Молодь і ринокmr.dspu.edu.ua/publications/2014/9_116_2014.pdfPublished since February 2002 Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL № 9 (116) September 2014

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 9 (116) вересень 2014

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 22.09.2014 р. Ум. друк. арк. 17,64.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2014

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниЗаст. головного редактора

Наталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниСтаніслав ЛУПІНСЬКІ, кс., проф. др. (Польща), академік АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниЛоєк КШИШТОФ, д.пед.н., професор, ПольщаІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №12 від 11.09.2014 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№9 (116) вересень 2014

Іван МихасюкГлобалізована Європа й світ в неоголошеній українсько-російській війні............................................6

Мирон ВачевськийРеформа освіти у США та оцінювання компетентностей викладачів навчальних закладів....................9

Володимир КовальчукІнформатизація освіти як основа модернізації фахової підготовки сучасного вчителя....................14

Ігор ЛазурчакОсобливості підготовки магістрів в галузях педагогічної освіти, природничих та фізико-математичних наук......18

Віктор МадзігонПедагогічні умови реалізації змісту технологічного профілю з основ маркетингу.............................22

Іван КутнякІнноваційні технології у процесі фахової підготовки майбутніх учителів початкових класів...................27

Валентина ДротенкоГносеологічний простір поняття “модернізація”...............................................................................31

Тетяна ОсьмакПолікультурне виховання майбутніх педагогів..................................................................................36

Любов Білецька, Руслан БілецькийОсобливості використання інноваційних технологій під час вивчення математики у початковій школі...39

Алла Хом’якПедагогічна технологія як інтегративна модель навчально-виховного процесу................................44

Світлана ШехавцоваСуб’єкт-суб’єктна педагогічна взаємодія як механізм формуваннясуб’єктивності студента до професійно-педагогічної діяльності.......................................................50

Алла Зимульдінова, Галина ФільОрганізація самостійної роботи молодших школярів.........................................................................54

Олександра Шаран, Володимир ШаранВикористання завдань краєзнавчого характеру як засобу формування математичної компетентності учнів...60

Лілія РускулісУрахування специфічних принципів навчання в теоретико-методичнійпідготовці майбутнього вчителя української мови..............................................................................64

Олександр Кучик, Олег ЦебенкоДіяльність роду Гербуртів у контексті ухвал Берестейської унії на теренах Галичини XVI – XVII століття....69

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Катерина ГалацинІнноваційні методи у процесі викладання англійської мови у вищих технічних навчальних закладах......74

Інна ЯнковськаМетодика формування художнього образу в процесі образотворчої діяльності учнів початкових класів....78

Сергій ЧупахінПроблеми формування професійної компетентності майбутніх інженерів-зв’язківців............................83

Ірина Савченко, Ірина ТропінаДесимінація досвіду стандартизації в системі професійно-технічної освіти......................................88

Леся ШагалаСтановлення ліцею в Ліґниці: контекст розвитку українського шкільництва в Польщі......................95

Тетяна ЛукашенкоПроблеми проектування індустріальних парків на Львівщині...........................................................100

Неоніла ГоловецькаОбрази історичних осіб в українському політичному анекдоті ХХ століття....................................104

Руслана ДанилякВикористання традицій народної педагогіки у вихованні школярів в умовах модернізації освіти..........110

Світлана СтеблюкПедагогічному умови економічної підготовки майбутніх молодших спеціалістівсфери кооперації та реалізація їх в умовах коледжу.........................................................................113

Тетяна РуденькаТехнологія формування професійної компетентності майбутніх фахівців мистецьких спеціальностейзасобами арт-педагогіки в умовах навчання у коледжі...................................................................117

Леся ОхріменкоВикористання технології розвивального навчання на уроках української мови в початкових класах....123

Войчех ЖуковськіПедагогічна модель формування професійних компетентностей майбутніх маркетологівсфери послуг в галузі торгівлі.........................................................................................................129

Владіслав ГжещукТеоретичні і практичні принципи сучасних реформ в галузі освіти у Польщі та європейської шкільної освіти....136

Зоя ГурічОсобливості підготовки вчителів образотворчого мистецтва у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст...141

Олександра ДудникЧитанки для першокласників як засіб формування відповідальності..............................................145

Лариса ГончароваРозвиток творчої активності людей похилого віку............................................................................150

Наталія СорочанДослідження проблематики сучасних ринкових вимог до молодих фахівців з маркетингу...................155

Надія АнтонюкДослідно-експериментальна робота з формування діалогічних умінь у майбутніх учителів початкової школи...160

Наталія СаланьПідготовка майбутнього вчителя фізико-математичних дисципліндо організації гурткової роботи у закладах освіти..............................................................................164

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№ 9 (116) September 2014

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition considers manuscripts submitted in the original type.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by authorexpress their own point of view. Manuscripts are not returned to authors.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 22,09,2014Offset paper. Offset print. The circulation of 100 copies. Size 60 x 84 x 1/8. Type Times New Roman.

Printed in the printing firm "Shwydkodruk" ("FastPrint")Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2014

The journal is licensed as academic, professional journal in all Pedagogical sciences(Decision of Higher Accreditation of Ukraine № 1-05/5 issued 06. 07. 2010 )

Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. FrankoIvan Franko , 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license :Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05. 02. 2007

Chief editor:Myron VACHEVSKY, Dr. Sc (Pedagogic), Prof. Academic of Academy of Science for Higher

Education of Ukraine, Member of national Union of JournalistsChief editor deputy:

Natalia PRYMACHENKO, Ph. D (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Vasyl MADZIHON, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic NAPS of Ukraine,

Member of Ukraine NUJAndrzej KRYNSKI, PhD. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEStanislav LUPINSKI, PhD. Rev. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHE

Member of National Union of JournalistsMykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEOleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSMykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMyroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola ZYMOMRYA, Dr. Sc. (Philology), Prof.Ivan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicOleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJLoyek KRZYSZTOF, Ph.D. (Pedagogic) Prof. PolandIvan VASYLYKIV, Member of Ukrainian National Union of Journalists

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str, Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111 ; E-mail: [email protected]

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 12, 11.09.2014)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№9 (116) September 2014

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Ivan MykhasyukGlobalized Europe and the World at undecleared war between Ukraine and Russia..................................6

Myron VachevskyEducation Reform and evaluation of educational institutions teachers in the USA.....................................9

Volodymyr KovalchukEducation informatization as the basis for modernization of modern teacher’s professional training................14

Ihor LazurchakPeculiarities of masters’s training in pedagogical education branches, natural and physical and mathematical sciences....18

Victor MadzihonPedagogical conditions of content implementation of technological profile in principles of marketing...............22

Ivan KutnyakInnovative technologies in the process of professional training of future primary school teachers....................27

Valentyna DrotenkoEpistemological space the concept of “modernization”..........................................................................31

Tetyana OsmakMulticultural education of future teachers............................................................................................36

Lubov Biletska, Ruslan BiletskyFeatures of using the innovative technologies during learning mathematics at primary school........................39

Alla KhomyakPedagogical technology as an integrative model of the educational process............................................44

Svitlana ShekhavtsovaSubject-subject pedagogical interaction as the mechanismof students’ subjectivity development to the professional and pedagogical performance...........................50

Alla Zymuldinova, Halyna FilOrganization of independent work of primary school children................................................................54

Alexandrа Sharan, Volodymyr SharanTask usage regional character as a means of mathematical students competence formation...................60

Lіlіya RuskulіsThe specific principles of teaching in the theoretical and methodological training of future Ukrainian teacher...64

Alexander Kuchyk, Oleh TsebenkoHerburt’s genues activity in the process of Union of Brest confirmation in Galicia in XVI – XVII centuries.....69

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Catherine HalatsynInnovative methods in teaching English language in higher technical educational institutions.......................74

Inna YankovskaThe method of formation of the artistic image in the process of pictoral activity of elementary school pupils....78

Sergiy ChupakhinProblems of professional competence formation of future engineers-signalmen......................................83

Iryna Savchenko, Iryna TropinaDessymination experience of standartization in system of vocational education......................................88

Lesia ShahalaFormation of the lyceum in Legnica: the context of the development of Ukrainian schooling in Poland...........95

Tetiana LukashenkoThe problems of industrial parks planning in Lviv region......................................................................100

Neonila HolovetskaImages of entities in History of Ukrainian politically anekdote ХХ century.............................................104

Ruslana DanylyakThe use of folk pedagogy while educating school children in the conditions of educational modernization......110

Switlana SteblyukPedagogical conditions of economic training of future junior specialistsin the sphere of cooperation and their realization in a college...............................................................113

Tetyana RudenkaTechnology of forming professional competence of future specialists of art profession by means of Art pedagogy..117

Lesya OkhrimenkoThe use of developmental education techniques in Ukrainian classes in primary school...............................123

Wojciech ZhukovskyPedagogical model of formation the professional competences of future marketers of services in the field of trade..129

Vladislav HzheschukTheoretical and practical principles of modern reforms in education in Poland and European school education...136

Zoya HurichFeatures of the pictoral arts teacher training in the late ХІХth – early XXth century............................141

Olexandra DudnykTextbooks for the pupils of the first form as a mean of formation the responsibility...............................145

Larysa HoncharovaDevelopment of creative activity of elderly patients............................................................................150

Nataliya SorochanResaerch questions about relevant market requirements to the youth marketing specialists..........................155

Nadia AntonyukResearch and experimental work on the formation of dialogic skills future primary school teachers..............160

Natalia SalanTraining of future physics and mathematics teachers to the organization of the working groups in the educational institutions...164

6

Всі небезпеки, які колись носилилокальний характер, наприкладлокальні ризики, війни в умовах

глобалізації можуть перерости у глобальнукатастрофу. Чим більшою мірою регіони стаютьвзаємозалежними, тим більш вони стають івзаємовразливими: глобалізація багаторазовопідсилює ризик. Адже світ стає тіснішим. Простірсуспільного буття ущільнюється, стає більшоднорідним. Тим паче в умовах воєнного стану,коли міжнародні відносини повинніпереорієнтовуватись на оборону країни. За такихумов країна переходить до централізованогоуправління, а міжнародні економічні відносини зцивілізованим світом скеровуються в обороннуспівпрацю.

Для того, щоб захистити себе від агресії збоку інших держав, кожна країна намагаєтьсябрати участь як в регіональних, так і уміжнародних інтеграційних утвореннях. Цедає можливість обмежити р изики, я ківиникають, насамперед, з причин зовнішньоїнебезпеки.

Україна вже зробила перші кроки доЄвропейського Союзу. Країни ЄС домінують вобсязі українського експорту. На них припадає33,5%. Водночас якісний склад цього експортувизначається товарами сировинної групи, тоді якзростання експорту готових товарів поки що неспостерігається.

Проте сьогодні на часі, насамперед, співпрацяі вступ України в НАТО. Адже ворог України –

Іван Михасюк, доктор економічних наук, заслужений професор,завідувач кафедри економіки підприємства

Львівського національного університету імені Івана Франка,академік АН вищої освіти України, професор економічних наук Республіки Польща

ГЛОБАЛІЗОВАНА ЄВРОПА Й СВІТВ НЕОГОЛОШЕНІЙ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІЙ ВІЙНІ

Неоголошена українсько-російська війна – пряма загроза Європі. Тому, не чекаючи на допомогу Заходу,США, країнам, перш за все, Східної Європи слід терміново вибудувати захисну Чорноморсько-Балтійськувісь проти агресора, в якій Україна призвана відіграти головну роль: її героїчна молодь вже взяла на себеперший удар, понесла перші жертви.

Ключові слова: неоголошена війна, глобалізація, Європейський Союз, Московія, агресор.

Иван Михасюк, доктор экономических наук, заслуженный профессор,заведующий кафедрой экономики предприятия

Львовского национального университета имени Ивана Франко,академик АН высшего образования Украины, профессор экономических наук Республики Польша

ГЛОБАЛИЗОВАННАЯ ЕВРОПА И МИРВ НЕОБЪЯВЛЕННОЙ УКРАИНСКО-РОССИЙСКОЙ ВОЙНЕ

Необъявленная украинско-российская война – прямая угроза Европе. Поэтому, не дожидаясь помощиЗапада, США, странам, прежде всего, Восточной Европы следует срочно выстроить защитную Черноморско-Балтийскую ось против агрессора, в которой Украина призвана сыграть главную роль: ее героическаямолодежь уже взяла на себя первый удар, понесла первые жертвы.

Ключевые слова: необъявленная война, глобализация, Европейский Союз, Московия, агрессор.

Ivan Mykhasyuk, Ph.D. (Economy), Honored Prof. Head of Entrepreneurship Economy DepartmentLviv National University by I. Franko

Academisian of Ukrainian Academy of Sciences of Higher Education,Prof. of Economy of Poland Republic

GLOBALIZED EUROPE AND THE WORLD AT UNDECLEARED WAR BETWEENUKRAINE AND RUSSIA

The undecleared war between Ukraine and Russia is direct treat to Europe. So Eastern Europe Countriesshouldn’t wait for help from Western Europe and the USA but should build Black Sea and Baltic Sea protective axisagainst the aggressor, where Ukraine should play a leading role. Its heroic youth has taken the first strike and hadfirst victims.

Keywords: udecleared war, globalization, the European Union, Moskovia, aggressor.

УДК 94(4)“20”:94(477+470)“20”

ГЛОБАЛІЗОВАНА ЄВРОПА Й СВІТ В НЕОГОЛОШЕНІЙ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІЙ ВІЙНІ

© І. Михасюк, 2014

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

7 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Росія (Московія1) – агресор, який крім значноївійськової переваги, володіє атомною зброєю, якуУкраїна у свій час, на жаль, позбулась в обмін нагарантію територіальної цілісності інедоторканості. Одним із таких гарантів був інинішній агресор – окупант Українського Криму– Росія. Ряд українських політиків пропонуютьвідновити ядерний статус України (нагадаємо, щоУкраїна посідала третє місце у світі після США іРосії за кількістю ядерних боєголовок). Протеволодіння ядерною зброєю в сучасному світі не єгарантією проти воєнних конфліктів. Прикладомцього може стати ситуація в Ізраїлі, Пакистані.

Отож відкрита агресія споконвічного ворогаУкраїни – Росії – Московії, неоголошена війна і,як результат, окупація частини території Україниі подальші наміри окупанта – на Захід, викликаєоб’єктивну необхідність Україні брати активнуучасть у євроатлантичних спільнотах, насампередНАТО, гармонізувавши моделі державної владиз європейськими. В іншому випадку Україназалишатиметься у зоні невизначеності міжСходом і Заходом, стане більш вразливою доглобального натиску. Позаблоковий статусУкраїни, з огляду на її геополітичне розташування,вимагатиме значного збільшення видатків наоборону, позбавить її можливості захистити своїінтереси в Європі та США.

Сьогодні Україна опинилась акурат на тому жпорозі, на якому Польща стояла 25 років тому.Чи ввійде Україна у відчинені двері ЗахідноїЄвропи як Польща у 1989 році?

Наразі Захід залишив Україну сам на сам загресором, із міжнародним тероризмом.Катастрофа малайзійського “Боїнга777”показала, що війна в Україні – це головна точкана геополітичній карті. Захід закликає Україну домиру. Але ж для миру потрібна, насамперед,переможна війна над тероризмом. Війна з Росієювже вийшла за межі України і зачепила весьглобалізований світ.

Україна стала на шляху агресора –московськокремлівських варварів XXI століття.Путін чекістськими методами взявся

реанімувати імперський СРСР, оскільки зрозумів,що силоміць затягнути Україну в цю “імперію зла”вже не вийде. В Україні Кремль загнав ситуаціюу глухий кут: Росію виключено з глобального рівнясвітової політики, а її регіональні амбіціїперебувають під сумнівом.

Швидкість змін, що відбуваються у світі заразє настільки високою, що їх ефект виявляєтьсянабагато раніше, ніж це було зовсім недавно. Уподальшій глобалізації економічні і політичнівідносини між країнами будуть розвиватися знаростаючою швидкістю у ще більш гострійконкурентній боротьбі аж до її умовногозавершення. На повне завершення світовоїглобалізації слід чекати сотні років.

Навіть ЄС, як найбільш глобалізована –повнозінтегрована організація серед іншихвідомих світових об’єднань груп країн, буде вцьому плані вдосконалюватись, щоб статизгуртованою гармонізованою організацією. ЗаразЄС є по суті механічним об’єднанням різнихдержав, що відрізняються мовою, історією,політикою, культурою, і які не можуть розробитизагальну політику, насамперед, у сфері зовнішньоїполітики. Сучасну Європу об’єднує єдина валюта.Але євро – це така валюта, яка перебуваєпрактично під диктатурою Європейського банкуі Німеччини, найпотужнішої держави в Європі, якаможе нав’язувати свою політику іншим країнам.Ця Європа стає дедалі більше організацією,покликаною обслуговувати інтереси певноїфінансовогрошової еліти.

Проте Європа все ж прямує в бік Об’єднанихШтатів Європи. І якщо це відбудеться, тодіЄвропа може зробити щось і для простого народу,не лише для еліти і більш ефективно впливати наприборкання агресії на континенті. А поки щоЄвропа – ліберальна і консервативна. Її країни –політично ожирілі.

А що буде з рештою країн світу на земній кулі?Решта суспільства (абсолютна більшість) – та,яка стала жертвою традицій, упереджень,ненависті (Африка, значна частинамусульманського світу), стане зайвою як дляєвропейської, так і для світової еліти, оскільки вона

1 Назву “Росія” цар Московії завойовник Петро І щоб приєднатись до тисячолітньої історії та слави КиївськоїРусіУкраїни в 1721 р. по суті вкрав назву “Русь”“Росія”. Щоправда, ще й до сьогодні частина українців, поляківв побуті вживає назву “Московія”, “Московщина”, “москалі” (рідше – кацапи).Розмови про “дружбу” й “братерство” України з Росією – найнебезпечніший самообман. Ми надто різні –росіяни та українці. Уся історія наших відносин більш ніж трагічна, не дає підстав для “братських” тверджень.Україна зможе жити з Росією мирно, лише коли ця “імперія зла” розвалиться, а на її європейській частиніутвориться нова держава. Щодо такої держави ми поступатимемо, як нинішня Польща відносно України. Мибудемо її захищати, вести в Євросоюз. А східніше, в Сибіру й на Далекому Сході, буде Китай. Проте сьогодні Росія– імперія зла, яка вже біля 400 років збирає землі – від Петра I – Сталіна, а тепер вже і Путіна, який прагневідновити те, що було при Радянському Союзі, при царській Росії. І ніяких сепаратистів на Сході України немає.Там воюють російські диверсанти.


8

не здатна грати за правилами глобальноїекономіки. Дешева робоча сила виїжджатиме ідалі на заробітки в процвітаючі регіони планети.На решту, яка залишиться проживати у своїхрегіонах дешевої робочої сили, чекає масовепереміщення підприємств з розвинутих світовихрегіонів. І цей процес вже розпочався.

Оскільки, найближчий сусід України – Польща,яка є членом НАТО, то співпрацю з цією країноюу військовій сфері можна розглядати якспівробітництво зі структурами НАТО. Тим пачев умовах російської агресії доцільно зняти всіперепони в українськопольських економічнихвідносинах. Йдеться про створення спільнихбанків, спільних підприємств, спільноїтранспортної інфраструктури і прикордонних зонвільної торгівлі, систем співпраці на рівнімуніципалітетів, оборони тощо.

Дякуючи патріотам, насамперед “євромайдану”,який вже став відомим у світі, Україні вдалосьпозбутись диктаторської влади, яка до того жзаохочувала Московію до експансії, до захопленняАР Крим, свідомо знищуючи військову могутністьдержави.

Вищезгаданий теракт Московії – знищенняпасажирського літака Боїнг777, в якому загинулобіля 300 громадян десяти країн світу, а перед тим– Смоленськ, Грузія, Крим, – все це свідчить проросійську агресію, яка оточивши Україну своїмивійськами, скеровує вістря в бік Європи, світу.

Росія наразі не обстрілює Європу “Градами”,але її політика спрямована проти Євросоюзу. Вонапрагне його розхитати, розколоти, і в неї це вжевиходить. Захланний кремлівський клан уже вЄвропі. Він просувається все далі, захоплюючивсе нові сфери й галузі в економіці, купуючиполітиків і навіть партії. Росія нав’язує Європі своїпогляди, замашки й правила. При цьому, щоєвропейські в Росії, напевно, не приживуться вженіколи.

В цих умовах Європі, насамперед її Східнійчастині, доцільним було б вибудувати і зміцнюватиБалтійськоЧорноморську вісь – Швеція –Норвегія – Фінляндія – Литва – Латвія – Естонія,Польща – Болгарія, а у перспективі і Білорусія,ініціювати взаємно вигідні умови між вказанимикраїнами від торговельної до оборонної політики.

До речі, Польща має підстави для формуваннятакого оборонного Союзу з сусідами регіону.

Варто лише згадати 1939 рік, коли Гітлер і Сталіннамагались розірвати, знищити Польщу. Аокупація цієї країни з 1945 по 1989 роки. Де тодібули країни Заходу? А сьогодні, німці і французирахують гроші від партнерства з російським“Газпромом” і не хочуть бачити в особі Росії(Московії) агресора. Але ж для Польщі, Литвинедопущення російських агресорів до своїхкордонів – це завдання номер один.

Отож сьогодні спільні інтереси країн Балтії ірегіону Чорного моря дають можливістьсформувати новий ПолітикоСхідний Союз натеренах Східної Європи.

В цьому зацікавлені також Швеція, Фінляндіяяк позаблокові країни.

До такого Союзу може долучитися іТуреччина, яка підтримує своїх одновірців –кримських татар. Адже вони на своїй тимчасовоокупованій території зазнають знущань,національних і соціальних утисків з бокумосковського окупанта. Разом це був би могутнійСоюз – значно сильніший в економічному івійськовому відношенні, ніж московський агресор.

В такому Союзі Україна, зважаючи на розміритериторії, природні ресурси та географічнеположення, має шанс відіграти основну роль як воборонному, так і в економічному аспекті.

В країнах такого Союзу, а тим паче в Україні, якжертві агресії громадська єдність, національнезгуртування, а отже патріотичне виховання молодістає особливо актуальним і справді стратегічнимза своїм значенням завданням. Патріотичневиховання не тільки важливе для формуванняпочуттів приналежності до нації, держави, а й маєсуто прикладний характер, бо веде до національногозгуртування, до ефективнішого відстоюваннянаціональних інтересів у відносинах з іншимидержавами. Глобалізація – це випробування длянаціональної і культурної ідентичності.

Нинішня пряма агресія і оборона України відросійського окупанта згуртувала українськийнарод відстояти свої національні інтереси.

А поки що, до створення і функціонуваннятакого Союзу у всіх країнах, які межують зРосією, необхідно збільшити присутність іготовність реагування військ НАТО. Це міг бибути підрозділ швидкого реагування, в якому малиб бути сконцентровані ті знання і підготовка, якіналежать до планів оборони.

Стаття надійшла до редакції 21.08.2014


Молодь і ринок №9 (116), 2014

9 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Актуальність проблеми. Поняття СШАнаприкінці 80х – на початку 90х pp. XXстоліття і визначало компетентності як

певний освітній результат. Сьогодні, попри деякірозбіжності в підходах, фахівці США визначаютьтри основних компоненти в компетентнісній освіті,а саме: формування знань, умінь і цінностейособистості [7].

Компетентності, на думку багатьох зарубіжнихі вітчизняних експертів, є тими індикаторами, якідозволяють визначити готовність учня,випускника школи до життя, його подальшогорозвитку й активній участі в житті суспільства.Так, прикладом ключових компетентностей є:здатність працювати в команді, розв’язуватиконфлікти, застосовувати інформаційні йкомунікаційні технології, творчість івинахідливість, здатність застосувати знання йтехнології тощо, зазначає О. Овчарук [9, 3].

Аналіз останніх публікацій. Слід зазначити,що випущено значну кількість навчально

методичної та довідкової літератури в напрямусистеми безперервної освіти яка відноситься донавчального процесу навчання в ліцеї, середнійшколі, гімназії чи ВНЗ, відомих вітчизнянихавторів: В.П. Андрущенко, М.В. Вачевський,О.І. Вишневський, І.M. Зварич, О.М. Збожна,О.М. Ельбрехт, В.І. Жигірь, O.A. Чернєга,В.В. Кулішов, О.С. Падалка, Н.М. Примаченко,M. Кравчина, К.M. Левківський, В.В. Мадзігон,С.М. Ніколаєнко, О.Т. Шпак та ін.

Мета статті. Дослідити теоретикометодичніоснови реформи освіти у США та оцінюванняпрофесійних компетентностей викладів івипускників майбутніх менеджерів ринку праці.

Виклад основного матеріалу. Як стверджуєО.М. Ельбрехт упродовж XX ст.. змістнавчальних дисциплін у галузі менеджерськоїосвіти у США, змінювався унаслідок політичнихі соціальноекономічних змін у суспільстві. У книзі“Боротьба за американську курікьюлум 1893 –1958” (The Struggle for the American Curriculum)

Мирон Вачевський, доктор педагогічних наук, професор,академік Академії наук вищої освіти України

РЕФОРМА ОСВІТИ У США ТА ОЦІНЮВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙВИКЛАДАЧІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті досліджується стан та розвиток системи безперервної освіти США та оцінюванняпрофесійних компетентностей викладів навчальних закладів до сучасних умов ринкової економіки де дієконкуренція на ринку праці.

Ключові слова: освіта, суспільний прогрес, професійна освіта, підготовка молоді, розвитоксуспільства, наука, економіка, добро.

Табл. 1. Літ. 21.

Мирон Вачевский, доктор педагогических наук, профессор,академик Академии наук высшего образования Украины

РЕФОРМА ОБРАЗОВАНИЯ В США И ОЦЕНКИ КОМПЕТЕНЦИЙПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ

В статье исследуется состояние и развитие системы непрерывного образования США и оценкипрофессиональных компетенций изложений учебных заведений к современным условиям рыночной экономикигде действует конкуренция на рынке труда.

Ключевые слова: образование, общественный прогресс, профессиональное образование, подготовка

молодежи, развитие общества, наука, экономика, добро.

Myron Vachevsky, Ph.D. (Pedagogy), Prof.Academisian of Academy of Sciences of Higher Education of Ukraine

EDUCATION REFORM AND EVALUATION OF EDUCATIONAL INSTITUTIONSTEACHERS IN THE USA

The article investigates the condition and development the system of continuing education in the USA andevaluation of professional competences of educational institutions teachers to current conditions of market economywhere there is a competition on the labor market.

Keywords: education, social progress, professional education, training of youth, development of society,science, economy, welfare.

УДК 378.1:339.138.009.12

РЕФОРМА ОСВІТИ У США ТА ОЦІНЮВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВИКЛАДАЧІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

© М. Вачевський, 2014

10

Г.М. Клієбфрд (N.M. Kliebard) визначив чотиритипи програм, які домінували в американськихшколах: 1) соціальноефективна; 2) гуманістична;3) соціального покращення; 4) розвивальна. Кожназ них сформувалась під впливом конкретнихсоціальних, економічних і політичних факторів [3,144].

Згідно з ідеями гуманістичної програми США,перевага віддається розвитку загальнихінтелектуальних навичок, ознайомленнюстудентів з культурними традиціями суспільства,заперечується професійне спрямування дисциплін,наголошується на важливості побудови програми,завважуючи насамперед стандарти такихакадемічних дисциплін, як література, історія, іноземнімови, наука зазначено Н. Spring Joel [13, 233].

У 70ті роки XX ст. суспільство США,переймаючись проблемою безробіття, і вимагаловід навчальних закладів соціальноефективнихпрограм, в центрі уваги яких nрoфесійнеспрямування предметів, задоволення інтересівстудентів щодо майбутньої кар’єри. У 90ті рр.підтримку отримує гуманізм, оскільки тодііснувала думка, що недостатня сформованістьінтелектуальних навичок у випускниківнавчальних закладів спричинює спад рейтингуАмерики серед інших країн. Гуманістипропонували, щоб всі студенти проходили базовупрограму, зосереджену на традиційнихакадемічних предметах [3, 145 ].

Реформа шкільної освіти у США буласкладовою частиною радикальної реформи всієїсистеми соціальних послуг країни (соціальногозабезпечення, охорони здоров’я, освіти,забезпечення житлом), що проводиться в країні зкінця 80х років, та формування у випускниківвисокого рівня професійних компетентностей [5].

Зміст і сутність професійних компетенцій унавчальному процесі ґрунтовно висвітлюєпрофесор В.П. Пилипчук [10, 25 – 36], де авторзазначає наступне:

- знання – це компетентність – обізнаністьу чомунебудь, наявність відомостей про когонебудь, щонебудь. Сукупність відомостей із певноїгалузі, набутих у процесі навчання, дослідженнятощо. Пізнання дійсності в окремих її проявах і вцілому, відзначає О. Вишневський [2].

- компетентнісний підхід – сукупністьметодологічних прийомів розгляду проблем вищоїосвіти з метою організації підготовкикомпетентних фахівців для національної економікиУкраїни.

- Компетентність – якість за значенням“компетентний”.

- Компетентний – який має достатні знанняв якійнебудь галузі; який із чимнебудь добре

обізнаний;, тямущий. Який ґрунтується на знанні,кваліфікований; який має певні повноваження;повноправний, повновладний.

- Стосовно випускників ПТНЗ (ВНЗ,середніх навчальних закладів) компетентність– це підготовленість (здатність) фахівця успішновиконувати професійні завдання відповідно донабутого освітньокваліфікаційного рівня.

- Компетенція – 1). Добра обізнаність із чимнебудь. Коло повноважень якоїнебудь організації,установи або особи [8].

У таблиці 1 наведено види ключовихкомпетентностей за різними джереламилітератури. Загально предметні компетентностінавчального закладу визначаються для кожногопредмета й розвиваються протягом усьогоперіоду його вивчення. На основі викладенихвище положень, з огляду на міжпредметний зміст,поліфункціональність, особливості формування, щопередбачає залучення багатьох навчальнихпредметів у навчальних закладах і життєвопрактичну функцію компетентності майбутніхвипускників компетентностей.

Високий рівень організації освіти служитьяскравим прикладом того, як налагодженадецентралізована система освіти у США. Навідміну від Англії, у США окремого міністерстваосвіти не було до початку 80х років. Існувалолише управління освіти в Департаменті охорониздоров’я, освіти і соціального забезпечення.Тільки з 1979 року було утворено Департаментосвіти, а при ньому Національну комісію з якостіосвіти. Починаючи з 1985 року комісієюрекомендовано певні удосконалення освіти:збільшити навчальний день і рік (навчання в школітриває п’ять днів на тиждень по 5 годин),розширити базову навчальну програму.Рекомендації взято до уваги усіма штатами,зазначає М.В. Вачевський [1, 124 – 125].

На федеральному рівні здійснюється збір іобробка статистичних даних, розробказагальнонаціональних концепцій розвитку освіти,організація наукових досліджень і їх фінансовапідтримка та підтримка комплексних освітніхпочинань, щодо формування у випускниківвисоких професійних компетенцій, як зазначаєС. Сухорський [12, 30].

У США утворений Національний інститут освіти.Його завдання – розглядати освітні проблеми ірекомендувати їх розробляти незалежним досліднимінститутам та університетам ті актуальні питання,які сприятимуть розвитку та формуванню високихпрофесійних компетенцій випускникам навчальнихзакладів [6].

У кожному штаті діють Ради з питань освіти,які виконують такі завдання:



11 Молодь і ринок №9 (116), 2014

контролюють виконання закону про освіту,який діє в даному штаті;

здійснюють керівництво діяльністю установосвіти свого штату;

визначають єдині “стандарти” іспитів, засобівта методів навчання;

узгоджують штатні вимоги і стандарти восвіті з федеральними;

скеровують навчальний процес для розвиткужиттєвої та соціальної компетентності. Життєвакомпетентність передбачає свідоме ставлення довиконання різних життєвих і соціальних ролей.

Відзначимо, що всі шкільні заклади освітививчають “Основи економічних знань”. Ці знанняучні отримують за спеціально розробленою 1983року програмою “Junior Achievement Inc”, що немає аналогів. Вона була створена для того, щобдопомогти школярам зрозуміти економічну теоріювільного ринку та набути деяких практичнихнавиків щодо управління підприємством у системіприватного підприємництва. Тексти підручника тазбірника задач видані в Україні як Прикладнаекономіка програми “JUNIOR ACHIEVEMENT”/ (Підручник для учнів 10 – 11 класів) [11].Зауважимо, що запропонована програма вивченняекономіки учнівською молоддю України недосягла успіху з наступних основних причин:

запропоновані американські підручники стосуютьсябезпосередньо економіки різних штатів США;

вітчизняними авторами створено значну

кількість навчальних підручників, програм з усіхекономічних напрямків, що дають відповіднийрівень знань сучасної економічної системи;

українська наука та її потенціал, без сумніву,є вищим за науку і освіту США і випускникизагальноосвітніх шкіл, вищих навчальних закладівмають набагато вищий рівень знань ніжвипускники навчальних закладів США.

Запропоновані підручники, які використовуютьсяі досі в США, діляться на відповідні розділививчення економіки, і мають наступні напрямки.

“Applied Economics” (“Прикладна економіка”)– це шкільний одно семестровий курс, якийознайомлює з економікою школярів старших класів.Школярі користуються підручником “AppliedEconomics”, збірником задач “Study Guide” такомп’ютерним забезпеченням, розробленим тавиготовленим “Junior Achievement”. Теоретичнізнання доповнюються практичним досвідоморганізації та управління шкільної компанії,комп’ютерним моделюванням економіки таменеджменту, економічними іграми тащотижневими консультаціями місцевого підприємця.До інших програм “Junior Achievement” входять:

“Project Business” (“Планування бізнесу”)– шкільна факультативна економічна програма дляучнів 6 – 8 класів. Вивчення семи розділівпрограми проводить добровільний консультантбізнесмен не менше ніж за дванадцятьнавчальних занять.

Таблиця 1. Види ключових компетентностей за різними джерелами

За документами Ради Європи

І. Єрмаков, Україна

Примаченко Н.М. Формування

маркетингової культури у майбутніх вчителів

технологій

Вачевський М.В. Теоретикометодичні засади

формування у майбутніх маркетологів професійної

компетенції

1. Багатокультурна У сфері культурної діяльності

Загальнокультурна

2. Інформаційна Інформаційна Сфера торгівлі Інформаційна

3. Соціальна Соціальнопсихологічна

У сфері громадянського виховання

Сфери послуг, туризм, рекреаційна індустрія

4. Політична Громадянська Ділове спілкування

5. Комунікативна Комунікативна Етикет Комунікативна

6. Загальнокультурна Міжнародній діяльності Етика, ділового спілкування

7. Пізнавальноінтелектуальна

Методологічна У сфері пізнавальної діяльності

Навчальнопізнавальна

8. Трудова, підприємницька

Життєва У трудовій діяльності Соціальнотрудова

9. Побутова Професійна У побутовій сфері Особистісного самовдосконалення

10. Освіта, навчання Психологічна рефлексивна

У системі навчання Фахівців ринку


12

“Business Bassics” (“Основи бізнесу”) –початковий курс введення в економіку вільногопідприємництва та світ бізнесу для учнів 4 – 5класів. Підготовлені “Junior Achievement”консультанти рекомендують цю програму, щоскладається з 4х частин, як доповнення доосновного навчального плану.

“JA” – позанавчальна програма, вивчаючи якушколярі набувають практичного ділового досвідута знайомляться зі складностями економіки черезреальну організацію та ведення власної справи.Передбачається допомога, яку добровільнірадники місцевих фірм надають у виглядіконсультацій із менеджменту та маркетингу [8].

Відзначимо, що кардинальні законодавчірішення з проблем освіти належать, безумовно,до компетенції парламенту штату, а виконавчоспрямовуючі – губернатора.

Через яскраво виражену децентралізаціюуправління освітою в країні немає єдиноїуніфікованої системи. У кожному штаті своя. Алечерез подібність засад організації шкільництва,освітні традиції, що утворилися протягом 200років, завдяки впливу концепцій видатнихпсихологів і педагогів утворили систему, що маєриси певної цілісності. У всіх штатахзапроваджено обов’язкове відвідуваннязагальноосвітньої школи. Вікова межа навчанняу 32 штатах – до 16 років, а у 18ти до 18 років.

У різних штатах склалась різна структуракомплектування класів (ступенів навчання).Переважно у сільських округах – восьмирічнапочаткова та чотирирічна середня школа. Востанні роки намітилася тенденція до переходуна структуру 4 + 4 + 4 і 5 + 3 + 4.

Завершується навчання у дванадцятирічнійзагальноосвітній школі іспитом на одержаннясертифікату про середню школу (шкільногодиплому), який дає право продовжувати освіту увищих професійних навчальних закладах, до якихналежать:

дворічні молодші коледжі, які готуютьтехніків, кваліфікованих робітників для складнихгалузей промисловості (електронної, хімічної,атомної та ін.). Вони дають випускникам вузькийнапрям професійних компетенцій;

чотирирічні коледжі дають вищу освіту зрізних спеціальностей, у т.ч. педагогічну.Надають випускникам ширше коло професійнихкомпетенцій;

університети, завданням яких є готуватикадри вищої кваліфікації з присвоєннямкваліфікаційних ступенів. Такі навчальні закладинадають відповідний рівень професійнихкомпетенцій у певному напрямку діяльності;

вищі професійні школи (інженерні, медичні,

теологічні, юридичні, агрономічні та ін.) з терміномнавчання 4 – 5 років. Надають найвищий рівеньпрофесійних компетенцій до тієї професії, якувибрав випускник навчального закладу.

Закінчення дворічного коледжу узаконюєвидання об’єднаного сертифікату. Після чотирьохроків навчання у старших коледжах абоуніверситетах студентам присвоюється званнябакалавра без захисту дипломної роботи. Післяп’яти років навчання в університеті і захистумагістерської роботи – звання магістра. Ще двароки студій дають підставу надатизаавансованому спеціалісту звання доктора.

Організація і зміст навчання у США помітновідрізняються від європейських освітніх систем.Вони формувалися під впливом теоріїпрагматизму, основоположником якої був педагогі психолог Джон Дьюї та освітній діяч освітиФренсіс Паркер.

У багатьох навчальних закладах СШАстворюють добрі умови для підготовки студентів,але це не поліпшує формування особистості. Якзазначає Т. Левченко – необхідними є постійнепіклування про психічне здоров’я суспільства,співвідношення між теоретичними і практичнимизнаннями [6, 183].

Багато вчених педагогів США свої науковідоробки втілюють у педагогічній діяльності. Цезнайшло відображення у статтях Г. Олпорт“Цінності сучасної молоді”, “Кризи в нормальномурозвитку особистості” [16, 17, 18], в роботах А. Маслоу“Цілі і результати гуманістичної освіти” [10]. Уцих роботах вчені стверджують, що американськістуденти перебувають під впливом моднихредукціоністських теорій особистості,розглядають своє особисте життя в світлі теорій,що вивчаються.

Слід зазначити, що американських студентівне турбують міжнародні проблеми, взаємовідносиниз іншими країнами і культурами. Вони вважають,що їм в їхній країні забезпечено кращий рівень життяй освіти. Набуваючи свій інтелектуальний багаж,студенти багато працюють самостійно вбібліотеках, тому що знають: професійна підготовката високий рівень професійних компетенційвибраної діяльності, забезпечить успіх умайбутньому, сприятиме підвищенню чи стабілізаціїїхнього соціального стану, зазначає Е.Б. Лисова [7].

Проблеми, що існують у процесі виховання інавчання, пов’язані із вдосконаленням змістунавчання, приведення його у відповідність досучасних вимог, які висуваються до школи іподальшої перспективи розвитку суспільства,престижності професії вчителя, стимулюванняйого праці. Основна проблема останніх роківосвіти в США – погіршення учнівської дисципліни.



13 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Отже, проведені нами дослідження освітикраїни США, відомих вчених Н. Бібік, Н. Ничкало,О. Пєхоти, С. Сухорського, О. Овчарук, Т. Левченко,О. Шпака, В. Кудіна М. Фіцули, та інших даютьпідставу стверджувати, що в кожній країні є своїосвітні напрямки виховання і підготовки молодідо праці, до існуючої в країні економічної системи.Кожна держава постійно ставить основне питання– вдосконалення освіти і науки, належнефінансування наукових досліджень, усунення всіхможливих бюрократичних перешкод, які можутьвиникати у процесі навчального процесу щодоформування у випускників високих професійнихкомпетенцій.

На основі проведених досліджень намизроблено наступні основні висновки і рекомендаціїдо даного розділу.

На початку нового століття у всіхЄвропейських країнах і країнах інших континентівв нашому досліджені США – особливоактуальною стає проблема розвитку особистостіі освіти як неперервного процесу, в якому діютьрізні структурні та системні фактори. Напрямкирозвитку освіти у світі різні, але їх об’єднує одне– підготовка особистості до сучасних умовгосподарювання, виховання молоді на культурікожного народу, історичних традиціях у якихсконцентровано самостійний стиль мислення,світосприйняття, норми поведінки, особливі творчіорієнтири, формування у майбутніх фахівців ринкупраці професійних компетенцій [4].

Початок XXI століття спонукаєпедагогічні системи світу: поперше, зберігатисвої історичні традиції розвитку культури, науки іосвіти; подруге, до інтернаціоналізації іміжнародної інтеграції науки та освіти, зокрема внапрямку економіки, права, комп’ютерної техніки,фізики, філософії та інших курсів навчання якєдиного цілого для всіх країн Європи чи іншихконтинентів. Це відбувається у сфері спільнихпідходів до розвитку особистості, системи, змісту,методів, засобів, форм навчання, та оцінюваннякомпетентностей як студентів так і викладачівнавчальних закладів, пріоритетних домінуючихцінностей і напрямків виховання та навчання, втенденціях реформування освіти та розвитку іформування професійних компетенцій увипускників навчальних закладів.

1. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М.Основи економіки. Навчальний посібник. Для учнівліцеїв, коледжів, гімназій та загальноосвітніх шкіл10-11-12 класів. – К.: Педагогічна думка, 2007. – 612 с.

2. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. Посібник для студентів вищихнавчальних закладів. – Дрогобич, “Коло”, 2006. – 608 с.

3. Ельбрехт О.М. Підготовка менеджерів у вищихначальних закладах Великобританії/Канади, США.Порівняльний аналіз. О. Ельбрехт – К.: “Основа”,2009. – 256 с.

4. Жигірь В.І. , Чернеча O.A. Професійнапедагогіка. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2011.– 336 с.

5. Краевский В.В., Хуторской A.B. Предметное иобщепредметное в образовательных стандартах.//В. Краевский, А. Хуторской. Стратегияреформирования образования в Украине:рекомендации в образовательной политике. – К.:“К.Ы.С.”, 2003. – 296 с.

6. Левченко Т.І. Розвиток освіти та особистостів різних педагогічних системах. // Т. Левченко.Монографія. Вінниця “Нова книга”. 2002. – 512 с.

7. Лисова Е.Б Нові тенденції в підготовці вчителівна Заході. // Е. Лисова. Педагогячка. –1994. – №3.

8. Лобанова H.H. Професионально-педагогическаяквалификация и подготовка специалистов какусловие совершенствования их образования:проблемы, писки, опыт. СПб., 1992. – С. 12 – 19.

9. Маркова А. Как учат экономистов вуниверситетах США. // Экономические науки. – 1991.– №1. – С. 104 – 110.

10. Маслоу А. Самоактуализация. Психологияличности. Тесты. – М.: Наука, 1982.

11. Михайліченко М.В. Громадянська компетентністьмайбутніх учител ів . Навчальний посібник ./ /М. Михайліченко. – Київ-Тернопіль, НПУ імені М.П.Драгоманова. 2008. – 128 с.

12. Овчарук О. Компетентності як ключ дооновлення змісту освіти.// О. Овчарук. Стратегіяреформування освіти в Україні: рекомендаціїосвітньої політики. – К.: “К.І.C.”, 2003. – 296 с.

13. Пилипчук В.П. Компетентнісний підхід якметодологічна основа вдосконалення підготовкифахівців за напрямом “Економіка і підприємництво”.

– К.: КНЕУ, 2006.14. Представництво Jonior Achievement inc. в

Україні. – К.: Львівський ліцей менеджменту, НВП“Мета”, 1995. – 56 с.

15. Сухорський С. Освіта закордоння.// С. Сухорський.Львів “Основа”, 1995. – 38 с.

16. Allport G.W. Pattem and growth in personality. –New-York: Holt, Rinchart and Winston, 1961.

17. Allport G.W. Personality: A psychologicalinterpretation. New-York: Holt, Rinehart and Winston, 1937.

18. Allport G.W. The person in psychology: Selectedessays. Boston: Becon Press, 1968.

19. Council for Cultural Co-operation (CDCC)//Secondary Education for Europe Strasburg. – 1997. –С. 8 – 17.

20. Hutmacher Walo. Key competencies for Europe//Report of the Symposium Bene, Switzerland 27 – 30March, 1996.

21. Spring Joel H. American Education/ Joel Spring– 6-th ed. 1994. – 298 p.



14

Постановка проблеми. В останні рокиу багатьох країнах проблемімодернізації освіти приділяють все

більше уваги: вона широко обговорюється не лишесеред учених та педагогів, але і у сферах бізнесу,геополітики, національної безпеки. Освіта починаєусвідомлюватися суспільством як найважливішийфактор технологічного та інформаційногорозвитку цивілізації. Рівень розвитку країнизначною мірою визначається рівнем розвиткуосвіти, яка повинна швидко й адекватно реагуватина потреби суспільства. Але через притаманнийїй консерватизм дедалі більшої актуальностінабуває проведення кардинальних реформ. Одним

із важливих чинників реформування освітивиступає її інформатизація, яка з урахуваннямсвітового досвіду, стає однією з актуальнихнаукових і практичних проблем. Крім того, кожнакраїна зацікавлена в тому, щоб підготуватикогорту таких учителів, які б не лишезабезпечували кількісну реалізацію завданьобов’язкового навчання а й підносили на значновищий рівень освіченість і культуру її громадян.Здійснити фахову підготовку такого фахівцянадзвичайно складно. На перешкоді стаютьоб’єктивні і суб’єктивні фактори, породженісуспільними перетвореннями, технічнимиздобутками стереотипами і формалізмом існуючої

УДК 378.14:378.3:004

Володимир Ковальчук, доктор педагогічних наук, професор,завідувач кафедри математики та методики викладання математики початкового навчання

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ОСВІТИ ЯК ОСНОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ ФАХОВОЇПІДГОТОВКИ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

Стаття присвячена модернізаційному аналізу процесу фахової підготовки педагога як фахівця, якийсамонавчається у сучасному інформаційному суспільстві. Автор акцентує увагу на сучасному трактуваннімодернізації педагогічної освіти як процесу цілеспрямованого удосконалення та осучаснення всіх технологійнавчально-виховного процесу.

Ключові слова: фахова підготовка вчителя, модернізація, інформатизація освіти, педагогічнітехнології, тенденції.

Літ. 7.

Владимир Ковальчук, доктор педагогических наук,профессор, заведующий кафедры математики

и методики преподавания математики начального обученияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИНФОРМАТИЗАЦИЯ ОБРАЗОВАНИЯ КАК ОСНОВА МОДЕРНИЗАЦИИПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ СОВРЕМЕННОГО УЧИТЕЛЯ

Статья посвящена модернизационному анализу процесса профессиональной подготовки педагогакак специалиста, самообучающейся в современном информационном обществе. Автор акцентирует вниманиена современной трактовке модернизации педагогического образования как процесса целенаправленногосовершенствования и осовременивания всех технологий учебно-воспитательного процесса.

Ключевые слова: профессиональная подготовка учителя, модернизация, информатизация образования,

педагогические технологии, тенденции.

Volodymyr Kovalchuk, Ph.D.(Pedagogy) Prof.Head of Mathematics and Mathematics Teaching Methods of Primary Education Department

Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

EDUCATION INFORMATIZATION AS THE BASIS FOR MODERNIZATION OFMODERN TEACHER’S PROFESSIONAL TRAINING

The article is devoted to the analysis of the process of modernization of vocational training of the teacher asa self-learning professional in today’s information society. The author focuses on the modern interpretation of themodernization of pedagogical education as a process of purposeful improvement and modernization of all thetechnology of the educational process.

Keywords: professional teacher training, modernization, informatization of education, educational technology,trends.

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ОСВІТИ ЯК ОСНОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

© В. Ковальчук, 2014

15 Молодь і ринок №9 (116), 2014

системи професійної підготовки, мотивованістю іціннісними орієнтаціями майбутніх педагогів.

Спираючись на напрацьований досвіддослідження об’єктивних і суб’єктивнихпередумов модернізації фахової підготовкисучасного вчителя, автор уважає, що в цьомуконтексті особливої актуальності набуває питанняпро зміну змісту педагогічної діяльності, про рольвчителя в умовах школи ХХІго століття.

Аналіз останніх публікацій з проблемипоказує, що вагомими є результати дослідженьвітчизняних науковців В. Андрущенка, М. Євтуха,В. Журавського, І. Зязюна, Г. Климова, К. Корсака,В. Кременя, М. Михальченка [2; 3; 4].Актуальність проблеми відзначають і західнідослідники – Д. Белл, Е. Вайцзеккер, Д. Гелбрейт,А. Гоулднер, Е. Ловінс, Л. Ловінс, Г. Маркізе, А. Печчеї,І. Пригожин, Д. Рісмен, О. Тоффлер, М. Хайдеггер,К. Ясперс та інші. Аналізуючи дослідженнянауковців стосовно особливостей трансформації імодернізації фахової підготовки вчителя усучасному суспільстві, слід відзначити науковийдоробок, який оприлюднили Г. Буш, С. Гончаренко,О. Зайчик, І. Ільїн, В. Іноземцев, В. Кувалдін, О. Панарін,Н. Римашевська, В. Скотний, Ю. Терещенко таінші.

Більшість учених вважає: оскільки освітняпрактика не відповідає сучасним вимогам і неможе забезпечити своєчасної й адекватноїпідготовки людей до майбутнього, необхідна їїрадикальна перебудова, тобто не просто напідвищення рівня освіченості людей, а наформування нового типу інтелекту, іншого таспособу мислення, пристосованого дошвидкоплинних змін економічних, технологічних,соціальних та інформаційних реалій навколишньогосвіту.

Мета статті – визначення об’єктивнихособливостей сучасних тенденцій освіти,напрямків модернізації фахової підготовки вчителяна підґрунті нової світогляднометодологічноїпарадигми.

Виклад основного матеріалу. Середчинників, які стримують сьогодні розвиток тареформування освітньої галузі в Україні,привертають до себе увагу такі. Поперше,важливо мати на увазі, що освіта – це, на думкуВ. Андрущенка, “консервативна система. Вонанадто обережно сприймає нововведення і надтоповільно перебудовується” [2, 83]. Подруге,незважаючи на наявність в Україні сильнихпедагогів і вчених, сучасної педагогічної теорії щене створено, що зумовлює суто емпіричнийхарактер уявлень про мету та засоби здійсненняпідготовки спеціаліста, світогляд та фаховий рівеньякого був би адекватним сучасним реаліям. По

третє, важливим чинником, який зумовлюєнеобхідність модернізації фахової підготовкивчителя, є зміна співвідношення раціонального таірраціонального компонентів у сучасній науці йсвітогляді. Глобальна криза, яка охопиланасамперед духовну сферу людства, призвела дофактичного розколу єдиного матеріальнодуховного простору цивілізації, породила глибокийі руйнівний за своїми наслідками розрив міжзнанням та вірою, найнесприятливішим чиномпозначилася й продовжує позначатися на стані йрозвитку освіти, яка сьогодні значною мірою вжевтратила свої культуротворчі функції, свій впливна моральнісні складові соціального таособистісного буття людини. Окресливши основніоб’єктивні передумови модернізації фаховоїпідготовки сучасного вчителя, зазначимо, що цейпроцес актуальний не тільки для українськоїосвіти, а й для світу загалом – світу, який в ХХІстолітті в умовах глобалізації та розвиткуінформаційних технологій стає цілісним тавзаємозалежним. Як свідчить досвід передовихкраїн, освіта сьогодні вже значною мірою сталавизначальним чинником буття культури, розвиткуекономіки, а отже – запорукою виживаннясучасної цивілізації. Гадаємо, для виходу з цієїкризи необхідні посправжньому евристичніпрориви передусім у філософії освіти, в стратегіїрозвитку освітніх систем, в політиці управлінняцими системами, нарешті в теорії, методології таметодиці (технологіях) організації самогопедагогічного процесу.

Відповідаючи на питання “Який вчительпотрібен сучасній Україні?”, слід сформуватипевну ідеальну модель, з одного боку, і врахуватишляхи і можливості її втілення у практику. Невикликають сумнівів “вічні характеристикивчителя”: чуйність у ставленні до дітей, їх запитівта духовного світу; вміння керувати процесомрозвитку особистості; мудрість, терпіння і теплотау ставленні до дітей; широта і глибина світогляду;моральність. Ці вимоги до вчителя єуніверсальними, ними можна охарактеризувати якСократа і Конфуція, так і сучасних кращихпедагогів, а також, поза сумнівами, і кращихпедагогів майбутнього.

Сучасній Україні потрібен вчитель, який маєпевні необхідні відмітні риси. Передусім, цеграмотний і далекоглядний професіонал, свідомийі відданий патріот України, майстер педагогічноїсправи. Він має досконало володіти сучаснимивисокими інформаційними педагогічнимитехнологіями та мовними стратегіями, бутипредставником “національної культурної традиції”,сучасної науки та соціального досвіду. Водночас,справжній вчитель – завжди тонкий психолог, який


16

“бачить внутрішню сутність людини”, вмієскорегувати її розвиток. Таким чином,спостерігаємо наявність двох, на перший поглядпротилежних, вимог до сучасного вчителя. Зодного боку, вчитель – носій сучаснихпедагогічних технологій, які є сплавом соціальних,політичних, інформаційних і психологічнихтехнологій. З іншого – це художник, унікальнаособистість, що володіє мистецтвом вести засобою, володіє магією слова і є священикомхраму освіти і науки. У вчителі мають нерозривнобути поєднані буденне і сакральне, наука імистецтво, інтуїція і знання, віра і розум, бажанняі вміння [6, 8].

Непростим тому постає завдання визначенняосновних напрямів модернізації фахової підготовкивчителя як завдання єдиного. Без професійноїдосконалості нереалізованим залишитьсясвітогляднометодологічний потенціал, безналежної ціннісної, світоглядної, загальноїметодологічної бази застосування професійноїмайстерності буде перетворюватись на роботу поформуванню “одновимірних” професіоналів зтворчих і невичерпних у своїх можливостяхособистостей, якими є всі діти і кожна дитиназокрема.

Слід встановити належну ієрархію цінностейпри підготовці сучасного вчителя і простежити їїпослідовну реалізацію по основним напрямам йогодіяльності.

Хто ж приходить здобувати учительськупрофесію? На думку І. Коцана, це надзвичайнорізні за своїм інтелектуальним і педагогічнимпотенціалом студенти. Поряд з тими, хто прагнеякомога скоріше розпочати роботу з дітьми,нерідко трапляються і такі, що недостатньомотивовані на подальшу педагогічну діяльність.Зумовлена така не зовсім втішна ситуаціяпадінням престижу учительської професії. Чимдалі прогресує суспільство, тим все більшоманливим виглядає ореол “світочу знань”, якийколись яснів над постаттю учителя. Був час, колиповага людей до педагога компенсувала йомунестачу матеріальних благ. Учитель, щовирізнявся багажем знань, мав особливийавторитет серед учнів. Нині висока планка знаньперестає бути гарантованим показникомавторитетності педагога. Недостатністьпрестижності учительської професії зумовлена іїї низьким суспільним статусом, що проявляєтьсяу розмірі заробітної плати, трудомісткостінавантаження, емоційному та психологічномунапруженні. Цю прозору ситуацію соціальногопрестижу професії учителя доводитьсяспостерігати кожному учневі у процесі тривалогонавчання в школі. І тому вибір учительської

професії випускниками школи здійснюється абоза покликом серця або просто за можливістювступу до вищого навчального закладу, щоботримати диплом. Безумовно, підняття престижуучительської професії позитивно б відобразилосьяк на процесі прийому у вищі навчальні заклади,так і на якості підготовлених фахівців.

Значне місце у концепції професійної підготовкипедагогів повинні зайняти глобальнітелекомунікаційні мережі, наприклад, “Інтернет”.Завдяки “Інтернету” створюються якісно новіможливості для студентів та викладачів:проведення телеконференцій; обмін інформацією;організація спільних досліджень контингенту, щонавчається в різних закладах освіти; організаціяконсультативної допомоги майбутнім фахівцям,співробітникам із науковометодичних центрів;організація мережі дистанційного навчання;формування вміння добувати інформацію із різнихджерел, передавати та обробляти її. Важливо те,що завдяки сучасній техніці педагоги маютьзмогу не просто досягати окремих дидактичнихцілей, використовувати різні види навчальнихзавдань, а й проектувати навчальне середовище[5, 6].

З глобальним обсягом змін нерозривнопов’язаний бурхливий розвиток наук і “планетарноїосвіти”, що має виразний перспективний вимір.Окрім пізнавальних функцій, освіта має не меншважливий аксіологічний аспект, оскільки майбутнєстворюється на основі розмаїття етнічних,традиційнонародних, расових і релігійних засад,як дуже складний і доволі хаотичний процес.Варто також підкреслити особливу актуальністьне лише глобального бачення освіти, але й їїорієнтири на майбутнє. “Якщо традиційно освітаорієнтувалася, – зазначає Ю. Беднарек, – наперехід “було – маємо зараз”, то надважливимстало мислення про те, “що буде”, а також “щоможе бути”. Отже, необхідною є підготовка дітей,молоді й дорослих до подолання негативних явищта відвернення загроз. У цьому контексті новогозначення набуває аналіз змін у змісті навчання йвиховання” [1, 19].

Сучасні засоби інформації глибоко змінюютьхарактер комунікації на всіх рівнях – відміжособистісного до масового. Вони не лишешвидко формують цілісну систему, посилюючи ідоповнюючи один одного, але й радикальнозмінюють рух і перетворення інформації.Сприймання передач масмедіа завжди впливаєна людину, є фактором виховання і самовиховання.У них ми часто віднаходимо значущі для насрозповіді про людей, їхню поведінку та її мотиви.Можна навіть висловити таке припущення: чимдосконаліше вчитель буде володіти новітніми



17 Молодь і ринок №9 (116), 2014

інформаційними технологіями, тим вищим будейого авторитет серед учнів, а відтак і виховнийвплив на них. Це твердження ґрунтується наочевидному для дослідників явищі, яке вженеможливо не враховувати: вільний час школярівсе більше віддають спілкуванню з комп’ютером(пошуки інформації, робота в Інтернеті,розважальні ігри тощо). Так виникає альтернатива:чи нові засоби просто зруйнують стару системупоширення знань та їх трансляції з негативниминаслідками для освіти, чи нададуть їйдодаткового імпульсу й полегшать виконаннязавдань в умовах нового суспільства?Супутникове телебачення, Інтернет та інші засобиє транскордонними інформаційновиховнимичинниками, які безпосередньо досягаютьспоживачів інформації, розширюють горизонтипізнання.

Важливою складовою передумов модернізаціїсистеми фахової підготовки вчителя у сучаснихумовах виступає політичний аспект, оскількиосвітня політика – це теж політика, яка “акцентуєувагу саме на завданнях ціле досягнення, томущо всі інші функції: відтворення та удосконаленнясистеми освіти, – зазначає В. Журавський, –реалізуються саме через використання різнихзасобів впливу на учасників освітнього процесу”[3, 15].

Однією з усталених тенденцій розвиткусучасної освіти є ускладення професійноїдіяльності вчителя, розширення його функцій,перехід від транслювання переважнофактологічної інформації з незначною витратоючасу на індивідуальне спілкування та вихованнядо посиленого виховного, психологічного такореляційного впливу на учнів.

Формування інформаційного суспільствашвидко стає глобальним явищем. Системи освітимають враховувати, з одного боку, нові позитивніаспекти інформатизації та глобалізації, з іншого –мінімізувати негативні прояви і впливи. Перехідвід індустріального суспільства, заснованого намасовому конвеєрному продукуванні граничностандартизованих продуктів, до інформаційного,орієнтованого не лише на інтелектуалізаціюлюдської діяльності, але й на її небаченуіндивідуалізацію, вже виявив себе у більшійчастині розвинених країн тим, що їх економікиспираються на знання і масове використаннявисоких технологій. Розвиток цих тенденційстворить групу нових вимог до системи освіти.Серед основних чинників, які впливають на освіту,а отже виступають передумовами модернізаціїфахової підготовки майбутнього вчителя, можнаназвати такі:

формування нової етики і норм поведінки та

діяльності в інформаційноглобальному світі,зміцнення усвідомлення особистої відповідальностіза можливість продовження буття на планеті,використання безпечних для здоров’я технологій;

зміна змісту і методів підготовки вчителів,озброєння їх навичками майстерноговикористання найсучасніших засобів відтворенняі перетворення навчальної інформації, щозабезпечить оновлення дидактики, методики, атакож всього комплексу психологопедагогічноїпідготовки майбутніх вчителів;

формування відкритого світового ринку, дедомінують ті країни, які перетворили освіту внаціональний пріоритет номер один;

перехід до інформаційної стадії соціальногорозвитку з розвиненим демократичним устроєм,де формування в системі освіти автономних ірозвинених особистостей стає нагальноюнеобхідністю;

відчутна втрата спроможності системоюосвіти загалом контролювати інформацію, яканадходить до молоді й формує її самосвідомість,що привело до безпрецедентної з точки зоруісторії переваги у знаннях і вміннях молоді надучителями (особливо гостро це відчувається воволодінні інформаційними технологіями) [4, 85].

Розвиток глобального процесу інформатизаціїсуспільства веде, як відомо, до формування нелише нового інформаційного середовищаіснування людей, але й нового, інформаційногостилю їхнього життя та професійної діяльності.

Висновки. Сьогодні вже немає жодногосумніву стосовно того, що ХХІ століття будестоліттям інформації та наукових знань, а отже йсистема освіти повинна буде вирішуватипринципово нову глобальну проблему, пов’язану зпідготовкою мільйонів людей до життя тадіяльності в цілком нових для них умовахінформаційного світу. Принципово нових підходіввимагатиме і проблема інформатизації самоїосвіти не лише як стратегічно важливий напрямокїї розвитку, але й як фундаментальна науковапроблема. Таким чином, модернізаціяпедагогічної освіти включає й опануваннясучасними інформаційними технологіями. Це стаєодним із головних компонентів фахової підготовкикожного педагога, що потребує розробки івпровадження в навчальний процес професійноорієнтованих програм і курсів, спрямованих наоволодіння основами необхідних знань інакопичення особистого досвіду їх використанняу своїй професійній діяльності.

Перспективи подальших дослідженьполягають у дослідженні соціальних чинниківтрансформації освіти та освітньої політики країнЄС.


18

1. Беднарек Ю. Освіта: інформаційні тенденціїсьогодні й завтра / Ю. Беднарек // Рідна школа. –2002. – № 5. – С. 19.

2. Вища освіта України: Методологічні тасоціально-виховні проблеми модернізації: Монографія/ Під загальною редакцією Андрущенка В.П.,Михальченка М.І., Кременя В.Г. – К.: ДЦССМ,Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – 440 с.

3. Журавський В. Вища освіта як фактордержавотворення і культури в Україні / В. Журавський.– К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 416 с.

4. Кремень В. Освіта і наука України: шляхимодернізації (факти, роздуми, перспективи) / В. Кремінь.– К.: Грамота, 2003. – 216 с.

5. Мадзігон В. Ключові проблеми інформатизації освіти /В. Мадзігон // Освіта України. – 2001. – 28 вересня. –№ 44. – С. 6.

6. Романенко М. Чи можлива реформа призубожінні вчителя? / М. Романенко // Поступ 2000. –16 березня. – № 49 (493). –С. 5 – 9.

7. Popadopoulos G. Looking Ahead: an educationalpolicy agenda for the 21 st century // European Journal

of Education. – 1995. – № 4, vol. 30.


Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими чи практичними

завданнями. Оснащення закладів вищої освіти

сучасною комп’ютерною технікою та відповіднимприкладним програмним забезпеченням єбезумовно позитивним явищем. Проте дляефективного використання комп’ютерної техніки

Ігор Лазурчак, доктор фізико-математичних наук,завідувач кафедри інформатики та обчислювальної математики


ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ В ГАЛУЗЯХ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ,ПРИРОДНИЧИХ ТА ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ НАУК

У статті обговорюється доцільність освоєння магістрантами педагогічних університетів системкомп’ютерної математики та видавничої системи LaTeX. Таке поєднання дає можливість готуватиелектронні документи з прикладами математичних розрахунків, візуалізації даних та створення публікаційвисокої поліграфічної якості.

Ключові слова: інформаційні технології, системи комп’ютерної математики, візуалізація даних,комп’ютерні видавничі системи, засоби презентації.

Літ. 10.

Игорь Лазурчак, доктор физико-математических наук,заведующий кафедрой информатики и вычислительной математики

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ОСОБЕННОСТИ ПОДГОТОВКИ МАГИСТРОВ В ОБЛАСТИ ПЕДАГОГИЧЕСКОГООБРАЗОВАНИЯ, ЕСТЕСТВЕННЫХ И ФИЗИКО-МАТЕМАТИЧЕСКИХ НАУК

В статье обсуждается целесообразность освоения магистрантами педагогических университетовсистем компьютерной математики и издательской системы LaTeX. Такое сочетание дает возможностьподготавливать электронные документы с примерами математических расчетов, визуализации данных исоздание публикаций высокого полиграфического качества.

Ключевые слова: информационные технологии, системы компьютерной математики, визуализация

данных, компьютерные издательские системы, средства презентации.

Ihor Lazurchak, Ph.D (Phisics and Mathematics),Head of Informatics and Computing Mathematics Departament


PECULIARITIES OF MASTERS’S TRAINING IN PEDAGOGICAL EDUCATIONBRANCHES, NATURAL AND PHYSICAL AND MATHEMATICAL SCIENCESThe article discusses the feasibility of development of pedagogical university undergraduates of computer

mathematics and publishing system LaTeX. This combination makes it possible to prepare electronic documentswith examples of mathematical calculations, data visualization and creating publications of high printing quality.

Keywords: information technology, computer mathematics systems , data visualization, computer publishingsystems, means of presentation.

УДК 004.4:378.147


© І. Лазурчак, 2014

19 Молодь і ринок №9 (116), 2014

в процесі навчання дисциплін соціальноекономічного, науковоприродничого тапрофесійнопрактичного циклів цього недостатньо– необхідні вміння та навички роботи з відповіднимпрограмним забезпеченням спеціальногопризначення, зокрема системами комп’ютерноїматематики (СКМ). На сьогоднішній день існуєбагато досліджень із впровадження тазастосування інформаційних технологій, зокремаСКМ, у навчальний процес ВНЗ. Однією зперешкод ефективного використання СКМ єнедостатній обсяг знань, практичних умінь танавичок роботи магістрантів з математичнимипакетами. Усунення цієї перепони є однією з цілейвивчення дисципліни “Сучасні комп’ютернітехнології та їх викладання у ВНЗ” длямагістрантів фізикоматематичних і технічнихспеціальностей та дисципліни “Комп’ютерніінформаційні технології в освіті і науці” длямагістрантів природничих, економічних та іншихспеціальностей педагогічного університету. Крімцього, будьяке дослідження, як правило,завершується публікацією та (або) презентацієюрезультатів, підготовкою бланкових тестовихзавдань, версткою та форматуванням текстів,набором математичних формул, таблиць,графіків, діаграм тощо. У цьому разі у нагоді станевидавнича система LaТeX.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання, пов’язані з використанням інформаційнихтехнологій, зокрема СКМ, у навчальному процесіуніверситетів, в тому числі й педагогічних,розглядалися у працях M.І. Жалдака [2], Т.В. Капустіної [3],В.І. Клочка [4], Ю.В. Триуса [10]. На думкуавторів, СКМ підвищують якість засвоєннянавчального матеріалу і сприяють активізаціїнавчальнопізнавальної діяльності студентів.Науковці підсумовують, що впровадження СКМу навчальний процес педагогічного університетуна фізикоматематичних спеціальностях є однимз методів підвищення рівня освіченості майбутніхфахівців. Було б доцільним поєднати вивчення тазастосування вказаних пакетів разом зкомп’ютерними видавничими системами ізапровадити цей досвід для навчання магістрантівінших педагогічних та природничихспеціальностей.

Мета статті: опис змісту навчання курсів“Сучасні комп’ютерні технології та їх викладанняу ВНЗ” та “Комп’ютерні інформаційні технологіїв освіті і науці” для магістрантів педагогічногоуніверситету на основі сучасних комп’ютернихпакетів, видавничих та презентаційних систем.

Виклад основного матеріалу дослідження.1. Комп’ютерні математичні пакети та їхпрограмні можливості.

Навчанню студентів педагогічного університетуінформаційнокомунікаційним технологіямприсвячені стаття М.І. Жалдака [2], системамкомп’ютерної математики (СКМ) – навчальнийпосібник [7], проектному моделюваннюелектронне наукове видання [5], де магістрантампропонується застосовувати програмнезабезпечення як загального (MS Office), так іприкладного та спеціального призначення. Власнедля навчання магістрантів природничихспеціальностей педагогічного університету такимпрограмним забезпеченням спеціальногопризначення є системи комп’ютерної математики(відомі ще й під назвою – системи символьноїматематики) та видавнича система LaTeX [1].Перші з них являють собою потужний програмнийінструментарій, призначений для проведенняаналітичних (символьних) перетворень,чисельних розрахунків, виконання графічнихпобудов, а друга система використовується дляпрофесійного оформлення результатівдослідження і якісної презентації.

Актуальність вивчення вказаних курсівмагістрантами в галузі педагогічної освіти,природничих, економічних та фізикоматематичних спеціальностей педагогічногоуніверситету незалежно від їхньої майбутньоїпрофесійної діяльності (педагогічної, наукової,прикладної чи практичної) обумовлена:

потребами і необхідністю підвищення рівняінформаційної культури магістрантів педагогічнихуніверситетів;

впровадженням та використанням комп’ютерноїтехніки з відповідним програмним забезпеченнямпрактично у всі сфери діяльності людини (зокрема, унавчальний процес загальноосвітніх шкіл і ВНЗ, унаукову, технічну, економічну діяльність, в закладиохорони здоров’я тощо).

Основним методом навчання дисципліни“Інформаційні технології в освіті та науці” длямагістрантів обирається метод проектів [5]. Цедослідницький метод, використання якого даєможливість сформувати у магістрантів досвідтворчої діяльності. Робота над проектом виробляєстійкі інтереси, постійну потребу до творчихпошуків, оскільки без проведення діяльності ніінтереси, ні потреби не виникають.

Нинішній етап розвитку комп’ютерноїматематики характеризується підтримкою тапровадженням нових напрямків в математиці,таких як методи розв’язування некоректних задач,нечітка логіка, нейронні мережі тощо. Широкерозповсюдження отримали системи математичногомоделювання природних та суспільних явищ,систем та пристроїв [9]. Поступово у сферу СКМпроникають засоби реалізації віртуальної


20

реальності, штучного інтелекту. Серед усієїрізноманітності СКМ постає питання, якийматематичний пакет обрати? Найбільшпоширеніші з них: Mathematica (v.7.x – v.10.x),Maple (v.14.x – 18.x), MathCad (v.12.x – v.15.x),MatLab (v.6.x – v.7.x) тощо.

Найважливішою перевагою вказаних системє їх інтерактивність, тобто забезпечення роботиз ПК в режимі постійного діалогу з користувачемі, водночас, реалізація програмного режимуроботи, включаючи функціональний тапроцедурний стилі програмування, засобисимвольних перетворень, потужні 2D-, 3D-графічні та анімаційні засоби [7]. Останні в своючергу дозволяють побудову та перегляд в динаміці(в режимі реального масштабу часу) так званихрозгорток (відображень), серед яких найбільшийінтерес для практичного використання становлятьтри класи розгорток: хаотичні, періодичні ірекурсивні (фрактальні). Простими рекурсивнимирозгортками, що мають неперервну траєкторіюта вщерть заповнюють фігури великихрозмірностей, є розгортки Гільберта і Пеано [8].Вибір подібних відображень пов’язаний і з такоюпроблемою, що людство візуально сприймаєнавколишній світ як тривимірний простір, якийназивають Евклідовим, в той час, коли вматематиці та інших природничих дисциплінахсотні літ абстрагуються віртуальними просторамибільших розмірностей. Людина давно вжезнайшла окремі способи подання та аналізу такихпросторових фігур з допомогою проекції наплощину, застосовуючи, зокрема, контурні криві(або лінії рівня), графіки щільності тощо. Проте,візуально відобразити хоча б об’єкт 4х вимірногопростору ми можемо, лише змінюючи в динаміціза часовою компонентою об’єкт тривимірногопростору. Якщо ж мова йде про Nвимірнийпростір, то, використовуючи вищезгаданевзаємнооднозначне відображення, можна було ббагатовимірний об’єкт перевести в одновимірний,а далі зобразити його в тривимірному просторі(чи в будьякій іншій зручній для сприйняттяформі).

Можна визначити такі напрямки розвиткусучасних СКМ:

перетворення СКМ в інтелектуальні системиподання знань та їх експертної оцінки;

інтеграція систем одна з одною та деякимиофісними і графічними програмами;

розширені можливості обчислень, щоохоплюють практично всі галузі застосуваньматематики;

розширені засоби візуалізації обчислень; перетворення СКМ в універсальні системи;

впровадження нових функцій, наприклад дляреалізації нечіткої логіки, нейронних мереж,систем штучного інтелекту тощо;

впровадження в СКМ засобів, щодозволяють створювати електронні підручники(посібники, методичні вказівки, рекомендації) урізних форматах;

можливість створення документів зтекстами, формульними виразами, рисунками таграфіками найвищої поліграфічної якості.

Перераховані можливості використання СКМроблять їх однаково привабливими для науковихспівробітників та інженерів, викладачів тастудентів вузів і особливо для тих, хто простозахоплюється математикою, інформаційнимисистемами чи комп’ютерними технологіями.

2. Комп’ютерні видавничі системи.Цікавим є такий напрям інтеграції як поєднання

видавничої системи TeX (AmsTex, LaTex) зматематичними пакетами, що дає можливістьготувати електронні документи високої якості зприкладами математичних розрахунків,візуалізації даних, виконаних у певній СКМ.

Комп’ютерна видавнича система ФЕЧстворена американським дослідником Д. Кнутомі розпочалась в 1970 році під час написання відомоїпраці “Мистецтво програмування”. LaTeX – цевидавнича система [1], розроблена Л. Лампортомна початку 1980х років. Основне її призначення– підготовка наукових документів (тези доповідей,статті, посібники, автореферати, дисертації тощо).Людина може використовувати ПК лише якдрукуючий пристрій, на якому всі засобиформатування зводяться лише до вставки чивилучення зайвих пропусків та переводу курсорамонітора на необхідний інтервал. А може інавчитись правильно форматувати електроннийдокумент, використовуючи хоча б оптимальнийарсенал функціональних засобів текстовогопроцесора. Програмний продукт MS Word, якийвключений в стандартний пакет MS Office, незабезпечує автоматизацію процесу форматування,а, головне, редагування та компактногорозміщення інформації. Згадана комп’ютернавидавнича система максимально призначена дляполегшення такого процесу з допомогою власноївбудованої мови програмування. Крім цього,необхідність використання системи LaTeXобумовлена і тим, що більшість наукових виданьприймають матеріали в texформаті. Системавважається стандартом de-faсto для публікаціїфізикоматематичних і технічних текстів.

Назвемо основні переваги системи LaTeX: зручні засоби відтворення алфавітного

покажчика, списку використаних джерел,



21 Молодь і ринок №9 (116), 2014

графічних об’єктів і таблиць, автоматичнанумерація математичних формул, посилань таінших подібних об’єктів поряд з ефективниммеханізмом перехресного цитування;

безкоштовне розповсюдження; можливість набору вхідного файлу у будь

якому текстовому редакторі (на відміну від файлу,набраного в редакторі MS Word, texфайл займаєзначно менший обсяг дискової чи flashпам’яті );

автоматичне форматування тексту (щільністьсимволів, розміщення таблиць і графіків,граматично правильна вставка знаків переносутощо) та математичних формул (розмір вкладенихдужок, знаків сум, добутку, інтегралів та іншихспеціальних значків);

автоматичне збереження документа післякомпіляції перегляду останнього відкоректованогооваріанту;

розвиток абстрактного мислення студентів,набуття навичок програмування, комп’ютерногомоделювання та дизайну.

До недоліків LaTeX можна віднести те, щовона не є системою типу WYSIWYG: створенняtexдокумента і перегляд підготовленого до друкувихідного документа реалізуються різнимиопераціями.

Система LaTeX в усьому світі широковикористовується науковцями, а особливофахівцями з фундаментальних наук. LaTeX зручновикористовувати під час підготовки, наприклад,книги або звіту на кілька сотень сторінок звеликою кількістю математичних формул,рисунків, таблиць, перехресних посилань іоб’ємним списком використаних джерел.

Протягом навчання курсу “Інформаційнітехнології в освіті та науці” магістрантивиконують проект, кінцевим результатом якого єзвіт про виконання індивідуального завдання,тематика якого пов’язана з використаннямконкретної СКМ до розв’язування задач з певногорозділу вибраної дисципліни.

Портфоліо магістерського проекту (роботи) якспосіб фіксування, накопичення, оцінки ісамооцінки особистих досягнень, повинен містититеоретичні відомості з тематики дослідження,опис можливостей використання СКМ, висновки,список використаних джерел, додатки (занеобхідності).

Магістрант на основі виконаних робіт створюєпрезентацію засобами LaTeX, використовуючипри цьому пакет Beamer для реалізаціїдинамічного режиму представлення інформації.

Висновки і перспективи подальшихрозвідок у даному напрямку. Описаний підхідпри навчанні вказаних курсів, що передбачає

поєднання СКМ та видавничої системи LaTeX,обумовлений кількома факторами.

Поперше, використання СКМ значнорозширює межі застосування математичнихметодів і моделей для дослідження процесів урізних сферах людської діяльності. Широкий набірзасобів для комп’ютерної підтримки аналітичних,обчислювальних і графічних операцій роблятьсучасні СКМ одними з основних засобів упрофесійній діяльності вчителяноватора,теоретика і дослідника, математикааналітика,програміста, інженера, економістакібернетика,соціолога та ін. Тому їх освоєння і використання унавчальному процесі педагогічного університетумагістрантами практично всіх спеціальностейнадасть можливість підвищити рівень їхпрофесійної підготовки.

Подруге, як правило, кінцевим результатомдослідження є певна публікація (презентації, тезидоповідей, статті, науковометодична танавчальна література, дисертації тощо). У цьомувипадку у пригоді стає видавнича системаLaTeX, що у поєднанні з СКМ надає можливістьстворювати високоякісні електронні та друкованіпродукти.

Перспективними дослідженнями є розширенняфункціональних можливостей СКМ ікомп’ютерних видавничих систем, розробкапрограмних продуктів та їх широке впровадженняв системі освіти та наукових дослідженнях.

1. Гарасим Я.С. LATEX: створення математичнихдокументів: Навч. посібник / Гарасим Я.С., Романенко А.В.,Хапко Р.С. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені ІванаФранка, 2002. – 140 с.

2. Жалдак М.І. Система підготовки вчителя довикористання інформаційно-комунікаційнихтехнологій в навчальному процесі / Мирослав ІвановичЖалдак // Комп’ютерно-орієнтовані системинавчання: Збірник наукових праць. – Випуск 18. – Київ:НПУ ім. М.П. Драгоманова. 2012. – С. 3 – 16.

3. Капустина Т.В. Теория и практика создания ииспользования в педагогическом вузе новыхинформационных технологий на основекомпьютерной системы Mathematica: дисс. докторапед. наук: 13.00.08, 13.00.02 / Тетьяна ВасильевнаКапустина. – М., 2003. – 257 с.

4. Клочко В.І. Нові інформаційні технологіїнавчання математики в технічній вищій школі: дис..докт. пед. наук: 13.00.02 / Віталій Іванович Клочко;Вінницький держ. техн. університет. – Вінниця, 1998.– 396 с.

5. Кобильник Т.П. Проектне навчання інформаційнихтехнологій магістрантів педагогічних університетів/ Т.П. Кобильник, Р.І. Пазюк // Науковий вісник Донбасу:Електронне наукове фахове видання: Режим доступ:nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN16/11ktpmpu.pdfэ

6. Лазурчак І.І. Вільнопоширювані системи


22

комп’ютерної математики в освіті та науці /І .І . Лазурчак, Т.П. Кобильник / / Матеріалиміжнародної науково-практичної конференції FOOS.– 01-06.02.2011, Львів, C. 81 – 83.

7. Лазурчак І.І. Системи комп’ютерноїматематики: навчальний посібник / І.І. Лазурчак,Т.П. Кобильник. – Дрогобич: Коло, 2013. – 256 с.

8. Лазурчак І.І. 3D – Візуалізація рекурсивнихрозгорток з допомогою систем комп’ютерної

математики / Ігор Іванович Лазурчак // Інформаційнітехнології в освіті. – 2013. – № 17. – С. 68 – 76.

9. Самарский А.A. Математическое моделювание:Идеи, Методы, Примеры / А.A. Самарский,А.П. Михайлов. – 2 изд. – М.: Физмат. – 2002. – 320 с.

10. Триус Ю.В. Комп’ютерно-орієнтовані методичнісистеми навчання математичних дисциплін у вищихнавчальних закладах: дис. докт. пед. наук. 13.00.02. / НПУ іменіМ.П. Драгоманова/ Юрій Васильович Триус. – 2005. – 410 с.


Актуальність дослідження. Перехіднашого суспільства до ринковоїекономіки, нових форм господарювання

вимагає кардинальних змін у навчальному процесі,особливо на тих магістралях, де формується новемислення молоді, бачення перспектив й умінняорієнтуватися у виборі свого майбутнього,майбутнього свого народу [2].

Згідно з Конституцією профільного навчання встаршій школі та “Національною доктриноюрозвитку освіти в Україні у ХХІ столітті” у старшійшколі створюється система профільного

навчання, яка найповніше реалізує принципособистісно зорієнтованого підходу і значнорозширює можливості учня у правильному виборівласної професійної діяльності.

Аналіз останніх публікацій. Даній проблеміприсвячено і випущено друком у світ значнукількість науковометодичної літератури, якависвітлює питання підприємництво як напрямлюдської діяльності, до них слід віднести роботи:А.С. Афонін [1], Г.О. Андрусенко [2], М.В. Вачевський[3], М.В. Вачевський, В.В. Мадзігон, Н.М. Примаченко[4], А.В. Войчак [5], С.С. Гаркавенко [6],

УДК 378.147:371.38

Віктор Мадзігон, здобувачНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМІСТУ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮЗ ОСНОВ МАРКЕТИНГУ

У статті висвітлюється актуальна проблема необхідності на сучасному етапі підготовки підприємцівсистемі неперервної економічної освіти, розкрито питання вивчення основ маркетингу в загальноосвітніхнавчальних закладах освіти.

Ключові слова: маркетинг, навчання, підприємництво, виробництво, прибуток, ризик, ринок, бізнес.

Табл .1. Літ. 11.

Виктор Мадзигон, соискательНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ РЕАЛИЗАЦИИ СОДЕРЖАНИЯТЕХНОЛОГИЧЕСКОГО ПРОФИЛЯ ПО ОСНОВАМ МАРКЕТИНГА

В статье освещается актуальная проблема необходимости на современном этапе подготовкипредпринимателей системе непрерывного экономического образования, раскрыты вопросы изучения основмаркетинга в общеобразовательных учебных заведениях.

Ключевые слова: маркетинг, обучение, предпринимательство, производство, прибыль, риск, рынок,

бизнес.

Victor Madzihon, ApplicantNational Pedagogic University by M. Drahomanov, Kyiv

PEDAGOGICAL CONDITIONS OF CONTENT IMPLEMENTATION OFTECHNOLOGICAL PROFILE IN PRINCIPLES OF MARKETING

The article devoted to current problem of necessity entrepreneurs’ training in the system of continuingeducation at modern stage; highlighted the question of learning the principles of marketing at secondary educationalinstitutions.

Keywords: marketing, learning, entrepreneurship, production, profit, risk, market, business.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМІСТУ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ З ОСНОВ МАРКЕТИНГУ

© В. Мадзігон, 2014

23 Молодь і ринок №9 (116), 2014

М.М. Єрмошенко [7], А.В. Квас [8], В.Я. Кардаш[9], А.Ф. Павленко [10], В.М. Мадзігон [11], таінші автори, роботи яких використовуються внавчальному процесі.

Мета статті. Дослідити необхідністьвивчення маркетингової діяльності у процесібезперервної економічної освіти.

Виклад основного матеріалу. Визначальнимикатегоріями нового економічного мислення іринкової економіки в цілому є людина і прибуток.Для практичного втілення такого мислення вжиття традиційні системи організації управліннявиробництвом не підходять. У цьому важливуроль покликаний відіграти маркетинг, що вивчаєтакож організацію і управління в умовах ринку,головною ідеєю якого є одержання підприємствоммаксимального прибутку на основі задоволенняпотреб споживачів. Тому сьогодення вимагаєдокорінно перебудувати систему економічноїосвіти в нашій країні. Фундамент економічноїосвіти повинен закладуватися в школі. Українськанаціональна школа, особливо старша її ланка,покликана формувати в учнів якості майбутніхпідприємців, комерсантів, банкірів, фермерів,патентознавців, маркетологів, менеджерів,економістів.

Щоб досягти успіхів у конкретному ринковомусередовищі, та створювати добробут країни,необхідна висока ефективність діяльностіпідприємств, що визначається безпосередньоефективністю економіки, яка, в свою чергу,залежить від поєднання ефективних технологійвиробництва та технологій управління на основівикористання маркетингу.

Усе сказане свідчить про те, що у старшійшколі необхідно ввести технологічний профіль ізвивчення маркетингу. Вивчення основ маркетингусприятиме підготовці молодого покоління дожиття в умовах ринку праці, правильному виборуними життєвих орієнтацій, формуванню іутвердженню високих моральних цінностейгромадянина. Для реалізації вказаних завданьупродовж 2011 – 2014 років розроблено зміструкопису основ маркетингу на рівні навчальногопредмета (навчальні програми) та на рівнінавчального матеріалу (підручник).

Концепція дослідження. Випускниксучасної школи, для того щоб мати можливістьзнайти своє місце в житті, повинен володітипевними якостями особистості, а саме:

гнучко адаптуватися в життєвих ситуаціях,які постійно змінюються; вміти самостійнонабувати необхідні знання, уміло застосовуватиїх у повсякденному житті;

самостійно критично мислити, уміти бачитипроблеми, що виникають в реальному житті і,

використовуючи сучасні технології, шукати шляхираціонального їх розв’язання; чітко усвідомлювати,де, яким чином набуті знання можуть бутивикористанні в оточуючій його дійсності; бутиздатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

грамотно працювати з інформацією (умілозбирати необхідні для розв’язання певноїпроблеми факти, аналізувати їх, висовуватигіпотези розв’язання проблем, робитиаргументовані висновки, застосовувати одержанівисновки для виявлення і розв’язання новихпроблем);

бути комунікабельним, контактним у різнихсоціальних групах, вміти працювати разом у різнихсферах, у різних ситуаціях, легко запобігати абовміти виходити із будьяких конфліктних ситуацій;

самостійно працювати над розвитком власноїгідності, інтелекту, культурного рівня, бутисамодостатнім.

Значна роль у формуванні таких якостейналежить технологічному профілю навчання устаршій школі. Головна ідея дослідження полягаєу розробці технологічного профілю, якийорієнтував би старшокласників на вибір не окремовзятої професії, що заздалегідь визначена у ньому,а сприяв би свідомому вибору спорідненихпрофесій економічного профілю. Тобто, цейпрофіль навчання, а також і педагогічні умовиреалізації його змісту, відповідно до нашогоконцептуального підходу мають бути пов’язанимине з окремою професією, а з економічнимпрофілем в цілому, що значно розширить не тількисвідомий, а й більш адекватний вибірстаршокласниками своєї майбутньої професії [3].

Розробляючи зміст основ маркетингу іпедагогічних умов його реалізації ми виходимо ізтого, що маркетинг є невід’ємною частиноюсучасних ринкових відносин. В основу концепціїмаркетингу покладено ідею задоволення потребпотенційних споживачів. В основу виробництвазакладають дані, які одержують у процесівивчення різних ринкових сегментів – окремихгруп населення, підприємств, адже саме їмадресовано нову продукцію. Виробництво і збутв умовах “ринку покупця” і становить основнийсенс маркетингової діяльності.

Маркетинг як специфічна ринкова концепціямислення і практичної дії вкрай складаний длясприйняття, теоретичного засвоєння, і тим більшескладний для практичної реалізації, що дає основустверджувати про актуальність даної проблемив нинішніх складних економічних умовах розвиткувітчизняного виробництва, піднесення розвиткупідприємств, які знаходяться в кризовому стані.

Саме тому реалізацію змісту з основмаркетингу на рівні навчального предмета і нарівні


24

навчального матеріалу необхідно здійснюватибазуючись на методі проектів. Застосовуючи цейметод слід враховувати той факт, що основнимирисами методу проектів є: інтегративність,диференційованість, проблемність, контекстність,особистісна зорієнтованість.

З метою включення учнів у найрізноманітнішівиди діяльності відповідно до інтересів,здібностей, індивідуальних можливостей слідзабезпечити щонайбільшу варіативністьвиконуваних проектів.

Процес реалізації профілю і, відповідно,навчання старшокласників згідно нашогоконцептуального підходу має складатися із двохчастин: загальної і спеціальної. У першій частиніза допомогою ефективних педагогічних умовзабезпечується розвиток творчих здібностей,формування творчої особистості учня. У другійчастині передбачається застосування учнямисформованого творчого потенціалу прирозв’язуванні виробничотехнічних проблем впроцесі проектної діяльності [4].

Попередньо визначені нами й інші компонентисукупності педагогічних умов: особистіснозорієнтована методика навчання, яка базуєтьсяна проектнотехнологічному підході до реалізаціїзмісту профілю; активні та інтерактивні методи,форми організації навчання учнів; предметнерозвивальне середовище, наближене до реальноговиробництва.

Об’єкт-дослідження: процес технологічноїпідготовки старшокласників у середнійзагальноосвітній школі.

Предмет дослідження: педагогічні умовиреалізації змісту технологічного профілюнавчання: “Основи маркетингу”.

Мета дослідження: розробити, обґрунтувати,здійснити дослідно експериментальну перевірку ізапровадити в практику роботи школи зміст таметодику навчання старшокласників основмаркетингу.

Основні завдання дослідження, якінеобхідно було вирішити в процесі підготовки даноїроботи.

1. Вивчити, обґрунтувати та впровадитипедагогічні умови реалізації змісту технологічногопрофілю навчання учнів старшої загальноосвітньоїшколи.

2. Визначити, обґрунтувати та впровадитипедагогічні умови реалізації змісту технологічногопрофілю навчання учнів старшої загальноосвітньоїшколи.

3. Проаналізувати наукові підходи доформування змісту технологічного профілюнавчання.

4. Обґрунтувати та розробити зміст

технологічного профілю з основ маркетингу нарівні навчального предмета (програма) інавчального матеріалу (підручник).

5. Розробити методику навчання учнів старшоїшколи основ маркетингу на засадах проектнотехнологічного підходу.

Методологічною основою дослідженняпослужили положення педагогічної теорії продіяльні сну основу змісту навчання, взаємозв’язокі взаємообумовленість теорії та практикинавчання, гуманістичний і компетентніснийпідходи до організації навчальновиховногопроцесу.

Наукова новизна і теоретична значущістьвизначається тим, що вперше було:

визначено, обґрунтовано та впроваджено внавчальний процес загальноосвітніх навчальнихзакладів зміст “Основ маркетингу”;

обґрунтовано доцільність інтеграції змісту,використання між профільних зв’язків у змістіпрофілю;

у змісті профілю реалізовано проектнотехнологічний підхід до навчання старшокласників.

Прогноз використання результатів дослідженняза темою:

Результати дослідження запропоновано допрактичного використання у профільнихзагальноосвітніх навчальних закладах (табл. 1.).

Апробація розроблених матеріалівздійснюється через організацію навчальновиховного процесу у 10 – 11 класахзагальноосвітніх шкіл, міжшкільних навчальновиробничих комбінатах, коледжах та ліцеях,організації семінарів для вчителів трудовогонавчання [4].

Прогнозований педагогічний ефект:удосконалення знань, вмінь та навичок проектнотехнологічної діяльності старшокласників упроцесі вивчення основ маркетингу.

Загальна характеристика результатівдослідження. Результати дослідженняколективної теми, реалізувалися в процесівиконання індивідуальної підтеми, що є їїскладовою, стосується як теоретичногоопрацювання актуальної для сучасної школипроблематики, так і прикладних її аспектів,зокрема:

- здійснено відбір вербального, ілюстративногота проектнотехнологічного змісту для вивчення“Основ маркетингу”, окремих аспектів суті іпринципів маркетингу, з врахуванням особистіснозорієнтованих напрямів за видами маркетинговоїдіяльності, які є також розділами навчальногопідручника: “Управління маркетинговоюдіяльністю”, “Товар і товарна політикамаркетингу”, “Стадії життєвого циклу товару”,



25 Молодь і ринок №9 (116), 2014

“Ціни і цінова політика маркетингу” “Оптовороздрібна торгівля маркетингу та маркетинг уринковій і біржовій торгівлі”.

визначено ефективність відібранихтеоретичних і практичних навчальних завдань дляучнів 10 – 11 класів; рівні засвоюваностінавчального матеріалу (високий, достатній,середній, низький); критерії рівнів оволодінняучнями 10 – 11 класів вербальними знаннями(формулювання економічних завдань, володінняпринципами маркетингової діяльності, маркетинговоютермінологією), практичними уміннями в маркетинговійдіяльності, використання сучасних методів навчання, щозабезпечують результативність теоретикопрактичнихвмінь діяльності учнів 10 – 11 класів;

- з’ясовано принципи особистісно зорієнтованогонавчання, провідні функції між предметної інтеграціїв процесі маркетингової діяльності старшокласників,етапи формування практичних умінь та навичок.Рівень їх особистісних уподобань до напрямівмаркетингової діяльності на ринку праці;

- розроблено зміст і технології реалізаціїсистеми навчання основ маркетингу у процесіопрацювання на практичних заняттях та натренувальних прикладах із тем: товар і товарнаполітика; ціни і цінова політика маркетингу;оптоваі роздрібна торгівля маркетингу; сервіс вмаркетинговій діяльності; реклама та пропагандазбуту товару; маркетинг інноваційної діяльності;міжнародний маркетингу у процесах глобалізаціїпротягом навчання в 10 – 11 класах.

- апробовано розроблену систему навчання

та вправ із основ маркетингу до розділів: вступ,управління маркетинговою діяльністю, стадіїжиттєвого циклу товару , торгівлі, банківськадіяльність, ринок біржової торгівлі.

експериментально перевірено оволодінняучнями експериментальних закладів змістомвчителя економічних дисциплін методикоювикладання основ маркетингу, під час якихпередбачено формування професійних початковихкомпетентностей та економічних умінь, під часяких передбачено формування практичних уміньв процесі індивідуальної роботи, у складі групиекспериментальної дільниці (макетування тавипробовування пошукових та дослідних вправ)технології навчання основ маркетинговоїдіяльності на ринку праці, відповіднопідготовленого навчального підручника з “Основимаркетингу в 10 – 11 класах”.

- реалізовано в матеріалах навчальногопідручника для учнів 10 – 11 класах з “Основимаркетингу”, індивідуальних та колективнихтворчих проектах, зорієнтованих за власнимуподобанням маркетингової діяльності заблоками: виробництво товару, реклама, дизайн,сервіс обслуговування ціни в процесі реалізаціїтоварів, у вироблені прийомів і методівмаркетингової діяльності і на ринку праці;

підготовлено матеріали рукопису підручника“Основи маркетингу для учнів 10 – 11 класів”;

- поза планом підготовлено і видано друкомнавчальні підручники та наукові статі, авторМ. Вачевський: 1. Промисловий маркетинг.

Таблиця 1. Організація дослідження

№п.п. Етапи НДР Форма надання результатів

1 Аналітико констатувальний: вивчення та аналіз теорії і практики профільної технологічної освіти учнів старшої школи; розробка програмового змісту профілю “Основи маркетингу”; визначення ефективних методів навчання учнів основ маркетингу;

Програма дослідження Структура підручника “Основи маркетингу” Матеріали до підручника “Основи маркетингу” Наукові статті

2 Теоретикомоделювальний: Визначення та наукове обґрунтування педагогічних умов реалізації профілю “Основи маркетингу”, експериментальна апробація програми “Основи маркетингу”, обґрунтування педагогічних умов її реалізації в навчальному процесі.

Уточнений варіант структури підручника “Основи маркетингу”. Матеріал до підручника “Основи маркетингу” Наукові статті

3 Узагальнювальний: апробація педагогічних умов реалізації змісту технологічного профілю з основ маркетингу; узагальнення та впровадження результатів дослідження у систему профільної технологічної освіти.

Рукопис підручника “Основи маркетингу”. Наукові статті. Звіт про виконану роботу.


26

Підручник. Формування професійних компетенційу майбутніх маркетологів. Гриф МОН України.Вид. “Кондор”, 2010 р. – 486 с.;

2. Маркетинг. Формування професійноїкомпетентності учнів професійнотехнічнихнавчальних закладів. Навчальний посібник. (грифМОН України), 2011 р. – 372 с.; 11 наукових статей,які відносяться до теми досліджуваної проблеми.

апробація результатів дослідженьздійснювалася на експериментальних групахфакультету менеджменту і маркетингуДрогобицького державного педагогічногоуніверситету при підготовці майбутніх вчителівпідприємницької та маркетингової діяльності.

висвітлення результатів дослідженьпроводилося під час участі у роботі науковопрактичних конференціях, науковопрактичнихсемінарах, круглих столів педагогічнихуніверситетів.

Висновки. Проведене нами дослідження заперіод 2009 – 2011 рр. М.В. Вачевським таВ.В. Мадзігоном практично вийшло за визначеніпрограмою дослідженні межі, оскільки, крімзапланованих:

навчальних програм з основ маркетингу для10 – 11 класів загальноосвітньої школи;

навчального підручника для учнів 10 – 11класів загальноосвітньої школи в співавторствірозроблена безперервна система освітиекономіки та основ маркетингу. У підручникувикладено основи маркетингової діяльності вринковій економіці в обсязі, передбаченомунавчальною програмою відповідного курсуаудиторних занять учнів загальноосвітніх шкіл,ліцеїв, та гімназій, які вивчають основи економікита набувають початкових професійнихкомпетентностей із підприємницької діяльності,виробництва та збуту товарів, реклами і сервісу.

Крім того в процесі дослідження виникладодаткова тематика дослідження розвитку тастановлення підприємницької діяльності, щоспонукало до розширення дослідження на предметдокторської дисертації Мадзігона ВіктораВасильовича.

Від виду діяльності на ринку залежитьмаркетингова орієнтація маркетологів та їхпрофесійні компетенції, щодо рівня розв’язаннямаркетингових завдань та досягнення кінцевоїмети можна класифікувати:

Отже, при комплексному підході вивченнямаркетингу слід розглядати як єдністьорганізаційних, економічних, соціальних, правових,психологічних та інших аспектів системинавчання, що може сприяти високому рівнюформування професійних компетенцій у майбутніхмаркетологів.

Початок ХХІ століття спонукає педагогічнісистеми світу: поперше, зберігати свої історичнітрадиції розвитку культури, науки і освіти; подруге, прагнути до інтернаціоналізації іміжнародної інтеграції науки та освіти, зокрема внапрямах економіки, права, комп’ютерної техніки,фізики, філософії та інших курсів навчання якєдиного цілого для всіх країн Європи чи іншихконтинентів. Це відбувається у сфері спільних підходівдо розвитку особистості, системи, змісту, методів,засобів, форм навчання, пріоритетних домінуючихцінностей і напрямів виховання та навчання,відображається в тенденціях реформування освітита розвитку і формуванні високих професійнихкомпетенцій у випускників навчальних закладів.

1. Афонін А.С. Маркетинг: конспект лекцій. – К.:МАУП, 1994. – 88 с.

2. Андрусенко Г.О. Основи маркетингу. – К.: НОКВО, 1992. -143 с.

3. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетенції. Підручник. // М. Вачевський.– К.: Професіонал. 2005. – 512 с.

4. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., ПримаченкоН.М. Основи економіки. Навчальний посібник.//М.Вачевський, В. Мадзігон., Н. Примаченко. – К.:Педагогічна думка, 2000. – 612 с.

5. ВойчакА.В. Маркетинговий менеджмент. – К.:КНЕУ, 1998. – 268 с.

6. Гаркавенко С.С. Маркетинг. – К.: Лібра, 1998. – 384 с.7. Єрмошенко М.М. Маркетинговий менеджмент.

Посібник. – К.: 2001. – 204 с.8. Квас А.В. Наставления по внутрифирменному

маркетингу. – К.: Будівельник. 1992. – 164 с.9. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика.

Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1997. – 156 с.10. Павленко А.Ф. Економічна освіта – важлива

складова формування сучасного спеціаліста. // ОсвітаУкраїни, 1997. 17 жовтня.

11. Мадзігон В.М. Соціально-педагогічні передумовиздійснення поєднання навчання з продуктивною працеюучнів у загальноосвітніх школах України.// В. Мадзігон./Молодь і ринок. – 2006. – №5(20). – С. 31 – 44.

Залежно від орієнтації маркетингової діяльності: орієнтований на продуктспрямований на вдосконалення якостей і властивостей товару;

Залежно від сфер застосування: Товарів споживчого попиту, виробничотехнічного призначення, торговий.

Залежно від терміну, на який розробляються маркетингова політика підприємства: стратегічний, тактичний, оперативний.




27 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Постановка проблеми. Першочерговимзавданням розвитку сучасної вищої освітиє впровадження сучасних інноваційних

технологій, що забезпечують подальшевдосконалення навчального процесу, доступністьта ефективність освіти, підготовку майбутніхвчителів до життєдіяльності в інформаційномусуспільстві.

Сучасна вища освіта не встигає за тимизмінами, що відбуваються у суспільстві. Новітнітенденції у розвитку суспільства потребуютьпринципових змін у підготовці майбутньогофахівця, зокрема, переходу від “навчання на все

життя” до “неперервного навчання протягомвсього життя”, що означає закладання потребипродовження навчання у майбутньому.Підготовка майбутнього вчителя у вищомунавчальному закладі має бути одним із етапівстановлення фахівця. Таким чином, навчальнийпроцес у вузі спрямовується на створення умовдля професійного зростання й самовдосконалення,на формування потреби у саморозвиткові. У своючергу, це потребує дотримання системності йнауковості у підготовці майбутніх вчителів.

Необхідність змінення підходів до навчаннястосується й підготовки майбутніх вчителів

УДК 378

Іван Кутняк, кандидат філософських наук, доцент кафедри педагогікита методики початкової освіти, декан факультету початкової освіти


ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХУЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

У статті висвітлюється вплив інноваційних технологій на процес підготовки сучасного вчителяпочаткової школи. Розкриваються умови застосування інноваційних технологій у підготовці майбутніхвчителів початкових класів у навчальному процесі. Доводиться, що різноманітні вияви новизни в педагогічнійінноватиці тісно пов’язані з проблемою педагогічної творчості. У дослідженні виявлено ряд проблем узастосуванні педагогічних технологій.

Ключові слова: інновація, технологія, модернізація, індивідуалізація, активізація, інтеграція,гуманізація.

Літ. 5.

Иван Кутняк, кандидат философских наук, доцент кафедры педагогикии методики начального образования, декан факультета начального образования


ИННОВАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В ПРОЦЕССЕПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ

В статье освещается влияние инновационных технологий на процесс подготовки современного учителяначальной школы. Раскрываются условия применения инновационных технологий в подготовке будущихучителей начальных классов в учебном процессе. Доказывается, что разнообразные проявления новизны впедагогической инноватике тесно связаны с проблемой педагогического творчества. В исследовании выявленряд проблем в применении педагогических технологий.

Ключевые слова: инновация, технология, модернизация, индивидуализация, активизация, интеграция,

гуманизация.

Ivan Kutnyak, Ph. D. (Philosophy), Docent of Pedagogy andMethodology of Primary Education Department, Dean of Primary Education Faculty,


INNOVATIVE TECHNOLOGIES IN THE PROCESS OF PROFESSIONAL TRAININGOF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS

The article highlights the impact of innovative technology on the process of training modern a primaryschool teacher. Reveals the conditions of the use of innovative technologies while training of future primary schoolteachers in the teaching process. It is shown that the various manifestations of innovation in teaching are closelyrelated to the problem of educational art. The investigation identifies the number of problems in the use of pedagogicaltechnology.

Keywords: innovation, technology, modernization, individualization, activation, integration, humanism.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

© І. Кутняк, 2014

28

початкової школи, оскільки з розширенням впливуновітніх інформаційних технологій модифікуютьсякомпоненти навчального процесу у початковій школі.

Розв’язання означеної проблеми вимагаєсистеми професійнопедагогічної підготовкистудента, що є інтегративною цілісністювзаємопов’язаних і взаємообумовлених компонентів(суспільноекономічного, спеціального, психологічногота загальнокультурного), що мають спільну мету,спрямовану на забезпечення всебічно і гармонійнорозвиненої особистості [2, 18].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Концептуальні засади модернізації освітирозкриваються в працях В. Андрущенка,Б. Гершунського, В. Кременя, Н. Ничкало та ін.Окремі аспекти порушеної проблеми розглядаютьу своїх розвідках А. Бойко, А. Вітченко.

Важливе значення мають наукові праці вчених,які розробили загальну методологію досліджень,пов’язаних з удосконаленням навчальновиховного процесу вищих навчальних закладів –Ю.К. Бабанський, В.П. Безпалько, С.У. Гончаренко,І.А. Зязюн, Н.Ф. Тализіна, Р.І. Хмелюк, М.Д. Ярмаченкота інші.

Питання інновацій вивчають зарубіжніпедагоги К. Ангеловськи, X. Барнет, Д. Гамільтон,Н. Грос, У. Кінгстон, Н. Лагервей, М. Майлз,А. Хаберман, Р. Хейвлок та ін.

Низка сучасних досліджень торкається питаньпідготовки майбутнього вчителя початковихкласів до застосування інформаційнокомунікаційних технологій у навчанні молодшихшколярів. Ці питання висвітлюються у роботахВ.М. Андрієвської, А.В. Горячева, Ю.О. Дорошенка,Ю.О. Жука, М.В. Лаптєвої, Г.В. Ломаковської,О.В. Майбороди, Ю.А. Первіна, Л.Є. Пєтухової,І.М. Смирнової, О.В. Суховірського, Й.Я. Ривкінда,Ф.М. Ривкінд, В.В. Шакотька, О.В. Шиман табагатьох інших дослідників.

Важливо зауважити, що ці наукові дослідженнявивчають як можливості інноваційних технологійщодо оновлення професійнопедагогічноїпідготовки майбутніх учителів з допомогоюметодів, засобів та організаційних форм навчання,так і якісні зміни змісту цієї підготовки. Аналіздосліджень засвідчив прагнення названих вченихта педагогів до реформування концептуальних іструктурнозмістових засад професійнопедагогічної підготовки вчителя на ідеяхдемократизації, гуманізації, подоланнянаціонального нігілізму, заідеологізованості змістуосвіти та девальвації загальнолюдських цінностей.

Метою статті є висвітлення впливуінноваційних технологій на процес підготовкимайбутніх вчителів початкової школи.

Виклад основного матеріалу дослідження.Освіта і наука сьогодні є визначальними факторамирозвитку соціальноекономічного, духовного таполітичного життя будьякої країни. В цих умовахособливого значення набуває проблема інноваційу сфері знань.

Широкий спектр інноваційних проблем, їхактивне впровадження в освітню галузь єключовим напрямом роботи Міністерства освітиі науки України та його підрозділів, науковців АПН,вищих навчальних закладів України. Передукраїнською вищою школою постали завдання:внести зміни до структури, змісту, стандартів,форм національної вищої освіти, забезпеченняякості підготовки спеціалістів на рівнієвропейських стандартів, адаптації навчальнихпланів, впровадження інформаційнокомунікаційнихтехнологій у навчальний процес, розвиток системинеперервної освіти з використанням інноваційнихтехнологій навчання. Інноваційні методизабезпечують підняття освіти, її багатограннихсекторів на якісно новий рівень [1].

Відповідно М. В. Кларіну технологію навчанняможна визначити як спосіб вирішення дидактичної(навчальної) задачі, яка детермінується ціляминавчання і розвитку, індивідуальнимиособливостями тих хто вчиться, специфікоюзмісту предмету.

Він визначає педагогічну технологію, яксистемність і конструювання навчального процесу,які гарантують досягнення поставлених цілей.Також відмічає: “Технологічний підхід до навчанняставить ціллю сконструювати навчальний процес,відштовхуючись від заданих вихідних установок”[4, 56].

Таким чином, зміст наукового терміна“педагогічна технологія” включає проект(модель) обґрунтованої у логічній послідовностіпедагогічної системи, яка реалізується впрактичній діяльності викладачів вузу.

Наукова атмосфера педагогічного вузу маєспрямовувати студента на якісну підготовку, наоволодіння теоретичними положеннями, наопанування педагогічною майстерності, навикористання новітнього інструментарію умайбутній професійній діяльності. У процесінавчання має бути закладено фундамент длястановлення вчителя як особистості, яка легкоорієнтується у новітніх досягненнях, в тому числітехнологічних рішеннях, характеризуєтьсянеобхідними для педагогічної діяльності якостями:креативністю, ініціативністю, відповідальністю,вимогливістю, гуманністю.

Останнім часом для сучасної освіти характернезастосування технологій, які сприяють:



29 Молодь і ринок №9 (116), 2014

індивідуалізації навчання; діяльнісній активізації студентів; діалоговій взаємодії між викладачем і

студентом (педагогіка співробітництва).Вважаємо, що впровадження новітніх

технологій у сферу освіти сприяє розв’язаннюпроблеми щодо їх якісного впливу на зміст, методита організаційні форми навчання, які, у свою чергу,створюють умови для процесу оновлення в галузіпідготовки майбутніх учителів.

Державною політикою в галузі освіти визначеніосновні напрями досліджень, що сприятимутьмодернізації професійної підготовки вчителів вУкраїні:

інтегрованість і єдність навчальних і виховнихпроцесів, формування світоглядних позицій молоді,її ціннісних орієнтирів і переконань;

нові підходи здійснення політики держави,діяльності регіонів і навчальних закладів щодоекономіки освіти;

гуманізація освіти, визначення змісту тапсихологічних закономірностей функціонуванняособистісно орієнтованого навчання, дослідженнярозвивальної педагогічної взаємодії як умовиособистісного зростання суб’єктів педагогічногопроцесу, психологічне обґрунтування та розробканових інформаційних технологій навчання тощо;

виявлення закономірностей становлення ідіяльності особистості професіонала, пошукоптимальних психологічних умов її творчогосамовираження, проектування продуктивної ібезпечної діяльності (на основі тісноговзаємозв’язку з професійною педагогікою);

створення передумов для особистісного,фізичного, інтелектуального, соціального ідуховного розвитку та творчої самореалізації дітейз особливими потребами з метою їх інтеграції всучасну систему суспільних відносин;

обґрунтування професійної педагогіки якнауки про загальні й специфічні закони,закономірності, принципи, особливості й умовиосвіти, навчання, виховання та формуванняособистості професіонала;

системний, комплексний, інтегративний,кібернетичний, алгоритмічний, синергетичний імодульний підходи до дослідження проблемпрофесійної освіти;

соціалізація особистості в системі професійноїосвіти;

інтеграційні процеси у професійної педагогіціна рівні внутрішньопредметної і міждисциплінарноїінтеграції;

актуальні проблеми підготовки педагогічнихкадрів: аксіологічний компонент педагогічноїосвіти; інноваційні технології навчання в системі

вищої педагогічної освіти; наступність уформуванні педагогічної майстерності вчителя впедагогічних навчальних закладах та в закладахпіслядипломної освіти; індивідуалізація підготовкивчителя в системі педагогічної та післядипломноїосвіти; соціальнопсихологічні проблеми адаптаціїмолодих вчителів до професійної діяльності;

неперервне підвищення якості фаховогозростання спеціалістів з вищою педагогічноюосвітою;

формування загальної та психологопедагогічної компетентності, професійної культурипедагогічних працівників, їх готовності довпровадження нових навальних технологій [5].

Застосовуючи новітній підхід у підготовцімайбутніх вчителів початкових класів требанамагатися розвивати в студентів уміння інавички, які будуть постійно і глибоко закріпленів їх пам’яті і набагато полегшуватимуть їм роботув майбутньому. Також на основі цих психологічнозакріплених навичок і вмінь майбутні педагогиповинні легко підвищувати свій професійний рівеньна майбутній роботі. Тому педагоги у вищій школімають на меті розробити таку систему технологій,яка поряд з стандартними методами даватимепозитивніші ефекти на відміну від традиційноїсистеми освіти.

З різноманітними виявами новизни впедагогічній інноватиці тісно пов’язана проблемапедагогічної творчості.

Результатами педагогічної творчості можутьбути:

1. Педагогічні відкриття – наймасштабнішіноваторські педагогічні рішення, пов’язані зформуванням, обґрунтуванням нових педагогічнихідей та їх впровадженням у конкретній педагогічнійсистемі.

2. Педагогічні винаходи – перетворення,конструювання окремих елементів педагогічнихсистем, засобів, методів, умов навчання тавиховання.

3. Педагогічні вдосконалення – модернізаціяй адаптація до конкретних умов уже відомихметодів і засобів [1, 16].

Отже, важливою умовою інноваційногопроцесу і об’єктивною необхідністю в інноваційнійдіяльності педагога, сутнісною характеристикоюінноваційного процесу є творчість.

Можна погодитися з тим, що в застосуванніпедагогічних технологій виникає ряд проблем. Вокремих педагогів, поки що існує такий фактор,як недовіра, або боязнь змін, неохота переходитидо нових методів у педагогічній діяльності,оскільки вони звикли до перевірених системнавчання.


30

Ще одними з найскладніших проблем єпсихологічні, оскільки в кожного студента є свояіндивідуальна психологія і тому неможливорозробити досконалу методику їх усунення. Алев загальному всетаки можливо вивчити основніпсихологічні бар’єри і намагатись поступово їхусувати. Однією із складних перешкод єпсихологічна інертність, оскільки ті хтонавчається, звикли сприймати вже готовийматеріал, а не здобувати знання самостійно [3, 7].

Ще важливо пам’ятати, що не завжди і невсюди впровадження інноваційних технологій унавчальновиховний процес вищої школизабезпечує позитивні результати, не кожненововведення раціональне, виправдане,прогресивне. Можливі такі ситуації, коли вонодестабілізує функціонування педагогічноїсистеми, створює додаткові труднощі дляпедагогів і їх вихованців. При виборі нововведення,прийнятті рішення про його доцільність керуютьсяаналізом реальної ситуації, а не лише особистимбаченням, уподобаннями. Важливо на цьому етапівраховувати технологічний (специфікавикористання) та особистісний (такі індивідуальніякості педагога, як професійна підготовленість,комунікабельність, емоційність тощо, від чогозалежить ефективність освоєння нового засобу)аспекти нового педагогічного засобу.

Позитивним у використанні новітніх технологійє те, що інновації у змісті професійнометодичноїпідготовки передбачають створення длямайбутніх учителів початкової школи можливостізаймати активну позицію, формувати тарозвивати творче мислення шляхом засвоєннянових знань й осмислення надбань минулого,набуття власного досвіду, інструментаріюнавчальнодослідницької діяльності; за наявностівпливу психологічних чинників сучасних освітніх

технологій, самооцінки і самоконтролю індивідівзростає міра узгодженості дій навчальної групи,що спрямовує суб’єктну активність кожногоучасника освітнього процесу.

Таким чином, ми переконуємося, що інноваціїв освіти стали невід’ємною складовою процесупрофесійнометодичної підготовки студенівфакультету початкової освіти. Без знань майбутніхпедагогів, що лежать в основі нових ідей,неможливим видається формування учителів новоїгенерації та, в цілому, прогрес освітньої галузі.

Висновки. Підготовка фахівців у вищомунавчальному закладі з використанням сучаснихосвітніх технологій уможливлює формування у нихтаких умінь, як швидка орієнтація у нестандартнійпрофесійній ситуації та прийнятті відповідногонестандартного правильного рішення. Подальшалогіка розвитку суспільства є логікою інноваційнихреформ, серед яких значну роль відіграватимутьреформи освіти. Нові цілі модернізації освітньоїгалузі спрямовані на розвиток національноїсистеми освіти, що має відповідати викликам часуі потребам особистості, яка здатна реалізуватисебе в суспільстві, що постійно змінюється.

1. Активні та інтерактивні методи навчання /Укладач Кравчина О.С. – К.: ЦІППО АПН України,2003. – 32 с.

2. Буркова Л. Технології в освіті // Рідна школа. –2001. – № 2. – С. 18 – 19.

3. Зязюн І.А Сучасні технології професійноїпідготовки особистості в умовах неперервної освіти// Персонал. – 2000. – № 5 (59). – Прилож. № 10 (15).– С. 7 – 11.

4. Кларин М.В. Педагогические технологии вучебном процессе. – М.: Высшая школа, 1989. – 282 с.

5. Основні напрями досліджень / Офіційний сайтНАПН України [Електронний ресурс] . Режимдоступу: http://www.apsu.org.ua/ua/science/direction/



1 вересня 2014 року День знань.

“Україна-єдина країна!”

З Днем знань! Першого вересня традиційно відзначається День знань, який символізує початок нового навчального року в усіх навчальних закладах країни – подія національного масштабу.

“..Вчительство... велике діло любові, терпеливості й абпегації”.

Іван Франко видатний український письменник,

громадський і політичний діяч


31 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Актуальність проблеми. НаприкінціХХ століття беззаперечної перевагинабула модернізаційна парадигма

політичних змін у постсоціалістичних країнах. Цяпарадигма спрямована на свідоме встановленнястійкого і стабільного порядку, регулювання ходуполітичної динаміки, активну політику подоланнякризових явищ всупереч стратегії вичікуваннятенденцій самоорганізації, саморозвитку, якізначною мірою притаманні парадигмітрансформації. Модернізація – це свідома,активна трансформація на базі спеціальнихконцепцій, програм з чітко визначеними цілями ізасобами. Українська модель модернізаціїпередбачає свідому селекцію цілей, засобів,цінностей, політичних змін як увнутрішньополітичному, так і зовнішньополітичномуаспектах (національний, європейський, світовийдосвід) з врахуванням інтеграційних іконвергенційних процесів у світі) [4, 82].

Ступінь опрацьованості проблеми .Модернізація переважною більшістю теоретиківрозглядається як соціальний та цивілізаційнийпроцес спрямованої трансформації суспільств,який розгортався протягом XVI – ХХ ст., тіснопов’язаний з капіталізмом. По суті капіталізація і

модернізація в західних суспільствах були однимі тим же процесом. Термін модернізація описуєодночасність змін у різних сферах соціуму. Разомз тим модернізацію суспільства часторозглядають як окремі процеси економічної,політичної, соціальної та культурної модернізації.

Економічна модернізація передбачаєінтенсифікацію процесу економічного відтвореннязавдяки зростанню спеціалізації та диференціаціїпраці, енергетичного устаткування виробництва,перетворення науки на виробничу силу тарозвитку раціонального управління виробництвом.

Політична модернізація передбачає створенняпевних політичних інститутів, які мають сприятиреальній участі населення у владних структурахта впливу народних мас на прийняття конкретнихрішень.

Соціальна модернізація передбачає формуваннявідкритого суспільства з динамічною соціальноюструктурою на основі ринкових відносин, правовоїсистеми, що регулює відносини власників, ідемократичної системи, необхідної для того, щобякомога швидше (ситуативно) вносити зміни управила гри і стежити за їх виконанням.

Культурна модернізація передбачає формуваннявисоко диференційованої, уніфікованої культури,

УДК 3.304+316.7

Валентина Дротенко, кандидат філософських наук,доцент, завідувач кафедри культурології та українознавства


ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР ПОНЯТТЯ “МОДЕРНІЗАЦІЯ”У статті розглянуто некласичні концепції модернізаційних процесів в Україні, зокрема особливості

культурної модернізації, модернізація свідомості та особистості.Ключові слова: модернізація, концепція модернізації, неомодернізція, постмодернізація.

Літ. 7.

Валентина Дротенко, кандидат философских наук,доцент, заведующая кафедры культурологии и украиноведения


ГНОСЕОЛОГИЧЕСКОЕ ПРОСТРАНСТВО ПОНЯТИЯ “МОДЕРНИЗАЦИЯ”В статье рассмотрено неклассические концепции модернизационных процессов в Украине, в частности

особенности культурной модернизации, модернизации сознания и личности.Ключевые слова: модернизация, концепции модернизации, неомодернизация, постмодернизация.

Valentyna Drotenko, Ph.D.(Philosophy),Associate Professor, Head of Cultural and Ukrainian Department


EPISTEMOLOGICAL SPACE THE CONCEPT OF “MODERNIZATION”The article discusses the concept of non-classical modernization processes in Ukraine, in particular features

of cultural modernization, modernization of consciousness and personality.Keywords: modernization, the concept of modernization, neomodernization, postmodernization.

ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР ПОНЯТТЯ “МОДЕРНІЗАЦІЯ”

© В. Дротенко, 2014

32

що ґрунтується на парадигмі прогресу,удосконалення, ефективності, вираженняособистих можливостей і почуттів, а також нарозвиткові індивідуалізму. Її складовими є:диференціація головних елементів культурнихсистем; поширення грамотності та світськоїосвіти; зростання науки і технологій; створенняінтелектуальної та інституційної системи дляпідготовки до здійснення спеціалізованих ролей;поява нових індивідуальних орієнтацій, звичок,характеристик, що забезпечують можливостіпристосовуватися до дедалі ширших соціальнихгоризонтів; розширення сфер інтересів;усвідомлення того, що винагорода повиннавідповідати вкладові індивіда, а не якимнебудьіншим його особливостям; можливість розвиватигнучку інституційну структуру, здатнупристосовуватися до постійно мінливих проблемі потреб.

У західних країнах важливими етапамикультурної модернізації були Реформація, пізнєВідродження, доба Гуманізму, Просвітництва.Зокрема, як зазначає М.А. Можейко [5],протестантська етика постала тією ідеологічноюсистемою, яка задала аксіологічну шкалу новоготипу свідомості, в рамках якої успішність трудовоїпрофесійної або підприємницької діяльностіоцінюється як свідчення вибірковості і даруванняблагодаті. Етика протестантизму зафіксувалатрудову дисципліну в якості сакральної цінності.

Культурна модернізація була пов’язана такожіз розвитком сучасних природничих наук(починаючи з XVII ст.) та гуманітарних(упродовж XIX – ХХ ст.). Унаслідок зміникультурної парадигми у XVIII – ХХ ст.зменшилася роль традиційних цінностей (сім’ї,релігії, моралі), відбувся занепад традиційнихавторитетів, виникла масова культура, відбуласядиференціація національних макрокультур насубкультури.

Класичні концепції модернізації (О. Конт, Г. Спенсер,К. Маркс, М. Вебер, Е. Дюркгейм, Ф. Тьонніс)розглядають модернізацію як процесіндустріалізації, перетворення традиційногоаграрного суспільства в індустріальне в ходітрансформації системи господарства, технічногоозброєння й організації праці. Соціологи визнають,що вирішальним фактором модернізації виступаєподолання та заміна традиційних цінностей, щоперешкоджають соціальним змінам іекономічному росту, на цінності, що мотивуютьгосподарюючих суб’єктів на інноваційну діяльність– розробку, створення та поширення новихтехнологій і організаційноекономічних відносин.Причому у більшості західних суспільств

індустріалізації передували як зміни у суспільнійсвідомості, так і зміни в економіці.

Тому серед істориків, соціологів та філософіввже на початку XX ст. поширились концепціїмодернізації, які враховують вплив культурних таментальних трансформацій, оскільки процесмодернізації в її західному варіантірозпочинається із трансформації тих чи іншихформ суспільної свідомості та культури. Внаслідоквідбувається становлення нетрадиційногосуспільства (Ч.Х. Кулі), основою якого є новийтип соціалізації особистості шляхом модифікаціїстилю мислення завдяки “абстрактизації” (Г. Зіммель)або “раціоналізації” (М. Вебер); зміни у системіцінностей від цінностей колективізму до цінностейіндивідуалізму; подолання ірраціональностітрадиційних общинних практик.

Отже, підходи щодо визначення чинників, які“запустили” модернізаційні процеси, різняться.Найбільш глибоко вивчаються два види “сферної”модернізації – економічна і політична. Культурнамодернізація – процес, що неоднозначносприймається як на рівні окремих країн, так і нарівні регіонів. Мета статті: який чинник євизначальним в розвиткові суспільства в цілому ірозгортанні модернізації зокрема – політичний,економічний, соціокультурний?

Виклад матеріалу. Основою сучасних(некласичних) концепцій модернізації сталарозроблена упродовж 1920 – 60х рр. ХХ ст. теоріямасового суспільства, яка, аналізуючи процесиурбанізації, розвитку ЗМІ, загальної освіти,демократизації політики тощо, як наслідокмодернізації зафіксувала розрив соціальнихзв’язків, відособленість і знеособлення окремихіндивідів, відсутність загальнозначущихморальних цінностей, уніфікацію культури побутута споживчої культури. (Потреба усамоствердженні переноситься на національнодержавний рівень, на рівень усього суспільства,політичні інтереси набувають особистісного,персонально значущого характеру [6]).

Поширені у 40 – 60ті рр. теорії підмодернізацією однозначно визнавали процесвитіснення традиції сучасністю, тобто висхіднийрозвиток від традиційного суспільства досучасного. При цьому традиція як правиловизнавалась такою, що гальмує соціальнийпрогрес, і яку необхідно подолати і зламати. Надругому етапі (у 70 – 80х рр.) увага дослідниківзосереджена на особливостях науковотехнічноїреволюції; визнається, що сучасні суспільстваможуть включати чимало традиційних елементів,що модернізація спроможна посилювати традицію(С. Гантінгтон, З. Бауман). З кінця 80х рр. XX ст.



33 Молодь і ринок №9 (116), 2014

теорії модернізації визнають можливістьнаціональних проектів модернізації (А. АбдельМалек, А. Турен, Ш. Ейзенштадт). При цьомувизнається, що модернізації можуть здійснюватисябез нав’язування західного досвіду, а порушеннярівноваги між сучасністю та традиційністюпризводить до гострих суспільних конфліктів таневдач модернізації.

Визнаються негативні ефекти модернізації –знищення традиційних інститутів та життєвихукладів, що призводить до соціальноїдезорганізації, хаосу, зростання девіантноїповедінки та злочинності [7, 178]. Вводитьсяпоняття “альтернативної модернізації”(“контрмодернізації”, “антимодернізації”) яквідкритої протидії модернізації. Відбуваєтьсяпоступове подолання європоцентризму,вестернізації, визнання як самоцінних незахіднихцивілізацій і врахування самобутньої культуритрадиційних соціумів. Визнається, що національнітрадиції визначають характер модернізаційногопроцесу, виступають його стабілізуючимичинниками, а отже модернізація розглядається якрозгалужений, варіативний процес.

Також вивчається модернізація особистості.На підставі соціологічних досліджень побудованоаналітичну модель сучасної особистості, яка маєтакі якості [3]:

відкритість до експериментування, інноваційта змін;

готовність до плюралізму думок тасхвалення такого плюралізму;

орієнтація на сучасність та майбутнє, а не наминуле;

економія часу, пунктуальність; переконаність у здатності організувати життя

так, щоб долати створювані нею перепони; планування майбутніх дій для досягнення

передбачуваних цілей як у суспільному, так і вособистому житті;

віра в урегульованість і передбачуваністьсоціального життя та можливість розраховуватидії завдяки відомим економічним законам,торговельним правилам та урядовій політиці;

почуття справедливості розподілу –винагорода по можливості залежить відмайстерності та вкладу;

висока цінність освіти; повага до достоїнства інших незалежно від

їхнього статусу, обсягу влади тощо.Теорії неомодернізації розглядають

модернізацію як процес узаконення демократії,ринку, освіти, розумного адміністрування,самодисципліни, трудової етики тощо. Цимзнімається протиставлення модернізації та

традиціоналізму: визнається, що більшістьтрадицій є варіантами певних загальнолюдськихцінностей.

Разом з цим сучасні процеси у суспільствахрозвинених країн позначаються як постмодернізація– формування постіндустріального, інформаційного,технотронного суспільства, котре має іншуматеріальну основу, інші ментальніхарактеристики. Постмодернізація розвиненихсуспільств передбачає відмову від акценту наекономічній ефективності, бюрократичнихструктурах влади, науковому раціоналізмі, щобули властиві модернізації, і знаменує перехід досуспільства, у якому більший простір надаєтьсясамостійності, різноманіттю та самовиразуособистості [7, 179 – 185].

Отже, теорія модернізації трансформується вінструмент пізнання і пояснення нових шляхіврозвитку на основі нагромадження досвідутехнологічно та соціально передових країн світу,що має універсальний, загальний характер ігармонійно сполучається з історичнимитрадиціями й іншими цінностями певнихсуспільств. Тобто здійснюється перехід відстихійносвідомих процесів модернізації, десвідомий елемент знаходиться на другому місці,до свідомих стратегій модернізації, коли практичнідії здійснюються на основі теорії.

Модернізаційний підхід висувається на першийплан у проведенні різного типу реформ. У такомуразі модернізація постає як ряд етапів: 1) визначенняцілей модернізації (теоретично і практично);2) консолідація та мобілізація значних групполітичної, економічної і культурної еліт нареалізацію цієї мети; 3) етап реалізаціїтеоретичних програм у практиці перетвореньсуспільства; 4) консолідація суспільства на новіймодернізованій основі (економіка, політика,культура) [4, 17 – 18].

Серед сучасних українських дослідженьпроаналізуємо спробу В. Головко [2] визначитиспіввідношення “політичної” та “економічної”складових концепту “модернізація” в українськомуісторичному XVII – XX століть. Як зазначаєавтор, гносеологічний потенціал поняття“модернізація” полягає у розкритті історичногосинтезу бездержавної, перерваної українськоїісторії.

Поняття “модернізація” в будьякому сенсіпередбачає участь модернізуючого суб’єкту вбільш широких спільнотах, ніж терени свогоетносу чи держави (навіть, імперії). Одночасно,поняття “модернізація” “відкрите” длямаксимального врахування локальних,національних, регіональних рис. Виклики, які


34

спонукали до модернізації, мали універсальнийхарактер, але відповіді завжди були специфічні длякожної спільноти. В українському історичномупроцесі модернізація набуває таких вимірів [2, 412]:

місце українських земель як периферії вполітичних та економічних процесахзахідноєвропейських країн першої модернізаційноїхвилі;

особливості модернізаційних процесів вукраїнських землях, ініційованих імперськимицентрами, та участь вихідців з України в розробціі реалізації “імперських модернізаційних проектів”;

виникнення та еволюція складових власне“українського модернізаційного проекту”.

В модернізованих суспільствах політика єпродовженням економіки. Цей варіантмодернізації в літературі називають “органічна”модернізація. Якщо ж подивитися на спільноти,які реалізовували проекти “наздоганяючої”модернізації, то побачимо підпорядкованістьекономічної сфери політиці. “Модернізуючі” елітиреалізували економічні перетворення задлядосягнення політичних, а ще частіше воєннополітичних цілей. Цей варіант, відповідно, є“неорганічною” модернізацією. Складністьпроцесів “наздоганяючої” модернізації (одночасноце ймовірно є її специфічністю, яка зменшує їїефективність і врештірешт є чинником їїгальмування) обумовлюється тим, щомодернізуюча еліта вимушена паралельнозапускати реформування політичної таекономічної сфер [2, 413].

В основу періодизації модернізаційних процесівв Україні покладено модернізуючу еліту та змістекономічних процесів у відповідний історичнийперіод. Зокрема розглянуто динаміку модернізуючихеліт та їх відносини з основною масою спільноти.Зазначено, що місце тієї чи іншої спільноти науявній шкалі модернізації історично змінюється.

Нижченаведена періодизація базується такожна концепції світівекономік, розробленоїФ. Броделем (Матеріальна цивілізація, економікаі капіталізм, ХV – ХVІІІ ст. Час світу). ЗаФ. Броделем [1, 14], світекономіка – цеекономічно самостійна частина Ойкумени, якій їївнутрішні зв’язки і обміни надають певнуорганічну єдність. З точки зору внутрішньоїструктури світекономіка являє собою сукупністьокремих економік, які дослідник умовно поділяєна три ареали (категорії): центр (звичайно, цю рольвідіграє якесь місто); другорядні, але доситьрозвинуті області; великі зовнішні окраїни(периферії). Для нас важливим є опис останніхдвох ареалів: “Доля...локальної економіки, якафункціонувала сама собою відповідно до своїх

рутинних прийомів, полягала в тому, щобперіодично бувати об’єктом інтеграції, приведеннядо “розумного” ладу, для вигоди якоїнебудьдомінуючої зони...” [1, 29].

1. Периферійна модернізація: магнатськоколонізаційна (середина XVI – середина XVIIстоліття). Українські землі в XVI – XVII століттяхбули периферію західного світуекономіки, рольцентру якого на різних етапах в цьому періодівиконували Амстердам і Лондон. Провідникамимодернізаційних імпульсів були польський уряд тамагнатські родини (“польський аристократичнийпорядок” за визначенням М. Костомарова).

2. Постпереферійна модернізація: козацькоколонізаційна (1648 – 1698 роки). Крах магнатськоколонізаційного модернізаційного проекту вукраїнських землях в ході національної революціїна чолі з Б. Хмельницьким. Модернізуюча еліта– козацтво – зайняла провідні позиції в суспільстві,а новою політичною системою став полковосотенний устрій.

3. Імперська модернізація І: старшинськокріпосницька (1698 – 1775 роки). В цей період вукраїнських землях модернізація почала набуватинових якостей – вона поступово ставала частиноюросійського імперського модернізаційного проекту.Російський модернізаційний проект вступив вконфлікт з векторами української периферійноїмодернізації. Політичним виявом цього конфліктуваріантів модернізації став антиросійський виступІ. Мазепи.

4. Імперська модернізація ІІ: бюрократичнокріпосницька (1775 – 1861 роки). В цей періодУкраїна інтегрується в політичні і економічніструктури Російської імперії. Більшість козацькоїстаршини отримує статус російського дворянстваі на рівних бере участь в здійсненні російськогомодернізаційного проекту. Поступово цеприводило до розчинення української ідентичностіеліти в імперській ідентичності.

5. Імперська модернізація ІІІ: бюрократично/підприємницькокапіталістична (1861 – 1917роки). Спостерігаємо дві різні модернізації. Взахідноукраїнських землях спостерігаєтьсяпродовження периферійної (щодо західного світуекономіки) модернізації. Однак українські землізалишалися мало розвинутою периферієюпериферії європейського світуекономіки. Впідросійській Україні після 1861 рокуспостерігається перехід модернізації на якісноновий рівень: формується нова модернізуюча еліта– підприємці.

6. Радянська модернізація: бюрократичносоціалістична (1917 – 1991 роки). Фактично, всерізноманіття політичних пропозицій можна звести



35 Молодь і ринок №9 (116), 2014

до двох сценаріїв: національний та імперський.Результатом реалізації завдань радянськоїмодернізаційної еліти було створенняадміністративнокомандної системи.

7. Пострадянська модернізація: бюрократичнокапіталістична (після 1991 року). Україна все щерозвивається в руслі радянської інфраструктуриекономіки. Поки що основною модернізуючоюелітою залишалася національна бюрократія. В тойже час починає формуватися й підприємництво.Іншим виміром “пострадянськості” стало те, щоУкраїна вкотре в своїй історії повинна обрати: поякому модернізаційному сценарію розвиватися –периферійному (щодо західного світуекономіки)або по імперському.

Висновки. При описанні ідеальних типівмодернізаційних процесів переважно уникалосьпитання впливу на них культурного чинника, якийвключає в себе увесь спектр духовного ісоціального життя спільноти, в тому числіплощину масової психології. Якщо даватизагальну характеристику культурному чиннику, тона ранніх етапах модернізації на одне з першихмісць виходить роль конфесійного фактору вполітичній мобілізації та господарській діяльностітієї чи іншої спільноти. По мірі розгортанняпроцесів секурялізації більшої ваги набираєетнічний фактор, що піднімає проблему ролінаціоналізму в модернізаційних процесах. В XXстолітті культурна сфера набуває самодостатності,тому в проектах наздоганяючої модернізаціїактивно пропагувалося проведення “культурнихреволюцій”, які мали привести до створення“нової людини”.

Ідеалом XXI століття є “інформаційнесуспільство”, що робить духовну сферу визначальнимчинником успішності модернізаційних процесів.Концепція модернізації – це теоретична модель“семантичних і аксіологічних трансформаційсвідомості і культури в контексті становленняіндустріального суспільства” [5].

Зміни в сфері культурних цінностей і

ментальності у ході модернізації (індустріалізації)слід розглядати як аспект модернізації свідомості– формування такого її типу, котрий відповідаєситуації, що виникає внаслідок індустріалізації(реалізація надскладних технологій, щопотребують професійної дисципліни івідповідальності).

Сучасна цивілізаційна концепція, яка визначаєнеобхідність переходу від цивілізацій локальноготипу до глобальної цивілізації, висуває ідеалєдиного планетарного соціоприродного комплексу,що базується на етнокультурній різноманітностіта поліцентризмі.

1. Бродель Ф. Время мира. Материальнаяцивилизация, экономика и капитализм, XV –XVIII вв. Т. 3. – М.: Прогресс, 1992. – 679 с.

2. Головко В. “Модернізація” як метанаративукраїнської історії // Проблеми історії України:факти, судження, пошуки. – 2003. – № 9. – С. 410– 427.

3. Ермаханова С.А. Теория модернизации:история и современность // Актуальныепроблемы социально-экономического развития:взгляд молодых ученых. – Новосибирск, 2005.– Разд. 2. – С. 233 – 247.

4. Михальченко М.І., Горєлов М.Є., Дергачов О.П.та ін. Політичні зміни в Україні в контекстітрансформаційної і модернізаційноїпарадигм: порівняльний аналіз // Сучаснаукраїнська політика: Аналітичні доповіді Ін-ту політич. і етнонац. дослід. ім. І.Ф. КурасаНАН України. – К., 2008. – С. 7 – 88.

5. Можейко М.А. Модернизация // Новейшийфилософский словарь: 3-е изд., исправл. –Минск, 2003.

6. Хевеши М.А. Массовое общество в XXвеке // Социологические исследования. – 2001.– № 7. – С. 3 – 12.

7. Штомпка П. Социология социальныхизменений. “ М.: Аспект Пресс, 1996. – С. 179– 185.



8 вересня 2014 року Міжнародний день грамотності (письменності)

“Головне не в тому, щоб накопичити якнайбільше знань, – головне в тому, щоб це

знання, велике чи мале, належало лише тобі, було випоєне твоєю кров'ю, було би дітищем власних зусиль”. Ромен Роллан

французький письменник

36

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Сучасний світ характеризується

глобалізацією та інтеграцією населення,прискоренням комунікації, спрощенням міграції. Цічинники урізноманітнюють культуру багатьохсуспільств і країн, зокрема таких, що раніше булимонокультурними, тому для успішного розвиткуукраїнського суспільства особливо необхіднірозробки й напрацювання технологій формуваннянавичок культури міжнаціональної взаємодії.

Активізація міграційних процесів, підвищеннямобільності фахівців, прагнення України доєвроінтеграції загострили проблемиполікультурності, міжкультурної взаємодії,толерантного ставлення до інших культур,традицій, релігійних поглядів, розуміння власнихвитоків і збереження традицій кожного народу. Ціпроблеми є особливо актуальними щодостудентської молоді, яка є національнимінтелектуальним та культурним ресурсом.

Тому саме освітні заклади мають виступитикоординаторами процесу передачі молодомупоколінню соціокультурного досвіду людства,загальнолюдських та національних культурнихцінностей. На сучасну вищу школу покладаєтьсявідповідальність за підготовку молоді до життя в

умовах багатонаціонального полікультурногосередовища, до спілкування і співпраці з людьмирізних національностей, рас, віросповідань.Полікультурна освіта – це така освіта, для якоїключовою є ідея про рівні можливості соціальногорозвитку відповідно до власних потреб не залежновід етнічного походження, родової чи статевоїідентичності, релігійних, класових, освітніх таінших культурних характеристик [1].

Проблема гармонійного виховання особистостізасобами мистецтва відображена у працяхвітчизняних та зарубіжних педагогів: І.А. Зязюна,О.В. Котенко, Н.К. Крупської, А.С. Макаренка,В.А. Сухомлинського тощо. Авторамидосліджень педагогічного потенціалу українськогомистецтва є Є.А. Антонович, В.Г. Скуратівський,М.Г. Стельмахович, а виховний потенціалмистецтва народів світу став предметомдослідження для А.М. Алексюка, М.П. Лещенко,О.В. Сухомлинської, О.Я. Савченко тощо.

У сучасній культурі народів світу важливемісце посідає декоративне мистецтво. Це широкагалузь мистецтва, яка художньоестетичноформує матеріальне середовище, створенелюдиною. Слово “декоративний” походить відлатинського слова “прикрашаю” (decoro). Довидів декоративного мистецтва належать такі:

УДК 378.67.015.31:027

Тетяна Осьмак, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри образотворчого мистецтваНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

ПОЛІКУЛЬТУРНЕ ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВУ статті розглядається питання щодо виховання полікультурності майбутніх педагогів засобами

декоративного мистецтва народів світу.Ключові слова: декоративне мистецтво, мистецтво народів світу, полікультурність майбутніх

педагогів.

Літ. 4.

Татьяна Осьмак, кандидат педагогических наук, доцент кафедры изобразительного искусстваНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

ПОЛИКУЛЬТУРНОЕ ВОСПИТАНИЕ БУДУЩИХ ПЕДАГОГОВВ статье рассматривается проблема воспитания поликультурности будущих педагогов средствами

декоративного искусства народов мира.Ключевые слова: декоративное искусство, искусство народов мира, поликультурность будущих

педагогов.

Tetyana Osmak, Ph.D. (Pedagogy), Docent of Art DepartmentNational Pedagogical University by M. Drahomanov, Kyiv

MULTICULTURAL EDUCATION OF FUTURE TEACHERSThe article investigates the question of multicultural education of future teachers by means of Decorative

Arts of nations of the world.Keywords: decorative art, art of the world people, multiculture of future teachers.

ПОЛІКУЛЬТУРНЕ ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

© Т. Осьмак, 2014

37 Молодь і ринок №9 (116), 2014

декоративноприкладне, монументальнодекоративне,оформлювальне, театральнодекораційне тощо.

Декоративне мистецтво є одним із джерелсприйняття та осмислення своєрідності власногобуття, що відзначається багатством художніхзасобів, за допомогою яких втілюються певні ідеївідродження об’єктивного життя народу.Декоративне мистецтво є вищою формоюестетичних смаків, художніх оцінок, уявлень,поглядів та ідей, які стихійно сформувалися внародному середовищі на рівні буденноїсвідомості, масової психології. Але якщо народниймайстер свідомо й цілеспрямовано посилюєхудожню виразність завдяки співмірності форми,конструкції, цілісності й семантикиорнаментальних структур, то такий вибір набуваєособливої виразності вищого рівня. Вінсприймається емоційночуттєво, стає не лишепредметом, а й витвором мистецтва.

Отже, мистецтво є специфічною формоюсуспільної свідомості та естетичної діяльностілюдини, що виступає засобом зберігання іпередавання раціонального й емоційного досвідулюдства. Не підлягає сумніву практичноневичерпна роль мистецтва в педагогічній освіті.Тому полікультурне мистецтво виконує функціюознайомлення з мистецтвом інших країн,взаємопроникнення та взаємозбагаченнямистецтва України та мистецьких скарбів народівсвіту.

Сучасний педагог повинен усвідомлювати, щосправжньої емоційної сили декоративнемистецтво набуває тоді, коли, володіючи власноюемоційною виразністю, пропорціями, декорвидозмінює форму і водночас зливається з нею вєдиному художньому образі. Саме використаннямобразів, які притаманні культурі, традиціям народівсвіту, зумовлюється неповторність, упізнаваність.Різні за своїм емоційним звучанням, однаковояскравими й унікальними стають творидекоративного мистецтва, якщо вони виготовленів різних країнах. Наприклад, розпис поверхні укожному з народних розписів (хохломському,палехівському або ж нашому – петриківському)є святковим, яскравим, проте відрізняється як заметодикою, так і за своїм емоційним звучанням.

Процес полікультурного виховання молодогогромадянина України має не заперечуватинаціональне, адже разом вони розглядаються якорганічні складові єдиного процесу, якийзабезпечує більш глибоке розуміння якнаціональних, так і загальнолюдських культурнихцінностей. Проблема полікультурності єособливою для суспільства. Її постійнаприсутність в ідеологічному, інтелектуальному,

культурному полі пояснюється ще й тим, що вонане має однозначного вирішення.

Визначаючи роль особистості вполікультурному суспільстві, О. Пометун таЛ. Султанова зауважують, що саме заразсуспільні трансформаційні процеси актуалізуютьпошук моральнодуховних підстав длябезконфліктного співіснування та взаємодії людейу полікультурному просторі як соціальномуутворенні, яке характеризується багатоетнічністю,різномовністю, розмаїттям вірувань, традицій,способів мислення та життя. Однак позитивневизнання цінності та значущості відмінностей невиключає дискусій стосовно того, що можезабезпечити стійкість полікультурному світові,гарантувати його довготривалий розвиток,безпеку життя, дотримання прав людини.Дискусійним є й питання щодо засад відкритостіполікультурного суспільства, яке забезпечувалоб діалог культур та толерантне ставлення до“інших” [3, 36 ].

Проблема полікультурного виховання набуваєособливої актуальності та складності вполіетнічному багатонаціональному суспільстві йрозглядається в контексті розв’язаннясуперечностей між:

потребою у впровадженні ідей полікультурностіта полікультурної освіти до навчальновиховногопроцесу вищого навчального закладу та їхнедостатнім відображенням у національній таосвітній політиці України;

прагненням до осучаснення змісту виховноїроботи зі студентами, її модернізації в розрізі ідейглобалізації, космополітизму та намаганнямзберегти традиції й цінності української культури;

потребою освітніх закладів у фахівцях, якимпритаманні полікультурна грамотність такомпетентність.

Водночас у сучасних дослідженняхвітчизняних і зарубіжних науковців немаєоднозначних рекомендацій щодо розв’язаннявизначених суперечностей, проте вонидозволяють побачити складності процесудослідження проблеми полікультурності.

Поняття “полікультурність” сучаснідослідники К.В. Балабанова, О.Б. Слоньовськарозглядають у розрізі формування культурнихцінностей, що є інтегруючою основою будьякоїсоціальної спільноти. Відомо, що єдність системицінностей (особливо моральноетичних,культурних, національних) може стати фактором,що поєднує людей і консолідує їх зусилля щодопобудови демократичного суспільства, якеґрунтується на повазі до представників різнихкультур. В епоху синтезу культур акцент має


38

робитися на єдності, універсальності культур світу,їх своєрідності та різнобарвності. Таким чином,поняття “полікультурність” – це знання прокультуру, яка є надбанням цивілізованого світу, проетнічну культуру, про загальнонаціональнуукраїнську культуру як продукт історичноговзаємозбагачення і взаємопроникнення етнічнихкультур.

Дослідниця проблем полікультурного вихованняН. Миропольська називає показникиполікультурної вихованості. На когнітивному рівніце засвоєння зразків і цінностей національної тасвітової культури, культурноісторичного ісоціального досвіду різних країн та народів. Націннісномотиваційному рівні – формуваннясоціальноустановчих та ціннісноорієнтаційнихсхильностей до інтеркультурної комунікації таобміну, а також розвиток толерантності та емпатіїстосовно інших країн та народів, культур тасоціальних груп. Діяльнісноповедінковий рівеньпередбачає активну соціальну взаємодію зпредставниками різних культур при збереженнівласної культурної ідентичності [2, 691].

Варто зауважити, що теоретичне обґрунтуванняполікультурного виховання як складової процесувиховання запроваджене у світовій педагогіці з1960х років. Воно характеризує співіснуваннябагатьох культур, жодна з яких не є домінуючою.Полікультурне виховання передбачає наслідуваннявласної культури, і водночас введенняінноваційного поля культурної взаємодії. Цепривчає молодь сприймати складні культурніпроцеси як закономірну еволюцію безлічілюдських спільнот, нерозривно пов’язаних міжсобою. Вихованці реально стають як носіямикультурних традицій, у яких вони виховуються, такі учасниками постійної соціокультурної взаємодії,що розвиває в них толерантність,доброзичливість, сприйняття інших, інтерес докультурних відмінностей.

Полікультурне виховання передбачаєусвідомлення різноманітності культур, вихованняповаги та почуття гідності у представників усіх

культур, незважаючи на расове або етнічнепоходження; сприйняття взаємозв’язку тавзаємовпливу загальнолюдського танаціонального компонентів культури в широкомузначенні. Воно передбачає врахування культурних,виховних інтересів різних національних та етнічнихменшин і спрямовує педагогічний процес на такічинники: адаптацію людини до різних культурнихцінностей в ситуації існування множини різноріднихкультур, взаємодію між людьми з різнимитрадиціями; орієнтацію на діалог культур; відмовувід культурноосвітньої монополії стосовно іншихнацій і народів [4, 258].

Висновки. Таким чином, у процесідослідження проблеми полікультурного вихованнямайбутніх педагогів було закцентовано на тому,що вивчення декоративного мистецтва поглиблюєта розширює знання про розмаїття культур, сприяєусвідомленню багатовимірної та глибинноїісторичної пам’яті народів світу. Відзначено, щополікультурне виховання покликане підтримуватирізноманіття великих і малих націй в умовахглобалізації сучасного світу.

1. Котенко О.В. Розвиток полікультурноїкомпетентності вчителів світової літературив системі післядипломної освіти: автореф. дис.на здобуття наук. ступеня кандидата техн.наук: спец 13.00.04 “Теорія і методикапрофесійної освіти”/ О.В. Котенко. – Київ, 2011.

2. Кремень В.Г Енциклопедія освіти / Акад.пед. наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К.:Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

3. Пометун О.І. Людина у полікультурномусуспільстві: навч.-метод. посіб. для викладачіввищих навчальних закладів з курсу за виборомдля студентів соціогуманітарних спеціальностей/ К.: “Інжиніринг”, 2010. – 248 с.

4. Реана А.А. Поликультурное воспитание.Воспитательные системы: зарубежный иотечественный опыт // Педагогика ипсихология / под ред. А.А. Реана. – Спб: Питер,2000. – С. 258 – 261.



“… Він з великого пожару України найбільшу спас народну святість – слово..” Іван Франко

видатний український письменник, громадський і політичний діяч

Джерела мудрості


39 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Постановка проблеми. У національнійдоктрині розвитку освіти обґрунтованозавдання оновлення змісту освіти

та навчально-виховного процесу , якийповинен будуватися відповідно до потреб таіндивідуальних можливостей дітей, зростання їхсамостійності й творчої активності. А це вимагаєорганізації навчання відповідно до здібностей,здатності до навчання, таланту дитини [2, 9].

У процесі модернізації початкової освіти,запровадження в ній компетентнісного підходувідбувається методологічна перебудованавчального процесу на принципах гуманізації і

демократизації, спрямування його на особистіснийрозвиток молодших школярів, формування в нихосновних компетентностей [4, 2].

Компетентнісний підхід в освіті розуміютьяк спрямованість навчального процесу наформування і розвиток основних компетентностейособистості. Це вимагає відходу від інформаційноїспрямованості навчання і перенесення акценту іззасвоєння нормативно визначених знань, умінь інавичок на формування і розвиток у школярівздатності самостійно практично діяти,застосовувати індивідуальний досвід та досягненняу нестандартних, творчих, життєвих ситуаціях.

УДК 371.3:51

Любов Білецька, кандидат фізико-математичних наук,доцент кафедри математики та методики викладання математики початкового навчання

Руслан Білецький, інженер-програміст І категоріїкомп’ютерного класу факультету початкової освіти


ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІД ЧАСВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

У статті розглядаються особливості використання інноваційних технологій на уроках математикиу початкових класах. Розкриваються різні технології, їх суть та методика впровадження.

Ключові слова: навчально-виховний процес з математики у початкових класах, інтерактивне навчання,інноваційні технології, діяльність вчителя і учнів у процесі застосування інноваційних технологій та чинникиїї результативності.

Літ. 9.

Любовь Билецкая, кандидат физико-математических наук,доцент кафедры математики и методики преподавания математики начального обучения

Руслан Билецкий, инженер-программист І категориикомпьютерного класса факультета начального образования


ОСОБЕННОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИННОВАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ВОВРЕМЯ ИЗУЧЕНИЯ МАТЕМАТИКИ В НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ

В статье рассматриваются особенности использования инновационных технологий на урокахматематики в начальных классах. Раскрываются разные технологии, их суть и методика внедрения.

Ключевые слова: учебно-воспитательный процесс по математике в начальных классах, интерактивноеобучение, инновационные технологии, деятельность учителя и учеников в процессе применения инновационных

технологий и факторы ее результативности.

Lubov Biletska, Рh.D. (Mathematic),Docent of Mathematics and Methods of Teaching Mathematics of Primary Education Department

Ruslan Biletsky, Еngineer Рrogrammer of First Сategory of Сomputer Сlass Faculty of Рrimary ЕducationDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

FEATURES OF USING THE INNOVATIVE TECHNOLOGIES DURING LEARNINGMATHEMATICS AT PRIMARY SCHOOL

In the article the features of using the innovative technologies at the lessons in mathematics at primaryschool are examined. Reveals the different technologies and their essence and method of implementation.

Keywords: educational process in mathematics at primary school, interactivity teaching, innovativetechnologies, activity of teacher and students in the process of using the innovative technologies and factors of theireffectiveness.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

© Л. Білецька, Р. Білецький, 2014

40

Одним із найважливіших завдань учителяпочаткової школи є формування математичнихпонять – невід’ємної складової розвиткуабстрактного і логічного мислення учнів. Рівеньоволодіння учнями математичними поняттями єсвідченням їхніх успіхів в оволодінні знаннями ізапорука їхнього подальшого руху в засвоєннінавчального матеріалу [5, 89].

Математичні поняття є окремим видом більшзагального родового поняття, яке психологаминазивається взагалі поняттям. Різні науковці порізному дають означення поняттям. Проте в усіхозначеннях відображаються спільні ознаки цієїпсихологічної категорії: продукт розумовоїдіяльності людини – думка, в якій відображенізагальні, найсуттєвіші і відмінні від іншихспецифічні ознаки предметів чи явищ дійсності.

Відомо, що основними педагогічнимиумовами, що забезпечують готовність вчителядо формування в учнів початкових класівматематичних уявлень і понять [1, 12], є такі:

комплексне вивчення математичних,психологічних і методичних основ формуванняуявлень і понять;

вивчення різних форм і методів формуванняматематичних уявлень і понять, а такожможливостей інноваційних технологій у цьому процесі;

організація самостійної творчої діяльностівчителів із виготовлення дидактичнихматеріалів, спрямованих на формування вучнів математичних уявлень і понять таздійснення контролю за їх засвоєнням.

Особистісний підхід до навчальновиховногопроцесу передбачає певну переорієнтаціюсвідомості вчителя, погляду на особистість учнята на себе, як цінність та самоцінність. Тодінавчальновиховний процес набуде особистісногоспрямування. А всі зміни в системі освіти повиннірозглядатися в контексті удосконаленого уроку,навчання на якому має підпорядковуватися неповідомленню матеріалу й перевірці знань, авиявленню досвіду учнів щодо викладеноївчителем інформації. Зміни у навчанні учнівнеможливі без застосування інноваційнихтехнологій , які ґрунтуються на діалозі,моделюванні ситуацій вибору, вільному обмінідумками між учнями і вчителем.

Розв’язання проблеми інтенсифікації навчанняпотребує від учителя глибоких знань зматематичної теорії, логіки, загальної та віковоїпсихології, педагогіки, методики викладанняматематики, оволодіння та використанняінноваційних технологій. Тому перед вчителемпостає проблема – володіти методикоювикористання інноваційних технологій з метоюінтенсифікації навчальновиховного процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Ще у 60х роках ХХ ст. Я. Голантохарактеризував три основні моделі навчання, щоіснують у школі. Залежно від участі учнів унавчальній діяльності, зазначав Я. Голант,розрізняють активну і пасивну моделінавчання. Термін “пасивна” є умовним, аджебудьякий спосіб навчання передбачає певнийрівень пізнавальної активності учня. Ймовірно, усвоїй класифікації вчений використовував“пасивність” як визначення низького рівняактивності учнів, де переважає репродуктивнадіяльність, а самостійність і творчість практичновідсутні.

Доведено науковцями сучасності, що потребуєзмін “режисура уроку”. Важливо, щоб учні нетільки слухали розповідь вчителя, а йспівпрацювали з ним, висловлювали свої думки,ділилися інформацією. Завдання вчителя на урокахнового типу – пропонувати свою точку зору зпозиції наукового знання, а не змушувати учнясхилятися до своєї думки; розвивати критичнемислення школярів, тобто навчати здатностісамостійно аналізувати інформацію; формувативміння бачити помилки у твердженнях товаришів;аргументувати свої думки, змінювати їх, якщовони неправильні, прагнути пошуку оптимальнихрішень; обирати свою позицію стосовно різнихпитань тощо.

Перевірено експериментально, що якщохочемо залучити учня до освітнього процесу(уроку), то зобов’язані допомогти дитині побачитив ньому свою значущість, мотиви власноїдіяльності. Сьогодні вже неможливо навчатитрадиційно: у центрі навчальновиховного процесумає бути учень. Від його творчої активності науроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовуватисвої думки, вміння спілкуватися з учителем,учнями класу залежить успіх у свідомомуопануванні шкільної програми [7, 119].

Мета статті – охарактеризувати застосуванняінноваційних навчальних технологій на урокахматематики в початкових класах, з’ясувати сутьінтерактивного навчання та виявити його перевагиіз традиційними підходами до навчання.

Виклад основного матеріалу. Ученьвиступає в ролі “об’єкта” навчання, він отримуєпевну інформацію, матеріал від учителя і повинензасвоїти та відтворити її. Домінують такі методинавчання, як читання, лекціямонолог, пояснення,демонстрація, відтворювальне опитування.

Активна модель навчання передбачаєзастосування методів, які стимулюютьпізнавальну активність і самостійність учнів. Тутже учень вступає в діалог з учителем, виконуєпевні творчі завдання і виступає “суб’єктом”



41 Молодь і ринок №9 (116), 2014

навчання. Основні методи навчання – церізноманітні творчі та проблемні завдання,проблемні ситуації, самостійна робота, запитаннявід учителя до учня і навпаки.

Інтерактивна модель навчання передбачаєвикористання інноваційних інтерактивнихтехнологій навчання, причому необхіднопам’ятати, що діти вчаться ефективно, якщо:

є мотивація до навчання; використовуються методи, які відповідають

різним стилям і способам навчання; створено приязне комфортне середовище; є можливість застосувати їхні знання і вміння; володіють відчуттям контролю над

процесом навчання; досягають успіхів; є можливість випробовувати нові знання

на практиці і використати набуті знання; повністю залучаються у процес навчання; мають достатньо часу на засвоєння нових

знань і вмінь;- можуть побачити використання набутих

знань та вмінь на практиці.Внаслідок використання інноваційних

технологій у процесі навчання формуються такіметодичні вміння [9, 97]:

доступно пояснювати навчальнийматеріал;

вдало і доцільно використовуватинаочність;

організовувати різні види діяльності, щозабезпечують їх наступність, цілеспрямованість,логічну послідовність;

творчо використовувати сучасніінноваційні технології та активні методи іприйоми навчання;

творчо використовувати виховний ірозвивальний потенціал математики;

структурувати інтегровані уроки з метоюзасвоєння між предметних понять;

використовувати технічні, в тому числікомп’ютерні, засоби формуванняматематичних уявлень і понять.

Організація інтерактивного навчанняпередбачає моделювання життєвих ситуацій,використання рольових ігор, висловлювання своєїточки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, вміннядоказово міркувати, спільне вирішення питанняна основі аналізу обставин та відповідної ситуації.Суть інтерактивного навчання у тому, щонавчальний процес відбувається за умовипостійної, активної взаємодії всіх учнів. Цеспівнавчання, взаємонавчання (колективне,групове, навчання у співпраці), де учень і учительє рівноправними, рівнозначними суб’єктаминавчання. Під час інтерактивного навчання учнівчаться бути демократичними, спілкуватися зтоваришами, критично мислити, поважати думкуколег, приймати продумані рішення.

Розробку елементів інтерактивного навчаннями можемо знайти в працях В. Сухомлинського,у творчості вчителівноваторів 70 – 80 рр. ХХ ст.Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, С. Лисенкової, утеорії розвивального навчання.

Структура таких уроків складається з п’ятиетапів [7, 229]:

мотивація; оголошення, представлення теми та

очікуваних результатів; актуалізація знань, надання необхідної

інформації; усвідомлення; рефлексія.Центральною частиною уроку є інтерактивна

вправа.Враховуючи психологічні особливості учнів

молодшого шкільного віку та рівень їхньоїготовності до спілкування, вважаємо, щозастосування інтерактивних технологій навчанняв початковій школі варто розпочинати з роботи впарах. Саме в процесі роботи в парах учніотримують можливість говорити, що є необхіднимдля цього вікового періоду. Всупереч тому, щоувага дітей молодшого шкільного віку нестійка ітому вони часто відволікаються, під час роботиз партнером кожний з учнів працює активно. Цю

Позитивні аспекти інтерактивної моделі навчання

Негативні аспекти інтерактивної моделі навчання

1. Розширюються пізнавальні можливості учня (здобуття, аналіз, застосування інформації з різних джерел). 2. Як правило, високий рівень засвоєння знань. 3. Учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнями. 4. Учитель має змогу розкритися, як організатор, консультант. 5. Партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі.

1. На вивчення певної інформації потрібен значний час. 2. Необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів. 3. У вчителя відсутній досвід такого способу організації навчання. 4. Нестача методичних розробок уроків з використанням інтерактивних методів навчання.


42

технологію можна використовувати на будьякомуетапі уроку математики, навіть на етапі перевіркисамостійно виконаного завдання, зокрема йдомашнього, коли вчитель пропонує звіритивідповіді завдань і в разі розходження, довестиправильність своєї відповіді.

Також на уроках математики під час організаціїпраці за технологією “Робота в парах” учительможе давати учням наступні завдання:

обговорити хід розв’язання прикладу (задачі),а потім самостійно записати розв’язання в зошит;

розглянути і проаналізувати запропонованівчителем з підручника чи спроектовані на екранабо написані на картках різні способи розв’язаннязавдань;

обговорити хід розв’язання прикладу абозадачі;

обговорити відповіді на запитання вчителя; розробити запитання до інших учнів класу; зробити висновок і т. п.Наприклад, об’єднавши учнів у пари в тому

порядку, в якому вони сидять за партами, вчителькожному з пари дає завдання проаналізуватипевний спосіб розв’язання завдання. Післязакінчення відведеного вчителем часу наобмірковування відповіді, за його вказівкою коженучень пари по черзі розказує хід виконаннязавдання. Вчитель попереджає, що учень, якийслухає, має бути уважним, щоб міг вкінці сказати,чи погоджується з таким міркуванням чи ні. Якщовін не погоджується, то має висловити свій варіантпояснення. А також учитель попереджаєшколярів, що вони мають дійти спільної згоди,після чого пропонує вирішити, хто з учнів парипредставлятиме свої міркування в загальному коліза технологією “Мікрофон”.

Варто зазначити, що у випадку, коли немаєумов розмістити дітей по колу або це викликаєпевні ускладнення, то “мікрофон” передається зоднієї парти на іншу або від одного учня до іншого,що сидить поруч.

Враховуючи особливості математичнихзавдань, учитель може дещо видозмінити цютехнологію. Наприклад, запропонувавши парамвизначити, хто з учнів пари представлятиме хідвиконання завдання першим способом, учитель,передаючи уявний мікрофон учню, просить йогорозпочинати відповідь словами: “На мою думку,це завдання виконано таким чином: ...” і, післязакінчення, передати “мікрофон” наступномуучню. Якщо учень, який взяв “мікрофон”, міркуєаналогічно, то має починати словами: “Япогоджуюся, що ...” – і ще раз озвучити відповідь,щоб краще запам’ятати.

Якщо пояснення і далі аналогічні(повторюються), то вчитель може запитати, чи є

в когось інша версія, якщо немає, то представникунаступної пари вчитель пропонує представитидругий спосіб розв’язання.

У випадку, коли учень, який отримав“мікрофон”, не погоджується з попереднімсудженням, тобто має свою думку, то як і впопередньому випадку, відповідати доцільнорозпочати словами: “На мою думкуВисловившись, він передає “мікрофон” далі.

Якщо були різні тлумачення ходу розв’язаннязавдань, то вчителю вкінці слід учнів перепитати,чи не змінили вони свою думку і, можливо,допомогти прийняти правильне рішення.

На уроках математики у початковій школіефективним може бути використання технології“Мініажурна пилка”.

За цією технологією вчитель пропонує учнямоб’єднатися у четвірки (по дві парти, що стоятьодна за одною) і роздає кожній групі по 4підготовлених ним заздалегідь (з підручника чинаписаних на картках, або спроектованих наекран) завдання так, щоб кожен учень у групіотримав різне завдання. На першому етапівчитель пропонує самостійно обдумати спосібйого розв’язання, на що відводить 1 – 2 хв. Позакінченні часу він дає вказівку пояснити хідвиконання свого завдання сусіду по парті(спочатку висловлюються ті учні, які сидятьправоруч за партою, а потім – ліворуч) іобмінятися завданнями.

Наступний крок передбачає аналогічну роботузі школярами, що сидять позаду (попереду) вмежах четвірки і обмін завданнями, які вониотримали після першого спілкування.

На наступному етапі учні знову повертаютьсядо роботи в початкових парах і пояснюють одинодному розв’язання завдання, отриманого відпопереднього спілкування та відтворюють почутезнову від сусіда. У результаті кожен з учнів зможепояснити розв’язання всіх чотирьох завдань.

Далі вчитель пропонує кожній групі визначитиучня, який представлятиме хід виконання одногоіз 3х завдань, що йому запропонували партнерипо групі, тобто не те завдання, яке він отримаввід учителя. А також учитель попереджає, щоучніпредставники повинні стежити за тим, щобне повторювати завдання, яке було вжепредставлене. До того ж, кожний наступнийпредставник, узявши уявний мікрофон, повиненспочатку сказати, чи погоджується він звідповіддю свого попередника. Якщо ні, тообґрунтовує чому і передає мікрофон наступномупредставнику, який теж має сказати, чи погоджуєтьсяз почутим обґрунтуванням і, якщо так, топредставляє розв’язання іншого завдання і т.д.

Якщо презентація завдань завершиться і



43 Молодь і ринок №9 (116), 2014

залишаються представники груп, які не бралиучасті в обговоренні, то вчитель їх запитує, чипогоджуються вони з тими думками, якіпрозвучали. В тому випадку, якщо виявитьсяучень, що має іншу версію або не погоджуєтьсяз відповіддю попередників, то йому даєтьсямікрофон і він обґрунтовує свої міркування. Післяцього вчитель звертається до учнів класу ізапитує, чи правильно розмірковує їхній товариш.

Варто зазначити, що вчитель, відповідно донаповнюваності учнями класу, може вносити своїкорективи до порядку представлення результатів.Наприклад, якщо в класі 8 учнів, то група виділяєдва представники, а якщо в класі всього 4 учні, токожен з них представлятиме одне із завдань і т.п.

Для розв’язання логічних завдань зматематики або нового виду нестандартнихзавдань, або завдань, у розв’язанні яких ще ненабули учні достатнього рівня, ми пропонуємовидозмінений варіант технології “Два – чотири– всі разом”.

Учитель пропонує спочатку самостійно, завідведений ним час, подумати і знайти спосіброзв’язання завдання. Тоді, за пропозицієювчителя, учні об’єднуються в пари з сусідом попарті і обмінюються своїми ідеями та знаходятьспільне рішення. Коли відведений час вичерпався,вчитель просить учнів об’єднатися у четвірки.Для зручності можна об’єднати по дві парти, щостоять одна за одною. Тепер школярі ділятьсясвоїми думками щодо способів розв’язаннязавдання і доходять спільної згоди. По закінченнічасу учні визначають, хто представлятиме спосіброзв’язання завдання.

Далі вчитель пропонує учням, беручи уявниймікрофон, починати відповідь словами: “На нашудумку завдання слід розв’язати так: Представникіншої групи, взявши “мікрофон”, має сказати, чипогоджується він з відповіддю свого попередника,якщо ні, то обґрунтовує чому і пропонує свій шляхрозв’язання. Якщо учень має інший спосіброзв’язання, то повинен сказати: “Я погоджуюсьз таким розв’язанням, але ми маємо іншийспосіб:...” і розкриває його. У випадку, колирозв’язання учнів наступної групи збігається ізозвученим уже його попередниками, то сказавшипро це, представник групи передає “мікрофон”далі. Якщо груп багато, то, вислухавши стверднувідповідь двох наступних учнів, вчитель можезапитати, чи є в якоїсь із груп інший варіантрозв’язання. Тільки після цього робляться записив зошитах, а за необхідності і на дошці.

Враховуючи особливості математичногоматеріалу у початковій школі, можнавикористовувати спрощені варіанти технології“Броунівський рух”, яку доцільно

використовувати на підсумкових уроках абоуроках, присвячених повторенню. Вчитель можесам підготувати або дібрати з підручника 4 – 5різних завдань (задач). Якщо вчитель добиравзавдання не з підручника, то їх варто надрукуватина картках 4 (5) різних кольорів так, щоб однаковізавдання були на картках одного і того ж кольору.У випадку, якщо завдання з підручника, то накартках вказати тільки номер завдання зпідручника. Учні за вказівкою вчителя завизначений учителем час розв’язують йогосамостійно.

Після закінчення відведеного часу вчительпропонує учням зустрітися з одним із учнів, якиймає картку іншого кольору. Ознайомити його зісвоїм завданням і його розв’язанням, вислухатизміст розв’язання товариша. Після чогообмінятися картками (завданнями) та шукатиучня, що має картку кольору, якого у нього ще небуло, і знову кожен з однокласників, що зустрілися,розказує зміст та розв’язання завдання, якеодержав від попередньої зустрічі і т.д. Процесзакінчується, коли кожен учень розв’язав завданняна картках усіх кольорів.

Також ми пропонуємо використовуватитехнології “Робота в малих групах” зподальшою роботою в парах змінного складу.Суть такого поєднання цих технологій у тому, щооб’єднавши учнів у декілька груп, учитель даєкожній групі єдине завдання. Для чіткої організаціїроботи різним групам завдання записуються накартках різного кольору, тобто будьякі дві групине повинні мати карток одного і того ж кольору,але кожен учень отримує картку із завданням, такяк у подальшій роботі їм доведеться нимиобмінюватися. Далі вчитель пропонує завідведений час розв’язати їх, після чого за йоговказівкою учні розходяться і зустрічаються зучнями інших груп, орієнтуючись за картками,щоб не зустрітися з учнем, що має картку іззавданням, яке він уже розв’язував. Зустрівшисьз учнем “іншого кольору”, кожен з них маєпредставити зміст свого завдання і йогорозв’язання, обмінятися картками та рухатися назустріч з іншим учнем, якому має представитизміст і розв’язання уже іншого завдання, того, якевін отримав під час зустрічі з попереднім учнем іт.д. За відведений учителем час кожен учень маєнамагатися розв’язати завдання всіх груп, тобтозавдання на картках усіх запропонованих кольорів.

Висновки. Отже, процес навчанняматематики потребує напруженої розумовоїроботи дитини і її власної активності у цьомупроцесі. Ефективного результату можна досягтиза допомогою інтерактивного навчання(впровадження в практику інноваційних


44

технологій). Навчання математики звикористанням інноваційних технологій сприяєатмосфері співпраці, що дає можливість учителевістати справжнім лідером дитячого колективу.Інтерактивні методи дають змогу забезпечитиглибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівніпізнання (знання розуміння, застосування, аналіз,синтез, оцінку). Змінюється основне джереломотивації навчання. Використання інноваційнихтехнологій на уроках математики розкриваєперспективи для фахового росту, длясамовдосконалення, для навчання вчителя разомз учнями.

1. Гісь І.К. Інтерактивні технології навчання//Відкритий урок, 2003. –№3 – 4. – С. 10 – 15.

2. Кондратюк В.І., Валос М.М., Бабин І.І. Основнітенденції розвитку системи освіти та освітніх

технологій у світовій педагогічній практиці//Відкритий урок, 2003. –№1. – С. 7 – 10.

3. Крамаренко С.Г. Активні методи в системіособистісно-орієнтованого навчання// Відкритийурок, 2003. –№9 – 10. –С. 50.

4. Кремінь В. Освіта в ХХІ столітті стаєпріоритетом у будь-якій державі. Педагогічнагазета, 2002. – №10 – 11. – С. 1 – 2.

5. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок.Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод.посібн. – Київ: А.С.К., 2006. – 234 с.

6. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. –К.: Абрис, 1997. – 232 с.

7. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивнітехнології навчання. – Харків: “Основа”, 2003. – 334 с.

8. Сотниченко В. Сучасна методика. //Освітнійдайджест. – 2003. – № 1. – С. 86.

9. Телячук В., Лесіна О. Інноваційні технологіїнавчання в початковій школі. – Вінниця: Освіта, 2004.– 154 с.


Постановка проблеми. У науковихдослідженнях зміст поняття“педагогічна технологія” трактується

порізному, залежно від того, як автори уявляютьструктуру та складові навчальновиховногопроцесу. Одні дослідники виокремлюють найбільш

Алла Хом’як, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри прикладної лінгвістикиСхідноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ ЯК ІНТЕГРАТИВНА МОДЕЛЬНАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Тлумачення поняття “педагогічна технологія” як у педагогічній літературі, так і в масовій практиці не є однозначним.Завданням статті є на основі аналізу наукових досліджень розкрити суть, структуру і зміст педагогічної технології.

Ключові слова: педагогічна технологія, навчально-виховний процес, технологія навчання, технологія виховання,освітня технологія, когнітивний підхід, гуманістичний підхід, класно-урочна система, нестандартний урок.

Літ. 13.

Алла Хомяк, кандидат педагогических наук, доцент кафедры прикладной лингвистикиВосточноевропейского национального университета имени Леси Украинки

ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ТЕХНОЛОГИЯ КАК ИНТЕГРАТИВНАЯ МОДЕЛЬУЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА

Толкование понятия “педагогическая технология” как в педагогической литературе, так и в массовой практикенеоднозначно, в зависимости от того, как авторы представляют структуру и составляющие учебно-воспитательного процесса.

Ключевые слова: педагогическая технология, учебно-воспитательный процесс, технология обучения,технология воспитания, образовательная технология, когнитивный подход, гуманистический подход, классно-

урочная система, нестандартный урок.

Alla Khomyak, Ph.D. (Pedagogy) Docent of Applied Linguistics DepartmentEastern Europ National University by L. Ukrainka

PEDAGOGICAL TECHNOLOGY AS AN INTEGRATIVEMODEL OF THE EDUCATIONAL PROCESS

Interpretation of “pedagogical technology” definition in pedagogical literature and practice is ambiguousdepending on how the authors present the structure and components of the educational process.

Keywords: pedagogical technology, educational process, teaching technology, upbringing technology,educational technology, cognitive approach, humanistic approach, class-lesson system, non-standard lesson.

УДК 371.31

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ ЯК ІНТЕГРАТИВНА МОДЕЛЬ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

© А. Хом’як, 2014

45 Молодь і ринок №9 (116), 2014

суттєві ознаки, властиві лиш педагогічнійтехнології: діагностичне цілепокладання йрезультативність, алгоритмізованість іпроективність, цілісність і керованість,корегованість застосування різних засобівнаочності. Інші – у більш широкому контексті –як науку про розвиток освіти, навчання й вихованняособистості на основі загальнолюдських якостейта досягнень педагогічної думки, а такожінформатики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблемі з’ясування змісту поняття “педагогічнітехнології” приділили увагу такі вчені, якВ.І. Бондар, С.П. Бондар, С.У. Гончаренко,М.В. Кларін, Б.Т. Лихачов, В.М. Монахов,А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, О.Я. Савченко,Г.С. Сазоненко, Г.К. Селевко, М.О. Чошанов таінші. Вони трактують його порізному, залежно відтого, як автори уявляють структуру та складовінавчальновиховного процесу. Так, на думкуВ.П. Беспалько, педагогічна технологія являєсобою систему, в якій послідовно втілюється напрактиці раніше спроектований навчальновиховний процес [7]. За визначенням ЮНЕСКО,педагогічна технологія – це системний методстворення, застосування і визначення всьогопроцесу викладання і засвоєння знань зурахуванням технічних і людських ресурсів у їхвзаємодії, які ставлять своїм завданнямоптимізацію форм освіти [7]. Такі погляди навизначення педагогічних технологій розділяютьучені В.І. Бондар, С.У. Гончаренко, А.С. Нісімчукта інші [1, 2]. Вони вважають педагогічнутехнологію системою, яка розробляє цілі, зміст іметоди навчання та різні проекти педагогічнихпроцесів.

Учені М.В. Кларін, В.В. Пітюков, О.Я. Савченко,М.О. Чошанов підкреслюють процесуальнусторону педагогічної технології. Є й інший поглядна педагогічні технології . Б .Т. Лихачов,В.М. Монахов акцентують увагу напроцесуальнодієвій стороні технології. Так,Б.Т. Лихачов під “педагогічною технологією”розуміє сукупність психологопедагогічнихустановок, які визначають спеціальний набір ікомпонування форм, методів, способів, прийомівнавчання, виховних засобів; вона є організаційнометодичним інструментарієм педагогічногопроцесу [7].

Виклад основного матеріалу. Проаналізувавширізноманітність визначень, C.П. Бондар [7, 23]представляє поняття “педагогічна технологія”трьома аспектами:

1) науковим: педагогічна технологія – цечастина педагогічної науки, яка вивчає і розробляє

цілі, зміст і методи навчання та проектуєпедагогічні процеси;

2) процесуальноописовим: алгоритм,сукупність цілей, змісту і засобів для досягненнязапланованих результатів навчання;

3) процесуальнодієвим: як технологічнийпроцес, функціонування всіх особистих,інструментальних, методологічних і педагогічнихзасобів.

С.П. Бондар зазначає, що термін “технологіянавчання” вживається стосовно навчальногопроцесу, а термін “педагогічна технологія” – щодовиховання. Так, зокрема, у цьому контексті термін“педагогічна технологія” вживається як суманаукових та обґрунтованих прийомів виховноговпливу на людину або групу людей. Термін“технологія виховання” був уведений А.С. Макаренком[7, 23].

Отже, в сучасній педагогічній науці та шкільнійпрактиці поняття “педагогічні технології” за своїмзначенням ширше, ніж “технології навчання” або“технології виховання”, і вживається в розумінніцілісної педагогічної системи навчальновиховногопроцесу.

Як синонім поняття “педагогічні технології”все частіше стали вживати поняття “освітнітехнології”. Так, зокрема, В.В. Гузєєв під“освітньою технологією” розуміє комплекс, щоскладається з: а) різного уявлення запланованогорезультату навчання; б) набору моделей навчання;в) критеріїв вибору оптимальної моделі для данихконкретних умов [3]. С.О. Сисоєва розглядаєпоняття “освітня технологія” як теоретичнообґрунтовану систему упорядкованихпрофесійних дій педагога, що при оптимальностіресурсів і зусиль гарантовано забезпечуєефективну реалізацію поставленої освітньої метиі можливість відтворення процесу будьякимпедагогом незалежно від рівня його майстерності[11, 287].

Аналіз визначень свідчить про те, що їх авториу це поняття прагнуть вкласти широкий зміст:освітня технологія – це педагогічна система, вяку включаються цілі, зміст, засоби і методинавчання, алгоритм діяльності суб’єктів і об’єктівпроцесу.

Отже, у вітчизняній і зарубіжній психологопедагогічній літературі хоч і немає єдиного підходудо визначення понять “педагогічна технологія” і“освітня технологія”, проте всі вони для практикиі науки цінні тим, що розкривають різні стороницілісного педагогічного процесу і орієнтуютьпрацівників освіти на існування різнихтехнологічних моделей навчання і виховання.Відмінність між тлумаченням понять “освітня


46

технологія” і “педагогічна технологія” І.А. Зязюн,О.М. Пєхота [7, 8] характеризують так. Поняття“освітня технологія” вживається тоді, коли мовайде про загальну стратегію розвитку освітньогопростору взагалі. “Педагогічна технологія”відображає тактику реалізації освітніх технологійза певних умов навчання. Їй притаманні загальніриси реалізації педагогічного процесу незалежновід навчального предмета.

Технологія навчання – поняття близьке, але нетотожне педагогічним технологіям, оскільки воновідображає шлях освоєння конкретногонавчального матеріалу в межах визначеногопредмета.

Отже, педагогічна технологія – це інтегративнамодель навчальновиховного процесу з чітковизначеними цілями, спроектованими надосягнення мети, діагностикою поточних ікінцевих результатів, розбивкою навчальновиховного процесу на окремі компоненти,неухильне виконання певних навчальних дій вумовах оперативного зворотного зв’язку [7].

Педагогічна технологія, незалежно від їїконкретного змісту, повинна відповідати основнимметодологічним вимогам [3, 6, 7, ].

Науковість суті педагогічної технології таобґрунтування її застосування у навчанні. Цівимоги означають, що педагогічна технологіяповинна базуватися на положеннях теорії пізнання,загальних та конкретних закономірностяхдидактики. Доцільність її застосування у навчанніповинна обґрунтовуватися результатами науковихдосліджень.

У практичному плані кожна педагогічнатехнологія розробляється на основі відповідноїнаукової концепції.

Системність. У педагогічній технологіїмають бути всі ознаки системи: структура таієрархія її компонентів, зв’язки між ними (прямийта зворотний) та взаємообумовленість їхфункціонування, логіка процесів, функціональніхарактеристики компонентів та технології вцілому, єдність понятійного апарату та йоговідповідність певним наукам (психології,педагогіці, кібернетиці тощо).

Безпека. Усі компоненти та педагогічнатехнологія в цілому не повинні негативно впливатина психіку та здоров’я учнів. Виконання данихвимог особливо необхідне в тих педагогічнихтехнологіях, в яких використовуютьсякомп’ютери та телекомунікаційні мережі звиходом в Інтернет. Уже зараз у світі понад 11мільйонів людей хворі на “комп’ютерну” хворобу,біля 30 мільйонів людей мають психологічнузалежність від комп’ютерів та Інтернету. В практичному

плані дані вимоги означають обов’язковунаявність кваліфікованого висновку психологів тамедиків про безпеку застосування конкретноїпедагогічної технології у навчанні.

Ефективність. Педагогічна технологіяповинна забезпечувати гарантоване досягненнярезультатів відповідно до стандартів освіти заумови оптимальної продуктивності. В свою чергу,продуктивність – це характеристика, яка показуєспіввідношення між корисністю результатів тапов’язаними з цим витратами.

Поліфункціональність. Цілісна педагогічнатехнологія повинна виконувати такі функції:організаційну, контролюючу, корегуючу,комунікативну, рефлексивну та прогнозуючу.

Відтворюваність. Результати застосуванняпедагогічної технології не повинні визначатисясуб’єктивними факторами та особливимиумовами. Її застосування в однотипнихнавчальних закладах при виконанні передбаченихпедагогічною технологією умов повинноприводити до порівняних результатів.

Керованість. Структура педагогічноїтехнології повинна включати елементи(процедури), що забезпечують можливістьдіагностування дидактичного процесу.Діагностування, як відомо, розглядає результатиу зв’язку із шляхами та способами їх досягнення,виявляє тенденції й динаміку формуванняпродуктів навчання. Воно включає контроль,перевірку, оцінювання, накопичення статистичнихданих, їх аналіз, виявлення динаміки, тенденцій,прогнозування подальшого розвитку подій. Удіагностику вкладається ширший та глибшийзміст, ніж у традиційну перевірку знань та уміньслухачів.

Результати діагностування використовуютьсядля корекції дидактичного процесу і тим самимроблять його керованим. Керованість залежитьвід якості зворотних зв’язків, рівнівдіагностування, наявності кваліметричнихмоделей (підходів) тощо.

Прикладами сучасних педагогічних технологійє такі: модульнорозвивальна (О.Є. Гуменюк,В.В. Мельник, Н.М. Терещенко, А.В. Фурман);модульнорейтингова (В.І. Бондар, Л.С. Глоба,М.М. Громкова, Є.В. Сковін); технологіяперспективновипереджувального навчання звикористанням опорних схем при коментуючомууправлінні (С.Н. Лисенкова); технологіяінтенсифікації навчання на основі схемних і знаковихмоделей навчального процесу (В.Ф. Шаталов);технологія розвиваючого навчання (В.В. Давидов,Д.Б. Ельконін, Л.В. Занков); технологія рівневоїдиференціації (М.П. Гузик та ін.); технологія



47 Молодь і ринок №9 (116), 2014

індивідуалізованого навчання (І.Е. Унт, В.Д. Шадриковта ін.); технологія життєтворчості (І.Г. Єрмаков,Л.В. Сохань); технологія кооперованого навчання(Г.С. Сазоненко); технологія колективногонавчання (В.К. Дьяченко, А.Г. Рівін).

Аналіз матеріалів, що характеризуютьпедагогічні технології [1, 3, 6, 7], дає можливістьзазначити, що їх структура складається з двохосновних компонентів: змістового іпроцесуального.

Змістовий компонент – це система знань подосягненню передбачених цілей, яка включаєзміст навчання, методи, організаційні форми,прийоми, дидактичні засоби, а також факторкомпетентності вчителя і фактор індивідуальнихособливостей учнів і вихідного рівня їх підготовки;знайдене оптимальне поєднання складовихінтегрованої моделі досягнення цілей, яка єосновою управління і організації діяльності учнів.

У змістовому компоненті педагогічнихтехнологій можна виділити такі складові частини:

- концептуальна складова частина є системоюзнань про інструменти досягнення цілей, проефективність навчання, яке включає знання зцілісності процесу, його змісту, методів, прийомів,організаційних форм, дидактичних засобів, знанняз управління і організації навчальної діяльності, атакож знання про індивідуальні особливостіособистостей і їх прояв у діяльності, знання зрефлексії і саморефлексії, з педагогічногопроектування, вимог до професійної компетенціївчителя та стандарту освіти;

- діагностична складова частина включаєфактори професіоналізму вчителя, індивідуальніособливості і рівні підготовленості учнів. Вонасуттєво впливає на вибір змісту навчальногоматеріалу, на вибір компонентів досягнення цілейнавчання, на управління процесом навчання;

- дидактична складова частина являє собоюоптимальне поєднання змісту, методів, прийомів,організаційних форм і засобів з орієнтацією наконкретних учнів, з їх індивідуальнимиособливостями і вихідним рівнем їх актуальнихзнань і умінь.

Процесуальний компонент – це реалізація напрактиці раніше спроектованого процесу навчання:організація і управління безпосередньоюнавчальною діяльністю учнів по здобуванню ізасвоєнню знань, виробленню умінь, отриманнюдосвіду творчої діяльності і ціннісних орієнтацій.

Найбільш актуальними в наш час єособистісно орієнтовані технології, які являютьсобою втілення гуманістичної філософії, психологіїта педагогіки. Їх мета – орієнтуючись навластивості особистості, на її формування, її

розвиток не за чиїмось замовленням, а увідповідності з природними здібностями,виховувати цілеспрямовану особистість, якапрагне до максимальної реалізації своїхможливостей (самореалізації), яка відкрита длясприйняття нового досвіду, здатна на свідомий івідповідальний вибір у різноманітних життєвихситуаціях.

Технології особистісної орієнтації намагаютьсявіднайти методи і засоби навчання і виховання,які б якнайбільше відповідали індивідуальнимособливостям кожної дитини. З цією метоюберуться на озброєння методи психодіагностики,змінюються відносини і організація діяльностідітей, застосовуються різноманітні потужнізасоби навчання (в тому числі комп’ютер),перебудовується зміст освіти. Зокрема, це –“Педагогіка співробітництва”, “Гуманноособистісна технологія Ш.О. Амонашвілі”,“Система Ільїна: викладання літератури якпредмета, що формує людину” тощо.

Кожна технологія володіє засобами, якіактивізують та інтенсифікують діяльність учнів,але в деяких технологіях ці засоби складаютьголовну ідею і основу ефективності результатів,що характеризуються високим рівнем мотивації,усвідомленого потребою в засвоєнні знань і умінь.До таких технологій можна віднести: ігровітехнології, проблемне навчання, комунікативнітехнології, систему В.Ф. Шаталова тощо.

Суть цих технологій полягає в реалізації такихпринципів дидактичної системи знань, як принципоптимального змісту; принцип систематичностінавчання; принцип раціональних методівоволодіння знаннями; в комбінації розміщеннянавчальних предметів, частин навчальногоматеріалу; в наступності, логічностівзаємозв’язків, акцентах на змісті дидактичноїсистеми знань.

Дидактичні завдання конкретних навчальнихпредметів вирішуються за допомогою адекватнихтехнологій навчання з окремих предметів,цілісність яких забезпечується систематичністюнаукового змісту навчального предмету, а такождотриманням у навчальновиховному процесікритеріїв технологічності (концептуальності,системності, керованості, ефективності,відтворюваності).

Педагогічні технології, які протистоятьтрадиційній системі навчання, прийняторозглядати як альтернативні. Тобто це –радикальна відмова від традиційнихконцептуальних основ педагогічного процесу(соціальнофілософських, психологічних),загальноприйнятих організаційних, змістових і


48

методичних принципів; заміна їх іншими,альтернативними.

До таких педагогічних технологій можнавіднести Вальдорфську педагогіку (Р. Штайнер);технологію вільної праці (С. Френе); технологіювірогіднішої освіти (О.М. Лобок) та ін.

Останнім часом особлива увага приділяєтьсярозвиткові творчих здібностей учнів. Тут найбільшпоширеними є когнітивний та гуманістичнийпідходи [1, 2, 3, 7, 11, 12].

Прихильники когнітивного підходу вважаютьголовним у навчанні розвиток мислення та пам’ятіучнів, інтелектуальних умінь, якот: абстрагування,аналіз, синтез, класифікація, узагальнення,оцінювання, теоретичні міркування, тобто таких,що дають можливість розв’язати висунутупроблему.

Послідовники гуманістичного підходуспираються на “Яконцепцію” і відстоюють правоучнів самостійно обирати мету, формувати власніпроблеми, заглиблюватись у суб’єктивний досвідта прогнозувати його наслідки. Звідси ідеї“активного навчання”, “безпосереднього досвіду”,“персоналізації знань”, “права учня на турботу таувагу”, “необхідність створення атмосферивідвертості та взаєморозуміння”. Згідно з такимпідходом змінюється зміст навчання, програмаскладається відповідно до потреб та інтересівучнів; навчальновиховний процес структуруєтьсяна солідарній основі; вчитель виконує рольконсультанта та джерела знань, а не контролера;бали виставляються тільки за бажанням учнів;постійно існує вибір пізнавальної альтернативи, асуть навчання зводиться до накопиченнясуб’єктивного досвіду.

Важко довести перевагу або ефективність тогочи іншого підходу, стилю, методу, томунормальним є наявність плюралізму в підході донових технологій.

Зважаючи на минулі авторитарні підходи,сучасне навчання в школах України тяжіє докогнітивного. Тому творчо працюючих педагогівцікавить усе, що пов’язано з гуманізацією освіти.

Часто нові педагогічні технології ведуть довідмови від класноурочної системи: поділ учнівне за віком, а за рівнем розвитку; організаціянавчання методом проектів; робота учнів запрограмою, спільний звіт; школа з центрами заінтересами; робота вчителя з великими (60 – 150учнів) та малими (2 – 5 учнів) групами;викладання матеріалу блоками.

У 80х рр. XX ст. увага вчителівпрактиків булазосереджена на видозміні уроку як форминавчання. Так з’явилися “нестандартні уроки”.

Розробка нестандартних уроків відбувалася у

двох напрямах: поєднання різних форм навчання(урокдиспут, уроклекція, уроксемінар) і власненестандартні уроки.

На відміну від звичайних уроків, метою яких єоволодіння знаннями, вміннями та навичками,нестандартний урок найбільш повно враховуєвікові особливості, інтереси, нахили, здібностікожного учня. У ньому поєдналися елементитрадиційних уроків – сприйняття нового матеріалу,засвоєння, осмислення, узагальнення, – але унезвичайних формах.

Саме такі уроки містять в собі елементимайбутніх технологій, які при групуванні їх у певнусистему, що ґрунтується на глибокому знанніпотреб, інтересів та здібностей учнів, можутьстати дійсно інноваційними.

Найбільш поширені такі форми нестандартнихуроків:

1. Інтегрований урок. Як правило, такий урокпроводять два вчителі. Вони спільно здійснюютьактуалізацію знань за двома напрямамиопитування (якщо це потрібно), виклад новогоматеріалу тощо. Найчастіше поєднуються такіпредмети, як історіягеографія, історіялітература,історіяіноземна мова [9].

2. Дослідницький урок та лабораторнопрактичні роботи. Їхня мета полягає в одержаннінавчальної інформації з першоджерел. Ці урокирозвивають спеціальні вміння і навички,стимулюють пізнавальну активність тасамостійність. Учні вчаться працювати зісторичними документами, підручниками,періодичною пресою.

3. Рольова гра. Вона вимагає від учнівприйняття конкретних рішень у проблемнійситуації в межах ролі. Кожна гра має чіткорозроблений сценарій, головну частину якогонеобхідно доопрацювати учням. Отже, пошуквирішення проблеми залишається за школярами.

4. Театральна (театралізована) вистава. Навідміну від рольової гри, вистава передбачаєбільш чіткий сценарій, який регламентуєдіяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшуєїхню самостійність під час підготовки сценарію.Театралізовані вистави спрямовані на те, щобвикликати інтерес до навчання. Вони спираютьсяна образ, фантазію, уяву учнів.

Висновки й перспективи подальшихдосліджень. На основі аналізу та узагальненнялітературних джерел ми розкрили суть і структурупоняття “педагогічна технологія”.

Педагогічна технологія – це інтегративнамодель навчальновиховного процесу з чітковизначеними цілями, спроектованими надосягнення мети, діагностикою поточних і



49 Молодь і ринок №9 (116), 2014

кінцевих результатів, розбивкою навчальновиховного процесу на окремі компоненти,неухильне виконання певних навчальних дій вумовах оперативного зворотного зв’язку.

Педагогічна технологія, незалежно від їїконкретного змісту, повинна відповідати основнимметодологічним вимогам: науковість, системність,безпека, ефективність, поліфункціональність,відтворюваність, керованість.

Структура педагогічної технології складаєтьсяз двох основних компонентів: змістового іпроцесуального.

1. Бондар В.І. Теорія і технологія управлінняпроцесом навчання в школі / В.І. Бондар. – К.,2000. – 191 с.

2. Гончаренко С.У. Методологическийуровень практических задач педагогики /С.У. Гончаренко // Философская и социологическаямысль. – 1989. – С. 3 – 11.

3. Гузеев В.В. Лекции по педагогическойтехнологии / В.В. Гузеев. – М.: Знание, 1992. –60 с.

4. Гуревич Р.С. Інформаційно-телекомунікаційнітехнології в навчальному процесі та науковихдослідженнях: навч. посібник / Р.С. Гуревич,М.Ю. Кадемія. – К.; Вінниця: ТОВ “Планер”,2005. – 36 с.

5. Захарова И.Г. Информационные технологиив образовании: учеб. пособие для вузов / И.Г. Захарова.– [2-е изд., стер.]. – М.: Академия, 2005. – 187 с.

6. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність:мистецтво навчальної і виховної дії / І.А. Зязюн// Гуманітарні науки. – 2002. – № 1. – С. 6 – 14.

7. Перспективні педагогічні технології вшкільній освіті: навч. посібник / за заг. ред.С.П. Бондар. – Рівне: Тетіс, 2003. – 200 с.

8. Перспективні освітні технології: наук.-метод. посібник / за ред. Г.С. Сазоненко. – К.,2000. – 560 с.

9. Савченко О.Я. Інтегровані уроки [Текст]/ О.Я. Савченко // Савченко О.Я. Сучасний уроку початкових класах. – К., 1997. – С. 87 – 99.

10. Сазоненко Г. Проективна педагогіка: здосвіду проектування навчальних технологій/ Г. Сазоненко // Рідна школа. – 1999. – № 4. –С. 41 – 45.

11. Сисоєва С.О. Технології педагогічноїтворчості в системі освітніх технологій / С.О. Сисоєва// Освітні технології в школі та вузі (До 210-річчя заснування м. Миколаєва): матеріалинаук.-практ. конф., 23 – 25 вересня 1997 р. –К.: ІЗМН, 1998. – С. 287 – 293.

12. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість:розв’язування творчих фахових задачзасобами інформаційних технологій: навч.-метод. посібник / С.О. Сисоєва, О.Г. Смілянець.– Вінниця, 2006. – 180 с.

13. Трайнев В.А. Новые информационныекоммуникационные технологии в образовании/ В.А. Трайнев, В.Ю. Теплышев, И.В. Трайнев.– М.: Изд-во Дашков и Ко, 2009. – 320 с.



21 вересня Різдво Пресвятої Богородиці (Друга Пречиста)

Двадцять першого вересня відзначають

свято Різдва Пресвятої Богородиці, або у народі "Другої Пречисти". Це свято ще називають “осениною” – адже цього дня за народним календарем настає осінь.

За церковними переказами, Богородиця народилася за тих часів, коли релігія була в занепаді. Марія була обрана на роль матері Ісуса Христа, оскільки була дуже благочестива.

Вона слухняно навчалася в монастирі, сумлінно вивчала Святе Письмо, а отже, якнайкраще підходила для виконання важливої місії народження Сина Божого.

50

Постановка проблеми. Професійнопедагогічна підготовка студентівпередбачає формування активного

суб’єкта власної професійної діяльності тасуспільного життя, в цілому. Таке ключовезавдання стоїть на сьогодні перед системою вищоїосвіти в Україні. В контексті нашого дослідженнянас цікавить стадія професійного становлення допедагогічної діяльності з початку вступумайбутніх фахівців до вищого навчального закладута роль суб’єктності студентів в цьому процесі.

Цінне зауваження зробив Е. Зеєр, який вважає,що в цьому випадку соціальна ситуаціяхарактеризується новою соціальною роллюособистості студента, новою взаємодією ізчленами студентського колективу, значною

соціальною незалежністю, тобто політичною тагромадською незалежністю. Провідною діяльністювиступають професійнопізнавальна, що зорієнтована наотримання нової професії, зокрема педагогічної [4, 45].

Сьогодні в педагогічній літературі можназнайти досить солідне обґрунтування суб’єктсуб’єктної моделі педагогічної взаємодії, тому мизупинимося на проблемах, пов’язаних зреалізацією суб’єктсуб’єктної педагогічноївзаємодії в університеті в контексті формуваннясуб’єктності студентів до професійнопедагогічної діяльності, тим більш, що цей аспектне набув ще належного висвітлення в українськійпедагогіці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.В останні роки активно досліджуються питання

УДК 378.011.3 – 051:159.9.018.2

Світлана Шехавцова, кандидат педагогічних наук, доцент, докторант кафедри педагогікиДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”

СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНА ПЕДАГОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ ЯК МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯСУБ’ЄКТНОСТІ СТУДЕНТА ДО ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті представлено проблема організації ефективної суб’єкт-суб’єктної педагогічної взаємодії впроцесі формування суб’єктності студента до майбутньої педагогічної діяльності. Розкривається механізмформування суб’єктності студентів в контексті традиційної та дистанційної форм педагогічної взаємодіїміж педагогом та студентами.

Ключові слова: педагогічна взаємодія, суб’єкт-суб’єктні відносини, суб’єктність студента,традиційна та дистанційна форма взаємодії.

Рис. 1. Літ. 4.

Светлана Шехавцова, кандидат педагогических наук, доцент, докторант кафедры педагогикиГУ “Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко”

СУБЪЕКТ-СУБЪЕКТНОЕ ПЕДАГОГИЧЕСКОЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕКАК МЕХАНИЗМ ФОРМИРОВАНИЯ СУБЪЕКТНОСТИ СТУДЕНТА

К ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИВ статье представлена проблема организации эффективного субъект-субъектного педагогического

взаимодействия в процессе формирования субъектности студента к будущей профессионально-педагогической деятельности. Раскрывается механизм формирования субъектности студентов в контекстетрадиционной и дистанционной форм педагогического взаимодействия между педагогом и студентами.

Ключевые слова: педагогическое взаимодействие, субъект-субъектные отношения, субъектность

студента, традиционная и дистанционная формы взаимодействия.

Svitlana Shekhavtsova, Ph.D. (Pedagogy) Associate Professor, Doctorate of Pedagogies ChairSI “Luhansk National University by T. Shevchenko”

SUBJECT-SUBJECT PEDAGOGICAL INTERACTION AS THE MECHANISM OFSTUDENTS’ SUBJECTIVITY DEVELOPMENT TO THE PROFESSIONAL AND

PEDAGOGICAL PERFORMANCEThe paper deals with the problem of the efficient organization of the subject-subject pedagogical interaction

in the process of student’s subjectivity development to the professional and pedagogical performance. The mechanismof students’ subjectivities development has been described in the context of the traditional and distant forms ofpedagogical interaction between the educator and students.

Keywords: pedagogical interaction, subject-subject relations, student’s subjectivity, traditional and distantforms of interaction.

СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНА ПЕДАГОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ ЯК МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ СУБ’ЄКТНОСТІСТУДЕНТА ДО ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

© С. Шехавцова, 2014

51 Молодь і ринок №9 (116), 2014

організації педагогічної взаємодії в університеті,які знайшли своє відображення в роботахО. Абдулліної, І. Беха, М. Боритка, С. Вітцицької,О. Горбунової, А. Деркача, О. Дубасенюк,М. Євтуха, С. Кашлева, О. Кучерявого, Т. Ольхової,С. Савченка, Е. Тихомирової, Д. Тирсікова та ін.

Практично всі науковці дотримуються думкищодо формування суб’єктності студентами допрофесійнопедагогічної діяльності відбуваєтьсяпоетапно, оскільки набуття індивідом суб’єктнихякостей також здійснюється протягом певногоперіоду. Вітчизняний науковець А. Деркач довів,що саме індивід є носієм суб’єктності якзагальнолюдської властивості, однак, суб’єктомактивної діяльності індивід стає лише на певномуетапі свого онтогенетичного розвитку [1, 122].Очевидно, що формування суб’єктності студентівдо професійнопедагогічної діяльності передбачаєнабуття певного рівня самосвідомості. Врезультаті самовизначення студент формуєвласну ціннісносмислову сферу та суб’єктнийпростір. Саме тому так важливо правильно таефективно організувати суб’єктний простірстудента в контексті суб’єктсуб’єктноїпедагогічної взаємодії. Очевидно, формуваннясуб’єктності студентів до професійнопедагогічної діяльності відбувається в процесіпродуктивної сумісної педагогічної взаємодіївикладача і студента.

Мета статті – розкрити механізм формуваннясуб’єктності студентів до професійнопедагогічної діяльності в контексті традиційної тадистанційної форм педагогічної взаємодії міжпедагогом та студентами.

Виклад основного матеріалу. В контекстіпрофесійної підготовки студентів до майбутньоїпедагогічної діяльності І. Зайцева розглядаєчотири стадії становлення суб’єктності студента,які характеризують його професійноособистіснийрозвиток.

Перша стадія передбачає адаптацію студентівдо умов вищого навчального закладу, зокрема,університету. Мова йде про прийняття новогосоціального статусу першокурсниками, проознайомлення з вимогами навчальної, навчальнопрофесійної діяльності, про самореалізацію восвітньому процесі, про ціле покладання тасамопроектування освітнього процесу.

Друга стадія направлена на активне теоретикопрактичне засвоєння основ професійнопедагогічної діяльності та успішне виконаннястудентом професійнопедагогічної діяльності. Цястадія формування суб’єктності студентівпередбачає їхню професійну підготовку домайбутньої спеціалізації, а також розвиток

усвідомленого управління власною педагогічноюдіяльністю на основі усвідомлених мотивів і цілей.

Третя стадія полягає у цілеспрямованомуформуванні особистісних якостей та професійнихвмінь. При цьому повинно забезпечуватися у всіхвидах діяльності поєднання мотивів і цілей,внутрішніх інтенцій із зовнішнім педагогічнимвпливом. Зростає самовизначення та відбуваєтьсяусвідомлення необхідності до саморегуляції урізних видах педагогічної діяльності.

Сутність четвертої стадії полягає в проявахсуб’єктності студента, який здійснює самостійне,цілеспрямоване перетворення власних здібностейі особистісних властивостей в професійно значущіякості. Одночасно, студент реалізує можливостіу досягненні певного рівня кваліфікації йрізнобічного професійноособистісного розвиткув процесі навчання в університеті, що необхіднодля успішного виконання майбутньої професійнопедагогічної діяльності [2].

З позиції розгляду специфіки суб’єктностістудентів, як прояву їхньої професійнопедагогічної активності, нам вбачається найбільшефективним механізмом формуваннясуб’єктності студентів є педагогічна взаємодіявикладачів і студентів на рівні суб’єктсуб’єктнихвідносин. Така взаємодія передбачає взаємнийвплив учасників навчальновиховного процесу вуніверситеті, при цьому відбувається взаємнийрозвиток та самовдосконалення особистісних тапрофесійних якостей учасників цього процесу.

На сьогодні система освіти спрямована нарозвиток навичок та вмінь студентів навчатисяпротягом життя і бути самостійними суб’єктаминавчання, які здатні до самопізнання, самоосвітита самовиховання за власним бажанням. В цьомуконтексті йдеться про формування суб’єктностістудентів засобами інноваційних технологій, якіб дозволяли переосмислити ступінь свободистудента у виборі таких технологій, засобівнавчання, стратегій. Оскільки студенти маютьвзяти на себе частину відповідальності зарезультативність процесу навчання, то такийпідхід потребує підвищення відповідальностістудентів за власну самоосвіту та саморозвиток.

Ефективна суб’єктсуб’єктна педагогічнавзаємодія між студентами і викладачем вуніверситеті передбачає такі характерні ознакияк:

поперше, рівноправність та повага міжучасниками навчальноговиховного процесувідповідно до розподілу обов’язків між ними;

подруге, визнання самостійної пізнавальноїдіяльності студентів як домінантної в навчальномупроцесі університету, яка сприяє набуттю


52

студентами суб’єктності до професійнопедагогічної діяльності;

потретє, усвідомлення студентами себе якголовних діючих осіб навчальновиховногопроцесу в університеті;

почетверте, організаціянавчального процесу відповідно доінтересів, здібностей студентів таотриманого суб’єктного досвідузадля самореалізації власноготворчих потенційних можливостей.

Характеризуючи суб’єктсуб’єктну взаємодію слідвідзначити, що кардинальнозмінюється функція як викладача,так я студентів в процесі навчання.Мова йде про відмову викладачіввід традиційної домінуючої ролі внавчальновиховному процесі,натомість, при зазначеноїпедагогічної взаємодії викладачінабувають нової ролі: організатора,координатора та порадникастудентів в процесі самостійноїпізнавальної діяльності. З одногобоку педагог намагається абстрагуватися віднавчального процесу і надати більшої свободи діїстудентові, а з іншого, – він включається внавчальний процес і коригує діяльність студентів.Очевидно, ключова функція педагога полягаєсаме в створенні та організації педагогічнихситуацій, які сприятимуть розвитку такихособистісних якостей студентів як самостійнапізнавальна активність, ініціативність,саморефлексії, саморегуляція тощо.

Створення педагогічних ситуацій цінне, тим,що такі ситуації відображають сучасні вимоги допрофесійнопедагогічної підготовки студентів.Більш того, педагогічні ситуації передбачають:

визнання студента як суб’єкта навчання івідмежування від авторитарного підходу йсприйняття студентів як обертів навчання;

залучення студентів до організаціїнавчального процесу;

вміння створювати суб’єктний простірстудента та сприймати студента як ціліснуособистість;

вміння працювати та вдосконалювати змістосвіти відповідно до принципів суб’єктсуб’єктноїорганізації навчальної діяльності;

володіння сучасними освітніми технологіями,зокрема, педагогічні суб’єктсуб’єктні ситуації,тренінги, портфоліо тощо;

вміння надавати процесу навчання суб’єктнорозвивальну спрямованість.

Як вже відзначалося, цілеспрямованапрофесійнопедагогічна підготовка студентів досуб’єктсуб’єктної педагогічної взаємодії охоплюєпевну організацію процесу навчання, яка можебути як очна, так і дистанційна (див. рис. 1).

Фахівці з дистанційного навчання вважають,що найраціональнішим і найпоширеним єІнтернеттехнології, які надають, з одного боку,дидактичні можливості, з іншого, – можливістьздійснити суб’єктсуб’єктну взаємодію міжвикладачами ат студентами. У зв’язку з чимдистанційна форма взаємодії має певні переваги,а саме:

оперативне передавання на будьяку відстаньінформацію будьякого обсягу і будьякоговигляду: звукову (аудіоролик, Podcast), візуальну(PowerPoint Presentation), текстову (звіт зпедпрактики, виконання вправ, портфоліо),графічну тощо;

можливість оперативної зміни інформаціїчерез мережу Інтернет із свого робочого місця;

можливість інтерактивної взаємодії задопомогою спеціально створеної для цієї метимультимедійної інформації та оперативногозворотного зв’язку;

можливість доступу до різноманітних джерелінформації, передусім вебсайтів Інтернету,численним конференціям та робота з цієюінформацією;

можливість організації електроннихконференцій, зокрема в режимі реального часу,комп’ютерних аудіоконференцій і відеоконференцій, зокрема, з педагогічної практики;

можливість запиту інформації з будьякогопитання через електронну пошту, конференцію тощо;

Рис. 1. Суб'єкт-суб'єктна педагогічна взаємодія

ТРАДИЦІЙНА (ОЧНА)

ДИСТАНЦІЙНА

Результат формування суб’єктності студентів

Самостійна творча діяльність

СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНА ПЕДАГОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ

Педагогічні технології: педситуації (рольові

ігри); тренінг (електронний); портфоліо тощо.



53 Молодь і ринок №9 (116), 2014

можливість перенесення одержанихматеріалів на свій носій інформації абороздрукувати [3, 19].

Слід зазначити, що дистанційна суб’єктсуб’єктна педагогічна взаємодія має певніособливості на відміну від природномовноїпедагогічної взаємодії.

Висновки. На сьогодні, актуальниминапрямками формування суб’єктності студентівдо професійнопедагогічної діяльності єзастосування педагогічних технологій, які бсприяли особистісному розвитку студентів яксуб’єктів професійнопедагогічної діяльності.Оскільки при суб’єктсуб’єктної взаємодіївідбувається трансформація традиційної роліпедагога, тобто поступово втрачається функціявикладача як носія інформації, то відповідновикладач перетворюється на організатора,консультанта керівника та експерта самостійноїроботи студентів. Все це потребує пошуків новихзасобів створення суб’єктсуб’єктної педагогічноївзаємодії між учасниками навчального процесу.Нами пропонується, з одного боку, традиційнаочна форма суб’єктсуб’єктна взаємодія міжвикладачем та студентами в процесі навчання вуніверситеті (педагогічні ситуації, рольові ігри,портфоліо тощо), і дистанційна форма суб’єктсуб’єктної взаємодії, яка передбачає, наприклад,консультування студентів дистанційно в процесіпроходження педагогічної практики (безперервноїабо виробничої); в процесі підготовкиіндивідуальних, групових проектів. Тобтоконсультування з викладачем не повиннозводитися лише до очної форми, оскільки істуденти, і викладачі повинні бути мобільні устворенні суб’єктного простору студентів і,

безпосередньо, власного. Тому, ми вважаємо, щодистанційна суб’єктсуб’єктна взаємодія повиннабути обов’язковою, оскільки студент маєможливість отримати консультацію, а викладачмає можливість методично проконсультуватистудента незалежно від місця і часу.

Представлена стаття не надає всебічнийаналіз традиційної та дистанційної форм суб’єктсуб’єктної педагогічної взаємодії в контекстіпрофесійнопедагогічної підготовки студентівуніверситету. Найближчі перспективи подальшогодослідження обраної проблеми ми вбачаємо урозробці педагогічної моделі формуваннясуб’єктності студентів до професійнопедагогічної діяльності на основі суб’єктсуб’єктної педагогічної взаємодії.

1. Деркач А.А. Самореализация – основаниеакмеологического развития: монография / АнатолийАлексеевич Деркач, Эди Викторовна Сайко. – М.:МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2010. – 224 с.

2. Зайцева И.В. Педагогические аспектыразвития профессиональной субъектностибудущего инженера / И.В. Зайцева.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://econf.rae.ru/pdf/2010/04/zaitseva.pdf

3. Застосування телекомунікаційнихзасобів у навчальному процесі (психолого-педагогічні аспекти): навч.-метод. посібник /авт. кол.; за ред. М. Л. Смульсон. – К.:“Педагогічна думка”, 2008. – 256 с.

4. Зеер Э.Ф. Психология профессий:учебное пособие для студентов вузов / ЭвальдФридрихович Зеер; Академический Проект;Екатеринбург. – 2-е изд., перераб., доп. – М.:Изд-во “Деловая книга”, 2003. – 336 с.



Джерела мудрості

“Він перший розпочав писати мовою, якою розмовляло населення цілого краю…

Він зробив цю м’яку, виразну, сильну, багату мову літературною…”

Володимир Короленко письменник

54

Постановка проблеми. У початковійшколі навчання учнів спрямоване напідвищення результативності уроку

через організацію діяльності як усього колективу,так і кожного учня зокрема. Державний стандартзагальної початкової освіти з української мови даєможливість учителям, учням, їхнім батькамсамостійно розв’язувати проблему обсягу рівнязасвоєння шкільної програми [4, 12]. Як зазначенов ньому, мовлення й мова вивчаються учнями відпершого до четвертого класу. На сьогодні у

Державному стандарті загальної початковоїосвіти визначено необхідність засвоєнняобов’язкового мінімуму змісту програми зукраїнської мови та літературного читання [4, 1 –18], тому виникає необхідність будувати урок так,щоб збільшити час для самостійної роботимолодших школярів. Адже самостійність учнів єважливою передумовою свідомого і міцногооволодіння знаннями: вона розвиваєзосередженість, цілеспрямованість, умінняміркувати, формує індивідуальний спосіб

УДК 373.31:371.3Алла Зимульдінова, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри педагогіки та методики початкової освітиГалина Філь, кандидат філологічних наук,

доцент кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання у початковій школі Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВУ статті розкрито організацію та проведення самостійної роботи з молодшими школярами на уроках

у початкових класах; розглянуто зміст, форми та методи проведення самостійної роботи учнів; наведеноприклади творчих завдань та вправ з української мови для учнів 3 класу; доведено, що самостійне їх виконаннясприятиме міцному засвоєнню мовних знань та формуванню мовленнєвих умінь.

Ключові слова: організація, самостійна робота, молодші школярі, початкові класи, зміст, форми,методи, завдання, вправи, українська мова.

Літ. 17.

Алла Зимульдинова, кандидат педагогических наук,доцент кафедры педагогики и методики начального образования

Галина Филь, кандидат филологических наук,доцент кафедры филологических дисциплин и методикиих преподавания в начальной школе


ОРГАНИЗАЦИЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВВ статье раскрыто организацию и проведение самостоятельной работы с младшими школьниками

на уроках в начальных классах; рассмотрено содержание, формы и методы проведения самостоятельнойработы учащихся; приведены примеры творческих заданий и упражнений по украинскому языку для учащихся3 класса; доказано, что самостоятельное их выполнение будет способствовать прочному усвоению языковыхзнаний и формированию речевых умений.

Ключевые слова: организация, самостоятельная работа, младшие школьники, начальные классы,

содержание, формы, методы, задачи, упражнения, украинский язык.

Alla Zymuldinova, Ph. D. (Pedagogy),Docent of Pedagogy and Methodology of Primary Education Department

Halyna Fil, Ph. D. (Philology),Docent of Philological Sciences and Methodology of Teaching at Primary School Department,


ORGANIZATION OF INDEPENDENT WORK OF PRIMARY SCHOOL CHILDRENThe article deals with the organization and conducting independent work with primary school children at

the lessons; the content, forms and methods of conducting students’ independent work are shown; examples ofcreative tasks and exercises in the Ukrainian language for the third year pupils are provided; it is proved that theirindependent implementation will contribute to the strong absorption of language knowledge and language skillsformation.

Keywords: organization, independent work, primary school children, primary school, content, forms, methods,tasks, exercises, the Ukrainian language.

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

© А. Зимульдінова, Г. Філь, 2014

55 Молодь і ринок №9 (116), 2014

мислення. За цієї умови навчання стає переважноактивною самостійною діяльністю. Учитель маєзмогу в цей час працювати з окремими дітьмиіндивідуально.

Аналіз педагогічного досвіду з досліджуваноїпроблеми показав, що низка вчителів теоретичнознає, що треба проводити самостійну роботу, апрактично не можуть її здійснювати, бо, як вонивідзначають, відсутні навчальнометодичніпосібники чи рекомендації, які б могли їмдопомогти в її організації.

Спостереження за навчальним процесом в 3класі загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №1м. Дрогобич Львівської області показали, що тівчителі, які здійснюють самостійну роботу науроках української мови домагаються значнихуспіхів у її вивченні, ніж ті, які недооцінюють рольсамостійної роботи.

Аналіз анкетування, яке ми проводили середучителів початкових класів шкіл ДрогобиччиниЛьвівської області засвідчив, що більшість з нихпроводить самостійну роботу переважно на етапізакріплення або застосування знань та вмінь учнів– 72%. Вони пояснюють це тим, що в початковихкласах треба вчити дітей учитися, а закріпленняможна організовувати через самостійну роботу;інші вчителі (25%) вважають, що можназастосовувати різні види самостійної роботи учнівнад новим матеріалом. Окремі вчителі (2%)остерігаються здійснювати самостійну роботу,посилаючись на вік дітей. Є й такі серед учителів(1%), що проводять цю роботу епізодично,безсистемно.

Треба зазначити, що у зв’язку з розробкоюДержавних стандартів освіти в Україні підкерівництвом академіка О. Савченко взагалі тазокрема з української мови для початкової школипід керівництвом М. Вашуленка, проблемасамостійної роботи висувається на перший план.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Вивчення педагогічної і навчальнометодичноїлітератури з проблеми організації самостійноїроботи в початкових класах засвідчило, що цьомупитанню приділяється незначна увага з бокунауковців, методистів та учителівпрактиків.Психологи, дидакти і методисти відносятьсамостійну роботу до однієї із форм пізнавальноїактивності молодших школярів, яка більшхарактерна, на їх думку, для учнів середньої істаршої ланок школи (П. Блонський, О. Савченко,М. Вашуленко).

Е. Голант розробив теоретичні основисамостійної роботи школярів і виділив її три види:організаційну, технічну і практичну сторонусамостійності та вказав способи проведення

самостійної роботи у процесі пізнавальноїдіяльності [2, 3 – 18].

Важливим у плані нашого дослідження є внесокМ. Данилова в розробку окресленої проблеми. Вінрозглядав виховання у школярів самостійності ітворчої активності у процесі їхнього навчання.Учений вважав, що самостійність маєпроявлятися в потребі та умінні учнів думати,мислити, у здатності орієнтуватися в новійситуації, в умінні бачити проблему, завдання,знайти підхід до її розв’язання [3, 11].

В. Стрезикозін стверджує, що самостійністьучня під час навчання передбачає незалежність,ініціативу та його відповідальність [15, 46].

Велику увагу самостійній роботі надававВ. Сухомлинський. Педагог вважав, що учніповинні знати мету, план, термін виконаннязавдань, пропонованих для самостійної роботи [16,53]. Самостійна робота, на його думку, маєсформувати в учнів уміння працювати самостійно,здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль,допомагати один одному [16, 49].

П. Підкасистий розробив класифікаціюсамостійних робіт учнів, запропонував визначеннятаких понять, як задача, пізнавальна тадидактична задача, розкрив специфікуформування самостійних дій учня [12, 18].

Вчені пов’язують розвиток пізнавальноїактивності і самостійності з загальним розвиткоммолодшого школяра [8; 9; 11; 13]. Ця проблемазнайшла своє відображення в навчальнихпрограмах, посібниках, підручниках дляпочаткової школи, починаючи з 80 – 90 роківминулого століття і до сьогодення.

І. Чередов відзначає, що самостійність – цеякість, яку потрібно виховувати у процесі навчання[17, 69]. На думку Ю. Мальованого, самостійнаробота учнів має основне місце на урокахформування умінь і навичок у практичнійдіяльності молодших школярів. Її бажаноорганізовувати на операційнопізнавальному етапіуроку, де вивчається новий матеріал [9, 145].Д. Луцик розглядає проблему самостійноїнавчальної діяльності учнів через площинусамоосвіти і зокрема зазначає, що в основісамостійної навчальної діяльності лежить потребав знаннях. Вона часто виходить за рамкивиконання домашніх завдань, спрямована насамостійне поглиблення вивчення шкільнихпредметів і задоволення власних потреб з різнихпроблем [8, 129 – 130].

Cьогодні в дидактиці та фахових методикахзазначається, що за формою організації і діяльностівчителя та учнів виділяється такий метод, яксамостійна робота учнів. Цей метод знаходиться


56

в такій ієрархії методів: розповідь (виклад,пояснення вчителя), бесіда, самостійна роботаучнів [1; 5; 6; 7; 14].

Основною умовою успішної навчальноїдіяльності є висока активність і самостійністьучнів. Неодмінною ознакою сучасного уроку євикористання самостійних завдань у певнійпослідовності. У навчальному посібнику“Розвиток пізнавальної самостійності молодшихшколярів” О. Савченко розкрила суть такихпонять, як “самостійність”, “пізнавальнасамостійність”, “активність” [14, 35]. На її думку,пізнавальна самостійність, яка формується впроцесі пошукової діяльності дітей молодшогошкільного віку, передбачає одержання нових знаньі способів дій [14, 87].

Мета статті – висвітлити організацію іпроведення самостійної роботи молодшихшколярів під час вивчення мовного матеріалу впочаткових класах, визначити її види та місце науроках української мови; розробити вправи тадібрати завдання для самостійної роботи зукраїнської мови для учнів початкових класів іперевірити їх ефективність на практиці.

Виклад основного матеріалу. Відомо, що впочатковій школі зміст освіти є багатокомпонентним.Він має охоплювати не лише знання, а й способипрактичної діяльності, творчий досвід, ціннісніорієнтації особистості. З одного боку, вони стаютьбільш доступними, а з іншого – одержання новихзнань, умінь стає обов’язковим для людинивпродовж усього життя, тому неможливо в школідати освіту на все життя, а звідси випливаєвисновок: зберігаючи наші досягнення уфундаментальності шкільної й професійної освіти,ми повинні переорієнтувати навчальний процес наформування в учнів бажання і уміння самостійнооволодівати знаннями.

Головним в організації самостійної роботи є неїї обсяг, а характер самої пізнавальної діяльностімолодших школярів.

Самостійна робота може бути навчальною тавиконувати функцію контролю. Її навчальнафункція полягає в тому, щоб допомогти учневікраще засвоїти програмовий матеріал,орієнтуватися у виборі засобів залежно від метита умов, за яких відбувається спілкування.Функція контролю під час самостійної роботиреалізується у процесі роботи над тестами тазавданням з навчальних дисциплін.

Ми розробили самостійну роботу навчальногохарактеру, яка включає вправи і завдання на етапісприймання нового матеріалу, його осмислення,закріплення і застосування знань, умінь і навичок.Окремо ми виділяємо тренувальні вправи.

Для самостійної роботи контрольногохарактеру властиві перевірочні завдання, якіспрямовані на перевірку результату, наприклад зукраїнської мови, мовних знань та формуваннямовних і мовленнєвих умінь та навичок. Цекомплексні контрольні завдання, які включаютьтекст для диктанту, переказу та на основі цьоготексту пропонуються різні завдання мовленнєвогоі граматичного характеру, які потрібно учнямвиконувати самостійно.

Самостійна робота учнів під час вивченнянового матеріалу в початкових класахорганізовувалася за допомогою різних форм –фронтальної, індивідуальної форми навчання;роботи в малих групах та в парі.

Індивідуальний характер самостійної роботипередбачає діяльність учня під час виконанняіндивідуальних завдань з української мови безконтакту з іншими учнями, але з дотриманнямодного для всіх темпу. Завдання пропонувалисяучням на окремих картках або з дидактичнихматеріалів. Пріоритетне місце у досягненнінавчальної мети належить вправам.

За часом самостійна робота має відбуватисявід 5 до 7 хвилин на різних етапах уроку:сприйняття, осмислення та усвідомлення,закріплення і застосування нового матеріалу.

За характером самостійна робота поділяєтьсяна виконавську і творчу. Перша включаєоволодіння, закріплення і застосування учнемзнань і умінь на основі спеціальних роз’яснень,вказівок, рекомендацій та алгоритмів, які пропонуєучитель. Друга – це конструювання тапереконструювання вправ, побудованих на рівніслова, речення, тексту. Тут відбувається активнестановлення графічної навички письма: учніпочинають писати в зошиті в одну лінію,набувають умінь скоропису, що є необхідним длявиконання ними об’єктивно більшої кількостіписьмових вправ.

На основі програмових вимог ми виділили такімовні та мовленнєві вміння, які можна формуватив учнів початкових класів під час самостійноїроботи на уроках рідної мови:

І. Уміння на сприймання мовного матеріалу: сприймати на слух слова, словосполучення,речення та нескладні зв’язні висловлювання; вичленовувати у мовному потоці після 1 – 2прослуховувань окремі його елементи; розрізнятисеред слів назви предметів, ознак, дій; відрізнятиукраїнські слова від слів іншої мови; з допомогоювчителя або самостійно групувати почуті словаза певними ознаками; розмежовувати на слухрізні за метою висловлювання р ечення; розпізнавати в тексті речення за метою їх



57 Молодь і ринок №9 (116), 2014

висловлювання (за кінцевими розділовимизнаками); виділяти на слух типи мовлення:розповідь, опис, міркування, комбіновані тексти(на основі характерних ознак як за змістом, так іза формою викладу); розрізняти тексти різнихжанрів: казки, оповідання, вірші; виділятипослідовність подій у тексті; висловлювативласну думку щодо змісту прослуханого, вчинківперсонажів, фактів чи подій, відображених упрослуханих текстах.

ІІ. Уміння на осмислення та усвідомленнямовного матеріалу: слухати, сприймати ірозуміти прослухане; читати тексти різнихжанрів; відтворювати, розігрувати діалог запрослуханим або прочитаним твором; складатидіалог за малюнком, описаною ситуацією – зопорою на допоміжні матеріали і без них; дотримуватися правил мовленнєвого етикету,культури спілкування; переказувати текст заподаним планом або за допомогою сполученняслів; переказати епізод із переглянутого фільму; висловлювати свою думку про предметрозмови, обґрунтовувати її; повторювати зазразком зв’язне висловлювання, поданевчителем, вносити деякі доповнення, зміни втекст; складати зв’язне висловлювання(розповідь, опис, міркування) за малюнком,ситуацією та з опорою на допоміжні матеріали –за поданим початком, опорним сполученням слів,за колективно складеним планом; самостійноскладати висловлювання на задану або обранутему; оцінювати складені діалог або зв’язневисловлювання, з допомогою вчителя відзначатиу ньому переваги, бачити те, що вимагаєдоопрацювання; удосконалювати текст, тобторедагувати за змістом, структурою, мовнимоформленням, граматичною правильністю.

ІІІ. Уміння на закріплення мовних знань іпервинних умінь мовного характеру;формування мовленнєвих умінь учнівмолодших класів під час роботи надпрограмним матеріалом: удосконалюватинавички миттєвого впізнавання добре відомихслів, їх форм і сполучень слів; розвивати навичкиплавного (вільного) читання слів, речень, зв’язнихтекстів; правильне інтонувати речення зізвертаннями; виділяти силою голосу (логічнимнаголосом) слова, найважливіші для висловленнядумки; дотримуватися вимовних норм під часчитання слів, написання яких не збігається звимовою, чітко вимовляти дзвінкі приголосні укінці слів і в кінці складів перед наступнимиглухими; читати тексти, різні за комунікативнимпризначенням: інструкції до навчальних та ігровихзавдань; листи (особисті і колективні),

повідомлення, телеграми, оголошення,запрошення, привітання тощо; читати текст здіалогом, знаходити слова автора і персонажів; читати вголос і мовчки тексти – правила,інструкції, пояснення та обговорювати змістпрочитаного.

ІV. Уміння на застосування мовних знань імовленнєвих умінь молодших школярів: складати і записувати 2 – 3 зв’язаних між собоюречень, у яких є опис малюнка, частини інтер’єрукласу, навчальної ситуації на уроці тощо; складатиі записувати 2 – 3 запитання на задану тему, атакож відповідати на запитання, поданіоднокласником; працювати з деформованимтекстом: виділяти відсутні абзаци, переставлятичастини тексту, вилучати речення, які невідповідають темі, додавати відсутнє прикінцеверечення; писати переказ (розповідний текст 40– 60 слів) за колективно складеним планом,використовувати допоміжні матеріали; письмовопереказувати висловлювання про будьякий факт,подію; висловлювати свою думку про те, що єпредметом письма, обґрунтовувати свою думку; самостійно складати висловлювання (близько60 слів) про прочитаний твір, епізод переглянутогофільму, ситуації з життя класу або сім’ї; складатизаписку, яка містить пояснення певного факту;привітання, запрошення на свято (ранок, концерт,конкурс тощо); обговорювати свої письмовіроботи в парах, невеликих групах; бачитипозитивні сторони роботи однокласника, датийому пораду щодо її доопрацювання, орієнтуючисьна пам’ятку, підготовлену вчителем; умінняудосконалювати написане [10, 40 – 54; 84 – 97].

Вправа у навчальнометодичній літературірозглядається порізному: як метод навчанняукраїнської мови; як засіб оволодіння мовою імовленням з метою забезпечення спілкування убудьяких життєвих ситуаціях, близьких їхньомудосвіду [1; 5]. Завдання до вправ передбачаютьзасвоєння молодшими школярами програмовихтем української мови та відпрацюваннявищезазначених нами умінь.

У дослідному навчанні ми розробилипідготовчі та основні вправи для самостійноїроботи учнів з української мови. Метою першоговиду вправ є підготовка до сприймання новогоматеріалу, актуалізація опорних знань і мовнихумінь. Основні вправи передбачають активізаціюмовних знань, роботу над усвідомленням,закріпленням та застосуванням мовних імовленнєвих умінь. Ця мета реалізується черезстворення ігрових, мовленнєвих чи проблемнихситуацій, через пошукову діяльність учнівіндивідуально, попарно, у малих групах та через


58

виховання інтересу в третьокласників до мовнихявищ чи фактів, які вивчаються за навчальноюпрограмою [10].

Покажемо, як можна організувати самостійнуроботу з учнями на різних етапах уроку – під чассприймання нового матеріалу, його усвідомленнята осмислення, закріплення і застосування. Мидібрали завдання з провідних тем програми зукраїнської мови для учнів початкових класів івизначили роль і місце виконавських самостійнихробіт. Вправи включали комплексний характер:роботу з текстом, його темою, головною думкою,заголовком; вивчення, повторення тазастосування мовного матеріалу; аналіз,порівняння мовних явищ; класифікація абогрупування мовних фактів та їх узагальнення.

Ми розробили такі види підготовчих вправ іззавданнями: на списування (з додатковимизавданнями); на складання нових речень наоснові деформованих речень; на побудову новоготексту (на основі деформованого); на вживаннявиучуваного мовного матеріалу в реченнях ітекстах (наприклад, списати текст, поширити абоскоротити речення).

Плануючи самостійну роботу, ми визначили їїмісце на уроці в залежності від рівня вимог доучнів на різних етапах оволодіння мовнимматеріалом. З цією метою ми склали пам’яткудля вчителя, яка включала поради вчителевіпередбачати труднощі, що виникають в учнів підчас оволодіння українською мовою: визначатизміст та обсяг завдань, пропонованих длясамостійної роботи учнів; об’єднувати дітей угрупи, які будуть виконувати спільні завдання; визначати тривалість самостійної роботи взалежності від дидактичної мети: навчального чиконтрольного характеру роботи; добиратицікавий за змістом навчальний матеріал (зпідручника чи навчальнометодичного посібника); добирати вправи і завдання навчального абоконтрольного характеру.

Під час закріплення і повторення мовногоматеріалу можна застосовувати тренувальнівправи. Методика роботи над цим видом вправвключає поступовий перехід від поясненнявчителя до виконання вправ під його керівництвом,а потім до самостійного виконання аналогічнихзавдань. До тренувальних вправ потрібно бутивимогливим і дотримуватися послідовності уїхньому впровадженні. Ми розробили пам’ятку іззастосування тренувальних вправ і включили її вдослідне навчання для вчителів.

Творча самостійна діяльність учня відбуваєтьсятільки тоді, коли на основі здобутих знань і вміньвін створює за завданням вчителя щось нове,

оригінальне, в чому проявляються його судження,вміння, здібності. Творча самостійністьвиявляється також у швидкості, якості та узовнішньому оформленні завдання чи вправи.

Між обома видами самостійної роботи існуєпевний взаємозв’язок: виконавча самостійнаробота передує творчій; елементи творчості є увиконавчій роботі, а кожна творча – має елементивиконавчої. Вчитель повинен забезпечити єдністьсамостійного мислення і самостійної діяльностіучнів. Залучення учнів до самостійної діяльностіна уроках і під час виконання домашніх завданьвідіграє важливу роль у розвитку мовлення тамислення учнів, підвищує ефективність усьогопроцесу навчання.

Ми склали творчі самостійні завдання дляучнів третього класу, оскільки кожна творчасамостійна робота розглядається не як самоціль,а як засіб свідомого й міцного засвоєння мовнихзнань та формування мовленнєвих умінь, як засібактивної і самостійної роботи.

Творчі завдання пов’язані з пошуками тієї абоіншої ідеї, яка може бути використана вперше. Зазмістом творчі завдання можна поділити на таківиди: експериментальнодосліджувальні;конструктивні; пошуковопроблемні.

Експериментальнодосліджувальні завданнямають важливе значення для розвитку учнів,оскільки включають питання провзаємовідношення теорії і практики. Треба знайтивміле поєднання цих основних компонентів,типових для будьякого дослідження згідно зучнівськими завданнями. Такий підхідмаксимально активізує мислення учня із самогопочатку розв’язання творчого завдання, розвиваєйого уяву, полегшує розробку методики йоговикористання.

Спостереження показують, що і багатослівні,і надто лаконічні пояснення вчителя незабезпечують ритмічної, зосередженої роботимолодших школярів. Усні вказівки длятретьокласників мають включати не більше 2 –3 дій, висловлених учителем чітко, роздільно,короткими розповідними реченнями. Вчительспокійно, виділяючи голосом ключові слова,пояснює завдання, витримує кілька секунд паузи,щоб діти осмислили, відшукали потрібнийматеріал і дає можливість цілком самостійновиконувати роботу.

Застосування відомих методів навчання вумовах класу пов’язане з тими видозмінами, якістосуються їх місця на уроці, тривалості, рівнясамостійності учнів. Застосування підручників,індивідуального роздаткового матеріалу, таблицьпередбачає внесення в зміст завдань, пояснень,



59 Молодь і ринок №9 (116), 2014

інструкцій, коментарів, які допоможуть учнямвиконувати самостійну роботу.

Отже, ми розкрили методику роботи надкомплексними вправами для організаціїсамостійної роботи молодших школярів. Якбачимо, в основі вправ лежить текст, тому всімовні явища і факти вивчаються в основному натекстах. Це дає можливість водночас формуватив учнів уміння мовного і мовленнєвого характеру.

Висновки. Організація самостійної роботиучнів початкових класів є складовою частиноюпроблеми вибору методів, форм навчальноїдіяльності молодших школярів. Розв’язання її наналежному рівні дасть можливість навчити учніввчитися, включати їх в активну пошуковудіяльність, що значно розширить навчальновиховні можливості уроків, підвищитьефективність в опануванні учнями знаннями тауміннями, викличе позитивне ставлення донавчання.

1. Вашуленко М.С. Методика навчанняукраїнської мови в початковій школі:Навчально-методичний посібник для студентіввищих навчальних закладів / М.С. Вашуленко.– К.: Літера ЛТД, 2010. – 364 с.

2. Голант Е.Я. Некоторые принципиальныевопросы развития самостоятельностишкольников // Ученые записки ЛДПИ им.А.И. Герцена / Е.Я. Голлант. – М.: Кыпгтым,1944. – Т. 52. – C. 3 – 18.

3. Данилов М.А. Воспитание у школьниковсамостоятельности и творческой активностив процессе обучения / М.А. Данилов. – М.:Просвещение, 1961. – С. 11.

4. Державний стандарт загальної початковоїосвіти // Початкова школа. – 2011. –№ 7. – С. 1– 18.

5. Зміст, структура, технології проведенняпрактичних занять з методики українськоїмови. Методичні рекомендації для студентівІІІ – V курсів педагогічного факультету / Укл.:

М. Проць, А. Зимульдінова. – Дрогобич: Вимір,2003. – 63 с.

6. Коляда О. Комплексні завдання длясамостійних робіт з української мови / О. Коляда// Початкова школа. – 1997. – № 2. – С. 14 –18.

7. Кононенко О.Л. Самостійність учня –джерело творчих здібностей / О.Л. Кононенко// Початкова школа. – 1991. – № 10. – С. 21 –27.

8. Луцик Д.В. Дидактика початкової школи/ Д.В. Луцик. – Дрогобич: Посвіт, 2013. – 172 с.

9. Мальований Ю.І. Про сучасний урок //Молодому вчителеві / Укладач Є.С. Березняк.– К.: Радянська школа, 1998. – С. 137 – 150.

10. Навчальні програми для загальноосвітніхнавчальних закладів із навчанням українськоюмовою. 1 – 4 класи. – К.: Видавничий дім“Освіта”, 2012. – 392 с.

11. Пантюк М.П. Самостійна робота зпедагогіки / Методичні рекомендації длястудентів педагогічних навчальних закладів /М.П. Пантюк. – Дрогобич: НВЦ “Каменяр”ДДПУ, 2002. – 62 с.

12. Педагогика. Учебник / Под ред.Пидкасистого П.И. – М.: ВЛАДОС-Пресс,2006. – 608 с.

13. Савченко О.Я. Дидактика початковоїшколи / О.Я. Савченко. – К.: Абрис, 1997. –416 с.

14. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальноїсамостійності молодших школярів / О.Я. Савченко.– К.: Радянська школа, 1982. – 341 с.

15. Стрезикозин В.П. Актуальні проблемипочаткового навчання / В.П. Стрезикозин. –М.: Просвещение, 1976. – 206 с.

16. Сухомлинський В.О. Слово рідної мови/ В.О.Сухомлинський // Українська мова ілітература в школі. – 1987. – №1. – С. 53 – 57.

17. Чередов И.М. Формы учебной работыв средней школе / И.М. Чередов. – М.:Просвещение, 1988. – 158 с.



“Українець – це, по-перше, той, хто зроду українець, родився і виріс з українською мовою на устах і хоче тепер йти спільно зі своїм народом, хто хоче працювати для його добра, боротися за його свободу і кращу долю.

По-друге, українець також кожний, хто щиро хоче бути з українцями і почуває себе їх однодумцем і товаришем, членом українського народу, бажає працювати для його добра. “Якого б не був він роду, віри чи звання – це не важливо”.

Михайло Грушевський історик, перший президент України

60

Постановка проблеми. В умовахдинамізму сучасного суспільногожиття, у тому числі і швидкозмінної

ситуації в сучасній освіті, стає особливоактуальною проблема формування особистості,що вільно володіє своєю професією, здатної доефективної роботи на рівні світових стандартів,готової до постійного професійного зростання.Одним із напрямків реформування освіти в Україніє реалізація компетентнісного підходу до навчанняшколярів, спрямованого на розумовий розвитокучнів, формування вмінь застосовувати набутізнання у повсякденному житті.

Компетентнісний підхід в освіті на противагуконцепції “засвоєння знань”, а насправді сумиінформації (відомостей), передбачає освоєнняучнями різного роду вмінь, що дозволяють їм у

майбутньому діяти ефективно в ситуаціяхпрофесійного, особистого та суспільного життя.При цьому особливе значення надається вмінням,що дозволяють діяти в нових, невизначених,проблемних ситуаціях, для яких заздалегідь неможна напрацювати відповідних рішень. Їхпотрібно знаходити в процесі розв’язуванняподібних ситуацій і досягати необхіднихрезультатів.

Таким чином, для компетентнісного підходухарактерним є підсилення прикладного,практичного спрямування всієї шкільної освіти, утому числі і навчання математики.

Особливість навчання математики учнівпочаткової школи полягає в тому, що вонабудується на системі доцільних завдань: кожненове поняття засвоюється під час розв’язування

УДК 371.3:908:51

Олександра Шаран, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри математики та методики викладання математики початкового навчання

Володимир Шаран, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри математикиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВИКОРИСТАННЯ ЗАВДАНЬ КРАЄЗНАВЧОГО ХАРАКТЕРУЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

У статті розглядаються можливості використання завдань краєзнавчого характеру на урокахматематики в початковій школі з метою формування математичної компетентності молодших школярів.

Ключові слова: математична компетентність, молодші школярі, завдання краєзнавчого характеру,методика навчання математики.

Літ. 5.

Александра Шаран, кандидат педагогических наук,доцент кафедры математики и методики преподавания математики начального обученияВладимир Шаран, кандидат физико-математических наук, доцент кафедры математики


ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЗАДАЧ КРАЕВЕДЧЕСКОГО ХАРАКТЕРА КАК СРЕДСТВАФОРМИРОВАНИЯ МАТЕМАТИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ УЧАЩИХСЯ

В статье рассматриваются возможности использования задач краеведческого характера на урокахматематики в начальной школе с целью формирования математической компетентности младшихшкольников.

Ключевые слова: математическая компетентность, младшие школьники, задачи краеведческого

характера, методика обучения математике.

Alexandrа Sharan, Ph. D. (Pedagogy), Docent of Mathematicsand Methodology of Teaching Mathematics of Elementary Education Department

Volodymyr Sharan, Ph. D. (Physics and Mathematics), Docent of Mathematics DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

TASK USAGE REGIONAL CHARACTER AS A MEANS OF MATHEMATICALSTUDENTS COMPETENCE FORMATION

This article discusses the possibility of using tasks to local lore mathematics lessons at primary schools inorder to develop mathematical competence younger students.

Keywords: mathematical competence, younger students, task of regional character, methods of teaching

mathematics.


© О. Шаран, В. Шаран, 2014

61 Молодь і ринок №9 (116), 2014

тієї або іншої сюжетної задачі. Виходячи з цього,одним із засобів формування математичноїкомпетентності молодших школярів можнарозглядати сюжетні задачі. Воно будеефективнішим, якщо зміст завданьвідображатиме регіональні особливості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Теоретичні засади компетентнісного підходу восвіті висвітлені у публікаціях науковців: Т.М. Байбари,Н.М. Бібік, С.П. Бондаря, І.Г. Єрмакова, І.А. Зимньої,В.В. Краєвського, О.І. Локшини, О.В. Овчарука,О.І. Пометун, О.Л. Савченко, С.Е. Трубачевої,А.В. Хуторського та ін. Питанню реалізаціїкомпетентнісного підходу у математичній освітіприсвячені роботи С.А. Ракова, Л.І. Зайцевої таін. Про необхідність використовувати місцевийматеріал у навчанні і вихованні писалиА. Дістервег, Я.А. Коменський, Н.І. Новіков,Ж.Ж. Руссо, Д.Д. Семенов, А.У. Уртенова,К.Д. Ушинський, Х.Ш. Шихалієв та ін.

Проте в сукупності проблема не булапредметом спеціального дослідження.

Метою статті є розглянути можливостівикористання завдань краєзнавчого характеру науроках математики у початковій школі з метоюефективного формування математичноїкомпетентності молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Компетентністьу перекладі з латинської competentia означає колопитань, у яких людина добре обізнана, має знаннята досвід. Компетентна в певній сфері людина маєвідповідні знання та здібності, що дозволяють їйобґрунтовано судити про цю сферу й ефективнодіяти в ній. Під компетентністю учня розуміємойого готовність використовувати засвоєні знання,навчальні вміння та навички, а також способидіяльності в житті для розв’язання практичних ітеоретичних задач.

Навчання математики має відображатидіалектику пізнання дійсності і побудовиматематичних теорій. Тому практичній і творчійскладовій навчальної діяльності приділяютьособливу увагу в Державному стандарті:“Основною метою освітньої галузі “Математика”є формування в учнів математичної компетентностіна рівні, достатньому для забезпеченняжиттєдіяльності в сучасному світі, успішногооволодіння знаннями з інших освітніх галузей упроцесі шкільного навчання, забезпеченняінтелектуального розвитку учнів, розвитку їх уваги,пам’яті, логіки, культури мислення та інтуїції” [1].

Математичні компетентності складаютьоснову для формування ключовихкомпетентностей. За визначенням С.А. Ракова,“математична компетентність – це вміння бачити

та застосовувати математику в реальному житті,розуміти зміст і метод математичногомоделювання, вміння будувати математичнумодель, досліджувати її методами математики,інтерпретувати отримані результати, оцінюватипохибку обчислень” [2, 15].

Одним із засобів формування математичноїкомпетентності молодших школярів розглядаютьсюжетні задачі. Воно буде ефективнішим, якщозміст завдань відображатиме регіональніособливості.

Використання системи прикладних задач зрегіональним змістом сприятиме:

1) підвищенню інтересу до навчанняматематики;

2) покращенню якості їх математичних знаньі умінь;

3) посиленню практичної і прикладноїспрямованості шкільного курсу математики;

4) формуванню математичної компетентностіучнів.

На думку Х.Ш. Шихалієва, “наявність в текстізадач пізнавального матеріалу, пов’язаного зконкретною життєвою ситуацією, слід вважатиобов’язковим дидактичним принципом навчання.Відсутність його в тексті задачі негативнопозначиться на розумінні ролі математики впізнанні навколишньої дійсності, на розвиткууміння застосовувати знання з практики іздійснювати зв’язок з життям, на виховномузначенні задачі. Насправді, мислення, кругозір,культура, інтереси дітей, що проживають в місті,відрізняються від відповідних якостей однолітків,що проживають в селі (або в іншому місті), хочаздібності до сприйняття того або іншого матеріалуоднакові, якщо виходити з накопиченого нимижиттєвого досвіду. Один і той самий приклад абозавдання, на основі якого пояснюється те або іншепоняття, може сприйматися дитиною неоднаково,оскільки реальний зміст тексту завдання можевиявитися близьким до умов одного з них, алеменш близьким до умов іншого. Звідси і різнийрівень сприйняття і засвоєння однієї і тієї ж теми,передбаченої програмою і підручником, в різнихмісцях розташування школи. Саме тому слідзвернути особливу увагу на принцип краєзнавствав процесі навчання математики” [5].

Використання краєзнавчого матеріалу внавчанні математики в першу чергу пов’язане зформуванням мотивів навчальної діяльності учнів.Це важливо не тільки із загальнопсихологічноїточки зору, але і тому, що останнім часом, якпоказує практика, спостерігається зниженняінтересу учнів різного віку до вивченняматематики і, як наслідок, їх успішності.


62

Краєзнавство – один з найважливіших засобівзв’язку навчання і виховання з природою,соціальноекономічним і культурним розвиткоммісцевого краю, практичною діяльністю людини,життям. Велику роль краєзнавчий підхід відіграєу викладанні різних предметів, зокрема,математики.

Удосконалюючись і постійно збагачуючись,краєзнавчий принцип на перший план висуваєвимогу вести вивчення наукових понять шляхомознайомлення з безпосередньо навколишнімжиттям рідного краю. Окремо узята для вивченнямісцевість з її специфічними особливостяминайбільш близька і зрозуміла дітям, доступна їхспостереженню і дії, і це необхідно враховувати упроцесі навчанні математики.

Під краєзнавчим принципом розуміється такожвстановлення в процесі навчання асоціативнихзв’язків між відомими учням фактами знавколишньої дійсності і програмним матеріалом,що вивчається, в цілях підвищення якостізасвоєння знань [3].

У початковій школі основним засобомреалізації краєзнавчого принципу є сюжетні задачі.Виступаючи в ролі конкретного матеріалу дляформування знань, задачі дають можливістьпов’язати теорію з практикою, навчання з життям.Розв’язування задач формує у дітей практичніуміння в повсякденному житті, наприклад:підрахувати вартість покупки, ремонту.Використання задач як конкретної основи дляознайомлення з новими знаннями і длязастосування наявних знань відіграє важливу рольу формуванні математичного поняття. І навпаки,через розв’язування задач діти знайомляться впізнавальному і виховному відношенні знайважливішими фактами в галузі науки, культури,техніки, історії і т. д.

Об’єднання абстрактного математичногозмісту, що вивчається учнями, з життєвимиситуаціями, почутими або побаченими багаторазів, сприятиме, на нашу думку, пожвавленнюматематичних абстракцій. Під час розв’язуваннязадач, побудованих на конкретному краєзнавчомуматеріалі, учні не тільки засвоюють власнематематичний матеріал, але і розширюють свійкругозір про рідний край: завдяки інтересу дофабули завдання, учні зможуть зацікавитисяматематикою, що сприяє мотивації їх навчальноїдіяльності, інтенсифікації навчального процесу, атакож формуванню математичної компетентності.

Реалізація краєзнавчого матеріалу в змістінавчання математики може здійснюватися врізних напрямах:

робота з краєзнавчим матеріалом

практичного змісту, тобто розв’язування певнихтипів програмових задач з реальної людськоїпрактики;

робота з розв’язування завдань зкраєзнавчим змістом;

підбір статистичного матеріалу з певнихрегіональних проблем і складання на цій основізадач, доповідей і повідомлень;

підбір і використання в навчальновиховномупроцесі краєзнавчих відомостей з історії розвиткуматематики;

участь учнів у розробці проектівматематичної чи краєзнавчої тематики.

Аналіз наукових і методичних досліджень звикористання краєзнавчого матеріалу в школі,чинних підручників і шкільних програм ізматематики для початкової школи дозволяєвисунути основні вимоги до завдань краєзнавчогозмісту. Завдання краєзнавчого змісту повинні:

відповідати програмі шкільного курсуматематики;

будуватися адекватно до системи завдань зкожної теми шкільного курсу математики, щовивчається;

не перевищувати по складності завданняшкільних підручників, не обтяжувати урокскладними розрахунками;

відображати сучасний стан дійсності,виробництва, показувати застосування математичнихзнань в конкретних побутових умовах і професіяхлюдей певного регіону;

умови задач не повинні бути переобтяженівеликою кількістю незнайомих історичних,географічних і інших спеціальних термінів, вониповинні бути доступними для розуміння;

зміст завдань і їх розв’язання повиннірозширювати відомості про навколишній світ,історію і географію свого краю, культуру і традиціїкорінних народів, екологічні проблеми і стансередовища проживання, про виробництво іпрофесії регіону.

Задачі краєзнавчого змісту найдоречнішевикористовувати на таких етапах навчальногопроцесу, як підготовка до вивчення новогоматеріалу з метою мотивації навчальноїдіяльності, його закріплення і застосування напрактиці з метою формування умінь і навичок,контролю засвоєння. Спираючись на різнікласифікації уроків, вибираємо ті з них, в якихвелику частину займають ці етапи. Серед нихособливо ефективними є, на наш погляд, урокизакріплення і застосування вивченого, побудованіна розв’язуванні задач; інтегровані урокиматематики з іншими предметами і практичніроботи краєзнавчого змісту.



63 Молодь і ринок №9 (116), 2014

засобами математики; 3) інтерпретаціяотриманого розв’язання з погляду початковоїситуації. Після того, як математична модельпобудована, можливі два випадки:

а) отримана модель належить до вжевивченого класу моделей, і тоді математичназадача розв’язується вже відомим методом;б) ця модель не є відомою учням, і тоді виникаєпроблема розширення теоретичних їх знань [4].Звідси випливає, що завдання краєзнавчого змістудоцільно використовувати відповідно на такихетапах уроку: 1) на етапах закріплення ізастосування вивченого, а також для контролюзасвоєння умінь і навичок математичногохарактеру; 2) на етапі постановки цілей навчальноїдіяльності. За цими ж критеріями завданнявикористовуються на вступних абоузагальнювальних уроках з конкретної теми.

Завдання краєзнавчого змісту розв’язуютьсяяк усно, так і письмово, під час фронтальної,групової і індивідуальної самостійної роботи (як укласі, так і удома); вони є джерелом поглибленнязнань учнів, творчих і дослідницьких підходів дорозв’язування конкретних життєвих проблемзасобами математики. Тому вчитель не тільки самскладає такі завдання, використовуючи для їхзмісту числові показники, табличну, графічну іобразотворчу інформацію про різні сторони життякраю (з підручників суміжних дисциплін, посібниківз краєзнавства, регіональних періодичних видань іт. п.), але і спонукає до цього учнів.

У І – IV класах матеріалом для завданьможуть служити дані з виробничої діяльності ікультурного життя місцевих господарств, фабрикчи заводів.

Наведемо приклад задач, складених на основікраєзнавчого матеріалу Львівської області:

1. Заповідник Розточчя, розташований уЯворівському районі на Львівщині, має площу 2085га. Карпатський заповідник, розташований натериторії двох областей: Закарпатської і ІваноФранківської, займає площу 57880 га. На скількигектарів площа Карпатського заповідника більшавід заповідника Розточчя?

2. Кондитерська фабрика “Світоч” випустилапершого дня 800 кг шоколадних цукерок, а другогодня – на 200 кг менше, ніж першого. Третьогодня фабрика випустила цукерок у два рази менше,ніж за перші два дні. Всі цукерки запакували вящики по 20 кг у кожний. Скільки ящиків цукероквипустила фабрика “Світоч” за 3 дні?

3. У трьох школах міста Дрогобича навчається2610 дітей. У першій і другій школі – 2050 дітей, ав другій і третій – 1530 дітей. Скільки дітейнавчається в кожній школі міста?

Практичні роботи займають важливе місце всистемі підготовки учнів до практичної діяльності.Виконання цих робіт надає позитивний вплив нарозвиток ініціативи і винахідливості, навичоквиконання обчислень, вимірювань, побудов,читання графіків, на формування творчого стилюмислення. Метою пізнавальних практичних робітє поставити учнів в умови “відкриття” ними новихматематичних фактів. Метою тренувальнихпрактичних робіт є вироблення вміння в учнівзастосовувати математичні знання дорозв’язування конкретних задач.

Потенціал краєзнавчого матеріалу може бутишироко використаний і в позакласній роботі. Великіможливості для використання краєзнавчогоматеріалу в математиці мають такі форми роботи,як гурткові заняття, змагання і конкурси,комплексні екскурсії (літературознавства,історичні, природничонаукові в музей, навиставки, на природу), тематичні вечори,дидактичні ігри, краєзнавчі проекти. Деякі з нихможуть бути складені самими учнями як творчізавдання і представлені в різних формахпозакласної роботи з математики.

Методика організації роботи учнів з підготовкирефератів, повідомлень, словників, схем, малюнківі так далі включає три етапи: 1) підготовча робота;2) безпосереднє складання задач, повідомлень,рефератів, словників, схем, малюнків і т.д.;3) робота з готовими матеріалами на уроці. Напершому етапі доцільно познайомити учнів ізспеціальною літературою, її можливостями дляуроку, навчити відбирати необхідний матеріал.Другий етап може здійснюватися в індивідуальнійабо груповій формі в класі або вдома. Під часіндивідуальної роботи кожен повинен виразитисвоє відношення до теми або розуміння даноїпроблеми, по можливості, зуміти сформулюватипитання для обговорення. На третьому етапіучень повинен показати актуальність свогозавдання, переконливо і стисло донести відповіднуінформацію до учнів. Підготовлена інформація єнетрадиційною, незвичною для уроківматематики, але дуже корисною і цікавою дляактуалізації і мотивації математичних знань. Цюінформацію можна використовувати і під часвивчення інших навчальних предметів.

У процесі розв’язування завдань краєзнавчогозмісту, як і будьяких міжпредметних і прикладнихзадач, використовується метод математичногомоделювання, який містить три етапи: 1) побудоваматематичної моделі об’єкту або явища, тобтопереклад сюжету завдання математичноюмовою; 2) дослідження отриманої моделі, тобторозв’язування отриманої математичної задачі


64

Складання завдань краєзнавчого змісту впроцесі навчання математики активізуєдіяльність учня з використання наявнихпрактичних знань, зокрема, спрямовує на пошукінформації, необхідної для складання текстузавдання і для його успішного розв’язання.

Висновки. Практика впровадженнястудентами матеріалів, створених на основікраєзнавчого змісту, підтвердили висунуту намигіпотезу про те, що якщо будувати вивченняматематики на основі використання завданькраєзнавчого змісту, то це сприятиме формуваннюматематичної компетентності учнів, щовідображалося в підвищенні їх рівня знань і вмінь,усвідомленості способів розв’язування задач,вмінні застосовувати отримані знання на практиці,

підвищенні їхнього практичного і теоретичногоінтересу до математики.

1. Державний стандарт початкової загальноїосвіти // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/462-2011

2. Раков С.А. Математична освіта: компетентніснийпідхід з використанням ІКТ / С.А. Раков. – Х.: Факт, 2005. – 360 с.

3. Уртенова А.У. Обучение математике сиспользованием краеведческого материала / А.У. Уртенова// Вестник КЧГУ. – 2004. – №12. – С. 251 – 255.

4. Худяков В.Н. Роль понятийного аппарата вформировании математической культуры учащихся/ В.Н. Худяков, О.В. Артебякина. – Челябинск: Изд-воЧГПИ, 1995. – 122 с.

5. Шихалиев Х.Ш. Принципы краеведения приобучении математике / Х.Ш. Шихалиев // Начальнаяшкола. – 1990. – №9. – С. 34 – 37.


Постановки проблеми. Реформуванняосвіти в Україні є частиною процесівоновлення освітніх систем, що

відбуваються останні двадцять років уєвропейських країнах і пов’язані з визнаннямзначущості знань як рушія суспільного добробуту

УДК 371.811.161

Лілія Рускуліс, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мовознавства та логопедіїМиколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського

УРАХУВАННЯ СПЕЦИФІЧНИХ ПРИНЦИПІВ НАВЧАННЯ В ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

У статті розглядається питання урахування специфічних принципів навчання у процесі теоретико-методичної підготовки майбутніх учителів української мови. Аналізуються специфічні принципи навчання яксистема, цілісна єдність та взаємозв’язок.

Ключові слова: принципи навчання, система принципів, специфічні принципи навчання, фаховаметодика.

Літ. 11.

Лилия Рускулис, кандидат педагогических наук, доцент кафедры языкознания и логопедииНиколаевского национального университета имени В.А. Сухомлинского

УЧЕТ СПЕЦИФИЧЕСКИХ ПРИНЦИПОВ ОБУЧЕНИЯ В ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКЕ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ УКРАИНСКОГО

ЯЗЫКАВ статье рассматривается вопрос учета специфических принципов обучения в процессе теоретико-

методической подготовки будущих учителей украинского языка. Анализируются специфические принципыобучения как система, целостное единство и взаимосвязь.

Ключевые слова: принципы обучения, система принципов, специфические принципы обучения,

профессиональная методика.

Lіlіya Ruskulіs, Ph.D. (Pedagogy), Docent of Linguistics and Speech Therapy DepartmentMykolaiv Natsіonal Unіversity by V. Sukhomlynsky

THE SPECIFIC PRINCIPLES OF TEACHING IN THE THEORETICAL ANDMETHODOLOGICAL TRAINING OF FUTURE UKRAINIAN TEACHER

The article describes the specific principles of teaching in the process of theoretical and methodologicaltraining of Ukrainian teachers. Analyzes the specific principles of teaching as the system, complete unity and connection.

Keywords: principles of teaching, a system of principles and specific principles of training, professionaltechnique.

УРАХУВАННЯ СПЕЦИФІЧНИХ ПРИНЦИПІВ НАВЧАННЯ В ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІМАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

© Л. Рускуліс, 2014

65 Молодь і ринок №9 (116), 2014

й прогресу. Ці зміни стосуються створення новихосвітніх стандартів, оновлення та переглядунавчальних програм, змісту навчальнодидактичних матеріалів, підручників, форм іметодів навчання [7, 59] Відтак, особливонагальною постає проблема вибору принципівнавчання. Зважаючи на специфіку обраного фаху– майбутній учитель української мови – назріваєпитання й про визначення специфічних принципівнавчання, що й зумовило актуальність обраногодослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Питання урахування принципів навчання цікавитьбагатьох педагогів (А. Алексюк, С. Вітвицька,Н. Волкова, М. Євтух, В. Лозова, А. Кузьмінський,С. Максименко, В. Омельяненко, В. Ортинський,Т. Туркот, Я. Цехмістер, М. Фіцула та інші).Особливої ваги в питанні підготовкикваліфікованих учителів української мови маютьпраці таких лінгводидактів: М. Вашуленка,О. Горошкіної, Т. Донченко, А. Нікітіної,О. Карамана, М. Пентилюк та ін.

Мета статті полягає в обґрунтуваннітеоретичних положень урахування специфічнихпринципів навчання в процесі підготовкимайбутнього вчителя української мови домайбутньої професійної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Принципинавчання (від лат. principium – основа, начало) –логічна категорія, узагальнення і поширенняпевного педагогічного положення на ту галузьнавчання й освіти, з якої цей принципабстрагований [1, 395]; керівне положення щодореалізації знання про мету, сутність, зміст іструктуру навчання на практиці [9, 173];основоположні ідеї, вихідні положення, щовизначають зміст, форми і методи навчальноїроботи відповідно до мети навчання [8, 118];система основних дидактичних вимог донавчання, дотримання яких забезпечує йогоефективність [11, 107]; визначена системавихідних, основних дидактичних вимог, установокдо процесу навчання, виконання яких забезпечуєефективність практичної діяльності [4, 103];основні, докорінні правила, вимоги й незаперечнізакони навчання [5, 478].

Принципи навчання розглядають якрекомендації, що спрямовують педагогічнудіяльність і навчальний процес загалом, якспособи досягнення педагогічних цілей зурахуванням закономірностей та умов перебігунавчальновиховного процесу [9, 174].

На думку А. Алексюк, принципи завждимістять у собі функціональне значення законів. Уцьому розумінні вони виконують логічні функції

систематизації знань, регулятивну функціюпобудови науководидактичних теорій, а в умовахбурхливого зростання науковотехнічної інформаціївиступають носіями відносно стійкого знання,пронизуючи всю систему знань і субординуючи її[1, 396].

Принципи створюють систему, цілісну єдністьта взаємозв’язок: реалізація одного принципупов’язана з реалізацією інших. Умовно принципиможна поділити на філософські (загальнонаукові)– науковість, системність, зв’язок теорії зпрактикою; психологічні – індивідуальний підхіддо студентів, урахування вікових особливостейтощо, а також дидактичні – систематичність,відповідальність за результати навчання тощо [11,110].

Як зазначає В. Лозова, у сучасній дидактицієдиної загальновизнаної номенклатури принципівнавчання не існує. Різні автори визначають різнуїх кількість, а в деяких випадках навіть вкладаютьрізний суттєвий зміст в одні й ті ж принципи,розглядають принципи парами, щоб повнішепоказати взаємозв’язок головних положеньдидактики тощо [4, 104].

Як підкреслює Т. Туркот, останнім часомвисловлюються ідеї про виокремлення груписпецифічних загальних принципів навчання у вищійшколі, які б синтезували всі існуючі принципи,зокрема: орієнтованість вищої освіти на розвитокособистості майбутнього спеціаліста;відповідність змісту вузівської освіти сучасним іпрогнозованим тенденціям розвитку науки(техніки) і виробництва (технології); оптимальнепоєднання загальних, групових та індивідуальнихформ організації навчального процесу в ВНЗ;раціональне використання сучасних методів ізасобів навчання на різних етапах підготовкиспеціалістів з вищою освітою; відповідністьрезультатів підготовки спеціалістів вимогам, якіпред’являються конкретною сферою їхпрофесійної діяльності; забезпеченняконкурентоздатності випускників українськихВНЗ на світовому ринку праці.

Із підписанням Україною Болонських угодреалізація цих принципів у педагогічній практицінабуває особливого значення [11, 119 – 120].

На основі загальнодидактичних принципіврозробляються принципи фахових методик. Тутвідбувається певна конкретизація принципіввивчення окремих дисциплін з урахуванням їхособливостей [8, 119].

Так, у методиці навчання української мовиповинні об’єктивно існувати і закономірнофункціонувати власне методичні принципи. Їхвиявлення та сутності, як зауважує Т. Донченко,


66

необхідне насамперед тому, що вони істотновпливають на зміст процесу навчання українськоїмови, його форми й інші категорії. Науковецьвиділяє наступні специфічні принципи навчанняукраїнської мови:

Принцип вивчення мовних одиниць наоснові аналізу тексту в єдності змісту іформи. Вивчення мови в єдності мови і змістудає змогу глибше усвідомити диференціаціюзмісту й значень. Зміст відкривається як такасторона семантики мовних одиниць, що в кожномуавторському тексті реалізується індивідуально йнеповторно.

Принцип використання лінгвістичногоаналізу тексту під час вивчення мовниходиниць усіх рівнів мовної системи.Організовуючи навчальну діяльність, слідвиходити з того, що засвоєння української мовитісно пов’язане з осягненням певних сторіндійсності; що повноцінно осмислити лексему,граматичну форму чи конструкцію можливо лишев тому випадку, коли одночасно навчаютьрозуміти відношення, що існують між фактами іявищами реальної дійсності та відображені в мовінароду. Встановлення логічних зв’язків міжзмістом тексту і використовуваними лексемами,граматичними формами, конструкціями сприяєформуванню уваги до мови, прагненнюпроникнути в тонкощі семантичних відтінків тазначень, виховує мовне чуття, відповідальнеставлення до вибору мовних засобів, до мовлення,до користування рідною мовою.

Принцип пріоритетного використання якдидактичного матеріалу до заняттяхудожніх текстів, переважно класичних.Своєрідність мови найяскравіше виявляється внаціональній семантиці мови, її фразеології,афоризмах, у феномені української фонетики таінтонації, словотвору, морфології та синтаксису, вспецифіці функціонування мовних одиниць умовленні. Національна своєрідність мисленнянароду, його ціннісні орієнтації, світоглядні позиціївиявляються у творчості талановитих людей. Цезумовлює використання для вивчення мовикласичних текстів і розгляд їх у єдності змісту іформи.

Принцип поєднання розвитку мовлення ірозвитку мислення. Мислетворча йконструктивна функції мови зумовлюютьвзаємозв’язок логічного мислення й мови.Виражаючи думку й забезпечуючи постійнийобмін думками між членами одного мовногоколективу, мова стосовно словесного, вербальногомислення виконує важливу функцію: формуєдумку. Тим самим мова – не тільки засіб

вираження думки, а й знаряддя її формування.Оволодіваючи мовою, її мислетворчою іконструктивною функціями, студентиоволодівають логічними засобами вираженняформ елементарного й теоретичного мислення –доказами й умовиводами.

Принцип зумовленості основного напрямкуу вивченні рідної мови її комунікативноюфункцією в усіх її проявах. Відповідно до цьогопринципу центральним об’єктом у вивченні рідноїмови мають стати різноманітні типи, стилі тажанри мовлення як реальне вираженнявідповідних типів мовної комунікації. Потреба вспілкуванні створює постійно діючий активнийстимул до оволодіння мовним запасом.Суперечність між потребою у спілкуванні йнедостатнім рівнем володіння багатством мовистає внутрішнім механізмом розвитку йудосконалення мовленнєвих і розумовихздібностей студентів

Принцип функціонального підходу довивчення мовних одиниць. Цей принцип означає,що під час вивчення мовних одиницьусвідомлюються особливості використаннямовних одиниць у мовленні. Реалізація цьогопринципу, розуміння функцій і свідомезастосування мовних одиниць під час побудовитекстів удосконалює не тільки мовленнєву, але ймисленнєву діяльність студентів.

Принцип взаємозв’язку засвоєння теорії йфункціонування мовних одиниць у мовленні.Засвоєння студентами знань про мову,функціонування мовних одиниць у мовленні тапродукування самостійних висловлювань наоснові спостережень над мовою та мовленнямінтенсифікує природний процес засвоєння рідноїмови, активізує мовленнєві процеси, розвиваємовну свідомість.

Функціонально-стилістичний принципвивчення мови. Мовленнєві потенції мови,реалізація мовної системи в різних ситуаціяхспілкування мають стати засобом активізаціїмовленнєвої діяльності студента. Цей підхідвипливає з системних відношень мова –мовлення. Тому закономірно, навчаючи рідноїмови, вивчати мовні категорії у системі як мови,так і мовлення. Вивчення будьякого розділу якпідсистеми мови передбачає не тільки тіснийвзаємозв’язок з іншими підсистемами мови,засвоєння майбутніми вчителями українськоїмови особливостей функціонування одиниць цьогорівня в мовленні, знайомство з їх мовленнєвимипотенціями, але й практичну реалізацію вмовленні.

Принцип усвідомлення естетичної функції



67 Молодь і ринок №9 (116), 2014

української мови, який реалізується шляхомпоказу лінгвістичних елементів, що мають уконкретному художньому тексті виражальноестетичне значення.

Принцип переважного використанняіндукції як способу мислення в процесі вивченняокремих явищ мови і мовлення. На базівказаного принципу повинні розв’язуватисяпитання, що торкаються методів і прийомівнавчання рідної мови. Категорії системи мови навсіх її рівнях можуть стати максимальнодоступними для студента лише за умови, якщовони аналітичним шляхом виділяються з текстів,на матеріалі яких можна виразно побачити їхфункції і взаємодію. З іншого боку, з’ясування тієїролі, яку відіграють у створенні тексту відповіднікомплекси мовних одиниць, дає змогу глибшепроникнути в зміст тексту. Це передбачаєнеобхідність проведення різноманітнихлінгвістичних спостережень, розв’язаннялінгвістичних завдань і постановки лінгвістичнихекспериментів.

Принцип взаємозв’язку окремих рівнівмови. Факт наявності в мові системивзаємопов’язаних рівнів, кожен із яких складаєнабір певних одиниць, що утворюють особливіпідсистеми, – цей факт зумовлює у процесізасвоєння їх у ВНЗ, а також обов’язковогопізнання внутрішньої системи одиниць і законівкожного рівня.

Принцип тісного взаємозв’язку у засвоєннімовних і мовленнєвих знань, формуваннінавчально-мовних, правописних і мовленнєвихумінь. У навчанні рідної мови ми зустрічаємосяз поняттям діяльності у двох аспектах. Поперше,це навчальна (пізнавальна) діяльність, у ході якоїзасвоюються знання про структуру мови таформуються навчальномовні та правописнівміння. Подруге, це мовленнєва діяльність, упроцесі якої використовується мова в різнихмовленнєвих функціях, у тому числі в функціїспілкування. Обидві ці діяльності нерозривнопов’язані між собою на всіх етапах навчання [2, 2– 4].

На думку М. Пентилюк, до специфічнихпринципів навчання слід віднести:взаємозалежність усної та писемної форммовлення, принцип міжпредметних зв’язків,комунікативної спрямованості та взаємозв’язоку вивченні всіх стилів української мови, навчанняна мовленнєвих зразках, поєднання мовноготренування з мовленнєвою практикою,взаємозв’язку основних видів мовленнєвоїдіяльності, професійного спрямуваннянавчального матеріалу.

Принцип взаємозв’язку усної та писемноїформ мовлення. Ознайомлення з лінгвістичнимиосновами мовлення повинно переконуватистудентів у єдності усної та писемної форммовлення, одночасно демонструючи й відмінністьу функціонуванні; про словниковий склад,морфологічну, синтаксичну та стилістичну будову.

Принцип міжпредметних зв’язків вимагаєформування комунікативної компетентності утісному зв’язку з лінгвістичними танелінгвістичними дисциплінами, що засвоюютьсяу ВНЗ.

Принцип комунікативної спрямованостіпередбачає використання мовленнєвих завдань,що мають відтворювати явища суспільногожиття, наближатися до природного усногомовлення, а викладач і студент мають статимовленнєвими партнерами (комунікаторами).

Принцип взаємозв’язку у вивченні всіхстилів української мови. Формуваннякомунікативної компетенції повинно проходити унерозривному зв’язку з ознайомленням сферивикористання, ступеня поширення, специфічнимиознаками усіх стилів української мови з метоювиявлення спільних і відмінних для них ознак [6,37 – 38].

Принцип навчання на мовленнєвих зразках(мовленнєвих моделях, структурах, типовихреченнях, стандартах) спрямовує навчальновиховний процес по найбільш розумному,раціональному, економному шляху. В його основупокладено старанно дібраний і змодельованийвикладачем навчальний матеріал, що допомагаєстудентам забезпечити вільне спілкування рідноюмовою в різних ситуаціях, попередити явищеінтерференції у мовленні, що є важливим дляпрофесійної діяльності майбутнього спеціаліста.

Принцип поєднання мовного тренування змовленнєвою практикою спрямовує викладачана таку організацію навчальновиховного процесу,коли вивчення мовних аспектів (норм літературноїмови) є кроком до оволодіння мовленнєвимиуміннями і навичками як в усному, так і вписемному мовленні. Без такого підходунеможливе вирішення комунікативномовленнєвих завдань.

Принцип взаємозв’язку основних видівмовленнєвої діяльності підкреслює об’єктивнунеобхідність на всіх стадіях удосконаленнякультури мовлення мотивовано поєднувати всівиди мовленнєвої діяльності (говоріння, слухання,читання і письмо).

Принцип професійного спрямуваннянавчального матеріалу є актуальним у ВНЗ, деоволодіння українською мовою має тісний зв’язок


68

із майбутньою діяльністю студентів. Вирішенняцього питання пов’язане з навчальними планамифакультетів (інститутів), з місцем спеціальнихдисциплін у ньому, наявністю навчальнихпосібників тощо [10, 212].

Висновки. Як підсумок можемо констатувати:успішність підготовки майбутніх учителівукраїнської мови суттєво визначаютьзагальнодидактичні та специфічні принципинавчання, які виступають не ізольовано, а ворганічному взаємозв’язку, доповнюючи йзумовлюючи один одного.

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освітиУкраїни. Історія. Теорія: Підручник /А.М. Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

2. Донченко Т. Власне методичні принципинавчання української мови // Українська моваі література в школі / Тамара Донченко. – № 2.– 2004. – С. 2 – 4.

3. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка:Підручник / Кузьмінський Анатолій Іванович,Омеляненко Віталій Лукич. – К.: Знання, 2007.– 447 с.

4. Лекції з педагогіки вищої школи:Навчальний посібник / За ред. В.І. Лозової –Харків: “ОВС”, 2006. – 496 с.

5. Максименко С.Д., Євтух М.Б., Цехмістер

Я.В., Лазуренко О.О. Психологія та педагогіка.Підручник / С. Максименко, М. Євтух,Я. Цехмістер, О. Лазуренко. – К.: ВидавничийДім “Слово”, 2012. – 584 с.

6. Методика навчання української мови всередніх освітніх закладах / Колектив авторівза ред. М.І. Пентилюк / М. Пентилюк. – К.:Ленвіт, 2004 – 400 с.

7. Компетентнісний підхід у сучасній освіті:світовий досвід та українські перспективи;Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред.О.В. Овчарук. – К.: “К.І.С.”, 2004. – 112 с.

8. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка:Підручник / Кузьмінський Анатолій Іванович,Омеляненко Віталій Лукич. – К.: Знання, 2007.– 447 с.

9. Ортинський В.Л. Педагогіка вищоїшколи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]/ В.Л. Ортинський. – К.: Центр учбовоїлітератури, 2009. – 472 с.

10. Пентилюк М.І. Актуальні проблемисучасної лінгводидактики: збірник статей /Пентилюк Марія Іванівна. – К.: Ленвіт, 2011.– 256 с.

11. Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи:Навчальний посібник для студентів вищихнавчальних закладів / Туркот Тетяна Іванівна.– К.: Кондор, 2001. – 628 с.



26 вересня 2014 року Європейський день мов

“Доки народ живе, живе і його мова”.

Михайло Грушевський професор історії, організатор української науки, політичний діяч і публіцист

“… Усі до єдиної мови в світі – надбання всього людства. Вони дозволяють на

основі порівняння всіх рівнів мовної структури кожної мови виявити універсальні її властивості, які дали можливість виділитися із живої природи в homo sapiens”.

Нурмагомед Гаджиахмедов

професор, декан факультету дагестанської філології ДДУ “Чому люблю я українське слово, Співучіше за пісню солов’я? Чому люблю я українську мову? – Люблю тому, що мова ця – моя!”

Наталія Жовнір (Близнюченко) “Чому люблю я українську мову”


69 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Актуальність даної теми полягає втому, що Берестейська унія, маючи посуті благородну мету об’єднання

церков східного і західного обряду підверховенством Папи Римського, стала чинникомнаростання протестних настроїв в українськомусуспільстві, яке гуртувалося не тільки навколопитання соціальної справедливості та соціальноекономічних прав, а змогло в наступні періодивикористовувати релігійну риторику, пов’язану зБерестейькою унією, для підживлення

антипольських протестних настроїв. І мало комувідомо, що польський шляхтич, католик завіросповіданням, Ян Щасний Гербурт виступив назахист українського населення Речі Посполитої.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання про церковну унію кінця XVI ст. маєшироку літературу в історіографії як української,так і в польській та російській, і історія самої уніїта її відгуки в тодішньому українському життірозроблена дуже докладно. Однак не можнасказати, щоб історична наука щодо питання про

Олександр Кучик, кандидат історичних наук, доцентОлег Цебенко, аспірант Львівського національного університету імені Івана Франка

ДІЯЛЬНІСТЬ РОДУ ГЕРБУРТІВ У КОНТЕКСТІ УХВАЛ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ УНІЇНА ТЕРЕНАХ ГАЛИЧИНИ XVI – XVII СТОЛІТТЯ

У статті розглянуто процес поділу церков на католицьку і православну, які ще до кінця IV ст. зберігалиєдність. Вже в V – VI ст. відбувся поділ християнства на візантійсько-східний і латинсько-західний напрями.

Проаналізовано передумови укладення Берестейської унії та обставини, в яких вона втілюваласся вжиття. Основною проблемою укладення унії стали застереження щодо методів втілення цієї благородноїмети. Оригінальним виглядає виступ на захист українського населення польського шляхтича Яна ЩасногоГербурта, який досить об’єктивно вказав на головну причину несприйняття унії.

Ключові слова: єдність та розкол в християнстві, Флорентійський собор, Берестейська унія,Ян Щасний Гербурт.

Літ. 13.

Александр Кучик, кандидат исторических наук, доцентОлег Цебенко, аспирант Львовского национального университета имени Ивана Франко

ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ РОДА ГЕРБУРТОВ В СООТВЕТСТВИИ РЕШЕНИЙБЕРЕСТЕЙСКОЙ УНИИ НА ЗЕМЛЯХ ГАЛИЧИНЫ XVI – XVII ВЕКА

В статье расмотрен процес распада церков на католическую и православную, которые еще до концаIV века сохраняли единство. Уже в V-VI веке состоялся роздел христианства на византийско-восточное илатинско-западное направление.

Проанализировано предысловия подписания Берестейской унии и обстоятельства, при которых онавоплощалась в жизнь. Основной проблемой подписания унии стали предостережения к методам воплощенияэтой благородной цели. Оригинальным является выступ на защиту украинского населения польсскогошляхтича Яна Щасного Гербурта, который достаточно обективно указал на главную причинуневоспринимания унии.

Ключевые слова: единство и розкол в христианстве, Флорентийский собор, Берестейская уния,Ян Щасный Гербурт.

Alexander Kuchyk, Ph.D. (History), DocentOleh Tsebenko, Postgraduate

Lviv National University by I. Franko

HERBURT’S GENUES ACTIVITY IN THE PROCESS OF UNION OF BRESTCONFIRMATION IN GALICIA IN XVI – XVII CENTURIES

In the article is considered the process of church division on Catholic and Orthodox, which till the end of IV centurysaved the union. In V – VI centuries took a place of Christianity division on Byzantium-east and Latin-western directions.

Pre-conditions of Union of Brest signing and circumstances in which they come to reality is analyzed. Themajor problem of unity conclusion became warnings in relative to the methods of embodiment of this noble aim. Theoriginal looks have the performance of polish gentry Jan Szczesny Herburt on defence of the Ukrainian population,in which he objectively specified the main reason of unperception of Union.

Keywords: unity and dissidence in Christianity, Florentine cathedral, Union of Brest, Jan Szczesny Herburt.

УДК 94(477.83/86)“15/16”:929.52


© О. Кучик, О. Цебенко, 2014

70

церковну унію на Україні й Білорусі дійшла доякихось одностайних поглядів і висновків. Рідкохто з дослідників, які працювали над історією уніїна Україні, міг зайняти строго об’єктивнестановище, незалежно від конфесійних інаціональноконфесійних поглядів [1, 181]. Впроцесі досліджень даної проблематикивстановлено, що вітчизняні дослідники неприділяли належної уваги діяльності Яна ЩасногоГербурта, спрямованої на захист українськогонаселення Речі Посполитої після ухваленняБерестейської унії. Серед польських дослідниківжиттєвого шляху Гербурта лише історик іписьменник В. Лозинський в своїй праці приділивувагу досліджуваному нами питанню. Але оцінкадіяльності Яна Щасного по даному питаннюоднобічна, спрямована на його дискредитаціюстосовно негативної оцінки методів впровадженняухвал Берестейської унії. Тому метою нашихдосліджень є довести до читача діяльністьЯ.Щ. Гербурта, направлену проти насильноговпровадження унії на теренах Галичини напочатку XVII ст. Я.Щ. Гербурт, будучи польськимшляхтичем католицького віросповідання, відкритовиступив проти суспільної думки, чим накликавна себе утиски з боку короля і державних установ.

До кінця IV ст. християнство зберігало єдність,розвиваючись в умовах політичної, економічної,суспільної і культурної цілісності Римської імперії.

Формально датою поділу церков вважається1054 р., проте цей процес почався значно раніше:відмінність між західним і східним християнствомбула помітна вже у ІІІ – V ст. Православ’я немало єдиного церковного центру, оскільки відпочатку свого формування церковна влада уВізантії зосереджувалася в руках чотирьохпатріархів: Константинопольського, Александрійського,Антіохійського та Єрусалимського. При цьомуКонстантинопольський патріарх, хоча й іменувавсявселенським, був лише першим серед рівних.

Після Халкидонського собору 451 р.Константинопольський патріархат посів першемісце серед інших східних патріархатів, статуспатріарха Константинополя був вищим відстатусу патріархів Александрії, Антіохії іЄрусалиму [2, 46 – 47].

В майбутньому суперечності між Римськоюцерквою та Константинопольським патріархатомстали поглиблюватися. Константинопольськіцерковні діячі стали домагатися щонайменшерівності у справах з римськими папами попри те,що канони вказували Константинопольськомупатріархові місце після Папи.

Після проголошення 1054 р. взаємної анафемиКонстантинопольським патріархом Михайлом І

Керуарієм і папським легатом Гумбертом СільваКандідським стався остаточний розрив єдностізахідної і східної церков. Надалі за східноюцерквою, яка зберегла канонічну єдність з ПапоюРимським, закріпилася назва католицька церква,а за східною – православна церква. Взаємневідчуження східної і західної церков неперешкоджало обміну офіційними делегаціямиміж Римом і окремими митрополіямиКонстантинопольського патріархату, зокрема зКиївським, хоча великий князь Київський ЯрославМудрий не надав дозволу посланцеві ПапиБенедикта VІІІ створити на Русі організаційнуструктуру католицької церкви. Лише на початкуХІІ ст. у Києві була заснована католицька місія.Розбудова церков латинського обряду на руськихземлях розпочалася у першій половині ХІІІ ст.Були призначені архієпископи для Києва (1320),Перемишля (до 1353), Володимира (1358), Львова(1359), Холма (1359), Кам’янця (після 1379). У1367 р. виникла перша на Русі латинська Галицькамитрополія (1412 р. перенесена до Львова) [3,147].

Близько 1405 р. у Києві побудованийкатолицький кафедральний собор польськимкоролем і великим князем литовськимВладиславом ІІ Ягайлом [3, 141 – 146].Такимчином, можна припустити, що, незважаючи наформальний та фактичний розкол у Церкві,відносини між представниками східної та західноїгілки християнства не переривалися. З огляду наце можна ствердити й тезу про те, що від часурозколу (1054 р.) ідея возз’єднання церковрозглядалася як католицькою, так і православноюцерквами. Реальні для цього обставини склалисяна початку ХV ст., коли Папа Євгеній ІVнаполегливо прагнув поширити свою владу наВізантію і ті слов’янські країни, населення якихдотримувалось православ’я. З другого боку,Візантійський імператор Іоанн VІІІ Палеологнамагався отримати від Папи військову допомогуу боротьбі з Туреччиною [1, 182 – 183]. В такихумовах відбувся Флорентійський собор (1430 –1442), на якому 1439 р. була підписанаФлорентійська унія. Це була перша реальнаспроба об’єднати католицьку і православнуцеркви під зверхністю Папи Римського. Середправославних єпископів, що були присутні на соборій підписали акт з’єднання церков, був Київськиймитрополит Ісидор.

Слід відмітити, що Флорентійська унія 1439 р.виявилася нетривкою. 1472 р. візантійські єпископивідмовилися від своїх підписів під нею. Попри церішення Флорентійського собору заклалипідвалини унійного руху і слугували взірцем для



71 Молодь і ринок №9 (116), 2014

укладення в майбутньому локальний уній, наоснові яких створювалися нові східці католицькоїцеркви (Берестейська церковна унія 1596 р.) [4,3520]. Як вже говорилося вище, високийінтегруючий потенціал релігії по суті ідентифікуєсвітоглядні установки тієї чи іншої соціальноїгрупи. В цьому контексті цікаво паралельнорозглянути думки і погляди на цю проблемупредставника католицького табору, шляхтича імагната, людини з високим інтелектом ЯнаЩасного Гербурта. Враховуючи факт, що йогопогляди різко відрізнялися від поглядів більшостіпредставників католицького світу середньовічноїРечі Посполитої, їх можна трактувати проявамирелігійного інакодумства стосовно католицькоїгрупи населення польського суспільства.

Підсумки і ефективність ФлорентійськогоСобору негативно оцінює Ян Щасний Гербурт:“Але хочете нахилити до нашої загальної римськоївіри й привести до єдності згідно з ухваламиФлорентійського Собору. Але чи досягли згодина Флорентійському Соборі? Досягли. Чому жколотнеча, коли дійшли згоди? І коли списувализгоду того Собору, то в ній було закладено: стількито війська земного й морського мали дати грекам.А яке відношення має до віри військо? Тоговійська так і не дали, отож і згоди не було – грекибули завойовані” [5, 92 – 96].

Як відомо, 1596 р. була укладена Берестейськацерковна унія – церковна історична подія,внаслідок якої більшість ієрархів Київськоїмитрополії перейшли зпід юрисдикційногопідпорядкування Константинопольськогопатріархату під верховенством римськогопрестолу, зберігаючи візантійськослов’янськуобрядовість, власні ієрархічноадміністративніструктури, канонічний правопорядок та духовнокультурну спадщину. Тому в подальшихдослідженнях важливим видається розв’язанняпитання, щодо характеру та природи рішеньБерестейської церковної унії 1596 р. як проявурелігійного сепаратизму чи процесу консолідаціїна теренах українських земель?

Головною причиною, що привела до унії, булоглибокий занепад православного церковногожиття на українськобілоруських землях у складікатолицької Речі Посполитої. Католицька церкваспрямувала удосконалені методи богословськоїполеміки на викриття вад руського православ’я,пропонуючи як порятунок перехід під юрисдикціюпапи. Це відображено у творах таких католицькихполемістів, таких як С. Гозій, Б. Гербест,А. Поссевіно та особливо у трактаті “Про єдністьЦеркви Божої під одним пастирем, та про грецькевід тої єдності відступлення” (1577) єзуїта

П. Скарги [6, 137]. Опинившись перед викликомхристиянського заходу, деякі церковні діячіпоступово стали вбачати там готові моделі йзасоби для проведення реформ у Київськіймитрополії. Ініціативу на Русі за культурнодуховневідродження виявили насамперед миряни,нечисленні, але доволі заможні, та тоді щевпливові православні магнати, як Г. Ходкевич абоВ.К. Острозький і міщани, об’єднані у братства[6, 144].

Константинопольський патріарх Єремія ІІ(1588 – 1589), перебуваючи на Україні,започаткував низку радикальних реформ уКиївській митрополії, спрямованих на подоланнянегараздів та відновлення канонічногоправопорядку і авторитету церковної влади.Невдовзі після від’їзду патріарха Єремії ІІ зУкраїни у липні 1590 р. владики Київської церквизібралися на перший після довгої перерви собор уБресті. З цією першою соборною зустріччюпов’язана й перша конкретна ініціатива єпископівщодо унії з Римом. Владика К. Терлецький зЛуцька, Л. Пельчицький з Пінська, Д. Збируйськийз Холма та Г. Балабан зі Львова підписали 3 липня1590 р. декларацію, в якій висловили готовністьвизнати зверхність Риму, наполягаючи назбереженні традиційних обрядів і устрою своєїцеркви та домагаючись від польського короляСигізмунда ІІІ Вази гарантій юридичної рівностіз католицькою церквою. Протягом наступнихроків виробили остаточні “Артикули, яківідносяться до з’єднання з Римською церквою”(10.06.1595 р.), узгоджуючи їх з латинськимиієрархами і представниками цивільної влади РечіПосполитої та заручившись підтримкоюКиївського митрополита Михайла Рогози й іншихєпископів [7, 232]. Особливу роль у формуванніпозиції єпископату відігравали патріарший екзархК. Терлецький та І. Потій, який на прохання князяВ.К. Острозького прийняв від короля призначенняна Володимирське єпископство, щоби втілити вжиття наміри князя щодо унії з Римом, про які вінще у 1580х рр. заявляв представникам Папи іякі виклав у вигляді конкретних пропозицій у листідо Іпатія від 15.06.1593 р. [7, 232].

Князь В.К. Острозький заявляв у листі доПапи: “нічого не бажаю гарячіше як єдності віриі згоди всіх християн” [6, 144]. Князь вважав, щоКиївська митрополія повинна домовлятися зісхідними патріархами, Московським патріархатомі Молдавською православною церквою про спільнуучасть у порозуміннях з Римською церквою.Єпископи тримали свої приготування у таємницяхі практично виключили з переговорів широкі коламирян, що й стало однією з головних причин


72

зростання спротиву планам ієрархії. Це, однак, неперешкодило усім єпископам на соборі 21 червня1595 р. прийняти остаточне рішення про унію таделегувати двох своїх представників – Іпатія таКирила, для її укладання в Римі. 23 грудня 1595 р.папа Климент VIII прийняв руських владик з їхдуховенством і вірними в лоно католицької церкви.Після повернення Іпатія і Кирила у Бересті укафедральній церкві св. Миколая 15 – 19 жовтня1596 р. під керівництвом київського митрополитаМихайла Рогози й за участю більшості єпископів,представників папи і короля відбувся черговийсобор, на якому було затверджено унійний актдвох руських представників у Римі [7, 232].

Водночас опозиція під проводом князяВ.К. Острозького провела у тому ж місті свійсобор, на якому відкинула проголошену унію [8,94 – 96].

Таким чином на соборі у Бересті 1596 р. булапроголошена унія, за якою частина ієрархівКиївської митрополії перейшла під верховенствоРимського папи.

Польський король та урядовці у своїхрозпорядженнях визнавали уніатських владикєдиними легальними представниками східноїцеркви. Шляхта в цей період вела з королемборотьбу за демократичні перетворення і дляукраїнської опозиції ситуація була сприятлива.Православна частина населення на сеймиках ішляхетських з’їздах в Любліні та Сандомирівиставляла свої вимоги, а сейм, своєю чергою,наполягав, щоби король не порушував релігійноїтолерантності. Але православні у своїхдомаганнях не досягли нічого суттєвого.Сигізмунд ІІІ Ваза в подальшому підтримувавунійну ієрархію, а союз з шляхетською опозицієювиявився нетривким [6, 145]. “На сеймикахправославних потішають надіями, на сеймахвисміюють, на сеймиках обіцяють, на сеймахфукають, на сеймиках зовуть братами, на сеймахєретиками” – писав Ян Щасний Гербурт [5, 92 –96].

Але підтримка польського уряду одночасношкодила ідеї унії. В низах, що бачили, якимишляхами проводиться об’єднання церков, яквживають насильство урядові кола, якпереслідують тих, що протиставляютьсянаступові – зростала ненависть до унії такатолицтва і бажання за всяку ціну зберегтидавню віру [3, 147]. Ян Щасний Гербурт виступаєпроти методів, якими впроваджується унія наукраїнських землях: “Але рану в серці Вітчизнинашої завдає той, хто ламає право і розриває згодуміж народами, з яких складено Річ ПосполитуПольську, – він Вітчизну в серце забиває. Таке й

оце, колотнеча, яку почали з народом руським,братами й кревними нашими, вона, ніби, рана всерці, котра, хоч би й найменша була, приностьсмерть” [9, 109 – 110].

Ян Щасний заявляє, що жодне насильство неможе досягнути того, щоб Русі не було в Русі:“Бо коли хочуть, щоб Русі не було в Русі, то церіч неподобна, і це все одно, якщо порівняти, якбиїм захотілося, аби море було поблизу Самбора, аБорислав неподалік Гданська” [10, 59]. Ян ЩаснийГербурт закликає польські кола впроваджуватиунію релігійним шляхом без застосування сили:“Коли духовних речей шукають, чому ж недуховними способами? Але гайдуками церквибрати, позовами на трибунал тягти, попів хапати,ченців виганяти – те все не узгоджується з волеюі наукою збавителя нашого” [8, 250 – 253].

Ян Щасний Гербурт вважає, що кожен чеснийшляхтич повинен сказати: “Просимо вас, будьтев нашій папській вірі, бо вона, безсумнівно, одна єдобра і певна і має безпомильні докази. Але колигвалтом хочуть до неї приневолити, здоров’я своєпри вас і перед вами покладемо” [11, 92 – 96].Подаючи в цьому питанні ніби приклад, здійснивв місті Мостиська доброчинну акцію. ЗгідноЛьвівського літопису, “побудовано церкву вМостиськах в 1611 р, якої там ніколи не було, боне можна було” [10, 4]. Ця інформація сповіщаєпро заснування грекокатолицької парафії іпарафіяльної церкви в Мостиськах.Найважливішим був привілей Гербурта з 1604 р.наступного змісту: “Ян Щасний ГербуртДобромильський з Фельштина, вишенський,мостиський староста. Повідомляємо, що йдучиза прикладом моїх предків, не бачимо нічого такбільш необхідного Речі Посполитій, нашійбатьківщині, як внутрішній спокій, а саме, міжнашим, тобто між польським і руським народом,з яким біля 400 років мій дім завжди у великійзгоді жив. Через це суспільне добро, святість,приклади моїх предків маючи перед очима, збажанням на це дозволяю, щоби люди грецькоївіри в місті Мостиськах церкву собі збудували,для чого я їм дворик в місті, що лежить при валу,даю і з права свого, яке нам з цілим староствомна цей дворик надано, уступаю. Так також ідружина моя, що має спільне право зі мною”Датовано в Мостиськах 12 січня 1604 р. [12, 693].Якоюсь мірою з такими поглядами пов’язана ійого участь у “бунті Зебжидовського” – бунтішляхти проти ультракатолицького короляСигізмунда ІІІ. Релігійної і політичної толеранціїв Речі Посполитій ставало щораз менше. ЯнЩасний Гербурт різко виступає проти такоїполітики короля, порівнюючи її з толерантною



73 Молодь і ринок №9 (116), 2014

політикою короля Сигізмунда І Старого: “Чи є хочтакий безсоромник і безбожник, який би посмівпоказати, що наші часи варто називати ліпшимивід часів короля Сигізмунда І? Хто смів битвердити, що сенат гідніший тепер, ніж був закороля Сигізмунда І? Хто смів би твердити, щостан шляхетський так пильнує права і свободи,як пильнував за того ж короля Сигізмунда? А тойсвятий король Сигізмунд перші руські церкви таксамо будував і багатив, як і католицькі костели.Чому ж, Бога ради, Сигізмунд ІІІ не чинить того,що чинив Сигізмунд І? Чому не наслідує в усьомусправ і вчинків його, аби в усьому його пануваннямогло вподібнитися пануванню Сигізмунда І.Чому й сенат не хоче стати на тому, щоб цейшляхетський народ був утриманий в мирі? З тогоміг би бути і в наш час у такій повазі, як сенатСигізмунда І? Чому ж і стан шляхетський неможе постояти за права свої і свободи так, якстояли предки наші за Сигізмунда І?” [5, 92 – 96].

Ян Щасний задає собі питання “який, отож,пожиток має його милість король з такоговеликого клопоту, якого зажив з руськимнародом?” І сам дає відповідь на питання: “Всівони на кожну потребу короля і польського народуготові були й життя своє віддати. А зараз, колипочали чинити кривду народу руському, вони внас головні неприятелі” [5, 92 – 96].

Після поразки бунту Зебжидовського ЯнЩасний Гербурт активно зайнявся видавничоюдіяльністю, виступав проти національнорелігійного пригнічення українців. ПублікаціяГербуртом джерел, які суперечили поглядамбільшості шляхтичів на історію, викликали в нихобурення. Додатковим мотивом для репресій буливиступи Гербурта проти церковної унії. Це буловиявом нової ситуації в Речі Посполитій, дерелігійної і політичної толерантності ставалощораз менше.

Опоненти Гербурта не могли зрозуміти, якшляхтич римокатолицької віри став на захиструсинів та їх традицій. Папа Павло V докоряв заце Гербуртові. Але він відповів, що приймає унію,не протестує проти неї, але тілом і душеюпротивиться її насильницькому провадженню. Вінзаявив: “Русини є моїм народом, Русь моя ріднаБатьківщина. Унію необхідно проводитиспокійними і лагідними кроками”. Він радивпроводити унію церковними засобами без участідержави [13, 225].

Підводячи підсумки, слід зазначити, що якпоказують документи та історичні дані, питанняукладення церковної унії само по собі виявилосяне новим. По суті головною метою виступилооб’єднання церков. Але в процесі практичного

втілення умов Берестейської унії, які зводилисяфактично до питань церковного життя, українськесуспільство розкололося навпіл: з одного боку –православні магнати, більшість духовенства танародні маси, в той час як з іншого – колишніієрархи, підтримувані королем і купою прибічників.Внаслідок цього виникла ситуація, коли існувалацерковна ієрархія без віруючих і віруючі без своїхієрархів. Те, що почалося, як спроба об’єднатихристиянські церкви, закінчилося їх подальшимроздрібненням. Результатом стала поява замістьдвох трьох церков: католицької (римської),православної (руської) і грекокатолицької(унійної). Як показує матеріал, основноюпроблемою укладення унії стали не стількипротести населення, спрямовані проти засадоб’єднання навколо догматики та обрядів, скількизастереження щодо методів втілення цієїблагородної ідеї загалом. Доволі оригінальнимвиглядає виступ на захист українців польськогошляхтича Яна Щасного Гербурта, який,видається, досить об’єктивно вказав на головнупричину несприйняття унії та ідентифікації її зкоролівською владою, що, поза сумнівом, сталочинником наростання протестних настроїв вукраїнському суспільстві, яке гуртувалося нетільки навколо питання соціальної справедливостіта соціальноекономічних прав, а змогло внаступні періоди використовувати релігійнуриторику, пов’язану з Берестейською унією, дляпідживлення антипольських протестних настроїв.

Враховуючи наведені матеріали, ми дозволимовисловити думку, що навколо історичної подіївозз’єднання церков східного і західного обрядув одну Вселенську церкву необхідно булозгуртувати населення і духовенство всіхукраїнських, а не в основному її галицьких земель.Про це також твердили князь В.К. Острозький іпольський політик і меценат Ян Щасний Гербурт.

1. Дорошенко Д. Нарис України / Д. Дорошенко. –Львів: Світ, 1981. – 576 с.

2. Енциклопедія історії України. – К.: Наук. думка,2008. – Том. 5. – 568 с.


4. Кубійович В. Енциклопедія українознавства /В. Кубійович. – Київ, 2000. – Том ІХ. – 400 с.

5. Z dziejow Ukrainy. Ęsiega pamiatkowa. Zdanie onarodzie ruskim / Переклад В. Шевчука. – Kijow 1916.– 292 с.

6 . К р и п ’ я к е в и ч І . П . І с то р і я У к р а ї н и /І . П . Крип’якевич. – Львів: Світ, 1990. – 520 с.


8. Субтельний О. Історія України / О. Субтельний.– Київ: Либідь, 1991 – 312 с.


74

9. Kraushar J. Jan. Szczesny Herburt z Fulsztyna,pierwszy wydawca dzielopisarzy sredniowiecznych/ J. Kraushar // Sprawozdania Towarzystwa NaukowegoWarszawskiego. – Wyd. 1 – 2, z. 9, 2. 9. – Warszawa 1916 – 409 s.

10. Петрушевич А.С. Вопросы и ответы.Библиогр. истор. письма / А.С. Петрушевич. – Львов,1893. – 625 с.

11. Грушевський М. Ілюстрована історія Украхни/ М. Грушевський. – К.: Райдуга, 1992. – 525 с.

12. Slownik Biograficzny Krolewstwa polskiego Iinnych krajow slowianskich. – Warszawa, 1885. – T. VI.– 1200 s.

13. Національний музей в Кракові. БібліотекаЧарторийських. Рукопис 1577. – 2570 s.


Постановка проблеми. Сучасніглобалізаційні тенденції, інтеграціякультур, процеси інтенсифікації обміну

інформацією на всіх рівнях суспільної взаємодіїзумовлюють зростання ролі комунікації всучасному українському суспільстві, а томудетермінується необхідність формуваннякомунікативної культури особистості майбутньогофахівця.

Аналіз діяльності вищої школи переконливосвідчить про те, що на сьогодні уповільненим євпровадження комунікативного підходу в практикунавчальновиховного процесу вищих технічнихнавчальних закладів. Як наслідок, майбутніінженери переважно не здатні самостійностворювати і продуктивно розв’язуватикомунікативні ситуації, що передбачають активнусоціальну взаємодію, не володіють уміннями й

Катерина Галацин, кандидат педагогічних наук,старший викладач кафедри англійської мови технічного спрямування

Національного технічного університету України “Київський політехнічний університет”

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИУ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

У статті розкривається сутність інтерактивного навчання та його роль у вивченні іноземної мови;аналізуються підходи до вивчення іноземної мови у вищому технічному навчальному закладі та деякі ізінноваційних методів, які використовуються у процесі викладання англійської мови.

Ключові слова: інтерактивні методи навчання, інноваційні методи, викладання іноземної мови,комунікативна компетентність, вищий технічний навчальний заклад.

Літ. 8.

Екатерина Галацин, кандидат педагогических наук,старший преподаватель кафедры английского языка технического направления

Национального технического университета Украины “Киевский политехнический университет”

ИННОВАЦИОННЫЕ МЕТОДЫ В ПРОЦЕССЕ ПРЕПОДАВАНИЯ АНГЛИЙСКОГОЯЗЫКА В ВЫСШИХ ТЕХНИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

В статье раскрывается сущность интерактивного обучения и его роль в изучении иностранногоязыка; анализируются подходы к изучению иностранного языка в высшем техническом учебном заведении инекоторые из инновационных методов, которые используются в процессе преподавания английского языка.

Ключевые слова: интерактивные методы обучения, инновационные методы преподаванияиностранного языка, коммуникативная компетентность, высшее техническое учебное заведение.

Catherine Halatsyn, Ph.D. (Pedagogy)Senior Lecturer of English of Technical Direction Department

National Technical University of Ukraine “Kyiv Polytechnic University”

INNOVATIVE METHODS IN TEACHING ENGLISH LANGUAGE IN HIGHERTECHNICAL EDUCATIONAL INSTITUTIONS

The article reveals the essence of interactive learning and its role in foreign language learning; examinesapproaches to the study of a foreign language in higher technical educational institution and some of the innovativemethods used in teaching English.

Keywords: interactive teaching methods, innovative methods of teaching a foreign language, communicativecompetence, higher technical educational institution.

УДК 811.111:378.6:378.3


© К. Галацин, 2014

75 Молодь і ринок №9 (116), 2014

навичками соціального мислення, соціальноїфасилятивності, рефлексії, роботи в команді, нездатні запобігати конфліктам та конструктивновирішувати їх, не завжди в змозі актуалізуватимеханізми професійного й особистісногосамовдосконалення.

Особливо актуальним у цьому контексті єформування іншомовної компетенції студентіввищих технічних навчальних закладів, а відтакгострою і нагальною у своєму вирішенні єпроблема пошуку нових змісту, форм і методіворганізації вивчення студентами іноземноїмови у вищих технічних навчальних закладах.

Аналіз наукових досліджень з проблеми.Проблема пошуку нових форм і методів організаціїнавчального процесу є неновою. Так, ще у 80хроках ХХ ст. з’явився термін інтерактивноїпедагогіки (Г. Фріц, Німеччина), і означав такуорганізацію навчального процесу, за якої йогоучасники стають партнерами і взаємодіють одинз одним. Звідси поширеним стало поняття“інтерактивний метод”, як шлях, спосібдосягнення мети навчання з безпосередньоюактивною участю того, хто вчиться. На думкуО. Пометун, інтерактивними можна вважати такітехнології, які реалізуються через активнувзаємодію викладачів і студентів у навчальновиховному процесі і дають змогу організуватикорпоративну діяльність, отримати нові знання,починаючи від взаємодії двохтрьох осіб і до більшширокої співпраці [7].

У свою чергу, Н. Мурадова зауважує, щоінтерактивне навчання – це навчання, якепов’язане зі спілкуванням, а саме – з його трьомаосновними складовими: комунікативною якпроцесом передачі інформації, інтерактивною яквзаємодією в спільній діяльності та перцептивноюяк взаємосприйняттям і взаєморозуміннямучасників навчального процесу [6].

Проблему використання інноваційних методіву процесі вивчення іноземної (англійської) мовидосліджували Н. Амірагова, Б. Баєв, Л. Глушок,О. Зубенко, С. Медведєва, Т. Рудницька,В. Топалова та ін.

Ефективність вивчення іноземної мовимайбутніми інженерами, за нашим переконанням,залежить від конструктивно обраних теоретичнихпідходів до розробки методики вивченняанглійської мови та її впровадження в педагогічнупрактику. З іншого боку, аналіз психологопедагогічної літератури свідчить про те, щопрофесійна підготовка студентів вищих технічнихнавчальних закладів має враховувати зв’язкиінженерної діяльності з навколишнімсередовищем, суспільством, людиною, тобтодіяльність інженера має бути гуманістичною.

Тому, серед концептуальних підходів до успішноїреалізації вивчення англійської мови у вищійтехнічній школі нами виокремлено: системний,особистісно орієнтований, комунікативний,гуманістичний, діяльнісний та компетентністнийпідходи, які дають змогу ефективно впливати насферу соціальних комунікативних відносин ісамореалізацію суб’єкта.

Метою нашої статті є аналіз інноваційнихметодів у процесі викладання англійської мови увищих технічних навчальних закладах.

Виклад основного матеріалу. У процесідослідження нами встановлено, що сутністьзастосування інноваційних методів у навчальномупроцесі полягає в такій організації навчання, за якоїстуденти є активними суб’єктами пізнавальноїдіяльності, а викладач у цьому процесі виступаєорганізатором, консультантом, одним ізінформаційних джерел. Причому, викладачі тастуденти є рівноправними суб’єктами, партнерамив організації навчальної діяльності. Таке навчаннясприяє формуванню в студента прагнення допізнання нового, розвитку критичного мислення,креативності, бажання самовдосконалюватись.

Досліджуючи інноваційні методи у процесівикладання іноземної мови у вищій технічній школі,ми з’ясували, що це такі методи, які спонукаютьстудентів до творчої, результативної роботи, атакож змушують їх бути активними, прагнутидосягнути успіху, не бути байдужими і гіршимивід інших. Саме тому головними принципамиорганізації навчальної діяльності з вивченняанглійської мови нами визначені: супровіддіяльності студента порадою і власнимприкладом викладача; визначення у навчальнопізнавальній діяльності студентів найбільш вдалихмоментів: авансування успіху, актуалізаціядосягнень; зняття в студентів страху переднавчанням і їхня психологічна підтримка(особливо це актуально для першокурсників);опора на прийом персональної необхідності якважливий фактор мотивації діяльності студентів;відкритість і плюралізм думок та суджень урозв’язанні різних навчальних проблем;толерантність; аргументованість власнихміркувань тощо.

Ефективним у вивченні англійської мовивиявилося впровадження у навчальний процес яктрадиційних (бесід, лекцій, розповідей, пояснень,вправ), так й інтерактивних (сократівськихдіалогів, дебатів, моделювання конкретнихситуацій, дискусій у стилі телевізійного токшоута у формі симпозіуму, методу можливих варіантів“Дерева рішень”, “Мозкової атаки”, методівпроектів, кейсів, тренінгу) методів навчання [2].

Зупинимось більш детально на аналізі деяких


76

із них. Так, наприклад, лекція-бесіда надаєможливість викладачеві встановлюватибезпосередній контакт зі слухачами – студентами;лекція-диспут забезпечує не лише одержаннястудентами відповіді на окремі запитання теми,але й вільний обмін думками між викладачем тааудиторією в інтервалах між логічними поділамилекційного матеріалу; проблемна лекція сприяєрозв’язанню певних проблем, які формулюєвикладач у ході занять; лекція-вікторинаактивізує аудиторію через постійне звернення допрактичного (чи життєвого) досвіду студентів;лекція-консультація будується на роз’ясненнінайбільш складних або важливих запитань з теми,які безпосередньо ставлять студенти викладачу,при цьому можливий вільний обмін думками таін. [2].

Продуктивним у вивченні англійської мови єметод “мозкової атаки”. Загальними правилами“мозкової атаки” нами визначені:

1. Будьяка ідея, незалежно від її реальності,має бути вислуханою.

2. Будьхто з учасників може запропонуватиодну або декілька ідей одночасно аби незаблокувати свою фантазію.

3. Члени групи повинні утримуватись відкритики на адресу виступаючого з ідеєю.

4. Після того, як ідеї виголосили всі членигрупи, здійснюється їх послідовне обговорення ірозробка загального рішення.

5. Незгідні з загальним підсумковим рішенняммають право на виступ з особливою думкою наетапі захисту теми.

У процесі вивчення іноземної мови засобами“мозкової атаки” забезпечуються умовивирішення таких завдань: творчо засвоїтиматеріал; об’єднати теоретичні знання зпрактикою; активізувати пізнавальномотиваційнудіяльність; сформувати здібність концентруватиувагу та розумові зусилля для вирішенняпоставленого завдання; сформувати досвідколективної інтелектуальної діяльності.

Модифікацією “Мозкової атаки” є “човниковийметод”, під час застосування якого учасникиділяться на дві групи: генерації ідей та їх критики.Робота цих груп проводиться в різних аудиторіях.Мозкова атака починається в групі генерації ідей,після чого отримані там пропозиції скеровуютьсяу групу критики, де і проводиться відбір цікавихта перспективних пропозицій, які зновупередаються на наступний розгляд у першу групу.Робота повторюється, доки не буде отриманооптимально прийнятного результату.

Ефективним у вивченні англійської мовивиявилось також ігрове проектування – методдосить подібний за технологією проведення до

методу ділових ігор і має те ж саме призначення– розширення пізнавальної діяльності студентів.Основна відмінність полягає у предметімоделювання. Якщо у форматі ділової гриімітується вирішення завдань в умові реальної чивіртуальної поведінки об’єкту, то в останньому ізназваних випадків – імітується чи відтворюєтьсяпроцес створення або ж удосконалення об’єкта.

Цікавим у вивченні англійської мови (зазвичайна старших курсах) став “Інформаційнийлабіринт” – це розгляд документообігу в певнійорганізації чи установі, куди входить діяльністьщодо прийому, реєстрації документів, їх руху тапошуку, відповідних операцій розгляду,походження, візування, формування у справи таподальше зберігання. Заключна частина“інформаційного лабіринту” проводиться у формідискусії, де обговорюються всі виконаніпроцедури та прийняті рішення.

Нами також застосовувався “Асоціативнийкущ”. План роботи за яким орієнтовновиглядає так:

1. Визначаємо тему (подаємо одне слово), надякою буде працювати група.

2. Студенти згадують все, що виникає впам’яті стосовно цього слова.

3. Викладач подає опорні слова – підказки,неначе стовбур – кістяк своєрідного “куща”, якийпоступово за допомогою відповідей студентів“розростається”. Це метод є універсальним,оскільки збагачує словниковий запас студентів набудьякому етапі заняття.

Одним із найбільш ефективних та поширенихметодів організації активної пізнавальноїдіяльності студентів, що розвиває здатність доаналізу різних проблем і вирішення виробничихзавдань є метод аналізу конкретних ситуацій(case-study). Стикаючись із конкретноюситуацією, студент має визначити: чи є в нійпроблема, з чого вона складається, визначитисвоє ставлення до ситуації. Пропонуютьсянаступні види ситуацій: ситуації-ілюстрації,ситуації-вправи, ситуації-оцінки, ситуації-проблеми. Зокрема нами запропонованоздійснювати розв’язання ситуаційних задач, розбірінцидентів (явищ), розбір конфліктів та інші. Так,розбір інцидентів чи конфліктів передбачаєнадання викладачем прикладів конфліктнихситуацій, з якими стикалися інженери навиробництві. Студентам пропонуються інциденти,які можуть стати змістовним предметом дискусіїна практичних та семінарських заняттях.Студенти поділяються на невеличкі групи (3 – 5осіб), аналізують запропоновану ситуацію,приймають відповідне рішення й пропонують йогодля обговорення в студентській групі. Отже,



77 Молодь і ринок №9 (116), 2014

студенти вчаться на конкретних життєвихприкладах шляхом всебічного аналізу приймативідповідальне рішення в обмежений термін часута за відсутності достатнього обсягу інформації[2].

Після цього проводиться обговорення обранихваріантів вирішення кожної проблемної ситуації зметою обрання найбільш оптимального їїрозв’язання.

Важливим у вивченні іноземної мови виявилосятакож запровадження мультимедійних технологій,що забезпечує, поперше, індивідуалізацію увивченні англійської мови, подруге, швидкістьзасвоєння складних граматичних конструкцій, потретє, збагачення словникового запасу студентів.Активізації засвоєння студентами правилграматики, усного мовлення сприяють відео тааудіо ролики, а також різноманітні малюнки, схеми,відео сюжети, фото тощо.

Висновок. У ході дослідження намивстановлено, що вивчення англійської мови є тодіефективним і результативним, якщо вонопобудоване на діалогічних засадах, надаєпостійний імпульс до взаєморозвитку викладачіві студентів, які є рівноправними партнерами, іводночас є засобом науковопізнавальноїтворчості.

Доведено, що в гуманістичній парадигмі освітисправжні суб’єктсуб’єктні відносини учасниківпедагогічного процесу у вищій технічній школіможуть реалізуватися тільки у взаємодії та вдіалозі. Потреба у природності, динамічності,мобільності професійного спілкування, пліднійвзаємодії і співпраці у сфері професійної діяльностівизначає пріоритет полісуб’єктності упрофесійному спілкуванні, у тому числі йіншомовному. А це відповідно вимагаєзастосування нових інтерактивних форм і методівв організації навчального процесу.

Ми також з’ясували, що активна участькожного студента – майбутнього інженера воволодінні англомовними знаннями та вміннямиє водночас і результатом його прагнення дорозвитку власної комунікативної поведінки.

Процес вивчення англійської мови не є вузькоюсферою діяльності у вищому технічномунавчальному закладі. Це є цілісна системаорганізації життєдіяльності студента вконкретному навчальновиховному діалогічномусередовищі; кожен компонент такої діяльностіпевним чином впливає на формування особистостімайбутнього фахівця. А відтак, ми вивченняіноземної (англійської) мови майбутнімифахівцямиінженерами розглядаємо як невід’ємнускладову їх загальної професійної компетенції,головної детермінанти у підготовці сучасного

висококваліфікованого спеціаліста, спроможногозадовольнити зростаючі потреби сьогоднішньоїсоціальноекономічної і політичної ситуації і,відповідно, вимоги кваліфікаційних характеристик.Тому особливий акцент робимо на дослідженніінноваційних методів у процесі викладанняанглійської мови у вищому технічномунавчальному закладі, застосування якихмотивуватиме майбутніх інженерів до активноговивчення англійської мови, усвідомлення нимитого факту, що без знання іноземної мови сьогодніне може йти мова про успішне професійне такар’єрне зростання та в цілому особистіснестановлення.

1. Амірагова Н.С. Впровадження інтерактивнихтехнологій у процесі навчання іноземних мов /Н.С. Амірагова // Використання інтерактивнихметодів при викладанні мови та літератури усередніх та вищих навчальних закладах: матеріалиміжвуз. наук.-практ. конф. – Євпаторія: РВНЗКримський гуманітарний університет, 2009. – С. 54– 57.

2. Галацин К.О. Галацин К.О. Особливостіформування комунікативної культури студентіввищих технічних навчальних закладів / К.О. Галацин // Науковий вісник ВНУ ім. Лесі Українки. – Луцьк: РВВВежа, 2012. – № 8 (233). – С. 54 – 58.

3. Галацин К.О. Умови формування комунікативноїкультури студентів вищих технічних навчальнихзакладів / К.О. Галацин // Молодь і ринок: щорічнийнаук.-пед. журн. – Дрогобич: РВВ “Коло”, 2012. – № 7(90). – С. 144 – 147.

4. Глушок Л.М. Застосування інтерактивнихметодів при викладанні англійської мови уХмельницькій гуманітарно-педагогічній академії /Л.М. Глушок // Педагогічний дискурс. – 2010. –Серпень. – С. 56 – 59.

5. Зубенко О.В. Інтерактивні технології навчанняпри вивченні іноземних мов в технічному ВНЗ.Вінницький національний технічний університет(м. Вінниця, Україна) / О.В. Зубенко, С.О. Медведєва// Гуманізм та освіта: міжнародна науково-практичнаконференція. Електронне наукове видання матеріалівконференції.

6. Мурадова Н.С. Коммуникативно связующаяроль культуры общения студентов техническихзаведений в интерактивном обучении [Электронныйресурс] / Н.С. Мурадова. – Режим доступа: http://www.ostu.ru/conf/ruslang2004/trend2/ muradova.htm.

7. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивнітехнології навчання: теорія, практика, досвід. – К.,2002.

8. Топалова В.М. Формирование социокультурнойкомпетенции студентов технического вуза (наматериале английского языка): дисс. ... канд. пед. наук/ Топалова В.М. – К., 1998. – 168 с.



78

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.В умовах оновлення національної

системи освіти проблема художньоестетичноговиховання набуває особливої актуальності,оскільки його метою є педагогічний вплив засобамирізних видів мистецтва на духовне збагаченняособистості, формування у неї цілісного “образусвіту”, розвиток її культурної та професійноїосвіченості людини, яка може вільно функціонуватиі конкурувати в міжнародному культурноосвітньому просторі третього тисячоліття.

Галузь “Мистецтво” взагалі та образотворчемистецтво зокрема як один із видів мистецтв єунікальним засобом художньої виразності, щовпливає на естетичний і художньотворчийрозвиток учнів молодшого шкільного віку.

Різні напрями впливу на розвиток різнихякостей особистості засобами образотворчогомистецтва та його значення у загальнокультурномута духовному збагаченні дітей висвітлювалисьпредставниками філософського, естетичного,мистецтвознавчого і культурологічного напрямківнаук, зокрема: Ю. Борєвим, М. Каганом,

УДК 373.3.016:73/76(075.3)

Інна Янковська, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри педагогіки і методики початкового навчання

Інституту педагогіки та психологіїНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ В ПРОЦЕСІ ОБРАЗОТВОРЧОЇДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

У статті розглядається проблема формування художнього образу в процесі образотворчої діяльностіучнів початкових класів; визначені психолого-педагогічні умови, щодо удосконалення процесу формування умолодших школярів уміння організовувати художню діяльність для створення художнього образу на урокахобразотворчого мистецтва;

Ключові слова: образотворче мистецтво, художній образ, схема організації послідовнихорганізаційно-художніх дій (ОПД), умови формування уміння організовувати художню діяльність.

Мал. 8. Схем. 3. Літ. 3.

Инна Янковская, кандидат педагогических наук,доцент кафедры педагогики и методики начального обучения

Института педагогики и психологииНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

МЕТОДИКА ФОРМИРОВАНИЯ ХУДОЖЕСТВЕННОГО ОБРАЗА В ПРОЦЕССЕИЗОБРАЗИТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УЧАЩИХСЯ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ

В статье рассматривается проблема формирования художественного образа в процессеизобразительной деятельности учащихся начальных классов; определены психолого-педагогические условия,по совершенствованию процесса формирования у младших школьников умения организовыватьхудожественную деятельность для создания художественного образа на уроках изобразительного искусства.

Ключевые слова: изобразительное искусство, художественный образ, схема организациипоследовательных организационно-художественных действий (ОПД), условия формирования умения

организовывать художественную деятельность.

Inna Yankovska, Ph.D. (Pedagogy),Associate Professor of Pedagogy and Methods of Primary Education Department

Institute of Pedagogy and PsychologyNational Pedagogical University by M. Drahomanov

THE METHOD OF FORMATION OF THE ARTISTIC IMAGE IN THE PROCESS OFPICTORAL ACTIVITY OF ELEMENTARY SCHOOL PUPILS

The article considers the problem of the formation of the artistic image in the process of fine art activity primaryschool students; defined psycho-pedagogical conditions, regarding the improvement of the process of formation inprimary school skills to organize artistic activities for the creation of artistic image on the lessons fine art.

Keywords: art, artistic image, organization of the serial organizational and artistic activities (BIA), conditionsof formation of skills to organize artistic activities.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ В ПРОЦЕСІ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІУЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

© І. Янковська, 2014

79 Молодь і ринок №9 (116), 2014

В. Касіяном, С. Коновець, В. Тименком,І. Тумановим, О. Шевнюк, О. Щолоковою та ін.

Багатьма авторами розроблялися різні аспектиобразотворчої діяльності. За цього їх увагазосереджувалася на художньоестетичнийрозвиток особистості дитини засобами малюнка,живопису, графіки та вплив різноманітних технікна формування образного мислення та розумовихдій (В. Касіян, М. Чистяков та ін.); оволодінняхудожньою технікою в процесі творчої діяльності(М. Ростовцев та ін.), уміннями користуватисяживописним та графічним знаряддям, а такожтехнічними прийомами його застосування якефективного засобу організації художньоїдіяльності (В. Верещагін, В. Кузін та ін.).Предметно програмнометодичним забезпеченнямуроків образотворчого мистецтва займалисяхудожникипедагоги: І. Глінська, М. Кириченко,С. Коновець, Л. Любарська, Б. Нєменський,М. Ростовцев, П. Якобсон та ін. Проблемаорганізації художньої діяльності й формування умолодших школярів уміння організовувати власнухудожню діяльність на уроках образотворчогомистецтва залишилася недостатньо дослідженою.

Аналіз літератури з проблеми дослідження табагаторічний педагогічний досвід роботи авторау початкових класах загальноосвітньогонавчального закладу дали можливість з’ясувати,що оптимізація художньої діяльності на урокахобразотворчого мистецтва і якість кінцевогорезультату залежить від ступеня її організації тасформованості вміння організовувати художнюдіяльність.

Тому метою даної статті є розкриття сутностіметодики формування художнього образу впроцесі образотворчої діяльності учнів початковихкласів.

Виклад основного матеріалу. Процеспідготовки вчителя до уроку є важливим дляздійснення процесу формування умінняорганізовувати художню діяльність учнів. Напопередньому етапі підготовки йому необхідноопрацювати навчальну програму зобразотворчого мистецтва, проаналізуватипідручники, методичні посібники з даногопредмету, узагальнити методичний досвідметодистів та вчителівпрактиків з даногопитання. На основі попередньої роботи, розробитикалендарнотематичне планування з урахуваннямтеми та з’ясувати на якому уроці кращесформувати ті чи інші організаційнохудожніуміння; зазначити, що учні мають знати й розумітищодо складових (компонентів) умінняорганізовувати художню діяльність на кінецьнавчального року.

Попередня підготовка вчителя є фундаментомдля безпосереднього етапу формування умолодших школярів уміння організовуватихудожню діяльність, які конкретизуються уплануванні і складанні конспекту кожного уроку.Де визначається тема, мета, завдання навчання,виховання і розвитку учнів, здійснюєтьсяструктурування уроку із дотриманням загальногоалгоритму: 1) встановлення послідовності етапівуроку із попереднім розподіленням навчальногочасу відповідно до необхідної кількості хвилин, яківитрачаються для виконання певних видівхудожніх робіт (для організації фронтальної роботипотрібно менше затрат часу, на відміну від парної,групової чи колективної форми роботи; длязастосування різних методів, які потребуютьзначних витрат часу: гра, дискусія, театралізаціятощо); 2) визначення змісту дидактичногоматеріалу; 3) добір необхідного методичногозабезпечення (методи, прийоми, технології таформи роботи учнів); 4) підбір навчальногообладнання (наочних та технічних засобів).

Підготовка вчителя до будьякого урокуобразотворчого мистецтва передбачає такожвиготовлення демонстративного зразка (виробучи малюнка) за темою конкретного уроку. Цеуможливлює передбачення всіх наявних проблем,з якими можуть зустрітися учні в своїй практичнійхудожній діяльності, та визначення шляхівподолання перешкод, тим самим зберегти тараціонально розрахувати час на уроці таоптимально організувати художню діяльність.

Учитель, який веде урок образотворчогомистецтва, завдяки своїй фаховій підготовці йдосвіду роботи, є провідною фігурою в правильнійорганізації методів і форм образотворчої роботипри формуванні уміння організовувати художнюдіяльність молодших школярів на уроках. Дляпокращення конструювання процесу організаціїпослідовних дій учителя, на нашу думку, доцільнорозробити схему даного напряму для організаціїпослідовних дій (ОПД) в процесі здійсненняхудожньої діяльності учнів початкових класів, вякій передбачити забезпечення послідовнихнавчальних дій або актів, під актом у даномутлумаченні слова розуміється – дія, вчинок,окремий прояв людської діяльності [2, 11]. Вартозауважити про дотримання послідовності при їхздійсненні в художній діяльності молодшихшколярів.

Під час І-го акту необхідно виявити формизображуваного об’єкту, заготовка продуктухудожньої діяльності. На ІІ-му і ІІІ-му актівідбувається деталізація зображення об’єкту.Останній IV акт є кінцевим результатом


80

характеризуємо його як акт демонстраціїхудожньої діяльності.

Розшифровку схеми (ОПД) розглянемо наприкладі №1 малювання рибки гуашевимифарбами (або простим чи кольоровим олівцем)на тонованому в голубий колір аркуші,використовуючи репродуктивний спосібвиконання завдання. Для роботи намивикористовувався такий матеріал : гуашеві фарби,білий або голубий аркуш паперу розміром А.3 абоА.4, пензлики, палітра, склянка з водою, ганчіркачи серветка.

Для схематичного зображення ОПД в процесівиконання художньої діяльності використовувалисьтакі позначення: М – матеріал (аркуш паперу тагуашева фарба виступають як вихідний матеріал);І – інструмент (пензлик), П – продукт(зображення – намальований овал).

Дітям пропонувалось розглянути зовнішнійвигляд рибки і звернути увагу на подібністьзображення рибки до форми (овалу). Після аналізузовнішнього вигляду рибки та визначення її форми,учні мають виконати таку підготовчу вправу:пензлем у повітрі вивести форму тулуба рибки(овал). Після визначення дітьми форми тулубарибки, розпочинається І-й акт зображеннямалюнку (місце розташування зображення(форми) на аркуші паперу) : вмочивши пензлик уфарбу учень створює контур овалу на аркушіпаперу (рис.1). Вихідним матеріалом в Іму актібули: М1 – матеріал (гуашеві фарби, білий абоголубий аркуш паперу розміром А.4 абоА.3), І1 –. інструмент – пензлик,палітра, склянка з водою, ганчірка чисерветка, П1

. – продукт зображення –

це контур овалу на аркуші паперу.В ході ІІ-ого акту зображення

малюнку рибки має здійснюватися

загальна побудова форми тіла рибки (фіксуванняна папері загальної форми зображувальної рибки)(рис. 2), у якому вихідним матеріалом є: М

2 –

гуашеві фарби, аркуш паперу із зображенням

контуру овалу, І2, – інструменти – пензлик з

фарбою, палітра, склянка з водою, серветка, а П2.

продуктом зображення є схема зображеннярибки.

У процесі ІІІ-го акту повинна здійснюватисьдеталізація образу зображення рибки (малюванняголови, ока, хвоста, плавників, рота, луски,прожилок на плавниках та хвості). Вихіднимматеріалом має бути: М

3 – гуашеві фарби, аркуш

паперу з схемою зображенням рибки,інструментом І

3 – пензлик з фарбою, палітра,

склянка з водою, серветка, продуктом П3 –

контур зображення рибки.На останньому ІV-му акті (ОПД) учні, після

самооцінки виконаної роботи, вислуховуютьпоради і рекомендації вчителя щодо виправленнянедоліків та оцінювання отриманих проміжнихрезультатів репродуктивної роботи з малюваннярибки й завершують свої роботи у кольорі. Длядодаткового сприяння розвитку творчихздібностей молодших школярів можназапропонувати учням використати нові оригінальніелементи для завершення роботи відповідно довласного задуму.

Вихідним матеріалом М4 – гуашеві фарби,

аркуш паперу з контурним зображення рибки,інструментом І

4 – пензлик з фарбою, палітра,

склянка з водою, серветка, продуктом діяльностіП

4 – малюнок рибки – це є кінцевий результат

підготовлений для демонстрації та оцінювання.Наприклад розглянемо малюнок:

Розглянемо художню діяльність учнів наприкладі №2 під час репродуктивної роботи заплікацією риби , що виготовлятиметься зкольорового паперу. Послідовність виконання

І акт ІІ акт ІІІ акт IV акт визначення форми деталізація реалізація зображуваного зображення об’єкту творчого задуму в об’єкту художній діяльності

Мал. 1 Мал. 2. Мал. 3. І акт ІІ акт ІІІ акт

Мал. 1 – І акт Мал. 2 – ІІ акт Мал. 3 – ІІІ акт

місце розташування зображення (форми) на аркуші паперу

фіксування окремих деталей (хвоста та плавників) зображення

контур зображуваного об’єкта (предмета)



81 Молодь і ринок №9 (116), 2014

аплікації риби потребує більшої кількості дій (VІІактів) ніж підчас її малювання. Для роботи учнюпотрібно мати такий матеріал М

1 (кольоровий

папір, клей) та інструменти І1 (ножиці, пензлик для

клею, простий олівець, гумка).Розглянемо приклад учнівських малюнків

(мал. 6 – аплікація з елементами домальовування,мал. 7 – аплікація з кольорового паперу), яккінцевого результату:

Організація послідовності дій (ОПД) в процесівиконання учнем аплікацією риби відбуваєтьсяза схемою 2.

Після аналізу зовнішнього вигляду рибки, ученьмалює форму овалу (за шаблоном в 1 класі абосамостійно) на зворотній стороні кольоровогоаркуша паперу. Вихідним матеріалом для І-го актудіяльності учня використовується: М

1 – кольоровий

папір, інструментом І1 – шаблон (в 1 класі), олівець,

продуктом діяльності П1 – контур овалу.

На наступному ІІ-му акті вирізується контуровалу ножицями. Вихідний матеріал: М

2 –

кольоровий папір з намальованим контуромтулубом риби, І

2 інструмент – ножиці, П

2 продукт

– вирізаний овал.ІІІ-й акт – розміщення та наклеювання овалу

за власним задумом на білому чи кольоровомуаркуші паперу. Вихідний матеріал М

3 – вирізаний

овал білий чи кольоровий аркуш паперу,

інструмент І3 – клей, пензлик для клею, серветка

,

продукт П3

– форма (овалу) зображуваногопредмету (рибки).

ІV-й акт – заготовка деталей, для створенняобразу рибки. Вихідний матеріал: М

4 – кольоровий

папір; інструмент І4

– простий олівець, якиммалюються деталі (хвіст, плавники) дляподальшого вирізування, або шаблонигеометричних фігур (овалів чи трикутників), якінагадують форму хвоста та плавників рибки;

Мал. 4 Мал. 5

IV акт

Мал. 6 Мал. 7

Мал. 4 IV акт Мал. 5

завершення роботи кольором Учнівська робота (кінцевий результат)

Схематично це можна зобразити так (схема 1): М1 І1 П1 М2 І2 П2 М3 І3 П3 М4 І4 П4

І акт ІІ акт ІІІ акт IV акт

Схема 1.


82

продукт діяльності П4.– заготовки деталей

(хвоста, плавників).V-й акт – вирізування заготовлених деталей.

Вихідним матеріалом є: М5 – кольоровий папір з

зображенням на ньому заготовок деталей (хвоста,плавників), з інструментів І

5, в процесі даного акту

використовуються – ножиці, продуктом діяльностіП

5 – будуть вирізані деталі (хвіст, плавники).VІ-й акт – наклеювання деталей до основного

овалу – форми рибки. Вихідним матеріалом є: М6

– вирізані деталі (хвіст, плавники) з кольоровогопаперу, з інструментів І

6 – клей з пензликом,

серветка, продуктом діяльності П6 – аплікаційне

зображення форми рибки.VІІ-й акт – самоаналіз роботи учня, втілення

власного задуму, резюме вчителя. Вихіднимматеріалом є: М

7 – аплікаційне зображення форми

рибки та залишки кольорового паперу дляздійснення образу рибки за власним бажанням, зінструментів І

7 – ножиці, клей з пензликом,

продуктом діяльності П7 – декорування образу

рибки (закінчення аплікації), демонстрація роботи.Під час оптимальної організації роботи з

аплікацією можна об’єднати виконання подібнихактів, а саме:

Тоді схема організації послідовності дій впроцесі виконання аплікації рибки учнем будесхема 3.

Аналогічно проводиться практична художнядіяльність учнів з ліплення рибки та на іншірізноманітні теми. Розглянемо прикладучнівського виробу (мал. 8), як кінцевогорезультату.

Практика свідчить, що дотримання вчителемпсихолого-педагогічних умов, щодо організаціїпедагогічної діяльності на уроках образотворчогомистецтва, допоможуть учням практичносформувати і зафіксувати в своєму досвіді умінняорганізовувати художню діяльність. До такихумов ми відносимо: 1. Створення сприятливихумов для формування у молодших школярівуміння організовувати художню діяльність науроках образотворчого мистецтва та творчогорозвитку учнів, доброзичливої атмосфери,коректного навчального спілкування. 2. Змістбесіди та пояснення мають бути зрозумілі,доступні для учнів і відповідати їх віковим іпсихофізичним можливостям. 3. Не загострюватиувагу на невдачах, поразках під час роботи,підвести дитину до позитивного рішення даної

М1 І1 П1 М2 І2 П2 М3 І3 П3 М4 І4 П4 М5 І5 П5 І акт ІІ акт ІІІ акт IV акт V акт М6 І6 П6 М7 І7 П7 VI акт VII акт

Схема 2.

І акт з ІV актом ІІ актом з V актом ІІІ акт і VІ акт

(малювання овалу і одночасного малювання деталей (хвоста, плавників)

(вирізування контуру овалу і деталей (хвоста, плавників)

(розміщення, наклеювання овалу і деталей хвоста та плавників)

І акт + ІV акт ІІ акт + V акт ІІІ акт + VІ акт VІІ акт визначення деталізація форми заготовка зображення демонстрація зображення деталей об’єкту аплікації М1 І1 П1 М2 І2 П2 М3 І3 П3 М4 І4 П4 I акт II акт III акт IV акт

Схема 3.



83 Молодь і ринок №9 (116), 2014

ситуації. 4. Враховувати уподобання дітей, їхбажання, індивідуальні особливості навчання,поважати його творчі задуми. 5. Бути зразком дляучнів, демонструвати свої організаційні та художнівміння, а також результати своєї художньоїдіяльності. 6. Вміти вислуховувати учня, коли вінпояснює свою думку чи доводить правильністьсвого рішення. 7. Вміти адекватно корегувативиконання художніх завдань молодшимишколярами, намагаючись приносити учнямзадоволення та радість. 8. Не поспішатипідказувати та допомагати учневі.

Висновки. Таким чином, запропонованіметодичні рекомендації, психологопедагогічніумови, щодо удосконалення процесу формування

у молодших школярів уміння організовуватихудожню діяльність для створення художньогообразу на уроках образотворчого мистецтва тасхема організації послідовних організаційнохудожніх дій (ОПД) на наше переконання можутьзначно підвищити якість професійної педагогічноїроботи вчителів початкових класів. Авикористання вчителями таких запропонованихпідходів до формування в молодших школярівуміння організовувати художню діяльність науроках образотворчого мистецтва буде сприятибільш ефективному формуванню даного видуумінь та якості його кінцевого результату.

1. Програми для середньої загальноосвітньоїшколи 1 – 4 класи / відпов.за випуск Щербакова Л.Ф.– К.: “Початкова школа”, – 2006. – 432 с.

2. Психологічний тлумачний словник найсучаснішихтермінів / під керівн. Віктора Борисовича Шапаря. –Х.: Прапор, 2009. – 672 с.

3. Янковська І.М. Формування у молодших школярівумінь організовувати художню діяльність зобразотворчого мистецтва: навч.-метод. посіб. длявчит. початк. класів та образотв. мистец. /І.М. Янковська. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова,

2012. – 201 с.

Мал. 8


Постановка проблеми. Проблемамодернізації структури та змістувищої професійної освіти, що пов’язана

з оптимізацією засобів і технологій організаціїосвітнього процесу у вищих технічних навчальнихзакладах, інтеграція системи вищої освіти України

УДК 374.32:654.170(045)

Сергій Чупахін, доцент кафедри військової підготовки Національного авіаційного університету

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ЗВ’ЯЗКІВЦІВ

Стаття присвячена аналізу сучасного стану підготовки інженерів-зв’язківців і визначенню шляхівщодо формування їх професійної компетентності.

Ключові слова: підготовка, професійна компетентність, інженер-зв’язківець.

Літ. 7.

Сергей Чупахин, доцент кафедры военной подготовки Национального авиационного университета

ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИБУДУЩИХ ИНЖЕНЕРОВ-СВЯЗИСТОВ

Статья посвящена анализу современного состояния подготовки инженеров-связистов и определениюпутей формирования их профессиональной компетентности.

Ключевые слова: подготовка, профессиональная компетентность, инженер-связист.

Sergiy Chupakhin, Associate Professor of Military Training Department National aviation university

PROBLEMS OF PROFESSIONAL COMPETENCE FORMATION OF FUTUREENGINEERS-SIGNALMEN

The article analyzes the current state of the engineers- signalmen’s training and defines the ways of theirprofessional competence formation.

Keywords: training, professional competence, engineer-signalman.


© С. Чупахін, 2014

84

в Європейський освітній простір у руслі вимогБолонської конвенції (утворення єдиного ринкупраці спеціалістів вищої кваліфікації в Європі,забезпечення якісного освітнього рівня фахівців івідповідності їхньої підготовки умовамміжнародного ринку праці) висуває вимоги нестільки до рівня теоретичних знань потенційногопрацівника, скільки до рівня його професійноїкомпетенції, яку він зможе продемонструвати.Набуває поширення підхід, який полягає уформуванні ключових та спеціальнихкомпетентностей, проектного мислення,аналітичних здібностей, мотивованого прагненнядо безперервної самоосвіти і самовдосконалення,умінь самостійно і відповідально проектуватинавчальну і майбутню професійну діяльність, щозабезпечує успішність особистісного тапрофесійного зростання. Одним з інструментівзабезпечення мобільності та конкурентоспроможностімайбутніх інженерівзв’язківців є відповідність таможливість академічного визнання кваліфікацій ікомпетенцій випускників вищого навчальногозакладу на світовому ринку праці.

Конкурентоспроможність майбутніх інженерівзв’язківців залежить не тільки від якостіоволодіння ними сучасними теоретичними(фундаментальними, професійноорієнтованими,спеціальними) знаннями, ступеня їхньоїінформаційної та загальної культури, уміннямислити і діяти в категоріальній системі ринковоїекономіки, а й значною мірою від рівнясформованості у них самооцінки, мотивації,суб’єктивного локусу контролю.

Таким чином, існує необхідність подоланнясуперечностей, які виникають між потребамисуспільства, зацікавленого у формуванніінтелектуальної сфери особистості майбутньогофахівця, і відсутністю розроблених для цьогометодик; необхідністю підвищення ефективностінавчального процесу підготовки інженерівзв’язківців шляхом застосування науковообґрунтованих підходів до подолання зазначенихпротиріч професійної підготовки у вищихнавчальних закладах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблеми професійної підготовки, теоретичні таметодичні засади формування професіоналізму,професійної культури, професійної майстерності,професійної компетентності привертали увагуширокого кола науковців. З філософськометодологічних позицій данні питаннядосліджували Н. Бібік, Г. Васянович,

Е. Зеєр, І. Зимняя, В. Кремень, А. Маркова;окремі види компетентності вивчали Б. Андрєєва(емоційна), Н. Баловсяк (інформаційна), Н. Баєва,

Н. Беляєва, І. Демура, Е. Лузік (професійна), І. Зарубінська(соціальна), М. Лук’янова (психологопедагогічна),Ю. Марченко (комунікативна), Н. Банько,Л . Щербатюк (професійна компетентністьфахівців інженерного профілю) тощо.

Незважаючи на багатоаспектність науковихдосліджень, присвячених формуванню професійноїкомпетентності майбутніх фахівців вищоїпрофесійної освіти, чимало питань цієї складноїтеми залишаються не з’ясованими. Наразі маютьмісце суперечність між процесами глобалізації таінформатизації суспільства і рівнем підготовкисучасного фахівця; між уподобаннями іздібностями студента та існуючою парадигмоюосвіти, що ґрунтується на вже розробленихпринципах побудови навчальних планів і жорсткихпрограмах вивчення окремих дисциплін, які частоне сформовані у міждисциплінарних івнутрішньодисциплінарних зв’язках. Крім того, усистемі підготовки майбутніх інженерівзв’язківців існують суперечності міжформуванням компетентності як основи длярозкриття особистісного потенціалу майбутньогоінженеразв’язківця та невідповідним рівнемпедагогічного забезпечення цього процесу йобмеженими можливостями традиційнихдидактичних засобів і моделей навчання.

Метою даної статті є аналіз сучасного станупідготовки майбутніх інженерівзв’язківців івизначення шляхів щодо формування їхпрофесійної компетентності, та можливості їїреалізації.

Виклад основного матеріалу. В сучасномусвіті все більшого розвитку отримуютьінформаційнокомунікаційні технології. Вонипроникають в усі галузі економіки, освіту,соціальне життя і професійну діяльність, тобтоохоплюють всі сфери життєдіяльності людини.Одними з важливих складових інформаційнихтехнологій є радіотехнічні системи і комплекси, атакож телекомунікаційні мережі та системи. Недивно, що на ринках праці все більшого попитунабувають фахівці інженерного профілюпідготовки, зокрема зв’язківці. При цьому суттєвозмінились вимоги до їх професійних якостей. Цепов’язано з принциповими змінами в економічнійдіяльності і повсякденному житті людей. Длядосягнення життєвого успіху сучасним фахівцямдоводиться змінювати не лише місце роботи, алеі кваліфікацію. В даних обставинахпродуктивність професійної діяльності залежитьне стільки від володіння будьякою заданоюспеціальною інформацією, скільки від умінняорієнтуватися в інформаційних потоках,вирішувати проблеми, отримувати і



85 Молодь і ринок №9 (116), 2014

використовувати нові знання і інші ресурси длядосягнення поставленої мети, ступеню ініціативита відповідальності. Мало бути компетентнимфахівцем, необхідно бути хорошим співробітником– ініціативним, спроможним брати на себевідповідальність і приймати рішення в ситуаціяхневизначеності, таким, що вміє працювати вколективі на загальний результат, прагнучим доудосконалення професійних знань, необхідних длявирішення конкретних проблем. Такий підхід єсвітовою тенденцією, яка була проголошенапредставником ЮНЕСКО в доповіді міжнародноїкомісії по освіті: “Все частіше роботодавцямнеобхідна не кваліфікація, яка частішеасоціюється з умінням здійснювати ті чи іншіоперації, а компетентність, в якій поєднуютьсякваліфікація в строгому сенсі цього слова ісоціальна поведінка, спроможність працювати вгрупі” [1]. На думку фахівців, в теперішній часорієнтування освіти виключно на академічні іенциклопедичні знання випускників застаріло зточки зору нових вимог ринку праці. Освіта маєбути націленою на формування у випускникакомпетенцій, спроможних задовольнити запитироботодавців. Це також підкреслюється новимизавданнями держави перед вищою освітою,оскільки саме їй належить провідна роль вформуванні культурних цінностей особистості,зростанні наукового і інтелектуального потенціалукраїни [3]. Так, в державних законах і програмах[2] наголошується, що “завдання всебічногорозвитку людини як особистості неможливе беззбагачення інтелектуального, творчого,культурного потенціалу народу” та “забезпеченнянародного господарства кваліфікованимипрацівниками”. З цією метою навчання і вихованнянеобхідно спрямувати на формування у молоді“розвиненої духовності, фізичної досконалості,моральної, художньоестетичної, правової,трудової та екологічної культури”.

До того ж інженеризв’язківці повинні володітине лише теоретичними і практичниминадбаннями відповідно до фаху, а і певнимизнаннями і уміннями в галузі, де вони будутьпрацювати. Це обумовлено тим, що від інженеразв’язківця вимагається розуміння значення своєїпрофесійної діяльності в контексті діяльностівсього підприємства (закладу, установи).

Таким чином, відповідно до сучасних вимогринку праці, державних освітніх стандартів довипускників, а також тенденцій розвитку освіти усвіті фахова підготовка інженерівзв’язківцівнабула компетентнісного підходу.

Введення поняття компетентнісного підходу внормативну і практичну складові освіти

дозволяють вирішити проблему, типову длянавчальних закладів країн пострадянськогопростору, коли студенти добре оволодіваютьтеоретичними знаннями, але мають значнітруднощі в практичному використанні цих знаньдля вирішення конкретних завдань абопроблемних ситуацій. Такий підхід потребуваввідповідних змін в формуванні вимог довипускників вищих навчальних закладів (ВНЗ) івищих технічних навчальних закладів (ВТНЗ), що,в свою чергу, передбачає визначення ключовихкомпетенцій, які повинні отримати студенти як дляуспішної праці, так і для подальшої освіти. Такимчином, стало необхідним сформулюватикомпетенції, які мають бути сформовані врезультаті навчання за освітньою програмою, іякими необхідно оволодіти майбутньому фахівцюпо закінченні ВНЗ.

Особливе значення має взаємозв’язок тавзаємообумовленість результатів і цілей освіти.Так, результати освіти пов’язані зіндивідуальними досягненнями конкретногостудента на відміну від цілей, які пов’язані знамірами розробників освітніх стандартів,викладачів окремих дисциплін і організаторівосвітнього процесу. Результати освіти можутьприймати різні форми і суттєво відрізнятися відзаданих цілей. Цілі навчання є атрибутом процесупроектування освітньої програми, в той час якрезультати виникають тільки безпосередньо впроцесі самого навчання і відносяться до самогопроцесу. Таким чином, результати навчанняявляються складовою частиною цілей освіти івідрізняються більш конкретним характером таіндивідуальним вираженням.

Такий зсув акцентів з цілей освіти на їїрезультати приводить до реформування системиосвіти, а саме, переходу від системи освіти, щозадає впорядковану послідовність процесумислення студента і створює об’єкт професійноїдіяльності, який використовує правила йогофункціонування в стандартних ситуаціях, до такої,яка формує студента як професіонала саме впроцесі освіти.

В фокусі такого навчання, орієнтованого настудентів, находяться фундаментальні зв’язкиміж проектуванням навчання на рівні освітньопрофесійних програм і блоків дисциплін, яківідображують схеми формування професійних іособистісних компетенцій; організацієюнавчального процесу, що передбачає зменшеннячастки пояснювальноілюстративного ізбільшення частки проблемного виду навчання,який базується на евристичних методах, а не назвичній передачі інформації; контролем рівня


86

навчання, який фіксує ступінь розвиненняпрофесійних якостей, ступінь або рівеньпрофесіоналізму як по окремим блокам дисциплін,так і за програмою в цілому. При цьомуформування професійних компетенцій і їхкомпонентів необхідно здійснювати з урахуваннямвимог роботодавців, бачення академічногоперсоналу і точки зору “споживачів освіти” – тих,хто навчається.

Перелік професійних компетенцій, якимиповинен оволодіти випускник в процесі навчання,знаходить відображення в Національній рамцікваліфікації, галузевих стандартах (освітньокваліфікаційних характеристиках (ОКХ) іосвітньопрофесійних програмах (ОПП).

Таким чином, процес формування компетенційфахівця знаходиться під впливом трьох основнихінтегративних факторів:

зовнішніх, обумовлених соціальноекономічним станом в державі і тенденціямисвітового розвитку;

внутрішніх, що визначаються особливостямипрофесійної діяльності;

індивідуальних, що визначаються особистістюстудентів.

Зовнішні фактори формування професійнихкомпетенцій фахівців характеризують умовипрофесійної діяльності і придають особливузначимість проблемам конкурентоспроможностімайбутнього фахівця, в тому числі, йогоспроможності адаптуватися до умовневизначеності і ризику.

Про необхідність врахування внутрішніх(професійно значущих) факторів формуванняпрофесійної компетентності майбутніх фахівцівпереконливо свідчить невідповідність випускників,підготовлених згідно вимог галузевих стандартівосвіти, вимогам ринку праці. Через тероботодавцям необхідно вкладати додатковізасоби з метою виправлення цього протиріччя і“донавчання” таких фахівців на робочих місцях.

Існуюча невідповідність є наслідкомдисбалансу між попитом підприємств накваліфікованих фахівців, які на високому рівніволодіють необхідними професійно значущимизнаннями, уміннями і навичками в конкретнійобласті діяльності, з одного боку, і обмеженимиможливостями вищих навчальних закладівзадовольнити ці попити, з іншого. Відповідно до[4] причинами цього є:

при формуванні і виконанні освітнього заказуВНЗ не повною мірою враховують кон’юнктуруринку праці і не здійснюють прогнозування на йогоструктурний розвиток;

роботодавці, в основному, не вказують свої

вимоги до фахівця і не приймають участь встворенні і уточненні освітніх стандартів припідготовці на конкретне робоче місце;

освітні заклади не спроможні повною міроюзабезпечити урахування особливостейособистості майбутніх фахівців на етапіпроектування освітнього процесу професійноїпідготовки;

на момент закінчення навчання деякіроботодавці за різних причин відмовляються відвипускників;

більшість студентів не виявляють належноїмотивації до засвоєння знань, умінь і навичок, і,як результат, не проходять відбір припрацевлаштуванні ізза невідповідності вимогамроботодавців.

Врахування третього вищеозначеногоінтегративного фактору процесу формуваннякомпетентності майбутніх фахівців –особливостей особистості студентів – необхіднояк гарант і забезпечення потенційної успішностівипускників в професійній діяльності. Данийфактор робить освітній процес, побудований накомпетентносному підході, оптимальним щодоприкладання зусиль для отримання кінцевогорезультату з боку студентів і науковопедагогічних працівників ВНЗ.

Проаналізувавши вищеозначені дані, можемопобачити, що існує суттєва невідповідність міжкомпетентнісним підходом до навчання інавчальновиховним процесом, яка виражаєтьсяв наступному:

перевага теоретичних знань над практичними; орієнтованість навчальних дисциплін на

оволодіння сталими знаннями у зв’язку з тим, щорозвиток технологій і виробництва значновипереджає зміст навчання;

низька взаємодія між ВНЗ і наукововиробничими закладами;

мала кількість занять, орієнтованих напридбання творчих умінь, особливо пов’язаних зприйняттям рішень в ситуаціях невизначеності ів кризових ситуаціях;

відірваність навчальновиховного процесу відреальної професійної діяльності підприємств.

В той же час проблематика компетенцій необмежується лише рамками успішної професійноїдіяльності. Це загальносоціальне питання: якіздібності і якості необхідні сучасній людині дляреалізації її особистих і професійних задач? Щоуявляє собою ідеальний тип особистостісучасності і найближчого майбутнього?Вважається, що її основними рисами мають бутисамостійність, креативність, відповідальність,комунікабельність, толерантність, спроможність



87 Молодь і ринок №9 (116), 2014

визначати і вирішувати проблеми автономно і вгрупах, готовність і спроможність систематичновчитись новому в життєвому і професійномуаспектах тощо.

Необхідність навчання і виховання вищезазначенихкомпетенцій є відповіддю освіти на завданнясучасного суспільства, яке характеризуєтьсябагатовимірністю і динамічністю розвитку. Звідси ікомпетентнісний підхід в навчанні спрямований нестільки на збільшення об’єму інформованості людинив різноманітних предметних областях, скільки насамостійність у вирішенні проблем у незнайомихситуаціях, тобто на формування умінь, якідопомагають людині орієнтуватись в нових ситуаціяхсвого професійного, особистого і суспільного життя.

Висновки. Таким чином, існуючі невідповідностіі протиріччя між можливостями вищої школи зодного боку і потребами ринку праці та вимогамисуспільства з іншого може бути пом’якшено ізменшено в процесі складання нових форматів імеханізмів, які забезпечують реалізаціюкомпетентнісного підходу в підготовці фахівців.Очевидно, що перехід до нового рівня цілісностіосвіти неможливо здійснити шляхом лишекількісних змін традиційних елементів або лишеоновленням їх складу. Необхідне реформуванняосвітньої системи, суттєва зміна змістовноїчастини освітніх програм, реорганізаціянавчальновиховного процесу на основі новітніхпедагогічних технологій.

1. Делор, Ж. Образование: сокрытое сокровище[Текст] / Ж. Делор. – UNESCO, 1996. – 37 с.

2. Закон України “Про вищу освіту” [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://tourlib.net/zakon/pro_v_osvitu.htm.

3. Національна доктрина розвитку освіти:затверджена Указом Президента України від17.04.2002 року № 347 //2002//Освіта. – 2002.

4. Селезнев Б.И. Модель организацииподготовки специалистов в области высокихтехнологий / Б.И. Селезнев , И.С. Телина / /Университетское управление. – 2003. – № 5 – 6(28). – С. 89 – 94.

5. Стандарт вищої освіти. Освітньо-кваліфікаційна характеристика магістра.Варіативна частина/ СВО ХУПС ОКХ ВЧ 8.05090181-13. – Харків: ХУПС, 2013. – 37 с.

6. Чернова Ю.К. Квалиметрические методывыделения базовых компетенций при подготовкеспециалистов инженерного профиля / Ю.К. Чернова,С.Ш. Палферова // Материалы XI симпозиума“Квалиметрия в образовании: методология,методика, практика”; под науч. ред. д-ра техн. наук,профессора Н.А. Селезневой и д-ра филос. и экон. наукА.И. Субетто. – М.: Исследовательский центрпроблем качества подготовки специалистов, 2006.– 27 с.

7. Щербатюк Л.Б. Формування професіоналізмумайбутніх інженерів-механіків у процесі фаховоїпідготовки: дис.. . канд. пед. наук: 13.00.04 /Щербатюк Лариса Борисівна; Південноукраїнськийдерж. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. – Одеса, 2007.

– 257 с.



30 вересня 2014 року Всеукраїнський день бібліотек

Колектив бібліотеки Дрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка

Книги – морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить Дивнії перлини виносить.

Іван Франко український письменник,

поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч

“Моя вітчизна там, де моя бібліотека”.

Еразм Ротердамський мислитель епохи пізнього Відродження

88

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими чи практичними

завданнями. Як зазначено у Національній

Стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 рр.найактуальнішим напрямом розвитку освіти,зокрема професійнотехнічної, постає створеннясистеми забезпечення її якості шляхом

Ірина Савченко, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії“Всеукраїнський інформаційно-аналітичний центр ПТО”

Інституту професійно-технічної освіти НАПН УкраїниІрина Тропіна, науковий співробітник

відділення науково-методичного забезпечення змісту професійно-технічної освітиДержавної наукової установи “Інститут інноваційних технологій і змісту освіти” МОН України

ДЕСИМІНАЦІЯ ДОСВІДУ СТАНДАРТИЗАЦІЇВ СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

Розкривається сутність поняття процесу десимінації, поширення, розповсюдження передовогопедагогічного досвіду стандартизації в системі ПТО. Представлено інноваційні результати дослідно-експериментальної роботи ПТНЗ з проблеми розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти.Простежено динаміку розвитку цього процесу в Україні.

Ключові слова: десимінація, стандартизація, державний стандарт професійно-технічної освіти(ДСПТО), компетентісний підхід, експериментальний професійно-технічний навчальний заклад, інтегральнівимоги роботодавців.


Ирина Савченко, кандидат педагогических наук, старший научный сотрудник лаборатории“Всеукраинский информационно-аналитический центр ПТО”

Института профессионально-технического образования НАПН УкраиныИрина Тропина, научный сотрудник

отделения научно-методического обеспечения содержания профессионально-технического образованияГосударственного научного учреждения “Институт инновационных технологий и

содержания образования” МОН Украины

ДЕССИМИНАЦИЯ ОПЫТА СТАНДАРТИЗАЦИИ В СИСТЕМЕПРОФЕССИОНАЛЬНО-ТЕХНИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ

Раскрывается сущность понятия деcсиминации (процесса распространения передовогопедагогического опыта) стандартизации в системе ПТО. Представлены инновационные результаты опытно-экспериментальной работы ПТУЗ по проблеме разработки государственных стандартов профессионально-технического образования. Прослежена динамика развития этого процесса в Украине.

Ключевые слова: десcиминация, стандартизация, государственный стандарт профессионально-технического образования (ГСПТО), компетентностный подход, экспериментальное профессионально-

техническое учебное заведение, интегральные требования работодателей.

Iryna Savchenko, Ph.D. (Pedagogy) Senior Researcher, Laboratory“Ukrainian Information and Analysis Center VE”

Institute of Vocational Education NAPS of UkraineIryna Tropina, Researcher

Branch of Scientific Methods of the Content of Vocational EducationState Scientific Institution “Institute of Innovative Technologies and Content of Education”

DESSYMINATION EXPERIENCE OF STANDARTIZATION IN SYSTEM OFVOCATIONAL EDUCATION

Essence concept dissemination process, distribution, dissemination of good teaching experience instandardization of VET. Presents the results of innovative research and experimental work on the problem ofdeveloping VET standards of public vocational education and dynamics of this process in Ukraine.

Keywords: dissemination, standardization, standard for Vocational Education competence approach, anexperimental vocational school, integrated requirements of employers.

УДК 377.1:006.1

ДЕСИМІНАЦІЯ ДОСВІДУ СТАНДАРТИЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

© І. Савченко, І. Тропіна, 2014

89 Молодь і ринок №9 (116), 2014

розроблення сучасних державних стандартів зпрофесій широких кваліфікацій. Реформуваннясистеми освіти, в основу якої покладатиметьсяпринцип пріоритетності розвитку людини,розглядається невід’ємно від модернізаціїструктури, змісту та організації освіти на засадахкомпетентнісного підходу, що сприятиме інтеграціїнаціональної системи освіти в європейський ісвітовий освітні простори [1].

Тому вкрай актуальним залишається процеспоширення інноваційного досвіду стандартизаціїна основі модульнокомпетнтісного підходу вумовах активізації процесів розроблення ДСПТОнового покоління. Сьогодні від змісту стандартіві швидкості їх впровадження залежить підвищенняякості професійної освіти та покращення взаємодіїз роботодавцями, замовниками підготовки кадрів.Тому найважливішими завданнями длясистеми ПТО в 2014 р. є розроблення понад 80ДСПТО [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема розроблення стандартів для підготовкимайбутніх кваліфікованих робітників знаходитьсяна перетині таких галузей знань як педагогіка,психологія, соціологія, економіка і не відривна відсучасного технологічного виробництва. Саметому процес стандартизації сьогодні неуявляється без міждисциплінарного підходу, якийпоєднує філософські, педагогічні, культурологічні,соціальні та системогенетичні аспекти.

Варто зазначити, що розробленням концепційстандартизації, методологічних підходів щодорозроблення ДСПТО різних поколінь та методикїх створення займалися українські й зарубіжнівчені: С. Батишев, В. Байденко, І. Зязюн, Дж.В. Зантворт,С. Клепко, І. Лернер, Г. Лук’яненко, О. Ляшенко,С. Мельник, Н. Ничкало, О. Олейнікова, О.Савченко,О. Субетто, І. Лікарчук.

Однак, і на сьогодні, в практиці розробленнядержавних стандартів професійнотехнічної освітизалишаються проблеми як методологічного,соціальноекономічного, організаційного,нормативноправового, так і інформативногохарактеру. Зокрема недостатньо здійснюєтьсядесимінація педагогічного досвіду розробленнястандартів нового покоління заснованого намодульнокомпетентісному підході.

Цілі статті: представити інноваційнірезультати дослідноекспериментальної роботиПТНЗ Всеукраїнського рівня, пов’язані зрозробленням ДСПТО; пригорнути увагу допроблем поширення передового педагогічногодосвіду і позитивних результатів стандартизації;сприяти залученню до розроблення ДСПТОкращих ПТНЗ та провідних науковометодичнихустанов профтехосвіти України.

Виклад основного матеріалу дослідженняз повним обґрунтуванням отриманихнаукових результатів. У педагогічній практиціна сьогодні дуже часто зустрічаютьсятермінологічні запозичення. Так відбулось і зпедагогічною дефініцією “десимінація”, якашироко використовується в медичній сфері (лат.disseminatio, від dissemino – розсіваю, поширюю)[3]. Цей термін все частіше використовуютьосвітяни завдяки його введенню в освітнюпрактику В. Слободчиковим [4].

Десимінація в освітній сфері тлумачитьсянайчастіше як передача, поширення,розповсюдження інноваційного педагогічногодосвіду в процесі аналізу, прийняття, підтримкийого педагогічними працівниками. Цей процесспрямований на те, щоб донести ідеї, методи,результати досвіду інноваційної педагогічноїдіяльності до педагогічних працівників. Проблемудисемінації інноваційних педагогічних ідей зметою масового поширення в педагогічнупрактику висвітлювали в своїх працях Г. Ігнатьєва,В. Слободчиков, Є. Чернишова.

Г. Ігнатьєва визнає явище дисемінації якфеномен, тому що в ньому знайшли своєвідображення досягнення інноваційної освітньоїпрактики [4]. Як вважає Є.Чернишова виявленнята дисемінація ефективних практик стає сьогодніодним із потенційних ресурсів розвитку освіти,досягненням освітньої аудиторії працівників галузі,актуалізованим дієвим механізмом перетворенняпедагогічної теорії і практики. Дисемінація як ібудьякий інший процес має свої основні формита контексти існування та може існувати таздійснюватись як постійний вид діяльностікерівних, науковопедагогічних і педагогічнихпрацівників цих закладів, так і реалізація певногопроекту у визначених межах. Тому, як зазначаєдослідниця, особливої актуальності набуваєпотреба у дисемінації оригінальних прогресивнихідей працівників освітньої галузі, інноваційнихпрактик творчих педагогічних колективів, зокреманавчальними закладами [5].

До таких ідей сьогодні ми відносимо ідеюстандартизації змісту підготовки майбутніхкваліфікованих робітників на основі модульнокомпетнтісного підходу. Процес опануваннядосвідом стандартизації переважною більшістюосвітян ПТНЗ, зокрема прогресивнимиконцептуальними ідеями, новими методологічнимипідходами, зарубіжними досягненнямирозроблення стандартів підготовки кваліфікованихробітників, є тривалим. З метою його прискореннясаме й стає в нагоді дисемінація досвідурозроблення ДСПТО нових поколінь, ознайомленняз ним, оприлюднення та масове обговорення.


90

У проблемному полі стандартизаціїзалишаються ряд складних аспектів. Так насьогодні основними законодавчими актами, якимизакріплюються норми стандартизації є ЗаконУкраїни “Про професійнотехнічну освіту” іКонцепція державного освітнього стандартупрофесійнотехнічної освіти України, прийняті в1998 р. Загальновизнано, що ці документипотребують термінового оновлення, зокрема йрозділи пов’язані з і стандартизацією змістуосвіти. Якщо порівняти час появи нормативноправового супроводу стандартизації документів,як складових державних стандартів ПТО, злогікою порядку необхідних дій, то видно, що весьхід вживаних в Україні заходів щодостандартизації не відповідав порядку фактичнихдій процесу розроблення стандартів ДСПТО.Можна констатувати наявність проблемнаступності стандартів різних освітніх рівнів тавідсутність систематизації нормативноправовихдокументів стандартизації. Також в Українііснують проблеми доступності онлайн ресурсівстандартизації, тоді коли в розвинутих країнах такіінформаційні ресурси є відкритими. Уретроспективі розвитку стандартизації в Україніпочинаючи з 1998 р. можна виділити стандарти 2поколінь. І покоління – 1998 – 2007 рр. (стандартиз конкретних професій на основі знаннієвогопідходу). ІІ покоління – з 2008 р. й до нашого часу(стандарти компетентності, ключовий принципяких: модульнокомпетентнісний підхід;узагальнення трудових функцій кожного зкваліфікаційного рівня; формування перелікупрофесійних, надпрофесійних, наскрізнихкомпетенцій для розроблення професійнихмодулів, які в свою чергу представленіпрофесійними одиницями та елементами накожному рівні кваліфікації; визначеннявідповідності існуючих кваліфікаційкваліфікаційним рівням відносно Європейськоїрамки кваліфікацій; розроблення галузевих рамок;оновлення кваліфікаційних характеристик).Здійснюючи ретроспективний екскурс щодорозвитку стандартизації в системі ПТО не можнане сказати про удосконалення Державногопереліку професій з підготовки кваліфікованихробітників у професійнотехнічних навчальнихзакладах. Так з 1992 р. відбулось 2 оновленняДержавного переліку в 1998 р. та в 2007 р. Основнітенденції оновлення – вибірка в Перелік робітничихпрофесій відповідно класифікатору за галузевимпринципом, вилучення застарілих професій тавведення нових професій, все також відсутнітенденції укрупнення й до нині в класифікаторіпрописані не лише професії, а й види робіт [6].

Ускладнення, проблеми, недоліки насучасному етапі залишаються все тими ж –недостатня участь роботодавців у розробленністандартів. Основним розробником так ізалишається ПТНЗ. Також існують проблемикадрового забезпечення стандартизації –недостатня кількість якісно підготовлених,досвідчених розробників стандартів.

У 2012 р. наказом Міністерства освіти і науки,молоді та спорту 26.04.2012 № 522 затвердженометодичні рекомендації щодо розробленняДержавних стандартів професійнотехнічноїосвіти з конкретних професій на основікомпетентнісного підходу, які спрямовувалися надопомогу фахівцям щодо розроблення освітніхстандартів з урахуванням вимог законодавства.В них було зазначено, що розроблення ДСПТОна основі модульнокомпетентнісного підходуґрунтується на принципах: системності, щозабезпечує формування змісту професійноїпідготовки з конкретної професії як системивзаємопов’язаних структурних компонентівстандартів; гнучкості, що дозволяє змінюватизміст і строки оволодіння професією відповіднодо вимог ринку праці, запитів роботодавців, потребособистості; прозорості, згідно з якимзабезпечується чіткий й зрозумілий опис кінцевихрезультатів, вимог, понять, термінів;безперервності, згідно з яким забезпечуєтьсянаступність в оволодінні новими знаннями,вміннями, компетенціями впродовж професійноїдіяльності; індивідуалізації, що передбачаєорганізацію навчального процесу з урахуваннямособистісних (індивідуальних) потреб; орієнтаціїна кінцевий результат, що визначає відповідністькінцевих навчальних результатів запланованим [7].

Для забезпечення якісної підготовкиробітничих кадрів, підвищення економічноїефективності освіти, дотримання єдиних вимогщодо запровадження в Україні Міжнародноїстандартної класифікації освіти упродовж 2006 –2013 рр. на основі методичних рекомендацій булоздійснено заходи щодо розробки й затвердженнянаказами МОН України 306 державнихстандартів професійнотехнічної освіти зконкретних робітничих професій для 11 галузейвиробництва (рис. 1).

Так, за даними Державної наукової установи(далі – ДНУ) “Інститут інноваційних технологій ізмісту освіти” в 2013 р. підготовлено йзатверджено 47 ДСПТО з конкретних професій,які погоджені з Федерацією роботодавців Українита Міністерством соціальної політики України. Зних: для промисловості – 14 стандартів, відповіднодля сільського господарства та переробної галузі



91 Молодь і ринок №9 (116), 2014

– 2, транспорту – 5, торгівлі та сфери послуг – 13,будівництва – 5, зв’язку – 1, добувноїпромисловості – 2, енергетики – 3, правоохоронноїгалузі – 2 ДСПТО.

Якщо проаналізувати динаміку розвиткупроцесу стандартизації в Україні за останні трироки, то простежується така тенденція див. рис. 2.

Значну роль у процесі модернізації зміступрофесійнотехнічної освіти, створенні кадрових,наукових, науковометодичних, організаційних,правових ресурсів щодо підтримки цього процесувідіграє дослідноекспериментальна діяльність,яка здійснюється творчими групами ПТНЗ підкерівництвом відділення змісту професійнотехнічної освіти ДНУ “Інститут інноваційнихтехнологій і змісту освіти” та за науковометодичного супроводу лабораторії зміступрофесійної освіти і навчання та Центру сучаснихпрофесій Інституту професійнотехнічної освітиНАПН України.

З метою впровадження модульнокомпетентісного підходу в процес розробленнядержавних стандартів ПТО для підготовкифахівців різних галузей виробництва в 2008 роцібуло розпочато проведення експериментівВсеукраїнського рівня: на базі Кримськогореспубліканського ПТНЗ “Сімферопольськевище професійне училище ресторанного сервісута туризму” за темою “Апробаціяекспериментального навчального плану з професії

“Кухар” (директор М. Пальчук); на базі ІваноФранківського ВПУ готельного сервісу і туризмуза темою “Розробка, апробація та впровадженнядержавних стандартів ПТО на основі компетенційдля підготовки фахівців сфери послуг з напряму“Ресторанний сервіс” (директор В. Кузнецова); набазі ДНЗ “Запорiзьке вище професійне училищемоди і стилю” за темою “Розробка державнихстандартів професійнотехнічної освіти на основікомпетенцій з робітничих професій швейного іперукарського напрямів” (директор Л. Короткова);на базі Львівського ВПУ ресторанного сервісута туризму за темою “Розробка, апробація тавпровадження державних стандартів компетенційпрофесійнотехнічної освіти для підготовкифахівців сфери послуг з напряму “Готельнийсервіс” (директор Г. Балущак) та ДНЗ“Міжрегіональне вище професійне училищеавтомобільного транспорту та будівельноїмеханізації” за темою “Розробка, апробація тавпровадження державного стандарту професійнотехнічної освіти з професії “Машиніст спеціальнихбудівельних машин” (Директор В. Коваленко).

У 2013 р. ряд робіт був завершений. Хотілосьби підкреслити, що невід’ємною умовою успішноїдослідноекспериментальної роботи сталооб’єднання зусиль учасників цієї творчої співпраці.Нормативноправове, організаційне, методичнекерівництво дослідноекспериментальноюроботою здійснювали Департамент ПТО МОН

Рис. 1. Розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти у 2006 – 2013 рр.

за галузевим спрямуванням

Промисловість, 106 Сільське господарство та

переробна галузь, 43

Транспорт, 36 Торгівля та сфера

послуг, 37

Будівництво, 29

Добувна Промисловість, 19

Комунальне Господарство, 13

Зв'язок, 9

МНС, 4

Енергетика, 3

Правоохоронна галузь, 2

.

306

Державні стандарти професійно-технічної освіти

за галузевим спрямуванням 2006-2013 рр.


92

України та ДНУ “Інститут інноваційнихтехнологій і змісту освіти”; відповідно науковометодичний супровід експерименту – ІнститутПТО НАПН України; реалізаціюекспериментальної роботи згідно з планомдосліджень – керівники й педагогічні працівникипілотних ПТНЗ; розроблення професійнихстандартів та проведення моніторинговихдосліджень – роботодавці та соціальні партнери.Роботу було розпочато з вивчення й аналізу кращоговітчизняного і зарубіжного досвіду розробленнястандартів професійної освіти, заснованих накомпетенціях; проведення анкетування навчальнихзакладів України; організації круглих столів зроботодавцями; визначення професій, щопотребують оновлення змісту освіти. Відповідно донауковообґрунтованої методики були розроблені йапробовані нові стандарти, удосконалено технологіїрозвитку професійних компетенцій; здійснено пошукінноваційних методик впровадження розробленихстандартів.

На кожній експериментальній площадці булоотримано якісно нові результати. У ЛьвівськомуВПУ ресторанного сервісу та туризму оновленокваліфікаційні та освітньокваліфікаційніхарактеристики фахівців сфери послуг з напряму“Готельний сервіс”, розроблено професійні таосвітні стандарти з професій “Покоївка”,“Черговий по поверху”, “Адміністратор”,сформовано критерії оцінювання знань та вміньучнів, які навчаються за модульнокомпетентісною технологією, проведено поетапнукваліфікаційну атестацію, здійснено апробаціюекспериментальних навчальних планів таздійснено Svotаналіз розроблених планів.

Кримський республіканський професійнотехнічний навчальний заклад “Сімферопольськевище професійне училище ресторанного сервісу ітуризму”. Тема: “Педагогічні умови проектуваннязмісту професійної освіти на засадахкомпетентнісного підходу”. Під часекспериментальної роботи щодо створенняДСПТО з професії “Кухар” створено: освітньокваліфікаційні характеристики випускників;навчальні програми для засвоєння професійних іключових компетенцій відповідно до професійногостандарту; проведено роботу щодо пошукусучасних баз практики із числа кращих соціальнихпартнерів; розроблено підходи до складаннярозкладу занять експериментальної навчальноїгрупи; механізми оцінювання досягнень учнів закредитномодульною системою навчання; реєстрмодулів за рівневою системою навчання,експериментальні навчальні плани. Длявпровадження стандартів нового поколіннястворено лабораторію професійного навчання запрофесією “Кухар”.

Колективом ІваноФранківського ВПУготельного сервісу і туризму розроблено модельорганізації навчального процесу відповідно дорозробленого ДСПТО на основі компетенцій дляпідготовки фахівців з напрямку “Рестораннийсервіс”, проведено перевірку моделі організаціїнавчального процесу, відкориговані змістнавчальнометодичних матеріалів відповідно дорезультатів апробації. В стандарті з професії“Офіціант” виокремлено 7 модулів трудовоїдіяльності, вивчення кожного з яких здійснюєтьсяв завершеній формі за алгоритмом: теоретичневивчення предметів, дисциплін і практичне

Рис. 2. Динаміка затвердження розроблених ДСПТО

з конкретних робітничих професій МОН України



93 Молодь і ринок №9 (116), 2014

засвоєння трудових операцій кожного елементумодуля.

Надзвичайно плідними були результатидослідноекспериментальної роботи творчої групизі створення ДСПТО з професії “Кравець”:оновлення змісту кваліфікаційних характеристикна основі аналізу ринку праці; введенняпрофесійних, загальнопрофесійних та ключовихкомпетенцій у теоретичну і практичну складовіпрофесійної освіти й перенесення акцентів зпроцесу навчання на його результати; підготовкапроекту ДСПТО, заснованого на компетенціях;створення комплексу навчальнометодичногозабезпечення стандарту; розроблення методикианалізу ринку праці швейної галузі та методичнихрекомендацій щодо модульнокомпетентнісноїпобудови навчального плану і програм професійноїпідготовки майбутніх кравців. Експеримент довівдоцільність модульної побудови освітньоїпрограми, що дозволяє створити гнучку, мобільнутраєкторію навчання, ураховувати інтеграційнізв’язки теоретичного й виробничого навчання і, вкінцевому підсумку, зекономити навчальний час,усунути дублювання матеріалу, подолатифрагментарність та формальність знань,скоротити період психологічної адаптації учнів доумов праці на підприємствах.

Педагогічним колективом МВПУ автомобільноготранспорту та будівельної механізації розроблената впроваджена система ступеневого навчання врамках єдиного навчального комплексу ізКиївським національним університетомбудівництва і архітектури. Затверджені спільнінавчальні плани та програми, що надаютьможливість навчання впродовж життя. Такожрозроблено проекти 5 ДСПТО укрупненихпрофесій із напряму будівельна механізація, яківпроваджуються у професійнотехнічнихнавчальних закладах України, укладено договориз вищими навчальними закладами: Київськимнаціональним університетом будівництва таархітектури, Київським автотранспортним таКиївським машинобудівельним технікумами,Київським професійнопедагогічним коледжем ім.Макаренка, Баварською транспортноюакадемією, Мюнхенським транспортнимцентром. Учні отримали можливість проходитинавчальну виробничу практику на ведучихавтопідприємствах м. Києва та області, авідмінники навчання проходити стажування насучасних підприємствах Німеччини: Mercedes,BMW.

Науковометодична комісія з професійноїпедагогіки, психології та змісту професійнотехнічної освіти Науковометодичної ради з

питань освіти Міністерства освіти і науки Українисхвалила проведену роботу та рекомендувалавикористати їх результати при розробленніДержавних стандартів професійнотехнічноїосвіти з конкретних робітничих професій таорганізації навчальновиробничого та навчальновиховного процесів у навчальних закладах таустановах професійнотехнічної освіти. Відповіднодо Положення про порядок здійснення інноваційноїдіяльності, затвердженого наказом Міністерстваосвіти і науки України від 07 листопада 2000 р. №522, зареєстрованого в Міністерстві юстиціїУкраїни 26 грудня 2000 р. за № 946/5167 (уредакції наказу Міністерства освіти і науки, молодіта спорту України від 30.11.2012 р. № 1352) ДНУ“Інститут інноваційних технологій і змісту освіти”підготовлені відповідні накази Міністерства освітиі науки про завершення дослідноекспериментальних робіт.

Директори експериментальних ПТНЗГ. Балущак, Л. Короткова, В. Кузнецова,М. Пальчук, В. Коваленко попри всі існуючіпроблеми об’єднували ідеями колектив,підтримували ініціативи щодо впровадженняінновацій, формували творчі групи, шукали шляхидодаткового стимулювання й заохоченняучасників творчих груп. Результат не змусив себедовго чекати – це не тільки виконана робота, а йзростання професіоналізму педагогічнихпрацівників зазначених ПТНЗ, якість підготовкивипускників.

З метою ефективної реалізації поставленихзавдань щодо розроблення стандартів проектомзалучено до співпраці центральні органивиконавчої влади: Міністерство соціальноїполітики України, Спільний представницький органсторони роботодавців на національному рівні тапровідні наукові установи: ДНУ “Інститутінноваційних технологій та змісту освіти”,Інститут професійнотехнічної освіти НАПНУкраїни. Також у поточному році в рамкахпроекту продовжується робота над створеннямнових державних стандартів ПТО з робітничихпрофесій.

У 2013 – 14 рр. ПТНЗ спільно з ІіТЗО МОНУкраїни. започатковано 10 дослідних робітвсеукраїнського рівня, з них 2 навчальних закладивиявили ініціативу щодо продовження дослідноекспериментальної роботи з проблематики,присвяченої розробленню й апробації державнихстандартів професійнотехнічної освіти на основікомпетентісного підходу. Це Кримськийреспубліканський професійнотехнічнийнавчальний заклад “Сімферопольське вищепрофесійне училище ресторанного сервісу і


94

туризму”, тема дослідної роботи: “Педагогічніумови проектування змісту професійної освіти назасадах компетентнісного підходу” (наказМіністерства освіти і науки України від 30.04.2014року № 536) та МВПУ автомобільноготранспорту та будівельної механізації.

Висновки. Отже дисемінація досвідустандартизації дозволяє розповсюджувати його,представляти результати роботи (досвід ініціативтворчих робочих груп, види та форми роботидослідників, етапи та нові підходи щодорозроблення стандартів) експериментальнихПТНЗ та сприяти більш ефективному дієвому їхвивченню, поширити дослідні здобутки ПТНЗлідеріврозробників стандартів в практику роботинавчальних закладів профтехосвіти, вводити новіпрофесії підготовки за розробленими ДСПТО,дозволяє залучити до цієї роботи кращих фахівців.Проведення дослідноекспериментальних робітВсеукраїнського рівня з розроблення державнихстандартів професійнотехнічної освіти новогопокоління є актуальною, своєчасною, вкрайнеобхідною справою. Саме вона дозволиланавчальним закладам, що приймали участь у ційроботі, реалізувати творчий потенціалпедагогічних працівників і гнучко відреагувати наконкретні запити роботодавців, покращити якісніпоказники підготовки робітничих кадрів,переорієнтувати навчальний процес на отриманняпрофесійно важливих компетенцій учнями тастимулювати їх до більшої самостійності вотриманні знань, об’єднати зусилля соціальнихпартнерів, урахувати регіональні й галузеві

особливості визначення змісту професійноїпідготовки кваліфікованих робітників.

1. Указ Президента України № 344/2013 25 червня2013 р. “Про Національну стратегію розвитку освітив Україні на період до 2021 року” [Електроннийресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/15828. – Загол. з екрану.

2. В’ячеслав Супрун: Профтехосвіта. Плани намайбутнє. [Електронний ресурс]. – Електронні дані.– Режим доступу: https://proftekhosvita.org.ua/uk/news/details/5012/. – Загол. з екрану.

3. Словник іншомовних слів Мельничука Електроннийресурс: http://slovopedia.org.ua/42/53396/281410.html

4. Игнатьева Г.А. Педагогический опыт в универсумеинновационной культуры / Г.А. Игнатьева, О.В. Тулупова //Передовой и инновационный опыт в региональнойсистеме образования: информационный вестник /Мин-во образования Нижегор. обл. – Н. Новгород:НИРО, 2008. – 128 с.

5. Є.Р. Чернишова. Десимінація інноваційного досвідунауково-методичної діяльності навчальних закладівпіслядипломної педагогічної освіти [Електроннийресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://tme.umo.edu.ua/docs/2/1.pdf – Загол. з екрану.

6. Савченко І.М. Особливості стандартизації всистемі початкової професійної освіти РосійськоїФедерації: дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / СавченкоІрина Миколаївна – К, 2012. – 253 c.

7. Методичні рекомендації щодо розробленняДержавних стандартів професійно-технічної освітиз конкретних професій на основі компетентнісногопідходу [Електронний ресурс]. – Електронні дані. –Режим доступу: http://document.ua/pro-zatverdzhennja-metodichnih-rekomendacii-shodo-rozroblenn-doc99436.html – Загол. з екрану.



30 вересня православна церква вшановує пам'ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, які постраждали за християнську віру. У 137 році за наказом імператора Адріана Вірі, Надії та Любові відтяли голови, а їх матір Софію прирекли на душевні муки.

30 вересня 2014 року День пам'яті Святих Віри, Надії, Любові та матері їх Софії


95 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Постановка проблеми. Системаукраїнського шкільництва у Польщіреалізується відповідно до

Розпоряджень Міністерства національної освітиПольщі, Закону про національні та етнічні меншини.Проблема шкільництва в інонаціональному /полікультурному середовищі є актуальною,оскільки “україномовне” шкільництво [6]забезпечує учням української меншин можливістьзбереження національної ідентичності. У цьомузв’язку в середовищі домінуючого етносу мовнаосвіта стає основою національного виховання,формування національного світогляду.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Проблеми польських освітніх реалій у Польщі,досягнень і перспектив українськопольськоїнауковопедагогічної співпраці представлені упублікаціях Ф. Андрушкевича, А. Василюк, Є. Громова,С. Деркач, С. Лісової, Н. Ничкало, А. Савиної,Л. Ткаченко, М. Чепіль та ін. Загальнотеоретичніпитання стосовно українського шкільництва за

межами України, у тім числі Польщі, булипредметом досліджень таких українських іпольських вчених як М. Євтух, В. Кемінь,А. Бжезінська, Е. ҐавелЛута, М.Й. Жміхровська,В. Койс, Б. Кулка, С. Мєшальскі, Є. Нікіторовіч,З. Ясінскі.

Зпоміж широкого спектру напрямівфункціонування закордонного українськогошкільництва особливої уваги заслуговує аспектзасвоєння педагогічного досвіду, набутогопередусім в освітніх комплексах.

Метою пропонованої статті ставитьсяокреслення основних досягнень учнівськопедагогічного колективу Комплексу загальноосвітніхшкіл № 4 імені БогданаІгоря Антонича у містіЛіґниця за період його функціонування та оцінкайого внеску в освітній потенціал українськогошкільництва у Польщі.

Виклад основного матеріалу. У Польщісучасне шкільництво української громадипредставлене п’ятьма комплексами шкіл (м. Білий

УДК 37.018 (438+477)(091)“19/20”

Леся Шагала, старший викладач кафедри германських мов і перекладознавстваДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СТАНОВЛЕННЯ ЛІЦЕЮ В ЛІҐНИЦІ: КОНТЕКСТ РОЗВИТКУУКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА В ПОЛЬЩІ

У статті висвітлено етапи становлення Комплексу загальноосвітніх шкіл у Ліґниці, який представляєукраїнське шкільництво у Польщі. Окреслено освітні здобутки та напрямки виховної діяльності закладу вумовах полікультурного середовища.

Ключові слова: українське шкільництво, полікультурне середовище, українська ідентичність,національна меншина.

Літ. 9.

Леся Шагала, старший преподаватель кафедры германских языков и переводоведенияДрогобычского государственного педагогического университета имени Івана Франко

СТАНОВЛЕНИЕ ЛИЦЕЯ В ЛИГНИЦЕ: КОНТЕКСТ РАЗВИТИЯУКРАИНСКОГО ШКОЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ В ПОЛЬШЕ

В статье освещены этапы становления Комплекса общеобразовательных школ в Лигнице, которыйпредставляет украинское школьное обучение в Польше. Определены образовательные достижения инаправления воспитательной деятельности учреждения в условиях поликультурной среды.

Ключевые слова: украинское школьное обучение, поликультурная среда, украинская идентичность,

национальное меньшинство.

Lesia Shahala, Senior Lecturer of Germanic Languages and Translation Department ofDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

FORMATION OF THE LYCEUM IN LEGNICA: THE CONTEXT OF THEDEVELOPMENT OF UKRAINIAN SCHOOLING IN POLAND

The article deals with the stages of the formation of the Complex of general education schools in Legnica,which represents Ukrainian schooling in Poland. Its educational achievements and the aspects of the lyceum’sactivity concerned with the pupils’ upbringing in the conditions of the multicultural surrounding are outlined.

Keywords: Ukrainian schooling, multicultural national surrounding, Ukrainian identity, national minority.


© Л. Шагала, 2014

96

Бір, Бартошиці, ҐуровоІлавецьке, Ліґниця,Перемишль) та міжшкільними групами вивченняукраїнської мови. Серед них уже більше якпівстоліття Комплекс загальноосвітніх шкіл №4у Ліґниці займає достойне місце.

У 2012 р. виповнилося 55 літ Комплексу шкілім. БогданаІгоря Антонича у місті Ліґниця. Вінстав правонаступником IV Загальноосвітньоголіцею, заснованого в 1957 році. Його заслуги вісторії українського шкільництва в Польщі –особливі.

Через відсутність окремого приміщення длязанять з 1 вересня 1957 р. заклад почав працюватиу Золоториї, де у першому класі навчалося 22 учні.Українські класи займалися у місцевомузагальноосвітньому ліцеї до 1960 року. РішеннямВроцлавської кураторії освіти класи з українськоюмовою навчання перенесено до Ліґиці у початковушколу № 7, що обслуговувала дітей єврейськоїнаціональної меншини. У 1962 р. установа сталаІУ Загальноосвітнім ліцеєм з українською мовоюнавчання [3, 12]. Тривалий час у школі відчувавсябрак предметних кабінетів, гімнастичного залу,спортивної площадки. У гуртожитку учніпроживали по 10 – 20 осіб в одній кімнаті. Увересні 1993 школа отримала нові приміщення. З1998 року навчальний заклад працює як комплекс:гімназія та загальноосвітній ліцей [5, 125].

Ліґницький ліцей, за оцінкою Петра Тими,голови Об’єднання українців у Польщі (ОУП),відомого історика й публіциста, а до того ж івипускника ліцею (випуск 1985 року), – це“український освітній феномен у Польщі” [8, 82].На даний час школа налічує 1700 випускників, які“стали основою нинішньої української інтелігенціїв Польщі, а навіть у світі” [4, 1].

Підтвердження цього факту – в особистостях,які навчалися у стінах ліцею. Серед них двадепутати польського сейму, церковні ієрархи тасвященики різних конфесій, громадські діячі,історики, журналісти, юристи, лікарі, менеджери,фахівці різних спеціальностей. Cлід відзначити тойфакт, що ліцей сприяв становленню передусімвчительських кадрів зпоміж чисельної групивипускників. Без перебільшення можнастверджувати: випускники ліцеїв з українськоюмовою навчання і, чи не в останню чергу,Ліґницького навчальновиховного закладу,формували й формують обличчя українськоїнаціональної меншини в Польщі. Варто назватитаких вихованців Лігницького ліцею, як ВолодимирЮщак, єпископ ВроцлавськоҐданської єпархіїУГКЦ; о. Ігор Гарасим, протоігумен ЧинуСвятого Василя Великого; Володимир Канюк,православний священик, декан; о. Петро Баран,

священик, декан УГКЦ, активний діяч ворганізації “Пласт”; о. Дмитро Гарасим,священик, декан УГКЦ; проф. ВолодимирМокрий, засновник кафедри українознавстваЯгеллонського університету, голова Фонду св. Володимирау Кракові, колишній депутат Сейму РП, діячпольського руху “Солідарність”; Мирослав Чех,відомий журналіст, співробітник видання “Газетавиборча”, колишній депутат Сейму РП, активістукраїнського студентського руху 1980х pp.,активний член ОУП; професор, др історичних наукРоман Дрозд, вченийісторик, автор ґрунтовнихмонографічних праць про життя українськоїспільноти в Польщі, ректор Поморськоїпедагогічної академії, голова Українськогоісторичного товариства, активіст ОУП; дрісторичних наук Ігор Галагіда, вченийісторик,співробітник Інституту національної пам’яті (ІНП)та Ґданського університету, автор численнихпублікації з історії українців Польщі; дрісторичних наук Ярослав Сирник, вченийісторик,працівник ІНП та Вроцлавського університету,активіст СУНМ (Союзу української незалежноїмолоді), а також ОУП; Стефанія Лайкош, україніст,член Головної управи ОУП, голова видавництва“Тирса”; Ярослав Вуйцік, диригент хору “Журавлі”й перемишльського церковного хору; ЯрославЛевків, диригент хору ім. М. Березовського; МаріяТуцька, відомий культурноосвітній діяч, вчительКомплексу шкіл імені Маркіяна Шашкевича уПеремишлі, депутат Ради міста Перемишль,громадський діяч ОУП; Стефан Колосівський,відомий юрист, суддя Найвищого суду, активістяк УСКТ, так і ОУП; Степан Мігус, журналістрегіональної преси, радіо та тижневика “Нашеслово”, громадський діяч як УСКТ, так і ОУП;Ярослав Присташ, головний редактор тижневика“Наше слово”; РоманІлля Дрозд, талановитиймузикознавець, композитор; Андрій Олійник –музикант гурту LemON; о. Ігор ЮрійСтаринський, культурний діяч, керівниклемківського ансамблю “Кичера”; Анна Дубець,диригент, культурний діяч на Лемківщині; АндрійПутько, хореограф; Андрій Комар, економіст,громадський діяч ОУП; Марко Сирник, спеціалістз питань освіти, головний редактор журналу “Ріднамова”, діяч ОУП та Українського вчительськоготовариства; Іван Сирник, громадський діяч ОУП,нагороджений Президентом РП за сприянняспівпраці національних меншин; Богдан Гук,одержимий журналіст, публіцист, автор численнихстатей і книжкових видань на тему минулогоукраїнців Польщі, багаторічний співробітниктижневика “Наше слово”; Лідія Стефанівська,літературознавець, викладач Варшавського



97 Молодь і ринок №9 (116), 2014

університету, докторант Гарвардського університету,працівник канцелярії президента Леха Качинськогота, до речі, дочка відомого лемківського поетаПавла Стефанівського; Степан Бень, довголітнійвчитель школи в БаняхМазурських; Роман Галан,відомий журналіст, редактор газети “Гомін”, низкикнижкових видань, викладач Християнськоїтеологічної академії у Варшаві; Анна Демай,журналіст Радіо “Вроцлав”; Єва Рибалт, викладачЛюблінського університету, ініціаторка українськопольського культурного діалогу. І цей перелікможна продовжувати. Названі особи відіграливелику роль в багатьох ділянках як духовного, такі матеріального життя. Якщо вести мову простановлення українськопольського діалогу, товипускники Ліґницького ліцею вписали в історіюукраїнськопольських культурних взаємодійокрему сторінку. За оцінкою Петра Тими, йдетьсяпро своєрідну “ліґницьку школу”, представникиякої відстоюють місце цих відносин іпримножують традиції.

У стінах Ліґницького ліцею працювали такіхаризматичні педагоги, як Марія Павенцька,Ірина Снігур, Іван Співак, Іван Олійник, ОленаКалитка, Богдан Калитка, Іван Шумада. Вонипідняли престиж цього вагомого освітньогоосередку. Ірина Снігур явила талант вмілогоорганізатора навчальновиховного процесу, будучидиректором ліцею; Іван Співак заслужив добруславу як вчительукраїніст, який спричинився дозміцнення української ідентичності середпредставників української національної меншиниу Польщі загалом. Від 2006/2007 н.р. директоромКомплексу загальноосвітніх шкіл № 4 ім. БогданаІгоря Антонича є Ганна ГаврильчакМаланьчак,яка активно впроваджує нові інноваційні технологіїв навчальний процес, зберігаючи й продовжуючидобрі традиції своїх попередників.

Зазначимо: ані в Ліґниці, ані в її околицях до1947 року українців не було; вони сюди потрапиливнаслідок акції “Вісла”. У цьому місті перебуваличисленні підрозділи й структури Північної групивійськ армії СРСР. У нових умовах, коли булизруйновані громадські установи такого типу, як“Рідна школа” та “Просвіта”, роль довоєнноїнаціональної школи взяли на себе державнікультурноосвітні заклади, де навчали українськоїмови, зокрема, початкова школа в Білому Борі,відповідні класи ліцею в ҐуровоІлавецькому таПеремишлі, початкова школа у БаняхМазурських, педагогічний ліцей в Бартошицях.Щодо Ліґницького ліцею, Петро Тима зазначає,що “основний контингент учнів набирався зжителів сіл, малих містечок” [8, 85]. Польськішколи не могли прийняти усіх бажаючих у класи

з українською мовою навчання, тому до ліцею відпочатку його існування приходила молодь зпівнічних і західних земель. Так, у 1969 – 1070 н. р.54 учні із 112 було з віддалених воєводств [2, 8].У північнозахідній частині Польщі утворилосячимало переселенських осередків. У родинах, дезберігалися українські традиції, батьки прагнулидати освіту своїм дітям [9, 57 – 58].

Примітною рисою Ліґницького ліцею булапереємність трьохчотирьох поколінь, що йпритримувало чи послаблювало гостротуасиміляційного процесу.

За переконливим твердженням Петра Тими,освітній заклад у місті Ліґниця був “установоюнаціонального буття… Школа була предметомгордості, а також турботи усіх, хто розумів, щобез освічених кадрів українська меншинаприречена на загибель” [8, 87]. Ці спогадивипускника Ліґницького ліцею характерні тим, щовони можуть служити певним дороговказомстосовно пошуку відповіді на питання: яким чиномпрацювати вчителеві з учнями, щоб досягти успіхуна рівні взаємодії “навчительнаставник”, одногобоку, й “ученьвихованець” – з іншого. Педагогиприщеплювали своїм вихованцям почуття любові“до свого” та адекватного розуміння сполуки –“до інакшого”.

У ліцеї набула широкої практики організаціяконкретної, цілеспрямованої діяльності з бокурозгалуженої сітки гуртків, зокрема, гуртка рідноїмови, художньомистецьких гуртків. Вониутверджували мотивацію в учнів бутизаангажованими в суспільногромадському житті.Звідси – висновок: ліцей у м. Лігниці виконувавбагаторівневі функції, у т.ч. передусім – освітнюта виховну.

Професор Ярослав Грицковян, oдин ізвизначних носіїв українського шкільництва вПольщі, наголошує на тому, що навчання,вивчення рідної мови, необхідно пов’язувати знаціональним вихованням. Українські школидовели доцільність цього своїм довголітніміснуванням та активною участю дітей у життігромад. Адже “громадська робота в умовахнаціональних меншин має розбуджувати в дітяхпочуття відповідальності за свою спільноту,почуття, яке єдине підготовляє здоровий ґрунт дляїї майбутності” [1, 10].

Суттєву шкоду приніс початок 80х років, колимолодь масово емігрувала з Польщі, зокрема, вКанаду та США. За підрахунками МирославаІваника, який закінчив навчання в ліцеї 1975 року,тільки в Північній Америці перебуває 120 – 130випускників ліцею [8]. Вони належать доорганізацій (Об’єднання українців “Закерзоння”,


98

Об’єднання лемків Канади, Ліга українців Канади,Наукове товариство ім. Шевченка, УкраїнськоКанадський досліднодокументаційний центр), урамках яких здійснюють різноманітні акціїкультурноосвітнього характеру. Зпоміжнайбільш активних Мирослав Іваник виокремлюєтаких випускників ліцею, як Євген Ладна,Стефанія Ладна (з дому Мричко), Аля Гавриляк(Лукачик), Аня Ганківська (Лукачик), БогданДуда, о. Іван Труш, Богдан Колач, Ада Шляхтич(Назарович), Данило Шляхтич, ГалинаЦеховська, Івона Коваль (Дацюк), Дана Петрик(Вінницька), Юрко Домбровський, Маріка Табака(Кушель), Влодко Табака, Влодко Грицик,Марійка Яцила (Іваник), Ірена Прядка, МарійкаБіліца (Мадзелян), о. Богдан Борівець, ІванШиманський, Стефан Качмар, Норберт Іван, ДанаІваник (Ладна). Порізному склалася їхня доля.Вони живуть в Торонто, Міссіссаґа, Едмонтон,Вінніпег. Зрозуміло, їхня відсутність зримопослабила продуктивність українськоїнаціональної меншини в Польщі. Адже зовнішняеміграція негативно позначилася напредставниках еміграції внутрішнього характеру,коли має місце полонізація як тенденція, що фіксуєфакт асиміляції.

Пожвавлення діяльності українських освітніхосередків припадає на початок 90х рр. [9, 98 –101]. Велика роль у розвитку українськогошкільництва належить Українськомувчительському товариству (УВТ), заснованомуу 1991 р., яке очолив Ярослав Грицковян. Однимз його головних завдань ставиться освітньовиховна робота серед української громади вПольщі [9, 103].

Окремо слід відзначити високий рівеньнавчання в українських школах, Серед них іКомплекс шкіл у місті Лігниця.

У 2008 р. Окружні екзаменаційні комісіїоприлюднили для широкого загалу результатизовнішнього оцінювання знань учнів усіх шкілПольщі. У 2007 – 2008 н. р. учні гімназії у Ліґниціпоказали результат, який в оціночній шкалівважається високим і у числовому вираженнівідповідає 29,3 – 32,0 балам (нижній та верхнійпоказники відповідно) із предметів математичноприродничої частини. Для порівняння можнасказати, що ці ж показники характеризуютьнавчання у гімназіях Перемишля та Білого Бору.Із предметів гуманітарного циклу ліґницькі учніотримали 35,4 – 39,2 бали, це так званий “дужевисокий результат” на рівні з показниками гімназіїу Перемишлі. Такий рівень навчання належить донайвищих у державі.

Результати кінцевих екзаменів 2008 – 2009 н. р.

підтвердили професійність вчителів та старанняучнів гімназії в Ліґниці, вилившись у загальний бал67,3 (дуже високий рівень) з обох складових цихекзаменів. Такий показник серед навчальнихзакладів був значно вищим за середній по містуЛіґниця [6]. До того ж, майже всі випускникиукраїнських шкіл продовжують навчання у вищихшколах.

Для прикладу, завдяки знанням здобутим уцьому українському ліцеї Мирослав Чех, – історик,колишній депутат Сейму РП, – після отриманняатестату зміг стати студентом історичногофакультету Ягеллонського університету вКракові. Саме у стінах ліцею він сформувався якукраїнець та пізнав, за його словами, “основинашої культури, мови, релігії та історичні традиції”[3, 34].

В організаційному плані український освітнійпростір за останні роки не зазнав суттєвих змін:функціонують п’ять комплексів шкіл, працюютьміжшкільні та міжкласні групи навчання у різнихмісцевостях Польщі. Учні опановують українськумову як у школах з українською мовою навчання,так і у двомовних школах. Проте, як складовафункціонування польського суспільстваукраїнська громада, – а значить і українськешкільництво, – зазнає впливів економічного,соціологічного, демографічного та іншогохарактеру. Педагоги вибудовують своюдіяльність відповідно до нових розпоряджень,програм, підручників, суспільних запитів тощо.

Ліґницька школа співпрацює з Україною таіншими державами Європи. Поїздки на землюсвоїх предків почалися з 1989 р. Учнівські тавчительські делегації бувають у різнихукраїнських містах (Київ, Львів, Тернопіль,Трускавець, Галич, Почаїв, Бучач, Севастополь).Школа налагодила зв’язки з Тернопільськимуправлінням освіти, Дрогобицьким педагогічнимліцеєм, школами та освітянськими осередками м.Львова. Відвідують Комплекс і делегації з містУкраїни [3, 26 – 29].

Директор Анна ГаврильчакМаланчакнаголошує на важливості співпраці Ліґницькоголіцею з іншими школами у Європі та участі уміжнародних проектах. Проекти дають змогувиховати дітей у відкритості до світу, діти, у своючергу, пояснюють іноземцям, що означає бутиукраїнцем. На виїздах у рамках навчального рокуучні спільно розглядають проблеми, пізнаютькультуру інших народів, вдосконалюють навичкиспілкування англійською мовою. На черзі – новийпартнерський проект зі школою у Німеччині [4, 4].

Національні та міжнародні проекти (“Фізика єцікава”, “Математика Реактивація”, “НЦК –



99 Молодь і ринок №9 (116), 2014

обмін молоддю”, “Школа доброзичливасередовищу”, “Orange для Землі”, “Comenius”)поглиблюють знання, розвивають навички,основні компетенції, дають можливістькористуватися новими інформаційнимитехнологіями та комп’ютерними програмами.Налагоджена співпраця і з вищими навчальнимизакладами – Вроцлавською політехнікою таВроцлавським університетом.

Комплекс у Ліґниці є важливим для українськоїгромади у Польщі. Вагомість функціонуванняцього шкільного закладу Марко Сирник окреслюєтезою: “Значення ІV Загальноосвітнього ліцею уЛіґниці для української громади у Польщі буловеликим і незаперечним” [7], підтверджуючи їїрізними аспектами: навчальним, виховним,національним та релігійним.

Першим завданням було підготувати молодуукраїнську інтелігенцію у інонаціональномусередовищі. Діти із сіл і містечок приходили дошколи з різним рівнем знань, різними вміннями,які треба було “вирівняти”. За час навчання учнівивчали і звикали читати та розмовлятиукраїнською мовою настільки, що польськаставала дедалі важчою для спілкування.Водночас, вдосконалившись в українській мові,молодь частіше читала польською.

У спілкуванні з учителями, вихователями,однолітками та під впливом самих обставин вучнів розвивалося відчуття – “нас багато”.Відкривався втрачений образ рідних земель. Наформуванні свідомого українства позначилися істосунки з місцевими мешканцями, і світські тавиховні заходи, поїздки та концерти. Спілкуваннястимулювало думати, аналізувати, творитиієрархію цінностей. Так зростала свідомаукраїнська молодь, формувалась особистість.

Українські релігійні свята – це теж внесок довиховання почуття спільноти і духовної сили.Відвідування грекокатоликами та православнимиоднієї церкви – незаперечний доказ єдності.

Серед вихованців ліцею багато професорів,науковців, викладачів, політичних, суспільнокультурних діячів, священиків, журналістів. Надумку Ярослава Сирника, не менш вважливим єте, що випускники у повсякденному життіпродовжують традиції українства, ті, чиї дітинавчаються в українських школах [7]. Численніколишні вихованці ліцею продовжуютьзбагачувати суспільнокультурні цінності.

Висновок. Українське шкільництво в Польщівід часу створення Українського суспільно

культурного товариства (1956) забезпечуєвиконання визначального завдання – збереженняукраїнської ідентичності в полікультурномусередовищі. Цьому сприяли і демократичніперетворення, що сталися наприкінці ХХ ст.Переважна більшість дітей з українських родин,незважаючи на природні процеси асиміляції,охоплена різними формами навчання узагальноосвітніх школах, пунктах навчанняукраїнської мови, гімназіях, ліцеях, а такожздобуває освіту у вищій школі.

1. Грицковян Я. Методика вивчення українськоїмови та літератури. Посібник для вчителівукраїнської мови в Польщі / ЯрославГрицковян. – Варшава, 1998. – 231 с.

2. Комплекс загальноосвітніх шкіл № 4 уЛігниці. Монографія школи 1957 – 2007 / Ред.кол.: Калитка О., Височанська О, Демун-Павлище А. – Лігниця, 2007. – 45 с.

3. Комплекс загальноосвітніх шкіл № 4 ім.Богдана-Ігоря Антонича. Гімназія № 10 таЗагальноосвітній ліцей № 4. Монографіяшколи 1957 – 2012 / Ред. кол.: Калитка О.,Височанська О, Цинацевич-Мрочек Б., Бухта Б.– Лігниця, 2012. – 51 с.

4. Лоза П. 55-річчя аlma mater українства /Павло Лоза // Наше слово. – Варшава, 2012. –№ 43. – С. 1, С. 4.

5. Сирник М. Стан навчання українськоїмови у Польщі після виселення 1947 року / М. Сирник// Українознавство. – 2005. – № 4. – С. 122 –128.

6. Сирник М. Система вивчення українськоїмови і літератури у Польщі в роках 2005 –2009. Інтеграція вітчизняного і діаспорногодосвіду / М. Сирник [Елeктронне видання] /Pежим доступу: www.kolomyya.org/edupub/doc/syrnyk_01.doc

7. Сирник Я. Наша школа. 50 років лігницькоголіцею / Ярослав Сирник [Елeктронне видання]/ Pежим доступу: www.interklasa.pl/portal/dokumenty/r_mowa/strony_ukr02/h is toria /monografia.doc

8. Тима П. Школа як візитівка українськоїгромади // Український альманах – 2013. –Варшава: Тирса, 2013. – С. 82 – 94.

9. Шагала Л., Зимомря М. Педагогічнийдоробок Ярослава Грицковяна: контекстукраїнського шкільництва у Польщі / ЛесяШагала, Микола Зимомря. – Дрогобич: Посвіт,2014. – 216 с., іл.



100

Постановка проблеми. Індустріальніпарки є поширеною в умовах ринкуформою сприяння розвитку бізнесу.

Завдяки їм забезпечується активізаціяінвестиційної діяльності, збільшуєтьсяпідприємницький сектор, зростає число робочихмісць. Особливо актуальним є функціонуванняіндустріальних парків в контексті регіональногорозвитку. Будучи територіальних комплексомпідприємств різних індустріальних галузей, вонисприяють економічному піднесенню регіонів,підвищенню їх інвестиційної привабливості таконкурентоздатності, покращенню якості життяна територіях їх розміщення.

З прийняттям в 2012 р. закону “Проіндустріальні парки” [1], який забезпечив правовепідґрунтя для їх створення та функціонування, рядрегіонів України ініціювали започаткуванняіндустріальних парків на підвідомчих територіях.За даними Держінвестпроекту станом на 13червня 2014 р. зареєстровано уже 7 індустріальнихпарків [2]. Не виключено, що їх кількість будезростати, оскільки майже у всіх областях Україниініційовані проекти по їх створенню. Зокрема, уЛьвівській області зареєстровано Львівськийіндустріальний парк, опрацьовуються концепціїрозвитку Яворівського індустріального парку та

парку “Новий Розділ”. Два останні плануєтьсязаснувати та територіях земель, які ранішеналежали промисловим підприємствам з видобуткусірки, і плануються для подальшого промисловоговикористання після проведення їх рекультивації.

Враховуючи, що більшість парків поки щознаходиться на стадії ініціювання та планування,особливої актуальності набувають питаннядослідження їх перспективної доцільності вконтексті загальнонаціональних та регіональнихтенденцій економічного розвитку. Такий аналіз єобов’язковим, оскільки без його проведенняпроблематично обґрунтувати майбутнєфункціональне призначення парку, його ресурснезабезпечення та привабливість для інвесторів,майбутню конкурентоспроможність.

Аналіз останніх досліджень. Автор провелааналіз законодавчого забезпечення розвиткуіндустріальних парків [1] з використаннямматеріалів Держінвестпроекту щодо динамікирозвитку індустріальних парків [2], результатівдосліджень інвестиційної привабливості таконкурентоздатності Львівщини [3, 4, 5]. Ці та даніГоловного управління статистики у Львівськійобласті [6, 7, 8], їх опрацювання дали можливістьспроектувати створення індустріального паку натериторії Яворівського району Львівщини.

Тетяна Лукашенко, старший викладач кафедри економіки підприємстваЛьвівського національного університету імені Івана Франка

ПРОБЛЕМИ ПРОЕКТУВАННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ НА ЛЬВІВЩИНІДосліджуються методичні та практичні аспекти проектування індустріальних парків з врахуванням

сучасного стану економіки держави, специфіки розвитку Львівської області в цілому та Яворівського району,зокрема.

Ключові слова: індустріальний парк, інвестиції, проектування, регіон, види діяльності.


Татьяна Лукашенко, старший преподаватель кафедры экономики предприятияЛьвовского национального университета имени Ивана Франко

ПРОБЛЕМЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ ИНДУСТРИАЛЬНЫХ ПАРКОВ НА ЛЬВОВЩИНЕИсследуются методические и практические аспекты проектирования индустриальных парков с учетом

современного состояния экономики государства, специфики развития Львовской области в целом иЯворовского района, в частности.

Ключевые слова: индустриальный парк, инвестиции, проектирование, регион, виды деятельности.

Tetiana Lukashenko, Senior Lecturer of Enterprise Economics DepartmentLviv National University by I. Franko

THE PROBLEMS OF INDUSTRIAL PARKS PLANNING IN LVIV REGIONThe methodological and practical aspects of industrial parks planning are being studied, taking into account

the current state of country’s economy, the specifics of Lviv region development in general and Yavoriv district inparticular.

Keywords: Industrial Park, investments, planning, region, types of activity.

УДК 712.253(477.83)

ПРОБЛЕМИ ПРОЕКТУВАННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ НА ЛЬВІВЩИНІ

© Т. Лукашенко, 2014

101 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Метою даної статті є дослідити проблемипроектування індустріальних парків на основірозробки та застосування комплексної оцінки длявизначення інвестиційних можливостей їхрозвитку на Львівщині та в окремих її районах.

Виклад основного матеріалу. В нинішніхумовах економіка України вимагає нової моделіекономічного розвитку, яка б сприяла подоланнюнегативних економічних тенденцій, відновила, а вподальшому і наростила втрачений потенціал.Для цього слід забезпечити суттєве інвестуванняреального сектора економіки, модернізацію всьогопромислового виробництва, нарощенняекспортного потенціалу готової промисловоїпродукції, створення індустріальних парків вкраїні.

Індустріальні парки, як форма організаціїінвестиційногосподарської діяльності забезпечуютьсвоїм учасникам ряд суттєвих переваг. Основнимиз них є спрощений доступ до земельних ділянокпромислового призначення, простий порядокприєднання до інженерної інфраструктури такомунікацій, звільнення від ПДВ при ввезення намитну територію України обладнання такомплектуючих, пільги по оподаткуваннюзаробітної плати при створенні нових робочихмісць, звільнення від місцевих податків нарозвиток інфраструктури. Підмогою дляінвесторів є також комплексне консультаційнезабезпечення інвестора зі сторони керуючоїкомпанії та можливість користуватися об’єктами,призначеними для спільного використанняучасниками парку, такими як стоянки дляавтомобілів, АЗС, офісні приміщення, конференцзали, заклади харчування, об’єкти логістичноїінфраструктури, тощо. Таким чином, віндустріальних парках забезпечується дія рядучинників, які дозволяють економити час таресурси і досягати потенційним інвесторамконкурентоспроможності.

Ефективність індустріального парку єрезультатом його успішної діяльності, параметрита організація якої встановлюються ще на етапіпередінвестиційних досліджень проекту.

Проект індустріального парку повиненвраховувати стратегічні інтереси потенційнихінвесторів, тобто оцінювати перспективністьвкладення інвестицій на тій чи іншій території. Зіншої сторони, функціонування індустріальногопарку повинне відповідати економічній стратегіїта завданням регіонального розвитку. Отже,проектування індустріального парку зіштовхуєтьсяз проблемами, пов’язаними із забезпеченнябалансу між інтересами бізнесу та влади. Їхрозв’язання передбачає побудову проектноїмоделі індустріального парку на основі

комплексної оцінки можливостей територіальногорозвитку та потреб галузевих ринків. Комплекснахарактеристика можливостей територіальногалузевого розвитку формується в результатіаналізу інвестиційної привабливості регіону, йогоконкурентоспроможності, оцінювання стану татенденцій розвитку економіки та її складовихелементів.

Оцінка інвестиційної привабливості Львівщинивизнана експертами, як одна із найвищих вУкраїні. За Рейтингом інвестиційної привабливостірегіонів, проведеним Інститутом економічнихдосліджень і політичних ситуацій на замовленняДержінвестпроекту, Львівщина в 2014 р. зайнялаперше місце, перемістившись із досягнутого в2013 р. другого місця [4].

В 2013 р. за загальним рейтингомконкурентоспроможності регіонів України,визначеним за методикою Світового економічногофоруму Фондом “Ефективне управління”,Львівщина займає 6е місце в Україні,поступаючись лише м. Києву, Харківській,Одеській, Донецькій та Дніпропетровськійобластям [5, 96].

Область має хороші позиції за загальноюоцінкою макросередовища, розвитку інноваційноїсфери, технологічної готовності, розміру ринку,професійної підготовки, що, безперечно,зацікавлює потенційних інвесторів вкладатиінвестиції в даний регіон. Одночасно слідвідмітити і ряд протидіючих розвитку бізнесуфакторів. Основними з них, є рівень розвиткубізнесу, низька ефективність ринку товарів, станінституційного забезпечення [5, 97]. Протидіютьприпливу інвестицій в регіон і традиційні негативнічинники, які властиві вітчизняній регуляторнійполітиці, а саме її нестабільність, корупція, частазміна влади, складна дозвільна система, високіставки оподаткування, тощо.

Інвестування економіки області в цілому заперіод 2002 – 2013 рр. має позитивну динаміку,яка забезпечує середньорічний прирісткапіталовкладень на рівні 15 відсотків (див. рис. 1).

Знаходячись на межі із Європою областьволодіє значними можливостями для залученняіноземного капіталу і для розвитку все сторонньоїміжнародної співпраці.

Як видно з рис. 2 сукупний обсяг прямихіноземних інвестицій в економіку області маєтенденцію до зростання. За останні 10 років вінзбільшився майже в 5, 6 рази. Одночасно, обсягіноземного інвестування по роках має нестабільнудинаміку, якій властиві спади і піднесення. Суттєвезростання обсягів іноземних інвестицій в окреміперіоди, як правило, пов’язується з їх акумуляцієюпри реалізації крупних інвестиційних проектів.


102

Спостерігаються також небажані дляекономічного розвитку області тенденції уформування галузевої структури іноземнихвкладень. Так із початку 2001 р. і до кінця 2007 р.частка прямих іноземних інвестицій у Львівськійобласті у переробну промисловість, яка єфундаментом промисловості області, перевищувала50%. Значне зменшення цього показника у період2008 р. і дотепер (до 23,7 % у 2013 р.) відбулосявнаслідок різкого зростання суми прямихінвестицій у Львівській області у фінансовудіяльність У підсумку, частка таких інвестицій уфінансову діяльність сягнула 28,6 у 2008 р. тазросла в 2011 – 2012 рр. до 35% [3].

Те, що Львівщина не в повній мірі використовуєможливості залучення іноземних інвестицій,підтверджується і оцінкою позиції області завпливом регулювання на прямі іноземні інвестиціїпри визначенні сукупного індексуконкурентоспроможності – 24 місце серед 27регіонів [5, 181]. Для збільшення потоків іноземного

капіталу в економіку області, зокрема в її реальнийсектор, вимагається суттєве покращаннястартових умов для вкладання інвестицій. Слідсуттєво змінити ставлення до інвестора зі сторонивсіх організацій, які працюють з ним, зокрема,забезпечити спрощення проходження дозвільнихпроцедур. В цьому плані слід удосконалитиінфраструктурне обслуговування інвестора, в т.ч.шляхом ініціювання розвитку індустріальних парків.

При проектуванні індустріальних парківособливої уваги вимагає оцінювання території, якаприлягає до місця його розташування.Найменшою територіальною одиницею, розвитокякої можна дослідити, виходячи з наявноїстатистичної інформації, є адміністративнийрайон. Оцінюючи економічний та соціальнийрозвиток адміністративного району з позиціїінвестиційних можливостей для проектуванняіндустріального парку слід дослідити такі питання:

загальна характеристика району: місцерозташування, загальна оцінка тенденцій розвитку,

2 130,603 082,60

4 377,005 441,80

6 835,30

9 872,40

12 696,30

8 382,20

9 646,00

12 956,70

11 173,30

9816,69

0,00

2 000,00

4 000,00

6 000,00

8 000,00

10 000,00

12 000,00

14 000,00

2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013

Рис. 1. Динаміка капіталовкладень в економіку Львівської області в 2002 – 2013 рр., тис. грн.Примітка: узагальнено автором за [6] [7].

159,7220,1

304,9 358,2426,9

515

838,5958

1198,61254,6

1 387,80

1 637,801 706,00

60,4 84,8 53,3 68,7 88,1

323,5

119,5240,6

56

250

68,2133,2

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

1800

2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014

Наростаючим підсумком на початок року, млн. дол США. Річний обсяг ПІІ, млн. дол. США

Рис. 2. Динаміка прямих іноземних інвестицій у Львівську область в 2002 – 2013 рр. Примітка: узагальнено автором за [8].



103 Молодь і ринок №9 (116), 2014

структура суспільного господарства, інвестиційнадіяльність, виробнича спеціалізація району, йогомісце в розвитку області за основними оціннимипоказниками;

ємність та доступність галузевих ринків(регіонального, національного, зовнішніх) дляпідприємств регіону;

стратегічні орієнтири розвитку району тамісцева економічна політика;

людський та соціальний капітал: демографія,кількісний та якісний склад трудових ресурсів,вартість робочої сили, соціальні інституції,громадські утворення;

природні ресурси та екологія: наявність,запаси, доступність, вартість;

інженерна інфраструктура: наявність, стан,доступність;

фінансова інфраструктура: банки, доступ дофінансування, міжнародні фінансові інституції.

Оцінка базових факторів для створенняіндустріального парку на території адміністративногорайону дозволяє спрогнозувати альтернативнісценарії регіонального розвитку та обґрунтуватиекономічні прогнози для кожного із сценаріїв. Заоцінкою прогнозів вибирається найбільш ймовірнийз врахуванням комплексної дії факторів намісцевому, регіональному та національному рівнях.

Надалі доцільним є оцінка інвестиційнихможливостей безпосередньо проектованогоіндустріального парку. Для цього визначаютьсяможливі напрямки спеціалізації учасників парку,для яких аналізуються потенційні ринки та галузевіжиттєві цикли, можлива конкуренція, ключовіфактори конкурентоспроможності, ризики. Наоснові отриманих результатів формуєтьсяконцепція індустріального парку, яка конкретизуєосновні аспекти його розвитку.

Вищенаведена схема аналізу інвестиційнихможливостей була застосована автором дляоцінювання інвестиційних можливостей створенняіндустріального парку в Яворівському районі наколишніх землях ДП “Сірка” площею 40 ганеподалік від населеного пункту Немирів. Паркпланується створити після рекультиваціївідповідної території, що забезпечить позитивніекологічні та економічні вигоди.

Аналіз показав, що пріоритетними факторами,які сприятимуть розвитку індустріального парку є:

розташування району в межах традиційнихтранспортних коридорів імпорту продукції зЄвропи в Україну;

наявність відносно дешевої робочої сили звисоким рівнем освіти та кваліфікації;

сталі міжнародні зв’язки підприємств районуз зарубіжними партнерами з Європи;

наявність місцевих ресурсів для будівництва,

деревообробки та переробки сільськогосподарськоїсировини;

політика підтримки інвестиційної діяльностізі сторони місцевої влади (створенняіндустріального парку є програмним завданнямрозвитку району).

Виходячи із комплексної оцінки факторів тапередумов для функціонування індустріальногопарку на території Яворівського району, визначено,що найбільш сприятливими є можливості длярозміщення на його території підприємствнаступних видів діяльності:

логістичні послуги з оптимізації транспортнихпотоків в зовнішньоекономічному обороті між ЄСта Україною (базова конкурентна перевага –місце розташування на відстані 5 км від кордонуз Польщею);

виробництво продукції, яка замішує імпорт зкраїн Західної Європи для потреб внутрішньогоринку (базова конкурентна перевага – економіяпри доставці імпортної сировини, напівфабрикатівта комплектуючих);

виробництво на основі давальницькоїсировини для потреб закордонних партнерів(базова конкурентна перевага – відносно дешеваробоча сила);

переробка сільськогосподарської продукції(базова конкурентна перевага – наявністьсировини).

Основними галузями, для яких оцінкаінвестиційних можливостей є найвищою середінших альтернативних варіантів прикладанняінвестицій на території індустріального парку є:логістика, виробництво запасних частин такомплектуючих для машинобудування таавтопромисловості, приладобудування, металообробка,виробництво пластмасових виробів, легкапромисловість, харчова промисловість.

Висновки. Дослідження передумов тафакторів створення індустріальних парків наЛьвівщині дозволяє зробити наступні висновки:

успішний проект створення індустріальногопарку повинен формуватися на основі системногоаналізу інвестиційних можливостей на макро,мезо та макрорівнях, що передбачає оцінку стану,тенденцій та чинників розвитку економіки світу,держави, області та району розміщення;

сучасний етап розвитку української економікихарактеризується рядом дестабілізуючихфакторів, що ускладнює залучення інвестицій врозвиток економіки. Активізація інвестиційноїдіяльності в країні можлива за умови створеннясучасної інвестиційної інфраструктури, одним ізефективних елементів якої є індустріальні парки;

за сукупною оцінкою факторів Львівщинаоцінюється як регіон з потужним інвестиційним


104

потенціалом, який на сьогодні не освоюєтьсяналежним чином;

методика оцінювання району локалізаціїіндустріального парку повинна охоплюватиоцінювання ринкових, ресурсних, екологічних,соціальних та організаційноправових передумов.Оцінка даних передумов для формуванняіндустріального парку зокрема в Яворівськомурайоні доводить економічну доцільністьрозміщення на його території логістичних центруімпортозаміщувальних підприємств тапідприємств, які використовують давальницькусировину.

1. Закон України “Про індустріальні парки” від21.06.2012 №5018-VI. //[Електронний ресурс]: Режимдоступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5018-17

2. Держінвестпроект вніс до реєструіндустріальні парки “Соломоново” та “Свема”.3.06.2014. //[Електронний ресурс]: Режим доступу

http://www.ukrproject.gov.ua/news/derzhinvestproekt-vnis-do-reestru-industrialni-parki-solomonovo-ta-svema

3. Козак І.І., Бліщук К.М. Оцінка регіональноїінвестиційно-інноваційної активності (на прикладіЛьвівської області) / І.І. Козак, К.М. Бліщук //[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://lvivacademy.com/visnik12/fail/Kozak_Blishchuk.pdf

4. Львівщина очолила Рейтинг інвестиційноїпривабливості регіонів – 2014 //[Електронний ресурс]:Режим доступу: http://zik.ua/ua/news/2014/04/28/

5. Навстречу экономическому росту ипроцветанию: отчет о конкурентоспособностирегионов Украины 2013/Фонд “Эффективноеуправление”; Тимур Бойко, Игор Гончаренко и др. –2013. – 234 с.

6. http:// lv.ukrstat.gov.ua/ukr/si /year/2009/t059909_4.pdf

7. http:// lv.ukrstat.gov.ua/ukr/si /year/2012/t059912_18.pdf

8. http:// lv.ukrstat.gov.ua/ukr/si /year/2010/

t109910_9.pdf


Актуальність проблеми. Пластукраїнського фольклору ХХ століттявміщує анекдоти про історичних осіб

– україномовні анекдоти про реалії як радянськоїдійсності, так і незалежної України. Мотивацієютворення та побутування анекдотів цієї тематики

УДК 821.161.2 – 36:398.23:94(477)(092)

Неоніла Головецька, викладач кафедри культурології та українознавстваДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ОБРАЗИ ІСТОРИЧНИХ ОСІБВ УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ АНЕКДОТІ ХХ СТОЛІТТЯ

У статті визначено місце і значення, поетику образів історичних осіб у системі образів українськогополітичного анекдоту ХХ століття.

Ключові слова: фольклор, текст, засоби поетики, трікстер, пуант, сатирично-викривальний ефект.

Літ. 19.

Неонила Головецкая, преподаватель кафедры культурологии и украиноведенияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ОБРАЗЫ ИСТОРИЧЕСКИХ ЛИЦВ УКРАИНСКОМ ПОЛИТИЧЕСКОМ АНЕКДОТЕ ХХ ВЕКА

В статье определены место и значение, поэтика образов исторических лиц в системе образовукраинского политического анекдота ХХ века.

Ключевые слова: фольклор, текст, средства поэтики, трикстер, пуант, сатирически-обличительный

эффект.

Neonila Holovetska, Lecturer of Cultural and Ukrainian DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

IMAGES OF ENTITIES IN HISTORYOF UKRAINIAN POLITICALLY ANEKDOTE ХХ CENTURY

The article defines the place and value poetry of images of historical figures in the Ukrainian political systemimages anecdote of the twentieth century.

Keywords: folklore, text tools poetics, trickster, Pointe, satirical revelatory effect.

ОБРАЗИ ІСТОРИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ АНЕКДОТІ ХХ СТОЛІТТЯ

© Н. Головецька, 2014

105 Молодь і ринок №9 (116), 2014

є не лише естетичнорозважальне, а практичноутилітарне спрямування, оскільки текст анекдотувиступає формульним (стислим, виразним,художнім) виразом того, що має місце в дійсності,у ньому розвінчено персонаж і його дії,профановано те, що пропагується з боку державиі влади як абсолют.

Метою статті є визначення місця і значення,поетики образів історичних осіб в українськомуполітичному анекдоті ХХ століття.

Джерельною базою дослідження проблемиє тексти взірців українського політичного анекдотуХХ століття, зафіксовані на сторінках писемнихпам’яток – “Щоденників” С. Єфремова [2], збірокД. Гулея [16], В. Чемериса [17], спорадичнихвидань, часописів [10]. У ході аналізу фольклорнихтворів, персонажами яких є історичні особи,опираємось на історичну інформацію про суб’єктівполітичного процесу [3], [4], [12], [13].

Аналіз останніх публікацій. У вивченніукраїнського політичного анекдоту І. Кімаковичвиявляє його жанрові ознаки [6]; М. Чорнопискийздійснює огляд розвитку політичної сатири вУкраїні, аналізує фольклорні взірці політичноїсатири, зафіксовані Сергієм Єфремовим насторінках “Щоденників” у 20х роках ХX століття[18]; Р. Кирчів розглядає новітній етап розвиткународного анекдоту, політичного зокрема [5];С. Мишанич визначає місце анекдоту у системіжанрів усної народної творчості [9]; загальнухарактеристику анекдоту як епічного жанру усноїнародної творчості дають З. Лановик, М. Лановик[8]; Є. Курганов встановлює місце і значенняанекдоту у мовленні, звертає увагу нагумористичність анекдоту як жанру, внутрішнійзакон пуанти тощо [7]. Однак недостатньодослідженою залишається проблема системиобразів в українському політичному анекдоті ХХстоліття, що й обумовило вибір теми даної статті.

Виклад основного матеріалу. Під поняттям“історичні особи”, які входять у систему образівукраїнського політичного анекдоту ХХ століття,ми розуміємо суб’єктів політичної діяльності,тобто як фізичних, так і юридичних осіб (Ленін,Сталін, Комінтерн, К. Маркс, Л. Троцький, СССР,Л. Каменєв, ЦК (Центр альний комітет) ,Ф. Дзержинський, М. Хрущов, Л. Брежнєв,М. Горбачов, Л. Кучма, Л. Кравчук та інші).Методом вибіркового текстового аналізуфольклорних взірців політичного анекдотурозглянемо образи найбільш відомих історичнихпостатей, які не є однозначно витлумачені ні вминулому, ні в сьогоденні. Адекватна, об’єктивнаоцінка постаті будьякої історичної особи та її ролів історії людства чи окремих народів завжди

віддалена у часі, однак синхронне “дослідження”історії самим народом у формі усної народноїтворчості – це також певна точка зору.Виражальними засобами українськогополітичного анекдоту XX століття є системахудожніх образів, які є монументальними замасштабністю зображення (засновники ікерівники держави нового типу, її політичні,ідеологічні діячі тощо), а також образиконцепти;постійні фольклорні образи, характерні для жанруанекдоту – трікстер, який є носієм істини іприсутній у сюжеті для того, щоб профанувати“мудреця” – носія лжеістини.

Як свідчать записи С.Єфремова, реакцією наідеалізацію образу Леніна була поява анекдотів,у яких “вождю світового пролетаріату” наданорис пересічної людини, обивателя, відтворенореакцію загалу на атмосферу утаємниченостісмерті та останніх днів “вождя”, проголошенняленінської спадщини (“справи Леніна”) єдиноправильною і непорушною [2, 62]. Незадовго післясмерті Леніна почала утверджуватися думка проте, що усі прорахунки у політиці комуністичноїпартії і радянського уряду пов’язані з відхиленнямвід курсу, витвореного на основі ленінськихзаповітів. Серед взірців політичного анекдоту,зафіксованих на сторінках Щоденників, є один,який свідчить про виникнення такої точки зоруще в 20х роках і, фактично, зараховує Леніна доопозиції. Це запис від 19 березня 1929 року:“Приїхав Троцький за кордон. Накинулись на його:“Розповідайте новини, бо ж не знаємо, що у вастам робиться”. – “Новин багато... Ну, наприклад,Ленін помер...” – “Ленін? помер?... А які ж цьомудокази?” – “Докази? Та якби він не помер, то бувби тут зо мною перед вами” [2, 746 – 747]. Уроки радянської влади “комуністичне виховання”здійснювалося, перш за все, шляхом вивченняпідростаючим поколінням біографії Леніна. Дітидошкільного віку сприймали образ Леніна водному ряду з Дідом Морозом, зайчиком таіншими “добрими” героями. Здеформовану уяву,заідеологізоване навчання і виховання урадянській системі освіти, профанацію образуЛеніна виявляє фабулат: “Зайчик перебіг дорогуперед автобусом з дітьми. Вихователька запитує:– Хто це, діти? – Діти мовчать. – Ну про кого мистільки пісеньок переспівали? Діти хором: – Цедідусь Ленін!” [17, 133]. Образ Леніна є концептомспособу життя пересічної радянської людини та їїсвітовідчуття: “– Як ся маєте, як живете? – ЯкЛенін. – ??? – І не закопують, і їсти не дають”[17, 183]. Образ Леніна трактується не якпершопричина всіх бід та негараздів у життідержави та кожного, а як жертва започаткованого


106

ним самим порядку, як один із тих, хто єпотенційним творцем/оповідачем або слухачем/читачем тексту.

Ставлення до особи Сталіна серед широкогозагалу було і залишається неоднозначним: відабсолютного сприйняття, обожнювання доутаємниченої або відвертою ненависті. Творець/оповідач українського політичного анекдота проСталіна відображає власне другий напрям,засобами сатиричної поетики висміює те, щоувійшло в історію під назвою “культ особиСталіна”: “Чули, сусіде, новину? Вчора Сталінаповісили. “ Що ви кажете? Нарешті! І де ж цесталося? У Кремлі? “ Та ні. У нашому клубі” [17,122]. Рівень тексту стверджує про дію яквиконану (“Сталіна повісили” не “у Кремлі”, а “унашому клубі”), а затекст вимагає вставкипропущеного слова “портрет”. Сміховий,сатиричновикривальний ефект досягнутоспівставленням на рівнях розповідісприйманнятексту/затексту та використанням багатозначностіслова “повісили”. Після Першої світової війни вІталії та Німеччині утвердився політичний рух,відомий під назвою фашизм. Природа суспільнихвідносин та політичної влади сталінізму тафашизму, як стверджують історики, одинакова [14,359]. Осуд і сталінізму, і фашизму, визначення“ієрархії” зла, яке несуть людям ці системи,виявляє текст: “Із енциклопедії XXI століття:Гітлер – дрібний тиран сталінської епохи” [17,136]. І Сталін, і Гітлер уособлювали для своїхнародів терор і репресії, нестатки, які мали місцев керованих ними державах: “Іван зайшов домагазину, а там порожнісінько. – От чорт вусатий,до чого країну довів! – розлючено сказав селянин.Відразу ж у нього за спиною з’явилися двоєдужих хлопців у формі НКВД, узяли під руки іпрямо до Берії. А Берія, раденький прислужити,веде Івана прямо до Сталіна. – Це ви кого малина увазі, коли сказали “вусатий чорт”? – спитавСталін Івана. – Ну як кого? Звичайно, Гітлера!..Кого ж іще?.. – знайшовся Іван. – А ви, ЛаврентіюПавловичу, кого мали на увазі? – спитав уїдливоСталін” [17, 159]. Узагальнюючий образ Івана утексті цього фабулату є концептом народногосприйняття і розуміння. Поведінка, репліки цьогогероя виявляють у ньому риси традиційноготрікстера, який під маскою простакуватості маєсміливість говорити правду можновладцеві,розвінчує “високого” героя (Берія, Сталін),уникаючи при цьому покарання. Своєріднийсценарій для театру абсурду виявляє текст:“Приходить один комуніст додому схвильований,урочисто піднесений. – Сьогодні товариші пороботі і рідна партія виявили мені найвище довір’я!

– заледве чи не левітановським голосом заявляєвін з порога. – Завтра мене будуть розстрілювати“ аби на сто й один процент перевиконати план повикриттю й ліквідації ворогів народу! – Сеню! Якещастя! – вигукує розчулена дружина. – Я завждивірила, що наша партія, партія ЛенінаСталіна імаршала держбезпеки товариша Берії направильному шляху й постійно турбується запростий народ! Гляди ж, завтра, перед розстрілом,не забудь подякувати рідній партії за великедовір’я і турботу про наше благополуччя!” [17,115]. Тут сатиричне поєднано з абсурдним,засобами чого створено гротескний образкомуніста та його відданості партії. Деформаціяпрототипу образу виявляє себе у аффектації станугероїв, у неприродності реакції на причину, уабсурдності мотивації дії, у розумінні героємперспективи власної страти як великого довір’я ітурботи про себе.

З роками у радянській державі змінювалиськерівники, але не змінився стиль керівництва збоку партії та держави, про що свідчать політичніанекдоти періодів, відомих як “відлига”, “застій”,“перебудова”. В одному із текстів цих роківпередано спосіб світовідчуття пересічноїрадянської людини: абсолютна пасивність народу,втрата власного “Я”, підпорядкуванняособистісного загальному, державному. Реакцієюзагалу на градацію погрозобіцянок можновладця(“... буде зменшена зарплата! ..Буде збільшеноробочий день!.. Кожного десятого будутьвішати!”) є (“аплодисменти”) та запитання із залу:“Вірьовку свою приносити чи профкомзабезпечить?” [17, 149 – 150]. Характернимирисами тоталітаризму у політичній сфері єліквідація демократії у системі державної владипри збереженні і декларуванні формальнихатрибутів народовладдя [14, 341]. Аргументаціюцієї тези дає текст: “Повернувся чукча зі з’їздуКПРС і розповідає: – Багато нового узнав, однако.Перше, що МарксЕнгельс – не одна людина, адві. Друге, що Слава КПРС – це зовсім нелюдина. І третє: у нас у країні все для людини,все заради людини, все в ім’я людини. І я бачивцю людину!” [17, 142]. У фольклорній традиціїрадянської доби образ “чукчі” – представникамалочисельного (14 тис. осіб, за переписомнаселення 1979 року), північноазіатського народу,який у 20х роках XX століття “при підтримцірадянської держави і трудящих на місцях здійснивперехід від патріархальної відсталості досоціалістичних форм економіки і культури,оминувши при цьому капіталістичну стадіюрозвитку” [19, 301 – 302] – є концептом дещонаївного, безпосереднього сприйняття подій і



107 Молодь і ринок №9 (116), 2014

явищ людини, далекої від “здобутків” цивілізації,а тому й не “зіпсованої” нею. Реакції цього героя,за текстом, природні, виявляють людинуабсолютно аполітичну. А тому поєднання смисліву зачині анекдоту “повернувся чукча зі з’їздуКПРС” уже створює м’який сміховий ефект, це,так би мовити, анекдот в анекдоті. Делегуваннячукчі на з’їзд – це і є вияв формальногодемократизму і атрибутів народної влади. Образчукчі – це псевдотрікстер, оскільки, на відмінувід традиційного трікстера, він неусвідомлено,ненароком розвінчує “високого героя”, яким, затекстом, є МарксЕнгельс, КПРС, безіменнийвождь, лідер, якого в тексті названо “людина”,“для... заради..., в ім’я” якої “у нас у країніВСЕ...”. Сміховий ефект посилюється грою слів:“людина” у гаслі “все для людини, все зарадилюдини” – значить громадянин, пересічнийрадянський “трудящий”, а “делегат трудящих” “чукча, побувавши поруч із “сильними світу цього”,із “вождем” (хто б ним не був: Сталін, Хрущов,Брежнєв чи ін.), побачивши, напевно, торжествойого панування та владності, потрактував гаслобуквально.

З ім’ям М. Хрущова пов’язані соціальні таекономічні перетворення періоду 1953 – 1964 років,які нерідко відзначалися непослідовністю тапоспішністю, що стало підставою для пізнішогозвинувачення Микити Хрущова у суб’єктивізмі таволюнтаризмі [4, 347]. Образ Хрущова у текстаханекдотів відтворює політичний портрет тадіяльність прототипа, при цьому виконує функціюконцепта радянської влади та політичної системи,яка протиставлена людині, народу: “… – Якживете, станичники? – жартує МикитаСергійович. – Добре живемо, МикитоСергійовичу! – жартують станичники” [17, 120].Композиційною основою тексту є паралелізм усинтаксичній побудові реплік Микити Сергійовичата станичників. А смислове наповненнябагатозначного слова “жартувати” утверджуєсатиричновикривальну ідею тексту: МикитаСергійович “жартує” задля веселого настрою таутіхи, а станичники іронізуючи, натякаючи наобман. Слухач/читач розуміє, що остання реплікає очікуваною відповіддю, єдиною із можливих вумовах тоталітарної системи та авторитарноїдержавної влади, що це “гра” в демократію вождяз народом. З 1955 року з ініціативи М. Хрущовапосіви кукурудзи, “цариці полів”, збільшилисябільше як у два рази, однак лише посилилизернову проблему. Політичний анекдот поєднуєсюжетно і композиційно цей знаксимволполітичного іміджу М. Хрущова з історичноюподією запуску у жовтні 1957 року штучного

супутника Землі: “Хлопчик спитав у Хрущова: –А правда, що ви запустили супутник і сільськегосподарство? “ А хто тобі таке сказав? – Тато.– То піди і скажи своєму татові, що я уміюсаджати не тільки кукурудзу” [17, 147 – 148]. Утексті використано гру слівомонімів: “запустити”– “привести в дію, в рух” (“супутник”) і“запустити” – “довести до занепаду” (“сільськегосподарство”). На рівні сприйняття текстуслухачем/читачем можливі варіанти поєднань ісмислів. Образ хлопчика має усі характеристикитрікстера: наївність, безпосередність, розвінчення,викриття “високого” героя, а травестований образХрущова невдахиекспериментатора, авантюристаза подальшим розвитком сюжету трансформуєтьсяу образ Хрущовадиктатора, мстивого і злого, івраження комедійної ситуації змінюєтьсяпередчуттям трагедії, присутністю небезпеки,оскільки слово “саджати” означає – не тільки“сіяти для вирощування” (“кукурудзу”), але й“ув’язнювати” (всі шанси бути ув’язненим має“тато”). Образ диктатора підсилює поєднання сліву словосполученні “умію саджати”, що, фактично,є підтвердженням тези істориків: “Смерть Сталінане означала смерті ані сталінізму, анітоталітаризму, які пустили в суспільстві глибокекоріння” [4, 340].

Політична верхівка СРСР та її діяльність уроки правління Л. Брежнєва (“епоха застою” [4,352 – 353]) були спрямовані переважно назбереження у незмінному вигляді існуючогорежиму. У політичному іміджі Л. Брєжнєва є рядяскравих рис (певні ознаки зовнішньості,мовлення, поведінка, ім’я тощо), які рельєфновиступають настільки, що інколи замінюютьцілісний образ. Сьогодні гумористи частоназивають Брєжнєва “Ілліч ІІ”, а політичнийанекдот посвоєму реагує на це співпадання іменвождів: “– У чому різниця між суботниками 21го і 70го? … “ Колода та ж, а Ілліч не той” [17,141]. Відчутними є скриті викривальні інтонаціїщодо “Ілліча ІІ” – Брєжнєва і ностальгійні щодо“Ілліча І” “ Леніна (“Ілліч не той”). В останні рокисвого перебування на посаді керівника державиуже не молодий Л. Брєжнєв часто хворів, щообумовило неадекватність поведінкиГенерального секретаря і стало темою рядуанекдотів: “Розклад дня у Брєжнєва: 9.00 –Реанімація. 10.00 “ Вливання сніданку. 11.00 –Гримування до урочистого обіду. 12.00 –Урочистий обід. 13.00 “ Роздавання орденів. 14.00– Отримання ордена. 15.0017.00 “ Підготовка доврочистої вечері. 18.00 “ Урочиста вечеря. 20.00– Клінічна смерть. Вранці о 9.00 – Реанімація”[17, 152]. Відчуження влади і народу, криза влади


108

були настільки великими, що ім’я Брєжнєва уцьому тексті не сприймається як особистісне,індивідуальне, а як концепт держави і влади,клінічна смерть і реанімація якої на рівні творця іреципієнта тексту не викликає співчуття.

Після смерті Леоніда Брежнєва постГенерального секретаря ЦК КПРС обійняв такожнемолодий К.Черненко, що було свідченнямкритичного становища в СРСР і необхідностірадикальних змін. Політичний анекдотвідреагував на це уїдливою сатироювикривальних інтонацій: “Повідомлення ТАРС:“Сьогодні, о дев’ятій нульнуль, після тяжкої ітривалої хвороби Генеральний секретар ЦККПРС, Голова Президії Верховної Ради СРСРК.У. Черненко, не приходячи до тями, приступивдо виконання своїх обов’язків [17, 134]. Слухач/читач тексту усвідомлює, що у стані колапсузнаходиться не конкретна особа, а влада, режим,система, тому образ позбавлений особистісних,індивідуальних рис. Політичний анекдот“перебудованого” часу М. Горбачова продовжуєвисвітлювати ті ж проблеми, що й попередніх епохрадянської історії: “В програмі перебудови є двашляхи втілення в життя: реалістичний іфантастичний. Реалістичний “ це коли до насприлетять марсіяни і нам допоможуть йогореалізувати, а фантастичний – це коли ми всезробимо самі” [17, 122]. Зневіра загалу в ідеїперебудови на краще суспільного життя виявляєсебе у наведеному тексті зображенням “світунавиворіт”, а саме: співвіднесення в одномусмисловому ряду слів “реалістичний” і “марсіяни”та, відповідно, “фантастичний” і “ми”. Слухач/читач тексту повинен зламати стереотиписприйняття, керованого логікою, розумом, аджеслово “марсіяни” є концептом фантастичного,нереального, а пропонований рецепт “втілення, ужиття перебудови” явно алогічний. Потужнийсатиричновикривальний зміст спрямований не насторонню особу (у текстах доперебудовної добинею була держава, влада, конкретні персоналії, якіуособлювали державу і владу), а на “суб’єктамовлення”, того, хто не відмежовує себе ізсмислового кола “ми”. Персонажами текстівукраїнського політичного анекдоту, присвяченогополітичній проблематиці 90х років XX століття,є історичні особи (Л. Кравчук, Л. Кучма, Д. Табачник,В. Чорновіл, С. Хмара, Л. Скорик, О. Мороз таінші), а також юридичні, якот РУХ, партії таполітичні блоки. Перший Президент УкраїниЛ. Кравчук є персонажем багатьох текстівукраїнського політичного анекдоту, наприклад: “...Виходить Л. Кравчук із свого офісу, а надворі йдедощ. Хтось пропонує йому парасолю, але він

відмовляється. – Не треба, – каже, – я пройдуміж краплинами” [17, 105]. Репліка героясамохарактеризуюча, адже Л. Кравчук як політикмав репутацію дуже поміркованої, виваженої увчинках і висловлюваннях, обережної людини.Іронічний вислів “пройду між краплинами”споріднений із усталеними виразами українськоїмови типу “вийти сухим із води” (зуміти уникнутинебезпеки), “пройти крізь вушко голки” (знайтивихід із безвихідної ситуації) та іншими.

У ряді текстів 90х років ХХ ст. персонажамивиступають Президент (Л. Кучма) і експрезидент (Л. Кравчук), однак у цих образахвідсутня індивідуалізація, спостерігаємо певнупрофанацію індивідуального, але, за М. Бахтіним,це не заперечуюча, нігілістична, а веселакарнавальна профанація, оновлююча івідроджуюча [1, 505].

Образ карнавальності створює та обставина,що і Президент і експрезидент я тезками, і,здебільшого, сміховий ефект аналізованих текстівобмежений зачином типу: “Вирішили ЛеонідДанилович і Леонід Макарович разом зустрітиНовий рік...” [17, 107], або “...Леонід Даниловичвирішив заспокоїти Леоніда Макаровича...”, “...Леонід Данилович... дзвонить ЛеонідуМакаровичу...”, “Приходить якось ЛеонідМакарович до Леоніда Даниловича”. Аналізуючиідейнотематичний зміст вказаних анекдотів,можемо зробити припущення, що творець циханекдотів прагне змоделювати універсальнийобраз Президента, синтезуючи індивідуальні рисиобох, поєднуючи досвід одного і перспективністьіншого, виваженість і рішучість, умовність іреальність тощо. Рівень суспільної свідомостіпочатку 90х років ХХ століття, яку відтворюєукраїнський політичний анекдот, виявляєусвідомлення труднощів на шляхудержавотворення, що часто набуває ознаксамоосмішування творця/сприймача твору,песимізму, відсутність конструктивного,оновлюючого начала: “Приходять Джордж Буш,Борис Єльцин та Леонід Кравчук до Бога. Коженвирішив дізнатися про те, коли ж, нарешті, в йогодержаві настане повний добробут і народпочуватиметься щасливим. Бог глянув у КнигуДоль і каже до Буша: “Американці досягнутьпроцвітання і благоденства за десять років”. Бушзажурився: “До того часу мій термінпрезидентства закінчиться...”. “А російськийнарод досягне процвітання за сто років”, – кажеБог до Єльцина. “Не доживу я”, – зажуривсяЄльцин. “А коли ж український народ досягнеповного процвітання?” – запитав Кравчук. Богподивився у Книгу Доль, зажурився і сказав: “Не



109 Молодь і ринок №9 (116), 2014

доживу я...” [10, 12]. У цьому тексті виміром часудля смертних людей (якими є Буш, Єльцин,Кравчук та ін.) є роки, власне життя, а для Богачасовим виміром є Вічність, а тому репліку,вкладену творцем/оповідачем цього анекдоту вуста Бога “Не доживу я...” слухач/читач сприймаєяк “ніколи”. На нашу думку, у цьому текстіпроявився комплекс меншовартості українськоїколективної підсвідомості, який, як уважаютьетнопсихологи [15, 18], є наслідком тривалогоперіоду бездержавності України.

Висновки. Образи історичних осіб якперсонажів анекдотичного дійства є типізованими,а особистісні риси прототипів набуваютьсимволічного значення. Засобами сатиричновикривальної поетики анекдоту є мовні елементи(лайливості, макаронізми, діалектизми),художньостилістичні (оксюморони, евфемізми,каламбури, перефразування, пародіювання тощо);композиційною особливістю анекдотичних текстівє наявність пуанту – кінцівки тексту, в якійвідбувається розрядка сюжетної напруги тексту.У цілому за жанровими ознаками текстианалізованих анекдотів близькі до традиційнихмеморатів, квазімеморатів, фацецій та фабулатів.Загальна спрямованість політичного анекдоту проісторичних осіб не стільки естетичнорозважальна, як практична, інформативна,сатиричновикривальна, що зумовленообставинами творення та побутування текстів, атакож їх фіксації у писемних джерелах.

1. Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле инародная культура Средневековья и Ренессанса.– М.: Художественная литература, 1965. –526 с.

2. Єфремов Сергій. Щоденники. – 1923 –1929. – К.: Газета “Рада”, 1997. – 845 с.

3. Історія України ХХ століття. Посібникдля підготовки до державної підсумковоїатестації/ Автори-упорядники: Бармак М.В.,Бармак О.Я. – Тернопіль: Астон, 2003. –84 с.

4. Історія України/ Керівник авторськогоколективу Ю.Зайцев. – Львів: Світ. – 488 с.

5. Кирчів Р. Двадцяте століття в українському

фольклорі. – Львів: Інститут народознавстваНАН України, 2010. – 536 с.

6. Кімакович Ірина. Новітній українськийанекдот як виклик ХХІ століттю: до питанняпро сутність сучасних способів обмінуінформацією // Народна творчість таетнографія. – 2005. – № 6. – С. 88 – 93.

7. Курганов Ефим. Анекдот как жанр. –СПб: Академический проэкт, 1997. – 123 с.

8. Лановик М., Лановик З. Українська уснанародна творчість. – К.: Знання-Пресс, 2003.– 591 с.

9. Мишанич С. Фольклористичні та літературознавчіпраці: В 2-х томах. – Т. 2. – Донецьк: Донецькийнаціональний університет, 2003. – 470 с.

10. Нові горизонти. Незалежна громадськагазета захисту прав громадян Дрогобиччини.– число 51 – 52 (26), січень, 2003 р.

11. Ожегов С.И. Словарь русского языка. –М.: Русский язык, 1975. – 846 с.

12. Очерки истории КПСС. Учеб. пособиедля школ основ марксизма-ленинизма. Изд. 3-е.– М.: Политиздат, 1968. – 814 с.

13. Політичний словник/ За ред. В.К. Врубльовського,В.М. Мазура, А.В. Мяловицького. – Вид. друге. –К.: Головна редакція Української радянськоїенциклопедії. – 1976. – 592 с.

14. Соціальна філософія. Короткий енциклопедичнийсловник/ За загальною редакцією проф. В.П. Андрущенка,проф. М.І. Горлача. – Київ-Харьків: Рубікон,1997. – 400 с.

15. Українська душа. – К.: Фенікс, 1992. –128 с.

16. Українська народня творчість/ ЗібравДмитро Гулей. – Торонто: Гомін України,1986. – 450 с.

17. Українські анекдоти: Від козацьких часіві по наші дні/ Упоряд. і авт. передм. В. Чемерис.– К.: Український письменник, 1995. – 382 с.

18. Чорнопиский М. Фольклорна політичнасатира 20-х років ХХ століття у записахСергія Єфремова. – Львів: Вид. центрЛьвівського національного університету іменіІвана Франка. – 2001 – 170 с.

19. Этнография. Учебник/ Под ред. Ю.В. Бромлеяи Г.Е. Маркова. – М.: Высш. шк., 1982. – 320 с.



“В нас підмога лиш одна єсть – Се розумна голова”.

Іван Франко видатний український письменник, громадський і політичний діяч

110

Постановка проблеми. В інформаційнотехнологічному світі XXI століттявизначальним фактором суспільного,

економічного і політичного життя України є рівеньосвіченості нації, здатність її реалізовувати ірозвивати прогресивні технології у поєднанні ізтрадиціями, що забезпечено сучасним процесоммодернізації. Освіта є однією із підсистемсуспільства, у процесі реформування якоїнеобхідно враховувати ті функції, які вона виконуєу суспільному житті: відтворення досвіду,накопиченого в культурі, передача його відпокоління до покоління. Модернізація освіти вцілому – це всебічне і комплексне оновлення усіхланок освітньої системи відповідно до вимогсучасного життя та при збереженні тапримноженні кращих традицій національної освітиі виховання. Реалізація мети і завдань модернізаціїосвіти залежить від змін у змісті, технології йорганізації навчальновиховної діяльності, відмовивід авторитаризму в управлінні освітою та

повсякденній практиці. Саме ці зміни і становлятьсуть утвердження сучасної модернізаційноїпедагогічної парадигми в Україні, що передбачаєєдність особистісних, національних ізагальнолюдських цінностей. Народна педагогіка,що становить предмет етнопедагогіки як галузіпедагогічного знання, є одним із засобів реалізаціїмети і завдань модернізаційної педагогічноїпарадигми, оскільки у різних формах і проявахнародної культури відображає практичний,апробований століттями існування етносу, досвіднавчання, виховання і розвитку молоді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Стан розробленості проблеми використаннятрадицій народної педагогіки у сучасних процесахмодернізації освіти виявляє її міжгалузевий рівень,репрезентований науковими розробкамипедагогів, філософів, етнологів, етнопсихологівминулого і сьогодення. Зокрема, це праціК.Ушинського, який у ХІХ ст. у складних умовахрозвитку педагогіки в самодержавній Російській

УДК 37.013

Руслана Даниляк, методист навчально-методичного відділуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВИКОРИСТАННЯ ТРАДИЦІЙ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИУ ВИХОВАННІ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ

У статті виявлено модернізаційну парадигму у сучасній педагогіці та відповідно до її мети здійсненоетнопедагогічне обґрунтування використання традицій народної педагогіки у вихованні школярів, що восвітянській практиці може забезпечити розвиток, самореалізацію, самозбереження особистості іспільноти.

Ключові слова: модернізаційна парадигма, етнопедагогіка, народні традиції, виховання.Літ. 7.

Руслана Даниляк, методист учебно-методического отделенияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ТРАДИЦИЙ НАРОДНОЙ ПЕДАГОГИКИ В ВОСПИТАНИИШКОЛЬНИКОВ В УСЛОВИЯХ МОДЕРНИЗАЦИИ ОБРАЗОВАНИЯ

В статье выявлена модернизационная парадигма в современной педагогике и в соответствии с еецелью осуществлено этнопедагогическое обоснование использования традиций народной педагогики ввоспитании школьников, что в образовательной практике может обеспечить развитие, самореализацию,самосохранение личности и сообщества.

Ключевые слова: модернизационная парадигма, этнопедагогика, народные традиции, воспитание.

Ruslana Danylyak, Methodist of Educational and Methodological Department,Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE USE OF FOLK PEDAGOGY WHILE EDUCATING SCHOOL CHILDRENIN THE CONDITIONS OF EDUCATIONAL MODERNIZATION

The article shows the modernization paradigm in modern pedagogy and according to its aim ethno-pedagogical argumentation of the use of traditions of folk pedagogy while educating schoolchildren is made; thatcan provide the development, self-realization, self-preservation of personality and community in the educationalpractice.

Keywords: modernization paradigm, ethno-pedagogic, folk traditions, education.


© Р. Даниляк, 2014

111 Молодь і ринок №9 (116), 2014

імперії теоретично обгрунтував необхідністьдотримання принципу народності у вихованні; уХХ ст. у репресивних умовах інтернаціоналізаціїта ідеологізації освіти В. Сухомлинський прагнувузгодити ідеї комуністичного та національноговиховання; М. Стельмахович розробив концепціюукраїнської народної педагогіки, визначив їїзначення для національного виховання молоді;В. Янів визначив мету і завдання українськогонаціонального виховання як “корегуючого”,відповідно до “хиб і вад” національного характеруукраїнців. У кінці ХХ – на початку ХХІ ст.О. Вишневський визначив теоретичні основивиховання з урахуванням традицій народноїпедагогіки; Д. Луцик обґрунтував важливістьустрою сімейного виховання дитини відповідно дотрадицій народної педагогіки; українознавчі засадижиттєдіяльності сучасної національної школиобґрунтовує П. Кононенко, Г. Лозко, Т. Усатенко;В. Андрущенко, М. Євтух, І. Зязюн, В. Кремень,В. Скотний та інші визначили світогляднікордоцентричноекзистенційні засади українськоїфілософії освіти, які своїми витоками сягаютьтрадицій народного світогляду, ментальності танародної педагогіки, розробили теоретикометодологічні основи модернізаційних процесів восвітній практиці сьогодення. Однак проблема неє вичерпаною, що й обумовило вибір теми нашоїстатті.

Мета статті: обґрунтувати ефективністьвикористання традицій народної педагогіки увихованні школярів у сучасних умовах модернізаціїосвіти, що в освітянській практиці можезабезпечити розвиток, самореалізацію,самозбереження особистості і спільноти.

Виклад основного матеріалу дослідження.Модернізація освіти, як визначає це поняття Є. Пінчук,є складним, цілісним процесом соціокультурноїдіяльності, що полягає у досягненні керованої,позитивної, якісної зміни соціальної освітньоїсистеми. Зміст модернізації не зводиться лишедо інновацій, оскільки вони складають лишечастину повного циклу модернізаційного процесу.Модернізація освіти – це системна якісна зміна,що включає в себе інноваційні процеси,інформатизацію, нові технології та методикомп’ютеризації, і при цьому змінює через новізавдання домінанту розвитку внутрішньогопотенціалу освіти [3, 10]. Однак, інноваційність якознака модернізації освіти не суперечитьдотриманню етнонаціональних культурноосвітніхцінностей і традицій, однією з яких є традиціїнародної педагогіки.

Український дослідник народних традицій увихованні молоді М.Г. Стельмахович переконливодоводить, що завдяки народним традиціям в

пам’яті нашого народу впродовж віків живуть,передаючись від покоління до покоління, такіблагородні людські якості як любов до рідноїземлі, отчого краю і домівки, повага до батькаматері, світлої пам’яті своїх предків, рідної мови,історії, відчуття приналежності до народу,усвідомлення себе його частиною, прагненняпізнати, зберегти й передати його духовнінадбання у спадок своїм нащадкам [4].

Народна педагогіка, як зазначає Т. Усатенко,це емпіричні знання і досвід народу з вихованнядітей, які, зберігаючись у пам’яті, передаютьсянаступним поколінням збагаченими і оновленими.Народна педагогіка поєднує у собі народнеродинознавство, народне дитинознавство,батьківську педагогіку, народну дидактику,народну деонтологію [5, 544]. Народна педагогіказбережена в етнокультурних традиціях, народнійпоетичній і художній творчості, стійких формахвзаємодії дітей з однолітками та дорослими уміжособистісному спілкуванні, зафіксована уфольклорі, героїчному епосі, музичнопісенномумистецтві, традиціях, артефактах духовної іматеріальної культури.

Проблему використання традицій народноїпедагогіки ми розглядаємо не лише стосовноукраїнського етносу, але й етнічних груп уетнічному складі України. Етнічний складнаселення України є багаторівневий, оскількискладається із автохтонного, титульногоукраїнського етносу, самоназва якого – “українці”дала назву державі Україна, етнографічних групу його складі (лемки, бойки, гуцули), етнічних груп(вірмени, євреї, поляки, росіяни та ряд інших),частина з яких не має власної державності і проїхній розвиток має подбати лише Україна (цигани,гагаузи, кримчаки, караїми, кримські татари) [1,166 – 168]. Розвиток етнічних груп у складінаселення України забезпечують зокрема засобиосвіти, використання народної педагогіки якскладової культури кожного із народів, якіпроживають на території України.

Засадничим принципом використання традиційнародної педагогіки у сучасному процесі навчанняі виховання є принцип народності, впровадженийу науковий словообіг К. Ушинським вобґрунтуванні ідеалу всебічно і гармонійнорозвиненої особистості як мети навчання івиховання: “… ідеал людини … відбиває в собіхарактер самого народу і розвивається разом зйого розвитком. У ньому відбиваються кращоюсвоєю стороною всі зміни в характері суспільства;але те, що здавалося бездоганно хорошимп’ятдесять років тому, має в очах сучасноголюдства зовсім іншу ціну” [6, 123]. Говорячи про“зміни”, педагог фактично говорить про


112

модернізацію освіти як безперервний процес змінта інновацій, однак у якому стабільнимзалишається зв’язок із народом як спільнотою,до якої належать як вихователь, так і виховник.

В умовах глобалізаційних процесів, яківідбуваються у світовому контексті і ставлять підзагрозу знищення етнокультурну специфікународів світу внаслідок асимілятивних,інтегративних процесів, важко переоцінити спробизберегти особливості етнічної культури у процесінавчання і виховання. Незнання учнямиособливостей національної культури можепризвести до денаціоналізації, занепадудуховності, що насамперед проявляється уставленні до рідної мови, історії свого народу, йоготрадицій та звичаїв.

До змісту етнопедагогічного знання входятьпоняття: про дійсність і загальну етнічну картинусвіту, різноманітність і специфіку традиційнихетнічних культур у їх взаємозв’язку, про ідеали ідуховноморальні цінності, етносоціальнеоточення, мову, релігію, працю як основулюдського буття, землю як дім народу і людства,людину як частину природи, спадковість поколінь,культ предків, сім’ю як неминаючу цінність,систему родинних стосунків, сутністьетносоціальних ролей, традиції, звичаї, обряди,народний етикет, суспільногромадську думку якрегулятор моральної поведінки людини тощо. Цізнання учень отримує на уроках народознавстваяк інтегративного курсу позашкільногокомпоненту, а також історії, рідної мови, літератури,географії та інших, у формах позашкільної роботи,у медодичнодидактичному забезпеченні, вонивиконують ряд функцій. Насамперед, вонистановлять основу уявлень про дійсність ветнічній картині світу, які, наприклад, вукраїнському світосприйнятті мають пізнавальнуорієнтацію – від емоційночуттєвого, кордоцентричноекзистенційного пізнання до раціональноінтелектуального. Роль цього етнопедагогічногознання для організації і методичного супроводунадзвичайно велика, оскільки його ефективністьу процесі навчання і виховання української дитинизабезпечує присутність емоційнообразноїскладової, яка на певному етапі трансформуєтьсяу понятійноаналітичну. Окрім цього усвітосприйнятті української дитини присутня такариса національного характеру, як індивідуалізм,відсутність ініціативи, зневіра у власних силах.

З цього приводу В. Янів дає такі рекомендації:“… наставлення на успіх, яке динамізує нашудіяльність, пересуває наголос на вольовість, якутреба вже зарання плекати у вихованців, а цепересунення наголосу призводить до утриваленнязахитаної рівноваги між почуваннями, волею та

розумом. При вихованню активних та динамічниходиниць автоматично спричинюємося додинамізації цілого середовища” [7, 300]. Виконатицю настанову українського етнопсихолога здіаспори допоможе зпоміж інших засобівнародної педагогіки виховний ресурс козацькоїпедагогіки, яка, окрім іншого, містить потенціалгендерного виховання – виховання хлопчиківвідповідно до ідеалу фізично загартованого,здорового, мужнього воїна, захисника Вітчизни.

Козацька педагогіка це система виховання, уякій збережено духовні цінності народу, досвідвиховання, формування і навчання особистості учас підйому національного самоутвердження уперіод козацтва XVII – XVIII ст. Вивчення засадкозацької педагогіки та реалізація їх сьогодні восвітню практику здатні консолідувати українськесуспільство, сформувати українця, який бипоєднував у собі силу волі, високі моральноетичніякості, почуття патріотизму з фізичною міццю,витривалістю та вишколом.

Як зазначає О. Падалка, на сучасному етапірозвитку педагогічної науки та практикивідбувається впровадження ідеалів козацькоїпедагогіки у національну систему виховання. Усучасній українській державі відродилосяукраїнське козацтво, створені молодіжні козацькіосередки (“Пласт”, “СУМ”, “Джура”, “Січ”).Серед інших напрямів сучасної козацькоїпедагогіки – пізнання історії козацькогонаціональновизвольного руху, поширеннякозацьких традицій у загальнооосвітніх школах,сприяння фізичному та духовному розвитку молоді[2, 403 – 404].

Наслідком застосування традицій народноїпедагогіки у формах, змісті і методах навчальновиховного процесу є усвідомлення учнем своєїприналежності до народу, самоідентифікація знародними звичаями, традиціями, обрядами встереотипах соціальної поведінки і діях,повсякденних уявленнях, виборі культурнихеталонів і соціальних норм, орієнтації на певнийспосіб життя, форми праці і дозвілля тощо.

Пріоритетним у навчальновиховній взаємодіїучнів та педагогіввихователів є відродженнятрадицій, забезпечення духовної єдності поколінь,збереження родинних традицій, вивченняродоводу, залучення дітей до народних традицій,звичаїв, обрядів, виховання в них національноїсвідомості й самосвідомості.

У формуванні почуття ідентичності важливуроль відіграє рідномовне виховання учнів, оскількиосновою етнічної картини світу є мовна. Окрімтого, як елемент культури мова не успадковуєтьсягенетично, а засвоюється у процесі вихованняшляхом використання традицій народної педагогіки.



113 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Висновки. Використання традицій народноїпедагогіки у освітній практиці в умовахмодернізації утверджує розбудову системи освітина етнокультурній основі, на принципі єдностінаціонального, міжнаціонального і загальнолюдького,що дозволить вихованцеві відчути приналежністьдо свого народу і, водночас, усвідомити себегромадянином країни й суб’єктом світовоїцивілізації і відповідає основній метімодернізаційних процесів в освітній пратиціУкраїни.

1. Лозко Г. Етнологія України. Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект / Г. Лозко.– К.: В-во “Артек”, 2001. – 304 с.

2. Падалка О. Козацька педагогіка / О. Падалка //Енциклопедія освіти /Акад. пед. наук України;головний ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008.– 1040 с. – С. 403 – 404.

3. Пінчук Є. Модернізація української системиосвіти як теоретико-філософська і практичнапроблема: автореф. дис. ... д-ра філос. наук: 09.00.10/ Є. Пінчук; НАПН України, Ін-т вищої освіти. – К.,2010. – 33 с.

4. Стельмахович М.Г. Українська народнапедагогіка: Навчально-методичний посібник /М. Стельмахович . – К.: ІЗМН, 1996. – 286 c.

5. Усатенко Т. Народна педагогіка / Т. Усатенко // Енциклопедія освіти /Акад. пед. наук України;головний ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008.– 1040 с. – С. 544 – 545.

6. Ушинский К.Д. О народности в общественномвоспитании // К.Д. Ушинский. Собрание сочинений: В11 т. – Т. 2. – Москва – Ленинград: Изд. Акад. пед.наук РСФСР, 1948. – С. 69 – 167. – 655 с.

7. Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал /В. Янів // Нариси до історії української-етнопсихології. Упоряд. М. Шафовал. – 2-ге вид. –перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 341 с.


Постановка проблеми. Економічнапідготовка майбутніх молодшихспеціалістів є невід’ємною складовою

сучасної системи вищої освіти в Україні, щозабезпечує готовність їх до професійноїдіяльності, у сфері кооперації зокрема. У Концепції

УДК 378.03

Світлана Стеблюк, викладач Мукачівського кооперативного торговельно-економічного коледжу

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МОЛОДШИХСПЕЦІАЛІСТІВ СФЕРИ КООПЕРАЦІЇ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ЇХ В УМОВАХ КОЛЕДЖУ

У статті сформульовано поняття “педагогічна умова”, визначено сукупність педагогічних умов, щосприяють економічній підготовці майбутніх молодших спеціалістів сфери кооперації у коледжі, тазапропоновано шляхи їх реалізації.

Ключові слова: економічна підготовка, педагогічна умова, сфера кооперації, педагогічно орієнтованийтворчий простір, квазіпрофесійна діяльність, позааудиторна робота.

Літ. 8.

Светлана Стеблюк, преподаватель Мукачевского кооперативного торгово-экономического колледжа

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХМЛАДШИХ СПЕЦИАЛИСТОВ СФЕРЫ КООПЕРАЦИИ И РЕАЛИЗАЦИЯ ИХ

В УСЛОВИЯХ КОЛЛЕДЖАВ статье сформулировано понятие “педагогическое условие”, определена совокупность

педагогических условий, которые способствуют экономической подготовке будущих младших специалистовсферы кооперации в колледже, и предложены пути их реализации.

Ключевые слова: экономическая подготовка, педагогическое условие, сфера кооперации,педагогически ориентированное творческое пространство, квазипрофессиональная деятельность,

внеаудиторная работа.

Switlana Steblyuk, Lecturer of Mukachiv Cooperative Trade and Economic College

PEDAGOGICAL CONDITIONS OF ECONOMIC TRAINING OF FUTURE JUNIOR SPECIALISTSIN THE SPHERE OF COOPERATION AND THEIR REALIZATION IN A COLLEGE

The “pedagogical condition” concept has been formulated in the article, the set of pedagogical conditions facilitating the economictraining of future junior specialists in the sphere of cooperation has been defined, the ways of their implementation have been proposed.

Keywords: economic training, pedagogical condition, the sphere of cooperation, educationally orientedcreative space, quasiprofessional activities, extracurricular work.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МОЛОДШИХ СПЕЦІАЛІСТІВСФЕРИ КООПЕРАЦІЇ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ЇХ В УМОВАХ КОЛЕДЖУ

© С. Стеблюк, 2014

114

розвитку економічної освіти в Україні розкритосутність економічної освіти та акцентується увагана посиленні економічної підготовки майбутніхфахівців. Особливості змісту професійноекономічної освіти обумовлюються вимогами доїї кінцевого результату – формування гармонійної,всебічно розвиненої особистості, для якоїпрофесійні знання, уміння, навички і їх постійнеоновлення становлять основу самореалізації векономічній сфері суспільства.

Процес економічної підготовки майбутніхспеціалістів буде проходити більш ефективно заобґрунтування і реалізації певних педагогічних умов.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема визначення педагогічних умоврозглядалася низкою науковців (В. Андреєв,Ю. Бабанський, О. Богуцький. К. Костюченко,А. Орлов, В. Стасюк та ін.). Дослідження показує,що у науковопедагогічних джерелах мають місцерізні підходи до виокремлення педагогічних умовв залежності від напрямів дослідження. Середпедагогічних умов названі такі: зорієнтованістьнавчальновиховного процесу на моделюваннядіяльності менеджера; проблемність змістунавчання та його розгортання в діяльності звиконання навчальних завдань; стимулюваннявідповідальності за прийняті рішення; оптимальнеспіввідношення між виконавською діяльністю тадіяльністю в ролі лідера малої групи; поширеннядії моделі формування професійної відповідальностіна переддипломну практику як особливу формунавчальної діяльності [6, 17]; забезпеченнявзаємозв’язку навчального матеріалу фундаментальнихекономічних дисциплін зі змістом господарськоїдіяльності підприємств, надання спрямованостіфундаментальної економічної освіти наформування в студентів мотивів до оволодінняпрофесійно значущими знаннями та вміннями;наближення процесу підготовки студентів допрактичної діяльності [3, 13] та інші.

Аналіз досліджень показав, що виділеніпедагогічні умови мають спільне підґрунтя –особистісно орієнтований підхід у навчанні,оновлення змісту професійної підготовки майбутніхфахівців, науковометодичне забезпеченнянавчальновиховного процесу, підвищенняпізнавального інтересу до професійної самореалізаціїта інші. Проте педагогічні умови економічноїпідготовки майбутніх молодших спеціалістів сферикооперації досліджені недостатньо.

Метою статті є визначення педагогічнихумов економічної підготовки майбутніх молодшихспеціалістів сфери кооперації та шляхи реалізаціїїх у навчальновиховному процесі коледжу.

Виклад основного матеріалу дослідження.У науковопедагогічній літературі педагогічні

умови визначаються, як обставини, що сприяютьпроявам педагогічних закономірностей [8, 4];сукупність змісту, форм, методів, прийомів, якісприяють цілісному педагогічному процесупрофесійної підготовки фахівців [5, 7]; реалізаціяпедагогічних технологій [2, 4].

Стосовно проблематики нашого дослідження,зміст поняття “педагогічні умови” є багатоаспектнимі включає в себе сукупність обставин, що сприяютьпідготовці висококваліфікованого молодшогоспеціаліста сфери кооперації та зумовленісукупністю зовнішніх і внутрішніх факторівнавчальновиховного процесу, від реалізації якихзалежить рівень економічної підготовки.

У процесі дослідження нами визначенонаступні педагогічні умови.

1. Створення у навчальному закладіпедагогічно орієнтованого творчого простору

Для реалізації компетентнісного підходу всучасній освіті важливо, щоб на заняттях вколеджі домінував творчий навчальновиховнийпроцес. Визначена нами умова дала можливістьстворити позитивну мотиваційну основуодержання економічної освіти в умовах коледжусфери кооперації. Реалізація здійснювалася завдякистворенню позитивного емоційного фону, умов длясамопізнання та ініціативності майбутніх фахівців,зпоміж яких: активізація пізнавальної і навчальнотворчої діяльності, здатності особистості дорефлексії. В основу були покладені дидактичніпринципи наочності, емоційності, свідомості таактивності навчання, усвідомленої перспективи.

Педагогічно орієнтоване творче середовищедосягалося завдяки застосуванню інтерактивнихметодів навчання та впровадженню завдань,спрямованих на розвиток поняттєвого, креативногота дивергентного мислення студентів.

На лекційних заняттях, крім методу лекції, намизастосовувався проблемнопошуковий діалог упоєднанні з методом образного бачення (ізвикористанням інформаційних технологій), “мозковаатака” та ін. Метод проблемнопошукового діалогуіз застосуванням інформаційних технологій навчаннядав можливість викладачу поставити проблему, вдіалозі з’ясувати зміст і узагальнити. Методи“мозкової атаки”, “асоціативного куща”активізували творчу думку студентів, розвивалигнучкість мислення. Нами підбиралися такізавдання, зміст яких спонукав кожного студентазапропонувати власну ідею, що сприятимеформуванню готовності до інтелектуального ризику.

На практичних та семінарських заняттях малимісце інтерактивні, проектні методи навчання.Наведемо фрагменти окремих практичних,семінарських занять.

Тема практичного заняття “Аналіз витрат на



115 Молодь і ринок №9 (116), 2014

виробництво” (дисципліна “Економічний аналіз”).III. Практична частина(метод “Дерево рішень”)Викладач. Ви отримуєте зразок “Дерева

рішень” для розв’язування задачі. Суть проблемив тому, що необхідно провести аналітичнедослідження витрат на одну гривню продукції,сформулювати висновки про результати впливуфакторів на відхилення за рівнем витрат.Продумайте варіант рішення у групах,обміняйтесь думками і здійсніть пофакторнийаналіз.

Спостереження за діяльністю студентівпоказало, що вони активно включилися внавчальну діяльність, намагалися визначитиосновне у розв’язку задачі і, методом індукції,знаходили кінцевий результат.

Семінарське заняття на тему “Бізнес – план,його структурні елементи” (дисципліна “Основибізнесу”)

ІІІ. Систематизація знань, умінь і навичок(метод проектів)Викладач. Вашим завданням було скласти

бізнеспроект на тему “Моя стратегія”. Вашпроект виконувався за таким планом: постановкапроблеми; постереження за роботоюторговельного підприємства своєї місцевості тазбір інформації; висунення гіпотез успішноготоварообороту; виконання проекту; презентаціяпроекту.

Студенти читали розробки бізнеспроектів,аналізували їх, взаємооцінювали відповіді.Підкреслимо, що презентація студентськихпроектів передбачала застосування комп’ютернихтехнологій, що дало можливість краще зрозумітививчену тему.

У склад технологічної практики було введенов дію віртуальні підприємства “Кооператор” та“Орбіта”, що дало можливість студентам творчовіднестись до майбутньої професійної діяльності.Віртуальна практика проходила у формінавчальновиробничого тренінгу, що передбачавприйняття рішень студентами з питаньменеджменту, бізнеспланування, економіки,фінансів, бухгалтерського та податкового обліку,маркетингових досліджень та виконанняслужбових обов’язків на окремих робочих місцяхімітаційних підприємств. Проходячи тренінг,студенти мали можливість поглибити своєрозуміння умов діяльності конкретногопідприємства, оволодіти навичками та вміннямивиконання завдань та обов’язків окремихфункціональних підрозділів і фахівців, поділитисьдумками між собою. Робота проводилася втворчих підгрупах під керівництвом викладача іззастосуванням інформаційних технологій навчання.

2. Насичення квазіпрофесійною діяльністюзмісту дисциплін економічного спрямування.

На сьогодні квазіпрофесійна діяльністьнабуває широкого застосування в економічнійпідготовці майбутніх майбутніх молодшихспеціалістів. Сутність квазіпрофесійної діяльностіполягає в моделюванні або відтворенні умов чиситуацій у майбутній професійній сфері.

У практиці економічної освіти, на думкуО. Аксьонової, [1, 129] найбільш відомі: діловіігри, тренінги, аналіз ситуацій, розробкаколективних проектів у малих групах, методикаколективного планування курсу, організаційнодіяльнісні ігри тощо.

Упроваджуючи експериментальну методику,ми виходили з того, що ділова гра повиннавключати складові: мотивацію, зміст,умотивований професійною діяльністю, умови,внутрішню установку учасників на оволодінняуміннями, змодельовану ігрову ситуацію, яканаближена до реальної, аналіз. Нами булопроведено низку ділових ігор, наведемо прикладоднієї з них:

Ділова гра “Сучасний керівник”.Мета: закріпити, узагальнити та систематизувати

теоретичні знання з теми “Управлінські рішення”,обґрунтувати значення управлінських рішень вдіяльності керівника, виховувати у майбутніхспеціалістів почуття відповідальності.

Правила проведення гри. Група студентівумовно ділиться на керівника, трьох заступниківйого та на відділи: маркетинговий, економічний,збуту. Директор підприємства поставив завданняна адміннараді щодо вивчення можливостейпідприємства з метою розширення ринку збутупродукції. Після обговорення кожен відділпредставляє директору свої пропозиції. В процесідіалогу приймається оптимальне рішення.

Ділова гра дала можливість студентамсформувати уміння моделювати діяльністьсучасного керівника та з’ясувати особливостіприйняття індивідуальних та групових рішень. Упроцесі імітації ігрового експериментудосліджувалися мотиви прийняття рішень, виділялисялідери, оцінювалися можливості та наполегливістьучасників гри у обстоюванні власної думки.

3. Створення сприятливого адаптаційногосередовища.

Створення сприятливого адаптаційногосередовища здійснювалося нами за двоманапрямами: 1) запровадження факультативногокурсу з економіки “Шанс” в загальноосвітніхнавчальних закладах; 2) удосконаленнянавчальновиховного процесу на адаптаційнокорекційному етапі в процесі навчання в коледжі.Нами розроблена програма факультативного


116

курсу з економіки “Шанс”, що пропонувалася длявикористання в системі шкільної освіти для учнів9х класів загальноосвітніх навчальних закладів,і проведена з метою профорієнтаційної роботи.

Подаємо види робіт на одному із занять –“Стежками економічних задач”:

1. Розминка “Економічна лотозабава”;2. Гра “Економічний путівник”;3. “Економічний хокей” (гра між командами);4. “Один за всіх. Бій капітанів”;5. “Чорний ящик” (який продукт захований?);6. “Нумо, дівчата. Задача”;7. “Бюджет країни”.Даний вид заняття зацікавив учнів різними

видами робіт, формував навички аналізупоказників, покращив рівень мотивації донавчання, позаяк на питання “Кому з вассподобалося це заняття?” – 99% учнів відповілипозитивно.

Адаптаційна робота набувала свого змісту напершому курсі навчання у коледжі. На заняттяхз дисциплін різних циклів нами застосовувавсяметод стимулювання студентів до навчальноїдіяльностістворення ситуацій успіху у навчанні.В позааудиторній діяльності мали місцеіндивідуальні бесіди зі студентами, диспути,вечори економічного спрямування тощо.

4. Упровадження в практику виховної роботиактивних методів формування економічноїкультури та стимулювання позитивної поведінки.

Економічне виховання молодших спеціалістівекономічних спеціальностей передбачаєздійснення виховного процесу під час вивченнятеоретичних дисциплін, практичного навчання тау позааудиторній роботі.

Для реалізації педагогічної умови взятіпринципи народності, цілеспрямованості,демократичності, природовідповідності,гуманізації, єдності виховання і життєдіяльності,культуровідповідності, суспільної спрямованості.

Ефективність економічного вихованнямолодших спеціалістів нами забезпечуваласявключенням студентів в різні види діяльності,серед яких трудова; максимальнимвикористанням викладачами можливостейнавчальновиховного процесу у коледжі шляхомустановлення міжпредметних зв’язків;визначенням змісту, форм і методівпозааудиторної роботи.

Серед позааудиторних заходів мали місце:економічні диспути: “Переваги ринковоїекономіки”, “До проблеми заощадження”, “Етикасучасного бізнесу” та інші; бесіди на виховнихгодинах “Культура телефонної розмови”, “Якостісучасного фахівця”, “Сторінками економічних

видань” та інші; вечори відпочинку на економічнутематику; круглий стіл з майбутнімироботодавцями.

До круглого столу запрошувалися керівники тапрацівники обласної та районних споживчихспілок. Розмова велася діловим мовленням і буласпрямована на можливість майбутньогопрацевлаштування. Наше спостереженняпоказало, що проведення таких заходів єефективним.

Висновки. Таким чином, запропоновані намипедагогічні умови сприяють якісній підготовцімолодших спеціалістів сфери кооперації, оскількизумовлюють підвищення мотивації до навчання,до професійної діяльності, покращення якостізнань та рефлексії в умовах коледжу.

Перспективу подальшого дослідженнявбачаємо у визначенні форм контролю у процесівикладання дисциплін економічного спрямування.

1. Аксьонова О.В. Методика викладання економіки.Навч. посібник / О.В. Аксьонова. – К.: КНЕУ, 1998. –280 с.

2. Бабанский Ю.К. Интенсификация процессаобучения / Ю.К. Бабанский. – М.: Знания, 1987. – 186 с.

3. Зінченко В.О. Формування професійної спрямованостістудентів економічних спеціальностей на початковомуетапі навчання: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія іметодика професійної освіти”/ В.О. Зінченко. –Луганськ, 2008. – 20 с.

4. Костюченко К.Є. Педагогічні умови формуванняраціонально-критичного мислення у майбутніхучителів у процесі вивчення психолого-педагогічнихдисциплін: автореф. дис. на здобуття наук. ступеняканд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія і методикапрофесійної освіти” / К.Є. Костюченко. – Кіровоград,2011. – 20 с.

5. Назарова О.Л. Новые информационные технологиив управлении качеством образовательного процесса вколледже / О.Л. Назарова / / Информатика иобразование. – 2003. – №11. – С. 79 – 84.

6. Орлов А.О. Формування професійної відповідальностімайбутніх менеджерів: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія іметодика професійної освіти”/А.О. Орлов. – Київ,2009. – 22 c.

7. Пєхота О.М. Особистісно-орієнтоване навчання:підготовка вчителя [монографія] / О.М. Пєхота, А.М.Старєва. – Миколаїв: Іліон, 2007. – 272 с.

8. Стасюк В.Д. Педагогічні умови професійноїпідготовки майбутніх економістів у комплексі “школа– вищий заклад освіти”: дис. на здобуття наук.ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.04 “Теорія іметодика професійної освіти” / В.Д. Стасюк. – Одеса,2003. – 282 с.




117 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Актуальність дослідження. Потребарозробки технології формуванняпрофесійної компетентності майбутніх

фахівців мистецьких спеціальностей засобамиартпедагогіки в умовах навчання у коледжівизначається необхідністю вирішеннясуперечностей, виявлених на констатувальномуетапі педагогічного експерименту: між провідноюроллю мотивації навчальної діяльності тавідсутністю у процесу професійної підготовкиформ і методів, що стимулюватимуть її розвиток;між формами професійної підготовки майбутніхфахівців мистецьких спеціальностей тавідсутністю засобів для їх ефективної реалізації;

між достатнім рівнем професійних знань студентівта несформованістю навичок їх практичноїреалізації для вирішення навчальних і професійнихзавдань.

Рівень розробленості проблеми. Технологізаціяпедагогічних процесів у науковій літературірозглядається як процес і результат алгоритмізаціїдіяльності суб’єктів освітнього простору шляхомнадання йому ознак цілеспрямованості,наступності, системності та розробки методичноїбази реалізації поставлених завдань. Технологізаціяяк об’єкт наукових досліджень розглядається уроботах В.П. Безпалька, В.М. Монахова, Н.П. Наволокової,О.М. Пєхоти, Г.П. П’ятакової і Н.М. Заячківської,

Тетяна Руденька, викладач Житомирського коледжу культури і мистецтв імені І. Огієнка

ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХФАХІВЦІВ МИСТЕЦЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЗАСОБАМИ АРТ-ПЕДАГОГІКИ

В УМОВАХ НАВЧАННЯ У КОЛЕДЖІУ статті представлено результати проектування технології формування професійної компетентності

майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей засобами арт-педагогіки в умовах навчання у коледжі –визначено її основні компоненти, охарактеризовано їх зміст та взаємозв’язок; описано арт-педагогічні засобивпровадження спроектованої технології у процес професійної підготовки майбутніх фахівців мистецькихспеціальностей.

Ключові слова: професійна компетентність, майбутні фахівці мистецьких спеціальностей,технологізація, технологія, коледж культури і мистецтв, арт-педагогічні засоби навчання.


Татьяна Руденькая, преподаватель Житомирского колледжа культуры и искусствимени И. Огиенко

ТЕХНОЛОГИЯ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИБУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ ХУДОЖЕСТВЕННЫХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ

СРЕДСТВАМИ АРТ-ПЕДАГОГИКИ В УСЛОВИЯХ ОБУЧЕНИЯ В КОЛЛЕДЖЕВ статье представлены результаты проектирования технологии формирования профессиональной

компетентности будущих специалистов художественных специальностей средствами арт-педагогики вусловиях обучения в колледже – определены ее основные компоненты, охарактеризованы их содержание ивзаимосвязь; описано арт-педагогические средства внедрения спроектированной технологии в процесспрофессиональной подготовки будущих специалистов художественных специальностей.

Ключевые слова: профессиональная компетентность, будущие специалисты художественныхспециальностей, технологизация, технология, колледж культуры и искусств, арт-педагогические средства

обучения.

Tetyana Rudenka, Lecture Zhytomyr Culture and Art Collegeby I. Ohienko

TECHNOLOGY OF FORMING PROFESSIONAL COMPETENCE OF FUTURESPECIALISTS OF ART PROFESSION BY MEANS OF ART PEDAGOGY

The article shows the results of projection technologies of formation professional competence of futurespecialists of Art professions by means of Art pedagogy in college. Defined its main components, characterized theircontent and interaction; described Art pedagogical tools of implementation of projected technology into the processof professional training of future Art professions specialists.

Keywords: professional competence, future specialists of Art professions, technology, Culture and Art College,Art and pedagogical methods of teaching.

УДК 377.1:377.67

ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВМИСТЕЦЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЗАСОБАМИ АРТ-ПЕДАГОГІКИ В УМОВАХ НАВЧАННЯ У КОЛЕДЖІ

© Т. Руденька, 2014

118

Г.К. Селевка та ін.; технології професійноїпідготовки майбутніх фахівців розглянуто в працяхС.С. Вітвицької, О.А. Дубасенюк, С.О. Сисоєвоїі Л.І. Бондаревої та інших. Однак майбутніфахівців мистецьких спеціальностей як суб’єктиосвітнього простору коледжу ще не виступалипредметом окремих психологопедагогічнихдосліджень. Відповідно, перед нами стоїтьзавдання проектування технології формуванняпрофесійної компетентності майбутніх фахівцівмистецьких спеціальностей засобами артпедагогіки в умовах навчання у коледжі. Для йоговирішення необхідно забезпечити взаємозв’язоктрьох основних компонентів теорії діяльності:цілей, методів, результатів. Тобто, структурутехнології формування професійної компетентностімайбутніх фахівців мистецьких спеціальностейзасобами артпедагогіки в умовах навчання уколеджі складають цільовий, організаційний,методичний та результативний компоненти.

Цільовий компонент технології встановлюєсистему цілей перетворюючої педагогічноїдіяльності, які проектують очікувані результативід її впровадження. При побудові цільовогокомпоненту технології формування професійноїкомпетентності майбутніх фахівців мистецькихспеціальностей засобами артпедагогіки в умовахнавчання у коледжі ми керувалися потребою взабезпеченні сукупності педагогічних умов:створення в коледжі артпедагогічногосередовища, що передбачає залучення засобівмистецтва до навчального процесу; готовністьвикладачів коледжу до використання артпедагогіки як засобу і технології формуванняпрофесійної компетентності майбутніх фахівцівмистецьких спеціальностей; використання впроцесі професійної підготовки артпедагогічнихситуацій та артпедагогічних занять (див. рис. 1.).

Таким чином, з рис. 1. видно, що педагогічніумови формування професійної компетентностімайбутніх фахівців митецьких спеціальностей єсистемоутворюючим фактором цільовогокомпоненту технології, що об’єдную провіднумету її впровадження та сукупність цілей якзасобів покрокового досягнення поставленоїмети.

Відповідно, нами визначено основні цілітехнології формування професійної компетентностімайбутніх фахівців мистецьких спеціальностейзасобами артпедагогіки в умовах навчання уколеджі:

формування відповідальності студентів завласний особистісний і професійний розвиток, атакож рівень професійної компетентності якрезультат фахової підготовки у коледжі;

сенсибілізація процесу професійної підготовкишляхом оволодіння студентською молоддюнавичками сприйняття свого професійного “Я”;

розвиток мотивації до оволодіння майбутньоюмистецькою спеціальністю під час професійноїпідготовки у коледжі;

створення в академічних групах таосвітньому середовищі коледжу атмосферивзаємодії, співробітництва, толерантності;

розвиток креативності, творчої й професійноїрефлексії, професійно важливих якостей майбутніхфахівців мистецьких спеціальностей;

створення умов для професійної, мистецькоїта особистісної самореалізації учасниківнавчальновиховного процесу.

Визначені цілі синтезують провідну метуреалізації технології: зростання рівня професійноїкомпетентності майбутніх фахівців мистецькихспеціальностей під час навчання у коледжі.

Для впровадження поставлених мети та цілейтехнології нами розроблено її організаційнийкомпонент, який описує етапи реалізації технологіїформування професійної компетентностімайбутніх фахівців мистецьких спеціальностейзасобами артпедагогіки в умовах навчання уколеджі. Ми визначили три базові етапивпровадження технології, які, за необхідності,можна циклічно повторювати залежно від зміступрофесійної підготовки та спеціалізованихнавчальних предметів: 1) етап налаштування;2) етап набуття досвіду; 3) етап перенесеннядосвіду.

Визначені етапи гармонійно співвідносяться зсучасними науковими дослідження психологіїефективного навчання, зокрема з моделлюдинамічної освіти за К. Фопелем [3].

К. Фопель, провівши глибокий аналізтрадиційних методів навчання, їх основнихпринципів та результатів, вводить поняття“динамічних знань” (на противагу “поверхневим”і “технічним”) – тобто відкриту когнітивнусистему, яка дозволяє грати, експериментувати,отримувати задоволення від процесу пізнання йпороджує бажання передачі власного досвідуіншим. Саме динамічні знання виступаютьчастиною професійної особистості [3]. Тому приорганізації навчальновиховного процесу в коледжі,який спрямований на оволодіння майбутнімифахівцями професійною компетентністю, важливовраховувати усі аспекти психічної діяльностііндивіда під час навчання (думки, почуття, уяву,установки, фізіологічні стани, тощо), застосовуючизасоби, що дозволяють комплексно впливати намолодь – до таких засобів можна віднести артпедагогічні. Важливим є створення змістового й



119 Молодь і ринок №9 (116), 2014


120

цікавого оточуючого середовища навчання –символіку, плакати, картини, скульптури, музику.

Визначені етапи передбачають застосуванняартпедагогічних засобів навчання, оскількиспрямовані на внутрішні соціальнопсихологічнімеханізми набуття студентами мистецькихспеціальностей професійних знань та вмінь. Асаме, реалізація етапів вимагає застосуваннякомплексу артпедагогічних засобів реалізаціїтехнології (літературних, художніх, музичних,театральних, рухових) представлених нами уметодичному компоненті технології.

Охарактеризуємо основні артпедагогічнізасоби і методи, що утворюють методичнийкомпонент технології формування професійноїкомпетентності майбутніх фахівців мистецькихспеціальностей засобами артпедагогіки в умовахнавчання у коледжі. При їх формуванні мипослуговувалися роботами М. Кіпніса і К. Фопеля[1 – 5].

Психофізичний вплив на особистість студентів(етап налаштування) визначається тим, що длямайбутніх фахівців мистецьких спеціальностейвкрай важливим є фізичне та емоційненалаштування на творчість, розкутість,саморозкриття, активної взаємодії з іншимиучасниками процесу професійної підготовки,формування спільності.

Значення рухових засобів для організаціїзаняття полягає у контролі власного тіламайбутніми митцями, відчутті гнучкості тарухливості, позбавленні страхів; виконання такихвправ дозволяє суміщати фізичний розігрів зтренуванням уяви.

Приклади вправ рухових і театралізованих артпедагогічних засобів для психофізичного впливуна особистість студентів: “Обруч”, “Перетягуванняканату”, “Повітряна кулька”, “Каруселі”, “Зустріч”та ін. [2].

Контакт, взаємодія і співробітництво, на думкуМ. Кіпніса [2], є трьома “китами”, тобто основамиспільної творчої діяльності. Для його забезпеченнядоцільно використовувати такі театралізованівправи: “Поводир”, “Не підглядай”, “Хованкивночі”, “Відповідай за себе”.

Вправи на самопрезентацію, можливістьпоказати себе з найкращої сторони – “Звукимузики”, “Фриз”, “Манекени”, “Три рухи”, “Війнаі мир”.

Дилема – ситуація вибору, яка наповненадраматизмом та вимагає рішучості йвідповідальності [2]. Потенціал використаннядилем полягає у залученні студентів до активноїучасті у ситуації вибору, актуалізації цінностей,стимулюванні мислення й мовлення, аналізі

слабких і сильних сторін своєї особистості.Використання театру як педагогічного методудля розв’язання професійних дилем дозволитьмайбутнім фахівцям відчути себе суб’єктамивласного життя, створити умови для свідомогоцілепокладання, формування відповідальності занаслідки своїх вчинків та рішень – тобтонавчитися бачити причиннонаслідкові зв’язкивласної особистісної, навчальної та професійноїжиттєдіяльності, гармонізувати себе із зовнішнімсередовищем.

Основною метою театралізованого програваннядилем М. Кіпнис уважає самоактуалізаціюучасників у процесі спілкування й саморозкриттяу ряді проблемних соціальних і психологічнихситуацій: відчуженість, страх, тривожність,конфліктність; це дозволяє поступово змінюватиповедінку учасників драмотерапії, ламатистереотипи мислення й приймати ідеїспівробітництва [2].

Завдання для драматизації: “Нісенітниця –Катастрофа”, “Телефон”, “Естафета почуттів”,“Третій зайвий”, “Життєві історії”, “Бажання йперешкода”, “Чотири слова” та інші.

Розвиток професійно значущих якостейособистості майбутніх фахівців мистецькихспеціальностей. Відомий бізнестренер К. Фопель,узагальнюючи власний досвід професійнихпроблем фахівців у різних організаціях тапроектуючи його на сферу особистісних якостейконкретних людей, виділяє такі провідні труднощіадаптації працівників до виконання професійнихобов’язків: відчуття віддаленості, відірваності відколективу; відсутність бачення далекоїперспективи, що відображається на невірномузастосуванні тактик вирішення проблемнихситуацій;нестача довіри до себе та інших,відсутність поваги до колег [5].

Усі визначені проблеми мають спільні корені– несформованість професійно значущих якостейфахівців, що виявляється у невпевненості,нерішучості, низькому рівні професійноїкомпетентності. Для їх подолання проводятьсявправи “Приховані ресурси”, “Консенсус”,“Самодисципліна” тощо.

Окремої уваги при створенні технологіїформування професійної компетентностімайбутніх фахівців мистецьких спеціальностейварто приділяти руховим видам діяльності (танці,театралізація, рухливі ігри, психогімнастика тощо).У науковій літературі значення таких видівдіяльності при організації навчального процесувизначається підтвердженням прямогокореляційного зв’язку між руховою активністю таінтелектуальними досягненнями, зокрема,



121 Молодь і ринок №9 (116), 2014

розвитком пам’яті, покращенням навчальнихдосягнень, формуванням пізнавальних здібностейта ін. Важливим фактором ефективності процесупрофесійної підготовки є розуміння фруструючоїситуації навчання – високий рівень концентраціїуваги при засвоєнні нового матеріалу призводитьдо блокування у студентів можливості глибокозасвоїти навчальний матеріал, зв’язати його зпопереднім досвідом і знаннями, обґрунтувативласне бачення та зробити висновки. Визначенуситуацію фрустрації можливо подолати лише артпедагогічними руховими засобами. Згідно пораддослідників, лише 20 – 40% навчального часуповинно бути присвячено напруженій увазістудентів, інший навчальний час вартоприсвячувати рефлексіям, обговоренням,рухливим вправам, артзаняттям – тодірезультати будуть найвищими [3].

Літературна творчість майбутніх фахівцівмистецьких спеціальностей сприяє розвиткувербального інтелекту, що лежить в основіуспішної комунікації, він лежить в основі такихпрофесійно необхідних компетенцій, як складаннярезюме, співбесіда при працевлаштуванні, участьу виробничих нарадах, ведення звітності,здатність доносити свої ідеї та думки до колег,тощо. Існують цікаві артпедагогічні засобирозвитку літературних здібностей студентів,наведемо приклади деяких з них: написати вірш,кожний рядок в якому починається зі слів“Зранку…”; придумайте діалог між вашоюправою та лівою рукою; напишіть есе в журнал,який буде виданий через 100 років.

Візуальна художня творчість студентіввідображається на їх здатності до невербальноїкомунікації, вмінні помічати деталі, поглиблюватирозуміння власної “самості”, тощо. До артпедагогічних засобів розвитку візуальногоінтелекту учасників у провадженні технологіїможна віднести такі: частіше пропонуватиучасникам роботи кольорові замальовки певнихконцепцій і теорій, що вивчаються; створюватикарти професійних ідей; фотографувати об’єктий ситуації, що відображають навчальну йпрофесійну діяльність студентів; використовувати“уявні подорожі”, фантазію для зображеннямайбутніх професійних ситуацій та шляхів їхвирішення та ін.

Музична творчість фахівців мистецькихспеціальностей лежить в основі набуття нимипрофесійної майстерності, оскільки саме музикадозволяє у процесі творчості передавати настрій,ідеї й атмосферу дійства. Музика допомагає вкризових ситуаціях, символізує знакові події ужитті, втамовує духовні потреби, формує життєві

позиції та ставлення. До музичних артпедагогічних засобів професійної підготовкимайбутніх фахівців відносимо такі: під часаудиторних занять включати фонову музику, щостворюватиме спеціальну атмосферу й настрій,дозволить розслабитися й стимулюватитворчість; використання ритму для організаціїрізної роботи, залежно від її цілей; створіть музичнітрадиції (тобто, твори, які постійновикористовуються для виконання одних і тихсамих завдань); час від часу давати студентамможливість вільно рухатися під музику та ін.

Спільна (колективна) творчість студентівдозволяє розвивати у студентів здатністьідентифікувати себе з іншими, розуміти їх мотиви,установки та настрої – тобто якості, які лежать воснові соціальнопсихологічної компетентностіфахівців. Для розвитку соціального інтелектуважливо використовувати такі артпедагогічнізасоби групової роботи, як: створенняможливостей для вільного спілкування учасників– спільне навчання, творча діяльність.

Важливим елементом використання артпедагогічних засобів навчання (зокрема,інтерактивних ігор) при формуванні професійноїкомпетентності майбутніх фахівців мистецькихспеціальностей є можливість інтеграції груповихзавдань (процесу професійної підготовки) таіндивідуальних потреб студентів коледжу (утворчій самореалізації та самопрезентації), щодозволяє підвищити ефективність навчальногопроцесу та реалізовувати сучасні педагогічніпідходи до організації навчання й виховання.Поняття інтеракції при організації навчанняпередбачає комунікацію учасників на двох рівнях:внутрішньому (тобто контакт різних частинособистості студента) і зовнішньому (контакт зіншими учасниками навчальновиховногопроцесу) [4].

Інтерактивні ігри, що містять артпедагогічнізасоби та спрямовані на оволодіння новимсоціальним досвідом: щодо протидії агресії тагніву (вправи “Камінчик у взутті”, “Випуститипару”, “Штовхачки”, “Штормове попередження”,“Датський бокс” та інші); розвиток рефлексії таемпатії (вправи “Задоволений – Сердитий”,“Любов і гнів”, “Агресивна поведінка”, “Книга” іт.д.); формування асертивної та успішноїповедінки (“Король”, “Коло сили”, “Скарбничкадобрих справ”, “Будь успішним”, “Погляд умайбутнє”); розвиток навичок ефективноїкомунікативної взаємодії (“Неочікуванікартинки”, “Хмарочос”, “Бутон”, тощо);розвиток творчого мислення, креативності,фантазії (“Кольорові імпровізації”, “Усюди


122

ходи”); корекція мовлення студентської молоді(“Лексикон”, “Якби годинник заговорив…”,“Групове намисто”, “Діоген”).

Останній етап технології – перенесення вповсякденне життя знань і досвіду, отриманих упроцесі застосування технології формуванняпрофесійної компетентності майбутніх фахівцівмистецьких спеціальностей засобами артпедагогіки в умовах навчання у коледжі. Етаппередбачає усвідомлене планування майбутнімифахівцями власного особистісного й професійногорозвитку (подальшої освіти, у т.ч. неформальної):дискусії й обговорення, вправи на рефлексію (“Щоя отримав?”), позитивне підкріплення від оточення(студентські клуби й колективи).

Результативний компонент технологіїформування професійної компетентностімайбутніх фахівців мистецьких спеціальностейартпедагогічними засобами передбачаєстворення методики дослідження рівняпрофесійної підготовки студентів під час навчанняу коледжі. Для цього нами розроблено системукритеріїв (що містить особистісний, мотиваційний,освітній, практичний, результативний критерії), їхпоказників та рівнів професійної компетентностімайбутніх фахівців мистецьких спеціальностей, атакож розроблено діагностичний інструментарійдля вимірювання рівня досліджуваного явища.Визначена методика дослідження рівняпрофесійної компетентності студентів коледжукультури і мистецтв співвідносить з теоретичногообґрунтованою структурою професійноїкомпетентності та реалізована нами під часпедагогічного експерименту.

Висновки і перспективи. Таким чином, доосновних переваг використання артпедагогічнихзасобів формування професійної компетентностістудентів коледжу мистецьких спеціальності мивідносимо: цілеспрямований вплив на мотиваціюстудентів до процесу професійної підготовкишляхом інтегративного розвитку пізнавальних ітворчих інтересів; сприяння творчому розвиткупрофесійно важливих якостей майбутніх митців;стимулювання студентів до саморефлексії,саморозвитку, самопізнання, самореалізації,самонавчання; оволодіння студентами новимнавчальним і професійним досвідом, щовідображається на формуванні нових умінь і

навичок; розвиток сенситивності й творчої емпатіїмолоді; усвідомлення молоддю застосованих доних методів навчання, що надалі призводить довикористання ними методів навчання в подальшійпрофесійній діяльності. Тобто, застосування артпедагогічних засобів дозволяє комплексно впливатина процес формування професійної компетентностімайбутніх фахівців мистецьких спеціальностей.Перевірку такого припущення вважаємо перспективоюподальшого педагогічного дослідження.

Водночас, вважаємо за потрібне зауважитинеобхідні передумови впровадження технологіїформування професійної компетентностімайбутніх фахівців мистецьких спеціальностейзасобами артпедагогіки в умовах навчання уколеджі: опора на сучасні теоретикопедагогічніпідходи організації процесу професійної підготовки(компетентнісний, діяльнісний, гуманістичний,особистісно орієнтований); усвідомлення цілей,мотивів та очікуваних результатів від реалізаціїтих або інших артпедагогічних засобів;забезпечення зв’язку змісту артпедагогічнихзасобів з практикою майбутньої професійноїдіяльності студентів; врахування важливостікогнітивного компоненту професійноїкомпетентності майбутніх фахівців мистецькихспеціальностей шляхом формування глибокої тастійкої теоретичної бази при вивченні спеціальнихдисциплін.

1. Актерскийтренинг. Более 100 игр,упражнений и этюдов, которыепомогут вамстать первокласснымактером / МихаилКипнис. – М.: ACT: ACT МОСКВА, СПб.:Прайм-ЕВРОЗНАК, 2008. – 249 с.

2. Кипнис М. Драмотерапия. Театр какинструмент решения конфликтов и способсамовыражения / М. Кипнис – М.: Ось-89,2002. – 192 с.

3. Фопель К. Эффективныйворкшоп.Динамическоеобучение / К. Фопель [Пер. снем.] – М.: Генезис, 2003. – 368 с.

4. Фопель К. Технологияведениятренинга.Теория и практика. / К. Фопель[Пер. с нем.] –2-е изд. – М.: Генезис, 2005. – 267 с.

5. Фопель К. Уверенноеуправление. Тренинг,коучинг, саморазвитие/ К. Фопель[Пер. с нем.]– 2-е изд. – М.: Генезис, 2004. – 122 с.




123 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Постановка проблеми. У законодавчих інормативних документах про освітуакцентується увага на необхідності

запровадження педагогічних технологій, науковометодичних досягнень у навчальний процес і підготовкунової генерації педагогічних кадрів [3; 5]. Тому одниміз головних завдань початкової школи є формуваннірозвиненої, самостійної й активної особистості.

З метою виявлення необхідності в ґрунтовнійпрактичній підготовці учителів початкових класівнами була вивчена готовність учителів довикористання технології розвивального навчанняна уроках української мови в початкових класах.Анкетування учителів, які проходили курсовуперепідготовку при Дрогобицькому педагогічному

університеті імені Івана Франка, показало, щобільшість із них недостатньо обізнана з поняттям“технологія розвивального навчання” (32%),частина вчителів знає такі уроки (29%), бо булаприсутня на одному з них, а 31% респондентівпроводить уроки, однак не розробляє їх, азапозичує розробки із фахових журналів. Водночас8% учителів не відповіли на ці питання.

Учителі зазначали про те, що ця проблема єактуальною і нею треба займатися, починаючи зпочаткових класів. Однак вони такожвисловлювали думки про те, що відсутніметодичні поради щодо використанняпедагогічної технології розвивального навчання науроках української мови в початкових класах.

УДК 373.31:811.161.2

Леся Охріменко, викладач методики української мови в початкових класах,заступник директора з навчально-виробничої роботи КЗ ЛОР Самбірського педагогічного коледжу

імені Івана Филипчака

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯНА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

У статті розкривається проблема технології розвивального навчання на уроках української мови впочаткових класах. Пропонуються навчальні завдання з української мови, як засіб навчання та розвиткумолодших школярів. Висвітлюється формування в учнів дослідницьких умінь, допитливості та вихованняінтересу до вивчення рідної мови.

Ключові слова: технологія, розвивальне навчання, навчальне завдання, розвиток, урок, українська мова,молодший школяр, учень.

Літ. 14.

Леся Охрименко, преподаватель методики украинского языка в начальных классах,заместитель директора по учебно-производственной работы

КЗ ЛОР Самборского педагогического колледжа имени Ивана Филипчака

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ТЕХНОЛОГИИ РАЗВИВАЮЩЕГО ОБУЧЕНИЯНА УРОКАХ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА В НАЧАЛЬНЫХ КЛАССАХ

В статье рассматривается проблема технологии развивающего обучения на уроках украинского языкав начальных классах. Предлагаются учебные задания по украинскому языку как способ обучения и развитиямладших школьников. Освещается формирование в учащихся исследовательских умений, любознательности,воспитание интереса к изучению родного языка.

Ключевые слова: технология, развивающее обучение, учебные задачи, развитие, урок, украинский язык,

младший школьник, ученик.

Lesya Okhrimenko, Lecturer of Methods of Ukrainian in Primary SchoolDeputy Director of Teaching and Production Work

Sambir Pedagogical College by I. Fylypchak

THE USE OF DEVELOPMENTAL EDUCATION TECHNIQUESIN UKRAINIAN CLASSES IN PRIMARY SCHOOL

The article reveals the problem of developmental education techniques in Ukrainian classes in a primaryschool. Some educational tasks in Ukrainian are designed as a means of learning and development of junior pupils.The formation of research skills in pupils, their interest in learning the mother tongue is also elucidated in thearticle.

Keywords: technology, developmental education, educational task, development, class, the Ukrainianlanguage, junior pupil, pupil.


© Л. Охріменко, 2014

124

Отже, як нам видається, на сьогодні щенедостатньо досліджена проблема використаннятехнології розвивального навчання молодшихшколярів на уроках української мови. Бракуєобґрунтованих рекомендацій з питань цієїтехнології під час вивчення української мови впочаткових класах. Виникає необхідність розкритизміст та технологію розвивального навчання науроках української мови на завершальному етапіїї вивчення в 4 класі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій,у яких започатковано розв’язання проблеми.У дидактикометодичній літературі існують різнітеорії розвивального навчання. Так, А. Газел,З. Фройд, Ж. Піаже є прихильниками теоріїнезалежності розвитку і навчання. Навчаннярозглядається як зовнішній процес, який нічого вньому не змінює, а використовує досягненнярозвитку [7].

Послідовниками поглядів про те, що навчанняі є розвиток, воно повністю зливається з ним,кожний крок у ньому відповідає кроку в розвиткубули В. Джеймс, Е. Торндайк [7].

В.В. Давидов опрацював названі теорії і довів,що вони існують із деякими модифікаціями всучасній науці і мають під собою обґрунтуванняпрактичного й експериментального характеру. Вінрозглядав проблеми співвідношення навчання ірозвитку [2].

Л.С. Виготський розглядав процес розвитку,який не співпадає з навчанням, оскільки першиййде услід за другим, створюючи “зонинайближчого розвитку” [1, 389]. Він відстоювавєдність, а не тотожність навчання і розвитку.“Навчання тільки тоді стає дійсно навчанням, коливоно забігає вперед розвитку...”, “...роль навчанняв розвитку дитини полягає у тому, що навчаннястворює зону найближчого розвитку” [1, 449].

М.І. Махмутов і В.О. Онищук розкрили різнікомпоненти змісту освіти, які засвоюються порізному: для засвоєння знань учень має отриматиінформацію про них, усвідомити, осмислити тазапам’ятати її. Поіншому засвоюються навичкита вміння учнів [8; 10].

Дослідження Н. Якиманської спрямоване наефективне засвоєння знань, умінь та навичокучнів, які мають бути не самоціллю (як утрадиційній системі навчання), а результатомреалізації нової парадигми розвивальної навчальноїдіяльності [14].

А.К. Дусавицький проаналізував розвивальненавчання в теоретичному і практичному аспектах.Він розробив систему завдань для розвиткумислення молодших школярів [4].

Б а г а т о р і ч н и й п е д а г о г і ч н и й д о с в і д

В.О . Сухомлинського дозволив йому зробитивисновки про те, що учитель має спостерігати,як дитина розвивається, спрямовувати цейрозвиток у бік нагромадження позитивного йусунення негативного. У своїх працях вінпідкреслював, що вивчати, спостерігати задитиною, зокрема за тим, як здійснюється їїрозумова діяльність, розвиваються її моральніякості, найкраще на природі. Тому його “урокимислення серед природи” мають вагому цінністьдля вчителя початкових класів [12].

Академік О.Я. Савченко висвітлила навчальнуфункцію вчителя, яку показала у взаємодії зрозвитком і вихованням молодших школярів науроках у початковій школі. Вона зазначає, що напрактиці відбувається виразна переорієнтаціяметодики з процесу діяльності на результат [11].

А.С. Зимульдінова, аналізуючи компетентністьвчителя у використанні нових педагогічнихтехнологій, зазначила провідну роль технологіїрозвивального навчання на уроках у початковійшколі [6, 10].

У новій навчальній програмі з української мовичітко й повно представлено результати навчання(що мають знати і вміти учні, навчаючись впочатковій школі) [9, 55 – 70].

Отже, аналіз педагогічної, психологічної іметодичної літератури з окресленого питанняпоказав, що в основі технології розвивальногонавчання має лежати уявлення про розвитокдитини як суб’єкта особистої діяльності. А цеозначає, що головна мета навчання на уроціукраїнської мови – забезпечити розвиток дитини.

Як бачимо, обстежувана проблема єактуальною для статті.

Метою статті є висвітлення проблемивпровадження педагогічної технологіїрозвивального навчання на уроках українськоїмови у четвертому класі. Для цього потрібнорозробити навчальні завдання, спрямовані наформування дослідницьких умінь молодшихшколярів на уроках української мови.

Виклад основного матеріалу. Педагогічнатехнологія розвивального навчання розкриваєтьсяу процесі навчальної діяльності і являє собоюособливу форму активності вчителя, спрямовануна учня.

Для того, щоб навчання було розвивальним,звернемо увагу на сам урок української мови тайого побудову.

Вивчення технології уроку дає змогустверджувати, що вчителями найчастішеобирається така структура розподілу часу науроці: опитування – 24%; вивчення (пояснення)нового матеріалу – 62 %; самостійна робота –



125 Молодь і ринок №9 (116), 2014

9%; закріплення – 4 % ; домашнє завдання – 1 %або зовсім відсутнє.

Як бачимо, самостійна робота учнів, що сприяєрозвиткові їхньої пізнавальної активності зведенадо мінімуму. Вчителеві, плануючи урокукраїнської мови, що сприяє розвитку розумовоїдіяльності учнів, потрібно зменшити час,відведений на опитування та пояснення матеріалу,і збільшити його для самостійної роботи учнів.

Ураховуючи психологічні особливості дітеймолодшого шкільного віку, ми розглянули головніознаки сприйняття та засвоєння української мовидітьми на завершальному етапі її вивчення у 4класі.

Учні потребують використовувати рідну мовудля різних цілей – для пояснення, описування,припущення, запитування, відповідей,розміркування, організації і презентації.

Вивчення мови молодшими школярамивимагає вироблення і розвитку чотирьох видівмовленнєвої діяльності: аудіювання (слуханнярозуміння), говоріння, читання та письма [3].

Мова – це найголовніше знаряддя навчання,тому більшість мовних завдань для дітей на уроціповинні бути дослідницькі й експериментальні.

Мова має використовуватися для розвиткумислення молодших школярів. Вивчаючи її, вонизбагачують щоденно свій мовний досвід у межахуроку і поза його межами. Вони розвивають іпоширюють свої мовні знання в реальному житті.Діти спілкуються, бо вони потребують цього, і впроцесі спілкування поглиблюють своє вміннякористуватись мовою.

Учень активно сприяє розумінню мовлення,яке визначається тим, як він тлумачить і сприймаєте, що вивчає.

У процесі вивчення української мови задопомогою технології розвивального навчанняможна впроваджувати наступні види мовленнєвоїдіяльності:

спостереження над мовним матеріалом; дидактичні й рольові ігри, драматизації та

інсценізації; розповідь на основі живих картинок (усі

створюють ситуацію і “завмирають”, а один учень розповідає).Таким чином, потрібно організувати так

навчальний процес, щоб вивчення української мовиздійснювалося за допомогою навчальних завдань,виконання яких має відбуватися через взаємодіюучителя з учнями та учнів між собою.

Поняття “навчальне завдання” було введеноВ.В. Давидовим і Д.Б. Ельконіним [2; 13]. Метайого постановки полягає у тому, щоб учні,засвоюючи способи роботи з мовним матеріалом,

поширювали його на розв’язування завдань, децей спосіб можна застосувати. Оволодіння цимспособом та його використання виступають якосновна мета навчальної діяльності, щопередбачає результат.

З метою ефективного засвоєння учнями 4класу української мови ми пропонуємо навчальнізавдання дослідницького характеру і дібрані доних вправи. В основу цих завдань ми поклалиформування мовних знань і мовленнєвих уміньмолодших школярів шляхом ознайомлення зтеоретичним матеріалом на доступному рівніскладності та розвиток мислиннєвих операцій(аналіз, порівняння, класифікація, групування,виділення головного, відділення його віддругорядного, синтез та узагальнення).

Розкриємо на прикладах роль учнів і діяльністьучителя під час опрацювання таких навчальнихзавдань за програмою української мови в 4 класі[9].

Увесь мовний матеріал за програмою 4 класуми розбили на блоки і дібрали до них навчальнізавдання. Опишемо їх. Перші навчальні завданнядослідницького характеру ми розглянемо заалгоритмом, а решта – подамо тільки самізавдання, оскільки їхнє виконання будеаналогічним.

Тема. Речення. Зв’язок слів у реченні.1. Послухати розповідь, виділивши в ній

головне.Речення складається зі слів. Усі слова

об’єднані змістом. До кожного слова можнапоставити запитання.

Наприклад. Маленька Даринка вишиваєкрасивий рушник.

Хто вишиває? – Даринка. Що робитьДаринка? – вишиває. Даринка яка? – маленька.Що вишиває? – рушник . Рушник який? –красивий

2. Намалювати схему і дослідити, якзв’язані слова у реченні. Міркуй так: ____ яка?______ що робить?_____ що? _______який?________.

3. Прочитати на моніторі комп’ютераправило. Виконати вправу, у якій знайти дваречення, які відповідають такій схемі:

де?____ хто?______ що роблять?___.4. За аналогією скласти схему до речення

(Дятел весело стукає дзьобом по дереву.)5. Зробити узагальнення і висновки про

зв’язок слів у реченні та навчитися добиратидо нього схему і навпаки – за схемою складатиречення.

Тема. Речення. Члени речення.1. Послухати розповідь і порівняти мовні факти.


126

“Слова в реченні, які відповідають на питання,називаються членами речення. Є головні слова– це головні члени речення, без яких не може бутиречення. Решта слів у реченні називаютьсядругорядними.

Але є в реченні й такі слова, які невідповідають на питання. Вони не належать дочленів речення”.

2. Прочитати речення на моніторікомп’ютера і дослідити, де є головні, а де –другорядні члени речення. Поставитизапитання до кожного слова в реченні. Чомувони так називаються? Пояснити.

Червоні снігурі стрибають по снігу. Синьожовті синиці зібралися біля годівниці.

3. Поміркувати і довести, яку “роботу”виконують у реченні усі слова: головну,другорядну, ніяку.

4. Зробити узагальнення і висновки пророль головних і другорядних членів речення.Навести приклади різних типів речень.

Тема. Однорідні члени речення. Розділовізнаки при них.

1. Послухати розповідь, застосовуючиасоціації.

“В одному реченні можуть бути кількапідметів і один присудок. Наприклад, Ушкільному саду росли айстри, жоржини,чорнобривці.

А може бути навпаки – кілька присудків і одинпідмет. Наприклад, Ластівка кружляла, літала,шукала місце для гнізда.

Ці слова називають однорідні підмети іоднорідні присудки.

Однорідними можуть бути і другорядні члениречення: З неба падають сніжинки на дерева,будинки, землю.

Однорідні члени речення у вимові виділяютьсяінтонацією, а на письмі – комами”.

2. Прочитати речення на моніторікомп’ютера. Дослідити, які члени реченняможуть бути однорідними. Як вимовляютьсяоднорідні члени речення? Поставитизапитання до декількох підметів, доприсудків. Пояснити.

У степу росли ромашки, дзвіночки, маки.Сонце за день нагріло землю, повітря. Чайкиспочатку літали над морем, а потім стали напіщаній косі.

3. Поміркувати і довести, що в реченні єоднорідні підмети, присудки, другорядні члениречення. Які розділові знаки ставляться написьмі між однорідними членами речення? Яктреба читати це речення?

4. Поспостерігати за однорідними членами

речення. Для цього спочатку прочитатиречення монотонно, не зупиняючись там, дестоять коми. Чи може таке бути? А потімподумати і прочитати речення з інтонацією.Визначити, які члени речення є однорідними.

5. Зробити узагальнення і висновки пророль однорідних членів речення. Із прочитанихказок скласти власноруч речення зоднорідними членами (“Кирило Кожум’яка”,“Кривенька качечка”, “Дідова і бабинадочки”). Прочитати і пояснити.

Тема. Частини мови.1. Послухати розповідь про частини мови,

застосовуючи асоціації(багато квітів – багато частин мови).2. Дослідити, у які групи можна згрупувати

всі квіти (дерева, пташки, рослини, тварини)Зв’язати поняття з частинами мови.Прочитати стовпчики слів: світло, праця, розум;світліє, працюю, розуміє; світлий, працьовитий;розумний. Що ці слова означають і на якіпитання вони відповідають”.

3. Поміркувати, як можна порівняти слова-назви предметів зі словами-назвами дій:дружба, дружити; радість, радіти, сум, сумувати.

4. Поспостерігати за словами – назвамиознак: дружний, радісний, сумний. Скластиречення з цими словами. Визначити, якимчленом речення вони виступають.

5. Вибрати одне зі слів, вміщених у дужках,яке допоможе правильно завершити речення.

а) У теплих краях живе... (ведмідь, олень,вовк, верблюд, тюлень),

б) Місяць зими... (вересень, жовтень, лютий,листопад, березень).

в) Найбільший птах... (ворона, страус, сокіл,горобець, орел, сова).

6. Зробити узагальнення про частини мови.Згрупувати слова за частинами мови: небо,дощ, блакитний, синій, стоїть, падає.

Тема. Іменник як частина мови.1. Послухати розповідь про іменник,

проаналізувати та згрупувати одержанімовні факти.

2. Прочитати текст, поспостерігати засловами, які означають назви предметів.Дослідити, на яке питання вони відповідають,визначити число, рід, відмінок. У яких словахбуло це визначити? Записати їх.

Сонячний травневий ранок наповнюєтьсящебетом пташок. Поміж деревами росте сонтрава. Вона похитує легенько пухнастимиголівками. Зелене листя з білявим пушком надаєїй привабливості. Вона полюбляє сухі та затишнімісця.



127 Молодь і ринок №9 (116), 2014

3. Поміркувати, чи можна з одних слів-назвпредметів скласти речення. Яких слів бракує?Додати їх і скласти речення.

На траві, роси, крапельки, блиск. Сонце,промені, на землю. Уранці, все, життя.

4. Дібрати слова-іменники на шкільну тему.Скласти з ними кілька речень, об’єднавши їхтемою “У школі”.

5. Виключити зайве слово. Пояснити, чомусаме це слово зайве.

а) Тюльпан, лілія, квасоля, ромашка, фіалка.б) Ріка, озеро, море, міст, болото.в) Машина, ведмежа, пісок, м’яч, лопата.г) Тополя, береза, ліщина, липа, осика.Тема. Прикметник як частина мови.1. Послухати розповідь про прикметник, з

якої можна дізнатися про зв’язокприкметника з іменником.

2. Прочитати текст, вставити замістькрапок потрібні слова. Поспостерігати засловами, які називають ознаки предметів.Дослідити, на яке питання вони відповідають,визначити число, рід, відмінок. У яких словахважко було це визначити? Пояснити, чому.

Свіжий вітер пробігає між … деревами.Багато пташок полетіли в ... краї. Зайнялася нанебі ... веселка. На ... дереві було рясно плодів. Ялюблю ходити босоніж по ... росі. Біля річки у ...тиші таємниче шелестів очерет і дзвеніли у повітрі... коники.

3. Розглянути схему розбору прикметника.Порівняти з алгоритмом розбору. Чи всеправильно зроблено? Перевірити.

Свіжий (вітер ) ( який ? ) – прикм., чол.р.,одн., Н.в., зв’язане зі словом вітер, другоряднийчлен речення.

Вечір огорнув теплу землю густим туманом.Теплу (землю) – (який ?) теплий – прикм.,

жін.р., одн., З.в., зв’язане зі словом землю,другорядний член речення.

Густим (туманом) – (який) густий – прикм.,чол. р., одн., О.в., зв’язане зі словом туманом,другорядний член речення.

4. Дослідити, як правильно утворити відіменників прикметники:

Квітка – ...; річка – ...; бджола – ...; дерево –…; стіл–… .

Тема. Числівник як частина мови.1. Послухати розповідь про числівник,

визначити, що він означає (кількість і порядокпри лічбі).

2. Поспостерігати, як правильно прочитатиматематичні вирази, використовуючиприйменники від, до

50+45=95 80+20=100 6018=42 7010=60

3. Дослідити, як від поданих кількіснихчислівників утворити порядкові за зразком:один, три, вісім, сорок, сто, вісім, чотирнадцять.

4. Поєднати числівники з іменниками.Записати утворені словосполучення. П’ять,окунь, один, книга, двадцять, два, олівець, три,вікно, одинадцять, футболіст.

5. Поспостерігати, як в усному мовленнідопускається сполучення числівників двоє,троє... з іменниками, що вживаються тільки умножині (двоє саней, троє окулярів).

6. Визначити, як правильно уживативирази: “Котра година?”; “О пів на дев’яту”; “Ободинадцятій”; “Яка погода”?

7. Узагальнити знання про вживаннячислівника в мові і мовленні.

Тема. Займенник як частина мови.1. Послухати розповідь про займенник,

який вживається замість назви предмета.2. Поспостерігати, як займенники змінюються

за відмінками; як слугують для зв’язку їх зіншими словами; як називний і давальнийвідмінки ніколи не вживаються безприйменників:

1) ... люблю свою Україну. 2) ... любить читатикнижки. 3) ... завжди говоримо правду. 4) ...змагаються за честь своєї школи.

3. Дослідити, у яких трьох займенникахпишеться дві букви “е” ?( мене, тебе, себе), ау яких – “ьо”, “йо”?( у ньому, його, йому).

4. Прочитати речення та проаналізуватийого. Пояснити, як змінити особу.

Мама подарувала (він) цікаву книжку. Ходімов ліс зі (я). Сьогодні (я) призначили черговим. ОсьДніпро. По (він ) плаває багато пароплавів, човнів.

5. Зробити узагальнення про займенник якчастину мови. Пояснити його назву.

Тема. Дієслово як частина мови.1. Послухати розповідь про дієслово і

пояснити, чого воно так називається. Чиможна сказати, що діє слово.

2. Дослідити, на яке питання відповідаєдієслово, яким членом речення можевиступати в реченні. Поставити запитаннядо декількох дієслів: читаю, читати, пишу,напишу, замалював, накреслила. Пояснити.

3. Поміркувати і довести, що ці слованалежать до дієслів: бігти – йти, падати –вставати, заборонити –дозволити, знайти –загубити , любити – ненавидіти. Скласти з цимисловами речення, побудувати текст. датизаголовок тексту.

4. Поспостерігати за схемою розборудієслова:

Весело співає жайворонок у високому небі.


128

Співає – ( що робити ? ) співати – дієслово,одн., тепер. час, Ш особа, ІІ дієвідміна, зв’язанезі словами жайворонок, у небі; в реченні –присудок.

Полетіла ластівка в далекі краї.Полетіла – (що робити ?) летіти – дієслово,

одн., минул. час, ж.р., зв’язане зі словом ластівка,в реченні – присудок.

5. До поданих дієслів дібрати спільнокореневідієслова з префіксами ви -, на - , під - : летіти –;говорити – ; їхати – ; читати – ; писати –; горіти –.

6. Прочитати текст, проаналізувати його,виділити дієслова. Зробити узагальнення продієслово як частину мови.

Ожили річки і розлилися широкими морями.Розкинулось небо яскравою блакиттю. Оживаєторішня зелень трав. На клені з бруньок з’явилисяпучечки зелених квітів. Бджоли впізнали їх ігудуть серед віття, зацвіли верба , береза, в’яз.Скоро білими квітами вкриються сади.

Тема. Прислівник.1. Послухати розповідь про прислівник як з

незмінною частиною мови, його специфічніособливості. Числівники відповідають назапитання як? де? куди? коли?

2. Поспостерігати за прислівниками інавчитися розпізнавати прислівники середвідомих частин мови: гарно, земля, любити, я,сорок, добре, тихо, сьогодні, завтра, добре,чудовий, тихий, тихо, веселий, весело.

3. Довести, чи має прислівник стояти післядієслова: сонце сміється (як?) ласкаво; небоголубіє (як?) дивно; хмари пливуть (як?) тихо;мова дзвенить (як?) чисто, (урочисто).

4. Зробити висновок, що є в українськіймові слова, які називають ознаку дій і вонивиступають незмінними. Навести приклади зазразком.

Сьогодні чудова погода. Тихо, тихо Дунай водунесе. Ліс жив, глибоко дихав ароматом квітів.

Приступаючи до розгляду мовних явищ чипонять, учні на завершальному етапі вивченняукраїнської мови в 4 класі з допомогою вчителяаналізують зміст матеріалу. Їхня мета – виділитив ньому загальний принцип, що виникає в багатьохконкретних відношеннях, наявних урекомендованому матеріалі. У процесі побудовинавчальних завдань, які розв’язуються загальнимспособом, учні контролюють адекватністьнавчальних дій умовою завдання. При цьому вониоцінюють спочатку міру засвоєння загальногоспособу розв’язування, а потім уточнюють йогорезультат.

Висновки. Отже, технологія розвивальногонавчання передбачає такий процес діяльності

учнів, у ході якого кожна дитина самостійно або здопомогою вчителя може осмислити мовнийматеріал, творчо застосувати його внестандартних умовах та свідомо запам’ятатидля подальшого навчання.

Використання педагогічної технологіїрозвивального навчання в початкових класах назавершальному етапі оволодіння учнями мовою імовленням дає позитивні результати. Умайбутньому таке навчання в початковій школімає зайняти одне із провідних місць.

1. Выготский Л.С. Педагогическая психология.– М.: Просвещение, 1991. – 480 с.

2. Давыдов В.В. О понятии развивающегообучения // Педагогика. – 1995. – №1. – С. 29– 30.

3. Державний стандарт початковоїзагальної освіти // Початкова школа. – 2011.– № 7. – С. 1 – 17.

4. Дусавицкий А.К. Развивающее образование:теория и практика. Статьи. – Харьков, 2002. –146 с.

5. Закон України “Про загальну середнюосвіту” // Початкова школа. – 1999. – №1. –С. 1 – 12.

6. Зимульдінова А.С. Підготовка майбутніхучителів до впровадження педагогічнихтехнологій у школі І ступеня // Початковашкола. – 2009. – №10. – С. 10 – 12.

7. Левківський М.В. Історія педагогіки.Підручник. – К.: Центр навч. літератури,2003. – 360 с.

8. Махмутов М.И. Современный урок. – 2изд. – М.: Педагогика, 1985. – 192 с.

9. Навчальні програми для загальноосвітніхнавчальних закладів із навчанням українськоюмовою. 1 – 4 класи. – К.: Видавн. дім “Освіта”,2012. – 392 с.

10. Онищук В.Д. Урок в современной школе.– М.: Просвещение, 1986. – 158 с.

11. Савченко О.Я. Шкільна освіта якзамовник підготовки майбутнього вчителя //Рідна школа. – 2007. – грудень. – С. 5 – 8.

12. Сухомлинський В.О. Сто порадучителеві // Вибр. твори. У 5 т.– К.: Рад.школа, 1976. – Т. 2. – С. 419 – 655.

13. Эльконин Д.Б. Психологические вопросыформирования учебной деятельности вмладшем школьном возрасте. // Вопросыобучения и воспитания. – К., – 1961.

14. Якиманская Н. Развивающее обучение.– К., 1987. – 78 с.




129 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Актуальність та доцільністьдослідження. У народному господарствікожної країни набули поширення тенденції,

за якими підприємствам вигідно спеціалізуватися навиробництві тих товарів, що потребують якнайменшихвитрат. Натомість ввозяться зза кордону іншіспоживчі товари, що обходяться значно дешевше, ніжсамим виробляти ці вироби. Вільна торгівля наоснові міждержавного партнерства вигідніша, ніждержавна автаркія (економічна політикастворення замкнутого самодостатньогогосподарства у межах певної країни, однією іззасад автаркії є політика самозабезпечення).

Імпортні операції вимагають від імпортера(маркетолога) глибоких професійних компетенцій,знань про товари, спостережень за змінамикон’юнктури ринку, а також правильного виборумоменту для укладання контрактів. Під час прямогоімпорту підприємство (виробник, роздрібний абооптовий торговець, споживач) купує товарбезпосередньо у закордонного виробника або упосередника експорту за кордоном. Імпортна угодаукладається між державними підприємствами(покупцями) і постачальниками за кордоном.

При посередньому імпорті користувач купуєтовар у вітчизняного комерсанта, якийспеціалізується на імпортних угодах, отримуючитовар від закордонного виробника абоекспортера. У більшості сучасних освітніхсистем навчання майбутніх фахівців, як зазначаєІ.А. Зязюн [9, 60] визначається доцільністьодночасного багато профільного і багаторівневогопланування результатів учіння. Це зумовлюєпроектування освітнього процесу на основіпрофільної диференціації його рівнів тарозроблення відповідних технологій формуванняу майбутніх маркетологів професійнихкомпетенцій з готельнокурортної діяльності.

Аналіз останніх публікацій . Вагомийвнесок у визначення найбільш цінних професійнихнапрямів підготовки та формування професійноїкомпетентності майбутніх маркетологів унавчальних закладах внесли відомі вчені В. Андрущенко,І. Бех, Л. Вовк, М. Вачевський, А. Вихрущ, С. Гончаренко,М. Євтух, М. Єрмошенко, І. Зязюн, М. Корець,В. Мадзігон, І. Прокопенко, О. Падалка, О. Шпакта інші.

Відомі польські вчені Возняк Роберт – доктор

Войчех Жуковські, здобувач, Академії Полонійної в м. Ченстохові, Польща

ПЕДАГОГІЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙМАЙБУТНІХ МАРКЕТОЛОГІВ СФЕРИ ПОСЛУГ В ГАЛУЗІ ТОРГІВЛІ

У статті досліджується актуальна проблема едукації навчання, виховання і розвитку маркетологіву сфері торгівлі у навчальних закладах України та Польщі, в сучасних умовах ринкової економіки де дієконкуренція на ринку праці.

Ключові слова: освіта, навчання, розвиток, сфера послуг, прогрес, компетенції підготовкамаркетологів, торгівля.

Рис. 1. Табл. 4. Літ. 11.

Войчех Жуковски, соискатель, Академии Полонийной в г. Ченстохове, Польша

ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНЫХКОМПЕТЕНЦИЙ БУДУЩИХ МАРКЕТОЛОГОВ СФЕРЫ УСЛУГ В ОБЛАСТИ ТОРГОВЛИ

В статье исследуется актуальная проблема едукации обучения, воспитания и развития маркетологовв сфере торговли в учебных заведениях Украины и Польши, в современных условиях рыночной экономики гдедействует конкуренция на рынке труда.

Ключевые слова: образование, обучение, развитие, сфера услуг, прогресс, компетенции подготовкамаркетологов, торговля.

Wojciech Zhukovsky, Applicant of Polish Academy in Czestochowa,Poland

PEDAGOGICAL MODEL OF FORMATION THE PROFESSIONAL COMPETENCES OFFUTURE MARKETERS OF SERVICES IN THE FIELD OF TRADE

The article investigates the actual problem of educative education, training and development of marketers inthe field of trade in educational institutions of Ukraine and Poland in modern conditions of market economy wherethere is competition in the labor market.

Keywords: education, training, development, service, progress, competence, marketers training, trade.

УДК 378.14:658.8


© В. Жуковські, 2014

130

пед. наук, професор Щеціньського університету,ректор балтійської гуманістичної вищої школи(Польща), Данек Казіміж – докт. пед. наук,професор, завідувач кафедри педагогікиБалтійської гуманістичної вищої школи в Кошаліні(Польща), Анджей Кринські – професор, докторгаб. – ректор Академії Полонійної в Ченстохові –Польща, професор, др. габ. Стефан Моздзен,Станіслав Люпінські. м. Ченстохова Польща табагато інших.

Мета статті є дослідження професійноїпідготовки майбутніх маркетологів до діяльностіу сфері послуг оптової та роздрібної торгівлі всучасних ринкових умовах та трансформаціїринкової економіки України до ЄС. І світовогогосподарства на основі розвитку міжнародноїторгівлі.

Виклад основного матеріалу. Освітнютехнологію можна розглядати в широкомурозумінні як частину дидактики, а у вузькому –як конкретний інструментарій вчителя, щодоформування знань та практичних умінь майбутніхфахівців ринку сфери послуг оптової, роздрібноїта зовнішньоекономічної діяльності.

Розроблена модель сфери послуг відображаєвзаємозв’язки між об’єктивними, суб’єктивнимита предметними чинниками формуваннясоціальноекономічних знань майбутніхмаркетологів сфери послуг в галузі торгівлі наоснові яких визначаються проблеми блокисоціальноекономічних знань та методичніположення: педагогічні умови підготовкимаркетологів сфери послуг оптової, роздрібноїторгівлі та міжнародних зовнішньоекономічнихчинників діяльності.

Виконати ці завдання до снаги насампередосвіті. Науковопедагогічна спільнота Європиактивно працює над усвідомленням івпровадженням у життя ідей Болонського процесу,які найбільш адекватно відповідають вимогамсьогодення щодо розвитку сучасної вищої освіти[6].

Проблема професійної підготовки майбутніхмаркетологів сфери послуг оптової, роздрібної тазовнішньоекономічної діяльності, як втеоретичних так і прикладних питань педагогічноїнауки, спрямованих головним чином, надослідження сутності компетентності особистостінами розроблена модель формування професійноїкомпетентності фахівців у процесі фаховоїпідготовки в системі неперервної освіти, якамістить цільовий, концептуальнозмістовий,організаційнотехнологічний та діагностикорезультативний блоки рис. 1.

Цільовий блок включає мету і конкретизовані

відповідно до неї завдання процесу. Побудовабудьякої моделі починається з виявлення іформулювання її мети. У проектованій намимоделі метою є формування у фахівців майбутніхмаркетологів сфери послуг оптової та роздрібноїторгівлі маркетингової компетентності в процесіїх фахової підготовки. Основою визначення даноїмети виступає соціальне замовлення накомпетентних фахівців – майбутніх маркетологівсфери послуг в галузі торгівлі, що відображаєнеобхідність дотримання у процесі освіти вимогдержави і суспільства, а також відповідністьосвітній політиці.

З одного боку, комерційна, підприємницькадіяльність відбирає кращих людей у своюінфраструктуру, для швидкого піднесеннявиробництва матеріальних благ і створеннядобробуту в країні. З іншого – наука також нетерпить інтелектуальної порожнечі. Наука у всічаси мала і матиме перевагу, бо тільки високийнауковий потенціал здатний вивести державу зкризи і створити добробут у ній.

Держава в нинішніх умовах повинна надаватипріоритет розвитку освіти, наукових кадрів,сприяти проведенню наукових досліджень у всіхгалузях народного господарства. Наукову елітунеобхідно формувати з шкільної парти, розвиватипочаткові професійні компетенції, стверджуєпрофесор М.В. Вачевський [4, 148].

Представлена мета реалізується шляхомвиконання таких завдань: формування у студентівпозитивного ставлення до фаху маркетологасфери послуг галузі торгівлі; формуванняпрагнення і здатності до самоосвіти, виробленнянавичок самоконтролю; формування системимаркетингових знань, умінь і навичок, розвитоксучасного економічного мислення, що становитьоснову когнітивної складової економічноїкомпетентності; формування і розвитокпрофесійно значущих якостей маркетолога сферипослуг оптової, роздрібної та зовнішньоекономічної діяльності; формування практичногодосвіду маркетингової діяльності в галузі торгівлі.Концептуальнозмістовий блок моделівизначається метою і завданнями тапредставлений єдністю структурних компонентів,наукових підходів і принципів, які є основою привизначенні змісту формування маркетинговоїкомпетентності в галузі торгівлі [5].

У ході дослідження розроблено методикуформування економічної компетентностімайбутніх маркетологів у процесі фаховоїпідготовки з урахуванням вище зазначенихпедагогічних умов, яка передбачала застосуваннятаких форм і методів навчання: мотиваційний



131 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Рис. 1. Модель формування професійної підготовки майбутніх маркетологів сфери послуг

оптової, роздрібної та зовнішньоекономічної торгівлі

Результативнооцінний

МЕТА: формування маркетингової компетентності майбутніх маркетологів сфери послуг оззоо процесі

Завдання: 1. Формування позитивного ставлення до фаху маркетологів сфери послуг; 2. Формування прагнення і здатності до самоосвіти, вироблення навичок самоконтролю; 3. Формування систем базових маркетингових знань, умінь і навичок, розвиток сучасного економічного мислення; 4. Формування і розвиток професійнозначущих якостей маркетолога сфери посмлуг, оптової, роздрібної та зовнішньоекономічної дліяльнсоті; 5. Формування первинного досвіду економічної діяльності.


ПІДХОДИ:компетентнісний; особистіснодіяльнісний; маркетинговий

ПРИНЦИПИ:наступності; науковості; систематичності і послідовності; зв’язку теорії з практикою; наочності; міждисциплінарної інтеграції; рефлексії; інформатизації освіти

Мотиваційнціннісний

Когнітивнопізнавальний

Діяльніснопрактичний

Діа

гнос

ти

ко-

резу

льт

ат

ивн

ий

бл

ок

Когнітивнопізнавальний

Діяльніснопрактичний Особистіснопрофесійний

Мотиваційноцінніснийотивацій

ноціннісний

КРИТЕРІЇ і ПОКАЗНИКИ оцінювання сформованості

ставлення до обраного фаху;

рівень прагнення і здатності до

рівень засвоєння маркетингових знань;

розвиненість сучасного

рівень сформованості економічних вмінь і

навичок; рівень володіння інформаційними

технологіями; наявність

рівень прояву професійно

значущих якостей

РЕЗУЛЬТАТ: сформована економічна компетентність молодшого спеціаліста

РІВНІ високий середній низький

Результативно оцінний

СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ

Кон

цеп

туа

льн

о-з

міс

тов

ий

бл

ок

Ц

ільо

вий

бл

ок

СОЦІАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ на підготовку компетентних фахівцівмаркетологів сфери послуг

оптової, роздрібної та зовнішньої торгівлі

ФАХОВА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ МАРКЕТОЛОГІВ СФЕРИ ПОСЛУ В ТОРГІВЛІА ЕКОНОМІСТІВ В АГРОТЕХНІЧНИХ КОЛЕДЖАХ

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ: закріплення мотиваційних установок до оволодіння фахом маркетолога сфери послуг; підвищення результативності самостійної роботи студентів; системне впровадження у навчальновиховний процес різноманітних інтерактивних форм та методів навчання; застосування маркетингового підходу до організації та проведення навчального процесу в галузі торгівлі – оптової, роздрібної та зовнішньої.

ЕТАПИ

Мотиваційнопідготовчий

Теоретикоінформаційний

ФОРМИ: аудиторна робота, поза аудиторна робота, індивідуальна робота

МЕТОДИ: активні, інформаційнорецептивні,

проблемнопошукові

ЗАСОБИ: інтерактивного

навчання,друковані, електронні,

Орга

ніз

ацій

но-

тех

нол

огі

чн

ий

бл

ок

Діяльнісний


Особистіснопрофесійний


132

тренінг, лекції з упровадженням інтерактивнихметодів та мультимедійних засобів, семінаридослідження, практичні заняттямайстеркласи.Запропоновано методичні вказівки щодоорганізації та дидактичного забезпеченнясамостійної позааудиторної роботи студентів [7].

Розширення міждержавних контактів спонукаємолодь до розширення знань та інтересів, зокремадо засвоєння інших мов (англійської, німецької,французької), а також мов, яких, здавалося, ми йне помічали – мов своїх сусідів – польської,литовської, латвійської, грузинської, чеської та ін.Цього потребують час і події. Молоді людирозуміють і потребують ліквідації відставання угалузі автоматизації та комп’ютеризації, розвиткунових інформаційних систем, без чого не можесформуватися повноцінний спеціаліст із високимрівнем професійних компетентностей в галузіміжнародної торгівлі в системізовнішньоекономічної експортної та імпортноїдіяльності. В цьому аспекті митна справа стаєвагомим чинником підготовки майбутніхмаркетологів сфери послуг міжнародної торгівлі[8].

Маркетинг у митній діяльності. Професійнапідготовка майбутніх маркетологів сфери послугв зовнішньо економічній діяльності вимагаєнеобхідних знань для підприємствавиробника іпідприємства торгівлі, діяльність яких орієнтованана зовнішню торгівлю, враховувати митнуполітику, яка має вплив на ввіз і вивіз товару.

Мито – це стягнення відповідної плати, щонакладається державою під час переміщеннятоварів через кордон.

Контингентування – це форма державногорегулювання зовнішньої торгівлі, за якоювстановлюються експортноімпортні квоти абоконтингенти. Вони вводяться насамперед наімпорт товарів іноземного виробництва.

Неліцензований імпорт. Імпортні контрактине обмежуються. Імпортер може без попередньоїзаявки укладати договір купівлі продажу(контракт) із закордонними постачальниками,ввезти товар на територію держави і зробитиоплату.

Ліцензований імпорт. Для ввезенняконтингентних товарів необхідно подати заявкуна імпортну ліцензію у відповідні територіальніоргани влади, що видають ліцензії. У заявці

вказується, який обсяг та якої якості товарипередбачено ввезти. При видачі ліцензійорієнтуються на величину товарногонадходження, береться до уваги послідовністьнадходження заявок (ціна, терміни поставок, якістьтоварів і т. ін.). Тільки після одержання ліцензіїімпортер може укласти договір купівліпродажу.

Порти безмитного вивозу – це портовіспоруди, відокремлені митним кордоном від іншоїтериторії порту, в межах яких може проводитисьперевантаження, зберігання, обробка і т. ін.іноземних товарів без митного стягнення, табл. 1.

Підприємствавиробники товарів на експортперед відправленням товару через свою службумаркетингу подають декларацію на митницю дляогляду і перевірки товару, щоб одержатироз’яснення, чи буде він безмитним, чиобкладатиметься митом.

Маркетологи, які займаються імпортом абоекспортом, повинні знати про існуючі митнітарифи, що встановлюються державою. Основоюдля нарахування митних стягнень є державнийпромисловий митний тариф. Він складається зпереліку товарів, які обкладаються митом завідповідною схемою (номенклатурою) івідповідними ставками. Крім того, існують такожавтономні та договірні тарифи.

Під час перетинання митного кордону товарстає митним вантажем. Він може перевозитисявід митного кордону до митниці тільки поспеціальних дорогах та шляхах. Митний вантажпідлягає огляду на митниці. Офіційнепідтвердження митного огляду називаютьвисновком митного огляду, що визначає розмірсправляння мита за товар, як показано в табл. 2.

Завдяки розвитку маркетингової торгівлістворено митні об’єднання за домовленістю міжбагатьма країнами. Таким чином діє внутрішнійтоварорух, а щодо третіх країн запровадженоєдиний митний тариф, або автономні чи договірнітарифи як подано в табл. 3.

Як зазначають автори Т.М. Циганкова,Л.П. Петрашко, Т.В. Кальченко – країнидосягають успіху в тих або інших галузях завдякитому, що середовище торгівлі в цих країнахрозвивається динамічніше і прогресивніше,формуючи умови для створення та реалізаціїпідприємствами торгівлі власних конкурентних

Таблиця 1. Європейський союз країн митної території

Митна територія Європейського співтовариства включає території Німеччини, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Франції, Італії, Англії, Ірландії, Данії, Греції, Іспанії і Португалії, Польщі, Латвії, Естонії, Литви, Молдови, Чехії і Словаччини. До митної території входить Україна і Грузія. На внутрішніх кордонах ЄС стягуються тільки податки з обороту і акцизи.



133 Молодь і ринок №9 (116), 2014

переваг як на внутрішньому, так і зовнішньомуринках [11, 18 – 19].

Практика світової економіки засвідчує, щоіснують різні критерії періодизації розвиткуміжнародної торгівлі до яких слід віднести заетапами розвитку науковотехнічного прогресу (зазмінами у виробничих силах); за етапамивдосконалення транспортної системи (яктранспортних засобів, так і доріг); за

пріоритетними напрямами у зовнішньоторговельних політиках країн (лібералізація чипротекціонізм). Доведено, що між усімапереліченими етапами існує пряма залежність. Зогляду на це виокремлюють наступні етапирозвитку міжнародної торгівлі, а саме:

І – початковий (з ХVІІІ ст. до першої половини ХІХ ст.);ІІ – друга половина ХІХ ст. початок Першої

світової війни (1914 р.);

Таблиця 2. Існує декілька видів справляння мита за товар

Назва мита за видом діяльності

За товарним переміщенням мита бувають

Ввізні мита податки, що стягаються під час завезення товарів у митну зону, вони залежать від об'ємів ввезення;

Експортні мита податки, що стягаються під час вивезення товарів з митної зони, вони використовуються в окремих випадках, замість них переважно запроваджуються експортні обмеження (контингентування).

Фіскальні мита податки, що беруться тільки для збільшення доходів держави, ними обкладаються товари, які користуються великим попитом і взагалі не виробляються в країні або виробляються у малій кількості;

Обмежувальні мита податки, що захищають певні галузі виробництва (наприклад, сільське господарство) від іноземної конкуренції, після виправлення мита ціни на іноземні товари підвищуються до рівня цін на відповідні вітчизняні товари, таким чином проводиться політика протекціонізму, що передбачає застосування митних спеціальних форм стягнень:

Тактичні мита (мають мету примусити іноземну державу зупинити дії, що завдають шкоду вітчизняній економіці);

Заборонні мита (установлюються настільки високі їх розміри, що ввіз небажаних товарів у державу стає збитковим);

Антидемпінгові мита (стягаються у тому випадку, якщо якась країна пропонує на світовому ринку велику кількість товарів за цінами, набагато нижчими від цін аналогічних вітчизняних товарів; такі мита є засобом боротьби з недобросовісною конкуренцією у міжнародній торгівлі);

Захисні мита (покликані захищати деякі галузі промисловості від іноземної конкуренції до тих пір, поки їх товари не стануть конкурентноздатними);

Преференціальні мита

(вводяться для надання митних пільг з метою подолання економічної відсталості; наприклад, країни Європейського співтовариства надають такі пільги країнам, що розвиваються). За принципами нарахування розрізняють мита:

Специфічні мита (встановлюються за масою, що підлягає митному оподаткуванню, – кава, тютюн, за довжиною у метрах ігрові фільми, за кількістю у літрах – вино, коньяк).

Змішані мита (стягаються з товарів, ціни на які значно коливаються, під час нарахування мита на такі товари, як правило, враховується їх вартість);

Адвалорні мита (визначаються у процентах від ціни товару, взятої за основу під час нарахування розміру мита, ця ціна є вартістю угоди, досягнутої для ввізного товару за умови вільної конкуренції між незалежним продавцем і покупцем).

Таблиця 3. Митні тарифи, які укладаються в державних угодах торгівельної діяльності

Автономні тарифи – це ставки, що встановлені державою в односторонньому порядку на основі митного суверенітету.

Договірні тарифи. У міждержавних угодах (двосторонніх або багатосторонніх) погоджуються знижені митні ставки або випадки звільнення від мита певних товарів.


134

Таблиця 4. Чинники, які впливають на етапи розвитку міжнародної торгівлі

Чинники зовнішнього середовища

Особливості торгівельних процесів

Регулювання міжнародної торгівлі

І етап міжнародної торгівлі

Промислові революції розвитку виробництва. Залучення нових країн до міжнародної торгівлі. Прогрес у розвитку транспортної мережі між країнами світу. Розвиток засобів зв’язку між країнами.

Вивезення товарів Лідерство Великобританії на світовому ринку Випередження темпів зростання світового товарообороту порівняно з ростом промислового виробництва.

Перевага політики протекціонізму ( митні високі ставки для обмеження ввозу із інших країн товарів) Зародження політики митних обмежень.

ІІ етап міжнародної торгівлі

Розвиток винахідництва та промислових зразків у виробництві товарів світової новизни. Розвиток транспортних шляхів і поліпшення якісних характеристик транспортних засобів. Розвиток монополістичного виробництва.

Вивезення капіталу. Швидке зростання товарообороту. Зміна співвідношення сил на світовому ринку (впливу Великобританії та Франції). Концентрація торговельних зв’язків між найбільш розвинутими країнами.

Посилення протекціоністських тенденцій. Перехід від захисного до наступального протекціонізму.

ІІІ етап міжнародної торгівлі

Наслідки Першої світової війни (економічні та політичні) Економічні кризи (19201921) рр., 19291933 рр.). Початок формування двох світових систем господарства.

Тривале та глибоке порушення торговельних зв’язків Різкі коливання обсягів товарообороту Переважно сировинна структура експорту та імпорту.

Посилення митного протекціонізму. Крах міжнародної валютної системи та виникнення валютних блоків.

ІV етап міжнародної торгівлі

Посилення диференціації двох світових систем господарства. Розпад світової колоніальної системи. Формування регіональних інтеграційних угрупувань. Поява глобальних міжнародних організацій.

Збільшення темпів розвитку світового товарообороту. Зрушення в товарній структурі експорту. Послаблення позиції країн, що розвиваються. Посилення позицій Японії, ФРН, Італії, Канади; зменшення питомої ваги США, Великобританії та Франції в світовому експорті.

Перехід до політики лібералізації зовнішньоторговельних зв’язків. Реалізація комплексу митнотарифних заходів під егідою ГАТТ

V етап міжнародної торгівлі

Посилення міжнародної конкуренції Зміцнення існуючих і поява нових інтеграційних угрупувань Індустріалізація більшості країн, що розвиваються Проблема заборгованості країн, що розвиваються Розпад світових соціалістичної системи господарювання.

Різке збільшення обсягів торгівлі. Підвищення ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку країн. Значні коливання рівня світових цін. Зрушення в товарній структурі експорту (послуги, промислові товари). Підвищення ролі країн, що розвиваються. Посилення конкуренції між

Перехід від тарифного до нетарифного регулювання. Стимулювання експортного виробництва. Поява тенденції до створення замкнутих економічних блоків.



135 Молодь і ринок №9 (116), 2014

ІІІ – період між двома світовими війнами (1914– 1939 рр.);.

ІV – повоєнний (50 – 60ті роки);V – сучасний (з початку 70х років).Кожному із зазначених етапів розвитку

міжнародної торгівлі характерні методирегулювання зовнішньої торгівлі більшості країнсвіту відзначають автори: Т.М. Циганкова,Л.П. Петрашко, Т.В. Кальченко [11, 20 – 21] табл. 4.

Професійна підготовка маркетологів сферипослуг в галузі торгівлі вимагає, що для визнанняторгівлі міжнародною, продажі товару –експортом, а купівлі – імпортом необхідно, щобтовар перетнув кордон держави і даний факт бувзареєстрований у відповідній звітності.

Вагоме значення має також вміннямаркетологом розпізнавати міжнародну товарнуноменклатуру товарів та пошуку потрібноїтоварної позиції. У даний час як зазначаютьЮ.Г. Козак, Н.С. Логвинова, К.І. Ржепішевськийта ін. [10, 54] класифікації товарів у міжнароднійторгівлі використовують: стандартну міжнароднуторгівельну класифікацію (СМТК) ООН.

Гармонізовану систему опису і кодуваннятоварів (ГС), Класифікатор товарів заукрупненими економічними угрупуваннями(КУЕУ) ООН [1, 82; 2, 64 – 70; 3, 292 – 298]. УСМТК класифікація товарів в міжнароднійторгівлі на рівні груп здійснюється: за видамисировини, з якої виготовлено товар; за ступенемобробки товару; за призначенням товару; замісцем товару в міжнародній торгівлі.

Висновки. Отже, важливе завданняпідприємствавиробника товару – орієнтація назовнішню торгівлю для одержання прибутку віноземній валюті від експорту. Митна політика умаркетинговій торгівлі скерована на регулюванняввезення і вивезення товарів, що підлягаютьмитному датуванню, розміри і види якоговизначаються державою та митницями.

Обґрунтовано, що різні реформи транснаціональноїосвіти, зростаюча кількість приватних,корпоративних ВНЗ породжують необхідністьпошуку нових підходів як у загальноєвропейському,так і в національному вимірі конкурентоспроможностівищих навчальних закладів до готовностівипускників майбутніх маркетологів длядіяльності у напруженій конкуренції ринку праці.Майбутні маркетологи сфери послуг оптової тароздрібної торгівлі повинні володіти знаннями

теорії управління – менеджментом, дослідженнямринку – маркетингом та мати творчі здібності,неординарне мислення пошуку ефективнихметодів господарювання. Ці актуальні питанняповинні бути першочерговими на рівні сучасноїосвітянської стратегії розвитку навчальнихзакладів та підготовки маркетологів до сучасноїгосподарської діяльності в галузі торгівлі.

1. Закон України “Про єдиний митнийтариф” від 16.04.91 р.

2. Закон України “Про арбітражний суд”від 15.05.92 р.

3. Закон України “Про захист споживача”від 12.02.91 р.

4. Вачевський М.В. Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійної компетенції Монографія.// М. Вачевський.– К.: Професіонал, 2005. – 364 с.

5. Вачевський М.В. Формування у маркетологівпрофесійних компетенцій раціоналізаціїорганізації виробництва в ринковій системігосподарювання.// Молодь і ринок. – 2004. –№1(7). – С. 45 – 53.

6. Жуковські Войчех. Педагогічні умовипрофесійної підготовки маркетологів додіяльності у сфері торгівлі. Монографія.// В. Жуковські.–Дрогобич. 2014. – 230 с.

7. Жуковські Войчех Управління сфероюпослуг підприємств роздрібної торгівлі всучасних умовах. // В. Жуковські. / Молодь іринок. – 2014. – №3(109). – С. 140 – 145.

8. Жуковські Войчех. Комерційні відносинипідприємств роздрібної торгівлі в сучаснихумовах.// В. Жуковські. / Молодь і ринок. –2014. – №7(114). – С. 131 – 136.

9. Зязюн І.А. Інтелектуально творчийрозвиток особистості в умовах неперервноїосвіти. Неперервна професійна освіта:проблеми, пошуки, перспективи. Монографія.– К.: “Віпол”, 2000. – 636 с.

10. Козак Ю.Г., Логвинова Н.С., Ржепішевський К.І.Основи міжнародної торгівлі. Навчальнийпосібник. // Ю. Козак, Н. Логвинова, К. Ржепішевський.– К.: Центр навчальної літератури, 2005. –635 с.

11. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П.,Ка льченко Т.В . Міжна родна то ргівля. //Т. Циганкова, Л. Петрашко, Т. Кальченко. –К.: КНЕУ, 2001. – 488 с.



136

Актуальність проблеми. Як стверджуєОксана Овчарук, реформування освіти вУкраїні є частиною процесів оновлення

освітніх систем, що відбуваються останні двадцятьроків у європейських країнах і пов’язані з визнаннямзначимості знань як рушія суспільного добробутута прогресу. Ці зміни стосуються створеннянових освітніх стандартів, оновлення та переглядунавчальних програм, змісту навчальнодидактичних матеріалів, підручників, форм іметодів навчання. Цілеспрямоване набуттямолоддю знань, умінь, і навичок, їх трансформаціяв компетентності сприяє особистісномукультурному розвитку, розвитку технологій,здатності швидко реагувати на запити часу.Європейські країни в нинішніх умовах розпочалиґрунтовну дискусію навколо того, як озброїтилюдину необхідними вміннями та знаннями длязабезпечення її гармонійної взаємодії зтехнологічним суспільством, що швидкорозвивається [7, 13].

Професор М.В. Вачевський зазначає, що сучаснежиття в Україні позначене докорінними політичними,

соціальнокультурними, економічними змінами у всіхсферах. Формується ринкове середовище в якомуменеджмент набуває особливого значення длябудьякої організації. Менеджерські функціївиконують багато людей, яким необхідні спеціальнізнання. І це вимагає від них опануванняменеджменту та його функцій у виробничій сфері,що є одночасно і наукою і мистецтвом [1].

Професор С. Ніколаєнко стверджує, що напочатку нового тисячоліття істотно зросла рольосвіти в сучасній цивілізації. Вона повиннавідіграти важливу роль у творенні гуманнішогосвітового порядку зі справедливим розподіломекономічних благ і прихильною до людиниполітичною владою. Європейський досвідпереконливо свідчить: чим вищим є рівень освітинаселення, тим краще живуть люди,досконалішими є демократичні інститути.

Необхідність своєчасного і правильногореагування на виклики епохи потребує новоїпарадигми освіти. На відміну від традиційноїосвітньої моделі, що базувалася на пріоритетіпростого засвоєння і відтворення інформації,

Владіслав Гжещук, здобувач Академії Полонійної м. Ченстохові, Польща

ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ СУЧАСНИХ РЕФОРМВ ГАЛУЗІ ОСВІТИ У ПОЛЬЩІ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИУ статті досліджується актуальна проблема навчання, виховання та розвитку учнівської молоді в

сучасних умовах реформи в системі безперервної освіти та підготовки менеджерів до професійної діяльностів сучасних умовах ринкової економіки.

Ключові слова: освіта, навчання, розвиток, виховання, управління, менеджмент, навчальні заклади,ринок, компетентності.

Літ. 10.

Владислав Гжещук, соискатель Академии полонийный г. Ченстохове, Польша

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И ПРАКТИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ СОВРЕМЕННЫХ РЕФОРМ ВОБЛАСТИ ОБРАЗОВАНИЯ В ПОЛЬШЕ И ЕВРОПЕЙСКОГО ШКОЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ

В статье исследуется актуальная проблема обучения, воспитания и развития учащейся молодежи всовременных условиях реформы в системе непрерывного образования и подготовки менеджеров кпрофессиональной деятельности в современных условиях рыночной экономики.

Ключевые слова: образование, обучение, развитие, воспитание, управление, менеджмент, учебные

заведения, рынок, компетентности.

Vladislav Hzheschuk, Applicant of Polish Academy in Czestochowa, Poland

THEORETICAL AND PRACTICAL PRINCIPLES OF MODERN REFORMS INEDUCATION IN POLAND AND EUROPEAN SCHOOL EDUCATION

The article reveals the actual problem of education, training and development of youth in modern conditionsof reform in the system of continuing education and training of managers to professional activity in current conditionsof market economy.

Keywords: education, training, development, upbringing, management, educational institutions, market,

competence.

УДК 371.1(475).001.73:371.1(4)

ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ СУЧАСНИХ РЕФОРМВ ГАЛУЗІ ОСВІТИ У ПОЛЬЩІ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

© В. Гжещук, 2014

137 Молодь і ринок №9 (116), 2014

головною метою навчання ХХІ столітті стаєвсебічний розвиток людської особистості якрівновеликої цінності. Демократичне спрямуваннянавчання дає людині можливість підготуватисядо життя у швидкоплинних змінах соціокультурнихумов і професійної діяльності [6, 7 – 8].

Аналіз останніх публікацій. Середвітчизняних та зарубіжних науковців, роботи якихдозволяють виявити теоретичні і практичні засадименеджменту та його основні функції слід віднестиавторів: Б. Андрушків, О. Кузьмін, Н. Гришина,М. Вачевський, Г. Дмитренко, М. Єрмошенко,С. Єрохін, О. Стороженко, В. Мадзігон, М. Мескон,М. Альберт, Ф. Хедоури, Р. Пушкар, Н.Тарнавская, В. Немцов, В. Крижко та ін.

Мета дослідження – обґрунтувати теоретичніі практичні засади менеджменту освіти в Україніта зарубіжних країнах, та його основні функції увиробничій сфері.

Виклад основного матеріалу. На сучасномуетапі розвитку економічна освіта країнЄвропейської співдружності переживає процесреформування, найсуттєвішою ознакою якого єзближення, створення єдиного простору,вироблення критеріїв підготовки фахівців з вищоюекономічної освітою. Оскільки цей процес вжерозпочався у більшості країн, можливим стаєвиявлення певних особливостей, характерних дляекономічної освіти більшості з них зазначаєМ.В. Вачевський [2, 340].

Європейські країни, які приймали участь уміжнародному проекті “DеSеCо”, метою якогобуло визначити ключові компетентності, щовпроваджуються у загальноосвітніх школах івідповідають сьогоднішнім потребам ринковоїекономіки та розвитку суспільства, визначилисяз основними чинниками компетентностей, якінайбільш відповідають системам освіти країн,освіта для яких займає пріоритетні напрямкирозвитку суспільства і основні ключовікомпетенції:

предметна компетенція (subject-mattercompetence) – можлива в контексті передачізнань і незалежному оперуванні знаннями та їхкритичними відбиттям;

особистісна компетенція (personal competence)– розвиток індивідуальних здібностей і талантів,обізнаність у власних сильних та слабкихсторонах, здатність до самоаналізу, динамічнізнання;

соціальна компетенція (social competence)– здатність брати відповідальність, співпраця,ініціатива, активна участь, динамічні знання;

методологічна компетентність (methodologicalcompetence) – є вимогою для розвитку

предметної компетентності. Означає гнучкість, ісамо спрямоване навчання, здатність донезалежного розв’язання проблем, самовизначення[4].

Зазначимо, що у ході аналізу зарубіжноїлітератури з даної проблеми ми виділили наступнізакономірності країн, які здійснюють підготовку івиховання молоді до сучасної економічної освіти.Високий рівень освіти, знання прирівнюються до“людського капіталу” кожної країни, щопримножується значною мірою за рахунокспівпраці з іншими, насамперед прикордоннимикраїнамисусідами. Широкий розвиток науки іосвіти є потужним джерелом економічногозростання. Про це свідчить практика багатьохпередових високо розвинутих країн. Наприклад,на “людський капітал” у Японії припадає 80%усього капіталу, в Люксембурзі – 83%, Швейцарії– 78, у Франції – 76, США – 59, Німеччині – 79%.Це переконливі аргументи на користь освіти,трансформаційних процесів, як відзначенопрофесором з Польщі Романом Паторою [9, 92].

Впровадженню реформ системи освіти уПольщі сприяє наростаюча необхідністьвирішення завдання, яке випливає з пресів,інтеграції з Європейським Союзом, танеобхідність змін. Які виникають з реформамидержавного устрою. Виникаючий демографічнийспад, тобто зменшення кількості дітей вшкільному віці, приводить до того, що найближчіроки будуть особливо сприятливим моментом дляреформ. Новий шкільний устрій охоплює етапиосвіти від дитячого садка до аспірантури.Навчання в дитячих садках залишаєтьсянеобов’язковим. Обов’язкову науку розпочинаютьсемилітки в першому класі нової шестирічноїпочаткової школи.

6річна початкова школа для дітей віком від 7до 13 років. Попереджує її необов’язковийдитячий садок з однорічним підготовчим класомдо школи. До таких класів, що називають“нульовками”, перед реформою ходили майже100% дітей.

3річна гімназія для учнів від 13 до 16 рокужиття. Гімназія і початкова школа розділені, томущо різні шкільні проблеми дітей і підлітків.

3річний профільний ліцей або 2річнапрофесійна школа, до яких переходить молодьпісля закінчення гімназії. Ліцей маєзагальноосвітній характер і зорієнтований запрофілями, а його випускник може розпочинатинавчання у ВНЗ. Професійна школа дає професійнікваліфікації та можливість продовження навчанняу дворічних додаткових ліцеях, які дають правонавчатися в ВУЗ. Обидва типи шкіл реалізують


138

правило обов’язкового навчання до 18 року життя,відкривають можливість для дальшої науки.

Вищі школи мають проводити набірвипускників до двох типів ВНЗ: професійних таакадемічних, які пропонують освіту і ступеня абооднорідну магістерську освіту. Однаково як післявищої професійної школи, так і після 1 ступеняакадемічної освіти можна продовжити навчанняна магістерському рівні. Після вищої освітипередбачається аспірантура.

Нова система освіти Польщі Передбачаєвідповідні етапи контролювання ефектів навчання,а саме:

перевірка компетенцій учня після закінченнянауки в початковій школі, яка не носитьселекційного характеру, а лише дає інформаціюпро рівень осягнення випускника 6класноїпочаткової школи;

профорієнтаційна перевірка – організована назакінчення навчання в гімназії, метою якої євизначення рівня знань та умінь учнів, а також їхнахилів. Результати подаються в бальній формі.Від кількості отриманих балів залежить умайбутньому доступ без вступного екзамену дорізних шкіл і рівнів ліцеїв та професійних шкіл;

державні випускні екзамени організовано наоснові правил, що належать до програми “Новийатестат зрілості” (НАЗ).

Нова шкільна система є триступеневою, щодає можливість об’єднати організацію шкіл,програм і методів навчання, методів оцінюваннята програм виховання, до специфічних вимог учнівкожної вікової групи – набудь якому етапіпсихічного і фізичного розвитку.

Початкова школа формує уміння, які даютьможливості пізнання світу, самостійного навчання тароздумів. Вказує на побудову світу і викликає пізнавальнуцікавість та мотивування учня до дальшої освіти.

Гімназія – дає можливість учням пізнати мовуі зміст галузей людських знань та готує досамостійного навчання, допомагає при прийняттірішень щодо напряму дальшої освіти.

Профільний ліцей і професійна школадопомагають учневі створити власну майстернюінтелектуальної праці, підготують до свідомоговибору, повної і відповідальної участі усуспільному житті і керуванні власним розвитком.

Як зазначають Г. Єгоров, Н. Лавриченко,Б. Мельниченко протягом 1989 – 2005 роківПольща пройшла шлях від тоталітарногоуправління до демократизму, верховенства законіві децентралізації освіти, створивши нові умови длятворчості педагогічних працівників. Процесдецентралізації освіти в країні здійснювався в триетапи [4, 133 – 134], а саме:

Перший етап (1989 – 1995 рр.)ознаменувався істотними законодавчими змінамиі їх практичним впровадженням у польськомушкільництві. У 1990 році було прийнято “Закон промісцеве самоврядування”, згідно з якимпольським гмінам (найменшим самовряднимтериторіальним одиницям країни) було наданеправо вирішувати всі громадські справи місцевогозначення, в тому числі й у галузі освіти. У 1991році вступив у силу Закон про систему освіти таосновні державні школи як обов’язкові для загалуучнів. Закон надавав також можливість розвиватимережу недержавних шкіл, впроваджуватирелігієзнавство як шкільний предмет під наглядомцеркви (костелу) і розповсюджувати на ринковихзасадах альтернативні підручники. У 1993 роціопубліковано Закон про фін снування гмін здержавного бюджету (6,6%). Згідно з цим закономдитячі садки перейшли під юрисдикцію гмін, натериторії яких вони розташовані. 1996 рік ставзавершальним для цього етапу освітніх реформ.

Другий етап (1996 – 1998 рр.).Реформування народної освіти було продовжене ісупроводжувалося передаванням дошкільнихустанов і початкових шкіл в підпорядкуванняорганів місцевого самоврядування. Цевідбувалося на тлі широкої адміністративноуправлінської реформи, що охопила такі суспільнігалузі, як охорона здоров’я, соціальне страхування,територіальний устрій (було створено додатковіодиниці територіального поділу – повіти).Розпочався перехід від централізованогобюрократичного державного управління досамоврядності місцевих громад.

Третій етап освітніх реформ тривав у Польщіз 1999 по 2005 рік і полягав у збільшенніповноважень органів місцевого самоврядування– повітів, воєводств, зокрема і в тому, щостосується забезпечення функціонування закладівшкільної освіти (фіксування, педагогічний нагляд,створення навчальних програм і підручників,підвищення кваліфікації вчителів автономнийшкільний менеджмент).

Поступальна децентралізація польської освітиполягає в тому, що:

органи місцевого самоврядування отрималиправо створювати й фін снувати навчальнізаклади, а також ліквідовувати їх в разінеобхідності;

директорам школи було делеговане праводобирати педагогічні кадри й підвищувати оплатуїхньої праці з урахуванням рівня педагогічноїкваліфікації і в установлений законодавствомспосіб;

до створення навчальних програм та їх



139 Молодь і ринок №9 (116), 2014

методичного забезпечення отримали змогудолучатися вчителі за умови погодження їхніх дійз директором школи та Міністерством освіти;

учителі й учні отримали можливість вільнообирати підручники, чому посприяв конкурентнийпринцип підручникотворення;

був посилений контроль за якістю шкільноїосвіти завдяки зміні системи педагогічногонагляду, впровадженню зовнішніх екзаменів наетапі завершення початкової школи, гімназії таліцею (матура);

посилився вплив громадськості на системуосвіти, зокрема це стосується прийняттяуправлінських рішень, формування освітньоїполітики на місцевому рівні, планування розвиткушкільництва, самооцінки шкіл щодо проведеноїнавчальновиховної роботи;

зросла автономія шкільних навчальнихзакладів та їх роль як громадських інституцій.

Слід зазначити і про професійний статусвчителя та його винагороду за працю, які ввійшлиу життя з квітня 2000 року. Від цього часупрофесійне підвищення вчителя зумовленепідвищенням кваліфікації, а винагорода пов’язаназ якістю парці.

Заробітна плата вчителя у Польщі залежитьвід стажу праці, рівня освіти, отриманихкваліфікаційних досягнень і якості праці. Щоботримати підвищення вчитель повинен здативідповідні професійні екзамени [10].

Моделі шкільної освіти у Західній Європівідрізняються і за методами оцінки знань учнів.Наприклад, у Швеції в інтересах забезпеченнянайкращого розвитку особистості учня, дітяммайже до 14 років не виставляють оцінки завідповіді на уроках. Оцінка рівня знань учняробиться тільки у тих випадках, коли батькипросять виставляти оцінки і то найчастіше уприватних закладах навчання. У Німеччині будьяка атестація, подібна до іспиту на ступіньбакалавра, викликає особливу увагу івідповідальність вчителя. Але деякі педагогивідходять від таких традицій і оцінюють знанняучнів якомога раніше – у молодших класах, щобпривчити їх до більшої відповідальності зазасвоєний рівень знань. В Англії спостерігаєтьсятенденція до авторитарного навчання і більшчіткої оцінки знань учнівської молоді. Така системаосвіти, вважають західні педагоги, є подібною дофранцузької моделі як відзначає Г. Семеко в роботі[8, 41].

Особливою відмінною рисою французькоїшколи є екзамен на ступінь бакалавра. Це певноїміри “національна гордість”. У проведені такогоіспиту більшість педагогів Франції вбачають

основний критерій існування ліцеїв як навчальнихзакладів, що розвивають та формують високийрівень компетенції.

Доцільно згадати про навчання молоді вІрландії і Італії, які надають перевагу французькіймоделі, де випускника навчального закладу оцінюєзовнішня комісія. В Італії біля 95 % випускниківліцеїв для отримання атестата зрілості здавалиекзамени з двох усних і двох письмових, і самеце забезпечувало право вступу до вищихнавчальних закладів. Починаючи із 1999 року, вІталії замість іспитів на атестат зрілості почализапроваджувати іспити за моделлю французькоїмоделі присвоєння бакалавра, і це давало підставустверджувати про досягнення рівня знань ізнеобхідних програм навчання, затвердженихМіністерством освіти. нововведеннямпередбачалося, що 20 балів присвоюєтьсявипускникам, знання яких постійноконтролювалися протягом трьох років навчанняу ліцеї, а успішність відповідає вимогамнавчального процесу, як відзначено Н.Ф. Ничкало,В.О. Кудін в роботі [6, 98 – 99].

У Греції кожного червня проходять шкільнівипускні екзамени на ступінь бакалавра. Ліцеїстиповинні здавати чотири екзамени, результати якихвизначають їх майбутнє. Враховуючи важливезначення екзаменів на ступінь бакалавра,більшість учнів надають перевагу отриманнюсередньої освіти в ліцеях. Це ставить під ударіснуючі системи вечірніх шкіл, де такого іспитунемає. Щоб змінити ситуацію, уряд Греціїпочинаючи із 2000 року, започаткував реформушколи другого ступеня, за якою випускнийекзамен повинен бути замінений постійнимконтролем за успішністю, а такожсупроводжуючими іспитами в процесі навчання,починаючи із першого класу навчання.

В інших західноєвропейських країнах дляоцінки знань використовують контроль (Швеція,Бельгія, Іспанія) або постійний контроль упоєднанні з випускними екзаменами. У багатьохкраїнах, наприклад, в Німеччині, відповідальністьза навчання покладається на школу. ВНідерландах взяли за основу більш зважливийпідхід, а саме: відповідальність за навчаннянесуть батьки учнів, а школа здійснює рольсупроводжуючого контролера, допомагаючи їмвиконувати цю функцію. Звідси випливає теза продуже високу роль батьків у процесі навчання увсіх школах Нідерландів, а також вибір перевагрелігійних, філософських і політичних чинників дляформування професійних компетенцій під часвибору батьками школи для своїх дітей [20, 58].

Оскільки основи успішної майбутньої кар’єри


140

та професійного росту особистості закладаютьсяв школі, педагоги Нідерландів вважають, щооснови адекватної поведінки на ринку працімають бути закладені та розвиватись передусіму початкові та середній школі. Базові вміння, дояких належать читання, письмо, математичніздібності, спільне розв’язання проблем, необхідновиробити ще в початковій школі та розвинути всередній і професійній. Основна та професійнашколи мають розвивати одні й ті ж здібності порізному. Відповідальними за визначення,впровадження та контроль за набуттям ключовихкомпетентностей має бути покладено наМіністерство освіти, культури та науки.

Американський досвід бізнесосвіти, освітименеджерівпрактиків є провідним у світі. Середтих країн, що наслідують його, зберігаючи прицьому національну специфіку, є Англія та Франція.

Проблема яка постає перед закладами освіти,що здійсняють підготовку менеджерів в Україні,вимагає адаптації зарубіжного досвіду досучасних умов економіки, адже прямевпровадження зарубіжного досвіду професійноїпідготовки менеджерів без урахуванняособистісного розвитку економіки, соціальнополітичних особливостей, історичних такультурного розвитку України, не буде ефективне,зазначає М.В. Вачевський [2, 102].

В процесі дослідження нами вивчалися країниЄвропи які мають досвід вивчення економіки, тавикористовують методичні засади формування умайбутніх маркетологів професійних компетенцій.Більшість країн Європи впроваджують поняттякомпетенції та їх втілюють в навчальний процесдотримуються єдиних напрямків, систему освітибудувати на між предметних зв’язках, орієнтаціюроботи особистості в команді, індивідуальнихособливостях. Компетенцій у випускників ВНЗвиходять з критеріїв, що характеризують:

багато вимірність (комбінація знань, поглядів,вмінь та відносин);

досяжність (різними змістовними обсягами,формально, та неформально свідомо тапідсвідомо);

прозорість (застосовність у різних контекстахта ситуаціях);

багатофункціональність (для досягненнярізних цілей виконання різних завдань, ірозв’язання проблем).

Всі країни Європи дотримуються категоріїсоціальної компетентності – активна участь у життісуспільства, багато культурний вимір та поняттярівних можливостей; комунікативні компетенції(зокрема наполегливість, вміння відповідати за себета свої рішення), вміння співпрацювати [3].

Співпраця ВНЗ прикордонних регіонів Україниі Польщі дала нам змогу в процесі дослідженнявиробити ряд рекомендації щодо організаціїосвіти; створення умови для обміну студентами івикладачами для підвищення професійнихкомпетенцій випускників на рівні Європейськогосоюзу. На основі наукових джерел можна сказати,що найбільшого досвіду і успіхів в економічнійпідготовці молоді досягнуто у США, Англії таНімеччині. До цього рівня без застережень слідвіднести економічну освіту і підготовку молоді вУкраїні. Це проявляється, перш за все, уформуванні в молоді економічного мислення,належних професійних компетенцій, ставлення доосвіти як до запоруки свого професійного успіху іусвідомлення своєї майбутньої долі [4, 59].

Висновки. Отже, шкільна освіта багатьохкраїн Західної Європи і України вимагаєвдосконалення, особливо в рухливий економічнийрозвиток, вивчення економіки, інформації,маркетингу, менеджменту, інтелектуальноївласності, та інших підприємницьких дисциплін.Ринкова система охопила більшість країн у різнихсферах життєдіяльності людства на початкунового третього тисячоліття і зумовлює потребуширокого розвитку співробітництва європейськихкраїн у галузі економічної та професійної освіти.Інформатизація країн Західної Європи висуваєвимоги до визначення мети, завдань, змістуорганізаційнопедагогічних форм роботи з різнимикатегоріями населення, впровадження новітніхтехнологій навчання з економічної освіти,маркетингу, інформації, інтелектуальної власності,тих дисциплін професійної освіти і вихованнямолоді, які необхідні для формування у майбутніхмаркетологів високих професійних компетенцій наринку праці в нинішній час.

1. Вачевський М.В. Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійно ї компетенції . Монографія.//М. Вачевський. – К.: Професіонал, 2005. – 364 с.

2. Вачевський М.В. Педагогічні аспектиекономічної підготовки молоді до виборупрофесії в сучасних умовах.// Актуальніпроблеми економіки. – 2004. – № 1. – 104 с.

3. Гжещук Владислав. Напрями формуванняпрофесійної компетенціії майбутніх менеджерівв процесі вивчення маркетингу. //Молодь іринок. – 2014. – №4(111). – С. 128 – 133.

4. Єгоров Г.С., Лавриненко Н.М., Мельниченко Б.Ф.Тенденції реформування загальної середньоїосвіти у країнах Європейського Союзу. // Г. Єгоров,Н. Лавриченко, Б. Мельниченко. – К.:Педагогічна думка, 2008. – 146 с.



141 Молодь і ринок №9 (116), 2014

5. Ніколаєнко С.М. Освіта в інноваційномупоступі суспільства.// С. Ніколаєнко. – К.:Знання, 2006. – 207 с.

6. Ничкало Н.Ф., Кудін В.О. Професійна освітав зарубіжних країнах. – К.: – 2002. – 322 c.

7. Овчарук О. Компетентності як ключ дооновлення змісту освіти. Стратегіяреформування освіти в Україні. Рекомендаціїз освітньої політики.// О. Овчарук. – К.: 2003.– С. 13 – 30.

8. Семеко Г.В. Школьное образование встранах западной Європі.// Экономическоеобразование. – 2001. – №1. – С. 41 – 45.

9 . Patora Roman. Ksztawanie rynkuszkoln ictwa wyzszego. Polska i Ukraina wdrodze do Unii europejskiej – Lodz, 2002/ –S. 92.

10. Polish know foundation. Warecka 4/6. 00-040. Warsaw, Poland. E-mail: zarzad a Knowhow.Org. pe.


Постановка проблеми. Аналізісторичної літератури свідчить про те,що в Україні накопичено певний

навчальновиховний досвід організації художньоїосвіти вчительських кадрів. Саме в ньому можназнайти відповідь на питання, які стоять перед

сучасною вітчизняною освітою. Через ценабувають актуальності та потребують вивченняпроблеми теоретичної підготовки вчителівобразотворчого мистецтва. Покращення шляхіві засобів підготовки художньопедагогічних кадрівсприятиме вивченню, критичному осмисленню і

УДК 37.013:7.071.4

Зоя Гуріч, аспірант відділу теорії та історії педагогічної майстерностіІнституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВАУ ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

У статті розглядаються окремі питання підготовки вчителів образотворчого мистецтва вєвропейських навчальних закладах другої половин ХІХ – початку ХХ століття. Порівнюється досвід підготовкинімецьких вчителів і способи організації навчально-виховного процесу у вітчизняних закладах освіти.Розкривається зміст програм з малювання та креслення в гімназіях і реальних училищах. Висвітлюютьсявимоги що до викладання малювання в середніх навчальних закладах.

Ключові слова: вчителі, освіта, педагогічна техніка, образотворче мистецтво.

Літ. 6.

Зоя Гурич, аспирант отдела теории и истории педагогического мастерстваИнститута педагогического образования и образования взрослых НАПН Украины

ОСОБЕННОСТИ ПОДГОТОВКИ УЧИТЕЛЕЙ ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОГО ИСКУССТВАВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ ХІХ – НАЧАЛА ХХ ВЕКА

В статье рассматриваются отдельные вопросы подготовки учителей изобразительного искусства вевропейских учебных заведениях второй половины ХІХ – начала ХХ века. Сравнивается опыт подготовкинемецких учителей и способы организации учебно-воспитательного процесса в отечественных учебныхзаведениях. Раскрывается содержание программ по рисунку и черчению в гимназиях и реальных училищах.Освещаются требования к преподаванию рисования в средних учебных заведениях.

Ключевые слова: учителя, образование, педагогическая техника, изобразительное искусство.

Zoya Hurich, Postgraduate of Theory and History of Pedagogical Mastery DepartmentInstitute of Pedagogical Education and Adult Education of APS of Ukraine

FEATURES OF THE PICTORAL ARTS TEACHER TRAININGIN THE LATE ХІХTH – EARLY XXTH CENTURY

The some aspects of pictoral arts teacher training in schools of Europe in the late XIXth – early XXth centuryare considered in the article. There are compared the experience in Germany teachers training and ways of theeducational process organizing in the local educational institutions. The content of painting and drawing programsin gymnasiums and the public schools is discovered. The demands for drawing teaching in secondary schools arehighlighted.

Keywords: teacher, education, educational technology, art.


© З. Гуріч, 2014

142

творчому використанню спадщини прогресивнихвітчизняних педагогів, діячів освіти та культури.

Аналіз досліджень. Історія розвиткухудожньої освіти, художньоестетичноговиховання, еволюція форм і методів навчанняобразотворчого мистецтва, педагогічнаспадщина українських мистецьких шкіл висвітленау працях І. Зязюна, Л. Масол, І. Небесника,О. Рудницької, І. Попика, Р. Шмагала та ін.Проблемі вивчення системи художньої освіти вУкраїні присвячені праці В. Кременя, І. Малініної,О. Сухомлинської, М. Ярмаченка та ін.Обґрунтування системи естетичного вихованняв контексті духовнокультурного розвитку індивідазнайшло своє відображення в дослідженняхЄ. Антоновича, В. Бутенка, питання теорії іметодики образотворчого мистецтва – М. Резніченка,М. Ростовцева, С. Свид, В. Шпільчака, О. Яшухіна.Окремі аспекти становлення освіти на ПівдніУкраїни розкрито в працях з історії краю М. Левченко,Н. Сапак, А. Форостяна, Н. Шушляннікової та ін.У згаданих дослідженнях йдеться, як правило, прозагальний стан художньої освіти в Україні,аналізуються окремі питання навчанняобразотворчого мистецтва. Але цілісно проблемапідготовки вчителів образотворчого мистецтваретельно не досліджувалася. Отже, мета статтіполягає у виявленні основних засад підготовкивчителів образотворчого мистецтва у кінці ХІХ –на початку ХХ ст.

Виклад основного матеріалу. Другаполовина ХІХ ст. характеризується пошуками усистемі підготовки педагогічних кадрів,розвитком мережі навчальних закладів, якиготували вчителів для середньої і початковоїзагальноосвітньої школи. Одним із найкращихспособів такої підготовки на той час булозапровадження інституту вчительських семінарій.

Досвід підготовки педагогічних кадрів усемінаріях і відсутність у них достатньоїспеціальнопедагогічної і практичної освіти,необхідних для досягнення майбутнім вчителемвихователем відповідного рівня майстерності,спонукав багатьох педагогів до пошуку науковотеоретичних засад педагогічної освіти.Міністерство народної освіти протягом 1862 –1863 рр. командирує групу вчених і культурноосвітніх діячів за кордон (переважно в Австрію,Швейцарію та Німеччину) для ознайомлення ізсистемою підготовки вчителів і способамиорганізації навчальновиховного процесу у вищихта середніх закладах освіти, що готували вчителявихователя. Саме у той час між науковцямирозпочинаються дискусії з приводу виробленнячіткої системи запровадження вчительських

семінарій як закладів освіти з виховання вчителямайстра [3, 149]. Учителіпрактики брали активнуучасть у пошуках інноваційних підходів щодоорганізації навчальновиховного процесу.Підтвердженням тому є звіт наставникаХерсонської учительської семінарії Івана Маркова,який у 1874 році за розпорядженням Міністерстванародної освіти здійснив подорож до Німеччини.Спостереження І. Маркова за навчальнимпроцесом у німецьких семінаріях дають намзмогу зробити досить неоднозначні висновки: зодного боку, діяльність німецьких вчителів булапрогресивною, а з іншого – виявилася великакількість проблем, пов’язаних зі специфічнимрозумінням “високої” педагогічної майстерностінімецьких наставників. “За висловлюваннямсемінаристів, зразкові вчителі б’ють дітей і усаксонських, і у дрезденських школах, коли укласі немає сторонніх осіб. Пруські народнівчителі у цьому відношенні діють прямо тарішуче: вони б’ють дітей і доказують, що маютьправо так вчиняти, що побої безперечно необхідніпри шкільному вихованні…Деякі із директорів, підчас викладання педагогіки дозволяють учням вмайбутньому бити дітей, але обережно,забороняють бити тільки по голові. Не дивно, щосемінаристи добре пам’ятають тільки те, що битидітей можливо, і, як молодь, забувають, що їмдозволили користуватися цим правом тільки увиняткових випадках” (тут і далі – пер.авт.) [5,147].

Спостереження І. Маркова щодо педагогічноїтехніки німецьких вчителів дуже відрізняютьсявід системи підготовки вчителів у Російськійімперії другої половини ХІХ століття. Саме у цейперіод на сторінках періодичних педагогічнихвидань велися дискусії про необхідністьпоглиблення педагогізації навчальновиховногопроцесу в учительських семінаріях як натеоретичному, так і на практичному рівнях. Нашпальтах журналу “Учитель” публікувалисяпоради майбутнім вчителям, які містили в собівизначальні чинники опанування їх майбутньоюпрофесією, зокрема: “Окрім наукових іпедагогічних здібностей вчительська посадапотребує здібностей моральних – умінняповодитися з учнями. В цьому сумніватисяможуть лише особи, далекі від педагогіки івчительського покликання… Любов і повагу учнівисловлюють лише тому вчителю, який поєднуєриси знаючого і діяльнісного викладача з уміннямспілкуватися з ними. Лише такого вчителя вониоцінюють позитивно, лише такому вчителю вонипідпорядковуються, лише про такого вонизберігають щиру приязнь на все життя” [3, 153].



143 Молодь і ринок №9 (116), 2014

На розвиток педагогічної техніки майбутніхвчителів значний вплив здійснювали так звані“приємні мистецтва”, тобто предметиестетичного циклу – малювання, співи,хореографія. За свідченням наставникаХерсонської учительської семінарії І. Маркова, всемінаріях Німеччини при навчанні малюваннюбула поставлена подвійна мета: поперше, розвитив учнях (майбутніх вчителях) навики та здібностідо чистого і красивого малювання на класнійдошці для того, щоб під час уроку даватипояснення дітям за допомогою наочногозображення або малюнку; подруге, розумнонавчати дітей у народній школі [5, 171]. Требазазначити, що в першому випадку йдеться проодин із способів викладання малюнку ““педагогічний малюнок”, який використовуєтьсяна уроках образотворчого мистецтва в сучаснійшколі. Але в німецьких семінаріях використанняпедагогічного малюнка було обов’язковим длявикладання таких навчальних предметів якісторія, географія, геометрія, природознавство таінші. Вчитель повинен був вміти зображувати накласній дошці фізичні апарати, рослини,кристалічні форми, архітектурні споруди, різніприлади та інше [5, 173]. У другому випадкуйдеться саме про здібності майбутнього вчителядо викладання образотворчого мистецтва. Йоговикладання в німецьких семінаріях булопоставлено на високому професійному рівні. Поце свідчать завдання, що ставилися передсемінаристами, обладнання класної кімнати таметодичне забезпечення самої дисципліни:“Малювання в семінарії є малюванням від руки,тому допоміжні засоби використовуються вобмеженій кількості; тільки при геометричномукресленні вихованці використовують лінійку тациркуль. Навчальними посібниками служатьразом з оригінальними малюнками, щовикористовуються з дотриманням поступовоїпослідовності, певна кількість дерев’яних ігіпсових моделей” [5, 171]. Кожен з випускниківсемінарії міг і не стати художником, але повиненбув вміти красиво та точно малювати, вмітизрозуміло викладати малювання дітям в школі.Такі самі вимоги пред’являлися і випускникамвітчизняних навчальних закладів.

Одним із основних способів навчання всемінаріях Німеччини було копіювання малюнківабо картин того чи іншого художника. Протиприйнятих в німецьких семінаріях правил навчаннявиступали педагоги – художники Петербурзькоїакадемії мистецтв.

У 1871 – 1872 рр. Комісія Петербурзькоїакадемії мистецтв, у складі якої були відомі

художники М. Ге, К. Гун, І. Крамськой, П. Чистяков,розробила програму з малювання для середніхнавчальних закладів. Педагоги виступали протикопіювання, оскільки вважали його шкідливим дляпочатківців і таким, що забирає багато часу.Замість копіювання вони вимагали від учнівмалювання з натури так, щоб спостерігалася чіткапослідовність у виборі моделей, починаючи іздротових фігур і до гіпсових голів включно. Надумку педагогівхудожників, початковемалювання геометричних фігур і тіл як формзанадто сухих, повинно змішуватися іззображенням подібних до них предметів здовкілля учнів. Знайомство з перспективою маєбути тільки наочне, пояснення її правил не повиннопередувати спостереженню її явищ самимиучнями. Наприклад, І. Крамской зазначав:“Малювання як вивчення живої форми є однією ізсторін знання взагалі; воно вимагає такої ждіяльності розуму, як і інші науки, визнанінеобхідними для елементарної освіти… Замістьтого, щоб вимагати копіювання з оригіналів, якена жаль панує повсюдно, викладачеві потрібновідмовитися від бажання одержати результатзараз же. Треба розвити в учня окомір, навчитийого розуміти видиму форму предметів, датипоняття про закони, від яких вона залежить” [2,34]. Члени комісії вважали, що загальні методичнівказівки для середніх і вищих навчальних закладівповинні бути єдиними, що учні мають,вдосконалювати свою майстерність, навчаючисьпоступово. Хоча загальноосвітня школа і неготувала митців, однак викладання малюванняповинно було здійснюватись за всіма правиламита законами мистецтва.

На думку видатного педагогахудожникаП. Чистякова, “креслення й малювання повинніпочинатися із зображення дротових геометричнихфігур, за якими йде малювання гіпсовихгеометричних фігур та архітектурних ордерів.Продовжуватись воно повинно вивченням частинголови людини, маски і цілої голови людини зпередачею пропорцій та анатомічнихособливостей. Закінчуватись навчання маєвивченням перспективи пейзажу – це можнавважати нормою гімназичного курсу” [4, 36].Гімназичні програми того часу, щовикористовувались на всій території Російськоїімперії, передбачали викладання основперспективи, рисування гіпсів, архітектурнихордерів, постаті людини і “за бажанням малюванняфарбами натюрмортів і пейзажів з натури”.Креслення як навчальний предмет трактувалосьяк середнє між аналітичним та технічниммалюнком [4, 36].


144

На відміну від гімназій, в реальних училищахкреслення вивчалось за двома напрямами: якелементарне та проекційне. Метою предметубуло формування практичних навичок упроекційному зображені предметів і вмінь читатикриси. Наприкінці курсу учні мали виконуватикриси проекцій нескладних предметів – столярнихчи теслярських інструментів, класних меблівтощо. Програма училищ з малювання, у порівнянніз гімназичною, була більш складною йпередбачала малювання архітектурних елементівіз складними рельєфами: карнизи, консолі,медальйони. Особливим був підхід до організаціїзанять, оскільки уряд враховував важливістьобразотворчого мистецтва для курсу реальногоучилища. Тривалість занять повинна буласкладати 1,5 години з урахуванням додатковоїпівгодини на приготування. Тому в розкладімалювання ставилось першим або останнімуроком [6, 684 – 687].

Для викладання таких предметів, якмалювання та креслення, у вітчизняних середніхзакладах освіти були потрібні вчителі, які б маливідповідну підготовку. У середини ХІХ ст. натериторії Російської імперії такого роду підготовкуздійснювали тільки спеціалізовані заклади освіти– Петербурзька Академія мистецтв, Училищеживопису, ліплення і зодчества при Московськомухудожньому товаристві, Строгановськецентральне училище технічного малювання,Петербурзьке центральне училище технічногомалювання барона Штігліца. У збірці докладнихправил і програм для вступу до навчальнихзакладів під редакцією Н.І. Ігнатова за 1890 –1891 рр. йдеться: “Метою… є підготовкамалювальників, живописців і скульпторів дляпотреб художньопромислового виробництва тавчителів малювання та креслення для середніх іпочаткових навчальних закладів. Предмети, щовходять до курсу училища, поділяються нахудожні та загальноосвітні. До художніх предметіввідносяться: малювання, креслення,фотографування предметів; відмивка задопомогою туші, композиція художніх предметів;живопис акварельними та олійними фарбами;живопис на порцеляні, фаянсі, гравіювання подереву та металу, чеканка та різьблення деревата слонової кістки. Загальноосвітні предмети:Закон Божий, російська словесність, елементарната нарисна геометрія, теорія перспективи і теоріятіней, загальна та російська історія, історіявитончених та прикладних мистецтв, практичнаетика, елементарна анатомія, елементарнівідомості з хімії та технології, методикамалювання та іноземні мови” [1, 284]. До

згаданих закладів приймалися особи чоловічої тажіночої статі, які закінчили курс гімназій, реальнихучилищ або міських училищ. Усі абітурієнтиповинні були складати іспит з малюнку. Учні, щозакінчили повний курс училища, отримувализвання вченого малювальника або вченоїмалювальниці, що в подальшому давало їмможливість викладати малювання та кресленняв середніх і початкових закладах освіти [Тамсамо, 279].

Висновки. Таким чином, дослідивши тапорівнявши основні засади підготовки вчителівобразотворчого мистецтва європейських країн(зокрема Німеччини) і вітчизняних педагогів,можемо зробити висновок, що опираючись наєвропейській досвід, вітчизняні педагоги тахудожники використовували власні методикищодо продуктивної підготовки фахівців зобразотворчого мистецтва. Акцент булозроблено не на копіюванні, як методичномуприйомі, а на роботі з натури.

1. Игнатов Н.И. Сборник подробных правили программ для поступления во все учебныезаведения, мужские и женские, схарактеристиками учебных заведений на1890 – 1891 г. / Н.И. Игнатов – СПб тип илитогр Тиханова, 1890. – 375 с.

2. Красюк І.О. нариси з історії розвиткухудожньої освіти в Україні в ХІХ – на початкуХХ ст.: навчально-методичний посібник /Ірина Олександрівна Красюк. – вид. 2, доп. іперероб. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2012.– 223 с.

3. Лавріненко О.А. Історія педагогічноїмайстерності: навч. пос. для студ. пед. ВНЗ,аспірантів, вчителів / О. Лавріненко. – К.:Богданова А.М., 2009. – 328 с.

4. Малиніна І.О. Підготовка педагогічнихкадрів у Харківській та Київський художніхшколах України (друга половина ХІХ – початокХХ ст.): дис. Кандидата пед.. наук: 13.00.01 /Ірина Олегівна Малиніна. – Харків, 2005. – 221 с.

5. Марков И. Отчет наставника Херсонскойучительской семинарии Ивана Маркова опоездке за границу 1874 г./ Иван Марков. –Одесса. Тип. П. Францова, 1875. – 180 с.

6. Примерная программа техническогочерчения для реальніх училищ // Сборникраспоряжений по Министерству народногопросвещения: [Т. 1 – 16]. – С.-Петербург: Тип.Имп. Акад. наук, 1866 – 1907. – Т. 14: 1898 –1900 г. – С. 684 – 687.




145 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Постановка проблеми. Усталеним упсихологопедагогічній літературі євизнання зв’язку формування системи

цінностей, ціннісних орієнтацій особистості зпевними віковими періодами. З огляду напершорядну значущість виховання екологічнихціннісних орієнтацій, актуальною педагогічноюпроблемою є визначення відповідногосенситивного відрізку онтогенезу.

Проблема формування духовноморальноїособистості завжди знаходиться у полі зорунауковців, вчителівпрактиків. Адже зміст іпринципи діяльності системи освітисупроводжуються ціннісними орієнтирамисуспільства, в якому живе і розвивається дитина.

Сучасний стан освіти потребує нових підходівдо системи цінностей, переосмислення цілей,завдань і функцій освіти, а також аналізу надбань

минулого, який допоможе виявити істинно ціннийдосвід. Виходячи з цього, освіта майбутньогоможе будуватися лише на збереженні надбаньминулого з гармонійним поєднанням із сучаснимиефективними підходами та методами. Тому, нанашу думку, цінним є досвід виховання дітей наоснові аналізу дитячої навчальної літератури,зокрема, читанок. Адже навчальна книга несе нетільки знання про науки та культуру, а й створюєумови для задоволення потреби особистості вгармонійному її розвитку, вихованні моральнихзасад за допомогою технології маніпулятивноговпливу, навчання цінностей через переосмисленнявчинків героїв зібраних у читанці виховних творів.

Аналіз досліджень і публікацій. Окреміаспекти згаданої проблеми висвітлені у науковихрозвідках І. Беха, М. Боришевського, В. Бутенка,І. Зязюна, М. Красовицького, В. Кузя, Б. Наумова,

УДК 373.3:37.03:811.161.2

Олександра Дудник, аспірант кафедри загальної педагогіки та дошкільної освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ЧИТАНКИ ДЛЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІУ статті визначено необхідність виховання почуття відповідальності у дітей молодшого шкільного

віку. Проаналізовано дитячі твори, вміщені у читанках для дітей першого класу, які сприяють вихованню почуттявідповідальності у першокласників. Підкреслено актуальність та необхідність дослідження взаємозв’язку міжрозвитком самосвідомості та формуванням відповідальності у дітей молодшого шкільного віку.

Ключові слова: відповідальність, відповідальна поведінка, самосвідомість, моральний вчинок, суспільнавідповідальність, молодший шкільний вік.

Літ. 9.

Олександра Дудник, аспирант кафедры общей педагогики и дошкольного образованияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

КНИГА ДЛЯ ЧТЕНИЯ ПЕРВОКЛАССНИКОВКАК ФАКТОР ФОРМИРОВАНИЯ ОТВЕТСТВЕННОСТИ

В статье определено необходимость воспитания чувства ответственности у детей младшегошкольного возраста. Проанализировано детские произведения, вошедшие в книгу для чтения детей первогокласса, которые способствуют воспитанию чувства ответственности первоклассников. Подчеркнутаактуальность и необходимость исследования взаимосвязи между развитием самосознания та формированиемответственности у детей младшего школьного возраста.

Ключевые слова: ответственность, ответственное поведение, самосознание, моральный поступок,

общественная ответственность, младший школьный возраст.

Olexandra Dudnyk, Postgraduate student of General Pedagogic and Preschool Education DepartmentDrogobytch State Pedagogical University by I. Franko

TEXTBOOKS FOR THE PUPILS OF THE FIRSTFORM AS A MEAN OF FORMATION THE RESPONSIBILITY

The article outlines the need of education a sense of responsibility by children of primary school age. It’sanalyzed the children works, contained in textbooks for the first class education that promote a sense of responsibilityto first graders. It’s emphasized the actuality and the need to investigate the relationship between the developmentof self-awareness and the formation of the responsibility of primary school children.

Keywords: responsibility, responsible behavior, self-awareness, moral action, social responsibility, primaryschool age.

ЧИТАНКИ ДЛЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

© О. Дудник, 2014

146

О. Пєхоти, Н. Побірченко, О. Савченко,О. Сухомлинської, М. Сметанського та ін.

Мета статті: проаналізувати читанки длядітей першого класу у процесі формуванняпочуття суспільної та моральної відповідальності.

Виклад основного матеріалу. Обов’язокшколи якраз і полягає в тому, щоб піклуватисяпро те, що ми вкладаємо в душу людини. Знаннявідіграють чималу роль у формуванні моральногообличчя людини, але разом з тим вонирозвивають дитину однобічно. Тобто, знання безморалі формують бездуховну і збідненуособистість. В період становлення особистостідитини в шкільні роки формуються її переконання,риси характеру. Уже в молодшому шкільному віцідитина “бачить, відчуває сама себе, свійвнутрішній духовний світ, і – що особливо важливо– бачить, відчуває, розуміє, переживає процесвиховного впливу на себе” [9, 90].

У шкільні роки виховання здійснюютьсяцілеспрямовано, з урахуванням багажу, якийдитина отримала у дитинстві. Несформованістьпершооснов моральної культури, особистіснихновоутворень у молодшого школяра в попередніроки навчання в майбутньому може призвести донегативних наслідків поведінки, взаєминах,процесі спілкування, в контактах особистості зоточуючим світом, значно ускладнить процес їїсоціалізації.

Тому перед сучасною школою стоїть важливезавдання: виховати людину, для якої пріоритетомє формування вільної особистості, здатної доміжособистісної взаємодії на гуманістичнихзасадах, до самовизначення.

Вивчення й аналіз шкільної практики танаукової літератури свідчить про те, що нерідковипускається з поля педагогічного зоруформування власного ставлення до світу, людей,самого себе у процесі читання. Важливо методоманалізу вчинків героїв творів прищепити дітямздатність не бути байдужими і допомагати одинодному в розв’язанні шкільних проблем. Школаповинна відкрити кожному учню шлях дореалізації потреби усвідомлення себевідповідальною, соціально корисною особистістю,яка володіє власними переконаннями.

Для молодших школярів базовою моральноюцінністю розглядається категорія добра, яказнаходить своє вираження через гуманність(людяність). Критеріями гуманності є: знання продобро, його прояви, вміння розрізняти добро і зло;чуйність (співпереживання, співчуття), турботапро інших; вміння безкорисливо робити людямдобро.

Поняття “відповідальність” має багато

взаємозв’язків з іншими моральноетичнимикатегоріями. Так В.О. Сухомлинський розглядаввідповідальність як похідну від таких важливихморальноетичних понять як: совість, обов’язок,провина і свобода. Він визнавав, що ця якістьформується особистісноіндивідуальною сферою.Тому так важливо вже з раннього віку розкриватиу дитини до доброти і милосердя, вмінняспівчувати та співпереживати, особливо домолодших однолітків, старших. Одним з першихвидатний педагог вказував на тіснийвзаємозв’язок поняття “відповідальність” і“совість” [8, 479 – 480].

Співзвучними роздумам В. Сухомлинського єпогляд представників гуманістичної (А. Маслоу,Е. Фромм) та екзистенційного (В. Франкл)напрямків у філософії, які підкреслюваливідносність свободи та її тісний зв’язок звідповідальністю за свій вільний вибір утрактуванні поняття “відповідальність”.Вказували вони також на тісний зв’язок поняття“відповідальність” з категорією “обов’язку”. ЗаВ. Франклом сутність обов’язку полягає вготовності людини виконувати чиїсь вказівки,підкорятися, а особливість відповідальності – уздатності прислухатися до голосу власноїлюдяності, незалежно від розпоряджень.“Відповідальність”, таким чином ширше поняття“обов’язку”. Вона передбачає не лишенеобхідність, але й потребу діяти певним чином.

У формуванні особистості молодшогошколяра, з погляду С.Л. Рубінштейна, особливемісце займає питання розвитку моральнихякостей, складових поведінки [5, 177]. У цьомувіці дитина не лише пізнає суть моральнихкатегорій, але і вчиться оцінювати їх знання увчинках і діях навколишніх, власних вчинках.

Згідно сучасних наукових досліджень вже удітей старшого дошкільного віку (5 – 6 років)“зароджується відповідальність, як базова якістьособистості, важливий моральноетичнийрегулятор міжлюдських стосунків, стимуляторактивної діяльності, запорука продуктивногожиття”. У цьому віці вже формуються началасовісті як внутрішньої етичної інстанції,розвивається уміння поводитись згідноморальним нормам не лише за умов контролюдорослого, а й поза ним [3, 5]. Усе це слідвраховувати в роботі з учнями початкових класів.

Відповідальність як базова моральна цінністьу молодших школярів може розглядатися якінтегроване особистісне новоутворення, яке длядітей цього віку виявляється у здатностіусвідомлено брати на себе певні зобов’язання,виконувати певні обов’язки, чітко дотримуватись



147 Молодь і ринок №9 (116), 2014

їх виконання, вимогливо ставитись до себе таінших, бути послідовним у словах і вчинках,передбачати наслідки власних дій, відчувати межуприпустимої поведінки.

Як зазначає А. Киричок, практична діяльністьпо вихованню у молодших школярів базовихморальних цінностей (добра, совісті,відповідальності) у ставленні до інших і до самихсебе повинна організовуватися за такиминапрямами:

розширення когнітивних знань, моральногодосвіду школярів (когнітивний компонент);

формування практичного досвіду дітей(поведінкових вчинків, умінь і навичок у різнихситуаціях життєвого вибору);

корекція негативного досвіду, стереотипуповедінки учнів [2, 166].

Необхідною умовою виховання базовихгуманістичних цінностей у дітей молодшогошкільного віку є розуміння та врахування їх віковихособливостей, врахування тих моральноетичнихнадбань, з якими дитина приходить до школи. Нацьому віковому етапі у дитини формується ядроособистості, її моральні почуття, цінності,переконання, дитина набуває досвід моральноїповедінки. Вона вчиться не лише виконувативимоги колективу, а й бере активну участь упостановці вимог, виборі доручень, справи, яка їйдо душі.

За роки навчання в початкових класахосновними її потребами є: потреба у в спілкуванніз людьми (ровесниками, дорослими, молодшими),в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дійта вчинків, виявленні власних позицій у ставленнідо інших, світу; потреба у дружбі, товариськості;у повазі особистості; у самоповазі; набутті новихзнань, вмінь для пізнання довкілля. Такі моральніта світоглядні категорії формуються черезчитання, яке займає провідне місце в навчальнійдіяльності дитини. Тому така навчальна книга якчитанка займає вагоме місце у вихованняморальних якостей школяра.

“Практично будьяка діяльність має моральнезабарвлення”, вважає О.Г. Дробніцкий, у томучислі і навчальна, яка, на думку Л.І. Божович,“володіє великими виховними можливостями”.Так як навчальна діяльність молодшого школярає провідною, у цьому віці вона більшою міроювпливає на розвиток дитини, визначає появубагатьох ціннісних та поведінкових новоутворень,тому розвиваються не лише розумові здібності,але і моральна сфера особистості [1, 117].

В результаті регламентованого характерупроцесу читання, зосередженості дитини нанавчальній діяльності, обов’язкового систематичного

виконання педагогічних завдань у молодшогошколяра складаються моральні знання,характерні для формування власної моделіповедінки. Навчальна діяльність як провідназабезпечує засвоєння знань в моральній,поведінковій, культурній сферах життєдіяльностідитини, створює можливості для оволодінняприйомами і способами розв’язання різнихморальних завдань.

Вчителеві належить пріоритетна роль увихованні і навчанні школярів, в підготовці їх дожиття і суспільної праці. Вчитель завжди є дляучнів прикладом моральності і відданоговідношення до праці. Проблеми моральностішколярів на сьогоднішньому етапі розвиткусуспільства особливо актуальні. За специфічнуособливість процесу морального виховання слідвважати те, що він тривалий і безперервний, арезультати його мають наслідки у майбутньому.

Аналіз змісту шкільної програми з читання ірозвитку мовлення для дітей першого класу давможливість визначити завдання читання, дезазначено необхідність “сприяти моральномувихованню молодших школярів”. Заслуговує наувагу і орієнтована тематика розділів для читання.Ми виділили ті, які, на нашу думку, сприятимутьвихованню моральної культури, зокрема почуттявідповідальності на рівні соціальної, моральної тагромадянської активності.

Так Читанка для першого класу за редакцієюН. Скрипченка за 1977 рік має перший і останнійрозділи присвячені комуністичному вихованню наприкладах виховання почуття гордості заБатьківщину (оповідання Ю. Яковлева“Маленький громадянин Країни Рад”, О. Буцень“В новій школі”, І. Цюпа “Радянська Україна”,Н. Кальма “Джо”, вірш Н. Забілої “За наказомІлліча”), відповідального ставлення додержавного майна (оповідання О. Донченка“Загублений буквар”, “Невтомний велетень”,вірш П. Воронька “Помагай”) [6]. Крім пафосу,якими рясніють твори радянського виховання, тутзакладаються правила відповідального співжиттягромадян, де школярі займають гідне місце усуспільстві, яке будує “світле майбутнє”, від їхніхуспіхів у навчанні залежить доля країни.Вважаємо вагомими такі виховні акценти уформуванні відповідального ставлення школярівдо навчання, у виконанні суспільних доручень.

Розділ “Школа і сім’я” вміщує ряд творів увихованні відповідального ставлення до старшиху сім’ї (оповідання В. Сухомлинського “Імениннийобід”, вірш П. Воронька “Помагай”),відповідальності у дружбі, дотримання обіцянки(оповідання Л. Космодем’янської “Зоя – школярка”,


148

“Справжній товариш”), відповідального ставленнядо навчання (вірш М. Пригари “Перша п’ятірка”,оповідання В. Осєєва “Сім’я у нас одна”), до праці(оповідання В. Осєєва “Своїми руками”, В. Бороздіна“Тренування”, Ю. Ярмиша “Від чого хліб росте”).

Розділ “Що таке добре і що таке погано”наповнений творами для обговорення проявівповедінки героїв у складних життєвих ситуаціях.Дітям пропонуються замислитися наднеобхідністю виховання відповідальності усуспільному житті (оповідання Б. Комарова“Дівчинка Олеся”, казка “Мудре рішення”, віршМ. Рильського “Ілліч і дівчинка”), висміюютьсятакі прояви людського характеру як лінощі(угорська народна казка “Вишенька”),хвалькуватість (вірш П. Воронька “Ніколи нехвались”, оповідання Д. Ткача “Отак буває зхвальком”), заохочується прояв скромності,витримки у стосунках з оточуючими (оповіданняК. Калчева “Кому дісталося зайчатко”).Вважаємо, що підкреслення моральних чеснотслужить прямим навчанням цінностей, яківпливають на формування відповідальноїповедінки школярів.

Читанка містить розділ “Піклування проздоров’я”, який складається з творів, якіприсвячені формуванню здорового способу життя,відповідального ставлення до власного здоров’я.У доступних для розуміння дітей, жартівливих тапізнавальних формах подаються твори, якісприяють здоров’язберігаючому способу життя.

Розділ “Весна” у тематиці творів такожпіднімає проблеми відповідальної поведінкишколярів, зокрема оповідання О. Вишні “Вдячнийшпак”, О. Копиленко “Весна в лісі” даютьінформацію дітям про звички та особливостіжиття птахів, комах, звірів, виховують бережливеставлення до природи, бажання допомогти“братам нашим меншим” у скрутних погоднихумовах.

Також у розділі представлені твори, якіславлять робітничі професії, підкреслюютьзначимість хлібороба, тракториста, садівника ужитті суспільства. Такі твори виховують повагудо людей праці, віддають належне їхній нелегкійроботі, формують у дітей відповідальне ставленнядо вибору майбутньої професії. Почуттявідповідальності у спільній трудовій діяльностівиховує і пропонована українська народна казка“Колосок”.

Хочемо зазначити, що у Читанці для першогокласу за редакцією Н. Скрипченка (1977) кількістьтворів, які сприяють вихованню почуттявідповідальності є значною, але багато авторськихтворів мають політичне забарвлення. Роблячи

акценти на необхідності слідувати вказівкам партії,твори у своїй інтерпретації через проблемнізапитання щодо служіння ідеалам комунізму, малоуваги приділяють обговоренню загальнолюдськихморальних якостей, розумінню моральної категоріїчерез чуттєву сферу дитини.

Читанка для дітей першого класу за редакцієюН. Скрипченка (1983) є значно ширшою заоб’ємом і тематика розділів носить календарнийхарактер, твори відповідають циклічності подій вприроді та знаменним датам державних свят,також є окремий розділ про Леніна. Тобто, зновучільне місце відведено політичній забарвленостіяк розділів, так і змісту творів, які пропонуютьсядля читання дітям. Проте, твори, які виховуютьвідповідальність дітей до навчання як майбутніхтрудівників держави є значно більше (оповіданняС. Баруздіна “Як Олексикові вчитися набридло”,Д. Ткача “Мамина професія”, О. Лельєвра“Тракторшвидкохід”, вірші М. Пригари “Першап’ятірка”, казки “Найдорожчий плід”,“Краснодякуєм за хліб, вірші П. Осадчука “Я навчуся утата”, М. Підгірянки “Працьовита дівчинка”,О. Пархоменка “Добре діло робиться…”,В. Гродської “Бабуся”), також є яскраві та цікавітвори про дитячу дружбу, які виховуютьвідповідальне ставлення до товаришів,однокласників, молодших братів та сестер(оповідання В. Овсєєвої “До першого дощу”,“Сім’я у нас одна”, М. Майн “Смачна картопля”,П. Панча “Синичка”, Є. Гуцала “Зайці”, А. Дрофаня“На велику воду”, О. Буценя “Хто дужчелюбить”).

У Читанці є багато оповідань В. Сухомлинськогопро бережливе ставлення до природи, які плекаютьпочуття відповідальності людей за збереженнядовкілля (“П’ять дубків”, “Які ж ви щасливі”, ),цілий ряд творів морального спрямування,зокрема, казки “Сьома дочка”, оповідання“Іменинний обід” [7].

Збільшилася кількість народних та авторськихказок, які також мають моральне спрямування,зокрема виховують почуття відповідальногоставлення до праці (“Кіт і пес”, “Легкий хліб”,“Лінива дівчинка”, “Калинка” Г. Демченка),вірності у дружбі (“Лев та миша”, “Дві кізочки”,“Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку”М. Трублаїні, “Два товариші” Л. Толстого),відповідального ставлення до власної безпеки(“Козадереза”, “Сильніше за силу“, “Як собакасобі друга знайшов”,

Твори В. Овсєєва “Своїми руками”, Ю. Яковлева“М але нь кий г р ома д я нин Кр а їн и Р ад ” ,Л . Космодем’янської “Зояшколярка”, О. Вишні“Вдячний шпак”, М. Рильського “Ілліч і дівчинка”,



149 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Н. Кальми “Джо”, казка “Колосок”, К. Ушинського“Чотири бажання” повторюються з попередньоговидання і, напевно, випробувані часом і сталиулюбленими для дітей і носять силу виховноговпливу, тому збереглися у наступній добірці творівдля читання. Прагнення плекати в дітей почуттявідповідальності як моральної та суспільнокорисної якості наповнює зміст більшості творіву читанках.

На наш погляд цієї виховної спрямованості невистачає сучасним читанкам, які вміщують творипереважно пізнавального характеру і тількинезначна частини оповідань та казок виокремлюєтаку якість як почуття соціальної та моральноївідповідальності.

Висновок. Дитина, яка розпочинає навчанняу школі, на рівні з бажанням здобувати нові знаннямає велику потребу у становленні моральнихякостей, зокрема вихованню таких гуманнихцінностей як добро, справедливість, чесність,відповідальність, працьовитість тощо. Вчиноквиступає як прояв свободи, як вихідна одиницяповедінки дитини. В. Сухомлинськийнеодноразово наголошував, що людина в дійсностіє тою, якою вона стає, залишившись один на одиніз собою. Сутність людини, а звідси і дитинирозкривається тоді, коли її вчинками рухає нехтось ззовні, а власна совість. Вона активноформується в період зростання, наповнюєтьсязмістом життєдіяльність першокласника,формується почуття самостійності тавідповідальності. Таким чином, “відповідальністьдіє в людському бутті як індивідуалізуючийпринцип, як механізм підтримування й зміцненнясвободи” [4, 177]. Дитина перебуває під впливомшколи, педагога, навчальної книги, які стаютьвизначальними у період її дорослішання.

Виховання моральності як однієї ізнайважливіших проблем всебічного розвиткуособистості ми вбачаємо у читанні дитячоїлітератури, зокрема, читанки як основногопідручника першокласника і визначальногочинника в процесі самовиховання дитини.

Взаємини між учителем і учнем мають бутипобудовані на основі взаємної довіри і

доброзичливості. У навчальному процесі вчительмає підвести дитину до істини, де вона “сама нібивідкриває” її. Радість такого відкриття стимулюєрозвиток дитини, дає емоційний імпульс допізнання, відчуття дорослості. Почуття дорослості– це і відповідальність дитини перед самоюсобою, адже тільки вона є творцем власної долі,тільки вона сама зможе себе самореалізувати,навчитися жити серед людей, а підбір творівздійснює педагог, допомагає усвідомити істиниморальної поведінки, пробудити у дитині бажаннядо самовиховання, відповідального самостановленняяк в суспільстві, так і у власному моральномувчинку.

1. Архангельский Н.В. Нравственное воспитание.– М.: Просвещение, 1979. – С. 117.

2. Киричок А.В. Виховання гуманістичнихцінностей молодших школярів: актуалізаціяпедагогічних ідей В.О. Сухомлинського /Збірник наукових праць. Педагогічні науки.Випуск 54. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2009.– 441 с. С. 164 – 169.

3. Кононко О. Духовність, душевність,моральність… / О. Кононко // Дошкільневиховання. – 2004. – № 4. – С. 4 – 5.

4. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії:онтологія людини: Навч. посібник для студ.вузів / Міжнар. фонд “Відродження”. – К.:Абрис, 1995. – 336 с.

5. Освітні технології / За ред. О.М. Пєхоти.– К.: А.С.К., 2002. – C. 177.

6. Скрипченко Н. Читанка для першогокласу / Н.В. Скрипченко, О.Ф. Шинкаренко,Т.Ю. Горбунцова. – К.: “Радянська школа”,1977. – 191 с.

7. Скрипченко Н. Читанка: підручник дляпершого класу / Н.В. Скрипченко, О.Я. Савченко,К.М. Жаленко – К.: “Радянська школа”, 1983. – 278 с.

8. Сухомлинський В.О. Виховання обов’язку/ В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5-ти.– К.: Рад. школа, 1977. – Т. 5. – С. 479 – 488.

9. Сухомлинський В.О. Моя педагогічнасистема // Радянська школа. – 1988. – № 6. –С. 87 – 91.



“Бажав я для скованих волі, Для скривджених кращої долі І рівного права для всіх”.

Іван Франко видатний український письменник, громадський і політичний діяч

150

Постановка проблеми. Різноманітніаспекти дослідження проблемирозвитку творчої активності особистості

розглядаються у працях Б. Ананьєва, Д. Богоявленської,Л. Виготського, Дж. Гілфорда, В. Дружиніна,С. Максименка, Я. Пономарьова та багатьохінших [2; 8]. У різних наукових поглядах на творчуактивність особистості простежуються певнізагальні риси, такі як розуміння її як складноїякості особистості з акацентуванням уваги наініціативі творчого суб’єкта та неповторногоіндивідуального образу, пошуків і відкриття нового.Разом із тим, багато невирішених проблемпсихології творчості залишається в межах віковоїта педагогічної психології, як то питанняпоходження, структури й розвитку активностілюдей похилого віку, діагностики особливостейкреативності особистості на різних етапах

онтогенезу, проблему педагогічного керуваннятворчим процесом, індивідуального підходу дорозвитку активності в похилому віці та багатоінших. Питанням розвитку творчих здібностейзаймалися як зарубіжні (А. Адлер, Д. Векслер,Дж. Равен, О. Озборн, П. Торренс) [2; 4; 6], так івітчизняні (С. Костроміна, Є. Холостова,І. Газман, А. Асмолов, Є. Ісаєв, Я. Пономарьов)[2; 6; 7] вчені. Також ряд вчених приділяли увагудослідженню проблеми творчого розвитку людейпохилого віку (Н. Шахматов, М. Савчин,О. Березіна та ін.) [6].

Актуальність теми дослідження пов’язана зсучасними уявленнями про неперервність процесурозвитку особистості протягом усього життя.Підвищений інтерес до даної проблемиобумовлений збільшенням тривалості життя ідемографічного постаріння населення, яке

УДК 37.036 – 053.88

Лариса Гончарова, практичний психолог, аспірантДВНЗ Університету менеджменту освіти НАПН України, м. Київ

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУУ статті виявлено зміст основних підходів до вивчення психолого-педагогічного впливу на творчий

розвиток в похилому віці. Результатом теоретичного дослідження стало виокремлення основних психолого-педагогічних підходів до розвитку творчої активності особистості в похилому віці, виявлено можливістьпсихолого-педагогічного впливу на розвиток творчої активності людей похилого віку та виокремлено зовнішніпсихологічні чинники розвитку творчої активності людей похилого віку.

Ключові слова: творчість, розвиток, активність, творча активність, похилий вік, психологічні чинники,психолого-педагогічний вплив.

Літ. 9.

Лариса Гончарова, практический психолог, аспирантГВУЗ Университета менеджмента образования НАПН Украины, м. Киев

РАЗВИТИЕ ТВОРЧЕСКОЙ АКТИВНОСТИ ЛЮДЕЙ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТАРезультатом теоретического исследования стало выделение основных психолого-педагогических

подходов исследования влияния на развитие творческой активности в пожилом возрасте, определенынаправления психолого-педагогического влияния на развитие творческой активности людей пожилоговозраста и выделены внешние психологические факторы развития творческой активности людей пожилоговозраста.

Ключевые слова: творчество, развитие, активность, творческая активность, пожилой возраст,

психологические факторы, психолого-педагогическое влияние.

Larysa Honcharova, Practical Psychologist, Postgraduate StudentSHEI University of Education Management NAPS of Ukraine, Kyiv

DEVELOPMENT OF CREATIVE ACTIVITY OF ELDERLY PATIENTSThe theoretical research in concluded that the creative activity. The external psychological factors of creative

activity and open dialogic nature of contacts with the environment. Provided that the expression and developmentof creative activity in old age may occur due to the inclusion of older people in different kinds purposefully organizedthematic creativity. In order to achieve individual fulfillment for the development of creative activity in old age bypsychological and educational impact within the subjective approach, a systematic analysis of the possibilities oftherapeutic method, further factor in the development of creative personality in old age of their own lives.

Keywords: psychological, creative activity, activity, psychological factors.

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

© Л. Гончарова, 2014

151 Молодь і ринок №9 (116), 2014

привело світове співтовариство до пошуківглобальних світових стратегій оптимізації свогошляху з окремою розробкою програм розвиткуособистості в похилому віці. У зв’язку ізнеобхідністю збереження здоров’я і довголіттястаршого покоління велике значення маєпсихологопедагогічний вплив на розвиток творчоїактивності людей похилого віку, створенняатмосфери довіри, безоціночності, прийняття таспівпереживання, що здатна зняти тривогу унавчаючихся дорослих, котра, як відомо здосліджень П. Торренса [2], блокує пізнавальніпроцеси та викликає психосоматичні розлади.

Аналіз останніх досліджень. Питаннярозвитку в похилому віці досліджувалосябагатьма науковцями (Л. Анциферова, Г. Крайг,О. Краснова, А. Лидерс, Є. Чуєва, М. Єрмолаєва,Н. Єрмак та ін.) [1; 7; 8]. Останні розробки уцьому напрямку (О. Березіна, В. Наумова,Н. Єрмак та ін.) [1; 6; 7] розкривають питанняособистісного потенціалу літньої людини та їїжиттєвих ресурсів, але питання творчого розвиткуу похилому віці залишається малорозкритим.

Постановка завдання. Соціальна значимістьта недостатня розробленість зумовили вибірнашої теми дослідження. Метою статті єдослідження методів психологопедагогічноговпливу розвитку творчої активності людейпохилого віку та виокремлення зовнішніхпсихологічних чинників розвитку творчоїактивності людей похилого віку.

Виклад основного матеріалу. В сучасномусвіті, завдяки збільшенню тривалості життя,постає питання безперервності розвиткуособистості протягом життя та можливостейособистісного розвитку людини похилого віку,затребуваності її трудових і особистісних ресурсівта вияву її особистісної і творчої активності(Л. Анциферова; Є. Рибалко; М. Єрмолаєва; А. Лидерс;В. Дружинін; Е. Чуєва; О. Краснова; О. Березіна;В. Наумова) [6; 7; 8]. В психологічній науціпроблема розвитку в період похилого вікурозглядається у двох напрямках: перший підхідрозглядає період пізньої зрілості, як періодкомпенсації і адаптації (О. Краснова; А. Лидерс;М. Єрмолаєва; П. Балтес; і др.) [1]; другий підхідпередбачає наявність потенціалу прогресивногорозвитку в похилому віці (В. Франкл; Б. Ананьєв;Л. Анциферова; М. Єрмолаева, О. Березіна; і др.)[6; 8]. В. Фролькіс [6; 8] довів, що старіння євнутрішньопротирічний процес, де поряд свиникненням механізмів порушення обмінуречовин та функцій організму також протікаютьпроцеси мобілізації важливих пристосувальнихмеханізмів антистаріння, що сприяють адаптації

життєдіяльності організму як “вітаукт”, направленіна стабілізацію його життєздатності, збільшенняактивності і тривалості життя [6]. Н. Александрова[7; 8] доводить, що такі поняття, як “зворотнійрозвиток”, “інволюція” не відповідають самійприроді процесу старіння. Б. Ананьєвим [2]показано гетерохронність людини як результатунеспівпадіння в часі настання зрілості індивида,особистості й суб’єкта [2, 91].

Індивідуальність і варіативність старіння,наявність механізмів спротиву тотальній інволюціїв період похилого віку зумовлюють вірогідністьнеперервності процесу розвитку протягом життя(К. АбульхановаСлавськая; Л. Анциферова; А. Асмолов;А. Бодальов; E. Eріксон; П. Балтес і др.) [1; 11].В. Пряжніков [6; 8; 9] визначає соціальну ситуаціюрозвитку людей похилого віку та їх провіднудіяльність як “пошук себе” в новій якості, пробусвоїх сил в самих різних видах діяльності – цесамовизначення методом “спроб і помилок”;знаходження нових контактів в суспільній читриваючій професійній діяльності, у дозвіллєвихзахопленнях пенсіонери змінюють однезахоплення за другим, спростовуючи уяви про їх“ригидність”: вони досі продовжують шукати себе,шукати сенси в різних діяльностях згіднопринципу: “Поки я роблю хоч щось корисне дляоточуючих, я існую і потребую до себе поваги”[9, 132].

Одним з основних напрямків у психологіїстарості є психологія розвитку (В. Франкл, Е. Еріксон,К. Юнг) [1; 9]. К. Юнга [1] в похилому віці вбачаєнові можливості для саморозвитку, так як не требавстановлювати стільки зовнішніх зв’язків дляфорсованої соціалізації, а людина поглинутавнутрішньою роботою самопізнання (самореалізації),котру науковець назвав “індивідуацією”. Людинаможе віднайти новий повновісний розвиток своєїособистості і в цьому віці здатна прийняти всвоєму “Я” як “жіноче”, так і “чоловіче” начало імає своїм обов’язком виробити цілісний поглядна життя, результатом якого є стійка і норовливарівновага [9]. Дослідження джерел розвиткуособистості в похилому віці (В. Франкл; К. АльбухановаСлавськая; Л. Анциферова; А. Лідерс; Е. Eріксон;і др.) [1; 6] вказує, що визнання старіючоюлюдиною домінування власної ролі в активномуформуванні свого життя виступає підгрунтямпрогресивної життєвої позиції.

Л. Анциферова [4] сформулювала кількаположень відносно розвитку особистості періодупохилого віку, які засновано на ідеї одночасногозниження психічних можливостей та їх збагачення:“інволюційні зміни співвідносяться зновоутвореннями прогресивного характеру,


152

направлені на подолання деструктивних явищгеронтогенезу і досягнення нового рівнясамовтілення особистості у світі” [4, 89], анаявність здібностей та навичок адекватноспіввідносити зовнішні умови з власнимидомаганнями, цілями та мотивами, усвідомленняй прийняття сформованої системи цінностейвласного життя дозволяють особистості впохилому віці вести самостійне, активне,відповідальне й наповнене смислом життя.Перевага старості знаходить своє вираження втому, що форма і вид зайнятості вибираютьсясамою людиною: уся справа в тому, щоб устарості було це бажання вибирати, а форма іхарактер зайнятості мають другорядне значенняі можуть бути самими різними; прагнення додіяльності і зайнятість – це те, що наповнює життяв старості життям, вважає Н. Шахматов [9].

В старості виникає здатність до узагальненнянадзвичайно багатостороннього, широкорозгортуючогося і все зростаючого досвіду таможе піднести людину на таку висоту духу і такувисоку точку огляду, де всі буденні проблеми недосягають і слабкого наближення до дальніхгоризонтів життя [8]. ДослідженняК. Страшникової і М. Тульчинського [6] довели,що одним з проявів процесу реституциалізації встарості формування мотива діяльності зестетичною направленістю. О. Березіна [6]виявила, що при “правильному” підході до старінняпізня дорослість може стати періодом розвиткуй творчого розквіту, де збереженню високоїжиттєздатності й працездатності людини упохилому віці сприяють: рівень освіченості, рідзанять, зрілість особистості та ін. Багато чоловіківта жінок, що досягли пенсійного віку, показуютьвисоку збереженість здоров’я й інтелектуальномнестичних функцій [6], а при вивченні творчоїактивності осіб похилого віку [6] виявлено, щопотребу в самовираженні (писати вірші, малювати,щось вивчати та ін.) відчувають 74% людей.Науковець [6] дійшла висновку, що творчийрозвиток особистості в період пізньої дорослостіпризводить до активізації адаптаційних механізмівособистості й зниження впливу негативнихчинників на процеси старіння, а творча активністьз віком нікуди не зникає, а лише поіншомуформовиявляється.

Внутрішні і зовнішні психологічні чинники єумовою, рушійною силою, спонукання дотворчості, що визначаються навколишнімсередовищем і генетичною зумовленістю(Р. Шмідт) [6] та поділяються на стимулятори таінгібітори, які стимулюють чи вповільнюютьрозвиток творчої активності людей похилого віку.

Особистість у творчій діяльності в межахсистемного психологопедагогічного впливу,розглядається як суб’єкт творчої активності ітворець процесів культурного виробництва, щомає на увазі ініціативність особистості,вибірковість, свободу вибору і переваг, високийрівень самостійності [7], де одночасно тематичнагрупа предбачає велику ступінь організованостіходу занять, що досягається інтерактивністюпроцесу шляхом фокусування уваги учасників назначимих темах занять і технології процесу йскладає основу цілеспрямованості творчоїдіяльності.

Інші дослідження по проблемам особистісноїадаптації визнає процес творчої діяльності в якостіваріанту захиснопристосувальної копінгстратегії,котра має відносно високоорганізованийкомплексний характер і активізує фізичну,емоційну, когнітивну і поведінкову сфериособистісного функціонування (В.А. Абабков,М. Перре; R.S. Lazarus) [7]. Так, А.І. Копитін [8]вважає, що процесу художньої творчостіпритаманна адаптивна поведінка, котра стимулюєкомунікативні потреби особистості, слугуєвідволіканням від негативної ситуації, що єефективним механізмом зниження перешкодивходженню учасника на етапи актуалізації іоптимізації особистісних ресурсів періодупохилого віку, як мобілізація латентного ресурсу,розрішення протиріч життєдіяльності та прийняттясебе в новому статусі, суттєво впливаючи нарозвиток соціальних навичок спілкування тарозвиток творчого потенціалу.

Коли попередні задачі розвитку вирішено [1],то люди похилого віку здатні просуватися донаступної задачі, якою для похилого віку єрозвиток его-інтеграції, що включаєрефлексію і самопроявлення. За позитивнихрезультатів цього процесу всі “Я”компонентиможуть бути прийняті як інтегровані, тобто егоінтеграцію завершено [1], а негативний результатпроцесу викликає настання депресії, відчай. “Я”образ є результатом і предумовою розвиткуособистісної ідентичності людини на всіх йоговікових етапах, а досягнення ідентичності длялюдини, на думку дослідників, повязано зпочуттям цілістності власного “Я” [1], дерозгорнутість і збереження ідентичності – це сенсжиттєвого шляху людини. Суть розвиткуособистості полягає в оволодінні відповіднимисоціальними ролями на все більш високому рівні,реалізації своїх здібностей, бо в кожній людинізакладено здатність до творчості [2]. Упсихології, на наше переконання, є недостатньовивченим усвідомлення особистістю похилого



153 Молодь і ринок №9 (116), 2014

віку потреби в творчій реалізації особистісногодосвіду відносин зі світом, набутого на попередніхетапах життя. При цьому на етапі похилого вікувикористання набутого особистісного досвідуускладнено переживанням наростаючоїбезпорадності, невизначеності і зниженням рівнярефлективності, а через вповільненняфізіологічних та психічних процесів існує нагальнапотреба збереження повноцінного функціонуваннязагального механізму психіки, виокремленногоС. Максименко [6], а саме – опредметнення, якийявляє собою форму власне творчої активності.

Механізмом розвитку творчого потенціалу таадаптивним ресурсом соціалізації, на думкунауковців [7; 8], є фантазія, а уява – основатворчого процесу, що пов’язана з дійсністю, бостворюється з пережитих людиною подій,колишнього досвіду, тож, творча діяльністьзалежить від набутого досвіду і чимрізноманітніший досвід, тим багатша уява, маєспрямованість і є емоційним зв’язком. Групова“арттерапія” у соціальнопедагогічній роботіхарактеризується орієнтуванням на творчийпростір, який відображає процес взаємодопомогив емоційній та вольовій сфері особистості, детворча взаємодія в групі дає змогу підтримуватипочуття гідності й позитивного “Я”; відчуватипоступ в особистісному зростанні; бути самимсобою і розвивати творчий потенціал, що маєсоціалізуючий вплив на людину похилого віку,впливає на її почуття та поведінку [8]. О.І. Копитін[8, 69] виділяє такі чинники “арт”впливу:художня експресія (відреагування, катарсис,імітація, фантазування, універсальність таіндивідуалізація переживань, психічний досвід);психотерапевтичні стосунки (відчуття довірита безпеки в групі, ідентифікація місця в груповійдинаміці, згуртованість, міжособистісні моделі,взаємодопомога, соціальний досвід усвідомленняцінності спілкування та спільної творчості);інтерпретація та зворотній зв’язок(осмислення і вербалізація індивідуальних іколективних переживань, самодіагностика,інтерпретація малюнків, рефлексія, когнітивнийдосвід).

Психологопедагогічні принципи [7] виявленнятворчого потенціалу полягають у тому, що усівправи в груповій роботі мають бути побудованіна принципах поступового виявлення творчогопотенціалу: здатності до виявлення творчогопотенціалу; експресивних переживаннях;нагромадженні досвіду творчого самовираження;самоактуалізації в процесі рефлексії; здатностівикористовувати вправи з метою самодопомоги;критичності щодо деструктивних засобіввиявлення творчого потенціалу. Серед

дидактичних принципів, обумовлюючихсоціальнорозвивальний ефект розглянуто:толерантне прийняття й сприйняття: відсутністьоцінки, критики, порівняння; опори на позитивне:прагнення досягти кращого; опора наунікальність, неповторність; безпечної творчості:конфіденційність, хороше самопочуття;спонтанної творчості: свобода у виборі, правоекспериментувати; імпровізації самовираження,розкутість [7].

Як випливає з наших теоретичних досліджень,застосування “арт”впливу до людей похилого вікуіснує в умовах освітнього процесу мислення.Робота фантазії виявляється в візуальних образахі лише потім – у словах. Образотворча роботабезпечний і природний для літньої людини виддіяльності, “транзитний простір” (Р. Гудман, Д. Джонсон)[6; 7]. Так Л.С. Виготський [1] вважав малюваннясвоєрідним оповіданням про свій розвиток іформування окремих систем психіки. Людипохилого віку, порівняно з молодшими, меншспонтанні та часто менше здатні до рефлексіїсвоїх почуттів та поведінки (П. Балтес) [9].Художній метафоричний образ це посередник міжвнутрішнім світом людини похилого віку таоточуючою реальністю, де через образивідбувається встановлення зв’язку з глибиннопсихологічними та міфологічними пластамиколективного несвідомого [7]. Використання “арттерапевтичних” методів розвиває схильність доаналізу продуктів власної творчості, рефлексіїсвоїх психологічних особливостей, де “арттерапія” відіграє значну роль у переживанні тазміцненні ідентичності, розробці нових, більшвідповідних логіці внутрішнього розвиткуособистості й суспільства патернів поведінки [8].

Принципи педагогічнопсихологічної взаємодії,ідентичні в гуманістичній теорії, визначавХ. Джайнотт [8, 185]: підтримувати у людинипохилого віку почуття власної гідності, стійкостіпозитивного образу “Я”; розмовляти про ситуацію,вчинок та його наслідки, а не про особистість іхарактер самої людини похилого віку; помічатипрогрес в особистісному зростанні, порівнюючилюдину з нею собою, а не з іншими людьми; невикористовувати негативних оцінних суджень тапрограмування, не навішувати “ярлики”; ненав’язувати людині способи діяльності таповедінки всупереч її бажанню; приймати тасхвалювати всі продукти творчої діяльностілюдини незалежно від змісту, форми, якості.Природна спонтанність, експресія, відсутністьрольової маски допомагають викликативідповідну емоційну реакцію людини похилого віку,а педагогпсихолог поділяє з кожною людиноювідповідальність за її особистісний розвиток, за


154

порушення в її внутрішньому стані, в думках,почуттях, бажаннях, переживаннях, діях неформуючи особистість, намагаючись “відділити”в заздалегідь вигадану форму, а допомагаєвідкрити в собі позитивне, те, що раніше булоприховане, порушене (К. Роджерс) [9].

Малюнок людини похилого віку, на нашу думку,має діагностичні та терапевтичні можливості,несе особливу інформацію про стан здоров’ястаріючої людини; малювання можна розглядатияк спеціальну техніку для збалансованостівнутрішнього стану фізичних, психічних йемоційних якостей у неперервному розвиткуособистості, і в цьому процесі “ведучою” є самастаріюча людина. Комплексний аспектний аналізмалюнка корисний при оцінці стану здоров’я,виборі адекватного методу оздоровлення,психотерапевтичних процедур, психологічноїкорекції та соціальної роботи, а використаннягеронтопсихологом терапевтичного малювання втерапевтичній роботі дозволяє розширити діапазонгуманістично орієнтованих способів досягненняпсихологопедагогічних цілей. Важливим, на нашпогляд, є створення, підтримка і корегуванняатмосфери творчої безпеки, що передбачаєрівноправність, безоціночність продуктів творчоїдіяльності (передбачуваність їх суб’єктивноїновизни), охоплення й включеність в подію,свободу вибору особистісних перевагвзаємовідносин в групі, що забезпечує сприятливіумови продуктивності творчого процесу,стимулювання особистісної активності учасниківв ході занять, де групова динаміка слугуємеханізмом компенсації втрати довгої професійноїдіяльності і актуальним джерелом зовнішньогосоціального ресурсу.

Творчі прояви людей похилого віку, на нашудумку, можливі за певних умов, до якихЛ. Анциферова [4] відносить внутрішню потребубути зайнятим; конструктивну психологічнуустановку та довіру до інших; адекватнесприйняття теперішнього; оптимальне ставленнядо майбутнього; відносно різносторонні інтереси,направлені на себе і на інших; позитивне вирішеннязадач пройдених етапів життя; життєвий досвід;мудрість; психологічну незалежність; здатність іпотребу до соціальних контактів. Тому, на нашудумку, в похилому віці надбання сенсу життя,переживання його цінності й унікальності,осмислення і усвідомлювання величезногожиттєвого досвіду: стосунків зі світом,самопізнання, саморегуляції, самоорганізації танеповторності й екзистенційної кінечностіпройденого життєвого шляху, спонукають людинупохилого віку до розвитку творчої активності, якподальшої творчої самореалізації.

Висновки. Аналіз проведених дослідженьдозволив дійти висновку, що творча активність звіком не зникає і має здатність до розвитку запевних умов психологопедагогічного впливу. Врезультаті проведеного дослідження нами буловизначено такі зовнішні психологічні чинникирозвитку творчої активності, як прийняття ібезоціночність середовища, організація психологопедагогічного середовища, атмосфера творчоїбезпеки, тоді як сучасність породжує потребупошуку нових можливостей творчого розвиткулюдей похилого віку через актуалізаціюнакопиченого досвіду і досягнень особистості напопередніх етапах онтогенезу. Похилий вік можевиявитися найприємнішим часом життя, якщозавідомо притримуватися певних правил:підтримувати здоров’я на протязі всього життя;мати улюблену справу, котрою можна займатисяв даних умовах; зберігати оптимістичнуналаштованість; бути внутрішньо незалежним віддругих людей і оточуючих умов та розвиваючитворчу активність, зокрема за допомогоюпсихологопедагогічного впливу.

1. Александрова Н.Х. Особенности субъектностичеловека на поздних этапах онтогенеза. Дисс. д-рапсихол. наук: 19.00.13 / Александрова НаталияХристова. – М.: 2000. – 212 с.

2. Ананьев Б.Г. Задачи психологии искусства //Художественное творчество. Сборник. – Л.: Наука,1982. – С. 236 – 242.

3. Аникина В.Г. Психотехническая модель рефлексии:теоретические основания и описание // Психологическийжурнал. М.: – 2010. – Т. 31, № 6. – С. 50 – 56.

4. Анцыферова Л.И. Психология старости:особенности развития психологии личности в периодпоздней зрелости // Психологический журнал. М.: –2001. – Т. 22. №3. – С. 86 – 99.

5. Архипова О.В. Обучение как условие успешнойадаптации пожилых людей в стационарныхусловиях: Дисс. канд. психол. наук: 19.00.07 / АрхиповаОксана Владимировна. – М.: 2011. – 252 с.

6. Березіна О.О. Індивідуально-психологічні чинникиособистісного розвитку в період геронтогенезу:автореф дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол.наук: спец. 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія”/ Олена Олександрівна Березіна. – К.: 2012. – 19 с.

7. Брушлинский А.В. Проблема субъекта впсихологической науке / А.В. Брушлинский // Психол.журн. – М.: 1993. – № 6 – С. 137 – 146.

8. Наумова В.А. Оптимизация личностного ресурсана этапе поздней зрелости: дис….канд. психол. наук:19.00.13 / Валентина Александровна Наумова. – П.-Камчатский: 2013. – 209 с.

9. Шахматов Н.Ф. Психическое старение: счастливое

и болезненное. – М.: Медицина, 1996. – 304 с.




155 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Актуальність проблеми. Будьякийструктурний підрозділ вищогонавчального закладу, що здійснює

випуск бакалаврів та магістрів за спеціальністю“Маркетинг” має на меті підготовкуконкурентоспроможних на сучасному ринку праціфахівців, що мають виконувати маркетинговіфункції на комерційних підприємствах танекомерційних організаціях.

На сучасному ринку праці зміст поняттяконкурентоспроможності фахівця з маркетингухарактеризується стійкими та динамічнимизмінами у переліку вимог та навичок, а такожособистісних якостей випускників. Динамізмсуспільноекономічних запитів до майбутніхвипускників спеціальності “Маркетинг” створюєнеобхідність постійного моніторингу тавідповідного коригування змісту, форм та методівнавчання майбутніх фахівців.

Особливу увагу слід приділяти виокремленню,аналізу та подальшому пошуку шляхівнейтралізації проблем, які виникають у

випускниківмаркетологів та їх роботодавців вперші роки професійної діяльності випускників.

Аналіз останніх публікацій. Проблематикасуспільноекономічних вимог до фахівців змаркетингу найчастіше висвітлюється втематичних оглядах рекрутингових агентств,окремих спеціалістів з підбору персоналу танауковцівдослідників проблем професійної освіти.Загальну сукупність публікацій з окресленоїпроблеми можна поділити на чотири основні групи:

Огляди ринку праці в сфері маркетингу звідображенням кількісної динаміки змін попиту тапропозиції [4, 9].

Практичний погляд на проблему критеріївпошуку маркетингового персоналу з бокуроботодавців [3, 5, 7].

Практичний розгляд сучасних ключовихкомпетентностей фахівців з маркетингу (дляпотенційних робітників сфери) [6, 11].

Науковий розгляд основних вимог допрофесійних компетенцій та компетентностеймайбутніх фахівців в сфері маркетингу

УДК 339.138:33.012.42 – 047.37

Наталія Сорочан, аспіранткаЛуганського національного університету імені Т. Шевченка

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ СУЧАСНИХ РИНКОВИХ ВИМОГДО МОЛОДИХ ФАХІВЦІВ З МАРКЕТИНГУ

Стаття містить кількісний та якісний аналіз результатів дослідження серед роботодавців тавипускників спеціальності “Маркетинг” з питань основних суспільно-економічних вимог та кола проблем впроцесі професійної діяльності.

Ключові слова: маркетолог, ринкові вимоги, особистісні вимоги, професійні вимоги.


Наталья Сорочан, аспиранткаЛуганского национального университета имени Т. Шевченко

ИССЛЕДОВАНИЕ ПРОБЛЕМАТИКИ СОВРЕМЕННЫХ РЫНОЧНЫХТРЕБОВАНИЙ К МОЛОДЫМ СПЕЦИАЛИСТАМ ПО МАРКЕТИНГУ

Статья содержит количественный и качественный анализ результатов исследования средиработодателей и выпускников специальности “Маркетинг” по вопросам основных общественно-экономических требований и круга проблем в процессе профессиональной деятельности.

Ключевые слова: маркетолог, рыночные требования, личностные требования, профессиональные

требования.

Nataliya Sorochan, postgraduateLuhansk National University by T. Shevchenko

RESAERCH QUESTIONS ABOUT RELEVANT MARKETREQUIREMENTS TO THE YOUTH MARKETING SPECIALISTS

This article contains qualitative and quantitative analysis of the research results among employers andgraduates of the specialty “Marketing” on matters about the main socio-economic demands and range of problemsin the professional activities.

Keywords: marketers, market requirements, personal requirements, professional requirements.


© Н. Сорочан, 2014

156

(О. Голубьонкова, М. Вачевський, Н. Чухрай таін.) [1, 2, 10 та ін.].

Аналіз публікацій за даною проблематикоюдозволяє стверджувати про наявність сукупностітеоретично обґрунтованих та практичнопідтверджених компетентностей майбутніхфахівців з маркетингу. Проте, спостерігаєтьсянизький рівень зворотного зв’язку відроботодавців та випускників відноснонедостатньо сформованих/розвинених професійнихнавичок та якостей студентів під час фаховогонавчання. Цю проблему може бути вирішеношляхом проведення науковопрактичногодослідження на ринку праці маркетингової сфери.

Теоретичнометодичною основою дляпроведення дослідження та подальшоговикористання отриманих результатів у науковопрактичній діяльності стало створення“Програми”, яка містить мету, завдання та норми/правила проведення дослідження [8, 208 – 209].

Цілі та завдання. Виявити перелік основнихсучасних ринкових вимог до випускниківспеціальності “Маркетинг”, окреслити їхособливості та надати характеристикуактуальним проблемам, з якими найчастішестикаються молоді фахівці з маркетингу.

Виклад основного матеріалу дослідження.Досягнення цілей та завдань дослідженняпередбачає збір та обробку інформації від двохгруп респондентів – роботодавців різних сфердіяльності та випускників спеціальності“Маркетинг” кількох останніх років [8, 208].

Дослідницькі дії серед сформованих вибірковихсукупностей проводилися паралельно в один проміжокчасу. Обрані для дослідження методи дозволилирозробити наступну схему взаємодії з респондентами:

Інтерв’ювання – заповнення інтерв’юеромблоку інформаційних даних про респондента тафіксація окреслених ним критеріїв та вимог.

Експертне оцінювання респондентомвказаних ним критеріїв за мірою важливості йсуттєвості кожного з них для роботодавця.

Глибинне інтерв’ю – поглиблюючі (ситуаційні)питання до кожного з критеріїв та питання пропрофесійні та особистісні проблеми в роботінедосвідченого фахівця з маркетингу.

Поєднання результатів інтерв’юванняпотенційних роботодавців та випускниківмаркетологів дозволяє здійснити розподілосновних вимог за двома категоріями:

Професійні – вимоги до наявних у випускниказнань, умінь та навичок майбутньої фаховоїдіяльності (табл. 1).

Особистісні – вимоги до індивідуальнихякостей, здібностей та властивостей майбутньогоспівробітника (табл. 2).

Виявлені вимоги аналізувалися за двомапоказниками:

кількісним – рівень поширеності вимоги тапроблем серед роботодавців (у відсотках дозагальної кількості опитуваних);

якісним – рівень вагомості та суттєвостівимоги для підприємствароботодавця (згідно дооцінювання за 10бальною шкалою).

Таблиця 1. Аналіз категорії професійних вимог та проблем роботодавців

Найчастіші вимоги Найчастіші проблеми

Вимога Поширеність Вагомість Поширеність Вагомість

Досвід роботи 86% 4 – 10 18% 2

Якість освіти 41% 3 – 9 30% 7 – 8

Ділове (професійне) мовлення

49% 5 – 9 87% 6 – 7

Іноземне мовлення 26% 9 – 10 12% 1 – 2

Пакет стандартних програм

99% 10 26% 2 – 3

Додаткові програмні знання

34% 8 – 10 63% 8 – 9

Фахові маркетингові знання

98% 8 – 9 76% 1 – 2

Фахові маркетингові навички

90% 6 – 8 85% 5 – 8

Міжпредметні економічні знання

9% 3 – 5 98% 5 – 7

Міжпредметні гуманітарні знання

24% 9 67% 6 – 7



157 Молодь і ринок №9 (116), 2014

Дані таблиць відображають кількіснірозрахунки поширеності та вагомості згрупованихміж собою вимог роботодавців та, відповідних доних, проблем, які виникають з обох боків взаємодіїпрацівника та підприємства (або організації).Сутнісні характеристики та особливості кожної зних будуть надані під час якісного аналізу.

Досвід роботи. Вимога досвіду роботи вмаркетинговій сфері є однією з найголовнішихсеред підприємств та організацій (86%), але,враховуючи знання роботодавців про наймання нароботу молодого фахівця, рівень важливостінаявності досвіду коливається від 4 до 10 балів.Тобто, частина роботодавців згодні прийняти нароботу людину без досвіду роботи, а для іншихця позиція є принциповою. Слід зауважити, щодоволі часто роботодавці під “досвідом роботи”згоді розглядати додаткову роботу випускника підчас навчання (інтерв’юером, промоутером тощо).Таким чином, проблеми з цього питаннявиникають досить рідко та є не суттєвими.

Якість освіти. Під цим терміном розуміємо:престижність певного ВНЗ, форму навчаннявипускника (денна/заочна) та успішність під часнавчання. Диплом престижного ВНЗ тауспішність навчання – бажані, але не принципові(вагомість 3 – 4). Проте, денну форму навчаннясприймають більш важливою (8 – 9 балів),оскільки, з випускниками заочної форминайчастіше виникають суттєві проблеми (30%).Підкреслимо, що роботодавці змінюють своюдумку при заочній формі навчання з достатнімрівнем досвіду роботи.

Ділове (професійне мовлення) поєднує в собівільне володіння професійною термінологією,навички презентацій та культуру діловогоспілкування з контактними аудиторіями. При

працевлаштуванні вимога є принциповою таважливою для половини організацій, проте маєвисокі рівні поширеності (87%) й вагомості під часроботи. Найбільші дорікання роботодавців маютьнавички презентацій результатів роботи та роботаіз запереченнями (постачальників, посередниківтощо).

Іноземне мовлення (усне й письмове) єпринциповим (9 – 10 балів) для чверті компаній(як правило, імпортноекспортних таміжнародних) та має низьку кількість незначнихпроблем через жорсткий відбір кандидатів.

Пакет стандартних програм (пакетMicrosoft Office, стандартні аналітичні програми)вважається базовим для економічної освіти й нестворює проблем для молодих працівників.

Вимога “Додаткові програмні знання”(CorelDRAW, Photoshop, Deductor тощо) єпринциповою для 34% роботодавців. Проте, впрактичній діяльності фахівців з маркетингу маєзначні рівні поширеності (63%) та вагомості (8 –9) та потребує додаткового самонавчання.Зауважимо, що кількість роботодавців з цієювимогою постійно зростає.

Фахові маркетингові знання переважнабільшість роботодавців вважає стандартними та,зазвичай, не акцентує на них увагу під часнаймання на роботу. Проте, 76% молодих фахівцівстикаються з необхідністю оновлення абопоглиблення отриманих під час навчання знань.Основні проблеми нестачі професійних знаньвиникають в розрахункових питаннях таформулах. Випускники ці проблеми вирішуютьдостатньо швидко та вважають їх не суттєвими.

Фахові маркетингові навички роботодавцямитакож вважаються базовими, але мають більшнизький рівень важливості, оскільки їх надбання

Таблиця 2. Аналіз категорії особистісних вимог та проблем роботодавців

Найчастіші вимоги Найчастіші проблеми

Вимога Поширеність Вагомість Поширеність Вагомість

Особистісна комунікація 84% 9 31% 6 – 9

Колективна комунікація/взаємодія 100% 9 – 10 87% 6– 9

Відповідальність/дисциплінованість 100% 10 69% 7 – 8

Організованість і працездатність 81% 8 – 9 72% 5 – 9

Креативність/нестандартність мислення

50% 8 – 9 69% 2

Ініціативність 55% 10 17% 1 – 2

Етичність/толерантність 25% 9 75% 7 – 8

Логічність/аналітичність 27% 9 – 10 78% 6 – 8

Презентабельність/охайність 88% 5 – 10 35% 3 – 4

Саморозвиток/самоосвіта 10 – 95% 9 – 10 83% 10


158

розглядають в процесі отримання досвіду роботи.З проблемою недостатньо сформованих фаховихнавичок стикаються 85% молодих фахівців прирівні вагомості від 5 до 8 балів. Найсуттєвішимиз проблем випускники виокремили наступні:робота з великими обсягами даних та їхняобробка, створення аналітичної частини звітів пророботи (на противагу звичної графічноописовоїроботи), вимога економічно ефективноїмаркетингової роботи в умовах обмеженихресурсів (людських та фінансових) створенняекономічно доцільного медіаплану та інші.

Позиція “Міжпредметні економічні знання”(бухгалтерський облік, статистика тощо) майжене зустрічається в якості вимоги від роботодавців,проте в практичній діяльності молодих фахівцівмає найвищу кількість виникнення проблем (98%)з рівнем важливості вище середнього. Середпроблемних аспектів найчастіше було вказанотакі: аналіз статистичних звітів, розрахункикалькуляції, собівартості та економічного ефекту,оцінка впливу макроекономічних чинників таособливості регіональної економіки.

Міжпредметні гуманітарні знання(господарське законодавство, етика, психологіятощо) є принциповими (9 балів) для чвертіроботодавців (туристичний, готельний, рекламнийбізнес та інші). Більшості молодих фахівців (67%)довелося поглиблювати знання в наступнихаспектах: психологія вибору та впливу(переконання), культура, етика, історія країн світу,системи технологій різних економічних сфер(переробна галузь, банківська сфера,фармацевтика тощо), законодавство окремихсфер бізнесу (українське та світове) та інші.

Вимогу “Особистісна комунікація”(індивідуальна робота з колом контактів організації)для маркетингових фахівців з високим рівнемвагомості пред’являють 84% роботодавців. Утретини випускників в процесі роботи виникаютьдостатньо вагомі проблеми (6 – 9 балів), проте,майже всі з них підкреслюють, що обране місцероботи не відповідає їхнім прагненням. Наприклад,випускники з проектним та аналітичниммисленням працюють в сфері громадськихзв’язків та реклами.

Колективна комунікація/взаємодія (згуртованаробота в колективі). При найвищих показниках вимогвід роботодавців спостерігається найвищій рівеньпроблем після працевлаштування (майже 90%).Головним аспектом проблематичності на думкувипускників є індивідуальний характер роботи та їїоцінювання під час навчання. Тобто, молоді фахівцісуттєво відчувають брак досвіду колективноїроботи в процесі прийняття рішень та їх реалізації.

Вимоги “Відповідальність/дисциплінованість”та “Організованість і працездатність”розглянемо разом. При високих показникипоширеності й вагомості цих вимог дляроботодавців, дві третини випускниківстикаються з суттєвими проблеми під часробити. Головними передумовами проблемвипускники вважають досить вільний характернавчальної діяльності на противагу робочій, асаме: дедлайн остаточний (не можливе«перескладання» пізніше); відсутністьперіодичних малих (як між парами) та достатніх(як під час канікул) перерв в робочому процесі;відсутність можливості вибору часу виконанняконкретної роботи; обмежена можливість непрофесійного спілкування (соц. мережі тощо);відсутність пропуску частини або цілого дняроботи та інші. На нашу думку, причиною цихпроблем є небажання самих молодих фахівців (впершу чергу) та недосконалість системиконтролю за навчальним процесом у сучаснихВНЗ.

Особистісні вимоги “Креативність/нестандартність мислення” і“Ініціативність” з достатньо високим рівнемважливості (від 8 до 10 балів) окреслюютьполовина роботодавців (як правило торгівельната рекламна сфери). Обидві вимоги на практицісуперечливі: молоді фахівці можуть виявитисязанадто креативними/ініціативними(суперечливість роботодавця) або професійнірезультати творчокреативної роботи фахівця приперевірці можуть виявитися вже реалізованимиіншими компаніями в минулому (52% з 69%проблем випускників). Зауважимо: обидві сторонивважають проблеми по цим вимогам несуттєвими (1 – 2 бали), але роботодавцізазначають, що з часом роботи, ініціативу такреативність часто доводиться стимулювати(позитивними чи негативними засобами).

Вимоги “Етичність/толерантність” і“Логічність/аналітичність” мають одновіпоказники принциповості (9 – 10 балів) у чвертіроботодавців переважно щодо фахівців у сферізв’язків з громадськістю та маркетологіваналітиків відповідно. При цьому, три чвертімолодих фахівців стикаються з достатньовагомими (від 6 до 8 балів) для них проблемнимиситуаціями. Проблеми випускників в аспектахетичності та толерантності роботодавціпов’язують з перехідним віком від юнацькогомаксималізму виважених суспільнихвзаємовідносин. Випускники скаржаться навласну нестриманість та важкість спілкування злюдьми, що мають відмінну від них думку, не



159 Молодь і ринок №9 (116), 2014

сприймають їх за спеціаліста, а також маютьскладнощі в “роботі із запереченнями”.Аналітичні проблеми виникають в аспектахпрофесійного оцінювання взаємозв’язків тавзаємозалежностей між окремими подіями,чинниками та результатами економічноїдіяльності та ефективністю функцій прогнозуваннята моделювання розвитку суспільноекономічнихситуацій.

Презентабельність/охайність. Вимогавідрізняється високим рівнем поширеності середроботодавців, але великими розбіжностями уоцінках вагомості (від 5 до 10 балів). Вагомість,на думку роботодавців, залежить від ставленняконкретного підприємства/організації до дресскоду в організації та посадових обов’язків окремихпрацівників. Серед проблем, пов’язаних з цимкритерієм, випускники називають необхідністьзміни стилю одягу від розкутомолодіжного достриманоділового, проте не вважають цеістотною проблемою.

Саморозвиток/самоосвіта. Найбільш суперечливасеред підприємств вимога – при найманні на роботу їївказують принциповою лише 10 – 20% компаній,проте, в процесі професійної діяльності фахівців змаркетингу, кількість вимогливих роботодавцівзростає майже до 100%. Одночасно з цим, більше80% випускників оцінили проблеми з подальшимсаморозвитком та освітою на найвищому рівні (10балів). Серед основних передумов проблемсаморозвитку молоді фахівці підкреслили:нездатність самостійно обирати напрямок тасукупність необхідної інформації дляознайомлення (це робили викладачі); проблемипошуку інформаційних ресурсів (які вартівивчення), брак вільного часу, відсутність власноїмотивації (бо роботу вже отримав) та потребазовнішнього стимулювання (як за часів навчання).

Висновки та подальші дослідження. Впроцесі персоніфікованого глибинногоінтерв’ювання в групах потенційних роботодавціві випускників спеціальності “Маркетинг”: виявленоперелік основних актуальних ринкових і суспільнихвимог та виокремлено з них професійні йособистісні; надано ним кількісну та якіснухарактеристику; окреслено коло найбільшвагомих та частих проблем молодих фахівців(виділено в табл. 1 – 2).

Визначені за результатами дослідженняпроблеми – є свідченням про наявність увипускників недостатньо сформованих/розвинених професійних навичок та особистісних

характеристик студентів. Таким чином, важливимаспектом організації фахового навчання майбутніхмаркетологів вважаємо необхідність проведенняпереосмислення та коригування змісту, методів ізасобів фахового навчання студентів. Це, в своючергу, потребує проведення науковопрактичнихдосліджень навчальновиховного процесу дляпошуку потенційних можливостей внесення змін.

1. Голубьонкова О.О. Ключові компетенціїмаркетолога: сучасні вимоги [Електроннийресурс] Режим доступу: http://ir.kneu.edu.ua:8080/bitstream/2010/1218/1/Golubonkova.pdf – назва зекрану.

2. Вачевський М.В. Напрями формуванняпрофесійних компетенцій у майбутніх маркетологіву процесі вивчення економічних дисциплін[Електронний ресурс] Режим доступу: http://d r o h o b y c h . n e t / d d p u / mo l o d _ i _ r u n o k / 2 0 1 3 /2(97)2013.pdf – назва з екрану.

3. Идеальный маркетолог глазами руководителей[Електронний ресурс] Режим доступу: http://yabs.ru/idealnyj-marketolog-glazami-rukovoditelej/ – назва зекрану.

4. Жизнь современного маркетолога: трудностии надежды [Електронний ресурс] Режим доступу:http://marketing.by/main/market/analytics/0066356/ –назва з екрану.

5. Маркетолог: портрет “идеального кандидата”.[Електронний ресурс] Режим доступу: http:/ /planetahr.ru/publication/2280 – назва з екрану.

6. Необходимые компетенции для маркетолога[Електронний ресурс] Режим доступу: http://powerbranding.ru/osnovy-marketinga/kompetencii-marketologa/ – назва з екрану.

7. Особенности поиска специалистов в сферемаркетинга: советы из практики[Електроннийресурс] Режим доступу: http://www.kadry.ru/articles/detail.php?ID=41004 – назва з екрану.

8. Сорочан Н.Ю. Програма дослідження станупрактичного застосування інтерактивних технологійнавчання у фаховій підготовці маркетологів //Педагогічний альманах: Зб. н. праць / редкол.В.В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон, 2014. – Випуск21. C. 206 – 213.

9. Тенденции рынка труда в сфере “Маркетинг/Реклама/PR” [Електронний ресурс] Режим доступу:h t t p : / / www. mi m . k i ev. u a / r u / a l u m n i / s o v e t y /tendentsii_rynka_truda/ – назва з екрану.

10. Чухрай Н. Маркетингові компетенції іпроблеми підготовки фахівців з маркетингу //Маркетинг в Україні. – 2009. – № 2. – С. 53 – 58.

11. Яких маркетологів потребує країна? Геніймаркетингу: як бути успішним маркетологом? [Електроннийресурс] Режим доступу: http://yuraro.wordpress.com/tag/успішний-маркетолог/ – назва з екрану.



160

Постановка наукової проблеми. Насучасному етапі побудови українськогосуспільства важливою є проблема

підготовка вчителя початкової школи до успішноїпрофесійної діяльності. Аналіз шкільної практикиі рівня готовності майбутніх учителів допедагогічної діяльності свідчить про необхідністьпошуку нових форм, методів і моделей професійноїпідготовки, оскільки традиційні вже незабезпечують високого рівня професійноїготовності.

Актуальним у цьому контексті є формуванняу майбутніх учителів початкової школидіалогічних умінь , що має бути зумовленеспеціально організованою діяльністю,заданою на основі певних знань і навичок.Оскільки спілкування вчителя початкової школиз учнями є специфічним (вони за статусомвиступають з різних позицій: педагог організовуєвзаємодію, а школяр її сприймає і включається внеї або ж, навпаки, ігнорує), то важливим єзалучення молодшого школяра до участі в

навчальновиховному процесі задля реалізації йогопотенційних можливостей. А відтак, важливою єпідготовка майбутнього педагога дозабезпечення суб’єкт – суб’єктного характерупедагогічних стосунків. З огляду на це, минаголошуємо на суб’єкт-суб’єктностіпедагогічного спілкування як провідномупринципі організації навчальновиховного процесу,що полягає у партнерстві, взаєморозумінні,рівності психологічних позицій, взаємнійгуманістичній установці, активності, готовностіприйняти співрозмовника і конструктивновзаємодіяти з ним. Саме цей принцип є головниму формуванні діалогічних умінь у майбутніхучителів.

Аналіз наукових публікацій з проблемидослідження. Аналіз педагогічної теорії тапрактики роботи початкової школи свідчить проповерхневе розуміння вчителями сутності діалогулише як форми спілкування, відсутністю навиківдіалогічної взаємодії зі школярами, батьками,колегами, громадськістю, недостатню

Надія Антонюк, аспірантка кафедри педагогікиСхідноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ ДІАЛОГІЧНИХУМІНЬ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

У статті аналізується сутність діалогічних умінь особистості; зміст організації дослідно-експериментальної роботи з формування діалогічних умінь у майбутніх учителів початкових класів;розкриваються принципи та етапи її реалізації.

Ключові слова: діалогічні вміння, діалогічні вміння учителя початкової школи, формування діалогічнихумінь, дослідно-експериментальна робота з формування діалогічних умінь.


Надежда Антонюк, аспирантка кафедры педагогикиВосточноевропейского национального университета имени Леси Украинки

ОПЫТНО-ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЯ РАБОТА ПО ФОРМИРОВАНИЮДИАЛОГИЧЕСКИХ УМЕНИЙ У БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ

В статье анализируется сущность диалогических умений личности; содержание организации опытно-экспериментальной работы по формированию диалогических умений у будущих учителей начальных классов;раскрываются принципы и этапы ее реализации.

Ключевые слова: диалогические умения, диалогические умения учителя начальной школы, формирование

диалогических умений, опытно-экспериментальная работа по формированию диалогических умений.

Nadia Antonyuk, Postgraduate Student of Pedagogic DepartmentEastern Europe National University by L. Ukrainka

RESEARCH AND EXPERIMENTAL WORK ON THE FORMATION OF DIALOGICSKILLS FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS

The author analyzes the essence of dialogic skills of personality; content of the experimental work on theformation of dialogical skills of future primary school teachers; reveals the principles and stages of implementation.

Keywords: dialogic skills, dialogic skills of a future primary school teacher, formation of dialogic skills,research and experimental work on the formation of dialogic skills.

УДК 378.14:373.3:37.064

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ ДІАЛОГІЧНИХ УМІНЬУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

© Н. Антонюк, 2014

161 Молодь і ринок №9 (116), 2014

сформованість діалогічних умінь, відсутністьінших суттєвих ознак, що дають змогу фіксуватидіалог у педагогічному процесі.

З огляду на це, дослідження сутності,структури діалогічних умінь і специфіки їхформування на сьогодні набуває неабиякої ваги іє пошир еним у пед агог ічній науц і. Так,В. Любашина діалогічні вміння визначає якуміння особистості взаємодіяти між собою,вступати в розмову, підтримувати й завершуватиїї відповідно до правил мовленнєвого етикету,доречно використовуючи усталені мовні вирази;висловлюватися логічно, зв’язно; правильноструктурно й інтонаційно оформлювати мовлення[7]. У свою чергу Л. Бурман діалогічні умінняхарактеризує як здатність виконувати складнікомплексні дії, що забезпечують здійсненнядіяльності, в основі якої лежить діалог; якнестандартні, творчі дії, що стимулюють здатністьмайбутніх педагогів до прийняття рішень і творчоїїх реалізації в діалогічних ситуаціях, маютьвластивості широкого переносу і є узагальненими.Учена наголошує, що особливостями діалогічнихумінь є те, що вони входять до складу якспеціальних, так і загальних умінь; є спільнимидля всіх видів діяльності, суб’єктами якихвиступають студенти вищого закладу освіти [3].

Як свідчить аналіз педагогічних джерел,поняття “діалогічні вміння” тлумачаться, якправило, у вузькому розумінні, тобтоототожнюються з поняттями “уміння діалогічногоспілкування”, “уміння діалогічного мовлення”,“діалогічні мовленнєві вміння” тощо.

Метою нашої статті є аналіз дослідноекспериментальної роботи з формуваннядіалогічних умінь у майбутніх учителів початковоїшколи.

Виклад основного матеріалу. Аналізпсихологопедагогічної літератури дає підставидля твердження, що діалогічні уміння є важливимкомпонентом комунікативної культуриособистості та визначником професіоналізмуфахівця. У нашому дослідженні під діалогічнимиуміннями розуміється особлива, набута, тобтосформована здатність суб‘єкта педагогічногопроцесу (у контексті нашого дослідження –вчителя початкової школи) на основі глибоких,усвідомлених оцінних знань найбільш продуктивноорганізовувати особистісно розвиваючувзаємодію зі школярами задля досягненняпоставленої мети.

Конструктивними в контексті нашогодослідження є діалогічні вміння, визначеніМ. Бахтіним:

виявляти доброзичливість та відкритість,

готовність до партнерства та співпраці, щовимагає від особистості мужності, сміливості,рішучості, терплячості та віри, відмови від погроз,оборонної позиції, сприйняття іншої людини такою,якою вона є, чинити чесно;

доречно застосовувати етикетні правила,оскільки саме етикет є способом виявленняповаги та прихильності до партнера, несе в собікодовану інформацію про способи і прийомикомунікації, особливості вибору засобівкомунікації, що сприяють ефективномуспілкуванню, пропонує оптимальні моделіповедінки в завчасно відомих ситуаціях,полегшуючи спілкування та взаєморозуміння;

надавати зворотній зв’язок, бо саме в основідіалогу лежить зворотній зв’язок, тобто процесобміну смисловою та оцінною реакціямипартнерів зі спілкування на інформацію таповедінку один одного;

слухати партнера, що виявляється вздатності зосереджуватись, розуміти логікуіншого та суть мовленого, вислуховувати до кінця,уникати передчасних висновків [2].

Названі діалогічні вміння доречно, на нашудумку, доповнити низкою інших. Якот:

орієнтуватись у змінних умовах, тобто вмінняособистості на основі впливу на партнера таотриманого зворотнього зв’язку, коригувати своюповедінку, погляди, шукати нових способів таформ взаємодії;

прогнозувати поведінку партнера, щозабезпечує вироблення спільного змістудіяльності, досягнення згоди з приводу тієї чи іншоїситуації, проблеми через зв’язок (прямий тазворотній), що створює замкнений контур рухуінформації в системі, є регулятором взаємодії,механізмом усунення неузгодженості між метоюта результатами дій суб’єктів комунікативноїдіяльності, забезпечує стабілізацію оптимальнихїї параметрів [4];

дійти компромісу, переконувати та зберігативнутрішню автономію, тобто вміння особистостіусвідомленого розуміння причин і суті конфліктута пошук оптимальних шляхів його вирішення;

керувати власним емоційним станом, оскількинаслідками неконструктивних форм поведінки вконфліктних або невизначених ситуаціяхвиявляються страх, ворожість, відчуття загрозита інші негативні емоції, які зазвичай руйнуютьстосунки, ускладнюють співжиття та які маютьвластивість поширюватися й на інші ситуації,учасником яких стає даний суб’єкт;

самопрезентації та вміння м’язової свободи,які дозволяють позбавитись від зайвоїнапруженості в тілі або використовувати на свою


162

користь, бути переконливішим, виразнішим,виглядати впевненіше, допомагають досягтибажаного впливу, справити потрібне враження;самопрезентація – це вміння гнучковикористовувати власний невербальний репертуарпри розв’язанні комунікативних задач, вона є неметою, а засобом впливу для створення бажаногоцілісного образу [6].

Основу формування діалогічних уміньстановить спеціально організована діалогічнадіяльність, результатом реалізації якої є діалогічнакомпетентність студентів – майбутніх учителівпочаткової школи, яка за В. Казаковською єфункціональною системою знань, умінь і навичок,що забезпечує майбутньому фахівцевіможливість ефективно брати участь у всіх видахдіалогічної діяльності і проявляється у йогоконкретних діалогічних діях. Діалогічнакомпетентність є результатом цілеспрямованихпедагогічних впливів, побудованих на принципахдіалогічної взаємодії, співпраці і співтворчості усистемі “викладач – студенти”.

Формування діалогічних умінь у студентівмайбутніх учителів початкової школи у процесіпрофесійної підготовки є керованим процесом,який передбачає інтеграцію навчальної та виховноїроботи і переорієнтацію педагогічного процесу змонологічного на діалогічний задля забезпеченнядіалогічної суб’єктсуб’єктної взаємодії усіх йогоучасників.

Для ефективної реалізації дослідноекспериментальної роботи з формуваннядіалогічних умінь нами була розробленаавторська програма, спрямована на розв’язаннятаких завдань [1]:

1) поглиблення знань майбутніх учителівпочаткової школи про спілкування як специфічнийвид діяльності, про особливості педагогічногоспілкування, комунікативність, діалог і психологіюдіалогічної взаємодії для забезпечення належноїїх теоретичної підготовки, необхідної дляпедагогічної діяльності;

2) формування діалогічних умінь, якізабезпечують можливість креативного виконанняфункціональних обов’язків;

3) розвиток особистісних якостей, необхіднихмайбутньому вчителю початкової школи.

Дослідноекспериментальна робота передбачала:1) наповнення навчального змісту теоретичним

матеріалом, що ґрунтується на законах пізнання ідуховнопрактичного освоєння соціальногосередовища та світу в цілому, їх взаємодію таметодичними рекомендаціями, які відображаютьвікові особливості та специфіку формування істановлення особистості студента;

2) усвідомлене оцінне засвоєння знаньстудентів про сутність, структуру, видипедагогічного спілкування, діалог, особливостідіалогічної взаємодії вчителя та учнів початковоїшколи та перетворення цих знань у переконаннястудентів, мотивацію до формування діалогічнихумінь;

3) формування діалогічних умінь у майбутніхучителів початкової школи;

4) забезпечення цілісності та неперервностіформування діалогічних умінь студентів у процесіпрофесійної підготовки [1].

Методичними засадами змістовометодичногонаповнення дослідноекспериментальної роботи зформування діалогічних умінь у майбутніхучителів початкової школи нами виділено:діалогічна взаємодія, партнерство таспівтворчість викладачів і студентів,неперервність у формуванні діалогічних умінь,діалогізація навчальновиховного процесу,активність студентів у професійному таміжособистісному спілкуванні, цілісність процесупрофесійної підготовки майбутнього учителяпочаткової школи, створення і конструктивневирішення діалогічних ситуацій, толерантність,емпатія, відкритість у міжособистіснихвідносинах.

Реалізація дослідноекспериментальної роботиумовно поділяється на три основні етапи. Так,перший, організаційний етап передбачав чіткевизначення мети і завдань формуваннядіалогічних умінь у майбутніх учителів початковоїшколи у процесі їх професійної підготовки. Нацьому етапі створюється позитивна мотивація таактивізація потреб і установок студентів –майбутніх учителів початкової школи до активногоформування діалогічних умінь як важливоїскладової їх професійної культури. Такождіагностується реальний стан сформованостідіалогічних умінь у майбутніх учителів початковоїшколи: розробка програми та інструментаріюдослідження, обґрунтування досліджуванихпонять, вибір методик дослідження, розробкаанкет, тематики творчих завдань; окреслення тахарактеристика показників і рівнів сформованостідіалогічних умінь у студентів.

На цьому етапі до реалізації дослідноекспериментальної програми залучаютьсястуденти першого (другий семестр) – другого(третій семестр) курсів – майбутні учителіпочаткової школи.

Другий, практичний, етап реалізації дослідноекспериментальної роботи передбачавпоглиблення знань студентів про спілкування яксоціальний феномен, його структуру та види,



163 Молодь і ринок №9 (116), 2014

функції, педагогічне спілкування, діалог,психологію взаємодії людей, діалогічну взаємодію,особливості такої взаємодії у початковій школі.На цьому етапі набуті знання трансформуютьсяв культуру спілкування, відпрацьовуютьсядіалогічні уміння у майбутніх учителів початковоїшколи. Саме цей етап є основним у реалізаціїдослідноекспериментальної програми, оскількина ньому модифіковано зміст професійноїпідготовки майбутнього вчителя початковоїшколи шляхом упровадження розробленої намипрограми навчального курсу “Діалогічні уміннясучасного вчителя початкової школи”.

Опис навчальної дисципліни подано в таблиці 1.Також запропоновано теоретичне

обґрунтування методики формування діалогічнихумінь майбутніх учителів початкової школи;розробку методів формування діалогічних умінь,способів їх діагностики.

Проведено аналіз і визначення можливостейзмісту навчальних дисциплін гуманітарної тасоціальноекономічної підготовки, циклунавчальних дисциплін природничонауковоїпідготовки, навчальних дисциплін професійної тапрактичної підготовки та циклу дисциплін вільноговибору вищого навчального закладу і дисциплінвільного вибору студентом у контекстіформування діалогічних умінь майбутньоговчителя початкової школи з метою пошуку шляхівактивізації цього процесу. На цьому етапі дореалізації дослідноекспериментальної програмизадіяні студенти другого (четвертий семестр) –третього (п’ятий семестр) курсів.

І, нарешті, на третьому, результативному етапіреалізації дослідноекспериментальної програмивідбувається перевірка сформованості

діалогічних умінь у майбутніх учителів початковоїшколи. Визначаються фактори, які позитивно чинегативно впливають на цей процес. На цьомуетапі до реалізації дослідноекспериментальноїпрограми залучаються студенти третього курсу(шостий семестр). Визначається співвідношеннямети і завдань за результатами експерименту таокреслюється коло проблем, які потребуютьподальшого дослідження.

Висновок. Оптимальним рівнем організаціїпедагогічного процесу у вищій школі є діалогічнийстиль спілкування зі студентами, який сприяєвстановленню продуктивних міжособистіснихвзаємин студентів і викладачів та суб’єктсуб’єктній взаємодії між ними. Діалогічнавзаємодія між викладачем та студентомпроявляється у створенні інформаційнопізнавальної суперечності між уже наявними,тобто раніше засвоєними знаннями та новимипрактичними умовами їх використання. Цемотивує студентів до участі у постановціпроблеми, її розв’язання, засвоєнні новоїінформації. Спільне вирішення проблемної ситуаціїсприяє формуванню у майбутніх учителів уміньта навичок самостійної пізнавальної пошуковоїдіяльності, тобто діалогічних умінь.

Для успішного формування діалогічних уміньу майбутніх учителів початкової школи буларозроблена програма дослідноекспериментальної роботи, яка визначаєтьсянами як цілісний неперервний процес,взаємодоповнюючими компонентами якого є:організація навчального процесу, науководослідницька діяльність студентів і їх практичнапідготовка (проходження майбутніми вчителямипочаткової школи різного виду практик).

Таблиця 1.

Характеристика навчальної дисципліни

Найменування показників Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

денна форма навчання

Кількість кредитів 2 0101 Педагогічна освіта за вибором

Модулів 3 Рік підготовки 23

Змістових модулів 2 Семестр 45

ІНДЗ: є Лекції 14 год.

Загальна кількість годин 72 Практичні (семінари) 28 год.

Самостійна робота 22 год.

Індивідуальна робота 8 год.

бакалавр

Форма контролю: залік


164

1. Антонюк Н.А. Формування діалогічних умінь умайбутніх учителів початкової школи: експериментальнапрограма/ Н.А. Антонюк. – Луцьк, 2012. – 124 с.

2. Бахтин М.М. Человек в мире слова / Рос. отк.ун-т. – М., 1995. – 140 с.

3. Бурман Л.В. Педагогічна модель формуваннядіалогічних умінь майбутніх учителів в освітньомупроцесі вищої школи / Л.В. Бурман // Науковапарадигма географічної освіти України XXIстолітті: зб. наук. статей III міжвуз. наук.-практ.конф., 19 груд. 2007 р. – Донецьк, 2007. – С. 432 – 439.

4. Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч. посіб. –К.: Либідь, 1992. – 185 с. – C. 121.

5. Ковалёв Г.А. Психология познания людьми друг друга /Г.А. Ковалёв // Вопросы психологии. – 1983. – №1. – С. 112 – 118.

6. Леонтьев А.А. Психология общения. – 2-е изд-е.– М.: Смысл, 1997. – 365 с.

7. Любашина В.В. Формування діалогічних умінь удітей старшого дошкільного віку в іграх засюжетами художніх творів: Автореф. дис... канд.пед. наук: 13.00.02 / В.В. Любашина; Південноукр.держ. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. – О., 2006. – 21 с.


Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку українського суспільстваперед вищими навчальними закладами

стоїть завдання формування у майбутніх фахівцівпрофесійної компетентності і необхідних длявиконання професійних обов’язків особистісних

УДК 378.147

Наталія Салань, аспірант кафедри математикиі методики викладання математики початкової школи


ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХДИСЦИПЛІН ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

У статті проаналізовано складові підготовки майбутнього вчителя фізико-математичних дисципліндо організації і здійснення гурткової роботи. На основі аналізу навчальних планів педагогічного ВНЗконстатовано прогалини у підготовці педагогів до керівництва гуртковою роботою і запропоновано змістспецкурсу, який дав би змогу системно і ґрунтовно підготувати студентів до такої діяльності.

Ключові слова: підготовка майбутнього вчителя, фізико-математичні дисципліни, гурток, гуртковаробота.

Літ. 13.

Наталья Салань, аспирант кафедры математикии методики преподавания математики начальной школы


ПОДГОТОВКА БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ ФИЗИКО-МАТЕМАТИЧЕСКИХ ДИСЦИПЛИН КОРГАНИЗАЦИИ КРУЖКОВОЙ РАБОТЫ В ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УЧРЕЖДЕНИЯХ

В статье проанализированы составляющие подготовки будущего учителя физико-математическихдисциплин к организации и осуществлению кружковой работы. На основе анализа учебных плановпедагогического вуза констатировано пробелы в подготовке педагогов к руководству работой кружков ипредложено содержание спецкурса, позволившего бы системно и основательно подготовить студентов ктакой деятельности.

Ключевые слова: подготовка будущего учителя, физико-математические дисциплины, кружок,кружковая работа.

Natalia Salan, Postgraduate Student of Mathematicsand Methods of Teaching Elementary School Mathematics Department

Drohobych State Pedagogical University I. Franko

TRAINING OF FUTURE PHYSICS AND MATHEMATICS TEACHERS TO THEORGANIZATION OF THE WORKING GROUPS IN THE EDUCATIONAL INSTITUTIONS

This paper examines the components of the preparation of the future physics and mathematics teachers to theorganization and implementation of working groups. Being based on the analysis of curricula teaching universityit establishes the gaps in the training of teachers to the leadership circle work and offeres a special course thatwould enable systematic preparing of the students for such activities.

Keywords: training of the future physics and mathematics teacher, circle, working groups.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІНДО ОРГАНІЗАЦІЇ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

© Н. Салань, 2014

165 Молодь і ринок №9 (116), 2014

рис. Його реалізація вимагає створення умов длявключення студентів в активну творчу діяльністьз набуття нових знань і формування навичокмайбутньої професійної діяльності.

Сучасний вчитель покликаний навчати івиховувати підростаюче покоління, готувати йогодо суспільно корисної праці, розвивати в учнівінтерес до навчання тощо. Для цього він повиненвикористовувати у своїй роботі різноманітніметоди, прийоми і засоби. Саме тому педагогповинен не лише бездоганно знати свій предмет,а також методику його викладання, але й вмітимотивувати учнів до самостійного пошукунеобхідної інформації, яка пов’язана із змістомосновного курсу, але виходить за межі програмзагальноосвітньої школи.

Однією з провідних форм розвитку інтересуучнів до навчання, до набуття навичок виборупрофесії є позаурочна, зокрема, гурткова робота.Вміло організована, вона розширює і поглиблюєзнання учнів. Тому знання теоретичних основорганізації і проведення позаурочної роботивідіграє велике значення у становленнімайбутнього педагога як фахівця.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання підготовки педагогічних кадрів сталипредметом досліджень низки науковців, зокрема,А. Алексюка [1], О. Глузмана [2], С. Гончаренка [3],І. Зязюна [4], В. Ковальчука [5], Н. Ничкало [9],С. Сисоєвої [10] та ін. Науковці торкалисяпроблем виявлення сутності і структурипедагогічної діяльності; обґрунтуваннятеоретичних основ вдосконалення професійноїпідготовки; висвітлення загальних питаньпроблеми формування особистості вчителя;вдосконалення та розробки нових педагогічнихтехнологій навчальновиховного процесу у вищихзакладах освіти тощо. При цьому одним зосновних завдань педагогічних ВНЗ визнаєтьсяформування професійнопедагогічної компетентності,яка, за визначенням І. Зязюна, визначає сформованув процесі учіння й розвинену в ході професійноїдіяльності інтегративну якість педагога, утворенусистемою ключових, загальних і спеціальнихкомпетенцій, що є сукупністю професійнозначущих властивостей і забезпечують успішнуреалізацію педагогічної діяльності [4].

Низка наукових розвідок присвячена основнимзасадам підготовки вчителя фізикоматематичнихдисциплін. Зокрема, наукові засади методичноїпідготовки майбутнього вчителя математикиобґрунтував А. Кузьмінський [7]; специфікупідготовки майбутнього педагога у процесівивчення дисциплін фундаментального циклудослідив Г. Михалін [8]; підготовка майбутнього

педагога до використання технічних, зокремаелектронних, засобів навчання стала предметомдосліджень С. Козея [6], С. Співаковського [11].

Натомість підготовка майбутнього вчителяфізикоматематичних дисциплін до організаціїгурткової роботи у закладах освіти не сталаоб’єктом зацікавлень науковців.

Мета статті – обґрунтувати особливостіпідготовки майбутнього вчителя фізикоматематичних дисциплін до організації гуртковоїроботи у закладах освіти.

Виклад основного матеріалу. Підготовкамайбутнього вчителя фізикоматематичнихдисциплін до організації і проведення гуртковоїроботи у закладах освіти, на нашу думку, повиннавключати:

а) спеціальну теоретичну підготовку.Навчальні плани педагогічного ВНЗспеціальностей “Математика” і “Фізика” в межахциклів природничонаукової та професійнопрактичної підготовки передбачають вивченняфізикоматематичних та загальнотехнічнихдисциплін. Зокрема, математика дає практичнийапарат методології мислення, організації понять,параметризації досліджуваних об’єктів, аналізупричиннонаслідкових зв’язків, аргументаціївисновків та оптимізації прийнятих рішень угалузях наукових знань, які постійнорозвиваються. Математична мова абстрактнихсимволів дозволяє найбільш раціональноотримувати і використовувати багатоуніверсальних закономірностей. Крім цього,фізикоматематичні дисципліни дають змогустудентові сформувати уміння, навички,компетенції і особистісні якості, необхідні умайбутній професійній діяльності, а самевироблення способів моделювання реальнихвиробничих ситуацій, прийняття рішень унестандартних ситуаціях. Так, Г. Шишкінстверджує, що “вивчення фізикоматематичнихдисциплін вносить значний вклад у формування,підтримку і розвиток таких особистісних якостейфахівця як:

готовність до системного аналізу та синтезуміжнаукових знань при вирішенні інтегративнихпрофесійних і соціальних завдань;

стійкий інтерес до встановлення і аналізузакономірностей у професійній діяльності;

прагнення до попередніх оцінок і розрахунківтехнічних, технологічних і педагогічних завдань;

схильність до критичного переосмисленняотриманих результатів і набутого досвіду;

уміння раціонально міркувати, логічномислити, аргументувати висновки;

здатність чітко формулювати і мотивувати


166

мету, передбачати проблеми, що виникають придосягненні цієї мети, коректно ставити завдання,що дозволяють вирішувати відповідні проблеми;

готовність застосовувати сучасні науковіметоди теоретичного та експериментальногодослідження та евристичні методи вирішенняпроблем;

самостійність, інноваційну активність ітворчий підхід у постановці, дослідженні тавирішенні завдань підвищення ефективностіпрофесійної діяльності;

здатність обробляти науковотехнічнуінформацію в галузі професійної діяльності,систематизувати й узагальнювати даніспостережень і експериментів” [13, 139].

Названі вище вміння дають можливістьпедагогові оптимально підбирати зміст роботигуртка, організовувати його діяльність такимчином, щоб отримуванні знання виходили за межішкільної програми та були цікавими й доступнимиучням;

б) психолого-педагогічну підготовку.Навчальні плани підготовки фахівців у галузіфізикоматематичних наук, які бажаютьреалізувати свій професійний потенціал в освітніхзакладах, включають також такі дисципліни, якпедагогіка і психологія. Їх вивчення даєможливість сформувати педагогічну спрямованістьособистості, її орієнтації та педагогічний світогляд.На основі знань методологічних категорійпсихології та педагогіки, закономірностей розвиткуі соціального формування особистості, мети,завдань, змісту, принципів, форм і методіввиховання і навчання, вікових та індивідуальнихособливостей дітей, підлітків, юнаків і методикиїх вивчення, принципів управління педагогічнимколективом, засад наукової організації педагогічноїпраці студент має змогу сформувати низку вмінь.До них М. Фіцула, зокрема відносить такі:

аналізувати педагогічну ситуацію,проектувати результат і планувати системупедагогічних впливів на колектив і особу;аналізувати й оцінювати стан реально існуючихсоціальнопедагогічних явищ, їх характер,причини, умови і наслідки виникнення іпрогнозувати подальший розвиток; плануватисвою роботу з керівництва навчальною іпозакласною діяльністю учнів, обґрунтованодобирати методи, засоби, організаційні форминавчальновиховної роботи;

відбирати, аналізувати, синтезуватинавчальний матеріал відповідно до поставленихцілей навчання, виховання і розвитку учнів;здійснювати дидактичну переробку навчальногоматеріалу з урахуванням досвіду учнів і

пристосуванням до конкретних дидактичнихзадач; творчо і обґрунтовано будуватиорганізаційнопедагогічну і логікопедагогічнуструктури уроку; планувати структуру дій учнів іпедагогічне керівництво їх діяльністю; педагогічнодоцільно застосовувати методи навчання івиховання, керувати поведінкою та активністюучнів; визначати за зовнішніми ознаками івчинками зміни у психічному стані учнів, розумітиі пояснювати особливості їхньої поведінки;захоплювати учнів, зацікавлювати їх новимиперспективами знань;

обґрунтовано здійснювати коригуванняпоставлених завдань, забезпечувати адаптаціюабо нейтралізацію зовнішніх впливівмікросередовища; регулювати, спрямовуватиміжособистісні стосунки школярів; провадитипоточне інструктування, а також постійнийконтроль за роботою учнів, змінювати напрями іхарактер їх діяльності тощо [12, 48 – 49].

Вивчення психологопедагогічних дисципліндає змогу педагогові педагогічно доцільноорганізувати роботу гуртка, об’єднати дітей заінтересами, обирати такі форми, методи і засобироботи, які дадуть змогу оптимально швидкодосягнути поставленої мети, ефективнореалізувати принцип індивідуального відходу докожного учня тощо.

в) дидактичне обґрунтування організаціїроботи фізико-математичних гуртків восвітньому закладі. Ознайомлення зі специфікоюметодичного забезпечення гурткової роботивідбувається на заняттях з методики навчанняматематики/фізики. Компонентами методичноїпідготовки майбутніх педагогів є знання завданьосвіти з навчального предмета, знаннятеоретичних основ викладання предмета, знанняпрактичних шляхів здійснення виховання учнів упроцесі вивчення навчального предмета; умінняорганізовувати на рівні сучасних дидактичних,психологопедагогічних і технічних вимог усіформи роботи з предмета; фундаментальневолодіння методикою викладання; вміннявикористовувати технічні засоби навчання, а такожготовність до керівництва позакласною тапозашкільною роботою з фаху, зокрема гуртковою[12, 49 – 50]. Насамперед студенти мають змогуотримати специфічні знання про засади організаціїгурткової роботи, навчальновиховну мету ізавдання, які можна розв’язувати на заняттяхгуртка. Майбутні педагоги отримують знання зметодики організації і проведення різних видівтворчих занять, способи мотивації діяльностішколярів, а також у них формуються уміннязастосовувати ці знання на практиці.



167 Молодь і ринок №9 (116), 2014

г) розвиток спеціальних здібностей дляорганізації наукових досліджень. Гуртковаробота передбачає дослідницьку, пошуковудіяльність школярів. Проте для організації такоїдіяльності сам педагог має володіти спеціальнимиздібностями, серед яких конвергентне ідивергентне мислення, а також пошуковаактивність. Очевидно, що формування такихздібностей має бути серед завдань кожного зкурсів, прослуханих майбутніми педагогами.Важливу роль могла відіграти дисципліна “Основинаукових досліджень”, яка, однак, не єобов’язковою на ОКР “Бакалавр”.

Відтак очевидно, що зміст підготовкимайбутнього вчителя фізикоматематичнихдисциплін передбачає надання йому інформації прогурткову роботу у закладах освіти, а такожформування умінь і навичок організації такоїроботи. Проте студенти отримують розрізненунесистематизовану інформацію на заняттях знизки дисциплін, що входять до циклу природничонаукової та професійнопрактичної підготовки.

Зважаючи на актуальність позаурочної діяльностів сучасних умовах, необхідність забезпечити вільнийчас підростаючого покоління цікавими й кориснимизаняттями, розвиток здібностей і обдаруваньшколярів, переконані в необхідності більш ретельноїпідготовки майбутніх педагогів до організації таздійснення гурткової роботи. Для цього мипропонуємо внести до навчальних планів підготовкивчителів фізикоматематичних дисциплін спецкурс“Гурткова робота з фізикоматематичних дисципліну закладах освіти”.

Основним завданням курсу має статитеоретикопрактична, а також науководослідницька підготовка майбутніх педагогів.

Теоретична підготовка передбачає лекційнізаняття, які умовно можна поділити на кількаблоків:

1) блок фізикоматематичної та загальнотехнічноїпідготовки. Він передбачає вивчення тих розділівматематики і фізики, які не входять дотрадиційних програм загальноосвітніх шкіл;

2) блок методичної підготовки, який включаєлекції, присвячені розгляду особливостейорганізації гурткової роботи, а також викладаннютем, які не входять до шкільної програми;

3) блок психологопедагогічної підготовки,який охоплює цикл лекцій, зміст яких складаютьіндивідуальнопсихологічні особливості учнів 5 –11 класів, педагогічні умови, які забезпечуютьефективність поглибленої фізикоматематичної тазагальнотехнічної підготовки, психологічний змістпоняття “задача” та особливості навчаннярозв’язуванню задач тощо.

Практична підготовка охоплює семінарські тапрактичні заняття, а також виробничу практику узакладах освіти. Ці форми роботи покликанісформувати в студентів уміння прогнозуватизміст освіти, який необхідно реалізувати засобамигурткової роботи, планувати навчальновиховнуроботу, обирати форми гурткової роботи,виготовляти наочні посібники, оцінюватидіяльність учнів, підбирати навчальний матеріалдля конкретного заняття, складати розгорнутийконспект тощо.

Науководослідницька підготовка можеорганізовуватися шляхом підготовки доповідей,рефератів, комп’ютерних презентацій, курсових тадипломних робіт, що дає змогу здійснитиґрунтовну розробку однієї з тем та апробувати їїпід час проходження педагогічної практики.

Висновки. Підготовка майбутнього педагогадо організації і функціонування гурткової роботизасобами спецкурсу “Гурткова робота з фізикоматематичних дисциплін у закладах освіти”сприятиме більш якісній реалізації фізикоматематичної освіти, яка враховує вікові таіндивідуальні особливості учнів, традиціїпозаурочної роботи української школи, ізабезпечить студентів уміннями і навичками,необхідними для ефективної роботи зі школярами.

Подальшими напрямами досліджень можестати розробка змістового наповнення спецкурсу“Гурткова робота з фізикоматематичнихдисциплін у закладах освіти”.

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи.Курс лекцій: Модульне навчання: [навчальнийпосібник / А.М. Алексюк]. – К.: ІСДО, 1993. –220 с.

2. Глузман А.В. Профессионально-педагогическаяподготовка студентов университета: теория иопыт исследования: [монографія / А.В. Глузман].– К.: Поисково-издательское агентство, 1998.– 252 с.

3. Гончаренко С.У. Фундаментальністьпрофесійної освіти – потреба часу /С.У. Гончаренко // Педагогічна газета. – 2004.– грудень. – С. 3.

4. Зязюн І. Учитель у вимірах епох іцивілізацій / І. Зязюн // Мистецтво та освіта.– 2008. – № 3 – С. 9 – 15.

5. Ковальчук В.Ю. Модернізація професійноїта світоглядно-методологічної підготовкисучасного вчителя: дис. … доктора пед. наук:13.00.04 / Ковальчук Володимир Юльянович. –К., 2005. – 406 с.

6. Козей С. Подготовка учителей киспользованию в процессе обучения современных


168

электронных средств / С. Козей // Информатикаи образование. –2005. – № 11. – С. 112 – 116.

7. Кузьминський А.І. Наукові засадиметодичної підготовки майбутнього вчителяматематики / Кузьминський А.І., Тарасенкова Н.А.,Акуленко І.А. – Черкаси: Вид. від. ЧНУ ім.Б. Хмельницького, 2009. – 320 с.

8. Михалін Г.О. Професійна підготовкавчителя математики у процесі навчанняматематичного аналізу/ Г.О. Михалін. – Київ:НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. – 320 с.

9. Ничкало Н.Г. Професія вчителя вічна /Н.Г. Ничкало // Педагогічна майстерність узакладах професійної освіти. Монографія. –К., 2003. – С. 3 – 10.

10. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя доформування творчої особистості учня /

С.О. Сисоєва. – К.: Поліграфкнига, 1996. –406 с.

11. Співаковський О.В. Підготовка вчителяматематики до використання комп’ютера унавчальному процесі // Комп’ютер у школі тасім’ї. – 1999. – № 2. – С. 9 – 11.

12. Фіцула М.М. Вступ до педагогічноїпрофесії: навч. посібн. [для студентів вищихпедагогічних закладів освіти / М.М. Фіцула]. –Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 168 с.

13. Шишкін Г.О. Система компетентнісно-орієнтованого навчання фізико-математичнихдисциплін у педагогічному університеті / Г.О. Шишкін// Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова.Серія № 3. Фізика і математика у вищій і середнійшколі: Зб. наукових праць – К.: НПУ іменіМ.П. Драгоманова, 2012. – №10. – С. 137 – 144.



15 вересня 2014 року Міжнародний день демократії

“Без власної держави, без визволення, отже і без визвольної боротьби, Україна не може мати ані свободи, ані добробуту, ані демократії”.

Степан Бандера український політичний діяч

“А ви думали, що Україна – так просто? Україна – це супер! Україна – це

ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовано всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни!”

Ліна Костенко українська письменниця, поетеса

“Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України!”

Тарас Шевченко

Пророк України


ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Молодь і ринокmr.dspu.edu.ua/publications/2014/9_116_2014.pdfPublished since February 2002 Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL № 9 (116) September 2014

Documents