2’2012 2’2012 noyivark.org noyivark.org Н О Ї В К О В Ч Е Г 20 + Р О К І В М И ВІР И М О РА ЗО М КРАЩЕ ЧИТАЄМО, МАЙС Т РУ Є М О, Р А Д І Є М О ! 8 18 26 10 3 17 24 22 Як подруги нареченої одного разу спізнилися на весілля Хочу будувати для людей будинки Кн иж ка Кн иж ка - - роз кладайк а роз кладайк а «Ï³íãâ³íè ç áëàêèòíèìè î÷èìà» А л і г а т о р о в а г р у ш а — ц е о в о ч ч и ф р у к т ?
дитячий християнський журнал Ноїв ковчег 2-2012 українська версія
Welcome message from author
This document is posted to help you gain knowledge. Please leave a comment to let me know what you think about it! Share it to your friends and learn new things together.
Transcript
2’20122’2012 noyivark.orgnoyivark.org
НО
ЇВ КОВЧ
ЕГ
20+
РО К І В
МИ ВІРИМО РАЗОМ КРАЩЕ ЧИТАЄМО, МАЙСТРУЄМО, РАДІЄМО!
8
18
26
10
3
17
2422
Як подруги нареченої одного разуспізнилися на весілля Хочу
ß кі пухнасті ніжні створіння ці курчата! Вони весело
вовтузяться, пищать і б’ються. Такі кумедні… Однак мало
хто знає, що ці пухнастики вміють розмовляти! Коли прислухатися,
то можна розрізнити те, що вони «кажуть». Наприклад, пронизливий
писк означає, що курча сердиться. Може, тому, що голодне, чи хтось
Мал
юно
к ав
тор
а
b.-( $./., # >2< $S2?,:b.-( $./., # >2< $S2?,: Дитячий дім і місіонерське служіння в Індії globalchr ist.ruglobalchr ist.ruglobalchrist.ruglobalchrist.ru
Людям теж буває самотньо й лячно. Але є таке місце,
де ми, як беззахисні пташенята,
можемо сховатися від лиха.
Хто копошиться
під к р
5СТОРІНКА ДЛЯ МАЛЯТ
із товаришів відібрав улюблене зернятко, чи, трапляється, просто
поганий настрій. Та завжди, коли малюки збираються під крильце
курки-мами, вони воркочуть ніжно-ніжно. Це тому, що під крильцем
у мами-квочки тепло й безпечно.
Алла Алексєєва
Як курчата
ховаються
під крилом курки,
так і Господь
заспокоює, зігріває
і захищає нас.
р илом к
урки
shut
tersto
ck.com
shut
tersto
ck.com
6 ККМ
ІМ
І ТЛТЛ
ИВ
ЧИ
ВЧИКИК
Усі речі завжди клади на місце, не кидай їх будь-де.
Тоді залишиться ще багато часу на інші цікаві заняття!Так ти неодмінно станеш
хорошим помічником і для тата, і для мами. Їм дуже потрібна твоя допомога!
Ти завжди матимеш можливість зробити щось корисне й удосталь награтися!
Сьогодні їдуть наречений із нареченою на прикрашеному автомобілі, водій сигналить, люди обе-ртаються. А чому сигна-лить? Тому що молодята хочуть, аби всі знали, що в них — радісний день! І раніше так було.
² дуть наречений із нареченою по вулиці. Музика грає, барабани б’ють. І все село виходить, щоб провести молодих до будинку, у якому вони житимуть. Іде така весільна процесія вулицею, лунає музика, і всі вітають нареченого та наречену, бажають їм щастя-радості.
Весілля — для всіх радісна подія.
À ще раніше було так.Стоїть на вулиці
наречена й разом із нею десять її подруг найближ-чих. Усі — в ошатних, до-вгих, гарних сукнях. Стоять і грають на різних музичних інструментах: нареченого зустрічають. Люди довкру-ги збираються, починають радіти-веселитися: ось-ось
наречений з’явиться. А його поява завжди
була сюрпризом: ні сама наре-чена, ні гості не знали, коли він прийде. Він міг з’явитися навіть уночі.
Правда, поперед себе наречений завжди посилав глашатая.
Глашатай ішов і голосно повідомляв:
— Наречений іде! Зустрічайте нарече-ного!
А наречений затримався. Уже й сонце сідає, а його все нема. Не-вдовзі зовсім стемніло. Гості розходитися стали. Наре-чена й десять її подруг запалили сві-тильники: кожна — свій. Ждуть-пождуть, а нарече-ного й далі нема.
Ніч надворі. Холодно стає. От наречена й гово-
рить своїм подругам:— Ходімо до мене до-
дому, там і чекатимемо нареченого.
Прийшли подруги в дім на-
реченої. Чекали-че-кали наре-ченого, та й не доче-калися. За-
снули. Нічого дивного, адже це природно — спати вночі.
Наречена прокинулася. Подруги прокинулися. Су-сіди прокидаються:
— Що трапилося? Котра година?
Ніч надворі. Темно, нічого не видно.
Запалила наречена сві-тильник, та й каже:
–- Швидше вставайте! Підемо нареченого зустрі-чати! Запалюйте світиль-ники!
Запалили дівчата світиль-ники. Та тільки на дорогу вийшли, як деякі світиль-
ники почали гаснути. А надворі темно-претемно, нічого не видно.
— Так ми із собою оливи у світильниках зовсім мало взяли, — плачуть подруги. — Ми ж думали, що на-речений удень прийде, коли сонце світить.
Âиявилося, що лише в п’ятьох ді-
вчат було із собою достат-ньо оливи у світильниках.
— Послухайте, — сказа-ли дівчата, чиї світильники згасли, — дайте нам трохи своєї оливи. Ми хочемо,
щоб і наші світильники горіли.
А дівчата з палаючими світильниками від-повідають:
— Тоді, мабуть, і нам
оливи не вистачить, і вам — забракне.
 ідправилися подруги шу-
кати оливу, щоб дода-ти у сві-тильники.
Т а к де ж її знайдеш уночі?А нарече-
ний уже зовсім близько.
І всі, хто очікував нарече-ного, — сусіди, друзі й зна-йомі, — усі, чиї світильники горіли, разом із нареченим і нареченою увійшли в будинок, у якому відтепер житимуть молоді. У цьому
будинку розпочався ве-сільний бенкет, на якому було радісно й весело. А двері міцно-преміцно зачинили. Такий був зви-чай. І бенкет той тривав цілий тиждень. Уявляєш? Так було раніше.
ßк ти думаєш, де знайшли оливу інші
дівчата?Вони купили її рано
вранці. Тільки їх усе одно не
пустили на весільний бенкет. Такий раніше був порядок.
Карстові печери ви-никають тоді, коли вода розчиняє або вимиває гір-ські породи.
На світі найбільше карстових печер. Такі печери зазвичай довгі й глибокі. Іноді в них бувають підземні озера, річки або водоспади. Вода в річці шумить, водоспад гогоче. Буває, пробиратися в кар-стових печерах дуже важко.
Людей, які вивчають печери, називають спелеологами. А тих, хто досліджує печери, — спелеотуристами. До речі, завдяки саме таким туристам і було відкрито більшість печер у світі.
1111
Фот
о Н
К
Привіт мандрівникам. Наступного місяця
я планую побувати в Національному парку Брайс-Каньон.
До зустрічі!Жоржик
12
Забіяки-відчайдухи
Ò и навіть не можеш собі уявити, хто захищає домівки
своїх господарів від змій чи бродячих собак у деяких країнах Південної Азії та Америки. Це півні.
Так, півні. Річ у тім, що є особливий вид курей, яких вирощують не для м’яса, не для яєць і навіть не для краси (є й такі — декора-тивні, з пишними чубами, жабо, чудернацькими гре-бенями та довгими хвос-тами). Півні ж цього роду уславилися своїми бійками. Це — бійцівський вид. Ноги у них дуже високі, жилаві, самі вони міцні та неабиякі заводіяки. Бійка — найулюб-леніше їхнє заняття, і ніхто більше з птаства і звірини не може в цьому прирівнятися до них. Вони забувають про голод і холод, про біль, про рани, коли бачать того, з ким можна по-битися. І лише смерть може позбавити їх пристрасті до бою.
Ця порода пів-нів була відома людям ще в Стародавній Греції. Ви-датні полководці того часу вчили солдатів стійкості, хоробрості й завзяття на прикладі півнячих боїв. Ці півні застосовують усю свою зброю — дзьоб та шпори. І, як стверджують дослідники, один із найшвидших рухів у природі — це удар бійців-ського півня.
Та варто зауважити, що взагалі й усьому курячому родові не притаманна су-
мирна вдача. І зараз ти довідаєшся чому.
То хто ж у курнику головний?
Пам’ятаєш каз ку Ан-д е р с е н а про гидке к а ч е н я ?
Пам’ятаєш, як його ску-бли, клювали й нагонили з пташника і качки, і кури? Я
думаю, Андерсен був дуже уважною людиною, бо не-дарма він розповів про цю недружелюбну спільноту.
На пташнику кожна курка знає своє місце відтоді, як вилупилася з яйця. Кур-
Півня сміливо можна назвати «будильником». У давнину своїм криком він будив людей. Люди так і рахували час: «перші півні», «другі, треті півні», «до ... півнів».
Принижуючи, висміюючи та відкидаючи інших людей, ти поводишся як нерозумні птахи в курнику.
Від важ
ні
во
їни чи звича
Малюнок Наталії Серветник
13ГО
СПОДНЯ
З
Е М Л Я
жовтенькі, пухнасті, ледве тримаються на ніжках, а у них уже є свій ватажок, який клює всіх, а його не чіпає ніхто. Він вилупився першим, відповідно — він найсильніший. За ним іде слабкіший задирака, і так далі, до
найостанні-шого. Цьому кур-
чаті перепадає найбільше штурханів, його скрізь клю-ють і женуть, а воно все зносить. Однак поки курчата ростуть і розвиваються, но-
мери в цій лаві міняються, адже сила й досвід здобува-ється не за старшинством, а вже хто як зумів.
І головну курку легко роз-різнити. Поглянь! Вона по-водиться як цариця: голову тримає високо, ноги ста-
вить прямо. І коли вона когось
захоче
д з ь о б -нути, інші
кури безбо-ронно присіда-
ють й опускають крила.
Однак це не означає, що на іншому пташнику ця курка зможе досягти того ж становища. Цілком можливо, що знайдеться сильніша курка, і наша ца-риця тепер послужливо й покірно підставлятиме свою голову та спину під дзьоб іншої господині.
Хто першим зуміє добігти й загребти їжу, хто першим добудеться до поїльника, хто захопить краще місце на сідалі — ось так кури з’ясовують, хто з них яке положення займає.
Звичайно, найголовніший серед усіх — півень. А коли в курнику два або навіть три півні? Ну, тоді на цьому дворі півняча бійка — зви-чайна річ. Адже хоча вони й не бійцівської породи, а все ж таки півні. Так вони намагаються посісти місце ватажка.
Хто є хто?Скажу прямо, стосунки
людей у світі нагадують мені курник, де кожен хитрістю, силою чи неправдою силкуєть-ся досягти кращого становища. А коли досягає — тут уже починає клювати,
принижувати, висмію-вати й навіть прогонити
тих, хто слабіший. Ну чисто тобі нетямущі птахи!
Та ми все ж таки люди і створені Богом набагато мудрішими. Тим більше, що Господь ясно каже нам у Своїй Книзі, як чинити: хто із вас хоче бути великим, — хай буде вам слугою. А хто з вас бажає бути першим, нехай буде вам за раба». Сам Ісус Христос — Син Божий, коли приходив на землю в тілі, не був ні царем, ні начальником. Він служив людям, допомагаю-чи, даруючи добро, турбо-ту, співчуття, милосердя та любов. Невже ми кращі за Небесного Царя?
Максим завбачливо при в’язав край мотузки до груші, що росла неподалік. Хлопчик спустився першим, тримаючись однією рукою за мотузку, у другій руці він тримав товсту палицю з прив’язаним до неї великим ліхтарем. Слідом спустилася Пашка.
Я не хвилююся, насупився Максим. Йому було неприємно відчувати себе боягузом.
ідземелля
16
— Ну, чого ж ти чекаєш? Ламай! — сказала Пашка.
— Не можу — це дуже коштовна скриня. Нам у школі розповідали, що ста-ровинні речі ручної роботи коштують дуже дорого.
— Ну й що, це ж мотлох. Вона вже зовсім гнила, а замок іржавий, — обурилася Пашка. — Ну, ти такий... — вона затнулася, щоб не сказати образливих слів сво-єму новому другові.
обходячи скриню й видивля-ючись на підлозі земляної печери предмет, схожий на ключ. Раптом він наступив на щось, і це щось хруснуло
так голосно, що хлопчик за-вмер. Максим посвітив собі під ноги, і волосся в нього стало дибом. Він стояв на людських кістках. Точніше, на тому, що колись було людською гомілкою. Поруч валявся напівзотлілий корот-кий чобіт, з якого стирчали кістки стопи.
Пашка верескнула. Мак-сим відскочив, світло ліхтаря заметалося й висвітило те, що було за скринею. Звідти на дітей дивилися порож-німи очницями два черепи із залишками волосся, що жмутами звисало з чола. В одну мить, не тямлячи себе, Максим і Пашка вискочили з ями.
Ð іс диво-фрукт у Південній Мексиці. Індійці-ацтеки нази-
вали його ахуакатл. Іспанські завойовники не могли вимови-
ти це сло во і казали aгуакате. Однак і ця назва виявила-ся складною для інших європей-
ських на-родів, і
плід почали називати авокадо.
Незвичайний плід
Зовні й за смаком авокадо нагадує овоч, а росте на дереві, як справжнісінький фрукт. Це може збити з пантелику навіть ро-зумних людей. А поки вче ні сперечаються, кухарі роблять
з авокадо салати, і пюре, і супи,
і соуси, і сендвічі, і навіть морози-во.
М’якоть стиглого авокадо можна намастити на хліб, підсолити — і бутерброд готовий.
Навіщо нам авокадо?Авокадо дуже поживний,
а це значить — ситний фрукт. Тому він популярний у спортсменів: ним легко
відновити сили після важких тренувань.
Якщо їстимеш авокадо, то у тебе покращиться самопо-чуття: минеться дратівливість, сонливість і втома, тобі буде легше утримувати увагу. Це
тому, що плід містить особ ливий вид цукру, від
якого люди робляться бадьорими та енер-гійними.
З перезрілих плодів отримують
цінну олію. Вона ціл-ком їстівна, та частіше
використовується в кос-метиці. Олія авокадо добре пом’якшує суху шкіру, лікує опіки, покращує ріст волосся та робить його блискучим.
А ще кісточку авокадо можна проростити — з неї ви-росте симпатична рослина до самої стелі!
Знаєш, чому авокадо називали алігаторовою грушею?
Собаку не можна годувати авокадо. Папугам не можна навіть класти кісточку аво-кадо для того, щоб вони гострили об неї дзьоб. Та для людини авокадо безпечний.
Ал
ігаторова груша —
це овоч чи фрукт
?
Віра Фесянова
М’якоть стиглих
плодів ніжна й схожа
на суміш вершкового масла
з пюре із зелені з незначним
горіховим присмаком. А
пе резрілі плоди робляться
маслянистими й кашо-
подібними.
Алергія — сумна історія
Коли у тебе зайва вага, то ймовірність роз-витку якої-небудь форми алергії зростає. Особливо високий ризик виникнення харчової алергії!
Ò è è ç äîáðîãî ç äîáðîãî äèâà ïî÷è-äèâà ïî÷è-íàºø ÷õàòè, íàºø ÷õàòè,
Жили у великій вежі дві сестрички-близнючки — годинникові стрілочки. Одна вказувала на години, інша — на хвилини. А їхнім батьком був пунктуальний Годинник. Звали близнючок Наздожени-Тік і Наздожени-Так. Ці імена вони дістали завдяки тому, що полюбляли грати в гру «Наздожени мене».
19
20 ENGLISH FOR KIDS
O n that night Lucy just could not fall asleep.
She opened her eyes and looked at the moon which was peeking out
from behind the clouds. “What are you peeking out for?” whis-
pered Lucy. “You don’t know anything anyway! And you, clock, tic-toc, tic-toc, you don’t know anything either. You can’t say a word to anyone. Misty won’t say anything either, and Mom will think that it was she who ate half of the cake. I cleverly left the pantry door open... Mmm, the cake was so moist and sweet and the frosting so creamy that I just couldn’t hold back. I’m very ashamed that I ate the cake, but what can I do about it now?”
Hearing the whispers and sobs of her daughter, Mom came into the room and bent over her daughter’s bed. Lucy hugged her mom and told her everything.
“I knew,” smiled mom.“You mean that you didn’t think that it
Ä ля того щоб допомогти своїм дітям: Майї, Софії, Зоряні й Дарині — займатися рухливими
іграми в холодні зимові дні, я придумала кімнатні класики.
Взагалі-то класики у вигляді килимків-пазлів з легкого цупкого пінопласту (ЕВА) можна придбати в магазині. Такі класики легко розкладати й складати, та й місця вони займають зовсім мало. Але кімнатні класики дуже легко виготовити самому. Я купила фланельну тканину різного кольору, вирізала з
неї квадрати, а зверху наклеїла цифри. Класики розкладаю на килимовому покритті, і діти із задоволенням на них стрибають. Якщо до вас завітають енергійні гості,
друзі ваших дітей, класики — чудове заняття для них: воно не лише сприяє фізичному розвитку дитини, але й створює хорошу атмосферу для спілкування.
Юлія Веремчук, м. Самара, Росія
Під час гри дитина в легкій і доступній формі вивчає світ. При цьому вона не нудиться й не втомлюється, як на уроках.
Гра, як метод
навчання та
розвитку,
настільки
ефективна,
що навіть
дорослі широко
застосовують
ігрові методи.
Гра — це чудово! Адже в грі відбувається розвиток дитини.
Усім хлопчикам та дівчат-кам подобаються оповіді. У Біб лії багато різних історій, та всі вони складають одну Велику Оповідь. Оповідь про те, як Бог любить Своїх дітей і допомагає їм.
Книга «Ісус на сторінках Біблії» розповідає головну Оповідь. У її центрі — Не-мовля, від Якого залежить доля всього людства. У кожній історії — від Ноя до Мойсея і від Мойсея до царя Давида — лунає Його ім’я. Ісус — як необхідна ланка головоломки, яка пов’язує її розрізнені фрагменти, утво-рюючи єдину картину.
«Ісус на сторінках Біблії»Обсяг: 352 с.Формат: 16 х 19 см Палітурка: твердаМова: російськаРік видання: 2011
Щодо придбання книги звертатися:Видавництво «Тюльпан» / In Lumine MediaТел.: (048) 717-89-69Моб.: 063 079-64-79E-mail: [email protected]Веб-сайт: http://tulip.org.ua
Під час гри батькові чи мамі варто дозволити дитині взяти на себе роль лідера. Батькам необхідно виконувати вказівки дитини й робити все те, що вимагається від них під час гри.
Ще трохи, і будиночок буде готовий. Він буде для нас і будинок, і майстерня, і кав’ярня, і все, що завгодно.
Наша дружна сім’я
Í аш тато працює перекладачем, а мама доглядає за
нами і навчає нас з Юрком удома. Уроки вона проводить англійською мовою. Най-більше мені подобається природознавство й історія.
Також ми вчимося в музичній школі грати на скрипці. Бог дав
нам дуже х о р о ш у вчительку, і мені по-добається за-йматися. А ще мама навчила мене грати на фортепіано, а тато — на гіта-рі. На день на-родження батьки подарували мені справжню гітару,
і зараз я вже вмію сам під-бирати пісні на слух. Хочу ще навчитися грати на акордеоні й баяні. Ми всією сім’єю лю-
бимо прославляти Бога співом, і я люблю піді-гравати на гітарі.
Допомагаємо охочеМи з Юрком допомагаємо
батькам: накриваємо на стіл і прибираємо зі столу, двічі
на тиждень пилососимо, витираємо пил, розвішуємо випраний одяг і знімаємо сухий. Улітку ми косимо траву й загрібаємо сіно в дворі на-
шого будинку. Тато спеціаль-но для нас купив електричну газонокосарку.
Улюблені заняттяМені подобаються різні
види спорту, але найбільше люблю футбол. Недалеко від нашого будинку є футбольне поле, і ми з хлопцями ганяє-мо там м’яча. Особливо цікаво, коли до нас приєднуються батьки!
На дні народжен-ня і на свята всім у на шій сім’ї я роблю вітальні листівки. А з конструк-тора лего вже зібрав
трактор, і човен, і машинку, і вертоліт. Недавно я навчився від мами вишивати хрес-тиком і вишив татові закладинку з його улю-бленим віршем із Біблії.
Юний господарНайбільше мені подо-
бається майструвати. Тато купив мені багато справжніх інструментів, і в мене є пилка, молоток, шліф-машинка, ви-крутки, плоскогубці, терпуг, ножі, рівень, лобзик, ящик і пояс для інструментів. Улітку ми з татом змайстрували Ан-дрійку на день народження пісочницю, і я її пофарбував.
Ще я хотів мати ігро-вий будиночок, і ми-
нулої осені ми його побудували. Я мрію стати будівельни-ком, коли виросту.
Хочу будувати для людей будинки.
Улітку я люблю кататися на самокаті й велосипеді,
а взимку — на лижах і санках.
Рецепт цього вівсяного печива такий простий, що ми самі його спекли.
Ти можеш змінювати напрямки руху марблз як завгодно.
Ця іграшка раніше називалася «Свиня в конюшині» і вперше з’явилася у продажу в США 1889 року. Гравці мали по черзі закочувати глиняні кульки в центр лабіринту.