих землях СтепуУкраїни/В.О. Забалуєв: Автореф. дис. на здобут-тя наук. ступ. д-ра с.-г. наук: 03.00.16//Дніпропет-ровський ДАУ. — К., 2005. — 40 с.

9. Масюк Н.Т. Особенности формирования ес-тественных и культурных фитоценозов на вскрыш-ных горных породах в местах произведенной до-бычи полезных ископаемых/Н.Т. Масюк//Рекульти-вация земель: Тр. ДСХИ. — Днепропетровск, 1974.— Т. 26. — С. 62—105.

10. Рослини. Визначення загальних форм азо-ту, фосфору, калію в одній наважці рослинногоматеріалу. ММВ 31-497058-019—2005.

11. Тараріко Ю.О. Енергетична оцінка системземлеробства і технологій вирощування сільсько-господарських культур/Ю.О. Тараріко, О.Є. Не-смашна, Л.Д. Глущенко//Методичні рекомендації.— К. : Нора-прінт, 2001. — 60 с.

12. Якість ґрунту. Визначення рухомих сполукфосфору за методом Карпінського-Зам’ятіної вмодифікації ННЦ ІГА ім. О. Н. Соколовського.ДСТУ 4727—2007. — К.: Держспоживстандарт Ук-раїни, 2005. — 9 с. — (Національні стандарти Ук-раїни).

13. Якість ґрунту. Методи визначення валово-го фосфору і валового калію в модифікації ННЦІГА ім. О.Н.Соколовського. ДСТУ 4290:2004. — К.:Держспоживстандарт України, 2005. — 10 с. —(Національні стандарти України).

14. Якість ґрунту. Методи визначення органіч-ної речовини: ДСТУ 4289:2004. — [Чинний від2004-04-30]. — К.: Держспоживстандарт України,2005. — 9 с. — (Національні стандарти України).


ЗберіганняЗберіганняЗберіганняЗберіганняЗберіганнята переробката переробката переробката переробката переробкапродукціїпродукціїпродукціїпродукціїпродукції

УДК 637.232© 2011

С.І. ЄрошенкоЮ.В. Майборода,кандидаттехнічних наукТехнологічний інститутмолока та м’яса НААН

ДОСЛІДЖЕННЯІНТЕНСИФІКОВАНОГОКОНВЕКТИВНОГО ТЕПЛООБМІНУВ КАНАЛАХ ПЛАСТИНЧАСТОГОРЕКУПЕРАТОРА

Досліджено процес тепловіддачі на пластинахз оризонтальними та верти альними офрамиі ідравлічні опори, що вини аютьміжпластинчастих аналах під час проті ання

рідини. Визначено ідродинамічні та тепловіхара теристи и пластин. Отримано ритеріальнірівняння для прое т вання і ведення розрах н івпластинчастих теплообмінни ів.

Постановка проблеми. На сучасних масло-робних виробництвах пастеризація вершків іжирових сумішей виконується в трубчастих таскребкових пастеризаційних апаратах. Нагрі-вання вихідної сировини здійснюється від 7—10 до 100—110°С із наступним її охолоджен-ням до температури маслоутворення. Протевідсутність регенерації робить пастеризаційніпроцеси енергоємними та малоефективними.З метою ефективного енергозбереження

пастеризаційні установки доцільно оснаститипластинчастим теплообмінником-рекуперато-ром, який дасть можливість заощадити більшніж 60% теплової енергії на пастеризацію, атакож зменшити додаткові витрати холоду настадії маслоутворення. Основним елементомрекуператора вибрано типові високоякісні пла-стини сітчасто-поточного типу визнаного світо-вого виробника «Альфа-лаваль» із вертикаль-ними та горизонтальними гофрами, комбінаціяяких дає можливість регулювати рівень турбу-лентності та гідравлічні витрати в міжпластин-частих каналах. Для проектування теплооб-мінних апаратів треба мати характеристикипластин, проте інформація про теплові та гід-равлічні властивості цих пластин розробникомне надається.Мета досліджень — визначення теплових

та енергетичних характеристик для сітчасто-по-точних пластин з горизонтальними та верти-кальними гофрами (рис. 1).Методи та матеріали. Тепловий розрахунок

теплообмінного апарата передбачає встанов-лення зв’язку між тепловіддачею, гідравлічнимопором, геометричними розмірами та швидкіс-тю руху потоку в теплообміннику. Можливостітеплового апарата визначаються тепловими ігідравлічними характеристиками його основно-го елемента — теплообмінної пластини.Для розрахунків використовували основні

геометричні параметри пластини, м: F=0,26 —

Рис. 1. Пластина Р-0,26 з оризонтальним (а)і верти альним (б) типом офр


ЗБЕРІГАННЯТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

площа поверхні; h = 0,004 — глибина гофр;b=0,3 — робоча ширина каналу між ущільнен-нями; δст=0,0005 — товщина стінки; dекв=2h;f ′=0,0012 — площа поперечного перетину ка-налу; Lпр=F/b = 0,867 — приведена довжина ка-налу.Дослідження теплопередачі та гідравлічних

опорів у міжпластинчастих каналах теплооб-мінника виконували окремо для горизонталь-ного та вертикального варіантів розташуванняканалів. У якості модельних рідин використову-вали гліцерин, водний розчин гліцерину та від-новлене молоко.Дослідження теплообміну виконували в ка-

налах експериментального рекуператора з од-нопакетним компонуванням пластин, важливоюперевагою якої є невелика різниця початковоїта кінцевої температур потоків, за яких змінафізичних властивостей рідини незначна. З ме-тою отримання більш надійних усередненихрезультатів і зменшення впливу побічних фак-торів вибрано 5-канальний пакет.Вимушений рух робочих середовищ у кана-

лах пластинчастих теплообмінних апаратів від-бувається внаслідок різниці тисків на вході вапарат і на виході з нього. Потрібні режимипротікання рідин мають узгоджуватись із наяв-ним тиском на подолання гідравлічного опору.Тому одночасно з тепловими виконували і гід-равлічні дослідження пластини. Для розширен-ня діапазону швидкостей потоку та точнішоговизначення усередненої величини енергетич-них втрат, було проведено також експеримен-ти з одноканальним компонуванням пластин в1- та 3-пакетному варіантах.Під час досліджень швидкість руху модель-

ної рідини змінювали регулюванням її подачінасосом. Об’ємні витрати V′, гідравлічний опірΔp, площа поверхні теплообміну F ′ розрахову-вали відносно одного каналу. Початкову t ′1 і

Дослідження інтенсифікованого конвективноготеплообміну в каналах пластинчастого рекуператора

кінцеву t′′1 температури рідини на стороні на-грівання, а також початкову t′2 і кінцеву t′′2 тем-ператури модельної рідини на стороні охолод-ження заміряли термопарами, встановленимина вхідних і вихідних штуцерах теплообмінни-ка. Дані реєстрували приладом РП-160М із за-даною циклічністю імпульсу. Падіння тиску врекуператорі визначали за показаннями ета-лонних манометрів Р1, Р3, установлених навході, та Р2, Р4, установлених на виході потоківнагрівання та охолодження.Нагнітання модельної рідини через апарат

одним насосом забезпечувало однаковушвидкість прямого та зворотного потоків(w1≈w2), тому температурний тиск Δt між пото-ками зберігався постійним уздовж усієї поверхнітеплопередачі F, а температура кожного з по-токів змінювалася за лінійним законом, як зоб-ражено на рис. 2.Дослідження виконували у діапазоні значень

Рейнольдса 4‹Re‹2800.Результати та обговорення. Відомо, що

здатність поверхні передавати тепло в умовахзаданих режимів руху потоків характеризуєть-ся коефіцієнтом теплопередачі k, який визна-чається за формулою

2

1 2

1k = , Вт / м К,

1 1+ +

δα λ α

(1)

де α1, α2 — часткові коефіцієнти тепловіддачізі сторони нагрівання та охолодження середо-вища, Вт/м2К; δ — товщина теплообмінної стін-ки, м; λ — коефіцієнт теплопровідності стінки,Вт/м К.Визначення коефіцієнтів тепловіддачі уск-

ладнюється залежністю від гідромеханічних ітеплових умов руху дестабілізованого потоку.Тому вирішення задачі досягається експери-ментально — моделюванням процесу та за-стосуванням теорії подібності, що дає змогуотримати розрахункові рівняння у формі кри-теріальних залежностей.Теплові властивості пластини досліджували

методом розрахункового визначення темпе-ратури теплообмінної стінки [1, 2], що ґрун-тується на аналізі загальних коефіцієнтів теп-ловіддачі, отриманих із рівняння теплового ба-лансу

q=kΔt=α1(tст1–Δt1)= λδ

(tст2–tст1)=α2(Δt2–tст2), (2)

де tст1, tст2 — середні температури стінки настороні нагрівання та охолодження відповідно;q — питомий тепловий потік, однаковий з обохсторін теплообмінної поверхні, обчислювали якq = Q/F, де кількість переданого тепла.

Q=V′ρ1c1(t′′1– t′1)=V′ρ2c2(t′2– t′′2).

Коефіцієнти тепловіддачі α1 і α2 визначализа критеріальними рівняннями, отриманими на

Рис. 2. Графі розподілення температ р ітемперат рних тис ів

F

t

Δt

t′2

t′′1

Δt 2

Δt 1

Δt

tст1

tст2

tст1

tст2

t′1

t′2




основі дослідних даних для окремих режимів іформ поверхні.Для експерименту, виконаного в умовах ви-

мушеної конвекції рідини та рекуперації на ре-альній пластині, тепловіддача в однофазномусередовищі обмежується істотним впливомлише 2-х критеріїв і має вигляд функції Nu=f(Re, Pr). Для турбулентного режиму закон теп-ловіддачі описують критеріальною залежністюNu=ARemPr0,43(Pr/Prст)0,25, для ламінарногорежиму — Nu=ВRekPr0,33.В умовах однакового руху рідини в рекупе-

раторі з обох сторін для: турбулентного режи-му —

m 0,43 0,252 2 2 ст22

m 0,43 0,251 1 1 1 ст1

ARe Pr (Pr /Pr )Nu ;

Nu ARe Pr (Pr /Pr )= (3)

ламінарного режиму —

k 0,332 2 2

k 0,331 1 1

Nu BRe Pr .

Nu BRe Pr= (4)

Критерії подібності у рівняннях, віднесено досередньої температури потоку модельної ріди-ни, визначали за формулами

Nu = αdекв/λ; Re = wdекв/ν, Pr = νρc/λ, (5)

де ν — коефіцієнт кінетичної в’язкості, м2/с;c — питома теплоємність, кДж/кг·град.Після підстановки значень критеріїв для кож-

ної з сторін потоку, зважаючи, що для тонкоїстінки Prcт1≈Prcт2, а (Prcт2/Prcт1)0,25=1, закон теп-лопередачі матиме вигляд для: турбулентногоруху —

m 0,68

2 2 1 2

1 1 2 1

Pr;

Pr

⎛ ⎞ ⎛ ⎞α λ νϕ = = ⎜ ⎟ ⎜ ⎟

α λ ν⎝ ⎠ ⎝ ⎠(6)

ламінарного руху —

k k

2 2 1 2

1 1 2 1

Pr.

Pr

⎛ ⎞ ⎛ ⎞α λ νϕ = = ⎜ ⎟ ⎜ ⎟

α λ ν⎝ ⎠ ⎝ ⎠(7)

Величину ϕ обчислювали підбором значеньпоказника степені m та k залежно від режимуруху.Середні температури потоків розраховували

так: на стороні нагрівання t1=(t′′1–t′1)/2, на сто-роні охолодження t2=(t′′2–t′2)/2.Аналізуючи графік на рис. 2 та застосовую-

чи формулу (2), знаходили значення темпера-тури стінки на стороні нагрівання

cт1

( t – t )t

1

ϕ Δ ΔΔ =

+ ϕ (8)

і на стороні охолодження

cт2

( t – t )t .

1

Δ ΔΔ =

+ ϕ (9)

Результати обчислень надані у вигляді за-лежності комплексу K0 від критерію Рейнольд-са К0=f(Re), де для: турбулентного режиму —

0 0,43 0,25

ст

NuK ;

Pr (Pr/ Pr )= (10)


0 0,33 0,25

ст

NuK .

Pr (Pr/ Pr )= (11)

Збіг ліній графічних залежностей, проведе-них за отриманими точками для сторін нагрі-вання та охолодження, що є критерієм пра-вильності розрахунків, було досягнуто при зна-ченнях показника ступеня m=0,72 у формулі (6)і значеннях k=0,33 у формулі (7).Для пластин із вертикальними гофрами от-

римані залежності апроксимуються рівняннямидля: турбулентного режиму —

Nu=0,068Re0,72Pr0,43(Pr/Prст.)0,25;


Nu=0,48Re0,33Pr0,33 (Pr/Prст.)0,25.

Зона турбулентного режиму для пластини звертикальними гофрами спостерігається призначеннях Рейнольдса Re=160—180.Для пластин із горизонтальними гофрами

отримані залежності апроксимуються рівняння-ми для: ламінарного режиму —

Nu=0,72 Re0,33Pr0,33(Pr/Prст.)0,25;

турбулентного режиму —

Nu=0,15Re0,72Pr0,43(Pr/Prст.)0,25.

Зона турбулентного режиму для пластин ізгоризонтальними гофрами починається при знач-но менших значеннях Рейнольдса (Re=60—70).Характер отриманих залежностей підтвер-

джує вплив рівня турбулізації на інтенсивністьтеплообміну. Як видно, при решті однаковихпараметрів, кожній формі поверхні теплообмі-ну властивий свій діапазон «критичних» зна-чень Re, за яких відбувається перехід від ламі-нарного руху до турбулентного.Одночасно високоефективна турбулізація

супроводжується і підвищеними енергетичнимивитратами на подолання гідравлічних опорів.Падіння тиску на вході та виході з каналу

визначали з урахуванням гідростатичного на-пору Рст = Н0⋅ρ, де Н0 — різниця між висотоювхідного та вихідного отворів. Втрати тиску на




стороні нагрівання обчислювали як ΔР12=(Р1–Рст)–Р2, на стороні охолодження — ΔР34=Р3–(Р4–Рст).Середню швидкість руху розраховували за

об’ємними витратами модельної рідини з рів-няння нерозривності потоку

'V

.f '

ω = (12)

Гідравлічну характеристику одного міжпла-стинчастого каналу визначали за емпіричнимрівнянням

2

РEu f(Re),

Δ= =

χ ρω (13)

де χ — кількість пакетів.Більш узагальненою характеристикою теп-

лового елемента є умовний коефіцієнт опоруодиниці довжини каналу [2]

ξ=2Eu dекв/Lпр.

Для пластин із вертикальними гофрами от-римані залежності описують такими рівняння-ми: в умовах турбулентного руху ξ=9,2Re–0,25;в умовах ламінарного руху ξ=490Re–1.Для пластин з горизонтальними гофрами в

межах значень 4‹Re‹2800 отримані залежностіописують такими рівняннями: для ламінарногоруху —

ξ=530 Re–1;

для турбулентного руху —

ξ= 17,3 Re–0,25.

Порівняння отриманих залежностей свідчитьпро те, що теплові характеристики пластини Р-0,26 з горизонтальними гофрами вищі, ніж пла-стини з вертикальними гофрами, внаслідокефективнішої турбулізації потоку, що, одночас-но, супроводжується і зростанням гідравлічнихвтрат.Отримані теплові та гідродинамічні характе-

ристики пластин Р-0,26 можна порівняти з по-ширеними пластинами в «ялинку» типів 05 і 06,для яких теплові та гідравлічні характеристикив зоні турбулентного руху описано залежнос-тями Nu=0,135Re0,73Pr0,43, Eu=1620Re–0,25,ξ=22,4Re–0,25 [2]. Проте очевидно, що рівеньтурбулізації в каналах пластин Р-0,26 значновищий. Зниження критичних значень числаРейнольдса підвищує ефективність пластин танадає їм перевагу у використанні.Експериментальні дані оброблено у відпо-

відності з теорією подібності у вигляді залеж-ностей між безрозмірними критеріями, тому от-римані теплові та гідродинамічні характеристи-ки дійсні при застосуванні будь-яких робочихсередовищ, що характеризуються числомПрандтля Pr=4÷600.

Досліджено теплові та гідродинамічні ха-рактеристики пластин Р-0,26 2-х типів — звертикальними та горизонтальними гофра-ми. Залежності оброблено в критеріальному

Висновки

вигляді, придатному для застосування в інже-нерних розрахунках, зокрема у створенніенергозберігаючих установок високотемпе-ратурної пастеризації вершків.

1. Теоретические основы теплообмена в пла-стинчатых теплообменниках//Пластинчатые тепло-обменники в промышленности/Товажнянский Л.Л.,Капустенко П.А., Хавин Г.Л., Арсеньева О.П./Подред. Л.Л. Товажнянского. — Харьков: НТУ «ХПИ»,


2004. — С. 122—145.2. Барановский Н.В., Коваленко Л.М., Ястре-

бенецкий А.Р. Пластинчатые и спиральные теп-лообменники. — М.: Машиностроение, 1973. —288 с.


ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

УДК 634.723:581.47:517.11

© 2011

Л.М. Шевчук,кандидат сільсько-господарських наукІнститутсадівництва НААН

ЖЕЛЕУТВОРЮВАЛЬНАСПРОМОЖНІСТЬ ПЛОДІВ ЧОРНОЇСМОРОДИНИ

Описано омпоненти желе творювальноїздатності плодів чорної смородини.Проаналізовано мінливість вміст пе тиновихречовин, титрованих ислот і ц рів я одахчорної смородини, вирощених різнихплодівничих зонах У раїни. Виділено сорти,плоди я их хара териз ються стабільністюіль ості хімічних речовин незалежно від моввирощ вання.

Оптимальний біохімічний склад плодовоїсировини — це запорука одержання високо-якісних продуктів переробки. Для виготовлен-ня желейних консервів уміст пектинових речо-вин у плодах має бути не менше 1% [3]. Такакількість пектинів поліпшує органолептичні по-казники продуктів переробки, зокрема зберігаєв ній природний колір та аромат ягід.Желювання продуктів залежить не лише від

високого вмісту пектинових речовин у плодах,а й від кількості в них кислот і цукрів. Кислоти,в свою чергу, надають специфічного смаку тасприяють засвоєнню продуктів. За даними ро-сійських учених, кислотність плодів чорної смо-родини в середній полосі Росії становить 2,1—3,2%, у північних районах вирощування куль-тури — 3,9—5,4, південних — знижується до1,5—2 [1]. За дослідженнями, проведеними вІнституті садівництва НААН, кількість титрова-них кислот у плодах чорної смородини, що ви-рощується в Україні, становить мінімум 1,2(Степова зона) та максимум — 5,3% (Правобе-режний Лісостеп). За дослідженнями О.В. Са-пожнікової, для доброго желювання продуктупереробки вміст титрованих кислот у сировинімає бути не менше 1%. Високий уміст кислот(понад 1,5%) потребує додаткових затрат напідсолоджування продукту. Тому кількістьцукрів у чорносмородиновій сировині, призна-ченій для виготовлення желейних продуктів,має бути якомога вищою, щоб запобігти додат-ковим витратам. Кількість вуглеводів у ягодах

чорної смородини, які вирощують у різних зо-нах України, становить 3,8—12,8%, а вміст їху сировині, призначеній для перероблення, немає бути нижчим за 8%, що є оптимальним дляформування доброго смаку готового продукту.Різні кліматичні умови України істотно впли-

вають на накопичення і вміст хімічних речовину плодах, які забезпечують якість желейнихпродуктів. Підтвердженням цього є значнамінливість їх кількості, про що свідчать високікоефіцієнти варіації: пектинових речовин —2,8—61,3, титрованих кислот — 3,1—41,7,цукрів — 2,6—48,9.Знання змін біохімічного складу плодів від

регіону вирощування дає змогу підібрати най-сприятливіші умови для реалізації сировинно-го потенціалу, зокрема для виготовлення же-лейних продуктів, того чи іншого сорту чорноїсмородини.Методика досліджень. Протягом 2004—

2010 рр. вивчали 43 сорти чорної смородини,які відбирали в насадженнях, розміщених урізних регіонах України, зокрема північному,східному та правобережному Лісостепу ісхідному Поліссі. Аналітичні дослідження щодовизначення вмісту пектинових речовин прово-дили карбазольним методом, титрованихорганічних кислот — титруванням 0,1%-м роз-чином NaOH, цукрів — колориметричним мето-дом за В.Л. Вознесенським, згідно з «Методич-ними рекомендаціями проведення дослідженьпо питаннях зберігання та переробки» [5] та

Розмах варіювання (min — max):

пектинові речовини 0,41—1,72 0,47—1,37 0,54—1,69 0,96—1,50

титровані кислоти 1,6—4,5 1,6—5,3 2,2—4,2 2,5—4,0

цукри 7,0—8,4 5,6—9,0 3,1—10,4 5,9—12,9

1. Уміст біохімічних речовин плодах чорної смородини, вирощених різних ре іонах У -раїни (2004—2011 рр.), %

СхіднеПолісся

ПоказникСхіднийЛісостеп

ПравобережнийЛісостеп

ПівнічнийЛісостеп



Желеутворювальнаспроможність плодів чорної смородини

Східне ПоліссяАметист 1,21±0,112 7,9±0,49 3,53±0,378Білоруська солодка 1,16±0,104 10,3±1,19 3,03±0,089Мінай Шмирьов 1,32±0,202 9,8±1,51 3,17±0,556Санюта 0,96±0,135 8,7±1,04 3,13±0,578Софіївська 1,31±0,123 9,6±2,38 3,07±0,156Сюїта київська 1,10±0,099 7,9±1,06 2,83±0,156Черешнева 1,19±0,131 8,8±2,32 3,00±0,267Чорнобильська 1,10±0,029 11,1±1,58 2,90±0,200Ювілейна Копаня 1,28±0,203 9,1±1,21 2,77±0,178Середнє 1,18 9,2 3,04Максимальне 1,32 11,1 3,53Мінімальне 0,96 7,9 2,77

Східний ЛісостепАметист 1,01±0,334 7,6±1,411 2,93±0,325Козацька 0,81±0,166 7,5±1,312 3,23±0,578Мінай Шмирьов 0,91±0,203 7,2±1,434 2,85±0,575Санюта 1,08±0,135 7,8±1,004 3,03±0,825Сюїта київська 0,90±0,309 6,9±1,332 2,70±0,533Черешнева 1,14±0,488 7,8±0,571 2,90±0,133Ювілейна Копаня 0,92±0,429 8,4±0,762 3,10±0,467Середнє 0,97 7,6 2,97Максимальне 1,14 8,4 3,23Мінімальне 0,81 6,9 2,70

Північна частина ЛісостепуАметист 1,10±0,268 7,2±1,06 3,77±0,378Вернісаж 1,14±0,083 7,1±1,12 3,53±0,822Володимирська 0,96±0,289 7,4±0,65 2,70±0,500Казкова 0,88±0,217 5,7±1,54 3,20±0,100Козацька 1,12±0,113 7,0±2,60 3,10±0,333Німфа 0,77±0,123 6,0±1,96 2,95±0,050Оріана 0,74±0,199 5,3±1,81 3,75±0,150Радужна 1,01±0,226 6,1±1,45 3,17±0,578Санюта 1,02±0,180 6,4±1,79 3,27±0,222Софіївська 0,82±0,122 6,2±1,08 3,20±0,067Сюїта київська 0,83±0,067 6,3±2,08 3,10±0,267Черешнева 1,19±0,273 6,6±0,28 2,84±0,408Чернеча 1,15±0,116 7,2±1,56 3,03±0,556Ювілейна Копаня 1,27±0,148 7,0±1,73 2,80± 0,320Середнє 1,00 6,5 3,17Максимальне 1,27 7,4 3,77Мінімальне 0,74 5,3 2,70

Правобережний ЛісостепВернісаж 0,90±0,219 6,1±0,78 3,63±1,111Голосіївська 0,91±0,290 6,5±0,62 2,57±0,644Казкова 1,08±0,083 8,1±0,75 3,10±0,800Комфорт 0,68±0,086 6,6±0,13 3,03±0,711Краса Львова 1,31±0,045 8,0±0,80 3,18±0,313Лєнтяй 0,94±0,146 6,4±1,08 3,10±0,600Німфа 0,87±0,019 5,7±1,24 3,03±0,511Радужна 0,97±0,190 5,6±1,20 3,27±0,578Санюта 0,90±0,207 6,3±1,07 2,80±0,700Софіївська 0,86±0,244 6,7±1,26 2,48±0,525Сюїта київська 1,31±0,068 8,9±0,13 2,70±0,100Шедевр 0,82±0,190 6,8±0,21 3,00±0,001Ювілейна Копаня 1,14±0,150 7,0±1,35 2,90±0,500Середнє 0,97 6,8 2,98Максимальне 1,31 8,9 3,63Мінімальне 0,68 5,6 2,48

2. Уміст біохімічних речовин плодах чорної смородини (2004—2010 рр.)

Сорт

Біохімічні речовини, %

х–±m

титровані кислотипектинові цукри




«Методикою оцінки якості плодово-ягідної про-дукції» [4]. Математичну обробку результатіввиконували за методикою Б.О. Доспехова [2] таз використанням комп’ютера.Результати досліджень. Установлено, що

кількість пектинових речовин в ягодах чорноїсмородини залежно від регіону вирощуванняколивається в різних межах, зокрема в регіонісхідного Лісостепу становить 0,41—1,72%, пра-вобережного Лісостепу — 0,47—1,37, північно-го Лісостепу — 0,54—1,69 і східного Полісся —0,96—1,50. Найбільший розмах варіюваннявмісту досліджуваної речовини в плодах, виро-щених у східному Лісостепу (табл. 1).У східному Поліссі понад 1% пектинових ре-

човин містили ягоди сортів Білоруська солод-ка, Черешнева, Сюїта київська, Чорнобильсь-ка, а понад 1,2% — Аметист, Мінай Шмирьов,Софіївська та Ювілейна Копаня. Лише у пло-дах одного сорту з досліджуваних (Санюта)пектинів було менше одиниці — 0,96%. Не ви-різнявся він високим умістом і при вирощуванніу правобережному Лісостепу — 0,9, а от у пів-нічному та східному Поліссі його ягоди місти-ли понад 1% досліджуваної речовини (1,02 та1,08% відповідно) (табл. 2).Плоди Аметиста, Черешневої та Санюти,

вирощені у східному Лісостепу, накопичували1,01; 1,14 та 1,08% пектинів відповідно, рештасортів з цього регіону — менше 1%, а наймен-ше (0,81%) — ягоди Козацької.Низьким умістом пектинових речовин харак-

теризувалися плоди сортів Німфа та Оріана(0,77 і 0,74%), вирощені у північному Лісосте-пу, менше 1%, але більше 0,8% їх містили яго-ди Володимирської, Казкової, Софіївської, Сюї-ти київської. За цих умов вирощування плодисортів Аметист, Вернісаж, Козацька, Радужна,Санюта, Черешнева, Чернеча та Ювілейна Ко-паня досягли 1%-го рівня кількості пектинів.Ягоди сорту Комфорт з правобережного Лі-

состепу накопичують мінімальну кількість пек-тинових речовин (0,68%), і лише плоди сортівКазкова, Краса Львова, Сюїта київська та Юві-лейна Копаня за цих умов містили їх 1,08; 1,31;1,14%, відповідно (див. табл. 2).Отже, досліджування сортів чорної сморо-

дини щодо пектиновмісності їх ягід свідчить проте, що найсприятливішим регіоном для нако-пичення пектинових речовин є східне ПоліссяУкраїни. Плоди сортів Аметист, Черешневата Ювілейна Копаня спроможні нагромаджу-вати понад 1% цих речовин незалежно від ре-гіону.З багаторічних досліджень, проведених в

Інституті садівництва НААН, відомо, що плодитрадиційних культур містять пектинів від 0,3(черешня) до 2% (айва). Виходячи з цього тазважаючи на отримані нами результати, ягоди

чорної смородини, які вирощують в Україні, євисокопектиновими. Проте лише позиціонуван-ня вмісту цих речовин з титрованими кислота-ми є підставою вважати їх доброю сировиноюдля виготовлення желейних продуктів перероб-лення.Кількість органічних кислот у плодах дослі-

джуваної культури, як і пектинів, істотно різ-ниться за роками та регіонами вирощування.Не останнє місце в кислотності ягід займаютьбіологічні особливості сортів.Плоди чорної смородини, що вирощували-

ся у східному Поліссі та північному Лісосте-пу, накопичували понад 3% титрованих кислот,зокрема 3,04 і 3,17% відповідно. Менше 3%органічних кислот містили ягоди зі східного Лі-состепу та Правобережного Лісостепу (2,97 і2,98%) (див. табл. 2). Найбільший розмах уміс-ту цих речовин (1,6—5,3%) був у ягодах, ви-рощених у Правобережному Лісостепу, а най-менший (2,5—4%) — у східному Поліссі (див.табл. 1).З досліджуваних сортів велику кількість тит-

рованих кислот (3,77%) накопичували плодиАметиста, які вирощували у північному Лісос-тепу, а найменше (2,48%) — Софіївської з Пра-вобережного Лісостепу (див. табл. 2).Плоди сортів чорної смородини Сюїта київ-

ська, Чорнобильська та Ювілейна Копаня, ви-рощуваних у східному Поліссі, нагромаджува-ли органічних кислот менше 3% — 2,83; 2,9 і2,77, відповідно. Решта сортів містили понад3% досліджуваної речовини. Понад 3% накопи-чували органічних кислот і ягоди сортів Козаць-ка, Санюта та Ювілейна Копаня, вирощені усхідному Лісостепу. Плоди останнього з назва-них сортів, а також Володимирської і Черешне-вої, що досліджувалися в північному Лісостепу,та Голосіївської, Санюти, Софіївської і Сюїтикиївської з Правобережного Лісостепу нагро-маджували титрованих кислот менше 3% (див.табл. 2).Дослідженнями встановлено, що не існує

гомеостатичних сортів за вмістом титрованихкислот у їх плодах, про це свідчать високі кое-фіцієнти варіації — від 17,4 (Козацька) до 66,5(Вернісаж). Але за умови вирощування в одно-му конкретно взятому регіоні нами було ви-ділено сорти, що мають стабільний уміст тит-рованих кислот у плодах. У північному Лісо-степу — це Сюїта київська, Софіївська таСанюта (коефіцієнти варіації 3,1; 3,1 та 9,4відповідно), у східному Поліссі — Білоруськасолодка, Ювілейна Копаня, Софіївська, Сюїтакиївська та Чорнобильська (3,8; 9,1; 6,8; 7,4 та9,1), а у східному Лісостепу — Черешнева.Незважаючи на сильну лабільність вмісту

титрованих кислот у плодах чорної смородини,всі вони містять їх високу кількість, необхідну




для доброго желювання продукту. Проте йогосмакові якості залежать від умісту цукрів у си-ровині, з якої його виготовляють.У досліджуваних ягодах цей показник коли-

вається в межах розмаху варіювання — від 3,1(вирощені у північному Лісостепу) до 12,9%(східному Поліссі) (див. табл. 1). Середняміжсортова кількість цукрів у плодах із цих ре-гіонів становить 6,5 і 9,2% (див. табл. 2).В умовах східного Полісся плоди сорту Чор-

нобильська накопичували 11,1% цукрів (се-реднє за роки досліджень), що є максимальнимумістом досліджуваних сортів. Понад 8% цукріву цьому регіоні накопичували плоди сортівБілоруська солодка, Мінай Шмирьов, Санюта,Софіївська, Черешнева та Ювілейна Копаня,менше — Аметист та Сюїта київська. Це єсвідченням того, що ягоди чорної смородини,за винятком двох останніх, вирощених у східно-му Поліссі, є доброю сировиною для виготов-лення желейних продуктів (див. табл. 2). Умо-ви східного Лісостепу позитивно впливали насинтез цукрів у плодах сорту Ювілейна Копа-ня (8,4%). Ягоди решти сортів з цього регіону

містили цих сполук менше 8%. У Правобереж-ному Лісостепу, накопичували вуглеводи нарівні 8% і більше плоди сортів Краса Львова,Казкова та Сюїта київська (див. табл. 2).Умови північного Лісостепу є найменш спри-

ятливими для накопичення цукрів плодами чор-ної смородини. З досліджуваних сортів найбіль-ше згаданих речовин (понад 7% та на рівні)накопичували ягоди сортів Володимирська,Вернісаж, Аметист, Козацька, Черешнева таЮвілейна Копаня (див. табл. 2), що є недо-статнім для формування відмінних смаковихякостей желейних продуктів.Уміст цукрів у плодах чорної смородини є

нестабільним і залежить від регіону вирощуван-ня та біологічних особливостей сорту, свідчен-ням чого є високі коефіцієнти варіації їхньоговмісту. При аналізі закріпленості кількості вуг-леводів на генетичному рівні встановлено, щонайменш мінливим є вміст цукрів у плодахсортів Аметист, Вернісаж та Санюта (відповіднікоефіцієнти варіації 22,2; 23,4 та 23,2), а варі-ювання їхнього вмісту в ягодах решти сортівстановить 25,1—33,8.

Дослідженнями встановлено, що з метоюотримання високоякісної сировини для виго-товлення желейних продуктів з плодів чорноїсмородини насадження в східному Поліссі тре-ба закладати сортами: Білоруська солодка,Мінай Шмирьов, Санюта, Черешнева, Ювілей-на Копаня та Чорнобильська; у східному Лісо-

Висновки

степу: Черешнева, Санюта та Ювілейна Ко-паня; Правобережному Лісостепу: Казкова,Сюїта київська та Краса Львова. Виготовлен-ня желейних продуктів з плодів чорної сморо-дини, які вирощуватимуть у північному Лісо-степу потребуватиме додаткових затратна їх підсолоджування.

1. Аристова Н.Н., Жилякова Т.А., Лутков И.П.Определение органических кислот в сусле и вине//Хранение и переработка сельхозсырья. — 1999.— № 9. — С. 64—67.

2. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. —М.: Колос, 1979. — 415 с.

3. Майдебура В.І., Кангіна І.Б., Чорнозубенко Н.К.Нові сорти чорної смородини для переробки//


Вісн. аграр. науки. — 1994. — № 4. — С.109–111.4. Методика оцінки якості плодово-ягідної про-

дукції. — К.: СПД «Житєлев С.І.», 2008. — 79 с.5. Методичні рекомендації проведення дослі-

джень по питаннях зберігання та переробки. — К.:УНДІС, 1980. — 142 с.

6. Сапожникова Е.В. Пектиновые веществаплодов. — М.: Наука, 1965. — 180 с.


ЕкономікаЕкономікаЕкономікаЕкономікаЕкономіка

УДК 631.1+631.5/9© 2011

В.І. Макаров,доктор фізико-математичних наук

Я.С. Гуков,академік НААНННЦ «Інститут механізаціїта електрифікації сільськогогосподарства» НААН

Т.М. Болотова,кандидатекономічних наукХарківський національнийавтомобільно-дорожнійуніверситет

В.В. Ганн,доктор фізико-математичних наукННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» НАН

НОВА МЕТОДОЛОГІЯАГРОЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИЕФЕКТИВНОСТІ СПОСОБІВОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

Запропоновано принципово нов методоло іюа рономічної і е ономічної оцін и способівобробіт ґр нт для вирощ вання рослин наоснові визначення і еометричної інтерпретаціїба атофа торної ф н ції реа ції рослин назовнішню дію, зо рема внесення різних доздобрив, способів обробіт ґр нт і по однімови, термінах с пності поверхонь рівняф н ції реа ції, я і відповідають різним рівнямрожаю.

Мета дослідження. На основі створених но-вих уявлень про зв’язок багатофакторної функціїреакції (в англомовній термінології response func-tion) рослин на зовнішні впливи з її диференці-альними характеристиками [1], розробити новіефективні діагностики та критерії прийняття рі-шень під час прогнозування врожайності сіль-ськогосподарських культур у конкретних ґрунто-во-кліматичних умовах.Основна гіпотеза. Механічний обробіток ґрун-

ту в певній ґрунтово-кліматичній зоні є одним іззовнішніх факторів, який впливає на умови рос-ту та розвитку рослини. Враховуючи виявленуаномальну чутливість диференційних характери-стик геометричних поверхонь різного рівня дозмін зовнішніх впливів на розвиток рослин [1],пропонується нова методологія агрономічних таекономічних оцінок ефективності способів обро-бітку ґрунту, суть якої полягає у визначенні змінфункції реакції рослин на зміну їх умов росту ірозвитку, шляхом встановлення зв’язку між функ-цією реакції та характеристиками геометричнихповерхонь різного рівня в просторі N, P, K ґрун-тового середовища, в якому розміщені корені цих

рослин. Зміни функції реакції рослин можуть ви-являтися в 2-х значеннях. Перше — топологічнаперебудова геометрії сукупності поверхонь рівняфункції реакції в зоні особливих точок еліптичногоі гіперболічного типів. Друге — кількісні зміни гео-метричних параметрів сукупності поверхонь рівняфункції реакції при збереженні топології. Визна-чивши характеристики ґрунтового покриву конк-ретного поля в просторі N, P, K і виразивши йогочерез певну геометричну поверхню, можна спрог-нозувати рівень врожайності і, при необхідності,скорегувати його в потрібному напрямку. Якщоосновою для простору N, P, K є різні способиобробітку ґрунту в межах однієї ґрунтово-кліма-тичної зони вирощування рослин, то пропонова-на методика дає можливість кількісно оцінюватиїх агрономічну і економічну ефективність [1].Результати та їх обговорення. Сучасна ме-

тодика виробничих досліджень, яку використову-вали раніше в СРСР і яка використовується йнині в Україні, базується на ідеях, докладно ви-кладених у монографії Б.А. Доспєхова [2]. Згідноз [2], «вихідним пунктом для всіх статистичнихметодів обробки та аналізу результатів, є перед-


ЕКОНОМІКАНова методологія агроекономічної оцінкиефективності способів обробітку ґрунту

умова про наявність випадкової вибірки у тій мірі,якою ця передумова відповідає дійсності, тоді всівисновки статистики будуть правильними, а якщопорушено принцип випадкового відбору — за-конність і реальність наступних висновків стаютьневизначеними і недостатньо обґрунтованими».Отже, перш ніж застосовувати схеми виробничихдосліджень, запропоновані в [2], потрібно обґрун-тувати, що експериментальні результати можнарозглядати як випадкову вибірку об’єктивно існу-ючих закономірностей. Якщо випадкові вибіркивідносяться до різних об’єктивно існуючих зако-номірностей, то застосування методів статистич-ної обробки [2] до цих результатів дослідженняє необґрунтованими. Останнє твердження до-водить аналіз експериментальних даних вироб-ничих досліджень залежності врожаю пшениціозимої Харківська 81 від норм N, P, K у різних по-годних умовах 1979—1982 рр. [3]. Аналіз експе-риментальних даних [3], наведених у табл. 1, давможливість визначити функції реакції Y (N, P, K)на внесення різних доз добрив для пшениці ози-мої Харківська 81 у погодних умовах 1980—1982 рр.Експериментальні результати [3] (табл. 1) опи-

сують функції регресії:

Y (N, P, K)1979=23,4306+15,5112N––7,2255N2+5,9597P–3,8808P2––4,5648K+1,9331K2––1,3437NP+2,7296NK+2,9228PK; (1)

1980 р.Урожай (ц/га) 33,4 33,7 32,7 38,1 35,5Варіант N0,9P0,6K0,3 N1,2P0,6K0,3 N1,5P0,6K0,3 N0,6P1,2K0,3 N0,6P0,9K0,3Урожай (ц/га) 35,7 34,9 32,7 37,1 35,9Варіант N0,6P0,0K0,3 N0,6P0,6K0,6 N0,9P0,9K0,6 N0,9P0,6K0,6 N1,2P1,2K0,6Урожай (ц/га) 35,5 38,0 34,7 37,0 32,2Варіант N1,2P0,0K0,6 N0,0P1,2K0,6 N0,6P0,6K0,9 N1,2P1,2K0,9Урожай (ц/га) 35,2 39,7 37,4 34,3

1981 р.Варіант контроль N0,6P0,6K0,0 N1,2P1,2K0,0 N0,0P0,6 K0,3 N0,6P0,6K0,3Урожай (ц/га) 25,1 40,2 47,1 30,4 42,3Варіант N0,9P0,6K0,3 N1,2P0,6K0,3 N1,5P0,6K0,3 N0,6P1,2K0,3 N0,6P0,9K0,3Урожай (ц/га) 47,4 46,8 46,5 39,4 40,9Варіант N0,6P0,0K0,3 N0,6P0,6K0,6 N0,9P0,9K0,6 N0,9P0,6K0,6 N1,2P1,2K0,6Урожай (ц/га) 36,5 37,7 46,7 45,0 50,5Варіант N1,2 P0,0K0,6 N0,0P1,2K0,6 N0,6P0,6 K0,9 N1,2P1,2K0,9Урожай (ц/га) 43,2 28,0 42,9 49,8

1982 р.Варіант Контроль N0,6P0,6K0,0 N1,2P1,2K0,0 N0,0P0,6K0,3 N0,6P0,6K0,3Урожай (ц/га) 15,2 29,4 38,5 16,2 29,9Варіант N0,9P0,6K0,3 N1,2P0,6K0,3 N1,5P0,6K0,3 N0,6P1,2K0,3 N0,6P0,9K0,3Урожай (ц/га) 32,9 36,4 41,6 28,5 28,4Варіант N0,6P0,0K0,3 N0,6P0,6K0,6 N0,9P0,9K0,6 N0,9P0,6K0,6 N1,2P1,2K0,6Урожай (ц/га) 20,5 31,1 36,1 33,2 39,6Варіант N1,2P0,0K0,6 N0,0P1,2K0,6 N0,6P0,6K0,9 N1,2P1,2K0,9Урожай (ц/га) 28,7 26,1 27,5 36,7

1. Залежність рожаю пшениці озимої Хар івсь а 81 від норм N, P, K, ц/ а

Варіант Контроль N0,6P0,6K0,3N0,0P0,6K0,3N1,2P1,2K0,0N0,6P0,6K0,0

Рис. 1. Поверхні рівня Y (N, P, K)=Y0 за зміниврожаю Y0 на основі е спериментальних да-них 1979 р.: а — поверхня рівня Y (N, P,K)=25 ц/ а — однопорожнинний іперболоїд;б — поверхня рівня Y (N, P, K)=36 ц/ а —двопорожнинний іперболоїд

420

–2–4

–4–2

02

46 4

–4–2

02

N, ц/га

К, ц/гаР, ц/га

б

а

N, ц/га

420

–2–4–6

Р, ц/га

–4–2

02

4 42

0–2

–4

К, ц/гаР, ц/га



Y (N, P, K)1980=33,4366–0,4142N––0,50244N2+4,35837P–0,96264P2++9,81495K–3,1754K2–2,4959NP––1,9758NК–3,0521PK; (2)

Y (N, P, K)1981=25,75+21,1238N––7,8715N2+10,029P–6,438P2++0,2045K–0,218K2+3,0616NP++4,1309NК–1,1591РK; (3)

Y (N, P, K)1982=13,738+16,608N––3,187N2+13,276P–10,2387P2++0,71387K–2,9141K2+5,7249NP––0,4396NК+1,7374PK. (4)Для повноти подальшого аналізу наведено

результати даних за 1979 р. [1]. Середнє квад-ратичне відхилення σ експериментальних точокY1 (табл. 1) від значень функцій регресії Y (Nі, Pі,Kі) визначено за формулою

n 19

2 1/2i i i i

i 1

{ [Y Y(N,P,K )] /(n 1)}=

=σ= − −∑

і відповідно дорівнюють 0,71 ц/га (1980 р.),1,38 ц/га (1981 р.), 1,22 ц/га (1982 р.). Визначив-ши функції реакції, можна побудувати сукупність

поверхонь рівня Y (N, P, K) = Y0 при різних ста-нах урожаїв Y0 (рис. 1—4).З аналізу рис. 1—4 випливає, що при збіль-

шенні врожаю змінюється топологія поверхні рів-ня Y (N, P, K)=Y0, тобто спостерігаються фазовітопологічні переходи в зонах особливих точокгіперболічного (рис. 1—3) і еліптичного типів (рис.4). В економічній термінології поверхні рівня Y (N,P, K)=Y0 функції реакції на зовнішній чинникє ізоквантові поверхні виробничої функції техно-логічного процесу вирощування рослин, знанняяких дає можливість оптимізувати економічні по-казники виробництва: одержуваний прибуток іокупність витрат.Зауважимо, що топологія сукупності повер-

хонь рівня Y (N, P, K)=Y0 в зонах особливих то-чок гіперболічного типу (рис. 1—3) принципововідрізняються. На рис. 1 і 3 вісь однопорожнин-ного гіперболоїда спрямована вздовж осі К, в яко-му поверхня відкрита, а на рис. 2 вісь однопорож-нинного гіперболоїда спрямована вздовж осі Р,в якому поверхня також відкрита.Таким чином, ґрунтово-кліматичні умови в пе-

ріод 1979—1982 рр. мали істотний вплив на ха-рактеристики сукупності поверхонь рівня Y (N, P,K)=Y0 функції реакції пшениці озимої Харківська81. Виявлено 2 значення цього впливу. Перше —топологічна перебудова геометрії сукупності по-верхонь рівня Y (N, P, K)=Y0 функції реакції в зо-нах особливих точок (рис. 2—4). Друге — зміна

б

–10–5

05

10

100

50

0

–50

–15

3020

100

–10–20

100

50

0

–50

–15–10

–50

510 30

2010

0–10

–20

а

N

Р К

Р К

N

Рис. 2. Поверхні рівня Y (N, P, K)=Y0 за зміниврожаю на основі е спериментальних даних1980 р.: а — поверхня рівня Y (N, P, K)==34 ц/ а — однопорожнинний іперболоїд;б — поверхня рівня Y (N, P, K)=45 ц/ а —двопорожнинний іперболоїд

Рис. 3. Поверхні рівня Y (N, P, K)=Y0 за зміниврожаю Y0 на основі е спериментальних да-них 1981 р.: а — поверхня рівня Y (N, P,K)=20 ц/ а — однопорожнинний іперболоїд;б — поверхня рівня Y (N, P, K)=28 ц/ а —двопорожнинний іперболоїд

–10–5

0 100

–10–20

N20

10

0

–10

–4–2

02

46

8 10

0–10

–20

б

–4–2

02

46

810

10

0

–10–20

20

10

0

–10

а10

Р К

N

N

Р К


ЕКОНОМІКА

геометричних параметрів сукупності поверхоньрівня Y (N, P, K)=Y0 функції реакції при збере-женні топології (формули 1, 3 та рис. 1, 3).Різні ґрунтово-кліматичні умови як зовнішній

чинник, впливаючи на фізіологічні процеси роз-витку рослини, мабуть, визначають різні специ-фічні умови живлення рослини, яка є квантовоюсистемою з саморегуляцією. Ці альтернативніспецифічні умови живлення рослини є індивіду-альними характеристиками рослини, зумовлені їїгенетикою. Тому міжсезонне усереднення експе-риментальних даних (табл. 1) не має сенсу, яксередня температура здорової людини і підвище-на хворої. Як наслідок останнього твердження,вимога про повторюваність експериментальнихрезультатів при розробці нових технологій агро-

Нова методологія агроекономічної оцінкиефективності способів обробітку ґрунту

номами та інженерами не менше 3-х років пос-піль виробничих випробувань є науково необ-ґрунтованим.Механічний обробіток ґрунту в певній ґрунто-

во-кліматичній зоні є другим зовнішнім фактором,який впливає на умови живлення рослини. Вра-ховуючи чутливість параметрів поверхонь рівняY (N, P, K)=Y0 до змін зовнішніх впливів на роз-виток рослин, пропонується нова методологіяагрономічних та економічних оцінок ефективностіспособів обробітку ґрунту на основі визначенняфункції реакції Y (N, P, K)=Y0 та геометричноїінтерпретації поверхонь рівня Y (N, P, K)=Y0 щодоконкретного поля.Пропонована методологія є сучасною реалі-

зацією ідей видатних фізіологів ХІХ ст. Грандо таТімірязєва К.А. Так, Грандо стверджував, що «як-що вникнути в суть справи, то всі завдання зем-леробства зводяться до визначення можливосуворого здійснення умов живлення рослин» [4].К.А. Тімірязєв у своїх публічних лекціях підкрес-лював, що «бачити в ґрунті, незалежно від рос-лини, самодостатній предмет вивчення, з погля-ду господарника, звичайно, величезна помилка.Зовсім інші результати дає такий прийом дослі-дження, в якому центральним предметом вважа-ють догляд за рослиною та його потреби, а всеінше — ґрунт, клімат тощо — розглядають лишестосовно неї» [4].Для перевірки ефективності цієї методології у

3-х дослідних господарствах ННЦ «ІМЕСГ» за-кладено польовий дослід. Схема польового дос-ліду передбачає порівняння 3-х способів обробіт-ку ґрунту: 1-й — мілкий обробіток на 12—16 см зі смужним розпушенням до 40 см (відстаньміж смугами 1,3 м); 2-й — смужне розпушенняґрунту на глибину до 40 см (відстань між смуга-ми 0,7 м); 3-й — оранка на глибину 23—25 см.У межах одного способу обробітку ґрунту мож-

на переставляти стовпці, рядки і ділянки вздовжрядків (ділянки між рядками міняти не можна),щоб обмежитися існуючими методиками вироб-ничої перевірки [2, 5].Кожний спосіб обробітку ґрунту передбачає 3–

4-кратну повторність з 14-ма ділянками на окре-мих смугах з дозами добрив (табл. 2).

Рис. 4. Поверхні рівня Y (N, P, K)=Y0 за зміниврожаю Y0 на основі е спериментальних да-них 1982 р.: а — поверхня рівня Y (N, P,K)=25 ц/ а — еліпсоїд; б — поверхня рівняY (N, P, K)=60 ц/ а — еліпсоїд

1086420

Р К

N

а

–10

12

34

54

–4–2

02

–10

12

34 5

4

–4

–20

2

1086420

б

N

РК

№ 1. 4 смуги з 14-ма ділянками 51 10 11 12 13 34 35 32 33 48 45 46 47 490 44 37 38 22 15 16 23 28 27 1 6 5 52

49 4 7 8 17 20 21 26 29 30 39 42 43 5052 9 2 3 14 19 18 31 24 25 36 41 40 0

№ 2. 3 смуги з 14-ма ділянками 0 44 37 38 22 15 16 23 28 27 1 6 5 5149 4 7 8 17 20 21 26 29 30 39 42 43 5052 9 2 3 14 19 18 31 24 25 36 41 40 0

№ 3. 3 смуги з 14-ма ділянками 0 44 37 38 22 15 16 23 28 27 1 6 5 5149 4 7 8 17 20 21 26 29 30 39 42 43 5052 9 2 3 14 19 18 31 24 25 36 41 40 0

2. Схема виробничої перевір и дослід .

Спосіб обробітку ґрунтуНомера ділянок:

0,49–52 — базовий азот 0 ц/га; 1–13 — базовий азот 0,4 ц/га; 14–22 — базовийазот 0,8 ц/га; 23–35 — базовий азот 1,2 ц/га; 36–48 — базовий азот 1,6 ц/га



1 N0,4P0,0K0,0 14 N0,8P0,0K0,0 27 N1,2P0,9K0,3 40 N1,6P0,9K0,3

2 N0,4P0,3K0,3 15 N0,8P0,3K0,3 28 N1,2P0,3K0,9 41 N1,6P0,3K0,9

3 N0,4P0,9K0,9 16 N0,8P0,9K0,9 29 N1,2P0,6K0,6 42 N1,6Р0,6K0,6

4 N0,4P1,2K0,0 17 N0,8P1,2K0,0 30 N1,2P0,0K1,2 43 N1,6P0,0K1,2

5 N0,4P0,9K0,3 18 N0,8P0,9K0,3 31 N1,2P1,2K1,2 44 N1,6P1,2K1,2

6 N0,4P0,3K0,9 19 N0,8P0,3K0,9 32 N1,2P0,0K0,6 45 N1,6P0,0K0,6

7 N0,4P0,6K0,6 20 N0,8P0,6K0,6 33 N1,2P0,6K0,0 46 N1,6P0,6K0,0

8 N0,4P0,0K1,2 21 N0,8P0,0K1,2 34 N1,2P0,6K1,2 47 N1,6P0,6K1,2

9 N0,4P1,2K1,2 22 N0,8P1,2K1,2 35 N1,2P1,2K0,6 48 N1,6P1,2K0,6

10 N0,4P0,0K0,6 23 N1,2P0,0K0,0 36 N1,6P0,0K0,0 49 N0,0P1,2K0,0

11 N0,4P0,6K0,0 24 N1,2P0,3K0,3 37 N1,6P0,3K0,3 50 N0,0P0,0K1,2

12 N0,4P0,6K1,2 25 N1,2P0,9K0,9 38 N1,6P0,9K0,9 51 N0,0P0,6K0,6

13 N0,4P1,2K0,6 26 N1,2P1,2K0,0 39 N1,6P1,2K0,0 52 N0,0P1,2K1,2

Аналіз експериментальних даних [3] пока-зав, що погодні умови істотно впливають напараметри сукупності поверхонь рівня Y (N,P, K)=Y0 функції реакції Y (N, P, K) пшениці ози-мої Харківська 81.Виявлено 2 значення цього впливу. Пер-

ше — топологічна перебудова геометрії су-купності поверхонь рівня Y (N, P, K)=Y0 у зоніособливих точок (рис. 2—4). Друге — кількіснізміни параметрів сукупності поверхонь рівняY (N, P, K)=Y0 при збереженні їх топології(рис. 1 і 3). Використовуючи як індикатор, ви-явлену чутливість геометричних параметрівсукупності поверхонь рівня Y (N, P, K)=Y0функції реакції рослин на зовнішні впливи,

Висновки

запропонована нова методологія агрономіч-ної та економічної оцінки способів обробіткуґрунту для різних технологій вирощуваннярослин.Методологія базується на методиці ана-

лізу багаторічних експериментальних данихурожайності сільськогосподарських культурвід доз добрив і визначення багатофакторноїфункції реакції рослин на зовнішні умови і ме-тодики геометричної інтерпретації повер-хонь рівня Y (N, P, K)=Y0, на основі яких опти-мізуються економічні показники технологічно-го процесу вирощування рослин: отримуванийприбуток і окупність витрат на виробленупродукцію [1, 5].

Можна припустити, що цих даних буде достат-ньо, щоб визначити ефект впливу способу обробіт-ку ґрунту на зміни умов живлення рослини в однійґрунтово-кліматичній зоні її вирощування, порів-нюючи геометричні параметри сукупності повер-хонь рівня Y (N,P,K) Y0 функції реакції рослин.Параметри функції реакції пшениці озимої

поліноміального типу визначаються методомнайменших квадратів за експериментальни-ми даними, отриманих на дослідних ділянках

площею 5×5 м2 з унесеними дозами добрив(табл. 3).Пропонована схема (табл. 2, 3) виробничої

перевірки дає можливість визначати зміни функ-ції реакції Y=(N, P, K) рослин на зміну умов жив-лення і оцінювати в ринкових умовах агрономіч-ну і економічну ефективність різних способів об-робітку ґрунту у використовуваних технологіяхвирощування сільськогосподарських культур наоснові методики, викладеної у праці [1].

1. Макаров В.І., Гуков Я.С., Болотова Т.М.,Ганн В.В., Лісовий М.П. Економічні основи визна-чення оптимальних норм добрив для підживлен-ня рослин у технологіях точного рослинництва//Вісн. аграр. науки. — 2011. — № 4. — С. 64—68.

2. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. —М.: Агропромиздат, 1985. — 351 с.

3. Зализовский В.С., Ольховский Г.Ф. Оценкаэффективности минеральных удобрений при вне-


сении под озимую пшеницу на черноземе типич-ном и зависимость их действия от погодных усло-вий//Агрохимия. — 1988. — № 5. — С. 51—58.

4. Тимирязев К. Земледелие и физиология ра-стений. — М.: Госиздат, 1920. — 352 с.

5. Перегудов В.Н. Планирование многофактор-ных полевых опытов с удобрениями и математи-ческая обработка их результатов. — М.: Колос,1978. — 183 с.

3. Норми внесення добрив (діючої речовини) для пшениці озимої, ц / а

0 контроль 0 контроль 0 контроль 0 контроль


Ефективне управління розвитком експортногопотенціалу підприємств, підвищення ефектив-ності його використання є актуальними для такоївразливої в економічному і технологічному відно-шенні галузі як молочна промисловість.Проблемні питання управління розвитком екс-

портного потенціалу молокопереробних підпри-ємств розглядаються у працях В.Г. Андрійчука,П.С. Березівського, П.П. Борщевського, А.О. За-їнчковського, В.Н. Зимовця, В.І. Бойка, Б.В. Губ-ського, М.В. Калінчика, С.М. Кваші, О.В. Кощій,Д.М. Крисанова, А.С. Лисенького, Л.В. Молдаван,М.Й. Маліка та інших учених. Серед зарубіжнихдослідників слід відзначити роботи Томаса Ман-на, Давида Рікардо, Фрідріха Листа, ЙозефаШумпетера та ін.Результати досліджень. Вітчизняна молоч-

на галузь, незважаючи на недостатнє інноваційнетехнологічне оснащення, має можливість забез-печити зростаючий внутрішній попит і зайнятистабільні позиції на зовнішньому ринку [4].В експорті молочної продукції лідируючі по-

зиції зберігають розвинені країни, насамперед Ав-стралія, Нова Зеландія та члени ЄС, на які при-падає дві третини світової торгівлі молочною про-дукцією.Серед країн, які не є членами ОЕСР, багато-

обіцяючі експортні та виробничі можливості, зо-крема, у сегменті цільно-молочної продукції і си-рів, має Аргентина, хоча експорт зазначених про-дуктів з країн ЄС у майбутньому передбачаєтьсявідносно стабільним. Прогнозується, що Росія таСША продовжуватимуть залишатися ключовимиімпортерами сиру, водночас усе більша кількістьсухого молока спрямовуватиметься до країн, щорозвиваються, переважно на Близький Схід і вПівнічну Африку, а також до Мексики. Китай за-безпечуватиме зростаючий попит на молочнупродукцію переважно за рахунок внутрішньоговиробництва і лише незначною мірою — імпор-ту, в основному цільного сухого молока [6].Нині є низка причин, які зумовлюють значні

проблеми у формуванні зовнішньоекономічноїдіяльності підприємств України [2]. Основні з нихтакі: відсутність готовності до ринкової і радикаль-ної «відкритості» щодо зовнішнього світу; україн-ська економіка не була готова до прискореної

УДК 339.562/564:658.5:637.1

© 2011

Т.В. Божидарнік,кандидатекономічних наукЛуцький національнийтехнічний університет

ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУЕКСПОРТНО-ІМПОРТНОГОПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВМОЛОЧНОЇ ГАЛУЗІ

Роз лядається стан зовнішньо о рин моло а.Визначено проблеми зовнішньое ономічноїдіяльності моло опереробних підприємстві запропоновано основні напрями розвит .

ЕКОНОМІКА

лібералізації зовнішньоторговельних відносин; упроцесі економічної трансформації Україна на-штовхнулась на дуалізм принципів її зовнішньо-економічної стратегії: з одного боку, вже на по-чатку 90-х років було започатковано курс на рин-кову трансформацію, складовою якої стала їїлібералізація, а з іншого — побудова незалеж-ної держави потребувала пильної уваги до пи-тань її економічної та продовольчої безпеки.Незважаючи на значну кількість інструментів

контролю за зовнішньоекономічною діяльністю,що має в наявності держава, процес удоскона-лення управління експортно-імпортними опера-ціями переробних підприємств проходить доситьповільно та не завжди вдало.Серед основних проблем молочної галузі в

зовнішньоекономічній діяльності слід відзначититакі [1]: слаборозвинена ринкова інфраструктура;заниження ціни на експортовані товари; низькийрівень технологічного оснащення молокозаводів;невисока якість кінцевої продукції підприємствмолочної промисловості; обмежені можливостіширокої диференціації асортименту через низь-ку якість сировини; відсутність можливості відстроч-ки сплати податку на додану вартість на імпорт-не технологічне обладнання; зменшенням обсягівнадходження до бюджету та валютних надход-жень у країну від експортних операцій молочноїгалузі; недосконалість законодавства, що регу-лює молочну діяльність, особливо останні змінидо Закону України «Про внесення змін до Зако-ну України «Про молоко та молочні продукти».Розвиток вітчизняних підприємств нині харак-

теризується моноспрямованістю експорту — до95% припадає на ринок Росії, що призводить доформування залежності українських виробниківвід її економічного, соціокультурного, а в особли-вості — політичного середовища.Значну увагу молокопереробні підприємства

приділяли розвитку виробництва кисломолочноїпродукції, яка була найприбутковішою. При цьо-му ринок кисломолочної продукції характеризу-вався високим рівнем конкуренції, яка посилюва-лася за рахунок імпорту (таблиця), здебільшогоз Російської Федерації [5].За результатами аналізу тенденцій розвитку

експортного потенціалу молокопереробних


ЕКОНОМІКАПередумови розвитку експортно-імпортного потенціалу підприємств молочної галузі

підприємств України можна зробити висновкищодо необхідності здійснення певних заходів:спрямування всіх зусиль підприємств на пошукнових зовнішніх ринків збуту; розвиток сировин-ної бази; створення галузевих кластерів (верти-кально інтегрованих структур з підрозділами мо-лочного скотарства); вдосконалення технологіїпервинної обробки молока; вдосконалення транс-портування молока; модернізації підприємств зорієнтацією на виробництво конкурентоспромож-ної на світовому ринку продукції; залучення інве-стиційного капіталу для розвитку експортнооріє-нтованого виробництва молочних продуктів урегіонах відносного надлишку молока; забезпе-

чення державної підтримки експортноорієнтова-них виробників.Міжнародні стандарти якості молока стають де-

далі жорсткішими. Відповідно до них, для того щобпереробник молока міг реалізовувати та експор-тувати молочні продукти до іншої країни, він маєзасвідчити, що сировина, яка надходить до під-приємства, відповідає міжнародним стандартам.Порівняльна характеристика вимог стандартів

якості молока в Україні та країнах Європейсько-го Союзу засвідчили, що через ряд параметріввимоги стандартів на молоко в Україні не відпо-відають вимогам у країнах ЄС. Така неузгод-женість стає серйозним торговельним бар’єром.

Молоко та вершки 2,8 1,4 4,2 2,2 16,4 1,2 18,2 0,7 8,6 0,3Молоко та вершкизгущені 92,6 0,4 91,3 0,5 80,3 0,3 45,8 10,2 12,7 0,6 у тому числі: сухі 64,2 0,2 57,7 0,3 43,6 0,1 27,0 7,7 3,5 0,4 конcервовані 11,0 0,1 13,7 0,1 15,4 0,1 14,1 – 5,9 0,1Масло вершковета спреди 12,7 – 3,9 0,8 6,1 2,8 0,9 16,3 0,7 1,0Сири: свіжий неферментований та кисломолочний 1,6 4,9 0,9 7,3 1,4 7,6 3,4 5,0 0,9 1,6 жирні 46,8 1,3 60,3 1,2 75,0 1,9 74,4 1,3 31,8 0,9Продукти кисломолочні 8,5 31,3 16,7 35,5 12,6 26,4 15,1 9,3 11,2 3,8

* 1 — експорт; 2 — імпорт. Джерело: Державний комітет статистики України

Е спорт-імпорт моло а та молочних прод тів в У раїні 2006—2010рр., тис. т

Показник2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 5 міс. 2010 р.

1* 2 1 2 1 2 1 2 1 2

Основними напрямами розвитку зовнішньо-економічної діяльності в молокопродуктовомувиробництві країни вважаємо: вдосконаленнядержавної політики, спрямованої на підтримкуобґрунтованих стабільних цін; підвищення кон-курентоспроможності; вдосконалення системиоподаткування; розвиток кредитування; по-ліпшення якості продукції, доведення її до міжна-

Висновки

родних стандартів; удосконалення ветеринар-но-санітарних вимог до сировини; відрегульо-вана політика закупівельних цін; спрощена сис-тема лізингу; державна підтримка великото-варного виробництва; активізація маркетингу;переоснащення виробництва; постійний мо-ніторинг світового ринку; вдосконалення тех-нологій.

1. Божидарнік Т.В., Дзюбинський А.В., КравчукО.Я., Кравчук П.Я. Експортно-імпортні операції:Навч. посіб. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласнадрукарня», 2011. — 172 с.

2. Грушко Ю.А. Проблеми управління експортно-імпортними операціями молокопереробнихпідприємств України/Ю.А. Грушко//Матеріали І Все-укр. заочної наук.-практ. конф. 20—22 січня 2010 р.«Актуальні питання сучасної економіки» [Електрон.ресурс]. — Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=1284


3. Дмитрук Б.П., Пітель Н.Я., Подзігун С.М.Спільне підприємництво в сільському господарстві:Навч. посіб. — К.: Центр учб. літ-ри, 2007. — 228 с.h t tp : / /www.ebookt ime.net /book_153_glava_23_4.2._Активізація_з.html.

4. [Електрон. ресурс]. — Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=1143.

5. http://www.credit-rating.ua/ua/analytics/analytical-articles/12830/.

6. [Електрон. ресурс]. — Режим доступу: www.ief.org.ua/Arjiv_EP/Shubravskaya.


ЕКОНОМІКА

УДК 338.49:339.1© 2011

О.А. Шуст,кандидатекономічних наукБілоцерківськийнаціональний аграрнийуніверситет

СТАН І ТЕНДЕНЦІЇРОЗВИТКУ РИНКУ М’ЯСА В УКРАЇНІ

Роз лядається стан ф н ціон ваннятваринниць ої ал зі в мовах членства У раїнив СОТ. Особлив ва звернено на заходидержавно о ре лювання виробництватваринниць ої прод ції.

Виробництво і переробка м’яса становлятьодну з найважливіших галузей сучасного світо-вого агробізнесу. Велика частка доданої вар-тості, що отримується у сільському господар-стві, припадає на м’ясо свиней, птиці, ВРХ,овець та дичини. Крім цього, велика частка вит-рат споживачів на їжу спрямовується на купів-лю м’яса та продуктів з нього і ця частка зрос-тає разом зі зростанням доходу. Однак з еко-номічного погляду, м’ясна галузь є не лишеважливою частиною пропозиції агропродукції,а й способом утилізації пасовищних земель, якіб у іншому випадку мали незначну цінність дляхарчового виробництва. Більш того, м’ясне ви-робництво робить використання трудових ре-сурсів інтенсивнішим, і, таким чином, потенцій-но сприяє безпеці роботи на фермах та у сіль-ських територіях.Аналіз останніх досліджень. Проблемами

відродження тваринництва займалися В. Анд-рійчук, В. Амбросов, П. Березівський, О. Біттер,В. Бойко, П. Гайдуцький, В. Галанець, О. Дацій,В. Дієсперов, П. Коваленко, Т. Ковальчук,І. Костирко, О. Мазуренко, В. Месель-Веселяк,Б. Пасхавер, В. Савчук, П. Саблук, І. Топіха,Г. Черевко, М. Хорунжий, В. Юрчишин та іншівчені.Методи дослідження. Використовували-

ся загальноприйняті методи і прийоми: су-купність наукових прийомів абстрактно-логічно-го методу (індукція й дедукція, аналіз та син-тез, аналогії й зіставлення, формалізації та мо-делювання) — для опрацювання теоретичнихположень організаційно-економічних засадфункціонування тваринницької галузі; порів-няльно-історичний — для аналізу етапів роз-витку і функціонування тваринництва; моно-графічний — для з’ясування проблем ефек-тивності використання методів державногорегулювання.Результати досліджень. У 2007 р. (до всту-

пу України до СОТ), за інформацією Держ-митслужби, в Україну було імпортовано 207,9тис. т м’ясопродукції, тоді як у 2008 р. (з момен-ту вступу до СОТ) — 512,2, а в 2009 р. — 429,7тис. т.Так, у 2010 р. найбільше імпортовано м’яса

та харчових м’ясопродуктів птиці — 148,4 тис. т

(або 45,1%), свинини свіжої, мороженої —102 (31%), сала без пісних частин, свинячогота пташиного жиру — 38,7 (11,8%) і субпро-дуктів харчових великої рогатої худоби та іншихтварин — 36,6 тис. т (11,1%). При цьому за 11міс. 2010 р. імпортовано яловичини всього3,4 тис. т, або 1% загального обсягу імпортум’ясопродукції.Крім цього, і надалі спостерігається тенден-

ція ввезення на територію України низькосорт-ної продукції. За оперативними даними Держ-комветмедицини, імпортувалися, в основному,низькосортні м’ясо та м’ясопродукти, а саме:яловичина, яка складається з тримінгу та суб-продуктів; свинина, яка складається з субпро-дуктів, сала, жиру; м’ясо птиці, яке складаєть-ся з м’яса механічної обвалки, каркасів, субпро-дуктів.Ситуація ускладнюється ще й тим, що ви-

робники країн ЄС, маючи значні преференції,зокрема дотаційне виробництво та експортнісубсидії, експортують до України м’ясну продук-цію за цінами, які значно нижчі, ніж на українсь-кому ринку. Такий імпорт м’ясної продукції мо-же бути дестабілізуючим фактором у розвиткувітчизняного тваринництва та спричинити ви-тиснення з ринку тваринницької продукціївласного товаровиробника, що, у свою чергу,загрожує продовольчій безпеці держави [1].У 2010 р. спостерігалося подальше змен-

шення середньої вартості однієї тонни імпор-тованої м’ясопродукції: свинини мороженої,субпродуктів великої рогатої худоби та іншихтварин, сала і тваринних жирів, за виняткомяловичини мороженої і м’яса та м’ясопродуктівптиці, де відбулося збільшення вартості в 1,6та 1,4 раза відповідно.Через увезення низькосортного імпортного

м’яса за демпінговими цінами в Україні різкознизилися закупівельні ціни на м’ясо птиці тасвинину, що призвело до збитковості їхньоговиробництва [2]. За свідченням експертів, май-же 40% імпортного м’яса птиці та свинини, атакож 90% яловичини — низькосортна продук-ція. Щоб не допустити подальшого зростанняобсягів імпорту та зниження закупівельних цін,асоціації пропонують зменшувати обсяги вве-зення шляхом квотування та ліцензування.


ЕКОНОМІКА

За підсумками 2010 р. виробництво м’яса вУкраїні становило 2,4 млн т. Темп росту стано-вив 117,3%. Це вдвічі менше показників почат-ку 90-х років (рис. 1).Останні роки особливо активно нарощувало-

ся виробництво м’яса птиці і свинини, але на-прикінці минулого року було видно, що ринокнездатний поглинути ці обсяги внаслідок низь-кої платоспроможності українців. З листопадаминулого року закупівельна вартість свининизнижувалася і в підсумку на сьогодні упала з14—15 до 9,5 грн/кг. Аналогічна тенденція спо-стерігається й у виробників м’яса птиці: дрібніта середні виробники змушені позбуватися по-голів’я. Виробництво яловичини традиційнознижується з року в рік [3].Виробництво свинини оцінюється в 2011 р.

на рівні 570 тис. т проти 560 тис. т у 2010 р. Ім-порт очікується на рівні 65 тис. т, що на 10 тис. тнижче торішнього показника — 75 тис. т. Пла-нувалося, що сегмент свинарства збільшить употочному році експорт свинини більш ніжудвічі — з 2 до 5 тис. т. Надію на позитивнізміни в галузі в період кризи дав 2010 р., а2011-й мав би стати продовженням позитивнихтенденцій: зростання виробництва та експорту,а також падіння імпорту.При цьому середня норма споживання ста-

новить понад 52 кг, хоча за нормою має бути80 кг.Споживачі змінили своє ставлення до м’яс-

них продуктів через падіння платоспромож-ності. Якщо раніше інтерес до м’яса зміщував-ся в бік більш дешевого м’яса птиці, то тепер ів цьому сегменті виробники та переробникивідзначають падіння попиту. Це змушує насе-лення і промисловий сектор переглядати пла-ни з вирощування свиней, а також позбавляти-ся від наявних на сьогодні обсягів м’яса в живійвазі. Оскільки ринок нездатний поглинути ни-нішні обсяги, вони будуть знижені до того рівня,аби попит приблизно відповідав пропозиції.Ринкова вартість 1 кг свинини в забійній вазінині становить 18,5 грн/кг і не може бути й мови

Стан і тенденціїрозвитку ринку м’яса в Україні

про прибутковість. Щоб вийти на рентабель-ність у межах 5—7%, ціна реалізації м’яса упереробників має становити не менше 21 грн/кгза нинішньої ціни м’яса у живій вазі. В цій си-туації мають бути задіяні державні важелі ре-гулювання. В період переходу від планової еко-номіки до ринкової, більшість учених-еко-номістів уважало, що регулювати процесрозвитку сільського господарства та тварин-ництва зокрема, буде «невидима рука ринку».Проте лише з часом визнано помилковим такеприпущення, коли проблема забезпечення тва-ринницькою продукцією стала загрозою продо-вольчої безпеки країни. М.Г. Чернишевскийвідзначав, ще в ХІХ ст.: «Если бы экономистыотсталой школы понимали неизбежность вли-яния государства на экономические отноше-ния, они, вероятно, вместо пустых толков обутопической системе невмешательства за-нялись бы определением истинно полезныхпредметов и действительно разумных границдля неизбежного вмешательства» [4].Урядове рішення щодо закупівлі та подаль-

шого експорту свинини позитивно позначитьсяна бізнесі виробників. Якщо мова йде про інтер-венції свинини в живій вазі, це призупинитьпадіння цін на якийсь час і утримає виробниківвід вирізання поголів’я. Адже при вивозі м’ясайдеться про те, що ці обсяги не тиснутимуть навиробництво в Україну, що навіть краще, ніжпросто закупівлі в Держрезерв. Але такийефект не буде тривалим — обсяги закупівельзанадто малі за мірками ринку. Обсяг 10 тис. т— це менше 2% виробленої свинини.За нинішніх умов доцільність запроваджен-

ня ліцензування діяльності торгово-посеред-ницьких структур, які здійснюють експортно-імпортні операції з тваринницькою продукцієюхоча деякою мірою суперечать вимогам СОТ,а й є необхідним застережним заходом щодозахисту вітчизняного товаровиробника. Вар-

Рік

Рис. 1. Динамі а виробництва яловичини,свинини, м’яса птиці сільсь о осподарсь и-ми товаровиробни ами різних форм оспода-рювання тис. т*: — яловичина; — сви-нина; — м’ясо птиці. * За даними Держ-омстат У раїни (для табл. 1 і 2)

2500

2000

1500

1000

500

01990 1995 2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010

0 10 20 30 40 50 60

Рис. 2. Динамі а споживання м’яса та м’я-сопрод тів ( розрах н на одн особ )

Рік2011

(прогноз)2010

(попереднідані)2009

2008

2007

2006

2005

2000

1995

52,5

52

49,7

50,6

45,2

42

39,1

32,8

38,9

кг/рік


ЕКОНОМІКА

тість ліцензії становитиме 780 грн на рік. Лі-цензії дають змогу зробити ввезення м’ясабільш прогнозованим. Ми зможемо ретельнішевідслідковувати країни походження м’яса, щосприятиме скороченню ввезення низькосортноїпродукції.Отже, виробленого м’яса досить, щоб забез-

печити українців власним продуктом. Можна

Стан і тенденціїрозвитку ринку м’яса в Україні

обійтися без імпорту, але ми не маємо прававідмовитися від нього — існують вимоги СОТ.Певною мірою це є першою ознакою ефектив-ності державної політики по відношенню дотваринницької галузі. В цьому разі доречно зга-дати Дж. Генбрита, який відзначав, що: «Капи-тализм не выжил бы, если государство не сгла-дило бы его зазубренные края» [5].

Висновки

Вітчизняний ринок м’яса є нестабільним якза ціновими параметрами, так і за кількісни-ми показниками. Основними його тенденція-ми є: скорочення обсягів виробництва; змінаструктури на користь дешевих видів м’яса(м’ясо птиці); часта зміна цінових тенденцій.Основними чинниками, які сприятимуть ста-білізації з вітчизняною м’ясною сировиною бу-дуть: стабілізація цін на кормову сировину,зокрема на зернових; стабільна податковасистема; достатність державної підтримкита її прозорий розподіл. Усе це в комплексіможе скоротити терміни окупності інвести-цій. Товарність продукції тваринництва гос-подарств населення набагато нижча, ніж вагропідприємствах і становить по виробниц-

тву м’яса менше 25%. Тому зі зростанням ви-робництва худоби і птиці в господарствахнаселення, яке не перекриває його падіння вгосподарствах усіх категорій, зазначені тен-денції не забезпечили розширення ринку м’я-са і м’ясопродуктів. Не розширюють м’яснийринок і фермерські господарства, тому, щоїхня частка у виробництві м’яса худоби таптиці незначна.Досліджувана галузь потребує більш дієвої

державної підтримки, яка б формувала еко-номічну привабливість виробництва продукціїВРХ, сприяла б розширеному відтвореннюпоголів’я худоби і концентрувалася на фор-муванні спеціалізованих підприємств по від-годівлі.

1. Колесова Л. Рынок мяса. Украина, 2007 год/Л. Колесова//Мясной бизнес. — 2007. — № 4. —С. 12—14.

2. Производители мяса требуют от правитель-ства обратить внимание на кризис в отрасли.[Электронный ресурс]. — Режим доступу: http://zadonbass.org/allnews/message.html?id=70723.

3. Мониторинг рынка мяса и мясопродуктов


[Электронный ресурс]. — Режим доступу: <http://www.agribusiness.kiev.ua/uk/node/3970.

4. Чернышевский Н.Г. Что делать?/Н.Г. Черны-шевский. — М.: Наука, 1975 г. — 872 с.

5. Гэлбрейт Дж. Кеннет. Капитализм, социа-лизм, сосуществование: [Пер. с рус.]/Дж. КеннетГэлбрейт, Станислав Меншиков. — Вільнюс: Ман-тис, 1990. — 198 с.


СторінкаСторінкаСторінкаСторінкаСторінкамолодого вченогомолодого вченогомолодого вченогомолодого вченогомолодого вченого

УДК 631.151.2:633.11]:[631.15:65.011.4]

© 2011

А.В. КучерХарківський національнийаграрний університетім. В.В. Докучаєва

* Науковий керівник —кандидатекономічних наукА.В. Токар

ІНТЕНСИВНІСТЬВИРОЩУВАННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇВ КОНТЕКСТІ ПІДВИЩЕННЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІПІДПРИЄМСТВ*

Роз рито рез льтати досліджень інтенсивностівирощ вання озимої пшениці в аспе тіпідвищення он рентоспроможності підприємствна рин зерна.

Проблема підвищення конкурентоспромож-ності сільгосппідприємств на зерновому ринкунині належить до числа найактуальніших як утеоретико-методологічному, так і в прикладно-му аспектах, що пояснюється, по-перше, від-сутністю комплексного бачення концептуальнихзасад забезпечення та підвищення конкурен-тоспроможності підприємств, по-друге, незадо-вільним рівнем конкурентоспроможності біль-шості виробників зерна.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблемі інтенсифікації виробництва зерновихостаннім часом присвячені публікації таких до-слідників, як: В. Й. Шиян, В. О. Олійник [1],Д.В. Шиян [2], О. В. Мальцев [3]. Деякі аспектиінтенсифікації виробництва пшениці знайшливідображення в колективній монографії В. І. Бой-ка, Є. М. Лебедя, В. С. Рибки та ін. [4]. Протене вирішеною залишається проблема обґрун-тування впливу рівня інтенсивності вирощуван-ня пшениці на конкурентоспроможність підпри-ємств на ринку зерна.Мета публікації — висвітлити результати

дослідження інтенсивності вирощування озимоїпшениці в аспекті підвищення конкурентоспро-можності підприємств на ринку зерна Полтав-ської області.Результати досліджень. Досягнення по-

ставленої мети здійснювалося в кілька етапів.Для дослідження впливу рівня інтенсивностівирощування пшениці озимої на її конкуренто-спроможність нами було проведено групуван-ня 349 підприємств Полтавської області за ве-личиною витрат на гектар її зібраної площі, ре-зультати якого дають підстави для висновку,

що по підприємствах області збільшення рівнявитрат сприяло закономірному зростанню вро-жайності зернових, але їх темпи були різними.Так, якщо в останній групі підприємств середнівитрати на гектар складали 4233 грн, що в 4,1раза більше за їх величину в першій групі, товрожайність пшениці озимої в останній групібула вищою за її рівень у І групі лише вдвічі.Вирівнювання динамічного ряду за рівняннямпрямої лінії показало, що середні темпи зрос-тання витрат по групах складали 292 грн, або25,8%, а врожайність у середньому підвищува-лася на 2,56 ц/га, або 10,1%. Коефіцієнт детер-мінації для цих функцій складав відповідно0,927 і 0,972, що свідчить про їх достовірність.Площа збирання та обсяг виробництва зерна

озимої пшениці по групах істотно коливалися,при загальній тенденції до зростання. Виперед-жаючі темпи збільшення витрат над урожайніс-тю створювали умови для підвищення собівар-тості як виробничої, так і повної, тому навіть заумови зростання цін реалізації, спостерігалосязниження рівня рентабельності та маси прибут-ку в розрахунку на гектар, правда, остання буланайвищою в групі підприємств, де на гектарвитрачалося від 2400 до 2600 грн. У процесідослідження встановлено, що підприємства, яківитрачають найбільше на гектар (понад 3500грн/га) й одержують найвищий урожай (51,7 ц/га),виявилися збитковими в середньому на рівні18,6%. Оскільки ціна реалізації в цій групі однаіз найвищих, то основною причиною такої си-туації була невиправдано висока виробничасобівартість, що є наслідком відносно великихвитрат на гектар, які не принесли належної


СТОРІНКАМОЛОДОГО ВЧЕНОГО

Інтенсивність вирощуванняпшениці озимої в контексті підвищенняконкурентоспроможності підприємств

Ідо

12

00

25

,31

14

0,9

51

48

,05

16

9,2

88

11

5,5

14

4,2

162

12

14

1,0

0

ІІ

12

01

—1

40

02

8,7

10

45

,57

25

2,1

42

66

,40

10

10

3,8

92

7,3

24

25

42

90

,58

ІІІ1

40

1—

16

00

31

,09

48

,45

35

4,3

03

67

,77

91

04

,08

24

,84

434

33

00

,56

ІV1

60

1—

18

00

31

,78

54

,45

46

6,5

08

66

,17

11

10

4,3

7–

0,5

10

–11

10

50

0,0

0

V1

80

1—

20

00

33

,07

57

,39

56

4,8

35

69

,60

71

05

,96

7,4

816

78

39

0,3

1

VI

20

01

—2

20

03

5,1

66

0,6

86

65

,78

77

0,1

26

10

6,4

56

,69

162

94

20

,22

VII

22

01

—2

40

03

8,6

55

9,1

27

63

,99

47

3,9

95

88

,31

11

5,6

534

16

38

0,3

3

VIІ

I2

40

1—

26

00

44

,14

57

,26

86

4,9

06

82

,00

11

07

,94

26

,33

823

12

30

,75

IX2

60

1—

30

00

44

,63

62

,53

97

4,9

51

08

1,7

62

89

,51

09

,17

26

97

45

0,1

4

X3

00

1—

35

00

48

,22

66

,41

10

73

,09

97

9,9

04

10

9,5

39

,36

35

95

37

0,3

6

ХІпонад

35

00

51

,71

81

,88

11

99

,98

11

81

,42

31

10

,92

–1

8,6

11

–1

06

51

14

90

,03

1.Матрицявизначення

он

рентоспроможності

рппідприємств

залежновід

рівнявитратна1

азібраноїплощіпшениціози-

мої,2009р.

Група

підприємств

за рівнем

витрат на

1 га

зібраної площі

пшениці озимої,

грнц

/га

ранг

грн/ц

ранг

грн/ц

ранг

грн/ц

ранг

%ранг

%ранг

грн

ранг


Виробнича

собівартість

Повна


Ціна

реалізації

Рівень

товарності

Рівень

рентабельності

Маса

прибутку

на

гектар

І Ік

Сукупний

ранг

2.Матрицявизначення

он

рентоспроможності

рппідприємств

залежновідрівняврожайностіпшениціозимої,2009р.

Група

підприємств

за рівнем

витрат на

1 га

зібраної площі

пшениці озимої,

грнц

/га

ранг

грн/ц

ранг

грн/ц

ранг

грн/ц

ранг

%ранг

%ранг

грн

ранг


Виробнича


Повна


Ціна

реалізації

Рівень

товарності

Рівень

рентабельності

Маса

прибутку

на

гектар

І Ік

Сукупний

ранг

Ідо

25

21

,28

65

,33

86

6,6

65

66

,80

71

17

,51

0,2

84

84

50

,00

ІІ2

5,1

—3

02

7,9

75

7,4

93

64

,21

36

5,4

08

11

0,7

31

,97

37

73

80

,24

ІІІ3

0,1

—3

53

2,7

65

9,6

35

64

,85

47

0,5

36

11

1,9

28

,84

208

43

10

,48

ІV3

5,1

—4

03

7,5

55

7,0

72

69

,78

67

1,8

84

10

4,9

63

,06

83

63

50

,34

V4

0,1

—4

54

3,1

46

3,2

76

71

,53

77

8,0

23

96

,17

9,1

326

83

33

0,4

1

VI

45

,1—

50

47

,73

58

,64

46

1,8

11

77

,33

51

06

,35

25

,12

787

22

20

,79

VII

50

,1—

55

51

,92

64

,39

78

4,4

58

87

,43

11

08

,14

3,5

516

75

32

0,4

5

VIІ

Iбільше

55

63

,11

54

,99

16

3,7

02

82

,20

29

0,6

82

9,0

11

05

91

16

1,0

0




віддачі, причому повна собівартість перевищу-вала виробничу на 22,1%, в той час як у серед-ньому за сукупністю цей показник складав 15%.Крім того, більш ніж 100%-й рівень товарностісвідчить про те, що підприємства в 2009 р. ре-алізовували пшеницю урожаю 2008 р.У контексті впливу рівня інтенсивності виро-

щування пшениці озимої на конкурентоспро-можність підприємств на ринку зерна слід від-значити, що чіткої тенденції в динаміці питомоїваги підприємств-лідерів на вказаному ринку невиявлено, при цьому найбільше їх було в другійі дев’ятій групах. Тому наступний крок дослі-дження полягав у визначенні конкурентоспро-можності сформованих груп підприємств за-лежно від рівня витрат на гектар (табл. 1).Як свідчать наведені дані, абсолютним ліде-

ром за інтегральним індикатором конкуренто-спроможності (І Ік) виявилася І група підпри-ємств, аутсайдером — IV група підприємств. Докола лідерів також належить VIІІ група, а докола аутсайдерів — VI й ХI. ІІ й ІІІ групи знахо-дилися в зоні очікування, а решта — в зоні не-використаних можливостей, тобто в багатьохгосподарствах з високим рівнем інтенсивностівирощування пшениці озимої мали місце значнірезерви підвищення рівня їх конкурентоспро-можності на зерновому ринку.Таким чином, незважаючи на наявність тіс-

ного прямого зв’язку (коефіцієнт кореляції0,724) між співвідношенням витрат на 1 га таврожайністю пшениці озимої в цілому по всійсукупності підприємств, інтегральний індикаторконкурентоспроможності підприємств на ринкузерна пшениці при нарощуванні витрат на гек-тар мав тенденцію до зниження.Отже, аналіз впливу рівня інтенсивності ви-

рощування озимої пшениці на конкурентоспро-можність підприємств на відповідному ринкуставить на порядок денний питання: наскількиекономічно доцільним є подальше нарощуван-ня витрат у розрахунку на гектар, якщо воносупроводжується зниженням ефективності? То-му наступний крок нашого дослідження поля-гав у групуванні досліджуваних підприємств заврожайністю озимої пшениці.Як і в першому групуванні, зростання вро-

жайності озимої пшениці супроводжувалосязакономірним нарощуванням витрат на гектар,але, на відміну від попереднього, темпи підви-щення врожайності були більшими за темпизростання витрат з розрахунку на гектар. Так,у десятій групі підприємств середня врожай-ність озимої пшениці складала 63,1 ц/га, що в2,9 раза більше за її рівень у першій групі, втой час, як витрати на гектар зібраної площі востанній групі були більшими за їх величину вІ групі лише в 1,8 раза.Випереджаючі темпи збільшення врожай-

ності над витратами створювали умови длязниження виробничої собівартості 1 ц зерна,яка в десятій групі була на 15,8% нижче за ана-логічний показник першої групи підприємств,але по групах собівартість істотно коливалася,проте загальна тенденція полягала в її зни-женні. Повна собівартість 1 ц зерна пшениціозимої також дуже коливалася по групах, алев динаміці мала тенденцію до підвищення, прощо свідчить вирівнювання динамічного ряду зарівнянням прямої лінії, проте найнижча повнасобівартість 1 ц була в групі підприємств із най-вищою врожайністю пшениці озимої. Водночасслід наголосити на тому, що збільшення вро-жайності пшениці озимої супроводжувалосяпідвищенням рівня цін реалізації, середні тем-пи приросту яких по групах складали 2,91 грн/ц.Площа збирання та обсяг виробництва зер-

на пшениці озимої з розрахунку на господар-ство також мали тенденцію до зростання в мірупідвищення врожайності пшениці озимої, прав-да, при певних коливаннях. Рівень рентабель-ності й маса прибутку в розрахунку на гектарбули найбільшими в групі підприємств із най-вищою врожайністю, при цьому в динаміці по-казники прибутковості мали тенденцію до зро-стання. Порушувалася вказана тенденція в чет-вертій та сьомій групах, основною причиноючого були надмірно високі витрати, що форму-ють повну собівартість, адже вона в цих групахперевищувала виробничу собівартість на 22,3та 31,1% відповідно.Особливу увагу слід звернути на те, що пи-

тома вага підприємств, які входять до колалідерів за рівнем конкурентоспроможності наринку зерна пшениці, закономірно зростала вміру підвищення її врожайності, при цьому вдесятій групі підприємств їх частка була біль-шою за 50%. Тобто можна стверджувати, щопідвищення рівня врожайності супроводжува-лося зростанням конкурентоспроможності під-приємств. Це підтверджують дані табл. 2.Отже, найконкурентоспроможнішою на рин-

ку зерна пшениці озимої у 2009 р. була та гру-па господарств, в яких урожайність пшениціозимої становила понад 55 ц/га, при цьому докола лідерів увійшла група з урожайністю 45—50 ц/га. Абсолютним аутсайдером є група під-приємств з урожайністю до 25 ц/га, до кола аут-сайдерів належить ІІ група, де врожайність ко-ливається в межах 25—30 ц/га. Інші чотиригрупи знаходяться в зоні невикористаних мож-ливостей. Характерно, що група господарств ізурожайністю 50—55 ц/га через надмірно висо-ку собівартість також знаходилася в зоні неви-користаних можливостей.Отже, між урожайністю та рівнем конкурен-

тоспроможності існує тісний прямий зв’язок, щопідтверджується також коефіцієнтом кореля-




ції, який по групах підприємств складає 0,882.По всій сукупності підприємств цей зв’язок є по-мірним, оскільки вказаний коефіцієнт дорівнює0,481.Групування підприємств за рівнем витрат на

1 га показало, що, незважаючи на зростанняврожайності пшениці озимої, конкурентоспро-можність підприємств знижувалася, а коли гру-пувальною ознакою виступав показник урожай-ності, то мала місце зворотна залежність. Цепов’язано, зокрема, з ефективністю здійснюва-

них витрат. За умови раціонального витрачан-ня коштів при рівні витрат 3470 грн/га було до-сягнуто врожайності пшениці озимої на рівні63,1 ц/га. Водночас за необґрунтованого ви-трачання коштів при рівні витрат 4233 грн/гаодержана врожайність становила лише 51,7 ц/га,в той час як розрахункова врожайність, визна-чена з використанням функції залежності вро-жайності від величини витрат на гектар по се-редньогрупових даних, при таких витратах маєбути на рівні 71,8 ц/га [–1,01+0,0172⋅4233=71,8].

1. Шиян В.Й. Інтенсифікація виробництва пше-ниці озимої та її наслідки/В.Й. Шиян, В.О. Олійник//Вісн. ХНАУ. Серія «Економіка АПК і природоко-ристування». — 2009. — № 5. — С. 25—34.

2. Шиян Д.В. Теоретико-методичні аспекти діїзакону спадної віддачі в сільському господарстві/Д.В. Шиян//Економіка АПК. — 2009. — № 11. —С. 65—70.


3. Мальцев О.В. Витрати та їх вплив на резуль-тативність виробництва зерна/О.В. Мальцев//Еко-номіка АПК. — 2007. — № 9. — С. 73—77.

4. Економіка виробництва зерна (з основа-ми організації та технології виробництва): моногра-фія [В.І. Бойко, Є.М. Лебідь, В.С. Рибка та ін.];за ред. В.І. Бойка. — К.: ННЦ «ІАЕ», 2008. —400 с.

Встановлено, що, незважаючи на на-явність тісного прямого зв’язку між рівнемвитрат на гектар та врожайністю пшениціозимої по сукупності підприємств Полтавсь-кої області та помірного прямого зв’язку міжурожайністю та рівнем конкурентоспромож-ності, саме по собі нарощування витрат зрозрахунку на гектар зібраної площі пшениціозимої не сприяє підвищенню конкурентоспро-можності підприємств на ринку зерна пше-ниці, а навпаки, — знижує її рівень. При обґрун-

Висновки

туванні економічної доцільності підвищеннярівня інтенсивності слід брати до уваги нелише те, наскільки продуктивним може бутиздійснення тих чи інших витрат, а й наскільки це є ефективним. При цьому кри-терієм подальшого нарощування витрат маєбути маса прибутку на гектар зібраної площі.Особливість впливу рівня інтенсивності наконкурентоспроможність підприємств зумов-люється різною родючістю ґрунтів, що й ста-не перспективою подальших досліджень.


СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

УДК 631.55:664.64.016:631.582(477.7)

© 2011

І.І. ДядькоОдеський державнийаграрний університет

* Науковий керівник —доктор сільсько-господарських наукЄ.О. Юркевич

ПРОДУКТИВНІСТЬ КУЛЬТУРУ СХЕМАХ СІВОЗМІН ПІВДЕННОГОСТЕПУ*

Визначено найпрод тивніші схеми сівозмініз пшеницею озимою, ячменем озимим, ріпа омозимим, паром чорним і зайнятим с міш оюви о-вівсяною. Ре омендовано оптимальнерозміщення сільсь о осподарсь их льт р післяращих попередни ів залежно від системидобрення.

В нинішніх умовах вирішення проблеми збіль-шення виробництва високоякісної сільськогос-подарської продукції із зменшенням затрат наїї виробництво за умови збереження екологіч-ного стану довкілля та підвищення рівня ро-дючості ґрунту було і залишається ключовимзавданням для сільського господарства Украї-ни [3].Основним принципом щодо припинення й

запобігання розвитку негативних процесів такризових явищ у землеробстві є науково об-ґрунтоване розміщення сільськогосподарсь-ких культур у схемах сівозмін [1]. Для раціо-нальнішого використання земель та збільшен-ня виробництва сільськогосподарської про-дукції потрібно забезпечити оптимальне наси-чення, співвідношення і розміщення основнихсільськогосподарських культур у схемах сіво-змін [2].Мета роботи — підвищити ефективність

науково обґрунтованих схем сівозмін Півден-ного Степу України й оптимізувати насичення,співвідношення і розміщення зернових культурта ріпаку озимого, пару чорного і зайнятого за-лежно від різних систем удобрення, що забез-печить підвищення і стабілізацію рівня ро-дючості ґрунту, збільшення отримання якісноїсільськогосподарської продукції та зменшен-ня економіко-енергетичних затрат на її вироб-ництво.Об’єкти та методи дослідження. У 2002—

2004 рр. нами визначено ефективність семирізних схем сівозмін у стаціонарному польово-му досліді. Кожній із них притаманна певнаособливість різного насичення, співвідношенняі розміщення зернових, олійних культур та паручорного й зайнятого. Зернопарова схема сіво-зміни перша: пар чорний — пшениця озима —пшениця озима; зернопарова схема сівозмінидруга: пар чорний — пшениця озима — горох;зерно-ріпакова схема сівозміни третя: ріпакозимий — пшениця озима — горох; зерновасхема сівозміни четверта: горох — пшеницяозима — ячмінь озимий; зернова схема сівоз-міни п’ята: сумішка вико-вівсяна — пшениця

озима — ячмінь озимий; зерно-ріпакова схемасівозміни шоста: горох — ріпак озимий — пше-ниця озима; зерно-ріпакова схема сівозмінисьома: ячмінь озимий — ріпак озимий — пше-ниця озима.Захист рослин від шкідників, хвороб та бур’-

янів сільськогосподарських культур загально-прийнятий та координувався на основі данихспостережень їхнього розвитку відповідно доумов року. Технологія вирощування у дослідізагальноприйнята і рекомендована для Півден-ного Степу України.У час закладання і проведення польових

дослідів використовували загальноприйнятіметодики, описані П.Ф. Деревицьким, Б.О. Дос-пєховим, П.Н. Константиновим, П.Ф. Рокиць-ким.Результати дослідження. Урожайність

сільськогосподарських культур певною міроюзалежала від ступеня насичення схем сівозмінголовними культурами і паром чорним та зай-нятим. Найвища урожайність зернових —3,88 т/га у середньому за 2002—2004 рр. булау зернопаровій схемі сівозміни 1-ї із 66,7% пше-ниці озимої та 33,3% пару чорного за органо-мінеральної системи удобрення. Дещо знизи-лась урожайність зернових культур до 3,85 т/гау зерновій схемі сівозміни 5-ї з 33,3% пару зай-нятого. Насичення схем сівозмін 2- і 7-ї зерно-вими до 66,7%, ріпаком озимим або паром чор-ним до 33,3% без унесення органічних добривпризвело до зменшення урожайності зерновихкультур до 3,35—3,43 т/га. Якщо у зерновійсхемі сівозміни 4-й зросла площа зернових до100%, їхня урожайність знизилась до 3,18 т/гаабо відповідно на 0,7 т/га порівняно із зерно-паровою схемою сівозміни 1-ї, де пару чорно-му відведено 33,3% та застосовували органо-мінеральну систему удобрення.Урожайність насіння ріпаку озимого колива-

лась у межах — 3,23—3,44 т/га. Перевага за-лишалась за зерно-ріпаковою схемою сівозмі-ни 3-ї з унесенням 2,5 т/га соломи, де пшениціозимій, гороху та ріпаку озимому відведено по33,3% у структурі посівних площ, а урожайність



ріпаку озимого становила найбільше значення— 3,44 т/га. У зерноріпаковій схемі сівозміни 6-їбез унесення соломи, урожайність ріпаку ози-мого знизилась до 3,42 т/га.Найвищий уміст білка у зерні пшениці ози-

мої (15,3%), клейковини в борошні (31,6%)отримали у зернопаровій схемі сівозміни 2-ї заоргано-мінеральної системи удобрення. Водно-час збільшення пшениці озимої у структурі по-сівних площ до 66,7%, яку висівали 2 роки під-ряд у зернопаровій схемі сівозміни 1-ї знизиловміст білка в зерні до 14,1%, клейковини в бо-рошні — до 28,5%. У зерновій схемі сівозміни5-ї, де замість пару чорного використовувалипар, зайнятий сумішкою вико-вівсяною, зазна-чені показники були дещо іншими: вміст білка

Продуктивність культуру схемах сівозмін Південного Степу

у зерні становив 14,8%, клейковини у борошні— 29,8%. Відзначена залежність відбуваєтьсятакож стосовно визначення деформації клейко-вини, де найкраще її значення було у зернопа-ровій схемі сівозміни 2-ї і становило 79,4 оди-ниці зі збільшенням у зернопаровій схемі сіво-зміни 1-ї до 88,1 та у зерновій схемі сівозміни5-ї — до 80,9 одиниць.Олійність насіння ріпаку озимого була висо-

кою і залежала від місця розміщення після по-передників. У зерно-ріпакових схемах сівозмін3-, 6- та 7-ї із 66,7% зернових та 33,3% ріпа-ку озимого цей показник був найвищим за роз-міщення після гороху — 42,8% і нижчим —після ячменю озимого, де зменшувався до 41—41,7%.

1. Бойко П.І. Методика сучасних і перспектив-них досліджень в землеробстві/П.І. Бойко, Н.П. Ко-валенко//Вісн. аграр. науки. — 2008. — № 2. —С. 11—17.

2. Сайко В.Ф. Сівозміни у землеробстві Украї-


ни/В.Ф. Сайко, П.І. Бойко. — К.: Аграр. наука,2002. — 147 с.

3. Юркевич Є.О. Агробіологічні основи сівозмінСтепу України/Є.О. Юркевич, Н.П. Коваленко, А.В.Бакума. Монограф. — Одеса: ВМВ, 2011. — 237 с.

Установлено, що в умовах ПівденногоСтепу найпродуктивнішими є схеми сівозмініз пшеницею озимою, ячменем озимим, ріпакомозимим, паром чорним і зайнятим сумішкоювико-вівсяною. Такі схеми сівозмін знайдутьшироке застосування у сільськогосподарсько-му виробництві в нинішній період його рефор-мування. У Південному Степу для отриманнявисоких урожаїв зерна пшениці озимої високоїякості рекомендовано таке розміщенняпосівів цієї культури: після пару чорного —40—50%, після пару, зайнятого сумішкою

Висновки

трав бобових і злакових на зелений корм — до25%, і решту посівів після пшениці озимої, щовисівали після пару чорного.Серед енергетичних олійних культур го-

ловне місце належить ріпаку озимому. Дляодержання стабільних високих урожаїв і ви-робництва олії потрібно дотримуватись ос-новних принципів побудови схем сівозмін —розміщувати сільськогосподарські культурипісля кращих попередників з урахуванням оп-тимальних періодів їхнього повернення на по-переднє місце вирощування.



УДК 636.2.082© 2011

М.М. ЗубецьДержавна науковасільськогосподарськабібліотека НААН

* Науковий керівник —член-кореспондент НААНВ.А. Вергунов

СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНЕВДОСКОНАЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇСИМЕНТАЛЬСЬКОЇ ПОРОДИ*Уза альнено основні напрями племінної роботиз вітчизняною симентальсь ою породою напри ладі провідно о племзавод в У раїнімин ло о століття «Терезине». Здійснено оцінвнес вчених Київсь ої дослідної станціїтваринництва в селе ційно- енетичневдос оналення породи.

Симентальська порода великої рогатої худо-би – одна з найпоширеніших у світі порід ми-нулого століття. Українські симентали виріз-нялися міцною конституцією, великою живоюмасою, чудовою резистентністю, високими удо-ями і жирномолочністю; за оплатою корму, при-ростом живої маси та економічною ефектив-ністю виробництва яловичини їм завжди нале-жало перше місце серед молочних та комбіно-ваних порід. Вивчаючи вітчизняний досвід пле-мінної роботи з породою, слід надавати увагидослідженню та творчому використанню дороб-ку учених Київської дослідної станції тварин-ництва «Терезине», зусиллями яких було ство-рено відомий племінний завод з розведенняцієї породи, відпрацьовано низку оригінальнихметодів її вдосконалення. Окремі аспекти даноїпроблеми узагальнено в дослідженнях україн-ських учених [1, 2, 5], однак до цього часу ці-лісного науково-історичного аналізу практич-ного внеску колективу дослідної станції у роз-робку питань племінного вдосконалення симен-тальської породи зроблено ще не було.Мета досліджень – узагальнити основні на-

прями племінної роботи з симентальською по-родою, що застосовувалися у племзаводі «Те-резине» на різних етапах його діяльності, здійс-нити оцінку внеску вчених Київської дослідноїстанції тваринництва у її селекційно-генетичневдосконалення.Методи досліджень. Дослідження ґрунту-

ється на використанні загальнонаукових (ана-літичний, синтетичний, системний), історичних(порівняльно-історичний, предметно-хроноло-гічний), а також джерелознавчого методів.Результати досліджень. Цілеспрямовану

племінну роботу з симентальською породою в«Терезине» започатковано у 1928 р. завезен-ням невеликої групи чистопородних сименталівз Баварії, що мало вирішальне значення дляформування стада. Усі тварини були порівня-но близькими потомками відомого швейцарсь-кого плідника Жирона-Регента 1881. Коровивирізнялися високими удоями, найкращими се-ред них були Альмрауш (4-7671-3,79%), Аль-мрозель (5-6497-3,71) та Еврика (4-5435-3,88).

Серед плідників високими племінними якостя-ми вирізнялися Геродес ЧС-7, Вехтер 1, 1884,ЧС-213 і Вехтер 2, 1940, ЧС-5 [7].Професором М.А. Кравченком і Л. К. Соло-

менком у 1938 р. розроблено перший план пле-мінної роботи зі стадом симентальської худо-би племінного господарства «Терезине». У до-воєнний період перевагу надавали методузамкнутого розведення, спаровуючи дочок Вех-тера 1 і Вехтера 2 з Геродесом та його синомШахом, а дочок Геродеса і Шаха – з Вехтером2 та його сином. Для освіження крові завозилибугаїв з племінних радгоспів «Тростянець» і«Хмельовик» [1].Значний внесок в удосконалення сименталів

на цьому етапі зробив професор О. А. Соловйов.У 1-му томі Державної племінної книги симен-тальської худоби України (1934) він упершенавів розгорнуту характеристику екстер’єрно-конституціональних і господарсько кориснихякостей породи. Першочерговим завданнямучений вважав зростання жирномолочності си-менталів, обґрунтував тісний зв’язок між фізіо-логічними факторами (вік тварини, вік першо-го парування та отелення, кратність доїння,екстер’єрно-конституціональний тип, умови го-дівлі й утримання) та формуванням жирномо-лочності симентальських корів.Уже в довоєнні роки в «Терезине» досягну-

то високого рівня молочної продуктивності си-ментальської худоби, завдяки чому це госпо-дарство займало одне із перших місць у колиш-ньому Союзі. На жаль, отримані селекційніздобутки було практично повністю втрачено підчас Великої Вітчизняної війни. З евакуйовано-го стада (254 гол.) у липні 1945 р. повернутолише 23 гол. Значна кількість тварин загинулапід час евакуації та реевакуації, але й не мен-ша, причому найбільш цінних, за розпоряджен-ням Міністерства радгоспів СРСР була залише-на з метою поліпшення продуктивних якостейхудоби Сталінградської області [6].У 1945 р. терезинське стадо поповнили чис-

топородною симентальською худобою із госпо-дарства Рейнсдорф (Верхня Сілезія), але всітварини виявилися хворими на туберкульоз і



Селекційно-генетичне вдосконаленнявітчизняної симентальської породи

були ізольовані на окремій фермі. Поєднаннядвох груп тварин із різною спадковістю, зумов-леною різними системами добору та підбору,кормовими та кліматичними умовами, сприяловисокій життєздатності стада, зростанню про-дуктивності тварин. Однак нестача кормів уперші роки відбудови негативно позначилисяна продуктивних якостях худоби, передусім,знизився удій, але водночас із зміцненням кор-мової бази господарства він з року в рік зрос-тав [2].У 1958 р. племінне господарство «Терези-

не» отримало статус племзаводу. На цьомуетапі основні зусилля учених спрямовувалисяна виведення нових високопродуктивних лінійу симентальській породі. Вирощений у племза-воді бугай Етап КС-1 став родоначальникомнової високопродуктивної лінії сименталів узоні діяльності Переяслав-Хмельницької держ-племстанції. Також було закладено лінії Альру-ма 49 КС-7, Ціпера 085 КС-8, Кодекса КС-221та Біляка 838 КСМ-127, ряд видатних родин:Платане 33161, Альмрауш КС-2, Ворони КС-48,Ізідори 2839, Китайки КСМ-32, Кнопки КС-57,Пріми 033, Ракети КС-27 та ін. [5].Інтенсивне використання найцінніших пле-

мінних тварин стало вирішальним важелемякісного вдосконалення терезинського стада.Для їхньої оцінки та добору вченими розроб-лено низку оригінальних методів. Зокрема,В.Ю. Недавою для оцінки племінних якостейплідників запропоновано враховувати показни-ки оплати корму молоком у їх дочок. На основідобору кращих за удоєм та жирномолочністюкорів, їх закріплення за «генеалогічно жирномо-лочними» бугаями забезпечували відтворен-ня наступного покоління тварин більш високоїякості.Особливого значення надавали селекції ко-

рів на формування довічної продуктивності. Уплемзаводі «Терезине» було отримано 2-х та-ких корів: Теорію 738 і Тему 811. Від 1-ї за 16років 8 міс. отримали 85254 кг молока жирністю3,78%. На 7-му місяці 12-ї лактації в середньо-му щодоби вона давала 15 кг молока. Це ре-корд прижиттєвої молочної продуктивності длясиментальської породи, вищого показника україні зафіксовано не було.З 1959 р. основним методом в удоскона-

ленні сименталів стало схрещування. Саме вцей час на станцію завезли 2-х джерсейських

бугаїв – чистопородного, імпортованого з Данії,та 3/4-кровного бугая Розумного 330 з дослід-ної ферми «Горки Ленінські». Слід зазначити,що через пануючу на той час доктрину ака-деміка Т.Д. Лисенка «форсованого» зростанняжирномолочності у масштабах усієї країниздійснювали примусове схрещування джерсеївз місцевою худобою. У племзаводі «Терезине»на перших етапах залучали лише симентальсь-ких корів із низькою жирномолочністю. На ос-нові одноразового прилиття крові джерсеїв ізнаступним зворотним схрещуванням на мате-ринську породу було заплановано створитиновий жирномолочний тип у симентальськійпороді. Однак масштаби схрещування перевер-шили заплановані і вже в 1966 р. одержалиблизько 509 помісних тварин, які за продуктив-ністю майже не відрізнялися від сименталів,значно поступаючись їм за живою масою [4].Для з’ясування закономірностей успадкуван-

ня господарсько корисних ознак у помісних тва-рин М.А. Кравченком та В.Ю. Недавою про-ведено ряд дослідів. У результаті цього спрос-товано теорію Т.Д. Лисенка та доведенопроміжний характер успадкування живої масипомісями від схрещування крупних порід, такихяк симентальська, з джерсеями. Помісні 3/8-кровні за джерсеєм телята народжувалисядрібнішими, ніж ровесники материнської поро-ди. Відносна різниця за живою масою станови-ла по групі телиць – 13,1, бугайців – 12,9%. Зізменшенням кровності за джерсеєм різниця заживою масою також зменшувалася [3].Схрещування симентальської та джерсейсь-

кої порід тривало до середини 70-х років, на-буваючи все більших масштабів. Нового типутварин у симентальській породі створити невдалося, а відомий в країні та за її межамиплемзавод у 1978 р. фактично перестав існува-ти. Його знищенням нанесено племінному ско-тарству України значний збиток, який важковизначити, оскільки створення племзаводу —це десятки років копіткої праці.У наступні десятиріччя в Україні на основі

відтворного схрещування симентальської таголштинської порід (за деякими схемами залу-чали айрширську та монбельярдську породи)виведено українську червоно-рябу молочну по-роду. Симентальська порода — цінна генетич-на та культурна спадщина всього людства на-разі на межі зникнення.

Ученими Київської дослідної станції тварин-ництва «Терезине» здійснено істотний вне-сок у селекційно-генетичне вдосконалення

вітчизняної симентальської породи. Їхніми зу-силлями створено один із найпродуктивнішиху країні племзавод, виведено низку цінних ліній

Висновки



1. Буркат В.П. Нариси з історії інституту: мо-нографія/В.П. Буркат, І.С. Бородай. — К.: Аграр.наука, 2008. — 556 с.

2. Киевская опытная станция животноводст-ва «Терезино»/В.М. Дзюбанов, Л.Д. Алексеенко,А.С. Артюх и др. — М., 1965. — 247 с.

3. Кравченко Н.А. О научной работе по живот-новодству в «Горках Ленинских»/Н.А. Кравченко//Животноводство. — 1966. — № 1. — С. 74–89.

4. Недава В.Ю. Як створити стадо для доїння

машинами/В.Ю. Недава//Тваринництво України. —1974. — № 3. — С. 14—15.

5. Племінна робота з породами великої рогатоїхудоби/За ред. М.А. Кравченка. — 2-ге вид., пере-роб. і доп. — К.: Урожай, 1970. — 328 с.

6. ЦДАВО України. — Ф. 2. — Оп. 8. — Од. зб.9063. — 48 арк.

7. Центральний державний архів вищих органіввлади та управління України (ЦДАВО України). —Ф. Р-27. — Оп. 10. — Од. зб. 528. — 32 арк.


та родин. Серед арсеналу методів племінноїроботи з симентальською породою упродовж30–50-х років минулого століття перевагунадавали внутрішньопородній селекції (опти-мізація лінійного розведення, цілеспрямований

добір і підбір, роздоювання корів). У наступнідесятиріччя основним методом породного се-лекційно-генетичного вдосконалення визнаносхрещування з джерсейською, а згодом голш-тинською породами.

Селекційно-генетичне вдосконаленнявітчизняної симентальської породи

ВІСТІ З НАУКОВИХ УСТАНОВ

ПРОДУКТИВНІСТЬ КОРІВ МОЛОЧНИХ ПОРІД У ЛАТВІЇ

В Інституті розведення і генетики тварин НААН узагальнено динаміку молочної про-дуктивності і складу молока у корів 3-х молочних порід, серед них найпоширеніші — буралатвійська і голштинська. У 2010 р. порівняно з 2006 р. поголів’я підконтрольних корів буроїлатвійської породи зменшилось на 26,5%, а продуктивність корів за цей період зросла на11,5%, вихід молочного жиру і білка — на 9,9%. Поголів’я корів голштинської породи за цейперіод зросло на 7,4 за одночасного підвищення середнього надою на 14,9% і виходу мо-лочного жиру і білка на 13,8% (таблиця). У країні також розводять латвійську голубу мо-лочну породу. Проте її чисельність у 2010 р. становила усього 514 гол. із середнім надоємна корову — 4667 кг, умістом жиру в молоці 4,35 і білка 3,37%, а в 2006 р. вищезазначеніпоказники були такі: 264; 4412; 4,38 і 3,34.

М.С. Гавриленко,кандидат сільськогосподарських наук

Бура латвійська 2010 48276 5493 4,47 3,19 421

2006 65656 4926 4,45 3,33 383

Голштинська 2010 32876 6724 4,16 3,22 496

2006 30622 5854 4,24 3,20 436

ДИНАМІКА МОЛОЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІКОРІВ ДВОХ ОСНОВНИХ ПОРІД (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ICAR)

Продуктивність за 305 днів

уміст у молоці, %

жиру білка

вихідмолочногожиру і білка,

кг

надій, кгПорода Рік

Підконтрольнепоголів’я


УДК 338.432.637.1.519.237.8

© 2011

Л.С. ІвановаБілоцерківськийнаціональний аграрнийуніверситет

КЛАСТЕРИЗАЦІЯ ЯК НАПРЯМРОЗВИТКУ МОЛОКОПЕРЕРОБНИХПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ

Роз лян то перед мови форм ваннямоло опрод тово о ластера та напрямиреалізації йо о на ре іональном рівні. Виділеноосновні с ладові ластера та форм ванняпартнерсь их між ал зевих взаємовідносин міжними.

Постановка проблеми. Підвищення конку-рентоспроможності підприємств молокопере-робної галузі регіону за нинішніх умов можназабезпечити на основі кластерного підходу,який базується на елементах саморегулюван-ня, тобто спільної участі у регулюванні держа-ви та інших учасників ринку.Основні ознаки кластера такі: концентрація

підприємств однієї або суміжних галузей в од-ній географічній точці; конкурентоспроможністьпродукції, яку вони випускають; конкуренція зазавоювання та утримання клієнтів; коопераціяз високим рівнем розвитку.Кластеризація є ключовим інструментом уп-

равління економічною політикою перерозподі-лу доданої вартості та комплексного викорис-тання потенціалу галузі.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Питання, пов’язані з принципами роботи клас-терів, висвітлено в роботах Г.К. Броншпак [1,2], М. Войнаренка [3], О.І. Гуменюка [4], Н.Г. Ка-ніщенко [5], Х.І. Пастернак [5] та інших учених.Результати досліджень та їх обговорен-

ня. Узагальненням набутого досвіду щодо фор-мування кластерів у країні може слугуватикластер «Натуральне молоко», до складу яко-го увійшли агропідприємства Рівненської, Тер-нопільської та Львівської областей, що працю-ють у галузі молочного тваринництва. Цейкластер є формою консультаційної, організа-ційної та інформаційної взаємодії виробниківсирого натурального молока та організацій ін-фраструктури ринку молочної продукції. Середйого засновників —ПСП «Україна», «Колос»,СВК-агрофірма «Мир» (Рівненська обл.), ВАТ«Рівненський облплемселекцентр», компанія«Укрмілкінвест», ТзОВ «Прогрес Плюс» (Львів-ська обл.), ТзОВ «Розтоцьке» (Тернопільськаобл.) і Рівненська обласна організація Українсь-кої Асоціації Маркетингу.Кластер є одним із сучасних інструментів

підвищення конкурентоспроможності агропід-приємств, структурування ринку та зростанняінвестиційної привабливості молочної галузі.Доцільно використати цей досвід і при форму-ванні територіального кластера в Київській об-ласті.


Географічні масштаби кластера можуть варі-ювати від одного міста (або області) до країни.У більшості випадків до їхнього складу, наприк-лад, молокопродуктового кластера, входять:виробники молокосировини; постачальникидопоміжних матеріалів, а також сервісних по-слуг; фінансові інститути; підприємства всуміжних галузях. Крім того, до складу клас-терів можуть входити: організації торгівлі;виробники побічних продуктів; органи місцево-го управління, а також наукові установи, щонадають науковий супровід діяльності, та орга-ни сертифікації й стандартизації. Межі класте-ра можуть змінюватися з появою нових під-приємств і галузей, законодавчих змін, зі зни-женням ефективності функціонування існуючихгалузей.Підприємства, що функціонують у межах од-

нієї кластерної системи, мають спільну страте-гію розвитку, зумовлену не лише економічни-ми аспектами (інвестуванням, фінансуваннямі т.д.), але й організаційними, які підприємствамолокопродуктового підкомплексу використову-ють для реагування на зміни, що відбувають-ся на зовнішньому та внутрішньому ринках мо-локопродуктів. У кластерній системі поєднують-ся елементи ринку й ієрархічної координаціїдій, коопераційні, інформаційні та майновізв’язки (у формі участі на дольових засадахпри створенні певної виробничої структури).Для сформування молокопродуктового кла-

стера в Київській області створилися такі спри-ятливі організаційно-економічні передумови:значна кількість сільськогосподарських товаро-виробників різних форм господарювання, якімають можливість у подальшому збільшитивиробництво молока, в тому числі класу «екст-ра» та вищого ґатунку, як ТОВ «Українська мо-лочна компанія», що в с. Великий Крупіль Згу-рівського, ЗАТ ПЗ «Агро-регіон» Бориспільсь-кого, ВАТ «Терезине» — Білоцерківського, ПЗ«Плосківський» — Броварського, СТОВ «Аг-росвіт» — Миронівського, ФГ «Ніна» — Обухів-ського, ПОСП «Дніпро» — Кагарлицького райо-нів та деякі інші сільгосппідприємства; власнапотужна й високотехнологічна база переробки,яка завантажена менше як на половину та має



можливість виробляти значну кількість (понад50 видів) виробів з молока; розгалужена торго-вельна мережа густонаселених міст — Київ,Біла Церква; ННК «Білоцерківський національ-ний аграрний університет», із висококваліфіко-ваними науковцями, які можуть забезпечитинауково-методичний супровід діяльності клас-тера та займатися підготовкою й перепідготов-кою необхідного персоналу; підтримка місцевихорганів влади, зацікавлених у соціально-еконо-мічному розвитку регіону.Для координації діяльності кластера ство-

рюється Рада, до складу якої доцільно вклю-чити керівників підприємств, що утворили тери-торіальне об’єднання, керівництво Білоцерків-ського національного аграрного університету іоргани місцевої влади. На думку А. Романовай В. Арашукова кластер не є організаційно-пра-вовою формою, тобто не виступає як юридич-на особа. Тому учасники кластера повинні бутинезалежними у своїй господарській діяльностіі співпрацювати з іншими учасниками на основівзаємовигідних довгострокових договірних від-носин, при цьому за агротоваровиробникамизалишається право вибору оптимального кана-лу збуту молокосировини [7]. Отже, на сучас-ному етапі розвитку економіки треба сформу-вати таку управлінську структуру, у якій порядз обласними органами державного регулюван-ня агропромислового комплексу створювати-муться спільні управлінські структури.Особливе значення при створенні молоко-

продуктового кластера має кадрова система,що сприятиме забезпеченню суб’єктів підпри-ємницької діяльності висококваліфікованимифахівцями. Створення кластера в регіоні орієн-туватиме ННК «Білоцерківський національнийаграрний університет», який повніше викорис-товуватиме освітній і науково-технічний потен-ціал у сфері проведення досліджень, заробля-тиме за надання консалтингових і інших послуг.Слід зазначити, що створення кластера спри-ятиме залученню фахівців із сусідніх областей.Обов’язковою складовою кластера є служба

маркетингу, функції якої може виконувати тор-гово-промислова палата даного регіону на гро-мадських засадах.Концепція створення молокопродуктового

кластера подібна до кооперації агротоварови-робників. Конкуренція й кооперування можутьспівіснувати завдяки тому, що об’єднання в од-них сферах допомагає вести конкурентну бо-ротьбу в іншій. У зв’язку із цим потрібностворювати великі збутові кооперативи, що кон-солідують сукупну пропозицію молока агрото-варовиробників усіх форм власності у межахсировинної зони молокопереробного підпри-ємства.Другою умовою формування молокопродук-

Кластеризація як напрям розвиткумолокопереробних підприємств регіону

тового кластера має стати обмеження ввозунеякісного молока і молочної продукції на те-риторію області. Контроль якості, який здійсню-ють органи ветеринарної та санітарної служб,має забезпечувати інтереси споживачів і підви-щувати конкурентоспроможність кластера.Система заходів державного регулювання

відносин між учасниками молокопродуктовогокластера та контроль за якістю молока є важ-ливими передумовами його розвитку. Вони важ-ливі для розвитку всього АПК регіону, оскількивнаслідок свого відставання молокопродукто-вий кластер обмежує застосування науковообґрунтованих систем ведення господарства,зокрема використання в рослинництві органіч-них добрив і сівозмін з посівами однорічних ібагаторічних трав, які стали економічно недо-цільними за відсутності поголів’я великої рога-тої худоби.Участь органів місцевої влади у роботі коор-

динаційних органів кластера дає можливістьбезпосередньо впливати на прийняття еконо-мічних і організаційних рішень у середині утво-рення, а вони виступають при цьому як рівно-правний партнер.Держава, як учасник виробничого кластера,

повинна взяти на себе зобов’язання — виділи-ти стартовий капітал для його формування: напридбання нової техніки і впровадження пере-дових технологій, а також організацію безкош-товного ветеринарного обслуговування тварин.Державна підтримка має надаватися черезпільгове оподатковування та субсидування зарахунок місцевого і державного бюджетів.Київська обласна адміністрація повинна вис-

тупати гарантом при одержанні кредитів суб’єк-тами виробничого кластера. Надалі регіональ-на влада згортає свій вплив, а головну рольмають відігравати закони ринкової економіки.У світовій практиці використовують такі фор-

ми стимулювання малих інноваційних підпри-ємств державою, у тому числі й у межах клас-терних формувань: пряме фінансування (суб-сидії, позики), що досягає 50% витрат навпровадження нових технологій (Франція, СШАта інші країни); пільгове оподатковування дляпідприємств, діючих в інноваційній сфері; на-дання безвідсоткових кредитів (Швеція); цільовідотації на проведення науково-дослідних роз-робок; створення фондів впровадження інно-вацій з урахуванням можливого комерційногоризику (Великобританія, Німеччина, Нідерлан-ди, Франція, Швейцарія); безкоштовне оформ-лення патентів і винаходів (Нідерланди, Німеч-чина); державні програми щодо зниження ви-трат (Японія); програми пошуку й залученняіноземних фахівців (Японія, США, Австралія).Роль місцевих органів при формуванні клас-

терної структури полягає у розробці та впро-



Кластеризація як напрям розвиткумолокопереробних підприємств регіону

вадженні економічної стратегії, що мобілізуєпредставників влади, бізнесу, організацій по спів-робітництву і громадян на розвиток регіону.Рівноправне партнерство передбачає вико-

ристання лізингових і концесійних механізмівзалучення приватного капіталу в інвестиційніпроекти та соціальні програми. Державні й при-ватні інвестиції, спрямовані на поліпшенняумов функціонування кластера, підвищуютьефективність усіх суб’єктів господарської ді-яльності.Особливою відмінністю кластера від інших

організаційних форм інтеграції, на нашу думку,є наявність елементів координації, тобто спіль-ної участі всіх суб’єктів кластера в процесі уп-равління, а також можливості одержання екві-валентного витратам прибутку всіма учасника-ми кластера. Тому формування взаємовигіднихміжгалузевих взаємовідносин можливе тількина основі справедливого розподілу доходів,

утворених у контрольованих ланках технологіч-ного циклу. Є різні рекомендації забезпеченнясправедливого розподілу доходів: розподіл до-ходів пропорційно витратам живої праці; роз-поділ доходів пропорційно вартості викорис-таних основних виробничих фондів; розподілдоходів пропорційно виробничим витратам[8]. Ідеальним варіантом, який би вирішив про-блему було використання оптимального рівнячасток витрат на виробництво й переробкумолока з урахуванням сформованого рівнярозвитку виробництва. Тоді учасники міжга-лузевих взаємодій мали б додатковий стимулвпроваджувати досягнення науково-технічно-го прогресу, які спрямовані на зниження со-бівартості.У ситуації, коли відсутній інститут науково-тех-

нічного нормування витрат, раціональним рі-шенням є визначення пропорцій розподілу до-ходів за співвідношенням часток змінних витрат.

1. Броншпак Г.К. Кластерная организацияпроизводственной деятельности молочных комп-лексов/Г.М. Броншпак, В.М. Московкин//Актуаль-ні проблеми економіки: наук.-екон. журн.(Нац. акад. управління). — 2006. — № 4. —С.70—82.

2. Броншпак Г.К. Государственная поддержкакластерных инициатив: вертикально-интегрован-ные структуры в АПК/Г.К. Броншпак//Економі-ка АПК: Міжнар. наук.-вироб. журн. — 2007. —№ 4. — С. 45—50.

3. Войнаренко М.П. Кластери як засіб залучен-ня інвестицій в економіку регіону/М.П. Войнарен-ко//Современные достижения в науке и образова-нии: Сб. трудов//Междунар. наук. конф. 25 сент.— 2 окт., 2008. — С. 201—208.

4. Гуменюк О.І. Кластери як організаційна струк-тура інноваційно-інвестиційної моделі розвит-ку промисловості/О.І. Гуменюк//Актуальні проб-леми економіки: наук. екон. журн. (Нац. акад.


управління). — 2007. — № 2. — С. 9—19.5. Каніщенко Н.Г. Формування національних

галузевих кластерів в умовах інтернаціоналізації.Зб. наук. пр./Н.Г. Каніщенко//Формування ринковихвідносин в Україні. — К.: НДЕІ Мін-ва економікиУкраїни, 2006. — № 4 (59). — С. 70—73.

6. Пастернак Х.І. Організаційно-методологіч-ні засади створення і функціонування інтегрова-них формувань у виробництві та промисловійпереробці молока/Х.І. Пастернак//Економіка АПК:міжнарод. наук.-виробн. журн. — 2004. — № 12.— С. 63—67.

7. Романов А. Формирование агропромышлен-ных кластеров в России/А. Романов, В. Арашуков//АПК: экономика, управление. — 2008. — № 3. —С. 41—45.

9. Березівський П.С. Обґрунтування нормативіввиробничих витрат і мінімально допустимої цінипродукції скотарства/П.С. Березівський//ЕкономікаАПК. — 2003. — № 3. — С. 95—100.

Молокопродуктовий кластер, що ґрунту-ється на принципах взаємовигідного співро-бітництва між його суб’єктами, є рушійноюсилою економічного росту й зайнятості на-селення в регіоні. Використання кластер-ного підходу в Київській області є необхідноюумовою відродження молокопродуктовогопідкомплексу, підвищення ефективності роз-витку регіону та її конкурентоспромож-ності.

Висновки

Створення і сприяння ефективному роз-витку кластерних об’єднань набуває особли-вої актуальності в умовах, коли на першийплан виходить використання якісно нових ви-дів ресурсів, а саме інформація, інновації таінтелект. Попит на молоко і молочну продук-цію, що склався на світових ринках, надає по-тенційну можливість для розвитку вітчизня-ного аграрного сектору й молокопродуктово-го підкомплексу зокрема.



УДК 636.4.082:615.31:612.616

© 2011

В.П. НовицькийНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

* Науковий керівник —доктор с.-г. наукВ.І. Шеремета

ДИНАМІКА СПЕРМАТОГЕНЕЗУВ КНУРІВ-ПЛІДНИКІВЗА ВИКОРИСТАННЯ БІОЛОГІЧНОАКТИВНОГО ПРЕПАРАТУ*З одов вання н рам біоло ічно а тивно опрепарат «Шанс» продовж 40 днів сприялошвид ом збільшенню об’ємів ея лятів танезначном зростанню онцентрації сперміївних, тоді я за лючний період дослідонцентрації сперміїв ея лятах значнопідвищились.

Показники відтворної здатності тварин є одни-ми з найважливіших господарсько-біологічних іселекційних ознак. Сперма плідників характери-зується значною різноманітністю гамет, є дина-мічною за своєю природою, залежною від гене-тичних, фізіологічних особливостей самців і фак-торів довкілля [5].При дослідженні питань, пов’язаних з пере-

бігом сперматогенезу в плідників, велике практич-не значення має визначення його тривалості тачасу руху сформованих сперміїв через придаткисім’яників. Це дає змогу встановлювати строки,коли ті чи інші фактори впливатимуть на якістьеякулятів, аналізувати причини змін спермопро-дуктивності, визначати приблизну тривалість цьо-го періоду і робити правильні висновки щодо вжи-вання відповідних заходів чи подальшої можли-вості використання плідника в племінних ціляхвзагалі [3].Мета досліджень — дослідити динаміку по-

казників спермопродуктивності в кнурів за згодо-вування їм біологічно активного препарату«Шанс».Матеріали і методика досліджень. Дослід-

ження проводили в СТОВ ПЗ «Калитянський бе-кон» Київської області у літньо-осінній період наповновікових кнурах-плідниках великої білої по-роди, за однакових умов годівлі та утримання.Дослід тривав 140 днів і був розділений на 3 пе-ріоди: зрівняльний (60 днів), основний (40) та за-ключний (40 днів). За зрівняльний період отрима-но та оцінено 64 еякуляти, а під час основногота заключного — по 40.Контрольну і дослідну групи тварин сформо-

вано з 4-х кнурів-плідників у кожній за принципомпар-аналогів, зважаючи на вік, живу масу та спер-мопродуктивність.В основний період дослідній групі тварин че-

рез день разом з основним кормом згодовувалипрепарат «Шанс» у кількості 120 мг на 1 кг живоїмаси, біологічно активні компоненти якого спри-яють інтенсифікації обмінних процесів у організмітварин, підвищенню функціональної активностіпідтримуючих клітин (Лейдінга, Сертолі) та ста-новленню сприятливого гормонального фонусім’яників для індукції і підтримки сперматогене-зу на високому рівні [1, 6, 7].

Контрольній групі кнурів разом з кормом зго-довували аналогічну кількість ароматичногоскладника препарату.У заключний період дослідним кнурам не зго-

довували препарат, але продовжували строгодозувати основний корм і вели чіткий облік показ-ників їхньої спермопродуктивності.Сперму в тварин в усі періоди брали через 3

дні на 4-й. У кнурів-аналогів сперму отримувалив один день.Результати досліджень. У зрівняльний пері-

од в обох групах кнурів спермопродуктивністьбула приблизно однаковою. Так, у контрольнійгрупі тварин виявлено, що об’єм еякуляту у се-редньому більший на 5,5% та водночас концен-трація сперміїв нижча, ніж у дослідній на 1,4%.В основний період дворазове згодовування

препарату відразу сприяло збільшенню об’ємівеякулятів у тварин (рис. 1). Уже 2-й оцінений еяку-лят перевищував показник контрольної групи тва-рин на 37,2% (Р<0,05). Об’єм 6-го еякуляту дослід-ної групи перевищував показники контрольноїгрупи на 28,2% (Р<0,05). Розбіжності між групами зацим показником надалі були невірогідними.У заключний період об’єм еякуляту в конт-

рольній групі кнурів недостовірно переважав дос-лідну в середньому на 3,1%.Концентрація сперміїв вірогідно зросла на 8,9%

уже в 1-му оціненому еякуляті основного періо-ду (рис. 2). З 3- до 9-го одержання сперми розбі-жності між групами коливалися від –4,5 до 16,7%та були недостовірними. Оцінка 10-го еякулятузасвідчила, що цей показник у дослідних плід-ників перевищував контроль уже на 43% (Р<0,05).Аналіз 12- та 13-го еякулятів, отриманих у зак-

лючний період, свідчив, що дослідна група плід-ників за концентрацією сперміїв перевищувалаконтроль на 29,9 (Р<0,01) і 42,7% (Р<0,05) відпо-відно, з тенденцією до виходу показника на пла-то. За цим показником дослідні кнури мали пе-ревагу над контрольними тваринами і за 15—17-го взяття сперми, відповідно на 40,5%(Р<0,01), 21,8 (Р<0,05) та 28,2% (Р<0,01). Надаліконцентрація сперміїв в еякулятах досліднихплідників залишалася недостовірно вищою на4,5—10,7% до закінчення досліду.Регуляція сперматогенезу кнурів — складний



нейрогуморальний процес, який можна розділитина певні періоди. Нині вважають, що підвищен-ня концентрації сперми в еякулятах кнурів за сти-муляції сперматогенезу біологічно активнимипрепаратами відбувається трьома шляхами [3].Першим з них, який забезпечує швидке зростан-ня кількості повноцінних сперміїв у отриманихеякулятах, є рефлекторний. Підґрунтям його єпосилення статевого збудження плідника, щосприяє інтенсифікації скорочень придатка сім’я-ника. Перші згодовування препарату, мабуть, ізумовили таку реакцію організму кнурів, оскількивідбулося вірогідне зростання концентраціїсперміїв у еякулятах. Подальше невірогідне зро-стання концентрації сперматозоїдів до 3-го взят-тя сперми також, очевидно, зумовлено рефлек-торним шляхом. Рухомий запас сперміїв придат-ка сім’яника у кнурів становить лише 60—70 млрд

Динаміка сперматогенезу в кнурів-плідниківза використання біологічно активного препарату

[3, 4], тому в подальшому закономірним є знижен-ня цього показника до вихідного рівня. Цеузгоджується з отриманими результатами дослі-джень, оскільки з 4- до 9-го одержання спермиконцентрація в еякулятах обох груп була майжеоднакова.Другий шлях збільшення концентрації сперміїв

полягає в зниженні інтенсивності процесів деге-нерації та ресорбції статевих клітин на різних ета-пах сперміогенезу [3]. Це твердження узгоджуєть-ся також з результатами наших досліджень, аджеподальша динаміка зростання концентраціїсперміїв у дослідних тварин з 7- до 10-го еяку-ляту, очевидно, зумовлена цим, найімовірнішезавдяки зниженню дегенераційно-ресорбційнихпроцесів сперматогоній та сперматоцитів I поряд-ку, оскільки такі негативні явища найчастіше спо-стерігаються саме на цих стадіях сперміогенезув самців [2].У заключний період припинення згодовуван-

ня препарату зумовило невірогідне зниження кон-центрації сперміїв у еякулятах, що підтверджуєвластивість препарату діяти двома попереднімишляхами.Подальше зростання концентрації сперміїв у

заключний період у дослідних кнурів, починаючиз 12-го еякуляту, пояснюється третім шляхомінтенсифікації сперміогенезу — стимуляцієюділення родоначальних сперматогоній під часзгодовування препарату «Шанс». Отже, можнаприпустити, що препарат має пролонговану діюі інтенсифікує сперміогенез також на початковихстадіях.Проведений аналіз дає змогу вважати, що зав-

дяки препарату «Шанс» можна здійснювати ком-плексну стимуляцію сперматогенезу в кнурів-плідників посиленням статевого збудженняплідників і зниженням кількості дегенеруючих ста-тевих клітин на початкових стадіях розмноженнята інтенсифікації їх ділень.

Рис. 1. Динамі а зміни об’ємів ея лятівн рів-плідни ів за періодами дослід

Об

’єм

еякуляту,

мл

Послідовно отримані еякуляти: 1—10 основний період; 11—20 — заключний період; – – — контрольна; – – — дослідна

(для рис. 1, 2)

Об’єм еякуляту, млРис. 2. Динамі а зміни онцентрації сперміївея лятах н рів-плідни ів за періодами

дослід

Концентрація

сперми

, млрд

/мл

Згодовування кнурам біологічно активногопрепарату «Шанс» упродовж 40 днів сприялошвидкому збільшенню об’ємів еякулятів на4,7—37,2% (Р<0,05) та незначному зростан-

Висновки

ню концентрації сперміїв в них на 5,7—2,8%,тоді як у заключний період досліду спостері-галося значне підвищення концентрації спер-міїв у еякулятах до 42,7% (Р<0,05).

1. Гомон О.Н. Фармакологическое исследованиесолей аргинина в качестве средства для негормо-нальной коррекции сперматогенеза. Эксперимен-тальное исследование: автореф. дис. на соиск. науч.степ. канд. биол. наук: 14.03.05/Гос. науч. центр ле-карств. средств. — Харьков, 1997. — 35 с.

2. Рузен-Ранге Э. Сперматогенез у животных.Пер. с англ. Л.В. Даниловой. — М.: Мир, 1980. —255 с.

3. Харенко М.І., Чернетко М.В. Біотехнологіярозмноження свиней. — К.: Ветінформ, 1986. — 216 с.

4. Яблонський В.А. Біотехнологія відтворення тва-


рин: Підруч. — К.: Арістей, 2005. — 296 с.5. Яблонський В.А., Хомин С.П., Завірюха В.І.,

Демчик М.В. та ін. Біотехнологічні і молекулярно-генетичні основи відтворення тварин. — Львів: ТзОВ«ВФ «Афіша», 2009. — 218 с.

6. Collier S.R., Casey D.P., Kanaley J.A. Growthhormone responses to varying doses of oral arginine//Growth horm. IGF res. — 2005. — 15, № 2. —P. 136—139.

7. Jungling M.L., Bunge R.G. The treatment of sper-matogenic arrest with arginine//Fertil. Steril. — 1976. —V. 27. — P. 282—283.


АННОТАЦИИ

Стегний Б.Т. Научные принципы ветеринарногообеспечення животноводства Украины в совре-менных условиях//Вісник аграрної науки. — 2011.— № 5. — С. 5–8.Рассмотрены состояние и проблемы ветеринарно-го обеспечения животноводства Украины. Предло-жены системы мероприятий, которые будут спо-собствовать успешному реформированию живот-новодческой отрасли в государстве.

Тарарико А.Г., Греков В.А., Панасенко В.М. Ох-рана и восстановление деградированных почв от-носительно проекта Почвенной Директивы Евро-союза//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 5. —С. 9–13.Освещены основные положения почвенной Дирек-тивы Европарламента и Совета Европы. Проана-лизировано состояние решения проблемы охраныпочв от деградации и загрязнения. Предложенымеры по адаптации Национальной системы охра-ны почв в Украине относительно Директивы Евро-союза.

Драган Н.И., Гамалей В.И., Величко В.А. Удель-ная поверхность гранулометрических злементовпрофиля серой лесной почвы//Вісник аграрної на-уки. — 2011. — № 5. — С. 14–17.Исследована общая наружная и мицелярная ак-тивная удельная поверхность гранулометрическо-го состава серой лесной почвы при разных усло-виях использования.

Кравченко В.А. Перспективы развития отраслиовощеводства в Украине//Вісник аграрної науки. —2011. — № 5. — С. 18–21.Рассмотрено состояние производства овощей иперспективы развития отрасли овощеводства вУкраине.

Жук И.П., Минченко О.В. Особенности вирусин-фекционности калюcной ткани табака при субкуль-тивировании//Вісник аграрної науки. — 2011. —№ 5. — С. 22–23.Установлено, что продолжительное субкультиви-рование ВТМ-инфекционной калюcной культурытабака привело к снижению в ней содержания ви-руса. Причина этого — изменчивость самого ви-руса, а также разная скорость размножения здо-ровых и пораженных вирусом клеток.

Головко А.Н., Ушкалов В.А., Резниченко Л.С.,Романько М.Е., Грузина Т.Г., Дыбкова С.Н., Уль-берг З.Р. Оценивание и контролирование биоло-гической безопасности наноматериалов в ветери-нарной медицине//Вісник аграрної науки. — 2011.— № 5. — С. 24–28.Теоретически и экспериментально обоснованометодологию оценивания и/или контролированиябиобезопасности наноматериалов, перспективныхдля ветеринарной медицины и биотехнологии, намодели биологических систем разного уровняорганизации при использовании системных био-маркеров (молекулярно-генетических, физиологи-ческих, биохимических и др.).

Дьяченко Л.С., Билькевич В.В. Новая кормоваядобавка НуПро в стартовых комбикормах для цып-лят-бройлеров//Вісник аграрної науки. — 2011. —№ 5. — С. 29–31.В двух научно-хозяйственных опытах установле-на оптимальная доза новой кормовой добавкиНуПро (2% от массы комбикорма) и изучено вли-яние различной продолжительности скармливанияее на сохранность, интенсивность роста, убойныеи мясные качества цыплят-бройлеров.

Макарова Д.Г., Китаев О.И. Совместимость сор-топодвойных комбинаций яблони//Вісник аграрноїнауки. — 2011. — № 5. — С. 32–34.Представлены результаты изучения 18 сортопод-войных комбинаций яблони. На основании термо-индуцированных изменений флуоресценции хло-рофилла доказана полная совместимость сортовяблони с подвоями серии ИС и выделены комби-нации, лучшие по функциональной стойкости пла-стидного комплекса листьев.

Хареба Е.В. Хозяйственно-биологический потенци-ал новых пчелоопыляемых гибридов F1 огурца//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 5. — С. 35–38.Исследованы биологические особенности расте-ний нового сортимента огурца. Установлено вли-яние технологических мероприятий на интенсив-ность формирования ассимиляционной поверхно-сти и фотосинтетические показатели в онтогенезегибридов F1. Уточнена длительность этапов орга-ногенеза и определена их суммарно-адаптивнаяпродуктивность.

Бундук Ю.М., Григорюк И.А., Мельничук М.Д.,Клюваденко А.А. Инициация культуры айвыобыкновенной in vitro//Вісник аграрної науки. —2011. — № 5. — С. 39–41.Определены наиболее оптимальные параметрыстерилизации эксплантатов айвы обыкновенной(Cydonia oblonga Mill.) для введения их в культу-ру in vitro.

Черновол М.И., Кулешков Ю.В. Оптимизациязубчатого зацепления шестеренного насоса типаНШ в направлении повышения его удельного ра-бочего объема//Вісник аграрної науки. — 2011. —№ 5. — С. 42–45.Повышение удельных показателей является ос-новным направлением дальнейшего развития лю-бой техники. А поэтому повышение удельного ра-бочего объема шестеренных насосов-гидроприво-дов сельскохозяйственных машин путемоптимизации параметров его зубчатого зацепле-ния является одной из первоочередных задачдальнейшего совершенствования шестеренныхнасосов.

Рудник-Иващенко О.И., Сторожик Л.И. Биоэнер-гетическая ценность сорговых культур//Вісник аг-рарної науки. — 2011. — № 5. — С. 46–48.Проведен анализ альтернативных видов биотоп-лива. Показана ценность сорговых культур какодного из источников этих видов. Раскрыт потен-


АННОТАЦИИ

циал растений сорго сахарного как экономическивыгодной культуры для изготовления биоэтанола.

Етеревская Л.В., Момот А.Ф., Шимель В.В., Де-мидов А.А. Использование рекультивированныхземель Южной Лесостепи под травосеяние//Вісникаграрної науки. — 2011. — № 5. — С. 49–52.Обоснована и предложена система мероприятийпо оптимизации технического и биологическогоэтапов рекультивации для стабилизации плодоро-дия рекультивированных почв южной части Лево-бережной Лесостепи, определены направления ихрационального хозяйственного использования.

Ерошенко С.И., Майборода Ю.В. Исследованиеинтенсифицированного теплообмена в каналахпластинчатого рекуператора//Вісник аграрної на-уки. — 2011. — № 5. — С. 53–56.Исследованы процесс теплоотдачи на пластинахс горизонтальными и вертикальными гофрами игидравлические опоры, что возникают в межпла-стинчатых каналах во время протекания жидкости.Вызначены гидродинамические и тепловые харак-теристики пластин. Получены критериальныеуравнения для проектирования и ведения расче-тов пластинчастых теплообменников.

Шевчук Л.Н. Желеобразовательная способностьплодов черной смородины//Вісник аграрної науки. —2011. — № 5. — С. 57–60.Описаны компоненты желеобразовательной спо-собности плодов черной смородины. Проанализи-рована изменчивость содержания пектиновых ве-ществ, титрованных кислот и сахаров в ягодахчерной смородины, выращенных в различных пло-доводческих зонах Украины. Выделены сорта,плоды которых характеризуются стабильностьюколичества химических веществ независимо от ус-ловий выращивания.

Макаров В.И., Гуков Я.С., Болотова Т.Н., ГаннВ.В. Новая методология агроэкономической оцен-ки эффективности способов обработки почвы//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 5. —С. 61–65.Предложена принципиально новая методологияагрономической и экономической оценки способовобработки почвы для выращивания растений наоснове определения и геометрической интерпре-тации многофакторной функции реакции растенийна внешние воздействия, такие как способ обра-ботки почвы, внесение доз удобрений и погодныеусловия, в терминах совокупных поверхностейуровня, соответствующих разным уровням урожая.

Божидарник Т.В. Предпосылки развития экспор-тно-импортного потенциала предприятий молоч-ной отрасли//Вісник аграрної науки. — 2011. —№ 5. — С. 66–67.Раскрывается сущность внешнеэкономической де-ятельности предприятий молочной отрасли. Рас-сматривается состояние внешнего рынка молока,позиции ведущих стран в данной области. Опре-делены проблемы внешнеэкономической деятель-

ности молокоперерабатывающих предприятий ипредложены основные направления развития.

Шуст О.А. Состояние и тенденции развития рын-ка мяса в Украине//Вісник аграрної науки. — 2011.— № 5. — С. 68–70.Рассматривается состояние функционированияживотноводческой отрасли в условиях членстваУкраины в ВТО. Особое внимание обращено намеры государственного регулирования производ-ства животноводческой продукции.

Кучер А.В. Интенсивность выращивания озимойпшеницы в контексте повышения конкурентоспо-собности предприятий//Вісник аграрної науки. —2011. — № 5. — С. 71–74.Раскрыты результаты исследований интенсивно-сти выращивания озимой пшеницы в аспекте по-вышения конкурентоспособности предприятий нарынке зерна.

Дядько И.И. Продуктивность культур в схемахсевооборотов Южной Степи//Вісник аграрної на-уки. — 2011. — № 5. — С. 75–76.Определены самые продуктивные схемы севообо-ротов с пшеницей озимой, ячменем озимым, рап-сом озимым, паром черным и занятым смесьювико-овсяной. Рекомендовано оптимальное разме-щение сельскохозяйственных культур после луч-ших предшественников в зависимости от системыудобрения.

Зубец Н.М. Селекционно-генетическое совершен-ствование отечественной симментальской поро-ды//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 5. —С. 77–79.Обобщены основные направления племенной ра-боты с отечественной симментальской породой напримере ведущего племзавода в Украине прошло-го столетия «Терезино». Выполнена оценка вкла-да ученых Киевской опытной станции животновод-ства в селекционно-генетическое усовершенство-вание породы.

Иванова Л.С. Кластеризация как направлениеразвития молокоперерабатывающих предприятийрегиона//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 5.— С. 80–83.Рассмотрены предпосылки формирования молоч-нопродуктового кластера и направления реализа-ции его на региональном уровне. Выделены ос-новные составляющие кластера и формированиепартнерских межотраслевых взаимоотношений

Новицкий В.П. Динамика сперматогенеза у хря-ков-производителей при использовании биологи-чески активного препарата//Вісник аграрної науки.— 2011. — № 5. — С. 83–84.Скармливание хрякам биологически активного пре-парата «Шанс» на протяжении 40 дней способство-вало быстрому увеличению объемов эякулятов и не-значительному росту концентрации спермиев в них,в заключительный период опыта концентрации спер-миев в эякулятах значительно повысились.


RESUME

Stegniy B. Scientific principles of veterinary servicein animal husbandries of Ukraine in modern con-ditions//News of agrarian sciences. — 2011. — № 5.— P. 5–8.State and problems of veterinary service in animalhusbandry of Ukraine are surveyed. Systems ofmeasures which will promote successful reforming ofcattle-breeding branch in the state are offered.

Tarariko A., Grekov V., Panasenko V. Adaptationof the national system of protection and restorationof degraded soils under the EU Soil Directive Draft//News of agrarian sciences. — 2011. — № 5. — P.9–13.The basic position of the Soil Directive of EuropeanParliament and Council is presented. The state ofsolution of the problem of soil protection from de-gradation and pollution in Ukraine is analyzed. Themeasures to adapt the National system of soil con-servation to the EU Directive are proposed.

Dragan N., Gamaley V., Velichko V. Specific surfaceof granulometric elements of a profile of grey forestsoil//News of agrarian sciences. — 2011. — № 5. —P. 14–17.General external and micellar active specific surfaceof granulometric composition of grey forest soil isprobed at different conditions of use.

Kravchenko V. Perspectives of development of branchof vegetable growing in Ukraine//News of agrariansciences. — 2011. — № 5. — P. 18–21.The state of production of vegetables and perspec-tives of development of branch of vegetable growingin Ukraine is surveyed.

Zhuk I., Minchenko O. Features of virus infectiousof callus tissues of tobacco at sub culturing//Newsof agrarian sciences. — 2011. — № 5. — P. 22–23.It is determined that long-term sub culturing of VTM-infectious callus culture of tobacco has led to de-pression in it of the content of a virus. The reason ofthis is variability of the virus, and also different rateof reproduction of healthy and attacked by a viruscells.

Golovko A., Ushkalov V., Reznichenko L., Roman-ko M., Gruzina T., Dybkova S., Ulberg Z. Estimatingand controlling biosafety of nano-materials in ve-terinary medicine//News of agrarian sciences. —2011. — № 5. — P. 24–28.Methodology is justified theoretically andexperimentally of estimating and/or controlling bio-safety of nano-materials, perspective for veterinarymedicine and biogeotechnology, on a model ofbiological systems of different levels of architectureat the use of systemic bio-markers (molecular-ge-netic, physiological, biochemical, etc.).

Dyachenko L., Bilkevich V. New feed additive NuProin starting feed compounds for chickens-broilers//News of agrarian sciences. — 2011. — № 5. —P. 29–31.In two scientific-economic experiences the optimum

dose of new feed additive NuPro (2% from mass offeed compound) is determined, as well as influenceof different duration of feeding with it on preservation,intensity of body height, lethal and meat qualities ofchickens-broilers.

Makarova D., Kitayev O. Compatibility of cultivar-rootstock combinations of an apple//News of agrariansciences. — 2011. — № 5. — P. 32–34.Outcomes of study of 18 cultivar-rootstock combi-nations of an apple are given. On the basis of thermo-induced changes in fluorescence of chlorophyll pig-ment complete match of grades of an apple withstocks of series «IS» is proved and the best com-binations according to the functional durability ofplastid complex of leaves are determined.

Khareba O. Economic and biological potential of newbee-entomophillous hybrids F1 of a cucumber//Newsof agrarian sciences. — 2011. — № 5. — P. 35–38.Biological singularities of plants of new log of a cu-cumber are studied. Influence is determined of tech-nological measures on intensity of forming as-similatory surface and photosynthetic indexes inontogenesis of hybrids F1. Duration of stages oforganogenesis is specified and their totally-adaptiveproductivity is certained.

Bunduk Yu., Grigoryuk I., Melnichuk M., Klyu-vadenko A. Initiation of crop of a quince in vitro//News of agrarian sciences. — 2011. — № 5. —P. 39–41.The optimal parameters of degermination of explantsof a quince (Cydonia oblonga Mill.) for their injectionin crop in vitro are determined.

Chernovol M., Kuleshov Yu. Optimization of a tooth-ing of the gear pump of type NSh in the direction ofrising of its specific working volume//News of agrariansciences. — 2011. — № 5. — P. 42–45.Improving specific indexes is the main way of thefurther evolution of any technique. And thereforerising of specific working volume of gear-type pumps-hydraulic controls of farm machines by optimizationof parameters of their toothing is one of priorities ofthe further perfecting gear pumps.

Rudnik-Ivashchenko O., Storozhik L. Bioenergyvalue of sorghum crops//News of agrarian sciences.— 2011. — № 5. — P. 46–48.Analysis of alternative types of biofuel is carried out.Worth of sorghum crops as one of sources of thesetypes is shown. The potential of plants of sugar sor-ghum as economic crop for manufacture of bioetha-nol is uncovered.

Eterevskaya L., Momot A., Shimel V., Demidov A.Use of recultivated lands of South Forest-steppeunder grass cultivation//News of agrarian sciences.— 2011. — № 5. — P. 49–52.The system of measures on optimization of engi-neering and biological stages of recultivation for sta-bilization of fertility of recultivated soils of South partof Left-bank Forest-steppe is justified and offered.


RESUME

Directions of their rational economic use aredetermined.

Yeroshenko S., Mayboroda Yu. Investigation inintensified thermo exchange in ports of plate-likerecuperator//News of agrarian sciences. — 2011. —№ 5. — P. 53–56.Process of thermolysis on slices with horizontal andvertical crimps and hydraulic resistance that origi-nates in interlamellar ports during leakage of fluid isinvestigated. Hydrodynamic and thermal values ofslices are determined. The criteria equations for pro-jection and management of calculations of plate-likeheat exchangers are received.

Shevchuk L. Jellificating capability of fruits of Euro-pean black currant//News of agrarian sciences. —2011. — № 5. — P. 57–60.Components of jellification capabilities of fruits ofEuropean black currant are presented. Variability ofthe content of pectic substances, titrated acids andSaccharums in the baccas of European black currantcultivated in different fruit-growing working areas ofUkraine is analyzed. Grades which fruits are cha-racterized by stability of an amount of chemicalsirrespective of conditions of growing are determined.

Makarov V., Gukov Ya., Bolotova T., Ghann V. Newmethodology of agro-economic performance eva-luation of modes of soil cultivation//News of agrariansciences. — 2011. — № 5. — P. 61–65.New methodology is offered of agronomic and eco-nomic evaluation of modes of soil cultivation for gro-wing plants on the basis of determining and geo-metrical interpreting of multifactorial function of res-ponse of plants on external influence, such as modeof soil cultivation, importation of doses of fertilizersand weather environment, in the terms of cumulativesurfaces of a level matching different levels of yield.

Bozhydarnik T. Premises for development of export-import potential of the factories of milk branch//Newsof agrarian sciences. — 2011. — № 5. — P. 66–67.The nature of foreign trade activities of the factoriesof milk branch is uncovered. The state of foreignmarket of milk, place of the leading countries in thebranch is surveyed. Problems of foreign tradeactivities of milk processing factories are certainedand main directions further development are offered.

Shust O. State and tendencies in meat market ofUkraine//News of agrarian sciences. — 2011. —№ 5. — P. 68–70.

The state of cattle-breeding branch in conditions ofmembership of Ukraine in WTO is surveyed. Thespecial attention is given to measures of stateregulation of production of animal produce.

Kucher A. Intensity of growing frost-resistant winterwheat in context of rising competitive strength of thefactories//News of agrarian sciences. — 2011. —№ 5. — P. 71–74.Outcomes of investigation in intensity of growingfrost-resistant winter wheat in aspect of rising com-petitive strength of the factories in the market of grainare uncovered.

Dyadko I. Productivity of crops in schemes of croprotations of South Steppe//News of agrarian scien-ces. — 2011. — № 5. — P. 75–76.The most productive schemes of crop rotations withwinter wheat, winter barley, winter rape, black fallowand sown by admixture of vetch and oats aredetermined. Optimum use of crops after the bestprecursors depending on fertilizing system isrecommended.

Zubets N. Selection and genetic perfecting ofdomestic Simmental breeds//News of agrariansciences. — 2011. — № 5. — P. 77–79.Main directions in pedigree selection with domesticSimmental breed on an instance of the leadingUkrainian breed plant «Terezino» are generalized.The contribution of scientists of the Kiev experimentalstation of animal husbandry in selection and geneticrefinement of breed is assessed.

Ivanova L. Clustering as a direction of developmentof milk processing enterprises of a region//News ofagrarian sciences. — 2011. — № 5. — P. 80–82.Preconditions of formation milk processing clusterand directions of its realization at a regional level areconsidered. The cluster’s basic components andformation of partner interbranch mutual relations areallocated.

Novitsky V. Dynamics of spermatogenesis for boars-manufacturers at use of biologically active specimen//News of agrarian sciences. — 2011. — № 5. —P. 83–84.The feeding to boars of biologically active specimen«Chance» during 40 days promoted sharp increaseof volumes of ejaculates and slight growth of sper-miums’ density in them. In the final phase of ex-perience the density of spermiums in ejaculates wasconsiderably increased.

Van5 11 - agrovisnyk.com · травень 2011 р. Вісник аграрної науки 5 УДК619:615:636 ©2011 Б.Т.Стегній, академік НААН ННЦ «Інститут

Documents