1 МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров'я України Від 14.01.2013 №16 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ для лікарів загальної практики сімейної медицини з приводу консультування пацієнтів щодо основних засад здорового харчування 1. Загальні положення Сучасні виклики глобальної охорони здоров'я безперервно пов'язані зі способом життя людей, до тримання ними принципів здорового харчування, достатньої фізичної активності, уникнення зловжи вання алкогольними напоями та курінням тютюно вих виробів. Сьогодні чотири класи хвороб — серце восудинні, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, хронічні респіраторні захворювання, що об'єднуються терміном неінфекційні хвороби, зу мовлюють понад 80% смертей в нашій країні та по над 70% всього тягаря хвороб. Всесвітня організація охорони здоров'я (далі — ВООЗ) ініціює на глобальному та регіональному рівні нову політику протидії неінфекційних захво рювань (далі — НІЗ) та радить країнамчленам за провадити національні плани дій щодо контролю головних чинників найбільш небезпечних хвороб: куріння тютюнових виробів, зловживання алко гольними напоями, нездорового харчування та мало рухомого способу життя. Заходи, які плануються до впровадження на національному рівні повинні відповідати засадам доказової медицини та створю вати умови для зменшення захворюваності, поши реності НІЗ, а також асоційованої з ними інва лідності та смертності. Такі дії обов'язково мають бути економічно обґрунтованими та ефективними. В останні роки Україна досягла відчутних успіхів у контролі над поширенням куріння тютюнових ви робів. Зростання цін на тютюнові вироби, заборона реклами та паління у громадських містах вже при звело до достовірного скорочення кількості ук раїнців, які палять та дозволило стабілізувати ди наміку смертності від серцевосудинних хвороб. От же, аналогічні рішучі та ефективні заходи необхідні у відношенні таких факторів ризику, як зловживан ня алкогольними напоями, нездорове харчування та малорухомий спосіб життя. Справа держави у цих питаннях — винахід мож ливостей зменшення попиту на алкогольні напої, нездорові продукти харчування, які містять велику кількість цукру, солі, насичених жирів, заборони трансжирів та їх заміни на ненасичені жири шля хом впровадження додаткових податків, заборони або обмеження реклами тощо. Водночас, слід ство рити умови для мотивування українців дотримува тись здорового способу життя — споживати здорову їжу та бути максимально фізично активними. Такі можливості полягають у введенні податкових пільг для здорових продуктів, наданні преференцій спор тивним майданчикам різної форми власності, вра хуванні необхідності розширення можливостей для фізичної активності населення при забудові міст та селищ в Україні. Безумовно, є важливою масштабна інформаційна компанія на підтримку здорового способу життя, яка вже дала свої результати у бага тьох країнах Європи. В Україні відзначається недостатня поінформо ваність основної маси населення щодо принципів здорового харчування, загальні уявлення про яке в основному базується на інформації з рекламних ро ликів і рекламних статей у засобах масової інфор мації. Завдання професіоналів, які мають вплив на свідомий вибір великої кількості людей, а це, у пер шу чергу, освітяни та медики, добре розумітись на питаннях здорового способу життя, постійно вдос коналювати та оновлювати свої знання та надавати здоровим та хворим людям рекомендації, що відповідають засадам доказової медицини. До сьогодні у багатьох країнах світу було проведе но великі проспективні епідеміологічні дослідження фактичного харчування населення та його зв'язку із хронічними захворюваннями, що надало мож ливість нового розуміння впливу дієти на патогенез певних хвороб. Окрім когортних досліджень також
12
Embed
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ docs/16.pdfми CINDI щодо харчування" (далі — керівництво) та рекомендації
This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Transcript
1
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
Від 14.01.2013 №16
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇдля лікарів загальної практики " сімейної медицини
з приводу консультування пацієнтів щодо основних засад здоровогохарчування
1. Загальні положення
Сучасні виклики глобальної охорони здоров'я
безперервно пов'язані зі способом життя людей, до;
тримання ними принципів здорового харчування,
достатньої фізичної активності, уникнення зловжи;
вання алкогольними напоями та курінням тютюно;
вих виробів. Сьогодні чотири класи хвороб — серце;
во;судинні, злоякісні новоутворення, цукровий
діабет, хронічні респіраторні захворювання, що
об'єднуються терміном неінфекційні хвороби, зу;
мовлюють понад 80% смертей в нашій країні та по;
над 70% всього тягаря хвороб.
Всесвітня організація охорони здоров'я (далі —
ВООЗ) ініціює на глобальному та регіональному
рівні нову політику протидії неінфекційних захво;
рювань (далі — НІЗ) та радить країнам;членам за;
провадити національні плани дій щодо контролю
головних чинників найбільш небезпечних хвороб:
куріння тютюнових виробів, зловживання алко;
гольними напоями, нездорового харчування та мало;
рухомого способу життя. Заходи, які плануються до
впровадження на національному рівні повинні
відповідати засадам доказової медицини та створю;
вати умови для зменшення захворюваності, поши;
реності НІЗ, а також асоційованої з ними інва;
лідності та смертності. Такі дії обов'язково мають
бути економічно обґрунтованими та ефективними.
В останні роки Україна досягла відчутних успіхів у
контролі над поширенням куріння тютюнових ви;
робів. Зростання цін на тютюнові вироби, заборона
реклами та паління у громадських містах вже при;
звело до достовірного скорочення кількості ук;
раїнців, які палять та дозволило стабілізувати ди;
наміку смертності від серцево;судинних хвороб. От;
же, аналогічні рішучі та ефективні заходи необхідні
у відношенні таких факторів ризику, як зловживан;
ня алкогольними напоями, нездорове харчування
та малорухомий спосіб життя.
Справа держави у цих питаннях — винахід мож;
ливостей зменшення попиту на алкогольні напої,
нездорові продукти харчування, які містять велику
кількість цукру, солі, насичених жирів, заборони
транс;жирів та їх заміни на ненасичені жири шля;
хом впровадження додаткових податків, заборони
або обмеження реклами тощо. Водночас, слід ство;
рити умови для мотивування українців дотримува;
тись здорового способу життя — споживати здорову
їжу та бути максимально фізично активними. Такі
можливості полягають у введенні податкових пільг
для здорових продуктів, наданні преференцій спор;
тивним майданчикам різної форми власності, вра;
хуванні необхідності розширення можливостей для
фізичної активності населення при забудові міст та
селищ в Україні. Безумовно, є важливою масштабна
інформаційна компанія на підтримку здорового
способу життя, яка вже дала свої результати у бага;
тьох країнах Європи.
В Україні відзначається недостатня поінформо;
ваність основної маси населення щодо принципів
здорового харчування, загальні уявлення про яке в
основному базується на інформації з рекламних ро;
ликів і рекламних статей у засобах масової інфор;
мації.
Завдання професіоналів, які мають вплив на
свідомий вибір великої кількості людей, а це, у пер;
шу чергу, освітяни та медики, добре розумітись на
питаннях здорового способу життя, постійно вдос;
коналювати та оновлювати свої знання та надавати
здоровим та хворим людям рекомендації, що
відповідають засадам доказової медицини.
До сьогодні у багатьох країнах світу було проведе;
но великі проспективні епідеміологічні дослідження
фактичного харчування населення та його зв'язку
із хронічними захворюваннями, що надало мож;
ливість нового розуміння впливу дієти на патогенез
певних хвороб. Окрім когортних досліджень також
закінчено численні рандомізовані дослідження та
випробовування на біологічних моделях. Аналіз та
узагальнення результатів наукової роботи лягли в
основу розробки рекомендацій щодо здорового хар;
чування різних країн світу. Такі рекомендації мо;
жуть мати певні відмінності у залежності від
регіону, але основні акценти є аналогічними та
спрямовані на найбільш важливі продукти харчу;
вання та нутрієнти.
Реформування первинної медико;санітарної до;
помоги та впровадження сімейної медицини перед;
бачає, серед іншого, посилення профілактичної
складової у діяльності первинної ланки медичного
обслуговування, яка найбільш наближена до насе;
лення. Відповідно до п. 2.2.9. "Примірного положен;
ня про центр первинної медичної (медико;санітар;
ної) допомоги", затвердженого наказом Міністерст;
ва охорони здоров'я України від 23 лютого 2012 ро;
ку № 131, на цю ланку покладається проведення
санітарно;просвітницької роботи та навчання на;
селення здоровому способу життя. Таким чином,
виникає необхідність інформаційно;методичного
забезпечення цієї діяльності для лікарів загальної
практики;сімейної медицини (далі — лікар ЗП;СМ).
При підготовці даного документу були використані
результати тих наукових робіт, які стосувались вив;
чення раціонів харчування окремих груп населен;
ня, а також враховано глобальні та регіональні ре;
комендації ВООЗ та досвід інших країн, які досягли
суттєвого прогресу у вирішенні проблем шкідливого
впливу нездорового харчування.
Метою даного документу є надання обґрунтованої
інформації для підвищення підготовленості лікаря
ЗП;СМ до просвітницької роботи серед населення
та добірки рекомендацій ВООЗ і програми CINDI
(Сountrywide Integrated Noncommunicable Diseases
Intervention — Загальнонаціональна інтегрована
профілактика неінфекційних захворювань; далі —
CINDI) щодо здорового харчування.
Цей матеріал призначений для лікарів ЗП;СМ, а
також для лікарів інших спеціальностей, яким не;
обхідна сучасна інформація для надання рекомен;
дацій дорослому населенню з питань здорового хар;
чування.
Головною концептуальною відмінністю сучасних
рекомендацій щодо харчування, які використову;
ються у практиці лікаря від традиційних підходів, є
те, що харчування будь;якої людини, у тому числі
дієтичне, базується на чотирьох головних складо;
вих: адекватності енергетичним витратам, збалан;
сованості за вмістом найважливіших продуктів та
нутрієнтів, безпечності їжі та максимально можли;
вого збереження задоволення від її споживання.
При цьому, дієта хворої людини повинна макси;
мально включати ці чотири складові. Пацієнти не
повинні групуватись "навколо дієтичних столів" за
ознакою власної хвороби. Зважаючи на те, що ос;
новою харчування будь;якої людини повинно бути
фізіологічне повноцінне харчування, підхід до хар;
чування пацієнтів повинен бути заснований на
формуванні здорової дієти з індивідуальними на;
лаштуваннями з урахуванням несприйняття пев;
них продуктів та особливостей наявного захворю;
вання.
2. Керівні принципи профілактичного
втручання для лікарів ЗП"СМ
В основу запропонованих методичних рекомен;
дацій, покладені результати тих наукових робіт, які
стосувались вивчення раціонів харчування окре;
мих груп населення, а також "Керівництва програ;
ми CINDI щодо харчування" (далі — керівництво) та
рекомендації ВООЗ, які дадуть можливість медич;
ним працівникам грамотно виконувати свою роль у
цьому найважливішому напрямку галузі охорони
здоров'я. Для цього лікарю ЗП;СМ необхідно глибо;
ко розуміти основні принципи та підходи щодо
зміни лікувальної парадигми охорони здоров'я на
профілактичну.
Широкий діапазон профілактичних заходів,
здійснення яких дозволить досягти мети профілак;
тики, включає:
політику суспільного здоров'я, законодавство та
організаційні заходи в таких важливих напрямках,
як впровадження здорового харчування, підвищен;
ня фізичної активності, боротьба з курінням тютю;
нових виробів тощо;
освітню роботу з населенням, спрямовану на за;
охочення людей підтримувати й зміцнювати здо;
ров'я шляхом заміни шкідливих особистих звичок
на такі, що сприяють здоров'ю;
виявлення певних ризиків для здоров'я, які мо;
жуть спричинити захворювання, і своєчасне засто;
сування ефективних заходів щодо корегування
будь;якого відхилення;
пошук і визначення асимптоматичних ранніх
стадій захворювання для його лікування.
Профілактична стратегія може бути спрямована
на все населення в цілому або на групи людей з ви;
соким ризиком виникнення певного захворювання.
Цим особам мають пропонуватися індивідуальні
консультації та особисті рекомендації щодо зміни
2
способу життя, певні обстеження і тактика лікуван;
ня.
Стратегія високого ризику домінує у медичних
підходах до профілактики. Проте, щоб бути ефек;
тивною, профілактика має бути спрямованою на
статус ризику всього населення. Лікарі ЗП;СМ, які
працюють у первинних структурах охорони здо;
ров'я, повинні навчати населення здоровому спосо;
бу життя. Працівники охорони здоров'я мають бути
основними творцями громадської думки, лідерами з
усіх питань, які впливають на здоров'я.
3. Профілактичні заходи
Ключовим завданням працівників охорони здо;
ров'я при здійснення своєї практичної роботи є пи;
тання коригування факторів ризику хронічних за;
хворювань. Особливо це стосується лікарів та ме;
дичних сестер котрі постійно взаємодіють зі своїми
пацієнтами. Будь;яка популяція пацієнтів включає
певні групи втручання, зокрема:
здорові люди;
особи, які мають шкідливі для здоров'я звички —
групи ризику;
особи з доклінічними проявами захворювання;
пацієнти зі скаргами і симптомами, що вказують
на певне захворювання;
особи з доклінічними проявами захворювання.
Зустрічі лікарів з пацієнтами у закладах охорони
здоров'я та/або за місцем проживання пацієнта да;
ють можливість для здійснення таких заходів:
1. Оцінка індивідуального ризику, тобто визна;
чення тих звичок та моделей поведінки, які склада;
ють або визначають персональний ризик для здо;
ров'я, а також оцінка імовірності наслідків для здо;
ров'я впливу цих факторів. Це може включати, на;
приклад, опитування щодо генетичної схильності
пацієнта до захворювання; фіксацію шкідливих
звичок; вимірювання росту і маси тіла, артеріаль;
ного тиску, рівня холестерину. Враховуючи багато;
факторну етіологію НІЗ, при оцінці здоров'я слід
брати до уваги всі взаємопов'язані ризики.
2. Оцінка ризику повинна супроводжуватися прак;
тичними порадами про те, як контролювати взаємо;
пов'язані ризики. Так, під час вимірювання зросту й
маси тіла пацієнт потребує поради стосовно харчу;
вання (споживання калорій) і фізичної активності
(витрачання калорій); при вимірюванні артеріально;
го тиску він повинен одержати поради щодо фак;
торів, які впливають на його підвищення (вживання
алкоголю й солі, ожиріння, недостатня фізична ак;
тивність). Поради мають бути індивідуальними.
3. Пропагування здорового способу життя і на;
дання допомоги пацієнтам у зміні моделі поведінки
щодо харчування, вживання алкогольних напоїв,
фізичної активності, куріння тютюнових виробів та
інших звичок є провідним завданням лікаря ЗП;
СМ. Інформація, одержана із джерела, що заслуго;
вує довіри, може обумовити бажання щось змінити.
Рекомендації стосовно здорового способу життя ма;
ють бути переконливими і надаватись у вигляді
відповідно обгрунтованих порад.
4. Раннє виявлення асимптоматичних станів за
допомогою відповідних тестів, а також пропаганда
профілактичних обстежень.
5. Раннє направлення пацієнтів до спеціаліста
для діагностики, консультації або лікування.
4. Етичні принципи інформаційного
втручання з профілактичною метою
Інформацію, навчання, рекомендації й поради
стосовно способу життя іноді можна розглядати як
небажане втручання медицини в особисте життя
людини. У цьому випадку одержана інформація
може підштовхнути людей на пошук тривожних
сигналів у своєму організмі, спричинити неспокій,
страх, занепокоєння з приводу можливості виник;
нення небезпечних захворювань у майбутньому.
Люди повинні вважати одержану ними інфор;
мацію і поради корисними для свого здоров'я,
оскільки ці заходи здійснюються з добрих намірів
зміцнити здоров'я і запобігти можливим захворю;
ванням.
Дуже важливо впроваджувати певні норми ме;
дичної етики та деонтології і додержуватись їх.
Так, не можна пропонувати будь;які заходи без на;
явності остаточних доказів їхньої ефективності
щодо зниження захворюваності й смертності або
поліпшення якості життя. Лікарі ЗП;СМ повинні
дати право пацієнту бути цілком інформованим
про можливу обмеженість тестів і небезпеку про;
цедур, а також право приймати рішення стосовно
погодження чи відмови від заходів, що пропону;
ються. Під час будь;якої бесіди поради повинні
відповідати індивідуальним особливостям пацієн;
та.
5. Поняття про здорове харчування
Харчування — це вживання харчових продуктів
відповідно до фізіологічних (дієтичних) потреб ор;
ганізму. Раціональне харчування — це фізіологічне
повноцінне харчування потенційно здорових лю;
дей, тобто таке, що забезпечує організм людини оп;
3
тимальною кількістю поживних речовин та енергії
відповідно до норм фізіологічних потреб організму
людини. Поняття здорового харчування, як еле;
мент здорового способу життя, передбачає опти;
мальне співвідношення раціонально організовано;
го харчування у поєднанні із регулярними фізични;
ми навантаженнями.
Харчування завдяки своїм функціям та біологіч;
ній дії:
1. Забезпечує ріст і розвиток молодого покоління.
2. Формує високий рівень здоров'я.
3. Відновлює працездатність.
4. Збільшує тривалість життя.
5. Зменшує рівень аліментарних захворювань та
найважливіших неінфекційних захворювань з алі;
ментарними чинниками ризику.
6. Сприяє захисту населення від впливу неспри;
ятливих виробничих та екологічних умов.
7. Сприяє одужанню та профілактиці рецидивів
захворювань.
До пріоритетних напрямків сучасної науки про
харчування належать організація раціонального
збалансованого харчування; профілактика алімен;
тарних захворювань, пов'язаних з дефіцитом білка,
мікронутрієнтів, інших незамінних факторів харчу;
вання; підвищення обізнаності населення в питан;
нях здорового харчування. Науковою основою ор;
ганізації раціонального харчування людини, неза;
лежно від її віку, статі, стану здоров'я та фахової
приналежності, є загальні фізіолого;гігієнічні вимо;