Національна академія внутрішніх справnni3.naiau.kiev.ua/nnifpfpmgbngu/kafedra/TSP/fail/NMM... · Web view«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ПІДРОЗДІЛІВ МІЛІЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ ТА ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

Навчально-методичний комплекснавчальної дисципліни

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

підготовки бакалавра

напряму 6.030401 «Правознавство»

денна та заочна форми навчання

Автор:Коломієць О.В., доцент кафедри, кандидат психологічних наук

Затвердженона засіданні кафедри, протокол № 1 від 30 серпня 2013 р.

Київ-2013

2

ЗМІСТ

1. Витяг з освітньо-кваліфікаційної характеристики……………………………...3

2. Витяг з освітньо-професійної програми…………………………………………3

3. Анотація навчальної дисципліни зі структурно-логічною схемою (міждисциплінарними зв’язками)………………………………………………..3

4. Пояснювальна записка до навчальної дисципліни……………………………...5

5. Тематичний план на поточний навчальний рік………………………………....7

6. Плани-конспекти лекційних занять……………………………………………...8

7. Плани семінарських занять……………………………………………………..77

8. Плани практичних занять…………………………………………………….....97

9. Плани лабораторних занять……………………………………………………120

10. Завдання для самостійної підготовки…………………………………………120

11. Індивідуальні навчально-дослідні завдання………………………………….121

12. Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів і курсантів (слухачів)………………………………………………………………………..122

13. Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового (модульного) контролю………………………130

14. Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення навчальної дисципліни……………………………………………………………………...150

15. Методичні, наочні, мультимедійні матеріали для лекцій і семінарів………150

16. Рекомендована література……………………………………………………..151

3

1. ВИТЯГ З ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИВідповідно до п.1. Галузь використанняВаріативна частина освітньо-кваліфікаційної характеристики

випускника Національної академії внутрішніх справ є складовою стандарту вищої освіти вищого навчального закладу та застосовується при підготовці фахівців:

галузі знань «право» напряму 6030401 «Правознавство»»освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» кваліфікації «юрист» з узагальненим об’ємом діяльності – «Правознавство»з нормативним терміном навчання – 4 рокигалузеве міністерство – Міністерство внутрішніх справ УкраїниСкладова стандарту вищої освіти вищого навчального закладу придатна

для цілей сертифікації фахівців та атестації випускників Національної академії внутрішніх справ.

Напрям 6.03040101 «Правознавство».Відповідно до п.1. Галузь використання1.1. Нормативний термін навчання – 4 роки1.2. Освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр.1.3. Кваліфікація – діяльність у сфері права – К.74.11;

2. ВИТЯГ З ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНОЇ ПРОГРАМИВідповідно до додатка В

Рекомендований перелік навчальних дисциплін

Навчальні цикли та назви навчальних дисциплінЗагальний обсяг

Форма контролюгодин кредитів ECTC

ФПН ВНЗ 11. Безпека життєдіяльності 54 1,5 залік

3. АНОТАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ЗІ СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНОЮ СХЕМОЮ

«Безпека життєдіяльності» вивчає негативні впливи внутрішніх і зовнішніх небезпек, що спричиняють надзвичайні ситуації та їхніх негативних наслідків, а також основи організації захисту населення і територій з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек.

4

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1

Лекція

Тема 3. Природні загрози, характер їх

проявів

Тема 4. Техногенні та соціально-політичні загрози, характер їх

проявів

Модульний контроль

Тема 5. Онови цивільної оборони та цивільного захисту

Тема 6. Захист населення і територій

від надзвичайних ситуацій

Тема 7. Надзвичайні ситуації мирного та

воєнного часу

Тема 8. Прилади хімічної розвідки та

дозиметричного контролю

Практичне

Підсумковий контроль: залік

Теорія держ. та пр.

Юрид. деонтологія.

Логіка

Тактична підг.

Зах.від збр.мас.ураж

.

Проф.псих.підгот

Тактична підг.

Мед.підг.

Практичне

Лекція Семінар

Практичне

Практичне

Тема 9. Організація і проведення

рятувальних та інших невідкладних робіт у

надзвичайних ситуаціях

Модульний контроль

Долік.

доп.

Семінар

Лекція Семінар

Практичне

Практичне

Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з

безпеки життєдіяльності, її

методологічні основи

Тема 2. Правове забезпечення та організаційно-функціональна

структура захисту населення від

надзвичайних ситуацій

5

4. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКАНавчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» є нормативною

дисципліною, що включається в навчальні плани як самостійна дисципліна обов’язкового вибору. Вона зберігає свою самостійність за будь-якої організаційної структури вищого навчального закладу.

Обсяг навчального часу для вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» визначений державними вимогами. Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» є дисципліною, що використовує досягнення та методи фундаментальних та прикладних наук з філософії, біології, фізики, хімії, соціології, психології, екології, економіки, менеджменту тощо і дозволяє випускнику вирішувати професійні завдання за певною спеціальністю з урахуванням ризику виникнення внутрішніх і зовнішніх небезпек, що спричиняють надзвичайні ситуації та їхніх негативних наслідків.

Мета вивчення дисципліни полягає у набутті курсантами компетенційних знань, умінь і навичок для здійснення професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації, формування у курсантів відповідальності за особисту та колективну безпеку, здатності творчо мислити, й приймати продуктивні рішення у сфері захисту від над, з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також досягнень науково-технічного прогресу.

Завдання вивчення дисципліни передбачає опанування знаннями, вміннями та навичками вирішувати професійні завдання з обов’язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу та захисту населення в небезпечних та надзвичайних ситуаціях і формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об’єктів галузі, матеріальних та культурних цінностей в межах науково-обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

Засвоївши дисципліну «Безпека життєдіяльності» курсанти (слухачі) повинні володіти сукупністю загальнокультурних та професійних компетенцій з питань безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у відповідних напрямах підготовки для вирішення професійних завдань, пов’язаних із гарантуванням збереження життя та здоров’я персоналу в умовах небезпечних і надзвичайних ситуацій.

В результаті вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» курсанти (слухачі) повинні мати такі головні загальнокультурні та професійні компетенції.

Загальнокультурні компетенції охоплюють: культуру безпеки і ризик-орієнтоване мислення, при якому

питання безпеки, захисту й збереження навколишнього середовища розглядаються як найважливіші пріоритети в житті й діяльності;

6

знання сучасних проблем і головних завдань безпеки життєдіяльності та вміння визначити коло своїх обов’язків з питань виконання завдань професійної діяльності з урахуванням ризику виникнення небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації;

вміння оцінити середовище перебування щодо особистої безпеки, безпеки колективу, суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувати головні підходи та засоби збереження життя, здоров’я та захисту працівників в умовах загрози і виникнення небезпечних та надзвичайних ситуацій;

здатність приймати рішення щодо безпеки в межах своїх повноважень;

вміння визначити коло своїх обов’язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань з цивільного захисту (далі ЦЗ);

знання методів та інструментарію моніторингу надзвичайних ситуацій (далі НС), побудови моделей (сценаріїв) їх розвитку та оцінки їх соціально-економічних наслідків;

здатність приймати рішення з питань ЦЗ в межах своїх повноважень.

Професійні компетенції за видом діяльності охоплюють:організаційно-управлінська діяльність: здатність орієнтуватися в основних нормативно-правових актах в

області забезпечення безпеки; знання організаційно-правових заходів забезпечення безпечної

життєдіяльності та вміння обґрунтувати та забезпечити виконання у повному обсязі заходів з колективної та особистої безпеки;

вміння забезпечити координацію зусиль виробничого колективу в попередженні виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

педагогічно-консультативна діяльність: обґрунтування та методичне забезпечення проведення навчання

серед працівників та населення з питань безпеки життєдіяльності та дій за надзвичайних ситуацій;

вміння надати допомогу та консультації працівникам та населенню з практичних питань безпеки життєдіяльності та захисту у надзвичайних ситуаціях;

контрольно-консультативна діяльність: оцінювати стан готовності підрозділу до роботи в умовах загрози

і виникнення НС за встановленими критеріями і показниками та надавати консультації працівникам організації (підрозділу) щодо підвищення його рівня;

здатність аналізувати механізми впливу небезпек на людину, визначати характер взаємодії організму людини з небезпеками середовища існування з урахуванням специфіки механізму токсичної дії небезпечних речовин, енергетичного впливу та комбінованої дії уражаючих факторів.

7

8

5. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НА ПОТОЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ РІК«Безпека життєдіяльності»

Назви тем

Кількість годин

Нор

мати

вний

об

сяг

годи

н

Денна форма

Нор

мати

вний

об

сяг

годи

н

Заочна форма

З ви

клад

ачем у тому числі:

З ви

клад

ачем у тому числі:

л с пр інд с.р. л с пр інд с.р.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15Тема 1. Категоріально-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, її методологічні основи.

8 4 2 2 2 2 9 4 2 2 6

Тема 2. Правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

8 4 2 2 2 2 7 1 1 6

Тема 3. Природні загрози, характер їх проявів.

6 2 2 2 2 8 3 1 2 6

Тема 4. Техногенні та соціально-політичні загрози, характер їх проявів

6 2 2 2 2 6 2 1 1 4

Тема 5. Основи цивільної оборони та цивільного захисту населення.

6 4 2 2 2 6 6

Тема 6. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.

8 4 2 2 2 2 6 6

Тема 7. Надзвичайні ситуації мирного та воєнного часу.

4 2 2 2 4 4

Тема 8. Прилади хімічної розвідки та дозиметричного контролю.

4 4 2 2 4 4

Тема 9. Організація і проведення рятувальних невідкладних відновлювальних робіт.

4 2 2 2 4 4

9

Усього годин 54 28 8 10 10 14 12 54 4 6 46

10

8. ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА   №   1.  Категоріально-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, її методологічні основи

З дисципліни: «Безпека життєдіяльності»Категорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВСНавчальна мета: Надання знань з понятійно-категоріального апарату

дисципліни, базових термінів, основних методологічних позиційВиховна мета: Формування ціннісних, моральних орієнтирів

курсантів, їх громадської активності, розуміння соціальних і професійних норм поведінки

Розвивальна мета: Прищеплення інтересу до навчального матеріалу дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проекторНаочні засоби: плакати, схемиМіжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: «Теорія держави та права», «Долікарська допомога»,»Юридична деонтологія», «Судові та правоохоронні органи України», «Особиста безпека працівника ОВС»Забезпечувані дисципліни: «Адміністративне право», «Кримінальне право», «Управління органами внутрішніх справ», «Цивільне право» «Адміністративна діяльність».

План лекції (навчальні питання):

11

1. Предмет і завдання безпеки життєдіяльності.2. Теорії, які складають основу БЖД3. Основні поняття безпеки життєдіяльності.4. Характеристика масштабів та рівнів ризику.

Література:

1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

2. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

4. Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009.- 264 с.

5. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

6. Протасенко О.Ф. [Текст] : навч. посіб. / Протасенко О. Ф. , Мигаль Г. В. ; Харк. нац. екон. ун-т. - Х. : Вид. ХНЕУ, 2010. - 162 с. :

7. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

8. Мельничук О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: метод-вказівки з підготов. до семінар. занять: навч. посіб для студ. усіх спец. вищ. навч. зал./ Мельничук О.В., Селиніхін А.В., Шевчук О.Г., Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин: вид-во НДУ ім.. М. Гоголя.-2010. – 78 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇВступ

Людина завжди існувала в оточенні природних, соціальних чи технічних небезпек і на межі XX- ХХІ століття людство вже реально усвідомило можливість закінчення свого існування на Землі.

З іншого боку протягом усієї історії існування людства воно завжди прагнуло дбати про свою безпеку.

В теперішній час механізм взаємодії людини та природи, людини та техніки, індивіда та суспільства, все частіше порушуються, що призводить до появи багатьох нових небезпек. Суспільство зазнає значних втрат у вигляді людських жертв, збитків від аварій, катастроф, стихійних лих та ін.

За таких умов стає потреба у набутті знань з безпеки життєдіяльності. .

12

Безпека турбує всіх людей на Землі, оскільки має загальні загрози нормальному життю - це забруднення довкілля, наркотики, злочинність, тероризм, безробіття, порушення прав і свобод людини тощо.

Питання 1. Предмет і завдання безпеки життєдіяльності. Безпека життєдіяльності – це галузь науково-практичної діяльності,

спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини.

Нормативна навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» - це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

Основними завданнями дисципліни БЖД є:1) ідентифікація (розпізнавання) і кількісна оцінка негативних впливів

середовища існування; захист від небезпек;2) попередження впливу тих чи інших негативних чинників на людину;3) ліквідація негативних наслідків впливу небезпечних і шкідливих

чинників;4) створення нормального (комфортного) стану середовища існування

людини.Предметом "Безпеки життєдіяльності" є також вивчення небезпек

побутового, навколишнього (природного) і міського середовищ. БЖД розглядає небезпеки у виробничій сфері, надзвичайні ситуації мирного та воєнного часу.

Проблеми безпеки життєдіяльності.Можна визначити ряд важливих проблем, які пов'язані з забезпеченням

безпечної життєдіяльності, і вони постійно знаходяться в полі зору людства. Глобальні проблеми людства є наслідком протистояння з одного боку

природи, а з іншого - людської практики, культури людства, а також невідповідності або несумісності різноспрямованих тенденцій в ході розвитку самої людської культури. Природа існує за принципом негативного зворотнього зв'язку, тоді як людська культура — за принципом позитивного зворотнього зв'язку.

Усі глобальні проблеми можна розгрупувати на політичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні, зокрема:1) необхідність збільшення тривалості життя i вирішення проблеми старіння

людини;

13

2) уникнення термоядерної війни і забезпечення миру між народами, недопущення несанкціонованого світовим співтовариством розповсюдження ядерних технологій, радіоактивного забруднення довкілля;

3) уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зниження біорізноманітності на планеті;

4) забезпечення людства ресурсами на довготривалу перспективу;5) подолання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами,

подолання бідності, голоду, неграмотності.6) деградація земель;7) озонові дірки;8) проблема СНІДу;9) глобальні епідемії (приклади - грип пташиний, грип свинячий).10) демографічна криза, пов’язана зі стрімким збільшенням населення

Земної кулі;В Україні демографічна проблема має дещо інший характер. Вже

більше як два десятиліття Україна переживає глибоку демографічну кризу, внаслідок якої чисельність населення держави скоротилася з 52 млн. до 45,6 млн. осіб.

5 червня 2013 року у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: "Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров'я України" саме під час даних слухань була офіційно оприлюднена інформація, що:

1. Українці мають значно коротшу, ніж громадяни розвинених європейських країн, середню тривалість життя.

З 1996 по 2007 роки показник смертності в Україні становив близько 67-68 років. За даними Держстату, починаючи з 2008 року тривалість життя українців почала поступово зростати. Рекордний показник було зафіксовано в 2011 році - згідно з даними досліджень, чоловіки і жінки в середньому доживали до 71 року. Експерти стверджують, що динаміка збільшення тривалості життя українців триває і до кінця 2013 року середній віковий поріг збільшиться до 74 років.

За рейтингом тривалості життя серед країн-членів ООН Україна посідає 122 місце, а Росія - 113, Білорусь - 112

2. За станом здоров’я громадян Україна посідає одне з найнижчих рейтингових місць у Європейському регіоні.

3. За цілою низкою позицій для України характерні значно вищі, ніж у розвинених європейських країнах, показники захворюваності та смертності. Зокрема, це стосується таких соціально значущих хвороб, як хвороби серця та судин, онкологічні хвороби, туберкульоз, ВІЛ-інфекція / СНІД тощо.

4. Сучасний рівень смертності українських чоловіків від ішемічної хвороби серця майже утричі перевищує відповідний показник смертності чоловіків у розвинутих країнах.

14

5. Рівень смертності українських чоловіків працездатного віку від злоякісних новоутворень на 40%, а  в жінок – на 20% вище, ніж у розвинених країнах. При цьому більш як 80% у структурі причин смертності населення держави належить саме серцево-судинним та онкологічних захворюванням.

Крім того, експерти ООН також наголосили, що населення розвинених держав продовжує старіти. На початок липня 2009 року в цих державах жило 264 мільйони людей, старших за 60 років, а на початку 2050-го таких людей буде майже вдвічі більше.

Головна і найбільш яскрава прикмета змін вікової структури населення України – також старіння населення, що виявляється у зростанні частки людей похилого віку і зниженні частки молодих людей.

Представники Світового Банку і МВФ назвали демографічний профіль України одним із найгірших в Європі та відзначили, що країна потребує термінового реформування своєї пенсійної системи.

У цілому процес старіння населення у нашій країні схожий з аналогічними процесами в розвинених країнах, з тією лише різницею, що старіння населення в Україні спричинене тим, що в умовах високої смертності дорослих піраміда старіє тільки "знизу" - внаслідок зниження народжуваності, на відміну від розвинених країн, де відбувається також старіння "зверху" в результаті зниження смертності.

Так, хоча у 2012 році було зафіксовано зростання народжуваності в усіх регіонах країни, втім це не виправило загальної негативної тенденції.

Фахівці МОЗ України зазначають, що зниження народжуваності і перехід до однодітності стали характерною рисою новітніх демографічних процесів у нашій країні.

Вони пов'язані зі змінами в дітородній поведінці населення, зумовленими, з одного боку, зовнішніми економічними умовами, які характеризують соціальний статус жінки у суспільстві, рівень її освіти, зайнятості, доходів, соціальної захищеності, а з іншого - ступенем задоволення особистих потреб та інтересів.

В Україні ці процеси також поєднуються із різким погіршенням здоров'я населення, у тому числі репродуктивного, високим рівнем смертності, що в розвинених країнах не спостерігається.

У той же час, ООН прогнозує, що на початок 2050 року населення Землі збільшиться на 2,3 мільярда людей - із 7 мільярдів сьогодні до 9,1 мільярда.

При цьому здебільшого зміна чисельності населення планети відбуватиметься за рахунок держав, що розвиваються. У 31-й такій країні на початок 2050 року чисельність населення подвоїться, а в Афганістані, Сомалі, Уганді, Нігерії та Буркіна-Фасо - зросте на 150%.

Отже, глобальні проблеми досить різноманітні за своїм змістом, їх розвиток має суперечливий та багатовимірний характер. Водночас вони мають цілий ряд загальних специфічних рис, що виділяє їх на фоні інших проблем світової економіки.

15

Специфіка глобальних проблем полягає в наявності ряду притаманних їм спільних рис:

1) кожна з цих проблем і всі разом відіграють важливу роль для майбутнього людства. Тому затримка з їх вирішенням призведе до деградації умов життя і виробничої діяльності на планеті, що несе в собі смертельну небезпеку для існування людської цивілізації;

2) у процесах і явищах глобальних проблем проявляється поглиблення та ускладнення світогосподарських зв'язків, інтернаціоналізація інших суспільних процесів на Землі;

3) розв'язання цих проблем можливе лише за умови об'єднання зусиль усіх держав і народів.

Знайти основні шляхи та засоби вирішення глобальних проблем - це значить забезпечити умови виживання всіх народів і подальший соціально-економічний розвиток людської цивілізації.

Переходимо до другого навчального питання

Питання 2. Теорії, які складають основу БЖДТеоретичні основи безпеки життєдіяльності закладено двома доктринами

– це теорія Мальтуса та закон Гомперца-Мейкхема. Як уже зазначалося найважливішою проблемою людства наразі є

збільшення чисельності населення Землі. Вперше відповісти на питання «Чи зможе земля прогодувати усіх людей, які на ній проживають» спробував у 18 столітті відомий представник політичної економії Англії Томас Роберт Мальтус. Саме його роботи заклали основу демографії. А висунута Мальтусом «теорія народонаселення» - стала ще й основою БЖД.

Так, до початку нашої ери чисельність населення Землі вже складала 230 мільйонів чоловік, а до початку 19 століття - 1 мільярд чоловік.

До 1930 року ця цифра зросла до 2 мільярдів чоловік, до 1961 - до 3 мільярдів, до 1976 - до 4 мільярдів чоловік.

Темпи росту населення Землі безупинно збільшуються, досягши на початку 70-х років двадцятого сторіччя 2% у рік – це дало підстави говорити про "демографічний вибух".

Станом на травень 2013 року населення землі становить 7 млрд. 100 млн. чоловік.

Тенденція прогресуючого росту народонаселення була підмічена Т.Мальтусом наприкінці вісімнадцятого століття, послуживши основою й імпульсом створення його теорії, яку він сформував у роботі «Досвід про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства» 1798

Розуміючи біологічні фактори як вирішальні в процесі відтворення населення, Мальтус сформулював "природний закон", згідно з яким, від росту населення залежить стан суспільства, а цей ріст, у свою чергу, визначається біологічними законами розмноження.

16

Таким чином, згідно Мальтусу і його послідовникам, життєдіяльність і розвиток суспільства виявляються підлеглими біологічному закону.

Сформована Мальтусом теорія складається з трьох основних положень: 1. Через біологічну здатність людини до продовження роду, її фізичні

можливості використовуються для збільшення власних продовольчих ресурсів.

2. Народонаселення чітко обмежене засобами до існування.3. Зростання народонаселення може бути зупинене лише зустрічними

причинами, які зводяться до свідомого обмеження нащадків або масштабними нещастями (війни, епідемії, голод).

Мальтус приходить до висновку: Якщо збільшення населення не обмежувати певними причинами, то населення буде подвоюватися кожні чверть століття, тобто зростати у геометричній прогресії, а засоби до існування – зростатимуть – в арифметичній.

Отже, Мальтус стверджував, що, незважаючи на "природне" регулювання чисельності населення за допомогою таких факторів, як голод, війни, епідемії, людство неминуче зштовхнеться з наступаючим "абсолютним перенаселенням".

Виникає питання: наскільки мав рацію Мальтус у своїй теорії? Чи справедливі його похмурі прогнози про світову демографічну і продовольчу катастрофу?

Згідно із підрахунками економістів, у минулому ХХ сторіччі спостерігалася тенденція до випередження пропозиції над попитом на продовольство, тобто в середньому протягом усього ХХ сторіччя ціна на продовольство знижувалась.

Отже, виходячи з тенденцій, які протікали на світових ринках у ХХ сторіччі, начебто можна зробити висновок, що Мальтус помилявся, його теорія не підтвердилася практикою. І навіть заперечується нею – пропозиція протягом тривалого часу на світовому ринку продовольства зростала швидше ніж попит, тобто виробництво продуктів харчування зростало швидше ніж чисельність населення.

Втім не варто поспішати з висновками. Таке «перевиробництво» було умовним. Воно характеризувалося надлишком продовольства на одному полюсі і його недостатністю на іншому. У минулому столітті чисельність голодуючих у країнах третього світу становила 1 млрд. чоловік – це означає, що виробництво продовольства перевищувало не абсолютну потребу людства, а його платоспроможність.

Кілька років тому, ситуація на світовому продовольчому ринку стала змінюватися на протилежну: тенденція до зниження цін змінилася на тенденцію до їх різкого підвищення – це означає, що у 21 столітті, на відміну від минулого періоду, виробництво продуктів харчування стало відставати від зростання потреб людства.

Основні причини збільшення цін на продовольство:

17

- економічне зростання і підвищення доходів у країнах, що розвиваються;

- природно-кліматичні фактори;- збільшення витратності промислового сільського господарства.Отже, якщо тенденція до збільшення цін на продовольство збережеться –

це дає підстави зробити висновок про вірогідність здійснення мальтузіанських прогнозів про катастрофічне загострення у 21 столітті глобальної світової демографічної та продовольчої кризи.

Втім у людства є великі потенційні можливості, використання яких може допомогти подолати катастрофу – це наприклад перехід до індустріально-інформаційного та технотронно-біотехнологічного розвитку сільського господарства

Другою основоположною доктриною БЖД стала математична модель старіння або закон Гомперца-Мейкхема: який описує залежність інтенсивності смертності від віку для виділених груп населення.

Закон Гомперца-Мейкема був розроблений у 1825 році. Англійський вчений Бенджамін Гомперц розглядав смертність як величину зворотну життєздатності – «здатності протистояти всій сукупності руйнівних процесів» він запропонував, що з часом життєздатність зменшується пропорційно їй самій в кожний момент зменшення життєздатності збільшується показник смертності.

Закон Гомперца-Мейкема відповідає принципу універсальності, оскільки описує розподіл тривалості життя різних біологічних видів, включаючи людину.

Особливість людини полягає в тому, що якщо у лабораторних тварин зазвичай вірогідність загибелі зростає у відповідності із законом Гомперца, то у людини частина смертей наступає незалежно від віку (катастрофи, нещасні випадки, захворювання з високою летальністю). Для врахування цих факторів при страхуванні життя у 1860 році інший статистик Уільям Мейкхем додав у закон Гомперца незалежну від віку складову.

Так народилася формула, відома як закон Гомперца-Мейкхема, яка описує ріст вірогідності смерті з 20 до 80 років. Саме в даному віковому інтервалі помирає більша частина людей, а ризик загибелі при цьому збільшується у 100 разів.

Перевага формули полягає в тому, що вона дозволяє розкласти будь-яку смертність на дві складові: не смертність, яка залежить від віку, та смертність яка від віку не залежить.

Закон Гомперца Мейкхема можна записати наступним чином:

де u(x) — вірогідність смерті людей віку x, або, інакше кажучи, доля щорічно померлих людей заданого віку.

Висновок: Тривалість життя людини – одна з найважливіших характеристик якості її життя та безпеки. За допомогою цього показника можливо скласти судження про рівень соціально-економічного розвитку певних держав, регіонів.

18

Крім того, тривалість життя є інтегральним показником безпеки життєдіяльності.

Питання 3. Основні поняття безпеки життєдіяльності.Для адекватного розуміння термінів безпеки життєдіяльності, з’ясуймо

їх визначення: Безпека - стан захищеності зі встановленою ймовірністю прав

громадян, суспільства, природних об'єктів, навколишнього середовища та матеріальних цінностей від наслідків соціальних катастроф, нещасних випадків, аварій в побуті та на виробництві.)

Безпека - відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди (ДСТУ 2156-93).

Таким чином, «безпека людини» передбачає не лише фізичний захист кожної людини чи завдання виживання і безпеки людства, а більшою мірою реалізацію здатності кожної людини до повноцінного життя та гарантування відповідних умов для цього з боку самої людини, громадських організацій, суспільства, а також – держави, міжнародного співтовариства, міжнародних організацій тощо.

Наразі виокремлено сім елементів безпеки особи: 1) економічна безпека (гарантування матеріальних умов розвитку особи); 2) продовольча безпека (достатня кількість харчів); 3) медична безпека (рівний і вільний доступ до якісної системи охорони

здоров'я); 4) екологічна безпека (відсутність шкідливих екологічних чинників); 5) безпека людини (захист від таких загроз, як тортури, війни, кримінальні

загрози, поширення наркотиків тощо); 6) безпека співтовариств (збереження традиційних культур та етнічних груп); 7) політична безпека (достатні політичні права і відсутність політичного

гноблення). Надзвичайна ситуація — порушення нормальних умов життя і

діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Аварія — випадок в технічній системі, який не супроводжується загибеллю людей, зруйновані технічні засоби відновити або неможливо, або економічно не виправдано.

Катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Стихійне лихо — випадок, який пов'язано з стихійними явищами на Землі, і які привели до руйнування.

Небезпека сукупність факторів, що діє постійно або виникає внаслідок певної ініціюючої події і певного збігу обставин, що чинять (здатні чинити) негативний вплив на реципієнтів (ДСТУ 2156-93).

19

Чинник небезпеки – це умови середовища і властивості (якості) людини, що так чи інакше впливають на неї.

Шкідливими називаються чинники, які за певних умов стають причиною зниження працездатності або захворювань. Виникаюче при цьому зниження працездатності після відпочинку або перерви зникає.

Небезпечними називають такі чинники, що призводять за певних умов до травматичних пошкоджень, раптового і виразного порушення здоров'я.

Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за певних ознак. У теорії БЖД доцільно виділити кілька рівнів номенклатури: загальну, локальну, галузеву, місцеву (для окремих об’єктів) та ін. Напр. можливо представити номенклатуру небезпек за алфавітним порядком.

Так, до загальної номенклатури відносяться усі види небезпек: алкоголь, аномальна температура повітря, аномальна вологість повітря, , вибух, вибухові речовини, висота, гази, гербіциди, глибина, гіподинамія, гіпокінезія, ожеледь, гарячі поверхні, динамічні перевантаження, дощ, дим, предмети, що рухаються, їдкі речовини, захворювання, замкнутий об’єм, надлишковий тиск у резервуарах, інфразвук тощо

Таксономія небезпек – наука щодо класифікації та систематизації складних явищ, понять, об’єктів, що застосовуються у якій-небудь галузі науки, техніки.

Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик щодо оцінки визначуваних понять. Застосовуються числові, бальні квантифікації. Найбільше поширеною є оцінка небезпеки за ризиком.

Аналіз суспільної практичної діяльності дає підставу для умовиводу про те, що будь-яка діяльність потенційно небезпечна. "Аксіома про потенційну небезпеку " є одним з головних понять безпеки життєдіяльності.

Ні в одному виді діяльності неможливо досягти абсолютної безпеки. Отже, можна сформулювати такий висновок: будь-яка діяльність потенційно небезпечна. Це твердження має аксіоматичний характер. Дана аксіома має виняткове методологічне та евристичне значення.

Практика свідчить, що будь-яка діяльність є потенційно небезпечна. Для працюючої людини завжди існує ризик ураження електричним струмом, отримання травми та ін.

Незважаючи на науково-технічний прогрес, небезпеки в сучасному світі зростають. Про це свідчить збільшення кількості щорічно загиблих і травмованих людей, а також захворювань.

Причини небезпек криються в об'єктах техносфери та помилкових вчинках людей. Цими обставинами пояснюється підвищений інтерес до оцінки ризику діяльності людини в різних сферах техніки, екології, економіки, психології, соціології та ін.

Переходимо до четвертого питання

Питання 4. Характеристика масштабів та рівнів ризику.Ризик – кількісна оцінка небезпеки, тобто, відношення тих чи інших

небажаних наслідків за одиницю часу до можливої кількості подій.

20

Ризик визначається як частота або імовірність виникнення однієї події під час настання іншої.

Розрізняють індивідуальний та соціальний ризик.Індивідуальний ризик характеризує небезпеку певного виду для окремого

індивіда. Соціальний (точніше – груповий) ризик – це залежність між частотою

подій та кількістю уражених при цьому людей. Останнім часом у повсякденний обіг увійшли такі поняття, як, аналіз

ризику, управління ризиком, залишковий ризик, припустимий ризик та ін. Пояснення деяких термінів:

Аналіз ризику — систематичне використання інформації для виявлення небезпек і кількісної оцінки ризику.

Оцінювання ризику — заснована на результатах аналізу ризику процедура перевірки, що з'ясовує, чи не перевищений припустимий ризик.

Оцінка ризику — загальний процес аналізу ризику й оцінювання ризику.

Професійний ризик — ризик, що виникає під час роботи за певним фахом на певному робочому місці.

Професійний ризик виробництва — ризик травмування людини, що виникає на даному виробництві.

Припустимий ризик — ризик, котрий в даній ситуації вважають припустимим.

Залишковий ризик ~ ризик, що залишається після здійснення захисних заходів.

Таким чином, під ризиком розуміють можливість втрат: унаслідок відмови техніки (техногенний ризик); людського фактора (людино-факторний ризик); економічної ситуації (економічний ризик); екологічної ситуації (екологічний ризик) та ін.

Сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки з огляду на її утопічність і прийшов до концепції прийнятного (допустимого) ризику, тобто ризику, при якому захисні заходи дозволяють підтримувати досягнутий рівень безпеки, який приймає суспільство у даний період часу.

Прийнятний ризик загибелі людини за звичайних умов приймається рівним 1 випадок із 1.000.000 на рік.

Слід зазначити, що процедура визначення ризику дуже приблизна. Можна виділити 4 методичних підходи до визначення ризику.

Інженерний , що спирається на статистику, розрахунок частот, імовірнісний аналіз безпеки, побудова дерев небезпеки.

Модельний , що ґрунтується на побудові моделей дії шкідливих факторів на окрему людину, соціальні, професійні групи, тощо. Ці методи основані на розрахунках, для яких не завжди є дані.

Експертний , коли імовірність подій визначається на основі опитування досвідчених спеціалістів, тобто експертів.

Соціологічний , що ґрунтується на опитуванні населення.

21

Названі методи відображають різні аспекти ризику. Тому застосовувати їх необхідно в комплексі.

Крім того, для порівняння ризику та вигод багато із спеціалістів пропонують запровадити економічний еквівалент людського життя. Такий підхід викликає заперечення серед певного кола осіб, які стверджують, що людське життя є святим і фінансові операції з ним недопустимі.

Однак на практиці з неминучістю виникає необхідність у такій оцінці саме з метою безпеки людей, якщо питання ставиться так: «Скільки треба витратити коштів, щоб урятувати людське життя?».

Раніше проблема оцінки вартості життя виникала епізодично при необхідності вирішення вузькоспеціалізованих задач.

Долучення України до загальноєвропейських та загальносвітових цінностей, де в основу покладено пріоритет прав і свобод кожної людини, після розпаду тоталітарної системи спонукає до нового погляду на цю проблему і вимагає ретельного обґрунтування економічного еквіваленту вартості життя людини.

Наразі методологія системно-динамічного прогнозування впливу об'єктів техносфери на людину та довкілля знаходиться у стадії становлення, тому поки що єдиної методики стосовно оцінки вартості життя не існує. Такий стан справ знаходить відображення у дуже великих розбіжностях щодо значень цього показника, визначеного за різними методами.

Вартість життя — це соціально-економічний показник, котрий у грошовому еквіваленті ототожнює суму, яку може виділити держава для врятування життя або надання компенсації за втрату життя чи працездатності свого громадянина, виходячи з конкретних економічних можливостей.

Основним показником, який офіційно використовується фахівцями ООН для зіставлення оцінки рівня і якості життя населення в різних країнах світу, є індекс людського розвитку (ІЛР). Він являє собою інтегральну оцінку трьох складових компонент, що характеризують довголіття, рівень освіти і доходів населення країн світу.

Життя українця коштує від 1 тис. до 2 млн. грн. Розкид цифр обумовлений відсутністю єдиної методики оцінки.

На Заході використовують різні методики оцінки життя людини. В одних країнах вона грунтується на розрахунках, скільки така людина могла б заробити за свій працездатний, але не прожитий з причини загибелі період. В інших - скільки коштує народити і виростити людину.

Ще один варіант - порахувати вартість лікування в разі серйозного захворювання. Наприклад, вартість життя громадянина Люксембургу - $ 5 млн., США - $ 2,6 млн., Португалії - $ 1 млн. Життя росіянина оцінюється в $ 195 тис., а казаха - в $ 136 тис.

Поняття «економічна вартість життя» відсутнє в національному законодавстві нашої держави, так само як і методика розрахунку. В якості альтернативи в можна оцінювати життя людини, виходячи з прожиткового мінімуму, який у 2013-му році становить 1176 гpивень. А динаміку вартості життя оцінювати за показником інфляції.

22

Середньостатистичний українець оцінює своє життя в 100-200 тис. грн.Але ця оцінка заснована на тому, скільки людина може заплатити за

страховку. Чим більше - тим дорожче його життя. Інші розрахунки стосуються втрати життя на транспорті. Найдорожче

«коштує» життя українця у разі його втрати при авіакатастрофі - еквівалент $ 50 тис. Смерть на дорозі оцінюється лише в чверть цієї суми.

Максимальна компенсація за законом про ОСАГО (обов’язкове страхування громадянської вдіповідальності) - 102 тис. грн.

Але реальні виплати родичам загиблих під колесами не перевищують 6-7 тис. грн. оскільки компенсуються тільки витрати на поховання, підтверджені документально.

Наприклад, розмір компенсації по ОСАГО (обов’язкового страхування) для країн - членів ЄС становить 1,1 млн. євро на людину.

Складніше оцінити життя, якщо його втрата не стосується транспортних пригод. У таких ситуаціях головним «мірилом» вважається закон України «Про загальнообов'язкове державне соцстрахування від нещасного випадку на виробництві».

Згідно з даним документом, сім'я загиблого отримує кошти на поховання в сумі 2 200 грн. плюс його середній заробіток за п'ять останніх років.

Але як уже зазначалося єдиного наукового і практичного підходу до оцінки життя українців немає.

ВисновокТаким чином, лекцію «Теоретичні основи безпеки життєділяьності»

закінчено. Нагадаю, що в ході лекції ми з вами розглянули чотири питання: 1. Предмет і завдання безпеки життєдіяльності.2. Теорії, які складають основу БЖД3. Основні поняття безпеки життєдіяльності.4. Характеристика масштабів та рівнів ризику.Як що питань щодо змісту лекції немає, то хочу сказати, що на мій

погляд набуті вами знання під час вивчення дисципліни „Безпека життєдіяльності ” та реалізація їх на практиці сприятиме реалізації відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини.

Укладач Доцент кафедритактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

23

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА   №   2.  Правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

З дисципліни: Безпека життєдіяльностіКатегорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВСНавчальна мета: Деталізація та по елементне вивчення нормативних

й організаційних основ організації управління, нагляду, контролю за безпекою життєдіяльності.

Виховна мета: Формування ціннісних, моральних орієнтирів слухачів, їх громадської активності, розуміння соціальних і професійних норм поведінки

Розвивальна мета: Розвиток певного наукового підходу до вивчення предмету „Безпека життєдіяльності та цивільний захист”

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, лазерна

указкаНаочні засоби: мультимедійна презентація Power PointМіжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : «Права та обов'язки

людини і громадянина», «Трудове право», «Охорона праці», «Тактико-спеціальна підготовка», «Юридична логіка», «Долікарська допомога»

План лекції (навчальні питання): 1. Характеристика фундаментальних законів з питань безпечної

життєдіяльності2. Нормативні акти у галузі безпеки життєдіяльності при виникненні

надзвичайних ситуацій.3. Управління та регулювання безпеки в Україні.Література:

1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред.

24

/Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

2. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

4. Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009.- 264 с.

5. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

6. Протасенко О.Ф. [Текст] : навч. посіб. / Протасенко О. Ф. , Мигаль Г. В. ; Харк. нац. екон. ун-т. - Х. : Вид. ХНЕУ, 2010. - 162 с. :

7. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

8. Мельничук О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: метод-вказівки з підготов. до семінар. занять: навч. посіб для студ. усіх спец. вищ. навч. зал./ Мельничук О.В., Селиніхін А.В., Шевчук О.Г., Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин: вид-во НДУ ім.. М. Гоголя.-2010. – 78 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇВступ

Визначення побудови законодавства з безпеки життєдіяльності потребують відповідних узагальнюючих уявлень. До таких уявлень належить ієрархічне представлення діючого законодавства України.

Чинні правовідносини сьогодні не забезпечують необхідного рівня безпеки людини. Згідно з цим в Україні фактично існує ще один правовий блок, який формує принципи реалізації правового забезпечення життєдіяльності людини. Цей правовий блок складається з двох частин законодавчих актів: перші – які створюють передумови управлінської діяльності, і другі – які безпосередньо відтворюють ту діяльність на практиці.

Поруч з нормативними актами, прийнятими вищим законодавчим органом держави, для встановлення взаємозв'язків, усунення прогалин, а в ряді випадків і реалізації окремих правових норм або їх елементів, до правової бази безпеки життєдіяльності належать спеціальні акти, розроблені за дорученням виконавчих державних органів усіх рівнів (Кабмін, Міністерства, Державні Комітети та ін.), сюди, зокрема належать нормативно-технічні документи, які є завершальним блоком правової бази безпеки життєдіяльності є.

Основною особливістю існуючої загальної системи є те, що вона відрізняється несуворим розподілом змісту встановленої ієрархії. Так, є ряд випадків, коли окремі елементи (статті) законів знаходяться в одному блоці, а

25

формують уявлення іншого блоку. Це ще раз підкреслює ідею, що розробка законів є реально необхідним завданням держави з проблем відношень в суспільстві. і тільки в межах певної науки (дисципліни) реалізуються відповідні системні уявлення про необхідність вирішення відповідних проблем.

Система законодавства в галузі безпеки життєдіяльності та цивільного захисту:

1. Фундаментальні закони з питань безпечної життєдіяльності2. Нормативні акти, які визначають суспільні відносини при

виникненні надзвичайних ситуацій3. Спеціальні нормативні актиРозглянемо кожну з цих груп детально.

Питання 1. Характеристика фундаментальних законів з питань безпечної життєдіяльності

1. Загальні закони. Перша група законів характеризується тим, що вони встановлюють право громадян на надання їм допомоги і захисту в будь-яких умовах їх знаходження, праці та існування.

Правову основу безпеки життєдіяльності становить Конституція України, яка за своїми юридичними особливостями, так і своїми принципами, тобто юридично вираженими об'єктивними закономірностями організації і функції соціально-економічної, політичної, духовної сфер суспільства, правового положення особи.

Отже в нашій країні, як в більшості інших, поряд із звичайними законами існує основний закон держави, який формулює і закріплює головні засади суспільного і державного устрою країни.

Конституційні норми, з одного боку, закладають суть безпеки (норми-принципи), а з іншого — вказують на цілі подальшого розвитку і реалізацію правового забезпечення безпеки життєдіяльності (норми-програми, норми-завдання, норми-зобов'язання).

Держава згідно Конституції України гарантує всім громадянам реалізацію їхніх прав у галузі безпеки життєдіяльності.

Так, у ст. 3 Конституції України констатується, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У ст. 16 сказано, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов’язком держави.

Статтею констатується, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співробітництва за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

26

Стаття 43: “Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.”

У ст. 49 Конституції України сказано, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, а у ст. 50 Конституції України визначається, що кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього право шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 66: “Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ними збитки”.

Стаття 68: “Кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей”.

Отже, Конституція України – це провідник і гарант встановлення безпеки на рівні національної ідеї. На рівні гаранта і реалізатора вона делегує необхідні повноваження до документів, які розгортають національну ідею в межах своїх повноважень, ураховує питання безпеки людини у співвідношенні взаємодії із суспільством.

Конституційні права громадян з питань безпеки життєдіяльності визначаються в цілому у ряді законодавчих і нормативних актів, які являються підвалинами та базою побудови державної системи безпечної життєдіяльності населення України.

Реалізація і розвиток основних конституційних положень, що регламентують суспільні правовідносини, безпосередніми суб'єктами яких є «особа» <-> «держава», здійснюються за допомогою як чинних фундаментальних нормативно-правових актів (Кодексів України про адміністративні правопорушення та Кримінального), так і спеціальних (Кодексів України про працю, Земельного, Законів «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря» та ін.).

Конституція є юридичною базою решти законів та інших державних нормативних актів, у т.ч. з питань безпеки життєдіяльності.

1.2. Насамперед це основи законодавства України про охорону здоров’я, де визначаються:

правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні;

регулюются суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Законодавство України про охорону здоров’я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих

27

відповідно до них актів законодавства. Що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров’я.

визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України;

дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними державних гарантій;

гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;

рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я;

відповідність завданню і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;

орієнтація та сучасні стандарти здоров’я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій із світовим досвідом у галузі охорони здоров’я;

випереджувально-профілактичний характер, омплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров’я;

багатоукладність економіки охорони здоров’я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємства і конкуренції;

децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на правовій і договірній основі.

1.3. Наступним законом, який належить до загальної групи є Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року із змінами і доповненнями регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

В статті 1 визначено, що санітарне та епідемічне благополуччя населення – оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров’я населення факторів навколишнього середовища, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань.

У статті 4 проголошені права громадян, які мають право на:

У статті 4 проголошенні основні принципи охорони здоров’я, а саме:

28

безпечні для життя і здоров’я продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;

участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів;

відшкодування шкоди, завданої їх здоров’ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;

достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, здоров’я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров’я та їх ступінь.

Закон України про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя встановлює:

зміст прав громадян відносно їх захисту і механізми захисту; систему заходів щодо забезпечення санітарного та

епідеміологічного благополуччя населення за рахунок:а) гігієнічної регламентації і державної реєстрації небезпечних

факторів;б) встановлення об'єктів санітарно-гігієнічної експертизи;в) встановлення вимог для безпеки здоров'я і життя населення на рівні

державних стандартів;г) виконання відповідних вимог на рівні проектування, будівництва,

виготовлення і використання нових засобів виробництва, технологій;д) виконання вимог до продовольчої сировини, продуктів,

господарсько-питного водопостачання, атмосферного повітря в населених пунктах, виробничих приміщеннях;

е) виконання вимог до територій житлових та виробничих приміщень, засобів виробництва і технологій, радіаційної безпеки, безпеки під час застосування і знешкодження хімічних речовин і матеріалів;

є) проведення обов'язкових методичних оглядів, профілактичного щеплення, госпіталізації та лікування інфекційних хворих і носіїв збудників інфекційних хвороб;

ж) регулювання в'їзду на територію України в умовах недопущення занесення інфекційних хвороб і запобігання виникнення особливо небезпечних хвороб, масового отруєння та ін.;

- систему державної санітарно-епідеміологічної служби - їх права, обов'язки, сфера діяльності та ін.

1.4. Закон України “ Про охорону праці ” від 14 жовтня 1992 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого

29

середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У статті 1 проголошується: “Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці”.

Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. У разі, коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правилами міжнародного договору або угоди.

1.5. Закон України “Про дорожній рух” визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників дорожнього руху та охорони природного навколишнього середовища.

Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов’язки і відповідальність суб’єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об’єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Зокрема, в статті 14 визначені права та обов’язки учасників дорожнього руху. Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

1.6. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 року спрямований на забезпечення захисту життя, здоров’я та майна людей від негативного впливу іонізуючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів і відшкодування шкоди.У статті 3 проголошенні права людини на забезпечення захисту від впливу іонізуючих випромінювань: “Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючих випромінювань. Це право забезпечується комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючих випромінювань на організм людини вище встановлених дозових меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок впливу іонізуючих випромінювань”.

1.7. Система екологічного законодавства

30

Еколого-правове регулювання ґрунтується на нормах Закону України “ Про охорону навколишнього природного середовища ” від 25 червня 1991 року, який передбачає мету, завдання, принципи та механізм забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.

Ефективним засобом подолання екологічної кризи має стати правове забезпечення природоохоронної діяльності на основі практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Основні напрями втілюватимуться за допомогою системи екологічного права. Правовий механізм має надати основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяти врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.

Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища пе-редбачається здійснювати у двох напрямах:

1) складання і затвердження екологічних нормативів природокористування (стосовно надр, ґрунтів, води, повітря, рослинності тощо);

2) складання і затвердження комплексу еколого-економічних показників державного контролю за станом довкілля та діяльністю господарчих структур.

1.8. Ядерне законодавстваВажливим етапом у створенні системи законодавчого регулювання

екологічної безпеки ядерних об'єктів було прийняття основоположного Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", а також законів України "Про поводження з радіоактивними відходами" і "Про екологічну експертизу", Водного кодексу України та інших законів.

На сьогоднішній день особливе місце займає питання соціально-економічної захищеності населення. Це особливо актуально для регіонів розташування підприємств ядерно-паливного циклу (АЕС, уранодобувних та переробних комбінатів), радіаційно небезпечних підприємств та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами. Виходячи з цього, невідкладним є прийняття Кабінетом Міністрів України ряду нормативно-правових актів з метою регулювання питань соціального захисту населення, забезпечення фінансування робіт з будівництва та реконструкції об'єктів соціально-культурної сфери, що здійснюється в зонах навколо діючих атомних електростанцій.

Відповідно до законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" і "Про поводження з радіоактивними відходами", з метою реалізації права громадян та їх об'єднань на участь у формуванні політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки одним з першочергових

31

завдань є введення в дію "Положення про громадські слухання в питаннях використання ядерної енергії та радіаційної безпеки".

З метою забезпечення протирадіаційного захисту населення країни, а також згідно з положеннями Конституції та законів України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та ін. затверджено "Норми радіаційної безпеки населення України" (НРБУ-97), в які закладено концептуальні підходи до даного питання. Прийняття законів щодо регулювання екологічної безпеки ядерних об'єктів потребує перегляду, узгодження або розробки нових нормативно-правових документів, які стосуються широкого кола питань, від видачі дозволів на спеціальне водокористування та регламентів скидів стічних вод з накопичувачів до методик визначення граничне допустимих скидів і викидів у навколишнє середовище та інструкцій про стягнення плати за скиди і викиди тощо.

Питання 2. Нормативні акти у галузі безпеки життєдіяльності при виникненні надзвичайних ситуацій.

Надзвичайні ситуації виникають у всіх сферах суспільного життя, і, відповідно, взаємостосунки в таких випадках описуються різними законодавчими актами досить різного спрямування та призначення.

Одночасно всі законодавчі акти в галузі надзвичайних ситуацій умовно можна поділити на кілька великих груп за об'єктами регулювання.

Структурна схема класифікації нормативних актів у галузі безпеки життєдіяльності при виникненні надзвичайних ситуацій.

До першої групи належать акти Верховної Ради України та Президента України, які безпосередньо регулюють суспільні взаємостосунки під час виникнення та перебігу окремих видів або груп видів надзвичайних ситуацій і подальшої ліквідації їх наслідків.

Законодавчі акти першої групи

Законодавчі акти відособленої групи

Система підзаконних актів

Законодавчі акти загального характеру

Законодавчі акти другої групи

32

До них , зокрема, належить Кодекс цивільного захисту України, який 2 жовтня 2012 року ухвалила Верховна Рада України.

Кодекс є результатом спільної та тривалої роботи практично усіх центральних та місцевих органів влади. Він забезпечить функціонування цілісної системи цивільного захисту в Україні із врахуванням кращого світового досвіду. Правові норми у цій сфері до цього часу регулювали близько 10 законів України, при цьому деякі з них втратили свою актуальність та потребували скасування.

Реалізація цього документа усуне суперечності та дублювання законодавства, розмежує повноваження і функції центральних і місцевих органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання, визначить у єдиному законодавчому акті засади державної політики у сфері цивільного захисту.

Кодекс передбачає з 1 липня 2013 року визнання такими, що втратили чинність, 7 законів України:

-"Про правові засади цивільного захисту", - "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

техногенного та природного характеру", - "Про пожежну безпеку", - "Про аварійно-рятувальні служби", - "Про війська Цивільної оборони України", - "Про Цивільну оборону України", - "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони".Крім того до першої групи законодавчих актів з питань безпеки

належть: Закони України "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської аварії", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Укази Президента України "Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій" та деякі інші нормативно-правові документи такого рівня.

До другої групи належать законодавчі акти, які опосередковано впливають на взаємостосунки під час надзвичайних ситуацій або регулюють процеси, спрямовані на підтримання належного рівня техногенної та природної безпеки. Це насамперед Водний Кодекс України, Лісовий Кодекс України, Закони України "Про страхування", "Про екологічну експертизу", "Про тваринний світ", "Про державний матеріальний резерв", "Про ветеринарну медицину", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про енергозбереження" тощо.

Окремою відособленою групою нормативно-правових актів, причетних до регулювання процесів забезпечення техногенної та природної безпеки, є такі, що регулюють діяльність сил та формувань, які можуть залучатися, при певних обставинах, до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Це Закони України "Про міліцію", "Про Збройні сили України", "Про службу безпеки України.

33

Остання, третя, складова системи законодавчого забезпечення безпеки життєдіяльності – це спеціальні підзаконні акти та нормативно-технічні документи

Підзаконними актами служать нормативно-правові акти державних органів України. Вони видаються на основі законодавчих актів. Насамперед, це постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України: «Про затвердження порядку визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища» (1992р.), «Про затвердження Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища» (1993р.), ««Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища» (1998р.), «Про Комплексну програму поводження з радіоактивними відходами» (1999р.).

Система підзаконних актів, які, по суті, в:- одному випадку розкривають положення та механізм дії

існуючих законодавчих актів;- в другому - впорядковують взаємостосунки, які ще не

врегульовані законами.Підсумок

Наразі, Ключовою характеристикою нормативно-правової бази в галузі БЖД і на сьогодні залишається недостатність, яка полягає в тому, що завдання та функції БЖД не мають відповідного (повного) відображення у нормативно-правових актах. З урахуванням необхідності прийняття відповідними (посадовими особами) Кабінету Міністрів України, державної служби з надзвичайних ситуацій України (МНС), службами Цивільного захисту, медицини катастроф юридично виважених рішень в екстремальних умовах надзвичайних ситуацій, це призводить або до збільшення часу прийняття управлінських рішень, або ж до їх недосконалості.

Питання 3. Управління та регулювання безпеки в Україні.Ефективне виконання будь-яких завдань організації управління та

нагляду за безпекою життєдіяльності базується на безумовному дотриманні відповідних принципів:

• системності , що передбачає застосування єдиних взаємоузгодженихпідходів до правового регулювання взаємовідносин у сфері компетенції Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, служби Цивільної оборони;

• плановості, який полягає виключно у плановому порядку створення нормативно-правових актів;

• спадкоємності, який передбачає повне використання раніше напрацьованих матеріалів з вітчизняного та зарубіжного досвіду;

• економічності, який передбачає обов'язкове економічне обґрунтування всіх нормативно-правових актів;

34

• ієрархічності, який передбачає одночасну узгоджену розробку пакета нормативно-правових актів на державному та місцевому рівнях.

Контроль за дотриманням законодавства щодо безпеки життєдіяльності в Україні здійснюють різні державні та громадські організації. Серед них державні органи загальної, спеціальної та галузевої компетенції. До першої групи органів належать Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації.

Управління, контроль та нагляд за безпечною життєдіяльністю в Україні здійснюють:

1. Кабінет Міністрів України2. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення;3. Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки;4. Державна служба з надзвичайних ситуацій України;5. Державна інспекція ядерного регулювання України;6. Державний департамент пожежної безпеки;7. Заклади санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Кабінет Міністрів України забезпечує:реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;визначає порядок створення і використовування державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління безпекою громадян та охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Національна рада організовує свою діяльність на підставі Положення про національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1993 р. № 733.

Національна рада:а) розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи

державного управління охороною життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про вдосконалення цієї системи;

б) організує і забезпечує контроль за виконанням законодавчих актів і рішень Уряду України, опрацювання Національної програми і законопроектів, пов'язаних з реалізацією державної політики з питань безпечної життєдіяльності населення, подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань;

35

в) координує діяльність центральних і місцевих органів державної виконавчої влади у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму;

г) організує перевірки діяльності центральних і місцевих органів державної виконавчої влади і заслуховує на своїх засіданнях або засіданнях бюро Національної ради звіти керівників з питань, що входять до її компетенції;

д) бере участь у міжнародному співробітництві, сприяє вивченню, узагальненню та поширенню досвіду у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, вирішує питання контролю за виконанням укладених договорів і угод у цій галузі.

Засідання Національної ради проводяться відповідно до затвердженого нею плану роботи. Оперативне вирішення поточних питань у період між засіданнями здійснює бюро, що утворюється з членів Національної ради.

Перелік посад, які входять до Національної ради і бюро, затверджує Кабінет Міністрів України, а персональний склад Національної ради і бюро - її голова. Рішення Національної ради та її бюро, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та громадян.

Україна була першою серед країн СНД, що прийняла Закон, який виконав вимоги Міжнародної організації праці про організацію незалежного державного нагляду з охорони праці.

Таким чином, у 1993 році починається принципово новий етап в історії органів державного нагляду. Це було обумовлено прийняттям 14 жовтня 1992 року Закону «Про охорону праці».

Сьогодні Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади,  діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України.

Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, дорученнями Президента України та Кабінету Міністрів, наказами МНС України і положенням про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженим Указом президента України від 6 квітня 2011 року № 608.

Повноваження Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України:

- виконання функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- участь у формуванні державної політики у сфері охорони праці та забезпечення її реалізації у цій галузі;

- координація робіт міністерств, інших органів виконавчої влади всіх рівнів, підприємств, інших суб'єктів господарювання у сфері безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

36

- визначає порядок проведення навчання і перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці;

- проведення у межах своїх повноважень розслідування аварій, групових нещасних випадків, нещасних випадків з тяжкими та смертельними наслідками па виробництві;

- участь у прийнятті в експлуатацію виробничих об'єктів та об'єктів соціально-культурного призначення;

- участь в проведенні експертизи проектів будівництва (реконструкції, технічного переоснащення) підприємств і виробничих об'єктів на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони прані та промислової безпеки;

- виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.Рішення Держгірпромнагляду з питань охорони праці, що належать до

його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, місцевими радами народних депутатів та підприємствами.

Державна служба з надзвичайних ситуацій України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, поводження з радіоактивними відходами та вибуховими матеріалами промислового призначення, рятувальної справи, техногенної, пожежної і промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, створення та функціонування системи страхового фонду документації, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями державної служби з надзвичайних ситуацій України є:

забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, запобігання, реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру (далі - надзвичайні ситуації),

здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та запобігання надзвичайним ситуаціям,

профілактика травматизму невиробничого характеру, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі

виникнення надзвичайної ситуації, техногенної небезпеки на потенційно небезпечних об`єктах, а також здійснення державного пожежного нагляду;

правовий, радіаційний та комплексний медико-санітарного захист громадян, які постраждали від радіаційних аварій і катастроф або брали участь у ліквідації їх наслідків, а також реабілітації радіоактивно забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територій,

37

проведення пошуково-рятувальних робіт, забезпечення техногенної і пожежної безпеки;

здійснення в межах своїх повноважень заходів щодо виконання Державної програми забезпечення безпечного зберігання відпрацьованих високоактивних джерел іонізуючого випромінювання;

ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, реабілітація радіоактивно забруднених територій і забезпечення захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання, організація і координація робіт та здійснення заходів щодо комплексного розв`язання проблем, пов`язаних із зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворенням об`єкта "Укриття" в екологічно безпечну систему;

організація та координація робіт на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення, інших радіоактивно забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територіях, вирішення в установленому порядку питань фінансування таких робіт, забезпечення охорони здоров`я персоналу, а також громадського порядку на зазначених територіях;

забезпечення координації дій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, установ та організацій з питань біологічного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Державна інспекцію ядерного регулювання України1. Державна інспекція ядерного регулювання України

(Держатомрегулювання України) є центральним органом виконавчої влади, який є головним у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії.

2. Держатомрегулювання України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

3. Основними завданнями Держатомрегулювання України є:1) формування та реалізація державної політики у сфері безпеки

використання ядерної енергії;2) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання

безпеки використання ядерної енергії;3) здійснення повноважень компетентного органу з фізичного захисту

ядерного матеріалу та ядерних установок відповідно до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок; з питань безпечного перевезення радіоактивних матеріалів відповідно до правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів; з питань аварійного оповіщення та інформування згідно з Конвенцією про оперативне оповіщення про ядерні аварії.

Державна санітарно-епідеміологічна служба України (Держсанепідслужба України) є центральним органом виконавчої влади,

38

діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я України.

Держсанепідслужба України входить до системи органів виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та утворюється для забезпечення реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Держсанепідслужба України відповідно до покладених на неї завдань: 2) реалізовує першочергові заходи щодо профілактики інфекційних

хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

3) здійснює санітарні заходи щодо охорони території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб, здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль у пунктах пропуску через державний кордон;

6) здійснює нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах;

7) здійснює аналіз причин і умов погіршення санітарної та епідемічної ситуації, підготовку пропозицій щодо санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів і контроль за їх проведенням;

12) проводить державний соціально-гігієнічний моніторинг, моніторинг атмосферного повітря, поверхневих вод суші й питної води, морських вод, мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей, озокериту, ропи лиманів і озер, ґрунтів, фізичних факторів у місцях відпочинку населення, у тому числі на природних територіях курортів, та моніторинг забруднення вод у районах водозаборів, які перебувають у зоні впливу аварії, стихійного лиха, катастрофи;

13) проводить аналіз небезпечних для здоров'я людини факторів середовища життєдіяльності людини, виробничого середовища та організовує здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на усіх етапах виробництва та реалізації нехарчової продукції;

18) проводить аналіз та оцінки ризику для здоров'я і життя людини, обґрунтування заходів з управління ризиком, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інші види оцінки середовища життєдіяльності людини;

22) проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу і видає висновки щодо відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства та обґрунтовує медичні вимоги щодо безпеки об’єкта для здоров’я та життя людини;

Висновок Таким чином, лекцію з теми: «Правове забезпечення та організаційно-

функціональна структура захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій»

39

Нагадаю, що в ході заняття ми з вами розглянули систему законодавчого забезпечення безпеки життєдіяльності, класифікацію нормативних актів у галузі безпеки життєдіяльності при виникненні надзвичайних ситуацій, а також принципи правового управління та регулювання безпеки в Україні.

У кого є запитання щодо змісту заняття?Якщо питань немає, то хочу сказати, що на мій погляд набути вами

знання під час вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності та цивільний захист» та реалізація їх на практиці сприятиме покращенню розуміння відповідальності кожної людини на власну та загальну безпеку.

Укладач Доцент  кафедри тактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

40

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА   №   5. Основи цивільної оборони та цивільного захисту в Україні

З дисципліни: Безпека життєдіяльностіКатегорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВСНавчальна мета: Надання знань про організаційну структуру

Цивільного захисту України, його завдання та силиВиховна мета: Формування ціннісних, моральних орієнтирів слухачів,

їх громадської активності, розуміння соціальних і професійних норм поведінки

Розвивальна мета: Розвиток певного наукового підходу до вивчення предмету „Цивільний захист”

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, лазерна

указкаНаочні засоби: мультимедійна презентація Power PointМіжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : «Права та обов'язки

людини і громадянина», «Трудове право», «Охорона праці», «Безпека життєдіяльності», «Юридична логіка», «Долікарська допомога»

План лекції (навчальні питання): 1. Цивільний захист, сутність і принципи2. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій3. Сили цивільного захисту України Література:

1. Кодекс цивільного захисту України // прийнятий Верховною радою України 2 жовтня 2012 року.

2. Закон України “ Про правовий режим надзвичайного стану”. - К.Урядовий кур’єр, 14.06.2000.-№107.

3. Указ Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 «Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій»

41

4. Вказівка МВС України від 03.07.2007 № 639 «Про організацію навчання особового складу МВС України захисту і діям у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру»

5. Наказ МВС країни від 25.12.2012 № 1198 «Про підготовку цивільного захисту МВС України у 2013 році»

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с.

8. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇВступ

На кабінет міністрів України центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства установи і організації покладається обов’язок здійснювати заходи цивільного захисту, тобто забезпечувати конституційне прав громадян на захист життя і здоров’я.

Наразі, об’єкти господарювання і територія України перебувають під значним негативним впливом уражальних чинників природного та техногенного походження, що призводять до виникнення надзвичайних ситуацій і небезпечних подій, загибелі людей на виробництві і в побуті, погіршення умов життєдіяльності населення, забруднення навколишнього природного середовища, економічних збитків.

Загрози під час виникнення надзвичайних ситуацій поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні загрози пов'язані з безпекою населення і держави у разі розв'язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, виникнення глобальних екологічних катастроф.

Внутрішні загрози пов'язані з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру або спровоковані терористичними діями.

Що стосується природної сфери, то масштаби та особливості негативної дій небезпечних факторів у природній сфері традиційно визначаються особливостями території України, несприятливими наслідками глобальних змін клімату, недотриманням норм і правил безпечного провадження господарської діяльності.

У техногенній сфері рівень небезпеки посилюється високим рівнем фізичного та морального зносу основних фондів, обмеженим фінансуванням заходів промисловості, об’єктивно недостатніми можливостями держави у сфері розвитку і реконструкції виробничого потенціалу з дотриманням сучасних вимог безпеки.

Як відомо, згідно з чинним законодавством громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф,

42

значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо забезпечення реалізації даного права.

Держава, як гарант цього права створює систему цивільного захисту, що має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного екологічного, природного та воєнного характеру.

Питання 1. Цивільний захист, сутність і принципиПолітичні зміни, значна кількість великих аварій, що сталися останнім

часом на території України, серед яких особливе місце займає Чорнобильська, змінили попередню парадигму цивільної оборони, яка базувалася на визнанні пріоритету захисту населення і територій від загроз мирного часу до пошуку нової моделі такого захисту з урахуванням необхідності переходу від галузевого до функціонального принципу реагування на надзвичайні ситуації.

СЛАЙД (ст. 4 Кодексу цивільного захисту України)Цивільний захист – це функція держави, спрямована на захист

населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Цивільний захист є одним з основних пріоритетів діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання, що провадиться на всій території України і поширюється на все її населення.

СЛАЙД (ст. 7 Кодексу цивільного захисту України)Цивільний захист в Україні базується на таких принципах:1) гарантування та забезпечення державою конституційних прав

громадян на захист життя, здоров’я та власності;2) комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;3) пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та

збереження здоров’я громадян;4) максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення

ризику виникнення надзвичайних ситуацій;5) централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості,

статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;

6) гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;

7) добровільності - у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для їхнього життя і здоров’я;

43

8) відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту;

9) виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Метою державної політики у сфері цивільного захисту є зниження ризику і пом'якшення наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, підвищення гарантованого рівня безпеки особистості, суспільства та навколишнього середовища в межах показників прийнятного ризику.

Основу державної політики у сфері захисту населення і територій (ст.3) від надзвичайних ситуацій становлять: Конституція України, Кодекс Цивільного захисту України, відповідні Закони, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Як відомо, ст.3 Конституції України декларує: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Наразі, основним законодавчим актом, який регулює суспільні відносини у сфері цивільного захисту є Кодекс цивільного захисту України, який 2 жовтня 2012 року ухвалила Верховна Рада України.

Кодекс вже набув чинності і вступив в дію 1 липня 2013 року.Кодекс є результатом спільної та тривалої роботи практично усіх

центральних та місцевих органів влади. Він має забезпечити функціонування цілісної системи цивільного захисту в Україні із врахуванням кращого світового досвіду. Правові норми у цій сфері до цього часу регулювали близько 10 законів України, при цьому деякі з них втратили свою актуальність та потребували скасування.

Реалізація цього документа усуне суперечності та дублювання законодавства, розмежує повноваження і функції центральних і місцевих органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання, визначить у єдиному законодавчому акті засади державної політики у сфері цивільного захисту.

Кодекс передбачає з 1 липня 2013 року визнання такими, що втратили чинність, семи законів України (розділ 12 Прикінцеві та перехідні положення):

1. «Про Цивільну оборону України»2. «Про пожежну безпеку»3. «Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони»4. «Про війська Цивільної оборони України»5. «Про аварійно-рятувальні служби»6. «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

техногенного та природного характеру»7. «Про правові засади цивільного захисту»

Нова ідеологія протидії катастрофам та надзвичайним ситуаціям передбачає об'єднання всіх компонентів захисту населення і територій від

44

надзвичайних ситуацій з визначенням єдиного координатора, у ролі якого виступає Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України).

СЛАЙД (Указ Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 «Про Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій)

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах:

- цивільного захисту, - захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та

запобігання їх виникненню, - ліквідації надзвичайних ситуацій, - рятувальної справи, - гасіння пожеж, - пожежної та техногенної безпеки, - діяльності аварійно-рятувальних служб, - профілактики травматизму невиробничого характеру, а також

гідрометеорологічної діяльності.Основними завданнями Державної служби України з надзвичайних

ситуацій України є:- реалізація державної політики у сферах цивільного захисту;- здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та

виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб;

- внесення на розгляд Міністрові оборони України пропозицій щодо формування державної політики у відповідній сфері.Розглянемо більш детально суб’єктів забезпечення цивільного захисту:

- Рада національної безпеки і оборони України- Кабінет Міністрів України;- Ради міністрів Автономної Республіки Крим- Державна служба України з надзвичайних ситуацій- Інші центральні органи виконавчої влади- Місцеві державні адміністрації- Органи місцевого самоврядування сили цивільного захисту- Збройні Сили України та правоохоронні органи- Громадські організації Основні функції зазначених вище суб’єктів цивільного захисту :

- захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;- запобігання надзвичайним ситуаціям;- реагування на надзвичайні ситуації та ліквідація їх наслідків

СЛАЙД (Розділ IV Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій)

45

Отже, захист населення полягає у таких заходах як:- Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій; - Інформування у сфері цивільного захисту; - Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту; - Заходи з евакуації; - Інженерний захист територій;- Радіаційний і хімічний захист населення і територій; - Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення; - Біологічний захист населення, тварин і рослин; - Психологічний захист населення - Організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях;- Навчання працюючого населення;- Формування культури безпеки життєдіяльності населення. Навчання

учнів, студентів та дітей дошкільного віку;- Навчання непрацюючого населення;

СЛАЙД (Розділ V Запобігання надзвичайним ситуаціям)У свою чергу запобігання виникненню НС передбачає:

- Державне регулювання діяльності суб’єктів господарювання з питань цивільного захисту:

Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій, Державна стандартизація у сфері цивільного захисту, Експертиза у сфері цивільного захисту, Сертифікація засобів цивільного захисту, Державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту, Атестація аварійно-рятувальних служб та рятувальників, Страхування,

- Забезпечення техногенної безпеки Джерела небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій

техногенного характеру, Забезпечення техногенної безпеки органами державної влади,

органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання,

Вимоги щодо дотримання техногенної безпеки, Автоматизована система раннього виявлення загрози

виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення,

Віднесення міст та суб’єктів господарювання до відповідних груп і категорій цивільного захисту,

- Забезпечення пожежної безпеки; Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки Погодження нормативних та нормативно-технічних документів Дотримання вимог пожежної безпеки під час проектування,

будівництва та реконструкції об’єктів виробничого та іншого призначення

46

Призначення і завдання пожежної охорони Види пожежної охорони

Державна пожежна охорона Відомча пожежна охорона Місцева пожежна охорона Добровільна пожежна охорона

- Державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки Реагування на НС – це скоординовані дії суб’єктів цивільного захисту

щодо застосування системи надання екстреної допомоги населенню, організації та проведення аварійно-рятувальних робіт, а також ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема:

- Організація робіт з реагування на надзвичайні ситуації - Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій - Відшкодування матеріальних збитків та надання допомоги

постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації

Отже, вирішення проблем природно-техногенної безпеки України забезпечується проведенням на державному рівні таких заходів:1. Здійснення управління техногенними ризиками, що забезпечить стале, гарантоване зменшення кількості та наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.2. Створення цілісної міжвідомчої системи моніторингу і налагодження державної служби прогнозування та попередження природних і техногенних НС.

4. Підвищення ефективності роботи органів державного нагляду за станом і функціонуванням потенційно небезпечних виробництв.

Засобом розв'язання проблеми захисту від техногенних і природних НС є створення в Україні Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій, основним завданням якої є запобігання та реагування на надзвичайні ситуації.

Переходимо до наступного питання лекції

Питання 2. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій була створена 24 червня 2004 року згідно із Законом України «Про правові засади цивільного захисту», наразі порядок її функціонування та складові частини визначають розділом ІІ Кодексу цивільного захисту України

СЛАЙД

47

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій – це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які реалізують державну політику у сфері цивільного захисту.

Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України.

Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної системою цивільного захисту покладається на спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань ЦЗ – Державну службу України з надзвичайних ситуацій.

Єдина система цивільного захисту складається із постійно діючих підсистем: територіальних і функціональних.

48

Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту створюються центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері суспільного життя.

Перелік центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту.

Організація заходів цивільного захисту у функціональних підсистемах і забезпечення безпеки у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, здійснюються підрозділами з питань цивільного захисту, які створюються такими органами у складі їх апаратів.

Безпосереднє керівництво функціональною підсистемою покладається на керівника органу, суб’єкта господарювання, що створив таку підсистему.

До складу функціональних підсистем входять органи управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту, відповідні суб’єкти господарювання, які виконують завдання цивільного захисту.

Так, Міністерство внутрішніх справ України на підставі чинного законодавство створює відповідну функціональну підсистему Єдиної системи цивільного захисту.

Цивільний захист в системі МВС організується таким чином, щоб практичне його здійснення було можливе в усіх необхідних випадках терміново та у повному обсязі у відповідності з обстановкою, яка склалася на даний момент.

За своїм змістом цивільний захист в системі МВС України являється складовою частиною цивільного захисту країни і включає в себе комплекс заходів, здійснюваних в мирний та воєнний час, з метою захисту рядового та керівного складу працівників та службовців, органів, відділень та установ, організацій, а також курсантів та слухачів навчальних закладів МВС України, від наслідків надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу.

Місце та роль цивільного захисту МВС достатньо в повній мірі розкривається в завданнях, покладених на МВС України, обсяг яких, в залежності від умов ситуації, може змінюватись, як за змістом, так і за способами здійснення, зокрема як це вказано у наказі МВС України від 25.12.2012 № 1198 «Про підготовку цивільного захисту МВС України у 2013 році»

Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Ланки територіальних підсистем створюються державними адміністраціями у районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі, а також органами місцевого самоврядування - в обласних центрах, у містах обласного і районного значення.

Безпосереднє керівництво територіальною підсистемою, її ланкою покладається на посадову особу, яка очолює орган, що створив таку підсистему, ланку.

49

Кожна підсистема має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий і об'єктовий. До складу підсистеми входять

• органи управління ЄС ЦЗ;• сили і засоби;• резерви матеріальних та фінансових ресурсів;• системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.Єдина державна система залежно від масштабів і особливостей

надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує у режимах:

1) повсякденного функціонування;2) підвищеної готовності;3) надзвичайної ситуації;4) надзвичайного стану та особливого періодуПоложенням про єдину державну систему цивільного захисту

визначається перелік заходів, що здійснюються у відповідному режимі, завдання та порядок взаємодії суб’єктів забезпечення цивільного захисту під час функціонування зазначеної системи у відповідному режимі.

Розглянемо кожний з режимів Режим повсякденного функціонування єдиної системи

цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (в тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

У режимі повсякденного функціонування органи управління, сили і засоби єдиної системи цивільного захисту:

- забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;

- розробляють і виконують науково-технічні програми щодо запобігання надзвичайним ситуаціям і зменшення можливих втрат;

- здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки і захисту населення під час надзвичайної ситуації;

- забезпечують підготовку органів управління до дій у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях, організовують навчання населення з поводження із засобами захисту в таких ситуаціях;

- створюють і поновлюють матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

- проводять постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

СЛАЙД Режим підвищеної готовності єдиної системи цивільного захисту

встановлюється в разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (у тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації.

50

У режимі підвищеної готовності органи управління єдиної системи цивільного захисту:

- надають оперативну допомогу органам і структурам, причетним до забезпечення цивільного захисту, в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

- формують комісії для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, готують пропозиції щодо її нормалізації;

- посилюють спостереження і контроль за ситуацією на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглих до них територіях, здійснюють прогнозування можливості виникнення надзвичайних ситуацій та їх масштабів;

- розробляють заходи із захисту населення і територій в умовах надзвичайної ситуації;

- приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби реагування, залучають додаткові сили і засоби, уточнюють плани їх дій та направляють їх у разі потреби в район загрози виникнення надзвичайної ситуації;

- здійснюють заходи із запобігання виникненню надзвичайної ситуації.СЛАЙД

Режим надзвичайної ситуації єдиної системи цивільного захисту встановлюється в разі виникнення та під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

У режимі надзвичайної ситуації органи управління єдиної системи цивільного захисту:

- визначають межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;- організовують захист населення і територій в умовах надзвичайної

ситуації;- організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків

надзвичайної ситуації, залучають необхідні сили і засоби;- здійснюють безперервний контроль за розвитком надзвичайної

ситуації, становищем на аварійних об’єктах і прилеглих до них територіях;- оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток

надзвичайної ситуації, заходи, які виконуються, та оповіщають населення.СЛАЙД

Режим надзвичайного стану для для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється у межах території, на якій введено правовий режим надзвичайного стану відповідно до положень Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”.

Режим особливого періоду - в особливий період єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до Кодексу Цивільного захисту та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами законів України "Про правовий режим воєнного

51

стану", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також інших нормативно-правових актів.

Таким чином зазаначені вище режими функціонування єдиної системи цивільного захисту у межах конкретної території встановлюються залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.

Переходимо до наступного питання лекції Питання 3. Сили цивільного захисту України Сили цивільного захисту призначені для виконання завдань цивільного

захисту, зокрема до них належать:1. До сил цивільного захисту належать:1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;2) аварійно-рятувальні служби;3) формування цивільного захисту;4) спеціалізовані служби цивільного захисту;5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини);6) добровільні формування цивільного захисту.Основними завданнями сил цивільного захисту є:

1) проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;

2) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;3) гасіння пожеж;4) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій в умовах

екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіоактивного, хімічного забруднення та біологічного зараження, інших небезпечних проявів;

5) проведення піротехнічних робіт, пов’язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після воєн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), крім територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань;

6) проведення вибухових робіт для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

7) проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалих;8) надання екстреної медичної допомоги постраждалим у районі

надзвичайної ситуації і транспортування їх до закладів охорони здоров’я;

9) здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок таких ситуацій;

52

10) надання допомоги іноземним державам щодо проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

11) проведення аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.Сили цивільного захисту можуть залучатися до проведення відновлювальних робіт.

Давайте розглянемо кожну з зазначених сил цивільного захисту окремо:

СЛАЙД Аварійно-рятувальні служби поділяються на:1) державні, регіональні, комунальні, об’єктові та громадських

організацій;2) спеціалізовані та неспеціалізовані;3) професійні та непрофесійні.2. Аварійно-рятувальні служби утворюються:1) державні - центральним органом виконавчої влади, який забезпечує

формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншими центральними органами виконавчої влади;

2) регіональні - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі відповідно;

3) комунальні - органами місцевого самоврядування у місті, районі міста, селищі, селі;

4) об’єктові - керівником суб’єкта господарювання, що експлуатує об’єкти підвищеної небезпеки;

5) громадських організацій - громадською організацією відповідно до закону.

Державні, регіональні, комунальні аварійно-рятувальні служби і аварійно-рятувальні служби громадських організацій, створені на професійній основі, є юридичними особами.

До речі, спеціалізовані професійні аварійно-рятувальні служби, діяльність яких пов’язана з організацією та проведенням гірничорятувальних робіт, є воєнізованими.

Непрофесійні об’єктові аварійно-рятувальні служби створюються з числа інженерно-технічних та інших досвідчених працівників суб’єктів господарювання, які мають необхідні знання та навички у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і здатні за станом здоров’я виконувати роботи в екстремальних умовах.

Працівники аварійно-рятувальної служби поділяються на основних та допоміжних.

До основних працівників аварійно-рятувальної служби належать працівники, які організують і виконують аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи та забезпечують готовність аварійно-рятувальних служб

53

до проведення таких робіт. Основні працівники професійної аварійно-рятувальної служби поділяються на керівних та рядових.

До допоміжних працівників професійної аварійно-рятувальної служби належать працівники, які забезпечують її повсякденну діяльність.

Особливим видом аварійно-рятувальних служб є служби медицини катастроф, які діють у складі центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф системи екстреної медичної допомоги, що створюються органами влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя відповідно до закону.

Державні, комунальні аварійно-рятувальні служби та аварійно-рятувальні служби громадських організацій набувають статусу юридичної особи з дня їх державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Статути державних, комунальних аварійно-рятувальних служб та аварійно-рятувальних служб громадських організацій, які подаються державному реєстратору, мають бути погоджені з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

На аварійно-рятувальні служби покладається виконання таких завдань:

1) аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі суб’єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій;

2) подання місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування та суб’єктам господарювання пропозицій щодо поліпшення протиаварійного стану суб’єктів господарювання і територій та усунення виявлених порушень вимог щодо дотримання техногенної безпеки;

3) невідкладне інформування керівників суб’єктів господарювання, які експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки, про виявлення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки на таких суб’єктах господарювання;

4) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

5) виконання робіт із запобігання виникненню та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій і щодо захисту від них населення і територій;

6) захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф;

7) забезпечення готовності своїх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням;

8) пошук і рятування людей на уражених об’єктах і територіях, надання у можливих межах невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров’я стані, на місці події та під час евакуації до лікувальних закладів;

9) ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози

54

вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного та бактеріального зараження, інших небезпечних проявів;

10) контроль за готовністю об’єктів і територій, що ними обслуговуються, до проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

11) участь у розробленні та погодження планів локалізації і ліквідації аварій на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються;

12) організація ремонту та технічного обслуговування аварійно-рятувальних засобів, розроблення та виробництво їх окремих зразків;

13) участь у підготовці працівників підприємств, установ та організацій і населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій.

Аварійно-рятувальні служби мають право на:1) отримання від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого

самоврядування та суб’єктів господарювання інформації, необхідної для виконання покладених на службу завдань;

2) безперешкодний доступ на об’єкти суб’єктів господарювання та їх територію для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) встановлення вимог щодо додержання заходів безпеки для всіх осіб, які перебувають у зоні надзвичайної ситуації;

4) проведення під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеозйомки, фотографування та звукозапису;

5) тимчасову заборону або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зони надзвичайної ситуації.

Матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності аварійно-рятувальних служб здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, підприємств, установ, організацій, що створюють аварійно-рятувальні служби, коштів від надання додаткових платних послуг, а також добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, інших не заборонених законодавством джерел.

2. Оперативно-рятувальна служба цивільного захистуОперативно-рятувальна служба цивільного захисту функціонує у

складі Державної служби України з надзвичайних ситуацій., і складається з органів управління, аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування, аварійно-рятувальних формувань спеціального призначення, спеціальних авіаційних, морських та інших формувань, державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин), навчальних центрів, формувань та підрозділів забезпечення.

Для аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту рішенням керівника центрального Державної служби України з надзвичайних ситуацій., встановлюються зони відповідальності щодо реагування на надзвичайні ситуації.

Критерії утворення державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту в

55

адміністративно-територіальних одиницях та перелік суб’єктів господарювання, де утворюються такі підрозділи (частини), визначаються Кабінетом Міністрів України.

До повноважень Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту належить:

1) аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі об’єктів підвищеної небезпеки та окремих територій, що перебувають у власності, володінні або користуванні суб’єктів господарювання, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій;

2) подання місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування та суб’єктам господарювання пропозицій щодо поліпшення протиаварійного стану об’єктів підвищеної небезпеки та окремих територій, що перебувають у власності, володінні або користуванні суб’єктів господарювання, та усунення виявлених порушень вимог щодо дотримання техногенної безпеки;

3) невідкладне інформування керівників суб’єктів господарювання, що експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки, про виявлення порушень вимог техногенної безпеки;

4) отримання від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання інформації, необхідної для виконання покладених на службу завдань;

5) безперешкодний доступ на об’єкти суб’єктів господарювання та їх територію для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж;

6) право вимагати від усіх осіб, які перебувають у зоні надзвичайної ситуації, додержання встановлених заходів безпеки;

7) проведення під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеозйомки, фотографування та звукозапису;

8) участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій у суб’єктів господарювання і на територіях, що нею обслуговуються;

9) тимчасова заборона або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зони надзвичайної ситуації, місці гасіння пожежі, а також доступу громадян на окремі об’єкти і території;

СЛАЙД 3. Спеціалізовані служби цивільного захистуСпеціалізовані служби цивільного захисту (енергетики, захисту

сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв’язку і оповіщення, протипожежні, торгівлі та харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку) утворюються для проведення спеціальних робіт і заходів з цивільного захисту та їх забезпечення, що потребують залучення фахівців певної спеціальності, техніки і майна спеціального призначення:

1) об’єктові - на суб’єкті господарювання (шляхом формування з працівників суб’єкта господарювання ланок, команд, груп, що складають

56

відповідні спеціалізовані служби цивільного захисту) - керівником суб’єкта господарювання;

2) галузеві - у системі центрального органу виконавчої влади (шляхом зведення об’єктових підрозділів у відповідну галузеву спеціалізовану службу цивільного захисту) - центральним органом виконавчої влади. Перелік центральних органів виконавчої влади, в яких утворюються спеціалізовані служби цивільного захисту, визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту;

3) територіальні (шляхом об’єднання об’єктових підрозділів у відповідну територіальну спеціалізовану службу цивільного захисту місцевого рівня або об’єднання територіальних спеціалізованих служб цивільного захисту місцевого рівня у регіональну спеціалізовану службу цивільного захисту):

Спеціалізовані служби цивільного захисту мають право на:1) отримання від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого

самоврядування та суб’єктів господарювання інформації, необхідної для проведення робіт з цивільного захисту;

2) безперешкодний доступ на об’єкти суб’єктів господарювання і їх територію для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) встановлення вимог щодо додержання заходів безпеки для всіх осіб, які перебувають у зоні надзвичайної ситуації.

Порядок утворення та функціонування спеціалізованих служб цивільного захисту визначається положенням про них, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

СЛАЙД 4. Формування цивільного захистуФормування цивільного захисту поділяються на об’єктові і

територіальні.Формування цивільного захисту утворюються для проведення великих

обсягів робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, воєнних (бойових) дій чи терористичних актів, а також для проведення відновлювальних робіт, які потребують залучення великої кількості населення і техніки:

1) об’єктові формування цивільного захисту створюються у суб’єктах господарювання, які володіють спеціальною технікою і майном, а працівники підготовлені до дій в умовах надзвичайних ситуацій - суб’єктом господарювання;

2) територіальні формування цивільного захисту створюються шляхом об’єднання об’єктових формувань цивільного захисту на відповідній території, наприклад:

а) в Автономній Республіці Крим формування цивільного захисту створюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим;

б) в області, містах Києві та Севастополі, районі - відповідною місцевою державною адміністрацією;

в) у місті обласного значення - міською радою.

57

СЛАЙД 5. Добровільні формування цивільного захисту Добровільні формування цивільного захисту утворюються під час

загрози або виникнення надзвичайних ситуацій для проведення допоміжних робіт із запобігання або ліквідації наслідків таких ситуацій за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, місцевої державної адміністрації, органу місцевого самоврядування.

Добровільні формування цивільного захисту мають право:1) на отримання від місцевих державних адміністрацій, органів

місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та аварійно-рятувальних служб, що працюють у зоні надзвичайної ситуації, інформації, необхідної для проведення заходів і робіт із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

2) на безперешкодний доступ на об’єкти суб’єктів господарювання і їх територію для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) вимагати додержання заходів безпеки від усіх осіб, які перебувають у зоні надзвичайної ситуації.

До добровільних формувань цивільного захисту включаються громадяни на добровільних засадах.

Громадяни, які виконують завдання із запобігання або ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільного формування цивільного захисту, мають право на:

1) отримання інформації про надзвичайну ситуацію та про заходи необхідної безпеки;

2) забезпечення і використання під час виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації засобів індивідуального захисту;

3) відшкодування шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю під час виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

4) медичну допомогу та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних та психологічних травм під час виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Громадяни, які виконують завдання із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільного формування цивільного захисту, зобов’язані:

1) виконувати завдання та обсяг робіт, визначені залежно від характеру надзвичайної ситуації;

2) дотримуватися заходів безпеки під час виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, правил поведінки в зоні надзвичайної ситуації;

3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій, надання домедичної допомоги, правила користування засобами захисту.

СЛАЙД

58

6. Залучення Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, які утворені відповідно до законів України, для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону можуть залучатися Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи спеціального призначення, утворені відповідно до законів України.

Умови залучення Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, утворених відповідно до законів України, для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій визначаються відповідно до Конституції України, законів України "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про Збройні Сили України" та інших законів.

Організація цивільного захисту (ЦЗ) на об'єкті господарюванняОб'єкт господарювання (підприємство, установа, організація) є

основною ланкою в системі ЦЗ держави. На об'єкті, де зосереджені людські і матеріальні ресурси, здійснюються економічні і захисні заходи.

У відповідності до законодавства, керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, місцем в захисних спорудах, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність, виконує інші заходи з ЦЗ і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати.

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають також за оповіщення і захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об'єктах.

Начальником ЦЗ об'єкта є керівник об'єкта. Він несе особисту відповідальність за організацію і стан цивільного захисту об'єкта, керує діями органів і сил ЦЗ при проведенні рятувальних робіт на ньому. Заступники начальника ЦЗ об'єкта допомагають йому з проблемами евакуації, матеріально-технічного постачання, інженерно-технічного забезпечення тощо (див. рис. 2).

Органом повсякденного управління ЦЗ є відділ (сектор) з питань НС та ЦЗ, який організовує і забезпечує повсякденне керівництво виконанням завдань ЦЗ на об'єкті.

Для підготовки та втілення в життя заходів з окремих напрямків створюються служби зв'язку і оповіщення, сховищ і укриттів, протипожежної охорони, охорони громадського порядку, медичної допомоги, протирадіаційного і протихімічного захисту, аварійно-технічного й матеріально-технічного забезпечення та інші. Начальниками служб призначаються начальники установ, відділів, лабораторій, на базі яких вони утворюються.

59

Служба зв'язку та оповіщення створюється на базі вузла зв'язку об'єкта. Головне завдання служби – забезпечити своєчасне оповіщення керівного складу та службовців про загрозу аварії, катастрофи, стихійного лиха, нападу противника; організувати зв'язок і підтримувати його в стані постійної готовності.

Протипожежна служба створюється на базі підрозділів відомчої пожежної охорони. Служба розробляє протипожежні профілактичні заходи і контролює їх виконання; організовує локалізацію і гасіння пожежі.

Медична служба формується на базі медичного пункта, поліклініки об'єкта. На неї покладається організація проведення санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів, надання медичної допомоги потерпілим та евакуація їх у лікувальні установи, медичне обслуговування робітників, службовців і членів їхніх сімей в місцях розосередження.

Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів відомчої охорони. її завдання ~ організація і забезпечення надійної охорони об'єкта, громадського порядку в умовах НС, при ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха, а також у воєнний час.

Служба протирадіаційного і протихімічного захисту організовується на базі хімічної лабораторії чи цеху. На неї покладається розробка та здійснення заходів щодо захисту робітників і службовців, джерел водозабезпечення, радіаційного і хімічного спостереження, проведення

60

заходів з ліквідації радіаційного і хімічного зараження та здійснення дозиметричного контролю.

Служба сховищ та укриттів організовується на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу. Вона розробляє план захисту робітників, службовців та їх сімей з використанням сховищ та укриттів, забезпечує їх готовність та правильну експлуатацію.

Аварійно-технічна служба створюється на базі виробничо-технічного відділу або відділу головного механіка. Служба розробляє та^здійснює попереджувальні заходи, що підвищують стійкість основних споруд, інженерних мереж та комунікацій в надзвичайних ситуаціях, організовує проведення робіт по ліквідації і локалізації аварії на комунально-енергетичних мережах.

Служба матеріально-технічного забезпечення створюється на базі відділу матеріально-технічного забезпечення об'єкта. Вона організовує своєчасне забезпечення формувань усіма засобами оснащення, постачання продуктів харчування і предметів першої необхідності робітників та службовців на об'єкті й у місцях розосередження, ремонт техніки і майна.

Транспортна служба створюється на базі транспортного відділу, гаражу об'єкта. Вона розробляє і здійснює заходи з забезпечення перевезень, пов'язаних із розосередженням працівників та доставкою їх до місця роботи, проведення рятувальних робіт.

Кожна служба створює, забезпечує, готує формування служби (команди, групи, ланки) і керує ними при виконанні робіт.

Формування загального призначення – рятувальні загони (команди, групи, ланки), зведені рятувальні загони (команди) підпорядковані безпосередньо начальнику ЦЗ об'єкта. Кожне з них має свою структуру і можливості. Наприклад:

Зведена рятувальна команда (ЗРК) у своєму складі має підрозділи різного призначення, такі, як ланка зв'язку і розвідки, дві рятувальні групи, група механізації, санітарна дружина тощо. ЗРК може самостійно виконувати основні рятувальні та інші невідкладні роботи (PHP) в осередку ураження.

Висновок Нагадаю, що в ході лекції ми з вами розглянули сутність цивільного

захисту як одного з основних пріоритетів діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання, що провадиться на всій території України і поширюється на все її населення. Також ми розглянули структуру та завдання єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій.

Укладач Доцент  кафедри тактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

61

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА   №   6.   Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

З дисципліни: «Безпека життєдіяльності»Категорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВСНавчальна мета: надання знань про заходи і дії в межах єдиної

системи цивільного захисту УкраїниВиховна мета: формування ціннісних, моральних орієнтирів слухачів,

їх громадської активності, розуміння соціальних і професійних норм поведінки

Розвивальна мета: розвиток певного наукового підходу до вивчення предмету „Цивільний захист”

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, лазерна

указкаНаочні засоби: мультимедійна презентація PowerPoint

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : «Права та обов'язки людини і громадянина», «Трудове право», «Охорона праці», «Юридична логіка», «Долікарська допомога»

Навчальні питання.1. Заходи захисту населення від надзвичайних ситуацій, їх

характеристика2. Заходи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Література:1. Кодекс цивільного захисту України // прийнятий Верховною

радою України 2 жовтня 2012 року.2. Закон України “ Про правовий режим надзвичайного стану”. -

К.Урядовий кур’єр, 14.06.2000.-№107.3. Указ Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 «Про деякі

питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій»4. Вказівка МВС України від 03.07.2007 № 639 «Про організацію

навчання особового складу МВС України захисту і діям у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру»

62

5. Наказ МВС країни від 25.12.2012 № 1198 «Про підготовку цивільного захисту МВС України у 2013 році»

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с.

8. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

9. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

10. Мельничук О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: метод-вказівки з підготов. до семінар. занять: навч. посіб для студ. усіх спец. вищ. навч. зал./ Мельничук О.В., Селиніхін А.В., Шевчук О.Г., Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин: вид-во НДУ ім.. М. Гоголя.-2010. – 78 с.

11. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с.

12. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

ТЕСТ ЛЕКЦІЇВступ

Система захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, як складова система забезпечення національної безпеки, являє собою систему загальнодержавних заходів, які реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад, органами управління з питань надзвичайних ситуацій, підпорядкованими їм силами та засобами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, добровільними формуваннями, що забезпечують виконання організаційних, інженерно-технічних, протипожежних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів у сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Система характеризується чіткою функціональною та територіальною структурованістю, що забезпечує ефективне виконання поставлених завдань.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержавному масштабі не буде вирішено завдання захисту населення, об’єктів економіки, національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного, природного або іншого характеру.

Загрози життєво важливим інтересам громадян, держави, суспільства поділяються на зовнішні та внутрішні, виникають вони під час надзвичайних

63

ситуацій техногенного і природного характеру та воєнних конфліктів.

Питання 1. Заходи захисту населення від надзвичайних ситуацій, їх характеристика

Забезпечення безпеки населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюється за принципами:- пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження

здоров’я людей і довкілля;- безумовного надання переваги радіаційній та превентивній безпеці;

вільного доступу населення до інформації щодо захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру;

- відповідальності у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог законодавства;

- обов’язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків;

- урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- максимально можливого, ефективного та комплексного використання наявних сил і засобів, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру та реагування на них.

1.1 Основні напрями, мета та завдання захисту населенняЗахист населення під час надзвичайних ситуацій можливий лише за

умови забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків, зменшення руйнівних наслідків терористичних актів та воєнних дій.

Основні завдання захисту населення під час надзвичайних ситуацій забезпечується виконання заходів єдиної системи цивільного захисту.

Ефективність функціонування системи захисту населення і територій досягається шляхом:

- проведення єдиної державної політики, що охоплює весь спектр проблем у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності населення;

- своєчасного запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, підвищення стійкості об’єктів економіки та інфраструктури до уражаючих впливів і наслідків надзвичайних ситуацій;

- завчасної підготовки, оперативного реагування та ефективного управління під час виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасного відновлення життєдіяльності населення в їхній зоні.

64

Комплекс підготовчих заходів є однаковим як для мирного, так і для воєнного часу. Комплексний підхід до захисту населення і територій базується на об’єктивній необхідності проведення єдиних заходів у цій сфері, він має враховувати поєднання впливу уражаючих чинників фізичного, хімічного, біологічного і морально-психологічного характеру, можливого застосування агресором сучасних засобів ураження.1.2 Планування заходів захисту населення

Обстановка в надзвичайних ситуаціях викликає необхідність розробки спеціальних планів щодо дій виробничого персоналу, управління і захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

При плануванні заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій необхідно враховувати такі обставини:- надзвичайна ситуація – це ситуація, при якій обсяг звичайних

матеріальних ресурсів, як правило, виявляється недостатнім для ліквідації наслідків;

- надзвичайна ситуація може виникнути в будь-якому місці і будь-коли, повторюватися в одному й тому ж місці;

- для реагування на надзвичайну ситуацію необхідний певний час, що підкреслює важливість надійності функціонування системи оповіщення і зв’язку;

- план дій щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій повинен координувати роботу персоналу, який працює на місці аварії, надавати йому певну свободу дій і повноваження для прийняття самостійного рішення;

- дотримуватися принципу досягнення ефективності роботи, прагнути, аби персонал виконував звичні для них обов’язки. Якщо цього неможливо досягти, і люди змушені будуть працювати в нових умовах, необхідно передбачити їх спеціальну підготовку;

- можливу зміну стану навколишнього середовища, порушення звичайних виробничих зв’язків;

- передбачити необхідність взаємодії з різними органами виконавчої влади і військовим командуванням, яка має бути погоджена зі всіма взаємодіючими сторонами;

- плани повинні удосконалюватися і коригуватися з урахуванням досвіду, отриманого в подібних ситуаціях;

- в надзвичайних ситуаціях можливі непорозуміння між групами людей, тому населення може потребувати психологічної та медичної допомоги.На минулій лекції ми вже розгляну загальні положення, що стосуються

захисту населення. Коротенько нагадаємо їх і більш детально розглянемо основні з них.

(Розділ IV Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій)

Отже, захист населення полягає у таких заходах як:- оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій; - інформування у сфері цивільного захисту;

65

- укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту; - заходи з евакуації; - інженерний захист територій;- радіаційний і хімічний захист населення і територій; - медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення; - біологічний захист населення, тварин і рослин; - психологічний захист населення - організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях;- навчання працюючого населення;- формування культури безпеки життєдіяльності населення. навчання

учнів, студентів та дітей дошкільного віку;- навчання непрацюючого населення.

1.3 Інформування та оповіщенняОдним із головних заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій

є його своєчасне оповіщення про небезпеку, обстановку, яка склалася внаслідок її реалізації, а також інформування про порядок і правила поведінки в умовах надзвичайних ситуацій.

Інформування у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру включає відомості про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них.Система оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту містить:- оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення

або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;

- завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення із спеціальними системами спостереженнями і контролю в зонах можливого ураження;

- централізоване використання мереж зв’язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форм власності та їх підпорядкування в разі виникнення надзвичайних ситуацій.Системи оповіщення мають

державний, регіональний, місцевий і об’єктовий рівні.

Управління системою оповіщення кожного рівня організовується безпосередньо відповідними органами повсякденного управління системи цивільного захисту. Рішення щодо застосування системи оповіщення приймає відповідний голова державної адміністрації (начальник цивільного

66

захисту).

Організація оповіщення населенняОрганізація оповіщення населення передбачає спочатку, за будь-якого

характеру небезпеки, включення електричних сирен, переривчастий звук яких означає єдиний сигнал небезпеки “Увага всім!”.

Для вирішення завдань оповіщення на всіх рівнях Єдиної системи цивільного захисту створюються спеціальні системи централізованого оповіщення (СЦО).

Системою оповіщення будь-якого рівня є організаційно-технічне об’єднання оперативно-чергових служб органів управління цивільного захисту, спеціальної апаратури управління та засобів оповіщення і каналів (ліній зв’язку), які забезпечують передачу команд управління і мовної інформації у надзвичайних ситуаціях.

Інформація, яка доводиться до органів управління і посадових осіб, носить оперативний характер, а до населення доводиться інформація про характер і масштаби загрози та про дії в умовах, які склалися.

СЦО регіонального рівня мають забезпечувати як циркулярне, так і вибіркове включення СЦО місцевого і об’єктового рівня.

Вищі ланки СЦО регіонального рівня встановлюються на робочих місцях оперативно-чергових служб територіальних органів управління за місцем їх постійного розташування та у позаміській зоні.

Елементи комплексу СЦО середньої ланки встановлюються на місцевих підприємствах органів зв’язку (міжміські станції, міські і районні вузли зв’язку).

Системи централізованого оповіщення місцевого рівня (місто, сільський район) забезпечують оповіщення посадових осіб даного рівня і органів управління об’єктового рівня, а також населення, що проживає на території, яку охоплює система оповіщення цього рівня. '

Управління СЦО місцевого рівня може здійснюватися безпосередньо від оперативно-чергової служби у місті або через чергового зміни вузла зв’язку міста.

Порядок оповіщення населення за сигналом “Увага всім!”Основним способом оповіщення населення про надзвичайні ситуації в

умовах мирного та воєнного часу є передача інформації з використанням державних мереж провідного, радіо- і телевізійного мовлення.

Для зосередження уваги населення перед передачею інформації вмикають сирени, виробничі гудки та інші сигнальні засоби, що означатиме подання попереджувального сигналу “Увага всім!”, після якого негайно приводяться в готовність радіотрансляційні вузли, радіомовні та телевізійні станції, вмикаються мережі зовнішньої радіофікації.

За сигналом населення зобов’язане увімкнути радіотрансляційні та телевізійні приймачі для прослуховування нагального повідомлення.

У всіх випадках використання систем оповіщення з увімкненням сирен

67

негайно доводиться до населення відповідне повідомлення засобами провідного, радіо- та телевізійного мовлення, припиняється трансляція всіх інших передач.

Тексти повідомлень передаються протягом п’яти хвилин державною мовою і мовою, якою користується більшість населення в регіоні. Вони записуються на магнітних стрічках на весь обсяг касети з обох сторін. Фонограми і друковані тексти звернень зберігаються в запечатаних конвертах в оперативних чергових з питань надзвичайних ситуацій, які за необхідності доводять до населення. Дублікати фонограм і друкованих текстів звернень зберігаються в запечатаних конвертах на радіотрансляційних вузлах, в апаратних радіомовлення, студіях телебачення і використовуються в разі виходу з ладу апаратури оповіщення або аварії на з’єднувальній лінії зв’язку.

Почувши звуки електросирен, виробничих гудків, інших сигнальних засобів, кожен громадянин зобов’язаний:- увімкнути радіоприймач, телевізор місцевого мовлення; уважно

прослухати звернення до населення, яке пролунає після відключення сирен, гудків тощо;

- продумати та виконати усі запропоновані рекомендації; знайти можливість передати отриману інформацію сусідам чи знайомим, по можливості надати їм допомогу.Оповіщення у воєнний час про загрозу застосування противником зброї

масового ураження або виникнення надзвичайної ситуації здійснюється такими сигналами:

ракетна і авіаційна небезпека - ПОВІТРЯНА ТРИВОГА; радіаційне ураження - РАДІАЦІЙНЕ УРАЖЕННЯ; хімічне ураження - ХІМІЧНЕ УРАЖЕННЯ; біологічне ураження - БІОЛОГІЧНЕ УРАЖЕННЯ.Оповіщення у мирний час про загрозу та виникнення надзвичайних

ситуацій здійснюється за повідомленнями у разі: - аварії на АЕС;- аварії на хімічно небезпечному об’єкті; можливого землетрусу;- повені;- урагану;- інших НС.

1.4 Спостереження та контрольДержавна система моніторингу довкілля (далі - система моніторингу) -

це система спостережень, збору, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Система моніторингу – це відкрита інформаційна система, пріоритетами функціонування якої є захист життєво важливих екологічних інтересів людини і суспільства; збереження природних екосистем;

68

запобігання кризовим змінам екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям. Вона є складовою національної інформаційної інфраструктури, сумісно з аналогічними системами інших країн.Система моніторингу створена з метою інтеграції екологічних інформаційних систем, що охоплюють певні території, і ґрунтується на принципах: - узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного

забезпечення, сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових частин;

- систематичності спостережень за станом довкілля та техногенними об'єктами, що впливають на нього;

- своєчасності отримання, комплексності оброблення та використання екологічної інформації, що надходить і зберігається в системі моніторингу;

- об'єктивності первинної, аналітичної і прогнозної екологічної інформації та оперативності її доведення до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації, населення України, заінтересованих міжнародних установ та світового співтовариства. Суб’єкти моніторингу:Державної служби України з надзвичайних ситуацій,Міністерство охорони здоров’я, Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністр екології та природних ресурсів, Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального

господарства, Державне агентство водних ресурсів, Державний комітет із земельних ресурсів, Державне агентство лісових ресурсів,

Моніторинг довкілля здійснюється також підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які є суб'єктами системи моніторингу за загальнодержавною і регіональними (місцевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів.

Координацію діяльності суб'єктів системи моніторингу, розгляду поточних питань, пов'язаних з проведенням моніторингу довкілля, здійснює міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля із секціями за відповідними напрямами, склад та положення про яку затверджуються Кабінетом Міністрів України. Система моніторингу спрямована на:

підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля; підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування

користувачів на всіх рівнях; підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів та

ефективності їх здійснення;

69

сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Основними завданнями суб'єктів системи моніторингу є: довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля; аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін; інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони

довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;

інформаційне обслуговування органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій.

Моніторинг здійснюють: Міністерство екології та природних ресурсів слідкує за станом:

- атмосферного повітря та опадів (вміст забруднюючих речовин), у тому числі радіонуклідів,- джерел промислових викидів в атмосферу (вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів); - поверхневих і морських вод (гідрохімічні та гідробіологічні визначення, вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів); підземних вод (гідрогеологічні та гідрохімічні визначення складу і властивостей, у тому числі залишкової кількості пестицидів та агрохімікатів, оцінка ресурсів); - джерел скидів стічних вод (вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів); - водних об'єктів у межах природоохоронних територій (фонова кількість ЗР, у тому числі радіонуклідів); - грунтів різного призначення, у тому числі на природоохоронних територіях; - повеней, паводків, снігових лавин, селів (у районах спостережних станцій); - наземних і морських екосистем (фонова кількість ЗР, у тому числі радіонуклідів); - звалищ промислових і побутових відходів (склад відходів, вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); Державна служба України за надзвичайних ситуацій здійснює моніторинг на територіях, підпорядкованих Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, а також в інших зонах радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС контролює стан: - атмосферного повітря;- поверхневих і підземних вод; - наземних і водних екосистем; - ґрунтів і ландшафтів; об'єктів поховання радіоактивних відходів (вміст радіонуклідів, радіаційна обстановка); Міністерство охорони здоров’я здійснює моніторинг у місцях проживання і відпочинку населення, у тому числі на природних територіях курортів)

70

- атмосферного повітря; - поверхневих вод суші і питної води (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); - морських вод, мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей, грунтів (вміст пестицидів, важких металів, бактеріологічні, вірусологічні визначення, наявність яєць геогельмінтів); Міністерство аграрної політики - здійснює моніторинг за станом грунтів сільськогосподарського використання (радіологічні, агрохімічні та токсикологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів); - сільськогосподарських рослин і продуктів з них; - сільськогосподарських тварин і продуктів з них; поверхневих вод сільськогосподарського призначення (токсикологічні та радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів);

Державне агентство лісових ресурсів - грунтів земель лісового фонду (радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів); лісової рослинності (пошкодження біотичними та абіотичними чинниками, біомаса, біорізноманіття, радіологічні визначення, вміст ЗР); мисливської фауни (видові, кількісні та просторові характеристики, радіологічні визначення);

Державне агентство водних ресурсів України – здійснює моніторинг річок, водосховищ, каналів, зрошувальних систем і водойм у межах водогосподарських систем комплексного призначення, систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання - водойм у зонах впливу атомних електростанцій (вміст радіонуклідів); - поверхневих вод у прикордонних зонах і місцях їх інтенсивного виробничо-господарського використання (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); - зрошуваних та осушуваних земель (глибина залягання та мінералізація грунтових вод, ступінь засоленості та солонцюватості грунтів); підтоплення сільських населених пунктів, прибережних зон водосховищ (переформування берегів і підтоплення територій);

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства – моніторинг питної води централізованих систем водопостачання - стічних вод міської каналізаційної мережі та очисних споруд (вміст ЗР, обсяги надходження); - зелених насаджень у містах і селищах міського типу (ступінь пошкодження ентомошкідниками, фітозахворюваннями тощо); підтоплення міст і селищ міського типу (небезпечне підняття рівня грунтових вод). Таким чином суб'єкти системи моніторингу забезпечують:- вдосконалення підпорядкованих їм мереж спостережень за станом довкілля, - уніфікацію методик спостережень і лабораторних аналізів, приладів і систем контролю, - створення банків даних для їх багатоцільового колективного використання з допомогою єдиної комп'ютерної мережі, яка забезпечує автономне і спільне

71

функціонування складових цієї системи та взаємозв'язок з іншими інформаційними системами, які діють в Україні і за кордоном.

Підприємства, установи і організації незалежно від їх підпорядкування і форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану довкілля, зобов'язані здійснювати екологічний контроль за виробничими процесами та станом промислових зон, збирати, зберігати та безоплатно надавати дані і/або узагальнену інформацію для її комплексного оброблення, з цією метою між суб'єктами системи моніторингу та постачальником інформації укладається угода, яка підлягає реєстрації в Міністерстві екології та природних ресурсів або його органах на місцях.

Організаційна інтеграція суб'єктів системи моніторингу на всіх рівнях здійснюється органами Міністерства екології та природних ресурсів на основі:

загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля, що складаються з програм відповідних рівнів, поданих суб'єктами системи моніторингу;

укладених між усіма суб'єктами системи моніторингу угод про спільну діяльність під час здійснення моніторингу довкілля на відповідному рівні.

До складу виконавців зазначених програм суб'єкти системи моніторингу можуть залучати підприємства, установи і організації незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

1.5 Застосування засобів колективного і індивідуального захистуЗасоби колективного захистуЗахисні споруди цивільної оборони призначаються для захисту в мирний

час персоналу та населення від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, які загрожують масовому ураженню людей, а у воєнний час - також від сучасної зброї масового ураження.

До основних захисних споруд цивільної оборони належать сховища та протирадіаційні укриття.

Перелік сховищ та протирадіаційних укриттів, які необхідно будувати у мирний час, щорічно визначає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Цей перелік затверджується Кабінетом Міністрів України.

Засоби індивідуального захистуЗасоби індивідуального захисту прийнято поділяти на:

засоби захисту органів дихання; засоби захисту шкіри; медичні засоби індивідуального захисту.

До засобів захисту органів дихання належать: - протигази фільтруючі (цивільні, дитячі, військові, промислові); - протигази ізолюючі; - протигази і апарати шлангові;

72

- респіратори (загального користування і спеціальні); - саморятувальники (фільтруючі та ізолюючі); - спеціальні дихальні апарати; - спеціальні додаткові патрони до фільтруючих протигазів та інші

засоби.До засобів захисту шкіри належать різноманітні вироби, які доповнюють

або заміняють звичайний одяг і взуття людини. Вони виготовлюються зі спеціальних матеріалів та забезпечують захист шкіряного покриву людини від отруйних речовин, радіоактивних, біологічних засобів та небезпечних хімічних речовин.

Засоби захисту шкіри поділяються на класи за принципом дії, призначенням і принципом використання. В основу класифікації за принципом дії покладено тип матеріалу, з якого виготовляється зразок засобу. Відповідно до цього принципу всі засобі захисту шкіри поділяються на ізолюючі та фільтруючі.

Ізолюючі засоби виробляються з тканин, що мають полімерне покриття, з армованих і неармованих плівок, а фільтруючі - з тканин, які не пропускають повітря і пару, та з нетканих матеріалів.

Медичні засоби індивідуального захисту призначені для профілактики та надання медичної допомоги населенню, потерпілому в надзвичайних ситуаціях.

До них належать: радіопротектори, антидоти, протибактеріальні засоби та засоби частково санітарного оброблення.

Радіопротектори - речовини, які ослаблюють реакцію організму на опромінювання. Найпоширенішим нині є цистамін. Таблетки цистаміну приймаються за 30-40 хвилин до початку опромінювання.

Препарат Б-190-адреноміметин. Випускається в таблетках по 0,15 г. Таблетки треба розжувати та запити водою. Вживають за 15-30 хвилин до променевого впливу, тривалість дії складає одну годину, після чого можна приймати повторно.

РДД-77 (дистилстильбестрол) - таблетки по 0,025 г. Застосовують за 1- 2 доби до очікуваного впливу. Радіозахисна дія настає через 24 години, зберігається 8-10 діб.

Антидоти - це лікарські речовини, які запобігають дії отрути небезпечних хімічних речовин та цианідів групи фосфорорганічних сполук (ФОС) або усувають і послаблюють її. Антидотами ФОС є: амілнітрат, пропілнітритта інше. Антидотом люїзиту та інших арсенвміщуючих сполук є унітол.

Протибактеріальні засоби поділяють на засоби специфічної та неспецифічної профілактики.

До засобів специфічної профілактики належать вакцини, сироватки, анатоксини, бактеріофаги.

До засобів неспецифічної профілактики - антибіотики, сульфаніламідні препарати, інтерферони тощо.

73

1.6 Евакуаційні заходиОсновні поняттяЕвакуація – комплекс заходів щодо організованого вивезення

(виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та завдання шкоди здоров’ю людей:

загальна евакуація - комплекс заходів, що здійснюється для всіх категорій населення в окремих регіонах держави у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру;

часткова евакуація - комплекс заходів, що здійснюється для захисту окремих категорій населення у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру. Часткова евакуація проводиться завчасно для визначених категорій населення: студентів, учнів інтернатів, вихованців дитячих будинків, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей, пенсіонерів та інвалідів, які утримуються в будинках для осіб похилого віку, а також хворих разом з лікувальними закладами та їх персоналом;

безпечний район - придатний для життєдіяльності район розміщення евакуйованого населення, який визначається рішенням відповідного органу виконавчої влади за межами зон можливого руйнування, хімічного зараження, катастрофічного затоплення, масових лісових і торф’яних пожеж, а також небезпечного радіоактивного забруднення;

уповноважені органи управління з питань надзвичайних ситуацій - це Головне управління з питань надзвичайних ситуацій АР Крим, Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської міськдержадміністрації, головні управління (управління) з питань надзвичайних ситуацій обласних та Севастопольської міської держадміністрацій;

евакуаційні органи - підрозділи управління процесом евакуації, які призначаються розпорядженням керівника відповідного органу виконавчої влади (об’єкта) для планування, підготовки, організації та проведення евакуації населення, а також для приймання і розміщення евакуйованого населення.

Евакуаційні органи, їх функції та завданняДля планування, підготовки та проведення евакуації, приймання і

розміщення населення створюються евакуаційні комісії, збірні евакуаційні пункти, проміжні пункти евакуації та приймальні евакуаційні пункти (далі - евакуаційні органи).

МВС здійснює такі заходи:- організовує регулювання дорожнього руху на міських і

позаміських маршрутах евакуації;- розробляє і здійснює заходи щодо забезпечення безпеки

дорожнього руху, охорони матеріальних і культурних цінностей у разі проведення евакуації;

74

- організовує охорону громадського порядку на збірних і приймальних евакуаційних пунктах, пунктах посадки (висадки), на маршрутах евакуації і у районах (пунктах) розміщення евакуйованого населення;

- у межах своєї компетенції забезпечує дотримання режиму перевезень автомобільними дорогами і допуск до зон надзвичайних ситуацій;

- організовує реєстрацію евакуйованого населення і ведення адресно-довідкової роботи.

1.7 Медична допомога в надзвичайних ситуаціяхОрганізація та здійснення медичної допомоги постраждалим при

надзвичайних ситуаціях (НС) має низку особливостей, однією з яких є одночасне утворення великої кількості постраждалих, яким необхідно надати різноманітну багатопрофільну медичну допомогу. Це важкі комбіновані ураження, променева хвороба, радіаційний і психологічний шок, інфекційні захворювання, опіки, травматичний шок, переломи, синдром тривалого здавлювання тощо.

Основними факторами ураження як природних, так і техногенних катастроф є:

динамічні (механічні) впливи на організм надлишкового тиску, падіння з висоти, продавлення зруйнованими конструкціями та іншими важкими предметами;

термічні впливи високих і низьких температур та променевої енергії;

вплив іонізуючих випромінювань; вплив НХР; вплив біологічних (бактеріологічних) чинників.

При НС потерпілому населенню надаються наступні види медичної допомоги: перша медична допомога, долікарська, перша лікарська, кваліфікована і спеціалізована медична допомога.

Перша медична допомога включає комплекс найпростіших медичних заходів, які надаються на місці отримання ушкодження, переважно в порядку само- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт з використанням табельних та підручних засобів.

Долікарська (фельдшерська) допомога доповнює першу медичну допомогу заходами, що потребують кваліфікованих дій.

Перша лікарська допомога надається на першому етапі медичної евакуації силами бригади першої медичної допомоги і лікувально-профілактичних закладів, що збереглися.

Кваліфікована й спеціалізована медична допомога надається на другому етапі медичної евакуації силами головних профільних і багатопрофільних лікарень.1.8 Психологічний захист

Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги

75

забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:- планування діяльності та використання наявних сил і засобів підрозділів

психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

- своєчасне застосування психопрофілактичних методів;- виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів

чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;- використання сучасних технологій психологічного впливу для

нейтралізації негативного впливу на населення.Переходимо до другого навчального питання

Друге навальне питанняЗаходи із заопбігання виникненню надзвичайних ситуацій

Запобігання надзвичайних ситуацій - це комплекс заходів, які проводяться завчасно і спрямовуються на максимально можливе зменшення ризику виникнення НС, а також на збереження здоров’я людей, зниження розмірів збитків природному середовищу і матеріальних втрат у разі їх виникнення.

Діяльність щодо запобігання НС має пріоритет у порівнянні з іншими видами робіт із протидії цим ситуаціям. Це обумовлено тим, що соціально-економічні результати превентивних дій щодо відвернення НС та збитків, у більшості випадків, є більш важливими та ефективними для громадян, суспільства і держави, ніж їх ліквідація.

Комплекс заходів щодо попередження НС природного та техногенного характеру включає організаційні, організаційно-економічні, інженерно-технічні і спеціальні заходи.

Запобігання надзвичайних ситуацій, як у частині їх відвернення (зниження ризиків виникнення), так і у плані зменшення втрат та збитків від них (пом’якшення наслідків) проводиться за такими напрямками:- моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій;- раціональне розміщення продуктивних сил на територіях з урахуванням

природної і техногенної безпеки;- відвернення, у межах можливого, деяких несприятливих і небезпечних

природних явищ та процесів шляхом систематичного зниження накопиченого руйнвного потенціалу;

- відвернення аварій і техногенних катастроф шляхом підвищення технологічної безпеки виробничих процесів та експлуатаційної надійності обладнання;

- розробка і здійснення інженерно-технічних заходів, спрямованих на усунення джерел надзвичайних ситуацій, пом’якшення їх наслідків, захист населення і матеріальних засобів;

- підготовка об’єктів економіки і систем життєзабезпечення населення до роботи в умовах НС;

- декларування промислової безпеки;- ліцензування діяльності об’єктів підвищеної небезпеки;

76

- страхування відповідальності за завдану шкоду внаслідок експлуатації об’єкту підвищеної небезпеки;

- проведення державної експертизи у сфері запобігання НС;- державний нагляд і контроль з питань природної і техногенної безпеки;- інформування населення про потенційні природні та техногенні загрози

на території, де воно проживає;- підготовка населення у сфері захисту від НС.

Реалізація зазначених напрямків здійснюється шляхом планування і виконання відповідних заходів.

Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуаційСутність і призначення моніторингу та прогнозування полягають у

спостереженні, контролі і передбаченні небезпечних процесів та явищ природи, техносфери, зовнішніх дестабілізуючих факторів (збройних конфліктів, терористичних актів тощо), які є джерелами надзвичайних ситуацій, а також динаміки розвитку ситуацій, визначення їх масштабів з метою вирішення завдань щодо запобігання та організації ліквідації лиха.

Діяльність із моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру є багатоплановою. Вона здійснюється багатьма організаціями (установами) з використанням різноманітних методів і засобів.

Важливу роль у справі моніторингу відіграє Мінекології, яке здійснює загальне керівництво державною системою екологічного моніторингу.

Міністерство охорони здоров’я через територіальні органи санітарно-епідеміологічного нагляду організовує та здійснює соціально-гігієнічний моніторинг і прогнозування у цій сфері.

Моніторинг стану техногенних об’єктів і прогноз аварійності здійснюють Держтехнагляд, Держатомрегулювання, а також наглядові органи у складі центральних органів виконавчої влади, у тому числі і ДСНС.

Необхідно підкреслити, що якість моніторингу і прогноз надзвичайних ситуацій значною мірою впливає на ефективність діяльності у сфері зниження ризиків їх виникнення і зменшення їх масштабів.

Методичне керівництво та координація діяльності системи моніторингу і прогнозування НС на державному рівні здійснюється ДСНС, зокрема управлінням прогнозування, яке в перспективі має перетворитися на Службу прогнозування. Прогноз ризиків НС на території країни в цілому здійснює ДСНС у взаємодії з іншими центральними органами виконавчої влади.

Органи виконавчої влади України і місцевого самоврядування з метою запобігання НС здійснюють такі заходи:- визначають найважливіші напрямки у сфері запобігання НС, які вимагають

розробки нормативно-правових та інших актів, а також внесення змін і доповнень до діючих документів;

- організовують моніторинг і прогнозування НС, аналіз та управління ризиком НС природного та техногенного характеру, розробку паспортів безпеки територій, потенційно небезпечних об’єктів і організацій;

- створюють і здійснюють підготовку та утримання в готовності органів

77

управління, сил і засобів до дій у НС;- організовують розробку і реалізацію комплексу превентивних,

організаційних, інженерно-технічних та спеціальних заходів за всіма напрямками запобігання НС;

- організовують підготовку керівного складу органів управління і населення до дій у разі загрози і виникнення НС;

- організовують систему оповіщення та інформування населення у надзвичайних ситуаціях, взаємодію із засобами масової інформації з питань запобігання НС;

- організовують взаємодію органів управління підсистем єдиної системи цивільного захисту під час здійснення заходів щодо зниження ризику і пом’якшення наслідків у випадках терористичних актів;

- беруть участь у розробці та здійсненні загальнодержавних цільових і науково-технічних програм з проблем запобігання НС;

- розробляють пропозиції щодо фінансування заходів у сфері запобігання надзвичайних ситуацій;

- створюють резерви фінансових і матеріальних ресурсів для запобігання та ліквідації НС;

- організовують і здійснюють державний нагляд і контроль у сфері захисту населення та територій від НС.

Обмежувальні заходи в зоні виникнення надзвичайних ситуаційПри надзвичайних ситуаціях, вживають певних обмежувальних заходів:У разі виявлення і масового розповсюдження інфекційних збудників

захворювання людей, тварин і збудників хвороб рослин вводиться карантин або обсервація. Карантин передбачає повну ізоляцію осередку ураження з метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань за його межами. Через карантинну зону забороняється проїзд автомобільного транспорту, а транспорт, який виїхав із зони, дезінфікується.

При обсервації обмежується вхід і вихід із осередку ураження, посилюється контроль за проведенням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів:- на випадок виникнення небезпечно хімічних аварій: заборона виходу із

зони зараження людей без санітарної обробки, транспорту без дегазації і без проведення контролю зараженості;

- на випадок виникнення радіаційно-небезпечних аварій: дотримання режимів радіаційного захисту, заборона виливу незахищених продуктів харчування і води, заборона виходу із зони зараження людей без санітарної обробки, транспорту і майна без дезактивації і без проведення дозиметричного контролю.Виконання заходів здійснюється згідно з рішенням комісії ТЕБ та НС

силами територіальних служб із залученням, за необхідності, військових підрозділів і формувань цивільного захисту.

Обмеження доступу населення до зони надзвичайних ситуацій та переміщення його в межах зони

78

Обмеження доступу людей до зони (району) надзвичайної ситуації і регулювання їх різних переміщень повинно проводитися для:

- попередження їх можливого ураження (зараження), зниження можливості переносу і поширення шкідливих факторів (радіоактивного, хімічного, біологічного забруднення тощо);

- забезпечення охорони державного і особистого майна;- забезпечення швидкого і безпечного руху у необхідних напрямках

і маршрутами аварійно-рятувальних сил і засобів.З цією метою організовуються:1) контрольно-пропускні пункти для забезпечення пропуску людей і

транспорту для підтримання встановленого режиму;2) оточення району аварії (катастрофи, зараження), виставлення

постів, встановлення шлагбаумів, попереджувальних знаків (інформаційних щитів), воріт тощо;

3) супровід аварійно-рятувальних формувань, підрозділів, колон до місця виконання робіт і у зворотному напрямі автомобілями служб дорожньої безпеки;

4) регулювання руху на маршрутах руху і автомагістралях;5) патрулювання вулиць населених пунктів з метою підтримання

громадського порядку;6) посилення охорони важливих об’єктів господарювання (банки,

підприємства торгівлі, склади тощо), на випадок забруднення водних басейнів небезпечними речовинами - заборона використання води для вживання і побутової потреби, заборона вилову і вживання в їжу рибних продуктів.

ВисновокОтже, Міністерство екології та природних ресурсів разом з Державною

службою України з надзвичайних ситуацій, їх органи та інші суб'єкти системи моніторингу встановлюють спеціальні регламенти спостереження за екологічно небезпечними об'єктами, критерії визначення і втручання у разі виникнення або загрози виникнення надзвичайних екологічних ситуацій.

Методологічне забезпечення об'єднання складових частин і компонентів системи моніторингу покладається на Міністерство екології та природних ресурсів із залученням суб'єктів цієї системи, а також Національну академію наук, Українську аграрної академії наук та інших.

Таким чином, лекція з теми: «Забезпечення заходів в межах єдиної системи цивільного захисту» завершена. Нагадаю, що ми розглянули основні способи захисту населення від надзвичайних ситуацій та їх запобігання.Укладач Доцент  кафедри тактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

79

9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬМІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯСЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА   №_1.  Категоріально-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, її методологічні основи

З дисципліни: Безпека життєдіяльностіКатегорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВС.Навчальна мета: Поглибити і закріпити отримані на лекції

«Категоріально-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, її методологічні основи» знання з понятійно-категоріального апарату дисципліни, базових термінів, основних методологічних позицій

Виховна мета: Формувати відповідальне ставлення до необхідності використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі.

Розвивальна мета: Прищепити інтерес до навчального матеріалу дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, лазерна

указкаНаочні засоби: мультимедійна презентація Power PointМіжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : «Права та обов'язки

людини і громадянина», «Трудове право», «Охорона праці», «Тактико-спеціальна підготовка», «Юридична логіка», «Долікарська допомога»

Навчальні питання: 1. Предмет і завдання безпеки життєдіяльності.2. Основні поняття безпеки життєдіяльності.3. Характеристика масштабів та рівнів ризику.4. Теорії, які складають основу БЖД

80

Література:1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека

життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

2. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

4. Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009.- 264 с.

5. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

6. Протасенко О.Ф. [Текст] : навч. посіб. / Протасенко О. Ф. , Мигаль Г. В. ; Харк. нац. екон. ун-т. - Х. : Вид. ХНЕУ, 2010. - 162 с. :

7. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

8. Мельничук О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: метод-вказівки з підготов. до семінар. занять: навч. посіб для студ. усіх спец. вищ. навч. зал./ Мельничук О.В., Селиніхін А.В., Шевчук О.Г., Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин: вид-во НДУ ім.. М. Гоголя.-2010. – 78 с.

Методичні поради з викладання темиПід час семінарського заняття викладачеві слід виділяти і тримати під

увагою такі основні його компоненти:- вступне слово викладача має визначати основну мету семінарського

заняття, місце, яке займають питання даного семінарського заняття в курсі дисципліни; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу курсантів з даної тематики;

- обговорювання питань семінарського заняття повинно проходити з залученням обґрунтованих міркувань курсантів з приводу виступів учасників заняття, запитань, які виникають у курсантів; з організацією дискусії, корегуванням її в межах запланованої теми, коротким висновком після кожного питання;

- заключне слово має реалізовувати мету семінарського заняття, давати конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимулювати активність курсантів.

План проведення заняття та розрахунок навчального часу:

81

І. Вступна частина - 5 хв.Перевірити наявність особового складу та його готовність до заняття.Заповнити журнал.Довести тему та мету заняття.

ІІ. Основна частина - 75 хв.Вступне слово викладача - 5 хв.Виступи курсантів по запропонованих питаннях семінару до 5 хвилин;

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання:1. Предмет і завдання безпеки життєдіяльності.2. Загальна характеристика глобальних проблем людства на сучасному етапі його розвитку:- Політичні проблеми людства.- Екологічні проблеми людства.- Демографічні проблеми людства.- Соціальні проблеми людства: проблеми охорони здоров'я, освіти, культури, злочинності, тероризм.- Види економічних проблем людства (енергетична, сировинна, продовольча).3. Теорії, які складають основу БЖД4. Основні поняття безпеки життєдіяльності.5. Характеристика масштабів та рівнів ризику.

ІІІ. Заключна частина - 10 хв.Заключне слово - 5 хв. Підведення підсумків та виставлення оцінок -5 хв.Завдання для самостійної підготовки до семінарського заняття з дисципліни «Безпека життєдіяльності» ТЕМА № 2. «Правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій»Навчальний час: 2 години

Література:1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності.

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

2. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

4. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

5. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

82

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання:1. Фундаментальні закони з питань безпечної життєдіяльності:

- Конституція України щодо безпеки людини;- основи законодавства України про охорону здоров’я; - Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення”;- Закон України “Про охорону праці”;- Закон України “Про дорожній рух” . - Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих

випромінювань”;- екологічне законодавство;- ядерне законодавство

2. Нормативні акти, які визначають суспільні відносини при виникненні надзвичайних ситуацій3. Спеціальні нормативні акти з питань безпеки4. Управління та регулювання безпеки життєдіяльності в Україні:- принципи правового регулювання управління безпекою життєдіяльності в Україні- основні суб’єкти, які здійснюють управління, контроль та нагляд з безпекою в Україні

Загальні організаційно - методичні вказівки1. Курсантам в часи самопідготовки, використовуючи матеріали лекції та

надану літературу підготуватися до обговорення питань семінарського заняття.

2. Використовуючи рекомендовану літературу законспектувати відповіді на питання семінарського заняття.

3. Бути в готовності до письмового експрес-опитування (летючки).

Доцент  кафедри тактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

83

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯСЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА   №_2. Правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

З дисципліни: Безпека життєдіяльностіКатегорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВСНавчальна мета: Деталізація та по елементне вивчення нормативних

й організаційних основ організації управління, нагляду, контролю за безпекою життєдіяльності.

Виховна мета: Формування ціннісних, моральних орієнтирів слухачів, їх громадської активності, розуміння соціальних і професійних норм поведінки

Розвивальна мета: Розвиток певного наукового підходу до вивчення предмету „Безпека життєдіяльності”

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, лазерна

указкаНаочні засоби: мультимедійна презентація Power PointМіжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : «Права та обов'язки

людини і громадянина», «Трудове право», «Охорона праці», «Тактико-спеціальна підготовка», «Юридична логіка», «Долікарська допомога»

Навчальні питання: 1. Характеристика фундаментальних законів з питань безпечної життєдіяльності2. Нормативні акти у галузі безпеки життєдіяльності при виникненні надзвичайних ситуацій.3. Управління та регулювання безпеки в Україні.

Література:1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека

життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних

84

закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів, 2002. – 328 с.

2. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

4. Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009.- 264 с.

5. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

6. Протасенко О.Ф. [Текст] : навч. посіб. / Протасенко О. Ф. , Мигаль Г. В. ; Харк. нац. екон. ун-т. - Х. : Вид. ХНЕУ, 2010. - 162 с. :

7. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

8. Мельничук О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: метод-вказівки з підготов. до семінар. занять: навч. посіб для студ. усіх спец. вищ. навч. зал./ Мельничук О.В., Селиніхін А.В., Шевчук О.Г., Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин: вид-во НДУ ім.. М. Гоголя.-2010. – 78 с.

Методичні поради з викладання темиПід час семінарського заняття викладачеві слід виділяти і тримати під

увагою такі основні його компоненти:- вступне слово викладача має визначати основну мету семінарського

заняття, місце, яке займають питання даного семінарського заняття в курсі дисципліни; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу курсантів з даної тематики;

- обговорювання питань семінарського заняття повинно проходити з залученням обґрунтованих міркувань курсантів з приводу виступів учасників заняття, запитань, які виникають у курсантів; з організацією дискусії, корегуванням її в межах запланованої теми, коротким висновком після кожного питання;

- заключне слово має реалізовувати мету семінарського заняття, давати конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимулювати активність курсантів.

Методи перевірки знань:Опитувальний-метод перевірки знань, при якому суб’єкт перевірки

ставить запитання об’єкту ( в усній або письмовій формі).Реферативний – метод перевірки знань, при якому заздалегідь

визначені курсанти (слухачі) доповідають по конкретній тематиці з наступним обговоренням.

85

Безмашинний програмований контроль – метод перевірки знань, при якому зі слухачами проводиться тестування.

Перевірка конспектів лекції – метод перевірки знань, який полягає у перевірці лекційного матеріалу у зошитах.

План проведення заняття та розрахунок навчального часу:І. Вступна частина - 5 хв.

Перевірити наявність особового складу та його готовність до заняття.Заповнити журнал.Довести тему та мету заняття.

ІІ. Основна частина - 75 хв.Вступне слово викладача - 5 хв.Виступи курсантів по запропонованих питаннях семінару до 5 хвилин;Проведення програмного контролю в ході обговорення питань 15 хвилин;

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання1. Система законодавства в галузі безпеки життєдіяльності та цивільного захисту:- Конституція України про реалізацію прав громадян у галузі безпеки

життєдіяльності.- Основи законодавства України про охорону здоров’я.- Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення” - Закон України “Про охорону праці” - Закон України “Про дорожній рух” - Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих

випромінювань”- Система екологічного законодавства- Ядерне законодавство- Спеціальні нормативні акти2. Нормативні акти у галузі безпеки життєдіяльності при виникненні надзвичайних ситуацій.3. Управління та регулювання безпеки в Україні.- Принципи дотримання безпеки в Україні- Повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання безпеки- Повноваження щодо регулювання безпеки Національної ради з питань

безпечної життєдіяльності населення;- Повноваження щодо регулювання безпеки Державної служби

гірничого нагляду та промислової безпеки;- Повноваження щодо регулювання безпеки Державної служби з

надзвичайних ситуацій України;- Повноваження щодо регулювання безпеки Державної інспекції

ядерного регулювання України;- Повноваження щодо регулювання безпеки Державного департаменту

пожежної безпеки;

86

- Повноваження щодо регулювання безпеки закладів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

ІІІ. Заключна частина - 10 хв.Заключне слово - 5 хв. Підведення підсумків та виставлення оцінок -5 хв.Завдання для самостійної підготовки.

до практичного заняття з дисципліни «Безпека життєдіяльності»ТЕМА № 3. «Природні загрози, характер їх проявів»

Навчальний час: 2 годиниЛітература:

1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

2. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

4. Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009.- 264 с.

5. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

6. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

7. Березюк М.С., Лемешев С.М. Безпека життєдіяльності http://posibnyky.vntu.edu.ua/bjd/index.htm

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання:1. Традиційна класифікація небезпек.2. Класифікація небезпечних і шкідливих чинників у середовищі існування людини3. Класифікація природних небезпек

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯПідготувати аналіз небезпечного природного явища за наступним планом:

- Опис небезпечного природного явища (за яких умов і де виникає, приклади).- Небезпечні чинники природного явища, які впливають на людей і територію- Заходи захисту від небезпечного природного явища

Загальні організаційно - методичні вказівкиКурсантам в часи самопідготовки, використовуючи інформаційні матеріали

Інтернет та надану навчальну літературу, підготуватися до обговорення питань практичного заняття.

Законспектувати в зошиті відповідь на практичне завдання.

87

Доцент  кафедри тактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

88

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯСЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА   №   4. Техногенні та соціально-політичні загрози, характер їх проявів

З дисципліни: Безпека життєдіяльностіКатегорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВСНавчальна мета: Поглиблення та закріплення знань щодо вивчення

соціальних, політичних і комбінованих джерел небезпеки.Виховна мета: Формування ціннісних, моральних орієнтирів

курсантів, їх громадської активності, розуміння соціальних і професійних норм поведінки

Розвивальна мета: Розвиток певного наукового підходу до вивчення предмету „Безпека життєдіяльності”

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проекторНаочні засоби: плакати, схемиМіжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: «Теорія держави та права», «Долікарська допомога»,»Юридична деонтологія», «Судові та правоохоронні органи України», «Особиста безпека працівника ОВС»Забезпечувані дисципліни: «Адміністративне право», «Кримінальне право», «Управління органами внутрішніх справ», «Цивільне право» «Адміністративна діяльність».

Навчальні питання: 1. Загальна характеристика техногенних небезпек, їх класифікація2. Джерела антропогенних хімічних чинників.3. Порядок нормування хімічних речовин у навколишньому

середовищі, їх класифікації:4. Шляхи надходження шкідливих речовин в організм людини:Література:

89

1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

2. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

4. Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009.- 264 с.

5. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

6. Протасенко О.Ф. [Текст] : навч. посіб. / Протасенко О. Ф. , Мигаль Г. В. ; Харк. нац. екон. ун-т. - Х. : Вид. ХНЕУ, 2010. - 162 с. :

7. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

8. Мельничук О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: метод-вказівки з підготов. до семінар. занять: навч. посіб для студ. усіх спец. вищ. навч. зал./ Мельничук О.В., Селиніхін А.В., Шевчук О.Г., Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин: вид-во НДУ ім.. М. Гоголя.-2010. – 78 с.

Методичні поради з викладання темиПід час семінарського заняття викладачеві слід виділяти і тримати під

увагою такі основні його компоненти:- вступне слово викладача має визначати основну мету семінарського

заняття, місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики;

- обговорювання питань семінарського заняття повинно проходити з залученням обґрунтованих міркувань слухачів з приводу виступів учасників заняття, запитань, які виникають у слухачів; з організацією дискусії, корегуванням її в межах запланованої теми, коротким висновком після кожного питання;

- заключне слово має реалізовувати мету семінарського заняття, давати конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимулювати активність слухачів.

План проведення заняття та розрахунок навчального часу:І. Вступна частина - 5 хв.

Перевірити наявність особового складу та його готовність до заняття.

90

Заповнити журнал.Оголошення теми і мети, порядку проведення заняття.

ІІ. Основна частина - 75 хв.Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знаньПоступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення відповідей, доповнень до них.

Перелік питань, рекомендованих для опитування:1. Загальна характеристика техногенних небезпек, їх класифікація2. Джерела антропогенних хімічних чинників.3. Порядок нормування хімічних речовин у навколишньому середовищі, їх класифікації:- Гранично допустимі концентрації хімічної сполуки.- Визначення терміну «Отрута».- Поняття «Гостре отруєння».- Поняття «Хронічне отруєння».- Визначення меж гострої дії речовини і характеру її впливу.4. Шляхи надходження шкідливих речовин в організм людини:- Особливості впливу нереагуючих речовини на організм людини.- Особливості впливу реагуючих речовин на організм людини.- Особливості отруєння пилоподібними речовинами.- Отруєння через шлунково-кишковий тракт.- Отруєння через незахищену шкіру.

ІІІ. Заключна частина - 10 хв.Заключне слово - 5 хв. Підведення підсумків та виставлення оцінок -5 хв.Завдання для самостійної підготовки.

до семінарського заняття з дисципліни «Безпека життєдіяльності»ТЕМА № 5. «Основи цивільної оборони та цивільного захисту в Україні»

Навчальний час: 2 годиниЛітература:

1. Кодекс цивільного захисту України // прийнятий Верховною радою України 2 жовтня 2012 року.

2. Закон України “ Про правовий режим надзвичайного стану”. - К.Урядовий кур’єр, 14.06.2000.-№107.

3. Указ Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 «Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій»

4. Вказівка МВС України від 03.07.2007 № 639 «Про організацію навчання особового складу МВС України захисту і діям у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру»

5. Наказ МВС країни від 25.12.2012 № 1198 «Про підготовку цивільного захисту МВС України у 2013 році»

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с.

91

8. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання:1. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій. - Сутність цивільного захисту- Принципи та завдання цивільного захисту2. Структура та функціонування єдиної системи цивільного захисту- Керівництво єдиною системою цивільного захисту- Територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту- Функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту- Сили цивільного захисту України

Загальні організаційно - методичні вказівки1. Курсантам в часи самопідготовки, використовуючи матеріали

семінарського заняття та надану літературу підготуватися до обговорення питань семінарського заняття.

2. Використовуючи рекомендовану літературу законспектувати відповіді на питання семінарського заняття.

3. Бути в готовності до письмового експрес-опитування (летючки) та рішення практичних завдань.

Доцент  кафедри тактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

92

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯСЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА №_ 5. Основи цивільної оборони та цивільного захисту в Україні.

З дисципліни: Безпека життєдіяльностіКатегорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВСНавчальна мета: Деталізація та по елементне вивчення нормативних

й організаційних основ організації управління, нагляду, контролю за цивільним захистом.

Виховна мета: Формування ціннісних, моральних орієнтирів слухачів, їх громадської активності, розуміння соціальних і професійних норм поведінки

Розвивальна мета: Розвиток певного наукового підходу до вивчення предмету „Безпека життєдіяльності та цивільний захист”

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, лазерна

указкаНаочні засоби: мультимедійна презентація Power PointМіжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : «Права та обов'язки

людини і громадянина», «Трудове право», «Охорона праці», «Тактико-спеціальна підготовка», «Юридична логіка», «Долікарська допомога»

Навчальні питання: 1. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій. 2. Структура та функціонування єдиної системи цивільного захисту

Література:1. Кодекс цивільного захисту України // прийнятий Верховною радою

України 2 жовтня 2012 року.2. Закон України “ Про правовий режим надзвичайного стану”. -

К.Урядовий кур’єр, 14.06.2000.-№107.3. Указ Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 «Про деякі питання

Державної служби України з надзвичайних ситуацій»

93

4. Вказівка МВС України від 03.07.2007 № 639 «Про організацію навчання особового складу МВС України захисту і діям у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру»

5. Наказ МВС країни від 25.12.2012 № 1198 «Про підготовку цивільного захисту МВС України у 2013 році»

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с.

8. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

9. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

Методичні поради з викладання темиПри підготовці до семінару по даній темі слід звернути увагу на

структуру та характеристику Цивільного захисту України, а також їх складові та вимоги, які ставляться до цивільного захисту населення при втіленні у практичній діяльності органів внутрішніх справ.

Під час семінарського заняття викладачеві слід виділяти і тримати під увагою такі основні його компоненти:- вступне слово викладача має визначати основну мету семінарського

заняття, місце, яке займають питання даного семінарського заняття в курсі дисципліни; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу курсантів з даної тематики;

- обговорювання питань семінарського заняття повинно проходити з залученням обґрунтованих міркувань курсантів з приводу виступів учасників заняття, запитань, які виникають у курсантів; з організацією дискусії, корегуванням її в межах запланованої теми, коротким висновком після кожного питання;

- заключне слово має реалізовувати мету семінарського заняття, давати конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимулювати активність курсантів.

План проведення заняття та розрахунок навчального часу:І. Вступна частина - 5 хв.

Перевірити наявність особового складу та його готовність до заняття.Заповнити журнал.Довести тему та мету заняття.

ІІ. Основна частина - 75 хв.Вступне слово викладача - 5 хв.Виступи курсантів по запропонованих питаннях семінару до 5 хвилин;Проведення програмного контролю в ході обговорення питань 15 хвилин;

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання1. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій.

94

- Сутність цивільного захисту- Принципи та завдання цивільного захисту2. Структура та функціонування єдиної системи цивільного захисту- Керівництво єдиною системою цивільного захисту- Територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту- Функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту- Сили цивільного захисту України

Теми рефератів, доповідей1. Характеристика зовнішніх та внутрішніх загроз населенню і державі.2 . Загальні засади ефективності функціонування системи захисту населення і територій.

ІІІ. Заключна частина - 10 хв.Заключне слово - 5 хв. Підведення підсумків та виставлення оцінок -5 хв.Завдання для самостійної підготовки

до семінарського заняття з дисципліни «Безпека життєдіяльності»ТЕМА № 6 «Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій»

Навчальний час: 2 годиниЛітература:

1. Кодекс цивільного захисту України // ел. ресурс: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5403-17

2. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

3. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

4. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

5. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

6. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

7. Мельничук О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: метод-вказівки з підготов. до семінар. занять: навч. посіб для студ. усіх спец. вищ. навч. зал./ Мельничук О.В., Селиніхін А.В., Шевчук О.Г., Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин: вид-во НДУ ім.. М. Гоголя.-2010. – 78 с.

8. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с. // ел. ресурс: http://pidruchniki.ws/15840720/bzhd/tsivilna_oborona_ta_tsivilniy_zahist_-_steblyuk_mi

95

9. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання:1. Заходи захисту населення від надзвичайних ситуацій, їх характеристика:

оповіщення та інформування спостереження та контроль моніторинг надзвичайних ситуацій укриття у захисних спорудах засоби колективного та індивідуального захисту здійснення заходів з евакуації населення медичний захист населення психологічний захист біологічний захист екологічний захист радіаційний і хімічний захист

2. Заходи із запобігання надзвичайним ситуаціямЗагальні організаційно - методичні вказівки

4. Курсантам в часи самопідготовки, використовуючи матеріали лекції та надану літературу, підготуватися до обговорення питань семінарського заняття.

5. Використовуючи рекомендовану літературу, законспектувати відповіді на питання семінарського заняття.

6. Бути в готовності до письмового експрес-опитування (летючки) та рішення практичних завдань.

Доцент  кафедри тактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

96

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯСЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА   №   6. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

З дисципліни: Безпека життєдіяльностіКатегорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВС.Навчальна мета: _ Визначити та проаналізувати основні заходи щодо

організації захисту населення від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

Виховна мета: Сформувати відповідальне ставлення до необхідності використання у своїй практичній діяльності організаційних, соціально-економічних, правових, технічних заходів, які спрямовані на захист населення від надзвичайних ситуацій.

Розвивальна мета: Прищепити інтерес до навчального матеріалу дисципліни «Безпекажттєдіяльності»

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, лазерна

указкаНаочні засоби: мультимедійна презентація Power PointМіжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : «Права та обов'язки

людини і громадянина», «Трудове право», «Охорона праці», «Тактико-спеціальна підготовка», «Юридична логіка», «Долікарська допомога»

Навчальні питання.3. Заходи захисту населення від надзвичайних ситуацій, їх

характеристика 4. Заходи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Література:1. Кодекс цивільного захисту України // прийнятий Верховною радою

України 2 жовтня 2012 року.2. Закон України “ Про правовий режим надзвичайного стану”. - К.Урядовий

кур’єр, 14.06.2000.-№107.

97

3. Указ Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 «Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій»

4. Вказівка МВС України від 03.07.2007 № 639 «Про організацію навчання особового складу МВС України захисту і діям у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру»

5. Наказ МВС країни від 25.12.2012 № 1198 «Про підготовку цивільного захисту МВС України у 2013 році»

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с.

8. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

9. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

Методичні поради з викладання темиПід час семінарського заняття викладачеві слід виділяти і тримати під

увагою такі основні його компоненти:- вступне слово викладача має визначати основну мету семінарського

заняття, місце, яке займають питання даного семінарського заняття в курсі дисципліни; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу курсантів з даної тематики;

- обговорювання питань семінарського заняття повинно проходити з залученням обґрунтованих міркувань курсантів з приводу виступів учасників заняття, запитань, які виникають у курсантів; з організацією дискусії, корегуванням її в межах запланованої теми, коротким висновком після кожного питання;

- заключне слово має реалізовувати мету семінарського заняття, давати конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимулювати активність курсантів.

План проведення заняття та розрахунок навчального часу:І. Вступна частина - 5 хв.

Перевірити наявність особового складу та його готовність до заняття.Заповнити журнал.Довести тему та мету заняття.

ІІ. Основна частина - 75 хв.Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знаньПоступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення відповідей, доповнень до них.

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання1. Заходи захисту населення від надзвичайних ситуацій, їх

характеристика:- оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

98

- інформування у сфері цивільного захисту; - укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту; - заходи з евакуації; - інженерний захист територій;- радіаційний і хімічний захист населення і територій; - медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя

населення; - біологічний захист населення, тварин і рослин; - психологічний захист населення - організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях;- навчання працюючого населення;- формування культури безпеки життєдіяльності населення. навчання

учнів, студентів та дітей дошкільного віку;- навчання непрацюючого населення.2. Заходи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій:- моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій;- обмежувальні заходи в зоні виникнення надзвичайних ситуацій.

Рекомендована тематика доповідей, повідомлень:- Система оповіщення та інформування у сфері цивільного

захисту(державний, регіональний, місцевий, об’єктовий рівень – на вибір курсанта,слухача);

- Державна система моніторингу довкілля(державні структури що здійснюють моніторинг та їх завдання);

- Засоби індивідуального захисту(класифікація, основні види,принцип дії); - Евакуація(основні поняття, завдання міськрайорганів внутрішніх справ

під час здійснення таких заходів);- Завдання органів та підрозділів внутрішніх справ в зоні надзвичайних

ситуацій. ІІІ. Заключна частина - 10 хв.

1) заключне слово - 5 хв. 2) підведення підсумків та виставлення оцінок -5 хв.3) завдання для самостійної підготовки:

до практичного заняття з дисципліни «Безпека життєдіяльності»ТЕМА № 7 «Надзвичайні ситуації мирного та воєнного часу»

Навчальний час: 2 годиниЛітература:

9. Кодекс цивільного захисту України // ел. ресурс: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5403-17

10. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

11. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

99

12. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

13. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

14. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

15. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с. // ел. ресурс: http://pidruchniki.ws/15840720/bzhd/tsivilna_oborona_ta_tsivilniy_zahist_-_steblyuk_mi

16. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

17. http://otipb.at.ua/load/civilna_bezpeka/36-1-2 - Охорона праці та пожежна безпека в Україні

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання:1. Класифікація надзвичайних ситуацій за походженням та рівнями:- державний рівень НС, його ознаки;- регіональний рівень НС, його ознаки;- місцевий рівень НС, рівень НС, його ознаки;- об’єктовий рівень НС, його ознаки.2. Заходи захисту населення від аварій на радіаційно-небезпечних об’єктах

(особливості, тяжкість, методи захисту)3. Заходи захисту населення від аварій на хімічно-небезпечних об’єктах

(особливості, тяжкість, методи захисту)4. Заходи захисту населення від аварій на пожежо-вибухонебезпечних

об’єктах (особливості, тяжкість, методи захисту)5. Надзвичайні ситуації воєнного часу та їх вплив на життєдіяльність

цивільного населення.Теми реферативних доповідей

1. Надзвичайні ситуації мирного та воєнного часу та їх вплив на життєдіяльність населення.

2. Актуальні проблеми забезпечення природно-техногенної безпеки людства.

Загальні організаційно - методичні вказівки7. Курсантам в часи самопідготовки, використовуючи рекомендовану

літературу, підготуватися до обговорення питань практичного заняття.8. Використовуючи рекомендовану літературу, законспектувати відповіді

на питання практичного заняття.9. Бути в готовності до письмового експрес-опитування (летючки) та

рішення практичних завдань. Доцент  кафедри

100

тактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

10. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬМІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА   3. Природні загрози, характер їхніх проявів З дисципліни: Безпека життєдіяльностіКатегорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВСНавчальна мета: Поглиблення та закріплення знань щодо вивчення

природних небезпечних та шкідливих чинників середовища існування людини, природних загроз та характеру їхніх проявів.

Виховна мета: Формування ціннісних, моральних орієнтирів курсантів, їх громадської активності, розуміння соціальних і професійних норм поведінки

Розвивальна мета: Розвиток певного наукового підходу до вивчення предмету „Безпека життєдіяльності”

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, лазерна

указкаНаочні засоби: мультимедійна презентація Power PointМіжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : «Права та обов'язки

людини і громадянина», «Трудове право», «Охорона праці», «Тактико-спеціальна підготовка», «Юридична логіка», «Долікарська допомога»

Навчальні питання: 4. Класифікація небезпек (за природним походженням, часом проявлення,

локалізацією, наслідками, шкодою, сферою проявлення, структурою, характером дії на людину).

5. Класифікація небезпечних і шкідливих чинників у середовищі існування людини

101

6. Класифікація природних небезпек.

Література:1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності.

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

2. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

4. Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009.- 264 с.

5. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

6. Протасенко О.Ф. [Текст] : навч. посіб. / Протасенко О. Ф. , Мигаль Г. В. ; Харк. нац. екон. ун-т. - Х. : Вид. ХНЕУ, 2010. - 162 с. :

7. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

8. Мельничук О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: метод-вказівки з підготов. до семінар. занять: навч. посіб для студ. усіх спец. вищ. навч. зал./ Мельничук О.В., Селиніхін А.В., Шевчук О.Г., Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин: вид-во НДУ ім.. М. Гоголя.-2010. – 78 с.

Методичні поради з викладання темиПрактичне заняття з теми «Природні загрози, характер їх проявів»

проводиться методом аналізу завчасно розроблених завдань та коментування проблем, що виникають.

При розв’язанні завдань проблемного характеру курсанти повинні отримати навички не лише до аналізування, але й навчитися прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації.

Основні елементи практичного заняття:- повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної

бесіди у вигляді запитань курсантам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання теми;

- організація виконання завдань біля дошки (окремі курсанти повністю або самостійно);

- розбір їх рішення з опорою на теоретичний матеріал; - практичне виконання тестових завдань;- пояснення завдання на наступне заняття - методика роботи,

включаючи посилання на теоретичний матеріал.

102

План проведення практичного заняття (2 год.):І. Вступна частина - 5 хв.

Перевірити наявність особового складу та його готовність до заняття.Заповнити журнал.Довести тему та мету заняття.

ІІ. Основна частина - 75 хв.Вступне слово викладача.Актуалізація опорних знань.Відповіді на питання курсантів з матеріалу, який залишився не зовсім зрозумілим.

Практична складова: Підготувати аналіз небезпечного природного явища за наступним планом:- Опис небезпечного природного явища (за яких умов і де виникає, приклади).- Небезпечні чинники природного явища, які впливають на людей і територію.- Заходи захисту від небезпечного природного явища.

ІІІ. Заключна частина - 10 хв.Заключне слово. Підведення підсумків та виставлення оцінок.Завдання на самостійну підготовку

до семінарського заняття з дисципліни «Безпека життєдіяльності»ТЕМА № 4 «Природні, техногенні та соціально-політичні загрози, характер їх проявів»Навчальний час: 2 години

Література:1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності.

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

2. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

4. Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009.- 264 с.

5. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

6. Березюк М.С., Лемешев С.М. Безпека життєдіяльності електронний ресурс: http://posibnyky.vntu.edu.ua/bjd/index.htm

7. Атаманчук П.С. Безпека життєдіяльності // електронний ресурс: http://pidruchniki.ws/15840720/bzhd/bezpeka_zhittyediyalnosti_-_atamanchuk_ps

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання:

103

1. Класифікація небезпек (за природним походженням, часом проявлення, локалізацією, наслідками, шкодою, сферою проявлення, структурою, характером дії на людину).

2. Класифікація небезпечних і шкідливих чинників у середовищі існування людини

3. Класифікація природних небезпек4. Загальна характеристика техногенних небезпек, їх класифікація5. Джерела антропогенних хімічних чинників.6. Порядок нормування хімічних речовин у навколишньому

середовищі, їх класифікації:- Гранично допустимі концентрації хімічної сполуки.- Визначення терміну «Отрута».- Поняття «Гостре отруєння».- Поняття «Хронічне отруєння».- Визначення меж гострої дії речовини і характеру її впливу.7. Шляхи надходження шкідливих речовин в організм людини:- Особливості впливу нереагуючих речовини на організм людини.- Особливості впливу реагуючих речовин на організм людини.- Особливості отруєння пилоподібними речовинами.- Отруєння через шлунково-кишковий тракт.- Отруєння через незахищену шкіру.

Загальні організаційно - методичні вказівкиКурсантам в часи самопідготовки, використовуючи інформаційні та

навчальні джерела, підготуватися до обговорення питань семінарського заняття.

Використовуючи рекомендовану літературу законспектувати відповіді на питання семінарського заняття.

Доцент  кафедри тактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

104

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА   7. Надзвичайні ситуації мирного та воєнного часу З дисципліни: Безпека життєдіяльностіКатегорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВСНавчальна мета:Деталізація знань про заходи і дії в межах єдиної

системи цивільного захисту України при ліквідації надзвичайних ситуацій.Виховна мета:Формування ціннісних, моральних орієнтирів слухачів,

їх громадської активності, розуміння соціальних і професійних норм поведінки

Розвивальна мета: Розвиток певного наукового підходу до вивчення дисципліни „Безпека життєдіяльності”

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, лазерна

указкаНаочні засоби: мультимедійна презентація PowerPoint

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : «Права та обов'язки людини і громадянина», «Медична підготовка», «Особиста безпека працівника ОВС», «Тактико-спеціальна підготовка», «Юридична логіка»

Навчальні питання:1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру, причини виникнення та

їх, вплив на людину:2. Сучасна хімічна промисловість та її вплив на навколишнє середовище:3. Надзвичайні ситуації воєнного часу та їх вплив на життєдіяльність

населення:Література:1. Кодекс цивільного захисту України // прийнятий Верховною радою

України 2 жовтня 2012 року.2. Закон України “ Про правовий режим надзвичайного стану”. - К.Урядовий

кур’єр, 14.06.2000.-№107.

105

3. Указ Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 «Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій»

4. Вказівка МВС України від 03.07.2007 № 639 «Про організацію навчання особового складу МВС України захисту і діям у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру»

5. Наказ МВС країни від 25.12.2012 № 1198 «Про підготовку цивільного захисту МВС України у 2013 році»

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с.

8. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

9. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

Методичні поради з викладання теми:Практичне заняття з теми «Надзвичайні ситуації мирного та воєнного

часу» проводиться методом аналізу завчасно розроблених завдань та коментування проблем, що виникають.

При розв’язанні завдань проблемного характеру курсанти повинні отримати навички не лише до аналізування, але й навчитися прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації.

Основні елементи практичного заняття:- вивчення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної

бесіди у вигляді запитань курсантам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання;

- організація виконання ситуаційних завдань;- розбір їх рішення з опорою на теоретичний матеріал.

План проведення заняття та розрахунок навчального часуІ. Вступна частина – 10 хв.

Перевірити присутність особового складу.Заповнити журнал. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.Оголошення теми і мети, порядку проведення заняття.

ІІ. Основна частина – 65 хв.Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів,

обговорення рефератів, відповідей, доповнень до них. Розв’язання ситуаційних завдань

Перелік питань, рекомендованих для опитування:1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру, причини виникнення та їх,

вплив на людину:- аварії на ядерно небезпечних та радіаційно небезпечних об’єктах з

викидом радіоактивних речовин;

106

- аварії на хімічно-небезпечних об’єктах;- транспортні аварії;- пожежі та вибухи.2. Сучасна хімічна промисловість та її вплив на навколишнє середовище.3. Надзвичайні ситуації воєнного часу та їх вплив на життєдіяльність

населення:- ядерна зброя;- хімічна зброя;- біологічна зброя.4. Розв’язання ситуаційних завдань за наступною послідовністю:

- вказати вид НС за походженням;- визначити та обґрунтувати рівень НС;- назвати причини виникнення НС та заходи щодо її ліквідації.

Дидактичний матеріал

1. Задача О 15 год. 15 хв. 29 березня у м. Світлодарськ (м. Дебальцеве) на

Вуглегірській ТЕС ДАЄК “Центренерго” на другому енергоблоці виникла пожежа, внаслідок якої вогнем частково пошкоджено технологічне обладнання та покрівлю будівлі. Тимчасово припинено теплопостачання до м. Світлодарськ (проживає більше 12 тис. осіб) та електропостачання до Новолуганського фільтрувально-очисного водного комплексу, який на даний час забезпечується електропостачанням від пересувної електростанції ДСНС.

Пожежно - рятувальною службою із задимленого середовища врятовано 10 осіб. На пожежі 1 особа загинула та 5 осіб постраждало, яких з опіками тіла та отруєнням продуктами горіння госпіталізовано. Пожежу ліквідовано 30 березня о 5 год. 40 хв. До гасіння пожежі залучалося 40 од. основної та спеціальної техніки ГУ ДСНС в Донецькій області. Причина пожежі встановлюється.

На місці події працювала оперативна група Головного управління ДСНС України в Донецькій області.

2. Задача Чернігівська областьО 19 год. 40 хв. 9 квітня в с. Галиця Ніжинського району, у

приватному житловому будинку виникла пожежа. Від отруєння продуктами горіння загинуло 3 особи (люди похилого віку). Вогнем знищено перекриття на площі 5 кв. м та домашні речі. Попередня причина пожежі – порушення правил техніки безпеки при експлуатації електропобутових приладів.

На місці події працювала оперативна група Управління ДСНС у Чернігівській області

У результаті вжитих заходів врятовано 11 осіб, 33 будівлі та 3 од. автотракторної техніки.

107

3. ЗадачаЛьвівська областьВранці 9 квітня в с. Івано-Франкове Яворівського району, у

приватному житловому будинку виявлено тіла 6 осіб. Попередня причина загибелі – отруєння чадним газом.

За фактом події правоохоронними органами проводиться розслідування.

На місці події працювала оперативна група Головного управління ДСНС у Львівській області.

4. ЗадачаБлизько 19 год. 10 квітня у Бориспільському районі на муловому полі

№ 3 площею 106 га Бортницької станції аерації ПАТ «АК «Київводоканал», яке не експлуатується, в результаті  інтенсивного танення великої маси снігу та підняття ґрунтових вод, відбулося інтенсивне обводнення тіла дамби з втратою стійкісних характеристик, це спричинило прорив дамби в районі перепускного колодязя. Внаслідок прориву тала вода поступила до приймального резервуару насосної станції, але насос що відкачував воду не впорався з надто великим об’ємом, що призвело до переповнення резервуару і виливу частини води на прилеглу територію.

Загрози підтоплення населених пунктів не було. О 05 год. 45 хв. 11 квітня виток води припинено шляхом спорудження перемички та зміцнення обвалування в місті промиву, надзвичайна ситуація ліквідована.  

 До ліквідації надзвичайної ситуації залучалося 590 чол. та 36 од. спеціальної техніки, а саме: від ДСНС України – 310 чол. та 10 од. техніки, від Міністерства оборони – 240 чол., від технічних служб водоканалу – 40 чол. та 26 од. техніки.

5.  ЗадачаПолтавська областьО 8 год. 55 хв. 11 квітня у с. Біляки Семенівського району у

приватному житловому будинку виявлено 3 особи, які, за попередніми даними, загинули від отруєння продуктами горіння. Пожежа самоліквідувалася, пожежно-рятувальні підрозділи не залучалися. Вогнем пошкоджено внутрішнє облицювання стін кімнати на площі близько 12 м2 та диван. Причина та час виникнення пожежі встановлюються.

На місці події працювала оперативна група Управління ДСНС у Полтавській області

6.   ЗадачаО 18 год. 09 хв. 13 лютого у міжнародному аеропорту «Донецьк», під

час посадки, пасажирський літак АН-24 (авіакомпанія ТОВ «Південні авіалінії»), що здійснював рейс Одеса-Донецьк, за попередніми даними, втратив керування та впав між злітними смугами і розколовся навпіл. На борту літака знаходилось 50 чоловік, у тому числі 8 членів екіпажу. Внаслідок події загинуло 5 осіб, під час проведення рятувальної операції евакуйовано 45 осіб, з яких 8 осіб з травмами госпіталізовано.

108

До аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт було залучено 82 од. техніки та 438 чоловік, у тому числі від Державної служби України з надзвичайних ситуацій – 21 од. техніки та 115 чол.

На місці події для з’ясування обставин інциденту працює комісія Кабінету Міністрів України, яку очолив Віце-прем’єр-міністр О. Вілкул.

7.  ЗадачаКіровоградська областьОрієнтовно о 15 год. 45 хв. 25 грудня у м. Олександрія на аеродромі

в/ч 2269 (належить МВС) під час проведення регламентних робіт при злеті, на відстані близько 1650 м від контрольної точки аеродрому, впав вертоліт Мі-8, внаслідок чого загинуло 5 осіб.

На місці події працювали аварійно-рятувальні підрозділи МНС, МВС та бригади швидкої медичної допомоги.

За фактом події правоохоронними органами проводиться розслідування.

8.  ЗадачаО 17 год. 39 хв. 16 грудня в м. Харків на проспекті Московський

248Г в квартирі на десятому поверсі шістнадцятиповерхового житлового будинку (1978 року забудови), за попередніми даними, стався вибух газового балону з послідуючим горінням у чотирьох квартирах. Внаслідок вибуху загинуло 4 особи (з них 2 дитини 2005 та 2011 р.н.) та постраждало 8 осіб, яких з травмами різних ступенів важкості госпіталізовано. Вибухом зруйновано міжквартирні перегородки, пошкоджені перекриття між 9, 10 та 11 поверхами, має місце втрата несучих здібностей конструкція зовнішньої стіни. Вогнем знищено та пошкоджено майно чотирьох квартир. О 19 год. 34 хв. підрозділами МНС пожежу ліквідовано. В ході гасіння пожежі було врятовано 16 осіб та евакуйовано 184 особи. Всі мешканці будинку тимчасово відселені до родичів та готелів.

До аварійно-рятувальних робіт залучалось 168 чол. та 49 од. техніки, у тому числі від МНС 108 чол. та 27 од. техніки.

На місці події створена комісія по встановленню причин вибуху та надання допомоги постраждалим.

9.   ЗадачаАР КримО 7 год. 22 хв. 23 квітня поблизу с. Воронцівка Красноперекопського

району, на автошляху Красноперекопськ - Сімферополь сталося зіткнення вантажного мікроавтобусу "Мерседес Спринтер" та маршрутного мікроавтобусу "Газель". Внаслідок дорожньо-транспортної події 6 осіб загинуло та 8 осіб постраждало, яких з травмами різних ступенів важкості госпіталізовано до Красноперекопської центральної районної лікарні. За фактом події правоохоронними органами проводиться розслідування.

На місці події працювала оперативна група Головного територіального управління МНС в АР Крим.

10.  Задача

109

Об 11 год. 10 хв. 2 серпня в м. Новомиргород на території ТОВ „Шкіряний завод” під час очищення від мулу відкритого резервуару глибиною 5 м, від отруєння парами відходів виробництва загинуло 3 працівника та 1 працівник у важкому стані госпіталізований до реанімаційного відділення обласної лікарні. Об 11 год. 50 хв. підрозділом МНС постраждалого та загиблих піднято з очисного резервуару.

На місці події працювала оперативна група Територіального управління МНС в Кіровоградській області.

11.  ЗадачаО 17 год. 30 хв. 3 серпня поблизу с. Стоянів Радехівського району на

пшеничному полі (площа 56 га) ПП „Західний Буг” виникла пожежа, внаслідок якої вогнем знищено 43,5 га пшениці на корені. О 19 год. підрозділами МНС та працівниками підприємства пожежу ліквідовано. Причина пожежі встановлюється.

На місці події працювала оперативна група Головного територіального управління МНС в Львівській області.

У результаті вжитих заходів врятовано 29 осіб, 53 будівлі та 4 од. автотракторної техніки.

12.  ЗадачаХерсонська  областьО 17 год. 05 хв. 4 серпня поблизу смт Асканія-Нова Чаплинського

району на території біосферного заповідника „Асканія- Нова”, площа якого складає 33 тис. 307 га, виникла пожежа.В 0 год. 40 хв. 5 серпня пожежу ліквідовано. Внаслідок пожежі вогнем знищено та пошкоджено суху траву окремими осередками, за попередніми даними, на площі близько 100 га.

До ліквідації пожежі було залучено 65 чол. та 16 од. пожежної та спеціальної техніки, у тому числі від МНС - 30 чол. особового складу та 5 од. техніки. Причина пожежі та розмір матеріальних збитків встановлюються.

На місці події працювала оперативна група Територіального управління МНС в Херсонській області.

13.   ЗадачаАР КримО 16 год. 55 хв. 19 серпня у с. Красногвардійське Совєтського району

на автобусній зупинці під час грози розрядом блискавки смертельно уражено 3 особи.

14.  ЗадачаО 14 год. 25 хв. 19 серпня 2006 року біля с. Новобогданівка

Мелітопольського району на артилерійських складах військової частини А2985 (Міноборони) на відкритій ділянці технічної території, де після пожежі 6 травня 2004 року зберігалися залишки порохових зарядів до артилерійських боєприпасів, сталося їх самозаймання та вибух, який призвів до пожежі з подальшою детонацією боєприпасів. Внаслідок події постраждало 4 особи, яких з травмами та опіками середнього ступеню важкості госпіталізовано. З території військової частини евакуйовано всіх

110

працівників та мешканців. Тимчасово призупинено рух автотранспорту на автошляху Харків-Ялта та потягів на дільниці Мелітополь-Новобогданівка Придніпровської залізниці. Рух автомобільного транспорту та потягів організовано за резервною схемою. До гасіння пожежі залучено підрозділи, броньовану та спеціальну техніку МНС України. Розгорнуто пункт життєзабезпечення населення та надання медичної допомоги.

15.  ЗадачаО 12 год. 50 хв. 6 травня 2004 року у районі с. Новобогданівка

Мелітопольського району Запорізької області на артилерійських складах військової частини А2985 (Міністерство оборони України), де зберігається до 4,5 тис. умовних вагонів боєприпасів, виникла пожежа з подальшою детонацією артилерійських боєприпасів.

 Розрахунковий радіус розльоту боєприпасів складає від 10 км. до 40 км.

 Відстань від складів до найближчого населеного пункту становить близько 5 км. На території військової частини А2985 розташовані 6 житлових будинків для офіцерського складу та казармене приміщення.

 У розрахунковій зоні ураження знаходиться 11 населених пунктів, де мешкає 5 тис. 772 особи. Проведено евакуацію населення з 11 населених пунктів (5 тис. 6 осіб). Евакуйовані розміщенні у підготовлених приміщеннях готелів, гуртожитків, шкіл та лікарень. Організовано медичне забезпечення заходів евакуації.

 Внаслідок надзвичайної ситуації загинула одна особа та постраждало три особи, яких у стані середньої важкості госпіталізовано до Мелітопольської районної лікарні.

 Припинено рух по залізничній колії Сімферополь-Харків та на автошляху державного значення Харків-Сімферополь. Рух організовано за резервними схемами. Вжито заходів щодо обмеження доступу сторонніх осіб до небезпечних зон.

 До ліквідації надзвичайної ситуації від державної пожежної охорони та аварійно-рятувального загону (Д0130, смт Мирне) МНС України залучено 38 одиниць техніки та 140 чоловік особового складу. До зони надзвичайної ситуації висунуто 10 піротехнічних груп військових частин МНС України у кількості 19 одиниць техніки та 49 чоловік особового складу. Приведено у готовність резерв пожежної техніки пожежно-рятувальних підрозділів МНС в Запорізькій області.

 До ліквідації надзвичайної ситуації від МНС України залучено 78 од. техніки та 502 чол., від МОЗ 50 бригад швидкої допомоги та 150 чол., від Мінтрансу 55 од. техніки та 227 чол. особового складу, від інших відомств та організацій 532 чол., від МО 43 од. техніки та 326 чол. особового складу.

 Всього залучено 1 тис. 983 чол. особового складу та 232 од. техніки.16.   Задача

О 16 год 55 хв. 16 липня у Буському районі на перегоні Красне-Ожидів зійшли з колії та перекинулися 15 цистерн з жовтим фосфором товарного потягу № 2005 (всього у складі потягу було 58 вагонів). Цистерни

111

слідували із станції "Аса" (м. Джамбул, Казахстан) до станції "Оклеса" (республіка Польща). Через виток фосфору з однієї цистерни сталося самозаймання 6 цистерн.

 В результаті сходу цистерн пошкоджено 50 м залізничної колії, близько 100 м контактної мережі та 3 опори. Під час гасіння пожежі утворилася хмара з продуктів горіння (зона ураження близько 90 кв. км). В зону ураження потрапило 14 населених пунктів Буського району та окремі території Радехівського та Бродівського районів області.

 О 22 год. 29 хв. пожежу ліквідовано. Внаслідок пожежі продуктами горіння отруїлося 16 осіб, з яких 13 в стані тяжкого та середнього ступеня важкості госпіталізовано до військового медичного клінічного центру Західного оперативного командування у м. Львів.

 Проведено позачергове засідання обласної комісії з питань ТЕБ та НС. Із 6 населених пунктів Буського району тимчасово відселено близько 800 мешканців.

 До ліквідації наслідків надзвичайної ситуації залучено 450 чол. особового складу та 80 од. техніки, у тому числі: від МНС 125 чол. та 30 од. техніки, від Мінтрансу 30 чол. та 7 од. техніки (6 пожежних потягів), від МВС 220 чол. та 30 од. техніки, від МОЗ 25 чол. та 9 од. техніки.

17.    ЗадачаЗакарпатська областьО 18 год. 4 липня до МНС надійшла інформація про те, що поблизу

с. Руський Мочар Великоберезнянського району, під час здійснення обльоту державного кордону, в гірській місцевості сталося падіння легкомоторного літака „Diamond DA-42” Держприкордонслужби. Внаслідок авіаційної катастрофи загинуло 3 особи. До пошуково–рятувальних робіт залучалося 480 чоловік та 25 од. техніки, у тому числі від МНС 90 чоловік, 13 од. техніки та вертоліт МІ–8. Причина та обставини авіаційної події – встановлюються.

18.    ЗадачаЧернігівська областьО 5 год. 30 хв. 7 липня біля с. Красне Чернігівського району на

автошляху Чернігів–Київ водій пасажирського автобусу (перевозив 41 паломника (громадяни Російської Федерації) з м. Великі Луки Псковської області Російської Федерації до м. Почаїв Тернопільської області) не впорався з керуванням, з’їхав у кювет та перекинувся. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, за попередніми даними, загинуло 15 осіб та 15 осіб з травмами різних ступенів госпіталізовано.

На місці події працюють оперативні групи: МНС України та Територіального управління МНС в Чернігівській області.

 Протягом доби 7 липня проводились заходи щодо відправки постраждалих та загиблих внаслідок дорожньо-транспортної події, що сталась 7 липня біля с. Красне Чернігівського району на автошляху Чернігів–Київ (автобус перевозив 41 паломника (громадяни Російської Федерації) з м. Великі Луки Псковської області Російської Федерації до м. Почаїв

112

Тернопільської області). Внаслідок дорожньо-транспортної події загинуло 14 осіб та 29 осіб травмовано.

Станом на 7 год. 8 липня літаками МНС Росії 25 постраждалих громадян Росії направлено до м. Москва і м. Псков та 14 загиблих до м. Псков. В лікарні залишаються 3 постраждалих осіб які за станом здоров’я непридатні до транспортування та водій автобусу для проведення слідчих дій.

19.    ЗадачаСумська областьО 14 год. 35 хв. 10 липня біля с. Манухівка Путивльського району з

дна річки Сейм підрозділом оперативно-рятувальної служби Путивльського району за допомогою автомобільного крана піднято легковий автомобіль з трьома загиблими особами, які втопилися після падіння автомобіля в річку.

20.    ЗадачаО 5 год. 50 хв. 12 липня у м. Антрацит  на шахті „Комсомольська”

ДП „Антрацитвугілля”, на горизонті 880 м, у межах виробки виникла пожежа. В шахті працювало 249 гірників, які самостійно вийшли на поверхню. О 15 год. шістьма відділеннями Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міненерговугілля пожежу ліквідовано. Жертв та постраждалих немає. О 16 год. 30 хв. роботу шахти відновлено. Причина пожежі встановлюється.

21.    ЗадачаО 12 год. 45 хв. 27 липня на аеродромі Скнилів у м. Львові при

виконанні демонстраційного польоту, під час проведення авіаційного свята, присвяченого 60-й річниці з дня створення 14-го авіаційного корпусу, зазнав катастрофу літак Су-27УБ, який впав на стоянку, де знаходились авіаційна техніка та глядачі. Стався вибух і виникла пожежа. Внаслідок катастрофи загинуло 83 особи (з них 19 дітей) та травмовано 116 осіб, яким надається медична допомога.

 Станом на 7 год. 28 липня у лікувальних закладах м Львова залишається 66 осіб (у тому числі 21 дитина), з яких у важкому стані 23 особи (у тому числі 7 дітей).

 До ліквідації наслідків катастрофи було залучено 9 пожежних розрахунків, 26 бригад швидкої медичної допомоги, підрозділи МНС у кількості 42 чол. та 8 од. техніки і МВС у кількості 350 чол. та 10 од. техніки.

 На місці події працює Державна комісія.22.    Задача

В ніч з 23 на 24 червня внаслідок несприятливих погодних умов (сильний дощ, грози, град, пориви вітру до 22 м/с) через пориви ліній ЛЕП та спрацювання системи аварійного захисту сталося відключення електропостачання населених пунктів у Волинській (62 н.п.), Рівненській (41 н.п.) та Хмельницькій (38 н.п.) областях.

 24 червня, у другій половині доби, відбулося подальше погіршення погодних умов, що призвело до знеструмлення населених пунктів у Хмельницькій (380 н.п.), Вінницькій (347 н.п.), Тернопільській (257 н.п.),

113

Львівській (119 н.п.), Житомирській (113 н.п.), Черкаській (62 н.п.), Кіровоградській (37 н.п.) та Київській (30 н.п.) областях.

 Станом на 7 год. 25 червня залишаються знеструмленими 1 тис. 309 н.п., у тому числі:

 Хмельницька область - 380 н.п. Вінницька область - 347 н.п. Тернопільська область - 227 н.п; (відновлено за добу - 30 н.п.); Житомирська область - 113 н.п. Львівська область - 100 н.п. (відновлено за добу - 19 н.п.); Черкаська область - 62 н.п. Кіровоградська область - 37 н.п. Волинська область - 17 н.п. (відновлено за добу - 45 н.п.); Київська область - 16 н.п. (відновлено за добу - 14 н.п.); Рівненська область - 10 н.п. (відновлено за добу - 31 н.п.). У Житомирській області внаслідок руйнування 5 опор ЛЕП-110 кВ

залишилося без електропостачання м. Бердичів. В окремих населених пунктах Львівської, Тернопільської,

Хмельницької та Житомирської областей пошкоджено житлові будинки та господарські споруди. Матеріальні збитки уточнюються.

 Під час грози, грозовим розрядом смертельно травмовано мешканця с.Погуляки Любешівського району Львівської області.

 До робіт з відновлення електропостачання та зв'язку залучено аварійні бригади обленерго та Укртелекому. На місцях події працюють оперативні групи аварійно-рятувальних загонів МНС України.

23.    Задача О 4 год. 25 хв. 10 червня в м. Луцьк по вул. Рівненська, 109, в

п'ятиповерховому шести під'їзному житловому будинку (1971 року забудови) між першим та другим під'їздами сталося раптове руйнування несучих конструкцій з першого по п'ятий поверхи. Внаслідок обрушення зруйновано 8 квартир, постраждала 1 особа, доля 2 мешканців невідома, підрозділами МНС врятовано 18 осіб, проводиться розбір завалів. Причина події встановлюється.

Всього на місці події працює 87 осіб та 21 од. техніки, у тому числі від МНС: 37 осіб та 9 од. техніки, швидка допомога: 12 осіб та 4 од. техніки, комунальні служби: 9 осіб та 3 од. техніки, МВС: 29 осіб (в тому числі внутрішні війська 20 чоловік) та 4 од. техніки.

24.     ЗадачаО 15 год. 13 хв. 20 квітня 2000 року у м. Бровари по проспекту

Незалежності, 3 в 2-му під'їзді дев'ятиповерхового цегляного будинку стався вибух. Внаслідок вибуху зруйновано плити перекриття з 2-го по 9-ий поверх під'їзду № 2 та частину даху. На цей час знайдено тіла 3-х загиблих. П'ять чоловік було поранено. Троє з них з 20 квітня знаходяться у центральній районній лікарні. В 32-х квартирах під'їзду, де стався вибух, мешкає 91 особа. Шість з них тимчасово відселено до готелю "Спорт" м. Бровари, решта від готелю відмовились і розташувалися у родичів та знайомих. Квартири в

114

інших під'їздах не постраждали. До ліквідації наслідків вибуху залучено підрозділи МНС України у складі 40 чол. та 7 од. техніки, підрозділи МВС України та 18 бригад швидкої медичної допомоги.Безпосереднє керівництво аварійно-рятувальними роботами здійснює заступник голови Київської облдержадміністрації - голова комісії з питань ТЕБ і НС Губарєв В. С. Загальне керівництво діями сил та засобів здійснював перший заступник МНС України генерал-лейтенант Логінов В. В.З 7 год. 21 квітня аварійно-відновні роботи продовжуються. Причини вибуху та матеріальні збитки з'ясовуються. Ведеться слідство.В МНС України створено робочу групу для координації дій щодо ліквідації наслідків вибуху.

Підтверджується версія про те, що причиною вибуху в під'їзді житлового будинку в Броварах стало попадання ракети класу «земля-земля», запущеної під час навчань із Гончарівського полігону Чернігівської області, повідомляє «Інтерфакс-Україна».

25.     ЗадачаО 12 год. 22 січня у м. Алчевськ на одній із мереж магістрального

тепловоду стався порив труби (діаметр 800 мм) від центральної котельні "Східна", внаслідок чого без теплопостачання залишилось 337 багатоповерхових житлових будинків (близько 60 тис. мешканців), 13 дошкільних закладів та 7 загальноосвітніх шкіл. До аварійно-відновлювальних робіт залучено бригади комунальних служб міста. Станом на 6 год. 23 січня порив труби ліквідовано. Попередня причина аварії - довготривала експлуатація.

Протягом 25 січня продовжувались роботи щодо відновлення теплопостачання у м. Алчевськ. Аварію на тепломережі котельні "Східна" усунуто.

 Станом на 7 год. 26 січня до тепломережі підключено 48 житлових будинків (за добу 23 будинки) з населенням 7 тис. 700 осіб, та підготовлено до подачі теплоносія 61 будинок. Підрозділами МНС України розгорнуто та функціонує 8 пунктів обігріву, до яких звернулося 376 осіб.

 Залишаються без теплопостачання 630 житлових будинків (проживає більше 67 тис. осіб), 13 дошкільних закладів та 7 загальноосвітніх шкіл.

 Тривають аварійно-відновлювальні роботи на магістральному теплопроводі котельні "Заводська" та здійснюється перевірка внутрішніх мереж опалення у житлових будинках.

 До ліквідації наслідків надзвичайної ситуації залучено бригади комунальних служб і підприємств міста, а також підрозділи МНС України (всього 314 чол. та 67 од. техніки, у тому числі від МНС України - 250 чол. та 55 од. техніки).

26.      ЗадачаЛьвівська областьПротягом 17 та вніч на 18 липня у м. Львів до інфекційних відділень

міських лікарень з ознаками харчового отруєння госпіталізовано 41 особу (в

115

тому числі 6 дітей), які 16 липня в приміщенні їдальні технологічного коледжу Національного університету „Львівська політехніка” були на весіллі та вживали страви з курятини. Всього на весіллі було 95 осіб.

Станом на 7 год. 18 липня госпіталізовані знаходяться в різних ступенях важкості. Фахівцями районної СЕС здійснюється комплекс регламентованих санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів. Причина захворювання встановлюється.

27.       ЗадачаЛуганська областьО 1 год. 57 хв. 29 липня у м. Суходільськ Краснодонського району на

шахті „Суходільська-Східна” на горизонті 915 м стався вибух, в результаті чого загинуло 16 гірників та 2 гірники з опіками та травмами різних ступенів важкості госпіталізовані. Всього на аварійній ділянці працювало 28 гірників. Станом на 7 год. 29 липня доля 10 гірників залишається невідомою. До пошуково-рятувальних робіт залучено 11 відділень Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Причина вибуху встановлюється.

На місці аварії працюють: робоча група, яку очолює Міністр енергетики та вугільної промисловості Бойко Ю.А. та оперативна група Головного управління МНС в Луганській області.

В МНС координацію пошуково-рятувальних робіт здійснює оперативна група.

28.        ЗадачаДонецька областьа) о 9 год. 23 хв. 29 липня у м. Макіївка на поверхні шахти ім. В.М.

Бажанова ДП „Макіїввугілля” сталося раптове обрушення баштового копру (висота будівлі 65 м). Робота шахти призупинена. 538 гірників самостійно вийшли на поверхню.

Станом на 7 год. 30 липня 6 осіб загинуло, 4 особи постраждало та доля 5 осіб невідома, пошуки яких тривають. До пошуково-рятувальних робіт залучено 19 відділень Головного управління МНС в Донецькій області та три відділення Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міненерговугілля. Причина обрушення встановлюється.

 б) о 15 год. 26 хв. 29 липня у с. Красний Партизан Ясинуватського

району в одноповерховій будівлі каналізаційно-насосної станції, в каналізаційній ямі (глибина 3 м) загинуло 3 особи (працівники ПП „МВМ Бут”). Причина та обставини з’ясовуються. За фактом події правоохоронними органами проводиться розслідування.

На місці події працювала оперативна група Головного управління МНС в Донецькій області.

ІІІ. Заключна частина - 10 хв.Заключне слово. Підведення підсумків та виставлення оцінок.

116

Завдання на самостійну підготовку до практичного заняття з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

ТЕМА № 8. «Прилади хімічної розвідки та дозиметричного контролю»Навчальний час: 2 години

Література:1. Кодекс цивільного захисту України // ел. ресурс:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5403-172. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч.

посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.3. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека

життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

4. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

5. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с. // ел. ресурс: http://pidruchniki.ws/15840720/bzhd/tsivilna_oborona_ta_tsivilniy_zahist_-_steblyuk_mi

6. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

7. http://otipb.at.ua/load/civilna_bezpeka/36-1-2 - Охорона праці та пожежна безпека в Україні

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання:1. Поняття радіаційного опромінення, види доз радіаційного опромінення2. Методи вимірювання іонізуючих випромінювань.3. Прилади радіаційного контролю:

- Вимірювачі потужності дози ДП-5А/Б/ і ДІЇ-SB - Будова приладів ДП-5А/Б/ і ДП-5В. - Вимірювач потужності дози ДП-ЗБ- Індикатор-сигналізатор ДП-64- Прилад радіаційної і хімічної розвідки ПРХР

4. Прилади хімічної розвідки- Військовий прилад хімічної розвідки- Прилади хімічної розвідки ПХР- Напівавтоматичний прилад хімічної розвідки НПХР - Універсальний газосигналізатор УГ-2 - Індикаторна плівка АП-І

Загальні організаційно - методичні вказівкиВикористовуючи рекомендовану літературу, законспектувати відповіді

на питання практичного заняття.Бути в готовності до письмового експрес-опитування (летючки) та рішення практичних завдань.

117

Доцент  кафедри тактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮНачальник кафедри тактико-спеціальної підготовкиполковник міліції О.В. Каверін„____” ___________ 2013 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА   №   8. Прилади хімічної розвідки та дозиметричного контролю.

З дисципліни: Безпека життєдіяльностіКатегорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВСНавчальна мета: Навчити правильно, послідовно і тактично грамотно

використовувати прилади хімічної розвідки та дозиметричного контролю.Виховна мета: Підготувати курсантів до майбутньої практичної

діяльностіРозвивальна мета: Cформувати уміння і навички практичних дій,

необхідних спеціалістам для грамотного захисту при надзвичайних ситуаціях

Обсяг навчального часу: 4 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, лазерна

указкаНаочні засоби: мультимедійна презентація Power PointМіжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : «Права та обов'язки

людини і громадянина», «Трудове право», «Охорона праці», «Тактико-спеціальна підготовка», «Юридична логіка», «Долікарська допомога»

Навчальні питання: 1. Прилади хімічної розвідки2. Методи вимірювання іонізуючих випромінювань4. Засоби індивідуального захисту.

Література:1. Кодекс цивільного захисту України // прийнятий Верховною радою

України 2 жовтня 2012 року.

118

2. Закон України “ Про правовий режим надзвичайного стану”. - К.Урядовий кур’єр, 14.06.2000.-№107.

3. Указ Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 «Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій»

4. Вказівка МВС України від 03.07.2007 № 639 «Про організацію навчання особового складу МВС України захисту і діям у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру»

5. Наказ МВС країни від 25.12.2012 № 1198 «Про підготовку цивільного захисту МВС України у 2013 році»

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с.

Методичні поради з викладання теми:В ході проведення заняття слухачі повинні отримати практику

використання приладів хімічної розвідки та дозиметричного контролю.Особливу увагу слід звернути на технічні характеристики приладів. При

опитуванні слід використовувати метод дискусії, надаючи курсантам змогу вільно висловлювати свою думку.

В ході заслуховування відповідей, викладач в міру необхідності, вносить корективи, вчить чітко і правильно викладати свої думки, а також пропонує свій варіант відповіді.

По закінченню відпрацювання навчальних питань викладач проводить докладний розбір заняття, підводить підсумки, відповідає на поставленні курсантами запитання.

Основні елементи практичного заняття:- повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної

бесіди у вигляді запитань курсантам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

- організація виконання завдань біля дошки (окремі курсанти повністю або самостійно);

- розбір їх рішення з опорою на теоретичний матеріал; - пояснення завдання на наступне заняття - методика роботи,

включаючи посилання на теоретичний матеріал.

План проведення практичного заняття 1 (2 год.):І. Вступна частина - 5 хв.

Перевірити наявність особового складу та його готовність до заняття.Заповнити журнал.Довести тему та мету заняття.

ІІ. Основна частина - 75 хв.Вступне слово викладача.Актуалізація опорних знань.Відповіді на питання курсантів з матеріалу, який залишився не зовсім зрозумілим.

119

1. Методи вимірювання іонізуючих випромінювань, їх класифікація.2.Практичні вправи щодо підготовки до роботи та порядку використання

приладів радіаційної розвідки і контролю радіоактивного опромінення:- вимірювач потужності дози ДП-5В;- комплекти індивідуальних дозиметрів ІД-1 та ДК-02.

3. Прилади хімічної розвідки і контролю зараження. 4. Набуття вмінь практичного застосування приладу ВПХР:- приведення приладу у готовність;- особливості використання ВПХР в різних умовах.

ІІІ. Заключна частина - 10 хв.Заключне слово. Підведення підсумків та виставлення оцінок.

План проведення практичного заняття 2 (2 год.):І. Вступна частина - 5 хв.

Перевірити наявність особового складу та його готовність до заняття.Заповнити журнал.Довести тему та мету заняття.

ІІ. Основна частина - 75 хв.Вступне слово викладача.Актуалізація опорних знань.Відповіді на питання курсантів з матеріалу, який залишився не зовсім зрозумілим.1. Засоби індивідуального захисту органів дихання, їх призначення та

класифікація.2. Практичні вправи з використанням фільтруючих та ізолюючих протигазів:

- розрахунок розміру маски протигаза;- визначення придатності протигаза;- послідовність надягання протигаза;- складання та зберігання протигазів.

3. Засоби захисту шкіри, їх види та умови використання. 4. Практична складова: Виконання практичного нормативу з одягання

фільтруючих та ізолюючих засобів захисту органів дихання та шкіри.ІІІ. Заключна частина - 10 хв.

Заключне слово. Підведення підсумків та виставлення оцінок.Завдання на самостійну підготовку

до практичного заняття з дисципліни «Безпека життєдіяльності»ТЕМА № 9 «Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій»

Навчальний час: 2 годиниЛітература:

1. Кодекс цивільного захисту України //розділ VI2. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека

життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і

120

В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

3. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

4. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

5. Плахтій Д.Б., Савчук А.М., Підгорний В.К. Безпека життєдіяльності та цивільний захист в запитаннях і відповідях: навч. посіб./Камянець-Поділ. нац. ун-т ім.. Огієнка – 2-ге видання: Медоборн – 2010. -247 с.

6. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. /Головне управління МНС України в Луган. обл. Луганськ-2010.-134 с.

7. Мельничук О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: метод-вказівки з підготов. до семінар. занять: навч. посіб для студ. усіх спец. вищ. навч. зал./ Мельничук О.В., Селиніхін А.В., Шевчук О.Г., Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин: вид-во НДУ ім.. М. Гоголя.-2010. – 78 с.

8. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с.

Перелік питань, рекомендованих для опрацювання:1. Організація робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій 2. Види робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій3. Центри та пункти управління в надзвичайних ситуаціях 4. Повноваження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайних

ситуацій5. Штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації

Загальні організаційно - методичні вказівкиКурсантам в часи самопідготовки, використовуючи рекомендовану літературу, підготуватися до обговорення питань практичного заняття.Використовуючи рекомендовану літературу, законспектувати відповіді на питання практичного заняття.Бути в готовності до письмового експрес-опитування (летючки) та рішення практичних завдань.

Доцент  кафедри тактико-спеціальної підготовки О.В. Коломієць

121

ТЕМА   №   9. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у надзвичайних ситуаціях.

З дисципліни: Безпека життєдіяльностіКатегорія слухачів: курсанти 1-го курсу НАВС.Навчальна мета: _ Поглибити і закріпити знання з організаційних та

правових засади проведення аварійно-рятувальних робітВиховна мета: Формувати відповідальне ставлення до необхідності

використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі.

Розвивальна мета: Прищепити інтерес до навчального матеріалу дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Обсяг навчального часу: 2 годиниНавчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, лазерна

указкаНаочні засоби: мультимедійна презентація Power PointМіжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : «Права та обов'язки

людини і громадянина», «Трудове право», «Охорона праці», «Тактико-спеціальна підготовка», «Юридична логіка», «Долікарська допомога»Навчальні питання.

Основні питання:1. Організація робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій 2. Види робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій3. Центри та пункти управління в надзвичайних ситуаціях 4. Повноваження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайних

ситуацій5. Штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації

Література:8. Кодекс цивільного захисту України // прийнятий Верховною радою

України 2 жовтня 2012 року.9. Закон України “ Про правовий режим надзвичайного стану”. - К.Урядовий

кур’єр, 14.06.2000.-№107.10. Указ Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 «Про деякі питання

Державної служби України з надзвичайних ситуацій»11. Вказівка МВС України від 03.07.2007 № 639 «Про організацію навчання

особового складу МВС України захисту і діям у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру»

12. Наказ МВС країни від 25.12.2012 № 1198 «Про підготовку цивільного захисту МВС України у 2013 році»

13. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

122

14. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с.

Методичні поради з викладання темиПрактичне заняття з теми «Органіазція ліквідації наслідків

надзвичайних ситуацій» проводиться методом аналізу завчасно розроблених завдань та коментування проблем, що виникають.

При розв’язанні завдань проблемного характеру курсанти повинні отримати навички не лише до аналізування, але й навчитися прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації.

Основні елементи практичного заняття:- повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної

бесіди у вигляді запитань курсантам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання теми;

- організація виконання завдань біля дошки (окремі курсанти повністю або самостійно);

- розбір їх рішення з опорою на теоретичний матеріал; - практичне виконання тестових завдань.

План проведення практичного заняття (2 год.):І. Вступна частина - 5 хв.

Перевірити наявність особового складу та його готовність до заняття.Заповнити журнал.Довести тему та мету заняття.

ІІ. Основна частина - 75 хв.Вступне слово викладача.Актуалізація опорних знань.Відповіді на питання курсантів з матеріалу, який залишився не зовсім зрозумілим.

Питання для обговоренняОсновні питання:

1. Організація робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій 2. Види робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій3. Центри та пункти управління в надзвичайних ситуаціях 4. Повноваження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайних

ситуацій5. Штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації

Додаткові питання:1. Основні організації та проведення РіІНР.2. Складові частини РіІНР і їх виконання.3. Організація та ведення РіІНР в осередку ядерного ураження.4. Організація та ведення розвідки.5. Марш формування та введення його в осередок ураження.6. Заходи ведення рятувальних робіт.7. Управління формуваннями в ході РіІНР.8. Організація та ведення РіІНР в осередку хімічного ураження.9. Ліквідація осередку біологічного ураження.

123

10. Організація та проведення РіІНР в осередку комбінованого ураження.11. Організація та проведення РіІНР при пожежах12. Забезпечення рятувальних та інших невідкладних робіт.13. Заходи безпеки при проведенні РіІНР.Практична складова: виконання тесових завдань

ІІІ. Заключна частина - 10 хв.Заключне слово. Підведення підсумків та виставлення оцінок.

11. ПЛАНИ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ Не передбачені

12. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Тема 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності1.Закон Гомперца-Мейкема - узагальнена модель статистичних даних

розподілу тривалості життя людини залежно від вікових груп та екзогенних і ендогенних виливів.

2. Теорія Мальтуса. Система "людина-навколишнє середовище - виробництво".

3. Концепція допустимого ризику, нульовий ризик. Тема 2. Система законодавчого забезпечення безпеки

життєдіяльності1. Міжнародні конвенції з питань безпеки життєдіяльності. 2. Організаційно-методична основа системи управління безпекою

життєдіяльності.Тема 3. Природні загрози, характер їх проявів1. Впливи природних джерел небезпеки на людину та системи

забезпечення її життєдіяльності. 2. Характеристика особливо-небезпечних хвороб. Тема 4. Техногенні та соціально-політичні небезпеки 1. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), їх класифікація. 2. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. 3. Маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами. 4. Зростання злочинності як фактор небезпеки. 5. Небезпечні і шкідливі фактори у діяльності працівників ОВС,

породжені соціально-політичними небезпеками.Тема 5 Основи цивільної оборони та цивільного захисту в Україні.1. Характеристика зовнішніх та внутрішніх загроз населенню і державі. 2. Перелік функціональних підсистем органів виконавчої влади, які

пов’язані з запобіганням надзвичайним ситуаціям.

124

3. Завдання, організація і склад сил і засобів територіальних підсистем цивільного захисту.

Тема 6. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.1. Актуальність проблеми забезпечення захисту населення у разі

загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. 2. Організація й засоби профілактики радіаційних і хімічних уражень.

Організація захисту населення при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах.3. Організація прийому евакуйованого населення, його розміщення,

працевлаштування, забезпечення.Тема 7. Надзвичайні ситуації мирного та воєнного часу1. Класифікаційні ознаки та карти надзвичайних ситуацій.2. Плани підприємств на випадок аварії.3. Дестабілізуючі чинники в політичній, соціальній та економічній

сферах.Тема 8. Прилади хімічної розвідки та дозиметричного контролю.1.Одиниці радіоактивності й дози випромінювання. 2. Прилади для радіаційної розвідки і контролю зараження, їх види та

характеристика.3. Прилади для визначення отруйних речовин нервово-паралітичної

дії.4. Характеристика приладів хімічної розвідки медичної і ветеринарних

служб.Тема 9. Організація і проведення рятувальних та інших

невідкладних робіт у надзвичайних ситуаціях.1. Сили і засоби, що залучаються до їх проведення, необхідні умови

для успішного проведення рятувальних робіт в осередках ураження. 2. Особливості діяльності при проведенні рятувальних робіт і ліквідації

наслідків аварій на АЕС3. Заходи безпеки працівників, що перебувають в зоні аварії та при

проведенні дегазаційних робіт.

13. ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ

Тема 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності – підготувати доповіді «Глобальні проблеми людства, їх загальна характеристика та шляхи розв’язання».

Тема 2. Система законодавчого забезпечення безпеки життєдіяльності – підготувати реферат «Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності в Україні»

Тема 3. Природні загрози, характер їх проявів – розробити класифікацію стихійних лих, притаманних території України.

125

Тема 4. Техногенні та соціально-політичні загрози, характер їх проявів – порівняльний аналіз - розробити класифікацію промислових аварій, соціальних небезпек, притаманних території України.

Тема 6. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій – дослідити роль та місце ОВС України як функціональної підсистеми єдиної системи цивільного захисту України.

Тема 7. Надзвичайні ситуації мирного та воєнного часу – підготувати аналітичний огляд надзвичайних ситуацій державного рівня на території України за 2010-2014 роки

Тема 9. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних відновлювальних робіт – розробити порядок дій ОВС при настанні промислової аварії, пов’язаної з витоком аміаку.

14. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ І КУРСАНТІВ

Загальні організаційні методичні вказівки:Заняття викладач розпочинає з нагадування про важливість даної теми

для послідуючого її практичного засвоєння курсантами.Заняття спрямовується на засвоєння та вдосконалення отриманих на

лекції знань та напрацювання базових практичних навичок за даною темою. Напередодні заняття дати вказівки командирові /заступникові

командира взводу/ по забезпеченню необхідною літературою та довідковим матеріалом.

При розгляді учбових питань необхідно добиватись від курсантів активності в обговорені матеріалу. Для закріплення розглянутого учбового питання, в кінці бажано провести опитування 2-3 курсантів.

По закінченню розгляду кожного учбового питання викладач підводить підсумок, а після відпрацювання всіх учбових питань проводить розбір заняття в цілому.Методичні вказівки до вступної частини та перевірка готовності курсантів до заняття:

1. Прийняти доповідь від ЗКB.2. Перевірити наявність курсантів, їх зовнішній вигляд, навчально-

матеріальне забезпечення та усунути недоліки.3. Довести тему, цілі та навчальні питання даного заняття. 4. У вступному слові нагадати про важливість розгляду даного

матеріалу для послідуючого практичного призначення вивчення даної теми.

126

Методичні вказівки до основної частини практичного заняття:1. Виклад змісту розглядуваного навчального питання проводиться у

формі доповіді.2. При виникненні неточностей у відповіді куранта, доцільно їх усунути

шляхом уточнення із числа тих курсантів, які виявили ці уточнення та бажають їх усунути (уточнити).

3. Після розгляду кожного навчального питання, з метою практичного закріплення його змісту, необхідно розглянути типову ситуаційну задачу.

4. При розгляді ситуаційних задач необхідно вимагати від курсантів аргументувати свою точку зору з посланням на відповідний нормативно-правовий акт.

5. У кінці розгляду кожного навчального питання робити його узагальнення та підводити короткий підсумок звертаючи увагу на його основі складові положення.

Методичні вказівки по проведенню заключної частини:1. Нагадати тему, цілі, навчальні питання та якість їх

відпрацювання.2. Провести розбір заняття, на якому вказати позитивні та негативні

сторони заняття, кращих та гірших курсантів, недоліки і шляхи їх усунення;

3. Дати завдання на самостійну підготовку.4. Дати відповідь на запитання курсантів, що виникли в ході

заняття.Перелік методів, які можуть бути використані на заняттях:

Обслуговуючі (допоміжні) методи:- правила;- знайомство;- мотивація;- рефлексія;- оцінювання.

Основні навчальні методи:- мозковий штурм;- робота в малих групах;- аналіз правових ситуацій;- рольова гра;- презентація.

Методи дискутування:- дебати;- прес-конференція.Обслуговуючі (допоміжні) методи

127

ПравилаЗ-поміж допоміжних інтерактивних методів, перш за все доцільно

охарактеризувати „Правила”. Для того, щоб під час занять з аудиторією було встановлено контакт, для досягнення взаєморозуміння та поваги доцільно на початку першого заняття встановити Правила проведення занять.

Звід правил має пропонуватись як студентами, так і викладачем з тим, щоб повністю досягти згоди щодо спірних моментів, які можуть виникнути на заняттях, передбачити та не допустити можливі організаційні протиріччя.

Після досягнення згоди щодо Правил, вони затверджуються групою та викладачем і, в разі порушення Правил, слід нагадувати порушнику про те, що він порушив запропоновані ним же положення. Як правило, група у спірних моментах підтримує викладача, а не порушника правил. Тобто, фактично, Правила встановлюють на заняттях конструктивне студентське самоврядування.

Пропонуються наступні Правила:Мета занять — знання та практика їх застосуванняПравила:

- проявляти активність;- керує заняттям викладач;- взаємоповага;- готовність до спільної роботи;- намагання виступати всім; - оцінюються найбільш активні;- правила можуть доповнюватись та змінюватись за колегіальним

рішенням;- допускаються винятки з правил, які служать меті.

МотиваціяЦей допоміжний метод застосовується для визначення очікувань

студентів від вивчення навчальної дисципліни, доведення до їх відома її важливості, налаштування на отримання знань та спільну роботу.

Може проводитись у різних формах: вільна бесіда, відповіді на питання, мозковий штурм тощо. Може проводитись як у усній так і у письмовій формі (в такому разі можливо записи зберегти для подальшої перевірки досягнення намічених цілей).

Доцільно застосовувати як перед вивченням навчальної дисципліни в цілому, так і перед вивченням окремої теми.

РефлексіяЗавершальна частина заняття (підведення підсумків, аналіз, самооцінка

і коментування дій учасників) мають не менше значення ніж центральна частина заняття (рольова гра, дискусія, дебати, обговорення в малих групах тощо). Для усвідомлення, засвоєння навчального матеріалу, особливо після застосування активних методів, позитивно було б ще раз відобразити у пам’яті навчальний фрагмент. Метою рефлексії є також те, щоб учасник/ки,

128

дії якого/их обговорюються, не просто усвідомив, що зроблено, але ще раз внутрішньо пережив ситуацію і сформував новий, правильніший, зразок поведінки: „Тепер я б діяв так...”

Перед проведенням цієї частини викладачу слід проінформувати групу про те, що, вислуховуючи думки про проведену роботу, група і окремі її члени повинні сприймати оцінки не як критику, а як допомогу і на наступних етапах по можливості використовувати отримані поради.

Таке застереження важливе тому, що, на жаль, суб’єкти обговорення не завжди бувають готовими схвально сприйняти коментування колег, викладача, запрошеного спеціаліста, і тоді цей коментар не досягає мети. В разі відсутності такого застереження суб’єкт обговорення може замкнутися, і при повторній вправі знову припуститься аналогічних помилок.

При проведення означеного методу роль виступаючих повинна зводитися не тільки до того, щоб продемонструвати неточності, помилки, промахи та шляхи їх усунення й виправлення, але виступаючі повинні звертати увагу і на вдалі дії учасників. При цьому важливо проаналізувати ці успішні кроки, вказати на їх позитивні наслідки, на можливість застосування їх в аналогічних ситуаціях в реальному житті.

Обговорюючи дії суб’єкта рефлексії слід дотримуватися таких рекомендацій:- дайте можливість учаснику, дії якого обговорюються, висловитися

першим і оцінити себе самому;- поставтесь з повагою до всього, що робить ваш колега;- знайдіть успіхи в діях суб’єкта аналізу і повідомте йому про досягнуте;- схваліть творчий підхід, самостійні винаходи, несподівані ходи;- не забувайте, що єдино вірного рішення, підходу, поведінки немає, що

можливі і інші варіанти;- висловлюйтесь коротко і точно;- „економте репресію”: критикуючи, обмежтеся двома-трьома фразами.

На закінчення вказаного методу доцільно запропонувати, можливо на прикладі, шляхи можливої поведінки у ситуації, що підлягає аналізу.

ОцінюванняОцінювання при використанні інтерактивних методиках викладання

має показати, крім традиційних цілей засвоєння навчального матеріалу, рівень володіння студентами навичками мислення і спілкування, роботи в колективі, можливості вирішення складних проблем, використання при цьому юридичних та соціальних інструментів.

Оцінювання заняття застосовується під час вивчення нового матеріалу і виконання тренувальних вправ. Часто для оцінювання можуть обиратися вправи, подібні тренувальним — наприклад, навчальний спрощений суд або дискусії, дебати або складання документів тощо. При оцінюванні викладач може застосовувати спеціальні опитування і контрольні роботи.

Основні прийоми оцінювання:- тестування;

129

- експрес-опитування;- розширене опитування;- творче завдання;- спостереження;- самооцінювання.

Тестування (питання з фіксованими варіантами відповіді, з-поміж яких необхідно обрати правильні).

Експрес-опитування (це можуть бути стислі усні або письмові відповіді як усієї групи, так і окремих студентів).

Розширене опитування (пропонується усно або письмово повно відповісти на поставлені запитання, з поясненнями окремих положень, з наведенням аргументів, прикладів, при усній відповіді викладач (та інші студенти) можуть задавати додаткові запитання.

Творче завдання. Контрольною може бути оголошена будь-яка вправа. Наприклад, це може бути виступ на дискутуванні, підготування аргументів, виконання завдання в групі, упорядкування документів, написання доповіді, есе, реферату тощо.

Спостереження. Спостереження є одним із головних методів оціню-вання при інтерактивних методах викладання; викладач вибирає для себе показники, які він буде відслідковувати протягом заняття, а також студентів, яких треба оцінити. При використанні контрольної вправи, особливо пов’язаної з груповою роботою) викладач може також застосовувати спосте-реження, щоб оцінити роботу студентів.

Самооцінювання. Оцінка самими студентами своєї роботи (своєї особисто або своїх товаришів), а також заняття в цілому. Викладач може застосувати метод відповідей на питання для самооцінки студентами своєї роботи; може попросити поставити оцінки і мотивувати їх. Самооцінка підходить у тому числі й тоді, коли потрібно оцінити роботу всієї групи в цілому. Одним з ефектів застосування цього методу є те, що уся група може отримати оцінку, а також те, що студенти починають розуміти труднощі оцінювання й відповідальніше відносяться до даного методу.

Основні навчальні методиМозковий штурмМозковий штурм — це один з найбільш популярних методів навчання і

групової роботи. Як правило, мозковий штурм включає два етапи.Мета першого етапу — запропонувати як можна більше варіантів

відповідей на питання. Ця стадія не передбачає обговорення, критики, оцінювання пропозицій. Тому мозковий штурм дуже ефективний на самому початку процесу вирішення проблеми або в тому випадку, якщо цей процес зайшов в глухий кут.

Важливо правильно сформулювати проблему у вигляді питання, щоб учасники формували свої пропозиції, відповідаючи на це питання. Наприклад, „Які права надаються міліції у цій ситуації?”, „Які нормативно-

130

правові акти про правоохоронну діяльність Ви знаєте?” і т.п. Важливо також дотримуватися правил мозкового штурму.

Правила мозкового штурму:- кожний може вільно висловлювати пропозиції, але не критикувати

вислови інших;- учасники висловлюються по черзі, точно і стисло;- будь-які пропозиції приймаються учасниками;- ведучий записує всі пропозиції;- не можна критикувати і коментувати висловлені пропозиції, але можна

їх уточнювати, розвивати, приєднуватись.

У мозковому штурмі провідна роль ведучого. Він також може брати участь в генеруванні пропозицій (і навіть повинен це робити, якщо інші учасники несподівано зупинилися). Але головне, він повинен фіксувати всі пропозиції. Бажано, щоб всі пропозиції записувалися на плакаті або дошці і постійно були видні всім учасникам мозкового штурму. Записувати може сам ведучий або його помічник. Ведучий може просити учасників повторити або уточнити їх формулювання для більше за точний і короткий запис, але ні в якому разі не повинен спотворювати значення пропозиції, наполягати на своєму варіанті формулювання. Він також не повинен наполягати, примушувати учасників генерувати ідеї.

Другий етап мозкового штурму — обговорення, класифікація, відбір перспективних пропозицій. Іноді всі залучені в процес дозволи проблеми учасники навіть діляться на дві групи: на першому етапі — це генератори ідей, на другому етапі — аналітики. Другий етап передбачає обговорення і оцінювання ідей, він може бути проведений в малих групах з використанням різних форм дискусії і прийомів обговорення проблем.

Особливою формою мозкового штурму є бліц-опитування, коли для обговорення залучається кілька питань, в такому разі ставиться мета швидкого відтворення у пам’яті аудиторії поставлених питань для, наприклад, подальшої роботи над ними.

Робота в малих групахРобота в малих групах надає всім учасникам можливість діяти,

практикувати навички співпраці, спілкування. Роботу в групах потрібно використати, коли необхідно вирішити проблему, з якою важко справитися індивідуально, коли є інформація, досвід, ресурси для взаємного обміну, коли одним з очікуваних учбових результатів є надбання навичок роботи в команді.

До групової роботи потрібно привчатися поступово і починати з малих груп з двох-трьох учасників. По мірі освоєння правил роботи можна збільшувати склад груп до 5-7 чоловік, розширюючи діапазон можливостей,

131

досвіду і навичок її учасників. Але також підвищується імовірність неконструктивної поведінки, дезорганізації, конфлікту. Чим більше група, тим більше вміння потрібно від учасників, щоб кожному була дана можливість висловитися. І чим менше часу відпущено на роботу в групі, тим менше повинен бути розмір групи. Разом з тим чим більше утворено груп, тим більше часу зажадається на представлення результатів групової роботи.

У групах з двох чоловік (у парах) високий рівень обміну інформацією і менше розбіжностей, але вище і імовірність виникнення напруженості. У разі незгоди учасників обговорення може зайти в глухий кут, оскільки в такій групі не знайдеться ні союзника, ні арбітра.

У групі з трьох чоловік є небезпека придушення більш слабого члена групи. Проте групи з трьох чоловік є найбільш стабільними, учасники в них можуть вставати на сторону один одного, виступати як посередники, арбітри, в таких групах легше улагоджуються розбіжності.

Взагалі в групах з парною кількістю членів розбіжності улагодити важче, ніж в групах з непарною кількістю. При непарному складі групи можна вийти з глухого кута шляхом поступки думці більшості.

У групі з п’яти чоловік більше імовірність, що ніхто не залишиться в меншості поодинці. У такій групі досить багато учасників для вироблення різних думок і продуктивного обміну інформацією. У той же час у кожного є можливість внести свій внесок в роботу, почути іншого і бути почутим самому.

Рекомендується об’єднувати в одній групі учасників з різним рівнем підготовки. У різнорідних (за статтю, за підготовкою тощо) групах стимулюється творче мислення і інтенсивний обмін ідеями, тому проблема може бути розглянута з різних сторін.

Правила роботи у групі:- кожний учасник має можливість висловитися, якщо захоче;- всі учасники групи поважають цінності і погляди кожного, навіть якщо

не згодні з ними;- обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили;- всі учасники висловлюються коротко і по суті;- кожний учасник, навіть захищаючи свою точку зору, відкритий для

сприйняття інших ідей, думок і інтересів;- всі виникаючі розбіжності, конфлікти вирішуються мирним шляхом з

урахуванням інтересів учасників і правил роботи;- всі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.

Відстань між групами має бути достатньою для того, щоб вони уособлено працювали.

ПрезентаціяМетою методу є опрацювати якомога більшу кількість інформації за

короткий проміжок часу, швидко презентувати матеріал лекційного характеру. Презентація спрямована більше на набуття слухачами знань, ніж на формування вмінь чи навичок.

132

Для проведення цього методу викладач має добре ретельно підготуватися, а саме, підібрати інформацію для презентації, яку слід поділити на групи: основну та другорядну, ту, яку потрібно дати під запис, та ту, яка презентується в усному вигляді, інформацію, яка виконує навчальну функцію (призначена для запам’ятовування) та яка відіграє роль обслуговуючої (допомагає зробити презентацію цікавою, розвантажує слухачів). Від традиційної лекції презентація відрізняється тим, що носить більш жвавий, цікавий характер. Так, презентація може включати використання мультимедійного проектора, різного роду таблиць, схем, прикладів, запитань для розмірковування, коротких творчих завдань для виконання безпосередньо на занятті.

Презентація — основний метод, проте більш вдалою та результативною її зробить використання деяких обслуговуючих елементів. Наприклад, на початку заняття потрібно провести невелику мотивацію, а на завершення — рефлексію.

Методи дискутуванняЗагальні вимоги до дискусійДискусія дає нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або із

суперечливого питання.Для того щоб дискусія була відверта, необхідно створити в групі

атмосферу довіри та взаємоповаги. Також бажано виробити правила культури ведення дискусій.

Навчальна література пропонує наступні орієнтовні правила дискутування:- говорити по черзі;- не перебивати того, хто говорить;- критикувати ідею, а не особу, яка її висловила;- поважати всі висловлені позиції;- бути коректним у висловлюваннях;- не змінювати тему дискусії;- активно відстоювати свою позицію;- визнання вірності позиції суперника означає поразку в дискусії.

При плануванні дискусії потрібно уважно визначити її тему (питання), дотримуючись таких вимог:- дискусійне питання має бути проблемним (мати дві чи більше

рівноцінних позицій);- дискусійне питання має стосуватись тематики навчальної дисципліни;- дискусійне питання має бути актуальним для студентської аудиторії.

Дискутування бажано застосовувати для обговорення теоретичного матеріалу і, залежно від обставин правової ситуації та рівня і психології навчальної групи, потрібно обирати різні методи дискутування, запропоновані автором посібника або ж нові.

Дебати

133

Це одна з форм проведення дискусій, яка характеризується зіткненням позицій, одна із яких перемагає в результаті обміну аргументами. Дебати навчають студентів етиці та стратегії вербальних протиборств, привчають не висловлювати думки, не вислухавши всіх аргументів та прищеплюють вміння протистояти аргументам опонента. Прояв методу — дебати у судовому процесі.

Дебатам характерне активне запальне обговорення, яке засноване на глибокій підготовці дискусійного питання. Проте часто важливим є не лише результат, а сам процес дебатування.

Дебати мають кілька поширених форм проведення, основні риси методу такі:- приймають участь у обговоренні лише дві протилежні сторони, які

мали змогу ознайомитись з поставленою проблемою;- учасники команд виступають по черзі у визначеному ведучим порядку;- час на виступ кожного учасника команд суворо лімітований;- під час майже всіх виступів допускається можливість команді-

опоненту задати точні та чітко побудовані питання;- жодна команда не має приймати сторону противника;- не допускається неетичність висловлювань, проте команди мають

вміти на них реагувати.Існують основні типи питань для дебатування — питання-заперечення

та питання-критика. Перші передбачають спір між позиціями (так – ні), другі — між шляхами реалізації позицій (так – не так). У останньому випадку команда ствердження повинна не просто відстоювати свою позицію, — вона повинна запропонувати програму дій по реалізації своєї позиції. Тоді команда заперечення критикує не обов'язково позицію опонента, а й запропоновану програму дій.

15. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОТОЧНОГО, ПРОМІЖНОГО КОНТРОЛЮ ТА ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ Матеріали поточного контролю

ТЕМА 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, її методологічні основи. 1. Предмет і завдання безпеки життєдіяльності.2. Загальна характеристика глобальних проблем людства на сучасному етапі його розвитку:- Політичні проблеми людства- Екологічні проблеми людства- Демографічні проблеми людства- Соціальні проблеми людства: проблеми охорони здоров'я, освіти, культури, злочинності, тероризм.

134

- Види економічних проблем людства (енергетична, сировинна, продовольча).3. Теорії, які складають основу БЖД4. Основні поняття безпеки життєдіяльності.5. Характеристика масштабів та рівнів ризику.ТЕМА № 2. Правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій1. Фундаментальні закони з питань безпечної життєдіяльності:- Конституція України щодо безпеки людини;- основи законодавства України про охорону здоров’я; - Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення”;- Закон України “Про охорону праці”;- Закон України “Про дорожній рух” . - Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань”;

- екологічне законодавство;- ядерне законодавство

2. Нормативні акти, які визначають суспільні відносини при виникненні надзвичайних ситуацій

3. Спеціальні нормативні акти з питань безпеки4. Управління та регулювання безпеки життєдіяльності в Україні:- принципи правового регулювання управління безпекою життєдіяльності в Україні- основні суб’єкти, які здійснюють управління, контроль та нагляд з безпекою в УкраїніТЕМА № 3. Природні загрози, характер їх проявів1. Традиційна класифікація небезпек.2. Класифікація небезпечних і шкідливих чинників у середовищі існування

людини3. Класифікація природних небезпекТЕМА № 4 Техногенні та соціально-політичні загрози, характер їх проявів1. Класифікація небезпек (за природним походженням, часом проявлення,

локалізацією, наслідками, шкодою, сферою проявлення, структурою, характером дії на людину).

2. Класифікація небезпечних і шкідливих чинників у середовищі існування людини

3. Класифікація природних небезпек4. Загальна характеристика техногенних небезпек, їх класифікація5. Джерела антропогенних хімічних чинників.6. Порядок нормування хімічних речовин у навколишньому середовищі, їх

класифікації:- Гранично допустимі концентрації хімічної сполуки.- Визначення терміну «Отрута».- Поняття «Гостре отруєння».

135

- Поняття «Хронічне отруєння».- Визначення меж гострої дії речовини і характеру її впливу.7. Шляхи надходження шкідливих речовин в організм людини:

- Особливості впливу нереагуючих речовини на організм людини.- Особливості впливу реагуючих речовин на організм людини.- Особливості отруєння пилоподібними речовинами.- Отруєння через шлунково-кишковий тракт.- Отруєння через незахищену шкіру.

ТЕМА № 5. Основи цивільної оборони та цивільного захисту в Україні1. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій. - Сутність цивільного захисту- Принципи та завдання цивільного захисту2. Структура та функціонування єдиної системи цивільного захисту- Керівництво єдиною системою цивільного захисту- Територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту- Функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту- Сили цивільного захисту УкраїниТЕМА № 6 Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

1. Заходи захисту населення від надзвичайних ситуацій, їх характеристика:

- оповіщення та інформування- спостереження та контроль- моніторинг надзвичайних ситуацій- укриття у захисних спорудах- засоби колективного та індивідуального захисту- здійснення заходів з евакуації населення- медичний захист населення - психологічний захист- біологічний захист- екологічний захист- радіаційний і хімічний захист

2. Заходи із запобігання надзвичайним ситуаціямТЕМА № 7 Надзвичайні ситуації мирного та воєнного часу

1. Класифікація надзвичайних ситуацій за походженням та рівнями:- державний рівень НС, його ознаки;- регіональний рівень НС, його ознаки;- місцевий рівень НС, рівень НС, його ознаки;- об’єктовий рівень НС, його ознаки.

2. Заходи захисту населення від аварій на радіаційно-небезпечних об’єктах (особливості, тяжкість, методи захисту)3. Заходи захисту населення від аварій на хімічно-небезпечних об’єктах (особливості, тяжкість, методи захисту)4. Заходи захисту населення від аварій на пожежо-вибухонебезпечних об’єктах (особливості, тяжкість, методи захисту)

136

5. Надзвичайні ситуації воєнного часу та їх вплив на життєдіяльність цивільного населення.

ТЕМА № 8. Прилади хімічної розвідки та дозиметричного контролю1. Поняття радіаційного опромінення, види доз радіаційного опромінення2. Методи вимірювання іонізуючих випромінювань.3. Прилади радіаційного контролю: - Вимірювачі потужності дози ДП-5А/Б/ і ДІЇ-SB - Будова приладів ДП-5А/Б/ і ДП-5В. - Вимірювач потужності дози ДП-ЗБ- Індикатор-сигналізатор ДП-64- Прилад радіаційної і хімічної розвідки ПРХР

4. Прилади хімічної розвідки- Військовий прилад хімічної розвідки- Прилади хімічної розвідки ПХР- Напівавтоматичний прилад хімічної розвідки НПХР - Універсальний газосигналізатор УГ-2 - Індикаторна плівка АП-І ТЕМА № 9 Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій1. Організація робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій 2. Види робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій3. Центри та пункти управління в надзвичайних ситуаціях 4. Повноваження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайних

ситуацій5. Штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації

Матеріали проміжного тестового контролюПорядок виконання: нижче наведені контрольні запитання з усіх тем

навчального курсу «Безпека життєдіяльності» і варіанти відповідей на них. Після уважного ознайомлення з кожним питанням слід обрати одну вірну відповідь, позначену відповідною літерою.

1. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЦЕ: А. Складова частина професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ, яка повинна забезпечити їх спеціальними знання і навичками для виконання службових обов’язків у особливих умовахB. Галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків їх впливу на організм людиниC. Система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатного і людини в процесі праціD. Галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників, зумовлений умовами праці, і на цій основі обґрунтовує

137

заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці

2. КЛАСИФІКАЦІЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ЗА РІВНЯМИ МАЄ:А. Два рівніB. Три рівніC. Чотири рівніD. П’ять рівнів

3. УЗАГАЛЬНЕНИЙ ПОКАЗНИК, ЗА ДОПОМОГОЮ ЯКОГО МОЖЛИВО СКЛАСТИ СУДЖЕННЯ ПРО ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ТА БЕЗПЕКИ КРАЇНИ:А. Система „Людина – машина - середовище”B. Сукупність фізіологічних змін та психологічних у стані людини.C. Середня тривалість життя людейD. Закон Гомперца-Мейкхема

4. ВИЗНАЧТЕ ПОНЯТТЯ „НЕБЕЗПЕКА”:А. Стан захищеності зі встановленою ймовірністю прав громадян, суспільства, природних об'єктів, навколишнього середовища та матеріальних цінностей від наслідків соціальних катастроф, нещасних випадків, аварій в побуті та на виробництві.)B. Сукупність факторів, що діє постійно або виникає внаслідок певної ініціюючої події і певного збігу обставин, що чинять (здатні чинити) негативний вплив на реципієнтівC. Подія в технічній системі, яка не супроводжується загибеллю людей чи їх зникненням.D. Надзвичайні події серед особового складу ОВС України

5. СТИХІЙНЕ ЛИХО ЦЕ:А. Потенційне джерело шкодиB. Подія, яка складається з негативного впливу із заподіянням шкоди людським, природним чи матеріальним ресурсамC. Випадок, який пов'язано з стихійними явищами на Землі, що призвели до руйнуванняD. Велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків

6. НОМЕНКЛАТУРА НЕБЕЗПЕК ЦЕ:А. Перелік назв, термінів, систематизованих за певних ознакB. Наука щодо класифікації та систематизації складних явищ, понять, об’єктівC. Введення кількісних характеристик щодо оцінки визначуваних понятьD. Стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди

138

7. ШКІДЛИВИМИ ЧИННИКАМИ ВВАЖАЮТЬ:А. Чинники, що призводять за певних умов до травматичних пошкоджень, раптового і виразного порушення здоров'яB. Умови середовища і властивості (якості) людини, що так чи інакше впливають на неїC. Чинники, які за певних умов стають причиною зниження працездатності, а при повторюваному впливі - до захворюваньD. Сукупність факторів, що діє постійно або виникає внаслідок певної ініціюючої події і певного збігу обставин, що чинять (здатні чинити) негативний вплив на реципієнтів

8. ДО ВІДОСОБЛЕНОЇ ГРУПИ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ, ПРИЧЕТНИХ ДО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНОГЕННОЇ ТА ПРИРОДНОЇ БЕЗПЕКИ, НАЛЕЖАТЬ:А. Акти, що розкривають положення та механізм дії існуючих законодавчих актівB. Акти, що регулюють діяльність сил та формувань, які можуть залучатися, при певних обставинах, до ліквідації наслідків надзвичайних ситуаційC. Акти, які регулюють процеси, спрямовані на підтримання належного рівня техногенної та природної безпекиD. Акти, дотримання яких є обов'язковим для суб'єктів права в країні, незалежно від роду занять та сфери компетенції

9. ІЄРАРХІЧНИЙ ПРИНЦИП ОРГАНІЗАЦІЇ, УПРАВЛІННЯ ТА НАГЛЯДУ ЗА БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ПЕРЕДБАЧАЄ:А. Виключно плановий порядок створення нормативно-правових актівB. Застосування єдиних взаємоузгоджених підходів до правового регулювання взаємовідносин у сфері компетенції центрального органу державної виконавчої влади з питань цивільного захистуC. Одночасну узгоджену розробку пакета нормативно-правових актів на державному та місцевому рівняхD. Повне використання раніше напрацьованих матеріалів з вітчизняного та зарубіжного досвіду

10. СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЗДІЙСНЮЄ ВРЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН ЩОДО:А. Встановлення прав громадян на надання їм допомоги і захисту в будь-яких умовах їх знаходження, праці та існуванняB. Забезпечення протирадіаційного захисту населення країниC. Забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуаційD. Використання природних ресурсів та їх відходів

139

11. ШКІДЛИВІ РЕЧОВИНИ МОЖУТЬ ПОТРАПЛЯТИ В ОРГАНІЗМ ЧЕРЕЗ:А. Легені, незахищену шкіруB. Шлунково-кишковий тракт, легені, незахищену шкіруC. Слизові оболонки, шлунково-кишковий тракт, легені, незахищену шкіруD. Шляхом резорбції

12. ЗА РІВНЕМ ПОТЕНЦІЙНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ШКІДЛИВІ РЕЧОВИНИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:А. Три класи (надзвичайно небезпечні, помірно небезпечні, малонебезпечні)B. Чотири класи (надзвичайно небезпечні, дуже небезпечні, помірно небезпечні, малонебезпечні)C. Два класи (реагуючі речовини, нереагуючі речовини)D. Чотири класи (речовини ароматичного і жирного ряду, погано розчинні у воді сполуки, речовини нафталінового ряду, наркотики)

13. НОРМУВАННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ І ШКІДЛИВИХ ЧИННИКІВ ЦЕ:А. Концентрація, вплив якої на організм протягом усього життя прямо або опосередковано не викликає ні соматичних ні психологічних захворюваньB. Критерій ефективності нововведених оздоровчих заходів щодо створення безпечних умов середовища існуванняC. Визначення кількісних характеристик дії чинників навколишнього середовища, що характеризують безпечні рівні їхнього впливу на стан здоров'я й умови життя населенняD. Комплекс фізіологічних, біохімічних, фізико-математичних та інших методів дослідження

14. НЕБЕЗПЕКИ ЗА ЧАСОМ ПРОЯВУ БУВАЮТЬ:А. Імпульсні та перманентніB. Перманентні та кумулятивніC. Імпульсні та кумулятивніD. Колективні, індивідуальні

15. ДО ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ НЕБЕЗПЕЧНИХ І ШКІДЛИВИХ ЧИННИКІВ НАЛЕЖАТЬ:А. Фізичні і нервово-психічні перевантаженняB. Характер й організація праціC. Параметри робочого місця й устаткуванняD. Забруднення навколишнього середовища

16. ДО МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ КАТАСТРОФ НАЛЕЖАТЬ:А. Землетруси, виверження вулканівB. Селі, зсуви, оповзні

140

C. Морози, засухиD. Маловоддя, повені

17. ПИЛОВА БУРЯ ВІД БУРАНУ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ:А. Швидкістю вітру.B. Вологістю повітряC. Температурою повітряD. Дисперсністю

18. ТИПОВИМИ ПРИРОДНИМИ РАДІАЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНИМИ ОБ’ЄКТАМИ ВВАЖАЮТЬ:А. АЕСB. Науково-дослідні установки з ядерним реакторомC. Родовища радонуD. Сховища радіоактивних відходів

19. НС, ЯКІ МОЖНА ВІДНЕСТИ ДО КАТАСТРОФ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ:А. Соціальні і національні конфліктиB. Зливи, повені, селіC. Аварії на енергетичних об’єктахD. Соціальні захворювання

20. НС, ЯКІ ЗА МАСШТАБОМ СЛІД ВІДНЕСТИ ДО РЕГІОНАЛЬНИХ:А. Наслідки аварії впливають на діяльність підприємстваB. Наслідки аварії впливають на життєдіяльність населеного пунктуC. Наслідки аварії впливають на життєдіяльність областіD. Наслідки аварії впливають на життєдіяльність держави

21. НС, ЯКІ МОЖНА ВІДНЕСТИ ДО ТЕХНОГЕННИХ КАТАСТРОФ:А. Стихійні лиха (зсуви, повені, землетруси)B. Зміни біосфери завдяки господарській діяльностіC. Аварії на енергетичних об’єктах, транспортних комунікаціяхD. Соціальні та національні конфлікти

22. ВІЙСЬКОВІ ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ ЗАРИН-СВ ТА ЗОМАН-СД НАЛЕЖАТЬ ДО ГРУПИ:А. Нервово-паралітичної діїB. Загальнотоксичної діїC. Шкірнонаривної діїD. Подразнюючої дії

23. ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЙ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ВИКЛИКАЮТЬ ОТРУТИ:А. Печінкові

141

B. НервовіC. Кров’яніD. Легеневі

24. ОТРУТИ, ПРИ УРАЖЕННІ ЯКИМИ ЗАЛУЧАЮТЬСЯ БАГАТО ОРГАНІВ, АЛЕ ГОЛОВНИМИ Є ПОРУШЕННЯ ЗІ СТОРОНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ПАРЕНХІМАТОЗНИХ ОРГАНІВ:А. Метаболічні отрутиB. Отрути кровіC. Нейротропні отрутиD. Задушливі отрути

25. ЗДАТНІСТЬ ЖИВИХ ІСТОТ (ЯК ПРАВИЛО, МІКРООРГАНІЗМІВ) ВИКЛИКАТИ ЗАХВОРЮВАННЯ ІНШИХ ОРГАНІЗМІВ:А. ОтруйністьB. ПатогенністьC. ТоксичністьD. Летальність

26. ІНТЕНСИВНІСТЬ ЗЕМЛЕТРУСУ ВИМІРЮЄТЬСЯ ЗА ШКАЛОЮ:А. БофортаB. ФоренгейтаC. РіхтераD. Цельсія

27. НАДЗВИЧАЙНА СИТУАЦІЯ – ЦЕ ПОРУШЕННЯ НОРМАЛЬНИХ УМОВ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ НА ОБ'ЄКТІ АБО ТЕРИТОРІЇ, ЯКЕ МАЄ НАСЛІДКОМ:А. Аварію, катастрофу, стихійне лихоB. Епідемію, епізоотію, епіфітотіюC. Людські і матеріальні втратиD. Велику пожежу

28. ДО ГРУПИ КАРАНТИННИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ВІДНОСЯТЬСЯ:А. Грип, дизентеріяB. Натуральна віспа, чумаC. ТуберкульозD. Вірусний гепатит

29. ДО РЕЖИМНО-ОБМЕЖУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ БІОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ НАЛЕЖИТЬ:А. КарантинB. Дегазація

142

C. ВакцинаціяD. Обсервація

30. ОСНОВНИМ І НАЙБІЛЬШ НАДІЙНИМ СПОСОБОМ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД УСІХ ВРАЖАЮЧИХ ФАКТОРІВ Є:А. Медичні засоби захисту та їх застосуванняB. Засоби індивідуального захистуC. Укриття у захисних спорудахD. Засоби захисту шкіри

31. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:А. Фільтруючі, ізолюючі, медичніB. Протигази, респіраториC. Фільтруючі, ізолюючіD. Протирадіаційні укриття

32. ФІЛЬТРУЮЧІ ПРОТИГАЗИ МОЖУТЬ ВИКОРИСТОВУВАТИСЬ У НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ З ВМІСТОМ ВІЛЬНОГО КИСНЮ У КІЛЬКОСТІ:А. Не менше 16%B. Менше 16%C. Близько 10%D. Близько 1%

33. УСІ ФІЛЬТРУЮЧІ ПРОТИГАЗИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА ТАКІ ГРУПИ :А. Загальновійськові, спеціальні, промислові, цивільніB. Поглинаючі, фільтруючі, ізолюючіC. Промислові, цивільніD. Фільтруючі, ізолюючі

34. ДО ЦИВІЛЬНИХ ПРОТИГАЗІВ НАЛЕЖАТЬ ПРОТИГАЗИ ТАКИХ МАРОК:А. ГП-5 (ГП-5М)B. ШП-7 (ШП-7В)C. ГП-5 (ГП-5М), ГП-7 (ГП-7В)D. ОЗК, Л-1

35. АВТОНОМНІ ДИХАЛЬНІ АПАРАТИ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЛЮДИНУ ДИХАЛЬНОЮ СУМІШШЮ ЗА РАХУНОК РЕГЕНЕРАЦІЇ ВИДИХУВАНОГО ПОВІТРЯ В СПЕЦІАЛЬНИХ ХІМІЧНИХ ПОГЛИНАЧАХ, НАЗИВАЮТЬСЯ:А. Фільтруючі протигазиB. Ізолюючі протигазиC. Респіратори

143

D. Акваланги

36. ІЗОЛЮЮЧІ ПРОТИГАЗИ ІСНУЮТЬ ТАКИХ МАРОК:А. ІП-4 ,ІП-5B. РПГ-67, РУ-60МC. ГП-5 (ГП-5М)D. ШП-5 (ШП-5М)

37. КОДЕКС ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ БУВ ПРИЙНЯТИЙ:А. 3 лютого 1993 рокуB. 26 лютого 1999 рокуC. 2 жовтня 2012 рокуD. 4 квітня 2002 року

38. ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО І ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ» БУВ ПРИЙНЯТИЙ:А. 8 червня 2000 рокуB. 26 лютого 1999 рокуC. 20 грудня 1993 рокуD. 3 лютого 1993 року

39. ЗДІЙСНЕННЯ КОМПЛЕКСУ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ І РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО І ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ Є:А. Завданням, визначеним Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру»B. Одним з принципів, окреслених у Законі України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру»C. Головною метою захисних заходівD. Основним способом захисту населення в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру

40. ПРІОРИТЕТНІСТЬ ЗАВДАНЬ, СПРЯМОВАНИХ НА ПОРЯТУНОК ЖИТТЯ І ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА:А. Один з принципів, окреслених у Законі України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру»B. Основний спосіб захисту населення в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру

144

C. Завдання, визначене у Законі України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру»D. Головна мета захисних заходів

41. СХОВИЩА ПОВИННІ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ НАДІЙНЕ УКРИТТЯ ЛЮДЕЙ ЩОНАЙМЕНШЕ ПРОТЯГОМ: А. 12 годинB. 2 дібC. 3 дібD. 1 доби

42. ЗА СТУПЕНЕМ ЗАХИСТУ ВІД УДАРНОЇ ХВИЛІ Й У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД КОЕФІЦІЄНТІВ ЗАХИСТУ СХОВИЩА ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:А. Вбудовані та окреміB. 2 видиC. 4 класиD. Завчасно збудовані та швидкобудівні

43. ДОЗА ВИПРОМІНЮВАННЯ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЄ ІОНІЗАЦІЙНИЙ ЕФЕКТ РЕНТГЕНІВСЬКОГО І ГАМА ВИПРОМІНЮВАНЬ У ПОВІТРІ, НАЗИВАЄТЬСЯ:А. Поглинутою дозою випромінюванняB. Експозиційною дозою випромінюванняC. Еквівалентною дозою випромінюванняD. Загальною дозою випромінювання

44. КІЛЬКІСТЬ ЕНЕРГІЇ РІЗНИХ ВИДІВ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ, ПОГЛИНУТИХ ОДИНИЦЕЮ МАСИ РЕЧОВИНИ, НАЗИВАЄТЬСЯ:А. Поглинутою дозою випромінюванняB. Експозиційною дозою випромінюванняC. Еквівалентною дозою випромінюванняD. Загальною дозою випромінювання

45. ДОЗА ВИПРОМІНЮВАННЯ, ЯКА ХАРАКТЕРИЗУЄ ТЕ, ЩО РІЗНІ ВИДИ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ ПІД ЧАС ОПРОМІНЮВАННЯ ОРГАНІЗМУ ОДНАКОВИМИ ДОЗАМИ ПРИВОДЯТЬ ДО РІЗНОГО БІОЛОГІЧНОГО ЕФЕКТУ:А. Поглинута доза випромінюванняB. Еквівалентна доза випромінюванняC. Експозиційна доза випромінюванняD. Загальна доза випромінювання

145

46. МЕТОД ВИМІРЮВАННЯ РАДІАЦІЇ, ЗАСНОВАНИЙ НА ЗМІНІ СТУПЕНЯ ПОЧОРНІННЯ ФОТОЕМУЛЬСІЇ ПІД ВПЛИВОМ РАДІОАКТИВНИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ:А. Фотографічний методB. Сцинтиляційний методC. Хімічний методD. Розрахунковий метод

47. МЕТОД ВИМІРЮВАННЯ РАДІАЦІЇ, ЯКИЙ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ПІД ВПЛИВОМ РАДІОАКТИВНИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ В ІЗОЛЬОВАНОМУ ПРОСТОРІ ВІДБУВАЄТЬСЯ ІОНІЗАЦІЯ ГАЗУ Й ЕЛЕКТРИЧНО НЕЙТРАЛЬНІ АТОМИ (МОЛЕКУЛИ) РОЗДІЛЯЮТЬСЯ НА ПОЗИТИВНІ І НЕГАТИВНІ:А. Іонізаційний методB. Калориметричний методC. Хімічний методD. Хімічний метод

48. МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ДОЗИ ОПРОМІНЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ МАТЕМАТИЧНИХ РОЗРАХУНКІВ:А. Біологічний методB. Хімічний методC. Розрахунковий методD. Нейтронно-активаційний метод

49. ПОВІТРЯ У СХОВИЩАХ МАЄ МІСТИТИ НЕ БІЛЬШЕ:А. 10 % вуглекислого газуB. 1% вуглекислого газуC. 5% вуглекислого газуD. 4% вуглекислого газу

50. У СХОВИЩАХ, РОЗТАШОВАНИХ У ЗОНАХ КАТАСТРОФІЧНОГО ЗАТОПЛЕННЯ, НА РАДІАЦІЙНО ТА ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ’ЄКТАХ ПЕРЕДБАЧЕНО ДОДАТКОВИЙ РЕЖИМ ВЕНТИЛЯЦІЇ - ЦЕ:А. Режим регенерації повітряB. Режим фільтровентиляціїC. Режим чистої вентиляціїD. Режим повної ізоляції

51. ПЛОЩА РОЗМІЩЕННЯ ЛЮДЕЙ У СХОВИЩАХ РОЗРАХОВУЄТЬСЯ, ВИХОДЯЧИ З НОРМ:А. 1,2 – 1,5 м2 на одну людинуB. 0,4– 0,5 м2 на одну людинуC. 0,3 – 0,7 м2 на одну людину

146

D. 2 – 2,7 м2 на одну людину

52. ПЕРЕКРИТИМИ ТА ВІДКРИТИМИ МОЖУТЬ БУТИ:А. Швидкобудівні сховищаB. Найпростіші укриттяC. Протирадіаційні укриттяD. Вбудовані сховища

53. НАЙПРОСТІШІ УКРИТТЯ НЕ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЗАХИСТ ВІД:А. Світлового опроміненняB. Опромінення в результаті радіоактивного зараження місцевостіC. Отруйних речовин і біологічних засобівD. Ударної хвилі

54. ЕВАКУАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ КОМБІНОВАНИМ СПОСОБОМ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЗА:А. Територіально-виробничим принципомB. Територіальним принципомC. Виробничим принципомD. Виборчими округами

55. ЗБІРНІ ЕВАКУАЦІЙНІ ПУНКТИ (ЗЕП) ЗДІЙСНЮЮТЬ:А. Облік населення, установ і організацій, що підлягають евакуаціїB. Збір, реєстрацію евакуйованого населенняC. Охорону громадського порядкуD. Визначення термінів проведення евакуації

56. СТВОРЕННЯ І ПІДТРИМКА В ПОСТІЙНІЙ ГОТОВНОСТІ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОЇ І ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СИСТЕМ СПОСТЕРЕЖЕННЯ І КОНТРОЛЮ З ВКЛЮЧЕННЯМ У НИХ СИЛ І ЗАСОБІВ КОНТРОЛЮ – ЦЕ:А. Сутність способу захисту населення в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру, який має назву «Інформування та оповіщення»B. Сутність способу захисту населення в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру, який має назву «Спостереження»C. Сутність способу захисту населення в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру, який має назву «Інженерний захист»D. Завдання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

57. ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ УКРАЇНИ Є:

147

А. Системою державних органів законодавчої, виконавчої та судової влади, які здійснюють свої повноваження у встановлених конституцією межах.В. Системою організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої владиС. Функцією держави, яка спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий періодD. Сукупністю органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які реалізують державну політику у сфері цивільного захисту

58. ДОВЕДЕННЯ СИГНАЛІВ І ПОВІДОМЛЕНЬ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРО ЗАГРОЗУ ТА ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, АВАРІЙ, КАТАСТРОФ, ЕПІДЕМІЙ, ПОЖЕЖ ТОЩО ДО ЦЕНТРАЛЬНИХ І МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ, ОРГАНІЗАЦІЙ ТА НАСЕЛЕННЯ:А. ОповіщенняB. ПрогнозуванняC. МоніторингD. Інформування

59. КООРДИНАЦІЮ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ У МЕЖАХ СВОЇХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЗДІЙСНЮЮТЬ:А. Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів УкраїниB. Кабінет Міністрів України, Верховну Раду УкраїниC. Центральні органи виконавчої владиD. . Керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування

60. ПІДРОЗДІЛАМИ ПОДВІЙНОГО ПІДПОРЯДКУВАННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Є :А. Центральні органи виконавчої владиB. Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністраційC. Єдина державна система цивільного захисту населення і територійD. Війська цивільної оборони

61. ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ З МЕТОЮ:

148

А. Надання можливості звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянинаB. Реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту від негативних наслідків надзвичайних ситуаційC. Створення системи раціональної превентивної безпеки з метою зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідківD. Регулювання трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності

62. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПІДСИСТЕМИ ЄДИНОЇ СИСТЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ СТВОРЮЮТЬСЯ:А. В межах відповідних територій і включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захистуB. Центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населенняC. Залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуаціїD. За наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації

63. ТЕРИТОРІАЛЬНІ ПІДСИСТЕМИ ЄДИНОЇ СИСТЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ СТВОРЮЮТЬСЯ:А. Центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населенняB. Для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, готують пропозиції щодо її нормалізаціїC. У разі виникнення та під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуаціїD. В межах відповідних територій і включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту

64. НАЙБІЛЬШ ХАРАКТЕРНИМИ ПРИЧИНАМИ СТИХІЙНИХ ЛИХ Є:А. Перенасичення території України промисловими потенційно небезпечними об'єктамиB. Зниження вимог та ефективності роботи органів держнагляду та інспекціїC. Процеси атмосферного, гідрологічного, біосферного походженняD. Сільськогосподарська діяльність людини

65. ПОРУШЕННЯ НОРМАЛЬНОГО РИТМУ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА, ЩО СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ РУЙНІВНИМ ВИДІЛЕННЯМ ЕНЕРГІЇ ТА ШКІДЛИВИМ ВПЛИВОМ НА ЛЮДЕЙ ОБЛАДНАННЯ ТА СЕРЕДОВИЩЕ - ЦЕ:

149

А. КатастрофаB. АваріяC. Надзвичайна подіяD. Стихійне лихо

66. ІНТЕНСИВНІСТЬ ЗЕМЛЕТРУСУ:А. Це ступінь збитків і руйнувань у певному місці на поверхні земліB. Це величина зміщення ґрунту C. Це екстремальний період, при якому виділяється основна доля енергіїD. Це накопичення негативних ефектів, що призводять до аварії

67. ДО ГІДРОЛОГІЧНИХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ НЕ НАЛЕЖАТЬ:А. Підйоми та спади рівня моряB. Повені, селіC. МаловоддяD. Грязеві вулкани

68. ОБВАЛОМ ВВАЖАЄТЬСЯ:А. Довготривале перенесення великої кількості пилу і піску.B. Відрив брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір або снігових (льодяних) масC. Зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сил земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою.D. Явище природи, яке викликає катастрофічні наслідки і характеризується раптовим порушенням нормальних умов життя

69. ШКВАЛОМ ВВАЖАЄТЬСЯ:А. Вітер силою до 12 балів за шкалою БофортаB. Рух повітряних мас з великою швидкістю і значною тривалістюC. Короткочасне різке збільшення швидкості вітру зі зміною його напрямкуD. Сильний вихор, який опускається з основи купчасто-дощової хмари у вигляді темної вирви

70. ДО ПРОМИСЛОВИХ РАДІАЦІЙНИХ АВАРІЙ НАЛЕЖАТЬ:А. Аварії, наслідки яких не поширюються за межі приміщень і території об’єкта, а аварійне опромінення може одержати лише персоналB. Аварії з зоною ураження від декількох населених пунктів до декількох областейC. Аварії, наслідки яких поширюються на навколишні територіїD. Аварії пов’язані з проектно-конструкторськими прорахунками

150

71. КІЛЬКІСТЬ ЕНЕРГІЇ РАДІОАКТИВНИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ, ПОГЛИНУТИХ ОДИНИЦЕЮ ОБ’ЄМУ СЕРЕДОВИЩА ЯКЕ ОПРОМІНЮЄТЬСЯ, ПРИЙНЯТО ВВАЖАТИ:А. Дозою опроміненняB. Активністю радіоактивного елементаC. Одиницею радіоактивностіD. Променевою хворобою

72. ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ МІСЦЕВОСТІ ТА РІЗНИХ ПРЕДМЕТІВ ЗАСТОСОВУЮТЬ:А. ІндикаториB. ДозиметриC. РадіометриD. ВПХР

73. ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ РІВНІВ РАДІАЦІЇ НА ЗАБРУДНЕНІЙ РАДІОАКТИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ МІСЦЕВОСТІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ:А. ІндикаториB. РентгенметриC. РадіометриD. ВПХР

74. ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ СТУПЕНЯ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХОНЬ РІЗНИХ ПРЕДМЕТІВ РАДІОАКТИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ:А. РентгенметриB. РадіометриC. ІндикаториD. ВПХР

75. ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ СУМАРНИХ ДОЗ ОПРОМІНЕННЯ, ОДЕРЖАНИХ НАСЕЛЕННЯМ, ВИКОРИСТОВУЮТЬ:

А. РадіометриB. ІндикаториC. ДозиметриD. Термометри

Вірні відповіді на тестові завдання

№ з/п

Від

пові

дь

№ з/п

Від

пові

дь

№ з/п

Від

пові

дь

№ з/п

Від

пові

дь

№ з/п

Від

пові

дь

№ з/п

Від

пові

дь

№ з/п

Від

пові

дь

№ з/п

Від

пові

дь

151

1 11 21 31 41 51 61 712 12 22 32 42 52 62 723 13 23 33 43 53 63 734 14 24 34 44 54 64 745 15 25 35 45 55 65 756 16 26 36 46 56 667 17 27 37 47 57 678 18 28 38 48 58 689 19 29 39 49 59 6910 20 30 40 50 60 70

Матеріали підсумкового контролю1. Предмет і завдання безпеки життєдіяльності. 2. Теоретичні та методологічні основи безпеки життєдіяльності3. Головні визначення безпеки життєдіяльності, їх тлумачення4. Система державних органів, що здійснюють управління та нагляд за

безпекою життєдіяльності населення.5. Засади державної політики в галузі проблем життєдіяльності людини6. Характеристика масштабів і рівнів ризику.7. Ризик як кількісна оцінка рівня небезпеки. Види ризиків.8. Безпека людини, суспільства, національна безпека: характеристика9. Види небезпек, їх таксономія, ідентифікація та квантифікація10.Ризик як кількісна оцінка небезпек11.Класифікація надзвичайних ситуацій за причинами походження,

територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків

12.Небезпечні та шкідливі фактори, породжені природними джерелами небезпеки.

13.Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки

14.Види природних небезпечних і шкідливих чинників у середовищі існування людини

15.Надзвичайні ситуації природного походження, їх класифікація та характеристики

16.Рівні надзвичайних ситуацій, їх перелік та особливості17.Характеристика та види небезпечних геологічних процесів і явищ18.Негативний вплив на життєдіяльність людей вражаючих факторів

небезпечних метеорологічних явищ19.Характеристика та види небезпечних гідрологічних процесів і явищ20.Пожежі у природних екосистемах: характеристика та види21.Біологічні небезпеки: характеристика та види22.Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб

152

23.Загальні закономірності виникнення техногенних небезпек. 24.Межа гострої та хронічної дії. 25.Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і

механізмом впливу26.Техногенні небезпеки та їхні наслідки27.Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності,

впливом на організм людини28.Класифікація шкідливих речовин за ступенем впливу на організм

людини. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР).29.Шляхи надходження шкідливих речовин в організм людини. 30.Порядок нормування хімічних речовин у навколишньому середовищі. 31.Джерела радіації та одиниці її вимірювання32.Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами33.Ознаки радіаційного ураження34.Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на

організм людини35.Соціально-політичні небезпеки, їх види та характеристики36.Глобальні проблеми людства, їх характеристика, імовірні шляхи

вирішення37.Соціально-політичні конфлікти, спричинені використанням звичайної

зброї та засобів масового ураження38.Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі

фактори39.Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини40.Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини41.Особливості впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та

безпеку суспільства42.Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань

на людину43.Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика.44.Цивільний захист: сутність, принципи, історія створення45.Нормативно правові засади цивільного захисту46.Єдина державна система цивільного захисту населення і територій, її

структура та порядок функціонування47.Основні способи захисту населення при аваріях та катастрофах.48.Основні способи захисту населення при стихійному лиху 49.Основні способи захисту населення при застосуванні засобів ураження50.Режими функціонування системи цивільного захисту.51.Режим повсякденної діяльності системи цивільного захисту.52.Режим підвищеної готовності системи цивільного захисту.53.Режим надзвичайної ситуації у системі цивільного захисту.54.Керівництво Цивільною обороною України: структура та

повноваження55.Завдання та система Цивільної оборони України

153

56.Загальні принципи превентивного та аварійного планування заходів щодо зниження ризиків і зменшення масштабів надзвичайної ситуації

57.Методика розроблення планів з попередження надзвичайних ситуацій58.Особливості планування дій персоналу щодо локалізації і ліквідації

аварійних ситуацій і аварій на потенційно-небезпечних об’єктах59.Види потенційно-небезпечних об’єктів60.Класифікація та сутність принципів захисту населення і територій.

154

14. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Навчально-методичне забезпечення навчальної дисципліни детально розкрите у розділі планів проведення лекцій, семінарських та практичних завдань, модульного контролю.

Матеріально-технічне забезпечення навчальної дисципліни сформульоване у планах проведення лекцій, семінарських та практичних завдань, модульного контролю та складається з:

Засобів навчальної аудиторії: Мультимедійні слайди, мультимедійний проектор, ноутбук,

навчально-методичний комплекс із дисципліни «Безпека життєдіяльності». Засобів бібліотеки

Навчальна література, матеріали мережі Інтернет, навчально-методичний комплекс із дисципліни «Безпека життєдіяльності», навчальний посібник.

Засобів самостійного опрацювання матеріалуНавчально-методичний комплекс із дисципліни «Безпека

життєдіяльності», навчальний посібник, матеріали мережі Інтернет.

15. МЕТОДИЧНІ, НАОЧНІ, МУЛЬТИМЕДІЙНІ ТА ІНШІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЛЕКЦІЙ І СЕМІНАРІВ

№ п\п Назва теми, з якої наявна мультимедійна презентація Носій Примітка

Тема 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

цифровий

Тема 2. Система законодавчого забезпечення безпеки життєдіяльності в Україні

цифровий

Тема 5. Основи цивільної оборони та цивільного захисту в Україні

цифровий

Тема 6. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

цифровий

16. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Основний закон. – К., 1996.2. Кодекс цивільного захисту України : прийнятий Верховною радою

України 2 жовтня 2012 року.

155

3. Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань : Закон України від 14 січня 1998 р. – К., 1998.

4. Про охорону здоров'я : Закон України. – К., 1992. 5. Про правовий режим воєнного стану : Закон України // Урядовий

кур’єр. 2000. – № 107. – 14 черв. 6. Про захист людини від інфекційних хвороб : Закон України від 6

квіт. 2000 р. №1645-III. 7. Про зону надзвичайної екологічної ситуації : Закон України ві 13

лип. 2000 р. №1908- III. 8. Про об’єкти підвищеної небезпеки : Закон України від 18 січ. 2001 р.

№2245-III. 9. Про правовий режим надзвичайного стану : Закон України //

Урядовий кур’єр. – 2000. – № 107. – 14 черв.10. Безпека у надзвичайних ситуаціях : ДСТУ 3891-99. – К. : Держ.

стандарт, 1999. 11. Про єдину державну систему запобігання і реагування на

надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серп. 1998 р. №1198.

12. Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій : Указ Президента України від 16 січ. 2013 р. № 20/2013.

13. Про організацію навчання особового складу МВС України захисту і діям у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру : вказівка МВС України від 3 лип. 2007 р. № 639.

14. Про підготовку цивільного захисту МВС України у 2013 році : наказ МВС України від 25 груд. 2012 р. № 1198.

15. Про затвердження Порядку спільних дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та пожеж в організаціях, установах і закладах з цілодобовим перебуванням людей : наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України/Міністерства соціальної політики України/Міністерства охорони здоров’я України/ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1061/468/587/865 від 31 лип. 2012 р.

16. Бикова О.В. Основи цивільного захисту : навч. посіб. / [Бикова О.В., Болієв О.В., Деревинський Д.М., Єлісеєв В.Н. та ін.]. – К., 2008. – 223 с.

17. Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, техногенної та природної безпеки : навч. посіб. / В.В. Бєгун, І.М. Науменко. – К., 2004. – 328 с.

18. Безпека життєдіяльності : навч. посіб. / Піскунова Л.Е., Прилипко В.А., Зубок Т.О. – К., 2012. – 224 с. (Серія: «Альма-матер»).

19. Васійчук В.О. Основи цивільного захисту : навч. посіб. / Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. – Львів, 2010. – 384 с.

20. Гончарук В.Є. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях : навч. посіб. / Гончарук В.Є., Качан С.І., Орел С.М., Пуцило В.І. – Львів : Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2004. – 136 с.

21. Желібо Є. П. Безпека життєдіяльності : навч. посіб. для студентів вищих навч. закладів освіти України I-IV рівнів акредитації / Заверуха Н. М.,

156

Зацарний В. В. ; за ред. Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів : Піча Ю.В., К. : Каравела, Львів : Новий Світ., 2011. – 344 с.

22. Євдін О.М. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. –Т.1 «Техногенна та природна небезпека». – Т. 3 «Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) та містобудування» : посіб. / Євдін О.М., Могильниченко В.В. та ін. – К. : КІМ, 2007, 2008. – 636 с.

23. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист : навч. посіб. – 7-е вид. перероб. і допов. / Лапін В.М. – К. : Знання, 2011 – 334 с.

24. Михайлюк В.О. Цивільний захист : навч. посіб. – Ч.3 «Цивільна оборона» / Михайлюк В.О. – Миколаїв : УДМТУ, 2002. – 155 с.

25. Русаловський А.В. Цивільний захист : навч. посіб. / Русаловський А.В., Вендичанський В.Н. ; за наук. ред. Запорожця О.І. – К. : АМУ, 2008. –250 с.

26. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист : підручник / Стеблюк М.І. – К. : Знання-Прес, 2007. – 487 с.

27. Чепкашин О.В. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. / Чепкашин О.В. ; Головне управління МНС України в Луган. обл. – Луганськ, 2010. – 134 с.

28. Верховна Рада України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.kiev.ua .

29. Кабінет Міністрів України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/.

30. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua, www.osvita.com.

31. Міністерство екології та природних ресурсів України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.menr.gov.ua/.

32. Державна служба України з надзвичайних ситуацій. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mns.gov.ua/.

33. Рада національної безпеки і оборони України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rainbow.gov.ua/.

34. Постійне представництво України при ООН. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uamission.org/.

35. Новини про поточні події у світі, в т. ч. про надзвичайні ситуації. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.100top.ru/news/ (російською мовою).

36. Сайт, присвячений землетрусам та сейсмічному районуванню території. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scgis.ru/russian/.

37. Сайт, присвячений надзвичайним ситуаціям природного характеру. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://chronicl.chat.ru/.

38. Офіційний сайт Американського вулканологічного товариства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vulcan.wr.usgs.gov/ (англійською мовою).

157

39. Український інститут досліджень навколишнього середовища i ресурсів при Раді національної безпеки i оборони України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.erriu.ukrtel.net/index.htm.