new 777

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Причини зміни родової системи іменника в англійській мові……....5

1.1. Вираження роду іменника в давньоанглійському періоді…....5

1.1.1. Зміни родової системи у середньоанглійському

періоді………………………………………………….……......11

1.1.2. Причини зміни родової системи іменника……………..…….13

1.2. Проблематика категорії роду іменника у сучасній англійській

мові……………………………………………………………….15

1.2.1. Іменники спільного роду……………………………………....18

1.2.2. Домінанти синтаксичного вираження………………...………20

1.2.3. Типи транспозиції………………………………………..…….22

Висновки до розділу……...…………………….………...……23

Розділ 2. Сексизм як прояв гендерних асиметрій у сучасній англійській

мові…………………………………………………………..................................25

Висновки до розділу……...…………………….………...……34

Висновки……………………………….…………..…………………………….36

Список використаних джерел………………………………………..................38

2

Вступ

Розпочавши роботу над обраною темою, вважаю необхідним

підкреслити мету і завдання даної праці. В першу чергу це аналіз засобів

вираження роду іменника у англійській мові, зокрема висвітлення зміни в

парадигмі утворення даної категорії у діахронному аспекті. Важливим є

розглянути історичні, психологічні, лінгвістичні і соціокультурні чинники,

які вплинули на розвиток категорії роду протягом останніх кількох століть.

Також я вважаю за потрібне проаналізувати еволюцію поглядів, як

англійських так і вітчизняних лінгвістів на даний лінгвістичний феномен.

Гармонійний розвиток сучасного суспільства неможливий без

гармонізації соціальних відносин представників двох основних спільнот

цього суспільства – чоловіків і жінок, які мають бути рівними по

значущості та цінності, незважаючи на їх несхожість, та створювати

єдине ціле, доповнюючи одне одного. Але сучасне суспільство інакше

конструює соціальне взаємне доповнення статей, віддаючи перевагу однієї

статі над іншою. Відносини чоловіків і жінок у сучасному соціумі, таким

чином, уявляють собою відносини нерівних за статусом соціальних груп, які

зводяться до ієрархії з чоловічим домінуванням і жіночим

підпорядкуванням. Однією з основних цілей моєї дослідницької роботи є

аналіз проблеми вживання гендерно-забарвленої лексики і її знаходження

можливих шляхів для мінімізації соціальної шкоди даного явища.

При підготовці матеріалу я спирався на наукові праці таких зарубіжних

і вітчизняних дослідників, як Р.Лакофф, Л. Ірігаре, К.Мишар-Маршаль,

К.Рибері, Д.Спендер, А. Кіріліна, О. Бєссонова, О. Горошко, Г. Емiрсуiнова,

В. П‘яст, В. Потапов, Л. Синельникова та ін.).

Дослідження існуючих нерівних гендерних відносин обумовлює

осмислення соціальних перетворень у суспільстві. Лінгвістика стає

однією з головних галузей, де використовуються гендерні методики, бо

становище суспільства якнайкраще висвітлюють саме мовні структури.

Хоча гендер не є лінгвістичною категорією, тим не менш мова та мовна

3

поведінка індивідів можуть бути проаналізовані з точки зору

відображення в них соціальних гендерних відносин, що я і спробую зробити

у даній роботі.

Обрана тема цікавить мене не лише з граматичної точки зору на

категорію роду та історію її формування, а і як можливість познайомитися з

світоглядом англомовної частини світу і підтвердити чи розвіяти теорію

анроцентричності їх світобачення.

Здійснюючи аналіз даного твору, було використано дескриптивний та

компаративний і соціологічний методи аналізу в синхронному і діахронному

аспекті.

Метою даної курсової роботи є дослідження проблеми вживання чи

невживання політ коректної лексики.

Мета курсової роботи ставить перед собою завдання:

Дослідження історії формування категорії роду;

Висвітлення граматичних і соціологічних явищ, що посприяли даному

явищу;

проаналізувати чинники, що призвели до дискримінативного

зображення двох статей у англійській мові;

пояснити соціальну шкоду даного явища;

дослідити можливі шляхи мінімізації вживання гендерно-забарвленої

лексики.

Об’єктом роботи є зміна у парадигмі формування категорії роду в

англійській мові

Предметом роботи є соціальний вплив використання гендерно-

забарвленої лексики

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, а також

списку використаних джерел.

4

РОЗДІЛ 1. ПРИЧИНИ ЗМІНИ РОДОВОЇ СИСТЕМИ ІМЕННИКА В

АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

1.1. ВИРАЖЕННЯ РОДУ ІМЕННИКА В ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКОМУ

ПЕРІОДІ

Згідно словника лінгвістичних термінів О.С. Ахманової, іменник – це

частина мови, яка характеризується категоріальним значенням предметності,

лексико-граматичною категорією роду та граматичними категоріями відмінка та

числа, синтаксичним вживанням у реченні у функції підмета, додатку або

предикативного члена, також іменник вживається у досить розвинутих моделях

словотворення [1, с. 465].

Категорія роду сучасної англійської мови є дискусійним питанням.

О.І.Смирницький [12], М. А. Бєляєва [1], Г.Г. Почепцов, І.П. Іванова, В.В.

Бурлакова вважають, що ця категорія зникла, а алишки її є тільки на

семантичному, поняттєвому рівні [7, c.22]. Г. Плацер [19, c.39], Н. Блейк [16,

c.147] доводять, що її не існувало і в староанглійський період. Б.Стренг [20],

Н.А. Гришина [4 с.9] відносять її, більшою мірою, до граматичної.

Актуальним є дослідження існування категорії роду в англійській мові. Перед

тим, як приступити до розгляду діахронії вираження роду іменника слід

зрозуміти, які зміни відбулися за три періоди в історії англійської мови та

розглянути різницю між граматичною та лексичною категорією.

Процесі свого розвитку категорія роду англійського іменника перейшла з

розряду граматичних категорій у розряд лексичних. Цю та подібні думки було

озвучено в багатьох наукових роботах, присвячених вивченню теми розвитку

роду, наприклад І. П. Іванова, Л. П. Чахоян та Т. М. Бєляєва [7, с. 108].

У першу чергу потрібно розглянути основні поняття пов’язані з категорією

роду, а саме поняття граматичної та лексико-граматичної категорій. Граматичну

категорію можна визначити як низку протиставлених один одному однорідних

граматичних значень, систематично виражених тими чи іншими формальними

показниками [11, c.68].

5

Лексико-граматичні категорії — це граматично важливі групи слів у межах

певної частини мови, які мають такі властивості:

1) об’єднуються за спільною семантичною ознакою. Наприклад, лексико-

граматичні розряди становлять збірні іменники, речовинні іменники, іменники —

назви істот, іменники — назви неістот, власні назви, загальні назви,

2) можуть мати і можуть не мати формальне морфологічне вираження;

3) взаємодіють із пов’язаними з ними граматичними категоріями;

4) можуть мати і можуть не мати протиставлені всередині розряду ряди форм

[9, с. 272-273].

Процес відмирання граматичного роду дуже складний і в достатній мірі не

вивчений. Однак, можна вказати на ряд моментів, що сприяли змішанню родів і

зникненю роду як граматичної категорії. А.І. Смирницький вважає, що основу

граматичного роду в англійській мові підривала, перш за все,

недиференційованість відмінювань – лінгвістичне явище, що спостерігалося вже в

давньоанглійській мові. Ця недиференційованість посилювалися редукцією

ненаголошених складів і нівелюванням закінчень.

Оскільки відмирання граматичної категорії роду іменників почалося ще в

кінці давньоанглійського періоду, пропонується розглянути зміни у цій категорії,

що відбулися на всіх етапах розвитку англійської мови.

У давньоанглійський період іменник мав граматичні категорії роду, числа і

відмінка. Б.А. Ільїш характеризує категорію роду цього періоду як явище лексико-

граматичне, тому що кожний іменник з усіма його формами належав до якого-

небудь одного роду; категорії числа та відмінка є чисто граматичними: іменник

змінюється по числах і відмінках [8, c. 82]

Стосовно граматичних родів, їх як і в інших давньогерманських мовах і в

сучасній німецькій мові, розрізняли три. Граматичний рід іменника часто можна

було визначити за певним класом відмінювання, а саме за закінченням у

називному відмінку однини та за називним і знахідним відмінками множини або

за формами відмінювання атрибутивних (рідше – предикативних) прикметників

та займенників (означеного артикля). Хоча предикативні прикметники в

6

давньоанглійській мові і узгоджуються ще в роді і числі з підметом, а вживання

нефлективних форм зустрічається порівняно рідко, все ж рід часто виявляється

невираженим, так як прикметники стоять в цьому випадку в називному відмінку,

в якому рідко виражаються розбіжності у роді. Також рід можна визначити за

особовим займенником третьої особи однини, коли займенник заміняв іменник [6,

c. 24].

За дослідженням Р.Квірка, система категорії роду в давньоанглійський період

включала чоловічий, середній і жіночий рід. У цілому склад іменників на той

період розвитку мови показував поділ на родові класи в таких пропорціях:

іменники чоловічого роду займали в пропорційному відношенні провідне місце –

45%, приблизно 30% від загальної кількості іменників належало до жіночого

роду, та відповідно 25% належало до середнього роду [16, с. 20].

Морфологія іменників у давньоанглійській мові являла собою досить складну

і не в усьому послідовну систему, в якій поєднуються різні елементи, частково ті,

що були успадковані від Індоєвропейської прамови, а частково ті, що з’явилися в

силу нових тенденцій розвитку англійської мови. Належність іменника до певного

роду в давньоанглійській мові в загальному суворо дотримується, хоча, як і в

інших германських мовах, мають місце окремі випадки зміни роду, але вони

зустрічаються доволі рідко. Таким чином, враховуючи, що морфологічні

характеристики давньоанглійського іменника не давали чіткої вказівки на його

рід, останній міг бути найбільш точно виражений тільки за допомогою заміщення

іменника одним з займенників третьої особи однини.

Граматичний рід іменника у ряді випадків визначається його лексичним

значенням. Так, наприклад, до чоловічого роду належать слова mann “людина”,

“чоловік”, fæder “батько”, sunu “син”, secƺ “воїн”, cyninƺ “король”, eorl “ерл”,

ceorl “керл”; до жіночого роду – слова mōdor “мати”, dohtor “дочка”, cwēn

“королева”, ides “жінка”.

Важко пояснити приналежність до того чи іншого роду іменників, що

позначали неживі істоти. Очевидно, тут має місце більш давня класифікація

7

іменників за родами, проте принципи її були неясними вже в епоху появи перших

писемних пам’яток, що дійшли до нас.

Е.М. Попкова зазначає, що з чоловічим родом співвідносилися назви дуже

багатьох понять, пов’язаних: з війною та полюванням (наприклад: secg “меч”), з

торгівлею та управлінням (наприклад: cynedōm “королівство”), з водною стихією

(наприклад: burna “струмок”) та з поняттями сили, влади і страху (наприклад:

anda “злоба”) [20, c. 4].

Референти жіночого роду часто співвідносилися з предметами, що

позначають природу. Цілком ймовірно, що цей факт пояснюється ототожненням

багатьох з них з природою (наприклад: bearo “ліс”). Деякі приклади наводять на

думку про те, що референти, співвідносні з флорою, належать до жіночого роду у

разі позначення ними більш вузького видового поняття і до чоловічого роду у разі

позначення більш загального поняття. Порівняйте: bearo “ліс”, bm “дерево” (ч. р.)

– ac “дуб”, beorc “береза” (ж. р.); blostma “квітка” (ч. р.) – clæfre “конюшина” (ж.

р.).

З середнім родом, як правило, співвідносилися іменники на позначення дітей

(наприклад: cild “дитя”) та іменники, що відносились до понять водної стихії

(наприклад: æspring “джерело”) та понять сили, влади і страху (наприклад:

anweald “власть”) [20, c. 5].

У більшості випадків, однак, граматичний рід іменника не випливає з його

лексичного значення. Так, наприклад, до чоловічого роду належать слова fōt

“нога”, ende “кінець”, nama “ім’я”; до жіночого – ƺiefu “дар”, tunƺe “язик”, burh

“фортеця”; до середнього – scip “корабель”, word “слово”, ēаƺе “око”. Як було уже

зазначено, ці випадки, очевидно, являють собою результат якоїсь давнішої

класифікації іменників за родами, принципи якої були неясні вже в ту епоху, до

якої належать писемні пам’ятки, які збереглися до наших часів. У деяких

випадках граматичний рід іменника навіть суперечить його лексичному

значенню. Наприклад, слово wīf “жінка” належить до середнього роду, wīfman,

wīmman “жінка” до чоловічого роду. Так само, слово mægdеn “дівчина”

відноситься до середнього роду [8, c.82].

8

Однак є спроби пояснити, чому вищенаведені три слова відпосяться саме до

таких родів: у випадку з wīfman, wīmman, ці слова відносяться до чоловічого роду

внаслідок того, що його другий компонент, а саме морфема “man” є морфемою

чоловічого роду; також можна пояснити рід слова mægdеn – воно відноситься

саме до середнього роду, тому що воно утворено за допомогою суфікса -en, який

утворює іменники середнього роду. Щодо першого слова у наведеному прикладі –

wīf – тут причина до сьогодні залишається неясною. Б.А. Ільїш характеризує

категорію роду цього періоду як явище лексико-граматичне, тому що кожний

іменник з усіма його формами належить до якого-небудь одного роду; категорії

числа та відмінка є чисто граматичними: іменник змінюється по числах і

відмінках [8, c. 82-83].

Вже в кінці давньоанглійського періоду в мові спостерігається певна

тенденція узгоджувати особові займенники третьої особи не з граматичним

родом, а з реальним значенням іменника, який вони замінюють. Це відбувається в

тому випадку, коли значення іменника не відповідає граматичному роду. Так,

іменники wīf “жінка” (середній рід) і mægden “дівчина” (середній рід) часто

замінюються особовими займенниками жіночого роду. Нерідко зустрічаються

також випадки вживання вказівного займенника середнього роду þæt як

відносного займенника, що замінює іменник чоловічого або жіночого роду.

Згідно з К. Бруннером, відхилення у відношенні граматичного роду при

вживанні вказівних займенників і особових займенників спостерігаються тільки в

пізніх нортумбрійських глосах, причому паралельно цьому відбувається

руйнування давньоанглійських флективних форм [6, с. 24].

Вже в кінці давньоанглійського періоду спостерігається змішання чоловічого

та середнього родів. Сприяло цьому наявність у відмінюванні чоловічого та

середнього роду багатьох схожих форм. Так, наприклад, в самому поширеному

типі давньоанглійського відмінювання в основах на -а- чоловічий і середній рід

розрізнялися лише у формі називного та знахідного відмінка множини, в інших

же формах закінчення були абсолютно однаковими. І оскільки ряд слів за своєю

семантикою вживався лише у формі однини, то тут взагалі не було можливості

9

розрізняти чоловічий і середній рід по відмінковим закінченням. У результаті вже

в давньоанглійській ми виявляємо коливання в роді, які пов’язані з недостатньою

диференційованістю відмінювання. Надалі з чоловічим та середнім родом

починає змішуватися і жіночий рід, який раніше був більш відокремленим [13,

c.57-58].

Б.А. Ільїш вказує на те, що в давньоанглійській мові в основах на -n чітко

розрізнявся чоловічий рід, з одного боку, і середній та жіночий рід – з іншого,

тому що в називному відмінку однини чоловічий рід мав закінчення -а, а середній

та жіночий рід на -е, а у середньоанглійській ж ці голосні зазнали редукції і

злилися в одному нейтральному голосному, в результаті чого зникла і зовнішня

відмінність роду. У північних і центральних діалектах відмінність граматичних

родів було втрачено вже в XI-XII ст. Так само стерлася відмінність між слабкою і

сильною відміною. Також зник характерний для давньоанглійського слабкого

відмінювання, суфікс -n. У результаті слабке відмінювання перестало існувати як

особливий тип [8, с. 212].

У південних діалектах процес скорочення системи відмінювання розвивався

повільніше. Відмінності граматичного роду залишалися до деякої міри в силі,

хоча у зв’язку з ослабленням ненаголошених голосних закінчень багато ознак

роду стерлися; наприклад, іменники слабкого відміни, незалежно від роду,

закінчувалися в називному відмінку однини на -е: чоловічого роду nāme “ім’я”,

жіночий рід tunge “язик”, середній рід ēуе “око” [8, с. 212-213].

Наведені факти свідчать про те, що система іменника була готова до

перебудови вже в давньоанглійський період розвитку мови.

1.1.2. ЗМІНИ РОДОВОЇ СИСТЕМИ У СЕРЕДНЬОАНГЛІЙСЬКОМУ

ПЕРІОДІ

У першій половині середньоанглійского періоду в більшості діалектів

відбулося відмирання граматичного роду. Класифікація іменників за родами в

англійській мові, звичайно, зберігається, поділ за родами не зник, однак змінився

самий характер даної категорії.

10

Протягом середньоанглійского періоду поступово було досягнуто такого

стану категорії роду у іменників, при якому відмінність по формі існує тільки між

родовим відмінком однини і рештою відмінками, а також між множиною і

одниною. Лише у деяких іменників однина і множина розрізняються голосними

основи, у таких іменників родовий відмінок множини відрізняється від інших

відмінків. У зв’язку із зазначеним процесом розвитку категорії роду виробилися

нові засоби для вираження відмінкових відносин там, де в цьому була велика

необхідність.

При розгляді діахронії розвитку граматичного роду іменників у англійській

мові під час середньоанглійського періоду слід звернути особливу увагу на

географічний фактор, а саме на те, що у різних частинах Англії розвиток, а

точніше зміна природи, цієї категорії відбувалася з різною швидкістю – на півдні

Англії граматичний рід зберігався значно довше, ніж на півночі і сході.

К. Бруннер вказує на те, що у ранньому середньоанглійському періоді

стародавні родові відмінності добре зберігаються лише тому, що збереглися

особливі форми вказівного займенника і прикметників сильного відмінювання,

що спостерігається на півдні і в південно-західній частині центральної області

приблизно до 1250 року. Згодом відмирають форми сильного відмінювання

прикметників і, отже, родові відмінності знаходять своє вираження лише в

особових займенниках третьої особи. Вони узгоджувалися вже не з граматичним

родом іменників, а з їх реальним значенням. При цьому для ряду тварин (для яких

немає особливої потреби підкреслювати рід), а також для неживих предметів

вживається, як правило, займенник середнього роду [6, c. 24-25].

Чи передувало відпадання флективних форм відмиранню граматичного роду

або ж, навпаки, це відмирання викликало відпадання флективних форм,

встановити точно не можна. Однак, існуюча вже в давньоанглійський період

тенденція погоджувати особовий займенник третьої особи однини зі значенням

іменника, безсумнівно, сприяла зміні роду іменників у відповідності зі значенням.

Принцип вживання особового займенника середнього роду для заміни

іменників, що не позначають особу, часто порушувався. Форми займенників

11

чоловічого і жіночого роду вживалися також для неживих предметів, а особовий

займенник середнього роду використовувався для позначення живих істот, стать

яких немає необхідності підкреслювати. Після досить тривалого коливання,

встановилося більш-менш тверде вживання роду, яке, щоправда, в розмовній мові

не у всіх частинах країни дотримується однаково. У мові поезії вживання роду

також відрізняється від вживання його в розмовній мові.

При визначенні роду запозичених неживих іменників в літературній мові

часто керуються тим, до якого роду належать ці іменники у відповідній іноземній

мові; потім, з часу раннього англійського Відродження, а саме з середини XIV ст.,

почали керуватися уособленням, яке було прийняте в античній міфології та часто

керувалося родом відповідного слова. Пізніше це уособлення робить сильний

вплив на мову поезії.

За дослідженнями К. Бруннера, у діалектах уособлення отримало значно

більшого розвитку: назви сільськогосподарських знарядь майже завжди

замінюються займенником чоловічого або жіночого роду. Однак, у виборі роду в

різних місцевостях та стандартах спостерігаються значні розбіжності: в той час як

в Англії часто надають перевагу чоловічому роду, в Америці вживається майже

виключно жіночий рід [6, c. 25].

Саме в середньоанглійський період почалося активне запозичення іменників

жіночого роду, в основному з французької мови, що особливо вплинуло на

становлення сучасної морфологічної структури родової категорії. Найбільш

частовживані суфікси жіночого роду запозичених іменників перейшли в розряд

продуктивних словотворчих суфіксів англійської мови (наприклад, суфікси -ess,-

ette); під час наступних етапів розвитку мови за допомогою цих суфіксів

утворювалися нові лексичні одиниці. Жіночий рід, отримавши додаткові способи

маркування, остаточно зайняв позицію сильного члена в опозиції “чоловічий рід –

жіночий рід” [6, c. 25-26].

Важливо відзначити, що остаточний розпад флексій, сам по собі ще не

свідчив про розпад категорії роду як такої. У даному випадку можна говорити

лише про зміни в системі засобів, що вказують на рід іменника, а також в

12

принципах розподілу родів (заміна формальної класифікації іменників на

семантичну).

1.1.3. ПРИЧИНИ ЗМІНИ РОДОВОЇ СИСТЕМИ ІМЕННИКА

Дуже важливо розглянути лінгвістичні та екстралінгвістичні фактори, які

вплинули на зміну граматичної категорії роду в англійській мові. Розвинута

система давньоанглійської флективної морфології в середньоанглійській мові

сильно руйнується і спрощується, при цьому спрощення давніх форм особливо

швидко відбувається в північних діалектах, які зазнали значного впливу

скандинавських мов. У південних же діалектах давні форми довше зберігаються.

Спрощення граматичного ладу мови викликане, як вже вказувалося, двома

самостійними процесами – фонетичною редукцією ненаголошених закінчень і

граматичною перебудовою, ці процеси тісно взаємодіяли в англійській мові та

сприяли один одному. Взаємодією і пояснюється та обставина, що в англійській

мові спрощення граматичної системи і в зв’язку з цим розвиток нових –

аналітичних – форм відбувалося більш бурхливо і послідовно в порівнянні з

іншими спорідненими мовами. З іншого боку, цьому сприяло також змішування зі

скандинавськими діалектами, яке, безсумнівно, посилювало ці дві основні

тенденції, викликані внутрішніми законами розвитку англійської мови. Таким

чином, граматична категорія роду поступово втрачає як морфологічні

(закінчення), так і синтаксичні (узгодження) засоби вираження [13, c.57].

Дотримуючись теорії О. Есперсена про редукції флексій в результаті впливу

скандинавських прислівників, що отримала широке поширення, Б. А. Ільїш пише

про те, що спільність коренів слів в англійських і скандинавських діалектах і

різниця в закінченнях призвели до того, що для комунікації використовувався

корінь слова, а закінчення все більш послаблювалися. У результаті цього, на його

думку, відбулося зникнення флексій, що і призвело до подальших змін в родових

характеристиках іменників [8, с. 213].

Крім цих причин, пов’язаних з граматичними і фонетичними особливостями

англійської мови, у руйнуванні старої родової класифікації та відмирання

граматичного роду важливу роль відіграли також особливі екстралінгвістичні

13

фактори, а саме змішування зі скандинавськими діалектами. Рід певних

семантично близьких або однакових слів міг не збігатися в англійській та в

скандинавських мовах. Порівняйте, наприклад, іменник steorra “зірка” у

давньоанглійській мові був чоловічого роду, а у давньоскандинавській мові слово

stjarna “зірка” жіночого роду; bāt “човен” у давньоанглійській мові є іменником

чоловічого роду, а у давньоскандинавській мові іменник beit “човен” є іменником

середнього роду; у давньоанглійській beorh “гора” це іменник чоловічого роду, а у

давньоскандинавській мові bjarg “гора” середнього роду [20, с. 59].

Пізніше на перебудову старої родової класифікації мав вплив ще один

екстралінгвістичний фактор, а саме норманське завоювання. Приналежність

французької та англійської мов до різних мовних груп, романської і німецької

відповідно, призвела до істотної розбіжності родових класів (не кажучи вже про

відмінності в структурах родових категорій) [20, c. 11]. У той час був великий

наплив запозичених французьких слів, які не мали ніяких формальних ознак для

віднесення їх до того чи іншого роду. У таких умовах, природно, перевагу

отримував змістовий принцип.

Отже, питання про причини, що викликали зміни в перерозподілі родових

характеристик, залишається відкритим. Чи зміна у перерозподілі родових

характеристик була викликана зміною у мисленні носіїв чи, навпаки, розпадом

флективного ладу.

1.2. ПРОБЛЕМАТИКА КАТЕГОРІЇ РОДУ ІМЕННИКА У СУЧАСНІЙ

АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

В англійській мові категорія роду реалізується через парадигматичне

протиставлення двох опозицій, які утворюють ієрархію. Перша опозиція є

загальною і протиставляє особові іменники, які поділяються на чоловічий і

жіночий рід (man – he, woman – she), і всі інші, безособові іменники, які

відносяться до середнього роду (tree, dog – it). До другої опозиції відносяться

тільки особові іменники: на нижньому рівні протиставляються іменники

чоловічого і жіночого роду [22, c.1].

14

Категорія роду є категорією сталою та виражається не через зміну форм слів,

а через іменну класифікацію; кожен іменник належить до одного з трьох родів.

Проблема ідентифікації категорії роду у англійській мові впродовж багатьох

десятиліть залишається об’єктом пильної уваги як вітчизняних, так і зарубіжних

лінгвістів. Після дослідження праць з цієї теми, можна сказати, що дослідники

умовно розділилися на дві групи: здебільшого вважають, що у ході свого розвитку

категорія роду іменника перейшла із розряду граматичних у розряд лексико-

граматичних (А.І. Смирницький, М. Я. Блох, Тимпко Л.А).

Розглядаючи природу категорії роду в англійській мові, А.І. Смирницький

звертає особливу увагу на фактори, що розрізняють граматичні та лексико-

граматичні категорії. На його думку, різниця між цими категоріями

простежується на основі встановлених взаємовідносин між лексичними і

граматичними моментами в слові: власне граматичні категорії засновані на

об’єднанні і взаємному протиставленні різних граматичних форм, що

співвідносяться за однією ознакою – за значенням даної категорії. Лексико-

граматичні категорії засновані на подібному об’єднанні і протиставленні різних

граматичних класів і розрядів слів: граматичний момент присутній тут лише тому,

що ці класи і розряди є граматичними, тобто характеризуються певними

граматичними формами (і певною граматичною сполучуваністю); лексичний

момент визначається тим, що відповідні граматичні ознаки характеризують і

розрізняють тут саме слова, а не окремі їх форми [14, c. 148].

Категорію роду в англійській мові можна назвати одним з найбільш спірних

питань у граматиці. Як було уже сказано, переважна більшість лінгвістів

дотримуються точки зору, що ця категорія існувала тільки в давньоанглійському

періоді. Вважається, що, оскільки, формальні показники роду іменників зникли до

кінця середньоанглійського періоду і іменник більше не узгоджується з

прилягаючими до нього прикметниками та дієсловами, то категорії роду в

англійській мові більше не існує. А.А. Ривлина стверджує, що в англійській мові

біологічно мотивований родовий поділ на чоловічий і жіночий рід відбувається

тільки за допомогою лексичних засобів, а саме спеціальними словами або

15

лексичними афіксами, порівняйте: man – woman, tiger – tigress, he-goat – she-goat,

male nurse і так далі [22, c.1].

Також, серед тих, хто спростовує існування граматичної категорії роду, існує

думка, що на відміну від поняттєвої категорії статі граматична категорія роду є

тільки в тих мовах, де вона має формальне вираження, а саме у слов’янських,

балтійських, романських мовах та у німецькій мові. Для її вираження

перераховані мови використовують спеціальні закінчення або артиклі. Оскільки в

англійській мові, фінно-угорських і тюркських мовах таких показників немає, то

немає і категорії роду [17, c. 13].

А.І. Смирницький вважає, що єдиною ознакою, за якою умовно можна було б

говорити про “рід” іменника в англійській мові, є співвіднесеність його з

займенниками третьої особи однини. Сучасна категорія роду іменника у

англійській мові реалізується через обов’язкове співвіднесення кожного іменника

з особовими займенниками третьої особи однини: he, she або it. Займенники в

англійській мові є граматичними родовими класифікаторами. Вибір займенника з

яким може бути співвіднесений той чи інший іменник цілком визначається його

семантикою: слова, що позначають неживі предмети, співвідносяться із

займенником it “воно”, тобто належать до середнього роду; слова, що позначають

живі істоти, співвідносяться, в залежності від статі, із займенниками he “він” і she

“вона”, і належать, відповідно, до чоловічого або жіночого роду.

В англійській мові, таким чином, за родами класифікуються власне не слова,

а певною мірою самі предмети, референти, що позначаються даними словами.

Також залишилася вторинна класифікація слів за родами, що заснована на

культурно-історичній традиції (наприклад, іменник love є іменником чоловічого

роду, іменник ship – жіночого і так далі). Підсумовуючи погляди А.І.

Смирницького на категорію роду іменника, в сучасній англійській мові

класифікація іменників за родом заснована не на граматичних, а на семантичних і

культурно-історичних принципах. Він вважає, що будь-яка спадкоємність між

давньоанглійською системою роду і родом в сучасній мові відсутня [13, c. 139].

16

На відміну від вищеназваних дослідників М. Я. Блох не заперечує існування

категорії роду, але зазначає, що існують протиріччя у баченні цієї категорії між

авторами багато-чисельних теоретичних трактатів та укладачами практичних

посібників з граматики англійської мови. У той час як автори теоретичних

трактатів позначають родову класифікацію іменників у англійській мові як явище

суто лексичне чи семантичне, у практичних посібниках з граматики англійської

мови автори доводять, що категорія роду іменників являється суто граматичним

явищем. Він ставить під питання не так існування категорії роду в англійській

мові, як природу її походження і розвитку. Він підтримує теорію, що категорія

роду в англійській мові під впливом лінгвістичних та екстралінгвістичних

факторів перейшла із розряду граматичних у розряд лексико-граматичних [4, с.

53].

Дійсно, категорія роду в англійській мові відрізняється від категорії роду в

багатьох інших мовах, наприклад, у українській, російській, французькій або в

німецькій. Категорія роду з лінгвістичної точки зору може бути або значущою

(змістовною), тобто такою, що передає реальні ознаки статі референтів, або

формальною (довільною).

В українській і деяких інших мовах категорія роду є змістовною тільки для

особових іменників, а для неособових іменників ця категорія є формальною, тобто

рід не співвідноситься з реальним біологічним змістом позначуваного референта.

Давайте порівняємо іменники “рука“, “палець” та “вухо“. Хоча всі ці іменники

позначають частини тіла, відносяться вони до різних родів: рука є іменником

жіночого роду, палець – іменником чоловічого роду, а вухо – середнього роду.

Категорія роду в англійській мові перейшовши у розряд лексико-

граматичних набула змістовності. У сучасній англійській мові ця категорія

змістовною для всього класу іменників, тому що відображає реальні родові ознаки

позначуваного референта (або їх відсутність чи неістотність), наприклад: man,

woman, boy, girl [22, c.1].

17

1.2.1. ІМЕННИКИ СПІЛЬНОГО РОДУ

Іменники спільного або загального роду – це такі іменники, які в залежності

від вживання можуть бути співвіднесені як з особою чоловічої, так і з особою

жіночої статі [1, c. 390-391].

У поняття спільного роду включаються іменники, здатні співвідноситися як з

жіночим, так і чоловічим родом за допомогою кореляції з відповідними

займенниками.

Л.Т. Мойсей та Я.П. Назаревич у перелік іменників спільного роду вносять

такі іменники як: pupil – учень/учениця, friend – друг/подруга, student –

студент/студентка, lover – коханець/коханка, cousin – двоюрідний брат/двоюрідна

сестра, shop assistant – продавець/продавщиця, та ін. Але вони вказують на те, що

іменники цієї групи висловлюють опозиційні відмінності тільки двох членів

опозиції, тобто чоловічого та жіночого роду і вказують на класифікацію С.

Грінбаума і Р. Квірка, згідно з якою є розмежування між поняттями загального

(common gender) і подвійного роду (dual gender).

Наприклад: After luncheon she was persuaded to recite a tirade from Phedre as it

was done at the Comedie Francaise and the same tirade as an English student at the

Royal Academy of Dramatic Art. She was jealous of his friend at the Green Room Club,

jealous of the games that took him away from her, and jealous of the men’s luncheons

he went to under the pretext that he must cultivate people who might be useful to them

[19, c.1].

Як уже було сказано, іменники спільного роду позначають осіб чоловічої та

жіночої статі, але часто, як показало дослідження заголовків англомовних

прозових творів, не можливо визначити рід іменника маючи лише одну фразу або

речення, де немає займенника, що вказав би на рід референта. Наприклад,

прочитавши речення “The student was very young.” можна лише здогадуватися рід

іменника, тобто позначуваного референта, в результаті чого виникає багато

непорозумінь. Л.А. Тимпко вказує важливість правильного використання

іменників спільного роду, оскільки нехтування цим може призвести не лише до

непорозуміння, але й до родової дискримінації.

18

Щоб уникнути родової дискримінації іменники спільного роду почали

вживати лише у поєднанні з родовими маркерами (займенниками третьої особи

або словами, рід яких можна виявити через марковані родом суфікси). Це у першу

чергу вплинуло на офіційно-діловий стиль, а саме, як вказує Л.А. Тимпко, на

стиль оформлення оголошень та розпоряджень. До списку іменників спільного

роду входять багато іменників, які позначають професії (наприклад: engineer,

supervisor, solicitor, barrister, worker, journalist, soloist, author, writer, critic, typist

[15, с. 30]). Найчастіше ці іменники асоціюються з чоловічим родом, що

викликало бурю емоцій у представників феміністичного руху. На цих підставах,

виникли нові способи вживання іменників спільного роду у оголошеннях. Л.А.

Тимпко наводить такі приклади:

“Marketing Manager… We are looking for a man or woman to take

responsibility…”

/The Sunday Times, 2.XI.1975/

“Chief Resident Manager is required… Applicants must have a degree in civil

engineering…”

“Temporary Lecturer in Organic Chemistry. Applications are invited from men and

women for the above post… The person appointed will be expected to undertake normal

teaching duties…”

Провівши аналіз цих прикладів можна побачити, що задля того, щоб

уникнути родової дискримінації використовують іменники марковані родом –

man or woman – або множину, при використанні якої рід іменника не має свого

вираження.

1.2.2. ДОМІНАНТИ СИНТАКСИЧНОГО ВИРАЖЕННЯ

У англійській мові категорія роду може виражатися морфологічно

(відповідно до типу основи чи до дериваційного суфікса), лексико-семантично

(відповідно до значення слова) та синтаксично (відповідно до кореляції із

займенником у тексті). Слід також розмежовувати категорію роду іменника, яка

була абсолютною, та прикметника і займенника (особового та вказівного), яка

19

була відносною, тобто прикметник і займенник узгоджувався в роді з іменником,

тому міг змінюватися за всіма трьома родами [24, c. 155].

Також є теорії, згідно з якими, окрім лексико-семантичного, морфологічного

та синтаксичного способів виражання роду, виділяють ще один спосіб вираження

роду іменників в англійській мові: Л.А. Тимпко виділяє соціально-культурний

спосіб вираження роду. Суть цього способу полягає у тому, що визначення роду

іменника базується на певних соціально-культурних традиціях, тобто певні класи

слів починають співвідноситися з тим чи іншим родом, наприклад віднесення назв

країн до іменників жіночого роду або співвіднесення іменника love з чоловічим

родом, а іменника ship з жіночим) [15, c.38].

Цікавим дослідженням роду певних іменників у сучасній англійській мові

поділився І.Е. Лалаянц, який пояснив віднесення слів ship та plane до жіночого

роду. На його думку, , “жіночий рід” слова ship пояснюється його походженням

від давнього скандинавського іменника cipam, що означало щось, пов’язане з

жіночим лоном: відомо давнє повір’я вікінгів, згідно з яким положення мертвого

воїна в човен асоціювалося з поверненням його в жіноче лоно. “Жіночий рід”

слова plane, можливо, пов’язаний з тим, що літаки і аероплани з часу їх

виникнення ототожнювалися з літаючим кораблем (ship), недарма ми і сьогодні

говоримо “повітряний флот” [10, c. 102].

У сучасній англійській мові синтаксичний спосіб вираження роду іменника є

найбільш вживаним. Цей спосіб вираження передбачає обов’язкову кореляцію

іменника із відповідним особовим займенником третьої особи однини. На відміну

від сучасної англійської мови, у давньоанглійській найбільш вживаним способом

вираження роду був морфологічний. Домінантну позицію серед способів

вираження роду іменника в англійській мові зайняв саме морфологічний, тому що

інші два основних способи були редуковані в результаті розвитку та перебудови

мови (морфологічний) та у результаті зміни у соціальному середовищі (лексико-

семантичний). Дуже важливо розуміти, що зміна способу вираження роду ніяк не

вплинула на поняття роду іменника як такого.

20

Як уже було сказано, особові займенники третьої особи однини служать так

званими родовими класифікаторами іменників, оскільки кожен іменник

співвідноситься з відповідним особовим займенником. Але не завжди кореляція

іменника і займенника відповідає лексичному значенню самого слова – зміни

родів є можливими і трапляються досить часто [12, c. 2-4].

1.2.3. ТИПИ ТРАНСПОЗИЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Транспозиція – використання однієї мовної форми у функції іншої форми –

протилежної ій в парадигматичному ряді. У загальному значенні, транспозиція це

перенесення будь-якої мовної форми, наприклад транспозиція часів

(використання теперішнього часу замість минулого або майбутнього).

Також термін транспозиція використовується для позначення метафор. В

основі транспозиції лежить семантичне або функціональне зіставлення мовних

одиниць. Це процес, в якому розрізняється три головних елементи: початкова

форма, засіб транспозиції (транспозитор) та результат (транспозит). Завдяки

транспозиції зростають номінативні можливості мови, сполучуваність слів та

створюються синоніми для вираження нових відтінків значення.

У більш вузькому сенсі транспозиція – перенесення слова (або основи слова)

з однієї частини мови в іншу або його вживання у функції іншої частини мови.

Розрізняються два типи транспозиції:

неповна, або синтаксична, транспозиція, при якій змінюється лише

синтаксична функція транспозиту, без зміни його частини мови.

повна, або морфологічна, транспозиція, в результаті якої утворюється

слово, яке відноситься до нової частини мови. Засобами повної

транспозиції виступають афіксація та конверсія.

У залежності від категорії у яку або у функцію якої переходить слово (його

основа), розрізняють:

субстантивацію (тобто перехід до класу іменників);

ад’єктивацію (перехід в клас прикметників);

вербалізацію (перехід до класу дієслів);

адвербіалізацію (перехід до класу прислівників);

21

прономіналізацію (перехід в клас займенників).

Також можливі переходи в службові частини мови (прийменники,

сполучники, частки) та вигуки [25, c.1].

При розгляді способів вираження роду іменників ми згадували зміни, або так

звані зсуви, у роді іменників. Ці зсуви виражаються тим, що особові займенники

третьої особи однини, які найчастіше співвідносяться з іменниками одного роду,

починають співвідноситися з іменниками іншого роду. Таке незвичне

співвідношення називають транспозицією граматичної персоніфікації

(grammatical personifying transposition).

Цей тип транспозиції впливає не тільки на іменники, що позначають неживі

предмети, а також на велику кількість живих предметів та керується культурно-

історичними традиціями. Для підтвердження вищесказаного слід звернути увагу

на такі приклади співвіднесення іменників за родами: назви країн, транспорту та

слабших тварин відносять до жіночого роду (кореляція із особовим займенником

she), а із особовим займенником he співвідносяться назви сильніших тварин та

назви явищ пов’язаних з грубою силою та люттю.

Окрім культурно-історичних традицій, до під-типів цієї транспозиції можна

віднести покращення (upgrading) і погіршення (downgrading) значення. Під

покращенням (upgrading) розуміють співвідношення he або she з іменниками, що

позначають неживих осіб. Протилежним явищем виступає погіршення

(downgrading) значення, а саме кореляція особового займенника it із іменниками,

що позначають живих істот та людей [12, c. 4].

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

22

В давньоанглійський період категорія роду іменника була суто граматичною і

граматичний рід можна було визначити за відповідним класом відмінювання,

тобто за закінченням у називному відмінку однини та у називному і знахідному

відмінках множини. Розпадання роду, як категорії граматичної, почалося на кінці

давньоанглійського періоду, а протягом середньоанглійского періоду категорія

роду перетворилась у лексико-граматичну категорію, хоча і до сьогодні є думки,

до категорії роду іменника взагалі не існує.

Проблема ідентифікації категорії роду у англійській мові і до сьогодні є

об’єктом пильного дослідження. Загалом виділяють три традиційні способи

вираження роду іменника у сучасній англійській мові (лексико-семантичний,

морфологічний та синтаксичний); додатково звертають увагу на соціально-

культурний спосіб вираження роду (наприклад віднесення назв країн до іменників

жіночого роду або співставлення слова ship із жіночим родом).

Особливу роль у визначенні роду іменника відіграє транспозиція

(використання однієї мовної форми у функції іншої форми – протилежної ій в

парадигматичному ряді форми), яку часто використовують для досягнення

певного стилістичного ефекту. Такий стилістичний ефект виражається

покращенням (співвідношення he або she з іменниками, що позначають неживих

осіб) або погіршенням (кореляція особового займенника it із іменниками, що

позначають живих осіб) значення і характерним результатом цього ефекту є зсув

роду іменника.

РОЗДІЛ 2. СЕКСИЗМ ЯК ПРОЯВ ГЕНДЕРНИХ АСИМЕТРІЙ У

23

СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Гармонійний розвиток сучасного суспільства неможливий без

гармонізації соціальних відносин представників двох основних спільнот

цього суспільства – чоловіків і жінок, які мають бути рівними по

значущості та цінності, незважаючи на їх несхожість, та створювати

єдине ціле, доповнюючи одне одного.

Але сучасне суспільство інакше конструює соціальне взаємне

доповнення статей, віддаючи перевагу однієї статі над іншою. Відносини

чоловіків і жінок у сучасному соціумі, таким чином, уявляють собою

відносини нерівних за статусом соціальних груп, які зводяться до ієрархії з

чоловічим домінуванням і жіночим підпорядкуванням. Не викликає

сумніву, що у світі має місце гендерна асиметрія статей.

Поява гендерних досліджень як принципово нового методологічного

підходу до вивчення гендерних відносин, дало поштовх розвитку ідей про

культурну детермінованість статі, доводячи, що відмінності статей, які

традиційно вважалися «природними», мають не біологічне, а соціальне

підґрунтя, і конструюються ці відмінності в суспільстві через вплив

соціальних інститутів, норм і культурних установок. Гендерна теорія

підходить з інших позицій до проблеми диференціації статей,

наголошуючи, що не стільки важливий сам факт біологічних і

соціальних відмінностей, скільки їх соціокультурна інтерпретація та

оцінка, а також будування владної системи на основі цих відмінностей

[1, с.28]. Важливим елементом конструювання гендерних відмінностей

стає протиставлення «чоловічого» та жіночого» і підпорядкування жіночого

начала чоловічому. Таким чином, в основу гендерних досліджень

покладено не тільки вивчення різниці в статусах і ролях чоловіків і жінок,

але й аналіз влади та домінування, що встановлює суспільство шляхом

гендерної диференціації.

24

Ставлення суспільства до чоловіків і жінок знаходить відображення

у мові, яка відзеркалює особливості ціннісної картини світу мовного

співтовариства. Мова є не тільки відображенням реальності, традицій

суспільного життя, вона також диктує певні стереотипи, нав‘язує моделі

поведінки та оцінку дійсності, виконуючи когнітивну функцію. За словами

Д. Спендер, «язык не нейтрален. Это не просто транспортное средство,

которое перевозит наши мысли. По своей сути - это устройство, их

формирующее, это программа для умственной деятельности» [2, с.776].

Аналіз різноманітних текстів дозволив виявити, що чоловік асоціюється із

суспільством у цілому, тоді як жінка – ніколи.

У результаті подібної асиметрії чоловік виступає як ціле, а жінка

як окреме, специфічне. Асиметрія лінгвістичних структур встановлює не

«рівність у відмінностях», а гендерну ієрархію.

Дослідники вивчення гендеру доводять, що мова фіксує картину

світу з чоловічої точки зору, мова не тільки антропоцентрична

(орієнтована на людину), мова андроцентрична (орієнтована на чоловіка):

мова відтворює картину світу від чоловічої особистості, з точки зору

чоловічої перспективи, де жіноче виступає в ролі Іншого/Іншої, або

зовсім ігнорується. Тому цілком закономірним наслідком є репрезентація

в мові світу, орієнтованого на чоловіків, про що і свідчать існуючі в мові

гендерні асиметрії .

Вивченням проблеми гендерних відносин у мові, дискримінаційними

за своїм характером, займаються як зарубіжні (Р.Лакофф, Л. Ірігаре,

К.Мишар-Маршаль, К.Рибері, Д.Спендер, А. Кіріліна та ін.), так і

вітчизняні дослідники (О. Бєссонова, О. Горошко, Г. Емiрсуiнова, В. П‘яст,

В. Потапов, Л. Синельникова та ін.).

Дослідження існуючих нерівних гендерних відносин обумовлює

осмислення соціальних перетворень у суспільстві. Лінгвістика стає

однією з головних галузей, де використовуються гендерні методики, бо

становище суспільства якнайкраще висвітлюють саме мовні структури.

25

Хоча гендер не є лінгвістичною категорією, тим не менш мова та мовна

поведінка індивідів можуть бути проаналізовані з точки зору

відображення в них соціальних гендерних відносин.

Ревізійний підхід до таких концептів, як влада та мова призводить до

виникнення у зарубіжній лінгвістиці в кінці 60-х років ХХ ст.

гендерологічного напрямку, який отримав назву феміністична критика

мови або феміністична лінгвістика, й який вивчав, з однієї сторони,

зафіксовані в мові стереотипи фемінності і маскулінності, а також

гендерні асиметрії, а з іншої – особливості мовної поведінки чоловіків і

жінок.

Феміністична лінгвістика піддала критиці англійську мову за її

андроцентризм, а також звинуватила за наявність сексизму, тобто

дискримінації за ознакою статі, яка була націлена проти жінок. У своєму

дисертаційному дослідженні Г. Емiрсуiнова відзначає, що феміністична

лінгвістика «розглядає англійську мову як маскулінізований,

андроцентричний, патріархатний феномен, у системі якого немає місця

жінкам» [3, с.5].

Першим твором феміністичної критики мови стала видана в США у

1973 р. робота Р. Лакофф «Язык и место женщины» (R. Lakoff

«Language and Woman’s Place»), в якій авторка доводить існування

андроцентризму у мові та відтворення збиткового образу жінки в мовній

картині світу.

Представниці феміністичного напрямку стверджували, що стать є

визначальною в процесі комунікації, і намагалися не тільки викрити

патріархатність у мові, яка виявлялася через наявність сексистських

виразів, але й подолати цей сексизм, реформуючи англійську мову.

У даній статті ми зосередимо увагу на виявленні фактів гендерної

асиметрії в англійській мові, які сприяють відтворенню сексизму та

відображають мовну дискримінацію жінок.

26

Англійськими дослідниками в рамках напрямку критичного аналізу

гендерних ідеологій в мові (англ.: gender-based ideologies or sexism in

language), головною проблемою визначалася нерівність біологічних статей

у західному суспільстві. На конкретному мовленнєвому матеріалі ними

було простежено відтворення факту соціальної нерівності жінок – у

порівнянні з чоловіками - у системі англійської мови (словнику,

граматиці тощо) і суспільній мовній практиці [5].

Феміністки стверджували, що мова є не природним, а культурним

феноменом, який залежить від певного суспільства та певної історичної

епохи, вони наголошували на «природі мови як скрізь соціалізованого

явища». Доречними будуть слова Г. Емiрсуiнової про те, що «мова в

сприйнятті фемінізму – не просто зумовлена суспільством, а є, власне,

життям того суспільства, де вона функціонує» [3, с.5], і в такій якості,

вважали дослідниці, її можна не тільки піддати критиці, але й змінити.

Як альтернативу існуючому в західному суспільстві мовному

вживанню вони пропонували феміністичну мовну реформу (англ.: gender-

based language planning), орієнтовану на лінгвістичне вирішення проблеми

нерівності біологічних статей. Прибічники мовної реформи переслідували

наступні цілі: 1) сделать женщин более заметными в языке (англ.:

feminisation or gender specification), 2) снять гендерную релевантность

форм (англ.: gender abstraction), 3) сделать гендерное присутствие в языке

менее явным (англ.: gender neutralisation)» [3, с.79].

Одним із головних об‘єктів феміністичної критики став лексикон

мови, зокрема англійської, бо саме в ній якнайчіткіше відображені

негативні дефініції відносно жінок. Ідеологи фемінізму вважали, що

словарний склад і граматичний устрій англійської мови поганим чином

впливають на свідомість людей, які розмовляють цією мовою, бо

гендерно-марковані одиниці мови вказують на приналежність особистості

до чоловічої (тобто сильної) або жіночої (тобто слабкої) статі, що в

результаті може дискримінувати жінок, ставити їх у невигідне становище.

27

Такі гендерно-марковані слова в рамках феміністичної лінгвістики набули

статус Sexists Words, а сама англійська мова – статус The Sexist Language.

Гендерні ознаки фіксувались на різних рівнях мови, виявляючи її

андроцентризм та існування секситських тенденцій по відношенню до

жіночої статі. Дослідження, що проводилися феміністськими

дослідницями в області англійської мови, довели, що:

в англійській мові збігаються поняття «чоловік» і «людина», які

визначаються єдиним словом man у значеннях “a person of either sex”: Every

man is an architect of his fortune (proverb). (Кожна людина будівник своєї

долі); або “people in general”: Man has always dreamed of being able to fly

(Людина завжди мріяла про можливість літати);

іменники жіночого роду як правило є утвореними від чоловічих, а

не навпаки. Були виявлені дерівати, які мають гендерно-маркований

словоутворюючий суфікс: waiter-waitress, hero-heroine, actor – actress, host –

hostess;

багато композитів англійської мови утворені за допомогою слова

man: mankind, man-made, manhunt etc. Навіть слово woman в англійській

мові є похідним від слова man;

лексичні засоби, які описують жінок та їх якості, мають

здебільшого негативну оцінку. Наприклад, неохайність – якість,

притамана обом статям – частіше призначена жінкам: slut, sluttern, tramp,

drab, dowdy, raggle, tail, trollop;

використання чоловічого визначення щодо референта-жінки

підвищує її статус, а номінація чоловіка жіночим визначенням, навпаки, має

негативну оцінку. Аналіз, зроблений на матеріалі англійських і

американських дослідників, доводить, що «концептуальное пространство

положительных оценочных признаков у референтов мужского рода

значительно больше, чем концептуальное пространство атрибутивных

признаков у референтов женского рода. По этой причине в тех случаях,

когда необходимо отрицательно охарактеризовать референта с мужскими

28

признаками, часто прибегают к переносу оценочных признаков,

стереотипно приписываемых женщине. Если оценочные признаки,

стереотипно закрепленные за референтом-женщиной, переносятся на

референта-мужчину, то чаще всего наблюдается снижение негативных

эмоциональных оценок» [4, с.249];

іменники чоловічого роду використовуються неспецифічно, тобто

для визначення особистості будь-якої статі діє механізм «включеності» в

граматичний чоловічий рід. Мова віддає перевагу чоловічим формам для

визначення особи будь-якої статі або групи особистостей різної статі.

Так, якщо на увазі мається teacher-men або teacher-women, достатньо

буде сказати teachers. Таким чином, у відповідності з феміністською

критикою мови, в більшості випадків жінки ігноруються зовсім;

узгодження на синтаксичному рівні відбувається за формою

граматичного роду відповідної частини мови, а не відповідно до дійсної

статі референта: If a man wants to be rich, he must work hard. He laughs

best who laughs last (proverbs). An architect should consider all factors when he

starts a new project ; Everything comes to him who knows how to wait;

існуючі в мові фразеологізми мають яскраво виражену

спрямованість на домінуючі позиції чоловіків: «Men are the stronger sex. Men

should be bosses and women should work for them. A woman's place is in the

home. It's a man's world». У перекладі з англійської мови дані

фразеологізми означають наступне: «Чоловіки – це сильна стать.

Чоловіки мають бути гоподарями, а жінки повинні підкорятися їм. Місце

жінки – вдома. Це чоловічий світ (світ людини)»;

часто слова, які містять ознаки чоловічого роду, мають престижний

статус, і слугують основою для утворення складних слів і

словосполучень: mankind, brotherhood, Irishman, Frenchman, Scotsman,

spokesman, fraternity, fellowship (у перекладі з англійської вони означають:

людство, братство, ірландець, шотландець, француз, оратор, братство,

29

співдружність). На думку ідеологів фемінізму, це обмежує когнітивну

діяльність жінок, відлучаючи її від сфер політики, спорту, освіти тощо;

багато нейтральних слів набули негативні сексуальні оцінки у зв‘язку з

відношенням до жінки тільки як об‘єкту сексуальних стосунків tart, slut,

harlot, mistress, housewife, lover. Тобто, вважають феміністки, мова

відображає пуританську традицію, яка знищила усілякі інші відносини

між чоловіком і жінкою, окрім шлюбних.

Підтверджуючи всі вище перелічені факти, цікавими стають

висновки М. Хеллінгер, яка вважає, що дискримінація в мові виявляється в

трьох головних формах: 1) ігноруванні; 2) стереотипізації; 3) недооцінці,

знеціненні [6, c.92].

Ігнорування має місце в тих випадках, коли форми одного роду,

як правило, чоловічого, використовуються для позначення людини

взагалі, тобто в узагальнено-родовому значенні або по відношенню до

гендерно-невизначеного об'єкту, чия гендерна ідентичність невідома.

Відповідно до англійської мови це відноситься до слова man і

семантичних (смислових) його еквівалентів: mankind, human тощо.

Подібна форма ігнорування характерна для тих випадків, коли

іменником чоловічого роду позначаються, по суті, обидва гендера, тобто

коли слово може уживатися у формі як чоловічого, так і жіночого

роду, але для позначення узагальнено-родового живого, проте, прийнято

використовувати чоловічий рід: Everybody must know it. (Кожний повинен

знати це).

Стереотипізація як форма гендерної лінгвістичної дискримінації має три

способи:

Перший спосіб стереотипізації. Полягає в тому, що сучасна мова

представляє жіночі якості маркірованими по відношенню до

загальноприйнятих норм (переважно чоловічих, по суті), похідними від

них, вторинними, і тим самим інституалізує гендерні стереотипи в

30

суспільній свідомості. Наприклад, doctor (нейтральне) – woman-doctor

(маркіроване); actor (первинне) – actress (похідне).

Другий спосіб стереотипізації. Полягає в створенні засобами мови

образу жінки і чоловіка, типового для даної культури, іншими словами,

відбувається гендерна стереотипізація за допомогою вживання

стигматичних гендерних моделей (гендерних лейблов). Наприклад,

Politeness is an attribute of a gentleman / Every woman should learn to cook. На

відміну від жінки, чоловік присутній в контекстах, що відносяться до

більшого числа семантичних сфер, і представлений як людина, що живе в

світі змагання: He has no chance of winning / He was not satisfied until

he had crushed his enemies completely.

Третій спосіб стереотипізації пов'язаний з традиційним

лінгвістичним контекстом, в якому, як правило, уживаються слова

семантичного поля «жінка». Мова йде про такі клішовані вирази, в яких

зображення жінок як таких, що мають підлеглий по відношенню до

чоловічого статус створюється, головним чином, за рахунок певного

порядку слів при перерахуванні представників гендерних ролей і інших

соціальних ролей (husband, wife and children). Вживання таких виразів

фіксує в мовній свідомості образ жінки як маргінального, збиткового

соціального індивіда, що не має самостійного значення поза

традиційними для неї сферами існування. У подібних асоціативних рядах

сприйняття соціумом жінки обмежується контекстом сім‘ї і материнства, що

редукує соціальні функції жінки, нівелює її особистісний аспект.

Недооцінка, знецінення як форма гендерної лінгвістичної

дискримінації має декілька різновидів:

1. Патерналістське, протекційне відношення до жінки, підкреслення

її залежності, другорядності.

2. Трівіалізация і деперсоналізація - відносяться як до жінок, так і до

чоловіків, і особливо характерні для фольклору, так званої народної

мудрості, яка має особливо сильний вплив на свідомість людини в плані

31

закріплення гендерних стереотипів: When an ass climbs a ladder, we may

find wisdom in a woman. He that has a wife has a master. What is sauce for the

goose is sauce for the gander;

3. Еротизація, споживче відношення до жінки, зображення її як

сексуального об'єкту. Прикладом лінгвістичного знецінення жінки є, на

думку дослідників, додання гастрономічних коннотацій словам, що

номінують особ жіночої статі: sweet woman, candy, peach ets. [6].

Досліджуючи словарний склад, феміністська лінгвістка Д.Камерон

відмітила, що в англійській мові існує 220 слів, які характеризують

жінку легкої поведінки, тоді як для чоловіків їх зареєстровано в 10 разів

менше. Отримані дані, які викривали явну диспропорцію, дозволили

дійти висновку, що «сексистський імідж» жінки в мові представлений

набагато яскравіше чоловічого [4, с.254].

Ще одна сфера, в якій явно виражений мовний сексизм – це назви

професій. В більшості з них в англійській мові наявна частина – man,

тобто, у буквальному перекладі “чоловік”. Це зумовлене двома

причинами: по-перше, тривалий час більшість професій, які приносили

заробіток, були чоловічими, а по-друге, в багатьох європейських мовах

слово на позначення чоловіка і людини було одне. Тому вважалося, що

навіть якщо жінка і займається цією роботою, її можна називати тим

самим словом, що і чоловіка: сhairman (голова), spokesman (делегат),

cameraman (оператор), fireman (пожежник) тощо. В англійській мові

найменування більшості професій взагалі не передбачають жіночого

варіанту. Для того, щоб позначити жінку в даній професії, необхідно

удаватися до різних допоміжних слів: lady-professor, medicine women, she-

doctor. Взагалі, мова немов чинить опір впровадженню жіночих

позначень професій, підкреслюючи, що професійна сфера - взагалі не

справа жінок.

Так, проведені дослідження словарного складу в словнику Вебстера

дозволили виявити, що в ньому вжито 517 назв професій з ознаками

32

двох статей, 385 з ознаками тільки чоловічого роду і 132 з ознаками

жіночого роду. Пояснення цієї диспропорції дослідник бачить в

особливостях розділення професійної діяльності, що історично склалися, де

чоловікам належить незаперечна першість. Крім того, чоловіки дали

назви багатьом професіям, які тепер використовуються в мові, саме тому на

п'ять чоловічих професій доводиться одна жіноча [4, с.247-248].

Таким чином, усі вищеозначені факти дозволяють стверджувати, що

фемінність і маскулінність в англійській мові протиставлені один одному

як у якісному (позитивна та негативна оцінки), так і в кількісному

(домінування чоловічого як загальнолюдського) співвідношенні, що,

доводить наявність гендерних асиметрій, і як їх наслідок – відтворення

сексизму в мові. Дослідження гендерних асиметрій мови сприяло

глибшому вивченню, а в деяких випадках і перегляду, словотворчої і

номінативної систем мови. Завдяки досягненням феміністичної лінгвістики

стало можливим жінкам «інакше побачити» себе через мову, подолати

деяку чоловічу асиметрію і домінантність в англійській мові.

33

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Сексистська мова (мова гендерної дискримінація, за ознакою статі, частіше за

все жінок) – це мова яка виражає перевагу одної статі над іншою у ставленні до

останньої в дискримінуючій манері. В більшості випадків упередженому ставленню

піддаються жінки, а не чоловіки. Наявність сексизму у мові – результат сексизму у

суспільстві.

Елементарні форми сексизму в Англійській мові включають використання

форми “man” та “he/him/his” як загальних, для іменників і займенників які

відображають як чоловіків так і жінок; використання суфіксів –man, -ette, ess, -trix у

іменниках для відображення назв професій і роду занять.

В англійській мові не існує займенника у третій особі однини який би ігнорував

статеві розбіжності. Замість цього займенники чоловічого роду “he”, “him”, “his”

як правило використовуються у відношенні до чоловіків і до жінок. Такий підхід

призводить до неточностей, збиває з пантелику, ба навіть елімінує жінок з мовного

процесу.

Сексизм у мові проявляється також в тому що іменник жіночого роду можна

отримати за рахунок додавання певної морфеми до слова. Деякі англійські слова,

зокрема назви окремих професій, в основному загального роду, тобто вони можуть

бути застосовані до обидвох родів. Тим не менше, їх, як правило, повязують лише з

чоловічим родом.

Стереотипні зображення чоловіків і жінок будуються на основі спрощених

узагальнень того якими жінки і чоловіки повинні бути і як вони повинні себе

поводити. Такі образи є часто не лише неточними але й серйозно перешкоджають

відображення зміни ролі статей у суспільстві.

Аналіз причин що викликають сексизм.

1) Патріархальний лад суспільства, який існує вже більше ніж 3 тисячі

років.

34

2) Бідність як ознака слаборозвинутих суспільств, де жінка не мала

можливості проявити свої можливості.

3) Освіта є третьою причиною, так як навіть у розвинутих західних

суспільствах право жінок на гідну освіту елімінувалося.

На даному етапі розвитку суспільства і феміністичного руху, статус жінок

суттєво покращується. Більшість жінок у більшості суспільств мають рівні права і

можливості з чоловіками.

Загалом, сексизм у мові є соціальною проблемою, так як є відображенням

мислення людини. Як відомо мова – відносно стабільна система. І багато змін у

контексті сексизму відбуваються лише через несвідоме відображення соціальних

змін. Тому щоб елімінувати сексизми у мові потрібно перш за все еліменувати

поняття упередженості у ментальності носіїв мови. Лише таким чином можна

звільнитися від сексизму як у суспільстві так і у мові назавжди. Важливо також

розуміти, що вирішення проблеми сексизму може існувати не лише на мовному

рівні, так як використання слова ‘secretary’ як для чоловіків так і для жінок не міняє

того факту, що лише 1.6% секртарів чоловіки.

35

ВИСНОВКИ

Проблема ідентифікації родових маркерів в сучасній англійській мові

має свою досить примітну і довгу історію. Категорія граматичного роду -

чоловічий, жіночий, середній - була колись властива іменником

давньоанглійського періоду.

Категорія роду іменників остаточно зникла в числі багатьох

граматичних спрощень у мові другої половини XVII століття. Чоловічий рід

зберігся тільки за чоловіками, жіночий, - за жінками, а всі поняття і предмети

і навіть тварини стали вважатися іменниками середнього роду, який

передається займенником it.

Таким чином, історичний розвиток морфологічної структури

англійської мови призвело до того, що категорія граматичного роду істотно

модифікувалася.

У процесі лінгвістичної еволюції постійно з різних позицій розглядалися

відмінності між жіночими та чоловічими мовними стратегіями,

протиставлялися концептуальні та семантичні параметри родових

універсалій у мові, обговорювалися перспективи лінгвістичного нормування

мовних традицій в маркуванні роду мовних одиниць.

Похідні жіночі форми сьогодні маркуються суфіксом або яким-небудь

іншим морфологічним або лексичним ознакою, що відрізняє жіночий рід від

спільного і в ряді випадків частково дублює форму вихідного чоловічого

роду. Наприклад, man - woman, author - authoress.

Особливе місце у створенні гендерної модуля займають маркери

жіночого роду англійських іменників, що позначають людей у сфері їх

професійної діяльності. У першу чергу, в даній підгрупі слід відзначити

традиційні суфікси, які оформляють іменники відповідної семантики:-ess,-

ette,-ine.

У британському варіанті нормативне вживання допускає hostess,

waitress, governess, stewardess та інші.

36

Необхідність уточнення родової приналежності в контексті художніх

творів чи в усному спілкуванні розширює гендерний діапазон за рахунок

паралельного співіснування форм woman doctor, she - doctor, doctress,

doctorine.

Розширення професійного діапазону для представниць жіночої статі,

сприяли появі імен іменників з суфіксом - ette: astronette, cosmonette, aviarette,

farmarette, pickette - Woman striker (учасниця протесту-пікетування), copette -

woman police officer (жінка-поліцейський). Подібні освіти зареєстровані і

серед номінацій у сфері шоу-бізнесу: usherette, screenette, glamorette.

37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ахманова О.С. Словарь Лингвистических Терминов. / О.С. Ахманова. – М.:

Издательство «Советская Энциклопедия», 1969. – 606 с.

2. Банникова И.А. От интерпретации заглавия – к интерпретации текста / И.А.

Банникова. // Вопросы Романо-германского языкознания. – Саратов: Изд-во

Саратов. ун-та, 1983. – С. 13-20.

3. Блох М. Я. Вопросы изучения грамматического строя языка / М. Я. Блох. – М.:

МГПИ, 1976. – 104 с.

4. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английскогоязыка: Учебник. Для

студентов филол. фак. ун-тов и фак. англ. яз. педвузов. / М. Я. Блох. – М.: Высш.

школа, 1983. – 383 с.

5. Блох М. Я. Теоретические основы грамматики: Учеб. – 2-е изд., испр. / М. Я.

Блох. – М.: Высш. шк., 2000. – 160 с.

6. Бруннер К. История английского языка. В 2-х т. / Карл Бруннер ; пер. с нем.

С.Х. Васильевой ; под. ред. и с предисл. проф. Б.А. Ильиша. М.: Изд. иностр. лит.,

1955. – 716 с.

7. Иванова И. П. История английского языка. Учебник. Хрестоматия. Словарь.

Серия «Учебники для вузов. Специальная литература» / И.П. Иванова, Л.П. Чахоян,

Т.М. Беляева. – Санкт-Петербург: Издательство «Лань», 1999. – 512 с.

8. Ильиш Б.А. История английского язика / Б.А. Ильиш. – М.: Издательство

«Высшая Школа», 1968. – 418 с.

9. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних

спеціальностей вищих навчальних закладів. / М.П. Кочерган. — К.: Видавничий

центр “Академія”, 2001. — 368 с.

10. Лалаянц И.Э. О проявлении категории рода у некоторых существительных в

современном английском языке / И.Э. Лалаянц. // Иностр. яз. в шк., 1988. – № 4. – С.

102-103.

11. Левицький А.Е. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник. / А.Е.

Левицький, А.В. Сингаївська, Л.Л. Славова. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

– 104 с.

38

12. Садовник Н. В. Pronominal Transposition in Mithopoetic Texts / Н. В.

Садовник // Наукові записки. Серія «Філологічна». (Збірник наукових праць). –

Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». – Вип. 9. –

2008. – С. 380-388.

13. Смирницкий А. И. История английского языка. (Сред. и новый период). Курс

лекций. / А. И. Смирницкий. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1965. – 138 с.

14. Смирницкий А. И. Морфология английского языка. / Смирницкий А. И. ; под

ред. В.В. Пасек. – М.: Изд. лит. на иностр. яз., 1959. – 440 с.

15. Тимпко Л.А. Род как историческая и социо-лингвистическая категория. / Л.А.

Тимпко. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. – 46 с.

16. Quirk R. An Old English Grammar / R. Quirk, C.L. Wrenn. – London: Robert

Cunningham and Sons LTD, 1960. – 166 с.

СПИСОК ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛ

17. Граматична категорія, значення, форма [Електронний ресурс]. – Спосіб

доступу: www.otherreferats.allbest.ru/languages/00034720_0.html – Заголовок з екрану.

18. Заглавие [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу:

www.wiki.kspu.karelia.ru/index.php/Заглавие – Заголовок з екрану.

19. Мойсей Л.Т., Назаревич Я.П. Лексичне вираження роду в англомовній картині

світу [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу:

www.confcontact.com/2009ip/mojsej.htm – Заголовок з екрану.

20. Попкова Е.М. Эволюция категории рода в истории английского языка

[Електронний ресурс] – Спосіб доступу:

http://pravo.hse.ru/data/781/561-/1240/эволюция%20категории%20рода%20в

%20истории%20английского%20языка.doc – Заголовок з екрану.

21. Поэтика заглавий [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу:

www.diplomreff.ru/obraz/2.doc – Заголовок з екрану.

22. Ривлина А.А. Теоретическая грамматика английского языка [Електронний

ресурс]. – Спосіб доступу:

www.bgpu.ru/site/content/kafs-/engphil/rivlina/grammar/lectures/lectures%20UNIT

%206.htm – Заголовок з екрану.

39

23. Садівничий В.О. Властивості, функції й типи заголовків у структурі та змісті

публіцистики Миколи Данька [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу:

www.visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2007/1(102_1)/12_Sadivnychyi.pdf – Заголовок з

екрану.

24. Садовник Н.В. Модель концептуалізації чоловічого роду в давньоанглійській

картині світу [Електронний ресурс] – Спосіб доступу:

www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvvnu/filolog/2007_4/5/6.pdf – Заголовок з екрану.

25. Транспозиция [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу:

www.jazykoznanie.ru/628/ – Заголовок з екрану.

26. List of best-selling books [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу:

www.en.wikipedia.org/wiki/List_of_best-selling_books – Заголовок з екрану.