ІденТичнІсТь І людська гІднІсТь › sites › default › files › lessons › units › Тема 1.pdf · З найбільшої цінності людського

Т е м а 1

ІденТичнІсТь І людська гІднІсТь

14 т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь

оБҐРУнтУВаннЯ та осоБлИВості ПРоВеДеннЯ

Про права людини давно почали говорити як про універсальні загальнолюдські цінності, які за фактом народження належать і гарантуються кожній людині в її взаєминах з державною владою . Ще за часів стародавньої Греції, філософи-стоїки стверджували: «Права не є конкрет-ними привілеями громадян у конкретних містах, але є чимось, наданим людській істоті, де б вона не була, вже на підставі того, що вона є людською і розумною» . Втім, знадобилось ще багато років для того, аби права людини стали робочою концепцією, здатною збільшити шанси для захисту цих цінностей . сучасна концепція прав людини – феномен ХХ століття, що юридич-но закріпив перемогу людини в історичній боротьбі за рівність та гарантії можливостей задо-вольнити природні потреби для самореалізації .

Пропоноване заняття – це вступ, що має на меті мотивувати і підготувати до вивчення тема-тики посібника, стимулювати роздуми про інститут прав людини, зв’язок поняття «права людини» з поняттями «гідність» та «ідентичність» .

Заняття вводить його учасників не лише в тематику прав людини, а й у спосіб вивчення цієї актуальної теми . Використання відеосвідчень на вступному занятті має показати їх цінність як історичного джерела та можливість особистісного підходу до колективного досвіду, допо-могти встановити зв’язок сучасного розуміння прав і свобод людини з трагічним досвідом минулого та через людський вимір зрозуміти й оцінити вплив тоталітарних режимів – сталін-ського сРсР та нацистського, встановленого на теренах України під час німецької та румун-ської окупації в роки Другої світової війни – на життя окремих людей . Проведення цього заняття має підготувати слухачів до використання у майбутньому відеосвідчень як персоніфікованих прикладів брутального порушення загальнолюдських цінностей за тоталітарних режимів . аналіз фрагментів відеоінтерв’ю передбачає роботу з короткою інформацією про життєві обставини, в яких перебували свідки .

на додаток до відеосвідчень, заняття включає роботу учасників з іншими первинними та вторинними джерелами інформації . Учасники почнуть працювати з юридичними документами у сфері прав людини, зокрема уривками Загальної декларації прав людини та окремими стат-тями Конституції України .

Пропонований модуль покликаний передати суть і дух преамбули Загальної декларації прав людини, головних понять, що вживаються у контексті прав людини . опрацювання матеріалів заняття має донести важливість освіти в галузі прав людини загалом, підтверджуючи текст ст . 26 Загальної декларації прав людини: «освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод . освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності організації об’єднаних націй по підтриманню миру» .

т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь 15

ХіД ВИВЧеннЯ матеРіалУ

Мета і завдання сприяти розумінню понять людська гідність, ідентичність, права людини та формувати навички їх усвідомленого використання;

надати первинні знання щодо ролі історичного досвіду тоталітарних суспільств в юридичному закріпленні концепції прав людини у міжнародних документах;

сприяти розвитку критичного мислення через аналіз відеосвідчень та правових документів;

сприяти розвитку емпатії та поваги до людської гідності як основи правової культури; розвивати здатність давати оцінку порушенням прав людини; мотивувати до поглиблення рівня освіченості у сфері прав людини; актуалізувати тематику прав людини та їх порушення як значущу суспільну проблему .

Ключові слова та поняття людська гідність, ідентичність, права людини, людина, особа, особистість, індивідуальність .

Методичні прийоми та техніки

аналіз відеосвідчень, правових документів, робота з поняттями; загальне обговорення; робота в малих групах .

Зв’язок з іншими темами посібника

Заборона дискримінації; Приватність та її межі; Заборона катувань і нелюдського ставлення; Право на вільне пересування; свобода думки, совісті та віросповідання .

Час 60-90 хв . навчального часу .

ХіД ЗанЯттЯКрок 1 [10-15 хв.] Методи: загальне обговорення, робота з поняттями в парах.

1 . напишіть поняття «людина», «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» на дошці та попросіть учасників заняття пояснити відмінності між цими поняттями . За необхідності, зверніть увагу учасників до визначень понять у словнику1 . Запитайте, яке з понять найбільш загальне . Зверніть увагу, що лише поняття «людина» з цього переліку видове і стосується всіх представників виду, а інші поняття співвідносяться з окремою людиною і мають не лише біоло-гічний, а й соціальний та індивідуальний виміри .

2 . Проведіть вправу: попросіть кожного з учасників заняття на аркуші паперу написати десять різних відповідей на запитання: «Хто я?» . Зверніть увагу учасників заняття, аби вони писали відповіді, не замислюючись, мимовільно, у тому порядку, в якому вони спадають на думку, незважаючи на логічність переліку . Попросіть у парах обговорити відповіді, звертаючи увагу на наявність у списку як індивідуальних ознак, так і колективних . Як правило, це будуть певні риси особистості, соціальні ролі тощо . наприклад: українка, вчитель, стримана, дочка, любитель котів, чоловік, приваблива, християнин, футбольний фанат, рокер тощо .

3 . Поясніть, що сучасна соціальна психологія широко використовує поняття «ідентичність» . надайте словникову довідку поняття «ідентичність» . Зверніть увагу, що ідентичність може бути індивідуальна і колективна, однак, індивідуальна ідентичність може мати кілька вимірів і бути комплексною (етнічною, гендерною, професійною, релігійною, соціальною тощо) .

1 Будь ласка, див . словник на с . 19 .

16 т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь

Проведіть обговорення вправи за такими запитаннями: Яка наша спільна ідентичність? Чим зумовлена наша ідентичність, і чи залежить вона від нашого вибору? Яку роль у нашому житті відіграють ті чи інші аспекти (вияви) ідентичності? У яких випадках наша ідентичність, ототожнення себе з певною соціальною групою

можуть серйозно впливати на ставлення до нас та на наше життя? Наведіть приклади.

Крок 2 [30-35 хв.] Методи: міні-лекція, порівняльний аналіз відеосвідчень, робота з документами в групах.

4 . Ґрунтуючись на тексті 1 матеріалу для вчителів, проведіть міні-лекцію про порушення прав людини в тоталітарному сРсР та нацистській німеччині (міні-лекція 1) .

5 . Повідомте учням, що наступним етапом буде робота з відеосвідченнями очевидців, що стосуються історичних періодів, про які йшла мова у міні-лекції, та розповідають про їхні жит-тєві ситуації . Використовуючи розділ Біографії2, надайте коротку біографічну довідку про кож-ного зі свідків та розкрийте для учнів історичний контекст описуваних подій . Поясніть, що як на цьому, так і на майбутніх заняттях свідчення очевидців використовуватимуться як джерело інфор мації про історичне минуле .

Запропонуйте учням до перегляду та обговоріть відеосвідчення .

Ім’я Інформація про свідка Запитання до змісту фрагмента

Федора Рігас[00:30]

свідок розповідає про власне дитинство в Білій Церкві Київської області та перешкоди у здобутті освіти . оскільки її батько був одноосібником та не бажав вступати у колгосп під час примусової колективізації 1929 року, Федорі відмовили у навчанні, і вона вимушена була ходити до школи з платними класами .

•Про що згадує свідок?•Що стало причиною неможливості продовжити навчання дитини?• Якою була на це реакція 11-річної дівчинки? Що вона могла відчувати в цій ситуації?

михайло Заславський[00:40]

Подія, про яку згадує свідок, стосується серпня 1944 року – періоду підготовки до наступальної Ясько-Кишинівської операції, що мала на меті розгром великого угрупування німецьких та румунських військ на східному фронті Другої світової війни, у якій михайло брав участь . михайло пережив Голокост на одещині, де за роки окупації було знищено близько 100 тисяч євреїв .

• Як можна пояснити дії сержанта, який виписував солдатську книжку?•Що мав на увазі Михайло, говорячи, що сержант навіть не уявляв, що «тут можуть залишитися євреї»?• Як ви можете пояснити реакцію свідка? Як ви ставитеся до його дій?

олександр Кузьменко[01:00]

свідок розповідає про те, що у післявоєнний час (1950-тi pp .) змушений був зазначати у паспорті не ромську національність, а вказувати себе українцем, оскільки належність до ромів могла стати перешкодою для навчання та отримання роботи в Києві .

• Як свідок пояснює своє рішення про зміну національності в паспорті?• Які відчуття могло викликати таке рішення?• Як ви оцінюєте подібну ситуацію?

Проведіть загальне обговорення: Що об’єднує описані життєві ситуації різних людей у різний час? Що спільного у ставленні свідків до описаних ситуацій? Який зв’язок існує між окремими виявами ідентичності людини та ризиками зазнати

нерівного ставлення чи бути позбавленими окремих прав?

2 Біографії респондентів ви знайдете на с . 285 .

т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь 17

Чому такі ситуації були можливими? Чи можуть вони повторитися в сучасному суспіль-стві? Як можна запобігти подібному?

6 . Запропонуйте учасникам подивитись3 відеопояснення українських правозахисників сергія Бурова та Дмитра Гройсмана (або прочитати розшифровку тексту у Додатку 1) . Попросіть учнів занотувати ті думки правозахисників, які вони вважать найбільш важливими для розуміння гідності .

Дайте відповідь на запитання: Яка відмінність між людською і особистою гідностями? Чому обов’язок захищати людську гідність покладено на державу? Підтвердіть тези про людську гідність прикладами з відеосвідчень, які ви щойно

подивилися.

7 . надайте коротку історичну довідку про прийняття Загальної декларації прав людини4 .Запропонуйте у пари чи малі групи текст Преамбули та ст . 1, 2 Загальної декларації прав

людини (Додаток 2) . надайте запитання для аналізу фрагментів тексту:

Ґрунтуючись на тексті Преамбули, які причини Ви можете виокремити як основні для створення цієї декларації?

Про які події в Преамбулі написано «варварські акти, що обурюють совість людства»? Що, на Вашу думку, є головною метою ЗДПЛ? Які поняття ключові, виходячи з тексту Преамбули та ст.1? Як розуміти вживання словосполучень «всі люди» та «кожна людина»? Чим це викликано? Які прояви людської особистості та її ідентичності закріплює стаття 2?

Під час обговорення результатів роботи в парах чи малих групах зверніть увагу, що Декла-рація виходить з того, що гідність належить усім і кожному представнику людства .

8 . Проведіть міні-лекцію про загальний огляд прав людини, роль і місце людської гідності у системі прав людини, механізми захисту прав людини на національному та міжнародному рівнях . Використовуйте текст 2 з матеріалів для вчителя (міні-лекція 2) .

Поясніть, що на відміну від особистої гідності, яка близька за змістом до честі та репутації і залежить від особистих якостей конкретної особи, людська гідність розглядається як морально-етична категорія . З найбільшої цінності людського життя випливає наявність гідності у кожного, тобто людська гідність – це право на ставлення до себе як до людської істоти . Коли говорять про людську гідність, то мають на увазі права людини; коли говорять про повагу держави до людської гідності, то мають на увазі можливість людиною реалізувати ці права . саме тому у конституційному праві гідність особистості – це критерій ставлення держави до особистості та її правового статусу .

Поясніть, що саме лише прийняття Загальної декларації прав людини у 1948 році та підписання і ратифікація більшістю країн світу міжнародних пактів про права людини не гарантує їх до-

тримання . Правові гарантії дотримання та забезпечення прав людини з боку держави стали можливими лише після впровадження механізмів їх захисту як на національному, так і на між-народному рівнях .

3 http://www .youtube .com/watch?v=4E7UB58R3yY4 Детальніше див . матеріали для викладачів, текст 2 на с . 26 .

18 т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь

9 . Запропонуйте для ознайомлення текст статті 3 Конституції України (Додаток 3) та обгово-ріть у великому колі:

Чому Основний Закон називає людину та людську гідність найвищою соціальною цінністю? Чому у даному тексті використовується поняття «людина» замість поняття «громадянин»? Як ви розумієте положення про відповідальність держави перед людиною у контексті

цієї статті? Який зв’язок Основного Закону, яким є Конституція України, з Загальною декларацією

прав людини? Чому вивчення основних положень Конституції України, Загальної декларації прав

людини та інших юридичних документів у цій галузі включено до шкільної програми середніх шкіл України? Яка мета такого вивчення?

Від чого залежить ситуація з дотриманням прав людини в країні? Яка роль обізнаності громадян у сфері прав людини та механізмів їх захисту?

Навіщо у більшості країн існує посада омбудсмена – Уповноваженого з прав людини – тобто посадової особи, що відстежує стан дотримання прав людини органами держав-ної влади?

10 . Розгляньте таку цитату: «найвища мета освіти з прав людини – це формування гро-мадян, які діють згідно з правами людини, а не лише студентів, які знають, що у них є права людини» (Suarez, 2007)5 .

Як Ви розумієте цю цитату? Яка різниця між «знанням про права людини» та «дією згідно з правами людини»? Як ця різниця впливає на вас і ваших однолітків? Як це може вплинути на вашу школу та місцеву громаду?

Крок 3 [10-12 хв.] Методи: загальне обговорення, робота в малих групах, дискусія методом «займи позицію»,метод незавершеного речення.

11 . Підбийте підсумки заняття одним із запропонованих методів:а) напишіть на дошці чи великому аркуші паперу поняття «людська гідність», «ідентичність»,

«права людини» та попросіть у трьох малих групах укласти вірш сінквейн6 на одне з вказаних понять . Проведіть загальне обговорення .

Б) Попросіть учасників заняття завершити речення: «Гідність людини – це…», «моя ідентич-ність – це…», «Дотримання прав людини необхідне, адже…» . Під час обговорення стиму-люйте учасників заняття при укладанні речень використовувати приклади та поняття заняття .

В) Шляхом дискусії «займи позицію» проведіть обговорення твердження «Дотримання прав людини в країні залежить лише від державної влади…» .

5 David Sua’rez . Education Professionals and the Construction of Human Rights // Education Comparative Education Review . – 2007 . – P . 51(1): 48-70 .

6 сінквейн – вірш, що складається з 5 рядків, походить від французького слова «п’ять» . У першому рядку заявляється тема, предмет . У другому – дають опис теми предмета: два прикметника чи прислівника . третій рядок складається з трьох дієслів, що характеризують дії предмета . У четвертому – вислів, в якому виражено ставлення автора до теми чи предмета . П’ятий рядок – одне слово: синонім, який узагальнює чи розширяє зміст теми другого рядка .

т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь 19

слоВнИК

Людина – біологічний вид приматів, що належить до виду гомінідів та є єдиним представником роду гомо сапієнс .

Особа – людський індивід як суб’єкт соціальних та юридичних відносин і свідомої діяльності .Індивід – окремий організм, який існує самостійно, зокрема окрема людина, особа, одинич-

ний представник людського роду .Індивідуальність – відмінні ознаки окремої істоти, що відрізняють її від інших особин виду .Особистість – стійка система соціально значущих рис, що характеризують індивіда як члена

суспільства або спільності . особистість визначається даною системою суспільних від-носин, культурою і зумовлена також біологічними особливостями .

Ідентичність – це набір персональних характеристик, що роблять індивіда унікальним . став-лення та сприйняття людиною самої себе, а також усвідомлення окремих складових власної особи як природно та внутрішньо притаманних; риси пов’язані з ідентифікацією індивіда з нормами й очікуваннями соціального середовища, в яке він занурений .

Гідність – морально-етична категорія, що означає повагу і самоповагу людської особистості, яка виражає уявлення про цінність людини як моральної особистості .

Людська гідність – категорія прав людини, що означає право на ставлення до себе як до люд-ської істоти . Коли говорять про людську гідність, то мають на увазі права людини; коли говорять про повагу держави до людської гідності, то мають на увазі можливість людиною реалізувати ці права .

Права людини – поняття, що характеризує правовий статус людини стосовно держави, її мож-ливості і домагання в економічній, соціальній, політичній і культурній сферах; закріп лені міжнародними та національними нормами .

20 т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь

матеРіалИ ДлЯ УЧаснИКіВ ЗанЯттЯДодаток 1. Погляд правозахисника

Розшифровка відеолекції «Людська гідність як джерело прав людини»7

«людська гідність є одним із основних понять для розуміння концепції прав людини . Це своє-рідний початковий пункт для цієї концепції . Їй не можна дати визначення, але її можна відчувати . Її має кожна людина . Це своєрідний лакмусовий папірець, що може подавати знак про по-рушення прав людини . Коли ми відчуваємо приниження, біль – страждає людська гідність . Якщо причиною страждання та болю є дії держави, ця ситуація є порушенням прав людини», – Сергій Буров .

«людська гідність базується на фундаментальних, біологічних насамперед, аспектах людини як живої істоти . Певних аспектах, які об’єднують людей незалежно від будь-яких інших критеріїв . те, що притаманне всім людям як біологічним істотам: реагування на біль, репродукція роду, біологічні константи, такі, як діапазон температур, у яких людина як жива істота відчуває себе комфортно – впливає на те, як люди би хотіли, щоб до них ставилися . Це перша частина . Вона пов’язана із забороною катувати людину . так само може бути пов’язана із обмеженнями на те, щоб людині заборонялося говорити, висловлювати те, що вона хоче висловлювати . оскільки потреба в спілкуванні є природною і притаманною кожній людській істоті . ми бачимо, що ці особ-ливості впливають на певні суспільні норми, зокрема, і на права людини . інший елемент – у тому, що людина, крім біологічних факторів, наділена певними суспільними якостями . До таких суспіль-них факторів, які невіддільні від поняття людської гідності, є право на сім’ю або право на зібрання в групи, його пізніше почали називати свободою асоціацій . Це класичне право людини як суспіль-ної істоти, для якої притаманна кооперація з іншими, собі подібними, в тому числі поза межами родинного кола . Ці два блоки – біологічний і суспільний – сформували ставлення до обмежень держави щодо кожної людини так, що ці обмеження були визнані універсальними, неподіль-ними і віднесеними до філософського поняття "права людини"» . Дмитро Гройсман8 .

«(…) За словами польського правозахисника марека новицького, є різниця між поняттями людська та особиста гідність . особиста гідність ближча до поняття честі . Якщо ми зробили гар-ний вчинок, наша особиста гідність зростає . Якщо ми скоїли аморальний вчинок – особиста гідність втрачається .

людська гідність не залежить від наших вчинків . Вона однаковою була і залишається як у страшного злочинця, так і у дитини, яка щойно народилася і не здійснила ще ані добрих, ані поганих вчинків . тому теза, за яку боряться правозахисники, далеко не завжди є популярною в суспільстві . наприклад, якщо зараз влаштувати загальний референдум щодо можливості існування смертної кари в тих країнах, в яких вона вже відмінена, велика доля вірогідності, що більшість подасть свій голос за її повернення . але чи завжди більшість права́? саме за рішенням більшості було страчено сократа . саме за рішенням більшості шляхом демократичних виборів у 30-ті роки було обрано Гітлера в німеччині . Покарання злочинця, який сидить у в’язниці, по-лягає в обмеженні волі та обмеженні інших прав і свобод . але це не означає, що людину можна піддавати тортурам . не можна допустити, щоб права людини трішки дотримувались, а трішки їх порушували . страждає людська гідність . тому я завжди буду проти навіть мінімального на-ступу на людську гідність . сьогодні від неправомірних дій влади страждає інша людина . Завтра це може статись з кожним і кожною, бо всі ми люди» . Сергій Буров .

7 http://www .youtube .com/watch?v=4E7UB58R3yY8 Дмитро Гройсман (1972–2013) – засновник та керівник Вінницької правозахисної групи . Він заснував українське від-

ділення Amnesty International і Вінницьку правозахисну групу, де захищав права біженців і шукачів притулку, боровся зі смертною карою, тортурами та дискримінацією . Як інтерв’юер Фонду Шоа Дмитро записав 315 інтерв’ю .

т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь 21

Додаток 2. Мовою документа

ЗаГаЛьна ДеКЛаРацІя ПРаВ ЛюДини9

Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної асамблеї оонвід 10 грудня 1948 року

Преамбула Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та

невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру; і беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів,

які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і

беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою за-безпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і

беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; іберучи до уваги, що народи об’єднаних націй підтвердили в статуті (995_010) свою віру

в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; і

беручи до уваги, що держави-члени зобов’язались сприяти у співробітництві з організацією об’єднаних націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод; і

беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання;

Генеральна асамблеяпроголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні

прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефек-тивного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією .

Стаття 1 Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах . Вони наділені розумом

і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства .

Стаття 2 Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, неза-

лежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, націо-нального чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища . Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнарод-ного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця тери-торія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті .

9 Загальна декларація прав людини (рус ./укр .) [електронний ресурс] / Загальна база «Законодавство України» . – Режим доступу: http://zakon4 .rada .gov .ua/laws/show/995_015, останній перегляд 24 .07 .2013 .

22 т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь

Додаток 3. Мовою документа

Конституція УкраїниСтаття 3. людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються

в Україні найвищою соціальною цінністю .Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави .

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність . Утвердження і забезпечення прав і сво-бод людини є головним обов’язком держави .

т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь 23

матеРіалИ ДлЯ ВИКлаДаЧіВТекст 1.

Ретроспективний погляд на тоталітарні режими ХХ століття: зневага людської гідності та ставлення до прав і свобод людини (на прикладі сталінського СРСР та нацистської німеччини)

У цій статті йтиметься про систематичні насилля й терор, які здійснювалися щодо населення в радянській державі в період після становлення влади більшовиків і, в першу чергу, під час не-обмеженої влади Йосипа сталіна (кінець 1920-х – 1953 роки), й у німеччині періоду третього райху під керівництвом адольфа Гітлера (1933–1945 роки) . ми запропонуємо читачам порів-няльні нариси про поводження сталінського й націонал-соціалістичного (гітлерівського) режи-мів із основними цінностями суспільного життя й пов’язаними з ними поняттями, які пізніше, після Другої світової війни, були виокремлені міжнародною спільнотою в єдиний комплекс під назвою «права людини» .

Дослідження історії ХіХ й ХХ століть виявили величезну кількість різноманітних форм ліквіда-ції народів, релігійних груп, соціальних класів, прошарків й окремих людей . Протягом ХХ сторіччя, за підрахунками американського соціолога Р . Руммеля, уряди в усьому світі вбили (поза війнами й воєнними конфліктами) 119 мільйонів людей . одним із тих районів, які постраждали особ ливо сильно, була Європа, на території якої проводилися експерименти з етнічного й соціаль ного переоблаштування суспільств і становлення нових політичних режимів . Землі сучасної України були втягнуті в орбіту дій двох політичних режимів, які обґрунтовано можна вважати найагресив-нішими й нещадними щодо своїх «зовнішніх» і «внутрішніх» ворогів, тобто, як мешканців влас-них держав, так і соціальних, етнічних, релігійних й інших груп . З якими цілями та якими методами ці політичні режими – сталінізм і гітлеризм – реалізовували свої суспільні ідеали? Це питання, на яких ми сфокусуємо нашу увагу .

сталінізм і нацизм привернули пильну увагу вчених, які присвятили вже немало робіт питан-ням про те, як виникли й функціонували кожна з цих політичних систем . Бібліографія робіт про різні аспекти еволюції – як третього райху, так і сталінізму – нараховує десятки тисяч книжкових найменувань . історики ставлять питання про те, як стало можливим поступове зосередження влади в руках кожного з двох диктаторів, яким чином вони використовували власні повно-важення, як видозмінювали суспільства й державні устрої, а також – як суспільства й окремі люди сприймали їхню діяльність, як реагували на ініціативи своїх вождів і в якій мірі приймали (чи опиралися) цим діям .

За суттєвих відмінностей в ідеології, яка лежала в основі обох політичних систем (у випадку сРсР – класова, в випадку третього райху – расова), очевидним є схожість цілей, задач і мето-дів їх досягнення, які практикувалися обома режимами . «Різнояйцевими близнюками» образно назвав обидва режими французький історик П‘єр Шоню і мав на увазі їхню схожість за різної історії, що породила кожен із них . Ця схожість була обумовлена спробами створити нову су-спільну реальність на основі перелаштування світу відповідно до певних принципів, для досяг-нення якої основним, легітимним й ефективним інструментом передбачалося насилля . Фран-цузьким історик ален Безансон писав так про цілі й завдання нацистської й сталінської систем: «Вони ставлять собі за мету досягнути ідеального суспільства, вирвавши з нього принцип зла, який їм перешкоджав . Вони претендують на людинолюбство, тому що один бажає добра всьому людству, інший – німецькому народу, й ідеал цей породив захоплену відданість і героїчні вчинки . та більше за все зближує їх те, що обидва наділили себе правом – і навіть обов’язком – убивати, й обидва робили це схожими методами в масштабах, невідомих історії» .

24 т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь

тому недивно, що паралельно з вивченням кожного з режимів окремо ще в той період, коли вони були в стадії розвитку своєї діяльності, деякі суспільні діячі й учені поставили питання про їх типологічну схожість і почали їх порівняльне вивчення . З метою узагальненого позначення того політичного режиму, різновидами якого були сРсР на певних етапах своєї історії, гітлерів-ська німеччина, а також італія періоду правління Беніто муссоліні, у використання був введений термін «тоталітаризм» . У перших роботах на цю тему відзначалося, що основною спільною ознакою цих різних політичних режимів є встановлення в кожному з них однопартійної політич-ної системи, яка, за своїм характером, є репресивною й вважає своїм завданням установити над суспільством і кожною людиною тотальний контроль .

Після Другої світової війни й особливою після міжнародного нюрнберзького трибуналу над нацистськими злочинцями (1945–1946 роки), на тлі початку «холодної війни», погляди на сРсР і нацистську німеччину як споріднені тоталітарні режими отримали нові поштовхи для роз-повсюдження . З 1952 року, коли в сШа на цю тему була проведена наукова конференція політологів, термін «тоталітаризм» отримав наукове значення й вагу наукової концепції . З того часу почалося активне теоретичне вивчення даного феномена такими сьогодні широко-відомими вченими, як Ханна арендт («Витоки тоталітаризму», 1951), Карл Фрідріх («тоталі-тарна диктатура», 1957) й інші . Ці дослідники узагальнювали трагічний досвід першої половини ХХ сторіччя й намагалися виокремити структурні риси, які лежали в основі сталінської, гітлерів-ської й інших схожих систем . із того часу щодо даного питання з’явилося доволі багато робіт . Вивченням структурних параметрів, які наближали гітлерівський і сталінський режими, невдовзі зайнялися історики, які поставили собі за завдання простежити, наскільки схожими чи відмін-ними шляхами формувалися в межах тої чи іншої диктатури ті тенденції, які призвели до згор-тання свобод і перелаштування суспільства в бажаному партіями й самими дикта торами на-прямку . так, у 1997 році була опублікована колективна монографія під редакцією відомих експертів у сфері історії нацизму й сталінізму – істориків Яна Кершоу й моше левіна «сталі-нізм і нацизм: диктатури в порівнянні»10 . автори книги провели порівняльне вивчення форму-вання культу особистості вождів, мілітаризацію економіки в обох країнах і суспільну трансфор-мацію, яка була проведена диктаторами . В 2004 році була видана монографія британського історика Річарда овері під назвою «Диктатори: гітлерівська німеччина, сталінська Росія»11, в якій історик проаналізував основні «каркаси» обох режимів, такі, як стиль керівництва дикта-торів, роль терору при досягненні й утриманні ними влади, культурні й економічні пере-творення, здійснені вождями, а також методи мобілізації прихильників і мас для до сягнення поставлених цілей . одним із нещодавніх плідних результатів порівняльного підходу є збірка статей під редакцією майкла Гейера й Шейли Фітцпатрік під назвою «Beyond Totali tarianism . Stalinism and Nazism Compared»12, яка з’явилася у видавництві Кембриджського університету в 2009 році .

Деякі з учених бачать спільність двох систем не лише в їхній структурній подібності, а й у ре-зультатах їхньої діяльності, що призвела до вчинення особливого виду злочинів, які Конвенція оон у 1948 році кваліфікувала як «геноцид» . наприклад, історик норман наймарк пише: «обидва тоталітарні вбивці – нацистська німеччина та сталінська Росія13 – скоїли геноцид, "злочин злочинів" . . . наразі ми знаємо достатньо, щоб обґрунтувати тезу: обидві системи, сталін ська

10 Ian Kershaw, Moshe Levin, eds . Stalinism and Nazism . Dictatorships in Comparison . – Cambridge: Cambridge University Press, 1997 .

11 Overy Richard. The Dictators . Hiteler’s Germany, Stalin’s Russia . – Allen Lane: London, New York, Victoria, Toronto, New Dehli, Aukland, Rosebak, 2004 .

12 Переклад на російську мову: «За рамками тоталитаризма . сравнительные исследования сталинизма и нацизма» . – москва: РоссПЭн, 2011 .

13 мається на увазі сталінський Радянський союз .

т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь 25

й нацистська, були геноцидними за самою своєю природою . В обох випадках специфічне по-єднання харизматичних лідерів (у Веберовому розумінні), диктаторських повноважень, ідео-логічної мотивації та прометеївських трансформаційних поривань спричинили до того, що вони використовували масове знищення груп громадян власних (і чужих) країн, щоб досягнути не-можливого майбутнього, яке визначало саму їхню сутність»14 .

У прагненні виокремити найяскравіші характеристики, притаманні тоталітарним режимам, дослідники перераховують такі (викладені в книзі політологів К . Фрідріха й З . Бжезинського «тоталітарна диктатура й автократія»15 1956 року й у наступних роботах):

(1) наявність однієї всеосяжної ідеології, на якій побудована політична система суспільства .(2) наявність єдиної партії, зазвичай під керівництвом диктатора, яка зливається з держав-

ним апаратом і таємною поліцією .(3) Вкрай висока роль державного апарату, проникнення держави практично в усі сфери

життя суспільства .(4) Відсутність плюралізму в засобах масової інформації .(5) Жорстка ідеологічна цензура всіх легальних каналів надходження інформації, а також

програм освіти . Покарання за розповсюдження незалежної інформації .(6) Велика роль державної пропаганди, маніпуляція масовою свідомістю населення .(7) Відкидання традицій, зокрема традиційної моралі, й повне підпорядкування вибору засо-

бів визначеним цілям (побудова «нового суспільства») .(8) масові репресії й терор із боку силових структур .(9) Знищення індивідуальних громадянських прав і свобод .(10) Централізоване планування економіки тощо .

Як ми бачимо, відповідно до даної класифікації, однією з основних ознак тоталітарних режи-мів (до яких, на думку більшості вчених, належали як нацистська німеччина, так і сталінський Радянський союз) є зневага державної системи до комплексу громадянських прав і свобод (п . 9) . на основі накопичених уявлень про громадянські права й свободи, в 1948 році в сфері між-народного права була сформульована «Загальна декларація прав людини» . Діяльність тоталі-тарних диктатур ХХ сторіччя була відмічена абсолютною зневагою й попранням фунда-ментальних прав і свобод, маніпуляціями з правосуддям і його підпорядкуванням своїм цілям, закріпаченням і знищенням великих груп людей, втручанням до приватного життя й установ-ленням контролю над ним, становленням ієрархічної нерівності всередині колись рівноправних суспільств, забороною й ліквідацією права на релігійні віросповідання… Ретроспективний по-гляд на те, як відбувалася ліквідація свобод у процесі визрівання кожної з диктатур, особливо актуальний у контексті недопущення повторення цих трагічних історичних сюжетів у сучасному суспільстві . Призначенням історичних матеріалів, які супроводжуватимуть кожен із модулів, є ретроспективний нарис про те, яким чином кожен із режимів, що розглядаються, – нацист-ський і сталінський – поводилися з певними правами й свободами громадян, а також різних груп, які способи й інструменти використовували для цього диктатори, і яких результатів вони досягли в процесі трансформації суспільства за рахунок обмеження й попрання прав і свобод обраних індивідів і груп . У наступних розділах ми детальніше розглянемо діяльність обох режи-мів щодо різних фундаментальних цінностей суспільства й окремого людського життя .

14 Наймарк Норман М . Геноциди сталіна . – Київ: Видавничий дім «Києво-могилянська академія», 2011 . – с . 107 . 15 Friedrich Carl Joachim, Brzezinski Zbigniew . Totalitarian dictatorship and autocracy . – Harvard: Harvard University

Press, 1956 .

26 т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь

Текст 2.

Права людини: основні поняттяЯкщо замислитись, що найцінніше для кожної людини, ми не отримаємо однакового пере-

ліку . адже кожна людина особлива, має свій спосіб життя, власні погляди і переконання, став-лення до навколишнього світу залежно від тих традицій і уявлень, в яких вона виховувалась . Проте, зазвичай, серед цього переліку цінностей ми зустрічаємо значну кількість пунктів, тотожних для кожної людини . Перш за все – це саме життя . адже сам факт біологічного існування – життя – є первинним щодо будь-якої «життєвої ситуації», в якій ми виявляємо свої потреби й бажання . Цей факт самоочевидний і, як правило, не викликає здивування . так само беззаперечною є потреба особистості, хай не завжди усвідомлена, мати певні індивідуальні погляди і переконання, і якщо позбавити людину можливості їх вільно обирати та сповідувати, матимемо ситуацію неповноти життя, відчуття неспроможності бути повноцінним членом суспільства .

ми всі живемо в суспільстві та не можемо реалізуватися поза його межами . ми живемо у суспільстві, де одні мають владу над іншими . Колись таку владу мали сильніші . З часом існу-вання людської цивілізації ми створили держави і почали обирати державну владу . обирати, делегуючи їй піклування про нашу безпеку, захист тих саме фундаментальних цінностей, без яких неможливо існування будь-якої людини . «ми вважаємо за самоочевидні такі істини: всіх людей створено рівними, всіх їх творець обдарував невід’ємними правами, до яких належать життя, свобода, прагнення щастя . аби забезпечити ці права, уряди, що встановлені серед людей, беруть на себе справедливу владу з погодження підданих . У кожному випадку, коли яка-небудь форма правління стає згубною для цих цілей, народ має право змінити її та засну-вати новий уряд…», – проголошувалось у Декларації незалежності сШа 1776 року . Подібне проголошувалось Декларацією прав людини і громадянина (1789 р .) у Франції .

Про права людини давно почали говорити як про універсальні загальнолюдські цінності, які за фактом народження належать і гарантуються кожній людині в її взаєминах з державною владою . Ще за часів стародавньої Греції, філософи-стоїки стверджували: «Права не є конкрет-ними привілеями громадян у конкретних містах, але є чимось, наданим людській істоті, де б вона не була, вже на підставі того, що вона є людською і розумною» . Втім, знадобилось ще багато років для того, аби права людини стали робочою концепцією, здатною збільшити шанси для захисту цих цінностей .

Після жахливих злочинів Другої світової війни, у середині XX століття виникає і формулю-ється сучасна концепція прав людини . У 1945 році створюється організація об’єднаних націй, а 10 грудня 1948 року була прийнята Загальна декларація прав людини . Цей документ має 30 статей і проголошує перелік прав, які належать кожній людині . Цей перший документ був декларацією, намірами, які проголошували держави світу, приєднуючись до його визнання .

Конституція нашої держави проголошує: «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недо-торканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю . Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави . Держава відповідає перед людиною за свою діяльність . Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є голов-ним обов’язком держави»16 .

ми живемо в державі, яка Конституцією визначається демократичною . історія виникнення демократії сягає давніх часів . У первинному розумінні «демократія» означає владу більшості . але виявилось, що лише цього змісту недостатньо . адже саме за рішенням більшості страчено

16 Конституція України, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст . 141 .

т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь 27

сократа . саме за рішенням більшості, шляхом демократичних виборів в 30-ті роки було об-рано Гітлера в німеччині . У XVIII столітті відомий просвітник Жан-Жак Руссо писав: «Будь-яка влада – від Бога, я це визнаю, але й від Бога і всіляка хвороба . Чи означає це, що заборонено запрошувати лікаря?»17 . У своїй лекції «Що таке права людини» відомий польський правозахис-ник марек новицький зазначав: «Більшість зазвичай забуває про проблеми меншин, а деякі з цих проблем навіть викликають ворожість більшості . Це означає, що необмежена влада біль-шості є загрозою для окремих осіб і груп…»18 . сучасний світ розуміє демократію як обмежену владу більшості . і таким обмеженням є права і свободи, притаманні кожній людині . З середини XX століття починають створюватись механізми захисту прав людини на міжнародному рівні та в національних правових системах . маючи за основу людські цінності, моральні й етичні норми, права людини як правова категорія закріплюються в юридичних документах . Гарантія їх охорони і захисту стає обов’язком держави . Вони не лише закріплюються в міжнародних договорах і основних законах держав, а й створюються механізми їх захисту: крім документів, що мають юридичну силу, з’являються інституції, завдання яких пов’язані з контролем за виконанням гарантій дотримання прав людини і процедури для обстоювання порушених прав . Все це до-дається до вже наявної системи поділу влади на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову, покликану зменшити ризик узурпації влади в одних руках .

на думку історика і політолога Віктора осятинського19, концепція прав людини ґрунтується на трьох основних твердженнях . Перше – будь-яка влада обмежена . Друге – кожна людина має свій автономний світ, у який не може втручатись жодна влада . третє – кожна людина, за-хищаючи свої права, може висувати претензії державі, домагатись дотримання своїх прав .

існує кілька важливих для розуміння сучасної концепції прав людини понять, які розкривають наведені положення . одним із найважливіших є людська гідність . людська гідність – джерело прав людини . Це своєрідний початковий пункт для будови концепції прав людини . Їй не можна дати визначення, але її можна відчувати . Її має кожна людина . Це своєрідний «лакмусовий папірець», що може подавати знак про можливі порушення прав людини . Коли ми відчуваємо приниження, біль – страждає людська гідність . Якщо причиною страждання, болю є дії дер-жави – це ситуація порушення прав людини .

Для кращого розуміння цього важливого в концепції прав людини поняття марек новицький розрізняє людську гідність і особисту . особиста гідність, каже він, близька до поняття честі . Якщо ми зробили гарний вчинок – наша особиста гідність зростає . Якщо ми скоїли аморальний вчинок – особиста гідність потерпає .

людська ж гідність не залежить від наших вчинків . Вона однаково є і залишається як у страш-ного злочинця, так і у дитини, яка щойно народилась і не здійснила ще ані добрих, ані поганих вчинків . Покарання злочинця, який сидить у в’язниці, полягає в обмеженні волі та багатьох інших прав і свобод . але це не означає, що людину можна піддавати тортурам .

Права людини є індивідуальними. Це одна з важливих ознак прав людини . Вони не можуть бути колективними лише тому, що належать кожній окремій людині – індивідууму . навіть коли проблема стосується цілої групи людей, кожна особа має свою особливу ситуацію . Кожен із нас, перебуваючи у тій самій ситуації, відчуває себе по-різному . Це залежить від особистих рис та відмінностей . Це одна з важливих причин того, чому людській гідності не можна дати ви-значення або перетворити її у жорстку норму .

17 Жан-Жак Руссо (1712–1778) – французький письменник, філософ .18 Марек Новицький . «Що таке права людини» . Гельсінський Фонд з прав людини (Варшава, Польща):

http://protivpytok .org/biblioteka/marek-novickij-lekciya-po-pravam-cheloveka19 Професор Центрально-європейського університету в Будапешті, експерт Гельсінського Фонду з прав людини

(Варшава, Польща) .

28 т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь

людина з інвалідністю, яка пересувається лише за допомогою візка, може відчувати при-ниження, дискримінацію щодо себе, не маючи можливості потрапити до зали суду – в той час коли інша людина нічого подібного не відчуває .

аналізуючи проблеми з правами людини, що стосуються групи людей, ми все одно маємо на увазі права кожної окремої особи, яка представляє цю групу . наприклад, говорячи про права національних меншин, ми маємо на увазі права конкретних представників певних націо-нальних меншин .

Все це особливо важливо з точки зору захисту прав людини . системні проблеми зазвичай стосуються не лише однієї людини, а й багатьох інших . але іноді висування претензій і боротьба за свої права зі сторони лише однієї людини можуть змінити ситуацію на краще для всієї групи людей, яких ця проблема торкнулась .

Виходячи вже з філософського підґрунтя концепції прав людини і з огляду на історію й ево-люцію прав людини, важливо відзначити ще одну з основних ознак прав людини . Концепція прав людини лежить у полі відносин «влада – особа». механізми захисту прав людини по-будовані на тому, що влада а) не повинна втручатися в автономний світ людини, б) гарантує дотримання прав людини, реагуючи на дії інших осіб .

У той же час права людини мають обмеження, які може встановлювати держава . але для того, щоб уникнути необґрунтованого втручання, дії держави, пов’язані з обмеженням прав людини, чітко обумовлені . По-перше, будь-яке обмеження повинно мати мету – захист цін-ності, блага, якщо це благо під загрозою . Прикладами таких благ та цінностей можуть бути: охорона здоров’я і моралі, захист прав інших осіб, безпека держави та громадський порядок . По-друге, будь-яке обмеження має бути передбаченим та регламентуватись законом . По-третє, будь-які дії, пов’язані з обмеженням прав людини, мають бути «необхідними в демокра-тичному суспільстві» . іншими словами, обмеження може мати місце лише у тих випадках, коли немає інших способів досягнення тих цілей, заради яких воно застосовується . і тільки у тих ви-падках, коли самі дії, пов’язані з обмеженням, пропорційні цій меті . «не можна ремонтувати наручний годинник молотом», – так пояснював принцип пропорційності суддя Верховного суду сШа у XIX столітті, який вперше його обґрунтував .

обмеженням можуть бути піддані всі права і свободи, крім свободи від жорстокого та такого, що принижує гідність, поводження і покарання та свободи від рабства . Ці права зазвичай нази-вають «абсолютними» .

нарешті, варто сказати, що права людини були б просто деклараціями викладеними на папері, якби не існували механізми їх захисту . Для будь-якої держави діють власна національна та міжнародна системи захисту прав людини .

на національному рівні за захистом своїх прав можна звернутись до установ, що перебува-ють у юрисдикції судової системи України . В Україні діють адміністративні суди, а також існує процедура розгляду скарг у рамках адміністративного судочинства . Це важливо тому, що ця процедура передбачає розгляд справ, сторонами яких є держава і державні установи, посадові особи .

основним документом, що гарантує права людини в Україні є Конституція України . У Кон-ституції закріплені основні механізми захисту прав людини на національному рівні .

серед інших важливих державних інституцій слід назвати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини . До цього органу, як і до інших державних установ і організацій, можна звертатись із зверненням (скаргами, пропозиціями, заявами) та інформаційними запитами . Розгляд звернень стосовно прав людини є одним із першочергових завдань Уповноваженого . Проте він може лише сприяти або разом з людиною домагатись відновлення в правах . Він, звісно, не приймає таких рішень, які приймає суд .

т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь 29

Важливим державним органом є Конституційний суд України . Він за визначенням повинен контролювати дотримання норм Конституції України . До Конституційного суду можна зверну-тись за тлумаченням окремих норм Конституції, проте не існує процедури подання індивіду-альної скарги до Конституційного суду на порушення прав людини, передбачених основним Законом (Конституцією) .

Залежно від ситуації можна звертатись до органів виконавчої влади, місцевих органів дер-жавної влади та місцевого самоврядування . При цьому важливо знати, яким чином подаються звернення до органів влади і яким чином регулюється порядок надання відповідей . Для цього, крім Конституції, варто звернути увагу на Закони України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» .

Важливу роль мають громадські організації, які опікуються захистом прав і свобод людини . Ці організації можуть допомогти отримати правову допомогу, а в багатьох випадках беруться за супровід справи, організовують громадські моніторинги та кампанії .

на міжнародному рівні актуальними для України є система захисту прав людини оон і Євро-пейська система захисту прав людини . існує досить багато механізмів, якими можна скориста-тись у рамках цих систем .

Першим документом, що мав силу міжнародної угоди з прав людини і був обов’язковий до виконання тими державами, які його ратифікували (ввели до внутрішнього законодавства), стала Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р .) . Конвенція чинна до сьогодні . Права і свободи, закріплені в ній, можна захистити в Європейському суді з прав людини . Україна є учасницею цієї Конвенції . Варто звернутись до спеціальної літератури, аби познайомитись з тим, як працює Європейський суд з прав людини і в який спосіб до нього можна звернутись .

У рамках оон Україна приєдналась до більшості міжнародних угод з прав людини . Для забезпечення контролю за виконанням міжнародних угод в системі оон створені договірні органи – Комітети . До деяких комітетів можна звернутись з індивідуальною скаргою, але лише після того, як будуть використані всі ефективні засоби правового захисту всередині країни . Крім цього, важливо дотриматися й інших критеріїв, за якими визначається прийнятність скарги . Ці критерії та процедура подачі скарги зазвичай описані у факультативному протоколі до між-народної угоди . У будь-якому разі, варто звернутись за допомогою до юриста . У результаті розгляду індивідуальної скарги договірний орган виносить судження, в якому зазначає свою позицію щодо ситуації – чи було порушене з боку держави право .

Звернутись з індивідуальною скаргою можна не до всіх Комітетів . наприклад, до Комітету з прав дитини такої можливості не існує20 . Утім, можна звернутись до Комітету з прав людини, якщо щодо дитини порушене одне з прав, закріплених міжнародним пактом про громадянські і політичні права, адже права дитини – це категорія прав людини .

У системі оон є й інші можливості для її використання з метою захисту прав людини . один із впливових механізмів пов’язаний з тим, що держава-учасниця міжнародного органу має по-давати періодичні звіти до договірного органу щодо виконання тієї чи іншої міжнародної угоди . недержавні організації у свою чергу можуть подавати альтернативні звіти на звіт уряду .

20 на даний час уже існує факультативний протокол, що дозволяє звернутись з індивідуальною скаргою до Комітету з прав дитини, однак він ще не почав діяти .

30 т е м а 1 . і д е н т и ч н і с т ь і л ю д с ь к а г і д н і с т ь