МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ... · 2015-04-07 · 5. Нобелівські лауреати з економіки та вплив їх

1

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Посилкіна О. В., Демченко Н. В.

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ: ЗБІРНИК

ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

6.030504 «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА», 6.030507 «МАРКЕТИНГ»

Харків – 2015

2

УДК 330.8 (075.8)

Рекомендовано ЦМК Національного фармацевтичного

університету (протокол № 3 від 23.12.2014)

Рецензенти:

Огарь С. В. к.е.н., доцент кафедри організації та економіки фармації

Національного фармацевтичного університету

Гончаров А. Б. к.е.н., доцент кафедри менеджмента та адміністрування

Національного фармацевтичного університету

Посилкіна О. В., Демченко Н. В.

Історія економіки та економічної думки: збірник тестових завдань для

студентів заочної форми навчання спеціальностей 6.030504 «ЕКОНОМІКА

ПІДПРИЄМСТВА», 6.030507 «МАРКЕТИНГ» – Х.: Вид-во НФаУ, 2015. –

135 с.

Навчально-методичний посібник є збірником тестових завдань з

дисципліни «Історія економіки та економічної думки». Виконуючи ці

завдання, студенти можуть не тільки перевірити свої знання з дисципліни, а й

навчитися самостійно знаходити нову інформацію, аналізувати отримані

дані, робити висновки про формування і прояви економічних законів на

різних етапах існування людського суспільства. Посібник може бути

рекомендований для студентів очної та заочної форм навчання при вивченні

дисципліни «Історія економіки та економічної думки».

УДК 330.8 (075.8)

© Посилкіна О. В., 2015

© Демченко Н. В.

© НФаУ, 2015

3

ЗМІСТ

ВСТУП

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

ТЕМА 1 Предмет, методологія та структура дисципліни……………… 20

ТЕМА 2 Виникнення економічної думки. Економічна антична думка… 25

ТЕМА 3 Перші економічні школи. Меркантилізм………………………. 33

ТЕМА 4 Економічна школа фізиократів………………………………….. 39

ТЕМА 5 Виникнення і розвиток класичної політичної економії……….. 46

ТЕМА 6 Утопізм. Утопічний соціалізм………………………………….. 53

ТЕМА 7 Марксизм………………………………………………………… 58

ТЕМА 8 Європейські історичні школи……………………………………. 64

ТЕМА 9 Маржиналізм. Створення неокласичного напрямку в

економіці……………………………………………………………………….

70

ТЕМА 10 Традиційний інституціоналізм…………………………………. 77

ТЕМА 11 Кейнсіанство і його еволюція……………………………………. 85

ТЕМА 12 Неоліберальний напрям еволюції неокласичної школи у ХХ ст. 90

ТЕМА 13 Сучасні неокласичні (неоконсервативні) ідеї та їх еволюція… 97

ТЕМА 14 Новий інституціоналізм…………………………………………. 104

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ……………………………….. 113

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК………………………………………….. 114

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………….. 132

http://textbooks.net.ua/content/view/1306/19/

4

ВСТУП

Вивчаючи конкретні аспекти економіки та економічної науки,

дисципліна «Історія економіки та економічної думки» допомагає краще

зрозуміти сучасні господарські проблеми, прогнозувати їхнє наукове

вирішення. Історія економіки та економічної думки на історичному матеріалі

переконує, що технологічна сфера, господарські механізми і людський

фактор, усі підсистеми економіки тісно пов'язані між собою, взаємодіють,

доповнюють одна одну. Історія економіки та економічної думки є джерелом

методологічного матеріалу для всіх економічних наук, перш за все для

економічної теорії (політекономії).

Історія економіки та економічної думки допомагає зрозуміти загальний її

взаємозв’язок з економічною політикою, розкриває процес виникнення

економічних категорій, концепцій, теорій, показує їх спадкоємність і

безперервність. Пізнання історичного минулого сприяє кращому розумінню

процесів сьогодення.

Зазначена дисципліна на основі методології та категоріального апарату

дозволяє узагальнити досвід минулого, визначити закономірності еволюції

економічних інститутів в Україні та в інших країнах світу. Таким чином,

дисципліна «Історія економіки та економічної думки» не лише забезпечує

належну історико-теоретичну підготовку майбутніх економістів, а й створює

базис для вивчення спеціальних економічних дисциплін і усвідомлення

специфіки існуючих на сьогодні економічних учень та теорій.

Використання тестових завдань з дисципліни у навчальному процесі дає

змогу поглибити знання з основ історії економіки, сформувати уявлення

щодо закономірностей і тенденцій розвитку економічної думки, визначити

науковий внесок окремих шкіл і напрямків в розвиток економічної теорії,

підвищити зацікавленість студентів у вивченні дисципліни, ефективно

здійснювати самоконтроль знань, а також дозволяє викладачу швидко та

ефективно визначити рівень підготовки кожного студента з тієї чи іншої

теми, сформувати блоки завдань для проведення колоквіумів та різних форм

підсумкового контролю.

5

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Предмет, методологія та структура дисципліни

1. Предмет, завдання і структура дисципліни «Історія економіки та

економічної думки». Предмет вивчення історії економічної думки.

Відмінність історії економічної думки від історії економічного аналізу.

Необхідність вивчення еволюції економічної думки студентами. Мета і

завдання вивчення дисципліни. Навчальна структура дисципліни.

2. Основні етапи, школи та напрямки в історії економічної думки.

Критерії етапізаціі історії економічних вчень у минулому і сьогоденні. Етапи

розвитку економічної думки в історії людства у відповідності з різними

підходами. Наукові (донаукові) школи та напрямки розвитку економічної

думки.

3. Поняття, структура і особливості методології економічної науки.

Поняття методології економічних наук та історії економічної думки зокрема.

Філософія науки. Критерії істинності гіпотез і теорій. Нормативна і

позитивна економічна наука. Методологія позитивної економічної науки.

Процес еволюції економічного вчення (думки). Класифікація методів,

приклади їх використання в економічних науках. Спеціальні економічні

методи.

4. Рестроспективний огляд розвитку предмета і методів дослідження у

представників різних шкіл (напрямів) економічної думки. Вплив розвитку

інших соціальних наук на прогрес в економічних дослідженнях. Принцип

спростовності і його втілення у класиків і неокласиків. Особливості

трактувань предмета і методів економічної науки у представників різних

шкіл, мікро-і макроекономічних підходів. Методологічні дискусії, що

стосуються проблеми пошуку критеріїв істинності певних теорій в

економічній науці.

5. Нобелівські лауреати з економіки та вплив їх поглядів на розвиток

економічної науки з початку другої половини минулого століття. Історія

виникнення премій Банку Швеції в галузі економічних наук пам'яті Альфреда

Нобеля. Критерії та умови присудження Нобелівських премій в галузі

економіки. Статистика присуджених премій, класифікація областей

дослідження лауреатів. Вплив поглядів Нобелівських лауреатів на розвиток

6

сучасної економічної думки. Широко відомі економісти-лауреати

Нобелівської премії (П. Самуельсон, М. Фрідмен, Дж. Тобін, Дж. Стіглер, Р.

Лукас, Дж. Стігліц, Дж. Хікс, Ф. Хайек, М. Аллє, Б. Улін та ін.). Останні

тенденції у присудженні премії.

Тема 2. Виникнення Економічної думки. Економічна антична думка

1. Економічні погляди мислителів Стародавнього Сходу і Стародавньої

Греції. Особливості економічних поглядів мислителів античності.

Економічна думка вчених Стародавнього Сходу. Перші пам'ятники

економічної думки. Положення кодексу царя Хаммурапі. Проблеми

державного устрою та справедливого розподілу багатства в трактатах

Конфуція. Сфери державного впливу в економіці і проблеми накопичення

багатства в «Артха-шастре» Каутильї.

Економічна думка у давньогрецьких філософів. Виникнення поняття

«економіка». Економічні погляди Ксенофонта, відображені в його

«Домострої». Концепція ідеальної держави у Платона. Вчення про економіку

і хрематистику, гроші, поняття багатства і справедливої ціни у Аристотеля.

2. Погляди середньовічних арабських і європейських учених.

Особливості економічних поглядів мислителів середньовіччя. Концепція

«соціальної фізики» Ібн Хальдуна. Схоластика. Структура суспільства,

проблеми накопичення та розподілу багатства, поняття справедливої ціни,

обгрунтування існування торгового прибутку і лихварського відсотка в

«Сумі теології» Фоми Аквінського. Грошові теорії в поглядах Жана Бурідана,

Ніколя Орезма, Жана Бодена. Антична форма рабства.

Економіка Стародавньої Греції в Период розквіту рабовласницького

ладу. Сільське господарство. Міста. Ремесла. Розвиток форм власності та

виникнення грошей. Торгово-Грошові отношения. Економічні погляди

Давньогрецьких філософів IV ст. до н.е. Особливості трактування поділу

праці, сутності та функції грошей у Ксенофонта, Платона. Аристотеля.

Вчення Аристотеля про зіставлення товарів при обміні, Властивості товару,

принципи розподілу. Економіка та хрематистика.

Економічний Розвиток римської республіки у VІ-V ст. до н. е.

Економічні наслідки римських завоювань. Розквіт рабовласніцької системи в

стародавніх Рімі в II - І ст. до н. е. Господарський лад ранньої римської

7

імперії (І ст. до н.е. - II ст. н.е.). Виникнення колонату. Криза рабовласніцької

системи. Передумови падіння та розпад римської імперії. Економічні ідеї

Стародавнього Риму в трактатах Катона, Варрона, Колумелли (II - І ст. до

н.е.). Господарство грецьких та римських колоній Північного Причорномор'я.

Вплив римської імперії на економічний розвиток східнослов'янськіх племен.

Тема 3. Перші економічні школи. Меркантилізм

1. Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для

становлення ринкового господарства. Форми господарств на етапі

утвердження мануфактурного виробництва в странах Західної Європи та

українських землях. Господарська система Голландії у ХVІ-ХVІІІ ст. та

причина ее занепад. Піднесення Англии та становлення ринкового влаштую

ее економіки (ХVІ-ХVІІІ ст.). Господарства суспільств Європейської

цівілізації на етапі становлення централізованіх імперій. Особливості

генезису капіталізму у Франции та німецькіх землях.

2. Умови виникнення, предмет і методологія навчання меркантилістів.

Кристалізація донаучних господарських ідей. Історичні умови виникнення

вчення меркантилістів. Період первинного накопичення капіталу. Предмет і

методологія пізнання економічних явищ у представників меркантилізму.

Особливості раннього і пізнього меркантилізму, його англійського,

італійського та французького різновидів. Етапи розвитку меркантилістської

думки. Умови становлення раннього і пізнього меркантилізму. Відмінності в

економічних поглядах у ранніх і пізніх меркантилістів.

3. Виникнення поняття «політична економія». Дослідження мистецтва

управління державним господарським устроєм в роботі Антуана

Монкретьєна. Жан Батист Кольбер і результати його протекціоністської

політики у Франції. Економічні погляди Антоніо Серра. Проблеми розвитку

зовнішньоекономічних зв'язків Англії в працях Томаса Мана. Грошова теорія

Джона Ло і результати практичного втілення його ідей у Франції. Розвиток

ринкових відносин у поглядах Джеймса Стюарта. Історичне значення

меркантилізму і його вплив на подальший розвиток економічної думки.

Особливості проведення меркантилістської політики в Англії та Італії.

8

Тема 4. Економічна школа фізиократів

1. Історичні умови виникнення вчення фізиократів у Франції,

представники даної школи. Особливості формування поглядів Франсуа Кене,

його основні праці. Методологія дослідження економічних явищ у Франсуа

Кене, класова структура суспільства, поняття чистого продукту, поділ

капіталу, подвійне ставлення до розвитку торгівлі. «Економічна таблиця»

(1758 р.) як спроба системного аналізу процесу суспільного господарського

відтворення, «Загальні принципи економічної політики держави» (1760 р.),

«Про торгівлю» (1760 р.), «Природне право» (1765 р.), «Аналіз економічної

таблиці» (1766 р.), «Діалог про ремісничу працю» (1766 р.), «Зауваження

стосовно грошового процента» (1766 р.), «Китайський деспотизм» (1767 р.)

та інші твори Франсуа Кене.

Особливості поглядів Віктора Мірабо, Венсана Гурне. Відбиття ідей

фізиократів в роботах Анна Жака Тюрго, предмет і методологія вивчення,

трактування ролі грошей у накопиченні багатства нації, різні види цін на

товари, основні соціальні класи, походження і розподіл основних видів

доходів.

2. Англійські та французькі протокласики. Особливості формування

поглядів попередників класиків економічної думки. Кількісна теорія грошей,

джерело створення і засобу накопичення багатства, трактування заробітної

плати, ренти, ціни землі в роботах Вільяма Петті.

Виникнення трудової теорії вартості. Умови творчої діяльності П'єра

Буагільбера, критика кольбертизму, шляху економічних реформ у

французькій економіці, предмет і метод вивчення господарських явищ.

Новаторські ідеї в роботі Річарда Кантільйона.

Тема 5. Виникнення і розвиток класичної політичної економії

1. Виникнення економічної науки. Причини появи класичної школи,

предмет і методологія дослідження у класиків. Історичні умови виникнення

вчення представників класичної школи. Побудова вільного капіталістичного

устрою у Великобританії. Особливості предмета вивчення і методів

економічного аналізу у класиків. Відмінності в трактуваннях основних

теоретико-методологічних понять у меркантилістів і класиків. Значення ідей

представників класичної школи.

http://textbooks.net.ua/content/view/1306/19/

9

2. Основні етапи розвитку класичної школи. Хронологічні рамки

розвитку вчення класиків, його основні представники. Попередники

зародження класичної школи, зміни вчення меркантилістів у Великобританії

та Франції.

Етап наукової творчості Адама Сміта – засновника класичної школи

політичної економії. Етап розвитку смітсіанскіх ідей в роботах представників

класицизму у Великобританії та Франції. Завершальний етап розвитку ідей

класиків, зміна наукових шкіл. Етапи життєвого шляху та особливості

поглядів Адама Сміта. Історія написання і структура «Дослідження про

природу і причини багатства народів» (1776 р.). Предмет дослідження та

основні методологічні принципи в роботі. Трактування і подальша критика

основних методологічних понять у Адама Сміта. Концепція поділу праці,

його втілення в товарі. Поняття продуктивної праці, роль грошей в

економічному розвитку. Види цінностей товару і цін. Догма Сміта. Розподіл

капіталу, види суспільного відтворення, теорія абсолютних переваг у

зовнішній торгівлі. Вплив смітсіанскіх ідей на подальший розвиток

економічної та соціальної думки.

3. Етапи життєвого шляху та особливості поглядів Давида Рікардо.

Первинне завдання економічної науки і основні методологічні принципи в

роботі Давида Рікардо. Структура «Принципів політичної економії та

оподаткування» (1817). Розвиток трудової теорії цінності, трактування ролі

капіталу, види і походження ренти. Характеристика заробітної плати,

формування прибутку в умовах вільної конкуренції. Кількісна теорія грошей.

Кризи у функціонуванні економічної системи, теорія відносних переваг у

зовнішній торгівлі. Практична діяльність Давида Рікардо в парламенті. Роль

ідей Давида Рікардо у подальшому розвитку економічної науки.

3. Етапи життєвого шляху та особливості поглядів Жана Батіста Сея,

Томаса Мальтуса. Розвиток ідей Адама Сміта у Франції. Внесок Жана Батіста

Сея у популяризацію смітсіанскіх ідей у Франції, його основні праці.

Принципи методології пізнання у Жана Батіста Сея. Закон ринків Сея, теорія

безкризового розвитку економіки. Теорія трьох факторів виробництва та

відповідних, одержуваних від їх використання, доходів. Теорія

народонаселення Томаса Мальтуса, принципи формування доходів,

проблеми ефективного відтворення.

10

4. Етапи життєвого шляху та особливості поглядів Джона Стюарта

Мілля, його основні економічні роботи. Структура «Принципів політичної

економії з деякими її додатками до соціальної філософії» (1848). Предмет і

методологія вивчення явищ у Джона Стюарта Мілля, поняття продуктивної

праці. Трактування різних видів доходів, види цінності товару, теорія

грошей. Принципи реформування капіталістичного устрою. Вплив ідей

класиків на подальший розвиток економічної думки.

Тема 6. Утопізм. Утопічний соціалізм

1. Ідеї середньовічних утопістів про справедливий устрій суспільства.

Витоки виникнення утопічних ідей в роботах Платона. Принципи рівності

людських потреб і здібностей у Томаса Мора і Томмазо Кампанелли.

Критика тенденцій економічного розвитку Англії, морального занепаду

суспільства в «Утопії» Томаса Мора. Ліквідація несуспільний власності,

рівність споживання, організація родини на виробничих засадах. Принципи

пристрою ідеальною громади в «Місті Сонця» Томмазо Кампанелли.

2. Умови появи утопічного соціалізму в Європі та США. Причини

виникнення утопічного соціалізму у Франції, Великобританії і США.

Взаємозв'язок і наступність ідей утопічних соціалістів.

3. Особливості французького утопічного соціалізму. Принципи

реформування капіталістичного устрою в творах Клода Сен-Симона, основні

класи в новому суспільстві. Теорія індустріалізації, ідея про позитивну науку,

ідеологізованість розвитку історії людства. Псевдорелігійний характер

організації продовжувачів ідей Сен-Симона. Критика економіки вільної

конкуренції у Шарля Фур'є. Опис особливостей поведінки людини, етапів

розвитку історії людства. Натуральна соціальна еволюція людського

суспільства. Перехід від стадії цивілізації до гармонії. Проекти

індустріального перебудови на комуністичних засадах в роботах Етьєна

Кабе. Результати спроб побудови нових господарських утворень.

4. Особливості британського утопічного соціалізму. Концепція

«розумного устрою суспільства» в роботах Роберта Оуена. Опис ролі освіти у

формуванні особистості, обгрунтування заміни грошей робочими квитками.

Наука про мораль, коммунітарний дух замість егоїзму. Причини невдачі

спроб побудови справедливого суспільного устрою через створення

11

кооперативів та громад родиною Оуенів. Участь Роберта Оуена в

профспілковому русі Великобританії.

5. Особливості американського утопічного соціалізму. Вплив релігійних

моральних постулатів на суспільний розвиток в роботах Джона Нойеса.

Створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості,

принципи організації праці. Причини невдачі реформування гендерних

відносин в американських громадах.

Тема 7. Марксизм

1. Умови виникнення марксизму. Економічне вчення Карла Маркса і

Фрідріха Енгельса. Етапи життєвого шляху Карла Маркса – творця

пролетарського вчення, його основні праці. Історія написання і структура

«Капіталу: Критики політичної економії» (1867, 1885, 1894, 1905/10 рр.).

Предмет і особливості методології дослідження в цій роботі. Принцип

історизму, модель пристрою ідеального суспільства. Трактування поняття

капіталу, його структура, розвиток трудової теорії цінності. Проблема

трансформації. Походження заробітної плати та її види, додаткова цінність, її

перетворені форми. Поняття продуктивної праці, норми прибутку, види

ренти. Типи суспільного відтворення, процес його здійснення. Процес

відчуження. Класовий підхід і неминучість зміни капіталістичного устрою,

кризисность його функціонування. Матеріалістичне розуміння історії

людства, трудова теорія розвитку людської істоти, концепції становлення

держави, класів і сім'ї в роботах Фрідріха Енгельса. Результати революційної

діяльності Карла Маркса і Фрідріха Енгельса в Європі.

2. Німецький марксизм і австромарксизм. Ревізіонізм Едуарда

Бернштейна. Спроба певної інтерпретації ідей основоположників марксизму.

Історична обумовленість та утопічність деяких з них. Переростання

революційного марксизму в реформізм.

Ідеї виникнення монополістичного капіталізму в роботах представника

австромарксизма Рудольфа Гильфердинга. Захист від критиків з інших шкіл і

розвиток марксистських ідей в роботах Карла Каутського. Опис еволюції

капіталізму в імперіалізм, особливостей процесу акумуляції капіталу,

майбутнього економічного устрою Європи в роботах Рози Люксембург.

12

3. Російський марксизм. Результати спроб практичного втілення

марксистських ідей в минулому столітті в різних країнах. Критика

обгрунтованості марксистського аналізу капіталізму в роботах Георгія

Плеханова. Варіанти перебудови російського господарського устрою в

роботах Володимира Леніна. Причини поразки спроб побудови моральних та

господарських товариств на основі національних трактувань марксизму.

4. Розвиток марксизму в другій половині XX століття. Теорія

економічного надлишку, критика американського капіталізму в роботах Пола

Барана, Пола Суїзі. Теорія бюрократії Ернста Манделли.

Тема 8. Європейські історичні школи

1. Умови появи європейської історичної традиції. Виникнення шкіл, що

критикують панування класичних постулатів. Становлення економічної

історії як науки.

2. Німецька історична школа, покоління її розвитку. Стара німецька

історична школа. Предмет вивчення та методологічні особливості пізнання

економічних явищ в роботах представників німецької історичної школи.

Попередник німецької історичної школи Фрідріх Ліст, його основні праці та

ідеї. Три покоління розвитку історичної школи, їх представники. Опис стадій

розвитку економічної історії людства в роботах Вільгельма Рошера, Бруно

Гільдебранда, Карла Кніса.

3. Нова (молода) німецька історична школа. Опис умов досягнення миру

між класами в роботах Густава Шмоллера. Особливості розвитку суспільних

фінансів в роботах Адольфа Вагнера. Підтримка профспілкового руху в

роботах Луйо Брентано. Схема розвитку європейських господарських систем

в роботах Карла Бюхера. Катедер-соціалізм.

4. Юна німецька історична школа. Ідеї раціоналізму у розвитку

капіталізму, взаємозв'язку релігійних підвалин і досягнень у господарській

сфері в роботах Макса Вебера. Критика марксизму, опис історичного

процесу еволюції капіталістичного суспільства в роботах Вернера Зомбарта.

Типи капіталістичних підприємців, їх головні функції. Опис умов коливання

кон'юнктури, звеличення духу німецької нації.

5. Британська історична школа. Зародження ідей економічної

інтерпретації історії в роботах Річарда Джонса. Особливості розвитку

13

земельних відносин в Ірландії, критика рикардіанства в роботах Кліффа

Леслі. Опис еволюції сільського господарства і цінових пропорцій в працях

Торольда Роджерса. Критика класичних постулатів Джоном Інгремом. Опис

особливостей промислового розвитку Великобританії в роботах Арнольда

Тойнбі. Критика маршалліанською ідей, підтримка протекціоністського

курсу і принципів меркантилізму в роботах Вільяма Каннінгема.

Тема 9. Маржиналізм. Створення неокласичногоий напрямку в

економіці

1. Причини виникнення неокласики, її основні положення. Німецькі та

французькі протомаржіналісти. Історичні умови виникнення маржиналізму,

його наслідки. Основні поняття маржинального аналізу. Німецькі та

французькі протомаржіналісти. Принципи розподілу доходу на основі

граничної продуктивності в роботах Йоганна фон Тюнена. Особливості

поведінки монополіста на ринку в роботах Огюстена Курно. Розгляд питань

суспільної вигоди транспортних споруд в роботах Жюля Дюпюї.

Формулювання принципу спадної граничної корисності Германом Госсеном.

Закони Госсена.

2. Етапи розвитку неокласичного напряму, його школи і основні

представники. Етап виникнення маржиналізму в Австро-Угорщині,

Великобританії та Швейцарії. Засновники «маржиналістської революції».

Методологічні особливості робіт представників даного етапу. Етап

популяризації ідей маржиналістів в Західній Європі і США, особливості його

протікання. Неокласичні школи, їх представники. Різні трактування поняття

«неокласика». Тотожність неокласики і маржинализма.

3. Австрійська школа. Причини виникнення австрійської школи,

особливості її постулатів. Засновник австрійської школи Карл Менгер, його

основні роботи. Структура «Підстав політичної економії» (1871 р.).

Методологічні принципи в дослідженні Карла Менгера, поняття про

економічні блага та їх комплементарність. Процес поставлення цінності благ,

рівень оплати праці працівників, продуктивність обміну результатами праці.

Формування цінності товару на ринку, виникнення прибутку на вкладений

капітал у роботах Ойгена Бем-Баверка. Спосіб визначення сумарної

корисності, альтернативніх витрати, апологетика приватного господарського

14

порядку в працях Фрідріха Визера. Методологічний суперечка між

представниками австрійської та німецької історичної шкіл.

4. Лозанська школа. Умови формування лозанськоъ школи, особливості

її ідейних положень. Засновник лозаннской школи Леон Вальрас, його

основні роботи. Структура «Елементів чистої політичної економії» (1874 р.).

Модель загальної економічної рівноваги, процес «намацування».

Особливості методологічного підходу Вільфредо Парето, досягнення

споживчого рівноваги. Ранжування потреб, оптимум Парето.

5. Етапи життєвого шляху та особливості поглядів Вільяма Стенлі

Джевонса. Виникнення маржиналізму у Великобританії. Основні роботи та

особливості поглядів Вільяма Стенлі Джевонса. Структура «Теорії

політичної економії» (1871 р.). Концепція корисності благ та обміну

товарами на ринку, вимірювання рівня пропозиції праці. Ланцюжок

Джевонса.

6. Етапи життєвого шляху та особливості поглядів Альфреда Маршалла,

Френсіса Еджуорта. Формування кембріджської школи маржиналізму, її

ідейна доктрина. Засновник кембріджської школи Альфред Маршалл, його

основні роботи. Історія написання і структура «Принципів економічної

науки» (1890 р.). Особливості маршалліанського методологічного підходу,

умови і фактори формування ціни товару на ринку, досягнення її рівноваги,

тимчасові інтервали. Поняття споживчого надлишку і цінової еластичності

попиту на товар. Граничні витрати виробництва, формування відсотка на

капітал і його рівень. Криві байдужості, умови обміну благами, теорія ядра

мінової економіки в роботах Френсіса Еджуорта.

7. Американська початкова неокласика. Особливості методології

пізнання Джона Бейтса Кларка, основні його роботи. Статичний і динамічний

типи виробництва, проблеми розподілу багатства, закон граничної

продуктивності факторів виробництва. Розвиток кількісної теорії грошей,

розгляд механічного моделювання механізму функціонування загальної

ринкової рівноваги, теорія капіталу в роботах Ірвінга Фішера. Рівняння

обміну.

15

Тема 10. Традиційний інституціоналізм

1. Традиційний інституціоналізм, його основні положення. Причини

виникнення традиційного інституціоналізму в США, предмет її вивчення та

особливості методологічного підходу. Основні теоретико-методологічні

положення праць традиційних інституціоналістів.

2. Етапи життєвого шляху та особливості поглядів Торстейна Веблена.

Предмет і методологія вивчення в творах Торстейна Веблена, принципи

реформування сформованої капіталістичної системи. Еволюційний характер

розвитку економічної науки. Структура «Теорії дозвільного класу» (1899 р.).

Дихотомія індустрії та бізнесу. Технократична революція. Ефект Веблена.

3. Етапи життєвого шляху та особливості поглядів Джона Коммонса.

Історія розвитку американських трудових відносин, вивчення колективних

інститутів в працях Джона Коммонса. Результати практичної політичної

діяльності Джона Коммонса. Поява ідей про економічний аналізі правових

заходів.

4. Етапи життєвого шляху та особливості поглядів Уеслі Мітчелла.

Взаємозв'язок різних соціальних проблем в роботах Уеслі Мітчелла,

вивчення циклічності розвитку економіки, концепція планування

господарського розвитку.

5. Розвиток традиційного інституціоналізму в другій половині XX

століття. Розгляд проблем конкуренції на ринках, циклічності розвитку

економіки в роботах Джона Моріса Кларка. Продовження ідей Уеслі

Мітчелла в творах Саймона Кузнеця. Фундаментальні кількісні дослідження,

особливості протікання економічного зростання. Крива Кузнеця. Ідея

достатку, нове індустріальне суспільство в роботах Джона Кеннета

Гелбрейта. Концепції зрілої корпорації і нового соціалізму. Аналіз

американського корпоративного ринку. Концепція майбутнього устрою

суспільства в працях Франсуа Перру.

Проблеми економічного розвитку країн Азії, американських расових

відносин в роботах Гуннара Мюрдаля. Роль очікувань у процесі

ціноутворення. Ідея органічної єдності нормативної та позитивної

економічної науки, істинності її існування.

16

Тема 11. Кейнсіанство і його еволюція

1. Умови виникнення кейнсіанства, його структура. Причини

виникнення кейнсіанського напряму у Великобританії і США, школи в нього

входять і основні положення.

2. Етапи життєвого шляху та особливості поглядів Джона Мейнарда

Кейнса. Особливості життєвого шляху Джона Мейнарда Кейнса, його

основні праці. Історія написання і структура «Загальної теорії зайнятості,

відсотка і грошей» (1936 р.). Предмет дослідження та основні методологічні

принципи роботи. Критика класики і неокласики, підтримка окремих

принципів меркантилізму. Особливості психологічних схильностей людини.

Поняття мультиплікатора. Заходи державного регулювання економіки та

практичні результати їх застосування в США і країнах Західної Європи.

3. Неокласичний синтез. Поширення кейнсіанських ідей у

Великобританії і США. Основні положення теорії неокласичного синтезу,

етапи його розвитку. Інтерпретація ідей Джона Мейнарда Кейнса в роботах

Джона Хікса. Модель ІS-LM. Теорія економічного циклу Елвіна Хансена.

Внесок у розвиток економічного аналізу з боку Пола Самуельсона. Модель

економічного зростання Роберта Солоу. Гіпотеза життєвого циклу Франко

Модільяні. Теорії ціни і грошей в роботах Дона Патінкіна.

4. Посткейнсіанство. Посткейнсіанство, причини його виникнення і

основні представники. Теорія економічного зростання Роя Харрода, Евсі

Домара. Теорія нагромадження капіталу Джоан Робінсон. Теорії цінності і

ціноутворення П'єра Сраффа. Модель економічного зростання Ніколаса

Калдора. Питання особливостей ціноутворення і розподілу доходу в роботах

Сідні Вайнтрауба, Пола Девідсона.

5. Нове кейнсіанство. Теорія асиметричної інформації в роботах

Джорджа Акерлофа, Джозефа Стігліця. Особливості поглядів Грегорі

Менк'ю.

Тема 12. Неоліберальний напрям еволюції неокласичної школи у

ХХ ст.

1. Економічний неолібералізм, його виникнення і основні ідеї. Причини

виникнення неолібералізму в країнах Західної Європи та США, його

постулати і основні школи.

17

2. Етапи життєвого шляху та особливості поглядів Людвіга Мізеса. Роль

представників нової австрійської школи та ідей Людвіга Мізеса у відмові від

доктрини побудови соціалістичної моделі розвитку економіки в країнах

Західної Європи та США.

3. Етапи життєвого шляху та особливості поглядів Фрідріха Хайєка.

Основні філософсько-методологічні положення робіт Фрідріха Хайєка.

Проблема координації в економічній системі. Теорії цін, грошей, циклу і

спонтаного порядку. Принципи та межі проводиться державою економічної

політики.

4. Початковий етап розвитку чиказької школи. Виникнення Чиказької

школи, її роль у розвитку ліберальних принципів в американській

економічній науці. Проблеми формування прибутку в умовах невизначеності

в роботі Френка Найта. Особливості функціонування міжнародної торгівлі в

працях Джекоба Вайнера. Формулювання ролі і місця держави в розвитку

грошової сфери в роботах Генрі Саймонса.

5. Німецький неолібералізм. Виникнення неолібералізму в Західній

Німеччині, його представники. Концепція соціального ринкового

господарства Альфреда Мюллера-Армака. Третій шлях. Ордолібералізм.

Типи економічних систем в роботах Вальтера Ойкена. Роль держави в

економічному розвитку в працях Людвіга Ерхарда. Результати практичного

втілення ідей німецьких неолібералів. Особливості поглядів Вільгельма

Репке.

6. Продовження ідей австрійської традиції в США. Ідеї економічної

свободи у Мюррея Ротбарда, Ізраеля Кірцнер.

Тема 13. Сучасні неокласичні (неоконсервативні) ідеї та їх еволюція

1. Економічний неоконсерватизм, причини його виникнення. Історія

виникнення консервативного повороту в економічній політиці розвинених

країн, основні ідеї неоконсерватизму. Школи, що відносяться до

неоконсерватизму.

2. Монетаризм. Умови виникнення монетаризму, його попередники і

основні представники. Головні постулати класичного монетаризму. Критика

кейнсіанських ідей у роботах Мілтона Фрідмена, Анни Шварц. Модель

перманентного доходу, теорія номінального доходу, природної норми

18

безробіття, інтерпретація кривої Філліпса. Особливості поглядів Аллана

Мельцера. Еволюція монетаризму, його різні типи. Результати практичного

втілення ідей монетаристів.

3. Теорія економіки пропозиції. Причини виникнення теорії економіки

пропозиції, основні її постулати, представники. Роль поглядів Роберта

Манделла у виникненні цієї школи. Причини економічного зростання і

значного рівня безробіття. Ідеї Артура Лаффера, крива взаємозв'язку ставки

оподаткування та обсягу податкових зборів. Проекти податкової реформи в

США. Результати практичної реалізації ідей прихильників теорії економіки

пропозиції в США. Особливості поглядів Джуда Ванніскі.

4. Нова класична школа. Причини виникнення нової класики, її основні

ідеї та представники. Гіпотеза про раціональні очікування Джона Мута.

Концепція економічного циклу Роберта Лукаса. Макроекономічна модель

нових класиків. Критика кейнсіанських постулатів в роботах Томаса

Сарджента. Теорія ділових циклів Едварда Прескотта. Модель економічного

зростання Пола Ромера.

Тема 14. Новий інституціоналізм

1. Новий інституціональний напрям, його структура. Умови виникнення

нового інституціоналізму, його методологічні особливості та структура.

Основні поняття в працях нових інституціоналістів.

2. Теорія прав власності. Види трансакційних витрат, їх роль в

сучасному економічному розвитку. Теорема Рональда Коуза. Мотиви

ринкової поведінки фірм в роботах Армена Алчіана. Проблеми контрактних

відносин у Гарольда Демсеца. Особливості поглядів Олівера Вільямсона.

3. Теорія нової економічної історії. Складові частини інститутів,

причини їх змін. Вплив інститутів на економічний розвиток в роботах

Дугласа Норта. Особливості минулого економічного розвитку США в працях

Роберта Фогеля.

4. Теорія суспільного вибору. Особливості теорії суспільного вибору, її

представники. Проблеми вибору в умовах демократії. Проблеми реалізації

конституційного вибору в роботах Джеймса Б'юкенена. Теорія політичної

ренти Гордона Таллока. Вплив бюрократичних процедур, особливостей

19

міського устрою на економічний розвиток в роботах Ентоні Даунса. Ідеї

Мансура Олсона.

5. Теорія людського капіталу. Основні ідеї та представники теорії

людського капіталу. Взаємозв'язок рівнів освіти і заробітної плати в роботах

Джекоба Мінсера. Проблеми ринкової дискримінації, споживання благ,

економічний аналіз злочинності, конкуренції, поведінки в родині в працях

Теодора Шульца, Гарі Беккера. Економічний підхід.

6. Теорія права та економіки. Вплив існуючої правової системи на

ринкову ефективність у роботах Річарда Познера.

20

Тема 1. Предмет, методологія і структура дисципліни.

1. Історія економічних вчень є:

А. Спеціальною історичною дисципліною.

В. Спеціальною політичної дисципліною.

С. Спеціальною соціологічної дисципліною.

D. Спеціальною філософською дисципліною.

Е. Правильної відповіді немає.

2. Історія економічної думки вивчає погляди вчених переважно у

сфері:

А. Політичного устрою суспільства.

В. Перебігу природних явищ.

С. Розвитку аграрного справи.

D.Функціонування різних господарських процесів.


3. Економічні ідеї різних мислителів сформульовані у вигляді:

А. Поглядів політичної еліти про шляхи досягнення багатства нації.

В. Думок про розвиток економіки представників панівного класу.

С. Навчань представників шкіл економічної думки.

D. Суджень звичайних громадян на предмет поліпшення їх

матеріального добробуту.


4. Ідеї одних вчених в історії економічних думки:

А. Завжди є реалізованими на практиці іншими мислителями.

В. Незмінні і не еволюціонують під впливом положень інших теорій.

С. Залишаються в непорушному вигляді в критичному осмисленні інших

дослідників.

D. Змінюються під поглядами інших вчених.


21

5. Предметом економічної науки класики визначали:

А. Сферу обігу.

В. Сферу споживання.

С. Сферу виробництва.

D. Сферу розподілу.


6. З наведеного переліку предмет історії економічних вчень

А. Економічні категорії та закони.

В. Історія економічної науки.

С. Процес виникнення й розвитку економічних теорій.

D. Історія політичної економії.

D. Система економічних відносин.

7. Основним методом економічної науки класики вважали:

А. Дедукцію.

В. Каузальний.

С. Наукову абстракцію.

D. Синтез.

Е. Немає вірної відповіді.

8. Нобелевська премія з економіки присуджується з:

А. 1901 р.

В. 1951 р.

С. 1971 р.

D. 1991 р.


9. Серед лауреатів Нобелевської премії з економіки українських

вчених:

А. Немає.

В. Два.

С. Три.

D. Не подавали до номінації взагалі.

22


10. Широко відомим Нобелевським лауреатом є американець:

А. Адам Сміт.

В. Джон Мейнард Кейнс.

С. Карл Маркс.

D. Мілтон Фрідмен.


11. Економічна історія як самостійна наука сформувалася:

А. Наприкінці XVI ст.

В. У XVII ст.

С. У середині XVIII ст.

D. У середині XIX ст.

E. У XX ст.

F. Наприкінці XX ст.

12. Початковим етапом зародження економічної історії як науки

вважається:

А. XV - початок XVI ст.

В. XVI ст.

С. Кінець XVII ст.

D. XVIII ст.

Е. XIX - початок XX ст.

13. Школа «нової економічної історії» склалася:

А. Наприкінці XIX в.

В. У часи Другої світової війни.

С. Після Другої світової війни.

D. Наприкінці XX ст.

14. Школа «нової економічної історії» склалася в:

А. Англії.

В. Німеччині.

23

С. Франції.

D. Росії.

E. США.

15. Сьогодні існують такі підходи до історичної думки як:

А. Ідеалістичне розуміння історії.

В. Матеріалістичне розуміння історії.

С. Історичне розуміння історії.

D. Всі відповіді вірні.

Е. Вірні відповіді А. і В.

F. Вірні відповіді В. і С.

G. Всі відповіді невірні.

16. З перерахованого не відноситься до спеціальних історичних

методів, які використовуються в історико-економічній науці:

А. Хронологічний метод.

В. Синхронний метод.

С. Діахронний метод.

D. Метод історичного моделювання.

E. Всі відповіді вірні.

F.Всі відповіді невірні.

17. Синхронний метод передбачає:

А. Виклад історико-економічного матеріалу в певній часовій

послідовності.

В. Одночасне вивчення історико-економічних подій, що відбуваються в

господарському житті країни і континентів.

С. Метод періодизації.


E. Всі відповіді невірні.

18. Діахронний метод передбачає:



24






19. Хронологічний метод дослідження передбачає:








20. Метою вивчення дисципліни „Історія економічних учень“ є:

А. Поглиблення і розширення знань з економічної теорії.

В. Економічної і загальної культури фахівців з економіки.

С. Формування теоретичної тази бази для аналізу проблем сучасної

економічної політики.

D. Всі відповіді правильні.

21. Вихідним пунктом становлення економічної науки, теоретичного

осмислення економічних проблем вважають ідеї мислителів:

А. Стародавнього Китаю.

В. Стародавнього Єгипту.

С. Стародавньої Греції.

D. Стародавньої Індії.

22. Об’єктом вивчення дисципліни „Історії економічних учень” є:

А. Поведінка економічних суб’єктів на макро- та мікро- рівнях.

В. Розвиток економічної науки від зародження економічних ідей у

творах стародавніх мислителів до сучасних економічних концепцій.

С. Історичний процес розвитку народного господарства країн.

25

D. Історичний процес розвитку продуктивних сил і виробничих

відносин.

23. Першим сучасним фундаментальним дослідженням з історії

економічних учень вважають працю „Історія економічного аналізу”

(1954 р.) видатного західного економіста:

А. А. Маршалла.

В. Дж. М. Кейнса.

С. Й. Шумпетера.

D. Всі відповіді невірні.

24. Дослідження еволюції економічних теорій без урахування їхнього

зв’язку з історичними і соціально-економічними умовами формування

характерне для:

А.Формаційного методу.

В. Логічного методу.

С. Історичного методу.

D. Цивілізаційного методу.

Тема 2. Виникнення економічної думки. Економічна античні думка

1. Причиною формування централізованої державної системи

господарства в країнах Стародавнього Сходу стало:

А. Затвердження державної власності на все господарство країни.

В. Затвердження приватної власності на все господарство країни.

С. Всі відповіді вірні.


2. Історія стародавнього світу охоплює період з:

А. VIII тис. до н. е. до III тис. до н. е.

В. V тис. до н. е. до II тис. до н. е.

С. III тис. до н. е. до III ст. н. е.

26

D. IV тис. до н. е. до V ст. н. е..

Е. Всі відповіді вірні.

F. Всі відповіді невірні.

3. У країнах Сходу основною продуктивною силою були:

А. Раби.

В. Ремісники.

С. Селяни-общинники.


Е. Всі відповіді невірні.

4. Ергастерії в Стародавній Греції представляли собою:

А. Великі майстерні, в яких працювали раби.

В. Дрібні майстерні вільних людей:



5. Основна причина формування азіатського способу виробництва:

А. Наявність класичного рабства.

В. Розвиток інституту колоната.

С. Зовнішня загроза.

D. Необхідність створення потужних систем зрошення.


F. Всі відповіді невірні

6. Відмінність держав Стародавнього Сходу від античних

рабовласницьких держав було обумовлено наступними факторами:

А. Збереження общинних відносин.

В. Наявності надобщинної іригаційної системи.

С. Наявності класичного рабства.


D. Вірні відповіді А. і В.


G. вВі відповіді вірні.

27

7. Згідно з поглядами Фоми Аквінського принципом, що покладений

в основу визначення «справедливої ціни» товару, є:

А. Витратний.

В. Морально-етичний.

С. Витратний і морально-етичний одночасно.

D. Вартісний.

8. Катон, Варрон, Колумелла – представники економічної думки:

А. Греції.

В. Риму.

С. Вавілону.

D. Індії.

9. Антична форма власності, яка становила основу давньогрецького

міста-держави-поліса представляла собою:

А. Державну форму власності.

В. Приватну форму власності.

С. Єдність державної та приватної форм власності.



10. Основними видами полісів, які склалися в Древній Греції, були:

А. Аграрний, з абсолютним переважанням сільського господарства,

слабкими розвитком ремесла і торгівлі.

В. Торгово-ремісничий, зі значним розвитком ремесла і торгівлі,

товарно-грошових відносин, впровадженням рабської праці у виробництво,

демократично ладом.

С. Аграрно-ремісничий, в якому рівною мірою представлені як сільське

господарство, так і ремесло.


E. Вірні відповіді А. і В.


G. Всі відповіді невірні.

28

11. Високому рівню розвитку торгівлі в межах всієї Римської імперії

сприяли:

А. Запровадження єдиної грошової системи по всій імперії.

В. Будівництво кам'яних шосе.



12. Перший етап у становленні феодалізму в Західній Європі

охоплює період:

А. З І по III ст. н.е.

В. З III по V ст. н.е.

С. З V по X ст. н.е.

D. З VIII по XIII ст. н.е.


F. Всі відповіді невірні.

13. Перші пам'ятники економічної думки належать ученим:

А. Стародавній Вавилонії.

В. Стародавнього Єгипту.

С. Стародавній Індії.

D. Стародавнього Китаю.


14. Для Стародавнього Сходу був характерний спосіб виробництва,

званий:

А. Аіатським.

В. Американським.

С. Європейським.

D. Китайським.


15. Природний порядок на Стародавньому Сході характеризувався

наявністю:

А. Натурального господарства і рабства.

29

В. Натурального господарства та економічної свободи працівників

С. Товарного господарства і рабства.

D. Товарного господарства та економічної свободи працівників.


16. До господарських мислителів Стародавнього Китаю належить:

А. Каракалла.

В. Каутілья.

С. Конфуцій.

D. Ксеіофонт.


17. Автором поняття «економіка» є давньогрецький філософ:

А. Аристотель.

В. Ксенофонт.

С. Платон.

D. Сократ.


18. Рабство, існуюче в його час, Платон вважав:

А. Натуральним (дано самою природою).

В. Національним (має місце тільки в його країні).

С. Негуманним (неправильним у відношенні до людини).

D. Неприродним (породженим самим людиною).


19. З поняттям «хрематистика» Аристотель пов'язував сферу

створення:

А. Інтелектуального продукту.

В. Матеріального продукту.

С. Натурального продукту.

D. Чистого продукту.


30

20. Ібн Хальдун є представником:

А. Середньовічної арабської думки.

В. Середньовічної європейської думки.

С. Середньовічної індійської думки.

D. Середньовічної китайської думки.


21. Фома Аквінський вважав багатство, накопичене через

справедливі ціни:

А. Аморальним.

В. Гріховним.

С. Допустимим.

D. Неприпустимим.


22.Середньовічним європейським мислителем - схоластом є:

А. Томас Мор.

В. Шарль Фур'є .

С. Фома Аквінський.

D. Фрідріх Енгельс.


23. Пам’ятки письменності і економічної думки Стародавнього

Сходу це:

А. Життя святих.

В. Норми законодавства.

С. Літописи.

D. Трактати про мистецтво управління державою.


F. Всі відповіді не вірні.

G. Вірні відповіді А, В, С.

H. Вірні відповіді В, D.

I. Вірні відповіді в, г.

31

24. Найбільш древніми трактатами Стародавнього Єгипту, що

відображали розвиток економічної думки, були:

А. «Артхашастра».

В. «Повчання гераклеопольського царя своєму сину».

С. «Нікомахова етика».

D. «Повчання Ахтоя своєму сину Піопі».

Е. «Закони царя Хаммурапі».

F. «Речення Іпусера».

G. «Закони».

H. всі відповіді не вірні.

I. вірні відповіді B, D, F.

J. вірні відповіді A, B, C, D.

25. Головним завданням « Законів царя Хаммурапі»(1792-1750 рр. до

н. е.) було:

А. Узаконення рабства.

В. Захист рабовласників.

С. Захист вільних виробників.

D. Регламентація боргового рабства.

26. В Індії в кінці VІ ст. до н. е. за часів правління царя

Чандрагупти І його радником Каутільєю Вішнугуптою було написано

економічний трактат:

А. «Веди».

В. «Віная пітака».

С. «Артхашастра».

D. Немає вірної відповіді.

27. Збірка «Лунь-юй» (розмови і роздуми) записана в VІ-V ст. до н. е.

учнями зі слів:

А. Сунь Ятсена.

В. Чан-Кайші.

С. Ден-Сяопіна.

D. Конфуція.

32

Е. Мао Дзедуна.

28. До легістів, які були виразниками економічних ідей у Китаї у ІV

до н. е. необхідно віднести:

А. Мен-цзи.

В. Цзи-Чань.

С. Сюнь-Цзи.

D. Лі-Куси.

Е. У-Саньгуй.

F. Гунсунь-Янь (Шань-Янь).

G. Всі відповіді вірні.

H. Всі відповіді не вірні.

I. Вірні відповіді A, B, C.

J. Вірні відповіді B, D, F.

K. Вірні відповіді D, E.

29. Зачатки економічної думки Стародавньої Греції були

відображені у творах наступних авторів:

А. Калігули.

В. Гомера.

С. Креза.

D. Гесіода.

Е. Пірра.

F. Перікла.

G. Нерона.

H. Ксенофонта.

I. Катіліни.

G. Платона.

K. Тацита.

L. Арістотеля.

M. Всі відповіді вірні.

N. Вірні відповіді A, B, D, G, I, J

O. Вірні відповіді B, D, E, H, G, L

P. Вірні відповіді A, I, H, G, L,

33

30. Виразниками економічної думки Стародавнього Риму були:

А. Катон Старший.

В. Луцій Корнелій Сулла.

С. Варрон.

D. Ганнібал.

Е. Колумелла.

F. Йосиф Флавій.

G. Августин Блаженний.

H. Езоп.

I. Луцій Сергій Катіліна.

J. Сціпіон.

K. Марк Тулій Ціцерон.

L. Луцій Анней Сенека.

M. Вірні відповіді B, D, G, I, J.

N. Вірні відповіді A, C, E, G, I, K, L

31. Перу Арістотеля належать слідуючі твори, які носять

економічний характер:

А. «Історія війни з готами».

В. «Нікомахова етика».

С. «Енеїда».

D. «Про державу».

Е. «Політика».

F. Всі відповіді вірні.

G. Всі відповіді не вірні.

H. Вірні відповіді B, E.

I. Вірні відповіді A, D, E.

34

Тема 3. Перші економічні школи. Меркантилізм

1. Предметом вивчення у меркантилістів виступала сфера:

А. Обігу в єдності зі сферою виробництва.

В. Обігу у відриві від сфери виробництва.

С. Виробництва у відриві від сфери обігу.

D. Виробництва у відриві від сфери розподілу.


2. На думку меркантилістів, багатство нації полягає в:

А. Паперових грошах.

В. Грошах у вигляді панцирів і шкур тварин.

С. Грошах у вигляді черепашок і знарядь праці.

D. Золотих і срібних грошах.


3. Епоху домінування меркантилістського вчення прийнято

датувати:

А. XV і XVI століттями

В. XVI і XVII століттями

С. XVII і XVIII століттями.

D. XVIII і XIX століттями.


4. Згідно з Карлом Марксом, періоду панування меркантилізму

відповідає епоха:

А. Первісного нагромадження капіталу.

В. Бурхливого розвитку капіталістичних відносин.

С. Вторинного накопичення капіталу.

D. Занепаду капіталізму.


35

5. Крім французького, існує такий регіональний вид меркантилізму,

як:

А. Американський.

В. Китайський.

С. Прусський.

D. Шотландський.


6. До англійських меркантилистів відносять:

А. Томаса Джефферсона.

В. Томаса Мальтуса.

С. Томаса Мана.

D. Томаса Мора.


7. Провідником ідей французького меркантилізму є:

А. Жан Батист Кольбер.

В. Жан Батист Сей.

С. Жан Жак Руссо.

D. Жан Сімондде Сісмонді.


8. Ранній меркантилізм характеризується:

А. Кількісною теорією грошей.

В. Номіналістічною теорією грошей.

С. Онтологічною теорією грошей.

D. Фугурологічною теорією грошей.


9. Назва економічної науки «політична економія» була введена:

А. У період розвитку економічної концепції меркантилізму.

В. Під час поширення школи фізіократів.

С. Одночасно із розвитком концепції «економічної людини» і

«невидимої руки».

36

D. У часи поширення економічної теорії марксизму.

10. Різниця між раннім і пізнім меркантилізмом полягає у:

А. Відношенні до захоплення і розширенню колоній.

В. Розумінні сутності засобів накопичення багатства нації.

С. Шляхи досягнення активного торгового балансу.

D. Шляхах збільшення продуктивності праці.


11. Пізні меркантилісти вважали, що:

А. Можна допускати імпорт товарів в країну.

В. Не можна допускати імпорт товарів в країну.

С. Слід обмежувати імпорт товарів в країну.

D. Слід стимулювати імпорт товарів в країну.


12. Основним економічним завданням ранні меркантилісти вважали

забезпечення:

А. Активного торгового балансу.

В. Активного грошового балансу.

С. Еквівалентного обміну у зовнішній торгівлі.

D. Еквівалентного обміну у внутрішній торгівлі.

13. Основним завданням економіки пізні меркантилісти вважали

забезпечення:

А. Активного торгового балансу.

В. Активного грошового балансу.

С. Еквівалентного обміну у зовнішній торгівлі.

D. Еквівалентного обміну у внутрішній торгівлі.

14. Особливістю методу меркантилістів не є:

А. Макроекономічний підхід до аналізу економічних явищ.

В. Прагматична спрямованість висновків, пов'язаних з вирішенням

проблеми збагачення нації.

37

С. Відмова від аналізу абстрактних понять, таких, як «справедлива ціна».

D. Нормативний характер висновків, властивий релігійної думки.

15. Меркантилісти ввели поняття:

А. Національне багатство.

В. Загальне благо.

С. Благо індивіда.


16. Основним джерелом збагачення меркантилісти вважали:

А. Сільське господарство.

В. Промислове виробництво.

С. Зовнішню торгівлю.

D. Внутрішню торгівлю.

17. Єдиною, не пов'язаною з інтересами зовнішньої торгівлі

проблемою, що цікавила меркантилістів, була проблема:

А. Збільшення кількості грошей в країні.

В. Збільшення кількості товарів у країні.

С. Забезпечення зайнятості населення.

D. Проведення грамотної політики держави.

18. Індивідуалізація поняття «багатство» сталася в період:

А. Розвитку концепції меркантилізму.

В. Зародження класичної політичної економії.

С. Поширення поглядів соціалістів-утопістів.

D. Зародження сучасної економічної теорії.

19. Основну увагу в своїх дослідженнях вчені-меркантилісти

приділяли сфері:

А. Виробництва.

В.Обігу.

С. Розподілу.

D. Споживання.

38

20. Розподіл багатства на два види: природне і штучне ввів відомий

вчений епохи меркантилізму:

А. Англієць Томас Манн (1571-1641 рр.).

В. Неаполітанець Антоніо Серра (XVI - XVII століття).

С. Англієць Дадлі Норс (1641-1691 рр.).

D. Француз Жан Боден (1530-1596 рр.).

21. Відповідно до концепції меркантилістів джерелом прибутку

купців не є:

А. Плата за послуги купця як торговця.

В. Торговець нічого не додає до вартості товару, а лише перерозподіляє

вартість на свою користь, отримуючи прибуток за рахунок збитку покупця.

С. «Прибуток від відчуження», яку купці отримують за рахунок

«відчуження» грошей понад вартість товару.

D. Всі відповіді неправильні.

22. Рекомендації щодо обмеження імпорту меркантилісти не

обгрунтовують інтересами:

А. Розвитку мануфактурного виробництва.

В. Забезпечення зайнятості.

С. Забезпечення позитивного торгового балансу.

D. Обмеження споживання в цілях розвитку виробництва.

23. Поставлена меркантилістами проблема споживання як стимулу

для розвитку працьовитості нації надалі була забута і піднята тільки:

А. Симоном де Сисмонді (1773-1842 рр.).

В. Альфредом Маршаллом (1842-1924 рр.).

С. Ференцом Листом (1789-1846 рр.).

D. Джоном Мейнардом Кейнсом (1883-1946 рр.).

24. Меркантилізму не властива:

А. Чітко виражена ідея економічних законів.

В. Макроекономічна концепція аналізу економічних явищ.

С. Дполітика економічного регулювання.

39

D. Підтримка експортної промисловості аж до організації державних

мануфактур.

25. Позаекономічним методом проведення політики протекціонізму

в епоху меркантилізму є:

А. Встановлення податкових пільг і субсидій на експорт.

В. Введення високих мит на імпорт.

С. Пряме обмеження на імпорт предметів розкоші.


26. З нижчеперелічених мислителів вчення про ідеальну державу

створив:

A. Платон.

B. Ксенофонт.

C. Конфуцій.

D. Цицерон.

27. Рекомендації теоретиків раннього меркантилізму для

економічної політики західноєвропейських держав полягали у:

A. Створенні конкурентного середовища, підтримці конкуренції з боку

іноземних виробників.

B. Залученні іноземного капіталу для розвитку вітчизняної економіки.

C. Законодавчому встановленні прямих адміністративних заборон з

метою захисту національного ринку від іноземної конкуренції.

D. Створенні економічних умов для вільної торгівлі.

Тема 4. Економічна школа фізиократів

1. Фізіократи були переконані, що непродуктивна праця - це:

А. Праця тих, хто створює чистий продукт.

В. Праця, зайнятих у сільському господарстві.

40

С. Праця, зайнятих у промисловості.

D. Праця, що не змінює створену природою речовину.

2. Поглядам Франсуа Кене не відповідає твердження, що чистий

продукт:

А. Являє собою різницю між вартістю створеного продукту і витратами

виробництва.

В. Створюється тільки в промисловості.

С. Створюється тільки в сільському господарстві.

D. Являє собою чистий дар природи.

3. На думку фізіократів, прибуток не є:

А. Частиною чистого продукту.

В. Різновидом зарплати.

С. Частиною витрат виробництва.

D. Доходом капіталістів.

4. На думку Вільяма Петті (1623-1687 рр.), багатство нації

створюється:

А. Землею.

В. Капіталом.

С. Виробничими навичками.

D. Працею.

Е. Правильної відповіді.

5. Відповідно до вчення фізиократів єдиним джерелом багатства є:

А. Зовнішня торгівля.

В. Земля.

С. Праця.

D. Вся сфера матеріального виробництва.

6. Концепція «природного порядку» Франсуа Кене пропонувала:

A. Комплекс заходів, спрямованих на просування товарів на ринку.

41

B. Розвиток економіки на основі вільної конкуренції, стихійної. гри

ринкових цін, яке виключає втручання держави.

C. Безпосереднє відношення товару до товару, відсутність товарно-

грошових відносин.

D. Поділ ринку на окремі частини по якомусь ознакою.

7. Фізиократи, на думку багатьох дослідників, створили:

А. Перший напрямок в економічній думці.

В. Перше протягом економічної науки.

С. Першу традицію в економічній думці.

D. Першу школу економічної науки.


8. Відповідно до поглядів Франсуа Кене, багатство нації

створюється:

А. Працею в державному управлінні.

В. Працею в промисловості.

С. Працею в сільському господарстві.

D. Працею в торгівлі.


9. Перший здійснив системний аналіз процесу суспільного

відтворення представив:


В. Карл Маркс.

С. Леон Вальрас.

D. Франсуа Кене.


10. Міністром і вченим, що сприяв лібералізації французької

економіки, є:

А. Антуан Монкрет'єн.

В. Жак Тюрго.

С. Жан Батист Кольбер.

42

D. Жан Батист Сей.


11. Згідно з Річардом Кантильоном, людство у своєму економічному

розвитку пройшло:

А. Дві стадії.

В. Три стадії.

С. Чотири стадії.

D. П'ять стадій.


12. Розділивши суспільство на класи у відповідності зі своїми

поглядами на чистий продукт, Франсуа Кене не виділив окремо два

класи, як це згодом зробив Анн Робер Жак Тюрго:

А. Продуктивний клас.

В. «Безплідний» клас.

С. Клас капіталістів.

D. Робочий клас.

Е. Клас земельних власників.

13. „Батьком політичної економії, геніальним і оригінальним

дослідником-економістом” Вільяма Петті назвав:

А. Давид Рікардо.

В. Томас Мальтус.

С. Мілтон Фрідмен.

D. Карл Маркс.

Е. Роберт Солоу.

14. Першим запропонував ідею народного банку:

А. Томас Мальтус.

В. Жозеф Прудон.

С. Адам Сміт.

D. Давид Рікардо.

Е. Жан - Батист Сей.

43

15. Вільям Петті вважав, що вартість товару створюється:

А. Працею.

В. Землею.

С. Працею і землею.

D. Не працею і не землею.

16. Подібно більшості меркантилістів Вільям Петті був проти:

А. Зниження зарплати найманих робітників нижче прожиткового

мінімуму.

В. Підвищення зарплати найманих робітників вища прожиткового

мінімуму.

С. Визначення зовнішньої торгівлі джерелом багатства.

D. Правильний відповідь В і С.

17. Вільям Петті обгрунтував необхідність визначення рівня

зарплати мінімумом життєвих засобів тим, що:

А. Всім буде ясно, що іншу частину створеної найманими працівниками

вартості привласнюють собі підприємці.

В. Якщо робочим стануть платити вдвічі більше мінімуму, то вони

будуть працювати вдвічі менше.

С. У той час в Англії зарплата регулювалася в законодавчому порядку,

причому вища її межа встановлювалась на рівні мінімуму засобів існування

робітників.

D. Зарплата є природною ціною праці.

18. Відповідно до економічного вчення протокласиків, земельна

рента визначається:

А. Сумою позичкового відсотка, що сплачується за кредит, величина

якого дорівнює ціні ділянки землі, відданого в оренду.

В. Розміром прибутку, одержуваною з даної ділянки землі.

С. Різницею між витратами на виробництво сільськогосподарської

продукції на гіршому і даній ділянці.

D. Всі відповіді неправильні.

44

19. Причиною громадянських війн протокласики вважали:

А. Допущення розкоші у одних, коли інші вмирають з голоду.

В. Роздачу великих винагород особам і групам, які не мають ніяких

заслуг.

С. Сподівання окремих груп людей, що їх приватне незадовільне

положення може бути виправлено загальною розрухою.


20. Розмежування між окремими частинами капіталу за характером

їх обороту вперше ввів:

А. Вільям. Петті.

В. Пʼєр Буальбергер.

С. Франсуа. Кене.

D. Робер Тюрго.

21. Вільям Петті запропонував визначати ціну землі:

А. Як продаж права на отримання річної земельної ренти протягом 21

року.

В. Змельну ренту, капіталізовану зі сформованого рівня позичкового

відсотку.

С. Виходячи із співвідношення попиту і пропозиції землі.


22. Норма позичкового відсотка згідно із думкою попередників

класичної школи:

А. Залежить від середньої норми прибутку.

В. Залежить від ціни землі.

С. Безпосередньо визначається співвідношенням між попитом і

пропозицією позичкового капіталу.

D. Визначає зміну ціни землі.

23. Основною формою доходу на думку Вільяма Петті є:

А. Прибуток підприємців у сфері матеріального виробництва.

В. Торговий прибуток.

45

С. Земельна рента.

D. Позичковий відсоток.

24. Пропонуючи звільнити внутрішню торгівлю Франції від митних

обмежень в межах країни Пʼєр Буагільбер (1646-1714 рр.) не ставив

задачу:

А. Зростання поділу праці.

В. Розширення внутрішнього ринку.

С. Посилення звертання товарів і грошей.

D. Недопущення конкуренції.

25. Предметом вивчення Вільям Петті обрав сферу:

А. Виробництва.

В. Обігу.

С. Розподілу.


26. П'єр Буагільбер пропонував ввести у Франції:

А. Прогресивну систему оподаткування.

В. Пропорційну систему оподаткування.

С. Пропорційну або слабопрогрессівную систему оподаткування.

D. Регресивну систему оподаткування.

27. П'єр Буагільбер вимагав припинити практику штучного

заниження цін на зерно, щоб:

А. Скоротити прибутки мануфактур, у тому числі державних.

В. Знизити зацікавленість короля у збільшенні чисельності армії і

веденні війн.

С. Розширити виробництво сільськогосподарської продукції.

D. Стимулювати розвиток вільної конкуренції.

28. Хто із відомих економістів є автором знаменитої „формули” –

„труд - батько і найактивніший чинник багатства, а земля – його мати!”,

у якій наголошується на багатофакторну природу вартості життєвих

46

благ і підкреслюється визначальна роль фактора праці:

А. А. Монкретьєн.

В. В. Петті.

С. Ф. Кене.

D. А. Сміт.

Е. Ж. Б. Сей.

29. Яка з наведених нижче праць належить Ф. Кене (1694-1774 рр.),

де він вперше ставить проблему суспільного відтворення, визначає

класову структуру суспільства:

А. „Дослідження про природу і причини багатства націй” (1776 р.).

В. „Дослідження природи торгівлі в цілому” (1755 р.).

С. „Роздуми про створення і природу багатства” (1766 р.).

D. „Трактат про монету” (1750 р.).

Е. „Економічна таблиця” (1758 р.).

30. Термін „Laissez faire”:

А. Був введений у науковий оборот фізіократами.

В. Буквально означає: „дайте нам спокій” і вважається символом вільної

конкуренції.

С. Застосовується у значенні: найкраще, що може зробити держава для

підприємців – не заважати їм.


Тема 5. Виникнення і розвиток класичної політичної економії

1. Вчення класиків розвивалося і панувало на протязі близько:

А. 100 років.

В. 150 років.

С. 200 років.

47

D. 250 років.


2. Найбільш впливовим економістом XVIII ст. прийнято вважати:

А. Адама Сміта.

В. Давида Рікардо.

С. Вільяма Петті.

В. Франсуа Кене.


3. Класична економічна школа прийшла на зміну пануючому до неї

в більшості європейських країн:

А. Маржиналізму.

В. Марксизму.

С. Меркантилізму.

D. Монетаризму.


4. В якій країні і в якому столітті виникла класична політична

економія?

A. У Німеччині, в XIX ст.

B. У Франції, в XVIII ст.

C. У Франції, в XIX ст.

D. В Англії, в XVIII ст.

E. В Англії, в XVII ст.

5. Класиком економічної теорії, який не мав університетської освіти,

є:


В. Давид Рікардо.

С. Вільям Петті.



48

6. Одним із основних методологічних принципів у Адама Сміта є

поняття:

А. Інституту.

В. Невидимої руки ринку.

С. Граничної корисності товару.

D. Рідкості блага.


7. Головною ознакою класичної школи політичної економії є:

А. Державне регулювання економіки.

В. Дослідження сфери обігу.

С. Проголошення економічного лібералізму.

D. Дослідження сфери виробництва.

Е. Визнання сфери обігу джерелом багатства.

8. На думку Адама Сміта, продуктивною є праця працівників,

зайнятих у сфері:

А. Аграрного виробництва.

В. Матеріального виробництва.

С. Створення інтелектуального продукту.

D. Торгівлі.


9. Одним із основних питань, що вивчались Давидом Рікардо, була

теорія:

А. Безробіття.

В. Інфляції.

С. Відсотка.

D. Ренти.


10. Згідно теорії народонаселення Томаса Мальтуса, головною

причиною бідності є:

A. Благодійність.

49

B. Постійно високі темпи зростання чисельності населення.

C. Надмірно високі темпи науково-технічного прогресу.

D. Зайві соціальні програми уряду.

E. Марнотратство.

11. Адам Сміт визнає за продуктивну працю:

А. У сільському господарстві.

В. У сфері матеріального виробництва.

С. У сфері обігу.

D. У сфері нематеріального виробництва.

12. Вчення Джона Стюарта Мілля входить до:

А. Першого у розвитку класичної школи.

В. Другого етапу розвитку класичної школи.

С. Третього етапу розвитку класичної школи.

D. Четвертого етапу розвитку класичної школи.


13. Автором положення про автоматичне досягнення рівноважного

стану ринкової системи є класик:


В. Жан Батист Сей.

С. Вільям Петті.



14. Засновником класичної школи у Франції став:

A. Франсуа Кене.

B. Адам Сміт.

C. Пʼєр .Буагільбер.

D. Вільям Петті.

15. Томас Мальтус широко відомий, перш за все, своєю теорією:

А. Акумуляції капіталу.

50

В. Народонаселення.

С. Додаткової цінності.

D. Позичкового відсотка.


16. З наведеного нижче не є характерним для класичної школи

політичної економії:

А. Причинно-наслідковий, об’єктивний та якісний аналіз економічних

процесів.

В. Прагнення пізнати об’єктивні економічні закони.

С. Економічний лібералізм.

D. Прагнення пояснити всі економічні процеси виключно на основі

трудової теорії вартості.


17. На думку Джона Стюарта Мілля, протиріччя, що існують при

капіталізмі, вирішаються:

А. Шляхом повернення до феодалізму.

В. Шляхом створення конституційної монархії.

С. революційним шляхом.

D. Еволюційним шляхом.


18. Головними засадами класичної школи політичної економії

стали:

А. Визнання необхідності державного регулювання економіки.

В. Дослідження переважно сфери обігу.

C. Визнання дії об’єктивних економічних законів.

D. Визнання зовнішньої торгівлі джерелом багатства.

19. Класична школа характеризується тим, що її представники:

А. Стали фундаторами науки про категорії та закони економіки.

B. Додержувались принципу економічного лібералізму.

C. Здійснили першу спробу створити теорію капіталістичного способу

51

виробництва.


20. Переваги спеціалізації та поділу праці, та їх роль у підвищенні

продуктивності першим з економістів написав:

А Адам Сміт.

B. Давид Рікардо.

C. Жан Батитст Сей.

D. Ф. Франсуа Кене.

21. Адам Сміт вважав, що вартість товару визначається:

А. Витратами праці та щедрістю землі.

B. Витратами праці лише в межах простого товарного виробництва.

C. Витратами праці на видобуток золота і срібла.

D. Витратами праці незалежно від стадії розвитку економіки.

22. З наведених положень суперечить економічному вченню Адама

наступне:

А. Ринкові ціни товарів тяжіють до їх „природних” цін (вартості).

B. Поділ праці є чинником підвищення її продуктивності.

C. Продуктивною є лише праця у сільському господарстві.

D. Продуктивною є лише праця у матеріальному виробництві.

23. Адам Сміт вважав, що роль держави в економіці повинна бути:

A. Всеохоплюючою, держава повинна взяти на себе вирішення основних

проблем економіки.

B. Не ширше ролі „нічного сторожа”, держава тільки створює

інституційні умови для розвитку економіки.

C. Помірною, держава не втручається у підприємницьку діяльність, але

контролює розподіл суспільного продукту.

D. Активною, держава впливає на величину сукупного попиту, а відтак –

на рівні виробництва, зайнятості та доходу.

52

24. Теорія ренти Давида Рікардо виходила з того, що вартість

сільськогосподарської продукції визначається:

А. Витратами праці на відносно гірших ділянках землі, тоді власники

середніх і кращих отримують ренту.

B. Витратами праці на відносно кращих ділянках землі, тоді власники

середніх і гірших отримують ренту.

C. Витратами праці на середніх ділянках землі, ренту отримують

власники будь-яких ділянок.

D. Власники землі не отримують ренти, оскільки весь прибуток

привласнюється фермерами, які обробляють землю.

25. Вчення Д. Рікардо сучасники називали „системою розбрату і

ворожнечі”, оскільки він встановив, що:

А. Між заробітною платою і прибутком існує обернена залежність.

B. Найманий робітник створює своєю працею вартість, більшу за його

заробітну плату.

C. Існує принципова протилежність класових інтересів підприємців і

найманих робітників.


26. Переваги політики свободи торгівлі на основі теорії

порівняльних переваг вперше були обґрунтовані:

А. Адамом Смітом у „Багатстві народів”.

B. Томасом Меном у „Роздумах про торгівлю Англії з Ост-Індією”.

C. Давидом Рікардо у „Принципах політичної економії та

оподаткування”.

D. Вільямом Петті у „Політичній арифметиці”.

27. Фундаментальні засади трудової теорії вартості сформульовані:

A. Ж. Б. Сеєм в «Трактаті політичної економії» (1803 р.).

B. Д. Рікардо в «Основах політичної економії та оподаткування»

(1817р.).

C. Ж. Сисмонді в «Нових засадах політичної економії» (1819 р.).

D. Т. Мальтусом в «Принципах політичної економії» (1820 р.).

53

E. Н. В. Сеніором в «Основних засадах політичної економії» (1836 р.).

28. Визначення заробітної плати як мінімуму засобів існування

робітника та його сім’ї було характерне для:

A. Д. Рікардо.

B. В. Петті.

C. Т. Мальтуса.


29. Політичну економію часів Давида Рікардо, і Томаса Мальтуса

вважали „похмурою наукою”, тому що вона прогнозувала неминучість:

A. Пролетарських революцій.

B. Повалення капіталізму і заміну його соціалізмом і комунізмом.

C. Гальмування економічного розвитку.


30. „Закон ринків” – теорія, згідно якої пропозиція створює свій

власний попит, яку обґрунтовав французький економіст:

A. Томас Мальтус.

B. Симон Сісмонді.

C. Жан -Батист Сей.

D. Нассау Сеніор.

Тема 6. Утопія. Утопичний социалізм

1. Попередником утопічних ідей в античності є:

А. Аристотель.

В. Платон.

С. Сократ.

D. Софокл.


54

2. Складене з грецьких слів, поняття «утопія» означає:

А. Час, який не прийде.

В. Книга, яку не напишуть.

С. Місце, якого немає.

D. Правитель, якого не буде.


3. Середньовічним утопістом є:

А. Ібн Хальдун.

В. Томас Мальтус.

С. Томас Мор.

D. Фома Аквінський.


4. Утопісти критикували приватну власність з позицій:

А. Безпеки.

В. Моралі.

С. Цінності.

В. Ефективності.


5. Мислителем пізнього середньовіччя, який написав працю

„Утопія”, чим відкрив напрям соціальних утопій, є:

А. Бернардо Даванзатті.

В. Вільям Стаффорд.

С. Томас Ман.

D. Гаспар Скаруффі.

Е. Томас Мор.

6. В ідеальній громаді у Томмазо Кампанелли відсутній інститут:

А. Комунальної власності.

В. Сім'ї.

С. Сім'ї та приватної власності.

D. Приватної власності.

55


7. Із соціалістів-утопістів зробив першу спробу практичної реалізації

ідеї побудови нового суспільства:

A. Клод Анрі Сен-Сімон.

B. Шарль Фур’є.

C. Роберт Оуен.

D. Жан Шарль Леонар і Симонд де Сисмонді.

8. Особливість економічних вчень європейського утопічного

соціалізму полягала у тому, що його представники:

A. Створили моделі ідеального суспільного устрою.

B. Виступили проти жорсткої експлуатації найманої праці капіталом.

C. Виступили з критикою капіталізму.


9. Перша спроба практичної побудови нового суспільства на

принципах зрівняльного комунізму у громаді „Нова гармонія” була

здійснена соціалістом-утопістом:

А. Клодом Анрі Сен-Сімоном.

B. Шарлєм Фур’є.

C. Томасом Мором.

D. Робертом Оуеном.

10. Одна з основних робіт Клода Анрі Сен-Симона називається:

А. «Нова віра».

В. «Нове християнство».

С. «Новий порядок».

D. «Нові часи».


11. Шарль Фур'є пропонував скасувати такий вид власності, як:

А. Державна.

В. Народна.

56

С. Нетрудові.

D. Приватна.


12. Соціалістом-утопістом, який написав працю „Місто сонця” був:

А. Томас Мор.

В. Томмазо. Кампанелла.

С. Роберт Оуен.

D. Джерард Уінстенлі.

13. Від утопізму відрізнялися погляди європейських:

А. Символістів.

В. Соціал-дарвіністів.

С. Соціал-демократів.

D. Сюрреалістів.


14. Виникнення наукової категорії «комунізм» пов'язують з ім'ям:

А. Клода АнріСен-Симона.

В. Роберта Оуена.

С. Шарля Фур'є.

D. Етьєна Кабе.


15. Роберт Оуен закликав змінити існуючий лад шляхом:

А. Повернення до старих (минулих) порядків.

В. Відновлення загальної рівності.

С. Насильницькою революції.

D. Еволюційних змін.


16. Крім побудови ідеальних спільнот, Роберт Оуен у рідній

Великобританії активно брав участь у створенні:

А. Банківских установ.

В. Кредитних закладів.

57

С. Профспілок.

D. Асоціації захисту підприємців.


17. Найбільша кількість колоній соціалістами-утопістами була

створена у:

А. Великобританії.

В. Іспанії.

С. Франції.

D. США.


18. Фундатором утопічного соціалізму прийнято вважати:

А. Томаса Мена.

В. Томаса Мора.

С. Жана-Батиста Сея.

D. Шарля Фур'є.


19. До другого покоління соціалістів-утопістів необхідно віднести:

А. Жана Мельє.

В. Етьєна Мореллі.

С. Карла Маркса.

D. Габріеля Бонно де Маблі.

Е. Томазо Кампанеллу.

F. Жан Жака Руссо.


H. Вірні відповіді F, B, D, G..

I. Вірні відповіді C, D, E.

20. До третього покоління соціалістів-утопістів необхідно віднести:

А. Майкла Бабефа.

В. Анрі Сен-Сімона.

С. Максимил'єна Робесп’єра.

58

D. Шарля Фур’є.

Е. Луі Сен-Жюста.

F. Роберта Оуена.


H. Вірні відповіді B, D, F.

I. Вірні відповіді A, B, C.

21. В першій половині ХІХ ст. виникла ціла школа прихильників

Оуена, до якої належали:

А. Дж. Грей.

В. Томас Джеферсон.

С. Т. Годекін.

D. Дж. Лільберн.

Е. В. Томпсон.

F. Вірні відповіді D, E, F.


H. Вірні відповіді A, C, E.

Тема 7. Марксизм

1. Одним з методологічних джерел вчення Карла Маркса

виступають ідеї представників:

А. Німецької історичної школи.

В. Німецької класичної філології.

С. Німецької класичної філософії.

D. Німецької соціологічної традиції.


2. Під базисом Карл Маркс розумів:

А. Сукупність відносин між споживачами в суспільстві.

59

В. Сукупність виробничих відносин у суспільстві.

С. Сукупність розподільних відносин у суспільстві.

D. Сукупність управлінських відносин у суспільстві.


3. Основним економічним твором Карла Маркса є робота:

А. «Економічно-філософські рукописи» (1844 р.).

В. «Маніфест Комуністичної партії» (1848 р.).

С. «До критики політичної економії» (1859 р.).

D. «Теорії додаткової вартості» (1861-63 рр.).


4. Карл Маркс вперше системно описав такий вид цінності, як:

А. Мінова.

В. Споживницька

С. Додана.

D. Розподільна.


5. «Капітал» Карла Маркса складається з:

А. Двох томів.

В. Трьох томів.

С. Чотирьох томів.

D. П'яти томів.


6. Перший том «Капіталу» був виданий у:

А. 1865 р.

В. 1875 р.

С. 1885 р.

D. 1895 р.

Е. 1867 р.

60

7. Нове, справедливе суспільство в роботах Карла Маркса:

А. Взагалі не згадується.

В. Ніяк не описано.

С. Показано детальним чином.

D. Описано в окремих, незначних штрихах.


8. Згідно з Карлом Марксом, основне протиріччя капіталізму існує

між:

А. Працею і заробітною платою.

В. Працею і капіталом.

С. Працею і відсотком.

D. Працею і рентою.


9. Запропонована Карлом Марксом теорія періодизації історії

економіки називається:

А. Комуністичною.

В. Атеїстичною.

С. Маржинальною.

D. Формаційною.

10. На думку багатьох марксологов, роль Фрідріха Енгельса в житті

Карла Маркса в основному зводилася до:

А. Видання його робіт.

В. Спільного написанням з ним наукових праць.

С. Співучасті у революційних організаціях.

D. Фінансування його творчої активності.


11. Німецький соціал-демократ Едуард Бернштейн є представником

такого різновиду марксизму, як:

А. Індустріалізм.

В. Корпоративізм.

61

С. Опортунізм.

D. Ревізіонізм.


12. Німецьким марксистом є:

А. Карл Каутський.

В. Карл Кніс.

С. Карл Менгер.

D. Карл Юнг.


13. У своїй основній роботі Рудольф Гільфердинг описав умови

розвитку такої стадії капіталізму, як:

А. Імперіалізм.

В. Меркантилізм.

С. Регіоналізм.

D. Сюрреалізм.


14. Запропонована Карлом Марксом теорія періодизації історії

піддавалася критиці за:

А. Погляд на історію як лінійно-прогресивний процес руху від нижчих

суспільно-економічних формацій до вищої комуністичної.

В. Ідею поступального розвитку людства, ідею прогресу.

С. Заперечення ролі особистості в історії.

D. Те, що вона підтверджується лише стосовно країн західної цивілізації

на відносно короткому часовому проміжку.

15. Створенню головної праці – «Капіталу» Карл Маркс присвятив

близько:

А. 10 років.

В.15 років.

С. 25 років.

D. 40 років.

62

Е. 45 років.

16. Економічні взаємозалежності між виробництвом засобів

виробництва і виробництвом предметів споживання представлені в:

А. Економічній таблиці Франсуа Кене.

В. Теорії реалізації Карла Маркса.

С. Теорії накопичення Карла Маркса.

D. Теорії трьох факторів Жана-Батиста Сея.

17. У другій половині XX сторіччя марксистські ідеї в США

розвивав:

А. Пол Дуглас.

В. Пол Девідсон.

С. Пол Самуельсон.

D. Пол Суїзі.


18. Спільна робота двох американських неомарксистів носить

назву:

А. «Імперіалістичний капітал».

В. «Конкурентний капітал».

С. «Монополістичний капітал».

D. «Олигополистичний капітал».


19. Найвищу популярність ідеї неомарксистів набули в США:

А. У 40-50-ті роки минулого ст.

В. У 60-70-ті роки минулого ст.

С. В 80-ті роки минулого ст.

D. У 90-ті роки минулого ст.


20. Ернст Мандель розвивав теорію:

А. Бюрократії.

63

В. Демократії.

С. Меритократії.

D. Охлократії.


21. Відповідно з економічною теорією Карла Маркса, головною

ланкою в системі суспільних відносин є:

А. Виробництво.

В. Обмін.

С. Розподіл.


22. Засновником ревізіонізму був:

А. Георгій Плеханов.

В. Михайло Бакунін.

С. Едуард Бернштейн.

D. Правильної відповіді немає.

23. Карл Маркс описав майбутнє комуністичне суспільство (зникає

розподіл праці, зникає протилежність розумової та фізичної праці, і т.п.)

в творі:

А. «Капітал».

В. «Філософсько-економічні рукописи 1844 р.».

С. «Критика готської програми».

D. «Маніфест комуністичної партії».

Е. «До критики політичної економії».

24. Автором теорії «ультраімперіалізму» був:

А. Георгій Плєханов.

В. Лев Каменєв.

С. Карл Каутський.

D. Едуард Бернштейн

64

25. ІV том «Капіталу» Карла Маркса вперше було видано:

А. Фридрихом Енгельсом.

В. Володимиром Леніним.

С. Карлом Каутським.

D. Георгієм Плєхановим.

Е. Левом Троцьким.

26. Для аргументації теорії додаткової вартості Карл Маркс вводить

в науковий оборот нові категорії:

А. Товар – робоча сила.

В. Постійний і змінний капітал.

С. Необхідний і додатковий робочий час.


27. Тенденція норми прибутку до зниження, за Марксом,

породжується:

А. Підвищенням заробітної плати найманих працівників.

В. Зростанням органічної будови капіталу.

С. Підвищенням цін на предмети споживання.

D. Збільшенням у структурі капіталу частки змінного капіталу.

Тема 8. Європейські історичнні школи

1. Історичні школи виникли в Європі на противагу вченню:

А. Класиків.

В. Меркантилістів.

С. Схоластів.

D. Утопістів.


65

2. Представники європейських історичних шкіл внесли істотний

внесок у виникнення такої соціальної науки, як:

А. Всесвітня історія.

В. Природна історія.

С. Історія економічної думки.

D. Економічна історія.


3. Одна з існуючих історичних шкіл виникла в:

А. Австрії.

В. Бельгії.

С. Великобританії.

D. Франції.

Е. Правильної відповіді немає

4. Німецька історична школа налічує:

А. Два покоління .

В. Три покоління.

С. Чотири покоління.

D. П'ять поколінь.


5. Представники німецької історичної школи стверджували, що

економічні закони:

А. Залежать від національних особливостей і традицій у даній країні.

В. Змінюються залежно від існуючої суспільної формації.

С. Носять незмінний (вічний) характер.

D. Відображають тип господарського устрою.


6. Вчені німецької історичної школи вважали за необхідне

аналізувати:

А. Тільки існуючий устрій суспільства.

В. Як минулий, так і майбутній устрій суспільства.

66

С. Як минулий, так і існуючий устрій суспільства.

D. Тільки минуле устрій суспільства.


7. Німецька історична школа ставила особисті інтереси:

А. Нарівні з національними.

В. Вище національних.

С. Вище громадських.

D. Нижче національних.


8. Фрідріх Ліст відомий своєю концепцією:

А. Виховного протекціонізму.

В. Виключного протекціонізму.

С. Перманентного протекціонізму.

D. Повсюдного протекціонізму.


9. Німецьким федеральним канцлером, який воплотив на практиці

ідеї Фрідріха Ліста, був:

А. Віллі Брандт.

В. Гельмут Коль.

С. Конрад Аденауер.

D. Отто Бісмарк.


10. Представником старої німецької історичної школи є:

А. Вільгельм Гумбольдт.

В. Вільгельм Сайті.

С. Вільгельм Рошер.

D. Вільгельм Телль.


67

11. За свою практичну діяльність представники нової німецької

історичної школи отримали найменування:

А. Вульгарно-соціалістів.

В. Катедер-соціалістів.

С. Соціал-демократів.

D. Соціалістів-утопістів.


12. Вчення нової німецької історичної школи стало домінуючим в

останній чверті XIX сторіччя в університетах:


В. Німеччини.

С. США.

D. Франції.


13. Представники нової німецької історичної школи виступали

проти використання в економічній науці:

А. Логічного аналізу.

В. Математичного апарату.

С. Фізичних величин.

D. Філософських категорій.


14. Виразником ідей англійської історичної школи є:

А. Арнольд Тойнбі.

В. Джон Стюарт Мілль.

С. Томас Мор.

D. Фрідріх Хайєк.


15. Успішний економічний розвиток країн Західної Європи Макс

Вебер пов'язував з домінуючим там:

А. Анархізмом.

68

В. Католицизмом.

С. Православ'ям.

D. Протестантизмом.


16. Вернер Зомбарт в одній із своїх робіт докладно описав типи та

функції:

А. Державних службовців.

В. Землевласників.

С. Найманих працівників.

D. Підприємців.


17. Виникнення поняття «капіталізм» пов'язують з ім'ям:

А. Вернера Зомбарта.

В. Луйо Брентано.

С. Макса Вебера.

D. Фрідріха Ліста.


18. Кліфф Леслі був активним критиком панівного в

Великобританії:

А. Абсолютизму.

В. Вікторіанства.

С. Дарвінізму.

D. Рикардіанства.


19. До засновників «Історичної школи» в Німеччині в першій

половині ХІХ ст. необхідно віднести:

А. Карла Кніса.

В. Вільгельма Рошера.

С. Бруно Гільдебранта.


Е. Всі відповіді не вірні.

69

F. Вірні відповіді A, B.

G. В ірні відповіді B, C.

20. Найвідомішим представником нової історичної школи був:

А. Густав Шмоллер.

В. Луйо Брентано.

С. Карл Кніс.

D. Вільгельм Рошер.

Е. Вернер Зомбарт.

F. Карл Бюхер.

21. Спільним для молодої історичної школи було пояснення

історичних фактів з позицій:

А. Класового антагонізму.

В. Примату психології.

С. Примату корисності.


22. Перу Густава Шмоллера належать наступні історико-економічні

праці:

А. «Історія дрібного ремісничого виробництва».

В. «Народне господарство, наука про народне господарство та його

методи».

С. «Сучасний капіталізм».

D. «Аграрна політика».

Е. «Соціалізм і соціальний рух в ХІХ ст.».



H. Вірні відповіді A, B.

I. Вірні відповіді D, E.

23. В. Зомбарт сформулював засади расової теорії в працях:

А. «Герої і торговці».

В. «Соціалізм і соціальний рух в ХІХ ст.».

70

С. «Сучасний капіталізм».

D. «Устрій господарського життя».

Е. «Про людину».

F. «Мета господарства».

24. До представників старої історичної школи в Німеччині

належать:

A. В. Рошер, Б. Гільденбранд, К. Кніс.

B. М. Вебер, Л. Брентано, В. Рошер.

C. Ф. Ліст, Л. Брентано, К. Бюхер.

D. К. Кніс, К. Бюхер, Г. Шмоллер.

25. Засновником нової (молодої) історичної школи став:

A. Густав Шмоллер.

B. Луйо Брентано.

C. Карл Бюхер.

D. Карл Менгер.

26. Предметом дослідження політичної економії історичної школи є:

A. Сфера виробництва;

B. Сфера обігу;

C. Економічні і позаекономічні фактори;

D. Інародного господарства нації.

Тема 9. Маржиналізм. Становлення неокласичного напрямку в

економіці

1. Маржинализм прийнято ототожнювати з:

А. Ученням кейнсіанців.

В. Ученням класиків.

С. Ученням монетаристів.

71

D. Ученням неокласиків.


2. Протомаржіналіст Генріх Госсен вивів у теорії два:

А. Закону.

В. Положення.

С. Постулати.

D. Правила.


3. Маржиналісти використовували при аналізі економічних явищ

наступні величини:

А. Абстрактні.

В. Натуральні.

С. Відносні.

D. Граничні.


4. Маржиналістську революцію прийнято датувати:

А. 1861 - 1864 рр.

В. 1871 - 1874 рр.

С. 1881 - 1884 рр.

D. 1891 - 1894 рр.


5. Перший етап розвитку неокласики відомий під назвою:

А. Неомеркантілістского.

В. Об'єктивного.

С. Посткласичного.

D. Суб'єктивного.


6. Маржиналісти стали наступниками ідей класиків:

А. На першому етапі свого розвитку.

72

В. На другому етапі свого розвитку.

С. На третьому етапі свого розвитку.

D. На четвертому етапі свого розвитку.


7. Лідером австрійської школи є:

А. Карл Каутський.

В. Карл Кніс.

С. Карл Маркс.

D. Карл Менгер.


8. Карл Менгер відомий своєю концепцією:

А. Зростаючого протиріччя між працею і капіталом.

В. Поділу економічних благ на порядки та їх компліментарності.

С. Останньої години.

D. Трудової теорії вартості.


9. Ойген Бем-Баверк розробив теорію:

А. Поставленні.

В. Нормального обміну.

С. Очікування.

D. Оптимального споживання.


10. Фрідріх Візер критикував ідеї противників:

А. Анархізму.

В. Державного втручання в економіку.

С. Консерватизму.

D. Приватного порядку.


73

11. Графічне представлення системи розподілу доходів в ринковій

економіці запропонував:

А. В. Парето.

В. К. Маркс.

С. М. Лоренц.

D. А. Філліпс.

Е. А. Лаффер.

12. Вільфредо Парето був представником:

А. Австрійської школи.

В. Кембриджської школи.

С. Лозаннської школи.

D. Фрайбургской школи.


13. Поняття оптимуму при дослідженні корисності належить:

А. Альфреду Маршаллу.

В. Вільфредо Парето.

С. Давиду Рікардо.

D. Карлу Менгеру.


14. Англійським неокласиком першого етапу є:

А. Альфред Маршалл.


С. Вільям Стенлі Джевонс.

D. Френсіс Еджуорт.


15. Альфред Маршалл обгрунтував поняття:

А. Поділу економічних благ на порядки та їх компліментарності.

В. Кривих байдужості та ранжування корисностей.

С. Додатковою цінності і норми експлуатації.

D. Рівноважної ціни і еластичності попиту на товар.

74


16. Засновником мікроекономіки як окремої науки є:


В. Давид Рікардо.

С. Джон Мейнард Кейнс.

D. Карл Маркс.


17. Френсіс Еджуорт, серед іншого, ввів в економічний аналіз

поняття:

А. Кривої пропозиції.

В. Кривої попиту.

С. Кривої спадної корисності благ.

D. Кривих байдужості.


18. Вчення про статику і динаміку економічних процесів представив

у своїх роботах неокласик:

А. Джон Бейтс Кларк.

В. Джон Кеннет Гелбрейт.

С. Джон Коммонс.

D. Джон Хікс.


19. Концепцію граничної продуктивності капіталу обгрунтував:

А. Джон Коммонс.

В. Джон Ло.


D. Джон Стюарт Мілль.


20. Кількісну теорію грошей розвивав неокласик:


75

В. Ірвінг Фішер.

С. Карл Каутський.

D. Пол Самуельсон.


21. Джерелом найбільших труднощів в економічній теорії А.

Маршалл вважав:

А. Фактор часу.

В. Взаємодію попиту та пропозиції.

С. Динаміку цін.

D. Безробіття.

22. Рівняння обміну Ірвінга Фішера відображає функціональні

зв'язки між:

А. Сумою цін товарів і сумою платежів.

В. Швидкістю обігу грошей і коливаннями грошової маси.

С. Рівнем цін і купівельною спроможністю грошей.

D. Рівнем занятості та національним доходом.

23. До австрійської школи маржиналізму слід віднести:

А. Карла Менгера.

В. Альфреда Маршалла.

С. Фридриха Візера.

D. Вільяма Джевонсона.

Е. Ойгена Бем-Баверка.



H. Вірні відповіді А, C, E.

I. Вірні відповіді B, D, E.

24. Засновником лозанської школи маржиналізму був:

А. Вільфредо Паретто.

В. Леон Вальрас.

76

С. Вільям Джевонс.

D. Герман Госсен.

Е. Антуан Курно.

F. Джон Бейтс Кларк.

25. Засновнику кембриджської школи маржиналізму Альфреду

Маршаллу належать наступні праці:

А. «Принципи економічної політики».

В. «Промисловість і торгівля».

С. «Основи економічної науки».

D. «Початки політичної економії».

Е. «Принципи політичної економії».



H. Вірні відповіді A, B, C.

I. Вірні відповіді B, C, E.

J. Вірні відповіді C, D, E.

26. Перу Джона Бейтса Кларка належать наступні праці:

А. «Основи політекономії».

В. «Розподіл багатства»».

С. «Суть економічної теорії».

D. «Основи економічної теорії».

Е. Всі відповіді не вірні.


G. Вірні відповіді A, B.

H. Вірні відповіді B, C.

27. Термін „граничний” був введений у науковий оборот:

A. Вільямом Стенлі Джевонсом.

B. Ойгеном Бем-Баверком.

C. Фридрихом Візером

D. Карлом Менгером.

77

28. У визначенні цінності маржиналістам належать наступні:

A. Цінність визначається кількістю праці, витраченої на виробництво

золота і срібла;

B. Цінність блага або його цінність визначається його граничною

корисністю;

C. Цінність визначається кількістю суспільно - необхідної праці,

витраченої на виробництво товару;

D. Цінніість товару визначається витратами його виробництва.

29. Термін „економікс” вперше був введений у науковий оборот:

A. Джоном Мейнардом Кейнсом.

B. Альфредом Маршаллом.

C. Вільямом Стенлі Джевонсом.

D. Леоном Вальрасом.

30. Математичний інструментарій функціонального аналізу

поведінки споживача, зокрема „криві байдужості”, був створений

англійським економістом:

A. Альфредом Маршаллом.

B. Френсісом Еджвортом.

C. Вільфредо Парето.

D. Вільямом Джевонсом.

31. Автором теорії граничної продуктивності та вчення про статику

і динаміку був американський економіст:

A. Вільям Джевонс.

B. Леон Вальрас.

C. Вільфредо Парето.

D. Джон Бейтс. Кларк.

32. Для характеристики впливу попиту та пропозиції на рівноважну

ринкову ціну Альфред Маршалл застосував відому алегорію:

A. „Невидимої руки”.

B. „Лез ножиць”.

78

C. „Нічного сторожа”.

D. „Квіткового горщика”.

Тема 10. Традиційний інституціоналізм

1. Традиційний іістітуціоналізм як напрям виник в:

А. Австрії.

В. Великобританії.

С. Німеччині.

D. Франції.


2. Предметом вивчення традиційного інституціоналізму виступає:

А. Грошовий сектор національної економіки.

В. Сфера матеріального виробництва.

С. Товарний сектор національної економіки.

D. Економічні аспекти поведінки індивіда.


3. Традиційний іістітуціоналізм найбільший методологічний зв'язок

має з вченням:

А. Неокласиків.

В. Неоконсерваторів.

С. Неолібералів.

D. Німецької історичної школи.


4. Традиційні інституціоналістів закликали інтегрувати економіку

як науку з:

А. Іншими соціальними науками.

В. Ненауковими підходами до вирішення суспільних проблем.

79

С. Точними науками.

D. Філософією.


5. Торстейн Веблен був представником такого виду традиційного

інституціоналізму, як:

А. Критичний.

В. Статистичний.

С. Технократичний.

D. Юридичний.


6. Ефект Веблена являє собою випадок порушення на практиці

закону:

А. Пропозиції.

В. Спадної граничної корисності.

С. Спадної граничної продуктивності.

D. Попиту.


7. У своїй еволюційній теорії Торстейн Веблен використовував ідеї:

А. Арнольда Тойнбі.

В. Жана Батіста Ламарка.

С. Карла Ліннея.

D. Чарльза Дарвіна.


8. Торстейн Веблен вважав, що замість капіталістів економікою

повинні управляти:

А. Урядові чиновники.

В. Техніки та інженери.

С. Філософи.

D. Економісти і юристи.


80

9. Предметом дослідження у Джона Коммонса виступали:

А. Інтереси пануючої бюрократії.

В. Інтереси споживачів.

С. Класи при капіталізмі.

D. Колективні інститути.


10. Джон Коммонс вважав, що існуюча ціна товару є результатом:

А. Взаємодії попиту і пропозиції.

В. Вкладеної в нього в процесі виробництва праці.

С. Домовленості між різними суспільними утвореннями.

D. Збігу інтересів продавця і покупця.


11. Реформований за його ідеям вид капіталізму, Джон Коммонс

називав:

А. Адміністративним.

В. Нормативним.

С. Споживчим.

D. Соціальним.


12. Леслі Мітчелл, в числі іншого, займався збором і обробкою:

А. Інформації про політичний розвиток США.

В. Публікацій в пресі, присвячених курсам цінних паперів на фондовій

біржі.

С. Податкової звітності підприємств.

D. Статистичних даних.


13. Леслі Мітчелл є безпосереднім учнем і послідовником:

А. Альфреда Маршалла.

В. Карла Маркса.

С. Карла Менгера.

81

D. Торстейна Веблена


14. Торстейн Веблен започаткував наступний напрямок

інституціоналізму:

А. Соціально-правовий.

В. Емпіричний.

С. Соціально-психологічний.

D. Коньюктурно-статистичний.

15. Статистичний підхід Леслі Мітчелла розвивав Нобелівський

лауреат:

А. Амартія Сіна.

В. Мілтон Фрідмен.

С. Роберт Лукас.

D. Саймон Кузнець.


16. Джон Кеннет Гелбрейт вважав, що приймають економічні

відносини:

А. Власники засобів виробництва.

В. Урядові адміністратори.

С. Вчені, інженери та техніки.

D. Філософи.


17. Одним з основних положень в роботах Джона Кеннета Гелбрейта

є:

А. Положення про загострення класової боротьби в ході розвитку

капіталізму.

В. Поняття техноструктури.

С. Постулат про абсолютну ефективності ринкової економіки.

D. Принцип максимізації корисності.


82

18. У своїх працях Джон Кеннет Гелбрейт висунув ідею:

А. Безкласового суспільства.

В. Нового індустріального суспільства.

С. Товариства благоденства для всіх.

D. Цивілізованого суспільства.


19. Франсуа Перру в своїх роботах розвивав теорію:

А. Акціонерного капіталу.

В. Цивілізованого суспільства.

С. Загальної економіки.

D. Техноструктуру.


20. Гуннар Мюрдаль розглядав ідеї економічної дискримінації за:

А. Статевою ознакою.

В. Расовою приналежністю.

С. Переконанням.

D. Мовною ознакою.


21. Антимонопольні концепції Т. Веблена і Дж. Коммонса були

вперше апробовані:

А. До І- ої світової війни.

В. До світової економічної кризи 1929-1933 р. р.

С. У період "Нового курсу" Ф. Д. Рузвельта.

D. Під час II-ої світової війни.

Е. Після II-ої світової війни.

22. Крім соціальних інститутів за основу досліджень інститу-

ціоналізм бере:

А. Індивідуальну психологію.

В. Народний характер.

С. Інстинкти.

83

D. Соціальну психологію народу.

Е. Менталітет нації.

F. Темперамент народу.

G. Рефлекси.

H. Всі відповіді вірні.

I. Всі відповіді не вірні.

J. Вірні відповіді B, C, F.

K. Вірні відповіді B, C, E, G.

23. Перу економіста У. Мітчела належить праця:

А. «Лекції про типи економічної теорії».

В. «Індустріальне суспільство».

С. «Математичні моделі циклу».


24. Теорія суперіндустріалізму належить перу:

А. Вільяма Ростоу.

В. Реймона Арона.

С. Олвіна Тоффлера.


25. Соціально-психологічноий напрям інституціоналізму був

створений критиком капіталізму, якого колеги називали

„американським Марксом”:

A. Джоном Гелбрейтом.

B. Вільямом Мітчеллом.

C. Торстейном Вебленом.

D. Джоном Коммонсом.

26. Відмінність інституціоналізму від неокласичної теорії полягає у:

A. Твердженні, що ринок координує та спрямовує діяльність учасників

економічних процесів.

B. Твердженні, що рушійною силою ринкової економіки є механізм

вільної конкуренції.

84

C. Визнанні державного втручання в економіку небажаним.

D. Визнанні необхідності суспільного контролю над бізнесом.

Тема 11. Кейнсианство

1. Однією з основних причин виникнення кейнсіанства є:

А. Велика депресія в США та інших розвинених країнах.

В. Друга світова війна.

С. Дві світові нафтові кризи в 70-х роках минулого століття.

D. Перша світова війна.


2. Поряд з кейнсіанством, в 30-ті роки минулого сторіччя виникли

такі наукові школи:

А. Марксизм.

В. Неоконсерватизм.

С. Неолібералізм.

D. Новий інституціоналізм.


3. Кейнсианство в практиці, перш за все, орієнтувалося на:

А. Боротьбу з безробіттям.

В. Обмеження імпорту споживчих товарів.

С. Протидію падіння реального курсу національної валюти.

D. Зниження темпів інфляції.


4. Основною тезою кейнсіанства виступає необхідність:

А. Відродження ідей класиків.

В. Усвідомленого державного втручання в економіку.

С. Побудови справедливого суспільства.

85

D. Створення постіндустріального суспільства.


5. Джон Мейнард Кейнс був безпосереднім учнем:

А. Адама Сміта.

В. Альфреда Маршалла.

С. Карла Маркса.

D. Карла Менгера.


6. Головною роботою Джона Мейнарда Кейнса є:

А. «Економічні наслідки Версальського мирного договору» (1919 р.).

В. «Трактат про ймовірність» (1921 р.).

С. «Трактат про гроші» (1930 р.).

D. «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936).


7. Однією з основних у роботах Джона Мейнарда Кейнса є

концепція:

А. Ефективного пропозиції.

В. Ефективного попиту.

С. Ефективного рівня інфляції.

D. Ефективного рівня продуктивності праці.


8. Засновником макроекономіки як окремої науки є:


В. Альфред Маршалл.




9. У своїй основній роботі Джон Мейнард Кейнс висунув ідею:

А. Основного біологічного закону.

86

В. Основного психологічного закону.

С. Основного соціологічного закону.

D. Основного економічного закону.


10. Ідеї Джона Мейнарда Кейнса безпосередньо продовжували:

А. Монетаристи.

В. Нові кейнсіанці.

С. Посткейнсіанці.

D. Протокейнсіанці.


11. Представником посткейнсіанства є американець:

А. Вільфредо Парето.

В. Джон Коммонс.

С. Ніколас Калдор.

D. Евсі Домар.


12. Джон Мейнард Кейнс вважав, що:

А. Уряд повинен використовувати державні закупівлі і податки, щоб

сприяти зниженню безробіття.

В. У ринковій системі є механізми, здатні самостійно в короткі терміни

забезпечити високий рівень зайнятості.

С. Економіка повинна розвиватися на основі централізованого

планування.

D. Необхідно знищити приватну власність.

13. У «Загальній теорії зайнятості, відсотка і грошей» Джона

Мейнарда Кейнса передбачається, що:

А. Ціни і заробітна плата мають стійкий характер.

В. Крива сукупної пропозиції представлена горизонтальною лінією.

С. Зміна рівня державних витрат може впливати на величину

національного продукту.

87

D. Зміни в податковій політиці можуть впливати на величину

національного продукту.

Е. Усі попередні відповіді вірні.

14. Неокласичний синтез є спробою поєднати ідеї:

А. Неокласиків і Джона Мейнарда Кейнса.

В. Неокласиків і Карла Маркса.

С. Неокласиків і Леона Вальраса.

D. Неокласиків і Франсуа Кене.


15. Представником неокласичного синтезу виступає:

А. Людвіг Мізес.


С. Пол Самуельсон.

D. Фрідріх Візер.


16. Представники неокласичного синтезу розробили модель:

А. IS-LM.

В. Безкласового суспільства.

С. Загальної макроекономічної рівноваги.

D. Часткової макроекономічної рівноваги.


17. Посткейнсіанство виникло в:

А. 30-х роках минулого ст.

В. 40-х роках минулого ст.

С. 50-х роках минулого ст.

D. 60-х роках минулого ст.


18. Представницею посткейнсіанства була:

А. Анна Шварц.

88

В. Джоан Робінсон.

С. Маргарет Тетчер.

D. Ханна Арендт.


19. Вкажіть відмінність положень концепції, висунутої Джоном

Мейнардом Кейнсом, від положень попередніх теорій:

А. Головним стабілізатором економіки є кредитно-грошова політика.

В. Основу сучасної економіки становлять соціальні інститути.

С. У національній економіці зростання заощаджень не рівнозначне

зростанню інвестицій.

D. На національному ринку пропозиція сама створює попит.

20. Економісти кейнсіанської школи вважають, що кредитно-

грошова політика повинна використовуватися в першу чергу для:

А. Сприяння зовнішній торгівлі.

В. Фінансування дефіциту державного бюджету.

С. Сприяння стабілізації банківської системи.

D. Контролю динаміки процентної ставки.

Е. Контролю динаміки грошової пропозиції.

21. Вперше в економічній науці проблеми економічного зростання

були розглянуті в роботах:

А. Джона Річарда Хікса.

В. Роя Харрода.

С. Артура Лаффера.

D. Алвіна Філліпса.

Е. Вільфредо Парето.

22. Економічний закон, що встановлює математичну залежність між

рівнем безробіття і обсягом недовироблення ВНП, названий ім'ям:

А. Вільфредо Парето.

В. Артура Оукена.

С. Макса Лоренца.

89

D. Алвіна Філліпса.

Е. Артура Лаффера.

23. Ідея мультиплікатора належить:

А. Альфреду Маршаллу.

В. Антуану Огюстену. Курно.

С. Василію Леонтьєву.

D. Джону Мейнарду Кейнсу.

Е. Джону Річарду Хиксу.

24. Основний висновок, до якого прийшов Рой Харрод у своїй теорії

економічного зростання, полягає у:

А. Необхідності державного втручання за допомогою методів ан-

тициклічної політики й тривалого стимулювання темпів зростання.

В. Необхідності розробки антициклічної політики короткострокового

плану.

С. Розробки політики тривалого стимулювання наближення темпів

зростання до природного, попередження масового безробіття.

D. Усі відповіді вірні.

Е. Вірні відповіді А і В.

F. Вірні відповіді А і С.

G Усі відповіді не вірні.

25. Відповідно до теорії Джоан Робінсон, ідеальними умовами

економічного розвитку (умовами «золотого століття») є:

А. Нейтральний технічний прогрес, в умовах якого продуктивність

праці, заробітна плата на одну людину і капіталоозброєність підвищуються в

однаковій пропорції, а норма прибутку залишається сталою.

В. Гнучкість і рухливість реальної заробітної плати робочого класу, що

підвищується разом зі зростанням виробництва на душу населення.

С. Вільна конкуренція, що є неодмінною й обов'язковою умовою саме

такого зросту заробітної плати.

D. Нагромадження капіталу в умовах «золотого століття» залежить

тільки від темпів технічного прогресу й приросту зайнятого населення.

90

Е. Усі відповіді вірні.

F. Вірні відповіді А і В.

G. Вірні відповіді В, С. і D.

26. Автором теорії сукупного попиту й циклу є:

А. Йозеф Шумпетер (1883 – 1950 рр.).

В. Ерик Ліндаль ( 1891 – 1960 рр.).

С. Ерик Лундберг (1907 – 1987 рр.).

D. Кнут Вікселль (1851 –1926 рр.).

Е. Міхал Калецьки (1899 – 1970 рр.).

F. Оскар Ланге (1904 – 1965 рр.).

G. Василій Леонтьев (1906 – 1999 рр.).

H. Усі відповіді вірні.

I. Вірні відповіді В і С.

27. Згідно з кейнсіанською теорією, рівень виробництва і зайнятості

в економіці визначаються:

A. Величиною сукупної пропозиції.

B. Попитом на гроші.

C. Рівнем цін.

D. Величиною сукупного попиту.

28. Джон Мейнард Кейнс увів у науковий оборот термін:

A. Мультиплікатор інвестицій.

B. Ліквідність.

C. Гранична схильність до споживання.


29. Представниками неокейнсіанства, які розробили численні моделі

економічного зростання, були:

A. Е. Хансен, О. Домар, Р. Харрод, Дж. Хікс, Н. Калдор.

B. Дж. Робінсон, Й. Шумпетер, Е. Чемберлін.

C. Т. Веблен, Дж. Гелбрейт, В. Мітчелл, Дж. Коммонс.

D. В. Ойкен, Л. Ерхард, А. Мюллер-Армак, М. Алле, Ф. Перру.

91

30. Досліджуючи реальні ринкові структури, незалежно і одночасно

прийшли до висновку, що монополія є ринковою ситуацією, яка не

заперечує конкуренції, а лише змінює її форми:

A. Йозеф Шумпетер та Едвард Чемберлін.

B. Йозеф Шумпетер та Джон Хікс.

C. Джоан Робінсон та Йозеф Шумпетер.

D. Едвард Чемберлін та Дж. Робінсон.

31. Автором теорії монополістичної конкуренції є:

A. Йозеф Шумпетер.

B. Джоан Робінсон.

C. Едвард Чемберлін.


Тема 12. Неоліберальний напрям неокласичної школи у ХХ ст.

1. Виникнення неолібералізму прийнято датувати:

А. 30-ми роками минулого ст.

В. 50-ми роками минулого ст.

С. 70-ми роками минулого ст.

D. 90-ми роками минулого ст.


2. Неоліберальне вчення є ідейним продовженням:

А. Мальтузіанство.

В. Марксизму.

С. Меркантилізму.

D. Монетаризму.


92

3. Неоліберали підтримують державне регулювання економіки:

А. В активній формі.

В. У короткостроковому періоді.

С. У середньостроковій перспективі.

D. У пасивному вигляді.


4. Неолібералізм є вченням, яке ідейно протистоїть:

А. Кейнсіанству.

В. Класичній школі.

С. Консерватизму.

D. Корпоратизму.


5. Неоліберальні ідеї втілював на практиці німецький федеральний

канцлер:



С. Людвіг Ерхард.

D. Франц Враницьки.


6. Ідейним (опосередкованим) учнем Людвіга Мізеса був:

А. Джон Коммонс.

В. Карл Менгер.

D. Мілтон Фрідмен .



7. Людвіг Мізес доводив неможливість побудови на практиці:

А. Анархізму.

В. Капіталізму.

С. Монархізму.

D. Соціалізму.

93


8. Після другої світової війни Людвіг Мізес, в числі іншого,

займався:

А. Вивченням особливостей людської поведінки.

В. Розробкою доктрини постіндустріального суспільства.

С. Розглядом можливості з'єднання принципів соціалізму і капіталізму.

D. Формуванням доктрини неомарксизма.


9. Головною (узагальнюючою) працею Людвіга Мізеса прийнято

вважати роботу:

А. «Соціалізм: економічний і соціологічний аналіз» (1922 р.).

В. «Теорія та історія: інтерпретація соціальної та економічної еволюції»

(1957 р.).

С. «Людська діяльність. Трактат з економіки» (1949 р.).

D. «Економічна свобода і інтервенціонізм» (1990 р.).


10. На думку Фрідріха Хайєка, головними інформаційними

сигналами в економіці є:

А. Політичні програми.

В. Інтереси суспільства.

С. Бажання споживачів.

D. Ціни.


11. Одним із засновників чиказької економічної школи є:


В. Віктор Канто.

С. Генрі Саймоне.

D. Фрідріх Хайєк


94

12. Представники чиказької економічної школи ідейно протистояли:

А. Класикам.

В. Кейнсіанцям.

С. Меркантилістам.

D. Фізіократам.


13. До числа вчених - представників фрайбургської школи

належить:


В. Вальтер Ойкен.

С. Давид Рікардо.



14. Представники фрайбургської школи обгрунтували такий вид

неолібералізму як:

А. Квазілібералізм.

В. Лівий лібералізм.

С. Ордолібералізм.

D. Соціолібералізм.


15. Німецькі неоліберали описали такий вид ринкового

господарства, як:

А. Інтернаціональне.

В. Національне.

С. Соціальне.

D. Ефективне.


16. Вальтер Ойкен називав ринкову економіку:

А. Державною.

В. Міновою.

95

С. Неефективною.

D. Товарною.


17. Неоліберальні ідеї не підтримували:



С. Людвіг Ерхард.



18. Нью-йоркську школу лібералізму було засновано:

А. Гербертом Спенсером.

В. Томасом Маккеєм.

С. Людвігом фон Мізесом.

D. Вільямом Самнером.

19. Перу лідера лондонської школи Фрідріха Августа фон Хайека

належать праці:

А. «Капіталізм і свобода».

В. «Свобода і закони».

С. «Дорога до рабства».

D. «Людина, економіка, держава».



G. Вірні відповіді A, D.

H. Вірні відповіді B, C.

20. Засновником ордолібералізму є:

А. Мілтон Фрідмен.

В. Чарльз Кобб.

С. Вальтер Ойкен.

D. Пол Ховард Дуглас.

Е. Роберт Соллоу.

96

21. Французький економіст-ліберал Жак Леон Рюефф (1896-1978

рр.):

А. Визначив принципи вільного ринкового господарства.

В. Розглядав три варіанти устрію сучасного світу.

С. Сформулював закон, відповідно з яким відсоток безробіття

знаходиться в прямій залежності від величини реальної зарплати.

D. Використовав математичні методи аналізу темпів економічного

зростання.

22. Неолібералізм – одна з основних течій сучасної економічної теорії

– об’єднує вчених, які:

A. Обґрунтовують необхідність активного державного втручання у

функціонування економіки.

B. Обґрунтовують необхідність поєднання принципів „laissez faire”з

обмеженим державним втручанням в економіку.

C. Заперечують правомірність будь-якого державного втручання в

економіку.

D. Обґрунтовують необхідність державного контролю над цінами та

рівнем доходів.

23. Неолібералізм представлений:

A. Чиказькою, австрійською, історичною та шведською економічної

школами.

B. Лозаннською, австрійською, кембриджською та американською

школами.

C. Лондонською, чиказькою, фрайбурзькою та паризькою школами.

D. Маржиналістською, історичною, класичною та кейнсіанською

школами.

24. До теоретичних засад неолібералізму належать:

A. Створення державою умов для ефективного функціонування

ринкового механізму.

B. Пріоритет державної власності та державних господарських структур.

C. Централізований розподіл ресурсів та суспільного продукту.

97

D. Збільшення обсягів державних замовлень, закупівель і позик.

25. Провідним поборником ринкового мислення ХХ століття, який

виступив проти будь-яких спроб державного втручання в економіку і у

праці „Дорога до рабства” стверджував, що навіть помірне

одержавлення економіки призводить до встановлення тоталітаризму,

був:

A. Роберт Лукас.

B. Фрідріх фон Хайєк.


D. Морис Алле.

26. Методологічну основу поглядів Ф. Хайєка становить ідея:

A. Спонтанного порядку.

B. Мультиплікатора.

C. Акселератора.

D. Правильні відповіді B. і C.

27. Представниками фрайбурзької економічної школи

неолібералізму є:

A. Л. Мізес, М. Фрідмен, А. Шварц.

B. Ф. Хайєк, Л. Роббінс, Е. Кеннан.

C. В. Ойкен, Л. Ерхард, В. Репке, А. Рюстов, А. Мюллер-Армак.

D. Ж. Рюеф, Л. Арман, М. Алле, Ф. Перру.

28. Особливістю німецького неолібералізму є:

A. Поєднання ідеї сильної держави та неокласичної ідеї

саморегульованого ринкового механізму.

B. Заперечення будь-якого державного втручання в економіку.

C. Застосування „індикативного планування” для досягнення

економічної рівноваги.

D. Обґрунтування неспроможності ринку і необхідності центрально-

керованого господарства.

98

Тема 13. Економічний неоконсерватизм

1. Економісти - неоконсерватори є продовжувачами ідей:

А. Класиків.

В. Неокласиків.

С. Неолібералів.

D. Нових институционалістів.


2. Явище, яке стало однією з причин початку неоконсервативної

хвилі в розвинених країнах, це:

А. Інфляція.

В. Стагнація.

С. Стагфляція.

D. Фіскальна децентралізація.


3. До неоконсервативних вченнь належить:

А. Марксизм.

В. Меркантилізм.

С. Монетаризм.

D. Монізм.


4. Початок неоконсервативного повороту в розвинених країнах

відноситься до:

А. Кінця 50-х років минулого ст.

В. Кінця бо-х років минулого ст.

С. Кінця 70-х років минулого ст.

D. Кінця 80-х років минулого ст.


5. Економічні рецепти неоконсерваторів були використані:

А. Джоном Кеннеді в США.

99

В. Конрадом Аденауером у ФРН.

С. Ліонелем Жоспеном у Франції.

D. Маргарет Тетчер у Великобританії.


6. Виникнення монетаризму прийнято датувати:

А. 30-ми роками XX ст.

В. 50-ми роками XX ст.

С. 70-ми роками XX ст.

D. 80-ми роками XX ст.


7. Ідейним лідером монетаризму є:

А. Людвіг Мізес.


С. Рональд Рейган.

D. Саймон Кузнець.


8. Монетаризм – це вчення, опозиційне за широким спектром

питань до:

А. Кейнсіанства.

В. Меркантилізму.

С. Нового інституціоналізму.

D. Ордолібералізму.


9. На думку монетаристів, ключову роль в економіці відіграють:

А. Гроші.

В. Земельні ресурси.

С. Людські ресурси.

D. Енергетичні джерела.


100

10. Досягнення сталого економічного зростання, згідно з правилом

Фрідмена, можливе:

А. У випадку стимулювання державою зростання реальних доходів

населення (на рівні 5-7 % на рік).

В. В умовах значного припливу іноземних інвестицій (від 10 млрд. дол.

на рік).

С. За умови помірного розвитку інфляційних процесів (2-3 % на рік).

D. За умови помірного постійного зростання грошової маси в обігу (3-

5% на рік).


11. Представники теорії економіки пропозиції бачили в якості

причини економічної рецесії в США:

А. Недостатній ступінь державного втручання в економіку.

В. Стимулювання розвитку сфери створення засобів виробництва.

С. Надмірний рівень оподаткування доходів.

D. Формальний підхід до використання державних ресурсів.


12. Представником теорії економіки пропозиції є:

А. Артур Лаффер.

В. Вірною Сміт.


D. Роберт Лукас.


13. На практиці ідеї теорії економіки пропозиції втілювала в США

адміністрація:

А. Білла Клінтона.

В. Гаррі Трумена.

С. Річарда Ніксона.

D. Франкліна Рузвельта.


101

14. Стійке економічне зростання теорія економіки пропозиції

пов'язане з:

А. Зміною рівня та структури податків.

В. Використанням методів підтримки ефективного попиту.

С. Маніпулювання обсягами грошової маси в обігу.

D. Стабілізацією рівня дефіциту державного бюджету.


15. Головний внесок у розвиток ідей теорії економіки пропозиції

внесли:

А. Британські економісти.

В. Німецькі економісти.

С. Португальські економісти.

D. Французькі економісти.


16. Нові класики висунули гіпотезу:

А. Раціональної поведінки.

В. Раціональної політиці.

С. Раціональних очікуваннях.

D. Раціональних цінах.


17. Нова класика в якості методологічної основи використовувала:

А. Модель Вальраса.

В. Модель Ромера.

С. Модель Солоу.

D. Модель Харрода-Домара.


18. Представником нової класичної школи є:

А. Джон Мейнард Кейнс.



102



19. Нові класики основним об'єктом критики зробили:

А. Погляди кейнсіанців.

В. Погляди Альфреда Маршалла.

С. Постулати класичної школи.

D. Вчення Фрідріха Хайєка.


20. На думку нової класичної школи, очікування ринкових

суб'єктів:

А. Ірраціональні.

В. Непередбачувані.

С. Раціональними.

D. Формалізовані.


21. Крива Артура Лаффера ілюструє залежність між:

А. Рівнем безробіття і темпом інфляції.

В. Рівнем податкової ставки та обсягами податкових надходжень до

державного бюджету.

С. Рівнем циклічного безробіття і обсягом недовироблення ВВП.

D. Усі відповіді не вірні.

22. Теорія раціональних очікувань близька до:

А. Монетаристської концепції.

В. Кейнсианської концепції.

С. Ортодоксальної концепції.


23. Автором теорії раціональних очікувань є:

А. Артур Лаффер.

В. Мартін Фелдстайн.

103

С. Дональд Томас Ріган.

D. Роберт. Лукас.

Е. Усі відповіді не вірні.

24. Крива Філіпса відбиває зворотний зв'язок між:

А. Рухом цін (і заробітної плати) і рівнем безробіття.

В. Рухом рівня податкової ставки й рівнем безробіття.

С. Рухом рівня цін і рівнем податкової ставки.


25. Неоконсервативний напрямок поєднує найбільш відомі

концепції наступних шкіл:

А. Монетаризм.

В. Економічної теорії пропозиції.

С. Теорії раціональних очікувань (нова класика).




G. Вірні відповіді А. і С.

H. Усі відповіді не вірні.

26. Суть кількісної теорії грошей полягає в наступному:

А. Активній й причинній ролі грошей у визначенні рівня цін, а отже,

номінального національного доходу.

В. Нейтральності грошей в умовах довгострокової рівноваги, тобто

довгострокова пропорційність між грішми й цінами, заснована на стабільності

грошового попиту або зворотної йому величини — швидкості обігу.

С. Відсутності нейтральності грошей у короткостроковому і се-

редньостроковому періодах.

D. Екзогенності пропозиції грошей.

Е. Недовіри до дискреційного управління пропозицією грошей.

F. Усі відповіді вірні.

G. Вірні відповіді А. і В.


104

27. Автором теорії попиту на гроші є:

А. Ірвін Фішер.





28. На момент появи нової класики в економічній науці оформився

наступний підхід до проблеми формування очікувань суб'єкта

господарювання:

А. Умови визначеності, засновані на концепції загальної економічної

рівноваги.

В. Умови невизначеності, засновані на концепції Дж. Кейнса.

С. Усі відповіді вірні.


29. Автором теорії недосконалої інформації є:

А. Роберт Лукас.


С. Йосиф Шумпетер.

D. Артур Лаффер.


F. Усі відповіді не вірні.

30. Відповідно до теорії Мілтона Фрідмена:

А. Попит на гроші завжди стабільний.

В. Попит на гроші нестабільний.

С. Пропозиція грошей стабільна.

D. Пропозиція грошей залежить від суб'єктивних рішень інститутів

(нестабільно).


F. Вірні відповіді А. і С.

105

Тема 14. Новий інституціоналізм

1. Новий інтитуціоналізм найбільшу методологічну єдність має з:

А. Кейнсіанством.

В. Неокласиками.

С. Протомаржіналізмом.

D. Традиційним інституціоналізмом.


2. До нових інституційних положень належить:

А. Теорія класового вибору.

В. Теорія суспільного вибору.

С. Теорія споживчого вибору.

D. Теорія спонтанного вибору.


3. Розквіт вчення і початок активного вивчення нових

інституційних ідей припадає:

А. На 20-ті роки минулого ст.

В. На 30-ті роки минулого ст.

С. На середину минулого ст.

D. На межу минулого і нинішнього століть.


4. Спільним у нових і традиційних інституціоналістів виступає

активне вивчення поняття:

А. Грошей.

В. Інституту.

С. Корисності.

D. Цінності.


5. Теорема Коуза пов'язана з поняттям:

А. Зовнішніх ефектів (екстерналій).

106

В. Внутрішніх ефектів (інтернали).

С. Ефективної пропозиції.

D. Ефективного попиту.


6. До складу трансакційних відносяться витрати на:

А. Ведення ділових переговорів.

В. Навчання управлінського персоналу.

С. Виробництво інтелектуального продукту.

D. Створення рекламних матеріалів.


7. Представником теорії прав власності є:

А. Джеймс Б'юкенен.

В. Джон Хікс.

С. Річард Кантильон.

D. Рональд Коуз.


8. Теорія нової економічної історії аналізує як одну з головних

категорій:

А. Граничний продукт.

В. Сукупний попит.

С. Раціональну поведінку суб’єктів ринку.

D. Трансакційні витрати.


9. Теорія нової економічної історії протиставила себе вченню:

А. Австрійської школи.

В. Німецькій історичної школи.

С. Французьких меркантилістів.

D. Французьких соціалістів-утопістів.


107

10. Представники теорії нової економічної історії розглядають

особливості послідовного розвитку національної економіки, насамперед:


В. Канади.

С. Франції.

D. США.


11. На концепції суспільного вибору заснована теорія:

А. Монопольного ціноутворення.

В. Політичних інститутів.

С. Граничної корисності.

D. Тіньової економіки.


12. Ідейним лідером теорії суспільного вибору є:

А. Джеймс Б'юкенен.

В. Карл Менгер.


D. Рональд Коуз.


13. Особливості процесу голосування на виборах вивчає:

А. Теорія моральних переваг.

В. Теорія граничної корисності.

С. Теорія людського капіталу.

D. Трудова теорія цінності.


14. Представником теорії людського капіталу є:

А. Гордон Таллок.

В. Пол Самуельсон.

С. Рональд Коуз.

108

D. Теодор Шульц.


15. Згідно з теорією людського капіталу, той індивід буде

отримувати більший розмір доходу:

А. Хто має багатих батьків (з великим достатком, ніж у інших).

В. Хто має більшу кількість цінних паперів (отриманих у спадщину).

С. Хто має кращий рівень освіти (більш якісний, ніж у інших).

D. Хто має спортивні досягнення (у різних видах).


16. Людським капіталом у відповідній теорії є накопичений

індивідом запас:

А. Грошових коштів.

В. Знань.

С. Комплектуючих.

D. Коштів виробництва.


17. Теорія права та економіки аналізує господарські аспекти:

А. Соціальних норм.

В. Моральних норм.

С. Психологічних норм.

D. Юридичних норм.


18. Представником теорії права і економіки є:

А. Гарі Беккер.

В. Олівер Вільямсон.

С. Річард Познер.

D. Роберт Фогель.


109

19. Теорія права та економіки сприрається на концепцію:

А. Ділових стосунків.

В. Індивідуальних відносин.

С. Колективних відносин.

D. Суб'єктивних відносин.


20. Новим інституціоналістів і лауреатом Нобелівської премії є:


В. Дуглас Норт.

С. Людвіг Мізес.

D. Торстейн Веблен.


21. До сучасних інституціоналістських теорій відносяться

А. Теорія техноструктури й сил, що її врівноважують, Дж. Гелбрейта.

В. Теорія економіки домінування Ф. Перру.

С. Сценарії і прогнози розвитку капіталізму Р. Хейлбронера.

D. Моделі трансформації' економіки країн, що розвиваються, Г.

Мюрдаля.


F. Вірні відповіді А і D.

G. Вірні відповіді В і С.


22. Сучасний інституціоналізм визначають як:

А. Неортодоксальний напрямок.

В. Неокласичний напрямок.

С. Кейнсіанський напрямок.


23. Економічне вчення Уеслі Мітчелла стало основою:

A. Трудовій теорії вартості.

B. Теорії граничної корисності.

110

C. Циклічного розвитку економіки.

D. Концепції безкризового циклу.

E. Теорії еволюції природи.

24. «Парадокс грошової винагороди» Джона Гелбрейта полягає у

тому, що:

А. Чим вище рівень оплати, тим більше значення чистих грошових

стимулів.

В. Значення грошей у порівнянні з іншими мотивами не знижується.

С. Чим вище рівень оплати, тим менше його значення щодо інших

мотивів.



F. Усі відповіді не вірні.

25. Автором теорії сил, що врівноважують ринок, є:

А. Джон Гелбрейт.

В. Франсуа Перру.

С. Роберт Хейлбронер.

D. Гуннар Мюрдаль.


26. Особливості економічної політики нової школи соціальних

досліджень Роберта Хейлбронера полягають у наступному:

А. Економіка – не універсальна наука.

В. У реальному житті повністю відсутня раціональна поведінка.

С. Корені економіки варто шукати в «інститутах забезпечення

соціального порядку».

D. Основа економічної теорії – синтез.


F. Вірні відповіді А. і В.

G. Усі відповіді не вірні.

111

27. Згідно з концепцією Деніела Белла, майбутнє постіндустріальне

суспільство характеризують такі ознаки:

А. Застосування інтелектуальної технології прийняття рішень.

В. Панування переважно професійної і технічної праці, працівників якої

Белл називає ієрархічно побудованим класом.

С. Фундаментальні теоретичні знання (як джерело нововведень і заходів

соціальної політики).

D. Контроль над новою технологією і доступ до неї.


F. Вірні відповіді А, В і С.

G. Усі відповіді не вірні.

28. Концепція індустріального суспільства найбільш повно

представлена у працях:

А. Вільяма Ростоу.

В. Жан Фурастьє.

С. Деніела Белла.

D. Джона Гелбрейта.


F. Вірні відповіді А. і В..

G. Вірні відповіді С. і D..

H. Усі відповіді не вірні

29. Поняття «діючого колективного інституту», регулятора

економічного життя ввів в економічну науку:

А. Торстейн Веблен (1857 – 1929 рр.).

В. Джон Роджерс Коммонс (1862 – 1945 рр.).

С. Уеслі Мітчелл (1874 – 1948 рр.).



30. Під терміном «техноструктура» Джрн Гелбрейт розумів:

А. Наявність високотехнологічного обладнання на підприємствах.

112

В. Наявність кваліфікованих фахівців, вчених, фактично забезпечують

функціонування великих корпорацій.

С. Перехід від ручної праці до машинного.

D. Поява мікроелектронної техніки - якісно нового інструменту, що

підвищує ефективність праці робітника, інженера, конструктора.

31. До теорій кризової епохи початку комп'ютерної революції

відносять:

А. Теорії «великої та хворої держави» П. Друкера.

В. Теорія «розриву з минулим» А. Тоффлера.

С. Теорія індустріально-технократичного суспільства Д. Белла.

D. Теорія «суспільства найманих власників».


F. Теорія «індустріальної держави» і «конвергенції двох систем» Дж. К.

Гелбрейта

G. Вірні відповіді В. і С.


32. Суть концепції «двоїстого суспільства» А. Хансена полягає в

наступному:

А. Ефективність приватного підприємницького виробництва

матеріальних благ вивільняє робочу силу для переміщення у сферу послуг,

яка розвивається на базі державного підприємництва.

В. Значення «змішаної економіки», у якій кожна з економічних форм

виконує свої, надзвичайно важливі для суспільства функції.

С. Усі відповіді вірні.


33. Теорія «кібернетичної революції» Р. Тібольда базувалася на

таких положеннях:

А. Достаток, а не рідкість благ стає основною проблемою економіки й

економічної науки.

В. Основний фактор цього процесу- автоматичні лінії, які управляються

кібернетикою.

113

С. Необхідно створити велику кількість малих та середніх за розміром

підприємств, щоб створити додаткові робочі місця та знизити безробіття.

D. Будь-які необхідні «інвестування у людину» можуть бути легко

отримані за рахунок непрямого оподаткування потоку створюваних

корпораціями товарів.

Е. Ефективність приватно-підприємницького виробництва матеріальних

благ вивільняє робочу силу для переміщення у сферу послуг, яка

розвивається на базі державного підприємництва.

114

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

№ Тема

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

1 E A B D A B C A D E A A B B

2 D D D B A C B D A E C E C B

3 C C E A C C E C D D A D C E

4 D A A D E B C B B A B A C B

5 C D E B B E C A D C B C D A

6 C D C A B C E C B D D D B A

7 B C A D C C C D D D B D B D

8 E B B C B D B A B B C A A D

9 A C A D D D D A C D B C A B

10 D D C B B B D C D C E D D D

11 D C A C B D D B C A D C D B

12 D C B C, D C B A B C D A B A A

13 C B A D B E A B B D E B E E

14 E A D B C D A A C C A C A D

15 E A A C B D D D D D C C E C

16 F C C B E C C D E C A B C B

17 B B C B D D D A D B D Е A D

18 C A B A C B C D A B B C C C

19 A E B D D H B D E C C C A E

20 D A B C A H A D B B E C C B

21 C C A A B H A B A C B C B E

22 B C D B C - C H B J B B B A

23 С H D C B - C E I A D C D D

24 В I A D A - D A B C A A D C

25 - C C A D - C A I C E B F A

26 C A C A - D D H D E A A F

27 - D С C, D B - B - C - D B B F

28 - J - B D - - - B - D A A D

29 - O - E D - - - C - A - A B

30 - N - D C - - - B - D - A B

31 - H - - - - - - D - C - - A, F

32 - - - - - - - - B - - - - A

33 - - - - - - - - - - - - - A

115

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автаркія – політика економічної замкненості, самозабезпечення,

розрахунку на власні сили. Може бути запровадженою як в одній країні, так і в

групі країн.

Адаптивні очікування – базуються на набутому за аналогічної економічної

ситуації досвіді, знаннях наслідків певних економічних змін, урахуванні

колишніх помилок і визначають економічну поведінку суб'єкта за зміни

економічної політики чи ситуації.

Акселератор – коефіцієнт, протилежний мультиплікатору; характеризує

вплив приросту національного доходу на приріст інвестицій. Показує, у скільки

разів мають збільшуватися капіталовкладення в результаті конкретних темпів

зростання національного доходу.

Алод – повна спадкова власність на землю за умов феодалізму в Західній

Європі.

Альтернативна політична економія – політична економія, яка базується

на тезі про пріоритетність загальносуспільного інтересу щодо приватного

(комунітаризм) та на засадах національної визначеності, історизму та

суб'єктивізму. Заперечує індивідуалізм та космополітизм класичної політичної

економії. Визнає можливість свідомої побудови бажаного суспільного ладу.

Баналітет – монопольне право феодала вимагати від залежних селян,

щоб вони мололи зерно лише на його млині, випікали хліб у його пекарні,

давили виноград на його виноградному пресі тощо за плату, призначену ним

самим.

Бенефіцій – земельне володіння, яке дарувалося великим феодалом

(королем) в по життєве користування васалам за умови несення військової

або воєнної служби.

Білль – 1) законопроект, що вноситься на розгляд законодавчого органу

у Великобританії, США та в деяких інших країнах; 2) назва деяких

конституційних актів, які набрали чинності закону, наприклад, Б. про права.

Васалітет – у Західній Європі в середні віки – система відносин

особистої залежності одних феодалів від інших, заможніших і могутніших.

Вілан – у середньовічній Західній Європі – феодально залежний

селянин; у Британії В. був фактично кріпаком, а у Франції, Німеччині, Італії,

116

зберігаючи особисту волю, був у земельній залежності від феодала.

Вотчина – комплекс феодальної земельної власності(землі, будівлі,

реманент) та пов’язаних з нею прав на феодально залежних селян.

Гедонізм – один із виявів індивідуалізму. Принцип, за яким індивідуальні

інтереси виявляються в намаганні отримувати якнайповніше задоволення своїх

потреб за якнайменших витрат (наприклад: максимізація доходів і мінімізація

витрат).

Глобальний чинник соціал-демократичного розвитку – розвиток світових

інтеграційних зв'язків, що, на думку соціал-реформістів, сприяє експорту

моделі демократичного соціалізму.

Гомстед-акт – закон про земельні наділи в США і Канаді, який видав у

1862 р. під час Громадянської війни у США 1861–1865 рр. уряд А. Лінкольна

під тиском народних мас. Надавав кожному громадянинові США по

досягненні 21 року право одержати за певний внесок ділянку землі (гомстед),

що з часом ставала його власністю.

Гомстеди – земельні наділи в США, Канаді, які надавали згідно з

гомстед-актом.

Господарство Робінзона – термін, запроваджений у науковий обіг

К. Менгером, який використовується для аналізу економічних відносин і

показників на рівні окремого суб'єкта господарювання (індивіда), тобто на

мікрорівні, з урахуванням феномена власності та людського егоїзму,

обумовленого відносною рідкісністю благ.

Гранична корисність блага – здатність блага задовольняти найменш

інтенсивну потребу; додаткова корисність, яку одержує споживач від додаткової

одиниці блага.

Гранична продуктивність капіталу – приріст продукту, який

забезпечується завдяки використанню додаткової одиниці капіталу.

Гранична продуктивність праці – приріст продукту, який

забезпечується завдяки використанню додаткової одиниці праці.

Гранична схильність до споживання – коефіцієнт, який характеризує

відношення між зміною споживчих витрат і зміною післяподаткового доходу.

Гуфа – у середньовічній Німеччині – назва кріпацького земельного

наділу; 2) німецька земельна міра, дорівнює 30 акрам.

Дирижизм – складова неоліберальної методології французької школи

117

політичної економії. Згідно з нею державі належить узяти на себе функцію

нейтралізації головного недоліку ринкової економіки – циклічності

розвитку. Основною причиною циклічності представники цієї школи

вважають невідповідність попиту та пропозиції, тому пропонують

узгоджувати їх, плануючи обсяги виробництва на основі щорічної звітності

та первинних планів суб'єктів господарської діяльності. Дирижизм

використовує різноманітні моделі планування, у тому числі директивне (щодо

державного сектору), індикативне і договірне (щодо приватного сектору).

Дирижизмом називають також запозичену соціал-демократами у

французьких неолібералів теоретичну модель управління економікою,

орієнтовану на державне коригування оптимального співвідношення попиту

і пропозиції.

Домініон – назва самоврядних частин і деяких колоній колишньої

Британської імперії, які згодом отримали статус самостійних держав у

рамках Британської співдружності націй, наприклад Канада, Австралійський

Союз. Після Другої світової війни замість терміну Д. уживають термін "член

Співдружності".

Економіка ринків – категорія, запроваджена М. Алле в контексті його

макроекономічної моделі дирижистської економіки: суспільне господарство

– це сукупність локальних ринків з власною системою ціноутворення,

втручання у функціонування яких неможливе, натомість необхідним і

можливим є узгодження зв'язків між ними для забезпечення загальної

економічної рівноваги, стійкості та конкурентоспроможності національної

економіки.

Економічне моделювання – метод, в основу якого покладене побудова

економіко-математичних моделей, що встановлюють залежності між

економічними змінними, виявляють наявні обмеження і визначають способи

їхнього оптимального узгодження для досягнення умов, поставлених

цільовою функцією. Метод обґрунтований багатьма вченими-економістами

у 20–30 роки XX ст., зокрема Є. Слуцьким, В. Леонтьєвим, Л. Канторовичем

та іншими. Застосовувався для наукового розроблення планів розвитку

народного господарства.

Економічний лібералізм – економічна доктрина, згідно з якою держава

та інші економічні й політичні організації не повинні втручатися в

118

господарські відносини, залишаючи всім економічним суб'єктам повну

свободу дій, тобто сукупність економічних свобод (вільна конкуренція, вільне

підприємництво, вільні ціни тощо); також економічна політика, заснована на

цих принципах.

Економічний націоналізм – термін, що застосовувався Ф. Лістом та

його послідовниками – представниками німецької школи політекономії, а

також американськими економістами Д. Гамільтоном, Д. Раймондом, Д.

Мейтлендом та Г. Кері для визначення сутності конкуренції за комунітарного

суспільства. Космополітичній ідеї економічного індивідуалізму класичної

школи вони протиставляють ідею доцільності конкуренції між країнами і

націями.

Економічна демократія – теоретична складова (категорія) соціал-

реформістської моделі демократичного соціалізму. Передбачає наявність

противаг великому капіталу, розподіл відповідальності між сторонами, що

беруть участь в управлінні, оприлюднення всіх важливих рішень, як щодо

діяльності підприємств, так і щодо економічної політики держави,

самоконтроль, суспільний контроль (громадський, робітничий,

профспілковий) та профілактику зловживань економічною владою.

Екстерналії – соціальне значущі для функціонування ринку зовнішні

ефекти.

Етатичний соціалізм – теоретична модель демократичного суспільства

(урядовий демократичний соціалізм), яка передбачає наявність сильної

державної влади, що забезпечує реалізацію цієї моделі на практиці. Такою є,

зокрема, німецька модель, проте вона передбачає також і розвинену систему

суспільного контролю за владою. Основа економіки – різноманітні форми

власності, що співіснують на конкурентних засадах.

Ефективна конкуренція – термін запроваджено Й. Шумпетером, який

намагався висвітлити інноваційний аспект конкуренції, який веде до

монополії (передових позицій на ринку завдяки впровадженню інновацій) і

можливий лише за монополії (обсяги коштів).

Ефективний попит – термін з концепції Дж. М. Кейнса щодо

потенційно можливого і стимульованого державою попиту, забезпеченого

грошима (платоспроможного). Ефективний попит є тотожним

національному доходу, який витрачається на споживання й нагромадження,

119

тобто складається з особистого та виробничого попиту.

Закон спадної граничної корисності – полягає в тому, що в міру

збільшення споживання блага гранична корисність кожної додаткової його

одиниці зменшується. Інакше кажучи, корисність кожної наступної одиниці

блага, що споживається в даний момент, менша за корисність попередньої

одиниці.

Закон спадної родючості ґрунтів – у класичній теорії є природним

наслідком обмеженої продуктивності земель, віддача від яких не зростає зі

зростанням обсягів капіталовкладень і навіть зменшується відносно одиниці

витрат (обґрунтовано Д. Рікардо, Т. Мальтусом та ін.).

Збалансоване споживання або збалансований бюджет споживача –

категорія, запроваджена Є. Слуцьким для визначення можливості корекції

ефективного попиту. Уточнює теорію ефектів І. Фішера. Згідно зі Слуцьким,

додатковим чинником розбалансування економіки є диференціація доходів

різних верств населення, що зумовлює у людей з низьким рівнем доходів

збіднення структури потреб, отже спричиняє однобічний розвиток

економіки та її розбалансування. Функціональну залежність між доходами,

їхньою диференціацією за групами населення та ефективним попитом

Слуцький описує на основі статистичних даних за допомогою економіко-

математичних методів, називаючи її цільовою функцією сукупного

споживання і сукупного попиту. Умовою корекції ефективного попиту він

уважає вирівнювання доходів за умов ефективної ринкової економіки

внаслідок розвитку соціальної інфраструктури.

Золоте забезпечення – запас золота у центральних банках, призначений

для покриття банківської емісії, а інколи й для забезпечення поточних

рахунків та інших зобов’язань, що належать до оплати.

Змішана економіка – форма економічної демократії, за якої наявність

противаг великому капіталу забезпечується завдяки багатоваріантності

шляхів розвитку ринкової економіки на основі конкуренції різних форм

власності на засоби виробництва – приватної, державної, громадських

організацій, кооперативів тощо.

Ідеальні типи господарських систем – категорії (абстракції) німецької

ордоліберальної теорії. За історичною методологією будь-яке господарство є

комбінацією різноманітних економічних форм. У чистому, абсолютизованому

120

вигляді ці форми становлять граничні, «ідеальні типи». Такими типами є

«центрально-кероване господарство» та «вільне ринкове господарство».

Імунітет – у феодальному праві Західної Європи – сукупність прав

феодала здійснювати у своїх володіннях деякі державні функції без

втручання центральної влади.

Індивідуалізм – має на меті досягнення суб'єктом власних приватних

інтересів. Базується на приватній формі власності. Виявляється в

конкурентній боротьбі.

Індикативне планування – форма державного планування діяльності

суб'єктів господарювання з метою узгодження обсягів попиту і пропозиції.

Має рекомендаційний характер або здійснюється у формі інформування про

очікувану кон'юнктуру ринку через суспільний план-прогноз. Індикативні

плани необов'язкові для виконання.

Індустріальне виховання нації – ужиття різноманітних ідеологічних та

економічних заходів, які мають на меті спонукати суб'єктів національної

економіки до промислової перебудови, запровадження індустріального

виробництва заради високої продуктивності праці, що забезпечує

конкурентоспроможність національних товарів на світовому ринку.

Інституціоналізм – один з напрямів сучасної економічної думки, який

сформувався в першій третині XX ст. як альтернатива неокласичному

напряму. Головною його особливістю є дослідження всієї сукупності

соціально-економічних факторів (інститутів), що розглядаються у

взаємозв'язку і взаємообумовленості та в історичному контексті, а також ідея

соціального контролю суспільства над економікою.

Інституціональні складові соціального середовища – менталітет нації,

законодавство, мораль, релігія, культура, наукові знання, освіта, соціальна

рівновага («соціальний спокій») тощо.

Інституціональні структури суспільства – заклади, що формують

інституціональні складові соціального середовища: церква, суди, навчальні,

виховні, наукові, адміністративні та ін. заклади, різноманітні спілки та

об'єднання тощо.

Йомени, йомені –1) у Великобританії в XIV–XVIII ст. – селяни, які

самостійно господарювали на землі, отриманій у спадок.

Катедер-соціалізм – течія альтернативної історичної школи, яка

121

визнавала примат суспільної волі над економічними законами, пропагувала

реформи в соціальній сфері, уважаючи таке реформування спільним

завданням держави та робітничого класу (репрезентованого профспілками або

іншими громадськими організаціями) і способом створення сприятливого

соціального середовища для економічного розвитку.

Кейнсіанство – один із напрямів сучасної економічної думки, який

виходить з необхідності та значущості державного регулювання економіки з

допомогою широкого застосування державою фіскальної, грошово-

кредитної політики та інших активних заходів впливу на ринковий механізм,

котрий, на думку представників цього напряму, не здатний у

короткостроковому періоді швидко відновлювати повну зайнятість, а тому

необхідне стимулювання сукупного попиту державою.

Класична політична економія – напрям економічної думки кінця XVII

– першої половини XIX ст., представники якого розвінчали протекціоністські

ідеї меркантилізму та заклали наукову базу методологічних і теоретичних

досліджень ринкових економічних відносин. Головною особливістю

напряму є пропаганда ідеї «чистої» економічної теорії, доцільності

абсолютного невтручання держави в ділове життя та механізм саморегуляції

економіки.

Колонат – форма виробничих відносин між колонами і

землевласниками в Римській імперії, Візантії за часів раннього

середньовіччя.

Колонізація – 1) заселення територій у середині країни, які до цього

були малозаселені (внутрішня К.); 2) побудова поселень (колоній) за межами

своєї етнічної території (зовнішня К.); 3) загарбання якої-небудь країни або її

частини; засоби, які перетворюють країни чи частини їх на колонії.

Комендатація – акт, що встановлював залежність селянина від феодала.

Комунітаризм – принцип, на якому базуються теорії альтернативної

школи. Згідно з цим принципом загальносуспільний інтерес є пріоритетним

щодо приватного, індивідуального інтересу, а економічна спроможність

суб'єкта господарювання залежить від успіхів національної економіки. Про

суспільний інтерес, за німецькою теорією, має дбати сильна держава.

Конверсія – 1) обмін, перетворення, перерахунок; К. валюти – обмін

однієї валюти на іншу за чинним курсом;

122

2) перепрофілювання промисловості з випуску військової продукції на

виробництво товарів широкого вжитку або навпаки.

Консервативна неокласика – напрям неокласичної теорії, що за

принципами і предметом дослідження залишається незмінним. Досліджує

взаємозв'язки та взаємозамінність факторів виробництва, а також чинники

економічного зростання за умов обмеженості ресурсів і на основі доктрини

виробничої функції.

Конституйована вартість –– це така споживна вартість, яка є

необхідною для суспільства, включається в склад багатства через обмін і

обов'язково реалізується.

Концерн – багатогалузева корпорація, яка має централізоване

керівництво.

Концесія – 1) договір про експлуатацію громадянами або юридичними

особами промислових підприємств чи земельних ділянок з правом видобутку

корисних копалин, будівництва різноманітних споруд; надається державою;

2) підприємство, організоване на підставі такого договору.

Корпоративний соціалізм – лейбористська теоретична модель

демократичного суспільства (демократичного соціалізму), яка базується на

визнанні того, що власність на засоби виробництва набирає суспільного

характеру в процесі корпоратизації економіки. Ознаками усуспільнення є

участь трудящих у прибутках та управлінні корпоративними капіталами,

громадський і робітничий контроль за діяльністю корпорацій, прозорість

економічної політики таких корпорацій.

Космополітизм – принцип класичної школи, який зазнав нищівної

критики з боку альтернативної школи. Згідно з цим принципом дія економічних

законів конкуренції не обмежується державними кордонами – вони діють на

всьому економічному просторі. Представники альтернативної школи доводили,

що кожній національній економіці властиві свої історично визначені,

економічні закони розвитку, а конкуренція в космополітичному розумінні – це

конкуренція між державами за економічне панування.

Левант – загальна назва країн східного узбережжя Середземного моря,

Близького Сходу. Уживали до початку XX ст.

Лен – 1) у Західній Європі за феодалізму (переважно в Німеччині) –

земельні володіння (рідше – якесь інше джерело прибутків), які васал

123

одержував від сеньйора за умови виконання військової служби. З XII ст.

передавалося в спадок; 2) податок, який збирали з денного помістя.

Ленд-ліз – система передачі США в позику або в оренду зброї,

боєприпасів, стратегічної сировини та інших матеріальних ресурсів країнам

антифашистської коаліції під час Другої світової війни (1939–1945).

Мануфактура – 1) форма промислового виробництва, яка історично

передувала машинній промисловості; характеризується ремісничою технікою

і поділом праці; 2) назва деяких текстильних підприємств в Україні та інших

країнах.

Маржиналізм (маржинальна економічна теорія) – узагальнення ідей та

концепцій, що ґрунтуються на дослідженні й використанні граничних

економічних величин як взаємозв'язаних явищ економічної системи на мікро-

та макрорівні.

«Маржинальна революція» – перехід від цінностей класичної школи

(загального бачення, методу і навіть предмета) до теоретико-методологічних

цінностей маржиналізму, що стався в останній третині XIX ст.

Марксистська політична економія –- напрям економічної думки, який

виник у 40-х рр. XIX ст. і спирається на вчення К. Маркса про працю як

джерело додаткової вартості, котра утворюється в результаті експлуатації

найманих робітників капіталістами; про капітал як виробниче відношення та

боротьбу класів як рушійну силу історії; про пролетарську революцію з

наступним усуспільненням засобів виробництва, тобто ліквідацію приватної

власності на них як неминуче завершення (подолання) капіталізму.

Модифікацією цього напряму був марксизм-ленінізм. Нині у світі існує

кілька економічних шкіл марксистської орієнтації.

Мейнстрим – головна дорога, основний, найавторитетніший напрям у

науці чи мистецтві.

Меркантилізм – напрям економічної думки XVI–XVIII ст.,

представники якого ототожнювали багатство країни з грішми (золотом,

сріблом), розглядаючи гроші як найважливіший засіб економічного

зростання, а джерело багатства бачили в зовнішній торгівлі з досягненням

активного торгового балансу. Головною особливістю напряму є розроблення і

впровадження ідей протекціонізму.

124

Метрополія – 1) у Стародавній Греції – назва міста-держави (поліса)

щодо заснованих ним в інших землях поселень; 2) держава, яка володіє

колоніями.

Мілітаризація – підпорядкування економічного, громадського і

політичного життя країни меті та завданням мілітаризму.

Мобілізаційна модель (політика) розвитку – за визначенням історичної

школи, це модель економічної і політичної автаркії (самоізоляції), яка

передбачає інтенсивне використання інституційних складових соціального

середовища.

Моделі економічної динаміки – моделі економічного зростання, що в

них виробнича функція враховує автономні чинники – НТП, зарубіжні

інвестиції, зростання працездатної частки населення тощо.

Монетаризм – складова неоліберальної методології американської

школи політичної економії. Економічна теорія, що ґрунтується на тезі про

визначальну роль грошової маси, яка перебуває в обігу (кількісній теорії

грошей), у реалізації державної політики стабілізації економіки,

функціонування та розвитку останньої.

Монетарна модель циклу – альтернативна кейнсіанській, обґрунтована

чиказькою неоліберальною школою, зокрема М. Фрідменом. Визнає

грошово-кредитну природу циклічного розвитку: розширювальна грошово-

кредитна політика бюджетного дефіциту дестабілізує економіку (підриває

цінові механізми саморегуляції), не розв'язуючи проблеми зайнятості,

провокуючи неконтрольовану інфляцію. Для нейтралізації породжуваних

такою політикою проблем пропонується запровадити обмежувальну,

рестриктивну політику, яка забезпечить стабілізацію бюджету, баланс його

надходжень і витрат, а грошову емісію здійснювати за суворого контролю з

обов'язковою орієнтацією приросту обсягів грошової маси в обігу на приріст

національного доходу.

Монополія – 1) виключне право на виробництво, торгівлю тощо, що

належить одній особі, групі осіб або державі; 2) особливе становище кого-

небудь, що надає переваги порівняно з іншими; 3) велике господарське

об'єднання (трест, синдикат, концерн), яке зосереджує у своїх руках більшу

частину виробництва і збуту якого-небудь товару.

Мультиплікатор – множник; поняття, що використовується в

125

економічній теорії для характеристики й визначення різноманітних

взаємозв'язків, де є мультиплікаційний ефект. Так, кейнсіанство під

мультиплікатором розуміє коефіцієнт, який характеризує залежність зміни

доходу від зміни інвестицій.

Національна політична економія – назва, яку отримала німецька

політична економія, що заперечувала принципи космополітизму та

індивідуалізму.

Недосконала конкуренція – термін, запроваджений Дж. Робінсон,

застосовується для позначення особливостей ціноутворення за умов

монополізації економіки. Його конкурентний характер не зникає, але фірми-

виробники починають конкурувати між собою за найприйнятнішу для

споживача ціну товару.

Неокласична теорія – один з напрямів сучасної економічної думки,

який сформувався в 90-ті роки XIX ст. на базі як ідей економічного

лібералізму та «чистої теорії», так і принципів системного аналізу

маржинальних (граничних) показників та мікроекономічного дослідження,

що стали альтернативою класичній політичній економії. Головним предметом

дослідження є ринок, головною проблемою – оптимізація економічної

діяльності суб'єктів господарювання, а класичну теорію економічного

розвитку замінила теорія загальної рівноваги. З 30-х років XX ст. теоретико-

методологічні завдання «неокласиків» доповнилися макроекономічними

дослідженнями, проблематикою соціальної спрямованості та державного

регулювання економіки.

Неолібералізм – течія в неокласичній теорії, яка визнає необхідність

регулювального втручання держави в соціально-економічні процеси, але

обмежує його свідомим створенням інституціональних умов, котрі

забезпечуватимуть моделювання бажаного економічного та соціального ладу

на основі вільного, конкурентного ринку, що саморегулюється. Включає

кілька шкіл, з-поміж яких найвідоміші: французька (паризька) школа

дирижизму, фрейбурзька (німецька) ордолібералізму, американська (чиказька)

школа монетаризму, англійська (лондонська) спонтанного порядку.

Оптимальне використання обмежених ресурсів – метод

математичного моделювання економічних процесів з допомогою системи

багатофакторних лінійних моделей оптимального планування,

126

запропонований у 1932 р. Л. Канторовичем у контексті моделі «витрати-

випуск». За цим методом розраховується економічна ефективність

використання обмежених ресурсів, визначаються граничні межі

взаємозамінності ресурсів, необхідні та достатні умови досягнення

мультиплікаційного ефекту. Метод можна розглядати як варіант кривої

виробничих можливостей.

Оптимум Парето – поняття, призначене для оцінки стану загальної

економічної рівноваги. Оптимальним, за Парето, є такий стан, коли за даних

умов (наявності ресурсів, системи розподілу, запитів споживачів, цін) ніхто

не може поліпшити свого становища, не погіршуючи при цьому становища

когось іншого.

Ордолібералізм – складова неоліберальної методології німецької школи

політичної економії, котра виходить з того, що будь-яке народне

господарство характеризується комбінацією притаманних тільки йому форм

господарювання. Узяті в чистому вигляді (як абстракції), вони становлять

«ідеальні типи господарства», а в комбінованому – «реальні типи

господарства». Суспільство може свідомо комбінувати ці форми і отримувати

бажаний соціально-економічний порядок у ряду ідеальних (чистих) форм – від

«центрально-керованого» до «вільного ринкового».

Основний психологічний закон – установлений Дж. М. Кейнсом

«закон» відставання сукупного споживання від зростання сукупного

реального доходу. Це відставання пов'язане з тим, що частина національного

доходу зберігається, заощаджується, не повертаючись у господарський

оборот. За цим законом, у разі збільшення доходів домогосподарств їхня

гранична схильність до споживання зменшується.

Патриції – 1) у Стародавньому Римі спочатку – усе корінне населення,

яке входило до родової громади та становило римський народ. Пізніше –

родова аристократія; 2) у середньовіччі – міська аристократія.

Політика порядків – реальне втілення теорії ордолібералізму, яку на

практиці використав німецький уряд Л. Ерхарда. Ця політика передбачала

формування «соціально-ринкового господарства» як результат комбінування

низки форм двох «ідеальних типів господарських систем».

Праксеологія – заснований Є. Слуцьким напрям науки про закони

ринкової поведінки споживача (теорія надання економічних переваг).

127

Згодом розвинулась у науку про ринкову поведінку економічного суб'єкта

(сучасна теорія раціональних очікувань).

Прекарій – умовне землеволодіння, коли земля надавалася на строк,

визначений її власником.

Принципат – у Стародавньому Римі – форма рабовласницької монархії,

за якої зберігалися республіканські установи, але влада фактично належала

одній людині – принципсу (першому в списку сенаторів); існувала з 27 р. до

н. є. до 198 р. н. є.

Протекціонізм – політика, що спрямована на захист національної

економіки від іноземної конкуренції через пряме або непряме обмеження

імпорту товарів.

Пул – одна із форм монополій, яка характеризується тим, що прибуток

усіх учасників надходить у загальний фонд і розподіляється між ними

пропорційно до розмірів їхніх капіталів.

Рантьє – особа, яка живе за рахунок доходів від цінних паперів чи на

відсотки від наданого в кредит капіталу.

Раціональні очікування – теорія, згідно з якою на економічну поведінку

суб'єктів господарювання впливають їхні очікування і прогнозування

наслідків конкретної економічної політики. Така поведінка є типовою за

певних змін ринкової ситуації і може бути формалізована та врахована під

час моделювання процесів економічного врівноважування, оскільки

раціональні очікування базуються на наукових прогнозах, що враховують

особливості функціонування реальної економічної моделі.

Резервація – у певні періоди історії США, ПАР, Австралії, Канади,

Бразилії – територія для примусового поселення корінного населення,

наприклад індіанців у США.

Реквізиція – примусове відчуження за плату (на відміну від конфіскацій)

або тимчасове вилучення майна.

Робочі гроші – запропонована Р. Оуеном форма обслуговування

нетоварного обміну. Він пропонує замінити гроші, які мають товарну природу,

бонами праці – посвідченнями, де визначалася б конкретна частка

індивідуального робітника у створеному суспільному продукті (вимірювалась

робочим часом). Ці бони давали б право на отримання з «банку обміну»

еквівалентної частки продукту, коли в цьому виникатиме потреба.

128

Робочий банк обміну – створений на пропозицію Р. Оуена пункт здачі

вироблених продуктів, де в обмін на них можна було отримати продукти,

еквівалентні за витратами робочого часу на їх виробництво. Мета діяльності

такого банку – установити справедливий нетоварний еквівалентний обмін і

відповідно ліквідувати прибутки як форму збагачення тих, хто не працює.

Ревізіонізм – течія в марксистській теорії, котра переглядала основи

марксистської теорії, заперечувала радикалізм марксистської доктрини

перебудови суспільства, визнаючи, однак, що соціалізм може бути

збудований лише за умови становлення соціалістичної форми власності на

засоби виробництва, а соціалістична економіка керуватиметься державою.

Розподільний соціалізм – скандинавська (шведська) теоретична модель

демократичного суспільства (демократичного соціалізму), яка базується на

визнанні справедливого розподілу, соціальної рівності як головних ознак

соціалізму. Спирається на приватну власність і перерозподіл суспільних

доходів у напрямі їхнього вирівнювання на засадах солідаризму.

Розумна цінність – (категорія, вживана Коммонсом) – утворюється в

результаті формування оцінок, єдності думок у процесі всіх угод, тобто як

результат переговорів.

Сателіт – 1) у Стародавньому Римі – озброєний найманець, що

супроводжує свого володаря; 2) той, хто залежить від кого-, чого-небудь,

виконує чиюсь волю; 3) держава, формально незалежна, але фактично

підлегла іншій (більшій) державі.

Секуляризація – 1) перетворення церковної і монастирської власності на

власність світську, державну; 2) у Західній Європі – перехід особи з

духовного стану у світський з дозволу церкви.

Сеньйор – 1) у добу середньовіччя в Західній Європі – землевласник-

феодал, який володів селянами і городянами; 2) сюзерен (вищий феодал)

щодо васалів.

Сервітут – обмежене право користування чужою власністю, головним

чином – землею (наприклад, право проїзду через приватні володіння)

Синдикат –1) одна з форм монополії – об'єднання підприємців, яке

здійснює свою комерційну діяльність (визначення цін, збут продукції),

зберігаючи виробничу та юридичну самостійність підприємств, що входять

129

до його складу; 2) у Франції та деяких інших країнах – назва професійних

спілок.

Синойкізм – у Стародавній Греції – об'єднання кількох поселень або

міст у єдиний поліс.

Скватер – 1) колоніст, який зайняв вільну, необроблювану ділянку

землі під час колонізації (у США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії); 2)

дрібний орендар.

Солідаризм – категорія шведської доктрини соціального зрівняння.

Передбачає організацію оплати праці на основі компромісу між

заінтересованими соціальними групами – профспілками, об'єднаннями

підприємців та державою, компромісу, спрямованого на зменшення розриву

між мінімальним та максимальним рівнями заробітної плати.

Соціальна демократія – теоретична складова (категорія) соціал-

реформістської моделі демократичного соціалізму. Означає наявність у

суспільстві розвиненої соціальної інфраструктури (фондів соціального

забезпечення, демократичної системи освіти, охорони здоров'я) і передбачає

свободу вибору робочого місця, міграції в межах країни тощо.

Соціальний детермінізм – принцип нової історичної школи, заснований

на комунітаризмі, згідно з яким, соціальні відносини визначають розвиток

економіки. Звідси походить поняття «сприятливе соціальне середовище».

Соціал-реформізм – теоретичний напрямок, який сформувався на базі

ревізіонізму. На відміну від марксизму, його представники обґрунтовували

еволюційні шляхи перебудови суспільства, доводили можливість

соціалістичних перетворень через реформи. Водночас вони не наполягали на

тім, що основою соціалізму може бути лише суспільна форма власності,

формулюючи натомість концепцію демократичного соціалізму.

Соціально-ринкове господарство – ордоліберальна модель суспільства,

свідомо сформованого способом «комбінації ідеальних економічної та

соціальної форм – вільного ринку і соціальної рівності. Теоретично

обгрунтована В. Репке, О. Рюстовом, А. Мюллер-Армаком. У результаті

«політики порядків», запровадженої в життя урядом Л. Ерхарда, таке

суспільство було збудовано в післявоєнній Німеччині.

Соціальна гармонія – поняття, що трактується соціалістами-утопістами

як ліквідація експлуатації одного класу іншим через скасування приватної

130

власності на засоби виробництва. Зокрема в Р. Оуена – «формування

соціального середовища, сприятливого для ефективної праці та всебічного

розвитку людини».

Спадна віддача факторів виробництва – закон, що відображає зв'язок

між рівнем насичення попиту, ціною товару та віддачею одиниці витрат: у

міру зростання пропозиції товарів чи послуг на ринку ціна зменшується і

кожна додаткова одиниця витрат на виробництво товару чи послуги дає все

менший прибуток.

Спонтанний порядок – складова неоліберальної методології Ф.

Хайєка, згідно з якою державі належить забезпечувати всі умови для вільного

розвитку ринкових відносин на засадах абсолютної, всеохоплюючій

конкурентності. Такий розвиток економіки є найефективнішим, бо відповідає

глибинній природі економічних відносин – спонтанності. Ф. Хайєк пропонує

позбутися соціальної інфраструктури і навіть функцію емісії грошей передати

до рук суб'єктів господарювання.

Справедлива ціна – категорія, котру вживали каноністи і в основу

визначення якої було покладено не лише витратний, а й морально-етичний

принцип, унаслідок чого «дозволено по праву продавати річ дорожче, ніж

вона варта сама по собі, хоча вона не повинна продаватися дорожче, ніж

коштує її власникові».

Статистичні та динамічні коефіцієнти – показники, використані в

контексті методу прогнозної екстраполяції (оцінки минулого і екстраполяції

на майбутнє), запропонованого в ході побудови першого плану-прогнозу В.

Громаном.

Суспільство індустріалів – за А. Сен-Сімоном, одна зі стадій розвитку

суспільства, для якого базовими формами є високий технічний рівень

розвитку промисловості, що потребує суспільної форми власності на засоби

виробництва та новітніх форм розподілу суспільного продукту й управління

суспільством. Розподіл у такому суспільстві здійснюватиметься за працею та

через суспільні фонди споживання.

Сформоване суспільство – за визначенням Л. Ерхарда, стан німецького

суспільства на етапі завершення побудови соціально-ринкового господарства.

Теорія гармонії – теорія, уперше обґрунтована представниками

економістів-класиків «нової хвилі». Згідно з нею індивідуальні інтереси

131

(економічні і соціальні) не тільки суперечать, а й доповнюють одні одних,

служать одні одним, виражаючи в сукупності єдиний суспільний інтерес –

прогресивний розвиток суспільства. Гармонія інтересів досягається завдяки

підкоренню індивідуальних інтересів суспільному інтересу.

Теорія ефективного попиту – згідно з цією теорією платоспроможний

попит визначає майбутні обсяги виробництва. Забезпечується доходами:

заробітною платою, прибутками, процентами та рентою.

Теорія послуг – теорія, що розглядає вартості як корисності (і причому

не тільки матеріальні), що можуть обмінюватись одна на одну, їх можна

трактувати як послуги, що вступають у обмін.

Теорія ринків – цю теорію уперше сформулював Ж.-Б. Сей. Він уважав,

що кризи надвиробництва неможливі, оскільки економіка складається з

локальних ринків, які врівноважують один одного: так ринок пропозиції –

результат розвитку виробництва – визначає ринок попиту; ринок грошей

визначає ціни на товари тощо.

Теорія утримання – згідно з цією теорією утримання – це «жертва»

суб'єктів виробництва – капіталіста та робітника, яка в першому випадку є

відмовою від споживання частини доходів, у другому – працею замість

відпочинку.

Теорія фонду заробітної плати – згідно з нею (за Т. Мальтусом) існує

природний фонд заробітної плати, який визначається рівнем виробництва,

тому індивідуальний рівень заробітної плати залежатиме від кількості

зайнятих. Зростання індивідуальної заробітної плати породжуватиме

безробіття, її падіння – скорочуватиме попит на товари, підриватиме

стимули виробництва; за Д. С. Міллем, сукупний фонд заробітної плати

об'єктивно визначається вартістю прожитку робітників.

Трансакційні витрати – витрати на пошук інформації про ціни, попит,

пошук партнерів, укладання контрактів тощо.

Універсальні моделі економічного зростання – моделі, що охоплюють

усі сторони економічного розвитку і можуть бути основою управління

економікою. Вони базуються на реальних економічних показниках та

враховують їхню динаміку.

Феод – спадкове землеволодіння в Західній Європі у Середніх віках.

Феодал – за феодалізму – представник панівного класу, власник феоду.

132

Фізіократи – представники класичної політичної економії другої

половини XVIII ст. у Франції (Ф. Кене, А.-Р. Тюрго та ін.). Ф. вважали, що

додаткова вартість створюється тільки сільськогосподарською працею, цим

самим підкреслюючи різницю між основним та обіговим капіталом.

Виступали проти меркантилізму, обстоювали вільну торгівлю.

Фізіократизм – течія в класичній політичній економії у Франції (друга

половина XVIII ст.), представники якої, гостро критикуючи меркантилізм,

виходили з визначальної ролі в економіці та створенні національного

багатства землі, сільськогосподарського виробництва.

Фритредерство – напрям в економічній теорії та політиці промислових

кіл. Основні принципи – вимога вільної торгівлі та невтручання держави в

економічне життя країни. Ф. виникло у Великобританії у XVIII ст.

Фунт – 1) одиниця маси в багатьох країнах (від 317,6 до 560 г); 2) основ

на одиниця маси в системі англійських мір, дорівнює 453,6 г; 3) грошова

одиниця Єгипту, Ірландії, Кіпру, Лівану, Сирії, Судану.

Хрематистика – термін, який застосував Арістотель для позначення

неприродної (на відміну від економіки) сфери діяльності людей – уміння

наживати багатство, робити гроші за допомогою великих торгових угод і

лихварських операцій.

Ценз – 1) у Стародавньому Римі – періодичний перепис майна для

оподаткування; 2) умови, що обмежують право людей здійснювати які-

небудь громадянські права, наприклад виборчий Ц.

133

Література

Основна

1. Дерев'янкін, Т. І. Інституціоналізація економічної історії (друга

половина XX – початок XXI ст.) / Т. І. Дерев'янкін, В. П. Мельник //

Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 8. – С. 17 - 33.

2. Довбенко, М. В. Сучасна економічна теорія (Економічна нобе-

лелогія) : навч. посіб. / М. В. Довбенко. – К. : Академія, 2005. – 336 с.

3. Довбенко, М. В. Криза економіки – не криза науки : монографія /

М. В. Довбенко. – К. : Академія, 2009. – 304 с.

4. Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / В.

Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін. ; за ред. В. Д.

Базилевича. – К. : Знання, 2011. – 1198 с.

5. Козюк, В. В. Історія економіки та економічної думки : від ранніх

цивілізацій до початку ХХ ст. : навч. посіб. / за ред. В. В. Козюк, Л. А.

Родіонова. – К. : Знання, 2011. – 566 с.

6. Леоненко, П. М. Історія економічних учень : підручник / П. М.

Леоненко, П. І. Юхименко. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Знання, 2008. –

639 с.

7. Ткач, А. А. Інституціональна економіка. Нова інституціональна

економічна теорія : навч. посіб. / А. А. Ткач. – К. : Центр учбової літератури,

2007. – 304 с.

8. Чухно, А. А. Сучасні економічні теорії : підручник / А. А. Чухно,

П. І. Юхименко, П. М. Леоненко ; за ред. А. А Чухна. – К. : Знання, 2007. –

514 с.

9. Шаститко, А. Е. Новая институциональная зкономическая теория

/ А. Е. Шаститко. – изд. 4-е, перераб. и доп. – М. : ТЕИС, 2010. – 828 с.

10. Шиян, Н. І. Державне регулювання економіки / Н. І. Шиян. – Х. :

Формат Плюс, 2008. – 384 с.

Додаткова

11. Геец, В. М. Проблемность структурньїх трансформаций зко-

номики стран с развивающимися рынками / В. М. Геец // Економіка та

прогнозування. – 2009. – № 1. – С. 54 - 69.

134

12. Гончарова, Н. П. Інституціональні основи державного регу-

лювання економіки / Н. П. Гончарова // Економіка та держава. – 2008. – №7. –

С. 7 – 11.

13. Гранберг, А. В. Леонтьев и его вклад в мировую зкономическую

науку / А. В. Гранберг // Экономист. – 2007. – № 2. – С. 11 – 18.

14. Історія економічних вчень : навч. посіб. / за ред. В. В. Кири-

ленка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Тернопіль : Економічна думка, 2008. – 252

с.

15. Крюкова, І. О. Ціннісний вимір неоінституціоналізму / I. О.

Крюкова // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 2. – С. 3 – 11.

16. Левченко, О. С. Нобелівська інтелектуальна еліта й Україна / О.

С. Левченко. – Івано-Франківськ : Лілея, – 2003. – 280 с.

17. Розмаинский, И. О. Методологические основы теории Кейнса и

его «спор о методе» с Тинбергеном / И. О. Розмаинский // Вопросы

экономики. – 2007. – № 4. – С. 25 – 37.

18. Фещенко, В. М. Монетаризм як теорія грошей та інструмент

економічного розвитку / В. М. Фещенко // Фінансовий ринок України. – 2009.

– № 9. – С. 3 – 7.

135

Навчальне видання

Посилкіна Ольга Вікторівна

Демченко Наталія Володимирівна

Посилкіна О. В., Демченко Н. В. Історія економіки та економічної думки:

збірник тестових завдань для студентів заочної форми навчання

спеціальностей 6.030504 «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА», 6.030507

«МАРКЕТИНГ» – Х.: Вид-во НФаУ, 2015. – 135 с.

Відповідальна за випуск Братішко Ю.С.

Формат 60х84 1/16. Папір офсетний.

Умовн. друк. арк. Обл. - вигляд. арк. . Наклад 100 прим.

Україна, 61002, Харків, вул. Пушкінська, 53.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ... · 2015-04-07 · 5. Нобелівські лауреати з економіки та вплив їх

Documents