МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Модуль № 3 · 2020-03-16 · Протокол № 2 від «2» вересня 2020р. ... Теорія та поняття статистичного

1

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ‘Я УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

«Затверджено» на засіданні кафедри соціальної медицини, громадського здоров’я, організації, економіки охорони здоров’я з лікарсько-трудовою експертизою Завідувачка кафедри д-р.мед.н., професор _______________Голованова І. А. Протокол № 2 від «2» вересня 2020р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоровья

Модуль № 3 Тема заняття Оцінка стану здоров’я населення на

основі комплексу статистичних показників.

Курс VІ Факультет Медичний

Полтава

2

1. Актуальність теми: Соціальна медицина та організація охорони здоров’я є одним з підрозділів

медичної науки. Ця наука вивчає закономірності громадського здоров’я та систему його охорони. Зацікавленість збереженні та зміщенні здоров’я супроводжує всю історію людства. Ця потреба була головною рушійною силою появи медицини взагалі і системи організації охорони здоров’я зокрема.

Мета соціальної медицини організації охорони здоров’я, як науки – це розробка та наукове обґрунтування соціальних, медичних і економічних заходів, щодо забезпечення оптимального рівня здоров’я населення і його активного довголіття.

Статистичне дослідження – це науково-організаційний процес в якому за єдиною програмою проводиться спостереження за певними явищами і процесами, збір, реєстрація первинних даних, їх обробка та аналіз. 2. Конкретні цілі: Мати уяву про: - Основні організаційні елементи статистичного дослідження, його методичні та практичні аспекти; Знати: - Етапи статистичного дослідження - Основні показники, що характеризують стан здоров’я населення та діяльність лікувальних закладів Вміти: - скласти програму та план статистичного дослідження; - оцінювати та аналізувати параметри статистичних сукупностей; - розраховувати статистичні величини - самостійно проводити аналіз літературних джерел для виступу на засіданнях студентських наукових товариств. 3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):

Дисципліни Знати Вміти

І. Попередні (забезпечуючі) дисципліни

1. Медична фізика основи проведення математично-статистичного дослідження.

проводити статистичне дослідження.

2. Загальної гігієни інформаційний зв'язок в системі "Здоров'я населення - навколишнє середовище".

виявляти взаємозв'язки між природними явищами.

3

3. Медична соціологія зв'язок соціо-екологічного стану середовища місць мешкання населення (політичних, економічних, медико-екологічних та інших аспектів) з характеристиками якості і безпеки його існування, тривалості життя та іншими показниками громадського здоров'я.

проводити аналіз соціологічних досліджень.

ІІ. Наступні дисципліни, ті що забезпечуються

4. Клінічні дисципліни відносні показники які характеризують роботу клінічних відділень

аналізувати діяльність клінічних відділень

5. Організація та економіка охорони здоров'я

зв'язок чинників ризику здоров'я населення з спостережуваними дійсними характеристиками індивідуального та громадського здоров'я.

оцінити зв'язок клінічних та організаційних аспектів медичного обслуговування населення в закладах охорони здоров'я.

Ш. Внутрішньопредметна інтеграція

6. Статистична сукупність та її групові властивості.

Основні етапи статистичного методу дослідження

Визначити одиницю сукупності та одиницю спостереження

7. Відносні та середні величини в статистиці та їх значення для оцінки явищ, які вивчаються

Застосування статистичних величин, статистичних показників та статистичних даних в практичній охороні здоров'я

Обчислювати відносні величини та аналізувати показники динамічного ряду

8. Оцінка достовірності результатів дослідження

Методику визначення суттєвості різниць середніх та відносних величин

Знаходити необхідне число спостережень в статистичних дослідженнях

9. Вимірювання зв'язків в статистичних дослідженнях

В яких конкретних випадках і якими методами користуються для виявлення корелятивних зв'язків

Користуватись формулами Персона, кореляції та регресії для встановлення зв'язків між явищами

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття 4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які

повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін Визначення

Статистика Самостійна наука, яка вивчає кількісну сторону суспільних масових явищ у неперервному зв’язку з їх якісним станом у конкретних історичних умовах місця та часу.

4

Медична статистика Галузь статистики, яка вивчає питання, що пов’язані з медициною, гігієною та громадською охороною здоров’я.

Статистика здоров’я населення

вивчає кількісні та якісні характеристики стану здоров’я населення в цілому та окремих його контингентів (дітей, дорослих, вагітних тощо), а також влив на нього різноманітних чинників (соціально-еконічних, екологічних, медіко-біологічних. та ін.). Об’єднує демогр. статистику, статистику захворюваності, статистику інвалідності та статистику фізичного розвитку.

Статистика охорони здоров’я

досліджує кількісні та якісні характеристики ресурсів системи охорони здоров’я держави (кількість закладів охорони здоров’я та їх потужність, кількість лікарів за кожним фахом тощо) та аналіз ефективності (соціальної, економічної та медичної) діяльності системи охорони здоров’я.

Громадське здоров’я Наука, яка вивчає закономірносте формування здоров’я населення, організації та діяльності організації охорони здоров’я для розробки методів забезпечення високого потенціалу здоров’я населення як вирішального чинника розвитку суспільства

Здоров’я (ВООЗ) - це стан повного соціального, біологічного та психологічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні якісь захворювання, хворобливі стани на фізичні дефекти.

Статистичне дослідження Науково-організаційний процес. В якому за єдиною програмою проводиться спостереження за певними явищами і процесами, збір реєстрація, обробка та аналіз.

Програма статистичного дослідження

Загальний контур дослідження, що включає вибір об’єкту, об’єму та одиниці спостереження, викладення задач, формулювання гіпотези, описання методів та техніки збору первинної інформації, порядку проведення пробного дослідження.

Мета статистичного дослідження

«Для чого вивчати?» Визначення притаманних явищу закономірностей та зв’язків.

Завдання статистичного дослідження

«Що робити?» Наприклад, вивчення рівня та структури явища.

Об’єкт статистичного дослідження

Статистична сукупність осіб чи явищ

Одиниця спостереження Складова частина статистичної сукупності (окрема особа, окреме явище)

Методи дослідження: - поточне статистичне

дослідження; - одночасні; - суцільні; - несуцільні (монографічні,

виявлення явищ, що швидко змінюються у часі і безперервним процесом відображають стан явища на певний момент часу; охоплює всі одиниці спостереження, які входять до складу сукупності, що вивчається; дослідження не вимагає повного обліку всіх одиниць сукупності;

5

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Здоров’я населення як основний об’єкт вивчення 2. Оцінка стану здоров’я населення на основі комплексу статистичних показників. 3. Епідеміологія як наука, задачі, методи. 4. Дизайни епідеміологічних досліджень 5. Теорія та поняття статистичного спостереження, етапи його проведення. 6. Методологічні основи, форми та способи статистичного спостереження та збору даних. 7. Використання різних шкал вимірювання: абсолютна, порядкова, інтервальна, відношень. 8. Джерела статистичної інформації. Види статистичних даних, статистична звітність, вибіркові дослідження. 9. Маркетингові та соціологічні опитування, види питань по анкетуванні, проблеми організації опитувань в охороні здоров'я. 10. Види вибіркових досліджень, поняття рандонізації та стратифікації, дизайн клінічних досліджень.

основного масиву, вибірковим)

Статистичні таблиці: - прості; - групові; - комбіновані

- Числовий розподіл даних за однією ознакою - Явище характеризується декількома ознаками, не пов’язаними між собою - Підметом має групи за однією ознакою, а присудком декілька пов’язаних між собою груп.

Біостатистика • це розробка і застосування статистичних і математичних методів для планування і аналізу проблем громадського здоров’я, профілактичних програм і біомедичних досліджень.

• це наука, яка використовує статистичну інформацію для проведення досліджень в області медицини, екології, біології.

• статистична інформація, а також методи, у яких використовуються спеціальні рекомендації для вивчення питань охорони здоров’я та соціальних проблем.

Доказова медицина (EBM)

це розділ медицини, заснований на об’єктивних, науково обґрунтованих фактах, які передбачають пошук, порівняння, узагальнення і широке поширення отриманих доказів для використання їх в інтересах хворого (Evidence-Based Medicine Working Group, 1993)

Інтенсивний показник Явище х 100 (1000; 10 000) Середовище

Екстенсивний показник Частина явища х 100 Все явище

Показник наочності Вказує в скільки разів (на скільки %) то чи інше явище більше чи менше явища взятого за основу

Коефіцієнт співвідношення

Характеризує чисельне співвідношення двох, не зв'язаних між собою сукупностей, що зіставляють тільки логічно, по їхньому змісту.

6

11. Групування статистичних даних, методи, значення. 12. Графічні зображення показників здоров’я населення 13. Види групувань, принципи побудови статистичних групувань та класифікацій. 14. Співставність статистичних групувань. Поняття про багатомірні класифікації. 15. Статистичні таблиці, їх характеристики, види, правила побудови. 16. Методичні основи читання та аналізу таблиць. 17. Поняття про нечислові дані, якісні ознаки.

Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті: Згідно ситуаційної задачі скласти план статистичного дослідження, розрахувати

відносні величини. Зробити висновок. 5. Зміст теми

Здоров’я населення Здоров'я - нормальна функція організму на всіх рівнях його організації, нормальний хід біологічних процесів, що сприяють індивідуальному виживанню і відтворення Динамічна рівновага організму і його функцій з навколишнім середовищем Участь у соціальній діяльності та суспільно корисній праці, здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій Відсутність хвороби, хворобливі стани та зміни Здатність організму пристосовуватися до постійно змінюваних умов довкілля

Рівні здоров’я

Індивідуальне здоров'я - здоров'я окремої людини. Групове здоров'я - здоров'я соціальних та етнічних груп. Регіональне здоров'я - здоров'я населення адміністративних територій.

Статистична методологія – система прийомів, способів та методів, що направлені на вивчення кількісної сторони закономірностей, які визначаються в структурі, динаміці та взаємозв’язках певних явищ. Метод, що використовується в статистиці – це конкретний захід або засіб, який застосовується для збирання, обробки та аналізу статистичної інформації. В статистиці на базі загальних принципів діалектичного методу розроблені такі специфічні методи: 1) масового статистичного спостереження; 2) групування; 3) табличний; 4) графічний; 5) відносних величин; 6) середніх величин; 7) індексний; 8) кореляційний; 9) інші математичні методи, які використовуються у різних галузях статистики для більш поглибленого вивчення взаємозв`язків між різноманітними явищами.

Епідеміологія (epidemiology) - наука про поширеність станів або подій, що стосуються здоров'я (людини), в певних популяціях і їх детермінант, а також застосування цих досліджень в контролі проблем здоров'я. Завдання епідеміології як науки: 1. Визначити поширеність або ступінь наявності в популяції захворювань, інших станів і видів поведінки, що стосуються здоров'я

7

2. Визначити етіологію або причини захворювань, фактори, які підвищують ризик розвитку захворювань 3. Вивчити природний хід розвитку та прогноз захворювань 4. Оцінити ефективність нових методів профілактики, лікування, організації медичної допомоги 5. Обґрунтувати нові політичні та регуляторні заходи, що дозволяють вирішити проблеми громадського здоров'я

Епідеміологічний метод - це сукупність методичних прийомів, за допомогою яких

вивчаються причини, умови (чинників ризики) и механізми формування захворюваності серед населення (сукупно, за групами, територіями та у часі) з метою обґрунтування заходів профілактики й оцінювання їх ефективності.

Результати будь-яких досліджень визначаються якістю їх організації.

БІОСТАТИСТИКА

Клінічна епідеміологія

Аналітична статистика Інформаційне забезпечення системи охорони здоров’я

Скр

инін

г

Чинн

ики

ризи

ку

Ста

тист

ичні

пок

азни

ки в

еп

ідем

іоло

гічн

их д

ослі

джен

нях

Від

носн

і вел

ичин

и. Г

рафі

чні м

етод

и зо

браж

ення

Орг

аніз

ація

та

диза

йн с

тати

стич

ного

до

слід

жен

ня

Ряди

дин

амік

и та

їх а

налі

з

Мет

од с

танд

арти

заці

ї

Хар

акте

рист

ика

та а

налі

з ст

атис

тичн

ої с

укуп

ност

і

Оці

нюва

ння

та а

налі

з вір

огід

ност

і ст

атис

тичн

их г

іпот

ез

Ана

ліз в

заєм

озв’

язку

між

па

раме

трам

и ст

атис

тичн

ої с

укуп

ност

і

Методи дослідження

Структура

Історичний Емпіричний Експериментальний Математичного моделювання

Графічний

8

9

Види графічних зображень У статистиці виділяють наступні види графічних зображень: 1. Діаграми: – лінійні (в системі прямонаправлених координат і радіальні); – просторові (стовпчикові та внутрішньостовпчикові, секторні); – об'ємні (куб, піраміда); – фігурні (ліжко, чоловік, дерево і т.д.). 2. Картограми. 3. Картодіаграми.

Лінійні діаграми використовують для наочного зображення частоти явища, що змінюється в часі та його динаміки, яка представлена у вигляді суцільної лінії, що символізує безперервність спостереження. Лінійна діаграма ілюструє значення ряду величин, нанесених у вигляді точок на систему координат і з'єднаних лініями, які можуть бути прямими, ламаними, кривими (температурний лист хворого, щомісячна вага дитини, захворюваність в залежності від віку та інші).

Основою для побудови лінійної діаграми найчастіше є прямокутна система координат. На осі абсцис Х (горизонтальна лінія) відкладаються рівні за масштабом проміжки часу (наприклад, роки, за якими порівнюють дані). На осі ординат Y (вертикальна лінія) наносять позначки відносних величин (статистичних даних). При побудові лінійної діаграми необхідно обов'язково враховувати пропорцію в масштабі між величиною осі абсцис Х та ординат Y.

Рис. 1. Приклад лінійної діаграми В тих випадках, коли на одній діаграмі зображують кілька явищ, лінії наносяться

різного кольору або з різним штрихом. Окремим видом лінійної діаграми є радіальна діаграма. Вона будується в системі

полярних координат і зображує графічну динаміку явища за замкнутий цикл часу (добу, тиждень, рік).

При побудові радіальної діаграми в якості осі абсцис Х використовується коло розділене на однакову кількість частин відповідно відрізкам часу того чи іншого циклу. Віссю ординат Y служить радіус кола або його продовження. Зазвичай за радіус кола прийнято брати середню величину явища аналізованого циклу часу. Кількість радіусів відповідає інтервалам часу досліджуваного циклу: 12 радіусів – при вивченні явища за рік, 7 радіусів – при вивченні явища за тиждень. На кожному радіусі робиться позначка, відповідно інтервалу часу. Наприклад, середньомісячний показник кількості викликів швидкої допомоги буде відповідати радіусу кола. Всі помісячні показники кількості викликів швидкої допомоги, що перевищують середній показник будуть відкладатися у відповідному масштабі на продовженнях радіусу за межами кола, а показники менше середньомісячного будуть відповідати точкам на радіусах всередині кола. Початок маркування радіусів (січень)

10

прийнято починати з радіуса, відповідного 12 год., і продовжувати за годинниковою стрілкою. Так на рис. 2 чітко видно, що кількість викликів швидкої допомоги частіша в червні та серпні.

Рис. 2. Щомісячні коливання показників кількості викликів швидкої допомоги Серед просторових діаграм найбільш поширеними є стовпчикові, внутрішньостовпчикові і

секторні. Стовпчикові діаграми застосовуються для ілюстрації однорідних, але не пов'язаних між собою

інтенсивних показників. Вони зображують статику явища. При побудові стовпчикової діаграми необхідно накреслити систему прямокутних координат,

визначити розмір кожного стовпця та інтервали між ними. Основа стовпців, які повинні бути однакового розміру, розміщена на осі абсцис, а верхня його частина буде відповідати величині показника, який нанесений у відповідному масштабі відповідно до осі ординат. Кожен окремий стовпець відповідає окремому явищу або одному явищу за різні періоди часу. Відстань між стовпчиками повинна бути однаковою, хоча іноді вони розташовуються один біля одного.

Приклад стовпчикової діаграми наведено на рис. 3.

Рис.3. Приклад стовпчикової діаграми Стовпчикові діаграми використовують не тільки для порівняння явища в динаміці, а також для

демонстрації складу певного явища (внутрішньостовпчикові діаграми). Внутрішньостовпчикові діаграми використовують для характеристики структури певного явища

(смертності, захворюваності та ін.), його складових частин. Складові частини явища подаються у вигляді відсотків до загальної кількості. При цьому висота стовпчика береться за 100% та ділиться на частини пропорційно питомій вазі окремих частин у відсотках. Їх розташовують в порядку зниження (збільшення) відсотків.

11

Структуру досліджуваного явища (захворюваності, смертності та інших) можна подати також у вигляді

секторної діаграми (рис. 4). Для побудови секторної діаграми радіусом довільної величини описують коло. На ньому відкладають

в градусах частини кола, пропорційні відсотковому розподілу зображення даних, які визначаються за формулою: Х = 360°: 100. а = 3,6°. а,

де Х – кількість градусів, а – число відсотків. Розташування відрізків кола з'єднуються лініями з центром, утворюючи сектори, розмір яких наочно демонструє структуру явищ.

Приклад секторної діаграми наведено рис. 4.

22% – діти та підлітки 43% – населення працездатного віку 35% – населення старшого працездатного віку Рис. 4. Структура населення України за віком, 1998 рік (%) Для більшої наглядності використовують об'ємні та фігурні діаграми, в яких дані представлені у

вигляді геометричних фігур, малюнків, символів. Наприклад, фігура людини – для швидкого визначення площі опіку, малюнок ліжка – для зображення числа хворих, ліжок.

Приклад фігурної та об'ємної діаграм представлений на рис. 5 і 6.

Рис. 5. Чисельність лікарів України за період 2000-2009 роки

12

Рис. 6. Структура населення України за віком, 1998 рік (%) Картограми та картодіаграми дають уявлення про територіальну поширеность явища в абсолютних

або відносних величинах, які розташовані на географічних картах. Картограми є способом наочного зображення практичних показників, які характеризують окремі

географічні одиниці (райони, області, держави) з тією чи іншою ознакою. Для цього на географічну карту наносять штрихуванням або кольором різних відтінків різну

інтенсивність поширеності явищ. Якщо взяти для кожної групи районів певний спосіб штрихування, то буде добре видно, як розташовані на території області різні райони за поширеністю захворювань або інших явищ (рис. 7).

Недоліком таких картограм є те, що вони дають лише загальне уявлення про відмінності статистичних показників у районах, але не відображають їх абсолютних значень.

Приклад картограми наведено на рис. 7. Картодіаграми відрізняються від картограми тим, що на географічну карту певної території наносять

у невеликому масштабі лінійні, стовпчикові діаграми, які можуть відображати абсолютні або відносні числа. Це дозволяє визначити коливання показників у регіонах. При цьому відповідним кольором фону самої території можуть бути зображені інші показники.

Приклад картодіаграми наведено на рис. 8.

Рис. 7. Комплексна оцінка областей України за рівнями смертності населення при інфекційних

захворюваннях за 1987–1997 роки

Рис. 8. Приклад інфографіки. Динаміка чисельності населення на карті світу Кожен графік повинен відповідати певним вимогам: – повинен мати назву, що відображає представлені дані; – необхідно правильно вибрати вид графіка; – необхідно правильно вибрати масштаб; – графік повинен мати умовні позначення.

13

6. Матеріали для самоконтролю: Приклад тестових завдань Головному районному педіатру необхідно провести аналіз рівнів показника смертності немовлят. Що він повинен взяти за одиницю спостереження ? A *Випадок смерті дитини у віці до 1 року B Випадок смерті дитини на першому місяці життя C Випадок смерті дитини після 28 днів життя D Випадок смерті дитини у перші 7 діб життя E Випадок смерті дитини під час пологів 2 Заступник головного лікаря з медичної роботи провів дослідження рівня захворюванності населення, яке обслуговується у поліклініці за останні 5 років. За допомогою яких статистичних величін він може обчислити рівні поширеності хвороб? A *Відносні величини B Стандартизовані величини C Середні величини D Абсолютні величини E Динамічного ряду 3. Протягом року в поліклініці було зареєстровано 11600 захворювань. Серед них: грип та ГРЗ - 5800, захворювання системи кровообігу - 3480, захворювання органів травлення - 1300, інші захворювання - 1020. Який відносний показник можна розрахувати за цими даними? A *Екстенсивний B Iнтенсивний C Наочності D Співвідношення E - 4. Серед причин смерті населення у лікаря загальної практики в останньому році перше місце займають серцево-судинні захворювання, 60%, друге - новоутворення, 18%, потім - травми, 8,3% та інш. Які діаграми найбільш інформативно ілюструють структуру явищ, що вивчаються? A Секторна B Картограма C Лінійна D Радіальна E Стовпчикова 5. В січні було зареєстровано 10 летальних випадків, в лютому – 9, в березні і квітні – по 7, в травні – 8, в червні – 5, в липні – 3, в серпні – 2, у вересні – 4, в жовтні – 6, в листопаді – 8 і в грудні – 11 випадків смерті пацієнтів у стаціонарі. З допомогою якого виду графічного зображення найдоцільніше зобразити ці дані. A * радіальна діаграма B секторна діаграма C лінійна діаграма D стовпчикова діаграма E картодіаграма 6. Встановлено, що серед жінок, які мали фактори ризику, 30 % пологів були передчасними. У жінок, які не мали факторів ризику, на 100 пологів тільки 5 було передчасних. Необхідно оцінити достовірність розбіжностей в порівнювальних групах.

14

Який метод статистичної обробки даних оптимально використати з цією метою? A Розрахунок критерія Стьюдента B Розрахунок критерія Фішера C Розрахунок відносних величин D Розрахунок стандартизованих показників E Розрахунок коефіцієнта кореляції 7. Проведено дослідження з метою визначення зв’язку між споживанням мікронутрієнтів та захворюванням на катаракту серед людей похилого віку. Участь у дослідженні взяли 2900 людей у віці від 49 до 97 років. Кожний учасник заповнив опитувальник частоти споживання певних харчових продуктів та проходив офтальмоскопію з фотографуванням кришталика. У результаті дослідження, було виявлено, що достатня кількість у раціоні вітаміну А, рибофлавіну, ніацину та тіаміну попереджують виникнення ядерної катаракти. Який з перерахованих варіантів найбільш точно описує вид проведеного клінічного дослідження? А. *Крос-секційне поперечне дослідження В. Проспективне кагор тне дослідження С. Рандомізоване клінічне дослідження Д. Опис серії випадків Е. Дослідження випадок-контроль

Література. 1. Біостатистика. Підручник / під заг. ред. В.Ф. Москаленка / Київ, «Книга плюс», 2009. – 184 с. 2. Громадське здоров’я: підручник для студ. вищих мед. навч. закладів. - Вид. 3 – Вінниця: «Нова книга», 2013. – 560 с. Допоміжна 1. Власов В.В. Введение в доказательную медицину. – М.: Медиа Сфера, 2001. – 392 с. 2. Гаркавенко С.С. Маркетинг: підруч. - К.: Лібра, 2002. – 712 с. 3. Гланц С. Медико-биологическая статистика. – М.: Практика, 1999. – 459 с. 4. Гринхальх Т. Основы доказательной медицины: пер. с англ. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 240 с. 5. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе 2012. Курс на благополучие. – ВОЗ, 2013. – 190 с. 6. Доклад о состоянии здравоохранения в мире 2013 г. – ВОЗ, 2013. – 206 с. (режим доступу: www.who.int/whr/2013/report/ru). 7. Епідеміологічні методи вивчення неінфекційних захворювань / В.М. Лехан, Ю.В. Вороненко, О.П. Максименко та ін. – Д.:АРТ-ПРЕС, 2004. – 184 с. 8. Збірник тестових завдань до державних випробувань з гігієни, соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я. Навч. посібник. – Вінниця: Нова книга, 2012 – 200 с. 9. Методи соціальної медицини / під ред. О.М. Очередько, О.Г. Процек. – Вінниця: Тезис, 2007. – 410 с. 10. Населення України. Демографічний щорічник. – К.: Держкомстат України. (режим доступу: www.ukrstat.gov.ua). 11. Соціальна медицина і організація охорони здоров′я (для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів України ІV рівня акредитації. – К.: Книга плюс, 2010. – 328 с. 12. Лекційний курс кафедри. Інформаційні ресурси - Всесвітня організація охорони здоров’я www.who.int - Европейская база данных «Здоровье для всех» www.euro.who.int/ru/home - Кохрейнівський центр доказової медицини www.cebm.net - Кохрейнівська бібліотека www.cochrane.org - Національна медична бібліотека США – MEDLINE www.ncbi.nlm.nih.gov/PubMed - Канадський центр доказів в охороні здоров'я www.cche.net - Центр контролю та профілактики захворювань www.cdc.gov - Центр громадського здоров’я МОЗ України www.phc.org.ua - Українська база медико-статистичної інформації «Здоров’я для всіх»: http://medstat.gov.ua/ukr/news.html?id=203

http://www.who.int/whr/2013/report/ru

http://www.ukrstat.gov.ua/

http://www.who.int/

http://www.euro.who.int/ru/home

http://www.cebm.net/

http://www.cochrane.org/

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/PubMed

http://www.cche.net/

http://www.cdc.gov/

http://www.phc.org.ua/

http://medstat.gov.ua/ukr/news.html?id=203

15






Модуль № 3 Тема заняття Методи вивчення та оцінки показників

репродуктивного здоров’я населення. Курс VІ Факультет Медичний

Полтава

16

І. Актуальність теми: Сталий розвиток суспільства будь-якої країни значною мірою залежить від

демографічних перспектив, які визначаються здатністю населення до простого відтворення або заміщення чисельності покоління батьків чисельністю покоління дітей. Стійка тенденція скорочення чисельності населення внаслідок зниження рівня народжуваності та підвищення рівня загальної смертності ставить під загрозу майбутнє країни. В Україні протягом останнього десятиліття відбувається суттєве скорочення середньої очікуваної тривалості життя за рахунок погіршення здоров'я, в тому числі репродуктивного. Низький рівень народжуваності та високий рівень загальної смертності населення виводять проблему репродуктивного здоров'я і тривалості життя в ранг загальнонаціональних, а збереження репродуктивного здоров'я населення виходить за рамки суто медичного питання і стає загальнодержавною, міжсекторальною проблемою.

2.Конкретні цілі: Інтерпретувати:

- нормативно-правові засади збереження репродуктивного здоров’я населення - основні показники, що характеризують репродуктивне здоров’я

Вміти: - визначати та інтерпретувати показники, що характеризують репродуктивне здоров’я - визначати та аналізувати вплив основних чинників, що впливають на репродуктивне здоров’я населення Розвивати творчі здібності:

- розробляти управлінські рішення, спрямованих на покращення стану здоров’я населення - самостійно проводити аналіз літературних джерел для виступу на засіданнях студентських наукових товариств. 4. Міждисциплінарна інтеграція № Дисципліни Знати Вміти

І. Попередні (забезпечуючи) дисципліни







II. Наступні дисципліни, ті що забезпечуються






III. Внутрішньопредметна інтеграція

6. Статистична сукупність та п групові властивості.



17

7. Відносні величини (статистичні коефіцієнти). Графічні методи аналізу


Обчислювати відносні величини

8. Ряди динаміки та їх аналіз

Методику обчислення динамічного ряду Аналізувати показники динамічного ряду

9 Оцінка достовірності результатів дослідження



5. Завдання для самостійної праці підготовки до заняття. 5.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін Визначення Репродуктивне здоров"я це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не просто

відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій. Таким чином, репродуктивне здоров"я означає можливість задовільного та безпечного сексуального життя, здатність до відтворення та можливості вирішувати, коли і як часто це робити.

Неплідність складова медико-соцальна проблема, яка негативно позначається не тільки на демографічних показниках, але нерідко є причиною сімейної незлагоди, психологічного доскомфорту та зниження соціальної активності подружжя

Материнська смертність зумовлена вагітністю (незалежно від її тривалості та локалізації) смерть жінки, що настала в період вагітності або протягом 42 днів після її закінчення від будь-якої причини, пов'язаної з вагітністю, обтяженої нею або її веденням, але не від нещасного випадку чи з випадкових причин Випадки материнської смерті поділяють на дві групи: Смерть, безпосередньо пов'язана з акушерськими причинами - смерть внаслідок акушерських ускладнень вагітності, пологів або післяпологового періоду, а також внаслідок втручань, недогляду, неправильного лікування або низки подій, пов'язаних з будь-якою із зазначених вище причин. Смерть, опосередковано пов'язана з акушерськими причинами - смерть внаслідок хвороби, що існувала раніше або виникла під час вагітності без зв'язку з безпосередньою акушерською причиною, проте обтяженої фізіологічним впливом вагітності.

Смертність немовлят смертність дітей віком до одного року.

Депопуляція населення процес систематичного скорочення абсолютної чисельності населення з одночасним погіршенням його якісних характеристик

Спеціальний коефіцієнт народжуваності, або коефіцієнтом плідності

Кількість народжених дітей до середньорічної чисельності жінок у віці 15—49 років.

4.2.Теоретичні питання до заняття: 1. Що розуміють під терміном репродуктивне здоров’я 2. Що таке неплідність? 3. Материнська смертність, визначення та причини. 4.Смертність немовлят, її види 5. Що таке депопуляція населення? 6. Плодючість населення, її види. 7. Основні проблеми репродуктивного здоров’я населення 8. Основні шляхи подалання проблеми. 5.Зміст теми

18

В умовах складної демографічної ситуації надзвичайного значення набувають питання збереження та зміцнення репродуктивного здоров'я, яке є складовою національного медико-демографічного розвитку нашої держави. Сучасний етап здоров'я населення вимагає нових ефективних шляхів вирішення проблем його збереження та поліпшення. Стратегія охорони репродуктивного здоров'я значною мірою залежить від формування пріоритету здорового способу життя, зменшення негативного впливу екологічних факторів, бідності та ін. Держава з усією відповідальністю бере на себе обов'язки у сфері охорони материнства та дитинства по забезпеченню соціальної захищеності і надання медичної допомоги Відповідно до визначення репродуктивного здоров"я охорона репродуктивного здоров"я розглядається як сукупність методів, прийомів і послуг, які впливають на репродуктивне здоров"я та благополуччя шляхом запобігання та розв"язання проблем, що стосуються репродуктивного здоров"я. Основними проблемами репродуктивного здоров"я, розв"язання яких сприятиме його поліпшенню, є зниження соматичної, психічної та гінекологічної захворюваності, зокрема онкологічної захворюваності репродуктивної сфери, захворюваності на інфекції, які передаються статевим шляхом (ІПСШ), включаючи ВІЛ/СНІД, зменшення випадків безплідності, сприяння поширенню безпечного материнства, розвиток планування сім"ї насамперед як дієвої альтернативи абортам. Основними проблемами у сфері репродуктивного здоров'я є: - материнська та малюкова смертність; - високий рівень штучного переривання вагітності; - значна кількість ускладнень під час вагітності та пологів; - безплідність у чоловіків і жінок; - поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ/СНІД; - онкогінекологічна патологія. Репродуктивне здоров'я необхідно розглядати як частину громадського здоров'я - медико-соціальним ресурсом і потенціалом суспільства, що сприяє забезпеченню національної безпеки.

Громадське здоров'я обумовлене комплексною дією соціальних, поведінкових і біологічних факторів; його поліпшення сприятиме збільшенню тривалості і якості життя, благополуччя людей, гармонійному розвиткові особистості і суспільства.

В Україні у 2005 р. було зареєстровано 36 949 випадків жіночої безплідності (близько 88% усіх випадків жіночої і чоловічої безплідності) і 5296 випадків чоловічої безплідності (відповідно у структурі 12%). За останні 5 років частота жіночої та чоловічої безплідності реєструється майже на одному рівні, проте поширеність жіночої безплідності майже в 3 рази вища, ніж чоловічої. Захворюваність жінок, тобто вперше виявлених у житті випадків безплідності, у 2 рази вища, ніж у чоловіків.

До причин, які зумовлюють безплідність, належать запальні захворювання статевих органів (15-25%), кількість яких збільшилася за останні 5 років з 10,1 до 19,7 на 1000 жінок репродуктивного віку. Частота гормональних порушень зросла за той же час із 9,2 до 14,9. Дана патологія ускладнюється здебільшого доповненням екологічних чинників довкілля, стресами та ін. Найчастіше спостерігаються трубний чинник (42,7%), сполучені чинники (25,3%) та інший жіночий чинник (15,7%), потім чоловічий чинник (13,3%), ідіопатична безплідність (3%). Констатовано, що вікова група 30-34 роки за останній рік, як і в попередні роки, була найбільшою 38,2%; жінки 25-29 років – 26,9%; вікова група 35-39 років – 19%. Пацієнтки віком понад 40 років становили 9%, менше 25 років – 5,9%.

У зв'язку з тим, що материнська, перинатальна смертність та смертність немовлят вважаються одними з найчутливіших барометрів соціально-економічного благополуччя країни, їх

19

виділяють із загальної проблеми смертності. Кожен випадок плодо-малюкових репродуктивних втрат спричиняє для держави і суспільства в цілому непрожите і "непропрацьоване" життя. Рівень смертності немовлят значною мірою визначає і середню очікувану тривалість життя людини. Особливого значення проблема рівня плодо-малюкових втрат набуває в сучасний період, коли природний приріст населення загрозливо зменшується. На сьогодні медико-соціального значення набула проблема абортів з огляду на високі показники безпосередніх та віддалених ускладнень після цієї операції, негативного впливу на сімейні стосунки та на репродуктивні втрати як складові демографічних втрат, а також як значні економічні витрати в умовах обмежених економічних ресурсів.

Основні приоритетні напрамки реалізації програми:

- удосконалення нормативно-правової бази системи охрани здоров’я; - надання рівних для чоловіків та жінок прав в галузі репродуктивного здоров’я, що включає право інформованого вибору, забезпечення умов рівного доступу чоловіків та жінок до служб охорони; - розробка та реалізація міжотраслевих стратегій репродуктивного здоровья, які направлено на пропаганду, формування та заохочення пропаганди цінностей сім’ї; - забезпечення здорового образу життя; - широке використання ЗМІ; - медико-соціальна підтримка молодих сімей, недержавних організацій для інформування населення з питань відповідального відношення до охорони здоров’я; - проведення компаній, що пропагандують здорове життя; - зміцнення репродуктивного здоров’я жінок, охорона материнства; - забезпечення доступності медичних послуг для сексуального здоров’я; - надання медичної допомоги в сфері охорони репродуктивного здоров’я; - продовження розработки та залучення технологій і практик в сфері охорони репродуктивного здоров’я на підставі науково-доказової медицини; - покращення матеріально-технічного забезпечення установ охорони репродуктивного здоровья; - розробка удосконалення системи планування сем’ї в Україні; - розрабка стратегії соціально незахищених шарів населення; - посилення інституту сім'ї.

Література.

1. Біостатистика. Підручник / під заг. ред. В.Ф. Москаленка / Київ, «Книга плюс», 2009. – 184 с.

2. Громадське здоров’я: підручник для студ. вищих мед. навч. закладів. - Вид. 3 – Вінниця: «Нова книга», 2013. – 560 с. Допоміжна

1. Власов В.В. Введение в доказательную медицину. – М.: Медиа Сфера, 2001. – 392 с. 2. Гаркавенко С.С. Маркетинг: підруч. - К.: Лібра, 2002. – 712 с. 3. Гланц С. Медико-биологическая статистика. – М.: Практика, 1999. – 459 с. 4. Гринхальх Т. Основы доказательной медицины: пер. с англ. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 240 с. 5. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе 2012. Курс на благополучие. – ВОЗ, 2013. – 190 с. 6. Доклад о состоянии здравоохранения в мире 2013 г. – ВОЗ, 2013. – 206 с. (режим доступу: www.who.int/whr/2013/report/ru).

http://www.who.int/whr/2013/report/ru

20

7. Епідеміологічні методи вивчення неінфекційних захворювань / В.М. Лехан, Ю.В. Вороненко, О.П. Максименко та ін. – Д.:АРТ-ПРЕС, 2004. – 184 с.

8. Збірник тестових завдань до державних випробувань з гігієни, соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я. Навч. посібник. – Вінниця: Нова книга, 2012 – 200 с.

9. Методи соціальної медицини / під ред. О.М. Очередько, О.Г. Процек. – Вінниця: Тезис, 2007. – 410 с.

10. Населення України. Демографічний щорічник. – К.: Держкомстат України. (режим доступу: www.ukrstat.gov.ua).

11. Соціальна медицина і організація охорони здоров′я (для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів України ІV рівня акредитації. – К.: Книга плюс, 2010. – 328 с.

12. Лекційний курс кафедри.

Інформаційні ресурси

- Всесвітня організація охорони здоров’я www.who.int - Европейская база данных «Здоровье для всех» www.euro.who.int/ru/home - Кохрейнівський центр доказової медицини www.cebm.net - Кохрейнівська бібліотека www.cochrane.org - Національна медична бібліотека США – MEDLINE www.ncbi.nlm.nih.gov/PubMed - Канадський центр доказів в охороні здоров'я www.cche.net - Центр контролю та профілактики захворювань www.cdc.gov - Центр громадського здоров’я МОЗ України www.phc.org.ua - Українська база медико-статистичної інформації «Здоров’я для всіх»: http://medstat.gov.ua/ukr/news.html?id=203 - Журнал British Medical Journal www.bmj.com - Журнал Evidence-Based Medicine www.evidence-basedmedicine.com


http://www.who.int/

http://www.euro.who.int/ru/home

http://www.cebm.net/

http://www.cochrane.org/

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/PubMed

http://www.cche.net/

http://www.cdc.gov/

http://www.phc.org.ua/

http://medstat.gov.ua/ukr/news.html?id=203

http://www.bmj.com/

http://www.evidence-basedmedicine.com/

21






Модуль № 3 Тема заняття Використання статистичної інформації для

оцінки діяльності медичних закладів. Курс VІ Факультет Медичний

Полтава

22

І. Актуальність теми: З моменту здобуття Україною незалежності поряд із значним падінням загальних макроекономічних

показників спостерігалось суттєве погіршення стану здоров’я населення. Зростання показників смертності на тлі скорочення народжуваності, підвищення захворюваності на туберкульоз та ВІЛ/СНІД, зростання смертності немовлят стало свідченням і складовою демографічної кризи в Україні, яка вже в середньостроковій перспективі обумовлює низку загроз для сталого економічного розвитку.

Згідно із сучасними принципами формування ефективної соціально-економічної стратегії, здоров’я населення розглядається як один із основних пріоритетів економічного, соціального, політичного і екологічного напрямів державної політики. Необхідність проведення економічних реформ з орієнтацією на покращення здоров’я населення зумовлює потребу у поглибленому вивченні різних детермінант та аспектів здоров’я населення та розробці ефективної стратегії його покращення.

Надзвичайно актуальними нині є наукові дослідження, спрямовані на виявлення факторів, що впливають на здоров’я населення, розробку уніфікованих підходів до оцінки стану здоров’я та його базових складових, а також обґрунтування шляхів та механізмів впливу на здоров’я населення.

Значущість здоров’я як складової людського капіталу та одного із факторів економічного зростання обумовлює також потребу у комплексній оцінці впливу здоров’я населення на економічне зростання, адже здоров’я населення є цінним ресурсом будь-якої країни, інвестування в який може стати запорукою сталого економічного розвитку. Нагальною є необхідність розробки та обґрунтування низки заходів державної соціальної і демографічної політики щодо поліпшення стану здоров’я населення. 2.Конкретні цілі: Інтерпретувати:

- основні інтегральні показники стану здоров’я населення - рейтинги окремих регіонів України за демографічними показниками - рейтингові оцінки стану первинної та загальної захворюваності різних регіонів України

Вміти:

- визначати та інтерпретувати медичні показники популяційного здоров’я - визначати та аналізувати вплив основних чинників, що обумовлюють стан громадського здоров’я

Розвивати творчі здібності: - розробляти управлінські рішення, спрямованих на покращення стану здоров’я населення - самостійно проводити аналіз літературних джерел для виступу на засіданнях студентських наукових товариств. 4. Міждисциплінарна інтеграція № Дисципліни Знати Вміти



проводитистатистичне дослідження.











23








8. Ряди динаміки та їх аналіз Методику обчислення динамічного ряду Аналізувати показники динамічного ряду




5. Завдання для самостійної праці підготовки до заняття. 5.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін Визначення Загальнопатологічне

поняття здоров’я (норма) —

інтервал, в межах якого кількісні коливання психофізіологічних процесів здатні утримувати живу систему на рівні функціонального оптимуму (оптимальна зона, в межах якої організм не виходить на патологічний рівень саморегуляції).

Популяційне здоров’я —

умовне статистичне поняття, яке характеризується комплексом демографічних показників, рівнем фізичного розвитку, захворюваністю та частотою преморбідних станів, інвалідністю певної групи населення.

Індивідуальне теоретичне здоров’я

стан повного соціального, біологічного та психічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем організму людини врівноважені з навколишнім середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.

Індивідуальне фактичне здоров’я

стан організму, при якому він здатний повноцінно виконувати свої соціальні та біологічні функції.

Населенням

прийнято називати сукупність людей, які проживають на певній території і здатні до самовідновлення чисельності. В спеціальній літературі використовуються також більш детальні категорії поняття «населення»: наявне, постійне, юридичне, розрахункове наявне.

Постійне населення

кількість всіх осіб, занесених до списків жителів даної території незалежно від того, де вони живуть постійно чи де знаходились на момент перепису.

Розрахункове наявне населення —

розрахункова кількість осіб, які є в наявності на даній території в роки між переписами.

Популяція частина населення у межах конкретної території, виділена за найбільш характерними для її життєдіяльності соціально-економічними, екологічними факторами, демографічними та етнічними характеристиками, способом життя, ціннісними орієнтаціями, традиціями та іншими ознаками, що об’єднують її

24

як одне ціле з властивими їй загальногруповими процесами формування рівня здоров’я.

Когорта

частина населення, об’єднана одночасним строком настання певної події (народження, приїзду в даний населений пункт або проживання в певній його зоні, початку трудової діяльності або роботи з певного фаху, одруження і т. ін.).

Захворюваність —

ступінь поширеності всіх хвороб разом узятих і кожної окремо серед населення в цілому та його окремих груп (вікових, професійних та ін.).

Первинна захворюваність

сукупність раніш не зареєстрованих, а вперше в поточному році виявлених серед населення захворювань.

Загальна захворюваність

сукупність усіх хвороб серед населення, вперше виявлених у поточному році, а також хвороб, виявлених у попередні роки, але з приводу яких хворі звернулися по медичну допомогу в поточному році

Патологічна враженість

це факти патологічного стану населення, виявлені під час медичних оглядів. При цьому виявляються як самі захворювання, так і факти патологічного стану, які до моменту обстеження не спонукали відповідних осіб звертатися по медичну допомогу

Інвалідність, або захворюваність із стійкою втратою працездатності

це кількість всіх зареєстрованих інвалідів, що припадає в середньому на 10 000 середньорічної чисельності певної групи населення.

Інвалідизація

це відношення кількості вперше зареєстрованих інвалідів у поточному році до середньорічної чисельності певного населення.

5.2.Теоретичні питання до заняття: 1. Дайте визначення терміну здоров’я 2. Дайте визначення терміну популяційне здоров’я 3. Дайте визначення терміну індивідуальне здоров’я 4. Назвіть класифікації груп здоров’я населення 5. Що розуміють під терміном «населення» 6. Що розуміють під терміном «популяція» 7. Захворюваність, її види 8. Що таке патологічна «враженість»? 9. Що таке інвалідність? 10. Що таке інвалідізація? 11. Що передбачають інтегральні показники? 5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті (див. додаток) 6.Зміст теми

25

Інтегральним показником суспільного розвитку країни, відображенням її соціально-економічного та морального стану, могутнім фактором формування демографічного, економічного, трудового та культурного потенціалу суспільства є здоров'я населення, яке за останні роки погіршилося.

Для кількісного описання рівня фактичного здоров’я індивіда запропоновано багато різних критеріїв. Наведемо такі: 1) функціональний стан основних органів і систем (серцево-судинної, дихання, ЦНС, крові); 2) рівень фізичного розвитку та його гармонійність; 3) резистентність (тобто здатність до опору) організму по відношенню до несприятливих факторів навколишнього середовища (оцінюється за частотою та тривалістю захворювань за певний період).

Рівень здоров’я населення в цілому можна охарактеризувати такими показниками: — медичними (захворюваність і частота окремих преморбідних станів, смертність загальна та повікова, фізичний розвиток, інвалідність); — соціального благополуччя (демографічна ситуація, санітарно-гігієнічні показники факторів навколишнього середовища, спосіб життя, рівень медичної допомоги, соціально-гігієнічні показники); — психічного благополуччя (захворюваність на психічні хвороби, частота виникнення невротичних станів і психопатій, психологічний мікроклімат). Всесвітня організація охорони здоров’я розробила перелік критеріїв соціального благополуччя, до якого входять: — процент валового національного продукту, який витрачається на потреби охорони здоров’я; — доступність первинної медико-санітарної допомоги; — охоплення населення безпечним водопостачанням; — процент осіб, яким робили імунізацію проти шести особливо поширених серед населення країн, що розвиваються, інфекційних хвороб (дифтерії, коклюшу, правця, кору, поліомієліту і туберкульозу); — процент обслуговування жінок кваліфікованим персоналом у період вагітності та в пологах; — процент дітей, що народилися з невеликою масою тіла (менше 2500 г); — середня тривалість майбутнього життя; — рівень грамотності населення. Джерелами інформації про захворюваність, смертність, інвалідність, фізичний розвиток населення в основному є: 1. Офіційні звіти медичних закладів та органів охорони здоров’я, соціального забезпечення, державної статистики, бюро ЗАГСів. 2. Спеціально організований облік випадків захворювань і смертей у лікувально-профілактичних закладах виділених зон спостереження — так звані проспективні дослідження. 3. Ретроспективна інформація облікових документів лікувально-профілактичних закладів за минулі періоди. 4. Дані лікарських оглядів населення. 5. Дані клінічних, лабораторних та інструментальних обстежень. 6. Результати медико-соціологічних досліджень (опитування, анкетування) населення. На основі отриманих показників дають інтегральну оцінку рівня здоров’я. Для цього проводять розподіл населення на групи здоров’я, визначають узагальнений індекс здоров’я кожної групи людей. Далі встановлюють кількісну залежність між факторами середовища та групами або індексами здоров’я.

26

Узагальнені індекси здоров’я характеризують рівень здоров’я населення, інтегруючи в собі низку показників. Враховуючи велику роль, яку відіграють ці індекси, до них ставляться такі вимоги:

1) доступність даних для розрахунку індексу; 2) повнота охоплення населення; 3) якість (дані не повинні змінюватися в часі і просторі так, щоб індекс піддавався значному впливу); 4) розрахунковість (нескладність і невисока вартість розрахунку); 5) прийнятність методу розрахунку та оцінки; 6) відтворюваність різними спеціалістами; 7) специфічність (відбиває зміни тільки в тих явищах, відтворенням яких є); 8) чутливість до змін відповідних явищ; 9) валідність (міра істинного вираження); 10) репрезентативність (відбиває зміни в здоров’ї окремих груп населення — віково-статевих та ін.); 11) ієрархічність (один принцип для всіх ієрархічних рівнів); 12) відповідність мети (адекватно відтворює завдання покращання здоров’я).

Таблиця 3

ОРІЄНТОВНА ОЦІНКА РІВНЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

Рівень здоров’я

Захворюваність за звертаннями, на 1000

чол. населення

Захворюваність з тимчасовою

втратою працездатності,

на 100 працюючих

Інвалідизація, на 1000 чол. населення

Смертність немовлят,

‰

Загальна смертність,

‰ первинна загальна

Місто Село Місто Село Випадки Дні

Дуже низький 700 400 1200 700 40 400 4 8 8

Низький 900 500 1400 800 60 600 5 10 10

Середній 1110 600 1600 900 80 800 7 15 12

Високий 1300 800 1800 1100 110 1100 9 20 14

Дуже високий 1500 1000 2000 1300 130 1300 11 25 16

Одним із завершальних етапів епідеміологічного дослідження здоров’я населення є кількісна оцінка зв’язку між ступенем впливу факторів навколишнього середовища та рівнем здоров’я населення. Для цього, як звичайно, будують математичні моделі, які описують

27

залежність рівня здоров’я населення від досліджуваних факторів. Під час такого аналізу встановлюють відносний вплив кожного фактора, що вивчався, на рівень здоров’я. Найчастіше використовують коефіцієнт детермінації. Він характеризує відносну роль кожного конкретного фактора середовища у впливі на рівень здоров’я. Це дає змогу ранжувати фактори за ступенем їхньої шкідливості та розробляти програми профілактики з урахуванням пріоритету їх впливу.

У цілому поняття «здоров’я» визначається системою показників, яка включає такі блоки:

— демографічні дані;

— захворюваність;

— інвалідність;

— фізичний розвиток.

Захворюваність: Аналіз особливості захворюваності населення різних регіонів дає змогу виділити такі основні типи патології :

— неепідемічний, що характеризується поширенням хронічних захворювань (серцево-судинна патологія, злоякісні новоутворення, ендокринні, нейропсихічні захворювання та ін.), а також травматизму;

— епідемічний тип маємо у разі масового поширення інфекційних і паразитарних захворювань, що призводить до високого рівня смертності населення;

— перехідний тип визначається для тих регіонів (країн), де поруч з інфекційними хворобами інтенсивно поширюються неінфекційні.

Перш за все з поняттям «захворюваність» пов’язують три показники: суто захворюваність, хворобливість та патологічна враженість.

Показник первинної захворюваності (суто захворюваність) більш чутливий до впливу змін у навколишньому середовищі. Аналізуючи його за ряд років, можна отримати правильне уявлення про виникнення і динаміку захворюваності та ефективність відповідних соціально-гігієнічних і лікувальних заходів.

Показник загальної захворюваності (хворобливість, контингенти хворих) більш стійкий до факторів навколишнього середовища. Зростання рівня цього показника ще не свідчить про наростання негативних змін у стані здоров’я населення, адже це могло відбутися за рахунок лікувальних заходів, що продовжили життя хворих і, як наслідок, зростання їх чисельності.

Статистика захворюваності (рис. 2) включає кілька розділів, або напрямів вивчення захворюваності, що характеризуються особливостями методів збирання, опрацювання та аналізу даних, а саме:

— за даними звернень населення по медичну допомогу;

— за даними медичних оглядів;

— за даними про причини смерті.

28

За даними звернень неможливо отримати інформацію про всі захворювання, особливо коли вивчається ситуація за короткий період часу (наприклад, один рік). Зрозуміло, що деякі особи з початковою формою деяких захворювань могли ще не звернутися до лікаря протягом поточного року, також це стосується осіб з хронічними хворобами, особливо при покращанні їх стану.

Дані медичних оглядів мають свою обмеженість. Медичному огляду підлягають усі тільки новонароджені, далі це стосується тільки окремих груп (вікових, професійних та ін.).

Стосовно даних про причини смерті слід пам’ятати, що у разі наявності у померлої людини похилого віку кількох тяжких хвороб не завжди можна визначити певну хворобу (навіть після патологоанатомічного дослідження) як причину смерті. Наприклад, онкохворий міг померти і не від раку.

Значно доповнити наведені вище види даних про захворюваність дають змогу спеціальні періодичні обстеження. Вони провадяться, як правило, вибірково за спеціальними програмами. За ними вивчається захворюваність по окремих контингентах або по окремих територіях, нозологічних формах та ін.

При вивченні захворюваності населення виділяють такі її види:

— загальна захворюваність;

— гостра інфекційна (епідемічна) захворюваність;

— захворюваність найважливішими неепідемічними хворобами;

— захворюваність з тимчасовою та стійкою втратою працездатності;

— госпіталізована захворюваність;

— захворюваність за даними активного спостереження (медоглядів);

— захворюваність за даними реєстрації причин смерті.

Розглянемо їх детальніше.

Загальна захворюваність фіксується в процесі поточної реєстрації факту звернення пацієнта до амбулаторно-поліклінічного закладу. При цьому провадиться суцільний облік по всіх нозологічних формах.

За одиницю спостереження приймається перше звернення з приводу конкретної хвороби в поточному календарному році до лікаря в амбулаторно-поліклінічному закладі або виклик лікаря із згаданої причини додому. Якщо було кілька звернень з приводу хронічної хвороби (наприклад, серцево-судинних хвороб), що має тривалий перебіг, то вони фіксуються тільки один раз (тобто при першому зверненні). При зверненнях у разі загострення вказаних хронічних хвороб діагноз не реєструється. На відміну від цього діагнози гострих хвороб, що виникають протягом року, реєструються при кожному зверненні. Отже, в однієї особи протягом року може бути зареєстровано кілька гострих захворювань. Кожен візит до лікаря після першого звернення вважається як повторне звернення. Їх кількість певною мірою характеризує обсяг медичної допомоги. Облік усіх хвороб на підставі першого звернення до амбулаторно-поліклінічного закладу являє собою щорічну перереєстрацію хвороб і характеризує контингент хворих (загальну захворюваність) населення, що проживає в зоні діяльності даного медичного закладу.

29

Кожен встановлений в результаті звернення і уточнений діагноз реєструється в Талоні амбулаторного пацієнта — ТАП. ТАП є основною обліковою статистичною формою в амбулаторно-поліклінічному закладі (АПЗ). ТАП заповнюється на конкретного хворого в кабінеті лікаря, що веде прийом, зберігається там, поки мету звернення не досягнуто (але не більше трьох тижнів) і передається для обробки в статистичний підрозділ (кабінет статистики). В поліклініках і територіальних медичних об’єднаннях (ТМО), оснащених сучасними комп’ютерними системами, на основі баз даних, сформованих на основі ТАП, отримують близько 20 аналітичних форм.

Для поглибленого аналізу загальної захворюваності використовують інші облікові документи, що формуються в АПЗ, наприклад:

— медичну карту амбулаторного хворого;

— індивідуальну карту вагітної;

— медичну карту стоматологічного хворого та ін.

За останні 10 років кількість населення зменшилася більше ніж на 3 млн і нині становить 46 млн 143 тис. людей, з яких 31 млн 582 тис. проживає в містах та 14 млн 556 тис. у сільській місцевості. Сьогодні на фоні підвищення рівня народжуваності залишається високою смертність — 16,4 випадки на 1 тис. населення, що повторює рівень 2007 р. Від’ємний природний приріст зафіксовано в усіх областях України, за винятком Закарпатської, Рівненської областей та м. Києва, де він був позитивним.

Структура причин смерті залишається традиційною:

- на 1-му місці — хвороби системи кровообігу (63,7% у структурі всіх причин смертності); - на 2-му — новоутворення (12,0%); - на 3-му — зовнішні причини смерті (8,0%). Це певний позитив — смертність від

цієї причини знизилася на 6,0% порівняно з аналогічним періодом 2007 р.

Важливим показником здорового суспільства є рівень материнської та малюкової смертності. Адже він відображає не лише стан загального здоров’я, якість медичної допомоги вагітним, організаційної роботи родопомічних закладів, а й поєднану взаємодію цих чинників з економічними, екологічними, санітарно-культурними, соціально-гігієнічними та іншими факторами. Цей показник починаючи з 1995 р. набув тенденції до стабільного зниження. Було зазначено, що у 2008 р. сталося 76 випадків материнської смерті, що становить 14,9 на 100 тис. народжених живими. Основними причинами материнської смерті, як і в минулі роки, залишалися екстрагенітальні захворювання, кровотечі, акушерські емболії. Акушерські кровотечі та екстрагенітальна патологія є причиною летальних випадків більше ніж у половини жінок під час вагітності, пологів та у післяпологовий період.

У 2008 р. зафіксовано зниження малюкової смертності порівняно з 2007 р. на 6,3% (10,3 на 1 тис. народжених живими).

У структурі захворюваності серед населення України за основними класами хвороб у 2008 р. переважали хвороби:

• органів дихання (29595,5 випадків на 100 тис. населення або 42,1%); • системи кровообігу (5363,6 випадків на 100 тис. населення або 7,6%); • травми та отруєння (4899,8 випадків на 100 тис. населення або 7,0%);

30

• шкіри та підшкірної клітковини (4136,6 випадків на 100 тис. населення або 5,9%); • хвороби сечостатевої системи (4623,1 випадків на 100 тис. населення або 6,6%); • інші (30,8%).

Перелік основних інтегральних показників стану здоров'я населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров'я

щопіврічно N пок- ка

N п/п Показник Одиниця виміру Терміни Вплив на

рейтинг

I. Стан здоров'я населення

1 1 Смертність немовлят на 1000 народжених живими щомісячно нижче - краще

2 2 Материнська смертність на 100000 народжених живими

щомісячно нижче - краще

3 3 Рівень первинної інвалідності осіб працездатного віку на 10000 населення за півріччя нижче - краще

4 4 Рівень первинної інвалідності дитячого населення

на 10000 дитячого населення за півріччя нижче - краще

II. Профілактична робота

5 1 Своєчасність проведення первинного вакцинального комплексу дітям до 1 року

в % за квартал вище - краще

6 2 Охоплення туберкулінодіагностикою дитячого населення

на 1000 дітей, що підлягали туберкулі- нодіагностиці

за півріччя вище - краще

7 3 Охоплення новонароджених вакцинацією БЦЖ в пологовому будинку

на 100 народжених живими за рік вище - краще

8 4 Кількість обстежених флюорографічно на 1000 населення за півріччя вище - краще

9 5

Охоплення 2-разовим ультразвуковим скринінгом вагітних в терміні до 28 тижнів

в % за півріччя вище - краще

10 6 Охоплення обстеженням на ВІЛ вагітних жінок

в % за рік вище - краще

11 7 Захворюваність на алкогольні психози на 100000 населення за рік нижче - краще

III. Доступність та якість медичної допомоги

12 1 Післяопераційна летальність при гострій хірургічній патології

в % за півріччя нижче - краще

13 2 Дорічна летальність серед первинно виявлених онкохворих в % за рік нижче - краще

14 3

Питома вага злоякісних новоутворень, виявлених вперше в III стадії (візуальні форми захворювань)

в % за рік нижче - краще

15 4

Питома вага злоякісних новоутворень, виявлених вперше в IV стадії захворювання


31

16 5 Питома вага деструктивних форм туберкульозу серед вперше виявлених хворих

в % за квартал нижче - краще

17 6

Питома вага закриття порожнин розпаду серед вперше виявлених хворих на туберкульоз


18 7

Питома вага припинення бактеріовиділення серед вперше виявлених хворих на туберкульоз


19 8

Питома вага виїздів швидкої медичної допомоги до хворих з хронічними захворюваннями


20 9 Частота черепно-мозкових, спінальних травм у новонароджених

на 1000 народжених живими за рік нижче - краще

21 10

Кількість звернень громадян на незадовільне медичне обслуговування, що надійшло до МОЗ України

на 10000 населення за півріччя нижче - краще

IV. Впровадження пріоритетних форм забезпечення медичної допомоги

22 1 Забезпеченість населення ліжками в денних стаціонарах на 10000 населення за рік вище - краще

23 2 Проліковано хворих в денних стаціонарах поліклінік

на 10000 населення за рік вище - краще

24 3 Кількість посад сімейних лікарів на 10000 населення за рік вище - краще

25 4 Укомплектованість фізичними особами штатних посад сімейних лікарів


V. Ресурсне забезпечення закладів охорони здоров'я

26 1 Коефіцієнт співвідношення кількості посад лікарів до посад медичних сестер

коефіцієнт співвідношення за рік нижче - краще

27 2

Питома вага атестованих лікарів від тих, хто підлягав атестації, на кінець звітного періоду


28 3

Питома вага атестованих середніх медичних працівників від тих, хто підлягав атестації, на кінець звітного періоду


29 4

Питома вага атестованих керівників органів охорони здоров'я та їх заступників зі спеціальності "управління охороною здоров'я" від тих, хто підлягав атестації, на кінець звітного періоду


30 5

Забезпеченість населення стаціонарними ліжками (оптимальна - 80 ліжок на 10000 населення)

на 10000 населення за рік

чим менше відхилення від оптимального в ту чи іншу сторону - тим краще

32

37 3 Питома вага деструктивних форм туберкульозу серед вперше виявлених хворих в сільській місцевості

в % за квартал нижче - краще

38 4

Питома вага злоякісних новоутворень, виявлених вперше в III стадії (візуальні форми) у сільських жителів


39 5

Питома вага злоякісних новоутворень, виявлених вперше в IV стадії у сільських жителів


40 6 Питома вага раку шийки матки III-IV стадії серед вперше виявлених у сільських жителів


41 7

Питома вага раку молочної залози III-IV стадії серед вперше виявлених у сільських жителів


42 8 Захворюваність на алкогольні психози в сільській місцевості

на 100000 населення за рік нижче - краще

43 9 Охоплення туберкулінодіагностикою дитячого населення в сільській місцевості

на 1000 дітей, що підлягали за півріччя вище - краще

44 10 Питома вага дітей, які померли поза стаціонаром (до року) в сільській місцевості


45 11 Питома вага дітей, які померли поза стаціонаром (від 1 до 2 років) в сільській місцевості


46 12

Питома вага пологів, що відбулися поза лікувальним закладом, в сільській місцевості


7. Матеріали для самоконтролю: Приклад тестових завдань Для оцiнки популяцiйного здоров’я дитячого населення були використанi наступнi показники: поширенiсть хвороб, первинна захворюванiсть, структура захворюваностi, патологiчна ураженiсть та iнвалiднiсть. Якийз цих показникiв вiдображає рiвень захворюваностi дітей лише на хронiчнi хвороби та морфофункцiональнi порушення? A. *Патологiчна ураженiсть B. Загальна захворюванiсть C. Поширенiсть D. Первинна захворюванiсть E. Iнвалiднiсть Серед причин смертностi населення України переважають нещаснi випадки, отруєння та травми, злоякiснi новоутворення, хвороби системи кровообiгу, ендокриннi, органiв дихання тощо. Назвiть клас хвороб, що посiдає перше рангове мiсце: A. *Хвороби системи кровообiгу B. Нещаснi випадки, отруєння та травми

33

C. Хвороби органiв дихання D. Ендокриннi захворювання E. Злоякiснi новоутворення Серед прикрiпленого населення лiкаря загальної практики 30% складають люди похилого, старечого вiку. Якi особливостi захворюваностi цього контингенту повинен враховувати лiкар для органiзацiї надання їм медичної допомоги? A. *Велика кiлькiсть хронiчних захворювань B. Збiльшення частки гострих iнфекцiйних захворювань C. Значна частка неускладнених атипових захворювань D. Сезонний характер захворюваностi та звернень за допомогою E. Велика кiлькiсть хвороб з нетяжким типовим перебiгом Управлінню охорони здоров"я необхідно оцінити ефективність впровадження програм з охорони материнства і дитинства в області. Рівень якого інтегрального показника найдо-цільніше використати для такого аналізу? A. *Смертності немовлят B. Захворюваності дітей C. Інвалідності дітей D. Фізичного розвитку E. Перинатальної смертності

На ділянці педіатра К. до кінця року рівень загальної захворюваності зріс на 75%. Який захід, вимагає першочергового вивчення для з'ясування причин такого зростання? A * необхідно вивчити структуру захворюваності B необхідно вивчити житлові умови дітей C необхідно вивчити рівень культури батьків D необхідно вивчити матеріальне становище сімей E необхідно вивчити здоров'я батьків

Література: Навчальна: Основна:

1. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я (Під загальною редакцією Вороненка Ю. В., Москаленка В. Ф.). – Тернопіль, «Укрмедкнига». – 2000. – 677 с.

2. Громадське здоров’я: Підручник для студ. вищих мед. навч. закл. /В.Ф.Москаленко, О.П.Гульчій, Т.С.Грузєва [та ін.] – Вінниця: Нова Книга, 2011. – 560 с.

3. Біостатистика//В.Ф.Москаленко, О.П.Гульчій, Т.С.Грузєва. К: Книга плюс, 2009 — 184 с. Додаткова: Наукова: 1. Москаленко В.Ф. Принципи побудови оптимальної системи охорони здоров’я: український контекст.

Монографія. – К.: „Книга плюс”, 2008. – 320с. 2. Сомкаленко В. Ф., Бардов В. Г., Маланчук В. О. та ін.. Основа стоматологічної діяльності. Вінниця, «Нова

книга». – 2011. – 439 с. 3. Салтман Р.Б., Дж. Фигейрас Реформы системы здравоохранения в Европе. Анализ современных стратегий:

пер. с англ. – М.: ГЕОТАР Медицина, 2000. – 432с. 4. Экономика здравоохранения: учебник / В. Ф. Москаленко, В. В. Таран, О. П. Гульчий и др. / под ред. В. Ф.

Москаленко. – Винница: Нова Книга, 2010. – 144 с. Інтернет-ресурси www.ukrstat.gov.ua http://www.who.int/gho/publications/world_health_statistics/ru/ http://medstatistic.ru/theory/statistics.html http://medstat.gov.ua


http://www.who.int/gho/publications/world_health_statistics/ru/

http://medstatistic.ru/theory/statistics.html

34



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ



Модуль № 3 Тема заняття Організація надання первинної медичної

допомоги міському населенню. Курс VІ Факультет Медичний

35

Полтава

1. Актуальність теми:

Доведено, що основну частку відповідальності за можливе зменшення захворюваності та зміцнення здоров'я несе первинна медико-санітарна допомога, побудована на засадах загальної практики-сімейної медицини, тому саме вона має бути основою перетворень у галузі.

З досвіду розвинених країн відомо, що більше 80 відсотків проблем із здоров’ям людини можна вирішувати на первинному рівні охорони здоров’я. Відомо також, що реальна профілактика захворювань і пропагування здорового способу життя за невеликих витрат дозволяють економити значні суми на лікуванні.

Саме тому розвиток первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) став для багатьох країн пріоритетним напрямком реформування систем ОЗ.

2. Конкретні цілі:

Знати основні принципи лікувально-профілактичної допомоги населенню України, в т. ч. сімейної медицини.

Трактувати правові засади організації медичного забезпечення, значення первинної медичної допомоги ПМСД.

Знати види лікувально-профілактичної допомоги Аналізувати доцільність впровадження різних моделей ПМСД в

Україні. 3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція). Назви попередніх дисциплін Отримані навички 1. Соціологія 2. Медична біологія 3. Нормальна фізіологія 4.Патоморфологія 5. Пропедевтика внутрішніх хвороб

Проводити аналіз соціологічних досліджень Визначати основні поняття, методи та засоби досліджень, які використовуються для вивчення факторів навколишнього середовища та їх впливу на організм та здоров'я людини. Проводити статистичне дослідження. Виявляти зв’язки між природними явищами. Аналізувати діяльність клінічних відділень

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття. 4.1 Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен знати студент при підготовці до заняття:

Термін Визначення Лікувально-профілактична допомога -

Змінено на медична допомога ( п. 22 Закону України від 07.07.2011 № 3611-VI «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги»)

Медична допомога - Діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами,

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3611-17



36

травмами,отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами;

Заклад охорони здоров'я

юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;

Медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою;

Мережа закладів охорони здоров'я -

сукупність закладів охорони здоров'я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території;

Охорона здоров'я - система заходів, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров'я, медичними та фармацевтичними працівниками і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя;

Пацієнт - фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога;

Первинна медична допомога

медична допомога, що надається в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта лікарем загальної практики - сімейним лікарем і передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, не вимагає екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги особам невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, не вимагає екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

Амбулаторія загальної практики сімейної медицини

лікувально-профілактичний заклад, який в межах своєї діяльності забезпечує проведення комплексу профілактичних заходів з попередження і зниження захворюваності, інвалідності і смертності, раннього виявлення захворювань, надає прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню кваліфіковану первинну лікувально-профілактичну допомогу, здійснює його диспансеризацію та моніторинг за станом здоров'я.

Фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП)

є амбулаторно-поліклінічним закладом первинної ланки з надання долікарняної медико-санітарної допомоги сільському населенню і відіграє важливу роль у лікувально-профілактичному обслуговуванні, проведенні комплексу профілактичних і оздоровчих заходів, а також санітарно-просвітницькій та протиепідемічній роботі.

Центр лікувальний заклад який виконує функцію головного закладу з організації і надання медичної і медикаментозної допомоги закріпленому населенню.

Центр ПМСД (ЦПМСД) лікувальний заклад, створений з метою реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, що передбачає проведення на території адміністративно-територіальних одиниць, які входять до сфери обслуговування Центру, заходів, спрямованих на забезпечення населення доступною, своєчасною, якісною та ефективною первинною медико-санітарною допомогою; забезпечення керованості та безперервності медичної допомоги.

Вторинна (спеціалізована) медична допомога

це медична допомога, що надається в амбулаторних та стаціонарних умовах у невідкладних випадках та у плановому порядку;

госпітальний округ організаційно-функціональне об'єднання закладів охорони здоров'я, розташованих на території однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць, які задовольняють потребу їх населення у вторинній медичній допомозі;

третинна (високоспеціалізована) медична допомога

це медична допомога, що потребує надання високоспеціалізованих діагностичних та лікувальних медичних послуг з використанням високотехнологічного обладнання

37

профіль закладу охорони здоров'я

медичний профіль закладу охорони здоров'я, що характеризує його здатність надавати медичну допомогу за однією спеціалізацією (однопрофільний, спеціалізований) або кількома спеціалізаціями (багатопрофільний);

спеціалізація закладу охорони здоров'я

медичний профіль закладу охорони здоров'я, що характеризує його здатність надавати медичну допомогу певного виду та інтенсивності або провадити іншу передбачену законодавством діяльність у сфері охорони здоров'я.

багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування

заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дорослим і дітям у гострому стані захворювання або із хронічними захворюваннями, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду, з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги

лікарня відновного (реабілітаційного) лікування

заклад охорони здоров'я що забезпечує надання планової реабілітаційної допомоги населенню в умовах стаціонару та денного стаціонару;

центр з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичний центр)

заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання консультативно-діагностичної вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги населенню і створюється у складі кожної багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування або як окрема юридична особа в містах обласного значення

спеціалізований медичний центр

заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги за одним профілем

хоспіс заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання паліативного та/або симптоматичного лікування, медико-психологічної реабілітації, соціальної та духовної підтримки хворим у термінальній стадії прогресування захворювання в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або виїзної служби

багатопрофільна обласна (республіканська, міська для м. Києва) лікарня (в тому числі клінічна лікарня)

заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дорослим хворим у гострому стані або з хронічними захворюваннями, що потребують високоспеціалізованого діагностичного та лікувального втручання з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги

диспансер спеціальний лікувально-профілактичний медичний заклад, що надає медичну допомогу певним групам населення та здійснює систематичне спостереження за станом їх здоров'я

високоспеціалізований медичний центр

заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання високоспеціалізованої медичної допомоги за одним профілем

4.2.Теоретичні запитання до заняття: 1. Назвіть організаційні принципи медичної допомоги . 2. Приведіть класифікацію видів медичної допомоги. 3. Назвіть критерії визначення медичної допомоги за ступенем складності. 4. Дайте визначення поняттю «первинна медико-санітарна допомога» (ПМСД) 5. Назвіть та розкрийте сутність основних принципів ПМСД. 6. Дайте характеристику організації надання первинної медичної допомоги міському населення на перехідному етапі. 7. Дайте визначення та назвіть функції(завдання) Центру ПМСД. 8. Дайте характеристику структури та району обслуговування Центру ПМСД. 9. Чинники, що впливають на потребу в стаціонарній допомозі. 10.Показання та механізм для планової госпіталізації. 11.Показання та механізм для екстреної госпіталізації. 12.Заклади, які надають вторинну медичну допомогу. 13.Заклади, які надають третинну медичну допомогу 14.Завдання міської лікарні. 15.Завдання багатопрофільної обласної лікарні.

38

16.Визначення потреби в створенні спеціалізованих медичних центрів, їх роль у медичному забезпеченні населення. 17.Диспансери, їх основні завдання. 18.Заходи, що сприяють покращанню якості стаціонарної допомоги та ефективному використанню ліжкового фонду. ЗМІСТ ТЕМИ.

Медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну, медичну реабілітацію.

Критерії розмежування видів медичної допомоги ─ сукупність ознак (умов), що відрізняють один вид медичної допомоги від інших видів.

Критерії розмежування видів медичної допомоги визначаються її складністю, обсягами, місцем надання та порядком звернення пацієнтів для отримання відповідного виду медичної допомоги.

Головні принципи і загальна концепція ПМСД на засадах сімейної медицини в світі

Системи первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) в різних країнах Європи різні, в залежності від історичних умов розвитку, однак більшість з них базується на принципах загальної практики – сімейної медицини (ЗП/СМ). Набутий досвід цих країн дозволив таким впливовим організаціям як ВООЗ і WONCA (Міжнародна організація загальної практики/сімейної медицини) визначити головні принципи і сформувати загальну концепцію сімейної медицини.

Офіційні документи вищеназваних організацій – „Структура професійного і адміністративного розвитку ЗП/СМ у Європі” (ВООЗ, 1998) та „Європейське визначення ЗП/СМ” (WONCA EUROPE, 2002) визнають, що саме ЗП/СМ може забезпечити:

перше - доступні і прийнятні послуги для пацієнтів; друге – справедливий розподіл ресурсів охорони здоров’я; третє - інтегроване і координоване надання комплексних лікувальних,

реабілітаційних, паліативних та профілактичних послуг, а також зміцнення здоров’я;

четверте – раціональне використання технологій і ресурсів наступних ланок охорони здоров’я;

п’яте - рентабельність ПМСД. Загальна практика може внести головний вклад в ефективні і низьковитратні послуги ПМСД високої якості, що дозволить позитивно вплинути на навантаження і якість спеціалізованої і госпітальної допомоги.

Основним нормативним документом, що регламентує надання первинної медичної допомоги е Наказа МОЗ №504 від 19.03.2018 р.

39

Перелік медичних послуг з надання первинної медичної допомоги 1. Динамічне спостереження за станом здоров’я пацієнтів із використанням

фізикальних, лабораторних та інструментальних досліджень відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

2. Проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів.

3. Динамічне спостереження за пацієнтами із діагностованими хронічними захворюваннями (супровід пацієнтів із хронічними захворюваннями та станами), що включає комплекс діагностичних та лікувальних втручань, які передбачені галузевими стандартами.

4. Надання в межах ПМД невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнтам, якщо такий розлад стався під час прийому пацієнта лікарем з надання ПМД та якщо пацієнт не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

5. Направлення відповідно до медичних показань пацієнтів, які не потребують екстреної медичної допомоги, для надання їм вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

6. Взаємодія з надавачами вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з метою своєчасного діагностування та забезпечення лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів з урахуванням особливостей стану здоров’я пацієнта.

7. Проведення обов’язкових медичних втручань щодо пацієнтів з наявними факторами ризику розвитку окремих захворювань.

8. Проведення профілактичних втручань, що включає: вакцинацію відповідно до вимог календаря профілактичних щеплень; підготовлення та надсилання повідомлень про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення; проведення епідеміологічних обстежень поодиноких випадків інфекційних хвороб.

9. Надання консультативної допомоги, спрямованої на усунення або зменшення звичок і поведінки, що становлять ризик для здоров’я (тютюнокуріння, вживання алкоголю, інших психоактивних речовин, нездорове харчування, недостатня фізична активність тощо) та формування навичок здорового способу життя.

10. Динамічне спостереження за неускладненою вагітністю та (у разі потреби) направлення до лікаря акушера-гінеколога закладу вторинної медичної допомоги.

11. Здійснення медичного спостереження за здоровою дитиною. 12. Надання окремих послуг паліативної допомоги пацієнтам усіх вікових категорій,

що включає: регулярну оцінку стану важкохворого пацієнта та його потреб; оцінку ступеня болю та лікування больового синдрому; призначення наркотичних засобів та психотропних речовин відповідно до законодавства, включаючи оформлення рецептів для лікування больового синдрому; призначення лікування для подолання супутніх симптомів (закрепи, нудота, задуха тощо); консультування та навчання осіб, які здійснюють догляд за пацієнтом; координацію із забезпечення медичних, психологічних тощо потреб пацієнта.

13. Направлення пацієнтів відповідно до медичних показань для надання їм паліативної допомоги в обсязі, що виходить за межі ПМД.

14. Призначення лікарських засобів та медичних виробів, технічних засобів медичної реабілітації з оформленням відповідних документів згідно з вимогами законодавства.

15. Ведення первинної облікової документації, оформлення довідок, листків непрацездатності та направлень для проходження медико-соціальної експертизи, а також лікарських свідоцтв про смерть.

40

16. Взаємодія з соціальними службами для пацієнтів, соціальні умови життя яких впливають на здоров’я.

17. Взаємодія із суб’єктами системи громадського здоров’я.

Функції Центру ПМСД: • укладання договорів із замовником на надання первинної медичної допомоги, • планування, • координація діяльності лікувально-профілактичних підрозділів що входять до складу Центру, • забезпечення якості медичної допомоги, • облік та звітність, • фінансовий менеджмент, • визначення і розподіл стимулюючих виплат для працівників. Перелік лабораторних та інструментальних діагностичних досліджень, що здійснюються у межах медичних послуг з надання ПМД • 1. Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою. • 2. Загальний аналіз сечі. • 3. Глюкоза крові. • 4. Загальний холестерин. • 5. Вимірювання артеріального тиску. • 6. Електрокардіограма. • 7. Вимірювання ваги, зросту, окружності талії. • 8. Швидкі тести на вагітність, тропоніни, ВІЛ, вірусні гепатити.

5. Матеріали для самостійної підготовки Приклад тестових питань В районі N 30% випадків раку молочної залози і 26% випадків раку шийки матки виявляються в IV стадії. Яке управлінське рішення в цій ситуації слід прийняти? A. *Організувати і провести цільові медичні огляди жінок B. Організувати і провести попередні медичні огляди жінок C. Організувати і провести комплексні медичні огляди жінок D. Організувати і провести періодичні медичні огляди жінок E. Організувати і провести тотальні медичні огляди жінок У поточному році лікарями загальної практики міської поліклініки було направлено до стаціонару 11 хворих з ішемічною хворобою серця. У 3-х випадках діагноз не підтвердився. Яке управлінське рішення найдоцільніше прийняти в цьому випадку? A. *Аналіз кожного випадку розходження діагнозу B. Аналіз рівня кваліфікації лікарів поліклініки C. Аналіз якості диспансерного спостереження D. Аналіз матеріально-технічної бази поліклініки E. Аналіз якості діагностичних досліджень

41

Головний лiкар районної лiкарнi видав наказ про порядок проведення обов’язкових планових профiлактичних щеплень. Якi контингенти населення пiдлягають обов’язковим плановим щепленням? A. Дiти, пiдлiтки та дорослi, якi досягли вiдповiдного вiку B. Особи з окремих професiйних груп ризику (єгерi, мисливцi тощо) C. Особи, якi мали контакт з джерелом iнфекцiї в епiдемiчному осередку D. Дiти, яким оформлюють документи у дитячий садочок або школу E. Особи, якi могли бути інфіковані Дiльничному лiкарю доручили пiдготувати план проведення комплексу лiкувальнопрофiлактичних заходiв серед населення на пiдпорядкованiйтериторiї. Якi заходи щодо вторинної профiлактики захворювань вiн повинен внести у цейплан? A. Попередження ускладнення хвороб B. Попередження виникнення захворювань C. Усунення чинникiв виникнення хвороб D. Покращання умов життя населення E. Проведення реабiлiтацiйних заходiв Для обслуговування населення в мiськiйполiклiнiцi є 30 посад дiльничних лiкарiв. Крiм цього на територiї обслуговування полiклiнiки органiзованi 3 амбулаторiї сiмейних лiкарiв (лiкарiв загальної практики). Надання якого виду лiкувальнопрофiлактичної допомоги забезпечують вказанi лiкарi? A. *Первинної B. Першої C. Вторинної D. Третинної E. – Література: Навчальна: Основна:











42

43







Модуль № 3 Тема заняття Організація надання первинної медичної

допомоги сільському населенню. Курс VІ Факультет Медичний

Полтава

44

1. Актуальність теми:

Медична допомога сільському населенню надається на загальних засадах, проте здійснення лікувальних та профілактичних заходів у оптимальному обсязі та на достатньому рівні ускладнюється низкою обставин, які потрібно враховувати при її організації. Серед них можна виділити:соціально-економічні умови; медико-демографічні особливості; стан захворюваності та інвалідності; природні умови; розвиток інфраструктури загалом і мережі медичних закладів зокрема. Всі вони взаємопов'язані. Повільні темпи реформування народного господарства в період переходу до ринкової економіки, збільшення безробіття призвели до зниження рівня матеріального забезпечення населення, відчутно вплинули на стан його здоров'я, демографічну ситуацію, особливо в сільській місцевості.

З досвіду розвинених країн відомо, що більше 80 відсотків проблем із здоров’ям людини можна вирішувати на первинному рівні охорони здоров’я. Відомо також, що реальна профілактика захворювань і пропагування здорового способу життя за невеликих витрат дозволяють економити значні суми на лікуванні. 2. Конкретні цілі: Знати основні принципи лікувально-профілактичної допомоги населенню України, в т. ч. сімейної медицини. Знати особливості надання первиної медичної допомоги населенню, що проживають у сільській місцевості Трактувати правові засади організації медичного забезпечення, значення первинної медичної допомоги ПМСД. Знати види лікувально-профілактичної допомоги Аналізувати доцільність впровадження різних моделей ПМСД в Україні. 4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція). Назви попередніх дисциплін Отримані навички 1. Соціологія 2. Медична біологія 3. Нормальна фізіологія 4.Патоморфологія 5. Пропедевтика внутрішніх хвороб

Проводити аналіз соціологічних досліджень Визначати основні поняття, методи та засоби досліджень, які використовуються для вивчення факторів навколишнього середовища та їх впливу на організм та здоров'я людини. Проводити статистичне дослідження. Виявляти зв’язки між природними явищами. Аналізувати діяльність клінічних відділень




Медична допомога - Діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами,отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами;



Медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом




45

порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою;





Первинна медична допомога

медична допомога, що надається в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта лікарем загальної практики - сімейним лікарем і передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, не вимагає екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги особам невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, не вимагає екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

Амбулаторія загальної практики сімейної медицини

лікувально-профілактичний заклад, який в межах своєї діяльності забезпечує проведення комплексу профілактичних заходів з попередження і зниження захворюваності, інвалідності і смертності, раннього виявлення захворювань, надає прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню кваліфіковану первинну лікувально-профілактичну допомогу, здійснює його диспансеризацію та моніторинг за станом здоров'я.

Фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП)

є амбулаторно-поліклінічним закладом первинної ланки з надання долікарняної медико-санітарної допомоги сільському населенню і відіграє важливу роль у лікувально-профілактичному обслуговуванні, проведенні комплексу профілактичних і оздоровчих заходів, а також санітарно-просвітницькій та протиепідемічній роботі.

Центр лікувальний заклад який виконує функцію головного закладу з організації і надання медичної і медикаментозної допомоги закріпленому населенню.

Центр ПМСД (ЦПМСД) лікувальний заклад, створений з метою реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, що передбачає проведення на території адміністративно-територіальних одиниць, які входять до сфери обслуговування Центру, заходів, спрямованих на забезпечення населення доступною, своєчасною, якісною та ефективною первинною медико-санітарною допомогою; забезпечення керованості та безперервності медичної допомоги.









медичний профіль закладу охорони здоров'я, що характеризує його здатність надавати медичну допомогу певного виду та

46

інтенсивності або провадити іншу передбачену законодавством діяльність у сфері охорони здоров'я.















4.2.Теоретичні запитання до заняття: 1. Назвіть організаційні принципи медичної допомоги . 2. Приведіть класифікацію видів медичної допомоги. 3. Назвіть критерії визначення медичної допомоги за ступенем складності. 4. Дайте визначення поняттю «первинна медико-санітарна допомога» (ПМСД) 5. Назвіть та розкрийте сутність основних принципів ПМСД. 6. Дайте характеристику організації надання первинної медичної допомоги міському

населення на перехідному етапі. 7. Дайте визначення та назвіть функції(завдання) Центру ПМСД. 8. Дайте характеристику структури та району обслуговування Центру ПМСД. 9. Чинники, що впливають на потребу в стаціонарній допомозі. 10. Показання та механізм для планової госпіталізації. 11. Показання та механізм для екстреної госпіталізації. 12. Заклади, які надають вторинну медичну допомогу. 13. Заклади, які надають третинну медичну допомогу 14. Завдання міської лікарні. 15. Завдання багатопрофільної обласної лікарні. 16. Визначення потреби в створенні спеціалізованих медичних центрів, їх роль у

медичному забезпеченні населення. ЗМІСТ ТЕМИ.

47

Медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну, медичну реабілітацію.

Критерії розмежування видів медичної допомоги ─ сукупність ознак (умов), що відрізняють один вид медичної допомоги від інших видів.


Головні принципи і загальна концепція ПМСД на засадах сімейної медицини

в світі Системи первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) в різних країнах

Європи різні, в залежності від історичних умов розвитку, однак більшість з них базується на принципах загальної практики – сімейної медицини (ЗП/СМ). Набутий досвід цих країн дозволив таким впливовим організаціям як ВООЗ і WONCA (Міжнародна організація загальної практики/сімейної медицини) визначити головні принципи і сформувати загальну концепцію сімейної медицини.

Офіційні документи вищеназваних організацій – „Структура професійного і адміністративного розвитку ЗП/СМ у Європі” (ВООЗ, 1998) та „Європейське визначення ЗП/СМ” (WONCA EUROPE, 2002) визнають, що саме ЗП/СМ може забезпечити:

перше - доступні і прийнятні послуги для пацієнтів; друге – справедливий розподіл ресурсів охорони здоров’я; третє - інтегроване і координоване надання комплексних лікувальних,

реабілітаційних, паліативних та профілактичних послуг, а також зміцнення здоров’я; четверте – раціональне використання технологій і ресурсів наступних ланок

охорони здоров’я; п’яте - рентабельність ПМСД. Загальна практика може внести головний вклад в

ефективні і низьковитратні послуги ПМСД високої якості, що дозволить позитивно вплинути на навантаження і якість спеціалізованої і госпітальної допомоги.

Основним нормативним документом, що регламентує надання первинної медичної допомоги е Наказа МОЗ №504 від 19.03.2018 р.

Перелік медичних послуг з надання первинної медичної допомоги 1. Динамічне спостереження за станом здоров’я пацієнтів із використанням

фізикальних, лабораторних та інструментальних досліджень відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

2. Проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів.

3. Динамічне спостереження за пацієнтами із діагностованими хронічними захворюваннями (супровід пацієнтів із хронічними захворюваннями та станами), що включає комплекс діагностичних та лікувальних втручань, які передбачені галузевими стандартами.

4. Надання в межах ПМД невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнтам, якщо такий розлад стався під час прийому

48

пацієнта лікарем з надання ПМД та якщо пацієнт не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

5. Направлення відповідно до медичних показань пацієнтів, які не потребують екстреної медичної допомоги, для надання їм вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

6. Взаємодія з надавачами вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з метою своєчасного діагностування та забезпечення лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів з урахуванням особливостей стану здоров’я пацієнта.

7. Проведення обов’язкових медичних втручань щодо пацієнтів з наявними факторами ризику розвитку окремих захворювань.

8. Проведення профілактичних втручань, що включає: вакцинацію відповідно до вимог календаря профілактичних щеплень; підготовлення та надсилання повідомлень про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення; проведення епідеміологічних обстежень поодиноких випадків інфекційних хвороб.

9. Надання консультативної допомоги, спрямованої на усунення або зменшення звичок і поведінки, що становлять ризик для здоров’я (тютюнокуріння, вживання алкоголю, інших психоактивних речовин, нездорове харчування, недостатня фізична активність тощо) та формування навичок здорового способу життя.

10. Динамічне спостереження за неускладненою вагітністю та (у разі потреби) направлення до лікаря акушера-гінеколога закладу вторинної медичної допомоги.

11. Здійснення медичного спостереження за здоровою дитиною. 12. Надання окремих послуг паліативної допомоги пацієнтам усіх вікових

категорій, що включає: регулярну оцінку стану важкохворого пацієнта та його потреб; оцінку ступеня болю та лікування больового синдрому; призначення наркотичних засобів та психотропних речовин відповідно до законодавства, включаючи оформлення рецептів для лікування больового синдрому; призначення лікування для подолання супутніх симптомів (закрепи, нудота, задуха тощо); консультування та навчання осіб, які здійснюють догляд за пацієнтом; координацію із забезпечення медичних, психологічних тощо потреб пацієнта.

13. Направлення пацієнтів відповідно до медичних показань для надання їм паліативної допомоги в обсязі, що виходить за межі ПМД.

14. Призначення лікарських засобів та медичних виробів, технічних засобів медичної реабілітації з оформленням відповідних документів згідно з вимогами законодавства.

15. Ведення первинної облікової документації, оформлення довідок, листків непрацездатності та направлень для проходження медико-соціальної експертизи, а також лікарських свідоцтв про смерть.

16. Взаємодія з соціальними службами для пацієнтів, соціальні умови життя яких впливають на здоров’я.

17. Взаємодія із суб’єктами системи громадського здоров’я.

Функції Центру ПМСД: • укладання договорів із замовником на надання первинної медичної допомоги,

49

• планування, • координація діяльності лікувально-профілактичних підрозділів що входять до складу Центру, • забезпечення якості медичної допомоги, • облік та звітність, • фінансовий менеджмент, • визначення і розподіл стимулюючих виплат для працівників. Перелік лабораторних та інструментальних діагностичних досліджень, що здійснюються у межах медичних послуг з надання ПМД • 1. Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою. • 2. Загальний аналіз сечі. • 3. Глюкоза крові. • 4. Загальний холестерин. • 5. Вимірювання артеріального тиску. • 6. Електрокардіограма. • 7. Вимірювання ваги, зросту, окружності талії. • 8. Швидкі тести на вагітність, тропоніни, ВІЛ, вірусні гепатити.

Організація надання ПМД сільському населенню. Особливостями організації ПМД у сільській місцевості є: а) наявність дворівневості (долікарський і лікарський рівні); б) значне число амбулаторій, у яких працює 1 лікар (моно-практика). У амбулаторіях, розташованих у містах і сільській місцевості мають бути наявні кабінети та оснащення відповідно до наказу МОЗ України від 23.02.2012 № 132 "Про затвердження Примірного табеля оснащення лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу". В сільській місцевості загальна лікарська практика може бути організована у 5 видах:

• індивідуальна (1 лікар, 2–3 медичних сестри); • індивідуальна (1 лікар, 3 м/с з цілодобовим наданням невідкладної та швидкої допомоги); • індивідуальна з денним стаціонаром (1 лікар, 3 медичних сестри); • групова практика (2–3 лікарі, 3–4 медичних сестри); • групова практика (відділення дільничних/сімейних лікарів при ЦПМСД). Вибір моделі за обсягом лікарської практики (індивідуальна, групова) залежить

від кількості обслуговуваного населення, віддаленості від лікарень, підготовки персоналу.

ЦПМСД у сільській місцевості створюються у кожній адміністративно-територіальній одиниці шляхом виділення з центральної районної лікарні підрозділів з надання ПМСД і відповідної частини адміністративно-управлінських і господарських підрозділів. та приєднання мережі лікарських амбулаторій у т.ч. сільських лікарських амбулаторій та амбулаторій загальної практики-сімейної медицини (далі ─ ЛА) і пунктів з надання долікарської допомоги (фельдшерсько-акушерські пункти, фельдшерські пункти, медичні пункти та медичні кабінети) (далі ─ ФАП-МП).

50

Лікарські амбулаторії можуть обслуговувати декілька населених пунктів, таким чином, щоб лікарською первинною медико-санітарною допомогою було охоплено все населення.

Типова організація первинної медико-санітарної допомоги в сільській місцевості

5. Матеріали для самоконтролю: Приклад тестових завдань 1. Для обслуговування населення в районнiй полiклiнiцi ЦРЛ є 25 посад лiкарiв-спецiалiстiв. Надання якого виду лiкувально-профiлактичної допомоги забезпечують вказанi лiкарi? A. *Вторинної B. Первинної C. Першої D. Третинної E. – 2. В районі N 30% випадків раку молочної залози і 26% випадків раку шийки матки виявляються в IV стадії. Яке управлінське рішення в цій ситуації слід прийняти? A. *Організувати і провести цільові медичні огляди жінок B. Організувати і провести попередні медичні огляди жінок C. Організувати і провести комплексні медичні огляди жінок D. Організувати і провести періодичні медичні огляди жінок E. Організувати і провести тотальні медичні огляди жінок 3. У поточному році лікарями загальної практики міської поліклініки було направлено до стаціонару 11 хворих з ішемічною хворобою серця. У 3-х випадках діагноз не підтвердився. Яке управлінське рішення найдоцільніше прийняти в цьому випадку? A. *Аналіз кожного випадку розходження діагнозу B. Аналіз рівня кваліфікації лікарів поліклініки C. Аналіз якості диспансерного спостереження

Функції управління: статистика, менеджмент, планування, оплата послуг, контроль, постачання, робота з кадрами, облік, звітність тощо

Лікарський рівень: надання первинної лікарської медичної допомоги, включаючи здійснення експрес-досліджень,

і

Долікарський рівень: надання долікарської допомоги

ЦПМСД

Амбулаторія

Амбулаторія

ФАП/Ф

ФАП/Ф

ФАП/Ф

ФАП/Ф

Районний центр

51

D. Аналіз матеріально-технічної бази поліклініки E. Аналіз якості діагностичних досліджень 4. Головний лiкар районної лiкарнi видав наказ про порядок проведення обов’язкових планових профiлактичних щеплень. Якi контингенти населення пiдлягають обов’язковим плановим щепленням? A. Дiти, пiдлiтки та дорослi, якi досягли вiдповiдного вiку B. Особи з окремих професiйних груп ризику (єгерi, мисливцi тощо) C. Особи, якi мали контакт з джерелом iнфекцiї в епiдемiчному осередку D. Дiти, яким оформлюють документи у дитячий садочок або школу E. Особи, якi могли бути інфіковані 5. Дiльничному лiкарю доручили пiдготувати план проведення комплексу лiкувальнопрофiлактичних заходiв серед населення на пiдпорядкованiйтериторiї. Якi заходи щодо вторинної профiлактики захворювань вiн повинен внести у цейплан? A. Попередження ускладнення хвороб B. Попередження виникнення захворювань C. Усунення чинникiв виникнення хвороб D. Покращання умов життя населення E. Проведення реабiлiтацiйних заходiв 6. Для обслуговування населення в мiськiйполiклiнiцi є 30 посад дiльничних лiкарiв. Крiм цього на територiї обслуговування полiклiнiки органiзованi 3 амбулаторiї сiмейних лiкарiв (лiкарiв загальної практики). Надання якого виду лiкувальнопрофiлактичної допомоги забезпечують вказанi лiкарi? A. *Первинної B. Першої C. Вторинної D. Третинної E. – Література: Навчальна: Основна:











http://medstat.gov.ua/

52







Модуль № 3 Тема заняття Організація вторинної (спеціалізованої) та

третинної (високоспеціалізованої) лікувально-профілактичної допомоги

населенню. Курс VІ Факультет Медичний

Полтава

53

І. Актуальність теми: 2.Конкретні цілі: Знати:

- визначення заходів первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) - визначення можливостей інтеграції співпраці основних закладів ПМСД окремим групам населення

Вміти: - оцінити організацію структур ПМСД для надання медичної допомоги дітям - оцінити організацію структур ПМСД для надання медичної допомоги сільському населенню

Розвивати творчі здібності: - розробляти управлінські рішення, спрямованих на покращення стану здоров’я населення - самостійно проводити аналіз літературних джерел для виступу на засіданнях студентських наукових товариств. 4. Міждисциплінарна інтеграція № Дисципліни Знати Вміти















54







8. Ряди динаміки та їх аналіз Методику обчислення динамічного ряду Аналізувати показники динамічного ряду







Медична допомога - Діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами,отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами;



Медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою;








55









медичний профіль закладу охорони здоров'я, що характеризує його здатність надавати медичну допомогу певного виду та інтенсивності або провадити іншу передбачену законодавством діяльність у сфері охорони здоров'я.















5.2.Теоретичні питання до заняття: 1. Чинники, що впливають на потребу в стаціонарній допомозі. 2. Показання та механізм для планової госпіталізації. 3. Показання та механізм для екстреної госпіталізації. 4. Заклади, які надають вторинну медичну допомогу.

56

5. Заклади, які надають третинну медичну допомогу 6. Завдання міської лікарні. 7. Завдання багатопрофільної обласної лікарні. 8. Визначення потреби в створенні спеціалізованих медичних центрів, їх роль у медичному забезпеченні населення. 9. Диспансери, їх основні завдання. 10. Заходи, що сприяють покращанню якості стаціонарної допомоги та ефективному використанню ліжкового фонду. 5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті (див. додаток) 6.Зміст теми


Потребу в консультації або госпіталізації визначатиме сімейний лікар. У межах реорганізації системи охорони здоров’я мережа медичних закладів буде чітко структурована та оптимізована. Впровадження загальної практики сімейної медицини передбачає, що людина, яка потребуватиме допомоги (крім екстрених випадків), звертатиметься винятково до сімейного лікаря. Той же, у разі потреби в проведенні необхідних обстежень, консультації лікарів-спеціалістів або стаціонарного лікування, визначить медичний маршрут пацієнта і скерує його до відповідних закладів охорони здоров’я вторинного рівня. Крім того, згідно з проектом, за потреби пацієнт може бути направлений до медичного закладу вторинного рівня службою швидкої та невідкладної меддопомоги, лікарями закладів третинного та вторинного рівнів іншого профілю та звернутися туди самостійно без направлення. Причому, якщо хворий потребує госпіталізації до профільного закладу вторинної допомоги, лікар закладу третинного чи вторинного рівнів попередньо має погодити її з лікарем загальної практики. Направлення пацієнтів до таких закладів здійснюватиметься планово або за екстреними показаннями. Особливості планової госпіталізації. Щоб провести діагностичні функціональні, інструментальні або лабораторні обстеження, лікар загальної практики планово скеровує пацієнта до відповідної діагностичної служби, а по фахову консультацію – до лікаря-спеціаліста. У разі загострення хронічних захворювань та наявності показань для госпіталізації або стаціонарного обстеження, яке неможливо забезпечити в амбулаторно-поліклінічних умовах, та для проведення стаціонарного лікування пацієнта спрямовуватимуть до профільного відділення закладу ВМД. Проектом наказу чітко прописано підстави, за яких лікар-спеціаліст третинного рівня може направляти пацієнтів до закладів вторинного рівня. При цьому максимальний термін очікування на планову госпіталізацію не може перевищувати двох місяців із моменту направлення на госпіталізацію, а для онкологічного хворого – одного

57

місяця. Строки ж обстеження, яке проводиться в амбулаторних умовах, не повинні перевищувати 30 днів. Планове направлення на госпіталізацію чи консультацію лікаря-спеціаліста до закладів ВМД неможливе без оформлення лікарем будь-якого рівня відповідної медичної документації. Тож в проекті наказу наводиться чіткий перелік необхідних документів, включно з випискою із медичної карти хворого (ф. 027/о) із зазначенням діагнозу, результатів проведеного лікування та обстеження. Додаткові обстеження для хворих, які госпіталізуються до закладів ВМД, визначаються стандартами та уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ України, залежно від Класу, Блоку та нозології захворювання відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду. Порядок госпіталізації за екстрених показань. У разі раптового погіршення стану здоров’я пацієнта з порушенням функцій органів і систем, гострого розвитку захворювання з вираженою гіпертермічною реакцією, інтоксикацією, інтенсивного болю будь-якої локалізації, інших гострих станів пацієнт направляється до медичного закладу вторинного рівня за екстреними показаннями. За таких самих умов пацієнт може звернутися до закладів вторинного рівня самостійно. У проекті чітко прописано, що транспортування пацієнта за невідкладного стану здійснюється санітарним транспортом закладу первинної медико-санітарної допомоги у супроводі лікаря загальної практики чи службою швидкої та невідкладної медичної допомоги. В такому разі до направлення на госпіталізацію (консультацію) додається Супровідний листок і Талон до супровідного листка (ф. 114/о). Відсутність документів, що засвідчують особу, за наявності екстрених медичних показань не може бути причиною відмови в направленні на консультацію чи госпіталізацію. Вторинна (спеціалізована) медична допомога - вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітацію та профілактику хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (при вагітності та пологах) станів, які можуть бути надані лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів); направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації або для надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги забезпечується в стаціонарних умовах багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування, лікарнями відновного (реабілітаційного), планового лікування, хоспісами, спеціалізованими медичними центрами; в амбулаторних умовах - консультативно-діагностичними підрозділами лікарень, центрами з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичними центрами). Для забезпечення ефективного надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги на території пілотних регіонів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, створюються госпітальні округи, до складу яких входять заклади охорони здоров'я відповідного профілю та спеціалізації. Госпітальний округ - організаційно-функціональне об'єднання закладів охорони здоров'я пілотного регіону, які задовольняють потребу населення однієї

58

або кількох адміністративно-територіальних одиниць такого регіону у вторинній (спеціалізованій) медичній допомозі. У межах однієї адміністративно-територіальної одиниці пілотного регіону у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку може бути створено більше ніж один госпітальний округ. Заклади охорони здоров'я можуть включатися до складу госпітальних округів за погодженням з органами, уповноваженими відповідно до закону управляти майном цих закладів. Реорганізація мережі закладів охорони здоров‘я, що надають вторинну медичну допомогу, передбачає поетапну структурну перебудову регіональної системи охорони здоров’я шляхом оптимізації мережі закладів охорони здоров’я. Оптимізація мережі закладів охорони здоров’я (їх підрозділів), що надають вторинну медичну допомогу, включає: • створення госпітальних округів, які об'єднують заклади декількох районів або міст і районів. Чисельність населення, що обслуговується закладами госпітального округу, визначається залежно від щільності та характеру розселення населення, з урахуванням стану транспортних комунікацій у межах від 100 тис до 500 тис осіб; • проведення перепрофілювання закладів вторинної медичної допомоги, які входять до складу госпітального округу з урахуванням їх матеріально-технічного та кадрового потенціалу, профілю діяльності та структури медичних послуг, у заклади, що надають допомогу різної інтенсивності. Перепрофілювання закладів вторинної медичної допомоги передбачає створення наступних лікувальних закладів: - лікарня інтенсивної допомоги – надання цілодобової медичної допомоги хворим з гострими станами, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт, гостра кровотеча тощо). Ресурсне забезпечення лікарень цього типу потребує інтенсивних технологій, спеціалізованого, діагностичного та лікувального обладнання, наявності служби реанімації та інтенсивної терапії, служби екстреної діагностики. - лікарня планового лікування хронічних хворих – проведення повторних курсів терапії або доліковування з використанням стандартних схем лікування. - лікарня відновного лікування – відновлення функцій, що зазнали порушення через захворювання чи травми, з метою попередження інвалідності та/або реабілітації інвалідів, які потребують спеціального обладнання (фізіотерапевтичного, тренажерів для лікувальної фізкультури тощо). - хоспіси – надання паліативної допомоги та психологічної підтримки термінальним (безнадійно) хворим, наявність спеціального оснащення для надання допомоги і догляду, а також спеціально підготовленого, переважно сестринського, персоналу та широке залучення волонтерів. - лікарня медико-соціальної допомоги – догляд та надання соціальної і паліативної допомоги хронічним хворих, мінімальне забезпечення діагностичним та лікувальним обладнання, спеціально підготовлений середній медичний персонал та соціальні працівники.

59

Надходження пацієнтів до закладів охорони здоров‘я, що надають вторинну медичну допомогу, здійснюється наступним чином: - до лікарень інтенсивного лікування – доставка санітарним транспортом або самозвернення пацієнтів, або за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря, або лікаря спеціаліста; - до стаціонарних та поліклінічних відділень лікарень планового лікування хронічних хворих - за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря; - до лікарень відновного лікування – за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря, лікарів лікарень інтенсивного лікування, лікарів–спеціалістів лікарень планового лікування, закладів третинної медичної допомоги; - до лікарень медико-соціальної допомоги та хоспісів – за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря; - до самостійних консультативно-діагностичних центрів, консультативно-діаг-ностичних центрів лікарень планового лікування - за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря; до консультативно-діагностичних центрів лікарень інтенсивного лікування – за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря або лікаря спеціаліста. На перехідному етапі реформування в непілотних регіонах вторинна медична допомога міському населенню надається міськими багатопрофільними та спеціалізованими лікарнями. Міська лікарня є лікувально-профілактичним закладом, який забезпечує надання кваліфікованої стаціонарної, а в разі наявності у її складі поліклініки - амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги населенню міста. За видом, обсягами, характером надання медичної допомоги та системою організації роботи міська лікарня може бути: - за профілем - багатопрофільною та спеціалізованою; - за системою організації - об'єднаною та необ'єднаною з поліклінікою; - за обсягами діяльності - різної категорійності (ліжкової потужності). Завданнями міської лікарні є: • Надання в повному обсязі кваліфікованої спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги населенню. • Удосконалення організаційних форм та методів медичного обслуговування населення і догляду за хворими з метою підвищення якості та ефективності надання медичної допомоги. • Розробка та здійснення заходів, спрямованих на профілактику, зниження поширеності та ліквідацію інфекційних і неінфекційних захворювань, зниження рівня загальної захворюваності та захворюваності із тимчасовою втратою працездатності, інвалідності, загальної, дитячої смертності в районі обслуговування. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога - вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних та патологічних станів (при вагітності та пологах) із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних

60

процедур високої складності; направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої) допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації. Надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги забезпечується високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров'я. Реорганізація системи надання третинної медичної допомоги передбачає поетапну структурну перебудову регіональної системи охорони здоров’я шляхом оптимізації мережі закладів охорони здоров’я, що надають таку допомогу. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога надаватиметься обласними лікарнями, центрами високоспеціалізованої медичної допомоги та клініками науково-дослідних інститутів. З метою підвищення якості медичної допомоги та ефективності використання потенціалу обласних лікарень та вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації на базі обласних клінічних лікарень можуть утворюватися університетські клініки. Заклади охорони здоров'я із забезпечення надання третинної медичної допомоги: - багатопрофільна обласна (республіканська, міська для м. Києва) лікарня (в тому числі клінічна лікарня) заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дорослим хворим у гострому стані або з хронічними захворюваннями, що потребують високоспеціалізованого діагностичного та лікувального втручання з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги; Обласна лікарня є комплексним лікувально-профілактичним закладом, що забезпечує надання висококваліфікованої стаціонарної і консультативної поліклінічної допомоги населенню області; центром організаційно-методичного керівництва лікувально-профілактичними закладами, розміщеними на території області; базою підвищення кваліфікації лікарів та середнього медичного персоналу, підготовки лікарів-інтернів, проходження практики вищих навчальних медичних закладів усіх рівнів акредитації. - багатопрофільна обласна (республіканська, міська для м. Києва) дитяча лікарня (в тому числі клінічна лікарня) заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах хворим дітям у гострому стані або з хронічними захворюваннями, які потребують високоспеціалізованого діагностичного та лікувального втручання з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги; Обласна дитяча лікарня є комплексним лікувально-профілактичним закладом, що забезпечує надання висококваліфікованої стаціонарної і консультативної поліклінічної допомоги дитячому населенню області; центром організаційно-методичного керівництва лікувально-профілактичними закладами, розміщеними на території області; базою підвищення кваліфікації лікарів та середнього медичного персоналу, підготовки лікарів-інтернів, проходження практики вищих навчальних медичних закладів усіх рівнів акредитації.

61

- високоспеціалізований медичний центр – заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання високоспеціалізованої медичної допомоги за одним профілем; У спеціалізованих медичних центрах проводиться:

• лікувально-діагностична; • організаційно-методична; • наукова робота. Завдання центрів: • забезпечення науково-методичного та організаційного керівництва медичною допомогою відповідного профілю; • надання консультативно-діагностичної та лікувальної допомоги прикріп-леному населенню; • запровадження наявних методів діагностики, лікування та профілактики в роботу спеціалізованих профільних відділень і кабінетів лікувально-діагнос-тичних закладів; • проведення підвищення кваліфікації лікарів даного профілю (на курсах, семінарах, безпосередньо на робочих місцях);

- диспансер - спеціальне лікувально-профілактичний медичний заклад, що надає медичну допомогу певним групам населення та здійснює систематичне спостереження за станом їх здоров'я. Диспансери здійснюють виявлення хворих у ранній стадії захворювань систематично організовуваними масовими профілактичними та цільовими обстеженнями населення; взяття на облік потребуючих лікування ; ретельне обстеження і надання кваліфікованої та спеціальної лікувальної допомоги їм; активне динамічне спостереження ( патронаж ) за станом здоров'я взятих на облік; докладне вивчення умов праці, побуту хворих і спільно з санітарно-епідеміологічними станціями усунення факторів, що шкідливо впливають на здоров'я взятих на диспансеризацію і оточуючих їх осіб - членів сім'ї , а також проживають і працюють з ними В Україні, відповідно до затвердженого переліку закладів охорони здоров’я, є 11 видів профільних диспансерів. Диспансери складаються із поліклініки (диспансерне відділення) та стаціонару. При організації роботи цих закладів враховуються особливості кожного диспансеру. Вони визначаються етіологією, клінікою, епідеміологією конкретних захворювань. Основні завдання диспансеру: • активне виявлення хворих; • обстеження та уточнення діагнозу; • призначення відповідного лікування; • активне динамічне спостереження за хворими та контактними; • патронаж хворих; • проведення оздоровчих заходів; • вивчення захворюваності в районі діяльності; • розробка запобіжних заходів щодо виникнення патології; • проведення організаційно-методичної роботи; • надання консультативної допомоги лікарям інших медичних закладів; • контроль повноти обліку та своєчасності сигналізації при виявленні хворого.

62

На рівні закладів третинного рівня проводиться організаційно-методична робота, яка складається з наступних розділів: Облікова документація стаціонарів. До основних облікових документів стаціонару належать: • медична карта стаціонарного хворого (ф. № 003/0); • статистична карта хворого, який вибув із стаціонару (ф. № 066/0); • журнали обліку прийому хворих в стаціонар (ф. № 001/0); • журнал відмовлень у госпіталізації (ф. № 001-1/0); • журнал запису оперативних втручань у стаціонарі (ф. № 008/0); • протокол (карта) патологоанатомічного дослідження (ф. № 013/0); • історія пологів (ф. № 096/0); • карта розвитку новонароджених (ф. № 102/0). У поліклінічних і стаціонарних закладах хворим видають:

• листок непрацездатності; • довідку про тимчасову непрацездатність. Показники діяльності стаціонару.

1. Показники використання ліжкового фонду: 1.1. Забезпеченість населення стаціонарною допомогою (на 10 тис.

населення)= Середньорічна кількість ліжок х 10 000 Загальна чисельність населення

1.2. Середньорічна зайнятість ліжка = Кількість проведених хворими ліжко-днів

Середньорічна кількість ліжок 1.3. Середня тривалість перебування хворого в лікарні =

Кількість проведених хворими ліжко-днів Кількість хворих, що вибули зі стаціонару (сума виписаних і померлих)

1.4. Обіг ліжка(середнє число хворих, які перебували на одному ліжку) =

Кількість хворих, що пройшли через стаціонар Середньорічне число ліжок

1.5. Час простою ліжка = Число днів року (365) – фактичне число днів зайнятості ліжка протягом року

Обіг ліжка 1.6. Структура госпіталізованих хворих по окремих нозологічних формах захворювань =

Число вибувших зі стаціонару з однією нозологічною формою х 100 Число всіх вибувших зі стаціонару хворих

Показники обчислюються загалом для стаціонару, а також для всіх його відділень 2. Показники навантаження лікаря в стаціонарі: 2.1. Середня кількість операцій на одну зайняту посаду хірурга =

Кількість проведених операцій Кількість посад хірургів у стаціонарі

63

2.2. Навантаження лікаря в стаціонарі: Число середньорічних ліжок в стаціонарі (відділенні)

Число зайнятих лікарських посад в стаціонарі (відділенні) 3. Показники летальності: 3.1.Показник летальності (загальний, для відділень, при окремих захворюваннях) =

Кількість померлих в стаціонарі хворих •100 Кількість виписаних + кількість померлих

3.2. Окремо визначають післяопераційну летальність: Кількість померлих оперованих хворих • 100

Кількість оперованих хворих 3.3. Структура причин лікарняної летальності: Число хворих, померлих в стаціонарі з однією нозологічною формою х 100%

Число хворих, померлих в стаціонарі Післяопераційну летальність доповнюють відповідними показниками при

окремих операціях, а також летальністю оперованих хворих при загальній анестезії.

Звіт дозволяє також провести досить детальний аналіз середньої тривалості перебування в стаціонарі та летальності, за класами та окремими захворюваннями для певних вікових груп.

З метою оцінки хірургічної роботи стаціонару визначають такі показники: • кількість оперативних втручань загалом і за окремими видами на 100 хірургічних ліжок; • структура оперативних втручань; • використання апаратури при операціях (лазерної, кріогенної, ендоскопічної). 4. Оцінка термінової хірургічної допомоги проводиться за даними показників пізньої госпіталізації від початку захворювання: 4.1. Показник пізньої госпіталізації =

Кількість хворих, доставлених до стаціонару пізніше 24 годин • 100 Кількість хворих, доставлених для надання термінової допомоги

Визначають також летальність серед оперованих і неоперованих хворих,

доставлених у стаціонар своєчасно та з запізненням. Організація вторинної медичної допомоги багатопрофільними лікарнями Наказом МОЗ «Про затвердження Об'єму надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, що повинен забезпечуватися багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування першого та другого рівня, та Змін до Порядку регіоналізації перинатальної допомоги» від 19.10.2018 р. № 1881 встановлено Особливості надання даного виду медичної допомоги: 1. БЛІЛ першого рівня забезпечує надання медичної допомоги у стаціонарних умовах за такими лікарськими спеціальностями: акушерство і гінекологія; анестезіологія; медицина невідкладних станів; неврологія; ортопедія і травматологія; патологічна анатомія; педіатрія; терапія; трансфузіологія; хірургія.

64

БЛІЛ першого рівня забезпечує діагностику стану пацієнта за такими лікарськими спеціальностями: ендоскопія; клінічна лабораторна діагностика, клінічна імунологія, клінічна біохімія; рентгенологія; ультразвукова діагностика. 2. З урахуванням медичних потреб населення зони обслуговування на базі БЛІЛ першого рівня може бути організовано надання пацієнтам вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги також за іншими лікарськими спеціальностями в умовах стаціонару (у тому числі в умовах денного стаціонару). Рішення про можливість організації надання стаціонарної медичної допомоги за іншими лікарськими спеціальностями на базі БЛІЛ першого рівня приймає орган управління закладу охорони здоров'я з урахуванням пропозицій та рекомендацій госпітальної ради. Надання стаціонарної медичної допомоги за іншими лікарськими спеціальностями можливе за наявності відповідних функціональних потужностей. 3. Під час надання стаціонарної медичної допомоги у БЛІЛ першого рівня має бути забезпечено дотримання принципів інфекційного контролю та можливість тимчасової ізоляції пацієнтів з інфекційною патологією, а також можливість тимчасової ізоляції та надання базової медичної допомоги пацієнтам з гострими психічними розладами. 4. У разі відсутності на території обслуговування БЛІЛ першого рівня закладів охорони здоров'я для надання паліативної та реабілітаційної допомоги або якщо ці лікарні не у змозі повністю забезпечити потреби населення зони обслуговування у такій допомозі, у БЛІЛ першого рівня можуть створюватися відповідні структурні підрозділи, призначені для забезпечення надання паліативної та реабілітаційної допомоги. 5. БЛІЛ другого рівня забезпечує надання медичної допомоги у стаціонарних умовах за такими лікарськими спеціальностями: акушерство і гінекологія; анестезіологія; гастроентерологія; гематологія; дитяча хірургія; ендокринологія; інфекційні хвороби; кардіологія; комбустіологія; медицина невідкладних станів; неврологія; нейрохірургія; неонатологія; нефрологія; ортопедія і травматологія; отоларингологія; офтальмологія; патологічна анатомія; педіатрія; проктологія; психіатрія; пульмонологія; ревматологія; судинна хірургія; терапія; трансфузіологія; урологія; хірургічна стоматологія; хірургія. БЛІЛ другого рівня забезпечує діагностику стану пацієнта за такими лікарськими спеціальностями: ендоскопія; клінічна лабораторна діагностика, клінічна імунологія, клінічна біохімія; рентгенологія; ультразвукова діагностика; функціональна діагностика. 6. З урахуванням медичних потреб населення зони обслуговування на базі БЛІЛ другого рівня може бути організовано надання пацієнтам вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги також за іншими лікарськими спеціальностями в умовах стаціонару (у тому числі в умовах денного стаціонару). Рішення про можливість організації надання стаціонарної медичної допомоги за іншими лікарськими спеціальностями на базі БЛІЛ другого рівня приймають органи управління закладами охорони здоров'я з урахуванням пропозицій та рекомендацій госпітальної ради. Надання стаціонарної медичної допомоги за іншими лікарськими спеціальностями можливе за наявності відповідних функціональних потужностей. 7. БЛІЛ першого та другого рівнів надають вторинну медичну допомогу з урахуванням вимог до надання екстреної медичної допомоги у БЛІЛ першого та другого рівнів, медичної допомоги під час пологів, лікування патології вагітності та невідкладної акушерсько-гінекологічної допомоги у БЛІЛ першого та другого рівнів, визначених у додатках 1 і 2 до цього Об'єму. 8. Перелік лікарських спеціальностей, за якими у БЛІЛ першого та другого рівнів надається медична допомога в амбулаторних умовах, визначають органи управління закладами охорони здоров'я.

Організація і зміст роботи диспансерів різного профілю мають свої особливості.

Протитуберкульозний диспансер – спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, створений для проведення заходів по профілактиці, ранньому виявленню і своєчасному лікуванню хворих на туберкульоз.

65

Основні функції протитуберкульозного диспансеру: 1. Організація і проведення масових профілактичних обстежень населення в цілях своєчасного і раннього виявлення хворих на туберкульоз. 2. Організаційно-методичне керівництво закладами загальної системи охорони здоров’я і надання їм консультативної допомоги в проведенні протитуберкульозних заходів, в першу чергу по своєчасному виявленню хворих на туберкульоз. 3. Кваліфікаційне обстеження людей, хворих на туберкульоз або з підозрою на це захворювання направлених із лікувально-профілактичних закладів і виявлених при масових обстеженнях. 4. Регулярний диспансерний нагляд і контроль за контингентами хворих на туберкульоз. 5. Організація комплексного лікування хворих на туберкульоз. 6. Госпіталізація хворих. 7. Організація обліку людей різного віку, які знаходяться в контакті з бацилярними хворими на туберкульоз. 8. Проведення разом з санітарно-епідемічними станціями, промисловими підприємствами оздоровчих і протиепідемічних заходів направлених на профілактику туберкульозу. Для виявлення туберкульозу серед сільської людності велике значення мають подвірні обходи, які проводить фельдшер або патронажна сестра не рідше ніж тричі на рік. Під час подвірних обходів звертають увагу на осіб які часто і довго кашляють, виділяють мокротиння, в яких є задишка, тощо. Таким особам, а також дітям після одного року життя і підліткам слід робити туберкульозні проби. У разі виявлення цієї хвороби обстежених потрібно направити в дільничну або районну лікарню для проведення рентгено-флюрографічного дослідження, а вже потім до диспансеру. Шкірно-венеричний диспансер – спеціалізований лікувально-профілактичний заклад призначений для проведення профілактичних закладів для попередження венеричних і шкірних захворювань, для надання допомоги хворим, боротьбою з цими захворюваннями. Основні функції шкірно-венеричного диспансеру: 1. Організація раннього виявлення хворих із шкірними і венеричними захворюваннями. 2. Госпіталізація хворих на венеричні захворювання. 3. Організація профілактичної роботи: виявлення людей які є джерелом зараження, обстеження сім’ї хворого і людей, які знаходяться з ними в контакті. 4. Диспансерний нагляд за хворим венеричним захворюванням. 5. Обстеження і серологічне дослідження усіх вагітних для профілактики вродженого сифілісу, які проводять першу і другу половину вагітності. В структурі шкірно-венеричного диспансеру є диспансерне і стаціонарне відділення, клініко-діагностичні і серологічні дослідження, фізіотерапевтичні та інші кабінети. В диспансерному відділенні організовують різні прийоми для хворих шкірними і венеричними захворюваннями. Медогляди з метою виявлення шкірних і венеричних хвороб поєднують з комплексними медоглядами осіб певних професій – працівників торгівельних, харчових підприємств, дитячих закладів. Якщо треба обстежити тих, хто перебував у контакті з виявленими хворими, медпрацівники пункту беруть участь у залученні цих осіб д обстеження дерматовенерологом ЦРЛ. Онкологічний диспансер – спеціалізований лікувально-профілактичний заклад призначений для виявлення і лікування онкологічних хворих, а також для організаційно-методичного і лікувально-консультативного керівництва протиракової боротьби в районі його дії.

66

Основні функції онкологічного диспансеру: 1. Організація раннього виявлення хворих із злоякісними пухлинами і передпухлинними захворюваннями. 2. Диспансерний нагляд за хворими які стоять на обліку в диспансері. 3. Ведення найбільш ефективних методів діагностики і лікування цих захворювань в практику диспансеру і інших лікувально-профілактичних закладів. 4. Організація і участь в профілактичних онкологічних обстеженнях населення. 5. Організаційно-методичне керівництво боротьбою з онкологічними захворюваннями, яку проводять установи загальної системи охорони здоров’я з наявністю лікарів цих установ. 6. Постановка обліку хворих із злоякісними новоутвореннями і передпухлинними захворюваннями. 7. Аналіз ефективності лікування. 8. Вивчення і аналіз статистичних матеріалів про захворюваність населення злоякісними пухлинами і смертність від них.

Для здійснення диспансерного нагляду за онкологічними хворими установлена єдина класифікація хворих за клінічними групами:

1. Група Іа – хворі з захворюваннями, з підозрою на злоякісні новоутворення. 2. Група Іб – хворі з передпухлинними захворюваннями. 3. Група ІІ – хворі зі злоякісними пухлинами, які підлягають спеціальному лікуванню. 4. Група ІІІ – практично здорові (вилікувані від раку люди). 5. Група IV – хворі з запущеною стадією захворювання, які підлягають лише симптоматичному

лікуванню.

5. Матеріали для самоконтролю: Приклад тестових завдань Бригада екстреної медичної допомоги доставила пацiєнта з гострим iнфарктом мiокарду до обласного кардiологiчного центру, де було виконано кардiохiрургiчне втручання. В межах якого виду медичної допомоги були наданi вказанi медичнi послуги? A. Високоспецiалiзована медична допомога B. Екстрена медична допомога C. Квалiфiкована медична допомога D. Спецiалiзована медична допомога E. Палiативна медична допомога

Дiльничному лiкарю доручили пiдготувати план проведення комплексу лiкувальнопрофiлактичних заходiв серед населення на пiдпорядкованiйтериторiї. Якi заходи щодо вторинної профiлактики захворювань вiн повинен внести у цейплан? A. Попередження ускладнення хвороб B. Попередження виникнення захворювань C. Усунення чинникiв виникнення хвороб D. Покращання умов життя населення E. Проведення реабiлiтацiйних заходiв

В районі N 30% випадків раку молочної залози і 26% випадків раку шийки матки виявляються в IV стадії. Яке управлінське рішення в цій ситуації слід прийняти? A. *Організувати і провести цільові медичні огляди жінок B. Організувати і провести попередні медичні огляди жінок C. Організувати і провести комплексні медичні огляди жінок D. Організувати і провести періодичні медичні огляди жінок

67

E. Організувати і провести тотальні медичні огляди жінок У поточному році лікарями загальної практики міської поліклініки було направлено до стаціонару 11 хворих з ішемічною хворобою серця. У 3-х випадках діагноз не підтвердився. Яке управлінське рішення найдоцільніше прийняти в цьому випадку? A. *Аналіз кожного випадку розходження діагнозу B. Аналіз рівня кваліфікації лікарів поліклініки C. Аналіз якості диспансерного спостереження D. Аналіз матеріально-технічної бази поліклініки E. Аналіз якості діагностичних досліджень

На підставі аналізу надання стаціонарної допомоги населенню району, прийнято рішення скоротити наявну кількість лікарняних ліжок. Рівень якого з показників використання ліжкового фонду призвів до цього рішення ? A * Середньорічна зайнятість ліжка. B Рівень летальності хворих в стаціонарі. C Середня тривалість перебування в стаціонарі. D Середня тривалість лікування одного хворого. E Середній обіг ліжка

68






Модуль № 3 Тема заняття Методика проведення медико-соціальної

експертизи тимчасової та стійкої втрати працездатності в роботі різних лікувально-

профілактичних закладів. Курс VІ Факультет Медичний

Полтава

69

Актуальність теми: Профілактичний напрямок охорони здоров'я є складовою частиною соціально-економічної політики держави, спрямованої на збереження та зміцнення здоров'я нації, соціальний захист населення України. Політика уряду базується на пріоритетному напрямку зміцнення здоров'я здорових, попередження захворювань та травматизму, зменшення прогресування хвороб, усунення ускладнень, попередження інвалідизації. Медико-соціальна експертиза є складовою прав людини у сфері медичної діяльності, зокрема, щодо її соціального захисту, реабілітації та відновлення працездатності, трудових можливостей, реалізації особистості, включення людини з інвалідністю у суспільне життя.

КОНКРЕТНІ ЦІЛІ:

Знати завдання, структуру, зміст організації медико-соціальної експертизи втрати працездатності

Знати основну медичну документацію, яку використовують при організації медико-соціальної експертизи втрати працездатності

Вміти заповнювати листки непрацездатності

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):

Назви попередніх

дисциплін Отримані навики

1. Медична біологія 2. Демографія 3. Анатомія 4. Гистологія 5. Пропедевтика дитячих

хвороб 6. Соціальна медицина

Визначити основні поняття, методи та засоби досліджень, які використовуються для дослідження факторів навколишнього середовища та їх впливу на організм і здоров`я. Основні показники руху населення Будова статевих органів жінки Етапи внутрішньоутробного розвитку дитини Основи організації медично-профілактичної допомоги населенню

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття 4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які

повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін Визначення Здатність до трудової діяльності сукупність фізичних, розумових та

емоційних можливостей, яка дає змогу працівникові виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості.

Непрацездатність це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.

70

Тимчасова непрацездатність це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи.

Випадок тимчасової непрацездатності тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров'я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - "стати до роботи".

Експертиза тимчасової непрацездатності це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу.

Діагноз стислий лікарський висновок про сутність захворювання і функціональний стан хворого, виражений в термінах сучасної медичної науки (позначення захворювання за прийнятою класифікацією та визначення індивідуальних особливостей організму хворого).

Інвалідність – це стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюванням, наслідком травм або вродженим дефектом, який призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Обмеження життєдіяльності – це повна або часткова втрата здатності обслуговувати себе, самостійно пересуватись, орієнтуватись, спілкуватись, контролювати свою поведінку, вчитись, займатись трудовою діяльністю.

Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок настав:

• під час виконання трудових обов’язків (в тому числі і під час відрядження);

• по дорозі на роботу, або з роботи;

71

• на території підприємства, установи, організації протягом робочого часу (включаючи перерви);

• поблизу підприємства протягом робочого часу, якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;

• у разі виконання державних або громадських обов’язків;

• у разі виконання дій по рятуванню людського життя, охорони державної чи приватної власності, охорони правопорядку.

Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я (МКФ) .

має на меті визначити уніфіковану і стандартизовану мову та схеми опису станів здоров'я та станів, пов'язаних із здоров'ям. Воно впроваджує визначення компонентів здоров'я та деяких пов'язаних із здоров'ям компонентів добробуту (таких, як освіта та праця). МКФ відійшла від класифікації "наслідків захворювання" та стала класифікацією "компонентів здоров'я". "Компоненти здоров'я" визначають складові здоров'я, в той час як "наслідки" зосереджуються на впливі захворювань або інших станів здоров'я на кінцевий результат

4.2. Теоретичні питання до заняття 1. Що ррозуміють під непрацездатністю? 2. Що розуміють під тимчасовою непрацездатністю 3. Лікарі, яких закладів проводять експертизу тимчасової непрацездатності? 4. Яки види тимчасової непрацездатності Ви знаєте? 5. Основні причини видачи лікарняних листків. 6. Які виділяють етапи експертизи тимчасової непрацездатності? 7. Які функції лікуючого лікаря з експертизи тичасової непрацездатності? 8. Які функції завідуючого відділення з експертизи тичасової непрацездатності? 9. Які функції лікарської консультативної комісії (ЛКК) з експертизи тичасової непрацездатності? 10. Які функції лікарняного листа? 11. Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я 4.3. Практичні роботи, які виконуються на занятті: - Задача. Згідно ситуаційної задачі провести експертизу тимчасової непрацездатності.

Виписати лікарняний лист. Зміст теми Завдання ЕТН 1. Установлення у працівників факту тимчасової непрацездатності та визначення її термінів, надання рекомендацій про відповідні умови праці для хворих, які не мають групи інвалідності, але потребують тимчасово чи постійно особливих умов праці за станом здоров'я.

72

2. Проведення повного та своєчасного обстеження, лікування хворих, надання відповідних рекомендацій. 3. Вирішення питання про направлення на медико-соціальну експертну комісію (далі - МСЕК) хворого при встановленні в нього стійкого чи незворотного характеру захворювання, наявності несприятливого трудового прогнозу незалежно від терміну тимчасової непрацездатності; при тривалій тимчасовій непрацездатності в терміни відповідно до вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 N 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за N 1005/6196 (далі - Інструкція). 3. Організація ЕТН Координують роботу з питань ЕТН органи охорони здоров'я - Міністерство охорони здоров'я України (далі - МОЗ), Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державної адміністрації та Головне управління охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації. Організація ЕТН здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі Інструкції, та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 N 532/274/136ос/1406z1456-04, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 за N 1456/10055. Організацію ЕТН в закладах охорони здоров'я незалежно від форм власності здійснює керівник (головний лікар) шляхом: - видання наказів та надання розпоряджень стосовно організації ЕТН у закладі охорони здоров'я та вдосконалення її якості; - затвердження персонального складу ЛКК, порядку, часу та режиму її роботи; - установлення порядку оформлення і видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, з урахуванням особливостей роботи закладу; - призначення осіб, відповідальних за облік, одержання, збереження, розподіл, видачу та використання документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян; - визначення потреби в документах, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, і забезпечення звіту про їх використання згідно з чинним законодавством; призначення комісії для знищення корінців та зіпсованих бланків листків непрацездатності; - затвердження програми підвищення кваліфікації лікарів з питань ЕТН; - вирішення питання щодо надання дозволу на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, у яких вона настала поза постійним місцем проживання та роботи; - розгляду звернень з боку хворих (пацієнтів) на дії лікарів з питань ЕТН; повідомлення органів охорони здоров'я, фондів соціального страхування та правоохоронних органів про випадки втрати чи крадіжки бланків листків непрацездатності; - уживання заходів щодо притягнення до відповідальності згідно з чинним законодавством медичних працівників, які допустили порушення проведення ЕТН, порядку видачі, продовження та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, оформлення медичної облікової документації; створення комісій для повторного розгляду звернень громадян з приводу конфліктних питань ЕТН; - унесення пропозицій до органів охорони здоров'я з удосконалення ЕТН. Відповідальними за стан організації та якості ЕТН є керівники закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності. Рівні проведення ЕТН: Перший - лікуючий лікар. Другий - завідувач профільного відділення. Третій - лікарсько-консультаційна комісія закладу охорони здоров'я (далі - ЛКК).

http://bs-staff.com.ua/ids_kd/p_date/1028_877_4.html

http://bs-staff.com.ua/ids_kd/p_date/1028_877_4.html

73

Четвертий - заступник головного лікаря з ЕТН або відповідальна особа з ЕТН. П'ятий - відповідальна особа органу охорони здоров'я з ЕТН. Функції лікарняного листа: - статистична - фінансова - медична - юридична Право видачі листків непрацездатності надається: - Лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров'я. - Лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України. - Лікуючим лікарям туберкульозних санаторіїв. - Фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров'я. Не мають права видачі листків непрацездатності: 1. Лікарі: станцій (відділень) швидкої медичної допомоги; станцій переливання крові; закладів судово-медичної експертизи; бальнеогрязелікувальних, косметологічних та фізіотерапевтичних лікарень і курортних поліклінік; будинків відпочинку; туристичних баз; зубопротезних поліклінік (відділень); санітарно-профілактичних закладів. 2. Лікарі приватних закладів охорони здоров'я, приватні лікарі (фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності). 3. Лікуючі лікарі лікувально-профілактичних закладів усіх форм власності при косметологічних втручаннях без медичних показань. Видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред'явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного. Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обгрунтуванням тимчасової непрацездатності. Листок непрацездатності (довідка) видається і закривається в одному лікувально-профілактичному закладі, а при наявності показань може бути продовжений в іншому. Листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору громадянином лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи, документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються при наявності заяви-клопотання громадянина, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, засвідченої його підписом та печаткою лікувально-профілактичного закладу. Особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи (під час відрядження, санаторно-курортного лікування, відпустки тощо), листок непрацездатності (довідка) видається за місцем їх тимчасового перебування з дозволу головного лікаря лікувально-профілактичного закладу на число днів непрацездатності. При стаціонарному лікуванні поза постійним місцем проживання у тому числі й з інших адміністративних районів міста, листок непрацездатності видається з дозволу головного лікаря, засвідчується його підписом і печаткою лікувально-профілактичного закладу на число днів, необхідних для лікування. Порядок видачі листків непрацездатності в разі захворювання та травми Листок непрацездатності у разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності, до її відновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).

74

При втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК. В окремих випадках, коли захворювання вимагає тривалого лікування, наприклад у разі важких травм та туберкульозу періодичність оглядів ЛКК з продовженням листка непрацездатності може бути не рідше 1 разу на 20 днів залежно від тяжкості перебігу захворювання. У лікувально-профілактичних закладах, розташованих у сільській місцевості, у штаті яких є тільки один лікар, листок непрацездатності (довідка) може видаватись особисто одним лікарем з продовженням до 14 днів та наступним направленням хворого до ЛКК у разі його тимчасової непрацездатності. Список таких лікарів затверджується щороку наказом органів охорони здоров'я. Фельдшер має право видавати листок непрацездатності особисто і одночасно на термін не більше 3 днів з наступним направленням хворого до лікаря у разі його тимчасової непрацездатності. Особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу, а у випадку, коли працівник звертався в здоровпункт в нічну зміну, видається листок непрацездатності з часу звернення у здоровпункт до закінчення робочої зміни. Тимчасова непрацездатність студентів вищих навчальних закладів та учнів професійно-технічних навчальних закладів засвідчується довідкою встановленої форми (ф. N 095/0, затверджена наказом МОЗ України від 29.12.2000 N 369v0369282-00.

Порядок видачі лікарняних листків В разі захворювання та травми

Амб

улат

орно

Ста

ціон

ар

Лікар до 10 днів

75

Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків (МКФ-ДП) включає в себе подальшу детальну інформацію про застосування МКФ при документуванні характеристик дітей та підлітків віком до 18 років. МКФ-ДП пропонує концептуальні рамки та єдину стандартизовану термінологічну мову для

ЛКК – до 4 місяців (не рідше 1 разу на 10 днів)

МСЕК – понад 4 місяців безперерви, 5 місяців з перериванням ЛН

Завідувач відділення до 30 днів

На весь термін за підписом лікуючого лікаря та завідуючого відділенням

Внаслідок професійного захворювання

ЛКК - терміном до 2 місяців

Догляд за хворим членом родини

на термін до 3 днів. За рішенням ЛКК, а в разі її відсутності - головного лікаря, але не більше 7 календарних днів.

Догляд за дитиною

Дитина до 14 років – до 14 днів Дитина постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС – на весь термін.

Амб

улат

орно

С

таці

онар

До 6 років – на весь період лікування

6-14 років – за висновком ЛКК на термін, коли дитина потребує догляду

У зв'язку з вагітністю і пологами

З 30 тижнів вагітності воднораз на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 - після).

Постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС - 27 тижнів вагітності тривалістю 180 календарних днів (90 днів на період допологової відпустки і 90 - на період післяпологової відпустки).

У разі передчасних пологів до 30 тижнів - на 140 календарних днів, у разі смерті дитини – 70 календарних днів

У разі передчасних пологів, с ускладненнями, багатоплідна вагітність – додатково надається 14 днів.

76

позначення проблем, які проявляються в ранньому дитинстві, дитячому і підлітковому віці, включаючи функції та структури організму, обмеження активності та участі, а також фактори навколишнього середовища, що мають важливе значення для дітей і підлітків.

5. Матеріали для самоконтролю:

Приклад тестових завдань 1. Громадянин К. , перебуваючи у відрядженні в іншому місті, захворів і звернувся по медичну допомогу до найближчої поліклініки. Чий дозвіл необхідний для видачі листка непрацездатності цьому громадянину ? A *Головного лікаря B Завідувача відділенням C Лікарської консультативної комісії D Заступника головного лікаря з ЛТЕ E Лікуючого лікаря 2. Жінку виписали зі стаціонару з живою дитиною, яка народилася на 29 тижні вагітності. На який максимальний термін жінці буде видано листок непрацездатності в зв’язку з вагітністю та пологами? A *На 140 днів B На 126 днів. C На 90 днів. D На 70 днів. E На 56 днів. 3. У працюючої жінки захворіла дитина 5 років. Діагноз: пневмонія. Дитина не госпіталізована. На який максимальний строк в дитячій поліклініці може продовжуватись листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною? A *До 14 днів B До 20 днів C До 25 днів D До 30 днів E На 35 днів і більше 4. Дільничному лікарю доручено провести аналіз захворюваності на підпорядкованій дільниці. За яким видом захворюваності визначається група тривало- і часто хворіючих? A *З тимчасовою втратою працездатності B Загальна C Гостра інфекційна D На найважливіші неепідемічні хвороби E Госпіталізована 5. Хворому на туберкульоз легень, 43 років, після трьохмісячного лікування в стаціонарі лікуючий лікар рекомендував подальше санаторно-курортне лікування. Хто повинен видати листок непрацездатності для цього? A Лікуючий лікар самостійно B *Лікарсько-консультативна комісія C Лікуючий лікар і завідувач відділення D Заступник головного лікаря з експертизи E Медико-соціальна експертна комісія 6. Чоловік, знаходячись вдома, отримав перелом плечової кістки і був доставлений до

77

травмпункту поліклініки. Як оформити тимчасову непрацездатність потерпілого? A *Листок непрацездатності з 1-го дня на весь період хвороби B Довідку встановленої форми на 5 днів, а з 6-го дня листок непрацездатності C Довідку довільної форми на 5 днів, а з 6-го дня листок непрацездатності D Листок непрацездатності максимально на 14 днів, далі довідку встановленої форми E Листок непрацездатності максимально на 14 днів, далі довідку довільної форми 7. Дільничим лікарем після тривалого диспансерного спостереження прийнято рішення щодо переведення хворого на інвалідність. Хто буде направляти хворого на медико-cоціальну екcпертну коміcію? A Дільничий лікар B *Лікарcька конcультативна коміcія C Лікар вузької cпеціальноcті D Завідувач відділенням поліклініки E Завідувач cтаціонарного відділення 8. Серед працюючих на промисловому підприємстві зареєстровано 1200 випадків непрацездатності та 12000 днів непрацездатності. Який показник захворюваності з тимчасовою втратою працездатності слід розрахувати по цих даних ? A Число випадків непрацездатності на 100 працюючих B *Середню тривалість одного випадку C Число днів непрацездатності на 100 працюючих D Відсоток робітників які ні разу не хворіли на протязі року E Відсоток осіб які тривало та часто хворіли 9. Хворий 38-ми років, водій автобуса, у робочий час внаслідок автоаварії отримав важку травму спинного мозку (є акт про нещасний випадок на виробництві). В результаті цього його визнано інвалідом першої групи. Визначити причину інвалідності: A. *Трудове каліцтво B. Дорожньо-транспортна приго да C. Загальне захворювання D. Важкість травми E. Професійне захворювання

10. Вчителю загальноосвiтньої школи пiсля обстеження встановлено дiагноз: туберкульоз легень. На який максимальний термiн йому може бути видано листок непрацездатностi? A. *На 10 мiсяцiв B. B. 5 мiсяцiв C. C. 4 мiсяцi D. D. 2 мiсяцi E. E. 1 мiсяць

11. Інженер-хімік у віці 47 років часто й тривало хворіє на професійне захворювання шкіри.

Хто приймає рішення про перехід на іншу роботу? А МСЕК В Головний лікар С Лікуючий лікар D Начальник цеху Е ЛКК МСЧ

Література.

78

Основна Учбова:

1. Громадське здоров’я /Під загальною редакцією Москаленко В.Ф. Вид. 3.: Підручник для ВМНЗ, Вінниця, -2013, -560с.

2. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я (Під заг.ред. Ю.В.Вороненка, В.Ф.Москаленка. – Тернопіль.Укрмедкнига, 2000.с.43-52)

Методична: Основи експертизи тимчасової і стійкої непрацездатності /Голованова І.А., Жабо Т.М., Руденко Л.А., Костріков А.В. - Полтава, -2015,- с.186. Додаткова. 1. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 р / ВВР України .-1993, №4.-с.19 2. Наказ МОЗ від 9.04.2008 №189 «Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності» [Електронний ресурс]- режим з екрану http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0589-08 3. Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності [Електронний ресурс]- режим з екрану http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1456-04 4. Наказ МОЗ від 13.11.2001 №455 [Електронний ресурс]- режим з екрану http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 5. Лекційний курс кафедри. Інтернет ресурси: 1. http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1456-04 2. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0589-08 3. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1456-04



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Модуль № 3 · 2020-03-16 · Протокол № 2 від «2» вересня 2020р. ... Теорія та поняття статистичного

Documents